Віталій Назарук: Вибране

MERSEDES

Зорепад…

Ми  милувались  в  небі  зорепадом,
На  нас  дивився  він  із  висоти.
Я  пригорталась  так  до  тебе  радо
І  ніжно  пригортав  до  себе  ти...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  цілував  мої  коханий  губи
І  ніжно  шепотів  мені  слова.
А  я  відповідала  тобі  любий
І  посилало  небо  нам  дива...
 
Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  дарував  мені  своє  кохання,
Гаряче  що  палало  у  душі.
Були  ми  з  зорепадом  до  світання,
Вмивалися  росою  спориші...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746940
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Рідне.

Тут-  навіть  дихаєш  не  так,
Не  ті  думки,  не  ті  повір'я,
Тут  інший  світ,  і  інший  смак,  
І  дім,  і  сад-  твоє  подвір'я.

Не  так  колишуться  вітри,  
Не  так  хмарки  сльозу  пускають,  
Не  бешкетують  так  сніги,
І  в  рай  земний  не  так  вдягають.  

Тут  інше  все-  до  болю  рідне,  
Таке  глибинне,  світле,  гідне,
Таке  веселе  та  сумне,
Що  Богом  дане...  лиш  одне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746918
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Осінь.

Ще  вчора  літо  бігло  по  стерні,  
Таке  смішне,  гаряче,  босоноге,
Та  чуть  сумне-  здавалося  мені...
Хоч  пахло  сонцем,  та  ставало  строге.  

Хмарки  чесало-  вовняні  такі...
Кудлатим...  зовсім,  коси  виплітало,
Зкуйовджені-  м'які,  м'які,  м'які,   
В  небесну  загородку  тихо  гнало.  

Їм  вітерець  співав  усіх  пісень:
Про  весни,  буйний  світ  і  теплу  просинь,
У  снах  земних  наступить  новий  день:
-  А  зараз  спати,  бо  настала  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Я націоналіст

Я  націоналіст,  а  це  не  просто  слово  –
Це  той,  без  кого  нація  німа,
Саме  вона  народу  є  основа,  
Без  неї  і  держави  теж  нема.

Я  націоналіст.  Для  мене  це  важливо,
Я  нації  клітиночка  мала,
Ціную  мову  й  пісню,  ту,  тужливу,
Що  Роксолана  з  Турції  вела.

Я  націоналіст.  Когось  це  слово  тішить,
Для  декого  лише  порожній  звук,
Буденності  не  терпить  воно  й  тиші,
І  вироком  звучить  людському  злу.

Я  націоналіст.  Це  слово  підзабуте,
Та  без  таких,  як  я,  майбутнього  нема,
І  лиш  з  такими  Україні  –  бути,
Бо  нації  такої  не  зламать!

Я  націоналіст  і  це  архіважливо,
Бо  нація  тоді  лише  жива,
Коли  збере  все  історичне  жниво
Й  заходиться  нове  вже  вишивать.

Я  націоналіст  і  мрії  мої  світлі,
Адже  народ  без  них  не  вижива:
Своє  він  місце  відшукає  в  світі  –
Це  не  мої  –  пророка  це  слова!
18.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Сонячна стежка


Простелило  стежку

Сонце  на  воді,

Й  золота  мережка    

Зацвіла  тоді.

Хвилечки  тріпочуть,

Але  бережуть,

Як  до  сонця  схочу,

Нею  побіжу.


Пролягла  до  мене

Золота  струна,

Хвилька,  ледь  зелена,

Її  напина.

Простягну  долоні  –

Хочеться  заграть,

Опинюсь  в  полоні

Сонячних  багать.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Заблукало літечко в полинах

Заблукало  літечко  в  полинах,

Солов’ї  стомилися  й  заніміли,

Марева  ранкового  пелена

Луки  застеляла  вже,  хоч  несміло.


Потяглись  до  сонечка  нагідки  –

Золотої  осені  перші  квіти,

Мов  маленькі  сонечка  діточки,

Шлють  світилу  сонячні  теж  привіти.


Помідори  сонечка  напились,

Червоніли  радістю  на  городах,

Соняшник  зажурено  нахиливсь  –

Осінь  завойовує  всю  природу.
03.03.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валя Савелюк

ОГРАНЕННЯ ТИШІ

…от  і  спробуй  засни,
коли  прохолодної  тиші  кришталь  
стальними  напи́лками
ограновують  цвіркуни…

…шаль  
з  темно  синього  оксамиту,
павучками  зірок  рясно  розшиту,
сливі  на  малахітові  плечі  
покладає  осінній  вечір:

красива
слива,
бо  щаслива…

19.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Наталя Данилюк

Ранок серпневий яблуками пропах…

Ранок  серпневий  яблуками  пропах,
Сонце  сльозиться  м’якоттю  абрикоси…
Літо  ще  хазяйнує  в  густих  садах,
Ходить  в  махрові  трави  збивати  роси.

Ця  ледь  відчутна,  майже  наскрізна  грань,
Що  розділяє  серпень  і  ранню  осінь…
Смолами  пахне  видублена  кора,
Соки  сливові  смокчуть  янтарні  оси.

Пряно  гірчить  обпалений  сухостій,
Пе́ра  старі  скидають  додолу  сови…
Медом  п'янким  віддячився  Маковій,  
Яблучний  Спас  насипле  дарів  фруктових…

І  попливуть,  мов  човники,  у  двори
Кошики  закосичені,  жовтобокі…
Дзвін  молитовно  схопиться  догори
І  розіллє  над  світом  солодкий  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Початок липня

Пахла      м’ята    перцева    близько,
Ціпеніла    небес    висота.
У    гніздечко,    немов    у    колиску,
Дика    птаха    поклала      дитя.

І    співали    йому    колискову
Очерет    з    осокою    й    вода,
І    відкрилося    царство    казкове,
Де    хмариночку    хвиля    гойда.

Там    латаття    розпластане    листя
І    застиглий    квіток    білий    віск
У    первісній    красі    збереглися,
Здивувавши    мене    й    цілий    світ.

А    як    вечір    уп’ється    любистком,
Захмеліє    і    зоряна    ніч,
Погляд    мій    привертатимуть    блиском
Ті    віночки,    що    з    квітів    і    свіч.
16.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Сьогодні трьох поранено

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  материнських  серденька  занили…
А  чи  болить  тому,  хто  втік  в  Ростов
І  цю  війну  привів  на  Україну?

Сьогодні  пролилася  знову  кров…
За  що  війна  синів  наших  карає?
Чи  не  за  те,  що  знають  ту  любов,
Що  волю  береже  своєму  краю?

І  потекла  їх  кров  у  ту  ріку,
Що  Україні  воленьку  боронить…
Дитя  ж  героя  раптом  в  дитсадку
Не  по-дитячому  сльозинку  зронить.

Ріка  та  болем  всюди  розлилась
Й  заглянула  уже  не  в  три  оселі…
Чому  ж  і  досі  мрія  не  збулась,
Печаллю  заткані  міста  і  села?

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  горя  в  їх  постукали  оселі…
–Чи  відповість  за  кров  синів  хоч  хтось?  –
Шептала  кожна  матінка  до  себе.

Їх  троє  тих,  хто  залишили  стрій
І  на  їх  місце  сотні  інших  встали,
Життя  вручивши  долі  й  медсестрі,
Герої  вірять:  мир  таки  настане!
6.08.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746601
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  йде  кругом  голова.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Через роки, через віки

Через  роки,  через  віки

Загляну  сміло  у  минуле.

–  Яка  ж  моя  земля  таки!  –

На  крилах  думка  промайнула,  –


Ген,  товпились  рясні  гаї

Побіля  білих  хат  з  садами,

І  повітки  були  свої,

Й  поля,  з  ворожими  слідами,


Й  вусаті  милі  парубки,

В  розкішних  диво-шароварах,

В  сорочках  вишитих  дівки,

Що  зналися  на  травах-чарах.


А  молодиці  ж  бо  які!

Кров  з  молоком  –  про  них  казали,

То  все  –  дружини  козаків,

Хоч  і  жили  не  в  царських  залах.


А  вже  як  прийде  та  пора,

Коли  сади  радіють  цвіту,

Щебече  всюди  дітвора    –

Немає  кращої  у  світі.


Були  й  такі  тоді  часи,

Коли  хати  вогнем  палали,

Та  нікому  було  гасить,

Бо  у  полон  людей  тих  гнали.


Все  витримала  ця  земля

Й  як  молодиця  після  родів,

Ще  краща  стала.  Й  звеселя

Її  природа  всі  народи.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Те, що в серці жило, що так довго мовчало

Те,  що  в  серці  жило,  що  так  довго  мовчало,
Що  ховалось  від  поглядів  в  тишу  долонь,
Раптом    зрушилось    все,  проросло,  задрижало,
Й  попросилось  назовні    до  теплих  осонь.

Що  це  трапилось,  що?  Чому  зірвано  тишу?
Б’є  у  серці  фонтан,  чи  то  справжній  вулкан…
Я  сміюсь,  я  пишу,  я  народжую  вірші,
Хтось  зламав  у  мені  цей  залізний  капкан!

Чи  радіти,  чи  ні?  Прощавай  мир  та  спокій!
Я  зірвалась  в  політ  без  хоч  будь-яких  крил.
Долечу  до  зірок  чи  зірвусь  в  яр  глибокий?
Та    у  небі  є    Той,  хто  додасть  мені  сил!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746429
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Ганна Верес

Літні замальовки

В  ліс  манить  запах  стиглої  суниці  

І  звуків,  і  видовищ  карусель,

Десь  «під-па-дьом»  лунає  із  пшениці

І  добавляє  шарму  до  пісень.


Як  вечір  літній  опускає  крила

На  розпашілий  сонця  жовтий  диск,

То  теплих  трав  вітрець  уже  не  бриє,

Бо  заховався  чи  утік  кудись.


А  ранок  прийде  –  вижене  тумани,

Немов  овець  з  кошари  на  луги,

І  засивіють  маревом  лимани,

Всі  заховавши  шати  навкруги.


Коли  вже  літо  в  осінь  заблукає

І  помережить  золотом  гаї,

Лиш  туга  журавлина  плине  краєм,

І  до  весни  замовкнуть  солов’ї.
4.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Акорди ночі…

Десь  там  у  небі  зоряні  дощі,
Ллють  сріблом  ясним  на  земні  простори.
Туман  крадеться  тихо  у  ночі,
Чомусь  сумні  стоять  високі  гори.

Озвався  десь  веселий  цвіркунець,
Прозора  річка  у  танок  пустилась.
Прокинувся  від  шуму  горобець,
В  самотності  калина  зажурилась.

Схилився  сонях  низько  до  землі,
Ховає  личко  від  пташок  цікавих.
Принишкли  не  співають  солов'ї,
У  ніч  ввірвався  вітер  кучерявий.

І  на  побачення  в  своїм  човні,
Мов  наречений  Місяць  випливає.
Цілунки  посилає  він  Зорі
Й  шепоче  ніжно,  що  її  кохає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Пробач мені моя любове…

Пробач  мені  моя  любове,
Що  я  кохання  не  зберіг.
Воно  було  таке  казкове,
А  у  душі  вже  падав  сніг.

Пробач  мені,  що  не  дослухав,
Що  не  повірив  у  ті  дні.
У  серце  стукала  розлука,
Неначе  у  гіркому  сні...

І  лиш  коли  минули  роки,
Я  зрозумів  що  наробив.
Був  світ  в  житті  такий  широкий,
Тебе  любове  в  нім  згубив.

То  близько,  а  то  так  далеко,
Я  був  з  тобою  не  завжди.
Кохання  бережуть  лелеки,
Моє  ж  пронесли  поїзди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Єдиний вальс…

Один  єдиний  раз,  ми  танцювали  в  клубі,
Ти  запросив  на  вальс,  тремтіло  тіло  й  губи.
Коли  моя  рука  лягла  на  дужі  плечі,
Кружляв  легенько  вальс  і  усміхався  вечір.

Мелодія  несла  думками  нас  у  мрії
Подарував  той  вальс  любов  свою  й  надії.
І  я  в  той  час  була  закохана  й  щаслива,
А  серце  билось  так,  що  починалась  злива.

Та  то  були  думки,  мелодія  спинилась...
Ті  пам'ятні  рядки  в  думках  моїх  з'явились.
У  небі  мережів  прозорий  знов  серпанок,
Так  холодно  мені,  в  вікно  постукав  ранок...

І  ти  далеко  десь,  сім'я,  дружина,  діти,
Я  пам'ятаю  всі  чудові  дивні  миті.
І  рада  що  вони,  були  у  нас  з  тобою,
Що  з  нами  був  наш  вальс  і  я  жила  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ганна Верес

Літній день давно вже притомився

Літній    день    давно    вже
Притомився,
Ненароком    вечір
Опустився,
Приголубив    верби
Над    водою,
М’ятою    упився
Молодою.
А    як    нічка    витче
Тихі    зорі,
Упадуть    ті    в    річку,
Непрозору,
Зацвіте    вода      тоді
Зірками,
І    ніхто    красу    ту
Не    злякає.
7.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Леся Утриско

Осіннє

Запахло  медом,  наче  раєм,
Бджола,  натруджена  за  гаєм  
Собі  сопе,  в  стерню  упала  
І  колихала,  колихала  
Худеньку  квітку,  божу  днину,
Цілує  холод,  в  ніч,  жоржину,  
Росою  пестить,  мов  корали...
Он  і  ріллю  вже  поорали.
Сумує  в  небі  знов  лелека-  
Мандрівка  жде  його  далека:
Лишає  дім,  свою  обору,
Господар  виряджа  комору,
Та  сонце  гріє  не  здається,  
Ще  зовсім  трохи-   все  минеться:
Той  квіт,  той  гай,  той  літній  рай,  
Обнімуть  хмари  небокрай,  
Проллють  дощі,  сльозами  впадуть,  
Зомлілий  лист  з  туманом  сядуть  
На  все  живе,  на  все  пахуче,
Зерно  напоєне  родюче  
Цілує,  осені,  мигдаль
Той  божий  світ,  той  божий  рай.
Зхмелілий,  випитий  до  дна,
А  там  гляди  і  вже  зима  
Усе  приспить-   нехай  спочине,  
Тепла  діждеться,  тої  днини,  
Де  воскресіння...  в  нім  життя
І  правда  божа...  каяття,
І  дивний  світ,  нові  пороги-
Дороги,  вічнії  дороги  
Земного,  людського  життя,
Буття,  квітучого  буття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Останній вірш

Останній  вірш  я  присвячу  тобі,
Бо  ти  мій  подих  –  перший  і  останній,
Бо  ти  мій  погляд,  сповнений  кохання,
І  відлік  часу  у  моїй  добі.

Лишу  його  у  рамці  на  стіні,
Де  поруч  ще  одна  –  з  моїм  обличчям,
Нехай  то  буде  вихід  в  потойбіччя,
У  наші  спільні  і  щасливі  дні.

Торкнись  рядків,  що  сповнені  тепла,
Моя  душа  відбилась  в  кожнім  слові,
У  них  відлуння  нашої  любові,
І  кришталевий  дзвін  із  джерела.

Останній  вірш.  Таких  не  буде  більш.
Його  ти  вивчиш  врешті  -  решт  на  пам'ять  ,
І  навіть,  якщо  дім  пожежі  спалять,
Із  попелу  його  ти  відтвориш.

Із  попелу,  із  зошитів  старих
Дістанеш  те,  що  справжнє  і  нетлінне  –
Любов,  яка  здивує  покоління,
Де  наш  тобою  спільний  видих-вдих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745997
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ганна Верес

Розсівала нічка зорі в небі (Слова для пісні)

Розсівала  нічка  зорі    в  небі.
Місяць  виплив  дивно-молодий.
Колисала  річка  сонні  верби
Під  чарівну  музику  води.

Приспів:  
«Хлюп-«,»хлюп-«,  «хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Добігає  нічка  до  півночі,
Місяць  воду,  зоряну,  гойда.

Зорі  нічка  під  крило  сховала,
Коли  ранок  сонце  зустрічав.
Дивним  сріблом  річка  вигравала,
В  ній  акорд,  ранковий,  зазвучав.

Приспів:
«Хлюп-,хлюп-,  хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Пташенятко  крильцями  тріпоче,
З  сонечком  цілується  вода.  
«Хлюп-«,»хлюп-»  ,»хлюп-«
20.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ВІРШІ - МОЄ СПАСІННЯ

В-се,  що  зріє  в  душі,  віддаю    читачеві  на  суд.
І-  думки  ,  і  бажання,  і  мрії,    і    прояви  болю.
Р-озфарбовую    словом    любов,  і  зневірливий  бруд,
Ш-аленіє  натхнення  і  рветься,  як  птаха  на  волю.
І  -    не  можна  в  цей  час  не  писати,  замкнувши  думки,

М-имоволі  вони  просять  дозвіл  лягти  на  папері.
О-мивають  серця,  як  весною  джерельні  струмки,
Є-  в  них  тиша  душі  і    стрімке  повноводдя  істерик.

С-ерце  рветься  навпіл,  я  пропишу  це  гострим  слівцем
П-ролікую  цю  біль  у  римованій,  ніжній  купелі.
А-  була  б    іще  в  римах    я  майстром  або  фахівцем
С-клала  б  легко  у  сніп  всі  життєві  складні  паралелі.
І-  підтверджу  не  раз:  "Порятунок  для  мене    в  словах"
Н-у  а  з    ними  я    враз  оживаю,  долаючи    болі.
Н-е  для  слави    пишу,  не  для  празних    життєвих  розваг,
Я-    натхнення    беру  в  сторінках    особистої  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПЛИВУТЬ ДНІ

ПЛИВУТЬ  ДНІ

Пливуть,  пливуть      повільні  дні
В  чеканні  та  тенетах  смутку.
О!  Як  діждатися  мені
Тебе,  тебе,  моя  голубко!
Дзвінок  увечері,  в  якім
Немає  втішної  новини…
Страждання,  болю  їдкий  дим,
Обох  нас  гнобить  без  провини.
За  що  нам  це?  Весь  вік  в  трудах,
Себе  для  ближніх  не  жаліли
 Тверді  мозолі  на  руках,
Назовні  випирають  жили.
І  як  всього  апофеоз,
Хребцеві  грижі,  тяжкі  муки
Хвороб  підступних  товстий  стос
І  тьма  роботи  в  слабі  руки.
І  хто,  голубонько,  скажи,
За  нас  всі  справи  переробить?
Терпіння  близьке  до  межі,
А  лікарі  уже  не  можуть
Хоч  чимось  нам  допомогти.
Отак  сповзаємо  по  глині
До  прірви,  наче  до  мети,
І  ми  у  цьому  не  єдині.  
Всі  наші  друзі  та  рідня
Також  давно  вже  без  здоров’я,
Хоч  би  уже  для  цього  дня
Нам  всім  черпнути  повнокров’я.
Та  тільки  звідки,  тільки  де?
Вже  й  віри  у  серцях  немає.
А  Хронос  невмолимо  йде
Та  всіх  калічить  і  ламає.
Ох,  негатив  цього  життя!
Як  би  хотів  його  забути!
Як  би  хотів,  про  почуття
Віночок  віршиків  утнути,  
Та  так,  щоб  серденько  твоє
В  огні  розчулення  зомліло
І  на  старання  те,  –  моє,
Сюди  голубонька  летіла!

субота,  12  серпня  2017  р.




 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745751
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПІДРІЗАНА СТРУНА

ПІДРІЗАНА  СТРУНА

В  романтичній  душі,  в  потаємній  її  глибині,
Сплеском  явиться  сум,  покличе  слова  за  собою,
Що  злетять  наче  звук  на  підрізаній  в  долі  струні,
Завмираючи  в  серці  то  щастям,  то  болем!
Граю  я,  граю  я  на  скрипці    душі
Про  любов,  до    якої  ще  й  досі  замріяно  лину.
Та,  на  жаль,  полиново  прогіркли  у  збірках  вірші
Від  чекання  мого,  тополиного.
Далина  неозорих  степів  розтяглась  навсібіч,
Та  часу  на  чекання  відміряно  мало!
Наді  мною  надії,  -  птахами!  -  немов  голуби…
Їхню  зграю  бідою  прогнало!
Скільки  раз  у  степу,  за  відстояні  ночі  і  дні,
Я  молив  про  весну  в  товаристві  зеленім.
Мріяв:  гурт  деревцят  виростає  ось  тут,  при  мені,
     В  передзвонах  пташиних  щоденно.
Не  збулося!    Всі  мрії  осіли  на  хмарах  нічних
Повтікали,  без  права  життя  на  світанку
Лиш  калина  стоїть  та  нагадує  мовчки  про  них
Убралась  як  дівча    в  вишиванку.    
Калинонько,  скажи,  чи  довго  судилося  нам
При  дорозі  чекати  омріяну  долю?
Чи  ще  довго  цю  землю  топтати  моїм  ворогам,
У  людей  віднімаючи  волю?
І  калина  не  знає.  Покірно  на  світі  живе.
То  цвіте  навесні,  то  ягід  дарунки  плекає.
А  над  нами  у  далеч  серпнева  задуха  пливе
Та  в  марі  надвечір’я  зникає.

субота,  12  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745749
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТІВКИ № 3

Пес  Тризор  з  цепка  зірвався,
Хай  би  краще  був  би  здох!!
Мій  Петро  за  ним  погнався.
Третій  день  нема  обох!
*
Злодій  вліз  до  мене  в  хату,
Кличу  я  його  на  піч:
-  За  окрему  може  плату,
Переспиш  зі  мною  ніч?
*
Перед  ранком  в  кукурузі,
Голий  хлоп  повзе  на  пузі!
Придивилася  -  сусід!!!
А  за  ним  -  глибокий  слід.
*
Цілий  вечір  біля  тину
Чути  зойки  крізь  розмов..
Певно  знов  когось  Христина
Розкрутила  на  любов.
*
Кум  з  кумою  мились  в  бані..
Та  води  не  стало  в  крані.
Замість  купелі  із  трав,
Він  її  вином  змивав.
*
Вчора  мій  прийшов  під  ранок
Каже  -  був  корпоратив.
Та  я  ж  бачу  -  від  коханок,
Бо  в  руці  презерватив.
*
Я  з  суботи  на  дієті
Це  ж  уже  четвертий  день
Може  хоч  страшенний  єті
Зкоса  гляне  через  пень.
*
Климе,  хвірткою  не  грюкай,
Не  сопи,  як  в  кузні  міх!
Нічка  темна  нам  на  руку,  
Наче  ширма  для  утіх.
*
На  городі  сію  редьку,
Вже  підряд  зо  пять  годин.
Спокушу  сусіда  Петьку,
Може  скоче  через  тин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745705
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені в світі жити.

Як  же  мені  в  світі  жити,
Щоби  не  тужити.
Спраглі  губи  хочуть  пити,
З  тобою  б  ожити.

Із  тобою  би  ожити,
Впустить  тепло  в  груди.
Те  бо  людям  не  судити,
Зацілуй  до  згуби.

Зацілуй,  піддамсь  охоче,
Хай  тіло  хміліє.
У  серденьку  щось  лоскоче,
В  небі  ж  місяць  мріє.

Мріє  в  небі  місяченько,
Вітер  серп  колише.
Як  же  в  парі  буть  любенько,
Душа  вогнем  дише.

11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ганна Верес

Віддзвеніло в лузі тепле літо

Віддзвеніло  в  лузі  тепле  літо,
Відцвіло  ромашками  в  саду,
На  широких  крилах  долі  вітру
Я  назустріч  осені  іду.
Моросять  дощі  тепер  частіше,
Зморшки-павутинки  зацвіли…
Осінь  і  ляка  мене,  і  тішить,
Забувать  про  літо  не  велить.

Кличе  мене  мрія  ще  в  дорогу,
Журавлями  спогади  пливуть
Знов  туди,  до  отчого  порогу,
Мимоволі  кожен  з  них  ловлю.
Й  оживають,  мов  у  сні,  картини,
Де  дитинства  вишиті  літа,
Й  серед  літа  мальви  біля  тину,
Й  юності  груднева  Калита.

Віддзвеніло  літечко  у  полі,
Відцвіло  волошками  в  житах,
Коли  стріла  карооку  долю,
Пролітала  що,  неначе  птах.
Все  те  я  на  пам’ять  нанизаю,
Й  заспіває  серце,  защемить.
Сторінки  нові  життя  пізнаю,
Як  весна  в  повітрі  засурмить.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Ганна Верес

Життя і доля

Життя  і  доля  –  що  ж  із  них  первинне
І  хто  керує  долями  й  людьми,
Кого  вважати  у  нещасті  винним,
Щораз  шукаєм  відповіді  ми.

І  кожна  з  них  складна  і  надважлива,
Немов  що  перше:  курка  чи  яйце,
Й  хоч  голова  вже  у  людини  сива,
Збагнути,  справді,    дуже  важко  це.
5.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


MERSEDES

Навбридле каркання ворон…

Як  вже  навбридло  каркання  ворон,
Що  за  вікном  збираються  у  зграї.
Перебивають  наймиліший  сон,
Неначе  грає  кожен  свої  ролі...

У  небі  знов  воронячий  базар,
А  он  вони  вже  щось  не  поділили.
То  тут,  то  там  лиш  чути  їхній  гам...
Могутні  дзьоби  і  широкі  крила.

Розсілися  неначе  нотний  стан
І  кожна  вчить  навперебійки  гами.
Немає  у  ворон  душевних  ран,
Строчать  вони  для  когось  телеграми...

Лиш  коли  зійде  сонце  ввишині
Зігріє  землю  і  тепло  гаряче...
Ворони  стануть  враз  такі  сумні
І  не  одна  від  сонечка  заплаче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Шелести, мій саде, шелести

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Озивайсь  до  мене  співом  листя,
Скоро  упаде  воно,  барвисте
І  гілок  оголяться  дроти.

Шелести,  мій  саде,  вдень,  вночі,
Розмовляй  зі  мною  наодинці,
Зрозумій,  це  необхідно  жінці,
У  душі  якої,  як  в  печі.

Шепіт  твій  утішить,  звеселить,
Розжене  думки    гірко-солоні…
Простягаєш  ти  свої  долоні,
Щоб  від  зла  у  світі    захистить.

Знаю,  саде,  скоро  ти  заснеш,
Замотає  в  ковдру  завірюха
Ніжні  гілочки  по  самі  вуха,
Так  що  навіть  вже  не  шелеснеш.

Як    я  буду,  як  прийде  зима
Без  твоїх  розмов  і  без  розради,
Як  ці  довгі  дні  здолати,  саде,
Чи  зі  смутком  впораюсь  сама?

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Доки  ще  можливо  бути  разом,
Будьмо  насолоджуватись  часом,
Де  ще  літо…вечір..    Я      і      ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745442
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Наталя Данилюк

Магія серпня

Є  у  серпневій  терпкості  щось  магічне,
Сповнене  світлих  передосінніх  див:
Жолудів  жменя,  вкинута  у  наплічник,
Ніжно-солодка  м’якоть  доспілих  слив…

Струни  трави  в  зіпрілому  воборо́зі*,
Що  награють  мотиви  гірських  висот,
Сонце  липке,  розхлюпане  по  підлозі,
Мов  ароматний  персиковий  компот…

Є  щось  таке  смиренне  і  таємниче
В  цій  передвересневій  легкій  журбі:
Ліс  у  свої  покої  соснові  кличе
Свіжістю  смол  і  пахощами  грибів…

Замшею  моху,  темного  і  густого,
Де  потають  підошви,  мов  серед  хмар,  ─
Просто  прийти  й  побути  у  тиші  з  Богом,
Налаштувавши  серця  свого  радар.

Хай  вільний  вітер  бавиться  у  волоссі,
Тіло  солоне  дубить,  лоскоче  нюх!..
Дай  собі  шанс  укотре  прийняти  осінь,
З  легкістю  відпустивши  серпневий  дух.


[i]*Воборіг    ─  конструкція  на  чотирьох  стовпах,  призначена  для  зберігання  сіна.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Віктор Ох

Поет Олександр Печора (V)

Продовжую  експериментувати  в  створенні  кліпів-відеопоезій.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9FmpJlTC0AU[/youtube]
Поет  Олександр  Печора  читає  власні  вірші-
[i]"Приємна  мова  вечорова…"
"Сім  хризантем"
"Оця  приречена  краса…"
"Щастя"
"Ще  не  пізно"
"Нема  перемоги  без  бою"[/i]
----------------------
Музичним  тлом  взято  фонограму  не  заспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  «Не  цурайсь  родини,  брате»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745389
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Ніна-Марія

Запахло літо стиглими плодами

[img]http://dlm1.meta.ua/pic/0/10/182/HxS77qnQxB.jpg[/img]


Запахло  літо  стиглими  плодами.
Це  серпень  щедрі  нам  роздає  дари.
Налились  стільники  уже  медами,
Жовтіють  бери,  своєї  ждуть  пори.
 
Калина  в  лузі  вся  розчервонілась,
Цілує  вітер  цнотливі  їй  вуста.
Верба  на  її  вроду  задивилась,
А  дуб  кремезний  звисока  погляда.
 
На  тин  гарбуз  вмостився  собі  вдало.
В  нього  попереду  осінь  золота.
Похнюпивсь  сонях,  жде,  щоб  сонце  спало,
Бо,  навіть,  його  дістала  спекота.
 
Земля  чекає  з  нетерпінням  ночі.
Хоча  б  їй  трохи  вичахнуть  до  ранку.
Росою  вмити  заспані  ще  очі,
І  знов  гостей  стрічати  на  світанку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745364
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Радченко

Боляче нестерпно

Заростають  душі  рясно  бур'янами
Збайдужілість  чорна  в  поглядах  й  словах.
Ось  таким  —  на  цвинтар  поміж  могилками
Походить  й  відчути  за  майбутнє  страх:
Не  одну  забуту  стрінуть  там  могилку  —
Це  чиєсь  минуле  зникло  назавжди,
А  на  древі  роду  зломить  суху  гілку
Збайдужіла  пам'ять  й  заростуть  стежки.
Боляче  нестерпно,  бо  на  цвинтар  дуже
Схожий  наш  АТОшний,  зранений  Донбас
Й  дивляться  "всевладні"  з  Києва  байдуже
Скільки  в  Україні  залишилось  нас.
Тих,  хто  не  ховався  від  біди  у  хаті
Й  вірить,  що  нарешті  прийде  мирний  час.
Сьогоденням  стануть  мрій  думки  крилаті
І  з  руїн  воскресне  феніксом  Донбасс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валя Савелюк

ТЕМНА КІМНАТА

я  –  чорна  кішка
в  темній  кімнаті,
та  кажуть  люди  –
мене  тут  нема:

безглуздя  масове
сліпого  натовпу  –
острог  для  правди,
допр  і  тюрма

я  чорна  кішка  
у  власній  хаті,
в  темній  кімнаті,
я  –  є,  і  певна  себе  сама:
дрімаю  нишком
в  кутку  на  ліжку
і  чую  –  кажуть  –  мене  нема…

…як  око  зряче  –  
окремо  бачить:
де  чорна  кішка,
а  де  пітьма;
сліпці  ж  окаті  
люто  товкмачать,
що  у  кімнаті
мене  нема


щодо  моралі  –  усе  просто:
заперечувати  живе  –
відбирати  у  нього
життєвий  простір,
у  могилу  живцем
закопувати  язиками…
а
відкинутий  будівниками
дикий  камінь  –
став  основою  Храму

29.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Віктор Ох

Село під горою (V)

Кліп  до  ще  незаспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  гадаю,  можна  віднести  до  жанру  відеопоезії.  Адже  відеопоезія  -  це  комбінація  тексту  і  відео,  переклад  вірша  на  відеоязик.  Це  жанр,  в  якому  органічно  поєднуються  візуальний  ряд  і  поетичний  текст,  продекламований,  або  представлений  графічно.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LGmfIRaDsJA[/youtube]

Слова  –  Олександр  ПЕЧОРА

--------------------------
Село  під  горою  билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється    в  долині  ріка,
пахучі  левади  приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!  І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  мої  земляки.

І  дідові  вуси,  і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  усе  дороге.
І  спів  соловейка…  І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  село  трудове.

Чекає  і  кличе  село  мальовниче.
І  краще  на  світі  немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  І  сонце  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745126
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


MERSEDES

Люблю…

Блакить  небесна,  як  тебе  люблю  я
І  прохолодний  вітер,  що  торка  мене.
Коли  в  лісах  кує  собі  зозуля,
До  себе  промінь  сонця  ніжно  пригорне...

Люблю,  коли  дзюркоче  тихо  річка,
Б'є  прохолодну  воду  диво  -  джерело.
Коли  в  косах  блакитно  -  жовта  стрічка,
Як  птаха  в  небі  розпрамля  своє  крило.

Люблю,  коли  жовтіє  рясно  поле,
Пшеничним  колосом  налитим  доверха.
Як  соловей  щебече  ніжно  соло
І  як  радіє  з  цього  дива  дітвора.

Вдихну  повітря  я  на  повні  груди
Візьму  в  обійми  заворожену  красу.
Без  неї  не  життя  скажу  вам  люди
І  вам  в  дарунок  наче  казку  принесу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745107
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Люди і дерева

Дерева  й  люди.  Люди    і  дерева.
Іздавна  поруч  ми  на  цій  землі.
Вросли  корінням  у  земне  черево,
У  злагоді  та  мирі  ми  жили.
І  рід  вели  свій  з  дерева    прароду,
Зі    святістю    ходили  у  ліси,
Брали  собі  дарунки  від  Природи,
І  в    кронах  чули  предків  голоси.
Що  ж  змусило  людей  ворогувати
Із  цілим  світом?  Хто  надав  права
Себе  найрозумнішими  вважати,
Немов  навкруг    пустеля  нежива?
Ліси  прадавні  нищимо  під  корінь,
І  зводимо  будинки  кам'яні,
А  потім  –  то  пожежі  в  нас,  то  повінь,
То  бурі  й  землетруси  руйнівні!
Бо  ж  Всесвіту  терпіння  небезмежне
Для  тих  хто  безкінечно  чинить  зло.
Чи  не  пора  нам,  люди,  обережно
У  бік  природи  повернуть  чоло?
Про  неї  дбати,  як  про  рідну  матір,
Ходити,  не  соромлячись  в  ліси,
Щоб  там  коріння  роду  відшукати
І  знов  почути  предків  голоси?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745027
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

Солодке пустослівя

Збирали  той  п"янкий  нектар  вуста
Зі  слів  твоїх  і  несли  в  чашу  серця...
А  вийшло  так,  що  мова  та  пуста,
Змішалась  з  пилом  у  життєвім  герці.
*
Чому  б  словам,  як  квітам,  не  цвісти,
Квітує  все  любов"ю  в  час  веснів"я.
Але  ж  буває  часом  цвіт  пустий,
Як  і    твоє    солодке  пустослів"я.
*
Тепер  гірчить  в  душі  моїй  полин,
Горять  вуста,  що  спрагло  пили  щастя.
Нектару  смак    поверне  часу  плин,
І  почуттів    нових  святе  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ЛИПНЕВИЙ ВЕЧІР

ЛИПНЕВИЙ  ВЕЧІР

І  знову  вечір.  Непробивна  тиша.
Стіна  та  вікна  в  сутінки  пірнають.
Весь  день  дощами  та  вітрами  бита,
Стара  береза  тихо  засинає.
Гілля  звисає  стомлено  донизу,
Неначе  хтось  розплів  жіночі  коси.
 На  ранок  сонце  полум’яно  бризне,
На  них  заграють  блискітками  роси.
А  зараз  тихо.  Яблука  оббиті,
Ще  недозрілі,  на  траві  як  докір.
Стихійним  силам,  які  в  буйні  миті
Наслали  на  садок  лихий  неспокій.
Плоди  горіха  в  дощових  калюжах,
Зеленими  горбочками  темніють…
Вони  б  кричали,  як  побиті  люди,
Про  порятунок!..  та  цього  не  вміють.
Липневий  сад  доношує  маляток
Своїх  дерев,  обтяжених  плодами.
Чи  буде  на  стола  хоч  щось  подати,
Чи  все  обтруситься  шаленими  вітрами?
Це  скаже  Осінь.  У  свої  комори
Вона  засипле  тільки  те,  що  має.
Крізь  скло  вікна,  крізь  клапті  хмари,  -  зорі
В  моє  безсоння  тихо  заглядають.
І  різні  думи  наче  бджоли  в’ються,
Не  даючи,  аби  на  мить  забутись…
Вмикаю  світло,  беру  в  пальці  ручку
І  хай  вітрило  понесе,  напнуте!

неділя,  6  серпня  2017  р.


 
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744954
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ГРІЄ СОНЕЧКО

Гріє    сонечко  у  віконечко.
Відійшла  з  холодами  зима.
Чом  на  серденьку,    тяжко  зморенім,
Лежить  каменем  дума  сумна?
Скажи,  серденько,  не  байдужеє,
В  чім  причина  твоєї  журби?
Любиш  милого,  любиш  ніжного,
Тільки  він  безнадійно  слабий!
 Розстаємося,  ледь  не  плачемо.
Бо  серцями  давно  як  рідня.
Тільки  щастя  нам  не  призначене:
Нам  не  бути  у  парі  ні  дня…
Небо  зводить  нас  на  коротку  мить,
Я  до  нього  на  крилах  лечу!
Усміхаюся    на  очей  блакить  
І  ховаю  росинки  плачу.
Вміє  любий  мій,  як  з  людей  ніхто,
Діставати  слова  із  душі
Мов  перлиночки  їх  нанизує
І  дарує  сердечні  вірші.
І  намистом  цим  я  обвішана,
Наче  вишня  в  квітневім  саду.
Зачарована,  перевінчана,
В  ролі  Музи  до  нього  іду.
Була  зустріч  нам  не  в  урочий  час.
За  плечима  лягло  пів  життя.
В  пізній  осені  пов’язало  нас
Призабуте  в  літах  почуття.  
Зафарбовую  всі  сивиночки,
Тільки  зморшки  примножує  час.
Я  –  берізонька,  я  –  калиночка,
Я  у  нього  ще  й  досі  дівча!

неділя,  6  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744953
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ганна Верес

Добробат

Він  є  лише  звичайний  добробат,
Не  вабили  якого  слава,  подвиг,
Для  когось  побратим,  комусь  "дружбан",
А  гроші  викликали  в  нього  подив.

Війною  він  закінчував  Майдан  –
Душа  його  на  битву  запросила…
В  житті  своїм  уперше  заридав,
Коли  на  Інститутській  вбило  сина…

Він  розумів,  за  що  мав  воювать,
Лишаючи  сім’ю  свою  в  столиці,
І  ворога  навчився  убивать,
Шукати  правди  тільки  не  стомився.

Він  знав,  що  смерть  гуляє  поміж  куль,
Й  синочкову  не  зможе  теж  забути,
Але  вступивши  у  війни  ріку,
В  ній  перемогу  вирішив  здобути.

Він  просто  був    звичайний  добробат
І  іншого  не  зна  для  себе  діла,
Покликаний  тим  голови  рубать,
Хто  Україну-неньку  його  ділить.
19.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744946
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Леся Утриско

У моїм серці.

Тобою  ніжно  напиваюсь-
Батьківська  хата,  зазвичай:
Де  мій  лелека,  у  дворі,  
Цвіркун  співає  до  зорі,  
Шпаки  злітаються  на  грушу,  
Усе  впивається  у  душу.  
Хмелію  сонцем  у  зеніті,
Спекотним  днем,
Дощем  у  літі,
У  травах  витоптана  стежка,  
У  серці  виткана  мережка,
У  винограді  стиглі  бджоли,
А  на  порозі  босі  ноги...  
Мої-  торкаються  землі,
Де  роси,  наче  косарі,  
Втомившись,  сіли  відпочити,
Як  солодко,  як  мило  жити
Там,  де  коріння,  де  родина,  
До  хати  вишита  стежина-
В  ромашка,  мальвах,  у  вітрах,
Мов  сон,  колишу  на  руках  
Ту  мить,  той  день,  ту  божу  днину,  
Батьків,  старесеньку  світлину  
І  світлий  спогад,  дивний  щем,  
Що  переплетений  з  дощем,
У  моїм  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744936
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

КЛІП

Піднявся  ранок  ясночолий
Над  іще  сонною  землею,
Скінчилось  марево,  лиш  сонне,
В  якому  ти  була  моєю.
Лише  у  сні  бажане  тіло
В  бурхливих  звабах  пригорталось.
Воно  на  друзки  розлетілось
І  тільки  гіркота  зосталась.
Піднявся  ранок.  Що  я  маю?
Своє,  завжди    самотнє  ложе,
Над  ним  лише  ікона  сяє:
Зображення,  начебто,  Боже
І  пам'ять,  яка  вперто  крутить
Маленький  кліп  моєї  мрії
Чим  до  життя  наївно  будить
Вогник  пригаслої  надії.
Отак  живу  в  цих  днях  останніх
Відкритий  серцем  для  кохання
Та  замість  нього  завжди  маю
Врожай  журби  і  безталання.
Радість  життя!  Чи  прийдеш?  Де  ти?!
Гукаю  в  небо,  та  даремно…
Далеко  зірка  від  планети
Планеті    холодно  і  темно!

субота,  5  серпня  2017  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744866
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

ВЕРБА СВОЄ ГІЛЛЯ ПОЛОЩЕ

В-іти  гнучкі  опустились  на  воду
Е-х!!  Невимовна    словами  краса!
Р-ічка  дзеркалить  величність  і  вроду
Б-ризки    на  листя  летять,  мов  роса.
А-    течія  розплітає    волосся,

С-онячний  промінь  дарує  тепло,
В-ітер  і  хмари  їй    свіжість  приносять
О-сінь  зів"ялить    усе,  що  було...
Є-  в  цім  така  таїна  від  природи,

Г-лянеш  лиш  раз,  пам"ятатимеш  вік
І-  ,  як  дитя,    відчуватимеш  подив,
Л-агідно  віття  купає  потік.
Л-ози  вздовж  річки    і  між  татар-зіллям
Я-  задивляюсь  в  небес  голубінь

П-росто  дива  -  краєвиди  Поділля
О-брази,  наче  з  моїх  сновидінь.
Л-истя  шепоче  щось  ніжно  і  тихо...
О-брій    в  палітру  додав  кольорів,
Щ-емно    до  серця  притулює  втіху
Е-кстра  глибоких  моїх  почуттів.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744374
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


@NN@

Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Леся Утриско

Ти кохав її… до і після.

Ти  кохав  її...до  і  після,  
Поцілунком  вітрів,  засніженим,
Заколисана  стиглою  піснею,
Тихим  подихом-  світлим,  мереженим.
 
Шепотів  запашними  травами,
Одиноким  шаленим  порухом,
У  зомлілих  руках...  загравами,  
Буйним  цвітом,  у  світі-  мороком.  

Ти  її  цілував  навіжено,
До  і  після-  кудлатими  гривами  
Білих  коней  в  степах,  розхристаних,
Літом  бабиним-  квітами  хриплими.

Ти  любив  її...  до  і  після-  
Диким  цвітом,  барвистою  осінню,  
Одбриніли  акорди  піснею,  
Заколисані  в  мареві  з  просінню.  

Ти  кохав  її...  до  і  після...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744249
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Коли в серці твоїм оселяється сум.

Коли  в  серці  твоїм  оселяється  сум,
Огортає  тривогою  збуджену  душу.
Тіло  раптом  пронизує  холоду  струм,
Не  впускай  у  думки  неприкаєну  скруту.

Усміхнися  до  сонця  в  новім  теплім  дні,
Вітру  навстріч  підстав  у  обійми  обличчя.
Прожени  геть  проблеми,  оті,  навісні,
Нехай  лихо  само  у  куті  чистім  злиться.

Вийди  в  степ,  чи  у  поле,  у  гай,  що  шумить,
І  єством  злийся  з  ними,  відчуй  благодаття.  
Віддай  морю,  чи  горам,  усе,  що  болить,
І  вогонь  запали,  як  жертовне  багаття.

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ганна Верес

Скучатиму

Скучатиму  за  Писарівським  раєм,
Де  річечка  внизу  біжить  в'юнка,
Де  золотом  на  хвилях  сонце  грає
Й  збирає  роси  в  травах  по  ярках.
Де  солов'їв  вечірнє  щебетання
Тривожило  мене  і  при  зорі,
Де  я  пізнала  тугу  і  кохання,
Гостей-подруг  стрічав  не  раз  поріг.

Скучатиму  за  молоденьким  садом
Й  зозулиним  розміреним  «ку-ку»,
За  квітами  і  сонячним  фасадом,
Й  маслятами  в  сосновому  ліску,
За  свіжими  до  річечки  стежками,  
Ховалися  що  поміж  диких  трав,
За  складеними  власноруч  стіжками
З  передосінніх  запашних  отав.

Скучатиму  за  щирим  привітанням
Зі  звичними  словами  «добрий  день»,
І  в  відповідь  –  «день  добрий»  так  спонтанно,
Що  мимоволі  тих  люблю  людей.
Й  шукатиму  посеред  незнайомців
Знайомі  риси,  розрізи  очей,
Так  схожих  на  дівчат  шкільних  і  хлопців,
Й  немало  пригадаю  ще  речей.

Скучатиму  й  за  вільними  вітрами,
В  них  розмах  крил  від  неба  до  землі,  
І  лікувати  буду  серця  рани
В  їх  подиху  й  цілющому  зелі.
П'янітиму  від  запаху  калини,
Він  нагадає  знов  далекий  край,
Думками  поміж  зорями  полину
У  Писарівський  неповторний  край.
4.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ніна-Марія

ЗУСТРІЧ НА ВОЛИНІ

[i]Я  дякую  долі,  що  звела  мене  з  такими  прекрасними,  талановитими  людьми  як  Віталій  Назарук  і  Олександр  Печора.  Ця  диво-зустріч,  яку  вони  так  вміло  організували,  назавжди  залишить  слід  в  моєму  серці.  Велика  подяка  Миколі  Серпню.  Без  його  допомоги  вона  б  не  відбулася.  Радію  знайомству  з  такими  чудовими  людьми,  з  якими  я  мала  змогу  провести  ці  три  незабутні  дні.  Всім  вам,  друзі,  мої  щирі  вітання!  [/i]


Волинь,  як  ти  мене  заполонила!
Закохано  вдивляюсь  в  цю  красу!
Я  вперше  у  житті  сюди  ступила
Спила  ранкову  чебреців  росу.
 
Для  мене  зустріч  справді  ця  казкова.
Про  неї  спогад  я  в  серці  залишу.
Ранковий  Луцьк  стрічав  гостей  святково.
Із  ним  охоче  побачитись  спішу.
 
Ось  Лесин  парк,  дуби  стоять  плечисті,
Крислаті  липи  й  красені  каштани.
Такий  увесь  ошатно-урочистий,
Немов  прибравсь  до  зустрічі  із  нами.
 
Он  замку  Любарта  мури  мовчазні.
Стоять  такі  величні  й  недосяжні.
Часи  згадались  історії  сумні-
Вели  бої  тут  козаки  звитяжні.
 
Колодяжне  ось  радо  всіх  вітає.
І  перед  нами  Лесина  садиба.
Затишний  двір  гостей  щиро  приймає,
Стежками  тими  я  змогла  ходити.
 
Почаївським  святиням  поклонились.
Там  я  відчула  Божу  благодать.
Водою  з  Анни  джерела  умилась,
Набралась  сил,  щоб  знову  в  путь  рушать.
 
А  далі-  диво-подорож  на  Світязь.
Милує  зір  озерна  голубінь.
А  як  п'янить  озонове  повітря!
Пірнути  хочеться  в  оту  глибінь.

Хоч  дощ  шалений  дорогою  ряснив
Не  зміг  картин  розмити  мальовничих
О  Боже,  яку  ж  красу  ти  тут  створив.
Ну  як  же  край  цей  можна  не  любити!

Перон...Вокзал...і  час  нам  розлучатись.
Злетіли  швидко  дні,  наче  одна  мить.
За  вами  усіма  я  вже  скучаю,
Ваш  голос,  друзі,  в  душі  моїй  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744064
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Валентина Ланевич

У вогні горівши, боїться і прози.

Кидаєш  погляд,  місяцю  холодний,
У  ніч,  закохану  в  палаючі  зірки.
Вдивляєшся  у  океан  бездонний
Сивого  Всесвіту,  в  поглинуті  віки.

Доріжку  світла  тчеш  мрійливо-ніжну,
По  небі  в  хвилечках  між  хмар  собі  пливеш.
Полонив  душеньку,  ту,  з  роду  грішну,
У  льодяні  обійми  маниш  та  зовеш.

Стискає  туга  щемна  плачем  серце,
Пісню  виспівує  смутную  крізь  сльози.
Мало  б  спокій,  коли  було  би  мертве,
У  вогні  горівши,  боїться  і  прози.

30.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Леся Утриско

Льоди. (Гумореска) .

Була  м  нині,  з  своїм  Стефком,  на  свєті  у  Львові,
Так  з  мо  з  ним  посвяткували-   пани  гонорові.
До  кав'ярні  з  мо  зайшли  зрані  поснідати,  
Марципанів  прикупили  дітлахам  до  хати.  
Шо  в  тім  Львові,  то  в  тім  Львові-  різні  витрибеньки,
Чокуляди,  пирожина-  великій  й  маленькі.  
Де  в  селі  таке  зобачиш...  іно  булку  купиш,  
А  в  тім  Львові  стілько  всього,  жи  вочи  загубиш.
Так  від  рані  находили,  жи  м  сі  заморила,  
Юш  такого  не  зобачу,  доки  буду  жила.  
Під  кінец  мій  Стефко  каже:  -  Ходи  зісти  льоди,
Сонце  сильно  так  пече,  аж  сі  котіт  сльози.  
Сіли  з  мо  спочити  трохи,  льоди  заказали,  
У  шклінках  таких  поридних,  аби  памітали.
За  якийсь  час  дівчатисько  з  фартушком-  модерна,  
Нам  принесла  такі  льоди,  жи  сі  аж  заперла.
Стефку  мову  відняло,  я  мало  не  вслабла,
За  ціну  юш  промовчу-  задусила  жаба.  
Обертаю  ту  посуду...  звідки  зачинати,
На  дворі  сі  юш  змеркає,  кінця  не  видАти.  
Нашпігало  того  всього-  і  навіть  гудзІки,
То  ж  ми  Стефку  догодив...  скілько  юш  потіхи.  
Зачала  м  туті  гудзІки  вилков  вибирати,  
Бо  напевно  треба  буде  то  назад  віддати.  
Поки  то  всьо  колупала,  льоди  сі  стопили-  
Би  вам  добре  було  жити,  то  ми  догодили.  
Кажу:  -   Стефку,  попроси,  най  ми  дадут  лижку,
-  Не  положено,  їч  вилков,  най  не  буде  стидно.  
Я  го  ловлю,   вно  втікає-  шо  за  кара  Божа,  
Гроші  Стефко  заплатив,  лишати  не  можу.
Взіла  я  тутой  горнец  тихо  в  свої  руки,  
Випила,  як  збан  води-  скінчили  сі  муки.  
Всі  гудзічки  облизала,  в  горнєтко  зложила-  
Менче  буде  дівчатиську,  юш  не  буде  мила.  
Вода  тоже  гріш  коштує,  та  й  тута  "Лехія"-
Нарід  дивисі  на  мене  і  зо  сміху  мліє.  
Як  лизала  ті  гудзічки,  фарба  з  них  пустила,
Шо  за  фабрика  паршива  таке  наробила.
З  торби  вийняла  люстерко,  від  прабаби  Зосі-
Всі  кольори  мав  язик,  як  туто  волосі.  
Я  папером  витираю,  фарба  вся  присохла,
В  пам'яти  молитву  молю,  а  би  м  де  не  здохла.
Стефко  навіть  не  моргав,  підігнав  машину,
Зі  встиду  не  вилазИв,  "Ладу"  не  покинув.  
Я  з  за  столу  тихо  встала,  пішла  як  та  пава:
Як  то  файно  у  тім  Львові,  коли  є  забава.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743979
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Любов Іванова

НАМАЛЮЙ МЕНІ ЩАСТЯ

Н-анеси  на  папір  сім  яскравих  мазків
А-дже  це  буде  так  веселково.
М-іж  якими  впишу  я  сім  ніжних  рядків,
А-    любов  прикрашатиме  слово.
Л-едь  помітна  ця  ніжна  палітра  очам,
Ю-рби  дум,  хвилі  ніжності  в  серці.
Й-ду  до  того  мольберта,  неначе  у  храм,  

М-олитвИ  промовляю  веселці.
Е-х!    Як  вміло!  Як  гарно  ти,  любий,  творив,
Н-іби  справді    митець  сьогодення.
І-    Господь...  він  з  тобою  в  цей  час  говорив,

Щ-об  додати  в  роботі  натхнення.
А-  картина  -  шедевр!!!    В  ній  така  благодать,
С-вітанково-заквітчана  мрія.
Т-и  творив,  я  раділа...  бо  тут  -  життєдать.
Я-сен  світ,  ясен  день  і  надія..[color="#0400fc"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743975
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


MERSEDES

Постукало літо до мене в вікно…

Постукало  літо  до  мене  в  вікно,
За  вікнами  барвів  ясне  полотно.
Там  сонячні  промені  і  вітерець,
Торкається  ніжно  коханих  сердець.

Мелодія  лине  до  серця  легка,
За  руку  так  міцно  тримає  рука.
Ми  разом  з  тобою  а  це  головне
І  ти  пригортаєш  до  себе  мене.

Ромашки  довкола,  ще  заспаний  ліс,
Так  тихо  навколо  лиш  шепіт  беріз
Про  щось  розмовляють,  мабуть  про  своє,
Зозуля  так  голосно  в  лісі  кує...

І  ми  в  цьому  царстві  з  тобою  одні,
Мелодії  линуть  такі  чарівні.
Квітують  волошки  і  маки  в  житах
І  так  зачаровує  піснею  птах.

З  тобою  коханий  злечу  в  небеса,
Світанок  такий  і  такі  чудеса.
Спасибі  скажу  тобі  любий  за  все,
Нехай  наше  щастя  на  крилах  несе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743840
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


MERSEDES

Береги моєї мрії…

Береги  моєї  мрії,
Все  кудись  мене  ведуть.
Серцем  дихає  надія,
Щастям  встелений  мій  путь.

Розквітає  білим  квітом,
Яблуневий  ніжний  сад.
І  танцюють  хмари  з  вітром
У  вечірній  зорепад.

Тихо  щось  шепоче  річка,
Наболіле  про  своє.
Хлюпотить  слова  водичка,
Серце  стукає  моє.

І  гублюся  в  прохолоді
І  купаюся  в  росі.
Як  я  дякую  природі,
За  оці  дарунки  всі.

Береги  моєї  мрії,
Зупиніться  хоч  на  мить.
Щастя  у  душі  зоріє,
Серце  полум'ям  горить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743833
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Льоха. (Гумореска) .

Зима  в  нас  то  є  зима-  сніги  закурили,
Би  си  люди  трохи  сіли,  трохи  відпочили.  
Та  де  годен  спочивати-  маєш  господарку,  
Пранє,  митє,  діти,  внуки,  кухні-  вічна  варка.  
Того  року  крім  корови,  бичка  та  телички,
Маєм  льоху  стару  в  стайни,  як  та  молодичка.  
Розвалиласі  у  кучи,  цицьки  всі  розперло:
Скоро  буде  поросити,  животяру  сперло.  
У  ночи  не  можу  спати-   літаю  до  стайні,  
Вигортаю,  заглідаю,  би  ї  було  файні.  
Так  обходжу,  як  ту  кралю-  мало  не  цілую,  
Бо  прибуток  добрий  буде,  то  сі  нев  любую.  
Чую  зрані...  якісь  крики,  сусідка  Марушка...
Як  би  чисто  сі  встекла,  ми  заклало  вушка.  
Так  кричала,  як  скажена-  Льоха,  Боже,  Льоха...
Я  летіла  так  до  стайні,   жи  м  мало  не  здохла.  
В  стайни  тихо-  льоха  спит,  теля  румигає,  
-  Би  ті  фраз,  Марино,  взяв-  серце  вилізає.  
Йду  до  хати,  валідолу  під  язик  положу,  
Тай  до  Стефка  сі  притулю,  може  му  догоджу.  
Я  сі  дивлю  із  просонні-  в  Мариськи  сі  світит  
По  хатах  всіх,  на  подвір'ю  -  приїхали  діти.  
Дарку  м  її  упізнали  і  без  окулярів,  
А  із  нев  таке  стояло,  як  би  впало  з  хмарів.  
Сподні  куці,  в  старих  мештах,  у  руках  гармошка...
-  Познайомсі,  каже  Дарка,  то  коханий  Льошка.  
Шляк  би  трафив  твого  Льоху,  я  мало  не  вмерла,   
Думала  м  жи  якась  нендза  льоху  ми  відперла.  
Так  кричала  твоя  мати-   ніби  кінець  світу,  
А  то  ти  зі  своїм  Льохом...  у  зимовім  квіту.  
Де  ти  чудо  то  знайшла  із  тутов  гармошков?  
Скажу  прямо-  не  зрівняти  навіть  з  мойов  льошков.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743795
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Наталя Данилюк

Цей хлопець

Цей  хлопець  любив  справжній  рок  і  круті  мотоцикли,
Вслухатись,  як  басом  гарчить  розігрітий  мотор…
І  мчати  вітрам  навздогін,  вкотре  кинувши  виклик,
І  бути  господарем  долі.  Яке  там  АТО?

Яка  там  війна,  коли  ти  молодий  і  зухвалий?
І  море  тобі  по  коліна,  і  стільки  ідей!..
І  віра  міцна  у  якісь  неземні  ідеали,
У  те,  що  фортуна  тебе  неодмінно  знайде!

Цей  хлопець  умів  закохатись  і  втратити  розум,
А  потім  забутись  із  друзями  десь  у  кафе…
Сміливо  дивитись  у  вічі  щоденним  загрозам
І  дружбу  міцну  відрізняти  від  підлих  афер.

Він  був,  як  усі  –  молоді,  непохитні,  амбітні,
Мав  крила  міцні  за  плечима  і  пригорщу  мрій…
Допоки  на  Сході  війна  (десь  напевно  у  квітні)
Його  не  покликала  стати  із  хлопцями  в  стрій.

І  він  не  злякався,  а  вкотре  прийняв  гордо  виклик,
Залишивши  друзів,  розваги  і  рідну  сім’ю…
Забувши  улюблений  рок  і  круті  мотоцикли,
Він  вперто  ішов,  підставляючи  спину  свою

Розпеченим  «градам»,  що  падали  з  неба  плювками
Із  пащі  голодного  звіра  на  ймення  «війна»,
Як  міг,  так  боровся  за  клаптик  землі  з  ворогами,
Та  смерть  чатувала  його  і  впіймала,  хмільна!..

В  ту  мить,  коли  вибух  гучний  пролунав,  наче  вирок,
І  хлопець,  як  сніп  серед  поля,  злетів  під  укіс,
Так  прагнуло  небо  над  ним  розридатися  щиро!..
Та  бракнуло  сліз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Цьотка Гані. (Гумореска) .

Цьотка  Гані,  жи  в  селі,  тігнула  під  сотку:
Мала  сина,  штири  внуки  і  невістку  Влодку.  
Із  невістков,  як  з  невістков-   як  кажда  свекруха:
Всяко  було  їм  в  життю,  навіть  в'єли  вуха.  
Сина  ліпшого  не  було  на  всім  білім  світі,  
І  вонукам  догоджала-   взуті  та  одіті.  
Інститути  покінчили,  ві  Львові  пануют,
Рідко  в  село  приїзджают,  та  бабцю  шануют.  
Їден  день  стара  прислабла,  злігла,  зеленіла-
Аби  наші  цьоці  Гані  вмирати  не  хтіла.  
Акушерка,   жи  в  селі,  тиск  старій  пильнує,
Каже:  -  Пульс  уже  слабий,  майже  го  не  чує.  
За  якийсь  час  каже:  -   Вже  стара  сі  скінчила,  
Купа  літ  юш  за  плечима,  юш  своє  віджила.  
Вмили  стару,   спорядили,   катафельок  роблют,
Всі  заводіт,  гірко  плачут,  священник  приходив.
Відлежала  цьотка  ніч...  на  рані  ховати,
Обід  ладєт-  вісілє,  аби  сі  змагати.  
Заспівали  "Вічна  пам'ять  "-  цьотка  вочи  вперла,
Люди  з  хати  повтікали,  невістка  завмерла.  
Сіла  стара  на  столі,  всьо  сі  обдивила:
-  Дай  ти  Боже,  невістонько,  аби  с  довго  жила.  
Більше  сутки  їм  не  їла...  до  псячої  мами-
Йди  до  кухні,  принеси,  мені  макарани.  
Добре  маслом  помасти,  би  легче  ковтати,
Ну  а  потім  можна  буде,  із  Богом,  вмирати.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743759
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Любов Іванова

ВІДБОЛІЛО УЖЕ, ВІДЛЯГЛО

В-се  минає,  минуться  і  муки
І-  не  ляжуть  рубцями  на  серці.
Д-алечінню  притишуться  звуки,
Б-ез  ознак  загубившись  між  терцій.
О-крім  спогадів...  Їх  же  не  вбити...
Л-ьодяні,  а  частіш  всього  -  теплі,
І  -  навіщо...  навіщо    любити,
Л-иш  згораєш,  неначе  у  пеклі.
О-сь  і  все...буду  вчитись  надалі

У-никати  тривог  своїх  хутко,
Ж-аль,  зібралось  чимало  деталей,
Е-пізодів  минулого  смутку.

В-се  минає,  як  літо  чи  осінь,
І-  безсоння  не  так  вже  тривожить.
Д-алебі...Десь  у  пам"яті  й  досі
Л-егкий  смуток  історію  множить.
Я-  готова  забути  страждання,
Г-ромовиці  хай  навіть  і  грози.
Л-иш  чому,  як  згадаю  кохання,
О-бпікають  непрохані  сльози...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Мешти.

Був  мій  Стефко  того  літа  на  трускавці  в  Польщи,
Би  купити  всім  на  восінь  мешта  та  кальоші.
І  воливи  прикупити,  гречки,  макаранів,  
Цукру,  сірки,  помідорів,  стиглих  баклажанів.  
До  зими  сі  підладити,  зробити  закрути,  
Челідь  маю-   так  їдят,  як  туті  рекрути.  
Так  вминают  всі  салати  з  бульбов  й  макараном:
Ніц  не  шкодит...  навіть  можут  запити  сметанов.  
Їден  день,  з  самого  рані,  їдемо  до  Львова,
Гроші  м  всюди  поховала-  би  м  була  здорова.
Їдні  в  майтках...  між  цицьками...  з  графков  у  кишени,
Бо  злодії  всьо  пільнуют-  най  їх  шляк  розжЕне.
Стефко  "Ладу  "  знов  паркує,  туту,   ше  стареньку,
То  корито  довго  служит,  як  рідненька  ненька.  
Розійшлисі  по  базарі,  аби  всьо  купити,  
Бо  додому  треба  скоро-  нема  коли  жити.  
Чую,  Стефко  мене  кличе,  мешта  приміряє,  
Такий  собі  веселенький,  аж  цілий  сіяє.  
Йду  сі  скоро  подивити,   аж  сі  збігли  люди-  
Шо  за  чуда  тепер  роблят,  аж  кишит  усюди.  
Як  їм  вздріла  свого  Стефка-   мало  м  не  зомліла:
Таке,  люди,   натігнуло-   крокодил  і  шкіра.  
Я  сі  дивлю-  вно  з  вочима,  моргає  до  мене,  
Всі  сі  сміют,   оглідают-   ніхто  не  віджене.  
-  Скинь  то  Стефку,  бо  ті  зіст-   когут  не  запіє,
А  він  з  мене  сі  сміє-  каже,  жи  го  гріє.  
То  юш  певно  крови  стілько  зи  Стефка  всмоктало,
-  Боже  милий,   я  сі  молю,   би  сі  шось  зостало.  
Шо  я  буду  вже  без  нього  у  світі  робити,  
Хто  поїде  на  трускавку,  гроші  заробити.  
Тиск  дістала,  серце  тисне-  юш  вмирати  буду,  
Стефко  каже-  Не  гризисі,   я  ті  не  забуду.  
Он  кума  живе  під  боком,  то  мі  поратує,  
Тоже  файна  господині,  та  й  файно  рихтує.  
Чекай,  Стефку,   я  ти  втну,   як  прийду  до  хати:  
Чесно  скажу  вам,  всі  люди-   Хлопи...  то  варяти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743674
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


@NN@

Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літній дощ.

Ти  торкнувся  до  мого  серця,  
Тим,  сполоханим,  літнім  ранком,
Розчинялося  небо  відерцем,
Блискавками  над  нашим  ганком.

Милувалися  десь  веселки,
Сміхом  блимали  знов  очиці,
СмерекАми  тумани  меркли,  
Їм  хотілося  до  криниці.  

Впасти  милістю-  розчинитись,  
Зацвісти  оберемком  маку,
Танцювати  в  багатій  свиті,  
Винним  хмелем  у  стиглім  злаку.  

Заколисаний,  задурманений,
П'яний  хвилями-  перевертнями,
Розчинився  у  сні  зарумянений-
Літній  дощ  із  ранковою  спекою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743396
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літом стиглим по осені йду.

Я  тобі  покладу  у  долоні
Море  щастя  та  безліч  добра,
Хай  печаль  не  лягає  на  скроні,
Серце  стигне,  мов  лезо  меча.  

Я  тобі  намалюю  світанки,  
Повні  спогаду-  без  журби,
Наші,  вдвох,  зачаровані  ранки-  
Наші  ранки  кохання  й  мольби.  

Ми  пірнемо  удвох  в  тихі  ночі,
Заблукалі  в  самотніх  струмках,
Мовчки  зустрічі-  сонячні  очі,
Слабкість,  ніжність  і  подих  в  руках.  

Я  зберу  акварелі  в  палітри,  
Сміх  веселок  у  коси  вплету,  
Зачаровано  стихнуть  оркестри,
Літом  стиглим  по  осені  йду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743287
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Волинська подорож минулим…

Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,за  такі  цікаві  екскурсії  і  неперевершену  подорож...


Сьогодні  я  зустріну  друзів,
Відчую  потиск  їхніх  рук.
Щоб  бути  в  поетичнім  крузі,
Доклав  зусилля  Назарук.

Земля  Волинська  пригорнула
І  віддала  своє  тепло.
Я  враз  потрапила  в  минуле,
Воно  в  думках  моїх  було.

Ось  замок  Любарта  в  чеканні,
Чекає  дорогих  гостей.
Для  нього  будемо  бажанні
Він  кожен  день  стіча  людей.

Волинський  край,  то  Лесі  пісня,
Колодяжне  зустріло  нас.
Тут  тихо  так,  так  дивовижно,
Та  сплинув  дуже  швидко  час.

Нам  презентацію  для  книги,
Зробив  Печора  й  Назарук.
Читали  ми  вірші,  щасливі,
Дарунки  узяли  до  рук.

Зачарувала  нас  піснями,
Олена,  щира,  Білокінь.
Лилася  пісня  поміж  нами
Її  за  це  низький  уклін.

Коли  співав  пісні  Куценко,
"Два  кольори..."  злетіли  ввись.
Щемливо  так  було  серденьку,
Слова  в  повітрі  розлились.

Пісні  люблю  я  ще  з  дитинства,
Пишу  слова,  співаю  їх.
Слова  лягають  мов  намисто
Червоне  падає  на  сніг...

І  знову  подорож  бажАнна,
Нас  за  собою  повела.
На  джерело  Святої  Анни
Я  зачарована  була.

Усе  було  так  загадково
І  неймовірної  краси.
Лилась  мелодія  казкова,
Такі  чарівні  голоси...

Вода  джерельна  прохолодна,
Здоров'я  й  сили  додає.
Яка  заквітчена  природа,
Так  легко  на  душі  стає.

Ліси,  рівнини,  дивні  гори,
Ведуть  в  чарівність  далі  нас.
Зустріли  Кременця  простори,
Я  бачу  все  це  в  перший  раз.

Ось  вже  видніється  Почаєв,
Блищать  на  сонці  купола.
Гостинно  Лавра  зустрічає,
Я  на  молебені  була...

Усе  закарбувала  в  пам'ять
Для  мене  це  понадусе.
Історія  так  душу  ранить
В  часи  минулії  несе.

Скажу  я  дякую  Оксані
Вона  для  всіх  чудовий  гід.
Ми  гості  в  неї  не  останні,
Не  перевівся  родовід...

Скажу  спасибі  водієві
Уміло  він  тримав  кермо.
Для  нас  гарячі  дні  липневі,
Перетворились  на  кіно.

Смішив  нас  жартами  Печора,
Без  нього  сумували  б  ми.
Закрию  очі,  ніби  вчора
Ми  разом  у  гурті  були.

Ось  старовинний  замок  Дубно
З  фортецямі  у  всій  красі.
По  ньому  так  ходити  сумно
Острозькі  тут  жили  князі.

Я  хочу  вам  сказати  друзі,
Що  ви  чудові  були  всі.
Привіт  великий  шлю  подрузі,
Валюша  ти  у  всій  красі.

Наш  шлях  лежить  на  поле  слави,
Козацькі  там  ішли  бої.
Во  ім'я  славної  держави,
Ложили  голови  свої.

Низький  уклін  їм  й  світла  пам'ять
За  те  що  боронили  край.
Минуле,  серце  моє  ранить,
А  пам'ять  -  то  небесний  рай...

Хочу  подякувати  за  цікаву  подорож  людям  які  доклали  зусиль,  щоб  ми  зустрілися.
Це  було  прекрасно.Ця  подорож  ще  нераз  буде  нагадувати  про  такі  чудові  дні...
Всім  великий  привіт  дорогі  мої!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743264
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Любов Іванова

КВІТУЄ В ПОЛІ МАКІВ ЦВІТ

К-уди  ведеш  мене,  стежино,
В-  отой  пшеничний,  справжній  рай?
І-шла  б    я  нею  без  упину,
Т-уди,  аж  ген  за  небокрай...
У-збіччя  трави  гне  додолу,
Є-  їх  доволі    й  між  хлібів.

В-рожайний  лан  шумить  довкола,

П-онад    яким  пташиний  спів.
О-сь  там,  в  галяві  волошковій
Л-ягти  б  у  самозабутті.
І-  назбирать  букет  чудовий,

М-оже  найкращий  у  житті...
А-  трішки  далі  червоніють
К-риваві  плями  на  землі.
І-    як  знамена  багряніють,
В-елично,  гордо  на  стеблі.

Ц-е  ті  вогні,  що  погляд  палять,
В-огнем  доповнюють  блакить.  
І-  я  внесу  собі  у  пам"ять
Т-авром  безцінним  кожну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Пройтися по траві…

Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Відчути  дотик,  ніжну  прохолоду.
І  щоб  ступали  ніженьки  мої,
В  блакитну  і  прозору  річки  воду.

Хоча  би  раз  здійснились  мрії  ті,
З  якими  я  так  часто  прокидалась.
Я  сліз  тоді  не  лила  б  в  самоті,
З  тобою  любий  назавжди  осталась.

Безжальна  доля  вибрала  мене,
На  неї  я  повір  не  нарікаю.
І  хоч  буває  серденько  сумне,
В  своїх  віршах  я  душу  зігріваю.

Я  потрапляю  в  казку  в  дивнім  сні,
Танцюю  вальс...  Кружляю  в  нім  з  тобою.
Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Щоби  душа  невідчувала  болю...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743168
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Наталя Данилюк

Вже вдруге Волинь об’єднала поетів…

[i]Вже  другий  рік  поспіль  мальовнича  Волинь  зустрічає  авторів  «Клубу  Поезії»,
чиї  вірші  увійшли  до  колективних  збірок  –  цього  разу  це  «Мотиви  ріднокраю»  
та  «Опалені  рими»  (упорядник  Олександр  Печора).  Книги  побачили  світ
завдяки  меценатській  підтримці  Миколи  Серпня.  А  триденні  надзвичайно  
цікаві  екскурсії  організував  Віталій  Назарук.
Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,  за  цікаві  і  насичені  екскурсії  українськими  святинями  
та  історичними  місцями,  за  можливість  знову  зустрітися  з  чудовими
талановитими  людьми!
Як-то  кажуть:  і  я  там  була,  мед-горілку  пила)))  А  побаченим  пробую  поділитися
у  своїх  віршованих  рядках:[/i]


Вже  вдруге  Волинь  об’єднала  поетів
Під  небом  льоновим,  на  фоні  озер,
Де  стільки  ідей  для  красивих  сюжетів:
І  велич  церков,  і  Будинок  химер…

І  Любартів  замок,  величний  та  гордий,
Де  вежа  коронна  підперла  блакить,
І  тихого  Стиру  мрійливі  акорди,
Що  між  берегами  спокійно  бринить.

Цілюща  вода  зі  святої  купальні  –
Пірни  і  відчуй  ці  дари  неземні,
Подякуй  молитвою  Праведній  Анні,
І  знов  у  дорогу  –  навстріч  новизні!

Де  Божа  Гора,  і  святиня-Почаїв,
Що  блиском  і  величчю  сліпить  здаля,
Криштальних  озер  голубі  виднокраї,
Котрими  багата  ця  щедра  земля.

А  далі  –  слідами  козацької  слави
Майнути  й  відчути  звитягу  віків…
Пірнути  у  Світязь  безмежний,  ласкавий,
Вдихнути  дощу  аромати  п’янкі.

Й  радіти,  що  випала  знову  можливість
Між  цих  дивовижних  красот  і  святинь
Вдивлятись  в  обличчя,  прості  і  щасливі,
З  якими  тебе  поріднила  Волинь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743225
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


dovgiy

B. R. V.

Самотній  вечір,  ніч  і  ранок
Туга  та  холод  на  душі.
Горнятко  кави  на  сніданок
І  ось  сідаю  за  вірші.

Від  всіх  проблем  життєвих  –  втома.
Замість  надій  лише  «аби»:
Аби  не  гірше,  аби  дома,
Аби  не  тріснули  лоби,
Коли  об  стіни  ми  зопалу,
У  намальований  прохід,
Ударимось,  як  товста  паля…
І  чи  дамо  ще  «задній  хід»?  
Ніяк  не  вийдемо  із  бою.
Ти  знаєш  вже  давно  про  це.
Коли  прощався  я  з  тобою
Просились  сльози  на  лице.

Дивився  в  очі!  Надивлявся
На  стільки  довгих-довгих  днів!
І  все  одно,  коли  зостався,
То  від  туги  закам’янів!
Чи  ще  почую,  чи  побачу,
Чи  ще  зустріну  деінде?
Прощався  назавжди,  неначе,
Бо  вже  й  не  знаю,  чи  прийдеш…

І  не  тому,  що  вже  не  схочеш
У  вічі  глянути  мені.
Не  можу  я  і  ти  не  можеш
Біду  здолати  у  ці  дні.
Тримаюся,  як  тільки  можу,
Допоки  є  вогонь  в  душі.
Хай  і  тобі  у  цім  поможуть
Моя  любов,  мої  вірші!

16.07.2017



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742253
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Ніна-Марія

ВІДЧУЛА ТЕБЕ Я В ДОТОРКАХ ВІТРУ

[youtube]https://youtu.be/oS3Dnsy5u1g[/youtube]

Відчула  тебе  я  у  доторках  вітру,
А  мо'  в  шепотінні  ласкавому  трав.
Ти  виринув  просто,  неначе  нізвідки,
Як  відстань  ти  цю  неймовірну  здолав?
 
Куди  ж  мені,  милий,  тебе  садовити?
Хай  гріє  мене  твоє  рідне  крило.
На  тебе  мені  хоча  б  всмак  надивитись...
Ти  ж  знаєш,  як  довго  тебе  не  було!
 
Нас  ніжно  огорне  так  тиша  в  обійми,
Я  пташкою  буду  тобі  щебетать.
Поглянь,  вже  і  вечір  стуляє  повіки,
Та  хочеться  все  тобі,  все  розказать...
 
Прошу,  не  лишай  в  самоті  мене  довго.
Без  тебе  мені  один  день-немов  вічність.
Тоді  на  душі  моїй  так  полиново,
В  очах  твоїх,  рідний,—  усе  ж  моє  світло!
 
Сидіти  би  нам  так  рука  у  руці.
Нехай  в  унісон  б'ються  наші  серця.
Солона  скотилась  сльоза  по  щоці.
Коли  ти  не  поряд  —  то  вже  не  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742281
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Наталя Данилюк

Добре посеред літа…

Добре  посеред  літа  
стрибнути  в  потяг
і  дременути  в  пошуку  
свіжих  думок,
взявши  в  дорогу  
лише  необхідний  одяг,
ложку  медового  сонця  
і  вітру  ковток.

Вкинути  у  наплічник  
буденні  турботи,
щоби,  як  мотлох,  
пожбурити  прямо  з  вікна…
Й  переконати  себе,  
вже  напевно  всоте:
ти  –  музикант,  
а  твій  настрій  –  
це  тільки  струна.

Тож  і  тобі  задавати  
душі  ритмічність,
щастю  своєму  –  об’єм,  
а  думкам  –  висоту.
Добре,  що  ця  дорога,  
завдовжки  з  вічність,
знає,  що  ти  переслідуєш  
певну  мету:

Просто  втекти,  
розвіятись,  
захмеліти
від  фантастичних  вражень  
і  кольорів!
Всі  ми  в  душі  –  
наївні  мрійливі  діти,
спраглі  нового  віяння  
й  відкриттів.

Поки  ж  лисніє  ребрами
вздовж  дорога,
й  потяг  ритмічно  кашляє
серцю  в  такт,
подорож  ця  –  
іще  одна  перемога,
спроба  
у  буднів  випросити
антракт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ІРПІНСЬКІ РОЗДУМИ ОСІННІ

Яка  красива  осінь  в  Ірпені!
Сюди  колеги  звідусіль  злетілись.
Той  щебет  досі  чується  мені.
Прощатися  нікому  не  хотілось.

Прибулі  з  Криму  і  Галичини,  
з  Хмельниччини,  Полтавщини,  Волині…
Із  Кропивницького  й  Дніпра  вони.
Й  столичні  друзі  –  всі  в  душі  й  понині.

З  Чернігівщини  –  бравий  лікар  Ох.
Він  –  во!    –  поет,  художник,  композитор.
У  нього  хисту-вдачі  на  п’ятьох!
Є  й  «Гарбузівка»  –  може  пригостити.

З  Борисполя  –  Шевченко  завітав.
Він  –  музикант,  співак  і  композитор.
Давненько  і  поетом  гарним  став.
Й  художником,  мо,  стане  ще  маститим.

Добро  іскрилось  з  сонячних  долонь.
І  осінь  барвограйно  так  буяла!
Співала  нам  Олена  Білоконь!
І  пісня  наша  душу  окриляла!

Аплодували  приязно  собі  –
були  тоді  мистецьким  епіцентром!
І  кожен  захопитися  зумів
ще  й  співом  Анатолія  Куценка!

Усі-усі  –  і  хлопці,  й  дідусі,  
й  дівчата-жіночки  –  такі  чарівні!
Були  щасливими  й  раділи  всі  –  
відносно  незалежні  й  майже  рівні.

Об’єднані  у  слові  і  ділах
не  плакалися,  більше  –  жартували.
Те  світло  в  душу  бережно  заклав,  
аби  вона  вкраїнно  гартувалась.    

Об’єднані  метою  Луцьк  й  Лубни…
Дніпро  єднає  береги  священні.
Людей  натхненних  й  трішечки  чудних.
Ми  всі  –  прості,  хоч  серед  нас  є  й  вчені.

Ми  дещо  різні  й  рівень  різний  ще.
Не  будемо  себе  у  груди  бити.
Патріотичне  наше  дітище.
Хтось  хай  сичить,  а  нам  своє  робити.

Ми  вірні  лиш  одній  святій  меті,
щоб  дихалось  усім  на  повні  груди.
Ми  лірики  відважні  –  саме  ті!
Посеред  нас  немає  й  краплі  юди.  

Понад  усе  –  плекання  братських  уз.
І  людяність,  і  відданість,  і  гідність.
Єднає  нас  міцний  козацький  дух,
тверда  національна  відповідність.

Яке  ж  величне  й  горде  слово  «друг»!
Піднесено  струмує  й  коле  серце!
І  друг,  і  брат  –  Віталій  Назарук!
Розвіртуалиться  й  Микола  Серпень!

У  нас  ще  стільки  невідкладних  справ
і  задумів  добро  творити  разом!
Я  однодумців  творчих  тут  зібрав,
і  тих,  що  не  стрічалися  й  ні  разу.

О,  як  привільно  мріється  мені!
О,  як  же  моє  серденько  зігріте!
Яка  ж  красива  осінь  в  Ірпені!
І  будуть  ще  зима,  весна  і  літо!..

У  залі  й  в  барі  ми  дали  концерт!
Самі  себе  послухали  та  й  годі.
На  тому  не  робили  ми  акцент:
спілчани  ми  чи  трішечки  народні.

Були  ми  скромно  на  «передовій».
І  лінію  свою  натхненно  гнули.
Поети,  піснярі…  і  вітровій  
осінній,  щоб  журитись  за  минулим.  

В  глядацькій  залі  ще  й  трибуна  є,
й  столи,  мов  для  президії  зостались.
Більярдний  стіл  є  посеред  фойє.
Й  обдерте  піаніно  у  їдальні.

В  кутку  біліє  здоровенний  бюст  –
Гурамішвілі  –  гордого  Давида.
У  протилежному,  мов  хтось  забувсь  –
Шевченка  бюст  й  долоня  геть  відбита…

Розбиті  долі…  класик  тут  живий  –  
Василь  Голобородько…  втік  з  Лугані.
В  зажурі  курить…  
Та  пиши  чи  вий…
У  стелі  світ  дивися  на  дивані…

Вигранює,  довершує  вірша.
Немов  затворник,  догорає  в  горі.
Що  Інтернет?  На  прив’язі  душа!
А  осінь  златом  стелиться  надворі…

–  Зайдіть  до  нас,  щоб  ми  почули  всі…
–  Мені  б  ще  фрак,  і  тільки  від  Версаче!
Мені  б  ще  побродити  по  росі…

Сміються  очі,  але  серце  плаче.
 
Живуть  тут  й  молоді  бородачі,  
оті,  що  в  чорній  зоні  воювали.
Та  тільки  ж  потенційні  слухачі  
на  тім  концерті  в  нас  не  побували.

Ми  ж  пишемо  й  говоримо  про  них,  
допомагати  прагнемо  охоче,
щоб  Україну  разом  боронить…
А  доля  з  того  плаче  і  регоче.

Ірпінь  для  них  сьогодні  –  оберіг.
Що  буде  далі  –  ще  вони  не  знають.
В  Донецьку  залишились  матері…
А  як  синів  бандити  упізнають!..

Отак  собі  ми  поруч  живемо  –  
і  пишемо,  й  воюємо,  як  можем.
Із  неба  манни,  звісно  ж,  не  ждемо  –
ще  Господу  хоч  трішки  допоможем.

В  Будинку  творчім  не  були  й  доби,  
та  думи  зародилися  на  волі.
Нам  шелестіли  клени  і  дуби  –
скидали  листя  в  наші  душі  голі.

Ми  тут  обговорили  свій  Статут,  
як  «Ріднокрай»  нам  праведно  плекати.
Звести  гуртом  гартований  редут  
і  до  коша  заброд  не  допускати.

Пориви  наші  жовтень  золотив.
І  персонал  привітний  і  гостинний.
Підсилив  мікроклімат  колектив.
І  теплі  мрії  додали  нам  сили.

Нам  затишку  в  серця  додав  Ірпінь.
І  віри  в  праведність,  щоб  краще  жити.
І  підказала  неба  голубінь,
кому  і  як  ми  маємо  служити.  

Тут,  безперечно,  аура  ще  є  –
письменницька,  закохано-мистецька.
Таке  близьке  все,  й  наче  нічиє.
Тут  «ретро»  безпритульно-молодецьке.

Алеї  і  стежки…  і  падолист…
Так  хочеться  на  лавочку  присісти.
Напевно,  краще  тут  було  колись…
Зразкового  б  сюди  капіталіста!

Та  де  ж  той  благородний  меценат?
Тепер  чи  ж  тут  письменницька  еліта?
О  як  шалено  дивний  час  мина!
Як  прохолодно!  Чи  ж  діждуся  літа?

Поглинув  нас  враз  гамірний  перон,
й  вмістила  всіх  ранкова  електричка.
Від  почуття  вже  плавилось  перо…
Не  остудила  б  суєта  столична!


Листопад,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 33

Мне  сегодня  подфартило
Приходил  под  утро  Влас!!
Пока  тело  не  остыло,
Я  приму,  Максим,  и  вас!
*
Познакомился  с  девицей
Мини  юбка,  томный  взгляд,
Словно  булки  ягодицы,
Хотя  ей  под  шестьдесят!
*
Мы  с  кумой  договорились,
Съездить  в  город  потусить,
Мы  ж  не  знали,  что  мужчины  
Будут  нас  за    это  бить.
*
У  реки  в  траве  густой,
Жал    меня  Акакий.
Говорил,  что  холостой,
Оказалось  -  враки!
*
Стариною  мы  тряхнули
Долго  маялись  потом!
У  меня  на  попе  гули,
У  Петра  -  спина  колом!
*
Я  купил  машину  Любке,
Жаль,  что  помыслы  пусты!
Эта  ***  в  мини  юбке,
Ездит  каждый  день  в  кусты.
*
Летом  бабушка  Матрёна
Учудила,  прямо  страсть!!
Молодым  парням  гормоны,
Успокаивать  взялась.
*
Старый  дед  уселся  в  бричку,
Глянь,  такси  для  королев!
А  внизу  прибил  табличку
Джип,    Лачетти  шевроле!
*
По  грибочки  кум  с  кумою
Собирались  в  аккурат!
Расскажу  куме,  не  скрою,
Пусть  берет  с  собой  домкрат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741834
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Ніна-Марія

В піснях солов'їних скупана

[color="#3359cc"]В  піснях  солов'їних  скупана,
В  поезії  щедро  оспівана,
Де  ж  доля  твоя  та  згублена
Ти,  земле,  красою  уквітчана?
 
Війною  і  горем  убита,
Торуєш  до  волі  кров'ю  свій  шлях.
Вже  крові  стільки  пролитої,
А  скільки  синів  в  землі  тій  лежать.
 
Москаль,  що  колись  звався  братом,
Скажено  і  підло  з  градів  плює.
Довіку  не  хочу  їх  знати.
Назад,  що  прибрав,  нехай  віддає.
 
Вже  стільки  біди  наробили,
Що  пам'ять  століть  її  не  зітре.
Мізки  так  народу  промили,
Що  ворогом  лютим  нас  визнає.
 
Вкраїно,  лебідонько  сиза,
Тобі  я  підставлю  плечі  свої.
Зміцніють  хай  ослаблені  крила,
Рясними  будуть  хай  врожаї!
[/color]

[img]http://telegraf.com.ua/files/2016/06/92421.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741828
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Віктор Ох

Дівчина з веслом (V)

Хто  тільки  не  надихАвся  темою  знаменитого  совіцького  стандарту  -  "дівчина  з  веслом".  Я  теж  вже  давно  написав  про  це  вірш,    також  була  і  авторська  пісня  на  той  текст.  А  це  ще  й  повернувся  до  нього  в  жанрі  відеопоезії.
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BZsAuf5XN-A[/youtube]

В  широтах  забамбулених  совком
стояли  й  веселили  нас  скульптури:
«Шахтар»,  «Доярка»,  «Дівчина  з  веслом»  –
шедеври  пролетарської  культури.
Дебела  дівчина  велично  зирить  вдаль.
Придуркуватість  легка  на  обличчі.
Веслом  відгонить  смуток  і  печаль?
Веслом  долає  всякі  протиріччя?
«Для  чого  їй  весло?»  –  питаєш  ти.  -
Для  нападу,  для  самооборони?
Куди  збиралась  краля  з  ним  підти  –
в  бутік  чи  на  веслярські  перегони?
Чому  весло,  а  не,  скажімо,  смолоскип,
як  в  пОдруги  –  у  статуї  Свободи?
Чи  те  весло  взялась  постерегти
бой-френду,  поки  п’є  він  «Пиво-Води»?
Чому  не  оголила  вона  грудь,
як  інвалідка  та  –  Венера  із  Мілоса?
В  веслі  чи  в  чім  її  жіноча  суть?
Чому  в  «мужскіх»  трусах?  Чому  не  боса?"
Аж  раптом  зрозумів!  Мені  дійшло!!
Ця  дівчина  кохає  і  страждає!
«Гребіть  ви  звідси!  Нате  вам  весло!»  –
всім  виглядом  своїм  нас  закликає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741711
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Валентина Малая

АФОРИЗМИ чи поради для життєвої розради

 [b]про  любов,життя,сімейні  відносини[/b]

(Для  онуки  і  підростаючого  покоління)

***
Бог  ВСЕ    зробив  уже  для  людства,
Ввійдіть  лиш  ,люде,в  Його  радість.
Та  більшість  впали  в  самогубство*,
І  демонструють  свою  слабкість.

*гублять  ,розтрачують  своє  життя  
на  щось  несуттєве  за  власним  бажанням  .
***
Хтось    каже,що  одне  життя,
А  тому  все  -  усе  попробуй,-
Серед  УСЬОГО  є  й  сміття,
Розумна  будь,сміттям  тим  гребуй.
***
Майстер  вміє  все  робити,
Учень  вчиться  гарно  жити,
Дурнем  легше  в  житті  бути,
Він  не  відчуває    скрути.
***
Любов  –  чи  Є,  а    чи  –  нема,
Не  силуй    ззовні  ситуацію,
Не  кидай  бісеру  дарма,
Бо  будеш    мати    профанацію.

***
Хочеш  бути  ти  любима,
То  сама  усіх  люби,
Щоби  мужа  поруч  втримать,-
Не  жалкуй  йому  хвальби.

***
Подумай  і  Не  плюй  в  криницю,
Бо    прийдеш  сам  ,щоби  напиться.
І  "яму    не  копай"  другому,-
Бо  буде  сутужно  й  самому.

***
Якщо  сім*ю  ти  не  зберіг,
Нічого  в  вогнище*  не  кидав.
Ти  –  носоріг,єдиноріг!
І  сам  себе  пітьмі  ти  видав...

***
Любов  людська  -  то  є  печаль,
Хвороба,біль,розчарування,
Хто  в  почуттях  застряг,тих  жаль,
То  ніби  –    самоґвалтування.

***
Себе  самого  не  гризи,
В  думках  мізочків  не  затримуйсь,
Підтримуй  дах*  ,вивчай  ази,
І  ні  на  чому  не  зациклюйсь!

*дбай,щоб  все  було  по  розуму,  а  не  навпаки.

***
Свою  родину  бережи,
Шануй  стареньких,близьких,рідних
Малечі    просто  –    підкажи  ,
Поводься  скрізь  солідно  й  гідно!

***
Шануй  і  батька,також  й  неньку,
І  буде  скрізь  тобі  гладенько.
І  Бог  продовжить  твої  дні,
На  славу  вашої  рідні!.

***
Ти  за  дітей  своїх  молись,
І  про  життя  їх  охорону,
Хай  не  заносять  вию  ввись,
І    не  потрібна  їм  корона.

***
П*яниць    і  трутнів  обминай,
Дружи    із  сильними  чоловіками,
Свого  із    інших  упізнай!
І  за  порадою  ---до  МАМИ!

***

На  помилках  себе  лови!
І  вчись  на  них  ,-  ВСЕ  БУДЕ  ДОБРЕ!
З  веселкою  в  душі  живи!
Виховуй  серденько  хоробре!

***
Душею    ницих    ти  прощай,
Пропащі  люди  то  й  негодні,
На  їх  слова  ти  не  зважай,
Вони  говорять  їх  з  безодні…

***
Якщо  почула,що  пліткують
Про  тебе  і  твою  сім*ю…-
То  вони  просто  відхаркують
Язико  -довгую        змію…

***

Перемагай  усе  і  всіх!
Й  себе,як  треба,перестрибни!
Не  лізь  в  спокусливий  той  гріх,
бо  потім  далі  -  усе  хибне!

***

Дарунки  долі  всі  приймай  
Вони  всі  як  життя  уроки,
І  Бадьорись  ,і  не  дрімай,
З  бажанням  все  роби,з  підскоком.

***

Хоти  і  мрій,і  фантазуй,
І  позаписуй  свої  цілі,
Хвилину  кожну  не  марнуй,
Зважай  на  досвід  батьків…зрілий.

***

І
Ти  люби    свою  натуру,
Дбай  про  тіло  і  фігуру,
І  книжки  також    читай,
І    IQ  свій  розвивай!

***
Дам  таку  іще  пораду,
Фрукти  й  овочі    із  саду,
Їж  сирими  і  у  джемі,
Будеш,як  Коко  в  Едемі.

***
Завжди  вихід  є  в  житті,
Не  сумуй  на  розпутті,
Матері  своїй  довірся,
Щоб  той  сум  та  й  геть  пронісся.

***

Не  чекай  з  моря  погоди,
Бери  весла  і  греби!
Щоб  доплисти  до  свободи,
Не  будь  ніби  амеби.

***

Проснувсь,-співай,
Роби  зарядку,
Слідуй  режиму  й  розпорядку!

***

А  іще  запам*ятай,
Лінь-це  деградація,
Про  свій  імідж  також  дбай,
Про  поставу  й  грацію.

***

І  пройде  час,і  пройдуть  роки,
Стануть  слабенькі  твої  кроки,
Та,щоб  тебе  вони  носили,
Ти  ЗАРАЗ    набирайся  сили!

***


(  далі  буде)

12.07.2017р.
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741742
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Наталя Данилюк

Без помислів сторонніх, без мети…

Без  помислів  сторонніх,  без  мети
Гірськими  закарлючками-стежками
Пульсуючим  корабликом  пливти,
Ловити  вітру  дихання  руками.

І  досхочу  впиватися  теплом,
Мозаїкою  ягід  і  травою,
Ожину  зачепивши  рукавом,
А  хмаровиння  –  думкою  легкою.

Подалі  від  мирської  суєти  –
Де  б’ють  життям  артерії-потоки,
Де  за  плечима  –  спалені  мости,
А  в  перспективі  –  впевненіші  кроки.

Де  крон  густих  фісташковий  пломбір
У  сонячній  тягучій  карамелі
Стікає  по  хребтах  високих  гір,
Де  солодко  дзвенять  пташині  трелі.

Цей  ліс  не  твій,  і  ти  йому  чужа  –
Піщинка  непомітна  і  вразлива…
Та  як  у  нього  світиться  душа,
Коли  ти  посміхаєшся,  щаслива!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Галина_Литовченко

* * *

Хоч  вискакуй  з  маршрутки  у  степ  на  ходу  –  
бачу  кашки  знайому  в  траві  позолоту!
І  цикади  дзвенять  за  вікном  до  ладу,
й  стрибунців  навперейми  пустилась  кіннота.  

Літо-літечко  йде  не  в  обхід  манівцем,
зачаровує  зір,  заворожує  сміхом,
розстелило  чубатим  хмарки  ялівцем,
на  житло  ластівок  налаштовує  стріхи.

Поміж  степом  і  морем  мій  дім  на  межі,
котить  хвилі  ковил  у  смарагдові  хвилі.
В  суходіл  уп’ялись  хвилерізів  ножі
де  піщані  суглинки  і  трави  похилі.

Жовті  мальви  цвітуть,  відцвітає  чебрець,
диха  спокоєм  степ  і  неспокоєм  море.
Із  маршрутки  додому  іду  навпростець  –  
ігноруючи  час,  осягаю  простори.
09.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017


dovgiy

КОРОЛЕВО МОЯ

КОРОЛЕВО    МОЯ

Королево  моя!  Ваш  вінець  осяває  мій  день
Ваша  приязнь  і  ласка  дають  мені  спокій  для  ночі.
Голос  Ваш  пізнаю  із  пташиних  пісень
Зустрічати  повсюди  Вас  хочу.
Перед  Вами  схиляю  посивіле,    в  зморшках,  чоло
Та  впокорюю  змучену  душу.
Аби  Вам,  -  Королево,  -  на  світі  тепліше  жилось
Я  ще  якось  триматися  мушу.
Вам  відомо  про  все,  що  було  у  моєму  житті
Невідомо  лише,  що  чекає.
Як  далеко  від  нас  бурхливі  літа  молоді
З  ними  разом  і  сили  зникають.
Ще  я  бачив  недавно  Ваших  доньок  у  формі  шкільній,
А  вони  вже  діток  народили
І  внучата-пташата  приносять  Вам  радісні  дні,
Додають  для  надій  нові  сили.
Королево  моя!  Знову  свято  прийшло  на  поріг:
Свято  Йвана  Купала.
Не  проклала  нам  Доля  до  щастя  стежинок-доріг,
Цвіту  папороті  Ви  не  шукала.
Не  шукаю  і  я.  Через  вогнище  марних  надій
Вже  стрибати  бездумно  не  можу
Догораю  як  свічка  у  келії  тісній  своїй
Тішусь  Вами,  як  милістю,  Божою!

08.07.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741135
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


dovgiy

ВЖЕ В КОТРИЙ РАЗ

Вже  в  котрий  раз  назавжди  не  прощаюсь.
Та  розлучатись  як  ніколи  важко.
Ти  знов  за  обрій  літа  відлітаєш
До  днів  осінніх,  моя  люба  пташко.
Ти  відлітаєш…  половину  літа
Без  тебе  буду  дико  нудьгувати!
О!  як  же  мені  без  твоєї  з’яви
Аж  стільки  діб  ось  тут  переживати?!
Вже  в  котрий  раз…  а  час  життя  спливає…
Дорогоцінні  неповторні  миті.
Стою  мов  тополь  у  степу  безкраїм
І  визираю  ще  чогось  з  блакиті.
Не  у  просторі  ти  сліди  лишаєш,
А  десь  у  часі,  що  несе  майбутнє.
Там  моє  небо  хмари  застеляють,
Там    сонечко  закрите  каламуттю.
Вже  в  котрий  раз  з  молінням  гляну  в  очі
І  відпущу  -  так  болісно  та  важко.
Ти  знаєш,  знаєш,  що  душа  не  хоче,
А  розум  каже:  відпускаю,  пташко!

06.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741134
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


laura1

Україна - колиска моя!

Україна  -  мій  край  солов'їний!
Степ  безкрайній,  квітуча  земля.
Тут  зростає  повсюди  калина,
Золотіють  безкрайні  поля!

Вийду  в  гай  я  на  раннім  світанку,
Де  рожевим  цвітуть  спориші.
Розмалюю  я  їй  вишиванку,
Кольорами  своєї  душі.

Й  попливуть  візерунки  яскраві,
Долі  чорні  і  білі  смужки́.
Її  розквіт,  падіння  і  слава,
Та  історії  довгі  стежки́.

На  її  всяк  траплялось  дорогах,
Були  чорні  і  сонячні  дні.
Хоч  в  поразках,  а  хоч  в  перемогах
Українські  звучали  пісні.

І  як  землю  безжально  топтали
Різні  орди  огидні  й  брудні.
Як  в  катівнях  тюремних  страждали
Кращі  до́ньки  її  і  сини.

Як  боролась  вона  й  виживала,
Як  цвіли  оксамитом  сади.
Як  героїв  своїх  зустрічала,
Які  щойно  вернулись  з  війни.

Як  ридала  за  тими,  хто  більше
Не  прилине  до  лона  її.
Як  раділа  за  тих,  хто  нарешті
На  її  народився  землі.

І  нехай  більш  сумна  в  неї  доля,
А  для  мене  -  найкраща  вона!
Україна  моя  кольорова,
Калино́ва  моя  сторона!

08.  07.  2017                                Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Леся Утриско

Купальська ніч кохання.

Притихла  ніч,  заснула  в  очереті,
Стогнав  димок  на  березі  ріки,
Краси  відбиток  влігся  на  фуршеті,
Зомліли  похапцем  закохані  зірки.  

Манили  світ  у  кошик  із  хмаринок,
Збирали  жар  розпечених  багать,  
Лиш  мавки  доторкались  до  жаринок,
Ховаючись  у  цвіт  нічних  латать.  

Їх  вічна  ніч-  Купальська  ніч  кохання:
Свічки  в  вінках  і  папороті  цвіт,
Комусь  любов,  ну  а  комусь  страждання-
Такий  закон...  такий  Купальський  світ.   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741045
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Nino27

…роси сльозою вмита

[b][i][color="#dd00ff"]Там    зайві    всі    слова  -  там    просто    літо.
Закохана    душа    теплом    зігріта.
Там    серце    грає    барвами    любові,
Там    ніжність    в    тихо    сказаному    слові.
І    там,  під    небом    сонячного    літа  -
Цвіте    краса,  роси    сльозою    вмита.[/color][/i][/b]
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740876
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИЧНА КАРУСЕЛЬ

–    Ви  вже  сходьте,  а  ми  покатаємось,  
доки  скинути  нас  не  пора.
Ще  в  політиків  трішки  пограємось,  
щоб  добути  бабла  на  гора.
Ви  ловкенько  ще  побізнесуєте,  
ми  –  закони  протиснемо  ще.
Ви  собі  лохторат  підтасуєте,  
доки  зовсім  ще  він  не  пощез.
І  нехай  нас  розсудить  історія.
Ми  прикупимо  дешево  всіх.
Передвиборну  гнімо  риторику.
Хай  шукають  зерно  у  луззі.
Ми  –  елітні,  бо  стали  могутніми.
Стоїмо  вже  ми  скрізь  на  весь  зріст.
Виживаємо  ради  майбутнього  
конкурентів  у  гриву  і  хвіст.
В  хутірці  і  великому  городі  
політична  гряде  чехарда.
Вставим  разом  і  древнім,  і  молоді.
Ловка  в  нас  карусель!

–    Такі  да-а!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741028
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИКИ

Політики  –  перевертні  пихаті.
Вони  не  в  змозі  перестать  брехати.
Для  них  закон,  авжеж,  –  неначе  дишло,
адже  із  бізнесу  вони  лукаво  вийшли.
Отам  вони,  звичайно  ж,  і  зостались.
Багатшими  в  політиканстві  стали.
Тримаються  кубла  чемненькі  хами,
об’єднуються  спільними  гріхами.
Уми  юрби  вони  окупували:
терпіть,  сіроми,  –  й  не  таке  бувало.
Безумствують  у  пошуках  варягів.
Диявол  в  їхніх  душах  витворяє.
Бувало  й  краще  і  бувало  й  гірше.
Але  ж  чи  маємо  терпіти  більше?

Політики  товчуть  у  ступі  воду.
Торгують  за  рахунок  лиш  народу.
Загрались,  забрехались  бузувіри.
Зоветься  все  це  кризою  довіри.
Політикам  чи  ж  довіряти  варто?
З  терпінням  небезпечно  жартувати.
От-от  народ  ошуканий  триклятий
почне  політиків  підряд  стріляти!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741027
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Анатолій В.

Політ…

Холодний  світ  і  в  хмарах  сірих  небо,
А  серце  скоро  виплигне  з  грудей!..
Вистукує:  до  тебе,  лиш  до  тебе!
Блукає  серед  безлічі    дверей...

З  останніх  сил  воно  шукає  шпарку,  
Втікає  із  реальності  у  сон...
І  віддається  зовсім  без  остатку,
Щоб  з  твоїм  серцем  битись  в  унісон...

Втікає  в  сон  і  горнеться  до  тебе...
Летить  у    безтілесність,  в  інший  світ,
А  там  -  лиш  ти,  весна,  ромашки  й  небо...
І  я  прошу:  "Не  зупиняй  політ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Валентина Ланевич

І хай доля серця не карає.

На  межі,  де  плуги,  крає  доля  скибки,
Відмяряє  то  рівно,  то  рвано.
Відлітають  грудки  що  заблудлі  роки,
Сивиною  у  прядях  так  рано.

Маків  цвіт  червонить  на  стражденній  землі,
Летять  душі  на  вічний  спочинок.
А  зозулька  спішить,  бо  змовчить  по  Петрі,
Живим  літ  накувати  в  світанок.

Гасне  в  небі  зоря,  сходом  сонце  яснить,
Понад  прірвою  місяць  зникає.
Збережіть  у  собі  повноти  кожну  мить
І  хай  доля  серця  не  карає.

06.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Анатольевич

Любочці Ігнатовій. На "Білий вірш"

Прочитав  "Білий  вірш"  і  чомусь  ця  моя  мелодія,  яку  я  почав  писати  (це  перша  частина)  видалась  співзвучною  з  Любиним  твором.  Можливо  я  не  правий.  Ваша  думка?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Любов Ігнатова

Інтимний дощ

Я  хочу  випити  тебе  на  брудершафт
З  отим  дощем,  що  мрячить  за  вікном,
І  шторами  завішує  ландшафт,
Неначе  дійсність  закриває  сном.

Спивати  томно  крапельки  тебе
В  солодкій  муці  і  тремтінні  свіч,
І  підійматись  до  святих  небес
У  святотацтві  різних  протиріч.

І  до  останку  випити,  до  дна,
Заповнити  собою  потім  вщент...
А  потім  стати  вдвох  коло  вікна
Інтимним  милуватися  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740723
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Леся Утриско

Дві кави.

Ранкових  сутінків  спивав,  
Заварених  в  нічних  цілунках,
Завидний  місяць  задрімав,  
Забившись  подихом  у  клунках.
Сонливе  сонце  поцілунком,
Вляглося  сміхом  на  вуста,
Дві  кави,  із  кохання  трунком:
В  них-   ти  і  я  ,  в  них-   ти  і  я  .
Із  ночі  мелена  в  обіймах,
В  настою  хмелю...  почуттів,
У  ласках  рук,  в  думках  покірних,
Така  п'янка,  як  ти  хотів.
Така  ревнива  ув  смаку,  
Така  міцна,  така  примхлива,
Мов  хвиля  моря  на  піску,
Така  смачна-  весняна  злива.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740718
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Леся Утриско

Вдихаю світ на повні груди.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,
Таким,  як  є-   отим,  чудним,
Де  словом  ранять  добрі  люди,  
Тим  загадковим  та  складним.  

Цей  світ-  великий  нам  дарунок  
І  це  життя-  одне,  мов  нить.
Спиваю  слово,  наче  трунок,
Вдихаю  радість  кожну  мить.

У  слезах  тихо  забуваюсь,
Сміюсь  у  відповідь  журбі,  
Як  у  раю,  в  красі  купаюсь-  
Теж  саме  раджу  я  тобі.

Для  чого  смерті,  горе,  війни,  
Нерозуміння,  лють,  біда?
У  світі  жити  всі,  ми  гідні,
Та  душі  з'їли  холода.  

Зневірений,  сумний,  роздертий,
Забутий  Богом  та  людьми,  
В  нім  кожен  роджений,  щоб  вмерти,  
В  нім  ми  приходимо  гістьми.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,  
Життя  приймаю,  мов  причастя.
Цініть  його!  -  вас  прошу,  люди,  
Бо  жити,  то  велике  щастя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740368
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Валентина Ланевич

Духмяніють в соннім лузі трав’яні покоси.

Духмяніють  в  соннім  лузі  трав’яні  покоси,
Призахідне  сонце  з  неба  ласка  медоноси.
Довгоногий  чорногуз  чап,  чалапає  в  роси,
Біля  річечки  вербиця  розпустила  коси.

Задивилася  на  воду,  що  плине  потоком,
Де  у  хвильку  чайка  б’ється  чорно-білим  боком.
Скиглить  з  криком  та  пірнає,  а  рибонька  скоком,
Гульк  у  вир,  що  не  дістати,  щоб  було  уроком.

Не  все  сльози,  що  так  ллються,  мають  ціну,  справжні,
Не  добром,  а  злом  вінчають  забаганки  давні.
І  будують  пам’ять  вічну  на  брехні  по  правді,
І  руйнують,  убивають,  думають,  -  безкарні.

Сіють  ненависть  війною,  виміщають  злобу,
Що  зібралася  у  тілі  та  живить  утробу.
А  є  сльози  полинові,  не  питайте  й  пробу,
Вони  щирі  та  сердечні  і  несуть  скорботу.

01.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740142
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


dovgiy

ЙОГО ТАЛІСМАН

ЙОГО    ТАЛІСМАН

Багато  хто  у  диво  це  не  вірить,
Бо  дивом  це  реальним  не  вважає.
Тому,  що  у  житті  на  цілу  вічність
Незмінного  кохання  не  буває.
Скороминучі  вихори  захоплень
Зведуть  на  мить  і  знов  розірвуть  душі,
Морями  гіркоти  і  сліз  затоплять
Всі  острівці  незайманої  суші.
Нехай  не  вірять!  Хай  собі  кепкують
Над  фобією  старого  поета!
У  Всесвіті  його  іще  існує
Всіх  романтичних  почуттів  планета.
Її  ім’я  він  в  серці  своїм  носить,
Як  талісман,  як  цінність  найдорожчу!
Для  неї  в    Неба  на  колінах  просить,
Хоч  зірку  щастя,  коли  йде  на  прощу.
Її  ім’я  –  це  жінка-українка,
Яка  його  назавжди  полонила.
Бо  ж  це  від  Бога  серця  половинка,
Це  чарів  вроди  нездоланна  сила.
Не  перший  рік  він  на  її  орбіті
Супутником  захоплення  кружляє.
Тенета,  що  міцніш  всього  на  світі,
Поета  серце  держать,  не  пускають.
Що  б  там  не  сталось,  як  би  хто  не  судить,
Та  він  про  неї,  про  єдину  пише.
Бо  вірне  серце  тільки  її  любить
І  нею,  як  повітрям  чистим,  дише!

 30.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739964
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Наталя Данилюк

Цей дощ – не дощ…

[quote]Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...

Любов  Ігнатова
[/quote]

Цей  дощ  –  не  дощ,  це  органза  на  вітрі,
Розгойдана  у  прорізі  вікна.
Гроза  толочить  хмари  у  макітрі,
Скрегоче,  мов  обірвана  струна.

Така  приємна  свіжа  прохолода
На  висохлі  знекровлені  ґрунти!
Збігають  цівки  сріберні  по  сходах,
Стара  іржава  ринва  торохтить.

Так  віртуозно  клавішами  стріхи
Перебігають  струмені-нитки,
А  грім  у  небі  лускає  горіхи,
Від  гуркоту  здригаються  листки.

І  добре  так  пробігтися  босоніж,  
Струсити  сльози  Бога  у  траві,
Й,  докупи  склавши  ковшиком  долоні,
Ловити  крапель  порухи  живі!

І  слухати,  як  обмиває  злива
Твоїх  думок  розпечений  граніт…
І  вірити:  в  житті  не  бракне  дива,
Бо  диво  –  це  насправді  цілий  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Валентина Ланевич

Серце б’ється в шаленім темпі.

Чом  тиняєшся  поміж  люддя,
Покриткою  в  благій  свитині?
Ноги  колиш  об  тверде  груддя,
Піт  холодний  по  мокрій  спині.

Благо  прісне  збираєш  ношно,
Правда  плаче,  де  слід  кривавий.
Та  не  відступиш,  це  вже  точно,
В  цім  житті  ти  не  ради  слави.

В  пучці  пальців  любов  до  Бога,
Щастя  ближньому  в  нього  просиш.
Щось  змінити  дається  спроба,
Доки  хрест  твій  не  вкрили  роси.

Серце  б’ється  в  шаленім  темпі,
Ти  -  поет  і  слова  рядками.
Птаха  вільна  у  звучнім  штампі,
Йде  душа  власними  стезями.  

29.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739844
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


dovgiy

СТІНОЮ ДОЩ

СТІНОЮ  ДОЩ

Стіною  дощ!  Дві  постаті  під  ним.
Вона  і  Він.  Гуркоче  громовиця!
Їх  не  розлити  і    ясніють  лиця
Первісним  щастям  –  ніжним  і  простим.
Вона  і  Він.  Прошкують  босоніж
В  розлив  калюж  на  грунтовій  дорозі
Святі  везуть  на  торохтючім  возі
Якісь  діжки…  ті  падають  униз!
Бах!  Тарарах!  По  небі  розляглось
Несуться  хмари  табуном  над  степом
Колись  і  ми,  -  отак,  -  в  тепер  далеке,
Ішли  з  тобою,  мов  хмільні  чогось…
Чи  час  змінив  нас?  Трохи  чогось  є.
Можливо,  менше  стали  відчайдухи.
Вже  не  йдемо  під  дощ  в  зелені  луки,
Ховаємось  в  гніздечко  –  вже  своє.
От  тільки  чари  давньої  пори:
Коли  свій  плащ  розкриє  фея  ночі,
Я  падаю  в  твої  чарівні  очі
І  у  хмелю  до  ранку  все  горить!

А  може,  ризикнемо?    Знов  під  дощ,
Коли  літа  на  вістрі  прощ!

29.06.2017  


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739838
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Ніна-Марія

Наливається соком літо

[img][/img]

Наливається  соком  літо.
Заквітчастилось  різнотрав'я.
Пнеться  в  рості  у  полі  жито,
Щоб  порадувать  урожайно.
 
Достигають  рожевощокі,
Недоспілі  черешні  в  саду.
І  розхитує  на  всі  боки
Вітер  яблуньку  молоду.
 
А  під  тином  красуні  мальви-
Червоніють,  чаруючи  світ.
І  милують  ірисів  барви,
І  жасмину  духмянить  так  цвіт.
 
Ой,  ти  літечко,  красне  літо,
Я  прошу  тебе  —  не  поспішай.
До  нестями  душу  зранену,
Одинокою  не  залишай.


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Виший, мамо, мені рушник.

Виший,  мамо,  мені  рушник,  
Як  вернуся  з  війни  додому.  
До  сирого  окопу  так  звик,  
Наче  в  рідній  хатині,  я  в  ньому.  

Виший  літніми  кольорами,
Листопадом,  осіннім  дощем,
Виший  також  моїми  стежками,
Хай  загубиться  в  ньому  щем.  

І  лягали  сади  вишневі
На  біленьке  лляне  полотно,
Жайвір  тихо  кружляв  у  небі,  
Все  болюче  влягалось  на  дно.  

Та  злились  кольори  воєдино,
Помарнів  у  окопах  світ:
Чорний  колір,  моя  дитино,
Болем  ліг  на  рушник  твоїх  літ.  

Чого  чорний?-  Ридала  мати,
Де  поділись  усі  кольори?
Від  окопу  стелився  до  хати,
Твій  рушник,  у  обіймах  біди.  

Вишивався  вже  чорним  по  чорнім,
Світ  зомлів-  в  нім  усі  береги,
Тихо  в  дзвонах  лунав  лиш  гомін,
Біль  обвив  днесь  рушник  біди.  

А  на  нім,  у  смертельнім  зойку,
Та  стежина  до  рідної  хати:
Чорні  круки  кричать  у  йойку...
Чорна  хустка  та  сива  мати.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739466
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Не йди, татусю, більше на війну

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,
Не  йди  ніколи,  чуєш,  там  вбивають,  
Не  залишай  в  дитячих  снах  одну,
Дощі  пекучі  світ  війни  вмивають.  

Зостанься,  прошу,  хай  пекельний  біль  
У  сивині  не  миє  мами  коси,  
Смерть  знову  мітить  підло  свою  ціль,  
У  крові  багряніють  літні  роси.  

Поглянь,  бабуся  наша  в  молитвах,  
Щодня  вмліває  розпаччю  за  тебе,  
Сльоза  прохання  стигне  на  вустах,
Щодень  громами  стигне  боже  небо.  

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,  
Не  йди,  зостанься-  ти  мені  потрібний,  
Не  залишай  мене  прошу  одну,  
Твоя  кровина  просить  тебе,  рідний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739755
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


dovgiy

ВІЧНО ВДЯЧНИЙ

ВІЧНО  ВДЯЧНИЙ

Не  гудки  паровозні  лякали,
А  ті  дні,  що  за  ними  пливли.
Там    гули  стоголосо  вокзали,
Визирали  плачі  із  імли.
Заглядав  я  не  раз  у  минуле,
Звав  у  снах  найрідніших  людей.
Та  дарма!  Їх  вже  поряд  не  було
І  в  майбутнє  ніхто  не  прийде.
Не  вітрами  приноситься  доля.
Самі  ліпимо  наче  гніздо.
Хоч  і  кажуть:  на  все  –  Божа  воля,
Та  про  неї  не  знає  ніхто.
Так  і  тут:  випадково,  буденно
Стрілись  ми  –  дві  душі,  два  тепла.
Її  мова  здалася  пісенною
І  сама  наче  скрипка  була.
Я  повірив.  Ні  в  чім  не  вагався!
Як  Ромео  в  Джульєтту  свою,
По  самісінький  дах  закохався
У  єдину.  Чарівну.  Мою!
Пізня  осінь  життя  все  хмурніша,
Вже  дощить  в  мій  щодень  листопад.
Тільки  поряд  ще  є  найрідніша  
І  літа  повертає  назад.
Не  дає  передчасно  старіти,
Будить  душу  від  чорного  сну,
Аби  міг  я  ще  довго  горіти
І  стрічати  в  коханні  весну.
Разом  з  нею  тримаюсь,  як  можу
Геть  жену  із  думок  біль  і  страх.
Трохи  вірую  в  милості  Божі,
Їй  щодня  зізнаюсь  у  віршах
Як  її,  -  по-юначи,  -  кохаю,
Хоч  не  вмію  співати  пісень
Вічно  вдячний  –  бажаю,  стрічаю!
Кожен  день,  кожен  день,  кожен  день!

29.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Микола Шевченко

Розкажіть мені, мамо (пісня на слова Вталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:



https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/rozkazht-men-mamo


РОЗКАЖІТЬ  МЕНІ,  МАМО

Коли    сад    зацвітає,    я    у    Ваших    очах    бачу    сльози.
А,    як    вишні    цвітуть,    чомусь    огортає    Вас    сум.
Ще    далеко    до    краю    прийдеться    іти    по    дорозі,
Ще    багато    прийдеться    у    житті    передумати    дум.

Приспів:
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть,    про    найпершу        весну…
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Як    вдягали    весною    фату…

В    моїм    серці    весна    кожен    рік    солов’ями    співає,
І    душа    у    польоті,    коли        розцвітають    сади.
Бо    на    крилах    кохання    біля    вишні    в    садочку    чекає,
Пелюстки,    як    сніги,    замітають    у    травах    сліди.

Приспів.

Вийдіть    в    сад    на    хвилину    і    вдихніть    весняного    нектару,
Як    побачите    нас,    не    лякайте,    а    помовчіть.
Пригадайте,    коли    ви    чекали    в    саду    свою    пару,
Не    пускайте    сльози,    ну    а    смуток    із    серця    -    гоніть.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739454
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Любов Ігнатова

Ти давно володар моїх снів

Ти  давно  володар  моїх  мрій,
Ти    —  сюжет  і  головний  герой.
Хочеться  кричати:  «Тільки  мій!!!»
Та  я  просто  нулик...Я  —  зеро...

Випаде  на  мене  шанс  —  чи  ні?
Десь,  колись,  в  наступному  житті
Зіштовхнемось  у  чиємусь  сні,
У  якомусь  з  тисячі  світів...

Ти  мене  знайдеш  чи  я  тебе...
Та  яка  різниця  —  хто  кого?
Сяятиме  небо  голубе
В  розкоші  омріяння  свого...

І  зіллємось  ми  у  чарах  вуст,
В  дотиках  вогненних  язиків
В  найсолодшій  із  усіх  розпуст
На  долоні  пройдених  віків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


zazemlena

Самі

[b]Самі  будуємо    в'язниці  
Для  тіла,  для  думок  й  душі.
А  потім  в  них,  мов  в  клітках  птиці...
Лиш  зорями  в  очах  вірші.

Самі  себе  не  бережемо,
Усе  чекаємо,  щоб  хтось...
І  лише  квітів  оберемок,
Щоб  в  вірші  літо  збереглось.

Самі  собі  найбільша  кара,
І  адвокати  у  суді.
...Себе  любити  треба  зараз,
А  інше  все  колись,  тоді...[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739162
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


zazemlena

Нове літо

[color="#2600ff"][b]Нове  літо,  зовсім  нове  літо!
Не  було  ще  такого,  о    ні!
Я  б  промчалася  понад  світом,
Пошукала  б  знайоме  мені.
Та  ніде  не  знайду  того  щему,
Тих  тривожних  щасливих  зірниць...
Не  в  мені  мов  життя,  а  окремо
Слід  стирає  з  архівних  полиць.
Я  ж  над  ним  -  чи  не  з'явиться  диво,
У  чеканні  чи,  може,  вві  сні
Споглядаю  красу  всю...Щаслива:
Інші  враження,  інші  пісні
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739182
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Любов Ігнатова

Побажай мені доброї ночі…

Побажай  мені  доброї  ночі
І  не  дай  заснути  до  ранку  —
Розбуди  мою  сутність  жіночу.
Я  —  кохана  твоя  і  коханка.

Я  для  тебе  —  джерельна  водиця:
Спрагло  пий  мою  душу  і  тіло.
Я  —  твоя  неполохана  птиця,
Я  до  тебе  крізь  рими  летіла...

Зацілуй,  до  свідомості  втрати,
До  зупинення  часу  навколо...
Я  хотіла  би  хмаркою  стати,
Чи  засіяним  зорями  полем,

Я  хотіла  б  злетіти  у  небо
І  віддатись  тобі  до  останку...
Я  не  хочу  вже  жити  без  тебе,
Бо  кохана  твоя...  І  коханка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Наталя Данилюк

Буває, все в житті сторчма…

Буває,  все  в  житті  сторчма,
І  що  не  день  ─  здається,  гірше,
І  свіжих  помислів  катма,
Щоб  розродитись  хоч  би  віршем…

І  фрази,  штучні  та  масні,
Під  серцем  колють,  мов  рапіри!..
І  крапля  ницої  брехні
Руйнує  океан  довіри.

Необнадійливий  прогноз
Передбачає  шквальний  вітер,
А  ти,  рятуючись  від  гроз,
Не  знаєш,  де  себе  подіти…

Шукаєш  вірного  плеча
І  розуміння,  і  розради…
Одна  малесенька  свіча
Пітьмі  суцільній  не  зарадить…

Та  просвітлить  буття  твоє
І  вкотре  дасть  міцне  опертя.
В  житті  з  усього  вихід  є,
Немає  виходу  зі  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА


Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


dovgiy

ЗА ЩО?

Не  збайдужіло  серце,  о,-  ні!
Хоч  вже  очі,  як  перше  –  не  плачуть.
Гинуть  хлопці  на  клятій  війні,
Душі  линуть  у  небо,  юначі.

Їм  услід  наші  душі  ячать
Перегудом  прощального  дзвону,
Матері  тужним  плачем  кричать
При  незмірній  біді  похорону.

Води  часу  невпинно  течуть
Із  собою  в  минуле  уносять
Оцієї  доби  каламуть
І  снарядом  розірвану  просинь.

Клаптик  неба  в  солдатських  очах
Згаснув  іскрою  світла,  раптово.
На  усміхнених  досі  вустах
Добре  слово  запінилось  кров’ю.

Він  якраз  на  світлину  дививсь,
Звідки  мама  йому  усміхалась
Поруч  братик  малий  прихиливсь
І  сестричка  рукою  махала.

На  цю  осінь  додому  прийде.
Так  гадалось  оцьому  солдату
Через  день  сумна  звістка  гряде
Буревієм  біди  в  його  хату.

Не  гуляти  громаді  села  
На  його  голубинім  весіллі,
У  дівчини,  що  вірно  ждала,
Будуть  коси  русяві  і…  білі.

Бо  ж  далися  взнаки,  аж  тепер
Незабутні,  мов  крадені  ночі,
Коли  милий,  щасливий  сапер
Цілував  її  сяючі  очі.

Коли  жадібно  пестив  тоді
Її  стан,  її  стегна  і  груди…
Не  повторяться  дні  золоті,
Тільки  плід  тих  ночей  в  неї  буде.

Відгримить  побратимський  салют,
Наречуть  на  прощання  Героєм,
Й  далі  жити,  як  завжди,  підуть,
Підгортати  картоплі  на  полі.

У  родині  його,  чорний  сум
Назавжди  вже  отримав  прописку.
А  провладний  Гарант-товстосум
Підрахує  прибутки  від  зиску

Який  є  від  цієї    війни,
Бо  ж  торгують  не  чим-небудь  –  кров’ю!
Багатіють  новітні  пани,
Творять  власні  реформи,  з  любов’ю!

Не  збайдужіло  серце!  О,  -  ні!
Воно  стислося  так,-    аж  до  болю!
Гине  цвіт  на  гібридній  війні
Чи  за  статки  чиїсь,  чи  за  Волю?

21.06.2017




     

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738757
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Леся Утриско

Комар та муха. ( Гумореска)

Кажут,  шум  сі  учинив,
Комар  муху  оженив,
Затягнув  на  шию  пельку,
Тай  завісив  на  люстерку.

Мав  страху  жи  вна  втече,  
Він  її  не  дожене,
Чию  кровцю  буде  пити?
Хто  му  має  догодити?

Так  сі  бідна  виривала,
Жи  з  розгону  в  борщ  упала:  
Крила  в  жирі,  ніс  в  сметані,
Замість  крему-  то  для  пані.

Комар  того  не  замітив,
Муху  з'їсти  в  ночі  мітив,
Прилетів  він  до  люстерка,
Там  записка,  та  лиш  пелька.  

-Не  шукай  мене  "коханий",
Я  втекла  за  океани,  
Живу  в  хаті  цьоці  Гані,
Тай  купаю  сі  в  сметані.  

Цьоці  Гані  то  всьо  баче-
Я  сміюсі,  вона  плаче,
Так,  як  ти,  мене  ловила,
Я  за  ніс  її  вкусила.  

Ще  надгризла  трохи  вуха,
Аби  вна  таки  оглухла,
Би  не  чула,  як  я  зрані,
Вишиваю  на  сметані.  

Витинаю  викрутаси,  
Аж  скриплят  старі  матраси,
Хочу  їм,  а  хочу  п'ю,
Так,  як  хочу,  я  живу.

Ти  шукай  "коханий"  другу,
Таку  собі...  недолугу,
Я  красуня  -молодиця,
Оженю  на  собі  Гриця.  

Я  йому  у  борщ  упала,
Так  їм  влипла,   як  би  м  знала:
Комарів  не  любит  з  роду,  
Зробит  він  тобі  погоду.  

Аби  ти  мене  не  з'їв,  
Він  тебе  зі  мнов  розвів,
А  би  ти  мене  не  сав,  
Мухолапков  тобі  дав.  

Грицьо  сили  дуже  має,
Тебе  заб'є-  й  не  спитає.
Злетів  комар  на  вербицю-  
Як  без  мухи-  молодиці.

Плакав  ревними  слезами,  
Полетів  до  свої  мами,
Залишивсі  без  вечері,
Муха  му  закрила  двері.  


.......................................................
Суть  байки:   Кохайтеся  чорнобриві  
                          та  не  з  москалями.  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738575
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Іванова

А РУЖА ВПАЛА В ПОПІЛ МРІЙ

А-  я    волію  все  забуть,

Р-оки  пройшли,  та  скільки  можна?
У-  нас    з  коханим  різна  путь,
Ж-иття,  думки,  хвилина  кожна.
А-  все  ж  болить,  ще  й  як  болить,

В-  душі  живе  якась  трагічність.
П-рошу  не  раз  -  вернути  мить,
А-ле  ж  та  мить  пішла  у  вічність....
Л-  юбов,  як  квітка  відцвіла,
А-вжеж....  її  не  напоїли.

В-она  без  ніжності  й  тепла

П-ов"яла...  ніби  отруїли.
О-пали  ніжні  пелюстки,
П-еремішалися  з  журбою
І-  лиш  оці  мої  рядки
Л-ишають  слід  про  нас  з  тобою.

М-оє  бажання  просто  жить  -
Р-адіти    сонцю  і  веселці.
І-    смуток  небу  відпустить,
Й-ому  немає  місця  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738326
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Валентина Ланевич

Ой, лелеки, лелеченьки, вісники добра.

Ой,  лелеки,  лелеченьки,  вісники  добра,
Полетіли  в  край  далекий  з  нашого  двора.
Полетіли,  покружлявши,  там,  де  чужина,
Зруйнував  осколок  хижий  дах  і  пів-гнізда.

Сміх  дитячий  не  лунає  на  порозі  в  дім,
Поселився  у  очицях  страх  поперед  всім.
Мале  серденько  стискає  тривога  всякчас,
Дзвонять  кулі  на  здвіниці,  летять  мимо  нас.

Засіває  війна  ниви  гільзами  й  вогнем,
Де  ж  бо  сховок  від  загрози  ми  собі  знайдем?
Не  милує  війна  люта  ні  землю,  ні  плоть,
Повертайте,  лелеченьки,  з  миром  щоб  жилось.

18.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Леся Утриско

Слава Герою! Герої не вмирають!

Куди  ідеш?  -  Іду  додому,  
Я  подолав  невільну  втому,  
Покликав  батько  до  господи,
Де  всі  єднаються  народи.  

Тобі  не  темно?-  Ні,  тут  сонце  
І  тепло  так,  і  світ  в  віконці,  
Мене  зустріли  земляки,  
Присісти  дали  залюбки.  

А  як  твій  біль?-  Тут  не  болить,  
Тільки  от  серце,  чось  щемить,  
До  вас  я  хочу...  знову  в  бій,
Та  вже  тепер  є  інший  стрій.  

Невже  це  правда?  Так  юначе,  
Сьогодні  знову  небо  плаче,  
А  я  всміхаюся  краплинкам:  
Душа  в  снігах,  життя  в  сніжинках.  

А  як  же  мати?-  Бережіть,
Не  дайте  вмерти,  розкажіть,
Що  я  віддав  життя  за  рідну-   
За  Батьківщину,  мою,  гідну.  

За  сина  й  дочку-   за  онуків,
Щоб  не  були  вони  закуті,  
Життя  їх  цвітом  розквітає:
Слава  Герою!  Герої  не  вмирають!  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738251
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


evgen

ГОРОБИНА НІЧ

Навколо    буйно    квітувало,
Раділо,    пахло,    щебетало  –
Мені,    на    зустрічі    сторіч,
Згадалась    «Горобинна    ніч»  

День  був  неначе  у  жаровні.
Задуха  в  хаті  –  спека  ззовні
Та  в  пізній  вечір  на  кінець
Дмухнув  легенький  вітерець

А    потім  враз    осатаніло  
Завило,  запалахкотіло
Полився  з  неба  дощ  стіною
Ніч  розрядилася  грозою

Я    з    острахом    перехрестився,
На    грізне    небо    подивився  –
Жахливе    пекло    у    увсебіч  –
Вирує    «Горобина    ніч»

Скрізь    стугонить,    вітри    гуляють,
Дерева    гнуть,    гілля    ламають.
Пітьма.    За    мить    знов    запалає,
Весь    небозвід  –  до    небокраю

Під    ранок,    всі    жахи    кромішні
Скінчились  .Праведні    та    грішні  –
Усі    полегшено    зітхнули,
За    день    чи    два  –  уже    й    забули

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738238
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


dovgiy

ОТАК ЩОРАЗ

Кажуть:  закоханий  -  сліпий.
Кажуть:  глухий,  -  порад  не  чує,
А  я  тебе  очима    пив,
І    мовчки  слухав,  як  святую.
Тебе  все  поглядом  ловлю,
Душі  щоб  втамувати  спрагу
І  небо  про  одне  молю,
Щоб  дало  молоду  відвагу
Сказати  про  все  це  –  тобі:
Тобі  одній  на  цілім  світі!
Тебе  нема  –  мій  день  в  журбі,
А  як  ти  є  –  і  радість  світить!
Стороннім  рота  не  заткнеш,
Не  переслухаєш  поради.
А  я  дивлюсь:  ось  ти  пройдеш,
Ось  робиш  щось,  комусь  щось  кажеш…
Хай  не  до    мене,  хай  комусь
(Хоч  ревнощі  терзають  душу!)
 Отак  тобою  я  живу!
Отак  терпіти  часто  мушу
Те,  що  для  інших  маячня,
А  може,  запізніла  дурість.
Сідає  сонце  за  край  дня,
За  хмари  дощові,  похмурі.
Ти  вже  ідеш…  робочий  час
Для  тебе  промайнув,  мов  птиця.
Прощаємось…  отак  щораз…
Вже  й  парасолі  круг  розкрився.
Спортивна  одіж  стан  стрункий,
Немов  мій  погляд,  обгорнула.
Ось  помах  ніжної  руки,
Обличчя  дружньо  посміхнулось  -
І  все!  –  тебе  вже  тут  нема!
Лиш  цокотить  відлуння  кроків.
Я  поруч  йшов  би,  зонт  тримав,
Охороняв  би  в  цей  неспокій,
Та  не  дано.  Ти  –  не  моя.
Ти  з  іншого  прибула  світу…
Так  відпускаю  тебе  я
В  моїх  обіймах  не  зігріту.

14.06.17




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737865
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Любов Ігнатова

Дещо філософське…

Море  злизує  з  берега  рани,
Залишаючи  сіль  цілунків,
І  приправлена  сонцем  прана
Пророста  у  Всесвітню  Думку.

Розбентежене  небо  у  хвилі
Губить  ясно-червоне  коло
І  вітри  махаонокрилі
Пахнуть  піснею  матіоли.

Вечір  сутінь  підмішує  в  барви,
Як  мільйони  століть  до  мене,
Ще  бродили  тоді  кентаври,
Ще  співали  тоді  сирени,

Ще  блукало  світами  Кохання  —
Неприкаяне  і  не  грішне  —
Як  пречиста  сльоза  прощання
І  як  листя  терпке  торішнє...

Море  злизує  з  берега  рани,
Пестить  пінисто  шлях  зворотній,
Перетворює  біль  на  шрами,
Заживляючи  слід  самотній...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Леся Утриско

Мені наснилась паперівка.

Мені  наснилась  паперівка,
Коло  бабусиної  хати,  
Хилила  яблунька  голівку
Мені  у  руки,  би  дістати,  
Пахуче  ябко.Соковите,  
собі  за  пазуху  ховала  
І  бігла  з  ним  на  світлий  
Ганок,  своє  дитинство  
Там  гойдала.  
Бабуся  ставила  гербату  
У  філіжанці  з  порцеляни,  
А  я  вдихала  матіолу,  
Посіяну  руками  мами.  
Жоржина  кольором  бухтіла,  
Як  виноград,  бродила  вітром-
Я  цілувати  світ  хотіла,
Такий  солодкий...
Той,  за  фіртков.
Де  достигала  паперівка,
Впивались  бджоли  її  смаком,
А  я  із  сонцем  говорила,
Та  смакувала  булку  з  маком.  
Так  добре  було,  так  весело,
Ховались  в  стрісі  ластівки:  
Ох,  не  кінчайся  моя  ноче,  
Хай  ще  повернуся  туди.  
В  рясні  дощі  мого  дитинства,  
На  рідний  ганок,  в  мамин  цвіт,  
Де  паперівка  у  корзинці,  
Де  я  не  була  купу  літ.  
Тих  літ  нема,  давно  у  вирій,
З  собою  взяв  старий  лелека,
Не  залишили  мені  вибір-
Дитинство  моє  так  далеко.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737982
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Віктор Ох

Пейзажі (V)

Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  попередніх  циклів.  В  циклі  "Пейзажі"  представлено  спроби  безсюжетного  опису  живої  природи  чи  штучно  створеного  середовища.  Головною  задачею  було,  не  стільки  художнє  зображення  тієї  чи  іншої  декорації,  скільки  [i]фіксація  моменту  певного  настрою.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2WE471Bpn4E[/youtube]
---------------------------------
       [b]Пейзажі[/b]

[i]У  відповідь  –  мовчання[/i]

Дерев  печальних  темні  силуети,
Птахів  безшумнокрилих  перельоти,
Гірських  хребтів  химеристий  декор,
В  червоних  скелях  таємничі  гроти,
Один  із  них  нагадує  собор,
Розмитий  контур  місяця  вгорі,
Кудлаті  хмари  в  неба  фіолеті  –
Усе  навкруг  довершеністю  дише,
Все  це́  до  серця  припада  мені:
–  Хто  сотворив  казкову  цю  красу?
У  відповідь    мені  лунає  тиша.
Мовчання  –  краща  відповідь  дурлу́.
--------------------

[i]Кульбаба [/i]

Кульбаба  курчатами  в  лузі  жовтіє.
Квочечці-сонечку  тихо  радіє.
Потім  ввіб’ється  у  біленький  пух
і  розлетиться    по  вітру  навкруг.
--------------------

[i]Жайвір
[/i]
Дзвоником  весело  жайвір  дзвенить
і  звеселяє  небесну  блакить.
Вічність  дрімає  у  тихій  траві.
Жайвора  дзвін  не  розбудить  її.
--------------------

[i]Ставок[/i]

Не  створював  о́бразів  нових  ставок.
лише́  віддзеркалював:  
дію  і  спокій,
дерева  і  хмари,  людей  і  качок.
І  все  це  тому,  що  ставок  був  глибокий.
--------------------

[i]Латаття[/i]

Зірки  латаття  розпустило.
Горять  вони  сліпучо-біло,
божественно-велично  на  воді.
Тут  космос  теплої  заплави.
І  поміж    білими  зірками
кометами  проносяться  вужі.
--------------------

[i]Пара  коней[/i]

Розімліло  парує  земля.
Розлилась  над  рікою  імла.
Акварельно  розмита  верба.    
Пара  коней  у  травах  гуля.
--------------------

[i]Дорога  розкисла[/i]

Дорога  розкисла.
Вздовж  неї  тужливі  тополі.
І,  я́к  на  папері  перо,
так  слід  вантажівка  якась  залишила,
комусь  щоб,  можливо,  доставить  добро.
--------------------

[i]Вогні[/i]

Одні
нічні
вогні
в  пітьмі  
німі,
самі.
--------------------

[i]Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі[/i]

Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі.
Рухи  тіней  в  чужому  вікні.
Там  за  вікнами  люди  в  теплі.
Мабуть,  згадують  літнії  дні.
--------------------

[i]В  місті  все  є[/i]

В  місті  все  є  –  круговерть,  штовханина,
шум,  загазованість,  кіптява,  чад.
В  місті  –  мураха  ти,  а  не  людина.  
В  місті  можливостей  вічний  парад.
Світяться  вікна  в  будинку  навпроти.
Що  там  у  кого  –  падіння  чи  злет?
Там  розслабляються  після  роботи
злодій,  трудяга,  а  може  й  поет…
--------------------

[i]В  метро[/i]

В  метро  –  одні  додому,
інші  з  дому.
Коли  вони  працюють  –  
невідомо!
--------------------

[i]Розкрутка[/i]

Міські  етажерки  бетонні
крутять  асфальту  наждак.
На  них  там  розкладені  долі
предметів,  людей  і  собак.
Вони  всі    «розкрутки»    бажали,
тому  все  і  вертиться  так.
Зітре  їх  на  порох  з  роками  
міського  асфальту  наждак.
---------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738090
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


dovgiy

ВИШЕНЬКА


     Наливаються  ягоди  під  темно-зеленим    листям.
Молоденьке  вишневе  деревце  третє  літо  готує  дарунки.
Йдуть  люди  до  пошти  тай  подивляються  на  щедру  вишеньку,
Яка  нікому  не  шкодує  ароматних,  напоєних  сонячною  ласкою  плодів.
Хто  посадив  тебе,  вишенько?
Любов.
Хто  обкопував  землю  навколо  твого  стовбура?
Любов.
Хто  милувався  твоєю  весільною  фатою?
Любов.
І  так  лагідно  шелестять  її  обтяжені  ягодами  молоді  гілочки,  гойдають  услід  швидким  автомобілям,  автобусам,  мотоциклам  ніби  бажають  подорожнім  гарної  путі  і  просять  не  забувати  про  неї,  приходити  на  гостину.
Над  селищем,  над  розігрітими  залишками  асфальту,  над  численними  ямами  припоштового  майданчика,  висить  насичене  сонячною  палітрою  червневого  дня,  літо!
Гамір  близького  ринку,  уривки  розмов  літніх  жінок,  щебет  дітлахів,  котрі  бавляться  обабіч  головної  дороги,  -  все  зливається  в  урочисту  мелодію  життя.
Спостерігаєш,  всотуєш  у  своє  єство  здавалось  би  звичайний  плин  подій,  знаєш,  що  життя  важке,  часто  аж  надто  жорстоке  і  все  ж,    щоразу  знаходиш  у  ньому  такі  миті,  такі  події  –  аж  душа  птахом  злітає  від  почуття  радості,  замилування.  Божий  світе!  Ти  дарований  нам  для  щасливого,  заможного  життя.  Тобою  нам  дана  земля,  яка  в  собі  має  незлічені  скарби,  річки  та  озера,  моря  і  тільки  наша
Людська  сутність,  наша  невигойна  гріховність  призводить  до  того,  що  ти,-  Божий  світе!  -  перетворюєшся  на  пекло,  де  править  бал  війна;  де  людина-людині  ворог;  де  поряд  надмірне  багатство  і  злидні;  де  зрада  стала  нормою  життя.
А  як  же  любов?  Вона  є!  Вона  у  виді  ангела  повсюди  намагається  допомогти  нам  бути  людьми,  показує  нам  красу  Божого  світу,  наповнює  його  добром.
Це  любов  допомагає  нам  долати  труднощі,  вчить  перемагати  зло,  кличе  до  звершень  у  трудах,  пробуджує  мрії.
Тож  не  даремно,  на  припоштовому  майданчику  подільського  селища,  навпроти  поштового  відділення,  росте  вишенька,  посаджена  Любов’ю.
Вишенько,  що  найбільше  цінуєш?
Любов.
Вишенько,  що  всім  людям  даруєш?
Любов!
Вишенько,  що  до  осені  через  літо  пронесеш?
Вдячність  за  любов!
Стою.    Милуюсь  і…  ДЯКУЮ!

04.06.2017                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


dovgiy

НЕМАЄ МУЗИ

Другий  тиждень  чекаю  на  тебе
Та  даремно  марную  свій  час
Заблукала  у  травні  веселім
І  не  в  силі  вернутись  до  нас.
З  ким  ти  там  по  садках  розкошуєш
Під  пахнющим  розкішним  бузком?
Кого  лірою  ніжно  чаруєш,
Кому  слово  диктуєш  рядком?
Тут  вже  червень.  Тут  літо,  -  декада
Понад  нами  пройшла  наче  мить
Повертайся,  співуча  відрадо,
Нам    поезії  треба  творить.
Друзі,  -  он!  –  вже  давненько  чекають
Щось  душевне  та  ніжне  від  нас,
Тільки  ми  ні  на  що  витрачаємо
На  творіння  призначений  час.
Рано-вранці  присів  за  комп’ютер,
Два  –  три  слова  надряпав  –  і  все:
Всі  емоції  вивітрив  вітер
І  всі  образи  змиті  дощем…
Ніби  я  ще  до  цього  ніколи
У  екстазі  натхнень  не  горів,
Ніби  хлопцем  отим,  сивочолим,
Для  коханої  див  не  творив.
Зараз  вечір.  Як  бачите,  трохи,
Щось  шептав  олівець  перед  сном.
Дві  берези  –  стрункі  та  високі,
Щось  своє  шелестять  за  вікном.
Човник  місяця  в  хмари  пірнає,
Тиха  жура  навіює  щем.
Перед  ранком,  суглобами  знаю,
Ніч  розродиться  тихим  дощем.
Все  закрию,  та  вляжуся  спати,
Щоб  хоча  би  в  короткому  сні,
Прийшла  Муза,  аби  поспівати
Про  квітучі  сади  навесні.  
 
10.06.2017  23:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


Наталя Данилюк

Мій світе золотий, зеленоокий…

Мій  світе  золотий,  зеленоокий,
Смарагде  між  низин  Карпатських  гір!
Тут  губляться  мої  дитячі  кроки,
Ромашкою  й  любистком  пахне  двір…

Мов  береже  той  сокровенний  спогад
Про  безтурботні  сонячні  літа.
І  куриться  пилюкою  дорога,
Як  тютюном  задимлена  гортань.

А  там,  на  тому  боці,  онде-онде,–
Де  не  ступи,  не  перейти  убрід,–
Усмі́шка  мами,  ніжна,  як  в  Джоконди,
Благословенням  дихає  услід.

Там  тато,  молодий  ще,  косу  клепле,
Як  червень  серпик  місячний  вгорі…
Шумує  молоко  в  дійниці  тепле,
Курчаток  водить  квочка  по  дворі.

Закручує  у  клаптики  газети
Дідусь  на  лавці  дрібки  тютюну…
Клубком  згорнувшись  на  краю  верети,
Куняє  кіт  у  мареві  півсну.

Над  купою  навозу  в’ються  мухи  –
Уперті  й  надокучливі,  ну  страх!..
Корівку  бабця  чухає  за  вухом,
Галузкою  відлякує  комах.

Поглипує  на  «ласю»  синьооко
І  тішиться:  бо  хоч  уже  й  стара,
Та  молока  дає  іще  нівроку,
Тому  й  дзюни́ня*  сите,  й  дітвора.

Десь  там,  серед  буденності  й  привілля,
І  я  собі  блукаю,  ще  мала,
І  білий  світ  вигойдую  на  віях,
І  слухаю,  як  молиться  бджола…

Бо  ще  не  знаю,  що  там  буде  далі,
Яких  утрат  відміряно  і  див…
Дрібонькими  відбитками  сандалій
Лишаю  у  дворі  свої  сліди…


[i]*Дзюни́ня  –  порося.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Леся Утриско

Завмерло сьогодні небо.

Синку!  Моя  лелеко,  
Що  сталось?  Чом  так  далеко,
Завмерло  сьогодні  небо?
І  я  кричу  в  нім:  -  Не  треба,
Не  йди  ув  світи  ті  вічні,  
Де  Господь  збере,  Предвічний,
Всіх  янголів-  охоронців,  
Де  ти  із  ними  в  колонці.  
А  я-  сиротою  в  полі,  
У  горі,  тяжкому  горі...
І  світ  не  світ-  у  болю,
Зросла  могила  в  полю.
І  маки-  жагучі  маки,
Та  мальва,  що  біля  хати,
Цвіте  сьогодні  журбою,
Де  небо  плаче  сльозою.  
Сумними,  впало  дощами,  
Вложилася  смерть  між  нами.  
Чого  не  я,  мій  світе?
Чого  в  могилі  діти?
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
За  обрій  летіли  далеко,
Прощали  рідну  домівку,
Цілує  мати  голівку:
Холодну,  обвиту  смертю,  
Сама  би  хотіла  вмерти,
Лиш  син  відкрив  би  очі,
Та  впали  предвічні  ночі.  
Внесли  хоругви  до  хати,  
Над  гробом  зомліла  мати,
Тримало  дівча  каблучку,  
На  віки-  вічні,  обручку.  
Стояло  в  куточку  тихо,  
Кохання...  розбило  лихо,
Не  бачило  світа,  ні  бога,
В  сльозах  обабіч  дорога.  
В  свічках,  у  громах  розпука:
О  Боже!  Яка  то  мука,
Де  мати  сина  ховає,   
Навіки  свій  світ  прощає.
Застиг  її  світ  болючий,
У  грудях-  лиш  хрест  пекучий,
В  душі  глибока  рана:  
Осанна,  Боже,  Осанна.  
Твоя  і  моя-  навпіл,  
Забила  війна  страшний  кіл,  
У  землю  святу,  невинну,
Забрала  людську  дитину.
Осанна,  Боже,  Осанна,
У  крові  розятрена  рана:
Хай,  разом  з  Тобою,  воскресне,  
Прийми  у  рай  свій,  Небесний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737641
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Світлана Моренець

ЧЕРЛЕНИЙ МІСЯЦЬ


Оспіваний  в  сонетах  і  верлібрі,
закоханий  у  солов'їний  спів,
літає  червень  пташкою  колібрі  –
король  краси  між  літніх  місяців.

Заколосив  смарагдові  отави,
грозою  розкіш  зелені  умив
і  феєрверком  вибухнув  яскравим,
розсипавши  скарби  краси  і  див.

Від  буйноцвіть  вгинаються  стеблини.
Жасмин  духмянить,  м'ята,  деревій.
Мов  стрази,  сяють  росяні  перлини,
а  барви,  барви  –  світе  ясний  мій!

У  царстві  лілій,  мальв,  під  шепіт  вітру,
гуде  бджолина  музика.  А  я
вбираю  серцем  райдужну  палітру,
і  миром  повниться  душа  моя.

Земля  тобою  вбрана  –  незрівнянна,
ти  вишив    самоцвітами  мій  край.
О  милий  червню,  пташко  осіянна,
дай  ще  красою  впитися  доп'я́на!
Чаруй  і  владарюй.  Не  відлітай!

13.06.2017  р.

Авторське  фото.  Один  з  куточків  мого  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Ніна-Марія

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ…

[color="#f51313"]Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Ми згубились у осені млі.


Ми  згубились  у  осені  млі,
На  губах  її  пили  краплини,
Тільки  ми  і  кольори  густі,  
В  них  зомліли  нагі  хвилини.  

Ми  згубилися  в  них,  чарівних,
У  осінніх  дзвінких  пекторалях...
Та  хіба  це  роки...  це  збіг,
Це  лиш  сон  у  замріяних  далях.

Далях  тих,  де  пливе  ріка,
За  свій  обрій  осіннім  ранком.
Наша  зустріч-  пянка  біда,
Осінь  наша-  пянким  світанком.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737426
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Роздуми після концерту.

                                 Боже!  Україну  збережи.  Господи!  Помилуй  нас.  
 Так  сьогодні  хотілося  просити,  молити,  благати.  Так,  у  молитвах,  ми  просимо  Всевишнього  кожен  день,  в  далекій  чужині,  про  той  клапоть  землі  у  вселенній,  що  чекає  своїх  ластівок  до  рідного  гнізда,  до  рідної  батьківської  оселі-  Україну.  Ластівок,  що  оселилися  та  звили  гніздечка  по  всім  світі.  Чому  так?  У  чім  провина?  Століттями  шукаємо  відповіді,  та  творимо  історію,  історію...  свою  і  нічию  іншу.  А  вона,  історія,  як  болюча,  так  і  радісна.  Українська  світова  діаспора-  цвіт,  розум,  талант.  
 Мадридське  сонце  зігрівало  один  із  чудових  недільних  днів,  де  чекала  несподіванка,  організована  Лілею  Ткачук.  Це  дитя  подарувало  велике  свято-  українці  Мадриду  зустрічали  у  прекрасному  залі  театру"  Nuevo  Apolo"  український  танцювальний  ансамбль  "  Громовиця"  з  Чікаго(США)  під  керівництвом  Роксани  Дика-  Пилипчак  та  скрипаля,  Заслуженого  артиста  України,  українського  "Паганіні"-  Василя  Попадюка,  що  проживає  в  Торонто  (Канада).
 Ансамбль  заснований  у  1980  році.  Колектив  об'єднує  танцюристів-  аматорів,  які  є  представниками  різних  хвиль  еміграції  українців  до  Америки.  Двічі  колектив  побував  в  Україні  та  виступав  на  сценах  театрів  Європи.  Колектив  не  тільки  зберігає  український  традиційний  танець  але  намагається  надати  йому  нової  сучасної  інтерпретації.
 Василь  Попадюк-  роджений  у  сім'ї  музикантів.  Український  "Паганіні"  навчався  у  музичній  школі  імені  Миколи  Лисенка  в  Києві,  Київська  консерваторія  імені  П.  Чайковського.  Засновник  власного  гурту"Papa  Duke"  успішно  концертує  країнами  Європи,  Америки,  Канади  та  Великої  Британії.  У  березні  2016  року  нагороджений  в  Україні  почесним  званням  "Людина  року".
 Зал  театру,  заповнений,  як  українцями,  так  і  іспанцями  прийняв  у  свої  обійми  близько  тисячі  глядачів.  Більшість  тих,  українських  ластівок-  емігрантів  на  теренах  Мадриду,  котрі  прийшли  побачити  та  почути  те  рідне,  те  так  близьке  серцю  за  десятки  літ-  українські  танці,  від  Привітального  до  Буковинської  польки,  від  Модерного  Аркану  до  Гопака.  А  між  ними  виливалася  музика,  плакала  скрипка  в  руках  скрипаля.  Гріла  та  до  сліз  бентежила  душу,  душу  в  чужині.  Чому  не  там,  чому  не  дома,  чому  не  в  Україні?  Чому?
 
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Тої  пісні  сумної,  тої  скрипки  п'янкої,
               Хай  смичком  доторкнеться  мої  долі  гіркої.
               А  я  слухати  буду,  вип'ю  ранки  з  тобою,
               Віднеси  в  Україну,  поділися  журбою.
               Дай  же  крила  пташині,  полечу  на  простори,
               Де  моя  яворина,  де  високії  гори.
               Де  калина  в  віночку,  соловейко  співає:
               То  моя  Україна,  там  мій  Край,  що  чекає.
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Дай  на  повнії  груди  рути-  мяти  вдихнути,
               Грай  скрипалю  веселу,  аби  смуток  забути.
               У  чужині  заграй  ми,  звесели  мою  душу,
               Бо  чужина  не  рідна,  та  у  ній  бути  мушу.


               
               

               
               
               




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737380
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Олександр ПЕЧОРА

Приємна мова вечорова…

*      *      *

Приємна  мова  вечорова.
Тріскоче  тихо  каганець.
Потішусь  музикою  слова.
Покличу  Музу  під  вінець.

На  вівтарі  земних  взаємин
скажу  відверто  до  ладу:
лиш  їй  відкрию  потаємне,
довірю  душу  молоду.

Молюсь  на  долю,  Богом  дану.
О  Музо,  душу  освяти!
Світи  на  хатнище  жадане,
з  тобою  підемо  в  світи.

Який  п’янкий  приємний  трунок  –
небесне  царство  зір-владик...
В  самотині  на  срібних  струнах
плекає  Музу  молодик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737324
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Валентина Ланевич

Пригорнись до любові із мрій.

І  на  сонці  є  плями,  авжеж,
Землі  завдає  шкоди  злива.
Вир  кохання  в  душі,  що  без  меж,
Він  стрімкий,  вона  ж  бо  вразлива.

Вир  накриє  все  тіло  теплом
Ніжність  в  серці  заб’ється  ключем.
То  роздмухає  гнів  і  чолом
Змійка  сліз  пробіжиться  тихцем.

А,  як  вляжеться  пристрасті  рій,
Й  гостре  жало  сховає  оса,
Пригорнись  до  любові  із  мрій,
То  є  вічність,  духовна  краса.

11.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737256
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017


Наталя Данилюк

Смуто моя…

Смуто  моя  затаєна,
Стерлися  вітражі…
Мечусь,  мов  неприкаяна,
В  розпачу  на  межі…

Так  відцвіли  негадано
Яблуні  білим  сном.
Курять  світанки  ладаном
Попід  моїм  вікном.

Плачуть  вітри  примарами
Жалібно  «люлі-лю»…
Смуто  моя  захмарена,
З  ким  тебе  розділю?

Пущу  тебе  потоком  я,
Заговорю:  пливи…
Ляжу  собі  у  спокої
В  полі  серед  трави.

Зіллям  пахким  заквітчана,
З  літом  у  рукавах…
Що  мені,  смуто,  відчай  мій?
Що  мені,  смуто,  страх?

Переболю  між  квітами,
Перетерплю,  пере-…
Кров  у  мені  бринітиме
Соком  дерев.

[i]Картина  Ярослава  Чижевського.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737078
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Леся Утриско

Надпий мене, мій світе божевільний.

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний,
А  може  просто  тихо  доторкни,
Не  смілий  ти,  а  може  і  не  вільний...
Ти  мені  сутінком  моргни.  

Тобі  піддамся,  наче  молодиця,
А  може  ні,  нехай  мале  дитя,
О  світе  божий-  вічна  гра,  в'язниця-
В  тобі  покинуте  життя.  

Зціли  мене,  а  ні-  то  відроди,
У  зАдумі,  сотворену  снігами,
Мене  напийся...  з  джерела  води,
Тим  часом,  що  між  нами.  

Надпий  нектаром...  зрілий  літній    мід-
Зомлілий  трунок  у  святім  причасті,  
Залишений  писемний  вічний  слід,
У  божевільнім  щасті.  

Пянкий,  розпусний,  кволий-  наодинці,
Замовклий  в  сльОзах  сну  та  каяття,  
Освячений  в  нагій,  чудній  свитинці...
Заложений  в  моє  життя.  

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736883
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

На стежі

                   «…На  стежці  вечоровій
                           На  лахи  дивлюся,  що  полишали
                           Чи  торфярі,  чи  душі  людей,
                           Що  пішли  геть…»
                                                         (Шеймас  Гіні  «Бачити  речі»)

Всі  йдуть  –  навіть  схимники,
Яким  (як  мені  здавалось)  йти  нікуди,
Всі  йдуть  –  не  вертають  –  не  оглядаються,
Лишають  по  собі  речі  чи  то  лахи,
Чи  то  просто  непотріб,  що  кидають  на  дорозі
(А  колись  цінували,  а  колись  збирали),
Чи  просто  сліди  на  ґрунті  зораному  –  
Відкритому  наче  рана  солдата,
А  дехто  вірші  –  ефемерні,  як  анемони:
Дехто.  Але  на  цьому  торфовищі,
На  цьому  острові  мохів  та  вересу,
На  цьому  уламку,  де  все  колишнє
(Навіть  ми  –  переписувачі  забутих  слів),
Ми  копаємо  торф  для  жаркої  ірландської  печі,
Для  тепла  (бо  більше  нам  цінувати  нічого),
Для  казанка  закіптюженого  (щось  там  таки  на  вечерю),
А  що  там  торф  ковтнув-сховав:
Чи  то  роги  оленя  ірландського  чи  то  минуле,
Чи  то  просто  майбутнє
Визирає  з  під  пластів  здертих  
Шкіри  землі  вересу:
Хто  зна:  лише  кинуті  речі
Душ  людей,  що  давно  пішли
І  не  вернуться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736743
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

Під покровом Неба

                   «…Під  розірваним  небом,  що  кудись  летіло
                           Саме  на  тім  шляху
                           Тоді  й  відчув  лиху
                           «Покрівлю  неба»,  враз  немов  спустілу…»
                                                                           (Шеймас  Гіні  «Переступ»)

Під  покровом  неба  –  
Там,  де  холодний  вітер  і  птахи
Співають  про  свої  сни  кольорові
Там  люди:  стоять  серед  порожнечі
Між  минулим  і  прийдешнім,  
Між  замками  і  халупами,
Між  лезом  мечів  і  кулями  скорострілів,
Між  тьмою  віковічною  і  світлом  ранку,
Між  вогнями  інквізицій  і  холодним  морем,
Між.  Посередині.  Тут.  На  острові.
А  сороки  тим  часом  мурують  міст
Свої  хвостами  чорними
Через  ріку,  що  ніколи  не  була  прозорою:
А  все  каламутною  –  то  від  крові,
То  від  бруду,  а  то  просто  від  темряви:
Бо  ріка,  бо  тече,  бо  там  брід,
А  ми  коло  броду  –  хто  з  мечем,  хто  в  вилами,
Бо  там  володіння  чи  то  чужого  графа-зайди,
Чи  то  чужого  клану  зі  своїм  гонором
І  своїм  розумінням  волі,  а  ми  такі  неотесані,
А  ми  такі  танцюристи  джиги  шаленої,
А  нам  аби  воювати  за  землю  свою  загублену,
І  свободу  свою  втрачену,  а  нам  аби  співати
Про  росу  туману  і  брудне  старе  місто,
А  нам  аби  стояти  серед  порожнечі  цієї  
Вічної  та  холодної…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Nino27

А можна - я поплачу на плечі…

[b][i][color="#300a82"]А    можна  -  я    поплачу    на    плечі,
Душі    твоєї    мовчки    доторкнуся?...
Від    всіх    жалів    загубимо    ключі
Ніколи    смуток    щоб    не    повернувся.
А    можна  -  від    думок    сумних    моїх
(в    душі    ще    повно    ніжності    і    віри),
В    обіймах    заховаюся    твоїх?  -
Завжди    для    мене    бажаних    і    щирих.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736835
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Ніна-Марія

Сувій гортаю прожитих років

[color="#1a56cc"]Сувій  гортаю  прожитих  років
У  кожному  —  частинка  долі,
Яка  мене  крутила,  наче  млин,
Сталеву  гартувала  волю.
 
Ніколи  не  ходила  навпростець.
Легких  шляхів  я  не  шукала.
Назустріч  людям  завжди  я  ішла,
Свою  їм  руку  подавала.
 
Господь  хороших  друзів  посилав,
Які  зі  мною  в  радості  були.
І  горе  ми  ділили  пополам,
Тож  вдячна  їм,  і  сонцю  на  землі.
 
Крутив  свої  педалі  метроном.
Життя  шалено  поспішало.
Із  небом  часом  плакали  разом.
Та  цього  долі,  бач,  замало...
 
Нових  підкинула  випробувань.
Хіба  ж  вона  у  нас  питає?
Для  кожного  у  неї  є  свій  план,
Чом  тяжко  так  в  житті  буває?...[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736559
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Валентина Ланевич

Мій рідний краю, земле моя люба.

Мій  рідний  краю,  земле  моя  люба,
Квітуєш  зеленню  в  пташинім  співі.
Колише  віття  у  досвітках  верба,
І  росяніє  хліб  на  довгій  ниві.  

Між  колючок  шипшини  гудуть  джмелі,
Рожевий  цвіт  у  владній  волі  вітра.
Джмелі  ж,  від  пахощів  медів  хмільні,
Злітають  ввись  і  тягнуться  до  світла.

І  цвіркуни  збудились  в  густій  траві,
Дзвінкі  розносять  співу  переливи.
І  сонце  стало  над  лугом  на  порі,
І  викупало  все  у  теплій  зливі.

04.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


dovgiy

ЩЕ РАЗ ПРО ВІРУ

Буває,  часто,  віримо  ми  в  те,
Чого  насправді  і  немає  близько.
І  тільки  час  тумани  розмете,
І  нас  до  істини  опустить  з  неба  –  низько.
Побачиш  раптом  хто  з  тобою  був
У  час  твоєї  немощі  та  скрути,
Пізнаєш  тих,  хто  в  плині  дня  забув
Про  те,  що  й  ти  на  світі  маєш  бути.
А  ти  про  них  щомиті  пам’ятав,
На  слово  їхнє  сподівався  марно,
Дзвінка  з  нізвідки  наче  кисню  ждав
Коли  задуха  обкладала  хмарно.
Час  показав,  що  світ  людський  не  той,
Яким  ти  уявляв  його  допіру,
Що  балакун  не  завжди  є  герой,
А  хто  мовчить,  той  всьому  знає  міру.
Без  зайвих  слів  до  тебе  підійде,
Простягне  руку,  допоможе  встати
З  тобою  разом  певний  час  пройде,
Аж  доки  ти  не  зможеш  знову  впасти.
І  в  добрий  путь!  Нехай  і  не  разом,
Та  на  ногах  тримаєшся  надійно.
Дорога  –  стрічкою.  Розгониться    бігом,
А  потім  знов,  -  між  валунів,  -  повільно…
Нові  пейзажі,  зустрічі  нові
У  нових  днях  прийдуть,  старим  на  зміну,
І  дай  нам  Бог!  –  не  втратити  хоч  тих,
Хто  з  нами  був  і  у  біді  не  кинув!
 
05.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736532
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

Зелені Свята. Пахне зіллячко…

Зелені  Свята.  Пахне  зіллячко,
Янтарно  піняться  меди,
Святочно  замаїв  подвір’ячко
Невтомний  червень  молодий.

Розгойдане  повітря  дзвонами,
Під  ноги  стелиться  чербець.
Земля,  обернута  іконами,
Лежить  до  неба  горілиць…

І  на  бджолиній  мові  молиться:
Гуде,  вібрує,  торохтить…
Убрались  затишні  околиці
У  незабудкову  блакить.

Пахтять  букетами  клечальними
Хатки  привітні,  чепурні.
Є  між  обрядами  сакральними
Прадавні  знаки  потайні,

В  яких  з  правіку  закодовано
Природи  гармонійний  лад,
Як  благодать,  з  небес  дарована,
Як  Вічності  квітучий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736554
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

На старті літа

Початок  літа.  Червень  лиш  на  старті,
А  отже,  все  попереду.  Ну,  що  ж,
Пора  маршрути  креслити  на  карті,
Забувши  про  сумбурність  і  про  дощ.

І  напинати  мрій  своїх  вітрила,
Бо  в  нас  по  курсу  –  зоряні  світи,
Де  мерехтять  неонові  світила,
Де  манить  неосяжність  висоти.

Де  можна,  ноги  звісивши,  збивати
У  піні  хмар  яскраві  бульбашки
І  прислухатись,  як  лоскоче  п’яти
Заморський  вітер,  теплий  і  п’янкий.

Як  булькають,  немов  прудкі  рибини,
Пташки  дзвінкоголосі  навкруги…
А  там,  внизу,  –  оази  садовини
І  маково-ромашкові  луги!

І  соковиті  кущики  суниці,
Й  коралі  черешневі  між  гілок,
І  дзеркальце  старенької  криниці,
На  дні  якої  –  дукачі  зірок.

І  череда  корів  у  зелен-морі
Лежить,  на  сонці  гріючи  боки…  
І  скільки  ще  таких  простих  історій,
В  які  пірнаєш  завше  залюбки  –

На  старті  літа,  стрімко,  з  головою,
Щоби  душа  наситилась  сповна,
І  проросла  віршами,  як  травою,
Твого  натхнення  ще  одна  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 03.06.2017


dovgiy

СТАРИЙ ДУБ

Самотнім    деревом    стою,  та  без  гілляк.
Один  лиш  стовбур  залишився  на  цім    світі.
Навколо  мене  незнайомий  молодняк
Буйно-зелено  розправляє  дужі  віти.
До  сонця  тягнеться,  нарощує  могуть,
В  пору  цвітіння  все  чарує  білопінно.
Його  так  вабить  поміж  зір  далекий  путь
Як  і  мене  колись  приваблював  невпинно.
По-наді  мною  в  небесах  гули  вітри,
Чесали  крону      нескорену  громовиці
І  як  хотілося  піднятись  догори,  
Разом  з  вітрами  і  летіти  так,  як  птиці!
Про  те  замріяно  я  друзям  шелестів,
А  ті    у  відповідь  згиналися  від  сміху.
Бо  хто  реаліями  зве  примари  снів,
Та  ще  й  розказує  загалу  на  потіху?
Я  заздрив  хмарам.  Легкокрилі,  мов  човни
Вітрами    дужими  наповнюють  вітрила.
Летять  над  світом  за  пригодами  вони,
Бо  простір  волі  їм  природа    не  закрила.  
А  тут  коріння  проросло  у  плоть  землі
І  розірвати  не  дано  одвічні  пута!
Щораз,  щоосені,  летіли  журавлі
І  зверху  кликали    у  зоряні  маршрути.
Кружляв  у  небі    невситимий  буревій,
Шукав,  на  чому  свою  силу  показати,
Тож    став  до  нього  в  одержимості  своїй,
Своє  прохання,  свою  мрію  посилати:
«О,  вітре-батечку!    На  хвильку  підлети,
Та  за  цю  крону  підніми  мене  до  неба!
Бо  вже  й  не  бачу  собі  кращої  мети,
Аніж  літати  в  синім  небі  біля  тебе!»
Почув  і  кинувся  до  мене  в  жахну  мить:
Змішалось  небо  із  землею  в  дикім  шалі
І  мої  віти,  відриваючись  в  блакить,
Із  власним  стовбуром    прощаючись,  тріщали…
 Отак  і  став  я  тільки  стовбуром  старим.
Вдалось  дві  гілочки  від  низу  відростити…
І  вже  не  раджу  я  нікому  звати  грім,
Щоб  з  буревієм  за  пригодами  летіти.
Не  треба  плакати!    Навколо  –  юний  ліс.
Буяють  зеленню  замріяні  діброви
Старезний  дуб,    мов  між  онуків  дід,
У  зморщеній  корі  кошлатить  брови.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735963
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


laura1

Подяка митцям від поета!

Дяка  славним  митцям  за  невтомну  і  віддану  працю!
За  красу,  що  увічнена  фарбами  на  полотні!
За  величні  шедеври,  які  випромінюють  вдачу,
Й  насолоду  безмежну  дарують  безсмертній  душі.

Дяка  славним  митцям  за  осяяні  сонцем,  пейзажі!
За  можливість  побачити  райські  куточки  Землі.
За  легкі  натюрморти  з  красунями-квітами  в  вазі,
Що  стоїть  на  святково-убраному  в  скатерть,  столі.

Дяка  славним  митцям  за  похмурі,  осінні  картини.
За  можливість  відчути  природи  пронизливий  біль.
Де  пожовклі  листки  доживають  останні  години,
У  полоні  мере́живних,  мов,  золотих  павутин.  

Дяка  славним  митцям  за  холодні  зимові  етюди!
Де  зловісно  кружляє  в  танку  снігова  заметіль.
Де  застиг  сніговик  коло  хатки,  немов,  той  приблуда,
А  у  сяйві  зірок  простягнулась  його  довга  тінь.

Вам  подяка,  митці!  Усім  разом,  а  також  окремо!
За  написані  вами  святі  і  сакральні  місця.
За  написані  Вами  життєві,  безцінні  картини,
Які  знову  і  знов  підкоряють  красою  серця.

01.  06.  2017                                    Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735927
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Наталя Данилюк

Надвечір

Надвечір  над  лісом  густим  опускається  мла  –
Тремтять  у  повітрі  легкі  золотисті  лелітки,
І  ніздрі  лоскоче  гірчинкою  пряна  смола,
І  гори  в  задумі  застигли,  довірені  свідки.

Вони  таємниці  звіряють  хіба  що  вітрам
І  соснам  старим  віковічним,  і  гніздам  пташиним…
Лоскоче  долоні  прогріта  пошерхла  кора,
І  звивиста  стежка  веде  до  стрімкої  вершини…

Де  сонце  лягає  в  кубельце  між  моху  й  трави,
Щоб  зранку  вже  вкотре  зійти  й  запалити  світанок…
І  ліс  біля  нього  на  чатах,  немов    вартовий,
Стоїть  незворушно,  допоки  пташине  сопрано

Не  вдарить  згори,  розгойдавши  цей  світ,  ніби  дзвін,  –
Аж  бризне  роса  й  розлетяться  дрібні  намистинки!..
Це  все  буде  завтра.  А  поки  бреду  навздогін
Сонливому  сонцю,  що  котиться  вниз  до  спочинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735882
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ніна-Марія

Чи знаєш як живу без тебе ?

Чи  знаєш  як  живу  без  тебе  ?
Як  біль  стискає  серце  і  щем?
Зорею  ти  світиш  на  небі,
А  може  рясним  ллєш  дощем.
 
Змивають  дощі  мої  сльози,
Й  весну  напувають  життям.
Ніхто  зупинити  не  в  змозі
Той  час,  що  летить  в  майбуття.
 
Чим  доле  тобі  завинила?
Хіба  тим,  що  так  вмію  любить...
Ти  знаєш,  чого  б  я  просила:
Дай  сил  мені  його  відпустить...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735412
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Наталя Данилюк

В Чорткові

[i]Навіяне  нашою  з  Лесею  Геник  черговою  поїздкою  
до  чудового  міста  Чортків  на  Тернопільщині....[/i]

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18581456_1373425482739408_302255599385100040_n.jpg?oh=a620ec3ac4a48dbec50773725920b6b6&oe=59BCCD87[/img]

Пройтись  лискучою  бруківкою
Під  овидом  у  вовні  хмар,
І  слухати,  як  б’ється  цівкою
Із  ринви  дощ  об  тротуар.

Насолодитись  ароматами
Айви́,  каштанів  і  бузків,
Допоки  травень  поливатиме
Врочисто  прибраний  Чортків.

І  вже  на  пагорбі  високому,
Між  давніх  замкових  руїн,
На  мить  застигнути  у  спокої,
Вдихнути  велич  ветхих  стін.

А  поки  небо  сіє  мрякою
І  хмари  вовняні  пряде,
Прошепотіти:  «Боже,  дякую
За  час  і  місце,  за  людей…

Що  серед  гроз  і  непривітності,
Поміж  марнот  і  суєти
Є  ті,  кому  не  бракне  світлості,
Ні  глибини,  ні  висоти!».

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18557389_1373425039406119_5171382368867629018_n.jpg?oh=87c467efcac8003b50e5ef6a8ded6bba&oe=59B7CBDA[/img]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735282
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Шон Маклех

Вино солодке літа

                                                 «Коли  б  знайшов  я  шовку  Неба,
                                                     Що  променями  золота  повитий,  
                                                     Щоб  день  і  тінь,  заграва  видноколу
                                                     Світилися  і  золотим,  і  синім...»
                                                                                                                     (Вільям  Батлер  Єйтс)  

Літо  вином  черленим
У  келих  днів  моїх  недоречних,
У  чашу  снів  моїх  нетутешніх
Наливає  бородатий  винар-батлер,
Пригощає  мене
Та  гостей  снів  моїх  –  світів  синіх:
Кожному  вусатому  –  по  краплі,
Кожній  кралі  келішок
Трунку  наче  кров  густого.
Дні  мої  синьо-білі  –  
Небом  наповнені  –  вщерть  по  вінця,
Цвітом  кульбаби  цятковані:
Квітами  золотих  ранків:
Ступаю  серед  них  босоногим
Диваком-апостолом
Віри  джмелів-вітроплавів
Від  одного  острова  солодкого
До  іншого  нектарного  й  златопилкового.
Буття  моє  сповнене  квітковою  радістю:
Яглицевою  та  трохи  суничною,
Дні  мої  –  кавалки  істини:
Одкровення  наче  вода  прозорого,
Наче  Лютер  невчасного,
Наче  Темний  Патрік  незаперечного,
Наче  граф-чарівник*  приблудного,
Наче  Камінь  Долі  мовчазного**.  

Примітка:  
*  -  Мається  на  увазі  Джеральд  Фіцджеральд  –  ХІ  граф  Кілдер  (1525  –  1585).  
**  -  він  і  досі  стоїть  на  горі  Кнок  на  Теврах,  хоча  всі  кажуть,  що  то  не  той  камінь,  а  той  камінь  давно  вкрали,  тому  він  і  мовчить,  хоч  колись  і  кричав  часом  так,  що  було  чути  по  всій  Ірландії...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Леся Утриско

Може досить, схаменіться.

Реготало  божевілля,   
правдонька  ридала,
посіялось  злеє  зілля,  
землиця  стогнала.

Чом  регочеш  божевілля?
Земля  вся  в  кайданах,  
пошматована  знов  правда-
зболена,  вся  в  ранах.

Плаче  правда,  небо  стогне,
журавлів  не  видно:  
А  хто  ж  тебе  тай  пригорне?  
Кому  буде  стидно?

За  знущання,  за  розп'яття,
за  хрести  й  могили.
Злеє  зілля  знов  в  зачатті...
де  ж  набрати  сили?

Сили  й  злоби  повні  торби,  
глибоко  вдихнути,  
випрямити  свої  горби,
за  біди  забути.  

З  покоління  в  покоління  
біду  споживаєм,
байдужості  підкорились,  
зависть  поїдаєм.  

Може  досить,  схаменіться?
Чи  ж  ви-  божі  люди?
Спам'ятайтесь,  пробудіться,  
бо  вас  світ  забуде.  

Ох...  забуде,  й  не  згадає  
такого  народу:
Ні  як  звати,  а  ні  хто  ви,
та  якого  роду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733773
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Світлана Моренець

ВЕНЕЦІЯ

Крізь  монотонність  днів  й  гримаси  долі  –
як  світла  усмішка  Святих  Небес  –
Венеція!  Збулося.  Ми  –  в  гондолі,
а  навкруги  –  вода  й  клондайк  чудес.

Монументальність,  плекана  віками,
в  громадді  стін,  що  виросли  з  води.
Адріатичне  море  лиже  камінь,
який  лишив  для  хвиль  тісні  ходи

між  островами*.  Плетиво  каналів
і  кілька  сотень  арочних  містків,
що  манять  нас  у  глибину  кварталів
з  чарівних  чи  й  обдертих  закутків.

У  прохолоду  древнього  собору,
де  Богу  сповідається  орга́н.
Аж  мліло  серце  від  бельканто  хору,
вмивав  слізьми  емоцій  ураган.

Нам  посміхалась  білопінна  хмарка,  
вслухаючись  в  нестримні  голоси
захоплень  від  базиліки  Сан-Марка  –
творіння  неповторної  краси,

від  граціозності  палацу  дожів**,
дзвінниці  (в  ній  згубив  маяк  свій  слід)...
Любили  жити  в  розкоші  вельможі,
але  ж  лишили  скарб  на  сотні  літ.

Тут  під  відкритим  небом  –  ресторани,
врочисто-білосніжний  інтер'єр.
Чекають  на  смаколики  баклани.
За  ними  стежить  строго  камер'єр***.

А  ми  уже  в  музичному  полоні:
у  чорних  фраках,  вправно  грав  квінтет
"Адажіо"  Вівальді,  Альбіоні****
й  мелодії  із  опер,  оперет.

О  неповторна  атмосфера  свята!
А  як  її  довершував  мускат!
...  Тяжкий  контраст  –  земля  моя,  розп'ята,
яку  плюндрує  споконвічний  кат...

Прости  мене,  Вкраїнонько  кохана!
Ми  ще  з  Тобою  вип'єм  полину,
оплачемо  всі  втрати,  болі,  рани...
Дозволь  на  час  забути  про  війну.

*  Венеція  розташована  на  118  островах.
**  дожі  –  правителі  Венеціанської  республіки.
***  камер'єр  –  офіціант  (італ.).
****  композитори  Вівальді  та  Альбіоні  народилися
і  довгий  час  творили  в  м.  Венеція.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733706
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Віктор Ох

Пори року (V)

[i](поетичні  мініатюри)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i4rUzegW7iQ[/youtube]
--------------------
[color="#1327c2"]Зима[/color]
Дерева  чорні,  чорні  ріки  і  поля
хтось  білими  зненацька  поробив.
Будинки  ж  білі  й  хмари  почорнив  –
у  негатив  перетворила  все  зима.
-----------
Здається  хвилі  заморозились  морські  –
такі  із  снігу  надуло́  горби́.
Як  щогли  затонулих  кораблів,
ялин  стирчать  з  заметів  стовбури́.
-----------
Від  холоду  сосни  на  вітрі    тремтять.
Навіть  тіні  в  них  сині.
Спалахують  цятки  в  повітрі  –
це,  мабуть,  повітряний  іній.

[color="#ed3e09"]Весна[/color]
Весняний  теплий  промінь  ще  не  встиг,
як  слід  достатньо  все  кругом  зігріти.
В  затінених  місцях  лежить  ще  сніг.
Та  він  якийсь  старий  вже,  целюлітний.
-----------
Травневий  дощ  збиває  з  яблунь  цвіт,
зволожить  землю  і  прикрасить  білим.
І  радості  й  печалі  млосний  гніт
напоїть  душу  спокоєм  тужливим.
-----------
Мене  все  важче  здивувати.
але  дивуюсь  сам  собі  –
мене  ще  здатні  хвилювати
ці  перші  квіти  весняні.

[color="#09ed59"]Літо[/color]
Небо,  як  велике  око,  дивиться  на  квіти.
Із  його  зіниці  –  сонця  –  світло  м’яко  ллється.
Дощ  накрапує  сльозами,  а  земля  сміється.  
Радісний  кінець  в  весни,  бо  почнеться  літо.
-----------
Я  милуюсь  барвами  лугів,
квітами  яскравих  кольорів.
Може  щось  гарніше  в  світі  є,
та  мене  влаштовує  і  це.
-----------
Літо.  Рибалка.  Ставок.  Поплавок.
Треба  б  позбутись  домашніх  думок.
Та  брижами  ходять  думки  по  воді
про  тих  хто  зали́шився  вдома  сидіть.

[color="#ff3c00"]Осінь[/color]
Червоні  дуби  і  оранжеві  клени,
жовта  береза  й  зелена  сосна,  
сині  хмарини  в  блакитному  небі  –
в  осінньому  лісі  райдуга  гра.
-----------
Облітає  листя
з  дуба  і  тополі.
Переміна  місця  –
переміна  долі
-----------
З  дерев  повільно  листя  опада.
Золота́ва  і  врочиста  ту́га.
Лавка  у  парку  стоїть  одна.
Посиді́ти  б  на  тій  лавці  з  другом.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733769
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Валентина Ланевич

Наділила доля хрест мені в дорогу.

Наділила  доля  хрест  мені  в  дорогу,
Чемодан  у  руки,  туфельки  на  ноги.
Шепотів  щось  вітер,  сіючи  тривогу,
Торсав  за  кофтину,  відлунням  лиш  кроки.

А  ще  місяць  в  небі  шукав  половинку,
Златом  навкруг  зорі  плели  павутинку.
Похилилось  жито  в  вечірнім  спочинку,
Бігла  в  даль  стежина  не  знаючи  спинку.

Шелестом  у  листі  вишні  проводжали,
Десь  далеко  в  лісі  совушки  кричали.
В  мандрівку  життєву  кликали  вокзали,
Що  не  все  так  просто,  чомусь,  не  казали.

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733474
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Володимир Шевчук

Вірш про весну

Травень  панує  босий.  
Хмари  лиш  де-не-де.  
Як  же  приємно  просто  
Дихати  теплим  днем!  

Сяє  весняне  сонце.  
Пахне  цвітіння  садів.  
…Радісно  серцю  –  хто  це  
Юність  душі  розбудив?  

Більше  не  гріє  спокій  –  
Я  уже  й  не  чекав  
Що  через  стільки  років  
Ти,  як  тоді,  близька!  



14.05.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Nino27

Вклонюсь до ніг, рідна матусенько

[b][i][color="#0c7018"]Мама    -    святе    і    найдорожче    з    слів    усіх,
Тож    помолюсь,    щоб    тебе    Боженько    беріг.
Весни    красу,    солодке    літечка    тепло
Тобі    несу,    щоб    горя    й    смутку    не    було.
Вклонюсь    до    ніг,    рідна    матусенько    моя,
З    усіх    доріг    є    найріднішою    твоя,
І    молитви    твої    боронять    від    біди.
Для    нас    живи,    мамо,    й    старішати    зажди.
Куди    б    квиток    не    дарувало    нам    життя,
З    усіх    стежок    завжди    до    тебе    вороття.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733452
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Лілія Ніколаєнко

Із холодного травня – в жар

Із  холодного  травня  –  в  жар,
Із  високих  думок  –  в  спокусу.
Із  любові  зійшла  іржа,
Без  ножа  
знову  ріже  душу.

Не  промовлю  слова  п’янкі.
Не  посмію  тебе  торкнутись.
Будеш  в’язнем  чужих  рядків,
Але  вільним.  
Не  спий  отрути

Із  трояндово-пряних  рим,
Із  чарівних  озер  Пегаса.
І  для  мене  лишись  ніким  –
Тільки  пилом  
на  крилах  часу.

Серце-жертва  –  на  олтарі.
Муза  рветься,  та  слів  бракує.
Із  гарячих  рядків  у  гріх
Не  впаду  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733424
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Ніна-Марія

Краса Поділля

[img][/img]

Дивлюсь  на  чисту  неба  голубінь.
Вона  немов  торкається  вершин.
Густого  плетива  зелен-лісів,
Яке  ховає  Товтри  від  усіх.
 
Промінчик  сонця  визира  між  крон,
Теплом  торкається  моїх  долонь.
Духм'яно  так  п'янить  чистий  озон,
Тебе  чарує  запахів  полон.
 
А  Збруч  мов  підперізує  красу,
Хмар-гір,  що  таїну  в  собі  несуть.
Далеких  тих  історії  століть,
Які  зазнали  стільки  лихоліть.

В  розкішнім  лоні  цеї  долини  
Лежить  краса  Поділля  —Перлина.
З  джерелами  цілющої  води,
Яка  звабливо  манить  всіх  сюди.
 
Хто  справжній  смак  відчув  із  джерела,
Купається  в  гармонії  тепла,
Яке  природі  Бог  подарував,
Щоб  ти  любив  і  завжди  шанував.  
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRyJWwfDxKMMoqo1Um5oInjr5k6k5VSnVtTE0HBJ8dsi50qed0uXQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733402
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Леся Утриско

Берегиня роду.

Так  хотілося  б  нині  матусю  обняти,
Пригорнутись  до  неї,  та  тихо  сказати:  
-Нині,  мамо,  твій  день,  ти  моя,  найрідніша,
Із  мільйонів  матусь,  ти  одна,  наймиліша.
Ти  дала  нам  життя,  з  Богом  долю  плекала,  
Все  найкраще  у  світі  діточкам  дарувала,  
Рід  продовжила  в  доньках,  у  любимих  онуках,  
Віддавалась  життю,  забувалася  в  муках.
Християнко  свята!-  Жила  в  Божих  законах,  
Ти  горою  була,  за  всіх  нас,  охороно.
Так  хотілося  б  нині  тебе  рідна  обняти,
Все  сказати  нараз,  та  не  в  змозі  сказати,  
Ти  десь  там,  поміж  зір,  коло  сонечка  сходу,  
Стала  Божою  зіркою-   БЕРЕГИНЕЮ  РОДУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733398
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Наталя Данилюк

Мамина любов

Таке  життя  –  шалена  колісниця,
Яка  крізь  нетрі  мчиться  напролом!..
І  добре,  що  зринають  рідні  лиця
У  пам’яті,  овіяні  теплом.

Що  можна  доторкнутись  до  дитинства,
Де  все  таке  намолене,  просте,
Як  Божий  дар  святого  материнства,
Як  паросток,  що  з-під  землі  росте…

Нехай  стезя  до  правди  вужча  й  вужча,
Й  куди  не  глянеш  –  терня,  болота…
Та  мамина  любов  непроминуща,
Безмежна,  всепрощаюча,  свята.

Вона  у  вирві  –  рятівна  мотузка,
Яка  мене  тримає  на  плаву.
Хай  мрії  розбиваються  на  друзки,
Та  я  до  світла  тягнуся,  живу,

Ще  змалечку  злеліяна  у  слові,
У  чистоті  пісень  і  молитов,
Де  щирість  материнської  любові
З  упадку  піднімала  знов  і  знов,

І  дарувала  у  зневірі  крила,
В  сльозі  –  розраду,  в  гніві  –  каяття…
Спасибі,  мамо,  що  благословила
Мою  дорогу  у  земне  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Радченко

Собі

У  День  народження  собі
Нічого  я  не  побажаю,
Бо,  що  бажати,  далебі,
Усе  в  своїм  житті  я  маю.
Не  шкодувала  доля,ні,
Яскравих  днів  і  днів  щасливих.
Звичайно,  поміж  них  сумні
Бували  дні,  в  сльозах  тужливих.
Та  рідних  посмішок  тепло
Завжди  будо  мені  в  підтримку
І  випрямлялося  стебло
Мого  життя,  й  біди  жаринку
Знов  вітер  долі  задував  —
Я  легко  крила  розправляла.
І  кожний  день  чимсь  дивував,
І  щастя  зірочка  сіяла.
Я  долі  дякую  за  все:
Родину  люблячу  й  кохання,
Яке  в  любій  біді  спасе
Й  надія  не  помре  остання.
У  День  народження  своє
Вклоняюсь  татові  і  мамі.
Я  долі  дякую  за  все,
Бо  я  живу  у  світлій  гамі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733391
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Валентина Ланевич

Як же, бабоньки, охота заарканить мужика.

Як  же,  бабоньки,  охота
Заарканить  мужика.
Он,  і  жаба  із  болота,
Знать,  ква-ква  все  викрика.

Одуд  плаче  в  очереті,
Дрізд  один  надувсь  на  пні.
Жайвір  в  дзвони  б’є  у  злеті,
На  вербичці  солов’ї.

І  співають,  так  співають,
Що  душа  зайшлася  в  щем.
В  серці  ніжності  без  краю,
Ну,  єдиний  раз  живем.

Прихилитися  б  в  любові,
Щоб  до  рідного  плеча.
Щоб  в  осінньому  покрові
Вчути  з  ласкою:  моя.    

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Микола Холодов

Мій брат загинув у Потсдамі

 Загинув    батько    --    в    бій    мій    брат    пішов
 Й    поліг    біля    Берліна,    у    Потсдамі.
 В    Європі    --    слід    його    від    підошов,
 А    вдома    --    сльози    ще    й    за    сина    в    мами...

 .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .

 Пройшли    роки.    В    промові    із    кремля
 Про    Другу    Світову    супроти    німців
 "Хтось"    надто    вже    зухвало    заявля:
 "Ми    виграли    б    війну    й    без    українців".

 О,    Боже,    Святе,    ну    навіщо    ж    так?
 Навіщо    має    "хтось"    язик    із    жалом?
 Його    заяви    --    то    ворожий    знак,
 То    в    спину    Україні    вдар    кинджалом.

 Жахливо    чути    все    оте!    Проте
 Заяв    тих    не    почують    брат    і    татко.
 Все    ж    пам"ять    про    полеглих    --    то    святе,
 А    глум    над    ними    --    сатанинська    хватка.

         ПРИМІТКА.    Вірш    створено    як    додаток    до    вірша
   "Мій    батько    до    Берліна    не    дійшов"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733206
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


dovgiy

ЧЕКАЮ НА ЧАЄЧКУ БІЛУ

Лети,  моя  чаєчко  біла,
Над  хвилями  синього  моря,
Знайди  за  тим  морем  великим
Місцину,  де  люди  без  горя.
Летіла  далеко-далеко,
І  досі  іще  не  вернулась…
Чи  може,  знайшла  тай  лишилась,
Про  мене  у  щасті  забула.
А  може,  над  морем  у  небі
Спіймали  ту  чаєчку  білу,
Убили  її  пазурами…
На  скелях,  розтерзану,  з’їли…
Чекаю,  три  роки  чекаю,
На  тебе,  о  чаєчко  біла!
Над  краєм  тривога  літає,
Війною  наруга  обсіла.
Стріляють  чужі  міномети,
Оселя  дощенту  розбита.
І  старість  на  сивій  планеті,
Ночує,  нічим  не  прикрита.
Над  степом  гуде  канонада
І  краю  біді  цій  не  знати.  
Допоки  без  дії  ця  влада,
Допоки  ридатиме  мати?!
Не  чайка  вертає  з-за  моря,
Над  берегом  дрони  ворожі.
Як  круки  поживу  шукають
Без  крові  людської  не  можуть!

13.05.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733175
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Nino27

Я прошу тебе…

[b][i][color="#8c00ff"]Ти    куди,  світе    мій,
Кожну    мить    залишаючи    спогадом...
З    пелюсткових    завій
Вже    весна,  зачарованим    поглядом,
Так    закохано    й    ніжно    дарує    свою
                                     неповторність    й    красу.
Бережи,  світе    мій,
Кожен    день    подарований    щедро    нам.
Наче    витканий    з    мрій
Весняних,  переповнених    щебетом,
Тих    дзвінких    солов'їв,  що    в    квітучих    садах  
                                     п'ють    ранкову    росу.
Хай    тріпоче    душа,
Весняною    любов'ю    стривожена.
Тільки    не    поспішай...
Я    прошу    тебе,  світечку,  можна    я
Берегтиму    любов    й    крізь    дароване
                                       Богом    життя    пронесу.[/color][/i][/b]                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732970
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ганна Верес

Горобина ніч (Балада)

«Ти    народилась    в    ніч,    у    горобину,  –
Бабуся    якось    журно    прорекла,    –
Боюсь    за    тебе:    щастя    б    не    згубилось,
І    доля    щоб    від    тебе    не    втекла.
Адже    зоря    твоя    тоді    страждала,
Коли    здригалось    небо    грозове,
Й    матуся    твого    крику    не    діждала,
Подарувавши    нам    життя    нове,    –
Й    рукою    так    нечітко    ледь    махнула,
Здалося    просто,    просто    в    нікуди.
І    фартушину    в    очі    умокнула,    –
Іди    уже,    дитино.    Ну,    вже,    йди…»

Дівча    стежину    кроками    долало,
А    в    голові    –    бабусині    слова:
«Чому    вона    мені    отак    сказала?»
Вітрець    волосся    ніжно    завивав.
Так    полетіла    в    світ,    чужий,    жорстокий…
Малярувати    вчилася.    Жила…
Та    в    місті    тім    якось    на    неї    оком
Накинув    чоловік.    З    ним…    сина    зачала.

Маля    невдовзі    світ    оповістило,
Що    тут    воно    й,    наперекір,    жиє.
А    вона    бавила    його,    ростила,
Дівоцтво    покалічивши    своє.
І    злиднів    якось    вигнати    не    вміла    –
Лиш    ледве-ледве    зводила    кінці.
Хваталася    за    всяке-всяке    діло.
Ой,    чи    окупляться    старання    їй    оці?
Признатись    не    могла    вона    й    бабусі,
Хоч    зрідка    їздила,    аби    допомогти    –
І    спіх    не    той    у    неї    був    у    русі.
Хлоп’ятко    поспішало    теж    рости.

Сама    його    поставила    на    ноги.
Він    прабабусю    не    застав    живу.
Вона    ж    боялася    сказати    їй    про    нього.
Квартиру    згодом    вже    отримала    нову.
Частенько    приїжджала    до    могили,
Щоби    спокутувати    давній    власний    гріх,
Та    якось    син    її,    дорослий    вже,…    загинув    –
Навіки    залишив    її    поріг.
І    що    важливо:    в    ніч,    у    горобину,
Коли    вертався    в    місто    із    села.
Його    грозою    на    стежині    вбило    –
Вона    ж    бо…    іменинниця    була…

Давно    було    це,    та    не    гоїть    рану
Ні    час,    ні    люди.    Не    вщухає    біль…
Все    пам’ятає,    як    вона    збиралась
Теж    їхати,    і    дорікне    собі.
Ось    і    тепер…      могилки    обробила
Бабусі    й    сина.    Обвела    хрести
Їх    рушниками.    Поряд    –    горобина,
Ще    не    велика…    Їй    рости    й    рости…
16.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732790
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017


dovgiy

МІСЯЧНИЙ ЧОВЕН

Чумацьким  шляхом,    ясний  місяць,
Позлоченим  човном  пливе.
Для  всіх  закоханих  він  світить
І  за  собою  душі  зве.
Ой,  човен  –  човнику,  небесний,
Залиш  нас  двох  у  цій  весні!
Нехай  ще  раз  в  серцях  воскреснуть,
Нехай  ще  раз  в  серцях  воскреснуть
Кохання  незабутні  дні!

А  цвіт  рожевий  опадає
На  вкриту  росами  траву.
У  карі  очі  заглядаю,
Тебе  найкращою  зову.
Не  той  вже  чар  в  знайомій  фразі,
Не  ті  обійми  і  вуста…
Де  було  буйство,  там  вже  слабість,
Де  було  буйство,  там  вже  слабість
І  глибина  в  очах  не  та…

На  моє  слово  відгукнулась
Лише  подякою  очей
І  у  хустину  загорнула
Округлість  звабливих  плечей.
Хустина  вже  тебе  не  гріє,
Не  вабить  місяць  з  вишини.
Тож  хата,  з  благами  своїми,
Тож  хата,  з  благами  своїми,
Нас  забирає  від  весни!

Всю  ніч  ходив  по  небі  місяць,
Зірки  водив  у  свій  танок.
А  ми  безсоння  чадні  свічі
Палили  в  згарищах  думок
І  хоч  спокою  не  давали
Поточні  прикрощі  життя,
Та  все  ж  ми  вранці  пригадали,
Та  все  ж  ми  вранці  пригадали
Весну  і  перші  почуття!

11.05.2017ф

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732903
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Леся Утриско

Моя ти свята БЕРЕГИНЕ.

МАТИ-   так  просто  та  звично,  
Буденно,  світло,  привично,  
Та  разом  із  тим-  святково,   
Бо  Богом  дароване  слово.  

МАМО-  курличуть  лелеки,
Вернувшись  додому,  здалека,
Знов  ластівочка  співає-
В  гніздечку  діток  обіймає.  

МАТУСЮ-  я  твоя  дитина:
Хай  Божою  буде  днина,  
Цвіте  знов  твоя  горобина-
Моя  ти  свята  БЕРЕГИНЕ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732875
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Валентина Ланевич

Я горнуся, горнуся душею.

Я  горнуся,  горнуся  душею,
Смутком  тихим  у  краплі  сльози.
Маю  в  серці,  зростила  лілею,
В  ній  ховаю  твої  всі  сліди.

Ніжність  теплих  обіймів  на  спомин
Навік  вписані  ласкою  в  час.
Ти  зимою  єства  мого  пломінь,
Я  відсутня  сама  вже  без  нас.

Розчиняюсь  в  твой  кароокості,
В  глибині  любих  серцю  очей.
Ти  ж  рятунком  в  жіночому  щасті,
Увірвись  в  прохолоду  ночей.  

11.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732855
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Леся Утриско

Героям кажем: - Слава! Слава! Слава!

Сьогодні  втихли  навіть  солов'ї,
В  задумі  верби  сумно  похилились,  
Торкнулись  роси  пам'яті  й  землі,
Та  журавлі  в  польоті  зажурились.  

Весна  ясна  -   буяє  ніжно  цвіт,
Усе  живе  радіє  воскресінню,
В  стежках  життя  залишений  нам  слід-
Смертельний  слід  усьому  поколінню.

Батьки  й  діди  у  пам'яті  живуть,
У  пам'яті  вертаються  до  хати,
Віками  гроз,  в  боях  важких  ідуть,
В  сльозах,  обабіч,  жде  їх  рідна  мати.  

Рідненька,  рідна  матінка-  Земля,
Гніздечко  рідне...  світла  яворина,
Злетіли  душі  в  небо,  в  небуття,
Сльозою  хилиться  рясна  калина.

Минає  день  і  ніч...  минає  час:
І  знов  війна,  і  знов  страшна  навала,
Ми  нація...  не  збореш,  кате,  нас:
Героям  кажем:  Слава!  Слава!  Слава!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732563
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017


dovgiy

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Я  разом  з  ними  помирав
Не  по  уявному.  Насправді.
Коли  біль  тіло  роздирав
І  гній  смердів  на  простирадлі.
Я  разом  з  ними  долю  кляв
І  корчився  в  огні  гангрени.
Безруким  в  зуби  склянку  брав,
Ковтаючи  питво  вогненне.
Вони  –  товариші  мої,  
На  покоління  були  старші.
Для  них  не  скінчились  бої
Під  Перемоги  гучні  марші.
У  маренні  каліцьких  мук,
Вони  вночі  так  матюкались,
Що  якби  в  пеклі  був  цей  згук,
То  звідти  би  чорти  тікали!
Я  не  солдат.  Та  був  між  них
Як  син  потрощеної  роти.
Мої  –  сімнадцять  молодих,
А  їм  –  за  сорок  п’ять  коротких.
Майже    щотижня  хтось  вмирав,
Ми  їх  по-братськи  поминали…
І  санітарки  в  котрий  раз
Горілку  в  рота  заливали…
Три  роки  з  ними  я  конав,
Три  роки  ждав  своєї  черги…
Чи  то  про  мене  Бог  не  знав,
Чи  викреслив  із  книги  мертвих,
Чи  то  зоря  мого  життя
Не  згасла  ще  на  небосхилі,
Я  здужав  знятись  для  буття,
Нехай  при  допомозі  милиць,
Хай  на  протезах,  хай  крізь  біль,
Крізь  параліч  слизького  страху…
Знаю:  яка  в  сльозині  сіль
 І  як  то  слати  лихо  на  х**!
Зараз  на  сході  йде  війна.
На  нашім  сході,  на  Донбасі.
Калічить  молодих  вона,
Вбиває  цвіт  всієї  нації.
І  понівечених  калік
Будуть  кидати  в  інтернати,
Щоб  потім,  рази  два  на  рік,
Про  них,  напівживих,  згадати…
День  Перемоги!    Яблунь  цвіт,
Тепло  весни  та  ниють  рани…
За  пеленою  довгих  літ,
Ще  чую:  стогнуть  ветерани.

09.05.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732572
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Радченко

Травневий дощ

Теплий,  тихий  всю  ніч  крапав  дощ,
Шелестів  по  дахах  і  по  вікнах.
Від  дитинства  у  ньому  є  щось,
Мабуть,  запахи  вулиць  умитих
Запах  квітів  відчутнішим  став
І  бузок  став  на  тон  яскравішим,
А  п'янкий  запах  скошених  трав
Всіх  парфумів  у  світі  найліпший.
Раптом  спогадів  калейдоскоп
У  роки  повертає  далекі:
Усміхається  мама,  кадр-стоп.
На  обличчі  краплиночки  теплі.
Підставляє  долоні  дощу,
Босоніж  йде  у  мокрій  геть  сукні
Й  я  на  зустріч  їй  швидко  біжу...
В  згадках  часу  бар'єри  відсутні.
Теплий  ранок  хмаринки  збира,
А  вони,  неслухняні,  тікають
І  дощу  шелест  так  й  не  стиха,
Та  за  це  його  і  не  картають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732516
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Шон Маклех

Чорний кінь Гіх Дув

                                                                   «Я  розповім  вам,  а  ви  запишіть,
                                                                     аби  прийдешні  покоління  знали  ці  речі.
                                                                     Нехай  Знання  буде  на  Заході,  Битва  на  Півночі,
                                                                     Процвітання  на  Сході,  Музика  на  Півдні,
                                                                     а  королівська  влада  посередині...»
                                                                                                                                                                     (Фінтан  Провидець)

Колись  давно  –  десь  так  років  сорок  тому,  навіть  більше,  якщо  не  помиляюсь,  у  вересні  1973  року  я  подорожував  графством  Клер  і  відвідав  руїни  замку  Ліманех.  Добирався  я  до  цього  замку  довго  і  тяжко.  Замок  як  і  тоді,  так  і  нині  лежав  в  руїнах  і  стояв  на  приватній  землі.  Мені  довелось  у  власника  цих  земель  –  містера  N  –  огрядного  пана  з  бакенбардами  і  грубим  мужицьким  голосом  (він  не  хотів,  щоб  я  згадував  його  ім’я  у  своїх  рукописах,  то  його  справа,  зрештою  він  виявився  порядним  джентльменом)  просити  дозволу  на  відвідування  замку.  Він  люб’язно  дозволив  і  з  розумінням  кивнув.  Певно,  не  я  перший  цікавився  цими  руїнами.  Але  коли  я  попросив  дозволити  мені  відвідати  ці  руїни  ще  й  вночі,  він  дуже  здивувався  і  довго  дивився  на  мене  пильним  і  якимось  недоброзичливим  поглядом.  Зрештою,  махнув  рукою:  «Ви  дивна  людина,  Шоне!  Мало  хто  наважиться  зайти  в  цей  замок  поночі,  ще  й  коли  місяць  оповні!  Але  якщо  вже  є  у  Вас  таке  бажання,  можете  зайти  і  вдень,  і  вночі.  Я  думаю,  Ви  теж  дещо  знаєте  про  цей  замок.  І  Ви  не  з  тих,  чию  волю  може  знищити  страх...»  Замок  справив  враження  моторошної  пустки.  Вціліла  тільки  вежа  початку  XVI  століття  і  руїни  житлового  корпусу  замку  початку  XVII  століття.  Свистав  осінній  вітер,  небо  супилось  і  сердилось.  Я  стояв  серед  руїн  і  думав  про  минуле  цих  стін,  змурованих  з  дикого  каменю.  Вітер  заносив  до  замку  обірвані  листки  ранньої  осені.  яких  ледь  торкнулася  золота  жовтизна  і  кидав  мені  до  ніг.  

Цей  замок  у  1630  році  замок  успадкував  Конор  О’Браєн,  дружиною  якого  була  грізна  Майре  Руа  (Майре  ні  Магон),  або  як  її  ще  називали  Руда  Майре  чи  Руда  Мері,  про  яку  розповідають  багато  легенд.  Кажуть  вона  своїх  ворогів  та  поганих  слуг  вішала  -  чоловіків  за  шию,  а  жінок  за  волосся  на  стінах  замку  за  найменшу  провину,  що  вона  супроводжувала  свого  чоловіка  в  рейдах  на  землі  англійських  колоністів.  Кажуть,  що  в  неї  було  руде  волосся,  що  вона  мала  25  чоловіків  і  в  кожного  з  них  життя  обірвалось  трагічно,  а  майно  цих  чоловіків  вона  привласнювала  собі.  Вона  разом  з  чоловіком  Конором  О’Браєном  –  з  єдиним  її  чоловіком  якого  вона  любила,  підтримала  повстання  за  незалежність  Ірландії  в  1641  році.  І  коли  її  чоловік  був  вбитий  під  час  сутички  з  англійською  армією  Ладлоу  в  1651  році,  вона  відмовилась  відкрити  ворота  замку,  щоб  отримати  тіло  чоловіка,  заявивши:  «Ми  не  потребуємо  в  замку  мертвих!»  Але  коли  побачила  з  мурів  замку,  що  він  живий,  впустила  людей,  що  занесли  його  до  замку,  хоча  була  небезпека,  що  одночасно  в  замок  вдереться  ворог,  і  доглядала  за  пораненим  чоловіком,  аж  доки  він  не  помер  через  лічені  години  в  неї  на  руках.  Ладлоу  стояв  під  замком  ще  кілька  діб,  але  погода  була  жахлива,  і  він  повернувся  в  Лімерік.  Майре  ні  Магон  змушена  була  терміново  вийти  заміж  за  якогось  Купера,  щоб  зберегти  спадщину  вождів  клану  О’Браєн  для  свого  неповнолітнього  сина,  що  потім  став  сером  Донатом  О’Браєн  –  предком  подальших  лордів  Інхіквін.  Кажуть,  що  з  Купером  вона  посварилась  одного  ранку  -  він  щось  погане  сказав  про  її  колишнього  чоловіка.  Тоді  вона  вбила  Купера,  коли  він  голився  ударом  кинджала  в  живіт  і  сказала:  "Ніхто  не  має  право  говорити  щось  погано  про  мого  коханого  Конора!".  Ще  розповідають,  що  вона  любила  їздити  на  норовистому  чорному  коні  -  мчала  на  ньому  з  шаленою  швидкістю.  В  неї  було  багато  докучливих  залицяльників  і  женихів.  Кожному  вона  давала  цього  коня  і  наказувала  проїхатись.  Кінь  летів  з  шаленою  швидкістю  над  прірвами  і  в  одну  мить  скидав  вершника  в  провалля.  Розповідають,  що  коли  вона  померла,  то  її  тіло  поховали  в  дуплі  дерева,  а  її  привид  часто  бачили  в  різних  місцинах  графства  Клер,  особливо  біля  мегалітичних  споруд  та  вівтарів  друїдів.  

Потім  я  ще  раз  зайшов  до  руїн  замку  –  уже  серед  ночі.  Небо  заспокоїлось  і  визирнув  повний  Місяць,  що  освітив  блідим  срібним  сяйвом  руїни.  Я  чекав  саме  цього.  Я  вірив  –  леді  Майре  ні  Магон  прийде  у  мене  надто  багато  питань  було  до  неї.  Надто  важливих,  щоб  життя  важило  більше  ніж  ці  відповіді.  Я  чекав  і  думав  про  те,  що  надто  багато  вигадок  придумали  люди  про  володарку  цього  замку,  що  все  було  зовсім  не  так.  І  той  портрет,  що  дійшов  до  нас  –  портрет  якоїсь  старої  відьми  –  не  достовірний.  Крім  того,  вона  колись  була  молодою  і  чоловіки  сходили  з  розуму  по  ній.  Саме  по  ній,  а  не  по  її  багатствах,  землях  та  владі  –  бо  в  ті  буремні  часи  то  було  ніщо.  Сьогодні  ти  лорд  і  землевласник  зі  скринею  золота  в  башті  замку,  а  завтра  висиш  на  шибениці,  а  твій  замок  зруйнований,  землі  сплюндровані...  І  не  нам  судити  її  вчинки.  Так  чи  інакше  рід  вождів  клану  О’Браєн,  рід  королів  Томонду  зберігся.  Клан  О’Браєн  існує  досі,  і  нині  є  вождь  клану  О’Браєн  -  Конор  О’Браєн  –  принц  Томонд,  XVIII  барон  Інхіквін.  Я  все  чекав  на  Майре,  але  вона  не  приходила.  Я  дістав  сопілку  і  заграв  сумну  ірландську  мелодію  «Волоцюга  О’Коннор».    Десь,  коли  вже  було  далеко  за  північ  я  почув  стукіт  копит:  до  замку  підійшов  чорний  кінь.  Величезний,  з  довгою  патлатою  гривою.  Він  крутив  головою  і  голосно  фиркав.  Я  подивився  на  нього  і  запитав:  «Де  ж  ти  загубив  свою  вершницю,  коню  вороний?»  Але  вн  мовчки  подивився  на  мене  блискучими  очима,  в  яких  відображався  місяць  і  почвалав  в  осінню  порожнечу...          

Я  часто  згадував  ту  ніч  і  якось  написав  таке:

Леді!  Ваш  чорний  кінь  фатуму
Заблукав  серед  осені,  серед  сутінків  Місяця,
Серед  ірландських  пісень  тужливих,
І  крапель  дощу  вересового,
Гіх  Дув  чекає  на  вас  –  тут,  серед  сутінків,
Тут,  серед  пагорбів  ночі,  серед  каменів,
Кожний  з  яких  –  домівка
Старої  сивої  тіні.  А  Ви  чомусь  блукаєте,
Там,  де  ходити  невільно
Жодній  душі  людській,
А  Ви  чомусь  досі  полюєте:
Чи  то  на  бастардів  Кромвеля,
Чи  то  просто  на  потолоч,
Якою  керує  страх,  яку  страх  жене
З  одного  дня  нікчемного  
До  іншого  понеділка  сірого,
Чи  може  Ви  просто  шукаєте
Меч  холодної  криці,  
Що  плоть  людську  розтинав
У  часи  лицарства  і  честі,
А  кінь  Ваш  –  Гіх  Дув  чорногривий
Шукає  свою  господиню,
Шукає-блукає  досі.
Отут  –  серед  скель  і  пагорбів
Ірландії  нашої  вітрами  долі
Розхристаної...  
Леді!  Білу  сорочку  Ірландії
Розірвано  вітром,
А  Ви  все  блукаєте  рудою  тінню
Серед  дібров  друїдів.
Ваш  чорний  кінь  шукає  Вас...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732463
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


zazemlena

Знову дощ, знову дощ, знову дощ…

[b]Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Позавчора,  учора,  сьогодні.
Ніби  хмар  переповнений  ковш
Нахилив  хтось  весні  на  долоні...
Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Звуки  крапель  такі  монотонні...
Або  схлипують  тихо,  або  ж
Щось  виписують  на  підвіконні...
Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Вже  сьогодні  він  тут  не  сторонній...
Та  терпінням  себе  не  тривож  -
Дощ  -  це  дощ,  а  не  сльози  солоні
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732453
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Любов Іванова

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Потік  людський  урОчисто  й  святково
Замайорить  тюльпанами  в  цей  день.
І  знов  слова  поваги  і  любові,
І  щем  від  тих  буремних  літ  пісень...

Живих  героїв  справді  одиниці,
Хто  серед  нас  -  у  них  поважний  вік.
В  їх  честь  -  салют!  А  дзвони  на  дзвінниці
Ведуть  небесних  душ  невпинний  лік.

Нехай  ніщо  в  віках  не  затуманить,
Бо  сам  Господь  цю  славу  окропив.
Схилім  чоло  і  возвеличмо  пам"ять
Усіх,  хто  землю  нашу  боронив.

Героям  Слава!  Слава  щохвилини!
Хто  у  боях  в  страшній,  лихій  імлі.
Життя  віддасть  за  волю  Батьківщини,
Уклін  від  нас  до  самої  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732442
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Пам'яті вічний вогонь

Біля  могил,  монументів  і  стел
Пам'яті  вічний  вогонь.
Тисячі  селищ,  містечок  і  сел
Не  обійшла  осторонь
Друга  Велика  війна  світова
Кроком  своїм  руйнівним.
Пам'ять  в  серцях  і  до  цих  пір  жива,
Вклонимось  мертвим  й  живим.
Вклонимось  їм,  що  заради  життя
Йшли  без  вагання  у  бій
І  не  ховались  від  куль  в  укриття,
Бо  по  землі  не  чужій,
Рідній  до  болю,  до  крику  "ура",
Гнали,  як  тать,  ворогів.
Тим,  хто  на  схилах  величних  Дніпра
Наше  життя  боронив.
Вклонимось  тим,  хто  в  голоднім  тилу
І  в  окупації  жив,
Тим  хто  пройшов  до  Берліна  війну
Й  нових  садків  насадив.
Кожного  травня  буяють  вони
Й  пам'яті  вічний  вогонь
Там,  де  солдати  у  землю  лягли,
З  їхніх  палає  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732424
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Леся Утриско

Скорюсь тобі.

–  Помирав  я  уже,  та  воскрес,  хоча  ніхто  мене  й  не  спитав:  «Хто  я?».  Тепер  завжди  цим  живу,  намагаючись  дати  твоїй  таємничості  силу,  інколи  лякаюсь  твоєї  сутності,  інколи  зворушений,  що  іще  можу  бути  корисним.  Але  найбільше  боюсь  залишити  тебе  без  свого  імені  й  відпустити  саму  із  твоєю  невизначеністю.  Тепер  мій  розум  затьмарює  не  пристрасть,  не  жага,  не  біль,  а  букет  думок  із  пролісків,  що  під  вікном  твоїм  живуть.  І  я  єство  своє  боязко  ковтаю,  бо  нині  я  чужий,  загублений,  неначе  стоптаний  жагою,  живу  весною  із  росами  й  ранками,  встаю  тобою.

ПРОЛІСКИ
©  Петро  Кухарчук,  Галина  Химочка,  проза,  2017


     Скорюсь  тобі.  

Я  помирав...та  хто  я  ,  хто  я?
Чи  сміх,  чи  плач,  чи  все  єство?
Я  помирав  тобою  воскресая-  
Це  все,  чомусь,  давно  було.

Я  жив  у  твоїх  таємницях,
У  всій  тобі-   в  твоїх  думках,
Лишався  квітом  у  скарбницях,  
Їх  поцілунком  на  вустах.  

Скорюсь  тобі...  чужим  чуттям,  
Піддамся  силі  божевілля,  
У  воскресінні   сили  дам...
Ну  хто  я?  Твоя  тінь  спасіння.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732313
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Валя Савелюк

СТРІМГОЛОВ

збігає  жито  полого  з  горбка,
світло-барв  неймовірна  витівка:
у  зеленого  жита  з  горішнього  боку  –  листки
навдивовижу  сині…
за  вербами,  у  долині
очі  сліпить  Жилка  –
на  татів  ступінь  завширшки  –  річечка  

мама
у  червоній  терновій  хустині,
зав`язана  молодичкою  –
як  маківка…

на  вершині  горбка  стою  –
споглядаю

мама
насіває  грядки:
ноги  босі,  як  делікатні  човники,
як  тендітно  видовжені  пелюстки,
залишають  спритні-веселі
рядочки  слідів  на  свіжій  землі

спинилось  сонце,  підперте  граблями,
багато  роботи  у  мами:
досіяти  огірки-буряки,
встигнути  ще  –  чорнобривчики

житами,
стежками-струмками,
світами  і  вимірами  космічними
стрімголов
вічно
схилом  пологим  біжить  до  мами
моя  невисловлена  любов

05.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732311
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Валентина Малая

ПРО ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ РОЗПОВІМ

Про  [b]ВЕЛИКУ  ПЕРЕМОГУ  [/b]  розповім,
Прочитаю,заспіваю  й  помолюся,
Як  травневим    ранком  весняним
Голос  гучномовця  всіх  торкнувся!

[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-линуно  в  селі
 І  на  полі,у  саду  ,у  місті.
[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-вершник  у  сідлі
стрімголов  привіз  селянам  вісті.

Як  раділи  цьому  діти  всі,
Старики,жінки,моя  бабуся!
Як  не  можна  стримати  сльози,
Бо  дідусь  з  війни  не  повернувся.

Скільки  долей  знищила  війна!
Скільки  діточок  не  народила!
Ця  проклята  sила  нищівна!
Скільки  горя  й  лиха  наробила!

Про  часи  ті  треба  пам'ятать,
Пам'ять  предків  також  шанувати,
Про  героїв  всіх  не  забувать,
і    коріння  роду  ці-ну-ва-ти.

Вся  планета  прагне  в  мирі  жить!
[b]НІ  ВІЙНІ!![/b]Кричим  ми  і  Скандуємо!
Прекратіть    війну  і  зупиніть!
Терпимо  поки  що  та...  згуртуємось!

Про  велику  перемогу    розповім,
Прочитаю,заспіваю  й  помолюся,
Як  травневим    ранком  весняним
Голос  гучномовця  всіх  торкнувся!

Припинились  сльози,горе,біль,
Пам'ять  про  той  час  лиш  на  портретах...
[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-лине  звідусіль
[b]МИР  Й  БЕЗПЕКА[/b]    для  усіх  людей  планети!!!!!!
07.05.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732269
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


zazemlena

Що ми знаємо?

[b]Що  ми  знаємо?  В  ЩО  ми  вірили...
так  і  скрізь  було...А  тепер?
Десь  у  серце  нам  просто  вцілили...
Жах  і  смерть  у  нас...там  концерт...[/b]



Подивилась  відео  про  День  ПЕРЕМОГИ,,,Такого  я  не  знала,  не  вмію  вставити  до  вірша.  є  адреса,  кому  цікаво,  подивіться
я  теж  вже  не  можу  знайти  відео  називалось  "Победиада"  на  фейсбуці  дивилась  https://www.facebook.com/kolomoisky.ua/videos/1351024721663571/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732260
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Віктор Ох

Мамай-3 (V)


[i](З  циклу  «Мамаї»)[/i]
Кліпи  серії  "Мамаї"  -  Студія  ОХ
   (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l79e8NfnJb0[/youtube]
---------------------------------

Оковитої  чарчина
дуже  схожа  на  життя  –
обпече    немов  жарина
чи  зігріє  до  пуття.

Із  нічого  ми  з’явились    
перетворимось  в  ніщо.
Знадобились  де  родились  –
веселімося  будь-що!

Смерть–життя  –  це  вдих  і  видих.
Сила–швидкість  –  добрий  кінь.
Воля  –  зброя  справедливих.
Мудрість  –  неба  височінь.

«Оселедець»,    довгі  вуса…
милий  оку  виднокрай…
Низько  я  тобі  вклонюся,  
славний  лицарю  Мамай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732192
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017


zazemlena

День схопив мене у обійми

[b]День  схопив  мене  у  обійми,  
Так  зрадів,  ніби  я  воскресла...
І  душа  переповнилась  світлом
І  думками,  що  мов  перевесла
всі  події  в  снопи  пов'язали.  
Ко́пи  вкрили  життя  минуле...
Ключі  з  неба  сонячні  зали
Якісь  дивні  мені  одімкнули.
А  в  них  тільки  розмірене  щастя
Й  квітне  радість    й  до  неї  тут  звикли...
Щезли  біди,  війни,  напасті  -
І  слова  такі  навіть  зникли.
День  схопив  мене  у  обійми
І  закинув  у  наше  майбутнє...
Йде  весна:  його  в  душі  засіймо...
Як  не  ми,  хтось  там  мусить  бути![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732114
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Микола Холодов

Невиправдана образа

 Не    ображайсь,  дорослий    сину,
 На    свого    батька    --    то    пусте.
 Помовч,    подумай    хоч    хвилину.
 У    тебе    ж    також    син    росте.

 О,    як    ти    любиш    ту    дитину!
 Про    це    лиш    знає    Бог    і    ти.
 Його    любитимеш    ти,    сину,
 Поки    є    сил    по    віку    йти.

 Ото    і    в    тебе,    любий    друже,
 Такий    же    також    батько    є,
 Що    тебе    любить    дуже  -  дуже,
 Сильніш    за    своє    житіє.

 Якщо    й    промовить    якось    тато
 Слівце    кривеньке,    чисто    в    жарт,
 Всерйоз    оте    сприймать    не    варто
 І    ображатися    не    варт.

 Згадай  -  но    краще    в    ту    хвилину
 Життєве    правило    просте,
 ЩО    НЕ    ТРИМАТЬ    ОБРАЗИ    СИНУ
 НА    СВОГО    БАТЬКА    --    ТО    СВЯТЕ!      


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732237
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Валентина Ланевич

Душу скоблить вічно лінч.

Вічний  супутник  утома,
Скинь  її,  друже,  із  пліч.
Збитая  фраза  відома,  
Душу  скоблить  вічно  лінч.

Загодя  знати,  що  буде,
Зовсім  невесело  жить.
Те,  що  у  часі  забуте,
Пощо  за  ним  все  тужить.

Веснонька  в  серці  в  фаворі,
Знай,  бережи,  хай  буя.
Кажуть,  схилитись  в  покорі,
Дух  же  тоді  завмира.

Збіглі  роки  білять  скроні,
В  злеті,  волань  боротьба.
Стань  перед  Богом  в  поклоні
Та  не  оспівуй  раба.

06.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732081
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Вечора

                                         "…Але  коли  вечір
                                               Майструє  небесну  твердь  ударами  чорного  молота
                                               Місто  вечірнє  панує  отам  над  рівниною…"
                                                                                                                                                       (Еміль  Верхарн)

Сутінки  дарують  спалахи  ліхтарів  –  діамантів  жовтих
Місту
І  світу*.
Сутінки  –  це  такий  діалог  ні  про  що
(Чи  може  все  таки  про  щось**)
(Чи  може  місто  може  говорити  тільки  монологи)
(Чи  може  одкровення  буває  тільки  в  темряві?)
Місто
І  вечір.
Кожне  місто  має  вокзал
Кожен  вокзал  має  свою  колію
На  яку  юрба  кидає  свого  Верхарна***.
Кожне  місто  має  свою  площу  біля  самісінької  ратуші
(Бургомістр),
А  кожна  площа  має  свою  Жанну  і  своє  полум’я,
Яке  запалюють  вдень  –  коли  на  потіху  юрбі,
Коли  просто  -  ім’я,  коли  просто  –  так  вирішили,
Але  сутінки  прийдуть  і  прошепочуть:
«Кожне  місто  –  Руан.
Хай  навіть  йому  придумали  іншу  назву,
Все  одно  –  це  Руан.  Місто  залізних  автомобілів,
Місто  коробок-трамваїв  і  вусатих  тролейбусів  –  Руан».
Добре,  що  існує  вечір  –  тоді  кольори  зникають  –  
Кольори  сірості,  але  запалюються  діаманти,
Ліхтарники  знаходять  сенс  невчасний  (час,  час)
Свого  життя  на  бруківці****.  Сутінки.
Без  них  двері  лишись  би  зачиненими,
А  місто  таким  же  непривабливим,
Як  мадемуазель,  що  ніколи  не  виходить  на  шпацер,
Бо  знає,  що  в  Руані  завжди  знайдеться  вогнище
Хоча  б  для  одного  єретика,
Або  хоча  б  для  однієї  відьми.
А  колій  –  не  полічити*****.
І  тих,  що  ведуть  у  місто  вечора,
І  тих  що  не  ведуть  нікуди
Навіть  у  паранірвану…  

Примітки:
*  -  Urbi  et  Orbi.  І  ніяк  інакше.
**  -  про  щось.  Але  про  що  –  не  скажу.  Здогадайтесь  самі.
***  -  коли  про  це  довідався  Маяковський,  він  сказав:  «Небо  прогнівалось  на  Верхарна.  Він  потрапив  під  трамвай.  Хто  ж  тепер  буде  писати  вірші?!  Невже  Бугаєв?!»
****  -  життя  не  має  сенсу.  А  на  бруківці  тим  паче…  
*****  -  я  полічив.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731973
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Ніна-Марія

Чекає матуся…

Сидить  матуся  на  порозі...
Вже  й  день  добіг  свого  кінця.
А  серце  б'ється  у  тривозі-
Коли  скінчиться  бойня  ця?  

Чекає  звісточки  від  сина.
Ось  другий  рік  він  на  війні.
Спинись,  москальська  вража  сила,
Дай  спокій  людям  і  мені.

Ще  скільки  будеш  мордувати
Вкраїну  й  весь  цей  білий  світ?
Свободу  градом  не  зламати.
Не  знищуй  нації  ти  цвіт.

Щоденно  Богу  я  молюся
За  тебе,  синку,  й  за  синів,
Яким  доземно  я  вклонюся,
Перемогли  щоб  у  війні!

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRUR4hOeo5U2TY9zKbgGtqBWnHZ9IS2WLdqS8rHQ7QQemnpqUEkRg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732106
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Nino27

Я небесам подякую…

[b][i][color="#aa00ff"]Коли    ти    губишся,  хоча    б    на    мить-
Душа    болить.
Тоді    молю    я    Ангела    з    небес
Знайти    тебе.
Душею    я    ловлю    твоє:  "Привіт"-
Ясніє    світ..
І    Ангел    посміхається    з    небес,
І    я    тебе
Люблю    неначе    вперше    знов    і    знов.
І    за    любов
Я    небесам    подякую    святим,
За    це,  що    ти
Для    мене    подарований    життям.
За    це    що    я
Люблю    весну    і    небо    голубе.
І    що    тебе
Для    мене    Боженько    святий    зберіг.
То    ж    оберіг
Складу    із    найсвятіших    молитов-
За    мир    й    любов.[/color][/i][/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731892
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Леся Утриско

Так лиш співають солов'ї .

Так  лиш  співають  солов'ї,
Прибравши  світ  вінком  калини,
Лунає  пісня  із  душі  
В  чужім  краю,  із  уст  дівчини.

Так  лиш  співають  солов'ї,
Де  сколосилось  рідне  поле,
Лягла   стежина  в  чужині,
Та  пише  пісню  твої  долі.

Так  лиш  співають  солов'ї,
В  акордах  разом  із  тобою,
Вклонившись  небу  та  землі,
У  гай  ведуть,  тебе  з  собою.

Так  лиш  співають  солов'ї,
Заквітчано,  в  вінку  калини,
Де  лине  пісня  із  душі,
Із  вуст  красунечки-  дівчини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731815
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ганна Верес

Чоло її у ранній сивині

Чоло  її  у  ранній  сивині,
Під  очі  –  зморшки,  мов  печать  недолі:
Синок  її  загинув  у  війні,
Прибув  недавно  мертвий  він  додому.  

Єдиний  був  він  у  матусі  син,
Може,  тому  й  душі  у  нім  не  чула,
Любов  ця  добавляла  їй  краси.
Чому  ж  її  молитви  не  почули

Ні  вороги,  ні  Божі  небеса?
Чому  ж  на  вік,  ще  юний,  не  зважали?
І  капає  з  очей  її  сльоза,
Адже  його,  живого,    вона  ждала.

Тікають  дні,  біжить  життя  удаль,
Та  біль  матусі  й  трохи  не  вщухає,
Душа  її  і  молиться,  й  рида…
Криниця  горя  в  ній  не  висихає.

Свій  день  вона  з  молитви  почина:
«Нехай  усі  здорові  будуть  діти.
Ніде  й  ніколи  не  гримить  війна
Й  не  плачуть  матері  за  дітьми  в  світі…»
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731747
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ганна Верес

В вікно моє вже сіробровий ранок

В    вікно    моє    вже    сіробровий    ранок
Крізь    шибочку    несміло    заглядав,
І    перший    соловей    своїм    сопрано
На    сонне    листя    звуки    розкидав.

Вікно    відкривши,    я    відчула    подих:
То    тихий    легіт    доторкнувся    кіс.
А    може    то    легка    рука    Господня
Мені    дарунки    сипала    якісь?

І    вище    піднімалось    сіре    небо,
Аж    ось    запеленала    його    синь    –
В    промінні    сонця    виникла    потреба
І    в    краплях    свіжих    першої    роси.

Мені    здалось,    я    теж    у    цім    оркестрі
Мелодію    важливу    теж    веду,
І    на    життя    людського    перехресті
Серед    краси    цієї    не    впаду.
7.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Наталя Данилюк

Яблуні цвітуть…

Яблуні  цвітуть  блідо-рожево,
Вибухнувши  в  чисту  голубінь!
І  пливе  таке  солодке  мрево
Від  отих  божественних  пахтінь!

Синє  тло  і  лагідні  пастелі,
Мов  художник  пробує  мазки…
Десь-колись  вітри-віолончелі
Забринять,  зриваючи  разки

Яблуневоквітного  намиста,  ─
І  така  здійметься  білизна,
Неземна,  неторкана,  перлиста,
Ніби  крила  струшує  весна!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Леся Утриско

Ми чомусь не такі.

Ми  чомусь  не  такі,  а  чому?  Не  збагну:
Без  химер  у  вогні-  слово  масками,  
Там,  десь  край-  край  чому,  та  кому?
В  попелищі  вогню  злими  фресками.  

Споживаєм  не  те-  все  завите  в  брехню,
Смолоскип  замальований  красками.  
Лабіринтами  йду-  чи  то  світло  в  пітьму...
Біль  притуплю  солодкими  ласками.  

Боже!  -  Збав  от  думок,  от  химери  брехні,  
Бо  ж  не  маска  у  грі  пекторалями,
Чом  життя  у  пітьмі?  Лиш  зачаття-  в  вогні?
Чом  не  тими  ідем  магістралями?

Ми  чомусь  не  такі,  а  чому?  Не  збагну:
В  попелищі  вогню   злими  масками.  
Споживаєм  чому,  ту  завиту  брехню?
Боже!  -  Сили  додай,   дай  бо  ласками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731622
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Валентина Ланевич

Гей, говію я, говію.

Гей,  говію  я,  говію,
А  тебе  не  розумію.
Ти  казав,  приходь,  зігрію,
Бо  давно  маю  надію.

Ти  приходь  під  ту  калину,
Де  шукали  ми  малину.
Їли  ягідки  червоні,
Як  сиділи  на  осонні.

Раптом  став  крапати  дощик,
Тарабанити  у  горщик.
Ти  хотів  поцілувати,
Вийшла  з  хати  моя  мати.

Обіцявся  прийти  знову,
Чи  забув  про  лесну  мову?
Нічка  в  ніжнім  сну  полоні,
Жду,  люблю,  не  скину  броні.

02.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731611
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Любов Іванова

ЗАЦВІВ БІЛЯ ВІКНА БУЗОК

З-елений  лист  на  сонечку  лосниться,
А-  пахощі,    що  злегка    аж  п"янить.
Ц-ей  аромат,  як  тільки  завесниться
В-  серця  людей  струмками  цебенить.
І-  відірвати  погляду  не  в  силі,
В-есна  чарує    буйним  квітом  всіх,

Б-ач,  дивоцвіти,  веселкові,  милі,
І-  рясно  вмиті  краплями  зі  стріх.
Л-ибонь  в  бузок  Господь  вдихнув  ці  чари,
Я-к  робить  він  кругом    свої  дива,

В-есна  -  пора  побачень,  звук  гітари
І-    мелодійні  про  любов  слова.
К-оли  цвіте  бузок  в    подвір"ях  рясно
Н-еначе  райдуг  барви  виграють
А-  на  душі,  так  щемно  і  прекрасно

Б-о  в  барвах  цих  краси  всієї  суть..
У-же    в  садах  лунає  спів  пташиний,
З-  усіх  усюд  -  співочий    справжній  рай.
О-аза  щастя,  диво    України,
К-уточок  мрії,  мій  любимий  край..

Завдячую  Олі  Радченко,  її  акровірш  
"Куст  сирени  расцвел  у  окна"  додав  мені  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731552
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Валентина Ланевич

Мій коханий, коханий, коханий…

Мій  коханий,  коханий,  коханий...
Шепіт  рветься  з  єства  в  небеса.
День  сьогодні  не  сонячно-крамний,
Зна  любов,  як  творить  чудеса.

І  наповнює  серце  весною,
Цвіт  черешні  в  злагоді  душі.
І  в  цілющих  обіймах  з  вільхою,
Де  ім’я  твоє,  бешкет  в  умі.

І  туман  спочива  під  вербою,
Очерет  в  тишині  занімів.
Милувалась,  милуюсь  тобою,
Ти  мене  підкорити  зумів.

02.15.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731535
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


zazemlena

Цей травень…

[b]Цей  травень  пробрався  крізь  березень  й  квітень,
Тому  й  прихопив  трохи  холоду  й  квітів.
А  там,  де  ступав  по  відкритій  стежині,
Сьогодні  тепло  і  радіють  всі  днині.    
Цей  травень  не  втомиться  нас  дивувати:  
Сьогодні  -  це  будень,  колись  було  свято.
Нехай  краще  нові  травневі  розваги,
Ніж  ті,  що  в  минувщині  -  повні  зневаги.
Нехай  кожен  в  праці  засвітиться  ново
На  рідних  полях,  на  величних  будовах.
В  серцях  хай  розквітне  любов  і  надія:
Вкраїну  відродимо  -  все  ж  бо  ми  вміємо.
Як  травень,  прорвемось  крізь  кризові  пастки,
Себе  трохи  зміним  й  політику  нашу.
Й  вбереться  Вкраїна  в  багаті  обнови,
МИ  можемо,  вміємо!  У  справах,  не  в  слові.
Ми  змінимо  Гімн  -  він  день  кожний  прославить,
"Щасливі  всі  будуть"...Шепоче  нам  травень[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731530
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 23

Мы  маевку  отмечали
Веселись  мы  не  зря!!
Блин,  смотрю  на  календарик  -
Двадцать  третье  сентября!!
***
Тусовались  мы  у  клуба,
Я  и  Ванька  мой,  дурак...
Но  пришла  с  бутылкой  Люба
Дальше  в  мозге  полный  мрак.
***
Я  сегодня  поутру
Как  ушел  Петруха,
Поняла,  а  ведь  не  врут,
А  и  правда  шлюха...
***
Это  было  в  день  зарплаты,
Я  ушёл  в  глубокий  транс.
Игровые  автоматы  
Обнулили  мой  баланс.
***
Мой  миленок  -  участковый,
И  живем  мы  -  кое  как..
Заработает  целковый
Мне  отдаст    всего  пятак.
***
Я  виагру  ел  горстями,
Но  в  трусах  все  тот  же  крен...
А  вот  выяснилось  днями..
Мне  провизор  дал..  пурген.
***
К  выходным  заедут  внуки,
Все  способна  я  принять...
Не  пришлось  бы  снова  трюки
На  пилоне  выполнять.
***
Снится  сон  -  упали  цены,
Кабы  правда,  Бог  ты  мой!!!
Неужели  в  Раде  члены
Стали  думать  головой...
***
В  нашем  озере  поймали
Модный  лифчик  нашей  Гали,
Вот  шальная!  Стыд  и  срам!!
Это  ж  с  кем  купалась  там?
***
На  базаре  торговали,
Что  на  дачах  своровали.
К  нам  сама  идет  удача,
В  ночь  опять  пойдем  по  дачам.
***
Слышу  стоны  я  всю  ночь
Я  ж  бегом...  чтобы  помочь.
Дочь  орет  -  "Не  надо,  мама!
Как-то  справимся  и  сами!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731510
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


dovgiy

НА ПЕРЕХРЕСТЯХ ВСІХ СТОЛІТЬ

На  перехрестях  всіх  століть
Застигну  в  камені  журбою.  
Бо    на  заселеній  землі
Я  ще  не  стрівся  із  тобою.
Ти  залишилася  десь  там
І  це  в  той  час,  коли  шукаю;
Коли  життя  безцінний  крам
Краплинами  в  піску  зникає.
Не  тим  я  серце  дарував,
Не  тим  губами  пестив  очі!
Тебе  я  в  них  не  відчував,
Оманливі  були  ті  ночі!
Проходив  хміль  бурхливих  днів
І  знову    пустка    безнадії.
А  ти  приходиш  в  казки  снів,
Для  чогось  знову  будиш  мрії.
Невже  насправді  ти  десь  є
В  оцьому  часі,  невловима?
Чи  ти  –  лиш  марево  моє,
Пригод  жадоба  невситима?
Мовчиш…  і  кличеш  звіддаля
Мій  ідеал  простого  щастя…
Зустріти  б!  до  руки  припасти!
Доки  ще  крутиться  Земля!

01.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731353
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Валентина Ланевич

Обіймає твій подих лице.

Вітре-вітре,  весняно-ласкавий,
Обіймає  твій  подих  лице.
Хоч  буваєш  ти,  правда,  лукавий,
І  тепло  тоді  в  грудях  не  те.

Не  мені  ти  даруєш  усмішку
І  цілуєш  медово  вуста.
Необачно  потрапила  в  клітку,
Крізь  щілини  тіка  марнота.

Ти  ж  безпечно  забавлений  грою,
Ніби,  те,  що  було,  й  не  було.
Пестиш  тіло  моє,  я  не  встою,
Майне  думка:  мій  Боже,  за  що?

01.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731374
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 22

Я  тобой  переболею,
А  вернее  -  не  тобой..
Тем,  что  ты  привез  с  Бомбея
Когда  ездил  за  мечтой.
***
"-Я  на  даче  отдыхаю,-"
Всем  знакомым  говорю.
Хоть  я  здесь,  как  крепостная,
Раком  целый  день  стою.
***
В  интернете  прописалась
Ой,  девчонки,  это  кайф!!
С  милым  сексом  занималась..
Снова  ночью  через  скайп.
***
Я  виагру  ел  горстями,
Но  эффекта    не  видал,
Просто  кое-где  местами,
На  затылке  волос  встал.
***
Как-то  летом  на  опушке,
Мишка  врал  моей  подружке!!
Вот  же  чучело!  Нахал!!
Мне  намедни  тоже  врал!
***
Женихов  всех  разобрали,
Тани,  Маши,  Оли,  Вали...
Так  вот  двадцать  лет  подряд,
А  я  в  девках  в  пятьдесят...
***
У  соседей  заварушка,
Ходуном  идет  избушка!
Дед-ревнивец  бабку  бьет
Не  по  факту...  наперед!!!
***
Не  хочу  я  жить  в  печали
И  сгорать  в  тоске  дотла!!
Меня  с  Мишкой  обвенчали,
А  я  к  Ванечке  ушла!!!
****
В  небе  звездочки  считали,
Вроде  дальше  -  ничего..
Так  откуда  же  у  Гали
Пузо  к  маю  ого-го!!
***
Мама  зятю  не  велела
Спать  с  Марусей  каждый  день,
Маня  каждый  день  ревела
Ну  какой    ты,  Петька,  пень.
***
Мой  милёночек  гордится,
Топит  мой  позор  в  вине,
Мол,  такая  молодица
Всем  нужна..  а  больше  -  мне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731376
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


dovgiy

НІЧ З МУЗОЮ

Заходь  до  мене  на  часинку!
Ти  ж  бачиш:  біля  мене  тиша.
Хай  ти  лиш  німфа,  ти  не  жінка,
Від  цього  навіть  цікавіше.
Припни  Пегаса.  Хай  спочине
Доки  нам  півні  заспівають
Тай  звесели,  напівбогине,
Зіграй  на  лютні!  Хай  над  гаєм
Злітає  до  зірок  грайливих
Чарівна  пісня  про  кохання
Про  двох  замріяних,  щасливих,
Що  бродять  в  росах  до  світання.
А  я  завмру  і  буду  слухать
Та  згадувати  ніжну  мрію
Яку  люблю  за  світлу  душу
Й  повік  забути  не  зумію.
Ти  не  ревнуй  мене  до  неї.
Ти  ж  знаєш,  я  завжди  самотній.
Про  дар  життя  від  Гіменея
Не  помишляю.  З  мене  –  досить!
За  звичкою  торкаю  струни
Своєю  кволою  рукою
Тай  награю  про  різні  думи
Що  не  дають  мені  спокою.
А  ніч  хмільна!    Яблунь    біленьких
Плете    мережива  весільні
І  чуєш,  Музо!  Соловейки,
Що  виробляють?!  Божевільні!!!
Ти  кави  вип’єш?    Не  вживаєш…
У  вас  нектар  в  ходу  на  небі…
А  я  так  душу  підживляю,
Ілюзії  роблю  для  себе.
Бо  нам  так  важко  без  обману,
Без  віри  в  те,  що  й  нас  кохають…
А  що  насправді  в  долі  маю
Хай  добрі  людоньки  не  знають!
А  ти  заграй!  Ледь-ледь  зосталось
Оце  безсоння  проживати.
 А  там  уже  травневий  ранок
Зайде  крізь  шибки  до  кімнати.

01.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731332
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Ганна Верес

Не можем жити без любові

Стежки  всі  наші  заблукали

Серед  життєвих  бід-незгод.

А  може,  ми  це  їх  злякали,

Не  зрозумівши  усього?


А  може  трави  винні  в  цьому,

Чи  тепле  сонце,  чи  вода,

Чи  особиста  наша  втома,

Що  стежка  та  не  прогляда?


Життя  одне  у  нас  з  тобою:

Без  тебе  –  я,  без  мене  –  ти,

Не  можем  жити  без  любові

Й  по  стежці  вдвох  також  пройти…


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Валентина Ланевич

Ой, учора була люба.

Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".

А  вже  зранку  не  така,
Грайте,  хлопці,  гопака.
Закружляю  у  танку,
Ти  кохай  таку  й  сяку.

Коли  я  ніжно-ласкава,
Коли  я  гаряча  кава.
Коли  я  киплячий  кріп,
Якщо  ти  мене  розпік.

Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017


Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Світлана Моренець

Ранкові етюди

***
Ранок  вбрав  трави
в  небесні  діаманти.
Ждуть  Царя  світил.

***
В  досвітніх  зірок
вже  тьмяніють  лампадки  –
Сонце  проснулось.

***
Ранкова  зоря
зашарілась  красою.
Цар  іде  на  трон.

***
Нічна  красуня*
закрилася  від  Сонця.
Вірна  Місяцю.

*  Нічна  красуня  розкриває  квіти  з  вечора  до  ранку.
Від  яскравого  сонця  всі  квіти  закриваються.

28.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


dovgiy

НА СКРОНЯХ БІЛИЙ-БІЛИЙ СНІГ

На  скронях  білий-білий  сніг,
Ознака  раннього  старіння.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Немов  життя  обледеніння.
Та  знов  облився  цвітом  сад,
Де  все  для  пісні  оживає.
Життя  дається    тільки  раз,
Йому  повторення  немає.
На  скронях  білий-білий  сніг,
У  очі  старість  зазирає…
На  скронях  білий-білий  сніг,
Чому  ж  це  серце  завмирає?
Десь  чується  дівочий  сміх,
Десь  з  кимось  юнь  нова  жартує
А  тут  на  скронях  білий  сніг
В  дорогу  костура  готує.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Ти  цього  снігу  не  лякайся!
На  скронях  білий-білий  сніг,
Та  знов  в  дорогу  ти  збирайся.
Нехай  летять  твої  літа,
Не  оглядайся  у  минуле.
Душа  ще  надто  молода,
Ще  смак  до  мандрів  не  забула!
Іди  дорогами  у  світ,
Познач  мету,  щоб  напрям  знати
І  намагайся,  попри  сніг,
На  легкий  шлях  не  повертати.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Відлуння  випробувань  долі.
Душею  я  іще  не  дід  -
А  просто  хлопець  сивочолий!
Живе  у  серці  квіт  надій,
Ще  сходить  в  небі  зірка  рання
І  при  лебідоньці  моїй
Душа  співає  від  кохання!

28.04.2017  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Ганна Верес

Червоний колір з чорним завжди поруч

Червоний  колір  з  чорним  завжди  поруч    –

За  землю  то  людська  пролита  кров,

У  ній  велика  сила  непокори

Й  безмежна  до  Вкраїни  є  любов.



Червоний  з  чорним  –  кольори  це  болю,

Тривоги  за  понівечений  край,

Це  кольори  синівської  любові,

Котра  дітей  під  стяг  один  збира.



Вони  готові  за  Вкраїну  вмерти,

Бо  доля  у  борців  саме  така.

Червоний  з  чорним  –  кольори  безсмертя,

Героїв  слава  житиме  в  віках.
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Ганна Верес

Голубіла весна


Вишивала  весна    
синім  бісером  росяні  ранки,

Заглядала  туди,    
де  ще  спала  цнотлива  краса,

Я  ж  відчула,  що  я  –    
то  не  я,  а  закохана  бранка,

І  висіли  вгорі,    
мов  з  шифону,  легкі  небеса.


Малювала  вона    
дивним  пензликом  зелень,  мов  руту,
   
Простеляла  до  ніг    
кучеряві,  густі  спориші…

Може,  вербам  і  я    
довголистом  на  гілочці  буду,

І  тоді  я  й  весна    
вже  ніколи  не  будем  чужі…    


Голубіла  весна    
диво-морем  квітковим  в  долині,

Обзивалась  бджола,    
заглядаючи  в  свіжий  той  цвіт,

Ніжний  трунок  пила  
  із  суцвіть  ніжно-білих  калини,

І  вже  не    засинав    
зачарований  квітами  світ.
15.07.2016

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 28.04.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Світлана Моренець

Нічні замальовки

***
Місячний  човник
пливе  серед  хмаринок.
Там  –  мої  мрії.

***
Єдина  хмарка
в  місячному  сяєві.
Краса  і  смуток.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  у  невідомість.
Нема  в  них  гнізда.

***
Моргають  зорі.
Важко  їм  втримувати
космічні  тайни.

27.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Леся Утриско

Який холодний квітень.

Який  холодний  квітень:
В  журбі,  із  заметіллю,
Співучий...  сходом  квітів,  
В  зимовому  весіллі.

Який  холодний  квітень:
І  сніг  в  зеленім  листі,  
Пелюстки  змерзлих  квітів,
Зодягнені  у  блиску.

Який  холодний  квітень,  
Яке  зрадливе  сонце,
А  в  нім  чарівні  квіти  -
Замріяне   віконце.  

Який  холодний  квітень,  
А  в  нім  стежки   у  травах,
Згубились  білі  квіти,
В  сонливих  ще  загравах.  

Який  холодний  квітень.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730768
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ганна Верес

Мир і Правда дорожчі за золото

Заколисана  піснею  й  мовою

Українська  жива  ще  рідня,

Це  Росія  війну  нам  замовила,

Щоби  знищити  нас  –  роз’єднать.


Мать  Рассєя  нехай  не  старається  –

Україні  і  мові  в  ній  –  жить,

А  імперія  скоро  розвалиться,

Путін-цар  у  тайгу  забіжить.


І  тоді  заживе  вільно  й  солодко

Україна  –  найкраща  земля.

Мир  і  Правда  дорожчі  за  золото  –

Дійде  це  колись  зайдам  з  Кремля!
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730706
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


evgen

Вона шукала ідеал

Вона  шукала  ідеал
А  він    любив  її    безмежно  
Безтямно  і    беззастережно
Й  не  стримував    кохання  шал

Завжди  в  усьому  потакав
Вбачав  у  ній  лише  відраду
Не  помічав  підступність,  зраду
І  на  взаємність  все  чекав

Та  поруч  з  ним  була  не  та
Не  та  що  може  зрозуміти
І  горе  й  радість  поділити
Жаль  що  змарновані  літа.

Все.  На  минулому  хрести.
Душа  звільнилась  від  опіки,
і  мабуть  час  найкращі  ліки,
Нарешті    спалені  мости.

Та  час  від  часу  крадькома
Мов  грушу  сумнів    душу  трусить  
І    знає  ж      що  забути    мусить
А    щось  тримає,  щось  трима.

Вже  ж    їхнім    веснам  не  цвісти.
Ятрить  образа,      біль  голосить
Волає  розум  годі,  досить,
А    в  серці  тенькає  -  прости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Аяз Амир-ша

Злива.

Набрякло  і  сказало  сиве  небо:
-Я  зараз  вас  прополощу!
Просити  урожаю,люди,треба,
А  ви  все  просите  дощу?

І  небо  впало  і  розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На  дрібні  краплі  розлетілось
І  цілим  морем  розлилось.
                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 26.04.2017


Світлана Моренець

ЧОРНОБИЛЬ – ЗНАК БІДИ

Той  сон  –  він  не  забудеться  до  скону:
в  Марії  Діви  –  сльози  по  щоці,
й,  хитнувшись,  долу  падає  ікона,
де  плаче  Мати,  з  Сином  на  руці.

І  шок  скував  як  спрут  все  тіло.  Серце,
завмерши,  знов  зірвалося  навскач.
Біда!  Страшний  удар  віщує  сон  цей:
ікона  плаче  –  ой  лихий  то  знак!

Страхи  вгризалися  у  спину.  Що  робити?
Я  –  звір  у  клітці,  з  відчуттям  біди.
Спасати!  Треба  їхати!  Дзвонити!
Та  лиш...  кого?  Від  чого?  І  куди?

Рука...  –  коханий  тихо  гладить  плечі:
"Що,  сон  поганий?  Розкажи  воді*".
Та  демон  пекла  вже  прорвався  з  печі
і  в  смертоносній  поспішав  ході,

й  палив.  Обпік  вогнем  смертельним  жертви,
які  собою  захищали  світ.
Ще  тисячі  прирік  у  муках  вмерти,
і  землю,  й  води  умертвив  навік.

Полин  –  гірка  зоря  твоя,  Вкраїно!
На  зони  розділив  тебе  Господь:
на  півдні  –  Криму  доленька  чаїна,
на  сході  –  "зона",  прозвана  АТО,
на  півночі  –  Чорнобильська  руїна...  –

смітник  радіаційний.  Вся  Європа
під  саркофаг  новий  звезе  сміття.
Що  ж,  владі  –  гроші,  а  всім  іншим  –  ж*опа.
Кого  хвилює  наше  майбуття?

Якщо  головотяпство  (а  не  фатум!)
скерує  хибно  розпаду  ходи,
на  атоми  вже  НАС  розщепить  атом.
Чорнобиль  –  наш  довічний  знак  біди.

Та  все  ж  народ  мій  сильний  буде  жити,
хоч  історичний  потяг  наш  скрипить.
Навчімось    краю  віддано  служити,
не  даймо  владі  в    беззаконі  жити,  –
і  усміхнеться  нам  щаслива  мить.

*  народне  повір'я:  щоб  поганий  сон  не  збувся,
треба,  помолившись,  розповісти  його  воді,
попросивши  її  змити    з  вас  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Леся Утриско

Вдвох пірнемо у сонячній ніжності.

Знов  лечу  в  унісон...
В  унісон  розправляючи  крила,
Це  не  сон...  ні  не  сон,
Це  кохання,  намріяне,  мила.
Всі  світи  лиш  для  нас,
Злети  всі-  ні  одного  падіння:
Дай  лиш  час,  щоб  для  нас,
Жило  вічне  кохання  нетління.  
Крила  дай-  
Ми  з  тобою  у  двох  в  унісон,
Знов  кохай-  
Це,  кохана,  любов,  а  не  сон,
Ти  і  я-  два  птахи  світла  вірності:
Зачекай!-   Вдвох  пірнемо
У  сонячній   ніжності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730558
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ганна Верес

Це кіборги? – Ні, ангели…

–  Це  кіборги?
–  Ні,  ангели  без  крил…
Це  люди,  що  зрослися  із  бетоном…
–  Живих  ніколи  їх  не  підкорить!  –
Нарешті  зрозуміли  «лугандони».

Летовище
І  досі  у  вогні…
Там  волю  України  захищають…
Там  оборону  віддані  сини
Упевнено  вже  місяці  тримають.

Таких  не  візьмеш
Силою,  вогнем  –
Бетон  і  дух  цих  вояків  рятують…
І  народився  дикий  план  «NN»,
Яким  смертельну  пастку  приготують…

Жахливий  цей  
Кремлівський  дикий  план:
Під  терміналом  хлопців  поховати…
І  мозок  несподівано  закляк:
Невже  таких  народжує  теж  мати?!..

Про  цей  жорстокий  
І  підступний  план
Бетон  дізнався  й,  мов  живий,  …здригнувся  ,
Та  своє  тіло  на  бійців…  поклав…
Підірваний,  над  хлопцями  нагнувся.  ..

Сіріє    пам’яттю    
Вчорашній    термінал,
В    могилу    братську    поховав    героїв…
А    щоб    війні    скоріш    прийшов    фінал,
Старе    й    мале,    берімося    за    зброю!..
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730436
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ганна Верес

Пам’яті Володимира Івасюка

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


dovgiy

ВРАЖЕННЯ


ВРАЖЕННЯ

Лиш  пара  фраз  і  все!Розмова
   Закінчена.  Немає  слів.
А  я  чомусь  подумав  знову,
Що  брат  про  щось  казать  хотів…
Здалося…  віє  чужиною
Із  слухавки  вже  в  котрий  раз.
Поміж  ріднею,  поміж  мною
Такий  місток…  із  пари  фраз.
Не  хочу  я  від  них  нічого,
Між  нами  вже  давним-давно
Немає  спільної  розмови,
Тепла  родини  не  дано.
Але,  небозі,  ще  здається,
Що  в  цьому  світі  серед  дня
У  когось  серденько  заб’ється,
Комусь  ще  милий  як  рідня.
Давно  нас  доля  розлучила,
Поміж  чужих  чужі  зросли
Своїм  життям  лише  прожили,
Немов  братами  не  були.
Нечисленні,  скупі  світлини,
Та  невідомі  голоси…
Живи  собі,  чужа  людино
І  більш  нічого  не  проси!  
 
вівторок,  25  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730455
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ РОЗВІЄМОСЬ, ЯК ДИМ?

А  фініш  вже  –  не  за  гора́ми.
Зірвуть  життя,  мов  з  гілки  плід,
і  ми  розвіємось  димами,
лиш  в  пам'яті  лишивши  слід
у  тих,  що  йдуть  слідом  за  нами.
А  дальше?  Потім,  коли  й  ті
покриють  диму  пеленами
земні  діяння  і  путі?
Плита  чи  хрест  на  кладовищі,
що  менше,  ніж  за  сотню  літ  –
як  вуглики  на  попелищі  –
не  збудять  спогадів  політ
в  нащадків,  нам  уже  не  знаних.
Що  наші  ймення  скажуть  їм,
крім  викарбуваних  там  даних?

Без  нас  би  рвалась  нитка  роду:
в  їх  краплях  крові  –  наша  тінь,
твій  погляд,  сміх,  твій  янь,  мій  інь,
від  нас  в  них  мудрість,  сила,  врода...
Тож  в  древі  нашого  народу
є  гілка  кровних  поколінь.

2012  р.,  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.

Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Весна… Тепло в долоні…

Весна…    
Тепло    в    долоні…
Згори    –    
безмежна    синь…
У    сонечка    
в    полоні
Народження    краси…

Проснулися    
листочки,
І    перші    
квіточки,
А    серед    них    –    
синочки
І    усмішка    дочки.
2.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Наталя Данилюк

Будь мені…

Знову  бундючаться  
хмари  розпатлані  –
сірі,  як  повсть
на  молочному  ватмані…
Поки  весна  
не  виходить  з  депресії,
ти  у  мені  затерпай,
наче  спеції.

Ти  розливайся  
судинами  п’яними
нотками  свіжими,  
нотками  пряними,
будь  у  гортані  
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,  
тайно-розмовами.

Ти  мої  зливи  
розщеплюй  на  атоми,
будь  між  лопаток  
цілунками  м’ятними,
ти  інкрустуй  
мою  власну  галактику
перлами-зорями  –  
клаптик  за  клаптиком.

Небо  підперли  
дерева  розхристані…
Будь  мені  сонцем  
янтарним  на  відстані,
будь  у  пустелі  душі,  
мов  конвалія,
спразі  –  як  во́ди,  
а  нервам  –  як  Валіум.

Зрошуй  вологою  
висохлі  кратери,
поки  цей  вітер  
мене  шматуватиме,
хай  залишаюся  
світлою,  чистою...
Поки  ти  поруч,
будь  певен,  
я  вистою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Володимир Бабієнко

Рожевий сайт сучасної поезії


Постійна  тільки  зміна,  непорушна  тільки  смерть.  Серце  з  кожним  ударом
завдає  нам  рану,  і  життя  вічно  стікало  би  кров’ю,  якщо  б  не  поезія.  Вона  дарує  нам  те,  в  чому  відмовила  природа:  золотий  час,  що  недоступний  іржі,  весну,  яка  не  в’яне,  безхмарне  щастя  і  вічну  молодість.
                                                                                           Берне


На  рожевий  сайт  сучасної  поезії  я  потрапив  випадково,  коли  шукав  в  Інтернеті  вірші  свого  земляка  Тараса  Федюка.  Це  в  деякій  мірі  схоже  на  те,  як  Костянтин  Паустовський  випадково  відкрив  для  себе  невідому  і  заповідну  землю  –  Мещеру,  роздивляючись  обривок  карти,  в  нього  йому  завернули  в  сусідньому  гастрономі  пачку  чаю.  На  цій  карті  було  все,  що  приваблювало  письменника  з  дитинства  –  глухі  ліси,  озера,  звивисті  лісові  річки,  закинуті  дороги.  Там  він  зрозумів,  що  означає  любов  до  своєї  землі.  Ніщо  не  збагатило  його  так,  як  цей  скромний  і  тихий  край.  Там  він  познайомився  з  багатьма  письменниками  і  зобов’язаний  йому  чудовими  оповіданнями  і  повістями.
На  рожевому  сайті  поезії    розміщується  клуб  поезії.  Рожевим  називають  його  ще  тому,  що  сторінки  сайту  зафарбовані  в  рожевий  колір.  Рожевий  колір  –  ніжний  і  засновник  сайту  вибрав  його  тому,  щоб  підкреслити  ніжність  і  привабливість  поезії.
Якщо  ви  любите  поезію,  якщо  вас  до  неї  тягне,  якщо  ви  пишете  вірші  і  хочете  їх  друкувати,  якщо  ви  хочете  познайомитися  і  спілкуватися  з  іншими  поетами,  то  кращого  середовища,  ніж  наш  сайт  поезії,  ви  не  знайдете.
Зайти  на  сайт  поезії  дуже  просто.  Потрібно  набрати  в  строчці  пошуку  браузера    слова  «Клуб  поезії»,  потім  клацаєте  по  строчці  «Сторінка  реєстрації»,  реєструєтеся,  вносите  свої  дані,  обов’язково  свою  дату  народження,  щоб  потім  вас  ми  могли  вітати  з  днем  народження.  Рік  народження  вносити  необов’язково.  І  майже  всі  його  не  вносять.  Тут  засновник  сайту  проявив  мудрість  і  прозорливість.  Ну,  хто  захоче  вносити  точно  свій  рік  народження?  Щоб  всі  подумали,  що  ви  вже  старий  і,  можливо,  з  вами  ніхто  не  захоче  мати  справу,  і  з  вами  нецікаво  спілкуватися?  Але  ви  глибоко  помиляєтеся.  Це  ви  в  житті  солідні  за  віком,  а  в  поезії  ні,  і  ще  раз  ні.  В  поезії  ви  молодий,  ви  пишете  про  кохання,  про  молодість,  про  почуття,  про  палкі  поцілунки,  про  побачення  в  місячні  ночі  на  посипаних  пелюстками  квітів  стежинках.  На  сторінках  сайту  буяє  вічна  молодість.  На  сайті  ставлять  свій  рік  народження  тільки  молоді  поети,  що  прагнуть  близько  познайомитися  з  такими  самими  молодими  поетами,  і  ті  поети,  яким  вже  за  80.  Таким  вже  нічого  соромитися  свого  віку,  навпаки,  вони  у  всіх  викликають  повагу.  Вони  гордяться  своїм  віком,  що  так  багато  прожили,  що  так  багато  бачили  на  своїм  віку,  і  ще  спроможні  писати  гарні  вірші.  Попробуйте  так  прожити  життя,  як  вони,  не  кожному  удасться.
Потім  ви  повинні  записати  свій  псевдонім.  Це  надзвичайно  важлива  і  серйозна  справа.  Про  нього  вже  потрібно  було  думати  кілька  років  до  цього.
Псевдонім  повинен  коротко,  стисло,  ємно  відображати  вашу  сутність,  вашу  творчість,  ваш  характер.  Псевдонім  повинен  бути  оригінальним,  незвичайним.  Він  повинен  різко  кидатися  в  очі  і  запам’ятовуватися.
Коли  я  вперше  реєструвався,  а  це  було  два  роки  назад,  і  потрібно  було  записати  псевдонім,  я  розгубився,  бо  не  продумав  це  питання.  Крім  цього  я  думав,  що  псевдонім  обов’язково  повинен  бути  відмінним  від  свого  прізвища  і  імені.  Я  гарячково  думав,  бо  час  ішов,  і  врешті-решт  вирішив,  що  поезія  моя  лірична,  лагідна  і  тому  я  буду  «Лагідний».  На  сторінці  відразу  висвітлилося  «Вітаємо  Вас,  Лагідний».  Реєструвався  я  в  школі,  на  роботі.  Вчителька  української  мови  похвалила  мене,  сказавши,  що  я  вдало  вибрав  псевдонім,  що  він  підходить  до  моєї  поезії  і  мого  характеру,  і  я  задоволений  пішов  додому.  Вдома  я  дружині  розповів,  що  в  Інтернеті  я  випадково  натрапив  на  клуб  поезії,  де  можна  друкуватися,  і  що  я  вибрав  собі  псевдонім  «Лагідний».  Дружина  почала  сміятися,  розкритикувала  мене,  сказала,  що  на  поличці  у  неї  в  кухні  лежить  пакуночок  з  приправою  і  називається  він  «Кетчуп  лагідний»,  і  коли  на  сайті  прочитають  цей  псевдонім,  то  відразу  згадають  приправу.  На  мене  це  подіяло,  я  задумався,  і  почав  мені  мій  псевдонім  дуже  не  подобатися.  Потім  на  сайті  я  декілька  разів  посилав  сльозливі  листи  і  просив  змінити  мій  псевдонім,  аж  поки  засновник  не  зжалився  наді  мною  і  не  поміняв  його  на  моє  прізвище  і  ім’я.
Пройшло  два  роки.  Став  я  потрохи  обвикатися  на  сайті,  став  більше  розуміти.  Звичайно,  добре,  коли  псевдонім  прізвище  і  ім’я,  тебе  взнають.  Та  тепер  я  прийшов  до  другої  думки,  необхідно  було  залишити  псевдонім  «Лагідний»,  а  ще  краще  потрібно  б  було  взяти  з  легкої,  а,  може,  з  важкої  руки  моєї  дружини:  «Кетчуп  лагідний».  Такий  псевдонім  і  оригінальний,  і  запам’ятовується,  і  відповідає  моїй  поезії,  лагідній  і  іноді  трішки  з  перчинкою.
Далі  слід  помістити  свою  фотографію,  вона  буде  висвічуватися  на  вашій  домашній  сторінці.  Фотографію,  на  мою  думку  потрібно  брати  не  ту,  скільки  вам  зараз  років,  а  ту,  найкращу,  яким  ви  були  в  молодості:  гарним,  вродливим,  з  променистим  блиском  в  очах  і  зазивною  посмішкою.  Чому  саме  так?  А  тому,  що  по  собі  знаю,  яким  ви  були  в  молодості,  таким  ви  залишаєтеся  в  своїй  душі,  в  своєму  серці  назавжди,  до  кінця  свого  життя.  І  коли  дивишся  на  таку  фотографію,  дивишся  на  ваше  обличчя,  у  ваші  очі,  то  мимоволі  відчуваєш  вашу  поезію,  вона  незримо  присутня  у  вас  і  поряд  з  вами  назавжди.
Під  фотографією  є  рубрика  «Про  себе».  Я,  наприклад,  написав  таке:  «Вчитель.  Пишу  вірші,  оповідання».  А  тепер  вважаю,  написати  ці  речення,  це  нічого  не  написати.  Обов’язково  потрібно,  як  на  мою  думку,  сказати,  який  маємо  характер:  мрійливий,  поступливий,  спокійний,  вибуховий,  емоційний,  жорсткий,  лагідний,  мстивий,  образливий  і  так  далі.  Як  почали  писати  вірші,  коли  почали  писати,  що  любите  читати.  На  які  теми  вам  подобається  писати  вірші,  як  приходить  до  вас  творче  натхнення,  як  творите  вірші,  які  ваші  уподобання.  Чому  так  потрібно?  А  тому,  що  коли  ми  читаємо  ваші  вірші  і  вони  нам  подобаються,  то  хочеться  про  цього  поета  взнати  побільше  і  ми  обов’язково  заглядаємо  на  сторінку  автора,  дивимося  на  його  фотографію  і  з  цікавістю  та  задоволенням  читаємо  все  про  нього.
На  домашній  сторінці  автора,  тобто  поета  сайту,  висвітлюються  всі  назви  надрукованих  на  сайті  його  творів.  Вони  можуть  бути  також  розміщені  по  темам.
Пам’ятаю,  коли  я  вперше  помістив  на  сайт  свій  вірш  «Село  моє  –  куточок  України»,  я  страшенно  хвилювався.

Село  моє  –  куточок  України,
Куди  б  не  йшов,  куди  б  не  їхав  я,
Немає  в  світі  кращої  країни,
Немає  в  світі  кращого  села!

В  долині  річка  в’ється  між  гаями,
Сосновий  бір  тули́ться  близь  гори.
Тумани  білі  простяглись  полями
Ранкової  сріблястої  пори.

Батьківський  дім  і  мальви  біля  тину,
Розлогий  клен,  що  ріс  біля  вікна.
До  болі  в  серці  рідна  ця  картина  –
Дитинством  намальована  вона.  

 Мені  здавалося,  що  всі  будуть  критикувати  і  сміятися  над  віршем,  що  він  недосконалий,  поганий,  і  нічого  лізти  в  сайт  поезії,  і  мені  тут  не  місце.  Але  поетеса  Джульєтта  відразу  прислала  мені  гарний  лист,  а  один  з  поетів  схвалив  вірш  значком  з  піднятим  вгору  великим  пальцем.  Я  посміливішав,  і  вирішив,  що  справи  мої  не  так  вже  погані,  як  думається.  А  ім’я  «Джульєтта»  я  запам’ятав.
Робоча  сторінка  автора  створена,  я  вважаю,  унікально.  Вона  проста,  а  все  просте,  як  говориться  геніальне.  За  це  потрібно  низько    кланятися  в  ноги  засновнику  сайту.  Цю  сторінку  розглянемо  більш  детально.  Зліва  висвітлюється  колонка  «Зараз  на  сайті».  Тут  всі  псевдоніми  авторів  (далі  псевдоніми  будемо  називати  іменами),  що  сидять  за  комп’ютером  і  ввійшли    в  даний  час  на  сайт  поезії,  тобто  перебувають  в  клубі  поезії.  Для  спілкування  це  дуже  зручно,  ви  бачите  знайомих  авторів,  знайомі  імена.  Так  і  хочеться  привітатися  з  ними.  І  що  ви  думаєте,  можна,  і  це  дуже  просто,  бо  так  побудований  сайт.  
Я  вже  замітив,  що  моє  ім’я  висвітлюється  завжди  посередині  списку.    Поетеса  Ганна  Верес  прилаштовується  поряд  зі  мною.  Ми  ніби  в  театрі  сидимо  поряд  на  сусідніх  кріслах.  Мені  це  приємно.
А  от  Джульєтта,  скромно  займала  останнє  місце,  ніби  уступала  дорогу  іншим,  більш  напористим  поетам.
Мені  подобалася  ця  скромність.  Вона  нагадувала  мені  скромність  простої  польової  квітки.  Але  якщо  уважно  придивитися  до  неї,  то  можна  побачити,  яка  вона  прекрасна,  в  ній  таїлася  своя  особлива  незбагненна  краса.
Мені  здавалося,  що  кожного  разу  вона  ніби  виглядала  мене,  ніби  чекала  мого  нового  твору,  і  під  її  поглядом  я  намагався  створити  його  досконалішим.
Я  не  Ромео,  але  нік  Джульєтти  збуджував  уяву,  і  я  не  міг  не  написати  цей  романтичний  вірш:

Весь  замок  сіяє  казково  вогнями.
На  бал  приїжджають  в  розкішних  каретах.
З  поклоном  паяц  відкриває  дверцята
В  надії,  що  вийде  прекрасна  Джульєтта.

У  вихорі  танцю  несуться  вже  пари
Бушують  гітари,  звучать  кастаньєти.
А  бідний  паяц  то  сміється,  то  плаче,
Бо  в  залі  танцює  привабна  Джульєтта.

Та  врешт  синьйорина  паяцу  всміхнулась
І  кинула  срібну,  грайливо,  монету.
Губами  з  підлоги  дістав  він  дарунок,
Цілуючи  пристрасно,  ніби  Джульєтту.

Він  довгі  роки́  пам’ятав  синьйорину,
Монету  на  шиї  носив  амулетом.
І  навіть  красуні-дочці́,  що  родилась,
Дав  і́м’я,  прекрасне,  жагуче:  Джульєтта.

У  правій  частині  робочої  сторінки  простяглася  вниз  колонка  під  назвою  «Нові  твори».  Це  сама  основна  і  знаменита  колонка  сайту.  Вона  рухома.  Це  серце  сайту.  Воно  ні  на  мить  не  зупиняється,  воно  пульсує,  воно  б’ється  і  з  кожним  його  ударом  на  початку  колонки  появляється  ім’я  автора  з  назвою  його  нового  вірша.  Потім  появляються  все  нові  і  нові  імена,  список  рухається  неперервним  потоком.  Потік  не  припиняється  ні  вдень,  ні  вночі.  Це  б’є  джерело  народної  творчості,  ні  не  джерело,  це  тече  повноводна  ріка  народних  пристрастей.  Саме  ця  колонка  явилася  причиною  написання,  як  на  мою  думку,  вдалого  вірша  «Рожевий  сайт»:

Зайду  на  сайт,  рожевий  сайт  моєї  мрії,
Порину  у  гущавину  його  віршів.
Тут  український  дух,  як  ватра  палахтіє,
Незламний  дух  великих  предків-козаків.

Одні  лиш  ніки-диво  варто  прочитати,
Відтінки  душ  поетів  чуються  у  них.
Роман  з  продовженням  тут  можна  написати,
Сюжет  у  назвах  відшукається  чудни́х.

Біжить,  як  той  струмок,  поезія  народна,
Ніяк  напитися  не  можу  досхочу.
Це  не  струмок,  ріка  пристра́стей  повноводна,
Кохання,  ненависті,  щастя  й  розпачу́.

Тут  виливається  душа  мого  народу,
Його  найкращі,  щирі,  чисті  почуття,
Готовність  до  борні,  зі  всяким  злом  незгода,
Надія,  віра  в  мирне  світле  майбуття.

Тут  вся  Укра́їна  моя,  як  на  долоні.
Ось  вірші  з  Києва,  Поділля  і  Карпат,
Ось  з  Таврії.  На  цьому  виріс  лоні
Парнаса  українського  розкішний  сад.

Куди  б  в  житті  поетів  доля  не  кидала,
Ми  зустрічаємось  на  сайті  знов  і  знов,
Бо  нас  усіх  сюди  привела  і  з’єднала
Свята  до  ніжної  поезії  любов.

І  це  чиста  правда.  Сайт  поезії  –  це  наше  братерство,  це  лоно,  куди  ми  іноді  втікаємо,  щоб  заховатися  від  жорстокого  навколишнього  життя,  це  казкове  лоно  наших  мрій  і  сподівань.  Нас  до  нього  тягне,  ми  вже  без  нього  не  можемо  жити,  і  ми,  бувало,  не  вилазимо  з  сайту  цілодобово.
Ти  клацаєш  в  колонці  по  назвам  віршів,  читаєш  їх.  Хочеш  прочитати  якомога  більше,  і  не  можеш,  не  встигаєш,  бо  вони  рухаються  неперервно  і  їх  дуже  багато,  і  ти  від  безсилля  майже  плачеш.  З  часом  ти  вже  починаєш  вибирати  лише  вірші  знайомих  авторів,  а  по  іншим  іменам  лише  ковзаєш  поглядом.  І  тут  зіграє  психологічна  роль  яскравого  незвичайного  псевдоніма,  який  привертає  твою  увагу,  аналогічно  до  того,  як  квітка  привертає  до  себе  увагу  бджоли.  Наприклад,  «Кава  з  молоком»,  «Гнев  волка»,  «Дочка  бджоляра»,  і  так  далі.  Ти  мимоволі  клацаєш  по  «Кава  з  молоком».  Ні,  ти  не  програєш.  Ти  знайомишся  з  новим  поетом,  з  його  творчістю.  І  іноді  потрапляєш  на  такі  шедеври!  Але  часу  немає,  та  і  очі  болять.  Тут  одні  тільки  псевдоніми,  їх  називають  ніками,  якщо  прочитаєш,  то  вже  отримаєш  велике  задоволення.  Які  тільки  назви  тут  не  зустрінеш,  воістину  справжня  народна  кмітливість  і  творчість.  Бувало,  одні  тільки  ніки  являлися  причиною  написання  нових  віршів.  По  нікам  можна  розповідати  історії,  казки.
Якщо  ми  клацнемо  по  назві  вірша,  то  він  появиться  посередині  нашої  робочої  сторінки.  Під  віршем  розміщується  поле  для  коментарів.  Тут  засновник  сайту  знову  таки  проявив  геніальність.  Саме  завдяки  коментарям  ми  можемо  спілкуватися,  робити  аналіз  вірша,  вказувати  на  помилки,  приходити  до  спільної  думки.  Хвалимо  автора  за  душевність,  музикальність  вірша,  за  те,  як  розкрита  тема,  за  оригінальну  структуру,  зближуємося  поглядами  і  здружуємося.  Коментарі  можуть  читати  всі  автори,  а  якщо  ми  захочемо  щось  сказати  авторові  особисто,  то  для  цього  існує  внутрішня  пошта  сайту  і  ми  можемо  послати  один  одному  листи.
Читаєш  вірші  сайту,  читаєш  і  мимоволі  заражаєшся  їх  ритмом,  і  от  вже  рефлексивно  коментарі  пишеш  у  віршованій  формі,  які  потім  часто  являються  початком  нових  віршів.  Часто  прочитаний  вірш  автора  викликає  у  тебе  бурю  емоцій,  почуттів  і  теж  виливається  в  написання  нового  вірша.
Так,  на  вірш  чудової  поетеси  Ольги  Шнуренко  «Цілуй  мене»  я  написав  вірш  «Музика  без  слів»:

З  великою  цікавістю  я  прочитав
Твоє  прекрасне  сотворіння  –  ніжний  спів.
Про  поцілунки  я  вже  трішки  дещо  знав.
Та  щоб  отак!  Це  справді  музика  без  слів.

Ця  музика  витає  в  сні  і  наяву.
Вона  пронизує  наскрізь  тебе  й  мене,
Цілує,  пестить  милу  душеньку  твою,
Народжує  для  нас  кохання  чарівне.

Ця  музика  у  кожнім  кроці  ніг  струнких,
У  тихім  шурхотінні  платтячка  твого,
У  дивній  модній  зачісці  волос  м’яких,
Що  на  прогулянці  чарує  будь-кого.

Ця  музика  у  погляді  звучить  твоїм,
У  дотику  безумно  ніжної  руки
У  ви́гині  твоїх  вишневих  губ  звабні́м.
Я  все  життя  її  би  слухав  залюбки.

Коментарі,  зауваження.  Протягом  всього  сайту  вони  йдуть  поряд  з  нами.  Спочатку  я  ображався  на  зауваження  до  віршів,  навіть  сперечався  з  авторами.  Зауваження  чомусь  болісно  били  по  мені.  Напевно,  це  так  відбувається  з  кожним  поетом.  Тепер  я  дякую  за  зауваження  і  будь-яку  критику,  і  чим  більше  її,  тим  краще.  Саме  зауваження  привчили  мене  відноситися  більш  уважно  до  створення  віршів,  до  його  структури,  до  недопустимості  використання  русизмів,  до  чистоти  української  мови.  Хоча,  признатися,  мені  іноді  важко  виразити  на  українській  мові  багатство  і  тонкість  почуттів,  зворотів,  синонімів,  так  як  це  можна  виразити  на  російській  мові.  Це  признавав  ще  Сталін.  Звідси  висновок.  Українську  мову  слід  потужно  розвивати,  не  заковувати  її  в  канони.  Цьому  дуже  може  сприяти  якраз  робота  таких  поетичних  сайтів,  як  наш,  адже  саме  тут  ми  бачимо  слово  народу.  Бо  тут  поети  з  різних  куточків  України,  і  вони  доносять  до  нас  нову  лексику,  діалекти,  звороти,  синоніми,  нові  слова,  що  використовуються  на  їх  окрузі.
Поет  Zang  часто  критикував  мене  за  наголоси.  І  я  признаю,  це  мій  недолік.  Я  всіма  силами  намагаюся  зробити  так,  щоб  наголосів  було  якомога  менше.  Читачу  поясню,  що  іноді  я  змінюю  наголос  в  слові,  відповідно  до  ритму  рядка.
Поети  бурно  реагують  на  свята.  Тридцять  першого  грудня  сайт  був  традиційно  заповнений  вітальними  віршами.  Я  так  само,  як  і  інші  поети,  стараюся  теж  написати  вірш  на  свято.  Не  завжди,  звичайно,  це  вдається.  Цього  разу  вечором  тридцятого  грудня  я  придумав,  на  мою  думку,  непогані    дві  строчки:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
А  далі  в  мене  не  заладилося.  Не  йде  вірш,  і  все.  Я  вже  хотів  було  його  кинути,  але  жаль  було  цих  двох  строчок.  І  тільки  тридцять  першого  вранці  я  його  дописав:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
В  цей  Новий  рік  бажаю  Україні
Прожити  в  розквіті  сто  літ  підряд.

Сімнадцятий  –  це  рік  не  високосний,
Не  буде  в  ньому  вже  олімпіад.
Давайте  будем  жити  в  ньому  просто,
Без  катастроф,  смертей,  протистоянь.

Давайте  всі  разом  піднімем  чаші,
Помиримось.  Припиниться  війна.
Я  знаю  –  це  бажання  наше  й  ваше,
Бо  Україна  в  нас  на  всіх  одна.

І  цього  ж  дня  передноворічного  виставив  його  на  сайт.  Відразу  прослідувала  реакція.  Поет  Grower  написав  в  коментарі,  що  слово  «Давайте»  неприпустимий  русизм.  
Я  хочу  внести  деяке  пояснення.    Я  житель  півдня  України.  І  мова,  особливо  раніше,  в  нас  була  змішана.  Ми  з  дитинства  говорили:  «Давайте  будемо  гратися»,  або  «Давайте  гратися».  Так  що  слово  «давайте»  у  мене  в  крові.  Тактична  Ганна  Верес  мені  порадила  виправити  рядки  так:
                                                                         Живімо  в  ньому  мирно,  просто…
                                                                         І  дружно  всі  разом  піднімем  чаші…
Я  згоден,  можна  так  виправити.  Взагалі,  можна  все  що  завгодно  виправити.  І  все-таки  чогось  після  цього  не  вистачає.  Можливо,  не  вистачає  м’якого  братерського  заклику,  який  я  вклав  в  слово  «Давайте»,  чи  може  втрачається  мій  стиль,  я  не  знаю.  На  сайті  декілька  днів  назад  появився  вірш  другого  автора  з  іншої  округи,  де  він  теж  використовував  слово  «Давай»  в  тому  самому  значенні.  Тоді  виникає  друга  думка.  Якщо  народ  використовує  це  слово  в  такому  значенні,  чи  не  варто  включити  його  до  словника  української  мови.  Чим  більше  слів  і  синонімів,  тим  багатша  мова.
В  цю  передноворічну  ніч  я  десь  майже  до  дванадцятої  години  сидів  за  комп’ютером  і  перебував  на  сайті  поезії.  Разом  зі  мною  перебували  на  сайті  десь  приблизно  поетів  п’ятдесят.  І  я  подумав,  невже  існує  в  когось  більша  любов  до  сайту,  ніж  у  цих  поетів.  І  тільки  за  одне  це  їх  потрібно  поважати.
І  я  вирішив  їх  привітати  рядками:

Вітаю,  вас,  хто  31-го  на  сайті,
Хто  у  цю  мить  читає  новорічні  вірші  наші.
Дванадцять  б’є,  скоріш  вином  фужери  наповняйте.
Я  п’ю  за  вас  й  прекрасні  ніки  обнімаю  ваші.

Пам’ятаю,  одного  разу  я  написав  вірш  «Все  найкраще  для  тебе  робив  я»:

Все  найкраще  для  тебе  робив  я,
Все  найкраще  тобі  діставав,
Все  життя  за  тобою  ходив  я
І  найкращі  вірші  дарував.

Що  для  тебе  ще,  мила,  придумать?
Що  для  тебе  ще,  мила,  зробить?
Може  знову  тебе  приголубить
Й  на  побачення  знов  запросить?

До  світання,  як  в  юності  я́сній,
Будем  слухать  в  гаю  солов’я.
Місяць,  свідок  кохання  сріблястий,
Буде  нам  усміхатись  здаля.

Хочу  вроди  твоєї  напитись,
Хочу  стан  твій  тонкий  обнімать,
В  очі  ніжно  я  буду  дивитись
Й  вишні-губи  твої  цілувать.

Один  з  авторів,  після  того  як  прочитав  цей  вірш,  зауважив,  щоб  я  не  зловживав  дієсловами-римами.  Що  ж  він  правий,  я  і  сам  це  бачив.  Дієслівних  рим  у  мене  дійсно  було  багато.  Позбавитися  я  їх  не  міг.  Я  не  професіонал.  Для  цього  необхідно  мати  великі  знання  і  добру  пам'ять.  Якщо  почитати  Пушкіна,  та  і  інших  поетів,  то  можна  замітити,  що  у  їх  віршах    мало  дієслівних  рим.  Але  постає  питання,  чому  дієслівні  рими  –  це  вада?  Пушкін  про  це  писав  в  поемі  «Домик  в  Коломне»,  хоча  я  там  не  зовсім  все  зрозумів:  

Четырестопный  ямб  мне  надоел:
Им  пишет  всякий.  Мальчикам  в  забаву
Пора  б  его  оставить.  Я  хотел
Давным-давно  приняться  за  октаву.
А  в  самом  деле:  я  бы  совладел
С  тройным  созвучием.  Пущусь  наславу!
Ведь  рифмы  запросто  со  мной  живут;
Две  придут  сами,  третью  приведут.

А  чтоб  им  путь  открыть  широкий,  вольный,
Глаголы  тотчас  им  я  разрешу…
Вы  знаете,  что  рифмой  наглагольной
Гнушаемся  мы.  Почему?  Спрошу.
Так  писывал  Шихматов  богомольный.
Но  большей  части  так  и  я  пишу.
К  чему?  Скажите;  уж  и  так  мы  голы.
Отныне  в  рифмы  буду  брать  глаголы.

Не  стану  их  надменно  браковать,
Как  рекрутов,  добившихся  увечья,
Иль  как  коней,  за  их  плохую  стать,  -
А  подбирать  союзы  да  наречья;
Из  мелкой  сволочи  вербую  рать.
Мне  рифмы  нужны;  все  готов  сберечь  я,
Хоть  весь  словарь;  что  слог,  то  и  солдат  –  
Все  годны  в  строй:  у  нас  ведь  не  наряд.

Одного  разу  я  пізно  вечором  складав  вірш  про  свою  маленьку  внучку  Софійку  «Я  люблю  тебе».  До  речі,  моя  перша  збірка  віршів  так  і  називається  «Я  люблю  тебе».  А  на  обкладинку  книжки  із  тисяч  фотографій,  які  я  зробив  для  Софійки,  я  помістив  саму  найкращу,  ту,  де  вона  в  літньому  легкому  сарафанчику,  забравшись  в  квітник,  притулила  до  свого  обличчя  велику  червону  жоржину.  
Вже  було  пізно  і  я  ліг  спати.  Але  голова  продовжувала  гарячково  працювати.  На  мене  найшло  те  творче  натхнення,  про  яке  так  люблять  говорити  поети.  Я  зривався  з  ліжка,  біг  до  столу  і  записував  наступний  рядок,  на  що  одна  з  поетес  зауважила,  що  потрібно  при  собі  завжди  мати  олівець  і  блокнот.  Я  згоден.  По  телебаченню  я  бачив,  як  плив  в  човні  по  Ангарі  письменник  Распутін  і  щось  записував  у  блокнот.  Але  я  ладен  цілу  ніч  бігати  до  столу,  лиш  би  частіше  приходило  це  натхнення.  Якщо  таке  натхнення  приходить  до  простолюдинів-поетів,  як  зауважував  наш  чудовий  поет-пісняр  Віталій  Назарук,  то  що  вже  говорити  про  великих  поетів  світу  сього.
Знову  повернемося  до  Пушкіна.  Поему  «Полтава»  він  писав  в  кінці  жовтня  в  Петербурзі.  Пушкін  творив  дома,  сидячи  за  столиком,  на  якому  валялася  купа  списаних  і  перекреслених  листків.  В  кутку  напроти  палав  камін  і  потріскували  березові  дрова.  Погода  надворі  стояла  похмура  і  слякотна.  Дув  пронизливий  холодний  вітер  і  кидав  у  вікно  дощем  з  мокрим  снігом.  На  Пушкіна  чомусь  саме  в  таку  пору  надходило  творче  натхнення.  Тема  йому  надзвичайно  подобалася,  голова  його  буквально  горіла.  Він  писав  цілий  день,  не  сходячи  з  місця.  Вірші  йому  ввижалися  навіть  вві  сні,  так  що  він  вночі  схоплювався  з  постелі  і  записував  їх  в  темряві.  Коли  голод  його  діставав,  він  біг  в  найближчий  трактир,  але  вірші  доганяли  його  і  там.  Він  їв  на  швидку  руку  страви,  які  йому  подавали,  і  відразу  повертався  назад,  щоб  записати  те,  що  набралося  в  нього  під  час  бігу  і  за  обідом.  Таким  чином,  в  нього  скупчувалося  сотні  віршів  за  добу.  Іноді  думки  не  вміщалися  у  вірші,  тоді  він  записував  їх  прозою.  Потім  слідувала  правка,  після  якої  від  чернеток  не  залишалося  і  четвертої  частини.
Одного  разу  я  написав  вірш  «Я  не  знаю,  з  ким  тебе  вже».

Я  не  знаю  з  ким  тебе  вже,
Мила,  порівняти.
Може  з  садом,  що  весною
Пишно  розцвітає.

З  лісовим  озерцем  чистим,
З  співом  солов’їним,
Із  берізкою  стрункою,
З  небом  синім,  синім.

Скільки  ти  мені  вже  снилась,
Мабуть,  не  вгадаєш.
Найсолодша  в  світі  мрія,
З  серця  не  зникаєш.

 І  в  коментарях  прочитав  відзив  поета  dashavsky:  

Вдихну  я  квітучого  саду  аромат,
 З  лісового  озера  чистої  води  нап’юся,
 І  в  обіймах  твоїх  кохана  втоплюся.    
Тон  коментаря  мені  здався  знущально-ядовитим.  Я  ще  раз  уважно  перечитав  свій  вірш.  Як  на  мою  думку  вірш  чудовий,  навіть  натяку  на  щось  несерйозне,  чи  то  вульгарне,  чи  засюсюкане  немає.  Мене  зацікавило,  чому  читач  так  написав.  Може,  як  автор,  я  щось  недобачаю  в  своєму  вірші.  І  я  запитав:  «Пане  dashavsky,  напевно,  Вам,  чимось  не  подобаються  ці  вірші.  Дайте,  будь-ласка,  свій  розширений  коментар,  мені  цікаво.  Я  не  ображусь».
Dashavsky,  як  і  всякий  чуттєвий  поет,  відчув  у  моїх  словах  офіційний  тон,  а  то  і  образу,  і  щиро  вибачився,  сказавши,  що  він  пожартував.  Я  відповів:    «Дякую!  Ні,  вибачатися  не  треба,  я  більш  за  все  не  хочу  зачепити  хорошу  людину.  Я  просто  подумав,  можливо,  щось  не  так  у  віршах,  адже  пишеш  їх  у  натхненні,  а  зі  сторони  видніше.  Всього  самого  доброго».  Dashavsky  відповідь  сподобалася,  та,  очевидно,  і  мої  вірші  йому  подобаються.  Людина  він  тактовна,  розумна,  і  ми  стали  друзями.  Він  навіть  мене  вніс  в  білий  список,  і  мені  це  було  дуже  приємно.  Що  цікаво,  що  потім  я  десятим  почуттям  відчув,  що  його  гумор  таки  прицільний.  Dashavsky  любить  свою  країну,  свою  землю,  і  все,  що  на  ній  живе  і  росте.  Любить  працювати  на  землі.  Любить  природу  і  пише  про  неї  милі  вірші.    Привчає  своїх  внуків  теж  писати  вірші  та  любити  свою  землю.  Мріє  побувати  на  морі,  і  я  впевнений,  що  побуває.
Нещодавно  я  прочитав,  що  подібний  діалог  відбувся  між  Женьшень  та  іншими  поетами.  Юна  гарна  поетеса  Женьшень  написала  вірш:  «Нерівна  кострубата  писанина».

Моя  душа  перетворилася  на  божевілля
Бо  в  коханні  давно  уже  немає  дива
Стала  нерівна  кострубата  моя  писанина
Мене  розсипаючи  глиною  по  стінах.

Особисто  я  її  вірш  зрозумів.  У  багатьох  зараз  душа  перетворилася  на  божевілля.  Спочатку  я  було  не  звернув  на  цей  вірш  особливої  уваги.  Здавалося,  нічого  такого  в  ньому  нема.  Майже  білий  вірш,  без  стандартних  рим.  Але  що  дивно,  чим  більше  я  на  нього  дивився,  чим  більше  я  його  читав,  тим  більше  він  мені  подобався.  Більш  того,  він  засів  в  голову.  Де  б  я  не  ходив,  я  його  вже  повторяв  і  цитував.  Ось,  що  означає  талант.  Але  є  українська  поговірка:  «На  колір  та  смак  -  товариш  не  всяк».  Напевно,  в  тому  і  полягає  мудрість  сайту,  в  його  демократичності.  Кожен  має  право  висловити  свою  думку,  навіть  якщо  вона  і  не  подобається  автору.  В  спорі,  як  говориться,  народжується  істина.  Поет  Святослав  дав  на  вірш  такий  коментар:
 Коли  в  коханні  зникає  Диво,
 Душа  перетворюється  на  божевілля,
 Світло  змішується  з  темрявою  
 В  один  клубок,
 І  розбивається  об  зла  чорні  стіни  
 Кострубата  писанина
 .................
 Коли  так,  то  не  до  сміху.
 
Подивіться,  як  тактовно  Женьшень  відповіла  на  цей  коментар:
 «А  Вам  що,  смішно  від  мого  вірша?  Смійтеся,  я  ж  не  забороняю».  Тут  втрутився  поет  Сергій  Улько:  «Прямо  про  мене.  Окрім  писанини.  Вона  завжди  такою  була.  Ахах».
 Женьшень  заперечила:  «А  мені  чомусь  не  смішно.  Дякую,  що  читаєш.»
 Сергій  Улько:  «  Треба  знаходити  привід  для  сміху,  а  то  так  можна  і  глузд  втратити.  Вибач,  що  своїм  "Ахах"  образив».
 На  що  Женьшень  мудро  відповідає:  «Я  поки  що  ще  не  втрачаю  глузд,  а  мислю  тверезо».
Подібні  діалоги  зустрічаються  на  сайті  дуже  часто.  Я,  напевно,  помилявся,  пишучи  на  початку  нарису,  що  на  сайті  можна  заховатися  від  навколишнього  життя.  Як  бачимо,  і  тут  вирують  пристрасті,  образи,  вдячності,  сльози,  сміх  та  всі  інші  людські  почуття.  Напевно,  там  де  люди,  там  і  життя.  І  від  нього  не  втечеш,  як  і  від  людей.
Особисто  я  в  коментарях  на  вірші  притримуюся  чіткого  принципу,  як  в  лікарів:  «Не  нашкодити».  Мабуть,  я  на  критика  не  годжусь.  Але    у  віршах  завжди  намагаюся  відшукати  щось  хороше,  талановите,  оригінальне,  влучне,  ліричне,  хоча  б  один  рядок,  зворот,  слово.  І  я  це  обов’язково  відмічаю.  Я  по  собі  знаю,  як  окрилює  і  підтримує  сказане  добре  слово.  
Приведу  приклади  коментарів  на  деякі  мої  вірші:
Поет  Владимир  Зозуля  на  вірш  «У  моїм  саду  травневім»  пише:
 «Люблю,  когда  стихи  пахнут  сиренью,  прекрасный  запах...  душевный  стих  получился  у  Вас...грустный  и  светлый».
Поетеса  majra  вірш  «Троянда  і  ти  (пісня)»  охарактеризувала  так:
   «Надзвичайно  гарно!  Ось  звідки  беруть  початок  народні  пісні!        Зачарували  ніжні  слова!».
Поетеса  Леді  Осінь,  прочитавши  вірш  «Я  в  полі  дівчину  зустрів  (сон)»,  сказала:
 «Гарні  слова.  Прекрасний  вірш.  Після  прочитання  у  душі  ніби  пробігає  промінчик  сонця».
Після  таких  слів  хочеться  жити,  радіти  і  творити.  Та  і  написати  такі  коментарі  можуть  тільки  талановиті  люди,  які  самі  також  поети.
Я  описав  далеко  не  всі  достоїнства  поетичного  сайту.  Ті,  хто  зайде  на  сайт,  переконається  в  цьому  сам.  У  кожного  поета  є  чорний  та  білий  список.  В  чорний  список  попадає  той  автор,  хто  образив  поета,  або  вірші  якого  йому  дуже  не  подобаються.  Білий  список  містить  тільки  тих  авторів,  вірші  яких  подобаються  поету.  Крім  цього  в  кожного  поета  на  сайті  є  гостьова  зала,  куди  приходить  в  гості  до  поета  автор  або  гурт  авторів.  Гостьова  зала  гарно  прибрана,  в  кутку  взимку  палає  камін,  а  посередині  стоїть  стіл,  застелений  гарною  білою  вишитою  скатертиною.  На  столі    в  чашечках  парує  духмяний  індійський  чай,  а  також  натуральний  бразильський  кофе.  За  столом  гості  п’ють  чай  або  кофе,  спілкуються  з  поетом,  записують  свої  враження  від  віршів  в  гостьову  книгу.
Нещодавно  в  правій  колонці  під  назвою  «Нові  твори»  появилася  назва  «Еволюція  сайту  поезії».  Клацнувши  по  цій  назві,  ми  відкриємо  нову  сторінку,  яка  починається  зі  звернення  засновника  сайту  поезії  Євгена  Юхниці  до  поетів  сайту.  В  ньому  надруковані  цікаві  пропозиції  щодо  оживлення  сайту  й  поліпшення  роботи  клубу  поезії,  зокрема:  вибирати  вірш  дня  і  друкувати  його  на  першій  сторінці,  видавати  збірники  поезій  та  створити  ринок  їх  збуту,  залучати  композиторів  до  наших  поезій,  створити  свій  Фестиваль  та  багато  інших.
Під  зверненням  йде  колонка  коментарів.    Тут  розгорнулася  бурна  дискусія.  Поети  емоційно  обговорюють  і  аналізують  пропозиції,  а  також  вносять  свої  пропозиції  і  висловлюють  думки.  Читати  ці  коментарі  надзвичайно  цікаво.  Тільки  по  одним  ним  можна  написати  повість..
В  коментарях  поети  пропонують,  не  вагаючись,  оновити  сайт,  змінити  його  зовнішній  вигляд,  зробити  більш  сучасним.  Звернути  більшу  увагу  на  українську  мову,  тому  що  за  нею  ніхто  не  стоїть,  окрім  самих  українців.  Чітко  визначити  однозначну  мету  сайту.  Або  це  клуб  для  проби  пера  і  спілкування,  або  щоб  тут  творилася  дійсно  висока  поезія.  Для  цього  слід  розбити  сайт  на  дві  частини.
В  своєму  нарисі  я  вже  кілька  разів  згадував  засновника  сайту  поезії.  Мені  не  подобається  слово  «засновник».  Якесь  воно  гладеньке.  Воно  абсолютно  нічого  не  може  сказати  про  особистість  засновника.  Засновник  Академії  наук,  засновник  галереї  картин…  Якщо  ми  ідемо  в  Третьяковську  галерею,  то  що,  ми  згадуємо  і  думаємо  про  Третьякова?  Звичайно,  ні.  А  треба  думати  і  згадувати.  Тому  що  не  було  б  Третьякова,  не  було  б  і  всесвітньовідомої  галереї  картин.  Аналогічно  і  тут.  Ми  що  говоримо,  рожевий  сайт  сучасної  поезії  Юхниці?  Ми  говоримо  просто:  сайт  поезії.  І  абсолютно  про  Юхницю  не  згадуємо.  А  на  сайті  лише  глибоко  внизу  в  кінці  сторінки  написано  мілким  шрифтом,  що  проект  ініційовано  у  2003  році  київським  поетом  Євгеном  Юхницею.
Спробуємо  короткими  мазками  пензля  намалювати  невеличкий  етюд  про  особистість  Євгена  Юхниці,  хоча  тут  потрібен  великий  майстер  і  велика  картина.  І  я  впевнений,  вона  буде  написана.
Народна  мудрість  говорить:  «Чого  бідний,  бо  дурний.  Чого  дурний,  бо  бідний».  Отже,  звідси  висновок.  В  житті  потрібно  бути  розумним  і  не  бідним.
Євген  докладає  всі  зусилля,  щоб  не  бути  бідним.  Він  вчиться  в  залізничному  інституті,  в  інституті  харчової  промисловості,  закінчує  інститут  народного  господарства,  створює  могутню  та  багатофіліальну  аудиторську  компанію  аудиторів  «Ніко»,  стає  заслуженим  економістом  України.
В  житті  він  бігун  на  далекі  дистанції,  стратег,  вольова  людина.  Коли  щось  робить,  то  робить  вже  так,  ніби  намагається  зійти  до  Сонця.  Талант,  витончений  до  жаху,  сентиментальний,  ним  захоплюються.  Непередбачуваний  і  оригінальний  (наступні  три  вірша  Євгена  Юхниці).

Я  б  не  хотів  дарма  прожить  життя,
В  речах  шукать  і  в  їжі  насолоду,
 В  оставинах  сприймати  сенс  буття,
Не  стати  за  маяк  для  благ  народу.

Я  б  не  хотів  прогаяти  свій  час,
Промарнувати  на  плітки  таланти.
І,  читачі,  розчарувати  вас,
І  віршами  надмірно  набридати.

Я  б  не  хотів  сподобитися  тлі  -  
І  більш,  ніж  є,  багатств  не  запросити...
Я  б  не  хотів  померти  в  скруті  й  злі,
І  всіх,  що  сущі,  не  благословити.  

Кожного  ранку,  коли  він  встає,  то  відчуває,  що  зробив  замало,  що  він  здатен  на  більше,  що  він  народжений  для  вищого,  і  нібито  хтось  владний  і  нетерпимий  змушує  його  рухатися  далі  і  покоряти  нові  вершини.
Вільно  володіє  українською,  російською,  французькою  мовами,  розуміє  та  розмовляє  англійською  та  німецькою.
В  Індії,  куди  він  приїжджав  по  роботі,  одного  разу,  відпочиваючи  серед  вічнозелених  пальм  на  березі  теплого  Індійського  океану,  раптом  відчуває  великий  потяг  до  поезії,  починає  писати  вірші.  І  буквально  через  місяць  зрозуміє,  що  він  поет  зі  своєю  долею,  яку  мусить  проповзти  поміж  колючок,  але  зі  своєю  місією.  Відчуваючи  нестачу  спеціальних  знань,  їде  вчитися  до  Московського  літературного  інституту.
Видає  кілька  збірок  віршів.  Стає  членом  спілки  письменників  України.  За  поетичну  збірку  «Мозаїка  метафор  —  сюжети  і  характери»  йому  присуджують    літературну  премію  імені  Андрія  Малишка.

Я  відчуваю:  йде  той  час,
Коли  звернуться  і  до  нас,
Коли  візьмуть  у  руки  слово,-
І  оживе  висока  мова.

І  зміни,  мовби  землетрус,
Зметуть  невір'я  з  наших  вуст,
Наповнять  міццю  щирий  голос,
Просякнуть  вільним  сонцем  колос.

Народи  знатимуть  шляхи,
Де  високо  летять  птахи.
І  слово,  як  речуть  святі,
Займе  належне  у  житті.

Євген  Юхниця  багато  їздить  Україною  з  літературними  виступами,  дає  інтерв'ю  на  телебаченні  та  радіо.  Він  є  спеціалістом  зі  створення  та  використання  новослів'я,  засновником  приватних  тематичних  і  синонімічних  словників.

Облиште  геть  всі  справи  на  хвилину  -
В  напрузі  й  так  марнуємо  життя...
Ви  уявіть  минулу  Україну,
Крізь  час  збудіть  свідомо  сенс  буття.

За  що  місця  навколишні  родючі,
Та  й  мова  в  нас  -  співуча  над  усі.
Животворять  людей  Дніпровські  кручі.
Кому  й  за  що  ми  винні  цій  красі  ?..

І  разом  з  тим  -  тіжка  постійно  доля.
Несе  наш  люд  суворий  хрест  віки.
Чому  така  разюча  Божа  воля:
Земля  цвіте,  а  ми  в  нужді  таки  ?..

Не  кара  це,  скажіть,  за  зволікання  ?
Не  поштовх  це  святих  поводирів  ?
І  тих  завдань,  яких  невиконання
Не  входить  в  план  Космічних  терезів...

Чорнобиль  -  то  остання  засторога,
А  вільний  хліб  -  навмисне  щедрий  шанс,
Це  мешканцям  підказана  дорога,
А  багатьом  -  поблажливий  аванс...

В  минулих  днях  -  завжди  всесвітній  розум  !
Майбутній  схід  із  вчора  майорить...
Хто  розбере  давнезну  предків  прозу,
Того  життя  життям  нагородить  !..

 Рівно  о  12-тій  годині  кожного  дня  Євген  кладе  на  стіл  одну  поезію  українською  мовою,  і  одну  –  російською.  Це  мрія  кожного  поета,  так  писати  вірші.  Як  би  я  не  хотів,  як  би  не  напружувався,  я  би  так  не  зміг.  У  мене  пишуться  вірші  по  різному.  Один,  бувало,  блискавично,  другий  через  день,  а  третій  –  через  місяць.  Щоб  написати  вірш,  мені  потрібна  деяка  підготовка  до  написання,  деякі  матеріали,  повна  зосередженість,  щоб  ніхто  не  турбував,  ну,  і,  звичайно,  натхнення.
Ну,  з  віршами  у  мене  не  вийшло,  так  як  у  Євгена,  то,  подумав  я,  може  вийде  з  прозою.  Задумав  я  писати  кожен  день  хоча  б  по  сторінці.  Попробував.  Ні,  знову  нічого  не  вийшло.  Бувало,  за  день  пишу  тільки  декілька  рядків,  а  то  і  зовсім  нічого.  Не  так  це  просто,  виявляється,  бути  великим.
У  віршах  Євгена  відчувається  його  невгамовний  характер,  політ  швидкої  думки.  Його  поезія  нестандартна,  оригінальна,  як  і  він  сам.  Як  влучно  написав  про  нього  Василь  Довжик:  «До  поезії  Є.  Юхниці  потрібно  звикнути  і  ще  раз  перечитати  з  олівцем  у  руках…»
Коли  я  прочитав  його  підпоему  «Жах»,  мною  оволодів  жах.  Мене  тіпало  і  під  цим  враженням  я  миттєво  написав  вірш  «Я  над  усе  ненавиджу  бандитів»:

Я  над  усе  нена́виджу  бандитів,
І  перемови  з  ними  не  веду.
І  за  життя  маленької  дитини
Я  на́смерть  проти  іродів  піду!

Щось  повилазило  на  світ  багато
Гадюк  й  отруйних  чорних  павуків.
Все  норовлять,  кого  б  пограбувати,
А  то  і  вбить,  хто  проти  стати  смів.

Народе  мій!  Ти  -  велет  надвеликий!
Та  роздави  ж,  нарешті,  гадів  цих,
Щоб  не  шипіли  більше  страхітливо
І  не  вповзали  до  осель  людських.

Одні  тільки  його  слова:  «Вечір.  В  кімнату  ввійшла  чарівниця.»  визвали  в  мене  бурю  емоцій.  Я  уявив,  що  в  новорічну  ніч,  коли  тільки-но  пробило  дванадцять,  в  мою  кімнату  ввійшла  прекрасна  фея  ночі.  Одягнена  вона  була  в  темно-синю  довгу  сукню,  а  на  голові  в  неї  сяяла  непередаваної  краси  корона  з  діамантами  у  вигляді  зірок  та  світлого  місяця.  В  руках  у  феї  була  чарівна  паличка.  Вона  махнула  паличкою  і  кімната  враз  перетворилася  в  казковий  зал  і  замерехтіла  різнокольоровими  гірляндами.  В  одному  кутку  зали  виросла  гарна    прикрашена  ялиночка,  в  іншому  запалав  камін.  Посередині  зали  появився  святковий  новорічний  стіл.  Фея  доторкнулася  до  мене  чарівною  паличкою  і  в  мені  враз  щезли  всі  хвороби,  мені  здалося,  що  я  став  молодим.  Двері  зали  відкрилися,  до  мене  підбігла  моя  дружина,  з  якою  ми  посварилися  три  дні  назад  і  більше  не  розмовляли.  Вона  обняла  мене,  поцілувала,  привітала  з  Новим  роком  і  добавила:  «Я  обіцяю,  що  ніколи  більше  не  буду  з  тобою  сваритися».
Сайт  поезії  цікавий  своїми  зустрічами  і  пригодами.  Пройшло  вже  стільки  років,  і  раптом  в  нетрях  сайту  мене    випадково  зустріла  поетеса  Лавинюкова  Тетяна.  З  нею  колись  в  молодості  я  разом  вчився.  Пам’ятаю,  вона  приходила  в  гості  до  нас  в  кімнату  гуртожитку,  сідала  на  стільчик  і  я  читав  їй  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  На  відміну  від  інших  дівчат,  вона  мене  уважно  слухала:
На  горі  стоїть  хатина,
 В  ній  живе  гірник  старий.
Там  шумить  ялина  тихо,
Світить  місяць  золотий.

Є  в  отій  хатині  крісло
В  дивних  різьбах  –  аж  сія;
Хто  сидить  в  нім  –  той  щасливець,
І  отой  щасливець  я.

Біля  ніг  моїх  дівчатко,  -  
Чарівний  щасливий  вид.
Очі  –  дві  зорі  блакитні,
Губки  –  наче  рожі  цвіт…

І  от  тепер  вона  -  відома  поетеса  на  сайті  і  на  її  вірші  пишуть  пісні.
З  творчістю  багатьох  поетів  на  сайті  я  добре  знайомий.  На  жаль,  не  тільки  охарактеризувати  їх  творчість  неможливо  в  короткому  нарисі,  а  навіть  і  перелічити  їх  імена.  Правильно  підмітила  поетеса  Тріумф,  що  тут  про  кожного  можна  написати  книгу.  Я  люблю  вірші  багатьох,  дуже  багатьох  авторів.  Краще  ніж  віршем  про  це  не  скажеш:

На  сайті  я  уже  із  багатьма  знайомий,
З  Дантесом,  що  обра́з  нікому  не  прощає,
Із  Марсіанином,  перо  якого  гостре,
Який  на  все  надтверду  точку  зору  має.

З  Гардецьким  Любомиром,  добрим,  мудрим,  щирим,
Який  щодня  по  два  вірша  швидких  складає,
Із  Zang-ом,  що  не  любить  на́голос,  русизми
Й  ретельно  по́милки  у  ві́ршах  виправляє.

А  Валентина  Малая  і  Ганна  Верес?
Давно  я  люблю  їх,  любов  цю  не  ховаю!
Тріумф,  і  Геометрію,  і  Косач  Ксеню,
Принцесу-Настасійку  –  просто  обожаю.

Калинонька  на  сайті  пишно  розцвітає,
Віталій  Назарук  пісні  свої  співає,  
Дід  Миколай  внучатам  щось  розповідає,
Джульєтта  скромна  щастя-долю  виглядає.

З  Лавинюковою  Тетяною  я  вчився,
Від  цього  ніку  в  серці  спогади  взбурлились.
А  від  віршів  Ділан,  Уковича,  Утриско
Мені  бальзами  дивні  прямо  в  душу  ли́лись.

Знайомий  з  Дзвонарем,  з  його  лунким  набатом,
З  Юхницею,  що  прагне  бути  нестандартним.
Нема  в  рожевім  сайті  в  нас  людей  бездарних,
А  є  одні  оригінали  і  таланти.

Прочитавши  цей  вірш,  один  із  поетів  вірно  підмітив,  що  цей  список  можна  продовжувати  і  продовжувати.
І  все  таки,  я  торкнусь  хоча  би  трішки  кількох  поетів:  Валентини  Малої,  Ганни  Верес,  Віталія  Назарука  і  Тріумф,  за  творчістю  яких  слідкую  вже  давно.
На  сайті  Валентина  Малая  -    відома  поетеса.  Дуже  часто  публікуються  її  нові  твори,  тому  її  вірші  я  часто  читаю  і  коментую.  Так  ми  і  познайомилися.
За  характером  вона  весела,  товариська,  любить  співати  і  гуморити.  Мабуть  завдяки  цьому  вірші  складає  легко  і  невимушено.  Намагається  жити  в  мирі  з  усіма  людьми.    В  житті  керується  принципом  Сократа:  «Скажи    мені    що-небудь,    щоб    я    тебе    побачив».    ЇЇ  кредом  є  мудрі  слова:

«Сказав    мудрець:  -  Живи,    добро    звершай!  
 Та    нагород    за    це    не    вимагай.    
Лише    в    добро    і    в    вищу    правду    віра.  
 Людину    відрізня    від    мавпи    і    від    звіра.
 Хай    оживає    істина    стара:    
Людина    починається    з    добра!»  
                                                                                       Л.Забашта  
Валентина    вважає,  що  все  у  світі  відбувається  через  слово,  зі  слова,  навколо  слова.  «Поезія  для  мене  -  то  є  скарб»,    -  пише  вона  у  своєму  однойменному  вірші.
Любить  своє  рідне  місто  і  пише  про  нього  вірші.  Любить  подорожувати,  відвідувати  незнані  чудові  місця  на  Україні,  що  надихають  її  на  нові  твори.  
Надихає  поетесу  на  творчість  також  її  родина,  діти,  любима  4-річна    онука.    Вона  планує  найближчим  часом  випустити  кілька  книжечок  для    дітей    (Повчальні    казки,  вірші  для  малечі),  збірку  різнопланової  лірики  під    назвою  «Сонце  в  долонях»  та  збірку  про  її  родовід,  який  вона  досліджує  вже    декілька  років.  Дуже  влучно  і  виразно,  щиро  Валентина  сказала  про  стан  своєї  душі,  про  любов  до  рідних,  до  людей,  до  музики,  до  цілого  світу  у  вірші  «Я  хочу  обійняти  цілий  світ».

Я  знаю,  що    нічого  ще  не  знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я  знаю  те,  що    я    люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму    я    поміч    у    музики,
 Проста    і    добра    жінка    я-піїт.

 Я  чую  музику    чарівну  і  красиву,
 І    ніжність    фонтанує    через    край,
 Жертовна    я    і    дуже    співчутлива,
 І    багатьом    прощаю,  та    нехай.

 Я    впевнена    в    собі    і    маю    досвід,
 Порадитись    всі    йдуть,  цікава    річ,
 Люблю    й    радію,  як    приходять    гості,
 Гомонимо    про  все,  поки    настане    ніч.

 Я    маю    донечку,  красуню    і    надію.
 І    зичу    щастя    їй    на    довгії  літа!
 І    за    всі    успіхи    її    дуже    радію,
 Вона    у  мене    справді,  золота!

 Онука  в  мене    є,  це  справжнє  чудо!
 Гарнюня  дівчинка,  принцесочка  моя,
 Мабуть    артисткою    дитиночка    ця    буде,
 Буде    гордитися    онукою    сім'я!

 Мої    батьки  -  старенькі    зозулята,
 Удвох    так    дружно    по    життю    ідуть,
 Поклін    Вам    низько    і    цілую    рученята,
 О,  Боже,  подаруй    їм    довгу    путь.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму  я  поміч  у  музики,
 Проста  і  добра  жінка    я  -  піїт.

 Я    знаю,  що  нічого  ще  не    знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я    знаю  те,  що    я  люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Вона  не  може  стояти  осторонь  тих  подій,  які  відбуваються  в  Україні,    тому    багато  її  віршів  присвячені  патріотичній  громадянській  тематиці.  В    жовтні  минулого  року  в  арт-кафе  рідного  міста  відбулася  презентація  її  збірок  та    творчості.
Мало  хто  знає,  але  Валентина  -    феномен  у  нас  на  сайті.  Вона  може  писати  як  правою  рукою,  так  і  лівою,  так  і  обома  руками  одночасно,  причому  при  цьому  може  писати  різні  тексти.
На  сайті    я  з  нею  в  теплих,  дружніх  стосунках  і,  як  поет,  не  міг  не  присвятити  їй  цей  милий  вірш  «Ох,  ти,  Валечко,  Валюшо»:

Валя,  Валечко,  Валюшо!
Ох,  бере  твій  вірш  за  душу.
Лине  тво́я  пісня  сайтом
Від  світання  до  світання.

Де  навчилась  так  писати,
З  нами  ві́ршем  розмовляти,
Про  життя  і  Україну,
Про  нелегку  нашу  днину.

Завітай  до  мене  в  гості,
Не  один  піднімем  тост  ми,
За  вірші,  за  сайт  наш  милий,
За  талант  твій  сизокрилий.

Пі́дем  в  поле  ми  гуляти,
Там  нарву  квіто́к  багато.
Чарівні  вручу  букети
Сво́їй  гарній  поетесі.

Потім  підемо  до  річки,
Оксамитової  стрічки,
Там  зеленії  вербички
Нахилились  до  водички.

Все  туманом  оповито,
Луг  і  трави  соковиті,
Вже  із  них  униз  до  річки,
Заспішили  роси  срібні.

Ти  хлюпнеш  на  сво́є  личко
Кришталевої  росички.
Враз  рум’янець  запалає,
Ще  гарнішим  личко  стане.

Ох,  ти  Валечко,  Валюшо!
Ми  з  тобою  зда́вна  дружим.
Хочу  теж  я  побувати
У  твоїй  веселій  хаті.

Носик  твій  поцілувати,
Ці  частівки  проспівати,
Щоби  настрій  твій  піднявся,
Вірш  найкращий  написався!

Саме  теж  завдяки  коментарям  я  познайомився  і  з  поетесою  Ганною  Верес.  Коли  я  запитав  Ганну,  який  свій  вірш  вона  вважає  найкращим,  то  вона  відповіла,  що  вірші  її  –  то  як  діти  її.  Що  характерно,  я  думаю  так  само,  як  і  Ганна.  Вірші  мої  –  це  як  діти  мої.  І  вибрати  найкращий  серед  них  я  не  можу.
Ганна  Верес  за  характером  стримана,  турботлива,  чуйна,  уважна  до  людей.  Коли  вона  взнала,  що  я  хворію,  вона  відразу  запитала:  «А  може  я  зможу  чимсь  допомогти?»  І  це  при  тому,  що  я  їй  фактично  незнайома  людина.  Про  себе  вона  говорить,  що  вона  звичайна  сільська  жінка.  Але  на  мою  думку,  Ганна  -    незвичайна.  Вона  вміє  робити  все,  і  за  господарством  дивитися,  і  в  хаті  порядкувати.  Дуже  любить  вишивати  і  в'язати.  На  стінах  у  неї    портрети  рідних  увішані  вишитими  рушниками  з  гарними  орнаментами,  а  столи  покриті  вишитими  трояндами  та  барвінком  скатертинами.  Внуки  ходять  в  розкішних  светрах,  зв’язаних  Ганною.  Гостей  вона  пригощає  своїми,  спеченими  за  власним  рецептом,  пирогами  з  журавлиною,  смородиною,  виноградом,  сиром,  капустою,  картоплею,  та  такими  смачними,  що  пальчики  оближеш.  
Ще  в  школі  Ганна  виділялася  серед  учнів  розвиненою  творчою  уявою.  Вірші  почала  писати  ще  з  дванадцяти  років,  але  потім  життя  склалося  так,  що  було  не  до  віршів.  Інші  турботи,  інші  проблеми  відтиснули  від  неї  поезію  на  довгі  роки.  І  лише  зараз  вона  повернулася  знову  до  своєї  любимої  поезії  і  змогла  повністю  присвятити  себе  віршам.  На  сайті  вона  тепер  –  признана  поетеса.  Пише  про  все.  Дуже  проникливий,  до  сліз,  у  неї  є  вірш  про  маму  «Подаруй  мені,  мамо,  долю».

Подаруй      мені,    мамо,    долю,
І      щасливу,    і    невідому,
Ще    й      любов    подаруй,    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Почуттями    щоб    дорожила,
Добра    мати    була    й    дружина.

Заспівай    мені,    мамо,    пісню,
Щоб    жилось    між    людьми    не    тісно,
Хай    навколо    гуляє    воля,
Дітвора    щоб    рясна,    не    квола,
І    щоб    сонечко    їй    сміялось,  
 А    від    того    згоріла    заздрість.

Розкажи    мені,    мамо,    казку,
Бо    без    неї    так    жити    важко,
Бо    без    неї    життя    буденне,
А    вона,    як    вода    студена:
І    омиє    мене,    й    напоїть,
Рани    серця    й    душі    загоїть.

Намалюй    мені,    мамо,    квіти,
Кольорів    щоб    позичить    звідти,
Більш    яскравих    –    не    хочу    темних,
Хоч    і    не    обмину    я    терни,
І    колючі,    і    терпко-кислі,
Все    ж    без    цього    життя    не      мислю.

Подаруй    мені,    мамо.    серце,
Щоб    раділо    грозі    й    веселці,
Щоб    любити    й    прощати    вміло,
Щедре    й    добре    було,    і    сміле.
Бо    без    серця    як    жити    буду?
Бо    страшні    безсердечні    люди…

Подаруй    мені,    мамо,    долю,
І    щасливу,    і    невідому,
Ще    й    любов    подаруй    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Щоб    любила    клітинка    кожна    –
Без  любові  прожить  не  можна!

Дуже  хвилює  її  війна,  багато  хороших  відгуків  отримує  на  пейзажну  лірику.  Випустила  вже    чотири  поетичні  збірки,  а  скільки  в  неї  ще  є  чудових  віршів,  які  потрібно  публікувати.  Нещодавно  вона  почула  історію  про  тривале  кохання  друга  її  брата,  який  втратив  дружину  і  тепер  намагається  відшукати  своє  перше  кохання.  Ця  історія  так  схвилювала  Ганну,  що  вона  написала  чудовий  вірш  «Кохання  довжиною  в  півстоліття»
Як  повторюються  долі,  як  буває  вони  схожі  одна  на  одну.  Я  так  само  як  і  Ганна  почав  писати  вірші  ще  з  раннього  дитинства,  так  само  як  і  в  Ганни  мою  поезію  відсунули  на  півстоліття  обставини,  і  тільки  всього  два  роки  назад  я  повернувся  до  неї,  і  зараз  дописую  все  те,  що  мав  написати  за  все  своє  життя.  Спішу,  щоб  встигнути.
 Ганні  Верес,  з  якою  я  постійно  спілкуюся  на  сайті  і  знаходжуся  в  товариських  відносинах,  я  присвятив  цей  прекрасний  вірш:

Ганно!
                   Ти  для  мене  взірець  золотий
                                                                                                 незрівнянний.
Ганно!
                   Ти  як  жінка  в  житті  і  в  сім’ї
                                                                                                         бездоганна.
Ганно!
                   Подивись,  як  собою  для  нас  ти
                                                                                                             привабна.
Ганно!
                   Як  троянда  і  мальва  ти  ніжна  і
                                                                                                                           гарна.
Ганно!
                   Моє  серце  до  тебе  неба́йдуже
                                                                                                                       зда́вна.
Ганно!
                   Твої  ві́рші  набу́ли  на  сайті
                                                                                                               визна́ння.
Ганно!
                   Залюбки  їх  читаю  всю  ніч  до
                                                                                                                 світання.
Ганно!
                   В  тво́їх  ві́ршах  палає  жагуче  
                                                                                                                   кохання.
Ганно!
                   І  любов  до  Вітчизни  моєї
                                                                                                               нестямна.
Ганно!
                   Ти  до  не́другів  Вкра́їни  вкрай
                                                                                                     невблаганна.
Ганно!
                   Викриваєш  їх,  громиш  пером  
                                                                                                       безпощадно.
Ганно!
                   І  звучать  в  тво́їх  ві́ршах  палкі
                                                                                                           сподівання.
Ганно!
                   Що  Укра́їна  наша  й  народ
                                                                                                         нездоланні.
Ганно!
                   Що  життя  на  Вкраї́ні  настане
                                                                                                             прекрасне.
Ганно!
                   Твоє  ім’я  для  мене  найкраще  
                                                                                                           бажання
Ганно!
                   Повторяю  його  як  святе  
                                                                                                       заклинання.
Ганно!
                     Віртуальна  ти  мрія  моя  і
                                                                                                               реальна.

На  Віталія  Назарука  я  відразу  звернув  увагу.  Мабуть  тому,  що  в  нього  гарне  ім’я  та  прізвище,  в  мене  чомусь  воно  асоціювалося  з  іменем  відомого  українського  співака  Назарія  Яремчука.  А  скоріш  всього  тому,  що  в  нього  гарні  вірші.  Його  вірші  нагадують  мені  пісні,  і  тому  я  назвав  Віталія  поетом-піснярем.  В  нього  справді  багато  пісень.  Він  випустив  тритомник  своєї  поезії,  кожна  книга  має  близько  350  сторінок.  Перша  книга  має  назву  «Синьоока  Волинь».  Таку  ліричну  поетичну  назву  книзі  може  дати  тільки  справжній  поет.  Книга  гарно  оформлена.  Вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.
В  поезії  Віталія  мені  імпонує  ясність  думки,  простота  викладу.  Я  намагаюся  писати  вірші  теж  так.  
У  вірші  «Осінні  яблука»  поет  вражаюче  тонко  передає  почуття  двох  закоханих  людей:
Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
І  білі  хмари  світяться  червоно.
Ми  так  колись  дивились  на  весну,
Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..

Люблю  тримати  руку  у  руці,
Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.  

Щастя  знайшли  колись  у  цім  саду,
Як  яблуні    купалися  у  цвіті.
Замість  весни,  я  в  осінь  поведу,
Де  яблука  достигли  соковиті.

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Давай  зігрію  подихом  долоні.
Я  розповім  про  сад  і  про  весну,
А  сад  простягне  яблука  червоні.

Віталій  Назарук  -    поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  Найкращим  своїм  віршем  він  вважає  вірш  «Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати».  Чому?  А  тому  що  в  цьому  короткому,  але  надзвичайно  ємному  талановитому  вірші,  виражена  вся  краса  його  поезії,  вся  суть  його  душі,  душі  українського  поета.

Послухай,  друже,  ти  куди  спішиш…
Чи  можеш  хоч  хвилину  зачекати…
Ще  сонце  не  зійшло,  а  ти  уже  не  спиш?
-  Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

Бо  тільки  вранці,  як  дрібна  роса,
Коли  по  спориші  розсипалися  зорі.
Вода  у  річці  чиста,  як  сльоза,
Виходить  Муза  на  широке  поле.

Коли  босоніж  ходиш  по  полях,
І  запах  жита  наповняє  груди.
Ти  розумієш  -  це  твоя  земля,
Твоя  країна,  твої  рідні  люди.

Вже  сходить  сонце,  наступає  день,
Мені  пора,  я  мушу  поспішати…
Пасуться  коні,  чути  «дзень  –  дзелень»,
Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

У  нас  на  сайті  ми  можемо  зустріти  вірші  на  будь-який  смак  і  напрям.  Якщо  ви  людина  глибоко  віруюча,  то  вам  слід  почитати  вірші  талановитої  поетеси  Тріумф,  яка  віддала  себе  повністю  служінню  Богу  і  присвячує  йому  свої  твори.  За  віршами  поетеси  завжди  стоїть  її  яскрава  неординарна  особистість.  
Взагалі,  вона  людина  спокійна,  терпелива,  з  багатосторонньою  зацікавленістю.  Любила  завжди  вчитись  усьому  і  все  робити  й  від  того  мати  радість.  Але  на  все  не  вистачало  часу,  а  задумів  і  мрій  багато.  Вірші  писала  завжди.  Свята,  ювілеї,  сценарії,  поздоровлення,  але,  на  жаль,  не  збирала  їх.  16  років  тому  пізнала  Господа  і  після  того  не  писала  жартівливих,  творів  для  розваг,  бо  її  серце  від  того  вже  не  мало  радості,  а  стала  писати  на  славу  Господу.  Серце  її  прагнуло  пізнати  Господа.  Вона  тепер  вірить  кожному  Слову  Господа  Бога.  В  Господі  вона  знайшла  мир  у  серці,  радість  життя  і  пізнала  суть  життя.  Він  відкривається  тим,  що  відповідає  на  молитви  самим  дивним  чином  і,  навіть,  дає  доручення  і  поради,  настанови,  знання  і  розуміння,  веде  в  молитві,  рятує,  оживлює,  зцілює.  
Тріумф  говорить:  «Тепер,  коли  країна  в  небезпеці,  потрібно  всім  каятись  перед  Владикою  Всесвіту,  Господом  Богом  Всевишнім  і  просити  прощення  і  допомоги,  і  не  збирати  гнів  Божий  на  день  гніву».
На  моє  запитання:  «Які  із  своїх  віршів  Ви  вважаєте  найкращими?»,  Тріумф  відповіла:  «Всі  вірші  вийшли  з  моєї  душі,  але  вірш  «Мій  Оберіг»  -  поза  конкурсом».

Хвала  Тобі,  Ти  Альфа  і  Омега!
Ти  –  Той,  що  був,  що  є,  завжди  живий!
Я  іншого  не  хочу  оберега,
Бо  Ти  Хранитель  Вічний,  дорогий.

Ополчується  Ангел  Твій  за  мене
І  табором  з  мечем  стає  навкруг.
А  меч  його  гігантський  і  вогненний
Січе  і  палить  ворога  назруб.

Господь  і  Бог  мій  завжди  мене  чує,
Тримає  Своє  око  на  мені,
І  відповідь  завжди  мені  готує,
Коли  я  прошу  щось  у  таїні.

Про  мене  Він  турбується,  шукає,
Щоб  часом  не  зблудила,  не  пішла.
І,  як  Адама  у  Раю,  шукає,
І  на  дорозі  засвічує  світла.

Він  став  мостом  мені  через  безодню,
Щоб  я  навік  вернулась  до  Отця.
І  став  водою  у  місцях  безводних  –
Приніс  любов  від  Отчого  лиця.

Багато  достоїнств  у  рожевого  сайту,  але  одним  з  найбільших  я  вважаю  його  бібліотеку.  Щоб  зайти  до  неї  достатньо  в  клубі  поезії  клацнути  по  слову  «Бібліотека».  Тоді,  як  на  блюдечку  з  голубою  окаймовочкою,  перед  нами  відкривається  бібліотека  світової  класики.  Тут  поети  і  прозаїки  України,  поети  Росії,  Білорусії,  Франції,  Великобританії,  Німеччини,  Італії,  Іспанії,  Америки,  Польщі,  Японії.  Я  спеціально  їх  всіх  перерахував,  бо  мені  це  дуже  подобається.  Мені  дуже  подобається,  що  я  можу  відкрити  поетів,  наприклад,  Німеччини,  і  почитати  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  До  речі,  епіграф  до  цього  нарису  є  також  епіграфом  до  твору  Генріха  Гейне  «Подорож  на  Гарц».  Я  відкриваю  його  знаменитий  вірш  «Wenn  ich  an  deinem  Hause»  і  вже  в  котрий  раз  його  перечитую.  Відчути  красу  цього  незрівнянного  вірша,  його  відточеність,  передзвін  його  музикальних  слів,  можна  лише  тоді,  коли  вивчиш  німецьку  мову.

Wenn  ich  an  deinem  Hause
Des  Morgens  vorübergeh,
So  freut’s  mich,  du  liebe  Kleine,
Wenn  ich  dich  am  Fenster  seh.

Mit  deinen  schwarzbraunen  Augen
Siehst  du  mich  forschend  an:
“Wer  bist  du,  und  was  fehlt  dir,
Du  fremder  kranker  Mann?”

“Ich  bin  ein  deutscher  Dichter,
Bekannt  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  besten  Namen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.

Und  was  mir  fehlt,  du  Kleine,
Fehlt  manchem  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  schlimmsten  Schmerzen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.”

Після  висміювання  у  віршах  пруського  режиму  військові  пригрозили  розправитися  з  поетом.  Генріху  Гейне  прийшлося  емігрувати  до  Франції.  Туга  по  батьківщині,  переживання  за  її  долю  і  вилилося  в  цьому,  по-німецьки  лаконічному,  геніальному  вірші.  Проблеми,  що  підняті  в  цьому  вірші,  актуальні  і  в  наш  час.
Кожного  ранку,  коли  поет  повільно,  а  був  він  вже  хворим,  йшов  по  вузькій  вуличці  старовинного  французького  міста  до  центру,  він  зупинявся  біля  одного  й  того  самого  будинку  і  перепочивав.  З  вікна  будинку,  відсунувши  вбік  вазончики  з  квітами,  і  підперши  ручками  підборіддя,  на  нього  кожен  раз  здивовано  дивилася  широко  розкритими  темно-карими  очима  дівчинка,  і  поету  було  дуже  приємно,  що  він  знову  бачить  її  у  вікні.  В  її  очах  він  ніби  читав  німі  запитання:  «Хто  ти,  і  що  тебе  турбує,  чужий  і  хворий  чоловіче?»  Поет  так  само  в  думці  їй  відповідав:  «Я  –  німецький  поет,  дитино,  відомий  в  своєму  краю.  Хто  буде  називати  найкращі  імена  там,  той  обов’язково  згадає  і  моє.  А  що  мене  турбує  на  сьогодні,  то  турбує  багатьох  в  німецькім  краю.  Хто  буде  називати  найгостріші  болі  в  моїй  країні,  той,  певно,  й  мою  назве».

Коли  повз  твій  будинок
Уранці  проходжу  я,
Радію  в  вікні  уздрівши,
Тебе,  дитино  моя.

Очей  твоїх  карих  погляд
Запитує  зоддалік:
«Хто  ти  й  чого  тобі  треба,
Чужий,  сумний  чоловік?»

Відомий  в  землі  німецькій,
Поет  німецький  я.
Згадають  людей  найкращих
Назвуть  і  моє  ім’я.

Багато  німців,  дитино,
Хочуть  того,  що  й  я,
Згадають  найгірше  лихо  –  
Назвуть  і  моє  ім’я.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729010
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 23.04.2017


dovgiy

НА КАМІННІ

На  камінні,  вчепившись  корінням,
Кривобока  росте  деревина.
Їй  нелегко  зростити  насіння
Та  у  неї  земля  ця  єдина.
І  у  небо  їй  не  злетіти,
Хоч  за  вітром  кошлатим  так  рветься
Від  напруги  аж  тріскають  віти,
Ще  й  над  обрієм  Сонце  сміється.
Неродюча,  скупа  на  вологу,
Їй    ділянка  у  долю  дісталась…
Та    слухняна  Всевишньому  Богу,
В  новім  квітні  щораз  розквітає.
Обливає  покорчені  віти
Білим  дивом    весняної  цноти,  
Бо  готова  серденьком  любити,
Попри  долю,  що  повна  скорботи.
Зустрічає,    весь  всесвіт  чарує
Нареченої  диво-фатою
В  подарунок  себе  пропонує
Для  майбутності  золотої
І  дівочу  заквітчану  мрію
Визирає  між  диким  камінням
Та  дарує  цим  скелям  надію
На  оживлення,  воскресіння…
Кривобока,  слабенька  із  виду,
А  для  стійкості  сил  вистачає.
Чи  тумани,  чи  сльоту  плаксиву,
Чи  завій  сніговища  стрічає.
Деревино,  відкрий  мені  правду
Хто  дає  тобі  сил,  щоб  стояти
Може,  я  і  для  себе  щось  знайду,
Може,  також  зумію  долати
Оцей  шлях  поміж  вирвами  болю,
Оцю  стежку  страждань  і  любові,
Аби  бачити  милу  як  долю,
До  бурхливої  радості  в  крові.
Деревина  мовчала…  мовчала…
Білоцвіттям  весну  зустрічала.

20.04.2017  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729739
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017


dovgiy

ВІРНІСТЬ

Ой,  літали  лебідоньки,
Над  весняною  землею,
Ой,  співали  веселились
Від  вродливості  своєї.

Білім  білі,  наче  хмари,
Мили  крила  у  блакиті.
Були  в  нерозлучній  парі
До  останньої,  до  миті.

Ой,  до  чого  ж  тепле  небо,
Та  ласкаве  денне  світло!
Ця  весна  лише  для  тебе,
Дорога  моя  лебідко!

Пісня  лине  над  рікою,
Піднімається  на  крилах...
Аж  земля,  лебідку  білу
Хижим  пострілом  зустріла!

Ой,  незчулася,  нещасна,
Як  на  землю  впала  з  неба
З  неба  лебідь  білий  плаче:
"Ой,  не  житиму  без  тебе!

Ти  пробач  мені,  кохана,
Що  не  встиг  оборонити,
Що  не  зміг  крилом  широким
Від  біди  тебе  закрити!

Ти  пробач,  що  постріл  чорний
В  моє  серце  не  поцілив,
Ти  пробач,    що  моє  горе
Ти  як  небо,  не  розділиш!"

Він  піднявся  аж  за  хмару,
Крила  склав  і  впав  додолу,
Тільки  вітер    над  обширом
Плакав  тихо  –  тихо  в  полі.

Люди!  Чуєте?!  Молю  вас,
Бога  в  серці  своїм  майте,
В  білу  пісню  в  синім  небі,
Не  стріляйте,  не  стріляйте!

Хай  летять  над  нашим  світом
Білі  лебеді  у  парі,
Хай  лунає  їхня  пісня
Про    весни  одвічні  чари.

21.04.2017


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729736
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Тетяна Луківська

Отакої…весняний сніг

У  сніжній  заметілі
знов  чарами  зима,
неначе  в  водевілі,  
і  вітер  "у  керма".
Сніжинки  розставляє,  
то  колом,  а  то  в  ряд,
у  небо  піднімає
і  сипле  їх  назад.
Ну,  де  ж  тут  зрозуміти,
що  вітровій  в  танку
ще  закрутив  півсвіту
в  зимовому  вінку.
Він  пухом  застеляє
доріжки  і  сліди,
здається,  і  не  знає,
що  нам  іти  сюди.
У  сніжній  заметілі
хурделить  ...навісна  !  
Не  страшно!  В  водевілі  -
акторкою  Весна!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729610
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

Ніч мовчазна повільно допливала

Ніч,  мовчазна,  повільно  допливала
Уже  до  ранку,  тишу  як  збудив
Зозулі  голос.  Поряд  закувала.
Ще  кругле  тіло  місяць  ледь  котив.

Цвіли  у  небі  одинокі  зорі
І  слухали  пташине,  мирне  «ку».
Солдат  всю  ніч  простояв  у  дозорі  –
Хотілося  дрімати  юнаку.

–Зозуле,–  каже,  –  птаха  ти  пророча,
Для  мене  припасла  ти  скільки  літ?
Він  повернув  у  бік  до  неї  очі  
Й  помітив  раптом,  як…  здригнувся  цвіт.

І  біль  –    стрілою  пронизав  нестерпний,
Звалив  із  ніг  солдата-козака,
І  кров  –  фонтаном,  свіжа,  його,  тепла,
І  постріл…    птаху  звуком  налякав…

Застигли  очі  десь  в  ранковім  небі,
Мов  для  душі  бійця  шукали  шлях…
Його  ж  думки,  останні,  не  про  себе  –
Про  матір  й  щоб  живий  лишився  птах…
24.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

І запанує лад у ріднім краї

Я  не  ворожка,  не  ідеаліст,

Та  долю  іншу  всім  передрікаю:

Зійде  на  землю  нашу  благовіст,

І  запанує  лад  у  ріднім  краї.

Ще  засміються  мати  і  дитя,

Вдихнуть  повітря  свіжого  у  груди,

І  України  зміниться  життя,

І  заживуть  щасливо  наші  люди.

І  сонце  буде  веселіш  світить,

І  зацвіте  біліш  рясна  калина,

Земля  радіти  буде  і  родить

Багаті  врожаї  своїй  родині.
11.02.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729533
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Квітневий сад мов хтось заворожив

Квітневий  сад  мов  хтось  заворожив:
Країна  див  –  такий  він  вигляд  має.
Зелене  листя  й  пелюстки  снігів
Холодний  вітер  на  землі  гортає.

Навіщо,  сад,  піддався  ворожбі.
І  весь  зомлів  під  подихом  студеним?
Ось  вишенька  програла  в  боротьбі
Й  схилила  гілочки  –  свої  знамена.

Не  чутно  у  саду  птахів  і  бджіл,
І  їх  природа  збила  з  пантелику…
Хтось  розстріляв  по-снайперські  в  приціл
Саму  Весну,  що  впала  та  без  крику.

Та  злодіякам  це  не  зійде  з  рук,
Країна  див    потроху  вийде  з  коми…
В  повітрі  забринить  тремтячий  звук
Десятків  крил,  що  кожному  знайомий.

Цей  звук  розтопить  кригу  нищівну,
Зігріє  цвіт,  що  можна  врятувати,
З  землі  підніме  скривджену  Весну,
Візьметься  її  рани  лікувати…

І  сад,  і  світ  навколо  оживе,
Весни  хвороби  досить  виліковні!
А    блискавка  згори  ворожок  вб’є
За  справи  грішні  і  холоднокровні!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729715
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Наталя Данилюк

Примхлива весна

Нехай  весна,  капризна  і  похнюплена,
Така  скупа  в  цю  пору  на  тепло,
Хай  буде  словом  серце  приголублене,
Немов  лелечим  затишним  крилом.

Хай  гріють  світлі  спогади  про  Ра́дову*,
На  тлі  густого  моху  й  камінців  ─
Таку  перлинно-ртутну,  ледь  смарагдову,
Що  ковзає  по  вмоченій  руці…

І  шелестить  між  пальців,  і  видзвонює  –
Завжди  непроминальна  і  жива!
Хай  дихає  між  теплими  долонями
Росою  інкрустована  трава…

Хай  сниться  серцю  готика  смере́кова
Мов  ромбики  чіткі  на  полотні,
Хай  голубінь,  мережана  лелеками,
Дарує  золоті  й  натхненні  дні!

І  хоч  весна,  зарюмсана  примхливиця,
Така  скупа  в  цю  пору  на  любов,
Хай  на  душі  від  теплих  слів  розвидниться,
Як  в  церковці  від  чистих  молитов!

[i]*Радова  –  гірська  річка,  яка  протікає  через  
селище  Перегінське  на  Івано-Франківщині.[/i]

[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Galina Udovychenko

Любов до Батьківщини


Я  любов  до  Вітчизни  не  міряю  гречкою,
Ні  купюрами  тими,що  маю  в  руках.
Не  захоплююсь  зроду  «святими  овечками»,
Які  люблять  народ  свій  лише  на  словах.

Мені  золото  променем  сиплеться  з  неба,
А  смарагди  росою  спадають  до  ніг.
У  багатстві  такім  відчуваю  потребу,
Лиш  виходжу  уранці  за  рідний  поріг.

 Тут  рубіни  й  сапфіри,  блискучі  алмази-
Все  дарує  мені  наш  заквітчаний  край.
На  полях,у  лісах  і  в  степах  диво-  стрази,
Скільки  хочеш  в  душевну  скарбницю  збирай.

Саме  ці  «камінці»  найдорожчі  у  світі,
Тільки  треба  усім  нам  колись  зрозуміть:
З  діамантами  згинуть  «овечки»  всі  ситі,
А  Вітчизну  свою  треба  просто  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729433
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

У ВІДЬОМСЬКУ ВАЛЬПУРГІЄВУ НІЧ

У  відьомську,  Вальпургієву  ніч,
Ти  народилась,  дорога  та  мила.
Тож  відьомська,  Вальпургієва  ніч
Тебе  таким  мистецтвом  наділила,
Яким  ти  серце  назавжди  взяла
В  полон  любові,  повної  на  згубу.
Горить  воно,  а  ревнощів  зола
Притрушує,  веде  свою  рахубу,
Не  знаючи  надовго  це,  чи  ні…
Та  Бог  із  нею!    Якось  же  існують
Із  нею  люди.  Ніби  в  напівсні
Тобою  зачаровано  милуюсь.
Коли  прийдеш  у  мій  звичайний  день
І  зробиш  з  нього  доленосну  дату.
В  країні,  де  не  чується  пісень
Я  буду  оті  миті  святкувати
Де  ти  була!  Де  чувся  голос  твій,
Торкалися  чола  ласкаві  руки,
Метелики    оманливих  надій
Кружляли  понад  повінню  розпуки
Від  того,  що  недоля  нас  сильніша
І  ми  її  змінити  неспроможні.
Мить  розставання,    за  ножа  гостріша,
Нам  відрізає  від  життя  день  кожний.    
А  це  життя  коротке.  Кожна  мить
Лише  одна:    і  раптом  –  опустіла…
Я  намагавсь  затримати,  а  ти  -
А  ти  ніби  на  крилах  полетіла
І  знов  тебе  на  кілька  діб  нема,
Знов  ланки  часу  пальцями  гаптую…
Праворуч  стінка  в  килимку,  німа,
Ліворуч  –  стільчик.  Книжечку  святую
Про  вічне  почуття  своє,    до  рук
Хоч  іноді  беру.  Та  слабнуть  очі…
     Чи  це  є  наслідок  моїх  душевних    мук,
Чи  це  даються  в  знак  неспані  ночі…
Нащо  про  це?    Вальпургієва  ніч
Своє  зробила.  Подарунок  Долі
Там  світять  зорі  в  трилліони  свіч,
Згорає  серце  в  рожевій  неволі.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729303
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

ЗОТЛІЛІ СЛІДИ

Прекрасна  Людино,  ти  знову  зі  мною
Цей  вечір  квітневий  нам  зустріч  приніс
Між  нами  ледь-ледь  повіває  весною
Бо  холод  за  плечі  бере  все  сильніш.
Немає  тепла…  розквітають  дерева
Ми  вже  не  цвітемо.  Мабуть,  відцвіли.
Засмучені  очі  тепер  невеселі
А  був  колись  час,  що  й  щасливі  були.
Обличчя  у  зморшках,  вуста  опустились…
Здається,  ще  трошки  –  і  зірветься  плач.
Колись  ми  з  цих  вуст  дикий  мед  разом  пили…
Колись  це  було,  а  сьогодні  –  пробач!
Чого  ми  не  взяли  з  якоїсь  причини,
Того  не  візьмемо…  хоч  знаємо  ми,
Що  десь,    в  глибині,    іще    справні  пружини,
Що  можуть  дива  сотворити  з  людьми.
Чи    здатні  на  щось  у  цей  час  ми  обоє?
Мабуть,  що  вже  ні…  з’їла  душі  іржа.
Розлука  холодною  лила  водою
І  різала  їх  гостротою  ножа.
І  всі  поривання  здаються  даремні.
Я  –  тут.  А  ти  –  там.  І  так  буде  завжди.
І  ночі  без  снів  будуть  важкі  і  темні,
І  десь  в  падолисті  зотлілі  сліди.
Зотлілі  сліди  впертих  мрій  та  ілюзій.
Зотлілі  сліди,  що  вели  у  туман.
Чи  ж  також  наснились  на  росянім  лузі
Купання  нічне  і  зірок  океан?
Чи  ж  тільки  примарився  місяць  уповні
Що  нам  по  ставку  рушничок  простеляв
Ох!  Щастя  ти  нашого  зоряний  човник,
Чому  тільки  маревом  кличеш  здаля?!
Подруго  єдина,  я  знову  з  тобою.
Для  бесіди  маємо  кілька  хвилин
Ділися  зі  мною  своєю  журбою
А  там  –  на  добраніч!  
В  безсоння.
Один.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729269
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Ніна-Марія

Великодні дзвони

[color="#0b25b8"]Великодні  дзвонять  дзвони,
Яйця  в  кошиках  червоні,
Люд  пливе  до  храму  плавом,
Всі  Ісуса  щиро  славим!

Сталось  чудо  із  чудес  -
Він  із  мертвих  нам  воскрес!
Муки  ж  бо  за  нас  терпів.
Світ  увесь  щоби  прозрів.

Будьте  ви  добріші,  люди,
Зла  нехай  в  душі  не  буде.
Руку  ближньому  подайте.
Правило  це  пам'ятайте![/color]

[img][/img]

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!

ВСІХ  ЩИРО  ВІТАЮ  З  ВЕЛИКОДНЕМ!
ЩАСТЯ,  МИРУ  ВАМ  І  ДОБРА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729020
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Далеке

                                                           «…Я  хотів  би  поїхати  в  місто  далеке
                                                                   І  там  жити  собі  Може  чиїсь  рядки
                                                                   Мені  б  навіяли  образ  міста  вічної  ночі…»
                                                                                                                                                         (Гійом  Аполлінер)

Всі  міста  далекі,  а  поруч  лише  Порожнеча,
Місто,  в  яке  приводить  Шлях
Чомусь  виявляється  містом  Вічної  Ночі  –  
Містом  в  якому  ніколи  не  сходить  Сонце,
Містом,  в  якому  живуть  сновиди  
І  щоночі  блукають  у  срібному  світлі  Місяця  –  
Бога  котів  і  злодіїв,  свідка  містерій  та  оргій,
Блідого  поета  жорстоких  казок
І  поем  про  Ніщо.  І  пророка  тьми,
В  якій  заблукала  Істина  –  дівчина  хвора
З  очима  червоними  від  отрути  зірок  –  
Гірких,  наче  крихти  опію,  солоних,  як  кров,
Бо  хіба  може  бути  хоч  щось  солодке
У  місті  Вічної  Ночі,  де  поснулі  кондитери
Кидають  у  печиво  сіль  замість  цукру,
А  на  ратуші  ворон  –  чорніший  самої  тьми
Кричить:  «Часи  проминули,  
Нічого  відбутись  не  може  у  місті  Вічної  Ночі
Спаліть  свої  літописи,  
                                                         припиніть  друкувати  газети,
Замалюйте  петрогліфи  на  стінах  холодних,
Віддайте  рукописи  хронік  волохатому  дему  мишей!»
А  я  тим  часом  пакую  валізи,
Складаю  туди  хронометри  і  прозорі  клепсидри,
Поїду  у  Місто  Далеке  на  конику  з  довгою  гривою,
Сумними  очима  і  підковами  срібними,
У  місто,  яке  відшукати  не  зможе  ніхто,
Навіть  пан  у  крислатому  капелюсі,
Що  ховає  його  сірі  очі  
В  тінь.
Навіть  він.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728646
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Тетяна Луківська

Слова…


СЛОВА…  СЛОВА…(Світлана  Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204


Неначе  вирвав  хто  слова  
з  душі  моєї.
В  рядочок    ставлю  букви  я  -
все  не  з  тієї.
Нічне  безсоння  заверну,
розсиплю  плаєм.
Краєчок  долі  відгорну
за  небокраєм.
Там  сонце  потуги  кладе,
щоб  знову  встати,
А  серце    спомином  веде
мене  до  хати,
Де  від  дитинства  в  царині  -  
батькі่่вський  подих.
Поріг,  обістя  й  уві  сні  
ріднить    на  подив…
З  тих  пір,  здавалось,  всі  слова
несла  для  світу.
Сьогодні  ж  -    “кру่гом  голова”
комусь  на  втіху.
Мовчанням  губляться  в  яру,
дощать  сльозою.
Та  я    слова  таки  зберу
і  “  вийду  з  бою”.
Загоять  душу  солов’ї  -
озвусь  рядками.
Й  слова,  відроджені  мої,
зійдуть  житами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Валентина Малая

СПІВАЙ ОСАННУ НЕБЕСАМ

Ісус  усе  зробив  вже  для  людини!
Розіп"ятий    Він  був  і  вже  воскрес!
Він  смертю  смерть  поправ  тієї  днини!
Тепер  керує  нами    із  небес.

Сидить  Він  одесну  від  Свого  батька
На  Божому  престолі  ,Слава  Їм!
Задумане  було  Його  розп"яття
Щоб  ти  спасений  був  в  житті  своїм.

Бог  полюбив  своє  творіння  сильно-сильно,
Що  Сина  свОго  Він  послав  на  хрест!
Повіривши  у  це,  ти  станеш  вільним.
Повір  і  ухватись  за  Його  перст!

Бо  ж  Він  збавитель    й  Спас  усього  люду  !
Він-  Пасха,  Щит  Спасіння,  наш  ХРИСТОС!!!
Відмиє  Він  тебе  від  всього  бруду
Життя  позбавить  від  страждань  і  хмарочос!

Співай  ОСАННУ  небесам  і  АЛІЛУЯ!!!
Слав  триєдиність  Бога  і  молись!
І  злийся  з  Ним  у  серці  й  одесную
Прийди  із  каяттям  і  похрестись!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728588
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


dovgiy

Я ТВІЙ ПОЕТ

Я  твій  Поет.  У  тебе  ще  не  було
Таких  палких  зізнань  у  почуттях!
Здавалося,  що  все  давно  відбулось,
Перетворилось  в  мотлох  для  сміття.
Аж  раптом  спалах!  Раптом  громовиця!
Знов  в  очі  погляд,  в  глибину  душі
І  вже  незмога  серцю  зупинитися,
І  як  та  повінь    полонять  вірші
В  яких  високим  поетичним  штилем
Звучать  слова  про  вічне  джерело
Мого  натхнення  від  очей  цих  милих,
Від  слів  твоїх,  від  подиху  твого.
Якби  ти  знала,  моя  ніжна  пташко,
Як  дні  розлуки  в  серденьку  болять
І  як  без  тебе  в  синім  небі  важко,
Коли  я  сам,  без  дружнього  крила.
Як  розказати,  дорога  голубко,
Про  мої  думи  о  нічній  порі.
Коли  в  безсонні  мну  свою  подушку,
А  у  вікні  від  неба  дві  зорі  
Наче  два  ока  дивляться  в  оселю
В  якій  даремно  мрія  ожива
І  рояться  в  буянні  невеселім
Докорів,  безпорадності  слова.
Що  докоряти!  Чим  це  допоможе,
Коли  це  присуд?  Бути  разом  –  гріх?
Для  нас  –  табу!  А  я  уже  не  можу
Без    цих  шовкових  пасемців  твоїх,
Без  губ  твоїх,  солоних  від  сльозинки,
Без  кроків,  що  лунають  наче  дріб,
Без  всього  того,  що  складає  жінку,
Чим  вічно  життєдайна  наче  хліб.
Така  ти  є!  стрічаю  красномовно
Стискаючи  у  серці  біль  розлук
Цілую  пальчики  ласкаві,  безвідмовні,
Натруджених,  до  щему  рідних  рук.
Я  –  твій  Поет.  Оспівуючи  вроду,
Звеличуючи  в  тім  твоє  ім’я,
Славлю  життя!  Цю  життєносну  воду.
Чим  і  живу,  голубонько  моя!

13  квітня  2017  р.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728586
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Леся Утриско

Чом літа молоді вже не лічить зозуля?

Мати,  з  болем  в  саду,  доторкається  вишні,
Сина  здалеку  жде,  та  гармати  там  свищуть,
Впали  чорні  сніги,   де  синівська  дорога,
Простелились  стежки  в  тиху  вічність-  до  Бога.


            Приспів:  

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  


Знову  вишня  цвіте,  огортається  смутком,  
Мати  сина  все  жде,  та  життя  в  незабутках,  
Впали  чорні  сніги,  де  синівська  дорога,
Снить  матусенька  сни-  шлях  синівський  до  Бога.


          Приспів:

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728557
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Макієвська

МОЄ ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ, СВІТЛЕ, БОСОНОГЕ… ( Присвячення с. Пархимову)

Я  знову  згадую  своє  дитинство  босоноге
І  верби  могутні,  розлогі,  що  гнулись  край  дороги,
Стареньку,  "шевченківську  хату"  -  батьківську  колиску
Й  ластівок  гніздечко,    звите  над  порогом  зовсім  низько.

Під  стріхою  і  над  самісінькою  головою,
Що  дістати  можна    писклявих  ластовенят  рукою...
Берези    дві  білокорі  та    стрункі  осокори,
Над  духм"яними  травами  шуміли  ген,  на  просторі.
Бузок,  що  з  цікавістю  заглядав  у  шибки  вікон,
Хмелив    навколо  своїм  квітом,  мов  медом  терпким,  диким...
Любисток,  мальви,  м"ята,  чорнобривці  та  спориші,
Ви  рідними  стали  ще  в  дитинстві  для  моєї  душі.

Я  згадую  чорнилом  помазані  пальці  й  губи,
Щовковиць  дуже  солодкий  смак  і    сині  від  них  зуби,
Тріскотіння    пари  сорок  біля  хати  на  кленах
І  моріжок  у  дворі,  де  клуня,  зелений,  зелений.

«Півники»,  півонії  та  барвінок    синій  ,  синій,
Під    старою  яблунею...Бабусю  в  старій  свитині
На  лавці  під  тином...Глечики,  що  грілись  на  кілках...
Маки  червоні,  троянди  і  волошки  на  рушниках,
Вишиті    нитками,    в  кутку  хати,  над  образами...
Город,    вкритий    жовтими  кабаками  та  гарбузами
Поміж  картоплею,  з  оранжевими  животами,
Маму-квочку,  що  квокче  над    пухнатими  циплятами...

Ставок,    в  який  заглядали    старі  й  кудлаті  верби,
Шукаючи  у  відображенні    сонцелике    небо,
Карасі  та  коропи  по  лікоть,  плавали  в  ньому,
Рибалок,  що  тихо  ховались  в  очереті  німому  ...

Спутаних  коней,  що  мирно  паслися    біля  ставка
І  Зорьку,  що  несла  додому,  повне  вим"я  молока...
Я  згадую    в  лузі  синокіс  і  дзенькіт  стальних  кіс
На  світанку...А  вдалині,  на  горизонті,  чорний  ліс
В  серпанку...    Й  як  парне  молоко  з  чорним,  теплим  хлібом,
Ми  всі  смакували  після  косовиці  разом  з  дідом...
Тепло  й  радісно    стає  мені  від  згадки  про  ті    дні,
Щасливі  й  безтурботні  були  і  як  сонечко  ясні.

******
Картина
«Шевченківська  хата»
Худ.Доброштан  І.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

Літа у сиві кучері вдяглись

Літа  у  сиві  кучері  вдяглись,
У  молодість  давно  забута  стежка.
Не  той  політ,  як  то  було  колись,
І  на  обличчі  зацвіли  мережки.

Щоразу  на  лелечому  крилі
Моя  весна  до  мене  прилітала,
І  радощі,  й  надії  немалі  
На  мир  вона  народу  повертала.

Й  на  те,  що  скоро  кінчиться  війна,
Й  сини  живі  повернуться  додому.
Я  знаю:  ця  заквітчана  весна
Поверне  землю  у  старих  кордонах.
7.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Про мир для України я благаю

Свинцем  нависло  наді  мною  небо
Й  про  осінь  нагадало  знов  мені,
Не  можу  я  забуть,  що  миру  треба,
Й  звертаюся  до  світу:  «НІ  війні!»  

Зима  сніжком  біліє  чи  хурделить,
На  те  ж  вона  в  природі  й  є  зима.
Болить  війна  всім  людям.  Миру  треба!
Зима  мина,  а  миру  ще  нема.

Коли  ж  весна  проснеться  в  ріднім  краї
І  подарує  сонечко  й  тепло,
Про  мир  для  України  я  благаю,
Щоб  сліз  і  горя  менше  в  нас  було.  

А  як  запахне  літо  першим  плодом  
І  землю  знов  купатимуть  дощі,
Здобудемо  ми    мир  усім  народом,
Й  писатиму  я  про  красу  вірші.
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728316
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Небо над Україною

Мов  золоті  курчата,  зорі

В  нічному  небі  розбрелись.

Воно  ж,  безмовне,  непрозоре,

Все  пам’ятало,  як  колись


Стогнала  матінка-землиця

Під  кіньми  дикої  орди,

Та  була  змушена  скориться…

Багато  утекло  води,


Крові  пролитої  немало,

Що  обагрила  води  ті.

Списів  –  не  тисячу  зламали…

А  скільки  ж  зламаних  життів!


На  все  те  зорі  німо  зрили,

Від  жаху  падали  униз,

Та  українці  не  скорились  –

Здобути  волю  спромоглись.


Квітуй  же,  мати  Україно,

Тобі  хай  заздрять  вороги.

Навік  зіллються  воєдино

Дніпра  обидва  береги.
24.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728312
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


dovgiy

САМОТНІЙ ПТАХ

Кружляє  птах  в  блакитній  глибині,
Одним  –один  без  пари  і  без  зграї.
Йому  сирітськи  в  небі,  як  мені,
Бо  на  землі  нікого  він  не  має.

Голубка  була,  мов  одне  крило,
Літали  вдвох  пірнаючи  в  блакиті.
Недовго  щастя  зорями  цвіло,
Час    воркування  -  лиш  короткі  миті.

Кружляє  птах,  шукає  інший  світ,
Де  є  щось  схоже  на  прожитий  в  щасті…
Чи  знайде  він  на  поклик  свій,  привіт,
Чи  доведеться  свої  крила  скласти?

Над  цим  життям  злітаю  у  думках,
Немов  на  крилах  молодих  і  дужих.
Який  важкий  цей  голубиний  шлях!
Та  ще  триматись  треба…  хоч  для  Музи.

Вона  приходить,  зрідка,  у  мій  день.
Мов  ясне  сонце  в  очі  заглядає.
Хай  не  співає  молодих  пісень,
Та  добрим  словом  серце  зігріває.

Про    це  життя  воркуємо  удвох,
Про  спільне  небо  мріяти  не  в  змозі.
Здоров’я  пір’я  сиплеться  в  обох
І  тінь  розлуки  вічно  на  порозі.

Кружляє  птах,  виблискує  крилом
В  промінні  сонця  білу  мрію  носить…
Оце  і  все,  що  бачу  за  вікном,
А  кволі  крила  ще  блакиті  просять.

11  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Леся Утриско

Вже навіки з Богом.

Ой  Іване,  Іваночку-  
голубенькі  очі,
вишивала  тобі  мати
сорочку  щоночі.
Вишивала  тобі,  синку,
доленьку  щасливу,
де  любов  свою  вкладала
світові  на  диво.  
Простеляла  світлі  ранки,
та  й  місячні  ночі,
квіт  калини  коло  ганку  
заквітав  у  мочі.
У  барвінку  дозрівали  
літа  молодії,
рум'янилось  біле  личко  
в  пелюстках  лелії.
Та  прийшла  біда  в  господу-   
війнонька  проклята:
серце  крається  в  народу,  
сумна  стала  хата.  
Ой  змарніли  синку  нині
голубенькі  очі,
з  горя  сич  лиш  на  калині  
плаче  серед  ночі.
Роздирає  душу  неньки,
що  стоїть  над  гробом,
ліг  барвінок  до  земленьки-
вже  навіки  з  Богом.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Будиночок в Криму

Будиночок  в  Криму  
Давно  стоїть  порожній..
Будиночок  в  Криму  
Запитує:  чому?
Притулок  він  давав
Туристам  й    подорожнім
Та  де    поділись  всі,
Як  ворог  сів  в  Криму.

Навколо  ж  квітне  сад,
То  білим,  то  рожевим,
І  персик,  й  виноград
Віддячать  за  труди,
Пробач  мені  ,мій  сад
Квітнево-мигдалевий,
Пробач  мені,  мій  дім,
Не  повернусь  туди.

То  мій  солодкий    Рай,
І  спогади  дитинства,
Немов  за  небокрай
Пішли  вони,  пішли…
Покинула  тебе
Через  людей  злочинства.
Не  стримуючи  сліз,
Пишу    тобі  вірші.

Інакше  не  могла:
Дивитись  як  чужинці
Руйнують    спокій  наш
І  топчуть  спориші…
Будиночок  в  Криму
Сумує    наодинці,
Тепер  лише    вітри  
Його  товариші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728246
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Валя Савелюк

БУЛЬБАШКИ

мильні  бульбашки  –
виникають  нізвідки,  
ні  з  чого  –  
брунькою
набухають  між  хрестовини
упоперек  і  уздовж  розтятого
і  на  боки́  заломленого
кінчика  житньої  соломини  
 
так  
виникають  вірші  –
менші-більші,
твої-мої  –
барвистою  сферою  
на  хрестовиднім  краю
уяви  –  у  субстанцію
потаємну  душі,
як  у  мильний  розчин,  вмоченої  

лише  
ефекту    інтерференції
завдяки
робляться  видимі  оку
тришарові  тонесенькі  стінки  
мильної  бульбашки  –
обережний  окремий
теплий  видих  легень  людських,
обмежений  чарівливими
переливами  барв  
водно-мильної  плівки:
позитивною  кривизною  сфери  –
розплітається  світло  на  всі  кольори
і,  легша  від  атмосфери,  весе́лкова  красота
у  піднебессі-висі
вита  –
як  у  відкритому  космосі  
барвиста
наша  планета…  

…людина  –  
Духом  Божим  натхненна  
мильна  бульбашка,
переливчасто-нетривка…

краплина  внутрішнього  Тепла  
у  сфері  відбитого  зовні  Світла

…у  безпечній  умовній  плівці
лечу  кудись,  як  усі  ми,
над  лісами-полями  –  
сонячні  промінці
на  барви  і  кольори
сплітають  і  розплітають  
чутливі  пальці…
відсторонено  
до  само-полону
захоплена  чарами  світло-гри  –
непомітно  холону…

…холону

неба  відкриті  обійми  –  прозорий  натяк:
зростає  внутрішній  тиск…  слабне  зовнішній  натяг…

вітерець  випадковий  дмухне
і  –  
у  царстві  Твоєму  небесному
поклич  на  ймення  мене  

пом`яни…  

весни
кольорами  квітневими  –
ніжни-ми  

10.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728154
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

І вірить мати, що синок живий

Подарувала  осінь  срібну  нить
І  посріблила  мамі  нею  коси,
А  та  чекає  сина  із  війни,
Уберегти  живого  Бога  просить.

А  той  мовчить…  І  звісточки  нема
Для  неї  від  єдиного  синочка,
Хоч  не  одна  минула  вже  зима
Й  не  раз  калина  відцвіла  в  ярочку.

Нарешті  ось…  Син    без  вісти  ізник…
Не  може  слів  тих  мати  зрозуміти,
Бо  син  її  –  досвідчений  лісник,
Він  пішки  міг  дійти  додому  звідти.

І  томлять  мозок  тисячі  думок,
Шукаючи  і  день,  і  ніч  розради,
Та  вірить  мати,  що  живий  синок:
Не  міг  же  він  її  і  землю  зрадить…
6.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728176
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Незабудки в твоїх руках…

Букет  тримав  ти  незабудок,
Так  міцно  у  своїх  руках.
В  очах  твоїх  печалі  смуток,
А  може  просто  дивний  страх...

Для  мене  їх  подарувати,
Хотів  коханий  ти  давно.
Наважився  прийти  до  хати...
Щасливе  долі  полотно...

І  ось  уже  слова  лелечі,
Зронив  коханий  з  своїх  уст.
І  тихо  так  узяв  за  плечі,
А  я  стою  не  ворушусь.

Я  так  давно  цього  чекала
І  марила  про  це  щодня.
Душею  й  серцем  так  кохала,
Та  залишалася  одна.

І  ось  нарешті  мої  мрії,
Збулися  любий  в  одну  мить.
Я  не  відкинула  надії,
Душа  радіє  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728175
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Молюсь за тебе…

Такі  довгі  ночі,  зорі  за  туманом,
Сонечко  не  світить  і  холодний  ранок.
Лебединим  криком  тужу  за  тобою,
Шлях  такий  великий,а  тобі  до  бою...

Заплющую  очі  ти  передімною,
Серце  важко  б'ється  немає  спокою.
Вербная  неділя  в  церкві  дзвонять  дзвони,
У  свічках  яскравих  Божії  ікони.

Стою  на  колінах  і  молюсь  за  тебе,
Хай  почують  зорі,  хай  почує  небо.
Хай  моя  молитва  вбереже  від  кулі,
Довгого  життя  хай  накують  зозулі.

І  засяє  сонце  у  погожу  днину,
Ти  вернеш  назавжди  у  свою  родину.
Буде  мир  і  спокій  в  нашій  Україні,
Будуть  ночі  тихі,  будуть  ночі  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728173
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Радченко

Погляд той чужий

Який  знайомий  погляд,  та  ...чужий
І  посмішка  чужа,  але...  знайома.
І  холод  в  серці  зимно-крижаний,
Й  болюча  спогадів  в  душі  судома.
Заплющить  очі  й  стиснути  вуста,
Зробити  крок  й  зірватись  раптом  в  прірву,
Щоб  вгамувати  біль  і  почуття
І  відштовхнути  невгамовну  кривду.
Й  не  бачити,  як  дивиться  услід
Той  погляд  і  вуста  про  щось  шепочуть.
Пройшли  віки,  сто  тисяч  довгих  літ,
А  відпускати  спогади  не  хочуть.
А  може,  все  примарилось  й  не  більш,
Що  погляд  той  чужий  такий  знайомий?!
І  спогадів  відпустить  мовчки  біль
Й  надії  стихнуть  непомітно  дзвони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728127
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
Й  стелилася  б  доля  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась. 2.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728003
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Ти матусі частиночка

За  недоспані  ночі
І  заплакані  очі
Хто  заплатить  матусеньці?
Навіть  плати  нема…
А  найбільше  їй  горечко,
Коли  всім  людям  сонечко,
Радість  жде,  хоч  манюсіньку,    
А  у  серці  –  зима.

Ув  очах  потемніє,
Та  сказать  не  посміє,
Як  і  боляче,  й  соромно
Жити  між  усіма,
Давить  матінку  горечко:
Виглядає  в  віконечко,
Очі  дивляться  стомлено  –
Діток…    так  і  нема.

Скільки  світ  голубіє,
Серце  хай  не  грубіє:
Ти  ж  матусі  частиночка.
Поки  ненька  жива,
Не  роби  рідній  горечка,
Щоб  жилося  їй  сонячно,
Щоб  у  чорну  хустиночку  
Не  вдяглися  жнива…
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728002
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна-Марія

Смак кохання

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]

[color="#16ad16"]Я  хочу  в  тую  весну,  що  так  колись,
Красою  нас  обох  заполонила.
Вказала  стежку  в  чарівний  дивосвіт,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила.

Дощі  рясні  його  не  загасили.
Не  зміг  розвіять  світом  вітровій.
Текли  роки  і  весни  відцвітали,
Все  пестив  нас  любові  буревій.

В  кохання  справжнього  не  має  віку
У  ньому  щастям  сяє    кожна  мить.
Немов  вино,  настояне  роками,
Смакує,  насолодою  п'янить.

Лелійте,  як  дитину  почуття  ці
Не  всім  таки  цей  шанс  дарує  доля
Буденністю  не  стопчеться  хай  цвіт,
Хоча  в  житті  на  все  є  Божа  воля.[/color]

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Наталя Данилюк

Вербна Неділя

Вербна  Неділя  сонячна  –
Мед  в  молоці!
Моляться  дню  навстоячки
Верби  в  ріці.
Небо  –  склепіння  це́рковці,
Лагідна  синь!
Світ  у  воді,  як  в  дзеркальці,  –
Стільки  краси!
Хлюпни  собі  на  личенько
І  просвітлій!
Ве́рбо  моя,  верби́ченько,
Паростку  мій.
Сяють  вохристо  котики,
Вербні  дари,
Мов  підпалило  ґнотики
Сонце  згори.
Світ,  у  весну  залюблений,
Білий,  як  дим.
Квітню  мій,  приголуб  мене,
Переведи
Через  сади  просвітлені,
Серед  юрби.
Хай  же  окропить  світ  мені
Гілка  верби.
Днино  моя  розвеснена,
Вдарить-бо  дзвін!
З  Богом  і  ми  воскреснемо
З-поміж  руїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Леся Утриско

Вербо світла, вербиченько.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.

Бий  ти  ворога  кнутами
За  синів,  що  рекрутами,
На  війноньку  йдуть  смертную,
Де  за  воленьку  жертвою.

Моя  Земленька  раною...
Простелися  Осанною,
Впадь  до  Бога  Всевишнього,
Бий  мене  й  мого  ближнього.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727939
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Валентина Ланевич

Летимо, я і ти, між зірок вечорових.

Летимо,  я  і  ти,  між  зірок  вечорових,
Дві  душі,  як  одна  у  далекій  путі.
Світ  галактик  мигає  в  свічах  кольорових,
Нас  хрестують  на  щастя,  на  долю  святі.  

Бо  любов  уособлення  вищої  сили,
Що  тримає  в  серцях  незбагненний  порив.
Первородний  вогонь,  що  його  не  згасили,
Хоч  з  віками  пройшло  сотні  карстових  злив.  

Душі  часто  злостиво  вбивали  цвяхами,
Вони  йшли  через  муки  в  буремний  політ.
Переймав  Перелесник  спокуси  гріхами,
Лиш  єднання  спалило  в  тілах  пустоцвіт.

08.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


MERSEDES

Смарагдова весна…

Смарагдова  весна  яскрава  у  вікні,
Розкидала  вона  прикраси  чарівні.
Квітує  рясно  сад  і  небо  голубе,
Вечірній  зорепад  і  я  люблю  тебе.

Любов  в  твоїх  очах  так  затишно  в  душі,
Кохання  у  серцях  для  тебе  ці  вірші.
Пташиний  спів  дзвенить,  відбірні  голоси,
Яка  прекрасна  мить,  намисто  із  роси.

І  я  торкнусь  тебе  із  ніжністю  весни
І  будуть  снитись  нам,  казкові,  дивні  сни.
В  обійми  попаду,  яка  щаслива  я,
В  вікно  постукала  смарагдова  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727853
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Донбас димить, а матері… ридають

Закуталась  багрянцем  знову  осінь,
Лелечі  клини  зникли  в  далині,
А  він  димить…  Болить  Донбас…  і  досі,
Бо  полягло  вже  стільки  в  цій  війні!

Вітри  осінні  дмуть  на  нас  зі  Сходу
І  день,  і  ніч…  Чи  ж  стомляться  вони?
Усі  казали:  ми  одного  роду  –
Чому  ж  ми  стали  жертвами  війни?

Донбас  димить,  а  матері…  ридають…
Під  дзвін  могилка  свіжа  вироста.
Багрянець  тихо  з  дерева  спадає,
Та  не  прикриє  чорного  хреста…
27.09.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727840
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

СТОЇМО…

Електричка  стоїть  в  Солониці.
Це  ж  отут  відбувались  бої…
І  тепер  в  хуторах  і  в  столиці
все  воюють  чужі  і  свої.

Чи  ти  плач,  чи  трави  анекдоти,
не  пришвидшиш  омріяну  даль.
Електричка  стоятиме  доти,
доки  не  прошмигне  тут  «Хюндай».

Надшвидкий  просвистить  гордовито.
Ти  ж  –  покращення  мрією  тіш.
Мало  ще  сідаків  грошовитих,
тож  вагони  порожні  частіш.

Там  комфортно,  а  тут  –  люта  спека.
Людно  тут  –  і  студенти,  й  торби.
Матюкайся  чи  мовчечки  хекай,
мрій  не  мрій,  та  якби  ж  то,  якби.

Переміг  у  бою  Наливайко.
І  Мазепа  якби  переміг…
Чи  свистіла  б  над  нами  нагайка?
Та  й  Господь  розсудити  не  зміг.

Стоїмо,  а  пора  вже  рушати.
А  куди,  до  якої  мети?
Якби  ж  знали  у  хаті  чи  в  шахті,
то  могли  б  уже  й  пішки  дійти.

Стоїмо…
Звідси  трішечки  видно
Як  стоять  над  Сулою  Лубни.
Симпатичне  містечко  не  винне,
що  й  заводи  стоять  без  вини.

Безробітні,  бездомні  –  всі  вільні.
Боже,  вільні…
                                         Нарешті.  Ура.
Потяг  рушив.
                                         Княгиня  невільна
сохне  й  чахне.
                                         Ген  –  Лиса  гора.

Звідси  трішечки  ближче  до  неба.
Краєвиди  посульські  видніш.
Тільки  ж  спека  стоїть  полуднева,
у  вагоні  задуха  тим  більш.

Знову  стали…
Ці  кляті  «Хюндаї»…
Ну,  дістали!  
Сталевий  кортеж…
Що  ж  то  буде  творитися  далі?
Допокращились.
Ціни  –  без  меж…

Бандократам  –  і  вілли,  і  яхти.
Роботягам  –  стабільний  дуляр.
Якщо  й  трішечки  не  спекулянт  ти,
то  в  кишенях  лиш  вітер  гуля.

Отака  це  пора  витривання.
Все  одно…
І  борись,  не  борись.
Що  слова?
Лиш  одне  глузування.
Гей,  сіромо,  за  зброю  берись!

Підіймайся.
Замало  молитви.
На  колінах  –  не  зможеш  дійти.
Підіймайся  на  праведну  битву,
щоби  ворога  перемогти!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Коник в рукаві

Ти  пам'ятаєш,  як  щасливі  
З  тобою  борсались  в  траві,  
І  я  тобі  сказала  :  «Милий,
У  мене  коник  в  рукаві!
Бешкетник  так    мене  лоскоче,  
Злови  ж    зеленого,  злови»  
І  ти  ловив  його    охоче,  
Шукав  із  ніг  до  голови.  
Ой  конику  та  зелененький,  
Чи  був  ти  в  рукаві  чи  ні?
Не  пам'ятаю,  чи  ти  дзенькав,  
Чи  то  дзвеніло  щось  в  мені!
Солодке,  пристрасне  кохання,  
І  рук  оголені  дроти,
Правічні  рухи  возз’єднання  
І  шепіт  твій  …до  хрипоти.  
Вечірнє  сонце  червоніло,
Схиляючись  за  небокрай,
Я  сонце  пошепки  сварила  :
«Не  підглядай!  Не  підглядай!»
Лишилась  смужка  лиш  червона
На  небі,  й    на  самій  траві
А  коник  грав  щось  з  Мендельсона,
Й  радів,  що  він  «не  в  рукаві»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727751
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Наталя Данилюк

Все – просте

Крізь  плазму  мокрого  вікна
Свій  смуток  вилити  назовні
І  зрозуміти,  що  весна
На  завтра  сонця  жмені  повні
Тобі  усміхнено  хлюпне  –
І  день  новий  інакшим  здасться!
І  все  приземлене,  сумне
Переросте  у  хвилю  щастя,
Яка  накотить  звідусіль,
Тебе  накривши  з  головою…
І  той  полинний  давній  біль
Умить  затягнеться  травою,
А  там  –  кульбабові  луги
Заусміхаються  медово.
І,  вкотре  сповнена  снаги,
Ти  на  землі  почнешся  словом  –
Таким  натхненним  і  простим,
Бо  все  просте  –  першооснова:
Від  чистих  росяних  краплин,
Від  Бога,  що  постав  зі  Слова,
Від  зернятка,  що  проросло
З-під  ґрунту  пагоном  вологим,
Від  рівчака,  що  стрімголов
Біжить  по  травах  край  дороги  –
У  лоно  вічної  ріки,
З  малого  плину  –  у  велике.
Між  днів,  нестримних,  гомінких,
Життя  таке  багатолике!
Лише  будь  пильним  і  лови
У  цій  шаленій  круговерті
Цікавий  ракурс  і  новий
Мазок  на  білому  мольберті,
І  щось  у  звичному  таке  –
Просте  й  водночас  незбагненне,
Як  перше  сонце  боязке,
Як  скарб  любові  сокровенний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Валентина Ланевич

Ти приходь в мої зоряні сни.

Ти  приходь  в  мої  зоряні  сни,
Коли  ніч  розіпне  покривало.
Як  розтане  далеке  "курли",
Від  якого  аж  серце  кричало.

Коли  вишня,  що,  ген,  за  вікном,
Замилується  місяцем  пишним.
Ти,  схились,  над  моїм  бо  чолом
З  теплим  поглядом  ласкаво-ніжним.

Усміхнись  і  торкнися  до  вуст,
Затріпочуть  хай  вії  в  чеканні.
-Милий,  -  мовлю  під  пальчиків  хруст,
Душа  видихне  звуки  гортанні.

І  тіла  зашаріються  враз,
І  відкинуть  життєвості  прозу.
І  пройме  їх  медовий  екстаз,
І  підхопить  любов  ту  відозву.

07.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727728
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017


dovgiy

З'ЄДНАЛО НАС

З’єднало  нас  та  не  звело  докупи
І  ми    обоє,  наче  береги,
До    спільних  днів    як  до  води  прикуті
І  мало  з  них,  для  серця  дорогих!

З’єднало  нас.  Та  скупо  як  і  пізно!
Роки  минали  і  не  знали  ми
Що  хтось  страждає  від  свого  заміжжя,
А  хтось  без  весен  вже  зазнав  зими…

З’єднало  нас,  шалено  закрутило
В  гріхах  бажань,  в  стремлінні  глибини.
Нам  вирватись  із  вихору  несила,
Як  і  несила  воду  зупинить.

З’єднало  нас,  несе  у  світ  розлуки
Мізерно  мало  давши  для  життя
Нащо    багато  хмурих  днів  для  муки?!
Як  же  багато  в  душах  почуття!

З’єднало  нас…    чи  це  для  чогось  треба,
Щоб  був  ланцюг  без  волі  для  душі?
Блакитний  квітень  хмурить  чоло  неба,
Краплі  дощу  нашіптують  вірші.

З’єднало  нас  та  зараз  так  далеко
Від  мене  ти.  На  кілька  довгих  днів.
Я  –  озеро.  А  ти  –  моя  смерека
Що  дивиться  в  таємну  глибочінь.

З’єднало  нас  бурхливо  і  нестримно,
Щоб  через  малий  термін  розвести.
Води  життя  вирують  білопінно,
Руйнує  доля  поміж  нас  мости.

07.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727651
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Думки-птахи

Я  долю  шила  рівними  хрестами,
Бо  так  навчила  ненька  вишивать…
І  діти,  й  внуки  вже  повиростали,
Душа  ж  моя  ще  сонячно-жива.

Й  думки-птахи  у  голові  кружляють:
Яке  ж  коротке  це  людське  життя!
Уже  й  гніздечко  діти  залишають,
Я  й  не  намилувалась  до  пуття.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
У  просторі,  у  часі  –  свій  політ:
Хтось  прожива,  мов  за  дверима  в  Бога,
А  хтось  страждає,  мов  прив’ялий  цвіт.

І  розмах  крил  у  кожного  теж  різний  –
Не  всі  спроможні  досягти  мети.
В  часи  ж  життєві,  часто  досить  грізні,
Так  хочеться  і  правнуків  зростить!

Немає,  знаю,  особливих  формул,
Як  молодість  до  віку  зберегти,
Я  ж  молитвами,  щирими,  по  формі,
Благатиму  Отця  допомогти.
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727640
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Леся Утриско

Благовіщення день.

Матінко  наша,  Небесна,  
Матінко  всіх  матерів,  
Дитятко  в  утробі  зачала...
Збори,  рідна,  зависть  та  гнів.  

Тяжка  Тобі  випала  доля,
У  терню  стелився  Твій  шлях,
Ти  світ  хоронила  від  горя,
Як  сина  несла  на  руках.  

Тобі  підкорилося  небо,
У  янгольських  хорах  псалми,  
В  земних,  у  буденних  потребах,
В  молитвах  ідемо  всі  ми.

Дитя  Твоє  шлях  свій  життєвий,  
Розп'ятий,  на  хрест  покладе,  
Гріхами  напоєний...  щемний,
В  офіру  себе  принесе.  

О  Матінко  наша,  Небесна,
О  Матінко  всіх  матерів,  
Цілую  сліди  Твої  хресні:  
Рятуй  від  біди  всіх  синів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Їм  подарує  скрипочки  й  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Шон Маклех

Вихор, що гасить полум’я

                                                       «Ось  він  –  Падолист  –  сидить  біля  вогню,
                                                           Гріє  худі  і  сині  пальці.
                                                           О,  ці  душі,  що  так  жадали  дня!
                                                           О,  ці  вітри-мандрівці!
                                                           Б’ються  в  стіни,  крутяться  біля  вогню…»
                                                                                                                                                           (Еміль  Верхарн)

                                                                         Шеймасу  Шейге*.  Щиро.  

Мій  твідовий  піджак  –  
Колись  подарований  Падолистом
Має  безліч  кишень  –  
І  кожна  для  вихору:
Він  залітає  і  живе  там  щоп’ятниці:
Той  самий  вихор  пізньої  осені,
Що  зриває  цноту  листя  червленого  кленів,
Що  заходить  до  кожної  крамниці-порталу:
Залітає  з  одним  лише  привітанням-верлібром,
Шурхотить  сторінками  конторських  книг
Та  папірцями  з  портретами  королев  
Чи  президентів,
А  на  вулиці  він  безхатько,
Що  гріє  пальці  біля  вогню  –  
Такого  ж  незатишного  і  не  домашнього,
Як  вогні  Святого  Ельма  
Чи  святого  Патріка-джентльмена**.
Куди?  Куди  мандрують  душі  
Дорогами  падолиста-монаха
Сідлаючи  вітри-комоні  сиві  як  смерть
І  холодніші  безодень  інферно***?  
Куди?  В  який  сід  божевільний,
В  який  Авалон****  мжички?  
За  годину  до  Дня  Всіх  Мертвих,
За  хвилину  до  Самайну  жертвоприношень
Я  знайшов  сірників  коробку  
У  кишені,  де  міг  би  сховатися  Світ,
А  не  те,  що  моя  Ірландія  разом  зі  Свіфтом
(А  казали,  що  Ірландія  не  поміститься  до  кишені,
А  я  –  дивак  –  не  вірив,  не  пророчив  –  бо  зайве),
І  тими  сірниками  марно
Намагаюсь  розпалити  вогнище
На  цьому  вітрі  Падолисту  Мертвих,
Вогнище  з  опалого  листя  кленів,
Які  самі  по  собі  є  пожежею  Останніх  Днів,
А  бруківкою  –  базальту  сірого
Важко  ступають  копита  коней  візничого
І  м’яко  ступають  лапи  кота  Часу  –  
Не  цього,  не  хворого,  таки  того  –  доцільного  –  
М’яко.  А  я  чекав  благовіщення  –  
Останній  учень  Хоми-літописця*****,
Та  дублінського  паяца,  що  блукав  від  пабу  до  пабу
В  пошуках  неіснуючої  скрипки  вуличного  музики,
Чи  то  просто  вихору,  що  гасить  полум’я.  
Коли  на  це  ніхто  не  сподівається.  Ніхто.
Навіть  Фіннеган  –  той  самий,  
По  якому  потім  влаштують  поминки******…  

Примітки:
*  -  я  називаю  його  Шеймас  Шейге.  А  ви  називайте  його  як  собі  хочете.  
**  -  він  насправді  запалював  вогні  на  вершині  гори.  Ці  вогні  були  не  домашні.  А  якщо  не  домашні,  то  і  не  затишні.  А  те,  що  він  був  джентльменом,  так  про  це  говорить  народ.  А  мені  заперечувати  думку  народу  якось  не  випадає...  
***  -  Данте  Аліг’єрі  писав,  що  в  безоднях  інферно  панує  жахливий  холод.  Наскільки  він  був  правий  –  не  знаю.  Я  аж  так  далеко  не  спускався.  
****  -  в  Авалоні  сиро,  туманно,  мокро  і  холодно.  Так  само  як  в  Уельсі  восени.  Можете  мені  повірити...  Мені  обманювати  немає  сенсу...  
*****  -  Хома  –  він  же  Фома.  Скільки  не  читав  його  Євангелія,  стільки  переконувався,  що  він  був  правий.  І  його  Євангеліє  це  теж  літопис.  А  Хома  Брут  був  теж  і  літописцем  і  євангелістом.  Тільки  про  це  всі  чомусь  сором’язливо  мовчать...  
******  -  три  кварки  йому  від  короля  Марка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Макієвська

Народження природи із лона Матінки Землі

[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/44369/220779633.19/0_541a6a_ee461051_orig[/img]
[img]http://kartinkiprazdnik.ru/wp-content/uploads/2016/02/ya-dariu-tebe-vesny.gif[/img]
Чи  чуєш  ти,  цей  крик  природи  родовий,  
Напрочуд    громогласний  та  дзвінкий  
народження  із  лона  Матінки  Землі,
Після  сну  в  зимовій  сніжній  імлі?

Чи  відчуваєш  ти,  збуджений  доторк  вуст
на  собі,  пуп"янків  шелест  і  хруст...
Цей  абрикосово-весільний  фейєрверк  
весни  і  терпкий  аромат  смерек?

Чи  бачиш  ти,  сади  в  рожевому  вбранні,
Які  стоять,  немов  на  виданні  
в  білій  фаті...А  над  ними  гудуть  джмелі,
Мов  поважні  й  круті  менестрелі?

Чи  відчуваєш  ти,  пряний  від  квіту,  шлейф,
що  ніжно  хмелить?  Можливо  то  блеф?
Вже  бджоли  стосами  у  соти  несуть  мед,
збираючи  нектар,  тчуть  з  пилка  плед.

Щоб  вкрити  ним  всі  квіти  в  полях  і  садах  ,
Їх  працю    ми  побачим  по  плодам...
Чи  чуєш  ти  ,  клекіт  лелек  над  хатами,
Чи  бачиш  їх  політ  під  хмарами?

Чи  відчуваєш  ти,  бриніння  природи
навколо?  Чи  бачиш  її  вроду?
Як  знов  народжується  в  любові  життя?
Чи  чуєш  ти,  своє  серцебиття?

То  Господь  посилає  нам  ці  почуття,
Щасливу  мить    до  самозабуття,
Кохання,  пристрасть  і  наших  доль  з"єднання,
Вдосконалення  й  самопізнання.

*******
Картинка    Художник  Ярослав  Чижевський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727514
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

В білий іній черемшина заквітчалася (Слова для пісні) .

В    білий    іній    черемшина    
Заквітчалася,
Козаченько    і    дівчина
Там    прощалися…
Ой,    зібрався    ж    козаченько
Тай    на    війноньку…
«Бережи    себе,    серденько,»    –
Просить    дівонька.

Цілував    козак    кохану
В    пишні    губоньки,
Думав:    «Доленько,    лихая,
Мини    любоньку.»
Черемшина    ж    відчувала
Чорну    бідоньку,
Тої    правдоньки    не    знала
Лиш    лебідонька.

В    білий    іній    черемшина
Знов    квітчалася,
Війна    пару    розлучила    –
Не    вінчалися.
Колисає    черемшині
Вітер    білий    цвіт…
В    чорній    хусточці    дівчині
Тай    не    милий    світ…

Ой,    чарує    черемшина,
Запахом    п’янить,
П’є    журбу    сама    дівчина    –
Серденько    болить…
21.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727499
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Ганна Верес

А може, просто, мрія не збулась?

В    глибоку    осінь    ми    удвох    вступили    –
В    літах    обоє    вже    –    і    ти,    і    я.
У    тебе    –    син    і    в    мене  теж    два    сини…
У    кожного    із    нас    –    своя    сім’я.
Синів    батьками    наших    називають,
Бо    й    їх    дорослі      стали    вже    сини.
Своїх    висот    онуки    досягають    –
Міцніють    і    ростуть,    мов    ясени.
Нам    солов’ї    давно    відщебетали,
І    грози    відшуміли    теж    давно.
Поважними    людьми    тепер    ми    стали,
Та    про    минуле    спогадів    –    танок.

Студентами    були    в    одному    вузі,
На    лекціях,    в    читалці    –    всюди    вдвох,
На    сесіях    теж    мали    по    заслузі,
Та    трапилося    горе    під    Різдво.  
Немов    крилаті    ми    лелеченята,
Літали    по    льоду    на    ковзанах.
Розлуки    нашої    то    був    початок,
Коли    ти,    впавши,    ногу    там    зламав.
Тож    витяжка,    і    гіпс,    і    стіни    білі…
Так,    плинув    час    –    його    ж    не      зупинить,
Й    хоча    усе    здавалося    стабільним,
Цей    випадок    життя    наше    змінив.
Ти    там    зустрів    в    халаті    білім...    долю,
А    я    не    стала      плакать,    заважать,
Призначення    одержавши,    додому
Поїхала,    не    стала    й    заїжджать.

Пройшло    життя.      Ні,    птахом    пролетіло.
І    раптом…      зустріч,    через    стільки    літ:
Не    ті    вже    очі    і    волосся,    й    тіло.
У    кожного    із    нас    був    свій    політ,
Та    тільки    у    душі    щось…    обірвалось,
Хай    глухо,    але    в    самій    глибині…
Чому    та    на    катку    проста    недбалість
Життя    тобі    змінила    і    мені?
Колись    би    долею    це    все    назвали.
Чому    ж    вона    так    з    нами    повелась?
Чи    може,    не    життя    –    ми    казку    знали,
А    може,    просто,    мрія    не    збулась?..            
1.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Леся Утриско

Я світ прихилю вірністю тобі.

Я  у  снігах  знов  виплету  тебе,
Купатиму  в  стрімких  весняних  ріках,
Як  ясен  місяць,  що  химерою  зійде,
Тебе  вколишу  в  літніх  ніжних  втіхах...
Я  у  снігах  знов  виплету  тебе.  

Я  у  любові  зачарую  знов  тебе,  
Квіт  папороті  вистелю  на  ложі,
В  любистку,  що  для  тебе  лиш  зійде,
В  веселках,  що  на  тебе  дуже  схожі...
Я  у  любові  зачарую  знов  тебе.  

Ця  неповторна  лебедина  ніжність,
Цей  промінець  досвітньої  зорі,
Ця  грація  -  Господня  стигла  плідність,
І  ця  краса-  блаженства  вікові...
Я  світ  прихилю  вірністю  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Валентина Ланевич

Як же хочеться просто кохати.

Як  же  хочеться  просто  кохати,
Очі  в  очі,  щоб  іскри  з  душі.
Щоб  без  слів  говорити,  звучати,
Щоб  співали  в  серцях  солов’ї.

Щоб  усмішка  так  гріла  собою
І  ласкала  чуттєві  тіла.
Щоб  цілунок  став  звабною  грою
І  торкнувся  глибин  всіх  єства.

І  безвільні  та  віддані  волі,
Зову  плоті,  в  політ  їх  нести.
Щоб  в  пульсації  гарячній  крові,
Озивалось:"Любов  моя  -  ти!"

05.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727417
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Світлана Моренець

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ

Вже  клин  за  клином  линуть  журавлі,
спішать  із  чужини  до  свого  раю.
Несуть  тепло  на  зморенім  крилі,
весні  відкривши  шлях  до  ріднокраю.

І  серце  мре  розчулено,  коли
я  чую  сум  і  радість,  й  крик  любові
в  пташиному  журливому  "курли",
безмежно  глибше,  ніж  в  людському  слові.

В  негоду,  в  дощ  і  в  зоряній  імлі
веде  їх  клич.  В  нім  –  тайна  диво-сили.
А  ми,  "царі",  до  рідної  землі
цей  потяг...  в  метушні  життя  згубили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Ганна Верес

Сурмить весна! Дзвенить весна!

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

То  ллється  пісня  жайвора.

Траві  земля  тепер  тісна  –  

Вилазить  моложавою.


В  набухлій  брунечці  давно

Нове  життя  закладене.

Комахи  кинулись  в  танок.

Тепло  вже  непідвладне  є.


Пливуть-вертають  журавлі,

Вітаються  з  хмаринками.

І  тепло,  й  радісно  землі

Під  зорями-жаринками.


Зелом  встелилася  земля,

Стріляло  небо  грозами,

Їжак  проснувся  і  змія:

«Не  стрітися  б  з  морозами!»


Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

Радіти  й  справді  хочеться.

Верба  тепер  уже  рясна,

І  сонце  довше  котиться!
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727172
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


MERSEDES

Самотня у саду…

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Весняний  дощик  заховав  сльозу,
Думками  шепотіла...  Я  не  ваша...

Колись  він  дарував  їй  небеса,
Вона  була  весела  та  щаслива  
На  плечі  падала  її  коса
І  небуло  у  світі  більше  дива.

Їх  зігрівали  ніжні  почуття,
В  морози  люті,  холоди  осінні.
Попереду  було  таке  життя,
Та  не  судилося,  покрив  все  іній...

В  руках  вона  тримала  папірець,
У  нім  слова  сумні...  Я  більш  не  з  вами...
Коханню  нашому  настав  кінець,
В  листі  було  все  сказано  словами...

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Чи  то  на  щастя,  а  чи  набіду,
Заполонила  все  довкола  тиша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Коли весна загляне в голий гай

Коли    весна    загляне    в    голий    гай
І    сонце    промінець    пошле    в    долину,
В    душі    такий    неспокій    і    розмай,
Немов    до    сонця    й  я  на  крилах  лину.


І    бачу,    як    землиця    ожива,
Дарує    силу    бруньці    і    людині.
Їм    ніколи    тепер    відпочивать,
Бо    рік    годує    весняна    година.
16.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726875
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Прийшла весна

Вдягла    весна    рясну    нову    сорочку,
Мережану    травою    й    першим    квітом,
У    жовтому      кульбабовім    віночку
Й    блискучими    листочками    на    вітах,

Прийшла    вона    і    з    піснею    дзвінкою,
Заколисала    річку,    ліс,    долину…
Й    стояло    все,    зчароване,    довкола,
Завмерли    сиві    росяні    краплини. 8.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Леся Утриско

День сміху. (Гумореска) .

Кажут-  нині  є  день  сміху,  день  усіх  варятів,
Рано  Стефка  надурила,  жи  втікала  м  з  хати.  
Ну  і  шо  жи  маю  трохи  років  за  плечима,  
Жартувати  можна  всім,  я  також  людина.  
Встала  зрані...Стефко  спав,  я  го  не  будила,
Вчора  в  місті,  на  базарИ,  маску  си  купила.  
Таку-  з  чорними  очима,  зи  всіма  зубами:  
Гей  би  смерть,  та  дуже  схожа  на  Стефкову  маму.  
Трохи  страшну,  та  нічого,  най  мій  Стефцьо  знає,
Яку  жінку  моцну  має,  мене  най  кохає.
Обвила  сі  полотном,  ту  маску  на  писок,  
Стала  м  з  косов  коло  ліжна...  Як,  шо  сили  свисну...
Стефко  скочив  у  потах,  не  знав  шо  сі  робит,  
Я  з  косов  стою  над  ним...Стефко  в  штанці  родит.  
Всьо  зробив:  і  перше,  й  друге-  не  міг  сі  відмити,
Так  сі  просив  в  тої  смерти,  жи  ше  хоче  жити.  
Вочи  витріщив  на  мене,  як  туті  цибулі,  
А  я  тихо  му  співаю:  -  Люлі,  Стефцю,  люлі.  
-Нині,  Стефцю,  перше  квітня,  я  ті  набрихала,
А  би  твоя  головонька  "полів"  не  орала.  
Маєш  своє,  коло  себе-   орай  скілько  влізе,
А  як  ні,  то  та  з  косов  скоренько  прилізе.
Як  сі  Стефко  пробудив  з  тутого  кошмару,
Думала  м,  жи  то  юш  небо  обірвало  хмару.  
Зуби  ми  не  рахував,  бо  м  втікла  за  хату:
-То  тобі  за  коханки,  мій  Стефцю,  заплата.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726840
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Я вийду в поле

Стоїть  зажурена  тополя,
Неначе  небо  підпира,
Здається,  час  виходить  в  поле
І  сіяти  зерно  пора

Дідівським  способом  –  рукою,
Що  зашкарубла,  в  мозолях,
Понад  ярком,  понад  рікою,
І  парувала  щоб  земля.

Я  вийду  в  поле  рано-рано,
Тополі  й  Богу  помолюсь,
Зерном,  що  у  жнива  збирала,
Із  полем  щедро  поділюсь.
11.06.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726793
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Ганна Верес

Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Леся Утриско

А ти кохав…любив…а ти чекав?

А  ти  кохав,  отой  єдиний  раз:
Без  болю,  без  обману,  без  розлуки,
Без  слів  пустих,  фальшивих  фраз,  
Не  проливаючи  пекельні  муки?
А  чи  кохав,  отой  єдиний  раз?

А  ти  любив,  так  чисто...  без  вагань,  
Без  сумніву,  без  пустоти,  без  зречень,
Без  божевільних  сподівань,  
Без  слів  пустих,  промов  і  речень?
А  чи  любив,  так  чисто...без  вагань?

А  ти  чекав  її,  ту,  неповторну,
Таку  палку,  квітучу,  молоду,
Таку  чарівну-  водночас  примхливу,
Таку  закохану  у  тебе,  мов  в  весну?
А  ти  кохав...любив...а  ти  чекав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Микола Холодов

Ювілейне свято

                                                                 50  -  річчю
                                                             мого    кохання
                                                       з    першого    погляду

 Я    дякую    тобі,    мій    Боже,    Свят,
 За    те,    що    дав    можливість    бути    диву,
 Яке    початком    стало    моїх    свят  --
 Той    день,    як    закохавсь    я    в    юну    діву.

 Півсотні    літ    минуло,    коли    мій
 Погляд,    як    проникливим    промінцем,
 Раптово    зосередився    на    ній.
 В    ту    мить    я    ястав    закоханим    по    вінця.

 Цей    день  --  мій    правомірний    ювілей,
 А    діва  --  то    суцільні    й    нині    чари.
 Цей    ювілей  --  то    мій    лиш    привілей,
 Всі    ж    інші    свята    ми    святкуєм    в    парі.

 Попереду    ще    кілька    круглих    дат.
 До    них    нам,    звісно,    варто    би    дожити.
 А,    щоб    дожить    до    славних    отих    свят,
 Нам    треба    ще    у    Бога    заслужити.    


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Наталя Данилюк

Просто квітка

Кожен  наступний  день  –  це  насправді  шанс,
Спроба  почати  вкотре  усе  спочатку:
Ще  раз  у  долі  випросити  аванс,
Спробувати  привчитися  до  порядку  –

Передусім  у  помислах,  в  голові,
Порозгрібати  мотлоху  цілі  стоси…
Просто  радіти  променям  у  траві,
Що  на  нитки  нанизують  срібні  роси.

І  не  бажати  більшого,  лиш  тепла
В  рідному  колі,  в  лоні  своєї  хати,
Де,  мов  листку  весняному  від  стебла,
Взяти  тобі  судилося  свій  початок.

І  зрозуміти  істину,  що  життя  –
Чи  не  найбільше  диво  на  цій  планеті!
Вкотре  урок  важливий  собі  затям:
Скільки  б  тобі  не  випало  прірв  і  злетів,

Дім  твій  насправді  там,  де  душі  й  думкам
Те́пло,  коли  вертаєшся  хтозна-звідки,
Де  між  долонь  надійних  садівника
Ти  –  просто  квітка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Віктор Ох

Будинок, за́мок, хата чи кімната (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------

Щасливий  той,  хто  має  власний  Дім  –
будинок,  за́мок,  хату  чи  кімнату  –
і  відчуває  його  прихистком  своїм,
де  затишок  не  створений  за  плату.

Не  треба  золота,  коштовних  пам’ято́к,
химерних  примх  дизайнерського    раю.  
Достатньо  теплої  розмови  чи  книжок,
простої    їжі  чи  смачного  чаю.

Щоб  душу  зігрівав  маленький  світ  –
звучала  тихо  музика  знайома,
в  вазонах  квіти,  а  на  кріслі  кіт,
та  головне,  щоби  були  всі  вдома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

У Мгарі

На  узліссі  край  села  –
в’ється  стрічкою  Сула.
Сонях  обіперсь  на  тин,
мружиться  на  монастир.
Проти  сонечка  пала
золото  на  куполах.  
Тут  лелеки  клекотять,
низько,  повагом  летять.
Поруч  гребля  і  ставок,
й  білі  лебеді  удвох.
Третій  –  сам,  немов  монах  –
одинокий  чорний  птах.

Є  ченці  і  справжні  тут.
Ось  послушники  ідуть:
пізнають  небесну  суть.
Також  череду  пасуть.
Літо  в  квітах,  у  траві…
А  куди  це  кличе  дзвін?

Приїздять  сюди  туристи,
кобзарі  і  бандуристи,
українці  з-за  кордону  –
із-за  Сени,  Тиси  й  Дону,
із  Австралії,  Канади…
Бо  вони  землі  цій  раді.
Рідним  словом  володіють.
Діточок  навчити  вміють
і  молитві  благовісній,
і  народній  щирій  пісні.

І  дорослі,  і  малі  
люблять  бути  у  Мгарі,
щоб  красоти  помічати
та  минувшину  вивчати.
Коли  добре  потрудитись,
то  не  гріх  повеселитись.
На  узліссі  край  села,
там,  де  стрічкою  Сула…


"БАРВОГРАЙ"  -
оповідки  й  жартоласунки
малюкам  і  малокласникам
ЛУБНИ-2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726527
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ганна Верес

ОЙ, РОСЛА КАЛИНА (Слова для пісні)

Ой,    росла    калина    біля    річки,

Соловей    стеріг    її    щонічки,

А    як    сонце    день    свій    привітає,

Кущ,    як    біле    диво,    зацвітає.

Ой,    росла    калина    біля    тину,

І    співав    їй    вітер,    мов    дитині,

Колискову    пісню    тихо-тихо:

«Хай    мине    тебе,    кохана,    лихо.»


Ой,    росла    калина    біля    хати:

«Досить,    козаченьку,  вже    зітхати,

Бо  любов    сміливих    поважає,

Бо    в    житті    всьому-всьому    межа    є.»

Ой,    росла    калина    у    долині,

Тут    козак    зізнається    Галині.

Їх    зозуля    буде    забавляти,

А    калина    й    Бог    благословляти.


Ой,    росла    калина    на    обніжку,

Ходять    туди    ніжні    босі    ніжки,

Хай    стерня    ті    ніжки    не    поколе,

Й    стежка    не    загубиться    ніколи.

23.12.2012


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ганна Верес

Краю мій

[u](Мій  рідний  край  -  Чернігівська  земля  -  чарівний  Тростянецький  дендропарк,  названий  Українською  Швейцарією).            
[/u]
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Макієвська

Невидиме сплетіння доль

Змотаю    в  клубок  місячне  сяйво,  
А  в  другий,  сонячне  проміння,
Я  сплету  з  небокраю    яскраво,
Ніжної  шалі  павутиння.

Зв"яжу  своєї  долі    сплетіння
З  твоїм  таємничим  корінням,
Скрученим  путами  з  планетами
Невидимими  тенетами.

Додам  до  них  ниток  з  нічних  зірок,
Що  блискають  вгорі  неоном,
А  з  Венери,  магічний  волосок,  
Щоб  шаль  здалась  хамелеоном.

Накину  той  палантин  на  плечі
Й  полечу    до  тебе  надвечір,
Укриємось  чарівним  серпанком,
Щоб  кохатися    до  світанку.

Потім  забрати  в  свої  тенета
І  не  відпускати  більш  долю,
Кинути  їй  на  щастя  монету...
З"єднай  нас  Боже,  тебе  молю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726401
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Юхниця Євген

Байка про зарвавшогося прислужника

Не  рік  і  не  два,  у  свята́  й  серед  збит  -
Друзякались  тісно  губанчик  і  кит.
Кит  щедро  запрошував  в  шкіру  до  себе
Де  гість  мацюкенький  вдавався  до  шкребів:
Сміття,  вшів  морських  апетитно  з’їдав,
І  з  другом-китищем  подорожував!
...А  ще  ...лоскотав  плавником  шкіру  ситу
Щоб  дружбу  скріпити  бочко́м  ваговито:
Аж  так  витинав  прибиральний  фокстрот  -
...Губан  заповзав  до  кита  навіть  в  рот!

Та  от,  час  прийшов  і  китиха  з  китом
Дитя  народили  з  любов,ю,  з  теплом.
А  тут  пан  губан  –  та  до  китових  спин:
--Я  вам,  каже,  ближче  був,  навіть  ніж  син!
І  спадщину  вашу  –  моря  й  океани
Я  -  маю  отримати!  В  мене  це  в  плані...
А  зовсім  не  те  галасне  китеня,  -
...Й  губанчик  надулося,  мов  жабеня...

Тепер,  каламутить  десь  води  підводні,
Де  плив,  колись,  кажуть,  і  кит  верховодний.

Й  нам  інколи  чується  з  ч’їхось  бравадок:
--Це  я,  губаню́сько,  ...китовий  ...нащадок.

11.10.09  р.  (  "Байка  про  прислужника"  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726365
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


горлиця

ВІН

 Містерія  життя  перед  очима.
Символіка?  Ні,  все  це  наяву,
Немов  іскра  з  багаття,  невловима,
Вже  не  поверне  втоплену  весну.

Летять  думки,  і  падають  у  річку,
Вона  байдужа,  схоплює,  несе,
І  крутить,  крутить  давню  кінострічку,
Те  що  було,  назад  не  принесе!

Та  він  сидить  і  мріє  ,  повернеться
Хочай  на  день,  у  той  минулий  світ,
Де  сонце  ссяє,  серце  в  щасті  б'ється,
Родинний  круг!    Він  -батько,  муж  і  дід!

Тріщить  багаття,  догаряє  ватра,
Шумить  вода,  біжить  у  далечінь
І  так  сьогодні  ,і  так  буде  завтра,
Усе  повторне,  неповторний  ВІН!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726318
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Леся Утриско

Молодята. (Гумореска) .

Побралисі  молодята,  полігали  спати...
Шо  там  було-  вже  розкажу,  бо  мусите  знати.
Так  юш  було,  жи  м  сама  не  могла  заснути,
Мусіла  старому  свому  під  паху  зіхнути.  
Та  то  діло  молоде,  добре  жи  сі  любліт*,
Таких  знаю  у  селі,  жи  сі  і  но  чубліт*.  
Як  їм  вснула-  не  згадаю,  так  ми  було  файно,
Мій  старий  ше  ого-  го,  має  моци...а  й  но.
Встала  м  тихо,  йду  до  кухні  снідані  ладити,  
Тепер  мушу  крім  старого,  зятьови  годити.  
Наладила*,  напекла,  кави  наварила,  
Ну  а  моя  молодьож  ше  сі  не  збудила.
Але  чую,  жи  не  сплєт,  шось  си  там  говорят,  
Я  їх  кличу  на  снідані,  а  вни  цуда*  творят.  
Каже  зять,  жи  не  голодні,  встанут  до  обіду,  
Ой  як  добре,  я  тим  часом  за  хлібом  поїду.  
Осідлала  старий  ровер,  як  Стефко  кобилу,  
Так  педалі  моцно  кручу,  до  обіду  встигну.  
Вернула  м  сі  з  тої  будки,  ногами  не  крешу,   
Засапана,  захекана...  то  правда-  не  брешу.  
Скоро  тіста  намісила,  пирогів  зліпила,   
А  сама  як  та  коза,  жи  води  не  пила.
Кличу  свої  молодята  до  обіду  встати,
А  вони  і  в  вус  не  дуют,  не  вилазіт  з  хати.  
Так  і  вечір  наступив,  і  знов  свіже  ранє,
А  вони  собою  ситі,  бо  їдят  коханє.
Ви  то  доню  споживайте  плід  свого  кохані,
Тілько  йдіт  сі  подивіт,  шо  сі  робит  в  стайні.
Всі  сі  кури  подавили  вашими  гумками,
Жи  с  те  з  ночи  покидали  ме  жи  патиками.   
Тілько  квочка  сі  лишила,  бо  з  гнізда  не  злізла,   
На  дворі  ше  трохи  зимно,  а  вна  чось  облізла.  
Я  тепер  ка  ніц  не  знаю,  бо  в   тім  всім  сі  гублю:
Котрим  ліпше?  Жи  сі  чублєт?  Чи  тим,  жи  сі  любліт?


Любліт-  люблять,  чублєт-  чублять,  наладила-   наготовила,   цуда-  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726316
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Радченко

Доба за добою

Доба  за  добою  трагічні  —
Донбас  передиху  не  зна.
Поранення  й  смерті  цинічні:
Для  когось  війна  —  крутизна.
Бо  круто  в  кредит  заганяти
Народ,  що  повірив  в  Майдан
Й  надію  людську  оскверняти,
А  Рада,  то  є  —  балаган,
В  якому  самі  скоморохи,
Що  вивчили  ролі  давно.
Немає  в  них  совісті  й  трохи,
Брехня  їм,  немов  би  багно,
І  душі,  й  серця  обліпило,
Байдужість  їм  застить  весь  світ.
Ніколи  їм  і  не  боліло,
Як  нам,  пересічним,  болить.
Так  круто,  коли  не    мільйони,
Мільярди  зелених  украв
І  знати,  що  їх  віп-персони
Ніякий  ще  суд  не  карав.
Себе  називають  панами
І  в  Раду  ведуть  паненят.
Вкраїна  умита  сльозами  ...
І  тужно  так  дзвони  дзвенять.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726308
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ганна Верес

Чи бачив ти, якою є весна?

Чи  бачив  ти,  якою  є  весна,
Та,  найраніша,  у  моєму  краї?
Погода  ще  не  тепла,  та  ясна,
Веселих  горобців  літають  зграї.
Не  спить  і  чорна  у  полях  рілля  –
Господаря  чекає,  щоб  засіяв.
І  свіжим  подихом  похвасталась  земля,
Чекає,  мов  жона  після  весілля.

Ще  не  тривожать  неба  косяки
Птахів,  що  повертаються  додому.
Припухли  на  деревах  ледь  бруньки,
Мов  скинули  зимову  сіру  втому.
Ще  корчаться  листочки  трав  в  шпичках,
Та  вже  весні  стежки  намалювали,
Чи  то  ідилія  у  неї  є  така,
Щоби  по  зелені  в  вінку  ішла-ступала.
Втопила  річка  рижі  береги,
А  з  ними  –  й  осоку,  і  очерет  по  пояс,
Та  й  ця  весна  теж  додає  снаги,
Й  не  залиша  мене  глухою  чи  сліпою.    
21.10.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Звідки до нас з’являється весна

Звідки  до  нас  з’являється  весна:
Із  монотонності  небес,  чи  із-під  снігу,
На  різнотрав’я  і  пташиний  спів  рясна,
Де  всі  змагаються  весні  й  собі  на  втіху?

А  може,  сонце  нам  спуска  весну,
Щоби  і  працею  уславилась  людина,
Під  солов’їну  пісню  голосну
Нові  земля  щоб  врожаї  усім  зродила.

О  весно!  Ти  загадка  й  для  малят,
З  теплом  повінчана  і  з  казкою-красою,
Лиш  ти  так  можеш  душі  звеселять
Й  вмивати  ранки  свіжою  росою!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726263
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


dovgiy

ПИШИ МІЙ ОЛІВЦЮ

Пиши,  мій  олівцю,  пиши!
Про  все,  що  думка  шепче  тихо.
Вона  не  мріє  про  вірші,
А  ними  свою  мову  пише.
Неначе  самі  по  собі
В  катрени  склалися  рядочки.
Є  римам  місце  в  цій  юрбі,
 Слова  у  вишитій  сорочці,
Біля  калинових  гілок
Шикуються  в  садку  любові,
Щоб  утворити  свій  вінок,
Уславити  цей  день  чудовий.
Не  затупляйся,  не  кришись,
Не  загубись  в  пустелі  ночі.
Пиши,  мій  олівцю,  пиши:
Про  стан  стрункий,  глибокі  очі
В  яких  втопилася  душа
Та  серце  спокою  не  знає.
Хоч  вже  роками  сплинув  час,
А  чари  дивні  не  згорають.
Чи  кроки  чуєш?  Це  –  Вона!
Моя  натхненниця  і  Муза.
Незмінно  ніжна,  чарівна,
Мрія  Коханця,  мрія  Мужа
Іде  сюди  в  самотні  дні,
Іде  сюди  весняним  шалом,
Щоб  так  кохалося  мені,
Як  ще  до  цього  не  кохалось!

29  бер.  17  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726211
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Наталя Данилюк

Причаститись променем весняним…

Причаститись  променем  весняним
О  такій  піднесеній  порі!
Бірюзово-ніжним  океаном
День  тече  у  горла  димарів.

І  пташки,  прудкі,  немов  рибини,
В’ються  серед  водоростей  віт:
То  пірнуть  у  спінені  хмарини,
То  зненацька  вигулькнуть  на  світ  –

Цятками,  мов  стружка  шоколадна!
Вітерець  вигойдує  бджолу,
Грядочки́,  розстелені,  мов  рядна,
Зачекались  на  дбайливий  плуг.

Все  таке  пульсуюче  і  свіже  –
Притуляйся  серцем  і  брини!
Слухай,  як  холодне  лезо  ріже
Во́гкий  ґрунт,  і  зу́бці  борони

Хрумкотять  скоринкою  землиці...
Як  співають  пружні  рівчаки,
Шурхотять  у  нетрищах  лисиці
І  сухі  розламують  гілки…

Як  ріка,  мов  на  акордеоні,
Награє  експромтом  щось  своє,
Й  за  плечима  крила  безборонні
Наростають,  збільшують  об’єм  –

Лиш  лети  у  просинь  і  світися,
Хай  хмеліє  щастям  голова!
У  захмарно-бірюзових  висях,
Як  весна,  вже  вкотре  відродися  –
Молода,  заквітчана,  нова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

Щоб хресний шлях з Тобою жити.

Мені  б  туди,  де  повінню  добро,
Мені  б  туди,  де  пригорщами  щастя,  
Мені  б  туди,  де  сонце,  де  тепло,
Мені  б  туди,  де  слово,  мов  причастя.
Мені  б  туди,  де  водоспад  зірок,
Мені  б  туди,  де  граються  веселки,
Мені  б  туди,  де  миру  вічний  крок,
Мені  б  туди,  де  квітнуть  закапелки.
Та  де  ж  той  світ,  що  повінню  добро?  
О,  де  ж  той  світ,  де  пригорщами  щастя?
Чому  в  душі  лиш  холод...не  тепло?
Де  в  смутку,  Господи,  пливе  нещастя.
Спиваю  чашу  гіркоти,  вдягаю  біль,
Мов  оксамити,
Йду  на  Голгофу...  як  і  Ти,
Щоб  хресний  шлях
З  Тобою  жити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Валентина Ланевич

Я усмішку ловлю у відкриті долоні.

Я  усмішку  ловлю  у  відкриті  долоні,
Там  прихована  щирість,  душі  доброта.
І  запальну  іскру  ув  очах,  на  припоні,
Не  тримаєш  ти  ласку,  пропащая  я.

Пропадаю  у  день,  бо  думками  з  тобою,
Мрії  бархатні  вечором  човником  тчу.
Нічку  темную  місяць  скородить  скобою,
Я  ж  молюся  до  Бога,  а  тілом  тремчу.

Пропадаю  з  любові  в  час  грізної  смути
Та,  покірна,  тепло  буду  в  серці  нести.
Не  боронь  цього,  Доле,  впереджуй  від  скрути,
На  нелегкім  шляху  від  незгод  вбережи!

29.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726149
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Інна Серьогіна

Мне б только в поворот судьбы вписаться

Мне  б  только    в  поворот  судьбы    вписаться  
На  скорости  предельной,  без  страховки,
За  хрупкую  надежду  б  удержаться,
Не  спрыгнуть  на  ненужной  остановке.

И  не  сорвать  стоп-кран,    желая  счастья
Летящей  под  откос    моей  вселенной.
Мне  б  только  малость  переждать  ненастье,
Души  осколки  клея  постепенно.

Не    взвыть  от  страха  бы,  не    бить  тревогу,
Несясь  в  потоке  тьмы  навстречу  свету.
Пусть  все  случится,  как  угодно  Богу,
Его    черед    настал  бросать  монету.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726125
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Макієвська

"Сині кити", що гублять дитячі душі ( Суїцид в соціальних мережах ( для дорослих і підлітків)

Хижі  дахи  багатоповерхівок,    упираючись  в  небо,
Майданчик  для  польоту  "  метеликів"  в  безодню,
Де  немає  ні  тата,  ні  мами,  ні  друзів,
Ні  суперників,  ні  зрадників,  ні  коханих...
Там  тільки  ловець  душ,  з  рогами  та  копитами,
Усміхається  криво  і    поїдає  поглядом  вогняних  очей,
Чекаючи  на  свою  жертву,  яку  не  любили  вдома  на  землі,
Яку  не  обіймали,  не  голубили,  ні  цілували,  ні  пестили,
бо  заклопотані  заробітком  грошей,  випивкою,  наркотиками,
різними  турботами  свого  людського  життя...
А  їх  ,  своїх  нащадків,  недолюбили,  недооцінили,
Тому  вони    і  знайшли  те,  чого  шукали.
Гуляючи  в  інтернеті,  подорожуючи  соціальними  мережами,
Зустріли  "космічних    синіх  китів",  посередників,  між  життям  і  смертю.
Заковтують  дитячі  душі    ті  "  кити"  до  своїх  пащ,  що  переступили    межу
між  світами...Дають  хибну  надію  на  безсмертя.
Батьки!  
Бережіть  свої  квіти  бо  не  буде  надії,  дайте  їм  світло  ВІРИ
У  Божественне  начало  буття  й  небуття.  
Не  дайте  занапастити  душі,  ще  нерозквітлих  троянд.  
Віддайте  їм  свою  любов,  тепло  батьківської  душі,
Обійміть  своє  нерозумне  дитя.  Бережіть  своє  золото  
чи  ще  необроблений  діамант.

*******
До  церкви  ведіть,  до  Бога  йдіть!


Читати
http://espreso.tv/article/2017/02/24/syniy_kyt

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726062
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Україно, ти моя колиско (Слова для пісні) .

Де  шумлять  Карпатські  водограї
І  милує  неба  височінь,
Нічка  зорі  в  пелену  збирає
І  купає  у  Дніпрі  й  Збручі.
Де  в  озер  цнотливо-срібні  плеса
Заглядає  сонечко  згори,
Там  від  Сум  до  сивої  Одеси
Підпирають  небо  явори.

Приспів:
Від  Десни  і  до  Карпат  неблизько,
Навіть  птах  за  день  не  доліта…
Україно,  ти  моя  колиско,
Моя  нене,  рідна  і  свята…

Де  козацькі  шаблі  і  корогви
України  славили  ім’я,
Йшли  за  волю  в  бій  –  не  за  корону  –
То  моїх  прапрадідів  земля.
Де  вітри,  мов  привиди  гуляють,
Спокушають  горді  пшениці,
Колоски  там  голови  схиляють,
П’ють  чарівний  трунок  чебреців.
4.04.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726059
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

До дня народження Шевченка. Мадрид.

День,  який  ніс  весняний  настрій-  день  святої  неділі  дарував  хвилини  відпочинку  від  буденності,  ніс  ранішню  молитву  в  поклоні  до  Творця,  дарував  роздуми,  покаяння,  смуток  та  радість-   все,  чим  живе  кожна  людська  душа.  Подих  свіжого  дощу  змінився  доторком  теплого  сонця,  в  якому  оживало  все,  що  благословив  Господь  на  життя.  
   Сонячний  теплий  підвечірок  кликав,  вів  у  чудову  залу,  де  враз  чужина  зміниться  на  те,   рідне  та  близьке  серцю  кожного  українця.  
Частинка,  мізерна  частинка  великого  Мадриду  почує  рідне  слово  великого  кобзаря-  Тараса  Шевченка  у  виконанні  піаніста,  молодого  маестро  з  Карпатських  гір-   Ігоря  Прокоп'юка.  Звучатиме  на  двох  мовах-  українській  та  іспанській.  Слово,  велике  слово  України  почують  іспанські  друзі,  де  потім  дадуть  високу  оцінку  нашій  культурі,  поезії,  творчості  великих  класиків  різних  епох.  Концерт  класичної  музики  в  Мадриді,  організований  Ігорем,   приурочений  до  дня  народження  Шевченка,   збере  чи  малу  аудиторію,  як  українців  так  і  іспанців.

Якби  ви  вчились  так,  як  треба,  
То  й  мудрість  би  була  своя.  
А  то  залізите  на  небо:  
«І  ми  не  ми,  і  я  не  я,  
І  все  те  бачив,  і  все  знаю,  
Нема  ні  пекла,  ані  раю,  
Немає  й  бога,  тілько  я!  
Та  куций  німець  узловатий,  
А  більш  нікого!..»  –  «Добре,  брате,  
Що  ж  ти  такеє?»

«Нехай  скаже

Німець.  Ми  не  знаєм».  
Отак-то  ви  навчаєтесь  
У  чужому  краю!  
Німець  скаже:  «Ви  моголи».  
«Моголи!  моголи!»  
Золотого  Тамерлана  
Онучата  голі.  
Німець  скаже:  «Ви  слав'яне».  
«Слав'яне!  слав'яне!»  
Славних  прадідів  великих  
Правнукі  погані!  
І  Коллара  читаєте  
З  усієї  сили,  
І  Шафарика,  і  Ганка,  
І  в  слав'янофіли  
Так  і  претесь…  І  всі  мови  
Слав'янського  люду  –  
Всі  знаєте.  А  своєї  
Дас[т]ьбі…  Колись  будем  
І  по-своєму  глаголать,  
Як  німець  покаже  
Та  до  того  й  історію  
Нашу  нам  розкаже,  –  
Отойді  ми  заходимось!..  
Добре  заходились  
По  німецькому  показу  
І  заговорили  
Так,  що  й  німець  не  второпа,  
Учитель  великий,  
А  не  те  щоб  прості  люде.  
А  гвалту!  а  крику!  
«І  гармонія,  і  сила,  
Музика,  та  й  годі.  
А  історія!..  поема  
Вольного  народа!  
Що  ті  римляне  убогі!  
Чортзна-що  –  не  Брути!  
У  нас  Брути!  і  Коклекси!  
Славні,  незабуті!  
У  нас  воля  виростала,  
Дніпром  умивалась,  
У  голови  гори  слала,  
Степом  укривалась!»  
Кров'ю  вона  умивалась,  
А  спала  на  купах,  
На  козацьких  вольних  трупах,  
Окрадених  трупах!  

   Так  розпочнеться  вечір:  словами  кобзаря,  які  торкнуться  душі,  ранять  серце  болем  сьогодення-  болем  за  рідний  Край,  рідний  дім,  рідний  народ,  рідну  мову.  
     І  полине  музика,  полине  пісня.  Чарівний  сопрановий  голос  оперної  співачки,   українки  за  походженням,  Олени  Слої,  крихітної  одеситочки  увірветься  в  серце,  де  пробудяться  спогади,  за  все  ,  так  дороге  кожному  з  нас.  Неймовірно.  Неперевершено.
     А  мені  захотілося  сказати,  подарувати  такі  слова,  які  прокричали  болем  в  моїй  душі  на  чужині:  

Заспівай  ми,  соловейку,  
Та  й  у  ріднім  Краю,
Бо  в  чужині  ми  не  легко,  
Душа  ми  ся  крає.  

Ми  ся  крає,  та  сльозою  
Лине  понад  гори,
Синє  море,  степ  широкий-
Там,  де  ясні  зорі.  

Де  барвінком  ся  встеляє
Дорога  до  хати,  
На  порозі  ми  зустріне
Ріднесенька  мати.  

Все  покину  та  й  полину,
Де  калина  в  гаю:
Заспівай  ми,  соловейку,
Та  й  у  ріднім  Краю.  

   Це  тобі,  Оленочко,   тобі,   наш  соловейку,   хай  Господь  благословляє  та  добру  долю  шле,   бо  ми  в  чужині,   далекій  чужині.  
   Прозвучать  твори  Василя  Барвінського,  Левка  Ревутського,  Лев  Колодуб,  Мирослава  Скорика,  Кирила  Стеценка,  Євгена  Станковича,  Анатолія  Кос-  Анатольського.  І  саме  найцікавіше,   що  українську  класику  на  скрипці  виконає  іспанський  скрипаль,   молодий  юнак,   вчитель  музики-  Адріан  Пінеда.  Браво  маестро.  
 Троє  молодих  людей,   три  квітки  на  цій  землі,  три  юних  життя  подарують  хвилини  неповторності,  хвилини  того,  що  зветься:  великою  творчістю,  талантом,  любов'ю.  
       
       Доторкнися,  маестро,  печалі,
       Дай  акордам  і  волю  і  рай.
       Чуєш?  Кличуть  замріяні  далі,
       Пісня  лине  за  гори,  у  гай.
       
       Дай  їй  сповідь  свою  і  причастя,
       До  безтями  наповни  життям,
       Ти  молитву  читай  їй,  щоб  щастя,
      Дарувалося  світлим  серцям.
 
       З  повагою  та  подякою,  ваша  Леся Утриско.
       
       
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725935
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Постукала у серце моє осінь

Осіннє  срібло  зацвіло  у  косах,
Мереживо  заграло  на  лиці,
Постукала  і  в  серце,  моє,  осінь,
А  з  нею  роки  –  віддані  гінці.

Жита  дозріли  –  колос  гнеться  долу,
Напившись  досту  сонця  і  тепла,
Отак  і  я,  шаную  власну  долю,
Хоч  не  завжди  та  вірною  була.

Життя  обох  підносило,  ламало,
Немов  перевіряло  нас  на  міць.
Солодке  з  нею  разом  смакували,
Гірке  ж  –  завжди  доводилось  самій.

Сьогодні  осінь  вдома  нас  застала,
Сприймаю  я  її,  як  Божий  дар,
Крилята  у  борні  повідростали,
То  ж  витримали  з  нею  ми  удар.

Я  долю  пошаную,  як  годиться,
А  стрінеться  важливіша  пора,
Любов’ю  срібло  в  косах  освятиться
Й  радітимем  і  я,  і  дітвора.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Валентина Ланевич

Чуєш, нічка як охкає сплеском води.

Чуєш,  нічка  як  охкає  сплеском  води,
Соловей  тишу  зморену  смиче.
Коханий,  Воїне  Світла,  Страж  ти  війни,
Серце  ласкою,  ніжністю  дише.

І  зорею  пливе  до  твоєї  зорі,
Смуток  стримує  в  грудях  щосили.
Небезпека  чигає,  стоїть  на  порі,
Ти  і  зло  навіч  сили  схрестили.

Твоя  сила  у  вірі  на  захист  добра,
За  свободу,  за  честь  і  на  славу.
Віра  в  тебе  на  кінчику  мого  пера,
Я  горджуся  тобою  по  праву.  

27.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725743
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


dovgiy

НІЧНА РОЗМОВА

Ти  сказала,  що  я  –  твоє  небо.
А  ти  –  зіронька  ясна  на  ньому!
Це  ж  тому,  долаючи  втому,
Я  блакиттю  лечу  до  тебе!
Хай  громи  моє  тіло  шматують,
Хмари  лиха  дощами  плачуть.  
Я  тебе  крізь  розлуки  побачу,
Крізь  мовчання  безодні  почую!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  пісня.
А  ти  –  ніжна  мелодія  ночі!
Зачаровано  дивлюся  в  очі
І  від  щастя  аж  серцю  тісно!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  скеля,
За  якою  ти  захист  відчула.
Ти  для  мене  –  це  дітки  поснулі
Після  пустощів  милих,  веселих.
Ти  казала…  багато  казала!
Поцілунками  все  покриваю
І  на  крилах  в  сузір’я  злітаю
Де  тебе  так  багато!..  і  мало!

27  березня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725777
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

І вкотре жахається небо, і Бог


Не  може  розмірено  дихать  земля:

Вогонь  їй  і  дим  заважають.

Лихі  посланці  прибули  від  Кремля,

Людей  у  катівні  саджають.

Не  просто  людей  –  України  синів,

Що  здатні  безмежно  любити

І  землю,  й  дітей,  і  своїх  матерів,

І  волю,  яку  не  убити.


Й  горить  у  очах  їх  незвичний  вогонь    –

Катам  його  не  зрозуміти,

Й  поставити  поряд  немає  кого

Із  тих,  що  Москви  сателіти.

І  вкотре  жахається  небо,  і  Бог

Того,  що  творять  у  Донбасі,

А  та,  до  Росії  велика  любов,

Загубить  усе  там  наразі.
4.11.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725575
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

Зоряна ніч, невесела


Зоряна  ніч,  невесела,

Сумно  дивилась  згори

На  поруйновані  села

І  на  чужі  прапори,

І  на  поля,  почорнілі,    

В  ранах  там  стогне  земля,

І  на  міста,  спорожнілі,    

Від  «подарунків»  Кремля.


Раптом  ту  ніч  сколихнуло

Вибухом,  і  не  одним,

Небо  знов  стало  похмуре:

Нове  убивство  під  ним.

І  поселилась  тривога

В  темній  небесній  імлі…

Де  та  надійна  дорога,

Край  покладе  що  війні?!
19.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Леся Утриско

Відпустка (Гумореска) .

Скоро  літечко  прийшло,  сонечко  пригріло,  
Так  юш  всьо  кругом  цвіло,  жи  сі  жити  хтіло.
Позбирали  сі  дівки  їхати  на  море...  
Вибирали...  край  який,  пляж,  а  може  гори.  
Спорядили  чемодани,  всього  нахапали  
І  як  птахи,  в  теплий  край,  тихо  відлітали.
А  чи  тихо,  а  чи  ні,  то  лиш  богу  знати:
Як  сі  всіли  у  літак,  то  не  міг  злітати.
Трохи  було  забагато  ваги  на  папери:
Дві  злетіли  нині  зрані,  а  дві-  по  вечери.
Слава  богу  літаки  без  проблем  летіли  
І  так  само,  без  проблем,  в  Барселоні  сіли.  
Повилазили  дівки,  знайшли  чемодани,  
Штири  таксі  найняли-  по  їднім  для  панни.  
Як  приїхали  в  готель-  іспанці  сі  злєкли,
Як  зубачили  дівок  то  в  лиці  сі  зблєкли.
То  такі,  вже,  штири  кралі-  возом  не  об'їдеш:
Така  вуха  ти  відирве  і  знай-  не  обідиш.  
Повлазили  до  нумерів,  душі  поприймали,
Купальники  повдігали  і  на  пляж  пігнали.  
А  там  люду,  як  мурахів-   ні  сісти,  ні  встати,  
Давай  но  си  там  дівки  тай  ради  давати.  
По  іспанськи-  ні  бум-  бум,  тілько  всьо  на  мігах,  
Гудували  всьой  народ  на  свій  лад-  на  фігах.  
Розгребли  кусок  на  пляжі-  приватизували,
То  їх  місце  там  було,  інші  прав  не  мали.
Як  влазили  до  води-  люди  сі  топили,  
Море  лізло  з  берегів  на  високій  хвили.
До  басейну  у  готелю  ніхто  не  мав  місцє,
Чотирьом  дівкам  у  нім  було  навіть  тісно.
Шо  іспанка  проти  Каськи,  як  глиста,  як  шкварок,
Бо  інакше  тісто  наше,  інакших  ми  марок.  
Як  си  лігла  на  пісочку...  не  збереш  до  купи:  
Повна  пазуха  цицьок,  оберемок  д...пи.
Попід  груди  штири  складки,  на  животі  крісло,
Як  би  там  си  котре  сіло,  то  би  юш  не  злізло.  
Задивлялисі  хлопи,  знимок  си  зробили,  
Та  такого  страху  мали-  з  таков  би  не  жили.
Наша  баба,  як  той  шандар,  скоро  го  зачеше:  
А  іспанец,  шо  не  дихне,  то  напевно  збреше.
Так  дівки  чужі  терЕни  собов  частували,
На  іспанськім  моцнім  сонцю  всі  жири  зганяли.
Запекли  сі,  як  ті  раки-  хо  тя  й  крем  мастили,
Бо  від  ранє  та  й  до  ночи  на  тім  пляжі  жили.  
Відпуск  скоро  сі  скінчив,  знов  літак,  валізи:
Най  загар  сі  вас  тримає  і  скоро  не  злізе.
І  фігуру  припільнуйте-  не  їчте  так  сало,   
Бо  вам  завше  на  тих  пляжах  буде  місця  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725548
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віктор Ох

ДУМА (V)

Слова  –  Юрій  Малий
Виконує  –  Володя  Охріменко
----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HnwZOY3GJQ8[/youtube]
         
                                                                                                                                           (  Максиму)

                                       [color="#ab2b2b"]  –  ТИ  ЧОМУ  СУМНИЙ,  КОЗАЧЕ?
                                           ЧОМУ  КОБЗА  ТВОЯ  ПЛАЧЕ?
                                           ЗАІРЖАВІЛА  ШАБЛЮКА?
                                           ЗАГУБИЛАСЬ,  МОЖЕ,  ЛЮЛЬКА?
                                           ЧИ  ПАПАХУ  ПРОГУЛЯВ?
                                           СИВИЙ  КОНИК    ЗАКУЛЬГАВ?
                                           ЧИ  ПЛАЧУ  ТВОГО  ПРИЧИНА
                                             ТА  ПРИМХЛИВАЯ    ДІВЧИНА?

                                       
                                     –      ПОМИЛЯЄШСЯ,  МІЙ  БРАТЕ  –
                                           КОНЯ  МОЖНА  ПІДКУВАТИ,
                                           ШАБЛЮ  ЗНОВУ  НАГОСТРИТИ,
                                           ДІВКУ  ВПЕРТУ  ТА  Й  ПРОВЧИТИ.
                                           АЛЕ  ГІРКО,    ДРУЖЕ-БРАТЕ,
                                           ПРО  СТАРШИНИ    ЗРАДУ    ЗНАТИ.  
                                           ЩО  ЗНЕВАЖИЛО    КОЗАЦТВО,
                                           І    ЗВИТЯГУ,    КРОВ    І    БРАТСТВО,
                                           ЩО  БРУДНИМИ    ЯЗИКАМИ
                                           ЯТРЯТЬ    ЧЕСНІ    БРАТСЬКІ      РАНИ!

                                         –  БОГ    ЇХ    ПОКАРАЄ,    БРАТЕ!
                                           І  НЕ    ДОВГО    ВЖЕ    ЧЕКАТИ…
                                               [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725514
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


@NN@

"Нерозсудлива щедрість творіння" (*Расточительность творения*)

Ви  бачили  світ,  що  навколо  лежить,  очима  любові?

У  гомоні  річки,  У  шелесті  вітру  в  кроні  дубовій,  
В  вечірньому  небі,  де  зорі  мов  стрази  палають,
В  польоті  лелеки,  що  відстань  додому  долає,
В  легеньких  хмаринках,  що  вітер  над  морем  розвісив,
В  буянні,  на  полум’я  схожім,    осіннього  лісу,
В  кружлянні  сніжинок,  що  в  біле  землицю  убрали,
У  краплях  дощу,  що  промінь  на  сім  кольорів  розіклали,
У  срібнім  звучанні  дзвінкого  дитячого  сміху,
У  щебеті  пташки  в  гніздечку,  захованім  в  стріху.
У  пролісках  синіх,  що  небом  лежать  на  галяві,
В  весільнім  танку  лебединім  на  дзеркалі  ставу,
В  цвітінні  троянди,  в  дозрілих  кетЯгах  калини,

Радійте  красі  -  це  Світ,  що  Господь  сотворив  для  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Володимир Шевчук

Майже



Мрії  мої  побожні  
Майже  нічого  не  значать.  
Бачу  тебе  у  кожній..,  
А  все  ж  –  я  тебе  не  бачу.  

Може,  ті  мрії  пустка?  
Може,  то  шлях  недобрий?  
Вернути  тебе  не  просто  –  
Ти  полетіла  за  обрій.  

І  все-таки  –  я  не  проти  
Бачити  майже  в  кожній  
Погляду  твого  дотик,  
Губи  твої  тривожні…  




24.03.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Шлях до єднання йде крізь війни

Ти  чув,  як  тиша  вміє  гірко  плакать,
Коли  оглухли  і  земля,  і  дим,
Коли  скінчилась  чергова  атака,
Котра  ввірвалась  мінами  сюди?

А  бачив  хлопців  вимучені  очі,
Чи  з  камуфляжу  у  крові  шматки?
І  черв’яком  твоє  серденько  точить:
Відбутись  мала  битва  ця,  таки…

Шлях  до  єднання  йде  частіш  крізь  війни,
І  наш  також  через  Донбас  проліг.
Та  Україна  буде  сильна,  вільна,
Імперський  знищить  у  Москві  барліг!
27.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725400
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

З дитинства ми всі родом

З  дитинства  ми  всі  родом,  і  з  села,
Й  дорога  в  світ  для  кожного  була
Своя,  що  дуже-дуже    не  проста  є,
Бо  ж  без  землі  ніхто  не  виростає.
Це  їй  завдячуєм  своїм  життям-буттям,
Саме  її  і  я,  і  ти  дитя,
І  першим  почуттям,  і  першим  кроком.
Вона  є  мати  й  те  незриме  око,
Що  бачить  все  і  зрад  не  пробача,
Тож  хай  не  втомиться  творить  добро  душа,
Щоби  жили  у  мирі  наші  діти,
Щоб  світ  умів  прийдешньому  радіти,
І  більше  буде  теплих  кольорів,
І  очі  посвітліють  матерів!
6.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725398
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725329
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Передрікати долі не берусь

Передрікати  долі  не  берусь,

Росія  жить  як  буде,  Білорусь,

Європа,  Африка  чи  навіть  цілий  світ,

Своїй  землі  лишаю  заповіт:

Єднайтесь,  люди,  проженіть  розбрат,

Лікуйте  рани,  де  панує  «блат».
   
І  працю,  милу  серцю,  полюбіть,

Тоді  лиш  кращу  доленьку  собі

Здобудете  і  рідним  діточкам,

Й  щасливі  будуть  син  ваш  і  дочка,

І  рід  служитиме  лиш  праведній  землі,

Й  своїм  нащадкам  жити  так  звеліть.
12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725326
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Кличе сурма

Україна  з  горя  посивіла:
Топче  ворог  землю  її  знов,
Та  жива,  жива  душа  і  віра,
І  надія,    і  свята  любов.

Кличе  сурма  кожного  в  дорогу,
Хто  зберіг  ці  щирі  почуття,
Дорожить  хто  батьківським  порогом
Й  не  шкодує  власного  життя.

Бо  ж  війна  шматує  землі  наші,
Хоче  знов  накинути  петлю.
Не  роки  –  віки  воює  Раша,
Долі  всім  ламає  без  жалю.

Кличе  сурма  і  мене  до  бою,
Щоби  боронити  отчий  край,
Тяжко  розлучатись  нам  з  тобою,
Залишати  наш  сімейний  рай.

Потемніло  небо  у  Донбасі,
П'є  земля  синівську  свіжу  кров.
«Помолись,  кохана,    ти  до  Спаса,
Щоб  москаль  Вкраїну  не  зборов!»
Чернігів.  9.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725167
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Ганна Верес

Не раз я весни у житті стрічала

Не  раз  я  весни  у  житті  стрічала,
З    них    кожна    особливою    була,
І    поступ    весняна,    теж    величава,
Холодну    зиму    враз    перемогла.
Сніги    зійшли.    Струмки    відголосили,
Та    сонце    не    барилося    з  теплом.
Весна    в    цей    час    ще    не    така    красива,
І    журавлів    не    чути    за    селом.

Та    як    тепло    весняне    в    гай    загляне,
Зеленотрав’я    килимом    зійде,
Мов    синьооке    диво  на    поляні,
І    з    пролісків    там    озеро    цвіте.
А    далі    –    друге,    третє,    ген    –      четверте…
Аж    подих    перехоплює    краса.
Тож    не    дозвольте    диву    цьому    вмерти,
Благословенні    сині    небеса.
9.02.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Ганна Верес

О земле…

О  земле  моя,  непросту  маєш  долю:
Твої  споконвіку  найкращі  жита
Сьогодні  лежать  закривавленим  полем,
Сьогодні  ти  є  України  алтар.

О  земле  моя,  посивіла  від  болю,
Ти  платиш  сьогодні  високу  ціну:
Москва  принесла  смертоносні  розбої,
Й  тебе  утягла  у  велику  війну.  

О  земле,  сини  твої  стогнуть  у  ранах:
Це  третя  уже  почалась  світова…
Під  «Градом»  російським  кипить  поле  брані,
Й  заплакала  кров’ю  в  Донбасі  трава.

О  земле,  ти  вміла  гостей  шанувати,
Любить,  цінувати  велику  рідню,
Та  зараз  синочків  ти  мусиш  ховати
І  вже  проклинаєш  цю  дику  війну.

О  земле  моя,  скільки  раз  москалями
Зі  сходу  топталась  на  захід  і  в  Крим,
Та  вже  під  орлом  не  бувати  Сваляві,
Й  накрить  Україну  не  вистачить  крил.

О  земле,  ти  є  найбагатша  у  світі,
Творцем  твоїм  є  всіма  визнаний  Бог,
Оспівана  ти  в  Кобзаря  заповіті,
Тобі  я  несу  свою  світлу  любов!
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.

Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.

«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля. 4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Леся Утриско

Гуси. ( Гумореска) .

Кажут  нині  день  Поета:-  Як  сі  паньство  мают?  
Бо  всі  гуси  по  селі  без  пір'є   гуляют.
Шо  за  пера  нині  роблют...  то  вже  кара  Божа,   
Таке  всьо  то  ніц  не  варта,  як  Касьчина  "рожа".
Встала  зрані,  йде  до  стайні...  а  там-  світе  білий,
Навіть  гусак  старий  юш  не  чорний,  а  чось  посивілий.  
Завітав  хтось  тої  ночи  до  неї  у  гості,
Тихо  виключив  машину  і  лишив  на  мості.
Мала  страху  вийти  в  ночИ,  би  сі  не  зі...ти,
То  заперла  сі  в  коморі,  жи  є  заду  хати.  
Ніц  не  взєли  іно  пір'є...і  то  тілько  грубе,
Її  Стефко  так  сі  вкурвив,  жи  наставив  зуби.
Губи  му  сі  так  юш  трєсли,  як  старій  кобилі,
Але  сі  тримав  на  місце,  на  великій  силі.  
Шо  теперкай  має  бути,  на  дворі  ше  зимА,
Гуси  мої  такі  сині,  як  та  пуповина.  
Мусів  Стефко  навіть  втєти,  ту  жи  гріла  єйці:
Бисте  так  здоров'є  мали,  як  повні  відерці.  
Дві  пирини  мушу  шити-  бо  такого  пуху:
Як  би  я  вас,хлопці,  прала,  по  за  ваші  вуха.
Розробила  усьо  м'ясо,  тушонки,  рулєта:
Дай  вам  щастя,  добродії,  у  ваш  день-  Поета...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724762
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Накрився  ледь  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724737
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


dovgiy

ЦІЛУЙТЕ

Про  перший  поцілунок  моя  мова,
Він  першим    поміж  двох  тоді  буває,
Коли  злітають  три  чарівних  слова
І  проліски  у  серці  розквітають.

Про  перший  поцілунок  в  ясні  очі,
Що  стали  визначальними    у  долі,
Коли  втопити  душу  свою  хочеш
У  глибині  солодкої  неволі.

Про  перший  поцілунок    в  ніжні  груди
У  кожну,  у  бажану  дрібку  тіла!
Коли  і  сам,  злітати  птахом  будеш,
До  царства  життєдайного  світила.

Зливаються  в  нестримному  бажанні
Наші  вуста,  солодші  за  медові.
Це  дві  душі,  поєднані    коханням,
Зріднилися  у  подумках  і  слові.

Про  перший  поцілунок  на  світанні
Коли  зоря  прокинеться  ранкова
У  відповідь  на  дружнє  привітання,
У  відповідь  на  три  чарівних  слова.

Цілуйте,    доки  поруч  найдорожчі,
Цілуйте,  доки  голос  милий  чути
Бо  миті  щастя  з  кожним  днем  коротші,
І  заново  їх  не  дано  вернути!

3/21/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  всміхнулося  життя,  хоч  і  осколків  вився  рій,
Чіпавсь  що  оси  за  одіж  на  ногах,  він  -  уцілів.
І  побратимам  пообіцяв,  що  повернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Леся Утриско

Журавка.

Знаєш,  мамо,  так  сумно  без  тебе,
Наша  вишня  вже  так  не  цвіте,
Лиш  журавка  торка  тихо  неба,
Де  у  вічність  стежина веде.

Чуєш,  мамо,  знов  вітер  шепоче,
Знов  читає  всі  мої  думки,
Поєднати  молитви  лиш  хоче,
Би  журавкою  в  вічність  нести.  

Бачиш,  мамо,  самотнє  подвір'я,
На  порозі  застигло  життя,  
Стара  груша...  похилене  гілля,  
Тут  зосталось  лишень  каяття.  

Вже  не  так,  як  колись  було,  мамо,
Навіть  весни  не  ті,  що  були,  
Тільки  пам'ять  зосталася  з  нами  
І  журавка, і  твої  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Ніна-Марія

Весняний ранок

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]

[color="#2674bd"]Шепочеться  із  вітром  очерет,
Заслухалася  тиша  в  їх  дует.
Зітха  в  обіймах  ночі    верболіз,
Вдивляючись  у  темний,  густий  ліс.

Діброви  прокидаються  і  став.
Виводять  птахи  в  декілька  октав.
А  здалеку  вже  досвіток  бреде
І  тихо  собі  новий  день  пряде.

На  небі  гаснуть  одинокі  зорі  
І  губляться  в  небесному  просторі.
Розплющив  очі  росяний  світанок,
Ступив  на  землю  весняний  ранок.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала  долю  мати
Та  й  на  рушникові,
Стала  щастя  теж  прохати
Й  тому  юнакові,
Без  якого  личко  юне
Не  цвіте  –  ридає,
Без  якого  життя  доні  –
То  лише  біда  є.

Вишивала  рушник  мати
Доньці  на  весілля,
Й  довелося  їй  згадати
Мудреє  прислів’я:
–  Піти  заміж  –  треба  знати,
Ой,  та  й  треба  знати:
Пізно  лягти,  рано  встати,
Ой,  та  й  рано  встати.

Вишивала  зрання  мати
До  пізньої  ночі,
І  не  думали  дрімати
Материні  очі,
А  старались,  придивлялись,
Руки  ж  гаптували,
Щоб  бідоньки  не  траплялись,
І  життя  тривало.                      
17.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


MERSEDES

Так легко на душі…

За  вікнами  шумить  холодний  дощ,
Течуть  сльозинки  по  шипках  так  рясно,
Весна  під  капелюх  ховає  пасма,
Ще  спить  у  соннім  царстві  тихо  хвощ...
 
Встелили  землю  проліски  малі,
Їх  хочеться  обняти,  пригорнути
І  так  ось,  все  життя  в  обіймах  бути
І  відчувати  дотики  твої.

Затамувати  дихання  своє,
Бо  поруч  ти,  найкращий  в  цілім  світі,
Даруєш  запашні,  духм'яні  квіти,
Щаслива  я  бо  все  оце  моє..

Чого  бажати  ще  у  цім  житті,
Найкраще  ,  наймиліше,  найрідніше
Історію  кохання  ще  напише
І  буде  битись  серце  в  доброті...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724284
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724306
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Микола Шевченко

Тоді я (пісня)

текст,  музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/tod-ya


Коли  на  душі  віддощить,
щокою  сльоза  відблищить,
коли  вже  ніщо  не  болить,
не  знати,    де  вічність  -  де  мить.
Надія  -  твій  спис  і  твій  щит,
загублені  в  розпалі  битв.
І  серце  вистукує  біт,
а  розум  шукає  молитв.
Приспів:
Тоді  я,  до  дії!  До  дії!

Закінчив  життєвий  етап  -
одразу  потрапив  до  лап.
Змінив  свої  правила  гри  -
зі  столу  цукерку  бери.
Оцей  примітивний  обман  -
старезний,  мов  дідів  баян.
Чим  вищий  ви  маєте  сан  -
тим  сильніший  дадуть  
вам  стусан!
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723745
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПІСНЯ ЄДНОСТІ

Крізь  серце  столиці  пульсуючим  нервом  
Славутич  до  моря  тече.
А  Ненька-Вітчизна,  торкаючись  неба,  
стоїть  зі  щитом  і  мечем.

О  скільки  за  долю  тут  крові  пролито!
Навали  відбили  усі.
Плекаємо  волю  в  боях  і  молитвах,
нащадки  святої  Русі.

В  гостинному  Києві  –  люд  звідусюди,  
достаток  тут,  злагода  й  мир.
Дніпро  сизокрилий  прослався  між  люди  –  
об’єднує  два  береги.

Тримаймося  ж  разом  в  країні  єдиній,
щоб  мати  добро  і  любов.
Рівняймося,  браття,  на  ймення  Людина!
І  нам  допоможе  Господь.

І  дзвони  скликають  на  прощу,  на  віче.
В  задумі  прабатько-Кобзар.
Хоч  не  відцуралося  сонце  правічне,  
та  котиться  світом  гроза.

Якби  ж  не  міліла  козацька  звитяга  
і  славна  слов’янська  ріка.
Хай  квітне  й  міцніє  вкраїнська  держава  
і  пісня  лунає  гінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПРАПРИРОДНІЙ ЗОВ

Ви  маєте  бібліотечку,  
де  є  легенди  і  казки?
А  чи  були  ви  в  Берестечку,  
де  діють  справжні  козаки?

Де  з  поля  в  небо  добра  слава  
князів  шляхетних  долина?
Де  гартувало  міць  державну  
вкраїнське  військо  Богуна?

В  книжках  –  бувальщини  й  пророчі
слова.  А  варто  знати  більш  –
побачити  на  власні  очі  
нащадків  дієздатний  кіш.

Збагнути  досі  чи  змогли  ви  –  
існує  ж  праприродній  зов:
козацькі  бачачи  могили,  
відчути  з  предками  зв'язок?

Вас  привітають  із  гармати  
й  отаман  мову  поведе…
Поближчає  Вітчизна-мати,  
у  саму  душу  западе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720453
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ВАМ ПОРА НА ВОЛИНЬ

Ви  бували  на  Шацьких  озерах?
Походжали  в  волинських  лісах?
А  в  ошатних  спинялися  селах,
де  лелеки  прядуть  небеса?

Коні  тут  –  по  дорозі  й  на  лузі,
і  корів  череда,  й  не  одна.
А  зустрічні,  мов  давнії  друзі,  
Свою  душу  відкриють  до  дна.

А  чи  бачили  Луцьк  ви  сучасний?
Чи  ходили  ви  містом  старим?..
Наповняйтеся  змістом  прекрасним,
споглядайте  природи  дари.

В  дивотрав’ї  оцім  побродити,
в  чистих  водах,  в  пташиних  хорах…
Щоб  добро  неодмінно  творити  –
приїздіть  на  Волинь,  вам  –  пора!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720452
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Наталя Данилюк

Відродження

Тіло  моє  –  весни  вмістилище,
Вітер  збиває  з  ніг!
Видно,  сезон  зими  закрили  вже,
Довшими  стали  дні.

Стягую  нерви,  як    шнурівками,  –
В’яжу  в  тугі  вузли…
Пружно  бринить  асфальт  автівками,
Води  летять  углиб.

Сонце  –  млинець  пухкий,  умочений
В  білі  вершки  хмарин.
Давні  сліди  зимових  злочинів
Стерли  за  ніч  вітри.

Але  на  те  й  весна-цілителька:
Латка  до  латки  –  й  світ!
Серцем  вертаю  знов  до  витоків,
Думка  –  швидкий  болід.

Далі  і  далі  –  вгору  сходами,
Вище  хіба  що  сни!..
Вкотре  на  цій  землі  відродимось
Пролісками  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ганна Верес

І знову сто двадцяті б'ють

І  знову  сто  двадцяті  б'ють  по  наших,
Аж  стогне  все  від  вибухів,  виття…
Плює  на  Мінське  перемир'я  Раша,
І  в  вічність  знов  летить  чиєсь  життя.

Загрався  світ  з  Росією…  Чи  ж  варто
Вже  третій  рік  порядності  чекать
І  слухати,  і  руку  подавати
Особі  із  радянського  ЧК?

Немає  й  бути  в  ній  ніяк  не  може
Того,  чим  володіє  демократ,
Та  правда  й  розум  ,  вірю,  переможуть
І  Перемоги  буде  в  нас  парад!
9.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719991
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ганна Верес

Мороз-морока

Давно  вже  лист  осипався  з  калини,
Зачервоніли  ягоди,  мов  кров,
Пісні,  пташині,  теж  давно  не  линуть,
Нарешті  холод  осінь  поборов.

Сніги  лягли.  Тепер  мороз-морока
Мережив  гілля  пензлем,  чарівним,
Скрипіли  ранком  мелодійно  кроки,
І  хвильки  в  річці    він  також  спинив.

Мости  поставив  синьокришталеві,
У  їх  узорах  –  вічна  таїна,
Вони  дешевші  є  від  металевих  –
Така  буває  взимку  дивина.  
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719986
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Наталя Хаммоуда

Заробітчанин.

Лиш  тільки-тільки  двері  зачинились,
Іще  горить  цілунок  на  щоці,
Та  сльози  знов  я  втримати  не  в  силі,
На  цілий  рік  ти  їдеш  вдалечінь.

І  знов  почнуть  тягнутися  роками
Такі  холодні,  спорожнілі  дні,
Неначе  бездна  відстань  поміж  нами.
Я  тут  не  вдома.  Ти  там  в  чужині.

Вже  стільки  літ,  а  звикнути  не  можу
До  тих  розлук,  до  відстані  й  доріг,
Хіба  ж  вартують  всі  на  світі  гроші
Тих  слів,  що  ти  б  мені  сказати  міг?
Тих  дотиків,  тих  снів    в  твоїх  обіймах?
Наповнених  радінням  вечорів?
Ось,  місяць  пролетів,  ти    знов  у  "прийми",
А  вдома  ще  і  місця  не  зігрів.

І  так  летить  життя:  минають  рòки,
А  всіх  грошей  ніяк  не  заробить.
Одне  хотілось  знати  б  тільки-  доки
Чужі  країни  працею  міцнить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Мій Боже.

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

Негідна  тебе  я  благати,
Мій  гріх  тебе  вбив  на  хресті,
Ридає  страдальная  Мати,
Там  небо  схилилось  Тобі.

Прощення  благаю  уклінно,  
Возношу  свої  молитви,
Служила  і  буду...  сумлінно,  
З  Тобою  іти  всі  віки.  

Мій  Батьку,   мій  світе  у  болю,
Згорйована  моя  печаль,
Віднайду  для  душеньки  волю,
Покуту  понесу  я  в  даль.
 
Я  прощення  прошу  в  Тебе,  
Цілунку,  як  Іуда,  не  дам,
Прихилю  в  поклоні  все  небо,  
Прощаю  усім  ворогам.  

Лиш  воля  твоя   всіх  судити,  
З  усіх,  Ти-  єдиний  суддя,
Дай  сили,  щоб  вірою  жити,
Гріхи  забери  в  забуття.  

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720006
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Сусід ( Гумореска) .

Встала  зрані,  йду  до  стайні  худобу  кормити,
Прати,  мити  та  варити,  та  всім  догодити.  
Та  ше  м  вочи  не  протерла,  сніданє  не  їла,
Взяла  відро  в  свої  руки-  корову  здоїла.
СметанИ  всі  позбирала,  єйці  перебрала
І  нарешті  поснідала,  шо  м  у  шафці  мала.
Взіла  відро-  йду  по  воду,  до  сусіда  Клима:
-  Дай  вам  Боже  добрий  день,  хай  добра  година!
Сусід  трактор  ремонтує,  шось  сі  не  заводит
І  сам  собі,  та  й  під  ніс,  шось  тихо  городит.
Я  води  відро  взіла,  несу...аж  сі  вгнула-
Придивилам  сі  до  хлопа...  зі  страху  зівнула.
Підійшла  до  нього  ближче-  а  в  нього  шось  висит,
Чи  то  кили,  чи  то  єйці-  най  го  качка  свисне.
Не  смію  сі  запитати,  та  добре  не  бачу,
Я  юш  так  сі  приглідаю,  шо  мало  не  скачу.
А  він  навіть  не  моргне,  жи  з  ним  сі  шось  стало,
Так  му  пузо  уросло-  тілько  їдно  сало.
І  не  видит,  жи  то  всьо  вітер  му  хиличе...  
Шо  за  ганьба  вже  в  селі,  то  таке  не  личит.
Але  я  сі  запитаю,  шо  то  з  ним  сі  стало
Видно  таке  юш  вросло,  жи  місця  замало.
-То  я  єйці  вентилюю  би  сі  не  затухли,
Так  ми,  зрані,  прохолодно,  як  вітерець  дмухне.
Моя  Каська  зварювала-  випрала  всі  штанці,
В  штанах  дзюри  не  зашила-  вивітрую  вранці.
-Йду  сказати  мому  Влодку-  най  го  біда  свисне,
Жи  ти  всьо  повилазило,  аж  дзюра  ти  тисне.
Най  так  буде  Гандзю  люба...така  ваша  воля,
Бо  не  виїду  орати,  юш  такий,  до  поля.  
Йду  до  хати,  несу  штанці,  жи  ше  з  етикетков,  
Най  не  думає  за  ті,  шо  висят  над  жердков.
-  Ваша  Каська  точно  має  майтки,  жи  на  гумці,
То  вже  добре  пошукайте  у  старезній  сумці.
В  них  так  зручно  і  так  тепло,  та  й  нічо  не  видно,
Поховайте  туто  всьо,  бо  самій  ми  стидно.
Йой...  ховайте,  сусідоньку,  начинє  старезне,
Бо  як  вно  сі  не  затухне,  то  колись  відмерзне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719946
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ганна Верес

Село вмирає

Село  моє  не  плаче  –  умирає,
Останній  стогін  губиться  в  ріллі.
За  що  ж  ти,  доле,  трударів  караєш?
Надії  шмат  убити  хто  звелів?

Мовчить  земля,  доглянута,  багата,
Таких  раніш  не  знала  врожаїв,
Радіти  б  їй,  з  вітрами  б  заспівати  –
Вона    –  в  зажурі  через  буржуїв.

Усе,  що  дбала  для  людей  щоденно,  –
Не  тим,  хто  вчасно  і  води  не  пив,
А  тим,  хто  обкрада  селян  у  –енне,
І  це  держави  нашої  стовпи?!

Без  сорому  з  мільйонами  –  в  офшори,
Турбуються  про  власний  «чорний  день»?
Та  скоро  вже  народ  зірве  ті  штори,
Хоч  не  одне  й  село  вже  пропаде.
26.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719838
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Колисають літа

Колисають  літа  
мою  долю,  немов  вишиванку,

Де  узори  і  біль
  у  житті  моїм  переплелись.

Не  пройшли  по  життю
 із  дитинства  матусі  співанки,

Бо  в  роботі,  лишень,  
її  дні  протікали  колись.


Скільки  ж  мук  на  віку
довелося  тоді  пережити!

Двічі  голод  проповз  –
очі  бачили  дикий  той  жах…

У  війну  і  пізніш
мама  мусила  полю  служити,

Діток  не  на  бабусь,
а  на  себе  самих  залишать.


І  вечірню  зорю
зустрічали  колгоспом    у  полі,

І  не  ранок  будив  –  
заблукалі  із  ночі  зірки…

Не  роки  –  цілий  вік,
  мов  заручниця  сивої  долі,

Й  мозолі    –  лиш  краса  
на  долоні  шорсткої  руки.


Невідомий  їй  був  
смак  простого  жіночого  щастя.

Поле  і  трудодні  
у  коротких  мелькали  у  снах.

Не  було  для  дітей  
у  матусь  тоді  вільного  часу  –

На  колгоспних  полях  
їх  чекала  весна  й  посівна.


Колисають  літа  
мою  долю  і  пам’ять  і  досі,

Вже  й  моя  сивина  
білим  снігом  на  скронях  цвіте,

Стріла  й  я  на  шляху  
літом  бабиним  виткану  осінь,

Але  пам’ять  моя
 не  забуде  ніколи  про  те.
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719834
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Galina Udovychenko

Водохреща (гумор із циклу

 В  Водохрещу  до  ріки,мабуть,  вже  вдесяте
Ми  із  кумом  подалися    «помочити  п’яти».
Але  дійство  це  святе  модним    стало  нині,
Тож  народу  тут  зібралось  більш,як  в  магазині.

І  свої  тут,і  чужі,діти  і  мамаші.
Бачу:  кралі  дві  стоять,видно,що  не  наші.
В  модних  шубках  хутряних  здалеку  примітні,
Наче  квіточки  ясні,що  в  снігу  розквітли.

Я  швиденько  до  води,пірнув  аж    три  рази,
Бачу,  кум  вже  коло  них.  От  уже  зараза!
Ми  ж  домовились  про  лазню,пиво  і  шашлик
А  тепер  усим  цим  планам,бачу  вже,гаплик.

Ну  а  він,як  той  павич,  хвіст  свій    розпускає,
Біля  цих  чужих  дівиць  м’язами  аж  грає.
А  дівульки  і  собі  шубки  поскидали-
Від  видовища  такого  люди  ледь  не  впали.

Сам  священник  аж  присів,з  ляку  поточився,
І  в  холодну  ту  купівлю    ледве  не  звалився.
Бо  народ    тут  ще  не  бачив  такого  наряду:
Дві  мотузки  на  дівках,спереду  і  ззаду.

Ті  дівиці,як    левиці,  тягнуть  кума  в  воду,
А  на  березі  регоче  сотні  дві  народу.
Тут  вже  й  в  кума  спрацювала  гальмівна  пружина,
Не  дай,Боже,про  це  взнає  від  когось  дружина!

І  почав  він  вириватись  із  обіймів  клятих,
Та  із  річки    так  втікав,аж  блищали  п’яти.
А  удома  без  води  жінка  посвятила:
Перебила  на  спині    новесенькі  вила.

Та  і  я  до  кума  теж  претензії  маю:
Замість  лазні  і  пивка  випив  склянку  чаю.
Так  зате  тепер  у  нього    ім’я  стало    нове.
У  селі    всі  так  і  кличуть:  «Привіт,Казанова!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719802
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Коли ж раба задавиш у собі?

Майдан  горів,  як  в  небо  піднялися
Сто  ангелів,  щоб  нас  урятувать,
Щоб  кожен  українець  ізмінився,
Щоби  зміцніла  наша  булава.
Спливли  три  роки.  На  Майдані  свічі
Завершити  почате  кличуть  нас.
Небесна  сотня  нові  жертви  лічить,
Та  вплинути  не  може  на  Донбас.

На  жаль,  не  сколихнула  душ  тим  сотня,
Хто  мають  собі  інших  сіячів
І  вірять  вони  рашівським  сексотам.
Й  ціна  тій  вірі  –  в  небі  тисячі.
Чому  ж  війна  наукою  не  стала
І  не  змиває  брехні  свіжа  кров?
Чому  Донбасу  люди  не  повстали?
Чи  не  тому,  що  страх  їх  поборов?

Проснися,  люде,  гідність  тебе  кличе,
Допоки  будеш  Раші  рабувать?
Синівська  кров  вже  не  тече,  а  хлище.
За  що  й  за  кого  йдеш  ти  убивать?
Щоб  у  Росії  стати  другим  сортом
І  заселить  Камчатку  чи  Сибір,
Носити  мед  в  чужі,  російські  соти?
Коли  ж  раба  задавиш  у  собі?
22.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719623
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Рудий кіт ( Гумореска) .

Нині  день  собі  такий-  вічної  любови,  
В  домі  панських  стариків, де  одні  сеньори.
Прилетіла  добра  фея їх  почастувати,
Комусь  в  чомусь  помогти, когось  поховати.  
Походила  по  кімнатах, не  знала  де  сісти,
Вздріла  паню  із  котом,  що  не  міг  вже  злісти.  
Вже  напевно  літ  так  мав,  як  стара  сеньора:  
Таке  руде  та  страшне,  як  якась  потвора.  
Пожаліла  фея  паню- дай  но  їй  поможу,
Три  бажання  най  гадає,  трохи  їй  догоджу.  
Доживає  пані  віку  із  котом  тим,  рудим,
Так  го  гладит  як  дитину,  той  ляга  на  груди.
-  Добрий  день  старенькій  пані,  як  сі  тут  вам  має?
А  чи  знає  що  за  день, чи  іно  гадає?  
В  день  святого  Валентина  зроблю  всьо, що  хоче-  
Пані   очі  відкриває  і  сі  лиш  регоче.  
Добре...  перше  шо  я  хочу-   зроби  з  мене  дівку,   
Би  волосє  було  чорне  і  фігурка- гілков.  
Лиш  то  пані  проказала-   стала  молодицев,  
Як  та  пава  в  новім  пір'ю- з  гарненьков  г...цев.
Друге, каже-  поміняй  то  старезне  ліжко,
Нове  хочу,  як  в  покоях, аби  легко  злізти.  
Ліжко  стало, як  плацдарм, літакам  злітати,  
Таке  воно, як  в  нікого,  можна  вічність  спати.
Ну  а  третє-  хочу  мати  коло  себе  "мачо",
А  би  так  задовільнив-  з  радости  заплачу.  
А  зроби  з  мого  кота, із  рудим  волоссям,  
Бо  я  іншого  не  хочу-  на  біса  здалося.  
За  хвилину  коло  бабки  лежит рудий  блазень:  
Мускулистий, корінистий  на  "торо"*  похожий.  
Пані  тихо  сі  вмостила  коло  нього  в  ліжку,   
А  він  лижит, як  поліно,  як  не  в  своїм  стіжку  .
Та  сі  лестит, го  цілує- а  воно  як  мертве:  
-Що  сі  стало  із  тобов, шо  не  можеш  "  втерти".
Він  сі  різко  розвертає,  та  знав  шо  сказати:  
-  Не  тре  було  мене,  пані,  колись  каструвати...  



                                                                                               торо-  бик  у  перекладі  з  іспанської.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Плекаймо ж мову

Нас    об’єднало    рідне    слово,
Барвисте,    мов    калини    цвіт,
Воно    є    нації    основа,
Нових    поезій    дивосвіт.

Болить    нам    України    доля,
Адже    тяжка    вона,    гірка,
Хоч    завтра    наше    невідоме,
Та    нас    ніщо    не    заляка,

Бо    лиш    одна    в    нас    Україна
І    батько    теж    один    –    Дніпро,
Наш    край    –    це    пісня    солов’їна
І    тихий    шелест    в    нім    дібров.

Плекаймо    ж    мову    калинову,
Щоб    Україну    відродить,
Бо    тільки    рідна    здатна    мова
В    душі      святу    любов    збудить.
13.05.2016.  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719457
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Майже всі владики - трафаретні…

*      *      *

Майже  всі  владики  –  трафаретні.
Не  художник  –  долі  фаворит,
хоч  його  пейзажі  та  портрети
мають  неповторний  колорит.

На  мольберті  пишуться  сюжети...
Важче  й  краще  буде  ще  колись.
Між  писак  трапляються  поети.
Ще  таланти  не  перевелись.

Божий  дар,  а  може  –  кара  Божа?..
Чи  мистецтва  сіль  доступна  всім?
Чи  впізнає  бідний  і  вельможа
нас  в  буденній  праведній  красі?

Нам  дано  зважать  на  примхи  долі
і  творить  з  любов’ю  день-у-день.
Щоб  душа  лишалася  на  волі,
щоб  добром  горнутись  до  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


@NN@

Сум…

           пам’ятаймо  завжди

Нестерпний  біль  і  сум.  
Стискає  серце,
Гордість  -  розпирає.
Ту-тум,  ту-тум,  ту-тум.
..................................
Над  Україною,  
Мов  журавлиний  ключ,
-  Небесна  Сотня,  
Квилить,  пролітає.
................................
Почуй  нас,  Господи,
Війну  цю  припини.
-  Сльозами  серце
В  Небеса  стікає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж      до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зоранім.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Кому із нас пейзаж такий не снився?

Вечірній  сум  заслав  собою  небо,
Стомився  вітер  –  крила  опустив.
Зима,  таки,  нагадує  про  себе,
Хоча  й  спустився  морок,  ледь  густий.

А  коли  ранок  нічку  переборе,
І  день  опустить  очі  у  сніги,
Побачить  у  мереживі  обори,
Мов  королівство  біле  навкруги.

І  знову  хмари  сірими  стежками,
Пливтимуть  понад  снігом  до  весни,
Трястимуть  чарівними  рукавами…
Кому  із  нас  пейзаж  такий  не  снивсь?!..
22.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Що в Україні відбулось?

Зима.  Майдан.  Горять  вогнями  свічі…
Такі  лютневі  поминальні  дні.
Народ  зібрався  втретє  вже  на  віче,
Знедолений  і  стомлений  в  війні.

Бруківка  вже  не  пахне  димом,  кров’ю,
Та  біль  не  зник  у  душах  матерів…
Ішли  їх  діти  на  Майдан  з  любов’ю.
Чому  ж  вони  в  вогні  мали  згоріть?

Портрети  вбитих.    А  під  ними  –  квіти…
І  очі  щирі  зі  світлин  в  стіні…
Дорослі  тут,  а  поряд  –  майже  діти.
Це  ті,  хто  полягли  тоді  в  борні.

Тут  ті,  кому  боліла  Україна,
І  ті,  кому  болить  вона  й  тепер.
Одна  мета  в  них:  це  –  піднять  з  руїни
І  знищити,  хто  корупціонер.

Тут  ті,  хто  вижив  під  російським  «Градом»
І  зна,  як  дзвін  за  вбитими  рида.
Нема  лиш  тих,  хто  Україну  зрадив,
Хто  на  крові  торгує  без  стида.

Нема  і  тих,  хто  зараз  під  вогнями
На  фронті  і  в  блокаді  під  ОРДЛО.
Їх  ночі  й  дні  –  справжнісінькі  цунамі.
Що  ж,  справді,  в  Україні  відбулось?

Це  історичне,  непросте  питання,
Та  істину  засвоїв  мій  народ:
Боротись  так,  немов  би  це  востаннє,
І  кожен  має  бути  патріот!
18.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719104
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


MERSEDES

Мої думки і сподівання…

Я  десь  думками  так  далеко,
Кажуть  минулого  нема.
Чого  ж  вертається  лелека,
У  край  де  лютая  зима.

Ти  не  заставиш  битись  серце,
Щоб  ритм  єдиний  був  удвох.
І  не  закрутиш  веретенце,
Як  почуття  покриє  мох.

І  не  накажеш  зорепаду,
Щоб  він  не  падав  горілиць.
Ти  не  обтрусиш  цвіту  з  саду,
Бо  сад  то  українська  міць.

Ромашки  квітнуть  й  маки  в  полі,
У  берегах  дзвенить  роса.
Як  вітер  обійма  тополю,
Хтось  обіймає  небеса.

Так  ніжно  вранці  промінь  сонця,
Заграє  блиском  по  стіні.
І  тихий  ранок  у  віконце,
Пришле  цілунок  твій  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718943
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Рідне гніздо

Зима  ще  дрімає.  Сніжок  посірів.
Зіщулився,  мабуть,  від  страху.
Тікає  струмками  вода  із  дворів,
Чекає  давно  на  птахів.

У  тузі  ще  з  осені  рідне  гніздо,
Від  снігу  й  дощів  посіріло,
І  хоч  прикривалось  від  вітру  листом,
Ледь  вижило.  Постаріло…

Оселя  людська  теж  допоки  жива,
Допоки  лунають  в  ній  кроки,
Допоки  людина  їй  дух  зігріва,
Й  звучать  голоси  допоки.
27.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Майдан тепер горить уже в серцях

[u](Присвячую  3-ій  річниці  Майдану.)[/u]

Земля  і  мати…  Діти  і  війна…
Чи  можна  в  вузол  це  один  зв’язати?
Як  цей  момент  в  історії  назвати
І  визначити,  в  цім  чия  вина,
Коли  згорають  заживо  серця
Й  від  матерів  щоночі  сни  тікають,
Коли  дітей  жахи  війни  лякають
Й  за  волю  нашу  знищують  борця?

А  може,  той  Майдан  не  догорів?
За  що  ж  тоді  знялася  Сотня  в  небо,
І  на  землі  вже  вигатили  греблю
Тими,  хто  гідність  і  любов  зберіг?
Війні  ніяк  не  видно  ще  кінця,
І  влада,  ніби  посестра  тирана,
Не  дозволяє  рубцюватись  ранам.
Майдан  тепер  горить  уже  в  серцях.

Болить  народу,  чом  же  не  збулось
Бажання  стати  вільним  і  великим,
Ніхто  не  відповів  за  чорне  лихо,
І  навіть  істини  згубилося  зерно?
Допоки  змучений  нестатками  народ
Кайдани  не  зіб'є  олігархату,
І  лад  не  наведе  у  власній  хаті,
Не  матиме  ніяких    нагород.
16.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718907
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Макієвська

Весна сонцем сміється нам в обличчя

Весна  сонцем    сміється  нам  в  обличчя,
Заглядає  немов  в  люстерко  у  вічі,
Відзеркалюючи    в  них  протиріччя,
Як  на  картинах  художника  Да  Вінчі.

Підморгує  промінчиком  незвично,
Сніг  смутком  тане  на  душі,    хаотично,
Виглядає    ніби-то  прозаїчно,
Не  буває  все  на  цьому  світі  вічно.

А  зима  до  себе  в  полон  всіх  взяла,
Закрутила,  захурделила,  замела,
Заморозила...,хоч  душу  відвела,
Засніжила  ...  з  розуму    нас  вона  звела.

На  порозі    стоїть  весна  чарівна
І  вже  чується  здаля,  пісня  солов"я  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Поет-пророк

Поет  –  це  той,  хто  не  зерном,  а  словом
Уміє  душі  людям  засівать,
Його  в  житті  є  особливе  соло,
Де  мелодійні  і  різкі  слова.

Коли  вони  освячені  любов’ю
І  мало  місця  їм  уже  в  душі,
Тоді  дарунком  є  вони  від  Бога,
Й  виплескує  душа  їх  у  вірші.

Поет  –  пророк.  У  нім  –  жива  надія
На  те,  що  завтра  кращий  буде  день,
Попереду  іде  він  від  події
Й  з  народом,  як  вона  уже  гряде!
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


MERSEDES

Мавка з довгим волоссям…

Між  високих  і  стиглих  хлібів,
Що  у  полі  буяє  колоссям.
На  стежині  її  я  зустрів,
Наче  Мавку  із  довгим  волоссям...

А  усмішка  така  чарівна,
Ніжні  очі  її  волошкові.
Зігрівали  неначе  весна,
Зігріває  в  казковій  любові.

І  полинула  пісня  дзвінка,
Полетіла  у  небо  блакитне.
В  береги  де  самотня  ріка,
Де  схилилась  берізка  тендітна.

Підхопили  на  крила  її,
Журавлі  і  понесли  під  хмари.
Залишилися  в  серці  мені,
Пломеніючі  дивні  стожари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Валентина Ланевич

Стелиться низько сивий дим з труби.

Стелиться  низько  сивий  дим  з  труби,
Іскра  летить  на  сніг  зруділий.
Сичить  поліно  підняте  з  води,
Пахне  листок  у  пічці  спрілий.

Солдат  замерзлі  руки  потира,
Скида  бушлат,  тепліють  пальці.
Вогонь  ласкає,  відпочить  пора,
Аж,  ось,  і  сон  -  ступа  назирці.

Й  торка  усмішка  втомлене  чоло,
Уява  любку  змалювала.
Тулилась  до  грудей  всьому  на  зло
Та  ніжно  в  губи  цілувала.

15.02.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Іще одна сотня (Присвячую воїнам-афганцям, полеглим у зоні АТО)

[u]15.02.1979р.  останні  радянські  війська  залишили  Афганістан.[/u][u]  Афганців  чекала  іще  одна  війна  на  Україні.  
[/u]
Іще  одна  сотня
Злетіла  у  небо  –
Це  наші  «двохсоті»…
Скількох  іще  треба!..
Герої,  в  яких
За  плечима  Афган,
Солідні  роки…
Мають  в  землю  лягать?

Чому  смерть  зустріли
У  рідній  землі?
Чужа  ж  пожаліла…
Онуки  малі…
Як  їм  пояснити
Такий  рудимент,
Стріляв  коли  в  нього
Свій  ворог,  ще  й  мент?
Чи  той,  з  ким  пліч-о-пліч
В  Афгані  стояв?
Чому  творить  злочин?
В  чім  правда  своя?

Афганці-герої,
Ви  нації  квіт,
Хто  шлях  перекроїв:
Росія  чи  світ?
І  зморшку  старечу
Омиє  сльоза
Матусі.  До  речі,
Хто  може  сказать,
За  що  її  сина
Убили  свої?..
Портрет  он,  красивий,
Стоїть  на  столі…
Тремтяча  рука
Губить  хусточку  вниз…
«Діждалась»  синка
Зі  своєї  війни…

А  чи  розуміє
Козак-дідуган,
Що  випив  без  міри,
Де  був  той  Афган,
Що  смерть  він  посіяв
І  горе  приніс,
І  що  не  в  Росії
Пеньок  його  ріс  –
Коріння  ж  зосталось
У  нашій  землі,
І  хто  на  Кубані
Їм  жити  звелів?
Не  знає!!!
І  стогне,
Як  мати,    
Вкраїнська  земля,
Сховає  героя,    
Та  душ  не  зціля,
Лиш  долі  всім  кроїть...

Убивцею  вже
Отой  доживає,
Хто  різав  ножем,
І  руки,  і  очі    
Униз  опускає…
Безсонні  і  ночі,
Бач,  доля  й  така  є?
Й  зорітимуть  очі
Ясні  із  граніту,
А  поряд  –  жіночі…
І  внуки,  і  діти
Із  квітами  прийдуть.
І  пада  сльоза…
А  поряд...  могилка
Й  матусі  зросла...
14.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718354
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Все про кохання

Кохання  –  що  це,  загадка  природи,
Чи  поклик  нерозгаданий  душі,
Де  не  останнє  місце  має  врода?
А  мо’,  життя,  подружнього  рушій?
Кохання  –  це  дарунок  злої  долі,
Чи  почуттів  найвищий  пілотаж?
А  може,  тільки  Богу  це  відомо,
Коли  воно  й  до  кого  завіта?

Кохання  –  й  досі  загадка  для  світу,
Хто  ним  керує:  зіронька,  чи  Бог?
Без  нього  не  бува  й  в  природі  цвіту.
А  мо’,  містком  жаданим  є  для  двох?
Кохання  перше  –  зоряний  віночок,
Коли  обоє  в  обіймах  його,
Коли  навпроти  –  ті  єдині  очі
І  вже  не  чуєш  ти  єства  свого.

Кохання  й  доля  –  вороги  чи  друзі?
Не  кожному  ця  істина  гряде,
Й  хоч  стрілась  на  життєвім  виднокрузі,
Та  іспит  кожен  тільки  сам  складе.
Ніхто  не  знає,  хто  кого  рятує:
Кохання  долю,  а  чи  навпаки.
Страшніш,  коли  одне  із  двох  жартує,
А  це  життя  не  впіймані  роки.

Хто  знав  кохання  те,  що  є  взаємне,
Щасливий,  кажуть,  то  є  чоловік.
Коли  ж  не  так,  життя  все’дно  не  темне,
Бо  сонцем  освятило  воно  вік.
Кохання  –  то  є  долі  вишиванка,
Де  кольори  в  гармонії  злились,
Й  життя  тоді,  мов  мамина  співанка,
Що  з  молоком  ти  пив  її  колись.

Нехай  роки  не  стануть  на  заваді,
Коли  кохання  прагне  ще  душа,
Й  коли  ще  серце  здатне  когось  вабить,
Й  народжує  йому  свого  вірша.
Коли  ж  зненацька  кров  твоя  отерпне
Від  неземного  того  почуття,
Й  душі  від  того  затишно  і  тепло,
Вирішуй  сам,  як  бути.  Це  –  життя!..
25.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Наталя Хаммоуда

Стрітення.

[i]Зустрілися  зима  з  весною,
Обидві  сильні-мов  жінки,
Уперті,  гарні  і  красою
затьмарять  в  небі  всі  зірки.

Та  тільки  ролі  їхні  різні:
Одна  холодна-наче  лід
А  інша,сповнена  надії,
Дарує  нам  тепло  і  цвіт.

Споконвіків  зимі  на  зміну,
Приходить  сонячна  весна,
Назвали  СТРІТЕННЯМ  цю  днину,
Зі  святом  всіх  вітаю  я.

Н.  Хаммоуда.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Galina Udovychenko

Холостяк


Я  звик  давно  вже  жити  сам,
І  кум  про  це  теж  знає.
Але  чомусь  він  різних  дам  
Завжди    мені    шукає.

У  нього  логіка  своя,
Для  мене  неприйнятна.
Він    твердить,що  без  жінки  я,
Неначе  дуб  без  дятла.

На  вигляд,  -каже,  -ти  міцний,
Та  погляд  не  іскриться.
У  тебе  він  якийсь  сумний,
Давно  пора  жениться.

-Що  з  дубом  ти  мене  зрівняв,-
Кажу,-  приємно,  дуже.
Але  щоб  хтось  мене  довбав,
То  вибач  мені,друже.

Вже  вкотре  я  кажу    тобі,
І  в  цьому  саме  суть:
 -Я  одружуся  лиш  тоді,
Як    дятлів  розберуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718223
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Nino27

Священні почуття

[b][i][color="#7700ff"]Все    що    народжене    з    любові  -
Завжди    є    бажаним    й    святим.
І    в    подарованому    слові,
Що    серцем    сказано    твоїм  -
Світлішає    життя.
Усмішка    сонечком    хай    світить,
Душі    щоб    не    торкнувся    сум...
А    я    не    вмію    не    любити,
Життям      із    вдячністю    несу
Священні    почуття.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Ми на різних з тобою покосах

Ми  на  різних  з  тобою  покосах

Відспівали  життєві  пісні,

Зацвіли  сріблом-інеєм  коси,

Та  промінчик  надії  яснів,


У  дуеті,  однім,  поєднати

Наші  долі  і  наші  серця,

Щоб  могла  для  нас  двох  залунати

Недоспівана  пісня  оця.


Щоб  цвіло  для  обох  одне  щастя,

Й  заіскрилось  у  сивих  очах,

Смакуватимем,  ніби    причастя,

і  кохання,  і  вірність  плеча…
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

НЕВ’ЯНУЧИЙ БУКЕТ ДВОВІРШІВ ПРО КОХАННЯ

*      *      *                        
Букет…
Нев’янучі  рядки…
Нехай  говорять  пелюстки…

*      *      *                        
Непомітно  світла  нічка  відцвіла,
бо  зі  мною  щебетушечка  була!

*      *      *                        
Коли  серце  до  серця  тулиться  –  
буде  свято  на  нашій  вулиці!

*      *      *                        
На  обжинки  з  короваєм  
ми  весілля  відгуляєм!  

*      *      *                        
Простягнули  голуб’ята  крилоньки-рученьки,
поворкують  молодята  –  будуть  козаченьки!

*      *      *                        
Як  же  ніжно  в  серці  скрипка  виграє…
Миле  сонечко  негаснуче  моє…

*      *      *                        
Коли  мотив  настояний  в  душі,  –
плекай  пелюстку  кожну  у  вірші.

*      *      *                        
Хоч  білі  квіти  й  посивіли,  –
сім  хризантем  у  росах  віри…

*      *      *                        
Є  почуття,  і  зайві  тут  слова.  
А  значить,  і  любов  свята  жива.

*      *      *        
Повертайся  з  оков,
повертайся  в  любов.

*      *      *                                      
Говориш,  з  Музою  я  спав.
Повір  же  –  навіть  не  дрімав…

*      *      *                          
Світла-світла  ніжна  нічка
закохала  нас  хронічно.

*      *      *                                                                                                                
Закоханість  спізнай,  до  ниточки  віддайся.
Щаслива  засинай,  щаслива  прокидайся.

*      *      *
О,  як  багато  говорили  очі!
Я  впізнавав  усе,  що  напророчив…

*      *      *                                      
А  таки  життя  прекрасне!
Світку  ясний  мій,  не  гасни!

*      *      *                        
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль…

*      *      *                        
Усе  лікується  любов’ю.
Зима  багата  теплокров’ю.

*      *      *
Я  вже  істину  знаю  ясно:
як  не  тяжко  –  життя  прекрасне!

*      *      *
У  Господа  спитаємо  поради
і  стрінемось  на  березі  розради.  

*      *      *
Де  ми  облюбували  човен  мрії,
ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

*      *      *
Повеслувалось  на  гінкій  воді…
А  ми  ж  були  красиві  й  молоді!..

*      *      *
Де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою,
там  серце  прагне  повені  любові.

*        *        *  
Вечірня  зірка,  а  чи  зірка  рання,  –
найкрасивіша  жінка  –  у  коханні!

*        *        *  
Не  повторити  жодну  мить,
та  спомин  тішить  і  щемить…

*        *        *  
Хоч  пошрамована  картина,  –
у  тепле  літо  плину-лину…


*      *      *
Юнка  закосичена  ніжно  усміхалася…
Врода  не  позичена  в  серденьку  зосталася.

*      *      *
Як  же  ми  горнулися,  як  же  милувалися!
Почуття  із  юності  досі  ще  зосталися.

*      *      *        
Хай  єднає  обох  
свідок  праведний  –  Бог.

*      *      *
Зоре  ж  моя,  зоре,  зоре  моя  рання.
Ти  ж  моє  кохання  перше  і  останнє.

*      *      *
Слова  нетлінні  птахами  злітають.
Шепочуть  пелюстки  неодцвітанні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718132
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ЛЮБОВІ ПОВІНЬ

Теплі  спомини  –  струм  руки…
Диво-Всесвіт!  
                                     Бажань  вітрила!
Поміж  нами  –  роки-роки…
Двері  зойкнули  –  ти  відкрила.

Через  стільки  студених  літ!..
Стрілись  мрійники.
                                                     Очі  в  очі.
В  горах  горя  розтанув  лід,
полились
                           почуття
                                                       урочі.

О,  яким  чарівним  вином
можуть  бути  уста  медові!
Де  ще  в  книзі,  в  якім  кіно
отака  є  любові  повінь?!.

Біло-біло.
Зима-зима.
Та  надія  завжди  зоріє.
За  заметами  –  ти  сама.
Теплі  спомини  душу  гріють…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Леся Утриско

Єйці ( Гумореска)

Зібрала  сі  баба  Касі  їхати  до  Львова,
Спорядила  си  сумки,  вигнала  корову,  
Хустку  в  квіти,  із  вінцьом,  ладно  завізала,  
На  маршрутку,  на  зупинці,  тихонько  чекала.  
Здибала  сусіда  Влодка,  з  ним  сі  привітала,
Попросила  би,  в  полудни,  корову  ввізали.
Сіла  з  мУков  до  маршрутки...  бо  вже  літа  мала,
Як  то  кУрє  сі  угріла,  тай  си  задрімала.  
Щось  сі  снило...  ні  то  гроші,  ні  то  якісь  воші,
Ні  то  злодій,  ні  то  храм-  в  нім  люди  хороші.  
В  тяжкім  пОті  сі  збудила,  чоло  витирає,
Руков  лізе  до  кишені...а  грошей  немає.  
Знов  забула  ту  хустинку,  де  їх  носит  завше,
Стала  думати,  гадати,  шо  шоферу  скаже.
Приїхала  вже  до  Львова-  треба  вилазити,
А  в  кишени  "миші  лазєт",  нема  чим  платити.
-  Пане  шофер,  ради  Бога,  шо  то  за  хороба?  
Згадалам  си  я  за  гроші  тілько  коло  Львова.  
Маю  в  торбі  молоко,  і  маю  сметану,
Трохи  сира  і  цибулі-  на  білєт  ми  стане.  
В  бутлю  мала  баба  єйці,  газетов  завиті,
Був  він  схований  на  дні,  у  старенькій  свиті.  
-  Йой  забула  м,  пане  шофер,  маю  іншу  плату,
Тілько  мусите  ми  дати  тую  білу  шмату,
Бутиль  мушу  свій  відкрити,  бо  моцно  запертий:
Би  вам  ,  пане  шофероньку,  могла  єйці  втерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

А судить хто?

Стоїть  над  урвищем  розп’ята  Україна...
В  багні  спинивсь  її  непевний  крок…
«Вважаєте,  ця  влада  незборима?  –
Звертаюсь  до  пригнічених  зірок,  –
Невже  так  і  застигнем  на  півкроці,
І  знову  ми  не  дійдем  до  мети?
Невже  і  в  цьому,  вже  новому  році,
Не  зможемо  брехню  перемогти?

Адже  могилами  засіяна  землиця,
Від  Дону  і  до  Сяну  –  у  хрестах…
Як  можна  німо  на  цей  біль  дивиться,
Тамуючи  свій  полиновий  страх,
Тоді  як  порізно  й  надійно  розпинають
Отих,  орду  в  кросівках*  хто  спиняв?
Як  вирок  слухати,  котрий  лунає
Із  вуст,  кому  «родная  мать»  війна?

А  судді  ж  хто?  Питання  риторичне.
За  кожним  майже  сіро-бурий  шлейф…
Збагачують  свої  кишені,  звісно.
То  може,  вже  нарешті  їх  пошлем?!»
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Леся Утриско

Україна- то ненька.

Не  кради  мою  волю
І  не  нищ  мою  долю,
Не  топчи  мою  землю-
Я  народжений  в  ній,
Хай  матуся  не  плаче,
Чорний  ворон  не  кряче
І  я  хочу  ,  щоб  татко,
Мій  лишився  живий.
Бо  як  виросту  враже,
Знай,  тобі  я  покажу
Свою  силу  і  волю
І  свою  булаву,
Українець  маленький,
Україна-  то  ненька,
Українське  моє,  все,
До  безтями  люблю.
Подивись  в  мої  очі,
В  мирі  сплять  тихі  ночі,
Бо  ще  дуже  маленькі
І  не  знають  біди,
Забирайся  із  дому,
З  мої  рідної  хати
І  ніколи  вже  більше  
Навіть  в  гості  не  йди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717883
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

Риють землю нашу «Гради»

Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні,
Ворог  знову  спокій  краде…
Україна  –  у  війні.
Дим  закутав  терикони  –
Для  людей  пекельний  час.
Там  свої  на  все  закони  –  
Не  такі,  як  в  галичан.

Стогне  ненька  Україна  –
Болем  стомлена  земля.
В  душах  у  людських  руїни  –
Біди  маєм  від  Кремля:
Той  отримав  домовину
Із  синочком  молодим.
В  чім  була  його  провина,
Що  він  посланий  туди?
А  комусь  –  мільярдів  пару
Зелененьких…  у  крові…
Й  хоч  став  заможним  паном,
Не  поможе  удові.

Важко  осягнуть  сьогодні,
За  що  гинуть  без  вини
Діти  наші?  Щоб  вільготно
Грабували  нас  пани?
Щоб  багатий  ще  багатшав,
Сором  втративши  навік,
Та  без  міри  тілом  гладшав,
Хоч  державний  чоловік.
Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні…
Прийде  час  –  нечистий  вкраде
Тих,  хто  винен  у  війні.
12.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717826
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Валя Савелюк

ПРАВДА

над  струмком  у  долині  –  
крига
товщею  сірою  нароста,
життя  –  
прочитана  книга,
перед  небом  розгорнута…

…роки-літа…  

янгол  минулого  літа  
подумки
горта  сторінки  –
та
на  сторінках  –  пустота

…порожнеча  і  пустота
незвична,
нема  ані  букви,  ні  фрази,
а  так  починалося  все  
класично:  
«Десь,  якось,  одного  разу…»

так  романтично  –  
мімоза  в  руках…
захоплення-вірші-побачення,
та  не  зосталося  
на  сторінках  
ані  титла,  ні  крихти  значення

…такими  зближеними  були,
навзаєм  кумирів  собі  зростили,
і  ось  тобі  -  стався  крах:  
чужі  і  сторонні…  

…а  чисту  Правду  читають  янголи  
не  в  книжках,
а  у  кожного  –  на  долоні

12.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717793
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


MERSEDES

Наче в казці…

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці,
Павутина  лягла  в  небесах.
Вийти  вранці  в  погоду  цю  щастя,
Не  побачиш  такого  у  снах.

Білі  сукні  вдягнули  берізки,
Їм  хоч  зараз  іти  під  вінець.
Грають  діти  так  весело  сніжки,
Що  на  гілці  притих  горобець.

Примостилась  на  лавочці  кішка,
Що  за  диво  дивує  вона.
Мабуть  краще  лежати  на  ліжку
І  чекати  що  прийде  весна.

Ті  думки  перебили  синички,
Небезпека  шепнула  одна.
Хтось  насипав  зерно  в  годівнички,
Полетіли  склюємо  додна...

От  дурненькі  замислилась  кішка,
Полетіли  неможу  дістать...
Буду  краще  ловити  я  мишки
І  Веснянку  у  гості  чекать...

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717773
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Любов Іванова

ОТРАЖЕНИЕ ЛЮБИМЫХ ГЛАЗ

О-чей  твоих  бездонных  глубина,
Т-ону  я  в  них...  и  каждый  раз  без  страха
Р-есниц  коснется  нежности  волна,
А-  дальше  все  в  плену  ее  размаха.
Ж-елать,  хотеть  ли  мне  чего  еще?
Е-два  ль.  Зачем?  Есть  ты  и  в  этом  счастье
Н-ас  Бог  омыл  своих  щедрот  дождем
И-  защитил  от  всех  земных  напастей.
Е-жеминутно    взгляд  твой  нужен  мне,

Л-ишь  с  ним  мне  так  комфортно  в  мире  этом.
Ю-неть  душой  и  в  звездной  тишине
Б-ыть  мне  тобой,  как  солнышком  согретой.
И-пусть  вокруг  хоть  шторм,  хоть  ураган
М-не  свет  очей  твоих  -  маяк  в  тумане
И(ы)    нет  сомнений,  ты  мне    Богом  дан,
Х-ранитель  счастья  в  бурном  океане  ...

Г-рущу  когда  ты  где-то  далеко
Л-елею  мысли  о  скорейшей  встрече.
А-  на  душе  становится  легко
З-десь  я  и  ты...  и  мир  наш  общий  вечен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717768
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ніна-Марія

Роздуми…

[i][b]Ми  всі  приходимо  в  цей  світ
Малесенькі  й  безгрішні.
І  як  обрати  вірний  шлях-
Знать  може  лиш  Всевишній.  

Хоч  доля  в  кожного  своя
Та  все  ж  її  рихтуєм...
Коли  свого  не  чуєм  серця,
То  потім  так  шкодуєм.

Хоч  іноді  бракує  сил
Важку  цю  ношу  нести
Тримайся!  Не  дай  Бог,впадеш,  
Бо  важко  враз  підвестись.

Якщо  гне,  навіть,  до  землі
З  усіх  ти  сил  пручайся.
Завжди  йди  праведним  шляхом,
Людиною  лишайся...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717769
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Нема перемоги без бою…

Нема  перемоги  без  бою.
Сміялася  доля  й  ревла.
Життя  –  не  життя  без  любові.
А  радість  і  біль  –  два  крила.

На  когось  надіятись  годі.
Без  поту  врожаю  не  жди.
Люби  Україну  сьогодні.
Люби  Україну  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717613
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
на  толк  народові.

За  казематом  –  каземат…
Всі  хочуть  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Уперто  битим  шляхом  йду,
умитий  зливою.
Стрічаю  лихо  і  біду,
та  все  ж  –  щасливий  я.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли…
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717612
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Данилюк

Мандрівка

Дорога  стелиться  снігами  –
Цупка  стерильна  пелена.
І  кінострічка  панорами
Біжить  у  рамочці  вікна.
Таке  німе  красиве  ретро
У  ґлянці  білої  зими!
Летять  у  безвість  кілометри,
Мережить  гума  килими.
Дерев  ондатрове  убрання
У  стружці  інею  ряхтить…
Це  тимчасове  обмирання,
Ця  перестуджена  блакить,
В  якій  ні  поруху,  ні  звуку,
Хіба  що  пирсне  горобець.
Мороз  пропхав  колючу  руку
Мені  за  теплий  комірець,
І  так  пощипує  зухвало,  –
Мовляв,  попалася,  ага!
І  за́шпорів  пекучі  жала
Пульсують  спазмами  в  ногах.
А  я  хапаюся  вустами
За  пару  дихання  твого,
Мов  літо  те́плиться  між  нами,
І  лід  розплавлює  вогонь!..
Летить  захекана  автівка
Крізь  охололу  плазму  дня…
І  ми  удвох,  і  ця  мандрівка
В  сідлі  залізного  коня.

[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


dovgiy

НЕХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ТЕБЕ ГОСПОДЬ

Нехай  благословить  тебе  Господь!
На  добру  справу  і  на  щире  слово,
Щоб  гідно  ти  звеличував  народ
І  мову  свою  рідну,  колискову!

Нехай  благословить  тебе  Господь
У  час,  коли  постанеш  ти  за  Волю.
Коли  від  озвірілих,  всіх  заброд
Людей  ти  захищатимеш  і  Долю!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Хай  мудрістю  безмежно  обдарує
І  сил  додасть  в  доланні  перешкод,
І  веснами  хай  серце  зачарує!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Надіями  свій  ранок  зустрічати
І  навколишній  світ  своїм  теплом
До  днів  останніх  щиро  зігрівати!

11  лютого  2017  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717576
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Хаммоуда

Зламана гілка

Надламана  гілка  кропить  соками  трави,
Ніби  відплакує  свòю  останню  осінь.
Спілі  ранети  із  віт  до  землі  роками,
Діти  дорослі  -  просивінь*  у  волоссі.

Листям  із  яблунь  додолу  літа  останні,
Миті  щасливі  в  вирій  за  журавлями,
Зустріч  -  прощання.  Для  когось  це  тільки  грані,
Сльози  пекучі  в  серці  дощем  -туманом.

Квіти  весняні  -  то  знову  надія  й  віра,
Лепет  дитячий  -  музикою  у  серці,
Гнів  і  прощення  знають  тепер  вже  міру,
Легше  сприймати  факт,  що  усі  ми  смертні.

Тріснута  гілка  у  трави  стікає  соком,
Хтось  вже  на  захід,  хтось  тільки  ще  на  сході.
Може  цей  подих  зіллється  з  останнім  кроком,
Або,  супрòти,  наступне  життя  народить.

Тільки  ніщо  вже  не  буде,  як  було  досі,
Доля  секунди  вирішить  все  для  тебе.
Гілка  засохла.  Була  то  остання  осінь...
Долі  усім  нам  давно  написало  небо.

Просивінь*-сивина.
11/02/2017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717560
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Володимир Шевчук

Вірш молодого тата



Скоро  осінь  холодна,  зубаста,  картата,  
Відчуваю  її,  хоч  не  видно  в  біноклі…  
«Сьо  ти  писесь,  –  донька  запитала  у  тата,  –  
І  цому  твої  очі  моклі?»  

Тато  витер  сльозу,  обійняв,  наче  ненька,  
Взяв  на  руки  мале  чудо  зіткане  з  раю…  
Як,  ну  як  пояснити  дитині  маленькій?  –  
Лиш  вона  його  окриляє!  




16.08.2016  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Коли любові дивний сад

Коли  любові  дивний  сад

Зненацька  квітом  забуяє,

Коли  твоя  п’янка  краса

Мене  не  тільки  забавляє  –

Стає  казковим  тим  човном,

В  якім  пливу  життям,  мов  раєм,

Й  радіють  очі  і  чоло,

А  серце  вальс  кохання  грає,


Тоді  тобі  моє  болить,

Тоді  мене  твоє  хвилює,

Це  й  є  ота  щаслива  мить,

Заради  неї  жить  вартує.

Тоді  і  я,  і  ти  –  це  ми  –

Це  наша  формула  кохання,

Доводить,  що  ми  є  людьми,

І  це  фундамент  для  єднання
9.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Не знаю я такого ще народу

[u]Вчора  зайшла  на  сторінку  штабу  блокади  ветеранами  АТО  торгівлі  з  окупованими  територіями  і  ще  раз  переконалася,  який  ми  все-таки  народ![/u]

Не  знаю  я  такого  ще  народу,
Щоби  зумів  так  волю  полюбить,
Щоб  відсіч  так  давав  лихим  забродам
І  на  землі  не  дав  себе  згубить.

Косили  його,  мучили-карали,
А  він,  мов  фенікс,  знову  оживав.
Ні  золота  не  мав,  ані  коралів,
Лише,  як  віл,  уперто  працював.

Сьогодні  знов  здає  народ  мій  іспит:
Народ  він,  чи  поселення  рабів,
Що  здатне  тільки  працювати  й  їсти.
Та  вірю,  раду  дасть  таки  собі!
10.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


горлиця

СВОЄ КОРИТО!

Чого  плюєш  у  батьківське  корито,
Клянеш,  що  це  не  золотий  баняк.
Що  ти  зробив,  щоб  краще  було  жити,
Крім  нарікань,  що  в  хаті  все  не  так!  

Прокляв  людей  і  проклинаєш  Бога,
Бо  бач,  тобі  попав  не  той  кусок,
Чекаєш  ,щоб  прочистили  дорогу,
Щоб  ти  зажив,  як  заповів  “  пророк”.

Ану  і  ти  візьми    у  руки  зброю,
У  пекло  йди  і  за  свій  край  воюй!
Плече-в-плече  обороняй,  відстоюй
Оте  “корито”,  а  не  в  нього  плюй!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717424
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Леся Утриско

В правді воленьки, болю тернами.

В  чорних  жорнах  тіла  змелені,
В  груди  меч  тобі-  вінець  з  терену,
Стиглі  вишеньки,  кров'ю  квітчані,
Темні  силоньки  знов  повінчані.

Віра  продана-  антихрИстами,
Душі  спалені-  єзуїтами,
Тіла  змучені  під  хоругвами,
Розпорошені  косовицями.

Слово  праведне-  тюрми  повінню,
Бо  неправдою  світ  закований,
Супротивнику-  хрест  із  вІнцями,
Подарований  божевільцями.

Днесь  мировані  водохрещами,
Захоронені  миромазанням,
Душі  вкрадені...оправдовані-
У  однім  ряді  із  воскреслими.

Дух  запалений  в  лютій  ярості,
Світ  засіяний,  Бога  зернами,
Косовиця  знов,  смертна,  зроджена,
В  правді  воленьки,  болю  тернами.

Божа  правдонька  з  молитовцями,
Воскресіння  день  у  люстрації,
Стигла  вишенька-  земля  кровцею:
Слава  Господу!  Слава  Нації!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Світлана Моренець

Зима штрихами

***
Сліпучі  сніги  
на  безмежному  полі  –
малюнок  зими.

***
Пухнаста  ковдра,
білопінно  іскриста  –
постіль  ангелів.

***
Зима.    Морози.
Ріки,  скуті  кригою.
Замкнені  води.

***
Озеро  –  в  кризі.
В  глибинах  –  своє  життя,
дрімотно-тихе.

***
Чорні  во́рони
над  засніженим  полем.
Контраст  кольорів.

***
В  місячнім  сяйві
білосніжне  довкілля  –
зимова  казка.

                                 9.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717229
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


dovgiy

ІДУ ДОДОМУ

Зима.  Лютий  місяць  панує  над  нами.
Завірюха  невтомна  мете  і  мете.
Перед  зором  маскує  дорогу  снігами
І  ледь  видне  крізь  темінь  вікно  золоте.

За  вікном  жде  Вона.  Вечірня  година
Розтягнулась  для  неї  немовби  на  рік...
Біля  мене  співає  своє  хуртовина,
Виє  вовком  голодним,  стрибає  до  ніг.

Зараз  прийду  додому  з  полону  дороги,
Обгорну  змерзлі  плечі  сувієм  тепла,
Сяду  в  крісло,  розправлю  натомлені  ноги,
І  нічого  не  треба!  Тільки  б  мила  була

Біля  мене  завжди.  Сиві  прядки  волосся,
Буде  звично  знімати  рукою  з  чола...
Поки  що  я  іду...  Вітер  кидає  клоччя
У  замерзле  обличчя  немовби  від  зла.

Нащо  сердишся  ти?!  Скаженіло  лютуєш,
Ніби  я  перед  Небом  у  чім  завинив!
Я  додому  іду!  До  коханої!  -  чуєш?!
Не  студи  моє  серце,  донизу  не  гни!

Ще  не  час  крокувати  долиною  смерті,
Доки  Муза  моя  розтривожено  жде.
Зі  сторінок  життя  наші  весни  не  стерті.
Не  востаннє  ще  повінь  бузкова  прийде.

Не  вщухає  негода!  Та  ближче  і  ближче
Випливає  із  марева  вогник  вікна.
Зустрічай  мене,  хато!  Мій  рідний  домище!
Ось  подвір'я,  ось  ганок,  а  в  дверях  -  Вона!

Не  вдяглася  у  тепле...  одна  лиш  хустина
На  кофтині  накинута,  падає  з  пліч...
Моя  зірочка  ясна!  Кохана!  Єдина!
Сяють  радістью  очі  мов  зоряна  ніч!

І  позаду  всі  труднощі,  виклики  долі,
Поринаю  у  пахощі  страв  на  столі...
А  Вона,  -  наче  пташка,  -  літає  на  волі!
Так  старається  друга  зігріти  в  теплі.

   9  лютого  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Наталя Хаммоуда

Втомилась…

я  дуже  втомилась  від  себе,  від  тебе,  від  нас,
лукаво  тобі    посміхатись,      в  усьому  годити,
втомилась  даремно  чекати  на  тебе  весь  час,
втомилася  поруч  з  тобою  не  бути,  не  жити.

я  просто  втомилась  щодня  дожидатись  дзвінка,
втомилася  чути:  пробач,  я  сьогодні  не  зможу...
втомилась  не  бути  коханою  в  твòїх  руках,
чекати  на  ласку,  неначе  на  щедрість  вельможі.

повір,  я  втомилась  себе  дарувати  тобі,
втомилась  у  наступ  іти,  добиватись  кохання,
втомилася  від  існування  у  цій  боротьбі,
втомилась  дурити  себе,  що  сьогодні-  востаннє.

то  ж  знай  -  я  втомилась!  і  більше  вже  так  не  будè,
бо  втома  руйнує,  ламає,  вбиває,  калічить.
чим  далі-все  більше.    відходить  життя  молоде,
вже  пасма  сивин  опадають  на  втомлені    вічі.

втомилася  знати,  що  я  -забагàнка  твоя,
втомилася  бути  забàвкою  в    примхах  дитячих,
бо  ти  не  доріс  до  кохання  іще,  ну  а  я-
втомилася  просто  ніколи  твоєю  не  стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
цілує  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́  –
жорстоких  москалів  після  лихих  батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  їх  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Леся Утриско

Я тобі намалюю світанок.

Я  тобі  намалюю  світанок,
В  нім  зустріну  весну  твою  знов,
Я  тобі  подарую  наш  ранок,
А  у  ньому  свою  всю  любов.  

                     Приспів:

Білий  лебедю  віри  й  надії,
Розбуди  мої  сни  у  вінку,
Розбуди  мої  сонячні  мрії,
Поведи  у  казкову  весну.


Хай  цвіте  в  ній  любов  фіалкОва,
Хай  ромашка  коханням  зійде
Й  лебединая  вірність  ранкова,
У  дощах  веснянкових  цвіте.

                     Приспів:

Намалюй  наш  ранковий  світанок,
В  нім  зустрінемо  нашу  весну,
Подаруй  знов  закоханий  ранок,
А  у  ньому  лишень:  Я  люблю.

                       Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716974
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Бо український ми народ

Сьогодні  України  доля

Та  й  світу  також  –  на  кону:

Донбасу  жителі  –  бездомні,

Що  слали  з  шахт  вугілля  в  домни,

Тепер  утягнуті  в  війну.

Росія  танки  подає  їм,

Снаряди,  міни,  словом,  смерть,  

Немов  біди  нема  своєї,  

Якогось  дурня  з  себе  клеїть

І  закровила  край  ущерть.


Невже  і  цих  є  жертв  замало,

Щоб  осягнути  рабства  суть,

Коли  на  хрест  нас  підіймали,

Село  голодне  розпинали,

Тепер  війни  взяли  косу,

Щоб  цвіт  найкращий  покосити,

В  могилу  щоб  ярмо  звело,

Щоб  не  були  в  нас  діти  ситі,

Та  вже  не  будемо  проситись,

Бо  найважливіше  збулось:

Проснулась  гідність...  Українська.

І  нам  Росія  –  не  указ:

Своя  у  нас  мета  і  військо,
 
Терпіти  досить  тії  звірства,

Котрі  чинились  раз-у-раз.

Нам  місце  знайдеться  у  світі,

І  землю  звільним  від  заброд,

Ми  жити  хочем  без  совітів,

Із  Кобзаревим  заповітом,

Бо  український  ми  народ!
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Єднаймось, люде!

Невже  потрібно  йти  було  століття,

Щоб  знов  зустріть  невігластво  в  путі:

Ті  ж  руки  Раші,  у  крові  по  лікті,

Що  спрямувала  нам  війни  потік.


Ми  ж  кращими  платили  їй  за  волю,

А  та  тікала  кожен  раз  від  нас,

Й  сьогодні  у  нерівному  двобої

Кладем  життя  за  неї  і  Донбас.


Обділені  і  досі  в  нас  любов’ю

І  мова  наша,  і  пісні,  що  ввись.

Нам  послані  вони  Великим  Богом.

А  як  з  героями  своїми  повелись?


Сьогодні  знов  диктують*  нам  умови,

Кого  із  них  у  безвість  віднести.

А  мо’  це  сатанинська  діє  змова,

То  як  без  Правди  маємо  зрости?!


І  пісня  наша,  й  мова,  і  герої  –

То  нації  надійні  складові,

Тому  ж  і  хочуть  знищить,  перекроїть

І  Раша,  й  ті,  хто  є  при  булаві.


Єднаймось,  люде!  Наша  це  країна!

УПА  й  Бандера  гинули  за  нас!

Ми  довго  й  так  стояли  на  колінах.

Прийшов  для  цього  історичний  час!


Так,  непроста  нам  випала  дорога

Й  через  війну  судилося  пройти,

Мізерну  маючи  від  світу  допомогу,

Воюючи  на  два  важких  фронти,

Але  до  світла  зведемо  мости!
7.02.2017.

*  Заява  з  боку  Польщі  в  особі  Ярослава  Качиньського:  «Україна  має  прийти  в  Європу  без  Бандери».


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716970
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Вкладеш свої думки у щирі вірші

Коли  не  все  ще  випите  вино
Гіркої  зради  і  німого  болю,
Цілющим  може  стати  ще  воно,
Коли  словам  своїм  даси  ти  волю.
Очистиш  душу,  щоб  впустити  знов
З  повітрям  свіжим  почуття  новіші,
І  замість  непотрібних  вже  розмов,
Вкладеш  свої  думки  у  щирі  вірші.
2.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Ще раз про мову

З  прадавніх  посивілих  літ
У  муках  корчилося  слово,
Крізь  глибину  страшних  століть
Пробилась  і  зміцніла  мова.

Її  слова  –  найбільший  скарб
Для  єдності  мого  народу.
Їх  сила  дужча  у  стократ  –  
Від  Бога  справжня  нагорода.

Її  слова  –  найбільший  сніп,
Що  зріс  під  сонцем  полуденним,
Отой  святий  насущний  хліб,
Який  вживаємо  щоденно.

Її  слова  –  дитячий  сміх,
Молитва  матері  до  Бога,
І  найцінніші  від  усіх
Слова  ті  щирої  любові.

Її  слова  –  тривога  й  біль  –
Вони  в  житті  цім  місце  мали.
І  дітям  накажи,  й  собі,
Щоб  мову  рідну  зберігали!
9.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Валентина Малая

У кожного своя стезя

У  кожного  своя  стезя-  життєвий  шлях,
І  помилки  свої,і...  перешкоди...
В  реаліях  ти  переможець  ачи  в  снах,
Чекаєш  часто  в  долі  нагороди.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І  кожен  вчинок    залишає  слід.
Пильнуй  за  своїм  кроком,зокрема,
Щоб  жоден  з  них  не  був  тобі  на  встид!

Можливо,місія  у  кожного  своя,
Й  ми  діти  часу  ачи  провидіння,
А  на  сторожі  -янголи  у  нас  стоять,
Керують  нашим  кроком  і  сумлінням.

Не  в  більшості  у  мізках  "сенс  життя",
Й  закони  бумеранга  не  всі  знають,
Не  кожен  добіга  до  каяття...
Багато  хто  з  нас  ближніх  розпинає.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І    кожен  крок  наш    залишає  слід.
Крокуй  вперед  ,іди  не  без  керма!
Тримай  свій  на  контролі  вчинків  плід!
07.02.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716750
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Леся Утриско

Згадаймо всіх мертвих й живих.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

З  життя  ви  прийняли  уроки,
Прийняли  і  смерть  в  палача,
Тож  нам  цілувать  ваші  кроки-
Ті  кроки,  що  йшли  до  Христа.

Життя  положили  за  нас,
За  нас  кожен  день  ви  в  бою:
Молімось,  щоб  вогник  не  згас
За  мертвих  й  живих...  у  раю.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716724
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Світлана Моренець

ІМПЕРІЯМ БОГ НЕ ПРОЩАЄ ЗЛА

Тремтить  земля,  здригається  в  судомах  –
нечистий  з  пекла  прочинив  портал.
У  Сірії  –  Алеппо,..  в  мене  вдома
горять  міста,  аж  плавиться  метал.

Миролюбивий  мій,  священний  краю!
Чи  хто  зурочив  доленьку  твою?!
Ти  видаєшся  ласим  шматом  раю
загарбнику-убивці-палію.

Безпутний  змій,  що  втратив  глузд  і  міру,
приніс  війну,  розруху,  сльози,  смерть.
Навів  би  лад  в  несходженім  Сибіру.
Вже  завойованих  земель  у  нього  –  вщерть!

Не  потягнути  більше.  Крим,  злодюзі,
застряг  у  горлі,  досі  не  ковтне.
Та  все  не  йметься  виродку-катюзі.
Що  скоро  –  в  пекло,  досі  не  збагне.

Лихим  сусідам  віділлються  сльози
і  горе,  й  відчай  наших  матерів,
з  "гуманітаркою"  смертельною  обози
і  наклепи  медійних  упирів,..

й  синочків  наших  зграї  журавлині...
Імперіям  Бог  не  прощає  зла!
Прийдуть  розплати  лютої  хвилини  –
побачить  світ  знеславлені  руїни,
зітліє  "велич",  зганьблена  дотла!

                                           6.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Вкраїна на передовій…

Вкраїна  –  на  передовій
посеред  світу  одиноко…
Всевидяче  Вселенське  Око
сприяє  третій  світовій?

У  прірву  котиться  Земля?
Це  ж  хто  планетами  жонглює?
Чи  й  цілий  світ  капітулює
перед  нахабністю  Кремля?

Гібридна  шириться  мана,
щоб  там  лукавці  не  казали…
В  людську  свідомість  нав’язали
немовби  наша  в  тім  вина.

Вже  світом  править  сатана
і  карлики  його,  і  тролі.
Маріонетки  грають  ролі,
щоб  люд  знедолений  стогнав.

Щоб,  сам  собі  вчинивши  суд,
молився,  ставши  на  коліна.
Мов  «дуратіни»  із  поліна…
В  театрі  правив  щоб  абсурд.

Без  оголошення  війни,
брехавши  світові  у  вічі,
прийшли  зелені  чоловічки  –
окупаційні  таргани.

Коли  й  кордону  не  було  –
отаборились.
                                         Смерті  сіє
агресор-окупант  Росія.
І  править  бісове  Пуйло.

Чи  бачить  праведний  Господь,
як  ошалілий  піп  Кирило
благословляє  хижі  рила
на  вбивства?
Згинь,  рашистська  плоть!

Волаємо  –  Господь  спаси!
Прощати  путінців  не  гоже.
Не  відвертайсь  від  нас,  Дажбоже.
То  де  ж  ти  зраджений  єси?

Народ  стає  під  прапори,
та  кольори  –  догорираком…
Допоможи  нам  –  неборакам.
Чи  ж  дочекаємось  пори?..

Ждемо  покращення  життя  
в  системі  неокаганату.
У  мавпи  відбирать  гранату
ще  й  не  навчились  допуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716470
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Вже третя весна.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов    йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

Гнітучий  там  біль  уривався
І  в  душу  загнав  знов  меча,
А  розум  Тобі  сповідався,
З  Тобою  зійшов  на  хреста.  

Розп'явся  з  тобою,  мій  Боже,
З  Тобою  він  кров'ю  стікав
І  разом  з  тобою,  тоже
Вмираючи,  в  небо  волав.

Волав,  бо  боліла  неправда,
Волав,  що  страшні  знов  гріхи,
Кричав,  аби  знов  зійшла  правда,
Щоб  душу  у  ній  вберегти.  

Зґвалтована,  Боже,  продАна,
Як  правда  Твоя,  так  душа,
Розп'ята  вже  Твоя  Осанна,
Розхристана  з  болю  сльоза.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов  йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Чорні хрести, наче чорнії квіти.

Чорні  хрести,  наче  чорнії  квіти,
Вдовинії  сльози,  сирітськії  діти,
Світ  збожеволілий  сотні  роками-
Син  не  повернеться  більше  до  мами.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.

Самотня  у  горі  і  в  своїй  печалі-
Що  сину  сказати,  та  як  жити  далі?-
Зійшли  чорні  квіти  в  вдовинім  подвір'ї,  
Сповите  дитя  в  соколиновім  пір,ї.

Над  обрієм  згарище  свічок  воскових,
Салюти  прощальні  лунають  військових,
Душі  дві  у  небі  зустрілися  синім,
Життя  обірвалось  трагічно  так  нині.

Душі  дві  в  дорозі  лишень  привітались,
Намить  зупинились  і  тихо  прощались-
Я  буду  тебе  берегти,  любий  сину,
Дитинко  прости!-  я  не  знав,  що  загину.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716492
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Така сьогодні наша Україна

Горять  лампадки,  шини  і  машини…
Півнеба  запалив  російський  «Град»…
Мов  струни,  натяглися  нерви  й  жили,
Й  серця  горять  від  підлості  і  зрад.

Така  сьогодні  наша  Україна:
Горить  її  розіп’ята  душа,
Той,  хто  не  хоче  жити  на    колінах,
Край  боронити  рідний  поспіша.

Бої,  блокади,  дзвони  будять  груди,
Адже  в  Донбасі  непроста  війна:
Там  ллється  кров  у  свята  і  у  будні  –
Це  Раші  ненависної  вина.

Саме  вона  кожнісінької  днини,
Нам  душі  травить,  долю  обійма,
Політ  спинити  хоче  лебединий,
Бо  незалежність  нашу  не  сприйма.

Важка  ця  ноша.  Тяжко  Україні….
Тріщить  хребет,  та  воля  ще  жива
Й  нову  збудує  долю  на  руїнах,
Тож  хай  надійна  буде  булава!
5.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Україна – матінка моя

Де  біля  хати  розквітають  вишні
І  пшениці  хвилюються  в  полях,
Цю  землю  дарував  мені  Всевишній!
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  ліс  піднявся  у  небесну  просинь
І  вітром  зацілована  земля,
Де  верби  у  воді  купають  коси,
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  тішать  світ  Карпати  водограєм
Й  Дніпрова  повновода  течія,
Милішого  немає  в  світі  краю.
Це  Україна  –  матінка  моя.

Приспів:
Україно,  вільна,  єдина,
Ти  як  мати,  у  житті  одна,
Україно,  Україно,
Моя  рідна  сторона!

2.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

О, скільки ж горя випало народу!

Донецький  край  укотре    кров’ю  вмився.
Осліпли  зорі  в  спалахах  вогнів.
Народ  давно  вже  від  війни  втомився,  
Живе  в  незрозумілому  багні.

І  зиму,  й  весну  болем  зустрічає,
Кінця  не  видно  цій  брудній  війні.
І  найдорожче  –  діток  утрачає  –
Своє  майбутнє  :  дочок  і  синів.

Захмарні  ціни,  всюди  безробіття.
У  владних  кріслах  –  партія  бариг  –
Олігархату  віддані  лобісти,
Невже  не  видно  тих  страждань  згори?

Коли  ж  ти,  Боже,  спиниш  це  свавілля?
В  чім  України  бачиш  ти  вину?
А  може  не  болять  тобі  ці  війни?
Скільком  послав  каліцтво  й  сивину?

Невже  не  чуєш  матерів  ридання
Й  до  тебе  найщиріших  молитов?
А  кров’яну  ріку,  що  із  Майдану
Також  не  бачиш?  А  смертей  з  АТО?

О,  скільки  ж  горя    випало  народу!
Від  болю  стогне  змучена  земля.
Пошли  ж  нам  перемогу  в  нагороду,
І  небо  мирне,  світле  для  малят!
4.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716429
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Леся Утриско

Світло істинне ляже між нами.

Сонце  зійде,  зародиться  день,
Оживе  все  в  Господніх  обіймах,
Заспіває  ще  жайвір  пісень  
І  народиться  добрий  із  бідних.

І  народиться  чесний  із  добрих,
Місце  праведний  в  вірі  збудує  
І  зотліє  гординя  всіх  гордих,
Правди  світло  всю  темінь  зруйнує.  

І  воскресне  Господнє  Світло,
Все,  що  вибране  ним  віками:  
Світло  правди-  життя  надприроднє,
Світло  істинне  ляже  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716446
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

Макіївка (2017)

Тремтять  під  «Градом»  і  будівлі,  й  поле  –
Там  доля  України  на  кону.
Убитих  душі  в  дзвони  б’ють  на  сполох,
Щоб  не  забув  народ  наш  про  війну.

І  п’є  тривогу  материнське  серце,
Адже  її  дитина  саме  там:
Макіївка  так  схожа  на  «Освенцім»  –
Людські  ковтає  душі  і  життя.

Змиритись  важко,  а  тим  більше  жити
В  такий  важкий  невизначений  час,
Та  варто  лиш  одній  меті  служити:
Єднанню  –Київ,  Крим,  Львів  і  Донбас.
1.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Ми не манкурти

Схід  догора.  Ледь  корчиться  в  війні…
Шрами  земля  загоїть…  А  як  люди?!
Ба,  пам’ять  не  згорить  же  у  вогні
Й  багато  ще  крові  і  болю  буде…

І  кожного  тривога  огорта:
Земля  ж  одна  і  всі  ми  ніби  люди.
Будемо  жити,  сіяти  жита,
От  тільки,  як  війну  оцю  забути?

Чи  зможе  пам’ять  біль  отой  припнуть,
Що  в  серці  вжився,  коли  воно  плаче,
Забуть,  як  ворон  шастав  у  степу,
А  чи  кружляв,  там  де  тіла  юначі?

Ми  ж  не  манкурти,  котрим  все  одно,
В  якій  землі  чиїсь  діла  вершити.
Для  нас  важливо  сіяти  зерно
У  землю  ту,  де  діти  будуть  жити.  
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716272
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Відпускаю.

Обійми  мене,  благаю.  Обійми
Так,  щоб  аж  забракло  подиху  у  грудях.
Лиш  єдиний  поцілунок,  тільки  мить,  
Ну  а  потім  вже  іди,  і  будь,  що  буде.

На  останок  більш  нічого  не  прошу',
Бо  любові  набрала  від  тебе  вдосталь,
Час  розвіє  із  душі  розлуки  сум,
Не  зігрітою  лишивши  тільки  постіль.

Відпускаю.  Не  судилось  нам  життям
Довго  ніжитись  в  любовній  ейфорії,
Обійми  мене,  не  треба  каяття,
Все  одно  назад  вернути  не  зумієм.

Може  десь-колись  ще  перетнеться  шлях,
Буде  так,  як  то  написано  на  долях,
Поки  що,  стрічатись  будемо  у  снах,
До  сивин  у  скронях,  або  аж  до  скону.

04/02/2014
Н.Хаммоуда.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716281
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Світлана Моренець

СЛОВА… СЛОВА…

[i]Слова  наші  –
відлуння  душі  нашої.[/i]
Автоафоризм

[b][i]Слова...  слова...  Звідкіль?  Строфа  римована,
з  яких  висот  прийшла?  Ким  продиктована?
Якими  ду́хами?  Це  має  значення,
бо  й  озоріння  в  ній,  і  передбачення.
В  словах  енергія  –  від  світла...  й  темного,
(хтось  від  зірок  бере,  хто  –  із  підземного).
Одних  ви  раните,  для  інших  –  зцілення,
святого  й  грішного  і  смисл,  і  втілення.

Слова...  –  любов  і  бруд,  й  смертельні  палаші.
А  велич  слів...  вона  –
від  висоти  душі.

4.02.2017  р.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Коли літо відпахне любистком

Коли    літо    відпахне    любистком
І    зозулине    «ку»    відкує,
Ще    вода    тихим    золотом    блиска,
Літом    бабиним    луг    заснує.

Підрум’яниться    трохи    калина,
В    позолоті    –    березовий    гай,
Журавлиним    відточеним    клином
Розтривожиться    весь    небокрай.

Захмеліє    трава    тоді    в    росах,
Оживе    після    довгих    дощів,
Забреде    у    мій    край    рання    осінь,
Тихим    смутком    осяде    в    душі.  
30.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Зупиніть же війну

Плине  сивий  Дніпро.  
Два  крила  він  з’єднав  України,
Між  полів  і  дібров
Доганяє  степів  далину.
Скільки  ж  доль  перетнув,
Переслухав  пісень,  солов’їних!
Чарував  серебром
І  в  історії  мить  зазирнув.

А  ізвідти  вони  –  України  і  слава,  й  кайдани,
Й  атрибути  війни,  
Вже  останньої,  з  свіжим  тавром,
І  синівська  любов,
Вороги  яку  не  розгадали,
І  зажурений  Бог,
Що  схилився  над  сивим  Дніпром.

Він  не  може  збагнуть,
Як  російський  народ,  православний,
Заповітне  забув,  котре  Він  диктував  їм  віки:
Не  убий!  Не  украдь!
Чом  же  Путіну  служать  васали?
Зупиніть  же  війну!
Схаменіться,  не  пізно  поки!
29.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


MERSEDES

Плаче бандура…

Стогне  і  плаче  бандура,
Розповідає  про  біль.
Рідного  серця  зажура,
Стрілами  мітить  у  ціль.

Ще  Кобзаревому  слові,
Допомагала  вона.
Вірність  завжди  у  любові,
Юність  неначе  весна.

Тихо  доносяться  звуки,
Наче  б  то  жалібний  плач.
Грають  досвідчені  руки,
Струни  шепочуть  пробач...

Вибач  кохана  за  долю,
Нерозуміння  мої.
Що  причинив  стільки  болю.
Засмучені  очі  твої...

Хочу  сказати  кохаю,
Лиш  повернись  у  життя.
Спокою  в  серці  немаю,
В  нім  перебійне  биття...

Плаче  в  зажурі  бандура,
Передає  почуття.
Десь  одинока  фігура,
Чекає  ще  каяття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716043
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Імена… Імена…

(Бійцям,  що  полягли  під  Авдіївкою.)
Імена...  Імена...  Віск  зі  свіч,
Плачуть  люди  по  всій  Україні.
Ми  зі  смертю  тепер  віч-на-віч,
Горе  майже  у  кожній  родині.

Імена...  Імена...  Імена...
Вже  ланцюг  тих  смертей  нескінченний
Обриває  суцвіття  війна,
То  ж  плодів  не  чекаймо  даремно.

Імена...  Імена...  Сльози  скізь,
Україна  в  сльозах  потопає.
Знов    отримали  хлопці  "  безвіз"
Журавлиним  ключем...  аж  до  раю.

Імена...  Імена...  Імена...
Н.Хаммоуда.
02/02/12017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716074
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Леся Утриско

Чорна птахо.

Чорна  птахо,  чом  б'єш  до  вікна?
Знов  матусям  несеш  похоронки?
Знов  танцює  зі  смертю  війна,
Знову  "Гради"  орають  ворОнки.

Все  змішалось-  і  кров,  і  зима,
І  сніги,  і  могили,  і  квіти...
Чорна  птахо  лети  із  вікна,
Досить  в  горі  матусям  сивіти.

Пробивається  сонце  в  імлі,
Буревії  й  сніги  замітають,
А  у  небі  летять  журавлі,
Сумно"Кру!"-  побратимам  співають.

Їх  стежки  розділила  війна,
Розділила-  на...  до  і  на...після,
Чорна  птаха  знов  б'є  до  вікна:
Так  трагічно  обірвана  пісня.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ніна-Марія

Жила і буде жити Україна!

[b][color="#240a70"]Моя  Вкраїно,  матінко  хрещена,
Із  диво-слів  вінок  тобі  сплету.
Я  крізь  роки  несу  в  своєму  серці
Любов  до  тебе  чисту  і  святу.[/b]
 
[b][color="#051345"]Твою  я  долю  вишию  нитками
З  казкових  розмаїтих  кольорів.
Хай  чорного  не  буде  в  ній  віками,
А  жовто-синій  завжди  б  майорів.
 
Серця  чужинців  чарувала  врода.
За  цю  красу  лилася  кров  роки...
Нікому  не  зломити  дух  свободи.
Він  все  нові  й  нові    дає  ростки.
 
І  ті,  що  зараз  гинуть  на  Донбасі,
Життями  платять,  линучи  увись,
Ординців  клятих,  щоби  зупинити,
Тримайся  ж,  моя  земле,  не  зігнись.
 
Я  вірю,  що  прийде  той  час  розплати
І  перед  Богом,  і  перед  людьми.
І  кару  понесуть  ті  супостати,
Бо  навіть  небо  плаче  від  журби.
 
Жила  і  буде  жити  Україна!
Прославлена  і  горда  у  віках.
Її  вже  не  поставить  на  коліна,
Хоча  й  нелегким  є  до  волі  шлях![/color]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

О світе, чом же ти такий жахливий?

О  світе,  чом  же  ти  такий  жахливий?
Живеш  у  війнах,  катаклізмах,  лжі,
Щодня  збираєш  чорне  своє  жниво,
І  сам,  здається,  вже  ти  на  межі.

Чи  мо’,  ти  звик  вже  до  людського  горя
І  до  дитини  й  матері  плачів,
Невимірним  що  розлилися  горем,
То  де  ж  твої  любові  сіячі?

Тебе  укотре,  світе,  закликаю,
Якщо  від  зла  ти  хочеш  вберегтись,
Не  дозволяй,  щоби  радів  тут  Каїн,
Бо  можеш  зникнуть  назавжди  і  ти.

А  в  душах,  у  людських,  посій  надію,
Що  світло  переможе  владу  тьми
І  буде  диктувати  ті  події.
Від  котрих  ти  б  ніколи  не  стомивсь.
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

Такі не здаються

[u](Присвячую  земляку,  веретану  АТО,    Володимиру  Доносу,  котрий  з  протезом  живе  повноцінним  життям,  навіть  займається  спортом  і  виступає  у  змаганнях).
[/u]
Коли  застогнав-закровив  Іловайськ
Й  з  оточення  хлопці  ті  рвались,
Серпневий,  важкий,  незабутній  був  час  –
Річниця  тоді  святкувалась,
Як  вирвались  із  есесерівських  пут.
Столиця  цвіла  парадом,
А  там  –  коло  смерті,  ба,  навіть  не  кут,
Й  призначення  їм  –  вмирати…

Горіла  земля…  І  котел  захлинавсь…
Антенами  все  волосся…
Таке…  у  АТО?  Хто  сказав,  що  війна?
Та  вижить  йому  велося,
Хоч  і  не  минула  година,  лиха  –
Костиста  вже  за  півкроку,
А  час,  загальмований,  пінно  збігав,
Боєць  не  піддався  року.
Безцінні  в  бою  санітара  знання  –
Спинив  джгутом  кровотечу
Й  поповз  до  «зеленки»  він  не  навмання…
Думки  відрубав  про  втечу.
«Чим  бігти?  –  із  себе  тихцем  глузував,  –
Якби  ж  не  такі  ці  ноги…
Й  кривився  від  болю,  вужем  ізвивавсь,
Подалі  щоб  від  дороги.

А  сонце  палило…  Карало  вогнем.
А  губи  води  просили...
«Синочки,  послухайте,  діти  мене,
Війну  виграють  лиш  сильні,  –
Згадав  він  комбата  пророчі  слова,  –
Тож  мусите  виживати.
Цю  істину  ніс  я  крізь  роки,  Афган:
В  бою  треба  жнивувати.»
Боєць  усміхнувся…  Поїсти  би  як?
Було  б  непогано  печеню.
Й  на  «перше»    –  живий,  дощовий  був  черв’як  –
В  немиту  поклав  він  жменю.
Так  ложкою  він  із  землі  добував
(Згодилась  таки  бійцеві).
Мурахи…  на  «друге»  собі  подавав.
Не  згадує  вже  про  це  він…

Чотири  доби  і  нога…  без  стопи.
Бог  знає,  як  він  тримався.
Полон.  Операція.  Воля.  Не  спить…
Тоді  лиш  собі  признався,
Як  жити  хотів,  як  росицю  із  трав
Спивав,  мов  живильний  трунок.
Коли  ж  наближається  серпень,  свята,
В  зіницях  –  новенькі  труни…

Він  вижив!..  І  навіть  на  ноги  устав.
Такі,  як  він,  не  здаються.
Життя  розпочав  із  нового  листа,
Та  чи  серед  нас  уживуться
Оті,  що  в  війні  здобули  такий  гарт,
А  він  не  усім  відомий.
Ну  й,  що,  що  у  нього  несправжня  нога,
Страшніша  душевна  втома!..
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715866
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

ДРУЖКА

Кептар*  я  доні  вибила*  сама
Пацьорки*  поєднавши  з  лілітками*,
Цвіте  на  кептарі  червоний  мак,
І  мальви  між  зеленими  листками.

Вдягає  доня  з  ружами*  вінка,
І  вишиванку-вуставки*  низинки*
Барвисто  грає  райдуга  в  стончкàх*
На  голові  малої  українки.

А  як  пасує  донечці  той  стрій*
І  шалєнова*  зрі'шена*  спідниця.
Заплутався  тихенький  вітровій
У  косах  довгих,  ніжиться  й  листиться.
Музик  троїстих  чути  іздаля,
Крокуємо  гостинцем*  хутко-дужко*
Радієм,  бо  в  родині    весіля'*
А  донечка  моя  сьогодні  дружка*.

02/02/2017р

Кептар*-  жилет,  безрукавка.
Вибити*-вишити  бісером  чи  лілітками.
Лілітка-один  із  різновиду  круглих  блискіток,  що  вживаються  для  прикрас  одежі.
Ружа*-роза  чи  троянда.
Вуставки*,  вущінки*-  вишиті  вставки  надовкола  горловини.
Низинка*-стародавній  вид  вишиття,  популярний  нині.
Стончка*-стрічка  розшита  шовком.
Стрій*-одяг,  вбрання.
Шалєнова*-  хусткова  тканина.
Зрі'шена*-  з  дрібними  складочками.
Гостинець*-  сільська  дорога.
Хутко-дужко*-швиденько-раденько.
Весіля*-весілля.
Дружка*-подружка  молодої.  Їх  може  бути  де-кілька,  навіть  до  дванадцяти  дівчат.  Всі  одягають  національний  стрій.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715893
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

Я була сьогодні на війні

Я  була  сьогодні  на  війні,
Я  солдатам  лікувала  рани.
Знаю,  то  було  лише  у  сні,
Але  все  здавалось  так  реально.
Я  пережила  увесь  пїх  біль  ,
Пропустивши  стогін  через  себе,
Бачила,  як  вилетівши  з  тіл,
Душі  відправлялися  у  небо.
Я  була  в  окопах  льодяних,
Мерзла  і  горіла  з  ними  разом,
Плакала  й  молилася  за  них,
Рани  їх  бинтуючи  тим  часом.
А  коли  проснулась  я  -сльоза
Залишилась  тепла  на  подушці.
Прошу,  змилосердьтесь,  небеса,
Зупиніть  ці  руки  загребущі.
Хай  не  гинуть  хлопці  наяву,
Хай  не  ллється  кров  і  в  снах  тривожних.
Щоб  не  чути  більше  про  війну,
І  живим  щоб  повернувся  кожний.
02/02/2017
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715850
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Моренець

ЗАПОВІТ ГЕРОЯ (пісня-дума)

Написано  раніше,  але  не  публікувалось.
По  ТВ  показували  похорон  останків  героя,
що  загинув  під  Іловайськом.
Звучала,  мабуть  гуцульська,  мелодія  думи-плачу,
слів  якої  не  було  чутно.
Мимо  волі  народжувались  слова,  що  лягали  на  ту  мелодію...

Змалку  мене  вчили  батько  й  мати,
що  любов  до  краю  треба  в  серці  мати.
–  Пам'ятай,  синочку!  Дім  наш  –  Україна,
тут  твоє  коріння  і  родина...

Час  прийшов,  Вкраїна    нас  позвала,
бо  орда  ворожа  вже  її  топтала,
захищав,  як  неньку,  мов  свою  дитину...
поки  в  бою  лютім  не  загинув.

Дай  вам  Бог,  не  взнати  тої  муки,
коли  тіло  в  полі  роздирають  круки...
Те  відчути  треба  тільки  нашій  владі,
тоді  в  краї  більше  буде  ладу.

Ой  нелегко  з  Неба  споглядати,
що  страждають  тяжко  мої  батько  й  мати,
як  дружина  горне  сиротинку-сина,
журиться  в  скорботі  вся  родина.

Горе  зігне  батька,  мов  лозину  –
його  син  єдиний  вбитий  за  Вкраїну...
Біль  скажений  серця  (не  дивуйся,  люде!)
в  цигарковім  димі  ховать  буде.

А  матусю  звістка  ізламала...
Сива,  мов  голубка,  за  одну  ніч  стала,
виплакала  сльози,  стогне  і  голосить,
сина  повернути  Бога  просить.

Мов  підбита  пташечка  –  кохана,
квилить,  плаче,  тужить  з  ночі  до  світання.
З  малим  сиротою  вік  їй  вікувати,
а  кохання  вірне  поховати...

До  усіх  вас,  люди,  просьби  маю:
рідних  не  полиште,  вас,  живих,  благаю!
Обігрійте  рід  мій  і  малого  сина,
бо  в  світи  незнані  я  полинув...

В  перемогу  нашу  майте  віру!
Не  віддайте  землю  на  поталу  звіру!
Полюбіте  серцем  край  свій  і  свободу...
І  молітесь  Богу  за  підмогу...

А  мене  згадайте  словом  щирим.
Як  безцінним  скарбом,  дорожіте  миром.
Вбережіть  країну,  її  честь  і  славу!
Не  дарма  ж  поліг  я  за  державу...

                                                   2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715854
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Сціли дитя.

Приспи  її,  приспи,  ту  панну  в  чорнім,  
Приспи  її...чи  в  сні,  чи  наяву,  
Несе  мені,  несе  пекуче  горе-  
Приспи  біду.

Заколиши  її,  дитя  її  рожденне,
Зїдає  розум,  точить,  наче  міль,
Ти  горе  вколиши  моє  скажене,  
Притихне  біль.

Посій...  посій  любов  між  люди,  
Щоб  з  вірою  іти  в  Твої  світи,
Зі  мною  Ти,  мій  Боже,  є  повсюди,
Дай  сили  хрест  нести.

Це  я,  мій  Боже,  ТвОя  Україна,  
Це  я,  мій  Отче,-  змучена  душа,  
Благослови,  і  дочку  мою,  й  сина,  
Сціли  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Знов небо посивіле від смертей.

Знов  небо  посивіле  від  смертей,  
Дощі  не  плачуть-  сліз  уже  забракло,  
Скінчився  відлік  днів,  як  і  ночей,
Ось  тут,  ось  так...життя  заклякло.

У  тиші,  Боже,  вічного  раю,
Відкриті  Твої  брами  благодаті,
Один  за  одним  так  тихенько  йдуть,
Твої  сини,  УкрАїно,-  солдати.

І  ти,  зомлівша  болем,  в  сивині,
Розхристана  в  пекучім  вічнім  горі:
Вже  наяву,  а  не  в  глибокім  сні  
Хрести  стоять,  мов  кораблі  на  морі.

Моя,  розбита  горем,  Україно,
Моя,  в  війні  знедолена,  земля,
Моя,  розрита  ворогом,  могило,
Пекучий  біль  мій,-  Матінко  моя.


(с)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715711
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


MERSEDES

Закоханість в очах…

Розчулили  слова  кохання,
На  серці  випитий  бальзам.
Здійснились  мрії,  сподівання,
Немає  більш  душевних  ран.

Враз  стало  затишно  в  квартирі,
А  за  вікном  мете  сніжок.
І  падають  сніжинки  білі,
Так  схожі  чимось  на  зірок.

Стою  в  вікні  милуюсь  світом,
Гарячі  руки  на  плечах.
Зима  танцює  в  парі  з  вітром,
Коханням  встелений  наш  шлях.

Ми  не  загубимось  ніколи,
У  цім  житті  де  ти  і  я.
Зими  чарівності  довкола,
Вернули  долі  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715696
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Земля України – героїв земля

Земля  України  –  героїв  земля  –
Історія  стверджує,  сива,
Сьогодні  устав  він  супроти  Кремля.
Це  доля  його  попросила?

Згадаймо,  як  вибухнув  стрімко  Майдан,
Голіруч  ішли  проти  сили,
Й  життя  не  один  з  них  за  волю  віддав,
Мети  ж  його  не  загасили?

Морози,  вітри,  льодяний  водомет  –
Мов  жито,  життя  косили,
Та  духу  герої  такий  мали  злет,
Що  «беркутівці»  відступили.

Ішли  в  хід  бруківка,  пляшки  і  бетон  –
Здавалося,  зло  змісили,
З  Майдану  летіть  довелося  в  АТО,
Де  їх  москалі  вже  косили.

Сьогодні  у  Божих,  святих  небесах
Ті,  хто  від  війни  не  ховались,
Косила  героїв  російська  коса,
На  місце  їх  інші  ставали.

Земля  України  –  героїв  земля  –
Це  кожен  уже  усвідомив.
А  тих,  керував  хто  війною  з  Кремля,
Гаага  чекає,  відома!..
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Горює Україна за синами (Слова для пісні)

Горює  Україна  за  синами,
Що  на  війни  дорогах  полягли,
Грудьми,  своїми,  ворога  спиняли
І  в  небо  полетіли,  мов  орли.

Стомилась  Україна  вже  від  воєн,
Від  материнських,  полинових  сліз.
А  кожен  її  син  –  то  світлий  воїн,
В  майбутнє  проклада  надійний  слід.

Одна  лише  Вкраїна  на  планеті,
Оспівана  і  зболена  земля,
Одна  в  своїй  трагедії  і  злеті.
Любить  її  нам  небеса  велять!
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

АвдіЇвки чорний дим (пісня)

1.
І  взимку  буває  грім,
І  взимку,  і  взимку...
Авдіївки  чорний  дим
Вкриває  будинки,
Ховає  верхівки  стріх,
Повзе  в  біле    поле,
Де  чистий  та  білий  сніг
Став  раптом  червоним.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

2.
А  десь  у  простім  селі
В  простому  будинку
Поклони  б"є  до  землі
І  молиться  жінка...
Авдіївки  дим  пече,
В"їдається  в  очі
Гаряча  сльоза  тече
Спинятись  не  хоче.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  в  журбі  схилилась  мати,
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

3.
І  сотні  таких  жінок  
По  всій  Україні
Чекають,  що  їх  синок,
Прийде  неодмінно!
Авдіївки  чорний  дим  
збирається  в  хмари,
І  взимку  вбиває  грім
Нещадним  ударом.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715624
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Наталя Хаммоуда

Місто гасить вогні.

Місто  гасить  вогні.    Відмолили  намаз  мінарети*,
В  темне    небо  вечірнє    гукнувши  останнє  "...Акбар",
Білі  чайки  над  морем,  неначе  хвостаті  комети
Розганяють  отари    кудлатих  розгнузданих    хмар.

Ніч  над  містом  пливе.  Засинає,  колишеться  море  
Тихим  плесом  гойдаючи  білі  човни  на  воді,
Тільки  чується  із  далини,    а  здається,  мов  поруч-
Розриваючи  тишу  ридає  сова  в  самоті.

Вдарить  хвиля  легка,  розлетиться  шумою  довкола    
Розстеливши  блискучі  шовки  на  загату*  із  глиб,
У  верхів'ї  хару'би*  зустрілись  два  лèготи*  кволі,
Й  розлітались,  метляючи  ставні  понурих  осель.

Місто  спить,  і  така  благодать  наокру'г  несказанна:
Чути    шелест  трави,    богомолів  пісні  голосні,
До  світання  лише,  бо  почувши    "Кор-ану"  читання,
Знов  прокинеться  місто    вдягнувши  намиста-  вогні.

Мінарет*-  верхня  частина  мечеті,  із  якої  лунає  заклик  до  молитви.
Загата*-гатка,  гребля,  тощо.
Харуба*-  плодове  дерево    родини  акацієвих.
Легіт*-несильний  вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Радченко

Ми віру не втрачали

Розстрілюють  Авдіївку,  але  ніяк
Не  можуть  напівмертву  розстріляти.
Війна  жорстока  і  безглузда,  мов  маньяк,
Їй  все  живе  так  звично  умертвляти.

Розбиті  хати  і  не  зорані  поля,
Нема  води,  тепла,  немає  світла.
І  не  ховаючись,  в  Авдіївці  гуля
Смерть  невблаганна  і  життя  затихло.

На  шмаття  вперто  рвуть  Луганщину  й  Донбас!
Це  ж  скільки  ненависті  у &n