Віталій Назарук: Избранное

НАДЕЖДА М.

Та ранок промовчить про це сказать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4  [/youtube]



Спахнуло,  як  від  страху,  темне  небо,
І  полум"ям  зайнявся  горизонт.
Прокинулись  птахи,піднявся  щебет.
І  землю  покида  солодкий  сон.

Загравою  палає  ніжний  ранок,
І  новий  день  повіки  відкрива.
Над  річкою  пливе  легкий  серпанок,
Навколо  знову  творяться  дива.

Пливе  кудись  по  річці    соломинка.
Ніхто  не  знає  :  довгий  чи  той  шлях.
І  де  наступна  буде  та  зупинка...
Невже,    в  душі  не  має  вона  страх?

А  хвильки,  нею  граючись,  кидають.
Іще  хвилинка  і  піде  до  дна.
Безжалісно  вітри  он  листя  обривають.
Далеко  осінь,  це  ж  іще  весна.

Закруте  річка  все  в  коловороті,
І  хто  кого  тут  може  врятувать?
Хоч  все  навколо  в  сонця  позолоті,
І  все  навкіл  тут  може  зчарувать,

Та  новий  день  несе  комусь  відраду,
І  буде  хтось  щасливим  у  цей  час.
Для  іншого  він  буде  день  безладу..
Та  ранок  промовчить  про  це    сказать..
--------------------------------------------

Гарних  вам  та  ніжних  світанків,
Радісних  та  теплих  днів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Шостацька Людмила

ДО НАС ПОВЕРНУЛАСЬ НАДІЯ

Була  на  межі  між  землею  і  небом,
Та  віра  і  мужність  з  тобою  були
І  праведний  світ  весь  молився  за  тебе,
З  Надією  в  серці  усі  ми  жили.

Ти,  птахо  небесна,  попала  у  клітку,
Не  мала  ти  волі  в  ворожих  краях
І  билась  матуся,  мов  сива  лебідка,
А  стіни  –  глухі...не  пробитись  ніяк.

Ти  нам  показала  як  треба  любити
Свою  Україну,  колиску  добра.
Не  можна  любов  у  тюрмі  ув’язнити,
Бо  це  –  незгасима  у  серці  іскра.

Нарешті..,  нарешті,  на  рідній  землі,
Вернулась  пташина  до  отчого  дому.
Написано,  Надю,  на  твоїм  чолі:
Вкраїну  тепер  не  образить  –  нікому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668526
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Світлана Моренець

СЛОВА НЕ УВ'ЯЗНИТИ ВАМ ЗА ГРАТИ!

ТЮРЕМЩИКАМ    СВОБОДИ    СЛОВА

У  вимірах  безмежності  та  вічності,
і  в  межах  піднебесної  юдо́лі,
я  –  крапелька  у  нуртовинні  дійсності,
занесена  в  цей  світ  по  Божій  волі
із  безвісти,  з  нізвідки,  з  царства  Ха́оса.
Молекула  в  людському  океані,
несусь  на  хвилях,  поки  з  волі  Хроноса
розвіюся  в  космічному  тумані.

Та  я  ще  є!  З  веселки,  смутку,  сніжності
я  –  мікросвіт!  Малюсінька  планета
із  морем  болю,  із  рікою  ніжності,
з  материками  мрій,  бажань...
В  тенетах
байдужості  та  зла  навкруж  –  пручаюся,
свій  біль  і  гнів  виковуючи  в  слові,
брехливі  пута  рвати  намагаюся,
щоб  край  звільнився  для  добра  й  любові.

А  хтось  це  слово  повелів  стриножити,
цим  знищивши  малюсіньку  планету.
Та  нас  –  багато,  тисячі!  Не  зможете
всіх  упіймати  в  морі  Інтернету!

Бандитам  –  владу,  вілли,  недоторканість,
свободу  вже  кидаєте  за  грати.
Девіз  ваш  справжній  –  повна  упокореність.
Та  душу  і  слова  –  не  розстріляти!
Рік  37-ий  більше  не  повториться!
Хамелеони...  Зрадили    Майдани.
Історія  завжди  ривками  твориться.
Чи  встигнете  зібрати  чемодани?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні в Україні світлий день

[u](Присвячую    поверненню    Наді    Савченко    з    російського    полону).[/u]

Сьогодні    в    нас    чудова    новина:
Летить    в    Бориспіль    славна    героїня,
І    хоч    в    Донбасі    ще    гримить    війна,
Це    перша    перемога    України.

Сьогодні    в    Україні    світлий    день:
Надія    Савченко    вернулася    додому,
Якраз    калина    запашна    цвіте,
Мов    розділити    бранки    хоче    втому.

Не    день,  не    два,    а    сотні    уже    днів
Чекала    Надя    зустрічі    з    землею,
І    дякуючи    Богові    й    весні,
Таки    пройшлася    боса    вона    нею.

Сьогодні    в    Україні    свято    з    свят:
Народ    скандує:    «Надя!    Перемога!»
І    особливо    очі    всіх    горять
У    зрячого,    сліпого    і    німого.

Сьогодні    Україна    має    шанс
В    міцну    сім’ю    народ    весь    об’єднати,
Щоб    кожна    щира,    праведна    душа
Пізнала    радість,    особливо    мати…

О,    скільки    ж    ненька    виплакала    сліз,
Поки    дочка    трималася    в    полоні!
Торкнулися    сьогодні    доньки    кіс
Її    тремтячі    і    шорсткі    долоні.

Сьогодні    справді    історичний    день,
Коли    від    щастя    плачуть    і    радіють,
А    значить,    воля    наша    не    впаде    –
Мільйони    маємо    таких,    як    і    Надія!
25.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668417
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Раїсі Кириченко

[u](До    відкриття    пам’ятника    у    Полтаві)[/u]

Її    пісня      іще      недоспівана,
Ніби    в    полі    жита    недосіяні.
Не    всміхнеться    їх    колос    до    сонечка–
Україна    утратила    донечку…

Вона    співала    в    хаті    і    у    полі,
Співала    людям    і    швидким    вітрам.
–  Переспіваєш,    дочко,    й    свою    долю,    –
Казала    мати.    А    з    очей    –    сльота.

Її    давно    «артистка»    називали,
Пророчили    столицю    гомінку,
А    інші    заздрили    й    позаочі    кивали,
Коли    на    сцені    бачили    в    вінку.
А    в    її    пісні    виростали    крила
І    понесли    в    великий    дивний    світ:
То,    може,    доля    в    ній    талант    відкрила,
Що    раптом    світлим    сонечком    розквіт.

Тепер    співає    вже    не    в    хаті    й    полі    –
Душа    і    голос    –    вже    на    небесах…
Крило    зламалось,    хоч    було    на    волі,
Тепер    Господь    ту    пісню    слуха    сам.
23.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668413
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сіла якось пара лебедина

Сіла    якось    пара    лебедина
В    річечку,    що    бігла    край    села,
Та    вода    у    сонячну    годину
Дуже    вже    прозорою    була.
Плавали    вони    й    пили    водицю,
А    вона    дзеркалила    тіла,
Вперше    тут    кохались    білі    птиці,
І  щаслива    річечка    текла.

Та    недовго    пара    лебедина
Чарувала    водяний    цей    світ,
Небезпека    в    березі    ходила…
Затремтів    калини    білий    цвіт…
Постріл,    ніби    грім,    порушив    небо,
Затряслася    з    ляку    синя    вись…
Лебеді    згадали    враз    про    себе    –
Стрімко    в    небеса    вони    знялись.

Сльози    забриніли    у    лебідки,
Лебідь    їй    крилечко    підставляв,
Лиш    верба    була    у    них    за    свідка    –
Бачила,    хто    з    берега    стріляв.
І    побігла    далі    рада    річка,
Засміявся    вслід    калини    цвіт,
Й    хоч    лежала    стоптана    травичка,
Не    збіднів    на    білих    птахів    світ.
21.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


НАДЕЖДА М.

Дрімає степ, напоєний дощем

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c  [/youtube]


Дякую  ВІталію  Назаруку  за  ідею

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174

-----------------------------------------------------
Дрімає  степ,  напоєний  дощем.
В  повітрі  зависає  дивна  тиша.
І  пахне  теплим,  свіжим  вітерцем.
Омитий  хліб,  немов  позолотішав.

Повільно  дозрівають  вже  хліба.
Червоні  маки  вогником  палають.
Між  ними,  ніби  стрічка  голуба,
Красуючись,  волошки  розцвітають.

І  очі  напуває  дивний  світ.
Це  вітер  уплітає  в  жовті  коси  
Чудові  барви,  неповторний  цвіт,
Що  для  душі  щасливу  мить  приносить.

Народжується  з  ночі  новий  день.
Весняний  ранок  п"є  із  квітів  роси.
А  ми  по  росах  босоніж  ідем,
Волошки  ти  уплів  у  мої  коси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Леся Утриско

Мов дві жаринки у вогні.

Тебе  художник  малював,
Мене  десь  виткала  реальність,
Весь  світ  дві  долі  заплітав-
Дві  долі  у  одну  тональність.

Мов  дві  жаринки  у  вогні,
Дві  іскорки  в  однім  багатті,
В  коханні  простелялись  дні,
Корабликом  в  густім  лататті.

Ти  сон  мій,  сон  такий  чудний,
Знов  птахою  літаю  в  ньому,
Життя  струмочок  провідний,
Я  не  віддам  тебе  нікому.

Тональність  музики  одна,
Любовна  музика  сонету,
Реальність  виткана  рясна,
Художником  з  твого  портрету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668125
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


dovgiy

На рейках.

НА  РЕЙКАХ.

На  рейках,  на  рейках  недоброї  долі,
Я  всеньке  життя  чомусь  дурно  кручуся.
Не  маючи  дому,  не  маючи  волі,
Чогось  іще  прагну,  чогось  іще  вчуся.
І  наче,  буває,  ось  –  ось  буду  мати
У  своїх  руках  те,  до  чого  стремився!
Та  потяг  нещастя  продовжує  мчати
І  я  невблаганно  під  ним  опинився!
Скалічений  дико,  замучений  тяжко,
Але  ще  живий,  ще  плекаю  надію.
Я  знов  починаю  мандрівку  у  казку,
Я  знов  до  життя  кличу  віру  та  мрію!
Бо  рейки  так  кличуть  у  даль  веселкову!
Бо  рейки  десь  там,  мають  диво  –  вокзали…
Крізь  зціплені  зуби  встаю  знову  й  знову,
Аби    що  я  слабий,  колись  не  сказали.
І  вже,  коли  обриси  милої  мрії,
Так  близько  наблизились:  лиш  дотягнися!
Нещадна  махина  сталевої  дії
Пройшла  по  мені,  аби  я  зупинився!
Розтрощені  кості,  розірвані  м’язи…
Та  серце  живе,  голова  ще  вціліла.
І  знову  душа,  як  минулого  разу,
На  спрагу  життя,  не  на  жарт,  захворіла!
Аби  оця  спрага  з’єдналася  з  кров’ю,
Аби  позагоїлись  тяжкії  рани,
Наповнилось  серце  щемною  любов’ю,
Хоч,  може,  це  буде  востаннє…  востаннє…
Хай  навіть  і  так!    Та  травневої  ночі
Бузковий  туман  по  –  над  нами  стелився.
Закохано  дивлюсь  у  карії  очі,
Бо  з  вуст  її,  любих,  я  меду  напився!
Дві  ямочки  щік,  ніжна  шия  та  груди…
Цілую  це  все,  розплітаю  волосся,
Бо  вдруге  це  щастя,  можливо,  не  буде,
Бо  лихо  моє  іще  спать  не  вляглося.
Вже  рейки  гудуть.  Наближається  потяг.
І  з  рейок  недолі  мені  не    звернути…
Цілую  засльозені  щічки  та  очі,
Щоб  вічно  щасливим  назавжди  заснути!

28  червня  2013  р.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668057
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Наталя Данилюк

Саме собі

[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]

Дівчино  із  волоссям,  як  жито  вигріте,
Очі  твої  –  глибини,  пірнеш  –  і  все!..
Стільки  краси  в  тобі,  що  нараз  не  звидіти,
Хвиля  підхопить  тіло  і  понесе.

Але  чому  стриножене  серце  втомою,
Смуток  захмарив  світле  твоє  чоло?
Знаю,  нелегко  крапку  зробити  комою,
Шибку  промерзлу  вибавити  теплом…

Знаю,  життя  –  не  мед,  і  не  всім  однаково
Вділить  воно  фортуни  і  талану…
Але  скажи  мені:  ну,  хіба  не  знаково
Те,  що  в  собі  плекаєш  живу  весну?

Те,  що  вона  ще  чиста  й  така  неторкана,
Цвіт  її  пишний  чо́біт  не  толочив.
Грає  роса  на  сонці,  бринить  пацьорками!
Серце  твоє,  мов  скринька,  що  повна  див!

Світла  твого  не  випити,  чуєш,  Янголе?
Сумнів  тебе  пригнічує,  знай,  дарма:
Там,  де  штукарство,  світ  обростає  рангами,
Там,  де  талант  –  там  місця  борні  нема.

Благо  велике  –  бути  комусь  потрібною
В  миті  важливі,  в  радощах  і  в  журбі.
Знаєш,  найбільше  важить  лишатись  вірною
Са́ме  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Шон Маклех

Сутінки бароко

                                           «Весь  світ  складається  з  двох  натур:  
                                               одна  видима,  інша  невидима.  
                                               Видима  називається  твар,  
                                               а  невидима  –  Бог.»
                                                                                                   (Григорій  Сковорода)

У  сутінкові  епохи  особливо  яскраво  світять  людські  постаті.  Не  сприймайте  це  як  аксіому  і  доведену  закономірність.  Це  констатація  факту.  Я  маю  на  увазі  саме  сутінкові  епохи,  а  не  «темні  віки»  (в  існуванні  яких  я  сумніваюсь,  принаймні  для  таких  країн  як  Ірландія  та  Китай).  Хоча  справді  бувають  епохи  ночі  -  коли  хоч  околи  виколи  -  тьма.  Тоді  світи  -  не  світи...  Тоді  ховаються  в  печери,  а  світло  ліхтариків  сприймають  як  відсвіти  пожеж.  Але  я  не  про  них.  Я  про  сутінки.  Або  ранкові  -  перед  світанком,  або  вечірні  -  перед  тьмою.  XVIII  століття  було  саме  епохою  сутінок.  Сутінок  бароко.  Це  химерне  і  надлишково  естетизоване  століття  сприймають  іноді  як  самодостатнє.  Як  окремішнє.  Але  насправді  то  було  довершення  ренесансу.  Вже  навіть  не  пізній,  а  пост.  Постренесанс.  Квазі.  Хоча,  ні.  Квазіренесанс  настав  пізніше  -  в  епоху  ампір.  Бароко  було  епохою  світлою.  Епохою  надій  і  мрій  про  ідеальне  місто.  Ампір,  зрештою,  теж  -  античність  і  пізню  Римську  імперію  малювали  тоді  виключно  світлими  фарбами.  Франсіско-Хосе  де  Гойя  був  тоді  анахронізмом  -  саме  звідти  -  з  сутінок.  Доскіпливий  читач  одразу  спита:  «І  що  ж  це  за  сутінки,  фантазійний  авторе,  вечірні  чи  ранкові?»  І  ті,  і  інші,  читальнику!  Точніше  не  ті,  і  не  інші....  Це  були  сутінки  затемнення.  Тільки  не  треба  одразу  заперечувати:  мовляв,  епоха  просвітництва,  яке  ще  затемнення,  це  в  автора  в  голові  затемнення,  а  це  епоха  Вольтера,  Руссо,  Ліннея  та  Свіфта.  Ви  мене  не  зрозуміли.  Це  були  сутінки  мислення  і  світосприймання.  Світ  почали  сприймати  спрощено  -  як  механізм,  машину.  Механіка  звелась  до  абсолюту.  Світ  і  Всесвіт  сприймався  як  величезний  механічний  годинник,  де  все  було  розкладено  по  поличках,  і  лишалось  тільки  це  все  класифікувати.  Машина  стала  мірилом  і  суддею:  хронометр  і  гільйотина.  Якщо  хтось  і  говорив  про  загадку  і  таємницю,  то  хіба  граф  Каліостро,  що  ні  сам  в  це  не  вірив,  ні  його  слухачі,  що  сприймали  це  як  розвагу,  а  не  як  пошук  істини.  Все  вже  відомо  і  відкрито,  матерія  вічна,  Бог  -  це  провидіння,  система  евклідової  математики.  (Це  в  кращому  випадку,  інколи  пантеїзм  як  забава  інтелектуалів,  частіше  повний  атеїзм).  Так  сприймали  світ.  Велика  французька  революція  не  тільки  поставила  крапку  на  цьому  світогляді,  але  і  показала,  що  все  насправді  не  так  -  все  те  так  просто  і  не  так  однозначно.  

І  серед  цих  сутінок  бароко,  аристократизму,  феодалізму,  механіцизму  і  просто  епохи  зневіри  (о,  як  це  відчув  Джонатан  Свіфт!  Саме  за  це  його  і  недолюблює  багато  хто  в  Ірландії!)  були  постаті,  що  пливли  проти  течії.  Що  протиставили  духу  механіки  глибину  філософії,  теології,  таємницю  світобудови,  справжню  красу  тексту.  Я  про  Григорія  Сковороду.  Цього  самотнього  генія.  

Григорій  Сковорода  -  це  був  перший  у  світовій  філософії  мислитель  тексту.  Для  його  попередників  текст  був  засобом,  а  не  метою,  способом  виразити  щось,  іноді  навіть  способом  заперечити  текст  як  самодостатність  (як  у  Вольтера),  іноді  сходами  до  над  завдань  (як  у  Томи  Аквінського).  Текст  як  самоцінність  був  не  у  філософських,  а  в  сакральних  творах.  Не  дарма  ж  Конфуцій  не  писав  власних  творів,  а  тільки  збирав  твори  давнини  -  він  розумів  небезпеку  сакралізації  тексту.  І  хотів  сакральності  для  інших  текстів,  але  не  для  своїх.  У  Григорія  Сковороди  текст  філософських  творів  не  сакральний.  Текст  стає  самодостатнім  світом.  Так  само  і  давні  сакральні  тексти  він  розглядає  як  самодостатній  світ  -  мету,  а  не  засіб.  Він  бачив  три  світи  -  світ  речей,  світ  ідей  і  світ  тексту.  У  третьому  світі  він  жив  і  почував  себе  там  досить  комфортно.  Настільки  комфортно,  що  світ  речей  ставав  йому  непотрібен,  а  в  світі  ідей  він  шукав  лише  інструменти  для  тексту.

Творчість  Григорія  Сковороди  –  цього  вічно  невчасного  філософа,  вічно  недоречного  для  будь  якої  епохи  –  не  тільки  для  своєї,  дослідники  розглядали    виключно  в  контексті  і  в  просторі  землі  яка  цього  дивовижного  генія  породила,  по  якій  він  ходив,  обережно  торкаючись  ногами  земного  пилу,  і  яка  його  знову  прийняла  –  пішов  він  у  цю  землю  як  колись  пішов  у  добровільне  вигнання  від  суєтності  і  гріхів  мирських  –  світу  марнотного  сього.  Але  Григорій  Сковорода  мислитель  не  регіонального  масштабу  як  Конфуцій  чи  Лао  Цзи,  він  людина  космічна,  людина  і  громадянин  Всесвіту  в  кращому  розумінні  цього  поняття.  У  його  генії,  звісно,  відчувається  колорит  замріяних  степів  та  сумного  Борисфену,  але  мислив  він  про  вічне  і  нескінченне.  Але  це  якось  важко  усвідомлюють  як  українські  дослідники  його  творчості  так  і  закордонні.  Бо  для  українських  –  «він  наш»  і  бачать  у  ньому  мислителя  у  садочку  Богом  забутого  хутора  Слобожанщини,  а  іноземні  –  екзотичного  посланця  незнаної  зачарованої  країни.  І  це  суттєво  заважало  розуміти  ідеї  цього  мислителя  –  він  зірка  філософії  світового  контексту,  один  з  найбільш  освічених  мислителів  епохи,  тонкий  знавець  латинської  і  давньогрецької  мов  і  філософій,  Європа  для  нього  була  не  континентом,  а  частиною  середовища  буття.  

Це  щодо  простору.  Щодо  часу  –  тут  тенденції  протилежні.  Григорія  Сковороду  розглядають  окремо  від  епохи  –  позачасово,  що  теж  часто  заважає  розуміти  його  думки.  А  жив  він  у  надзвичайно  цікаву  епоху,  в  першу  чергу  в  духовному  контексті.  Я  би  назвав  цю  епоху  «сутінками  бароко».  Ренесанс  болісно  довершувався.    І  це  відчувалося  всюди:  і  в  країні  неяскравих  кольорів  -  Голяндії,  і  в  гоноровій  Англії,  що  жила  передчуттям  епохи  пару  (їй  було  тісно  в  світі  механіки),  і  в  країні  вічного  прикордоння  -  Угорщині,  і  навіть  в  темному  Китаї,  де  свого  ренесансу  не  було  і  не  могло  бути,  бо  античність  ніколи  не  закінчувалась,  а  спроба  європейського  ренесансу  завершилась  катастрофою.  В  Україні  це  відчувалося  особливо  гостро:  стара  барокова  Україна  гинула  на  очах,  про  нову  годі  було  мріяти,  та  й  ніхто  не  здогадувався,  що  йде  епоха  пару  та  електрики,  хоча  всі  передчували,  навіть  Карл  Лінней  -  цей  останній  апологет  механіцизму  в  натурфілософії.  Ламарк  уже  стукав  у  двері,  але  вони  були  зачинені.  У  ось  у  цей  час  суцільної  механіки,  у  цей  час  суцільних  сутінок  -  від  колишнього  Нового  Амстердаму  і  знервованої  Ліми  до  солоної  тайфунової  Формози,  у  цей  час  атеїзму  та  ритуалізації  релігії,  у  цей  час  коли  Бог  вважався  сукупність  математичних  формул,  що  виражали  юридичні  закони,  у  цей  час  по  землі  ходив  теолог  і  теософ.  І  то  не  як  зразок  анахронізму  чи  уламок  минулого,  а  сучасний  теософ.  Бароко  марно  шукало  Бога  десь  по  нетрях  деїзму  та  прагматизму  і  закономірно  дійшло  до  атеїзму  Вольтера.  Григорій  Сковорода  Бога  знайшов.  І  не  тільки  у  собі  -  це  було  б  надто  просто.  Він  знайшов  його  у  Всесвіті.  Як  нематеріальну  творчу  компоненту.  Як  основу  одного  трьох  частин  Світу,  де  оця  матерія  -  яку  вже  почали  мислити  як  вічну  і  всюдисущу  субстанцію  була  лише  частиною  одної  з  частин  світу,  але  не  новим  божеством.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667947
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Любов Ігнатова

Піщинка

Я,  певно  що,  -  піщинка  на  долоні  :
Дмухнеш  -  і  зникну  серед  сотень  інших.  
І  тільки  галасливе  гайвороння  
Згадає,  що  були  якісь  там  вірші...  

Ну  може,  вітер  інколи  згадає,  
Як  ніжно  пестив  моє  тіло  зночі,  
Як  з  ним  літали  аж  за  небокраєм,  
Як  золотили  зорі  мої  очі...  

І  дощ  згадає...бо  не  раз  в  краплини  
Ховав  мій  біль  і  розпач  від  невдачі,  
Не  раз  голубив  і  до  мене  линув,  
Як  я,    бувало,  потайки  заплачу...  

А  ти?  Згадаєш?  Поспішиш  забути?  
Чи  й  не  помітиш,  що  здмухнув  піщинку?  

А  я  до  тебе  ланцюгом  прикута...  
А  я  без  тебе  -    посивіла  жінка...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016


dovgiy

ПРОСТО ЖИТИ.

ПРОСТО    ЖИТИ.

Наче  вихор  несамовитий,
Що  зі  швидкістю  потяга  трощить,
Ця  недуга  продовжує  бити
То  по  м’язах,  а  то  по  кості.
Чи  то  сила  ущент  зотліла,
Чи  її  взагалі  було  мало,
Не  противиться  більше  тіло,
Мов  пружина  життя  зламалась…
А  душа  до  краплинки  часу,
Ще  плекає  якусь  надію…
Від  безсилля  тілесного  плаче
Та  змиритися  з  ним  не  вміє.
Ще  їй  світяться  далі  сині
Куди  кличуть  шляхи-дороги,
Ще  хвилюють  клини  журавлині,
Що  летять  в  океан  тривоги.
Не  змирившись,  вона  шукає
Аж  у  небі  свою  опору.
Кволі  крилечка  розправляє,
Щоб  злетіти  на  них  угору…
Чи  дано  їй  ще  раз  піднятись?
Це  питання  скоріш  до  Бога.
Бо  всі  ліки  прийшлось  прийняти,  
А  на  поміч  не  йде  нічого!
Не  придбати  ніде  здоров’я,
Хоч  віддай  всі  багатства  світу…
А  в  садку    знову  трави  шовкові,
І  так  хочеться  просто  жити!

21  травня  2016  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Де ж у правди кінці?

Сподівалася    ненька,
Коли    син    був    маленьким,
Як    гордитися    буде,
Коли    виросте    син:
«Зараз    –    добрий,    уважний…
А    як    стане    поважний?
А    як    вийде    у    люди
І    добавить    краси?!..»

Швидко    роки    летіли,
Набирався    він    тіла.
Розумінням    світились
Його    очі    ясні.
Згодом    і    одружився
(з    нею    разом    учився),
І    від    щастя    котились
В    неньки    сльози    рясні.

А    життя    –    безупинне,
Ніби    річечка,    плине,
І    пороги,    і    доли    –
Все    їй    треба    здолать.
Син    з    сім’єю    –    далеко,
Не    навідують    неньку.
Вже    й    не    пише    додому    –
Інші    в    нього    діла.

Ненька    дума    про    сина:
Де    ж    вона    пропустила
Той    момент,    ті    хвилини
Між    собою    і    ним,
Що    єднали    б    назавжди,
Щоб    жили,    як    і    завше?
Чом    же    доля    сварлива
В    сім’ях    тих,    де    сини?

Блиском    повняться    очі
В    тихій    темряві    ночі,
І    малюється    зморшка
Знов    нова    на    лиці.
Важко    їй    зрозуміти,
Що    дорослі    вже    діти,
І    їй    жити    вже…        трошки…
Де    ж    у    правди    кінці???
26.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667738
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Наталя Данилюк

В гості до лісу

[img]http://files.moblo.pl/0/4/89/48956_landa-dziewczyna-likely-pl-3195a237.jpg[/img]

Сонце  в  зеніті  –  круглий  спартанський  щит,  
Що  відбиває  хмар  кочові  навали.
Стелиться  мох,  м’якенький,  мов  оксамит,
Ноги  людські  по  ньому  ще  не  ступали.

Штрикає  тишу  гілки  сухої  хруст,
Вітер  бринить  джмелем  у  верхів’ї  сосен…
Йду  обережно  й  тихо  –  ні  пари  з  вуст,
Жалять  обличчя  хвойні  голки́,  мов  оси.

Свіже  повітря  зв’я́зки  у  горлі  рве,
Наче  мембрана,  пружно  спирає  груди…
Ладаном  ліс  обкурює  все  живе,
Лиш  непорушні  скель  кам’яні  споруди.

Міряю  світ  відбитками  підошов…
Ліс  –  посивілий  дід,  але  ще  нівроку!
Здалеку  привітає:  «Це  хто  прийшов?
Начебто  й  не  змінилась  за  ці  півроку…

Ну  ж  бо,  сідай  сюди,  на  трухлявий  пень,
І  викладай  усе,  що  в  душі  ховала…».
Хлю́пне  теплом  крізь  вуса  і  засопе,
Очі  зелені  блиснуть,  немов  дзеркала.

Я  притулюсь  щокою  до  бороди,
Наче  ми  з  ним  не  бачились  цілу  вічність  –
Так,  як  до  пана  леститься  кіт  рудий,
Погляди  перегукуються  зустрічні.

Мовчки  собі  поси́димо:  я  і  він,
Щебетом  заколисані  і  вітриськом…
Десь  обізветься  грому  протяжний  дзвін  –
Схоже,  пора  додому,  вже  дощик  близько…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667834
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Анатолій В.

Мені тепер байдуже

Мені  тепер  байдуже,  чуєш,  вже  байдуже  все!
В  душі,  як  в  безкрайому  полі,  пронизливий  вітер
Всі  спогади  за  горизонт  назавжди  віднесе  -
Туди,  де  у  квітах  сховалося  сонячне  літо...

Мені  вже  не  холодно,  чуєш,  бо  гріє  весна!
Душі  монохром  розфарбує  вона  веселково,
І  пісня  пташина  сонатово  в  серці  луна,
І  місяць  дарує  на  щастячко  жовту  підкову...

Позаду  лишилась  колюча  холодна  зима,
Що  шпичкою  криги  у  серце  гаряче  шпигнула.
Мені  тепер  байдуже,  бо  вже  нічого  нема...
Жалі  запакую  в  конверт,  адресую:  "В  минуле"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


НАДЕЖДА М.

Надув знов губки мій хороший…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rIFpmds_fQs[/youtube]



Надув  знов  губки  мій  хороший.
Я  знаю,  щось  уже  не  так.
Ти  мій  найкращий,  найсолодший.
Та  засмутив  мене..  Це  факт.

Із  ранку  все  чомусь  нервуєш.
Я  тортик  й  каву  принесла.
Та  ти  мене    чомусь  не  чуєш.
Може,  не  те  я  подала?

З  вікна    он  скочив  теплий  зайчик.
Торкнувся  він  твого  лиця.
От  ти  коварний,  любий  хлопчик.
Ти  будь  хорошим,  обіцяй.

Ну  ось  нарешті:  підняв  очі.
Усмішка  стерла  всю  нудьгу.
НЕ  переймайся,  мій  хороший.
Ти  знаєш,  як  тебе  люблю...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667775
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВИШИВАНКА

Ви́шиванка  серце  гріє,
В  першім  хрестику  -  надія,
В  другім  хрестику  -  тривоги,
А  у  третьому  -  дороги.
У  червоному  -  кохання,  
Чорні  хрестики  -  зітхання.
Кольори  сплели́ся  густо,
Обняли́ся  з  голки  дружно.  
Шила,  шила,  вишивала,  
Нічка  спати  не  давала.
Пригортала  полотно,
Знаю,  -  милому  воно.
Ця  сорочка  ви́шиванка
Вся  з  любові  до  світанку.
Жовтий  колір  -  ясні  зорі,  
Синій  колір  -  небо  Боже.
Тихо-тихо  промовляла,
Хрестик  з  хрестиком  єднала,
Щоб  сорочка  серце  гріла
За  ким  серденько  леліло.
З  ким  прожити  життя  маю,
Свою  долю  вишиваю.
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667705
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Михайло Гончар

Колиска України

"Село  -  колиска  України.
Не  буде  села  -  не  буде  і  вас!.."
         О.Ляшко(  із  виступу  у  ВР)

"Село  на  нашій  Україні,
Неначе  писанка  село..."
Чому  ті  писанки  змарніли,
З  якого  боку  суне  зло?

Ти  кажеш  -  я  селюк,дєрьовня,
А  ти  такий  весь  городський...
Та  не  хизуйся  так,шановний!
Ми  всі  фактично  селюки.

І  наші  предки  добре  знали
Який  на  смак  селянський  піт,
Коли  земельку  засівали,
Щоб  на  столі  завжди  був  хліб.

Чудово  знали  ноги  босі
Які  холодні  вранці  роси,
Яка  стерня  в  жнива  колюча,
А  кропива  яка  пекуча.

Попри  криваві  мозолі
П'янили  запахи  землі
І  купа  гною  пахла,як
Природний  афродозіак.

Нема  планети  без  орбіти,
Немає  річки  без  води,
Не  родить  яблуня  без  цвіту,
Не  п'ються  без  бджоли  меди.

Село  і  місто  -  два  крила...
І  тут  не  треба  гороскопа
Не  бУде  місто  без  села,
Не  буде  шопінгу  без  шопи.

Як  не  старалися  вожді  -
Там  мова  зберегла  прописку...
Тож  бережіть,брати,колиску,
Бо  хто  без  неї  ми  тоді?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667703
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Ніна-Марія

Думки про тебе…

[color="#0f0d57"]Прошу,  ти  дозволь,  хоч  думать  про  тебе,
Якщо  це  не  є  великим  гріхом.
Один  лиш  Всевишній  знає  на  небі
Пам"ять  не  можна  замкнути  замком.

Я  буду  до  скону  в  серці  носити
Спогади  світлі,  що  звуться  життям
Більше  ніколи...Ти  чуєш?  Нікому
Нізащо  у  світі  їх  не  віддам!

Лиш  з  тобою  удвох  ми  знали  той  код
До  скриньки  земної  любові,
Яку  із  небес  посилає  Господь,
Бо  з  долею  він  завжди  у  змові.

Тихо  до  нас  підкрадалась  вже  осінь
Скроні  ледь-ледь  припорошував  сніг
Наша  зав"язь,  мов  той  вузлик  трималась,
Її  б  ніхто  розв"язати  не  зміг.

На  жаль,  є  якась  найвища  у  світі  
Сила,  яку  ще  ніхто  не  здолав
Ми  мусим  її  покірно  приймати
Той  написаний  нам  зверху  устав.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667594
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


НАДЕЖДА М.

Усмішка - поцілунок для душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2zBg7Tp3BBE      [/youtube]



Усмішка  -  поцілунок  для    душі.
Я  поглядом  тебе  своїм  ласкаю.
Пройшов  сезон,  закінчились  дощі.
І  я  тебе  знов  ніжно  обіймаю...

Тихенько  щось  шепоче  очерет
Вербичці  тій,  що  коси  полоскала.
І  так  хотілось    долі  взнать  секрет
В  зозулі,  що  десь  поряд  кукувала.

Як  я  чекала  слів  отих  простих,
І  ти  казав,  що  коси  пахнуть  літом.
І  вітер  з  нетерпінням  теж  затих...
Акація  рясніла  білим  цвітом.

І  гостро  пахли  квіти  степові.
Духмяний  вечір  зависав  над  ставом.
Та  десь  з"явились  хмари  грозові...
А  ми  дощів  в  цей  час  і  не  чекали...
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667610
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Лі Чень Дао

Той, що час відкриває

                                   «Рух  тіла  породжує  не  форму,  а  тінь.
                                       Рух  звуку  породжує  не  звук,  а  луну,
                                       Рух  небуття  породжує  не  небуття,  а  буття.»
                                                                                                                                                                       (Ле  Цзи)

Якось  вчитель  Кун  у  всьому  зневірившись,
Навіть  у  своїх  учнях,  навіть  у  тому,  
Що  Шлях  розуміє  він  правильно,
Пішов  до  гори  священної  Тай  Шань,
Що  серед  царства  його  рідного  Лу  височіє,
і  по  схилах  її  лісистих  піднімаючись,
У  пошуках  неіснуючої  відповіді
Зустрів  він  відлюдника,  якого  всі  називали
Той,  Що  Час  Відкриває.
Був  він  у  лахміття  одне  вдягнений,
Босоногий  і  мотузкою  підперезаний,
Але  грав  на  цині  дзвінкострунному
І  співав  весело  і  життєрадісно.
-  Чого  радієте  Ви,  Раніше  Народжений?  -  
Спитав  його  вчитель  Кун.
-  Радію  я  багато  чому.  -  відповів  відлюдник.  -  
Чимало  різних  живих  істот  народжується,  
Мисленням  наділена  людина  лише.
І  мені  пощастило  людиною  народитися.  
Це  перша  радість  моя.
Інколи  людина  народившись  
Помирає  ледве  почавши  жити,
А  я  дожив  до  віку  дев’яноста  й  восьми  років,
Ось  друга  радість  моя.
Бути  бідним  -  правило  мужа  благородного,
А  смерть  -  справ  людських  завершення.
Навіщо  ж  горювати,  якщо  я  
Справи  завершу,  лишаючись  вірним  правилу?
-  Чудово!  -  вчитель  Кун  відповів.  -  
О,  як  Ви  вмієте  самого  себе  втішити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667398
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


не просто скрипка

Чашка кави

Чашка  кави  закрила
                   ворота  до  сну,
Очі  блукають
                   по  темній  кімнаті,
Я  стрічаю  без  тебе
                   вже  котру  весну,
Досі  не  можу
                   самотність  здолати.
Над  вікнами  місяць
                   зависнув  дугою,
Вітер  –  шугайстер
                   благає  притулку
Прозябла  душа
                   наодинці  з  імлою,
Шукає  у  розпачі  дум
                   порятунку.
Життя  проліта  –  
                   швидкоплинне  кіно,
Де  пам'ять  мандрує
                   у  юність  безпечну.
Теплий  спогад  вліта
                   у  відкрите  вікно,
В  свідомості  моститься
                   десь  на  краєчку.
Уже  зазирає  світанок
                   крізь  раму,
Он  на  стіні
                   ледве  фото  сіріє.
Знов  ставить  життя
                   незавершену  драму:
Постіль  холодна
                   і  ковдра  не  гріє.

Фото  -  інет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666980
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля і мова

Земля    і    мова    –    два    одвічні    коди    –
Це    не    високі    пафосні    слова:
Без    них    нема    майбутнього    в    народу
І    нація    без    них    не    є    жива!

Земля    і    мова    –    не    слова    красиві    –
Це    вільні    є    підвалини    ідей:
Саме    вони    тебе    таким    зростили
І    стануть    кодом    для    твоїх    дітей!
2.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667358
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Простелю рушниками літа

Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала:
Як    росла    я    в    поліськім    краю,
Там,    де    хвилі    гуляли    житами,
Де    пташки    почувались    в    раю,
Де    росу    смакувала    устами.

Там    цнотлива    барвінку    краса,
Посміхалась    весні    і    хмаринці,
Там    безкраї    вгорі    небеса,
Й    вітерець    задрімав    на    травинці.
В    лузі    пісню    співала    коса,
І    лягала    покірно    травиця,
А    волошок    нетлінна    краса
Чарувала      собою    пшеницю.

Там    у    мареві    білім    сади
Вечір    слухали    й    спів    солов’їний…
Кличе    мрія    мене    знов    сюди,
Хоча    скроні    прибралися    в    іній.
Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала.
15.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


НАДЕЖДА М.

Поки надіюсь - я живу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pj3nLnlx3Ig  [/youtube]


Надія  на  щастя,  хай  навіть  облудна,
ніколи  не  причинить  людині  зла,
тому  що  вона  полегшує  життя.
 Лопе  де  Вега.

------------------------------------------------------------------
Коли  відчуєш:  тануть  мрії,
Тобі  мети  не  досягти,
Та  ти  згадай,  що  є  ж  надія,
Що  може  ще  допомогти.

І  ми  шукаєм  соломинку,
Щоб  нас  тримала  на  плаву.
Запам"ятай  у  цю  хвилинку:
Поки  надіюсь  -  я  живу.

І  зразу  станеш  сподіватись,
Забувши,  що  існує  зло.
Невдачі  будеш  посміхатись,
Щоб  від  душі  все  відлягло.

Світ  непростий,  такий  жорстокий,
Але  ти  мрію  не  кидай.
Посій  у  серці  своїм  спокій.
І  віру  мріям  ще  придай.

Не  дай  душі  упасти  в  відчай,
Упавши,  встань  і  знову  йди.
І  це  візьми  собі  за  звичай,
Щоб  вірний  шлях  в  житті  знайти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667254
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Душі наші любов пили

В    теплім    спомині    –    літній    вечір…

Зорі    дивляться-мерехтять…

І    рука,    що    лягла    на    плечі…

Ті    ж    від    дотику    ледь    тремтять…


Зазоріли    кохані    очі

І    жадане    у    них    «люблю».

Місяць    виплив    назустріч    ночі…

Думка    блиснула:    «Чи    не  сплю?»


Гарячів    твій    нерівний    подих,

Раптом    губи    вогнем    обпік…

І    цілунки,    цілунки    потім…

І    належу    я    вже    тобі…


Зорі    все    іще    мерехтіли.

Вечір,    тихий,    у    ніч    поплив,

А    під    ними    –    два    пружних    тіла

Й    душі,    котрі    любов    пили.  
24.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667171
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми ішли, щоб зустрітися…

Через    поле    розлук    
на    дорогу    нових    сподівань

Ми    ішли    навпрошки,    
щоб    зустрітися    знову    з    тобою.

І    шукав    для    нас    час
ті    одвічні,    магічні    слова,

Щоби    наші    серця    
щедро    знов    напоїти    любов’ю.



Дивувався    нам    світ    
і    такі    недосяжні    зірки,

Й    розтривожена    і    
ще    ніким    не    розгадана    вічність…

Малювала    вона    
й    дарувала    нам    дні    і    роки.

Щоби    в    кожному    з    нас    
відродилася    приспана    ніжність.



А    як    стрілися    знов,    
світ    для    нас    знов    зацвів    для    обох,

І    над    нами    лишень    
тихі,    вишиті    зорями    ночі,

І    раділа    згори    
тиха    вічність,    а    може,    сам    Бог,

Як    в    любові    ріці    
потонули    твої    й    мої    очі.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Юхниця Євген

А молода вдовиця…

Ще  сорок  днів  не  сплакали  сусіду,
А  молода  вдовиця  -  з  іншим  (з  «Мерседесом»)
Із  дачі  геть  повимітала  інвалідні
І  шафи  й  сорочки́,  старе  й  грубе́зне.
І  швидкість  виглядала  -  протиріччям:
Й  садок  дбайливо  зразу  ж  попололи,
І  щебіт  ллявсь    привітно  денно  й  нічно  -
Чи  ...через  те,  що  ...вже  нема  Миколи?
Чи  -  йо́му  вслід,  замученому,  ви́житому,  зваленному  з  ніг
Хворобами  і  змінами,  яким  вже  опиратися  не  зміг?

20.05.16  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667114
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


laura1

Вишиванка - символ України!

Вишита  сорочка  -  гордість  і  святиня!
Символ  України,  поколінь  зв'язок.
Праці  копіткої  і  душі  творіння,
Біла  вишиванка,  квітів  ланцюжок.

Візерунки  вічні  розцвітають  дивом,
В  них  краса  природи,  український  дух!
В  них  зашита  пам'ять  про  світання  й  зливи,
В  них  любов  і  вірність  завжди  поруч  йдуть.

Вишиванка  біла  на  щасливу  долю,
В  ній  молитва  матері  за  дітей  своїх!
За  удачу  їхню  й  непохитну  волю,
Щоб  завжди  вертали  із  чужих  доріг.

Вишиванка  біла,  вона  серцю  мила,
Бо  вона  дитинство  й  батьківський  поріг!
Вона  символ  віри,  Батьківщини  сила,
І  родинний  вічний,  давній  оберіг.

19.  05.  2016                                  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Наталя Данилюк

Під настрій ночі

[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]

Ця́тки  ві́кон  блимають,  мов  стразики,
Кожна  з  них  –  увімкнений  ефір.
Із  дверей  викочуюсь,  як  з  пазухи
Жовтобоке  яблуко,  надвір.

Світлофори  в  темряві  виблискують  ─
Сухопутні  стражі-маяки…
Трасу,  мов  докупи  зшиті  блискавки,
Бороздять  автівки-бігунки.

Гуркотять  колеса,  мов  у  рупори,
Будять  заколисану  весну,
І  зірки  загвинчені  шурупами
В  стелю  неба,  темну,  натяжну.

Пізно,  та  вночі  не  спиться  містові:
Де-не-де  ще  людно,  суєта…
І  дахи  полоще  через  відстані
Мерехтлива  зоряна  сльота.

Ніч,  мов  хрущ,  гуде,  вібрує,  кліпає
Плямами  яскравих  ліхтарів…
Випускають  в  небо,  як  з  фолікулів,
Сиві  пасма  труби-димарі.  

Згодом,  як  ущухнуть  вулиць  повені,
І  авто  останнє  камінцем
Булькне  десь  у  темінь  асфальтовану,
Північ  сажу  висипле  тихцем…

Розподілить  плавно  –  до  мілі́метра,
Вкриє  місто  мороку  обрус...
Аж  допоки  завтра  все  не  вимете
Молодий  світанок-сажотрус.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


НАДЕЖДА М.

Далеких спогадів ковток…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wjz5K5SBblY[/youtube]



В  напіврозчинене  вікно
Ввірвались  пахощі  жасміну.
Вони  хмильніші  за  вино.
І  бережуть  якусь  таїну.

П"янить  казковий  цвіт  квіток.
Нестримно  рветься  до  кімнати.
Далеких  спогадів  ковток
З  жасміном  хочу  порівняти.

Вдихаю  пахощі  медові,
П"ю  чай  із  ніжних  пелюсток..
Ласкаю  поглядом  з  любов"ю
Цей  райський,  неземний,    куток.

Цих  квітів  пахощі  -  душа,
Яка    в  кімнату  залітає.
Вона  на  згадки  спокуша
І  теплотою  огортає.

Дивлюсь  на  рай  я  крізь  вікно.
Гойдає  штори  ніжно  вітер.
Не  всім  квіткам  красу  дано.
Який    жасміну  дивний  витвір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667000
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


dovgiy

ЦЕЙТНОТ.

ЦЕЙТНОТ.

Зробила  Доля  хід  конем
І  все  життя  моє  в  цейтноті.
Рахую  скупо  день  за  днем,
Пірнаючи  в  купіль  скорботи.
Тому  що  без  твоїх  очей,
Без  світла  чару  молодого,
Не  спати  в  темряві  ночей,
Не  знати  трепету  святого.
Та  сталось  так!  Ми  вдвох  тепер
Знаходимось  у  стані  пату:
За  те,  що  плітки  не  роздер,
За  те  спокутую  розплату.
А  треба  було,  пліткарям,
Смердючі  писки  люто  рвати,
Та  язика  гадючий  крам,
Як  шип  отруйний  виривати…
На  жаль,  не  встиг,  а  чи  не  зміг,
Що  шкодувати!      Не  повернеш…
Ніч  вся  у  хмарах…  я  не  ліг…
Як  соловей  ридаю  в  тернах.

19.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666966
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Шостацька Людмила

ДУШІ ПРЕКРАСНЕ ВИШИТТЯ

             Немає  в  пам’яті  імен,
Хто  першу  вишивку  нам  вишив,
Колись  в  минулому,  з  давен
Красу  по  собі  цю  залишив.

У  вишиванці  –  зміст  життя,
Повага  й  шана  свого  роду
І  оберіг,  і  почуття,
Код  генний  власного  народу.

Веселка  радо  виграє
І  стелить  барвами  життя,
Ознак  вкраїнцю  додає
Душі  прекрасне  вишиття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666961
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Радченко

Дощовий травень

Уже  й  не  потрібні  дощі  -
Земля  напилася  сповна.
Й  затихли  в  садках  хрущі,
І  пісня  дощу  сумна
Пливе  над  землею  й  пливе,
ЇЇ  не  спинити  нічим.
Весна  без  усмішки  живе,
Неначе  життям  чужим.
А  вітер  не  в  силі  ніяк
Хмарини  прогнать  дощові.
Чорніє  старий  вітряк,
Стоїть  по  коліно  в  траві.
А  сонце,  як  бажаний  гість,
Загляне..,  та  тільки  на  мить:
Між  хмарами  -  райдуги  міст
І  пісня  дощу  знов  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666955
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Таке обличчя мав Союз в 30-х

[u](Запитання        і    відповідь    –    одним    реченням).
[/u]

Чи    де    було    таке    ще    на    Землі,

Щоб    жити    вдома,    як    у    чужині,

Де    проти    тебе    йде    чиясь    війна,

А    згодом    –    північ,    де    спішить    Двіна,

І    роба    арештантська,    і    барак,

І    ти,    здається,    ніби    не    дурак,

Та    ти    –    внизу,    а    над    тобою    –    той,

У    кого    є    Компартії    квиток,

Навколо    ж    –    вишки    і    колючий    дріт,

І    щі    вонючі,    маєш    на    обід,

І    дихає    морозом    кожна    ніч,

Ти    ж,    хоч    не    раб,    зате    системи    річ,

А    коли    так,    тобі    немає    слова,

Бо    лиш    покірність    є    її    основа    –

Таке    обличчя    мав    Союз    в    30-х,

Яке    боронить    Путін    так    завзято.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666953
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Леся Утриско

Моя вишиванка.

Я  сьогодні  спозаранку
одягну  знов  вишиванку,
ту  красу,  що  вишивала-
Цілий  світ  туди  вкладала.

Ясні  зіроньки  небесні,
що  із  місяцем  облесні,
промінь  сонця  золотий-
а  у  ньому  день  ясний.

І  калину,  і  ліщину,
стан  дівочий-  яворину,
степ  широкий  та  луги,
і  безмежні  береги.

Показати  світу  хочу
всю  красу  свою  жіночу,
Батьківщину,  що  люблю-
Україноньку  мою.

Гарний  світ,  та  мій  найкращий!
Заквітчаю  в  буйнім  рясті,
кожен  хрестик  та  нитки,
в  нас  найкращі  вишивки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666932
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Маленьке й славне місто Конотоп

[u](Учора    в    фейсбуці    мелькнуло    повідомлення      про    похорон    у    Конотопі    молодого    атовця,    було    й    фото.    Це    Олександр    Півень.    Скільки    ж    їх,    молодих,    гарних,    освічених,    полягло    за    Україну    і    в    цій    війні!    Ця    новина    заставила    взятися    за    перо).[/u]

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп,
Та    в    грізний    час    героїв    мало    й    має,
Ті    ж    оборону    впевнено    тримають
І    в    бій    таких    не    посила    ніхто.

Він    мав    іще    такий    короткий    вік,
Не    знав    раніше,    що    героєм    стане,
Що    шлях    веде    його    до    п’єдесталу,
Бо    українець    він    і    справжній    чоловік.

Він    знав:    за    ним    –    не    тільки    Конотоп,
За    ним    –    народ    і    вільна    Україна,
Такий    не    стане    жити    на    колінах,
І    не    злякають    спека    чи    потоп.

Та    хтось    послав    солдатові    біду,
Упевненому      в    власній    перемозі,
Хоч    не    стомився    крок    його    в    дорозі,
Спинила    куля    хлопця    на    ходу.

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп
Із    молодим    атовцем    попрощалось:
Герою    –    слава,    пам’ять    вічна    й    шана    –
Пройшов    він    гідно    під    важким    хрестом!
17.05  2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666760
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Зустріч знов поділимо на двох

Пливуть    хмаринки    високо    у    небі,
Пливуть    туди,    де    гуркотить    війна,
І    я    пливу    думками    теж    до    тебе,
Й    прощальний    вечір    в    пам’яті    зрина,

Як    ніжно    ти    горнув    мене    до    себе,
Здавалось,    ніби    в    душу    заглядав,
Проснулась    і    в    моїх    очах      потреба
Тебе    кохати    німо    і    ридать…

Здавалось,    нас    на    світі    тільки    двоє,
Й    вуста,    й    міцне    сплетіння    наших    рук,
І    хоч    мороз    потріскував    надворі,
Не    чули    ми,    як    тряс    повітря    крук.

Сьогодні    ти,    де    гаряче    і    димно,
Де    смерть    в    окопи    сірі    загляда,
Я    ж    сподіваюся    на    Бога    і    на    диво,
Що    обмине    в    бою    тебе    біда.

Війні    прийде    кінець    таки,    я    знаю,
І    зустріч    знов    поділимо    на    двох,
Від    щастя    очі    німо    заридають,
А    свідком    цього    стануть    світ    і    Бог.
15.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666758
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Леся Утриско

Присвята всім друзям за вітання до дня народин.

Я  сьогодні  прихилю  весь  світ,
подарую  Вам  віру  й  надію,
я  у  Господа  вимолю  літ,
моїм  друзям,  з  якими  зумію
поділити  життя  і  любов,
дні  святкові,  а  також  буденні,
примхи  осені,  весноньку  знов,
люту  зиму,  всі  свята  блаженні.
Хай  серця  щирим  літом  палають,
вірні  душі  лиш  радість  несуть
і  домівки  хай  горя  не  знають-
всі  домівки,  де  друзі  живуть.
Ви  родиною  стали  для  мене,
хоч  ніколи  не  бачились  ми,
хай  Вам  щастя  вкладається  в  жмені,
діти  Ваші  живуть  без  війни.
Хай  Вкраїнонька  наша  воскресне,
хай  любов  запанує  між  нас,
біль  і  зависть  із  душ  наших  щезне,
помолюся  до  Бога  за  Вас.
За  чудові  святкові  вітання,
що  принесли  в  дарунок  мені:
за  вірші,  за  пісні,  за  бажання,
многих  літ  Вам  також  на  землі.
Я  налию  вина  повну  чару,
засолоджу  медами  землі,
хай  ніколи  не  буде  в  нас  чварів,
хай  співають  в  садах  солов'ї.
Все  негоже  хай  згине  з  землі,
а  все  гоже  хай  стане  на  варті,
Шануймося,  друзі  мої!
Шануймось,  бо  ми  того  варті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666833
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: МАМО, МАТІНКО, ГОЛУБКО СИЗОКРИЛА



Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   М́́атінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666421
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016


dovgiy

ДО ОМРІЯНОЇ.

ДО    ОМРІЯНОЇ.

Всі    літа  я  чекаю  тебе
На  життєвій  розбитій  дорозі.  
Тільки  небо  моє  голубе
Криють  хмари  журби  і  тривоги.
Ти  десь  є.    В  цьому  впевнений  я.
В  моїх  мріях  мов  літо  зелене.
Була  б  ти  найдорожча  моя,
Та  шляхи  не  приводять  до  мене…
Вже  й  не  знаю  чи  щастя  діждусь,
Чи  отак,  в  самотині,    зоскнію…
А  літа  -  мов  годинник  ідуть
І  ведуть  на  стежки  безнадії.
На  стежках,  де  лиш  пам’яті  дим
Все,  що  сталось,  в  ночах  обгортає,
Я  ще  бачу  себе    молодим,
А  літа…  а  літа  –  відлітають…
В  далечінь  звідки  зовсім  нема
Вороття  в  сьогодення  летюче.
А  за  хмарами  прийде  зима,
Сніг  закриє  оазу  квітучу
Де  ще  залишки  мрій,  сподівань
Залишаються  й  досі  живими…
На  одрі  своїх  мук  і  страждань
Я  чомусь  ще  сумую  за  ними.

18  травня  2016  р.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666703
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


Любов Ігнатова

Чай з імбиром

Я  до  чаю  додам  теплий  відзвук  імбирної  ноти  
І  корицевий  шлейф,  ніби  сонячний  промінь,  густий...  
Щось  приваблює  погляд  у  гладі  люстерка  напроти...  
Тінь  якась  невиразна...та  я  майже  впевнена  -    ти...  

Не  відводжу  очей,    бо  боюся  укотре  згубити  
Павутинку  тонку,  що  тебе  у  мій  сон  приведе...  
А  за  вікнами  вечір,  п'янким  абрикоссям  налитий,  
Із  зірницею  вдвох  витанцьовують  свій  па-де-де...  

Попід  стелею  сплять  врівноважені  штучні  світила,
І  годинник  стіка,  як  з  полотнища  пензля  Далі,
Чай  схолонув  давно,  а  мені  відірватись  несила  
Від  химерної  точки  на  сріблом  покритому  склі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016


НАДЕЖДА М.

Не гра вино у тім бокалі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk        
[/youtube]

Не  завжди  збудеться,  що  хочеш.
Думки,  як  рій  усе  летять.
І  знову    голову  морочать,
Вночі  не  можуть  спокій  дать..

І  ти  летиш,  ще  в  серці  віра.
Та  там  не  ждуть  тебе  давно.
Лише  душі  все  зрозуміло.
Та  ми  обоє  мовчимо.

У  склянці  гілочка  жасміну,
Дарунок  твій  в  весняний  день.
Давно  відчули  уже  зміну.
От  забуття  не  йде  лишень.

Не  гра  вино  у  тім  бокалі,
Що  ми  колись  недопили.
І  нам  здавалось,  що  кохали..
За  течією  ми  пливли.

Любов  обурена  втікала,
І  озирнулася  лиш  раз.
Але  назад  не  погукала,
Лишивши  нас  вже  без  образ.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


не просто скрипка

Ранети падали в саду

Ранети  падали  в  саду,
А  літо  бабине  на  скроні.
Ти  цілував  мої  долоні
І  шепотів,  
                           –  я  украду…
На  хвильку,  час,  а  хоч  навік,
Я  викраду  тебе  у  тебе,
У  цьому  визріла  потреба.
Почни  життя  на  чистовик.
Призупинити  дивну  мить,
Благала,  подумки  у  неба.
А  вголос,  
                       –  зачекай,  не  треба,
Душа  схолола,  не  щемить.
–  Облиш.  Не  вічні  холоди.
Не  виправдовуйся  так  ревно
Не  розпинай  себе  даремно,
У  самоті  зими  не  жди.
На  зустріч  цю,  давно  чекав,
Вона  в  майбутнє  наше  просвіт…

Серця  писали  новий  розділ
І  щастя  вечір  нам  плекав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666308
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш пам’ять хай слово має

[u](До    дня    пам’яті    жертв    сталінських    репресій,    що    відзначається    щороку    15.05.)[/u]
П’ятнадцяте    п’яте    –
Це    день,    щоб    згадати
Той    час,    як    земля    стогнала,
Як    кращих    із    кращих,
Не    знаючи    й    нащо,
Етапом    в    кайданках    гнали
В    Сибір,    Соловки,
Де    сніги    і    вовки…
На    власній    землі    –    в    полоні?!..
Репресії    дикі
Затіяв    «владика»
Й    не    сотні    скосив    –    мільйони…

Свічки    запалімо,
Постіймо    всі    німо…
Лиш    пам’ять    хай    слово    має
Про    те,    як    в    тридцяті
Забули    про    святість
Й    свободі    хребет    ламали…
Та    вже    не    здолати
Ніякій    владі
Бажання    людське    жить    вільно,
І    пам’ять    не    вбити,
І    не    повторитись
Репресіям    і    свавіллю.
16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666219
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прости, Україно, мій гріх

[u](Борцям    за    незалежність    України    в    20-30-х    р.р.,  дідусеві    Лободі    Івану    Васильовичу,    репресованому    в    часи    колективізації    присвячую)                                                                                                                                                                                                                                                  
[/u]
Прости,    Україно,    мій    гріх,

Що    волю    тоді    не    вберіг,

Що    рано    я    впав    у    борні.

Прости,    Україно,    мені.

За    муки    твої    теж    прости,

За    спалені    рано    мости,

За    мор,    що    народ    покосив,

Повір,    я    був    відданий    син.


Прости,    Україно,    за    глум,

За    те,    що    хребта    нам    зігнув

Фашист,    але    не    переміг,

Тебе    боронить    я    не    міг,

Бо    мав    закоротке    життя,

А    ти,    юний    друже,    затям,

Що    в    нас    Україна    –    одна,

В    народ    нас    великий    єдна,

Якому    і    жить,    і    творить,

Зоря    хай    яскрава    горить,

Неначе    святий    оберіг.

Прости,    Україно,    мій    гріх!
                                                         15.08.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666214
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


НАДЕЖДА М.

Коли дощі, неначе кара….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ

[/youtube]


Коли  дощі,  неначе  кара,
Дивлюся  з  сумом  у  вікно.
Коли  насуне  нова  хмара,
Про  сонце  мрію  все  одно..

Коли  захочеться  поплакать,
(  Буває  інше  не  дано),
Не  будуть  сльози  мої  капать.
Сміюсь,  хоч  гірко,  все  одно.

Коли    узнаю  про    нещирість
Тих,  кого  друзями  зову,
Я  все  одно  їм  буду  вірить.
За  фальш  душі  я  їм  прощу.

Я  простягну  їм  свою  руку,
Знайду  слова,  щоб  шанс  ще  дать.
І    буду  вдячна  за  науку...
За  цим  не  буду  жалкувать.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Радченко

Монолог природи

Яка  невгамовна  погода:
То  дощ  ллє,  то  град  торохтить.
Сміється  над  нами  природа:"
Що  хочу,  те  й  буду  робить.
Узимку  -  капіж!  Так  це  ж  легко!
У  березні  холод  й  сніги,
А  влітку,будь  ласка,  вам  -  спека
Й  придумаю  щось  восени.
І,  якби  вам  всім  не  хотілось,
Щоб  все  було  геть  навпаки,
Такою  я  ось  уродилась
Й  живу  на  землі  залюбки.
Але  не  завжди  дощ  чи  спека,
І  холод,  й  мороз  по  весні.
Цвітіння  пора  хмільно-терпка
Й  краса  золота  восени.
Не  марно  слова  має  пісня:
"Погода  люба  -  благодать".
Пора  ж  бо  в  природі  є  різна
Й  не  треба  на  мене  бурчать".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665955
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  вже  співом  досхочу,
А  туман  густий  тремтить  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  вже  співом  досхочу,
А  туман  густий  тремтить  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Ніна-Марія

Моїй матусі

[b]Ти,  моя  матусенько,  сонця  ясний  світ
Скільки  ж  тебе  рідная  не  бачила  літ.
Пригорнутись  хочу  я  до  твоїх  грудей,
Щоб  сяйнув  промінчик  із  твоїх  очей.

До  схід  сонця  рано  пташкою  вставала.
Нас  же  ти  жаліла  і  спати  давала.
Всюди  я  з  тобою  змалечку  ходила.
Ті  стежки  дитинства  такі  серцю  милі.

Я  завжди  до  тебе  на  крилах  летіла.
Тепер  зозулею  кую  на  могилі
Як  ніхто  у  світі  втішити  ти  вміла,
Мов  сонечком  ясним,  теплом  своїм  гріла.

Ця  любов  до  тебе  буде  в  мені  жити
Скарбом  її  в  серці  буду  я  носити
Добром  твоїм,  мамо,  засіяна  нива
Дає  врожаї  свої  щедрі  й  донині[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665879
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Дід Миколай

Село моє моя столиця

Волошки  вигулькнули  з  жита,
Червоний  мак  в  траві  цвіте.
Краса  божественна  не  спита,
Узори  навсібіч  кладе.

Ще  роси  падали  у  ноги,  
З  «Зозульки»  щойно,  я  зійшов.
Затишшям  віяло  з  дороги,
У  душу  капала  любов.

Біліє  поле,    наче    вовна,
Павук  мереживо  послав.
Я  почуваюсь  наче  в  човні,
Як  в  морі  білім  пароплав.

Берізки  ніжно  щось  шептали,
Схилилась  в  річці  осока.
Волинь  бурлаку  зустрічала,
Ушпарив  жайвір  звисока.

Дзигар  в  безмар’ї  заходився,
Махала  ластівка  крильми.
Невже  я  знову  народився,
Незогледівсь…  -  під  ворітьми!

Ворота  ж  ви  мої  кленові,
До  ставу  стежки  –  доріжки.
Гаї  калино  –  малинові,
На  хаті  мамині  бузьки.

Тобі  вклонюсь  моя  світлице,
Дарма  прожитих  років  жаль.
Село  моє  –  моя  столиця,
Тут  серцю  радість  і  печаль.

     Прим.  Зозулька  -  єдина  вузькоколійка  на  Україні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665876
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


НАДЕЖДА М.

І тобі, як завжди, пробачаю…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78    
[/youtube]

Відцвіла  вже  вишня  біля  хати.
Опада  тихенько  бузку  цвіт.
А  натомість  півники  чубаті
Дощовий  прикрасили  цей  світ.

Холодно..  Так  хочеться  зігрітись
У  обіймах  теплих  рук  твоїх.
І  до  серця  ніжно  пригорнутись,
І  забуть  про  те,  що  це  є  гріх.

Подивитись  пильно  тобі  в  очі,
Пропливти  на  човнику  бажань...
Десь  тихенько  вітер  зарегоче
Із  моїх  таємних  побажань.

Знаю:  він  до  тебе  все  ревнує,
Крила  розправляє,  щоб  обнять.
І  холодним  подихом  цілує,
Щоб  думки  нездійснені  прогнать.

То  пірнає  в  довгі  мої  коси,
Шарф  зриває  із  моїх  плечей,
То  збере  із  трав  прозорі  роси,
І  змиває  сум  з  моїх  очей...

Але  я  цього  не  помічаю,
Десь  думки  далеко  все  летять..
І  тобі,  як  завжди  пробачаю,
Що  не  можеш  ти  мене  обнять...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Наталя Данилюк

Ця трава, скуйовджена, прим’ята…

Ця  трава,  скуйовджена,  прим’ята,
Цих  кульбаб  молочні  ліхтарі  –
Пух  летить,  як  вищипана  вата,
Невагомо  плаває  вгорі.

Завмираю:  слухаю,  як  п’яти
Доторкають  стебла  молоді…
І  мені  так  солодко  лежати,
Як  човну  легкому  на  воді!

День  такий  привітний  і  погожий,
Мов  Великдень  в  будень  цей  забрів!
Крила  рук,  розкидані  на  ложі
У  лляних  овалах  рукавів…

І  соро́чки  вишитої  ромби  –
Голубі  на  білому,  і  сни,
В  голові  розсипані,  немовби
Золотаві  промені  весни!..

І  така  травнева  чиста  тиша
Срібнодзвонить  співами  пташок!
І  трава  скуйовджена  колише
Мого  тіла  теплий  сповито́к…

І  на  шкірі  –  ніжний  подих  неба,
Лоскітливо-трепетний,  живий,
Мов  кульбаб  насіялось  зі  стебел
У  мої  овальні  рукави…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


НАДЕЖДА М.

Горобина ніч тому вина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHVlPISdA14  
[/youtube]

Знову  задощилось...  Непогода.
Сіється  крізь  решето  вода.
Та  для  мене  дощ  -  це  насолода.
Часто  йдуть,  та  це  не  є    біда,

Бо    дощі  народжують  веселку,
Кольоровим  знову  стане  світ.
І  признаю  я  свою  помилку:
Ніби  частий  дощ  для  душі  гніт.

Не  лякають  блискавки  і  грози.
Де  й  коли  побачу  цю  красу?
Але  це  природи  не  погрози,
Просто  в  час  такий  тебе  я  жду..

Ти  прийдеш,  як  завжди,  непомітно,
Сядеш  біля  мене  край  вікна.
Посміхнуся  я  тобі  привітно.
Горобина  ніч  тому  вина.

І  до  ранку  все  про  наболіле,
Що  нескоро  будуть  ще  дощі.
Добре  все  два  серця    розуміли,
Що  дощі  сезонні  вже  пройшли...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665619
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


не просто скрипка

СТАРІСТЬ

Скуйовджена  трава  засохла  на  обніжку,
Петрів  батіг  тримавсь  і  вперто  голубів.
Вона  сиділа  край  вікна  й  читала  книжку,
Ізрідка…  шепіт  поривавсь  з  її  губів.

Між  голих  віт  висвистував  холодний  вітер,
Хапався  за  один-однісінький  листок.
Зарання  смеркло,  вже  й  не  розібрати  літер,
І  холод  пробирає  геть-бо  до  кісток.

Звелася  і  пішла  поволечки  до  печі
Холодної,  бо  хто  ж,  старій,  дрівець  приніс.
Здригалися  у  темряву  худенькі  плечі,
Чи  то  від  холоду,  чи  начеб…  прикрих  сліз.

А  пам'ять  дошкуляє,  мов  те  пекло  літнє,  
Як  в  гості  ходить:  від  розради  до  сльози.
Було  в  житті  кохання  перше  і  посліднє,
Завіти  партії  і  завжди  образи’.

_______________

Десь  вітер  скиглить,  попід  вікна  сновигає,
Без  керосину  знидів  і  примеркнув  ґніт.
Та  байдуже,  вона  куфайку  надягає,
Востаннє  би  покласти  руку  на  граніт.

Відчула  серцем,  смерть  ще  підступила  ближче,
Тож  нині  вість  належно  сприйняла  стара.  
Синів  не  вберегла,  пішла  на  кладовище
Сказати,  що  з’єднатися  прийшла  пора.  

Душею  прихилилась  кожного  горбочка,
Котилася  гірка  сльозина  з-під  повік….

Стареньку  дома  зачекалась  рідна  дочка,
Забрати  маму  в  місто  доживати  вік.

Фото  не  моє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665467
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Анатолій В.

Ванільний сон-вітер майбутнього

Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Корицею  трішки  гірчить.
П`янкою,  без  слів,  незабутньою
Веснянкою  в  серці  звучить...

У  венах  пульсують  лавандово
Квітково-замріяні  сни...
Життя  починається  заново
В  зеленому  лоні  весни!

Відродиться  із  громовицею
Дощем  між  зелених  отав,
І  ляже  до  ніг  косовицею
У  пахощах  скошених  трав...

Підніметься  в  небо  із  піснею
У  гаї  нічнім  солов`я,
Що  співом  годиною  пізньою
Із  Богом,  мабуть,  розмовля...

І  я  доторкнусь  до  могутнього,
Що  душу  у  небо  зове...
Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Веснянкою  в  серці  живе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні в Наді ювілейна дата (Наді Савченко - 35)

(До    дня    народження    Надії    Савченко,    що    незаконно    засуджена    у    Росії).    


Сьогодні    в    неї    свято    на    лиці…

Сьогодні    в    Наді    ювілейна    дата…

Навколо    –    варта,    ні,    скоріш,    мерці,

Їм    почуття    свободи    не    пізнати.


А    їй    сьогодні    тільки    тридцять    п’ять,

Хоча    життя    велике    вже    прожите,

Бо    чула,    кулі    як    в    бою    свистять,

І    як    росою    пахне    ранком    жито.


Для    неї    травень    –    вихор    пелюсток,

Рожевих,      білих,    що    встеляють    землю,

Й    калини    свіжо    вимитий    листок,

Й    пшениці    колос,    де    воскові    зерна.


Для    неї    Україна    –    то    святе…

Вона    дочка    великого    народу.

Просити    Бога    буду    я    про    те,

Щоб    волю    дав    їй    –    кращу    нагороду.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665410
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


не просто скрипка

Сприймаю серцем

Сприймаю  серцем  дивовижні  миті.
Як  тільки-но  гармидер  денний  вщух,
В  вечірню  тишу  пахощі  розлиті
Лоскочуть  ніздрі,  аж  спирає  дух.

То  можна  порівняти  тільки  з  раєм,
Міфічні  шати  пізньої  весни.
Палахкотить  зоря  над  виднокраєм,
Приваблює  романтику  у  сни.

Земля  в  долонях  ніченьку  тримає,
Готова  до  спочивку  вже  й  сама.
Затихло  все,  лиш  вітер  не  дрімає,
Розносить  різнотрав’я  аромат.

Душа  вчуває,  хоч  не  бачать  очі,
Усе,  що  травень  натворити  вспів.
Цікаво,  хто  ж  гучніший  в  такі  ночі,
Цвіркун,  чи  соловейка  дивний  спів.

Замерехтіли  зорі  й  посвітліло,
Шубовснув  в  воду  місяць  камінцем,
Лиш  тінь  його  пливе  кудись  несміло,
Торкаючись  латаття  промінцем.

04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665249
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Дід Миколай

Чи й сама почула?

На  параді  сценаристи,
Празник  зустрічали.
Все  попи  й  семінаристи,
Хорали  віщали.

Хаваріт    Маква  навкружки,
Хрюкало  картаво.
По  всім  Києві  довкружки,
Навсібіч  лунало.

Лєвітан  общепонятним,
Язиком  ушкварив.
Гімн  вєлікой  необятной,
Кип’ятком  ошпарив.

Ворогам  нашим  на  втіху,
Аж  стела  прогнулась.
«Ще  не  вмерла»  -  наше  лихо.
Чи  й  сама  почула..!

Орли  ряжені  знялися,
Затряслись  медальки.
Вовки  й  змії  обнялися,
Знімали  вуальки.

Боже,  де  ти  Україно?
Хто  тобою  править.
Це  ж  так  треба  Солов’їно,
Так  тебе  знеславить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665255
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Батькова молитва (Слова для пісні)

Де    барвінок    синій  
Килими    стелив,
Тато    свого    сина
До    грудей    тулив…  
Батькові    долоні
Теплі    і    тверді,
Вогкі,    ледь    солоні,
Все    життя    в    труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не    буває    в    світі
Більшої    біди,
Коли    гинуть    діти
Й    як    нема    води,
Як    земля    палає
Й    плачуть    матері,
Як    вогонь    над    плаєм
Й    чорний    диск    вгорі.
Найскупіша    в    світі
Батькова    сльоза
Й    стогін-плач    трембіти,    –
Синові    сказав,    –
Хай    земля    квітує
В    обіймах    весни,
Небо    сторожує
Лиш    спокійні    сни.»

Батькові    в    волосся
Впала    сивина    –
В    пізню    його    осінь
Забрела    війна.
Не    були    убиті
Батько    й    син    в    борні,
Чулася    молитва
Їм    обом    з    землі:
[b]Приспів.[/b]    (Той    же).

Де    барвінок    синій
Килими    стелив,
Внука    вже    –    не    сина
Дід    тепер    тулив,
І    з    грудей    молитва
Лине    мовчазна,
Та    її    Всевишній,
Вірю,    розпізнав:
[b]Приспів.  [/b]  (Той    же).
10.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

На побачення з душами йду (Роздуми після поминального дня) .

На    побачення    з      душами    йду
Праотців,    що    в    цей    день    прилетіли,
Розкажу    їм    про    нашу    біду,
Як    Донецька    земля    задвигтіла.
Як    ту    землю    обняв    наш    солдат,
З    Іловайська    у    світ    засигналив    –
То    була    найчорніша    із    дат,
Коли    всі    матері    застогнали.

Як    Майдан    боронив    патріот,
Як    москаль    без    жалю    четвертує,    
Розкажу,    як    змінився    народ,
Про    усе    це    я    їм    прозвітую.
Та    журитись    не    слід    і    не    час    –
Зло    московське    гуртом    переможем    –
Відвоюємо    Крим    і    Донбас.
Нам    Всевишній    у    цім    допоможе.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665216
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У дня поминального дати немає

У    дня    поминального    дати    немає    –

Завжди    він    приходить    з    весняним    розмаєм.

Несем    свої    душі,    святково    покірні,

Туди,    де    лежать-почивають    покійні.


І    так    урочисто,    і    світло    навколо,

Здається,    що    так    не    було    ще    ніколи:

Всі    чисті    і    прибрані,    щедрі    на    слово,

Підходять    сюди    люди    знову    і    знову.


З    далеких    країв    і    з    близьких    вони    їдуть,

Припасти    щоб    тут    до    останнього    сліду,

«Пробачте»,    сказать,    чи    признатися    в    горі,

І    аж    потеплішає    раптом    надворі.


Збираються    всі    тут    –    не    тільки    родини,

Згадають    про    ту,    чи    про    іншу    людину.

І    стільки    в    словах    тих    тепла    весняного!

Шкода,    що    не    знаєм    життя    неземного,


Та    день    цей    ще,    дійсно,    і    тим    особливий,

Що    кожен    вертає    додому    щасливий.
23.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664817
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Людиною прожить мені так хочеться

Роки    летять    в    безмежжі    павутиною,

Вітри    життєві    рвуть    їх    –      все    ж    несуть,

Я    в    цім    житті    народжена    людиною

Й    по-людськи    хочу    теж    розкрити    суть.


Нехай    вітри    несуть    мене,    морочаться    –

Вітрило    власне    й    напрям    свій    знайду,

Людиною    прожить    мені    так    хочеться,

Щоб    зберегти    народний    вільний    дух.


Ну,    а    якщо    життя    цього    не    вистачить,

В    наступний    раз    перетворюсь    в    вербу

І    стану    для    людей    тією    пристанню,

Куди    вони    нестимуть    сум-журбу.


А    може,    краще    стать    мені    тополею,

Собою    сонце    й    землю    поєднать,

Щоб    жив    народ    мій    з    мовою    і    волею,

Міг    радість    праці    вільної    пізнать!?

13.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664815
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Леся Утриско

Я вдячна, мамо, за життя.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  колискову  в  ясні  ночі,
Донька  твоя-  твоє  дитя,
Цілує  щиро  твої  очі.

Я  вдячна,  мамо,  за  любов,
За  ніжність,  ласку  та  терпіння,
Я  притулюся  знов  і  знов,
Хоча  душа  уже  осіння.

Я  вдячна,  мамо,  за  тепло,
За  молитви  та  щире  слово,
В  житті  по-  всякому  було,
Та  ти  прощала  знов  і  знову.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя-
Твоє  життя,  що  дарувала,
Що  вклала  у  своє  дитя,
В  цілунках  пестила  й  купала.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  всі  співАнки,  вишивАнки,
Твоя  в  них  доля  і  моя,
В  них  наші,  мамо,  світлі  ранки.

За  все  я  дякую  тобі-
Матусю,  мамо,  моя  ненько!
У  всім  відказуєш  собі,
Все  дітям  віддаєш  рідненька.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Летіла доля

Летіла    доля    тай    понад    полями,
І    мала    птаха    вірних    два    крила,
Але    війна    під    нею    запалала
І    доленьку    вона    підстерегла.

З    дороги    раптом      збилася    пташина,
Бо    зранене    зламалося    крило    –
Вдовою    стала    воїна    дружина,
І    плакало    за    ним    усе    село.

Ридає    доля…    Ой,    тяжка    година!..
Їй,    однокрилій,    більше    не    літать…
Осиротіло    і    село,    й    родина,
Хоч    воїн    мав    ще    молоді    літа.

Сумує    доля,    слізоньки    ковтає,
У    небі    загубився    її    слід,
Та    крилоньки    ніхто    їй    не    вертає,
Бо    ж    непросте    людське    життя    і  світ.
24.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664625
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


НАДЕЖДА М.

О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш…

О  Боже!  Ти  Всесильний,  Ти  все  можеш.
Поглянь,  прошу,  на    землю    із  небес.
Коли  ж  ти  цих  убивців  покараєш?
Нехай  здійсниться  чудо  із  чудес!

Хіба  їх  не  родила  жінка-  мати?
Були  ж    дітьми  такими,  як  усі.
Невже  в  дитинстві  вчили  їх  вбивати,
Втрачати  усі  цінності  людські?

Хто  їм  давав  можливість  так    карати,
Вбивати  так  жорстоко,  без  страху?
У  Тебе,  Господи,  про  це  хочу  спитати:
Чи  буде  кара  за  годину  цю  лиху?

За  сльози  матерів,  за  їхнє  горе,
За  те,  що  не  побачуть  вже  синів.
За  відчай,  безнадію  ціле  море.
За  долю,  що  гірчить,  немов  полинь...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


НАДЕЖДА М.

Тихенько стука дощ по підвіконню

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4  
[/youtube]


За  твором  Віталія  Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664556
--------------------------------------------------------
Тихенько  стука  дощ  по  підвіконню.
Здається,  що  йому  нема  кінця.
Ця  музика  тендітна,  монотонна,
Не  може  не  тривожити  серця.

Я  хочу  у  дощу  лише  спитати:
Ти  сльози  ллєш,  чи  просто  це  вода?
Чи  зможеш  мені  відповідь  ще  дати:
Чому  краса  так  швидко  ув"яда?..

А  музика  дощу  не  замовкає,
Торкається  душі    його  струна,
Що  відповідь  уперто  все  чекає:
Чом    молодість  не  вічна,  як  весна?

Де  ділися  роки  ті  безтурботні,
Чому  дорога  терном  заросла?
Назавжди  зачинились  дні  зворотні.
Ключі  від  них  вже  час  не  поверта.

Сумуємо  за  тим,  що  не  вернути
І  хочем  побувати  там  хоч  в  сні...
А  іноді  поплакать  і  збагнути,
Що  дякувать  повинні  й  цій  весні...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664643
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Микола Шевченко

Наш час внесуть. . (пісня)

Слова,  музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

 Наш  час  внесуть

Роки,  десятиліття  і  сторіччя.
Вервечкою  миттєвостей  забутих,
Звитяга  і  туга,  тріумф  і  відчай  -
всього  було  на  пагорбах  Славути.
Роки,  десятиліття  і  сторіччя,
місили  містину  оцю  -  неначе  тісто.
Тут  українці  нищені  фізично,
у  житниці  не  маючи  що  їсти...
Шматовані  кривавими  ножами
людиноненависницьких  імперій.
І  воля  маячіла  міражами,
і  на  той  світ  не  зачинялись  двері...
Шалений  протяг,  потяг  суне  до  Сибіру...
Кому  ще  пощастило  -  невідомо.
А  мо`  тому,  хто  по  діаспорах  офіру
несе,  лелек  чекаючи  із  дому...
...Літа  минуть,  а  може  і  сторіччя...*
На  помилках  учитись  -  то  не  гріх.
І  правнуки  -  в  нове  середньовіччя
наш  час  внесуть,  історикам  на  сміх...

*останній  катрен  написаний  декілька  років  тому

7  травня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664504
дата поступления 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

То неповторна є мить

Ніченька    виспалась    у    високості,
Трави    в    росі    зацвіли,
Радо    іде    до    нас    сонечко    в    гості,
Пісню    птахи    завели.

Ледь    голубою    і    трішки    кривою
Стрічкою    річка    лягла,
Йде    понад    лісом    і    лугом    з    травою
Ранок,    спішить    до    села.

Вийду    у    берег        –    вода    не    хлюпоче    –
Дише,    неначе    димить,
Вкрилася    сірим,    ледь    видимим    клоччям.
То    –    неповторна    є    мить!
26.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664250
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ніна-Марія

Весняні спогади п"янкі

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRPBwbs2HBUitVeiuFK0M0J6ZPhvOF_TBmsDf0H5T45lJSbb1iQww[/img]

Поглянь,  коханий  на  верби  розлогії,
Там,  де  з  тобою  стрічались  колись.
Там,  де  нас  доля  звела,  приголубила,
Вперше  тоді  ми  ось  тут  обнялись.

Сяяли  очі  коханням  і  зорями,
Ніби  для  нас  зупинилася  мить.
А  навкруги  весна  гралася  барвами
Тихо  шептала  як  треба  любить.

Вітер  зривав  пелюстки  сніжно-білії.
Ними  волосся  моє  прикрашав.
Зорі  зливались  в  поцілунках  із  небом.
Поки  у  хмарах  десь  місяць  блукав.

Цвіт  так  дурманив  і  п"янив  до  знемоги
Стриматись  просто  не  бУло  снаги...
Розквітла  квіткою  тобі  весняною
Доторк  пелюсток...Ятрив  спрагу  жаги.

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbNf-Y4kA8itzY5zzu6PM1UgKib_v5Xa5tSty_fG4zuWjp77xx[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664243
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Анатолій В.

Три години без тебе

Три  години  без  тебе  —
Це  як  шлях  від  землі  і  до  неба!
Три  години  мовчання  -
Це  як  навпіл  розірваний  світ...
Телефон  і  вагання  -
Це  у  темінь  пірнання,
Всепланетне  з`їзджання  з  орбіт!

Три  години  без  тебе!..
Їх  стерпіти,  прожити  ще  треба
У  цім  світі  холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце  зникло  сьогодні,
Я  втону  у  безодні
Часопростору  нудно-густім.

Три  години  без  тебе  —
Це  в  терпінні  нагальна  потреба,
Спокій  тяжко  дається,
А  у  нервів  існує  кордон...
Кожна  мить  -  як  стук  серця:
В  нім  тривогою  б`ється
Апатично-німий  телефон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


dovgiy

Філософія.

Філософія.

Пострибує  звичайний  горобець.
Земля  нерівна:  ямиста  й  горбиста.
Стрибки  легкі!  В  один,  другий  кінець.
Видзьобує  щось  сумлінно  та  чисто.
І  скільки  ж  він  поживи  там  знайшов,
А  дивина:  на  все  достатньо    сили!
Зачистив  тут  і  далі  перейшов,
Або  злетів  на  дерево!  Світ  милий
Для  нього  зараз.  Сонце  крізь  гілля,
Крізь  листя  молоде  ласкаво  сяє.
Весну  святкує  разом  з  ним  земля,
Цвіт  яблуневий  вітерець  кружляє.
Нехитра  пісня.  Та  у  ній  життя
На  повну  силу  подає  свій  голос.
Хай  примітивні  в  нього  відчуття,
Та  він  живе!  Минув  мороз  та  голод.
Зберіг  життя  від  яструба  й  кота,  
Знайшов  для  прожиття  щілинку  тиху…
Тож  чом  не  жить?!  Це  ж  просто  красота!
Ще  приведе  найкращу  горобчиху…
Там  пташенята  з’являться  в  гнізді,
Та  клопотів  прибавиться  без  ліку…
Щоб  не  згорів  короткий  вік  в  біді,
Старатися  потрібно  чоловіку!
Сидить,  кричить!..    на  все  подвір’я  крик
Маленької,  стрибучої  пташини…
Створив  Господь  дива.  І  де  дивам  тим  лік?
А  ми  своє  життя  -  на  зброю…  на  машини…    

03.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663794
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Портрет вдови

Вона,    обнявшись    з    горем,    спала,

В    господі    все    сама    вела,

З    війни    вдовою    раптом    стала,

Як    і    багато    із    села.

Сама    косила    і    в’язала,

І    ціпом    молотила    хліб,

Дітей    до    школи    споряджала

І    підпирала    ветхий    хлів.

Висока,    статна    молодиця,

У    грубім    чоботі    –    нога,

На    ній    –    незмінна    і    спідниця,

Що    стегна    круглі    обляга.

А    вже    як    пісню    заспіває,

Їй    рівних,    ні,    нема    в    селі,

І    сльози    вміло    заховає

Десь    у    найглибшій    глибині.

Така    вона,    радянська    жінка,

Жила    що    в    повоєнний    час.

Згадаю,    й    так    стає    вже    гірко.

Хай    це    не    вернеться    до    нас.
25.10.2012.

Ганна    верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663751
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Любов Ігнатова

Слова твої пахнуть лавандою

Слова  твої  пахнуть  лавандою  - 
Як  спокій...як  місяць...як  ніч,
Де  я  між  сузір'їв  розгадую 
Тайнопис  твоїх  протиріч... 
       
Думки  твої  пахнуть  поли'ново-
Як  вітер  спекотного  дня, 
Де  кисло  -  солодко  -  ожиново 
Нам  сонячні  струни  бринять... 
       
Мовчання  твоє  пахне  холодом  - 
Як  сни-візерунки  на  склі...  
Сміється  Мороз  в  сиву  бороду
І  сипле  снігів  кришталі... 

І  пахнуть  цілунки  цукатами... 
Гіпотез  кружляють  рої  :
Якими  п'янять  ароматами 
Мене  теплі  очі  твої?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Рецепт довголіття й щастя

Ох,    і    важкі    дороги    ці!
Та    хто    те    знає…
І    не    одна    вже    на    лиці
тім    борозна    є…
Але      живе    ж    той    чоловік
і    ні,    не    скаржиться,
Та    його    долю    повторить  
 ніхто    не    зважиться...

Згадати    днів    отих    далеких    прозу
Мені    нелегко…    Сядьмо    на    порозі,
Бо    правди    у    ногах    у    нас    нема,
Та    й    я    старий,  –    кисета    сам    вийма.
Тремтячі    руки      і    тютюн    дістали,
Ледь    справились    з    газетними    листами,
І    відриваючи    пожовклий    тертий    лист,
Скрутив    цигарку.    Руки    аж    тряслись…

Він    закурив:        Затягся    димом    сивим:      
«Можна    й    почать    про    те,    що    ви    просили.»
Цікавить    вас,    як    стільки    я    прожив?
Ніколи    у    житті    я    не    тужив…
На    фронт    мене    забрали    з    військкомату.
Перед    війною    збудували      хату.
Тієї    ж    таки    ранньої    весни
І    сина-первістка    до    хати        унесли.
О,    як    любили    ми    його,    раділи,
Але    війна    знайшла    нам    інше    діло:
Створити      перед    Києвом      заслон,
Там    я,    поранений,      потрапив    у    полон.
Не    хочу    зайвий    раз    про    те    згадати,
Радів,    коли    прийшли    наші    солдати,
Та    не    родини    вдома    ждали    нас    –
Назвав    нас    дезертирами    той    час.
Серйозні    допити    були    і    трибунали…
І    люди,    і    простінки    теж    стогнали
Від    болю    і    образ,    несправедливих    слів:
«Ти      зрадник.    У    полон    посмів?!  ..»
А    потім    і    статтю    мені    прилаштували
Й    відправили    аж    на    лісоповали,
А    там…  –    і    про    тютюн    забув    наш    неборак,
 –  Свої    ж,    а    гірш      фашистських    посіпак.
На    сьомий    рік    ноги    я    там    позбувся.
В    село    в    п’ятдесят    другому    вернувся.

Усе    змінилось.    Люди    й    хати    вже    не    ті,
Й    випробування    теж    нові    в    житті.
Моя    дружина,    воювала      в    партизанах,
На    ворога    вчинила    вона    замах…
Життям    сплатила.    Сина    ж    –  в  інтернат…
Не    стало    й    хати…    Кажуть,    від    гранат…
Таку    війна    поставила    печатку.
Й    почав    я    знов    своє    життя    спочатку:
Шив    сідла    коням,    хату    збудував,
Але    про    сина    –    ні,    не    забував.
Писав,    шукав    усюди    й    тільки    згодом
Узнав:    є    підліток,    і    ніби    родом
З    Чернігівських    і    неблизьких    країв.
Як    я    тій    вісточці,    синочку    як    радів!!!
Щоб    повернути    підлітка    додому,
Шукав    слова    і    забував    про    втому.
               
 І    сина    виростив!    Він    згодом    одруживсь.
 А    я    радів,    що,    все-таки,    дожив…
 На    пенсії    вже    син    мій    і    невістка,
 Онуків    четверо.    А    це    отримав    звістку,
 Що    народилося    у    мене    правнуча
 Та  ще  й    не    хто-небудь  –  малесеньке    дівча.
 Й    так    хочеться    радіти    дітям,    небу.
 Для    цього    пережити      стільки    треба!
 Для    щастя    ж    маю    я    рецепт    один:
 Ніколи    не    тужіть,    не    розгубіть    родин!»


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663609
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дороги і мости

Гаптований    і    працею,    і    кров’ю
Його    життєвий    килим    непростий,
Того    простого    хлопця    з    Придніпров’я,
Що    будував,    потім…    зривав    мости.

Хто    може    знать,    що    відчуває    мати,
Коли    їй    доведеться    вибирать
Між    смертю    чорною    уласного    дитяти
І    смертю    власною?    «О,    тільки    не    вмирать!»    –
Аж    прохрипів    в    думках    відважний    воїн.
Тепер    досвідчений    уже    сапер,
Закон    жахливий    є    у    кожній    з    воєн    –
Він    пересвідчився    у      цім    тепер.

«Свій    перший    міст  зірвав    я,    потім    другий    –
Страшна    то    місія    –    стрілять    в    своє    дитя.
А    ще  тоді    утратив    свого    друга…
Важкий    солдата    шлях    до    тих    звитяг.
Та    все    ж    пройшов…    Ногою    поплатився  –
У    Чехії    лишилась    назавжди.
А    повернувсь    –    складать    проекти    вчився,
Щоб    відновити    зірвані      мости.
І    будував    мости    й    складні    дороги,
Асфальт,    пісок    і    щебінь    рахував,
Не    признавався,    був    що    одноногим,
Державі    ж    бо    мости    заборгував…»

Цю    розповідь    десяток    років    тому
Я    чула    від    старого    дідуся.
І    вік    його,    і    від    роботи    втома
Позначились.    Та    мова    ще    не    вся
Про    цю    людину,    може,    й    не    героя,
Та    чоловік    він,    справді,    не    простий:
Любов,    відповідальність    –    його    зброя,
І    непрості    він    будував    мости.
Це    ними    шлях    нам    прокладав    в    майбутнє.
Його    забули,    як    і    величать.
Чи    можна    ж    про    таких    людей    забути    –
Діла    ж    їх    служать    нам    і    теж…      мовчать.

Якщо    будуєм    ми    нове    суспільство,
Фундаментом    йому      є      ті    мости,
Що    збудували    люди,    ці    й    первісні,
Вони    є    втіленням    людської    доброти,
Любові    і      поваги,    і    уваги,
Бажанням    гідним      край    свій    зберегти,
Часу    вони    не    мали    на    розваги,
Бо    важливіш    були    дороги    і    мости… 5.01.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663606
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Олександр ПЕЧОРА

Нема перемоги без бою…

Нема  перемоги  без  бою.
Сміялася  доля  й  ревла.
Життя  –  не  життя  без  любові.
А  радість  і  біль  –  два  крила.

На  когось  надіятись  годі.
Без  поту  врожаю  не  жди.
Люби  Україну  сьогодні.
Люби  Україну  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663558
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Дід Миколай

Для тебе долю відмолили

Тебе  з  Великоднем  Вкраїно,
Моя  надіє  і  краса.
Моя  ти  доленько  чаїна,
Моя  ти  пісне  солов’я.

Нехай  здійсняться  твої  мрії
Нехай  цвітуть  сади  й  поля.
З  весни  пробудженням  надіє,
Страждальна  матінко  моя.

Іще  піднімуть  тебе  крила,
Освітять  шлях  твій  у  зірках
Для  тебе  долю  відмолили,
Поети  й  предки  у  віках.

Тобі  ,  тобі  моя  ти  мила,
Бажаю  щастя  і  добра.
Уже  стократять  твою  силу,
Страждання  сивого  Дніпра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663215
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Леся Утриско

Все серцю миле. Гаївка.

Прилетіли  лелеченьки
з  далекого  краю,
Принесли  із  далеченька
на  крилах  розмаю.

Розбудили  весну  красну,  
хоч  сили  не  мали,
Розсипали  ясні  зорі,  
в  оксамити  вбрали.

Розчесали  пишні  коси  
у  верби-  дівиці,
Із  вітрами  закрутились,  
наче  молодиці.

У  весняному  таночку  
де  сонечко  сходить,
У  зелених  пшениченьках,  
що  землиця  родить.

В  буйнім  квіті  калинОньки,  
в  співі  солов'їнім,
Великодна  пісня  лине  
по  всій  Україні.

Від  старечих  гір  Карпатських,
де  отара  плаєм,
До  високих  хвиль  Дніпрових,
Лине  пісня  гаєм.

Про  красу  землі,  й  дівочу,
Про  кохання  щире,
Я  тебе,  мій  Краю,  хочу,
Бо  все  серцю  миле...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663398
дата поступления 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Галина_Литовченко

ЗІ СТОДОЛИ

На  стодолу  лелека  присів.
(Налітався  у  небі,  та  й  –  годі).
Ген  –  жовтіють  боки  гарбузів,
відцвітає  картопля  в  городі.

Цвірінчать  на  межі  цвіркуни,
павучок  ладить  пастку  із  пряжі,
чистить  бабця  піском  чавуни
від  густої,  як  темрява,  сажі.

Сонце  смалить  бляшані  дахи,
наливаються  спілістю  груші,
крізь  відчинені  ляди  льохи
гріють  сховані  в  засіки  душі.  

В  квітнику  між  пахучих  левкой
пнуться  мальви  цибаті  угору.
У  колисці  дитя,  гойда-гой…  
полуденну  розхитує  пору.

Стежка  погляд  у  гай  повела  –  
зверху  видно  далеко-далеко.
На  стодолі  в  гнізді  з-під  крила
розглядає  округу  лелека.
01.05.2016
(фото  з  інтернету)




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663392
дата поступления 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016


dovgiy

ХРИСТОС ВОСКРЕС.

ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

Останній  вечір  в  колі  цих  людей…
Він  ще  навчав  їх  мудрості  своєї.
По  суті  –  Бог.  По  плоті  –  іудей.
Цар  і  Пророк  для  люду  іудеїв.

Слова  Його,  начебто  і  прості,
У  мозок  їхній  проникали  туго:
Їм  мріялись  прикраси  золоті
Біля    Царя.  Учителя  і  друга,

Гадалось  їм:  серед  громів  з  Небес
На  колісниці  з’явиться  Месія
І  землю  всю,  і  люд  її  увесь,
Віддасть  під  владу  роду  Моісея.

І  кожен  з  них  свій  матиме  палац,
Безліч  рабів,  довічне  панування…
А  тут  не  те…  один  другому  –  брат,
З  багатством  добровільне  розставання…

Прощати  зло…  добро  робити  тим,
Яких    раніше  за  людей  не  мали…
І  хто  навчає?    Тесля.  Отчий  син.
Назарянин.    Кого  з  дитинства  знали.

А  Він  між  них,  ще  більше  ніж  чужий.
Хоч  стали  всі  йому  близькі  мов  браття…
Воля  Отця!    Бо  ж  Він  для  цього  жив,
Як  божий  Агнець  хресного  розп’яття.

Сад  Гефсиманський…  учнів  сон  здолав…
Він  молиться,  благає  в  Бога  сили.
Кривавий  піт  чоло  йому  залляв
Від  жаху  мук,  передчуття  могили.

Тіло  людське  так  прагнуло  життя,
Душа  невинна  не  хотіла  муки!..
Та  й  без  провин,  без  тіні  каяття,
Розіп’яли!  Прибили  ноги  й  руки.

Та  увінчали,  -  як  Царя,  -  вінцем.
Терновим,  із  шипами  -  ради  болю…
Все  переніс  перед  своїм  кінцем,
Виконуючи  таку  страшну  волю.
«Звершилося!»    злетіло  з  Його  вуст.
А  цар  пітьми  аж  танцював  від  щастя,
Бо  ж  злочин  цей  –  тяжкий,  гріховний  путь,
Причина  для  Небесного  прокляття.

На  рід  людський.  На  обраний  народ.
Не  так  все  сталось,  як  йому  кортіло.
Здолавши  смерть,  Він  небуття  зборов,
Ввійшовши  назавжди  у  нове  тіло.

Христос  воскрес!!!    Ви  чуєте?  –  воскрес!
Великий  день  для  людності  всієї.
Задля  Прощення  Він  зійшов  на  хрест,
Задля  надії    вашої    й  моєї.

29.04.2016        
 



   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662906
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Микола Шевченко

Я подарую тобі мирну Україну (пісня-присвята)

Слова,  відео  -  Тетяна  Прозорова
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

1.Десь  там,на  сходi  ,ще  гримлять  боi,
I  драпака  дають  сепаратисти,
А  ти-прийшла  до  цього  свiту  навеснi  ,
Така  маленька  й  нiжна,й  така  чиста.

Приспiв.
I  в  серцi  знов  веселка  ожива  ,
Цiлую  в  носик,  макiвку  й  в  долонi.
А  ти-така  рiдненька  й  дорога-
Я  так  люблю  тебе,моя  маленька  доню.

2.Тобi  вiд  роду  декiлька  годин,
А  ми  тебе  вже  встигли  полюбити.
Ти  сяєш  кращим  iз  моiх  творiнь-
Найвищим  орденом  моiм  ,тендiтним  цвiтом  .

3.  Всмiхнулася  пiд  зорями  земля,
I  пiсня  моя  ластiвкою  лине,
Щоб  защасливилася  донечка  моя,
Я  подарую  тобi  мирну  Украiну!

Ця  пiсня-для  маленькоi  Софiйки,  доньки  Володимира  Шумейка  ,позивний  Ромео..,яка  нещодавно  народилась,та  ii  мами.  Володя-  майданiвець,  Герой  України,i  просто  хороша  людина..

І,  також  -  посилання  на  відео:  
https://www.youtube.com/watch?v=wE2I6FoamOQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662670
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Там, де верби-чарівниці…


Там,  де  верби-чарівниці,
часто-часто  двом  не  спиться.
Віддзеркалюючи  станом,
мріють  разом  понад  ставом.

Долі  сват  —  ласкавий  вечір
туманцем  вкриває  плечі.
Обнялись  берізка  з  кленом  —
наречена  з  нареченим.

В  тихім  плесі,  поміж  листом
розмережилось  намисто.
Доки  зорі  рахували,
під  вербою  заблукали.

До  кохання  кроки,  кроки
крізь  серця  на  довгі  роки.
Годі  сердитися,  мамо.
Нам  вже  вечора  замало.

1971

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662645
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В Сибіру, кажуть, вітру не буває

В    Сибіру,    кажуть,    вітру    не    буває.
Може,    тому,    що      в    пам’яті    тримає
Кайданів    дзвін?    А    в      них    –    свободні    душі,
Й    не    міг    до    волі    край      той        буть      байдужим.
Від    того    навіть    вітер    занімів    –
Не      міг    дивитись    на    людей-рабів,
Які    шукали    правду    й    з    нею    розминулись,
Які    в    сусідах,    друзях    обманулись
І    потім    через    підлий    їх    донос
В    кайдани    їм    обутись    довелось.

Мовчить    засніжена    замислена    тайга,
Зна,    як    топтала    не    одна    її    нога
Й    за    царських,    ба,    імперських    ще    часів.
Тут    декабристів    вільний    дух    давно    осів,
Й    від    того    лиш    міцнішали    ялини,
Мудрішали    і    кедри,    й    тополини.
Словами    важко    возвеличить    ту    красу…
Я    ж,    замість    квітів,    власну    пам’ять    понесу
Тим,    хто    шукали    волю    й    там    її    знайшли,
Й    життєвий    шлях    достойно    свій    пройшли!..
20.03.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662630
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І дзвін мовчав…

Як    пояснити    материнський    гнів
Супроти    власних,    рідних    їй    синів,
Що    в    таборах    і    тюрмах    мерли    в    муках
І    вибирали    волю      і…      розлуку
Із    білим    світом.    Винен    хто    у    цім?
Прокляття    роду?    Сльози    на    щоці
У    матері,      життя    що    дарувала?
За    що    так    гірко    доля    частувала?

Хто    відповість    тепер    перед    людьми,
Що    на    своїй    землі    рабами    ми
Ставали,    підкоряючись    системі,
Своєю    кров’ю    кроплячи    і    стелі?
Там    –    молоді    загублені    життя…
Від    них    чекали    в    чомусь    каяття,
А    каятись    було,    і    справді,    ні        в    чім…
І    дзвін…    мовчав.    І    не    співала    …    півча…
12.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662631
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Леся Утриско

Живеш Україно в скорботі.

Полем  котився  туман,  
Тихо  вставало  десь  сонце,
Вп'ється  нам  в  душу  обман-
Гляне  біда  у  віконце.
Полум'ям  атому  стре
Долю  стару  та  малечі,
Хрест  Україна  несе-
Вложені  муки  на  плечі.
Вніміє  на  тисячу  літ
Земля,  що  життя  родила-  
Чорнобиль  залишив  слід:
Лиш  біль  та  людська  могила.
Не  вЕрнеться  знову  лелека,
Життя  не  зародиться  в  лоні,
Душа  не  прийде  іздалека,
Лиш  спогади  стануть  в  поклоні.
За  тих,  що  тебе  рятували,
Життя  положивши  на  плаху,
За  тебе,  себе  розіп'яли,
Не  знаючи  болю,  ні  страху.
Горить  поминальна  свіча,
Живеш,  Україно,  в  скорботі,
Та  спокою  дальше  нема,
Бо  гине  народ  твій  на  фронті.
На  фронті,  під  кулями  зла,
Знов  пекло  чомусь  пожирає
Ті  паростки  віри  й  добра,-
Чом  місця  земного  не  має?
Знедолений,  зболений,  знищений-
Народ  твій,  Вкраїно  Княгине,
В  молитвах  лиш  Божих  молений,
Єдиний,  в  віках  єдиний!









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662477
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А роки – воля то небес

Стелився    повагом      туман,
Росою    напоїв    долини.
Чи    справді    це,    а    чи    обман    –
«Ку-ку»    зозулі    звідти    лине.
Я    хочу    роки    полічить,
Прошу    в    думках    зозулю    сиву.
Вона    ж    кувала,    летючи,
Шукала      їй    зручну    рослину.
А    потім    змовкла    і    зовсім,
Мабуть,      до    гаю    полетіла.
Волосся    й    ноги    –    у    росі,
В    легкім    ознобі    билось    тіло.

А    може,    й    добре      це,    що    я
Пташа    не    встигла    розпитати.
Чого    ще    треба?    Є    сім’я:
Прекрасні    діти,    батько,    мати.
А    роки    –    воля    то    небес,
Тай    правду    знати    ту    негоже    –
Розумник    ти,    а    чи    балбес,
Усе    в    руках  ,  всесильних,    Божих.
Дивилась    довго    на    туман,
Що    піднімав    шатро      з    долини,
Й    росу    руками    обома
Збирала    з    ближньої    рослини.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662446
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я все одно життя люблю

Сльоза    скотилась    на    щоку,
Важка,    гаряча,    аж    пекуча.
–  Хто    долю    дав    мені    таку?
Яка    надалі    моя    участь
У    загадковім    цім    житті    –
В      бою    без    правил,    без    пощади    –
Випробування    непрості
І    нерозгадані    шаради?

Мовчать    і    небо,    і    земля,
Я    ж    знову    дух    в    кулак    збираю,
І    правда    –    в    кожного    своя
(Про    іншого    ніхто    не    знає).
Сльозу    утру    –    я    не    одна
Страждаю-мучусь    у    безсиллі.
Все,    що    наллє    життя,    до    дна
Я    випити    таки    осилю.

Ба,    діє    праведний    закон:
Страждають    ті,    кого    Бог    любить.
Не        зможу    жити    під    замком,
Боюсь:    ключі    мої    загублять.
І    все    ж    для    волі    все      зроблю,
До    Бога    я    пошлю    молитву,
Життя    я    все    одно    люблю,
Здобуду    перемогу    в    битві.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662443
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Наталя Данилюк

Чорнобильський біль

Пропечена  атомом,  
вибухом  
боляче  вжалена
в  самісіньку  
сонячну  Прип’ять!..  
Пече  крізь  роки…
На  тілі  моєї  Вкраїни  
Чорнобиль  –  прогалина,
століття  не  вистачить  
згоїти  опік  важкий…

Прошиті  рентгеном,  
розщеплені  всі  
на  молекули  –
загублені  долі,    
адреси,  
чужі  імена…
Тутешня  весна  
не  курличе  
над  містом  лелеками,
а  мертвою  тишею  
кряче  
тутешня  весна…

І  душу  
очницями  вікон  
розбитих,  розхристаних,
дотла  пропікають  
будинків  сліпі  черепи…
Не  вщухне  
чорнобильський  біль  
і  з  роками  не  вистигне  –
у  тілі  земної  планети  
він  атомом  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662590
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Дід Миколай

Дзяблоносі сидять в прокурорах

Захопили  хозари  Вкраїну,
Точить  бідну,  як  труби  іржа.
Не  ховаючи  сутність  ордину,
Нам  у  груди  встромили  ножа.  

Сидять  в  Раді  офшорні  бариги,
В  міністерствах    одні  злодії.
Серед  «божих»  постійні    інтриги,
Не  помиряться  внуки  змії.  

Обібрали,  як  в  полі  билину…
У  свитину  суціль  одягли.
Квітку  в  лузі  -  червону  калину,
На  заклання  чужим  відвели.

Дзяблоносі  сидять  в  прокурорах,
Бидло  -  урки  напроти  в  судах.
Все  вирішує  владна  умора…
Україна  ж  росте...  у  хрестах.

Розп’яли,  продали  сиротину,
Транс-  юдеям  у  борг  віддали.
Бережуть  свою  душу  цапину,
Нам  на  шию  ярмо  одягли…!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662576
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Ніна-Марія

Жагуча магія кохання

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTTBmRhwZsCVapnzn1xyrGvc_JxIuxz-Gdc2R5tHFEx9tBvBiJX[/img]

Чарує  цвітом  черемшина,
Духм"яним  запахом  п"янить.
Прийди,  прошу  тебе,  коханий,
Хоча  б  на  хвильку,  хоч  на  мить

Ми  підемо  удвох  з  тобою
У  ті  незвідані  краї.
Де  ніч  стрічається  із  ранком,
Де  так  щебечуть  солов"ї.

У  чарах  магії  нічної
Ми  блукатимем  до  ранку
Жагу  медових  поцілунків
Вип"єм  з  тобою  до  останку

У  травах  росяних  світання
Знайду  від  щастя  я  ключі.
Ущерть  напоєна  коханням
Засну  у  тебе  на  плечі.

Ти  понесеш  тендітну  фею
У  сад  квіточого  розмаю.
Миті  шаленого  кохання
Доки  живу...    Я  пам"ятаю.

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-PwMVH0GmFdKNSYzV0pvfMFsCcgDh1SGfQfZguTn6Rlq6dN6Z[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662413
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Дід Миколай

Вернувся… внуком мій синок

Весна  ішла,  цвіли  каштани,
Додолу  падав  буйний  цвіт.
Вже  заживали  в  серці  рани,
Як  ти  з’явився  в  білий  світ.
Дідусь  раділи  і  бабуся  -
На  небі  сьомому  батьки.
Синок  до  мене  повернувся…
В  гаю  кували  зозульки.
Уже  шістнадцятий  минає,
Ступив  в  доросле  ти  життя.
І  що  в  путі  воно  чекає…
Господь  лиш  знає  до  пуття.
Отож  нехай  веде  він  долю  -
Моя  любов  допоможе.
Якщо  я  зможу  то  прополю…
Тебе  мій  Ангел  вбереже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662351
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


laura1

Лиш пам'ять!

Миттєво  ростуть  наші  діти,
Спливають  роки,  як  вода.
А  хочеться  час  зупинити,
Назад  повернути  літа.

В  той  час,  коли  зорі  світили,
Веселкою  грала  весна!
В  гаї  полетіти  на  крилах,
Де  м'ята  росла  запашна!

У  дні  безтурботні  й  рожеві,
Коли  ще  батьки  молоді!
Вернути  б  у  край  черешневий,
Туди,  де  був  спокій  в  душі.

Пройти  по  знайомим  стежинкам,
Побачити  місяць  вночі.
Що  вийшов  на  небо  серпанком,
Під  крик  голосистих  сичів.

Зустріти  на  раннім  світанні
Бабусю  живу  й  дідуся.
Обняти  їх,  хоч  і  востаннє,
Й  сказати  найкращі  слова.

Побачити  відданих  друзів,
Що  радо  зустрінуть  завжди.
Побігати  з  ними  у  лузі,
Як  в  милі,  дитинства  роки.

Як  хочеться  час  зупинити,
Назад  повернути  літа.
Як  жаль,  що  це  може  здійснити,
Лиш  пам'ять,  що  вічно  жива.

 26.  04.  2016                            Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Дід Миколай

Чорнобильські будні

Як  сон  пригадую  ті  дні,  
Такі  тягучі…  в  паволочі.
Ту  біль  пекучу,  як  вогні,
Й  такі  безжально  -  довгі  ночі.

В  очах  туман  неначе  смог,
Повітрям  здавлені  легені.
Печать  невидимих  тривог,
Лягала  в  будні  незбагненні.

Вкусив  нас  атом,  зачепив…
Ще  й  досі  дзвін  його  лунає.
Він  нас  й  тепер  не  відпустив,
У  вирій  досі  виряджає.

Життя  з  нас  жодний  не  жалів  -
Були  готові  ми  віддати.
Так  нам  Всевишній  повелів
Щоб  Україні  з  чаду  встати...

На  жаль  не  тішиться  душа,
На  сході  знов  гримлять  гармати.
Бо  влада  й  досі  в  нас  чужа,
І  знову  й  знову  плаче  Мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662263
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Світлана Моренець

*****

Як  завиває  на  холоднім  вітрі
чийсь  сиротливо  одинокий  сум!
Мов  згублена  душа  тремтить  в  повітрі
і  тяжко  тужить  від  скорботних  дум.
Як  побивається  і  як  страждає,
яка  безвихідь  у  стражданні  тім!
Від  співчуття  аж  серце  завмирає...
Чи  пережитого  майнула  хижа  тінь?

Чого  ти,  серденько,  забилось?
Не  згадуй!  То  тобі  наснилось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сльоза - не сіль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco        

[/youtube]

Маленькі  дві  тепленькі  горошинки,
Дві  крапельки  скотились  по  лиці.
І  впали  на  траву,  як  дві  росинки,
Ковзнувши,  обережно  по  руці,    

Засяяли  на  травах  діамантом..  
Здалося  -  то  попадали  зірки.  
Трава  сіяла  гречно  аксельбантом  -  
То  жінки  сльози  скоїли  тремкі.

А    поряд  розпустились    ніжні  квіти,
Притихли  в  здивуванні  і  вітри.
Жіночі  сльози  можуть  навіть  гріти,
Але  не  ті,  що  ллються  від  жури.

Усмішка  вперемішку  зі  сльозами.
Можливо,  це  слабинка  всіх  жінок.
Зігрійте  нас    красивими  словами,
До  радості  зробіть  ви  першим  крок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662193
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Валя Савелюк

БЛАГОДАТЬ



я  –  камінчик  на  ложі  струмка,
закономірний  випа́док  і
безтурботна  витівка

мул  оксамитом-бархатом
вистеляє  дно  –
знизу  і  по  боках
обгортає  лагідно

…розглядаю  спрокво́ла
розмиту  підводну  Красу,
я  камінчик  –  зернина  Космосу:
на  Землі  не  чужа,  не  стороння,
зернина  вічності
у  теплих  м`яких  долонях  –
знизу  і  по  боках
вико́хуюсь
у  памулястих  баєвих  пелюшках

…а  згори  –  Сонце!
розплетене  у  струменях  і  потоках,
у  гомінких  прозорих  шовках

…кипить  у  травах  і  молодих  осо́ках,
у  вербах  старих  –  долина
обабіч  струмка,
над  нею,  дощем  обмита,
неба  блискуча  по́кришка

час,  мулом  осівши,  на  дні  стоїть  –
пан-бархату  чорного  штуки-сувої,
а  водночас  потічком  стрімким  неупинно
лине:
секунда-хвилина-година…

я  –  згусток  енергій,
космічна  речовина  –
овально-гладенька  зернина,
водою  і  часом  обточена  –
вічності  насінина…

…а  пагорбом  вище  і  вище  –
абрикосів  і  слив  ритуальні  
білі  дими  і  кострища:
цвітуть  щосили  –
прадавнім  богам  врожаїв  одкрили
портали-капища…

…ніби  о́лбоді*  здійняли-опустили
понад  селами  
рожевуваті  атласні  крила

…над  бурхливим  кипінням
квітневого  молока
трохи  набік  аж  зсунулась
неба  блакитна  покришка

…пантрує  чапель
попарна  важна  сторожа…
квітневий  ранок  –
Благодать  Божа

…я  –  камінчик
із  памулястого  струмколожа,
на  білу  кульку  латаття,
готову  здійнятися  на  поверхню,  схожа…

а  може,
на  уламок  од  зірки  
схожа…

квітневий  ранок  –
Благодать  Божа

15.04.2016

олбодь*  -  із  старослов`янської  -  лебідь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662100
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


dovgiy

Сивина - не присуд.

Сивина  –  не  присуд.

На  деревах  з  бруньок  розгорнулись  листки
Ніжна  зелень  аж  погляду  люба!
 Подивився  у  люстро:  а  вже  не    такий,
Ні  постави,  ні  міці,  ні  чуба…

По  садку,  між  дерев  піднялася  трава,
А  по  ній,  -  ніби  сонечка,  -  квіти.
Хай  в  наносах  зими  вже  моя  голова,
Та  на  серці  не  осінь,  а  літо.

Знаю,  прийде  колись  золотий  листопад
Задощить  сірим  сумом,  заплаче.
Це  ж  коли  іще  буде?!  Нащо  сумувать?
Не  жури  собі  душу,  козаче!

Не  було  ще  нікому  дано  два  віки,
Як  один  -  безперервно  прожити…
Дякуй  Богу  за  те,  що  ти  мав  дві  руки
І  що  вмів  ними  гарно  трудитись.

Ще  й  донині:    за  те,  що  на  совість  робив,
Під  час  зустрічі  дякують  люди.
Якщо  втратив  назавжди  що  мав  та  любив,
З  тим  змирись.    Вороття  вже  не  буде.

А  твій  шлях  ще  в’юнить,  ще  можливі  жита
У  яких  щастя  стежечка  в’ється.
Може  стрінеться  в  них,  покохається    та,
Яка  в  долю  від  Неба  дається.

Тож,  козаче,  у    люстро  дивись,  але  знай:
Сивина  –  ще  не  присуд    для  суму.
В  золоте  своє  серце  надію  сприймай
І  про  втрати  минулі  не  думай!  

25.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661959
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«За що дідусь життя своє віддав?»

Від    спогадів    нас    пам’ять    не    звільня
І    на    крилі    у    ту    весну    відносить,
Коли    здригнулась    Прип’ять    і    земля,
А    ніч    п’янили    перші    медоноси.
Тоді    піднявся    смертоносний    гриб
Над    полум’ям,    що    запалило    небо,
Він    сіяв    смерті    без    жалю    згори,
Забув,    що      людям    жити,    жити    людям    треба…

Тремтів    легкий    під    попелом    листок,
Він    порижів    і    з    гіллям    розпрощався…
А    у    матусі    був    один    синок,
Котрий    в    ту    ніч    із    полум’ям    змагався.
Не    знав    тоді    відважний    чоловік,
Що    проти    стронцію    його    маленька    сила,
Що    радіація    вкоротить    йому    вік,
І    що    пожежники    вогонь    ...життя    гасили.

Стоїть    портрет    синочка    на    столі…
Дорослі    діти…    Виросли    онуки…
Матуся    тільки    зовсім    в    сивині,
Жде    з    сином    зустрічі,  втомилась    від    розлуки.
Біля    портрета    сина  -    календар,
Квітневу    чорну    дату    наближає…
«За    що    дідусь    життя    своє    віддав?»    –
Укотре      праонук      усіх    питає.
24.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661868
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


zazemlena

Я всі фарби змішала в одну

[color="#8400ff"][b]Я  всі  фарби  змішала  в  одну,  
Щоб  картина  була  без  фальші,
Щоб  писати  таку  весну,
Де  хотілося  б  жити  дальше.
Щоб  повірилось  всім  вітрам,
Що  співають  пісні  безсмерті,
Що  зібрали  пташиний  гам,
І  заповнили  ним  три  чверті.
А  одну  залишили  мені...
Фантазуй  чи  співай:  осанна...
Я  вслухаюсь  в  примари-дні...
Все  мине...зарубцюється  рана...
Знову  фарби  засяють  враз,
Звову  звуки  порвуть  затишшя...
Вірю,  є  сила  та  біля  нас,
що  подбає  про  все...Всевишній...
[/b]
[/color]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661828
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016


dovgiy

ПОХОЛОДАННЯ.

ПОХОЛОДАННЯ.

А  не  лише  в  природі  холод
Він  проміж  нами  є  також.
Хоч  для  очей  на  тебе  голод
Та  ревнощів  таємна  дрож.
Минає  все.  Зачудування,
Полон  від  слів,  душі  тепло,
Даремні  в  часі  сподівання,
Все,  що  нас  гріло,  -  все  пройшло!
Пройшло  для  тебе.    Може,й  краще,
Ніж  суєта  пустої  гри…
Моє  старе.  Вважай,  пропаще.
Твоє  ще  світить,  ще  горить.
Що  ж…  бережи  від  злоязиких
Свій  статус  кво,  своє  ім’я.
Та  не  пригадуй    як  я  кликав
З  небес  весни,  любов  моя.
Моя?    Та  ні!    Будь  однією
Із  багатьох,  кого  зустрів.
Кого    осліплою  душею
Аж  пів  життя  як  сонце  грів.

23.04.2016    
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661721
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


dovgiy

Можливо.

Можливо,  в  днях  оцих  похмурих,
Ти  ще  хоч  іноді  прийдеш.
Терпкої,  дружньої  зажури
За  оці  стіни  занесеш
І  будемо  в  своїх  розмовах
Жувати  свій  життєвий  сум
Про  нездійсненність  снів  чудових,
Про  помилковість  світлих  дум,
Про  те,  що  не  дано  здійснити,
Чого  не  змінимо    повік.
А  цвіт  бузку  ще  буде  литись
З  моїх  долонь  до  вуст  твоїх.

***************                              

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661722
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Анатолій В.

Ти навіть не колишня…

Ти  навіть  не  колишня,  ти  -  ніхто!
Була  ніким,  і  підеш  у  нікуди...
Чому  ж    і  через  рік,  чи  два...хоч  сто,
У  всіх  тебе  вбачатиму,  повсюди...

Ти  навіть  не  колишня,  хоч  була
Для  мене  всім.  В  тобі  і  рай,  і  пекло...
Ну  от  навіщо  доля  нас  звела,
Щоб  сонце  потім  зникло  і  померкло?

Ти  навіть  не  колишня...  Хоч  тепер
Вже  все  одно...В  житті  воскресну  новім!
Я  фенікс!  Я  живий!  Я  не  помер!
Душа  лиш  на  місточку  калиновім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ваше слово почуто (Реквієм) (Присвячую жертвам стал

Замордовані  
І    замучені,
Ваші    болі    не    всі    
Ще    озвучені,
Ваші    муки    не    всі
Ще    побачені,
Та    кати    чомусь    
Вже    пробачені.

Всю    історію    
Перекроєно,
І    не    тих,    що    слід,    
Короновано.
Та    життя    велить:
Все    владнається;
Совість    вчить:    болить    –
Час    покаяться.

Замордовані
І    розстріляні,
Та    ні    з    мовою,
Ані    з    мрією
Не    прощалися.
Вони    з    вірою
Повінчалися
Й    з    Україною. *Реквієм  (реліг.)  –  відправа      по      

Закатовані    померлому    у    католиків.
І    замучені,
Хай    не    всі    імена
Ще    озвучені,
Хай    могили    не    всі
Ще    відшукані    –
Справедливість    у    двері
Вже    стукає!..
18.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661642
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дві точки зору

Помірковані,    кажуть,    мудрі.
Я    ж    терпіти    таких    не    можу:
Їхні    фрази,    неначе    в  пудрі,
В    друзі    сунуться      до    заможних,

Чи    до    тих,    що    колись    згодяться,
А    чи    є    вже    високим    чином,
Їх    і    лають,    і    сварять    пальцем,
Та    для    них      то    не    є    причина.

В    мене    інша    –    своя    наука:
З    другом    бути    лише    на    рівних,
В    очі    правду    казать    –    не    «нукать»,
І    без    клятви    буть    другу    вірним.
4.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661458
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Лілія Ніколаєнко

Вінець для музи

ВІНЕЦЬ    ДЛЯ    МУЗИ
(вінок  сонетів)

1.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
Із  піднебесся  таємничий  глас.
Душа  в  мистецтві  пілігримом  бродить,
Ламає  простір  і  спиняє  час.

Пізнає  у  печалях  насолоду
Співець  добра,  паломник  на  Парнас.
Нехай  бурлять  навколо  гріховоди,
У  чистоті  ограниться  алмаз.

Чому  ж  краса  стражданнями  карає?
Навік  натхнення  спокій  украде.
Крізь  терни  пролягли  шляхи  до  раю.

Із  болю  виростає  сад  чудес.
На  подвиги  творця  благословляє
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.

2.
Супутниця  у  пекло  і  в  едем  –
Чаклунка-муза,  дивна  і  зваблива,
В  поезії  відродженням  цвіте,
Весні  у  коси  заплітає  диво.

Розкидує  насіння  золоте,
Дарує  сходам  життєдайні  зливи.
Одвічність,  як  мереживо,  пряде,
Зірками  пише  полум’яне  чтиво.

Хоч  голос  діви  лаврами  шумить,
Лукаву  суть  таїть  небесна  врода.
Обріс  шипами  травень-оксамит.

Отрута  забороненого  плоду
Жагою  і  наснагою  кипить,
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах.

3.
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах
Магічна  сила  волі  та  краси.
Повідай  серцю,  вічна  музо,  хто  ти!
Навіщо  маниш  у  казкову  сіть?

Не  скаже  правди  неземна  істота,
Хоч  має  сто  облич  і  голосів.
Вона  для  серця  –  найсолодший  дотик,
Нектар  омани  та  на  рану  –  сіль.

От  і  мене  навіки  полонила
Мистецтва  непохитна  цитадель.
Фантазії    богиня    грішно-крила

Шляхами  самозречення  веде.
В  душі  палає  золотим  світилом
Могутній  дух  окрилених  ідей.

4.
Могутній  дух  окрилених  ідей
Здіймає  всеосяжну  бурю  літер.
О  музо,  королево  юних  фей,
Ти  –  янгол  мій  і  безсердечний  ідол.

Пекучий  слід  лишає  твій  елей.
Чи  нарікать  на  тебе  чи  молитись?
Без  пісні  серце,  ніби  соловей,
Смутніє  в  марноті  та  нудить  світом.

Можливо,  зловтішаєшся  з  невдах,
Даруючи  фальшиву  нагороду?
У  клітці  рим  співає  гордий  птах…

З  тобою  не  порушити  угоди
Тому,  хто  вибрав  безкінечний  шлях,
Чия  душа  підкорює  висоти.

5.
Чия  душа  підкорює  висоти,
Той  зрікся  назавжди  земних  принад.
Митець-Сізіф  під  гору  камінь  котить.
Вершина  –  потойбічна  таїна.

Поет  –  це  творіння  і  дитя  природи,
Мов  древо  правди  і  гріховних  знань,
Цвіте  натхненням  і  красою  родить,
Хоч  болем  буде  страчена  весна.

Так  і  мене  дразнила  хитра  муза,
Дала  вінок  із  чорних  орхідей  –
Не  лаври,  а  печаль  прийняти  мушу.

Вона  живе  усюди  і  ніде  –
Моя  любов  –  святиня  і  спокуса,
Затвірницею  ставши  для  людей.

6.
Затвірницею  ставши  для  людей,
Моя  душа  сама  в  собі  блукає.
Натхнення  пустоцвітом  опаде,
В  тюрмі  рядків  сп’янію  від  одчаю.

Журботу  притуливши  до  грудей,
Я  тишу  на  стіні  утрат  читаю.
Життя  краси  коротке,  ніби  день,
Дорога  досконалості  –  без  краю.

Бентежна  муза  –  мій  суддя  і  кат.
На  мрії  вже  чекають  ешафоти.
Не  кинуть  люди  навіть  мідяка

За  ці  жертовні,  вистраждані  оди.
Кого  торкнула  чарівна  рука,
Той  за  красу  приречений  боротись.

7.
Той  за  красу  приречений  боротись,
Хто  не  такий,  як  всі,  –  дивак,  бунтар.
У  дзеркалі  людськім,  як  у  болоті,
Підступно  посміхнеться  самота.

У  істини  вінець  без  позолоти,
Вінок  поета  –  з  вічних  запитань.
Дає  зерно  любові  диво-сходи,
А  люди  топчуть  золоті  жита.

Слова  і  думи  –  витончена  зброя,
Хоч  безліч  у  митця  творінь-дітей,
Не  всім  є  місце  у  ковчезі  Ноя.

За  брамою  страждань  едем  росте.
Та  в  боротьбі  за  небо  батько-воїн
Прикутий  до  землі,  немов  Антей.

8.
Прикутий  до  землі,  немов  Антей,
Карається  і  геній,  і  невдаха.
Жадаючи  небес,  німий  Орфей
Буремне  серце  покладе  на  плаху.

Моя  ж  душа  –  театр  і  Колізей,
Наповнені  шаленістю  і  страхом.
Саме  моє  життя  –  чужий  трофей.
Для  вічності,  ми,  люди,  лиш  комахи…

О,  музо!  Забери  сумнівний  дар,
Зніми  з  очей  полуду,  хай  прокинусь!
Отруєний  прокляттям  твій  нектар!

В  прекрасного  оманлива  личина.
Твоя  прихильність  –  заважкий  тягар.
Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?

9.
Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?
Навіщо,  музо,  маниш  на  таран?
Сховався  під  обличчям  янголиним
Підступний  змій,  що  поневолив  рай.

Без  пам’яті  в  спокусу  я  порину,
Хоч  знаю  –  із  піску  цей  дивний  храм.
Лишив  мені  Пегас  лише  пір’їну.
У  віршах-снах  ятряться  сотні  ран.

Рукописи  палають  в  пічці  Бога.
У  задзеркаллі  німота  кричить.
Ніхто  не  прийде  і  не  дасть  нічого.

Тяжіє  над    душею  тінь  століть,
Та  слову  я  молюся  до  знемоги,
Натхнення-мука  до  небес  горить.

10.
Натхнення-мука  до  небес  горить.
Зболіле  серце  свято  вірить  в  чудо.
Я  музу  кличу  і  молю  навзрид.
Збирає  розум  почуття-приблуди.

Моє  життя  застигло  поміж  рим.
Якби  мені  повідав  хтось,  що  буде,
В  душі  напнула  тисячі  вітрил,
Втекла  б  подалі  від  жаги-облуди.

Тепер  запізно.  Не  віддати  борг.
В’язниця  без  дверей  –  суцільні  стіни.
Завів  у  пастку  чарівний  клубок.

Поезія  –  крута  моя  стежина.
В  томливому  полоні  спить  любов.
У  тернові  заховані  перлини.

11.
У  тернові  заховані  перлини
Збираю  музі  на  бучний  вінець.
Мої  рядки  для  мене  –  вже  рутина.
Сонети  ці  –  безсилля,  не  взірець…

Святилище  будую  на  руїнах,
А  світом  править  Золотий  Тілець.
Жадоби  розростається  пухлина,
Всьому  тепер  мірило  –  гаманець.

Служу  тобі,  богине,  безкорисно.
Мов  янгол  з  перебитими  крильми,
Тлумачу  тишу-сповідь  падолисту.

Чорнильний  дощ  усі  думки  розмив.
Хай  в  образах  земних  немає  змісту,
Та  вічністю  стає  прекрасна  мить.

12.
Одвічністю  стає  прекрасна  мить,
Мені  б  лише  навчитись  зупиняти…
Троянди  поливаючи  слізьми,
Я  вірую,  що  прийде    в  серце  свято.

Як  світла  не  існує  без  пітьми,
Добра  без  кривди  не  дано  пізнати.
Цілунок  музи  у  душі  щемить.
Безсмертя  –  це  не  радість,  а  розплата.

Моє  життя,  немов  печальний  міф.
О  музо,  закрута  твоя  вершина!
Здолати  люту  смерть  хотів  Сізіф.

Повідай,  а  яка  моя  провина!
Невже  таїться  гріх  у  чаші  слів,
Коли  творіння  чисте  і  глибинне?

13.
Коли  творіння,  чисте  і  глибинне,
Пробуджує  в  серцях  палкі  пісні,
Всміхається  творцю  щаслива  днина,
У  сонці  оживають  чари  снів.

Мої  ж  сонети,  мов  трава  полину.
В  душі  скорбота,  як  іржавий  ніж.
Чи  в  радості  думки  мої  спочинуть,
Чи  біль  мій  переродиться  у  гнів?

Вертаюсь,  щоб  піти.  Ходжу  по  колу.
Мов  ефемер,  живу  на  два  світи.
Хоч  сумніви  холодним  градом  колють,

Крізь  хмари  бачу  райдугу  мети.
Ця  мрія,  і  реальна,  і  казкова,
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить.

14.
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить
Натхнення,  переболене  на  вірші.
Спіліють  в  серці  чарівні  плоди,
Комусь  –  ростити,  а  збирати  –  іншим.

У  римах  недоказане  тремтить,
Стікає  на  папір  гаряча  тиша.
Перо  поріже  душу  на  листи  –
Дилеми  несвідомого  без  рішень.

Поезія  –  це  битва  божевіль.
Ілюзій  мед  земну  журбу  солодить.
Нектар  натхнення,  мов  отруйний  хміль.

Стихія  літер  обпікає  льодом
Яка  ціна  краси?  –  одвічний  біль.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода…

 
МАГІСТРАЛ

Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах
Могутній  дух  окрилених  ідей.

Чия  душа  підкорює  висоти,
Затвірницею  ставши  для  людей,
Той  за  красу  приречений  боротись,
Прикутий  до  землі,  немов  Антей.

Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?
Натхнення-мука  до  небес  горить.
У  тернові  заховані  перлини.

Та  вічністю  стає  прекрасна  мить,
Коли  творіння,  чисте  і  глибинне,
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661545
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ніна-Марія

Дощі змивають мої сльози

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQjT63RsywGEnR_feEUp3yFPEtBnFYkmf--PYvm0H4od-tcI2Zt[/img]

Ідуть  дощі,  рясні,  весняні,
Гірку  виплакують  печаль.
Змивають  сіль  з  моєї  рани,
Несказаний  словами  жаль.

Він  на  денці  мойого  серця
Десь  тихенько  причаївся.
Його  не  вабить  весни  краса,
Навіть  грому  не  боїться

Любить  по  справжньому-то  згуба.
Любов  дає  наснагу  жить.
Але  ж  коли  її  втрачаєш...
Життя  без  неї  -пустоцвіт.

Дощі  змивають  мої  сльози.
Вітри  зривають  білий  цвіт.
Любов  завжди  житиме  в  серці.
На  ній  тримається  цей  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661543
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не раз я чула

Не    раз    я    чула,    як    весняні    грози
Природу    будять    громом    і    дощем.
Забулися    і    віхоли,    й    морози    –
Весна    тепер    ворожить    над    кущем,

Де    кожна    брунька    –    гілочки    дитина,
Росте    і    листя    бачить    в    теплих    снах,
А    в    небі    сонце    динею    котилось,
Початком    стало    для    нового    дня.

Росу    піднявши    на    свої    багнети,
Воно    сміялось    квітам    ізгори    –
Природи    дивні    це    експерименти
Весняної    і    літньої    пори.
24.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661250
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Весна долини сяйвом залила

Весна      долини    сяйвом    залила,
Срібноголоссям    –    і    сади,    й    діброви,
Сім’я    пташина    в    небі    проплила    –
Із    вирію    верталася    додому.

Запарувала    збуджено    земля    –
Теплом,    неначе    чарами    впилася.
Дзеркалилося    озеро    здаля,
Мов    казка    з    неба    сонячна    лилася.

Стежки    у    свіжовмитих    споришах
Веснянки    слід    цнотливий    зберігали,
То    квітень    у    дорогу    вирушав
І    дарував    природі    пісню    й    гами.
9.03.2015

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661249
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Моє життя – то серця юний спомин

Моє    життя,    мов    вишита    сорочка,
Де    квітів    і    мережок    дивоцвіт,
Та    найдорожчі    з    них  –  то    два    синочки,
Що    з    лона    втрапили    у    цей    казковий    світ.

Моє    життя  –  то    серця    юний    спомин
Про    ту    любов,    що    душу    окриля,
Що    розлилась,    немов    весняна    повінь,
Де    в    квітах    потім    втопиться    земля.

Моє    життя    не    слалося    барвінком,
Тай    не    було    воно    простим,    нудним:
Була    і    пісня,    що    лилася      дзвінко,
Й    сльоза    текла    потоком    не    одним.

Моє    життя,    немов    пташині    крила,
То    вгору    піднімають,    то    униз,
Та    я    і    їх    ні    в    чому    не    корила  –
Нехай    іще    несуть    мене    вони.
30.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661141
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Мамина любов

Велика      мамина    любов    –
Її    ні    з    чим    не    порівняти,
Бо    освятив,    мабуть,    сам    Бог
Стосунки    матері    й    дитяти.
Міцна    матусина    любов  ,
Бо    жінка-мати    –    мудра,    сильна,
Дочку    цілує    знов    і    знов,
Прощає    всі    проступки    сина.
Свята    матусина    любов,
І    незрадлива,    і    красива:
Дитям    з    дітьми    стає,    либонь,
Хоч    голова    давно    вже    сива.
Коли    матусина    сльоза
Дитяче    розтривожить    серце:
Воно      тоді    теж    біль      пізна,
Ледь    стиснеться,    або    здригнеться.
Де    гріє    мамина    любов,
У    сім’ях    –    лад,    щасливі    діти,
Там    зайвих    не    бува    розмов,
Любов    долає    горе    й    біди.
Любов’ю    повниться    хай    світ,
Адже    життя    пусте    без    неї.
І    Богу      подарує    звіт
Планета,    названа    Землею.
17.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661139
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Любов Ігнатова

Ліліт

Буденність  знімаючи  з  одягом,  
Змиваючи  з  тіла  наліт,  
Легеньким  невидимим  протягом  
У  ніч  відлітає  Ліліт...  

Як  птаха  -  ніким  не  впокорена,  
Сягає  до  сяйва  зірок.  
Вона  була  іншою  створена!  
Вона  ж  бо  -    найперша  з  жінок!  

Удень,  заховавшись  за  маскою,  
Сіреньким  живе  мишеням  -  
З  каструлею,  шваброю,  праскою  
Офіру  несе  трудодням...  

Та  тільки-но  ніч  зблисне  зорями,  
Вона  починає  політ  -  
Вогненна,  п'янка,  невпокорена,  
Зваблива  цариця  Ліліт...  



***
Ліліт,  в  єврейському  фольклорі  жіночий  демон  ночі.  Вважалося,  що  вона  насилає  еротичні  сновидіння.  Згідно  з  повір'ям,  Ліліт  прагне  навести  псування  на  немовля  і  його  матір  або  зовсім  їх  вбити,  особливо  в  перший  тиждень  після  пологів.  У  раввіністічній  літературі  слово  «Ліліт»  пов'язувалося  етимологічно  з  єврейським  словом  «лайла»  («ніч»).  Проте  ймовірніше,  що  це  гебреїзована  форма  імені  Ліліту,  духу  бурі  Дворіччя  .
За  повір'ями,  саме  Ліліт  була  першою  жінкою  на  Землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Крилата

Чого тобі?

Чого  тобі  ще  треба?  Маєш  книжку  
Віршів  моїх  –  дітей  моїх  сумних.
По  інший  берег  ходиш  собі  нишком,
Не  чуєш  ані  голос  мій,  ні  вдих.

Чого  тобі  ще  треба?  Серце  -  попіл  –  
Візьми  його,  над  Сеною  розвій.
Нехай  гуляє    хвилями  Європи
Як  сивий  привид  вихололих  мрій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660875
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Наталя Данилюк

Іще одна весна в букеті літ…

Іще  одна  весна  в  букеті  літ  –
У  пишному  п’янкому  оберемку…
Бринить  душа,  залюблена  у  світ,
І  так  їй  нині  радісно  і  щемко!

І  стільки  цвіту  вітром  намело
В  її  таємні  ветхі  закапелки…
На  світле  незахмарене  чоло
Лягла  цитринна  смужечка  веселки.

І  начебто,  простий  весняний  день,
І,  схоже,  що  таких  позаду  –  сотні!..
А  квітень  взяв  за  руку  і  веде,
Мережать  стежку  кроки  безтурботні.

І  щедро  відкриваються  очам
Ціловані  світанком  панорами.
А  ти  ідеш,  осяяна  свіча,
Мов  не  землі  торкаєшся  ногами,

А  вовни  хмар  і  неба  пелени…
Підсвічена  діодами  сузір’їв,
Розніжена  обіймами  весни
В  життєвому  своєму  надвечір’ї.

Як  мало  треба  щастю  –  висоти
І  простору!  Все  інше  –  і  не  конче…
Між  велелюддя,  темпу  й  суєти,
Людино,  зупинися  і  світи,
Ти  –  сонце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч кохання

А    вона    в    них    була    одна    –
Ніч    кохання,    єдина,    світла,
Коли    двоє    їх:    він,    вона,    –
І    любов,    як    весна,    розквітла.

Ніч    була    в    них    одна    на    двох,
Їх    п’янила    і    роздягала,
А    над    ними    –    лиш    зорі    й    Бог,
А    під    ними    –    трава    лягала…

А    вона    лиш    одна    була,
Та,    яку    не    повторять    ночі,
Що    із    розуму    їх    звела,
Ніч    кохання    і    мить    пророча,

Коли    вечір    косу    розплів,
Духмянів    дикий    квіт    на    вітах…
Вітер    спав    посеред    полів,
Лиш    не    спало    кохання    в    квітах…
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Кохання й сивина

Кохання    й    сивина    –    зовсім    незвична    гама:
Одне    з    вогнем    пов’язане,    а    інша    –    зі    снігами  –
В    житті    всього    не    можна    передбачить,
Чуттєву    ж    душу    легко    закріпачить.

Тоді    й    обставини,    я    чи    поважний    вік
Не    на    заваді,    коли    ти    є    чоловік.
Давно    відома    істина    оця,
Що    сивина    коханню    до    лиця.  
29.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна в небезпеці

«Україна    в    небезпеці,    –
Над    землею    лине,  –
У    важкім    нерівнім    герці
Б’ється    до    загину
З    Росією,    ба,    з    сестрою,
Смерті    навпіл    ділить,
Бо    та    хоче    перекроїть
Українське    тіло.»

«Україна    в    небезпеці,    –
Стогнуть    землі,    люди,    –
Ті    грошима,    хоч    по    жменьці,
Той    підставив    груди,
Щоби    волю    боронити,
Життя    не    шкодує…
Скільки    ще    крові    налити
Кремлівським    буржуям?»

«Україна    в    небезпеці    –
Діти    погибають,
На    морозі    і    на    спеці,
Ніч    не    досипають…
По    всій,    по    всій    Україні    –
Безрукі,    безногі.
Божа    матінко    Маріє,
Пошли    нам    підмогу

Кремлівського    єзуїта
Щоби    подолати,
Досить    нас    уже    доїти    –
Хочем    миру,    ладу!»
«Україна    в    небезпеці,»    –
Над    землею    лине.
У    святім    нерівнім    герці
Б’ється    Україна…
20.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016


dovgiy

Два роки війни.

Два  роки    війни.

Два  роки  пройшло…  хай  не  тисячі  гинуть,
Лише    поодинці…  і  то  не  щодня…
Європі,  як  завжди,  не  до  України,
Набридла  їм  ця  політична  возня!
Російські  війська  не  на  землях  французських,
На  землях  Моравії  спокій  та  тиш,
 Нехай  в  тому  ж  Мінську  ми  слухаєм  руських,
В  окопах  донбаських  сидимо,  як  та  миш…
Тим  часом    потрошку  шукають    можливість,
Аби  прихилитись  до  кіл  із  Кремля…
Їх  те  не  бентежить,  що  Путін  брехливий,
До  лампочки  їм!  –  що  це  наша  земля
Загарбана  нашим  північним  сусідом,
Що  ядерний  смерч  в  недалекім  Криму…
Що  лихо  впаде  термоядерним    снігом,
В  мізки    європейські  не  йде,  будь  кому!
А  ще  зупинити  цю  нечисть  можливо,
Якщо  усім  світом  постать  заодно…
Та  тільки…  та  тільки  цей  Захід  спесивий
Поспішний  у  діях  лише  у  кіно.
Донбаські  окопи…  роз’ятрені  рани.
Призначені  стати  пухлиною  зла.
Невже  вони  виростуть  в  нові    кайдани,
Які  із  нас  зроблять  в  довічно  «хохла»?!
А  як  Україна?!    А  як  оце  серце,
Яке  так  оплакує  кожне  життя
Загублене  там,  полігонами  смерті,
Полями  боїв  де  портал  в  небуття?!
Не  дай  мені,  Боже!  –  до  цього  дожити,
Коли  Ти  допустиш  таке  на  мій  край…
Два  роки  війни.  Кілька  тисяч  убитих…
Садки  у  цвіту  ніби  тут  уже  рай.

вівторок,  19  квітня  2016  р.    
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660660
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

МУЗИКАНТ-ГОДИННИКАР

                                     Присвята  Миколі  Соколу

Був  недавно  піснедаром,
вправним  музкерівником.
Непотрібний  нині  й  даром  –
на  базарі,  за  лотком.

Ні,  не  скиглить  у  жалобі
на  баяні  «ой-ля-ля».
Хоч  одне  згодилось  хобі  –
він  годинники  справля.

Про  козацьке  братство  горде
не  складає,  не  співа.
В  нагороду  –  три  городи.
Дбає,  ледве  поспіва.

Із  сапою  дорогою
загорає  на  грядках.
Та  на  жаль,  серця  не  гоїть
на  концертах  та  свайбах.

А  яка  була  троїста!
А  «Посульські  козаки»!
Ще  не  всі,  хто  хоче  їсти,
поставали  за  лотки.

Вже  немає  з  кого  брати.
Не  до  співів.  Хто  кого...
Приловчились  виживати
«демократи»  з  батогом.

Переводить  влада  стрілки,
та  трудязі  те  –  дарма.
Хоч  крутися  швидше  білки,
все  одно  –  життя  в  торбах.

Музиканти  –  за  лотками.
Бо  «троїста»  на  горі
музилянствує  роками
нескладухи-попурі.

Не  повернуть  наші  гроші.
Вже  й  кредит  довіри  щез.
Зможемо  терпіти  й  довше?
Не  повиздихали  ще.

Хто  нещадно  ломить  ціни?
А  чи  справна  голова?
Бо  керують  дистанційно.
Наче  флюгер  –  булава.

Вже  не  править  з  бронзи  кепка.
Та  яке  життя  гряде?
А  коли  немає  клепки  –
хтозна,  що  кому  збреде.

Над  проблемами  складними
розмірковує  базар.
Музикант  справля  годинник.
Стала  черга.  Хтось  сказав:

–  Різні  вади  чинить  ладно
майстер,  майже  задарма.
–  Хитромудрій  нашій  владі
варто  вставити  ума.

Щоб  мерщій  метикувала,
як  ці  прокляті  лотки
поміняти  на  штурвали,
кульмани  чи  верстаки.

Буде  хліб,  то  буде  й  пісня.
Хай  плека,  не  позича.
Щоб  троїста  українська
гарно  грала  повсякчас!

2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660612
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]


Хто  з  вас  узнав  розчарування,
Коли  з-під  ніг  пливе  земля,
І  зупиняється  дихання,
І  все  без  жалю  спопеля?..

Бува  проходить  щось  в  житті,
Смакуєм  ми  тоді  зневіру.
І  часто  так,    по  простоті,
Катуєм  душу  ми  безміри.

Чому  так  сталося?  Чому?
Де  тут  помилку  допустили?
Цю  ситуацію  складну
Не    раз  уже  ми  прокрутили.

А,  може,  все  почать  спочатку,
Зібрать  уламки  помилок?
І  склеїть  знову  кожну  частку,
І  завести  новий  листок?

Дурить  себе,  що  все,  як  нове.
Ну  що  там  шрами?  То  пусте...
І  знов  життєвий  пливе    човен,
Все,  ніби  нове,  та  проте...

Не  треба  склеювать  уламки,
Що  не  прижилось  -  відпусти..
Може,  колись  в  туманні  ранки,
Почуєш  ти  :  Мене  прости...

Та    ми  давно  уже  простили.
З  журбою  дивимся  в  вікно...
І  намагаємось  щосили,
Забуть,  що  втратили  давно..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660615
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


НАДЕЖДА М.

Для друзів сонце зберегла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]

Коли  погода  знов  не  дуже,
Чекаєм  сонця  і  тепла.
Та  я  дивлюсь  на  це  байдуже:
Для  друзів  сонце  зберегла..


Воно  завжди  у  моїм  серці,
Їм  половинку  я  віддам.
Пошлю  я  кожному  в  конверті,
І  волю  теплим  дам  словам.

Нехай  від  слів  душа  розквітне,
В  серцях  веселка  розцвіте.
Вони  відчують  непомітно:
Тепленьке  сонечко  вже  йде.

Мені  із  друзями  так  любо,
Бо  що  життя  моє  без  них?
Немов  без  хмарок  синє  небо,
Цвітіння  квітів  без  весни.

Нехай  дощі  ідуть...  Так  треба!
А  після  них  завжди  тепло.
Така  в  народі  є  прикмета.
Хороше  слово  -  це  срібло...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Леся Утриско

Стою у храмі.

Стою  у  храмі  на  колінах  перед  Богом,
В  душі  з  дзвіниці  виграє  у  звуці  дзвін,
А  серце  рветься  з  болю  за  народом,
Моїм  народом-  в  чому  винен  він?

Скажи,  мій  Боже,  чом  немає  правди?
Чому  спустіли  душі  назавжди?
Один  для  одного  чомусь  неначе  зАйди,
Від  злоби  заступи  й  охорони.

Себе  не  любим-  ближнього  свойого,
Ми  не  прощаєм,  звіту  не  даєм,
Що  всі  прийдем  до  Господа  святого,
Не  з  вірою  і  не  з  любов'ю-  гіркий  щем...

В  душі  гірким  полином  відізветься,
Пекуча  зависть,  що  мордує  нас,
О  Господи!  Щоб  у  маленькім  серці,
Той  вогник  віри  та  любові  не  погас...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660309
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


dovgiy

ДРУЗЯМ.

До  тих,  кого  байдужість  обминула,
У  кого  серце    відчуває    біль
Чийогось  лиха,  а  чи  днів  похмурих,
До  цих  людей  зринає  голос  мій.
Не  знаю  як  Вам  виказати  вдячність
За  Вашу  поміч,  за  прояв  добра.
У  час  такий  коли  панує  жадність,
Підтримали  Ви  оцього  Петра,
Який  до  Вас  рядки  подяки  пише
Із  почуттям  незручності  в  душі.
Не  звик  до  цього.  Бачив  зовсім  інше:
Про  що  і  не  напишеш  у  вірші,
Без  відчуття  осуду  та  огиди,
Коли  посада  у  злодюги  є
І  він,  немов  поріддя  тої  гниди,
З  беззахисних,  безправних  жадно  п’є
Останню  кров,    яку  лишило  горе…
Та  моя  мова  зараз  не  про  те…
Ваше  добро  –  широке,  наче  море,
Бо  в  кожного  з  Вас  –  серце  золоте!
Вчинили  Ви  немов  одна  родина,
Немовби  пальці  одної  руки…
Об’єднує  нас  Мати-Україна,
Поезії  грановані  рядки,
Та  незрівняна  наша  рідна  мова,
Яка  між  інших  ще  як  задзвенить,
Коли  розквітне  Україна  нова.
Я  свято  вірю  в  цю  осяйну  мить.
А  поки  що  нам  треба  боронити
Її  і  землю  на  якій  зросли
Від  хохлуїв,  від  павуків  неситих,
Від  москалів,  що  з  півночі  прийшли.
Вклоняюсь  Вам,  мої  шановні  друзі,
За  Вашу  дружбу,за  людське  тепло.
Щасливий  я,  що  з  Вами  у  союзі.
Із  вдячністю  в  душі  –  Ваш  Петро.

17.04.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660365
дата поступления 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Galina Udovychenko

Приймак


Кажуть  люди,що  приймак-нещасна  людина,
Бо  гризуть  його  удвох  теща  і  дружина.
І  якщо  всі  примхи  жінки  можна  ще  стерпіти,
То  від  тещі  козакові  нікуди  подітись.

Все  бурчить,то  грошей  мало,то  з  дружками  пиво  п’єш,
То    куди  дівалось  сало?Чом  без  дозволу  береш?
Там  не  стій,те  не  бери,ти  його  туди  не  клав,
Не  стовбич  тут,відійди,позбавляє  всяких  прав.

Завжди  злюча,товстелезна,наче  діжка  з  квасом,
А  хизується  що  схожа  вона  з  контрабасом.
Якось  сп’яну  вихваляла  вона  свою  вроду,
То  і  жаби  реготали,булькнувши  у  воду.

Та  вона  стосовно  себе  комплексів  не  має,
Тільки  зятя  привселюдно  завжди  обзиває.
Він  мовчить,  і,  наче  мишка,  ходить  по  квартирі,
Бо  у  неї  на  додачу  й  кулаки,як  гирі.

Є,звичайно,тещі  добрі,  ласкаві  і  гарні,
Є  й  такі,  життя  з  якими  гірше  буцегарні.
То  ж  і  бідний  Никодим  мусить  все  терпіти,
Бо  не  може  на  зарплату  він  житло  купити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660201
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Ніна-Марія

Квітує весна

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRy1QMBKBtOURSM8QpA-ZDh5i4BZ8kLI6Uo5mG3rnf39BN2yRuw[/img]

Завесніли,  заврунились  ниви,
Прийшла  справжня  красуня  квітчаста
І  сади  яблунево-вишневі
Одяглися,  немов  до  причастя.

Зеленіють  луги  килимами
І  кульбабками  жовтими  сяють,
А  берізки  стрункі  білочолі
Довгі  коси  свої  розплітають.

Верболіз  вбрався  в  котики  білі
Тихо  з  вітром  про  щось  гомонить.
Ось  красується  цвітом  шипшина
Своїм  запахом    ніжно  п"янить

Оживає  квітує  довкілля
Співу  пташиному  раді  гаї
Бджілки  мило  гудуть  в  буйноцвітті
Пісню  заводять  свою  солов"ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660142
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Дід Миколай

Не втратьмо Надію брати

На  захист  Надії  вставаймо,
Збудімося  від  дрімоти.
Прошу  вас  скоріш  поспішаймо,
 Не  втратьмо  Надію  брати.  

Пророк    убієнний  прохає,
Із  бездни  могила  Сірко.
Скалу  Прометей  колупає,
Вже  з  нами  великий  Франко.

Філософ  Григорій  і  Леся,
Наш  древній  замучений  рід.
І  слава  його  безтілеса,
Кричить  нам  прямуйте  на  схід.

Недолюдка  викинем  з  хати,
По  писку  йому…    навідліг.
Пора  вже  борги  віддавати,
Щоб  більш  не  ступив  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660108
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


НАДЕЖДА М.

Здається зовсім близько щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WPy-qxa8cgY
[/youtube]
 

Нерідко  туга  за  однією  втраченою  радістю,

Може  затьмарити  всі  інші  насолоди  світу..

---------------------------------------------------------------

Десь  ллється  музика  мінорна,  
І  серце  б"ється  в  такт  її.
Вона    всесильна,  чудотворна:
Вселя  надію  у  душі.

Здається  зовсім  близько  щастя.
(Не  може  сум  затьмарить  світ.)
Хоч  доторкнутись,  може,  вдасться,
Відчуть  відради  в  серці  цвіт.

Принишкли  трави  і  дерева.
Затих  і  вітер  серед  віт.
І  світ  навколо  вже  рожевий,
І  щастя  тут,  біля  воріт...

Усе  тихіше  чуть  акорди,
Повільно  музика  стиха.
Від  коливання  амплітуди
Реальність  світу  ожива..

Відчувши  радості  краплинку,
Затихнуть  в  серці  жалі,  біль.
Вона  для  мене  соломинка,
Серед  життєвих  трима  хвиль..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659933
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Любов Ігнатова

Знов по колу буття

Знов  по  колу  буття  -    знов  зустрілися  Авель  і  Каїн,  
А  це  значить  -  попереду  Ноїв  Ковчег  і  потоп.  
Та  не  буде  Розп'яття,  бо  двічі  його  не  буває.  
І  життя  -    не  чернетка  із  безліччю  справлень  і  спроб.  

Відбудуються  знову  зруйновані  мури  і  храми,  
Над  невірством  волхвів  пролуна  єрихонська  труба.  
Десь  у  Всесвіті  плаче  наш  Янгол,  напевно,  над  нами  -  
Зорепадами  в  землю  його  опадає  мольба...  

Завтра  буде  світанок...    Та  ми  не  повернемось  завтра  -  
Нам  дано  час  до  півночі...    Й  знову  за  вітром  злетить  
На  чужих  помилках  розікладена  заново  ватра...  
Знов  по  колу  буття,  де  з  нас  кожен  -  розвітрена  мить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Galina Udovychenko

Мільйонер

Стільки  років  гризла  жінка  свого  чоловіка:
-І  тюхтій  ти,і  нездара,й  руки,як  в  каліки,
Он  в  сусіда  купа  грошей,а  ще    виграв  у  лото.
Із  тобою,мій  хороший,ну  не  жив  би  вже  ніхто.

Але    сталось  таки  диво,знайшов  дядько  десь  мільйон
І  прибіг  такий  щасливий,весь  червоний,як  піон.
Закричав  з  порога:-  Лізо,я  тепер  багатий!
То  ж  збирай  скоріш  валізи,їду  в  Емірати.

Жінка  з  радості  завмерла  прямо  серед  хати:
-А  який  мені  халатик  із  собою  взяти?
Муж    скривився,мов  від  редьки,крутнув  головою:
-Хто  сказав,що  в  цю  країну    їдеш  ти  зі  мною?

Ти  тепер  відпочивай  від  свого  невдахи,
Бо  зі  мною  туди  їде  молоденька  птаха.
Я  тепер,  сама    вже  бачиш,  інший  статус  маю,
То  ж  тебе  пробач,рідненька,більше  не  тримаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659919
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Анатолій В.

Весна дощем вмиває світ

Весна  дощем  вмиває  світ
Сьогодні  спозарання,
В  калюжах  тоне  білий  цвіт,
Як  зірване  кохання.

Біленькі  пелюстки  лежать
На  стоптаній  доріжці,
Сльозами  на  очах  бринять
Краплиночки  на  гілці.

І  у  душі  пекучий  щем
Терпіть  немає  змоги!
Мою  любов  змива  дощем,
Цвіт  кидає  під  ноги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. ЄЛЕОНСЬКА ГОРА

Як  тільки  її  не  називають:  гора  Єлеон,  Єлеонська,  Оливна,  Оливкова,  Олійна  (так  переклав  словник  «Масличная»)  Гар  га  Земтім  (івріт).  Я  також  буду  називати  її  по-різному.
Оливна  гора  –  це  передмістя  Єрусалима,  знаходиться  за  межами  старого  міста.  Невисока,  близько  800  м,  вона  є  природним  відмежуванням  Єрусалима  від  Іудейської  пустелі.
Мікроавтобус  підвозить  нас  до  самої  оглядової  площадки.    Виходимо  і...  вмліваємо  всі,  мимоволі  «охаючи»!  Перед  нами,  як  на  долоні,  Кедронська  долина  і  старий  Єрусалим,  з  його  старезним  височенним  муром  з  багатьма  воротами,  збудованим  бозна  коли,  а  оновленим  за  наказом  султана  Сулеймана.
Кидаються  в  вічі  мечеті  –  Купол  Скелі  і  Аль  Акса,  побудованої  на  місці  священного  для  євреїв  Храму,  а  далі...
Але  про  це  –  в  свій  час.  Зараз  поговоримо  про  саму  гору,  адже  вона  –  одне  з  тих  місць,  що  найчастіше  згадується  в  Євангеліях  і  є  священною  як  для  християн,  так  і  євреїв  та  мусульман  всього  світу.  Саме  на  цій  горі  Ісус  Христос  навчав  учнів  і  народ  молитися,  плакав,  передбачивши  руйнацію  Єрусалима,  молився  перед  арештом,  тут  був  зраджений  Іудою,  з  цієї  гори  він  вознісся  на  небо.  На  цій  горі  знаходиться  гробниця  Богородиці,  а  в  підніжжі  гори  –  гробниці  Авесалома  (сина  царя  Давида)  та  пророка  Захарії.
Саму  гору  від  старого  Єрусалима  відділяє  долина  Кедрон,  де  ще  з    часів  Першого  Храму,  що  будували  Давид  і  Соломон,  євреї  почали  хоронити  своїх  померлих.  Цвинтар  розширився  (біля  150  тисяч  могил)  на  саму  Єлеонську  гору  і  займає  досить  велику  її  частину.  Це    велика  честь  –  бути  похороненим  тут,  адже  саме  сюди,  як  вважають  євреї,  має  прийти  Месія.
Намилувавшись,  наохавшись,  пофотографувавши  все,  їдемо  оглядати  святі  місця.  Одразу  кидаються  в  вічі  такі  звичні  для  нас  золоті  куполи  храму  Марії-Магдаліни  (російської  православної  церкви).  Красива  світла  споруда,  але  туди  нас  не  ведуть:  її  нема  в  нашому  вкрай  перегруженому  графіку.  Їдемо  по  горі,  зупиняючись  на  15-20  хв.  біля  святих  місць.
ДОМІНУС    ФЛЕВІТ  (з  лат.  –  Господь  плакав).  Православні  називають  її  церквою  Сліз  Господніх.  Невеличкий  католицький  храм,  купол  якого  має  форму  краплі.  За  Євангелієм  від  Луки,  Спаситель,  їдучи  до  Єрусалиму,  зупинився  на  цьому  місці  в  задумі  і  заплакав,  передбачивши  страшну  подальшу  долю  Єрусалиму.  В  храмі  нас  підводять  до  вікна.  Вважають,  що  саме  з  цієї  точки  Ісус  дивився  на  Єрусалим.  
Дійсно,  приблизно  через  40  років  (в  70  році),  римські  легіони  не  лише  зруйнували  Другий  Храм,  а  й  зрівняли  Єрусалим  із  землею.

16.  04.2016  р.
(Далі  буде)

На  світлині  Єлеонської  гори  видні  храми  Мук  Христових,  Марії-Магдалини  і  єврейський  цвинтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Плине долі ріка

Плине    долі    ріка
По    життєвім    неоранім    полю,
То    сльозою    стіка,
Коли    стрінеться    камінь    в    путі,
То    бідою    ляка,
То    рятує    від    кривди    і    болю…
Плине    долі    ріка,
І    я    нею    пливу    по    житті…

Плине    долі    ріка
То    вузьким      ручаєм,    то    потоком,
Хоч    мінлива    така.
Та    вона    –    лиш    одна,    лиш    моя…
Так    було    й    є    в    віках,
І    так    буде    у    світі,    допоки
Чаруватиме    світ    і    манитиме    світлом    зоря.

Плине    долі    ріка,
І    той    плин    –    ні    змінить,    ні    спинити,
І    думкам    не    звикать
Вистеляти    шляхи    сподівань,
Щоби    долі    ріку,
Мов    м’які    спориші,    підкорити,
Й    мати    волю    таку,
Щоб    змінити    життя    без    вагань!..

Плине    долі    ріка
Від    народженя    і    до    сьогодні,
Не    росою    стіка,
А    водою    гіркою    від    зрад,
І    до    болю    звика,
Й    берегів    своїх    сіро-холодних,
Але    це    не    ляка,
І    здобутків    є    більше,    ніж    втрат…


6.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Дід Миколай

Проснітесь…Божі діти

Куди  не  кинь  вгорі  бандит,
Гієно  –  людоїди.
Сидять,  як  свині  для  корит,  
Пейсатики  -  хас.ди.

На  троні  скрізь  лише  юдей,
І  правди  не  втаїти.
Терпіння  лопнув  апогей,  
Проснітесь…    Божі  діти.

Та  скільки  ж  бути  у  ярмі,
Сміються  з  нас  примати.
Чи  не  пора  виймать  граблі  
І  гниду  вигрібати.

Розперезався  зовсім  ж.д,
Зажрались  паразити.
В  моїй  Украйні    геноцид,
Пора  людей  будити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659534
дата поступления 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


evgen

НА ДНІ

На  смітнику  круки  й    вор́они  галасують                  
Снують  коти  полюючи  мишв́у  й    щурів                      
Собачі  зграї  повноправно  хазяйнують                        
яко’сь  і  я  туди  ,  напро́весні  забрів.                                    

Зловонний  смо̕рід  навкруги  гіркий  пекучий        
в'їдався  в  очі,  дряпав  горло,  бив  у  ніс                                  
А  сизий  дим  все  проникаючий,  ядучий                
накрив    окіл  серпанком  димових  завіс.                

І  тут  ,  і  там  довбуться  в  свіжих  купах  сміття      
старі,    малі,  та    обездолені,  й  бомжі  
На  дно  загнало  їх  жахливе  лихоліття,
у  безнадію  на  цій  про̕клятій  межі.

У  нетрях  бруду  їхній  побут  ,  їхня  хижа  
Облу̕дне  марево  таких  жаданих  мрій.
Такий  –  сякий  заробок,  одежина,  їжа
І  крах    нездійсненних,  омріяних  надій.
 
На  смітєзвалищі  людино  схожі  тіні
Дивлюся  й  бачу.  Та  не  віриться  мені
що  в  нашій  любій  ,  незалежній  Україні
людський  непотріб,  на  самісінькому  дні.  

Одноманітне,  нице,  сіре  існування
Від  того  стогне  покалічена  душа.
Бо  звідси  видертись  –  то  марні  намагання.
Тому  розрада  їм  –  вино  та  анаша.

Одні  на  звалищі  перебирають  сміття
другі  у  наймах  за  кордоном  по  світах
Бо  в  Україні  хазяйнує  безробіття.
від  того  розпач  безнадії,  гнів    та  жах!

А  владарям  одне.  Лиш  язиком  плескати
Брехать  навчилися  вони  за  ці  роки
Їм  головне,  безкарно,  й  далі  грабувати,
щоб  українців,  всіх,  загнать  на  смітники.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659358
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Олег М.

КОХАНІЙ ДРУЖИНІ

Так  важко,  якщо  вже  немає  слів
Бентежать  мого  серця  рвані  рани
Ти  знаєш,  й  досі  я  не  зрозумів
Чому  кохана,  ти  пішла  так  рано?.....  
Приспів:
Прийди  до  мене  ,  в  сні  чи  наяву
Якщо  немає  слів,  то  пригорнись  до  мене
Ти  чуєш?  Я  також  мовчу
Лише  серця,  говорять,  щось  самі  за  себе
І  хай  бринить  мелодія  сердець
І  нота  тужить  на  останньому  акорді
Прийди  кохана,  мовчки  пригорнись
А  вітру  шум  розкаже  все  за  мене.......

Прийди,  присядь  і  мовчки  подивись
Нехай  про  все  розкажуть  твої  очі
І  може  прийде  та  жадана  мить
І  скаже  нам  свої  слова  пророчі

Приспів:

Не  говори,  мовчи,  без  слів
Бо  будуть  ті  слова,  як  свіжа  рана
Не  йди,  прошу  тебе  спинись
Бо  те,  що  думаю,  не  вимовиш    словами....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652825
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 14.04.2016


Galina Udovychenko

Лайливе слово

Два  діди  вели  розмову  
Про  тяжке  життя-буття,
Про  вкраїнську  нашу  мову,
Не  забруднену  сміттям.

Один  каже:  «Наша  мова
Із  прадавніх  ще  часів
Така  чиста,барвінкова,
Бо  нема  в  ній  матюків.

Адже  ці  слова  огидні
Розповзлися,як  жуки.
Багатьом  вже  стали  рідні.
Їх  вживають  залюбки.

-Все  це  так,-напарник  мовив,
Та  скажу  тобі,як  брат:
Є  вже  й  в  нас  лайливе  слово-
І  це  слово-депутат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659363
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Зустрів Назарук Печору…

Щиро  дякую  собрату  Віталію,  що  почав  цього  вірша,
надоумивши  мене  дородити  оцей  дружній  експромт.


*      *      *

Зустрів  Назарук  Печору
та  й  дружба  в  них  завелась.
Давненько,  а  ніби  вчора  –
хтось  мріяв,  а  хтось  вагавсь…

І  котиться  рік  за  роком  –
братами  зробив  їх  час.
Хтось  друга  зустріне  соком,
хтось  зробить  волинській  квас.

Ще  будуть  всілякі  теми,
щоб  мати  рясним  врожай.
Ще  стільки  зробити  треба,
щоб  квітнув  прарідний  край!

Єднають  нас  добрі  справи.
Й  ще  скільки  в  нас  є  ідей!
І  це  не  заради  слави,  –
заради  простих  людей.

І  линуть  думки  до  брата,
ділами  стають  слова.
Душа  прагне  вічно  свята,
бо  дружба  свята  –  жива.

Якби,  подолавши  муки,
козацький  зміцнів  народ
і  в  мирі  зростали  внуки,  –
найкраща  із  нагород!

Бо  тільки  отак  і  варто
звертатися  до  основ.
Здійняти  за  дружбу  кварту
й  подужати  знов  і  знов!

За  братство  святе  нетлінне
ізнов    піднялась  рука!
Коли  вже  в  Лубнах  зустріне  
Печора  Назарука?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Леся Утриско

Невже прозріння нам не буде?

                                                                               Та  не  однаково  мені,
                                                                               Як  Україну  злії  люди,
                                                                               Присплять,  лукаві,  і  в  вогні,
                                                                               Її  окраденую,  збудять...
                                                                               Ох  не  однаково  мені.
                                                                                     Тарас  Шевченко.





Збудили  рідну  на  Майдан-
Спішив  народ  здобути  волю,
Та  ворог  цілив  свій  наган
У  долю,  ту  гіркую  долю.

Смертельну  рану  роз'ятрив,
Де  розколов,  розсік  навпопіл,
Вже  тисячами  положив,
Спалив  й  розвіяв  вітром  попіл.

Отак  століттями  деруть,
Здирають  й  виправляють  шкіру
І  нелюдами  нас  зовуть,
А  ми  несем  себе  в  офіру.

За  свою  працю  хлібороба,
За  коваля  та  лісоруба,
У  терні  стелена  дорога-
Невже  прозріння  нам  не  буде?










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659296
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Любов Ігнатова

Весняний сніг

Безжальний  весняний  сніг  
Підкрався  вночі,  як  злодій,  
І  в  дивному  хороводі  
Лягає  мені  до  ніг,  

І  в  пролісків  синій  сон
Вдирається  невблаганно...  
І  сиплеться  сіль  на  рани  
Вітриськові  в  унісон...  

Пташиний  лунає  спів  
В  сніжинковій  витинанці.  
Цей  Березень  в  лихоманці    -  
Напевно  він  захворів...  

Цей  Березень...  Як  він  міг  
Пустити  собі  у  душу  
Нахабність  Зими  байдужу  
І  цей  знавіснілий  сніг?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Світлана Моренець

КВІТНЮ, ПІДКАЖИ!

Шумить  рясний  квітневий  дощ,
теплу  ворота  відчиняє,
змиває  сірі  будні  з  площ
і  першу  зелень  підіймає.

Проснулась,  струшує  земля
від  холоду  заціпеніння,
несміло  трави  розстеля,
неквапно  будячи  цвітіння.

Художник-квітень  тут  і  там
малює  ніжні  акварелі,
то  бризне  зеленню  лісам,
віночки  одягне  морелі,

то  нареченої  фату
він  приміряє  абрикосам,
плакучим  вербам  у  ставку
полоще  зеленаві  коси.

Розсипав  котики  в  гіллі  –
пухнасті,  зараз  замуркочуть!
Пташині  зграї,  журавлі
гніздяться,  цвірінчать,  клопочуть.

Фіалки  у  садах  п'янять,
нарциси  –  прямо  під  віконцем,
тюльпанів  келихи  дзвенять,
вітаючи  тепло  і  сонце...

Природа  –  благодатний  дім,
безмежні  покриви  квіткові!
...  А  десь  –  війна,  розриви,  дим,
земля  вся  в  ранах  й  людській  крові.

Там  в  душах  –  страх  і  зло...  зима...
І  це  –  в  моїй  Вкраїні-неньці!
Для  пташки  місця  там  нема,
вони  також  –  переселенці...

-  -    -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -

Людино!  Може  зайва  –  ти?
Для  благ  творе́нна  Небесами,
ти  злом  отруюєш  світи...
Що  коїться,  брато́ве,  з  нами?!

12.04.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Микола Шевченко

Золоте весілля (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

                     Золоте  весілля



   1
Взавтра,  люба,  у  нас  свято,
Стрінемо  гостей  багато,
Вип’ємо  червоного  вина.
Золоте  у  нас  весілля,
Зеленіє  пишно  гілля,
А  на  серці  нашому  весна.

Приспів:  
Ти  радій,  моя  кохана,
Що  прокинулись  із-рана,
Що  співає  жайвір  в  небесах.
Золота  на  серці  осінь,
Та  життя  весни  ще  просить,
Доля  внуків  наших  колиса.
     2
Перелази,  перепони,
В  нас  не  змінені  закони,
Поміж  нами  й  нині  є  любов.
Я  люблю,тебе,  кохана,
Ця  для  нас  пора  весняна,
Я  колись  у  ній  тебе  знайшов.

Приспів  
       3
Лиш  весна  розправить  крила,
Я  щасливий,  ти  щаслива,
Ми,  кохана,  вип’ємо  вина…
Твої  очі,  як  озерця,
Полюбив  усім  я  серцем,
Ти  для  мене,  як  дзвінка  струна.

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659088
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

ПЛАНЕТОНЬКА

Сьогодні  12  квітня  виповюється  55  років  моєму  найпершому  віршику.
А  цей  вірш-спогад  написаний  в  студентські  роки:


   Сережки  вплітала  в  коси
                                             берізонька  за  двором,
   коли  проводжав  у  космос
                                                 Гагаріна  космодром.
   Відчула  обійми  сина
                                                   планетонька  голуба.
   Яка  ж  то  велика  сила
                                                     космічного  голуба!
   Раділи  старі  і  діти,
                                                 летіла  по  світу  вість.
   Мене  ж  повели  на  мітинг  –
                                 читати  свій  перший  вірш.
   До  церкви,  чи  ж  то  –  до  клубу
                                             із  куполом  без  хреста.
   Було  тут  багато  люду…
                                 Тут  різних  було  вистав…

   Ні  разу  в  оцьому  храмі
                                               я  більше  не  виступав.
   Давно  відлітав  Гагарін.
                                 Клуб  церквою  знову  став.

   Нехай  зорельоти  линуть...
                                     Та  в  серці  моїм  –  журба.
   Лиш  тільки  б  гойдалась  мирно
                                                   планетонька  голуба.
   Лиш  тільки  б  усі  дороги
                                           крізь  душі,  серця,  уми
   з  порогу  вели  до  Бога.                                                  
                                     
   Щоб  люди  були  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659021
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Змахни над прірвою крилом

Засвоюємо  праведний  урок,
єднаємось,  окрилюючись  гідно.
І  ще  на  крок,  і  знову  ще  на  крок,
щоб  квітнула  й  міцніла  Україна.

Не  час  виляти,  ми  обрали  путь  –
єдину  Неньку  берегти  нам  треба.
Завжди  в  усьому  лиш  собою  будь,
тоді  усім  нам  допоможе  небо.

Тебе  сатрапи  мстиві  травлять  злом  –
із  пащ  смердючих
                                     чорна  заздрість  свище.
А  ти  над  прірвою
                                                       змахни  крилом  –
не  переймайся    –
                                                     підіймайся  вище!

Зневірився?    Повір  мерщій  собі.
Терпець  урвався?  Май  переконання.
І  прийде  перемога  в  боротьбі.
Найліпша  сила,  звісно  ж  –  у  єднанні.

Плекаймо  ж  волю,  щоб  сягти  мети!..
Чи  ж  діждемося  праведної  влади?
О  Господи,  дай  сили  далі  йти
й  черленії  щити  святої  правди!


"БУТИ  СОБОЮ"  -  Видавництво  "ІнтерПарк"  -  Лубни  ,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658786
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Леся Утриско

Земля моя, благословенна Богом.

Скотились  зорі  тихо  у  траву,
Так  тихо-  тихо,  щоб  не  чув  лелека,
Не  розбудить  його  з  земного  сну,
Стомився,  повертаючись  здалека.

Щоб  не  замовкла  пісня  у  саду,
Де  соловей  співа  мені  в  світанку,
Докупи  зорі  ранішні  зберу
Й  розкину  там,  де  сонце  сходить  зранку.

Де  веснянково  зацвіла  земля,
Вінок  з  барвінку  заплету  гаями
І  зарадію,  наче  немовля,
Мов  немовля  засну  із  солов'ями.

Моя  земля-  це  поле  та  гаї,
Земля  моя,  що  під  святим  покровом,
Моя  земля-  родючі  пшениці,
Земля  моя,  благословенна  Богом!












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658655
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Світлана Моренець

НАРОДЖЕННЯ ВІРША


Десь,  поза  гранню  свідомості,
в  сферах  світів  невідомих,
вже  набирає  вагомості
ЩОСЬ,  що  вловив  підсвідомо:

слово...  пунктирами  –  обриси...
думки  політ  ефемерний,
щоб  із  аморфності  –  в  образи
тихо  ліпитись  химерні.

Серце  ж,  із  слів,  що  вже  –  хмарами,
візьме  вагомі  і  повні,
сенсом  наповнить  і  чарами,
пензлем  торкнувшись  духовним.

10.04.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Галина_Литовченко

ПІД НАГЛЯДОМ РОЗЛОЖИСТОЇ ВИШНІ

Ховався  слід  у  споришевій  порослі,
а  реп’яхи  чіплялись  до  спідниці,
погойдувались  відра  на  коромислі  –    
аж  хлюпала  на  моріжок  водиця.

Вітався  сонях  ýсмішкою  щирою
із  усіма  сусідами  в  городі,
кришив  щирій  старенькою  сокирою
дідусь  Лука  в  подвір’ї  на  колоді.

Качки  завзято  дзьобали  калачики,
на  світ  дивився  із  гнізда  лелека,
грайливе    кошеня  ганяло  м’ячика,
сушились  на  тину  рум’яні  глеки…

Допоки  ряст  топтати  не  стомилася,
щораз  вертаю  на  стежки  колишні.  
У  цій  садибі  спогади  лишилися
під  наглядом  розложистої  вишні.
10.04.2016
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658646
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Микола Серпень

Російський народе!

Російський  народе!
Ми  знову  про  війни!
По  світу  негода,
Ворожі  обійми...

І  збочилась  правда,
А  кривда  сміється,
І  Градами,  Градами
Твердь  наша  б'ється!

Тут  злість  наповняє
По  вінця  серця  -
То  ордам  Мамая  -
Добути  кінця!

Всі  кривди  підняти,
Всі  правди  забути,
В  серцях  карбувати
До  скону,  до  скрути!

І  все  пропоганди
Залити  брехнею:
Фашисти,  Луганда
Під  страху  бронею!

І  не  зупинитись,
І  не  оглянутись,
В  крові  все  топити,
В  кайдани  закути!

Розгойдані  версти,
Розбурханий  час,
Навіжено,  черство
Ідуть  вже  по  нас!

Народи  ворожі,
Прокляті  новини,
Фіналом  -  в  рогожі
"Ясир"  з  України!

9.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658529
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


НАДЕЖДА М.

Холодне, непідступне, одиноке…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ru88v92pDI    
[/youtube]

«  Есть  небеса  бесконечно  высокие  -
Выше  прилипчивой  будничной  пыли,
Вечно  зовущие  и  одинокие.
Стоя  под  ними,  мечтаешь  о  крыльях.  »  

Вероника  Иванова
--------------------------------------
Уважно  задивилася  у  небо,
Із  криком  пролетіли  журавлі.
В  цей  час  згадала  знову  я  про  тебе...
Нащо  залишив  в  серці  ти  жалі?

Як  цяточка  зникали  в  синім  небі.
Ще  довго  я  дивилась  їм  услід.
Пухнасті  хмари,  наче    білий  лебідь,
Підтримували  крильми  цей  політ.

Та  синє  небо  ніби  посивіло,
Приймаючи  із  радістю  гостей.
І  двері  перед  ними  відчинило...
А  я  все  не  відводила    очей...

Холодне,  непідступне,  одиноке,
Воно  одне  у  світі  тільки  в  нас.
Дарує  всім  красу,  а  потім  спокій...
Загадкою  нас  манить  повсякчас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658519
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Макієвська

Весільна ода весні

Ще  вчора  сонечко  кидало  промінці
На  пуп"янки  дерев,  кущів,  ще  нерозквітлих,
Дихало  теплом,  цілувало  пагінці
Абрикос  ,  вишень,  по-дитячому  привітних.

А  сьогодні,    весільні  сади  у  фаті,
Задухм"янили  навколо  нас    терпко  й  п"янко...
Затанцювали    й    ненажери  крилаті
Над    вінком  із  пелюсток  ,  весело  і  палко...

Ароматом  хмільним  притягує  вінок,
Вже  гудуть  пухнаті  бджоли  й  кудлаті  джмелі
Над  ним,  танцюючи  свій    весільний  танок,
Збирають  нектар  пахкий,  трудівники  малі.

Мов  фея  чарівна,  наречена  весна,
Смарагдами    землю    вишиває,  гаптує,
Щоб  дивувала  нас  божественна  краса,
Щасливе  життя  малює...Воно  й  пульсує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658430
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Ніна-Марія

Тебе я бачила у сні

[color="#21496b"]Сьогодні  бачила  тебе  у  сні
Чому  ж  від  мене  ти  так  віддалявся?
Я  кликала...,  та,  як  здалось,  мені
Чомусь  не  чув,  навіть,  не  обертався

Я  плакала...І  серце  стискав  щем
Від  мого  крику  аж  здригнулось  небо
Загриміло  і  полилось  дощем
Невже  тобі  я  більше  вже  не  треба...

Вітер  куйовдив,  тріпав  волосся
Смуток  ночі  міцно  стискав  за  плечі
В  одну  мить  чомусь  мені  здалося,
Що  все  це-уже  просто  недоречно

Все  раптом  стихло...Дощ  ще  накрапав
Ми  назавжди  згубилися  з  тобою...
Досвіток  мовчки  крапельки  збирав
На  ранок  трави  прикрашав  росою
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658330
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


dovgiy

НЕ ЗНАЮ.

СЛОВА    ЛЮБОВІ.
Не  знаю,  чим  би  жив,  якби  не  ти.
Твоя    душа,  якою  стільки  років
Не  втомлююся  милуватись  я;  
Вона  –  як  Всесвіт!    Як  весна  летить
Над  світом  ясним,  над  Дніпром  широким,
Отак  летить  і  лебедінь  твоя!

Скільки  пізнав,  скільки  пізнати  ще
Судилося  –  того  буде  замало,
Аби  сказати:  добре  знана  ти.
Дивлюся  вкотре  у  близьке  лице
Загадка  вічна.  Є  лише  начало,
Кінця  цьому  пізнанню  не  знайти.

Ти  не  лише  як  жінка,  як  жона,
Ти  іще  Мати.  Любляча.  Терпляча.
В  трудах,  в  турботах  сплинуло  життя…
Хоч  ніби  й  не  була  в  житті  одна,
Та  твій  рушник  безжальна  доля  значить
У  чорні  смуги.  Та    без  співчуття.

А  тут  ще  я.  Немов  осінній  сад.
Яскравий  весь  та  опадає  листя
І  передзим’я  холодить  дощем…
Якби  так  років  двадцять  п’ять  назад,
Одне  –  одному  на  шляхах  знайшлися,
Не  ятрив  би  серденько  тужний  щем.

Люблю  тебе!  Це  дозволяєш  ти.
Хоч  присуд  долі  для  нас  невблаганний,
Ми  бережемо  в  глибині  душі
Всі  наші  погляди,  всю  святість  чистоти,
Цей  новий  день,    для  зустрічі  нам  даний,
Який  я  занотую  у  вірші.

Благословенна  хай  буде  та  мить
Яка  нам  дала  зустріч  та  розлуки
Та  відкриття  небачених  світил.
І  хай  від  туги  в  грудях  щось  щемить,
Пройду  крізь  все,  переживу  всі  муки,
   Стрічатиму  тебе  у  час  святий.
 
24/03/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658120
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


dovgiy

КАЗАЛА.

КАЗАЛА.

Казала,  що  я  тебе  вигадав.
Як  знати  тобі,  світосяйна,
Що  в  мріях  своїх  у    снах-  видивах,
Не  бачилась  казка  і  тайна.
Казала,  що    швидко  забудуться
Всі  клятви    у  вірності  серця.
Вже  роки  над  нами  гуртуються,
А  ти  наймиліша,  як  вперше.
Казала,  мине  наша  молодість,
Все  зморшками  буде  порито,
І  я,  повсякденністю  зморений,
Не  буду  на  тебе  дивитись.
Життя  мене  гонить  дорогами.
Коли  ж  повертаюсь  додому,
В  долоні  беру  твою  голову,
Аби  не  дістались  нікому,
Ці  очі,  що  в  радість  заплакали,
Вуста,  що  як  в  юності,    -  хочу.
І  зморшки,  турботами  кладені,
Для  мене  всього  найдорожчі!
Одне  мене  б’є  в  сиву  голову:
Втрачаємо  разом  здоров’я.
А  ще  б  так  хотілось,  як  в  молодість
Відчути  життя  повнокров’я.
Повік  би  не  знатись  з  аптеками,
А  з  лікарем  тільки  вітатись…
На  жаль,  без  пігулок  ледь  хекаю
За  них  мушу  все  віддавати.
А  лікар  –  той  завжди  привітливий:
Напише  депешу  –  дай  Боже!
Чи  стану  від  цього  усміхненим,
Аптекарям  –  точно  поможе!
Казала,  вродливою,ніжною,
З  косою  на  грудях  високих,
Що  я  тебе  вигадав  німфою,
Хоч  з  янголів  ти,  сяйнооких.

7  квітня  2016  р.
   


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658112
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Анатольевич

УКРАЇНА. (Оновлено)

Коли    я    чую    слово    «Україна»  ,
в      моєму    серці    гордість    розквіта!
Воно    для    мене    значить  –  Батьківщина,
ліса    і    ріки,    пісня    солов’їна,
моря,  і    гори,  і    пшениця    золота!

Коли    я    промовляю    «Україна»,
в      моєму    серці      радість    і    любов!
Тут  отчий    дім    мій    і    моя    родина  –
кохання,    діти,    внуки,    цвіт    калини…
Це    моє    щастя    -    лине  з    серця    знов    і    знов!

Лунає    в  піснях  слово    "Україна",
та  серце  болем  залива  воно...
Її  шматують...  Та  вона  -  єдина,
велика,  вільна,  горда,  неділима!
         Так  буде  завжди!  Вірю!
             ЩО  Б  ТАМ  НЕ  БУЛО!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Іріска

"Доросла"

Вісімнадцять  літ-це  привід  у  політ,
Життя  доросле  настає
І  в  обіймах  своїх  тебе  несе.
В  житті  відчуєш  ти  усе:
І  зраду,і  кохання
Надії  та  розчарування.
Але  не  сумуй,не  спіши,
Ти  людину  свою  знайди.
Яка  допоможе  пройти  і  не  впасти,
Відчути  тепло  і  ласку.
Та  ти  її  ніжно  бережи,
Бо  не  знайдеш  таку  уже  ніде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658137
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. Храм БЛАГОВІЩЕННЯ (закінчення)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667

Дивне  відчуття  не  полишало  мене:  за  якусь  годину  «машина  часу»  двічі  переносила  нас  туди-сюди  через  тисячоліття.  Спочатку  із  сьогодення  ми  потрапили  в  «печерну»  епоху  (перший  поверх).  У  великому,  тьмяно  освітленому  залі  (під  час  богослужінь  він  добре  освітлюється),  увага    всіх  була  прикована  до  маленької  печери  –  справжнього  житла  Сім'ї.  Ті  кам'яні  стіни  ніби  випромінювали  таємниче  тепло,  що  гріло  душі,  і  з  того  полону  не  хотілося  звільнятись.  Ми  все  кружляли  біля  неї,  торкалися,  молилися,  осмислювали:  ось  тут  бігав    хлопчик,  яких  мільйони...  але  зовсім    інший,  бо  вже  носив  в  собі  Божу  Силу  і  Мудрість.
Але  ж  –  нам  пора...  Піднімаємось  всього  на  пару  десятків  сходин  (другий  рівень)    і  переносимося  в  сучасність.    
Західного  типу  франкісканська  базиліка.    Строгість  ліній,  багато  світла,  височенний  купол  незвичної  форми,  фрески  –  гарно!  ...  Але  отой  магічний  дух  залишився  біля  печери...
Сидимо  на  лавках  (це  ж  католицький  храм,  сиди  –  донесхочу!),  роздивляємось,  фотографуємо,  запам'ятовуємо.  Привертають  увагу  кілька  полотен  –  не  то  чиїсь  портрети,  не  то  ікони    Богородиці.  Вони  сильно  відрізняються  від  наших  канонічних.  Служитель  пояснює  нам:  це  ікони  Богородиці  від  різних  країн  світу.  Каже,  що  в  дворі  храму  є  галерея,  де  їх  багато,  в  храмі  всі  не  помістилися.  Тихесенько  ходимо  по  храму  (служби  нема),  роздивляємося  фрески  та  ікони.  Потім  ідемо  в  двір.
Перш  за  все,  шукаємо  нашу.  Мусить  же  бути  від  України.  Є!  Ось  вона!  Знайшли  одразу.  І  хоч  виконана  в  кращих  традиціях  совдепії...  але  ж  наша!  Як  же  в  далеких  землях  гріє  душу  своє,  рідне!  Аж  в  горлі  заспазмувало!  
Надивившись,  сфотографувавши,  йдемо  дивитися  всі  інші.
Тут  –  дарунки  країн  світу  від  Уругваю  до  Індонезії.  Під  кожною  іконою  –  табличка  з  назвою  країни.    Де  б  ми  ще  побачили  Богородицю-японку  в  кімоно,  чи  Богородицю-тайку  в  диковинному  сарафані  з  браслетами-чотками  на  оголених  до  коліна  ногах?  Дивина!!!  Самі  екзотичні,  фотографуємо.  Дома  таких  точно  ніхто  не  бачив.
Виникає  співчуття  до  християн-японців-чи-індонезійців.  Здається,  вони  не  можуть  в  повній  мірі  відчути  силу  нашої  віри,  як  ми  –  буддизм  чи  індуїзм.
Але  це  знає  лише  Бог...
А  ми  дякуємо  Всевишньому  за  даровану  можливість  через  2  тисячоліття  «доторкнутися»  до  життєвого  шляху  Ісуса  Христа  і  Богородиці,  ступати  по  цій  землі,  де  ходили  Вони...

7.04.2016  р.

Зі  святом  Вас,  мої  любі!  Хай  Пресвята  Богородиця  пошле  мир  на  нашу  землю  і  в  наші  душі!  
Вітання  всім  і  найкращі  побажання  від  @NN@,  вона  щойно  завітала  до  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657846
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. Храм БЛАГОВІЩЕННЯ (продовження)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581#commlist1

Назарет  мало  чим  відрізняється  від  інших  ізраїльських  маленьких  містечок:  невисокі  будівлі  із  світлого  каменю,  небагата  рослинність  (інколи  –  екзотична),  чистота,  гарні  дороги.
Місто,  де  відбулося  Благовіщення  і  де  провів  дитячі  і  юнацькі  роки  Ісус  Христос,  місцеві  називають  Нацрат.  Саме  тому  Ісуса  часто  називали                  «а-ноцрі»  –  житель  міста  Нацрат  (аналогія  нашому  –  киянин,  черкащанин).
В  місті  є  2  храми  Благовіщення.
За  апокрифічним  протоєвангелієм  від  Якова,  перший  раз  архангел  Гавриїл  явився  Марії  біля  джерела,  де  вона  набирала  воду.  На  тому  місці  побудували  православну  церкву  Благовіщення  зі  святим  колодязем.
Нас  же  везуть  до  католицької  базиліки  Благовіщення,  побудованої  над  печерою,  де  жила  Свята  Сім'я.  В  той  давній  час  природні  печери  (гроти),  яких  було  чимало  в  вапнякових  горах,  широко  використовувались  незаможним  населенням  як  житло,  як  загони  для  худоби,  для  захоронення  мертвих.  В  одній  із  таких  печер  жили  Йосип  з  Марією  та  Ісусом.  І  їх  житло  –  це  єдине  із  святих  місць,  стосовно  якого  немає  ніяких  суперечок  між  конфесіями,  –  це  дійсно  житло  Марії  та  Йосипа.
Перший  храм  над  печерою  був  побудований  в  той  же  час,  що  й  інші  святині  (у  Єрусалимі  та  Віфлеємі),  другий  –  в  часи  Хрестових  походів.  А  в  1969  році  була  збудована  сучасна  католицька  дворівнева  базиліка  –  один  з  найбільших  храмів  на  ізраїльській  землі.
На  першому  рівні  знаходиться  найсвятіша  частина  храму  –  печера,  де  жила  Сім'я.  Саме  туди  ми  йдемо.  Вистоявши  чергу,  як  і  в  інших  храмах,  заходимо  до  гроту.  І,  як  в  інших  храмах,  мимоволі  починає  тривожитися  серце,  відчувається  легеньке  тремтіння  рук,  хоч  на  вид  –  це  простий  кам'яний  грот  з  необтесаного  каменю,  майже  не  прикрашений.  Але...
Аби  камінь  міг  говорити,  скільки  б  він  нам  розповів!!!  Переконана:  камінь  –  складова  живої  природи,  яка  на  своїх  кристалічних  решітках  записує  і  зберігає  все,  що  відбувається  навколо,  як  на  кристалах  комп'ютера.  Колись  людство  навчиться  «розмовляти»  з  каменем...  і  здригнеться  від  почутого...
Долонею  торкаюся  жорского  каменю  і  шепочу:  «Ти  лиш  не  забувай!  Колись  розкажеш  нашим  внукам  всю  правду...»
Тут  же,  в  гроті,  знаходиться  білий  мармуровий  престол,  в  центрі  якого  латиною  нанесено  напис:  «Тут  слово  стало  плоттю».  Це  місце,  де  стояв  архангел  Гавриїл  перед  Марією.  Люди  підходять,    моляться...  Молимось  і  ми...  Про  що?  А  що  просять  у  Богоматері?  Здоров'я  та  щастя  дітям  і  родині,  миру  та  злагоди  в  сім'ях,  в  краї,  в  світі.  Бо  це  –  фундамент  життя  людського...

6.04.2016  р.    (Далі  буде)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. . Храм БЛАГОВІЩЕННЯ

Після  тяжкої  безсонної  ночі  в  дорозі  та  емоційно  і  фізично  перенасиченого  дня  в  Єрусалимі  та  Віфлеємі,  зовсім  знесилені  вирушаємо    до  Назарету.  Там  ми  маємо  ночувати.
Прощаємося  з  нашим  неповторним  гідом  –  кандидатом  історичних  наук,  колишньою  співробітницею  Ермітажу,  яка  вже  17  років  живе  і  працює  в  Ізраїлі.  Тактовна,  ерудована,  про  таких  кажуть  –  «ходяча  енциклопедія».  Побачивши  нашу  щиру  зацікавленість,  вона  не  пропускала  жодного  історичного  місця  чи  будівлі,  збагачуючи  нас  цікавою  інформацією.
Залишаємось  з  водієм,  який  не  знає  жодної  мови,  окрім  арабської.  Тож  їдемо  мовчки:  спимо  чи,  проснувшись,  споглядаємо  яскраві  гірлянди  вогнів.  Як  потім  з'ясувалося,  то  були  іорданські  міста  і  села.
Пізно  вночі  добираємось  до  готелю  й...  провалюємось  в  сон.  І  лише  вранці,  коли  за  нами  приїхав  інший  вже  гід,  взнаємо,  що  ось  тепер  ми  їхатимемо  до  Назарету,  а  ночували  ми  в  Тверії,  що  на  Галілейському  морі.
Який  жаль!  Хоч  би  руки  вмочили  в  морі  Ісуса!  Та  нас  заспокоїли:  це    буде.
Дорога  Тверія-Назарет...  Що  то  значить  –  мініатюрна  країна!  На  кожному  кроці  –  історичні  місця.  Їдемо  через  Кану  Галілейську,  бачимо  храми  на  тих  місцях,  де  Ісус  творив  свої  чуда  перетворення  води  в  вино  і  зцілення  словом.  Згодом  споглядаємо  здалеку  гору  Фавор,  де  сталося  друге  Преображення  Господнє...  Кожен  занурюється  в  свої  думи,  згадуючи  описи  цих  подій  в  Біблії.  Згадуємо...  і  не  віримо  собі,  що  ми  доторкаємось  поглядом  цих  місць.
І  ось,  нарешті,  Назарет...

(Далі  буде...)            6.04.2016  р.

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


НАДЕЖДА М.

Ранкова свіжість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU  [/youtube]


Ранкова  свіжість  знов  дарує  радість.
Блистять  на  сонці  крапельки  дощу.
І  забуваєш  про  вчорашню  слабкість.
Проблеми  всі  без  жалю  відпущу.

Солодкий  час,  шматочок  шоколаду,
Чи  промінь,  що  заглянув  у  вікно,
Навів  в  душі  вже  нового  розкладу,
Що  витримати  треба,  як  вино.

І  жорнова  життя  знов  закрутились.
Крізь  решето  просіється  мука.
Лиш  спогади  в  душі  десь  залишились,
Що  зараз,  ніби  висохла  ріка.

Весна  вже  набирає  нові  фарби.
Бруньки  чекають  ніжного  тепла.
І  оживуть  у  серці  знову  скарби,
Які  колись    розкрити  не  змогла.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657833
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Леся Утриско

Врятуй Ти мою Україну.

Дорогою  йшла  Божа  Мати,
Вела  на  Голготу  дитя,
Душа  не  втихала  ридати,
Так  плаче  Вкраїна  моя.

Приспів:

В  молитві  до  Тебе  я  йду,
В  молитві  до  Тебе  я  лину,
О,  Матінко  Божа,  Свята,
Врятуй  Ти  мою  Україну!

Заклали  терновий  вінок,
Невинная  кров  знов  пролита,
Вкраїна  моя-  Божий  крок,
На  хрест  розіп'ята  й  прибита.

Приспів:

Стоїш  на  Голготі  сумній,
Стоїш  під  хрестом  свого  сина,
Де  зносиш  в  душі  тяжкий  біль,
Як  нині  моя  Україна.

Приспів:

Одна  Ти  лишилась  стоять,
Одна  мов  билина  у  полі,
Чому  всі  народи  мовчать?
Чому  ми  не  маємо  долі?

Приспів:

В  молитві  до  Тебе  я  йду,
В  молитві  до  Тебе  я  лину,
О,  Матінко  Божа,  Свята,
Врятуй  Ти  мою  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657770
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Так оце отакі ми свої ?!.

Так  оце  отакі  ми  свої?!.
Хто  завгодно  на  шиї  в  нас  їде.
Бо  й  між  нами  ведуться  бої,
бо  і  досі  ми  є  –  самоїди.

Хай  не  ми,  –  щоб  держава  жила.
Та  чому  ж  стоїмо  на  розпутті?
В  Україні  панує  –  хула.
Терористом  прийшов  до  нас  Путін.

Смерть  скотилась  від  замків  до  хат.
Хто  кого?  Як  не  вб’є,  –  перекупить.
І  корупція,  й  олігархат…
Оберемо  чи  ж  владу  ми  путню?

Чи  закон  а  чи  договорняк?
Чи  Майдан  а  чи  антимайдани?..
От  і  маємо  –  сущий  бардак  
на  землі  прабатьків  Богом  даній.

Дефіцит  об’єднальних  ідей.
Гинуть  кращі  сини-патріоти.
Не  вживається  правда  ніде,
бо  держателі  в  нас  –  ідіоти.

Українці,  у  світ  понесіть
світлу  пам’ять  гіркущої  правди.
Хай  завжди  будуть  мир,  хліб  і  сіль,
та  ніколи  –  чужинської  влади!


З  нової  книги  "БУТИ  СОБОЮ"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657470
дата поступления 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Любов Ігнатова

Сходження 16+

Свічки  полум'я...тіл  оголеність...
Поцілункова  вседозволеність...
Очі  в  очі...  У  підсвідомості
Досягаємо  невагомості...

Кожен  дотик  -  розряди  блискавок,
Міріади  звабливих  блискіток...
Кожна  родимка  -  двері  Всесвіту  ...
І  нестримне  бажання  -  пестити...

І  політ...до  небес  полотнища...
І  велике  прадавнє  вогнище...
Самоспалення  і  відродження...
Може  знов  розпочнемо  сходження?..

Свічки  полум'я...тіл  оголеність...
Поцілункова  вседозволеність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657526
дата поступления 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Наталя Данилюк

Весна кличе в гори…

[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]

Весна  кличе  в  гори.  Взуваю  розтоптані  кеди  –
Іще  від  минулого  літа.  Ну,  що  ж,  в  добру  путь!
Де  сонце  –  медовий  бурштин,  інкрустований  в  небо,
Де  чубчики  соснам  хмарки́,  наче  вівці,  скубуть.

Несу  за  спиною  в  наплічнику  аркушів  стоси  –
Давно  перепрілі  ілюзії  ще  від  зими.
Вливає  за  пазуху  щастя  подвоєні  дози
Омріяна  даль,  що  вітри  підпирає  грудьми.

І  що  мені  треба  на  лоні  безмежного  світу,
Де  я  –  лиш  піщинка  дрібна  серед  тонни  піску?
І  вітер  гуде  в  мою  душу,  немов  у  трембіту,
І  космос  постійно  тримає  мене  на  зв’язку.

І  голос  мені  промовляє:  «Алло,  абоненте,
Погода  сьогодні  чудова,  тож  welcome  to  please!».
І  серце  карбує  на  згадку  щасливі  моменти,
І  камера  вкотре  фіксує  пробуджений  ліс.

А  він  пахне  мохом,  терпкими  оліями  хвої,
Обійми  свої  розкриває  і  кличе:  «Ходи!».
І  я  усміхаюсь  до  лісу  й  до  себе  самої,
На  тілі  земної  планети  лишаю  сліди…

Дрібні,  ледь  помітні  –  невидимі  майже,  їй  Богу,
На  відстані  лету  пташиного.  Квітню,  агов!..
Спасибі,  що  кличеш  мене  в  цю  натхненну  дорогу  –
Звучати  на  хвилі  поезії  та  молитов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


горлиця

І ЗНОВУ СОН

 
І  знову  сон...  Розквітла  стара  вишня,
Та,  що  садили  з  мамою  удвох,
Ось  мама  з  хати  на  подвір`я  вийшла,
Мене  обняла,  слухали    пташок.

А  вітер  дув,  здував  білі  пірїнки,
Вкривали  плечі  мамі  і  мені,
А  ми  сміялись  ,  сонячні  сніжинки
Стулились    й  сіли  на  одній  межі.  

Чекали  літа!  Ось-  ось  доспіє  вишня,
Червоні  ягідкі  солодкі  ,чуть  гіркі,
Посушимо,  скінчилися  торішні,
Вродило  ж  їх...Ламалися  гілки!

І  якось  так  і  весело,  і  смутно,
Було  колись,    куди  ж  це  все  пішло?
У  сні  живу,  мені  цілком  не  нудно,
Тут  пахнуть  вишні,  мамине  тепло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Любов Ігнатова

Квітень

Достигає  у  пролісках  квітень,  
Нетерплячку  сховавши  в  бруньках,  
В  насінинах  майбутнього  літа  
Почина  нуртувати  життя.  

Пшениці  виграють  росянисто,  
І  ясніють  калюжниць  зірки,  
І  бджолине  збира  товариство  
Аромати  весни  в  стільники.  

Вже  бузьки  розхапали  білети  -  
Анонсовано  жаб'ячий  хор,
Пише  вітер  у  вербах  памфлети,  
І  дощі  перейшли  в  до-мажор.  

Журавлями  видзвонює  небо,  
Розливаючи  щедро  блакить...  
І  душа  відчуває  потребу  
Хоч  у  мріях  до  сонця  злетіть...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Ніна-Марія

Будь гідним, сину

[img]http://cs621724.vk.me/v621724151/2d080/38gREOeHV4s.jpg[/img]


Молода  вербиченько,  ой  верба,
Чом  же  твоє  личенько  -  то  журба?
Віти  твої  схилені  до  землі,
Розкажи  ти  правдоньку  всю  мені.

У  мене  правда  та  є  лиш  одна:
Милого  мого  забрала  війна.
За  Вкраїну  голову  він  поклав,
Щоб  його  синок  щасливим  зростав.

У  нас  під  боком  ворог  не  дрімав.
У  хвилину  тяжкую  він  напав.
І  не  могла  стримати  тебе  я,
Мабуть,  така  доленька  є  твоя.

Колись  ми  були  наче  братами,
А  тепер  ось  стали  ворогами.
Історія  цього  не  забуде.
Вкраїна  вільна,  щаслива  буде!

Гідним  же  будь,  сину,  свого  тата!
Свободу  і  честь  бережи  ти  свято!
Бо  її  нізащо  не  купити,
Хоч  тепер  по  правді  важко  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657118
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


dovgiy

Помилка квітки.

Помилка  квітки.

У  порі  року  квітка  помилилась:
У  передзим’я,  раптом,  розцвіла.    
А  зла  негода  мокрим  снігом  лила,
В  долоні  криги  пелюстки  брала.
Стебельце    кволе  рвав  несамовито,
Та  намагався  все  пошматувати
Північний,  невмолимий,  хижий  вітер,
Від  куряви  снігової  кошлатий.
Здавалося  б,  ну  скільки  може  мати
Ота  стеблина,  сили  опиратись
Насильству  смерті?    Вже  клітини  тіла
Пронизані  кристалами  із  льоду,
Розірвані,  роз’єднані,  розбиті
З  поняттям  існування  несумісні,
Поховані  у  товщу  болю  й  снігу…
Та  час  мине.  Сваволя  холоднечі
Закінчиться  жаданим  потеплінням.
Накине  любий  березень  на  плечі
Деревам  свій  серпанок  провесніння.
А  шипи  льоду  чистими  сльозами
Стечуть  у  землю,  додаючи  сили
Краплинці  сонця  новими  ростками
Прорватися  крізь  темряву  могили,
Аби  вже  навесні  заквітувати
Із  торжеством  воскреслої  надії…
Отак  і  я.  Востаннє,  надто  пізно
Розцвів  для  тебе  спраглою  душею.
Та  Доля  відібрала  дні  для  цвіту,
Страшним  недугом  творячи  над  нею
Свій  чорний  танок  Вічної  розлуки,
Весь  ритуал  згасання  сил  та  волі,
Хоч  живе  серце,  поки  що  і  в  муках,
До  тебе    прагне,  моя  квітко  долі,
Моя  подруго,  зірочко  незгасна,
Любове  ніжна  вірна  й  незрадлива.
Пробач,  що  не  набрав  у  жмені  щастя,
Щоб  ти  була,  хоч  крапельку,  щаслива…
Пробач  мені,  бо  й  сам  його  не  бачив,
Підводячись,    та  падаючи  знову...
Вже  на  краю…  втрачаю  все  –  і  плачу
З  тобою  ведучи  німу  розмову
У  темряві  розтерзаної  ночі
На  боротьбу  не  маючи  вже  сили…
Чи  ранок  буде?  Це  –  як  Бог  захоче…
Ще  б  заглянути  в  очі  твої  милі,
Поцілувати  б,  наостанок,  руку,
І  кинутись  в  пітьму,  немов  у  воду!
О!  як  багато  цих  страждань  і  муки!
О!  як  багато  піді  мною  льоду!

12.03.2016  14:32    
   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657083
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Найперше - докоряй собі…

Найперше  –  докоряй  собі.
Умій  себе  в  собі  збагнути.
Безмежно  довіряй  судьбі  
й  навчися  скрізь  собою  бути.

І  не  надійся  при  грозі  
на  блискавичні  переміни,  
лиш  направляй  зусилля  всі  
на  справи  праведні  уміло.

До  себе,  брате,  обернись,  
себе  спитай  відверто  й  вільно,  
чи  борешся,  чи  зупинивсь?  
Що  ти  зробив  для  України?

Не  ради  слави  й  нагород  
розпочинай  яскраве  дійство.
Йди  до  людей,  єднай  народ,  
оздоровляй  себе  й  суспільство.

В  громади  праведність  повір,  
бо  владі  вірити  –  наївно.
Щоб  раєм  став  твій  рідний  двір  –  
живи  і  мисли  українно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Любов Ігнатова

Подалі від людської суєти…

Подалі  від  людської  суєти,  
В  гармонії  з  природою  й  собою,  
Я  зможу  Шлях  до  Істини  знайти,  
Що  душу  проведе  до  супокою...  

В  обіймах  лісу  і  шовкових  трав,  
Думками  долучаючись  до  Світла,  
Скидаю  шкаралупу  вічних  справ,  
Щоб  знову  рима  віршами  розквітла...  

І  оживаю!  Ніби  джерело,  
Що  навесні  пробило  панцир  криги,  
Стаю,  неначе  птаха,  на  крило,  
Залишивши  землі  свої  вериги...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Дід Миколай

У затінку болю й журби.

Мілярди  давно  у  офшорах,  
15  млн.  землі,  як  труна…  
Ковтнула    ординська  обжора,
Годує..,  -  своїх  Сатана.

Мільярди  із  жил  бурштинових,
А  з  лісу  уже  й  потрохи…
Течуть  у  кармани  ж.дові,
Як  в  пропасть  з  долини  струмки.

Що  ж  лишиться  нашим  онукам?
Хто  житиме  в  нашій  землі…
Всі  випили  соки  катюги,
Поржавіли  в  стрісі  шаблі.

Прокиньтесь  козацькії    діти,
Онуки  безвольних,  раби…
Забули  дідів  заповіти,
Покору  здійміть  на  диби.

Навкруг  все  неначе  поснуло,
Замовкли  гаями  птахи…
Немовби  Вкраїни  й  не  було,
Покинули  навіть  Боги.

Чекають  бандури  й  трембіти,
У  затінку  болю  й  журби…
Що,  маємо  в  пеклі  згоріти?
Лаштуймо  чужинцям  гроби!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


залюблена у світ

СОНЯЧНА ПОЕМА

Сім’я,  як  сім’я  (статистична  родина),
Подружжя  і  донька,  хотілося  сина.
Збувались  бажання,  здійснялися  мрії:
Всміхнулася  доля  –  вони  при  надії!
Чекали,  плекали  і  пестили  лоно  –
Такі  відчуття  всім  щасливим  знайомі!
Маленька  Наталочка  плеще  в  долоньки  –
У  їхній  сім’ї  буде  ще  одна…  донька!
Нехай,  хоч  не  братик,  та  все-таки  щастя,
Все  буде  в  них  добре  і  все  в  них  удасться!
Прийшов  врешті  час,  довгождана  хвилинка
Постукала,  прагне  до  світла  дитинка!
***
Татусь  під  дверима  не  спить  охоронцем,
Нарешті  на  ранок    з’явилося…  Сонце!
За  віщо,  скажіть?  І  яка  в  тім  причина,
Що  в  них  отака…  особлива  дитина?
Чекали  ж  бо  доньку,  звичайне  малятко.
І  ось  …  промениться,  зорить  янголятко  -
Манюнє…  беззахисне…(  видно  в  віконце)
Дитя,  як  дитя,  та  усе  ж  таки…  Сонце?
Матуся  слізьми  немовлятко  вмиває,  
Не  знає,  як  бути…  нічого  не  знає!
Вимірює  кроками  тато  кімнату:
Хотів  і  чекав,  але…  Сонце?  Занадто!

***  
Навіщо  їм  Сонце?  Йому  би…  на  небо…
Та  зблідла  матуся:  на  небо?  Не  треба!
Нехай  промениться,  нехай  собі  сяє,
Воно  ж  бо  –  рідненьке,  рідніше  немає!
***
Сім’я,  як  сім’я,  може,  -  трішки  неповна:
В  ній  -  мама,  Наталя  і…  Сонце  чудовне!
Зростає  у  радості  ,  втіхою  вмите,
Навчає  добра,  співчувати  й…  любити.
В  них  хороше  й  тепло  (  бо  ж  Сонечко  –  гріє)
Будують  майбутнє,  плекають  надію
Із  Сонечком  дивним,  із  плоті  і  крові
Яке  визначає  коштовність  Любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656829
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


НАДЕЖДА М.

Коли погода й настрій одне ціле…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1CWZKXZc_8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AqspuXjWyGo[/youtube]
-

Коли  погода  й  настрій  одне  ціле,
То  я  спішу  в  людський  коловорот.
І  швидко  все  зникає  наболіле,
Життя  приймає  інший  поворот.

Десь  губляться  проблеми,  що  гнітили.
Вітрами  гнані,  зникли  тепер  геть.  
І  десь  беруться  знову  нові  сили,
Що  душу  повнять  вірою  ущерть.

На  все  дивлюся  іншими  очима:
Усмішки  тоді  вчуся    помічать.
А  тихий  шепіт  вітру  за  плечима,
Навчить  у  серці  радість  відчувать.

І  я  тоді  спішу  назустріч  сонцю.
Там    промені  назустріч  струменять.
І  мало  світу  того,  що  в  віконці,
Так  хочеться  весь  світ  тоді  обнять.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656866
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Макієвська

У вересових луках ( Навіяне легендами Ірландії з віршів Шона МакЛеха)

Де    ельфи  і  красуні  феї  живуть,
А  гноми,  їх  багатства  стережуть,
На  пагорбах,  у  вересових  луках...
Там  де  голос  флейти  тане  в  звуках
вітру...Чарівники  ловлять  чужі  сни
у  тенета  сон-трави  навесні,
із  волосся  Венери    у  них  сумки  
ткані...  Вони  ловлять  туди  й  думки,  
туманні...На  межі,  поміж  порталу  
паралельних  світів  і  астралу...
Заманює  потойбічна  таїна  
та  спів  фей,  який  з  пелюстків  луна.
Людський  розум  спить  в  омані  чар-зілля,
бо  він  вже  на  грані  божевілля...
Краще    слухати  легенди  та  казки,
пити  вересовий  мед    залюбки
восени,  блукати  Всесвітом  в  тиші,
насолоджуватися    від  душі
красою  природи,  дарованої  
Богом!  Де  нема  війни  жодної,
де    тільки  мир,  гармонія  і  любов  
жадана...Там    серце  кохає  знов
і  знов...  Руни  говорять  з  першооснов:
В  Україну  прийде  мир...  З  нами  Бог!

*******
Назва  рослини  походить  від  грецького  kalunei,  в  перекладі  -  «чистити»  російська  назва  -  верес  -  утворилося  від  давньослов'янського  «вареснец»  -  «іній».
Верес  відображений  в  назві  першого  місяця  осені  в  українській,  білоруській,  польській  мовах  -  вересень,  верасень,  wrzesien

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656645
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Шон Маклех

Обличчя вітру

                             «Поклик  без  відповіді.
                                 Блукаючий  в’язень  власного  тіла.
                                 Таке  було  обличчя  вітру.»
                                                                         (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Мені  зазирав  в  обличчя  вітер  -  
Той  самий,  що  нині  весняний,
А  вчора  був  крижаним  і  мертвим,
Що  міняє  себе  як  старий  одяг,
Чи  то  як  потріпане  зношене  тіло,
І  знаходить  себе  в  нових  перевтіленнях,
Чи  то  просто  метаморфозах
Старого  пророка  Назона  Овідія,
Споглядальника  Негостинного  моря
(Що  досі  негостинне  для  номадів  -  
Патлатих  і  пропахлих  вівцями).
Я  питав  його  -  для  чого,  для  чого  
Ти  шепочеш  мені  стару  істину,
Лише  одну,  але  таку  холодну,
Нині  ж  весна,  хіба  бракує  на  світі
Запашних  і  п’янких,  як  вино,  істин,
Хіба  всі  істини  такі  жахні-крижані,
Хіба?
Я  теж  в’язень  свого  тіла  -  як  ти,
Але  тимчасовий,  лише  ненароком,
Одягнув  я  на  себе  це  тіло
(Нехай  досконале  чи  то  краще
Ніж  в  інших  збирачів  слів)
Але  ненароком,  на  час,
А  ти  ж  вічний  невільник
Свої  суті  -  цього  тіла  повітряного,
Вічно  невчасний,  вічно  не  тут  -  
Нетутешній.  Чи  може
Ти  теж  відпочинок  знаходиш
У  комині-димоході  старого
Кам’яного  ірландського  дому,
Що  чудом  стояв  довгі  віки
Темні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Галина_Литовченко

ДІТИ Є ДІТИ

Краплі  падають  байдужі,
миють  маківки  дахам,
розливаються  калюжі  
на  розвагу  дітлахам.
Знаю,  мій  маленький  братик
їх  ніяк  не  обмине  –  
буде  мама  одяг  прати
і  соромити  мене.
Що  пустив  до  калабані
нерозумне  дитинча,  
скаже:  -  Відтепер  в  пошані
ремінь  замість  калача...  
Мовить  так  вона  не  зозла,
бо  нема  ні  краплі  зла.
Хоч  давно  уже  доросла,
теж  дитиною  була    
й  не  сиділа  наша  ненька
у  садочку  серед  руж.
Певен  –  і  її  частенько
діставали  із  калюж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656557
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Віктор Ох

Наодинці з журбою (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконує  –  Заслужений  артист  України  Олександр  Юхименко  
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jY4h4RnVpTI[/youtube]
Я  без  тебе  один,  я  й  з  тобою  один  
І  живу  наодинці  з  журбою.
У  цім  сотні  причин,  всяких  різних  причин,  
Що  живу  я  один  з  самотою.

Я  в  цей  світ  заблукав  із  далеких  країв,  
Випадково  зустрівся  з  тобою.
Все  гадав,  що  кохав,  все  гадав,  що  любив,
А  тепер  сам  живу  самотою.

Не  обманюй  себе,  не  обдурюй  мене,
Якщо  серце  не  згідне  з  тобою.
Швидко  листя  впаде,  швидко  спалах  мине,  
Ти  ж  залишися  сам  із  журбою.

Отаке  це  життя  у  цім  дивнім  краю,
Де  не  знаєш,  що  буде  з  тобою,
Хоч  живеш  ти  в  раю,  у  казковім  раю,
Та  живу  все  одно  із  журбою.

Так  збудовано  світ,  суперечливий  світ
Все  прекрасне  —  це  те,  що  втрачаєш...
Із  появи  на  світ  і  до  старості  літ  
Ти  не  знаєш,  на  що  ти  чекаєш.

В  перелітності  днів  —  загадковість  життя,  
В  цьому  й  сенс  твоїх  літ  марнування,
Та  чи  варто  воно,  як  не  знать  майбуття  
Й  жить  обдуреним  ради  чекання.

І  тому  я  один,  в  цілім  світі  один,
Сам  живу  і  спілкуюсь  з  собою.
І  не  знаю  причин,  ну  ніяких  причин,
Чом  живу  я  один  з  самотою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656490
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016


НАДЕЖДА М.

Найкращий сміх - це над собою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM  
 [/youtube]

Коли  надворі  дощ,  нема  тепла,
То  в  серці  теж  чомусь  тоді  негода.
Але  проста  усмІшка  все  здола,
І  зміниться  в  душі  тоді  погода.

Коли  надвір  виходиш  ти  сумний,
І  ніби  все  у  чорно-білих  фарбах,
Усмішку  ніжну    дарувать  зумій,
І  світ  тоді  весь  буде  у  оздобах.

Але  найкращий  сміх  -  це  над  собою,
Коли  зуміє  хтось  вас  обдурить.
І  сміх  тоді  воює  із  журбою,
І  може  дуже  вдало  тут  схитрить.

Від    сміху  потечуть  гіркі  сльозинки.
Сміємося,  що  ходим  в  дураках..
А  щастям  ми  вважаєм  ті  хвилинки,
Коли  ми  сміємОся  просто  так.

Тож  смійтесь  на  здоров"я,  любі  друзі.
Найкращі  ліки  -  сміх  від  всіх  недуг.
І  кажуть  недаремно,  по  заслузі:
В  житті  у  нашім  сміх  -  надійний  друг.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Микола Серпень

Русским

Кому  б  не  судьба  вами  править,
Поймёт,  что  не  надо  и  див,
Легко  ликовать  вас  заставить,
Чужое  для  вас  захватив!

Средь  мирных  равнин  дыхания,
Где  летом  -  берёз  снега,
Для  вас  есть  одно  призвание-
Искать  средь  соседей  врага!

Волками  в  овечьей  шкуре
Про  мир  не  стесняетесь  выть!
Империю  дикой  натуры
Колоссом  сумели  взрастить!

Здесь  ветры  холодные  реют,
И  души  тут  всем  леденят,
Повсюду  в  безумной  Империи
Могилы  забытых  солдат!

Вожди  вам  затем  только  надо,
Чтоб  новые  войны  вели,
А  будет  за  то  вам  наградой
Сиротский  лишь  холмик  земли!

И  так  всё  ведётся  веками,
И  тот  здесь  всегда  в  козырях,
В  ком  сердце  похоже  на  камень,  
Чтоб  гибнуть  народу  зазря!

25.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655716
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Микола Шевченко

А нам би день (пісня)

Слова,  музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

     А  нам  би  день

...Усе  в  нас  так  погано  -  погано  в  нас  усе.
Про  це  можна  писати  романи  і  есе.
Щодня  ми  ниєм,  скаржимось,  буває  плачемо.
Та  смаленого  вовка,  як  казала  моя  бабця,  все-одно
ми  ще  не  бачимо.
Ми  нація  свобідна  і  європейські  ми.
А  що  країна  бідна  -  не  винуваті  ми!
Бо  не  підмажеш  -  не  поїдеш,  з  дитсадка  ми  знаємо.
Розбещуємо  владу,  а  якщо  самі  дорвемся,
нижчих  себе  зневажаємо.
Приспів:
А  нам  би  день  іще  один  прожити.
За  день  оцей  встигаємо  таке  вчинити!
За  що  в  КНДР  нас  двадцять  раз  би  розстріляли.
В  Японії  сім  раз  з  роботи  б  виганяли.
А  в  Пакистані  відсікли  б  усі  кінцівки.
В  Ізраїлі  б  поклали  писком  на  долівку.
І  це  лише  на  грішній  цій  планеті,
не  кажучи  про  сині  небеса...
   2
То  ж  все  у  нас  нічого  -  нічого  в  нас  усе.
Не  топить,  слава  Богу  і  майже  не  трясе.
А  справи  треба  до  кінця  завжди  доводити.
Нам  кажуть  іноземці  -  що  ж  ви,  наче  коні,  табуном,
по  колу  ходите?
І  хто  вас  прив`язав  і  хто  вас  осідлав?
Попону  хто  поклав?  Хто  робить  вам  анклав?
Борітеся  -  поборете!  Це  з  дитсадка  ми  знаємо.
А  вам  -  аби  офшорити,  а  ми  й  собі  помалу,
тишком-нишком  "хатоскраємо"...
Приспів:
А  нам  би  ще  прожити  один  день,
а  нам  би  заспівати  ще  пісень.
Та  щоб  в  КНДР  ракети  не  злітали.
В  Японії  авто  усі  екологічні  стали.
А  в  Пакистані  не  рубали  щоб  кінцівку.
В  Ізраїлі  б  не  клали  писком  на  долівку.
І  це  лише  на  грішній  цій  планеті,
не  кажучи  про  сині  небеса.
А  нам  би  ще  прожити  один  день,
а  нам  би  заспівати  ще  пісень.
І  їсти  на  чотири  пальці  сало.
Щоб  воріженьки,  як  роса  пропали!
На  ряженці  була  на  палець  плівка.
І  зранку  не  боліла  щоб  голівка.
І  щоб  була  планета  -  Україна,
І  посміхались  сині  небеса!..

31  березня  2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655974
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

ЩЕ НЕ ПІЗНО

Вільний  вітер  білим  світом  лине,
дужі  крила  легко  простира.
У  глибінь  віків  течуть  хвилини  –
там  сріблиться  мудрість  престара.

Народилось  життєдайне  Слово  –
визріла  велична  таїна,
стукає  у  серце  знову  й  знову:
Світ  –  безмежний,  Істина  –  одна.

Зріють  вірші  зернами  свободи.
Щедра  нива  златом  налилась.
Диво-колос  неземної  вроди
благородним  голосом  озвавсь:

"Схаменіться,  люди!  Ще  не  пізно.
Помиріться!  Світ  благає  вас".
Лине  із  небес  прадавня  пісня  –
Істина  воістину  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655907
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Михайло Гончар

Класифікація поетів

                                             (По  версії  А.  Шопенґауера*)

Це  придумав  не  я,
                                                               як  то  кажуть,"слабо".
Це  все    ґер  Шопенґауер  втяв,
                                                                 от,  їй-бо!
Я  лише  у  думки  його  рими  заклав.
Плагіату  ніякого  тут,
                                                                   Боже  збав.
Всіх  поетів,які  тільки  є
                                                                       апріорі
Він  упевнено  вносить
                                                                       до  трьох  категорій:**
                       1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор  нічогенький  поет,
Та  здатен  лише  на  тріскучий  ефект.
Промчить  швидкоплинно
                                                                     і  де  він?  Знайди!
Немає  -  зникає  кудись  назавжди.
                           2.КОМЕТИ,  ПЛАНЕТИ
А  це  більш  вагомі  космічні  об'єкти  -
У  них  є  орбіти  й  тонкі  інтелекти,
Чи  краще  сказати  -  достойне  IQ,
Й  блищать  яскравіше  зірок  на  смерку.

Блищать  яскравіше,бо  блище  останніх,
Тому  їх  і  плутають  часто  профани.
Та  й  світло  то  зовсім  не  їхнє,  адже,
Немов  дзеркала,  відбивають  чуже.

Діяльність  їх  тягнеться  декілька  років
І  сфера  їх  дії  не  надто  широка  -  
Супутники  їхні  обмежують  коло,
Сучасники  тобто,  в  магнітному  полі.

Та,  врешті,  свої  залишають  місця,
Їх  інші  займають  і  так  без  кінця.
                             3.ЗІРКИ
І  тільки  вони  непорушні  й  постійні,
Такі  недосяжні  -  зірки  є  зірки!
Горять  власним  світлом  незмінно,надійно  -
Дивуйся,милуйся,хоч  цілі  віки.

Не  змінюють  вигляду  свого  ніколи.
Міняй,не  міняй  точку  зору  і  час  -
Однаково  сяють  з  Господньої  волі,
Тому  що  відсутній  у  них  паралакс.***

Вони  не  належать  системі(чи  нації),
Лишень  всьому  світу  -  така  ситуація.

Проблема  одна  є  -  потрібні  роки,
Щоб  світло,яке  посилають  зірки,
Здолавши  космічний  без  меж  океан,
Дісталось  Землі,  ну  а  отже  й  землян.
                                         ***                ***
От  і  всі  вагові  категорії,
Чи  то  пак  -  поетичний  розклад.
Хтось  може  спростує  такі  алегорії?
Артур  Шопенґауер  був  би  лиш  рад.

       *А.Шопенґауер  -  німецький  філософ
                     (22.2.1788  -  21.9.1860)

**  "Афоризмы  и  максимы"  (о  критике,суждении,одобрении  и  славе)

       ***паралакс  (з  грец.  -  зміна)  -  явне  зміщення,або  різниця  орієнтації
об'єкта,що  розглядається  з  двох  різних  позицій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Світлана Моренець

ЧИЯ ВИНА?

О  Боже,  скільки  ненависті  в  світі!
Чи  Ти  не  всіх  по  Образу  творив?
Земля  здригається,  мов  риба  в  сіті,
від  зла  людського...    Нерви  –  на  розрив!

Чи  в  Тебе  стала  в  дефіциті  глина,
чи  жалко  переводити  дарма,
та  факт  є  факт:  добряча  четвертина
людей  планети  зліплена...  з  багна.

Невже  вони  –  це  також  Твої  діти?
А  темряву  в  їх  душі  хто  вселив,
щоб  сіять  зло,  біду  і  горе  в  світі?
...  Тож  сумнів  їсть:  чи  ТИ  їх  сотворив?

28.03.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Микола Серпень

До сусідів

Хто  пішов  на  сусіда,
Як  були  ще  братами?
Це  найманці  услід  нам
Перші  кинули  камінь!
Не  забути  віками,
Не  простити  ніколи!
То  не  лише  був  камінь,
То  був  зашморг  на  волі!
І  тепер  крокодилових
Сліз  даремно  не  лийте!
Що  ви  там  заходилися
Ще  не  вбите  -  убити?
Хто  не  в  силах  творити
Прагне  лиш  відбирать!
Мирно  в  світі  щоб  жити
Треба  совість  ще  мать.
Всі  віки  задираєтесь,
Всі  діла  -  напролом,
І  ніколи  не  каєтесь  -
Вам  повсюди  -  "облом"!
І,  як  приклад,  для  світу
Вибрав  Бог  мабуть  вас,
Як  не  треба  тут  жити
На  постійний  показ!


23.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655264
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Микола Серпень

Дірка в днищі

Прогризла  "крыса"  дірку  в  днищі,
І  голосно,  щоб  в  цілім  світі  чули,
Зухвало  заявляє,  що  всіх  знищить,
Якщо  назад  не  повернем,  в  минуле!

Посібників  своїх,  котрий  десяток,
 Заставила  фальцетом  всюди  вити,
Надіючись,  що  відтепер  крисятник
Повчати  буде  світ,  як  треба  жити.

І  щоб  повсюди  все  по  їх  законах!
Ніхто  не  смійте  думати  щось  проти!
Віднині  білим  буде  чорне,  а  по  зонах
Для  зеків  ордени  -  за  спецроботу!

Для  корешів,  що  хочеш  -  все  тобі,
Противникам  та  іншим  -  долю  гірку,
А  тим,  хто  їх  малину  пре  на  "горбі",
Лиш  деревяні  і  обіцянок  ще  дірку!

А  щоб  успішними  були  такі  потуги,
"Законопрінту"  звісно  буде  мало,
Мерщій  у  ворога  перетворили  друга,
Полізли  відбирати  в  нього  сало!

Свої  порядки  -  та  для  всього  світу!,
Надіється,  що  якось  світ  привикне,
Їх  "фестивалі"  буде  скрізь  терпіти,
А  справедливість  поступово  зникне!

Прогризла  "крыса"  дірку  в  днищі!
Це  хто  ж  до  днища  допустив  її?
Хто  відповість  тепер  за  пожарища
В  тій,  дружній  у  радянській  час,  сім'ї!

13.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655267
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Макієвська

Весняні мрії

Ой,  ви  ночі  мої  волошкові,
Ой,  ви  маки  червоно-  п"янкі,
Ой,  ви  ранки  травнево-  бузкові
Та  троянди,  духмяно-  терпкі.  

Де  ж    ви  роки,  мої  ж  бо  молоді,
Такі  щасливі  та  золоті...
До  яких  поринули  володінь
І  куди?..    По  якому  путі?

Залишили  споришеві  стежки
І  конвалій  аромат  хмільний́́...
А  ще  рояться  в  голові  думки...
І  той  рій,  медово  -похмільнИй  .

А  мрії,    жасминово-  ванільні,
Пливуть  у  небеса  до  раю,
Де  вже  келихи  дзвенять  весільні,
Весняно  піняться  по  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655161
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Таня Кириленко

Мости

З  моїх  ілюзій  сплетені  мости
Між  тих  доріг,  що  не  ведуть  нікуди,
В  часи,  яких  ніколи  вже  не  буде...
Скорботно  серце  просить:  "Відпусти!"

Замріюся,  почувши  ніжний  спів
Незнаної  тендітної  пташини,
І  хай  він  прямо  в  серце  моє  лине,
Руйнуючи  неволю  давніх  снів.

Хай  тануть  сльози  на  щоках  моїх
В  м'якому  сяйві  сонця,  що  сідає,
Коли  отак  по  крихті  я  втрачаю
Саму  себе  -  то  є  найбільший  гріх.

Ти  змий  моїх  надій  порожніх  сум
Своєю  піснею,  мені  незнана  птаха,
І  я  порву  тенета  свого  страху,
І  далі  світом  світло  понесу.

27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655118
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
навстріч  народові.

За  казематом  –  каземат...
Всі  б  мали  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли...
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655032
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


НАДЕЖДА М.

То не сльози були, гіркий сік…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1wqEOmgJdw[/youtube]

Вільний  вітер  гуляє  у  полі.
Припада  до  берізки  грудьми.  
Одинокий,  така  в  нього  доля.
Зна:буває  таке  й  між  людьми.  

Ніжно  гладить  березові  віти.
Чом  же  плаче  берізка,  не  зна.
Може,  теж  сиротина  в  цім  світі?
І  до  себе  крильми  пригорта.

А  березовий  сік  -  її  сльози.
Краять  душу  безрідну,  сумну.
Зупинити  їх  просто  невзмозі:
Нескінченна  ріка...  не  до  сну.

Колискову  співа  серед  ночі,
Годі  плакать,  ну  досить,  сестрице.
Закривай  свої  світлії  очі.
Ти  біленька,  моя  лебедице.

Бачиш,  вже  журавлі  прилетіли,
Швидко  весну  розбудить  їх  крик.
Он,  як  хмарка,  вгорі  забілили...
(То  не  сльози  були,  гіркий  сік...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654991
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Анатолій В.

Ангел

До  шибки  горнеться  холодна  темна  ніч
І  в  душу  загляда  мені  незримо...
Щось  тисне  каменем  печалі  поміж  пліч  -
То  ангел  споминів  вмостився  за  плечима!

І  серце  крилами  своїми  обійняв,
І  міцно  стиснув  так,  що  аж  до  крику!
-  Усе  мине,  -  мене  він  тихо  запевняв,
А  серце  плакало  і  голосило  дико...

Коли  не  стало  вже  ні  сил,  ні  сліз,  ні  слів,
І  пустка  серце  оплела  лозою  —
Здійнявся  в  небо  чорне,  мовчки  відлетів,
І  все  у  ніч  пішло  холодною  сльозою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Леся Утриско

Сп'яніють в вишнях мої солов'ї.

Сп'яніють  в  вишнях  мої  солов'ї,
В  піснях  мого  весняного  світанку,
Теплом  від  мої  щедрої  землі,
У  моїх  чистих  росах  спозаранку.

Покинуть  вирій  мої  журавлі,
Вернуться  в  дім  мого  нового  ранку,
Я  босоніж  пройдуся  по  землі,
Рясних  дощів  торкну  на  ріднім  ґанку.

Я  ними  зрошу  квіти  у  саду-
Твої,  матусю,  роки  вип'ють  роси,
Я  через  вічність  знов  до  тебе  йду-
Роки  життя  кладуть  свої  покоси.

Густі  покоси  радості  й  журби,
Вкладають  трави  чужини  й  розлуки,
Устами  я  торкаю  сивини,
Лелію  поцілунком  твої  руки.

Радію,  що  співають  солов'ї,
Із  вирію  вернулася  лелека,
З  тобою,мамо,  йду  по  тій  землі,
Моїй  землі,  де  повернУсь  здалека.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654893
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Леся Утриско

В очах моїх згубилися тумани.

В  очах  моїх  згубилися  тумани-
Тумани,  що  лягли  між  нас  обох,
Ятрять  в  душі  гіркі  твої  обмани-
Обмани,  які  бачить  тільки  Бог.

Чом  розтоптав,  скажи,  любов  між  нами?
Чом  роз'єднав  лиш  зведені  мости?
Нашу  любов  леліяла  роками,
Тепер  розлуку  мушу  я  нести.

В  очах  моїх  зосталися  тумани-
Тумани,  що  так  хилять  до  зими,
Та  я  загою  ті  болючі  рани
І  почуття  розквітнуть  у  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Наталя Данилюк

Буває…

[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]

Буває  так:  все  рухне  і  не  склеїш,
І  полетить  до  біса  шкереберть!..
Не  допоможуть  ні  казкові  феї,
Ні  клопотів  нестримна  круговерть.

І,  мов  на  зло,  ти  вкотре  вийдеш  боса,
Коли  розсипле  доля  бите  скло…
Та,  попри  все,  іди,  не  вішай  носа,
Прояснюй  затуманене  чоло.

Нехай  пресують  будні,  наче  степлер,
І  щупальцями  штрикають  до  дір…
Лиш  був  би  поряд  кіт,  м’який  і  теплий,
Гаряча  кава,  ручка  і  папір…

І  вранішнього  сонця  теплий  жмуток
У  во́гкому  квадратику  вікна,
І  кольору  небесних  незабудок
Надихана  вітрами  пелена…

Й  до  болю  рідний  голос  в  телефоні,
І  трішечки  здивоване  «Привіт…»
В  ту  мить,  коли  до  теплої  долоні
Клубком  ворсистим  треться  сонний  кіт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Ніна-Марія

Життєві роздуми…

Чому  стільки  болю  на  святій  цій  землі,
Який  так  пронизує  серце  стрілою?
І  не  всі  замолити  ці  можем  гріхи,
І  не  завжди  їх  в  змозі    змити  сльозою.

Ми  не  знаєм,  на  жаль,  і  не  знає  ніхто,
Який  же  насправді  той  рай  потойбічний.
Тому  праведно  жить  треба  тут,  на  землі,
Щоб  тяжкий  цей  тягар  не  нести  у  вічність.

Будьте  чуйнішими  й  добрішими  люди!
Хай  добро  переможе  і  заздрість  і  зло.
Нужденному  дайте  якусь  копійчину,
Не  лишайтесь  байдужі  до  долі  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654777
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Микола Серпень

Наші чекання

І  не  зрадим  свого  ми  чекання,
Хай  тріщить  самий  лютий  мороз,
Де  і  в  зустрічах  і  розставаннях
Чуть  проникливі  запахи  гроз!

Переміни  в  лице  нам  періщать,
Під  палаючі  гасла  зірниць.
В  тій  системі,  що  душі  нищить,
Не  спішили  ми  падати  ниць!

І  були  так  завжди  відчайдушні,
Щоб  не  зрадити  якість  мрій...
І  в  пустій  атмосфері,  бездушній
Все  тримались  за  край  надій!

Всі  спішать,  що  було,  те  забути,
Наша  память  така  вже  коротка!
Ми  без  неї  щасливе  майбуття
Хіба  зможем  відчути  на  дотик?

Хіба  зможем,  щоб  знов  не  омана,
Не  булого  оновлений  жах,
Бо  наш  ворог  -  він  майстер  обману,
З  нами  буде  завжди  на  ножах!

І  не  можем  ми  зрадить  чекання,
Кров'ю  кращих  полите  синів...
І  всі  мрії  свої  й  сподівання,
З  нездійснених  ще  вирвемо  снів!

12.  01.  2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654690
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


НАДЕЖДА М.

Моя сльоза - це не вода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI  [/youtube]

Люблю,  коли  понуре  небо  
Сльозами  вікна  омива.
А  лить  свої,  нема  потреби:
Моя  сльоза  -  це  не  вода.

Я  не  з  плаксивих  -  сильна  жінка,
Та  час  дощів  наводить  сум.
І  діамантова  сльозинка
Впаде,  народжена  із  дум.

Чомусь  усе  переплелося.
Що  може  буть  тому  виною?  
Хіба  тому,  що  не  збулося,
І  я    сумую  за  тобою..

А  дощ  холодний  душ  на  нерви.
Лікує  рани,  що  болять
За  тим,  що  роки  уже  стерли,
Та  час  від  часу  ще  щемлять..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


zazemlena

Весняна ніч

Весняна  ніч  сидить  на  підвіконні,
Вдивляється  у  зоряні  світи.
Яке  ж  то  Завтра  буде,  бо  Сьогодні  -
Минула  мить,  якої  не  знайти.
І  хоч  би  як  хотілось  повернути,
Чи  замінити  на  мажор  мінор,
Залишаться  у  днях  уривки  суті
Сліз,  слів  і  душ  людських  терор.
Весняна  ніч  вдивлялася  в  дорогу,
Кому  по  ній  до  свого  щастя  йти?
А  ліхтарі  підморгували  строго:
У  кожного  є  вибір:  ніч?  -  світи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654623
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Світлана Моренець

ПОЕТАМ

Кудись  летять,  спішать,  несуть,
мов  коні  нестриножені,
з  хаосу  вихопивши  суть,
думки  твої  стривожені.

Від  них  хміліє  голова...
Потічками  незримими
в  рядки  вливаються  слова,
заквітчуючись  римами.

Один  у  лабіринти  йде,
в  злоби  тенета,  ницості,
а  хтось  до  сяйва  сонць  веде
по  Аріадни  ниточці,

торкнувшись  емоційних  струн,
візьме  в  полон  ліричності,
занурить  у  магічність  рун,
в  глибинну  мудрість  вічності.

В  одних  вірші,  мов  каламуть,  
тож  доля  в  них  –  печальная,
а  хтось  освітить  людям  путь
кометою  осяйною...

Поете!  Легкості  не  жди,
коли  нещастя  –  річкою,
але  будь  світочем  завжди.
Будь  променем!  Будь  свічкою!

25.03.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


MERSEDES

Коханий знов весна…

Весна  прийшла  коханий,  знов  весна,
А  ми  з  тобою  у  тяжкій  розлуці.
Що  принесе  скажи  для  нас  вона,
Чи  буде  серце  розриватись  в  муці.

Що  день,  що  ніч  снують  одні  думки,
Ти  так  далеко  там  стріляють  ГРАДИ.
Гортаю  я  газети  сторінки,
У  голові  лиш  гуркіт  канонади...

Молюсь  коханий  за  життя  твоє,
Прошу  щодня  лиш  спокою  і  миру.
Радію  тим,  що  ти  у  мене  є,
Настане  перемога  любий  -  віру...

І  знов  обоє  в  нашому  саду,
Ми  заспіваєм  милий  нашу  пісню.
З  тобою  з  серця  виженем  журбу,
Зустрінем  радо  весну  живописну...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654446
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Леся Утриско

Мелодія.

Душа  жіноча,  мов  відлуння  скрипки:
Торкне  скрипаль-  мелодія  звучить,
Сплетуться  струни,  мов  в  узорі  нитки,
То  стихне  подихом,  то  птахою  летить.

Краса  жіноча  вплетена  в  волосся,
Немов  чарзілля,  що  скрипаль  зіп'є
У  звуці  скрипки,  звуці  відголосся-
Вода  джерельна,  що  об  скелю  б'є.

Любов  жіноча  лиш  ціни  не  має,
В  ній-  мати,  ніжна  жінка  та  сестра,
Теплом  своїм,  свій  рід  весь  зігріває,
Межі  не  має  в  серці  від  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654312
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Микола Серпень

Як нелегко відриватись

Як,  нелегко,  відривались
Від  привичного  обману,
Де  щоденно  шарувались
Брехуни  та  шарлатани.

Правда  в  тих,  у  кого  сила,
І  даремно  не  старайся!
Скільки  сила  та  косила,
Задирайсь,  не  задирайся!

Але  все  таки  змінилось,
Бо  знайшлися  в  нас  герої!
І  притихла  злая  сила,
Всім  ті  правила  б  засвоїть!

Де  живуть  одні  невмійки,
І  подвійні  де  стандарти,
Про  своє  уже  не  мріють,
Їм  чуже  би  щось  відняти!

Їхній  приклад  всім  покаже
Чорну  тінь  з  другого  боку.
Нам  би  те,  невміння  враже,
Не  збивало  б  тільки  кроку!

Стрімко  ми  ідем  в  майбутнє,
Де  уже  не  сила  править,
І  без  них  те  діло,  путнє,
Віри  в  щастя  нам  добавить!

24.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654363
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Микола Серпень

Збоченці

З  їхнього  боку...
З  нашого  боку...
Мусить    високо
Злітати  наш  сокіл!

З  нашим  сусідом
Квітнуть  лиш  біди!
Біди  там  слідом
Де  влада  без  стиду.

Чвари,  як  хмари-
Дим  та  пожари.
Щастя  примару
Вбили  на  пару.

Доля  і  воля  -
В  небі  і  в  полі!
Гнуться  тополі
Від  нашого  болю!

Знову  руїна
Повзе  в  Україну,
Доньку  та  сина
До  згуби-загину!

Тільки  даремно
Тужаться  іроди,
Справами  темними
Волю  не  міряти!

Воля  питати
Не  буде  рабів,
Хто  це  повстати
За  неї    посмів?!

07.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654361
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


MERSEDES

Зіткане кохання…

З  синіми  очима  з  русою  косою,
Дівчина  чекала  хлопця  під  вербою.
Серце  так  шаленно  билося  у  грудях,
Вкрилось  небо  темне  зорями  усюди.

Ось  вже  зовсім  близько  чути  чиїсь  кроки,
А  її  кортиться  запитати  хто  ти...
Ззаду  ніч  підкралась  і  торкнула  ніжно,
Погляди  злилися  в  одне  ціле  слізно.

Ось  воно  кохання  біля  тебе  поруч,
Ми  його  зіткади  з  почутів  власноруч.
Місяць  мов  перлина  усміхнувся  радо,
Полилися  звуки  з  вишневого  саду.

А  тоді  так  тихо...  тихо...  тихо...  стало,
І  роса  на  листі  перлами  заграла.
Сонце  обпалило  променем  яскравим,
Буде  день  чудовим,  ясним,  золотавим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654171
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

За посади ідуть бої…

За  посади  ідуть  бої,  –
буде  ж  більше  для  себе  блату.
Щоби  мати  достойні  паї  –
вперто  йде  боротьба  за  владу.

Всяко  прагнуть  круті  специ
нарубати  собі  капусти.
А  того,  кого  втямлюють  «Ци-ить!»  –
до  коритець  святих  не  пустять.

Кому  що…  А  мені  завжди
над  усе  наймиліша  –  воля.
Правда,  де  не  ходи,  не  сиди,  –
тисне  фактор  чужого  поля.

Та  ніколи  собі  й  ніде  
не  шукаю  в  цім  світі  раю.
Знаю:  суд  неодмінно  гряде.
Тож  під  дудку  чужу  не  граю.

За  корита  ідуть  бої…
Ви  ні  в  чому,  мовляв,  не  винні.
Всі  ми  буцімто  люди  свої.
Та  не  всі  ми,  звиняйте,  свині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654129
дата поступления 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Микола Серпень

Тривоги нашої печать

Тривоги  нашої  печать
Не  зняти  махом  -
Схід  свого  сонця  зустрічать
Ідем  на  Захід!

А  прапор  наш,  де  кольори  -
"Не  в  тім  порядку",
Над  нами  свято  майорить,
Бо  все  -  з  початку!

Там  неба  нашого  блакить,
Над  жовтим  полем,
Де  сокіл  наш  в  піке  летить
По  нашу  долю!

Наш  ворог  лютий  віковий
Все  не  відстане!
Розриву  того  біль  гіркий  -
По  наших  ранах!

Відомо  нашому  народу,
Це  кожен  знає  -
Ніколи  той  не  знайде  броду,
Хто  шлях  простає!

Тому  й  стоїть  гам  балачок,
Щоб  всіх  почути!
Він  не  про  нас,  той  їх  гачок,
Усе  -  закути!

Крізь  нетрі  різних  протиріч
Розправим  крила,
Щоб  ми,  нарешті,  віч  на  віч
Себе  зустріли!

23.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653821
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Микола Серпень

За що нам любить Україну

За  що  нам  любить  Україну?
Що  нам  Україна  дає?
Вона  береже  від  загину
Для  кожного  серце  своє.

Щоб  знали  ми,  що  ми  за  люди,
І  звідки  свій  рід  ведем,
Щоб  теплилась  в  наших  грудях
Надія  жагучим  вогнем!

Щоб  той,  хто  не  вміє  дружити,
Та  все  на  свій  лад  заправля,
Не  міг  наші  душі  згубити
З  кривавого  свого  кремля!

За  що  нам  любить  Україну?
Кому  ж  це  робить,  як  не  нам?
Живе  поки  мови  росина,
Не  скоримся  ми  ворогам!

І  скажемо  цілому  світу  -
Лиш  дружба  добро  творить!
Щоб  з    світом  по  совісті  жити,
Потрібно  свій  край  любить!

9.03.  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653820
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


НАДЕЖДА М.

Чи можна утекти самим від себе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно  умереть  для  одной  жизни,  чтобы  войти  в  другую

Анатоль  Франс




Чи  можна  утекти  самим  від  себе,
Забути    те,  чим  ми  жили  колись?
Хоч  часто  не  бува  у  тім  потреби,
І  розум  все  підказує:  спинись.

Покинути  -це  значить  просто  вмерти,
Щоб  в  іншому  воскреснути  колись.
І  в  іншій  опинитись    круговерті.
Радіти,  що  бажання  вже  збулись.

І  лиш  душа  не  може  з  цим  змиритись:
Лишилася  частинка  там  її.
І  хоче  так,  щоб  в  тім  не  помилитись.
В  бажанні  і  душі  ідуть  бої..

А  час  іде...Нема,  чого  хотіли.
Чого  шукали,  зовсім  це  не  те.
Літати  вже  тепер  немає  сили.
І  вітер  пір"ям  зірваним,  мете..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


dovgiy

Я повертаюсь.

Я  повертаюсь.

Я  повертаюсь  з  нізвідки,  куди  мене  лихо  штовхнуло.
Я  повертаюсь  з  мовчання,  де  тиша  та  сіра  пітьма.
Бо  ж  знов  парасоль  над  світом  весна    розгорнула,
Щасливою  юнкою  в  квітах  постала  сама.

Ще  небо  похмуре,  ще  вітер  не  дихає  тепло,
Та  вже  й  не  зима  порядкує,    та  вже  зеленіє  в  садку.
І  тіло  вмираюче  у  болю  омите  воскресло,
І  слухає  Музу  у  Богом  забутім  кутку.

Вертаюсь  до  Вас,  моїх  друзі:  посестри  та  побратими,
Колег  по  перу,    по    клубу  одному  рідні,
Щоб  знову  із  Вами  коритися  Музі  єдиній,
Щоб  низько  вклонитись  за  дружбу,  яку    дарували  мені!  

18.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653882
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


dovgiy

Я БАЧУ.

Я  БАЧУ.

Пройшовши  крізь  безжальні  жорна,
Вцілівши  майже  на  краю,
Я  бачу:  що  земля  не  чорна.
З  рожевих  ранків  трунок  п’ю.

І  знов  бажання  є  відчути,
Як  наповняє  мрію  кров.
І  вірити:  ще  може  бути
Хмільна,  стривожена  любов.

Яка  не  слухає  поради,
Не  вірить  в  силу  перешкод,
В  сліпім  захопленні  п’є  радість
Немов  напій  цілющих  вод.

23  березня  2016  р.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653883
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Світлана Моренець

НАДІЇ САВЧЕНКО

Чарівна  диво-усмішка  ласкава,
а  очі  променіють  бірюзою  –
таким  жінкам  на  віллах  пити  б  каву,
під  шепіт  океанського  прибою.

Тебе  ж  магнітом  тягне  в  пекло  воєн
потреба  –  захищати  і  спасати.
Маленька  амазонка,  смілий  воїн,
ти  вибрала  тяжке  життя  солдата.

В  анналах  пам'яті  копатись  нам  довіку,
шукаючи...  не  факт  –  лиш  вірогідність,
знайти  такого  ж  духом  чоловіка,
що  проявив  ту  ж  витримку  і  гідність

у  кодлі,  де  навкруг  –  ненависть  чорна,
брехня  пекуча,  аж  скипає  розум,
нестерпний  голод  і  судилищ  жорна,
знущальний  фарс  та  істеричний  безум,

зміїний  яд  і  вовтузня  запекла
над  вироком...  Та  Надю  не  зламали!
Як  гордо  ти  пройшла  всі  кола  пекла!
Як,  сміючись  їм  в  «рожі»,  гімн  співала!

Їм  не  почути  просьби,  скарги,  стогін,
ці  істини  не  здатний  раб  сприйняти:
якщо  ти  вільний,  ти  і  в  клітці  –  воїн!
Не  повзає,  народжений  літати!

Незламна  сила  і  любов  бездонна
до  України,  мужність  –  без  трагізму...
Ти  полонила  світ,  мов  Примадонна
Всесвітнього  театру  стоїцизму!

НАДІЄ  наша  світла  і  незламна,
улюблена  народна  героїне!
Усім  ти  показала:  нездоланна,  –  
як  ти,  –  непереможна  Україна!

23.03.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Леся Утриско

Що ж ти, народе, притих?

Що  ж  ти,  народе,  притих?
Добре  тобі,  не  болить?
Йдуть  із  життя  твої  діти-
Ще  не  розпущені  квіти.
Гинуть,  за  що?  Не  питаєш?
Може  вже  й  слова  не  маєш?
Глумляться  з  тебе  кати-
Ти  вже  не  маєш  мети?
Подих  смертельний,  Майдан,
Знов  захотів  ти  кайдан?
Легко  у  них  тобі  йти?
Де?  До  якої  мети?
Чом  упускаєш  свій  шанс?
Воля,  життя  або  транш-
Совість  твою  продають,
Глумляться  з  тебе  
Й  плюють:
В  очі,  лице-  твою  душу,
Кажеш-  що  є,  так  вже  мушу
Долю  гіреньку  свою
Жити  на  своїм  віку.
Ні,  ти  нічого  не  мусиш,
Доки  той  хрест  свій  не  зрушиш,
Не  віднесеш  його  в  даль-
Згине  вся  біль  та  печаль.
Діти  свої  захисти-
Від  смерті,  від  злої  біди,
Їм  би  лиш  жити  та  жити,
Вірно  Вкраїні  служити.
Ти  спиш,  ну  а  смерть  не  дріма-
Приходить  і  їх  вже  нема,
Найкращих  з  собою  веде-
Ніколи  вже  цвіт  не  сцвіте.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653777
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Микола Серпень

Українська доля

Українська  розквітчена  доля,
Де  калина  завжди  під  вікном,
А  край  поля  високі  тополі,
Та  дорога  в  життя  за  селом.

Ще  високо  злітає  наш  сокіл,
Щоб  зриватися  звідти  в  піке!
Дуже  рідко  ми  мали  тут  спокій,
А  частіше  -  життя  нелегке!

Чи  нелегкої  долі  нам  треба?
Чи  звитяжну  завжди  подавай?
Це  ж  над  нами  повік  синє  небо,
А  навколо  -  пшеничний  край!

Все  життю  нас  сусіди  повчали,
І  з  порадами  лізуть  на  танках,
Та  розтануть  ворожі  навали  -
Нам  свої  зустрічати  світанки!

Ми  в  майбутнє  ідем  по  дорозі,
Що  відмічена  кров'ю  синів...
Лише  в  щастя  свого  на  порозі
Застарілих  позбавимось  снів!

Розквітай  українська  же  доле!
Нам  на  щастя  й  весну  розквітай!
Хай  яскраво  жовтіє  те  поле,
Над  яким  голубий  небокрай!

2.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653543
дата поступления 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Микола Серпень

Які б не булИ тут часи

Які  б  не  булИ  тут  часи,
Не  був  би    хто  ти  -
Ти  Україні  не  неси
Свою  скорботу!

Її  вже  хватить  нам  усім,
Бо  лише  чвари
Несе  нам  лютий  наш  сусід
Крізь  всі  пожари!

Не  може  жити  як  усі:
Любить,  ростити,
Ходити  босим  по  росі,
Синь  неба  пити!

Йому  дай  лише  грабувать,
Палити  хати,
По  всіх  границях  воювать,
І  всім  брехати:

Що  миру  прагне  він  щодня,
Як  чайка  плаче,
Що  всім  він  лише,  як  рідня!
Собача  вдача...

Тому  затягнем  пояси,
Зберем  всі  сили!
Нехай  в  скорботі  ми  усі,
Та  вільні  крила!

Нам  хоче  світ  допомогти
Пройти  дорогу!
І  ми  досягнемо  мети,
Як  віри  в  Бога!

16.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653545
дата поступления 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Борода

Н. С

На  серці  сум,  тривога  і  неспокій.
Більше  півсотні  жертв  імперії  чи  неба?
Чи  то  лиш  хід  підступний  і  жорстокий,
Щоб  відвернути  погляди  від  Тебе?

Достойна  пензля  чи  скульптур  да  Вінчі
Твоя  постава  горда  і  сувора.
Ти  є  суддею  цього  суду  Лінча
І  підлих  дій  імперії-потвори!

Он  коршуни  у  мантіях  продажних
Натягують  на  очі  окуляри,
Голосять  вирок,  а  замість  присяжних  -
Півсотні  жертв,  відправлених  на  хмари.

Не  вирок  –  звіт  брехні  і  словоблуддя,
Маніпуляція  чергова  із  законом,
Вирок  собі,  своєму  правосуддю…
Вертай,  Надіє,  з  вражого  полону!



https://www.youtube.com/watch?v=9uyPq1N-05U

https://www.youtube.com/watch?v=UY_A56ooI_k&ebc=ANyPxKq7wixcw7lryjTi1zoJc-oaIAVjXN9Rd-Zb4CN6sFQusEcrmBFg3ZLndafmeUwGOsTzQSgPg3FYes4zb-dPW-tX1GmuTA

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653566
дата поступления 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016


Анна Берлинг

Вечiр у горах

Під  вечір  забралася  в  гори,
У  тиху,  спокійну  погоду.
Тут  трави,  готові  до  збору,
Віталися  запахом  глоду.

Віталася  пошепки  м’ята
І  в  озері  чиста  водиця,
Потішила  холодом  п’яти,  
Улітку  холодна  мов  криця.

У  горах  довершений  спокій  
Мовчить  під  егідою  неба,
Як  ніби  у  рай  передпокій,
А  їм  говорити  й  не  треба.

І  я  посміхатимусь  кроні,
(Хай  заздрять  нікчемні  нездари)
І  небу  –  благій  охороні  –  
Добавлю  краплинок  на  хмари.

Підкрався  вже  поспіхом  вечір,
Скрутились  на  сон  квіти  глоду,
І  я  від  самотньої  втечі
Отримала  над  насолоду.

На  тім  і  розвіяла  втому,
Навіяну  людом  зловмисно.
Та  час  вже  рушати  додому,
Не  хочу,  не  хочу  у  місто!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653392
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Наталя Данилюк

Хранителю пера

Коли  торкнеться,  встань  і  увійди
У  благодатний  храм  живого  Слова.
Хай  від  зерна  відсіється  полова,
Липкий  намул  відступить  від  води.

Вся  повнота  блаженства  від  і  до
У  доторку  невидимо  легкому…
І  всоте  крапку  переправ  на  кому,
Хай  буде  не  останнім  цей  рядок.

Немов  гончар,  що  глину  вправно  мне,
Гнучким  словам  надай  тонкої  форми.
Відчуй  межу  –  де  біле,  а  де  чорне,
І  витвір  оживи  святим  огнем.

Коли  ж  дозріє  слово  молоде,
Немов  вино,  й  попроситься  на  волю,
Вона  пліч-о-пліч  стане  із  тобою,
Стежками  неземними  поведе.

І  прорече:  «Довірся,  я  тобі  –  
Поезія,  натхненниця  і  доля».
І  хоч  один  –  не  воїн  серед  поля,
Та  з  нею  не  страшний  ніякий  бій.

Які  б  дороги  ти  не  обирав,
Шукай  у  Слові  мудрості  й  розради,
Не  зрадь  його  й    воно  тебе  не  зрадить,
Хранителю  скрипучого  пера!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Світлана Моренець

ДО ПОЕЗІЇ (експромт)


***
З  Твоїх  обіймів  вирватись  несила,
і  магнетизму  не  перемогти,
коли  Пегаса  нездоланна  сила
заносить    у  незвідані  світи!

***
Солодкий  і  п'янливий  Твій  полон,
коли  перевернеш  словесні  гори,
знайшовши  те  Єдине,  що  і  впору
по  суті,  і  по  римі  ляже  в  тон.

***
В  Тобі  –  і  пісня,  й  мудра  філософія,
емоцій  космос,  серця  глибина,
кохання  чари  і  бажань  утопія,
багатства  світу,  легкість  неземна...
Колючість,  ніжність,  барви  веселкові
єднаєш  у  римованому  слові.

21.03.2016  р.

З  Днем  Поезії  вітаю  наше  вельмишановне  братство!
Натхнення,    творчих  успіхів  зичу  всім  вам!  
Нехай  крилатий  Пегас  нетерпляче  гарцює  
під  вашими  вікнами,  а  Муза  нашіптує  
чарівні  вірші.
МИРУ  в  душах  і  в  нашім  стражденнім  краї!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653305
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Світлана Моренець

ТИ ЩЕ ЛАСКАВЕ

"Как  ты  ко  мне  добра!  Ещё  добра.
То  женщину  отнимешь,  то  врага...
Я  понимаю,  жизнь,  как  ты  права.
Отнять  все  сразу  –  это  так  жестоко!"
Игорь  Шкляревский

Ласкаве  ще  життя  моє  –  нівроку,
не  відібрало  зразу  все  –  по  кроку,
розбійно  а  чи  нищечком,  буває,
воно  близьке  і  звичне  викрадає.

Куди  завіялись,  скажіть  на  милість,
безпосередність  і  дитяча  щирість?
Зір  не  сягають  мрії  та  бажання,
розтанули  казкові  сподівання,
надія  на  феєрію  зникає,
любов  шаленством  вже  не  обпікає.

То  батька,  молоденьким  ще,  забрало,
то  матінки  рідненької  не  стало...
То  відбере  улюблену  роботу,
коханого  увагу  чи  турботу...

Ті  втрати  все  течуть  гірським  потоком,
бо  взяти  враз  і  все  –  було  б  жорстоко,
такої  не  знести    душі  наруги.
А  так  –  то  ворога  візьме,  то  друга,
обпалюючи  почуття  і  душу,
мов  рибоньку,  що  кинуло  на  сушу...

Проте,  жену  я  геть  думки  лукаві,
бо  ти,  життя  моє,  іще  ласкаве.
На  тебе  я  не  скаржуся,  не  пла́чу,
бо  ще    люблю,  ходжу  ще,  чую,  бачу,
душа  за  хмари  пташкою  літає,
а  серденько  тріпоче  та  співає,
ще  світу,  мов  дитя,  дивуюсь  щиро,
прощаю  зло  і  відпускаю  з  миром.

Іще  театр  відвідати  охота,
кипить-горить  в  руках  люба  робота,
і  з  насолодою  я  п'ю  з  коханим  каву...
О!  Ти,    життя,  нівроку  ще,  –  ласкаве!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653283
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Микола Серпень

Вкотре до себе звем весну

Вкотре  до  себе  звем  весну,
Крізь  всі  скорботи!
Усі  прокинулись  від  сну,
І  ті  хто  проти!
Все  прагне  волі  мій  народ,
Щоб  жить  щасливо!
Плює  сусід  у  наш  город
І  в  коси  сиві!

Сусіду  стид  лиш  позичать,
Землі  все  мало...
Все  прагне  нас,  ніби  зайчат,
Здобуть  зухвало.
Тільки  ми  твердо  стоїмо
На  нашім  полі!
І  більш  не  пустим  те  лайно
В  свою  ми  долю!

Навіки  віку  вкоротим
Брехні  лукавій!
Хрестом  святим  ми  охрестим
Всі  наші  справи!
Щоб  нам  і  сонце  золоте,
І  край  розквітнув  -
Під  прапор  стали  ми  за  те
Жовто-блакитний!

8.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653229
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Микола Серпень

Наша ластівка щось не летить

[i]Надії  Савченко  -ластівці  української  весни[/i]

Наша  ластівка  щось  не  летить!
Для  весни  ще  не  все  ми  зробили,
В  суперечках  транжирили  сили,
Хоч  надіялись  -  доля  не  спить!

Наша  ластівка  все  не  летить!
Вже  давно  прилетіли  лелеки  -
Чорне  з  білим  ділити  нелегко,
Аби  правди  затеплилась  мить!

Наша  ластівка  десь  забарилась...
Так  давно  всі  на  неї  чекаєм,
Ми  надії  ніяк  не  втрачаєм,
Як  завжди  -  в  її  віримо  крила!

То,  можливо,  вона  заблукала?
Ні!  Попала  в  ворожі  тенета!
Їй  в  зеленім  військовім  наметі
В  пута  крила  біда  закувала!

І  здригнулись  усі  трибунали,
Як  вони  її  стали  судити,
Тяжкий  вирок  брехнею  рядити,
Щоб  ми  довго  надії  не  мали...

Та  у  Бога  ми  суду  попросим!
Тільки  Бога  ми  будем  молити,
Щоб  не  дав  їм  те  все  загубити,
Що  в  серцях  своїх  свято  ми  носим!

Наша  ластівка  все  в  їх  темниці...
І,  не  скорена  злими  тортурами,
За  високими  щільними  мурами
Мріє  в  небо  злетіти,  де  птиці!

20.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653232
дата поступления 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

Різні страви-приправи…


Різні  страви-приправи  їдять
службарі  журналістського  полку.
Різним  дядям  натхненно  годять
політологи  різного  толку.
Обіцянки  поважно  галдять
про  сподівану  волю-свободу.
Щедро  ллють  на  замовлення  дядь
скаламучену  воду  –  народу.

Безупинно  бравади  речуть
владолизи  –  писаки  блудливі.
Тільки  досі  не  видно  й  не  чуть,
щоб  народ  жив  заможно  й  щасливо.

Йдуть,  відходять  парадні  мужі.
Їх  шаную,  буває,  повірте.
Та  не  віриться  владі  чужій.
Чи  буває  порядним  політик?
Є  "жуки".  Є  трудяги-дядьки,
що  бур’ян  виривають  безжально.
Незалежні  й  залежні  таки,
щоб  гуртом  будувати  державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653102
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


НАДЕЖДА М.

Надіюсь врятуватись від негоди…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg  
[/youtube]
[

Зморився  день.  Іде  на  відпочинок.
Останні  промені  торкнулися  вікна.
І  попливли  вогнем  серед  хмаринок.
Недовго  це  тривало  -  мить,  і  вже  пітьма.

А  вечір  сивочубий  ліг  на  плечі.
І  смуток  випитий  душею  аж  до  дна.
Лише  думки  так  мріють  все  про  втечу
Туди,  де  квітами  вже  дихає  весна.

Он  за  вікном  ще  сад  відпочиває.
Злітають  з  вишень  білі-білі  пелюстки.
Та  це  зима  щось  знову  затіває...
І  я  міцніше  все  тримаюся  руки

В  надії  врятуватись  в  цю  погоду.
А  темна  ніч  широкі  крила  розкрива,
Вона  нас  двох  рятує  від  негоди.
Весною  сніг  холодний  землю  пелена..

Гарячий  чай  і  теплі  твої  руки...
Зітруть  з  душі  моєї  хибну  усю  суть.
Серед  зими  почую  весни  звуки.
Прокинуться  квітки  від  сну  і  зацвітуть.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Анатолій В.

Втеча від себе

Стати  для  тебе  таким,  як  всі  інші?
Краще  вже  зникнути  раз  і  назавжди!
Хай  заніміють  в  душі  усі  вірші,
Хай  заховаються  в  кокон  із  правди.

Втеча  від  себе  у  іншу  реальність?
Краще  не  стане,  а  мабуть,  лиш  гірше!
Я  ще  живу  чи  це  просто  формальність?
Але  так  треба,  ні  менше  ні  більше...

Я  все  сприймаю  смиренно,  як  данність,
Мовчки,  без  спротиву:  треба  то  й  треба!
Тиха,  безлика,  байдужа  туманність,
А  як  же  хочеться  птахою  в  небо!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Дід Миколай

Весна вдягнула вишиванку

Веселка  падає  в  ручай,
Вже  пише  в  зошит  нові  ноти.
Співа  в  долині  водограй,
Акорди  вийняв  із  дрімоти.

Ясніє  промінь  у  горі…
Кричать  вгорі  ключі  лелечі.
Зелений  килим    для  землі,
Спадає  подолом  на  плечі.

Вдихнувши  подих  із  долонь,
Весна  вдягнула  вишиванку.
І  що  їй  той    зими  вогонь,
Що  вже  втікає…  на  світанку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Дід Миколай

Русалки тішать ніч в Горині

В  нас  Лесю  й  досі  пам’ятають,
Дуби  розказують  про  те…
Черемху  Мавки  поливають,
Бузок  і  ночами  цвіте.    

Веселки  в  нас  жовтаво  -  сині,
Як  килим  в  мами  на  стіні.  
Віками  вписані  донині…
Лежать,  як  доля  в  полотні.

Лишилось    чудо  на  Волині,  
Буяє  папороть  в  огні…
Русалки  тішать  ніч  в  Горині,
І  більш  ніде  так  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652803
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Світлана Моренець

Пандори ящик носимо в собі? (усмішка)

Оце  був  вибух!  Де  воно  взялося?
Так  затишно  в  своїм  кутку  жилося,
де  я  терпляче  –  біла  і  пухнаста  –
в  собі  ховала  смуток,  горе,  щастя.

Та  ось...  єхидне  слово  зачепило  –
Пандори  скриню  враз  ривком  відкрило
і,  мамо  рідна!..  Ти  б  і  не  впізнала
чи  очі  десь  від  сорому  ховала,
почувши,  ЩО  "дитя"  наговорило
із  "грацією  й  личечком"  горили!

...  В  яких  шпариночках  ума,  душі  чи  тіла
ховається,  до  часу,  темна  сила,
щоб  вибухнути  гейзером  підземним?..
Як  тісно  в  нас  сплелося  світле  й  темне...

19.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652692
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


НАДЕЖДА М.

Про що ти думаєш, пташино?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=goTg5M739rw[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-PbvM6-dbQ[/youtube]
Сидить  на  гілочці  синичка
І  сумно  дивить  в  вікно.
Немов  камінчик,  невеличка.
Щось  не  клювала  і  зерно...

Про  що  ти  думаєш,  пташино?
Чому  сумний  у  тебе  вид?
Весна  жаданна  ще  прилине.
Чи,  може,  холод  цей  набрид?

Невже,  гнітить  тебе  самотність?
У  вас,  мабУть,  як  і  в  людей.
І  ти  відчула  безнадійність
Своїх  нездійснених  ідей.

Поїж,  пташиночко  маленька.
Забудь  про  жалі  всі  свої.
І  звесели  своє  серденько.
Співають...чуєш?  ..  солов"ї...

А  твій  же  спів  від  їх  не  гірший.
Не  раз  був  радістю  мені.
Порадуй  ним  ти  душі  грішні,
Що  теж  чекають  теплі  дні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652502
дата поступления 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Світлана Моренець

ТАКІ РІЗНІ МОМЕНТИ… А ВСЕ ЦЕ – ЖИТТЯ

Потрапили  на  очі  аркуші  з  записами  різного  часу.
Цікаво,  які  протилежні  настрої  часом  володіють  нами.
І  все  це  –  ми.

***
Веселкову  палітру  землі,  неймовірно  барвисту,
прагне  в  себе  ввібрати  душа  моя  аж    до  краплини,
а  вся  музика  світу  від  грому  до  шепоту  листу,
щоб  на  крила  здіймала  пестливо  її  щохвилини.

***
Бездумний  погляд  прикувала  стеля,
в  душі  –  ані  шелесне...    хоч  раптово...
Яка  ж  в  мені  несходжена  пустеля!!!
А  як  було  буремно,  веселково...

***
В  незвіданості  нетрях,  без  просвіту
шукаю  відповіді  наяву  і  в  сні:
я  –  порошиночка  в  безмежжі  цього  світу,
то...  як  цей  світ  вміщається  в  мені?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652226
дата поступления 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Михайло Гончар

Я вчора маму не обняв…

Не  сплять  поети  і  злодії,
У  лісі  темному  сичі,
Не  сплять  невтрачені  надії...
Та  мало  хто  не  спить  вночі.

А  ти,  здається,  не  поет,
Але  й  не  злодій,  брате  -
Горілка  й  пачка  сигарет
Заважають  спати?

Якби  ж  то  так,  якби  ж  я  знав  -  
У  всіх  причини  різні...
Я  вчора  маму  не  обняв...
Сьогодні  страшно  пізно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652199
дата поступления 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Міст

                                       «Він  зліплений  зі  смірни,  
                                           з  дерев’яних  хвиль  та  з  туку.  
                                           Пішов  прямо  в  черево  зміїне.»  
                                                                                               (Григорій  Сковорода)

Я  мандрую  дорогами,
Я  блукаю  містами,
Які  ростуть  із  землі
Кам’яними  кущами,
Під  зливою  крапель-фотонів,
Що  кидає  на  землю  зернами
Бородатий  філософ  Сонце.
Я  блукаю  містами
З  поводирем-волоцюгою,
Що  в  латаній  торбі  поем
Збирає  плісняві  крихти  
Черствого  хліба  істини.
Я  блукаю  містами,
Де  нічого,  крім  шматочків
Кудлатого  горя  не  дарують
Мовчазним  голодним  дітям
З  розширеними  очима:
Від  здивування,  чи  то  від  жаху.
Я  блукаю  містами,
Де  хазяйнує  стара  й  кульгава
Господиня  Темрява,
Куди  зазирає  Місяць  
Однооким  апостолом,
Сивочолим  ліхтарником
У  масному  циліндрі  спогадів
І  засвічує,  засвічує,  засвічує
Ностальгію  людей-сновид.
Я  блукаю  містами,
Де  хазяйнує  білий  від  борошна
Мельник  Світло
І  сміється  сміхом  байдужого
Мізантропа-відлюдника
Над  міщанами-небораками.
Я  блукаю  містами,
Де  живуть  лише  мертві
І  хизуються  своїми  квартирами-склепами
Й  будинками-домовинами
І  запевняють  –  як  то  добре  –  не  жити.
Я  блукаю  містами,
Де  міщани  знають  ремесло  одне:
Лише  одне  –  жебрати,
І  нахваляються  
Розміром  своїх  торб  латаних.
Я  блукаю,  блукаю,  блукаю
Містом,  що  містами  громаджено
І  запитую  свого  провідника
Дивакуватого:
«Навіщо?»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652112
дата поступления 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Наталя Данилюк

Є ранки…

Є  ранки  сирі  і  похмурі,  коли  не  бадьо́рить
Ні  кава  міцна,  ні  улюблений  аудіотрек…
У  небо  вершково-чорнильне  впираються  гори
Щетиною  строгих  ялин  і  колючих  смерек.

Є  ранки  важкі,  коли  ліньки  піднятися  з  ліжка,
Розшторити  вікна,  всміхнутись  плаксивій  весні.
І  сніг  у  дворі  –  кокаїнова  біла  доріжка,
Розтерта  вітрами  за  ніч  по  бруківці  брудній.

Є  ранки,  коли  замовкають  примхливиці-музи:
Ні  пари  із  вуст,  на  обличчі  –  обірваний  крик…
І  жалять  нещадно  слова,  мов  отруйні  медузи,
Та  аркуш  усе  перетерпить  і  справиться.  Звик.

Є  люди  важкі,  мов  пухлина,  коли  жодних  шансів,
Коли  залишається  скальпель  –  ні  страху,  ні  сліз…
І  хочеться  здуру,  сп’янівши  в  глибокому  трансі,
Зробити  із  лівого  боку  маленький  надріз.

І  все  оте  жовчне  й  токсичне,  що  тисне  у  грудях,
Крізь  рану  звільнити,  самій  –  загубитись  в  юрбі…
І  вкотре  повірити:  може,  проблема  не  в  людях,
А  просто  –  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата поступления 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Надія Таршин

Вдивися, країно, у очі солдата. .

Вдивися,  країно,  у  очі  солдата,
Який  уцілів  у  гібридній  війні,
Не  раз  хоронив  побратима,  як  брата,
Хіба  перед  ними  немає  вини?

Він  виконав  гідно  обов’язок  сина,  
За  тебе  ішов  у  смертельні  бої,
У  серці  сіяла,  як  сонце,  країна,
Беріг,  над  усе,  п’ядь  твоєї  землі.

Гартований    боєм,  як  у  горнилі,
Набачився  там,  не  забуде  повік…
І  світ  здивувався  небаченій  силі,
Яку  відродив  твій  козак-чоловік.

Вдивися  у  очі  цього  чоловіка,  
Який  затуляв    нас  своїми  грудьми,
Щоб  ти  відбулася  віднині  й  довіку,
Хіба  перед  ними  немає  вини…

Виходимо  ми  на  площі,  майдани
І  гасло  у  нас  «Україна  -  це  ми»  -
Країну  потрібно  творити  ділами,  
Щоб  зник  у  солдата  в  очах  біль  війни.

16.03.  2016р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651990
дата поступления 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016


Віктор Ох

Мелодія № 83 ( Віталій Назарук, zazemlena, горлиця, Танюша Одинцова )

   [i]  Віталій  Назарук[/i]

[b]ПРИЛІТ  ЖУРАВЛІВ[/b]
                                 
Хоч  натомлені  крила,  стріла  радо  земля
І  лунає  із  неба  перший  спів  журавля.

Вже  повертаються  додому  із  невідомих  нам  країв,
Летять,  летять  клини  у  небі,  «курли»  лунає  журавлів.
Летять  журавлики  додому,  вітає  їх  своя  земля,
Летять,  летять  клини  у  небі,  «курли»  лунає  журавля.

Хоч  натомлені  крила,  стріла  радо  земля
І  лунає  із  неба  перший  спів  журавля.

Шлях  не  легкий  вони  здолали,  та  цей  політ  для  них  –  святе,
Бо  їх  додому  доля  кличе,  весна  у  домі  вже  цвіте.
Нелегкий  шлях  лишивсь  позаду,  земля  весною  стріла  їх,
У  пролісках  цвітуть  поляни,  в  пташинім  соло  чути    сміх.

Хоч  натомлені  крила,  стріла  радо  земля
І  лунає  із  неба  перший  спів  журавля.

«Курли»  з  небес  неначе  пісня,  лунає  в  синіх  небесах,
А  поруч  з  ними  пропливають  хмарки  на  білих  парусах.
«Курли»  з  небес  неначе  пісня,  лунає  в  синіх  небесах,
А  поруч  з  ними  пропливають  хмарки  на  білих  парусах.
---------------------------
 [i]zazemlena[/i]

Піднялось  сонце  вгору-
І  піймало  весну.
В  надзвичайну  цю  пору
Все  проснеться  від  сну.

       Приспів:
   І  радість  в  нас  гірським  потоком,
   І  спів  птахів  додасть  снаги,
   І  зачарують  квіти  око,
   Зазеленіють  береги.
   І  звеселяться  наші  душі,
   Творити  їм,  боготворити,
   Потік  весни  знесе  байдужість  -
   День  щастям  явиться  умитий.

Зупини  мить  на  хвилю,
Погляд  кинь  в  небеса,
Скрізь:  за  крок  і  за  милю,
Скрізь  краса-чудеса.

Приспів.

Це  не  сниться,  не  казка,
Вся  краса  наяву,
Як  в  полон  ій  не  здати  
Щирість  й  правду  свою?!

Приспів.

---------------------------

[i]  горлиця[/i]

       ТУГА

   Посивіла  голубка,  воркотіла  в  журбі,
   Не  вертається  голуб,  вже  і  збилась  з  лічби.

Навкруг  задушливе  повітря,  і  дихать  тяжко.  Постарів
Той  сад,  що  вчора  щастям  дихав,  у    пахощі    свої  манив.
Лежить  в  ногах    посохле    віття,  калина  більш  не  зацвіте
Чекай,  не  плач  голубко  вірна,  він  прилетить,  знайде  тебе.

   Де  ж  ти  голубе  білий,  у  якій  стороні,
   Чи  вернешся  в  обійми,  після  тої  борні.

Летять  пір`їночки  у  небо,  голубка  гілку  обніма,
Вона  чекає,  дні  і  ночі,  не  вірить  що  в  живих  нема.
О,  милий  мій,  моя  любове,  душа  вчуває,  ти  живий,
Я  грію  гілочку  для  тебе,  я  чую  голос  любий  твій.

 Не  журися  голубко,  що  минули  роки,
 Я  вернуся  до  тебе,  не  лишусь  в  чужині.

Вже  хмари  чорні  розступились,    в  саду  розтаяли  сніги,
Вже  чути  шелест  крил  у  небі,  і  квітнуть  проліски  весни.
Вже  світить  сонце,  скрізь  ясніє,  голубка  чує  в  серці  дзвін,
Надія  в  серці  голубіє,  в  обійми  знову  візьме  він.
------------------------
     [i]Танюша  Одинцова[/i]

[b]Знов  завесниться  ...
[/b]
1.  Не  журись  ,хоч  стомились
Знов  вітрила  твої  ,
Що  так  швидко  й  невпинно
Пролітають  роки  .

Життя,  мов  та  барвиста  книга  ,
Читати  нам  її  й  читать,
А  ще  далеко  так  до  криги
У  наші  перші  50  .


2.  Посміхнімся  лелекам  ,
Ось  вони,  десь  вночі,
Нам  у  зорянім  небі  
Щастя  зичуть  ключі.

А  ми  з  тобою  так  багаті
На  діточок  і  онучат,
А  ще  так  хочеться  кохати
У  наші  перші  50  .



3.  В  серці  знов  завесниться  ,
А  в  очах  ніжний  блиск,
І  народжена  пісня  
Зрине  пташкою  ввись  !

Життя  не  можна  зупинити  
І  повернутися  назад,
Та  ще  багато  так  зробити
Нам  в  наші  перші  50  .

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651863
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016


Леся Утриско

Така вже істина содомського життя.

І  так  щодень-  щодень  одне  і  теж,
І  так  роки,  століття  в  часі  плину:
Содом  людський-  інакше  неназвеш
В  Гоморі  всесвіту  шукає  свого  згину.

Закон  Господній-  це  для  них  пусте
У  них  написані  свої  брудні  закони:
Нема  ціни  життю-  старе  чи  молоде,
Нема  в  них  Бога-  лиш  одні  ікони.

І  тих  не  бачать,  бо  в  думках  своє:
Війна,  розруха,  голод,  біль  та  злидні,
Де  праведник  життя  своє  дає,
Щоб  грішник  не  творив  діла  огидні.

Така  вже  істина  содомського  життя-
Слабкіший  в  зашморгу  у  власній  пуповині,
Нема  "сьогодні"  та  й  немає  майбуття,
Де  волю  й  правду  захоронять  в  домовині.  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651763
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Дід Миколай

ВОВКИ ПРИ ВЛАСТІ

Роздягли  всю  Україну,
Випили  всі  соки.
Поховались  «бедуїни»,
За  муром  високим….

Для  корита  наче  льохи,
Як  воші  в  кожусі.
Куди    глянеш  їх  Пророки,
Як  гуси  в  Марусі…

Все  клекочуть  і  гелгочуть,
Всюди  дзяблоносі.
Україноньку  лоскочуть,
Юди  стоголосі…

Мають  сутність  блудодійську,
Бож    Вовки...  при    власті.
В  них  генетика  злодійська,
Як  же  їм  не  красти…

Їх  обіцянки  лукаві,
І  гроша  не  варті.
Забрехалися  миршаві,
Гієни  в  азарті…

У  грудях  щемить  серденько,
Ж.де  схаменися!
Прокидайся  моя  Ненько,
Уже  час  проснися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651797
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Світлана Моренець

****


Ну  здрастуй,  саде,  чорний  мій,  печальний!
На  фоні  неба  сірого,  здаля,
диковинні  петрогліфи  наскальні
різьбить  твоє  покручене  гілля.

В  нім  заблукалий  вітер  грає  фуги  –
єдину  музику  у  цій  глуші...
Гуде  мій  сад,  вивільнюючи  тугу
і  холод  скрижанілої  душі.

І  сторожко  вдивляється  у  мене
з  німим  питанням:  «Де  ж  це  ти  була,
коли,  обдерши  листячко  червлене,
зима  в  обійми  мертві  узяла?
Покинула!..  Сама  в  тепло  сховалась,
в  полон  віддавшись  радощам  міським.
Уже  й  забула,  як  ти  милувалась
моїм  цвітінням  й  запахом  п'янким...»

...  –  Все  пам'ятаю,  друже  мій  чарівний!
У  буйстві  барв  ти  –  майстер,  маг,  факір!
І  в  щедрості  тобі  немає  рівних,
ти  –  наймиліший  на  землі,  повір!

Вітаючись  до  кожного  деревця,
торкаюся  соматі*,  небуття
і  шлю  йому  тепло  із  свого  серця
і  силу  для  пробудження  життя.

–  Прощайся  вже  із  тугою  й  журбою
надовго...  До  наступної  зими
плекатиму,  милуючись  тобою,
радіючи,  що  нерозлучні  ми.

*соматі  –  в  індуїзмі  і  в  буддійській  практиці  –
стан  найвищої  медитації,  в  результаті  якої  людина  
призупиняє  всі  обмінні  процеси  в  організмі  і  тіло  стає  
нерухомо-кам'яним,    а  душа  знаходиться  зовні  тіла.
В  такому  стані  тіло  може  знаходитись  
нескінченно  довго,  до  пробудження  спеціальними  методами.

10.03.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651743
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


MERSEDES

За що…

На  небі  зорі  наче  оксамити,
Весна  на  дворі,  розквітають  квіти.
У  серці  щем  і  холодно  неначе,
Душа  чомусь  хвилюється  і  плаче...

Привезли  знову  із  АТО  солдата,
Ридає  батько,  непритомна  мати.
Усе  село  у  тузі  на  колінах,
Душа  його  у  потойбіччя  лине.

А  мама  гладить  голову  хлопчині,
Закриті  очі,  син  у  домовині.
На  кого  ж  ти  синочку  нас  покинув...
Як  важко  з  татом  нам  у  цю  хвилину...

За  що  скажіть  страждає  Україна
І  хто  її  штовхає  на  коліна.
Навіщо  нам  війна  її  нетреба,
Нехай  над  нами  буде  мирне  небо.

Нехай  сміються  діти  наші  й  внуки,
І  з  рідними  не  буде  більш  розлуки.
Хай  буде  мир  у  нас  і  в  цілім  світі,
Весна  розпустить  знов  зелені  віти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651719
дата поступления 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Віктор Ох

Згадую (V)

Слова  –  Леся  Геник  
Виконує  –  Володимир  Сірий
Використано  ролик  -Dibujando  una  pareja  besandose–  https://www.youtube.com/watch?v=ZV2hi-VaMJo
---------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Bnj5V8lMJY[/youtube]
 З  ніжністю  згадую  про  тебе,
 про́  зорепади  голубі,
 о,  як  тоді  ясніло  небо,
 як  нам  щасливилось  тоді.

Навіть  непосидючий  вітер
тихо  всідався  межи  віть,
і  любувалось  нами  літо,
і  милувався  нами  світ.

 Згадую  сонячні  світанки,
 промені  перші  крайнебес,
 як  почувалась  любо-п'янко,
 ніжно  цілуючи  тебе.

Як  лоскотала  віща  радість
серце  схвильоване  щораз,
все  надовкола  зупинялось
і  задивлялося  на  нас.

 І  хоч  минуло  п'яне  літо,
 осінь  у  кучері  вплелась,
 лину  збентеженим  привітом
 в  по́ру,  що  пам'ятає  нас.

З  ніжністю  згадую  про  тебе,
про́  зорепади  голубі,
о,  як  тоді  ясніло  небо,
як  нам  щасливилось  тоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651615
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Ніна-Марія

Весна ступила на поріг

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQIHggs88FkqiwTVyuVTXRaQgY_AJ-aiM3ivu9vpGlSahd_LmwpvA[/img]

[color="#168a2d"]Весна  нас  дощиком  зустріла,
Зими  змиває  всі  сліди.
Пташка  на  дерево  присіла,
Причепуритися  й  собі.

Трава  омита  зеленіє,
Тюльпани  пнуться  із  землі.
Барвінок  сонцю  теж  радіє,
Підставля  личка  голубі.

Сумує  дерево  безлисте
Чекає  справжнього  тепла.
А  в  небі  сіра  хмарка  висне
Сонце  собою  прикрива.

В  повітрі  пахне  вже  весною.
Ось  закурличуть  журавлі.
Річки  розІллються  водою
І  заквітують  береги.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651541
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


MERSEDES

А ми з тобою двоє…

Пташиним  співом  полилися  звуки,
Мелодії  квітучої  весни.
І  сонця  ніжні  промені  мов  руки,
Своє  тепло  несуть  до  тебе  в  сни.

І  я  до  тебе  в  сни  прийду  коханий,
Теплом  зігрію  у  холодну  ніч.
Зустріне  ранок  сонячно  -  весняний,
А  ми  з  тобою  двоє  віч  -  на  -  віч...

Як  добре  любий,  що  ти  є  у  мене,
Як  добре,  що  у  тебе  тільки  я.
Й  кохання  наше  молоде,  шаленне,
Малює  зорями  твоє    ім'я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651507
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Галина_Литовченко

БЕРЕЗНЕВЕ

Наобіцяв  дощу  похмурий  ранок,
сховався  в  смуток  безнадійний  день.  
Лиш  цвіт  герані  й    білизнá  фіранок
застерегли  настирливу  мігрень.

Численне  птаство  обживає  стріхи,
з  зусиллям  дятли  розганяють  сум.
Хитає  хвіртку  протяг  ради  втіхи  –  
виводить  сад  з  докучливих  задум.

Муркоче  кіт  в  бабусі  на  колінах  –  
полює  в  сні  на  сонячне  зайча;
минулим  знімки  діляться  на  стінах,
проклюнулось  під  квочкою  курча.  

Зраділа  первісткові  зозуляста  курка  –  
клопочеться  під  припічком  в  коші.
Схопився  кіт  прожогом  до  пічурки,
у  господині  -  радість  на  душі.

І  сонце  ген  заворушилось  в  хмарах,
вернуло  день  з  сумного  забуття.
Хвостатий  півень  в  чорних  шароварах
закукурікав  про  нове  життя.
14.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651490
дата поступления 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Дід Миколай

Прощення

Прости,  коли  тобі  прощають,
Образу  в  серці  не  тримай.  
Не  боронись  від  зла  злобою;
Глупої  сварки  уникай.

Нехай  в  душі  проллється  світло,
Наповнить  ближніх  через  край.
Щоби  усе  навкруг  розквітло,
Заграв  в  веселках  водограй.

Тепло  навколо  випромінюй,
У  світлі  сонечка  й  краси.  
Люби  і  друзів  не  розмінюй,
Добра  промінчик  не  згаси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016


НАДЕЖДА М.

Твоє ім*я в моїй мобілці…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j-JSFbXwbs0[/youtube]

Твоє  ім"я  в  моїй  мобілці.
І  чуть  мені  серцебиття.
І  крає  серце,  як  сопілка,
Приємне  серцю  відчуття.

Моя  мобілочка  зі  мною.
В  руках  тримаю,  як  триптих.
І  серце  мучиться  журбою,
Коли  не  чує  слів  твоїх.

В  чеканні  заніміє  тиша,
Бо  я    чекаю  все  дзвінка.
І  ситуація  складніша,
Якщо  хвилина  ця  близька.

Ось  десь  здалека  лине  голос,
Чекала  я  його  давно...
(Здається  квітне  поруч  лотос).
Я  чую  рідного,  мого.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651215
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Леся Утриско

Прости нас Боже за хрести.

Прости  нас  Боже  за  хрести,
За  ті  тяжкі  гріховні  рани,
Тебе  примусили  нести,
Одягши  грішності  кайдани.

Зневір,  байдужості,  розправ-
Кайдани  війн,  а  в  них  прокляття,
Прости  нас  Боже-  Отче  прав,
Прости,  за  Юдине  розп'яття.

Навчи  прощення  в  молитвах,
Прощення  в  вірі  та  покуті,
Зміни  ти  світ,  хай  в  головах
Не  буде  злоба,  вічні  люті.

Прощаєш  нас  у  світлий  день,
Зверши  земні  свої  закони:
В  любові  янгольських  пісень,
Пробудять  Рай  церковні  дзвони.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651158
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Віктор Ох

В Стрийськім парку (V)

     [i]Львівська  батярська  пісня[/i]
Виконує  –  Ярослав  Чорногуз
Аранжування  –  Віктор  Ох

--------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k0agT2JOCd4[/youtube]
[color="#1a00ff"]В  Стрийськім  парку  ми  ся  здибали  з  тобов.
Межи  нами  ся  зашпортала  любов.
А  та  любов  як  чорна  шмата,    шо  на  вітрі  ся  калата
За  тобов,  моя  кохана,  за  тобов.  
Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
Свої  очі  в  чорну  фарбу  не  мачей,
Бо  ті  фарба  виїсть  очі.
Хто  ж  тебе  сліпаку  схоче?

Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
У  трамвай  ти  на  ходу  не  залажєй.
Бо  трамвай  хопит  за  ногу  і  потєгне  на  дорогу,
Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
З  самольота  з  парашутом  не  скачей,
Парашут  ся  не  відкриє,  
Хто  ж  тоді  ми  ноги  вмиє?
Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.

Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
До  сусіда,  до  Івана  не  лажєй,
Бо  Іван  така  скотина  –  раз  і  два  і  вже  дитина.
Ти  важєй,  моя  кохана,  ти  важєй.
А  в  той  вечір  із  дахівки  падав  дощ.
Ти  сиділа  в  теплій  хаті  й  жерла  борщ.
Ти  сиділа  в  теплій  хаті  й  напихалася  борщем,
А  я  мокнув  як  той  дурень  під  дощем.

Якось  раз  сказала  ти  мені:  "Іван,
Приходжєй,  ми  разом  ляжем  на  диван."
Кілько  раз  до  тя  приходив,  бився  мордов  я  об  сходи.
Ну  а  вчора  ти  поставила  капкан.
Було  літо,  була  осінь  вже  зима.
Темнов  стежков  ти  із  танців  йдеш  сама.
Я  тебе  підкаравулив  і  ти  пішла  додому  з  гулев.
Була  в  нас  одна  дівчина,  вже  нема.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651005
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


НАДЕЖДА М.

Лунала музика дощу…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU

[/youtube]


Ранкове  сонце  освітило,
Дощами  зрошену  траву.
А  нічка    очі  опустила,
Згадавши,  зливу  грозову.

Цей  перший  грім  нагнав  їй  страху.
Летіли  стріли  врізнобіч.
Це  йшла  весна  знайомим  шляхом,
І  що  до  того  їй,  що  ніч!

То  не  біда,  що  мокрі  ноги,
Зате  у  квітках  голова.
Не  мала  й  крапельки  тривоги,  
Душа  від  радості  співа.

Розправив  вітер  мокрі  крила
І  слухав  музику  дощу.
Весна  природу  покорила...
А  дощ  тихенько  раптом  вщух...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651002
дата поступления 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


MERSEDES

Сумні очі минулого…

Зайшов  мужчина  в  зал  красивий
І  хоч  не  дуже  молодий.
Такий  статечний  та  вже  сивий,
Для  неї  був  він  не  чужий.

Вернули  враз  думки  в  минуле...
Хлопчина,  що  чекав  її...
О  Боже!  Як  давно  то  бУло,
Вони  щасливі  й  молоді...

Він  на  шкільній  чекав  перерві,
В  столові  чергу  їй  займав.
Вірші  читав  для  неї  в  сквері.
На  вечорах  пісні  співав.

І  як  не  дивно  перший  танець,
П'янив  її  немов  вино.
Він  був  коханий,не  коханець,
Та  то  було  давним  -  давно...

Тепер  дивились  сумні  очі,
Чомусь  зажурені  такі...
А  серце  так  кричати  хоче,
Душею  ми  ще  молоді...

І  хоч  роки  уже  минули
І  загубились  десь  сліди.
Згадали  все  і  не  забули,
Думки  вертатимуть  туди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650754
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


MERSEDES

І знов весна постукала в вікно…

І  знов  весна  постукала  в  вікно,
Прокинулась  земля  від  сну  міцного,
Торкнувши  ніжно  променя  ясного,
Прозоро  відбивалось  річки  дно.

Зазеленіли  ніжно  береги,
На  гілках  заспівали  птахи  радо,
Травою  вкрилися  гучні  левади
І  ожило  все  зразу  навкруги.

Зацвів  у  лісі  пролісок  малий,
Він  перший  світу  весну  провіщає,
Блакитними  голівками  киває,
Дарує  нам  з  тобою  дотик  свій.

Волосся  гладить  теплий  вітерець,
У  небі  знов  журавликів  вітання,
Розбудить  нас  з  тобою  на  світанні,
Звучатиме  мелодія  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650750
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


НАДЕЖДА М.

Любов, що має запах квітів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ      

[/youtube]

Розлогий  степ,  трава  по  пояс.
І  де-не-де  мачок  цвіте.
Десь  поряд    чуть  зозулі  голос.
Весна    всміхаєтьтся,    іде.

Знов  накрапає  сивий    дощик,
Фарбує  листя  в  діамант.
А  до  душі  приємний  дотик,
Усмішки  ніжної  гарант.

Я  не  питатиму  в  зозулі,
Чи  долю  щедру  маю  я,
Бо  знаю  все  я  про  минуле,
А  те,  що  буде,  то  брехня.

Бо  я  біжу  назустріч  сонцю,
Вдихаю  пахощі  трави.
І  бачу  вже  на  горизонті
Заграви  давньої  мети:

Любов,  що  має  запах  квітів,
Ввібрала  крапельки  роси,
(Вона  для  серця  краще  ліків).
Неси  мене  у  світ  краси!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата поступления 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ганна Верес (Демиденко) :: Споришева стежка

Споришева  стежка  росяна  дріма,
Й  верби  у  сережках  сняться  не  дарма.
І  хоча  немало  пройдено  доріг,
В  пам’яті  тримаю  Батьківський  поріг.

   Споришева  стежка  –то  дитинства  слід,
   То  життя  мережка  у  тривожний  світ.
   Росяну  стежину  в  серці  я  несу,
   Осінь  і  жоржина  –  мій  одвічний  сум.

Росяна  стежина  –  неземна  краса,
Мов  малу  дитину,  спогад  колиса.
Я  життєве  мливо  вип’ю  до  кінця,
Шепіт  тополиний,  подих  вітерця.

   Знову  по  стежині,  як  колись,  пройдусь,
   Росяній  жоржині  зорями  всміхнусь,
   І  хоча  немало  пройдено  доріг,
   В  пам’яті  тримаю  батьківський  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650633
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Валентина Ланевич

Стримав ніжність у грудях.

-Я  люблю  тебе,  -  мовив  в  порозі,  в  дверях,
Крок  притишив  на  мить  і  всміхнувсь  лиш  очима.
Стримав  ніжність  у  грудях  -  він:  воїн,  солдат
І  поправив  заплічник,  стенувши  плечима.

А  навколо  весна  уривалася  в  день,
Прілим  листям  в  гаю  пахло  свіже  повітря.
І  нестримна  синичка  співала  пісень,
А  війна  оголила  приховане  вістря.

В  хижім  оскалі  враз  огризнулась  вогнем,
Обпалила  в  степу  знов  задавлені  рани.
І  у  серці  моїм  підняла  дикий  щем,
Дай  же,  Господи,  нам  невмирущої  прани!

Вже  стікає  терпіння  в  зчорнілу  стерню,
До  болю,  хрусту  у  пальцях  зажатий  кулак.
Немає  бо  слова:  я  -  не  смію,  -  в  бою,
Там,  де  власну  свободу  поглина  вовкулак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650507
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

Я - України син…

Я  –  України  син  по  духу  й  крові.
Отут  моя  прапращурна  земля.
Я  –  виток  з  мудрих  праведних  селян,
утверджую  себе  в  живому  слові.

Безбатченком  смішним  не  був  ні  разу.
І  не  лякаюсь  карликів  Кремля.
Нащадок  я  Тараса  й  Василя.
Не  полюблю  москальську  редьку  з  квасом!

Отут  нам  жити,  по  світах  не  бігти.
Вовік  оберігати  рідний  край.
Збудуємо-таки  для  себе  рай,
якщо  ми  справді  України  діти.

І  я  шпильки  вставляю  навіть  ближнім,
та  не  лукавлю.  Час  лікує  й  б’є.
А  що  іще  зозуля  накує  –
те  знає  небо.  І  розквітнуть  вишні!

Єдине  небо  в  нас,  єдина  ненька.
Нехай  сичать  перевертні-кати…
Єднаймося,  шануймося,  брати.
Хай  завжди  
                     у  к  р  а  ї  н  н  о  
                                                             серце  
                                                                               тенька!

Одвіку  нас  поріднює  Всевишній.
Чи  не  навчив?  
Гриземось-грішимо
та  ненаситно  ділимо  Його.
Чи  люди  чи  раби  ми  нікудишні?!

Ми  є  народ.
Природно  і  логічно.
Не  буду  я  затурканим  ягням.
Я  –  українець,  тут  моя  земля.
І  буде  Україною  довічно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650447
дата поступления 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016


MERSEDES

Весняний роман…

І  знов  Весна  всміхнулась  мило,
Летять  у  височінь  пісні.
Подарувала  людям  диво
І  дні  весняні  чарівні.

Торкнулася  трави  рукою,
Зазеленіла  враз  трава.
І  повела  в  луги  з  собою,
Творила  казку,  як  могла.

У  танці  закружляла  з  вітром,
Березам  кіски  заплела.
І  милувалась  білим  світом,
Земля  неначе  ожила.

Торкнулась  променя  так  ніжно
І  полетіла  вище  хмар.
Ось  так  чарівно,  романтично,
Весняний  починав  роман...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650266
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


evgen

Надіє! Ти надія України!


 Надіє!  Ти  надія  України!

У  хаосі,  в  лиху    й  страшну  годину
ти  спалахнула  зіркою  у  грізний  час.
 Надіє!  Ти  надія  України!
Ти  символ  мужності  і  гордості  для  нас!
   
Незламна,  нескорима  духом  сильна,
тому  лютує  і  біснується    сатрап.
Ти  сяєш  щоб  Вкраїна  неподільна
знов,  на  віки,  не  втрапила  до  хижих  лап.

Гори,  палай    об’єднуй  Україну!
Хай  лусне    з  люті    двоголовий  супостат  !
З'єднаєм    Батьківщину  воєдино.
Хай  зникнуть  чвари,  недовіра  та  розбрат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650285
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Дід Миколай

Надія вмирає Вкраїно вставай!

Цей  день  повний  смутку,  ганьби  і  образи,  
В  ці  дні  був  убитий…  останній  наш  князь.
Вставайте  Тернопіль,Чернігів,  Черкаси,
Пора  змити  кров’ю  приниження  грязь.

На  кручі  Дніпрові  зійди  Святославе,
Надія  вмирає,  наш  князю  зійди!
Проснись  Україно  і  ти  златоглаве,
І  славу  і  волю  свою  возроди.

Для  чого  нам  ще  одна  жертва  Христова,
Надія  вмирає  ,  доньку  не  втрачай.
Вставай  Україно…  від  Криму  до  Львова,
Щоб  зовсім  не  висох  живильний  ручай.

Вбієнних  чужинцями  всіх  пригадаєм,  
Поетів  знищенних  в  Тарасові  дні.
За  все  ми  вас  гади,    іуди  спитаєм.
Уже  заспівали…  на  кручах  півні…!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата поступления 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

КАНІВСЬКИЙ РОЗДУМ

Скликає  Мати  доньок  і  синів.
«Реве  та  стогне  Дніпр…»,  –  
                                                           гучить  священно.
Щоранку  владно  линуть  позивні:
Апостол  Правди  зве  –  Тарас  Шевченко.

Завітне  місце.  Думи  запеклись...
Зіходжу  важко  на  Чернечу  кручу.
На  Україні  –  гірше,  ніж  колись.
Вже  бідолашну  довели  до  ручки.

Єдиний  Боже,  захисти  цей  край!
Пошли  нащадків  –  благородних,  дужих!
Хоч  не  судився  на  землі  цій  рай,
та  щоб  ніколи  не  було  байдужих.

Ми  є  Народ.  Але  куди  йдемо?
В  державу  нашу  кріпне  спільна  віра?
Над  прірвою  в  покорі  стоїмо…
Пора.  Від  слів  –  до  праведного  діла.

На  ярмарок  ідуть,  ідуть  роки…
Одна  в  нас  Мати,  нам  тут  разом  жити.
Добродії,  погідні  земляки,
не  помиліться  кому  як  служити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650061
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


MERSEDES

Чекає рідний край Надію…

Зачинена  в  клітці,  неможе  літати,
Брехливо  ось  так  винуватять  її.
Надія...  Надюша  смілива  яка  ти,
Чекають  тебе  твої  рідні  краї.

Вертайся  скоріше  до  рідного  дому,
Бо  ти  патріот  є  своєї  землі.
Вона  забере  із  душі  твою  втому,
Тобі  заспівають  в  садах  солов'ї.

Тебе  зустрічатиме  ранок  весняний,
В  обійми  до  тебе  впаде  вітерець.
І  лишиться  подвиг  в  серцях  полум'яний
І  рабству  твоєму  настане  кінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649872
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Осіріс

Ридає душа занехаяна…

На  шпальтах  примарної  вічності
Пишу  я  буття  свого  повість.
У  тіні  моєї  величності  
Ховається  зраджена  совість.

В  чорнило  добірної  підлості
Пір’їну  вмочаю  блудливу.
Рукою  безглуздої  гідності
Строчу  справедливість  брехливу.

В  ній,  сповнений  честі  й  сміливості,
Крилечка  розкинувши  янгольські,    
Пильную  тюрму  справедливості,
Возсівши  на  звої  євангельські.

Долаю  списом  непорочності
Зміюку,  без  суду  знекровлену.  
Малюю  ікону  наочності,  
Значущості  власної  сповнену…

Лоївка  коптить  неприкаяна
Хвальби  незаслуженим  трунком.
Ридає  душа  занехаяна  
За  чванства  безсилим  лаштунком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649770
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Дід Миколай

Стоять під брамою Бандери

Вже  третій  день  горять  папери.
В    Посольстві  хаос  і  відчай.
Стоять  під  брамою  Бандери  
…  Хоч  вишиванку  одягай!

Чого  ж  у  вас  вже  стільки  страху,
Втікає  кисень  із  легень…
В  штани  наклали,  повні  страху,
Хоча    не  вечір  ще,  а    день.

Не  йшли  до  вас,  прийшли  ви  самі,
«Просити»  будем    зайд  лихих.
Капут  Расєї,    -  місце  в  рамі…
Вам    не  позбутися  «вериг».

Дивись  прийшли  «місіонери»,
Принесли  нам  собаки»рай».
Прокляті  будьте  людожери…
Бувайте  виплодки,  гут  –  бай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649761
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Рідний

Осінній бузок (сл. Т. Одинцова, муз. В. Сірий)

1.Цей  бузок  –  мов  осіннє  дивацтво,
В  жовтні  тихо  мрійливо  зацвів…
Нагадав  про  палке  він  юнацтво,  
Про  кохання  мені  розповів…

                   Приспів:
А  як  хочеться  ще  повернутись
У  хвилини  оті  хоч  разок,
Щоб  у  серці  і  в  грудень,  і  в  лютий,
Серед  холоду  квітнув  бузок!



2.Сивини  позабувши  про  просинь,
Ним  милуюся,  ніби  малий…
Осінь,  де    заблукала  ти,  осінь!
Може  дні  ще  твої  не  прийшли?


3.Ось  весна  повернулась  і  літо
Повернеться  ізнов  золоте…
Небувалим  іще  зорецвітом
І  кохання  моє  зацвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Михайло Гончар

СТИХІЯ

Розклав  вогонь  -  горить,палає,
Палахкотить,відгоне  тьму.
Дивлюсь,очей  не  відриваю--
Не  набридає,  а  чому?

На  берег  хвиля  набігає,
То  б'  є  приречено  в  скалу.
Дивлюсь,  очей  не  відриваю--
Не  набридає,  а  чому?

Шевченка  змалечку  читаю
І  кожен  раз,мов  дивина--
Приваблює,  не  набридає...
Якесь  чаклунство,  таїна.

Так,  слово  генія  єднає
Вогонь  і  воду  --  шок  і  мрію.
Все  майже,врешті  ,набридає...
Не  набридає  лиш  стихія!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649709
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Шон Маклех

Полонена весна

                                                     Присвячується  Надії  Савченко,  Жанні  де  Арк  
                                                     та  всім  жінкам,  що  йшли  на  смерть  за  Свободу.  

Весна  -  це  свобода,  весна  це  надія,
Весну  кидали  за  ґрати,  
Весну  розстрілювали,
Весні  забороняли  цвісти,
Весні  забороняли  говорити
Навіть  піснями  птахів,
Катам  невтямки,  що  весна  неминуча,
Що  їхнє  ремесло  ганебне  й  потворне,
Що  викрадати  й  вбивати  жінок  це  огидно,  
Що  їхня  імперія  -  це  смердюча  помийка,
Замішана  на  крові  з  багном,
Що  свободу  неможливо  здолати,
Неможливо  заперечити  і  кинути  за  ґрати,
Що  Свобода  все  одно  проросте  
Крізь  землю  шафранами  і  підсніжниками,
Прилетить  весняним  вітром  і  білим  лелекою,
Прийде  усміхненою  жінкою,
Свобода  безсмертна,  її  неможливо
Розстріляти  чи  згноїти  у  буцегарні,
Свобода  воскресне
Наперекір  божевільним  карликами
І  його  знавіснілим  слугам,
Свобода  -  це  жінка  й  весна,
Вічна  як  сонце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649652
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Галина_Литовченко

ТЕПЛОМ ПОВІЯЛО

Минули  сірі  похмурі  дні.
Чи  те  було  колись?  –  
Брутально  вітер  щось  бубонів
і  хмари  лаялись.
Розлився  запах  від  аличі  –  
аж  через  вінця.
Світанок  з  сонечком  на  плечі,
сипнув  червінці.
Боролась  радість  з  занудим  сном  –  
той  в  розпач  кидався,
бо  погляд  клена,  що  під  вікном,
юначим  видався.
В  широкій  рамі  мого  вікна
ще  нецілована  
вдягає  вельон  краса-весна.
Не  намальована.
07.03.2016
*

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649591
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Наталя Данилюк

Дорогу весні!

Дні  ще  такі  безколірні,  сонливо-пісні,
Грається  сонцем-клубком  перламутрова  хмарка.
Люди,  агов!  Розступіться  –  дорогу  весні!
Ґрунт  видихає  вологу,  немов  кавоварка.

Як  вона  йде  –  невагома,  грайлива,  легка!
Промінь  заплутався  в  кучерях,  мов  павутинка…
Вже  набубнявіли  свіжі  бруньки  на  гілках,
Тріскає  пріла  земля,  ніби  хлібна  скоринка.

Гуркіт  машин  і  пронизливий  посвист  коліс,
На  тротуарах  –  картата  мозаїка  люду…
Перегортаю  сторінку  –  й  розпатланий  ліс
Враз  постає,  таємничий,  як  магія  вуду.

Дихає  вогкістю,  мохом  сирим,  ялівцем,
Доторки  рідні  його  і  лоскочуть,  і  колють.
Со́сни,  агов!  Розступіться!  Не  лізьте  в  лице,
Дайте  надихатись  вітру  весняного  вволю.

Дайте  на  мить  відростити  мереживо  крил,
Вищим  за  небо  буває  хіба  лише  мрія!..
Березень  хлюпнув  згори  бірюзових  чорнил…
Це  не  волога,  це  надлишок  солі  на  віях.

Перегортаю  сторінку  –  і  я  край  вікна,
Так  по-домашньому  гріє  обіймами  хата…
Часе,  агов!  Зупинися,  це  знову  весна  –
Перша  комусь…  А  мені  –  за  рахунком  яка  там?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


MERSEDES

Закоханий ранок…

Прокинулось  місто  від  сну  на  світанні
І  промені  сонця  заглянуть  в  вікно.
Мелодії  птахів  лунатимуть  ранні,
Від  співу  сп'янієш  мов  випив  вино.

А  вітер  легенько  так  гладить  листочки,  
Збирає  в  намисто  прозору  росу.
І  вишиє  променем  сонце  сорочку,
А  ранок  оцінить  цю  дивну  красу.

Покриється  берег  легеньким  туманом,
Десь  чутися  буде  дзюрчання  ріки.
Не  може  кохання  зустрітись  з  обманом,
Коли  буде  міцно  триматись  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649559
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Леся Утриско

Ти- Жанна дАрк.

Не  відпускають,  клітку  укріпили,
Ще  мало  крові,  мало  їм  смертей,
Та  вільний  дух  Вкраїни  не  зломили-
Надії  дух-  той  дух  усіх  людей.

Нескорена,  незламна,  непохитна,
Ти  вільна,  сильна,  гарна,  молода,
За  тебе  Господу  летить  молитва,
Воскресне  правдонька-  згине  орда.

Ти-  Жанна  дАрк,  яку  колись  спалили,
Історій  міф-  ідеї  всі  живі,
Живий  той  дух,  його  не  умертвили-
Той  дух  свободи,  зроджений  в  тобі.

Ти  в  душу  свою  правду  всю  вмостила,
Воскресне  Українонька  свята,
Розправиш,  Надю,  ти  ще  свої  крила,
Та  й  птахою  полинеш  у  жита.

В  степи  широкі  та  лани  безкраї,
Горами,  де  співає  водограй,
Скупаєш  душу  у  земному  раї:
Прости  розлуку  і  за  біль  прощай.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649389
дата поступления 06.03.2016
дата закладки 07.03.2016


НАДЕЖДА М.

Якщо колись відчую: полюбила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE

[/youtube]

І  сонце  сходило  в  безодні…
Ти  не  прийшла  в  вечірній  час.


Олександр  Олесь

----------------------------------------------

Якщо  колись  відчую:  полюбила,
Спахне  на  небі  знов  ясна    зоря.
Зроблю,  щоби    не    тліла,  а  горіла.
Проміння,  щоб  ясніші  янтаря.

І  душу  ніжним  вогником,  щоб  гріла.
Щоб  не  пустий  душі    був  оцей  зліт.
Ясніше  всіх    на  небі,  щоб  зоріла.
Як  квітка  весняна,  як  первоцвіт.

Від  погляду  мурашки,  щоб  по  тілу.
І  знову  захотілося  так  жить.
І  цю  любов,  нехай  вже  запізнілу...
Я  зможу  дорожити  кожну  мить.

Повірю  в  того,  хто  в  моєму  серці,
Відчувши,    дотик  рідної  душі.
І  разом  ми  підемо  по  веселці,  
Що  теплі  дарували  нам  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата поступления 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Дід Миколай

Заповіт синові

Стережися  синок  лукавих…

За  версту  холуїв  обійди.

Каламуть,  що  тече  з  канави,

Приведе  тебе  до  біди.

 

Не  пускай  за  поріг  канапа…

Не  довірся  чужим  братам.

Бо  не  виженеш    з
грядки  цапа,

Хам  не  вийде  із  хати  сам.

 

Будь  подалі  від  юди  синку…

Украде,  забере  що  є.

Навіть  хату  твою  й  дружину,

Павутиною  заснує.

 

Міцно  синку  тримайся  брата…

Не  вклоняйся  чужим  богам.

Люби  матір  свою  і  тата,

Їхнє  слово  для  нас  бальзам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649311
дата поступления 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


MERSEDES

Кохані…

Ніжні  очі  мені  нагадали  весну
І  весняну  усмішку  її  голосну.
Прокидається  все  оживає  живе
І  земля  одягнеться  в  квітуче  нове.

Заплете  сонце  ніжне  проміння  своє,
Я  радію  кохана,  що  ти  в  мене  є.
Не  було  би  без  тебе  ні  мрій,  ні  надій,
Бачу  всюди  кохана  я  образ  лиш  твій.

Полечу  разом  з  вітром  в  широкі  поля,
Де  вдихає  вологу  холодна  рілля.
Де  протоки  річок  воєдино  злились,
Ми  з  тобою  кохані,  як  були  колись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649207
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


zazemlena

Батьківська субота

[b]Ми  молили  простити  їм
Всі  гріхи,  що  тримають  ду́ші...
Всім  усопшим:  батькам  моїм,
Всім  від  роду,
                                   у  царство  небесне  йдучим.
І  молитва  увись  неслась
Крізь  печалі  і  сліз  тумани...
Погляд  щиро  шукав  Іпостась,
Щоб  гріхи  всім  простив
                                                               й  відчинив  у    рай  браму.
Я  молилась  все  за  батьків...
Поруч  мами  від  туги  млііли...
Війна  нагло  забрала  синів  -
І  їх  душі  безсмертні  
                                                         ввись  орлами  злетіли...
Була  світлою  ця  субота...
Тиха  радість  свічок  над  хлібом...
І  цілунок  хреста  був,  мов  дотик
Таємниць  вічних,
                                                 схоронених  німбом...[color="#0033ff"][/color][/b]

 





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649197
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

ПРО СУЧАСНИХ КОЗАКІВ

Зараз  в  моді  стали  вірші
про  сучасних  козаків.
Чи  тепер  вони  вже  інші,
ніж  були  споконвіків?

Плачемось  –  живеться  гірше.
Ненаситні  ж  ми  які!
Козаків  он  стало  більше,
аніж  в  селах  кізяків!

Ходять  ряжені  в  лампасах,
начіпляли  орденів.
Не  бували  й  в  свинопасах,
а  набралися  чинів!

Нині  стільки  генералів,
отаманів  та  булав!
А  в  бою  або  за  ралом
хоч  один  із  них  бував?

Щоб  вільготно  й  вільно  жити
й  мати  трішечки  бабла    –
люблять  владі  прислужити,
хоч  яка  б  вона  була.

Хто  найшвидше  поклянеться,
голосненько  крикне  "Гей!"  
й  руку  прикладе  до  серця  –
вже  козак!  
Вже  можна  –  й  гей.

Так  негадано-неждано
розвелося  козаків!..
Є  й  такі,  що  лиш  недавно  
випали  з  товарняків…

Не  обов’язково  знати
бойового  гопака,
варто  лиш  за  приклад  брати
характерника  Сірка.

І  святкують  на  Покрову!..
Та  хоч  лізьте  на  стовпа,  –
на  поклон  не  пріться  знову  
до  московського  попа!

Те,  що  скажуть  верховоди,
а  коли  ще  свисне  й  рак  –
буде  "Так!"  –  миттєва  згода.  
Отакий  тепер  козак!

Марширують,  ходять-бродять…
Як  дідусь  один  казав:
"Не  пойму,  що  за  урОди?
Чи  то  сторож,  чи  козак?

Їм  би  землю  боронити,
чи  й  самим  –  до  борони,
а  вони  звикають  нити…
Козачки  чи  барани?"

Королям-царям  служили
благовірні  козаки.
Знали,  зАщо  рвати  жили,
ще  й  гуляли  залюбки.

Про  козацтво  в  Україні
ще  й  закон  не  прийняли,  –
куренів  же  різних  вільних
незліченно  утяли!

Як  не  пнулись,  не  старались,
та  коня  не  запрягли.                
В  декорації  загрались  –
ще  на  службі  не  були.

Закортіло  вільно  жити,
куштувать  смачний  куліш.
Нащо  ж  і  кому  служити,
за  ідею  чи  за  гріш?

Те  їм  досі  й  не  казали.
На  шляху  –  густий  туман…
Козаки  а  чи  васали?
Те  не  знає  й  отаман.

Він  такий  собі  дворовий  –
і  калюжу  пройде  вбрід.
Шкутильгавий,  гоноровий
генерал  чи  інвалід.

В  різних  партіях  бувалий,
в  передвиборних  штабах.
Там,  де  п’ятами  кивали,
і  "Хвала!"  кричав,  й  "Ганьба!"

Козаки  декоративні  –
з  оселедцями  і  без.
Є  й  достойні,  й  надто  дивні,
бо  пройшли  в  ментів  лікбез.

Запорізьке  військо  славне,
та  в  лаштунках  прабатьків
де  ви  бачили  віддавна
у  погонах  козаків?

Звісно  ж,  стали  на  Майдані
й  бились-гинули  в  АТО
козаки  –  нащадки  славні…
З  них  не  хвастався  ніхто.

Але  ж  скільки  ще  охочих
на  словесний  онанім!  
Бубонять  вони  й  торочать  
безідейний  архаїзм.

Вибирають  в  козачата  
і  саджають  на  коня,  
а  чому  найперш  навчати  –
не  второпає  рідня.

Діти  в  бур’янах  гасають,  
тешуть  з  дерева  шаблі,  
а  "старшина"  –  ріже  сало,  
ставить  в  шатрах  бутилі…

Хлопці,  це  уже  й  не  смішно,
припиняйте  цю  дурню.
Ваше  військо  –  лиш  потішне,
не  для  справжнього  вогню.

В  тин  дивитись  чи  будитись?..
Душу  совість  не  шкребе?
Не  мені  про  вас  судити?..
Вмійте  ж  бачити  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649113
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я в Україну повернусь (Наді Савченко присвячую) .

[u]Саме    такою    була    заява    Надії    Савченко    на    суді    3.03.2016р.  (нашої    льотчиці,    яку    викрали      на    українській    території    і    перевезли    в    Росію,    звинувативши    її    у    вбивстві    двох    російських    журналістів).
[/u]
Я    в    Україну    повернусь

Живою    –    мертвою    –    не    знаю,

Свою    я    маю    Древню    Русь

І    волі    радість    я    пізнаю.  


Я    в    Україну    повернусь    –

Й    нікому    дух    мій    не    зламати,

Як    не    хотілося    б    комусь

Всадить    навік    мене    за    грати.


Я    в    Україну    повернусь  ,

Бо    там    моя    земля    святая,

Вини    не    маю,    поклянусь

Самому    Богу,    як    спитає.  


Я    в    Україну    повернусь,

А    слово    вмію    я    тримати,

До    всього    світу    я    звернусь,

Бо    недарма    мене    так    звати:


Всяк    без    надії    –    не    борець,    

Хоч    волі    й    хоче    для    народу…

Системі    ж    путінській    -    кінець,

А    це    для    всіх    нас    нагорода!


Я    В    УКРАЇНУ    ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


НАДЕЖДА М.

Бывает, что любовь слепа…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7DwM19JH6EI
[/youtube]
Умирает  любовь  от  усталости,  
а  хоронит  её  забвение.  (Ж.  Лабрюйер)


Бывает,  что  любовь  слепа
К  тебе  без  вызова  приходит.
И  ей  ответит  вдруг  тоска.
И  игры  с  ней  подчас  заводит.

Душа  же  дышит  равнодушно:
Она  её  ведь  не  звала,
Но  приняла  её  послушно,
Не  ощутив  того  тепла.

Любовь  всё  чувствует  злодейка.
За    ложь  захочет  отомстить.
И,  несомненно,  чародейка
За  всё  сумеет  отплатить.

Уйдёт  тихонько,  незаметно,  
Как  и  тогда  к    тебе  пришла.
Зачем  любовь  ей  безответна.
Теперь  лишь  только  поняла...

Бывает,  что  любовь  пройдёт  сама,
Ни  сердца  не  затронув,  ни  ума  (  Низами  Гянджеви),










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649054
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Леся Утриско

Мімоза зацвіла в моїм саду.

Мімоза  зацвіла  -  подих  ослаб,
Отим  яскравим  диво-  жовтим  квітом,
Мов  очі  сонні  в  польових  кульбаб,
Що  доторкнешся  і  понЕсе  вітром.

Терпким  на  смак,  ще  в  подиху  зими,
Зцілує  слабко,  слабко  жовті  очі,
Що  стелять  веснянкові  килими-
Напрочуд  зоряні  яскраві  ночі.

І  виграва  рум'янами  вже  день,
Мімоза  з  сонцем  затанцює  танець,
Земля  з  життям  відлунює  пісень,
Де  новий  місяць-  молодий  обранець.

У  поцілунку    доторкне  чола,
Освітить  сяйвом  жовту  її  крону,
У  китицях  ще  спить  дзвінка  бджола,
П'янкий  нектар  дурманить  охорону.

Мімоза  зацвіла  в  моїм  саду,
Купаюсь  в  ній,  немов  у  Божім  раю,
У  сні  та  на  яву  до  неї  йду-
У  ній  весни  ранкової  шукаю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649022
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Дід Миколай

грубіян

Не  одягав  би  вишиванку,  
Ти  безпардонний  грубіян.  
Скурив  напевно  ти  кальянку,
Й  забув,  що  вийшов  із  слов'ян.

Давно  вже  Янкель  у  Ростові,
Воно  таке  ж  було  бидЛо.
Коли  не  маєш  ти  любові,  
То  приготуй  й  собі  сідло.

І  геть  з  моєї  України,
Від  неї  в  тебе  певно  сказ.  
В  Орду  ішов  би,  бедуїне  
Не  місце  виплодкам  у  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649014
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Дід Миколай

…магія жінок

Весна,    -  мелодія  душі…

Як    квітка  бездоганна.

Як  під  порогом  спориші…

У  небесах  Нірвана.

 

Весна,    -  то  диворіст
трави…

Бурхливий  і  спонтанний.

В  яру  долинах  шум  води…

То  клич  безперестанний.

 

Весна,    -  то    магія  жінок…

У  бурштині  перлина.

В    діброві  дивоспів  пташок…

Як  дівчина  невинна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649013
дата поступления 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Леся Утриско

Щоб жити, вмерти, знову відродитись.

Дві  долі,  дві  лагідні  людські  душі,
Два  Божі  янголи  в  земній  подобі,
Весни  початок-  осені  дощі,
Зачатий  світ  любов'ю-  не  у  злобі.

Де  хліб  святий  на  Божому  престолі,
Життя  іде,  щоб  знову  воскреситись,
Дві  рідні  неповторні  людські  долі,
Щоб  жити,  вмерти,  знову  відродитись.

Прийти  у  світ,  відчути  радість,  біль,
Добро  і  зло,  любов,  гірку  розлуку,
Де  не  знайде  у  вірі  місце  тлінь,
Де  не  відчуєш  в  Божій  ласці  муку.

Дві  долі,  дві  лагідні  людські  душі,
В  одній-  життя  за  обрій  десь  сідає,
Святі,  в  цілунку-  лагідні  дощі,
Дощі,  де  інша  жити  починає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648782
дата поступления 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Радченко

Не чекайте свят

Не  чекайте  свят  чи  влучної  години,
Щоб  сказати  мамі:  "Дякую  за  все:
За  безсонні  ночі  і  тепло  родини,
За  твоє  терпіння  й  серце  золоте.

За  любов  безмежну,  усмішку  і  ніжність,
За  твої  молитви,  сльози  і  печаль,
Простоту  й  буденність,  і  твою  величність,
Й  душу  твою,  мамо,  чисту,  мов  кришталь".

Мамі  важливіші  подарунків  й  квітів
Щирі  і  звичайні,  від  душі,  слова.
Навіть  посивілі  ми  для  мами  -  діти,
Кваптеся,  щоб  встигла  їх  почуть  вона.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Леся Утриско

Як пахнуть, Боже, її руки.

Як  пахнуть  смачно,  Боже,  її  руки,
Тим  білим  хлібом  на  старім  столі,
Де  вложене  життя-  всі  його  муки,
Де  сипле  снігом  сивина  вгорі.

Та  сивина,  простелена  полями,
В  житах  життя,  пшеничних  колосках,
Летять  пісні  її  понад  гаями,
Що  снами  сплетені  в  її  літах.

Літах  старечих  маминих,  самотніх,
Де  кожен  день  лелек  своїх  чека-
Своїх  дітей,  в  дорогах  тих  зворотніх,
Пливуть  роки,  немов  стрімка  ріка.

Прожитеє  життя-  пшеничне  поле,
Політ  пташиний  вже  не  повернути,
Минулось  все-  і  радості,  і  горе,
Той  запах  її  хліба  не  забути.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648536
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Шон Маклех

Людські слова

                                               «Я  так  боюсь  людських  слів...»
                                                                                                 (Райнер  М.  Рільке)


Людські  слова
Падають  на  скляну  поверхню  
Кришталевих  дзеркал  людських  душ  -  
Розбивають
На  тисячі  скалок.
Людські  слова
Вони  іноді  кулями,
Іноді  оливними  гирями
Чи  круглими  гарматними  ядрами
Наповненими  палаючим  порохом.
Людські  слова
Іноді  гострим  лезом
Перукаря  божевільного
По  горлу  людської  долі,
Іноді  колючими  голками  їжаків-невдах,
Чи  єхидн  кволоступів,
Чи  зубами  рептилії  безногої  гнучкоспинної
Двозубої  та  лускатошкірої
В  п’яту  ахіллесову  буття  нашого.
Іноді  втекти  хочеться
Від  чорних  жахних  слів  людей,
Слухати  слова  старого  бороданя  явора,
Чи  мрійника  ясена,
Чи  клена  -  сміхотуна  рудого,
Слухати
Дерев  гомінких  слова,
Слова  крука-філософа
І  паяца  горобчика.
У  них  слова  кращі,
Мудріші  й  доречніші,
Зрозуміліші  й  добріші.
Нажаль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Галина_Литовченко

ПРОСТИ, ТАРАСЕ!

                             «Ох,  не  однаково  мені…»
                                                                           Т.Г.Шевченко
Прости,  Тарасе!  Карантин  в  Криму.
Вже  третя  хвиля  й  схоже,  що  надовго.
Перед  тобою  шапку  не  зніму  -    
Якась  бацила  біля  парку  човга.

Чи  той  букет  із  квітів  і  вінок
Тобі  й  мені  потрібен  так  сьогодні?
Ще  дійде  той  мікроб  до  печінок  –  
Усі  умови  є  на  те  погодні.

Не  дай  бог  разом  пчихнемо  удвох!
Кому  із  нас  від  того  користь  буде?
Хай  від  стіни  відскакує  горох,
А  ми  з  тобою  ж  українські  люди.

Все  розумієм:  це  ж  не  день  царя,
В  якого  всі  залюблені  до  гроба*.    
При  свічці  почитаю  «Кобзаря»
Й  прийду  до  тебе,  як  мине  хвороба.

*  севастопольська  дизайнерка  розробила  
     одяг  для  школярів  в  стилі  царських  часів;
     покладання  квітів  до  пам’ятника  Т.Г.Шевченка
     заборонене.        
02.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648560
дата поступления 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Ніна-Марія

Життя, мов ткане полотно

Кудись  летять  роки  невпинно.
Життя  мотається  в  клубок.
Отак,  не  встигнеш  озирнутись,
Як  вже  нанизаний  разок.

І  днів  маленькі  намистинки
Так  різнЯться  між  собою:
Одні  яскраві  і  барвисті,
Інші  -  сповнені  журбою.

Скласти  мозаїку  життєву
Наперед  же  не  вдається
Мов  те  полотно  на  верстаку,
Воно  човником  снується.

В  кожного  виходить  свій  узор,
Витканий  життя  нитками.
Підбирає  доля  кольори,
Ми  лиш  гаптуємо  їх  з  вами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648151
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016


НАДЕЖДА М.

Дрібненький дощик освятив весну…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l8plcmeM0ec[/youtube]
Дрібненький  дощик  освятив  весну,
Невпевнено  на  землю,  що  ступає.
Земля  ще  не  прокинулась  від  сну:
Зимовий  сон  ніяк  ще  не  здолає.

Не  чути  лише  музики  краплинок,
Що  падали  колись    із  мокрих  стріх.
Струмки  не  потечуть  із  тих  сльозинок,
Що  дощ  оцей  покрапав  нам  на  сміх.

Приємний  вітерець  пірна  в  волосся.
Зриває  з  плеч  прозорий  ніжний  шарф.
Гоню  думки  про  те,  що  не  вдалося...
Весна  прийшла,  а  значить  буде  шанс.

Так  хочеться  вдихнути  запах  квітів.
І  впасти  серед  поля  поміж  трав.
Відчути,  що  буває  щастя  в  світі.
Купатися  в  промінні  цих  заграв.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648302
дата поступления 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Віктор Ох

НЕВДАЛЕ ПОБАЧЕННЯ (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D2l4jOmJ050[/youtube]
---------------------------------

В  передвечірній  час  я  вийшов  на  побачення  з  тобою.
Тебе  нема.  Прийшлось  мені  зазнать  чекання  мук.
Тривоживсь  і  боровся  я  із  смутком  і  нудьгою,
А  серце  в  грудях  билося  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.  

Тук-тук...  
Так-так...

Згасає  день.  Я  ж  навмання  по  парку  все  блукаю  
й    похмурістю  своєю  всіх  відлякую    собак.
Вже  місяць  підсвітив  гілки,  а  я  іще  чекаю.  
Іду  і  пританцьовую  –  так-так,  тук-тук,  так-так.

Тук-тук...  
Так-так...

Аж  ось  із  темряви    (як  виросли)  назустріч  два  гевали,
лякаючи  накачаними  біцепсами  рук.  
Цукерки,  квіти  й    гроші  на  "кафешку"  відібрали,
могли  б  ще  і  настукати  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.


Тук-тук...  
Так-так...




А  ти,  холера,  не  прийшла,  даремно  я  чекав  і  мерз  надворі.
Такий  сердитий  був  на  тебе  –  думав  власноруч  упхну
у  потяг,  щоб  відвіз  тебе  померзнуть  аж  на  Північний  Полюс  –
і  їдь  собі  під  стук  колес  –  тук-тук,  так-так,  тук-тук.


Тук-тук...  
Так-так...


Минула  ніч.  Промучивсь  я,  долаючи  страждання.  
А  потім  сам  собі  сказав:  "Не  переймайсь,  чувак!  
Дарма,  що  нічку  змарнував,  вона  ж  ще  не  остання!"  
і  серце  знов  забилося  –  так-так,  тук-тук,так-так.  


Тук-тук...  
Так-так...
-----------------------

Виконує  -  Володя    Охріменко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648159
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


залюблена у світ

Чи чуєш ти весну?

Чи  так  чекаєш  ти  весни,  як  я?
Отак:  стою  і  дослухаюсь  тиші...
Боюся  погукати  на  ім'я,
Бо  сполошу  -  і  поспішать  облишить.

Не  кличу,  не  співаю  й  не  сміюсь,  
Затисла,  мов  в  долонях,  серця  стукіт,  -
Аби  почути    гілки  тихий  хруст,  
Коли  вернешся  ти...  Після  розлуки

З  весною...  з  теплим  вітром  свіжих  мрій,
Із  пахощами  квітів-первоцвітів,
З  убранням  у  розталий  однострій
Землі,  що  вже  прокинулась,  нагріта.

Як  стугонить!..  Вагітна  на  красу
І  на  добро,  на  благо  життєдайне!
Я  слухаю  весну,  немов  ясу,
Так  жадібно,  як  нібито  востаннє...

Чи  так  чекаєш  пильно  ти  весни,
Чи  слухаєш  бентежний  тиші  гомін?
Почуй,  та  не  зневаж  і  не  засни,
Прийдешнім  будь,  хоч  напророчив  спомин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647610
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Анатолій В.

Сніг

Степи,  поля  без  меж,  без  краю  -
Усе  снігами  замело!..
Зорю  вечірню  зустрічаю;
Вже  спить  засніжене  село...

Як  неприкаяний,  блукаю  -
Мабуть,  ніколи  не  змінюсь:
В  душі  то  плачу,  то  співаю,
Та  вже  давно  я  не  сміюсь.

Мені  до  пекла  чи  до  раю?
Куди  не  йду,  а  поруч  —  ти,
І  подумки  завжди  вертаю
Туди,  де  веснам  не  цвісти...

Заплющу  очі  -  і  літаю,
Йду  за  тобою,  як  сліпий...
Ти  відпусти  мене,  благаю,
Бо  я  ж  не  лялька,  я  живий!

Для  тебе  хто  я?..  Я  не  знаю!
Ти  хто  для  мене:  вічність,  мить?
Я  в  душу  двері  відчиняю  -
Знадвору  сніг  летить,  летить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Надія Карплюк-Залєсова

КОХАННЯ ?

Кохання  ?-
Мабуть,  ще  зарання,
Ще,  серденько,  рано  тобі,-
Не  висохли  сльози,
Гриміли  ,як  грози,
Тримай  свою  ніжність  в  собі...

Ридання...
За  ним  -  сподівання,
Що  найде  усе  на  своє,
Ще  будеш  стрічати,ростити,  кохати,-
Свобода  ?  -  Авжеж  ,  не  твоє.

Зізнання,
Що  вмерло  кохання
І  більше  не  вернеться  знов...
Обірветься  в  слові,
Бо  хочеш  любові,
Бо  правда  єдина  -  любов  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647482
дата поступления 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Макієвська

ОДИНОКІЙ ТА СТРАЖДЕННІЙ ДУШІ

Цей  світ  такий,  доволі  прекрасний,
Цей  світ  такий  чарівний  і  класний,
Чому  ж  тоді  душа,  мов  у  пустелі,
Самотня  і    страждає  на    Землі?

Цей  світ  незвіданий,  потаємний,
Цей  світ  такий,  доволі  буремний,
То  чому  ж  тоді  не  знає  душа,
Навіщо  на  Землю  вона  прийшла?

Для  одних  тут  ніби  казковий    рай,
А  для  інших,  пекла  стражденний  край,
Та  пройти  страждання    доведеться,
Життя  йде  по  спіралі,  здається.

А  скільки  тих  повторень  буде  ще,
Якщо  не  стерпиш  пекло  ти    оце?
Ніхто  не  дасть  відповіді  тобі,
Живи  й    долай  перешкоди  тоді.

Шукай  розраду  в  красі  природи,
Не  звертай  увагу  на  незгоди,
Любов    плекай  у  серці  та  душі,
Молись  і  Бог  пошле  щастя  усім.
2010р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647437
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Наталя Данилюк

Вздовж вуличок

[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]

Вздовж  вуличок,  полатаних  калюжами,
Під  хлюпання  плаксивих  ринв  і  стріх,
Ще  від  зими  до  решти  не  одужавши,
З  душі  не  обтрусивши  сірий  сніг,
Іти  собі,  всміхатися,  бо  лоскітно,
Бо  треться  в  шию  теплий  комірець!..
І  думати:  яке  то  щастя,  Господи,
Що  цій  зимі  вже  близиться  кінець!
Що  до  весни  –  якісь-там  милі,  клаптики,
Що  лютий  вже  вичерпує  резерв,
І  світ  мене  ковтає,  мов  галактика,
І  я  пульсую  в  ньому,  ніби  нерв…
На  повні  груди,  залпом,  захлинаючись,
Вдихаю  цей  розріджений  озон…
І  тішуся  від  того,  що  не  знаю,  чим
Закінчиться  передвесняний  сон!..
І  вірю,  що  весна  оця  намолена
До  мрій  нових  наблизить  хоч  на  крок,
Що  ранок  розвіконить  і  дозволить  нам
Почати  відлік…  вже  без  помилок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016


MERSEDES

Розлука…

Я  доторкнулася  твоїх  долонь
І  ніби  кип'яток  ошпарив  руки.
Ти  пригорнув  мене  та  біля  скронь,
Кипіла  кров,  бо  стукала  розлука...

Слова  були  якісь  уже  не  ті,
Все  плуталися  наче  павутина.
Манери  відчувалися  круті,
В  очах  твоїх  була  німа  вітрина...

Дерева  в  парку  відчували  сум
І  навіть  хмари  затулили  небо.
Для  мене  то  не  наче  справжній  бум...
Я  зовсім  не  чекала  це  від  тебе.

Ну  що  ж  коханий  мабуть  доля  зла,
З  тобою  розлучає  нас  назавжди.
По  всякому  буває  і  хто  зна,
Колись  ще  й  ти  просити  будеш  правди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647329
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016


НАДЕЖДА М.

Сміх крізь сльози…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dtk1ePpVINg

[/youtube]

 Сміх-  це  сонце:  воно  проганяє  зиму
з  людського  обличчя.  В.  Гюго

-------------------------------------
Життя  складається  із  сміху,
Із  сліз,  зажури  і    зітхання.
І  часто  сміх  бува,  як  втіха,
Коли  покинуло  кохання.

Тоді  цей  сміх  у  нас  крізь  сльози,
Ми  сміємось  над  собою,
Коли  збуваються  прогнози,
Що  посміялись  над  тобою.

І  ходиш  довго  ти  у  дурнях.
Не  бачиш  толку  в  тім,  щоб    плакать.
Хоч  сивиина  цвіте  на  скронях,
Ти  добре  знаєш,  за  що  плата.

Від  сліз  рятуємось  ми  сміхом.
Ми  сміємось,  щоб  не  тужити.
Сміятись  нам  не  є  це  гріхом.
Із  сміхом  просто  легше  жити.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647300
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Дід Миколай

Древні Боги моєї Волині…

Я  конем  народився  на  волі…
Де  русалки    гуляють  в  лісах.
Де  тополі  ростуть  сивочолі,
І  волошки  в  дівочих  очах.

Там  де  маки,  як  юнні  троянди…
Зацвітають  весною  в  житах  .
Від  Богині  русинів  Оранти,
Засіває  їх  з  Всесвіту  Птах.

Деб  не  був  я  і  вчора,  і  нині…
Молодий,  а  чи  зараз  в  літах.
Древні  Боги  моєї  Волині,
Наді  мною  завжди  в  небесах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646689
дата поступления 24.02.2016
дата закладки 27.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc    
[/youtube]
Надворі  весна  уже  скоро  настане,

І  крига  зимова  вже  швидко  розтане.

Хай  сонечко  ясне  загляне  в  вікно,

До  тебе  привітно    всміхнеться  воно.

І  я  тобі  щастя  в  цей  день  побажаю.

Слова,  ніби  квіти,  в  букет  поскладаю.

Таких,  як  ти  в  мене,  бува  небагато.

Надійний  мій  Друг  і  зразковий  ти  тато.

Хай  Бог  береже  від    лихих  ворогів.

Хай  збудеться  те,  що  давно  ти  хотів.

А  поряд  з  тобою  Надія  й  Любов.

Щоб  всі  негаразди    ти  легко  зборов.

Хай  щастям  наповняться  роки  твої.

І  знай:  тебе  люблять  всі  друзі  і  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Надія Таршин

Шануймо своє…

 Шануймо  своє...

Я  так  багато  хочу  вам  сказати,
Та  інколи  бракує  мені  слів,
Бо  мова  та,що  научала  мати,
Не  шанувалася  багато  літ.
Біля  Дніпра,  а  суржик  вуха  ріже,
Аж  соромно  буває  і  не  раз  -
Французькою  спілкуються  в  Парижі,
А  нашій  мові  не  надходить  час.
І  сняться  сни  комусь  на  рідній  мові,
Думки  на  ній  снуються,  певно,  теж…
Свого  не  шанували  ми  ніколи,
За  це  й  розплата,  що  не  має  меж.

1998р.  Надія  Таршин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646015
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


MERSEDES

Казковий принц…

Немов  в  дитинстві  мріями  у  казці,
Блукаю  лабиринтами  думок.
Мій  принц  ховаєтьця  в  казковій  масці,
Купається  в  мелодіях  струмок.

І  линуть  пахощі  духм'яних  квітів,
У  небо  де  блакить  і  воля  є.
Десь  там  кружляє  в  танці  теплий  вітер,
Несе  кохання  до  верби  своє.

А  ми  удвох  з  тобою  під  вербою,
Милуємося  поглядом  очей.
І  усмішкою  сонця  золотою,
Торкаємося  ніжно  до  плечей.

Хіба  ж  коханий  то  для  нас  не  казка,
Коли  зустрілись  через  стільки  літ...
І  упаде  додолу  дивна  маска,
З  під  ніг  тікати  буде  цілий  світ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646018
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Рідний

Він іде ( сл. Лазірко Ю. муз. Сірий В. )

1.

 він  іде
 а  за  плечима  день
 сто  пісень
 з  очима  херувимів
 він  іде
 несе  в  думках  едем
 сто  імен
 за  обрій  невмолимий
 

кожна  мить
 почувається  вдома
 як  болить
 я  у  пісні  зведу
 білих  крил
 надихаючий  помах
 ріки  нот
 з  океанами  душ


2.

він  іде
 дорогою  цвіте
 де-не-де
 вплітає  в  небо  терня
 він  іде
 і  дихає  едем
 мов  душа
 хлібів  у  свіжих  стернях

 не  тамуй
 сумом  серце  гаряче
 відпусти
 за  вітрами  жалі
 як  є  ті
 за  якими  заплачуть
 не  мине
 світло  тої  землі

3.

він  іде
 хоч  пахне  смертю  степ
 ніч  паде
 на  плечі  чужиною
 він  іде
 і  чути  як  росте
 Божий  день
 між  болем  і  війною

кожна  мить
 почувається  вдома
 як  болить
 я  у  пісні  зведу
 білих  крил
 надихаючий  помах
 ріки  нот
 з  океанами  душ

Аранжування,  виконання  і  запис  Сірий  В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645946
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Макієвська

ЗАГИБЛИМ НА МАЙДАНІ Й АТО ( Реінкарнація)

Я  йду,  я  йду  вже    додому  мамо,
Туди,  де  синьоокі  небеса,
Де  сонцесяйні  собори  й  храми,
Де  молитва  ніколи  не  згаса.

Я  покидаю  рідних  і  друзів
На  злеті,  ще  молодого  життя,
У  мене  на  це  мало  іллюзій,
Та  все  ж  важливе  й  мені  каяття.

Прости,  що  не  лишив  і  онуків,
Нікому  не  потрібні  сироти,
Де  ж  взяти  Вам  роботящі  руки?
Було  б  важко  злидні  побороти.

Я  злітаю  над  кронами  дерев,
Над  річкою,  що  пливе  в  тумані,
Серед  "градів"  і  вогневих  зарев,
До  друзів,  убитих  на  Майдані.

Уже  не  болить  мій  сердечний  нерв
І  не  витікає  кров  із  рани,
Несуть  мене  вітри  тільки  вперед,
Ввись,  до  таємничої  нірвани.

Там    тиша,  гармонія  і  благо
Й  молоком    стікає  в  вуста    роса,
Там  душі    танцюють  вальс  і  танго,  
Там  вічна  юність,  краса  й  чудеса...

Прощай  мамо,  до  зустрічі  в  раю,
Бо  в  пеклі  я  був,  на  Сході  в    АТО...
Я  скоро  повернуся...Я  знаю  ,
У  когось  буде  маля  зачато.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645894
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Дід Миколай

…моя не прочитана книжка

О,  мово  моя  ти  русинська,
Батьківський  мій  теплий  поріг.
Гірчиста  сльоза  материнська,
Що  в  серці  своєму  зберіг.

Як  сонечко  гріла  в  негоду,
Поїла  у  спрагу  дощем.
Святий  оберіг  для  народу,
Лягаєш  в  душі  споришем.

Тебе  солов’їна  не  зраджу,
Ти  квітка  в  едемськім  саду.
Як  треба  зіп’ю  повну  чашу
За  тебе  життя  покладу.

Сопілко  моя  калинова,
Лебідонько  біла  свята.
Роса  ти  моя  світанкова,
Вкраїни  дівочі  вуста.

Мойого    народу  колиска,
Ти  трелі  в  гаю  солов’я.
Моя  не  прочитана  книжка,
Вкраїни  розрада  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Олександр ПЕЧОРА

РІДНА МОВА

Як  любо  чути  рідну  мову!
Приємну,  добру,  пресвяту.
І  калинову,  й  волошкову.
Джерельно-чисту,  як  сльозу.

Хвилюють  серце  звуки  рідні.
Привільно  ритміка  бринить.
Ота  мелодика  чарівна
і  зігріває,  і  п’янить.

Нетлінна  пісня  материнська.
Завітно  лебеді  ячать.
Звучать  мелодії  дитинства,
і  ритми  юності  гучать.

З  прадавнини,  з  часів  козацьких
лікує  душу  й  окриля,
тече  в  світи  слов’янська,  братська,
Дніпрова  мова  Кобзаря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645700
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


MERSEDES

Барвисті узори весни…

В  промінні  яскравого  сонця,
Купається  лагідний  вітер.
У  навстіж  відкрите  віконце,
Доносяться  пахощі  квітів.

Грайливо  міняється  річка,
Дарує  свою  прохолоду.
Прозора  у  неї  водичка,
Так  схожа  з  дівочою  врода.

І  небо  у  синій  блакиті,
Радіє,  що  тепло  знов  стало.
Узори  барвисті  розшиті,
Зіткала  весна  покривало.

Розкинула  в  берег  широкий,
Зелені  свої  оксамити.
У  неї  ще  стільки  мороки
І  трави  росою  омиті.

Зберу  кришталеві  росинки,
Тобі  подарую  намисто.
Над  нами  пухнасті  хмаринки,
А  в  серці  спокійно  і  чисто...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645703
дата поступления 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Леся Утриско

В молитві твоїй каяття.

Поглянь  матусю  в  синє  небо,
Душа  твойого  сина  там,
Сьогодні  я  всміхнусь  до  тебе,
Хоч  не  всміхалась  доля  нам.

Поглянь  матусю  в  ясні  зорі,
Тільки  сьогодні  світять  так,
Неначе  сонце  в  синім  морі,
Так  світять  душі  у  свічках.

Поглянь  матусю  на  простори,
Буяють  квітом  спориші,
Де  оживуть  весною  гори,
Відкинь  той  смуток  із  душі.

Поглянь  рідненька  у  віконце,
Твоя  дитина  навкруги,
У  квіті  мальви,  в  яснім  сонці,
В  глибоких  ріках  береги.

Та  я  живий,  в  Небесній  Сотні,
Служити  призваний  землі,
Уже  шляхів  нема  зворотніх,
Хай  світ  поклониться    тобі.

Немає  болю-  лиш  розлука,
Між  Богом,  світом  та  людьми,
Розлука,  мамо,  твоя  мука-
Та  мука  за  чужі  гріхи.

Поглянь  матусю  в  синє  небо,
А  в  нім,  десь  там,  твоє  дитя,
У  сні  пригорнеться  до  тебе-
В  молитві  твоїй  каяття.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645889
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ніна-Марія

До річниці пам"яті героїв


[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1359216.jpg?v=635287633480778912[/img]

Пробач  мені,  сину,  єдина  дитино,
Що  не  вберегла  тебе  в  тяжку  хвилину.
Ще  не  встиг  ти  сину  заслужить  провину
Бо  любив  життя  ти  й  свою  Україну!
Як  же  я  без  тебе  буду  жити,  сину
Чорна  хмара  вкрила  всю  нашу  родину.
Зозулею  буду  щоранку  кувати
І  тебе,  синочку,  з  воріт  виглядати.
Чужі  люди  будуть  онуків  кохати,
я  ж  буду  стежечку  на  цвинтар  топтати.
Роки  моє  серце  в  камінь  перетворять,
Печаль  материнську  ніщо  не  загоїть
Буду  я,  синочку,  молитись  за  тебе
Ангелом  до  мене  прилетиш  ти  з  неба
Сонечком  ти  ясним  навесні  засвітиш
Й  наша  Україна  заквітує  цвітом!
Вірю,  що  здійсниться  твоя,  синку,  мрія
Буде  Україна  вільна  і  щаслива!

ВІЧНА  ПАМ"ЯТЬ  І  СЛАВА  ГЕРОЯМ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645490
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016


MERSEDES

Повітря пахне знов весною…

В  повітрі  пахне  знов  весною,
Підсніжник  із  землі  проріс.
Щоб  милуватися  красою,
Прокинувся  від  сплячки  ліс.

Проміння  сонця  гладить  віти
І  ніжить  лагідно  бруньки.
Піднявся  в  піднебесся  вітер,
Помандрував  ген  навпрямки.

Через  поля,великі  луки,
Туди,  де  чути  річки  дзвін.
Настала  Зимонько  розлука,
Прошепотів  тихенько  він...

Защебетали  птахи  дзвінко,
Радіють  голосно  весні.
Яскраві  оживуть  картинки,
Луною  полетять  пісні..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645444
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Світлана Моренець

ЗИМА 2014 р. МАЙДАН

Зима  великої  тривоги,
обману  і  розчарувань,
зима  морозної  облоги
і  затяжних  протистоянь,
і  сплеск  небаченого  руху
протестних  настроїв  людей...
Зима  випробування  духу,
стратегій,  тактик  та  ідей,
брехливості  й  цинізму  влади,
«тітушок»  звірств,  їх  формувань,
судів  продажності  і  зради
та  міліцейських  катувань.
Зима  розділення  народу
на  «наших»  і  на  «бандюків»,
кристалізації  породи
хоробрих,  вірних  вояків.

Сплелись  в  зимі  цій  воєдино:
Майданів  масова  хода,
розбрат  і  сварки  у  родинах,
і  штурм  судів,  частин,  ОДА,
рух  запальний  Автомайданів,
прицільний  обстріл  барикад,
закличний  гуркіт  барабанів
і  газів  сльозогінний  чад,
і  героїчні  силуети
на  тлі  шаленого  вогню,
дими  пекельні,  водомети
і  дух,  сильніший  за  броню,
і  лють  катів,  –  та,  до  безтями,
до  втрати  людських  почуттів!..
Зима,  оплачена  життями
незламних,  відданих  синів  –
НЕБЕСНОЇ  святої  СОТНІ...
І  біль...  І  сльози  –  на  роки.
Вкраїни  втрати  незворотні,
вони  –  Герої  на  віки!

Зима  снігів,  политих  кров'ю,
і  світ  вражаючих  подій,
зима,  освячена  любов'ю,
освітлена  вогнем  надій.

Зима  у  пошуках  дороги
з  провалля  в  світле  майбуття,
мільйонних  молитов  до  Бога
за  Україну.  За  життя!
Людської  Гідності  вимога,
зима  пробудження  від  сну
і  сподівань  на  Перемогу  –
зима  Надії  на  Весну.

1  березня  2014  р.

Вірш  опублікований  в  збірці  революційної  поезії
«ГОВОРИТЬ  МАЙДАН».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Леся Утриско

Сьогодні вся земля моя- Майдан.

Сьогодні  вся  земля  моя-  Майдан,
Дощі  і  сльози  злиті  воєдино,
Шматує  ворог-  у  руці  наган:
Де  ж  милосердя  у  тобі,  людино?

Червона  й  чорна  пелина  життя,
Квітують  маки  в  лютії  морози,
Де  душі  йдуть  у  вічність,  у  буття,
Не  втихнуть  грози,  тії  чорні  грози.

Моя  розколена,  розтоптана  земля,
Ятрять  сьогодні  спогади  Майдану,
І  линуть  молитви  десь  звіддаля-
Я  перед  Богом  на  коліна  стану.

Молю-  сціли,  мій  Боже,  рідний  Край,
Благослови  життя  його  ти  сина,
Хай  заквіте  весною  буйно  гай,
Нехай  додому  вернеться  дитина.

Сьогодні  вся  земля  моя-  Майдан,
Небесна  Сотня  спогляда  за  нами,
Ти  знов,  народе,  не  вдягай  кайдан-
Здобута  воля  смертю  та  сльозами...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645342
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Макієвська

НА ПОРОЗІ ВЕСНА

http://www.playcast.ru/view/1504657/153363381fb0d26076b014d07f92dc9a47dff155pl
Весна  ,  тендітна,  розбишака  юнка,    сонечком  грайливо    усміхається  на  порозі,
Торкається  чарівною  паличкою,  дзвінких,  скляних    струмочків,  застиглих  на  морозі.
Розбуджує  їх  від  зимового  сну,  нехай  гарцюють  в"юнко  по  шляхах  невтомно,  гулко,
Рекламують  Весну  в  горах,  полях,    лісах,...віддзеркалюючи  небеса,  там,  де  не  мулко.

Вже  стали  дні  довші    й  ,ясні.  Прокидаються  поволі  в  душі  дивовижні    струни  палкі,
Вже  співають  пташки,  любовну  пісню,  чарівної    панночки,  оксамитової    весни,
Вже  квітує    сон-трава  й  кивають  радо  голівками  ніжні  підсніжники  милі  й  крихкі,
А  вітер  гуляє  зі  свіжим  подихом,  весняним...  Думки  без  війни,  Україно    прости...

Та  все  ж  пролітають  вони  й  бринять  десь  там,  в  глибині...І  стигнуть    гронами  калиновими,
Бо  вкривається  наша  земля  смертними  одрами  і  вінками  безсмертно-терновими...
Так    хочеться  жити  вільно  і  щасливо,  насолоджуватись  світом  чуттєво  й  спокійно,
Спостерігати  народження  нового,  споглядати  своє  внутрішнє  "  Я"  гармонійно.

О,  Всевишній,  зупини  кров"яний  потік!  Роздай  всім  нам,  пензлики    сонячно-  веселкові,
Щоб    створили  ми  нові  картини,  нового  життя,  мирного,  зоресяйного...в  коханні,
В  новій  життєдайній  країні,  Україні,  де  говорять  на  рідній  волошковій  мові,
Де  поважають  батьків,  де  люблять  дітей,  де  працюють  на  благо  люди,  весняно  вбранні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645366
дата поступления 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Світлана Моренець

НЕ ЗАБУДЕМО!

За  наказом  влади,  18  лютого  2014  року  
почався  збройний  розгін  Майдану.
Кількість  жертв,  яких  зарізали  тітушки
в  Маріїнському  парку,  –  невідома  (їх  таємно
спалювали  в  крематорії,  топили  в  Дніпрі).
В  боях  біля  Ради  і    на  Хрещатику  загинули
кілька  десятків  людей....

МИ  ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок  чорних  днів  над  нашим  краєм,
що  з  волі  звіра  виллються  в  роки...
Ми  перед  тими  голову  схиляєм,  
хто  вкарбувався  в  пам'ять  на  віки.

Народ,  що  досі  рани  не  загоїв,
ховає  біль  і  сльози  з-під  повік...
Поповнився  наш  Пантеон  Героїв
у  дні  ті  СОТНЕЮ...  –  НЕБЕСНОЮ  навік.


І  ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби  ж  ми  знали:  вже  прийшла  біда,
що  в  маячні  привидітись  лиш  може!
Війни  смертельна  руйнівна  хода
по  наших  землях...  Не  залиш  нас,  Боже!

Два  роки  горя,  втрат,  тривожних  снів  –
жертовну  дань  за  мир  платити  треба.
І  вже  не  сотня  –  тисячі  синів
журавликами  відлетіли  в  Небо.

Від  ворога  не  жди  добра  чудес,
дурний  сусід  вселяє  всім  тривогу...
Єднаймося  в  молитві  до  Небес!
На  боці  правди    Бог
в  борні  за    перемогу!

18.02.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Дід Миколай

В нас над тризубом три Срулі

Гадюка  вилізла  з  притону,
Плачів  не  чує,  а  ні  стону.
Впились  вкраїнці  самогону…  
Здали  без  бою  оборону.

Сидить,  як  кактус  у  вазоні,  
Масковскій  дяк  в  ілюзіоні.
Державний  злодій  у  Законі,
Читає  нам  псалми  на  троні.

Нема  ні  честі  ні  моралі,
Лиш  дика  злоба  у  оскалі.
Навкруг  його  на  п’єдесталі,
Піжони  й  шобло  у  вуалі.

Султан,  Візир,  Паша  –  кулі
В  нас  над  тризубом  три  Срулі.
Прибились  суки  на  мітлі…
Й  тримають,  нас  тепер  в  петлі

Раби  колишні  –  фарисеї…
Для  них  тепера  ми  лакеї.
Ординці  в  Тундрі  й  на  Бродвеї
На  троні  лише  Моїсеї.

Як  ті  розбійники  з  доріг…
В  страху  тримають  мух  і  бліх.
Чужий  у  хаті  вже  й  поріг
Від  чого  ж  нам    чужинський  гріх?

Гуде  в  яругах  і  горбах,
Лунає  клич  вже  по  світах.
Пора  дать  злидням  по  зубах…
І  в  пух  розвіяти  їх  прах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644923
дата поступления 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Дід Миколай

В душі нашій грішній велика діра

Чужому  не  буду  молитися  Богу,
Зневіру  я  маю  в  юдейських  попах.
То  ворог  лукавий  одягся  у  тогу,
Накинувши  ласо  на  нас    сіромах.

Тенета  розкинув  свої  неозорі,
Окутав  пітьмою  мій  бідний  нарід.
Масони    смотрящі  ,  як  грифи  в  дозорі,
Марою  покрили  увесь  білий  світ.

Поснули  Майдани,  лиш  схлипи  і  згуки,
Висотує  тіло  сухота  німа.
Втомились  в  неволі  Даждьбожі  онуки,
А  Бога  правічного  й  досі  нема.

Чужих  прославляли  то  й  маємо  муки…
В  душі  нашій  грішній  велика  діра.
Докіль  не  пропали  від  сліз  і  розпуки,
Пора  просинатися  браття.      Пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644316
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Дід Миколай

Роки мої снігами сходять

Роки  мої  снігами  сходять,
Летять  у  вирій  наче  птах.                            
Несуть  туди  відкіль  відходять,
Де  вітер  сіє  плоть  у  прах.

Життя  продовжую  в  онуках,
Як  цвіт  зійшли  мої  плоди.
Нелегко  жив,  плодив  у  муках,
Як  віл  топтав  важкі    сліди.

Все  нижче  й  нижче  я  від  солі,  
Всевишній    ставить  долі  шах.
Все  важче  й  важче,  рухи  кволі
Та  пам'ять  лишу  …  у  віршах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644297
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Мазур Наталя

Ніч безборонно

Ніч  безборонно  задмухує  вікна  квартир,
Спалахи  фар  і  цятки  ліхтарів  придорожніх.
Темінь  кошлата  збирає  багатий  ясир,
Та  скористатися  ним  все  одно  неспроможна.

Хоч,  наче  спрут,  оплітає  найменші  кутки,
Чорне  чорнило  розхлюпує  густо,  без  міри.
Саме  в  цей  час  жовтолиці  гарячі  зірки
В  плахті  шовковій  старанно  випалюють  діри.

І  через  них  ллється  світло  з  незнаних  висот,
І,  нашвидку  поєднавшись  у  пари  з  вітрами,
Десь  поміж  вулиць  широких  веде  хоровод,
І  аж  до  ранку  босоніж  гуляє  дахами.

І  вже  коли  рожевіють  повіки  землі,
Світла  стає  в  піднебессі  багато-багато,
Селиться  знову  воно  на  віконному  склі,
І  не  спинити  це  чудо  пітьмі,  не  здолати.

25.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644500
дата поступления 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Леся Утриско

І лютий вже не лютий- весняний.

І  лютий  вже  не  лютий-  весняний,
Зібрало  сонце  силу  десь  в  зеніті,
Розправився  лелека  чарівний,
Змінився  світ  у  весняній  орбіті.

Чом  не  лютуєш,  не  цвітеш  намистом-
Намистом  білих  перлів  зимових,
Не  обпечеш  колючим  своїм  хлистом,
Хурделиць  не  обнімеш  молодих?

Ти  поступився  весняним  світанкам,
Берізки  соком  плачеш  уночі
Струмком  пливеш  на  зустріч  новим  ранкам,
Теплом  зірок  відлунюєш  вгорі.

Та  так  теплом  відлунюєш  майстерно,
Що  зимоньку  з  весною  охрещав,
Пташки  пісень  наспівують  так  нервно,
Невже  чогось  ти  іншого  чекав?








 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644319
дата поступления 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Леся Мельник

Під Крутами діти вмирали

Під  Крутами  діти  вмирали,
Усі    як  один  полягли,
Червоної  злої  навали
Вони  зупинить  не  змогли...

Армія  Муравйова
Ордою  п'яною  йшла.
Зброя  до  бою  готова...
Нерівною  битва  була.

Два  дні  оборону  тримали,
Знайшли  свій  славетний  вінець--
Націю  рятували
Триста  юних  сердець...

Світанків  недозустрічали,
Не  було  назад  вороття.
Вони  Україну  кохали,
Цінили  більш  за  життя.

Під  Крутами  діти  вмирали,
Їх  кров  багряніла  в  снігу.
На  злеті  вони  упали
За  віру  в  свободу  палку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356870
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 16.02.2016


Світлана Моренець

Кілька слів до Поезії

(катрени)

***
Я  –  не  поет...  хоча  і  не  зеро.
Святих  азів  Поезії  навчаюсь
і  пробним  недосвідченим  пером
лиш  ніг  Її  Величності  торкаюсь.

***
Поезіє!  До  тебе  Рубікон
і  Цезар  не  зумів  би  подолати.
Сама  волієш  жертву  обирати
у  магнетичний  слів  і  рим  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644049
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


MERSEDES

Кохаю й досі…

А  я  тебе  кохаю  й  досі,
Хоча  спливли  давно  роки.
Вже  білий  іній  на  волоссі
І  ми  давно  уже  батьки.

У  мріях  ще  блукає  юність
І  я  живу  тобою  в  ній.
Неполишила  серце  чуйність,
Не  відібрала  моїх  мрій.

І  лиш  коли  тебе  побачу,
В  очах  бездонних  потону.
Що  непомітив,  я  пробачу,
Та  вже  до  ранку  не  засну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644059
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


НАДЕЖДА М.

Моїм Друзям…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM
[/youtube]


Із  слів  сплітаю  я  мереживо.
Тоненьке,  ніжне  полотно.
Торкаюсь  душ  я  обережно,
Кого  люблю  давним  давно.

Як  павучок    плету  узори,
Вплітаю  бусинки  живі.
І  мерехтливі    теплі  зорі,
Що  позбираю  у  траві.

Я  відігрію  їх  в  долонях,
Скупаю  в  росах  голубих.
Іще  дзвіночки,  хай  продзвонять,
Що  вас  люблю  я,  друзі,  всіх.

За  те,  що  завжди  ви  зі  мною,
Що  дарували  мені  сміх.
І  сум  проходив  стороною...
За  доброту  люблю  вас  всіх...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644058
дата поступления 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Мазур Наталя

Я приснюсь тобі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glrMaGTJFy0[/youtube]

Слова  Наталі  Мазур
Музика  та  виконання  Іван  Пустовий

 Я  приснюсь  тобі

 В    час,    коли    всерйоз
 Затріщить    мороз,
 Загудуть    вітри    грізним    клекотом,
 Захурделить    ніч
 Снігом    навсібіч    -    
 Я    приснюсь    тобі    тихим    шепотом.

 В    час,    коли    зима
 Наче    крадькома,
 Закує    вікно    срібним    помахом,
 І    захочеш    ти
 Краплю    теплоти    -    
 Я    приснюсь    тобі    ніжним    подихом.

 Так  захочеш  ти  краплю  теплоти  -
 Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.


 В    час,    коли    тобі
 Важко    у    журбі,
 Бо    без    мене    ти,    як    з    одним    крилом.
 І  якщо  в    цю    мить
 Серденько    щемить    -    
 Я    приснюсь    тобі    добрим    Янголом.

 В    час,    коли    всерйоз
 Затріщить    мороз,
 Загудуть    вітри    срібним    клекотом,
 Захурделить    ніч
 Снігом    навсібіч    -    
 Я    приснюсь    тобі    тихим    шепотом.

 Захурделить  ніч  снігом  навсібіч  -
 Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

 Я  приснюсь  тобі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643875
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Ніна-Марія

Ти стань вітром моїм легкокрилим

[img]http://savepic.org/582073.gif[/img]


Ти  стань  вітром  моїм  легкокрилим
Обійми,  пригорни,  приголуб,
Щоб  ніколи  у  світі  не  знати
Тих  нестерпних,  довічних  розлук.

Стань  промінчиком  сонця  яскравим,
Мою  душу  теплом  обігрій.
Хай  вона  розімліє  в  обіймах
У  сплетінні  колишніх  тих  мрій.

Ти  краплинкою  стань  дощовою,  
Що  в  зерняті  життям  пророста,
А  я  йтиму  назустріч  весною
І  любові  підставлю  вуста.

Яблуневим  розквітнем  ми  цвітом
І  кохання  розділим  на  двох.
Сам  Господь  це  побачить  на  небі
І  навік  поєдна  нас  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643770
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


НАДЕЖДА М.

Ви бачили, як квітка розцвітає?




Ви  бачили,  як  квітка  розцвітає,
До  сонця  простягає  пелюстки?
Як  ранок  прокидається...світає,
То  щастя  значить    мали  у    житті.

Ти  можеш  відчувати  запах  м"яти,
Хвилює  ніжна  пісня  солов"я,
То  можу  я  упевнено  сказати:
Не  може  в  такім  серці  бути  зла.

Ти  бачиш  світ  навколо  кольоровим,
І  здатен  дарувать  своє  тепло,
То  ти  живеш  тоді  життям  здоровим.
Вважай,  що  у  житті  тобі  везло.

Коли  хвилюють  маки  серед  степу,
То  значить  не  черства  твоя  душа.
А  спраглому  даси  води  у  спеку,
Не  з"їсть  ніколи  душу  цю  іржа.

З  такими  легко  йти,  тримать  за  руку.
Чужу  біду    приймають,  як    свою.
Такі  ми  вчинки  приймем  за  науку.
Подякуєм  за  Людяність  твою..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Леся Утриско

Любов- а в ній, наші палкі бажання.

Сьогодні  навіть  квітка  розцвітає,
З  під  снігу  тягне  ніжний  промінець,
Кохання  хай  розлук  гірких  не  знає,
З  любов'ю  разом  піде  під  вінець.

Вінець,  де  сяють  ясні  в  небі  зорі,
Де  місяць  стелить  їм  мягкі  хмарки,
Вітрила  вітер  де  гойда  на  морі,
Де  сонце  їх  злоскоче  залюбки.

Злоскоче,  замалює  веснянково,
В  палітрі  райдуг  ляжуть  кольори,
Де  все  цвіте  так  ніжно  й  загадково,
У  буйнім  квіті  ласки  й  доброти.

Сьогодні  навіть  квітка  розцвіте,
У  тім  розмаю  щастя  та  кохання,
Тепло  на  крилах  з  вирію  несе
Любов-  а  в  ній,  наші  палкі  бажання...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643914
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Анатолій В.

На крилах вітру

І  скільки  не  тікай  від  себе,
Вертаєш  на  початок  знов!
Чому  в  душі  живе  потреба,
Щоб  там  пекла  вогнем  любов?

Тоді  сплітаються  у  рими
Буденні  фрази  і  слова,
І  щось  незвідано-незриме
У  серці  піснею  співа...

Серед  римованості  літер
Думки  сховались,  мрії,  сни...
Шумить  стокриллям  в  грудях  вітер,
Що  підіймає  з  мілини!

І  ти  здіймаєшся  над  світом  -
Живеш  в  реальності  і  в  снах!..
Летиш  наввипередки  з  вітром:
Ти  вже  не  ти,  а  вільний  птах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


НАДЕЖДА М.

Трясеться іноді душа від страху…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  
[/youtube]

Трясеться  іноді  душа  від  страху,
І  ти  не  можеш  нею  володіть.
І  ноги    підгинаються  від  жаху.
І  ти  себе  не  знаєш,  де  подіть..

І  умовлять  її  тоді  даремно:
Не  слухає  ця  бісова  душа.
Це,  звісно,  відчувати  неприємно.
І  збоку  оцей  вид  не  прикраша.

Чому,  душе,  ти  трусишся,  як  заєць,
Всі  умовляння  відкидаєш  геть?
Зі  мною,  може,  в  піжмурки  ти  граєш?
Та  досить,  я  награлася  вже  вщерть.

Тримати  нерви  у  руках  не  кожен  вміє.
Чому  це  править  всим  в  житті  душа?
Вона  живе  у  нас,  все  розуміє.
В  житті  підтримать  завжди  поспіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643712
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Дід Миколай

Памяті Енея і побратимів, що загинули в борні за Україну

Оплот  останній  рідна  наша  мова,
Я  вірю  браття  скоро  оживе.
Все  відійте  чужинське,  як  полова
Уже  в  Дніпрі  лебедик  наш  пливе.

Назвемо    вулиці,  героями  Майдану,
І  тих,  що  не  повернуться  з  війни.
Синам  своїм  засвідчимо  пошану,
Прополем    вщерть    юдейські  буряни.

Проспекти  будуть  милозвуч  лунати,
Свою  відновим  пам'ять  ми  вкотре.
І  оживе  свята  земля  Аратти,
Держава  наша  вічна  й  не  помре!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643660
дата поступления 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Світлана Моренець

ТЕБЕ НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШУ Я

Десь...  на  краю  всіх  днів,
за  горизонтом  снів,
на  рубежі  життя  –
вічне  невороття...
Я  відлечу,  мов  птах,
в  край,  що  наводить  страх,
та  залишу́,  як  цвіт,
мого  кохання  світ...

Почуй,
я  листям  шепочу  твоє  ім'я,
і  голос  мій  –  у  пісні  солов'я...
Відчуй
мій  дотик  ніжний  краплями  дощу...
Я  біль  до  твого  серця  не  впущу!

Все,  що  не  так,  –  пробач.
Лиш  не  сумуй,  не  плач!
Доки  живе  твоя
пам'ять  –  з  тобою  я.
Боляче?  Став  свічу  –
янголом  прилечу,
захистом  буду  я,
лиш  прошепчи  ім'я...

Прийду
я  навесні  фіалками  в  саду
і  в  мандри  в  нашу  юність  поведу...
Впаду,
зорею  пролетівши  милий  двір,
коли  прийде  серпневий  падозір...
Не  край
ти  серця  свого,  як  поли́шу    світ,
дивись:  навкруг  –  кохання  мого  слід,
і  знай,
тебе  самого  не  залишу  я,
бо  навіть  в  квітах  –  посмішка  моя...
 любов  моя...

12.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата поступления 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Зоя Журавка

ЛІТАЛИ В НЕБІ ГОЛУБИ

Літали  в  небі  голуби
На  всесвіт,  зовсім  не  зважали.
З  дощу  краплиночки  пили,
Життю  раділи...воркували.
І  один  одного  крилом
Так  ніжно  в  танці  обіймали.
А  про  війну  і  смерть,  і  зло
Вони  тоді  іще  не  знали.
Загуркотіло...заревло.
Земля  вогнями  спалахнула.
Кудись  їх  вітром  занесло
І  пастка  з  диму  зашморгнула.
Здійнятись  в  небо  ще  б  разом,
Вдихнути  чистого  повітря.
Та  ні...війна  посіяла  кругом
Страшенне  горе  і  зневір'я.
Серця  тріпочуться...без  сил
Крильми  обнявшись  зачаїлись.
І  повз  війну  з  страшних  картин
Вони  чарівні  сни  дивились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643254
дата поступления 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016


горлиця

УСЕ МИНАЄ, а слово залишається!

Четвертий  рік  уже  постукав  в  двері,
Спитав  мене,  чи  може  він  зайти,
У  нього,  бач,  слова  є    на  папері,
Хтось  написав.  Питає  ...Чи  не  ти?

Роки  пройшли,  я  маю  все  зі  мною,
Сказала  все  ,що  на  душі  було,
 Закрила  двері  й  певною  ходою
Пішла  у  світ.  Нове  життя  цвіло!

Moї  слова  ?  Про  що  тут  іде  мова?
Що  ж  я  могла  забутися,  лишить?
Прощання  втиснула    в  останнє  слово,
 “Люблю”  писала!  Ще  й  тепер    болить.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643267
дата поступления 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Віктор Ох

Дощ цей пройде (V)

Виконує  Володя  Охріменко
(запис  на  мобілку)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wk5-J2JPALU[/youtube]

Сіє  дощик  нічка  темна  –
дощ  за  мене  плаче,
бо  сумую  за  тобою  –
ти  далеко  так.
І  не  знаєш  ти,  напевно,
про  любов  юначу.
Не  було  ще  так  зі  мною,
як  тепер.

Дощ  цей  пройде.  
Небо  посміхнеться.  
І  засяє
ясне  сонце  знов.  
Хай  лунає  
пісня  мого  серця,  
ти  узнаєш  
про  мою  любов.

Голову  стискає  обруч
тих  думок  бентежних.
Про  любов  свою  не  знаю,  
як  словами  розказать...
От  якби  була  ти  поруч,
люба,  біля  мене,  
зрозуміла  б,  як  кохаю
я  тебе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643301
дата поступления 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Дід Миколай

Благають… Діди з домовин!

В  душі  моїй  біль  і  темрява,
Зневіра  братів  ув  очах.
У  серці  пекельна  заграва,
Печальна  зневіра  і  страх.

Ворожа  нам  власна  держава
Вкраїна,    -  підстрелений  птах.
Моя  невгасима    Жарина…
Чому  ти  в    чужинських  руках?

Ой    доле,  -    скалічена  доле,                                                                
Емоції  падають  в  прах.
Літаєш,  як  ворон  над  полем,
Чому  мене    б’єш  ти  у  пах?

Здала  Україну  чужинцю,
Жирує  навкруг  жидовин.
Проснися  прошу  українцю,
Благають...  Діди  з  домовин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643111
дата поступления 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Валентина Ланевич

Мій коханий, зійшли вже сніги.

Мій  коханий,  зійшли  вже  сніги,
Напувають  грунти  талі  води.
Чуєш,  теплі  подули  вітри
І  лоскочуть,  скубочуть  заброди?

Їм  не  треба  нарощувать  крил,
Бо  літають,  хоч  зроду  безкрилі.
І  несуть,  при  нагоді,  стосил,
І  рвуть  одіж  що  пес  Баскервілів.

Та  відмінність  у  них  є  одна  -
Не  зі  злості  усе  те  -  природа.
А  що  ж  люди?  Ворожа  орда  -
Нищить  землю  мойого  народа.

Сходить  сонце  в  червленій  журбі
Та  на  бруствері  наші  клейноди.
Ти  тримайся,  коханий,  в  борні,
В  твоїм  серці  дух  волі  -  свободи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643106
дата поступления 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Олекса Удайко

ТPУД І СЛАВА

           [i]  А  ти,  задрипанко,  шинкарко,
             Перекупко  п’яна!..      
                                           [b]Т.  Шевченко.[/b]  Слава

[b][color="#15b0a1"]Одні  купаються  у  славі,
Xоч  з  правдою  і  на  ножах,  
А  інші  в  купелі  ласкавій  –
В  своєму  хисті  і  трудах…

Чи  славі  довго  ще  радіти,
Пускаючи  між  люди  чад?..  
Та  правди  ніде  нам  подіти  –
Не  кожен  чаду  тому  рад…

Від  слави  власної    буває  
Собі  утіха,  але  –  тлін,
А  труд  і  честь  допомагає
Рабам  безчестя  встать  з  колін.

Тож  культивуймо  труд!  І  –  славу,
І  честь  людини!  Та  таку,
Щоб  прославлять  свою  державу,
Та  ще  
                         на  власному  
                                                                       віку…[/color]
[/b]
10.02.  2016

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643113
дата поступления 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Рідний

Весна, як жінка (сл. Н. Данилюк. муз. В. Сірий)

Весна,  як  жінка.Жінка,  як  весна:
Буває  ніжна,  а  бува  примхлива,
То  зазвучить  грайливо,  як  струна,
А  то  раптово  вибухне,  мов  злива!..

Весна  і  жінка.Жінка  і  весна:
У  них  обох  свої  земні  турботи
Своя  морська  бездонна  глибина,
Свої  космічні  зоряні  висоти.

І  не  спізнаєш  істину  сповна,
Бо  хміль  думок  обсиплеться,  мов  сонях...
Весна-це  жінка.Жінка-це  весна:
Чиясь  розрада  і  чиєсь  безсоння...

Аранжування  і  запис    В.  Сірий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642946
дата поступления 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Дід Миколай

Кричу я… плачем журавля

Прокинься  моя  Україно!
Проснись  моя  древня  земля.
Почуй  свого  Матінко  сина,
Кричу  я…  плачем  журавля.

Орда  нас  вбиває  в  Донбасі,
Пакує…  як  бидло  в  Сізо.
Тримає  в  покірності  й  страсі
За  шию  впіймавши  в  ласо…

Украли    юдеї    Майдани…
У  повені  тонем  від  сліз.
О,  де  ви  є,  славні  Гетьмани
Чужинці  і  виплодки  скрізь.

Вставай  же  моя  Україно!
Заграла  в  порогах  сурма.
Прийшла  та  лихая  година…
Де  вийшла  за  межі  ганьба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642854
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Надія Таршин

Люблю село я більше міста

Люблю  село  я  більше  міста
За    кусень  нелегкого  хліба,
За  зорі  –  сяюче  намисто,  
Що  рідне  з  прадіда  і  діда.

Люблю  як  скошена  трава,
Дарує  пахощі  медові
І  ваговиті  на  слова
Неквапні,    про  усе,  розмови.

Люблю  бабусь  я  на  осонні
В  недільний  і  святковий  день.
В  селі  немов  би    на  долоні,
Як  той  криничний  журавель.

2001р    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642852
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Леся Утриско

Наймиліше, найрідніше, найсвятіше.

Наймиліше  у  цім  світі,
То  рідная  ненька,
Аби  вічно  вона  жила,
Й  була  здоровенька.

Наймиліше  у  тім  світі,
Тато,  й  його  руки,
Завше  будьте  ви  при  мені,
Не  хочу  розлуки.

Наймиліше  у  цім  світі,
То  ріднії  діти,
Де  зростуть  в  любові  й  ласці,
Як  у  лузі  квіти.

Найрідніше  у  цім  світі,
То  брати  й  сестрички,
Козаченьки  молоденькі,
Дівки-  молодички.

Найсвятіше  у  цім  світі
Молитва  та  віра,
Щира  любов,  щира  правда,
Та  свята  офіра.

Наймиліше,  найрідніше,
Найсвятіше  в  світі,
Це  земля,  де  народився
У  буйному  квіті.

Це  є  твоя  Батьківщина-
Твоя  рідна  мати,
Хоче  ворог  занедбати,
Зганьбити,  продати.

Встань  матусю,  рідний  батьку,
Брати  мої  й  сестри,
Захистити  рідну  землю-
В  молитві  воскрести.

Хай  не  ганьбить  ворог  пам'ять,
Не  топче  рідненьку,
Нема  іншої  на  світі-
Повстаньте  за  Неньку...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642583
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Лілія Ніколаєнко

Сповідь Афродіти

(вінок  сонетів)

Давньогрецька  богиня  кохання  і  краси  Афродіта  –  одна  із  верховних  богинь  античної  епохи.  Її  основне  ім’я  має  велику  кількість  епітетів,  які  допомагають  розкрити  всю  багатогранну  суть  земної  любові  –  від  платонічної  до  тілесної  і  гріховної.

1.
Я  –  Афродіта,  що  з  морської  піни
Родилась  на  зорі  часів  і  віх.
Я  –  шторм  і  неприборкана  лавина.
Написаний  медами  мій  завіт.

Уста  мої  –  спокусливі  рубіни,
Мій  голос,  ніби  щастя  дивний  дзвін.
В  мені  бурлять  незвідані  глибини,
І  кров  моя,  як  хміль  солодких  вин.

Я  сповідь  напишу  вінком  сонетів,
Хоч  серце,  мов  отруєний  гранат,
Затягувало  смертних  у  тенета.

З  тих  пір  тяжіє  на  мені  вина,
Коли  любов  осяяла  планету,
На  землю  вийшла  у  вінку  принад.

2.
На  землю  вийшла  у  вінку  принад
Одягнена  лише  у  ласки  вітру.
Первісний  і  відвертий  той  обряд
Поглинув  почуттів  палку  палітру.

Венерою  ввійшла  я  в  пишний  сад,
І  врожаями  збагатила  літо.
Ліси  дзвеніли  гомоном  дріад,
І  гори  потонули  в  оксамиті.

Ще  древній  Рим  не  вкутала  імла,
Не  проросла  гордині  насінина.
Жила  невинність  в  душах  і  тілах,

В  гармонії  цвіли  мої  долини,
Допоки  їх  праматірю  була
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна.

3.
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна.
Та  пробудив  Адоніс  горду  кров.
Несла  мене  упряжка  лебедина
В  гірські  краї  незайманих  дібров.

Я  серце  віддала  людському  сину,
Пізнала  ніжну  тугу  і  любов.
П’янким  нектаром  налились  судини,
І  нас  вінчав  смарагдовий  покров.

Та  лютий  вепр  іклом  його  поранив.
Мисливець  на  траву  безсило  впав.
Ридала  я,  та  не  воскрес  коханий.

Лиш  на  землі  застиг  кривавий  пар
Червоним  цвітом.  Затягли  тумани
Кохання  чарівливий  зорепад.

4.
Кохання  чарівливий  зорепад
Осипав  щастя  на  поля  тернові.
Відчувши  найпекучішу  із  втрат,
Божественна  душа  зреклась  любові.

Та  відродилась  із  морських  сонат,
Засяяла  принадливо-казково.
Пісень  моїх  шовковий  водопад
В  красі  не  перевершить  жодна  мова.

Я  –  Понтія,  володарка  Сирен,
Що  мрійників  закохує  до  згину.
Та  не  злічити  всіх  моїх  імен  –

Любові  безкінечна  павутина.
Я  –  ночі  фентезійний  ефемер,
Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина.

5.
Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина,
Анфея  із  трояндових  садів.
Росою  сиплю  зоряні  перлини,
Вплітаю  ранок  у  пташиний  спів.

І  музика  небесна  в  душі  лине,
Ефіром  забуття  чарує  дів.
Смарагдами  гаптовані  тканини
Натхнення  відбивають  у  воді.

Милуюсь  я  у  дзеркало  безсмертя,
Горю  в  серцях  мільйонами  свічад.
Я  вічна  в  хаотичній  круговерті.

У  небі  гусне  місяць-мармелад,
Малює  сни  грайливі  та  відверті.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград.

6.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград,
Що  в  келихах  жаги  ставав  нектаром.
І  зграї  непосидливих  наяд
Купали  почуття  в  озерних  чарах.

Я  –  дикої  троянди  аромат.
У  звуках  піднебесної  кіфари,
І  в  ритуалах  галасливих  свят,
І  в  насолоді  еротичних  марень  –

Вартує  скрізь  моя  срібляста  тінь  –
Уранія,  небесна  і  людинна,
Богиня  цноти  і  тілесних  втіх

Всі  образи  зібрала  воєдино.
Ця  вічність  –  всевбираючий  потік.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину.

7.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину.
Життя  мені  саме  обрало  роль.
Пандемос  нарекли  мене  в  Афінах,
Кумира  по  собі  творив  народ.

Їх  щастя  –  це  видовище  й  хлібина.
Їх  чистота  спотворена  тавром.
Моя  ж  душа  –  отруйна  серцевина  –
Не  вірує  ні  в  зло,  ані  в  добро.

Невинними  уже  не  будуть  люди,
Бо  у  пізнання  дорога  ціна.
Лиш  я  уникну  каяття  і  суду

За  всі  гріхи  розбещення  і  знад.
І  знову  подивую  грішним  чудом.
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.

8.
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.
Я  –  Пафія,  божественна  актриса.
Хвальбою  засипає  словопад,
І  я  горю  пихатістю  Нарциса.

В  сценаріях  земних  надій  і  зрад
Ремарками  ряхтять  мої  капризи.
Герої  п’ють  любовний  сурогат,
І  гинуть  від  облуд.  Кінець.  Завіса.

А  де  ж  любов  без  его  і  брехні,
Що  все  прощає,  не  ламає  крила,
Не  кичиться    і  не  впадає  в  гнів?

У  неї  на  землі  криве  мірило.
Раби  не  правді  служать,  а  мені  –
Я  світ  солодким  чаром  полонила.

9.
Я  світ  солодким  чаром  полонила,
Та  люд  у  мирі  жити  не  хотів.
Дали  мені  у  руки  меч  і  стріли,
Кохання  розіп’яли  на  щиті.

І  знов,  Парісе,  я  тебе  зустріла.
Приніс  ти  в  жертву  тисячі  життів
Мені  за  ласки  краденого  тіла,
І  Трою  поховав  у  небутті.

Беруть  боги  розплату  за  трофеї
В  той  час,  коли  мовчать  земні  суди.
І  воїни  зовуть  мене  Арея  –

Цариця  найкривавіших  світил.
Хоч  я  без  обладунків  –  ніжна  фея,
Від  подиху  мого  цвітуть  сади.

10.
Від  подиху  мого  цвітуть  сади,
Безжурна  юнь  від  захвату  хміліє.
В  таємнім  лісі  роздає  сатир
Нектари  із  оман  і  ейфорії.

Та  від  похмілля  людям  не  втекти.
Навіщо,  Єво,  ти  взяла  у  змія
Те  яблуко  пізнання  і  біди,
І  розбудила  чарівну  стихію?

Ти  мала  рай,  але  обрала  гріх,
І  світ  на  біле  й  чорне  покроїла.
Та  він  у  протиріччях  посірів,

І  вицвіли  божественні  чорнила.
Біліє  чистотою  святість  мрій,
Та  плід  любові  падає,  доспілий.

11.
Та  плід  любові  падає,  доспілий,
І  кожна  Єва  схожа  на  Ліліт.
Бенкети  з  Діонісом  я  ділила,
Хиталась  від  безумства  вісь  землі.

Хрипіли  душі  грішників  від  гнилі,
І  огорнула  плоть  розпусна  лінь.
В  екстазі  вакханалії  чманіли,
І  каялись  у  річці  п’яних  сліз.

Гетерою  мене  повії  кличуть,
І  служать  ритуали  срамоти.
Міняю,  ніби  маски,  я  обличчя,

Що  втілюють  магічний  архетип.
Серця  і  плоть  нестимуть  люди  вічно
На  мій  жертовник  грішний  і  святий.

12.
На  мій  жертовник  грішний  і  святий
Життя  палким  бажанням  кровоточить.
І  стогне  плоть  в  обіймах  темноти.
Я  –  Меланіда,  королева  ночі.

Бентежний  місяць  від  жаги  тремтить,
В  морях  пітьми  гарячий  шал  хлюпоче,
У  кожнім  тілі  дух  моїх  святинь
Що  їх  побудував  спокусник-зодчий.

Не  всохне  древо  зваби  і  оман,
Що  заборона  у  раю  зростила
Вершина  щастя  –  руйнівний  вулкан,

І  опіум  шаленості  у  жилах.
Немає  ліків  од  солодких  ран.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила.

13.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила,
Ненависть  із  любов’ю  обнялись.
Я  грізного  Ареса  спокусила,
Спила  його  кривавої  смоли.

У  ласках  грішносяйного  світила
Зітерлись  грані  всіх  моїх  облич.
Я  –  Порн.  Мої  бажання  чорнокрилі
В  людське  єство  гріхами  уп’ялись.

Творили  хтивість  у  моєму  храмі,
І  зносились  усі,  забувши  стид,
І  праведник  у  них  не  кинув  камінь,

Бо  душі  не  цурались  наготи.
Немає  заборон  в  сюжетах  драми,
Що  рід  людський  продовжує  вести.

14.
І  рід  людський  продовжує  вести
Любов’ю  загримована  спокуса.
Отрутою  стають  п’янкі  меди,
Ятряться  в  душах  змієві  укуси.

Це  одкровення  влади  й  самоти
Нашіптує  моя  порочна  муза.
Немає  бога,  щоб  мене  простив.
Ніхто  мої  провини  не  відпустить.

Я  каятись  не  вмію,  та  рядки
Цих  сповідей  правдиві  та  незмінні.
Солодке  пекло  і  едем  гіркий

Божественно  сплітаються  в  людині.
Для  мене  ж  садять  лаври  на  вінки.
Я  –  Афродіта  із  морської  піни.

 
МАГІСТРАЛ

Я  –  Афродіта,  що  з  морської  піни
На  землю  вийшла  у  вінку  принад.
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна,
Кохання  чарівливий  зорепад.

Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину,
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.

Я  світ  солодким  чаром  полонила.
Від  подиху  мого  цвітуть  сади,
Та  плід  любові  падає,  доспілий,

На  мій  жертовник  грішний  і  святий.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила,
Що  рід  людський  продовжує  вести.

_______________________________________________________________

1.  Венера  –  римське  божество  садів  і  родючості,  пізніше  –  богиня  кохання,  краси  і  гармонії.
2.  Понтія  –  синонім  Афродіти,  що  означає  «морська».
3.  Анфея  –  квітуча.
4.  Уранія  –  цариця  неба,  а  також  старша  із  Мойр  (богинь  долі).  Покровителька  сім`ї  та  духовної  чистоти.
5.  Пандемос  –  афінський  епітет  Афродіти,  що  означає  «всенародна».  
6.  Пафія  –  демонстративна,  театральна.  
7.  Арея  –  означає  «войовнича».  Її  храм  побудовано  у  Спарті.
8.  Гетера  –  покровителька  куртизанок,  а  також  просто  незалежних  жінок.
9.  Меланіда  –  темна,  нічна.
10.  Порн  –  розв’язна,  розпусна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642289
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Світлана Моренець

РОЗСИПАНІ ПАЗЛИ

Кімнату  сонцем  заливає  ранок...
Летить  сумною  піснею  з  двора
матусі  оксамитове  сопрано,
збудивши...  Рано...  спить  вся  дітвора.

Нашвидкоруч  заплівши  туго  коси,
морквинку  з  грядки  смикнувши,  спішу,
біжу  босоніж,  збивши  срібні  роси
із  килима  густого  споришу.

Ховаюся  від  матінки,  мов  заєць,  –
у  мене  море  невідкладних  справ!
Витягую  з-за  пазухи  окраєць  –  
не  розкришити  б  хлібчик  серед  трав,

бо  це  –  для  рибок.  Он  вже  ціла  зграйка
ганяє  крихти,  мов  хлоп'ята  м'яч...
Між  горобцями  цвірінчлива  сварка,
війна  за  хліб,  як  агресивний  «квач»...

Малий  бичок  стрибає  біля  тину,
йому  вламала  теж  маленький  шмат,
за  що  дістала  штурхана  у  спину,
ще  й  до  стіни  припер,  маленький  кат...

Вишукує  щось  песик  в  своїх  сховах...
ллю  молочко  котам  біля  дверей...
он  півень  кукурікає  на  дровах,
танцюючи  фламенко  для  курей...

До  моїх  крихт  вже  котяться  курчатка...
Гукнув  поштар,  і  з  торби  з-за  плечей
дає  листа...  із  сургуча  печатка...
Ех,  прочитати  б!..  та  не  вмію  ще...

Матуся  в  двір  пташиною  влетіла
у  світлім  платті...  Я  завмерла,  бо
вона  така  красива,  стрункотіла!
Найкраща  в  світі!  Правда!  От...  –  їй-бо!

Розмови  тихі  за  столом  щоденні,
де  на  цераті  кутик  час  протер...
Тоді  було  все  звичне  і  буденне,
та  невимовно  дороге  тепер...

8.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Леся Утриско

З тобою лиш вічністю жити.

Відмрію,  зомлію-  
Несу  лиш  в  тобі  надію,
Зостану,  розтану-
У  спогадах  наших,  коханий,
Зустріну,  зцілую-
Любов'ю  лишень  зачарую,
Спонтанно,  нежданно-
У  погляді  моїм,  жаданий.  
Торкнуся,  згорнуся-
Устами  вогню  та  спраги,
Нап'юся,  зцілюся-
У  лаві  вулканній  між  нами.
Забуду,  не  буду-
Зимові  стежки  стелити,
Кохаю,  жадаю-
З  тобою  лиш  вічністю  жити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641928
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Ніна-Марія

Батьківський поріг

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]

[i][color="#298f10"]Скільки  стежок  у  житті  вже  пройдено,
Дорогами  крутими  збито  ніг
Та  нема  нічого  наймилішого
За  отой  рідний  батьківський  поріг.

Туди  завжди  на  крилах  я  летіла,
Мов  та  пташина  до  свого  гнізда.
Любов  там  материнська  мене  гріла
І  настанова  батьківська  тверда.

Двір  здалеку  махав  кленовим  листям,
Спориш  стелився  стежкою  до  ніг,
П"янив  любисток  той,  що  на  причілку,
Свій  запах  в  моїй  пам"яті  зберіг.

Кожна  травинка  й  кущик  були  рідні,
Віття  верби  горнулось  до  землі,
Вода    пилася  спрагло  із  криниці,
Втома  дорожня  танула  в  імлі.

Думками  часто  я  туди  вертаю:
В  казку  дитинства  і  в  юність  свою,
Душі  криницю,  повну  добротою,
Яку  сповна  я  людям  віддаю.[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Світлана Моренець

Я ВЧОРА ВБИТИЙ…

Не  могла  не  подати  цей  вірш.
Його  написав  мій  чоловік,  Олександр  Моренець

Важкий  солдатський  запах  поту
проліз  крізь  тютюновий  дим,
і  сон  змінився  на  скорботу,
і  я  відчув,  що  не  один
в  своїй  кімнаті  серед  ночі...
І  бачу  –  поруч  хтось  сидить...
І  заглядає  просто  в  очі,  
І  починає  говорить:

«Мене  нема...  я  вчора  вбитий...
Та  ось  прийшов,  бо  хочу  взнать:
чому  одним  –  так  легко  жити,
а  іншим  –  тяжко  й  помирать?»

А  я  мовчав,  боявся  слова,
лиш  бачив  сірий  камуфляж...
І  «камуфляж»  промовив  знову:
«Снаряд  влетів  до  нас  в  бліндаж...
Накрило  всіх,  ніхто  не  вижив...
Ти  чув  колись,  як  "Град"  реве?..
О  22-ій,  після  їжі,..  дививсь  ти  шоу  по  ТВ.
А  ми,  розірвані  на  шмаття,
вже  залишали  білий  світ
із  янголами  в  білих  платтях...
А  нам  всього  по  20  літ...

Ну  що  ж,  не  хочеш  говорити...
Мабуть,  не  знаєш,  що  сказать...
Кого  ж  спитать  –  чом  легко  жити
й  чому  так  тяжко  помирать?..»

Автор  –  Олександр  Моренець
07.02.2016  р.
Не  можу  переконати,  що  йому  варто  публікувати
вірші.  А  Ваша  думка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Дід Миколай

І волю й славу їй несіть

Усе,  що  вмерло  оживе,
чуже  відійде  падолистом,
життя  в  цей  світ  прийде  нове,
нам  треба  бути  реалістом.

Але  не  значить,  що  з  небес
його,  як  манну  нам  здарують,
потрібно  спити  крові  з  лез,
лише  тоді  вгорі  почують.

Там  поважають  мужніх,  честь
тих,  хто  у  борні  одвічній,
тут  в  роздоріжжі  перехресть,
знайде    скрижалі  вічні.

Отож  не  бійтеся  і  йдіть,
любіть,  любіть  свою  Вкраїну,
і  волю  й  славу  їй  несіть,
щоби  Воскреснула!
                                                           ...    до  тліну!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641702
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Леся Утриско

Мої спогади- в них все життя.

Мої  спогади-  в  них  все  життя,
Десь  притихнуть,  а  десь  мов  грози,
Мов  весною  бурхлива  вода,
Тихий  подих  на  лютім  морозі.

Заквітчає  їх  буйний  цвіт,
А  десь  ляже  між  ними  смуток,
Не  зостане  прожиток  літ,
Задрімає  в  них  вічний  трунок.

Їх  вітри  віднесуть  у  даль,
У  широкі  земні  простори,
А  десь  тихо  їх  вкриє  вуаль,
Як  туманом  покриті  гори.

На  хмаринках  посеред  ночі,
У  пташиних  польотах  буття,
Мої  спогади-  всесвіту  очі,
Мої  спогади-  в  них  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641862
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Анатолій В.

Із сірістю завжди веду війну

Із  сірістю  завжди  веду  війну
І  рими  з  серця  з  кров`ю  вириваю...
Як  пробудити  їх  від  того  сну?
До  купи  мені  скласти  як?..  Не  знаю...

Вони  порозбігались  по  кутках,
Сховалися  у  коконі  із  правди...
І  душу  потихеньку  ріже  страх:
Ану  ж,  як  в  мене  це  тепер  назавжди?

А  далі  що?  Не  буде  вже  віршів?
Не  напишу,  ну,  хоч  малий  рядочок?
А  як  я  прагнув,  як  завжди  хотів
Душі  плести  римований  віночок!

Купатися  у  теплих  хвилях  рим
Навіть  в  період  творчого  застою!
Від  холоду  холодних  лютих  зим
З  птахами  повертатися  весною...

Не  хочеться,  щоб  це  кудись  пішло,
Зміліло  це  римоване  озерце!..
Щоб    душу  у  сніги  не  замело,
Я  рими  вириваю  прямо  з  серця!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Трави

                                     «Хіба  світ  і  натовп  -  не  краще  видовище,
                                         до  того  ж  безкоштовне,  подібне  до  відомого
                                         Піфагорівського  торжища?»
                                                                                                         (Григорій  Сковорода)

Є  місто  зелене-смарагдове-квітковане:
Місто  вусатих  равликів-поспішайликів
З  хатинками-мушлями  розцяцькованими,
Листяними  стінами-вулицями  тонконоговими,
Стеблиновими,  тимчасовими,  звіробійними
Та  мальвовими,  запашними  й  живими.
Там  час  вимірюють  мохом  -  
Швидкістю  його  росту,
Там  пророкують  і  проповідують
Віщуни-слимаки  слизосині  словолипкі,
Там  дощ-не-дощ  -  подія  епохи,
Там  мурашник  -  імперія  -  Олександра,
Мало  не  Македонського,
Там  струмок  лісовий  Ніагарою
Тече  невідому  куди  і  невідомо  звідки,
Там  дерево  досягає  Космосу,
Калюжа  хвилями  океанськими
Колихає  жабія-динозавра  ненажерливого,
Там  попелиці  худобою,  а  муралі  пастухами,  
Там  ніхто  не  відає,  не  знає  й  не  здогадується,
Що  зима  прийде  біла
Неминуча.
Як  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Олекса Удайко

О МОВО ВРАЖА!

                   [i]  Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
                     на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  
                     смітник  свій  «язык»,заговори  українською!*                                                              
                                                                             [b]Олександр  Горобець[/b][/i]

[i][b][color="#9100ff"]Ти  був  для  нас  всіх    великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…

Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…  
А  мова  зникає  –  зникає  й  народ!

...Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:  
У  мов  праслов’янських  –  чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали  
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
І  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..

Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий    монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,    а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..

Та    вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…  
І  «руськоязикі»,    пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»

І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…  
І    ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім    «понятиям»…    «публику  меря»,
Під  огласи:    «бля…,  ПНХ…,  …она  мать»  !.  

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!  
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть  
Утопить    в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам  довіку  
                                                           нездійснениx  
                                                                                                           щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник    Олександр  Горобець    ініціював
   У  Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  
   окупаційною.  
(http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/)
**    У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  
в  програмі  додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  
замінили  українською.  
***Одна  із  назв  московітів  або  москалів…
****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  
слів,  а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких.
*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  
впроваджений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі.
******Одно  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  
сучасної,  але…    конаючої  Імперії  Зла    –    Росії.
[/i]
   
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641472
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016


НАДЕЖДА М.

Молодість, ти хоч приснися…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QrmIjjaqJ4o[/youtube]

Літо  ввірвалось  в  кімнату,
Диха  на  мене  теплом.
Місячна  ллється  соната,
Щедро  дарує  сріблом.

Зараз,  як  завжди,  не  спиться.
Роєм  літають  думки.
Молодість,  ти  хоч  приснися.
Де  ж  ті  поділись  роки?

Хоч  на  хвилинку  прилиньте,
Я  не  прошу  вже  на  час.
З  дальніх  доріг  відпочиньте...
Все  ще  я  мрію  про  шанс.

Гляньте  на  мене  уважно:
Я  вже  не  та,  що  була.
Поряд  літа  вже  поважні,
Що  потребують  тепла.

Книгу  життя  все  гортаю.
Знаю,  були    помилки.
Добре  я  все  пам"ятаю...
Тільки,  життя,  не  спіши...







.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641145
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Наталя Данилюк

Буде весна

[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]

Ця  лютнева  зима  –  не  зима,  а  суцільна  проталина…
Сніг  по    клаптику  вовни  за  ніч  розтягнули  вітри
І  хрумкій  білизні  досхочу  порадіти  не  дали  нам…
Позіхаючи,  равликом  сонце  повзе  догори.  

Отже,  буде  весна  –  життєдайна,  п’янка,  неприборкана,
Пробіжиться  босоніж  під  кашель  рипучих  воріт!
І  на  місці  весняного  сліду  заграє  пацьорками
Білозуба  усмішка  землі  –  молодий  первоцвіт!

Враз  кожнісінька  жилка,  пульсуючи,  соком  наповниться…
І  коли,  поцілована  в  тім’я  світилом  рудим,
Ти  почнеш  зеленіти  життям,  як  біблійна  смоко́вниця,
Виноградар  твій  ревний  зрадіє,  бо  ж  будуть  плоди.

На  пошерхлі  долоні  заплачеш  ранковими  росами
І  промовиш:  “Я  знову  прийшла…  Тож  візьми  ці  дари”.
Так,  як  юна  весна,  цілуватимеш  п’ятами  босими
Пружно  випнуті  жили,  що  б’ють  з-під  земної  кори.

І,  схилившись  йому  на  плече  обважнілими  вітами,
Прошепочеш:  “Прости,  що  я  плоду  не  дала  торік…”.
І  весна  поміж  вами  бджолино-квітково  бринітиме,
І  дощем  благодатним  окропить  недовгий  твій  вік…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


НАДЕЖДА М.

Уважно слухаю твій голос…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]

Уважно  слухаю  твій  голос.
Не  чую,  що  там  кажеш  ти...
Неначе,  розцвітає  лотос...
Боюся  дух  перевести.    

Про  щось  питав,  та  я    не  чула.
Думками    поряд  вже  була.
Чомусь  про  все  в  цей  час  забула.
Лиш  голос  слухати  могла.

У  заметілі  слів  ласкавих,
Затихли  навіть  солов"ї.
І  тихо  -  тихо  сад  вишневий
Скидав  на  землю  пелюстки.

Звучить  мелодія  далека,
А  як  торкається  душі!
Долає  відстані  так  легко,
І  розчиняється  в  тиші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Віктор Ох

Чи прощати

[i][b]  Ирина  Иванченко  [/b][/i]
[u][b]«Прощёное  воскресенье»[/b][/u]
[i](Книга  стихотворений)[/i]
Киев–  2014
[b]Журнал  «Радуга»[/b]



           [color="#1336d4"]«Я  русский  бы  выучил  только  за  то,  чтоб  громко  скандировать:  «Путин  –  …ло!»[/color]
       (сучасне  народне  прислів'я)
===========================
Під  час  спілкування  з  Іриною  Іванченко  відмітив  привабливість  її  справжніх  жіночих  рис  характеру  –  доброти  і  турботливості,  теплоти  і  тактовністі.  А  при  читанні  книги  її  віршів  «Прощёное  воскресенье»,  яку  поетеса  люб'язно  мені  презентувала,    додатково  відчув  наявність  і  інших  проявів  всього  спектру  жіночності  –  жіноча  інтуіція  і  домовитість,  терплячість  і  співчуття,  м'якість  і  ніжність.  
І  це  все  в  поєднанні  з  високим  рівнем  освіченості  і  культури,  товариськістю  і  діловитістю.  
 «Прощёное  воскресенье»  –  вийшла  друком  навесні  2015  р.,  і  вже  стала  бібліографічною  рідкістю.  Це  вже  п’ята  книжка  письменниці.
Книга  в  твердій  палітурці,  гарно  художньо  оформлена,  прикрашена  симпатичною  графікою.
Подобається,  що  після  багатьох    віршів  є  коментарі,  пояснення,  невеличкі  розповіді.  Це  дозволяє  не  тільки  прочитати  твір,  а  ще  й  познайомитись  з  передісторією  написання.
Читаєш  ці  вірші  і  бачиш  за  ними  особистість  автора.  В  дуже  жіночній  поезіїї  авторка  математично  точно  і  по-чоловічому  логічно  вибудовує  сюжет  і  о́бразний  ряд.  Навіть  описуючи  буденні  «жіночі  проблеми»  вона  ухитряється  створити  з  того  справжню  Поезію.  Саме  таке  вміння  бачити  в  звичайному  щось  особливе  і  показати  це  читачу  я  вважаю  найбільш  цінним  для  митця.    
 Наприклад,
[u]Про  жіночу  самотність[/u]
[i]«Щедро  гостя  привечаю
на  изломе  января.
За  ночным  столом,  за  чаем  –
одиночество  и  я…
…Пробуй,  гость,  пирог  с  малиной,
и  варенье,  и  халву.
Я  живу  наполовину  –
я  теперь  одна  живу…»[/i]
    («Одиночество  и  я»)(38)  *  


[u]Про  вагітність[/u]
 [i]«Ребёнок,  заплывший  в  меня  из  бездонных  глубин,
парит,  невесом  и  невидим,  плывёт,  невредим,
растёт,  обживая  уверенно  тёплое  лоно,
и  медленно  движется  вниз  по  пологому  склону…»[/i](31)

[u]Про  кухню  [/u]
[i]«Что  ни  день  из  блаженных  семи
дней  в  неделю  –  касаешься  чуда:
сочиняешь  обед  для  семьи
и  ласкаешь,  и  нежишь  посуду…
…Кухня  –  жёлтая  кружка  без  дна,
милосердный  поваренный  омут.
Только  здесь  я  бываю  одна  –
узкий  берег  меж  миром  и  домом…»[/i]
(«Некухонное»)(36)

[u]Про  власне  домашнє  гніздо[/u]
[i]«Пусть  небольшой,  но  свой,  но  тёплый  дом
обязан  быть  у  каждой  божьей  птахи,
чтоб  были  в  нём  стол,  стул,  стихи  и  страхи,
и  детская,  и  садик  за  окном…»[/i](35)

[u]Про  відпістку  на  дачі[/u]
[i]«…Похоже  отпуск  близится  к  концу.
Варенье  сварим  и  затеим  сборы.
Вот  только  не  забыть  задёрнуть  шторы.
И  яблоки  не  позабыть,  которым
Любовь  навек  прихлынула  к  лицу.»[/i](38)

Звичайно,  в  пані  Ірини  є  чимало  віршів  іншої  тематики.  Є  чудові  пейзажні  замальовки  і  подорожні  нариси.  Є  екскурси  в  історію.  Є  сюжети  біблейські  і  античні.  Наприклад,
[i]«Когда  спалили  Трою,  я  была
сухим  поленом  в  греческой  жаровне.
И  пробивался  огонек  неровный,
и  вырастала,  множилась  зола.

Когда  спалили  Трою,  я  была
ресницей  горемычной  Андромахи.
О,  в  пересохшей  горловине  страха
слеза  –  щекою  –  как  пустыней  –  шла…»[/i]
  «Когда  спалили  Трою»(42)

Є  вірші  про  недавні  історичні  події:  

[u]Про  Небесну  Сотню[/u]
[i]«…Проходят  расстрелянной  ратью
долинами  райской  земли
мои  милосердные  братья
и  кровные  сёстры  мои…»[/i]
«Небесная  сотня»(21)

Є  вірші  [u]про  рідне  місто[/u],  адже  недаремно  Ірину  Іванченко  часто  називають  «найбільш  київською»  поетесою.  

 [i]«Мой  Левый  берег,  ты  неудержим,
Хотя  мосты  летят  к  тебе  как  стрелы,
Но  за  края  выплёскивает  жизнь
В  русановских  и  дарницких  наделах…»[/i](63)

Єдиний  раз  відчув  якийсь  ментальний  дискомфорт,    коли  читав  вірші  про  Сорочинську  ярмарку:
 [i]«...  и  вышиванки  из  Китая
везут  на  праздник  челноки.
На  старом  месте  нарастают
тюки,  баулы,  клумаки,
 
ряды,  лотки,  горшки  и  плошки,
сусальный  август  про  запас,
где  мы  пересекаем  площадь,
а  площадь  рассекает  нас…»[/i]
«  Сорочинская  ярмарка»  (24)

Наскільки  краще  б  сприймався  вірш,  якби  про  те  ж  саме  було  написано  українською.    А  на  «рус.язикє»  вже  щось  не  те,  наче  йдеться  про  якийсь  базар  в  Ізмайлово,  а  не  колоритну  українську  ярмарку.
Ірина  Іванченко  вважає  себе  українською  поетесою,  хоча  пише  російською.  Пані  Ірина  родилась,  живе  і  працює  в  Києві.  Тому  зрозумілим  є  те,  що  оточення  її  було  не  українським.  В  містах  і  селах  України  раніше  (та,  мабуть,  і  тепер)  витіснялося  все  українське,  а  натомість  нав'язувалося  московитське.
Московити  вже  360  років  прагнуть  домінуваня  свого  «рус.язика».  Вони    навіть  в  роки  Незалежності    через  своїх  агентів  впливу  «забили  під  зав'язку»  тим  своїм  «язиком»  теле-  і  радіо-ефір  України,  завалюють  українців  пресою,  друкованою  продукцією  на  «вєліком  і  магучєм».  Творчих  людей  заманюють  в  різноманітні  цілком  легальні  у  нас  неукраїнські  спілки  (наприклад  –  «Южнорусский  Союз  Писателей»)(?),  організовують    сумнівні  фестивалі  (наприклад,  «Русский  Stil»  або  «Эмигрантская  лира»),  проводять  у  нас    «Вручение  литераторам  —  соотечественникам  на  Украине  Международной  литературной  премии  имени  основателя  Москвы  Великого  князя  Юрия  Долгорукого».(?)    За  кращі  твори  українських  письменників  російською  мовою  Національною  спілкою  письменників  (!)    надається  Гоголівська  премія  та  Літературна  премія  імені  Володимира  Короленка,  а  поетам  присуджується  Премія  імені  Миколи  Ушакова.
Звичайно  всі  ми  колись  щось  писали  і  російською  мовою,  але  ж  тепер,  під  час  нинішньої  війни  зформувалося  стійке  відчуття:  все  російське  –  вороже  українському,  і  насамперед  –  мова.  
Нинішня  російсько-українська  війна  розпочалася  саме  через  мову.  Це  незаперечний  факт.  Саме  мовний  фактор  Росія  використала  як  головний  привід  до  агресії  ―  пояснивши  її  потребою  захисту  російськомовних  громадян  в  Україні.
А  як  та  сама  Європа  може  зрозуміти,  що  відбувається  в  Україні?    Як  вона  може  розпізнати    українців?  Їй  важко  розділити  людей,  що  розмовляють  мовою  того  народу,  який  на  них  напав  і  відібрав  частину  територій.
Задамо  собі  питання:
[b]Що  потрібно  для  того,  аби  вважатися  в  Україні  українським  літератором?[/b]
Або  точніше:
[b]Чи  можна  вважати  вітчизняними  письменниками  тих,  хто  [u]пише  не  українською?[/u][/b]
І  ще  точніше:
[b]Чи  етично  Україні  плекати  двомовність  (читай  «російськомовність»)  в  умовах  неоголошеної,  але  фактичної  війни  з  Росією?[/b]
[b]Чи  прощати  співвітчизникам  їх  усвідомлене  чи  мимовільне  служіння  ворогу?[/b]
Питання  не  прості.  І  ми,  як  народ  [b]«поміркований»,  «толерантний»[/b]  довгий  час  уникали  відповіді  на  них.
А  проте,  давно  доведено,  що  двомовність  –  це  шлях  до  сепаратизму.  Доки  Україна  «плекатиме  двомовність»,  доти  вона  залишатиметься  об’єктом  російського  впливу,  зазіхань  і  агресії.  Русифікація  та  підбурювання  мовного  конфлікту  —  це  ті  маніпулятивні  технології,  які  Росія  роками  застосовувала  в  начебто  незалежній  Україні,  щоб  підтримувати  проросійські  настрої,  розпалювати  українофобію  та  сепаратизм  і  змушувати  Україну  поступатися  своїми  інтересами.  
Тимчасом  Росія  на  окупованих  територіях  активно  викорінює  українську  мову.  І  в  Криму,  і  на  Донбасі  активно  прибирають  українські  написи,  а  головне  —  усувають  українську  мову  з  освіти,  ліквідують  україномовні  школи.  За  українську  мову  там  можуть  ув’язнити,  катувати  і  навіть  убити.  З  усього  цього  добре  видно,  що  Росія  вбачає  в  українській  мові  величезну  небезпеку.  Туди,  де  поширена  українська  мова,  російські  загарбники  й  не  рипнулися,  а  там,  де  її  трішки  —  роблять  усе,  щоб  її  не  було  зовсім.
З  історичної,  наукової  точки  зору,  поняття  “російськомовний  українець”  не  існує?  Як  не  існує  поняття  італомовний  іспанець,  чи  франкомовний  німець.  Просто  існує  категорія  людей,  що  в  процесі  колонізації  варварами  прийняли  колонізаторські  правила.  Тобто  відмовились  від  рідної  мови  на  користь  окупанта.  Те,  що  ми  зараз  говоримо  російською  –  це  виключно  наслідок  колонізації,  а  не  історичний  феномен.
Коли  ми  відмовимось  від  «рус.язика»,  ми  не  відлучимось  від  «великої  культури»  –  ми  покинемо  табір  вбивць  і  андрофагів.**  Щодо  московитського  варварства  –  це  не  просто  метафора,  це  незаперечний  історичний  факт.  До  другої  половини  18-го  століття  в  культурі  і  навіть  в  мові  у  московитів  нічого  вартісного  не  було.  А  все,  що  з'явилось  потім,  створили  носії  різних  етносів.  
Сама  російська  мова  це  була  лише  говірка  від  мови  Руси(України).  Видатний  вчений-лексикограф  Володимир  Даль  (  Козак  Луганський)  вже  в  назві  основної  своєї  праці  («Толковый  словарь  велікорусского  наречія  русского  языка»***)  точно  визначив  походження  сучасного  «рус.язика».
І  російську  літературу  створили  у  своїй  основі  не  етнічні  росіяни.****
Навіть  «їхнє  всьо»  –  Пушкін  –    був  нащадком  ефіопських  євреїв*****.  “Черт  догадал  меня  родиться  в  России…”  –    журився  Олександр  Сергійович.

Найбільший  внесок  в  розвиток  російської  літератури  зробили  українці  і  євреї.
На  території  України  народилось  багато  російськомовних  письменників,  яких  найчастіше  відносять  до  авторів  російської  літератури.  Передовсім  Микола  Гоголь,  Анна  Ахматова,  Михайло  Булгаков,  Максиміліан  Волошин,  Давид  Бурлюк,  Микола  Бурлюк,  Божидар,  Борис  Чичибабін,  Микола  Ушаков,  Леонід  Кисельов,  Леонід  Вишеславський,  Микола  Носов,  Михайло  Матусовський,  Віктор  Некрасов,  Гелій  Снєгірьов,  Ірина  Ратушинська,    Ігор  Померанцев  і  т.д..
А  ось  поети  і  письменники  єврейського  походження,  які  розвивали  російську  літературу:  Мандельштам  Осип,  Уткін,  Каверін  Веніамін,  Інбер,  Алігер,  Антокольський,  Маршак,  Коган,  Самойлов,  Межиров,  Слуцький,  Бродський,  Рейн,  Сапгир,  Липкин,  Левітанський,  Городницький,  Горін,  Улицька  ,  Рубіна,  Дмітрій  Биков  і  т.д.
На  території  України  народилось  багато  російськомовних  письменників  єврейського  походження,  яких  найчастіше  відносять  до  авторів  російської  літератури.  Лише  деякі  імена:
Ісак  Бабель,  Лівшиць  Бенедикт,  Саша  Чорний,  Пастернак  Борис,  Ільф  Ілля,  Кірсанов  Семен,  Багрицький  Едуард,  Михаил  Светлов,  Еренбург  Ілля,  Михайло  Зощенко,  Євген  Петров,  Валентин  Катаєв,  Ілля  Еренбург,  Гроссман  Василь,  Михайло  Жванецький  і  т.д.    
Навіть  Толстой,  хоч  і  від  самого  Рюрика  веде  родовід,    але  теж  не  кацап.  А  ще  німці  Фонвізін,  Дельвіг,  Кюхельбекер,  Блок,  шотландець  Лермонтов,  італієць  Тютчев  ...  –  всіх  не  перелічити.
Помітна  участь  у  російській  літературі  і  письменників  татарського  походження:  Державін,  Карамзін,  Аксакова,  Тургенєв,  Купрін.  Вони  не  тільки  писали  і  мислили  по-російськи  –  вони  створювали  російську  словесність,  формували  російську  мову  і  ставлення  до  російського  слова.
А  ось  лише  деякі  імена  (на  які  я  натрапив  в  Інтернеті)  авторів  сучасної  [b]української  російськомовної[/b]  літератури:  Олександр  Кабанов,  Анастасія  Афанасьєва    Леонід  Борозєнцев,  Євгенія  Баранова,  Максим  Кабір,  Олексій  Торхов,  Олександр  Мардань,  Наталя  Ворожбит,  Марія  Ладо,  Максим  Курочкін.
Письменники-фантасти  Марина  та  Сергій  Дяченки,  Андрій  Валентинов,  Яна  Дубинянська,  Генрі  Лайон  Олді  (псевдонім  творчого  тандему  Дмитра  Громова  та  Олега  Ладиженського),  Олександр  Зорич,  Юрій  Нікітін,  Андрій  Дашков  та  Володимир  Арєнєв  –  з  України  пишуть  російською  мовою.
В  сучасній  [b]російськомовній  українській  [/b]прозі  можна  виділити  три  покоління.  Старше  покоління:  Етері  Басарія,  Валентина  Єрмолова,  Анатолій  Крим,  Володимир  Бушняк,  Станіслав  Славич.  Середнє  покоління:  Сергій  Пономаренко,  Лада  Лузіна,  Марина  Муляр,  Євгенія  Чуприна,  Хелена  Томассон,  Володимир  Нестеренко,  Сергій  Головачев,  Андрій  Краснящих,  Юрій  Цаплін,  Олександр  Сидоренко.  Молоде  покоління:  Яна  Дубинянська,  Олена  Мордовіна,  Ада  Самарка,  Платон  Бєсєдін,  Всеволод  Непогодін,  Симона  Вілар.  

Велика  кількість  авторів  народжених  в  Україні  працюють  в  рамках  російської  літератури  і  мало  пов’язані  з  Україною.  Наприклад  народжена  у  Львові  авторка  детективів  Олександра  Марініна,  народжений  в  Івано-Франківську  поет  Олексій  Цвєтков  та  інші.
2014  року  журнал  «Шо»  оприлюднив  списки  найкращих  російськомовних  українських  авторів  на  думку  опитаних  експертів.  До  списку  найкращих  поетів  увійшли:  Олександр  Кабанов,  Борис  Херсонський,  Андрій  Поляков,  Наталія  Бельченко,  Ірина  Євса,  Анастасія  Афанасьєва,  Олексій  Зарахович,  Максим  Бородин,  Ілля  Риссенберг,  Максим  Кабір,  Олександр  Моцар,  Євгенія  Чуприна,  Ігор  Померанцев,  Євгенія  Більченко,  Станіслав  Мінаков.  
Список  найкращих  прозаїків  склали:  Андрій  Курков,  Олексій  Нікітін,  Володимир  Рафієнко,  Андрій  Краснящих,  Яна  Дубинянська,  Уляна  Гамаюн,  Інна  Лісова,  Маріанна  Гончарова,  Володимир  Нестренко,  Володимир  Аренєв,  Андрій  Пічахчі,  Еліна  Свенцицька,  Олександр  Сидоренко,  Сергій  Соловйов,  Юрій  Цаплін.
Це  далеко  не  весь  перелік  імен  письменників  і  поетів,  які  живучи  в  Україні  працюють  на  розвиток  російськомовної  літератури.  Українці  в  найбільшій  мірі  можуть  пишатися  таким  своїм  інтелектуальним  продуктом  як  –[b]  «русская  литература».[/b]
Можете  собі  уявити,  що  було  б,  якби  всі  ці  люди  писали  українською  мовою.  Мова  -  не  тільки  наслідок,  а  й  причина  всього,  що  відбувається  з  народом.  Мова  –  це  і  є  народ.  Мова  -  це  зброя,  яку  дав  людині  Бог.  А  ми,  не  зумівши  боронитися  за  допомогою  мови,  маємо  брати  до  рук  автомати.  (Ракетно-ядерну  зброю  українці  також  подарували  московитським  «братам»,  як  і  мову.)

------------------------------------

Та  повернімося  до  Ірини  Іванченко.  Вона  чудово  володіє  українською  мовою.  Нею  написано  навіть  декілька  віршів  українською.  Наведу  тут  один,  який  сподіваюсь  незабаром  звучатиме  романсом  на  мою  музику.
[i]
[b]Ірина  Іванченко[/b][/i]
РОМАНС
 
[i]Як  важко  мені  з  Вами  —  день  у  день
похмурим,  наче  вітер  невітрильний.
Ні  радощів  моїх,  ані  пісень,
ані  порад  Вам  зовсім  не  потрібно.
 
Ви  їдете  —  немов  чиясь  рука
нам  ворожила  відстані  і  втечі.
А  все  ж  чекання  Вашого  дзвінка  —
як  виглядання  зірки  у  Святвечір.
 
Та  марно  ждати  дива  із  небес  —
таке  життя,  такий  неспільний  устрій…
Я  так  боюся  викрити  себе
чи  поглядом,  чи  порухом  назустріч.
 
Сховати  сум  на  сьомих  небесах
та  зимувати  порізно,  як  завше…
Я  там  не  йду,  де  найкоротшій  шлях
напевне  перетнувся  би  із  Вашим.
 
Хай  буде  так  —  подалі  від  журби
і  осторонь  від  Вашої  дороги…
Як  мрію  я,  щоб  здогадались  Ви
про  всі  мої  страхи  й  перестороги.
[/i]
======================

10.01.2016
----------------------------
При  написанні    замітки  використано  інформацію  з  Інтернету

* –  в  дужках  указано  номер  сторінки  в  збірці.
**  –  Грецький  історик  Геродот  (484–425  до  Р.  X.)  пише,  що  на  північ  від  Скитської  держави  (на  просторі  теперішньої  Московщини)  жив  народ  андрофаґи  (що  означає  «людожери»).  Геродот  вказує,  що  андрофаги  мали  найдикіші  звичаї  серед  скіфів  та  їхніх  сусідів,  у  них  не  було  ні  прав,  ні  законів.  Вони  були  войовничими  і  не  дотримувалися  норм  права  тих  часів.

***–  
[img]https://v1.std3.ru/cb/7e/1428517491-cb7e2695c3ec02e293245311b21f1834.jpeg[/img]



****  –  http://for-ua.com/authornews/2010/10/28/145305.html
*****–  Його  справжнє  прізвище  –  Пушкінд  –    http://malech.narod.ru/fakt4.html  

=======================================

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640732
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Як добре, що я тут тебе зустрів!»

[u]30  січня    2016  року    під    час    так    званого    АТО    в    Донбасі    відірвало    ноги    Анатолію    Гаркавенку    (кличка    Морячок).    Світла      пам’ять    герою.      Інформацію    про    це    дізналася    з    інтернета,    а    потім    від    його    коханої    дівчини    Лєри    Бурлакової    через    мого    знайомого.    [/u]

Вона    кохала    вперше,    
мов    востаннє…

В    очах    –    зірки    і    кругом    –    голова…

Здавалось    їй,    
що    й    серденько    співа,

І    мрії    в    плани    вже    переростали.

І    він    себе    не    бачив    
теж    без    неї.

І    як    не    прикро,    дякував    війні…

«Ти    ж    саме    тут  
 зустрілася    мені,»    –  

Казав    і    називав    її    зорею.    



Вона    його    кохала,    
мов    востаннє,

І    він    без    міри    в    неї    закохавсь,

Хоч,    крім    любові,    
і    не    мав    гріха,

Не    знав,    що    скоро    ангелом    він    стане.

Щодня    вони    не    спали    
до    пів    ночі…

Її    любив    усім    своїм    єством…

Платили    щедро    
ризиком    і    сном…

Не    схоже    це    було    на    гріх    чи    злочин…



Війна    –    не    поле    
з    запахом    лаванди    –

Там    запах    смерті,    пусковий    гачок.

Його    й    назвали    ніжно    –    
«Морячок»,

Бо    ж    був    улюбленцем    єдиної    команди.

Навколо    ж    нечисть…    
Рвало…    Гуркотіло…

І    небезпечний    снайпера    приціл…

Але    рука    її    –    
в    його    руці…

І    Україна,    й    мир    були    їх    ціллю.



Та    раптом…    вибух…    
Кров    іще    пульсує…

Зачервонів    узором    білий    сніг…

Його    кохане    тіло…    
вже    без    ніг…

Погасли    зорі    у    очах    красуні…

І    зрозуміть    ніяк    
вона    не    може:

Хіба    ж    це    гріх    –    кохати    на    війні?

А    в    вухах    голос    
ще    його    дзвенів:

«Як    добре,    що    я    тут    тебе    зустрів!..»

За    що    ж    ти    з    ними    так,    
Великий    Боже?
1.02.2016.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Світлана Моренець

МИ – УКРАЇНЦІ

***
Я  –  українка  за  національністю!
Як  моря  величезного  краплинка,
несу  код  предків  духом  і  ментальністю...
До  мозку  у  кістках  я  –  українка!

***
Чи  є  у  світі  нам  подібна  нація?
Як  віл,  працює,  солов'єм  співає,
хоч  нищили  навали  й  радіація...  
Та,  мов  дитя,  про  лихо  забуває.
А  пам'ятала  б  про  Батурин,  Крути,
не  знала  б  і  сьогоднішньої  скрути!

***
Ми  з  древності  народ  –  сміливий,  дужий,
багатий  на  таланти,  мудрість,  вроду...
Аби  ще  й  –  монолітний,  небайдужий  –
хто  б  не  розбився  об  таку  породу?

1.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Леся Утриско

В душі лиш вітер свище.

Стоїш  одна,  в  душі  лиш  вітер  свище,
Все  ждеш  лелек,  котрих  давно  нема,
Зима  у  серці  виє  вище  й  вище,
А  ти  стоїш  розхристана  й  сумна.

Старенькі  вишні  хиляться  в  поклоні,
Де  зранку  сонце  стопить  білий  сніг,
Впадуть  краплини  на  обдерті  скроні,
Уст  доторкнуться  й  ляжуть  на  поріг.

На  той  поріг-  лиш  не  забутий  Богом,
Колись  лунав  дзвінкий  дитячий  сміх,
Життя  прожите  все  покрило  мохом,
Там  виріс  дерен-  дерен,  наче  гріх.

Глибока  старість  сіла  на  криниці,
Заворожила,  зчарувала  журавля,
Не  в  силі  вже  напитися  водиці,
З  пропаленого  вітром  відерця.

Лиш  спогади  гойдаються  на  вікнах,
Їх  сонечко  розбудить,  як  примар,
Сніги  колючі  в  морозливих  віхолах,
Вже  не  почують  ні  молитв,  ні  чвар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640269
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Дід Миколай

З'явились вже у Цедиків онуки

Гіркочуть  болем  –  сумом  полини
і  не  один  ще  син  не  повернеться
із    ж.до  -сурогатної    війни
кривавий  ворон  ще  не  раз  нап’ється.
Відгородився  військом  із  паскуд  
немов    павук  розкинув  свої  сіті.
Що  заручився…  «грантами    іуд»…
щоб  нас  тримать,  як    безтолоч  у  кліті?
Не  улизнеш  непрощений  Удав
не  проковтнеш  Україну  безсилу
тебе  іще  ніхто  не  запитав…
та  вже  чекають  там  за  небосхилом.
За  Ілловайськ,  за  все  що  ти  продав,
тобі  прийде…  проклятий  ж.де
Це  ти  Украйну  юда    розіп’яв…
та  час  прийшов  єгипетський  гібриде.
Прийдеш  на  сповідь  дикий  людолов
за  всі  гріхи  що  вдіяв  в  цьому  світі  
І  недарма  пролита    наша  кров
тож    будеш  в  пеклі    с.ка  ти  горіти.
Добавилось…  Вкраїні  сивини
та  вже  з'явились  в  Цедиків  онуки
від  убієнних  виросли  сини
чекайте…  вже  йдемо  мамлюки!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640264
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Олекса Удайко

СРІБЛЯСТІСТЬ – МОВ РАНОК

                                                       
     Т[i]анок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
     Спинися  -  молю!…  
     Цілункам  холодним  твоїм  
     я  коритися  мушу…
                                           [b]  Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість,  мов  ранок,    
                                                                               стрічає  земля…
Спинися,  
                                     молю  я,  
                                                                       стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                                   що  в  серці...  
                                                                                   жевріє...

Сріблястість...  
                                             довкола...
                                                                                   усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  
                                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і...  
                             хурделить...  
                                                                       холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить...
                                     в  полон  мене...
                                                                                         Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже...  
                                         доводить...  
                                                                                 до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  
                                                                       Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  
                                     не  тільки,  
                                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    
                                                                         Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  
                                 срібляно...  
                                                                         під  ковдру…

...І  в  лісі  десь...  
                                                 тріснув...      
                                                                               знеможений    сук
і  впав  потрухля́вілий  стовбур.
                                           _____
…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  
                                   сріблить  
                                                                       срібні  душі...

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/color][/color]
[/b]
12.12.  2014
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016


Анатолій В.

Дорогою додому…

Словом  колючим    день  наїжачився,
В  пазусі  кожен  трима  камінця...
На  усіх  справах  настрій  позначився;
День  догорає,  збігає  кінця...

Білих  стежинок  сніжне  мереживо,
Пусто  і  голо,  нікого  нема...
Все  продається...  Дорого?  Дешево?
Снігом  за  комір,  як  в  душу  зима!

Витрушу  з  себе  холоду  залишок,
Крига  розтане,  і  біль  промине.
Кава  гаряча  вдома  і  затишок...
Вдома  чекають  -  і  це  головне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Ніна-Марія

Цвіт троянди

[img]http://ic.pics.livejournal.com/konstantingl/18639930/2043/2043_900.jpg[/img]

[i]Цвіло  трояндою  наше  кохання
Буяло,  квітло,  не  чуючи  біди
Роки  летіли  кудись,  як  навіжені
Як  же  боялась  його  втратить  назавжди

До  тебе  ланцюгом  була  прикута
Напій  медовий  з  вуст  твоїх  спивала,
Як  росу  вранішню  співучий  соловей,
А  в  очах  синіх  завжди  зоря  палала

Я  цим  жила,  була  щаслива  й  сильна
Не  знала,  що  приспала  мені  доля
Та  вона  тихенько  горе  колихала,
Яке  в  душі  так  нестерпно  звиє  болем

Плаче  в  мені  цей  відчай  стоголосий
Шука  розради-та  все  ж  її  нема
Ступає  печаль  моя  по  снігу  боса
Їй  ні  до  чого  ця  розлючена  зима[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639874
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


НАДЕЖДА М.

Я все чекаю: розпогодиться…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GBD1R-ML8wQ  [/youtube]

Я  все  чекаю:  розпогодиться.
Загляне  сонце  у  вікно.
І  все  хороше,  знов  відродиться.
І  буде  все,  як  і  давно.

Прокинусь  з  посмішкою  вранці.
Який  чудовий  білий  світ!
Зустріну  друзів,  маю  шанси:
Бо    умивається  он  кіт.

Всі  неудачі  пересіються.
На  дні  залишиться  зерно.
Здійсниться  те,  про  що  все  мріється.
Життя  закрутиться    жорно.

І  заскриплять  міцні  колеса.
З  зерна  посиплеться  мука.
Із  серця  радість  обізветься,
Загра,  немов  ріка  стрімка.

І  світ  навколо  кольоровий,
Без  чорних  смужок  і  війни.
І  поцілунок  твій  медовий
Відчую  я  тепер  не  в  сні...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639877
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Світлана Моренець

***

Сказане  жодним  чином  не  стосується  нашого  
шанованого  товариства.

***
Не  лізьте  із  ногами  в  мою  душу!
Вона  і  так  розказує  про  мене,
немов  на  сповіді.  Як  цінність,  мушу
святе  оберігати,  сокровенне.

***
Щоб  в  голові  не  виросла  корона,
зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
і  –  це  найліпша  самооборона  –
найпершою    із  себе  посміюся.

***
Колюча?  –  Так!  Як  в'їдлива  зараза,
нестримністю  всіх  зачепи́ть  зумію.
Вам  стало  трішки  легше?  І  образа
почала  танути?
Чудово!
Я  радію.

***
Без  злої  думки  щось  мелю́  пусте,
легке  і  незначуще,  мов  полову,
забувши,  що  необережне  слово
шипом  в  чужому  серці  проросте...

30.012016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639811
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Дід Миколай

Спочити в Бога на порозі.

Мої  посивілі  роки,

Як  лунь  змальовані  в  пастелі.

Гойдає  вітер  на  орелі,

Перегорнувши  сторінки.

 

Сльота  надворі  і  дощі,

Холодний  вітер  стука  в  двері.

Думки  колючі,  невеселі,

   (Блукають  колами  в  душі).

 

Але  потрібно  далі  йти,

Обіч  тривог  перестороги.

Щоби  не  збитися  в  чертоги

До  свого,  фінішу  дійти.

 

Уже  підбились  мої  коні,  

Нехай  негода  обмине.

Щоб  завершить  життя  земне,

   (Й  спочити  в  Бога  на  попоні).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Дід Миколай

Пора проснутися, людьми.

Усьо  при  владі  в  шоколяді,
Давно,  давно  в  одних  руках.
Богообранні  при  посаді,
Засіли  вздовж  по  етажах.

Одні    злодії  і  злочинці,
Лукаві  дітки  Сатани.
Усе  вирішують  чужинці,
Як  в  себе  дома  ПОЦани.

Особий  статус    Даунбасу,
Чи  цукермаркети  в  містах…
Все  дурять,  дурять  біомасу,
Брехня  одвічна  на  вустах.

Як  ті  лини  сидять  в  палатах,
Бандитто  –  зайди  чужини.
Брати  ж  мої  у  казематах,
Твої  Україно  сини.

Та  скільки  ж  будемо  терпіти,
Пихатих  виплодків  чуми.
Допоки  ж    маємо    чапіти,
Пора  проснутися,  людьми!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639522
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Леся Утриско

Маленькі Крути.

Спустилась  ніч  в  зимовім  оксамиті,
Морозний  доторк  обпікав  лице,
Місячним  сяйвом  лиш  тіла  сповиті,
На  тій  землі,  де  ворог  не  пройде.

Та  він  пройшов,  у  тім  нерівнім  бою-
Кровавий  клапоть  обгорілої  землі,
Маленькі  Крути  Бог  забрав  з  собою
У  тих  життях,  що  в  пам'яті  живі.

У  тих  життях,  що  квітнуть  волошками,
У  тих  очах,  де  неба  вся  блакить,
Оскаженілими,  роздерті  псами,
Застигнуть,  змовкнуть  в  вічну  мить.

Земля  стогнала  в  тім,  нерівнім  бою,
Лягали  хлопці,  мов  покошені  степи,
Стогнала  рідна  під  святою  кров'ю,
Кров'ю,  що  захлинались  вороги.

Минув  вже  час,  зарубцювались  рани,
Лиш  спогади  лишились  назавжди,
Та  знов  у  небо  відчинились  брами,
Знов  топчуть  землю  люті  вороги.

І  знов  пролита  кров  дітей,  невинна,
Знов  Крути  нам  повторює  війна,
О  Господи!  У  чім  Вкраїна  винна?
Скажи,  мій  Боже,  в  чім  її  вина?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639436
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Світлана Моренець

В ПОЛОНІ СПОКУС (усмішка)

Від  лютого  до  листопаду
тружусь  на  дачі  «до  упа́ду».
І  в  празники,  у  вихідні
кручусь,  як  білка,  день  при  дні.

Зими  діждалась.  Чао,  дача!..
Стаю,  мов  ситий  кіт,  ледача.
Серед  спокус  –  як  на  габі...
я  програю́  нерівний  бій:
жую  та  клацаю  програми
і...  набираю  кілограми.

Так  місяць,  другий...  Все!  До  бою
із  лінню  і  сама  з  собою!
Щоб  організм  мій  не  зачах,
почну  з  зарядки...  десь...  на  днях.
Планую:  біг  на  стадіоні,
серйозні  зміни  в  раціоні,
здоров'я  лікувати  вади,
прийнявши  супермодні  БАДи,
прогулянки  щодень,  ні  –  ліжку!
Табу  –  на  крильця,  стейки,  ніжки,
ні  –  м'ясу  смаженому!!  Ну...  –
хіба  одненьку  відбивну...
Не  спокусять  мене  ковбаси!
Та  цей  рулетик...  –  ніжний,  ласий...
А  качка  з  яблуками?!  Пряна,
така  просмажена,  рум'яна,
і  запах    переймає  дух!

Щоб  апетит  хоч  трохи  вщух,
почну  несмачно  готувати...
Тут  муж  почав  протестувати,
немов  не  з  тої  встав  ноги.
Ну,  що  ж?  Печемо  пироги,
та  я  до  них  не  доторкнуся,
бо  ж  за  фігуру  вже  боюся...
Хіба  оцей...  такий  пухкенький,
смачнющий  (гад!),  такий  гарненький!
Від  смакоти  вже  тану,  млію...
І  наминаю!  І  «говію»!

А  милого  смішать  дилеми,
мої  терзання  і  проблеми:
«Дурниця  –  лишні  кілограми!
Уже  весна  не  за  горами.
Прощай  зима,  тож  –  здрастуй,  дача!
Непосидюща  твоя  вдача
проснеться,  як  було  це  завше.
Нікому  спокою  не  давши,
мов  на  мітлі,  знов  понесешся
і  лише  взимку  схаменешся!»

Не  хоче  він  будити  «лихо».
Тож  пухну...  аби  в  домі  –  тихо.

28.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639349
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Дід Миколай

Як зорі з неба золотії

Є  в  побажаннях  дивна  сила,
Отож  хай  збудуться    слова.
Дай  Бог  для  тебе  міцні  крила,
А  ще...  навідують  дива.

Здійсняться  хай  твої  надії,
Тихцем    впадуть  тобі  до  ніг.
Як  з  неба  зорі  золотії,
Розсипле  Ангел  на  поріг.

Добро  збере  зі  всього  світу,
Оазу  створить    з  твоїх  мрій.
Красу  в  пелюстках  всього  цвіту,
Усе  для  тебе  сину  мій.

Хай  світить  сонечко  в  зеніті,
Хай  гріє  в  свято  і  в  будень.
Найкраще  все  що  є  у  світі,
Тобі  даруємо  в  цей  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639343
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Надія Таршин

Лакейська незнищенна рать…

Лакейська  незнищенна  рать
Лакуз  негідних  і  лукавих:
По  вітру  лише  ніс  тримають  
І  мають  зиск  з  чужої  слави.

Де  перемога  –  там  вони,
Пройдисвіти  і  лицеміри.
З  ними  біда  і  без  війни,
А  як  зачепиш  –  хижі  звірі.

У  запопадливості  їх  
Не  перевершити  нікому,
А  на  догоду  "щирий"  сміх
Усім  набив  уже  оскому.

Убога  духом,  підла  рать,
Що  розтліває  кожну  владу,  -
Столи  від  сорому  тріщать,
І  кріслам  гидко  від  їх  заду.

27.01.2016р.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639037
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Валентина Малая

Українці люблять сало !

[b]ЧОМУ  УКРАЇНЦІ  ЛЮБЛЯТЬ  САЛО?[/b]

Для  українців  сало  є  не  лише  цінним  продуктом  харчування,  а  й  символом  національної  культури.  Витоки  такого  шанобливого  ставлення  до  сала  слід  шукати  в  історії  нашого  народу.

Здавна  на  території  України  вирощували  свиней  та  полювали  на  вепрів  і  диких  свиней.  У  Середньовіччі  тваринні  продукти  харчування  постачало  скотарство,  хоча  роль  мисливства  (особливо  ловів)  залишалась  на  той  час  ще  значною.  Яловичина,  баранина,  свинина,  м’ясо  курей,  качок  і  гусей  було  пересічною  їжею  давньоруського  населення.  «Руська  правда»  й  уставні  грамоти  часів  Київської  Русі  дають  нам  цінні  свідчення  про  широке  використання  м’яса  й  сала  свиней  з-поміж  інших  продуктів.  Як  свідчать  давньоруські  документи  і  археологічні  знахідки,  у  Середньовіччі  м’яса  їли  багато,  значно  більше,  ніж  у  пізніші  часи.
При  виборі  релігії  на  Русі  одним  з  аргументів  на  користь  християнства  було  те,  що  мусульманам  «передписується  “свинины  не  ясти,  вина  не  пити”.  Князеві  Володимиру  “…  се  ему  было  не  любо:  …  о  неядении  мясъ  свиныхъ  а  питьи  отинудь”»  («Повість  минулих  літ»,  986  р.).

Свинина,  сало  були  і  є  чудовим  харчовим  запасом  –  «готовизною»,  котрі  довго  зберігаються  в  сиросолоному  вигляді,  незалежно  від  навколишньої  температури.  Ще  в  Середньовіччі  розрізняли  сало  підшкірне  і  сало  нутряне  («утробне»),  а  також  лій  («лои»,  «лой»)  овечий,  баранячий  чи  козячий,  який,  імовірно,  топили  з  кропом  (або  насінням  кропу)  для  зменшення  специфічного  запаху.
У  Карпатах  вже  на  початку  ХVI  ст.  податкові  списки  подають  відомості  про  значну  кількість  свиней,  яких  тримали  селяни  галицької  частини  Гуцульщини.  Їх  приганяли  на  відгодівлю  горіхами  у  букові  ліси.  В  Україні  ХVІІІ-ХІХ  ст.  свиней  вирощували  сальних  і  м’яса  стали  споживати  менше.

На  відміну  від  західної  традиції  приготування  сала  (поляків,  зокрема)  українці  не  білували,  а  смалили  свиню  після  забою,  щоб  сало  лишилося  на  шкірці.
І  сьогодні  сало  переважно  не  коптять,  а  солять  та  найчастіше  зберігають  сирим.  Поряд  із  традиційними  способами  зберігання  солоного  сала  у  повоєнні  роки  з’явилися  й  нові  –  почали  закладати  засолене  сало  в  скляні  трьохлітрові  банки  і  закривати  герметично,  адже  сало  без  доступу  кисню  довше  зберігає  свою  свіжість.

Сало  й  сьогодні  використовується  не  лише  як  цінний  висококалорійний  продукт,  але  й  як  незамінний  харчовий  дорожній  запас,  що  не  псується  навіть  за  високої  температури  повітря.  Сало,  товчене  в  салотовці,  з  часником,  є  однією  з  найпопулярніших  приправ  до  борщу.  Споживають  його  й  сирим,  і  смаженим,  і  вареним,  і  печеним,  з  різноманітними  прянощами,  найчастіше  з  перцем,  часником  і  кмином.  Сире  солоне  сало  з  пряними  приправами  дуже  характерне  для  Волинського  Полісся.  Свіже  сало,  часник  (цибуля  чи  огірок)  і  хліб  завжди  були  найкращим  підвечірком  і  дорожнім  запасом.
Сучасні  дослідження  дієтологів,  біологів  і  медиків  спростували  усталену  думку  про  шкідливість  сала  і  показали,  що  помірне  його  вживання  корисне  навіть  для  хворих  на  шлунково-печінкові  розлади.  У  несмаженому  салі  міститься  арахідонова  кислота  (поліненасичені  жири),  яка  бере  участь  у  холестериновому  обміні,  знижуючи  рівень  холестерину  в  крові.  Встановлено  також,  що  цей  цінний  харчовий  продукт  зв’язує  і  виводить  з  організму  токсини,  тому  медиками  рекомендується  вживання  сала  (від  50  до  70  г.  на  день)  для  профілактики  виведення  радіонуклідів  у  екологічно  несприятливих  зонах.  У  народній  медицині  сало  використовують  при  зубних  болях,  роблять  обгортання  несолоним  уздором  (нутряне  сало)  від  кашлю,  при  захворюваннях  кінцівок  тощо.

Як  символ  української  кухні,  як  продукт  і  страва,  сало  й  сьогодні  посідає  досить  значне  місце  у  системі  кулінарних  цінностей  і  виступає  виразником  українського  характеру.  Про  це  свідчать  і  численні  фольклорні  приклади.

 Словесні  формули,  що  закріпилися  в  обрядовій  сфері,  повсякденні  (не  ритуальні)  пісні  зберегли  стереотип  уявлення  про  цей  продукт.  У  відомій  коломийці  співають  досі:
Намастила  губи  салом
Та  забула  втерти  –
Будуть  хлопці  цілувати
До  самої  смерті…

У  фондах  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  зібрано  безліч  приказок  і  прислів’їв  про  сало,  які  відображають  ставлення  до  нього  предмету  пересічного  українця:
Якби  мені  паном  бути,  то  я  б  сало  із  салом  їв;
Живу  добре  –  сало  їм,  на  салі  сплю,  салом  укриваюсь;
Коли  б  сало  крила  мало,  під  небесами  б  літало;
Кому  що,  а  цигану  сало;
Ні  сіло,  ні  впало,  дай,  бабо,  сала;
Так  го  полестив,  як  би  салом  помастив;
Якщо  вже  їсти  сало,  то  так,  щоб  і  по  бороді  текло.

Анекдоти  про  українця  і  сало  виразно  свідчать  про  знаковість  цього  продукту:
«Розмовляють  два  куми:
—  Куме  Петре,  чи  чули  ви,  що  сало  спричиняє  склероз?
—  Ні,  куме  Миколо,  не  чув.  Але  ж  я  по  собі  знаю,  що  як  тільки  я  вранці  поснідаю  салом,  то  на  цілий  день  забуваю  про  їжу!»;

В  українській  народній  харчовій  системі  життєзабезпечення  сало  здавна  виступає  ознакою  добробуту.  Безумовно,  в  минулому  й  позаминулому  століттях  значення  сала  як  продукту  висококалорійного  та  поживного  було  значно  вищим.  Дефіцит  тваринних  білкових  продуктів  постійно  компенсувався  споживанням  сала  і  страв  із  нього.  Пізніше,  навіть  коли  споживчий  харчовий  баланс  білків,  жирів  і  вуглеводів  у  народному  харчуванні  значно  оптимізувався,  сало  залишилося  символом  ситості.  Слід  зауважити,  що  нині,  коли  значна  частина  населення  України  живе  на  межі  бідності,  сало  знову  отримало  свій  давній  статус.  
Не  можна  сказати,  що  споживання  свинячого  сала  є  характерним  лише  для  українців.  Його  охоче  вживають  поляки,  угорці,  німці,  білоруси  та  інші  народи,  але  в  різних  етнографічних  середовищах  ті  самі  речі  отримують  різний  знаковий  статус.  Для  українців  сало  стало  символом  не  лише  української  кухні,  а  й  українського  способу  життя.

/Лідія  Артюх  кандидат  історичних  наук.  Український  етнографічний  центр./

***
[b]S.Nemo[/b],  27.01.2016  -  13:11
 Як  історик  дозволю  собі  внести  свою  лепту.
 Сало  -  стратегічний  продукт  для  українського  народу.  Саме  воно  давало  можливість  вижити  в  суворих  природніх  умовах.  Але  найцікавіше,  що  свинина  -  єдиний  продукт  тваринного  походження,  який  залишався  в  українців  після  татарських  набігів.  Татари  і  турки,  як  мусульмани  не  вживають  свинину,  тому  свині  не  мали  для  них  жодної  цінності.  А  українців  рятували  від  голодної  зими...
***
[b]yaguarondi[/b],  27.01.2016  -  16:15
   
 Не  можу  промовчати(як  шанувальниця  сала):  ходять  в  інтернеті  такі  чутки,  що  в  жирових  тканинах  жири  зберігаються  у  вигляді  тригліцеридів  -  гліцерину,  з'єднаного  з  трьома  залишками  жирних  кислот.  Сало  переважно  складається  із  молекул  такої  форми:/  подивіться  в  коментах  картинку  /  Тобто  молекули,  що  складають  сало,  переважно  схожі  на  герб  України    
 Ну  і  на  додаток:/  картинки  в  коментах  подивіться  обов'язково!/
***
В  І  К  І  П  Е  Д  І  Я
Сало  вживають  як  самостійну  їжу,  головним  чином,  в  сирому,  запеченому  вигляді,  у  вигляді  шкварок  або  у  вигляді  різної  приправи  і  жирової  основи  різних  страв.  Така  увага  до  свинини  поріднює  українську  кухню  з  кухнями  західних  слов'ян  і  угорців  та  білорусів.  Сало  їдять  не  тільки  сире,  солоне,  варене,  копчене  і  смажене,  на  ньому  не  тільки  готують,  але  ним  шпигують  інше  м'ясо,  де  сало  відсутнє.  Сало  також  використовують  для  засмажування  чи  затовкування  рідких  страв:  борщів,  капусняків,  юшок.  
Його  використовують  навіть  у  солодких  стравах,  поєднуючи  з  цукром  або  патокою.

Сало  було  одним  з  найважливіших  продуктів  тривалого  зберігання,  а  також  таким,  який  вживався  у  подорожах  та  під  час  обіду  у  робочий  день  як  джерело  енергії  -  хліба,  сала  та  цибулини  було  досить  для  цілого  дня  важкої  праці.
*********************************
*********************************

В.М.

[b]Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало
Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!
Популярне  воно,факт!    І    смачне  й    поживне,так!!!
Це  приправа  до  борщу!!  Їж  ,смакуй,аж  досхочу!!

Споживай  сирим,вареним  і  смаженим,і  печеним!
З  перцем,кмином,часником,із  яйцем  і  огірком!
Та    корисне  для  людини,бо  виводить  всі  токсини.
Прибирає  зубний  біль,навіть  зменшує  кашіль.

Робить  теплими  кінцівки  і  у  хлопа,і  у  дівки!
Дуже  довго  не  псується,від  свиней    воно  береться!
Це  смачна  готовизна,й  за  кордоном  його  «зна»
Історична  то  є  страва  і  скоринка  золотава.

Їжте  сало  і  шануйте    ,і  любіть  його  й  смакуйте!!
Бо    Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!!
Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало!
Натуральний  це  продукт!Продаю!Розставте  руки![/b]
27.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Як я хочу змінити весь світ.

Як  я  хочу  змінити  весь  світ
Та  вдихнути  у  нього  віру,
Щоби  війн  не  зостався  ні  слід,
Щоб  добро  лиш  серця  зігріло.

Як  я  хочу  обняти  весь  світ,
Та  й  кричати-  ми  діти  Божі,
Щоби  кожен  залишив  той  слід-
Слід  любові,  думки  свої  гожі.

Як  я  бачити  хочу  весь  світ
Без  ненАвисті,  зради,  дволикості,
Де  не  лишить  та  зависть  свій  слід,
Де  не  буде  ні  болю,  ні  прикрості.

Тільки  бачити  хочу  весь  світ,
Де  купається  небо  в  росах,
Де  лиш  радість  розкидує  слід,
Слід  любові,  мов  квіти  у  косах.

Де  одвічністю  квітне  весна,
Де  надією  живиться  літо,
Де  на  серце  не  ляже  зима,
Де  лиш  правдою  світ  весь  зігріто...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638894
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ

           ...і  так  буває,  коли  день  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  засудить:
Має  панівне  правління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  узяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  його  сріберно-райдужний  крій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Віктор Ох

РІДНИЙ ДВІР (V)

Слова    -  Олександр  ПЕЧОРА
Запис  і  виконання  -  Володимир  Сірий  (Рідний)

---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]

Відлітають  з  гнізда  пташенята,
а  на  крилонька  пам’ять  беруть.
Важко  доленьку  наздоганяти,
нелегка  ж  простирається  путь.  

   Як  же  часто  мене  доля  била!
   Походив,  побродив,  політав…
   Рідна  ж  хата  –  повік  буде  мила.
   Звідси  в  світ  йде  дорога  свята.  


Кожна  пташечка  свій  має  голос.
Має  вартість  свою  кожна  мить.
Скільки  всякого  скарбу  навколо!
Таємниче  про  це  сад  шумить…

   А  повітря  густе  і  духмяне
   бадьорить,  веселить  і  п’янить…
   Щедрий  спомин  оцей  не  зів’яне.
   Рай  наземний  Господь  боронить.


В  рідний  двір,  де  любисток  і  м’ята,
повертаюсь  на  крилоньках  мрій.
В  рідну  хату,  де  мама  і  тато,
де  негаснучих  споминів  рій…  

   Як  би  доля  мене  не  сварила,  –
   рідне  хатнище  радо  віта.
   Тут  лікую  поранені  крила.
   Тут  Вітчизни  моєї  вівтар.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Леся Утриско

Там, у лузі при дорозі.

Там,  у  лузі  при  дорозі  
Калина  стояла,
Козаченька  з  далеченька
Свого  виглядала.

Виглядала-  сонце  гріло,
Гілоньки  зів'яли,
Прилетіли  жайворонки,
Ягідки  клювали.

Ой  не  клюйте-  порятуйте
Личко  рум'яненьке,
Біль  торкає  моє  серце-
Серце  молоденьке.

Ой  не  клюйте,  не  мурдуйте,
Не  рвіть  мою  душу,
Візміть  сльози-  тії  роси,
Та  й  несіть  під  грушу.

Під  розлогу,  коренисту,
Де  тіло  козаче,
Защебечіть  тую  правду,
Як  калина  плаче.

Розкажіть  про  злую  долю,
Що  не  жартувала,
Молодеє,  рум'янеє
Життя  обірвала.

Обірвала  й  не  спитала,
Як  на  світі  жити?
Молодого  козаченька
В  могилу  ложити.

Не  судилось  на  тім  світі
Відбути  весілля,
Лиш  пригорне  та  зігріє
Калинове  гілля...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638641
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Олександр ПЕЧОРА

СЛУХАЮ ВИСОЦЬКОГО


Буйногривим  палким  юнаком,
з  гордим  видом  
                     полтавського  соцького,
під  гітару,  рядок  за  рядком
я  своє  видавав  під  Висоцького.

Цілий  гурт  на  кутку  шаленів.
Не  багаті  тоді  були  сценами.
Аби  слухати  модні  пісні,
Ромодан  начинявся  антенами.

Першосхемив  на  ГУ-50,  –
хуліганив  по  радіостанції.  
Пеленгатор  ловив  нас  усяк:
штрафували,  читали  нотації...

Ми  ефірили  вдень  і  вночі.
Що  завгодно  "лабали"
                                             по-плотському.
Навсехвильно  ревли  приймачі.
Та  найбільше  крутили  –  
                                                       Висоцького.

І  тепер  у  столітті  новім,
коли  мучусь  чи  трішки  під  мухою,
без  гітари  (немов  овдовів)
я  говію  –  Висоцького  слухаю.

Найновіші  пісні  зазвучать,
одуховнені  правдою  й  совістю,
та  ніколи  не  згасне  свіча
всенародного  барда  –  Висоцького.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638361
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016


Анатолій В.

Серцю боляче!. .

Серцю  боляче,  боляче,  боляче!..
Пам`ять  —  шпичка,  як  голка  під  нігті!  
Плаче  серце,  пробачення  молячи,
Наче  злидень  в  обдертім  лахмітті...

Серце  б`ється  і  падає,  падає...
Склало  крила  -  і  каменем  з  неба,
Бо  нічого  вже  в  світі  не  радує,
Бо  навіщо  те  небо  без  тебе?!.

А  душа  заніміла  у  спогадах,
Як  в  зимовому  лісі  заснулому,
І  не  крає  себе  вже  у  здогадах...  
Залишилася  жити  в  минулому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Надія Карплюк-Залєсова

МІНЯЙМОСЬ, УКРАЇНЦІ !

Міняймось,  українці  ,  зсередини,
Якщо  життя  бажаєм  внукові  й  дитині.
Якщо  бажаєм  в  Україні  -українця,
Міняймось,  люди,-  вже  всього  по  вінця

В  долоні  плещем  і  міняємося  ззовні,
Вдягли  сорочки  -дивно-пречудовні,
Краса  і  вміння,справді,-  все  від  Бога,
Але  на  тім  закінчиться  дорога...

Міняймось,  українці,  зсередини  !
Ми  ж  вмієм,  коли  треба,  буть  єдині.
Міняймо,  українці,  все  нутро,
Бо  скажуть  :  "  Їх  ніколи  й    не  було...  "

Не  кочові  ми  племена,  не  євразійці,
Міняймось,  люди,  -ми  ж  бо  українці  !
Ми  нація-  побожного  народу.
Несем  традиції  від  роду  і  до  роду

Нам  є  що  берегти  і  захищати...
Час  той  настав,  що  треба  помінятись
Не  басурмени  ж  ми,  не  лайдаки,
Ми  є  нащадки  тих,  хто  звались  козаки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638277
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Світлана Моренець

Острів Балі (закінчення)


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638024#commlist1

З  гірської  (без  вибоїн!)  траси
дух  переймає  краєвид  –
вершини,  рисові  тераси
і  пальми,  вперті  в  небозвід,
дахи,  мов  квіти,  з  черепиці...
Що  б  варто  перейняти  нам  –
це  в  кожнім  дворику    –  каплиці
і  злим,  і  добрим  божествам.
Тут  поважають  заповіти:
щодень  –  молитви  до  богів,
щодень    дарунки  –  фрукти,  квіти,
щоб  не  накликати  їх  гнів...

Дивують  страви  в  дивних  блюдах,
папая,  манго,  мангустін...
Найглибше  враження  –  це  люди,
мов  діти,  щирі  і  прості.
Шанують  ваші  інтереси,
свої  зумівши  зберегти,
немає  тут  війни  конфесій,
зуміли  злагоду  знайти.
Тут  храм  будистський,
індуїстський,
і  мусульманський,
католицький,
і  протестантський  –  щільно,  в  ряд
стіна  до  стіночки  стоять.
Всі  розуміють,  що  до  Бога
у  кожного  –  своя  дорога,
тож  не  нав'язують  вимог,
для  всіх  суддя  єдиний  –  Бог.

О  буйство  барв,  що  надихає!
Душа  вбирає  кожну  мить...  
Та  вже  мій  рідний  край  гукає,
у  серці  спогадом  щемить...

Я  з  легким  смутком  залишаю
(«Прощай!»  –  тихенько  шепочу)
екзотику  чужого  раю...
І  в  рідну  зиму  вже  лечу.

На  світлині,  зробленій  з  машини  (на  швидкості),
ви  бачите  типовий  двір:  на  передньому  плані  –
каплички  злим  і  добрим  богам,  
за  ними,  житловий  будинок  (на  даному  кадрі  –
не  видно).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638290
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла  пташка  літає  над  морем.
Чимсь  схвильована,  гірко  кигиче.
Не  спіткало  її  якесь  горе?
Когось  бідна  пташина    все  кличе...

То  не  пташка  літа  білокрила,
То  Любов  із  підбитим  крилом.
Їй  літати  з  одним,  нема  сили.
У  душі  невимовний  надлом.

В  однім  серці  була  поселилась.
Так  хотіла  щасливою  стать,
Але    гірко  вона  помилилась:
Марно  ласки  в  цім  серці  чекать.

Полетіла  із  жалем,  зітхнувши.
Де  шукати  ій  нове  тепло?
Може,  все  таки  ще  повернутись,
Бо  від  серця  уже  відлягло?

А  надворі  мороз  припікає,
Чом  жорстокий  оцей  білий  світ?
А  Любов  усе  вихід  шукає...
Отаких  так  багато  сиріт..
-------------------------------------------
Події  у  творі  не  стосуються  автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Олекса Удайко

ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

   [i]Щось  холодно  стало...  на  сайті.  Чи  то  сніг...  
   очі  запорошив?  Чи  льоди...  в  серцях?  Про
   це  тут...  І  не  тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]

[i][b][color="#280da3"]Льоди,  
                   льоди,  
                                       льоди,    
                                                             льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                                   в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  
                                                               вода:  
покоїться  стиxія  –
несе  
               неспокій  
                                           тим  льодам,
Серця  зашерxлі  гріє...

І  прийде  час  –  
льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  
                 про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  
одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  з’їдять  
                               нас  пранці!!!

В  зими  
                   ламка  
                                       морозна  
                                                                   креш  –
впадеш...  
під  тиском  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш  –
У  Всесвіт  –
                                     вірні  –
                                                               кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілеєм,  
містить  багато  води,  яка  замерзає,  але  під  товщею  
льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,  існує  життя.  Є  думка,
що  ця  планета  дала  початок  всьому  живому  на  Землі.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


НАДЕЖДА М.

Повіривши в Любов цю превелику…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns  
[/youtube]

Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає...

Леся  Українка.
------------------------------------------    

Як  добре  мати    в  серці  те,  що  не  вмирає,
Тоді  цвіте  любов  на  зло    вітрам.
І  тих,  хто  втратив  вже  надію,  зігріває.
Хай  вічним  буде  цей  Любові  храм.

Нехай    він  буде  повноводним,  ніби  річка.
Притягують  барвисті  береги..
Ніколи  не  розтане,  ніби  тонка  свічка,
Як  доля  дарувала  -  збережи...

Вона  не  зна  ніколи  злості  і  вагання,
Не  зрадить,  не  покине  в  важкий  час.
Коли  ми  в  розпачі,  дарує  сподівання,
Без  зайвих  пустих  слів  і  без  прикрас.

І  хай  рокам  не  знаєм  ми  давно  вже  ліку,
І  скільки  вже  пройшло  холодних  зим,
Повіривши    в  Любов  цю  превелику,
Ти  вічно  серцем  будеш  молодим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Наталя Хаммоуда

Стежки

Стежки  в  цей  сад  ще  наші  предки  протоптали,
Вони,  як  ми,  у  нім  кохалися  колись.
Що  шепотіли  їм  росою  вмиті  трави?
Чого  бажали,  задивившись  в  синю  вись?

По  цих  стежках  ідем  сьогодні  ми  з  тобою,
І  в  серці  мріємо  про  світле  майбуття,
Щоб  мирне  небо  в  нас  було  над  головою,
Щоб  у  коханні    прожили  увсе  життя.

Колись  стежками  цими    підуть    наші  внуки,
Можливо  й  правнуки,  усе  покаже  час.
Ітимуть  мріючи,  тримаючись  за  руки,
І  в  небо  глянувши,  мабуть  згадають  нас.
23/01/2016
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637974
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Рідний

Городище купається в літі (сл. О. Тичко. муз. В. Сірий)

[youtube]https://youtu.be/wuWqAM6SmFU[/youtube]


Аранжування  М.  Шевченко.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637909
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Лілія Ніколаєнко

Ми вип’ємо цю ніч на брудершафт

То  тінь  від  вірша  чи  фантом  зневіри
Чорніє  на  папері  самоти?
Такого  не  наснилось  би  й  Шекспіру.
Це  крик  свободи  у  мені…  це  –  ти.

Ми  в  позачассі  дивимось  виставу,
Як  час  вбивають  люди,  поки  він
Вбиває  їх…  Боги  на  кращих  ставлять.
Триває  найдаремніша  із  війн.

Та  я  солодкий  біль  не  проміняю
На  радощі  наївні  та  земні.
В  душі  спіліють  віршів  урожаї,
Хоч  не  візьму  і  гроша  я  за  них…

Це  ти  із  рим  для  мене  виткав  крила,
І  зорі  в  сновидіння  уплітав.
І  пристрасть  розтікалася  по  жилах.
Ти  медом  напував  мої  уста,

Творив  мене  із  праху  і  леліяв,  
Ти  сповідав  мене  і  спокушав.
Іди  до  мене,  милий  лиходію  –  
Ми  вип’ємо  цю  ніч  на  брудершафт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637599
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Микола Шевченко

Спиці… (майже пісня)

Майже  слова,  майже  музика,  майже  запис  -  Микола  Шевченко

Хочу  ваших  коментарів!



     Спиці

...В  тебе  на  морозі  мерзнуть  пальчики  -
винуваті  в  тому  "всепропальщики"...
Тільки  не  твоє  невміння  взяти  спиці
і  зв`язати  теплі  рукавиці.
Коли  день  морозяний  не  радує,
навіть  сніг  іскристий  пахне  зрадою.
Телевізор  вимкни,  в  каву  всип  кориці,
і  насіння  всип  синиці  в  годівниці.

В  годівниці  -  годі,  чуєш,  годі!
Песимізм  лікуй  свій  на  природі.
Все  налагодиться,  налаштується!
А  політика  на  ніч  -  не  рекомендується.
Там  -  шторми  з  підвищеною  бальністю,
там  -  нічого  спільного  з  реальністю.
Не    бери  усе  оте  до  серця  близько,
та  дивись  собі  під  ноги  -  дуже  слизько.

Я  отут  не  буду  зараз  говорити  про  байдужість,
про  інертність  і  аморфність  теж  не  буду  говорити.
Але  ж  як  про  це  мовчати?!  Треба  поховати  мужність!
Але  свині  завжди  будуть,  доки  є  для  них  корита.
Та  й  воли  вже  не  волають,  якщо  повні  ясла  мають.
Повні  ясла  -  наші  гасла!  За  городом  кози  пасла,
їдять  козли,  та  й  вмочають  -    за  горілку  вибачають.
Якщо  спиць  нема  у  тебе,  не  лінуйся  -  візьми  прясла...

В  годівниці  сипати  вже  годі!
Ситі  вже  ми  кашею  на  Сході!
Заварили  гади,  хай  подавляться!
Та  нехай  у  пеклі  вони  плавляться!
Хай  тіпун  візьме  і  всепропасниця  -
політично-настроєва  власниця.
А  до  серця  брати  -  все  ж  не  варто.
Виберемося...
з  низького  старту...

22  січня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637746
дата поступления 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Галина_Литовченко

* * *

Шле  сувої  життя  у  всесвітній  архів,
крутить  звитки  і  часу  не  гає.
Ген  у  синьому  небі  незвичних  птахів
вже  чимала  зібралася  зграя.

Я  впізнала  відразу,  хто  ті  літуни
по  розмахові  крил  їх  строкатих:
то  щебече  минуле  моє    з    вишини  
голосами  щасливих    пернатих.

В’ються  парами,  водять  гуртом  володáр,
кличуть  звабно  до  сонця  злетіти.
Хай  на  щось  натякають  стінний  календар,
срібні  скроні,  онуки  та  діти  –      

я  додам  ще  рядочок  у  список  нетям  
і  втечу  від  безжальних  реалій!
Загублюся  між  небом  і  плинним  буттям
до  цвітіння  черемх  і  конвалій.

Бо  весна  надихає  до  стартів  і  мрій,
до  левад  закликає  грайливих.
Тихо  крутять  рокѝ  мій  строкатий  сувій
для  полички  в  архіві:  «Щасливі».
21.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637459
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


НАДЕЖДА М.

Друзі, я вас всіх обіймаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk  [/youtube]

"В  кожній  людині  сонце,  тільки
дозвольте  йому  світити"  (Сократ)

------------------------------------

Тільки  ранок  настане,  посіріє  навколо,
Пригорнуся  до  тебе  і  тихенько  скажу:
Я  люблю  тебе,  любий,    як  нікого  й  ніколи,
Цю  любов,  як  дарунок,  я  її  бережу.

Я  тебе  обіймаю,  це  для  мене  приємно.
Відчуваю,  що  сонце  в  твоїм  серці  живе.
Знаю  точно,  що  любов    в  нас  з  тобою  взаємна,
Тож  гармонію  й  щастя  у  житті  надає.

Обіймаю  і  друзів  тих,  хто  близько  й  далеко.
Я  вас  всіх  поважаю  і  за  вірність  люблю.
Хай  живеться  і  любиться  у  житті  вам  всім  легко.
Свою  ніжність,  повагу  вам  в  серця  переллю.

Я  вас  всіх  обнімаю,  знаю  дружбі  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Лілія Ніколаєнко

Нехай триває шоу…

О,  де  ви  музи,  
П’яні  та  ліниві?
Наш  геній  повернувся  із  облуди  –
Засяяв  рай  у  грішних  переливах.
Ми  ще  не  вічність,  
Та  уже  не  люди…
Ми  не  адепти  праведних  законів,
В  диявола  не  віримо
Тим  більше.
Ми  душі  продаємо  Аполлону
В  розстрочку…  
Щомелодії,  
Щовірша…
І  долю  віддали  ми  під  заставу.
Наш  бог  –  мистецтво,  
Він  же  і  любов.
І  в  келихах-серцях  п’янкі  нектари.
Тут  заповідь  –  
Нехай  триває  шоу.
Тут  буря  слів  
І  музики  стихія,
І  невигойний,  та  солодкий  щем.
А  на  землі  давно  вже  царство  Змія,
Того,  
Що  втік  із  пекла,  
І  з  едему…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637334
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Світлана Моренець

Холера-люстро!

Чи  проступає  на  обличчі
моя  недосконала  суть,  
чи  то  роки  сміються  в  вічі
й  страховиськ  маски  вже  несуть?

Як  не  міняю  ракурс,  позу,
та...  замість  личка  бачу  "рожу".

Холера  –  люстро!  Наче  здуру,
красуню  у  мені  не  бачить,
показує  карикатуру...
Паскудний  раночок,  одначе!

20.01.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637198
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Наталя Данилюк

Морозне

Зимовий  ранок.  Дужчає  мороз.
Куди  не  глянь  –  стерильні  простирадла.
Немов  під  сильно  діючий  гіпноз
Потрапила  природа  безпорадна.

Дрімає  все.  Городи  і  яри,
Мов  у  вершки,  занурились  у  зиму.
Лиш  де-не-де  прокинулись  двори,
Лоскочуть  овид  бородами  диму.

Застигли  серед  білих  покривал
Дерева,  наче  олені  химерні.
Тріщить  мороз,  як  пружна  тятива,
Ряхтить,  як  стружка  цинкова,  у  терні.

І,  ніби  виклик  вибрикам  зими,
Я  вивергаю  з  вуст  молочну  пару!..
І  коле  ранок  ше́рхлими  крильми,
Висмоктує  мене,  немов  сигару  –

Прямісінько  до  фільтра,  до  кісток
(куди  тобі  змагатися,  людино?!)
І  свіжості  морозної  ковток
Біжить  із  кров’ю  внутрішньосудинно…

І,  мов  лампадка  тріснута,  димлю
У  це  холодне  бездиханне  мливо…
Ну,  що,  зимо́?  Знімаю  капелюх,
Іди  собі,  граційно  і  красиво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637258
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Радченко

Побажання

Відлига  на  Хрещення  -  до  урожаю,
В  цей  денья  я  добра  усім  людям  бажаю
І  мирної  тиші,  а  не  перемир"я,
Хай  щастя  заходить  у  кожне  подвір"я.


Так  хочеться  щиро,  щоб  все  уладналось,
Щоб  тільки  хороше  в  житті  відбувалось.
Хай  душі  заблудші  й  серця  схаменуться
Й  живими  сини  і  батьки  повернуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636949
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Дід Миколай

Водохреща в Гідропарку

Як  у  полі  громовиця,
дзвоном  вдарила  дзвінниця.  
Вгорі    янголи  співали,
снігом  білим  засівали…
Із  небес    святая  сила,
розпростерла  в  небі  крила.
Люди  Божі  без  остраху
йшли  до  річки,  як  мурахи
щоби    тіло  охрестити
і  гріхи  свої  омити.
Горить  тіло    воскресає,
благодаттю  огортає.
То  вода  свята  струмує…
Душа  Божа  колядує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637080
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Надія Таршин

У Господа прошу прозріння…

У  ГосподА  прошу  прозріння
Усім  сліпцям  і  онімілим,
На  землю  страдницьку  спасіння
І  крила  для    усіх  безкрилих.

А  ще  подай  нам,  Боже  правий,  -
Повік,  ніколи  не  забути,  
Як  здобували  свою  славу
І    рвали  осоружні  пута.

І  як  мужніли  у  боях
Сини    Твої  високочолі,
Собою  прокладали    шлях
Нам  до  омріяної  волі.

18.  01.2016р.        Надія  Таршин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636856
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 20.01.2016


MERSEDES

Лебединий пух зими…

Лебединим  пухом  вкрилися  дерева,
Заблищали  сріблом  поле  і  луги.
В  гості  завітала  Сніжна  королева
І  казково  -  білим  стали  береги.

Падають  сніжинки  на  мої  долоні,
Серце  завмирає,  хочеться  тепла.
І  стоять  ялини  наче  мухи  сонні,
Всі  стежки  й  дороги  хуга  замела.

А  Мороз  зі  схову  дістав  акварелі,
Візерунки  сніжні  малювати  став.
На  шибках  розквітли  ніжності  пастелі,
Зазвучала  флейта,  між  нічних  отав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636741
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Наталя Данилюк

Вертаєш додому…

[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]

Коли  крізь  густу  заметіль  ти  вертаєш  додому  –
У  затишну  й  теплу  оселю,  де  світло  горить,
За  битим  порогом  зі  снігом  обтрушуєш  втому,
Приймаєш  обіймів  і  слів  благодатні  дари…

І  свіжістю  дихаєш  в  рідні  щасливі  обличчя,
Сніжинками  з  одягу  срібно  ряхтиш  навсібіч…
І  щедрим  столом  зустрічає  тебе  добрий  звичай,
І  зашпори  з  пальців  замерзлих  втікають  у  ніч…

Рябіє  в  очах  кольорами,  вогнями  і  гріє
Цей  прихисток  світло-родинний  одвічним  теплом!
І  поки  за  вікнами  сипле,  мете,  біловіє,
Оселя  тебе  пригортає  ворсистим  крилом…

І  зовсім  не  колеться,  ніби  улюблений  светр,
Що  вже  залежався,  зносився  і  трохи  розм’як.
Вогонь  у  печі  шурхотить,  як  пожовклі  газети,
І  кави  гіркої  лікує  терпкий  післясмак.

Отак  і  вертаєшся  вкотре  з  дороги  до  хати,
Зима  під  ногами  рипить,  мов  хрумкий  пінопласт…
І  добре,  що  можна  всміхнутись  комусь,  обійняти,
І  скинути  все  за  порогом,  як  зайвий  баласт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Валентина Ланевич

Сліди втрачаю в холодній заметілі.

Сліди  втрачаю  в  холодній  заметілі
І  човен  зупинивсь  -  вже  річка  не  тече.
Малі  сніжинки  сиплються  з  неба  білі,
Лягають  невагомо  на  моє  плече.

Стискаю  весла  замерзлими  руками,
Крізь  пелену  зими  сочиться  теплота.
Тебе  гукаю  -  лину  у  даль  думками
І  тремтить  на  вії  гарячая  сльоза.

Ти  там,  де  вогнЯні  в  мороці  загати,
Де  інший  вимір  мають  цінності  життя.
Серце  тисне  біль  й  не  хоче  відпускати,
Кричить  до  Господа  розхристана  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Віктор Ох

мелодія № 80 (Валентина Малая, Віталій Назарук, ptaha, Олександр ПЕЧОРА )

Валентина  Малая

       ПІСНЯ  ДЛЯ  ВИПУСКНИКІВ

[i](1-ий  куплет  співають  хлопчики)[/i]

 Дуже  прекрасна  шкільная  пора
 Це  золоте  і  щасливе  дитинство.
 В  школі  ми  просто  іще  дітвора,
 школа  для  нас  -  то  святе  королівство!
 Юності  вітер  кудись  нас  несе,
 Ми  спішимо  стати  зрілими  швидше,
 Ми  біжимо  по  своє́му  шосе-е
 І  поле  життя  посміхається  нам…

         Приспів:
   Ти  у  вальсі  мене  закружляй.
   Наш  весняний  щасливий  розмай…
   Ти  у  вальсі  мене  закружляй.
   На-аш  весняний  щасливий  розмай…

[i]  (2-ий  куплет  співають  дівчата)[/i]

 Нас  зустрічає  доросле  життя,
 Що-ось  готує  для  кожного  доля.
 Також  чекають  нові  відкриття.
 Буде  дорослішать  сила  і  воля…
 Юність  прекрасна,  зажди,  почекай.
 Мить  ця  чарівна  залишся  зі  мною,
 Я  танцюватиму  вічно  з  тобою,
 О,  Юність  прекрасна,  зажди,почекай!!

 Приспів.

 [i](3-ий  куплет—повтор  1-го,
співає  весь  клас  випускників)
[/i]

------------

Віталій  Назарук

       ВАЛЬС  НА  ЛУЗІ
               
Падали  зорі  в  нічних  небесах,
Роси  сіяли  яскраво  на  лузі.
Плаття  червоне,  немов  паруса,
Звало  у  світ  невідомих  ілюзій.
Ти  пригорнулась  мені  до  плеча,
Залупотіли  червоні  вітрила,
Нам  соловей  ніжний  вальс  посилав,
Наші  серця  в  поцілунку  кружило.

         Приспів:
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 На  який  ми  так  довго  чекали…

Наче  метелики  ми  поміж  трав,
В  вальсі  кружляли  у  росах  холодних.
Я  твого,  люба,  кохання  бажав,
Ти  ж  не  давала  надій  мені  жодних.
Вальс  дарував  у  гаю  соловей,
Зорі  і  роси  були  нам  за  свідків.
Я  тебе,  мила,  горнув  до  грудей.
Місяцю  хмари  ховали  завидки…

Приспів.

3-ий  куплет—повтор  1-го

Приспів.

-----------------
 ptaha

         Стріли  Амура

Ранок  стрічає  байдужий  хайвей,
Лічить  таксі  кілометрохвилини.
Так,  я  втекла.  Ти  забудеш  мене.
Знаєш,  кохання  таке  швидкоплинне.

Змелються  дні  заметіллю  на  сніг,
Пам\'ять  морозом  візьметься  на  скронях.
Сивий  Амур  на  замерзлім  вікні  мені
Креслить  калинове  серце  стрілою.

       Приспів:
 Тиша  тук-тук-тук  все  стучить,  тук-тук-тук.
 Чую  голос  твій  крізь  завію  розлук.
 Коридором  згадок  –  назустріч:  Я  тут!
 А  телефоном  -  луна:  ту-ту-ту…

Сплять  голубами  від  тебе  листи  –  
Оберігають  надій  літаргію.
Поруч  із  ними  –  мої,  які  ти
(Так  було  треба,  повір!)  не  отримав.

Змелено  дні  заметіллю  на  сніг.
Пам\'ять  з  роками  пішла  за  водою.
Тільки  Амур  на  замерзлім  вікні  мені
Креслить  посивіле  серце  стрілою.

Приспів.

Зустріч  признач  в  паралельних  світах,
Де  ні  жалі  не  живуть,  ні  образи.
Хай  приховає  туман  забуття
Зморшки  на  серці  від  зайвої  фрази.

Вибілить  душі  нехай  снігопад,
І  подарує  нам  янголів  крила
Вічний  Амур,  проведе  нас  у  дивний  сад,
Той,  де  серця  не  понівечать  стріли.

Приспів.

--------------------------
   Олександр  ПЕЧОРА

   ЖАДАНИЙ  ВАЛЬС  


Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись".
Ще  й  нахвалялася  пальчиком  грізно.
Раптом  в  очах  я  твоїх  утопивсь!
А  спохватився,  –  було  уже  пізно.

Ти  пригорнула  душею  мене,
лагідно  серце  тулилось  до  серця.
Щастя  вернулося,  нам  усміхнулося.
Долею  суджене  нас  не  мине.

       Приспів:
 Щоб  вогонь  кохання  ніколи  не  гас,
 хай  не  умовкає  жаданий  цей  вальс.
 Сонячно-яскравим  предивним  стає
 справжнє  кохання  єдине  моє.

Щире  кохання  не  купиш  за  гріш.
Досі  ми  порізно  щастя  шукали.
Як  же  чарівно  проймає  нас  дріж,
очі  іскряться  й  за  чашкою  кави!

Стрілися  двоє  на  стежці  одній,
думи  свої  принесли  сокровенні.
Мрії  таємні  вже  стати  взаємними
схожі  й  несхожі,  і  трішки  чудні.

   Приспів.

То  ж  полони  мене  й  не  відпусти.
Ще  й  кулачком  посварися  грайливо.
Жодної  миті  вже  не  пропусти.
Боже  ж,  яка  ти  красива  й  щаслива!

П’янко  з  криниці  любові  напивсь.
У  надвечір'ї  горить  зірка  рання.
Справжнє  кохання  –  оте,  що  останнім  є.
Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись!.."

   Приспів.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636310
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, Оксанко Корозлик….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHuG8wOcMKE  [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaCbYIxzm4Y          
[/youtube]



Пролісок  пробивсь  крізь  товщу  снігу.
Подививсь  навколо...  ще  зима.
Дуже  схоже  щось  так  на  відлигу,
Тільки  от  весни  іще  нема.

Сумно  стало  тільки  на  хвилинку...
Я  ж  родився,  нащо  тут  журба?
Те,  що  навкруги  ще    не  травинки,
Це  для  зим,  ми  знаєм,  не  біда.

А  на  небі    світить  ясне  сонечко.
Хмарки,  ніби  лілії  цвітуть.
А  батьки  радіють  своїй  донечці.
Хай  щасливим  буде  життя  путь.  

А  удача  ллється  через  вінця.
Радість  і  добробут  б"ють  ключем.
Дай,  Господь,  здоров"я  милій  жінці.
Тій,  що  ми  Оксаною  зовем.

Хай  здійсниться  те,  про  що  ти  мріяла.
Легко,  щоб    по  світу  крокувать.
Доброту,  щоб    ласку  людям  сіяла.
Друзів,  котрі  люблять,  пам"ятать...





 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636423
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабусі Соні №8…квіти біля хати

Посіяла  мати
Квіти  біля  хати.
Щоб  було  де  бджілкам
Медочок  збирати.
Бджілки  прилетіли,
На  квіточки  сіли,
Набрали  медочку  –
Понесли  синочку.  
Сонечко  гаряче
За  обрій  сідає,
А  мати  в  гостину
Синочка  чекає.
«Приїзджай  частіше,
Синочку  до  хати,
Бо  можеш  матусі  
В  живих  не  застати».
Приїхав  синочок
Тай  став  біля  тину:
Виносять  із  хати
Нову  домовину.
Матінка  синочка
Так  довго  чекала:
Прощального  слова
Йому  не  сказала…  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Наталя Хаммоуда

КОЛИСЬ…

І  проминуть  роки.  Минуться  ночі  й  дні,
Мине  багато  зим,  і  літ  і  буйних  весен,
І  радості  земні,  і  спомини  сумні
Вдаль  віднесе  ріка  своїм  спокійним  плесом.

Усе,  що  так  пече  сьогодні  на  душі,  
Розвіється,  пройде  й  боліти  перестане,
І  кривди  і  жалі  віддАвніють  усі,  
Загубляться  між  зір  нездІйснені  бажання.

І  буде    світ  новим.  Дерева  підростуть,
І  в  гнізда  навесні    повернуться  лелеки,
Онуки  віднайдуть    життя  земного  суть,
Не  буде  лиш  мене.  Я  буду  десь    далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р

віддавніють-авторське  новоутворення

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Леся Утриско

Василеньки наші любі.

Ой,  як  щиро  днесь  вітають
Всі  колеги  й  друзі,
Пшениченьку  засівають-
Коляда  в  окрузі.
Пшениченьку  засівають,
Многих  літ  дарують,
Щастя  й  радості  співають
Та  й  щиро  вінчують.
Василеньки  наші  любі
Красені-  козАки,
Хай  ся  доля  ваша  стелить,
Як  у  полі  маки.
Очі  світять  волошками,
Личко,  як  в  калини,
Творіть  добрі  свої  справи
В  благо  України.
Хто  словами,  хто  ділами,
А  хто  щирим  серцем,
Хто  в  чужині,  а  хто  в  Краю-
Щедрим  українцем.
Наливайте  повні  чари
По  самії  вінця,
Шануйтеся  наші  славні-
Слава  Українцям!
Колядуйте  та  радійте-
Здоров'я  прибуде,
Хай  Вкраїна  пам'ятає,
Народ  не  забуде.
За  ті  справи,  ваші  вірші,
За  душу  козацьку,
Любов  щира  хай  застане
Повсюди  зненацька.
Вороженьки  хай  погинуть,
Воленька  воскресне,
Мир  хай  в  домі  запанує,
Лиха  доля  щезне.
Василеньки  наші  любі,
Щастя  вам  по  вінця,
Вас  вітаю  щиро  нині
Мої  українці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635768
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Світлана Моренець

ПРОЩАЙ, ПЕЧАЛЬНИЙ РІК!

Прощай,  печальний  для  країни,
рік  втрат  і  болю,  рік  війни,
підривів,  обстрілів,  руїни  –
бліц-планів  кодла  сатани!

Ти  проявив,  хто  служить  чорту,
а  хто  –  держави  захисник:
ми  "кіборгів"  з  аеропорту
запам'ятаємо  навік
і  всіх,  хто  зміг  стіною  стати
на  захист  наших  рубежів
від  озвірілих  супостатів  –
козацький  дух  не  зубожів!

Фантоми  міст,  як  з  фільму  жахів,
полита  кровію  земля
Дебальцева  і  Волновахи  –
слід  "дружньої"  руки  кремля,
Піски,  Авдіївка  і  Щастя,
де  онімів  щасливий  сміх,
біль  Маріуполя...  Чи  вдасться
перелічити  болі  всіх?!

Рік  мужності  та  героїзму
всіх  воїнів  й  простих  людей
й,  водно́час,  –  наглого  цинізму
і  хватки  хижої  властей,
розбою  й  підлості  змагання,
продажності  суді́в,  інтриг,
убивць  і  зрад  непокарання,
хабарництва  тяжких  вериг,
афер  заправських  казнокрадів,
що  здивували  б  цілий  світ...  –
грабіж  небачених  масштабів
зам'яли...  і  затерли  слід...

Рік  зубожіння  міліонів
задля  збагачення  "крутих",
рік  обкрадання  батальйонів
в  тилу  і  на  передових,
тих,  що  під  кулями,  хто  смерті
щомиті  дивиться  в  лице...
У  війн  печальній  круговерті
до  стінки  ставили  за  це!
Але  нема  в  нас  трибуналів  –
занадто  вигідний  дохід
верховних  сірих  кардиналів,
тож  "контрабандить"  з  ними  схід...

Кульбіти  цін,  комізм  дотацій
і  крах  довіри  у  людей,
карикатурність    і-люстрацій...
Це  –  рік  розтоптаних  ідей
Майдану  і  Героїв  Сотні...
а  замісць  вбивць  –  лиш  "подання"...
Розчарування  незворотні
і  біль  наш,    що  росте  щодня!

Така  невтішна  вийшла  "штука":
не  зрушимо  із  місця  ми
допоки  лебідь,  рак  та  щука
"руля́ть"  розбитими  саньми.

І  буде  безлад  й  суперечка,
й  сидітимем  –  ні  в  сих,  ні  в  тих,
доки  не  розум  наш,  а  гречка
нам  вибирає  рульових.

Так,  для  одних  ти    був  кривавим,
але...  комусь  приніс  життя,
любов  чи  щастя,  був  яскравим,
надію  дав  на  майбуття.

Дасть  Бог,  назвешся  найлихішим
серед  наступників  твоїх,
а  як  візьмеш  всі  болі  й  гріх,
то  станеш  в  спогадах  світлішим...

Що  було  добре  –  не  забудьмо!
Хай  згинуть  лихо,  горе,  гнів!
Тримаймось  купи,  браття!  Будьмо!
Діждемося  щасливих  днів...

14.01.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Макієвська

ЩЕДРІВОЧКА

Щедруємо  Вам,  пане  Господарю
Щедруємо  Вам,  пані  Господиня!
Ставте  кутю  на  покутті  й  молитву
До  Бога  звертайте,  щоб  дав  він  битву
Негідним  бусурманам,  всім  ворогам,
Що  топчуть  Україну  і  всім  катам!
Тим,  хто  стріляє  в  серце  нашим  синам,
Хто  розорює  храми,  б"є  по  хатам!
Щедрівочка  -ластівочка  літала  
З  миром  вас  на  своїй  землі    вітала!
Щоб  щасливими  виростали  діти,
Щоб  вам    ніколи  більше  не  хворіти,
Мати  достойну  пенсію  й  зарплату,
Гарну  квартиру  та  ще  й  в  селі  хату!
Щоб  кохання    у  вас  лилося  повз  край,
А  душа  злітала  з  Музою    у  рай!!!!
Україна  мала  свободу  й  волю,
Достаток  і  гарну  для  себе  долю!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635623
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Дід Миколай

неупокоєнні лежать

Герої  вбиті  на  Донбасі,

Непохоронені    лежать.

Невинні  душі  їх  на  «пласі»,

Неупокоєнно  кричать!

 

Кричать  до  нас,  до  українців,

Донецький  порт  і  Ілловайськ.

Савур  –могила    й  Громовиці.

-    Меча…    Перуне    діставай!

 

Топити  будем  і  «хрестити»,

Іде  кінець  уже  Орді.

Пора  їх  кровію  скропити,

Пороги  браття  у  Дніпрі!

 

Та  так,  як  прадіди  «кропили»,

Щоб  загриміло  по  Землі.

Допоки  честі  не  зганьбили...

Щоб  подавилися  Срулі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635531
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Валентина Малая

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ! В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!

[b]Водокрес  (Водохрищі)  [/b]—  народно-православне  слов'янське  свято,  що  припадає  на  6  (19)  січня.  Один  з  великих  річних  свят.  У  цей  день  закінчувалися  Святки,  відбувалося  освячення  водойм,  купалися  в  ополонці  і  починали  готуватися  до  зимового  весільного  сезону.

[b]Вірування  та  обряди[/b]

Вважається,  що  на  Водохреща,  з  опівночі  до  опівночі,  вода  набуває  цілющих  властивостей  і  зберігає  їх  протягом  року,  лікуючи  тілесні  й  духовні  хвороби.
В  цей  день  у  всіх  містах  і  селах,  де  є  церкви,  святять  воду.  Віддавна  в  народі  освячену  на  Водохреще  воду  вважають  своєрідним  спасінням  від  багатьох  недуг.  Її  дають  пити  тяжкохворим,  нею  освячують  храми,  домівки  і  тварин.  
Залишається  загадкою  той  факт,  що  вода  з  Водохреща  не  псується,  не  має  запаху  і  може  зберігатися  протягом  року.  Дехто  схильний  вважати,  що  цьому  сприяє  срібло  від  хреста,  який  священик  занурює  в  воду  під  час  обряду.  Проте  ця  думка  є  помилковою,  оскільки  не  завжди  у  воду  занурюють  срібний  хрест,  а  використовують  дерев'яний  чи  з  будь-якого  металу,  а  вода  все  одно  роками  не  псується.

[b]Традиції[/b]

До  Водохреща  жінки  намагалися  не  полоскати  у  воді  білизни,  бо  «там  чорти  сидять  і  можуть  вчепитися».  Натомість  дівчата  у  посвячену  воду  клали  калину  чи  коралі  і  вмивалися,  аби  щоки  були  рум'яними.  Загалом  до  Водохрещ  протягом  всіх  свят  жінки  не  ходили  по  воду,  це  мали  робити  лише  чоловіки.

Напередодні  Водохрещі  святкується  «Голодна  кутя»,  або  другий  Святий  Вечір.  Увесь  цей  день  віруючі  люди  нічого  не  їдять  —  постять.  Сідають  вечеряти,  коли  вже  засяє  вечірня  зоря.  На  вечерю  подають  пісні  страви  —  смажену  рибу,  вареники  з  капустою,  гречані  млинці  на  олії,  кутю  та  узвар.  Після  вечері  всі  кладуть  свої  ложки  в  одну  миску,  а  зверху  —  хлібину,  «щоб  хліб  родився».

На  другий  день  зранку  ходять  до  церкви  святити  воду.  Цією  свяченою  водою  починається  трапеза,  нею  ж  кожний  господар  кропить  усіх  членів  сім'ї,  хату,  інші  будівлі,  криниці.

За  давньою  традицією,  церемонія  освячення  води  відбувалася  просто  неба,  на  берегах  річок,  струмків,  озер.  Ще  напередодні  Йордана,  з  льоду  вирубували  великий  хрест  («йордан»)  і  ставили  його  поруч  з  ополонкою.  Скульптурне  зображення  хреста  встановлювали  вертикально  і  нерідко  обливали  буряковим  квасом,  від  чого  воно  набирало  червоного  кольору.  Було  прийнято  також  прикрашати  хрест  барвінком  і  гілками  сосни.

До  радянських  часів  у  день  водосвяття  в  селах  і  містах  влаштовувались  багатолюдні  хресні  ходи  до  річки.  Крім  ікон  і  церковних  хорогв  учасники  цих  процесій  несли  запалені  «трійці»  —  три  свічки,  перевиті  зіллям  волошок,  чебрецю  та  інших  квіток.  Акт  водосвяття  в  багатьох  місцевостях  супроводжувався  стріляниною  з  рушниць  порожніми  набоями.  Одночасно  у  небо  випускали  голубів,  попередньо  прикрашаючи  їх  стрічками  з  кольорового  паперу.

Після  Водохреща  розпочинався  новий  весільний  сезон,  який  тривав  до  Великого  посту.  Це  був  час  веселощів  і  дозвілля.  Молодь  збиралась  на  вечорниці,  сім'ї  влаштовували  складчини  та  ходили  один  до  одного  в  гості  з  метою  наблизити  весну.
/  Вікіпедія  /
****************

[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ  ВСІ  НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ!  і  ГИДОТИ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИЙ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
 ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!![/b]

13.01.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635420
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


MERSEDES

Хлопчачі мрії…

Ненароджений  син  і  донька  не  обійме  за  шию
І  думок  так  багато  в  хлопчачій  снує  голові.
Непотрібна  війна  зруйнувала  щасливу  їх  мрію,
Потопила  надії  і  плани  в  запеклій  крові...

Там  навпроти  ліси  і  пожовкле  незорене  поле,
Десь  ховається  снайпер  і  цілиться  в  хлопців  отих.
Україно  моя!  Твій  народ  переймається  болем,
Лине  сум  і  печаль  в  берегах  росянистих  твоїх.

Менший  брат  і  сестра,  так  чекають  хорошої  звістки,
Як  почують  дзвінок.  кожен  слухавку  рве  вперебій.
І  батьки  все  сумують,  готові  до  тебе  йти  пішки,
Обірвався  дзвінок...  вибачайте...  бо  знову  у  бій...

Скільки  буде  ще  днів  і  ночей  ще  недоспаних  буде,
Скільки  сліз  матері  у  хустинку  проллють  ще  не  раз...
Україна  одна  і  живуть  в  ній  сміливії  люди,
Будуть  насмерть  стояти  й  ніхто  не  порушить  наказ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635212
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


MERSEDES

Вишневий сад…

Поспіли  вишні  в  маминім  саду,
Налились  соком  наче  немовлята.
Відірвиш  і  скуштуєш  хоч  одну,
То  будеш  довго  смак  той  пам'ятати.

Береш  в  долоні  ніжний  вишень  плід,
Немов  разок  червоного  намиста.
Я  пам'ятаю  вишню  стільки  літ,
Про  неї  пам'ять  збереглася  чиста.

Цю  вишню  посадив  для  тата  дід
І  хоч  вона,  як  він  уже  старенька.
На  ній  ще  зріє  соковитий  плід,
Який  збирати  їдемо  до  неньки.

Нас  зустрічає  радо  отчий  дім,
До  себе  пригортають  мами  руки.
І  так  стає  нам  затишно  усім
І  ніби  небуло  у  нас  розлуки.

Вишневий  сад  у  радісній  красі,
Красується  й  до  себе  зазиває.
Купається  у  вранішній  росі,
Від  голосів  у  ньому  оживає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635200
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Наталя Данилюк

Чекаєш Різдва…

[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]

Чекаєш  Різдва,  а  воно  промайне  –  і  незчуєшся!..                
Залишить  на  згадку  про  себе  терпкий  аромат…
Рипітиме  знову  підошвами  стоптана  вулиця,
Та,  мабуть,  не  так,  як  у  розпалі  радісних  свят…

З  горнятком  какао  сідаєш  у  крісло  –  погрітися,
У  плазмі  вікна  –  справжня  магія:  падає  сніг…
І  віриться  в  те,  що  “Різдвяна  історія”*  Діккенса
Принаймні  на  йоту  добрішими  зробить  усіх.

І  може  не  все,  як  у  казці,  в  житті  перемелеться,
І  буде  ще  більше  падінь,  ніж  підйомів…  Проте,
Якась  благодатна,  дарована  небом  хурделиця,
Мізерні  невдачі  докупи  згребе  й  замете.

Бо  з  кожним  Різдвом  ти  стаєш  на  відтінок  світлішою,
На  градус  теплішою,  легшою  хоч  би  на  грам…
Хоча  в  каятті  залишаєшся  все-таки  грішною,
Та  разом  з  Дитятком  радієш  одвічним  дарам:

І  смирні  пахучій,  і  злату  сакральному,  й  ладану,
Впускаєш  в  оселю  оновлення  світлу  весну…
Загоюєш  душу,  дарма,  що  місцями  полатану,
Та  спраглу  високого  лету  і  щастям  хмільну!..

Чекаєш  Різдва,  а  воно  промайне,  що  й  не  встигнути
Набутись  в  родинному  колі,  в  теплі,  між  близьких…
Отак  і  раптово  життя  пролетить,  як  не  дивно…  Та
Ти  вкотре  отримуєш  благо  –  зробити  цей  вдих!..  

[i]*Фільм  знятий  за  мотивами  повісті  Чарльза  Діккенса  «Різдвяна  пісня».  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Дід Миколай

Мої вітання друже!

Тобі  сьогодні  віншування
Живи  мій  друже  літ  до  ста.
Нехай  відійдуть  гнів,  страждання
Життя  ж  бо  книга  не  проста.

Суціль  тривоги  і  змагання…
Їх  нескінченнна  череда.
Хай  геть  ідуть  кудись  востаннє
Щоби  забрала  їх  біда.

Нехай  цілує  зірка  рання,
Нехай  зупиняться  літа.
В  сім’ї  любові  і  кохання
І  в  будні  дні  і  у  св’ята.

Дасть  Бог  здійсняться  сподівання...
Хай  доля  з  чистого  листа
Усі  найкращі  побажання,
Тобі    в  листочках  пролиста!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634944
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Валентина Малая

ТУРКУВАЛИ ГОЛУБОЧКИ…

Туркували  голубочки…у  зеленому  саду,ой    саду…
Полюбила  Васильочка,мабуть  заміж  я  піду,ой  піду…
Цвіте  вишня  білим  цвітом,та  й  у  мене  за  вікном,за  вікном…
Він  до  мене  залицявся  на  подвір’ї  за  селом,за  селом.

Туркували  голубочки    у  зеленому  саду,ой  саду
Мій  Василь  сказав,що  любить  ,мене  дівку  молоду,молоду…
Вийшла  зірка  запалала,  місяць  повен  засвітив,засвітив,
Я  бажання  загадала,  щоби  Бог  благословив  ,захистив…

Щоби  мого  Васильочка…не  забрали  на  війну,на  війну!!
Щоб  щороку  зустрічали  тільки  мирную  весну,ой  весну!!!
Хочу  квітів  насадити  на  подвір’ї  під  вікном,під  вікном.
І  з  Василем  танцювати  і  у    хаті  й  за  селом,за  селом!!

Буде  в  нас  міцна  родина  і  дітей  багацько  теж,  таки  теж!
Будуть  діточки  радіти,й    радості  не  буде  меж,таки  меж!!!
Туркували  голубочки…у  зеленому  саду,ой    саду…
Полюбила  Васильочка,мабуть  заміж  я  піду,ой  піду…
10.01.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634695
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Віктор Ох

Абсурдівка-19

[img]https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/originals/9c/62/ae/9c62aea09cc4248e7c1f2faed218238b.gif[/img]

В  натовпі  різноманітних      калік
кожен  по-своєму    згадує    маму.
Хочеться  втрапити  в  браму  до  храму,
що  у  думках  манячи́ть  віддалік.

Важко  чомусь  зберегти    рівновагу
сходинки    так  і  пливуть  із-під  ніг.
Розмисли  відволікають  увагу
про    мудроту́  непрочитаних  книг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634780
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Леся Утриско

До вічної господи йдуть сини.

І  знову  сніг  запах  гірким  полином,
Оскаженілим  вітром  всіх  вітрів,
І  зову  мати  там,  над  своїм  сином,
Зомліє  в  розпачі,  в  молитві  до  богів.

«Нема  війни»,  смертельні  лиш  окопи
Забілять  скроні  снігом  сивини,
Ідуть  вони  стежками  до  Голгофи-
До  вічної  господи  йдуть  сини.

Нема  вже  сліз-  замерзли  на  морозі,
Де  плачу  я,  там  плаче  вічний  дощ,
Пекучий  сніг  наздожене  в  дорозі,
Уста  зів'ялі  смертю,  наче  плющ.

Той  плющ,  що  між  життям  та  смертю,
Сплете  вітрами,  листям  онімілим,
Простелить  пелюстки  холодовертю,
Устами  болю,  спогадом  зомлілим.



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


НАДЕЖДА М.

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]


Я  пильно  заглядаю  тобі  в  очі.
Так  хочеться  узнать  твої  думки.
А  вітер  за  вікном  чомусь  регоче,
Мої  ж  думки,  неначе  жебраки.

Ви  не  просіть  того,  чого  немає,
Бо  за  мовчанням  криються  слова.
А,  може,  він  і  справді  все  ж  кохає?..
Потрібних  слів  не  знайде  голова.

Але  ж  надія  все  ще  надихає:
Скажи  про  все  оце  йому  сама.
І  навкруги  повільно  все  стихає...
А,  може,  це  робити  все  ж  дарма?

Тихенько  закрутилися  сніжинки.
Рогатий  місяць  глянув  у  вікно.
Такі  вагання  притаманні  жінці...
Та  вірити  так  хочу  всеодно...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


MERSEDES

Сніжні заметілі…

А  за  вікном  знов  сніжні  заметілі,
Танцюють  вальс  із  вітром  пустуном.
Летять  сніжинки  кришталево  -  білі
І  стелять  килим  в  полі  за  селом.

Сховався  Місяць,  бо  Зима  -  чаклунка,
Приревнувала  до  зірок  його.
Вона  примхлива,  бліда  -  вередунка,
Ніяк  не  може  вдіяти  нічого...

Стоять  самотньо  у  зажурі  хати,
Клубочком  дим  снує  із  димаря.
І  вітер  буде  тихо  колихати,
У  сквері  тмяне  світло  ліхтаря.

І  може  десь  самотній  перехожий,
Постукає  до  мене  у  вікно.
Він  буде  любий  так  на  тебе  схожий,
А  я  цього  чекаю  так  давно...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634763
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Анатолій В.

Мелодія ночі.

Місячним  променем  я  доторкнуся  до  шибки,
Тихо  підкрадусь  до  тебе  у  вимірі  снів,
Ніжно  зіграю  на  струнах  чарівної  скрипки...
Вранці  розтану  туманом  в  рутинності  днів...

Ніжна  мелодія  буде  звучати  настирно!
Звідки  взялася  й  чому  так  чарівно  звучить?
Ти  запитаєш  себе:  от  чому  безупинно
Нею  вібрує  душа  і  співа,  аж  дзвенить?

Знаю  про  це  лише  я  і  натомлений  вітер...
Знає  ще  місяць,  а  також,  можливо,  цей  вірш...
Ти  цю  мелодію  серед  римованих  літер
Чуєш?  Скажи  мені,  чуєш?  Чому  ти  мовчиш?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


MERSEDES

Блакитні очі - наче незабудки…

А  за  вікном  мережаний  світанок
Скидає  тихо  мальовничу  шаль.
Вплітає  промінь  золотистий  ранок
І  гонить  вітер  вдаль  мою  печаль.

Візьму  до  рук  я  фарби  чародійні
І  буду  малювати  твій  портрет.
Блакитні  очі,  як  вони  подібні
До  незабудок,  але  то  секрет.

Мазки  лягають  ніжно  на  папері,
З'явивсь  мені  знайомий  силует.
Малюю  я  мелодію,  що  в  сквері
Виводив  голосно  для  нас  кларнет

Твоя  усмішка  мило  усміхнулась,
І  ніби  ти  до  себе  мене  взяв.
Твоїм  коханням  любий  загорнулась,
А  вальс  чарівний  в  танці  закружляв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634586
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Може правду пора вже сказать?. .


Я  почула  слова:  «чорний  ворон»,
Загадкові  якісь  «соловки».
І  людським  від  них  віяло  горем,
Хоч  не  знала,  ще  й  зміст  їх  який.

Прожила  не  багато  й  не  мало  –
Шістдесят  календар  налічив.
Я  багато  і  чула,  й  читала  –
Є  замислитись,  справді,  над  чим.

Вже,  здавалось,  пригоїлись  рани:
Трохи  час,  мабуть,  підлікував.
Знов  збирають  під  стяг  ветеранів,
Хто  в  війні  перемогу  кував.

Піднімають  знамена  червоні:
Нагадать  щоб  минулі  роки.
Славлять  Леніна  й  Віссаріона
Уцілілі  іще  вояки.

Що  це  є,  поворот  у  минуле?
Сталін  слуг  об’єднать  знов  зумів?
Невже,  люди,  уже  ви  забули,
Хто  ж  насправді  в  війні  переміг?

Хто  накази  давав:  відібрати
З  діда-прадіда  що  наживав,
Продавать  заставляв  батька,  брата  –
Показання  на  них  вибивав?

Може  й  голод  забули  тридцятих?
Розцвітав,  навіть,  канібалізм…
Був  замучений  кожен  десятий.
Що  це,  плата  за  той  комунізм,

Що  майстерно  вожді  малювали
У  свідомості  наших  людей?
В  дев’яностих  вже  маски  зривали  –
Комунізм  не  царює  ніде.

На  землі  ніде  раю  немає,
Важко  жить  було  в  різні  часи.
З  потойбіччя  нас  застерігають
Убієнних  людей  голоси:

-  Пережите  хай  добрим  уроком
Вам  послужить  на  цілі  віки.
Не  шукайте  для  себе  мороки,
Бо  не  міг  батьком  бути  такий.

Адже  він  знищив  паростки  волі
І  війну  ту  страшну  розв’язав,
І  творив  над  народом  сваволю,
Яку  світ  ще  ніколи  не  знав!

Може,  правду,  пора  вже  сказать?!..

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634495
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Допоки зовсім рід не здитинів

Моя  Вкраїно,  -  ти  чаїно  бідна
На  схилах  древніх  сивого  Дніпра.
Чому  так  часто  Мамо  моя  рідна,
Твоє  безсмертя  знов  і  знов  вмира.

Знов  чаєнят  твоїх  чужинці  вкрали,
Іще  маленьких  в  люльці  "сповели".
В  діток  нещасних    память  одібрали
У  свій  чужинський  одяг  одягли.

Щоби  забули  честь  вони  і  мову,
Щоби  чужим  вклонялися  богам.
Щоби  не  чули  мами  колискову,
Щоби  служили  нашим  ворогам.

Як  чайка  горем  бита  при  дорозі...
Твій  біль  -  печаль  в  мені  лежить.
Як  мор  лихий  стоїть  вже  на  порозі,
О!  Як  його  пташинонько  спинить?

Отож  нехай  порогами  клекоче...
Розбудить  мо'  знеславлених  синів.
Погибель  вже  за  юдами  гуркоче,
Допоки  зовсім  рід  не  здитинів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


MERSEDES

Чекаєш… Знаю…

Летить  за  вікнами  сніжок
І  стелить  шаль  пухнасту  й  білу.
В  думках  роблю  до  тебе  крок
І  ти  до  мене  зробиш...  віру...

В  печі  потріскує  вогонь
І  віддають  тепло  жаринки.
А  у  думках  тепло  долонь,
Які  ж  замріяні  картинки.

Я  тихо  гляну  у  вікно,
Та  там  нікого  не  побачу.
Наллю  до  келиха  вино.
Сльозою  гіркою  заплачу.

Де  забарився  ти...  Скажи...
Чому  не  чути  твої  кроки.
Одні  лиш  мрії  й  міражи
І  швидко  так  спливають  роки.

Почувся  шерхіт  за  вікном.
У  двері  стукіт...  Відкриваю...
Невже  коханий  то  не  сон,
У  відповідь...  Чекаєш...  Знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634257
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


dovgiy

Чи варто з нуля?

Чи  варто  з  нуля?

Нещасливий  я  у  коханні,
Та  не  смійтеся  наді  мною.
Може,  горе  оце  останнє,
Застеляє  світ    білий  імлою.
Може,  скоро  прийдеться  злетіти
Поза  морок  цієї  ночі.
І  чи  зможу  тоді  хотіти
Подивитися  в  любі  очі?
Чи  я  зможу  на  мить  вернутись
З  тогойбіччя  у  світ  немилий,
Аби  голос  її  почути:
Мелодійний,  дзвінкий,  грайливий?
Якщо  справді  життя  існує
За  межею  життя  земного,
Стукіт  серця  її  не  почую,
Не  побачу  і  личка  цього…
Тож  навіщо  з  нуля  починати
Та  по  новому  рухатись  колу,
Якщо  постать  не  зможу  впізнати,
Між  людьми  вже  не  стріну  ніколи?
В  цім  житті  є  для  мене  цінність:
Не  в  багатстві  чи  владі,  чи  в  славі,
Вона  є  у  цій  ніжній  людині,
Одночасно  і  сильній,  і  слабій.
Та,  на  жаль,  у  житті  так  буває,
Що  над  всім  домінує  недоля
І  того,  кого  серце  бажає,
Не  пускають  обставини  в  долю.
Не  дають  вчасно  в  світі  з’явитись,
Щоб  зійтись  для  сердечної  злуки.
А  як  стрілись,  то  мусимо  битись
У  тенетах  журби  та  розлуки.
Нещасливий  я  у  коханні.
Та  не  смійтеся  наді  мною,
Бо  життя  догорає  в  чеканні,
Хоч  надії  за  пеленою.

07.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634005
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Макієвська

РІЗДВО ( З привітанням)

Стоїть  велично  святково  вбраний  ліс  вдалині,
Дерева  й  кущі  в  кожухах  і  теплих  білих  шапках
Проглядають  багатосерійні  казки  у  сні,
Божа  краса!  Торкнувся  Янгол  крилом,  як  Божий  птах...

Тихо  падає  пухнастий  сніг,  ховає  сліди,
Димлять  трубками  хати,  топляться  печі  та  грубки,
Тріскотять  дрова...  Не  страшні  ніякі  холоди,
Тепло  на  душі...А  мороз  розмальовує  шибки.

Входить  Різдво  Христове  в  хату,  на  столі  кутя,
Ллється  молитва  свята...  Ніжно  торкається  плеча,
Цілує  в  голову,  як  мати  чи  тато  дитя,
Витирає  сльозу  на  щоці...Пломеніє  свіча.

Рип,  рип,  рип...рипить  білий  сніг  під  кіньми  із  саньми,
Їдуть  колядники  з  колядками...Дзвенять  у  бубни,
Бажають  миру  й  щастя  всім,  любові    між  людьми,
Процвітання    Україні  й  щоб  не  було  в  нас  війни.  

З  Різдвом  Христовим  вас,  мої  друзі!  Всім  Щасти,  щасти  і  щасти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634197
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 79 (ptaha, горлиця, Віталій Назарук, Сергій Ранковий, Олександр ПЕЧОРА)

         ptaha  

Лічить  кроки  старенький  годинник.
До  Різдва  –  кілька  срібних  сніжин.
Із  минулого  запах  цитринний
Гладить  хутро  красуньок  ялин.

 Стіл  святковий  змахне  рушниками  -  
 І,  як  диво,  запахне  кутя,
 Примовляючи:  Зірка  над  нами  -  
 Тож  родилося  Боже  Дитя!

Десь  надворі  лунають  колядки.
Ходять  Сонце  із  Місяцем  вдвох  –  
Носять  кожній  родині  на  свято
Промінцями  Любов  і  Добро.

 Стіл  святковий  гостей  пригощає,
 І  по  колу  кружляє  кутя.
 А  згори  Зірка  всім  сповіщає:
 Народилося  Боже  Дитя!

Оживають  портрети  на  стінах,
Зупиняється  в  просторі  час.
Це  вона  –  наша  ненька  Вкраїна  –  
У  родину  об\'єднує  нас.

 За  святковим  столом  пригадаймо
 Тих,  що  наше  боронять  життя,
 Долі  їм  у  Зорі  попрохаймо,
 Що  явила  нам  Боже  Дитя!

-------------------

           горлиця

     ЖУРАВЛІ

Знов  летять  журавлі  понад  степом,
В  далинІ  сумне  чую  кру  –  кру.
Чорні  хмари  зв`язалися  кленом,
І  журавка  знов  плаче  -  помру.

   Ой,  летіть  журавлі,  повертайте,
   Батьківщина  вас  кличе  назад.
   То  ж  свій  край  на  чужий  не  міняйте  ,  
   Вас  чекає  гніздо  своїх  хат.

Так  і  я,  повернусь  в  Україну.
Над  Дніпром  ту  стежину  знайду,
Де  стрічала  сліди  журавлині,
І  по  них  я  в  дитинство  пірну.

   Ох,  ви  сни,  чародійні,  бажані,
   Сніться,  сніться  я  тут  відживу,
   Бо  лиш  в  мріях  усе  це  кохане,  
   Хоч  на  мить  я  в  душі  воскрешу.  

І  пахучі  степи  й  рідну  хату,
Я  до  серця  свого  притулю,
Й  тут  засну,  щоб  уже  не  літати,
За  далекі  моря,  в  чужину.

   Ой  летіть  журавлі,  повертайте,
   Батьківщина  вас  кличе  назад.
   То  ж  свій  край  на  чужий  не  міняйте  ,  
   Вас  чекає  гніздо  своїх  хат.

----------------------

           Віталій  Назарук

   СОЛОВ’ЇНІ  ГАЇ

Солов’ї  цілу  ніч  не  змовкають,
У  квіту  зеленіють  гаї.
Вони  нашу  любов  виглядають,
Де  єднають  серця  солов’ї.

         Приспів:
   Миготять  в  небі  яснії  зорі
   І  любується  Місяць  здаля…
   Білі  хмари,  як  хвилі  у  морі,
   Закохались  в  пісні  солов’я.

А  ми  взявшись  за  руки  з  тобою,
Йдемо  слухати  в  гай  солов’я.
Сядем  разом  удвох  під  вербою,
Моя  доле,  єдина  моя.

       Приспів.

Соловей  все  співав  нам  про  щастя,
Від  цілунків  п’яніли  вуста,
Вітер  в  гіллі  вербовім  хитався,
Нас  п’янила  травиця  густа.

       Приспів.
----------------------

       Сергій  Ранковий

       ОСІННЯ    ЗУСТРІЧ  

Розмалює  скуйовджена  осінь,
Мальовничі  пейзажі  свої,
А  у  небі  захмаренім  просинь,
Підморгне  синьооко  мені.

 Розляглись  попід  ліс  полонини,
 Де  журчать  кришталеві  струмки.
 Ми  з  тобою  зустрілися  нині,
 А  у  небі  летять  журавлі.

Пролунає  відлунням  сопілка,
І  відчують  серця  резонанс.
З  неба  впаде  замріяна  зірка,
Як  зорі  промайне  диліжанс.

 Заіскряться  у  темному  небі,
 Нескінченно  далекі  зірки.
 Я  тихцем  пригорнуся  до  тебе,
 І  згадаю  роки  молоді.

Посміхнеться  розхристана  осінь,
Розійдуться  холодні  вітри,
Розтріпають  приховану  просідь,
Нагадавши  мені  про  роки.

 Розляглись  попід  ліс  полонини,
 Де  журчать  кришталеві  струмки,
 Ми  з  тобою  зустрілися  нині,
 А  у  небі  летять  журавлі…

--------------------

     Олександр  ПЕЧОРА

   РІДНИЙ  ДВІР

Відлітають  з  гнізда  пташенята,
а  на  крилонька  пам’ять  беруть.
Важко  доленьку  наздоганяти,
нелегка  ж  простирається  путь.  

   Як  же  часто  мене  доля  била!
   Походив,  побродив,  політав…
   Рідна  ж  хата  –  повік  буде  мила.
   Звідси  в  світ  йде  дорога  свята.  


Кожна  пташечка  свій  має  голос.
Має  вартість  свою  кожна  мить.
Скільки  всякого  скарбу  навколо!
Таємниче  про  це  сад  шумить…

   А  повітря  густе  і  духмяне
   бадьорить,  веселить  і  п’янить…
   Щедрий  спомин  оцей  не  зів’яне.
   Рай  наземний  Господь  боронить.


В  рідний  двір,  де  любисток  і  м’ята,
повертаюсь  на  крилоньках  мрій.
В  рідну  хату,  де  мама  і  тато,
де  негаснучих  споминів  рій…  

   Як  би  доля  мене  не  сварила,  –
   рідне  хатнище  радо  віта.
   Тут  лікую  поранені  крила.
   Тут  Вітчизни  моєї  вівтар.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634032
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Ніна-Марія

Свято Різдва

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSz9oQVeLVy7Is7Puh_Ued6JdiYgawfAb8G3Gj4Ox8J4rCEhEh0tg[/img]

Я  хочу  так  поринути  в  дитинство  
У  ті  найщасливіші  миті  чарівні
Коли  збирались  родиною  в  хаті
А  на  столі  -  кутя  і  страви  запашні

Той  запахущий  хліб  і  з  маком  пиріжки
Їх  смакоту  я  й  досі  пам"ятаю
Коли  згадаю,  аж  серце  защемить
Казку  дитинства  я  не  забуваю

Свята  вечеря  це  таїнство  таке,
Яке    несе  в  собі  велику  силу
Світлії  чуття  охоплюють  тебе
Діва-Марія  сина  народила

За  нас  страждання  він  терпів  і  муки
Нам  проповідував  -  віру  і  добро
То  ж  будьте  праведнішими,  ви  люди,
Пам"ятайте  світлу  заповідь  його

Христос  народився!
Хай  цей  рік  принесе  найкращі  зміни  в  Україну,
а  кожному  із  нас  -  світлої  радості  в  родину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634075
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Наталя Хаммоуда

ШАКАЛИ. (сумний гумор)

ШАКАЛИ.
Не  дивуйтесь,  українці,  не  дивуйтесь,  любі,
Що  продають  за  кордоном  вашу  неньку    "люди".
Повалійка  і  Лорачка  скачуть  як  психічні,
На  проплаченім  москвою  "Вогні  новорічнім"
Королиха  із  кролями  паплюжать  Одесу  ,
З  шкір  вилазять  за  доляри,  щоб  попасти  в  пресу.
Не  дивує  і  Ротару,  то  ще  та  собака,
Вона  здавна  лиже  руським  презідєнтам  ср...ки.
Хоча  в  нас  також  не  краще.  Доказав  це  ІНТЕР,
Наплював  на  рідну  мову,  і  в  нас  ноги  витер,
Чиї    гроші-  того  правда,  в  ціні  тільки  діло,
Хіба  ж  вони  окрім  грошей  щось  колись  любили?
Де  їм  знати,  як  то  болить  за  рідну  Країну?
Де  їм  знати,  як    ховати  єдиного  сина?
Вони    зомбі  безсердечні-замість  душ-доляри,
За  три  рублі  вони  й  власну  матінку  б  продали.
Хто  ще  там  такий  із  "наших"?  Вже  то  не  важливо,
Головне,  що  з  України  забрались  паршиві.
Хай  сидять  там  і  до  віку,  щоб  і  не  вертали,
Бо  навіщо  в  Україні  отакі  шакали?
05/01/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633570
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Галина_Литовченко

ПІВДЕННА ЗИМА

Засніжило.  Чи  –  пух  із  подушки.
Тішать  піною  вина  ігристі.
Щось  затрималось  біле  на  листі:
чи  то  сніг,  чи  кокосова  стружка.

Недоречно  тепер  опахала
зеленіють  у  сквері  на  пальмах.
Від  застуди  зачмихали  гальма,
рівновага  крильми  помахала.

Хтось  замовив  морози  різдвяні,  -  
тепер  ковзають  всі  обережно.
Рвуться  в  зиму  південно-бережну
в  комірчини  закинуті  сани.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633684
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Рідний

РІЗДВО НА ЗЕМЛІ (сл. В. Назарук. муз. В. Сірий)

РІЗДВО  НА  ЗЕМЛІ

В  Різдвяну  ніч  спалахує  зоря,
Цей    світ  зорі  у  серці  поселився…
Ця  зірка  від  Всевишнього  царя,
Бо  Син  Його  на  цій  землі  родився.

Дитя  маленьке  в  яслах  сповили,
А  Бог  Йому  відміряв  долю  Сина,
Його  гонили,  навіть  розп’яли,
Він  був  Син  Божий,  був  Його  дитина.

Він  всі  випробування  переніс,
Воскрес  із  мертвих,  як  Його  розп’яли,
І  Бог  Його  у  небеса  возніс,
Нам    наказав,  щоб  Сина  шанували…

В  Різдвяне  свято    заблищить  зоря  -
Це  зірка  Сина  однородженого  
Немов  наказ  від  Господа  –  царя,
Син  народився,  то  ж  славімо    Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633878
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Antonina Vinnitskaya

Різдво

Вечірня  зіронька  вже  сяє,
Родина  разом  за  столом.
Теплом  любові  огортає,
Невидимим,  Різдва,  крилом.

І  на  столі  всього  доволі,
Помолимось,  згадаєм  всіх.
Свій  сум  залишимо  надворі,
Най  скрізь  лунає  щирий  сміх!

А  завтра,  у  морознім  ранці,
У  замальоване  вікно,
У  найгарнішій  вишиванці,
До  нас  прийде  Святе  Різдво.

Прийде  колядкою  вже  зранку,
Смаколиками  на  столі,
У  білосніжному  серпанку,
Всіх  огорта  по  всій  Землі.

Воно  дарує  всім  любові,
Здоров’я,  щастя,  доброти,
Щоб  усього  було  доволі,
Обіймів  рідних  теплоти.

Нехай  біда  вас  оминає!
Вас  Ангел  Божий  боронить!
Душа  від  щастя  хай  співає!
Зимова  казка  веселить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633642
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Наталя Хаммоуда

Ви бачили колись? ( Як плаче сильна жінка)

Ви  бачили  колись,  як  плаче  сильна  жінка?
Не  бачили?  Отож!  На  те  вона  й  така.
Сміється  мов  ручай,  так  весело  і  дзвінко,
А  що  у  неї  там  таїться  у  думках?

На  людях  завжди  все  “по  вищому  розряду”:
Одежа,  макіяж,  робота  і  сім'я,
Вона  нікого  з  нас  не  просить  про  поради,
А  як  і  треба-все    вирішує  сама.

Та  тільки  стихне  шум,  огорне  хату  нічка,
В  дитячу  зазирне-все  тихо,  діти  сплять,
Залізо  сили  в  ній  розтопиться  мов  свічка,
І  хочеться    в  обіймах  ніжних  потопать.

Присяде  край  вікна  в  старім  пухнастім  пледі,  
Лиш  поглядом  пустим  уткнеться  в  чорну  даль-
Вона  тепер  слабка.  Вона  тепер  не  Леді,
І  вирветься  з  грудей  назовні  вся  печаль.

А  зранку  підведе  свої  красиві    брови,
До  школи  дітвору,    до  офісу  сама,
Й  до  вечора  усе  піде  по  колу  знову,
І  знатиме  лиш  ніч,  що  плакала  вона.

Н.Хаммоуда
04/01/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабки Соні №6 Дівчина багата

У  зеленому  садочку
стоїть  нова  хата.
Проживає  в  тій  хатині
дівчина  багата.
Стан  високий,  карі  очі
брівоньки  дугою.
А  як  вийде  на  вулицю  -
хлопці  чередою.
З  одним  поговорить
з  другим  пожартує.
Просять  хлопці
                                   на  музики
вона  -  мов  не  чує.
Тому  моргне,
                                 тому  свисне,
з  того  посміхнеться.
Покрутиться,
                                 мов  та  дзига,
і  в  дім  повернеться.
А  в  хаті  матусенька
донечку  питає:
"У  всіх  дівчат  вже  є  хлопці.
чом  в  тебе  немає?"
"Поганії  усі  хлопці,  -
дочка  промовляє.  -
Один  рудий,
                                     другий  лисий.
той  хати  немає!"
Усі  хлопці  оженились
у  кожного  хата...
А  багата  дівчинонька
на  шиї  у  тата.
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633451
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/TyaD6Nq1V18[/youtube]
День  народження  твій,
Сину  мій  дорогий,
В  Новорічні  свята  припадає!
Поміж  білих  снігів,
І  барвистих  вогнів
Зима  в  танці  для  тебе  кружляє!

Шлють  вітання  тобі
З  неба  срібні  зірки́,
І  красуні  ялинки  пухнасті.
Як  в  далекі  ті  дні,
Незабутні  часи,
Як  колись,  у  казковім  дитинстві.

Як  колись,  як  тоді,
Як  в  дитячі  роки́,
День  народження  твій  і  ялинка!
Та  вітає  вже  вся
Тебе  рідна  сім'я,
Син,  дружина  і  донечка  квітка!

Хай  спливають  літа,
Як  бурхлива  ріка,
Вже  дорослий  і  мужній,  мій  сину!
Та  для  мене  завжди,
Попри  грізні  роки,  
Ти  моя  найдорожча  дитина.

Ти  мій  промінь  життя,
Тобі  зичу  тепла,
Хай  щастить  на  життєвій  дорозі!
Щоб  твоєї  душі
Не  торкнулись  дощі,
Та  нещадні  і  люті  морози.

Нехай  зорі  ясні́
Тобі  світять  в  путі,
А  твій    Ангел  тебе  захищає!
В  день  народження  твій,
Сину  мій  дорогий
Земних  благ  тобі  всіх  я  бажаю!

04.  01.  2016                          Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


evgen

Там де Росія там завжди війна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAAgfj_nX3M[/youtube]



Там  де  Росія  там  завжди  війна  і  горе.
І  за  царя,  і  за  генсека  ,  та  й    тепе́р.
Народ    великий!    А  з  влади́ками  повто́ри.
Або  сади́ст,    або  жорсто́кий  Люцифе́́р.

Ви  хижаки  ще  із  часів  царя  Івана.
Підступність,  це  у  ваших  ге́нах  та  в  крові
Бо  монголоїди    ви,    ко́дло  Чингізха́на!
Замість  мізкі́в,  у  вас,  програми  в  голові.

А  в  нас  із  вами  споконвік  одне  ж  коріння.
Хреще́ні  ви  і  ми  на  березі  Дніпра.
Та  з  часом,  ваше,  мутува́лося    насіння
й  змінились  по́гляди,  відносно    зла  й  добра.

Тепер  ви  не́люди    безпри́нципні    й    жахли́ві.
Не  всі  звичайно  ж,  та  багато  з  про́між  вас.
Заже́рливі  ,  наха́бні,      хти́ві      та  злобли́ві
Підсту́пні,  підлі  і  брехли́ві  в  водноча́с.

В  думках  зомбованих  -    реванш  та  ворожнеча.
Запрограмо́вані  вбива́ти  й  грабува́ть
Серця  поче́рствіли,  а  в  ду́шах  порожнеча,
ви  ладні  знищить  світ,  щоби́  владарюва́ть.

Ви  ли́ше  зо́вні,  дуже,  схо́жі  на  людину.
Мораль,  порядність,  честь  -це  все  для  вас  чуже.
Бо  біоро́ботам,  з  повадками  звіри́ни,
такі  чесно́ти  зовсім  не  потрібні  вже.

Я  закликаю    росіян    які    ще    в  змозі
твере́зо  думати.  Спині́ться    й    зупині́ть    
авантюристів  !    Бо  на  атомній  дорозі
в  страшному  пеклі  всі    і    все  до  тла  згорить!

Бо  переможців  в  ядерній  війні  не  буде!
Альтернативи,  миру  й  розуму,  нема!
Волаю  на  ввесь  світ.  -Та  схамені́ться  ж  люди!
Бо  буде  вікові́чна  атомна  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633441
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Юхниця Євген

П, ята, ж, на касі, озивалась російською

Другого  січня,  на  вулицю    -  Лесі...,  я  -  в  супермарш  –  за  водичкою.
Всіх  поздоровив  з  Різдвом,  з  Новим  роком  –  віршиками-симпатичками.
...П,ята,  ж,  на  касі,  як  я  -  не  цвірінькав,  та  –  озивалась  російською?
--Звідки  Ви,  ластонька?
--А  ...что  такое?  Чек  –  я  дала,  точный  -  бризкала...
--Так,  так,  я  дякую,  ще  раз:  зі  Святом!
--Ой,  ладно,  мовный,  иди  уже...
Я  перешел,  к  ней,  на  русский  тогда:
--Тон  –  почему  Ваш  -  напыжженый?
К  Вам  –  с  поздравленьями,  Вы  -  в  центре  Киева,  а,  как  в  Москве  на  вокзале:
«Чё  понаехали»  -  нас,  тут,  встречаете  тоном  презрительных  кралек.
Вы...вы  в  Москве  –  на  святом  украинском  –  сдачу  дать,  с  лаем,  не  пробовали?
Или  в  Израиле  –  лишь  на  арабском?  Или  в  Судане  –  не  топали?,
Де  Ваш  керуючий,  в  ласку    –  покличте  нам:  чи  -    Головну,  Головного!
...Вмить  персонал  –  м,яко-кріслом-трансформером  –  став,  наче    вушка  для  Бога...
Очки  забігали  й  в  переселяночки:
--Я  –  вмію  ...на  ...«українськом»
...Ось  й  -  Головний,  років  –  двадцать,  десь  з  війська:
---Так,  що  тут  сталося?
Я  їм:
--Це  я  з  Різдвом  й  Новим  роком,    за  Милість  -
Щиро  вітаю!    і  дякую:  і  за  товари,  і  сервіс,  і  щирість!
Вас  –  з  Новим  роком!  Всім  –  добрі  літа́!
Ми  ж  -  в  Україні,  де  ситість  –  свята!
...Дівчатам  –  би  ...премій,  надбавки!
Й  за  них,  Керівниче,  Вам  –  дяки!!!

03.01.16  р.  («Не  сдав...»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633342
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Наталя Хаммоуда

ПЕРЕДРІЗДВЯНЕ.

Моє  життя-розірване  намисто.
Його  силяю  на  міцні  нитки:
Буденне,  щире,  сіре  й  урочисте,
Перемішавши  миті...  дні...роки.

У  тім  намисті    радості  й  печалі,
І  сум,  і  біль,  розпука  й  сміх  до  сліз,
Кохання,  зрада,    і  дороги  дальні,
Все,  що  було  й  майбутнього  ескіз.

Різдво  прийде  за  лічені  хвилини,
Його  стрічати  вийду  на  поріг.
                                                                       Успіти  б.  
Дві    останні  намистини-
Покаятись  й  самій  простити  всіх.  
04/01/2016
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633377
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Світлана Моренець

СВЯТА ЗЕМЛЯ (передмова)

 ЦИКЛ  ПОЕЗІЙ  ПРО  СВЯТІ  МІСЦЯ
Частина  І.  Передмова

От  якось  так  воно  в  житті  виходить:
коли  зла  доля  довго  верховодить
і...  раптом  робить  щедрий  реверанс,
здійснивши  найсвятішу  твою  мрію,
ти  приголомшений,  неначе  й  не  радієш,
а  тихо  входиш  в  оніміння  транс.

Безсилою  здається  людська  мова,
ти  розумієш  всю  нікчемність  слова,
бо  для  святого  –  надто  всі  прості.
Я  намагалась  їх  знайти  –  даремно...
Сім  років,  як  сходила  Святу  землю,
проте  мовчала...  всі  слова  –  пусті.

Але  дари  Небес  ховати  –
необачність,
щоб  Там  не  сприйняли  це  
за  невдячність,
достойних  слів  не  віднайшовши,
все  ж  почну...

З  дороги...
Повз  пустелю  Іудейську,
Солоне  (Мертве)  море,  Галілейське,
минаючи  Ієрихон,  Кумран...
Попе́реду  –  вже  поділюсь  секретом  –
ще  буде  Віфлеєм  із  Назаретом,
а  на  останок  –  річка  Іордан,

та  за́раз  шлях  лежить  в  Єрусалим...
Попри  безсонну  ніч,  не  можу  спати,
ВСЕ  хочу  бачити...  й  історію  згадати:
Єрусалим  –  у  древніх  він    –  Салім*...

Так,  в  глибині  п'яти  тисячоліть
Сіон-гора  сховала  слід  єссеїв**,
та  чує  плач  їх  тридцять  сотень  літ,
як  впав  Салем*  під  тиском  іудеїв...

Давид  тут  сіяв  смерть  і  сотні  драм,
здобув  столицю  (і  повідав  світу),
а  Соломон  воздвигнув  Перший  Храм
з  ковчегом  і  скрижалями  Завіту...

Рушалімум,  Урусалим,  Шалем,
Аль-Кудс  Святий  та  Ієрушалаїм  –
це  "місто  миру",  палене  вогнем,
шістнадцять  раз  зруйноване  на  камінь...

Було  набігів  –  як  на  небі  зір:
і  Навуходоносор  Вавілонський,
і  цар  персидський  –  будівничий  Кір,
а  потім  –  Олександр  Македонський,
була  там  влада  Риму  на  віки,
а  далі,  від  Халіф  Омара  ханства,
Єрусалим  уже  –  Аль-Кудс  Святий,
столиця  ісламату...  мусульманства...
Династії  єгипетських  царів
змінили  хрестоносці  і  мамлюки...
Шалем*  то  будувався,  то  горів,
невпинно  переходячи  з  рук  в  руки***,
аж  поки,  на  чотириста  років
попавши  під  імперію  Османів,
розпався  він  на  декілька  шматків,  
на  частки    іудеїв  й  мусульманів.

Отож  єврейський  й  мусульманський  світ
ніяк  не  вийдуть  з  затяжної  кризи,
і  на  біблейських  землях  сотні  літ
не  гоїться    борні  кривавий  слід,
все  ділять...  як  колись  Христові  ризи.

Судилися  занепад  і  розквіт
колисці    давніх  світових  релігій,..
де  біль  Голгофи  приголомшив  світ,
затьмаривши  руйнації  набігів...
 
(далі  буде)

*  Салім,  Салем,  Шалем  –  давні
назви  Єрусалиму  (в  різних  джерелах).
**  єссеї  –  доєврейське  населення  Іудеї,
які  в  кінці  ІІІ  тисячоліття  до  н.  е.  заснували
Єрусалим,  спочатку  відомий  як  Салім  або  Ієвус.
***  більше  80  разів    Єрусалим  
захоплювали  війська  різних  держав.

3.01.2016  р.
P.S.  На  фото  –  Іудейська  пустеля,
місцевість  Кумран.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633167
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Анатолій В.

Чому ж тоді у серці так болить?. .

Згорнусь  в  клубок  маленьким  кошенятком,
Сховаю  мрії  між  своїх  долонь,
І  вихором  в  моїй  душі  до  ранку,
У  серці  танцюватиме  вогонь!

І  звідки  ті  емоції  взялися?..
Тут  є  усе:  і  ревнощі,  і  злість...
І  хоч  ти  плач,  кричи,  тікай,  молися,
Перевіряють  психіку  на  міць.

Із  нетерпінням  вже  чекаю  ранку...
Цей  шал  емоцій  розганяє  сни,
Як  в  маренні...  У  сірому  світанку
Усе  ж  засну,  та  чи  заснуть  вони?..

Ну  ось  і  ранок...  Світло...  Чашка  кави
Покращить  настрій,  трохи  збадьорить...
Вже  наче  весь  той  шал  -  то  плід  уяви...
Чому  ж  тоді  у  серці  так  болить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Леся Утриско

Уже Різдво ступає на поріг.

Уже  Різдво  ступає  на  поріг,
Засіяна  у  снігу  вся  обора,
З  пшеничного  колосся  оберіг-
Святкове  сяйво  лине  надовкола.

Одягнені  у  вишиванку  образи,
Прибралася  добром  уся  світлиця,
Дідух  вмостився  в  лавку  залюбки,
Ялинонька  струнка,  як  молодиця.

Виблискує  світлами  мов  в  вінку,
І  запахом  п'янить,  немов  чар-зіллям,
І  слухає  колядоньку  дзвінку,
Обніме,  наче  мавка,  своїм  гіллям.

Заколядує,  заспіває  цілий  світ-
Дитя  Господнє  щиро  вихваляє,
Вінчівка  подарує  довгих  літ,
На  Сході  ясна  зіронька  засяє.

Хай  миру  принесе  у  кожен  дім,
Добро  та  Божа  ласка  лиш  витає,
Любові  й  щастя  у  Різдві  святім,
Хай  болю  Українонька  не  знає.

Хай  кожен  син  вернеться  у  домівку,
Хай  матір  не  вкриває  сивина,
Дитя  до  татка  пригорне  голівку,
Живи  Вкраїно-  ти  у  нас  одна!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633086
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016


Макієвська

Зима з Морозенком прийшла…Казку принесла

Діждались!  Прийшла  Зима  з  Морозенком,  не  сама,
Захурделила  снігом....Доріжки  й  шляхи  замела,
Ось  тобі  й  на...Краса...Весілля  зимове  у  нас,
Радіють    дійству  дітлахи...Вже  настав  казковий  час!

Навколо  пухкі  килими  й    розмальовки  на  склі,
В  сріблястому  сяйві  ліси,  гарно  вбрані  в  кожухи,
Димлять  трубкою  хати...  Топлять  печі  у  селі,  
Пар  випускають  комини...  В  сніжній  облозі  дахи.

Не  проїхати,  не  пройти...  Коней    би  запрягти...
Понестись  по  полю,  вдихнути  волю...Як  козаки...
Рубануть  шаблюкою...Й  Україну  зберегти,
Де  ж  ви  "  гетьманИ"-наших  пращурів  сини,  "Геракли"?

Гуде  вуликом  дітвора,  грається  у  сніжки,  
Летять  з  гірки  санчата...Хтось  ліпить  Снігову  бабу..,
Ковзають  по  льоду  дитячі  й  дорослі  ніжки...
Десь  там...  війна...снігова...Хтось  будує  барикаду...

Миру  вам,  народе!  Любові!  Й  Казкових  свят!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633031
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016


Galina Udovychenko

Моя Україна

Я  до  болі  у  серці  люблю  Україну,
Бо  купаюсь  в  її  неповторній  красі.
Та  молюся  за  щастя  для  неї  щоднини,
Щоб  у  дружбі  і  мирі  жили  тут  усі.
Я  любов  до  землі  відчуваю  клітинами
Свого  серця,що  б’ється  у  мене  в  грудях.
І  летить  вона  піснею  понад  долинами,

В  нас  до  сонечка  горнуться  трави  і  квіти,
Мов  до  рідної  неньки  її  немовля.
І  радіють,тріпочуть  листочки  на  вітах,
І  пливуть-колосяться  пшеничні  поля.
Сірий  жайвір  дзвенить  у  небеснім  просторі,
Розсипає  довкола  безцінний  кришталь.
Виграє  на  світанку  смарагдами    море,
А  зірки  кличуть  всіх  у  незвідану  даль.

Я    любов  до  землі  залишаю  онукам,
Найцінніший  дарунок,що  маю  сама.
Щоб  душа  їх  ніколи  не  знала  розпуки,
А  на  рідній  землі  квітувала  весна.
Хай  рясніє  плодами  червона  калина,
Не  змовкають  довіку  в  садах  солов’ї.
І  цвіте  барвінково    моя  Україна,
Бо  ріднішої  в  світі  немає  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632928
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Леся Утриско

Прикриє біль той новорічний сніг.

Вже  Новий  рік  вступив  на  наш  поріг,
Засніжено-  веселий  та  щасливий,
Любов'ю  та  добром  вітав  усіх,
У  феєрверках  блискавок,  премхливий.

У  феєрверках,  де  розділена  земля,
Розколена  немов  на  дві  частини:
На  першій  радість,  бо  війни  нема,
На  другій-  страх  і  смерть,  одні  руїни.

Одна  земля,  одне  людське  життя
Де  два  світи  сплелися  воєдино:
В  одних  поступках  не  існує  каяття,
А  інші,-  смерть  рахує  без  причини.

Де  ситий  та  голодний  не  брати,
Де  бідний  та  багатий-  різні  класи,
Де  недруги  радіють  від  біди,
На  жаль  існують  дві  людськії  раси.

Дві  різні  раси-  нелюди  та  люди:
Одні  за  одних  віддають  життя,-
Ті  душі  тільки  Господь  не  забуде,
Бо  в  інших  не  існує  каяття.

Гуляють,  веселяться  та  радіють-
Хіба  цікавить  їх  людська  біда?
Де  матері  у  розпачі  сивіють,
Де  молода  дівчина  -  вже  вдова.

Де  сироти  чекають  свого  татка,
Який  життя  поклав  за  нас  усіх,
Між  небом  та  землею  чорна  кладка,
Прикриє  біль  той  новорічний  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632876
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Леся Утриско

Новорічне диво.

Уже  зима  прибрала  чисто  світ,
І  килим  білий,  білий  застелила,
Усе  довкола,  мов  коралів  цвіт,
Сніжковим  блиском  тихо  ворожила.

Зазвала  морозенка  на  свята,
Із  пензлями  вернувся  до  господи,
Приспалась  в  чарах  осінь  золота,
У  кинутому  листі,  там,  на  сходи.

І  доторкався  пензлик  в  поцілунку
Змороженими  білими  устами,
Цнотливо  вистелявся  в  подарунку
В  крихкому  снігу  в  полі,  над  гаями.

В  пухких  сніжинках,  наче  з  неба  зорі,
Пір'їнками,  що  стеляться  примхливо,
У  свому  танці,  танці  свої  волі-
У  візерунку,  що  несе  нам  диво.

Чарівне  диво  Новорічне,  зимове,
Де  все  збувається  неначе  в  казці,
Добро  у  Новім  році  хай  прийде,
В  любові,  мирі,  щасті,  Божій  ласці...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632664
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016


НАДЕЖДА М.

Для ТЕБЕ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KJfmWr85jzc[/youtube]

Коли  зійдуться  стрілки  у  дванадцять,
І  Новий  рік  постукає  в  вікно,
Я  побажаю,  любий,  тобі  щастя.
І  хай  воно  іскриться,  як  вино.

Рожевим,  неповторним  ніжним  смаком.
Удача  через  вінця,  щоб  лилась.
Здоров"я  неймовірного,  ще  й  з  гаком.
І  радість,  щоб  назавжди  прижилась.

Щоб  серце  не  втомилося  любити.
Веселкою  нехай  цвіте  твій  світ.
Усмішкою,  як  сонечком  світити,
Бажаю  я  на  довгий  -довгий  вік.

Надія  й  віра  хай  не  покидають.
Щоб  сонечко  світило  у  вікно.
Твої  роки  хай  втоми  не  зазнають,
А  я  з  тобою  завжди  заодно...














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632643
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Макієвська

З Новим роком! ( Прощай старий!)

Зима  упала  в  долоні  Землі,
Закрутила  віхолою  в  імлі,
Мороз  озера  й  ріки  рубцює,
Сніг  шляхи  замітає,  танцює.

А  тремтливі  сніжинки  цілують
Ніжно  руки  натруджені,  земні,
Вони  разом  з  морозом    малюють
Білі  троянди  для  неї  на  склі.

Радо  так  дідуган  розгулявся,
Вдарив  булавою  ,  мов  поклявся,
Бородою  війнув  наче  пензлем,
Заіскрились  сніжинки  замерзлі.

Діти  веселі,  бо  прийшло  свято,
Дорослі  прощаються  зі  старим
Роком,  важким...Ось,  чарівник  раптом
Принесе  нам  благо,  любов  та  мир!  

***
ДОРОГІ    ДРУЗІ!

Вітаю  вас  З  Новим  Роком!
Бажаю  гармонії  в  душі,
Віри,  Надії  й  Любові  в  житті,
Щастя  та  злагоди  в  сім"ї,
Міцного  здоров"я  та  здійснення  мрій,
Миру  й  процвітання  Україні,
Нашій  незалежній  батьківщині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632598
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Олекса Удайко

ВАСИЛІ (Поема)

                                             [youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]      
                                             [i]  …а  він  возносився  над  смертними  рабами  
                                                     і  вірив,  що  повернеться  колись.
                                                                                                                                       [b]Ол-др  Печора  [/b]
                         
             14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…  
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…  
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  за  Україну,  яку  
             ми  наразі  маємо  і  якою,  напевне,  не  задовольнилися  б  борці  
             за  правду  і  гуманізм.  Та  сталося  лихо  –  їх  життя    забрала  
             репресивна  машина  КДБ…    Це  –  Василь  Симоненко  та  
             Василь  Стус,  “пам’ятні  дати”  яких  припали  на  рік  2015-й:  
             80-річчя  від  дня  народження  –  першого  і  30-річчя  від  cмерті  –  
             другого…  Про  них  і  мова…          [/i]

[i][b][color="#ff2f00"]У  нас  в  житті  зі  всіх  професій  
В  найбільшій  шані  ковалі…
Бо  не  попи  [i]еМПе[/i]  конфесій    
Кували  щастя  –  Василі…  

Майбуть  кували  для  Вкраїни,
Кували  волю,  як  могли…
Та  компартійні  “бедуїни”
Є  не  синами,  а  …-огли*

Кували  волю…  Та  сатрапи
Лишили  волі  їх  самих…
І  мали  за  мету  покрапать**,  
Щоб  з  каменю  отримать  “жмих”.

                                           *  *  *    
Один  Василь  сконав  в  Черкасах,
Ще  й  не  відчувши  часу  плин,
Хоч    славним  був  в  “народних  масах”
Й  не  їв  його  червивий  сплін***.

Боровсь  зі  смертю  він  щосили,
Як  з  “компартійністю”  боровсь  …  
Содуха****  все  ж  його  скосила  –
Звізда  упала  в  шерхлу  Рось…

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись,
Коли  попав  в  копальні  ВОРКУТИ?
Які  поніс  провини  і  спокути,
Чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

...І  обернувся  посохом  твій  карцер  –  
Геройське  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
Своїй  ти  Ненці  вповні  не  сказав…
                                             _____        
…Та  зойк  ваш  у  тумані  не  розтанув,
Безслідно  в  Універсумі*****  не  зник  –
На  Сонці  ожили  реакції  й  вулкани
І  донесли  Ваш  відчайдушний  крик…
 
І  крик  Ваш  в  голу  пустоту  не  канув  –
Луна  пішла  по  світу  з  Ваших  слів!    
І  не  було  б  у  нас  отих  майданів,
Не  будь  таких  героїв  –  Василів!..

Які  б  Ви  нам,  живим,  дали    уроки,
Яку    оцінку  виставили  б  нам?..
Вказали  шлях  єдиний...  У  Європу!  
Хоч  плата  за  рішучість  є  війна...  

Країна  не  піде  вже  манівцями  –
З  дороги  нас  і  віри  не  звернуть,
Бо  Захід  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
Торують  Вами  вистраждану  путь.  

І  xай  куються    шпаги  і  ефеси
Для  мушкетерів  –  нових  Василів…  
З  усіх  відомих  на  землі  професій  –  
Найбільш  за  все  нам  бракне  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015
_________
*що  означає  (арб.)  –  син.
**Вода  і  камінь  точить…
***Меланхолія.
****Смерть.  Василь  Симоненко,  як  гадають,  помер  
від  хвороби  нирок  після  побиття  в  КПЗ  м.Сміла  в  1963  р.  
*****Всесвіт.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Наталя Данилюк

Напередодні

[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]

Так  незвично  із  вікон  біліє  припудрений  двір
І  вогнів  міріади  розтягнуті  на  кілометр…
Я  вмикаю  стару  добру  пісеньку  “Happy  New  Year”,
Дістаю  із  полички  улюблений  в’язаний  светр.

Легко  здмухую  з  іграшок  пудру,  сріблясто-крихку,  –
І  від  цього  довкола  стає  урочисто-різдвяно!..
І  димар  бородатий,  як  Ноель,  сидить  на  даху,
Смачно  пахкає  люлькою  й  дихає  смолами  пряно.

Кольорові  гірлянди  кладу  світляками  між  віт  –
Хай  собі  мерехтять  і  дарують  мозаїку  тіней.
І  рояться  думки,  як  метелики,  у  голові:
Відділяю  пусте  і  для  себе  лишаю  нетлінне.

Відділяю  зерно  від  полови,  свободу  від  пут,
Почуття  від  підступної  фальші,  прозорість  від  бруду!..
Вороги  мої  мудрі  і  друзі,  приходьте,  я  тут,
Хай  оселя  моя  переповниться  галасом  люду!

Хай  я  буду  багатою  друзями,  щастям,  теплом,
Хай  дарую  обійми  і  щедрі  слова-побажання!
Хай  Різдво  покладе  теплу  руку  мені  на  чоло
І  промовить:  “Світися  і  вір,  ця  зима  не  остання”.

І,  розплившись  в  коханих  усмі́шках,  у  сяйві  огнів,
Я  думками  полину  в  дитинства  роки  безтурботні,
І  подякую  долі  за  те,  що  судилось  мені
Доторкнутись  душею  до  Вічності…  Напередодні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Наталя Хаммоуда

Сьогодні рівно рік…

Сьогодні  рівно  рік,  як  ми  з  тобою  вдвох.
У  серці  дивний  щем.  Попереду  надії.
Люблю  тебе!  Люболю  і  млію  від  думок:
Чи  зберегти  любов  назавжди  я  зумію?

Ось,  зараз    увійдеш.  Цілунок.  Дотик.  Мить.
Тонутиму  в  очах  твоїх  небесно-синіх.
А  потім  буде  ніч,  яка  нас  обпалить,
І  заколише    в  снах  на  піднебесних  крилах.

Вечеря  при    свічках.  Троянди.  Ти  і  я,
Улюблений  наш  вальс.  Ось  музика  вже  лине.  
Так  до  світанку  нам,  чи  може  аж  до  дня
Не  розірвать  обійм-бо  ми  одне-єдине.

Здригнулись  при  свічках  зірниці  кришталів,
Забилось  серце  так,  що    музика    змовчала,
Бо    слів  твоїх  важких,  що  вдарили  мов  грім:
"Тебе  я  не  люблю!"-в  цей  вечір  не  чекала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632474
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


MERSEDES

Я згадую тебе…

Я  згадую  тебе  із  юності  своєї,
Тоді  був  тільки  мій,  а  я  була  твоєю.
Я  згадую  тебе  і  ті  безсонні  ночі
І  сни,що  снились  нам,  немов  були  пророчі...

Я  згадую  тебе  і  сніг,  що  сипав  з  неба,
Ти  пригортав  мене,  тулилась  я  до  тебе.
Я  згадую  тебе,  як  грів  мої  долоні,
А  серце  билось  так  і  пульсували  скроні...

Я  згадую  тебе  і  наші  заметілі,
Як  то  було  давно  та  ми  були  щасливі.
Я  згадую  тебе  і  перші  поцілунки,
Ці  зустрічі  були  неначе  подарунки...

Я  згадую  тебе  і  той  прощальний  вечір,
Як  обпекла  сльоза,  здригнули  мої  плечі.
Я  згадую  тебе,  та  все  давно  минуло...
Ти  був  в  моєму  сні...  Давно...  Давно  то  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632501
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олександр ПЕЧОРА

МИТЕЦЬ

                             
Він  був  розіп’ятий
                               всім  недругам  на  втіху.
Та  достеменно  кожен  розумів:
не  був  він  грошовитим,  ні  халіфом,
та  "замовляти  музику"  умів.

На  тлі  оркестрів  скаженіли  барди
й  котились  у  більярдну  лузу
                                                                             вниз...
А  він  возносився  
                                 над  смертними  рабами
і  вірив,  що  повернеться  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632442
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


dovgiy

ЖИТТЯ.


Колишньої  легкості  тілу  не  знати:
Все  важче  і  важче  із  ліжка  піднятись;
Все  далі  від  серця  життя  насолода
І  тіло  важке,  мов  дубова  колода;
І  втома  щодня  вже  нічим  непоборна;
І  думка  про  завтрашнє  смутна  та  чорна;
І  тільки  в  минуле  летиш  мов  на  крилах,
Бо  там  твоя  молодість  казкою  жила.
Там  безліч  надій,  як  краплин  в  океані.
 Там  вірність  і  дружба,  там  пісня  кохання,
І  стогін  лунав  там  від  щастя  та  муки;
І  ще  так  далеко  до  часу  розлуки
На  вічні  віки  з  тим,  з  ким  жив  як  з  собою:
Без  сумніву  краплі,  без  гніву  і  болю.
Дороги  там  кличуть  в  незвідані  далі.
Ми  їхали,  йшли,  над  тайгою  літали,
По  річках  пливли,  комарів  годували,
Що  важко  жилося  –  не  шкодували.
Нас  віра  вела  в  сонценосне  майбутнє,
В  наметах  брезентових  були  присутні
І  Муза  поета,  і  ліра  Орфея,
І  Ероса  дар  під  вінцем  Гіменея.
Сьогоднішні  дні  наче  буря  над  морем.
Наповнені  вихором  чорного  горя.
Бо  круки  війни  над  землею  кружляють,
Бо  страшну  поживу  щодня  вони  мають.
І  хоч  старе  серце  дощенту  недуже,
Та  доля  країни  йому  не  байдужа,
Тому  що  народ  мій,  -  Український,  рідний,
На  землях  багатих  безправний  та  бідний
Тоді  як  політики  свято  гуляють,
А  люди,  як  можуть,  то  так  виживають…
     
30.12.2015  8:00:26

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632430
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Леся Утриско

Вітання всім у Новорічну ніч.

Зітхає  сонечко,  сідає  на  поріг,
Заморене  буденними  ділами,
Всміхається  йому  прийдешній  рік,
Розбудить  зранку  щирими  словами.

Словами  радості,  достатку  і  добра,
Надії,  віри,  злагоди,  любові,
Аби  Вкраїнонька  завжди  цвіла,
Не  знала  болю,  ні  війни,  тривоги.

У  Новорічну  нічку  чарівну,
Вам  шлю  вітання  нині  щирі,  щирі,
Зустріти  ще  багато-  не  одну,
В  здоров'ї,  у  любові,  в  Божім  мирі.

Забути  всі  незлагоди  та  біль,
Розчарування,  зраду,  та  розлуку,
Хай  здійсняться  всі  задуми  та  ціль,
У  Новорічну  ніч  подаймо  руку.

Руку  добра,  любові,  розуміння,
Хай  людяність  вернеться  у  серця,
Несім  добро,  де  наші  покоління
Нас  пам'ятають,  й  Господа-  творця...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632445
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


НАДЕЖДА М.

Пахне чай лісовими квітами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM[/youtube]

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632455
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олександр ПЕЧОРА

ДУША ПОЕТА

Душа  поета  –  мов  сопілка  ніжна.
Вона  бринить  мінорно  і  мажорно.
Емоцій  хвилі  закипають  штормом.
Душа  –  ранима  й  безневинно  грішна.

То  –  музика  –  мотиви  сонця  й  грому  –
злітає  вільно  птахою  кохання.
Хоч  завжди  йде  на  неї  полювання,
але  вона  вертається  додому.

До  серця,  –  доки  б’ється,  не  померкне.
І  –  в  небо,  як  поезія  –  між  люди.
Поета  на  цім  світі  вже  й  не  буде,  –
як  і  душа,  поезія  безсмертна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


MERSEDES

За волю…

За  волю  билися  сини,
За  волю  й  правду  воювали.
Щоб  небуло  у  нас  війни,
Щоб  ми  ніколи  не  страждали.

За  волю  билися  сини,
За  щастя  нені-  України.
У  правду  вірили  вони,
Бо  так  навбридли  вже  руїни...

За  волю  билися  сини
Бож  Батьківщина  в  нас  єдина.
Ми  жити  хочем  без  війни,
Щоб  була  вільною  Вкраїна.

За  волю...  Легко  на  душі,
За  волю...  Бо  її  не  мали.
Тому  і  пишуться  вірші,
Щоб  поколінні  про  це  знали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632243
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


MERSEDES

Сліди кохання…

Знов  зима  за  вікном  запорошить,
Срібним  інеєм  вкриється  ліс.
Пам'ятатиму  лише  хороше...
Як  блукали  з  тобою  колись.

По  засніжених  наших  алеях,
Де  мережевом  вбралось  гілля.
Я  була  тоді  тільки  твоєю
І  щаслива  була  тоді  я.

Ти  руками  мої  брав  долоні
І  торкався  до  мого  плеча.
Пульсували  від  дотиків  скроні
І  блищала  сльоза  на  очах.

Пломеніла  червона  калина
І  лягала  багрянцем  на  сніг.
Я  кохана  була  і  єдина
Тільки  ти  почуттів  не  зберіг.

Знов  зима  за  вікном  запороше,
Сніг  закидає  наші  сліди
І  усе  що  було  в  нас  хороше
Я  незнаю  поділось  куди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632240
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Наталя Хаммоуда

О, море!

Десь  там,  де  сонце  поринає  в  морі,
Вітрил  полотна  білі  в  далині,
Співає  вітер  пісню  на  мажорі,
Дивлюся  вдаль.  І  мариться  мені:
Немов  я  чайка.  Вільна.  Я  літаю,
А  піді  мною  моря  глибина,
На  хвилях  зорі  миготінням  грають,
А  потім  тонуть  і  летять  до  дна.

Штурвал  в  руках.  І  курс  мені  на  південь,
Пливу  усім  вітрам  паперегін.
Моє  кохання  вічне,  хоч  і  пізнє,
О  море,  море!  Серця  передзвін
Хвилює  тишу.  Молотом  у  грудях,
Бринять  емоцій  струни  голосні,
Пора  прощатись.  Вже  надворі  грудень,
Зустрінемося  знову.  На  весні.

Я  упаду  в  міцні  твої  обійми,
Тобі  одному  сповідь  принесу,
Всі  таїни  мої  будуть  твоїми,
На  двох  розділим  радість,  щастя  й  сум.
Над  горизонтом  знявся  перший  промінь,
Вже  берег  видно  ген,  у  далині,
Найкращі  ноти  всіх  морських  симфоній
Даруєш  на  прощання  ти  мені.

Н.Хаммоуда.
29/12/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632238
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Микола Шевченко

Бо Вкраїни я син (пісня на слова автора Олег М. )

Слова  -  Олег  Магась
Музика,  аранжування,  запис,  виконання  _  Микола  Шевченко

БО  ВКРАЇНИ  Я  СИН….  .
   1
Перевеслом    долі
світ        перевяжу.
Дітям    при    нагоді
правду    розкажу.
Починається    життя        із    зернини,
і    з    любові    до    своєї    Батьківщини....
Приспів:
До    зірок,    до    стежок
до    далеких    вершин.
Я    до    неї    прийду  -  
бо    Вкраїни    я    син!
Припаду    я    устами
до    її    джерела,
бо    доріг    є    багато
Україна  -  одна!
   2
Ти    навчала    мудрості
мовою    казок,
щедротою  душ  твоїх
цвів    мій    колосок.
Чистотою    правди,
ніжністю    і    силою.
Бо    нарік    тебе    Всевишній  -  Україною!
Приспів:
   3
З    щедрих    нив    зростила
ти    багато    див.
Ми    -  єдина    сила!
Ми  -    народ    один!
Сини    твої    вірні
Тебе    нам  збережуть.
На  поталу  ворогам  повік  не  віддадуть!
Приспів:


28  грудня  2015р

ВСІХ  З  НАСТУПАЮЧИМ  НОВИМ  РОКОМ!!!  ЩАСТЯ,  НАТХНЕННЯ,  МИРУ,  ЗДОРОВ`Я,  
ЗЛАГОДИ!!!  ХАЙ  ЖИВЕ  УКРАЇНА!!!

посилання  на  відеослайд:

https://www.youtube.com/watch?v=2nRHhr2uk20


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632117
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Наталя Хаммоуда

Війна-прожера

ВІЙНА-ПРОЖЕРА.
Стара  сиділа  коло  сивого  вікна,
Втирала  сльози    почорнілими  руками
З-під      хустки  пасмом    вибивалась  сивина,
Вуста  молитву  шепотіли  над  свічками.

Горіло  їх  в  низенькій  хаті  цілих  сім,
І  кожна  з  них  ридала  за  своїм  героєм,
Всього  за  рік  осиротів  старої    дім,
Забрала  смерть  усю  родину  за  собою:

Трьох  поховала,  інший  без  вісти  пропав,
Невістка  з  горя  догоріла,    наче  свічка.
Війна-прожера,  ось,  хто  в  неї  всіх  забрав,
Що  кілька  днів  у  хату  йшла  погана  звістка.
 
Стара  молила  Бога,  щоб  узяв  її,
Взамін  на  сина,  чи  на  любого    онука,
Та  Бог  не  чув.  На  що  вій  їй  продовжив  дні?
Щоб  зараз  серце  розривалось  від  розпуки?

А  вчора  знову  телеграма.  Син  й  онук-
Останні  два  стебла  відламані  від  неї,
В  сухеньких  грудях  затихав  сердечний  стук,
Роздався  крик.  Здригнулись  зорі  над  землею.
                                     *                      *                      *
Понад  селом    засяяв  зонцем  новий  день,
Могили  свіжі  серед  цвинтару  чорніли.
Червоним  цвітом    розридалася  герань
На  підвіконні,  й    вісім  свічок  миготіло.
Н.Хаммоуда.
28/12/2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632032
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Шон Маклех

Дві ноти

                                   «Дві  ноти  невловимі,  і  збиточні,
                                     І  співчутливі  одночасно,  й  тим  жаскі.»
                                                                                                                   (Ів  Бонфуа)

Серед  темряви  цієї  комірчини-світу
(Хоч  неозорої,  але  таки  комірчини)
Лунають  дві  ноти  (звуки  скрипки),
Я  в  того  скрипаля  запитував,
Чому  грає  таку  сумну  мелодію,
І  чому  тільки  дві  ноти  так  довго  звучать,
Коли  рвуться  струни  –  наче  ножем  різані,
Я  того  скрипаля  просив:
Зіграй  мені  «Брудне  старе  місто»,
Або  «Моллі  Меллоун»,  або  «Росу  туману»,
Чи  хай  уже  буде  -  «П’яного  моряка»,
Я  тому  скрипалю  казав:
Ми  не  вміємо  слухати,  
Люди  поглухли,  а  ти  скрипку,
Люди  жебрають,  а  ти  про  радість,
Люди  риють  могили,  а  ти  весільної.
Та  він  чомусь  посміхався,
Нічого  мені  не  відказував,
Той  скрипаль  –  з  сумними  очима,
З  чорною  скрипкою,
У  білий  хітон  вбраний,  
З  бородою  кольору  Галактики
І  такою  ж  довгою,
І  де  там  джигу,  де  там  чардаша  -  
Тільки  дві  ноти  дарував  мені.
Чи  то  не  мені  -  Порожнечі,
Чи  то  не  Порожнечі  -  собі,
Чи  то  не  дарував,  а  просто  плакав  -  
За  нами  -  невдахами...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Шон Маклех

Сниво одне

                                       «А  снива  всі  мої
                                           Одне  при  однім  збилися  докупи  і  бредуть
                                           Поволеньки  колишніми  шляхами
                                           Отарою  овець  у  перший  іній.»
                                                                                                                           (Ів  Бонфуа)

Кожне  сниво  –  човен  вітрильний,
Що  пливе  у  твоє  завтра,  сопілкарю,
(Денце  прозоре,  тобі  в  душу
Зазирають  сріблясті  риби).
Пливи,  музико,  пливи…
Кожне  сниво  –  овече  віче:
Таке  волохате  й  шерстистотепле
(М’якість  вовни  –  вовнище,
Картатий  твід  –  осінь),
Кожне  сниво  –  верблюд,
Що  бреде  пустелею  моєї  душі
До  оази  якої  нема,  
До  пальми,  яку  зрубали,
До  криниці,  яку  засипали,
До  ріки,  яка  висохла,
До  намету,  який  спалили,
До  жінки,  яку  продали  в  гарем,
До  сліпої  дитини,  яка  годує  щурів.
Кожне  сниво  -  риплячі  старі  двері,
Тесані  з  лускуватого  явора,
З  одного  світиська-пекла
В  інше  –  таки  чистилище,
Таки  потойбічне  й  вагоме
(Наче  якір,  що  кидаєш
В  прозору  лагуну  ранку,
Дивишся,  як  він  чіпляється  
За  мушлі  й  пісок  спогадів  –  
Твій  човен  ,  що  пахне  смолою
І  рибою  –  таки  рибою,
Яку  тебе  вчив  ловити  
Юнак-волоцюга  
Тесля-безхатько…)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632101
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Світлана Моренець

Запізнилась Зимонька, запізнилась…


Ця  нерішучість...  смуток  ув  очах
захмарено-зажурених  –  аж  темний,
зсутулена  від  ноші  на  плечах
й  невтішний  плач...  дощами  плач  щоденний.

"Ну  де  ж  Зима?!"  –  обурені  всі  ми.
"В  погоди  геть  не  зимова́  натура!"
За-хво́-рі-ла!    Застуда  у  Зими.
Погляньте,  нежить  і  температура
занадто  вже  висока  –  просто  жар!
Вся  посіріла,  у  легеньких  шатах...
так  втупилася  в  зірку  із  Стожар,
що  спішно  стала  вже  Весна  на  чатах.

Зимі  ж  пригадується,  наче  в  сні,
та  казка,  як  колись  її  стрічали  –  
Михайло*  віз  на  білому  коні,
а  люди,  мов  царицю,  віншували...

Давайте  й  нині  Зимоньку  гукнем,
(бо  надто  ця  хвороба  докучає!),
ще  й  "Зимонько-снігуронько"  утнем,
припросимо  до  трав'яного  чаю,
одягнемось  в  найкраще  із  обнов  –
прийде  ж  бо  в  гості  білосніжна  врода!  –
розкажемо  їй  про  свою  любов,
як  зачекались  дітки  і  природа...

Почувши,  що  вона  жадана  тут,
полегшено  зітхне  Зима  снігами...
І  полетить,  мов  янголятка,  пух,
укривши  сплячу  землю  килимами...

*  Існувала  народна  прикмета,  
що  зима  приходить  після  21  листопада,
(свято  Архістратига  Михаїла).

28.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632048
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Дід Миколай

Україні

Захисти  свою  честь  Батьківщино,                                                        
Підійми  своїх  мужніх  синів.
Обєднай  у  кулак  їх  єдино…
Відроди  рідна  праведний  гнів.

Підійми  честь  і  славу  з  глибини,
Повитягуй  за  пархи  катів.    
Щоб  не  впали  дітки  на  коліна…
Щоб  не  стали  у  них  за  рабів.

Скільки  можна  гидоту  терпіти,
Цих  бездушних  і    жирних  котів.
Пора  юдам  у  пеклі    горіти…
Об’єднаймось  з  обох  берегів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


MERSEDES

На землю ступить Новий рік…

На  землю  ступить  Новий  рік,
Старий  піде  відпочивати.
Чи  буде  він,  як  і  торік,
Війною  з  нами  воювати...

Чи  верне  мир  нам  і  добро
І  чи  синів  верне  до  хати.
Чи  знову  переб'є  крило
Й  народ  наш  буде  бідувати...

Я  загадаю  в  рік  Новий,
Здоров'я  й  миру  Україні.
Щоб  не  точився  страшний  бій
І  щоб  завжди  були  ми  вільні.

Хай  буде  в  єдності  народ
І  дружба  хай  міцною  буде.
І  новорічний  хоровод,
Луною  хай  летить  повсюди

Хай  щастя  прийде  в  кожен  дім
Різдво  нехай  зайде  до  хати.
Щоб  було  весело  усім,
Щоб  дружньо  всім  колядувати.

У  небі  зірка  спалахне
І  сповістить,  що  Син  родився.
У  серце  радість  принесе,
Щоб  кожен  цим  насолодився...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632002
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Валентина Малая

Сніжинка впала на долоню…

Сніжинка  впала  на  долоню,
Така  красива,чарівна́...
А  біля  мене-  моя  доня,
Моя  красу́нечка  славна́!

І  внуця  Єва  ра́да  снігу!
Радіє,бігає,пищить!
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!
Лапатий  сніг  летить,летить!!

-Хто  ж  виріза́  оті  сніжинки,
Такі  красиві,чарівні???
Це  мов  малесенькі  іскринки
Ачи  зоринки  мандрівні...

А  потім  їх  збирає  в  ку́пу
І  з  неба  сипле  прям  на  нас!!
Неначе  через  сито  кру́пу...
-Дивись,вони  танцюють  вальс...

Дитя  маленьке  раде  снігу!!
Сміється,бігає,пищить!!
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!
Лапатий  сніг  летить,летить!!

27.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631695
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Леся Утриско

Святвечір.

Кутя  в  макітрі,  у  смаку  медовім,
Танцює  макогін  поміж  зернят,
Горішки  смаком  пахнуть  мигдальовим,
Пахуча  слива  в  блиску  оченят.
Пиріг-  господар  з  гречкою  побрався,
В  животик  вушка  вмощують  гриби,
Кипить  на  кухні  Святвечері  юшка,
Рум'яняться  смачненькі  пампушки.
Прибрався  стіл  вже  оберемком  сіна,
Часник  кладе  господар  на  кути
Аби  в  добрі  жила  уся  родина,
Охороняє  всіх  від  зла,  та  від  біди.
І  лине  коляда  немов  молитва,
Дитятко  Боже  славлять  всі  пісні,
Добром  та  миром  щоб  душа  проникла
Дорогу  стелять  в  небі  звіздарі.
Вистелюють  Рожденному  на  сіні,
Несуть  поклін  й  дарунки  пастушки,
Де  три  царі  вернуться  до  яскині
Щоб  дарувати  ладан  та  свічки.
Несімо  й  ми  у  молитвах  офіру,
Співаймо  щиро  славні  колядки,
Щоб  не  згубити  ту  святую  віру,
Славімо  Господа  від  нині  й  на  віки...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631676
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Макієвська

Зимове весілля…Привітання

Зимо,  зимонько,  зима,  забарилася  десь  ти  чудна,
З  Морозенком  закрутила  мабуть  любовний  роман,
Забула  про  все  на  світі,  про  людей,  їх  дітей...глуха
До  їх  волання...Тільки  дощ  сіє  й  блукає  туман...

Зимо,  зимонько,  зима,  Королева    весела  й  сумна,
Де  ж  твій  жених    Морозенко    козак-отаман  крутий
І  де  ж  ти?  Чи  ще  не  спили  кохання  до  дна  і  сповна?
Ми  ждемо    весілля  тут,  на  землі  й  вам  пора  прийти!

Щоб  закрутила  хурделиця  і    заметіль  завила
Й  Морозенко,    мов  булавою,  морозом  ударив,
А  наречена  Зима  снігом  до  пупа  натрустила,  
Поля  білим  пухом  вкрила...А  козак  як  ушкварив...

По  рікам,  по  озерам...  Щоб  малеча  весела  була,
Гралася  в  сніжки,  каталася  на  санках,  ковзанах,  
Сміялася  так,  що  наче  у  нас  і  не  йде  вже  війна...
З  Нового  року  в  нас  мир    би  настав  і  зник  в  очах  страх!

Я  дуже  всім  цього  бажаю!  Щастя,  радості,  тепла,
Затишку  в  родині,  зимово-сніжного  весілля...
Злету  поетичного  пера  з  Пегасового  крила,
Гарних  новорічних  свят!  Нехай    любов  нас  окриля!
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631661
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


НАДЕЖДА М.

Ти відчуєш душі польоти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
За  твором  Олекси  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747

------------------------------------

Відійдуть  усі  болі  й  гіркоти,
І  зупиниться  часу  плин.
Ти  відчуєш  душі  польоти,
Як  досягнеш  любові  вершин.

Як    відкинеш  вагання,  що  мучать
(Нащо  думки  тобі  гіркі?)
Ти  пізнаєш:  тобі  лише  личать
Лиш  глибинні  думки,  ніж  мілкі.

І  тоді  чорно-  білі  будні
Переллються  у  дні  такі,
Що  ти  станеш  щасливим  сьогодні.
Усі  задуми  будуть  легкі.

Не  захочеш  життя  вже  другого,
Ти  відчуєш,  що  значить  цей  рай.
Та  не  буде  це  все  випадково:
Давши  слово,  його  пам"ятай.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631839
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Наталя Хаммоуда

Особенности арабской любви.

Основано  на  реальних  подіях,  дякую,  що  не  моїх)))

Араба  я  по  “скайпу”  полюбила,
Он  был  так  элегантен  и  красив,
От  слов  его  я  обо  всём  забыла.
Ах,  что  он  только  мне  не  говорил.

Он  ровно  в  восемь  назначал  свиданья,
Он  ждал  меня  при  галстуке  в  очках,
И  до  утра  лились  его  признанья,
И  только  “НОВВY”*  было  на  устах.

Он  возводил  меня  на  пьедесталы,
Красавицей,  Эмирой*  называл,
Я  в  комплиментах  этих  утопала,
А  он  к  нему  приехать  приглашал.

Он  замуж  звал,  и  с  матерью  знакомил,
Хором  своих  мне  фото  высылал.
А  где  то  через  месяц  в  электронку,
Мне  адрес  свой    тунисский  написал.

Сказал,  что  будет  ждать  меня  он  вечно,
Что  только  я  одна  ему  нужна,
Ну  ,  нервы  то  мои  не  бесконечны,
Поездка  мне  в  Тунис  предрешена!

Меня  радушно    всей    семьёй  встречали,
Был  и  жених,  и  свёкор,  и  свекровь,
“Наташа”на  табличке  написали,
А  главное-что  никаких  цветов.

В  такси  мужчины  первыми  залезли,
Внимания  не  обратив  на  дам,
Меня  сажали  на  переднем  месте,
А  на  коленки  дали  чемодан.

До  дома  мы  недолго  добирались,
Я  думала  с  дороги  отдохну,
А  там  меня  сюрпризы    поджидали,
Уж  точно  до  утра  я  не  усну.

Соседи,  дядьки,  тётки,  деды,  бабы,
Целуют,  обнимают  все  меня,
Ох  уж,  любвеобильные  арабы,
Не  быть  мне  без  внимания  ни  дня.

И  ночью  отдохнуть  не  получилось,
Ни  с  суженым    моим  поговорить,
Чтоб    “ничего  такого”  не  случилось,
Свекровь  осталась  нашу  часть  хранить.

Позавтракав,  я  думала,  ну  точно,
Теперь  уже  поговорим  о  нас,
Но  милый  убежал  в  "кафешку"  срочно
В  носках  и  пляжных  сланцах  “ABIBAS”.

До  вечера  его  не  наблюдала,
Смотрела  дом,    готовила  еду,
Хотела  удивить  их  всем,  что  знала,
Гадала:подойду?  Не  подойду?

На  ужин  всё  семейство  было  в  сборе,
Мужчины  вместе,    женщины-где  кто.
А  мне  остались  лишь  посуды  горы.
“Спасибо”  не  сказал  из  них  никто.

Отрыжка-  кто  погромче.    Чай,  арахис,
Ах  как  приятно  в  обществе  таком.
Кальян  курили,  громко  возмущались,
Казалось,  что  попала  я  в  дурдом.

Любимый  предложил  прогулку  к  морю,
А  я  хотела  город  посмотреть,
Но  он  сказал:  ”Зачем  нам  этот  город?
Тут  галереи  и  музея  нет,

Что  шаг  –то  деньги,а  зачем  их  тратить?
Их  можно  в  дело  выгодно  вложить,
Купить  осла,  машину  или  трактор,
Ведь  это  может  прибыль  приносить.”

Хотела  я  коробку  шоколада
Купить  и  принести  его  родне,
Но  он  сказал:”  их  баловать  не  надо”.
Он  семечек  купил  себе  и  мне.

Сказал,  что  я  должна  быть  экономной,
Если  хочу  свекрови  угодить,
Должна  в  одежде  и  еде  быть  скромной,
по  пустякам  деньгами  не  сорить.

Так  пролетела  длинная  неделя,
Я  всё  сидела  дома  у  окна,
Или  на  кухне  я  посуду  мыла,
Еду  варила  тоже  я  одна.

Я  не  гуляла  городом  ни  разу,
Не  видела  Турцентров  и  Медин,
 Я  на  арабском  слушала  рассказы-  
Как  сильно  повезло  и  мне  и  им:

О  том,  какую  свадьбу  нам  сыграют,
О  том,  как  будем  счастливо  мы  жить,
О  том,  что  надо  к  годовщине  свадьбы
Наследника  любимому  родить.

От  планов  этих  в  голове  шумело,
Вся  жизнь  была  расписана    по  дням,
Я  даже  слова  вставить  не  сумела,
Семейство  все  решило  за  меня.

Дней  через  десять  с  ними  я  прощалась,
Вернуться  обещала  я  с  семьёй.
На  Родину  к  себе  я  возвращалась,
“С  эмоциями  полною  душой”.

Потом  в  дороге  вспоминала  долго,
Как  вымотала  нервы  мне  родня,
Нет,  нет,  не  надо  счастья  мне  такого,
Вы  больше  не  увидите  меня.

Не  буду  больше  в  мире  интернета  ,
Искать  я  счастья  и  пытать  судьбу.
А  если  есть  мой  ПРЫНЦ  на  свете  где-то-
В  реальном  мире  я  его  найду.


Hobby*-  с  арабского  –  любовь.
Эмира*-  с  арабского-царица

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631643
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Наталя Хаммоуда

ЩО Ж ТИ, ОСЕНЕ…

Що  ж  ти,  Осене?    Довго  у  нас  ти  засиділась,  госте!
Вже  б  і  честь  пора  знати.  Вже  січень  ступа  на  поріг.
Розумію:  вподобане    місце  лишати  не  просто,
Але  де  ж  таке  видно,  щоб  сніжним  не  був  Новий  рік?

Вибач,  Осене?    Ні!    Я  тебе  проганяти  не  хочу,
Я  і  справді  зраділа,  коли  ти    у  сад  мій  прийшла:
Так  осипала  барвами  й  золотом-сліпнули    очі,
Мов  чаклунка,  що  створює  казку  під  помах    крила.

Чуєш,  Осене,  не  ображайся.  Пора  й  зрозуміти,
Скоро  грудень  скінчиться,  а  ще  й  не    господарював,
Всюди  трави  зелені,      галявини  вкрилися  вкітом,                                                                                
Снігу    впасти  б,  а  тут...  Хоч  з  косою  берися    до  трав.

Люба  Осене,    глянь,  ось  Зима  вже  стоїть  біля  брами
Впусти  гостю    в  господу-вона  ж  тобі  старша  сестра.
Щоб  тріскучі    морози    зціпили  льоди  над  ставами,
Щоб  з  гори  на  санчатах,  із  криками  щастя:  Ура-а-а-а!

Мила  Осене,    майже  за  рік  ми  зустрінемось  знову,
Він  швиденько  збіжить,  знову  золотом  блисне  усе.
Зимо,  снігу  трясни.  Рік  Новий  ув  одежі  святковій
Не  санчатами,  возом,  нам  свої  подарунки  везе.
Н.Хаммоуда
27/12/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631723
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Повільно вечір тулиться до хати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m00NygAufo
[/youtube]
Повільно  вечір  тулиться  до  хати,
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Я  намагаюся    думки  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти:
Все  норовлять  покинути  мене.
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе.
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  думки,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні...
Я  вдячна  все  ж  моїм  мандрівникам.

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631714
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


MERSEDES

Між Галактик і сотню світів…

Знову  листя  упало  до  ніг
Прохолодно  на  вулиці  стало.
Осінь  стелить  своє  покривало,
Чути  в  парку  ще  радісний  сміх.

Погляд  ніжних  очей  що  зберіг
Я  ніколи  повір  не  забуду.
Він  завжди  супроводжувать  буде,
Між  Галактик  і  сотню  світів.

У  мережанім  сяйві  зірок,
Що  так  ніжно  моргають  із  неба.
Зазираючи  в  очі  до  тебе
Долі  роблять  усміхнений  крок...

Я  гарячі  долоні  твої
Цілуватиму  з  ранку  до  ночі.
Бережуть  нехай  сни  нас  пророчі,
Посилаючи  мир  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631383
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Галина_Литовченко

ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКІЙ ПОНАД УСЕ ХОТІЛОСЯ СТАТИ ДОРОСЛОЮ

                       Даринка  давно  почала  вважати  себе  дорослою.  Зростом    маму  майже  наздогнала  і  грудочки  під  блузкою  уже  помітно  випинаються  невеличкими  горбиками.  А  це  –  чи  не  головна  ознака  того,  що  вона  вже  не  дитина?  І  одягатися  в  пишні  сукенки,  які  зазвичай  матері  купляють  або  шиють  дівчаткам-підліткам,  не  хотілося,  бо  дуже  кортіло  –  у  вузенькі,  щоб  були  по  фігурі.  А  фігура  в  неї  теж  вимальовувалася  непоганою,  вже  було  на  що  звернути  увагу.  От  лише  заплетені  коси  знедавна    почали  дратувати,  бо  у  мріях  бачила  себе  з  коротенькою  зачіскою,  такою,  які  носять  дівчата  у  містах.    З  її  густого  волосся  можна  будь-яку  стрижку  зробити.  Та  мама  ні  в  яку!  Доньчині  коси  –  це  її  гордість.  І  слухати  не  хоче  про  те,  щоб  обрізати.  Даринка  –  в  розпачі!  Як  не  умовляла,  як  не  просила  маму:  ні  –  і  крапка!  У  старшої  сестри  теж  –  коси,  але  вона  й  не  думає  про  те,  щоб  підстригтися  –    сама  відстає  від  моди  та  ще  й  Даринчині  наміри  гальмує.  Дівчинка,  як  тільки    не  підбивала  її  на  авантюру,  підсовуючи  ножиці.  Ну,  посвариться  мама  день-два,  та  й  заспокоїться.  Пошила  ж  їй,  Даринці  омріяну  вузеньку  спідничку  із  цупкого  рожевого  попліну,  проявила  ж  жіночу  солідарність?
               Після  категоричної  відмови  сестри  відрізати  їй  коси,  дівчинка  почала  шукати  вихід  з  прикрого  становища.  Вирішила  домовитися  з  двоюрідним  братом  Сергієм.  Йому  за  це  не  влетить  ні  від  кого,  це  вже  точно.  Улучила  момент,  коли  мами  та  сестри  Люби  не  було  дома,  протягнула  брату  ножиці  і  наказала:
                 -  Ріж!  
                 Приклала  палець,  зробивши  таким  чином  мітку  на  бажаній  довжині;  ще  мить  –  і  одна  коса  в’яло  повисла  на  долоні  Сергія.  Куций  товстенький  хвостик,  що  залишився  від  неї,  отримав  свободу  від  цупкого  вузла  стрічки,  розплівся  і  зиґзаґом  ліг  на  плече.  Не  зовсім,  правда,  ліг,  а  лише  кількома  пасмами,  інші  навпаки  підстрибнули  занадто  коротко.  Даринка  побачила  у  дзеркалі,  що  за  халепа  вийшла  з  її  волоссям,  і  злякалася  не  на  жарт.  Як  це  вона  не  здогадалася,  що  потрібно  б  було  порозплітати  коси  перед  тим,  як  різати!  Певно  квапилася,  щоб  ніхто  не  завадив  її  намірові.  А  може  вирішила,  що  так  рівніше  вийде.  Претензій  до  Сергія  не  мала,  бо  сама  ж  давала  йому  вказівки.  Але  й    довіряти  братові    другу  косу  вже  боялася,  хоча  Сергій  був  готовим  продовжити  екзекуцію.
                     Мама  була  шокована  непокорою  дочки.  До  плачу,  щоправда,  не  дійшло,  але  очі  сльозами  налилися.  Сестра  обізвала  Даринку  дурною  і  відвернулась  від  неї.  Рятувати  ситуацію  обидві  відмовилися.
                     -  Сама  почала,  сама  і  закінчуй!
                     Дівчинка  з  мольбою  перевела  погляд  на  Сергія.  Той  все  зрозумів.  Повернувся  і  пішов  з  ножицями  на  причілок.  Даринка  попленталась  слідом  за  ним.  Свідки  їм  ні  до  чого.  Повернулася  із-за  хати  вже  й  без  другої  коси.  Пишне  коротке  волосся  стирчало  на  всі  боки.
                     -  Ой,  яка  гарнюня!  Чіпка  та  й  годі!  –  познущалася  Люба.
                     Перед  очима  у  Даринки  повстав  відомий  літературний  герой  з  підстриженим  «під  горщок»  волоссям.  Образившись  на  сестру    за  «Чіпку»,  Даринка  розплакалася.  Нерви  в  неї  теж  були  на  взводі.  Сергій  поклав  дві  заплетені  косички  з  яскравими  бантами  на  підвіконня  та  й  пішов  з  подвір’я  подалі  від  гріха.
                     Мама  мовчки  взяла  дочку  за  руку  і  повела  в  будинок  побуту  до  перукаря.
                     Даринка  лишилася  задоволеною,  не  зважаючи  на  те,  що  і  мама,  і  сестра  з  нею  ще  довго  не  розмовляли.  Взагалі  вона  була  слухняною  дитиною,  а  тут,  певно,  підлітковий  вік  зіграв  неабияку  роль.  От  забажалося  їй  модну  зачіску  мати  –  і  хоч  ти  помри…  З  часом  прикрий  інцидент  забувся  і  життя  потекло  так,  як  текло  і  до  цього.  Проте  Даринці  з  того  часу  своє  відображення  в  дзеркалі  подобалося  більше.
                         Того  ж  літа  в  родині  намічалася  толока.  Запланували  прибудувати  ще  одне  приміщення  в  хліві,  бо  батьки  вирішили    придбати  теличку.  (На  цьому  місці  автор  відійде  на  якийсь  час  у  бік,  щоб  змалювати  для  тих,  кого  в  той  рік  ще  не  було  на  світі,  що  таке  толока.  Бо  ті,  кому  випало  ще  й  щастя  досягти  тоді  хоча  б  п’яти  рочків,  запам’ятали  те  дійство  на  все  життя…

                                                                                             *  *  *
                     Сьогодні  толоками  називають  будь  який  колективний  труд,  що  стосується  благоустрою.    А  на  той  час  поняття  толоки  було  визначене  чітко.  Інші  зібрання  називалися  суботниками.  Толока  ж  –  це  будівництво  хати,  чи  іншого  приватного  приміщення  всією  громадою.  Це  було  свято!  Готувалися  до  нього  заздалегідь.  
                     За  рік  до  того  свята  після  жнив  у  подвір’я  завозили  солому,  яка  зимувала  під  накинутою  рядюгою  з  прив’язаними  до  неї  цеглинами.  Напередодні  толоки  у  двір  із  самоскида  викидали    купи  червоної  глини.  (В  нашому  краї  її  більш,  ніж  потрібно.  Можливо  і  назву  село  від  неї  успадкувало:  Руде).  Лопатами  розкидали  глину  товстим  шаром,  додавши  зверху  ще  й  трохи  піску.  Підводою  підтягували  до  двору  велику  бочку  води  з  широким  отвором  для  зливання,  заткнутим  товстим  дерев’яним  кілком.  Потім  кликали  якогось  дядька,  щоб  прийшов  зі  своєю  конячкою  робити  заміс.  Глину  поливали  водою  з  бочки,  а  «водій  кобили»  починав  верхи  гарцювати  на  глиняному  п’ятачку  посеред  подвір’я.  Зазвичай  це  робили  або  з  вечора,  або  вдосвіта,  щоб  глина  увібрала  гарно  воду.  Потім,  якщо  було  потрібно,    ще  потроху  підливали.  Бувало  заміс  готувався  невеличким,  то  тоді  обходилися  й  без  коня.  Жінки,  тримаючи  в  руках  подоли  спідниць  або,  підібгавши  їх  вище  колін  під  резинки  своїх  панталонів,  місили  ногами,  вимазуючись  рідкою  глиняною  сумішшю.
                   Населення  про  всі  новини  та  події  на  селі  було  обізнане,  то  й  кликати  нікого  не  доводилося.  Одні  чекали  толоки,  бо  відчували  за  собою  обов’язок  відробити  за  колишню  свою,  а  сусіди  з  охотою  допомагали  вже  по-домашньому  і  заходили  у  двір  останніми.  Жінки  стелили  під  коліна  мішки  та  старі  ряднини  і  всідалися  навкруг  замісу.  За  їх  спинами  виростали  купи  соломи  і  толока  брала  старт.
                     Молодиці  з  глини  та  соломи  ліпили  вальки,  складаючи  їх  поруч  з  собою,  а  чоловіки  підбирали  їх  на  носилки  і  відносили  до  підмурка,  де  інші  викладали  стіни.  Час  від  часу  хтось  з  жінок  кидався  у  слід  чоловікам  глиною,  що  підіймало  настрій  усьому  гурту.  Діти  теж  не  стояли  осторонь  –  підносили  молодицям  оберемки  соломи  та  були  у  них  на  побігеньках.  
                     Оце,  шановний  читачу,    –    справжня,  класична  толока!  Стіни  виростали  на  очах,  за  літо  вони  гарно  висихали  і  процес  будівництва  переходив  у  наступну  стадію.  Так  розросталися  у  нас  на  Київщині  села.  Коли  люди  ставали  заможнішими,  то  глиняні  стіни  обкладалися  цеглою.

                                                                                                     *  *  *
                     Напередодні  толоки,  тато  доручив  нам  з  сестрою  попередити  дядька  Герасима,  щоб  він  прийшов  зі  своєю  конячкою  робити  заміс.  Жив  чоловік  на  іншому  кінці  села,  то  ж  ми  з  сестрою  вирішили  їхати  до  нього  на  велосипеді.  Люба  одяглася  в  синє  спортивне  трико,  бо  сідала  на  педалі,  а  я  наділа  свою  рожеву  вузеньку  спідничку  і  вмостилася  позаду  сестри  на  багажник,  звісивши  ноги    на  один  бік…
                     …Ой-ой!!!  Ха-ха-ха!!!  Проговорилася!  Їй-бо  ненароком!  Після  описання  підготовки  до  нашої  толоки  вже  й  забула,  що  завела  в  оману  читача,  назвавшись  Даринкою!  Оце  ще  в  одну  халепу  вскочила!  Та  виправляти  написане  вже  не  буду  –  хай  залишається  все,  як  є…
                     Село  наше  розташоване  на  горбистій  місцевості  в  Пороссі.  Вулиця  Безодня  закінчується  на  чималому  горбі,  що  спускається  до  греблі  над  ставком.  З  одного  боку  над  дорогою  височіє  глиняна  стіна,  а  з  іншого  –  починається  глибоке  провалля.  Велосипед  підозріло  стрімко  набирав  з  гори  швидкість,    а  я,  підстрибуючи  на  незручному  металевому  багажнику,  від  досади  гукала  сестрі:
                     -  Та  натисни  ж  ти  на  гальма!  Куди  летиш?
                     -  Гальма  відмовили,  –  спокійно  відповіла  на  те  Любка.
                     Це  вже  пахло  аварією…  Калічитися  відразу  обом  не  хотілося,  треба  було  комусь  дістатися  дядька  Герасима.  Я  вирішила  стрибати.  Але  робити  це  посеред  горба  боялася,  щоб  не  упасти  в  провалля.  Вирішила  стрибнути  вже  майже  внизу,  коли  дорога  буде  повертати  на  місток  на  греблі.  Так  і  зробила.
                       Бігла  за  інерцією  далі  вперед  від  горба  до  чужих  городів,  що  спускалися  до  ставка  картопляними  рядами.  Швидкість  наростала,  ширина  кроків  збільшувалася.  Перше,  що  спало  на  думку:  «А  як  це  я  у  своїй  вузькій  спідниці  роблю  ногами  такі  широкі  помахи?»  Зачепившись  за  огудиння  на  городі,    з  розгону  упала  в  суху  пухкеньку  пилюку  у  міжрядді,  здійнявши  над  собою  чорну  хмару.  Руки  і  коліна  подряпалися  картоплинням  і  нестерпно  пекли.  Із  зусиллям  підвелася  з  землі.  Гепнулася  гарно…  Геть  уся  покрилися  пилом,  спідниця  розпанахалась  спереду  аж  до  поясу.  Люба  на  велосипеді  замаячила  вже  на  іншому  березі  ставка.  Вона  навіть  не  зупинилася,  їй  вдалося  втримати  кермо  на  нерівній  дорозі  і  швидкість  поступово  згасла.
                 Стежкою  в  городі  я  спустилася  до  ставка,  щоб  відмити  від  пилу  руки  й  ноги.  Витріпала  блузку  і  те  що  залишилося  від  спідниці,  перекрутила  її  так,  щоб  прикрити  збоку  рукою  розтин  і  взяла  курс  назад  додому.  Мала  намір  звернути  в  городи,  поки  ще  ніхто  не  побачив  мене  в  такому  вигляді,  але,  як  на  зло,  з  крайньої  хати  вийшла  тітка  Юхима  і  здивовано  витріщила  на  мене  очі.  Я  швиденько  привіталася  з  нею  і  шугонула  в  кущі,  щоб  навпрошки  дістатися  своєї  садиби.  Тітка    чомусь  не  відповіла  на  моє  вітання  і  залишилася  стояти  посеред  двору.
                   Спідниця  ремонтові  не  підлягала,  бо  розірвалася  не  по  шву,  а  на  рівному  полотнищі.  Мені  було  її  дуже  жалко.  Кинула  у  вузол  з  пранням  блузку  і  ненароком  глянула  в  люстро…  У  чорного,  мов  у  негра  відображення,  блищали  лише  очі  та  зуби  у  безглуздій  посмішці.    Це  було  відповіддю  на  дивну  реакцію  тітки  Юхими.  Руки  та  ноги  відмила  у  ставку,  а  що  обличчя  та  волосся  теж  може  бути  таким,  як  і  інші  ділянки  тіла  не  здогадалася.  Не  зважаючи  на  те  що  віддзеркалення  мало  дорослу  зачіску,  виглядало  воно  сміхотливим  худеньким  підлітком…
                   Наступного  дня  вдосвіта  почалася  толока.  Щоправда  хазяйнувати  почали  всього  кілька  чоловіків,  готуючи  солому,  дерев’яні  носилки  та    козли.  Але  вся  родина  була  на  ногах.  Мамі  та    старшій  сестрі  належало  готувати  обід  на  великий  гурт  людей,  а  я  допомагала    перетирати  чарки  з  тарілками.
                 Коли  всі  зібралися  і  почали  ліпити  вальки,  якась  тітонька  посунулася,  даючи  мені  місце:
                 -  Сідай  поруч  зі  мною,  та  теж  вчися  ліпити.  Вже  велика  дівчинка…  Тільки  багато  глини  не  набирай,  роби  невеличкі  вальочки,  щоб  не  важко  було  кидати  на  сторону.
                 Робота  мені  сподобалася.  Руки  відчували  приємне  тепло  глини.  Іноді  доводилося  їх  мити  у  відрі,  що  стояло  між  мною  та  тітонькою,  бо  глина  швидко  висихала  на  руках  і  стягувала  шкіру.  Серед  дорослих  я  вже  не  почувалася  замурзаним  підлітком,  якого  мимохіть  угледіла  в  дзеркалі  напередодні.
                 Незабаром  мама  пошила  мені  нову  вузеньку  спідничку,  а  в  кінці  серпня  перед  школою  купила  ще  й  гарні  туфлі  на  невеличких  підборах.  Як  для  дорослої.
25.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631342
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


НАДЕЖДА М.

Мовчання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось  сказав,  що  мовчання  -  золото.
Жодне  слово  не  скаже  так...
Та  чомусь  без  слів  дуже  холодно.
Як  прожити  без  слова?  Як?

Та  боюсь  чомусь  слова  гіркОго,
Що  цвіте  на  вустах  полином.
Так  хотілось  би  слова  такого,
Щоб  сп"яніти,  неначе  вином.

Як  люблю  я  з  тобою  мріяти,
І  дивитись  на  сонця  схід.
І  думки  про  мовчання  розвіяти...
Просто  вірити,  вірити  слід.

Коли  сонце  затьмарять  хмари,
І  посипе  колючий  сніг,  
Я  відчую  очей  твоїх  чари,
І  розтане  у  серці  лід.

Та  мовчання  буває  зрадою.
Що  із  того,  що  серце  болить?
Скористається  легкою  спробою:
Хворе  серце  сильніш  роз"ятрить.

Та  відкинем  думки  про  невірність,
Ніжні  струни  хай  грають  в  душі.  
І  відчуєм  мовчання  чарівність,
Що  не  зникне    у  злій  метушні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Галина_Литовченко

ЗИМА – НЕ ЗИМА

Вже  хочеться  снігу,  а  снігу  нема.
А  поратись  має  в  цю  пору  зима.

Хтось,  певне,  в  дорозі  її  перейняв
чи  трапилася  на  шляху  западня.

Шугнула  нещасна  у  прірву  на  дно  –  
ото  ж  і  не  видно…  Отож  і  воно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631130
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Дід Миколай

А гай не витримав удар

В  долині  гай  засумував,
Осінню  втратив  позолоту.
Листочки  вітер  позривав  
Наситившись    достоту.

Нашкодив  й  далі  полетів
На  крилах  знай  собі  літає.
Немає  в  нього  почуттів
В  гордині  не  шукає.

А  гай…не  витримав  удар,
Мовчить  в  долині,  помирає.
Здійняв  гілки  свої  до  хмар,
А  мо’  …  відпочиває?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630600
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


MERSEDES

Кольори кохання…

А  зорі  знов  чомусь  сумні,
У  темнім  небі  сяють  блиском.
І  місяць  грає  на  струні,
Розсипалось  роси  намисто.

Підхопить  тихий  вітерець,
Ранкову,  ніжну  прохолоду.
Заквітчений  впаде  вінець,
Легеньким  дотиком  на  воду.

Торкнеться  хвиля  берегів,
У  романтичному  зітханні.
І  сотні,  тисяч  кольорів,
Знов  відображаться  в  коханні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630605
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Дід Миколай

Доця народилась

Бог  підкинув  вам  достатку,
народилось    янголятко.
В    колисанці    Бог  гойдає
хай  красуня  вам  зростає.
Зичим  щастя  їй  від  долі,
дай  їй  всього  і  доволі.
І  батьки  і  дідусі
щоб  пишалися  усі.
Хай  зросте  вона  красою,
й  буде  завше  молодою.
Ген  дібровами  серпанок
Запалив  вже  їй  світанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630367
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


dovgiy

Коли зацокотять лелеки.

КОЛИ  ЗАЦОКОТЯТЬ  ЛЕЛЕКИ.

Коли  зацокотять  лелеки,
Хмеліючи  від  почуття,
Стрічай  мене  з  доріг  далеких
Коли  повернусь  до  життя.

Стрічай,  коли  відступить    холод,
Коли  в  березах  заструмить
Цілющий,  життєдайний  солод,
Брунькам  даючи  нову  мить.

Стрічай  мене,  як  зустрічають
Нових  надій  летючий  клин
Вони  розгонять  дим  відчаю
Дадуть  для  крил  новий  розгін.

І  ти  злетиш  зі  мною  в  небо
Де  сяють  зорі  почуття
Стрічай!  Я  повернусь  до  тебе
Як  повертаються  в  життя.

20.12.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630306
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Микола Серпень

Вишиванка

Цілий  вечір  і,  часто,  до  самого  ранку
Під  стареньким  коптявим  іще  каганцем
По  хатах  розквітали  колись  вишиванки,
Як  майбутньої    долі  щасливе  лице!
Піднімає  життя  щораз  вище  нам  планку,
І,  коли  вже  приходить  час  іспит  тримать,
Придає  нам  наснаги  нова  вишиванка,
В  ній  готові  на  все  часу  відповідь  дать!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Думи  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  натхненно  все  своє    життя,  
Свій  натільний  хрест  несли  до  Бога!

А  коли  вже  на  нас  поповзли  чужі  танки,
Та  загарбник  рішив  наші  землі  забрать,
Самі  кращі  із  нас  одягли  вишиванки,
І  пішли  Батьківщину  свою  захищать!
Ще  прийдуть  в  Україну  щасливі  світанки,
Небувало  розквітне  майстерність  митців,
І  одінемось  всі  ми  тоді    в  вишиванки,
А  в  найкращі  одінем  за  волю  борців!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Болі  на  нім  вишиті  й  тривоги,
З  ним  нам  легше  все  своє  життя,  
Свій  нелегкий  хрест  нести  до  Бога!

Вишиванка  нам  душі  теплом  зігріває,
Та  наснаги  на  кручах  життя  надає!
Вишиванка  -  то  знак  працьовитого  краю,
Що  віками  мережить  тут    щастя  своє!
Хай  над  світом  щаслива  вже  доля  злітає,
Скільки  можна  усім  натикатись  на  зло?
Вишиванок  для  всіх  Україна  надбає,
Щоб    планету  чарівне  шиття  вберегло!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Долі  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  і  далі  в  широчінь    життя  
Понесемо  свій  ми  хрест  до  Бога!

20.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630257
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Леся Утриско

Лляне стареньке полотно.

І  кожен  раз,  як  бачу  вишиванку,
Оте  лляне  стареньке  полотно,
На  нім  стежина,  що  лягла  в  світанку,
І  руки  мамині,  що  виткали  рядно.

У  візерунки  зодягали  долю-
Лляний  рушник,  неначе  оберіг
Сьогодні  розгортали  руки  кволі,
Роки  життя  стелили  на  поріг.

Оте  життя-  матусине  і  моє,
Як  одне  ціле,  наче  маків  цвіт,
Лиш  спогад  у  кольорах  багряніє,
Прожита  відстань  наших,мамо,  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630210
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Леся Утриско

Володар дитячих снів. До дня Святого Миколая.

На  білих  санях  з  гір  незрячих,
В  упряжці  білих  скакунів,
Зійшов  володар  снів  дитячих,
Дзвіночків,  співом  задзвенів.

Несе  любов  у  кожну  хату,
Людського,  пригорщу  тепла,
Надію  шле  усім  крилату,
Аби  Вкраїнонька  жила.

Дитятко  сонне  поцілує,
Дарунків  кадма  принесе,
Червоно  щічки  замалює-
Любов  дитяча-над  усе.

Нема  границь  святої  казки
Й  законів  світових  нема:
Вдихни  у  кожне  серце  ласки,
Дай  миру,  злагоди,  добра.

Хай  людські  сповняться  надії,
Зернятко  віри  проросте,
В  молитві  нашій-  наші  мрії:
Вкраїна  наша  оживе.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630023
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Marisong

При веселій розмові твої очі сумні

Швидкохвилинно,  здається  -  невпинно,
Проходять  твої  темносірі  всі  дні.
Та  бачу  в  усмі́шці,  в  нічому  невинній,
При  веселій  розмові  твої  очі  сумні.

Ти  брешеш  старанно  й,  мабуть,  бездоганно
Вводиш  в  оману  найближчих  людей,
Що  все  в  житті  добре.  Та  я,  наче  Ванда,
Побачила  смуток  блакитних  очей.

Тримаєшся  гідно  й  цілком  вірогідно,
Що  майже  всі  вірять  в  солодку  брехню.
В  дзеркальному  ж  погляді  твому  помітно,
Що  ти  вже  втомилась  нести  маячню.

Та  скоро  на  волю  ти  згустками  болю
Із  серця  відпустиш  невтіху  свою.
Повір,  ти  сама  переписуєш  долю,
Й  тривоги  твої  будуть  рівні  нулю.


                                                                                                               //17.12.15//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630077
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Анатолій В.

Посміхнися мені, моє сонце!

Посміхнися  мені,  моє  сонце!
Ти  серйозна  тепер  і  далека!..
Новий  рік  загляда  у  віконце,  
У  снігу  стоять  білі  смереки...

Ранній  вечір,  і  сіре  небо,
І  мороз  затуманює  шибку...
А  мені  вже  нічого  не  треба,
Лише  посмішки  щиру  краплинку!

Розкажи  мені,  як  твої  справи?
Ні,  не  треба  казати  багато...
Знаю:  зморена...  Чаю  чи  кави?
А  у  чай,  може,  вкинути  м`яти?

Пару  слів  розкажи,  як  живеш  ти?
Хоч  словечко,  мій  ангелочку!
Бо  душа,  наче  стоптані  мешти,
Непотрібно  стоїть  у  куточку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Микола Серпень

Непоправиме

Те,  що  було,  нічого  не  поправить,
Все  що  зробив  -  навіки  тому  буть,
І  як  нестерпно  розпинає  память
Чомусь  завжди  таку  підсудну  суть.

Так  болісно  і  щемно  розіллється
По  всьому  серці  згадка,  що  було!
І  так  сполохано  заб’ється  серце,
Що,  скоєне,  не  виправити  зло.

Несамовито  в  памяті  спливають
Всі  пелюстки  ображених  квіток.
Та  добре  знаю  -  десь  мене  чекає
Мій  гострий  і  останній  завиток...

Його  боюсь,  ніяк  не  наближаю,
Як  Страшний  суд,  він  якось  надійде.
Що  буде  потім,  те  ніхто  не  знає,
І  я  не  знаю,  що  на  нас  там  жде.

І  про  одне  лиш  мрію  я  віднині,
Хоч  трохи,  ще  таки  нагоду  мать,
Щоб  всі  мої,  болючі  ті,  провини
Самому  на  цім  світі  відстраждать!

29.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630012
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Микола Серпень

Вічна дорога

Себе  я  відчуваю  все  в  дорозі,
Куди  б  не  їхав,  чи  куди  б  не  йшов,
Чи  навіть  так,  присівши  на  порозі,
Я  все  в  путі,  і  скрізь  сліди  підков.

Куди  спішу,  чому  так  поспішаю?
Куди  несе  мене  життя  потік?
Через  земні  простори,  що  без  краю,
А  чи  серця  в  людський  короткий  вік?

Дорога  лине,  цілі  я  не  знаю...
Не  знаю  точно,  що  мене  там  жде,
А  я,  чомусь,  спішу  все  й  поспішаю,
Мій  час  невпинно  і  вічутно  йде.

Мій  час  іде,  і  туга  все  зростає,
Хоч  знаю  я,  що  інші  тут  пройшли.
Безмежні  юрби  шлях  цей  торували,
Але  не  знаю,  що  ж  вони  знайшли.

І  часто  я  ловлю  себе  на  тому,
Що  може  ціль  -  це  видумка  чиясь,
Як  досягти  ще  не  вдалось  нікому,
То  може  ціль  для  кожного  своя?

Можливо,  й  так,  а  я  свою  не  знаю,
І  безнадійно,  щоб  когось  спитать.
Можливо,  кожен  ціль  свою  ховає,
Мені  й  своєї  недоступно  знать.

І  не  хотів  я  в  цьому  признаватись,
Міг  прикидатись,  як  усі  кругом...
Без  цілі  так  нелегко  поспішати,
Як  часу  шлях  припуститься  бігом.

28.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630011
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кохання в двері входить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За  твором    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773

Коли  кохання  в  двері  входить,
Скакає  розум    із  вікна.  (нар.  мудр.)
Частенько  з  розуму  нас  зводить,
І  розцвітає,  як  весна.

Який  солодкий  хміль  любові!
П"янить  тебе  не  від  вина,
Коли  почуєш  на  півслові:
Ти  -  невимовна  дивина.

І  виростають  в  душі  крила,
А  серце  пагінці  пуска.
І  кров  кипить,  неначе  в  жилах...
Та  що  казать:  бува  й  гірка.

Розіб"є  все  за  одним  махом.
Впадеш  на  рівному  шляху.
Тебе  обійме,  ніби  страхом:
І  проклянеш  любов  лиху...

Не  бійсь  кохання  невзаємне
Люби  для  себе,  просто  так...
І  почуття  це  потаємне,
Подасть  про  щастя  перший  знак...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Галина_Литовченко

ЯК РЯБКА ТЕПЕР ЗВАТИ?

Сховалися  стежинки
під  килими  пухові.
Летять,  летять  сніжинки,
лоскочуть  ніс  Рябкові.

Сніжку  радіє  песик  –  
стрибає  в  кучугури,
приймає  з  інтересом
зимові  процедури.

Валявся  до  нестями,
на  сніговій  перині.
Відмилися  всі  плями
у  песика  на  спині.  

Спинявся  на  півслові
я  за  сьогодні  тричі:
вже  нашому  Рябкові
таке  ім’я  не  личить.
19.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629864
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Валентина Ланевич

Спирає подих приступ теплоти.

Спирає  подих  приступ  теплоти,
У  грудях  розливається  рікою.
З  тобою  поруч  завше  б  мені  йти...  
А  що  ж  бо  життя..?  Кишить  зловтіхою.

Сіється  мжичка  з  проклятих  небес,
Палахкотить  вогнем  у  вись  заграва.
Один  на  двох  у  нас  з  тобою  хрест  -
Кохання  і  любов  -  міцна  застава.

Любов  до  роду,  до  рідної  землі,
Які  любистком  змалку  напували.
На  зорянім  світанку  солов’ї
І  мати  -  у  дорогу  проводжали.

На  перехресті  часоплину  літ
Судилось  нам  зустрінути  кохання.
Ввібрались  жадні  душі  в  первоцвіт  -
Болем  пече  у  серці  осінь  рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629595
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Валентина Малая

Я прошу у Миколая…

Я  прошу  у  Миколая...
Забери  того  бабая,
що  діток  усіх  лякає,
Він,мабуть,зовсІм  не  знає,
Що  дітЯм  потрібен  ТИ,
Й  Дід  Мороз  без  бороди!

Миколайчику,прийди,
Всіх  дітей  розвесели!
Не  забудь  про  подарунки!
Про  смішинки-веселунки!
Про  утіхи  не  забудь!
Помири  кого-небудь!

І  згадай    про  Україну!
Нехай  пісня  всюди  лине!
А  не  гіркота  війни!!!
Край  наш  рідний  борони!
Щоб  кругом  у  цілім  світі!
Всі  були  щасливі  діти!

18.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629566
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Серпень

Наш барвінок

Вірність  коли  ти  захочеш    шукати
Серед      просторів      рідного    краю,
Легко    знайдеш  біля  кожної    хати
Килим    барвінку,  що    хату  втішає.

Краплями    неба    в    темних  кущах,
Це  ж    було    треба,      щоб  не  зачах
Вічний    клич      волі,    крила    росли,
Щоб    ми    в  неволі  вижить  змогли!

А  як  кохання  струмочок  заб’ється,
Серце    охопить      шалена      любов,
Синіми    квітами    щастя    пов’ється
Щоб  розквітало  все    знову    і  знов!

Краплями    неба    в  зеленій    пітьмі,
А        коли      треба,    то    й      на      війні
Вічний    клич    волі,    крила    високі,
Нас  береже  від  навали  наш  сокіл!

Вічнозелене      те      плетиво    листя,
А      квіти      сині,    як    очі    в    дитини,
І  стереже  він  батьківське  обійстя,
Щастя      вартує      синам        України.

Краплями  неба    в    темних  кутках,
Вся    наша    доля  в    наших    руках!
Вічний  клич    волі,  крила  в    політ,
Щоб  лише  вільними  бачили    світ!

17.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629522
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Серпень

Хлопчик, по імені Ося

Той          хлопчик,      по      імені      Ося,
З'явився          колись        в          Україні,
Талан          його            дзвінкоголосий
Тут        небом          освячено        синім!

І        жовтим        кріпився        колосом,
Що        зрів      по        ланах    широких,
Аж        поки          фортуни        колесом
Піднявся        далеко          й        високо!

Хоч    він      не    забув      нашу      мову,
Десь    тут      його      рід      похований,
З    бурятом    би    він    завойовував,
Країну      у        рабство          оновлене.

Як    пафосно      всіх      він        повчав:
На  сході    знайдете  духовну  вись!
Та    сам    же      в      Європу      помчав,
Як        біди        за        нього        взялись!

Ні,    чесно      прожити    не      трудно,
Коли      в        тебе      серце    відкрите!
Чому    ж    тоді      став        він        іудою,
Готовим      в      крові    нас    топити?!

І  вірить  йому  в  нас  немає  підстав,
Він  нас  більш    ніяк    не      заводить,
Бо,  схоже,    він  цапом  в  них    став,
На    бойню      баранів    що      водить!

4.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629521
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Шевченко

Дощ перестрів мене раптово (пісня на слова Наталі Данилюк)

Слова  -  Наталя  Данилюк
Музика,  запис  -  Микола  Шевченко
Виконання  -  Марина  Романович

Дощ  перестрів  мене  раптово
На  тихій  вулиці  міській,
Де  усміхались  волошково
Весняні  бісики  з-під  вій...
Де  все  було  таким  ще  сонним
В  обіймах  ранньої  весни...
Лиш  розфіранчені  балкони
Пливли  в  повітрі,  як  човни,
А  вітер  дмухав  на  вітрила
З  легкої  диво-органзи.
І  я  віршами  говорила,
Виймала  слово  зі  сльози,
І  лікувала  наболіле,
Допоки  дощ  оцей  не  вщух.
А  краплі  бісером  летіли
І  шелестіли  біля  вух.
Я  затуляла  теплі  груди,
Немов  боялася,  що  хтось
Тепло  в  душі  моїй  остудить...
А  з  неба  свіжого  лило́сь
І  обмивало  все  на  світі:
Тривоги,  біль  і  гіркоту...
І  стін  зволожене  графіті,
Мов  розтікалось  на  льоту.
І  так  хотілось  розгубити
У  цій  мандрівці  дощовій
Все  відболіле  й  пережите!..
Але  найдужче...  Образ  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629435
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Молитва лицаря України

Вкраїнонько  моя
Матусю  мила.
Два  береги  Дніпра
могуття  крила.
Розпростані  увись
до  піднебесся.
То  предковічний  бриз
мойого  серця.
У  кожному  із  нас
як  цвіт  буяє.
Життя  дороговказ
коли  смеркає.
Тому  я  не  зігнусь
моя  країно.
І  не  впаду,  як  слизь
я  на  коліна.
Паскудам  на  біду
не  маю  страху.
За  неньку  покладу
життя  на  плаху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629477
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Заповіт українцю

Що  ти  посієш  те  й  пожнеш
так  іздавен  ведеться.
Отож  тримайся  мудрих  меж
бо  все  назад  вернеться.

Не  заподій  нікому  зле
не  виплекай  розплату.
Лише  в  добрі  немає  меж
повернеться  у  хату.

Як  хтось  помилиться  прости
трапляються  вибої.
Тож  не  спали  йому  мости
у    всіх  бувають  збої.

Все  ж  є  межа,  -  це  твоя  честь
не  смій  переступати.
На  роздоріжжі  перехресть
не  можна  торгувати.

Іди  сміливо  по  життю
щоб  цінували  люди.  
Будь  завше  в  першому  ряду
нехай  тремтять  іуди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629454
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли вже віра погасає…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sPhgR8toDkM
[/youtube]
Коли  вже  віра  погасає,
Надія  є  лише  на  донці,
Нехай  ще  думка  утішає:
Що  плями  є  навіть  й  на  сонці...

Отож,  зібравши  усі  сили,
Не  зіб"є  з  ніг  і  вітровій.
Тебе  ніщо  не  зупинило,
Ставай  з  недолею  в  двобій.

Так,  нелегка  тут  буде  битва.
Упав  -  підмоги  не  чекай.
(Тебе  підтримає    Молитва).
Ти  зможеш  все...  і  це  здолай....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629406
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Анатолій В.

Білий сон!

Й  через  тисячі  літ  між  мільйонів  тебе  упізнаю,
Хоч  шляхи  розійшлись,  загубилися  в  тисняві  днів...  
І  не  може  по-іншому  бути,  не  може,  я  знаю!
Та  я  просто  романтик...  І  бути  потрібним  хотів!..

А  іще  фантазер,  все  літаю  у  мріях,  у  хмарах,  
Все  шукаю  і  кличу  до  себе  свого  журавля!..  
І  уява  яскраві  дрібниці  малює  в  деталях...  
Не  моя  в  тім  вина,  що  душа  усе  так  уявля!

Так  буває  в  житті...  Не  сумуй  і  не  плач  -  все  проходить,  
Хоч  колюча  зима  замітає  засніжений  рай...  
Лише  вітер  співає,  і  сніг  за  вікном  хороводить...  
А  так  хочеться  чути:  "Тримай  мене,  не  відпускай!"

Сніжна  пустка  в  душі,  навіть  сльози  замерзли  солоні...
Лише  вітер  колючий,  замети,  як  білі  стоги...  
Білий  сон!..  Вже  не  квіти  —  сніжинки  лежать  на  долоні!
Там,  де  був  первоцвіт,  —  біла  велич,  холодні  сніги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Світлана Моренець

Вечір-художник


Ніч  ще  готує  зоряні  одежі,
а  вечір  їй  малює  акварель...
Пере́лив  кольорів  –  за  грань,  за  межі,
на  барвах  –  Реріха    й  Деґа  дуель!

Під  силу  замальовка  лиш  обра́нцям,
таланту  геніального  митця...
Рожевий  відсвіт  міниться  багрянцем,
за  мить  –  спалахує  палітра  вся.

Магічність  кольорового  розмаю
бере  в  полон  і  погляд,  й  почуття...
сльозинку  котить...  подих  переймає
феєрія  космічного  буття.

                 Вечір  16.12.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата поступления 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Дід Миколай

Ворожить срібнокрила

Пробіг  по  вулиці  сніжок
під  ноги  м'яко  слався.
Вдягнув  ялинки  в  кожушок
із  мандрів  повертався.

З  небес  спадає  дивина...
нам  подали  мольфари.
Чудесна  зимонька  -  зима
малює  пекторалі.

З'явилось  сонечко  з  -за  хмар...
світлішало  дедалі.
Зійшла  принцеса,  як  кораль
в  оправі  із  емалі.

Синички  порхають  в  виші...
лежать  в  казках    левади.
В  алеях  пишуться  вірші
в  діброві  серенади.

Й  так  тепло  стало  на  душі
в  вись  підняли  вітрила.
Сніжинки  порхають  в  тиші...
ворожить  срібнокрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Наталя Данилюк

Снігу нема…

[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]  

А  снігу  нема…  Вже  і  грудень  дорогу  прослав  йому,
Вже  паморозь-пудру  розсипав:  ступи  та  й  іди…
І  крига  тонка,  як  поличка  у  креденсі  давньому,
Рипить  під  напором  сріблясто-дзвінкої  води.

Напудрені  віти  духмяної  хвої,  колючої,
Морозне  повітря  гойдають  –  і  чується  скрип…
Дерева  мої  безголосі,  чи  й  вам  надокучили
Такі  недоречні  зимово-сумні  кольори?

Клубочиться  подих  –  це  я  видихаю  жалі  свої,
Вдивляюсь  у  річку,  немов  у  розбите  трюмо…
Допоки  мене  ти  триматимеш  вперто  на  відстані
Півкроку,  півзойку,  півдотику,  чуєш,  зимо?  

Кому  твої  ткалі  готують  полотна  розніжені,
Для  кого  у  домі  твоєму  наткали  красот?
Цей  ранок  безсніжний,  як  лезо  пекуче,  як  ніж  в  мені!..
Прокручую  вкотре  окремий  якийсь  епізод:

Неначе  навмисне  хтось  просто  ввімкнув  на  “repeat”*  його…
Здавалось,  доросла,  давно  вже  не  вірю  в  дива́…
Та  хочеться  ди́ва  –  простого,  наївного,  світлого,
Як  пригорщі  свіжого  снігу  за  крок  до  Різдва!..

[i]*Repeat  (англ.)  –  повтор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Ніна-Марія

Я вірю в тебе, Україно !

Ти  встань,  Тарасе,  подивися,
З  гори  крутої  озирнися:
Стоїть  розхристана  і  боса
Твоя  красуня  стоголоса

Здіймає    руки  до  небес,
Прохає  Бога  народ  весь
Пошли  спасіння  Україні,
Бо  від  безправ"я  вона  гине

Деруть  на  шмаття  її  круки
За  що  ми  терпим  ції  муки?
Народ  зовсім  вже  віру  втратив
Не  може  ради  дати  влада

Де  ж  на  кінець  рішучі  кроки
Які  ведуть  нас  до  Європи?
Одні  слова,  балаканина,
Але  ж  не  та  тепер  країна

Чужинцям  тут  немає  місця,
Кивають  п"ятами  хай  звідси
Мечі  ми  зможем  загострити,
Щоб  тебе  ненько  захистити

Та  всіх  героїв  їм  не  вбити!
Земля  їх  здатна  народити
Живе  хай  вічно  Україна
В  наших  серцях-  вона  єдина!

Їм  Україну  не  скорити
І  віру  у  серцях  не  вбити
Бо  вона  має  право  жити
Прекрасно,  вільно,  гордовито!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628879
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Ігнатова

Віщий сон (дитяче, новорічне)

Незабаром  Новий  рік  зазирне  до  хати...  
Подарунки  зароблять  треба  починати!  

Я  спочатку  приберу  всі  свої  машинки...  
Ні!  Напевно,  із  паперу  виріжу  сніжинки.  ..  

Ні!  Найперше  -  треба,  мабуть,  олівці  зібрати...
Ой,  згадав  :ще  помиритись  треба  мені  з  братом...  

Чи  протерти  пил  з  полиці?..  Чи  помити  посуд?..
Як  же  важко  вибирати  щось  на  власний  розсуд...  

Вже  сиджу  я  три  години  у  тяжкій  зажурі...  
Може,  спершу  їсти  дати  любій  киці  Мурі?..  

-Милий  синку,  поможи!  -  кличе  мене  мама  ;
Тільки  ніколи  мені  за  цими  думками.  

Так  і  день  минув...  Вже  ліжко  кличе  мене  спати,
На  подушці  он  сидить  світлий  сон  крилатий...  

І  наснилося  мені,  що  попід  ялинку  
Дід  Мороз  приніс  мені  лиш  одну  крижинку...  

І  написано  на  ній  :"Любий  мій  Вітюшо!  
Я  не  знаю,  що  тобі  дарувати  мушу  :

Чи  машинку,  чи  бінокль,  може,  якусь  книжку,  
Чи  конструктор,  чи  папугу,  чи  біленьку  мишку?...  

Довго  -  довго  я  сидів,  обирав  і  думав  
І  для  тебе  подарунок  у  мішок  не  всунув...  "

Ну  і  сон...    Та  розгадав  я  його  уміло!  
Чесне  слово,  я  сьогодні  вже  візьмусь  за  діло!  

Помагатиму  матусі,  слухатимусь  чемно,  
Щоби  потім  подарунок  не  шукать  даремно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Таня Кириленко

Шрами

Залатані  поспіхом  рани
Болючі  рвані,
Заховані  під  бинтами,
Зростуться  в  шрами.

І  будуть  лише  на  негоду
Боліти  згодом.
Та  в  серці  тепер  недовіра
Не  знає  міри....

Все  далі  ховаєш  душу
І  кажеш:  "Мушу!"
Боїшся  нової  рани,
Та  чи  не  марно?

Відкритись  уже  несила:
Самотність  мила
Вросла  між  порожніми  фразами
Метастазами...

14.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628756
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Валентина Малая

ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА

ПЕНЗЕЛЬ  ХУДОЖНИКА  НА  ТЛІ  ПОЛОТНА  СТВОРЮЄ  ДИВО...
РАДУЮТЬ  ОКО  КАРТИНИ  ЙОГО...ТА  Й    КРАСИВО  Ж!!
РАЙДУЖНІ  ФАРБИ  ЛЯГЛИ  НА  ПАПІР--КАРТИНИ  ОЖИЛИ...
СВІТЛІ  СЮЖЕТИ  З  РЕАЛІЙ  ЖИТТЯ-  ЗАВОРОЖИЛИ...

ДУШУ  ХУДОЖНИКА  В  КОЖНІЙ  КАРТИНІ  ...Я  ВІДЧУВАЮ...
ТАКОЖ...  ЗА  ВИБРАНИМ  КОЛЬОРОМ  ...  ЇЇ  ...ПРОЧИТАЮ...
ПЕНЗЕЛЬ  У  РУКИ  БЕРЕ  ЛИШ    МРІЙЛИВА  ЛЮДИНА...
ДЕ  Ж-БО  ТАКОГО  ТАЛАНТУ  ВЗЯТЬ,ХОЧ  ПОЛОВИНУ???

ЖОВТИЙ,ЧЕРВОНИЙ,ЗЕЛЕНИЙ  ВЗЯЛА  Б  У  КАРТИНУ,
ПИСАЛА  БИ  СОНЦЕ,ГАЛЯВИНУ,КВІТОЧКИ  ...  І  КАЛИНУ!
КОНЕЙ  НА  ПОЛІ,ДІТОК  ЩАСЛИВИХ,МИРНЕЄ  НЕБО...
МОРЕ  БЕЗКРАЄ,ПОСМІШКУ  МАМИ,СТАРЕНЬКИХ  ПОТРЕБИ...

ПЕНЗЕЛЬ  ХУДОЖНИКА  НА  ТЛІ  ПОЛОТНА  СТВОРЮЄ  ДИВО...
РАДУЮТЬ  ОКО  КАРТИНИ  ЙОГО...ТА  Й    КРАСИВО  Ж!!
РАЙДУЖНІ  ФАРБИ  ЛЯГЛИ  НА  ПАПІР--КАРТИНИ  ОЖИЛИ...
СВІТЛІ  СЮЖЕТИ  З  РЕАЛІЙ  ЖИТТЯ-  ЗАВОРОЖИЛИ...

(  [b]КАРТИНА  ПОЕТА  -ХУДОЖНИКА  АНАТОЛІЯ[/b]    [u]нікомуневідомий[/u]      )
 
14.12.2015Р
.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628691
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Світлана Моренець

НІ ТЕ – НІ СЕ…

Скупе  на  сніг  сьогодні  сіре  небо,
ледь  сіє  щось  таке...    ні  те  –  ні  се...
Мені  ж  морозу,  сніговію  треба!
Надіялась  –  по  вікна  занесе,
я  від  усіх  замкнусь,  заго́рнусь  пледом,
мов  грілка,  цуцик  вмоститься  до  ніг,
поп'єм  чайку,  він  –  з  пряником,  я  –  з  медом...
і  ляжуть  вірші  щедро,  наче  сніг.

Пірнаєш  у  фантазії  по  вуха,
як  за  вікном  гуляє  завірюха...
Коли  ж  воно  –  ні  ллє,  ані  мете,
то  й  пишеться  тоді  –  ні  се,  ні  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628485
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Наталя Хаммоуда

Миколай заблукав

МИКОЛАЙ  ЗАБЛУКАВ.
Вже  на  годиннику  північ,
Свище  довколо  зима,
Скоро  співатимуть  півні,  
А  Миколая  нема.

Я  у  віконце  дивився,
Двічі  виходив  у  двір,
Темно,  і  тільки  вітрище,
Виє  страшенно  як  звір.

Б'є  у  вікно  завірюха,
Снігом  стежки  замело,
Довго  дивився  я  й  слухав-
Спить  під  снігами  село.

Де  ти,  Святий  Миколаю?
Чи  заблукав  ти  в  снігах?
Я  тебе  так  виглядаю,
Сон  проганяю  і  страх.

Може  зламалися  санки?
Може  ти  збився  з  путі?
Знати  б  куди  поспішати,
Все  тут  знайоме  мені.

Вийду  тобі  на  підмогу,
Взявши  у  руки  мітлу,
І  промітати  дорогу
Зараз  назустріч  піду.

Я  уже  зовсім  дорослий,
Може  минув    ти  мене?
Але  маленька  сестричка,
Також  чекає  тебе.

Ранок  постукав  у  хату,
Будить  матуся:"Вставай!,
Ось,  подивись,  як  багато,
Вам  вдарував  Миколай."

Сяють  здивовані  очі,
Як  Миколай  промайнув?
Я  ж    виглядав  до  пів  ночі,
Потім,  напевно,  заснув.
Н.  ХАММОУДА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628336
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Дід Миколай

На Печерах гієно - кролі

Україно  моя  згорьована,                            
Куди  йдеш  ти  скажи,  куди?
Ворогами  була  згвалтована...
Скрізь  при  владі  дітва  Орди.

Моє  серце  втомилось  від  болю,
В  грудях  стогне  зболіла  печаль.
Продали  "козаки"  свою  волю...  
На  Донбасі  проклятий  москаль.

Щож  ви  робите  діти  погані
На  моїй  українській  землі?
Віддали  свою  долю  ви  срані...
На  Печерах    гієно  -  кролі.

Сором  душить  за  рідну  державу,
Юдо  -  змії  сплелись  у  кублі.
Потоптали  і  честь  нашу,  славу...
Пора  вийняти  з  схову  шаблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628222
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


залюблена у світ

З Тобою

Вінцями  квіт  до  ніг  вклоняється,
І  в  срібло-дим  ріка  вбирається
З  Тобою  лише,
А  без  Тебе  -  
Не  сходить  сонце,
Сумує  небо...

Ясна  веселка  світить  косами,
Лопоче  дощ  ногами  босими,
Якщо  Ти  поруч,
А  без  Тебе
Не  бачу  сонця,
І  тисне  небо!

Моргає  день  бровами-хмарами,  
Встеляє  шлях  шовками-травами  -  
Це  все  з  Тобою,
А  без  Тебе  -  замало  сонця,  
Затісно  неба...

Проклюне  вечір  сонні  сутінки,
Вколише  ніч  світила-пуп'янки,
Коли  з  Тобою,
А  без  Тебе  -
Згасає  сонце,
Марніє  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627762
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015