Віталій Назарук: Избранное

Дід Миколай

Христос воскрес!

             
 Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христосять  люди  з  церкви  по  дорозі.
Благословіння    спущене  з  небес,
Стрічає  ранок  щиро  на  порозі.

Дай  Боже  нам  прожити  без  війни,
Тебе  Всевишній  дарма  не  гнівити.
Вкраїну  нашу  Боже  сохрани
Не  дай  врагу  нещасну  розділити.

Щоби    без    горя,  муки  й  перешкод  
Від  сплячки  нам  Вкраїну  розбудити.
Скарай  ординців  звірів  і  заброд
Аби  її  нам  приспану  звільнити.  

Щоб  як  колись  в  Гансиманськім  саду,
Дзвінкі  бджілки  листочки  цілували.
За  це  й  за  тебе  голову  складу,
Щоби  онуки  в  хаті  панували.    

Христос  прийшов!  Воістину  прийшов!
Приніс  надію  часточкою  з  неба.
В  життя  він  вічне  смертю  перейшов
Тож  розговіймось  з  вірою  потреба!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493714
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Дід Миколай

Внучці Соні.

Коли  ти  плачеш  киця  волохата  
Хай  витирає  віченьки  хвостом.
З  віршів  рядочок  щирої  присвяти
Нехай  колише  в  люлі  перед  сном.

Щоби  тобі  барвіночок  хрещатий
В  стежину  клала  доля  за  селом.
І  не  томились  ніженьки  в  дівчати
Й  не  засівалось  поле  буряном.

Щоби  ніколи  кулі  і  гармати
Не  гомоніли  гнівом  за  шляхом.
Ось  проженемо  ворога  з  під  хати
Щоби  веселка  встала  над  Дніпром.

Щоб  не  прийшлось  саменькій  вікувати,
Спарує  з  гарним  красенем  вузлом.
Постеле  м’яко  з  руженьки  і  м’яти
І  защебечуть  внучки  за  столом.

Звучить  вже  в  вікнах  солодко  соната,
Загравсь  надворі  вітер  наче  гном.
Лягла  Софійка  спатоньки  оката.
Вже  укривають  Янголи  крилом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493703
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Борода

З Великоднем!

Воскреснути!  Яка  блага  мета!
Воскреснути!  Після  тортур  і  гніту.
Воскреснути  подібно  до  Христа
і  воскресіння  дарувати  світу!
Отцю  небесному  вклонитися  затим,
зерно  добра  засіяти  на  ниві  -
нехай  врожаєм  вдячить  золотим
й  вквітчає  землю  посміхом  щасливим.
Тож  воскресай,  Вітчизно  дорога
живильний  напій  скуштувавши  волі,
воістину  мета  твоя  блага,
Христос  воскрес  в  надії  і  любові!  

Щиро  вітаю  всіх  з  Великодними  святами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493690
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Дід Миколай

Путіна засланці.

Ми  чекали  вас  завжди
Й  виглядали  в  гості.
Ви  ж  прийшли,  як  ті  -  з  Орди,
Як  собаки  в  злості.

Схаменітеся  молюсь,
Не  глуміть  породу.
Геть  забулися  чомусь,
Із  чийого  роду.

Розійшлись  наші  шляхи,
Я  вас  не  приємлю.
Бо  прийшли,  як  вороги,
На  батьківську  землю.

Жаль,  були  десь  козаки,
Воїни  –  кубанці.
Залишились  кізяки,
Путєна  -  засранці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493651
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014


kulbabka

Твоя весна

Твоя  весна  порозплітала  коси
І  побрела  босоніж  по  землі,
Їй  проз  ажурну  хустку  абрикоси
Бриніли  вслід  цитринові  джмелі.

А  свіжий  ранок  жестом  ювеліра,
Мов  діамант,  відточував  росу
І  кожна  грань  у  сяйві  мерехтіла,
В  собі  відбивши  Всесвіту  красу.

Голубив  день  вербовими  бруньками
І  хмари  пряжив,  ніби  молоко,
На  полотні  ворожив  кольорами:
То  пурпуровим  вибухне  бузком,

То  закульбабить  охрою  у  травах,
Немов  розгубить  сонечка  дрібні!..
Розніжилась  конвалія  білява
У  малахіті  листя,  наче  сніг.

Твоя  весна  замаяна  цвітінням,
Розбруньчена,  мов  гілка  золота,
У  світлий  день  святого  Воскресіння
Природи  й  духу,  сонця  і  Христа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Дід Миколай

ДО. – РЕ. зайди, СІ бемоль!

Я  стояв  за  рідну  Україну,
Коли  в  груди  дихали  шторми.
Ви  ж  їй  зараз  ножичком  у  спину,
Коли  ворог  лютий  під  дверми.

Мене  били  беркути  безкрилі,
З  потойбіччя  виплодки  пітьми.
Ви  ж  сьогодні  зайди  здичавілі,
Стали  поряд  з  дохлими  курми.

Нє  до  Гєп  вам  давєча  до  Допи,
В  вас  праблєми  снова  с  язиком.
Притулітє  ви  єво  да  жопи,
Мо  дастанєт  висахшім  умом.

Что  жє  ви  при  бидловє  малчалі,
Вибіралі  тока  ж  «Мужіков».
Нєту  іх  давно  на  вас  пасралі,
За  бугром  нє  відна  чуваков.

Чінгізіди  писок  свій  закройтє,
Забирайтесь  к  чорту  в  свой  улус.
Трикалором  задніцу  прікройтє,
Шоб  в  путі  нє  трапівся  конфуз.

Коль  тревожат  далі  нєобятной,
Так  маніт  вас    Родіни  прастор.
Уперьод  й  нє  лізтє  по  попятной,
ДО.  –  РЕ.  зайди,    СІ    бемоль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493572
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Юхниця Євген

Любов одна - потреби існувань

Згніздився  дріт  колючий  на  надіях.
Прибуле  за  життя  не  варте  ніц.
...Весна,  в  шибки́  ж  -  домашняться  завії
І  гуркає  у  дах  металоріз.

Куди  тікать?  Чуже    спочатку  -  гостре,
Це  потім,  може,  вдастся  між  голки  -
Скрутитися,  вглягтися  на  підлозі,
І  сумно  вигравати  в  піддавки.

І  тільки  він,  людський,  в  клітинках,  досвід,
Залякувань,  полонів  й  руйнувань,
Зверне  нас  до  єдиного  –  любові,
Що  виразнить  потреби  існувань.

19.04.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493533
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ НА ВІКИ́

                           
[b][i]Шугають  думки,  мов  шаленії  птиці:
Як  жить?..    зупинитись?..    спочити?..    іти?..
А  в  небі  спалахують  Божі  зірниці  –  
То  душі  стражденні  освячуєш  Ти!

О  Боже  мій  милий!  Чом  воля  –  не  криця,
Що  кришить  незгоди,  як  промені  –  лід?
Чом  крицевий  меч  в  нас  в  руках  не  іскриться,
Долаючи  кремінь  непроханих  бід?

Напевне,    тому,  що  ми  –  люди,  не  боги…
Лиш  їх  повеління  нам  силу  дає!
Початок    і  право  на  чин  лиш  у  Бога,
І  благословіння  на  щастя  своє!

За  це  йому  наша  покора  й  служіння,
Йому  ми  і  шану,  й  хвалу  воздаєм!
Любов    наша  вірна,  тривка,  докорінна...
А  Божа  Любов  –  на  віки!..    Навзає́м![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Івашина В.І. 2

Ожиновий край

Захід  малиновий.  Берег  калиновий.
В  далечі  синій--  замріяний  шлях.
Як  я  люблю  тебе,  край  мій  ожиновий,
До  одуріння  в  душі  і  очах.

В  святості  вічній  бачу  я  грішний
Муки  безмежні,  звитяги  святі,
І  недаремно  дав  нам  Всевишній
Йти  по  одному  з  тобою  путі.

Сльози  пекучі,  лихо  в  дорозі,
В  темній  ковбані  завтрашній  день.
Я  ж,  як  в  поезії,    шукатиму  в  прозі
Нашої  долі  світлих  знамень.

Хтось  розсміється,    скаже,  що  марно,
Губиш  ти  дарма  літа  молоді.
Жити  безбожно,  жити  безкарно
Стало  вже  нормою  в  нашім  бутті.

Ніччю  глухою  мучить  безсоння,
Котиться  в  прірву  знехаяний  світ,
Так  від  безправ’я,  від  беззаконня
В  серці  болючий  лишається  слід.

Захід  малиновий.  Берег  калиновий.
В  далечі  синій--  замріяний  шлях.
Край  мій  окрадений,  край  мій  ожиновий,
Зламані  крила,  зранений  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493342
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Борода

До Понтія Пилата

В  жахливий  спосіб  скінчиш  ти,  Пилате:
за  кожну  смерть  прийдеться  умирати,
каратись  в  муках,  як  колись  Ісус.  
А  ти  ж  бо  є  страшенний  боягуз,
отож  тортури  видадуться  втроє
болючішими,  ніж  отим  героям,  
яких  Господь  забрав  на  небеса.  
І  не  спроста,  далеко  не  спроста
тебе  не  раз  попереджав  Всевишний,
та  ти  себе  вдягнув  у  шати  пишні
й  рішив,  що  є  мудрішим  за  Отця.
Тепер  благай  хоч  легшого  кінця!
Ти  перейшов  межу  своїм  зухвальством  -
прийшов  кінець  тобі  й  твоєму  царству
за  ту  розправу  злу  на  Гарізім,
та  ти  заліз  ще  підло  в  чужий  дім
і  витер  чоботи  об  чисті  рушники,
чим  заслужив  прокляття  на  віки!
І  смерть  Ісуса  не  приписуй  люду,  
бо  тільки  ти  посіяв  ту  облуду
й  махнув  зловтішно  головою  кату.
Тож  згинь,  підступний  Понтію  Пилате!

 
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493285
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


laura1

Українська ніч. за опов. Гоголя "Майська ніч або утоплена!

Чи  знаєте  ви  українську  ніч?  о,  ви  не  знаєте  української  ночі!  Пригляньтесь  до  неї:  з  середини  неба  дивиться  місяць.  Безмежне  склепіння  небесне  розійшлось,  розширилось  іще  безмежніше.  Горить  і  дихає  воно.  Земля  вся  у  срібному  світлі;  а  дивне  повітря  віє  і  теплом,  і  прохолодою,  і  дихає  млостю,  і  розливає  океан  пахощів.  Божественна  ніч!  Чарівлива  ніч!  Нерухомо,  натхненно  стали  гаї,  виповнені  темрявою,  і  кинули  велетенську  тінь  од  себе.  Тихі  та  спокійні  ці  стави;  холод  і  морок  вод  їх  похмуро  оточений  темно-зеленими  стінами  садів.  Незаймані  гущавини  черешень  та  черемхи  боязко  простягли  своє  коріння  у  студені  джерела  і  шепочуть  іноді  листям,  немов  сердячись  та  гніваючись,  коли  прекрасний  зальотник  —  нічний  вітер,  закравшися  зненацька,  цілує  їх.  Увесь  ландшафт  спить.  А  вгорі  все  дише,  все  чудове,  все  урочисте.  А  на  душі  й  безмежно,  і  дивно,  і  рої  срібних  видінь  зграйно  виникають  у  її  глибині.  Божественна  ніч!  Чарівлива  ніч!  І  раптом  усе  ожило:  і  гаї,  і  стави,  і  степи.  Котиться  величний  грім  українського  солов'я,  і  здається,  що  й  місяць  заслухався  його  посеред  неба...  Як  зачароване,  дрімає  на  пагорбі  село.  Ще  біліше,  ще  краще  блищать  проти  місяця  гурти  хат;  ще  сліпучіше  вирізуються  з  темряви  низькі  їх  стіни.  Пісні  замовкли.  Скрізь  тихо.  Благочестиві  люди  вже  сплять.  Де-не-де  тільки  світяться  вузенькі  вікна.  Перед  деякими  тільки  хатами,  біля  порога,  запізніла  сім'я  сидить  за  пізньою  вечерею.
М.  В.  Гоголь

Чи  знаєте  Ви  українську,  тиху    ніч?
О,  ні!  не  знаєте,  мабуть  напевно.
В  гаю  кричить  журливу  пісню  сич,
Запрошує  до  танцю  наречену.

Ось  роздається  неосяжний  небосхил,
Серпанком  чемно  місяць  випливає.
Відважним  воїном  стоїть  він  серед  зір.
На  землю  промінь  світлий  посилає.

У  срібнім  сяйві  ніжиться  земля,
Немов  із  казки  вийшла  загадково.
Повітря  прохолодне  й  чисте,  як  сльоза,
Доносить  вітром  аромат  квітковий.

Яка  Божественна,  прекрасна  ніч!
Стоять  ліси  натхненно  й  нерухомо.
Зустрівшись  з  мороком  і  сяйвом  віч  на  віч,
Кидають  величезну  тінь  свідомо.

Тихенько  сплять  притомлені  стави,
Несуть  їх  води  темряву  і  тину.
Понуро  дивлячись  на  розквітаючі  сади,
Ув'язнені  у  темні  вічні  стіни.

Незаймані  гуща́вини  чере́мхи,
Розкинули  коріння  вздовж  води.
Стоять,  немов  принцеси  у  намисті,
Старих  черешень  вікові  сади.

Лопочуть  інколи,  соромлячись  листочки,
Під  подихом  нічного  вітерця.
Коли  цілує  він  їм  пелюсто́чки,
Коли  жартує  й  кличе  до  вінця.

А  зверху  все  так  гарно  й  урочисто,
Що  раптом  ожили  стави  й  степи.
Виводить  пісню  соловейко  голосисто,
А  місяць  тихо  дослухається  згори.

Мов  зачароване  дрімає  на  узвишші,
Під  сяйвом  місяця  малесеньке  село.
І  тільки  де  не  де    в  хатиночці  принишклій,
Освітлює  свіча  вузесеньке  вікно.

                       17.  04.  2014                        Л.  А.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493121
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


kulbabka

Народе мій, воскреслий у віках…

Народе  мій,  воскреслий  у  віках,
Тобі  між  націй  європейських  бути,
Бо  ненаситне  зло  спіткає  крах
І  крик  його  залишиться  невчутим…

І  лють  його  нещадно  спопелить,
І  вичахнуть  ліси,  немов  пустелі.
А  над  тобою  лагідна  блакить
Розмиє  веселкові  акварелі!

Після  грози  розбурхана  весна
Сади  зама́їть  пишно,  як  на  свята,
Задріботить  у  полі  борона,
Зодягнеться  у  цвіт  вишневий  хата.

А  рідна  мова  стане  на  крило,
Мов  журавля,  злетівши  понад  хмари!
Заб’є  ключем  засохле  джерело,
Пощезнуть  воєн  да́внішні  примари…

І  ти  кущем  добірним  зацвітеш
Між  європейців,  мудрий  мій  народе!
Господь  поставить  Слово  пресвяте
На  варті  миру,  правди  і  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Таня Кириленко

Роман

Я  тоді,  мабуть,  вперше  відчула  свою  вину,
Зачепив  за  живе  твій  болючий,  упевнений  докір.
Ти  на  довго  забрав  з  мого  па́лкого  серця  спокій,
І  позбавив  на  сотню  ночей  мої  очі  сну.

Я  тоді  не  писала  віршів,  щоб  розрадити  біль,
І  здавалось  у  грудях  розпечена  рана  наскрізна.
Ми  були  дуже  схожі  й  водночас  приречено  різні.
Та  чомусь  не  могла  я  писати  віршів  тобі.

Оберемки  думок,  і  несказаних  слів  океан  -  
Їх  не  зі́ллєш  сльозами,  не  викажеш  теплому  вітру.
Я  мовчала,  аж  поки  мені  не  забракло  повітря,
А  тоді  я  тобі  написала  цілий  роман.

14.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492551
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 16.04.2014


горлиця

ЖИТТЯ

Ех,  ти  житуха  моя,  дивносива!
Ти  вже  господар,  колись  у  гостях,
Входила  в  хату  ,така  вередлива,
Все  вимагала  від  мене  присяг.

Щоб  я    повіки  з  тобою    дружила,
Завжди  давала  напитись  води,
Ти  ж  безсоромно  життя  моє    пила,
Впевнено  биті      лишала  сліди.

Завжди  верталась  ,  роки  прибавляла,
Торбу  на  плечі  мені  надягла,
Тяжко  тепер,  бо  тягар  нагрузила,
Ти  ж  ,за  ще  тяжчим  камінням  пішла.

Що  ж,подолала!  Вже  сили  лишають,
Тяжко  мені,  бо  підмоги  нема.
Вічні  душевні  вітри  завівають,
Вкрила  мене  безпощадна  зима.

Весни  приходять,  і  знову    відходять
Все  помінялось,  вогонь  майже  згас,
Дні    не  спинити,  бо    всім  верховодить,
Ворог  всесильний,  не  здоланий  час!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492921
дата поступления 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014


Олекса Удайко

Её глаза*

                     Твои  глаза...  
                     Глубокие  озёра,  
                     Обрамлены  прекрасным  камышом...
                     Их  глубина...  
                     Их  цвет  -  хмельного  моря,  
                     Когда  небес  лазурь  утонет  в  нём...
                         
                                                     [b][i]  Ірина  Лівобережна[/i]
[/b]
Я  видел  в  жизни  глаз  немало:
Зеленых,  карих,  голубых;
И  добрых,  и  –  до  не́льзя  –  шалых,
И  безразличных.  Но  –  таких!..

Они  мне  встретились  впервые.
В  них  и  усталость,  и  печаль,
И  молний  блики  роковые.
И  вдруг  мне  стало  их  так  жаль,
Что  захотелось  поделиться
Своей  печалью.  Но  слова
Застряли  в  горле...  И  молиться
Я  стал  безмолвно...  И  –  нова
Явилась  жизнь  в  воскресшем  взоре:
Как  будто  мы...  в  открытом  море...
Плывем  в  суденышке,  и  море
Все  дальше,  дальше  нас  уносит,
И  нет  у  нашей  лодки  весел,
И  ни  рулей,  ни  парусов...
И  слышен  нам  стихии  зов,
Стихии  бурной  и  безбрежной,
И  голос  рока  –  вещий,  нежный...

..Уж  нет  в  глазах  моих  печали!
В  ее  глазах  я  вижу  вновь,
Как  мореход  в  родном  причале,
И  жизнь,  и  радость,  и  любовь.

___________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492888









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492900
дата поступления 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014


Шон Маклех

Великодні дзвони Ірландії

             Пам’яті  героїв  
             Великоднього  повстання  1916  року.
             Минуло  98  років  –  а  ніхто  в  Ірландії  
             не  може  забути  той  Великдень…  

Гудуть  дзвони  над  Ерін
Віщують  божий  Великдень.
Колись  їх  срібний  поголос,
Що  летів  над  островом  Долі
Віщував  порив  до  Свободи,
Віщував  велике  повстання
Гелів,  що  дух  кришталевий  феніїв  
Воскресили  для  вічного  Неба,
Воскресили  для  душ  ірландців,
Що  в  цей  день  підняли  повстання,
Почали  війну  за  Свободу,
Кулі  відливши  зі  срібла,
Здійняли  наш  зелений  прапор  –  
Прапор  Святого  Острова
Щоб  він  горів  смолоскипом  
Під  кулями  окупантів.
Року  того  божого
Року  того  шістнадцятого
Ірландці  сказали  досить
Жити  нам  у  неволі!
Острів  зелений  весняний  –  
Острів  святого  Патріка
Несемо  у  звільнених  душах
Тих,  що  летять  у  небо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492668
дата поступления 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014


Олекса Удайко

ПІГМЕЇ Й ГУЛІВЕРИ ДУХУ

               До  Дня  космонавтики...
                                   Юрію  Гагаріну  Першому    
                                                         п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…

Для  чого,  Юро,  ти  ризикував    –
Нові  стежки  розвідував  у  космос?  
Розумним  ти  –  немов  дев'ятий  вал,
Пігмеям  же  –  як  ретроград  і  косність!    

Наш    [i]Homo  sapiens[/i]  хотів  пізнать
Систему,  стрій  і  Всесвіту,  й  матерій.
Пігмею  ж  важливіш  –  домашня  знать,
Сценарії    тваринницьких  містерій.

Пігмеї    куці  вже  давно  втяли:
Стежки  нові    їм,  карликам,  не  в  радість!
Їм  важно,  що  і  скільки  тут  взяли,
Щоб  тішить  ницим  неосяжну  заздрість…

Так  і  живуть  на  цій  святій  землі
І  карлики.  І  –Духу  Гулівери.
Одні  ховають  суть  свою  в  імлі,
А  інші  –  примули  Нової  Ери…

 Напевне,  Чарльз*  помилку  допустив,
З’єднавши  несумісне  у  єдине:
І  [i]Homo[/i]  –  як  тріумф  Господніх  див,
І  плем’я    гуманоїдів  мавпине…

Та  не  зустрілись  Чарльз  і  космонавт,
Хоча  й  були  дотичними  орбіти:
Один  був  у  науці  аргонавт,
А  інший  мріяв  в  космосі  про  квіти!

І  все  ж  в  обох  була  одна  біда  –  
Обидва  в  людстві  круто  помилились:
Один  не  розпізнав,  де  люд,  а  де…    вода,  
А  той  –  не  низійшов  на  Божу  милість…

І,  певно,  гуманоїдів  привіз
Гагарін  із  далекої  планети…
Інакше  як  могли  вони  без    сліз
Націлити  на  Божий  Дух  ракети!

12.04.2014
_________
*Чарльз  Дарвін  (1909-1982)  –  вчений  
   еволюціоніст  -  антрополог.    Основні
   праці  з  походження  видів  та  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492494
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014


Морська

Реабілітація

Заблукала  душа  в  лабіринті.
Морок  ночі  світило  сховав.
Всі  дороги,  сльозами  розмиті,
Позникали  у  буйності  трав.

Весь  цей  час,  як  у  реанімації:
Без  тривожності  й  болю  чуття,
Без  найменшої  імпровізації,
Без  надії  на  творче  життя...
_____________________________V_^_V_^_V_^_V_

В  тій  малесенькій  точечці  світла,
Затуляючись  птаха  крильми,
У  душі  моїй  квітка  розквітла
Серед  простору  царства  пітьми.

Повертаючись,  мов  з-за  кордону,
Віднаходжу  той  острів  тепла,
На  якому  залишусь  до  скону.
Тільки  б  квітка  не  в'яла  -  цвіла!

м.  Яремче

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492452
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Таня Кириленко

Довіра

Залишивши  без  сил  і  з  уламками  крил,
Без  надій  у  холодній  безодні,
Ти  сказав,  що,  напевне,  мене  не  любив,
І  по-іншому  все  від  сьогодні.

Я  смиренно  зустріла  слова  твої,
Відвернувшись,  ковтала  сльози.
Мені  сил  бракувало  піднятись  з  землі,
Та  гнівитись  була  не  в  змозі.

Мудрий  час  лікував,  затирав  сліди,
Доля  слала  нові  уроки.
Вже  по-іншому,  але  все  ще  є  ти,
Попри  логіку,  "за"  і  "проти".

І  довірлива,  як  ручне  кошеня,
Я  відкрита  тобі  до  краю,
Забуваю  про  те,  що  одного  дня
Ти  лишив  мене  в  пастці  відча́ю.

Що  минуло  -  як  попіл  по  вітру  нехай
Розлетиться  в  світи  без  останку.
Я  скорочую  кількість  своїх  питань,
Та  не  я  буду  ставити  крапку:

Ти  колись,  подолавши  в  нерівнім  бою,
Ту,  що  пристрасно  рвала  тенета,
Може  статись,  окрилену  душу  мою
Без  вагань  продірявиш  багнетом.

13.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492347
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Галина_Литовченко

* * *

В  моєму  домі  оселилась  тиша,
Коли  весна  пишалася  розли́вом.
Пішов  коханий  у  цвітіння  вишень
І  побажав,  як  завжди:  -  Будь  щаслива…

Те,  що  хотів,  неначе  б  то  отримав,
Успішним  став,  живе  не  в  самотині.
Та  хто  ж  мені  сьогодні  за  дверима
Лишив  букет  із  незабудок  синіх?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492329
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Марічка Берізко

Подих загубленої весни

Загублені  рядки  уквітчані  в  серцях,
Заповнюють  картини  пустоти,
І  може  лиш  вони  відновлюють  в  словах,
Частинки  пазлів  вічної  весни.

Вона  можливо  відчай  пройняла,
Бо  квітень  мій  вже  зовсім  не  такий,
Не  має  сонця  й  співу  солов’я,
І  дотик  вітру  майже  неживий.

Не  бачу  я  квітучих  пелюсток,
Гілки  дерев  додолу  опустились,
Чому  ти  весно  вбила  свій  танок,
Можливо  люди  в  чомусь  помилились.

Зламали  день  образами  подій,
Чи  обірвали  струни  боротьбою,
Ти  лиш  пробач  й  звільни  безмежність  мрій,
Стань  теплою  зеленою  порою.

Вертайся  швидше  з  запахом  роси,
Бо  я  не  можу  просто  існувати,
Мені  потрібні  подихи  краси,  
Щоб  із  натхненням  ранок  зустрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492230
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014


Галина_Литовченко

ВЕСНА-ВЕСНА…

Пустився  дощ  на  сиві  явори,
Розцілував  краплинами  листочки.
Дзвенить  довкілля  сміхом  дітвори,
Рвонули  в  ріст  в  городі  огірочки.

Маніжать  краплі  в  вікна  до  людей,
Тонкий  струмочок  ринва  цідить  в  діжку.
Припала  сукня  ніжно  до  грудей,
Заплуталась  в  струнких  дівочих  ніжках.  

На  квіти  взір  розгублено  відвів
Юнак  з  букетом  лісових  конвалій.
Весна-весна…  У  кронах  яворів
Святкує  дощ  травневі  фестивалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492212
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014


I.Teрен

УКРАЇНА РОСІЇ

Ми  таки  сусіди  із  тобою.
Тільки  тато  в  тебе  –  сатана,
той,  що  всім  погрожує  війною,
аж  запахла  трупами  весна.

Я  її  уже  і  не  чекаю.
Ти  на  неї  очі  не  звела.
І  за  що  на  цей  раз,  я  не  знаю,
ти  на  мене  руку  підняла.

Я  уже  покарана  тобою
ще  у  роки  лютого  Петра.
Ненависть  прощається  любов’ю,
та  умита  сльозами  і  кров’ю,
я  віки  не  бачила  добра.

Убивала  і  тоді  нізащо,
та  і  досі,  як  воліє  цар,
утинаєш  все  моє  найкраще,
а  мені  лишаєш  яничар.

Із  мерзоти  витворила  хана,
що  тебе  поставив  дубала,
одурила  пасинків  Богдана
і  діла  Мазепи  прокляла.

Удаючи  сироту  казанську,
б’єш  за  пряник  довгим  батогом,
а  тепер  і  Таврію  татарську
ти  своїм  злизала  язиком.

Все  шукаєш  місію  до  сказу:
то  Чечню,  то  Грузію,  то  трон
на  вершині  вічного  Кавказу,
вічно  попираючи  закон.

Та  якщо  панують  фарисеї,
не  чекай  ні  щастя,  ні  добра.
Є  і  буде  істина  стара  –
захлинешся  кровію  моєю,
будеш  підколодною  змією
і  у  чорта  лисого  сестра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492028
дата поступления 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Олекса Удайко

Colonia Agrippina*

[b][i]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –  
З  освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані    красоти...
Тут  -  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там:  овершки  осяйні...  і  низ.

І  знову  Кельн!  Узбіч  –    рожевість  сакур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,  
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...

...А  там  –    
                                 життя...  
                                                                 і  дяка  всіх  сторіч!

Та  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить    –
Фаната  Батьківщини  не  збагнуть!

Коли  твій  край  вождю  драконів**    вадить,
Коли  твій  край  -  розтоптана  майбуть.

12.04.2014,  Кельн[/i][/b]

_______
*Назва  Кельна  часів  Римської  імперії.
**Воїнство  краю  Моксель  (за  В.  Белінським).

[b]Світлина  автора:[/b]  квітучі  сакури  в  Кельні,  
донька  Марина  і  внук  Максим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
дата поступления 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Николя-бабА

Закохався я! (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


             1
Закохався  я,  як  була  весна,
стрів  лебідку  єдину  для  пари.
І  зійшла  зоря,  зіронька  ясна,
і  в  гаю  солов’ї  заспівали…

ПРИСПІВ:
 А  весна  цвіте,  а  весна  цвіте,
білим  цвітом  вбирає  довкілля.
А  весна  цвіте,  а  весна  цвіте  -
молодим  готує  весілля…
           2
Зоряна  блакить  –  мерехтять  зірки,
місяць  стеле  коханим  дорогу.
Поєднав  місток  береги  ріки,
і  зберіг  нашу  вербу  розлогу.

ПРИСПІВ
             3
Чарівна  весна,  нас  звела  обох,
і  єство  від  кохання  тремтіло.
Поєднав  тоді  нас  на  віки  Бог,
небо  в  зорях  вгорі  мерехтіло…

ПРИСПІВ


11  квітня  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491825
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Паснак Марія

Лиш про війну , мій любий , не співай

Минули  швидко  молоді  літа,
Вже  юний  син  у  рості  доганя.
Він  взяв  від  мене  вдачу  запальну,
Пісні  співати  любить  про  війну.


Я  слухати  ,  як  всі  ,  не  можу  їх,
Бо  побратимів  згадую  своїх.
І  в  серці  відгукнеться  знов  вона,
Нікому  не  потрібна  ця  війна.


Але  в  військових  було  так  не  раз:
Як  тільки  зачитають  нам  наказ,
Ми  зараз  в  путь,  нічого  тут  не  вдієш,
Як  воювати  ,  друже  ,  вправно  ти  умієш.


Співай  ,  мій  сину,  пісні  про  кохання
І  про  дівоче  трепетне  страждання.
Лиш  про  війну  ,  мій  любий  ,  не  співай,
Не  край  мого  серденька  ти,  не  край.


Колись  давно,  в  вісімдесятих,
Мене  послали  воювати.
В  Кундузі  довелось  мені
За  когось  битись  ночі  й  дні.

Я  знову  вдома,  тут  моя  сім’я,
Я  знову  чую  тьохкіт  солов’я…
І  в  мене  підростає  красень-син,
Приємно  дуже  мені  гратись  з  ним.

Ми  робим  танки,  клеїм  кораблі,
У  нього  мрії,  скажем  ,  немалі.
Воює  він  з  «екраном»  залюбки,
І  падають  на  землю  вояки.

Синочку,  любий  ,  є  одне  табу:
Тобі  я  не  розкажу  про  війну.
Не  треба  ранити  твоє  серце  дитяче,
Не  хочу  бачити  ,  як  мій  синочок  плаче.

Ти  виростеш  ,  закінчиш  школу
І  вірю  я  ,  що  у  житті  ніколи
Не  візьмеш  ти  у  руки  автомат,
Щоб  убивати  молодих  солдат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491728
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Паснак Марія

Захищав спокій доні

Я  служив  на  кордоні,
Захищав  спокій  доні,
А  синочка  навчав  я
Бути  смілим  в  бою.

Та  прийшли  лихі  вісті,
Я  тепер  в  іншім  місці
Чужу  землю  афганську
Бережу,    як  свою.

Щоби  діти  навчались,
Щоб  свого  не  цурались,
Я  у  горах  Афгану
Несу  службу  важку.

Підростають  синочки
 Заневістились  дочки,
Я  –  конвой  каравану,
Ще  додому  не  йду.

Любі  діти  ,  вродливі,
Виростайте  щасливі,
Спіть  спокійно  ночами,
Не  тривожте  сон  мами.

Ми  й  за  вас  повоюєм
І  дитину  чужую
Із  вогненного  шквалу
Ще  врятуєм  не  раз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491729
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Любов Ігнатова

Весняна мініатюра

Вранішній  дощ  ніжно  пестить  ще  сонні  асфальти,
На  брунькощічках  залишає  свій    мокрий  дотик  ...
Весна  ховає  в  минуле  набридлі  зимові  пальта,
Розтрусивши  ловко  абрикосових  снів  наркотик  ...

Знову  хочеться  жити,  розправивши  білі  крила,
Заплітаючи  сонце  у  пісню  кульбабовіночків  ...
Із  землі  струменіє  відродження  світла  сила,
Пробудившись  від  дзвону  квітневих  дощодзвіночків  ...


•••  Прошу  вибачення  у  тих,  хто  читав  і  коментував  цей  вірш.  Я  знову  його  розмістила,  бо  вчорашній  текст  десь  загадково  зник  з  моєї  сторінки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491712
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Макієвська

А у нас на подвір'ї в абрикосів весілля…

А  у  нас  на  подвір'ї
 в  абрикосів  весілля,
Вітерець  награває,  
хор  пташиний  співає...

Сукні  гарні,  красиві,
 гості  дуже  щасливі,
З  бокалів  із  кришталю
всі    п'ють  цілющу  росу...

Хмеліємо  без  вина,
п'янить  чарівна    весна...
Солодко  моїй  душі,
зеленіють  спориші....

Скоро  загудуть    хрущі
на  весіллі  у  вишні  ...
Й  Воскресне  Бог,  Всевишній,
щоб  простити  нас,  грішних!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491454
дата поступления 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014


aelita-t

Зніми, мольфаре, чари…

Зніми,  мольфаре,  чари  на  світанку,
дай  трав  настою,  щоб  забуть  усе:
і  любощі  ,  і  долі  забаганки
і  наше  недописане  есе.
Дай  зілля  відворотного,  дай  трунку
із  квітів  мандрагори  і  роси  -
забути  погляд,  руки,  поцілунки,
і  ніч  оту  з  любові  і  краси.
Розвій  мої  печалі  і  тривоги
на  ста  вітрах,  у  горах  кам’яних.
Нашли  бескеття,  грози,  буреломи,
щоб  він  мене  знайти  ніде  не  міг.

Хоч  плаче  серце  -  хай  сміються  очі.
Не  хочу  більш  нічого  я…
Не  хочу.

&&&

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491219
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Олекса Удайко

Ну, що, панове, знову Крути?

Ну,  що,  панове,  знову  Крути?
Знов  ті  ж...  знайомі  нам  граблі?
І  знову  «брат»?..*  На  цей  раз  Путін...
І  п'ядь  шматована  землі.  

Невже  закінчилась  держава?
Невже  нас  проковтне  Адольф?
Чому  ж  зіваємо  ми,  гави,
Поки  псарі  гуляють  в  гольф?!

А  ви,  іуди-підписанти,  
Що  Україну  роздягли?..
Ви  лише  чортові  гаранти  –
Йому  ви  совість  продали!

А  ще  гаранти  –  президенти!
Чим  ви  займались  20  літ?
Чекали  нових  прецедентів?..
Чечня,  Абхазія  чи…  світ?

Ви  мріяли,  що  обійдеться,
Що  не  полізе  "старший  брат"?
А  він  –  ножа  в  зболіле  серце,
Бо  так  звелів  Вкраїни  кат!

Тепер  з  бідою  наодинці...
Що  ваші  санкції  йому:
Свої  діла  німі  ординці
Вершать  собі…  й  не  по  уму!

Та  не  надійтесь,  європейці
Й  заморська  товстосумна  шваль,
Що  вас  минуть  «епікурейці»**,
Що  вас  їм  раптом  стане  жаль...

Дістануть  геть  за  океаном:
Що  для  ракет  той  океан!
...  О  де  ти,  булава  Богдана?
О  де  звитяжності  майдан?

Та  є  заначка  ще  у  Бога  –  
Збунтує  й  ваш  російський  дух!
І  буде  спільна  перемога:
«Кащей  безсмертний»  спустить  дух!

І  завесніє  вся  планета!
Вся  –  без  тиранів  і  царів...
Нам  пригодиться  ще  ракета  –
Відправим  в  космос  вас,  звірів!

А  ми  засієм  наше  поле
Любов’ю,  ладом  і  добром…
О,  ти  вкраїнська  наша  доле,
Копаєш  вглиб  міцним  копром!..

8.04.2014
___________
*Йдеться  про  полковника  Мурав’йова,      який  
повів  багатотисячну  армію  на  Київ  у  1918  році,
коли  вирішувалась  доля  УНР  –  праобразу  
нинішньої  української  держави.  
**Епікур  –  однин  із  основоположників  «стоїчної»  
філософії  древньої  Еллади,  сучасник  Діогена.  
Саме  він  стверджував,  що  людина  може  бути  
щаслива  на  дибі.  Страждаючи  смертельним  
недугом,  подбав  про  дітей    померлого  раніше  
його  учня  Метродора  і  за  безбечив  їх  у  своєму  
заповіті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Тетяна Луківська

Не забути б…

Прихились  до  землі:  чуєш  стогін,
Це  сльозою  зітхає  печаль,
Це  страждання  людського  відгомін
І  душі  материнської  жаль.
Хіба  ж  можна  словами  сказати,
Як  туга  тишиною  кричить…
Кришить  серце  знедолене  мати,
А  воно  все  болить…і  болить!!!
Гладить  вітер  обличчя  змарніле
Та  не  легшає  навіть  й  на  мить.
Світлий  день  став,  як  ніч  почорніла,
І  захмарена  неба  блакить…
Задивись  в  небеса:  чуєш  тиша
У  засрібленій  висі  лежить.
Це  Героїв  душа  кожна  пише:
Україну  як  нам  боронить.
Викладаємо  з  вдячністю  квіти,
І  стираючи  тихо  сльозу…
Знов  стаємо  у  стрій  монолітний
Розігнати  над  краєм  грозу.
Прихились  до  плеча:  чуєш  міцність
І  незламність  у  вірі  святій.
Хтось  сказав,  що  даремно  у  вічність
Ви  пішли  у  своїй  простоті.
А  я  знаю,  що  ангелом  стали
І  нависли  над  краєм  крильми.
Не  скажіть…  не  даремно  вмирали,
Ви  свободу  прикрили  грудьми.
Зазирни  в  небокрай:  як  світає!
Україна  над  світом  встає.
В  небесах  Сотня  правди  чекає,
Пора  слово  сказати  своє.  
Крок  за  кроком  вперед,  щогодини
Розгрібаємо  безлад  чинів…
Доля  ж  вкотре  дає  для  людини
Вибирати  життя  і  Синів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491141
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Юхниця Євген

Вродливу – усі домагаються. Ми ж – Україна…

Погупують  Тролі  о  брами  хаток  і  палаців,
І  вже  не  сховаєшся  в  ліжку  у  ковдрах  турбот.
Їх,  скільки  народ  пережив(хто  живий)  узурпацій
І  знову  вітриська  принесли  військовий  цейтнот.

Колись  це  закінчиться?  тут,  в  мальовничій  країні?
Вродливу  –  усі  домагаються.  Ми  ж  –  Україна...

08.04.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491110
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Олександр ПЕЧОРА

БЛАГОВІСНІ ЖУРАВЛІ (Музика С. Голоскевича)

Музика  Сергія  Голоскевича


Відлітають  журавлі,  відлітають…  
Тануть  жалісні  ключі,  душу  крають.  
Залишають  рідний  край,  залишають,  
та  травинку  кожну  хай  пам’ятають.  
Що  було,  те  відцвіло  променисто  
і  зажурено  лягло  падолистом.  
Журавлиний  клин  печально  зависнув,  –  двічі
мов  розірване  вітрами  намисто.  

Програш  

Не  навічно  доля  нас  розлучає,  –
заповітнії  ключі  повертає.  
Повесні  "курли-курли"  ріднокраєм,  –
то  надія  і  кохання  безкрає.  
А  душа  моя  журавкою  лине,  
як  почую  рідний  спів  журавлиний.  
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня,                –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні.  

Розширений  програш  

Хай  душа  моя  журавкою  лине,
як  почую  рідний  клич  журавлиний.  
Хай  не  губиться  повік  їхня  пісня,  –            –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні…

Благовісні,  благовісні,  благовісні  журавлі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491006
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Николя-бабА

Знов розквітли сади (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


Знов  розквітли  сади,  загуділи  хрущі,
пелюсткова  знялась  хуртовина.
Ми  тепер,  як  тоді,  цілувались  в  ночі,
хоч  вже  мали  дорослого  сина…

Ніжно  гнав  вітерець  пелюстки  до  очей,
зорі  стиха  летіли  й  моргали.
Я  легенько  торкнувся  коханих  плечей,
а  вуста  поцілунку  жадали…

Соловейко  виводив  своє  «тьох»  та  «тьох»,
пахло  вишнею  пишне  волосся.
І  ця  зоряна  ніч  наповняла  нас  двох,
солов’їним  п’янким  стоголоссям.

Ми  щасливі  були,  як  в  юнацькі  роки,
ми  забули  незгоди  й  невдачі.
Твої  руки,  кохана,  я  притис  до  щоки,
і  забилося  серце  гаряче!..

7  квітня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491029
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Любов Ігнатова

Болючий вірш

Мені  болить  ...  О,  як  мені  болить  ...
У  скроні  стука  і  пече  у  серці  ...
Пронизана  голками  кожна  мить
Розрядом  струму  у  мені  озветься  ...

Моя  сльоза  ...  О,ця  гірка  сльоза  -
Непрохана,  небажана,  нежданна  ...
Із  неï  смутку  пророста  лоза  -
Стрімка,  витка  і  зовсім  невблаганна  ...

Моя  душа  ...Розтерзана  душа  ...
Кому  потрібна  ти  в  своïм  натхненні?
Ти  -  наче  наполохане  пташа 
У  неба  дощовому  одкровенні  ...

Куди  піти?  Куди  мені  піти,
Коли  грозою  шви  тріщать  у  долі?
Чи  є  іще  незаймані  світи 
У  щастя  неземному  ореолі?

І  часу  плин.  ..  Нестерпний  часоплин,
Замішаний  на  сумнівах  колючих,
Гірчить,  неначе  вицвілий  полин
В  думках  підступних,  як  в  пісках  сипучих  ...

...На  перехресті  зламів  і  падінь 
Розпутний  камінь  шлях  мені  не  вкаже  ...
Мене  зреклась,  напевно  ,височінь  ...
Куди  тепер  мені...  безкровній,  майже?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


Николя-бабА

До кохання крізь зорі (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

     1
Я  на  битій  стежині,  як  при  заході  сонце,
першу  зіроньку  стріну,  чарівну,  як  і  ти.
Стану,  люба,  для  тебе  на  життя  охоронцем,
щоб  тебе  через  зорі  у  любов  провести…
ПРИСПІВ:
Нехай  небо  співає,  нехай  падають  зорі,
ти  по  битій  стежині,  як  лебідка  прилинь.
Серед  квітів  весняних,  щоб,  як  хвиля  у  морі,
задурманила  серце,  як  духмяний    полин.
     2
Осідлай  красень  Місяць,    озовись    поцілунком,
хай  навік  нас  єднає    кохання  вінок.
Ми  нап’ємося,  люба,  вечорового    трунку,
і  підуть  зорі  в  небі  у  весільний  танок.
ПРИСПІВ


06  квітня  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490774
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 07.04.2014


aelita-t

Напиши мені.

Напиши    ж  бо  листа    мені,  дуже  прошу.
Облітає  з  акації    цвіт...теплий  вечір
припадає  до  квітів,  а  спить  в  споришу,
огортає    печаль,  обнімає    за  плечі.

Напиши...хоча  б  декілька  лагідних  слів.
Вітер  звістку  оту  принесе,  не  загубить.
Дивно...  так    мене  палко  і  ніжно  любив,
а  тепер  тебе  інша  цілує  й  голубить,
варить  каву  й  сорочку  прасує    твою;
я  не  вміла...не  плачу  уже  й  не  сумую.

грає  коник  на  скрипочці    в  нашім  саду,
жаль,  удвох  ми  ніколи  його  не  почуєм.

===================
*******************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490613
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


НАДЕЖДА М.

Лиш той поет, хто має силу слова…

Лиш  той  поет,  хто  має  силу  слова.
Талант,   який   не  тліє,  а  горить.
Слова  душевні  в  нього  за  основу.
Від  них  у  інших  серце  затремтить.

В  віршах  його  знайдуть  душі  підтримку,
Якщо  вона  вразлива  і  болить.
Намалювати  слід  таку  йому  картинку,
Коли  надії  вже  нема,  щоб  запалить.

Коли  сльоза  бринітиме  над  словом,
То  значить  ти  достукавсь  до  сердець.
І  твій  талант  благословенний  Богом.
І  скажуть  всі:  народний  ти  співець...

Віддай  талант  і  душу,  якщо  маєш
Для  тих,  кому  ти  вирішив  служить!
Я  впевнена:  слова  ти  відшукаєш,
Які  в  важкі  часи  підкажуть,  як  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Олекса Удайко

В НАС РУКИ Є…

           
                             
                 [i]    В  нас  руки  є,  які  із  автоматом,  
                     Тепер  вже  незалежні  від  кремля.[/i]
                                                             [b]  Віталій  Назарук
[/b]
[b][i]В  нас  руки  є,  які  –  із  автоматом...
Й  не  тіш  себе,  що  раптом  промахнусь:
Ціну́  високу  заплатила  мати,
Щоб  я  від  неї  підло  відвернувсь!

І  буду  «славу  й  волю»*  пильнувати,
Що  нам  навіки  звоював  Майдан!
Шкодую,  що  мені    лихого  "брата"
Так  необачно  вибрав  мій  Богдан.

Та  ще  не  вечір!..  Нові  колорити
Для  нас    розквітнуть!    Бо  туди  підем,
Де  не  прийдеться  вже  окопи  рити,
Де  в  радості  буятиме  Едем!

В  нас  руки  є,  та  хочу  в  них  тримати
Не  автомат  –  усміхнене  маля...
І  буде  син  і  буде  щасна  мати  –  
Тарас**    з  небес    пророче  промовля![/i][/b]

5.03.2014
________
*Гімн    України  вже  знає  напам’ять    кожен  українець!
**Відомі  пророчі  слова    Тараса  Шевченка:
                                                       …Умруть  
             Ще  незачатиє  царята...  
             І  на  оновленій  землі  
             Врага  не  буде,  супостата,  
             А  буде  син  і  буде  мати,  
             І  будуть  люде  на  землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Шон Маклех

Дороги весняного вітру

         «Сонце  означало  істину,
             кільце  змій,  звитий  у  кільце  –  вічність,
             якір  –  ствердження  або  раду,
             голуб  –  соромливість,
             птах  бусол  –  богошанування,
             зерно  і  насіння  –  помисли  і  гадки…»
                                                                     (Григорій  Сковорода)

Дороги  весняного  вітру
перетинаються  біля  старого  ільма,
Що  крислатим  дороговказом
Перетворює  думку  на  знак,
Що  чорним  калікою
Тичеться  в  море  квітів
Пальцями  сухих  гілок.
Дороги  весняного  вітру
Існують  у  мріях  птахів:
У  піснях  про  вічне  повернення
До  неіснуючого  дому
Вічних  блукальців  легкості.
Дороги  весняного  вітру
Білим  маревом  стелють  шлях  
Розтривоженим  душам
До  Валгалли  хмар  –  
Білих,  як  пелюстки  вишні
Чи  то  до  кудлатого  Сіду  –  
Темного  як  нутро  глека.
Дороги  весняного  вітру
Сповнені  гудінням  
Волохатих  прочан,
Що  торують  своє  паломництво
Від  храму  квітки  до  монастириська-вулика.
Дороги  весняного  вітру
Нескінченним  лабіринтом
Заводять  у  хащі  музики
З  яких  нема  вороття
Навіть  жебраку-скрипалю  
З  графства  Слайго.
Дороги  весняного  вітру
Стануть  колись  дорогами  осені
Коли  зацвіте  верес…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490501
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Борода

Бійцеві Горана

Безіменному  Герою  Євромайдану
     П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю



Лише  на  мить  забули  ми  за  Крим
у  переддень  святого  Великодня  -
іще  один  відважний  побратим
поповнив  сотню  янгольську  сьогодні.
Згорів  в  огні  за  волю  і  за  нас
та  не  помер,  а  заступив  на  варту,
прикрасив  лик  його  іконостас
з  воротами  священними  до  Правди.
Піднявся  ввись  над  Стелою  кружля,  
взира  звідтіль  на  ворогів  і  друзів
та  зводить  конху  Волі,  а  земля
вже  розцвіта  у  веселковім  прузі.
Оранті  Краю  сльози  обітер
та  до  калини  гілки  дотулився  -
він  там  в  дозорі  волі  відтепер
аби  назад  ніхто  не  поступився.
А  його  прах  залишено  землі,
там,  де  Аскольд  з  героями  із  Крутів.
де  квіти  умиваються  в  сльозі,
щоби  повік  такого  не  забути.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490601
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


kulbabka

Хлопчику юний…

Хлопчику  юний
за  сірим  пробитим  щитом,
що  є  у  тебе  зі  зброї  -
крім  віри  у  Бога?
Лиш  оберіг  молитовний
над  теплим  чолом
і  материнська  любов,  
і  душевна  тривога?

Поки  тебе  під  прицілом
тримають  бійці,
рвуться  гранати
і  кров  багряніє  невинна,
вервицю  мама  стискає
у  теплій  руці
і  засинає  щоночі
з  думками  про  сина.

Молиться  Богу,
щоб  рідну  кровинку  беріг,
тільки  б  живим  повернувся
до  отчого  дому!..
Поки  чекають  дітей
із  війни  матері,
ми  сильні  духом
і  нас  не  зламати  нікому.

Поки  на  варті  свободи
такі,  як  і  ти,
ладні  померти  
в  нерівному  лютому  герці,
буде  міцніти  народ
і  думками  рости!
Хлопчику  юний  
з  кривавою  раною  в  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Микола Серпень

Шикуйсь Україно, шикуйся до лав!

Шикуйсь  Україно,  шикуйся  до  лав,
Бо  ворог  нежданий  зі  сходу
На  землю  твою  віроломно  напав,
Щоб  цим  познущатись  з  народу!

Ми  вірили  всі,  що  то  наші  брати!
Жили,  і  траплялося  все  між  братами,
А  треба  лиш  військо  було  берегти,
Допоки  той  Каїн  приходив  до  тями.

Так  низько  упасти  не  може  і  злодій,
(Нікому  не  клявся  він  вас  захищати),
І  лише  павук,  що  гніздо  звив  на  сході,
Усі  договори  спішив  розтоптати!

Тепер  вже  ніхто  не  повірить  ніколи,
Брехнею  півсвіту  йому  не  пройти!
Екстерном  і  світ  пройшов  оцю  школу-
Не  вірити  тим,  хто  грабує  братів!

Шикуйсь  Україно,  надіє  остання,
І  Каїну  більше  ні  краплі  не  вір!
Готується  він,  щоб  якось  на  світанні
Продовжить  тебе  шматувати  як  звір.

05.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490445
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Дід Миколай

Вже шістьдесят…

Вже  шістдесят  залишилось  позаду:
Пішли  роки  спорошені,  як  дим.
Побігла  стежка  навстріч  листопаду,
Не  буду  вже  ніколи  молодим.

Я  для  мети  не  сходив  із  дороги,
Давав  свободу  мислям  –  почуттям.
Ішов  рішуче  ради  перемоги,
Тож  не  давав  пощади  ворогам.

Любив  свою  кохану  Україну,
Волошки  сині  –  сині  серед  нив.
Ішов  на  кулі  з  нею  до  загину,
Як  рідну  матір  завжди  боронив.

За  те  Господь  побалував  жінками:
Увагу  їхню  всюди  відчував.
Любив  їх  завше  просто  й  до  нестями,
Для  цього  Бог  вогонь  мені  давав.

Тож  я  йому  ще  дякую  за  вдачу,
Що  не  забрав  його  й  на  схилі  літ.
Я  днів  своїх  намарне  ще  не  трачу,
Тому,  що  Овен  перший  у  богів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490404
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Любов Ігнатова

Страшна помста …

-  А  що,  тварюко,  ти  вже  не  крутий?!
Мовчиш  ...Дрімаєш?  ...Так  як  я  уранці  ...
Пізнаєш  зараз,  що  буваю  злий  -
Мій  гнів  кипить,  немов  окріп  у  склянці!!!

Мовчиш?  Мовчи,  як  нічого  сказать,
Тремти  від  жаху  у  своïм  куточку!!!
Я  відучу  тебе  на  всіх  гарчать!
Та  ти  -  ніхто,  ще  й  ходиш  на  шнурочку  ...

...
Отак  бурчав  і  зловтішався  кіт  
Собі  у  вуса,  може  і  під  носа,
Коли  кусав  оскаженіло  дріт
Залишеного  мною  пилососа  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата поступления 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


aelita-t

Мавка

Змерзла,  босоніж  в  левадах  блукаючи,
пальчики  гріла,  до  серця  торкаючи.
Плакали  очі  сльозами  гарячими  -
дим  виїдав  -  і  надовго  незрячою
бідна  ставала,  і  спала  тоді,
ніби  сирітка  в  вербовім  гіллі.

Тихо  скрипіла  верба  про  далеке,
чувся  бузьків  в  небі  сірому  клекіт,
спів  лукашевої  чувся  сопілки,
тонко  бриніла  на  холоді  гілка...

Cпала  …і  бачила  ліс  і  левади,
буйний  розмай  яблуневого  саду,
чула  цілунки  гарячі  на  скроні,
пестощі  й  жар  дорогої  долоні.
Лагідне  слово  Лукаш  промовляв,
гарно  і  щемно  про  щастя  співав…

Мила,  хороша,  дитино  нізвідки,
спи  до  весни,  лісу  лагідна  квітко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489831
дата поступления 02.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Шон Маклех

Папірус пелюстки вишні

       «Зі  свого  квітучого  саду
           Назбирай  запахущих  споминів  про  квіти,
           Що  зникли  століття  тому.»
                                                   (Рабіндранат  Тагор)

Весна  –  це  хатинка  для  їжаків:
Всі  мої  думки  колючі,
Як  апострофи  у  книзі  Судного  Дня.
Нагромаджую  фрази,
Як  каміння,  що  назбирав
На  вбогому  полі
Волошкових  сутінок.
З  чорної  тканини  ночі
Шию  собі  сутану  монаха-схимника,
З  тонких  ниток  місячних  променів
Плету  собі  хітон  орфіка  дня.
Мої  нічні  пісні  тихі,
Мої  прозорі  думки  підняті
З  бездонного  колодязя  чорноти,
Мої  рядки  незачесані
На  папірусі  пелюсток  вишні.
Напишу  заповіт:
Слова  мої  повітряні  –  
Їжакам  лісу  темного:
Най  бережуть  їх  на  досвітках
Від  поглядів  злих  і  колючих,
Черевики  мої  стоптані  –  
Синицям  пагорбів  тисових  –  
Най  зів’ють  у  кожному
Гніздо  маленької  істини,
Мій  дім  відлюдника  –  
Старому  пугачу:
Най  живе  на  його  горищі,
Най  прокричить  серед  ночі
Світу  сього  цинічного
Правду-матінку  моторошну,
Мої  рукописи  вицвілі  -  
Старому  круку  чорному:  
Най  читає  їх  оком  блискучим,
Най  береже  таїну  літер
Аж  до  Суду  Страшного  Божого…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490132
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014


kulbabka

Бруньки вербові жовті, мов курчата…

Бруньки  вербові  жовті,  мов  курчата,
На  сонці  гріють  золотий  пушок
І  хмарка,  як  цукрова  біла  вата,
На  вільховий  намотана  вершок.

У  філіжанці  париться  ожина,
На  блюдечку  янтариться  медок,
Духмяних  трав  розлога  скатертина,
Розшита  візерунками  квіток

Шовкових  анемон  і  первоцвітів,
Підбі́лу  китиць  милих  і  густих.
Промінням  заціловані  й  зігріті
Приймають  ванни  сонячні  коти:

Хто  на  даху,  а  хто  собі  в  городі
На  моріжок  приліг,  мов  на  кожух,
То  вітерець  по  спинці  заскородить,
То  завібрує  бджілка  біля  вух.

І  навіть  я  жалями  відболіла,
Немов  лампадка,  сяю  і  цвіту!
Це  алича  так  ніжно  забіліла,
Чи  наречена  міряє  фату?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Любов Ігнатова

Розбився годинник …

Розбився  годинник  ...А  може,  то  час
Розсипав  свої  коліщата?
Тепер  на  долоні  у  кожного  з  нас
Уламки  життя  кострубаті  ...

Пружиниться  думка  квітневим  дощем  ...
Замерзла  промокла  Ерато•  ...
Минуле  для  нас  -  оповите  плющем  ...
Серця  ввійшли  в  темп  модерато  ••...

Згубились  ключі,  непотрібні  тепер.
Всі  звуки  -  неначе  крізь  вату  ...
Зродивши  в  душі  міріади  химер,
Все  грається  ніч  циферблатом  ...


•Ерато  -  муза  любовноï  поезії
••Модерато  -  спокійний,  помірний  темп  в  музиці  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Олекса Удайко

ДОЛІ ОБЕРІГ

       [i]  І  час  спливає  нотами  сумними...[/i]
                                                 Дід  Михайлич

[b][i]Мені  відоме  пекло  це,  мій  друже,
А  ще  -  коли  час  краплями  тече...
Та  небо  враз  побачу  я  в  калюжі,
Як  промайне  оголене  плече...

І  хочу  жить,  елегії  творити,
Пізнати  в  небі  смуток  дальніх  зір,
Аби  його  інтимні  колорити
Вбирав  мій  спрагло-зголоднілий  зір.

І  враз  життя  наповнюється  смислом,
І  доля  радо  ластиться  до  ніг...
Я  резюмую  світ  прийдешній  стисло:
Ти  –  мій...
                                 лелечий...  
                                                                         долі  оберіг[/i]![/b]

[i]3.04.2014
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489953
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Валентина Ланевич

Душа пташиною лине у ніч.

Душа  пташиною  лине  у  ніч,
Стукає  в  шибу  твойого  вікна.
Стислась,  -  люблю  тебе,  -  кинула  клич,
Радо  пристала  на  те  ж  я  й  сама.

Немає  мене  без  тебе  давно,
Я  -  пустельная  квітка  без  тебе.
Прісним  здається  життєвеє  тло,
В"ється  туга,  пряжу  з  нього  пряде.

Душно,  горю,  -  погаси  той  вогонь,
Що  всесильно  ятрить  моє  тіло.
Пульсує  жила  -  торкається  скронь,
Витри  сльози,  щоб  серце  не  мліло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
дата поступления 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Дід Миколай

Не плач Матусю.

Розтала  твердь,  як  магма  під  ногами,
Рука  обвисла  стріленим  крилом.
Незріла  юнь  прощалася  з  літами,
Свинець  залишив  мітку  над  чолом.

Платочок  витіг  вишитий  з  кармана:
Боролось  з  смертю  тіло  молоде.
Та  кров  гаряча  зпінилась  багряна:
Вже  забирало  небо  голубе.

Я,    не  хотів  матусю  помирати,
Прости  рідненька  синові  прости.
Що  вража  куля  встигла  наздогнати,
Й  не  зміг  у  двір  онучків  привести.

Не  плач  Матусю  вночі  буду  снитись,
При  зорях  тихих  птахом  прокричу.
Щоби  обнять  за  плечі  й  притулитись,
Вишневим  цвітом  в  хату  прилечу.

                   В  память  юного
           героя  Небесної  сотні  Григорія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489735
дата поступления 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Мазур Наталя

Чекати вмію (Лист у відповідь)

На  вірш  "Я  тихо  ухожу"  автор  Gocman
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486689

А  я  тобі  годила,  як  могла  –
Давала  їсти  і  давала  пити.
Тебе  від  злого  світу  берегла,
Хотіла,  аби  ти  міг  вільно  жити.

В  усьому  потакала  я  тобі  –  
Вино  ти  пив,  їв  українське  сало.
Чому,  скажи,  мене  не  розумів,
З  моєї  мови  кепкував  чимало?

Чому  співав  чужинських  ти  пісень,
Чужих  героїв  вихваляв  завзято?
З  весни  по  осінь  кожен  Божий  день
У  тебе  були  гості,  було  свято.

Чи  ти  не  знав,  як  тяжко  я  жила,
Як  гарувала,  зводилась  на  ноги?
До  того  ж  юна,  молода  була,
І  так  потребувала  допомоги.

Та  ти  собою  зайнятий  лиш  був.
Хоча  жили  ми  разом  в  одній  хаті,
Про  мене  зовсім  ти  давно  забув
І  за  паркан  став  нишком  поглядати.

От  і  розстались…  Ми  вже  не  одне…
Ти  шлях  цей  сам  обрав,  мій  Криме-сину.
Та  вірю,  ти  назад  таки  вернеш.
Чекати  вмію.  Підпис  –  Україна.

20.03.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489749
дата поступления 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Радченко

Затамував час подих

Яким  яскравим  й  ніжним  був  цей  сон:
Ось  мама  усміхається  очима,
В  зажурі  світлій  батько  за  столом
І  Вовка,  брат.  Стрічають.  Свічка  блима.

Ми  знову  разом,  як  було  колись,
Нам  є  про  що  вести  всю  ніч  розмову.
І  спокій  ніжний  навкруги  розливсь,
Лиш  чути  дальній  плач  чи  стогін  дзвону.

Запитують  мене:  "Як  ти  живеш?".
-  "Скучаю  дуже,  з  кожним  днем  все  більше".
-  "Ми  знаємо  як  снів  таких  ти  ждеш,
А  потім  про  минуле  пишеш  вірші  ".

Ручай  розмови  тихо  дзюркотить,
Здається  -  час  затамував  свій  подих.
Нам  не  дано  плин  часу  зупинить,
Часу  ж  дано  нам  залишати  подив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489552
дата поступления 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


kulbabka

Квітнева замальовка

На  павутинну  ниточку  душі
Нанизую  думки,  немов  коралі,
Весна  аромить  ніжністю  конвалій,
Перейдено  останні  рубежі.

Шовкові  мрії  в  пуп'янки  тугі
Затягнуті  й  чекають,  щоб  розкритись
Плеядами  квітково-пишних  китиць,
На  випраних  веретах  берегів

Розбудять  білосніжну  заметіль,
Вальсуючи  дрібними  пелюстками.
Тонує  квітень  теплими  мазками
Залишену  зимою  вогку  цвіль.

Природа  молодіє  на  очах,
А  з  нею  і  душа  квітує  щедро,
Пахтять  ліси  смерекою  і  кедром,
Пливуть  гаївки  чистого  ключа.

І  дні,  налиті  сонячним  вином,
Замайоріли  рясно  і  строкато,
А  поміж  ними  дощику  стаккато
Раптово  пролунає  за  вікном

І  обірветься...  Ранок  на  горі,
Запалить  люльку,  запарує  чаєм,
Весні  русявій  коси  заквітчає,
Уплівши  дві  загублені  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата поступления 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014


Любов Ігнатова

Не сумуй, мій трояндовий цвіте …

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Що  до  осені  стелиться  шлях  -
Ще  співатиме  сонячно  вітер
На  відроджених  стиглих  полях  ;

Ще  дощем  цілуватиме  небо
Твою  дивну  врочИсту  красу  ...
Я  щоранку  ітиму  до  тебе
Цілувати  холодну  росу  ...

Ще  не  раз  розів'ються  бутони
Пишноквіттям  солодких  думок;
Кучеряві  сплетуть  Купідони
З  них  коханню  вогненний  вінок  ...

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Не  ховайся  в  колючість  стеблин  ;
Доки  в  серці  твоïм  тепле  літо  -
Не  гірчитиме  душу  полин  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014


MERSEDES

Весняна мелодія…

Прокидається  рідна  земля,
Відпочила  напевно  за  зиму.
Зеленіють  безмежні  поля,
Дощ  купає  пшеницю  озиму.

Ліс  закутавсь  весняним  теплом,
Загубивсь  в  пролісковому  царстві.
Птах  торкнувся  до  неба  крилом,
Закружляв  в  проміневому  танці.

Задзвеніла  прозора  роса,
Зазвучала  мелодія  в  травах.
І  берізки  розкішна  коса,
Розпустилась  в  зелених  дібровах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489120
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


MERSEDES

Привіт тобі любов моя…

Весна  прийшла  до  краю  знову,
Шовкові  стали  береги.
Розпочали  птахи  розмову
І  ожило  все  навкруги.

Росою  вмилися  отави,
Розправив  крила  вітерець.
І  ніжні  полились  октави,
П'янких,  закоханих  сердець.

Хмаринки  в  небі  кучеряві,
Немов  маленькі  острівки.
І  сонця  промені  ласкаві,
Теплом  зігріють  залюбки.

З  тією  я  зіллюсь  красою,
Насолоджуся  нею  я.
І  привітаюся  з  весною,
Привіт  тобі  любов  моя!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489125
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Борода

Божевільна росомаха

Сказилася  Росомаха,  аж  заплила  з  люті,
що  її  дружка  Бурмила  копнули  по  суті  -
вигнали  старого  діда  з  царського  садиби,  
усі  речі  відібрали,  дачі  і  колиби.
Всі  машини  раритетні,  цінні  нічні  вази,
всі  рахунки  перекрили,  відкати  по  газу,
що  Бурмилі  й  Росомасі  капали  стабільно,
ще  й  у  розшук  об"явили  -  чиста  божевільня!  
Бо  як  звірам  надоїло  жити  у  обмані
та  зібралися  на  віче  вони  на  поляні  -
натравив  Бурмило  круків,  стерв"ятників  хижих
по  підказці  Росомахи.  Та  дістали  грижі,
хоча  звірів  й  поклювали,  багатьої  убили,
але  в  рабство  знов  загнати  не  хватило  сили.
Втік  Бурмило,  заховався  в  царстві  Росомахи,
тільки  зрідка  ричить  гидко  звідти  бідолаха.
Ну  а  злюща  Росомаха  взяла  в  руки  зброю
й  на  звіриннії  угіддя  пішла  враз  війною,
відірвала  жирний  клапоть  сусіднього  лісу
і  ще  точить  підла  зуби  на  решту  до  біса.
Скористалася  підлота,  коли  у  могили
проводжали  звірі  друзів,  що  їх  круки  вбили.

Та  забула  Росомаха,  що  її  наглючість
остогидла  всім  лісництвам,  ворогам  і  друзям.
Перекриють  всі  кордони  і  заженуть  підлу  
в  резервацію  ганебну,  як  і  їй  подібних,
бо  не  можна  всьому  світу  диктувати  волю,
навіть  коли  ти  від  злоби  й  люті  збожеволів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489174
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

СВОЇ (доповнене!)

Який  же  ми  таки  народ  наївний,
що  нами  досі  правлять  бандюки!
Усі  ми,  кажуть,    –  діти  України.
А  звідкіля  ж  беруться  байстрюки?

Тут  кожен  має  на  папері  волю.
За  землю  йдуть  нерівнії  бої.
Свободу  мають  злодії  в  законі
і  кажуть  вівцям,  люди  ми  –  свої.

Господарі  ми  тут  чи  приймаченки?
Обнімуться  брати,  а  чи  згорять?
В  задумі  з  неба  дивиться  Шевченко.
Ще  не  збулися  мрії  Кобзаря.

О,  скільки  ще  в  ментальності  прогалин!
По  закутках  співають  солов’ї.
І  родичі  вже  стали  ворогами  –
собраття  і  перевертні  свої.

Є  влада  –  незалежна  від  народу.
І  зрадники,  як  водиться,  свої.
Та  як  же  нам  позбутися  породи
байдужих  охломонів-холуїв?

А  скільки  люду  ще  клює  на  гречку!..
Солодкий  цукор,  та  гірка  ціна.
Якщо  ти  не  баран,  чи  не  овечка,  –
тебе  за  гріш  не  купить  сатана.

Мордують  Україну  янучари.
Чиї  ви  є,  юродивці-кати?!
Своїсінькі  чи  найманці-бичари,
що  вже  змогли  всі  межі  перейти?!

Невже  ми  –  вороги,  які  ж  ми  друзі?
Чи  в  нас  Вітчизна-ненька  не  одна?
О,  небо!..  Беркатюзі  –  по  заслузі.
Упав  юнак…  А  в  чім  його  вина?!

Вже  снайпери  вбивають  патріотів
посеред    мирних  згарищ  барикад.
Докерувалась  зграя  ідіотів…
Тому  тепер  вже  скрізь  ідолопад.

Спиніться!  Годі!  Далі  вже  –  безодня!
О,  скільки  ще  судилося  нам  втрат?!
Вже  дивиться  на  нас  небесна  сотня…
Стояв  Майдан…  Пішов  на  брата  брат…

О,  скільки  ще  нам  треба  революцій  –
уроків  у  одвічній  боротьбі?!.
І  звідки  такі  нелюди  беруться?!.
Потрібна  революція  в  собі.

Молитись  на  диявольщину  годі!
Вже  стільки  марно  репались  лоби!
Вже  стільки  нині  розбрату  в  народі,
бо  нами  досі  правили  жлоби!

А  ми  ж  були  довірливі,  терплячі,
ошукані,  зневажені  стократ.
Давно  в  нас,  браття,  жили  не  волячі  –
вже  стільки  крові  пив  двоглавий  брат!

Ми  ж  досі  зустрічали  хлібом-сіллю  –
свій  чи  чужинець,  «гаспадін»  чи  пан.
І  шанували  зрадницю-Росію,
допоки  в  дім  наш  вдерся  окупант.

Оце  вже,  кажуть,  справді  дожилися!
І  хто  ж  це  так  нещадно  повелів?
Імперський  узурпатор  вже  сказився.
О  Боже,  захисти  від  москалів!

Господній  карі  неодмінно  бути.
Сатрапи  не  сховаються  ніде.
Подавиться  таки  кремлівський  Путлер
і  згине  Бандюкович.  Суд  гряде.

Держави  справжньої  не  буде  доти,
допоки  є  перевертні-«боги».
Супроти  зла  єднаймось,  патріоти,
щоб  геть  усі  пощезли  вороги!

Який  страшний  інформаційний  вірус!
Імперська  суть  кодується  в  брехні.
До  влади  нині  всюди  недовіра.
І  люди  всюди  кажуть:  «Банді  –  ні!»

Вже  Путін  –  наче  Гітлер,  а  чи  Сталін.
У  відчаї  здригається  Земля.
Щоб  гопники  гвардійцями  не  стали  –
з  Майдану  вітер,  вій  аж  до  Кремля!

Козацький  дух,  правдиву  силу  й  волю
оновлюймо-плекаймо  повсякчас!
Вкраїні  славну  здобуваймо  долю,
щоб  цілий  світ  із  нами  родичавсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489114
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Дід Миколай

Герою Слава!

Ти  жив,  як  міг,  тож  воїном  загинув,
Поклавши  першим  голову  в  бою.
Твій  голос  в  вічність  соколом  поринув,
Десь  Боривітрем  шепче  у  гаю.

Армянський  син  моєї  України.
Життя  заради  неї  ти  поклав.
Ідеш  до  Бога  рано  від  родини,
Господь  найкращих  завше  забирав.

І    квітів,  мраморні  бруствери
В  вуаль  прощальну  груди  одягли.
Небесні  слуги  Ангели  –  трансфери,
Героя  в  Рай  небесний  підняли.

Від  хвиль  Дніпрових  пінилась  терраса.
Могуть    у    хвилі    з    Неба    подали.
Твої  слова  пророчі  від  Тараса,
Во  славу  нашу  світом  понесли!


           В  пам'ять
Сергія  Нігояна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489073
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Любов Ігнатова

Ранок на двох (з Віталієм Назаруком)

На  зрошене  вранішнє  небо
Нашию  проміння  цілунків  ;
Той  день,  що  почався  із  тебе  -
Найкращий  з  усіх  подарунків  !
Розкавилось  наше  світання,
Від  дотику  рук  стрепенулось  ...
-Мій  милий,  єдиний,  коханий  ...-
Із  кожним  ковтком  відгукнулось  ...
Ми  -  крила  одноï  пташини,
Ми  -  блискавка  з  громом  у  парі,
Одної  веселки  частини,
Романс  на  циганській  гітарі  ...

                                 Розкинутий  ранок  співає,
                                 Торкається  вікон  рукою...
                                 І  кращоï  миті  немає,
                                 Як  миті  удвох  із  тобою  ...
                                 Коли  ж  бо  проміння  сіяє
                                 І  кавою  пахне  у  ліжку,
                                 Рум’яниться  личко  й  співає,
                                 Душа  вишиває  маніжку.
                                 Кохана,  з  тобою  у  парі,
                                 Ми  будемо  в  щасті  горіти,
                                 Твої  намагнічені  чари,
                                 Довіку  нам  мають  світити…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Валя Савелюк

НАЯВНІСТЬ

присутність,  
осі́лість,
ная́вність  твоя  у  мені  –
це  навіть  не  те,  
якби  традиційно  жив  –
у  час-од-ча́совім  спо́мині…
 
ні…

образ  твій
оселився,  бачу,  наві́чно  –
обезсме́ртився  у  мені
листочком  трі́йчатим  із  мезозоїв  геологічних  –
конюши́ни  трилисничко́м
зберігся  випа́дком  у  скам`янілому  бурштині́…  

29.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488926
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


горлиця

Пісня- ЖИВИ УКРАЇНО! композиція Віктора Оха

 
Цвіте,  підростає  нове    покоління  
Безсмертної,  вільної  ,раю  -  землі,  
 Їх  чиста  душа  й  кришталеве  сумління,  
Підносить  Вкраїну,  мов  сонце,  з  пітьми.  

Живи  Україно,  коріння  тверде  !
Ти  небо  і  землю  єднаєш.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна  !
Ти  захід  і  схід  пригортаєш  !

Тут  знову  розквітла,  як  соняшник,  доля  ,
Калина  цвіте,  прикрашає  сади,  
І  гордо  пишається    люд,  бо  вже  -  ВОЛЯ  !  
Навіки    розтанули      рабські  сліди.  

Живи  Україно,  коріння  тверде  !
Ти  небо  і  землю  єднаєш.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна!
Народ  свій    з  колін    піднімаєш  !

Так  гордо  над  краєм  прапори  витають,
Пшеничного    поля,  синяви  висот  ,
Тут  рідною    мовою  співи    лунають  ,  
Вперед  Україно!  Ти  новий  -  народ  !  

Живи  Україно,  калина  цвіте  !
Ім'я-  небо  й  землю  єднає.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна!
І  пісня  -"НЕ  ВМРЕШ!"  всіх  вітає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488947
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Marianna Tenetko

НЕЗЛАМНІ!

Ми  вижили!  Тоді,  коли  татари,  
Своїм  ярмом  нам  затуляли  хмари,
Коли  царя  безжалісна  рука
Зробила  з  нас  «німого»  кріпака.

Не  здалися!  Тоді,  коли  в  полон
Хотів  загарбати  усіх  Наполеон,
Коли  за  допомогою  «потвор»
Пронісся  по  землі  голодомор.

Ми  не  забули  й  досі  імена
Всіх  тих,  кого  забрала  в  нас  війна.
Ми  пересиділи  ув’язнень  каземати…
Невже  ти  думаєш,  що  можеш  нас  зламати?!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480601
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 29.03.2014


Олекса Удайко

ТАКА ВЖЕ НАША ДОЛЯ

                     Умить  блискавиця  розрізала  ніч,  
                     Ударила  вслід  громовиця…
                                                         Віталій  Назарук

Громи  вертають  з  вирію,
Несуть  вогонь  і  сталь,
А  нам  би  літо  вимріять,
Його  блакитну  даль...

Так  ні,  весна  тривогами
Ступає  крадькома...
Не  битими  дорогами,
А  тими,  де  -  пітьма!

Та  Князь  хай  не  радіє,
Що  вдягне  нас  в  пітьму.
Не  вмерла  ще  надія,
Що  світ  поборе  тьму!

Й  новий  вже  день  засяє
В  любові  і  добрі,
А  Князь  нехай  сконає  –
Бо    сам  в  пітьму  забрів!

Така  вже  наша  доля  
Нелегко  йти  в    Едем  –
З  мінованого  поля  
Ми  людство  поведем!

І  згинуть  "[i]монго[/i]–ликі"    
Умить  з  лиця  землі:
Числом  хоча  й  великі,
Та  духом  замалі!..

 28.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014


kulbabka

Ранок пахтить еспрессо…

Ранок  пахтить  еспрессо
В  сивий  холодний  день.
Де  ти,  квітуча  весно?
Мучить  сади  мігрень.

Так  неприродньо  сиро
В  передквітневій  млі.
Дощик  дрібним  пунктиром
Тонко  різьбить  по  склі.

Сонцем  налиті  скрині
Під  тягарем  замків.
Сіре  не  в  тренді  нині,
Трішки  б  легких  шовків  -

В  теплих  тонах  пастельних
І  бірюзи  вгорі!..
Ранок,  немов  пустельник,
Влігся  на  димарі.

Краплі  дрібним  калібром
У  міжребер'я  віт...
Знову  думки  верлібром  -
З  римами  дефіцит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


горлиця

Вірш Ростислава Дзундзи- Привет фашисткая Россия

Привет,  фашистская  Россия.  Послушай,  путинская  Русь:
В  своей  стране  я  не  Мессия,  но  и  Иуды  не  боюсь.
Ко  мне  пришла  ты  с  автоматом,  закрыв  чулком  свое  лицо.
Ты  говоришь  со  мною  матом,  наполнив  каждый  звук  свинцом.

Мои  поля  взрыхляя  танком,  ты  сеешь  мины  вместо  ржи,
Надев  солдатские  портянки,  насквозь  промокшие  во  лжи.
Да  разве  думал  в  сорок  пятом  мой  дед,  уставший  от  войны,
Что  тот,  кто  был  когда-то  братом,  сегодня  враг  моей  страны?!

Привет,  фашистская  Россия.  Зачем  тебе  моя  страна?
У  Путина  -  шизофрения!  Но  ты  же...  ты  же...  не  больна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488644
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


kulbabka

Тут сонце розбивається об вежі…

Тут  сонце  розбивається  об  вежі
І  кровоточить  яблунями  в  день,
Цвітуть  сади,  горять,  мов  у  пожежі,
Димить  пелюстя  з  вижухлих  кишень.

На  вербах,  мов  на  гойдалках  зелених,
Вітри  росу  колишуть  золоту,
Маленький  жук  на  вусики-антени
Пташині  трелі  ловить  на  льоту.

Тут  береги,  мережані  стібками
Духмяних  трав,  зіп'ялися  у  вись,
Квітки  кульбаби  жовтими  пучками
Зарінками  сухими  розбрелись.

А  зорі,  мов  загублені  монети,
Щоночі  застрягають  в  димарі,
Старих  тополь  готичні  силуети
Окреслюють  лимонні  ліхтарі.

Тут  ранки  свіжі,  скупані  у  м'яті,
Зміїться  річка  по́логом  лляним
І  світлих  мрій  метелики  строкаті
Вовтузяться  у  пазусі  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488378
дата поступления 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Любов Ігнатова

Знову вечір склада пасьянси …

Знову  вечір  склада  пасьянси
З  недороблених  вічних  справ,
Допиваючи  із  фаянсу
День  заварений  з  перших  трав.

Місяць  бавиться  в  хмаросніжки
З  віддзеркаленням  у  вікні,
Віднайшовши  собі  нічліжку
На  холодній  німій  стіні  .

Десь  летять  запізнілі  гуси,
Розбиваючи  тиші  дзвін  ;
Я  весняних  вітрів  нап'юся,
Щоб  злетіти  ïм  навздогін  ...

Переваживши  за  і  проти,
Відкладу  терези  думок  ...
Зачиняючи  сни  -ворота,
Замикаю  ïх  на  замок  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488187
дата поступления 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Любов Ігнатова

Сумна соната дощових краплин

Сумна  соната  дощових  краплин
Пронизує  артерії  світання;
Далеко  ще  до  кавових  годин  
Просякнутих  росою  і  мовчанням  ...

Крізь  вовну  хмар  проблискують  зірки,
Величним  Кимось  зібрані  в  букети  ...
Вільшаний  гай  (іще  не  говіркий)
Готує  стиха  солов'ïв  кларнети  ...

Дрімає  вітер  у  липких  бруньках,
Вслухаючись  у  колискову  ночі  -  
Вона  гойдає  небо  на  руках,
Немов  навіки  вколисати  хоче  ...

Десь  півень  розбиває  напівсон  -
Вже  скоро  глипне  сонце  з  небокраю  ...
І  я  з  дощем  сьогодні  в  унісон
Досвітню  пісню  серцем  заспіваю  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата поступления 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Олекса Удайко

Ума пейзажі – не кришталі серця

[b][/b][b][i]В  повітрі  –  марева,  химери  й  міражі…
В  степу  блищать  заклично  два  озерця  –
Творіння  людства  в  Бога  на  межі  –  
Пейзажі  душ,  а  ще...  пейзажі  серця.  

Тут  ковиляє  тріснутий  паркан,
А  там  –  знедолене  судьбою    коло…
А  поміж  них  –  вмонтований  капкан
На  мужність  нашу  та  розкуту  волю.

А  ще...  дерева  гострі,  мов  ножі,
Що  уп'ялись  в  болючий  розтин  неба  –
В  сад  Гетсіманський,  де  святі  мужі:
Їм  на  землі  нічого  вже  не  треба...

Любові  і  загину  на  межі  –
Гарматні  жерла  і  прицільні  скельця...  
То  вже  не  марева,  не  міражі:
Ума  пейзажі  –  не  кришталі  серця!

23.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата поступления 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Олекса Удайко

Ваша великорусская мечта

                               Шановні  друзі,  колеги!  Передруковуючи  цю  статтю
                               Олексія    Заводюка  на  нашому  сайті,  боюся,  що  вона  
                               матиме  неоднозначну  оцінку  читачів.  Але  я  свідомий  
                               того,  що  вона  необхідна    для  розуміння  процесів,які  
                               відбуваються  зараз  між  двома  братськими  народами!  
                               В  знанні  сила  і  ключ  до  пошуку  вірного  вирішення  
                               проблем,  що  виникли  тимчасово  на  відтинку  історії,  
                               свідками  і  дієвими  особами  якої  нам  випало  бути!  
                               Один  філософ,  здається,  сказав:  "Геніальність  -  
                               це  надзвичайне  почуття  відповідальності  за  в  все  те,  
                               що  нас  оточує!"  

                             ...Будемо  ж  геніальними,  друзі!    

[b][i]«Ваша  великорусская  мечта  –  сидя  по  горло  в  дерьме,  
затащить  туда  всех  остальных.  Это  и  есть  Русизм.»  
                                                                                                     Шамиль  Басаев[/i]  [/b]

Удивительно,  как  малограмотный  горец  
точно  определил  сущность  русского  народа.  
Мне  понадобилось  20  лет,  чтобы  понять  
смысл  этих  слов  чеченского  воина.  

Этот  пост  будет  очень  злым.  По  военному  
злым.  Я  скажу  все,  что  уже  накипело  и  
льется  через  край.  Слишком  долго  мы,  
украинцы,  молчали.  Старались  не  обидеть  
наших  русских  братьев.Но  больше  молчать  
не  могу.  Война  развязывает  язык  получше  водки.  

Я  знаю,  что  найдутся  люди,  которые  найдут,
что  сказать  в  оправдание  русскому  народу.  
Обязательно  найдутся  те,  кто  осудит  этот  
текст.  С  готовностью  выслушаю  и  тех  и  других,  
если  будет  что  слушать.  

Я  не  буду  обижать  весь  народ,  потому  что  
это  не  правильно.  Я  разделяю  русских  людей
на  русских  и  кацапов.  Русский  –  это  брат  
украинца.  Кацап  –  это  существо  омерзительное,  
несущее  в  наш  мир  только  злобу  и  ненависть.  

Главное  отличительная  особенность  кацапа  –
невежество.  От  невежества  все  беды  кацапа:  
пьянство,  воровство,  нищета  и  т.д.  

Чтобы  посчитать  количество  кацапов  на  
территории  России,  нужно  сложить  рейтинги  
Путина,  Жириновского  и  Зюганова.  

                                           ***  
Сегодняшний  шабаш  в  Кремле  –  пикник  
бандитов  на  Титанике.  Толпа  кацапов,  
которая  беснуется  не  понимая,  что  ее  
ведут  на  убой.  Сопли  взрослых  мужиков  
про  День  победы  и  благодарности  великому  
Путину.  

Да,  они  считают  это  убожество  великим.  
Потому  что  сами  кацапы  настолько  убогие,  
что  для  них  Путин  –  это  Величина.  
Практически  полубожество.  

А  какие  рыла  были  сегодня  в  Кремле.  
Торжество,  наглость,  упоение  безнаказанностью.
Не  было  на  этих  рылах  ни  стыда,  ни  совести,  
ни  разума.  Бандитская  малина.  Дележ  добычи  
рэкетирами.  Выступление  Путина.  Проследите  
за  его  логической  цепочкой:  

Меня  обидели  американцы,  но  ответить  им  я  
не  могу,  потому  что  я  слабак  против  них.  
Поэтому  я  дождался  пока  заболеет  мой  
ближайший  родственник  и  назло  американцам,  
я  вонзил  ему  нож  в  спину.  А  когда  меня  за  этот  
поступок  весь  мир  назвал  конченным,  я  объяснил  
им  что  зарезал  брата  для  того,  чтобы  его  не  
зарезал  кто-нибудь  другой.  

Бесноватая  толпа  многократно  аплодировала  
этому  стоя.  Так  же  как  она  в  свое  время  
аплодировала  Сталину.  Только  тогда  вместо
украинцев  были  троцкисты,  зиновьевцы  и  
другие  невиновные.  

Россия  не  победила  фашизм  в  45-м.  Она  его  
усыновила.  Мальчик  вырос  и  мир  ужаснулся.  
Только  в  отличии  от  Гитлера  у  мальчика  есть  
ядерная  бомба.  Сегодня  за  кулисами  Кремля  
стоял  дьявол  и  аплодировал.  Его  ученики  
сделали  хорошую  работу.  

Проклятая  страна,  убогие  люди.  Безнадежно  
всё.  Проходят  столетия  и  ничего  не  меняется.  
Тот  же  народ,  те  же  грабли,  то  же  убожество.  

Убогие  люди,  повторяют  мантру  о  величии  
России.  Их  не  надо  проклинать,  потому  что  
там  нечего  проклинать.  Это  пустые  места.  
70  лет  они  празднуют  победу  над  фашистами!  
Уже  все  фрицы  сдохли,  а  рабы  все  празднуют.  
Потому  что  праздновать  им  больше  нечего.  

За  70  лет  ни  одной  победы,  ни  одного  достижения,  
одна  показуха.  Гагарин  тоже  не  в  счет.  Какое  они  
к  нему  имеют  отношение?  Никакого.  Нация  бездарей,  
которое  кроме  пьянства  и  разбоя  больше  ничего  не  
умеет  делать.  

Найдутся  те,  кто  возразит  мне  и  скажет,  что  в  
России  было  много  достойных  людей.  Согласен.  
Бог,  в  отличии  от  меня  добр  и  посылает  в  Россию  
хороших  людей,  чтобы  хоть  немного  просветлить  
варваров.  Я  результата  не  вижу,  но  Богу  виднее.  

Жалкий  народец.  Завистливый.            С  черной,  
мстительной  душонкой.  Агрессия  от  бессилия  и  
понимания  того,  что  хуже  других.  Намного  хуже.  
А  так  хочется  превосходства.  И  как  это  
превосходство  получить,  если  делать  ничего
не  умеешь.  Если  только  бухаешь  и  воруешь.  
Если  похвастаться  можно  только  победами  
к  которым  ты  не  имеешь  никакого  отношения.  
Если  побежденные  спасали  тебя,  победителя,  
гуманитарной  помощью  и  кредитами,  чтобы  
ты  не  сдох  с  голода.  

А  теперь  кацапы,  как  ничтожнейшие  создания,  
платят  черной  неблагодарностью  за  все  хорошие  
дела,  что  сделали  им  немцы  и  американцы  
в  начале  90-х.  Не  будь  западной  помощи,  не  было  
бы  уже  давно  России.  А  теперь  у  них  появились  
деньги  и  можно  как  свинья:  и  сам  за  стол  и  
ноги  на  стол.  Немецкие  солдаты  называли  их  
свиньями,  значит  немецкие  солдаты  были  умнее
 нас  и  гораздо  быстрее  докопались  до  истины.  
Пока  мы  верили  в  пропаганду  про  братские  народы,  
солдаты  вермахта  правильно  расставили  акценты  
про  людей  и  свиней.  

А  кацапам  так  хочется  блистать.  Хочется  утирать  
носы  конкурентам.  И  мечется  медведь  в  поисках  
подвигов.  Напасть  на  Китай  страшно,  на  США  еще  
страшнее.  Но  нашли.  Напали  на  Грузию.  
Превосходство  1:30.  Герои  бля.  Ты  что.  
Суворов  обрыгался  от  счастья  на  том  свете.  
Какая  блистательная  победа.  Медали,  шампанское.  
Полный  кремль  уродов.  

И  как  воюют?  Подло.  Без  погон.  Вранье  и  коварство.  
Ничтожный  народец.  Ничтожнейший.  Дождались,  
когда  сосед  ослаб.  Когда  весь  украинский  народ  
воевал  с  криминальной  хунтой,  разве  названным  
братьям  они  помогали?  Нет.  Они  помогали  врагам  
украинцев.  Деньгами,  патронами  и  гранатами.  А  
когда  украинцы  победили,  ударили  в  спину.  И  
снова  празднование.  Мрази!  

Соперничать  с  американцами  у  них  не  получается.  
В  Америке  есть  Тайсон,  но  в  пару  к  нему  американцы  
могут  поставить  Билла  Гейтса.  Кого  в  пару  к  Валуеву  
выставит  Россия?  Кого?  Перельмана?  Ну  так  он  еврей.  
И  они  русские  знать  о  нем  ничего  не  знали  пока  
загнивающая  гейропа  не  сообщила  этим  бухарям,  
какой  самородок  у  них  есть.  Да  и  Валуев  по  сравнению  
с  Тайсоном  –  просто  мешок  с  говном.  

Отсюда  вся  эта  бесконечная  показуха.  Олимпиады,  
Сколково,  дворцы,  олигархи,  новые  русские.  Чтобы  
показать,  мы  мол  не  хуже  других.  Но  все  же  знают,  
что  хуже.  Оттого  и  злоба  в  их  чёрных  душонках.  

Ежегодно  европейцы  устраивают  автосалоны,  на  
которых  хвастаются  друг  перед  другом  новыми  
достижениями  автопрома.  И  только  кацапни  там  
нет,  потому  что  нет  никаких  достижений.  И  никогда  
не  будет.  Потому  и  ненависть  к  Европе,  с  одной  
стороны,  и  мечты  о  хорошем  немецком  или  
французском  авто  -  с  другой.  

Они  называют  тупыми  американцев.  Они  на  полном  
серьезе  считают  себя  конкурентами  Америки.  Сидят
за  компьютерами,  работающими  на  американской  ОС,  
подключены  к  сети  Интернет,  которая  придумана  
американцами  и  называют  их  пиндосами!  А  по  
телевизору  грозят  им  ядерной  войной.  Не  грозятся  
конкурировать  с  IBM  или  Apple,  нет,  бомбу  грозятся  
кинуть.  Если  кто  забыл,  то  бомбу  им  подарили  тоже  
американцы.  

Кацапы,  если  американцы,  которые  столько  дали  
миру  -  тупые  пиндосы,  тогда  я  вас  с  этих  пор  считаю  
обезьянами.  Если  сравнить  американцев  и  вас,  то  
польза  человечеству  абсолютно  не  сопоставима.  
А  не  нравится  Америка  –  откажитесь  от  американских  
технологий  или  закройте  свои  вонючие  хлебальники.  

По  кацапскому  телевизору  идет  реклама  Газпрома.  
Не  товаров  и  услуг,  сделанных  в  великой  империи,  
а  Газпрома.  Мы  на  первом  месте  в  мире  по  добыче  
газа.  Бог  ты  мой,  какое  великое  достижение.  
Пробили  дырку  и  качают  газ.  Это  обезьяна  сможет  
сделать.  А  если  учесть,  что  половина  Газпрома  
принадлежит  иностранцам,  то  вопрос  еще,  кто  ту  
дырку  сверлил  в  земле.  Если  вы  там  и  были,  то  
бригадир  точно  был  немец.  

И  украинцам  каждая  кацапская  срань  в  лицо  тыкает.  
Ты  же  мол  хохол,  газ  у  меня  покупаешь.  Смотри  мне,  
не  будешь  Пушкина  любить,  я  тебе  газ  продавать  не  
будут.  Мигом  закрою  вентиль.  

Вы  где-нибудь  видели,  чтобы  продавец  так  разгова-
ривал  с  покупателем?  Это  быдлячество  в  чистом  виде.  
Но  так  думают  в  России  практически  все,  за  исключением  
процентов  10  нормального  населения,  которое  каким-то  
чудом  еще  сбереглось  в  этом  мрачном  государстве.  

А  как  хочется  соперничать  с  Америкой?  Хочется,  очень  
хочется.  Да,  но  в  чем?  В  войне?  Американцы  кроме  войн  
дали  миру  интернет,  мобильную  связь,  компьютеры,  
технологии.  Они  много  чего  дали  этому  миру.  Что  дали  
миру  кацапы?  Только  войны  и  водку.  Больше  ничего.  

Потому  и  живет  кацап  от  войны  к  войне.  Потому  что  
заниматься  ему  больше  нечем.  Не  умеет  он  строить.  
Умеет  только  бухать,  воровать  и  убивать.  И  еще  
изворотливо  врать.  

А  посмотрите  какая  реакция  на  введенные  санкций.  
И  власть,  и  народ,  два  сапога  пара.  В  унисон  один  
мотив.  Да,  это  мы  украли,  да  это  мы  нарушили  все  
законы  и  договора,  но  мы  кацапы  и  нам  на  всех  вас  
насрать.  Они  даже  не  стесняются  своей  подлости.  
Они  гордятся  этой  подлостью.  Бравируют  ей.  
Смотрите  на  нас,  вы  не  можете  быть  такими  мудаками,  
а  мы  можем.  Потому  что  мы  русские.  Какие  вы  русские?  
Вы  кацапы.  Вам  до  русских  как  до  солнца.  

Умные  люди  просят  одуматься.  Предупреждают  о  
скорой  расплате  за  содеянное.  Но  ничего  не  помогает.  
В  безшабашном  угаре  пребывают  кацапы,  крым  с  нами  
и  все.  Будем  без  трусов,  но  с  крымом.  Это  очень  
похоже  на  поведение  пьяницы,  который  знает,  что  
завтра  утром  придет  расплата,  но  выпить  хочется,  
и  он  плюет  на  завтра.  Он  гуляет  сегодня.  И  гуляет  
так,  что  у  самого  морда  побитая,  да  у  соседей  
имущество  не  целое.  

И  потому  тянет  кацапов  со  всех  частей  света  назад.
В  кацапский  мир.  Потому  что  живя  в  Украине,  Крыму  
или  Латвии  надо  что-то  делать,  чем-то  полезным  
заниматься.  Но  что  может  делать  кацап?  Ничего.  
Построить  достойные  курорты  он  не  может.  Найти  
и  применить  себя  в  новой  стране,  тоже  не  может.  
Выучить  язык  страны,  в  которой  живет  –  не  может.  
Оттого  и  начинается  везде  одна  волынка.Его  унижают,
принижают,  не  дают  по-русски  говорить.  Хотя  дай  
ему  говорить  по-русски,  он  кроме  матов  и  бекания-
мекания  ничего  умного  и  не  скажет.  

И  понеслась  знакомая  песня  кацапа.  Сам  не  живу  
и  другим  не  даю.  Казалось  бы,  решить  вопрос  просто.  
Собирайся  и  едь  к  березкам  своим.  Но  он  же  кацап  
хитрый.  Он  понимает,  что  носится  с  ним  как  с  дитятей  
малой  будут  только  в  Европе,  которую  он  так  ненавидит.  
Будут  права  его  соблюдать  и  здоровьем  его  интересоваться.  
А  в  России  если  он  только  заикнется  про  свои  права,  
местные  мусора  отмудохают  его  так,  что  мама  родная  
не  узнает.  Потому  ноет  наш  ванюшка  про  родину,  но  
сидит  и  никуда  не  уезжает.  Кацапье  –  очень  хитрое.  

Любимая  мантра  против  Украины  -  перекроем  газ.  
Потому  что  больше  предложить  Украине  нечего.  
Когда  и  газ  уже  не  помог  –  пустили  в  ход  танки.  
Истерика.  Кацапы  -  это  психи  насильники.  Не  
получив  от  женщины  ответной  симпатии  угрожают  
ножом  и  как  животные  насилуют  ее.  Потому  что  
убогие,  а  женщины  убогих  не  любят.  Потому  что  
любить  там  нечего.  

А  перекрыв  газ  куда  вы  его  денете?  В  трубу  назад  
засунете  или  тайгу  будете  обогревать  им?  Это  же  
не  бензин  его  в  канистру  не  нальешь.  Почеши  голову  
свою  дурную,  подумай,  что  ты  говоришь.  

Но  когда  кацап  думал  головой?  Вместо  него  думает  
начальство,  его  дело  работать  на  плантации,  пить  
водку  (чтобы  меньше  думал),  воевать  с  соседями,  
чтобы  кремлевским  хозяевам  было  чем  хвастаться  
перед  иностранными  послами  и  умирать  пораньше,  
чтобы  барина  своего  не  печалить  своим  немощным  
видом  и  необходимостью  платить  пенсию.  

Газ  русским  дал  дьявол,  чтобы  окончательно  отравить  
их  гордыней  и  спесью.  У  арабов  тоже  есть  нефть,  но  
посмотрите,  как  они  себя  ведут  благородно.  Вы  когда-
нибудь  видели,  чтобы  арабы  вели  себя  как  стадо  гопников?  
Посмотрите  на  них.  Их  тысячи  в  наших  городах  и  
университетах.  И  посмотрите  на  русскую  молодежь  
за  границей.  Пьянь,  наркоманы,  отбросы  общества  и  
бесконечная  спесь.  За  исключением  тех,  кто  сбежал  
из  России  от  подобного  мракобесия.  

Откуда  у  вас  ребята  эта  спесь?  Что  такого  вы  
сделали  для  этого  мира?  Просверлили  трубу  и  
выкачали  нефть?  Ограбили  свою  страну.  Довели  
убогий  народ  до  полного  скотства?  Откуда  у  вас  
эта  спесь?  Мы  империя.  В  чем  вы  империя?  
В  идиотизме?  

Иметь  столько  всего.  Потенциально  самая  
богатая  страна  мира,  а  фактически  одна  из  
самых  бедных.  Чудовищная  детская  смертность  
и  олимпиада  в  тропиках  за  50  миллиардов,  а  
потом  как  контрольный  выстрел  в  голову  еще  
100  миллиардов  на  войну  в  Крыму.  Кому  вы  
завоевываете  эти  земли  если  вас  самих  
почти  не  осталось?  

А  украинцы  все  удивляются,  как  так  может  
быть?  Мы  говорим  им  правду,  а  они  верят  не  
нам,  а  мразям  из  банды  Януковича  и  путинским  
пропагандонам.  А  нас  даже  слушать  не  хотят.  
Да  потому  дорогие  украинцы,  что  душонка  у  
них  черная.  Черная  и  хитрая.  Не  хочет  кацап  
видеть  свободного  украинца,  не  может  он  
видеть  богатого  украинца,  не  в  силах  он  даже  
представить,  что  украинец  смелее  и  благороднее  
чем  он.  Невыносима  кацапам  даже  мысль  о  том,  
что  украинцы  без  нефти  и  газа,  и  без  Путина  
уделали  их  по  всем  статьям.  Не  смогут  они  \
этого  принять  никогда.  

И  дело  не  в  телевидении,  которое  якобы  их  
бедных  зомбирует.  Дело  в  том,  что  они  ищут  
доказательства  того,  что  украинцы  ничтожества,  
а  Путин  и  Киселев  просто  дают  им  то,  что  они  ищут.  
Иваны,  вы  хотите  найти  подтверждение,  что  украинцы  
твари,  а  вы  молодцы?  Получите.  Они  хотят  именно  
такого  телевидения,  путинского.  Не  будут  они  
смотреть  нормальное  телевидение,  которое  не  
мочит  хохлов  и  америкосов.  Кому  понравится  
смотреть  как  другие  радуются  жизни,  пока  ты  
сидишь  в  куче  дерьма.  

Вот  и  ответ  вам  на  вопрос,  почему  кацапа  
нельзя  переубедить  в  том,  что  украинцы  
нормальные  люди,  а  на  Майдане  не  было  
фашистов.  Когда  кацап  это  слышит,  он  
не  хочет  этому  верить.  Он  готов  поверить  
хоть  черту,  только  бы  не  признавать,  что  
украинцы  как  нация  стоит  на  несколько  
ступеней  выше,  чем  спесивые  кацапы,  
не  знающие  ни  истории,  ни  родства  своего.  
Да  к  тому  же  рабы  безропотные,  веками  
подставляющие  послушно  спины  под  плети.  
Это  не  украинцы,  которые  за  свободу  умирать  
готовы,  кацап  готов  умирать  только  за  хозяина,  
за  себя  лично  никогда.  

И  выдумывают  они  ложь  про  украинских  
проституток  в  Москве.  Только  забывают  
они  добавить,  что  проститутки  эти  в  основном  
генетический  мусор,  доставшийся  нам  от  
немытой  россии.  Посмотрите  откуда  они  
едут  и  на  каком  языке  говорят.  Донбасс  
и  русско-советский  восток.  Так  что  не  
обольщайтесь  кацапье,  едут  к  вам  не  
украинки,  а  биомасса,  доставшаяся  нам  
после  оккупации  от  вас.  

Но  Путин  каков  молодец.  Как  он  тонко  
уловил,  что  нужно  этим  убогим  доходягам.
Он  точно  уловил,  что  если  он  этим  
лузерам  даст  иллюзию  величия,  они  будут
целовать  его  в  жопу.  И  посмотрите,  так  
и  есть.  Чтобы  он  ни  делал,  они  прощают  
ему  все.  

15  лет  он  у  власти.  За  15  лет  немцы,  корейцы,  
японцы  сделали  реформы,  создали  государства  
с  судами  и  правоохранительными  органами,  
запустили  свое  производство,  дали  миру  хорошие  
товары  и  новые  технологии.  А  что  сделал  Путин  за  
15  лет?  Ничего.  Сидел  на  газовой  трубе  и  ни  хрена  
ни  делал.  Только  рассказывал  про  великую  россию,  
которая  встает  с  колен.  15  лет  вставала  и  кроме  
оккупации  Грузии  и  Крыма  ни  хрена  больше  не  смогла.  

Но  они  об  этом  даже  не  думают.  Никто  даже  не  
спрашивает  у  Путина,  а  где  деньги?  Почему  канадец  
получает  от  правительства  ренту  за  нефть,  а  русский  
получает  только  патриотическую  лапшу  на  уши?  Может  
по  мнению  Путина  русским  не  нужны  деньги.  Может  
Путин  думает,  что  они  все  равно  эти  деньги  пропьют?  

Удав  и  бандерлоги.  Мой  респект  тому,  кто  это  подметил.  
В  десятку.  Путин  –  жалкая  личность,  мстительное  и  
мелкое  ничтожество.  Но  какой  великолепный  манипулятор.  
Как  здорово  он  их  всех  имеет.  Ребята,  это  искусство.  
Большое  искусство.  В  течении  15  лет  грабить  150  
миллионов  людей,  а  они  тебя  считают  великим  и  
готовы  на  руках  носить.  

Я  пониманию  почему  американцы  не  хотели  свергать  
Путина.  Он  им  до  чертиков  надоел.  Они  могут  
свергнуть  его  за  год,  а  может  и  меньше.  Но…  
У  них  не  было  нового  пастуха  для  России?  Уйдет  
Путин,  а  кто  придет  ему  на  смену?  

И  Путин  понимает,  что  он  нужен.  Нужен  всему  миру
 для  того,  чтобы  как  факир  усмирять  этот  буйный  и  
злой  народ.  Народ,  который  готов  убивать  и  резать  
не  жалея  ни  себя  ни  врага.  Убивать  ни  за  что,  
просто  так.  Потому  что  ничего  больше  делать  не  
может  и  оттого  злой  на  весь  белый  свет.  

Нет,  это  не  Гитлер,  который  бился  в  истеричном  
припадке.  Этот  актер  классом  повыше.  Красивейший  
развод.  Я  начинаю  верить  в  то,  что  Путин  продал  
свою  душу  дьяволу.  Бог  не  награждает  такими  
«талантами».  Такие  таланты  дарит  только  Дьявол.  

Но  похоже,  что  в  этот  раз  Путин  доигрался.  Реальный  
руководитель  России  уже  принял  решение  и  процесс
пошел.  

Править  Путину  осталось  недолго  и  следующим  
русским  царем  будет  Ходорковский,  который  уже  
застыл  на  низком  старте  и  терпеливо  ждет  своего
часа.  

©  март  2014  Алексей  Заводюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
дата поступления 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Олекса Удайко

ФЕДЕРАЦІЯ?. .

                     Присвячується  ФЕДЕРАСТАМ,хто  так  палко  
                     мріє  про  українську  федерацію  (з  малої)

Говорили  знавці  –  революція,
Мов  оновлення…
Мовомовлення,
Не  нудИ!…
Революція  –  як    полюція:
Сили  мОлодця    –  
В  нікуди!

Федерація  –  педерація*:
Сили  нації  –
На  базар!
Федерація  –  деградація:
Таку  націю
Схопить    Цар!

На  порядку  ж  дня  концентрація!
Концентрація
В  один  гурт!
Транслокація  –  дислокація  –
Концентрація  –  
Гнівний  спурт**!

21.03.2013
______
*Педерация  (анекдот)*
Мой  ивритоязычный  сын  все  время  читает  википедию  на  иврите.  Почитает  немного  и  вопросы  задает.  Вот  только  что:
-    Папа,  ты  знаешь,  что  такое  ПЕДЕРАЦИЯ??
Я  чуть  не  остолбенел,  не  зная,  что  и  подумать.
А  он  через  пару  секунд  говорит  мне,  например  США  -  это  педерация  и  Россия  -  это  педерация.
Тут  я  дух  перевел.
-  Знаю  Миша,  только  ты  путаешь  ивритские  звуки  П  и  Ф,  говори  ФЕДЕРАЦИЯ!
________
*Для  тех  кто  иврит  не  знает:  в  иврите    П  и  Ф  обозначаются  одной  буквой,  а  как  читать,  надо  знать  

**Ривок  бігуна  на  фінішній  прямій:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487242
дата поступления 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014


kulbabka

Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав…

Мій  мирний  народе,  ти  зроду  війни  не  жадав,
І  ласим  не  був  на  чуже,  бо  свого  мав  доволі.
Чому  ж  тебе  вкотре  спіткала  нещадна  біда,
Весна  опинилась  в  тенетах  чужої  сваволі?

По  що  вони  йшли,  знавіснілі  од  люті  раби,
Узявши  твій  мир  під  холодні  і  точні  приціли?
Мій  славний  народе,  хрещений  в  огні  боротьби,
Від  крові  твоєї  не  раз  вороги  захмеліли!..

А  землі  святі  засівали  кістками  синів,
Їх  вічною  славою  смерть  в  полі  бою  покрила.
І  нас  не  зламати,  не  знищити  в  жодній  війні,
Бо  ангельська  сотня  над  нами  розправила  крила.

Дарма  потішається  ниций  лихий  окупант,
Дарма  скаженіє  орда  його  люта  і  п'яна!..
Якщо  і  горіти,  то  лиш  у  цвітінні  троянд,
Якщо  і  диміти  -  лише  в  яблуневих  туманах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Мазур Наталя

Летіли лелеки

Летіли  лелеки,  лишаючи  в  небі  "курли".
Летіли  здалеку,  спішили  до  рідного  дому...
На  крилах  весну  і  надію  на  щастя  несли                
На  землю  Вітчизни  летіли,  долаючи  втому.

Їх  кликала  пам"ять  батьків  і  священна  земля,
І  теплі  дощі,  і  молочні  тумани  світання.
І  стежка  в"юнка,  на  якій  рудокосе  маля
Так  довго  рукою  махало  услід  на  прощання...

Їх  кликали  трави,  що  буйно  росли  бережком,
І  запах  п"янкий  чебрецю,  материнки  і  м"яти.
І  гамір  хлоп"ят  голопузих  над  тихим  ставком,
Коли  понад  вечір  вони  прибігали  купатись.

Вкладали  у  мирне  "курли"  вічну  радість  і  щем,
І  світлу  любов,  і  надію,  та  віру  пташину,
Бо  в  ріднім  краю    житти    краще  для  них,  та  іще:
Зрікатись  не  вміли  ніколи  птахи  Батьківщини.

18.03.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Анатольевич

"Старший" (страшний) брат у нас в гостях…

О,  Боже!  Чи  могли  ми  уявити,
що  "старший  брат"  у  гості  ТАК  прийде?!
Що  замість  квітів  будуть  АК-аеми,  газ  і  бити
і  істерія  :"Бий  фашистів  і  "бендер"!
Моя  країна  у  скорботі  і  жалОбі,
бо  на  шляху  до  волі  полягли  її  сини...
А  наші  "старші  браття"  захлинаються  у  злобі,
нас  проклинають  і  ненАвидять  вони...
Ненавидять  народ,  що  прагне  волі,
погнав  у  пекло  злодіїв,  катів,
народ,  що  жити  вже  не  може  у  неволі
і  щастя,  долі  своїм  дітям  захотів!
Вони,  засліплені    брехливими  чутками
про  вбивства,  звірства,  плюндрування  міст
не  хочуть  навіть  розмовляти  з  нами,
встромивши  в  серце  брата  ненависті  спис!
Чому  ти  розуму  не  дав  їм,  любий  Боже?!
Брехні  повірили,перетворились  на  катів!
Та  знають  всі,  що  правда  переможе!
Бо  так  було  завжди!    Спокон  віків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486895
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Валентина Ланевич

Не шукаю собі ворожею.

Я  -  твоя,  я  -  невільниця,  Боже,
Чом  п’янить  та  задуха  любові?
Так  бажати  то,  певно,  негоже,
Але  вірність  лежить  в  першослові.

Упиваюсь,  теплію  душею,
Струмінь  світла  у  збудженім  тілі.
Не  шукаю  собі  ворожею,
Приласкай  бо  вуста  занімілі.

Не  путана  та  хочу  розкуто,
В  пута  вбравшись,  злетіти  в  безмежжя.
Всім  єством  я  до  тебе  прикута,
Тим  коханням,  де  цілісність  стержня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014


горлиця

Коли ворог стріляє в невинних людей

Коли  ворог    стріляє  в  невинних  людей
Й  по  хижацькі  у  яму  свою  затягає,    
Він  пишається  цим,!Це  його  привілей,
Він  же  паном  себе  над  всіма  величає!  

Це  пусте  ,що  там  інші  глаголять  йому,  
Він  герой,  хоч  і  карлик  нещасний  по  роду  ,
Розповсюдить  кругом  свою  підлу  брехню,  
До  повстання  покличе  тітушок  з  народу.

А  оце  вже  болить!  Зникла  правда  проста!
Скількі  років  разом!  Піддалися  підкупству?
Кричите  –розіпни,  як  розп’яли  Христа  ,
Дали  волю  чуттям    й  хижаку      перелюбству.

Схаменіться,  ще  поки  Христос  на  землі  !
Зрозумійте-  Вкраїна  це  рідная  мати.
Не  Росію  спасать!  Поки  діти  малі  -
Треба  землю  свою,  не  чужу  захищати!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486641
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014


stawitscky

Продажнії гетьмани


Продажнії  гетьмани  привели
Нас,  наче  служку,  у  чужі  палати,
І  у  чужинця  стали  сповідатись
За  булаву  і  барськії  столи.

Та,  помінявши  честь  на  бариші,
Плели  тенета  влесною  рукою.
А  ми  дрімали,  наче  поза  грою,
Поклавши  сподівання  на  старшин.

Коли  ж  підвели  очі  від  корит,
Щоби  оглянуть  рідні  небокраї
Потетеріли  –  хати  то  немає,
Лиш  на  тинові  ворон-ворожбит.

Не  нове  нам  –  із  попелу  вставать,
І  дух  міцний  –  лиш  варто  розбудити.
Пошли  нам,  Боже,  для  труда  і  битви
Ватага  непідкупного  обрать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486441
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


kulbabka

Завесніло небо журавлями…

Завесніло  небо  журавлями,  
Розпушила  котики  верба,
Голубіють  проліскові  плями
На  вологих  вигрітих  горбах.

І  зірчасті  китиці  підбілу
Золотять  пожухлі  береги.
Проз  ріллю,  на  сонці  перемлілу,
Прозирає  паросток  тугий.

Дні,  неначе  викупані  в  пиві,
Мов  рідкий  розплавлений  бурштин!
І  медові  зблиски  мерехтливі
Виграють  у  прорізі  гардин.

А  грайлива  річка  недалечко,
Ніби  струни  срібні,  деренчить,
І  лелече  вигріте  гніздечко
П'є  вершкову  лагідну  блакить...

Вигляда  крилатих  емігрантів
Із  далеких  сонячних  країв.
Джміль  рудий  між  крапель-діамантів
Моторцем    проворним  забринів.

Вже  весна  у  квітень  привідкрила
Зеленкаво-сяючу  парчу.
Розправляю  руки,  ніби  крила,
І  біжу,  підстрибую...  Лечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата поступления 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Олекса Удайко

МЕНІ ОДНАК

[b][i]Мені  однак,  що  ти  про  мене  думаєш,
та  не  все  ‘дно,  що  буде  після  нас,
мені  в  цей  час    цікаво,  як  ти  кумкаєш,
мені  пече  мій  незворотній  час…

Й  однаково,  яка  сьогодні  кваша  –  
Солодка,  чи  ніяка,  чи    хмільна…
Та  –  над  усе:  яка  епоха    наша,  
яким  є  кінь,  які  в  нім  стремена!

І  править  НАМ  –  куди  і  звідки  вітер,
Що  нас  в  прийдешнє  обсіч  занесе!..
Я    все  минуле  так  натхненно  б  витер,
Аби  пізнать  оце  прийдешнє  все!!!

І  ради  знань,  ради  зняття  наруги
Хотів  би  жить  сьогодні  й…  у  віках!
Хотів  би  знать,  чи  ті  одя́г  підпруги,
чи  курсом  тим  летить  мій  вірний  птах!

17.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486333
дата поступления 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014


tamriko

ПРО ЛЮБОВ

Пройшов  і  день,  минула  ніч.  .  .
Пишу  вірші,  сумую  за  Тобою.  .  .
Тебе  так  сильно    я  люблю.  .  .
І  в  мріях  Нас  разом  малюю.  .  .
Всі  почуття  мої,  то  Сонце  це,
Що  світить  з  неба  і  так  гріє.  .  .
І  та  зіркОва  шовкОва    ніч  .  .  .
Яка  планету  ніжно  вкрила.    
А  Ти  не  думав  й  не  гадав,  
Що  так  я  буду  Тебе  кохати.
А  почуття  мої,  палахкотять,
Їм  мало  місця  в  моїй  хаті.
Вони  не  зникнуть  із  сердець,
Ці  почуття  живі  навіки!
Таке  буває  раз  в  житті
І  це  нікому  не  змінити.
А  я  не  дам  убити  цю  любов,  
не  дам  нікому  скривдити  
Моє  палке  кохання!
Ти  -  моє  життя,  моя  любов,
Таке  моє  зізнання!
От  так  в  житті  буває.  .  .
Коли  віриш  ти,  і  долю  все  чекаєш,
А  Бог  тобі  за  це,  людину  
І  кохання  справжне  посилає!

   Тебе  люблю,  кохаю  сильно  я!  
   І  це  на  все  життя!
   Ти  знаєшь  сам,  що  навіки  я  Твоя!
     

*  *  *  Я  НЕ  ШУКАЮ.  .  .  *  *  *

Я  не  шукаю  щастя  у  примарах,
Я  не  шукаю  його  і  в  снах.
Воно  буває  лише  справжнім,
Коли    Бог  його  тобі  подарував.
А  моє  щастя,  мій  синочок,  
Його  люблю,  за  нього  я  молюсь.
Моє  щастя,  мій  коханий,
Його  люблю,  я  ним  живу.
Разом  з  Тобою    бути  хочу,
У  кожнім  дні  цього  життя!
Забути  про  печалі,  сльози
І  знати,  що  я  не  одна.
Що  я  кохана  і  потрібна,
Мене  чекають,  ждуть.
Коли  сумую,  просто  .  .  .  пригорнуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485997
дата поступления 16.03.2014
дата закладки 17.03.2014


Володимир Шевчук

Асфальт


Ніжний  ранок  зійшов  на  зарошені  квіти.    
Ти  із  ліжка  встаєш,  та  не  дивишся  вниз.  
Підійдеш  до  вікна,  й  на  асфальті  помітиш  
Чиїсь  надпис  за  ніч:  «Я  сумую,  вернись!»  
І  все  щастя  землі  за  єдину  хвилину  
Добрим  гостем  душі  всю  тебе  обів’є.  
Ти  опустишся  в  двір,  і  допишеш  новину:  
«Я  не  знаю  тебе!  Напиши  хто  ти  є!»  
Тріпотіння  чекання  уріжеться  болем,  
Тільки  швидко  біжать  літні  сонячні  дні.  
Вже  наступного  ранку  відмова  готова…  
«Хто  це  тут  відписав?  Це  послання  мені!»  

І  хоч  скільки  ще  ранків  буде  в  цьому  домі,  
Більш  ніхто  не  напише  на  холодній  землі…  

15.03.2014  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485871
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Надія М.

Скажіть но росіяни

Здається  збожеволів  білий  світ
Чи  то  все  я  можливо  так  наївна
Проживши  стільки  в  мирі  довгих  літ
Для  мене  війна  смерть,  а  не  царівна!

Та  що  робить  коли  вона  прийде?
Я  візьму  зброю,  піду  воювати
Мене  не  уряд  в  битву  поведе
А  лиш  любов  до  України-мати

Скажіть  но  росіяни  як  це  вам
Підтримувати  ката  та  фашиста?
Ви  вірите  брехні,  його  казкам.
Підтримуєте  ви  моє  убивство?

Як  жити  у  країні  що  в  крові,
В  країні  що  не  гребує  вбивати?
Її  клянуть  народи  й  в  молитві
Благають  бога  смерть  вам  дарувати.

Як  жити  у  країні  що  бере
У  матері  її  одну  дитину?
Її  на  смерть  в  чужу  землю  веде
Путіну  -  зиск,  а  матері  –  могила.

Нехай  загине  може  більше  нас
У  вас  також  загинуть  ваші  діти!
Для  їх  родин  це  горе,  а  для  вас
Невже  статистика  лиш  з  назвою  «убиті»?

Бендеровці,  націоналісти  для  вас    ми!
Нехай,  та  ви  скажіть  мені  на  милість
Чи  хоч  ви  знаєте  про  кого  мова  йде?
Бо  від  трактовок  ваших  ми  втомились!

Ми  не  залежні  були  й  будемо
Нехай  нам  кров’ю  треба  заплатити
Наше  розп’яття  вам  в  душі  ярмо
Вам  крок  до  пекла,  бо  в  нас  будуть  діти.

Ми  встали  всі  боротись  за  своє
А  вас  у  гості  з  нас  ніхто  не  кликав
Вертайтеся  туди  звідки  ви  є
Бо  в  вас  давно  держава  стала  гнити

Спочатку  дайте  раду  ви  собі!
А  ми  без  вас  все  розгребемо  радо
Ми  волю  здобували  в  боротьбі,
А  ви  «учитесь  как  все  делать  надо»!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485898
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Vita V-D

Пророче наш…

Пророче  наш,  святий  наш  однодумцю,
Чи  знав  ти,  що  прийде  тріумфу  час?  
Чи  думав  ти,  що  день  колись  настане,  
Коли  відлуняться  слова  твої  у  нас?

Сьогодні,  як  один,  ми  у  полоні,  
Віршів  твоїх  -  отих  пророчих  слів.  
Чи  думав,  що  простягнемо  долоні  
І  зрозуміємо,  що  нам  ти  заповів?  

Нарешті,  об'єднались,  як  ніколи  -  
Стоїм,  всі  разом,  у  моральному  бою,  
Читаєм  вірші,  й  молимо  до  Бога,  
Щоб  відвернув  від  нас  лиху  біду.  

Цитуєм  твої  твори  й  відчуваєм,  
Все  те  -  що  пережив  в  свій  час.
І  зараз,  як  ніколи,  прозріваєм
І  розумієм  все,  про  що  молив  до  нас.  

Як  вчасно  нам  твій  ювілей,  Тарасе  -  
Сьогодні  ТИ  країну  об'єднав!  
Вклоняюся  тобі  -  Святий  Пророче,  
Й  шаную  кожну,  з  твоїх  віщих  глав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485751
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Любов Ігнатова

Ти знай …

Ти  знай,  що  я  молитимусь  за  тебе  
На  всіх  шляхах  прийдешньоï  весни,
Чи  посмішкою  сяятиме  небо,
А  чи  проллється  дощиком  рясним  ...

Де  б  ти  не  був,  відчуй,  що  я  -  з  тобою,
Душа  ...вона  ж  не  знає  перепон...
Я  обійму  тебе  плакучою  вербою,
З  птахами  заспіваю  в  унісон  ...

Відчуй  мій  подих  в  прохолоді  ранку,
Мої  слова  -  у  шепотінні  трав  ...
Я-  виткана  тумановим  серпанком
Найвища  нота  місячних  октав  ...

Ти  просто  знай,  що  не  самотній  в  світі,
Що  в  тебе  є  таємний  оберіг  ...
А  я...для  тебе  буду  просто  жити,
Вплітать  молитви  до  твоïх  доріг  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата поступления 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Шон Маклех

Моря хмар

         «…Як  сон,  що  наснивсь  колись
                 В  колисці  старих  морів
                 Душі  наївній  моїй.»
                                             (Майк  Йогансен)

Мій  сон  –  реальність.
А  реальність  –  лише  сон,
Що  сниться  Богу  серед  моря,
Бо  небо  –  просто  море  хмар
І  синяви.  Лише  колиска  снів,
Що  сняться  Богу.
Він  дозволив
І  грішним  нам  побачити  ці  сни,
А  ми  все  ділимо
Те  небо  на  квадрати
І  на  трикутники*,
Все  міряємо  марно
І  намагаємось
Отямитись  від  сну.
І  тільки  дереву  –  
Старому  ясену**,
Що  посадив  скрипаль***
Давно  померлий
Наснилось  справжнє:
Не  війна,  і  не  Калігула  –  
Не  божевільний  карлик****,
І  навіть  не  юрба  убивць.
Наснились  квіти:
Хризантеми  і  фіалки.

Примітки:

*    -  колись  в  часи  білих  колон  та  запашного  повітря  античності  жив  чоловік  на  ім’я  Евклід.  Він  любив  інколи  дивитися  в  небо  і  малювати  у  цьому  синьому  просторі  уявні  трикутники  і  квадрати.  Але  я  не  про  нього…  

**  -  цей  старий  ясен  росте  в  Дубліні  на  вулиці  Лана  Сан  Томас  (святого  Томаса)  –  недалеко  від  собору  Святої  Марії.  Я  часто  любив  спілкуватися  з  цим  деревом  –  цей  старий  ясен  чудовий  співбесідник,  завжди  розумів  мене…

***  -  цього  скрипаля  звали  Фланн  О’Браєн  (1879  –  1962).  А  посадив  він  той  ясен  у  1928  році.  

****  -  не  вперше  в  історії  жорстокі  та  божевільні  карлики  ставали  королями  і  імператорами.  Було  вже  таке…  Почитайте  хоча  б  Пера  Лагерквіста.  Сам  Калігула  не  був  карликом,  але  дуже  мені  вже  він  нагадує  одного  жорстокого  імператора  низького  зросту…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485659
дата поступления 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Лоредана

Я розмалюю твоє тіло…

Ось  розмалюю  твоє  тіло,
Коли  дріматимеш  у  сні…
Кому  яке  до  того  діло,  
Що  я  твоя,  а  ти  –  в  мені.

Спочатку  намалюю  коло
Там,  під  грудьми,  біля  пупка,
Зовсім  несміло  й  трохи  кволо  –
Не  звикла  ще  на  те  рука.

У  колі  тому  –  ніжний  лотос!
То  давня  квітка,  що  й  життя,  
Яке  дарує  вічний  Хронос  ,  
Бог  часу  –  хаосу  буття.

Та  проведу  промінчик  сонця,
Щоб  серед  мороку  світів
У  Душу  тіла,  як  в  віконце,
Хранитель  Ангел  залетів.

Як  намалюю  руни  Віри
На  грудях,  серці,  на  плечі,
То  будь  щасливим  ти  без  міри
Щодень  і  зранку,  і  вночі.

А  на  щоці  сховаю  крапку,
Морським  пісочком  притрушу,
І,  ставши  хвилею,  на  згадку
Сну  щем  солодкий  залишу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485379
дата поступления 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014


MERSEDES

Як не любити…

Як  не  любити  Дніпр  широкий,
Його  розлогі  береги.
І  синє  небо  яснооке,
Поля  зелені  і  луги...

Як  не  любити  ріки  бистрі,
Сади,  що  квітнуть  навесні.
І  українські  співи  чисті,
І  літнії  дощі  рясні...

Як  не  любити  край  де  виріс
І  український  свій  народ.
Сердець  тепло  і  слова  щирість,
Де  тихі  хвилі  серед  вод...

Як  не  любити  рідне  слово,
Що  промовляєш  вголос  ти.
І  солов'їну,  ніжну  мову,
Її  нам  треба  берегти...

Щоб  незабути...  пам'ятати,
Бо  це  для  нас  понадусе.
А  Україна  -  наша  мати,
Низький  уклін  її  за  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата поступления 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Vita V-D

Я не хочу

Я  не  хочу,  не  можу  й  не  буду,
Довіряти  отим  брехунам,  
Що  тримають  в  кишенях  іуду,  
Та  підкидують  крихтами  нам.  

Я  не  знаю,  чому  -  та  не  вірю,  
Їх  таким  милозвучним  словам.  
Лише  прошу  -  залиште  надію,  
Дайте  привід  довіритись  вам.  

Дайте  світла  вдихнути  наповну,  
Дайте  духом  не  сипатись  нам,
Не  робіть  знову  з  нас  непритомних  -  
Дайте  волю  блаженним  рабам.  

Дайте  трохи  розправити  крила  -  
Зкостяніли,  згорнУті  вони.  
Дайте,  хоч-би,  маленьку  надію,  
Що  не  буде  страшної  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484389
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Олекса Удайко

ХТО СПАСЕ КРИМ?. .

[b][i]Немов  би  в  світі  ні́чого́  й  не  сталось…
Хлюпочуть  хвилі,    буйствує  мигдаль…
Та  до  війни  всього  Нічо́го  –  малість,
За  нею  –  дим…    І  непідвладна  даль…

Немов  би  там  живуть  не  ті  народи,
Немов  не  та,  що  в  рицарів,  земля!
Та  землю  ту  шрапнелями  скородять…
Німіє  там  татарське  немовля…

Двоглавий  коструб  в  ду́ші  зазирає,
Немов  пізнати  хоче  –  чи  жива!
Вже  не  назвеш  ту  землю  чудо-раєм,
На  носі  вже  людські  страшні  жнива…

…Й  поллється  кров,  яку  давно  не  знали,
В  якій  весь  світ  не  важко  утопить  !
А  ви  –  "гаранти"!..    Гицелі  держави!
Збираєтесь    на  тризні  вина  пить?!

Ви  мрієте,  що  вдасться  відсидітись,
Й  не  втягне  вас  плутонієвий  смерч?..
Байдужості    не  буде  куди  дітись  –
Моста    у  небо  не  збудує  Керч!  

…  Та  є  ще  в  нас  і  сила  ,  і  наснага  –
Небесна  Сотня…    Дух  Святий…  Майдан…
Сини  Вітчизни,  що  дали  присягу,
Татари  –  "галичани"  мусульман*!

Настане  день  –  ґвалтівники  свободи
Предстануть  перед    праведним    судом
За  те,  що  уривали  вік  народу  –  
Творили  в  нас  Гомору  і  Содом!
[/i]
12.03.2014
_________
*За  влучним  висловом  Рафата  Чубарова

[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485138
дата поступления 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Валентин Бут

НЕЗДАРИ, або як за два тижні втратити Крим

Що  таке  красномовні  нездари  ми  мали  можливість  переконатися  протягом  тримісячного  стояння  на  Майдані.    Здавалося  б,  після  такого  досвіду    їх  на  гарматний  постріл  не  можна  було  допускати  до  керівництва  державою,  особливо  в  такий  складний  період.  Тим  не  менш,  загадковим  способом  на  ключових  державних  постах  опинилася,  в  спортивних  термінах  мовити,  дворова  команда,    яка  свято  вірячи    в  те,  що  «Захід  нам  допоможе»,  найбільшу  ставку  робить  саме  на  дипломатію    Європи  та  Сполучених  Штатів.    Утвердившись  як  професійні  опозиціонери,  десятиліттями  плентаючись  в  хвості  влади,  звикнувши  до  цієї  своєї  ролі,  вони  ледь  не  зрадили  Майдан,  підписавши  угоду  зі  вже  заплямованим  кров’ю  януковичем  про  перевибори    Президента  21  грудня,  тим  самим  легітимізуючи  його  злочини,  визнаючи  його  право  знову  балотуватися  на  цей  пост.  Лише  безкомпромісна  позиція  не  надто  відомого  до  того  лідера  Майдану,    дії  якого  наші  герої    спершу  довгий  час  таврували  як  провокативні,  його  рішучість  та  дієвість  врятували  справу.
Найбільша  проблема  новоявлених  очільників  держави  полягала  в  тому,  що  жодна  команда  не  мала  вже  сформованого  тіньового  уряду.  Причини  того  цілком  зрозумілі  і  багато  в  чому  витікають  зі  сказаного    вище.  Цілком  природно,  що  у  сформованого  нашвидкуруч  уряду  ще  більше  проявилася  ота  «дворовість».  
За  нормальних  обставин  то  було  б  не  так  очевидно.  Спливло  б  чимало  води,  доки  народ    розтямкав  би,  що  й  нові  королі,  м’яко  кажучи,  не  надто  обтяжені  одягом.  Але  ми  отримали  кризу.    Отут  би  знадобився  вже  готовий  уряд  ,  міністри  якого,  як  розігрітий  двигун,  з  ходу  бралися  б  до  справ,    Призначення  відбулись,  щоправда,  без  традиційних  для  українського  політикуму  спікеріад  та  міністерик.  От  лишень  якісний  бік  нової  влади  викликає  багато  питань.  
Так,  щойно  призначені  очільники  СБУ  та  МВС  на  мою  думку  не  сприйняли  з  усією  серйозністю  кримський  путч.  Збройне  захоплення  ВР,  Ради  міністрів  Криму,  не  отримало  належного  реагування    з  їх  боку.    Їх  поїздка  до  Криму,  з  метою  урегулювати  те  «непорозуміння»  особисто,  була  від  самого  початку  приречена  на  невдачу  і  засвідчила  лише  те,  що  вони  не  проаналізували  ситуацію,  що  склалася.  Ситуація  ж  була  вже  на  той  момент  настільки  серйозною,  що  лише  блискавичні  дії  нової  влади  могли  попередити  подальше  розкручування  її  суіцидального  маховика.    Аби  зрозуміти  про  що  йдеться,  візьмемо  лише  два  аспекти.  Не  найважливіші.  Суб’єктивні.    Поставімо  себе  на  місце  ВВешників,  чи  беркутівців,  яким  весь  час  втовкмачували,  що  вони  відстоюють  законність  і  справедливість  (покладімо  навіть,  що  були  й  такі,  які  свято  вірили  в  те).  Аж  раптом    той,  хто  був  символом  влади,    непорушності  її  основ  втікає,  кинувши  їх  напризволяще.  Не  знаю  наскільки  обґрунтованим  було  рішення  випустити  тих  «беркутів»  з  Києва.  На  сторінці  свого  Фейсбуку  пан  Гриценко  повідомляв,  що  супроводив  їх  ще  з  одним  депутатом  ВР  до  Умані,  аби  уникнути  конфронтації  з  постами  Самооборони.    Як  на  мене,  то  було  неоднозначне  рішення.  Все  ж,  на  той  час  я  бачив  те  як  позитив,  як  спробу  уникнення  непотрібних  жертв  з  обох  боків.  Але  ж,  з  тим  беркутом  треба  було  працювати.  Негайно,  невідкладно.     Повернувшись  в  регіони,  де  влада  і  частина  населення  були  інфіковані  вірусом    антимайдану,  перестрашені  усвідомленням  відповідальності  за  ті  злочини  ,  в  які  їх  було  втягнуто,    що  їм  лишалося  робити?    Готувати  допрівські  кошики?      А  ті  тисячі,  кого  за  гроші  звозили  ешелонами  до  Києва,  хто  відловлював  студентів,  викрадав  активістів,  громив  магазини,  кафе,  нищив  автомобілі    чи  не  мали  вони  страху  за  вчинене?  Відповідь  риторична.  Тут  би  новій  владі  і  розставити  все  на  свої  місця  –  чітко  й  недвозначно  запевнити,  що  покарання  будуть  застосовані  лише  законним  шляхом  і  виключно  до  тих,  чию  вину  буде  доведено  в  судовому  порядку.  Впевнений,  що  такі  заяви,  широко  розповсюджені  засобами  масової  інформації,    значно  зменшили  б  рівень  тих  страхів,  знизили  б  напругу  в  цілому.
Замість  того,  постановами  про  розформування  підрозділів  беркуту,  фактично  оголошення  їх  поза  законом,  відкриттям  прокуратурою  кримінальних  проваджень  скасуванням  і  справді  антиукраїнського  мовного  закону  можливість  мирного  урегулювання  було  бездарно  втрачено.  Владі  сердечно  хотілося  не  втратити    довіру    розколошканого  протистоянням  Майдану,  який  саме  оплакував  свої  жертви,  хотіла  продемонструвати  свою  силу.  Але  чи  оволоділа  вона  на  той  момент  ситуацією  в  країні?  Чи  замінила  кадри  януковича  на  місцях  на  тих,  хто  міг  проводити  їх  волю,  їх  політику?  В  черговий  раз    воза  було  поставлено  попереду  коняки.  Чи  ж  дивно,  що  та  засмикана  тварина  замість  того,  аби  сумирно  потягнути    того  возика,  заходилася  хвицатись?
Було  б  дивно,  якби  старший  брат,  який  протягом  усього  періоду  незалежності,  доклав  стількох  зусиль,    аби  повернути  Україну  в  лоно  Російської  імперії,  не  скористався  тими  відвертими  ляпами  наших  нездар,  аби    кардинально  розвернути  хаотичний  розвиток  подій  на  свою  користь.  Впевнений,  що  російські  аналітики,  стратеги  детально  прораховували  можливі  варіанти  розвитку  подій  (насправді,  їх  було  не  так  вже  й  багато)  і  на  певному  етапі,  відчувши,  що  київська  влада  в  якийсь  момент  протиставила  себе  тим  регіонам,    де  ще  не  вивітрився  вплив  влади  попередньої,  ризикнули  задіяти  свою  карту.  
Чи  можна  було  зупинити    втручання  на  цьому  етапі?  На  моє  глибоке  переконання,    –  так.    Захоплення  парламенту,    кабміну    Автономії  групою  невідомих  озброєних  осіб,  які  за  словами  колишнього  вже  кримського  прем’єра    Могильова  діяли  аж  так  коректно,  що  залишили  міліціонерам,  охороні  їх  табельну  зброю,  неозброєні.  благодушні  наряди  міліції  в  очепленні  тих  будівель,  підозрілі  переміщення  бронетехніки  ЧФ  РФ  в  безпосередній  близькості  від  Сімферополя  –  яких  ще  в  біса  сигналів,  які  б  свідчили  про  те,  що  відбувається  принаймні  державний  переворот,  потребував  Київ?  А  якщо  розуміння  того,  ким  були  ті  невідомі,  таки  було,  то  чому  ж  тоді  замість  нікчемної,  від  самого  початку  приреченої  на  провал  спроби  поїздки  очільників  МВС  та  СБУ  до  Криму,  не  було  задіяно  спецпідрозділи,  які  за  своїм  призначенням  саме  й  створені  для  попередження  та  нейтралізації  подібних  загроз?    Чому  від  самого  початку,  негайно,  в  перші  ж  години,  як  те  стало  відомо,  не  були  задіяні  військові  підрозділи  ЗС  України.  Не  було  впевненості  в  їх  вірності  присязі?    Лише  нікчеми,  які  не  відають  що  таке  присяга  могли  мислити  так.  Ось  тепер  маємо  певні  докази  тої  вірності,  та  чи  не  запізно?  Зелені  чоловічки  заполонили  півострів.  Хтось  каже  про    вісімнадцять,  хтось  про  більш  ніж  тридцять  тисяч  .    Новий  «прем’єр»  Автономії,  обраний,  очевидно,  тими  «невідомими  озброєними»  людьми,  бо  ж  крім  них  та  кількох  своїх  депутатів  до  ВР  не  допустили  навіть  представників  преси,  вже  формує  армію  «кримського  народу».  Щоправда,  то  вже  більше  як  декорація,  бо  джерело  сили,впевненості    нової  влади  зовсім  в  іншому.
Я  не  буду  торкатися  в  цій  статті  позиції  Російської  Федерації,  її  Президента,    відповідності  того,  що  чинять  наші  сусіди  (і  брати,  як  вони  люблять  те  підкреслювати)  в  сенсі  моралі,  права,  та  міжнародних  угод.  На  сьогодні  це  ворог,  що  топче  мою  землю.  Мої  претензії  до  київської  влади,  яка  по  наших  спинах  забралася  в  високі  кабінети.  Чи  адекватні  їх  дії    викликам,  які  постають  сьогодні  перед  Краєм,  тій  небезпеці,  яка  йому,  а  отже  й  нам  з  вами  загрожує?    Як  я  бачу,  –  ні.  Ми  знову  є  свідками  тактики,  вже  знайомої  нам  по  Майдану:  «стояти  і  не  провокувати»,  доки  старшина  домовляється  на  верхах.    Ця  тактика,  беззаперечно,  з  одного  боку  дозволяє  не  ризикувати    людськими  життями,  а  з  іншого,  ви  водить  старшину  в  рятівники  нації.  Забудьмо  на  хвилю  про  ефективність  тої  тактики  на  Майдані.  Питання  в  іншому  –  чи  придатна  вона  в  военний  час.    Озирнімося  –  війська  окупанта  без  жодного  спротиву  крокують  моєю  країною.  Продовжується  мінування    в  районі  Чонгара  (  а  це  вже  Херсонщина),  позавчора  захопили  прикордонний  відділок  Чорноморськ,  вчора  військову  частину  в  тому  ж  селищі,  вчора  ж  колонна  з  п’ятнадцяти  вантажівок  рушила  до  села  Оленівка,  що  на  мисі  Тарханкут.  Сьогодні  маємо  повідомлення  про    те,  що  зелені  чоловічки  вже  оволоділи  ракетною  частиною,  що  знаходиться  поблизу  того  села.  
Нашим  гарнізонам  в  Криму    віддано  наказ  не  застосовувати  зброю.  Тепер  ту  зброю  майже  повсюдно  контролюють  російські  війська.  В  деяких  гарнізонах  наші  вояки  ще  не  допускають  загарбників  до  ракетної  зброї,  оволодіння  якою  загрожує  дуже  серйозними  наслідками.  Уявіть  собі,  що  українською  ракетою  буде  збито  цивільний  чи  військовий  літак  третьої  сторони,    що  нею  завдадуть  удару  по  якомусь  судну,  військовому  кораблю!    Це  значною  мірою  легітимізувало  б  окупацію  нашої  території,  адже  можна  було  б  показувати  потім  пальцем  на  незугарних  майданутих    хахлів,  у  яких  дах  рве,    і    яких,  відповідно,  треба  взяти  під  контроль.
Що  ж  робить  «наша»  влада,  аби  припинити  інтервенцію,  покласти  край  окупації    Криму,  запобігти    завоюванню  самої  України,  втрати  незалежності?  Влада  веде  перемовини  зі  стурбованим  Заходом.    Про  їх  успіх  можемо  судити  самі,  бо  «  васька  (маю  на  увазі,  звісно  ж,  ввп)  слушает  да  ест».  Може  Кримом  вирішили  пожертвувати?    Деякі  наші  відомі  експерти  вважають,  що  путін  задовольниться  Кримом.    В  позавчорашньому  ефірі  Громадського  ТБ  про  це  говорили  п.п.  Горбач    та  Гарань.    Прогноз  Володимира  Горбача  щодо  того,  що  зелені  захоплять  частину  південної  та  східної  України  з  тим,  щоб  потім  повернутися  на  попередні  позиції  –  до  Перекопу  непродуманий,  безпідставний.  Південь  і  схід  України  абсолютно,  життєво  необхідний  Росії  в  цьому  розкладі.  Без  них  хоч  якесь  довше  існування  кримського  режиму  просто  неможливе,  оскільки  без  енергопостачання,  без  Дніпрової  води,  без  сухопутного  сполучення  з  Росією  Крим  загнеться  дуже  швидко.  Окрім  того,  путіну  потрібні  промислові  потужност  цих  регіонів.  Миколаївський  суднобудівний  вже  точно.  Це  наша  імпотентна  влада  всі  роки  незалежності  не  знала  що  з  ним  робити.  Якщо  ж  і  далі  продовжувати  лінію  поведінки  наших  "героїв"  в  ВР,  уряді,  РНБО,  які  й  на  Майдані  обзивали  тих,  хто  робив  якісь  рішучі  кроки  провокаторами  і  нині  закликають  стояти,  самі  сидячи  в  безпечних  (поки  що)  місцях,  то  в.в.  путін,  заохочений  такою  геройською  поведінкою,  безсумнівно  пройде  всю  країну  наскрізь.  Тоді  залишиться  хіба  що  реанімувати  Сидора  Артемовича.  
Пан  Гарань,  з  усією  повагою  до  нього,теж  помиляється.  путін  вже  робить  кроки,  про  які  я  мовлю.    Експерти  наче  сліпі.  Крим  лише  плацдарм  для  подальшого  наступу.
Що  ж  робити?  Облишити  переговори  з  Євросоюзом,  США,  НАТО  і  братися  до  зброї?    Так,  але    переговори  мають  тривати.  Більш  того,    їх  треба  вести  ще  енергійніше.  Цілком  зрозуміло,  що  прагматичний  Захід  жодним  чином  не  бажає  втягуватись  в  війну,  тим  більш  з  противником,  який  недвозначно  розмахує  ядерним    кийком  .    Після  тридцяти  років  відносної  стабільності  на  білий  світ  знов  виповз  привид  ядерної  війни.    Все  ж,  Захід    чудово  розуміє  необхідність  поставити  на  місце  новоявленого  фюрера,  який  за  прикладом  свого  попередника  (Sudetenlsnd  1938)  так  завзято  взявся  захищати  нібито  порушені  права  співвітчизників,  що  не  зупиняється  перед  загарбанням  території  сусідньої  країни.    В  світі  усвідомлюють,  що  ігнорування  подібних  дій  може  не  лише  призвести  до  неконтрольованого  розширення  числа    країн  з  ядерним  статусом,  а  й  до  хаосу,  який  може  виникнути  через  бажання  й  інших  країн  переглянути  післявоєнні  (Гельсінська  домовленість)  кордони.  Заява  Голови  об’єднаних  штабів  збройних  сил  США  про  готовність  надати  в  разі  потреби  в  тому  числі  й  військову  допомогу  Україні  свідчить  багато  про  що.  А  все  ж,  того  нічого  не  буде,  якщо  самі  не  застоїмо  свого  краю.  
Програно,  втрачено,  як  в  стратегічному,  тактичному,  матеріальному,  моральному  плані  стільки,  що  потонути  тепер  легко  й  просто,  а  от  вигребтись...  Все  ж,  на  мою  думку,  найперше,  варто  було  б  поглянути,  хто  це  довів  зараз  до  такого  сорому,  аби  негайно  усунути  їх  (до  крові  не  закликаю)  доки  ті  нездари  не  загубили  всю  справу.  В  Україні  є  досить  талановитих  генералів,  офіцерів,  які  ще  можуть  витягнути  цю  кампанію.  Друге.  Негайно  закрити  кордон  з  Росією.  Третє.  Негайно  ввести  війська  в  Крим.  Почнеться  війна?  З  ким  –  Росія  й  досі  каже,  що  її  флот  в  базі,  інших  військ  вони  тут  не  мають.  Отже  тут  лише  невідомі  і  НЕЗАКОННІ  збройні  формування.  Маємо  не  лише  право  –  ОБОВ'ЯЗОК  навести  лад  на  своїй  території.  Відсиджування,  очікування,  що  все  якось  розсмокчеться,  прийде  добрий  дядько  Сем,  агент  007,  рудий  Ганс  з  волохатими  руками  і  повитягує  нам  каштани  з  жару  є  нікчемними,  як  і  ті,  хто  їх  плекає.  Необхідно  докласти  всіх  зусиль  до  розблокування  наших  обложених  гарнізонів.  Чого  варта  країна,  яка  піддає  гідність  своїх  вояків  такому  довгому  випробуванню,  приниженнями,  відчуттям  зрадженості?!  Лише  власна  активна,  безкомпромісна  позиція,  та  задіяння  всіх  дипломатичних  важелів  впливу,  може  сподвигнути  США  та  Велику  Британію  надати  військову  допомогу.  Необхідно  докасти  всіх  зусиль,  аби  притягнути  на  допомогу  збройні  сили  НАТО.  Не  забувати  про  всебічну  роботу  з  самою  Росією.  Вона  має  відчути  всі  "вигоди"  агресора,  Справедливість  на  нашому  боці,  перемога  буде  за  нами.
Не  знаю,  чи  є  у  наших  заклопотаних    (жодної  іронії)  державців  час  проглянути  новини  з  Криму.  Я  дуже  хотів  би,  аби  вони  побачили  сльози    жінок,  що  стоять  уздовж  кримських  доріг,  тримаючи  українські  та  кримсько-татарські  прапори,  скандуючи  «Крим  це  Україна»    татарських  жінок,  дівчат,  діточок,  які  співають  гімн  України,  кричать  «Україно  не  полишай  нас!».    Шкодую,  що  не  бачили  вони  очей  молодого  капітана,  начальника  прикордонного  відділку  Чорноморськ,  полковника  з  євпаторійського  зенітно-ракетного  полку.  Гірко  і  соромно  за  українську  (чи  й  справді  українську?)  владу  від  того  видовища…  Київська  влада  здала  українців  Криму,    яких  вона,  зрештою,  ніколи  й  не  помічала,  здала  росіян,  які  разом  з  усією  країною    були  з  нами  і  в  горі  і  в  радощах  всі  ці  роки,  здала  кримських  татар  –  єдину  титульну  націю  Криму,  чи  не  найукраїнськіших  українців  тут.  І  якщо  гріх  за    зраду  свого  народу  великий,  то  наскільки  ж  більшим  він  має  бути,  коли  зраджують  народ  іншої  національності,  який  довірився  тобі!
Дуже  гірко,  що  чомусь  затих  безкомпромісний  Майдан.  Мовчить,  мов  у  рота  води  набрав.    Тисніть  на  владу,  хлопці.  Це  наша  країна.  Не  втратьмо  її!
Валентин  Бут

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485100
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014


kulbabka

А небо гладеньке, мов льон…

А  небо  гладеньке,  мов  льон:
Ні  сивого  пасма,  ні  хмарки.
Розхристані  кінчики  крон
Вистукують,  ніби  дзиґарки,
По  світло-плаксивих  шибках,
Така  розпогоджена  днина!
Немов  павутинка  крихка,
Тремтить  на  шовкових  гардинах
З  ниток  золотих  макраме  -
Дарована  сонцем  відрада!
Вітрисько  в  сопілочку  дме,
Скородить  калюжні  свічада,
Здіймає  дрібні  гребінці
І  тішиться,  ніби  дитина!
Розплавлена  крапля  в  руці,
А  в  ній  -  живописна  картина:
Відбитий  довколишній  світ,
Весняні  дива́  і  щедроти,
І  сонце  -  руде,  наче  кіт,
І  в  небі  пташині  польоти,
І  росяних  крапель  пунктир,
І  димка  рожева  над  гаєм,
І  спокій  довкола,  і  мир...
Без  миру  весни  не  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Дід Миколай

Не за те вмирали!

Гірко  дзвони  задзвонили,
У  лиху  годину.
Хазарюги  обступили,
Тулять  ножик  в  спину.

Байстрюка  нам  підсобили,
Виплодки  пагані.
Щоб  вас  гаспиди  побили,
Звірі  окаянні.

Ой,  чого  ж  його  не  вбили,
Коли  був  маленький.
Трон  паскуді  підсобили,
У  серденьці  Неньки.

Щоб  лиха  його  втопила,
Прямо  в  окіяні.
Щоби  мати  загубила,
Ще  малим  в  буряні.

Славний  князю  Святославе,
Чи  ти  думав  любий,
Що  байстрюк  тебе  знеславить,
І  синочків  згубить.

На  коліна  нас  поставить,
Тай  біди  наробить.
Нашу  Русь  хрестом  зневажить,
У  крові  потопить.

Тобі  прощення  немає:
Не  подав  би  руку.
Біль  -  тривога  серце  крає,
Бо  пригрів  гадюку.

Топчуть  тіло  тищу  років,
Роздягли  покритку.
Дика  паросль  здракоока,
Жили  в’є  у  нитку.

Розплодилися  заброди,  
Як  осот  в  городі.
Пора  бестолоч  «шкородить»,
Дома  і  на  Сході.  

За  Сибіром  сонце  сходить,
Хлопці  не  зівайте.
Досить  нам  вкраїнцям  шкодить,
Тож  часу  не  гайте.

Душі  згинулі  в  Вівані,
Ангели  у  тілі.
Дали  знак  нам  в  Ватикані,
Дві  голубки  білі.

Над  Майданом  позавчора,
Лебеді  летіли.
Над  Михайлівським  Собором.
Доленьки  просили.  

Ще  не  вмерла  Україна,
Пам'ять  не  украли.
Не  впокориться  руїна,
Не  за  те  вмирали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484862
дата поступления 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Олекса Удайко

НЕ ОДНАКОВО МЕНІ

           …Та  не  однаково  мені
           Як  Україну  злії  люде,
           Присплять  лукаві,  і  в  огні  
           Її,  окраденую,  збудять
           Ох,  не  однаково  мені.
                                       Тарас  Шевченко

«Аж  страх  погано,  як  згадаю»,
Які  часи  ми  прожили!..
Та  ще  омріяного  раю
Зовсім  не  видно  …  Бо  жалі

Оповивають  нас  у  краї…
Його  земля  всім  нам  болить,
Ще  кровоточить  свіжа  рана…
Та  як  не  жаль,  а  в  дану  мить

Свободу    нашу  вщент  попра́в
«Зелений»  змій,  який  зі  сходу
Полки  невільницькі  послав
Самому  д’яволу  в  угоду…

Грядуть  нові  випробування
На  міцність  нації  нової,
Чи  втримаєм    протистояння?
Чи  вистоять  козацькі  вої?..

Настав    вже  час,  щоб  чесно  зважить,
Чим  завинив  своїй  країні?..
Чи  все  й  достатньо  завантажив,
Щоб  край  не  кинуть  у  руїну?...

Вже  зринув  час  згадать  Тараса,
Його  пророчії    слова,
Чи  все  робив,  щоб  наша  раса
Розквітла  в  світі  як  нова?!

Чи  «Україну  злії  люде»
Вже  полишили  у  вогні?..
Хоч  вже  окрадену,  та  будять?..
Ох,  не  однаково  мені.
 
11.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Надія Таршин

Ти підняла на кого руку?

Ну  що  ти,  «матушка  Росія»,
Цинічно  брешеш  всьому  світу…
Загарбник  ти,  а  не  месія,
І  прагнеш  світ  переділити.

Тобі  все  мало  –  ненаситній,
Знов  хижо  пельку  розтулила.
Фашизм  викохуєш  новітній  –  
Таку  «сестру»    -  терпіть  несила.

Ти  підняла  на  кого  руку?
Кого  ти  хочеш  залякати?  
Та  ми  тебе,    брехливу  суку,  -
Ішли  у  війнах  визволяти.

Собою  затуляли    Кремль
І  на  фронтах  кували  славу,
Ми  твої  землі  берегли…
Ти  вдерлась  в  Ялту,  Балаклаву….

Невже  скінчилися  ресурси
На  підняття  земель  сибірських?
Немає  наших  політв”язнів    –
Всіх  мучеників  українських?

Всі  надра  викачала  наші,
А  за  свої  здираєш  плату  –
Таку,  що  темно  у  очах  –
Усе,  воістину,  як  брату.

Ти  на  своїй  землі  дай  лад,
Не  сунь  до  нас  поганий  лапоть.
Здавай,  «родимая»,  назад,
Бо    будеш  із  ганьбою  драпать!

Надія  Таршин    09.03.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484649
дата поступления 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014


Дід Миколай

Проясніло у чертогах.

Біла  птаха  –  лебедина,
Мою  Душу  крає.
Сива  Матінка  –  рибчина,
Доленьки  не  має.

Чорна  Доля,  як  примара,
По  степах  гуляє.
За  що  Боже  та  покара,
Чого  там  шукає.

На  покруччі  вітер  тужить,
Тужить  завиває.
Розриває  Серце  дуже,
Як  дитя  ридає.

Моя  рідна  Україна,
До  небес  волає.
В  сивих  кручах,  як  дитина,
Кровію  стікає.

Ой  проснися  вітре  чуйний,
Надворі  світає.
Прислужись  Вкраїні  буйний,
Хто  іще  подбає...

Здали  НАТО  і  Європа,
Вашингтон  дрімає.
Наче  ми  для  них  худоба,
Наче  нас  немає.

А  з  Орди  дикун  –  чужинець,
Ятаган  виймає.
На  Вкраїноньку  ординець,
Знову  зазіхає.

Геть  замкнуло  дикунові,
Жити  поучає.
У  багнюці  з  грязі  й  крові,
У  злобі  конає.

Та  вже  слава  наша  в  небі,
Соколом  шугає.
Перемкнуло  геть  амебі,
Вже  Господь  карає.

...Ще  козак  дівчині  милій,  
На  дуді  зіграє.
Чорноока  чорнобрива,
Йому  заспіває.

Він  пригорне  пожартує,
У  в  очах  засяє.
І  обніме  й  поцілує,
Діточок  «надбає».

Проясніло  у  чертогах,
Небо  неокрає.
Хвилі  гніву  на  порогах,
Вже  Дніпро  здіймає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484392
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

Піднімем разом неньку-Україну! Співає Олена Білоконь

Слова  О.  ПЕЧОРИ  та  А.  СУПРУНА.
Музика  Анатолія  СУПРУНА.
Виконує  Заслужена  артистка  України  Олена  БІЛОКОНЬ.


Міста  –  прекрасні,  мальовничі  –  села.
Щаслива  будь,  прабатьківська  земля.
Хай  пісня  лине  щира  і  весела,
Серця  і  душі  гріє  й  окриля!

Нехай  злітає  в  неозоре  небо,
Дощами  рясно  на  поля  спада.
У  праці  нам,  в  любові  жити  треба,
Бо  Україна  –  вільна  й  молода!

Приспів:
Піднімем  разом  неньку-Україну.
Нехай  здійсняться  мрії  Кобзаря!
Є  дух  козацький,  мова  солов’їна.
Над  світом  зійде  праведна  зоря!

Єднаймось,  друзі,  у  міцну  державу,
Плекаймо  рідний  неповторний  край.
У  світі  добру  здобуваймо  славу,
Святковий  підіймаймо  коровай!

Приспів.

Добром  квітують  материнські  очі.
Дитя  леліє  світлу  мрію  в  них.
Ми  в  злагоді  і  в  мирі  жити  хочем.
Нехай  Господь  усіх  нас  боронить!

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

ОТА СТЕЖИНА Співає Олена Білоконь

Слова  Олександра  Печори.
Музика  Віктора  Охріменка.
Виконує  Заслужена  артистка  України
Олена  Білоконь.



В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Шляхів  подолано  сповна,
та  душу  тішить  
ота  стежина  осяйна
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,  
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484349
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


MERSEDES

Спокій душі…

Господь  створив  для  нас  цей  світ,
Щоб  ми  жили  у  мирі.
І  щоб  Земля  не  знала  бід,
Щоб  всі  були  щасливі.

Господь  створив  десятки  мов,
Добро  щоб  розуміли.
І  щоб  в  серцях  жила  любов,
Щоб  ми  її  цінили.

Господь  створив  материки,
Наситив  їх  водою.
Щоб  пам'ятали  всі  віки,
Й  не  брали  в  руки  зброю.

Щоб  черстві  не  були  серця,
Творіть  добро  для  люду.
Во  ім'я  нашого  Отця
І  спокій  в  душах  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484158
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014


kulbabka

Весна всміхнулась…

Весна  всміхнулась  кутиками  вуст  -
Дівча  русяве,  миле  й  синьооке!
Між  берегів  розмитих  лине  хруст,
Зима  пустилась  річкою  навтьоки.

Пливе  на  кризі  в  паводки  прудкі,
Верба  услід  їй  вітами  киває,
І  попелясті  котики  м'які
Під  сонячним  рум'яним  короваєм

Вологе  хутро  сушать  у  теплі,
Підсніжники  ворушаться  ще  сонні,
Лінивий  кіт  під  сонцем  розімлів
І  мушлею  сопе  на  підвіконні.

Земля  чекає  світла  і  молінь,
Відродження  весняного  і  волі,
Хапаючи  крихку  іще  теплінь,
Берізка  гріє  пальці  захололі.

А  разом  з  нею  мружиться  душа
Пташиною  дрібною  на  осонні.
Змиваються  потоком,  як  іржа,
Зимові  плями  на  земній  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484103
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014


Олекса Удайко

Макраме

Я  люблю  мистецьке  макраме:
коли  все  –  красивими  вузлами…
коли  все  найкраще  –  як  живе…
коли  все  уродливе  –  на  зламі!

Та  коли  словесним  макраме
суть  речей  умисне  вуалюють*,
хочеться  язик  той  –  в  макраме!
Хай  людці  без  язика  лютують!

Вже  лихим  став  людцям  Донузлав**  –
Бухта  й  так  для  нас  була  тісною!
Біс  туди  сову  свою  послав,
не  радіть  вкраїнцям  щоб  весною…

Де  ж  ти  забарився,  Геркулес***?
Щоб  морським…  міцним…  навіки
зав’язав  бодай  останній  стрес,
щоб  не  угибали  чоловіки…

Ще  весна  повіддям  розцвіте!
Буде  мало  місця  супостату  –
всім  потоп  у  морі  вже  гряде,
хто    пішов  війною  –  брат  на  брата!

Згинуть  Імператор  і  васал…****
Як  скоти  –  не  «як  роса  на  сонці»
Так  ніхто  ще  в  Гімні  не  писав…
Та  напишуть  хлопці  в  тій  сторонці!

07.03.2014
________________
*Кремлівські  поденки  підло  замовчують  
   свою  інтервенцію  в  Криму.
**Бухта,  в  якій  базується  українські  ВМС.
***Геркулесовий  вузол  –  один  із  4000  
морських  вузлів  макраме.
****Посіпаки  з  самозванного  т.з.  Уряду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484061
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014


горлиця

Правда по путінські!

 

Захід  Путіна  спитав,
Чом  його  війська  у  Кримі,
Не  моргнувши  відказав
-Це  не  правда!  Ми  єдині!

-В  оборону  народ  став,
Вони    хочуть  з  нами  жити.
 -Хто  ж  російську  форму  дав?  
Чепуха!!  Могли  ж    купити!.

 -А  пощо  ж  та  зброя  в  них?
-Там  населення    вмирає,
 -    Ріжуть,  душать    рускіх  всіх,
Миру  там  дaвно  немає!!  
 
-Плачуть  гірко  матері,
Діточок  на  паль  саджають,
Морем  ллются  там  жалі,
Церкви  й  ті  он  розбивають.

-  Крим  це  руская  земля  ,
 Вже  давно  там  панували,
Та  й    Вкраїна  теж  Кремля,
Більш  трьох  сот  літ  її  мали.  

 Для  Вкраїни  ми  даєм,
Жити  вільно-  тільки  з  нами!
Позички  завжди  суєм-  
 Повиняйтесь  своїй    «мамі»

-Наша  «братняя»  рука,
Україні    на  підмогу,
Ми  встановим  мир  «братка»
Маршируйте  тільки    в  ногу!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483918
дата поступления 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Олена Бондар (Бондаренко)

Бреше путін

Путін  бреше,  що  не  ллється  кров,
Бо  не  зрозуміть  йому,  злочинцю,
Злом  своїм  він  просто  розпоров
Кожне  серце  справжнього  вкраїнця.

Підлий,  він  не  знає,  як  болить
Кожне  серце  віддане,  відкрите
Довго  рана  буде  ще  кровить
Словом,  ніби  кулею  пробите.

Бреше  путін,  що  не  ллється  кров…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483805
дата поступления 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


MERSEDES

Народе мій за тебе я молюся…

Народе  мій,  за  тебе  я  молюся,
У  ці  весняні  і  тривожні  дні.
Я  Господу  низесенько  вклонюся
І  миру,  миру  попрошу  тобі.

Не  станеш  ти  ніколи  на  коліна,
Мій  мирний,  доброзичливий  народ.
І  буде  завжди  вільна  Україна,
Пливти,  мов  корабель  між  тихих  вод.

Ти  наша  добра  і  єдина  мати,
Леліяла  й  любов'ю  берегла.
Своє  тепло  і  ласку  нам  дала  ти,
Народу  завжди  вірною  була.

Щоб  не  топтали  землю  більш  чужинці,
Не  диктували  нам  своїх  думок.
Народе  пам'ятай  -  ми  Українці,
До  друзів  перші  робимо  свій  крок.

Твої  сини  і  доньки  неодмінно,
Традиції  ці  будуть  берегти.
Моя  рідненька  ненька  Україна,
В  моєму  серці  найдорожча  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483662
дата поступления 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Радченко

Дуб над могилою шумить

У  Моринцях  дві  сотні  літ  тому
В  сім"ї  Шевченко  хлопчик  народився.
Тарас  -  дали  таке  ім"я  йому
І  в  цьому  батько,  ні,  не  помилився.

Тарас  -  від  грецької,  то  є  -  бунтар,
Таким  Шевченко  й  був  в  житті  насправді.
Тому    підтвердженням  цього  -  Кобзар,
Він  жити  вчив  усіх  лише  по  правді.

Кріпак  з  душею  й  серцем  бунтаря
Усе  життя  про  вільну  Україну
Він  мріяв  й  вірив  -  спалахне  зоря
Над  рідним  краєм  і  розігне  спину

Народ,  який  втомився  в  рабстві  жить
Принижений,  затравлений,  безправний.
Та  не  змогли  пани  дух  волі  вбить,
Не  зміг  зламати  гніт  самодержавний.

Короткий  вік  дано  йому  прожить,
Але  велику  спадщину  залишить.
Дуб  над  могилою  його  шумить,
Немов  для  нас  шепоче  його  вірші.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483426
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Шон Маклех

Слово серед тьми

           «Mane  facto,  sicut  caligo  surgens  
               egressus  abiit  in  desertum  locum,  
               ibique  orabat.»  
                                   (Evangelium  secundum  Marcum.  1.35).*

Там  тьма.  
Так  безпросвітно,  що  аж  коле  око
Ця  темнота,  цей  морок  навісний
Десь  там  внизу  у  хащах  міст  далеко
Заснув  народ  і  спить  Єршалаїм,
Поснули  і  солдати,  й  фарисеї,  і  пророки
Заснув  торговий  кишеньковий  люд,
Та  є  молитва,  є  слова  і  роки
Якими  йти,  які  збирати  тут
У  кошик  неможливого,  серед  зневіри,
Де  ненависть  збирає  в  душах  урожай,
Нам  йти  і  йти,  нам  дуже  віри  треба,
Нам  треба  жити,  зберегти  свій  край,
І  вистояти  і  шматочок  неба
Нести  у  серці  в  свій  –  незайманий  вирай.
Наразі  ніч.  Наразі  пси  і  зло,
Наразі  тільки  слово  і  молитва,
Наразі  горе  і  страждання  –  тло,
І  слово  правди  –  наше  ремесло.  

*  -  «А  над  ранок,  як  дуже  темно  було,  уставши,  Він  вийшов  і  пішов  у  місце  самітне,  і  там  молився.»  (Євангелія  від  святого  Марка.  1.35.)  (лат.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483068
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Валя Савелюк

ХЛІБ І ЛАДАНКА

пахне  од  печі  хлібом…
снилася  мама…
небом…  небом…  ішла  сама
однотонним  порожнім  небом  –
ма-ма…

під  ногами  босими  –  сіра  безодня,
безрадісна  і  курна́…

глянула  у  вікно  –  сьогодні
перше  березня:
от  і  весна

дочекалися…
та  не  всі

перше  березня  –  от  і  війна,
традиційно:  орди  московської  проти  Русі́

…  диких  качок  авіа-ла́нка  
прорвалася  через  облогу,
либонь,  із  боєм…
до  Бога
молитва  наша,  а  сподіва́нка
на  синів,  що  стають  до  зброї  

…сину,  сину,  рушають  зранку,  
тут,  у  вузлику,  хліб…  вишиванка…
іконка…  
і  
з  чебрецем-євшан-зіллям  ла́данка…

03.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Олекса Удайко

ІV. Жив собі митець*

     О  море  днів,  гірка  твоя  вода!
                                             Ліна  Костенко

…У  місті  жив  собі  Митець  –
Не  по  професії  –  від  Бога.  
Та  не  легку  Святий  Отець
Вказав  йому  в  житті  дорогу…
Ще  будучи  «лихим»  студентом,
Він  дівку  милу  покохав,
Та  щоб  женитися?..  Ні.  О,  де  там?  –  
Він  ще  в  житі  турботи  мав!
Бо  був  активним  комсомольцем
І  так  цю  ношу  полюбив,
Що  й  не  помітив  Він,  як  сонце
Своєю  тінню  затулив…
І  відвернулась  щАсна  доля:
Вона  за  іншого  пішла,
А  зірка  нова  не  зійшла.

…Женці  ні  з  чим  вернулись  з  поля!

І  почались  поневіряння  
По  світу  Божому.  Йому
Дались  нестерпні  ті  страждання
Від  долі  злої…  Ту  суму́
Він  тяг  з  собою  кілька  років,
Аж  поки  плоть  свою  сяк-так
Не  влаштував  у  шлюбі.  Спокій
Все  ж  не  отримав  неборак.
Бо  не  було  там  ні  любові,  
Ні  шани  –  в  Господа  мольби  –  
Й  суму́  ту  знов  Він  взяв  з  собою,
Не  ждучи  милості  судьби.
Нещасних  діток,  що  з’явились,  –
А  їх  йому  найбільше  жаль.  
О,  ця  невимовна  печаль!  –  
Не  кинув  Він  на  Божу  милість.  

Відтак  десятки  згубних  років
Наш  неборак  недолю  ніс,
Терпів  тортури  всі,  допоки
В  ребро  не  встряв  лукавий  біс.  
Були  оказії  незграбні,  
І  –  страчений  в  блуканні  час…
Хвилини  хибні,  ниці,  зрадні
В  душі  посіяли  печаль…
Та  ліки  різні  єсть  у  Бога,
І  над  усе  –  його  Любов:
Від  зрад  «невинних»  засторога,
Дороговказ  й  спасіння  Боже…
Немає  більшого  гріха,
Ніж  сум,  журба.  І,  о,    відча́й…
Щоб  втихомирилась  печаль,    
Господь    послав  йому  –  Сваха́!**  –    

Сахаджа  йогу.  Ту,    що  вчила
Бажання  чисті  мати  лиш:
«Любове  наша,  рідна,  мила!..
 Гріховну  суть  ти  тут  облиш!»
Дружив  Він  з  нею  десять  років
І  мав  наповнене  життя.
В  душі  Сахадж  вселився  спокій
І  тихомирне  каяття.
А  ще  Йому  відкрилась  чакра  –  
І  пробудивсь  дивний  талант  –    
Художній  дар.  Й  жодного  акра
Не  проминув  його  талан…
І  полились  у  світ  картини,
Що  поєднали  Землю  й  Косм.
Та  суть  чекала  ще  чогось:
Був  скит  для  духу.  А  для  тіла?

…Того,  що  так  душа  жадала,  
Ще  довго  ждати  довелось.
І  горизонт,  і  рідні  далі
Не  йшли  йому  ув  очі  щось.
І  спохмурніли  враз  картини,
Бо  сум  у  фарби  поселивсь:
Потухли  барви,  зникли  кпини,
Жалі  у  простір  полились…
Та  ось  зі  сходу  як  спасіння,
Як  мантри  йоговської  дань
Зійшло  натхненне  воскресіння  –
Кінець  палітрових  страждань.
…І  не  кажіть,  що  співпадіння
Доріг  в  природі  не  бува,
Не  оживають  раз  слова,
Не  пророкують  сновидіння…


___________
*Уривок  з  поеми,  яка  ще  не  має  назви...
**Частина  мантри:  «Оум  твамева  сваха»,
   що  боронить  від  зла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483578
дата поступления 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


горлиця

Пророцтво збувається! Читайте і не сумуйте!

Збувається  пророцтво  про  долю  України

30.01.2014  |    Рубрика:  Головні  новини,Культура,Новини  |    Автор:  Свобода  
 
2511Пророцтво  греко-католицького  священика,  отця  Германа  Будзінського  написане  в  день  українського  референдуму  1991  року  збувається.  Про  це  у  соцмережі  “vkontakte”  повідомила  група  “Бандерівець”.

Отець  Герман  Будзінський  (  р.н.  1905  –  р.с.  1995  )  –  монах  студит,  греко-католицький  священик,  який  пройшов  понад  20  років  тюрем  та  сталінських  концтаборів  пророкував:

«Ніхто  не  розуміє,  що  весь  світ,  а  особливо  Східна  Європа,  стоять  на  порозі  страшних,  кардинальних  змін,  як  це  було  на  початку  двадцятого  століття  перед  першою  світовою  війною.  Сьогодні  відбувся  народний  референдум  про  незалежність  України.  Є  величезна  ейфорія  в  народу  нашого,  який  350  років  стогнав  і  знищувався  в  московському  ярмі,  що  ми  на  кінець  станемо  вільними.  Люди  радіють  та  надіються,  що  все  зле  вже  позаду,  сподіваються  на  краще  життя,  на  гарне  майбутнє  для  себе  і  своїх  дітей.  Але  на  жаль  не  все  так  гарно  буде  в  України  та  українців  у  найближчих  чверть  віку.  Ще  мине  одне  покоління,  поки  Україна  отримає  свою  дійсну  незалежність,  бо  сьогоднішня  незалежність,  це  швидше  декларація,  ілюзія,  ніж  реальність  цього  історичного  факту.

Я  хочу  розказати  те,  що  чекає  на  наш  нарід  у  найближчих  чверть  віку:  Ейфорія  скоро  мине,  а  з  нею  повернеться  гірка  реальність:  люди  поведуться  на  заклики  фальшивих  пророків,  будуть  закриватися  заводи  і  фабрики,  розпочнуться  великі  звільнення  людей,  почне  рости  безробіття,  гроші  знеціняться  і  втратять  свою  вартість,  люди  почнуть  масово  виїжджати  за  кордон  на  заробітки,  як  це  і  було  колись.  Почнуться  нарікання  від  цих  самих  людей,  які  ще  вчора  раділи  незалежності,  то  тепер  вони  ж  будуть  на  цю  незалежність  страшенно  нарікати.  Так  буде  кілька  років.  По  цих  кількох  роках  життя  трохи  внормується  економічно,  але  почнуться  утиски  та  переслідування  політичні.  І  так  буде  тривати  13  років  аж  до  величезного  здвигу  людей  в  Києві,  який  буде  мирною  відповіддю  народу  на  дії  другого  керманича  України  посісти  владу  в  державі  пожиттєво.

Всього  за  чверть  століття  в  Україні  буде  п’ять  керманичів.  Чотири  керманичі  мужчини.  П’ятим  керманичем  України  буде  жінка,  яку  перед  тим  влада  буде  переслідувати  та  посадить  до  тюрми.  А  звільнить  її  з  тюрми  революційний  нарід.  Через  13  років  прийде  до  влади  третій  керманич  України,  на  якого  всі  щирі  українці  будуть  покладати  величезні  надії.  Але  він  стане  дуже  гірким  розчаруванням  для  нашого  народу.  Замість  приступити  до  тяжкої  праці  та  реалізовувати  надії  народу,  він  буде  займатися  тільки  пустослів’ям,  самолюбуванням  та  нечесним  збагаченням.

Тоді  знову  в  народі  почне  рости  розпач  та  безнадія.  І  тоді  Бог  пошле  нам  страшну  кару,  до  влади  в  Україні  прийдуть  треті  совєти.  Це  буде  страшна  бандитська  орда.  Це  станеться  через  15  років  після  мої  смерті  !!!  (Отець  Герман  Будзінський  помер  в  січні  1995  року  ).  В  людей  будуть  забирати  їх  майно,  над  ними  будуть  неймовірно  знущатися.  Плач  і  розпач  буде  панувати  на  всій  Україні,  бо  ці  бандити  будуть  скрізь:  в  міліції,  в  прокуратурі,  таємній  поліції,  судах,  державному  апараті.

Вождь  третіх  совєтів  буде  бандитом  і  не  маючи  ніяких  національних  традицій  та  виховання  почне  насаджувати  в  Україні  найгірші  совєтські  порядки  колишньої  імперії.  Тоді  настануть  другі  Крути,  після  яких  відбудеться  другий  великий  здвиг  народу.  Це  буде  перше  повстання  проти  третіх  совєтів,  яке  буде  жорстоко  подавлене  диявольською  владою.  Московщина  за  допомогою  третіх  совєтів  буде  старалася  втягнути  Україну  в  нову  імперію.

Новітнім  енкаведистам  буде  дозволено  все.  Для  них  не  буде  існувати  ані  Бога,  ані  закону,  ані  моралі.  Але  не  треба  боятися,  бо  це  триватиме  дуже  недовго.  Зло  ніколи  не  переможе  добро.  Бог  змилосердиться  над  Україною  і  вождя  третіх  совєтів  вб”ють.

Це  станеться  між  річницею  незалежності  та  річницею  народження  Тараса  Шевченка.  Його  ж  не  даремно  називають  Пророком  в  нашому  народі.  Ці  обидві  дати  мають  для  нас  великий  сакральний  зміст.  Шевченко  ж,  подіями  минулого  описував  наше  майбутнє.  Тільки  це  розуміти  треба,  як  і  Біблію.  Тому  його  так  ненавидять  вороги  України.  Після  цього,  як  Україну  очолить  жінка,  яка  вийде  з  тюрми,  на  Україну  чекає  дуже  скорий  розвиток  та  велике  майбутнє.  Від  сьогодні,  через  35  років  Україна  стане  однією  з  найсильніших  держав  світу.  Такою,  як  зараз  є  Америка».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483432
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Дід Миколай

Сучий виплодок.

Оглянься  сучий  виплодку  нервовий,
Дебіл  Масковскій,  з  Африки  пірат.
Звихнувся  зовсім,  зміє  двоголовий,
На  кого  гониш,  вжалений  примат.

На  землю  грішну  бидло  опустися,
В  якому  світі  дикий  ти  живеш?
Шакал  ординський  з  тундри,  схаменися,
Не  роздувай  із  полум’я  пожеж.

Невдатне  чмо  з  бандитської  дороги,
Гієна  дика,  -  виплодок  щурів.
З  Кремля  убоге  вилізло  з  барлоги,
Під  тихий  лепіт  жидо  –  москалів.

Лежать  на  вас  Іуди  застороги,
Гріха  не  змити  потім  у  крові.
Вас  не  сховають  Ягве  й  Синагоги,
Вже  й  в  Торі  глави  пишуться  нові.

Від  чумних  бліх  позбавляться  народи,
Не  пізно  ще  хай  каяться  в  гріхах.
Небесних  врат  відкрилися  розводи,
Несуть  від  Бога  свічку  по  світах.

І  зникне  Путін    гнида,  –  Янукович,
Згорять,  як  віск  тривоги  у  вогні.
Ще  солов’ї  співатимуть  в  діброві,
Розтане  горе  й  смуток  вдалині.

І  залунає  –  «Квітне  черемшина»,
Понад  ярами  й  лугом  попливе...
Моя  Вкраїна  сильна  триєдина,
В  злагоді  з  Богом  й  світом  заживе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483402
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Таня Кириленко

Молюсь

Я  не  хочу,  щоб  ти  брав  у  руки  зброю,
Щоб  у  серце  цілився  комусь.
Хочу  сад  ростити  із  тобою  -
День  і  ніч  молюсь,  молюсь,  молюсь...

Я  не  хочу  звуків  автомата,
Кров  не  хочу  бачити  чиюсь.
Я  не  хочу  жодних  окупантів
На  своїй  землі.  Тому  молюсь.

Хай  кружляють  пта́хи  небом  синім,
Стигнуть  на  полях  рясні  хліба́.
Хай  лунає  чистий  сміх  дитини,
Що  не  знає,  що  таке  стрільба.

Я  несу  у  своїм  серці  віру.
Я  тепер  нічого  не  боюсь.
Та  понад  усе  бажаю  миру  -
День  і  ніч  за  це  молюсь,  молюсь...

03.03.2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483289
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Борода

Реінкарнація фашизму

Фашисти  майбутнього  будуть  називати  себе  антифашистами.
                                                                       В.  Черчіль

Фашизм  змінив  обличчя,  мову,  стяг  -
Росією  керують  сатаністи
і  внуків  тих,  хто  брав  колись  Рейхстаг,
вожді  обули  в  чоботи  фашистів.
Брехня  відкрита  оправданням  дій,
підступність  хамська  -  честю  офіцера,
повзе  орда  фашистська,  наче  змій,
і  вже  в  Європу  прочинила  двері.
Наче  й  не  було  сім  десятиліть,
неначе  вчора  Австрія,  Судети,
знов  замахнувсь  фашизм  на  цілий  світ
і  мир  поклав  на  мушку  кулемета.
Певно  забули  Нюрбегський  процес  -
за  кожну  смерть  буде  покара  кату,
а  з  нами  Бог  і  Сотня  та  з  небес,
які  Вітчизну  кличуть  захищати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Любов Ігнатова

А весни не римуються з війною …

А  весни  не  римуються  з  війною  ...
Із  першогроззям,  з  ластівкою  -  так!
А  ще  із  первоцвітом,  посівною  ,
З  усим  отим,  що  має  щастя  смак  ...

Римуються  з  бруньками  і  дощами,
Із  дзьобиком  тюльпанових  ростків,
З  коханням  життєдайним  до  нестями  ...
Але  не  з  кров'ю  бравих  козаків  ...

Із  солов'ями,  з  райдуг  перевеслом,
Із  журавлиним  клином  поміж  хмар  ...
З  Любов'ю  Божою,  Яка  для  нас  воскресла  ...
Але  не  з  жертвами  на  Аресів  вівтар  ...


Ні...  весни  не  римуються  з  війною,
Ані  з  брехнею,  що  веде  на  смерть...
Лише  з  блакиттю  в  мирнім  супокоï,
Піснями  сонця  сповненою  вщерть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Дід Миколай

Що в Україні два крила.

Майдани  знов  спалахкотіли,
В  громах  тремтіла  далина.
Вставай  Вкраїно  прогриміло,
Й  скотилась  площею  луна.

Вставай  козаче  ворог  суне,
Масковські  зуби  вишкіря.
У  Душу  нашу  скоро  плюне,
Кайдани  ржаві  приміря.

Виводьмо  коника  з  стодоли,
Москалик  просить:  -  «  хай  гуля».
Пора  коневі  в  чисте  поле…
Погрози  знов  звучать  з  Кремля.

Та  списа  й  шаблю  не  забудьте,
Й  тугу  попону  для  коня.
Швиденько  часу  не  марнуйте,
Весела  буде  там  гульня...

Нам  українцям  не  звикати,
Ще  не  забула  ковила.
Нам  прищепили  Батько  й  Мати,
Що  в  Україні  два  крила.

Не  віддамо  свого  ні  п’яді,
Крим  наша  є  свята  земля.
Тут  Князь  хрестився  на  укладі,
Тож  дарма  Ворон  тут  кружля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483029
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Олекса Удайко

ХАЙ РИМУЄ ВЕСНА

[b][i]Невже  надворі  ті  ж  неправі  роки,
Коли  стріляли  за  благі  думки,
коли  робилися  лиш  перші  кроки
до  гідності  бурхливої  ріки?..

Невже  сатрапи  ще  не  мали  строків,
Щоб  захлинулась  кров'ю  їхня  суть?..
"Царі"  новітні  і  нові  «пророки»
косу  як  стяг  у  майбуття  несуть!..

Невже  їм  мало  –  тим  псарям  –  страховищ:    
майданівських…  зі  зброєю…  жахіть?!
Вони  жадають  ще  нової  крові  –  
вже  експортованих  кровопролить?..

…На  Кримському  півострові  весна.
Рожево  мріють  приспані  мигдалі,
не  в  душах,  а  на  вулицях  –  війна…
…І  чорноморські  сухопутні  швалі.

Ще  не  говорять  –  дивно  –  автомати,
Мовчить    –  не  дивно  –  самозванець-цар,
Хоч  в  на́дриві  –  вкраїнські  –  дипломати,
Хоч  світовий  –  в  майбутньому  –  пожар!

Та  молить    Україна  не  стріляти…
Вже  так  стомився  від  стрільби  народ!
Так  хоче    у  Вітчизні  кожна  мати…
Не  хоче  вже  литавр  і  нагород…

…На  Кримському  півострові  весна.
Квітують    мрійно    цитруси,  мигдалі...
З  весною  хай  римує  не  війна  –
весна!..  І  світлі,  серпанкові  далі…    

2.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


laura1

Народе рідний мій! Народе мій святий!

Народе  рідний  мій!  Народе  мій  святий!
Ти    прагнув  жити  в  вільній  Україні.
Європи  цінності  -  такий  був  вибір  твій,
Та  вкрадені  були  твої  надії.

Відважна  молодь,  юний,  ніжний  цвіт.
Проти  свавілля  влади  ти  повстала.
Спостерігав  із  жахом  цілий  світ,
Як  банда  Вас  цинічно  катувала.

Народе  вільний  мій!  Був  праведний  твій  гнів!
Піднявся  за  дітей  ти  і  країну.
Проти  насилля  виродків-катів,
За  рідну  землю,  нашу  Батьківщину.

Не  мав  ти  зброї,  тільки  сильний  дух!
Незламну  волю  дружньої  родини.
Взялись  за  руки  у  міцний  ланцюг,
Всі  українці  в  світі  й  в  Україні.

Народе  гідний  мій!  Народе  мій  єдиний!
Стояв  під  кулями  ти  мужньо,  мов  граніт.
Злетівши  в  небо  журавлиним  клином,
Небесна  сотня  відлітає  в  інший  світ.

Героям  слава!  Дзвонять  тужні  дзвони!
Героям  слава!  Пам'ять  у  серцях!
Ридають  матері́  в  невтішнім  горі,
Сини  їх  ангелами  стали  в  небесах.

Я  знаю,  рідний,  славний  мій  народе!
Господь  нам  допоможе  в  боротьбі.
Бо  правда  неодмінно  переможе,
Мир  запанує  на  святій  нашій  землі.

Ми  будемо  цвісти  в  своїй  країні!
На  нашій,  Богом  даній  нам  землі!
Героям  слава!  Слава  Україні!
Низький  уклін  Вам,  рідні,  дорогі.  



                           01.  03.  2014          Л.  А.  Маковей    mgf2012@meta.ua

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482833
дата поступления 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Олекса Удайко

Колискова для Путіна

Змучені  нервоньки,  стомлена  психонька  -    
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!
Вже  для  імперії  котиться  ніченька.
Спи,  імператор,  поспи!

Тож  закривай  свої  наглії  віченька,
Ми  колисатимем    сни,
Буде  колискою  темная  ніченька.
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!

Також  народ  твій  цю  нічку  не  спатиме,
Щоб  не  проспати  весни,
Крила  надій  своїх  снами  плекатиме...
І  чатуватиме  сни!

Сни  про  кончину  твого  імператорства…
Ти  ж  цю  "зухвалість"  прости:
Рано  чи  пізно  впаде  трон  диктаторства  –  
Діждешся  Божої  мсти!

Будемо  пити  ми  чисту  водиченьку  –  
Й  сліду  не  буде  ропи!
...Судному  чину  посвідчить  лиш  ніченька.
Спи  вічним  сном,  Вова!  Cпи!

01.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482851
дата поступления 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Любов Ігнатова

Забута лялька

Вона  лежить  самотньо  у  кутку  -  
Ота,  що  вчора  ще  була  царівна;
У  спогадів  сумному  сповитку  ...
І  біль  німий  -  тепер  ïï  катівня  ...

Немає  сліз  ...Чи  плачуть  іграшки?
Чи  просто  так,  у  забутті  вмирають?
Чи  заповітні  є  у  них  стежки
По  той  бік  Сонця,  десь,  за  небокраєм?  ..

Нема  зітхань  ...Та  й  хто  почує  ïх  -  
У  кожного  своï,  дорослі,  ігри  ...
І  падає  в  куток  холодний  сніг  -
Дитинства  півзабутого  верлібри  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482498
дата поступления 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


kulbabka

Борись!

Людино  моя  прекрасна,
Тримайся  за  світ,  борись!
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись,
І  тільки  на  крилах  білих
Незламних  своїх  надій!
Я  вірю:  достатньо  віри
У  світлій  душі  твоїй.
І  сонця  там  значно  більше,
Ніж  мороку  і  зневір!
Людино  моя,  не  бійся,
Незгодам  наперекір
Іди  лиш  на  поклик  серця
До  зоряних  перемог.
В  молитві  тобі  всміхнеться,
У  смуті  розрадить  Бог.
Бо  крила  твої  для  злету,
А  слово  –  то  храм  душі,
Нема  для  думок  поета
Умовностей  і  межі.  
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись…
Людино  моя  прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,  
Молись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата поступления 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Борода

Ще запах диму йде від барикад


Ще  запах  диму  йде  від  барикад,
ще  кров  героїв  на  щитах  багриться,
як  барабани  знову  б"ють  в  набат  -
у  триколорах  заблистіла  криця.
Ніяк  наш  не  вгамується  сусід
імперські  плани  чешуть  йому  руки  -
одних  бандитам  плюнули  услід,
а  він  нових  нам  підсилає  круків.
Неофашистським  смородом  пропах,
своє  криваве  рило  суне  всюди
та  бачить  Бог  -  впаде  двохглавий  птах
й  здихнуть  щасливо  на  планеті  люди.
І  від  уламків  смертоносних  зір,
останньої  імперії  терору
залишиться  хіба-що  сувенір
в  музеї  людства,  наче  кров,  червоний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482334
дата поступления 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Ірина Зінковська

Небесній Сотні

 Що  сталося  –  того  вже  не  вернути,
 Не  знайдуться  відкуплення  слова…
 У  темряві  глибокої  засмути
 Скорбить  Вкраїна  –  чорна,  як  вдова.

 Осиротіла  матір,  овдовіла…
 На  шиї  камінь,  а  на  серці  шрам
 Вона  ж  для  них  майбутнього  хотіла!
 Віддати  все  могла  ж  своїм  синам!

 Що  сталося  –  того  вже  не  забути.
 Тут  мало  співчуття,  були  важкі  хрести.
 Майдан  прийняв  за  нас  гріхів  спокуту.
 Нам  треба  пам’ять  про  Героїв  берегти…

 ©  Ірина  Зінковська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482439
дата поступления 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Юля Фінковська

Ми – пам'ять

Я  знаю,  с  тобой  не  расстанемся  мы,
Мы  память,  мы  память,  
Мы  звёздная  память  друг  друга...  Г.  Герман
                                                                                           
[i]Рідному  В.М.[/i]

Книга  Конана  Дойля  пахне  твоїм  читанням
Досі.
Гріє  сторінки  твій  обережний  сміх.
Кімнатні  тапочки,  залиті  прощанням,
Босі.
Босі,  бо  ти  [b]не  взуваєш[/b]  їх.

Годинник  твій  назавжди  завмер  на  старті
Влітку.
У  нетрях  серпня,  тихо  так,  як  і  жив.
Не  одного  за  свій  вік  ти  впіймав  Моріарті*,
В  клітку.
Але  останній  [b]панциром[/b]  тебе  скосив.  


Ти  є,  ти  будеш,  та  не  торкне  тебе  обіймання,
Дотик…
І  не  знайти  тебе  на  усесвітніх  мапах.
А  книги  Дойля  пахнуть  твоїм  читанням
Доти,
Допоки  я  [b]впізнаю[/b]  цей  загуслий  запах.

*  Моріарті  -  голова  потужної  кримінальної  організації,  геній  кримінального  світу  у  творах  Артура  Конана  Дойла  про  Шерлока  Холмса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482072
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


tamriko

Ти, все життя!

Яскрава  зірка  в  Небі  там  горить,
Мого  кохання  зірочка  ясна!
Моя  душа,  по  Тобі  так    болить...
Та  скоро  прийде  вже  весна.

Торкнеця  Сонечко  мого  лиця,
А  Вітерець,  журбу  всю  забере.
Молитись  завжди  буду  до  Творця,
Тебе,  Він  завжди,  від  горя    вбереже.

Пробач  мене,  що  плачу  та  сумую.  .  .
Мабудь  така  є  доленька  моя.
Тебе  кохаю,  іноді  .  .  .турбую.  .  .
Але  у  всіх  бажаннях,  я  лише  Твоя!

Пробач.  .  .  Я  буду  сильна!  Зумію  я.
Кохання  моє,  дуже  сильне!
А  Ти,  все  моє  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482073
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


tamriko

Без Тебе… я не можу!

Холодним  подихом  зима
знов  обіймає  мої  плечі
І  не  моя  у  тім  вина,
Що  знов  одна  в  цей  вечір.

На  небі  зорі,  всі  ясні
І  місяць  човником  блукає.  .  .
Ми  знову  разом,  у  моєму  сні,
Ми  вереснем  гуляємо.  .  .

Закарбувалась  осінь!!!

В  пам'яті  моїй,  пристрастю,
Палких  цілунків  і  світанків.  .  .
А  я  не  хочу,    Тебе  лише  у  сні!  .  .
Я  хочу,  Наших  ранків!.  .

І  скоро  буде  в  нас  весна.  .  .
Твій  березень  і  мій  квітень.
А  я  чекаю  того  дня..  .
Де  Ти  і  я,  і  ми  мов  діти.

Ти  моє  сонце  і  моє  життя!
Моя  Ти  пристрасть,  моя  жага!
Без  Тебе,  не  можу  жити  й  дня
І  хай  між  нами  відстань.

Я  кожен  день,    пишу  Тобі
Свого  листа.  .  .  по  Тобі,  я  сумую!
І  подумки  завжди-завжди  я  поряд!
Без  Тебе,  не  можу  жити  й  дня!

Без  Тебе,  дихати  не  можу.  .  .
Без  Тебе,  не  має  мого  життя  .  .  .
Без  Тебе.  .  .я  не  можу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482071
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


Надія Таршин

Вже скільки років Вас немає, мамо…

Вже  скільки  років  Вас  немає,  мамо,                        
У  серці  притупилися  жалі,
А  я  понині  з  Вами  все  думками,
По  Вас  звіряю  справи  всі  свої.
Як  Ви  варили,  прали  і  пололи,
І  пироги  які  у  Вас  були  –
Я  не  забуду,  мамо,  це  ніколи,
Хоч  Ви  давно  уже  від  нас  пішли.
І  як  жінкам  ночами  сукні  шили  –
За  копійки,  бо  бідні  всі  були,
І  як  у  Бога  Ви  благали  сили,
Як  встояти  самі  вже  не  могли.
Як  ми  скупилися  для  Вас  на  ласку,
Бо  і  самі  без  ласки  ми  зросли,
І  як  чекали  на  Різдво  і  Паску,
Бо  у  свята  щасливі  всі  були.
Як  Ви  на  гріш  останній  купували
Обнови  дітям  на  свята  своїм,
І  стіл  родинний  щедро  накривали,
Коли  скликав  рідню  церковний  дзвін.
І  як  ми  кошик  Ваш  атакували,
Як  з  ярмарку  Ви  щось  для  нас  несли,
Мов  горобці  маленькі,  обліпляли  –
Сім’ю  ви  рятували,  як  могли...
І  як  в  студеннім  дикім  безголоссі
Душею  тоді  вижити  змогли,
Коли  топталися  по  Вас  нізащо  –
Ви  гордо  свою  голову  несли.
Коли  це  гріх  –  нехай  мені  проститься,
Що  мову  з  Вами  маю  я  свою,
За  те,  що  пережить  Вам  довелося,
Я  думаю,  що  ви  давно  в  раю.

08.07.2012р.                                  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481931
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014


Дід Миколай

Один із сотні голубої

Поздовж  як  кров  червоні  квіти,
Багряним  пломенем  лежать.
І  мати  плаче,  де  ви  діти?
Ми  ось,  на  брустверах  лежать!

Не  встигла  бідна  притулити,
Не  встигла  хлопчика  обнять.
Лежать  тюльпани  горем  вмиті,
Саменька  буде  вікувать.

Не  встиг  кубельце  своє  звити,
Щоби  водиці  їй  подать.
Щоб  сиву  голову  схилити,
Онуки  вже  не  прибіжать.

Куди  ту  біль  –  тугу  подіти,
З  душі  розхристаних  розпять.
Терпкі  весняні  первоцвіти,
До  Бога  з  Ангелом  летять!

Не  плач  матусю,  буду  снитись,
Як  зорі  в  небі  мерехтіть.
Для  тебе  маком  буду  в  житі,
Посеред  поля  пломеніть.

                                                                 Памяті  героя  небесної  сотні  з  Житомирщини,
який  помер  22.02.14  р.від  ран  в  одній  з  лікарень  Києва.  Написано  після  виступу  його  старшого  брата,  ветерана  –  інтернаціоналіста,  капітана  1  рангу  Левандовського  на  сцені  Майдану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481960
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


kulbabka

Капітуляція зими

Відходиш  тихо.  Мовчки,  по-англійськи.
Ледь  чутний  скрип  розхристаних  воріт,
З  важкого  сну  прокинулись  берізки,
Тобі  кивають  вітами  услід.

Надворі  сиро,  крапельки  вологи
Тремтять,  мов  піт,  на  вижухій  корі,
Верхівки  крон  настромлюють  на  роги
Кудлату  пряжу  з  темних  димарів.

Твоїх  думок  розірвані  конверти
Шматує  пам'ять,  ніби  вітровій!..
Благенький  плащик,  сірий  і  потертий,
Не  так  вже  й  личить  величі  твоїй,

Як  пишні  шуби  з  норки  і  ондатри,
Скупе  в  цю  пору  небо  на  сніги...
Вже  де-не-де  підсніжників  кліп-арти
Вкривають  голі  мокрі  береги.

У  свіже  небо  куряться    духмяно
Набухлі  жили  вимоклих  гілок,
Ще  край  городу  знизу,  під  парканом,
Сіріє  сніг,  мов  попіл  цигарок.

Зібравши  кволе  виснажене  військо
Вітрів  колючих,  віхол  навісних,
Капітулюєш.  Мовчки,  по-англійськи,
Без  тріумфальних  почестей  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Дід Миколай

Не підем браття ми з Майдану.

І  хто  сказав,  політики  не  треба,
Це  хто  сказав,  потрібно  розійтись.
Ні  нам  говорить,  Сотня  з  неба,  
Щоби  щурі,  старі  не  завелись.

Бо  до  кінця,  не  виконані  плани,
Там  на  Печерах,  повна  каламуть.
Отож  не  підем,  доти  ми  з  Майдану,
Допоки  ці,  підмурки  не  впадуть.
                         
Аби  онуки,  ранок  зустрічали,
Пора  змію,  зажучити  в  кулак.                                                
Гнилі  почистим,  душі  і  завали,
Щоби  скінчити,  друзі  кавардак.

Не  буде  там,  облуди  і  дурману,
Не  буде  там,  принижень  і  проклять.
Очистим  хату,  світлу  від  обману,
Й  настане  спокій,  мир  і  благодать.

Тож  хто  сказав,  політики  не  треба,
Нам  хто  сказав  з  Майдану  розійтись.
Ми  зробим  все,  бо  виникла  потреба,
Аби  старі,  щурі  перевелись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Борода

Пам"яті Небесної Сотні


Майдан  завмер.  Молитва  і  сльоза.
Від  згустків  болю,  смутку  і  печалі
боліло  в  грудях  -  сотню  проводжали,
безсмертну  сотню  в  сині  небеса.
Вони  ставали  у  ангельський  стрій
один  за  одним  мовчки  у  колону,
як  йшли  на  січ  проти  орди  в  погонах
лиш  з  вірою  супроти  куль  у  бій.
І  їх  єднав  не  карб  рубців  і  ран,
не  дати  смерті  й  ці  холодні  труни  -
любові  до  Вітчизни  чисті  струни
торкав  молитвою  стривожений  Майдан.      
Як  шикувалась  сотня  в  небесах
кожен  ридав  і  присягав  до  скону
край  боронить  й  по  Божому  закону
колись  й  самим  звершити  в  небо  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Шон Маклех

1916 – тільки голос…

           «Ми  тільки  голос.  Хто  співав  про  далину,
               Де  серця  всіх  речей  єдиний  дзвін?»
                                                                         (Р.  М.  Рільке)

Ті,  хто  поліг  за  ці  зелені  пагорби,
Ті,  хто  підняв  прапор  республіки
Над  поштою  сивого  міста
У  шаленому  пориві
Звільнити  острів  нашої  долі.
Вони  стали  голосом,
Що  співає  ірландські  пісні
Пастухів  вересових  пустищ.
Вони  стали  словами
Старих  ірландських  легенд,
Що  вервечкою  прозорих  істин
Ведуть  нас  тисячоліттями
Крізь  туман  забуття
І  кощавість  байдужості.
Вони  стали  шелестом
Трави  серед  білих  каменів,
Трави,  яка  стільки  часу
Шепотіла  про  сховане
В  глибинах  безодні  озера
Наших  сліз  пам’яті.
Вони  стали  спогадами
Старого  сумного  лірника,
Чия  пісня  птахом
Літає  над  морем  грізним
Вони  стали  музикою,
Що  звучить  одвічно
У  водоспадах  Ерін…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481464
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Шон Маклех

Голос цвіркуна

         «Життя  –  це  сторінка…»
                       (Р.  М.  Рільке)

На  Великдень  я  завжди  приходжу  до  одної  невеликої  старовинної  ірландської  церкви,  де  в  середині  темно,  майже  чорно,  і  тільки  через  кольорові  вітражі  падає  промінь  світла.  Веселі  прихожани  інколи  запитують  мене:  чому  я  такий  сумний  у  такий  радісний  день.  Вони  просто  не  знають,  що  я  згадую  Великдень  1916  року  у  Дубліні…  

Сентиментальний  цвіркун
У  старому  кам’яному  домі,
Що  стоїть  на  скелі  ельфів,
Серед  землі  вітрів  і  відчаю,
Ховається  за  холодною  пічкою
в  якій  ніхто  не  палив
Веселого  вогню  затишку,
Не  готував  на  його  язиках
Добру  вечерю  спогадів,
Не  грів  свої  зашкарублі  руки
Старого  моряка  мертвого  океану.
Але  цей  цвіркун  –  
Цей  вусатий  мудрець  спогадів,
Цей  вчитель  одвічної  журби
Співає  мені  пісню  тихої  радості  –  
Тихої  радості  людей  нашого  клану.
Коли  я  згадую  всіх  поіменно  –  
Всіх  кого  тоді  вбили,
Тоді  –  після  Великодня
Року  тисяча  дев’ятсот  шістнадцятого,
Коли  земля  моя  –  
Зелена  Ірландія
Рахувала  вдів  і  сиріт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481440
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


горлиця

Ти прости мені мамо!


Ти  прости  мені  рідна  матусю,
Що  поранив  серденько  твоє,
Я  від  кулі  упав,  не  вернувся,
 Колись  знову    зустріну  тебе.  

До  тих  пір  буду    в  снах  оживати,
Ти  мене  у  поля  поведеш,
 Будем    маки  червоні  зривати,  
Ці  кровинки  ти  в  хату  внесеш!  

І  поставиш  он  там    на  покутті,
Де  Марія  й    Син  Бога-  Христос,
Він    життя  відмолив  на  розп’ятті,  
Щоб  я  жив  і  тут  маком    воскрес!  

 Я  цвістиму  в  пшеничному  полі,
 На  широких  просторах  землі,
Рідна  мамо  не  плач  ,  ми  на  волі!
Заспівай  колискову  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Микола Серпень

Моя Батьківщино! Лебідко моя!

Моя  Батьківщино!        Лебідко  моя!
Молитва  за  тебе  повсюди  хай  лине,
Вогонь    на    Майдані  як  сонце  сіяв,
Теплом      зігріваючи    всю  Україну.  

А  звідки  вогню  теє  море  взялося?
І  що  там  горіло  так  довго  у  місті?
То  полум’я  ваших  сердець  зайнялося!
Палають  народу  так  помисли  чисті!

Вона  наступила  -  жорстока  година:
Свинцем  їм  хотілось  усе  погасить,
Та  сотня  небесна  синів  України
Зуміла  собою  вогонь  той  закрить!

Віками  ми  волю,  як  долю  плекали,
Віками  ятрили  нам  рани  кайдани,
І  воля  крізь  болі,  здається,  настала  -
Вогнем  тим  зійшла  над  Майданом!

Моя  Україно!  Надіє  усіх  білокрила!
І  жалем  серця  по  героях  зайшлись,
Сьогодні  високо  ти  в  мріях  злетіла,
Щоб  наші  надії  нарешті  збулись!

23.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481286
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


АЛИК

СНАЙПЕР

Мойого  діда  снайпер  вбив,
невже  на  мене  теж  чекає?
Не  німець  він,  а  русофіл,
та  це  мене  вже  обминає.

Засів  падлюка  угорі!
Та  цілить  в  голову  і  шию!
А  ми  з  Майданом  начолі
лише  серцями  протидиєм.

Поліг  від  куль  черговий  взвод,
та  я  нічим  не  ризикую,
бо  дід  загинув  за  народ
і  я  за  нього  теж  воюю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481259
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Макієвська

Пробите серце України….

Пробите  серце  України,  на  барикадах  ллється  кров,
Франківськ,  Тернопіль,  Львів  і  Київ  у  гніві,  у  вогні  палають,
А  Беркут  поливає  Майдан  смертельним  свинцем  знов  і  знов,
Падають  герої,  умирають,  душі  їх  увись  злітають...

За  Україну,  за  свободу,  за  волю,  за  кращу  долю,
Життя  покладено  на  алтар...Штурмують  гади  барикади,
Гіркі  сльози  течуть  рікою,  а  я  тільки  Бога  молю,
Щоб  зберіг  він  життя  молоде  від  свинцевої  канонади.

По  містам,  по  селам  бандити-тітушки    псами  блукають,
Палять    авто,  катують  людей,  розпинають  і  убивають,
Їм  влада  дозволяє...Повний"  беспрєдєл"...Душа  картає,
А  бандит  Яник,  душами  людськими,  як  фішками  все  грає...
 
Зупинись!  Кров  не  пий,  бо  й  так  нею  по  вінця  заливсь  старий,
На  тебе  чекає  Божа  кара,  бо  багато  накрав  добра,
Україну  розорив  ти  до  тла...Клянуть  тебе  матері,
Бо  не  прийшли  додому  живими  сини!  Ганьба  тобі,  ганьба!

18-19-20.02.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481238
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Мазур Наталя

Вдарили дзвони

Пам`яті  Небесної  Сотні,  
полеглої  19-20  лютого  2014р.  на  Майдані


Вдарили  дзвони!  Бентежно,  нервово,  розлого!
Вдарили  дзвони  у  болісно-лютий  набат.
Відзвук  сполоханим  птахом  полинув  до  Бога,
Криком  тривожним  наповнивши  душі  стократ.

Дзвони  все  били,  і  били  на  білій  дзвіниці.
Глух  паламар,  та  видзвонював  гучно,  як  міг.
Годі!  Отямтеся!  Кров  -  то  не  просто  водиця!
Дзвони,  немов  заклинанням,  благали  усіх.

...  В  тата  безсило  котилися  сльози  рікою,
В  грудях  у  матері  бився  розпачливий  крик:
"Сину  мій,  сину!  Синочку  єдиний!  Герою!
Ти  для  Вітчизни  і  матері  був  захисник..."

Дзвони  дзвеніли,  шаліли  від  крику  і  болю.
"Отче  Правдивий  Святий,  що  на  небі  єси,
Хай  буде  воля  Твоя,  -  пронеслось  над  юрбою,  -  
Боже,  почуй!  Збережи  нас,  помилуй,  спаси!"

22.04.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Дід Миколай

Лежить Вкраїна…

В  гаю  заплакала  калина,
А  сльози  котяться  сліпі.
Десь  відірвалась  пуповина,
Забрали  хмари  голубі.

Закрила  очі  парусина,
Не  видно  світла  у  вікні.
В  тупих  амбіціях  кретина,
Лежить  Вкраїна  у  труні.

Прийшла,  як  мор  лиха  година,
Ховалась  з  ночі  у  ярмі.
Й  замовкла  пісня  солов’їна,
З  пітьми  закована  в  ярмі.

Скорбить  за  нею  Україна,
В  зажурі  верби  і  дуби.
Голосять  діточки  й  дружина,  
Та  сива  матір  від  журби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481262
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Дід Миколай

Небесні душі (Реквієм) .

Небесні  Душі  над  Майданом,
Як  пташенятка  у  гаю.
Колишуть  Ангели  вігвамом,
Готують  місце  у  Раю.

Зустріли  груди  їх  жакани,
Застрялі  кулі  в  голові.
Та  не  убили  їх  Таргани,
Хоч,  як  топили  у  крові.

Від  крові  пінились  фонтани,
Упала  сотня    Вас  в  бою.
Завдав  глибокі  ворог  рани,
Та  ми  із  Вами,  тут  в  строю.

В  надіях  світяться  Екрани,
Гримить  у  Бога  на  горі.
То  вже  посипались  боввани,
Й  тікають  виплодки  –  щурі.

Розтали  вирієм  тумани,
«Вам  слава!»  -  тричі  бунтарі.
Достойним  лицарям  пошани,
Складають  Думи  Кобзарі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481165
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Олекса Удайко

ПЛИНЕ КАЧА*

http://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc

                 Гей,  пливе  кача  по  Тисині.                                    
                 …cам  не  знаю,  де  погину.  
                         (лемківьска  народна  пісня)                  

«Плине  кача  по  Тисині…»
   
Плине  човен  по  Тисині,
А  у  човні  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті…
Навспіл  кулею  пробиті.

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плине  човен  по  Майдану
До  високого  кургану…
Там  знайшли  собі  спочинок
Сині  оченьки  хлопчини…  

«Плине  кача  по  Тисині…»

У  високому  кургані
Вибрав  постіль  непогану…
Та  немає  в  ній  дівчини,
Лиш  закриті  очі  сині…

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плинуть  труни  по  Вкраїні
А  у  трунах  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті,  
Навспіл  круками  побиті.  

«Плине  кача  по  Тисині…»

22.02.2014
___________
*Муз.  супровіт  -  Піккардійська  терція  (Львів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Володимир Шевчук

Небесна сотня


Для  зрадників  –  лиш  пекло  і  безодня,  
А  для  свобідних  –  небеса  і  Бог.  
Оплакує  майдан  небесну  сотню,  
Готуючись  до  нових  перемог.  
Загиблим  кричимо:  «Героям  слава!»,  
Хоча  вони  вже  чути  не  будуть.  
Закінчується  зекова  вистава,  
Йому  тепер  не  вижити,  мабуть.  
Не  забариться  перемога,  буде!  –  
І  не  кажіть,  що  хтось  дарма  поліг.  
Стріляв  скотина  снайпер  в  шию,  груди,  
Однак  душі  прострелити  не  зміг.  

22.02.2014  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Надія Таршин

Плач

Снайпер  цілився  у  шию,
Голову  і  груди  –
Убивали  цвіт  країни  
Нелюди  –  не  люди.

Полягли  наші  синочки,  -
Прапором  накрили…
Не  відкриють  ясні  очки  –
Ляжуть  у  могили.

Не  прийде  уже  додому
Синок  ясноокий  –  
Куля  ката  наздогнала
Гідних  і  високих.

Не  обніме  тата,  маму
І  не  усміхнеться,
Не  пригорне  і  кохану
До  юного  серця.

Найкрасивіші  душею
Йдуть  на  барикади,
Щоб  звільнити  свою  землю
Від  чорної  зради.

Вивільнити  Україну
Від  підлого  ката,
Що  довів  усіх  до  краю  –
Пішов  брат  на  брата.

Буде  кара  і  для  нього
І  людська  і  Божа!
Бо  розстріляних  дітей  –
Забути  не  зможем!

21.02.2014р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


kulbabka

Важка дорога до весни

Така  важка  дорога  до  весни,
Терпка  зима  фарбована  в  багряне...
Чи  згасне,  врешті,  полум'я  війни
І  чи  світанок  в  ніч  твою  загляне,
Народе  мій?  Під  вибухи  й  дими
Твоїх  синів,  загорнутих  у  стяги,
Запеленали  янголи  крильми.
Гірка  ціна  народної  звитяги...
І  прапори,  умочені  у  кров,
Вітри  холодні  шарпають,  мов  круки.
Голосять  дзвони  храмів  і  церков,
У  відчаї  здіймає  в  небо  руки
Твоя  Вітчизна:  Боже,  зупини
Оті  криваво-варварські  розправи!..
Така  важка  дорога  до  весни,
Такий  оскал  голодний  і  лукавий
Страшного  звіра!..  Скільки  ще  життів
Тобі  поставлять  на  жертовні  плити,
Щоб  ти,  потворо,  пив  і  сатанів,
Розсмакувавши  кров  синів  убитих?
Гряде  твій  час:  у  кузнях  душ  людських
Кують  мечі  від  Заходу  до  Сходу
І  не  врятують  ниці  байстрюки
Тебе  від  помсти  нашого  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Пам'яті Небесної сотні

Я  вчора  стала  старшою  за  осінь,
Коли  весна  забрала  молодих.
Ще  цвіт  не  облетів,  а  вже  покоси…
Жнива  криваві.  Поминальний  дим.

Брати  мої  загиблі,  голубочки!
Вам  кігті  вражі  обірвали  літ.
Вам  біль  пекельний  затуманив  очі.
Упало  небо  від  ридань  землі.

Посивіла  душа.  Палає  відчай.
Та  дух  жадає  помсти  за  братів!
Погасло  сонце.  Затремтіла  вічність.
Ростуть  сади  героїв  із  хрестів…

Страшна  зима  вмираючи,  голосить.
Багріє  кров  і  тане  чорний  сніг.
Я  вчора  стала  старшою  за  осінь,
Проснувшись  у  розстріляній  весні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480961
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Макієвська

ПРОРОЦТВО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕННИКА, ОТЦЯ ГЕРМАНА БУДЗІНСЬКОГО ЗРОБЛЕНЕ В ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО РЕФЕ

Ні,  ніхто  не  розуміє,  що  весь  світ,  а  особливо  Східна  Європа,  стоять  на  порозі  страшних,  кардинальних  змін,  як  це  було  на  початку  двадцятого  століття  перед  першою  світовою  війною.  Сьогодні  відбувся  народний  референдум  про  незалежність  України.  Є  величезна  ейфорія  в  народу  нашого,  який  350  років  стогнав  і  знищувався  в  московському  ярмі,  що  ми  на  кінець  станемо  вільними.  Люди  радіють  та  надіються,  що  все  зле  вже  позаду,  сподіваються  на  краще  життя,  на  гарне  майбутнє  для  себе  і  своїх  дітей.

Але  на  жаль  не  все  так  гарно  буде  в  України  та  українців  у  найближчих  чверть  віку.  Ще  мине  одне  покоління,  поки  Україна  отримає  свою  дійсну  незалежність,  бо  сьогоднішня  незалежність,  це  швидше  декларація,  ілюзія,  ніж  реальність  цього  історичного  факту.

Я  хочу  розказати  те,  що  чекає  на  наш  нарід  у  найближчих  чверть  віку:  Ейфорія  скоро  мине,  а  з  нею  повернеться  гірка  реальність:  люди  поведуться  на  заклики  фальшивих  пророків,  будуть  закриватися  заводи  і  фабрики,  розпочнуться  великі  звільнення  людей,  почне  рости  безробіття,  гроші  знеціняться  і  втратять  свою  вартість,  люди  почнуть  масово  виїжджати  за  кордон  на  заробітки,  як  це  і  було  колись.  Почнуться  нарікання  від  цих  самих  людей,  які  ще  вчора  раділи  незалежності,  то  тепер  вони  ж  будуть  на  цю  незалежність  страшенно  нарікати.  Так  буде  кілька  років.

По  цих  кількох  роках  життя  трохи  внормується  економічно,  але  почнуться  утиски  та  переслідування  політичні.  І  так  буде  тривати  13  років  аж  до  величезного  здвигу  людей  в  Києві,  який  буде  мирною  відповіддю  народу  на  дії  другого  керманича  України  посісти  владу  в  державі  пожиттєво.

Всього  за  чверть  століття  в  Україні  буде  п’ять  керманичів.  Чотири  керманичі  мужчини.  П’ятим  керманичем  України  буде  жінка,  яку  перед  тим  влада  буде  переслідувати  та  посадить  до  тюрми.  А  звільнить  її  з  тюрми  революційний  нарід.

Через  13  років  (2004)  прийде  до  влади  третій  керманич  України,  на  якого  всі  щирі  українці  будуть  покладати  величезні  надії.  Але  він  стане  дуже  гірким  розчаруванням  для  нашого  народу.  Замість  приступити  до  тяжкої  праці  та  реалізовувати  надії  народу,  він  буде  займатися  тільки  пустослів’ям,  самолюбуванням  та  нечесним  збагаченням.  Вся  його  каденція  при  владі  -  це  даремно  прогаяні  роки  життя  для  народу  нашого.

Бог  дасть  нам  шанс  через  13  років  на  нове  життя,  але  цей  Божий  шанс  Україна  змарнує.  Тоді  знову  в  народі  почне  рости  розпач  та  безнадія.  І  тоді  Бог  пошле  нам  страшну  кару,  до  влади  в  Україні  прийдуть  треті  совєти.  Це  буде  страшна  бандитська  орда.

-  Отче,  а  коли  це  станеться  ???

-  Це  станеться  через  15  років  після  мої  смерті!!!  (Отець  Герман  Будзінський  помер  в  січні  1995  року)

-  Отче,  чи  це  будуть  знову  комуністи???  (Комуністи  в  Україні,  в  грудні  1991  року  були  заборонені)

-  Ні,  це  не  будуть  комуністи.  Перші  совєти  прийшли  до  нас  у  1939  році,  другі  прийшли  в  1944  році,  а  треті  совєти  прийдуть  до  нас  через  15  років  по  моїй  смерті.  А  комуністи  тоді,  вже  будуть  діяти  легально  і  будуть  їхніми  союзниками.  Це  буде  така  собі  двоголова  диявольська  совєтсько-комуняцька  гідра.  Це  буде  нова  орда  на  Україну,  яка  схоче  перетворити  наш  нарід  на  своїх  рабів.

І  ця  диявольська  гідра  дірвавшись  легально  до  влади  розпочне  страшні  знущання  над  нашим  народом.  Невинних  людей  почнуть  тяжко  переслідувати,  патріотів  будуть  бити,  садити  до  тюрем,  навіть  вбивати.  В  людей  будуть  забирати  їх  майно,  над  ними  будуть  неймовірно  знущатися.  Плач  і  розпач  буде  панувати  на  всій  Україні,  бо  ці  бандити  будуть  скрізь:  в  міліції,  в  прокуратурі,  таємній  поліції,  судах,  державному  апараті.  Всюди  буде  страшна  корупція  і  несправедливість.  Всі  хто  зможе,  будуть  старатися  покинути  Україну.

Москва  ж  буде  всіляко  підтримувати  цю  совєтсько-комуняцьку  гідру  та  допомагати  їй  і  мстити  всім,  хто  схоче  допомогти  українцям,  бо  для  Московщини,  українці  ніде  не  зможуть  знайти  захисту  та  справедливості,  відродження  України  є  смертельно  небезпечним.

Як  покарання  полякам,  за  їх  тверду  і  послідовну  підтримку  українців  і  як  попередження  всім  іншим  народам  світу,  Москва  повторить  для  Варшави  другу  Катинь.  Це  станеться  через  70  років  після  першої  Катині.  (10  квітня  2010  року  літак  з  польською  урядовою  делегацією  на  чолі  з  Президентом  Лехом  Качинським,  яка  мала  намір  відвідати  Катинське  кладовище,  що  розташоване  під  Смоленськом,  зазнав  катастрофи  під  час  посадки,  -  загинули  всі,  хто  перебував  на  борту  літака)

Вождь  третіх  совєтів  буде  бандитом  і  не  маючи  ніяких  національних  традицій  та  виховання  почне  насаджувати  в  Україні  найгірші  совєтські  порядки  колишньої  імперії.  Тоді  настануть  другі  Крути,  після  яких  відбудеться  другий  великий  здвиг  народу.  Це  буде  перше  повстання  проти  третіх  совєтів,  яке  буде  жорстоко  подавлене  диявольською  владою.

Московщина  за  допомогою  третіх  совєтів  буде  старалася  втягнути  Україну  в  нову  імперію.  Але  вкінці,  даремні  будуть  всі  її  зусилля,  їй  цього  не  вдасться  зробити  і  за  це  вона  буде  покарана  Богом.Розпочнуться  переслідування  та  репресії  проти  всіх  українських  патріотів.  Настануть  нові  сталінські  часи.  Новітнім  енкаведистам  буде  дозволено  все.  Для  них  не  буде  існувати  ані  Бога,  ані  закону,  ані  моралі.

Але  не  треба  боятися,  бо  це  триватиме  дуже  недовго.  Зло  ніколи  не  переможе  добро.  Бог  змилосердиться  над  Україною  і  вождя  третіх  совєтів  вб”ють.  Він  не  добуде  своєї  каденції.  Весь  цей  кровавий  та  жорстокий  період  буде  дуже  короткий  і  закінчиться  другим  великим  народним  повстанням.

Цим  другим  повстанням,  цей  диявольський  совєтсько-комуняцький  режим  буде  зметений  з  лиця  землі.  Настане  друга  українська  Коліївщина.  Лють  людей  буде  така  страшна,  що  третіх  совєтів  і  комуністів  будуть  лапати  на  вулицях  і  вбивати  без  суду  і  слідства.  І  цю  помсту  народу  нашого  ніхто  не  зможе  зупинити,  бо  злочини  які  зроблять  треті  совєти  і  комуністи  проти  України  та  народу,  будуть  такі  самі  страшні,  як  сталінські.  Обидві  банди,  третіх  совєтів  і  комуністів,  будуть  заборонені  та  розпущені,  а  проти  них  буде  організований  та  проведений  новий  Нюрнберг.  Міжнародний  судовий  процес,  аналогічний  нюрнберзькому  трибуналу.

Все  їхнє  майно  та  гроші  награбовані  в  України  та  українців  будуть  конфісковані,  а  ті  треті  совєти  і  комуністи,  що  лишаться  живі,  будуть  покарані  тюрмою.  Отоді  тільки,  народиться  дійсно  незалежна  Україна!

-  Отче,  а  коли  це  все  станеться???

-  Це  станеться  між  річницею  незалежності  та  річницею  народження  Тараса  Шевченка.  Його  ж  не  даремно  називають  Пророком  в  нашому  народі.  Ці  обидві  дати  мають  для  нас  великий  сакральний  зміст.  Шевченко  ж,  подіями  минулого  описував  наше  майбутнє.  Тільки  це  розуміти  треба,  як  і  Біблію.  Тому  його  так  ненавидять  вороги  України.

Після  цього,  як  Україну  очолить  жінка,  яка  вийде  з  тюрми,  на  Україну  чекає  дуже  скорий  розвиток  та  велике  майбутнє.  Від  сьогодні,  через  35  років  Україна  стане  однією  з  найсильніших  держав  світу.  Такою,  як  зараз  є  Америка.

А  на  Московщину  впаде  кара  Божа  за  всі  знущання,  які  вона  зробила  Україні  впродовж  350  років  та  іншим  народам.  Московщину  чекає  розпад  та  повний  занепад.  З  Володимира  почалося  і  на  Володимирі  закінчиться.  Така  воля  Божа.

-  Отче,  а  коли  це  буде  ???

-  Це  станеться  через  століття  після  большевицького  перевороту.

-  Отче,  а  чи  можна  щось  змінити???

-  Що  написано  на  небесах,  людина  змінити  не  може,  але  все  є  в  руках  Божих  і  на  нього  в  нас  вся  надія.  Ми  українці,  повинні  гідно  перейти  цю  страшну  сторінку  своєї  історії,  завжди  пам’ятати  це,  та  мати,  як  урок  на  майбутнє,  щоб  це  зло  диявольське  більше  ніколи  не  повторилося  на  нашій  землі.  Свободи  без  боротьби  не  буває,  але  з  нами  Бог.  А  якщо  з  нами  Бог,  то  хто  ж  тоді  проти  нас???

P.S.  Отець  Герман  Будзінський  (  р.н.  1905  –  р.с.  1995  )  -  монах-студит,  греко-католицький  священик,  який  пройшов  понад  20  років  тюрем  та  сталінських  концтаборів.


http://cerkva.horodok.lviv.ua/uncategorized/prorotstvo-hreko-katolytskoho-svyaschennyka-ottsya-hermana-budzinskoho-zroblene-v-den-ukrajinskoho-referendumu-roku-bozhoho-1991.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480986
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014


kulbabka

Твоє знамено

Твоє  знамено  кров'ю  і  вогнем
Освячене  на  барикадах  бою.
Коли  війна  покличе  за  собою,
Цей  біль  тебе  ніяк  не  омине.

Тут  кожна  смерть  і  рана,  і  сльоза
Твого  душею  зрідненого  брата    
Волатиме  повстати  проти  ката,
Що  твій  народ  калічив  і  терзав.

Твоє  перо  загостриться,  як  меч,
А  серце  загартується  металом
І  злість  на  очі  упаде  забралом
У  полум'ї  кривавих  ворожнеч!..

У  боротьбі  нерівній  і  важкій
Ти  станеш  вірним  воїном,  поете!
Там,  де  плекались  оди  і  сонети,
В  кипінні  спалахне  жорстокий  бій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Кривавий вирій

У  череві  зими  лютує  спека,
На  вістрі  смерті  запеклось  життя.
І  душі  воїв,  як  німі  лелеки,
Із  вирію  кривавого  летять…

А  з  ними  розлились  по  Україні
Пекельні  ріки  горя  і  ридань.
У  чому,  Боже,  твої  діти  винні?
За  що  крає  їх  лиха  орда?

Тепер  у  них  зосталась  лиш  свобода,
Така  жадана  і  така  гірка…
Крізь  чорний  дим  криваві  зерна  сходять,
Щоб  виростити  помсту  на  гілках,

Щоб  у  вогні  повстання  освятити!
Що  діється  за  правду  –  то  не  гріх.
Полеглі  за  Вітчизну  –  не  убиті,
Вони  –  безсмертні  у  серцях  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480598
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Юхниця Євген

дітей народжують батьки, щоб хтось їх…?

жалобний  плач

Невже  дітей  народжують  батьки,
Щоб  хтось  їх  кликав  вмерти  і  вбивав?
У  океан  -  біжать  одні  струмки,
В  провалля  –  інші,  в  котлован.
Так  було  і  до  нас,  віки.

Інфекціям,  їм  ба́йдуже  –  на  кого
Кидати  свій  смертельний  нищехват.
Ми  виростили    вбивчих,    «янголят»
Смертельним  підбадьором:  «  В  перемогу!..»
Всі  ми  -  і  винні!  І  пасивні,    і  -  «з  щенят».

19.02.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480454
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Олекса Удайко

АРМАГЕДОН 21 СТОЛІТТЯ

[b][i][i]Немає  слів,  щоб  вилити  відразу
Свій  гнів!..  На  дру́зки  серце  розрива!
Не  те,  щоб  глум,  не  те,  щоби  образа  –
Залиті  кров’ю  бруки  і  трава!

І  це  –  у  нас?!..  У  нашому  столітті?!
У  наш  космічний  21-й  вік?!!!  
Як  ти  посмів?!  У  тебе  кров  –  по  лікті!..
Ти  –  вовк  тамбовський,  а  не  чоловік?!

…Нам  би  усім  тихесенько…  в  Європу,
Додому  йти,  де  світ  –  квітучий  сад…
А  ти,  плебей,  лизнув  сатрапу  жопу  –
Й  підносиш  свій,  немов  повія,  зад!!!

Помі́сть  того́,  щоб  слугувать  народу,
Що  жне  хліба́  від  Сяну  і  по  Дон,
Пігмеям  з  «неділимої»  в  угоду
Кривавий  влаштував  Армагедон!

Не  тіш  себе  –  суворої    розплати
Тобі  не  обминуть,  не  обійти!..
Ти  кинув  нас  в  горнило  супостата!
Гряде  і  гнів…  і  праведні  суди![/i][/i]

19.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Дід Миколай

Я стоятиму…

Я  стоятиму  тут  до  загину,
Де  за  совість,  за  гідність  і  честь,
Гинуть  воїни  за    Україну,
І  за  неї  ідуть  до  небес.

Не  побачать  круки  мою  спину,
Я  не  вхожий  до  них  на  поклін.
Духом  Предків  ізвідти  прилину,
Щоб  підняти  байдужих  з  колін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480467
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


kulbabka

У купелі чуттєвої краси…

У  купелі  чуттєвої  краси,
У  сповитку́  карпатської  природи,
Де  музикою  ллються  голоси,
Даруючи  блаженство  насолоди...

Де  ніжно  доторкає,  ніби  струн,
Вербових  віт,  розпатланих  водою,
Гірський  вітрисько,  мрійник  і  пустун...
Де  свіжі  ранки  пахнуть  чередою,

Янтарним  пивом,  теплим  молоком
І  скошеною  пряною  травою,
Гарячим  хлібом,  медом,  тютюном,
Розніженою  в  росах  ковилою.

Тут  краєвиди,  ніби  вишиття,
А  шепіт  лісу  чистий,  як  молитва,  
Він  береже    минулі  дні  звитяг
Мого  народу  у  завзятих  битвах.

Тут  поєднались  велич  і  любов,
Краса  чуттєва  і  готичні  скелі,
Старі  обряди  й  сила  молитов,
Невтомна  праця  і  пісні  веселі.

Тендітні  квіти  й  височінь  дерев,
Минуле  й  суще  у  корінні  роду.
Ніхто  цей  рай  земний  не  одбере
В  мого  одвіку  вільного  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480299
дата поступления 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


MERSEDES

Заплутався вітер в твоєму волоссі…

Заплутався  вітер  в  твоєму  волоссі
І  так  по  дитячому  ніжно  обняв.
Розсипались  маки  у  жовтім  колоссі,
Ромашки  ховались  в  лугах  серед  трав.

В  блакитному  небі  з'явились  хмарини,
Впліталися  промені  сонця  у  них.
Упали  на  землю  з  роси  бісерини,
Почувся  здалека  закоханих  сміх...

Так  ніжно  і  мило  тримались  за  руки,
Стежиною  щастя  ішли  навпростець.
Сопілки  мелодії  ніжнії  звуки,
Розносив  по  полю  легкий  вітерець...

В  очах  волошкових  купалась  веселка,
Топились  крутії  у  них  береги.
Озвалась  в  високій  траві  перепілка
І  звуки  її  полились  навкруги...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480286
дата поступления 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Любов Ігнатова

Не перекреслюй розчерком пера …

Не  перекреслюй  розчерком  пера,
Все  те,  що  ще  в  тобі  пульсує...
Ти  знаєш,  як  це  жити  всує,
Коли  минуле  -  то  діра?  ..

Не  перекреслюй  розчерком  пера  ...

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам
З  німим  питанням  у  долоні?
Чи  відчував,  як  стука  в  скроні
Невіра  сказаним  словам?  ..

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам  ...

Запеклий  бій..де  чорно-білий  ти...
Мат  королю  -  твоя  поразка  ...
І  тільки  серце  -то  підказка,
Де  світло  для  душі  знайти  ...

Запеклий  бій  ...де  чорно-білий  -  ти...

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар...
Трикрапка  ночі  не  бентежить...
Скупа  сльоза  -то  мозку  нежить  ...
Надія  сходить  поміж  хмар!

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата поступления 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Таня Кириленко

Просто схожа на мене

Просто  схожа  на  мене,  але  таки  не  я,
Що  ті  очі,  чи  губи,  як  серце  у  неї  інше?
Трохи  схожа  на  мене,  і  вже  цілком  твоя.
Не  така.  Хоч,  можливо,  за  мене  нічим  не  гірша...

Просто  спокій,  і  затишок  просто,  але  не  вогонь,
Чи  так  само  на  неї  ти  дивишся  як  на  мене?
Чи  так  само  вбираєш  тепло,  як  з  моїх  долонь,
І  знаходиш  в  очах  щось  і  досі  тобі  незбагненне?

Та  все  буде,  як  є.  Я  у  серці  твоїм  зали́шусь.
Що  казати  тепер,  запізнившись  на  півжиття,
Вже  не  варто  шукати  чому  саме  так  все  вийшло.
Просто  схожа  на  мене  з  тобою.  Шкода́,  що  не  я...

15.02.2014            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479942
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Любов Ігнатова

Гайнемо в зиму

А  давай  осідлаємо  коней  -
І  у  срібнозасніжену  зиму
УвірвЕмось,  як  вітер,  зрозгону,
Простодушно,  без  масок  і  гриму!  ...

З-під  копит  вибиваючи  скалки
Усього,  що  на  душах  намерзло...
В  первозданному  стані  русалки
Все  минуле  й  майбутнє  щоб  щезло  ...

І  донЕсхочу,  як  малі  діти,
Ми  всотАємо  радість  у  себе,
Будем  сніжкам  -бурулькам  радіти,
Обіймаючи  крилами  небо  ...

А  як  сутінки  місячним  сяйвом
Келих  ночі  наповнять  по  вінця,
Ми  слова  всі  відкинемо  зайві,
І  у  ватру  підкинем  полінця  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479835
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


kulbabka

Посмішка весни

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Привітне,  ніжне  і  сором'язливе!
І  райдуги  барвисті  переливи
Замерехтять  в  топазових  очах.

Підсніжників  шовкові  пелюстки
Проріжуться,  мов  зубики  в  малечі,
І  килимки  засніжені  овечі,
Обіднє  сонце  пустить  на  нитки,

Що  по  вологих  пагорбах  крутих
Задріботять  співучими  струмками.
Хапайся,  наче  дерево,  руками
За  хмаровиння  біле  і  лети!

Хай  об  небесно-про́ліскову  гладь
Твої  долоні  б'ються,  наче  весла,
І  веселкові  теплі  перевесла,
Як  віадуки,  в  небі  мерехтять.  

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Таке  грайливе  і  блакитнооке!
І  на  собі  її  відчує  кроки
Твоя  ще  сонна  втомлена  душа.

І  ти  до  неї  ніжно  усміхнись,
Промов  щось  тепле,  світле  і  привітне,
І  день  тобі  мімозою  розквітне,
І  подихом  сп'янить  небесна  вись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Маленька поетеса

Написав один російський журналіст…

Написав  один  російський  журналіст:
"Многие  сегодня  задают  вопрос,
почему  не  могут  москвичи  сойтись,
как  сошелся  на  Майдане  малорос?

Много  ль  флагов  видели  своей  страны,
что  с  машин  свисают  и  торчат  с  домов?
Ну  а  были  бы  друг  к  другу  столь  нежны?
Написали  бы  тогда  столько  стихов?

Мы  скорее  слово  из  тёх  букв,  чем  флаг,
нарисуем  на  скрасне́вшихся  щеках.
Не  откажемся  же  мы  от  сотни  благ,
чтобы  выйти  во  столицу  сквозь  свой  страх!

А  вы  видели,  как  гимн  поют  в  метро?
Тысяч  десять  человек,  иль  пятьдесят!
Раз  четыре  в  год,  по  телеку  порой,
поют  в  нас...  И  то  -  блаже́нного  взбесят!

В  Украине  нация  -  все  на  Майдан!
Дети,  старики,  студенты,  школьники...
В  Украине  нация  вольных  славян,
и  одной  идеи  все  сторонники!"

Так  чому,  скажи  мені,  народе  мій,
ти  пасивно  так  за  всім  спостеріга?
Зрозумій  лиш,  мій  народе,  зрозумій,
ця  держава  -  не  багатих,  а  твоя.

Горе  з  тим  Союзом  і  Європою!
Тут  уже  нам  не  куди  податись,
а  якими  всенародними  галопами
йди  вперед:  не  впасти  і  не  здатись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479652
дата поступления 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Таня Кириленко

На грані вибуху

Все  завмерло  на  грані  вибуху,
В  нашім  фільмі  незіграний  дубль.
Ти  мене  приголомшив  вироком.
Я  сказала  тоді:  "Просто  будь..."

Ми  застигли  на  піку  звершення.
І  у  дію  не  склались  думки.
Та  усе  мусить  мати  завершення
Через  дні,  місяці,  чи  й  роки.

Мов  скульптури  з  чудними  позами,
Зачаїлись  чуття  й  думки,
Але  маг,  що  керує  грозами,
Їх  розбудить  лиш  рухом  руки.

І  тоді  нам  не  буде  заздрощів:
Бо  усе  полетить  шкереберть.
Бо  ми  є  лиш  на  грані  крайнощів:
То  порожні,  то  повні  вщерть.

Я  хотіла  б  тобі  повірити,
Що  тоді  все  зробили  правильно.
Але  скільки  часу  відміряти,
Щоб  не  віяло  звідти  печалями?

І  чи  можна  в  байдужість  з'їхати,
З  точки,  де  все  на  грані  вибуху,
І  безглуздими  тішитись  втіхами,
Примирившись  з  жорстоким  вироком?

14.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479536
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Радченко

Вулиця мого дитинства

Вулиця  мого  дитинства...
Я  для  неї  вже  чужа  -
Тут  немає  мені  місця,
Аж  болить-щемить  душа!

У  хатАх  мені  знайомих
Незнайомий  люд  живе,
Декілька  садиб  бездомних...
Біль  торкає  за  живе.

А  колись,  ще  мама  з  татом
Сильні  й  молоді  були,
Будували  нову  хату  -
Їм  ділянку  тут  дали.

Нова  вулиця,  Крилова,
Молоді  шумлять  садки,
Недалеко  наша  школа,
Чути  потягів  гудки.

Дітвора  у  кожній  хаті,
Зараз  це,  як  дивина.
А  роки  легкі,  крилаті  -
На  порозі  вже  зима.

Йду  по  вулиці...  Чужа  я...
Слова  нікому  сказать.
Пам"ять  знов  мене  питає:
"Що  ти  хочеш  ще  згадать?".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479529
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Олександр ПЕЧОРА

Ти нічого мене не питай…

*      *      *  

Ти  нічого  мене  не  питай.
На  бажання  геть  всі  твої  згоден.
Океан  чи  ковточок  свободи  –
все  бери,  все,  що  хочеш  –  віддай.

І  злітай,  і  в  безодню  впади.
До  безтями  кохай  –  окриляйся.
І  собою  щомиті  лишайся,
будь  моєю  на  всенькі  лади.

Віддаю  все,  що  в  серці  ховав.
Нашу  пісню  співати  не  пізно.
Ти  така  несподівана,  різна,
неповторна…  і  зайві  слова.


(Це  ще  "начерк")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479525
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Мазур Наталя

Останній дзвінок

Пам`яті  поета  Миколи  Петровича  Верещаки
(24.12.1938  -  12.02.2012)
Сторінка  на  сайті:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645

Він  подзвонив:"Прощаюся,  Наталю!
На  світі  жити  вже  мені  не  сила.
Хвороба  й  старість,  видно,  підкосила,
Та  Вам  іще  сказати  дешо  маю.

Пишіть  вірші,  творіть  на  радість  людям..."
Я  перебила:"Ні!  Не  може  бути!!!"
Та  жаль  і  біль,  сильніше  від  отрути,
Скував  слова,  і  крик  застиг  у  грудях.

Його  не  стало  пару  днів  по  тому...
Як  тяжко  номер  видаляти  з  телефону...

2012  -  12.02.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479330
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


MERSEDES

Зелений сад нам казкою віддасться…

Прийду  туди  де  тихо  плеще  плесо,
Де  сонце  зустрічає  ясний  день.
Веселки  кольорове  перевесло
І  солов'їв  мелодії  пісень...

Порину  у  природу  з  головою,
В  палітрі  фарб  хай  оживає  світ.
Омиюсь  прохолодною  росою,
Який  яскравий,  ніжний  колорит...

Стежиною  піду  у  сад  зелений,
Медових  яблук  в  кошик  наберу.
Послухаю  про  що  шепочуть  клени,
До  тебе  пригорнусь,  бо  так  люблю...

В  обійми  загорнутись...  таке  щастя
І  рай  такий  маленький  на  землі.
Зелений  сад  нам  казкою  віддасться,
А  ми  гарячі  почуття  свої...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479281
дата поступления 13.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Надія Таршин

Все буває…


 Бувають  і  муки,  бувають  і  болі,
 Буває  і  доля,  як  у  тополі,
 І  гне  в  усі  боки,  і  віття  ламає,
 І  встояти  як,  я  буває  -  не  знаю.

 І  все  ж  я  щаслива,  що  просто  живу,
 І  сонечко  бачу,  і  небо,  траву,
 Що  Бог  дає  силу  для  праці  важкої,
 І  мудрість  дає  -  у  житті  як  устоять.

 Що  серце  не  журиться  –  пісню  співає,
 Онук  мій  на  втіху  мені  підростає,
 Що  пишуться  вірші  і  діти  шанують,  
 Що  чую  я  друзів  і  вони  мене  чують.

 2012р.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479040
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Дід Миколай

Майданом розливалось.

Зайшла  Панянка  й  сутність  заніміла,
Лебідка  в  сяйві  сонячнім  пливла.
В  руках  Веснянки  диво  пломеніло,
Букетик  квітів  з  Криму  привезла.

Завмерло  все  ні  шороху  ні  згуку,
Поділись  десь  тривоги  й  голоси.
Зібравши  харч  зневіру  і  полуку,
Буденність  бігла  в  вікна  навскоси.

Усмішка  мила  жаром  струменіла,
Букетик  білий  матово  горів.
Сердечко  в  грудях  щемко  так  тремтіло...
Красу  Всевишній  подихом  творив!

В  її  руках  підсніжники  з  Гурзуфа,
Принесла  нам  в  веснянім  відерці.  
Зігріла  їх  вчорашня  завірюха,
Купав  уранці  Сніжень  в  молоці.

Моїй  Вкраїні  Сяєво  всміхалось,
Благословенням  повнило  прохід.                                          
Проміння  вслід  Майданом  розливалось,
У    благодаті  матових  флюїд.                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479319
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Олекса Удайко

МИРНО У ЧОВНІ ПЛИВІТЬ, УКРАЇНЦІ!

Не  розхитуйте  човна,  брати-українці  –  
У  ньому  пливти  нам  до  нових  висот!
Скажіть  це  і  мужу,  й  вибагливій  жінці
І  встаньте  пліч-о-пліч  за  власний  народ!

Нема  чого  нам  тут  в  країні  ділити:
І  Північ,  і  Південь,  і  Захід,  і  Схід!..
Бо  маємо  всі  ми  єдину  колиску,
В  ній  Богом  був  створений  аріїв  світ.  

А  ті,  хто  розхитують,  –  наші  чужинці...
Нема  для  них  місця  на  нашій  землі!
То  ж  мирно  у  човні  пливіть,  українці  –
І  Бог  нам  покаже  дорогу  в  імлі!

А  вам,  всі  розкольники  і  федерасти,
Заявим  упевнено:  нас  не  діліть!
Бо  виметем  вас  як  непотріб!..  І  баста  –  
Очистим  Вкраїну  від  нечисті  вмить!

В  історію  канули  вже  ПІСУАРи  –  
У  їхніх  вождів  горезвісна  судьба...
Вояк  українець  –  муштрований  арій!
То  ж  не  допоможуть  вам  кий,  і  мольба!

13.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479131
дата поступления 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014


Надія Таршин

Ми по обидва боки барикад…

Ми  по  обидва  боки  барикад.
І  мені    гірко,  боляче  за  тебе.
Моє  життя  не  райський  диво-сад,
А  тобі  що  –  падає  манна  з  неба?

Чому  тремтиш  осиковим  листком?
Виконуєш  негідні  забаганки
Цих  холуїв,  що  узяли  «райком»
І  хмарою  закрили  нам  світанки.

Вірніше,  не  взяли,  а  були  там  –
Райкомівські  нікуди  не  дівались…
Ганьба  двадцятилітня  наша,  срам,
Під  владу  кожну  вправно  лицювались.

Тебе  женуть  і  ти  ідеш  –  рабиня,
Охороняти  їх  адмінресурс…
Ти  у  своїй  родині  –  берегиня,
Який  для  неї  вималюєш  курс?

За  все  прийдеться  звітувати  небу
І  за  свої  діяння  і  слова.
Почує,  з  часом,  що  онук  від  тебе,
Як  запитає  –  де  тоді  була?

09.02.2014р.    Надія  Таршин


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478579
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Олекса Удайко

ЙДУ Я ДО МАЙДАНУ

[i][/i][b][/b][b][i]Йду  я  до  Майдану  –  назустріч  зорі…
Там  Вкраїни  серце,  там  богатирі…
Там  куються  долі!..  В  них  найвища  суть  –  
Прокладають  хлопці  у  Європу  путь…
Жарко  на  Грушевській:*  вогнемовний  герць
ЗаБулатив  сталі  небайдужих  серць!
Та  ворожі  дула  пробують  на  зуб
Леговані  се́рця  і  козацький  чуб.

         П  р  и  с  п  і  в:
                   
         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  

«Згинуть  воріженьки»  –  як  роса,  як  сон  –  
Втілять  нашу  мрію  вої  без  погон!..
На́рід  український  факел  запалив,
Не  згасить  вже  світла  і  мільярдом  злив!
Понесуть  народи  світло  у  майбуть  
Й  виберуть  для  долі  праведную  путь  –  
Скинуть  всіх  тиранів  раз  і  на  віки́!

…І  сплетуть  майданам  ла́врові  вінки!
               
         П  р  и  с  п  і  в:

         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  [/b][/i]
_____________
*Мова  йде  про  відомі  події  на  вул.  Грушевського  (у  Києві).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Дід Миколай

Київський Майдан.

Випливає  гідність    із  пітьми,
Наче  йду  у  церкву  на  причастя.
Тут  широко  дихаю  грудьми,
Спалахом  довершеного  щастя.

У  корінні  поросль  молода,  
Одягла  вже  паростки  у  лати.
Із  бетону  велич  пророста,
Обізвалась  в  правнуках  Аратти.

Під  дикунські  оргії  мерця,
Під  потуги  ворога  безсилі.
Вже  веде  початок  до  кінця,
Забива  гвіздок  йому  в  могилі.

Добігає  в  сутінки  зима,
Замітає  хмари  опостилі.
На  Майдані  сонячно  весна,
Рве  в  путині  орди  знахабнілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478689
дата поступления 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014


MERSEDES

Щастя…

Заблукало  щастя  в  сніжній  хуртовині,
Незнайти  дороги,  стежки  замело...
Падають  сніжинки,  та  вони  не  винні,
Холодно  у  серці  і  душі  було.

Заіскриться  щастя  вранці  від  морозу,
Полетить  у  небо,  в  голубу  блакить.
І  впадуть  на  руки  краплі  наче  сльози,
Буде  незабутня  ця  єдина  мить...

А  як  зійде  сонце,  променем  зігріє,
Доторкнеться  ніжно  і  віддасть  тепло.
Щастя  на  порозі  і  збулися  мрії,
То  його  кохання  справжнє  привело...

За  вікном  хурделі  зазирають  в  шибку,
Загорнулось  поле  у  білий  сувій.
У  кімнаті  ж  тепло,  ніжно  грає  скрипка,
Визирає  щастя  з  під  пухнастих  вій...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478986
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014


kulbabka

Кутайся, дівчинко…

Кутайся,  дівчинко,  кутайся,
знову  зима...
Сни  посіріли,  мов  кадри
старі  монохромні.
Сивого  озера  гусне
вершкова  кайма
тріщинки  ниють,  неначе
судини  судомні.

Кутайся,  дівчинко,  чуєш,
у  пору  застуд
вижени  протяг  з  душі
і  дражливі  озноби.
Просто  звикай,  що  життя  -
не  завжди  Голлівуд,
може  колись  пощастить
із  десятої  спроби.

День  завесніє  і  променя
скальпель  тонкий
лід  розітне  і  ростки
проберуться  назовні...
Кров  забурлить,  як  весняні
прудкі  потічки,
тепла  блакить  пробіжиться  
по  вижухлій  вовні.

Все  в  тебе  буде:  і  мрій
неземних  вітражі,
сяйво  з-під  вій  і  хмарини
пухкі  під  ногами!
Тільки  не  стій,  не  тремти,
як  листок,  на  межі!..
Кутайся,  дівчинко,  небо
вагітне  снігами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Любов Ігнатова

Не дивись в моï очі . .

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  ранкову  росу  ...
Моє  серце  до  крайнощів  схильне  -
Я  цей  хрест  свій  крізь  роки  несу  ...

Не  вдивляйся  ...Там  плаче  дощами
Листопадовий  крик  журавля  ...
Я  навмисно  лишаю  між  нами  
Непорушений  кроками  шлях  ...

Я  так  довго  ховала  від  тебе
Тихий  шепіт  незронених  слів  ...
Не  вдивляйся  так  пильно...не  треба
Проникати  у  тайну  вітрів  ...

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  зображень  чужих  ...
Недовіра  морозить  могильно
Кожен  видих  і  кожен  твій  вдих  ...

На  півкроку  залишилось  стежки,
На  півмріï  залишилось  днів  ...
Не  вдивляйся  в  лякливу  мережку,
Якщо  більшого  щастя  хотів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата поступления 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Маленька поетеса

Україна жива!

Ти  горіла  в  огні,
Ти  палала  у  самому  центрі  подій.
Війни,  голод,  репресії,  страх  –  
Все  було.
Сині  очі  твої,
Золотавих  пшениць  безокра́йя  полів
Пронесла  доля  крізь  сивий  час
Всім  на  зло.
Нездоланна  краса,
Мужня  воля  і  мудрість  твоїх  поколінь,
Соловейковий  голос  співа  –
Це  все  ти.
І  якби  хтось  сказав,
Що  стоїш  на  колінах  пред  світом,  як  тінь,
Що  ця  вся  благодать  не  твоя,
А  лиш  сни,
То  тоді  б  розійшлись
Громови́ці  у  небі,  гуділа  б  земля
І  світлиці  метали  огнем  -
Все  б  було.
Бо  брехлива  ця  мисль,
Що  так  часто  ввижається  злим  ворогам.
Україна  жива  і  живе
На  добро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478284
дата поступления 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014


Маленька поетеса

А давайте заспіваєм гімн на всю країну!

А  давайте  заспіваєм  гімн  на  всю  країну!
Щоб  від  Сяну  і  до  Дону  чулась  солов'їна,
Щоби  дід-Дніпро  із  нами  заревів  крислато,
Щоб  співало  все  сімейство:  діти,  мами,  тата,
Зашуміли  щоб  степи  всі,  і  ліси,  і  гори,
Чорне  море  і  Азовське,  простір  неозорий.

Якби,  браття,  заспівали  б  ми  на  всю  країну,
То,  напевне,  всі  зажили  б  рани  і  руїни,
То  всміхнулися  би  з  неба  янголи-вкраїнці,
То  приснився  би  син  вби́тий  всироті́лій  жінці.
І  тоді  сказав  би  Боже,  що  вже  нам  доволі
Всипалось  біди  і  горя.  Та  й  пошле  нам  долі.

І  якщо  ми,  українці,  заспіваєм  дружно,
Може  бути,  схаменеться,  чорт  той  осору́жний.
Та  що  "може  бути"  ...  Буде!  Буде,  браття,  воля!
Стане  знову  з  дуба  хлопець,  дівчина  -  з  тополі,
Зашумлять  гаї  безкаї,  захлюпоче  річка
І  засвітять  в  храмі  Божім  міліони  свічок!

Станем  єдно,  заспіваєм,  не  дамо  нікому
В  ріднім  краї  панувати,  чу́ждому  і  злому.
За  свободу  нашу,  браття,  віддамо  ми  душу,
І  свої  права  нікому  не  дамо  порушить.
Заспіваємо  ж,  рідненькі,  за  вербу  й  калину,
Щиро,  вірно,  вічно,  вільно,  на  усю  Вкраїну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478215
дата поступления 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014


kulbabka

Твої сліди затягує спориш…

Твої  сліди  затягує  спориш,
Терпких  думок  насіялось,  як  маку.
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Невтішне  серце  проситься  в  атаку.

Воно  не  знає  милості  й  жалю,
Воно  й  себе  шматує  до  нестями!..
Чи  ще  люблю?  -  спитаєш.-  Так,  люблю,
Та  що  усе  це  змінить  поміж  нами?

Чи  сколихне    холодну  сиву  тиш,
Чи  прорідить  цю  те́мінь  карооку?
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Коли  в  мій  бік  не  робиш  і  півкроку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Маленька поетеса

Зупинка під назвою "Лютий"

З  туману  вигля́дає  синій  трамвай  -
Зупинка  під  назвою  "Лютий".
Над  брудно  пробіленим  містом  літай
І  чуй,  як  калатає  в  грудях.

На  площі  театру  захмарено  спить
Актор  другорядної  ролі.
Поштар,  заблукавши,  печально  сидить
Й  вартує  чужі  бандеролі.

По  вулицях  чорних  блукає  дівча,
Заморене  і  одиноке.
Горить-догорає  ліхтарна  свіча
І  жмурить  натруджене  око.

Гойдається  в  ритми  проїжджений  міст,
І  острів  на  річці  ликує.
Говорить  з  котом  молодий  журналіст,
А  той  його  ніби  не  чує.

Десь  дригає  струни  гітарний  співак,
І  вештають  площею  люди.
Спиняється  синій  трамвайний  хробак  -
Зупинка  під  назвою  "Лютий".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477964
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Ми - не боги…

Як  жаль,  що  ми  з  тобою  не  боги,
Лише  актори  на  підмостках  слова!
Ні  листям  лавру,  ні  жалем  терновим
Взаємні  не  окупляться  борги.

Ніколи  не  втамується  земним
Жага  причастя  словом  і  нектаром.
О  вічносте,  –  невидимий  олтарю!
Солодший  меду  твій  жертовний  дим…

Проходять  дні  –  фантоми  без  імен.
Кохання,  мов  руїни  Колізею,  –
Ні  мертве,  ні  живе.  Струну  Орфея
В  душі  рубає  невблаганний  меч.

І  стигне  біль  у  серці  янтарем,
Фальшує  вітер  піднебесні  ноти.
Ми,  як  боги,  пізнаємо  висОти,
 Не  спивши  тілом  із  хмільних  джерел…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477899
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Любов Іванова

Правда, трудное слово - Прости

 П/еревернем  страничку...  и  забудем,
Р/адиограммы  в  прошлое    не  шлют.
А/  вдруг...  а  вдруг  переплетенье  судеб,
В/ернет  надежду  на  былой  уют.
Д/а  что  гадать?Пусть  будет  все,  как  будет
А/жиотаж  ...  он  не  помощник  нам,

Т/ахикардийно    сердце  словно  бубен,
Р/азбушевалось...  рвется  пополам...
У/  извинений  столько  разных  красок,
Д/аже  у  радуг  столь  не  может  быть.
Н/о  рисовать  ...  ох  как  не  просто  часом
О/бид  моря  не  просто  переплыть...
Е/й  Богу,  всем  обиды  не  по  нраву

С/лезой  не  смыть  осадок  из  души
Л/юбовь  ведут  обиды...  на  расправу,
О/станови  священным  ..."Не  взыщи..."
В/  подтексте  фраз  магическая  сила,
О/  ней  мечтаем  средь  любых  тревог.

П/од  ней  бы  враз  вся  горечь  отступила,
Р/аздор  ушел  бы  где-то  между  строк.
О/твет  один  -  не  бойтесь  извиняться.
С/казать  не  сложно.  Сложно...  промолчать.
Т/олько  тогда    жди  радости  и  счастья,
И/  получай  от  Бога    благодать...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114020710420  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477862
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014


kulbabka

Окупантка

[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]

Тримайся  за  небо,  
за  нитку  ворсистої  пряжі,
за  промені  перші  -
тонкі  наконечники  стріл!
Крадеться  весна,
синьооке  дівча  в  камуфляжі,
і  душу  твою
привідкриту  бере  під  приціл.

А  зброя  у  неї  -
то  світлом  налиті  гранати,
то  кулі  посріблені
свіжих  ранкових  дощів,
любовний  полон
і  жадані  невидимі  ґрати,
отрута  солодка
духмяного  цвіту  й  кущів.

Тримайся  за  небо,
розширюй  межу  горизонту,
і  дихай  вільніше,
із  вітром  п'янким  в  унісон!
Краденься  весна,
окупантка  з  південного  фронту,
дивись,  не  проспи!
І  не  здайся  в  солодкий  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014


Дід Миколай

Євреї з нами на Майдані!

Чого  ядюкою  плюєте,
Попи  московські  і  жиди.
Знов  паутиною  снуєте,
Вчорашні  вихідці  з  орди.

Євреї  з  нами  на  Майдані,
Приходять  в  гості  москвичі.
Сябри,  вкраїнці  і  армяни,
Зібрались  з  покликом  душі.

Ще  вчора  поряд,  тут  стояли,
За  нашу  славу  полягли.
Та  ви  їх  вбили  яничари,
Орлині  крила  відтяли.

Пішли  до  вічності  герої,
Почили  в  хаті  у  журби.
Покрились  славою  живою,
Щоб  ми  позбулися  ганьби.

І  вас  непрощені  іуди,
Гієни  зрощені  в  чаду.
Які  прийшли  до  нас  з  нікуди,
Щоб  ви  згоріли  у  аду!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477795
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014


Любов Ігнатова

Мурчелло Мурстрояні

 Мурчелло  (в  побуті  -  Мурчик)  був  першим  нашим  з  чоловіком  спільним  господарством.  Щойно  ми  почали  жити  разом,  як  взяли  собі  кошеня  -  чорне,  без  жодного  білого  п'ятенця.  Своє  ім'я  виправдовував  з  лихвою  :  муркотів  так,  що  чути  було  на  всю  хату,  аж  з  присвистом.  А  що  вже  добра  душа  -  словами  не  передати!
 Згодом  у  нас  з'явилися  дві  кішки  ...ну  як  "з'явилися  "-  прийшли  від  свекрухи  .  (До  речі,  одна  з  них  його  мама.)Ну,  звісно,  де  кішка,  там  і  кошенята  (підозрюю,  що  без  Мурка  тут  не  обходилось,  бо  чорнявих  було  вдосталь)  .З  часом  дрібнота  підростала,  і  мамці  треба  було  ходити  на  полювання  частіше,  щоб  діти  мали  всі  необхідні  для  росту  вітаміни  у  вигляді  мишей,  пташок,  вужів,  ящірок,  ато  й  риби  (була  й  така-  вправна  рибачка)  .  Що  цікаво,  кицьки  ніколи  не  ділили  потомство  на  своє  й  чуже,  удвох  доглядали  виводки,тож  кошенята  були  справненькі,  гарненькі  і  ïх  завжди  розбирали  залюбки.  Так  от,  відправляючись  на  лови,  кішка  відшукувала  Мурка,  приносила  йому  кошенят  і  спокійнісінько  йшла    собі  в  справах  -  у  дитсадка  надійний  нянь!  Так  кумедно  було  спостерігати,  як  здоровенний  котисько  вилизує  мордочки  своïм  підопічним,  дозволяє  ïм  гратися  своïм  хвостом,  вкладає  спати  в  себе  під  боком,  а  тим,  хто  ніяк  не  вгамується  ...дозволяв  смоктати  живіт  (ну,  як  мамка)  ...
Одного  разу,  коли  довго  не  було  кошенят,  вусатий  нянь  відкрив  дошкільний  заклад  для  ...курчат.  Уявіть  собі  картину  :  спить  Мурчик,  згорнувшись  довкола  чотирьох  пухнастих  клубочків  і  від  задоволення  голосно  муркоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477537
дата поступления 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014


kulbabka

Весна в лютому

[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]

Зимове  торочиться  хутро,
Небесний  виблискує  льон
І  сяють,  немов  перламутром,
Чудні  ієрогліфи  крон.
Збігає,  дзвенить  і  хлюпоче
По  ринві  грайлива  вода,
Сповзає  сніжок  неохоче
Зі  стріхи.  Густа  борода
У  комина  вже  поріділа
Овечий  кожух  посірів,
Затихла  хурделиця  біла
У  м'ятному  сховку  лісів.
Дзвінкі  канделябри-ледівки
Сльозяться  в  зимові  вершки,
По  мокрій  позлітці  бруківки
Дзюркочуть  прудкі  потічки.
І  слі́пить,  і  милує  око
Ця  світла,  як  сон,  дивина:
До  лютого,  мов  ненароком,
Забігла  у  гості  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата поступления 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Любов Ігнатова

Якщо це не кохання …

Якщо  це  не  кохання,  то  чому
Повітря  мало,  як  тебе  стрічаю,
В  очах  твоïх  без  спротиву  тону,
Відроджуюсь  -вмираю  -  воскресаю?

Чому  бентежно  стукає  десь  там,
У  лівім  підребер'ï,    моє  серце?
І  хочеться  підспівувать  пташкам  ...
І  розтектися  сонячним  джерельцем  ...

Якщо  це  не  кохання,  то  чому
Ти  в  сни  моï  приходиш  весноцвіті?
Долає  твоя  посмішка  пітьму
В  думок  моïх  розколенім  граніті?

А,  може,    все  це  -вигадка  моя?
Сама  собі  надумала  кохання?
А  твоє  дивне  і  святе  ім'я  -
То  музики  й  поезії  вінчання?

Якщо  це  все  полуда  -  то  нехай
Вона  й  надалі  застилає  мрії,
Аж  поки  я  ступлю  за  небокрай
І  зорі  покладу  собі  під  віï  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата поступления 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014


tamriko

КОХАННЯ - це велика сила!

Кохання  -  це  велика  сила!!!
Але  в  грудях  моїх  ятрить.
Мій  біль,  він  наче  жало,
Душа  моя  весь  час  кричить.

Чому  так  боляче?  Я,  кохаю!
І  Він  кохає  мене  теж!  Я  знаю!
Але  ця  відстань  поміж  нами,
Стоїть  весь  час...  стінами...

Цей    біль  нестерпний...
Кожний  день  болить-ятрить...
А  шлях,  весь  час  туманний,
Але  щастя  майорить!!!

Як  все  змінити,  бути  поряд?
Хто  зможе  нам  допомогти?
І  бути  вдень,  в  ночі  при  зорях?
Та  від  заздрощів...  зберегти?

Я  йду  упевнено,  шукаю  вихід!!!
Знов  хтось  руйнує  всі    шляхи…
"Все  буде  добре!"-  чую  тихе,
Ще  заспівають  нам  птахи.

Любов  й  страждання,  це  -  мука.
Але  тримаюсь  я  з  усих  сил!
Надія  й  віра,у  моє  вікно  стука!
А  Твоє  кохання,  надає  крил!!!

Я  рада  вмерти  замість  Нього...
Без  Нього  я    не  можу  жить!!!
Кохаю,Тебе,    мій    любий!!!
Ніхто,  ніколи  не  зможе  це  змінить!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476775
дата поступления 03.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Осіріс

Нічний блюз

Ніч  дише  ніжно
Схлипом  тепла.
Зойкне  маніжно
Пташка  мала.
Вітер  крадеться  в  сухім  буряні,
Зіронька  з  неба  сміється  мені.

Я  по  стежині
Вийду  на  шлях.
Сутінком  нині
Ляжу  в  полях.
Місяць  палає  руном  в  вишині,
Полиски  маком  біжать  по  мені.

Річки  бистрина  
Плющи́ть  в  берегах.
Вогка  перина
Серпанку  в  лугах.
Зорі  іскряться  в  небеснім  вині  -
Ніченька  блюз  наливає  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477156
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Любов Ігнатова

Весновірш

Сонцеокий  день  розправив  крила
В  гороб'ячій  гамі  до-мажор  ;
Розігнавши  хмарові  вітрила,
П'є  зима  із  березнем  кагор.

Сніговий  кожух  зняли  дороги,
Одягнувши  сіре  пальтечко  ;
Відіспавши  сни  до  епілогу,
Пагінці  зелені  -  ïжачком  ...

У  змаганнях  пролісків  і  неба
Важко  зрозуміти,  хто  синіш  ...
І  зростає  впевнено  потреба
У  душі  посіять  весновірш  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


kulbabka

Різдвяна птаха

Птахо  моя  різдвяна,
Спогаде  світлий  мій!
В  сивих,  як  дим,  туманах
Снить  заметільний  рій.

Паморозь,  мов  позлітка,
Вкрила  цупке  гілля́.
Нащо  я  тут  і  звідки?
Лагідне  янголя

Вітрові  чеше  гриву,
Поки  той  мирно  спить.
Пряжу  сотає  сиву
Вихолола  блакить.

Птахо  моя  різдвяна,
Там,  у  далеких  снах
Пахне  ялинка  пряно,
Сни  мої  на  гілках

Сяють,  немов  цитринки  -
Світло  дитячих  мрій!
Часу  дрібні  пилинки
Здмухує  пам'ять  з  вій.

Жне  золотавий  серпик
Пасма  із  димарів.
Спогади,  як  вертепи,
Топчуться  у  дворі.

Наче  пожухлий  одяг,
Я  приміряю  дні
І  колядує  протяг
Схлипами  у  вікні.

Птахо  моя  небесна,
Ветхі  твої  світи,
По  відшумілих  веснах
Більше  не  перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476791
дата поступления 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Радченко

Мамина усмішка

Та  й  квапляться  ж  наші  літа!
Всміхаються  вітру  зустрічному.
У  кожний  період  життя
Цінується  щастя  по-різному.

І  навіть,  коли  назавжди
Загубиться  зірочка  в  вічності,
Матуся,  приходячи  в  сни,
Дарує  нам  усмішку  ніжності.

І  усмішки  рідне  тепло
Нам  сил  додає  і  терпимості,
Й  ослабле  в  польоті  крило
Наповниться  звичної  кріпкості.

Всміхніться  своїм  дітлахам  -
Роки  так  летять,  не  спиняються!
Незрадливі  усмішки  мам
Назавжди  в  серцях  залишаються.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476829
дата поступления 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


evgen

На краю прірви




Зневірені  повстали  та  голодні.
На  барикади,  всюди,  вийшов    люд.  
Палає  там  і  тут  уже  сьогодні.
Зусюди  чути    грізний  пересуд.

Доведені      до  краю  зубожіння,
Грабунками  згрупованих  еліт,
Повстали,  гнані,  за  своє  спасіння,
Щоб  скинуть  хижий,  кримінальний  гніт.

Завмер  Майдан.  Завис  з  краєчку  прірви.
Ще  мить,    тоді  вже  дії  бойові
Жбурнуть  в  казан,  на  дні,  страшної  вирви,
У  вариво    з  ненависті  й  крові.

І  закипить  до  помсти  гнів  священний,
А  в  хаосі  вже  розум  не  глава!
Розлючений,  принижений,  злиденний
Не  чутиме  розважливі  слова.

Вогонь  і  газ,  жахлива  канонада.
Вода,  мороз,  прокляття,  стогін,  дим
Вже  ллється  кров,  вже  смерть  на  барикади
Прийшла,  безжально,  за  життям  новим.

Терпець  вривається.  Тріщать  морози.
Хитрує  влада,  а  Майдан  стоїть.
Там  нерішучість,  тут  нові  погрози,
А  материнське  серденько  болить

Вона  на  барикадах  з  матерями,
Навпроти  з  автоматами  сини
Чи  то  зомбовані,    чи  то  безтями?
Стрілятимуть  у  матерів  вони?

Почуйте  люди!  Владарі  лобами
Стикають  нас  неначе  баранів!
Незгоди,  сварки    сіють  поміж  нами,
Щоб  розбрат  поміж  нас  завжди  горів

Отож  виходьте  люди  на  майдани.
Позбудемось  манкуртів  ,  лихварів
Невігласів,  злодюг  та  шарлатанів,
Та  різних  «кровосісів  –  шахраїв»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476594
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Олекса Удайко

СНУЮТЬ ПО КИЄВУ ПРИМАРИ

[b][i]Снують  по  Києву  примари  –
Наш  український  Ку-клукс-клан  –
Зловіщий  вітер,  темні  хмари…
А    командир?..    Паханів  клан!

Вбивають,  палять,  п'ють  під  Мурку,
Під  пильним  наглядом...  Москви!
Наглядачі,  –  в  погонах  урки  –
«О,  доктор  Зорге,  хто  є  Ви?»

Чого  вам  тут,  в  країні  треба?
Мо’,  раптом    кровію  залить  
Нещасний  люд?..  В  тому  потреба?
У  тім    собача    ваша    сить?

Так  не  надійтеся  ж,  CTEPBOTO:
Хіп-хопо-гопник,  інша  срань!
Бо  патріоти  вже  в  роботі  –
Мітлою  виметуть  ваш  клан!

2.02.2014[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476565
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Забракне слів…

Забракне  слів,  коли  ударить  біль
Нещадними  громами  по  надії.
А  серце,  загубившись  у  собі,
Залишить  вірші  –  пам’ятники  мрії.

Забракне  сліз,  бо  сльози  –  кров  душі.
Їх  висушить  пекельний  жар  печалі.
А  зброя  затупіє  від  іржі,
Що  захищала  праведні  скрижалі.

І  зморшок  суму  не  сховає  грим.
Над  «і»  крапок  немає,  тільки  після
Трикрапки,  ніби  безголосий  крик,
І  врізалася  в  серце  тужна  пісня.

Колись  печаль  розвіється,  як  дим,
Залишить  неосяжність  порожнечі.
Хто  не  любив  –  не  зраджений  ніким,
З  полону  волі  не  жадає  втечі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014


kulbabka

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Дід Миколай

Як цвіт стоять онуки і сини.

Нова  Вкраїна  з  вічності  постала,
Без  жидо  -  урків,  вихідців  з  орди.
Зозулька  долю  нову  накувала,
Зі  сліз,  терпіння,  слави  і  журби.

Як  довго  долю  тую  ти  чекала,
І  як  тобі  чекалось  без  вітрил?
Без  крил,  безкровна  в  обріях  літала,
Коли  ховався  в  смутках  небосхил.

В  дорогах  дальніх  тратила  ти  сили,
Зчорнілі  в  горі  лишила  сліди.
Й  високі  в  полі  сипані  могили,
Та  вперто  йшла,  незламна  до  мети.

В  огнях  уже  заквітчані  Майдани,
Як  цвіт  стоять  онуки  і  сини.
Розтали  хмари,    -  сіяні  тумани,
Й  над  ними  небо  синє,  як  льони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476357
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Олекса Удайко

КОЗАКИ НЕ СТАЮТЬ НА КОЛІНА!

[b][i]
Козаки  
не  стають  
на  коліна:
Не  зламати  
Вкраїнський  
народ!

Ті  наруги
над  честю  
людини  -
гострий  кетмень
на  полі
чеснот!

Не  шалійте,
людці,
азіати!
Неминучий  
вже  видно
к  і  н  е  ц  ь!

Козаки
уже  чільному  
кату
змайстрували
т  е  р  н  о  в  и  й  
вінець!
 
1.02.2014[/i]

[i][/i][/b]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476336
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Любов Ігнатова

Вечірнє

Розрізаним  навпіл  чужим  помаранчем
Скотилося  сонце  за  край  небосхилу  ;
Застигли  в  знімінні,  сторожа  неначе,
Прадавнього  степу  козацькі  могили  ...

Під  струпами  льоду  вже  ледь  б'ється  серце,
Пульсує  у  вирі  космічних  симфоній  ...
Заснуло,  затихло  пречисте  джерельце,
Згорнулось  і  стислось  у  неньчинім  лоні  ...

Весни  ембріони  у  сніжнім  завоï
Ще  міцно  тримають  зими  пуповину...
Лиш  вітер  північний  -  один  в  полі  воïн  -
Зганяє  у  безвість  морозяну  днину  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476295
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


kulbabka

Напряла за ніч, набілила…

Напряла  за  ніч,  набілила
Таких  дивовижних  красот!
Мов  атласні  білі  вітрила,
Мережать  ліси  горизонт.
А  срібла  на  вікнах,  а  хутра!..
В  молочному  губиться  світ
І  крига  тонким  перламутром
Ясніє  на  місці  боліт.
Як  білі  ведмеді  полярні,
Кущі  одяглись  в  кожушки,
Синиці,  мов  айви  янтарні,
Засніжені  вкрили  гілки.
І  ветхий  димар  бородатий
У  смушку  поважний,  як  пан,
Крізь  танучі  клаптики  вати,
Сотає  молочний  туман.
Потягує  люльку  дубову
І  сизий  викашлює  дим,
У  пе́чі  потріскують  дрова,
Охоплені  палом  рудим.
А  в  турці  посапує  кава
І  пінка  повзе  крадькома...
За  вікнами  горда,  як  пава,
Блукає  розкішна  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Дід Миколай

Данскім і прочим халуям.

Ще  вчора  чайки  -  довбанки  козачі,
В  Дніпрі  здіймали  хвилі  на  диби.
Сьогодні  ж  внуки,  -  євнухи  собачі,
Бандитам  зека,  служать,  як  раби.

Червоні  очі  впоєні  дурманом,
Горять  у  страсі  дико  від  злоби.
Тітушки  вночі  бидла  ятаганом,
Стругають  нам  у  темряві  гроби.                                                    

Як  істукани  «ряжені  повстали»,
Проскуру  брали  з  сучої  руки.
У  Дупи  й  Гепи  соплі  облизали,
Продали  честь  давно  за  копійки.

Штани  із  кухра  вийняли  в  лампасах,
Побиті  міллю  тріснуті  по  швах.
Наголо  шашки  ножни  в  прибамбасах,
Упалі  груди  в  ржавих  медальках.    

Чуби  «зістригли»  виродки  безпері,
Їх  закували  в  "Беркути"  жиди.
Козачі  внуки,  виросли  в  волєрі,
У  яничарах  вихідців  з  орди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476236
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Валя Савелюк

ДЗВІН

частина  І.  Примітивно-етимологічне

мова  дзво́на  –  
духовна,
триєдино-довершена
і  сферично-об`ємно  повна

«дзвін»  
у  нашій  мові  –  
є  смислови́м  
звуко-наслі́дуванням  у  слові…  

для  порівняння:  «колокол»  –  
із  сусідської  мови  –
у  їхньому  слові
у  понятійній  його  основі  –
осмислення  форми,
зовнішня,  зорова́    озна́ка:
«коло-кол»  –
кругле  щось,  приче́плене  до  «кілка́»…

іще  варіант,
аби  об`єктивно  до  решти  було    –
«коло  кол»  –  
«із  множи́ни  кіл  
утворене  кругле  тіло»,–
(як  і,  наприклад,  округла  людська  голова…)
ще  раз  –  ознака  зовнішня,  зорова…

правдиві  свідки  –  слова…

етимологія:  різні  підходи,
і  нічого  дивного,  
ми  –  
два  абсолютно  різні  народи…

«колокол»  –  
кругле,  і  чепить  на  колу́    висо́ко:
тобто,  формальне
зовнішнє  сприйняття  –  оком;

«здвін»  –
відображення  звуку,
сприйняття  суті  предмета  –  вухом,
духовним  слухом…

частина  ІІ.  Сакрально-зна́чиме

се́рця*
могутній  удар:  
бов-в-в!..  –
«Бог  є  Любов-в-в…»  
 
бов-в-в!...
до  Бога  зов  –
і  водно́час  відо́зва  Його:  
Любов-в-в…
у  звучанні  першого  
довгого,  рівного  і  густого
основного  тону,  
що  виникає  одразу  
після  удару  серцем  
об  стінку  дзвону  –

має  сакральне  значення  чисте  об`ємне  звучання  це  –
співвідноситься  вібраційно  із  Богом-Отцем

другий  тон
триєдиного  звуку  «бов-в-в!..»  –
«Господь  є  Любов-в-в…»  –
виникає  слідом  за  мить:
ніби  десь  водопад  
чи  невидимий  ліс  шумить,    
ніби  щось  неосяжне  у  повітрі  плине-кипить,
усере́дині  клі́тки  грудної  щось  ніби  дивне  м`яко  гуде  –  
таке,  яке  вічно  єсьмь  і  вічно  гряде,
щось  незбагненно  живе  і  повне,
ніби  як  трепет  любовний...  

…ця  всепрони́кна  лагідна  складова́  –
вібраційна  тональність  Хрестова,
Сина  Божого  –  Логоса-Слова

і  третій  тон  триєдиного  «бов-в-в!..»  –
Бог  є  Любов-в-в…  –
безпосередньо  дзвін:
Духа  Святого,
Життя  Пода́теля  закликає  і  презентує  він…

безпосередньо  дзвін…
 
частина  ІІІ.  Історично-символічне

імперія  нужди,
неробства,  дикості  і  зла  –
гіпертрофо́вана  горди́ня
імпе́рська,  що  себе  одли́ла
у  бронзі
найбільшого  у  світі,
дві-сотні-то́нного  
але  навік  німого  
«цар-ко́ло-кола́»

трагічна  доля  форми  –
позбавленої  смислу  і  душі:
гординею  здаве́н  грішать  
сусіди  східні  наші…

як  вони  кажуть:
«много  та  дурного»,
але  пишаються
на  цілий  білий  світ,  
що  сотворили  
найбільшого  з  усіх  –
хоча  і  без`язикого  й  німого…

ця  гли́ба,  ку́па  спла́ву  –
символізує  
імперії  останньої  несла́ву

…а  відко́лота  
від  "цар-колокола"
одина́дцятито́нна  частина  –
натякає-символізує  
на  суверенну  за  всіх  обставин  
незалежну  у  Го́споді  Україну

хоч  би  як  їхній  «Цар»  хотів  -
та:  «ніколи,  ніколи  не  буде  Вкраїна
рабою  московських  катів…»

…над  нами  –  наш,  живий,  сакральний  триголо́сий  Дзвін,
благослове́н  одвічно  і  довічно  він…


31.01.2014

серце*  -  металева,  циліндричної  форми  частина  дзвона,  розташована  у  внутрішній  його  частині;  язик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476190
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


горлиця

БЕРКУТ


Стіна  щитів,  нема  дороговказу,
Завмерло    серце    й  дух  вже  скам’янів,
Живі    статуї,  йдуть  лиш  по  наказу,
Стріляй,  вбивай-  хотів  чи  не  хотів!

У  багатьох  дитяче  ще    обличчя,
Ще  бритва  не  торкалася  щоки
Чому  він  тут?  Байдужість?  Протиріччя?
Чи  спроба  сили    юної  руки!

Питань,  питань!  На  них  не  відповісти,
Не  знав    життя  ,шукав  свою  мету.
Знайшли  його  провладні  активісти,
Забрали  серце,  убили  доброту.

І  ось  тепер  стоїть    на  барикаді,
Тримає  щит,  готовий  бить  народ.
Знає  одне  –  він  гаєчка    при  владі,
Наказ-убий!!  Провладний    «патріот»!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476183
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Таня Кириленко

Віднайдена Душа

Я  частина  всього  живого,
Я  пульсуючий  промінь  Всесвіту,
Що  прийшов  у  цей  світ  від  Бога
Повним  радості  й  світлого  трепету.

Я  єдина  в  своїй  унікальності,
Й  разом  з  тим  дуже  схожа  з  іншими,
Що  чураютсья  відповідальності,
І  змагаються,  хто  сильнішим  є.

Я  згубила  своє  призначення,
Повноважень  собі  добавила,
І  на  все  мала  власне  бачення,
І  сама  встановила  правила.

Але  раптом,  завмерши  над  прірвою,
Я  згадала,  що  мала  крила.
Що  сюди  я  спустилась  білою,
І  вже  тут  себе  забруднила.

я  стояла,  милуючись  квітами,
З  теплим  вітром  в  тонкім  єднанні,
Зі  світанком  легким  оксамитовим,
І  в  мені  визрівало  зізнання:

Ми  усі  тут  взаємопов'язані.
Я  частинка.  Та  я  не  окремо.
Я  так  довго  була  ув'язнена,
Тож  хоч  решти  не  згаю  даремно.

30.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476053
дата поступления 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Осіріс

Співчуття

             

Її  зустрів  у  днини  на  краю.
Вона  стояла  тиха  й  одинока:
Срібляста  шкіра,  смутку  поволока
У  зорах,  що  губилися  в  гаю.

Рукою  обійняв  тендітний  стан.
Вона  здригнулась,  та…  не  відступила.
Я  запитав:  -  «Кого  шукаєш  мила,
В  діброві  поміж  липових  сутан?»

Мов  подих  вітерцю,  сказала  з  болем:
-  «Там  клен  стояв…  допоки  буревій…»
І  сліз  роса  осипалася  з  вій
На  соняхи,  що  мандрували  полем.    
 
Замовкнув  я  допомогти  не  в  змозі…
Вона  ж  шептала  в  сяйну  пектораль:
-  «Він  там!  Я  знаю!..»    
                                                           Місяця  кришталь,
Котив  байдужо  на  нічному  возі…
 
         
Крізь  прах  зірок,  у  безпритульну  даль,  
Я  вартовим  вдивлявся,  аж  до  болі.
Жалів  перстами  кучері  тополі,  
Посмучені  у  темряви  мигдаль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476091
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Надія М.

Ми – українці

Ми  –  українці,  що  іще  сказать?
Ми  діти  всі  єдиного  народу
Їмо  ми  хліб,  бо  вмієм  жито  жать.
П’ємо  звичайну  із  криниці  воду.

Ми  –  українці.  Працьовиті  ми.
Ми  працювали  і  на  пана,  й  на  родину.
Не  тільки  ми,  а  й  наші  діточки.
Тепер  ми  хочем  працювать  на  батьківщину!

Ми  –  українці.  Живучі  та  веселі.
Нас  знищити  хотіли  вже  давно.
Нас  убивали,  щоб  селить  в  наші  оселі,*
А  ми  живем  й  жартуєм  все  одно.

Ми  –  українці.  Кажуть,  нас  немає.
І  що  історія  це  наш  фальсифікат.
Нас  це  обурює  та  наші  серця  крає
Та  ми  всі  знаєм,  що  все  це  не  так

Ми  –  українці!  Поважай  нас,  чуєш?!
Ми  той  народ  що  б’ється  за  свободу!
Нам  не  потрібні  ланцюги,  що  пропонуєш!
Ми  –  не  раби!Козацького  ми  роду!

*  голод  33го  року.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475549
дата поступления 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Валя Савелюк

ПАЛАНКА

зсере́дини  
Майдан  –  це  Січ,
пала́нка  Січова…

за  мирної  години
тут  кожен  сам  собі  –  
указ  і  голова

у  той  же  час  –  
це  братська
туго  поєднана  родина

Майдан  ізсереди́ни  –
община:
там  кожен  кожному  –  Людина…

це  пам`ять,
невмируща  генетично,
зв`язок  із  предками  ме́тафізи́чний,
це  голос  Крові  –
Свободи,  Гідності,  Любові

Майдан  –  є  символ  України:
Свобода  Духу  у  його  основі

Майдан  зсере́дини,
наче  людський  мурашник:
суцільно  «наші»…
без  жодної  прину́ки
там  кожен  творчий  труд
знаходить  творчі  руки,
всяка  робота  –  і  важлива,  і  вагома,
мета  –  конкретна  і  свідома,
Майдан  –  
це  ніби  ти  нарешті  
у  себе  вдома…

прийшов  –  роботу  бачиш,
то  бери  її  й  роби  –
о  ні,  вкраїнці  не  раби…

там  –  ноутбуки,  телефони…  
і  замашні  кілки,
якими  б`ють  
у  «тулумбаси»  самочи́нні  –
заліза  товстостінного  листки́

жінки́,
вдягнули  чисті  фартушки,
розносять  бутерброди  всю́дно
і  пиріжки  
різноначи́нні,
узвар,  чаї-напитки…
каву,  
самодієво-лю́дно

боїв  дими
і  вогняні  заграви...

спитаєш  –  скажуть,
не  знаєш  як  чи  де    –  підкажуть…

в  Труді  –  єдині,
у  боротьбі  –  єдині:
Майдан  –
це  гімн  живій  нескореній  Людині,
Родині
і  Общині  -
Україні

Майдан  –  це  Січ,
Паланка,  Зе́рнятко  усередині…

27.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475385
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Олекса Удайко

САТАНІЮТЬ ПСАРІ

Сатаніють  псарі,  сатаніють,
Поливаючи  кулями  нас!
По  другому  на  псарні  не  сміють:
"Фас  його,  беркуте,  фас!"

В  21-ім,  Христовім  столітті
Розгулялись  і  дикість,  і...  крах:
Вовкулаки,  у  крові  по  лікті,
В  кровопусках  ховають  свій  страх!

Глянь    на  обрій  –  вже  мріє  розплата:
Всім  ублюдкам  за  дикість  –  наш  гнів!
За  цькування  людей  –  брат  на  брата  –
Наших  дочок  і  наших  синів!    

Не  чекайте  від  Господа  прощі:
Злодіянь  переповнився  край!..
Щоб  не  лити  вже  крові,  я  прошу:
Залиші́ть  Богом  даний  нам  край!

Подавайтесь  в  Росію,  в  Ізраїль...
На  кулúчки  к  біса́м,  в  та-ра-ри!
Не  чадіть  в  благоліпному  раї  –  
Не  пиняйте    н  о  в  о́  ї    п  о  р  и!

28.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475481
дата поступления 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


kulbabka

Вогненна ніч

Сніги  курили  в  темряву,  як  ладан,
Шарілися  від  крові  і  вогнів,
Писалася  новітня  Іліада
Під  брязкоти  шоломів  і  броні.

Зима  рипіла  тужно  під  ногами
Під  знавіснілі  вибухи  гранат
І  пеленали  янголи  снігами
Тих,  що  по  різні  боки  барикад.

Дві  блискавиці,  дві  нерівні  сили
У  ковдрі  диму,  темній  і  густій...
І  плакальниці  гірко  голосили:
Когось  несли  в  рядні,  як  на  щиті...

Комусь  іще  весна  недобриніла,
Недоцвіли  бузки  і  алича...
Ворожа  куля  вп'ялася  у  тіло,
А  при  собі  -  ні  шаблі,  ні  меча...

Ані  тобі  найпу́щого*  набою,
Лиш  двоколірний  прапор  у  руці!..
А  поряд  непорушною  юрбою
Щити́ли*  Звіра  продані  бійці.


*Найпущий  (діалектне)  -  найпростіший,  найслабший.
*Щитити  -  захищати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475428
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Таня Кириленко

Несила

Несила  вдавати,  що  це  не  з  нами,
Що  хата  з  краю,  ми  непричетні,
Що  це  для  когось  вирує  драма,
А  ми  вдоволені,  ситі  й  теплі.

Що  все  одно  не  змінити  нічого,
Що  ми  є  зайняті:  нам  на  роботу,
Що  нам  не  треба  тепер  нового,
А  кому  треба  -  його  турботи.

Що  ми  не  знаємо  тих,  хто  гине,
А  я  не  лізу  -  мене  й  не  чіпають.
Та  совість  каже,  що  я  -  людина,
А  серце  болем    невпинно  крає.

27.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475362
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Надія М.

дід Петро

Мій  дід  був  мудрим  чоловіком
Багато  книжок  прочитав
Я  пам'ятатиму  до  віку
Все  те  що  він  колись  казав

Він  воював  за  свою  землю
Завжди  любив  він  свій  народ
Він  солов'їну  любить  вчив  нас
І  шанувать  краю  щедрот

Мій  дід  був  сильним  чоловіком
Бо  тільки  сильний  крізь  роки
Плекає  рідну  Україну  
Попри  всі  тернії  людські

І  будуть  вічним  заповітом  
Для  мене  ті  його  слова
Що  в  щасті  в  горі  слід  зібратись
Родина  має  буть  уся

В  родині  може  бути  сварка,
Може  образа  проповзти
Та  маєм  ми  триматись  разом
Нам  слід  родину  берегти

Уже  немає  мого  діда...
Та  в  голові  його  слова
Можливо  й  завдяки  йому  я
Як  українка  все  жива

"І  дай  нам  на  рік  дочекатись."
А  тих  в  кому  сумнів-зерно,
Щоб  хто  ти  є  не  сумніватись,
Нехай  знайде  свій  "дід  Петро".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475267
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Олекса Удайко

ЙОГО ОСТАННЯ ЮШКА НА МАЙДАНІ

                                                                     
                 Тисячі  львів’ян  і  жителів  області  прощаються  
                 з  Юрієм  Вербицьким,  якого  невідомі  21  січня
                 викрали  з  Олександрівської  лікарні  у  Києві…  
                 катували...  та  кинули  в  лісі  вмирати  на  морозі...
                                           (З  хронічки  останніх  подій…)

[b][i][b]Чи  знаєте  як  смачно  пахне  юшка
Після  гучних  літаврів  «бочкарів»*,
Що  виграю́ть,  узяті  вже  на  мушку
Таємних  і  продажних  снайпері́в?..

Ту  юшку  нам  готують  серцем,    щиро
Дівчата  наші,  сестри,  матері́…
Й  стоять  за  юшкою  у  черзі  мирно
Солдати  наші  славні  –  бочкарі!  

Горить  Майдан,  палають  жахно  шини,
Й  вогонь  буремний  в  молодих  серцях!
Сьорба́ють  юшку  істинні  мужчини  –
В  них  дух  звитяги  й  правди  не  зачах!

…Й  стояв  Юрко  в  тій  черзі…  Та  востаннє!
Вона  –  з  косою  –  вибрала  його…
Знайшов  він  смерть  свою  не  на  Майдані  –
В  катівні  зека    –  чорта  самого́!

Та  Він  не  став  пред  ними  на  коліна,
В  негідників  пощади  не  просив!
«Іще  не  вмерла»  й  перед  смертю  лине…

...Вмирав  за  правду  –  України  син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові  ефекти  на  бочках  -  у  піку  урядовим
   шумовим  гранатам,  начиненим  сльозогінним  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Юхниця Євген

На черзі - хто в них: ти? чи - ти? чи - ти?

Коли  нема  достатку  і  роботи
Рятує  участь  у  якійсь  війні.
Ідуть  на  злам  і  забобони  й  льоди,
В  мундирах  –  безробітні  і  блатні.
Навчились  й  джунглі  викликати  дощик,
В  сто  атмосфер  водичку  п,ють  зі  скель,
Що  ж,  ниньки  й  наші  українські  ночі
Кострами  вертять  людну  карусель.
На  телебаченнях  -  за  звичні  йдуть  розмови,
Як  зготувати  "Молотов-коктейль".
Лиш  смерті  відчайдух  -  не  паперові.
І  кличуть  зброю  вийти  на  панель.
Серця  від  куль  звіріють  і  німіють,.
А  поруч  ще  звичане  йде  життя.
Налагожуються  взаємодії?
У  бурю  в  ніч  –  найкраще  відплиття?

P,S,
Лише  злочинці  потирають  жмені:
"Ще  трошки  -  й  увірвемося  в  хати.
І  -  ґвалтувати!  Й  набивать  кишені!"
На  черзі  -  хто  в  них:  ти?  чи  -  ти?  чи  -  ти?

26.01.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475068
дата поступления 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


Радченко

Над Києвом небо в загравах

Якщо  ти  все  бачиш  і  чуєш,
Чому  ж  ти  мовчиш?  Ти  ж  -  Всевишній!
Чом  подих  свій  тихий  тамуєш?
Невже  ми  настільки  всі  грішні?

Над  Києвом  небо  в  загравах
І  кіптяву  вітер  розносить,
Невже  в  політичних  "забавах",
ДітьмИ  треба  жертвоприносить?

Знівечиних  тілом  і  духом
Нелегко  тепер  зупинити.
Брехнею  б"ють,  ніби  обУхом,
Хіба  ми  хотіли  так  жити?

О,  Господи,  дай  Україні
Розправити  зв"язані  крила.
Ми  тілом  і  духом  ще  сильні
Й  не  хочеться  в  руки  брать  вила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474851
дата поступления 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Надія Таршин

В Сибір мою родину висилали…

 Хочу  віршем,  як  житнім  перевеслом,
 З’єднати  міцно  -  Захід  мій  і  Схід,
 Бо,  мабуть,  та  душа  -  в  мені  воскресла,
 Яку  обріхували  підло  -  стільки  літ...

 Ті  душі  катували  і  по  смерті,  
 Негідники  над  ними  вели  суд,
 За  те,  що  волелюбні  і  уперті  -
 Своїм  життям  -  звільнялися  від  пут.

 В  Сибір  мою  родину  висилали,
 Як  я,  лише  з'явилася  на  світ,
 Прощалися  з  домівками,  ридали,
 Бо  серцем  чули  -  може  і  навік.

 Якби  вони  -  з  мого  села  воскресли,
 І  правду  про  усе  розповіли...
 Коли  село,  у  товарняк  грузили,
 І  у  сибірську  зимоньку  везли.

 За  що  покрили  їх  усіх  ганьбою,
 І  нарекли  навіки  ворогами?
 Що  здобували  волю  нам  з  тобою,
 У  мерзлоті  жили  роками?

 2009  -2014рр.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474163
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Любов Ігнатова

Масік

 Масік  -  собака  моєї  тьоті.  Хтось  викинув  його  на  вулицю,  награвшись  кумедним  щеням,  і  кудлатий  змушений  був  шукати  собі  прихисток  ...Так  вони  й  зустрілися  ...
 У  дворі  з'явився  новий  господар,  а  у  тьоті  -  друг,  компаньйон  і  охоронець,  який  на  вихідних  ставав  ще  й  товаришем  в  іграх    для  двох  онучок  хазяйки.
 Мушу  сказати,  що  Масік  -  дуже  товариський,  знайшов  спільну  мову  навіть  з  представниками  родини  котячих,  яких  було  кілька  у  цьому  обійсті.  Кішки  йому  довіряли  найсвятіше  -  кошенят!
 Особливо  міцна  дружба  виникла  у  нього  з  Беллою  -  білосніжною  кицькою,  дуже  гарною  і  витонченою.  Вони  могли  разом  ïсти,  спати,  ганяти  горобців  і  ловити  мишей...  Була  у  них  іще  одна  спільна  риса  -  нелюбов  до  білого  кольору  ...
 Біла  кішка  в  селі  ...  Я  думаю,  що  всім  зрозуміло,  чому  ïï  доводилось  купати  дуже  часто.  Але  ...зранку  вся  білосніжність  випаровувалась  буквально  за  лічені  хвилини.  Довго  не  могли  зрозуміти,    ну  як  можна  так  швидко  забруднитися,  доки  не  побачили  картину,  достойну  "You  Tube  ":  Белла  підходить  до  Масіка,  той  бере  ïï  обережно  за  шкірку  (як  зазвичай  переносять  кицьки  свою  малечу)  і  волочить  по  росяній  траві,    а  потім  по  пилюці  грунтівки  ...    
 Якось  ранок  видався  не  росяний.  Провівши  звичну  процедуру,  і  не  отримавши  дрстойного  результату,  Масік,  довго  не  роздумуючи,  поніс  щойно  вимиту  білявку  до  грядки  з  полуницями,  яку  постійно  поливали,  і  провозюкав  ïï  по  рідкій  багнюці,  що  зібралася  у  канавці  в  кінці  ряду  ...Мабуть,  це  був  перебір,  бо  більше  вранішні  "купелі"  не  повторювалися...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474168
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Любов Ігнатова

Опівнічні роздуми (трохи сумбурне)

Половинкою  місяця  злоокою
Тривога  дивиться  мені  в  душу  ...
І  знову  немаю  ні  сну,  ні  спокою...
Снують  хмари  зиму  байдужу  ...

На  деревах  сльози  білим  інеєм  ;
На  щоках  -  просто  мокрі  смуги  ...
Моя  пам'ять  воює  з  твоïм  іменем  -
Щось  невдалі  в  неï  потуги  ...

Між  ударами  серця  годинника
Народжуються  -  вмирають  миті  ...
Час  не  має  достойного  супротивника,
Тож  і  пряде  різнодовгі  ниті  ...

Іще  не  завтра,  та  вже  і  не  вчора  -
Де  та  невидима  грань  між  ними?
Ідуть  рука  об  руку  щастя  і  горе  -
Людського  життя  пілігрими  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474014
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Валя Савелюк

БОГОЯВЛЕННЯ

над  Києвом  
дзвони  дзвонять  –
Йордана…  Предтеча…
хрещаймося,  браття,  духом
у  чистий  свят-вечір…

над  Майданом  білий  голуб!
хутенько  з  наметів  –
щедрувальники  вітати
прийшли  з  водометом:

у  шоломах,  з  гранатами,
щити,  пістолети,
а  за  ними  –  з  кандалами,
танки,  кулемети…

а  ми  вийдем  –  окропимось:
мирні  Божі  вівці…
до  Дніпра  –  струмки  криваві
по  мерзлій  бруківці

19.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473704
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Таня Кириленко

Залишся мрією

Залишся  мрією  в  ударах  мого  серця,
В  куточках  губ,  і    посмішці  очей,
У  кожнім  русі,  і  у  кожнім  герці
Вібрацій  Всесвіту,  у  темряві  ночей.

І  хай  не  забере  тебе  буденність,
Не  згубить  велич  чистих  почуттів.
Для  мене  будь  навіки  незбагненним,
Будь  приводом  для  найтепліших  слів.

Назавжди  залишись  моїм  натхенням,
Щоб  дихати  могла  твоїм  теплом.
Щоб  без  вини,  спокути  і  прощення...
Для  мене  залишись  яскравим  сном.

Залишся  нерозгаданим  і  світлим,
І  свіжим,  як  п'янкий  ковток  води.
Щоб  без  причин  могла  тобі  радіти,
Залишся  нездійсненним  назавжди.

20.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473938
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Дід Миколай

Хай читає там Зекони.

Збожеволіли  приблуди,  За  худобу  у  вас  люде.
Згвалтували  українця,  Дикі  зайди  і  чужинці.

Розтоптали,  розвели,  Як  Ісуса  розпяли,
Що  студенту,  а  що  жінці,  Залили  по  самі  вінця.

Продалися  «беркути»,  Прокурори  і  суди.
Звірі  сповнені  амбіцій,  Удались  до  інквизицій.

Коли  ми  із  ночі  спали,  Вони  гайки  зажимали.
Та  різьби  уже  нема,  Іржа  зїла  все  до  тла.

У  крові  по  самі  груди,  Що  ви  робите  іуди?
Кому  служите  примати,  Ой,  настане  час  розплати.

У  бандитській  каламуті,  Скаженієте  від  люті.
Ви  забулися  майбуть,  Що  за  вами  теж  прийдуть.

Невже  вірите,  що  злодій,  Вас  не  знищить  при  нагоді.
Що  засліплений  в  польоті,  Вас  не  скине  у  болоті.

Ще  не  пізно  схаменіться,  Сходіть  в  церкву  помоліться.
Вівці  ж  ви  не  пастухи,  Може  простить  вам  гріхи.

Ще,  історію  читайте,  Чи  нормальних  запитайте.
Не  зупинить  «жеребець»,  Буде  хлопчики  писець.

За  потоптане  довіря,  Ще  провідаєм  Міжгір’я.
Й  за  гулаги  у  Сибірі,  Нагадаємо  вам  сірі.

З  нами  Бог,  святий  творець,  Він  для  нас  пастух  і  жнець.
Щоб  відвідати  режим,  Держить  порох  нам  сухим.

У  Дніпрову  сиву  кручу,  Скинем  нечисть  цю  дрімучу.
Вже  чекають  друзі  з  зони,  Хай  читає  там  ЗЕКони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473929
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


kulbabka

Гартуй слова!

Гартуй  слова,  виточуй,  як  мечі,
Плекай  в  уяві  образи  і  рими,
Тримай  набої  власної  душі
Сухими!

Вони  тобі  згодяться  у  борні,
За  мир  і  правду  рідного  народу.
Не  проміняй  на  срібники  дрібні
Свободу!

Коли  терпіння  виллється  за  край,
Брехні  і  зла  підточаться  основи,
Під  кулі  вийдеш,  танки  і  нагай
Зі  словом.

І  хай  тебе  не  зупиняє  страх:
У  них  є  лють  і  дикий  погляд  звіра,
У  тебе  -  світло  чисте  у  думках
І  віра.

У  тебе  -  Бог,  Вітчизна  і  народ,
І  янголів  пресвітлі  силуети.
Шукай  собі  духовних  нагород,
Поете!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


привіт

АФГАНСЬКА БАЛАДА


                                                                                                       Чуєш,  чи  не  чуєш,  чарівна  Марічко,
                                                                                                       Я  до  твого  серця  кладку  прокладу.

На  обрії  гори  зорю  зустрічають,
Над  ними  лиш  простір  небесний  і  час.
Вони,  як  вартові,  усіх  захищають,
І  нас  від  душманів,  і  духів  від  нас.
Лиш  перше  проміння  пестливо  торкнеться
Цієї,  забутої  Богом  землі,
Як  з  серця  у  небо  із  тугою  рветься
Мотив,  котрий  з  дому  несуть  журавлі.

                                                                                                       Чуєш,  чи  не  чуєш,  чарівна  Марічко,
                                                                                                       Я  до  твого  серця  кладку  прокладу.

«В  Кабул  супроводити  автоколону.
Вертушок  не  буде,  -  зітхає  комбат,  -  
Тому,  не  жалійте,  солдати,  патронів,
Тому  беріть  більше  з  собою  гранат».
«Двадцятий,  двадцятий,  потрібна  підмога.
Набої  не  того  калібру  дали!»
Остання  граната  і  згадка  про  Бога,
І  пісню  останню  вітри  понесли.

                                                                                                       Чуєш,  чи  не  чуєш,  чарівна  Марічко,
                                                                                                       Я  до  твого  серця  кладку  прокладу.

Останнії  залпи  в  параді  останнім,
Закована  юність  у  цинк  домовин.
Додому  вертається  в  «чорнім  тюльпані»
Розстріляне  щастя,  загублений  син.
В  небесному  храмі  скорботно  палає
Засвічений  Богом  далекий  стожар.
А  вітер  мелодію  тужну  зриває
З  ридаючих  струн  овдовілих  гітар.

                                                                                                       Чуєш,  чи  не  чуєш,  чарівна  Марічко,
                                                                                                       Я  до  твого  серця  кладку  прокладу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473841
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014


Malhisedek

Вчора, сьогодні, завтра

Я  зараз  вже  не  розумію,
як  сонце  ясне  на  світанку,
колись,освічуючи  мрію,
без  Тебе  сміло  зійти  зранку?

Тепер  його  палке  проміння,
що  світить  ясно  в  Твої  очі
на  школу,гори,на  каміння,
для  мене  світить  і  щоночі

І  відчуваю-неможливо
мені  від  нього  вже  сховатись,
знайде  мене  і  не  важливо,
де  й  чим  я  буду  накриватись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472739
дата поступления 15.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Дід Миколай

Загулявсь в степу Махно

Загулявсь  в  степу  Махно,
Сплять  десь  гайдамаки.
Наше  зброджене  вино,
Дудлять  вурдулаки.

Гей,тачаночку    б  мені  :
Байраком  промчати.
Щоб  зміг  вільно,як  у  сні,
Ранок  зустрічати.

Сизим  птахом  полечу,
У  безмежне  поле.
Досить    хлопці  закричу,
Умиватись  горем.

Вийміть  списи  і  серпи,
В  стрісі  заржавіли.
Почорнілим  від  ганьби,
Пригодяться  в  ділі.

Їх  освятять    молитви,
Із  могил  "  за  справу"
Звільним  хату  від  чуми,
Збережемо  славу  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473572
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014


tamriko

ЗАВАРЮ КАВУ

Заварю  каву  в  турці*...  запашну
І  в  серці  болем...  буде  пам'ять...
Тобі,  вірша  я  знову  напишу,
Сумуючи  без  Тебе  до  світання.

Та  захолоне  в  філіжанці  кава...
Вона  без  Тебе  не  смачна...  Гірка!
Як  кожен  день,  який  живу  без  Тебе...
А  в  серці,  Ти  завжди,  весь  час!!!

Я  вже  не  можу  жити  геть  без  Тебе...!
Для  мене  Ти,  усе  моє  життя!
Моя  жага,  спокуса,  пристрасть!!!
Тепло  моє...  моя  Ти  ніжність!

Ти  знов  далеко  так  від  мене,  а  я  ...  
...сама...Мерзну  знов...  в  кімнаті  теплій.
Здається  в  цьому  світі,  я  така  мала...
...така  беззахисна,  безкрила...

...не  вистачає  так  Твого  тепла...
Твоїх  обіймів,  ніжних  поцілунків...
Я  напишу  у  скайп,  Тобі  листа,
Відразу  ,    його  Ти  прочитаєш...

І  словом  ніжним  обіймеш  мене,
...і  Ластівкою,  назвеш  своєю...
Напишеш  відповідь,  таку  жадану,
Як  Ти  сумуєш,  кохаєш  та  чекаєш.

А  Я,  від  слів  тих  ,  плакати  почну....
Не  має  сил  розлуки  біль  терпіти...
І  Бога  вкотре  попрошу,  допомогти
Скоріше  бути  Нам  разом  у  цьому  світі!

Турка-  (джезла).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473341
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Олекса Удайко

ВІДВЕРТА РОЗМОВА

   (Німого  і  Сліпого)

«Я  так!..  Пробачте!  Більше  я  не  бу́ду»  -  
Лунає  в  небі  потороч    н  і  м  а
Зачумлено-задимленого  люду!..
…Й  просвітку  в  монолозі  тім  нема.

То  ж  і  йдемо  ми    с  л  і  п  о    на  роботу,
Збираючи  під  носом  копійки…
І    маємо  лише  одну  турботу,
По  спині  щоб  не  чумлили  кийки.

І  йде  в  природі  Дарвінів  добір
Осіб    –    без  мозку  –  нового  гатунку…
А  ті  –    по  Марксу,  гвинтики  мортир  –
Шукають  в  Бога  со́бі  порятунку.

Над  ними  скрізь  –    годовані  коти:  
Жирують  й  смокчуть  з  горла  оковиту…
Магнати    й  слуги  –    лісові  хорти,
Деруть  з  них    шкури  на  провладну  свиту.

19.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473501
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Любов Ігнатова

Не судилося

Не  судилося  -  не  збулося  ...
Сум  небес  допива  земля  ...  .
В  моï  сни  повернулась  осінь 
На  засніжених  журавлях.  ...
       
Обірвалася  павутинка 
На  розхресті  семи  вітрів  ...  .
І  танцює  моя  пилинка 
На  долонях  у  ліхтарів  ....
       
Не  судилося  ...Не  збулося 
Під  дощами  німіє  ніч...
Заплітаю  в  своє  волосся 
Стрічку  зболених  протиріч  ...  .
       
Розмальовують  думку  тіні,
Веселковість  забравши  мрій  ;
І  згортаються  сновидіння
В  непрозорий  цупкий  сувій  ...
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Радченко

Сніг кружляє

Тиша  помережена  сніжинками,
Диха  ніч  легеньким  морозцем.
Тіні  заховались  між  будинками
І  блукає  вітер  манівцем.

Плями  вікон  де-не-де  жовтіють
І  твоє  віконечко  не  спить.
Наші  зустрічі  все  більш  чужіють
І  на  диво  серденько  мовчить.

Стали  зайвими  і  непотрібними
Недосказані  колись  слова...
Пам"ятаєш,  вечорами  сніжними
Ти  мене  додому  проводжав?

Ніжно  зігрівав  мої  долоні
І  холодні  щоки  цілуввав...
Сніг  кружляє,  ніч  іде  поволі.
Може,  й  ти  сьогодні  нас  згадав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473465
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Микола Серпень

Майдан

Майдан  і  дощ,  і  просвітлілі  лиця,
На  сцені  тут  церковна  служба  йде.
Чи  може  серед  січня  дух  сталиться?
Козацький  вільний  дух,  ти  де?

Я  пізнаю  його  в  очах  хлопчини,
Що  стрічки  волі  людям  роздає.
Він  усвідомлено  свій  "опір"  чинить,
Своє  майбутнє  "тушкам"  не  здає.

І  в  статі  хлопців  самооборони,
В  спокійних,  зосереджених  очах
Читалась  віра,    що  на  їх  кордонах
Козацький  міцний  дух  ще  не  зачах.

Котли  димились  кулішом  і  салом.
Неспішний  діловито  йшов  обід.
Неподалік,  як  анголи,  стояли  
Медсестри  на  сторожі  різних  бід.

Я  йшом  майданом  -  серце  тріпотіло,
А  літургія  все  пливла  над  містом...
Народе  мій!  Завжди  б  твої  надії  
Повнилися  оцим  високим  змістом!

Народе  мій!  Зустріла  знов  країна
Свою  надію  посеред  зими.
Нелегкий  вибір:  бути  нам  в  руїнах,
Чи  шлях  в  майбутнє  прокладемо  ми.

Мені  здалось,  кому  таке  по  силах?!
Не  вперше  світ  оцей  дивуєм  ми,
Де  б  в  наше    щастя  не  барилось,
Але  завжди  лишались  ми  людьми.

Не  зрозуміть  це  тим,  хто  на  два  боки
Привик  собі  ділити  цілий  світ.
Лише  тоді  для  них  наступить  спокій,
Коли  понищать    протилежний  цвіт.

Дводомні,  як  рослини,  примітивні,
Для  них  відповідальність  -  кулаки.
Як  добре,  що  їх  крапля  в  Україні,
Не  буде  сорому  для  нас  на  всі  віки.

Усім  народом    лад  вже  час  шукати,
В  порядок  рідну  хату  привести,
Бо  люди  все  ж  повинні  право  мати
Тут  вільно  розвиватись  та  рости.

 11-19.  01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473486
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 19.01.2014


Валя Савелюк

РЕАКЦІЯ

«…коли  
над  вашими  го́ловами
заносять  дубинки,  кийки,  кулаки
народні  захисники  –
си́ловики́  –
го́лови
мають  бути  нічим  не  покриті,
бо
із  першого  разу
можуть  вас  НЕ  захистити

голови  –  не  опускати!
хустка́ми,  
капелю́хами  чи  шапка́́ми    –
не  покривати!
стояти
із  опущеними  руками  –
не  заважати!»

витяг:
од  16.01  –  «законоДАВЧА  Інструкція»:
до  виконання  затверджено  –  Я

***

…б`ють,  брате,  
у  підворітнях,  на  вулицях,  
у  засті́нках  –  жорстоко  б`ють  –
усюди  –  біль…

але  у  нас  
є  спільна  мета  
і  благородна  ціль:
ми  –  за  Гідність,
за  Бога-Любов

їм  же  –
гірше,
вони  –  ласі  грошей,
і  задоволення  бачити  кров

…а  хто  не  знає,
що  задоволення  кожне  –
ложне:
наси́тившись  –  проминає…

наситилися,
а  тепер  –  мусять,
тільки  мусять!

не  залякають,
нас  
не  змусять,
груба  фізична  сила  –
безкрила,
а  більше  вони
нічого  не  мають,

не  знають…  

…багато  розли́то  болю

ми  -  
за  Гідність,  Совість,  Любов,
для  кожного  і  для  всіх  -
Свободу-Волю

18.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473345
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


горлиця

Сон



Я  йшла  житами-  рада  і    щаслива,
Збирала  в  жмені    промені    добра,
Ще  молода,  казали  всі-  вродлива,
Мов  мак  у  полі  ,  молодість  цвіла.

Сміялось  сонце,  цілувало  в  щічки,
Я  личко  підставляла-  ну  цілуй!  
А  між  житами  пурхали  синички-
Кругом  краса,  хоч  сядь  i  намалюй.

Тихенько  на  плече  спустивь  метелик,
Тріпоче  крильцями.  Ану    зловлю!
Я  була  певна,  прилетів    ангелик,
Щоб  стежку  не  згубила  я  свою.

Хотілося  його  в  долоню  взяти,
Додому  нести,  для  себе    залишить.
Рухнулась...  Пусто...  Я  в  своїй  кімнаті...
Це  був  лиш  сон.  На  дворі  сніг  летить...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473389
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


Дід Миколай

Сірко

Рипів  спокоєм  з  двору  явір,
І  я  зрадливо  задрімав.
В  моєму  сні  у  дивній  зяві,
Сірко  з  шаблюкою  стояв.

Вода  лилась  в  глибокі  рани,
З  Дніпра  мільйонним  тонажем.
Скувала  груди  у  кайдани,
Ховала  воїна  живцем.

Труна  котилася  в  пучину,
Під  дикі  оргії  нікчем.
В  грязі  топтали  пуповину,
Це  бидло  вірило:  «з  кінцем».

Здійняв  Отаман  в  небо  руки,
Молитву  в  небо  прошептав.
З  колін  здіймайтеся  онуки,
Пора  вже  братися  до  справ.

Гостріть  мечі  не  гайте  часу,
Курити  досить  фіміям.
Пора  заїхать  по  анфасу,
Чужинцям.  зайдикам  -  катам.

Світився  Київ  златоглавий,
Вже  паслись  коні  серед  трав.
Ординець  поночі  кульгавий,
У  кручі  донизу  втікав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473398
дата поступления 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014


kulbabka

Допоки посвіт…

[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]

Мені  тепер  поїхати,  як  вмерти,
Як  кинутись  у  прірву  з  висоти!..
Потрошить  вітер  вижухлі  конверти,
В  яких  твої  нечитані  листи.

Мені  би  десь  укритися,  та  сила
Взаємного  тяжіння,  як  магніт,
Мене  знаходить,  де  б  я  не  ходила,
І  штормом  розколисує  мій  світ.

Аж  у  сплетінні  тріскають  волокна
І  рвуться  жили  струнами  в  мені...
Тремтить  душа,  до  ниточки  промокла,
І  гасить  місто  цятками  вогні.

Під  хриплий  гул  останнього  трамваю
Твоє  спокійне  дихання  ловлю
І  край  вікна,  мов  скрипка,  завмираю:
Ні  поруху,  ні  зойку,  ні  жалю

За  тим,  що  відійшло  і  не  збулося,
Хіба  щось  буде  вартісним  без  нас?
Пірнало  світло  у  твоє  волосся,
Допоки  по́світ    сонний  не  погас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата поступления 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Любов Ігнатова

ДЛЯ ДРУЗІВ І НЕ ТІЛЬКИ

Коли  похмурий  день  стискає  скроні,
А  завіконність  сіра  і  мрячить,
Я  простягну  вам  Усмішку  в  долоні,
Щоб  звеселіло  серце  хоч  на  мить!

Зігрію  словом  непривітність  січня,
Вкладу  у  вірші  сонце  і  тепло  ...
І  хоч  зима  спізнилась  цьогорічна,
Нехай  печаль  не  ляже  на  чоло!

Давайте-но  згадаємо  про  друзів,
Що  кожен  з  нас  -  маленький  чарівник  ;
І  пІдемо  уздовж  по  білій  смузі,
На  чорній  засіваючи  квітник!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата поступления 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Шон Маклех

Розпродаж

     «Та  годі  вже  лякати  те  небо  майже  хворе»
                                       (Гійом  Аполлінер)

Продаються  опудала  –  
Бездушевні  фанатики
На  городах  і  площах  виставлені
Теоретично  –  щоб  залякувати,
Практично  –  для  показухи.
Продаються  опудала  –  
З  травою  та  соломою
Замість  теплого  тіла,
З  баняками  порожніми
Замість  голів  і  свідомості,
З  палицями  замість  рук,
З  дрантям  замість  одягу.
Купуйте  собі,  диктатори!
Замість  народу  вам  пасує
Саме  такими  правити,
Саме  такими  командувати,
Саме  серед  таких
Себе  людьми  почувати.
Подаруйте  кожному  з  них  
Автомата  –  
Легко  ж  їм  буде  в  живих  стріляти,
На  вітрі  бляшанками  дзвенькати,
Неіснуючих  ворон  відлякувати,
На  полі,  де  навіть  будяки
І  ті  не  ростуть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473072
дата поступления 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014


kulbabka

Погодні метаморфози

Рясна  волога  всіяла  кущі,
Дими  плояться  пасмами  густими.
В  дерев  суглоби  ниють  на  дощі,
А  у  поета  на  хронічні  рими.

У  порах  року  дні,    немов  сторчма:
Примхливий  січень  березнем  муркоче,
І  у  благому  плащику  зима,
Снує  у  сквері,  ніби  потороча.

А  що  поет?  Йому  і  сніг,  і  дощ
У  час  натхнення  за́вжди  на  догоду,
І  на  скрижалях  вихололих  площ
Він  сам  для  себе  створює  погоду.

Захоче  -  біле  прядиво  зими
Худі  гілки  сповиє,  ніби  ру́но,
Або  змахне  уявними  крильми  -
І  заскрипалить  вітер  шовкострунно!

За  мить  плачем  розродиться  гроза,
Немов  дівча  ображене,  капризне...
А  потім  неба  свіжа  бірюза
Остудою  ментоловою  блисне.

А  там  веселки  теплі  кольори
Задріботять  пружинками  по  сходах!..
Бо  ж  будь-якого  часу,  чи  пори
У  творчих  на  душі  своя  погода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472936
дата поступления 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


Марія Семенюк

Недовірші

Недорима.  Не  дописала.  Не  довідчула
те,  що  палало.
Те,  що  горіло,  що  накипіло
просто  забула.  Не  досказала.

Недовірші.  Недоспані  ночі.
Ручка  вже  зовсім  писати  не  хоче.
Не  долетіло,  просто  згоріло
те,  що  палало,  те  що  кипіло.

Не  зрозуміли,  не  допочули,  те,  що  несла  я,
про  що  кричу  я.
Не  допросила,  не  домолила,
голову  низько  для  Бога  схилила.

Хай  він  побачить,  що  не  доробила,
хай  він  почує,  про  що  я  просила.
Щоб  була  рима,  щоб  дописала
щоб  довідчула,  щоб  досказала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437010
дата поступления 13.07.2013
дата закладки 16.01.2014


Любов Ігнатова

Про любов

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471803

 Сиджу  і  думаю,  що  б  його  ще  про  Маркіза  написати?..  Чи  вже  досить?..  Час  змінити  тему?..  Аж  тут  муза  мене  -  коль!  -  у  самісіньке  серце  :"Ей!    А  про  любов  і  кохання?"  (Зазначу,  що  ці  поняття  різняться  в  нашій  мові)  ...  Точно!  Остання  розповідь  про  ТАКОГО  кота  має  бути  саме  ТАКОЮ!    
 Дуже  швидко  Маркіз  дійшов  до  правильного  висновку,  що  головний  в  домі  той,  хто  годує  і  я  просто  потонула  у  знаках  уваги  галантного  кавалера.  Він  за  мною  ходив  по  п'ятах  буквально  :  я  на  кухню  -  хвостик  за  мною,  я  прибираю  -  поруч  сидить,  я  на  диван  -  муркотун  залазить  на  руки  ...  (Взагалі-то,  він  вважав,  що  гладити  його  -  неабияка  честь  для  всіх,  тож  найвищий  прояв  прихильності  -дозволити  себе  погладити.)
 Далі  -  більше!  Маркіз,  вочевидь  ,  вирішив,  що  я  -  його  власність  і  почав  таємну  боротьбу  ,  особливо  вночі  :  лягав  між  мною  і  чоловіком  спати,  намагався  випхати  конкурента  з  теплого  містечка,  використовуючи  заборонені  прийоми  (  наприклад,  покласти  під  носа  ворогові  свого  хвоста  з  місцем,  від  якого  той  хвіст  росте)  ...  В  цей  же  час  мені  приносились  подарунки  :  гарненько  запакована  у  моï  шкарпетки  мишка,  шматочок  м'яса  у  ліжко,  тощо...Навіть  потім,  коли  став  ходити  до  кішечок  на  вулицю,  він  не  забував  балувати  мене  іноді  чимось  приємним!..
 Тим  часом  завесніло  ...Одного  дня  я  відчинила  двері  навстіж,  щоби  пустити  в  хату  весну,  і  Маркіз  вибіг  надвір  ...  Треба  було  бачити,  як  він  повз  на  пузі  вперше  по  снігу,  а  потім,  злякавшись  собаки,  по  абрикосині  заліз  на  дах  будинку  і  жалібно  пищав,  щоб  його  зняли  (довелось    шукати  довгу  драбину  і  лізти  по  кота,  а  потім  довго  відмивати  від  зеленого  моху,  що  розфарбував  його  пузце)  ...
 І  ....кіт  пішов  у  загул  ....  Я  вже  говорила,  що  він  був  красунчиком,  видно  з  точки  зору  кицьок  теж,  бо  це  -  єдиний  кіт,  до  якого  дами  ходили  додому,  всі  інші  мали  десь  блукати,  вишукуючи  своє  кохання.    Одного  разу,  вийшовши  вранці  надвір,  я  побачила  досить  цікаву  картину  :  на  вже  згадуваній  абрикосі  сиділа  кішка  (сусідська  Мурка)  на  самісінькому  вершечку,  трохи  нижче  -  Маркіз,  а  далі  -  на  кожнісінькій  гілці  по  одному  коту  ("Коти  прилетіли  "  -  так  називалася  світлина,  яку  я  потім  знайшла  в  інтернеті)  .  На  ночівлю  пухнастий  Казанова  заходив  до  хати,    але  вранці  стрибав  на  ліжко      і  відкривав  мені  очі  лапою  :"  Вставай,  сонька,  час  мені  гуляти!  "...  Так  що  будильника  ми  ніколи  не  заводили  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472897
дата поступления 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


Дід Миколай

БУНТАР

Бунтар  я    виплодки,  бунтар,
Не  можу  тихо,  серед  сміття  жити.
Де  внук  пропащий,  часом  яничар,
Не  можу  вас,  за  нього  я  простити.    

Де  українець  старець  і  злидар,  
Де  хазяюють  звірі  і  примати.
Коли  в  державі,  твориться  кошмар,
Де  ви  привикли,  красти  й  мордувати.

Допоки  буде  тішитись,  лихвар,
Допоки  в  хаті,  будете  смердіти.
Де  в  дурнях  лікар,  вчитель  і  шахтар,
Де  вже  не  можна,  правду  захистити.

Придурок  скажете,  бідар,
Хіба  можливо  з  нами  покінчити?
Та  ні  нещасні,  виник  вже  пожар,
У  себе  дома,  будемо  тушити.

Пора  скінчити,  виродки  базар,
Нема  про  що,  із  вами  говорити.
На  кручі  кличе  з  Канева  Кобзар,
Пора  розмову  з  вами  закінчити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472842
дата поступления 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014


kulbabka

Вальсує сніг…

[img]http://img-2006-02.photosight.ru/27/1296765.jpg[/img]

Вальсує  сніг  в  моєму  завіконні,
На  шибці  тане  ніжно,  мов  драже...
Біліє  янгол  в  неба  на  долоні,
Пухнасту  вовну  жмутками  стриже.

Із  теплих  шкурок  заячих,  овечих
Зима  деревам  шиє  кожушки,
Хтось  перекинув  керамічний  глечик
І  розтеклись  бруківкою  вершки.

Жахтить  калина  в  сяєвному  сидрі,
Вгинають  віти  кетяги  терпкі,
По  ринві  краплі,  ніби  у  клепсидрі,
Течуть  у  білі  прядива  пухкі.

А  навкруги  -  ні  шурхоту,  ні  сплеску,
У  ліхтарях  застигла  карамель...
І  опівнічні  сонні  арабески
Тонує  січень  в  лагідну  пастель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472767
дата поступления 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014


Любов Ігнатова

Ранкова замальовка

Вином  вишневим  відзорІв  світанок,
Спустивши  човен  місячний  за  край  ;
І  ледь  помітний  інію  серпанок
Покрив  голками  гострими    курай  ...

Хрумкочуть  льодом  заспані  калюжі  -
До  пІвночі  збирали  кришталі,  
Та  черевики  зношено  -байдужі
Ступають  всюди,  ніби  королі  ...

В  єдиній  хмарці  проростає  сонце,
Ховає  до  криниці  сонми  снів  ;
І  на  замерзлій  виноградній  ґронці
Десант  пташиний  щось  зажебонів  ...

На  клапті  снігу,  вишиті  слідами,
Ліг  відпочити  вітер  після  справ  ...
І  добрий  ранок  срібними  ключами
Зимовій  днині  браму  відчиня  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472681
дата поступления 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014


Лілія Ніколаєнко

Король туману

Туманний  саван  одягла  природа,
Дерева  оповив  сріблястий  дим.
Невидимо  король  туману  бродить,
І  шлейф  печалі  тягнеться  за  ним.

Не  день,  не  ніч,  а  сіро-сонний  вечір
Плащем  із  хмар  накрив  похмурий  світ.
Кульгає  вітер  поступом  старечим,
І  розкидає  ноти  дощові.

Туманне  царство  заметіллю  марить,
Благає  січень  снігу  в  короля,
А  той  мовчить…  Лиш  сіє  сонні  чари,
Як  зерна  смутку  на  пусті  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472285
дата поступления 13.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Надія Таршин

Не загубися знов у небутті…

Сьогодні  мучуся  я  від    безсилля  -
Здобути  важко  зміни  у  житті...
Ти,  Україно  ,  вслухайся  у  біль  мій!
Не  загубися  знов  у  небутті!

Бо  ти  для  мене  –  зіронька  незгасна,
Ковток  повітря,  свіжої  води,
Як  непорочна  діва,  ликом  ясна,
Для  мудрого  добра  вже  відродись.

Збиткуються  немало  над  тобою,
А  ти  все  родиш  -  добрими  людьми,
Оплутана  бідою  і  нуждою,
Що  не  змахнути  дужими  крильми.

А  ти  змахни  і  поскидай  цю  нечисть,
Що  упилася  в  тебе,  як  кліщі,
На  наші  обіприся,  рідна,  плечі…
Не  зрадимо  ні  вдень,  а  ні  в  ночі.

2001  -  2014  рр.                          Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472229
дата поступления 13.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Осіріс

У трепетнім танку степної рані…

У  трепетнім  танку  степної  рані,
Сховавши  ноги  босі  у  ковил,
Стою  я  на  обвітренім  кургані,  
Під  завмирання  зоряних  кадил.  

Неначе  скіфський  ідол  скам’яніло,
Вдивляюсь  в  ледве  зриму  далечінь.
Чатуючи  на  заспане  світило,
Що  розітне  потемку  глибочінь.  

Вбираю  бур`яну  повіви  мляві,
В  оздобі  нічки  росяних  слідів,
Під  перепілок  оклика́ння  браві,
Між  цвітограю  сірого  медів…

Спурхне  зненацька  жайвором  світання,
Розіллється  у  грудях  соловей.
І  побіжить  між  хмарок  муркотання,
Хлопчисько  дня  по  острівцях  тіней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472517
дата поступления 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Дід Миколай

Ні не буду плакать дома нехай жид заплаче

Повернуся,  подивлюсь,  сяду  тай  заплачу.
Гірко  в  небо  помолюсь,  та  воно  не  зряче.
Скажи  боже  де  ти  є,  й  ангелів  не  бачу.
Болить  серденько  моє,  дарма  сили  трачу.

Воно  мабуть  не  живе,  лише  ворон  кряче.
Видно  бога  там  нема,  раз  відтіль  не  бачить.
Дніпр  широкий  не  реве,  де  ти  є  козаче?
Бо  вже  в  дерево  криве,  навіть  кози  скачуть.

Стрепенуся,  оглянусь,  соколом  озвуся.        
В  небі  з  хмарами  зіллюсь,  гучно  засміюся…  
Спати  досить  в  мертвім  сні,  сподобились  «туркам».
Вже  й  попона  на  коні,  пора  гнати  урка.

Вийшли  ріки  в  береги,  потекли  в  розлоги.
З  ними  ангели  й  боги,  як  в  Січі  залоги.
Глянь  в  Майданах  вже  стоять,  виросли  від  болю.
В  майбуття  вже  коні  мчать,  топчуть  гірку  долю.  

Не  спинити  ворогам,  вже  й  не  зупинити.
Пора  зеку  й  холуям,  каятись  –  тремтіти…!
Сядем  дома  за  столом,  наллємо  горілки,
Медовухи  прибуло,  тож  не  буде  гірко.

Гримнуть  дзвони  із  церков,  випємо  за  вдачу,  
За  вбієнних  і  за  кров,  нехай  жид  заплаче…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472498
дата поступления 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Таня Кириленко

- Знаю.

А  знаєш:  буває  від  радості  хочеться  плакати
Так  щиро,  відкрито,  відверто  і  зовсім  без  логіки,
Так,  ніби  я  деякий  час  помирала  за  ґратами,
А  зараз  ковтаю  повітря  до  болю,  до  коліки.

І  широко  очі  дивуються  неба  безмежності,
Так,  ніби  сто  років  не  бачили  сонячних  променів,
Там  плавають  хмари  в  своїй  урочистій  помпезності
Такі  ж,  як  мої  почуття:  і  легкі,  й  некеровані.

А  знаєш  як  часом  багато  в  мені  незбагненного:
Чарівного,  світлого,  теплого,  може,  і  вічного.
І  в  серці,  наповненім  радістю  сяйва  священного,
Пульсуюча  суміш  прекрасного  і  нелогічного.

13.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472194
дата поступления 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014


Мазур Наталя

Біла завія

Де  проходить  незримий  рубіж
Між  майбутнім  і  важко-минулим,
Ти  розгублений  досі  стоїш
Осокором  самотнім.  Заснули

Почуття.  Не  турбує  їх  час...
Тільки  інколи,  наче  в  тумані,
Щось  знайоме  відчуєш,  і  враз
Все  зникає.  Лише  на  світанні,

Як  недовгий,  пожаданий  сон
Твою  душу  огорне  і  тіло,
Бачиш  погляд  мій  вірний,  і  знов
Його  губиш,  прокинувшись.  Біло

Замітає  завія  сліди,
Спраглі  мрії,  палкі  сподівання.
Ти  покликав  мене  у  кохання,
Тільки  сам  забарився  прийти.

12.  2013р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472104
дата поступления 12.01.2014
дата закладки 13.01.2014


kulbabka

Січневий дощ

Січневий  дощ  настирливо  січе,
На  во́гких  вікнах  креслить  піктограми.
Схилюсь  тобі  на  стомлене  плече  -
Така  шалена  відстань  поміж  нами!..

Така  глибока  прірва  у  словах,
Таких  неспівпадінь  і  заперечень...
Допоки  сніг  виборює  права,
Ми  на  межі  проще́нь  і  самозречень.

Допоки  іній  зранку  крадькома
Фольгою  огортає  сонну  липу,
Мені  болить  ця  вижухла  зима
До  хрумкоту  суглобного,  до  хрипу...

До  наростань  серцевих  амплітуд,
До  німоти,  що  тисне  невимовно!..
Рятую  душу  вперто  від  застуд,
А  від  любові?    Це  ж  невиліковно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472059
дата поступления 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014


Олександр ПЕЧОРА

ДОДОМУ (пісенне)

Де  рушниками  стеляться  поля,
де  сонце  грає  золотавим  німбом  –
на  рідну  землю  радо  лину  я,
де  пахне  свіжовипеченим  хлібом.

Ранесенько  вертаюся  сюди,
де  світанкові  променяться  роси.
Напитися  з  колодязя  води
і  по  травичці  походити  босим.

Приспів:
Тут  мої  земляки  найрідніші,
звідси  в  світ  до  сердець  промінець.
Я  туди,  де  складатиму  вірші,
я  туди,  де  чекають  мене.

Хлібина  сонця  в  рушникову  даль
котитиметься,  мов  життя  по  колу.
В  криницю  прибуватиме  вода,
і  пам’ять  не  мілітиме  ніколи.

Отут  дитинство  пахне  молоком.
Отут  залишусь  паросточком  юним.
Прополеним  і  зболеним  рядком.
Жагуче  слово  проростає  всюди.

Приспів:
Жодна  мить  не  вертається  більше.
Неодмінно  й  життя  промине.
Я  ж  туди,  де  звучатимуть  вірші.
Я  туди,  де  почують  мене.

Затихне  грім  і  буде  сонцеграй.
Та  завжди  скрізь  лишаймося  собою.
Собі  будуймо  в  Україні  рай.
Усе  в  житті  лікується  любов’ю.

На  батьківщині  сонячній  моїй
і  скрізь  на  неозорій  Батьківщині,
душі  кринице,  повнись,  не  мілій,
щоб  в  ріднім  краї  квітли  люди  щирі.

Приспів:
Тут  моя  недоспівана  пісня.
Скільки  літ  в  світі  цім  не  мине  –
повертатись  ніколи  не  пізно.
Земляки  не  забудуть  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471951
дата поступления 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014


Валя Савелюк

МИ І ВИ

...ви  нас  –  носака́ми  кованих  берців  –
під  серце,
вас  ми  –  
козацькими  ма́ршами
і  бурхливими  скерцо…

ви  нас  –  поме́жи  віч  кулаком  пудовим,
ми  вас  –  правдивим  словом

гукаєм  до  вас  ми:
хлопці,  будьте  людьми!
братами…
матері-Україні  синами
станьте  плече  до  плеча  з  нами…
за  те  –
ви  нас  дубинками  і  кийками,
кованими  підборами-каблука́ми…
наче  голодні  сторожові́    пси,  
нацько́вуєтесь  панами  
промосковськими…
паханами

вважаєте  нас  «лохами»,
безсилими,
інтелігентами…
на  відміну  од  вас  –  просто  люди  ми  –
з  окровавленими,  непокритими  го́ловами,
та  не  залякані  вами

шануєте  силу…  але  шоло́ми,  
ваші  пластикові  кийки  –
символи  боягузства,  не  сили,
хіба    нормальні  чоловіки́
стануть  озбройно  із  безоружними?  
нами

у  настановах  Божих
і  у  єднані  супроти  зла    –  наша  сила…

а  таким,  як  ви
і  псареві  вашому  завдяки  –
уся  українська  земля  –  
суцільна  братська  могила…

у  рідну  землю  поляжемо  ми,
обійме́мось  із  попередниками-братами

а  вас  –  
під  шоло́мними  номерами,
наче  псів,  позакопують,  
на  неозорих  про́сторах
«братньої»  Колими,

бо  рідна  земля  погидує  вами

11.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471882
дата поступления 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014


Любов Ігнатова

Надійний сховок

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471424

 Окрім  гри  в  квача,  Маркіз  дуже  любив  хованки.  Думаю,  що  він  угледів,  як  ми  з  малою  гралися  (я  ж  піддавалася  :ходила  довкола  доньки  і  вдавано  зітхала,  що  не  можу  ïï  знайти)  .І  от  під  час  черговоï  нашої  гри,  він  заліз  під  диван  і  принишк.  От  уже  й  Оля  знайшлася,  вже  й  мене  знайшла,  знов  моя  черга  вести  пошуки  зниклоï  дитини,  а  він  -сидить,  тільки  хвіст  з-під  дивану  виглядає  ...
 Вже  й  гра  скінчилася  -  сидить  ...Через  де-який  час  подає  жалібний  писк,  я  візьми  й  ляпни  :  "Де  ти,  моя  кицюня?  ".Ех,  він  як  вилетить  зі  свого  сховку  -  щасливий  і  задоволений  -  і  давай  по  хаті  гасати  ...Так  ми  здогадалися,  що  Маркіз  теж  грає  в  хованки  з  нами.  Тепер,  тільки  котик  залазив  під  диван,  мені  треба  було,  перечіпаючись  через  його  хвоста,  ходити  і  запитувати,  чи  хтось  бачив,  де  дівся  наш  пухнастик  ...
 Але  його  улюблений  сховок  був  ...за  хлорофітумом  (така  кімнатна  квітка  з  довгими  тонкими  листками)  ,  який  я  щойно  посадила,  і  складався  він  на  той  час  з  трьох  листків,  що  не  заважало  Маркізу  почуватися  повністю  схованим.  Треба  було  бачити  його  щасливу  мордочку,  коли  я  ходила  туди  -сюди  повз  нього,  бідкаючись,  що  не  можу  знайти  котусика  ...
 Одного  разу  до  нас  завітала  моя  свекруха,  яка  дуже  любила  Маркіза,  і  яку  він  не  дуже  любив  ...Нічого  кращого  не  придумавши,  мій  кіт,  наïжачившись,  прожогом  кинувся  за  свій  хлорофітум  (з  трьох  листків)  ,  всівся  за  ним  і  ...почав  по-шпигунськи  виглядати  з-за  нього  ...Сміялися  ми  цілий  вечір  ...згадуючи  загадковий  і  хитрий  вираз  мордахи  нашого  кота  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471803
дата поступления 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014


Дід Миколай

Зникали орди, гинули народи.

Не  можу  вільно  дихати  і  жити,
Не  можу  в  серці  бога  прогнівить.
Коли  її  опльовують  бандити,
Коли  вона,  розтерзана  лежить.

Їй  не  жалкую  небо  прихилити,
В  часи  сумні,  коли  їй  так  болить.
Не  дам  кохану,  матір  погубити,
Допоки  простір  язвою  ятрить.

Моя  Вкраїно  люба  незборенна,
Трипілля  вічність  в  пісні  соловїв.
Для  ворогів  ти  досі  не  збагненна,
Хоч    не  була,  пещенцем  у  богів.

Гієни  дикі    жили  твої  рвали,
Від  крові  плакав  по  заплавах  брід.
Це  ж,  як  хорти  зацьковані  кусали,
Коли  на  землю,  падав  й  небовид.  

Та  не  змогли,  ні  знищить  ні  убити,
Замало  стріл  та  зброї  у  горил.
Отож  живеш  і  далі  будеш  жити,
Благословили,  предки  із  могил.

Зникали  орди,  гинули  народи,
Пішли  назавше  в  сутінки  віків.
А  ти,  кипуча  й  досі  повновода,
Як  глиба  в  річці,  серед  ворогів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471792
дата поступления 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014


Любов Ігнатова

Горнуться сніжинки до вікна …

ГОрнуться  сніжинки  до  вікна
Сутністю  зимового  чекання  ...
А  ще  вчора  сонячна  весна
Поміж  трав  розсИпала  клечання  ...

А  сьогодні  ...Рвучко  стугонить
Дід  -  вітрисько  у  холодну  шибку,
І  ховає  у  кишені  мить
Місяцем,  розрізаним  на  скИбки  ...

І  думки,  розсипаним  зерном
Об  підлогу  стукають  прийдешнім  ...
...А  мені  згадались  перед  сном
Намистинки  літа  на  черешні  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471742
дата поступления 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014


Радченко

Весняно-сонячний січневий день

Говорять  правду,  що  казковий  Лель
Й  узимку  може  завітати.
Весняно-сонячний  січневий  день
Схотів  нас  дуже  здивувати.

Розносив  вітер  дивну  новину:
Весна  зустрілася  з  зимою,
Втекла  зима  у  ліс,  в  гущавину
І  в  небо  дивиться  з  журбою.

Чом  сталось  так:  зима  немає  сил
Снігами  вкрити  густо  землю,
Сіяє  сонце,  синій  небосхил  -
Весна  усмішку  шле  нам  теплу.

Звичайно,  завтра  може  засніжить,
Та  й  календар  -  уперта  штука.
Ось  так  бува:  весна  чомусь  спішить,
Й  жартуючи  у  двері  стука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471609
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014


Осіріс

Світанок на Азові

На  горизонті,  вигнутім  дугою
Бринить  вітрило  ранньої  зорі.
Над  ним  в  сновиддю  втомленій  горі,
Ридає  чайка  просинню  живою,
Тяжіння  потопивши    якорі.  

Манірних  хвиль  скривавлені  сувої,
Байдужо  котять  нескінченний  стрій.
Між  локонів  грайливо-пінних  вій,  
Яких  піском  очікують  прибої,
Баркас  хитає  ніс  іржавий  свій.

Зопрілі  сіті  сипле  знову  й  знову
Між  перекатів  валунових  зграй,
Надію  поплавцем  одягши  в  край,
Старий  рибалка  –  пілігрим  Азову,
Розсвіту  осміхаючись  потай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471592
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014


kulbabka

Бойківська земля

Малює  січень  плавно  від  руки
В  молочній  піні  строгі  панорами,
Тут  світлоокі  бойківські  хатки́
До  гір  плечистих  туляться  дахами.

І  так  од  віку:  скільки  цих  лісів,
Відколи  сонце  білить  полонини,
Живуть  собі  пліч-о-пліч  у  красі
Світи  природи  й  вільної  людини.

І  так  їм  добре  й  затишно  обом,
І  спільна  чаша  миру  завше  повна.
Змахне  Господь  пресвітлим  рукавом  -
Закружеляє  клаптаками  вовна!

Крізь  по́ри  снігу  дихає  земля,
Коріння  стугонить,    як  пружні  жили.
Старенький  бойко*  жмутком  короля*
В  саду  дерева  в'яже,  щоб  родили.

У  світлу  пору  сивого  Різдва
Тут  кожна  хата  просить  вас  до  столу
І  молитвами  щирими  слова
Летять,  мов  сніг,  до  Божого  престолу.

А  в  час,  коли  проклюнеться  весна,
Немов  курча  з-під  матової  плівки,
Розбудить  землю  сонну  борона
І  свіжі  краплі  чистої  дощівки.

І  зарясніють  щедро  врожаєм
Густі  поля  й  доглянуті  городи,
Пройдеться  Бог  заплуженим  конем,
Благословенням  землю  заскородить.

І  буде  хліб  пахучий  на  столі  -  
За  працю  добру  щедра  нагорода.

Із  роду-віку  на  моїй  землі
Живуть  у  мирі  люди  і  природа.


*Бойки  -  представники  однієї  з  етнічних  груп  західноукраїнських  областей.
*Король  -  те  саме,  що  дідух,  різдвяний  сніп.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


MERSEDES

Ти мене знайшов…

Затягнули  небо  хмари,
Білий  пух  упав  до  ніг.
То  Зима  послала  чари
І  на  землю  білий  сніг.

Затріщав  мороз  грудневий,
Вітер  з  півночі  примчав.
Він  Зимовій  королеві,
Свій  танок  подарував.

Закружляли  сніговії,
І  свята  прийшли  до  нас.
Білий  сніг  упав  на  вії,
Чути  дзвін  дванадцять  раз...

Геть  пішли  сумні  печалі,
По  долинах  і  полях.
Залишаючи  хрусталі,
На  деревах  і  домах.

Радість  серце  нам  зігріє,
Знову  рік  один  пройшов.
В  тім...  збулися  наші  мрії,
Ти  мене  таки  знайшов...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471528
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


Олександр ПЕЧОРА

САД КОХАННЯ



Мов  у  сні
ми  зустрілися  радо  неждано.
У  весні
в  пелюсткову  п’янку  заметіль.
У  саду
вперше  мовив:  «Кохана  жадана».
Досі  тут
не  зів’яли  слова  саме  ті.

А  коли
яблунево  рум’янилось  літо
і  коли  
танцював  золотий  листопад  –
я  тебе  
виглядав,  обіймаючи  віти.
А  тепер  –
осідає  на  сад  снігопад.

Хоч  давно  
білий  сніг  розквітає  на  скронях,
і  вино  
вже  настояне  вщерть  на  літах  –
квітне  сад,  
в  небеса  простираючи  крона,
не  згасає
кохання  вогонь  на  вітрах!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471497
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


Любов Ігнатова

Мить

Інше  місто  за  твоïм  вікном
Розцвітає  зорями  ручними,
Згадкою  про  мене  перед  сном,
Різними  химерами  нічними  ...

А  у  мене  колючіє  час
На  долонях  місячної  рими  ...
Вчора  ще  не  писано  про  нас,
Завтра  ми  зустрінемо  чужими  ...

Спалахом  -  іскринкою  згорить
В  атмосфері  днів  метеоритом
Наша  зустріч  -  лиш  єдина  мить,
Що  промчала  долями  транзитом  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471490
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


горлиця

Засніжена весна



Минуле  заморожене  в  картину,
Застиглий    спогад~      клаптичок      життя.
Ти  мрієш  оживить    весняну    днину,    
Щоб  молодість  вернулася  твоя!

Не  вернеться!  Життя  помандрувало!
Те  що  було,  лишилось  в  днях      весни,
Нові  пісні  ,нове    життя  настало,
Хоч  і  зима  –  вдихай  її,  живи!  

Хоч  ми  вже    похилилися  вербою,
І  тополинність  зникнула  струнка  ,
Та  скрипка  грає,  й  тихою  ходою,
Вальсує  ,хоч  й    засніжена,  весна.
           
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471301
дата поступления 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014


evgen

ДО УКРАЇНЦІВ

Від  кримських  гір  і  до  Волині
Від  шахт    Донбасу  й  до  Карпат,  
У  рідній  ,  любій    Батьківщині
І  тут  мій  брат  і  там  мій  брат.

Спіткала  нас  лиха  година
У  замордований  цей  час
Нам  вже  не    МАТИ  –  Україна
 мачуха,  вона,  для  нас.

 Ви  з  західної  України.
 Я  із  полтавщини  і  теж,
 Як  ВИ  -  люблю  свою  країну  
 Беззастережно  і  без  меж.

 У  нас  одна  із  вами  мова,
 Прадавні  корені  одні,
 Єднає  українське  слово.
 Обряди,  звичаї,  пісні.

 В  нас  думи  й  погляди  єдині,
 І  йти  нам  разом  до  мети.
 Скажу  я  -Слава  Україні,
 Героям  слава  -  скажеш  ти.

Нам  манна  не  впаде  із  неба,
 Усім  я  хочу  нагадать.
 Щоб  краще  жити  ,мабуть,  треба.
 Боротись  -  а  не  плазувать.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471327
дата поступления 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014


Любов Ігнатова

Пухнастий злодій

 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471173

 Кажуть,  що  домашні  тварини  з  часом  стають  схожими  на  своїх  господарів  ...  Не  буду  заперечувати,  оскільки  мій  Маркіз  таки  перейняв  у  мене  мою  величезну  любов  до  шоколаду.  Уже  й  не  згадаю,  як  він  скуштував  свою  першу  цукерку,  але  як  він  викрав  у  мене  цілу  плитку  солодкого  дива  пам'ятаю  й  досі.
 У  Олі  була  підозра  на  діатез  -  кілька  червоних  цяток  на  щічках,  які  щедро  мазались  синькою  (замінником  зеленки)  .Все  б  нічого,  але  ïй  категорично  заборонили  шоколад.  Дитя  якось  не  особливо  засмутилось  -  ніколи  було  :  цілі  дні,  з  невеликими  перервами,  вони  з  пухнастим  другом  грали  в  квача,  а  от  я...  Промучившись  кілька  днів,  я  купила  собі  шоколадку,  розламала  на  шматочки  і  заховала,  щоб  донька  випадково  не  натрапила.
Спостерігаючи  за  біготнею,  я  потихеньку  дістала  першу  "дозу  "  і  насолоджувалась  "хлібом  і  видовищами  ",  а  подивитися  було  на  що.  Уявіть  собі,  як  по  хаті  тупотить  кучеряве  синьооке  і  синьощоке  (щойно  намазане  уже  згадуваною  синькою)  дитя,  а  за  ним  не  менш  тупотить  кіт,  у  якого  все  хутро  сторчма,  хвіст,  як  помело,  ще  й  місцями  проступа  пресловута  синька,  в  місцях  особливого  тертя  об  маленьку  подругу.  В  одну  кімнату  Маркіз  женеться  за  Олею,    в  зворотньому  напрямку  -  навпаки.  Час  від  часу  кіт  зачіпався  об  килим  кігтями  і  з  усього  розмаху  простягався  на  підлозі  ...
...Вклавши  увечері  спати  виморене  Янголя,  я  взяла  книгу  і  пішла  шукати  свій  скарб,  щоби  поєднати  дві  з  найприємніших  речей  в  моєму  житті  ...Сунувши  руку  до  першого  сховку,  довго  і  безрезультатно  шукала  свою  "заначку  "-  ïï  не  було.  Обізвавши  себе  за  те,  що  не  змогла  заховати  від  хвороï  дитини  спокусу,  пішла  до  іншого  тайника  ...знов  порожньо  ....Але  ж  тут  вона  не  могла  дістати  -  зависоко!  ..  Раптом  я  побачила  бічним  зором  якийсь  рух  у  районі  останньоï  надіï.  Повернувшись  в  той  бік,  я  побачила,  як  мій  Маркіз  дістає  шматочок  за  шматочком  заборонені  ласощі  і  наминає  ïх  за  обидві  щоки  ...Я  метнулась  до  тайника,  але  було  запізно  -  мені  дісталась  лише  обгортка  із  неповторним  ароматом  шоколаду  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471424
дата поступления 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014


Любов Ігнатова

Маркіз

 Так  чи  інакше,  моє  життя  завжди  було  тісно  пов'язане  з  тваринами.  Маючи  змогу  постійно  за  ними  спостерігати,
я  зробила  відкриття  (ще  в  дитинстві)  ,  що  вони  такі  ж  як  і  ми,  а  не  говорять,  бо  не  хочуть;  але  коли  поглянути  у  ïхні  очі  -відпадає  всяка  потреба  у  вербальному  спілкуванні.
 Сьогодні,  черговий  раз  знімаючи  кота  з  акваріуму,  я  подумала  :  "А  чому  б  мені  не  спробувати  записати  своï  спостереження?  "  
І  от,  порадившись  з  Музою,  я  вирішила  спробувати.  Якщо  перша  оповідка  сподобається  читачам,  то  буду  продовжувати,    а  ні  -...  буду  писати  й  далі  вірші.
                                     


 Маркіз  був  крутим  хлопцем  із  самоï  столиці.  Варто  було  лише  глянути  на  його  пихату  морду,    як  відразу  ставало  зрозуміло,  що  він  це  знає,  як  і  те,  що  має  надзвичайну  вроду  :  попельнастий,  з  блакитнуватим  відтінком  і  яскравозеленими  очима.  До  всієї  цієї  краси  обрамленням  була  шикарна  пухнастість  -  іграшка,    а  не  кіт!
 Проживши  півроку  у  Києві,  і  поставивши  в  сім'ї  моєї  сестри  руба  питання,  яке  одного  разу  задав  ïï  чоловік  :  "Я  чи  кіт?  ",  -  він  був  відправлений  у  заслання  в  село  (як  подарунок  мені  на  входини)  .
 Так  Маркіз  став  сільським  жителем  і  другою  дитиною  в  домі.  Першою  була  моя  донечка,  на  той  час  п'ятирічна,  Оля.
 Зростаючих  на  "Віскасах  "  та  "Кітікетах  ",  пухнастий  не  здогадувався,  що  є  інша  ïжа,    як  і  про  те,    що  окрім  мух,"  довкола  живності  аж  кишить  ...А  тут  ...борщ!
 Підійшовши  до  миски,  Маркіз  довго  дивився  на  субстанцію  червоного  кольору,  в  якій  щось  плавало.  На  той  час  привезений  з  міста  посаг  у  вигляді  кошачого  корму  вже  скінчився,    і  в  животі  починало  бурчати,  але  гордий  малий  впертюх  категорично  відмовлявся  від  замінників  :  картопляного  пюре  з  підливою,  бульйону,  тощо  ...А  тут  ...борщ  ...
 Маркіз  довго  не  наважувався  навіть  понюхати  оте,  але  чергова  мелодія  із  його  живота  таки  заставила  його  бодай  обнюхати  тарілку  ...Видно,  що  відшукане  носом  добро  чимось  -таки  сподобалось  перебірливцю,  і  він  запустив  туди  лапу.  Нанизавши  на  кігті,  як  на  виделку  овочі,  кіт  смачно  і  смішно  плямкаючи,  об'ïдав  ïх  із  заплющеними  очима.  Потім,  коли  гуща  вже  не  ловилась,  було  вилизано  юшку  і  вимито  язиком  тарілку.  Так  я  стала  для  Маркіза  найбільшим  авторитетом  у  нашій  сім'ї.  А  церимонія  поïдання  борщу  була  заснована  раз  і  назавжди...Були  й  інші,    не  менш  цікаві,  але  то  -  вже  зовсім  інші  оповідки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471173
дата поступления 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014


Лілія Ніколаєнко

Василю Стусу

Найкращі  помирають  молодими,
До  слави  йдуть  дорогою  страждань.
Величний-бо  –  не  той,  хто  раб  гордині,
А  хто  життя  за  істину  віддасть…

Великими  стають  не  ті,  хто  ситі,
Хто  в  золоті  смакує  рай  земний,
А  ті,  хто  спромоглись  для  інших  жити,
У  долі  не  питаючи  ціни.

В  Сибірських  тюрмах,  у  засланнях  лютих,
Калічилися,  заживо  гнили.
Словами  тяли  чорні  крила  смути,
Щоб  свій  народ  звільнити  від  імли.

Герої  України  –  в  казематах
Нащадкам  прокладали  світлу  путь.
За  правду  не  боялись  помирати.
Хай  вічно  у  серцях  вони  живуть!

Хай  подвиг  Василя  дає  нам  сили
Пітьму  здолати,  вийти  із  біди,
І  довести,  що  маємо  ми  крила,
Що  недарма  помер  він  молодим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470865
дата поступления 07.01.2014
дата закладки 09.01.2014


Дід Миколай

Козацька слава

Довкруж  тріпочуть,  стяги  жовто  –  сині,
Знімілі  руки,  вирвались  з  вериг.
Козацьку  славу  кличуть  з  домовини,
Збуяли  цвітом  в  душах  молодих.

Моя  повстала,  ненька    Україна.
Дійшли  до  бога,  предків  молитви.
В  тілах  восстала,  ятренна  руїна,
Скупа  злетіла  болем  з  тятиви.

То  доля  наша,  гірка  і  полинна,
З  небес  упала,  крильми  навзнаки.
А  Матір  Божа,  чиста  і  нетлінна,
До  нас  прийшла  у  вічність  навпрошки.

Майдани  сірі,  скупані  в  любові,
В  колишній  славі,  знову  загули.
Їм  в  путь  світили,  зорі  вечорові,
Частинку  Раю  з  неба  подали!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471149
дата поступления 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014


evgen

Чарівний світ в якому ми живем



Чарівний  світ  в  якому    ми  живем
Долини,  гори,  океанів  води.
І    шар  земний  –  казковий  наш  едем
Для  всіх.  І  для    людей,  і  для  природи.

Про  що  лунає  пісня  із  дібров?
Про  що  джерельце,  весело,  співає?
Любов  до  всього  !  Лиш  одна  любов
Добро  ,  турботу,  ласку  розпізнає.

Потрібно  пам’ятати  нам  усім
 І  Божу  заповідь  не  забувати;  
Планета  наша  –  то  наш  спільний  дім;
Для  пташки,  квітки,  дерева  й  звіряти.

Щоб  нам  у  домі  щастя  зберегти
Запам’ятай  слова  святі  й  чудові
Потрібно  щоб  і  він  і  я  і  ти
Жили  у  мирі,  злагоді,  любові

Хай  друзів  наших  множиться  число
Нехай  добро  мов  сонечко  нам  світить
Завжди  потрібні  ласка  і  тепло
Всьому  живому  на  всім  білім    світі.    
,



[b][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471054
дата поступления 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014


Любов Ігнатова

Вона пішла …

Вона  пішла  ...не  грюкнувши  дверима  ...
Скандал  не  влаштувавши  ...просто  так  ...
Знизавши  по-дитячому  плечима.  ..
Зваривши  кави  ще  на  двох  ...про  всяк  ...
       
І  задзвеніла  тишею  кімната,
Осиротіла  без  тоненьких  рук  ...
Лиш  кави  такі  щЕмні  аромати 
Впліталися  в  самотній  серця  стук  ...
       
І  вікна  ...о,  які  самотні  вікна
Заплакали  непроханим  дощем  ...
А  вчора  ще  буяли  сонцеквітнем  ...
Сміялися  вони  ...учора  ще  ...
       
Сепійний  світ  угвинчується  в  мІзки
На  вістрі  думки  і  слабких  надій  ...
І  зникли  звуки  й  відчуттів  обрізки
В  нашаруванні  зламаних  подій  ...

Холоне  кава  гірко  -  непотрібна  ...
Зібгався  час  у  зморшку  на  чолі...
Ну  от  і  все...Остання  крапка  срібна  -
Від  щастя  ключ  у  кухні  на  столі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата поступления 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014


Дід Миколай

До Різдва

Клич  лелечий  над  тернами,
Серед  злоби  і  чужих.
Добирався  манівцями,
Вже  на  конях  вороних!

Хати  рідної  долинув,
До  Різдва,  неначе  грім.
Над  ланами  криком  лине,
Вже  заходить  в  кожен  дім.

Вас  вітає  із  святами,
Зве  Майдани  до  звитяг.
Скинув  крила  рушниками,
На  доріжку  наче  маг.

Щоб  родило  в  полі  жито,
Мали  в  хаті  й  за  столом.
Все  що  було  пережито,
Аби  зникло,  як  фантом.

Дай  вам    даченьку  дубову,
Щоб  світилась,  як  вігвам,
Для  воріт  машину  нову,
Щоб  не  спалося  врагам.

Щоби  в  будні  і  святкові,
Могли  випити  сто  грам.
До  сто  літ  були  здорові,
Й  дорожили  щоб  життям.

Щоби  все  на  світі  мали,
Щоб  закінчився  бедлам.
Щоб  жилося  у  любові,  
Щоб  кохались  до  безтям.  

Щоб  звучала  наша  мова,
Щоб  вклонялися  гаям.
Щоб  в  господі  і  діброві,
Знов  співалось  соловям!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470915
дата поступления 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014


kulbabka

Те саме Різдво

Те  саме  Різдво.  
І  вечеря,  і  люди  -
близькі,  найрідніші!  
І  бабина  хата.
Збираємось  вкотре,  
та  бабці  не  буде...
Вливаюсь  в  обійми  
родинного  свята.

Розмови,  колядки  
і  спогади  світлі,
і  тато  словами  
жонглює  уміло,
дзвенить  його  сміх  
у  п'янкому  повітрі!
Лиш  темне  волосся  
давно  побіліло...

Вовтузяться  діти  -  
дрібні  пташенятка...
А  руки  у  мами,  
як  в  доброї  феї,
куйовдять  чиїсь  
оксамитові  прядки,
та  вже  не  мої,  
тільки  доні  моєї...

І  вже  не  мені  
покладе  у  кишеню
розчулений  дід  
за  колядку  дарунок...
Різдвяний  серпанок  
хапаю  у  жмені,
а  спогади  тануть,  
немов  поцілунок!..

І  я  вже  сідлаю  
іржаві  санчата,
мережу  засипані  
снігом  облоги,
у  білих  вершках  
заховалася  хата
і  сипле  зерно  
віншувальник  під  ноги...

В  молочних  туманах  
пливуть  гобелени
і  стежка  в  дитинство  
лісами  поро́сла,
і  сніг  у  дворі  
вже  не  вищий  за  мене,
те  саме  Різдво...  
Але  я  вже  доросла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата поступления 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014


kulbabka

Різдвяний дух

[img]http://bestgif.su/_ph/13/2/496320192.gif[/img]

Із  року  в  рік  пресвітлий  дух  Різдва
Запалює  зорю    в  морозний  вечір,
Під  білим  ру́ном  дихає  трава,
Лепечуть  дрова  у  гарячій  печі.

Медовим    хлібом  дихає  кутя,
Узвар  гарячий  піниться  у  збанку,
Віншує  світ  народжене  дитя,
Вдягаючи  святкову  вишиванку.

Гаптує  ніч  добротне  полотно,
Ряхтять  зірки,  як  па́левіі  лампадки.
Крізь  інеєм  запудрене  вікно
Уривками  доносяться  колядки.

І  сухоцвітом  прибраний  діду́х
Ворушить  тишу  співом  колосковим,
Ширяє  у  повітрі  світлий  дух,
Вітає  землю  із  Різдвом  Христовим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470657
дата поступления 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014


Любов Ігнатова

Кублиться зима у димарях

Кублиться  зима  у  димарях,
Загорнувши  небо  у  ряднину  ;
Задрімали  зорі  в  ліхтарях,
Заховавши  місяць  у  торбину  ...

Накошлатив  свій  кожух  туман,
Жмуття  вовни  кинувши  в  яругу  ;
Вітер  заховався  за  паркан  -
Пише  на  траві  пожухлій  фугу  ...

На  дорозі  лиже  камінці
Хмаровиння,  сіяне  крізь  сито  ;
І  незвично  мовчки  горобці
Дивляться  із  терника  сердито  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470525
дата поступления 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014


Сокольник

Люби Україну

Люби  Україну.  
Люби  не  за  сало,
Чи  те,  що  в  садочках  співа  солов"ї.
Твори  Україну,
Щоб  вільною  стала.  
За  неї  ще  будуть  жорстокі  бої.

Люби  Україну,
Люби,  як  коханку,
Не  будеш  кохати-  покине,  піде.
Люби  її,  милу,
ВІд  ранку  до  ранку,
Нехай  вона  прихисток  в  тобі  знайде.

Люби  Україну!
Як  квітка  зав"яне-
Якщо  не  поллєш,  то  зав"яне  вона...
Любов"ю  твоєю
Нехай  вона  стане-
Арійського  краю  сумна  сивина.

Люби  Україну
Важкою  Любов"ю.
І  шана  Шевченка  до  тебе  прийде.
Скропи  її  кров"ю.  
Ворожою  кров"ю.
Полий  ї  своєю,  як  треба  буде.

Готуйся.  Гартуйся.
Люби  Україну-
Борись,  бо  без  тебе  загине  вона-
Арійщину.  Русь.
Неподільну.  Єдину.
Твою  Батьківщину,  що  Богом  дана.


прим.  автора-  цей  вірш  розповсюджено  мною  4.01.2014  на  барикадах  Майдану,  в  Штабі  Національного  опору,  в  буд.  КМДА  (Рев.  комендатура),  та  в  Афганському  штабі.  Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
дата поступления 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014


Осіріс

Безсніжний ранок

На  тілі  чорнотропу,  тьмяний  слід
У  інію  колючій  облямівці.  
Ковза́ють  хмари  ніби  сиві  вівці,
Ставочком  що  надяг  тендітний  лід.

Під  вельоном  німого  напівсну,  
Рілля  горбиться  у  ламкій  куфайці,
Між  піл  якої  в  кублах  мріють  зайці,
Про  соковито-трав’яну    весну.

Сорока  розшугала  в  терняку,
Ватагу  горлиць  поганеньким  співом.    
Стрілою  ті  майнувши  над  посівом,
Згубилися  в  старому  вітряку…  
 
Залишній  полиск  сонної  зорі,
Відлунням  зойкне  в  крука  на  агаті.    
І  берізоньки  -  матушки  строкаті,
Застигнуть  на  січневім  вівтарі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470108
дата поступления 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014


Осіріс

Якщо кохання кличе – йди за ним…


Якщо  кохання  кличе  –  йди  за  ним,
Без  запитань  і  притінку  вагання.
Смакуй  ту  мить,  немов  вона  остання,
Блукаючи  Усесвітом  тісним…

Шепчу  ледь-ледь  про  почуття  до  Вас.
Ні  то  не  шепіт  –  подиху  відгомінь:
Боюсь  щоб  тріпотливо-ніжний  пломінь,
В  лампаді  Сподівання    не  погас.

Моя  відрада  щастя  торжества,
Як  той  метелик,  сяючо-хвилинна.
Один  лиш  порух  і  спокуса  тлінна,  
Спаде  коштовним  пилом  з  божества.

Бо  тіло  Ваше  –  вроди  чистий  храм,  
Обитель  зла  й  публічна  блуду  хата.  
Митця  різець  і  шибениця  ката,
Змагаються  весь  час  за  цінний  крам…

Кохання  кличе  –  лину  на  відсвіт,
Без  заперечень,  натяку  вагання.
Поміж  ударів  й  серця  завмирання,
Лиш  подихом  торкаючись  ланіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469880
дата поступления 02.01.2014
дата закладки 04.01.2014


tamriko

ЦЕНИТЕ!

Когда-то,  невзначай,  Ты  мне    сказал:
"Я  ничего  уж  вовсе  не  боюсь!"
А  знаешь,  я  боюсь,  боюсь  терять  и  
Расставаться.  Боюсь  утратить  .  .  
Умение  Тебя  любить!  А  главное,  -
Боюсь  я  в  жизни  потеряться.
И  с  разочарованием  жизнь  дожить.
 Когда  на  жизнь  мы  смотрим.  .  .
 По-философски,  то  жизнь  прекрасна
 И  нежна!  Но  только  так  и  не  иначе,
 А  в  остальном  она,  -суетна.  .  .
Проблемы  были,  есть  и  будут.  И  мы  
пытаемся  Их  преодолеть.  .  .
Порою  с  ними  просто  жить.  .  .
Но  счастье  в  жизни  приходит  .  .  .
на  мгновение!  И  им  обязаны,  
Должны  мы  дорожить!!!
 Любить,  ценить  не  все  умеют!
 Поэтому,    цените  тех  людей,    
 Которые  Вас  лелеют!
 Свою  Вам  душу  отдают  за  просто  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470007
дата поступления 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014


kulbabka

Ох, і мете!

Ох,  і  мете!  Сніжинок  міріади
Світ  загорнули  в  сиву  пелену.
Вощать  налиті  охрою  лампади
На  захололу  рунну  білизну.

Свистять  вітри,  мов  пізні  електрички,
Дзвенить  поземка  цукром  по  шибках.
Чиїсь  забуті  білі  рукавички,
А  може  снігу  клапті  на  гілках?

Тремтять  під  хутром  кетяги  калини,
Немов  багряні  грудки  снігурів,
Густа  завія  пухом  лебединим
Затьмила  скельця  теплих  ліхтарів.

У  білій  піні  губляться  вокзали,
Пурга  в'юни́ться,  ніби  жеребець!
Бреду  собі,  закутавшись  у  шалик,
Як  вишня  в  соболя́чий  комірець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
дата поступления 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014


Олександр ПЕЧОРА

НЕТЛІННА ПІСНЯ (Музика М. Шевченка)

Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


Між  трав  мелодія  лилась
легким  солодким  ніжним  трунком.
Вона  тоді  мені  збулась
жаданим  першим  поцілунком.

Тьмяніють  барви  у  житах.
Буває  солоно  і  гірко.
А  та  мелодія  зліта
то  тихо,  то  занадто  дзвінко.

І  досі  душу  дошкуля
далека  паморока  літа.
Вже  й  осінь  спомини  кружля,
вкриває  паморозь  палітру.

Стискає  рама.  Та  дивлюсь
на  пошрамовану  картину.
Роки,  мов  пелюстки,  тулю,
у  тепле  літо  плину-лину.

І  досі  солодко  щемить
ота  мелодія  чарівна  –
нетлінна  веселкова  мить,
довічна  пісня  солов’їна.

Тьмяніють  барви  у  житах.
Буває  солоно  і  гірко.
А  та  мелодія  зліта
то  тихо,  то  занадто  дзвінко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469879
дата поступления 02.01.2014
дата закладки 03.01.2014


Любов Ігнатова

Моï батьки

Моï  батьки  давно  вже  посивіли,
Та  в  ïх  очах  -  мого  дитинства  світ  ...
І  яблука  ...такі  щемливо  -спілі
В  саду,  де  цілував  ïх  весноцвіт  ...

У  ïх  руках  -  від  зайчиків  гостинці,
Добро  землі  та  сонячне  тепло  ;
У  зморщечок  тоненькій  павутинці
Роками  помережене  чоло  ...

Захризантемилась  ïх  осінь  моïм  літом  ...
Весна  летить  на  крилах  онучат  ...
І  ïх  сердець  безцінні  самоцвіти
У  кожному  з  маленьких  лелечат  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470017
дата поступления 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014


kulbabka

Давай розмалюємо білим…

Давай  розмалюємо  білим
Пожухлий  пейзаж  у  дворі,
Мов  дрібок  легких  налетіло  -
Пухнастий  танцюючий  рій!
Де  кожна  сніжинка  -  метелик,
Вальсує  у  пасмах  вітрів.
Пооддаль  покинутий  скверик
Вершками  за  мить  забілів.
У  мушлях  лимонних  лампадок
Дрімають  весняні  джмелі,
Їх  трелями  світлих  колядок
Колише  Різдво  на  крилі.
Хай  віхоли  жалять  у  скроні,
Та  нам  не  звикати  до  них!..
В  тобі,  як  в  ліхтарику  соннім,
Ще  те́плиться  згусток  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата поступления 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014


Олександр ПЕЧОРА

ВОГОНЬ ПАЛА…

На  вогнищі  печу  свої  думки…
Збігає  час  через  тріскучу  тишу.
Цю  одинокість  скоро  вже  залишу,
та  поки  –  не  почутий  тут  ніким.

О,  мрії-думи,  долетіть  до  зір.
Вам  так  потрібно  глибочіні  неба!
А  серце  рветься  трепетно  до  тебе…
Лікую  душу,  очищаю  зір…

Приспів:
Вогонь  пала,  о,  як  вогонь  пала!
І  душу  гріє,  і  на  серці  ясно.
Любов  –  палка,  яка  ж  любов  палка!
Це  почуття  довіку  не  погасне!
Шепочуть  в  ніч,  о,  як  шепочуть  в  ніч,
тріпочуть-квітнуть  пелюстки  вогненні!
Пресвітла  ніч…  Яка  пресвітла  ніч!
Любові  ми  довіку  полонені.


Із  небом  вічним  мрію  віч-на-віч.
Вогонь  плекаю,  спогади  гортаю.
Пекучих  споминів  багато  маю…
Вогонь  палає,  догорає  ніч.

Потроху,  а  таки  лікує  час.
Помалу,  але  все-таки  світає.
Вогонь  палає…  Доля  не  питає…
Та  як  же  в  ній  не  вистачає  нас!

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469527
дата поступления 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014


Любов Ігнатова

Новорічне

Вже  столи  всі  багато  накриті,
А  за  вікнами  чути  кроки  -
То  ідуть  в  безкінечність  миті
Грудня  й  цього,  старого,  року.

Сяє  вогниками  ялинка,
Наче  хоче  затьмарить  зірку  ;
Навіть  мишка  несе  скоринку
В  новорічно  прикрашену  нірку.

Таïну  опівнічного  неба
Розфарбовують  бризки  салютів...
Загадайте  бажання  для  себе,
Намагайтесь  погане  забути  ...

Розпочнемо  з  новоï  сторінки
Свою  світлу  життєву  повість  :
Посірілі  сумні  відтінки  -
Швидкоплинуча  тимчасовість  ...

Новий  рік  вже  на  злітній  смузі  -
Загадаю  я  без  вагання
Щоб  у  рідних  моïх  і  друзів
Заповітне  збулось  бажання!!!!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469581
дата поступления 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014


Олекса Удайко

Крокує грудень

Я  вдруге  в  рік  узяв  собі  тайм-аут,
Аби  поповнить  кошик  творчих  сил:
Нафтусю  п"ю  й  солодку  втіху  маю
Вбирати  зором  гір  Карпатських  синь...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі...
Граніт  полів  й  смарагд  струнких  смерек
Милують  око,  мов  надворі  осінь  -
Крокує  грудень  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  лиця  у  хустини,
Й  хода  у  них  задумливо-м"яка...
А  Трускавець  вітає  їх  гостинно,
Й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

І  враз  розквітне  усміх  веселково,
Як  блисне  погляд  жінки  кріз  вуаль!

...У  біле  наряджаються  святково
Прихована  самотність  і  печаль...

30.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469116
дата поступления 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013


Радченко

Зустріч-мить

Зустріч-мить,  а  здалося,  що  -  вічність.
Тільки  очі,  що  сняться  тепер...
Почуттів  ледь  п"янка  нелогічність
І  минуле  невдалий  суфлер
Хоче  знову  мені  нагадати
Те,  що  збутись  ніяк  не  могло.
І  безсоння  незгадані  дати
Все  шепоче  мені,  як  назло.
Зустріч-мить...  повторилася  знову,
Не  впізнав  мене  хлопчик.  Літа...
Може  й  краще,  що  він  молодою
Пам"ятає  мене  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468841
дата поступления 27.12.2013
дата закладки 28.12.2013


Олександр ПЕЧОРА

ЩЕДРИЙ СПОМИН

По  садочку  ранковому  босий
по  травичці  пухнастій  бреду.
Золотавіють  як  абрикоси!
А  повітря,  немов  на  меду!

Життєрадісно  сонечко  сяє.
Вітерець  зупинився  в  момент.
По  левадах  і  луках  гасає
невидимий  митець-диригент.

День  дзвенить.
Ні  на  мить  не  вмовкають
милозвучні  оркестри  й  хори.
Ластівки  ген  хмарини  торкають
і  гучить  щебет-сміх  дітвори…

Наливається  золотом  колос…
Як  же  любо  у  пору  таку!
Бавить  око  стрункий  гладіолус…
Як  дитинно-казково  в  садку!

Вітерець  розкуйовджує  віти
і  дрібнесенько  дощик  мрячить.
Веселково  гучить  пісня  літа
життєствердної  диво-краси!

Спраглим  поглядом  барви  гортаю.
Тут  натхненням  упитись  успів.
Неповторний  мотив  ріднокраю  –
цей  природи  хвилюючий  спів!

Грамофонять  ліричну  сонату
кучеряві  виткі  паничі.
Бадьорить  прохолодою  м’ята…
І  солісти  тут,  і  слухачі.

Кожна  пташечка  свій  має  голос.
Має  вартість  свою  кожна  мить.
Скільки  всякого  скарбу  навколо!
Таємниче  про  це  сад  шумить…

А  повітря  густе  і  духмяне
бадьорить,  веселить  і  п’янить…
Щедрий  спомин  оцей  не  зів’яне.
Рай  наземний  Господь  боронить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468620
дата поступления 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013


Дід Миколай

Вже на підході рік коня.

Недарма  знаю  кров  була  пролита,
Народний  гнів  вселивсь  у  новий  день.
Без  вовкодава  -  злодія  –  бандита,
Ще  заспіваєм  радісних  пісень.

Прийде  ще  вірю  в  темряву  світанок,
На  землю  предків  Аріїв  святих.
Назустріч  долі  ступимо  у  ранок,
Вже  на  підході  коник  –  Вороник.

Я  вірю  буде  горе  й  гріх  забуто,
Не  розіллються  більше  з  берегів.
Кайдани  буде  гідності  розкуто,
В  Дніпро  зметемо  юдо  -  ворогів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468606
дата поступления 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013


tamriko

МАЛЕНЬКЕ ЯНГОЛЯ

Яке  ж  то  щастя  діток  мати,
Подарувати  їм  життя!
І  дев'ять  місяців  чекати,
І  розмовляти  з  Янголям!
А  потім  на  руках  тримати
І  до  грудей  тулити  так,
Що  там  в  душі  все  розквітає,
А  ніжність  і  тепло  палає.
Яке  то  щастя  бути  мамой!
І  пестить  і  любить  своє  дитя!
І  кожен  день  радіти  диву,
Яке  дарує  маленьке  Янголя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468446
дата поступления 25.12.2013
дата закладки 26.12.2013


Любов Ігнатова

Сонцем'яч (дитяче)

В  небосині  сонцем'ячик
Заховався  під  плащем  -
По  дорозі  босо  скаче
День  посрібленим  дощем.

Все  довкола  калюжіє,
Заструмковано  дзвенить  ...
Та  грайливим  вітровієм
Плащик  знятий  був  за  мить.

Розкрилатилась  веселка
На  підкладці  у  плаща,
Задивилась  у  люстерка
На  листочках  у  куща.

Горобці  струсили  пір'я
Від  небесноï  води,
Позлітались  на  подвір'я  -
По  калюжах  побродить.

В  бризках  радощів  малята
Обирають  :  хто  з  них  "квач  "?..
А  стара  поважна  хата
Ловить  в  вікна  сонцем'яч  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата поступления 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013


Таня Кириленко

Не давай мені назви

Я  прошу:  не  давай  мені  назви
Ні  сьогодні,  ні  завтра,  ніколи.
І  в  ті  миті,  коли  ми  разом,
Не  прирівнюй  до  мене  нікого.

Хай  я  буду  ніхто  й  нізвідки,
І  нехай  не  залишу  сліду,
Хай  зів'яну,  як  в'януть  квіти,
З  твого  серця  нечутно  пі́ду.

Не  складай  мені  класифікацій,
Я  й  тобі  складати  не  буду.
Будь  без  визначень,  без  ілюстрацій,
Лиш  безмежно  б,  лише  б  усюди.

Не  давай  мені  назви,  про́шу,
Хай  лишуся  я  безіменна.
Хай  сліди  мої  сніг  припорошить,
Лиш  би  чути  тебе  нескінченно.

24.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468305
дата поступления 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Осіріс

Розливи сніжних солов’їв


Юга  кружляє  за  селом
Над  згарком  осені.
Стежки  шпарує  помелом,
Та  й  набурмосені.

Вкриває  ворс  озимини  
Мазками  білими,
Щоб  роздобрилися  лани
Хлібами  зрілими.

Розливи  сніжних  солов’їв  
Бринять  цілунками.
Мережить  витончений  спів,  
Скло  візерунками...

Пташки  хурделять  у  танку,
Поміж  будинками  
І  міжсезоння  грань  тонку,
Таять  сніжинками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468201
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

ПОЕТУ

Тоді  поет,  коли  своїм  пером,  керуєш  серцем  з  мудрістю  в  двобою,
Словами  правди  пута  розірвеш,  в  змаганні  –  залишаєшся  собою.

Коли  здається  вже  немає  сил  і  хтось  тобі  фальшує  про  знемогу,
Повір!  Ти  все  ж  людина,  а  не  звір!  Добро  дарує  сильним  перемогу.

Словами  можна  вбити,  розсікти.  Слова  сильніші  від  гармат  і  кулі
Лиш  той  поет,    хто  зоряні  мости  стожильно  в  тілі  гаслом  пророкує.

Не  піддається  на  облесливі  слова,  добро  і  зло  -    супротиставить,
Бо  гріш  ціна  поетам,  як  душа  кумира-ідола  викохує  і  славить.

Навіщо  слави    і  вінків  лаврових?!  Тоді  поет,  як  непохитне  слово
Серед  каміння  силоміць  цвіте.  Великий  той,  хто  в  Бога  за  малого.

Тоді  поет,  коли  життя  і  смерть  -    альтернатива  правди  і  любові
Сліпим  поетам    -  пропасть.  Ну,  а  зрячим  –  поезія  в  небеснім  ореолі.

Живи  поете  і  твори  добро!  Яка  велика  сила    -  народитись.
Поезія  –  це  ти,  твоє  єство.  Не  смій,  серед    негідних  загубитись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468378
дата поступления 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Таня Кириленко

Та, що з обличчям щирої радості

Вона  нічого  не  просить
І  не  поспішає  нікуди,
Купаючись  в  променях  сонця  барвистого.
Її  ноги  босі,
Її  домівка  -  усюди,
Її  серце  -  сховище  вічного  й  чистого.

Їй  треба  мало:
Щоб  дихати  глибоко,
Прожити  день,  або  рік,  чи  й  до  старості,
Аби  не  марно,
Аби  не  виродком,
Аби  лиш  з  поглядом  щирої  радості.

Їй  тісно  в  правилах,
Млосно  від  визначень,
Хай  краще  тяжко,  аби  від  серденька.
Умов  не  ставила,
Не  ждала  вибачень,
Лиш  усміхалась  привітно  й  тепленько.

Спиняла  поглядом,
Або  усмі́шкою,
Та,  що  з  обличчям  щирої  радості.
З  душевним  потягом
Не  стати  гіршою
Була  щасливою  всім  до  заздрощів.

24.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468247
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Innessanew

Поезія

Геть!  Скидаю  каміння  похмуре  з  душі!
Геть,  обмани  слизькі  та  облуди!
Довіряю  любові  лише  й  доброті,
А  фальшивих  тут  перлів  не  буде!
Свіжий  вітер  правдивий  у  лиця  дмухнув  –  
І  попадали  клеєні  маски,
Досить  бруду,  і  скніння  набридли  слова  –  
Дайте  місце  для  здійснення  казки!
Хто  сказав  «неможливо»?  Кому  ці  слова?
Повертаю  конверт  адресату.
Сили  стане  і  досить  натхнення  мені,
Аби  мріям  –  не  датися  кату!
А  якщо  і  спіткнусь,  призупинюсь  колись  –  
Є  надійні  і  руки,  і  плечі!
Є  ті  речі,  які  наш  породжують  світ,
А  поезія  -  творить  ті  речі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468161
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013


Immortal

ніч має зникнути, а день -– померти.

Сьогодні  
перетвориться
на  Вічне
Завтра,
котре
заповнить
злітні  смуги,
що  пахнуть
Ананасовою
Аварійністю

Сьогодні  
перетвориться
на
Вічне
завтра,
котре
розкине
портові  
кораблі,
наче
дітей,
що  втрапили
у  зону
підвищеної
смертності

сьогодні  перетвориться
на  вічне  завтра,
вибратись
звідсіль,
значить  
пройти  увесь
кілометраж
небесних
піщаних
прірв

сьогодні
перетвориться
на  завтра,
вічне  завтра,
кістлява  сокира
оминатиме
ніч

молюсь,
насправді,
просто
розбитий,
стираю
всі  рани,
під  раковиною,
танцюю,
сподіваючись,
що  
хтось
почує,  
як  шалено
б’ється  серце,
як  шалено
рветься
тьмяний  демон
крізь
грудний
бар’єр  

ніч,
я  ненавиджу
твої
губи,
ти  цілуєш
мене,
оплітаючи  мої  руки
зусиллями  
чорних  комет,
я  схибив
коли,
забажав
померти,
тепер
я  вмиратиму  довго,
аж  до  наступних
снігів,
вбити
це  відчуття
неможливо,
як  і  стратити  усіх
пустотливо-лимонних
королів,  
Sore  point
Місце
Пульсуючого
болю
Місце,
в  якому  збираються
усі  дощі,
та  йдуть,
до  поки
перший  зустрічний  
не  впаде  навколішки,
розлетівшись
на  рибу  та  птахів,
безкрила
основа  
сподівань,
паде,
долілиць,
заповнивши
завтра,
тобою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468145
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013


Любов Ігнатова

Монолог кота

Ну  хто  сказав,  що  стіл  -  письмовий?!
Понакидали  папірців  ...
Я  ж  говорю  вам  :  стіл  КОТОВИЙ!!!
Тож  прибирайте  олівці!

Який  твердий  мені  матрацик
Поклали  серед  володінь...
Ой!    Розірвали!..Ой!  Ще  й  клаца!  ..
А  ...ноутбук  ...ех,  гризти  лінь  ...

А,    може,  лапкою  ...легенько  :
Ну  ненавмисно  ...вибачай?  ..
О  ні!    Я  краще  посиденьки
Влаштую  на  кнопках  ...Вмикай!

Диви  :  утупивсь  в  казна  що  те,
І  розмовля  з  собою  сам  ...
Ей!    Чуєш?    Хоче  ïсти  котик!!!
...Ану  тебе  до  пащі  псам!  ..

Посплю  ...  Так  :  голову  на  штуку,
ОбІймем  лапами  дроти  ,
А  хвіст  куди?    Ага  -  під  руку!
Ну  совість  май  -  тут  сплять  коти!!!

А  це  що?    Миша???    Тьху,  зараза!!!
Вже  штучну  ïжу  завели  ...
А  в  пам'яті  моïй  відразу
Вся  живність,  що  колись  ловив  ...


Ой!    Ой!    Зачухалось!  ..Ну  вибач!  ..
Подумаєш  -  якийсь  "деліт  "...
Я  хочу  ïсти!  Чуєш?    Рибу!
І  зачекає  нехай  світ!!!

Ура-а-а!    Таки  свого  добився!
Ну  ...це  не  риба  ...та  нехай!  ...
Наïвся!  Треба  тепер  вмиться  ...
Я  тут,  скраєчку,  не  спихай  ...

Тепер  вмощусь  отут  зручніше,
Примружу  очі  ...Ти  сиди!!!
Я  вже  наïвсь!    Але  пізніше
Мені  захочеться  води  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013


Радченко

Ще ріка життя хлюпочеться

Оглядаюся.  За  звичкою...
І  в  душі  вже  не  щемить.
День  зимовий  тане  свічкою:
Час  не  йде,  а  вже  -  біжить.

Все  частіше  розуміється:
У  житті  все  не  дарма.
Про  глобальне  вже  не  мріється,
Та  журби  за  тим  нема.

Почуттів  душевний  затишок,
Як  небесна  благодать.
І  шляху  свого  я  залишок
Хочу  легко  подолать.

Ще  ріка  життя  хлюпочеться
Й  небеса  ще  голубі.
...Тягарем  важким  не  хочеться
Бути  рідним  та  й  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467938
дата поступления 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013


kulbabka

Передріздвяне

[img]http://img.mota.ru/upload/wallpapers/2010/06/17/16/02/22393/mota_ru_0061833-crop.jpg[/img]

Ще  січень  -  немовля  в  зими  в  утробі...
І  місяць  на  гачечку,  мов  ліхтар,
Тримає  на  горі  казковий  хоббіт,
Вливає  світло  у  нічний  нагар.

Іще  зірки  холодні  й  нерухомі,
Немов  комашок  тільця  в  янтарі,
Їх  не  бентежать  пасма  невагомі,
Що  видихають  в  небо  димарі.

Ще  снять  у  хмарах  сиві  заметілі,
Сховавши  пір'я  в  білих  подушках,
І  зморшкуваті  ябка  почорнілі
Гойдаються  на  замшевих  вітрах.

Ще  лід  такий  тендітний  і  прозорий    -
Венеціанське  вишукане  скло...
І  на  пожухлі  вивітрені  гори
Зимове  руно  досі  не  лягло.

Іще  сніги  з-під  атласної  плівки
Не  шурхотять  патлатими  крильми...
Та  вже  дзвенять  колядки  і  щедрівки
На  дні  старого  куфера  зими.

І  вже  ялини  пахнуть  пряним  воском,
Вже  репається  тиші  тятива...
Вливаються  криштальним  відголоском
У    шепіт  ночі  дзвоники  Різдва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467819
дата поступления 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013


Любов Ігнатова

Грудневе

Сумує  день  марудними  дощами
В  туманнобрових  сивих  берегах  ;
І  шкряба  вітер  небо  пазурами
Ховаючи  сніги  у  рукавах.

Зсірів  кришталь  на  скатерті  дороги,
Розхлюпавши  крізь  тріщини  вино.
Зима  склада  часи  у  діалоги
Як  чорно  -білі  кості  доміно  ...

Тремтять  дерева,  втративши  принади,
Ïх  летаргія  вже  чека  весни  ...
А  десь  в  захмар'ï  зоряні  лампади
Срібля'ть  крізь  вікна  новорічні  сни  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467814
дата поступления 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013


Радченко

Тихий сніг

То  мороз,  то  відлига  -  зима
Ще  слабка,  не  набралася  сили.
Й  зрозуміло  -  вона  крадькома
Підкрадається  ближче  щоднини.

Це  так  схоже  на  наше  життя:
То  розлуки,  то  зустрічей  сльози.
І,  як  хвилі,  в  душі  почуття:
То  відлига,  то  люті  морози.

Та  надія  живе  у  серцях  -
Все  уляжеться,  все  буде  добре.
Не  загубляться  у  манівцях
Ні  зима,  а  ні  доля.  І  обрій

Буде  чистим,  і  мрії  ясні
У  майбутнє  вестимуть  сміливо.
...Між  краплинок  дощу  тихий  сніг,
Як  казкове  малесеньке  диво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467559
дата поступления 21.12.2013
дата закладки 22.12.2013


Олександр ПЕЧОРА

ШЛЯХ (продовження)

Уривки  з  поеми  відстаней:

*      *      *

Весна.  І  тут  Остапа  понесло:
нам  цілий  світ,  чим  зможе  –  допоможе!..
Він  плеще  язиком,  немов  веслом.
Спаси  його  у  повені  тій,  Боже…
У  всяку  пору  плеще.  Роки  йдуть.
Команда  в  нього  –  хитромудровредна.
Чимдуж  людці  народу  боки  мнуть.
І  знов  дебати  починає  Бендер.

Занудний  босень  сідала  псує.
Придворний  шулер  знов  пиляє  гирю.
Балакуни!  Не  дбають  про  своє  –
заморські  довизбирують  помиї.
А  втім,  –  добра  поцуплено  –  тюки.
Ой  недарма  женуться  васюківці!
Ну  й  житіє!  Жирують  бандюки.
І  в  двадцять  першім  віці  є  ще  вівці.

Народ  мій  долі  кращої  шука.
А  Бендер  –  загребуще  хитре  рило  –
уперто  посуває  пішака
з  Є-2  на  поле  знане  –  Є-4.
Йому  пора  б  –  народний  трибунал.
Братки  проворні  за  моря  чкурнули.
А  він  городить  лозунг  –  ІНТЕГРА....
У  грі  отій  про  націю  забули.


*      *      *

Зневірених  чекає,  певно,  крах.
Щоб  не  зламатись  в  надважку  годину,
найперше  –  треба  подолати  страх,
утверджувати  скрізь  в  собі  людину.
Щоб  світ  нас  швидше  й  краще  зрозумів,
цікаві  ми  для  нього  чи  не  дуже,  –
увагу  привертаємо  самі  –
і  щирі,  і  лукаві  та  байдужі.
Такі  ми  є.
Хоч  на  душі  –  зима,
та  завжди  хочемо  тепліше  жити.
Невже  сіромі  вибору  нема  –
чи  ідолам,  чи  іродам  служити?

У  когось  обмаль  власного  добра,
а  доброти  –  для  світу  вистачає.
Комусь  би  вже  й  ділитися  пора:
добра  багато    –  доброти  немає.
Хтось  локшиною  ситий  з  власних  вух,
чекає  манни  з  неба  й  каже  –  сла-ава!
Хтось  голову  підставив  під  обух
і  галасує  –  вдарила  держава!
З  зажерливістю  хряк  не  забаривсь,
відразу  втиснув  до  корита  рило,  –
сьорбав  без  міри.
                                               Кажуть,  –  поділись.
Він  верещить  –  держава  обдурила!
І  що  йому  біднісінький  народ?
–  Ото  був  лад!  (Блат,  волохата  лапа).
Лишилась  звичка  –  кусень  швидше  в  рот.
Дай  пільги  всі  –  він  всякій  владі  радий.

Хтось  має  статус  –  суперпільговик.
Ошуканих  державою  –  мільйони.
Частіше  скривджених  зчиняють  крик
маріонетки  і  хамелеони.
«Пода-айте  нам!»
Піди  та  зароби!
Повідвикали  вже  робити  діло.
Якби  ж  у  роті  виросли  гриби,
була  б  закуска.
Не  дрімаймо!  Діймо!

Щоб  милостині  злидень  не  просив,
а  совісно  трудитись  міг  натхненно,
дай,  Боже,  світлих  розуму  і  сил.
Не  все  так  безнадійно  й  надто  темно.
Ген  плани  наші  зріють  в  штабелях.
У  мріях  ми  вже  досита  літали.
Пильніше  погляд:  перед  нами  –  шлях.
Ви  бачите?  Усе-таки  світає!

2003
(Див.  продовження)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467508
дата поступления 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013


Валя Савелюк

ПЕРЕВЕРНІТЬ ПРАПОРИ

переверні́ть  
у  собі  прапори́  –
жовтим!  кольором  догори:
жовтий  НАД  синім  –
такий  Символ
хай  утвердиться  у  кожній  людині,  
у  кожному  «Я»  -  всереди́ні…

жовтий  символізує  Духа:

Божий  Дух  домінує  
над  природним-синім
у  Бого-людині,
де  основа  –  Любов-Єднання,

і  навпаки:
над  жовтим  –  синій
домінує  у  людино-тварині,
де  головне  –  жування,
конкуренція,
інстинкт  виживання

…для  перемоги  у  боротьбі  –
внутрішній  прапор
переверніть  у  собі:  
і  стане  він  знамено́м,  символом
верховенства  совісті  –
над  грі́шми  і  барахлом:
ознаменує
перевагу  нетлі́нного
над  іржею  і  попелом  –
до  Волі  
духовно-внутрішній  перелом…

синє  небо  
і  достиглі  пшеничні  поля  –  
тут  ні  до  чого:
синій  –  лоно,  вода,  першоЗемля,
а  Жовтий  –  
символ  присутності  і  верховенства  
принципу  Бога

пора
повернути  лице  
до  сакрального  прапора  –
істинно  символічного,  
нашого  предковічного…  

21.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467461
дата поступления 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013


kulbabka

Затяжне потепління

Таке  затяжне  потепління,
Хоч  вату  на  клаптики  рви!..
Вплітається  мідне  проміння
У  сиву  чуприну  трави.

Ще  трохи  й  повірять  дерева,
Що  ніби  зими  й  не  було.
І  пустка  така  кришталева
Сотає  невчасне  тепло.

Намотую  нерви,  мов  жили,
На  білий  зап'ясток  руки.
Останнє  лахміття  згубили
Покру́чені  вітром  гілки.

Від  сонця  втікає  по  сходах,
Мов  ласка,  прудкий  морозець...
Така  затяжна  прохолода
У  подихах  наших  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467375
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013


АЛИК

КОЗАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Хижий  беркут  нас  побив,
та  ми  не  Росія!
На  козацький  креатив,
це  зворотньо  діє.

Чим  брутальніше  товчуть,
затуляя  рота,
голосніше  буде  чуть
усяка  сволота.

Бо  єдиний  Правди  шлях
за  свою  СВОБОДУ,
вороги  де  чують  жах
кари  від  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467335
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


горлиця

Народ мій Є!!!!

.....................

Народ  мій  є,  народ  мій  завжди  буде,  
Ніщо  не  перекреслить  мій  народ!  
Пощезнуть  всі  перевертні  й  приблуди,  
І  орди  завойовників-заброд  

Ви,  байстрюки  катів  осатанілих,  
не  забувайте,  виродки,  ніде:  
-  Народ  мій  є!  В  його  гарячих  жилах  
Козацька  кров  пульсує  і  гуде!

Василь  Симоненко


Святі  слова  і  їх  не  забувайте,
Нехай  і  розійдЕться  наш  Майдан,
Та  те  що  сталось,    дітям  передайте,
Народ  більш  не  терпітиме  кайдан!

Народ  повстав!  Готовий  йти  до  бою.
Наказ  згори-  ти  шкоди  не  чини!
Не  шкодили.  Відважні-  все  ж  в    спокою
Шукали    правди!  ЛИлися  лісні!

Замість  мечів  –  душа  в  них  «на  розпашку»
Горіло    серце  любов’ю  до  землі,
Чекали      проводу,  а  він  ділив  «манашку»
Хто  виграє  і  буде  нагорі  .  

Не  тіштеся,  ви  підлість  яничарська,
Майдан  -це  був      прелюд    до  перемог!
«П’ятнадцятий»  уже  не  за  горами,
Народ  знов  встане,  вичистить    заброд!

І  зацвіте  ще  піднята  калина,
Сплетуться  руки    двох  берегів    Дніпра,
Позбудеться      тиранів  Україна,
І  буде  –НЕПОДІЛЬНА  І  СИЛЬНА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467315
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


горлиця

Ще про Майдан….

 
   
Народ  Майдану  –  краплі  сили  моря,  
Бурхливі  хвилі  припливають,  б’ють.  
Байдужість  впала  !  Людям  досить  горя!  
А  хвилі  прибувають,  чистять  путь!  

Народ  повстав!  Народ  вже  розуміє  
Його  будучніть  -  сила  спільних  рук.  
За  свою  волю,  щастя,  за  Державу!  
Їм  не  страшний  той  брязкіт  давніх  пут!  

Ликує  влада  у  своїх  палатах,  
Знаходить  яничарів  –  плазунів,  
Засліплених  брехнею,  сидять  в  хатах,  
Чекають  на  наказ  своїх  панів!  

Дістане  сотку,  дві,  як  пощастило,  
Біжить  і  проклина  Євро-Майдан.  
На  тих  людей,  що  сонце  засвітило,  
Складає  біди,  бо  вірять  у  обман.  

Запал  не  гасне!  Дихає  надія!  
І  голос  з  неба  чути  звідусиль-  
Не  піддавайтесь!  Небосхил  зоріє!  
Земля  проснулась!  Майдан  –новий  прибій!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467325
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Надія Таршин

Не хочу їхати з Майдану…

Не  хочу  їхати  з  Майдану  –
Мені,  напрочуд,  тут  спокійно.
Тут  нині  твердь  і  наша  Січ,
І    по-родинному  надійно.

Бо  народилася  ізнов  –
Нескорена,  міцна  держава  –
В  якої  буде  майбуття
І  гідність  і  велика  слава.

Вогонь  багаття  очищає
Від  безнадії  і  розпуки…
Злітають  в  небо  у  пориві  –
Натруджені  і  сильні  руки.

У  казанах  мирно  кипить
І  упріває  добра  каша,
Майдан  усмішками  зорить,
Чекає  змін  країна  наша.

Тут  наша    Січ  і  той  рубіж
З  якого  відійти  неможна.
Попереду  груднева  ніч  –
Холодна,  знакова,  тривожна…

20.12.2013р.  Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467300
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


kulbabka

Різдвяний дід

Закута  річка  в  холод  порцеляни,
У  горностаях  тануть  береги...
Різдвяний  дід  запріг  биків  у  сани
І  бороздить  незаймані  сніги.

Його  волосся,  викохане  літом,
Зітнуть  блискучі  місячні  серпи
І,  заквітчавши  пряним  сухоцвітом,
Пов'яже  січень    дідухи-снопи.

Поля  й  діброви  хуга  відсвіжила,
Сніжком  затерла  білим,  як  вапно.
Морозна  ніч,  обтрушуючи  крила,
Зірок-рибин  сипнула  у  вікно.

Риплять  бики,  півмі́сяці-копитця
В  сипучій  пудрі  грузнуть  без  кінця,
Різдвяний  дід  під  інеєм  сріблиться
І  сивина  старому  до  лиця.

В  його  благенькій  вискубаній  бирці*
Гніздиться  ніч,    вороняче  крило,
Крізь  дірку  в  тайстрі*  губляться  гостинці,
Веселкою  цяткують  біле  тло.

А  дід,  немов  усміхнений  Ярило,
Куди  не  ступить  -  сіє  благодать!
Дрібне  пелюстя  світ  запорошило,
На  вітах  сосен  дзвоники  бринчать.


[i]*Бирка  -  смушева  шапка.
*Тайстра  -    гуцульська  торбина,  яку  носять  через  плече.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467257
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Олександр ПЕЧОРА

ШЛЯХ (уривки з поеми)

Уривки  з  поеми  відстаней

                               Чи  наш  цей  шлях?            
                               Куди  це  ми  йдемо?
                               Ледь-ледь  розбудувались…  на  папері.
                               Фасад  змакетували  та  й  ждемо,
                               мо’,  хтось  нам  подарує  євродвері.


*      *      *

Крокуєм  семимильно-мильно  ми.
Спадають  черевики,  жме  лахміття.
Хизуємось  між  стильними  людьми
краватками  минулого  століття.

Безмірне  запозичення  ідей…
Завжди  плекаймо  зерна  власні  щедро.
Смиренно  висіваймо  день  у  день.
І  час  гряде,  за  все  воздасться  ще  нам.

У  нас  для  цього  є  своя  земля.
Слов’ян  до  столу  надто  не  чекають.
Держава  кожна  має  власне  «я»,
а  вискочок  ніде  не  поважають.

Одразу  нам  Європу  подавай…
Шкідливо  нерозжоване  ковтати.
Що  маєш,  те  зі  смаком  споживай.
Указом  стиль  життя  не  поміняти.

Хто  обіцяє  гори  золоті,
той  буде  з  вас  останню  шкуру  дерти.
Своїх  традицій  цінності  святі
оберігай,  не  дай  чужинцям  втертись.

Таке  життя.  Хоч  як  йому  годи,
за  білою  буває  чорна  смуга.
Шануй  гостей,  у  гості  сам  ходи,
знай:  чемний  ворог  –  краще  злого  друга.


*      *      *

Державою  керує  не  народ,
а  кілька  партій  та  кити-магнати.
Сірома  вже  не  розтуляє  рот.
То  як  же  нам  систему  обновляти?

А  вибори  одненькі  не  спасуть.
Відразу  більшість  не  переобрати.
Провладну  варто  поміняти  суть.
Народ  ще  здатний  владу  в  шию  гнати.
                               
Керують  клани  з  дахом  за  «бугром».
І  так  –  до  низу,  де  собача  будка.
І  як  би  не  манили  нас  добром  –
в  кишені  й  за  кордон  ідуть  прибутки.

А  ми  таки  кудись  та  пливемо.
Без  вад,  напевно,  влади  не  буває.
Та  гілку,  на  якій  ми  сидимо,
пиляємо,  хоч  на  чужих  киваєм.

І  як  нам  розібратись,  де  свої?
І  чи  дадуть  обіцяному  раду?
За  владу  у  державі  йдуть  бої.
І  думай,  і  гадай,  хто  швидше  зрадить.

Куди  ведуть,  туди  ми  і  йдемо.
Театр  абсурду.  Нащо  тут  завіси?
Супроти  кого  дружбу  ведемо?
А  риба  –  з  голови,  а  вовк  –  до  лісу.

Не  жаль  отих  продвинутих  святих,
що,  славу  здобуваючи  іржаву,
зникають  швидко  в  безвість.  Ні,  не  тих.
Образливо  і  справді  –  за  державу.


2003

(див.  продовження)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467267
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Таня Кириленко

Боротьба

Я  могла  б  знайти  сотню  "Проти",
Та  навряд  чи  це  допоможе.
Жодні  клопоти  і  турботи
Вже  нічого  змінити  не  можуть.

Хай  існує  сто  заперечень,
Та  все  байдуже.  Хочу  до  тебе.
Через  сходинки  зрад  і  зречень
Чи  можливо  дістатись  неба?

Серце  полум'ям  обпікає,
В  ньому  йде  боротьба  запекла.
І,  можливо(хто  ж  точно  знає?)
Там  страшніше,  аніж  у  пеклі.

20.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467238
дата поступления 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Мирослав Вересюк

ТИ ВОРОГ МІЙ І ВОРОГ УКРАЇНИ!



Якщо  ти  досі  в  партії  отій,
Від  дій  якої  хочеться  ригати…
Зі  мною  привітатися  не  смій,
Огидно  бидлу  руку  потискати!

І  не  кажи,  що  в  тебе  є  сім’я,
Боїшся  дуже  втратити  роботу.
Душа  продажна,  шкурницька  твоя
В  запроданця  вселилася  істоту!

Такі  задля  чинів,  посад  і  звань
На  все  готові  очі  закривати.
Без  докору  сумління  та  вагань
Готові  душу  чорту  продавати.

Завжди  біля  корита,  у  сідлі,
Міняють  партії  неначе  рукавиці.
Їх  безліч  в  кожнім  місті  і  селі
І  незліченна  кількість  у  столиці.

А  покидьки,  що  ладні  голос  свій,
На  виборах  за  гроші  продавати?
Ще  ті,  що  у  байдужості  своїй
З  дивана  зад  не  можуть  відірвати.

Продажність  і  байдужість  –  ті  гріхи,
Які  віками  нищать  Україну!
Ви  власноруч  вбиваєте  цвяхи,
Майструєте  для  неї  домовину.

Тому  кажу,  не  добираю  слів,  –
Якщо  у  тобі  є  щось  від  людини,
А  ти  ще  досі,  стер-во,  не  прозрів,
Ти  ворог  мій  і  ворог  України!      

19.12.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467118
дата поступления 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013


Любов Ігнатова

Приручу довгу ніч …

Приручу  довгу  ніч,  простягнувши  ïй  сни  на  долоні,
Ніби  крИхти  пташкам,  що  шукають  розради  в  людей  ...
Запишу  стан  душі  партитурою  вічних  симфоній,
Щоби  соло  звучало,  як  сповідь  зів'ялих  лілей  ...

В  шепотінні  хвилин  зазорІє  розхристаність  вікон,
Місяць  білим  наливом  дозріє  на  схилі  небес  ...
Еліксир  із  пісень  -  вже  давно  перевірені  ліки,
Коли  привид  з  минулого  раптом  у  серці  воскрес  ...

В  нагромадженні  дум  знов  зародиться  вогник  надії,
Відкидаючи  тіні  на  стіни  колишніх  тривог  ...
...Ще  учора  весна  фарбувала  у  прозелень  віï,
А  вже  грудень  дописує  в  "Повісті  літ  "  епілог  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата поступления 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013


Валя Савелюк

НОКТЮРН СОЛЬ МІНОР

сніг  тане…  тане
здіймається
ледь  присутнім  туманом
проз  хвою  і  крони  –
як  молитва  вільна,
міжконфесійно-спільна
з  Майдану…

тане  сніг,  тане...
туманце́м  вповиває:
«Ще  не  вмерла..»    Майдан  співає  –
мільйо́ноголо́со,  спільно,
барика́дно-обне́сено-вільно

тане  сніг,  тане,  
вітер  а-ні  дихне  на  грудневий  сквер:
тиша  така  –
абсолютно-довершена  і  волога…
пощастило  то́му,  
котрий  на  Майдані  вмер:
стояв,  «Ще  не  вмерла…»  співав,  
долоню  на  серці  тримав  –  
упав  –  
і  долучився  нечаяно
одразу  до  Світлого  Воїнства  
Господа  нашого  Бога…

відтепер  –  
у  світлоносних  ла́тах
у  дозорі,
на  ча́ті  буде  стояти,
на  сторо́жі  –
щоб  не  прийшли  непомічено
до  Майдану  сили  ворожі:
буде  відтак
безіменний  брат  
і  товариш  ратний    –
волю  охороняти,
Свободу!
нескореного  народу

тане  сніг,  
неупинно  туманом  з-під  ніг  –  тане!
багато  нас  поруч  із  ним
на  ча́ту  невидиму  стане:
бу́демо  чатува́ти,
недремно  стежити-стерегти́  –
скоро  вже,  невзаба́рі  скоро
Посланець  Господній  
має  до  нас  на  підмогу  прийти:

Свободу!
Свободу  –
ще  не  вмерла  Душа  Народу:
розси́палася,  теплом  розлила́ся
по  наших  серцях  і  змерзлих  руках,
як  Світло,  
до  часу  приховане  у  свічках…

Свобода  –
од  берегів  Борисфена  піде́    і  бу́де
для  всього  земного  лю́ду

а  поки  сніг
поволі  тане,  тане,  тане…
"і  мертві,  і  живі,  і  ненароджені"
на  чаті  спільно  станем…

…я  знаю  одне
заклинання  магічне  –
зло  не  вічне,
зло  не  вічне,
зло  
не  вічне…

18.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466858
дата поступления 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013


Лілія Ніколаєнко

Бог війни

А  бог  війни  вичікує.  
Смеркає
У  душах  і  в  небесних  дзеркалах.
Гроза  вітри  розчісує.  
На  зграї
Розбилось  небо.  
Став  Чумацький  шлях

Твердіший  за  граніт.  
Ростить  почвари
Чорніша  зради  кам’яна  рілля.
Як  велетень  без  ніг,  
Нависла  хмара
Гіркої  правди.  
Стугонить  земля.

І  виє  натовп.  
Молиться.  
До  кого?
Не  знає  сам…  
Життя  –  одвічний  бій.
Шипами  воля  колеться.  
Епохи
Гримлять  у  вирі  первісних  стихій.

А  бог  війни  
Виходить  на  розваги  –
У  людях  постає  пекельний  храм.
Там  пахне  сталлю  
І  вином  кривавим.
Та  перший  ворог  кожного  –  
Він  сам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466860
дата поступления 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013


Любов Ігнатова

Колискова

Сонко  -Дрімко  на  темнеє  небо
Пришива  зірочки  веселі,
Щоби  казка  прийшла  до  тебе,
Прилягла  на  твоïй  постелі.

Вушка  місячного  зайченятка  
Пустотливо  лоскочуть  щічку.
Спи,  маленьке  моє  дитятко,
Нехай  доброю  буде  нічка.

Хай  до  тебе  приходять  в  гості
Попелюшка  чи  Синя  Птиця  ;
Хай  насниться  Чудесний  Острів,
Або  повна  пісень  криниця.

Нехай  коник  веселкогривий
Принесе  тобі  Семицвітку,
Або  Оле  -Лукойє  сивий
Знов  розкаже  свою  оповідку  ...

Спи,  маленька,  до  самого  ранку,
В  Дивосвітнім  своïм  розмаï,
А  матусина  хай  колисанка
Від  злих  снів  тебе  оберігає!  ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466823
дата поступления 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013


Innessanew

Дякую

Я  дякую  Творцю  за  добру  Долю:
У  рідному  дворі  струнку  тополю,
Смак  свіжих  полуниць,  що  лишень  з  грядки,
Та  од  сусідки  молоко  в  горнятках,
Весняний  запах  свіжої  землиці,
Що  інколи,  бува,  й  узимку  сниться,
Душевних  друзів  і  веселі  жарти,
Та  вересневий  блиск  шкільної  парти,
Студентські  мрії  –  щирі  та  безкраї
(Зізнаюсь  –  досі  мрію  та  літаю),
Сім’ю,  кохання,  добрую  родину  –  
Я  дякую  щодня  і  щохвилини!
За  тих,  хто  любить,  тішить  добрим  словом  –  
Бо  Слово  –  це  завжди  життя  основа,
За  тих,  хто  здатен  і  без  слів  на  вчинки  –  
Спасибі!  –  щосекунди,  щохвилинки!
Все  славне,  гарне  бережи  –  прошу  та  молю,
І  дякую  Творцю  за  добру  Долю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466690
дата поступления 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013


kulbabka

У хуртовинах пудряться гаї…

У  хуртовинах  пудряться  гаї,
Стрункі  тополі  в  білому,  як  пави!
Снігів  рясні  сполохані  рої
Влягаються  на  вітах  кучерявих.
Дрібна  поземка  стелиться,  як  дим,
Вкриває  землю  рунною  габою,
Під  ореолом  місячно-блідим
Сріблиться  крига  світлою  фольгою.
Старий  ліхтар,  закутавшись  у  шаль,
Ховає  в  охрі  сльози  кришталеві.
З  тонких  бурульок  диво-пектораль
Мороз  кує  зимовій  королеві.
Дрімають  вишні  в  тихому  дворі,
Гортають  сни  в  казковому  полоні,
Чаклунка-ніч  сидить  на  димарі
І  пудру  снігу  здмухує  з  долоні.
Дрібних  сніжинок  сивий  молочай
Сріблить  чуприну  стомленому  саду.
А  на  столі  парує  теплий  чай,
На  блюдці  тануть  крихти  шоколаду.
Вогонь  із  печі  світло  процідив
Крізь  темне  скло  в  зимових  акварелях.

В  передчутті  різдвяних  добрих  див
Блищить  і  пахне  затишна  оселя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата поступления 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013


Innessanew

Хочеш – тебе познайомлю з зорею…

Хочеш,  тебе  познайомлю  з  зорею?
Золотом  білим  поблискує-сяє,
Ось  срібна  нить,  протягнулась  від  неї  –  
Душу  із  небом  незримо  єднає,
Щоб  не  забула,  нащо  вона,  звідки
Йде,  і  каміння  збирає,  й  проміння.
Тіла  вночі  замикаються  віки  –  
Лине  Душа  у  незнані  видіння,
Що  заховаються  в  пам’яті  зранку:
Дивні  світи  і  створіння,  події
Нишкнуть  у  срібно-блакитнім  серпанку…
Новому  дню  у  житті  порадієм…
Довго  чи  швидко  –  Долі  забарвлення,
Йдемо  до  зустрічі,  як  припадає,  –  
Зустрічі  точка,  точка  відправлення  –  
На  горизонті  у  нас  співпадає.
Світлом  гарячо-холодним  на  дотик
Станемо,  з  нею  з’єднавшись  надалі,
Змінимо  суть,  кольори  і  подоби  –  
Кожен  дізнається  –  як  же  там,  далі…

Хочеш  –  тебе  познайомлю  з  зорею…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466656
дата поступления 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013


evgen

Братайтесь люди на майданах!

Не  сором,  українці,  нам
У  світу  милости  прохати?
Канючити  і  тут  і  там?
Згинатись,  скиглити,  благати?

Нам  з  неба  манна  не  впаде!
На  ша́ру  -    сир  у  мишоловці.
Нас  з  квітами  не  ждуть  ніде!
А  ці,  і  ті    песиголо́вці

Чекають  доки  знищить  нас:  
Підозра,  недовіра,  чвари
Тоді    й  настане  їхній  час!
Тоді  й  підніметься  почва́ра

Щоб  проковтнути  по  шматках
Розтерзану,  в  злобі,  країну
І  залишити  ,  лише,  прах
Від  Батьківщини  –  України.

В  Європу,  чи  в  СРСР
Доріжку  ,  краще,протоптати?
Ні!    Нам  потрібно  від  тепер
Свою  країну  будувати.

І  щоб  вона  була  завжди,
Насправді,  незалежна  й  вільна.  
Не  знала  б  горя  і  біди  -
Єдина,  неподільна  й  сильна.

Давайте    ж  разом,  Захід    Схід
Позбудемося    паханату,
Та  ски́немо,  ганебний,  гніт
Образ  взаємних  та      розбрату.  

Й  сильніші  станемо  в  стократ.
Й  остання  зникне  перешкода
Як  стане  опліч  з  братом  брат,
Як  буде  злагода  і  згода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466489
дата поступления 16.12.2013
дата закладки 17.12.2013


Олекса Удайко

НА МАЙДАН ІДУ – НЕМОВ НА СВЯТО

На  Майдан  ходжу  –  як  на  роботу,
Фах    мені  цей  до  душі  припав:
Маю  тут  про  майбуття  турботу,
Хоч  багато  злободенних  справ…

На    Майдан  іду  –  немов  на  свято.
Там  душею  в  небо  я  злечу!
Злагоди  і  миру  там  солдати  –  
В  яриві  хоругв  і  кумачу.
 
На    Майдан  несу  свою  надію  
Яв  творити  із    безумних    снів,
Бо  давно  про  кращу  долю  мрію
Моїх  внуків,  дочок  і  синів!  

На  Майдані  серце  моє  мліє,
Коли  бачу  сльози  на  очах:
В  кожному  рішучість  пломеніє  –  
Дух  звитяги  в  людях  не  зачах!

На  Майдані  вчуся  право  жити,  
Й  за  дітей  смиренно    я    молюсь.
В  мо́лоді    свободи  вже  не  вбити  –  
В  молодих  я  гідності  учусь!

Наш    Майдан  –  це  університети,
Щирості  ,  сумління  –  джерело!
Ще  прославлять    у  віках  поети
Наш  Майдан!..    Що  упокорив  зло!

17.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466486
дата поступления 16.12.2013
дата закладки 17.12.2013


Таня Кириленко

Ролі й маски

Слухай:  а  хто  ми  за  межами  ролі?
Хто  ми  є,  якщо  зняти  всі  маски?
Наші  душі  забуті  і  кволі
Прийняли  вже,  напевне,  поразку.

Що  ми  коємо,  що  ми  будуєм,
І  за  що  життя  ладні  покласти?
Я  питаю  тебе,  чи  ти  чуєш!
Я  питаю:  а  хто  ти  без  маски?

Нащось  робиш  з  життя  присвяту,
Забуваючи  справжню  святість...
Ти  не  можеш  його  віддати,
Бо  воно  ж  не  є  твоя  власність.

Загубившись  в  земних  тенетах,
Ми  створили  потворні  цілі.
Я  спитаю:  а  справжній  де  ти?
Я  й  себе  іще  не  зрозуміла...

Та  на  тебе  дивлюсь  -  і  знаю:
Перед  Богом  усі  ми  рівні.
Я  себе  у  тобі  впізнаю.
Ролі  й  маски  вже  не  потрібні.

14-15.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466263
дата поступления 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013


Борода

Не спить Майдан



Не  спить  Майдан  четвертий  тиждень  поспіль  
на  варті  миру  й  майбуття  стоїть.  
Стоять  бійці,  стоять  поважні  гості,  
в  знаменах  честі  п"ядестал  століть.  

Історія  відкрила  навстіж  двері  
аби  вдихнути  волі  аромат  
і  дух  Майдану,  лоскотнувши  нерви,  
мільйонним  маршем  рушив,  як  солдат.  

Повз  коридори  влади  і  супротив,  
попри  ряди  опричників  в  фойє  
ступа  Майдан  на  вулицю  Європи  
і  Україні  славу  воздає!  






15.12.  2013                          Киів,  Майдан  Незалежності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466335
дата поступления 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013


kulbabka

Народе мій…

Народе  мій,  крізь  площі  і  майдани
Ти  проростаєш  міццю  у  віки!
Минуться  всі  вершителі  й  тирани,
Усі  вожді  та  мічені  божки...

І  задихнуться  покручі  і  трутні
У  власноруч  затягнутій  петлі.
А  ти,  як  велет,  гордий  і  могутній,
На  Богом  даній  праведній  землі

Засієш  поле  золотом  пшениці,
На  плуг  залізний  меч  перекуєш.
Затихнуть  воєн  грізні  блискавиці,
Вгамують  зливи  спалахи  пожеж.

Нова  доба  духовної  свободи
Тобі  запалить  сонце  молоде.
Народе  мій,  нескорений  народе,
Тебе  сам  Бог  до  істини  веде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата поступления 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Олекса Удайко

Деригент

                                                       ЧМу

О  люди  добрі!    Й  сам  не  вірю
Я    в  те,    що  вам  тут  говорю…
Та  маю  в  со́бі    чорнозвіра,
Його    я    голодом    морю.

Щоб,  коли  треба,    злісно  гавкав
На  тих,  що  вкаже  нам    «гарант»…
Така  вже  в  мене    мила  «ставка»,
Такий  небачений  талант!

А  за  сумісництвом  я  в  Раді  –  
Усім  відомо    –  деригент,
Бо  оркестранти    недоладні    –
Ні  в  зуб,    як    грає…    президент.

14.12.2013

                       
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466036
дата поступления 14.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Любов Ігнатова

Сердечко на долоні

Призахідне  сонце  присіло  на  гілку,
Проміння  винове  сплело  у  вінок  ;
Вже  вечір  до  вуст  прикладає  сопілку
І  кличе  зірниці  в  шалений  танок  ...

Розвітренокрило  злітає  жаринка
З  багаття  нічного  володаря  снів;
І  місяцелика  небесна  перлинка
Вказала  шляхи  до  незнаних  світів  ...

І  десь  там,  на  зламі  логічних  законів,
Зустріну  на  мить  довгокосе  дівча,
І  опік  залишить  мені  на  долоні
Сердечком  із  воску  дитинства  свіча  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466108
дата поступления 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Дід Миколай

Шулікам - беркутам.

Душею  й  тілом  в  геморої,
ШулІки  з  поночі  сліпі.
Кому  ви  служите  «герої»?
Клінічні  виплодки  тупі.

Підняли  руку  на  Вкраїну,
Встромили  в  серце  пазурі.
Служиві  сволочі  кретина
Із  ночі  вилізли  щурі.

Такі  жидам  потрібні  гої,
Бездушні  роботи  й  вужі.
Орди  тайожної  херої,
Безкрилі  виродки  чужі.

Летіти  вам  із  крутосхилу
І  здохнуть  в  пеклі  холуї.
Не  принесуть  вам  на  могилу,
І  не  заплачуть  кобзарі.

Не  буде  ненька  під  п’ятою
Тупі  вже  гостримо  мечі.
Візьмемо  міцно  в  руки  зброю,
Гетьмани  кличуть  із  Січі.

Майдану  зорі  запалили
З  пітьми  душею  ліхтарі.
Зимою  небо  розвесніло,
Цілує  поросль  по  весні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466084
дата поступления 14.12.2013
дата закладки 15.12.2013


Николя-бабА

Давай не будем (пісня на слова Любові Ігнатової)

Слова  -  Любов  Ігнатова
Муз,вик,запис  -  Микола  Шевченко

Давай  не  будем  підганяти  зИму,
Вона  і  так  сніжИться  поміж  нас,
І  забирає  з  поцілунків  риму,
Лишаючи  оголений  каркас  ...

І  кожен  дотик  віддаляє  літо,
Стирає  запис  в  картотеці  днів  ...
А  ти  ще  й  досі  іній  не  помітив...
А  може  не  помітити  хотів  ...

Слова  між  нами  застигають  муром  -
Уже  на  рівні  півсліпих  очей  ;
Чи  варто  піддавати  нас  тортурам?
Давай  прохати  милості  мечей!  

Загубиться  дитинно  -безпорадно
Прощання  наше  поміж  гільйотин,  
Де  плаче  осінь  стигло-  листопадно  
У  кошики  калИнових  жарин...

14.12.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466008
дата поступления 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Любов Ігнатова

Відлига (дитяче)

Зима  на  сонці  розімліла  -
І  потекла  струмком  у  тінь,
Де  морозенко  так  уміло
Кує  кришталь  зі  сновидінь.

У  віддзеркаленні  бурульок
Сміється  промінець  тепла,
І  кішка,  вилізши  на  вулик,
Промоклі  лапи  простягла.

Сльозяться  очі  у  калюжок,
І  чмока  під  ногами  сніг,
І  водяний  прозорий  вужик
Слідами  від  машин  побіг...

Та  ось  набігли  сиві  хмари,
Подув  північний  вітерець  -
І  зникла  геть  весни  примара,
Піднявши  з  хутра  комірець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465989
дата поступления 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013


kulbabka

Зимові акварелі

Впало  з  неба  прядиво  густе
На  розмоклі  барви  падолисту,
А  зима,  як  мачуха,  мете,
Не  шкодує  холоду  і  свисту.

Дмуть  у  сурми  здиблені  вітри,
Між  дерев  снують,  немов  примари.
Як  зайча  до  теплої  нори,
Тьмяне  сонце  пирснуло  у  хмари...

Загорнулось  в  рунну  сивину
І  сопе  у  свій  кирпатий  носик.
Крізь  холодну  білу  пелену
Клапті  снігу  жалять,  ніби  оси.

А  зима,  сховавши  в  комірець
Полум'яні  вистуджені  щоки,
Чимчикує  лісом  навпростець,
По  ярах  і  пагорбах  високих.

По  блискучих  куполах  церков
Аквареллю  пише  петриківку.
Посивілі  маківки  дібров
Огортає  в  заморозну  плівку.

І  в  її  широкім  рукаві
Снять  пташки,    метелики  і  звірі,
І  плояться  подихи  живі
По  вітрами  видубленій  шкірі.

Сніг  колючий  плечі  огорта,
Грію  пальці  вихололі  чаєм
І  моїм  ужаленим  вустам
Так  твого  тепла  не  вистачає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата поступления 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Таня Кириленко

Боже, Україну бережи

Боже,  Україну  бережи
Від  розколу,  від  ганьби  і  зради.
Боже,  чесним  людям  поможи,
Вурдалаків  не  пусти  до  влади.

В  душах  доброти,  в  очах  тепла,
Правди  у  вустах  і  добру  волю,
Щоби  Батьківщина  розцвіла,
І  щоб  мирно  все.  І  щоб  без  болю.

Боже,  Україну  борони
Від  нечесних  душ  і  від  зневіри.
Янгольськими  огорни  крильми
Небо,  що  над  нами  в  хмарах  білих.

Віру  нашу  Боже,  укріпи:
В  Тебе,  один  в  одного,  у  правду.
Дай  нам  Рідну  Землю  вберегти,
І  творити  все  на  ній  до  ладу.

13.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465862
дата поступления 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013


АЛИК

ВРАГ НАРОДА

Кто  дал  приказ  морозить  беркут?
Стоят  и  мочатся  в  штаны!!!
НКВД,  Гестаппо  меркнут,
для  жертв  предательской  войны.

Капец  и  почкам  и  простате,
на  кой?  ответьте!  в  двадцать  пять,
при  этой  нищенской  зарплате,
в  бою  с  народом  погибать.

Конечно,  зек  спецом  так  сделал,
чтоб  были  злее  пацаны,
гнилой  душонкою  лелея,
стать  победителем  войны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465833
дата поступления 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013


АЛИК

АНТИмайдан

Зовсім  з  глузду  з"їхав
"мудрий"  уркаган!
Як  блакитне  лихо,
свій  зібрав  "майдан".

Спроба  недолуга,
бо  вже  зна  усяк  -
на  нім,  кожен  другий,
урка  чи  босяк.

В  кого  морда  хитра,
голова  пуста,
може  за  пів  літра
розіп"ять  Христа.

Воно  п"є  і  куре,
колиться  (хто  зна?),
проти  вітра  дзюре,
бо  пуста  казна....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465835
дата поступления 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013


Любов Ігнатова

Зимовоні'чне

У  холодну  зимову  ніч
Сонце  падає  з  небосхилу  ;
У  запаленні  протиріч
Постає  зореока  сила  ...

Напівмісяцем  у  вікно
Зазирає  напівсубота,
Нашиваючи  на  сукно
Календарну  співзвучну  ноту.

Я  вдивляюсь  в  квартет  нулів
Електронного  циферблату  :
Щось  магічне  є  в  зміні  днів
І  в  двокрапковім  піцикато...*

Під  прирученим  світлом  ламп
Роздивляюсь  миттєву  сутність
Гостродумних  когтистих  лап
У  пародії  на  могутність.

І  під  вартою  сновидінь
Перейду  в  невідоме  завтра,
Де  із  вранішніх  володінь
Знову  з'явиться  сонцеватра  ...


*ПІЦИКАТО  (від  іт.  pizzicato  -  щипком)  -  1.  Спосіб  гри
на  смичкових  музичних  інструментах,  коли  звук
видобувається  не  смичком,  а  щипком  пальця.

Щиро  дякую  композитору  і  виконавцю  Миколі  Шевченку  (Николя  -баба')
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465691

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465606
дата поступления 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013


Борода

Голос України

Прекрасній  співачці,  натхненниці  Майдану  Руслані  Лижичко
                           П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю!



http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119


Колись  цей  голос  підкорив  весь  світ
і  в  дикім  танці  закрутив  планету,
а  нині  міліцейськії  тенета
рве  на  шматки,  неначе  динаміт.

В  дозорі  волі,  наче  постовий,
стоїть  на  варті  цілої  країни
прекрасний  голос,  голос  України
вістить  спільноті,  що  він  ще  живий.

Понад  щити  спецназівських  рядів,
і  віроломні  звернення  тирана
словами  гімну  зашиває  рани
і  кличе  в  бій  відважних  козаків.

Це  голос  материнства  і  краси,
голос  народу  мирних  хлібосіїв,
які  віддавна  захищати  вміють
родючий  край  від  хижої  орди.

"Вставай,  Вкраїно!  Києве,  виходь!"  -
дзвенять  в  ефірі  позивні  Майдану
злітають  ввись  і  голосом  Руслани
на  січ  беззбройну  кличе  сам  Господь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
дата поступления 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013


Борода

Майдан

Cтоїть  Майдан  посеред  міста,
багатолюдно  гомонить,
народним  гнівом  диха  грізно
за  право  вільно  в  світі  жить.
За  право  вибирать  майбутнє
стоять  і  юнь,  і  сивина,
стоїть  Майдан  в  холоднім  грудні
і  гаряче  йому  в  снігах.

Стоїть  Майдан  в  центрі  Європи
в  кільці  жандармської  орди,
неначе  богатир,  супроти
імперських  помислів  Москви.
Кийки,  гранати,  віроломство,
жорстокість  міліцейських  лав;
геройська  мужність  -  мирна  помста
нікчемній  владі  громадян.
   
Стоїть  Майдан  в  центрі  планети
наче  кордон  добра  від  зла
й  немає  в  світу  вже  секретів
хто  кат,  хто  в\"язень,  хто  суддя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465516
дата поступления 11.12.2013
дата закладки 12.12.2013


kulbabka

Нація

Я  -  народ,    що  освячений  тризубом,
Молитвами,  вогнем  і  мечем!
Це  мені    зроду-віку  написано
Бути  воїном  і  сіячем.
Це  в  мені  під  багряними  стягами
Розпинали  церкви  і  хрести,
Катували,  морили  ГУЛагами
Очманілі  від  люті  кати.
Це  мене  шматувала  навалами  
Степова  знавісніла  орда
І  впивалась  отруйними  жалами
Геноциду  нещадна  біда.
І  стріляли  у  мене,  і  вішали
Самозвані  чужинські  царі,
Та  дарма,  бо  встократ  сміливішими
Повставали  мої  бунтарі.
Це  ж  мені  зроду-віку  написано
Хліб  ростити  на  рідних  полях,
Під  огненним  плекаючи  тризубом
Жовто-синій  окрилений  стяг!
Це  мого  суголосся    пульсація
Виростає  в  єдиний  потік...
Я  -  сіяч,  
Я  -  поборник  
Я  -  нація,
Так  було  і  так  буде  повік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата поступления 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013


Борода

Народний гнів - натягнутий канат

Народний  гнів  -  натягнутий  канат.
Одна  лиш  мить    і  звергнуто  тирана.
Вчорашній  ідол  вже  скінчив  безславно,
за  зраду  навіть  влада  -  не  гарант.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464925
дата поступления 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013


Борода

Спасибі, народе!

Спасибі,  народе,  за  праведний  гнів,
спасибі  за  факел  свободи,
спасибі  за  жах  у  очах  ворогів,
спасибі  тобі,  мій  народе!  

Спасибі,  народе,  за  марш  і  майдан,
ненависть  одвічну  до  зради,
спасибі  за  гуркіт  упавших  кайдан
спасибі  за  поступ  до  правди.

Спасибі,  народе,  за  мудрий  урок,
усім  ненависникам  волі,
за  цей  у  майбутнє  історії  крок,    
горджуся,  народе,  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464928
дата поступления 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013


Наталя Святокум

Ще крок, Майдане!

Гімн  в  небеса!  Молитва.  Спільні  гасла,
Терпіння  теж  для  кожного  одне.
У  час  наруги  Нація  не  згасла  –
Ще  крок  –  і  вільна!  Вирветься  з  тенет!
 
Допоки  кат  не  знає  в  люті  спину
І  світом  носить  ялинкову  суть,
Поки  злодюги  б’ють  підступно  в  спину  –
Майданці  рідний  прапор  пронесуть.
 
І  хай  кровить  калина  при  морозі,
Хай  жебраки  духовні  помовчать:
До  перемоги    вже  на  півдорозі  –
Майдан!  Ходімо  Волю  зустрічать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464768
дата поступления 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013


Олекса Удайко

Вкраїни Гімн творитьться на Майдані

Знавці  волають:  гімн  наш  не  гламурний!
Що  прапор  наш  пора  перевернуть!!!
А  на  Майдані  дух  вита  амурний  –  
Майдан  кує  нам  Європейську  путь!

І  хай  не  "згинуть  наші  воріженьки",
Нехай  вони  «во  здравії»  живуть!
Та    хай  людці    –  злостиві,  навіжені  –
Не  пинять  нам  леліяти  майбуть!

Вкраїни  Гімн  твориться  на  Майдані!
Вже  в  ньому  є  такі  святі  слова...
І  дії,  нам  Всевишнім  Богом  дані!
Не  спить  Майдан...  І  –  нація  –  нова!

8.12.2013




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464774
дата поступления 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013


Стеві

Вставай!!!

Болить  душа  за  Україну,
Вставай,  народе  мій,  вставай!
Борись  за  землю,  за  родину,
За  неба  велич,  щастя  край.
Нехай  Господь  дарує  сили,
Ще  більше  загартуємо  дух.
Підіймемо  Сатану  на  вили
І  бісів  розженемо,  як  мух!
Кріпіться  сестроньки  і  браття!
Бо  нас  лякали  вже  не  раз.
Розпалимо  єдності  багаття,
Прийшов  наш  довгожданий  час!
Давайте  мудрість  поєднаємо,
Серця  відкриємо  для  свободи.
Ми  не  раби,  ми  волю  маємо
І  подолаємо  всі  негоди!
Вершімо  правду  українці!
Девіз  наш  -  праця  і  любов!
Нехай  покров  Святої  Трійці
Не  дасть  пролити  марно  кров!!!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464649
дата поступления 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013


tamriko

ДАРУНОК ДОЛІ, - ТИ!!!

Що  відчуваю  я  до  Тебе?
Жагу  нестримну  та  любов!
Бажання  бути  чарівною!
З  Тобою  розквітати,  як  весною!
Дивитись  в  очі  лиш  Твої,
Та  вічувати  думи  чарівні!
І  дарувати  лиш  любов.
Таку  палку,  несамовиту,
Яку  даруєш  знов  і  знов!  .  .
Дарунок  долі  ,-  є  у  мене  Ти!!!
Мій  Любий,  мій  Коханий,
Назавжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464620
дата поступления 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013


Олекса Удайко

Я – КОКОН

                             Присвячую  тим,  хто  не  вийшов...

Я  –  кокон!..  
І  цим  про  себе  все  повідав…
Мені    важливо  те,  що  маю    в  со́бі,
Нехай  пів-мертве  –  та  своє…  Особин
В  мені  нема,  там    –  лярва*  безобідна…

Міністр,  директор  –  сам  я  господа́р…
Радію  лиш  тому,  що  незворушне…
Й  не  дам  нікому  стан  цей  раз  порушить…
І  то  –  мені  великий  долі  дар…

А  що  надворі?..    Та  мені  –  плювать!
Нехай  жара  чи  холод  –  лютий  студінь…
Ніхто  мене  ніколи  не  розбудить…
Я  сам  собі  –  і  постіль,  і  кровать…

Я  панцир,  я  лубок,  глуха  фортеця…
Для  того,  хто  для  мене  –  серця  памка,  
Я  заслінка,  замо́к,  я  –  клямка…
Який  мені  резон  від  мого  серця?..

Мені  зати́шно  у  «домику  без  окон»…
Мене  зігріє  власна  німота…
Для  чого  мені  рух  і  суєта?..
Я  –  кокон…

08.12.2013
________
*Лялечка  (зоол.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464601
дата поступления 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013


Ірина Хміль

Самотність.

Завмер  годинник  в  соннім  онімінні.
У  домі  -  ще  темніше,  ніж  на  дворі.
Так,  як  і  вчора,  в  вечір  цей  осінній
Я  буду  рахувать  хвилини  кволі,  -
Вони  повзуть  повільно,  як  ніколи...

Будинок  огорнула  тиша  млява.
Зірки  холодні  сяйво  ллють  невпинно
У  чорну  шибку.  Лиш  одна  забава
Лишається  -  самотності  картину
Невтішно  малювати  до  світанку,
Немов  би  я  пітьми  покірна  бранка.  

Печаль  німа  -  подруга  безголоса  -  
У  гості  завітала  проти  ночі.
Присіла,  розпустила  сиві  коси,  -
Довершити  моє  безсоння  хоче.
Свіча  ледь  тліє.  Тільки  кішка  радо
Про  щось  муркоче.  Хоч  якась  розрада...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462750
дата поступления 27.11.2013
дата закладки 07.12.2013


Олекса Удайко

СИНИ ВІТЧИЗНИ

             Щоб  жить  —  ні  в  кого  права  не  питаюсь.  
             Щоб  жить  —  я  всі  кайдани  розірву.  
             Я  стверджуюсь,  я  утверждаюсь,  
             бо  я  живу.  
                                                                   Павло  Тичина

Споконвіків  народ  наш  український
Боровсь  за  правду,  проти  ворогів...
Проти  татар,  усіх  морок  чужинських,
Бо  вдома  бути  газдою  хотів.

Історія!..  А  зараз  -  сьогодення,  
Між  ветхим  і  новим  чітка  канва!
Ми  маємо  на  те  благословення,  
Щоб  втілити  в  життя  нові  слова.

Коли  в  душі  багаття  пломеніє,
А  жар  для  нього  щедро  Богом  дан,
Нехай  вона,  нескорена,  не  скніє  -  
Виходьте,  браття,  сміло  на  Майдан!  

На  ньому  б'ється  Серце  України,
Народжуються  нації  сини!
Їм  небайдужа  доля  Батьківщини,
За  неї  кров'ю  присягли  вони!...

Ми  не  допустимо  свавілля  влади
І  не  дамо  пролити  більше  кров!
Сини  Вітчизни!  Пушок  канонади  
Звучать  не  будуть  в  Україні  знов!

7.12.2013      

   

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464388
дата поступления 06.12.2013
дата закладки 07.12.2013


kulbabka

Грудневий вечір

Мій  сизокрилий  грудню,  день  добіг,
Небесний  о́брус  вітер  поторочив,
Щербатий  місяць  ловить  на  батіг
Дрібні  дублони  вітряної  ночі.

Пісочний  час  осипався  на  дно,
Прожитий  день  назад  не  повернути,
Терпких  думок  настояне  вино
Гірчить  на  денці  нотками  цикути.

Криваві  грона  в  темряві  горять,
Пробиті  на́скрізь,  ніби  з  арбалету...
І  ще  один  листок  календаря
Злітає  з  гілки  й  падає  у  Лету.

А  разом  з  ним  несправджених  надій
Розмитий  шрифт  на  білому  папері...
Та  завтра  знов  розкрутиться  сувій
І  день  новий  постукає  у  двері.

Розкрилить  сонце  зранку  пелюстки,
Розтопить  шибку,  з  ночі  захололу,
І  будуть  знову  світлими  думки,
Нова  доба  запуститься    по  колу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464474
дата поступления 06.12.2013
дата закладки 07.12.2013


Олекса Удайко

НЕДОЛЮБЛЕНА ЖІНКА (р о м а н с )

Недоспівана  пісня,  перерваний  вальс…
Хмаровинням  нависле  осіннє  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  виною  для  вас:
Наче  лід,  незігріте  кохання!

Не  прожите  життя  –  невідправлений  лист:
Не  явле́не  дитя  розмаїтому  світу…
То  –  нездійснена  воля,  незвіданий  зміст,    
Падолист  без  заздравної  літу…

Недовивчена  роль  –  не  прожите  життя:
Мов  забутий  пароль,  мов  не  зіграна  драма…
Невпокійні    слова    –  як  не  вчас  каяття,    
Немов  сіль  в  незахищену  рану…

Недоспівана  пісня,  перерваний  вальс…
Та  мелодія  пісні  –  як  вечір  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  пропущений  шанс,
І  вона...    як  провина...  остання!

6.12.2013
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата поступления 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013


Innessanew

Нерозуміння

Нерозуміння  –  як  маленьке  вбивство,
Нерозуміння  –  як  маленька  смерть:
Хай  не  навічно,  може,  й  не  навмисно  –  
А  під  ногами  проломилась  твердь.
Неначе  серце  розірвали  навпіл,
Неначе  душу  скальпель  розділив,
Хоча  в  словах  нема  брехні  та  фальші  –  
Чад  сивий,  злий  свідомість  закадив…
Немов  за  мить  повимикали  зорі,
Мов  ураган  невидимий  пройшов…
Зашити  рану  спробувати  можна,
Та  вже  не  щезне  з  того  місця  шов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464159
дата поступления 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013


Дід Миколай

Діток побили дикі люті звірі


Дніпро  ревучий  річка  повновода
Вже  знову  й  знов  виходить  з  берегів.
В  віконце  вузьке  стукає    нагода,
Прийшла  в  свитині  сплакана  з  віків.

А  дні  такі  знеможені  і  сірі,
Майдани  з  ночі  вмиті  у  крові.
ДітОк  побили  люті  дикі    звірі
Нема  сволоті  в  підлості  межі.

Буремний  час  прокинулись  герої,
Які  згадали,  що  не  холуї.
Тож  дай  їм  Боже  випити  левкої
Щоб  не  розлити  спокій  в  сулії.

Точити  досить  байки  –  баляндраси,
Балачки  лишні  зараз  вже  пусті.
Вилазять  знову  з  льоха  Піде  Раси
Й  плюють  на  наші  заклики  пусті.

І  не  можливо  з  бидлом  говорити,
Глухі  пани  не  чують  в  хаті  грім.
Взяли  за  право  вдома  нас  ганьбити,
Як  хазяї  заходять  в  хату  -    дім.

Це  ж  ми  були,  були  колись  народом
Куди  поділась  ваша  честь  і    гнів.
Тож  скільки  можна  "тішитись"  уродом
Хіба  не  сором  бавитись  в  рабів.

Щоби  вони    дорогою  загнулись,
Щоб  їх  здійняло  небо  на  палі.
В  цім  світі  більш  ніколи    не  проснулись,
Бо  їм  немає  місця  на  землі.

Геть  резидента,    виплодка    болота.
Нехай  зіллє  нечиста  у  відстій.
Щоб  в  потойбіччі  виринув  заброда
В  кублі  поганців  виродків  -  повій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464142
дата поступления 04.12.2013
дата закладки 05.12.2013


Анатольевич

Годі вже!

Людино!  Знищ  в  собі  раба!
Відчуй  себе  Володарем!
Ти  на  своїй  землі!  Хіба
не  можеш  буть  Господарем?!
Людино!  Знищ  у  собі  страх,
що  сили  твої  віднімає,
бо  страх  твій  -  то  до  рабства  шлях!
Зі  страхом  волі  не  буває!
Байдужість  побори  свою,
забудь  уже  про  "хату  з  краю"!
Глянь  -  на  Майдані  у  борню
десятки  тисяч  виступають!
І  годі  вже  дискутувать,
пора  рішуче  щось  робити,
бо  ворогів  лише  гуртом,
я  знаю,  зможемо  побити!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463603
дата поступления 01.12.2013
дата закладки 02.12.2013


Дід Миколай

ЯК В ПРЕДКІВ ЖОВТО - СИНІ!

Вставай  Вкраїна  вже  гуде:
 Дніпро  великий.  
Майдан  заплакав  -  нас  веде,
Твоєю  кров"ю  вмитий!

 Молились  душі  до  небес  
У  куполах  сповиті.
 Козацький  дух  з  пітьми  воскрес
 В  Михайлівському  скиті.

 З  курганів  виймемо  мечі
     Для  нас  зариті.  
Візьмімо  гідності  ключі,
 Цієї  ж  миті.

То  Всевишній  дав  згори,  
Як  своїй  дитині.
 Вже  підняті  прапори,  
Предків  сонце  –  сині!

Ми  їх  закалимо  вогнем
 Наш  оберіг  в  блакиті.
 І  у  майбутнє  понесем
 Хай  гріють  внукам  в  світі.

 Вставай  Вкраїна  вже  гуде:
 Дніпро  великий.
Майдан  заплакав  -  нас  веде
 Твоєю  кров"ю  вмитий!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463622
дата поступления 02.12.2013
дата закладки 02.12.2013


Борода

Відплата

-  Хто  довірив  цій  падлюці  керувати  стадом?  
Хто  дозволив  вирішувать  за  усю  громаду
до  якого  нам  лісництва  стелити  альтанку  -
закричали  сичі  в  лісі  дружньо  на  світанку  -
Бач,  наїлось  ненаситне  дармової  юшки,
зрадників  кубло  зібрало  (  "тушки"  і  "тітушки")
і  забуло,  що  на  службі  власне  є  у  стада
та  й  давай  народ  кийками  вчити  "куда  нада".
А  не  вийде  у  Бурмила  із  того  нічого
ще  прийдеться  в  буцигарню  топтати  дорогу,
вже  утретє  і  надовго  за  державну  зраду
разом  з  кублом  тих  пригрітих  ненаситних  гадів.
Збунтувались  звірі  в  лісі,  вийшли  на  поляну,
об"явили  недовір"я  ведмежому  клану
і  тепер  вже  милосердя  просить  сам  Бурмило,
аби  з  нього  і  тих  "тушок"  не  зварили  мило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463537
дата поступления 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013


Радченко

Реквієм. Мамі.

[b]Тринадцять  років  [/b]-
Днів  довга  низка.
[b]Тринадцять  років[/b]  -
Далеко  й  близько.
[b]Тринадцять  років[/b]
Між  нами  -  вічність.
Затихли  кроки  -
І  біль  ,  і  ніжність
[b]Тринадцять  років[/b]
За  мною  слІдом.
Примарний  спокій
Єдиний  свідок.
В  далІ  високій,
Матусю,  мила,
Крізь  ранок  мокрий
Душа  летіла.
Що  ж  ти  накоїв,
Грудневий  ранок?
Плач  дальніх  дзвонів
Вслід,  наостанок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463478
дата поступления 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013


Олекса Удайко

Чорна ніч на Майдані

                           Просинаюсь  з  думою  про  Тебе,
                           Бо  вночі  примарилось  мені:
                           Українське  прихиляю  небо,
                           Щоб  згоріть  в  його  Святім  вогні…
                                                 
                                                               Олекса  Удайко        



Чому́сь  примарились  мені  мої  студентські  ро́ки…
Коли  Гірни́к  Олекса*  тілом  факел  засвітив…
Коли  я  до  Тараса  міряв  несміливі  кроки,**
І  в  «Україні»  Стуса  виступ  душу  запалив***…

А  ще  у  пам’яті  моїй  та  Шелестова  книжка,****
Яка  відкрила  очі  багатьом  із  нас,
Яку  ми  в  закутках  читали  й  милувались  нишком:
Який  то  був  історії  славетний  час!

…  Пройшли  десятки  років…    В  нас  багато  що  змінилось
З’явились  діти,  внуки…  Скроні  інеєм  взялись…
І  тілом  вже  не  ті…    Але,  на  щедру  Божу  милість,  –
Дух  молодецький,  й  думи  про  Вітчизну  –    як  колись!

І  ось  спішу  урочисто  до  Нового  Майдану,  
Який  я  сам  інтуїтивно  передрік,*****
Щоб  захисти  рідну  мову,    землю  богодану,  
Від  злодіїв,  злостивців  хижих,  недорік!

І  перший,  хто  зустрівсь  мені,  був  молодий  хлопчина,
Закутаний  у    жовто-синій  стяг  поверх  рамен,
Як  символ    молодої    духом  неньки-України  –
Такий  собі  вкраїнський  політичний  супермен!  

Й  по-батьківськи  я  обійняв  його  худенькі  плечі…
Та  щось  сказати  втішне  я  йому  уже  не  міг…
Давили  сльози…  Й  не  було  уже  ні  слів,  ні  речень  –
Всі  сумніви  щодо  Вкраїни  хлопець  переміг!  

…А  згодом  я  пізнав  хлопчину  на  телеекрані,
Коли      ОМОН    в  товпу    жбурнув  кийковий  шквал…
Втамовуючи  біль  від  кровотечі  й  рани,
Він  прагнув  зупинить  ОМОНу  лютий  шал.

І  тут  мене    оздобною  словесністю  прорвало  –
Я  кляв  ОМОН  жорстокий  вздовж  і  впоперек!  
Та  межи  слів  подумав  я:  тут  слів,  мабуть,  замало  –  
Гарант  будує  "храм"  на  крові!  Він  не  ім’ярек!

30.11.2013

____________
*Український  дисидент,  політв'язень,  Герой  України  (2007)  22  січня  1978  р.,  у  60-ту  річницю  проголошення  самостійності  України  Центральною  Радою  (21  січня  1918)  вчинив  самоспалення  біля    могили  Тараса  Шевченка  в  Каневі  на  знак  протесту  проти  насильницької  русифікації  України.
**Пам'ятник  Тарасу  Шевченку  у  сквері  на  Володимирській  вул.  у  Києві.  "В  радянські  часи  23  травня,  в  тени  перепоховання  поета,  єбиралась  прогресивна  громаськість  Києва,  що  було  під  неусипним  оком  органів  КДБ.
***4  вересня  1965  року  виступив  разом  з  Іваном  Дзюбою  та  Вячеславом  Чорноволом  у  кінотеатрі  «Україна»  в  Києві  на  прем'єрі  фільму  Параджанова  «Тіні  забутих  предків’’.
****Йдеться  про  книгу  П.Ю.  Шелеста,  колишнього  Першого  секретаря  КПУ      "Україно  наша  Радянська",  в  якій  правдиво  зображено  деякі  сторінки  історії  України,  що  харктеризувало  автора,  за  доносом  Начальника  КДБ  УРСР  генерала  Федорчука,  як  українського  націоналіста.  
*****На  моїй  сторінці  (  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518),  де,  зокрема,  є  такі  слова:
                                               
                                                 Вже  осінь  йде  і  нас  веде
                                                 У  вир  народного  повстання  –
                                                 Хай  буцигарня  пропаде!
                                                 Є  ще  надія!  Та    –  остання…

А  ще  (:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204):  
                                               
                                                 Ще  будуть  в  нас  нові  майдани,
                                                 Які  до  влади  приведуть
                                                 Сумління,  мужність,  Богом  дані.
                                                 Вони  покличуть  в  нову  путь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463432
дата поступления 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013


Надія Таршин

Кривава ялинка

«Батько»    -майданчик  малечі  лаштує  –
Туди  уночі  ялинку  везуть…
Нечисть  уся  до  схід  сонця  панує  –
І  це  її  справжня,  потворна  суть.

Тягнуть  хлопчину  за  руку  і  ногу,
Іншого  люто  у  голову  б”ють,
Не  пожаліли  навіть  малого  –
Кривавий  –  ялинці  проклали  путь.

Дубинки  гуляють  по  лицях  і  спинах  -
Лупцює  дітей  –  вгодований  гад…
Країна    заснула    –  ганебно-спокійно  –
Куди  їй  іти  –  уперед  чи  назад???

Сховались  за  спини  дітей  і  онуків  –
Хто  міг  би  сваволі  покласти    кінець.
І  лише  тепер  –  каяття,  сльози  ,  муки  –
Дай,  Боже,    урветься  злочинний  терпець!

30.11.2013р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463424
дата поступления 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013


Надія Таршин

Країною правлять кати…

Країною  правлять  кати,
 Бандити,  злодії  в  законі,
 А  хто  тоді  тут  я  і  ти  –  
 Безмовні,  приречені  коні?

 На  працю  –  надмірно  важку,
 На  думи  –  сумні,  невеселі.
 Радіємо  крихтам  в  візку,
 Що  їх  веземо  до  оселі.

 Жуєм,  коли  є,  свій  овес
 І  в  горло  л"ємо  дике  пійло.
 Нас,  гордий,  високий  народ,
 Зігнали  усіх  в  одне  стійло.

 Кріпкенько  взяли  на  ланцюг  –  
 Слухняним  і  корм  трохи  кращий.  
 Це  влада  нікчем,  нахабних    злодюг,
 А  ти  потураєш  їм,  мій  роботящий.  

 Березень  2007р.      Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463331
дата поступления 30.11.2013
дата закладки 01.12.2013


Олександр ПЕЧОРА

Останній осінній вечір…

*      *      *

Останній  осінній  вечір.
На  ранок  невже  зима?
Не  мовкне  дзвінка  малеча,
та  тільки  тепла  нема.

Зима  до  воріт  добігла,
та,  мабуть,  не  в  тому  річ:
коли  буде  біло-біло  –
світлішою  стане  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463323
дата поступления 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013


kulbabka

Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку…

[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]

Ні  шурхоту,  ні  хрумкоту,  ні  звуку  -  
Півкроку  до  зими.  Застиг  ефір.
Тримає  ранок  яблуню  за  руку,
Сповивши  в  іній,  наче  в  кашемір.

Відгарцювавши  пристрасну  кориду,
Вляглись  вітри  на  сизий  килим  трав,
За  листопадом  тужну  панахиду
Холодний  дощ  на  днях  віджурбував.

Листків  пожухлих  скинувши  перуку,
До  згустку  сонця  моляться  кущі.
Ні  шурхоту,  ні  хрумкоту,  ні  звуку  -
Лише  криштальна  музика  душі.

Лиш  ти  і  світ:  вдихни  і  розчинися,
Прислухайся...  Почулося?  Невже?  
Це  у  надхмарних  вистуджених  висях
Бог  білу  вовну  клаптями  стриже.

Ще  день  чи  два  і  висипле  мішками,
Земерехтить  роями  височінь!
Тримається  промерзлими  руками
Тополя  за  лякливу  світлотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата поступления 28.11.2013
дата закладки 30.11.2013


Юрий Богатинский

Мама

Любовь  свою  отдать  до  грамма:
Один  способен  человек!  -
На  всей  Земле,  одна  лишь  мама,
Нас  любит  до  закрытых  век.

Не  знаю  я  такого  храма,
Где  хорошо  моей  душе.
Моя  душа  лишь  там,  где  мама,
А  не  в  религий  мираже.

Моя  судьба,  как  пилорама
В  которой  жизнь  моя  -  пила.
Меня  всегда  спасает  мама,
Ведь  для  меня  всегда  жила.

Мои  надежды  словно  карты,
Какими  строю  в  мире  дом:
Как  строят  планы  миллиарды:
Без  ветра  с  мамой  за  столом.

И  потому,  не  тратя  слова  -
Скажу  одно,  любите  мам!
Ведь  только  мама  здесь  готова,
Любить  ваш  каждый  килограмм.
 


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113111104281  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462434
дата поступления 25.11.2013
дата закладки 26.11.2013


Юрий Богатинский

Я никогда тебя не брошу

Я  никогда  тебя  не  брошу  -
Пока,  ты  в  мире  этом  есть!
Пускай  съедят  морщины  кожу
И  поседеет  волос  весь.

Я  буду  спорить  с  докторами
До  гробовой  своей  доски,
Что  смерть  за  морем,  за  горами,
А  не  стучит  тебе  в  виски.

Я  отыщу  детей  и  внучек,
И  приведу  к  тебе,  их  всех!
Быть  может  пара  рук  и  ручек  -
Слезам  твоим  подарят  смех?

Я  не  могу  представить  даже,
Как,  я  здесь  буду  без  тебя  -
Мне  даже  Бог  того  не  скажет.
Где  ляжешь  ты,  там  лягу  я.

Отягощает  старость  ношу,
Ведь  камни  собраны  давно.
Я  никогда  тебя  не  брошу.
Любви  и  в  небе  жить  дано!


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113112305360  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462431
дата поступления 25.11.2013
дата закладки 26.11.2013


kulbabka

Скорботне

[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2011/34825.jpg[/img]
Ця  житня  хлібина
просолена  зливами  сліз,
ці  очі  застигли,  
мов  зорі  в  морозну  погоду...
Земля  кровоточить  
під  пресом  іржавих  коліс,
що  тягнуть  на  цвинтар  
стареньку  прогнилу  підводу,
притиснуту  купою  
мертвих  знекровлених  тіл,
ще  дехто  між  ними  
ворушить  сухими  вустами...
Мороз  роз'їдає  зап'ястки,  
немов  чистотіл,
на  свіжих  могилах  
ніяк  не  затягнуться  шрами.

Скорбото  моя  нездоланна,  
мій  жалю  гіркий!..
Ніяк  не  загою  тебе  
і  ніяк  не  відмолю...
Потрошать  вітри  
обважнілі  тугі  колоски,
зерно  засівають  
по  кров'ю  омитому  полю.
Малесенька  свічко,
сльозися  теплом  і  молись
за  плач  убієнних,
за  крики  живих  покаянні!..
Заморені  душі
полями  углиб  розбрелись,
немов  поторочі,
розтали  у  кволім  ячанні.

Осквернена  земле,
в  тобі  наш  почин  і  кінець,
і  радощів  тихих
і  диких  плачів  суголосся!..
А  місяць  у  небі
парує,  як  теплий  хлібець,
і  пальці  кістляві
до  нього  шепочуть  колоссям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462288
дата поступления 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013


Дід Миколай

Спадала долу свічами сльоза

Печаль  котилась  сива  над  Дніпром
В  хрестах  церковних  з  дзвоном  гомоніла.
То  доля  наша  раненим  крилом
В  нащадках  пам'ять  приспану  будила.

Спадала  долу  свічами  сльоза,
Скупа  й  гірка  дістала  у  глибини.
Як  у  пустелі  спаленій  роса,
Живила  кров’ю  вени  України.

Майбуть  з  подачі  Божої  руки,
Висів  над  схилом  Ангел  рукокрилий.
Тут  тисячами  плакали  свічки,
Єднання  в  душу  з  неба  струменіло.

Розтав  в  порогах  стомлений  туман
В  яру  в  скорботі  з  нами  помолився.
Щоби  проснувся  в  кожному  Богдан
Щоби  у  кожнім  серці  оселився.

Щоб  геть  ішли  хазарики  люті
Не  сміли  нам  розказувать,  як  жити.
В  тайожний  з  ними  нам  не  по  путі
Там  європейцям  нічого  робити.

Нехай  збирає  речі  окупант,
Спакуймо  бидлу  яйця  й  апельсини.
Нема  гаранта  -  просто  квартирант
Для  нього  вже  закічились  гостини.

Уже  проснувсь  нескорений  народ
Він  був  і  є  і  буде  незнищенний.
Бо  на  шляху  страждання  й  перешкод
Він  з  пуповини  Богом  бережений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462305
дата поступления 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013


горлиця

Народе мій, замучений розбитий- Іван Франко

Минули  роки,  а  слова  Франка  ще  і  досі  на  часі!

Народе  мій,  замучений,  розбитий,
Мов  паралітик  той  на  роздорожжу,
Людським  презирством,  ніби  струпом,  вкритий!
Твоїм  будущим  душу  я  тривожу,
Від  сорому  яких  нащадків  пізних
Палитиме,  заснути  я  не  можу.
Невже  тобі  на  таблицях  залізних
Записано  в  сусідів  бути  гноєм,
Тяглом  у  поїздах  їх  бистроїздних?
Невже  повік  уділом  буде  твоїм
Укрита  злість,  облудлива  покірність
Усякому,  хто  зрадою  й  розбоєм
Тебе  скував  і  заприсяг  на  вірність?
Невже  тобі  лиш  не  судилось  діло,
Що  б  виявило  твоїх  сил  безмірність?
Невже  задармо  стільки  серць  горіло
До  тебе  найсвятішою  любов'ю,
Тобі  офіругочи  душу  й  тіло?
Задармо  край  твій  весь  политий  кров'ю
.....

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462129
дата поступления 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Борода

ГОЛОДОМОР

Геноцид  селянства  України,
Очманілим  плем"ям  яничарів,
Людоненависницьким  режимом
Оправданню  вік  не  підляга.  
Дочекають  зрадники  покари,
Отроки  червоних  комісарів  -
Має  правда  увійти  у  храми,
Огласити  вбивців  і  тиранів,
Розметать  їх  водами  Дніпра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461940
дата поступления 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Любов Ігнатова

Давай не будем підганяти зиму …

Давай  не  будем  підганяти  зИму,
Вона  і  так  сніжИться  поміж  нас,
І  забирає  з  поцілунків  риму,
Лишаючи  оголений  каркас  ...

І  кожен  дотик  віддаляє  літо,
Стирає  запис  в  картотеці  днів  ...
А  ти  ще  й  досі  іній  не  помітив...
А  може  не  помітити  хотів  ...

Слова  між  нами  застигають  муром  -
Уже  на  рівні  півсліпих  очей  ;
Чи  варто  піддавати  нас  тортурам?
Давай  прохати  милості  мечей!  

Загубиться  дитинно  -безпорадно
Прощання  наше  поміж  гільйотин,  
Де  плаче  осінь  стигло-  листопадно  
У  кошики  калИнових  жарин...




Музика  і  виконання  Миколи  Шевченка  (Николя  -бабА)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462033
дата поступления 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Таня Кириленко

Не рви квіток

Не  рви  для  мене  квіти  у  саду,
Не  рви  для  мене  квіти  в  чистім  полі.
Хай  ранком  на  них  роси  упадуть,
Хай  з  ними  теплий  вітер  поговорить.

Хай  їм  зрадіє  не  одна  бджола,
Чи  хай  милують  око  перехожим,
Щоб  кожна  з  них  природньо  відцвіла,
А  вітерець  би  потім  їх  розмножив.

Хай  краще  ними  снідає  коза,
Чи  зварить  зілля  добра  чарівниця.
У  світі  й  без  того  не  мало  зла,
Заради  примхи  рвати  -  не  годиться!

Не  рви  квіток,  нехай  собі  цвітуть,
Промінням  сонця  лагідним  зігріті.
Прошу  тебе,  ніколи  не  забудь:
Не  тішать  моє  серце  мертві  квіти.  

21.11.2013                                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461979
дата поступления 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Любов Ігнатова

Запалення думки …

Сіре  небо  в  сльозах  листопаду
Защеміло  загубленим  сонцем,
І  химерам  порожнього  саду
Вітер  став  крижаним  охоронцем  ...

Я  пройдусь  поміж  яблунь  застиглих,
Підставляючи  краплям  обличчя  ...
На  душі  щось  тихесенько  скиглить,
Але  плакатись  в  осінь  -  не  личить  ...

Дощ    холодний  -  компресом  для  лоба,
Щоб  минуло  запалення  думки  ...
ЗАвжди  можна  зробить  нОву  спробу,
Перевірити  всі  розрахунки  ...

Я  довірюсь  паперу  і  чаю,
Відігрію  замерзлий  промінчик  ,
У  зів\'ялому  дні  відшукаю
Ще  живий  і  зелений  пагінчик  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461679
дата поступления 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013


kulbabka

Передзимова тиша

Розтанув  день  в  ліхтарику  на  розі,
Пантрує  кроки  тиша  сторожка
І  горобина  терпне  на  морозі,
Кровить  вином  заломлена  рука.

Осіння  ніч  блукає  в  завіконні
Між  голих  яблунь,  схожих  на  черниць,
І  крихтами  з  пошерхлої  долоні
Годує  місяць  зоряних  синиць.

Із  темних  дупел  коменів  щербатих
Плояться  вгору  пасмами  дими.
А  десь  прядуть  природі  білі  шати
Дбайливі  ткалі  сивої  зими.

Настане  час  і  винесуть  обнови:
Розкішні  хутра,  прядива  м'які,
Розпорять  небо  па́вітру  підкови
І  випурхнуть  метелики  легкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461638
дата поступления 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


Борода

Розчарування

Розчарування  -  наче  гострий  ніж,
яким  порізав  пальці  ненароком,
як  наболілий  душервущий  вірш,
як  грам  отрути  у  стакані  з  соком.
Подав  надію  -  то  верши  її,
віддай  всі  сили  на  її  спасіння,  
бо  вже  вона  належить  не  тобі,
а  всім.  Від  тебе  тільки  вміння
як  ту  надію  обернуть  в  успіх.
Як  не  зумієш  -  гіркота  образи
буде  точити  серце,  мов  зараза,
або  на  скронях  відкладати  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461614
дата поступления 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013


Любов Ігнатова

Місячним зайчиком ….

Твоя  ніжність  лягла  на  подушці  місячним  зайчиком  ....
Я  навіть  подих  затамувала,  щоб  не  злякати  ...
Але  легесенько  таки  торкала  пальчиком
Той  згусток  почуттів  дивакуватий  ...

Ніч  за  вікном  напівзгорілим  -напівновим  ґнотиком
Запалювала  зорі  -  небесніï  свічки  ...  Чи  очі?  ..
І  місячний  зайчик,  напившись  моïх  дотиків,
Щось  шепотів  незвідано  -пророче  ....

Крізь  призму  вікна,  розчинившись  до  атома  в  промені,
Я  хмаринкою  світла  до  тебе  злетіла  крилато....
На  хвилях  ріки,  у  човні  під  вітрилом  споминів,
Ми  склали  загадане  слово  "кохати  "...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461457
дата поступления 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013


Любов Ігнатова

Осінь -поетка

А  осінь  складає  експромти  дощами  :
І  мрЯчить,  і  тужить,  і  ллє,  як  з  відра  ;
То  вкриє  дерева  з  туману  плащами,
То  стелиться  полем  із  мжички  чадра  ...

Збирає  в  нотатник  своï  дощовірші,
Щоб  видати  книгу  на  сто  сторінок  ...
А  нам  вже  судити  -де  кращі,  де  гірші,
Чи  варта  обкладинка  тисяч  думок?  ..

Залишить  автограф  на  тлі  листопаду,
Вкарбує  у  пам'ять  рядочки  присвят  ...
І  сняться  катрени  безлистому  саду
Про  сонце  і  вітер,  і  мрій  зорепад  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461325
дата поступления 18.11.2013
дата закладки 19.11.2013


Валя Савелюк

ВИЯМОЧКА

со́мна́мбули  –
невільники  по́вні,
нічні  блука́льці  –  ловці́  
ілюзорних  райдуг,  примру́жено-глауко́мних:
во́дить  на  манівці
неви́дима  сила  –
і  до  нас  води́ла...

шо́ри,  оброть,  батіг,  вуди́ла…

маре́вна  сила,
непевні  слова  нав`язує  і  нани́зує:
не  дивись  угору,
не  глянь  дони́зу  –
ступай  одчайду́шно
по  гнилому  даху-карнизу,
а  осту́пишся  –
воля  твоя  така,
ви́щерблена  і  крихка́…

ви́дива,  міражі…
пото́птані  о́рдами  хра́ми  –  
сухо  лу́зкають  під  ногами  
слів  оскве́рнених  вітраж́і…

ле́за,  грані,  кинджали-ножі,
у  табакерці  се́рця  –
клубками
змії-вужі…

розта́нули,  
розчини́лися  у  колоїдному  молоці́
правдолю́бці  і  правдоно́сці:
ша!  глаша́таї,  тихо…
буди́ти  сомнамбул  –  і  вам,  і  їм  же  самим  на  лихо!

сіль  землі
зникла  у  мо́році,
у  тума́нному  розчинилася  молоці́:
ведуть  до  прірви  упевнено
сліпців  –  сліпці…  

…а  ви́дасть  себе  
випадково  який  зря́чий  –
кри́кне,
що  па́губу  спільну  бачить,
за  мить  і  зникне  –  
у  золотій  чи  у  залізній  клітці,
зо  свинцево-обтічною  кулькою  в  серці,
чи  у  скроні:
зрячі  серед  сліпців  –  
небезпечні  і  безборо́нні…

Слово  –
доспі́хи  лицарські  із  Вогню  і  Криці,
маяк…  
сві́тла  стру́мінь  двосі́чний,  
ключ  дові́чний  
у  джерельній  крини́ці…

Поет  -
*вежа  сторожова́  !
під  ногами  –  землі́    основа,
ореолом  Сонця  уві́нчана  голова́…

неприборкана  сила  
се́рця  навстіж  одкри́того  –
Слово-си́стола!
правди  градом
по  «гранях  гранітних»
голі́в
і  «котлетами  заяло́жених»  роті́в  кори́тах…

у  результаті?

ізловчи́лися  та́ті
сліпі-підслі́пуваті  –
на  дрібні  мутнова́ті  напівслівця́:
благородний  звір  –  сам  іде  на  ловця…

…і  поси́палися  
на  противагу  Слову  –  
слова́,  слова,  слова,
сла́ва…  
чіпка  і  лукава,
поло́ва…  
отруйні  заздрощі  –  си́тява  похвала́:
му́скусно  лязкають
у  спітн́ілі  липкі́    долоні  –
не  пробира́є?  не  пробива?..  
лицар  ду́ха,  кажете…  зрячий?
ну,  побачимо  –  чи  побачить…

«…лицарю,  вам  сюди,  сюди…
обере́жненько,  тут  у  нас  бутафорські  схо́ди…
усього  три  умовні  сходи́нки…  
ведуть  до  спальні…
там  чекають  на  вас  рю́шики,  і  про́стині-фіранки́,  
як  зимо́ві  ра́нки  
на  Евересті  –  хрумкі-крохма́льні…
сюди,  сюди  –  у  будуар:  
такому  достойному  лицарю  –
по  достоїнсту  щедрий    дар…

…там  на  ві́кнах  –  скла́дчасті  плю́ші
і  шовки́    неваго́мо-прозорі,  ну,  і  яка  вам  різни́ця,
чи  запа́лює  десь  там  і  хтось  там  –  зорі  і  душі?..
заплю́щуйте  очі  –  вам  насни́ться…

…а  ще  там,  на  столику  –
(заува́жили  то́нкощ  ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого  слоноко́стого  сто́ли-ка?..)    –
під  вуале́ткою  –  пістоле́тик,
у  пістолетику  –  ку́лька…

пахне  мускусом?..  у  по́тиску  липнуть  доло́ні?...
не  зважайте  –  у  вас  же  таке
висо́ке
і  світлоно́сне  чоло́…
і  симпатично-наївна  ви́ямочка  на  скро́ні…»

18.11.2013


*вежа  сторожова́    -  тут  у  прямому  смислі,  споруда,  висока  башта,  до  будь  якої  організації-секти  вжитий  вислів  стосунку  не  має  (а)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461233
дата поступления 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


kulbabka

Старенька піч

Ну,  здрастуй,  старенька  пе́че!
А  що  тобі  сниться,  га?
Як  в  піні  вогню  лепече
Обвуглена  кочерга?
Чи  як  у  хрумкій  скоринці
Впрівають  пухкі  паски?
То  бабця  пече  гостинці,
Пливе  аромат  п'янкий,
Мов  хтось  засіває  ниву
Добірним  зерном  з  долонь!
І  тіняву  полохливу
Гойдає  прудкий  вогонь.
Цілує  пошерхлі  руки
Легка  золота  імла.
Рояться  в  кутку  онуки  -
Поближче  би  до  крила,
А  з  ним  до  самого  Бога,
Насінням  із  рукава,
Засіяти  по  облогах
Намолених  душ  слова.
На  білих  Його  зап'ястках
Збирати  тепло  до  жмень.
А  сонце  вгорі,  як  паска,
Жахтить  у  морозний  день.

Ну,  що  тобі  сниться,  пече,
В  холодній  такій  порі?
Самотнє  гніздо  лелече,
Забуте  на  димарі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата поступления 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Любов Ігнатова

Осіння ніч

Перерізаним  навпіл  місяцем
Ніч  осіння  із  неба  звіситься,

Сни  запалить  -гірлянди  зоряні,
Розкуйовдить  думки  нескорені  ...

Запряже  у  карету  спомини  -
Накатається  до  оскомини  ;

На  папері  розляжеться  римами,
Підкує  новий  день  хвилинами  ;

Осідлає  вітри  нестримніï  -
І  роздмуха  вогні  інтимніï  ...

І  відкриє  листи  загублені,
Прошепоче  ïх  неголубленим.  ;

Переплаче  із  серцем  зболеним,
І  надію  дасть  обездоленим  ...

Затанцює  ногами  босими  ...
І  впаде  на  світанні  росами  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461224
дата поступления 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Тамара Шкіндер

І ще одна минає осінь…

І  ще  одна  минає  осінь.
Збігає  краплями  тепло.
Та  серце  просить,  серце  просить
Вернути  те,  що  відгуло.

За  вікнами  крещендо  вітру.
Злітає  запізніло  лист.
Одягне  грудень  скоро  митру
І  я  згадаю,  що  колись

Зірками  падали  сніжинки,
Стелились  ковдрою  до  ніг.
На  вітах  срібної  ялинки  -
Казково-білий  перший  сніг...

А  ми  у  парку  тільки  двоє.
Лиш  ти  і  я  -  на  цілий  світ...
Злітають  спогади  юрбою
У  пам"ять  неповторних  літ.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461075
дата поступления 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Любов Ігнатова

Намалюй мені місячне сяйво …

Намалюй  мені  місячне  сяйво,
Щоби  пензлі  звучали,  як  струни,
Щоби  зникло  буденне  і  зайве,
І  розквітла  душа  вічно  юна  ...

Намалюй  зачарованість  сосон,
Що  вслухаються  в  музику  ночі  ;
Ïхній  стан  розкуйовджена  осінь
Обіймає  і  ніжно  лоскоче  ...

І  щоб  річка  про  щось  шепотіла
На  твоïй  надзвичайній  картині  ;
Намалюй  же,  будь  ласка,  уміло
Як  співа  вітерець  в  павутині  ;

І  бринять  срібнодзвонисто  зорі,
Опадаючи  росами  в  трави  ;
І  берізки  тремтять  білокорі
Без  яскравого  сонця  оправи  ...

Намалюй  мені  місяць  уповні,
Щоб  звучав,  як  оргАн,  величаво,
Щоб  моï  почуття  невимовні
Струменіли,  як  місячне  сяйво  ...




фото  мого  друга.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата поступления 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Innessanew

Туманний ранок

Туман  пухнастий  небо  вишивав
Нитками  й  хутром  попелясто-білим,
Поміж  кущів,  мов  сніжний  барс,  гуляв,
Дерева  пестив  -  в  краплях,  розімлілих…
Застигло  все…  Чи  ява,  чи  міраж?..
Чи  справжній  птах  із  антрацитним  пір’ям?..
Чаклун-туман  густий  такий  –  аж-аж!  –  
Обмежував  господарів  подвір’ям.
У  плесі,  зовсім  не  соромлячись  наги,
Русалка  прудко  витанцьовує  і  кличе
Подружку  Мавку:  «Гей!  Ходи  сюди!»
…Туман  всміхається  до  неї  таємниче.
А  Лиски  і  Красулі  по  лугах
Пішли  й  завмерли,  задрімавши  в  травах,
Їм  снились  яблука  –  блискучі,  запашні,
Червоно-жовті,  як  хмарки  в  загравах.
Ось  Час…  завмер!  В  тумані  заблукав,
Чи  милувавсь  росою  в  павутині?
Хтозна…  Та  ранок  цей  тривав,
А  десь  іще  триває  і  донині…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461003
дата поступления 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Борода

***

Люблю  дивитись  як  горить  вогонь,
як  полум"я  хапцем  "з"їдає"  дрова.
Отак  й  життя  з  простягнутих  долонь  
спішить  пурхнУти  в  потойбічний  морок.
Спішить  згоріти  та  зігріть  теплом
мою  прозяблу  непокірну  душу,
щоб  попелом  осісти  за  селом,
куди  і  я  переселитись  мушу.
Отам  удвох  й  згадаємо  про  все,
переберем  всі  миті  по  краплині
допоки  вітер  пил  не  рознесе
й  залишиться  лиш  згадка  по  людині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460982
дата поступления 16.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Дід Миколай

Дванадцять місяців синів.

ТРІСКУН  вгорі  у  дуду  грає
В  гаю  парад  розпочинає.
Крупою  сніжною  січе
Аж  личко  білеє  пече.

Ой  Леле  –  Тату  не  суди,
Дитятко  -  сина  з  череди.
Дванадцять  їх  в  тебе  синів
Для  різних  пір  і  почуттів.                            

А  ось  і  КРУТЕНЬ  виглядає,
Діброву  в  бурки  озуває
Зявився  білий  у  халаті,
Сніжинки  сипле  волохаті.
                               *
КАПІЖНИК  з  досвідку  гуляє,
Дівчат  за  пальчики  хапає.
З  струмка  вина  майбуть  напився
В  гаю  з  дівчатками  дражнився.
                               *
ПУСТУН  струмочком  вилітає
В  крамниці  бутлі  замовляє.
З  берізок  краплі  наливні,
Дарує  діткам  і  мені.
                               *
Смакує  вранішня  роса,  
Худібці  краще  від  вівса.
Посіяв  ПРОЛІТЕНЬ  лукою,
Скропив  водою  дощовою.
                             *
З  туману  вистрибнув  РУМЯНЕЦЬ,
Як  циган  кинувся  у  танець.
Навкруж  буяє  -  зелениться,
Зерном  у  полі    колоситься.
                               *
З  косою  вийшов  в  поле  СТРАДНИК,
Найліпший  в  батечка  доладник.
Щоби  було  в  дворі  не  пусто,
Кладе  покоси    жирно  й  густо.
                               *
Вже  й  ПРИПАСАХА  тут,  як  тут,
Вдягає  конику  хомут.
Якщо  господар  не  лінився
На  ниві  щедро  завруниться.
                                 *
Прийшов  у  гості  ВЕЧІР  РОКУ
З  –  за  спини  вигулькнув  нівроку.
Качає  теплі  стільники,
Зібрали  бджілки  з  толоки.
                               *
Птахів  зібрав  ВЕСІЛЬНИК    в  зграю
На  зиму  вигнав  їх  із  раю.
Знудився  бідний  під  тернами
І  плаче  жовтими  сльозами.
                             *
КОВАЛИК  з  клена  на  льоту,  
Зірвав  попону  золоту.
Купив  підкови  для  коня,
Й  махнув  по  долах  навмання.
                             *
СТУЖАЙЛО    виринув  з  туману,
Скував  озера  у  кайдани.
Зібрав  у  вирій  чемодан
І  зник  за  обрієм  шайтан.

Ой  Леле  –  Тату  не  суди
Дитятко  -  сина  з  череди.
Дванадцять  їх  в  тебе  синів
Для  різних  пір  і  почуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460792
дата поступления 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Таня Кириленко

Сотні свічок

Коли  в  серці  сум  -  я  запалюю  сотні  свічок:
В  їх  сяйві  весь  простір  навколо  стає  спокійнішим.
У  радості  й  болю  -  в  усього  існує  свій  строк.
І  добре,  що  світ  цей  є  саме  такий,  а  не  інший.

У  сутінках  мокрих  втонули  верхівки  дахів,
Блука  між  гіллям,  завиваючи,  стомлений  вітер.
Вже  час  для  спочинку  у  царстві  намріяних  снів,
А  я  ще  не  хочу  гасити  чаруюче  світло.

Так  м'яко  стікає  додолу  плавкий  парафін,
І  спокій  вертається,  тихо  танцюючи  в  тінях.
По  стінах  малюють  свічки  незакінчений  фільм,
Майстерно  сплітають  сюжет  зі  свого  мерехтіння.

15.11.2013  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460775
дата поступления 15.11.2013
дата закладки 16.11.2013


Радченко

Листопадовий ранок

Дощ  розказував  казки  мені  всю  ніч
І  затих  під  ранок,  мабуть,  встиг  втомитись.
Сонця  промені,  як  віртуозний  ніж,
РозрізАли  хмари  -  треба  ж  подивитись

Де  дорогу  чи  стежинку  підсушить
Й  зазирнути  у  вікно,  щоб  день  всміхався.
В  листопаді  ранок  сонячний,  як  мить  -
Ось  він  був...  і  вже  за  хмарку  заховався.

З  підвіконня  промінь  стрибне  на  підлогу,
Потім  в  ліжко  перестрибне:  ось  і  я.
Поцілує  щоки:  ніч  проспала  довгу,
Новий  день  прийшов  -  скоріше  зустрічай.

Потім  губи,  вії  й  брови  поцілує  -
Поцілунки  тепло-ніжні  і  смішні.
На  люстерці  зайчик  сонячний  танцює  -
Гарний  настрій  подарує  він  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460707
дата поступления 15.11.2013
дата закладки 16.11.2013


Олександр ПЕЧОРА

СВАЙБА ГУЛЯ ! (пісенне жартівливе)

Убалакали  свайбани  чарочку  повненьку.
Отепер  і  заспіваєм  пісню  веселеньку!

Гарний  настрій,  гарна  свайба,  гарні  молодята!
Жвава  музика  лунає!  Будем  танцювати!

             Сваху  до  себе  сват  притуля.
             Грайте  музики!  Свайба  гуля!
             Свашка  боярина  водить  за  вузду.
             Хлопці-молодці  вкрали  молоду!

Наздогнали  зграю  вражу  біля  крутояру.
Порятовану  пропажу  викупив  боярин.

Простягнули  голуб’ята  крилоньки-рученьки.
Поворкують  молодята,  –  будуть  козаченьки!

             Тещу  й  свекруху  чути  здаля.
             Грають  музики  –  свайба  гуля!
             «Коні»  впряглися,  наряджені  свати.
             Хлопці-молодці  вкрали  молодих!

Хто  добряче  підтоптався,  –  падає  додолу.
А  боярин  дружці  здався,  та  й  пішли  в  стодолу.

Гей,  вогнисті  музиканти,  не  змикайте  очі,
щоб  свайбани  гарцювали  до  пізньої  ночі!

             Гей,  гопа-цупа!  Гоп,  тру-ля-ля!
             Грайте,  музики!  Свайба  гуля!
             Теща  посмикує  зятя  за  вузду.
             Хлопці-молодці  вкрали  тамаду!

Убалакали  свайбани  бочечку  повненьку
та  й  до  раночку  співали  пісню  веселеньку!

Три  доби  гуло  весілля.  Всіх  підряд  вітали!
От  застілля  так  застілля!  Ну  й  пореготали!

             Нумо  з  дороги  гуси  гиля!
             Возик  –  в  калюжу!  Свайба  гуля!
             Колесо  стало  гніздом  для  лелечат.
             Хлопці-молодці  ласі  до  дівчат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460754
дата поступления 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013


kulbabka

Кудлатий дим повзе із димаря…

Кудлатий  дим  повзе  із  димаря,
Мов  сірий  кіт  угору  по  драбинці.
На  голих  вітах  яблука  горять  -  
Скупа  потіха,  осені  гостинці,
Мов  ліхтарі,  у  вранішній  туман
Вогніють  блиском  бабиного  літа.
Плете  з  багряних  ягідок  гердан
Журна́  калина,  маревом  повита.
А  день  летить  на  буйному  коні,
(осінні  дні  -  нестримні  й  навіжені!)
Підкови  срібні  свищуть  по  стерні,
Збивають  часу  випнуті  мішені.
І  не  встигаєш  десь  на  віражі
Знайти  себе,  не  розміняти  всує,
На  ледь  відчутній  рисочці-межі
Так  відчайдушно,  вперто  балансуєш.
І  кожен  зойк  свідомості,  чи  схлип
У  тиху  ніч  вривається  безсонням.
На  мокрій  шибці  зіркою  прилип
Листок  кленовий,  теплий,  мов  долоня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460689
дата поступления 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013


Innessanew

До весни, до щастя…

Постаті  йдуть  
із  туману  
і  знову  
у  ньому  
зникають,
Мовчать,  
кричать,  
посміхаються,  
лаються..,  
і  щезають…
Натовп  
порожній,  як  жбан,  
аж  дзвенить  
пустота  навколо,
Наче  багато  –  
й  нікого  нема,  
зачароване  коло…
А  десь  там  –  
за  ними,  
над  ними,  
під  ними,  
у  них?..
Вогник,  
ліхтарик,  
промінчик,  
зоря,  
місяць  чи  сонце.  
Хто  встиг
Побачити,  
зрозуміти,  
знайти,  
торкнутися,  
впустити?
Кого  запитати?  
Куди  повернути?..  
Простити  
і  відпустити
Наболіле,  
наплакане,  
вистраждане,  
колюче  й  горьоване  –  
Своє,  
потримати  дали,  
забули  у  мене,  
віддали  –  
Чітке  і  приховане…
За  ним,  
за  горою  в  руках,  
в  голові,  
у  душі,  
у  серці
Заховані  ті,  
що  ведуть  до  чудес-дивовиж,  
дверці.
Завжди  були  
перед  очима  –  
та  де  ж  побачиш,  хто  там  і  що,
Коли  закриває  усе  той  вантаж…  
І  для  чого  воно?..  
Казна-що…
Викинути,  
спалити,  
забути,  
розвіяти  навіть  сни,
Умитися,
всміхнутися  
і  прозріти.  
До  весни,  
До  розквіту  
свого  
нового  щастя
Невтомно  –  
скільки  зможеться,  
скільки  вдасться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460460
дата поступления 14.11.2013
дата закладки 15.11.2013


kulbabka

Так близько до зими…

Так  близько  до  зими.  Лякливі  тіні
Її  холодних  кучерів  лляних
Я  вловлюю  у  кволому  промінні,
Що  ковзає  поверхнею  стіни,
Мов  пензлик  позолочений  мольбертом.
Барвисту  петриківку  яворів
Туманною  пастеллю  вже  затерто
І  ліхтарем  яскравим  догорів
Шовковий  клен,  закутаний  у  мжичку.
У  жовтооких  відблисках  лампад
Чекають  на  останню  електричку
Осіння  діва  й  мокрий  листопад.
Вдихає  запах  мускусних  парфумів
І  книг  пожухлих  прілі  сторінки
Журлива  панна,  схилена  в  задумі,
І  стан  її,  обтічний  і  тонкий,
Обвити  прагне  холодом  шовковим
Джигун-вітрисько,  смикає  парчу,
Та  не  пасують  ві́тряні  обнови
Її  сумному  тихому  плачу.
Ще  мить  і  осінь  з  тихим  листападом,
Майне  собі  у  сонячні  краї.  
А  десь  гарбу́  зима  вантажить  радо,
І  скроні  жалить  дихання  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013


Олекса Удайко

Полиновий рай (муз. Віктора Оха)

                   Море...  Гра  прибою,
                   Полинових  трав  …
                   Там,  де  ми  з  тобою,  –
                   Сяєво  заграв…
                   Літо,  щедре  літо,
                   Це  ж  твої  плоди!..
                   В  душу  клично  світиш:
                   «Йди  до  мене,  йди!»

                           Приспів:

                           Полинове  поле...
                           Ой,  духмяне  поле!  -    
                           Полиновий  рай.
                           Полинове  поле,  
                           Життєдайне  поле,
                           Дай  росиці,  дай!

                   В  небі  –  сині  хвилі,
                   Плескіт  літніх  гроз,
                   Недосяжні  милі
                   Полинових  рос…
                   А  в  душі  –  трембіти:
                   «Грай,    гуцулко,  грай  –
                   В  серце  звабно  мітить
                   Полиновий  рай!»

                           Приспів.

                   Відпалають  грози,
                   Стихне  водограй,
                   Спадуть  ранні  роси  –  
                   Полиновий  рай…
                   Та  в  пам’яті  герцем
                   Зринуть  полини  –  
                   Там,  де  твоє  серце  
                   Рай  цей  полонив.

                           Приспів.

                   10.07.2013,  Крим,  
                   Лебедині  острови

                                             Пісня  подається  вдруге  у  зв'язку  з  тим,
                                             що  двома  авторами  створено  два  різні
                                             варіанти  музики.  Тексти  та  назва  пісні  
                                             також  різняться  між  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460200
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013


Любов Ігнатова

Читай мене книгою без ілюстрацій …

Читай  мене  книгою  без  ілюстрацій  -
Відчуй  десь,  на  рівні  сердечних  вібрацій  ;
Зіграй  на  всіх  струнах  душі  й  мого  тіла  -
Щоб  я  на  край  світу  з  тобою  летіла  ...

Укрий  мене  словом,  загорненим  в  сонце,
Влети  білим  птахом  до  мене  в  віконце  ;
Цілуй  мене  вітром  шаленим  без  тями  -
Я  стану  для  тебе  у  небо  щаблями  ...

Тримай  у  міцних  чоловічих  долонях,
Люби  павутинку  сивин,  що  на  скронях  ;
Зігрій  у  обіймах,  міцніших  за  скелі  -
Я  стану  джерельцем  для  тебе  в  пустелі  ...

Я  зможу....я  буду  ...і  вір,  що  зумію  ....
Розраджу,  підтримаю,  знов  дам  надію  ...
Зі  шля'ху  твого  я  зверну  кожну  гору  -
Якщо  ти  зі  мною  завжди  будеш  поруч  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013


Дід Миколай

В пам'ять моєму другу Івану Кузьмичу!

Нема  тебе    вже  тілом  відійшов.
Пішла  душа  до  Бога  небокраєм.
Звідтіль  ніхто  до  нас  ще  не  прийшов
бо  звідтіля  ніхто  не  повертає...

Прости  мій  друже,  що  не  вберегли...
можливо    слово  гірке  десь  сказали.
Коли  бувало  в  чімсь  не  помогли
і  подзвонити  часом  забували...

Коли  тобі  не  легко  вже  було,
а  ти  чекав  і  сердився,  -  бувало...
Бо  вже  тоді  підрізане  крило,
боліло  мабуть,  плакало  й  мовчало.

Гарячі  сльози  згорнуті  клубком,
здавили  груди,  ниють  без  пощади.
Матуся  сива  плаче  за  столом:
Немає  Мамі  ліків  від  розради.

А  надворі  синичка  за  вікном
щілинку  в  хату  знАдвору  шукає.
Душа  у  шибку  стукає  крилом:
Не  плач  Матусю  просить  і  благає.

Я  тут  іще,  -  іще  не  відійшов.
Душа  моя  у  просторі  блукає.
Хоча  домівку  Бог  уже  знайшов,
Та    горе  ваше  в  ирій  не  пускає.

У  другім  світі  я  без  ваших  крил.
Ой,  як  мені  отут  вас  не  хватає.
Та  застилає  очі  дим  і  пил.
і  на  землі  для  мене  вже  смеркає...

Я  бачу  вас  у  плоскості  земній,
Підняв  мене  мій  Ангел  яснокрилий.
Тож  підніміте  чарку  за  впокій,
для  вас  лишаю  память  у  могилі.    

Невільний  я  –  тож  мушу  відійти.
Моєї  долі  випита  цикута...
Хай  бережуть  вас  спалені  мости  
Моєї  долі  згублена  спокута!

13.11.2013.  
                                                             
                                                         Микола  Годунок    (Дід  Миколай).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460151
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013


Хлопан Володимир (slon)

МОЛИТВА….

Закарбувалась  -  врізалась  мені
І  квітами  у  білім  сні  розквітла
Святі  слова  -  матусина  молитва
Сліпої  ночі.  Десь  на  чужині

"Храни  дитя!  Храни  моє  дитя!
Я  знаю,  Боже,  все  у  Твоїй  власті.
Не  дай  йому  спіткнутися  чи  впасти
Веди  його,  прошу́,  усе  життя!

Оберігай  від  лиха  і  обмов
Благослови,  Всевишній,  мого  сина!
Дай  сили,  віри,  мудрості  дитині
Зішли  йому  надію  і  любов!

Будь  поруч  нього.  Завжди  поруч  будь!
У  радості  і  в  розпачу  годину
Не  залишай,  молю,  ні  на  хвилину
І  ні  на  мить  за  нього  не  забудь!"

Мені  молитва  вчулася  ота,
Що  мати  промовляла  без  упину.
Молитва  та,  молитва  за  дитину,
То  -  найсильніша,  щира  і  свята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460089
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Олекса Удайко

Легкі поради

Болящим  всім  
чи  не  тому  ми
поради  роздаємо  
легко,  мимохідь,
що  страдників  
невимовного  суму
не  дано  нам  
до  глибу  
зрозуміть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460053
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


kulbabka

Світлоспогадне

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]

Немов  поштар  пожухлі  телеграми,
На  сходах  час  думки  порозкидав,
Де  я,  мала,  напоєна  вітрами,
Лечу  й  хапаю  зблиски  у  рукав.

І,  прив'язавши  кулькою  за  стрічку
Рожеве  сонце,  пурхаю,  біжу!
Лоскоче  літо  променем  у  щічку,
Стирає  світ  невидиму  межу,

Щоб  я,  бува,  спіткнутися  не  сміла!
Цілує  п'яти  травка  молода,
Біжить  поодаль  річка  розімліла
Наввипередки,  ніби  череда.

Квітчасте  плаття  ситцеве  лопоче
Легким  вітрилом!  Житні  колоски,
Як  вартові  у  полі  поторочі,
У  мушлі  вух  нашіптують  казки.

А  світ  мені  непізнано-широкий:
Десь  даленіє  дідів  оборіг
І  дріботять  мої  маленькі  кроки,
І  небо  шовком  стелиться  до  ніг!..

А  там,  за  полем,  майже  на  чуприні,
Статечний  Бог,  мов  явір  молодий,
Мені  махає  пальцем  і  донині,
Всіміхається  крізь  вуса:  "Підожди!

Куди  біжиш?  Загубишся,  дитино..."
А  я,  спинившись  зойком  на  льоту,
Веселим  сміхом  пирскаю  перлинно,
В  небесне  плесо  димкою  росту.

Міліє  світ,  а  я  собі  угору,
Вже  й  хата  наша  -  цяточка  мала,
Вуаль  повітря,  чисту  і  прозору,
Уповиває  сонячна  імла.

Шумлять  дуби  розлогі  і  чубаті,
Пісні  псаломні  гублять  у  траві
І  мрій  моїх  метелики  строкаті
Прядуть  у  Бога  літо  в  рукаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Таня Кириленко

Пиши мені листи

Пиши  мені  листи  дощем  на  шибці,
Чи  пальцями  пиши  по  срібних  струнах.
І  я,  коли  буваю  наодинці,
Читатиму  тебе.  І  буде  сумно.

Пиши  у  просторі  очей  промінням  ясним,
Відписуй  мені  подихом  на  склі,
Жаринками  в  багатті,  що  не  гасне,  -
Пиши,  як  можеш,  лиш  пиши  мені.

Розписуй  на  піску  поривом  вітру,
Як  ляже  сніг  -  пиши  на  ньому  теж.
Пиши  про  те,  що  змушує  радіти,
Й  про  те,  що  смутком  сповнює  без  меж.

Пиши  мені  думками  в  синє  небо,
Або  словами  в  трубку  телефонну.
І  так  я  трохи  знатиму  про  тебе.
Лиш  знатиму,  не  кажучи  нікому.

Пиши,  щоб  я  могла  і  далі  жити
(Без  тебе  мені  став  би  світ  пустий).
Про  все,  про  що  не  можеш  говорити,
Прошу  тебе,  пиши  мені  листи.

12.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460030
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Любов Ігнатова

Не люблю дзеркала …

Не  люблю  дзеркала'-  вони  брешуть!!!
Чи  буває  спокійним  обличчя,
Коли  блискавки  в  серці  крешуть,
Коли  біль  -то  думок  добича?  ..

Чи  бувають  порожніми  очі,
Коли  рветься  душа  навпіл,
Коли  світло  якісь  поторочі
Загасили,  неначе  факел?..

Хіба  може  сіять  усмі'шка  ,
Коли  в  друзки  розбилась  осінь,
І  шкребе  пазурами  кішка
Ще  учора  спокійну  просинь?  ..

Ну  невже  отой  срібний  клаптик
Почуття  так  ховає  вміло?  ..
Чи  то  з  різних  зійшлись  галактик
І  ментальність  моя,  і  тіло?  ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460022
дата поступления 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


MERSEDES

Життя лишило нам своє кіно…

А  за  вікном  кружляють  заметілі,
Нам  дивне  срібло  кидають  до  ніг.
Танцюють  вальс  сніжинки  білі  -  білі,
Пухове  покривало  стелить  сніг.

Співає  пісню  хуга  вечорова
І  зазирає  кожному  в  вікно.
Зима,  зима,  вона  така  казкова,
Така  хмільна,  немов  п'янке  вино.

У  темнім  небі  заховались  зорі
І  місяць  спати  вже  пішов  давно.
Лиш  ми  з  тобою  наче  човен  в  морі,
Життя  лишило  нам  своє  кіно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата поступления 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Борода

Очікуване

Обтрусив  листопад  решту  листя,  залишене  жовтнем,
позмітав  на  купки  та  спалив  до  приходу  зими,
набундючений  сад  ладить  простір  для  білої  ковдри
і  у  ритмах  вітрів  чомсь  тужливо  озвавсь  клавесин.

В  передденні  подій  все  неначе  завмерло  на  хвилю,
на  морози  й  сніги  незворотньо  чекає  земля
і  омріяна  ціль  вже  так  близько,  здається  за  милю,
але  яр  протиріч  заставляє  глядіть  звіддаля.

Та  не  жах  холодів  нас  лякає  щодня  і  щомиті,
ні  той  газ  дорогий,  ні  незвиклий  до  такту  сусід,
але  древо  батьків  як  у  цій  метушні  не  згубити
і  зробити  той  крок,  що  чекають  від  нас  купу  літ.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459696
дата поступления 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Любов Ігнатова

Таємниця місячного світла

Таємниця  місячного  світла
Запливає  музикою  в  серце  ...
Я  воскресла  знову!  ..  Я  розквітла!  ..
Вибилась  з-під  каменю  джерельцем!  ..

Знявши  з  дум  буденності  кайданки
І  відпивши  зоряної  рими,
Одягла  на  душу  вишиванку,
В  піднебессі  стала  пілігримом.  ..

І  зустрівши  свій  попутний  вітер,
Поборовши  силу  гравітацій,
Віднайшла  своє  сузір'я  літер
Серед  сотень  різних  варіацій  ...

Загорнувши  ніч  у  плащаницю,
Відпустивши  з  пам'яті  минуле,
Місячного  світла  таємницю
Я  на  рівні  серця  осягнула  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата поступления 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Валентина Ланевич

В словах сприймаю душу.

В  словах  сприймаю  душу,
В  думках  цілую  тіло.
Любити  ж  не  примушу,
Хоч  як  би  серце  мліло.

Роки  тікають  стрімко:
Твої  й  мої  на  пару.
І  ляпасом  час  дзвінко
У  пустоти  примару.

В  вікні  замріяв  вечір
Зорею  поміж  хмари.
Вслухаюся  у  говір
Вогню  й  води,  їх  чвари.

Дві  чашки  мимоволі
На  стіл  поставлю  поряд.
В  щирій  молитві  долі
Схилю  додолу  погляд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459680
дата поступления 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Дід Миколай

Ковалик двері відчиняє

Ковалик  двері  відчиняє,
Змітає  листячко  в  саду.
Довкруж  діброву  напуває,
Духмяним  соком  на  меду.

Мудрагель  вітер  на  осонні,
Майструє  флейту  з  кураю.
Вмиває  кетяги  червоні,
Вином  гранатовим  в  гаю.

Діброва  вбралася  у  шати:
Убрали  в  церкву  молоду.
Звучать  у    дощику  сонати,
Втікають  в  осінь  золоту.

Мені  б  їх  впору  перейняти:
Ступлю  назустріч  втікачу.
Щоби  не  скинули  агати,
В  багрянім  лиску  кумачу.


 Пр:  Льодовий  ковалик  -  древня  назва  листопада.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459436
дата поступления 09.11.2013
дата закладки 09.11.2013


kulbabka

Осінній шал

У  пасадоблі  юний  вітровій
Завихрив  пишну  китицю  жоржини!..
О,  як  не  личить  ніжності  моїй
Жагучий  погляд,  солодко-полинний,
Твоїх  зрадливих,  осене,  очей,
Жаги  твоєї  полум'я  багряне!
А  листопад  настирливо  січе,
Мов  навіженець!  Ли́ском  порцеляни
Між  очере́тів  же́вріє  ставок,
Вже  не  бентежать  порухи  пташині
Застигле  плесо.  Вижухлий  листок,
Мов  на  крихкій  тоненькій  павутині,
Магічні  кола  креслить,  як  мольфар,
Що  так  боїться  осінь  підпустити.
Сльозиться  теплий  яблучний  узвар
На  о́брус  листя,  золотом  розшитий.
А  ти,  палка  і  горда,  мов  Кармен,
Тріщать  гілки,  як  брязкіт  кастаньєти!..
Шалений  гул  огненно-пружних  вен
Приглушать  мідні  сяючі  браслети.
Звивалось  тіло  рухами  змії,
Летіли  бризки  свіжого  мохіто!..
Та  все  ж  не  личать  вибрики  твої
Моїм  очам,  задивленим  у  літо!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата поступления 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013


Олександр ПЕЧОРА

ТЕЩОГРАД (Музика М. Шевченка)

Музика  й  виконання  Миколи  Шевченка


Світ  безмежний  і  чудовий.
Наймиліше  –  рідний  край.
Кажуть,  що  найкраще  вдома,
але  в  тещі  –  справжній  рай!

Завжди  маю  тил  надійний.
Чи  то  радість,  чи  біда  –
із  усіх  доріг  постійно
теща  зятя  вигляда!

         Тещоград,  Тещоград  –
         тут  приймаю  я  парад.
         Мов  на  крилах  прилітаю
         на  гостини  в  Тещоград!

Ненароком  десантую
на  кутю  чи  шулики  –
теща  миттю  приготує,
почастує  залюбки!

А  коли  жона  шаліє,
проклинає  чи  жене,  –
тільки  теща  пожаліє
і  порадує  мене!

             Тещоград,  Тещоград.
             Треба  зятю  дещо  взять.
             Наче  янгол  появляюсь  
             на  гостини  в  Тещоград!

Повсідається  гарненько
вся  натруджена  сім’я.
Коло  мене  теща-ненька
і  дружинонька  сія!

Після  чарочки  (а  як  же!)  –
задушевні  балачки.
Теща  скаже,  як  зав’яже,
та  мовчить  про  болячки!

             Тещоград,  Тещоград.
             На  грядки  а  чи  на  храм
             пориваюсь,  прориваюсь
             на  гостини  в  Тещоград!

А  коли  по  світу  маюсь
і  страшенно  не  щастить,  –
перед  тещею  покаюсь
і  вона  мене  простить!

Не  завжди  святим  буваю.
Тещоград  –  вівтар  мені.
Тут  себе  я  відчуваю
з  булавою  на  коні!

             Тещоград,  Тещоград.
             На  млинці  чи  на  наряд
             завжди  радо  повертаюсь
             на  гостини  в  Тещоград!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459294
дата поступления 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013


горлиця

Переспів вірша Тамари (tamriko) - АНГЕЛ БЕСКРЫЛЫЙ

 

Жить    без    Тебя,    .    .совсем        нет    силы...
И    кажется    уходит    из    под    ног    земля...
И    кто-то    там    внутри,        мне    рвет    все    жилы,
А    я    рыдаю,    жду,    все    Капитана    корабля.    .    .

А    Ты..    .все    так    же    далеко,    а    я    как    Ангел,
Тот    бескрылый,    хочу    взлететь,    да    нет.    .    .
Нет    крыльев    у    меня.И    кто-то    сыплет    пепел,
А    я    ищу    вновь    выход..    .    Хочу    увидеть    свет,

Сигналы    Твоего    же    маяка.    Но    только    тишина
И    нет    ни    звука    .Лишь    изредка    все    те    ветра.    .    .

____________________________________________


Жити  без  тебе,  вже  не  маю  сили,
З    під  ніг  біжить  нестримано    земля,
Ця  віддаль  рве  кроваві  мої  жили,
Чекаю!  Повернись  в  моє  життя!  

Такий    далекий!  Я  на  злітній  смузі,
 Безкрильний    ангел,    із  серцем    навпів!
Хтось  злий  відрізав  крила,лишив  в    тузі
 Приковану    до  згаслих  ліхтарів!  

Чекаю,  щоби    блимнули  сигнали-
Та  світло  згасло!  Кругом  лиш  тишина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458894
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 08.11.2013


Олекса Удайко

Слимак

У  трибі  розпізнать  тривання  суть,
Слимак  сміливо  виповз  на  дорогу,
Та  перехожому  потрапивши  під  ногу,
Свою  закінчив  милу  путь...

Бідак  й  не  думав,  бач,  повік,
Що  на  шляху  до  пізнання  буття
Повстане  чоловік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459187
дата поступления 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013


kulbabka

Сонячний дощ

Мій  дощику  осінній,  ти  прийшов,
По  склі  постукав  лапкою  м'якою.
Хтось  розпоров  тугий  небесний  шов  -
Розсипалися  миті  супокою
Намистечком  янтарним  по  стіні.
Вохристі  блиски  променів  ранкових
Вогніли  в  наїжаченій  стерні,
Мов  золоті  загублені  підкови.
А  ти  стрибав  рухливим  кошеням
Під  мелодійну  сонячну  сопілку:
То  по  дзвінких  калюжах  навмання,
То  по  деревах,  з  гілочки  на  гілку!
Летіли  бризки  свіжі  і  легкі,
Мов  биті  скельця  сипались  на  друзки!..
Схилили  айстри  китиці  п'янкі,
Немов  дощу  злякались,  боягузки!
А  ти  шугав  між  листя  і  кущів,
Творив  з  води  мозаїку  прозору!..
Яке  ж  бо  диво  -  сонячні  дощі,
Як  радість  Бога  в  листопадну  пору!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата поступления 07.11.2013
дата закладки 08.11.2013


Любов Ігнатова

Останній лист

Ну  от...  Я  зважилась  нарешті...
Цей  лист  -  останній  -  так  і  знай!..
Так  важко  йти  в  одному  мешті,*
Шукаючи  примарний  рай...

Я  видаляла  "електронку",
Палила  душу  і  папір...
Мене  тягло  в  твою  воронку  -
Чорнішу  з  з  найчорніших  дір...

Я  зарікалася  -  клялася...
Переступала  за  межу...
Ховалася...Не  вбереглася...
Знов  стала  скельцем  вітражу...

Я  видирала  вірші  з  серця,
Юшила  кров*ю  в  попіл  рим...
Твоїх  очей  почула  скерцо  -
І  знов  паломник-пілігрим...

Я  виривала  з  себе  нитку,
Яку  ти  смикав,  мов  лялькар...
У  кожнім  губ  твоїх  відбитку
Руками  загрібала  жар...

І  знов  на  вогник  твій  летіла,
З  розгону  -  крилами  в  свічу...
...У  саркофазі  мого  тіла
Мою  ти  душу  не  відчув...

І  ось  нарешті  -  лист  останній...
Останній  зболений  привіт...
Без  тебе  я  піду  в  світання...
Прощай,  мій  кате!  Все!..."Деліт"...


*Мешта-  черевик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013


Валя Савелюк

ПІД СКЛЕПІННЯМ

Я  –  темний  дух.
Я  –  невагома  те́мінь!
як  дим…
здійма́юся,  як  дим,
яду́ч  і  нелюди́м…

Я  –  дух  протесту,
дух  неприйняття́
фальшивих  злигоднів  життя…
Я  –  дух  гордині  
в  людині

я  –  чад,
що  підіймається  із  аду,
я  –  ад…

я  нездоланна  сила  –  
без  влади

я  чад  горі́ння  сірки  і  смоли,
я  –  твердь!
і  непосту́пливість  скали́

я  темний  дух,
що  пнеться  вгору:
під  сте́лю,  під  склепі́ння…

я  –  ні  насіння,  ні  коріння

я  –  вгору..  вгору…
там!!!  Хтось  невидимий,  
нечутний
щось  нерозбірливе  говорить  -  ні...
про  щось  мовчить  мені,
мовчить  –
НЕ  вчить…

зове  і  кличе,
кигиче,
курличе  –  
плаче?..
…сміється  наче  –
всміхається

вертається…

я  до  склепіння  приникаю  вухом  –
всім  своїм  зором,  всім  своїм  слухом…

я  серцевина  -  альфа  і  омега  -  чаду,
що  піднімається  від  аду,
обмацую,  обнюхую,  об..!  –  я  знайду́    шпари́ну
в  склепі́нні  –  я  себе  покину:
шукай  тоді  мене!
…якщо  цей  плач,
цей  сміх…
цей  спів  згори́  -  не  промине:

НЕ  ОДРЕЧИСЬ  МЕНЕ!!!

06.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458928
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013


Любов Іванова

У РАЗЛУКИ И ЛЮБВИ ОДНА ДОРОГА (акро)

У/ходя  -  уходи,  если  чувств  уже  нет.

Р/азруби  тот  канат,  что  держал  нас  годами.
А  когда  ты  поймешь  -  без  меня  гаснет  свет
З/адержись...соизмерь.  Но  душой,  не  шагами.
Л/ето  наше  ушло,  не  оставив  надежд,
У/плыло  за  водой,  снова  кануло  в  Лету.
К/амнем  тянет  на  дно!  Там-прощальный  рубеж!  
И  обратно  нам  путь  не  известен,  не  ведом.

И/з-под  тяжести  вод  надо  выплыть...  вдвоем!

Л/еденящую  боль  там,в  пучине  оставить!
Ю/велирность    души  убивали  враньем?
Б/оже!  Силы  нам  дай  все,  что  можно  -  исправить.
В/озвращаясь  -  вернись,  я  не  вспомню  обид,
И/столкуем  раздор,  как  просчет,как  неправду.

О/блаченная  в  грусть,  память  душу  бомбит.
Д/ень  возврата  назад  будет  жизнью  оправдан.
Н/ам  прощаться?  Но...  как?  Бог  дает  нам  аванс.
А  уж  он  пишет  всем  расставанья  и    встречи.

Д/ве  увядших  судьбы  рифмой  в  грустный  романс,
О/тгоревшие  вдруг,  как  потухшие  свечи...
Р/асставание  -  боль...  Нам  ли  с  ней  по  пути?
О/бнимает  сердца  растревоженный  Ангел!
Г/орький  опыт    помог  нам​  ​урок    обрести,
А/  Господь  шанс    дает  и  бросающим  камни.

©  Copyright:  Л.  Иванова  2,  2013
Свид-во  о  публ.  №113110403037

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458701
дата поступления 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013


Микола Серпень

Ім’я своє не забувай…

Ім’я  своє  не  забувай,
Яка  б  не  вистрадалась  доля.
Хоч  по-російськи  Ніколай,
Для  друзів  був  я,  просто,  Коля.

Які  б,  не  видумані,  кола
Я  по  житті  сам  не  писав,
Та  пам’ятав,  що  я  -  Микола,
Хоч  Ніколаєм  ніби  став.

Не  відірвать  мені  ніколи,
Ти  налягай-  не  налягай,
Від  свого  імені  -  Микола
Те,  друге,  імя  -  Ніколай.

Напевно  є  в  тім  Божа  воля,
Якоїсь  правди  світла  мить,
Моє,  для  друзів,  імя  -  Коля
Тут    одинаково  звучить.

І  я  б  хотів  -  крізь  наші  болі,
Що  там  було  -  не  забувай,
Завжди  звучало  просто  –  Коля,
Микола  ти,  чи  Ніколай!

6.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458872
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013


Данило-Київський

Святий! (Чому . ?)

На  замовлення  Лия***  :

Святий?  Чому  ловлю  я  погляди  твої?
Мене  із  диким  ангелом  поплутав?
Немав  спокуси  кращої  в  житті?
Ти  ж  бісенятко  чарами  обкутав!

Чому  завжди  в  вогні  моя  душа,
Коли  в  віршів  обіймах  поринаю?
Чому  ж  між  нами  дика  пустота?
Впусти  о,  милий!  Господе  -  благаю!

Чому  крізь  сон  щораз  проходиш  мій
Й  в  скрижалі  серця  краєш  візерунки?
Я...  ніби  чую  дивний  голос  твій...  
Слова,  що  пестять  -  для  душi  дарунки?  

Чому  ж  не  однозначні  ці  слова?  -
Мить  зустрічі...  чекаю  мимоволі.
Від  них  біжить  по  колу  голова,
Та  й  навпіл  я  розтерзана  по  волі...

Чому  не  чуєш  крику  мойого,
Що  терпким  болем  душу  розриває?
Коли  ж  зв"язку  не  маю  твойого,
То  й  все  живе  навколо  помирає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458870
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013


Любов Ігнатова

Осінь -майстриня

Осінь  -майстриня  з  батисту  й  жаккарду
Шиє  наряди  для  сірих  доріг,
Небу  дарує  із  сонця  кокарду,
З  ягід  калини  плете  оберіг  ...

Шовком  оздоблює  хмарам  хустини,
Росяні  перли  в  намисто  збира  ,
Пензлем  кудлатим  розписує  днини
І  хризантемить  -айстрить  у  дворах  ...

Міряє  простір  і  час  журавлями
І  капелюшить  грибами  ліси,
Яблуко  -грушні  наводить  рум'яна
Скрізь  у  садах,  для  смачноï  краси  ...

І  випускає  махрові  тумани,
Щоби  пухкі  розім'яли  тіла;
Із  цвіркуново  -пташиноï  гами
Звуки  зібрала  -  і  снам  віддала  ...

Осінь  -майстриня  дощить  і  калюжить,
Щоб  в  парасолі  квітчались  міста  ....
І  на  полях,  де  і  сіють,  і  плужать,  
Пише  до  грудня  терпкого  листа  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата поступления 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013


Валентина Ланевич

Передам в естафету кохання.

Позбираю  роки,  мов  горішки  в  хустину
І  у  вузел  міцний  зав’яжу  на  ріжки.
Добігає  осінь  у  часову  щілину,
Витікає  життя,  я  прошу:  "Не  спіши!"

Хоч  не  маю  у  ньому  великого  статку,
Чи  ж  то  гроші  -  мірило  здобутку  всьому.
Маю  діти,  онучку:  їм  вірші  на  згадку,
В  них  частинку  своєї  душі  я  впишу.

А  іще  передам  в  естафету  кохання,
Хай  і  в  їхніх  серцях  променіє  любов.
Буде  то  моя  воля  завітна  остання,
Щоб  не  трапилось  з  ними,  триматись  разом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458285
дата поступления 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Валя Савелюк

ПІД ПАХВОЮ

ми  –  раби,  і  чого  ще  од  нас  хотіти,
покірні  
перед  чужим  пого́ничем,
як  безпорадні  діти…  
уміємо  одкрива́ти  і  закрива́ти  роти́  –
молочко  сса-ти…
і...  не́    рости

отака  наша  доля…  такий  наш  уді́л  і  наді́л  –
і  ніяких  діл…

насмокчемося-обкаляємось,
прийде́  –  прибере́:
на  ключе́ві  хресті́в  перелітних
удру́ге  за  нас  
умре

03.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458390
дата поступления 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013


kulbabka

Загубленим листком

[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]

Ну,  і  пощо  загубленим  листком
Тебе  сюди  заніс  осінній  вітер?
Над  захололим  бронзовим  ставком
Гойдаються  вербові  довгі  віти.

І  ні  душі  довкола.  Візаві́
Тривожна  осінь.  І  холодна  пустка
Ковтає  сонця  відлиски  живі,
Що  застигають  у  янтарних  згустках...

І  рій  думок,  гірких  розчарувань,
Невже  душа  на  світло  обміліла?.
О,  не  чекай  від  когось  покаянь!..
Поглянь:  тополя  листям  облетіла,

Хіба  ж  вона  за  втрату  дорікне,
Мов  злодію,  терпкому  листопаду?
Відомо  їй,  що  й  осінь  промине,
Що  принесе  омріяну  відраду

Нова  весна.  Зав'яжеться  життя,
Бруньки  розкрилять  листячко  зелене.
Хіба  й  тобі  не  буде  вороття
У  ці  квітнево-ніжні  гобелени?

Не  дорікай,  змирись  і  відпусти
Минулі  втрати,  мо'  здобудеш  більше.
Стоять  дерева,  голі,  мов  хрести,
Та  сонце  їм  виблискує  ясніше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата поступления 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Тетяна Луківська

Навчи мене…

                           Навчи  мене…(Михайло  Плосковітов)
Навчи  мене  не  бачити  тебе,
Навчи  думок  спечалених  не  чути.
Нехай  так  буде  в  долі:  все  мине
І  більше,    звісно,  зустрічам  не  бути.
Навчи  мене  всміхатися  слізьми,
Навчи  похмурі  хмари  розсувати
Й  вичікувати  сонце  із  пітьми
І  промені,  на  щастя,  розсипати.
Навчи  мене  мовчанкою  іти,
Навчи  любов'ю  жити  понад  кару.
Теплом  душі  з'єднати  ті  мости,
Які  перетворилися  в  примару.
Навчи  мене  долоні  піднести,
Навчи  в  молитві  випросити  в  неба.
Щоб  ,  врешті,  донести  усі  хрести,
Усі,  усі…усі,  в  яких  потреба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата поступления 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Олександр ПЕЧОРА

ДІДУСЕВА НАУКА

Казав  дідусь:  "Побережи  здоров’я.
Ти  ще  малий,  але  запам’ятай:
здоров’я  й  розум  –  то  найліпша  зброя.
І  скарб  отой  онукам  передай".

Казав  дідусь:  "Здоров’я  не  розтринькуй.
Ти  –  молодий,  та  надто  не  швиди.
Старого  слухай.  А  судьба  –  то  скринька.
Одна  –  для  тебе.  Не  згуби  гляди.

Іди  у  світ,  та  залишайся  вдома:
корінням  –  в  землю,  в  небеса  –  крильми.
Допоки  й  не  здолає  тебе  втома,  –
людиною  живи  поміж  людьми".

"Побережіть  себе.  –  Кажу  онукам.  –
Не  тратьте  без  толку  здоров’я  й  час".
Складна  і  водночас  проста  наука:
люби,  зі  світом  білим  родичайсь.

Життя  уроки  –  то  найліпша  школа.
Веде  й  спиняє  віра  не  чужа.
В  бою  за  правду  не  пасуй  ніколи.
Терпінню  всякому  все  ж  є  межа.

До  істини  доходять  звідусюди.
Нащадкам  щиру  правдоньку  кажіть.
Заради  себе,  люди,  будьте  люди.
Заради  Бога  –  душі  бережіть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458305
дата поступления 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Мазур Наталя

Повітря осені гірчить

Повітря  осені  гірчить
Дощем.  Бентежним  сумом  неба,
Коли  розірвана  блакить
Марніє  злякано  на  стеблах

Тонкою  смужкою  журби.

Гірчить  приреченням  дерев
Губити  листя  і  з  вітрами
Шукати  скрізь  його,  але
Все  змарнувати  під  ногами

Байдужо-сонної  юрби.

Багряним  заходом  гірчить,
Гортанним  "кру"  старого  крука,
Який,  злітаючи,  кричить
До  фар  авто,  що  мов  гадюки

Вогненно  в'ються  вдалині.

Гірчить  туманом  із  низин,
Де  він  влягається  дрімати,
В  ріллю  на  декілька  годин,
Клубками  вовняної  вати,

І  воловодиться  у  сні.

Іще  воно  гірчить  мені
Нитками  бабиного  літа.
Промінням  сонця  у  вікні  -  
Сьогодні  ним  я  обігріта,

Аби  журбу  прогнати  вдаль.

А,  може,  то  мені  гірчить
Моє  стривожене  мовчання,
Твій  погляд  ніяковий,  чи
Очікування  слів  кохання,

Яких  ти  не  сказав,  на  жаль...

25.10-02.11.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458408
дата поступления 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Любов Ігнатова

Гуманоїд (майже страшно)

Година  темна  і  страшна...
Я  від  куми  іду  додому,
Долаючи  дорогу,втому...
У  мріях-  кава  запашна...

Собачий  гавкіт  рушить  тишу,
Десь  загадково  пугач  "уха"...
У  мене  вже,  як  в  зайця  вуха-
Я  чую  навіть  в  нірці  мишу...

Мене  підтримує  "Андроїд"-
Тихенько  щось  собі  мугиче.
Я  намагаюсь  крок  пришвидчить...
...Аж  раптом...Леле!!!!  Гуманоїд!!!

Іде-бреде  собі  помалу;
Такий  худий,довготелесий,
Ще  й  світиться  в  районі  чресел...
У  мене  серце  ледь  не  стало...

У  мене  аж  потерпло  тіло...
-А  що,попалась???-ниє  думка...
А  у  руках-  з  банками  сумка...
Ну  нею  я  його  й  огріла...

...Без  пам*яті  зайшла  до  хати.
-Чому  сама?-донька  питає:
А  тата  поруч  ,що-немає?
Тебе  він  вийшов  зустрічати...

Підозра  в  мене  промайнула...
А  тут-  і  чоловік  з  фінгалом,
На  поясі  -висить  ліхтарик...
-То  ж  я  милесенького  "вдула"!!!!

...Хоча  й  давно  усе  те  сталось,
Ми  вигляд  робимо  уміло,
Що  й  досі  нам  не  зрозуміло,
Що  тої  ночі  відбувалось...

Та  все  частіше  помічаю,
Що  чоловік  ніжніш  воркоче,
З  любов*ю  зазирає  в  очі...
І  що  з  ним  сталося?...Не  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458279
дата поступления 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013


kulbabka

В безлюдді

[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]

Примарилось,  що  моляться  дощі
Між  ку́полів  старих  готичних  сосен.
Монашкою  блукає  ту́жна  осінь
У  довгому  потертому  плащі...
Перебирає  вервицю  краплин
Під  шурхіт  золотого  листопаду,
Між  нетрями  занедбаного  саду
Кремезний  дуб  розкинув,  наче  млин,
Свої  розлогі  віти,  у  дворі
Схилилася  вдовою  сива  хата
І  стріха  покручена,  пелехата,
Повисла  на  старому  димарі,
Неначе  бриль.  У  вибиті  шибки
Вітри  холодні  свищуть,  ніби  коні,
І  перепрілі  стіни,  безборонні,
Мов  ліхтарі,  вогніють  крізь  віки.
І  так    прозоро  дихалось  мені  
У  цю  блаженно-молитовну  месу!..
Мов  серед  стін  старого  Херсонесу,
Блукала  я  в  безлюдній  глушині,
Де  все  таке  цілюще  і  живе
Зоріло,  грало  світлом  на  привіллі!
Іскрили  в  душу  яблука  дозрілі,
Чи  ж  їх  ніхто  століттями  не  рве,
Що  горнуться  так  любо  до  грудей
Чужій  і  неприкаяній  приблуді?

Трапляється,  що  в  дикому  безлюдді
Не  так  самотньо,  як  серед  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата поступления 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013


Андрій Гагін

Можливо місяць мріє (Всі слова на літеру «М»)

Можливо  марно  місяць  мріє,
Містично,  мирно  мерехтить,
Міняє  маски,  молодіє  -
Морфей  -  мудрець,  мабуть  мовчить.  

Мураха  мимохіть  мандрує
Морогом  мляво,  манівцями.
Мережка  мальвова  милує
Медово-м’ятними  місцями.

Можливо  мчить  метелик  мимо
Між  метушні  мільйонну  мить.
Мерщій,  мелькає    мерехтливо  -
Маленька  мрія  майорить.

Можливо  мавки  млу  малюють,
Марени  миси,  молочаю.
Мрійливо  мрійниці,  міркують:
«Мету,  мов  майстер,  місяць  має».

Можливо  мить  межа  мольберту,
Моріг  мурасі  магістраль.
Мізерні  мовбито  моменти  -
Могутня  міститься  мораль.

27.10.2013  (2.11.2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458101
дата поступления 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013


Дід Миколай

Холуям

Я  не  сприймаю  вас  ,  як  українців.
Не  дозволяє  гідність  мені  й  гнів.        
Підстилка  ви  нещасні  у  чужинців.
Не  розбудити  вас  від  холуїв?

Із  потойбіччя  плаче  стара  мати.
Застигли  клени,  липи  в  молитвах.
З  поклону  просять  рідні  ваші  встати
щоб  нести  славу  предків  по  світах.

Адже  усі  ми  скупані  в  Сов-зіллі.
Усім  зсотала  мізки  "омела".
Лиш    душі  ваші  зрощені  в  бациллі
в  безвольних    діях  мислі  і  тіла.

Зіграй  на  струнах  отче  бандуристе.
Позбав  їх  в  думах  навиків  чужих.
Нехай  розчулить  музика  їх  грішних
щоб  навернути  наймитів  дурних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458172
дата поступления 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013


Шон Маклех

Шибеник вітер

   «Високої  тобі  шибениці  у  вітряний  день!»
                             (Ірландська  народна  приказка)

Написано  в  ніч  Самайну  під  час  марної  спроби  згадати  свій  одинадцятий  гейс.  

На  сумних  ольстерських  пагорбах
Чоловіки  танцюють  свої  дивні  танці  –  
Джигу  шаленого  полум’я
На  межі  світла  і  темряви
(Одвічної),
Грають  ірландські  мелодії
На  залізних  скрипках  
Вусатого  інженера  Кольта.
На  цих  пагорбах  споконвіку
Люди  не  вміли  робити  нічого
Окрім  музики
(Бо  все  суще  –  це  музика).
Шибеник  вітер  –  
Холодний,  як  сторінки  чорної  книги
Старого  книжника  з  Деррі,
Золоті  листя  ясена
Несе  в  мої  кудлаті  сни
Старого  схимника  неіснуючої  віри.
Моя  торф’яна  Хіросіма!
Мій  вітряний  Тір  Еогайн!
Відколи  тебе  покинули
Королі  честі  і  звичаїв
Тисяча  шестисот  сумного  року*
Віддаючи  все  зайдам,
Що  назвали  цю  землю  своєю,
Відколи  віра
Замість  Бога
Змусила  шанувати
Чорного  короля,
Відтоді  банші**
Співають  свою  пісню  нам  –  
Тільки  нам…

Примітки:

*    -  у  1607  році  ірландська  аристократія  після  поразки  чергового  ірландського  повстання  проти  поневолювачів  назавжди  покинула  острів.  Це  ввійшло  в  історію  як  «втеча  графів».

**  -  якщо  вам  банші  не  співали  свою  пісню  чи  ви  її  просто  не  чули  –  значить  вам  пощастило…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457979
дата поступления 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013


Олександр ПЕЧОРА

СОЛОДКИЙ ДИМ

Нерозділене  перше  кохання,
й  досі  мрію  тебе  осягти.
Зоре  ранняя,  зоре  остання,
озовись,  усміхнись,  освіти.              

Боже  ж,  як  колосилася  нива!
Любувався  волошками  я.
Ой  ти  доленько-доле  зрадлива,
ой  ти  поле  –  колюча  стерня!        

Буйна  юність  не  вернеться  знову.
Хоч  не  балує  доленька  нас,  –
бачу  вроду  твою  калинову,  –
дивний  пломінь  любові  не  згас.    

А  колись  ми  дитинно  раділи
і,  бувало,  брели  невпопад.
Піднебесні  ключі  поріділи.
Стеле  спогадів  дим  листопад…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457767
дата поступления 31.10.2013
дата закладки 02.11.2013


Дід Миколай

дістану з дна намолений тотем.

Коли  бикують  злодії  -  бандити,
коли  жирує  в  нас  жидомоскаль.
Не  можу  я  миритися  терпіти.
Не  дасть  мені  ні  совість  ні  мораль.

Піду  в  пороги  Богу  помолюся,
впаду  в  Дніпро  пощербленим  мечем.
У  хвилях  синіх  болем  розіллюся,
дістану  з  дна  намолений  тотем.

Дадуть  його  наставники  суворі,
щоби  позбутись  каїнів  -  щурів.
Почну  карати  суддів  -  прокурорів,
ментів  собачих  -  "птичок"  холуїв.

Хіба  Вкраїні  служите  паскуди,
катам  чужим  одвічним  ворогам.
Бо  ж  не  її  ви  любите  іуди,
продАли  душу  виплодки  жидам.

                         Прим.  птичка  -  Беркутом  зоветься

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457759
дата поступления 31.10.2013
дата закладки 02.11.2013


kulbabka

І це мине…

[i]"Все  минає  і  це  мине".

(Напис  на  персні  царя  Соломона)[/i]


І  це  мине:  відплаче,  відболить,
У  часу  є  можливості  магічні.
До  подиху  зимового  лиш  мить,
А  до  весни,  здається,  ціла  вічність.

Та  й  це  мине.  Вулкани  почуттів
Розвіються  з  роками,  наче  порох.
У  цій  буденній  сталій  суєті
Не  розберу,  хто  друг,  а  хто  є  ворог...

Які  стежки  мереживом  тонким
Лягли  й  застигли  в  мене  на  долоні?
Гортатиму  пожухлі  сторінки,
Коли  заниє  серце  у  безсонні.

Мов  по  спіралі  звичній,  знов  і  знов
Повториться  трагічне  і  прекрасне...
І  це  мине.  Лиш  істинна  любов
Затвердне  діамантом  і  не  згасне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата поступления 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013


Володимир Шевчук

Якби…



Якби  твої  губи  були  еліксиром  –  
Я  пити  б  не  став  їх,  здається.
Я  краще  б  дивився,  спокійно  і  щиро  
Як  ти  собі  просто  смієшся.  
Якби  твоє  тіло  було  цілим  світом  –  
Я  жити  би  в  ньому  не  прагнув.  
Я  краще  у  дощ  неласкавого  літа  
У  теплі  думки  тебе  вдягну.  
Якби  твої  очі  були  океаном  –  
Я  плавати  в  них  би  не  вчився.  
Я  став  би  єдиним  хто  мирно,  кохана,  
Навіки  б  у  них  утопився.  
Якби  твої  руки  були  золотими  –  
Обійми  б  мені  не  світили…  
О  Боже,  чому  ми  так  рідко  із  тими  
Кого  до  душі  полюбили?  
Якби.  О  якби  ж  то  із  тими  нам  бути  
Кому  зізнаємось  в  коханні!..  
Якби  ж  ти  змогла  хоч  увагу  звернути  
На  мої  скупі  потурання.  



30.10.2013  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457698
дата поступления 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013


Любов Ігнатова

Зроблю вигляд …

Зроблю  вигляд,  що  мені  -байдуже,
Що  розбилися  мрії  райдужні;
       
Що  сивіють  вже  скроні  осені,
Пилом  вкрились  думки  (стосами)  ...

Ти  мене  ігноруєш  -бавишся  ...
 Я  чаюю,  ти  вранці  кавишся  ...
       
І  у  крихтах  променеспогадів 
Відчуваєш  різницю  поглядів  ...

"Плюс  на  мінус  "-правдиве  правило  ;
 Почуття  нам  життя  підправило  :
       
Що  не  склалось  -не  має  значення,
Ікс  та  ігрек  -"прости  "  й  пробачення  ...
       
І  хворіючи  непотрібністю,
Перейду  на  узбіччя  з  гідністю,
       
Заховаю  подалі  ніжності,
Віднайду  між  світів  розбіжності  ...
       
І  у  танці  пилинок  в  промені 
Я  відчую  жагу  споминів...
       
Намалюю  свій  біль  афішами  ,
Запишу  у  нотатник  віршами  ...

Тільки  зовні  мені  -байдуже...
Позбираю  осколки  райдужні...

Посивілій  відкриюсь  осені  ...
І  на  чай  ми  тебе  запросимо  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457640
дата поступления 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013


@NN@

Брехуха-осінь…

Така  брехуха,  осінь  ця,
Пообіцяла,  поманила,
Тумани  скинула  з  лиця,
Довкілля  сонцем  напоїла.
..............................................
І  їй  повірили  троянди  -
Розкрили  пуп'янки  свої,
Бузок  розцвів  біля  веранди...
Та  не  співають  солов'ї...

Усе  навкруг,  мов  подуріло  -
Бруньки  в  магнолії  тугі.
Зима  вже  скоро,  біло-біло,
Розстелить  пелени  в  логи,

Накриє  сад,  поля,  дороги,
Морозом  вдарить  по  траві...
Бузок  цвіте  без  застороги,
Розпушив  кетяги  свої.
...............................................
Із  голови  пішло  все  в  *ноги*,
Дивлюсь,  не  тільки  у  людей.
Брехня  стоїть  біля  порогу,
Відчиниш,  і  ураз  ввійде.

Такі  ми,  українці,  щирі,
Впускаєм  в  дім  усіх  і  все,
А  зайда,  на  святу  порфіру,  
Бруд  за  ногами  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457505
дата поступления 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


НАДЕЖДА М.

У моїм серці будеш ти останнім…

Так  жаль,  що  не  зустрілися  раніше.
А  я  чекала  довго,  ти  ж  не  вспів.
Роки  пройшли  і  став  тепер  ти  іншим,
Але  забуть  мене   ти   не  зумів.

І  ось  тепер  в  осіннім  листопаді
Знов  спогадами  вітер  закружляв.
В  осіннім  хаосі,  в  життєвому  безладді.
Ти  знову,  любий,  здалека  згадав.

Мої  ж  бажання   бачити  втомились.
А  чаша  безнадії  через  край.
А,  може,  це  так  доля  поглумилась?
Можливо  так.  Та  ти  не  проклинай...

У    моїм  cерці  будеш  ти  останнім.
Бо  після  тебе  іншому  не  буть!
Тебе  візьму  за  руку  на  світанні.
Продовжимо  з  тобою  нашу  путь.

То  не  біда,  що  мало  залишилось...
Що  осінь  сумно  дивиться  в  вікно...
Зустрітися  так  пізно  нам  судилось..
Немає  слів...  Знать,  більше  не  дано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457474
дата поступления 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


kulbabka

Журбують вишні в золоті червленому…

Журбують  вишні  в  золоті  червленому,
Вмочили,  мабуть,  листя  в  каркаде
І  по  хребті,  ще  де-не-де  зеленому,
Сповзло  за  го́ру  сонечко  руде.

А  хризантем  у  трави  нахурделило,
Мов  хто  розсипав  жмені  конфеті!
І  листопадить  випалене  дерево,
Листки-дублони  ронить  золоті.

Розмито  хмари  в  небі  акварелями,
Немов  зі  збанка  вилито  вершки,
І  не  дзвенять  сопілковими  трелями
Між  крон  махрових  радісні  пташки.

Плоди  достиглі  світять,  ніби  глянцеві,
У  шевелюрах  лискають  густих,
На  яблунево-палевім  рум'янцеві
Цілунок  сонця  бджілкою  застиг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата поступления 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Любов Ігнатова

Музи поцілунок

У  моïх  замурзаних  катренах  -
 Осінь  догорає  листопадом;
 Вогнища  в  прокурених  рефренах 
 Ще  клубочать  спогадів  каскадом  ...
       
Небо,  без  пташок  осиротіле,
Дощову  вдягає  пелерину  -
Щоб  сховати  своє  рване  тіло...
Чи  мою  незвідану  провину...
       
Сірниками  -спалахами  думка 
Ще  блукає  в  річищах  артерій...
У  дорожніх  непідйомних  клунках 
День  ховає  груду  біжутерій  ...

Що  бентежить  рими  моïх  віршів,
Що  вони  сьогодні  полохливі?
Чи  вони  украдені?  Чи  грішні?
Недостатньо  для  життя  красиві?

Я  зберу  метелики  чернеток  -
Пригощу  чорнильним  нектарином  ;
В  порцеляні  літер  і  абеток
Чай  заварим  сонячним  бурштином  ...

З  ïхніх  крил  -уривків  підсвідомих -
Викладу  ажурний  візерунок  ...
З  почуттів  зродився  невагомих 
Вірш  новИй,  як  музи  поцілунок..  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457389
дата поступления 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Олекса Удайко

Д о м а ш н я М у з а

                                                                                                     [i]NN[/i]                                                                                      

[i][b]Дарма  ми  тут  верстаємо  вірші.́..
Найліпше  вдома…  Всім  щоб  мать  по  музі…
Бо  ціль  одна  –  оправдуй,  не  гріши!  –  
Щасливу  кульку  вцілити  у  лузу!

Так  ось…  Збудився    в  теплу,  тиху  рань  –
Вона  вже  й  тут,  теплесенька,  –  під  боком.
…О  ангеле!..    Поета  й  Музу  –  рань!
Й  окинь  весь  світ  своїм  всезрячим  оком!

Щоб  все  –  по  правді!    І…    кому  –  яку,
Й  щоб  біс  не  пік  поета  в  ребра  рогом…
Мені  ж  подай  гарнесеньку!    Таку,
Щоб  бути  перед  Нею,  як  пред  Богом!..  

22.01.2014[/b]
[u][/u][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457313
дата поступления 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


НАДЕЖДА М.

Так хочеться торкнутися руки…

Холодний  дощ  періщить  за  вікном.
І  тихо  прокидається  світанок.
Ледь  жевріє  небесне  полотно.
Клубочаться  думки  так  невблаганно.

Так  хочеться  торкнутися  руки...
Та  відстань  на  роки  і  океани.
Туди   де  ти,  всі  продані  квитки.
А  радість  серця   -  це  гірка  омана.

Парує  чай,  пітніють  вікна  сірі.
От  тільки  б  не  прогледіть  образ  твій.
Мої  бажання  тонуть  у  зневірі,
Та  погляд  у  майбутнє  ще  благий.

Вуста  ще  не  втомились  шепотіти
Твоє  ім"я  у  тисячу  разів.
От  тільки  б  ти  зумів  все  зрозуміти,
Не  засудив  ..  Бракує  більше  слів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457294
дата поступления 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


Дід Миколай

МОЄЇ ОСЕНІ ПОРА.

В  яру  зсубочена  хатина,
повисла  ганком  на  поріг.
Снопами  стежку  підмітає,
чекає  блудника  з  доріг.

Іду  назустріч  у  долину,
як  та  пір'їночка  лечу.
Зіткала  осінь  скатертину,
вдяга  Околишню  в  парчу.

В  дорозі  клену  пожурився.
Нехай  звучить  в  гілках  струна.
Душею  в  молодість  розлився
аж  вдалеч  котиться  луна.

Солодким  маревом  у  танці,  
бурштином  сіється  жура.
У  роки  вмокнуті  в  багр"янці,
втікає  з  осені  пора.

Дозрілі  кетяги  в  калинні,
тривожать  сум  не  обійти.
Сховатись  хочеться  в  затинні
в  затишок  хати  утікти.

...води  джерельної  напюся
і  захмелію  від  вина.
З  дитинства  досвідку  всміхнуся.
Й  зорі  ранковій  із  вікна!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456942
дата поступления 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013


Борода

Перехід на зимовий час

Заглянув  ранок  скромно  у  вікно
і  промінцем  розгладив  сонні  стіни,
щось  справив  в  електронному  табло
й  зимовий  час  став  літньому  на  зміну.
Вернувсь  весь  світ  годиною  назад,
лише  подій  та  зміна  не  вчепила  -
така  ж  брехня,  такий  же  "авангард",
і  тиск,  й  провладна  політична  сила.
Ех,  коли  б  можна  за  годину  ту
підправить,  що  накоїли  невміло:
кого  в  лікарню,  а  кого  в  тюрму,
ну  а  кого  в  музей  вже  (грішним  ділом).
Передивитись  вчинки  всі  ще  раз,
та  через  сито  честі  пропустити
і  шістдесять  хвилин  було  б  якраз
достатньо,  щоб  все  виправить  й  змінити.
Та  не  дано.  Один  лиш  тільки  час.
А  нам  усім  повік  пересторога  -
перш  як  обрати  знову  прошу  Вас
порадитися  з  совістю  і  Богом!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456901
дата поступления 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Борода

Осінній вальс

Ми  -  діти  природи  і  пори  року  дуже  часто  перекликаються  з  певними  етапами  нашого  життя.
Треба    тільки  навчитись  цінувати  кожну  мить,  ніколи  не  шкодувати  за  прожитим  і  любити  усі  без  винятку  пори  року.
Кілька,  близьких  мені  людей,  відмічають  цього  року  40-річчя.  Тож  їм  моє  вітання.    





Вдягнула  осінь  золоту  фату,
духмянком  вжинку  підкропила  щоки,
взяла  тебе  успішну,  молоду,
й  ввела  у  зал,  що  зветься  "Сорок  років".
Маестро  вітер  палички  підняв.
змахнув  легенько  і  до  ніг  зівсюди
посипалися  нотки  і  листва,
а  музика  обняла  попід  груди.
Вже  легінь-жовтень  кличе  у  танок,
галантно  руку  гріє  у  долоні,
підняв  за  стан  і,  начебто  пушок,
кружлятимете  вдвох  над  оболонням.
Лиш  не  сумуй,  що  дні,  наче  листки,
жовтіють  швидко  і  летять  додолу,
бо  золоті  у  осені  роки
і  чудо-вальс,  і  море  барв  довкола.  



 -------------------



Вишивала  осінь  по  хрестику  долю,
підбирала  барви,  золотила  тло.
Cкільки  було  щастя  -  ниточками  болю
вишивала  вперто  і  добро  і  зло.
Все,  що  пережила,  все,  що  відстраждала  -
хрестиками  долі  все  на  полотні:
і  кохання  зливи,  і  розлук  заграви,
радість  материнства  і  тривоги  дні.
У  цих  візерунках  пів  життя  таїться,
все  на  рушничкові,  вишитім  потай,
рівно  сорок  років  візерунок  в"ється
й  двічі  ще  по  сорок  в"ється  ще  нехай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456877
дата поступления 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013


Олекса Удайко

Де в тебе береться та злість?

Де  в  тебе  береться  та  злість?
Від  чого  вона?
Чи  то  –  необласкана  ніч,
Чи  день  без  вина?

Чому  зводиш  очі  додолу
І  дмеш  свої  губи,
Та  ремствуєш  тихо  на  долю?
Другої  не  буде!

Ти  коло  невдач  розірви  –  
Отруту  зневіри!
І  тугу  свою  перелий
В  стозвучную  ліру.

А  душу  піснями  лікуй,
Любов'ю  і  Вірою,
І  щастя  своє  відвоюй
В  буденності  сірої...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456670
дата поступления 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

Літо бабине…

*      *      *

Літо  бабине
так  швидко  промайнуло.
Защеміло  те,  що  вже  збулось.
Та  чи  варто  квилить  за  минулим,
коли  осінь  золотава  ось?

Барви  осені.  
Які  ж  вони  урочі!
Неповторно  ніжні  та  палкі.
Тільки  знову  літа  серце  хоче,
долі  нелегкій  наперекір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456581
дата поступления 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013


MERSEDES

Ніжність рук твоїх…

Не  сплю...  Дивлюсь  у  небо  серед  ночі,
Там  таке  ясне  сяєво  зірок,  
Я  серед  них  твої  шукаю  очі,
Гублюсь  у  мареві  своїх  думок.

Хвилююся  за  тебе  мій  коханий,
І  наче  птаха,  знов  лечу  туди.
Де  світить  сонце  ніжно,  полум*яне,
Де  квітами  всипаються  сади...

З  тобою  там,  були  такі  щасливі,
І  гріло  нас  тепло  палких  сердець.
Та  не  лякали  громовиці,  зливи,
Широким  полем  бігли  навпростець.

"Ти  тільки  мій"  -  так  шепотіли  губи,
Медовим  дотиком  були  твої.
"Мій  найдорожчий,  мій  єдиний,  любий",
А  в  небі  пролітали  журавлі...

Ось  уже  ранок...  І  дзвінок  у  двері,
Я  стрімголов  біжу  відкрити  їх.
Привіт,  кохана,  холодно  у  сквері,
Відчула  знову  ніжність  рук  твоїх...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата поступления 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013


evgen

Тарасу Григоровичу Шевченко

"Поховайте  та  вставайте,  
Кайдани  порвіте  
І  вражою  злою  кров'ю  
Волю  окропіте.."
Т.  Г.  Шевченко

Поховали  і  повстали,  позбулись  кайданів
Ворожою  злою  кров’ю  проклятих  тиранів
Щедро  землю  окропили  і  свою  свободу
Потім  стали  проливати  кров  свого  народу.

Бо  дорвалася  до  влади  зграя  шарлатанів
І  режим  став  жахливіший  від  отих  кайданів
Люципер    владарювати  став  на  Україні
Й  полилися  ріки  крові  у  лихій  годині.

Божі  храми  руйнували,  голодом  морили
Православну  віру  нашу  геть  занапастили.
Сплюндрували  Україну,  серце  виривають
Виродки  ,  оскаженілі,  душу,  убивають.

А    від  випитої  крові    геть  осатаніли.
Душі  зчерствили,  зогнили  серця  скам’яніли.
Гине  люба  Україна.  Мову  убивають
Люди  в  злиднях  та  зневірі  ледве  виживають.

Напророчив  ти  Тарасе  долю  Україні,
Що  загине  вона  в  злобі  у  лихій  годині.
Злозачаті  її  діти  ,  в  чреві  ще,  пропадуть,
А  оперені  та  хтиві  ,  вб’ють  її,    й  обкрадуть.

Скаженіє  в  Україні  безробіття  люте
Нічим  діток  накормити  ,  взути,  одягнути
Ні!    Не  позбулись  Тарасе  ми  ярма  та  гніту.
Мабуть  доля  України  -  хиріти  та  скніти.

Згадуєм  тебе  Тарасе  і  пророче  слово
Бо  збувається  щоразу  воно  знов  і  знову
Ми  чвалаєм  до  руїни,  до  свого  загину.
-  Боже  мій,  за  що    караєш  любу  Україну!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456599
дата поступления 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013


НАДЕЖДА М.

Не проливайте сльози даром…

Не  проливайте  сльози  даром,
За  випадкових  у  житті.
Не  піддавайтеся  тим  чарам,
Хто  поряд  був  по  доброті.

Це  був  не  ваш,  чужий  мужчина.
Чуже  це  щастя  і  любов.
Інакше  він  би  вас  не  кинув.
Він  просто,  граючись,  пройшов.

І  ось  думки:  він  ваша  частка.
Думки  ж    у  нього  лиш  про  те,
Як  би  звільнитись  від  напасті,
Як  врятувати  тут  себе.

Любов  тіка  від  тих,  хто  ловить.
Біжить  до  тих,  хто  геть  біжить.
(Пробачте  ви  на  цьому  слові).
Я  знаю:  серце  тут  болить.

Уважно  зважте  й  подивіться.
(Так  гарно  видно  іздаля).
Не  треба  плакать...  Посміхніться!
Не  ваша  доля  він...  чужа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456320
дата поступления 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013


kulbabka

До Музи

А  ти  для  мене  вогник  засвітила
І  день  заграв,  немов  у  ворожбі,
Моя  натхненна  Музо  світлокрила,
За  кожне  слово  дякую  тобі!

Що  я  сміялась,  плакала  й  зітхала
В  солодкому  полоні  рим  і  фраз,
Що  по  тонких  невидимих  лекалах
Відточувала  слово,  мов  алмаз...

Що  не  було  мовчання  поміж  нами
І  забуття  не  штрикали  ножі,
Що  я  кохала  завше  до  нестями,
Що  я  страждала  вкотре  на  межі.

І  милувалась  чарами  природи,
Розгледівши  дива́  у  простоті,
І  ти  мені  освічувала  сходи,
Вела  у  даль  незвіданих  світів.

А  скільки  весен  разом  заквітчали,
А  скільки  зим  дмухнули  в  потічки!
І    золотої    осені    опали
Ми  заплітали  спільно  у  рядки!..

І  ти,  така  окрилена  й  щаслива,
Була  зі  мною  в  радості  й  журбі!..
Моя  прекрасна  Музо  незрадлива,
За  кожен  подих  дякую  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата поступления 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013


Любов Ігнатова

Я гадала…

На  вірш  "Я  гадала,все  пройшло  давно"  автор  Маргарита  Шеверногая(Каменєва)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456221

Я  гадала-  все  пройшло  давно...
Відбулось-забулось-відболіло...
І  моє  заплакане  вікно  
Від  зими  й  морозів  посивіло...

Я  гадала,що  забула  вже  
Запах  твій...твої  міцні  долоні...
Тільки  знову  заповза  вужем
Холод  болю  в  серце  через  скроні...

Твій  привіт-  негадано  чужий...
Рідний  і  такий...таємно-  мрійний...
Не  кажи  ні  слова...не  кажи...
Дай  сльозі  скотитись  десь  підвійно...

Я  гадала...ми  ж  тепер  "ніхто"...
Чи  були  ми  кимось?..  я  не  знаю...
Час  летить,немов  твоє  авто,
В  те  життя,де  я  тебе  кохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456274
дата поступления 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013


MERSEDES

Мене зігріє поцілунок твій…

Осінній  дощ  мелодію  заграв
І  полились  її  чарівні  звуки.
А  вітерець  у  кошик  їх  збирав,
Від  серця  відганяв  печаль  розлуки.

В  кімнаті  тихо,  кава  на  столі,
Я  у  вікно  так  часто  зазираю.
Вже  повлягались  діточки  малі,
А  я  тебе  все,  як  колись  чекаю.

Хвилююся,  щоб  дощ  ненамочив,
І  щоб  було  спокійно  у  дорозі.
Щоб  місяць  тобі  стежку  освітив,
А  я  тебе  зустріну  на  порозі.

"Привіт,  скажу,  коханий,  дорогий,
Я  хвилювалась  і  тебе  чекала.
Мене  зігріє  поцілунок  твій,
А  разом  нас  зігріє  тепла  кава"...

У  шибку  знову  барабанить  дощ
І  небо  затягли  хмарки  кудлаті.
У  полі  мокне  одинокий  хвощ,
А  нам  обом  так  затишно  в  кімнаті...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456139
дата поступления 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013


Олекса Удайко

Мало землі на Землі?

                               Моїй  доньці  Марині  
                               та  внукові  Максимці
                       
Мало  землі  на  Землі?..  Та  нічо́го  –
Спробую  місячний  ґрунт…
Скільки  в  Галактиці  місця  святого,  
Де  не  ступав  ще  мій  унт!

Спершу  попробую  дюну  на  дотик,
Далі  візьму  я  взірці…
В  лабораторії    вчинимо  допит:
Дише  чим  ґрунт  місяці́в?..

Добре,  що  зранку  на  мене  чатують
Штурман  і…    жук-лунохід!
Старт  до  Землі,    як  весілля,  готують  –
Буде  метким  переліт!

…Скільки  прогалин  іще  на  планеті!
Ранок  життя!..    Неспорозності*    юнь!..
Ми  ж  у  світи  вже  готуєм  ракети  –
Жа́да  знаття!..    Ненажерлива  лунь!..

22.10.2013,  Kln
_________
*Незайманість

На  світлині  -  герої  цього  "роману"  Марина
та  Максим  серед  піщаних  дюн  (2006,
Нідерланди).  Фото  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455965
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Валя Савелюк

ПІЗНАЙ СВОЇ СИЛИ*

виставля́ю
на  о́гляд
нікче́мність  свою,
мізе́рність  свою  нав`язливо  демонструю,
недосто́йність  при  кожній  нагоді  –
підкре́слюю,  наголо́шую,
ні́би-то  усвідомлю-ю…

на  те,  
що  Бога-Творця  заперечую,
критикую,
принижую
отаким  -  Його  Творчості  результатом  –  
не  думаю…
що  "храм"  і  "брата"  
плюндрую  -
і  не  зважа-ю…

бо  –  розраховую,
сподіваюсь-приховую  
хитрість  тварну  свою,
на́мір  лукавий  –  обійти  Бога…
щоб  пожалів
калі́чку  ницу-убогу,
безпомічну  і  маню́ню  –
і  подав,  недолугій,    –  
спасенний  карт-бланш,
ордер  у  рай,  скромну  таку  собі  –  милости-ню…

(...для  чого  ж  нікчеми  в  раю́  ?  -
себе  не  пита-ю...)


а  в  глибині́,
у  мені  –  усере́дині!  
за  ширмою
лукавого  самона́клепу
здіймає  сталево-квадратну  щеле́пу
гординя  –
нелюбов-зневага,  безпідставна  владна  претензія  –
вияв  ни́зького,  інстинкти́вного,
чере́вного  «я»

22.10.2013

«Gnothi  seauton"  -  відомий  вислів  Хілона  (Фалеса),  найчастіше  цитується  як  «Пізнай  самого  себе»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455903
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Любов Ігнатова

Я зможу …

Я  ще  зумію  віднайти  себе
В  таємних  сховках  занімілих  літер,
Коли  розвіє  хмаровиння  вітер  
І  стане  знову  небо  голубе  -
Я  ще  зумію  віднайти  себе  ...

Я  ще  зумію  встати  із  колін,
Відмитися  від  сірості  і  бруду,
І  зняти  із  очей  своïх  полуду,
Щоби  здолати  вже  набридлий  сплін  °-
Я  ще  зумію  встати  із  колін  ...

Я  зможу  ще  епіграф  написать
До  нОвих  партій  у  своïм  двобої,
Відклавши  перемир'я  із  собою,
Відвоювавши  в  буднів  кожну  п'ядь  -
Я  зможу  ще  епіграф  написать  ...

Я  ще  зумію  цю  прожити  роль,
Йдучи  крізь  час  палаючим  канатом,
Жагою  щастя  розгнівивши  натовп,
Що  бачить  сонце  лиш  з-під  парасоль  ...
Я  ще  зумію  цю  прожити  роль  ...

Я  ще  зумію  стати  стерновою,
В  армаді  долі  флагман  -кораблем  ....
Засяю  в  кожній  грані  кришталем,
І  повернусь  з  усіх  атак  живою  ....
Я  зможу  все!..  Як  будеш  ти  зі  мною  ...


°сплін  -апатія,  меланхолія,  зажура  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Таня Кириленко

Відповідальність

Не  всі  шляхи  потрібно  йти  удвох:
Бо  є  призначені  лише  для  тебе,
Де  зважувати  мусиш  кожен  крок,
І  жодної  зупинки  без  потреби.

Не  завжди  допомога  -  це  добро:
Є  речі,  які  мусиш  сам  здійснити.
І  все,  що  у  життя  твоє  прийшло,
Прийшло  для  того,  щоб  чогось  навчити.

Є  випадки,  де  краще  без  порад:
В  собі  лиш  маєш  відповідь  шукати.
І  тих  доріг,  що  не  ведуть  назад,
Не  думай  малодушно  уникати.

20.10.2013  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455672
дата поступления 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013


Олекса Удайко

Дві ознаки жінки

Дві  ознаки  цінимо  у  жінці,
Дві  ознаки  –  птаха  два  крила:
Догождать  вибагливій  печінці
І  натхненням  душу  окрилять.

Кажуть,  видно  пана  по  халявах,
Господиню  ж  –  по  зібранню  блюд,
Котрі  та  не  тільки  в  сні  являє,
Котрі  цінить  чоловічий  люд.

Та  чомусь  у  нас  ще  малознана
Жінки  незрівнянна  дивина,  
Що  воєнні  чвари  усмиряє,
Голови  гарячі  остужає,
Наче  кінва  зрілого  вина.

25.12.1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455503
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Мазур Наталя

Передсмеркове

Небесних  сутінків  перкаль
Гасив  поволі  звуки  міста.
Десь,  вирвавшись  на  магістраль,
Авто  намотували  відстань.
Серед  усіх  турбот,  проблем
Ніхто  не  бачив  таємницю:
Летіла  осінь  журавлем
І  жовтень  вигравав  на  скрипці
П'янку  мелодію  прощань,
Що  переплелася  з  чеканням.
І  смуток  білий  на  очах
Безсило  танув.
Гаптуванням
Проміння  зблиснуло  зірок  -  
Ніч  розлилася  на  півсвіту.
І  молодик  за  кроком  крок
Ішов  на  схід.
Теплом  зігріту
Ніс  усмішку  поміж  пітьми,
Щоб  загубити  на  світанні.
Бліді,  натруджені  дими
Вились  у  небо  заклинанням.
І  спокій  теплий  заповзав
Пухнастим  кошеням  до  хати,
Яке  забаглось  раптом  за-
Гойдати  і  заколисати.

16.10.2013р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455454
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Осіріс

Жовтневий кінь

                 
Шепочуть  краплі  мжички  у  діжі,
Зриваючись  з  покрівлі  монотонно.
Гладінь  тріпоче  апатично-сонно,
Півтоном  шоколадної  іржі.

В  наплакану  вдивляється  імлу,  
Хатина  із  підмоченим  подолом.  
Гойдаючи  шафранним  ореолом,  
Перстами  віт  горіх  шкребе  по  склу.

Глевкою  плоттю  рівчакових  вен,
Струмить  печалі  нищівна  трутина.
Дороги  бруд  втаїла  скатертина
Акації  повержених  знамен.  

А  попід  яром,  де  бур’ян  зачах,
Загривком  розкуйовдивши  берізку,    
Жовтневий  кінь  гуляє  у  підліску,
З  осінньою  зажурою  в  очах.    
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455404
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Любов Ігнатова

Осінь ділила нас…

Скалками  тисяч  фраз
Серед  розбитих  ваз,
Серед  осколків  мрій,
Краплями  сліз  із  вій-
Осінь  ділила  нас
Серед  своїх  прикрас,
Серед  багаття  снів,
Серед  калин-вогнів...

Осінь  ділила  нас
Серед  хмарин-гримас,
Серед  фіранок  -днів,
Серед  напівтонів;
Скальпелем  по  серцях,
В  душу-  пекучий  цвях...
КИдала  нам  до  ніг
Сніжний  колючий  сміх...

Різала  без  жалю
Гіркістю  мигдалю,
Памороззю  в  траві,
Думкою  в  голові...
Осінь  ділила  нас
Сотнями  тисяч  трас...
...Болем  горять  мости
Там  ,де  МИ  мінус  ТИ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455471
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Любов Ігнатова

Таємниця

Ти  -моя  маленька  таємниця;
 Я  про  тебе  не  скажу  нікому...
 Біля  серця,  як  пухнаста  киця,
 Ти  лікуєш  від  життя  оскому  ...
       
Часом  кігтики  устромиш  ...Що  ж,  буває,
І  меди  гірчать,  як  ïх  багато  ...
Я  про  тебе  думку  обіймаю,
Кожен  раз,  коли  лягаю  спати...
       
Ти  -моя  маленька  таємниця...
Я  для  тебе  відчиню  віконце,
І,  неначе  білопера  птиця,
Принесеш  мені  промінчик  Сонця...
       
Завдяки  теплу  твоєму  й  світлу,
Стала  я  за  осінь  цю  сильніша,
Квіткою  душа  моя  розквітла 
І  для  тебе  написала  вірша  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455394
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013


Олекса Удайко

Кохатиму… життя

               
Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Я  маю  в  серці  Віру  -
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі  -  без  кохання,
Ні  дня  -  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Бо  в  тому  -  сенс  життя!

31.12.2000

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455258
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013


Таня Кириленко

Пауза

Спустошена,  мов  після  урагану,
Я  зіткана  зі  спогадів  і  снів.
Лиш  зовні  чарівна  і  бездоганна,
Та  скільки  всього  сховано  в  мені!

Стрімкими  я  розгублена  думками,
Вкрай  виснажена  швидкістю  життя.
На  серце  полягали  сотні  шрамів,
А  зовні  все  ще  свіжа,  як  дитя.

Розтріпана,  немов  на  вітрі  квітка,
Розхристана  живе  душа  в  мені.
Мабуть,  ще  здатна  сяяти  й  радіти,
Лиш  зараз  спочиває  в  тишині.

І  як  її  не  слухати  я  можу,
Коли  блага  ледь  чутно:  "Відпочинь".
Мені  і  сумно,  й  страшно,  і  тривожно:
А  що  як  вона  зовсім  замовчить?

Навіщо  мені  буде  те,  що  зовні,
Як  стану  я  всередині  пуста?
Ми  від  усіх  сховалися  сьогодні,
І  хай  нас  тихий  спокій  огорта.

17.10.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455005
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Galina Udovychenko

Я ж тобі не баба!

Добре  випили  свати
І  пита  сват  свата:
-А  ти  міг  би  увійти
В  палаючу  хату?

Чи  на  повному  скаку
Коня  зупинити?
-Та  чи  ти,свату,здурів?
Я  ще  хочу  жити.

Краще  он  винця  добав
Й  почисть  мені  краба.
Випив  склянку  і  сказав:
-Я  ж  тобі  не  баба!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455163
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Любов Ігнатова

Я розкажу…

Я  розкажу  тобі  про  що  сумує  день,
Забувши  зранку  сонячні  катрени;
Чому  в  краплинах  дощових  пісень
Мовчать  врочИсто  зірколисті  клени;

Про  що  шепоче  айстри  пізньоцвіт,
Спіймавши  роси  у  свої  долоні;
Про  що  муркоче  на  віконці  кіт,
У  вічному  амурному  полоні...

А  хочеш-  розкажу  чарІвні  сни,
Що  їх  малює  місяць  гостроносий,
Вплітаючи  в  них  трепетність  весни
І  літа  найдухм*яніші  покоси...

Прошепочу  на  вушко  шум  дібров,
І  журавлину  тугу  над  полями...
Та  розказати  про  свою  любов
Чомусь  і  досі  я  не  маю  тями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455159
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


kulbabka

Листопад-листоноша

Листопад-листоноша  
розсипав  пожухлі  листи,
шурхотить  під  ногами  
осіння  кленова  зажура.
Може  й  добре,  що  більше  
мені  не  писатимеш  ти
і  на  завтра  дощами  
умиється  осінь  понура.

І  сльозами  очистить  
усі  незліченні  жалі,
розтечуться  слова  
на  папері  чорнилом  розмитим.
Зіштовхнулися  душі  
бортами,  немов  кораблі,
заштормило  між  нами  
і  бурю  тепер  не  спинити.

Може  й  добре,  що  я  
не  чекаю  твоїх  одкровень,
ні  гірких  покаянь,  
ні  обіймів  міцних  до  нестями...
Листопадить  у  душу  
осінній  захмарений  день
і  під  ноги  влягається  
листя  твоїми  листами,

Де  слова  -  не  слова,
де  не  видно  рядків,  ані  рим,
де  в  обірваних  строфах
прощання  гірчить  полинами...
Листопад-листоноша,
самотній  старий  пілігрим,
погасив  каганці
і  тепло  захололо  між  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


НАДЕЖДА М.

І знову ні на крок за цю межу…

В  твоїх  долонях  душу  зігріваю..
Зникають  десь  знеболені  думки.
Тебе,  неначе,  вперше  відкриваю.
Читаю  ще  пропущені  рядки.

Дивлюсь  на  тебе  новими  очима.
Буваєш  різним  ти  в  моїм  житті.
Вже  осінь  догорає  за  плечима.
Хіба  роблю  знов  висновки  не  ті?

Хиткі  думки  збивають  з  ритму  мозок.
То  все  кидаю  і  чимдуж  біжу.
То  зупинюсь:  не  треба  цих  забавок.
І  знову  ні  на  крок  за  цю  межу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455131
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Дід Миколай

Підем разом у майбутнє стежкою Свободи!

Регенерати  учорашні  вилізли  з  баюри
Рвуть  Вкраїну  на  частини  ПідеРи  і  ТУРи.
Під  ногами  не  ступити,  змії  –  каракурти
Відгодовані  із  пекла  Братчики  й  манкурти.

Повилазили  з  нікуди  вОСики  й  іуди
Як  собаки  по  команді  гавкають  із  буди.
У  нашийнику  юдейськім  «Харчеки  -  Циперди»
Ненаситні  в  своїй  злобі  ладні  матір  зжерти.

Схаменітеся:  "фашисти  –  краснозаді  урки"
Вам  лишилося  недовго  заспівати  Мурки.
Вже  проснувся  наш  Славутич  у  своєму  реві
Рве  гадючу  павутину  -  кайданИ  сталеві.

Гнів  наш  в  кару  яничари,  виросте  паскуди
Не  сховаєтесь  продажні  вас  дістанем  всюди.
Зникне  наймит  –  пустоцвіти,  зайди  і  заброди
Підем  разом  у  майбутнє  стежкою  Свободи!  

Вода  змиє  гріх  і  сором  понесе  у  море
Вітер  безтолоч  розвіє  степом  неозорим.
Заспівають  соловейки  у  саду  вишневім
Будуть  кручі  усміхатись  й  дякувать  співцеві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455027
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

ВЕЧІРНІЙ СУМ

Стоїш  одна  в  намисті  мрій,
неначебто  когось  чекаєш.
Знайома  постать  у  вікні,
і  зрозуміло  вже  мені  –
до  самоти  і  ти  звикаєш.

Принишк  наш  гамірливий  двір,
вже  й  вікна  відпалахкотіли.
Ти  виглядала  до  тих  пір,
допоки  вечір  не  побрів,
вагони  в  ніч  прогуркотіли.

А  туга  серденько  шкребе,
рояться  мрії…  Ой  не  спиться!
Отак  затьмарюєм  себе.
Зостався  в  небі  журавель,
та  на  вікні  ж  сидить  синиця!

Стою  один  в  самотині.
Вже  поміж  нами  мрій  безодня.
Знайома  постать  у  вікні.
І  усміхнулась  ти  мені
і  освітила  враз  безсоння!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата поступления 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013


Marisong

Чужа весна мене не гріє…

Чужа  весна  мене  не  гріє...
Холодна  осінь  у  кров́і
Морозить  сни  про  тебе  й  мрії
Напівживі,  напівмертві.

Як  жаль,  що  серце  не  сталеве
(воно  б  згодилося  тепер),
Цей  біль  витримую  заледве,
Бо  в  серці  ти  моїм  завмер.

Й  здається,  в  с́аму  більшу  спеку
Моє  тремтіння  не  спинить,
Й  гарячий  чай  з  солодким  медом
Твій  жар  не  зможе  замінить.

Моя  весна  десь  забарилась,
Вірніше  -  ти  її  забрав.
В  чужому  серці  заіскрилась
Моя  відчужена  весна.


                                                                                 //17.10.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454923
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013


Любов Ігнатова

Я не плачу …

Я  не  плачу  -то  сльозиться  осінь
У  моïй  обвітреній  душі,
То  дощі  блукають  поміж  сосон,
І  прядуть  туман  із  комишів...

То  росою  в  хміль  скотилось  небо,
Втершись  рушниками  із  вітрів  ;
То  з  трояндових  колючих  стебел
Облітає  пелюстково  гнів  ...

Розумієш  ...ти  ïï  образив,
Вклавши  в  мою  посмішку  печаль  ...
На  вікні  з  порожнім  серцем  ваза
Вже  забула  хризантемний  жаль  ...

Я  не  плачу  ...лиш  кусаю  губи  
У  смерканні  занімілих  слів  ...
Ти  -моя  терпка  осіння  згуба,
А  був  принцем  із  дівочих  снів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013


kulbabka

Осінь в Карпатах

У  цих  лісах,  як  в  Бога  на  долоні:
Пливе  осіння  тепла  ворожба,
Терпкий  димок  соснових  благовоній
Цілує  мокру  шапочку  гриба.

В  пожежі  крон  розплавилися  роси,
Дрібний  кришталь  роздмухують  вітри,
Листків  кленових  вигорілі  стоси
Встелили  плечі  темної  гори.

Верхи́  модрин  куйовдять  білу  вовну
Хмарин-овечок  в  сонній  череді,
Хтось  перекинув  з  медом  діжу  повну  -
На  вітах  гуснуть  промені  руді.

Церковний  дзвін,  пронизуючи  тишу,
Крилом  торкає  матову  блакить.
П'янке  повітря  подихом  колишу
І  день  мені  молитвою  дзвенить!

І  осінь  тут  погожа  і  прозора,
Мов  хто  розплавив  сонячний  бурштин.
Немов  ковчег,  загублений  у  горах,
У  затінку  сховався  ветхий  млин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата поступления 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013


Любов Ігнатова

Навіяне дощем …

Знову  жовтень  хлюпоче  дощами  ...
Я  із  ними  давно  на  "ти  ":
Відкоркована  поміж  нами
Пляшка  пінистоï  самоти  ...

У  калюжах  човни  на  рейді  -
Обирай,  котрий  твій  -пливи!!!
Намалюй  цілий  світ  у  крейді  -
Білі  з  сірістю  острови...

Розбуди  у  вітрилах  вітер  -
Він  до  мене  покаже  шлях
У  плетінні  із  рим  і  літер,
Із  ремарками  на  полях  ...

Ароматами  кави  й  кориці
Я  зведу  поміж  зір  маяк  ...
У  лахмітті  прадавньоï  жриці
Затанцюю  тобі  за  мідяк  ...

І  у  ритмах  шалених  ночі,
На  вершинах  усіх  життів,
Ти  моï  упізнаєш  очі
Зі  своïх  потаємних  снів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454736
дата поступления 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013


Galina Udovychenko

Жених з інтернету

В  інтернеті  підшукала
Жениха  Варвара.
Нежонатий,одинокий.
Чим  тобі  не  пара?

Та  й  на  вигляд  ще  нічого,
Нестарий,вусатий.
То  ж  лебідкою  до  нього  
Вилетіла  з  хати.

Жде  сердешна  на  вокзалі,
Щастя  виглядає.
Як  пройде  вусань  повз  неї,
Серце  аж  стрибає.

Недалечко  без  упину
Дід  старезний  ходить,
Та  із  неї  вже    годину
Він  очей  не  зводить.

Сиві  вуса  поправляє,
Видно  молодиться,
Кали  три  в  руках  тримає.
Аж  смішно  дивиться.

Потім  хитро  підморгнувши,
Він  до  неї  робить  крок.
Але  саме  в  цю  хвилину
Охопив  панянку  шок.

Тільки  зараз  все  збагнула,
І,  штовхнувши  жениха,
Так  ізвідти  дременула,
Наче  фурія  лиха.

А  дід  витяг  старе  фото:
-Ох,і  красень  я,  мабуть!
Раз  такі  жінки  на  мене  
До  цих  пір  іще  клюють.

Але  все  ж  не  розумію,
Тут  задачка  нелегка:
-Ну  чому  вже  сота  дама
Зіскочила  із  гачка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454617
дата поступления 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013


НАДЕЖДА М.

Невже осінь в цьому винна?

Ніжним  криком  журавлиним
Відлітають  десь  роки.
Білим  пухом  лебединим
Притрусилися  стежки.

Але  я   шукаю  вихід
З  лабірінтових  думок.
Невже  осінь  в  цьому  винна?
Допустили  помилок.

Оксамитові  світанки.
І  проміння  водопад.
А  в  душі  ще  забаганки:
Повернути  б  все  назад.

І  в  твої  обійми  впасти.
І  дзвінкий  почути  сміх.
І  тебе  із  часу  вкрасти.
Чи  вважатимуть  за  гріх?

Пролетіло  стільки  років!
Та  думки  ще  молоді.
Але  що  це?  Чую  кроки?
А  так  схожі  на  твої...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата поступления 09.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Николя-бабА

Опалий лист (пісня на вірш Тамари Шкіндер!!!)

Пісня  на  вірш  Тамари  Шкіндер  "Опалий  лист  приліг  на  вітражі"...

Музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко

Посилання  на  вірш  авторки:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489


Опалий  лист  приліг  на  вітражі,
У  світлий  розпис  примостився  сумно.
Та  почувався  зовсім  тут  чужим,
Напризволяще  кинутим  бездумно,

Відірваним,  промоченим  дощем…
Сюди  заніс  його  гульвіса-вітер.
У  барвах  розмаїтих  -  серця  щем
Й  самотність,  що    рида  несамовито.

Ось  так  і  ти,    чужим  серед  своїх
Впадеш  додолу,  як  пожовкле  листя.
Якщо    міцне  коріння  не  зберіг,
В  житті  чужому  не  віднайдеш  місця.

15/10/13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454520
дата поступления 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Любов Ігнатова

Мініатюра з натури …

Чайна  троянда  розквітла  ...
А  кажуть  :"Похмура  осінь  ..."
Тому,  хто  шукає  світла  -
Світла  завжди  досить!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454448
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013


Таня Кириленко

Розпач

Чи  кара  небесна,  чи  долі  солодкий  дарунок.
То  щастя  то  розпач,  то  радість  то  болісний  сум.
Лиш  в  мріях  відчути  на  смак  твій  п'янкий  поцілунок,
А  потім  зануритись  в  пекло  заплутаних  дум.

У  серці  вогонь,  що  нестримно  пробуджує  жити:
То  лагідно  гріє,  за  мить  хижо  нищить  усе.
І  радісно  знати,  що  я  так  умію  любити,
І  сумно  гадати,  куди  течія  занесе.

Нестерпно  мовчати,  й  немає  про  що  говорити,
Коли  все  важливе  заховано  в  щирих  очах.
Біжить  день  за  днем,  а  я  все  ще  не  вмію  спинити
Ні  радість  безмежну,  ні  смуток,  ні  трепетний  страх...

17.02.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454440
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Таня Кириленко

Пробач, що я так думаю про тебе

Пробач,  що  я  так  думаю  про  тебе…
Я  бачила  сьогодні  дивний  сон:
Там  хмари  пропливали  синім  небом,
Ми  ними  милувалися  разом.

Ти  знав  усе,  про  що  б  я  не  казала,  -
Ти  знав  усе  про  мене  і  без  слів…
І  я  про  тебе  все  на  світі  знала,
Тому,  що  ти  й  ховати  не  хотів.

І  ти,  чомусь,  тримав  мене  за  руку,
А  я  мовчала,  ніби  так  і  треба,
Стояли,  не  зронивши  навіть  звуку,
Й  дивилися  то  в  очі,  то  на  небо.

Пробач,  що  ти  в  думках  моїх  і  в  серці,
Що  є  важливим  не  лише  у  сні.
Не  має  значення,  як  чудо  це  зоветься,
Бо  ти  безмежно  дорогий  мені.

Є  люди,  що  несуть  з  собою  світло
І  світ  цей  роблять  кращим  кожну  мить,
Що  вміють  душу  поглядом  зігріти,
Я  певна,  що  ти  є  одним  із  них.

І  я  радію,  коли  ти  веселий,
І  мені  сумно,  коли  ти  сумний.
Пробач,  що  я  так  думаю  про  тебе,
Бо  ти  мені  насправді  дорогий!

08.01.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454412
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Николя-бабА

Родзинка (пісня, перезалита)


Прийшлось  перезалити  й  цю  пісню  (через  вірус)

Родзинка  (сл.,  муз.,  аранж.,  вокал  –  Шевченко  Микола)
       1
Оце  звичайнісінька  школа  середня  –  велика  перерва.
Спітнілими  ловить  руками  директор  стіну.
А  це  все  тому  що  підкошує  ноги  –  подразнює  нерви,
Ця  зграйка  дівчача  –  вродливі  –  одна  у  одну!
Ось  вулиця-вулик,  ще  й  не  центрова  –  пересічна,
Весна  мені  душу  виснажує,  шию  зверта…
Яка  молодиця  пливе!  Неземна  вся,  космічна…
Аж  серце  стає…  Бо    ж  родзинка  в  ній  є,  то  дарма,  що  літа…
Приспів:
А  гроно  стигле  соку  дасть  –  буде  вино!
Що  й  висохне  –  родзинками  стане.
Роки  злетять,  але  краса  дівоча  все  одно
Не  злине,  не  мине  не  зів`яне.
       2
Країна  зітхала,  вдивляючися  в  серіала,
Розбите  кохання  –  то  все  не  про  наших  жінок!
Я  хочу,  щоб  всі  ви,  красиві,  щасливими  стали…
Хай  кожній  коханий  багатий,  весільний  одягне  вінок.
Усі  женихи  іноземні  у  чатах  –  на  чатах.
Свої  –  теж  не  гірші,  екзотика  впала  в  ціні.
І  сохне  планета  по  нащих  вкраїнських  дівчатах!
Я  теж  своє  щастя  знайшов,  бо  одна  з  них  дісталась  мені!
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454404
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

ТЕПЛИЙ ДИПТИХ

1

Гомінливе  тепло  долонь…
Як  же  благоговіли  лиця!
Як  хотілося  притулиться!
А  вже  й  часу  нам  не  було.

Ой  ви  рученьки…
Враз  –  вокзал.
Очі-в-очі,  та  рушив  потяг.
Твій  жагучий  гарячий  погляд
я  відчув.
Ой  не  все  сказав!

І  не  те  тобі  говорив,
що  насправді  в  душі  кричало.
Як  же  зболено  ти  мовчала!
Той  початок  нам  Бог  творив.

Ми  чекали  роки  й  роки.
У  світах  політали  стріли.
Довгождано-жадано  стрілись.
Гріє  серденько  струм  руки.

Щедра  осінь  бере  в  полон,
барвограй  засліпляє  очі.
Мрії  роєм  про  сяйво  ночі,
ніжне,  рідне  тепло  долонь.


2

Хочу  бачити  жар  в  очах,
переповнююся  любов’ю.
Я  оновлююся  тобою
і  твоїх  ще  зазнаю  чар.

Хоч  торкнулося  срібло  скронь,
не  сумуй,  моя  мила  сестро.
Як  палке  почуття  воскресло!
Хай  палає  в  серцях  вогонь.

Обірвалася  вже  чека
я  от-от  повернусь  у  глину!
Та  до  тебе  щомиті  лину,
ти  щомиті  мене  чекай.

Забери  мене  в  полини,
вірна  Музо  моя  єдина.
Так  довірливо,  так  дитинно
полони  мене,  полони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454194
дата поступления 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Твоя Наталка

Боюся копій чужого почерку

[i]І  знов  бездарність  мене  ґвалтує.
Повна  відсутність  екзистенційності.
Депресія  вголос  нахабно  диктує
Рядки  без  сенсу  і  емоційності.

Усі  ключі  вчергове  ламаються,
В  засос  ціловані  замками  ржавими.
Немає  сили  якось  триматися.
Нулі  на  волі  осіли  траблами.

В  аптеці  жадно  пакуюсь  ліками.
Жаль,  не  лікують  вони  апатію  -
Стан,  коли  лінь  заважає  кліпати
Й  боротись  щиро  за  демократію.

У  крові  зашкалює  рівень  відчаю.
Закинула  все  у  сто  двадцять  п’яте.  
Так  й  не  навчилася  бути  іншою…
Совість  вночі  кусає  за  п'яти.

Ні,  не  навчилась  писати  -  прочерки…
Знаю,  поетом  мені  не  бути.
Боюся  копій  чужого  почерку  -
Страшно  збиватися  із  маршруту.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454358
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Олекса Удайко

На Покрову 2013

           Всіх  членів  клубу  і  наших  патріотів
           вітаю  зі  святом  Покрови  і  днем  
           народження  УПА  -  неперевершеного
           взірця  української  воєнної  звитяги  і  
           самопожертви...
           Всі  -  на  на  вшанування  цих  свят  на  
           наших  "Майданах"!  Слава  Україні!

Хай  біснуються  пройдохи,
Все  одно  прийде  кінець:
На  Покрову  чи  Явдохи
Буде  їм  один  "вінець"!

Біло-синім,  красно-білим,
І  червоним,  й  голубим...
Cвободівці  в  понеділок
Всім  покажуть  -  хто  є  ким!

То  ж  підемо  до  Майдану
Показати  -  хто  й  ми  є...
Честь  складемо  ми  Богдану
За  звитяжництво  своє.

І  покажемо  тубільцям
Власну  єдність,  правду,  міць!
Браття,  друзі,  українці,
Владу  в  зайдів  відніміть!

В  своїй  хаті  своя  правда  -
Так  колись  Тарас  писав...
Ми  не  двієчники.  Аду
Не  дамо  створити  псам!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454355
дата поступления 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Олекса Удайко

Осінь… Дощ за вікном…

Осінь...  Дощ  за  вікном...
Жабонить  щось  у  шибку...
В  мене  –  спогади  знов,  
Як  сполохані  рибки...

І  пливуть,  мов  туман,
Дивні  обрії  сині  –
Днів  щасливих  дурман,
Що  в  душі  і  понині.

Днів  п'янких,  гомінких
І  ночей  навіжених;  
Снів  чутких,  неземних
І  пробуджень  блаженних.

...І  пливуть,  і  пливуть,
Наче  хвиль  каравани,
У  незвідану  путь:  
По  безлюддю  савани

В  небуття,  в  забуття,
Забуттям  –  у  минуле,
І  нема  вороття
Дням  тим  ніжним  і  чулим...

...Хай  пливуть  в  небуття  
Наші  обрії  сині,
Та  глибини  життя  –  
В  моїм  серці  у  чині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454343
дата поступления 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013


Любов Ігнатова

Ти прийдеш …

Коли  вікна  зашторить  вечір,
А  будинки  розплющать  очі,
І  звичайні  буденні  речі
Стануть  дивні,  якісь  пророчі;

Коли  місяць  сплете  мережку
Із  реальності  й  сновидіння,
І  на  річку  опустить  стежку,
Що  веде  в  його  володіння  ;

Коли  сум  заповзе  зненацька
В  потаємну  кишеньку  серця,
І  самотня  сльоза  дурацька
На  тривожні  думки  озветься  -

Ти  прийдеш  ...Крізь  часи  і  простір  
Принесеш  синьооку  ласку    ...
І  в  обіймах  твоïх  так  просто  
Знову  вірить  в  чарІвну  казку  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454269
дата поступления 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013


Осіріс

Альтруістичне

                   
Яремні  вени  спухнули  в  ярмі,
Судома  м’яз  скрутила  правосуддям…
Що  винен  ще  я  ненаситним  людям,
В  альтруїстичній  гниючи  тюрмі?!

Лише  наказ,  і  Совість  –  конвоїр,
Мене  цурпелить  принципом  до  трону,
Де  ви,  одягши  лінощів  корону,
Безглуздям  актів  псуєте  папір.

Благальним  перебором  по  душі,
Проходите  відточено-старанно.
Слізьми  відтявши  розум  філігранно,
В  обов’язку  ховаєте  коші.

І  я,  неначе  жертвенний  баран,
На  вівтарі  лишаю  краплі  поту.
На  збитій  спині  волочу  роботу,
Що  кров'янить  насмішками  із  ран.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453962
дата поступления 11.10.2013
дата закладки 12.10.2013


Наталя Святокум

колисанка

Небес  напівтуманна  сивина...
А  зорі  в  хмарах  -  ніби  в  павутинні!
...І  майже  спить  заплакана  вина
За  ті  обійми  -  теплі  і  гостинні,
 
За  крихти  днів,  зрахованих  до  ста,
Де  вже  під  дев`яносто  -  лихоманка.
Його  напівслова,  його  уста...
І  тиша,  тиша...  ніби  колисанка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454024
дата поступления 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013


Любов Ігнатова

А давай гайнемо вдвох у осінь …

А  давай  гайнемо  вдвох  у  осінь,
Там,  де  небо  шите  журавлями,
Де  гуляють  ще  тумани  босі
Над  зеленоврунними  полями.

З  павутинок  бабиного  літа
Ми  сплетемо  пестощі  шовкОві,
І  співать  нам  буде  тільки  вітер
Зоряно  -барвисті  колискові  ...

Ми  спіймаєм  дві  пухові  хмарки
І  застелим  лісові  стежини  ...
Райдуги  над  нами,  ніби  арки,
Ïх  квітчають  сонячні  жоржини  ...

Ти  і  я  ...За  руки,  ніби  діти,
Віднайшлись  у  всесвіті  гармоній,
Бо  ще  вмієм  в  унісон  радіти
Під  звучання  дощових  симфоній  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата поступления 10.10.2013
дата закладки 11.10.2013


Marisong

А я зроблю собі тату

А  я  зроблю  собі  тату,  
Щоб  відділитися  від  панства,
Бо  вже  набридло  на  виду
Ховать  за  гримом  все  нахабство.

Так  бісять  стримані  уста
(щоб  не  на  всі  32  зуба),
Сміятись  хочу  -  молода  ж,
А  ще  нервує  н́ова  шуба.

Накину  реповку  чи  топ,
Короткі  шорти  з  ланцюжками.
Набридло  бути  на  всі  сто,
Неначе  лялькою  з  журналу.

Нехай  старіє  вже  лице,
(не  кожен  рік  тобі  шістнадцять).
Я  молода!  Кінець  кінцем!!!
І  буду  вічно  так  триматься!!!


                                                                                                                 //10.10.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453680
дата поступления 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Олекса Удайко

Вечірняя зоре!

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Спускають  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Зірковий  світ  –  парад.

А  там,  в  зазірній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад...

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені  –
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвічує  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  моя,
За  те,  що  ти  дала.

Дала  натхнення  й  силу,
І  віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.

__________
*Сонми  невтілених  душ  –  монад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453678
дата поступления 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013


MERSEDES

Я так щиро запрошую в осінь…

Я  так  щиро  запрошую  в  осінь,
З  золотавим  мережаним  листом.
Загубися  в  моєму  волоссі
І  надінь  калинове  намисто.

Я  так  щиро  запрошую.  в  осінь,
Філіжанку  наллю  тобі  чаю.
Знов  блукаю  одна  поміж  сосен,
Ти  прийди,  я  тебе  так  чекаю.

В  серці  тліє  жаринка  кохання,
Душу  нею  твою  я  зігрію.
Якби  ж  знав,  як  тривожить  чекання,
Як  у  душу  вливаються  мрії.

Я  так  щиро  запрошую  в  осінь,
З  нею,  клена  букети  збираю.
Вже  на  листі  холоднії  роси,
Іх  теплом  я  своїм  зігріваю...

Я  так  щиро  запрошую  в  осінь...
                 
           Ти  прийди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453496
дата поступления 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Таня Кириленко

Ще раз

Дякую,  Боже,  за  те,  що  живу  у  цім  світі,
Що  можу  радіти  його  невимовній  красі,
Що  чую  п'янкий  і  легкий  аромат  пізніх  квітів,
І  можу  босоніж  ступати  в  холодній  росі.

Що  сонце  лоскоче  промінням  своїм  білу  шкіру,
Що  вітер  грайливо  волосся  моє  розвіва.
За  те,  що  не  втратила  щирість,  надію  і  віру,
Й  за  все,  що  не  можна,  нажаль,  описати  в  словах.

За  кожен  удар,  що  так  палко  лунає  у  грудях,
За  подих  за  кожний,  що  тонко  зі  світом  єднає,
За  все,  що  хорошого  бачу  навколо  у  людях,
За  все,  що  вже  знаю,  й  за  те,  що  колись  ще  пізнаю.

Хоч  вірю:  років  моїх  тут  іще  буде  багато,
Та  хочу  вже  зараз  я,  Боже,  Тебе    попросити
Ще  раз  повернутись  сюди,  і  прожити  спочатку,
Й  так  само  життя  в  кожній  миті  безмежно  любити.

08.10.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453346
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

КОЛИ СЕРЦЕ ДО СЕРЦЯ ТУЛИТЬСЯ (пісенне)

-  Люба  нене,  не  сварися.
Козаченьку,  не  барися.
Бо  вже  падає  на  плечі,
сіє  зорі  теплий  вечір.
Мов  одна  хмаринка  в  небі,
сумувала  я  без  тебе.
не  було  удень  спокою.
Відпочину  лиш  з  тобою.

-  Чарівна  моя  полтавко,
покохав  тебе  я  палко.
Бо  ти  Бога  в  серці  маєш,
зла  ніколи  не  тримаєш.
Не  печалься,  моя  зоре.
Наче  місяць  у  дозорі
буду  тебе  шанувати,
наше  щастя  пильнувати.

В  тихих  луках  біля  річки
милувались  цілу  нічку.
Без  мороки,  без  клопоту.
Ледве  встигли  на  роботу.
Ой  на  ниві  квітне  гречка.
Ой  коли  ж  настане  вечір?
На  обжинки  з  короваєм
ми  весілля  відгуляєм!

Приспів:        
Не  журись,  я  ніде  не  дінуся.
Не  для  того  удвох  ми  стрілися.
Коли  серце  до  серця  тулиться  –
буде  свято  на  нашій  вулиці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453328
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Мазур Наталя

Тільки я, тільки дощ, тільки осінь…

У  Карпатах  літає  сніг,
А  у  Львові  танцює  осінь.
Дощ  повільний,  розмірений  біг
Зупиняє  в  моєму  волоссі
І  виблискує  в  ньому.  А  я
ТОму  тішуся,  бо  діадема
Із  дощу  -  то  розрада  моя
В  цьому  світі,  де  вічна  проблема  -
Гроші,  побут,  робота,  житло...
Аби  краще  усе,  аби  ліпше!
Світе  білий  з  хижацьким  єством,
Що  тобі  до  мого  крику-віршу?
Що  тобі?  А  мені  так  болить,
Так  судомить  і  хилить  додолу...
Світ  -  в  якому  життя,  тільки  мить,
Світ  -  в  якому  не  вірять  нікому...
Як  мара,  через  натовп  іду,
Краплі  срібла  блистять  у  волоссі.
Чи  написано  так  на  роду?
Тільки  я,  тільки  дощ,  тільки  осінь...

23.09.2013р.  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Любов Ігнатова

Я тебе віднайшла…

Я  тебе  віднайшла  серед  сотень  прощальних  побачень,
Серед  тисячі  кроків  ,мільйонів  холодних  ночей;
Я  відчула  тебе  у  безмежжі  брехливих  тлумачень,
Серед  безлічі  крил...і  ще  більше  безкрилих  плечей...

Я  тебе  віднайшла  в  хризантемах  осіннього  ранку,
У  мереживі  хмар,в  Оріона  на  вістрі  меча,
Де  збира  молоко  Шлях  Чумацький  в  пОлив*яні  дзбанки,
Де  у  мороці  днів  догорає  надії  свіча...

Я  тебе  віднайшла  в  грозовиці  раптової  зливи,
Де  троянди  зронили  свої  запашні  пелюстки...
Я,напевно,тепер  маю  бути  безмежно  щаслива...
То  чому  ж  в  серці  вітер  зриває  безжально  листки?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата поступления 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Таня Кириленко

Ти завжди хотів чути мій сміх

Ти  завжди  хотів  чути  мій  сміх,
Хоч  самому  не  смішно  бувало.
Ти  щомиті  робив  все,  що  міг,
Щоб  я  радість  у  сміх  виливала.

Ти  постійно  мені  жартома
Торочив  усілякі  дурниці.
Хоч  бува  тобі  сумно  -  дарма.
І  не  страшно,  що  часом  не  спиться.

Бо  ти  просто  хотів  чути  сміх,
Або  бачити  радісні  очі.
Ти  для  цього  робив  все,  що  міг,
Щоб  розрадити  серце  дівоче.

І  тепер,  хоч  минули  роки,
Пролягає  безодня  між  нами,
Не  тримаєш  моєї  руки,
Та  і  досі  все  робиш  так  само.

Бо  ти  щиро  хотів  чути  сміх,
Ти  беріг  мене  ніжну,  вразливу.
І  ти  за́вжди  робив  все,  що  міг,
Щоб  я  стала  хоч  трішки  щаслива.

08.10.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453428
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 09.10.2013


kulbabka

В обіймах бабиного літа

Позолотила  руку  вільха-схимниця
Мольфару-жовтню,  листя  намела.
Бурлить  еспресо,  бульбашками  піниться,
Парує  в  сад  розніжена  імла.

Між  ниточок  мережив  павутинових
Сотає  літо  бабине  тепло.
Заплівся  вітер  в  кучерях  шипшинових,
Густим  барвінком  небо  зацвіло.

Бринить  світанок  райдужними  росами  -
Сповзають  краплі,  світлі,  ніби  ртуть.
Побудь  зі  мною  мрійницею,  осене,
Грайливим  літом  трішечки  побудь.

Вже  не  гірчать  порожніми  надіями
Мої  гаї,  зодягнуті  в  парчу.
Лоскочу  просинь  лагідними  віями,
Ступаю  в  день,  а  мариться  -  лечу!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013


Любов Ігнатова

Просто вірш …

Ранок.  Я.І  чашка  чаю.
І  годинник  на  стіні.
Відсторонено  вивчаю
Відблиск  сонця  на  вікні.

Майже  тиша.  Майже  звуки
(Ми  з  годинником  -живі),
Його  серце  гучно  стука,
Ніби  думка  в  голові.

Телефон.  Гуде  на  "вібро  ".
Ігнорую  його  спів.
Недописаним  верлібром
Чайник  знову  закипів...

Чай.  Ковток  .Блокнот  і  ручка.
Напівтиші  кашемір.
Випала  з  душі  колючка
НОвим  віршем  на  папір  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013


Олекса Удайко

Ялта жовтаво-багряна

Ялта  жовтаво-багряна…
Хмарами  хмуряться  дні…
Рано  пожовклі  платани
Красять  ландшафт  не  одні…

Море  розлючені  хвилі
Шквалом  принукує  в  біг…
Де  ж  то  ви,  дні  мої  милі  –  
Тайних  жадань  оберіг?..

Чом  не  радієте  мною?
Чом  ви  пустилися  вскач?
Я  вам  чудес  тут  не  скою  –
Я  не  шкитавий    циркач…  

Вам  тут  зимою    бродити,
Миром  гнобить  холоди,  
Реквієм  літу  творити,
Снам  не  давати  ходи…

Хвилі  ж  хвилюйтеся  в  морі  ,
Творіте  і  далі  примар…
Я  ж  покидаю  вас  з  горя  –
Я,  свого  щастя  кустар!

Тайною    явиться  літо…
Клич  його  чую  я  вже:
В  серці  вистукує  квітень,
Тайну  мою  стереже.

5.10.2013,    Ялта

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453240
дата поступления 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013


kulbabka

Осінь лі́та хлюпнула в діброву…

Осінь  лі́та  хлюпнула  в  діброву  -
Заіскрився  сонячний  кришталь
І  берізку,  панну  гонорову,
Загорнув  у  лагідну  вуаль
Теплий  день.  Розсипала  коралі
Горобина  в  кучері  струмка.
На  осінній  мідній  пекторалі
Розтопилась  паморозь  крихка.
Пишна  липа,  променем  розтята,
Нагинає  віти  до  землі,
Чорнобривці,  ніби  кошенята,
Під  парканом  ніжаться  в  теплі.
Мов  тугі  пшеничні  перевесла,
Блиски  сонця  пнуться  у  вікно...
І  в  моєму  серці  крига  скресла,
Струменить  судинами  вино.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453219
дата поступления 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013


Таня Кириленко

Дай спокою

Дай  спокою.  І  душу  не  тривож.
Наповнюється  серце  давнім  сумом,
Бо  любиш  ти,  і  я  люблю  також.
Та  не  чіпай  давно  замовклі  струни.

Дай  мені  жити,  як  живуть  усі.
Забути  дай  твої  блакитні  очі.
Із  сотень  вже  знайомих  голосів
Я  твій  впізнаю,  хоч  цього  й  не  хочу.

Дай  мені  спокій.  Зникни  назавжди.
Не  воруши  того,  що  вже  минуло.
Ми  не  зуміли  щастя  зберегти,
Але  чомусь  нічого  й  не  забули.

Я  знаю:  не  шукатимеш  причин,
Щоб  знову    увірватись  в  моє  серце.
Нічого  не  міняє  часу  плин:
До  тебе  воно  ніжністю  озветься.

06.10.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453038
дата поступления 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013


Таня Кириленко

Залиш

Залиш  мої  думки  і  мої  сни,
Сама  тебе  з  них  вигнати  не  вмію:
В  ударах  серця  частих  і  легких,
В  примарних  безнадійно  хибних  мріях.

Піди  з  душі  у  темряву  ночей,
Хай  стане  на  тім  місці  порожнеча,
Хай  буде  сумно  без  твоїх  очей,
Та  час  колись  зупинить  кровотечу.

Печальна  осінь  плаче,  як  маля,
Холодним  вітром  міцно  обіймає.
Зникай  назавжди,  зіронько  моя,
Я  цей  поріг  сама  не  подолаю.

04.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452773
дата поступления 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013


Дід Миколай

накінець, я в Бога, за дверми!

У  дитинство  знову  повернуся
тут  колись  ходили  ми  дітьми.
Над  полями  пам’яттю  здіймуся
хай  лоскочуть  ластівки  крильми.  

Гляну  вниз  навколо  оглянуся
хай  не  тужать  клени  і  льони.
Я  для  них  в  любові  признаюся
йду  до  них,  додому  із  зими.

Тут  коріння  наше  і  матуся,
звідси  в  світ  виходили  людьми.
Я  вже  тут,  отож  не  заблуджуся
ой,  як  легко  дишеться  грудьми.

Упаду  у  трави  –  притулюся
їх  впою  солодкими  слізьми.
І  назавше  дома  залишуся.
Накінець.  Я  в  Бога  за  дверми!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452780
дата поступления 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


НАДЕЖДА М.

А ти цілуй нежартома…

Коли  надворі  вітер  злиться,
І  дощ  холодний  б"є  у  скло,
До  тебе  хочу  притулиться,
Відчуть  приємне  це  тепло.

Які  гарячі  в  тебе  руки!
Приємний  подих  зігріва.
Я  чую  серця  твого  стукіт.
Хіба  доречні  тут  слова?

І  повернулось  ніби  літо.
Жасмін  розцвів  знов  під  вікном.
Було  це  нами  пережито...
І  так  задихало  теплом.

Тепер  жасмін  укритий  снігом.
Пташки  клюють  горобину.
І  так  чарують  своїм  співом.
Торкають  серця  глибину.

Нехай  там  осінь  холоднюча..
А  на  порозі  вже  зима.
Вона,  звичайно,  неминуча...
А  ти  цілуй  нежартома...

.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата поступления 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


kulbabka

Осінньо-мрійне

Ця  хвороблива  осінь,  ці  дощі
Вселенського  масштабу,  ці  тривоги...
Сріблиться  бісер  в  мене  на  плащі,
Цілують  краплі  тріщинки  дороги.

Сирого  листя  в  парку  намело,
Немов  обдертих  аркушів  порожніх.
В  ліхтарних  мушлях  вистигло  тепло,
Гірчать  полинно  очі  подорожніх.

Шаленим  тріском  вибитого  скла
Пронісся  вітер  -  лиш  його  і  чути!..
Мабуть,  і  я  себе  не  вберегла,
Ковтнула  тугу  краплею  цикути.

В  терпкій  сонаті  зливових  безсонь
Шукає  серце  втомлене  розраду.
Так  хочеться  твоїх  палких  долонь,
Під  теплим  пледом  кави  й  шоколаду...

Простих  розмов  про  все  і  ні  про  що,
Торкань,  цілунків,  поглядів  і  дива.
Якщо  колись  зустрінемось,  якщо...
Сама  собі  позаздрю,  бо  щаслива!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата поступления 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Любов Ігнатова

На розпутті солодкоï мрії …

На  розпутті  солодкоï  мріï,
Де  хисткий  і  вузенький  місток,
Я,  напевно,  обрати  зумію
Той,  один,  але  правильний  крок  ...

Я  зумію  пройти  босоніж
По  стерні  неосвячених  рим  ;
Просто  стати  інакшою  з-поміж
Тих,  хто  душу  ховає  за  грим  ...

В  рівновазі  між  "хочу  "  і  "можна"
Балансує  свідомості  плин  ...
Я,  напевно,  ще  трохи  спроможна
Відрізнити  від  кави  полин  ...

У  завітрених  далях  осінніх,
У  стуманених  звуках  доріг,
Твоï  очі  -неначе  спасіння,
Поцілунок  -немов  оберіг  ...

Завдяки  твоïм  сонячним  віям,
Я  зроблю  отой  ,правильний  ,крок,
Бо  я  вірю,  що  вдвох  ми  зумієм
Подолати  вузенький  місток  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452647
дата поступления 04.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

За грядками, за ставочком…

***                                            

За  грядками,  за  ставочком
сонечко  проснулось.
До  води  качки  рядочком
радісно  вернулись.

Соловейко  тьохка  палко,
день  новий  вітає.
У  човні  сидить  рибалка,
спогади  гортає.

У  зажурі  над  ставочком
посхилялись  верби.
Ген  рясніють  бур'яночки,
видно  ферми  ребра.

Край  городів  пахне  гречка,
соняхи  квітують.
А  вже  й  вечір  недалечко.
Що  ж  бо  він  готує?

Грає  рибка  на  ставочку,
і  клює,  й  зринає.
Скаче  півень,  квокче  квочка.
Хутко  вік  минає.

Ген  полощуть  ластівочки
крильця  у  водиці.
Долинає  сміх  дівочий,
сумно  молодиці.

За  грядками,  за  ставочком
сонечко  сідає.
Козаченько  дівчиноньку
ніжно  пригортає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452584
дата поступления 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


горлиця

У світлу пам'ять Василя Стуса

 

Як  добре  те,  що  смерті  не  боюсь  я  
і  не  питаю,  чи  тяжкий  мій  хрест,  
що  перед  вами,  судді,  не  клонюся  
в  передчутті  недовідомих  верст,  
що  жив,  любив  і  не  набрався  скверни,  
ненависті,  прокльону,  каяття.  
Народе  мій,  до  тебе  я  ще  верну,  
як  в  смерті  обернуся  до  життя  
своїм  стражданням  і  незлим  обличчям.  
Як  син,  тобі  доземно  уклонюсь  
і  чесно  гляну  в  чесні  твої  вічі  
і  в  смерті  з  рідним  краєм  поріднюсь.
                                                                                                   Василь  Стус

Вічні  поети  смерті  не  зазнають,
Вони  повітрям  стали  для  людей,
Народ  живе,  і  чистоту  вдихають,
І  правда  рветься  пташкою  з  грудей!  

Ти  ж  бо  сказав-До  тебе  повернуся!
Бо  смерть  для  тіла-звільнена    душа!
ЇЇ  не  вбити  !  Між  вами  розчинюся
І  разом  з  вами  буду  жити  я!

І  ти  живеш!  Як  приклад  поміж  нами,
Твої  страждання    зрошують  поля,
Вже  сходять  зерна,  топтані  роками,
Стигнуть  плоди-  відродиться  земля!

Ти  знищив  смерть!  Ти  не  коривсь  неправді,
Ти  вірив  у    країну,  у  народ!
Лишив  слова  й  на  восьмій  вже  декаді,
Це  твоя  зброя!  Вигнати  заброд!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452594
дата поступления 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


kulbabka

До світла

[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]

Коли  сповиє  дні  мої  імла,
Залиш  мені  запаленим  ліхтарик,
Щоб  я  до  світла  вирватись  змогла,
Своїх  страхів  долаючи  примари.

Хай  голос  Твій  веде  мене  між  гір
І  крок  мій  стане  впевненим  від  того,
Що  серце  в  Тебе  чисте,  як  сапфір,
Мені  покаже  істинну  дорогу.

Хай  не  впіймають  дикі  манівці
Моїх  слідів  мережива  шовкові.
Кришталь  сльози  затисну  в  кулаці
І  просвітлію  з  дотиком  любові.

Забуду  все  -  невдачі  і  жалі,
Вдихнувши  небо,  світле  і  погоже!
Буває  так:  загубишся  в  імлі,
А  шлях  тобі  осяє  світло  Боже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата поступления 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013


Marisong

Розбав мене у порах шоколаду

Я  хочу  цілувати  твої  губи
І  танути  сніжинкою  в  обіймах.
Побудь  зі  мною  ніжним...трішки  грубим  -
Покірно  віддаюсь  твоїм  стихіям.

Залоскочи  мене  шипучим  водоспадом
Своїх  цілунків  по  цілому  тілу,
Розбав    мене  у  порах  шоколаду
Й  запий  жагу  гарячим  капучіно.

Укрий  мене  шовковим  покривалом,
Римуй  майстерно  наші  спраглі  руки,
Забудь  про  час...Його  завжди  так  мало,
Хай  відліком  нам  буде  серця  стукіт.


                                                                                                 //2.10.13//


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452213
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013


Дід Миколай

як лист тремтіла…

На  руки  тишу  вітер    взяв,
підняв    пір'їну.
В  гілках  вербових  цілував,
свою  єдину.

                   Приспів:
   Сичі  шептались  у  гаю.
   В  гілках  ялинових  молились.
   Вкушали  гріх  ми  у  Раю.
   В  чарун  -  водиці  вмились.

В  долину  вечір  утікав,
напнув  вітрило.
Кохання  в  сутінках  ховав
щоб  не  згоріло.

                   Приспів
   
А  Місяць  зорі  висипав,
чомусь  не  вміло.
Сьогодні  він  не  докоряв,
хоча  кортіло.

                     Приспів  

В  зіницях  блиснула  сльоза,
якась  не  сміла.
В  росі  незаймана  краса,
як  лист  тремтіла.

             Приспів:
   Сичі  шептались  у  гаю.
   В  гілках  ялинових  молились.
   Вкушали  гріх  ми  у  Раю.
   В  чарун  -  водиці  вмились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452292
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013


Любов Ігнатова

Сонце лоскоче шовкову фіранку …

Сонце  лоскоче  шовкОву  фіранку...
Осінь  танцює  стриптиз  в  ритмі  танго  ...
Каву  наллю  у  свою  філіжанку,
В  ту,  на  якій  намальований  Янгол  ...

Пледом  думок  обгорну  своï  плечі
(Він  такий  теплий,  хоч  трішки  колючий)  ...
І,  одягнувши  носочки  овечі,
Спогади  крадуть  хвилинки  сипучі  ...

Мружиться  небо  пір'ïнками  хмарок,
Ясен  гойдає  обвітрене  личко  ...
Зграйками  милих  яскравих  канарок
Руки  обсіли  моï  рідні  звички  ...

Граються  в  піжмурки  слово  і  рими  ...
Із  приймача  лине  "В  пам'ять  Карузо  "...
І,  ніби  фея  -легка  і  незрима,
Тихо  підходить  навшпинечках  Муза  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452308
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013


Marisong

Тобою завжди ненаситна

Я  з  тобою  буваю  всіляка:
Нестримна,  ранима  чи  вредна.
І  художниця  з  мене  ніяка,
Та  тебе  я  малюю  майстерно.

Лиш  з  тобою  буваю  я  різна:
Плаксива,  щаслива,  дотепна.
Та  й  співати  я  зовсім  не  вмію,
А  душа  лиш  співає  про  тебе.

Кожен  день  біля  тебе  я  інша:
Нестерпна,  відверта,  холодна.
І  не  вмію  писати  я  вірші,
Та  твій  мозок  терпить  мої  оди.

Лиш  з  тобою  я  різноманітна:
Покірна,  надійна  чи  хитра.
Трішки  сильна  і  трішки  тендітна,
І  тобою  завжди  ненаситна.


                                                                                                         //2.10.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452205
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013


kulbabka

Залишені слова

Слова  мені  залишились  і  все,
Нічого  окрім  слів  -  скупа  розрада...
Кривим  розмитим  почерком  есе
Виводить  дощ  по  сірих  автострадах.

Під  парасольку  туляться  вітри,
Січуть  в  обличчя  краплі,  ніби  струни.
Зітри  мене  із  пам'яті,  зітри,
Як  вічність  на  табличці  древні  руни...

Як  захмеліла  впевнена  весна
Останній  сніг  роздмухує  у  полі.
Густої  зливи  сива  пелена
Сповила  шовком  пальці  захололі.

Похмуре  небо  ру́ном  затяглось,
Надуло  щоки  зморені  старечі.
Слова  мені  залишились  -  хоч  щось,
Хоч  проблиски  в  холодній  порожнечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Олександр ПЕЧОРА

ЗАПІЗНІЛА ІСТИНА

По  одній  стежині  ми  ходили  разом.
Де  тепер  ти  нині  –  я  й  не  чув  ні  разу.
На  якій  орбіті  долі  опинились?
Чом  обом  зустрітись  досі  не  судилось?

Стежечку  до  серця  зміг  я  протоптати.
Відчинялись  дверці,  –  не  завів  до  хати.
Вже  на  скронях  сніжно,  а  я  тут  з  тобою.
Називаю  ніжно  першою  любов’ю.

Нам  було,  напевно,  й  цілуватись  рано,
я  ж  тебе  ніколи  й  не  назвав  "Кохана".
Це  тобі  сказали  два  ясних  озерця,
ти  з  тих  пір  назавжди  поселилась  в  серці.

Доле  моя,  доле,  де  ж  ти  заблукала?
А  мене  з  собою  чом  не  погукала?
Де  ж  ти  забарилась,  де  тебе  шукати?
Йти  куди  назустріч,  звідки  виглядати?

Йшли  ж  –  рука  в  рученьку  тихою  ходою.
Та  роки-роченьки  плинуть  за  водою.
В  світ  стежини  бігли,  –  
                                           розминулись  де  ми?
Раптом  налетіла,  наче  буря,  темінь.

Гірко  помилились,  повертатись  –  пізно.
Долі  оселились  на  орбітах  різних.
Де  шукали  броду,  –  обміліла  річка.
Загубила  вроду  чарівна  Марічка.

Як  на  себе  гляну,  –  трішечки  лякаюсь.
Не  те  слово  –  "в’яну".
                                                           І  сміюсь,  і  каюсь.
Істину  вже  знаю  –  мудру,  хоч  не  милу:
і  себе,  і  долю  ми  самі  зліпили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452100
дата поступления 01.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Дід Миколай

Укрив гаї Весільник оксамитом

Напій  рубіну  в  скатерці  розлито,
розлив  у  долині  Грязник  -  чарівник.
Укрив  гаї  Весільник  оксамитом
й  поніс  у  доли  вишитий  рушник.

Малює  осінь  пензлем  краєвиди,
вмокає    грона    й  кетяги  в  бурштин.
Милують  око  чари  миловиді,
Лежать  сновиди  розсипом  перлин.

Застигла  в  сні  наситилась  Діброва,
летять  в  тумани  знову  журавлі.
Про  щось  в  журавок  точиться  розмова,
кур...ли  лунає  й  котиться  в  імлі.

Курінь  холодна  точиться  і  з  гаю,
манить  мене  у  вирій  голубінь.
Як  журавель,  я  спокою  немаю,
несе  мене  думками  в  височінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452117
дата поступления 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Любов Ігнатова

Пристрасні ягоди стиглоï ночі

Пристрасні  ягоди  стиглоï  ночі
Ми  куштували  з  тобою  до  рання  ;
В  дивному  стані  "очі-у-очі  "
Нам  відчувалося  неба  звучання  ...

Креслили  руки  якісь  візерунки
На  розпашілих  тілах  розімлілих  ...
І  від  вина  вогняних  поцілунків
Геть  збожеволіли...ні  ...оп'яніли  ...

Ми  відпивали  кохання  ковтками,
Вміло  смакуючи  зоряні  миті,
Білотрояндовими  пелюстками
Ніжились  губи  на  перс  оксамиті  ...

...Пристрасні  ягоди  стиглоï  ночі
Падали  нам  у  гарячі  долоні  ...
Ïх  післясмак  десь  у  грудях  лоскоче
І  розливається  хвилями  в  лоні  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452093
дата поступления 01.10.2013
дата закладки 02.10.2013


Радченко

Так судилося

Коли  мама  приходить  у  сни
Ніжно-сумно  мені  усміхаючись,
Я  вертаюся  знов  до  зими,
Як  за  нитку,  за  пам"ять,  хапаючись.

До  зими,  що  біду  принесла  -
Став  мій  світ  несподівано  пусткою.
"В  сни  приходь,  "  -  як  молитви  слова.
Вкрила  голову  темною  хусткою...

Доля  так  розсудила:  у  снах
Ми  з  тобою  тепер  зустрічаємось.
Як  колись,  у  минулих  літах,
Один  одному  рідно  всміхаємось.

І  розмови  струмок  не  стиха,
Але  ж  все  розказати  не  встиглося.
Ранок  ниточку  сну  обрива...
"Мам,  приходь.  Не  барись.  Так  судилося.".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451966
дата поступления 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013


Радченко

Здалося заблукало літо (акро)

[b]З[/b]далося  заблукало  літо  бабине  в  туманах,
[b]Д[/b]орогу  в  осінь  все  не  може  знову  віднайти.
[b]А  [/b]дощ  його  тримає  в  самоті,  як  у  кайданах,
[b]Л[/b]укавить,  вміло  плутає  і  розмива  сліди.
[b]О[/b]сінню  пісню  дощ  і  вітер  в  унісон  співають:
[b]С[/b]умна  й  болючо-ніжна,  бесконечна  водночас.
[b]Я[/b]к  швидко  дні  осінні  в  дощовій  імлі  минають.
[b]З[/b]багнути  страшно  -  так  трапляється  в  житті  колапс.
[b]А[/b]  як  же  хочеться,  щоб  літа  бабиного  ніжність
[b]Б[/b]арвисто-золоті  скрізь  розстеляла  килими.
[b]Л[/b]етіло  б  листя  кольорове,  ніби  дивовижність,
[b]У[/b]  серці  ти  і  я  красу  цю  зберегти  б  змогли.
[b]К[/b]оли  узимку  будуть  заметілі  танцювати,
[b]А[/b]  морозець  на  вікнах  залишатиме  узор,
[b]Л[/b]аскаво  скажеш:  "  Зараз  я  не  зможу  промовчати,
[b]О[/b]сіння  казка  снилася  мені  сьогодні  знов:
[b]Л[/b]етить,  кружляє  у  повітрі  листя  золотаве
[b]І[/b]  ми  крізь  золотисту  заметіль  удвох  йдемо.
[b]Т[/b]ак  затишно.  Тепло  осіннє  напрочуд  ласкаве
[b]О[/b]горне  нас.  Слів  не  потрібно  Просто  мовчимо.".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451915
дата поступления 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013


Валентина Ланевич

Не хили мені небо донизу.

Не  хили  мені  небо  донизу,
Не  клади  зорі  прямо  до  ніг.
Пригорни  до  грудей  без  репризи,
Щоб  ніхто  розлучити  не  зміг.

Стисни  міцно  в  обіймах  гарячих,
Аж  до  тихого  хрусту  кісток.
Щоби  в  любощах  долею  даних,
Ми  пізнали  жадоби  виток.

В  ніжнім  шепоті  тіл,  їх  сплетінні,
Розливалось  дозріле  вино.
Ми  вдихали  його,  імпульсивні,
Осінь  ткала  б  чарівне  руно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451840
дата поступления 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013


kulbabka

Осіння класика

В  кишенях  руки,  а  душа  -  у  хмарах,
Сягає  погляд  ген  за  небокрай.
Вже  хазяйнує  осені  примара,
Фарбує  в  жовте  за́тишний  мій  рай.

Шиплять  вужами  довгі  автотраси,
А  в  лісі  -  тиша.  Марево  густе
Чудні  зефірні  скорчило  гримаси,
Густій  ліщині  віхолу  пряде.

Пора  глінтвейну,  пледів  і  туманів,
Із  давнім  другом  щирих  балачок,
Щоб  каганцями  яблука  рум'яні
Пашіли  в  дим  полинних  цигарок...

Щоб  ностальгія  блюзових  мелодій
Гойдала  струн  тягучу  карамель...
Ця  невмируща  класика  ще  в  моді,
Як  і  парфум  під  маркою  Chanel.

Як  фотозвіт  чуттєвих  меланхолій,
Сирого  моху  пахощі  терпкі...
Ховаю  руки,  трішки  захололі,
У  рукавички  замшеві  тонкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата поступления 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Любов Іванова

ОТ ОСЕНИ К ЛЕТУ ПОВОРОТА НЕТУ - Акро.

О/блетает  с  деревьев  листва,
Т/ихим  танцем  на  землю  ложится,

О/тражая  приход  волшебства,
С/коро  сад  сентябрем  обнажится.
Е/й-же,  сколько  природе  возни,
Н/очи  стали  длинней  и  с  прохладой,
И/  последние  теплые  дни

К/ак  бы  балуют    сердце  усладой..

Л/ес  исписан  рисунками  троп
Е/ле-еле  заметными  глазу..
Т/айны  прячутся  в  гущу  чащоб,
У/водя  в  мир  оранжевых  сказок.

П/ереход  не  заметен  и  тих
О/т  дождей  и  улыбчивых  радуг
В/  сентябристо-октябрьский  штрих,
О/ткрывающий  много  разгадок..
Р/епетируют  птицы  полет,
О/т  земли  отрываясь  все  чаще.
Т/очно    в  небо  их  снова  зовет
А/тмосфера  свободы  парящей.

Н/е  вернуть  уходящего  вспять
Е/стество...тут  во  всем  гармоничность.
Т/ает  солнца,    тепла  благодать...
У/  природы  бессменна  цикличность.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113092907991

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451662
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Олекса Удайко

Струни осені

Ми  йдемо  по  жовтавому  листі
І  вдихаєм  життя  аромат,
Ловим  подих  осінньої  миті:
В  ній  триумф  непридуманих  свят.

Раю  в  небі
Мені  вже  не  треба  –
Подумки  я  давно  уже  там:
Усім  серцем  сягнув  я  до  Тебе,
Щирість  духу  Тобі  я  віддам.

Неосяжність  щасливої  миті
Бережуть  нам  пожовклі  листи...
Випадковості  вже  пережиті,
Неминучість  ще  треба  пройти.

30.10.2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451729
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Любов Ігнатова

Задощилося …

Задощилося  ...що  ж  ...буває  ...
І  у  літа  погас  вогонь  ...
У  шаленому  днів  розмаï  
Не  пусти  лиш  моïх  долонь  ...

Не  печалься!  Повір,  не  треба  -
Вкриє  душу  зелений  мох  ...
Відбивають  калюжки  небо  -
Ми  по  хмарках  ідем  удвох  ...

Не  свари  цю  невчасну  осінь,
Що  не  має  для  нас  зірок,
Не  її  в  тім  провина  зовсім,
Що  цей  вересень  геть  промок  ...

Задощилося  ...що  ж  буває  ...
Липне  вечір  до  підвіконь  ...
Ми  розмову  зігрієм  чаєм,
Ніч  прийдешню  -теплом  долонь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451674
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Дід Миколай

Цнота солодким жаром пломеніла

Обняв  за  плечі  й  тіло  затремтіло,
земля  раптово  вислизла  з  під  ніг.
Зрадлива  осінь  знадливо  й  зомліло,  
Багряним  лоском  виклала  моріг.

В  пориві  пристрасть  раптом  здичавіла:
Звучав  в  осінні  тихий  полонез...
Сердечко  в  грудях    билось  ошаліло,
Душа  летіла  навстіж,  до  небес!

Цнота  солодким  жаром  пломеніла,
рвонувши  яром  навстіж  через  ліс.
Навколо  медом  впала  захмеліла,  
гріх  замітала  листячком  беріз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451704
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Marisong

Небагато таких залишилось…

Я  напевно  в  думках  заблудилась,
Не  вписавшись  в  розлючений  натовп...
Небагато  таких  залишилось,
Що  свій  біль  виливають  на  мапу.
Та  я  вирвусь  із  лютого  стада.

Бо  не  втратила  волі  і  сили,
Я  розмахую  страх  кулаками...
Небагато  таких  залишилось,
Що  боротися  вміють  словами
Й  розганяють  з  дороги  тумани.

А  я  з  тих,  хто  вбиває  рутину,
Й  до  останку  плекаю  надію...
Небагато  таких  залишилось,
Та  хоч  трохи  ще  є  -  я  радію,
Бо  раз́ом  все  здолати  зумієм!


                                                                             //29.09.13//
                                                                                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451592
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

НЕПЕРЕБУТНІЙ СКАРБ

Весільний  марафон  –
                               маршрут  з  трьома  мостами.
Кортеж  через  Сулу  і  до  монастиря,
де  лебединий  став  і  запашні  отави,
де  перегук  віків,  блаженство  вівтаря...

Ген  бані  золоті  в  мрійливій  голубіні,
проміння  осяйне  виблискує  в  гіллі.
Благослови,  Господь,  усі  земні  хотіння,
дай  намірам  благим  не  згаснути  в  імлі.

Величний  монастир.
                                       Гостинно  вбрана  брама.
Закохані  ідуть.    Їх  небо  повінча.
Серця  єднає  Бог,    а  не  гучна  реклама.
А  Бог  –  то  є  Любов  –  негаснуча  свіча.

Тепло  святих  ікон    лікує  спраглі  душі.
Господня  благодать
                                                       на  грішників  спада.
У  буйноцвіття  йдуть,
                                                     з  надією  в  грядуще,
палку  любов  несуть  у  рушникову  даль.

І  світ  замилувавсь.  Спинилися  монахи.
Попереду  пливли  весільні  образи...
І  буде  у  серцях  довіку  невмовкати
предивний  благовіст  пречистої  краси.

Горить  палкий  вогонь.  Любов  не  має  віку.
Батьки  тепер  –  свати,  невістка  є  і  зять.
Годиться  на  почин  дружині  й  чоловіку  –
мабуть,  про  малюка  лелеки  клекотять.

Он  затишний  скиток
                                           і  тепла  церква  в  профіль.
І  коні  на  лугу.  Спинися  мить,  стоп-кадр.
В  закохані  серця
                                             змістився  центр  Європи.
І  струменить  Любов  –
                                                         неперебутній  скарб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Наталя Святокум

більше, ніж в словах

Не  говори  –  я  просто  буду  знати,
Коли  остання  зірка  догорить,
Коли  торкне  плечей  ранкова  мить,  –
Що  ти  мене  не  можеш  не  кохати.
 
Не  треба  фраз.  У  далях  вечорових,
В  осінніх  снах,  в  розпатланих  вітрах,
Вчуватиму  тебе...  і  власний  страх,  –
Це  більше,  ніж  в  словах  усіх  медових…
 
Не  говори  –  допоки  гріє  літо
/Палкої  мрії  світ  таємний  твій/,
Поки  в  душі  і  серці  –  буревій.
...Але  скажи,  якщо  любов  допито.


29.09.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451534
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013


kulbabka

Мій сад сьогодні дихає полинно…

Мій  сад  сьогодні  дихає  полинно,
Між  трав  пожухлих  тліють  болота́,
Нанизує  дощинки  покраплинно
На  павутинки  осінь  золота.

Немов  лампадки,  охрою  налиті,
Махрові  айви  блимають  в  туман,
Молочний  дим  снує  по  оксамиті-
Між  мокрих  яблунь  куриться  кальян.

Пливуть  мелодій  течії  прозорі  -  
Мрійливий  вітер  пробує  кларнет.
Не  я  тебе  намріяла,  а  зорі
Зіткали  з  пилу  світлий  силует.

Сховала  нас  загублена  альтанка,
Сотала  пряжу  хляпавка  густа,
Гіркої  кави  тепла  філіжанка
Нам  зігрівала  пальці  і  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата поступления 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Galina Udovychenko

Засіб для схуднення

Якось  жалілась  блондинка
Білявій  Марії:
-Подивись,я  наче  свинка,
Кожен  день  жирію.

Вже  не  їм  ні  хліб,ні  зрази,
Дотримуюсь  схеми.
Це  шампунь,мабуть,зараза
Збільшує  об’єми.

Чим  вже  митися  не  знаю,
Глянь  на  мої  груди!
-А  ти  спробуй,-дівка  радить,-
Засіб  для  посуди.

Там  же  пишуть:  «Розщепляє
Всі  жири  швиденько.»
То  ж  помиєшся  так  трохи  
Й  будеш  знов  худенька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451447
дата поступления 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013


Тамара Шкіндер

Бреду зіщулено поміж дощами

Бреду  зіщулено  поміж  дощами.
Пожухле  листя  по  кутках  жбурляє  вітер.
Янтарний  клен  поскрипує  гілками
І  чорнибривчате  минає  літо.

Ховаю  спогади    під  парасолю.
Маленький  купол  відмежовує  від  світу.
Із  марева  дощів  могутні  тролі
В  полон  взяли  останній  промінь  світла.

Нудьга  дошкульно  сіла    на  рамена...
Рятується  свідомість  плинно  в  креативах.
Враз  екібана  із  листочків  клена
Запалить  вогник  в  душах  зачерствілих!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451374
дата поступления 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Любов Ігнатова

Художник

На  вірш  "Глядя  в  даль  "...автор  OHRA  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
 
Там,  де  ріка  загорнена  у  тишу,
Де  тихі  хвилі  стомлені  печаллю,
Художник  посивілий  вміло  пише
Промінням  сонця  світлі  пасторалі  ...

Вдивляючись  у  небо  і  у  воду,
Цілуючи  вітрам  легкі  долоні,
Наносить  пензлем  на  полотна  вроду,
Тієї,  що  заквітчана  осонням  ...

...
І  мліє  осінь  від  штрихів  умілих  ;
Ревнує,  звісно,  та  боготворить,
Того,  хто  віднайде  у  днях  дозрілих
Одну  єдину,  але  справжню  мить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата поступления 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Николя-бабА

Батькова пісня (пісня на слова Віталія Назарука)

слова  -  Віталій  Назарук
музика,  запис,  шепіт  -  Микола  Шевченко


В  коментах  не  дуже  лайте...
То  викладено  лише  для  ознайомлення.

посилання  на  вірш  автора:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451316
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013


Левчишин Віктор

ВТРАЧАЄМО товаришів і друзів

Втрачаємо  товаришів  і  друзів,
А  потім  хтось  так  само  втратить  нас  -
Зустрінемось,  можливо,  ми  на  лузі,
Де  втратять  сенс  матерія  і  час.

Можливо:  зустріч  буде  тимчасова  -
Мандри  Душ  не  відомі  навіть  їм,
Та  прагнення  потрапити  додому,
Пам'ять  зберегти,  буде  головним.

26.09.2013
К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451242
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Мазур Наталя

Живу

(Із  підслуханого)

Цікаве  запитання  –  
Як  живу?
Все,  звісно,  не  розкажеш  телефоном...
Багряне  листя  стиха  на  траву
Вкладає  вітер.  
Виноградне  гроно
Наповнилося  соком.  
А  вночі
Спить  голуб  на  моєму  підвіконні.
Сьогодні  зранку  сіро,  
А  дощі
Осінні  
Колисково-монотонні.

Живу...
Як  всі!  
Втікаю  від  проблем
У  дивний  світ  фантазій  та  ілюзій.
Пишу  вірші,  
Нових  шукаю  тем,
Знайомлюся  
І  маю  уже  друзів.
Живу...  
Радію  осені,  дощу,
Збираю  листя  жовте  у  букети.
Плач́у  за  все!
І  дорого  плач́у...

А  запитати  хочеться:  „  А  де  ти?”
Та  я    мовчу.  
Тамую  давній  біль
В  кутку  душі.
Єдиний  порятунок
Мовчання  золоте.
Як  ти  посмів?
Навіщо  кинув  слово  –  наче  трунок
У  вир  душі?
Ти  дуже  завинив!
Де  взяти  сили,  щоб  простити  вкотре?
Життя,  що  повне  гроз,  незгод  і  злив,
Як  літо  бабине  –  не  тепле  і  коротке...

Живу...
Як  осінь!
То  сльоза  спаде,
То  посміхаюсь,
А  бува  –  радію,
Як  бачу  чорнобривці  де-не-де
На  клумбах  міста.
І  лелію  мрію
Голубкою  летіти  в  небеса
Із  голубом...
І  день  отой  настане.
Щасливі  вогники  ще  спалахнуть  в  очах!
У  Львові  осінь...  Зацвіли  каштани.

26.09.2013р.  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


НАДЕЖДА М.

Вогонь сердець хай ніжно гріє…

Вогонь  велику  силу  має:
Його  призначення  -  горіть.
Коли  легенько  він  палає,
То  можна  руки  в  нім  зігріть.
 
Зігріть  і  тих,  хто  поряд  з  вами.
Дорогу  зможе  освітить.
Підеш  упевнено  шляхами:
Від    темноти  він  захистить.

І  будуть  впевнені,  хто  поруч,
Що  він  для  них  дороговказ.
От  тільки  хай  не  зробить  попіл
Із  найдорожчого  для  нас.

Вогонь  сердець  хай  ніжно  гріє.
Нехай  не  спалює  серця.
І  хай  ніколи  не  зітліє
В  руках    умілого  творця.

У  того,  хто  любити  здатен,
Хто  може  щастям  осліпить.
У  кого  погляд  добрий,  ясен.
Хто  може  словом  ізцілить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451215
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Николя-бабА

Ці незабутні наші…

...Ці  незабутні  
наші  ранки...
Рука  торкалася
 фіранки,
й  випурхувала  
наша  радість
у  звабини
 нового  дня.
Сліпучістю  
протуберанця,
щодень
 освітлювала  вранці.
Ховаючись
у  надвечір`ї
у  втіхи  наші
 до  рання.
...А  простір  бавився
 із  часом,
і  трепетали
 маракасом,
емоції,
 коханнятрусом,
розбурхані,  
що  бракло  шкал.
Та  поступово
 повщухали,
торнада  ті,  
що  ми  сідлали.
І  моросить  
легенький  дощик,
що  звавсь
 іще  недавно  -  шквал!..
Нехай  усе,
чи  занехай...
...Але  ці  ранки  -  незабутні.
Не  гояться,
 хоч  що,
а  чи  кого,
не  прикладай...

27.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451211
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Любов Ігнатова

Я сьогодні знов зіграю чорними …

Я  сьогодні  знов  зіграю  чорними  ...
Вивчивши  цих  днів  діагональ,
За  думками  сіро  -ілюзорними
Заховаю  світла  пастораль  ...

Відчеканю  сни  -монети  зоряні,
Уплету  колишнє  в  пектораль;
Спомини  болючі  та  нескорені
Замережать  пам'яті  вуаль  ...

За  життя  розплачуюсь  з  відсотками  ...
Дні  вином  стікають  у  кришталь  ...
Вишиваю  білими  стокротками
Вилинялу  із  роками  шаль  ...

Знову  шах  ...  фігури  перелічені  ...
Тож  чи  варто  зрошувать  печаль?
У  Записнику  ходи  відмічені,
Як  Законів  незначна  деталь  ...

Десь  гримить  -майбутнє  пророкується?
Що  кує  за  хмарами  коваль?
Д'ійде  свято  до  моєï  вулиці,
Чи  прямує  у  безмежну  даль?  ..

Кину  жереб  ...завтра  знову  чорними?!.
Облупилась  із  душі  емаль  ...
Звуками  різкими  і  потворними
Виграє  ілюзію  скрипаль  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451182
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Олекса Удайко

Допитливий внук

Допитливий  внук,
Примруживши  око  хитренько,
Задав  дідусеві  питання:
   Що  є  в  світі  найсвітліше?
   Що  є  в  світі  наймиліше?
В  задумі  від  внука
Свій  погляд  відвівши,
Подумав  старенький:
"Кохання!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451117
дата поступления 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Олекса Удайко

Вампір

Він  не  погладить  ніжно  скроні,
Не  візьме  серце  у  долоні
І  не  спита,  чи  є  любов,
Бо  він  у  думки  у  полоні:
"Чи  є  гаряча  в  жилах  кров?"



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451123
дата поступления 27.09.2013
дата закладки 27.09.2013


Таня Кириленко

Остання крапля

Став  Світ  пустий,  і  ми  в  нім  наче  тіні:
Байдужі,  ніби  зовсім  без  сердець.
У  цім  безглуздім,  сірім  животінні
В  істерику  зривається  терпець.

Осточортів  щодня  той  самий  розклад,
І  дії  ті  ж  -  неначе  ти  машина.
Вже  норма  мати  в  нервах  певний  розлад,
В  подіях  не  шукаючи  причини.

Плестись  в  одному  напрямку,  як  зомбі,
І  бути  певним:  краще  не  буває,
Здаватися  щасливим  тільки  зовні,  -
Не  можна  більше.  Та  не  видно  краю...

16.01.2013  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450972
дата поступления 26.09.2013
дата закладки 26.09.2013


Николя-бабА

Щоб ти піснею відчула (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко



     1
Розірву  сердечні  струни,
Щоб  ти  піснею  відчула,
Мого  серця  спів  далекий
І  мелодію  нову.

І  засяють  в  тебе  очі,
Наче  зорі  серед  ночі,
І  нам  долю  напророчать,
На  життя  одну…
Приспів:
Рветься  серце,  моя  доле,
У  широке  чисте  поле,
на  просторії  стодоли,
У  кохання  вир.

Квітнуть  знов  волошки  сині,
Стигнуть  грона  горобинні,
І  радіють  люди  нині,
І  радіє  зір…
       2
Місяць  вийшов  із-за  хмари,
Зорі  всі  зігнав  в  кошару,
Під  мою  стару  гітару,
Пісня  зазвучить…

Обніму  тебе  за  плечі,
Щоб  позбутись  холоднечі,
Тихим  голосом  лелечим,
Стрінемо  цю  мить.
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450903
дата поступления 25.09.2013
дата закладки 26.09.2013


Любов Ігнатова

Плаче небо (з Віталієм Назаруком)

Плаче  хмарка  за  літечком,
Проливає  печаль,
Зажурилася  квіточка,
Що  стуманилась  даль  ...

Плаче  небо  із  осені:
Журавлів  вже  нема;
На  крутий  берег  росяний
Вже  ступає  зима.

Плаче  сонечко  вишнею
У  багрянці  садів  ;
Ніби  стали  ми  грішними
Без  серпневих  медів  ...

...Нам  не  зняти  дощів  роï,
Хай  вітри  гомонять;
Ми  зігрієм  теплом  своïм
Вечорову  печать  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450867
дата поступления 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Таня Кириленко

Відступниця

Я  мала  крила,  скуті  ланцюгами,
І  в  серці  мала  більше,  ніж  любов.
Топтала  душі,  бавилась  словами,
Та  лиш  до  тебе  поверталась  знов.

Поїла  слів  своїх  солодким  трунком,
На  склі  прозорім  кров'ю  малювала.
Стискала  в  кулаки  тремтячі  руки,
І  правду  від  усіх  в  собі  ховала.

Дивилась  щиро  поглядом  лукавим,
І  бути  кращою,  ніж  є,  хотіла.
Але  з  дороги  збилась,  заблукала,
Зламала  в  темнім  лісі  білі  крила...

Я  -  янгол-охоронець,  твій  заступик.
Але  не  довіряй  мені  і  миті.
Я  зрадниця,  біглянка,  я  відступник.
І  крила  чорними  нитками  шиті.

Коли  покличу  -  ти  не  озивайся.
Я  принесу  з  собою  біль  і  зраду.
Втікай  від  мене  мовчки,  не  прощайся,
Облиш,  забудь,  ніколи  вже  не  згадуй.

Спливає  час.  На  мене  вже  чекають.
Тепер  я  залишити  тебе  мушу,
Так  буде  краще.  Просто  вір  -  я  знаю.
Пробач,  що  продала  я  свою  душу.

09.11.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450852
дата поступления 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Осіріс

Багрянокрилий янгол

         
Багрянокрилий  янгол  плаче  росами,
Ширяючи  у  прохолодній  рані
Садами,  між  старими  абрикосами,
Що  в  свитку  воскову  стоять  убрані.

Дірявить  сонцем  хмари  із  надією,
Про  теплий  день.  На  трав’яну  палітру  
Гілля,  листви  здригається  завією,
Від  подиху  негаданого  вітру.

Всміхається  лоза  очима  спілими,  
В  окладі  вій  з  льодинок  паморозі.
Шапчинами  вітають  поруділими
Грибниці,  перехожих  при  дорозі...

Замре  печальний  янгол  сяйвом  в  просині,
Промінчиком  зашарудить  по  лісі.
Мов  окрик  літа  зблисне    серед  осені,  
І  розчиниться  в  дощовій  завісі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450560
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Любов Ігнатова

Вже опадають яблука в саду …

Вже  опадають  яблука  в  саду,
Де  ми  ловили  пелюсткИ  мелодій,
Де  шепотів  тихенько  :"Украду  ..."
Мій  кучерявий  синьоокий  злодій  ...

Ми  куштували  зоряне  вино,
Приправлене  любов'ю  й  солов'ями  ;
І  трав'янисто  -росяне  руно
Нам  застеляло  часовІ  розлами  ...

І  ми  злітали  птАхами  увись,
Туди,  де  простір  обіймає  душі,
Де  почуття  окрилені  сплелись
Над  поцілунком  океану  й  суші  ...

...Вже  опадають  яблука  в  саду
Рубіновим  розірваним  намистом  ...
А  я  до  тебе,  як  у  травні  йду,
Шепочучись  із  пожовтілим  листом  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013


kulbabka

На межі

[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]

Зупинишся  раптово  на  межі
І  в  шепоті  дерев  почуєш  Бога...
Десь  миготять  шалені  віражі,
А  в  тебе  -  рівна  сонячна  дорога.

І  у  твоїх  з  калюжами  слідах
Відбилось  небо,  чисте  і  високе,
Хмарин  лінива  біла  череда
Набилась  вітру  сивому  за  щоки.

Сочиться  в  душу  музика  легка,
Лелітками  кружляють  світлі  ноти,  
Чиясь  ласкава  впевнена  рука
Тебе  веде  в  небачені  красо́ти.

Душа  світліє,  диханням  своїм
Ти  піднімаєш  небо  над  землею.
Купає  день  в  шафрановій  імлі
Душі  твоєї  ніжну  орхідею.

Отак,  бува,  застигнеш  на  межі,
Здмухнеш  пилюку    відчаю  і  втоми,
І  світ  зітре  умовні  рубежі,
І  тіло  стане  майже  невагомим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

Висихає Сула…

*      *      *

Висихає  Сула.
В  ріднокраї  хворіє  природа.
Не  господарі  ми.
І  княгиня-ріка  –  нічия.
Подалась-відгула,
обміліла  і  втратила  вроду.
Тихо  стогне.  
                                   Ще  мить
й  заніміє  її  течія.

Знемагає  Сула.
У  журбі  посхилялися  лози.
Помирає  ріка.
Та  невже  надійшов  її  час?!
Кров  у  землю  ввійшла,
в  ребрах  русла  лишаються  сльози.
Тихоплинні.
                               Невже
екологія  душ  –  не  для  нас?!

Совість  ледве  жива
зупинилася  ген  за  дверима.
Упинається  щем:
ще  недавно  тут  пристань  була.
...Пригадають  колись:
тут  були  білі  лілії  й  риба.
Схаменіться  мерщій,
доки  ще  животіє  Сула!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Дід Миколай

сонатом вітер з гаю затужив.

В  гаю  розвіяв  золото  Багрянець,
листки  у  охрі  сиплються  з  беріз.
Мідяно  –  жовті  падають  у  танець,
в  останній  свій,  із  осені  каприз…

Руєн  захмарив  небо,  задощило,
сонатом  вітер  з  гаю  затужив.  
Заскочив  серце,  наче  заніміло,
осінню  тугу  долами  розлив.  

Холодний  Хмурень  диха  йому  в  спину,
озвалась  чайка  з  озера  плачем.
А  дощ  надворі  пряжить  без  зупину,
змива  осіннє  золото  плачем.

…Не  падай  в  душу  Осене  -  завіє,
не  залиши  у  річці  без  весла.
Не  напувай  на  дворі  ностальгію,
лиши  для  мене  часточку  тепла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Тамара Шкіндер

Упала осінь листям на долоні

Упала  осінь  листям  на  долоні.
Земля  дощам  відкрила  навстіж  брами.
Та  спогадів  розмай  пульсує  в  скронях,
Хоч  літо  бабине    не  за  горами.

З"єднає    павутиночка  прозора
Незриму  суть  блаженства  і  спокути.
І  мить,  і  вічність,    Всесвіт  неозорий  -
Тому,  хто  на  Землі  не  був  почутий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450473
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


НАДЕЖДА М.

Нащо тримать про те зло…

Сядь  позручніше,  розслабся.
Нерви  затисни  в  кулак.
Те,  що  отримав,  змирися.
Недовподоби  цей  смак?
Щось  полином  повіває.
Вітер  притих  і  чека.
Доля  ще  щось  затіває?
Ягідка  терну  гірка.
Мабуть,  занадто  солодко,
Відсмакував  ти  в  свій  час.
Те,  що  занадто  -  коротко.
З  шляху  збиває  підчас.
Нащо  вже  плакать  -  минуло.
Усмішка  мила  -  було  ж!
Ніби  кіно  промайнуло.
Нащо  тримать  про  те  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450474
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Наталя Святокум

твій дощ

Течуть  по  склу  перлинки  дощові.
Не  піддавайся  –  маєш  бути  сильним.
Печаль  –  то  ще  не  рани  ножові,
Як  глянути  на  неї  оком  пильним.
 
Твій  дощ  болить,  бо  ти  не  збайдужів.
Ще  досі  любиш  сміх  і  коси  русі…
А  я…  Мов  тих  нагострених  ножів,
Байдужості  свого  дощу  боюся.


24.09.13.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450623
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Тарас Слобода

Куди поділась юності жага….

Куди  поділась  юності  жага,  
невже,  з  роками,  канула  у  лету?  
А  та,  котрій  на  вірність  присягав  -  
тепер  всього  лиш  посмішка  з  портрету  

І  очі  карі  більше  не  горять  
вогнем  кохання,  ніжності  й  розлуки  
Невже  даремно  сходила  зоря
своїм  теплом  сплітати  наші  руки?

Невже  знайома  постать  у  вікні,
(зрадлива  тінь  у  образі  святому)  
була  лиш  раз  дарована  мені,
щоб  сотня  губ  торкалася  потому?  

Куди  поділись  юності  літа,
невже  все  ближче  ходимо  по  краю?
Таки  даремно  вітер  заплітав  
мої  слова  у  не  твоє  «кохаю»  

І  хай  у  днів  буденних  густині  
погасло  все,  що  ми  колись  любили,
але  при  зустрічі  сказати  «ні»
як  і  колись  мені  забракне  сили…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Мазур Наталя

Покинутий

На  пустищі  дикім,  де  зарослі  трав,
Під  баком,  що  повен  помиїв,
Ведмедик  потертий  самотньо  лежав
Із  бантом  рожевим  на  шиї.
Дощило  надворі.
Скуйовджений  плюш
Намокнув  і  злипся.
Недбало
Ведмедик  лежав  у  калюжі.
Довкруж
Нікого  не  видно.
Смеркало...
Новим  він  колись  подарований  був
На  свято  малому  хлопчині,
І  довгі  роки  жив  улюбленцем  у
Великій  і  дружній  родині.
Він  вірним  товаришем  був  у  житті,
Ділив  із  малим  перемоги.
Чому  ж  опинився  тепер  в  забутті,
І  кинутий  обіч  дороги?
Чому  по  життю  не  шануємо  тих,
Хто  нам  довіряв,
І  з  роками
Про  них  забуваємо?
Звісно,  святих
Повік  не  було  поміж  нами.
Чому  не  спиняємось  між  метушні
Щоденних  борінь  до  знемоги,
Не  думаєм,  як  би  жилося  мені
Покинутим  обіч  дороги?


21.09.2013р.  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450579
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Любов Ігнатова

Дивна жінка з очима осені

Дивна  жінка  з  очима  осені,
У  пуховій  хустині  літ,
Ще  шукає  в  небесній  просині
Запізнілий  вишневий  цвіт.

Зігріває  вітри  морозяні
Поцілунками  теплих  мрій,
І  шепочуться  ранки  росяні
За  мереживом  стиглих  вій  ...

Тче  вітрила  зі  снів  і  споминів,
Щоби  колір  -неначе  жар  ;
І  вплітає  всю  ніжність  променів
Із  далеких  зірок  Стожар  ...

Дивна  жінка  з  очима  осені,
Із  душею,  як  у  дитя,
Обійма  сірі  дні  збурмосені,
Вміло  лагодить  хмар  дрантя  ...

І  збирає  пісні  у  кошички,
Щоб  веселки  сплести  вінок,
Щоб  співали  веселі  дощички,
Щоб  дзвенів  джерела  дзвінок  ...

Дивна  жінка  з  очима  осені
Щиро  вірить  в  святу  любов  ;
І  танцює  ногами  босими
На  осколках  людських  обмов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013


kulbabka

Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани…

[img]http://desktopwallpapers.org.ua/pic/201206/640x480/desktopwallpapers.org.ua-17021.jpg[/img]

Дівчинко,  очі  в  котрої,  мов  темні  каштани,
Кучері  з  мідним  відливом,  роса  на  щоці...
Я  за  тобою,  мій  янголе,  в  сиві  тумани
Беззастережно  подамся  -  рука  у  руці.

Там,  де  ти  ходиш,  ліси,  наче  первісні  храми,
Сосни  високі  торкаються  в  небі  зірок,
Пахне  повітря  терпким  ялівцем  і  грибами,
Міддю  виблискує  теплий  кленовий  листок.

Там  поміж  вербами  річка  розсипала  коси,
В  полисках  сонця  сріблиться  рідким  кришталем.
Мліють  від  подиху  вітру  шовкові  покоси,
Квітка  бринить,  зацілована  диким  джмелем.

Там,  де  ти  ходиш,  дерева  шепочуться  з  Богом,
В  небо  фісташкове  кануть  ясні  молитви.
Білим  вітрильником  день  за  широким  облогом
Ковзає  легко  в  сатинових  пасмах  трави.

Там  не  гірчать  полинами  невтішні  розлуки,
Теплиться  віра,  мов  чиста  янтарна  смола.
Сонце  медове  бере  тебе  ніжно  за  руки,
Гладить  пір'їнки  твого  золотого  крила...

Дівчинко,  очі  в  котрої,  мов  темні  каштани,
Пообіцяй,  що  не  кинеш  мене  на  межі
Раю  свого  неземного,  де  тінь  моя  тане
В  теплому  сяйві  твоєї  близької  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450395
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


Таня Кириленко

Із Добра і Зла

Ти  можеш  думати  про  мене:  не  змогла.
Я  ж  знатиму,  що  просто  не  схотіла.
В  мені  достатньо  і  добра  і  зла,
І  часом  в  серці  зовсім  я  не  біла.

Ти  можеш  мріяти,  що  вже  мене  нема,
Та  я  сама  так  досі  не  вважаю.
Ти  можеш  вірити  усім  моїм  словам,
Та  знай:  ще  більше  я  тепер  ховаю.

І  я  могла  б  відкритися  тобі,
Але  кому  від  цього  стане  краще?
Я  часом  ще  буваю  у  журбі,
Хоч  не  свята,  але  й  не  геть  пропаща.

І  хай  це  як  байдужість  вигляда,
Й  ти  думатимеш:  просто  не  посміла.
Та  я  складаюсь  із  добра  і  зла,
І  все  роблю  тому,  що  так  схотіла.

02.04.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450397
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


Дід Миколай

Нехай віками святиться калина

Нехай  віками  святиться  калина,
Не  рвати  цвіту  клятим  ворогам.
Єдиний  Бог,  для  мене  Україна,
Я  їй  одній  завдячую  життям!

Ні  пам'ять  нашу  вам  не  погубити.
Хоч  і  важкий  в  Вкраїни  жереб  –  шлях.
Ви  не  змогли  в  крові  її  втопити,
Тож  українці  вам  не  по  зубах!

Заграви  й  війни  з  досвідком  зникають,
І  небо  чисте  зранку  наче  скло.
Та  в  душах  чистих  пам'ять  полишають,
Та  пам'ять  живить  наше  джерело.

Те  джерело,  що  зветься  Україна,
З  розчарування,  сумнівів,  падінь.
Те,  що  не  стало  звично  на  коліна,
Лежить  в  могилах  цвітом  поколінь.

Схилюсь  в  поклоні,  тихо  помолюся,
За  пережиті  бурі  лихоліть.
Даю  Вкраїні  слово  не  зігнуся,
Якщо  загину,  в  неї  для  воріт!

Бо  докір  наш  в  насипаних  курганах,
В  тисячолітнім  вирі  розмаїть.  
Лежить  в  рубцях  розорений  у  рани,
Як  незнищенні  докази  століть.

Вам  не  сховати  злочинів,  не  в  змозі,
Закарбувались  в  памяті  століть.
Не  відбілити  прощу  в  синагозі,
Бо  й  крокви  в  неї  наскрізь  у  крові.

Отож  проснітесь  гідри  і  лахундри,
Збирайте  речі  й  далі  від  воріт…
Вас  виглядають  олЕні  із  тундри,
На  пару  з  ними  бавтесь  в  гамбіт…

Ми  поважаєм  предків  заповіти,
А  вам  здалося  гідність  наша  спить?
…  ну  як  же  вам  безрідним  зрозуміти,
Що  Батьківщину  можна  так  любить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450413
дата поступления 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


kulbabka

В сатинових прядках зливи

Сатинові  прядки  розсипала  злива  у  травах,
Бузкові  хмарини  пливуть  чередою  на  Схід.
Дощами  намочена,  тліє  парча  золотава,
Прикривши  берізок  прозоро-тонкий  малахіт.

Зажурені  верби  гойдають  намолені  ранки,
Латтаття  свічками  застигло  на  таці  ставка.
В  занедбану  тишу  забутої  нами  альтанки
Стрункої  берізки  проникла  тендітна  рука.

А  прілого  листя  в  саду  намело,  ніби  крилець
Метеликів  ніжних  насипали  люті  вітри...
Торкаються  краплі  моїх  оксамитових  вилиць
І  блякнуть  розмиті  вітражні  ясні  кольори.

Молочного  мрева  з  гаїв  накурилось,  як  диму  -
Нахмурена  схимниця  палить  столітній  кальян...
Під  струни  дощу  заплітаю  зажуру  у  риму
І  листя  кривавить  багряно,  мов  клаптики  ран.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450213
дата поступления 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013


kulbabka

Рудоволоса блукальниця

Загублена  поміж  готичних  сосен,  
Закутана  у  па́леву*  парчу,
Блукальниця  рудоволоса  осінь
Збирає  краплі  сивого  дощу

З  ворсинок  моху,  лебеді-тумани
Пливуть  по  хвилях  темних  верховіть.
На  потемнілі  пагорби  й  поляни
Пролито  теплу  вересневу  мідь.

Гірчить  повітря  прілим  виноградом,
Що  від  шмагання  зливами  зачах...
Цілуй  мене,  моя  осіння  зрадо
Із  присмаком  цикути  на  вустах!..



*Палевий  -  блідо-жовтий  з  рожевим  відтінком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Таня Кириленко

Будь

Я  не  хочу  це  ховати  в  тюрми  слів,
Вміщувати  в  прийняті  стандарти.
В  шумі  сотень  звуків,  голосів
Я  волію  просто  промовчати.

Я  клеймлених  визначень  не  дам,
Не  складу  до  купи  всі  причини.
Я  не  хочу  втілити  в  слова
Те,  що  мені  в  серці  бурю  чинить.

Я  не  стану  думати  про  суть,
І  давати  відповіді  точні.
Тому  просто  і  надалі  будь.
Стільки,  скільки  сам  того  захочеш.

31.05.2010  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450029
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


НАДЕЖДА М.

Не ображайте згарячу коханих…

Якщо  вам  поталанило  в  житті:
Зустріли  ту,  що  вірно  вас  полюбить.
Вона  вас  не  залишить  в  самоті,
Не  бійтеся,  ніколи  не  обдурить.

Бо  люблячі  не  зможуть  відректись.
І  серце  ваше  не  узнає  болі.
Лиш  ви  глядіть,  її  не  відпустіть,
Щоб  почуття  до  вас  не  охололи.

Не  ображайте  згарячу  коханих,
Бо  їх  в  житті  образять  і  без  вас.
Так  довго  ще  болітимуть  ті  рани,
Про  себе  нагадають  ще  не  раз.

Не  мучте  їх  зневірою  в  мовчанні,
Бо  мстити  вміють  тільки  слабаки.
А  люблячі  серця   це  ж  -  незвичайні  !!!
Нащо  їм  ваші  гострі  шпичаки?

І  знайте:  тільки  сильні  вибачають.
Хоч  буде  це  і  тисячу  разів.
Пробачивши,з  усмІшкою  стрічають,
Не  роблячи  ніяких  віражів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Таня Кириленко

Хто ж, якщо не ти

Коли  навколо  морок  і  пітьма,
Й  за  відчаєм  прекрасного  не  видно  -
Ти  маєш  вірні  віднайти  слова,
Ти  мусиш  бути  сонячною,  рідна.

Коли  навколо  сльози  і  печаль,
Коли  сама  від  болю  хочеш  вити,
Ти  мусиш  заховати  сум  і  жаль,
І,  як  зумієш,  темінь  освітити.

Коли  навколо  повна  безнадія  -
Хтось  має  в  серці  сонце  принести,
Відверто,  відчайдушно,  як  зуміє.
Ти  мусиш,  рідна,  хто  ж,  якщо  не  ти...

25.03.2013  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449799
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Олекса Удайко

Спогади дитинства. Триптих. 2. Були малі ми…

Були  малі  ми,  грались  у  пісочку,
Ходили  в  ліс  по  ягоди,  гриби,
А  ружі  квітли  вже  у  нас  в  садочку.
Вдихай  красу,  милуйся,  та  не  рви!

...Ішли  роки,  і  ми  вже  говорили
Про  щастя,  про  кохання,  віщі  сни.
Та  цнота  руж  була  така  легка  і  мила    
Зів'яне,  згасне  враз  -    лиш  доторкнись!
І  ми  все  говорили,  говорили...

       "Мала  говорухо,
       Шкідливе  дитя!
       Попестила  слух  мій
       Та  й  зникла...  Життя
       Покаже  не  раз,
       Що  є  від  серця,
       А  що      напоказ".

       ...Так  сонечко  сяє,
       І  неба  синь.
       Тебе  лиш  немає,
       Любові  глибінь!
       Немає  любові    
       Немає  життя,
       І  часу  з  тобою
       Нема  вороття.

       15.09.1987


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449762
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Осіріс

Старий млин

                               
Млин  спочилий,  голодраними  руками  
Не  ганяє  хмар  ватаги  над  пригірком.  
По  стіні,  що  облупилась  валунами,  
День  в’юниться  захмелілим  підвечірком.

Час  застигнув  павутиною  на  стелі,
Порохняво  осріблив  чоло  підлоги.
Мов  серця:  з  груднини  вирвані,  дебелі,
Кам’яніють  жорновища  вздовж  дороги.

Розтрощилися  шибки  в  десятиліття.  
Поміж  вікнами  гуляє  протяг  ночі.  
На  одвірки,  мов  покинуті  суцвіття,
Приліпилися  гніздечка  ластівочі...

Мертвий  велет  з  предковічною  душею,
Виглядаючи  зруйновано  і  кволо,
Самовіддано  тримає  над  землею  
Неминущо-лазурове  видноколо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449759
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013


Олекса Удайко

Спогади дитинства (Триптих) . 1 Співають дівчата

Чи  сон  то  був,  чи  яв      не  знаю:
Весняний  вечір,  місяць  молодий;
Дівчата  йдуть  із  поля  до  майдану,
В  устах  несуть  вечірню  пісню  з  нив.

Чарівними  здавались  ті  хорали,
І  ними  повнилась  душа  моя:
А  поміж  зір  мов  ангели  літали,
І  там,  в  небесному  ридвані  -  я.

                     ...Співають  дівчата
                     Пісні  про  любов,
                     А  я  чомусь  плачу.
                     Не  з  горя!..  Немов
                     Щось  ще  не  сказане
                     В  піснях  тих  було:
                     Неясне  бажання
                     В  душі  ожило,
                     А  в  серці  ще  юнім
                     Бриніла  струна.
                     То  муки  любові
                     Будила  весна.

                     09.1987

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449723
дата поступления 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013


kulbabka

Твій вересень

Твій  вересень  також  пропах  корицею
І  пряженим  гарячим  молоком?
А  райдуга  барвистою  жар-птицею
Тобі  крило  розверла  над  ставком?

А  ранки  в  тебе  трішечки  з  гірчинкою  -
З  робустою  і  пряним  тютюном?
Каштани  із  рум'яною  скоринкою
І  в  тебе  смажить  сонце  за  вікном?

А  дощ  тобі  наспівує  романтику
Далеких  одіссеїв-кораблів?
І  з  вітром  на  мереживному  бантику
Гойдаєшся  над  куполом  землі?

Торкаєшся  до  хмар  ногами  босими,
Де  течії  повітряно-легкі?
А  в  тебе  теж  такі  бувають  осені  -  
Щасливі,  божевільні  і  п'янкі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата поступления 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013


Таня Кириленко

Фламенко

Під  звуки  мелодійної  гітари
Додолу  скину  свій  дорожній  плащ.
Опустить  ніч  на  землю  срібні  чари
І  розіллє  гітара  тужний  плач.

Засяють  позолотою  сережки
У  відблисках  шаленого  вогню.
І  ти,  звернувши  зі  своєї  стежки,
В  юрбі  побачиш  лиш  мене  одну.

Під  хвилями  квітчастої  спідниці,
Під  звуки  чаріливих  маракас,
Здіймається  у  вир  опале  листя,
І  в  ритмі  танцю  завмирає  час.

Танцюй  зі  мною  пристрасне  фламенко,
Танцюй  уперше,  і  востанній  раз.
В  цю  ніч  мені  тебе  послало  небо,
Та  ранок  назавжди  розлучить  нас.

Танцюй,  допоки  в  небі  сяють  зорі,
Допоки  пристрасть  світиться  в  очах.
В  повітрі  тануть  наших  тіл  узори,
Роса  жаги  застигла  на  вустах.

А  повернувшись  в  прохолодний  ранок,
Твій  погляд  заблука  в  очах  моїх.
Ну  ось  і  все.  Нас  розлуча  світанок
Туманом  сизим  припада  до  ніг.

Не  буде  ні  обіймів,  ні  печалі  -
Ти  вільний  від  умовностей  і  пут,
Звернеш  на  свою  стежку,  підеш  далі,
Та  серце  назавжди  залишиш  тут.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449590
дата поступления 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013


Таня Кириленко

Дивні сни

Я  мушу  одягнути  це  в  слова,
Щоб  просто  відпустити  на  свободу,
Щоб  цим  нікому  не  завдати  шкоди,
Щоб  від  думок  звільнилась  голова.

Бо  спокій  мій  бентежать  дивні  сни
Про  речі  вже,  здавалося,  забуті.
Один  до  одного  і  досі  ще  прикуті
Невидимими  ниточками  ми.

І  те,  що  я  чогось  не  визнавала,
Занурившиcь  у  інші  відчуття,
Відкривши  інші  виміри  життя,
Не  значить,  що  цього  не  існувало.

Та  я  не  хочу  щоб  ти  просто  зник,
Навік  порвавши  ниточки  прозорі,
Лиш  хочу,  щоб  ти  навіть  випадково
Ніколи  не  приходив  в  мої  сни.

18.04.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449375
дата поступления 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013


Таня Кириленко

Відчути, і прожити, і знайти

Ступати  в  темряву  наосліп,  обережно.
Лиш  Душу,  світлом  сповнену,  нести
І  вірити  їй  щиро,  і  безмежно
На  кожнім  кроці  власної  мети.

Прислухатись,  без  роздумів  прийняти,
І  з  трепетом  ловити  кожну  мить,
Від  серця  за  усе  відповідати
(Воно  тому,  хто  щирий,  не  болить).

Любити  все  таким,  як  його  бачиш,
І  дякувати  долі,  що  ти  тут,
Що  ти  радієш,  і  що  часом  плачеш,
І  що  не  маєш  ілюзорних  пут.

За  все  добро,  і  за  усі  невдачі
Лишитись  вдячним  до  останніх  днів.
І  серця  свого  полум'я  гаряче
Не  змарнувати  на  потоки  слів.

Безстрашно,  без  надії  на  безпечність
Відчути,  і  прожити,  і  знайти
Той  сенс,  і  ту  чарівну  безкінечність
Шляху,  який  ти  сам  обрав  пройти.
16.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449245
дата поступления 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013


Анна Берлінг

Старенька в полі

Сонце  зайшло  за  лісосмугу,
Залився  перцем  небосхил.
В  червонім  сяйві  серед  лугу,
Між  сивих  пращурських  могил

Сиділа  бабця  дуже  квола,
В  руках  тримаючи  букет,
Перед  хрестом  старим  додолу
Для  гав  насипала  канхвет.

Вона  ридала,  з  того  зморшки
Неначе  м’якли  від  води.
Їй  усміхалися  волошки,
Голівки  рути  й  череди.

І  було  чути,  як  старенька,
Сповнена  тугою,  журбой,
Засохла  нібито  опенька,
З  хрестом  ділилася  бідой:

       –  Кого  зростила  я,  Іване?
Мені  хвала  йде  від  людей,
Проте  найбільше  горе  дане
Від  рідних,  від  своїх  дітей.

Один  на  фермі  головує,
В  полях  збира  врожайний  хліб.
Він  найманців  чужих  годує,
А  рідну  матінку  –  сусід.

Молодший  наш  такий  учений,
Він  археолога  здобув.
Земель  об’їздив  –  край  вселений,
А  рідне  селище  забув.

Він  раз  на  рік  листівку  ма́рку
Прислати  може  до  йменин,
А  я  тоді  прошу  Одарку,
Хай  прочитає,  як  там  син.

Медаллю,  каже,  наградили,
Бо  цінну  знахідку  знайшов.
А  я  благаю  вищі  сили,
Аби  хоч  раз  у  двір  зайшов.

Гадала,  донька  білолиця
Розвіє  ген  жіночий  плач.
Мар’яна  з’їхала  в  столицю,
А  муж  у  неї  мов  палач.

Сам  їздить  із  директорами,
Її  закрив,  неначе  в  хлів.
Яка  там  подорож  до  мами?
В  самої  трійко  дітлахів.

І  я  тепер  одна,  Іване.
Зростила,  дáла,  що  могла.
Одарка  ходить,  баба  Ганна,
В  цілому,  в  хаті  я  одна.

Тебе  младим  цей  світ  пом’янув.
Ти  все  казав:  дітей  рости.
І  хоч  би  раз  із  неба  глянув,
У  що  ці  дітки  проросли!

…Там,  де  в  полях  зростає  рута,
І  перцем  сходить  небосхил,
Старенька  мати,  ніби  пута,
Скинула  душу  між  могил.

Коли  зайшло  за  лісосмугу
Червоне  сонце,  все  село
Померлій  віддало  заслугу.
А  рідні  дітки,  хоч  би  хто…                                                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата поступления 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013


kulbabka

Іще тримаюсь…

Іще  тримаюсь  мріями  за  нас,
Думки  про  тебе  труться,  ніби  жорна,
Струнких  тополь  ясний  іконостас
Бентежить  зранку  музика  мінорна

Грибних  дощів.  У  затінку  дібров
Журливий  клен,  огорнутий  імлою,
На  гілку  хмарку  сиву  наколов,
Пробивши  м'якоть  гострою  стрілою.

Отак  і  ми  без  крапельки  жалю
Свої  серця  пробили  навзаємно...
Іще  тримаюсь,  вірю,  бо  люблю!..
А  час  покаже:  може  й  не  даремно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата поступления 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Marisong

Для математиків

Колись  ти  кращим  був,  найліпшим,
Мов  переповнена  скарбниця.
Тепер  ти  -  нуль,  повір,  не  більше,
Ти  навіть  мінус  одиниця.

Тебе  виношу  я  за  дужки
Свого  життя  та  існування,
Не  вмів  рішати  самотужки
Ти  математики  кохання.

До  чорта  всі  ці  інтеграли,
І  теореми  Піфагора,
Який  б  урок  життя  не  д́ало  -
Для  тебе  всі  -  це  аксіома.

Я  шансів  других  не  даю.
Прощай  же,  бісів  математик!
Любов  не  ділиться  на  нуль,
Хто  ж,  як  не  ти,  про  це  мав  знати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448860
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Таня Кириленко

Навіщо ми так гралися життям?

Навіщо  ми  так  гралися  життям?
Немов  попереду  у  нас  ще  сотні  років.
Так  легко  розміняли  почуття,
Закрившись  в  принципах,  здавалося,  високих...

Ступали  необдумано  вперед,
Мости  рішучим  рухом  руйнували,
І  вірили,  що  все  колись  мине,
І  кидались  жорстокими  словами.

Та  час  давно  затер  навмисне  зло,
Яке  ми  один  одному  чинили.
Лиш  почуття  наперекір  цвіло,
І  смертним  нам  давало  білі  крила.

Коли  ти  поруч  -  нас  обох  нема,
В  тобі  мені  не  страшно  розчинитись.
Ми  є  життя,  ми  є  любов  без  дна,
Яка  не  має  наміру  скінчитись...

13.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448961
дата поступления 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

ОТА СТЕЖИНА

В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Й  хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Багато  в  світі  є  чудес,
країв  багатих.
Мені  ж  дорожча  над  усе
селянська  хата.
Шляхів  протоптано  сповна.
Нам  раю  треба.
А  та  стежина  лиш  одна
веде  до  неба.

Дороги  в  світ  –  на  шрамі-шрам…
Та  душу  тішить
ота  стежина  в  споришах  –
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Таня Кириленко

Такі, як ти, приходять назавжди

Такі,  як  ти,  приходять  назавжди,
У  серце  проникають  мов  отрута,
Навік  свої  лишаючи  сліди,
Без  запитань  чи  можна  їм  там  бути.

Такий,  як  ти  -  один  на  все  життя,
І  втративши  -  довіку  не  пробачиш,
В  собі  нестимеш  сум  і  каяття,
І  знатимеш,  що  в  серці  й  досі  плачеш.

Спливаєш  часом  ти  у  моїх  снах,
В  думках  моїх  усміхнений  спливаєш.
І  я  не  вірю  в  те,  що  я  сама
Обрала  світ,  в  якім  тебе  немає.

І  скільки  б  не  пройшло  з  тих  пір  років,
Які  б  у  серці  бурі  не  здіймались,
Таких  глибоких,  чистих  почуттів
Ніколи  більше  я  не  відчувала.

Лишився  в  серці  сум,  уже  не  біль
(Його  роки  розлуки  вгамували...),
Та  чи  колись  пробачу  я  собі
Те,  що  тебе  так  пізно  розпізнала...

10.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448782
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

ОСІНЬ ЗОЛОТА (пісенне)

Погас  в  дощах  серпневий  зорепад.
Літа  безповоротно  промайнули.
Траплялося,  жили  ми  невпопад,
чи  ж  варто  сумувати  за  минулим?

Приспів:
Щедро  туман  на  скроні  осіда.
Є  ще  тепло  і  спеки  вже  немає.
Бавиться  сонцем  осінь  золота,
а  ностальгія  в  юність  повертає.


Коли  була  ще  мама  молода,
то  й  ми  бували  інколи  слухняні.
До  моря  горя  збігла  вже  вода,
та  не  згасила  мрії  полум’яні.

Приспів.

Калина  вже  морози  вигляда,
намистом  пурпуровим  наречіє.
А  сивий  сонях  спомини  горта,
в  задумі  зустрічає  надвечір’я.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448512
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Осіріс

Ілюзорне кохання

                       

Переспілі  зорі,  яблуками  в  трави
Тихо  опадають  із  нічних  небес.
У  строкатім  платті  кольору  заграви,
Осінь  хороводить  між  тремтіння  плес.

Юнка  безпечальна,  з  присмаком  тепліні,
Із  наївно-милим  поглядом  в  очах,
То  комах  югою  зблискує  у  сині,
То  серпанком  вогко  тоне  у  дощах.

Злотокудрий  красень  –  відгоріле  літо,
Що  у  путь  південну  потягнувсь  крилом,
Хризантем  цвітінням  зиркне  розмаїто  -
Спалахне  кохання  бабиним  теплом.

Серденько  –  метелик  затріпоче  ніжно,  
Обійме́  дівчину  вітерцем  шугай.
Та  чванлива  краля,  вислизне  маніжно,
Плетивом  павучим  зрониться  на  гай.

Від  образи  літо,  гаркне  громобоєм,
У  бруднім  калюжжі  умертвить  печаль.
Вознесеться  в  обрій  перелітним  строєм,
Щоб  життя  замкнулась    вічна  пектораль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448719
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013


kulbabka

Вощить мій сад…

Вощить  мій  сад  медами  у  тумани,
В  колючу  мряку,  сиву,  ніби  льон.
Шовковим  лиском,  золото-багряним,
Бентежить  осінь  по́ранками  сон

Моїх  дерев,  закутаних  у  тишу,
У  поторочі  свіжого  дощу.
В  долонях  літо  бабине  колишу,
Твоїм  теплом  намоленим  вощу

У  темінь  крон,  обтяжених  плодами,
На  кросна  виноградні  у  дворі...
Ще  сходи  пахнуть  теплими  слідами,
Що  день  новий  для  мене  приберіг.

Ще  запах  твій  із  мускусним  акордом
В'їдається  в  кожнісінький  листок
І  погляд,  затуманений  і  гордий,
Пронизує,  як  протяг,  до  кісток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448605
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Олекса Удайко

Наталії Вітренко*

           Молчат  гробницы,  мумии  и  кости,
                                 Лишь  слову  жизнь  дана!
           Из  друвней  тьмы  на  мировом  поготе  
                               Звучат  лишь  письмене!    
           
           И  нет  у  нас  иного  достоянья...
                               Умейте  же  беречь  
           Хоть  в  меру  сил  в  дни  злобы  и  страданья
                               Наш  дар  бесценный  -  речь!      
                                                                                                                   Иван  Бунин

Люди,  відомо,  разюче  різняться  –
Кров'ю,  думками,  лицем,  екстер’єром…
Кращі  в  умілих  все  грамоті  вчаться,
Інші  погрожують  їм  револьвером.

Гляньте  хоча  б  на  "зіркову"  плеяду
Наших  політиків    ницих,    зугарних,  
Що  розкошують,  купаючись  в  владі,
І  українцям  закручують  крани…

Та  є  серед  них  і  тупі,  маргінальні  –
Мумії  з  надр  піраміди  Хеопса  –
З  виду  –  нівроку,  цілком  сексуальні,
А  за  сумлінням  і  голі,  і  босі…

В  мить  поворотну  вони  випливають,
Наче  Перун  у  Дніпрі:  «Видибай  бо!»  
Бо,  бач,    поради    для  нації  мають,
Як  не  потрапить  на  свято,  не  дай  Бог!*
   
Мій  у  к  р  а  ї  н  ц  ю,  не  дай  обманути  –  
Не  проморгай  динозавра  з    Лох  Несса:
Вдруге    не    лізь    у  коричневі  ПУТа,
Ліпше  відчуй  наші  свята  з  ЮНЕСКО*

13.09.2013
____________
*На  37-й  сесії  Генеральної  конференції  ЮНЕСКО  в  листопаді  2013  року  (м.  Париж),  буде  розглянуто  чотири  заявки  від  України  (максимальна  кількість  від  однієї  країни)  та  прийнято  (надіємось)  рішення  про  святкування  ювілеїв  на  світовому  рівні  гігантів  українського  духу,  а  саме:  200-річчя  від  дня  народження  Т.Г.Шевченка,  150-річчя  від  дня  народження  П.Грабовського,  150-річчя  від  дня  народження  М.Коцюбинського  та  200-річчя  від  дня  народження  М.Вербицького.  
   
*Честь  відомому  одіозному  політику  (на  черзі  Олесь  Бузина!)  дарована  нами  як  "панегірик"  за  її  "оригінальний"  виступ  щодо  євроінтеграції,  недавно  висвітлений  у  пресі:
http://putnik1.livejournal.com/2400229.html#cutid1  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448738
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Любов Ігнатова

Твій привіт

Між  нами  сни  ...обличчя  ...кілометри  .
Хандра  осіння  в  холоді  думок  ...  
І  срібноросий  трав'янистий  светрик  ...
І  мерехтіння  кришталю  зірок  ...

Та  ти  щоранку  присилаєш  сонце,
Щоб  цілувало  лагідно  вуста;
І  теплий  "зайчик  "  на  моïй  долонці  -
Кохання  квінтесенція  густа  ...

А  раптом  хмарки  набурмосять  небо?
У  абриси  уважно  задивлюсь  :
Оте  сердечко  припливло  від  тебе-
Тоді  сама  я  сонечком  сміюсь!!! 

Фото  моє.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 11.09.2013


evgen

НА РИБОЛОВЛІ



Парує  на  зорі  ріка,
Виспівують  очеретянки,
Деркач  озвався  з  далека,
А  соловейко  на  світанку

Такі  колінця  витина,
Що  аж  дзвенить  луна  рікою.
Яка  ж  то  справді  дивина
Коли  над  тихою  сагою

Снують    чаплі    туди-сюди,
Під  рогозою  каченята
На  плесі  чистої  води,
І  в  берегах  духмяна  м’ята.

А  ти    свій  човен  заховав
У  прибережні  очерети.
Рибальські  снасті  розкидав:
Вудки,  пучки  та  перемети

В  заплаві  тихої  луки
Іще  ,  легенько,  туманіє
Блаженство  й  спокій  від  ріки
Тобою  враз  заволодіє

І  водночас  без  всяких  схем
Зникають  біди  та  напасті
І  ніякісіньких  проблем  -
Перед  очима  лише  снасті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448333
дата поступления 10.09.2013
дата закладки 11.09.2013


НАДЕЖДА М.

До тебе…

Будильник  монотонно  відбиває  час.
В  життя  веде  стежинка  від  порога.
По  ній  йдемо.  Зв"язала  доля  нас.
Серця  хай  не  засмутить  нам  тривога.

Життя  -  це  безкінечна  суєта.
Та  хочеться  не  збитися  з  дороги.
З  тобою  в  нас  тепер  вона  одна.
Хай  впевнено  ведуть  по  ній  нас  ноги.

Буває  все.  На  те  й  воно  життя.
Тримай  же  міцно  ти  мене  за  руку.
Хай  буде  в  нас  одне  серцебиття.
І  не  було,  щоб  страху  про  розлуку.

Поглянь  навколо:  дивний  який  світ!
То  радість,  то  печаль  ідуть  все  колом.
Та  хай  життя  не  буде  пустоцвіт,
Прикрасимо  його  ми  оріолом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448250
дата поступления 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013


MERSEDES

Я пригортатимусь до тебе…

Як  зірка  упаде  в  долоні,
Торкнеться  ніжністю  думок.
І  пульсувати  будуть  скроні,
Кохання  я  вдихну  ковток.

Який  же  це  напій  гарячий,
Неначе  враз  вулкан  ожив.
Його  відчує  і  незрячий
І  той  що  палко  так  любив.

Лишилось  за  плечима  літо,
Вже  не  співають  солов'ї.
Та  майорять  осінні  квіти,
Курличуть  в  небі  журавлі.

Пожовклий  лист  торкнувсь  печалі,
Та  не  приніс  у  серце  сум.
Його  нестиме  вітер  в  далі,
Не  крилах  мелодійних  струн.

Тобі  й  мені  всміхнеться  небо
І  теплі  будуть  спогади.
Я  пригортатимусь  до  тебе
І  усміхатися  завжди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447948
дата поступления 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Макієвська

У цей холодний осінній ранок…

У  цей  холодний  осінній  ранок,
Що  гірко  плаче  дощем,  виє  вітром,
Вкриваючи  світ  сивим  туманом,
Усміхнись  весною,  пригорнись  літом.

Обійми  ароматом  конвалій,
Поцілуй    вуста  бузково-  духмяно,
Ти  знімеш  з  душі  та  з  серця  камінь,
Заграє  й  потече  кров    п’яно,  р’яно.

Розвіються  думки  сірі,  тьмяні,
Сумна  душа  заспіває    піснями,
Полинуть  мелодії  весняні,
Ніжно  забринить  кохання  між  нами.

Знову  запахне  липа  медвяно,
Огорне  літо  оксамитом  тіло...
Під  осіннім  дощем  і  туманом,
Твоє  серце  моє  давно    зігріло.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447944
дата поступления 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Олександр ПЕЧОРА

Відлітувалось…

*      *      *

Відлітувалось.
У  дозорі  –  осінь.
В  сумні  литаври  барабанить  дощ.
Бешкетник-вітер  вдавано  голосить.
І  хмари,  й  сонце.
Роздоріжжя  прощ.

Кумедний  сум,
безрадісні  забави.
З  небес  прощальне  долина  "курли".
О,  як  палають,  як  згасають  барви!
Відвікувалось.
Наче  й  не  жили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
дата поступления 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Олекса Удайко

Осінні колорити

Довкруж  менѐ  осінні  колорити…
В  душі  ж  моїй,    як  і  раніш,  веснить,
Купаюся  в  медах  жаркого  літа,
Та  мимохідь    подумую  про  снить  –
Траву,  що  гоїть  від  поліартриту…

08.09.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447857
дата поступления 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Микола Серпень

Як здіймалось марево доріг…


   [i]  NN..[/i]
Як  здіймалось    марево  доріг,
Юність  посилала  долі  виклики,
Лиш  до  тебе  ніжність  я  зберіг,
І  з  собою  пошепки  покликав.

Ми  були  наївні  і  веселі,
З  вірою  в  майбутнє  у  серцях,
Дуже  легко  батьківські  оселі
Ми  міняли  на  примарний  шлях.

Ти  мені  нічого  не  сказала,-
"Пізно  вже,  додому  всім  пора",
І  лише  на  шумному  вокзалі
Стало  ясно  -  то  уже  не  гра.

Розійшлись  дороги  і  надії,
Не  судилось  разом  нам  піти-
Розвели  нас  наміри  й  події
Розминули  виміри  й  світи.

Як  необережно  проміняли
Вогник  серця  ми  на  даль  доріг!
Ми  тоді  з  тобою  ще  не  знали-
Той  щасливий,  хто  його  зберіг.

Ми  були  зухвалі,  легковажні,
Як  було  тоді  нам  зрозуміть,
Що  в  житті  ніщо  не  переважить
Вогник,  який  ніжністю  горить!

Через  роки  знову  ми  зустрілись,
Вже  не  ті,  ніхто  не  ждав  ту  мить,
І,  здалось,  в  очах  твоїх  відбились
Сполохи,  що  їх  не  погасить.  

06.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447878
дата поступления 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Любов Ігнатова

За порогом твоєї вічності …

За  порогом  твоєї  вічності
Ще  існують  римовані  сни  ...
Еталоном  подій  пересічності
Стали  перші  струмки  весни  ...

За  кордонами  рук  і  дотиків,
Виявляється,  є  життя  ...
І  у  стилі  новОï  готики
Знов  застигло  дощів  лиття  ...

Десь,  у  вимірах  підсвідомості  ,
Не  знайшлись  у  рівняннях  ми  ...
Переживши  осінні  повісті,
Сонце  котиться  до  зими  ...

За  реальністю  вулиць  сплутаних
Світло  вікон  -пустель  міраж  ...
І,  димами  кострищ  окутаний,
Визріва  виноднів  купаж  ...

За  очей  твоïх  світло  -сірістю  -
Веселковість  квіткових  літ  ...
Помережені  неймовірністю
Крила  просяться  у  політ  ...

В  лабіринтах  часУ  і  споминів,
В  захаращенні  мух  -думок,
Із  твоïх  дивосвітніх  променів
Я  готова  зробити  крок!  ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата поступления 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013


Дід Миколай

Чудо. На музику С. Голоскевича

Пливе  човник  річкою,
В  човні  перепілки.
Розговілись  чічкою,
Дідусеві  бджілки.

В  човні  під  вербою,
Наче  три  лілеї.
Дражняться  зі  мною,
Ой,  красульки  -  феї.

Із  води  Дніпрової,
Вигулькнуло  диво.
Виткалось  за  обрієм,
Як  у  ночі  сниво.

Чудо  тепле  радісно,
З  лісу  виглядало.
Із  лиману  жадібну,
Хмарку  напувало.

Усміхнулось  Сонечко,
Блиснуло  в  обнові.
Вийняло  з  віконечка,
Промені  казкові.

Стежечка  веселкова,
Скупана  в  любові.
Розчинилась  барвами.
Зникла  у  діброві.

Розгойдала  човника,
Зачерпнув  водиці.
Замочили  ніженьки,
Мої  білі  птиці.

Та  про  що  малечі  ці,
Барви  -  хитавиці...
На  колінах  в  Діда  всі,
Внученьки  -  сестриці.

***
Переробив  і  спробував  покласти  на  муз  Анатолійовича.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447737
дата поступления 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013


Любов Ігнатова

Дерева вмирають …

Дерева  вмирають  з  пронизливим  зойком  :
Скрипнуть  нестерпно  ...і  тиша  німа  ...
Тільки  небес  перламутрова  скойка
Зранене  тіло  дощем  обійма  ...

Плачуть  птахи  розголосистим  свистом  -
Біль  той  страшенний  сприймають,  як  свій  ...
Грається  сумно  дерев  сльозолистом,
Втративши  силу  гілок,  вітровій  ...

Швидко  рідіє  душею  вільшанник  ...
Щось  загубивши  у  росах  святе,
Тугу  Землі  виграє  стерплий  ранок,
Там,  де  біда  на  пеньочках  росте  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447578
дата поступления 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013


Любов Казмірчук

Я б хотіла сказати тобі…

Я  б  хотіла  сказати  тобі
Всі  найкращі  слова  цеї  миті..
Я  б  хотіла  признатись  тобі,
Але  двері  до  серця  закриті..
Загубила  десь  ключ  від  замка
І  не  знаю  тепер  що  робити…
Чи  це  доля  у  мене  така,
Чи  чекаю  від  іншого  квіти?
Нічне  небо  задушують  сльози,
Якщо  серце  розбила  –  прости…
Та  не  можу,  не  можу,  не  можу!!!
Далі  разом  з  тобою  іти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447237
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 06.09.2013


kulbabka

Ця липа спить…

Ця  липа  спить,  загорнута  в  тумани,
У  позолоту  щедрої  парчі,
Їй  на  долоні  золотом  багряним
Кленова  гілка  плаче  уночі.

Кущі  малини,  сірі  і  безлисті,
Шепочуть  їй  про  березень  хмільний.
Вже  поруділи  трави  шовковисті
І  невгамовні  стихли  цвіркуни.

Ця  липа  спить,  напоєна  вітрами,
Обшарпана  непроханим  дощем.
Дарма,  що  серпня  вирізьблені  брами
Закрила  осінь  бронзовим  ключем.

І  може  їй  не  випаде  у  квітні
Зазнати  вкотре  цих  метаморфоз,
І  гілочки,  оголені  тендітні,
Скує  нещадний  вранішній  мороз...

Та  всеодно  ці  мрії  щонайвищі
Не  спопелити.  Буде  ще  весна!
Ця  липа  спить...  Прислухайся  у  тиші,
Як  невагомо  дихає  вона...

Колись,  отак  заснувши  ненароком
Під  тихий  шепіт  листя  восени,
Піду  і  я  легким  повільним  кроком
В  розмай  п'янкої  вічної  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата поступления 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Любов Ігнатова

У очах моïх -прозелень літа …

У  очах  моïх  -прозелень  літа
Ще  тебе  зігріває  сонцем,
Розпускаються  лагідні  квіти
На  гарячій  твоïй  долонці  ...

На  губах  моïх  -стиглі  черешні
Іще  ваблять.  солодким  соком  ;
Ти  відпий  спрагло  день  прийдешній,
Щоб  не  втратить  його  ненароком  ...

У  руках  моïх  -Всесвіт  безмежний,
Я  віддам  тобі  левову  частку!  ..
Не  хвилюйся,  мій  погляд  бентежний
Не  приховує  згубу  чи  пастку  ...

В  моïм  серці-  вогонь  палає  ...
Хочеш,  вирву  його,  як  Данко?
І  піде'мо  за  небокраï,
Зустрічать  солов'ïні  ранки  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447294
дата поступления 05.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Любов Ігнатова

Віддам кохання в хороші руки …

Віддам  кохання  в  хороші  руки!!!
Віддам  без  плати,  а  просто  так  ...
Воно  уміє  терпіти  муки,
Воно  приємне  таке  на  смак  ...

Віддам  кохання,  бо  вже  несила
Його  тримати  на  повідку  ...
Воно  ж  бо  вільне!  ...У  нього  -крила!  ..
А  що  я  маю  -сльозу  ïдку?!

Беріть  -не  шкода!!!  У  добрім  серці
Воно  розквітне,  неначе  мак!!!
І,  переможцем  в  нерівнім  герці,
Ще  затанцює  для  вас  гопак!  ..

Візьміть  ...будь  ласка  ...Воно  ж  загине!  ..
В  душі  у  мене  вже  мерзлота  ...
Воно  ж  співуче  і  лебедине,
У  ньому  -ніжність  і  чистота  ...

Беріть,  не  бійтесь!!!    Воно  -чудове!!!
Воно  із  сонця  і  світлих  мрій  ...
І  сни  збувались  моï  казкові,
І  розбивався  злий  вітровій  ...

...Віддам  кохання  ...В  хороші  руки  ...
Беріть!  ...Рятуйте  його  ...хоча  б  ...
Бо  вже  розносять  голодні  круки
Пушинки  білі  моïх  кульбаб  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 05.09.2013


kulbabka

Прощання з літом

Зібравши  в  кошик  зорепади,
У  глечик  сонячне  тепло,
Через  оливкові  левади
Русяве  літо  побрело.
Іще  на  згадку  запалило
Лампадки  яблук  золотих.
Курилось  осені  кадило
Між  кедрів  темних  і  густих.
Легкий  посріблений  серпанок
Осяяв  вересня  чоло,
У  тишу  приспаних  альтанок
Сухого  листя  намело.
І  на  грибній  пахучій  юшці
Настояв  ліс  легкий  ефір,
Дріма  на  ситцевій  подушці
Медове  сонце  поміж  гір.
І  вже  змирилася  природа
З  осіннім  шепотом  журним,
Та  досі  сниться  літня  врода
Вагітним  яблунькам  рясним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447139
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 05.09.2013


Радченко

Зірочка мрій золота

Зупиняюсь.    Вдивляюся  в  себе.
Копирсаюся  в  мотлосі  мрій,
Що  колись  так  хотіли  у  небо...
Не  змогли.  Тільки  крихти  надій
Залишили,  як  згадку  яскраву,
Ніби  зірочка  сяє  в  душі,
Як  спасіння  мені,  як  забаву
В  повсякденній  пустій  метушні.
І,  коли  павутинням  байдужість,
Туго-туго  мене  огорта,
Знов  дарує  і  силу,  й  рішучість
Крихта-зірочка  мрій  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446757
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013


kulbabka

Осіння мжичка

В  осінній  день  кривавить  горобина,
На  сиве  ру́но  скапує  вино
І  на  пухких  повітряних  перинах
Пряде  павук  добірне  полотно.

Листок  брунатний  жадібно  шукає
В  туманних  пасмах  проблиски  тепла,
Та  над  молочним  викуреним  гаєм
Колюча  мжичка  крила  простягла.

Вже  де-не-де  пожухлим  падолистом
Стрічають  клени,  липи  і  дуби
І  захололим  росяним  намистом
У  темінь  лісу  блимають  гриби.

Десь  на  дзвінкому  стиглому  акорді
Урвалась  мідна  сонячна  струна.
Снують  вітри,  вдоволені  і  горді,
І  срібний  бісер  липне  до  вікна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446816
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013


Любов Ігнатова

Моïй випускниці …

Спливли  непомітно  оди'надцять  літ
Весня'ним  нестримним  струмочком  ...
Сьогодні  для  тебе  трояндовий  цвіт
Теленькає  сумно  дзвіночком  ...

Цей  вересень  пам'ятно  ввійде  у  сни
Дитинства  твого  золотого  ...
Вже  доля  заносить  у  свій  записник
Подальшу  життєву  дорогу  ...

Невміло  сховавши  за  посмішку  сум,
Вбираєш  у  себе  ці  миті  ;
Із  них  вишиваєш  мережку  із  дум
На  світлім  душі  оксамиті  ...

І  я  все  не  можу  ніяк  проковтнуть
Застряглий  у  горлі  клубочок  ...
Вплітаю  молитви  в  дорослий  твій  путь,
Неначе  кульбабки  в  віночок  ...


на  фото  -моя  старша  донечка,  якій  і  присвячено  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446716
дата поступления 01.09.2013
дата закладки 02.09.2013


Дід Миколай

Золотоцвіт, Ревун, Руєн…

Ну  ось  і  вересень  на  дворі,
Золотоцвіт,  Ревун,  Руєн...
Багряний  колір  апріорі
в  цього  художника  здавен.

В  гаях  малює  гобелени,
зберіг  для  осені  кураж.
Золотить  верби    в  полі,  клени,
кладе  в  незайманий  пейзаж.

Довкруж  багрянець  одягає
одухотворена  Душа.
Сади  й  діброви  прикрашає,
біжить  удаль  краса,  вража.

У  грудях  серденько  тріпоче,
єлеєм  музика  звучить.
Милує  око  і  лоскоче,
піднятись  пташкою  велить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446738
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 02.09.2013


Дід Миколай

Куди не глянь масони пруть…

Не  можу  "ящика"  включити:
Куди  не  глянь  масони  пруть...
Чергові  паряться  сновиди,
в  жовтушнім  мареві  облудь.

З  параши  лізуть  таракани,
нема  просвітку  просто  жуть.
Знов  мітять  жида  в  Отамани,
спасіння  вкотре  нам  несуть.

Та  досить  нам  вас,  -  Робін-Гудів
із  лицемірів  і  вовків.
Пророків  ваших  із  Талмудів,
та  моісейчиків  -  царів.

Ідіть,  вас  просимо  ординці,
допоки  просимо,  ідіть!
Розперезалися  чужинці.
І  ваше  шобло,  заберіть.

Щоб  не  лишилося  і  сліду:
Розтав,  як  з  глини  Вавілон.
По  вас  відправим  панахиду,
щоби  забуть,  як  страшний  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446601
дата поступления 01.09.2013
дата закладки 01.09.2013