Віталій Назарук: Вибране

Галина_Литовченко

МІЖСЕЗОННЯ

Безлистий  парк  –  мов  натяк  камасутри:
там  вітру  простір  в  безлічі  шпарин.
А  небо  вбралось  в  екзотичні  хутра
якихось  дивних  рідкісних  тварин.  

То  сніг,  то  дощ.  То  раптом  дощ  із  снігом.
Картатий  брук  змінився  на  муар,
лякає  ожеледиця  набігом  
і  двірники  пильнують  тротуар.
Дорога  в  лавку  млява  й  неохоча.
І  в  сонця  зранку  настрою  нема.
І  на  каштані  вóрони  пророчать,  
що  в  цьому  ґерці  виграє  зима.

Лиш  парк  давно  своїй  скорився  долі,
закинув  одіж  в  шафу  до  весни.
Ґвалтує  вітер  стовбурини  голі,
впадають  крони  в  летаргічні  сни.
04.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704734
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ніна-Марія

Уже зима

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSZynH6xlBXgXCahJVTpUdTSpm-dEZOO3meY_F0ABR7u0kuikOBRw[/img]

[color="#060e2b"][color="#350a8c"]Зима  вже  хукає  в  долоні.
Все  сипле  й  сипле  білий  сніг.
Він  пір"ям  падає  на  землю,
І  килим  стелиться  до  ніг.

Ялини  вбрались  в  білі  шати.
Красуні  справжні  лісові.
Червоні  грона  горобини
В  обійми  горне  сніговій.

В  красі  казковій  ліс  дрімає,
Під  співи  злої  хуртовини.
Його  морози  не  злякають,
В  дерев  тепленькі  кожушини.

Вітрисько  гонить  сірі  хмари,
Шугає  в  кожний  закуток.
Йому  би  вирватись  на  волю
Отам  би  він  ушкварив  рок!

Зима  все  водить  хороводи.
Вступила  вже  в  свої  права.
Усе  кругом  причепурила.
Милують  око  ці  дива![/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704703
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


MERSEDES

Любов обох поцілувала…

Зима  ступила  на  поріг,
В  повітрі  враз  похолодало.
На  землю  падав  білий  сніг,
Стелилось  срібне  покривало.

І  ми  засніжені    удвох,
У  диво  -  сніжній  заметілі.
Сніг  на  деревах  наче  мох,
Дахи  вдягнули  шапки  білі.

Сніжинка  впала  на  лице
І  вмить  краплина  з  неї  стала.
Моєму  серці  гаряче,
Любов  обох  поцілувала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704680
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


MERSEDES

Ти заблукав в засніженому місті…

Ти  заблукав  в  засніженому  місті,
А  я  ось  тут,  де  тепло,  де  весна.
І  почуття  такі  гарячі  й  чисті,
В  моєму  серці,  тільки  я  одна...

Зима  тобі  закидує  обличчя,
Холодний  вітер  рве  на  всі  боки.
Тебе  моє  серденько  в  гості  кличе,
Живе  кохання  в  ньому  всі  роки.

Я  попрошу  щоб  вітер  стих  допоки,
Ти  будеш  йти,  чекатиму  тебе.
І  хай  летять  у  безкінечність  роки,
В  обійми  ти  пригорнеш  все  ж  мене.

Я  зазирну  в  твої  зболілі  очі,
Теплом  зігрію  душу,  щоб  вона.
Не  знала  смутку  більше  і  щоб  ночі,
Тепло  нам  дарували,  як  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704683
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Анатолій В.

У очах твоїх Всесвіт

У  очах  твоїх  Всесвіт,  галактики,
Простір  неба  без  краю,  без  меж...
Зазирну  —  і  розірве  на  клаптики,
І  до  купи  мене  не  збереш...

У  очах  твоїх  весни  і  проліски,
І  гроза,  й  теплі  літні  дощі.
А  буває  і  блискавок  полиски...
І  до  всіх  дверей  в  душу  ключі...

У  них  літо  сховалось  жоржинами,
І  на  віях  гойдаються  сни,
Пропікаючи  душу  жаринами
Мене  манять  до  себе  вони...

У  них  мрії  мої  всі  здійснилися!
І  рояться  клубками  думки:
Що  ж  вони  на  роки  так  спізнилися?
Чи  то  я  поспішив  на  роки?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Ніч полонила гори

Ніч    полонила    гори,
Тихо    зійшла    в    поля.
Пташка    крилечком    горне
Ближче    своє    маля.
Слухають    шепіт    річки
Місяць    ясний,    зірки    –
Вірна    сторожа    нічки,
Найнята    на    віки.

Ранок    іще    не    може
Ночі    перебороть.
Сонечко    не    тривожить
Стомлений    теж    народ.
Ніч    –    то    не    тільки    диво    –    
Загадка    не    проста:
Тих,    хто    любив,    збудила,
Й    стрілися    їх    уста.
30.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Міні-вірші

Слова    свої    занурить
 в    кожну    душу,
Щоб,    як    зерно,    могли    там    ізійти,
Щоб    люди    не    були
 сліпі,    байдужі,
Щоб  місце  у  житті    змогли    знайти.
У    цьому    сенс          життя    мого,
мій    друже,
                                         Мене    ж    за    це,    прошу,    не    осуди!
***
Простить  –  не    означає    –    все    забуть,
Відсутній    термін    в    пам’яті      «табу».
***
Буває    дружба    на    усе    життя,
Хоч    рідко,    але    все    таки    буває,
Якщо    це    друзі    справжні    –    не    сміття,
Котрі    про    честь    свою    не    забувають.  
***
Кажуть,    що    доля,    ніби    птах      крилатий,
Коли    впіймаєш,    будеш    ти    багатий,
Щасливий    теж    і    матимеш    везіння,
А    не    впіймаєш    –    запасись    терпінням.
***
Питання    виникає    знову    й    знову:
Чом    України    шлях    такий    важкий?
У    відповідь:    біда    не    в    вірі    й    мові,
Біда    у    тім,    хто    наші    ватажки.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704598
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Вони умирали двічі

(В  продовження  теми  форсування  Дніпра  в  листопаді  1943р.,  коли  ціною  великих  жертв  Київ  був  таки  взятий.)

Вони    воювали    вперше
І    з    ворогом,    і    з    водою    –
То    час    був    великих    звершень:
Вони    у    бою…    без    зброї…
На    берег    спішили,    правий,
Столицю      аби    звільнити;
Навстріч      вогняні    заграви,
Ті,    після    яких      не    жити.

Охоплював    дикий    відчай
Їх    в    водах,    святих,    Дніпрових…
Хто    право    дав    їх    калічить,
Ще    юних,    а    вже    героїв?
Згасали    їх    очі-свічі…
Не    бігли    у    хлопців    сльози,
Дніпро    заглядав    у    вічі  
Й    останні    слова    відносив.

А    потім    вмирали    вдруге,
Коли    свої…    підривали,
Мовляв,    то    не    є    наруга,
Бо    з    трупів    були    завали.
Й    стогнав    очерет    іржавий
Із    заростей    прибережних:
«А    ви    за    яку    державу
У    жертву    життя    принесли?»

Мовчали…    й    вода,    й    герої,
Адже    не    розкажуть    мертві,
Як    юних    їх,    під    конвоєм,
У    пащу    вкидали    смерті…
Вони    умирали    двічі,
Щоб    Київ    постав    Героєм.
Та      він…    не    поставив    свічі,
Історію  …    перекроїв…

Вони    умирали    двічі,
Жили    щоб    і    ми,    й    столиця,
Дух    волі    щоб    дув      із    Січі,
Війни    не    було.    Й    пшениця,
Й    жита    на    полях    родили,
І    хвилі    Дніпром    гуляли,
Й    народ,    як    одна    родина,
Й    історію…    виправляли.

Вони    умирали    двічі
В    холодних    осінніх    водах.
Їх    роки…    ще      небо    лічить
І    їх    пам’ятає    вроду.
Вони    умирали    двічі,
Й    забути    їх    –    значить,    зрадить…
Для    них    не    потрібні    Віче,
Салюти,    гучні    паради      –
Лиш    тиха    розмова    з    Богом
Й    запалені    нами    свічі,
Й    ми    стали    самі    собою…
За    нас    же…    вмирали    двічі…
6.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Ганна Верес

Жити буде!. .

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина  –

Скроні  так  розмалювала    
юнаку  війна,

Йшов  туди,  веселий,  чорний,    
ямки  на  щоках…

Бій  запеклий  був  учора…    
І…  одна  рука…



Непритомний  впав…  у  шоці…
Мов  мерця,  звели…

Вже  не  ямочки  у  хлопця  –    
рани  зацвіли.

Лиш  ясніли  очі,  сині,    
задивились  в  вись…

«О,  яка  ж  вона  красива!    
Війни  де  взялись?!


Що  ділити  хочуть  люди?»  –    
Спрагу  п’є  душа.

Санінструктор:  «Жити  буде!..
В  госпіталь  рушай!..»

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина,

Ямки  кров’ю  малювала    
юнаку  війна.
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Ганна Верес

Душа народу корчиться від болю

                                                   
Душа    народу    корчиться    від    болю,
Адже    загарбник    ходить    по    землі.
Заміривсь    Кремль    на    нашу    долю    й    волю,
До    Криму    шлях    прокласти    тим    звелів,
Хто    тут    «під    кайфом»,    словом,      терористам,
Вести    під    прикриттям    російським    бій:
Тут    «зеки»    з    автоматами    й    артисти,
Їх    Батьківщина    –    Псков,  Урал,    Сибір.

Зима    і    дощ    вогонь    той    не    спиняють,
Хоч    по    коліна    у    крові    Донбас,
Росія    ж    «гумконвої»    посилає
Із    зброєю,    щоб    винищити    нас.
Давно    там    сміх    і    пісня    не    бриніли,
В    вогні    й    руїнах      весь    Донецький    край.
Там    серце    промислове    України
Спинилось,    бо    настав    російський    «рай».

Та    ворогові    нас    не    подолати,
Бо    наша    зброя    –    віра    і    любов,
Господарями    станемо    у    хаті,
Бо    з    нами    Правда    і    Великий    Бог.    
 3.02.2015.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704269
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Валентина Ланевич

Заховала б серце в льодянім покрові.

Заховала  б  серце  в  льодянім  покрові
Та  воно  невпинно  шле  тепло  по  крові.
Та  воно  пульсує,  б’ється,  як  шалене,
А  на  горизонті  світло  все  червлене.

А  на  горизонті,  де  сонце  заходить,
Летять,  виють  міни,  автомат  їм  годить.
Автомат  тримають  міцно  дужі  руки,
А  душа  ридає,  стогне  від  розпуки.

А  душа  згоряє  від  бажань  кохати
Та  війна  жорстока,  прагне  лиш  карати.
Розлучає  сина  з  матір’ю,  сестрою,
Кида  клич  у  вічність:"Ставай  же  до  бою.

Позабудь,  що  маєш  рідного  ти  тата,
Що  осиротіла  без  брата  бо  хата.
Що  дітей,  дружину  полишив  в  господі,
А  згадаєш  любку  лишень  при  нагоді.

Як  настане  тиша  в  угарнім  світанні,
Коли  в  бинті  рани  будуть  вже  останні.
Щоб  злягла  утома  із  лиця  твойого
Обійме  шмат  неба  тебе  голубого."

02.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704297
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

Шлях до щастя

(Основою  для  написання  твору  став  випадок,  про  який  дізналася  із  новин  ТСН.)

Свій  шлях  до  щастя  в  кожного  із  нас,
Це  часто  не  прості  випробування:
Для  них  –  війна,  собака  і  Донбас,
Поки  зустріли  тут  своє  кохання.  

Він  молодий,  вродливий  і…  глухий,
Приїхав  на  велику  Україну:
Російський  триколор  не  до  снаги  –
Не  захотів  там  жити  на  колінах.

Його  багатство  –  чорний  вірний  пес
(як  міг  лишити  друга  на  поталу),
Не  уявляв  без  нього  він  себе,  
Хоч  з  ним  не  раз  біда  його  стрічала.

Чимало  ще  між  нас  черствих  людей,
В  таких  серцях  і  влітку  прохолодно,
Не  міг  знайти  з  ним  житла  він  ніде,
То  ж  просто  неба  спали  і…  голодні…

Аж  раптом  стрілась  та,  що  лиш  одна
Була  і  є  на  цілім  білім  світі,
Побачила  тоді  обох  вона,
І  розцвіло  у  їхніх  душах  літо.

Звела  їх  доля,  щоб  жили  утрьох
Вона  і  він,  і  друг,  обом  їм  вірний,
Нагородив  їх  донечкою    Бог,
Котра  була  для  них  кохана  й  рідна.  

Зустріла  я  усіх  їх  чотирьох,
Усміхнених,  по-справжньому  щасливих,
Побачила  й  упевнений  їх  крок,
А  у  очах  їх  –    сяйво,  особливе.

Нехай  на  сході  ще  гримить  війна,
Та  саме  їй  завдячують  цим  щастям:
Назустріч  долі    вигнала  вона…  
Таке  в  житті  стрічається  не  часто...
Чернігів  1.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704263
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Шон Маклех

Невчасне світло

                                       «Невчасне  й  недоречне  глоду  світло
                                           Горить  зимою  в  у  колючих  хащах…»
                                                                                                                                       (Шеймас  Гіні)

Наші  нетрі  колючі,  а  світло  невчасне,
Коли  над  затоками  тихої  радості  
                                                                                       гусне  імла,
Ми  такі  недоречні,  ми  такі  несучасні
Капітани  зелених  вітрил  
Шхуни  старої  «Життя».
Наш  вінок  –  то  не  плетиво  
Листя  зеленого  дуба,
І  не  з  квітів  весняних  
Його  нам  Плеяди  плели:
Трохи  глоду  –  колючого  древа  друїдів
Нам  на  чоло  –  за  труди.
І  куди  нас  носило
Вітрами  ірландського  моря,
І  для  чого  блукальцями  
Човен  вели  у  пітьмі?
Це  чорнило  ночей
І  безодня  озер  Голуей:
Цим  чорнилом  пишу
Я  на  квітах  зимового  глоду
Одкровення  невчасне  своє,
І  як  завше  лечу
В  снах  пташиних  своїх
За  сліпий  виднокрай,
Над  болотами  Ольстера,
Над  зруйнованим  замком  О’Нілів,
Все  туди,
Де  смерть  нам  борги  віддає.  
Нам  даровано  кожного  дива  по  три:
Три  листки  конюшини,
Три  стебла  очерету,
Три  чорних  вівці,
І  три  краплі  у  келих
Прадавнього  трунку,
Пий,  земляче,  бо  кулі  так  само
На  тебе  залишено  три.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

І став Дніпро холодним полем брані

Ішла    війна…      Верталася    зі    сходу…

Вогненні    кроки    міряла    назад.

Найважче    їй    було    долати    води…

Під    Києвом    збиралася    гроза…


І    став    Дніпро    холодним    полем    брані,

Схрестилися    де    шпаги    у    війні,

Отримавши    напівсмертельну    рану,

Він    вистояв…    Сказав    фашисту:    «Ні!»


Кипів    Дніпро    рожевою    водою,

Під    залпами,    немов    живий    стогнав,

З    коричневою    бився    як    ордою,

І    не    одну    молитву    тут    спізнав,


Як    обіймав    тіла    солдат,    ще    теплі,

І    плакав,    опускаючи    на    дно,

І    не    одна    душа    людська    отерпла,

Коли    дивилась    на      страшний    Содом.


Давно    минув    гарячий,    сорок    третій,

Та    рана    та    і    досі    ще    жива,

Історикам    наказує    й    поетам

Знайти    правдиві    про    війну    слова.
13.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

Азійська кров

Злились  в  єдине  кров  там  фінська

І  дикість,  не  проста,  –  азійська,

Котрі  не  кличуть  сіять,  жать,

А  грабувати  і  вбивать.

Азійську  дикість  Чингісхана

І  Грозного  –  царя  Івана

Кацапська  об’єднала  кров

І  знищила  до  тла  любов.

І  людям  стало  невідомо,

Як  жити  любо-мирно  вдома,

Родину  й  землю  берегти,

Бо  ж  звикли  лиш  чуже  гребти.

Назвавшись  хитро  нам  «братами»,

Насправді  хижими  китами

Були  й  ковтали  ціляком,

Хто  гордим  був  чи  смільчаком.  


Азійська  кров,  підступна,  мстива,

До  нас,  слов’ян,  немилостива,

Тож  москалі  нас  запрягли

Й  «раби»  змінили  на  «хохли»,

І  опинивсь  народ,  великий,

У  пазурах  страшного  лиха,

А  впившись  ним  донесхочу,

Сказав    «доволі!»,  бо  відчув

Уже  в  собі  достатньо  сили,

Щоби  не  гнутись,  не  просити  

Щоби  в  Москви  своє  ж  добро.

Й  радів  із  того  наш  Дніпро,

Що  врешті  стали  незалежні,

Вже  досить  годувати  лежнів,

Пора  для  себе  хліб  ростить.

Москва  ж  не  хоче  відпустить.


Та  й  заходилась  нас  ділити

На  Схід  і  Захід,  щоб  спалити

Ідею  й  віру  у  святе,

Що  інше  є  життя  –  не  те,

Що  і  земля,  й  народ  –  єдині,

Що  вільно  має  жить  людина,

Для  себе  тільки  працювать,

Це  не  високі  є  слова,

Народом  нас  щоб  величали,

Щоб  мова  рідна  зазвучала.


Коли  ж  Москві  сказали  «ні!»,

Та  захотіла  у  війні

Втопити  нас.  Кремлівська  влада

Послала  із  Чечні  півгадів,

З  Тамбова,  Пскова  дикарів.

Забрали  Крим.  Донбас  горів…

З  оскалом  звіра  нас  вбивали,

Передихнути  не  давали,

Карали  лиш  за  те,  що  ми

Другого  сорту  є  людьми.


Запам’ятай,  ворожа  зграє,

Не  панувать  тобі  над  краєм,

Де  вільні  люди  і  Дніпро,

Імперське  знищимо  тавро,

Не  ті  ми  вже  хохли,  наївні  –

Ми  громадяни  України,

Звелів  Господь  нам  довго  жить

І  всім,  що  маєм,  дорожить!.
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Валентина Ланевич

Одинокий бусел задививсь на воду.

Одинокий  бусел  задививсь  на  воду:
-Чи  то  я  причинний,  чи  не  маю  вроди?
Лист  спада  осінній  із  дерев  останній,
А  в  моєму  серці  думки  на  стенанні.

А  в  моєму  серці  гостя  -  студениця
Та  ще  осінь  денно  що  тая  сестриця.
Пір’я  напинає  вітер  сиворунний,
По  тілу  пускає  тік  жалюче-струмний.

І  душа  живая  тремтить  безголосо,
Сонячне  проміння  і  те  ляга  косо.
Біжить  вода  мимо  та  усе  без  ліку
І  життя  скупує  на  любов,  на  втіху.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704089
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Валентина Ланевич

Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч.

Тьмяний  блиск  ліхтаря  розколихує  ніч,
Миготять  у  танку  білокрилі  сніжинки.
Щось  не  можу  збагти  я  однісіньку  річ,
Те  кохання,  що  серце  вбирає  в  крижинки.

А  слова  жебонять  тепло-ніжним  струмком,  
З  вуст  течуть  солодаво-проникло  у  груди.
Підіймають  в  душі  нищівний  бурелом
І  -  вмовкають,  неначе  сторонні  приблуди.

Тиха  тихо  сльоза  з-під  припухлих  повік
Зачіпляється  краєм  тремтячої  вії.
А  єство  безборонне  кричить,  що  по  вік
Прагне  блага  любові  без  штампу  повії.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Світлана Моренець

ПРОЩАННЯ З ОСІННЮ

Непрохані  думки  шкребуться  в  двері,
хоч  і  закрилася  на  сім  замків.
Пишу...  –  та  лиш  химери  на  папері
кривляються  під  звуки  кураїв.

Вже  не  боюся  наполохать    миті,
злякавши  те,  чого  і  не  було.
Душевне  сум'яття  пошвидше  б  змити,
щоб  остудить  стривожене  чоло.

Забути  доторк  душ,..
в  світах  безмежних
перетин,  несподіваний,  думок
і  натяків,  тендітних  і  бентежних,
та  чистих  помислів  гірський  струмок...

Щось  трепетне  розвіялось  незримо,
як  від  морозу  –  подихи  весни...
Проходь,  знайомий  незнайомцю,  мимо,
не  заглядай  в  мої  лякливі  сни.

Хурделиця  світ  снігом  замітає,
сніжить  в  душі,..  на  листя  у  дворі...
Із  осені  ледь  чутно  долітає
сумних  мелодій  зимне  попурі,

що  не  складеться  в  пісню.  Той  відго́мін
заклякне  в  онімілості  хорів.
Лиш  зрідка  промайне  туманний  спомин  –
оманний  подих    осені  вітрів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704111
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Микола Миколайович

…Господь мене Мій береже

На  сцені  мої  побратими,  
З  ким  ночі  холодні    ділив.
Облогу  тримав  разом  з  ними…
Бувало...  очей  не  стулив.

Я  вірші  читав  в  Київраді,
Їх  першим  на  бруствер  підняв.
Невже  опинився  в  осаді…
Раз  Брат  мені  слова  не  дав.

Не  так  щось  в  громаді  сьогодні
Не  вільний  згорьований  дім.
У  Радах  чужі  й  інородні…
Й  так  важко  на  серці  живім.

В  душі  моїй  зріє  безодня…
Кому  ж  підставляти  плече?
О  де  ти,  Надіє  Господня…
Згвалтована  гідність  пече.

У  котре  невже  помилився
Не  спала  полуда  з  очей,
Чого  ж  дотепер  не  змінився…
Чи  надто  довірливий  ще?

Чи  може  чужий,  я  у  віці,
Змарніли  у  мріях  думки,
Чи  присуд  суд  виніс  каліці…
Можливо  підводять  роки?

Ні  рано  мабуть  народився,
Чи  може  запізно  уже?
Та  ні,  я  живий,  не  втомився…
Господь  мене  мій  береже.

Щоб  слово  ще  вище  підняти,
Щоб  правду  до  вух  донести.
Не  дам  свою  гідність  відняти…
Цього  не  дозволять  й  хрести.

Розплати  чекають  Майдани,
Хто  нас  захищав  тут  грудьми,
Невинно  вбієнні  з  нірвани…
З  докором  махають  крильми.

Не  вчили  мій  Тато  згинатись,
Вже  діток  синів  тепер  вчу.
Не  смійте  онуки  спинятись…
Для  них,  як  молитву  шепчу.

Вкраїни  ви  вільні  солдати,
Я  знаю  для  вас  по  плечу.
За  Неньку  повинні  подбати…
Ми    вам    запалили  свічу.

Повстане  із  праху  держава
У  променях  Сонце  зійде.
Я  вірю  згорьована  справа…
В  майбутнє  нас  вірно  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704192
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Наталя Данилюк

Схоже, зима…

Схоже,  зима  –  календарна,  справжнісінька,  свіжа!
Плями  чорнильні  дерев  на  папері  снігів…
Світ  молодіє,  немов  перекинулась  діжа  ─
І  розіллявся  кефір  уподовж  берегів.

Щось  неймовірне  і  світле  витає  в  повітрі:
Мов  у  дитинстві,  ти  й  досі  ще  віриш  в  дива,
Де  звичайнісінький  сніг  –  це  пушинки  на  вітрі,
Що  сповіщають  наближені  кроки  Різдва.

Коло  за  колом  мотає  дистанцію  часу
Ревний  дзиґарок,  поскрипує  десь  у  кутку.
В  серці  плекаєш,  немов  новорічну  прикрасу,
Мрію  про  свято,  тендітну,  яскраву,  крихку.

Ще  один  рік  –  подарунок  добродійки-долі,
Ще  одна  змога  надихатись  вволю  теплом,
Де  за  столом  у  близькому  родинному  колі,
Мов  до  святинь,  до  людей  припадаєш  чолом.

Мовчки  зсередини  світишся,  тішишся  збоку,
Дякуєш  Богу  і  просиш  надалі  того  ж!..
Грудень  –  остання  глава  у  нотатнику  року,
Все,  що  найкраще,  в  наступний  бери  і  примнож.

[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Микола Миколайович

Назарію Яремчуку

В  того  нелегкий  долі  рок,
Кого  нам  Бог  пришле  з  зірок.
Прийшов  до  світу,  як  Антей
Ти  український  соловей.
Ти  України  Фенікс  птах…
Ніс  пісню  нашу  по  світах.
Господь  тебе  благословляв
Щоб    ти  Вкраїну  прославляв.
Під    щемний  плач  гірських  трембіт
По  світу  ніс  вкраїнський  цвіт,
Згорів,  як  свічка,  спалахнув
І  знов    на  вік  в  землі  заснув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703958
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Ганна Верес

Доля

Де    лісів    посивіла    стіна
Поєдналася    із    небокраєм,
Там    несе    свої    води    Десна,
Й    на    кларнеті,    на    сонячнім,    грає.
Де    вітри    заблукали    в    жита
І    над    ними    розправили    крила,
Там    молитва    матусі,    свята,
Мені    шлях    у    майбутнє    відкрила…

Смакувала    всього    на    віку,
По    краплинці    душа    вигорала…
Чи    я    вибрала    долю    таку,
Що    вела    мене    в    світ    і    карала?
Чи    Всевишнього    воля    згори    –
На    шляху    цім    мені    заблукати,
Й    поки    свічка    моя    догорить,
Всі    шляхи    мої    будуть    строкаті?..
9.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Про слово

Пам’ятай    сиву  істину,  сину,
В    слові,  в  кожнім,  велика  є  сила:
І  лікує  воно,    і  вбиває,
І    жартує,    і    часто    карає.
Слово    лукаве    –    ніщо    перед    Божим,
З    праведним    словом    дружити    лиш    гоже.
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Але у серце вже закрався щем

Ще    пахне    літо    м'ятою    п'янкою,
Роменом    і    волошковим    кущем,
Й    легким    туманом,    сивим,    над    рікою,
Але    у    серце    вже    закрався    щем.

Біжить    життя,    складне    і    швидкоплинне,
І    не    завжди,    як    хочеться,    живем:
То    загрузаєм    у    життєвій    глині,
То    в    піднебессі    птахою    пливем.

Постане    осінь    у    твоїм    порозі,
Ромен    зів'яне    і    волошки    теж,
Не    м'ята    вже      –    полин    напише    прозу,
Накаже:    «За    своїм    здоров'ям    стеж!»

А    коли    осінь    в    серденько    постука,
І    в    теплих    жилах    прихолоне    кров,
Збагнем    нарешті,    як    болить    розлука
Із    тим,    кому    дарована    любов.

Деньок    осінній    швидко    пробігає,
Адже    для    ночі    відділив    аж    чверть.
Тому    й    зробити    все    не    устигаєм,
Та    спішимо,    шукаєм    слова    «смерть».
17.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703693
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Ганна Верес

Якби можна було…

Якби    можна    було    повернути    назад
Ті    літа,    що    у    даль    відлетіли,
Але    мрія,    неначе    вода,    вислиза    –
Незбагненна,    ні,    марна    затія.

Якби    можна    було    підкупити    любов,
Але    волі    вона    непідвладна    –
Імідж    є    і    краса,    і    багатство    дав    Бог,
А    з    любов'ю    чомусь    людям    складно.

Якби    можна    було    перекроїть    життя,
Щоб    без    болю    і    без    перелюбу    –
Без    минулого    ні,    не    бува    майбуття
Ні    в    самотніх,    ні    в    тих,    що    у    шлюбі.

Якби    можна    було    досвід    свій    передать
Своїм    тільки    народженим    дітям,
Та    життя    сторінки    заставляє    гортать
Лиш    свої…    І    куди    тут    подітись?..
17.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


dovgiy

РОЗТОПТАНА ТРОЯНДА

Безжалісний  світ  до  ніжних,  прекрасних  створінь.
Тендітну  троянду  хтось  кинув,  зім’явши,  під  ноги.
І  віє  байдужість  на  неї,  мов  вихор  північних  сторін,
Ступають  на  квітку,  неначе  сліпі,  перехожі.
На  сірій  бруківці  вмирають  її  пелюстки,
А  разом  із  ними  на  щастя  чиєсь  сподівання.
Троянда  –  не  квітка,  що  випала  долі  з  руки,
 Це  впало  й  розбилось  мов  люстро,  кохання.  Кохання?..
Якщо  й  підібрати,  то  те,  що  лишилось  –  гілля!
Бутону  немає,  підбори  його  розтоптали.
Не  прийме  в  буяння  закута  у  холод  земля
І  в  кого  питати:  навіщо  їй  жити  не  дали?
Це  квітка,  рослина.  А  ти,  -  чиєсь  миле  дитя,
Зі  страхом  в  очах,  які  днина  миє  сльозою?
Ще  тільки  розквітла  для  повного  щастям  життя,
А  вже  небокрай  закрила  біда  над  тобою.
Надовго  закрила…  впіймали  тебе  як  пташа
У  клітку  ліфта,  де  дико,  утрьох,  ґвалтували…
Кричала!  Пручалась!    Твій  лемент  в  пустелі  гучав,
Та  одягом  рот  запихали…
У  прірву  упала!  До  тями  прийшла  в  інший  світ.
Де  лампи  у  вічі…  сліпучі…
Де  страшно  болить  порізаний,  нащось,  живіт,
 Де  марення  чорні,  жахучі!
Бо  в  мареннях  тих  потвори  жеруть  твою  плоть,
Шматки  запиваючи  кров’ю…
Де  рветься  душа  зо  світу,  де  вмерти  прийшлось,
У  світ,  який  сяє  любов’ю,
В  Божественний  світ.    Від  себе  цей  світ  не  пускав:
На  те  твоя  мить  не  настала.
Бо  ще  над  тобою,  –  любимим,  єдиним  дитям,
Матуся  молитви  шептала.
Живеш  –  не  живеш.  Існуєш  для  неї,  тай  все.
Колишніх  вподобань  не  знати.
Брехливий  цей  світ,  в  якому  настирно,  без  меж    
Продовжують  люди  співати
Про  чари  кохання,  про  вірність,  про  трепет  душі…
Насправді  ж  -  тваринна  потреба.
Жорстокі  самці  вигадують    гарні  вірші
В  яких  почуття  –  аж  до  неба!
Провалля  очей,  де  море  гіркої  сльози,
Де  жах  лиш  від  слова  людей  чоловічої  статі…
 
Тобі  між  людьми  напевно,  дитино,  не  жить,
А  лиш  в  лікарняній  палаті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703640
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Микола Миколайович

Батьки

Шануйте  рідну  днину  гожу,  
Живі  батьки  допоки.
В  миру  сповняйте  волю  Божу,
Адже  втікають  роки.

                             Приспів:
Хай  їм  всміхнеться  довше  доля,
Дім  отчий  не  минайте.
Як  прохолода  ви  їм  з  поля,
Що  не  дали    воздайте.

Щоби  устигнути  й  віддати,
Їм  в  ноги  поклонитись.
Вони  не  вічні...  Батько  й  Мати,
Не  дай  Бог  запізнитись.

                           Приспів:

Тож  їх  провідуйте  частіше,
Про  них  не  забувайте.
Щоби  сказати  слово  ніжне,
Додому  стежку  не  минайте.                  

                           Приспів:  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703531
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Інна Серьогіна

Моєму першому онучкові

В  руках  тримаю  цілий    світ!
То  колисаю,  то  лелію…
Онучку,    ти  продовжив  рід!
Тебе  цілую  й  серцем  млію.

Яке  ж  то  щастя  –  до  грудей
Притиснути    кровинку  сина,  
Не  зводити  й  на  мить  очей,  
Милуючись,  як  спить  дитина.

Соколику    ти  мій  ясний,
Рости  на  радість  мамі  й  татку,
Хай  вічно  ллється  дощ  рясний
З  любові,  злагоди  й  достатку.

Зростай  у  щасті,    янголя!
Я  ж  з  щирістю  попрошу  Бога  
Нехай  тебе  охороня,
Барвисту  вистелить  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703467
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Юхниця Євген

Голодомор сльозами поета

До  Дня  голодомору  в  Україні

-  Чому,  чому  мамо́,  не  вивезла  мене
До  Праг,  чи  Мюнхенів    із  кладовища-вулиці?
Ти  ж  тиждень,  як  вже  вмерла...  Мене́  –  розпне?
Як  ту  надуту  тітку...  -  снилась...в    маслі  й  булочці...

Петро?  Ти  спиш?  Іду  в  сільраду...братик  –  спи!
Попро́шу  виїхати  десь  на  інші  села.
Я  вмію,  знаю  і  косу,  і  ціп  й  серпи!
Ну,  вже  пішла.  Та  ти  не  смикай,  чуєш,  стелю...

 -  Чекай,  сестра?  Скажи:  у  всіх  царів
Селяни  й  діти  мруть,  як  в  нас  в  селі  щоденно?

Сестра  не  чула  –  десь  пішла.  Й  чомусь  вгорі,
Здавалось  братику,  ситніше  жив  хтось  певний...

27.01.13  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703381
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Світлана Моренець

НАМИСТИНКИ КОХАННЯ (мініатюри)

***
Я  не  люблю  очей,  в  яких  нема  вогню,
як  не  люблю  й  вогонь,  що  обпікає.
Таким  теплом  вповитися  я  сню,
що  серденько  від  ніжності  стискає.

***
Не  потребу́є  співчуття
той,  хто  в  коханні  знав  страждання,
а  той,  хто  марнував  життя,
так  і  не  звідавши  кохання.

***
Я  кохаю  тебе  лиш  за  те,  що  ти  є,
і  в  осмисленні  цього  –  вже  щастя  моє,
бо  тепло  твого  серця  і  велич  душі
не  вміщають  романи  мої,  ні  вірші.

***
Кохання  –  це  вина  хмільного  бочка.
Одні  спішать  все  випити  до  дна,
у  багатьох  є  інша  заморочка  –
аби  щодень  пилася  інша  бочка...
Гурмани  ж  –  ті  смакують  по  ковточку,
цінуючи  і  градус,  й  смак  вина...
Тож  в  них  любов  –  на  все  життя  одна.

28.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703411
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Плаче свічка в вікні

Плаче  свічка  в  вікні
Вже  не  воском  –  людською  сльозою…
Тихо  ніч  осіда,
Накриває  все  сонним  крилом.
Я  ж  кричу  їй:  
– О,  ні!
Пригадай  33-ій…  Зимою
Голод  як  поїдав…
Вимирало  ж  і  місто  й  село…

Плаче  свічка  в  вікні,
На  шибках  вимальовує  тіні,
Темна  ніч  за  вікном
Заридала  осіннім  дощем.
Голос  мертвих  дзвенів,
Ніби  струмом  пронизував  тіло,
Й  хоч  було  це  давно,
Та  й  з  роками  не  меншає  щем…

Плаче  свічка  в  вікні,
Зна,  як  нас  виривали  з  корінням,
Й  знов  пекуча  сльоза
По  свічі  опускається  вниз.
Образ  Бога  змарнів:
Не  прийшло  ворогам  ще  прозріння,
Може  б,  він  підказав,
Щоб  покаятись  хоч  спромоглись.
27.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Прийшла пора вам правду розказать

[u](Розповідь  правнукам  про  гірку  минувшину  солдата-фронтовика,  який  пройшов  нацистський  і  радянський  табори).[/u]
         
 –Тоді  нас,  в’язнів,  з  табору  забрали
І  влаштували  непрості  лови…
–За  що  ж  тебе,  дідусю,  покарали?
–За  те,  що  залишився  я  живий!..
–  Це  ж  як  ,  скажи,  як  все  це  зрозуміти,
Хіба  за  це  людей  треба  карать?  –
Все  не  вгавали-дивувались  діти.
– Прийшла  пора  вам  правду  розказать.

Завжди    війна  –  це  лихо  для  народу,
Коли  повзе  ворожа,  хижа  рать
І  топче  землю,  долю  і  свободу,
Доводиться  тоді  вже  вибирать:
У  бій  іти  за  себе,  матір,  землю,
А  чи  рабом,  безгласим  бидлом  стать,
Віддать  чужинцям  ріки  і  озера,
Луги,  квітучі,  села  і  міста?  

Та  рабська  кров  вся  висохла  у  венах,
І  гідністю  не  вмів  я  торгувать,
Святим  обов’язком  було  тоді  для  мене
За  Батьківщину  ворога  скарать.
У  військо  добровольцем  записався  –
Наука  бою  і…  передова.
В  званні  від  рядового  підіймався
І  вже  накази  сам  я  віддавав.

В  Орловсько-Курській  аж  отримав  рану,
На  волосинці  тіпалось  життя,
І  як  в  полон  мене  тоді  забрали,
Не  пам’ятав  я  навіть  до  пуття.
А  там  –  неволя  й  нелюдська  наруга…
І  номер  –  ось  він  –  табірне  тавро…
Часом  така  в  душі  була  напруга,
Як  кажуть,  пам’ятатиму  «по  гроб».

Повзли  повільно  дні…  Ми  ледь  конали…
Надія  рятувала  й  молитви.
Із  мрій  рожевих  малювали  плани.
І  спогад  горло  кожному  давив.
Та  мрії  ті  солодкі  вщент  розбились,
Мов  дешевенький  півскляний  кришталь.
Ми  з  вартою  навіть  голіруч  бились…
Коли  звільняли,  втрапив  у  шпиталь.

А  звідти…  на  Сибір…  Дорога  дальня…
Лиш  через  вісім  повернувся  літ.
Листів  –  «ніззя»,  «запрєщєни  й  свідання».
Таке  уперше  бачив  білий  світ.

Старий  закінчив  сповідь.  Похрестився…
Безкровні  губи  і  рука  тряслись…
Праправнукам  роздав  свої  гостинці:
– Своїм  онукам  розкажіть  колись,
Яким  було  становлення  країни,
І  як  система  нищила  людей.
Історію  вивчайте  України,
Хай  по  життю  Всевишній  вас  веде!
23.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Леся Утриско

Я вірю в вас, усіх люблю й ціную.

Я  всі  думки  зберу  в  однім  букеті,
А  з  них-  слова  всім  друзям  роздарую,
Тим,  хто  зостався  у  моїм  сюжеті,-
Я  вірю  в  вас,  усіх  люблю  й  ціную.

Всю  доброту,  всю  щирість,  море  слів,
Прийму  за  честь  від  вас  рясним  дарунком,
І  віртуальність-  де  кожен  з  нас  зумів,
Хоч  трішки  бути  ніжним  поцілунком.

І  добрим  словом-  авторським  малюнком
І  критиком,  і  сміхом,  і  журбою,
Коханням,  а  у  нім  міцним  стосунком-
Згублюся  з  вами,  попливу  юрбою.

Юрбою  світу,  юрбою  океанів,
Життя  стежками,  у  думках  та  квітах-
Спиваю  келих  вин-  терпких  із  вами,
У  наших  днях,  у  тижнях,  веснах,  літах.

Я  всі  думки  зберу  в  однім  букеті,
Я  поділюся  самим  сокровенним
І  роль  свою  розділю  у  сюжеті,-
У  роздумах...  в  своїм  житті  буденнім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703246
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ніна-Марія

І лиш сичі у темну ніч кричали

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя  ти  люба,  ненько-Україно,
Чому  у  тебе  зболене  чоло?
Ти  завжди  йшла  тернистими  шляхами
Легких  доріг  у  тебе  не  було.
 
За  волю  ти  боролася  віками,
Козацький  дух  сталила  у  борні.
Ніхто  не  зміг  поставить  на  коліна,
Хоча  не  раз  горіла  ти  в    вогні.

Тоді  кати  страшний  вчинили  злочин,
Вкраїну  щоби  знищити  дотла,
Москальська  та  хижацька  влада
Голодний  зашморг  людям  одягла.

І  смерть  косити  стала  українців
На  тій  землі  де  завжди  рясніли  хліба
І  люд  не  міг  второпать  до  останку
Хіба  ж  це  не  врожай...чому?...хіба!!!

І  хати-пустки  зирили  очима
Невинно  -  убієнних  тих  мерців.
І  лиш  сичі  у  темну  ніч  кричали
Словами  тих,  хто  жити  так  хотів.
[/b]
[b]І  ми  не  маєм  права  забувати,
Нащадки  всю  повинні  правду  знать.
Дитя  те  ненароджене  і  мати
Нам  вічно  з  неба  будуть  зіркою  сіять  .[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Так, мені пощастило

Так,    мені    пощастило:
Мою    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною.
І    дідусь    якось    вижив
В    приголомшеній    тиші
В    тридцять    третім,    страшною    весною.

У    війну    був    героєм,
А    як    рани    загоїв,
Працював,    не    шкодуючи    сили,
Щоб    життя    ізмінилось.
Щоби    я    народилась,  
Рідним    татом    гордилась    –    їх    сином.

Так,    мені    пощастило:
Й    другу    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною,
Та    дідусь…    не    вернувся,
Бо    ніколи    не    гнувся,
Про    це    мама    ділилась    зі    мною.

Так,    мені    пощастило:
В    хаті    рідній    зростили,
Не    спізнала    я    голоду,    воєн,
Задивлялась    на    трави,
Зустрічала      заграви,
Не    ступала    на    землю    червону!..
23.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ганна Верес

Час тільки рани зціля

Нічка    посіяла    
зорі
В    полі    нічному,    
німім.
Води    вночі    
непрозорі.
Ранок    іще    
не    димів.

Верби    тут    сплять  
 і    тополі
В    передранковій    
імлі,
Голоду    свідки    
й    неволі
Тут,    на    вкраїнській    
землі.

Старість,    мов    зраджена  
доля,
Зморшки    в    корі    
пише-рве,
Ранить    щоразу  
 свідомість
Тим,    хто    між    
нами    живе.

Стиха    шепоче    
стежина
Про    найстрашніші  
роки,
Як    Україна    
тужила
І    не    роки,    
а    віки.

Скільки    ж    тут    сліз    
пролилося.
Знає    і    небо,    
й    земля,
Вітер    цілує  
 колосся.
Час    тільки    рани    
зціля…
3.12.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Віктор Ох

Мистецтво пам’ятника (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RPDHP0ha-4Y[/youtube]
-------------------------

Все  те,  що  залишається  на  пам'ять  –
то  пам’ятник.  Не  бронза  чи  граніт.
Творіння  –  Майстра  чи  Митця  уславлять.
Син  –  батька.  Мільйонера  –  заповіт.
Метал  перетворився  на  людину  
чи  це  людина  обернулась  на  метал?
Усяка  статуя      піддасться  часоплину,
проте,  в  нагоді  завжди  стане  п’єдестал.
Курган,  колона,  арка,  піраміда,
меморіальна  дошка,  обеліск  –
увічнені  події,    індивіди,
трагедії  чи  тріумфальний  блиск.
Прихильникам  помпезних    ритуалів
скажу  ще  наостанок  кілька  слів:
«Несправедливо  –  пам’ятати  генералів
і  забувати  про  могили  вояків!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703199
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонька  –  земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
та  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  погруз  в  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв    розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося    ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Леся Утриско

Голод.

Ти  бачиш,  як  полум'я  свічки
Торкає  Господніх  Небес?
Там  голод  нагрянув...звідки?
Бідою  він  в  хаті  воскрес.

Остання  зернина  катами
Лягала  на  ситі  вози,
Дитина  у  мами  питала:
"Де  хліба  шматочок  знайти?"

А  зранку  ложилося  тіло
В  чорнезній,  холодній  землі
І  сонце  сходило  зомліло,
Стогнав  Божий  день  в  каятті.

З  дощами  зливалися  сльози:
"Поспи  любий  синку,  спочинь."
Молитвами  падали  грози:
"Прокинься  синочку,  прокинь."

Як  темінь,  западені  очі
І  тіло-  людське  каяття,
Кричала  матуся  щоночі,
За  що  смерть  забрала  дитя?

Невинне  Господнє  творіння,
Забране  смертю  в  холод,
Прокляття  пустило  коріння-
Голод...  голод...  голод...















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703079
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Микола Миколайович

Геноцид України

Слуга  диявола  …  -  Горгона,
безбожне  б.дло  від  Мамона.  
Забрало  хліб,  картоплю…  й  міль
із  хати  зникла  навіть    цвіль.

Вкраїна  вся…  проклята  Богом,  
злягла  голодна  за  порогом.
По  селах  страх  і  каннібали,
плодили  с.ки…  комісари.

В  шкірянках  змії  –  люцифери,
живцем  нас  їли  людожери.
Вбивали  голодом  селян  ,
спололи  нас,  як  той  бурян.

У  гній  нас  кинули  мільйони,
паскудні  виродки  червоні.
Й  упало  тіло…  -  на  коліна…
але  душа  вона  ж  не  тлінна.

Тож  не  діждетеся  пощади,
ми  не  забулись  шакал  яди.
Вам…    Кагановича…    онуки,
розплата  близько  вже  за  муки.

За  цей  піар  про  Бабин  Яр…
Де  сотня  лише  вас  «хозар».
Війну  на  сході  за  офшори,
Ми  вам  віддячим  «пракулрори».


Удома  ми  тут...  -  приросли,
Бохгоопранні  ви  осли.
Вкраїна  вся  із  патріотів,
не  убєте  всіх  хижороті.

За  біди  наші…  -  геноцид…
ми  Вам  припишем    ціацид.
Собачі    дітки    -  пройдисвіти
на  тернах  будете  висіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703077
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ганна Верес

І плакала над ними власна доля

Давно  забута  стежечка  до  хати,
Нема  давно  у  ній  живих  людей,
Були  ж  у  ній  і  діти,  й  батько,  й  мати…
Туди  нас  пам’ять  крізь  роки  веде…

Хрестом  пробилась…  Крик    –  до  неба  й  досі,
Бентежить  розум  голоду  чума,
Людські  життя  складались  у  покоси  
Таке  забути  права  в    нас  нема!..

Мільйони  їх  лягло  тоді,  в  тридцяті,
Знесилених,  знекровлено-блідих,
За  ними  не  було  кому  ридати,
Подати  напівмертвому  води.

Мільйони  тіл,  розтерзаних,  у  полі,
А  хтось  знаходив  цвинтар  край  доріг,
І  плакала  над  ними  власна  доля,
Згубивши  у  Москві  свій  оберіг.

Від  голоду,  здалось,  умерла  й  віра,
Закутавши  серця  у  лід-сніги,
Нам  листопад  вінок  журби  приміряв,
Свічу  прозріння  подали  боги.

Мороз    по  тілу  і  клубок  у  горлі,
І  трепетом  в  очах  –  гірка  сльоза…
Нам  важко  говорить  про  це  й  сьогодні,
Та  треба  світу  правду  розказать,

Щоби  піднять  державу  із  руїни
Й  нову  вже  будувать  не  на  брехні.
Це  вистраждала  право  Україна
У  голоді,  у  холоді  й  війні!..
25.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ганна Верес

Трясе Росія знову білий світ

Трясе    Росія    знову    білий    світ
То    «градами»,    то    бомбами,    то    страхом,
Бо    кнопка    небезпечна    у    Москві
В    руках    неадекватного    є    птаха.

Цей    двоголовий    з    кігтями    хижак,
Пронизаний    імперською    іржею,
Ненавчений    нікого    поважать:
Ні    свій    народ,    ні    тих,    що    за    межею.

А    коли    жертвою    його  стає    народ,
Той    кігтями    безжально    розриває,
Ковтає    тих,    землі    хто    патріот,
І    кров’ю,    ненаситний,    запиває.

Чи    ж    довго    ще    терпітиме    це    світ,
Чи    все    ж    приборкає    огидну,    дику    птаху?
Скільком    ще    доведеться    посивіть,
Поки    кінець    прийде    орлу    і    страху?
3.02.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702764
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Nino27

Думка про тебе зігріє

[b][i][color="#000dff"]Під    вітряним    панцирем    ночі,
Де    вірші  ,  самотність    і    мрії,
Знов    пташкою    серце    тріпоче...
Лиш    думка    про    тебе    зігріє.

В    мовчання    закутано    душу,
А    вітер    то    плаче  ,  то    виє.
Хіба    забагато    я    прошу?  -
Хай    думка    про    тебе    зігріє.

Ні  ,  вітру    не    вкрасти  ,  нізащо,
Заховано    в    серці    надії.
І    вірити    треба    у    краще,
А    думка    про    тебе    зігріє.[/color][/i][b]

[b][i][color="#1100ff"]Під    вітряним    панцирем    ночі
Я    ранок    зустріти    зумію...
То    ж    пташкою    серце    тріпоче...
І    думка    про    тебе    зігріє.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702751
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Микола Миколайович

Мамаєва Слобода

Мамаєва  Слобода,  
Розкішна,  затишна.
Як  та  дівка  молода,
Наче  спіла  вишня.
Стіни  хаток  в  журавлях,
Коники  проворні.
Вої  вправні  на  шаблях,
Дівчата  моторні.
Гуси,  кури  і  воли,
В  діброві  корови.
Скрині  в  хаті,  постоли,
Гудуть  з  гаю  бджоли.
Козир  млину  вітрячок,
Кузня  край  озерця,
Серед  віхоли  хаток,
Лишу  частку  серця.
Варенички  в  Слободі,
І  терпка  вишнівка.
А  козачки  молоді,
Вдалася  мандрівка.
Пянкий  запах  матіол,
Заспівала  лютня.
Наче  з  казки  ореол…
Зустріч  незабутня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702739
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Галина_Литовченко

ГОЛОСИЛА ТИША (новела)

                   Біляєв  пробирався  крізь  височезні  густі  бур’яни  своєю  вулицею.  З  кожним  кроком  на  серці  робилося  тривожніше,  хотілося  бігти  чимдуж  до  своєї  хати,  до  дружини  та  дітей.  Але  дві  торби  з  сухарями  через  плече  та  великий    чемодан  з  гостинцями  чіплялися  за  напівсухі  високі  стебла  диндеру*  та  лободи.  Вони  стояли  густим  лісом  навкруги  хат  і  лише  де-не-де  вузенькою  просікою  виділялися  шляхи  –  свідчення  того,  що  там  ще  є  живі  люди.  Біля  однієї  з  хат  якась  дитина  в  лахмітті  паслась  навкарачки,  немов  тварина.  Від  жаху  чоловік  оторопів    і  зупинився  навпроти  двору.  Бур’ян  навкруги  хати  був  витолочений  і  лежав  рудим  сушняком.  Угледивши  чоловіка,  дитя    з  навіженим  блиском  в  очах  кинулася  до  нього,  наспівуючи:
                                   «Ходить  Павло  понад  річку:
                                       Чи  виконаєм  п’ятирічку?  
                                         А  Левко  на  коні:
                                         Може  так,  а  може  й  ні…
                                         А  Оверко  взявся  в  боки:
                                         Виконаєм  за  три  роки!»
                     Дитина  вишкірилася  на  Біляєва  так,  що  в  чоловіка  мороз  пробіг  шкірою.  
                     -  Ти  чєй  будєшь,  мальчик?  Гдє  твої  родітєлі?
                     Майнула  думка,  що  це  може  бути  й  дівчинка,  та  розпізнати  стать  патлатого  дитяти,  замотаного  в  брудну  мішковину  та  ганчір’я,  було  важко.
                     -  Ги-ги-ги  –  зареготало  дитя,  а  потім  тихенько  заплакало:    –  Пацюки  всіх  поїли,  он  скільки  їх  коло  хати…
                     Вхопило  товсту  стеблину  і  прожогом  кинулося    розганяти  лише  йому  одному  видимих  гризунів.
                     Стéжки  до  порога  в  своєму  подвір’ї  Біляєв  не  побачив  і  пішов  навпрошки  до  хати,  відхиляючи  вбік  густі  зарості.  Двері  та  вікна  заховали  бур’яни,  а  шибки  хтось  повитягував.    З  важким  серцем  повернувся  назад  і  попрямував  до  сусідки  спитати  куди  поділася  його  родина.    Чи  не  до  неї,  часом,  переселилися?  Двері  в  хату  були  напіввідчиненими,  то  ж  суха,  як  тріска  бабця,  тримаючись  за  одвірок,  виглянула  надвір.  
                     -  А,  це  ти,  Миколо,  людей  лякаєш…  -  байдуже  констатувала  факт  вторгнення  на  її  територію  стара.
                     -  Я  би  сказал,  что  ето  оні  мєня  пугают…  -  дорікнув  Біляєв.
                     -  Чи  не  Христя  стрілася?  Та  недовго  їй  лишилося  бідоласі:  день-два  і  теж  в  кагаті  буде…  Там,  де  вся  рідня…
                       -  Так  ето  –  Хрістя?  –  здивувався  чоловік.  –  А  что  с  єйо  роднимі  случілось?
                       -    Спочатку  подуріли,  а  потім  Митрофан  всіх  зараз  і  вивіз  підводою  в  кагат…  І  тих,  що  приставились  вже  перед  Богом…  і  тих,  що  конали  ще…  А  чого  два  рази  в  одну  хату  пробиратися?..  
                         Сусідка  неначе  розмовляла  сама  з  собою.  Кволо  вимовляла  слова,  робила  великі  паузи  та  переводила  погляд  з  одного  боку  в  інший,  немов  за  споконвічною  селянською  звичкою  видивлялася,  чи  все  в  подвір’ї  на  своєму  місті  і  за  що  б  взятися,  аби  відчути  мозолястими  руками  насолоду  від  домашньої  праці.    Роботи  тут  –  непочатий  край,  але  це  вже  був  той  випадок,  коли  бояться  не  тільки  очі,  а  й  руки.  Відчувала,  що  сили  покидають  з  кожним  днем.
                           -    А  «случілось»  страшне,    -  згадавши  про  питання,  продовжила  жінка.  –  Діти  та  бабця  їхня  вже  почали  пухнути  з  голоду,  а  дівча  візьми  та  й  залізь  на  хату.  Позривала  сніпки    і  давай  з  бабою  їх  теребити  –  може  зерно    десь  в  колосках  знайдеться.  Стара  змела  віником  на  долівці  пригорщу  жита  та  перетерла  його  на  борошно,  а  туди  потрапило  й  насіння  диндеру  –  ним  піч  топили.    Спекла  млинців  і  показилися  всі…  Коли  Митрофан  витягував  їх  з  хати,  Христя  отямилася  та  втекла.
                     Сусідка  криво  усміхнулася  чи  то  з  недбальства  Христиної  бабуні,  чи  то  зі  спритності  одурілої  дівчинки.
                     -  А  що  це  в  тебе  в  мішках?  Чи  –  сухарі?  –  запитала  вже  жвавіше.  –  То  чого  ж  стоїш,  заходь  до  хати…
                       Біляєв  переступив  поріг,  але  всередині  було  порожньо.  Ні  Явдохи,  ні  дітей…
                       -  А  гдє  же  Дуняша  моя?  –  розгублено  оглядався  навкруг  себе.
                       -  Як  де?  Там  де  й  всі  –  в  кагаті…  –  спокійно  відповіла  сусідка.
                       -  Как?!  Что  ти  мєлєшь,  тётка!  
                         Біляєв  ледь  стримався,  щоб  не  накинутися  на  жінку  з  кулаками.  Що  вона,  дурна,  несе?...
                         -  Я  же  каждий  дєнь  посилкі  отправлял  із  Москви!  Нє  могла  она  умєрєть  с  голоду!  Дажє  єслі  би  раз  в  нєдєлю  получала,  нє  могла  умєрєть!
                       Голос  зривався  на  крик  від  щойно  почутого  і  від  передчуття  ще  не  всього  сказаного  сусідкою.  Від  горя  та  нелюдського  страху  в  чоловіка  не  повертався  язик  запитати  про  дітей.
                       Явдоха,  його  дружина,  стала  вдовою  з  трьома  хлопчиками,  та  трапився  на  її  життєвому  шляху  Біляєв.  Любив  дітей,  як  рідних,  а  згодом  ще  й  двох  доньок  подарувала  йому  кохана:  Раю  та  Розу.  Коли  вже  в  32-му  році  стало  скрутно  жити  на  селі,  поїхав,  як  і  багато  інших  сільських  чоловіків,  на  заробітки  на  батьківщину  в  Росію.  Працював  тяжко,  старався  забезпечити  родину  всім  необхідним  і  був  впевнений,  що  його  поміч  до  них  доходить,  то  ж  і  не  знають  біди  його  рідні.
                   -  Бєдная  Дуняша…  -  вже  вголос  ридав  чоловік.  –  Она  же,  навєрноє,  рєшіла,  что  я  іх  бросіл….
                   -  Не  побивайся  так…  Вона  з  діточками  тепер  в  раю…  –  тітка  добивала  вже  до  кінця.
                   Біляєв  кинув  на  земляну  долівку  мішки,  обхопив  голову  і  завив  на  всю  вулицю.
                   Сусідка  байдуже  сиділа  на  лавці,  очікуючи,  коли  вже  її  гість  заспокоїться.  Той  був  майже  в  безпам’ятстві  від  несподіваного  горя.
                   -  А  Явдоха  не  гнівалась  на  тебе…  Пару  разів  привозили  їй  посилки,  запечатані  сургучем,    але  там  лише  сіно  та  цеглина  кожного  разу  лежали.  Вона  здогадувалася,  що  хтось  ті  посилки  потрошить  та  витягує  харчі.    
                   Біляєв,  підкошений  страшною  вісткою,    не  тямлячи  себе,  повільно  розв’язав  одну  торбу  та  висипав  з  неї  сухарі  на  голу  лежанку.
                   -  А  нехай  би  були  в  мішку  –  навіщо  висипав?  
                   -  На  самом  дєлє…  Хрістє  нємного  отнєсьош…  
                   -  Аякже…  -  квапливо  погодилася  стара.
                   Сусідка  смикнула  з  рук  Миколи  пустого  мішечка,  та  він  і  не  заперечував.  Навіщо  йому  тепер  це  все.
                   -  А  гдє  же  власті?  Как  оні  допустілі  такоє?
                   -  Та  це  ж  власть  і  довела  до  такого.  Все  відібрав  у  людей  той  засланий  недолюдок  та  його  сільські  прихвостні  активісти…  Обібрали  людей  до  останньої  нитки.  Що  краще,  самі  не  встидаючись  носять,  або  ж  пропонують  людям  викупити  їхні  ж  речі.  А  якщо  вже  нічого  було  взяти,  викидали  на  сніг  та  холод  і  старих,  і  малих,  а  хати  розбирали  до  останнього  сніпка,  до  останньої  бантини.            Найперше  вимерли  заможні  родини:  неспроможними  виявились  протистояти  голодові.  Дужча  частина  бідноти  ще  якось  тягне.  В  полі  з  ранку  до  ночі  із-за  миски  бовтушки  працюють.  Та  й  то  її  дають  лише  тим,  хто  виконує  норму.  Пухне  народ  з  голоду,  діти  пропадають  безслідно.  Люди  людей  їдять…  Страх  господній!
                   Мішечок  з  сухарями  додав  жінці  живого  блиску  в  очах  та  спритності  в  розмові.  Вона  обіймала  торбину  мертвою  хваткою  і  ніщо  не  примусило  б  випустити  з  рук  таке  добро.
                   -  Забула  сказати…  -    кинула  вже  в  спину  Біляєву,  який  виходив  з  хати.  -  А  Розочка  твоя  в  приюті  для  сиріт.  Піди  та  забери,  якщо  хочеш.  Не  знаю,  чи  жива…  Її  вже  геть  слабу  виносили  з  хати.
                   Сусідка  сама  злякалася  сказаного  і  ще  дужче  притиснула  до  висохлих  грудей  гостинець,  що  звалився  на  неї,  немов  з  неба,  неждано-негадано.
                   Чоловік  від  несподіванки  зупинився,  а  затим,  не  озираючись,  рвонув  з  хати,  підхопивши  з  порогу  чемодан.  Він  не  спитав,  де  знаходиться  той  сирітський  притулок:  ноги  самі  несли  його  до  колишньої  панської  садиби.
                                                                                                           *  *  *

                     Донька  лежала  на  дерев’яних  нарах  на  чорній,  набитій  соломою,  подушці.  Бліде,  з  запалими  величезними  очима  личко,  тоненькі,  як  ниточки,  ручки  і  таке  ж  безсиле  маленьке  тільце  –  це  все,  що  лишилося  від  його  пухкенької  малої  красуні  з  рожевими  щічками  і  м’якими  долоньками.  Біляєв  згадав,  як  ці  рученята  плескали  його  по  надутих  щоках,  а  Розочка    заливалася  дзвінким  розкотистим  сміхом.  В  такі  миті  розчулена  Дуня  не  стримувала  радості,  теж  підставляла  свої  наповнені  повітрям  щоки  і  Розочка  по  черзі  здувала  їх  то  у  матері,  то  у  батька…  
                       Біляєв  обціловував  своє  безкровне  дитя,  не  розуміючи,  що  могло  такого  статися  за  якихось  півроку,  доки  його  не  було  в  селі,  щоб  вимерла  вся  його  велика  родина,  за  що  страждає  ця  ледь  жива  крихітка.  Він  дістав  з  кишені  зачерствілий  пряник  з  цукровою  помадкою  і  поклав  в  долоню  Розочці.  Дівчинка  посміхнулася,  впізнавши  татуся,  поклала  гостинець  під  подушку  і  ледь  чутно  прошепотіла  сухими  губами:
                 -  Я  посплю,  а  потім  з’їм…  
               Стомлено  закрила  оченята  і  її  чиста  світла  душа  відділилася  від  охлялої  дитячої  плоті.                                                                                        
               Поховав  дівчинку  Біляєв  поряд  з  кагатом,  де  вже  покоїлася  в  одній  великій  купі  з  чужими  вистражданими  тілами  вся  його  велика  родина.
                 Йшов  з  села  вимерлими    безмовними  вулицями,  де  більшість  хат  залишилися  без  господарів  і  сумно  проглядали  пустими  зіницями  крізь  занедбані,  затягнуті  дикою  порослю  подвір’я  на  цього  чужого  чоловіка.  А  довкола  несамовито  голосила  тиша.
                 Більше  Біляєва  ніхто  в  селі  не  бачив.
24.11.2016
               
*  дурман      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702690
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Валентина Ланевич

Я - людина, чи Всесвіту пил?

Запитую,  хто  я?  І?  Отож,
Я  -  людина,  чи  Всесвіту  пил?
Не  згасити  в  душі  всіх  пожеж,
Хоч  не  в  змозі  розправити  крил.

Трусить  ніч  канонади  луна,
Миготить  сатанинським  вогнем.
Стогін  в  крові  здіймає  війна,
Неміч  тіла  підперта  плечем.

І  стоять  Геркулеси  земні,
Одні  одним  підтримують  дух.
Тисне  серце,  вуста  в  німоті,
Рокіт  бою  в  світанні  лиш  вщух.

24.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702654
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Світлана Моренець

ГОЛОДОМОР. НЕ ВИГАДАНА ІСТОРІЯ

Сандра  –  моя  колишня  односельчанка.  Ми,  діти,  часто  бачили  цю  жінку  з  дивними,  широко  поставленими,  витрішкуватими  очима,  від  чого  вона  видавалася  негарною.  Лиш  згодом  я  взнала  її  страшну  історію,  від  якої  стискалося  серце,  піднімаючи  таку  хвилю  жалості  і  співчуття,  що  вона  стала  для  мене  красунею...
33-ій,  47-ий  роки.  Малими,  ми  мало  що  знали  про  них.  Дорослі  мовчали,  наче  змовившись.  "Краєм  вуха"  ми  щось  чули  про  голод  з  тихих  дорослих  розмов,  та  на  питання,  чому  він  був,  отримували  коротку  відповідь:  "Неврожай".  Лише  згодом,  помітивши  моє  недитяче  зацікавлення  багатьма  подіями,  що  відбувалися  в  країні,  мама  стала  відверто  розповідати  мені  про  ті  страшні  роки,  в  тому  числі  й  історію  Сандри.
Голод...  Що  нинішня  молодь  знає  про  нього?  Хто  відчув  на  собі    муки    голоду?  
Невеличка  жменька  людей:  на  знак  протесту  чи  борючись  зі  страшною  недугою,  а  хто  –  ради  стрункої  фігури.  Я  також  була  наважилась  на  цю  екзекуцію.  Начитавшись  Брегга,  вирішила  покращити  здоров'я.  Зробивши  три  спроби  однодобового  голодування,  я  категорично  відкинула  цей  жах  через  постійні  неприємні  відчуття  в  шлунку,  який  кричав:  "Хочу  їсти!!!",  бридку  слабкість  всього  тіла  і  повну  капітуляцію  мозку  перед  шлунком,  бо  тепер  він  думав  лише  про  їжу,  а  не  роботу  і  ті  складні  задачі,  які  потребували  зосередженості  і  логіки  мислення.  Свобода  думки  і  мого  "я"  терпіли  фіаско  перед  тваринним  інстинктом.
То  через  що  пройшли  ті  люди,  які  місяцями  не  могли    втамувати  почуття  дикого  голоду?  Їх  не  чекали  холодильники,  набиті  смаколиками,  магазини,  з  прогнутими  від  харчів  полицями,  а  тільки  голі  стіни  в  хатах,  де  все  було  продано  або  вже  обміняно  на  їжу.  
Під  час  "державної  хлібоздачі"  команди  присланих  "уполномочених"  вивозили  все,  що  знаходили,  перекопуючи  городи,  щоб  знайти  мішечок  прихованого  для  дітей  зерна.  Навіть  витрушували  з  горщиків  залишки  круп.  Так  держава  потребува́ла  тої  жменьки  крупи  для  свого  процвітання,  що  ніхто  не  зважав  на  3-5-7-10  дітей  в  кожній  родині.  Що  там  діти?  Вони  ж  –  не  держава!
Ні  картоплини,  ні  зернинки...  Вже  була  з'їдена  така-сяка  худобина.  З'їли  і  їстівні  бур'яни,  а  часом  і  отруйні.  Їли  листя  і  лико  з  дерев,  равликів,  гнилу  картоплю,  що  знаходили  в  полях.  Аж  поки  не  стало  нічого...
Село,  в  якому  нараховувалось  більше  3000  тисяч  людей,  почало  пустіти.  Вмирали  масово,  часто  цілими  сім'ями.  Вже  не  хоронили  в  домовинах,  бо  не  було  кому.  На  цвинтарі  викопали  великий  котлован,  куди,  мов  сміття,  скидали  трупи,  не  загортаючи  землею  (назавтра  буде  нова  "порція"),  а  тільки  посипаючи  вапном.  "Уполномочений"  колгоспник  об'їжджав  село,  збираючи  мертвих  по  хатах,  сараях  та  під  тинами.  В  один  із  днів  він  заїхав  до  хати  Сандри,  щоб  забрати  мертвих  сестер,  а  з  ними  –  і  її,  10-літню,  висохлу,  як  трісочка,  дівчинку,  іще  напівживу.  Знесилена,  вона  не  пручалася,  лише  ледь  чутно  благала:  "Дядьку,  я  хочу  жити.  Не  везіть  до  ями..."
"Не  сьогодні,  то  завтра  помреш.  А  мені  що,  другий  раз  їхати  сюди?  На  цьому  кутку  вже  нікого  нема."  Постійні  голодні  муки  поступово  вбивали  людське  і  в  хороших  людях  –  співчуття,  жалість,  бажання  допомогти,  –  лишаючи  лише  бажання    вижити.
Лежачи  поверх  трупів,  перелякане  дівча  совалося,  її  колотило  від  холоду.  Засунувши  руку  в  кишеню    кофтини,  яку  сестра  перед  смертю  дала  доношувати,  Сандра  нащупала  якийсь    папірець...
Під'їхали  до  ями.  "Уполномочений"  взяв  на  руки  висохле  дівчатко,  в  якої  вже  і  сліз  не  було.  Вона  вчепилася  рукою  за  полу  його  піджака:  "Дядьку,  не  кидайте  до  ями!  Я  дам  вам  гроші."  І  протягла  йому  потерті  3  рублі.
Щось  людське  ворухнулося  в  затверділій  дядьковій  душі.  Міг  же,  забравши  гроші,  вкинути  дитину  до  ями.  Ніхто  не  бачив,  то  хто  б  судив  його  за  це?    
Поклавши  дівчинку  на  висохлу  траву,  він  закінчив  свою  "роботу",  а  потім  забрав  її  на  воза  і    відвіз  назад    до  хати...  помирати.
Та  вона  вижила!  І  прожила  ще  50  років.  Ніхто  не  знає,  як  їй  це  вдалося.  Може  страх  перед  тою  ямою  з  трупами  збудив  останні,  дрімаючі  сили,  щоб  знайти  якусь  бур'янину  і  спастися?  Та  подейкують,  що  це  дядько  зжалився,  вділивши  їй  шмат  макухи.
Це  лише  одна  із  страшних  історій,  які  знали  в  нашім  селі...  Згадуючи  кожну  з  них,  постійно  мучуся  багатьма  питаннями,  на  які  не  маю  відповіді.
Чому  в  нашій  країні  життя,  дароване  самим  Богом,  –  нічого  не  варте?
В  яких  муках  повинні  корчитися  в  пеклі  ті  виродки,  що  розробляли  нелюдський  план  знищення  мільйонів  людей  у  ненависній  їм  Україні?
Чи  понесли  вони  заслужену  Божу  кару?
І  чи  поменшало  нині  подібних  виродків?..

Запаливши  свічку  в  день  пам'яті,  пом'яну  і  помолюся  не  лише  за  померлих  в  муках  рідних  людей,  а  й  за  вцілілу  Сандру,  і  за  мільйони  невинних  жертв  –  моїх  земляків-українців,  закатованих  голодомором...

Ми  пам'ятаємо  про  вас!

                                           24.11.2016  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702599
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Згадай, як добре мати друга

У  віз  важкий  давно  літа  впряглись
Тай  полетіли  в  срібночолу  осінь.
Ми  ж  у  житті  своєму  відбулись,
А  душі  ще  тепла  і  щастя  просять.

Мережать  скроні  сріблом  нам  роки  –
Душа  ж,  людська,  ніколи  не  старіє  –
Життя  закон  неписаний  такий:
Кохана  лиш  людина  її  гріє.

І  хай  уже  давно  за  півста  літ,
Новий  непросто  лист  життя  почати,
Давно  осипавсь  молодості  цвіт,
 Та,  якщо  чесно,  нічого  втрачати.

Цінуймо  ж  кожен  рік  і  кожен  день  –
Вони  до  нас  не  прийдуть  уже  вдруге,
Тож  коли  час  важкий  в  житті  гряде,
Згадай,  як  добре  поруч  мати  друга!
5.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Леся Утриско

Аби на мить тебе із мертвих воскресити.

Привіт...Ну  як  ти  тут?  Тобі  щось  снилось?  
А  там  у  свіжий  бій  знов  йдуть-  судилось,
Там  пекло  те  ж  саме,  що  і  було  за  тебе,
А  тут  так  тихо-  мурашки  снують  до  неба.
Ти  не  сумуй,    я  тут  з  тобою  подрімаю,  
У  сні  разом,  як  і  колись  в  думках  злітаєм,  
У  мріях  наших,  у  хлопчачих  різних  долях,
У  перших  зустрічах,    цілунках,  перетролях.  
Ти  знов  розкажеш,  хто  твоя  чарівна  краля,  
Я  бачив  вчора,  ну  старий,  вна  просто  ляля,
Учора  була,  свічечки  несла  й  лампадки,  
Аби  хоч  трошки  сонця,  світлечка  до  хатки.  
До  тої,    що  навік  вас  з  нею  розлучила,  
Тоді,  як  куля  в  груди  назавжди  влучила.  
А  я  скучаю,  так  тебе  не  вистачає,
І  пісня  не  звучить  й  гітара  вже  не  грає,  
Немов  хтось  струни  обірвав  ураз  грозою-
Поговори,  як  то  колись,  ще  раз  зімною.  
Мовчиш...  І  я  змовчу,    змолю  молитву,  
Посплю  з  тобою,  як  в  окопі-  в  серці  битва,
Я  б  все  віддав,  аби    реальність  відпустити,  
Аби  на  мить  тебе  із  мертвих  воскресити.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702518
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Леся Утриско

Завмерла доля у земному лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Над  ними  чорний  ворон  з  жалю  кряче-
Життя  людське  загублене  в  імлі,
Осіннє  небо  тихо  знову  плаче.

Бруківка  сивиною  вкрилась  днів,
Людська  хода  спливає  в  унісоні...
О  сину  мій,  як  волі  ти  хотів,
Ти  так  хотів  звільнити  людські  долі.

Свіча  горить,  горить  сумна  свіча,
Де  батько  й  мати-  всесвіт  у  поклоні-
Смертельний  подих  у  ворожого  меча,
Завмерла  доля  у  земному  лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Зігріє  душу  лиш  свіча,  юначе,
Там  квіти  й  молитви  лишень  тобі,
Лишень  по  тобі  небо  тихо  плаче.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702184
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Героям слава всім! (До третьої річниці подій на Майдані) .

З  Майдану  вони  помчали
Назустріч  лихій  орді,
Там  кулі    грудьми  стрічали
В  кросівках  бійці  тоді.

Палили  вогнем  із  «градів»,
Аж  плавилася  земля,
Азійсько-російські  гади,
Керовані  із  Кремля.  

Дивилися  хлопці  в  очі
І  смерті  не  раз  не  два,
І  снився  їм  стан  дівочий,
І  штаб  їх  не  раз  здавав.

У  холод  їх  зігрівала
Любов  до  землі,  свята,
Й  спинили,  таки,  навалу,  
І  армія  вже  не  та.  

Тепер  сторожують  небо  –
Не  сотня  їх  вже  –  сто  сім…
А  мо’,  в  них  і  там  потреба?!
Героям  слава  усім!..
22.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702166
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Третя осінь в війні

Втретє  вже  журавлі  відлітали,
Залишаючи  край  у  війні,
Де  серця  матерів  калатали,
Боячися  утрати  синів.  

Третя  осінь  не  росами  вмилась,
Не  дощами,  рясними,    –  слізьми.
Від  війни,  від  неправди  стомились,
Хто  простими  були  й  є  людьми.

Втретє  осінь  уже  роздяглася,
Та  чомусь…  не  покаране  зло,
І  сльозою  вдова  залилася,
Бо  зламалось  життєве  крило.

Третю  осінь  земля  у  Донбасі
З  дивним  трепетом  стогне  від  ран,
Де  не  раз  людська  кров  пролилася
У  війні,  що  намітив  тиран.

Втретє  осінь  сивіє  туманом,
І  повзе  над  землею  журба…
Скільки  ж  доль  ця  війна  поламала!
Кров’ю  впився  утретє  Донбас…
28.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702165
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Микола Миколайович

Під оком дикої Москви

Де  пахне  долярем,  церкви
Культура,  бізнес    і  фінанси,
Під  оком  дикої  Москви…
Усе  схватили  дикі  Пранці.

Сматрящі  справки  видають,
Баблом    закуплені  дзвінниці.
Посади  дзяблам    роздають,
Талан  оцінюють  по  пиці.

Розводи  Ради,    журнашлюх,
Продажна  преса,  зомбоящик.
Усе  в  руках  «народних»  слуг,
Які  …  уміють  лише  вкрасти.

А  може  скаже  хтось,  що  ні…
Змінилося…    в  сільмазі?
Та  ні…  повсюдно    на  коні…
Там    дзяблоносі  всі  наразі.

Приліз  в  Украйну  дикий  світ,
Державу  нашу  каламутить.
На  сході  нищить  юний  цвіт
У  душах  наших  звіра  будить.

З  підвалу    вилізли  щурі…
За  горло  нас  усіх  тримають.
Та    Прометеї    вже  в  горі…
Скалу  гієнну    колупають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702516
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


MERSEDES

Я пам'ятаю…

Я  пам'ятаю  блиск  очей
І  щиру  усмішку  твою.
І  дивну  музику  ночей
І  ніжне  слово...так  люблю...

Я  пам'ятаю  силует
І  неба  сум  такий  знайомий.
Твоє  зображення...  портрет...
І  ти  усміхнений  на  ньому.

Я  пам'ятаю  рідний  клас,
Знайомі  школи  коридори.
Перерви  зближували  нас,
А  за  вікном  цвіли  майори...

Тоді  були  такі  роки,
Веселі,щирі,  світанкові.
Дівчат  кохали  парубки,
Ті  вечори  були  казкові.

І  те  що  лишилось  в  душі
І  те  що  в  серці  залишилось.
Я  вклала  у  свої  вірші,
Сьогодні  лиш  тобі  відкрилась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701915
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Олеся Шевчук

With you

Сиплеш  світло  
на  рани
на  застуджену  душу
краплі,
Поглинаєш  мої  повні  кишені
сліз
Вишкрібай  нанівець  
холодні  будні,
доволі
Я  втомилась
падати  від  кохання  
вниз.
Розквітай  в  мені  квітами  ,  
 стишуй  бурю  всередині  мене
Вируй  полум'ям  хлопчику  ,
запалюй  серце  теплом
Прожени  ген  далеко  невідане
і  вогненне  
Будь  мені  океаном
і  джерелом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681113
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 23.11.2016


Світлана Моренець

СВІТЛИНИ ЖИТТЯ

Надворі  –  мряка  і  сльота,
погода  –  просто  пречудова,
коли  в  квартирі  –  теплота,
а  в  серці  –  радість  світанкова.

Від  клопотів  звільнивши  час
й  тривожні  відігнавши  мислі,
ми  сагу  дивимось...  про  нас,
вмостившись  вдвох  в  тісному  кріслі.

Перетин  двох  біополів,
коли  мене  ти  приголубиш,
не  потребує  зайвих  слів,
щоб  знати,  а  чи  досі  любиш...

На  флешках  –  тисяча  світлин,
життя  найяскравіші  грані,
і  ми  часу́  гортаєм  плин,
його  відбиток  на  екрані.

Пропустимо  гірке  й  сумне,
що  аж  за  вінця  пролилося.
Згадаємо  просте,  земне
любові  світле  відголосся.

Цей  нескінченний  листопад
подій  приємних...  і  бентежних,
родинних  свят,  яскравих  дат
і  подорожей  в  світ  безмежний,

де  стільки  радості  хвилин
й  смішних  (фотографа  недогляд)...
А  гріє  серце  та  з  світлин,
де  на  мені  твій  ніжний  погляд...

Життя...    –  воно  не  райський  сад  –
сплело  гіркі  й  щасливі  дати,
де  –  море  див  і  бід,  і  знад...
Не  варто  в  нім  шукати  вад,
а  дороге  все  цінувати.

                                               22.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702178
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Анатолій В.

Коли згасне зірка

Коли  згасне  зірка,  впаде  за  край  чистого  неба,
Я  стану  далеким  замріяно-лагідним  сном...
І  вже  хвилюватись,  боятись,  страждати  не  треба,
Бо  я  стану  проліском  і  проросту  під  вікном!

Зруйнуються  вщент  й  відбудуються  заново  храми,
Бо  я  поза  часом,  та  все  ж  повернутися  зміг...
Із  вирію  я  прилечу  навесні  з  журавлями,
Як  зійде  останній  старий  і  залежаний  сніг.

Палає  світанок  у  чистих  незбираних  росах  -
То  сонце  за  мною  пуска  мимоволі  сльозу...
У  шепоті  трав,  у  пташиних  піснях  стоголосих,
У  шелесті  вітру  я  буду  завжди  поблизу!

Я  буду  у  перших  тендітно-зелених  листочках,
У  пахощах  квітів,  у  співі  п'янкім  солов'я...
Котитимусь  хвилькою  в  теплих  весняних  струмочках...
Поглянеш  —  хмаринка  у  небі...  Чи,  може,  то  я?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016


залюблена у світ

Як ти хотів… (пародія 16+)

Поетичний  коментар-пародія  в  унісон  творам  поетес  Софі  Алєксандровоі  та  Наталі  Цигановоі  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701523

О,  як  хотів!  Ти  так  мене  хотів,
Що  шкіра  вся  "хотінчиками"  вкрилась,  
Ти  так  в  прелюдіі  мене  під  душем  мив,
Немовби  перед  тим  я  рік  не  милась!
Ти  розтирав  мене  махровим  рушником,
Мастив  мастилом-афродизіаком,  
А  потім  ще  звивався  черв'яком,  
Щоб  вигнулась  отак  ...  за  твоїм  смаком  smile
Яка  там,  в  біса,  сукня,  декольте  -  
Я  тиждень  вже  нічого  не  носила,  
Бо  ти  хотів  (скидалося  на  те),  -  
Неначе  наковтався  ...  "дивосили"
Як  ти  хотів!..  А  як  хотіла  я?
Про  це,  мабуть,  забув  ти  запитати,  
А  я  хотіла  слухать  солов'я,
Цілунок  на  ніч  і...  лягати  спати.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701626
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Колись я покину ті вірші писати

Колись    я  покину  ті  вірші  писати,
Не  буду  палати  вогнем,
І  стану  тихенько  свій  вік  доживати,
Милуючись  сонячним  днем,
Свої  почуття  покладу  у  шухляду,
До  фотоальбомів  старих,
І  песика  я  заведу  для  розради,
Щоб  пильно  хазяйку  стеріг.  
Я  стану  старою  поважною    пані  
Що  молодь  так  любить  повчать,
Закрию  всі  спогади,  що  про  кохання,
Хай  в  дальній  кімнаті  скавчать.
Усе  буде  добре,  прийматиму  друзів  
На  каву  чи  в  карти  пограть.
Я  вже  не  піду  до  калини  у    лузі,
А  буду  лише  споглядать:
Як  зміниться  світ,  і  зростатимуть  діти,
Як    лине  технічний  прогрес…  
Життя  ж  неможливо  нічим  зупинити-
Воно  хоч  з  тобою,  хоч  без.  
І  впевнена  в  тім,  що  побачу  інакших
Письменників  і  поетес,
Які  володітимуть  словом  ще  краще,
Хоч  з  досвідом  нашим,  хоч  без.
Мине  і  ця  віра  в  свою  винятковість,
Що  ніжила  душу  роки…
Чому  ж  ця  буденна  про  будущність  повість
Лякає  мене  навпаки?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701397
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Галина_Литовченко

* * *

Сніговіями,
переметами
навкруги  розкошує  зима.
Застелила  городи  веретами,
що  наткала  завчасно  сама.
Чудернацькими
візерунками
розмальовує  прутиком  сніг,
намотала  сюрпризів  пакунками,
намела  кучугур  на  поріг.
Попід  вікнами,
попід  стріхою
завиває  вітрисько  невлад.
Зачарований  танцями  віхоли,
в  небуття  відлетів  листопад.
18.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701348
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ганна Верес

Ми здавна вільні люди

Історія  –  не  просто  термін-час  ,
Де  люд,    події    у  клубку    сплелися,
Хотілось  плакать  там,  а  іноді  кричать
Від  того,  що  всі  мрії  не  збулися.  

А  час  летів  і  долю  напинав,
Важку,  вдовину  долю  України,
Де  хрест  і  пісня,  де  народ  конав,
Та  вижив,  знать  хотів,  що  ж  буде  після?

Від  голоду  в  тридцяті  врятувавсь,
Напівживий,    лишивсь…  Чи  не  для  суду?
А  далі…  тридцять  сьомий  влаштував
Віссаріонич,  з  Грузії    Іуда.
Це  він  війну  на  плечі  нам  поклав,
Котру  проніс  народ  і  раз,  і  вдруге,*
Та  перемогу  впевнено  кував,
Хоч  мав  у  серці  непомірну  тугу,
Що  вилилась  у  праведну  мету  –
Оплакану  й  омріяну  свободу,
Й  після  стількох  в  історії  потуг
Таки  здобуто  волю  всім  народом.
І  хоч,  здавалось,  воля  –  ось  вона,
Та  московіти  все  до  рук  прибрали,
Й  тепер,  вже  через  двадцять  літ…  війна…
А  може  і  не  м’язи  то  заграли,
А  вміло  запланований  реванш,
Щоби  тугіше  стиснути  петлею?
Щоб  нахилити  знову  до  параш?
Вони  не  просто  з  себе  дурнів  клеють  –
Не  можуть  нам  пробачити    Майдан,
Коли  народ  відкинув  їхні  пута,
Коли  не  захотів  уже  ридать.
Це  добре  зрозумів  кривавий  Путін!

Та  той,  хто  волі  укусив  хоч  раз,
Недоїдки  вже  споживать  не  буде,
Це  усвідомити  вже  й  Путіну  пора:
Ми  –  не  раби,  ми  –  здавна  вільні  люди.
23.10.2016.
*Велика  Вітчизняна  пройшлась  по  європейській  частині  Союзу  на  схід  і  назад.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701300
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Вони пройшли крізь пекло

Вони  пройшли    війни  сувору  школу,
Пізнали  біль  поранень  і  утрат  –
Таке  не  забувається  ніколи,
Коли  чужий  стає  тобі,  мов  брат.

Пройшли  вони  крізь  пекло  у  Донбасі,
Де  кожен  крок  –  ціною  у  життя,
Два  други    –  не  у  мами  на  ковбасах  –
Аеропорт  –  їх  поле  для  звитяг.
Вони  не  просто  друзі  –  одне  ціле,
Не    просто  «укри»  –  названі  брати  –
Й  єдиною  було  обом  їм  ціллю
Ворожу  рать  в  бою  перемогти.
І  віра  теж  одна  у  них  –  незмінна:
Живими  повернутися  з  війни,
Тож  обминали  хлопців  вражі  міни,
Бо  це  Вкраїни  вірнії  сини.
Я  бачила,  як  вояки  прощались:
У  кожного  натруджена  рука,
Немов  брати,  вони  і  обіймались,
А  у  очах  їх  блиск  не  по  роках.
Стояли  вони  в  берцях,  камуфляжах,
Вловили  очі  й  ранню  сивину…
Ох,  нелегка,  синочки,  в  вас  поклажа!
Це  ваші  груди  стріли  цю  війну.
Та  вірю,  із  такими  Україна
Все  ж  вистоїть,  оновиться  земля.
Донбас  устане  з  сірої  руїни
Й  навіки  прокляне  «братів»  з  Кремля.
Лубни  (на  шляху  до  Чернігова)  29.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701293
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Валентина Ланевич

Хмурить брови зима, у проталинах сніг.

Хмурить  брови  зима,  у  проталинах  сніг,
Сонце  пестить  його,  щоб  не  ліг  на  поріг.
І  струмочком  стрімким  сніг  донизу  побіг,
Там  горобчик  малий  вже  його  підстеріг.

На  крислатій  сосні  ж  ворон  чинно  сидів,
Дивить  він  з  висоти  -  чорний  крук  прилетів.
-  Круче  чорний,  круче,  із  яких  ти  світів,
Що  нового,  кажи,  у  дорозі  узрів?

-  Я  зі  сходу  прибув,  небо  там  у  вогні,
Обпалило  крило  чисто  всеньке  мені.
Пекло  вергає  сталь  там  і  вдень,  і  в  ночі,
Хлопці  мужньо  себе  віддають  боротьбі.

За  Вкраїну  стоять,  її  волю,  за  нас,
Щоби  вільно  жилось,  щоб  не  чули  ви  трас.
Тих,  що  кулі  свистять,  тріпотить  лиш  атлас  -
Жовто  синій  колор,  а  в  горі  Божий  глас.  

18.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701306
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Микола Миколайович

Боже вікно

Часто  хочу  у  юність  вернутись,
Босоніж  я  побіг  би  туди.
Щоби  вербам  в  долині  всміхнутись
Знов  лишити  в  долині  сліди.

А  як  хочеться  в  даль  заглянути,
Зазирнути  за  Божий  фасад.
Якби  ж  міг  поміняти  маршрути
Невблаганний  життя  циферблат.

Та  в  реальності  рамки  суворі
Тож  зашторене  вічне  вікно.
Не  розписане  Господом  в  долі
Нам  відкрити  його  не  дано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701269
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Микола Миколайович

Пробачте Матусю

Пробачте  матусю  старенька  моя,  
Що  рідко  до  вас  прилітаю…
Роки…    постарів  і  у  мене  сім’я,
Все  більше  для  себе  тримає.

Здається  сьогодні  ще  вчора  було,
З  братами,    мов  буськи  гасали…
Вже  й  Стубла  немає    піском  замело
Пеньки,  де  миньків  діставали.

О,Боже  де  ж  ділася  та  Дубина...
Дубам  понад  тисячу  років.
Пощо  наші  роки,  пішла  і  вона,
Не  залишили…    Злі  для  потомків.

І  важко  чогось  мені  так  на  душі,
Опльовані  зайдами  схили….
В  Печерах  Дніпрових  засіли  чужі,
Що  ж  правнукам  ми  залишили.

Пробачте  матусю,  не  ваша  вина,
Що  знищили  все  хижороті...
Незмінно  ця  нечисть  у  пеклі  скона,
Ще  виставим  ціни  заброді.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701182
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Щаслива пара

В  дорозі  стріла  пару  я  щасливу  –
Вона  і  він  –  стрункі  і  молоді,
Обличчя,  мов  змальовані,  красиві,
Та  ще  одне  помітила  тоді.

Німі  вони…  Уста  їх  так  тремтіли,
Все  ж  не  зривався  з  них  природний  звук,
Вони  сказать  важливе  щось  хотіли,
Та  не  слова,  а  жести  й  пальці  рук…

Дивилась  я…  і  вірила…    у  диво,
І  дякувала  Богу,  що  їх  звів.
Це  Він  намітив  місце  і  годину,
Коли  юнак  в  житті  її  зустрів.
(В  дорозі  до  Чернігова  29.10.2016.)

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701104
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Пізня осінь

Журавлем  відкричала    осінь,
Літом,  бабиним  відцвіла,
Долила  сивини  у  просинь
І  заглянула    до  села.
Там  багрянці  струсила  з  кленів,
У  садках  –  де-не-де  плоди,
Одинокі  іще  й  зелені,
Не  злякались  вітрів,  води.

Коли  ж  висипле  з  торби  зорі
Ніч  осіння,  яка  краса!
Простір  стане  напівпрозорим,
Місяць  скибкою  зависа.
Пізня  осінь,  хай  не  яскрава,
Часто  купана  у  дощах.
Засинають  дерева  й  трави…
Прагне  спокою  і  душа.
Чернігів.    2.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Запишалася калина

Запишалася    калина
Квітом    білим,    
Біля    неї    по    долині
Річка    бігла,
Ніжним    цвітом    срібноока
Милувалася
І    водою    з    осокою
Забавлялася.  

Прилетів    у    ту    долину
Буйний    вітер,
Цілував    квітки    калини,
Пестив    віти.
Задивлялася    калина
Та  й    у    водоньку,
Ніби    в    люстерко    дівчина
Та  й    на    вродоньку.

Вона    з    вітром    гомоніла,
Колихалась,
Ягідками    червоніла    –
Закохалась.
До    водиці    важке    гілля
Нахилилося…
Слава    про    кохання    вірне
Покотилася.
25.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700926
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ганна Верес

Моєї долі джерело (Сл. для пісні) .

Там,      де    зорі    густо    небо    вкрили
І    шумить    напровесні    Десна,
Там    мої    росли    й    міцніли    крила,
Там    мого    життя    цвіла    весна.
Там    життя    мого    цвіла    весна.

Там,    де    юність    проплила    крилата
І    дитинство    снігом    замело,
Там    моє    село    і    рідна    хата,
Там    моєї    долі    джерело.
Долі    там    моєї    джерело.

Там,    де    жито    з    вітром    розмовляє
І    синіє    гордий    небокрай,
Сонце    пропливає    понад    плаєм,
То    мій    рідний,    незабутній    край.
Незабутній    то    мій    рідний    край.  
28.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Лілія Ніколаєнко

Плітки гримлять…

«Уж  лучше  грешным  быть,  чем  грешным  слыть…»
У.  Шекспир,  сонет  121

***
Плітки  гримлять  гучніш  за  мову  серця,
Ведуть  любов  на  суд  людських  думок.
Чуже  обличчя  дивиться  з  люстерця.
Я  –  вже  не  я,  а  привид  злих  розмов.

Не  давши  волі  пристрасті  любовній,
Караю  серце  у  в’язниці  рим.
І  душу  виправдовую  безмовно,
Що  носить  повсякчас  яскравий  грим.

Та  люд  не  вірить  у  її  святиню,
В  коханні  бачить  ненаситний  гріх.
Чому  ж  з  душі  невинність  я  не  скину,
Коли  і  так  сурмить  облудний  ріг?

Вже  краще  мати  дружбу  із  пороком,
Лиш  так,  щоб  натовп  не  судив,  не  знав,
Щоб  пристрасть  огорнув  солодкий  спокій
І  медом  стала  ця  гірка  вина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700893
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Світлана Моренець

БЕЗ ТЕБЕ

Намотують  колеса  кілометри
розбитих  асфальтованих  доріг...
У  володіннях  матінки-Деметри
є  мій  куточок  –  рай  і  оберіг.
Він  заховає  від  усього  світу,  
(вітаючи  привітно  ще  здаля),  
у  розкоші  кущів,  дерев  і  цвіту
чи  й  голого,  зчорнілого  гілля.

Таку,  як  є:  без  лоску  й  макіяжів,
(в  моїм  раю  не  спокушає  змій),
в  чоботях,  капцях,  стертім  камуфляжі
в  обійми  приймеш  радо,  саде  мій.
Пошепчемось,  де  в  кого  свіжа  рана,
вповита  в  таємниці,..  про  врожай...
"Але  ж  ти  тут  –  улюблена,  жадана.
Лиш  не  покинь,  скоріше  приїжджай!"

У  цім  раю  –  ні  підлості,  ні  зради...
Ти  –  мій  квітник,  а  я  –  твоє  пташа.
Без  мене  ти  здичавієш,  мій  саде,
без  тебе  губить  цвіт  моя  душа...

                                                   15.11.2016  р.
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Тетяна Луківська

Засніжило…


Випав  сніг.  Усміхнувся  зимою.
І  засипав  печалі  і  щем.
І  стежинку,  яку  ми  з  тобою,
Малювали  осіннім  дощем.
Випав  сніг.  Забілив  все  навколо,
Наче  пухом,  засипав  сліди.
Я  проходжу  вже    “...надцяте”  коло
І  усе  не  туди...  не  туди…
Випав  сніг.  Заморозив…  В  куделях
Опинилися  клени  й    дуби.
А  сніжинки  дорогу  все  стелять…
Та  я  знову  іду  не  туди.
Випав  сніг.  Холодить  вітровієм.
А  я  подумки  в  наших    словах,
В  поцілунку,  що  подихом    мліє
Ще  і  досі,  в  пришерхлих  вустах.
Випав  сніг.    І  мабуть,  недаремно.
Замітає  снігами    версти.
Ми  з  тобою  ніколи,  напевно,
Вже  не  будемо  знову  на  “ти”.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Віктор Ох

Міфопоетика (V)

В  кліпі  представлено  роботи  київського  художника  Олександра  Мельнікова
[youtube]https://youtu.be/jVSmdtXlruo[/youtube]

Казковий  світ    нам  лише  сниться.
А  вік  золотий  не  діждать.
Як  шурхіт  опалого  листя,  
казок  сторінки́  шелестять  –
про  вітер  в  широкому  полі,
про  смуток  великих  очей,
про  ясні  мечі  й  світлі  зорі,
про  шлях  до  таємних  дверей.
Фантазій  хитка  павутинка
не  вгрузне  в  буття  каламуть,
і  кожна  життєва  картинка
на  щось  натякає  мабуть.
Хвилини  збиваються  в  зграї
років  і  летять  в  далечінь
за  межі  твого  виднокраю
до  мрій,  сновидінь  і  прозрінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700612
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Наталя Данилюк

Вершково-зефірне

Вийдеш  у  двір,  а  довкола  вершково-зефірно!
Канула  осінь  у  лету  –  і  жодних  ознак…
Свіжість  морозну  природа  вливає  підшкірно,
Мов  по  краплині  міцну  чорну  каву  й  коньяк…
Крутиться  світ,  посміхаючись,  мружиш  повіки,
Дух  запирає  стерильна  густа  білизна!..
Ця  неймовірна  зима,  як  віднайдені  ліки,
Щось  ворухнула  в  тобі  –  й  зазвучала  струна
Після  тривалої  тиші  й  вологих  туманів,
Прілого  листя  і  сивої  дратви  дощу!..
М’ятно-вершковою  пінкою  тане  в  гортані
Чисте  повітря,  впиваюся  ним  досхочу!
І  розумію,  як  мало  потрібно  для  щастя:
Білої  тиші  в  душі  поміж  вітру  і  злив
І  розуміння  того,  що  усе  тобі  вдасться,
Адже  зима  –  це  пора  для  очищення  й  див…
Чаю  гаряче  горнятко  і  вовняні  капці,
Ніжних  зимових  картинок  у  стрічці  новин,
І  за  вікном  –  дивовижно  легких  декорацій,
Ніби  вершковий  зефір  на  прилавках  вітрин...

[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ СНІГ

Осінній  сніг  на  землю  ліг.  
Багаття  згасло,  стихли  звуки.  
Над  білим  полем  –  чорні  круки…  
Немов  за  гріх  на  землю  ліг  осінній  сніг.  

Осінній  сніг  –  новий  мотив.  
Та  біла  заздрість  швидко  тане.  
Невже  ж  ми  бачимось  востаннє?  
Невже  згасив  старий  мотив  осінній  сніг?  

Осінній  сніг  –  неначе  сміх,  
неначе  витівка  юнацька.  
Кохання  не  мина  зненацька.  
Лиш  білий  гріх,  лиш  білий  сміх  –  осінній  сніг.  


Приспів:  
Заметіль.  Заметіль.
Розгулялась  невпопад.
Але  душу  зігріва  листопад.  
Притуляється  до  ніг,  
розтає  осінній  сніг.  
Розгулялась  заметіль  невпопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700460
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Галина_Литовченко

* * *

В  монастир,  чи  у  вирій?  Їй-бо…
Щодо  вибору  –  час  підкаже.
Геть  не  пишеться  щось  про  любов  
і  не  гріють  морські  пейзажі.
Львів,  до  речі,  сховався  в  сніги,
хоч  якась,  та  –  різноманітність.
Біля  моря  ж  чаїне  «ки-ги»
колисатиме  аж  до  квітня.
Із  туману  стежина  гука  
до  дверей  монастирських  келій.
Вабить  здалеку  й  хата  гірська
у  засніженім  Буковелі.
14.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700538
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Світлана Моренець

ПРЕЛЮДІЯ ЗИМИ

І  ось  вона  –  прелюдія  зими,
так  передчасно  завітала  в  гості
без  царського  кортежу,  не  саньми,
а  просто  прилетіла  на  норд-ості.

Заграла  на  валторні  у  гіллі,
"сповзаючи"  охрипло  на  бемолі,
їй  в  унісон  дудук  звучить  в  імлі,
сумує  альт,  жаліючись  на  болі...

А  небо,  обважніле  від  хмарин,
на  вигляд    –  набундючених  і  грізних,
так  щедро  сипле  пухом  із  перин,
метеликів  пускає  білосніжних.

Кордебалет  із  міні-балерин
кружляє  граціозно  в  ля-мінорі...
Чому  ж  в  душі  до  потайних  царин
торкнувся  протяг,  ніби  зі  шпарин
зими...  під  звук  прелюдії  надворі?

                                             13.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Леся Утриско

Білокура панянка.

Білокура  панянко-  голову  вище,
Прийшла  нині  твоя,  святкова  пора,
Обнятий  тобою,  розпещено  свище
І  вітер,  і  сніг,-  вся  твоя  дітвора.

Паняночко-  зимо  в  перлинім  намисті,
У  білім  вельоні  із  зоряних  свіч,
Ти  нічкою  тихо  спустилась  у  місті,
У  холоді  тихо  торкнулася  віч.

Рушник  твій  зірковий  бульварами  ляже:
В  нім-  хрестик  і  гладь,  і  художника  слід,
Та  так  морозенко  пихато  розляже,
Що  подихом-  сміхом  скарбує  все  в  лід.

Білокура  панянко-  янгольські  крила-
Обнята,  прикрита,  приспана  земля-
Краса  твоя  світла,  божественно  мила,
Діамантова  вічність  зваблива  твоя.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700288
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


zazemlena

За совами - безмежжя брехні…

[color="#4400ff"][b]Є  бажання  -  немає  сили
Щоб  сказати,  що  добре  все...
Як  же  просто  нас  всіх  дурили,
Підсадивши  на  притке  слівце.
За  словами  такий  лютий  морок,  
За  совами  -  безмежжя  брехні...
А  ми  віримо,  що  в  такий  холод
Справи  чесні  хтось  кине  до  ніг.
А  ми  віримо  вперто,  щоденно.
Що  зірветься  терпіння,  мов  птах,
І  зітре  в  порох  сміття  буденне  -
Згине  в  кожному  звір  дивний  -  страх...
Буде  те,  на  що  воля  Божа,
Буде  те,  що  завершити  час...
Украно  моя!  Злість  ворожа
Зараз  слізьми  неправди  в  очах...
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700268
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Микола Миколайович

Знають службу стукачі

Сидять  у  Клубах,  на  фейсбуці,
як  бульдоги  по  кутках.
с.ки  з  владою  у  злуці
щоб    тримати  нас  в  руках.

Вислів  вільний,  чесне  слово,  
проти  ляпнеш  кілька  фраз.
Чи  дискусія  в  розмову…
визиває  в  влади  сказ.

Фас  команда  і  негайно,
повелінням  від  владик,
швидко,тупо,  одностайно
тобі  винесли  вердикт.

Визначають  квоти,  друзів,
«підсипають  анашу».
Бабуїнам  і  бабусям…
дружно  вішають  лапшу.

І  яка  власть  не  приходить,
заробітки…  калачі.
Мораль  з  владою  лагодять,
знають  службу  стукачі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700404
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Віктор Ох

Рано прощатись

(з  циклу  "Тости")
         [i][b]Тост№1[/b]  «Прощальный»      (Під  гарбузівку)[/i]

Перехватило  дых,  
и  прохрипим  печально
два  дурака    седых  
(что  правда!)  
тост  печальный.
А  там  вон  впереди
ведь  как-то,  где-то,  что-то!..
Но  за́  серцем  зудит  –
конец!  Безповоротно!
И  в  пам'ять  о  годах,
что  табуном  промчались
ещё  один  шедевр
мы  сделаем,  прощаясь.  

         (Юрген  Пті)

-----------------------------

Не  наша  в  тім  вина,
що  молодість  минає…
Хай  наша  сивина
нам  зморшки  осяває!

Наповним  свій  обоз
не  золотом  –  думками!
Хай  мудрість  –  не  склероз  –
прийде  до  нас  з  роками!

Щоб  досвідом  своїм  
змогли  ми  скористатись!
Щоб  смуток  у  наш  дім
ніяк  не  зміг  дістатись!

     (В.О.)

         09.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700189
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Анатолій В.

Не хочеться бути прочитаним

Як  не  хочеться  бути  прочитаним,
Стати  вивченим,  і  нецікавим...
Бо  у  серці,  ще  навстіж  відчиненім,
Почуттів  не  згоріли  заграви...

Бо  в  душі  хризантемно-жоржиново,
Наче  сонечко,  квітка  любові...
І  осінньо-червоно,  калиново
Почуття  бринять  в  кожному  слові...

Почуття,  без  яких  по-осінньому
На  душі  плаче  сірість  дощами,
І  у  небі,  недавно  ще  синьому,
Відлітає  любов  журавлями...

Серед  інших  не  хочу  згубитися,
Стати  -  "просто",  зміліти,  згоріти...
Я  тобою  не  можу  напитися,
Я  без  тебе  не  можу  злетіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Микола Миколайович

Світанкова

Моя  мова  світанкова,

Ти,  мої  судини.

України  загадковий,

 Корінь  пуповини.  

 

Соковита,  повновида,

Як  груди  дівчини.

Світла  таїнством  налита,

Як  квіти  калини.

 

Тебе  нищили  кровино,

Тебе  мордували.

Зайди  дикі  погодинно

В  степах  ґвалтували.

 

Твоя  доленька  бідова,

Зневага  і    кпини,

Моя  росонько  ранкова,

За  які  ж  провини?

 

Тебе  ядом  напували

На  глум  підіймали.

Як  прокажену  цькували,  

Лихої  години.  

 

Ти  ж,  як  птаха  та  міфічна,  

Наче  й  не  вмирала.

Твоя  доленька  трагічна,

Із  попелу  встала.

 

Ген    веселка  понад    Дніпрем,

Розкинула  руна.

І  в  узорах  і  палітрі,

Наче  дівка  юна.

 

Знов  волошка  синя  в  житі,

Знов  ручай  у  лузі.

Дощові  хмарки  в  блакиті,

Й  Сонечко  на  прузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700199
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Микола Миколайович

Поліські панянки мої волинянки

Полісся  Волині,  берізки  в  долині,
Ген  збіглися  в  зграйку,  як  діти  малі.
А  ще  тут  дівчата,  а  в  них  очі  сині.
Як  хмарки  у  небі  грайливі,  живі.  

Чорняві,  біляві,  як  Мавки  із  Пісні,
Що  в  полі    тополі,  грайливі,  стрункі.
То  мальви  розкішні,  то  лілеї  ніжні,
Як  жайвір  співучі  вгорі  навесні.

Поліські    панянки,  мої  волинянки,
Як  льон  серед    поля,  волошки  в  житах.
Міські  і  селянки,  Марічки  й  Тетянки,
З  під  снігу  зимою  в  гаю  сон  -  трава.

Коли  повертаються,    доли  всміхаються,
Що  роси  ранковії,  мед  в  бурштині.  
Як  вранці  вітаються,  гай  прокидається,
Як  слізоньки  чисті,  як  цвіт  чарівні.

Як  бджілки  дівчатка  усі  працьовиті,  
Кохайте  їх    хлопці,  кохайте…  любіть  .
Найкращі  дружини  в  поліській  блакиті,
Вони  самоцвіти,  тож  заміж  беріть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699998
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Валентина Ланевич

Коли торкаєшся ножем холодним серця.

Не  полотнію,  не  стою  заціпеніло,
Коли  торкаєшся  ножем  холодним  серця.
Давно  вогнем  твоїм  всю  душу  обпалило,
Не  пручкаюсь  уже,  впіймавшись  в  сіті  сільця.

Чи  Божий  присуд  то,  чуттєвістю  вбачити,
У  калапсі  слів,  болем  розтерзану  стезю?
Нести  терпку  любов  у  грудях  й  не  питати,
Пощо  живеш  в  мені  ти  -  життєве  дежавю.

Збирати  пустоту  ночей  в  м’яту  подушку,
У  маренні  пірнати  під  милого  пахву.
Ловити  в  погляді  очей  зором  усмішку,
Ввібратись  тілом  у  ніжність  рук,  їх  теплоту.

10.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Заблукала коза у старої Дарини

Заблукала  коза  у  старої  Дарини
І  пішла  її  бабця  шукати  селом,  
Ой,  якщо  та  коза  по  дурному  загине,
Хто  напоїть  стареньку  парним  молоком?
І  на  кого  тоді  їй  півночі  сваритись,  
З  ким  розмову  вести,  замітаючи  двір?
Діти  в  місті  живуть,  що  в  селі  їм  робити?
Тай  онуки  не  їдуть  уже  з  давніх  пір.
Всі  про  бабцю  забули,-  років  їй  багато,
Довго  мабуть  живе,не  рахуючи  вік,
А  весь  скарб  то    коза,  і  оця  стара  хата,
Що  колись  збудував  її  дід  -чоловік.
Так,  звичайно,  давно,  ще  тоді  був  хлопчина,
Та  не  знали  утоми  дві  вірних  руки,
Він  привів  наречену  у    нову  хатину,
Одне  щастя  на  двох  пронесли  крізь  роки.
Все  було!  Відшуміло  життя  спільне  свято  
І  колись  не  прокинувся  ранком  дідусь,
А  старенькій  одній  дні  свої  бідувати,.
Діти  кликали  в  місто,  «Та  ні,  тут  лишусь!»
Опинилась  старенька  одна  на  одинці
Господарство  велике  -  несила  вести,
А  коза  –  то,  як  подруга  цій  старій  жінці.
Може  в  поле  гайнула,  щоб  там  попастись?
Заблукала  коза  у  старої  Дарини,
Пів  села  обійшла  по  хатах  і  дворах,
Витирає  сльозу  окраЄчком  хустини,
І  на  пагорб  присіла  –  спочити  в  ногах.
Раптом    чує  –  женуть  утікачку  сусіди,
І  страшний  має  вигляд  коза  в  реп'яхах…
Так  зраділа  стара,  що  забулись  і  біди,
Та  готова  козу  ту  нести  на  руках….

Ось  оказія  вийшла  з  тією  козою!
Та  в  історії  цій  є  зворотні  боки:
Ми  коріння  втрачаємо,  вкрились  лузгою,
А  самотня  Дарина  -  німий  нам  докір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699822
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Nino27

* * *

[b][i][color="#2600ff"]Неначе    віртуоз,
               на    скрипці    самоти
Сумну    мелодію
               грає    осінній    вечір.
Босоніж  ,вся    в    сльозах,
               у    ті    світи    де  ти
Розгублена    душа
               планує    нишком    втечу.
Їй    загорнутись    би
               в    долонь    твоїх    тепло,
Тоді    і    не    страшні
               ні    холод,  ні    морози...
Злетів    останній    лист,
               неначе    й    не    було...
І    грає    віртуоз...,
               душа    втирає    сльози.[/color][/i][/b]
               
               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699808
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Леся Утриско

У рідній мові птахою полину.

Родилась  в  ній,  у  ній  колись  зросла,
У  ній  любила,  вірила,  кохала,
У  ній  сміялась,  наче  немовля,
У  ній  тужила,  плакала,  чекала.

У  ній,  у  тій  найкращій  на  землі-
У  сонячній,  співучій,  солов'їній,
Змальованій  морозами  на  склі,
Дарованій-  славетній  Україні.

У  ній  живу,  у  ній  колись  і  згину
Знайшовши  щастя...  спокій  віднайду-
У  рідній  мові  птахою  полину
У  вирій,  у  небесну  синяву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699587
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Ви бачили народження вірша?

Ви  бачили  народження  вірша?
Поета  серце  -  то  жерло  вулкана,
Оголена  для  всього  світу  рана,  
І  місце,  де  кипить  його  душа.

Не  можна  передбачити  вулкан,
Коли  та  лава  вибухне  бурхливо…
Так  і  поет  раптово  створить  диво,
Із  слів  простих,  із  дум  та  сподівань.

І  світ  заклякне  від  пророчих  слів,
І  подих  затамують  всі  народи,
Тому  що  не  заради  нагороди
Він  виплеснув  віршами  біль  і  гнів.

Інакше  ж  бо  не  вмів  і  не  хотів...
Вир  почуттів  в  душі  його  кипів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699624
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Я ще памятаю

Я  ще  памятаю  як  все  це    було,  
Летів  журавель  над  неораним  полем:  
«Курли!»  -  та  спустошене  рідне  село!  
І  буйний  бур'ян  розцвітає  навколо.

Куди  ви  поділись  нащадки  слов'ян,
Ви  орачі,  ви  трударі-землепашці?  
Сміється  і  сіється  дикий  бур'ян,  
Лети  журавель,  не  дивись  на  це  краще!

Чиновники,  гірше  ніж  хижа  орда,  
Вбивали  село,  люд  зганяючи  в  місто,  
Чи  їм  українська  потрібна  земля?
Хіба  територія  звільнена  й    чиста.

Політикам  шмат  цього  поля  -  товар,
Який  конвертується  в  гроші  зелені,
І  кожен  отримає  в  спину  удар,  
Хто  стане  на  захист    селянських  поселень

Лети  журавель,  місце  інше  шукай,
Ти  ж  бачиш  навкруг  лиш  спустошені  хати,
Хай  прокляті  будуть  всі  ті,  хто  цей  край,  
І  бідний  народ  свій  взялись  ошукати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699621
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Леся Утриско

Не губіть рідне слово.

Не  губіть  рідне  слово,  
не  втрачайте  його,
що  цвіте  калиново,
для  народу  свого.

Солов'ями  в  діброві
пісня  квітом  буяє,
в  українському  слові
українців  єднає.

Лине  мова  степами,
понад  рідним  Дніпром,
у  буянні  кленовім
над  Карпатським  селом.

То  моя  Україна,
то  мій  Край  молодий,
мова  в  ній  солов'їна,
спів  у  ній  золотий.

Птахом  слово  хай  лине...
мова  сильна,  мов  криця,
наче  соком  малини,
в  ній  впиваюсь  водиці.

Задихаюся  ним,
ним  живу,  ним  радію:
я-  Вкраїни  дочка,
я  інакше  не  вмію.

Не  губіть  рідне  слово,
не  гвалтуйте  його,
не  згубіть  рідну  мову-
наше  вічне  добро!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699517
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Леся Утриско

Мамко, матусенько, нене.

Мамко,  матусенько,  нене,
За  тебе  я  Бога  молю,
І  ябко-  червлене,  червлене,
З  рук  рідних  старечих  беру.

Мамко,  матусенько,  нене,
Чом  зажурилась  душа?
Вчора  ябко  ще  було  зелене,
В  обіймах  твого  спориша.

Мамко,  матусенько,  нене,
Вже  осінь  пройшлась  по  життю,
Вже  ябко  червлене,  червлене-
До  Бога  молитву  молю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699409
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Валентина Ланевич

День збирає думки в сповиток.

День  збирає  думки  в  сповиток,
Загортає  у  сутінь  споквола.
Та  не  ставить  натомість  крапок
Доки  втома  душі  не  зборола.

Залишається  безліч  чому,
Що  життя  підкидає,  мов  ребус.
Не  вдається  пройти  так  пряму,
Як  показує  карта,  чи  глобус.

Десь  спіткнешся  об  долі  поріг
І  поринеш  в  зрадливу  нірвану.
Тільки  вчасне:"Себе  переміг",  -
Згоїть  начисто  старую  рану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699364
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Галина_Литовченко

ОСІНЬ, ЯКА ВОНА Є

Графік  сезонних  дощів
ледве  витримує  осінь:
бісером  сяють  кущі
й  галяви  рудоволосі.
Надлишок  крапель  з  гілля
трусить  на  землю  дятел.
Поглядом  сонце  здаля  
нишпорить  світом  завзято.  
Промінь  майнув  навпростець  
бік  гарбузовий  гріти,
налаштувався  вітрець,
бавитись  бабиним  літом.
Осінь  міняє  лице:
то  розвесела,  то  хмура,
бо  ж  вона    жінка,  а  це  –  
тá  ще  грайлива  натура.
08.11.2016
(На  фото  картина  "Осінь"  Альфонс  Муха)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699481
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


dovgiy

СПОМИНИ

Ледь-ледь  сіріє  у  вікні
Вже  зовсім  близько  до  світанку.
Час  підніматися  мені:
Зібравсь  з  вечора  на  рибалку.
Дружина  ще  спокійно  спить.
Тож  намагаюсь  тишком-нишком…
Аби  за  щось  не  зачепить,
Не  рипнути  незграбно  ліжком.
Ось  вже  і  одяг  на  мені,
Босоніж  до  дверей  крадуся.
В  кишені,  на  самому  дні,
Ключі  шукаю…  чи  знайдуться?
Бо,  якось  так  уже  було,
Що  звечора  забув  покласти
І  вже  знадвору  довелось  
Ведмедем  лізти  знов  до  хати.
Все  слава  Богу!  Свій  мотор
За  роги  тягну  до  дороги.
Завів!  –  і  –  вйо!  На  весь  опор!
Вперед,  Петро,  до  перемоги!
Дорога  крізь  туман  липкий
Моталась  стрімко  на  колеса,
Аж  ось  і  бережок  крутий  
Над  нерухомим  широм  плеса.
Вві  сні  зітхає  очерет,
Накритий  ковдрою  туману.
Ще  мить  –  і  розпочнуть  концерт
Оті,  що  звуть  себе  кумами.
Ще  мить  –  і  враз  загомонить,
Консерваторія  перната.
Дай,  Боже,  кожну  таку  мить
По  край  життя  у  серці  мати!
Розклав  вудки,  наживку  склав,  
Щоб  все  було  попід  рукою
І  рибу  вудити  почав
На  тлі  казкового  спокою.
Світліє…  тане  синь  густа…
Заграва  Сонцю  простір  просить
Аж  ось  на  вербових  кущах
Смарагдами  заграли  роси,
Дихнув  легенький  вітерець
Рябіючи,  пробігли  хвилі
І  Сонце  осяйне  лице
В  ранковій  рябі  радо  миє!
А  гук    над  купами  дерев
Розлігся  дзвінко,  стоголосо.
Вітаючи  яскравий  день,
Верба  стара  полоще  коси.
Знайоме  місце.  Тут,  колись,
Почав  стрічати  я  Кохання.
Тут  наші  стежки  пролягли
У  наші  світлі  сподівання.
Це  ж  тут,  сп’янілі,  босоніж,
Збивали  ми  цілющі  роси.
Давним  –  давно,  вже  за  «колись»,
Я  розплітав  русяві  коси.
Тут  вперше  палко  обіймав
Свого  життя  єдине  диво,
Тут  квітку  ніжності  зірвав,
Став  чоловіком  в  мить  щасливу.
У  спомин  давній  я  пірнув
Немов  на  крилах  сну  полинув…
Коли  ж  до  яві  повернувсь,
Побачив:  вудки  слід  остигнув!
Вернувсь  додому  я  ні  з  чим.
Здивовано  мене  зустріла:
Так  рано  ти  вернувся  в  дім!
Що  сталось  там,  кажи,  мій  милий?!
Все  розказав…  не  утаїв
Як  в  давні  весни  повернуло.
Зітхнула,  і  без  жодних  слів
До  моїх  грудей  пригорнулась.
Підняла  погляд  у  якім
Змішалось  щастя  із  журбою:
Як  будеш  їхати  туди,
То  і  мене  візьми  з  собою!..
 
Холодний  вечір.  Листопад.
Перед  розкритим  зівом  печі
Сиджу  один.  Тяжкий  осад
Минулих  літ  наліг  на  плечі.
Дружина  поряд  –  на  столі,
Привітно  сяє  із  світлини…
А  вже  давно  на  цій  землі
Не  бачу  милої  людини.
Полум’я  хижо  гоготить,
Прямує  дим  з  вогню  у  комин.
Безсоння…  тіло  ще  не  спить,
А  душу  гріє  світлий  спомин.

06.11.2016
 


 
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699087
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016


dovgiy

ІВАНУ НЕ ПОМНЯЩЕМУ РОДСТВА

Знаєш,  Іване,  слухаю  тебе,
Твою  покручену,  напівросійську  мову,
І  подумки  питаю  сам  себе:
Для  чого  я  терплю  оцю  розмову?
Що  нам  дають  ці  скарги  і  плачі
На  нескінченні  нелади  і  чвари,
Що  робиш  ти,  щоб  наші  паничі
Тебе  за  бидло  більше  не  вважали?
Атож!  –  нічого…  вміє  твій  язик
Комусь  за  злигодні  щоденні  дорікати.
Війна  прийшла…  а  ти  чому,  скажи,
Не  поспішав  свій  край  обороняти?
Ти  звідти  втік.  Подалі  від  біди,
Яку,  можливо,  сам  же  і  накликав…
Чого  шукав  коли  тікав  сюди?
Мо,  сподівався,  тут  не  буде  лиха?
А  вимоги  у  тебе  –  ого-го!
Все  тобі  дай  –  від  даху  і  до  шкварки…
Зглянулись    до  положення  твого,
Допомогли…  а  ти?  А  ти,  –  до  чарки
І  лиш  за  тиждень  до  коп’я  продув…
Оплакував,  що  біженець  з  Донбасу…
На  гроші  щедрим  мій  сусіда  був,
Від  пенсії  складав  останнім  часом,
На  всякий  випадок,  бо  вже  старий  дідок.
Та  як  біда  постукалась  у  двері,
Не  довго  думав:  в  руку  взяв  ціпок  –  
Подибав  віддавать  на  бетагери…
Я  знаю  багатьох,  хто  у  АТО
Зараз  боронить  незалежність  нашу.
Їх  поіменно  не  назве  ніхто,
Лиш  позивні…  до  перемоги  часу.
Вони  з  Донбасу.  Є  рідня  у  них,  
Що  в  окупації  чекає  перемогу…
І  я  молюсь  за  чоловіків  цих
Єдиному  на  всю  планету  –  Богу,
Також  за  діток  їхніх  та  дружин,
За  матерів,  що  сивіють  дочасно.
Лиш  не  молюсь  на  промосковський  дзвін,
Який  для  тебе  калатАє  класно.
Немає  бога  в  ординській  душі,
Коли  на  вбивство  люд  свій  посилає,
Коли  у  Думі  на  міста  чужі
Неситу  пащу  хижо  роззявляє,
Коли  в  Криму  пригноблює  татар
Як  громадян  Української  Віри,
Коли  не  совість,  -  а  брехні  тягар
Несе  у  світ  без  каяття  і  міри!      
Така,  Іване,  думонька  моя
На  ті  холуйські,  ниці  просторіки
Які  почув  від  тебе  вчора  я,
Від  тебе,  нетверезого  базіки!
Коли  ж  тобі  так  зле  тут  поміж  нас,
То  їдь  туди,  де  Юду  радо  приймуть!

Там  будь  щасливим…  та  лише  без  нас!
На  пирогах  Колимського  екстриму.    
 
04.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699086
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016


Світлана Моренець

АБИ ВИ ЗНАЛИ, ПАНИЧІ…

"Якби  ви    знали,  паничі,
де  люди  плачуть  живучи..."
Т.  Шевченко

Вам  чутно  стогін,  "паничі"?  –
Старенькі  плачуть  живучи,
що  їх  ведете  до  кончини,
шукаючи  нові  причини,
щоб  здерти  ще,  хоч  копійчину,
на  себе  –  вражую  личину.
Десятки  маючи  палаців,
ви  до  чужої  гривні  ласі,
тож  звикли,  всівшись  "на  горі",
в  три  шкури  дерти  хабарі.

Ні,  не  зворушить  цих  "панів"
і  біль  солдатських  матерів,
що  день  і  ніч,  і  щохвилини
на  серці  носять  фото  сина,
і  на  колінах  молять  Бога
вернуть  до  отчого  порога,
хоч  би  й  каліку,  та  живого
синочка  милого  свойого...

Та  що  вам,  нелюди,  до  того...

Вам  невідоме,  "паничі",
вдовине  горе.  Плачучи́,
їй  в  безнадії  виживати.
На  мужа  –  ні́чого  чекати,
вже  не  побачаться  вони,
панове,  з  вашої  вини,
бо  він  уже  давно  зітлів
ув  Іловайському  котлі,
який  бездарні  ситі  рила
від  ліні  й  тупості  створили.
Чи  за  злочинне  "незнання"
комусь  понизили  звання?!
Щоб  захистити  свій  кагал,
ви  не  створили  трибунал,
бо  вже  попали  б  ці  убогі
у  пекло,  не́чисті  на  роги.

І  ви  не  чули,  "паничі",
як  плачуть  діточки  вночі?
Вам  навіть  ліньки  уявити,
як  в  бідності  без  батька  жити.
До  Бога  моляться  сирітки,
щоб  чудо  сталось,  і,  хоч  зрідка,
якщо  не  явно,  то  у  сні
їх  цілували  татусі.
Та  більше  не  пригорне  тато,  
не  захистить  від  супостата,
зроще́нного  в  своїй  землі.
(І  як  же  їх  нечиста  сила
на  цій  святій  землі  зростила?!)
В  біді  свій  край  татусь  не  кинув,
в  бою,  в  Дебальцевім,  загинув
за  дім,  за  неньку-Україну
й  за  тебе,  вражий  сучий  сину,
за  вас,  вгодованих  і  ситих,
бундючних  і  гоноровитих!
Він  добровольцем  був,  за  що
звання  "учасника  АТО",  –
я  не  кажу  вже  про  медалі  –
ви  й  посвідку  йому  не  дали,
щоб  кровію  политі  гроші
забрати  на  свої  розко́ші.

Сів  за  Дебальцевський  кошмар
якийсь  бездарний  генерал?!

Невже  не  ясно  вам,  "пани",
що  ви  –  в  тенетах  сатани?
Проте,  які  із  вас  пани?..

Тож,  казнокради  і  злодії,  
хабарники  і  лиходії,  –
всі  знайте:  люди  проклинають
хапуг,  що  совісті  не  мають.
Цей  ненависті  шквал  знайде
й  на  ваші  голови  впаде,
бо  "в  раї  пекло  розвели",
свій  край  до  прірви  довели,
награбувавши  тут  мільйони
і  закопавши  у  схорони.
В  народу,  хоч  тривкий  терпець,
але,  як  лопне,  вам  –  кінець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016


Віктор Ох

Уявлений світ (V)

В  кліпі  "Уявлений  світ"    використано  роботи  художника  Олега  Шупляка,  якого  часто  називають  "українським  Далі".  Він  уславився  створенням    унікального  стилю  в  образотворчому  мистецтві.    Широку  популярність    здобула  його  серія  «Двовзори»  (авторська  назва  картин-ілюзій  з  подвійним  змістом).

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7W2k1_HpFFc[/youtube]
----------------------

Зали́шивши  земний  полон,
Уява  птахою  злітає
і  в  небі  творчості  зростає,
з  повітря  зводить  бастіон.
Реальність  меркне.  Сяє  сон.
Фантазія  бажанням  грає.
Уява    може  й  окриляє,  
та  все  це  лиш  –  ілюзіон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699040
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Микола Шевченко

Сорочка гладдю (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

СОРОЧКА  ГЛАДДЮ
   1
Виший    мені    гладдю    сорочину,
Мамо…
Бо    хрести    у    мене    на    душі,
Хоч    червону    квітку,    а    листки    –
Словами,
Щоб    лише    добро    в    житті    вершив.

Приспів:
Гладдю,    щоб    звивалася    дорога,
Щоб    було    кохання    у    житті,
Щоб    не    заростала    до    порогу,
Доля    на    життєвому    путі.
   
     2
Не    клади,    матусю,    чорну    нитку    –  долю…
Чорним    вишиваються    хрести,
Щоб    зелене    листя    несло    звістку-  волю…
А    мене    за    все,    за    все    -    прости.

Приспів:  (попередній)
   
     3
Гладдю  мені  мама  вишила  сорочку,
з  ниток  синє  небо  у  тиші.
Хату  рідну  і  калину  у  садочку,
а  ще  -  соловейка
 для  душі...

Приспів:  (попередній)

УВАГА!!!  Нижче  -  посилання  на  пісню!!!

https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699031
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016


Галина_Литовченко

СТОЇТЬ В ПЕЧАЛІ МІЙ СТАРЕНЬКИЙ ДІМ


Так  холодно  і  плечі  б’є  мандраж.
Завис    на  хмарі    місяць  бумерангом.
Пронісся  протяг  за  вікном  мустангом  –  
торкнув  в  польоті  гривою  вітраж.

Під  кахлем  спить  давно  глухий  камін.
Була  колись  хороша  в  ньому  тяга,
та  без  уваги  захолов  трудяга.  
Накинув  пилу  сірий  балдахін.  

Стоїть  в  печалі  мій  старенький  дім.
Лиш  хазяйнує  мишка  за    диваном.
В  серванті  скло  заволокло  туманом,
шпалери  впали  й  скорчились  на  нім.

Так  холодно…    Блискучий  слід  сльози
Лишив  доріжку  в  дзеркалі  овальнім.
Про  плед  згадала,  що  в  дитячій  спальні.  
Завжди  чекає  в  кріслі  із  лози…

(На  фото  картина  Галини  Єдельман)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698784
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Світлана Моренець

ОСІННЯ МЕЛАНХОЛІЯ

Сьогодні    і  сонце,  і  дощик,  і  сніг,
й  пориви  нервового  вітру,
що  листячко  вихором  сипле  до  ніг,
знебарвивши  саду  палітру.

З  останньої  сили  листки  за  життя
тримались  іще  на  світанні,
та  ось  –  на  землі  вже...  і  без  вороття.
Шепочуться  журно  востаннє.

Вишіптують  тихо  безмежний  свій  жаль,
бо  вирок  –  жорстокий,  до  болю:
зрадливе  гілля,  наче  знявши  вуаль,
жбурнуло  їх  в  ноги  недолі.

Збираю  красу  цю  в  яскравий  букет,
а  листя  –  живе,  ще  не  вмерло!
Шепочу  їм  вдячні  слова  тет-а-тет,
аж  стиснуло  горло...  Ох,  нерви...

Прощайте!  Припали  мені  до  душі,
тож,  попри  усі  негаразди,
ви  будете  жити...  у  цьому  вірші.
Я  тут  пропишу  вас  наза́вжди.

                                     03.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Микола Шевченко

Листопа…

Листопа...

...Вогко-сірі  полотнища  днин,  
у  сувій    листопад  намота.  
Настеляє  пекучих  новин,    
від  яких  у  думках...німота.  
Закальянили  вже  димарі,  
і  горня-гарбузець  підмерза,  
на  городі  забуте,    в  журі...
На  очах  проти  вітру  -  сльоза...
Де-не-де  вже  -  безе  снігове,  
на  смарагдовім  трав  килимку,  
і  ревіння  з  грудей  волове,  
розсипається  в  глицю  ламку.  
І  чекання...  Тюль  віхол-дивин.
До  сліпучих  зіниць,  а  заки  -
вогко-  сірі  полотнища  днин,  
з  листопадової  толоки...
4.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698475
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Ніна-Марія

Прошу, ти почуй мене, осене

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRFM22Qiq5p4Qq1frZXSx1O0QLgVcLCxlUFaHyl62ap0vNsQKMM[/img]

[color="#3b0f0f"]Ти  поглянь,  як  заходить  ця  пані,
У  ліси  й  сади  гостем  незваним.
Розмальовує  пензликом  листя
В  кольори  золотисто-охристі.

Чомусь  цьогоріч,  бачиш,  примхлива
Ця  осінь,  як  та  жінка  вродлива.
То  дощами  надмір  заливає
То  паморозь  сиву  в  трави  вплітає.

Я  так  хочу  ще  в  бабине  літо.
В  променях  сонця  душу  зігріти.
За  вікном  хай  шумить  падолист,
Я  згадаю  нашу  осінь  колись…

Прошу,  ти  почуй  мене,  осене,
Залиш  спогади  сльозами  зрошені.
В  моїм  серці  не  зів’януть  вони
Впадуть  росами  в  лоно  весни.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698163
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016


Галина_Литовченко

* * *

Став  зненацька  вітер  дибки,    
скинув    з  пліч  руду  сорочку.        
Обібрав  садок,  як  липку,
до  останнього  листочка.

Впав  долілиць  на  купину
у  затоні  золотистім.
Від  утоми  в  сон  полинув,
а  там  знову:  листя,  листя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697966
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


Леся Утриско

О Господи, куди скотився нині світ?

О  Господи,  куди  скотився  нині  світ?
Ні  пенсії,  ні  медицини,  ні  зарплати,
А  депутати  та  й  за  пару  всього  літ,
У  декларації  не  поміщають  хати!

Хтось  пише  сто,  а  хтось  не  досягає,
Хтось  гроші  в  гривні,  ну  а  хтось  у  баксах,
А  бідний  люд  ременя  туго  затягає,
Щоб  догодити  тим  державним  плаксам.

Зарплати  мало,  то  її  підняти  треба,
Бракує  до  мільярда  рівно  гривня,
А  ти  іди  розп'ятий  люде,  та  й  до  неба
І  не  жалійся,  то  не  є  ніяка  кривда.

Їм  всі  гектари,  а  тобі  маленький  клапоть,
Де  закопають  те  земне  змарніле  тіло,
За  що,  народе,  взули  тебе  в  лапоть,
Тут  пахне  чорне  та  гниле  собаче  діло.

О  Господи,  куди  скотився  нині  світ?
Ні  хати,  ні  двора,  а  ні  кола,
Ось  так  живемо  сотні  довгих  літ,
Лишень  щасливою  щоб  Радонька  була...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697864
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Леся Утриско

Народе, чому забув, хто ти?

Народе,  чому  забув,  хто  ти,
Та  на  чиїй  ти  землі?
Грудьми  затуляєш  дзоти,
Там  діти  лягають  в  імлі.

Не  бачиш  чомусь  кайданів,
Заковують  знову  життя,
Для  чого  були  Майдани?
Ще  трохи...  й  нема  вороття.

Шмагають  тебе  батогами,
П'ють  кров,  мов  солодке  вино,
А  ти-  цуценя  під  ногами-
І  б'ють,  і  штовхають  на  дно.

П'ють  кров  і  тебе  не  питають,
Сто  шкір  знову  нагло  деруть,
Як  з  Господа  свиту  здирають,
Та  знов  на  Голгофу  ведуть.

Могили  рядами  складаєш,
Найкращі  вже  з  Богом  давно,
У  злиднях  живеш-  не  страждаєш-
Немов  у  Голлівудськім  кіно.

А  завтра-  вже  буде  пізно...
Не  видно  у  цьому  вінця,
Постався  до  ворога  грізно,
Та  справу  веди  до  кінця.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697832
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Радченко

Як боляче відчути самоту

Дощі.  Тьмяніє  осені  краса  —
У  чомусь  осінь  стала  схожа  на  жебрачку.
Щоденник  днів  минулих  знов  листа,  —
На  сторінках  лишаючи  сльозу-печатку.
"Минає  швидко  і  краса,  й  життя,  —
Сама  собі  вона  шепоче  тихо-тихо,—
Нема  ніколи  в  мене  майбуття
І  дощ  чомусь  тепер  сприймається,  як  лихо.
Як  боляче  відчути  самоту,  
Що  холодом  зимовим  заповзає  в  серце
І  літа  бабиного  пишноту,
Мов  перекреслює  дощу  нестримне  скерцо".
Та  зовсім  не  жартує  з  нею  дощ
І  скерцо  зміниться  нав'язливим  мінором.
Вже  чути  їй  човгикання  підошв  —
Зима  все  ближче  й  ближче  зі  своїм  дозором.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697766
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


Валентина Малая

ЗАПРОСІТЬ ВСІ ДЕВ*ЯТЬ МУЗ в свій ліричний пентхаус

Мельпомена  (  муза  трагедії  ),  Калліопа  (муза  епічної  поезії),  Кліо  (муза  історії),  Евтерпа  (муза  ліричної  поезії),  Терпсихора  (муза  танцю),  Ерато  (муза  еротичної  поезії),  Талія  (муза  комедії),  Полігімнія  (муза  гімнів),  і  Уранія  (муза  астрономії).

В  одній  руці  вона  тримає  ліру,в  іншій  плектр,
Мати  сирен  це,муза  танців,також  хору,
Нас  тішить  й  звеселяє  дочка  Мнемосіни  й  Зевсу,
Гречанка  й  балерина    [b]ТЕРПСИХОРА.[/b]
***
Найстарша  дочка  Зевса  й  Мнемосіни,
Богиня  співів    і  поезії  й  науки,
Вродлива  дівчина  з  тилусом  для  писання
Це  [b]КАЛЛІОПА[/b]  ,  подивіться  її  руки.
В  її  руках  таблички  для  писання,
І  купа  книг  цікавих  і  прекрасних.
Чудовий  голос  у  богині  для  співання.
Це  покровителька  і  епосів  сучасних.
***
Ніж  (меч  чи  кий)  в  одній  руці,трагедій  маска  -в  іншій.
Ти  не  порушуй  волю  богів,пиши  про  теє  ліпше.
Й  до  тебе  прийде  муза  [b]МЕЛЬПОМЕНА[/b],
Щоби  оспівувать  твої  журливі  сцени.
***
В  руках  сувої  й  палиця  для  грифелю
Богиня  часу,покровителька  історії,
Прийде  до  тебе  [b]КЛІО[/b],  о,творителю!
В  твої  у  просторі  і  часі  всі  теорії!!!
***
Вона  з  вінком  із  квітів  та  сувоєм  біля  ніг
Це  та,що  нас  бадьорить  й  звеселяє,
Богиня  флейти  й  лірики  -твій  оберіг.
[b]ЕВТЕРПА[/b]  її  звати,  майже  кожен  знає.
***
Ця  муза  мила,з  лірою  в  руках,
У  товаристві  Ероса  -то  Бог  кохання.
[b]ЕРАТО[/b]  звуть  її,  вона  в  наших  думках
Занадто  популярна  в  віршуваннях.
***
Ця  дівчина  із  скіпетром  в  руках,
А  в  правиці  її  пастушок  палка,
Комедій  це  Богиня,а-ха-хах!
Це  [b]  ТАЛІЯ-[/b]-  квітуча  театралка.
***
[b]ПОЛІГІМНІЯ[/b]  -це  муза  із  сувоями  в  руках,
Задумлива,ораторів  Богиня.
Це  покровитель  гімнів,прославлянь,
Риторики  і  красномовства  берегиня.
***
Ця  муза  з  тим  ,хто  в  "космосі  літа"
В  руках  тримає  круглий  -круглий  глобус
[b]УРАНІЯ  [/b]  -  це  муза  не  проста,
Посадить  вас  на  астрономічненький  автобус.
***
[b]Сидять  ті    Музи  красивенні      на  Парнасі*,
Чарівні,загадкові,кожна  в  свОїй  іпостасі.
Нехай  приходять  у  життя  всі  дев'ять  муз,
І  прикрашають  ваш  ліричний  пентхаус*[/b]

*[b]Пентхаус[/b]  -  окреме  житло  на  верхньому  поверсі  (або  кількох  поверхах)  багатоповерхового  будику,  яке  має  велику  власну  терасу.  Структура  пентхауза  створює  ефект  ізольованої  від  навколишнього  середовища  власної  оселі,  вілли,  маєтка  -  в  щільно  забудованих  центрах  великих  міст,  або  міських  агломерацій.  
*[b]Парна́с[/b]  (грец.  Παρνασσός)  —  гірський  масив  у  середній  частині  Греції  на  північ  від  Коринфської  затоки.  Висота  2  457  м.
Складений  переважно  вапняками,  вершина  скеляста.  Середземноморські  чагарники  і  хвойні  ліси.  Національний  парк  (площа  3,5  тисяч  га,  заснований  в  1938  році).
За  міфами,  одне  з  місць  перебування  Аполлона  та  муз,  святилище  поезії.  У  переносному  значенні  Парнас  —  світ  поезії./ВІКІПЕДІЯ/
31.10.2016Р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697737
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


dovgiy

Сліди минулого літа.

Сліди  минулого  літа.

І  до  нас  завітала  жар-птиця,
Щоб  літати  у  згадках    завжди.
Цього  року  ціловане    літо
Залишило  у  долі  сліди.
Цього  року  ми  стрілись  з  тобою
Під  гучним  барабаном  грози.
Бо  ж  серця  натомились  журбою,
Не  жаліла  самотність  сльози.
Гаснув  вечір,  та  зоряні  свічі
Запалила  нам  доля  між  хмар
І  дивились  ми:  вічі  у  вічі,
І  єднало  нас  щось,  не  на  жарт!
Сколихнуло,  мов  човен,  душею,
До  небес  на  гребні  піднесло.
Наче  повені  течією
По  гарячих  ночах  потекло.
Як  стихія  прожите  ламало,
Геть  змітаючи  досвід  старий.
Тих  миттєвостей  було  так  мало,
Бо  згорали  в  ранковій  зорі.
Хоч  було  –  та  наснилось  неначе…
Тільки  згадки    від  меду  липкі…
Вже  листопад  зажурено  плаче
На  обдерті  вітрами  гілки.
Йому  шкода,  що  килим  барвистий
Вже  втрачає  свої  кольори
І  багаття  кленового  листя
Уздовж  вулиці  вже  не  горить.
Дуже  скоро  дороги  завіють
Снігопадів  бархани  липкі…
Та  про  весни  серця  наші  мріють
Куди  кличуть  кохання  квітки.
 
29.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697715
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016


Анатолій В.

Дві зірки

Ми  вимкнемо  світло,  запалимо  полум`я  свічки...
Дивитися  будемо  на  таємничість  вогню,
Як  воску  стікає  до  низу  задумлива  річка
Собі  забираючи  клопоти  і  метушню...

Танцюють  по  стінах  химерами  відблиски  й  тіні,
В  кутках  заховались  усі  негаразди  й  страхи,
А  десь,  попід  стелею,  мрії  думки  й  сновидіння,
На  завтра  накреслені  плани,  події  й  шляхи...

Ти  поряд,  навпроти,  і  я  задивлюсь  в  твої  очі—
У  них  таємничий,  якийсь  потойбічний  вогонь...
І  я  ні  тебе,  ні  цю  мить,  відпускати  не  хочу...
Поєднання  душ,  і  тепло  твоїх  рідних  долонь...

Зірвуться  дві  іскорки  з  свічки  злетять,  і  погаснуть...
Дві  зірки,  що  впали  угору  посеред  пітьми...
Думки,  наче  блискавка,  громом  по  серцю  аж  ляснуть:
Ти  теж  так  подумала?  Схоже,  що  то,  мабуть  —  МИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Валентина Ланевич

Зайшлася душа криком.

Зайшлася  душа  криком,  вслухаюся  до  тиші,
Калатає  серденько  болем  жаливи  в  шоці.
Зрадливою  гадючкою  печалі  бариші,
Бажалось  бути  любкою,  сказав  коротке:"Ні".

Мокра  сльоза  розтертая  рукою  по  щоці,
Узори  розпливаються  на  рушнику  в  куті.
У  житті  буває  різне  і  з  медом  калачі,
Якось  ходить  по  струночці  не  зручно  щось  мені.

Вповзе  вечір  у  кімнату,  заповнить  пустоту,
Стане  уперто  мишка  гризти  дірку  у  поду.
І  за  склом  віконним  дощик  пустує  достоту,
Він  змиє  усі  образи,  відбілить  гіркоту.

29.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697396
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Світлана Моренець

* * *

Шумить  осінній  вітер  –  не  заснеш.
Безсоння.  Щоб  розвіятись  хоч  трохи,
я,  під  улюблену  "Елегію"  Массне,
пишу...  пусте,..  якісь  окремі  строфи,
обірвані  розхристані  рядки,
емоцій  вихлюп,  здогад,  підсвідоме,
нізвідки  –  несподівані  думки...
Та  враз  зринає  щемне  і  вагоме,
той  –  з  потайних  куточків  –  дивоцвіт,
безцінний,  наче  скіфські  діадеми,
що  засліпляв  собою  цілий  світ
і  не  вміщався  в  станси  і  поеми...
І  зазвучить  душевний  камертон
магічним  голосом  міфічної  сирени...

А  в  унісон,  чарівний  баритон  –
"О,  где  же  вы?.."  *  –  виспівує  рефреном...

*  –  слова  з  "Елегії"

                                                     29.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697353
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Валентина Ланевич

Ой, у полі-полі, полечку широкім.

Ой,  у  полі-полі,  полечку  широкім,
Квилила  там  чайка,  теребила  спокій.
Припадала  слізно  до  гнізда  пустого,
А  над  нею  крила  крука  молодого.

Тінню  нависають  зловіщо-низенько,
Чи  ж  то  смерть  кружляє,  матіночко-ненько?
Чом  вільному  волю  не  дано  пізнати?
Чом  у  щасті,  в  парі  не  можу  літати?

Чом  погляд  лякає  хижо-темне  око?
Зіщулилось  серце,  мерзне  одиноко.
Шугонула  вгору,  де  цупкії  кігті,
А  над  ними  сонце  в  багрянім  батисті.

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697228
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Наталя Данилюк

Тридцяті

Україна.  Тридцяті…  Холодна  стерильна  імла.
Я  вже  майже  не  сплю,  але  вірю,  що  все  тільки  сниться:
Я  –  змарніле  худюще  дівча  із  глухого  села
Десь  на  Сході,  а  може,  і  в  Центрі  –  яка  вже  різниця?

Холод  лютий,  як  звір,  пропікає  мене  до  кісток
І  судомою  зводить  живіт  від  голодної  муки!..
Це  остання  межа,  чуєш,  Боже?  Я  майже  за  крок…
І  коли  я  впаду,  підхопи  моє  тіло  на  руки.

Поклади  мене  там  –  недалечко,  побіля  своїх.
На  потріскані  пальчики  дмухаю,  подихом  гою…
А  чи  є  у  людської  душі  той  найвищий  поріг,
За  яким  ти  вже  більше  не  чуєш  розпуки  і  болю?

Я  не  знаю,  я  просто  дитина,  зернинка  мала
В  цій  звірячій  машині,  яку  запустив  сам  диявол!..
Все  забрали  до  крихти  –  ні  двору  нема,  ні  села,
У  народу  мого  й  на  життя  вже  відібране  право.

Україна.  Двотисячні…  Місто  залите  в  бетон.
Смітники  переповнені  їжею,  голови  –  брудом.
Ти  шукаєш,  де  можна  дешевше  купити  «айфон»,
Напихаючи  шлунок  масним  калорійним  «фастфудом»?

Зупинися  й  подумай:  тридцяті,  маленьке  село
В  коматозному  голоді,  кинуте  напризволяще!..
Що  ти  знаєш  про  спрагу  боротися  смерті  на  зло?
Про  терору  червоного  люту  оскалену  пащу?

Та  нічого…  А  може,  і  добре,  що  це  вже  –  архів,
Що  десь  там  загубилась  і  я  у  стотисячних  списках…
Інфіковані  душі  прогресом,  тому  і  глухі,
Не  розгледиш  на  відстані  те,  що  не  бачиться  зблизька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697240
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Ганна Верес

Останні теплі дні дарує осінь

Останні    теплі    дні    дарує    осінь,
Ще    кличе    далиною    синява,
Не    самоцвіти    то    у    травах    –    роси.
Пожовкле    листя    вітер    обрива.

Ще    приязно    нам    сонечко    сміється,
Пригубить    ранком    кинуту    росу.
Коли    ж    пташині    ягід    заманеться,
Не    пожаліє    осені    красу.
23.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Галина_Литовченко

* * *

Грає  вітер  на  арфах  
проміння  і  злив:
завиває,  сміється,  хлюпоче.
До  мойого  вікна  
пелюстки  притулив  –  
певно,  знову  блукав  серед  ночі.
Підворіття  хизуються  
золотом  ще  –    
падолист  розкладають  в  канапки.
І  пора  парасольок    
вчорашнім  дощем
не  останню  поставила  крапку.
В  високості  шикуються  
хмари  сумні,
як  до  лав  молоді  новобранці.
До  приходу  зими  
в  золотому  вбранні
осінь  тихо  кружлятиме  в  танці.
27.10.2016
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697013
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Ганна Верес

Запитання без відповіді

Війна    й    кохання    –    іспит    злої    долі:
Одне    народжує,    а    та    –    краде    життя.
Ця    формула    є    не    завжди    відома,
Та    є    закономірністю    буття.

А    як    же    усвідомити    нам,    людям,
Чому    за    щастя    платимо    життям,
Якого    на    землі    уже    не    буде?
Це    істиною    є    також    буття.  
1.02.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697005
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Ганна Верес

Для України шанс останній

Для    України    шанс    останній,
Щоб    відхреститись    від    чуми,
До    цього    довго    йшли-зростали,  
Та    чи    мудріші    стали    ми?
Й    питання    гостре    виникає,
Чи    варто    дітьми    їй    платить,
Як    це    робилося    віками?
Ні,    не    оцінять    це    кати.
Жалю    нема    в    такому    серці:
Одне    тлумачення    –    орда,
Підступна    й    хитра    вона    в    герці,
Й    мов    гідра,    що    не    вкинь,    з’їда.

Єднаймося    ж    супроти    неї,
Бо    знову    землі    заметуть,
Із    апетитами    гієни
Ціль    мають    дуже    непросту:
Накинуть    зашморга    на    шию
Й    у    власній    хаті    задавить.
За    що    ж    сини    тоді    спочили,
Подумаймо    і    я,    і    Ви,    
Бо    шанс    у    нас    це    історичний.    
Устаньмо    ж    всі:    старе    й    мале    –
Й    ординську    погань,    нам    не    звичну,
Відправимо    у    мавзолей.
А      дух    наш    з    волею,    святою,
З’єднаймо    заради    дітей
І    в    битві    з    дикою    ордою
Нову    країну    віднайдем.
12.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Шон Маклех

Вулиці на яких ми вмирали

                                                 «На  клич  меча  вставали  серед  тьми
                                                     Всі,  хто  ще  міг  в  бою  стояти.
                                                     Вінець  свободи  здобували  ми,
                                                     Вітчизни  діти  і  солдати.»
                                                                                                                                 (Шандор  Петефі)

                                                   Пам’яті  полеглих  за  свободу
                                                   На  вулицях  Будапешта  у  1956  році

Осінь,  коли  дозрівали  плоди,
Осінь,  коли  небо  було  холодним,
Осінь  торкалось  обличчя:
Мого  і  людей  на  вулицях  Будапешта:
Якщо  терпіти  несила:  кров  на  бруківку
І  душі  в  небо.  (А  над  містом  сутінки  шовку)
А  до  землі  виснуть  яблука  –  
Вибухне  моє  серце:  я  нині  повстанець,
А  серце  моє  не  з  воску,  
І  навіть  не  кришталеве,
Серце  моє  гаряче:  таке  людське  і  живе
Віддам  тобі  –  Вітчизно,  
Віддам  тобі  –  Свободо,  
Пройдуть  холоди  й  дощі,
І  змиють  кров  з  бруківок
І  брудні  сліди  окупантів,
І  може  лишиться  пам’ять  
Про  нас,  що  лягли  на  бруківку,
Що  пішли  під  кулі  і  танки,
А  вітер  що  так  холонув
На  хвилях  плинних  Дунаю,
Що  так  свистав  у  руїнах
Мого  чарівного  міста,
Він  прилетить  знову
Торкнутися  стиглих  яблук
Осені  Будапешта.  
Хотіла  моя  пісня
Ввібрати  щедрість  осінню,
Але  в  мою  пісню
Ввірвався  гуркіт  танків
І  чоботи  окупантів
Гупали  моїм  містом
За  яке  ми  вмирали…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696949
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Ганна Верес

У золото діброви одяглися

У    золото    діброви    одяглися
І    клен    вогнем    червоним    загорівсь,
Тепер    у    нього    не    зелене    листя.
Над    ним    тривожать    небо    журавлі.

Стоять    ліси    в    зажурі,    у    глибокій,
І    терен    від    печалі    посинів.
Царює    всюди    осені    неспокій,
Тож    терен    його    віддано    стеріг.

Вітри    засіли    у    сосновім    гіллі,
В    намисті,    у    червонім,    дикий    глід,
Калина    поспішає    на    весілля,
Туманом    пахнуть    трави    із    боліт.

Проворна    білка    мчить      за    жолудями,
Мов    верхолаз-висотник    по    дубах,
В    дупло    чуже    вона    не    заглядає,
Коли    несе    гостинці    у    зубах.
3.05.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Ганна Верес

Ми в осінь забрели удвох з тобою

Коли  літа  втрачають  свою  свіжість
І    у    очах    поселиться    жура,
Душі    так    необхідна    ласка    й    ніжність    –
То    осені    життєвої    пора.

Хай    білі    роси    падають    у    коси
І    зморшку    ніжну    вималює    вік    –
Давно    вже    плодоносить    абрикоса,
Що    посадив    в    честь    сина    чоловік.

Тепер    плоди    збирають    вже    онуки,
Спитати    забувають,    хто    садив,
Їх    голоси    й    плодів    удари-звуки
Мене    також    покликали    сюди.

Милуюсь    ними,    гладжу    абрикосу
І    заглядаю    в    пам’ятні    літа,
Як    він    носив    мене,    щасливу    й    босу,
А    поруч    син    метеликом    літав.

Стоїть    вона,    як    пам’ятник    любові,
А    з    неї    стиглі    падають      плоди.
Ми    в    осінь    забрели    удвох    з    тобою,
Й    так    хочеться    удвох    цей    шлях    пройти. 12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Світлана Моренець

ВІЙНА І СЛОВО

Які  страхітні  ці  раптові  зміни  в  світі  –
по  всій  планеті  підриває  мир  війна!
Тенетами  терору  оповитій
землі  вже  сниться  мирна  давнина.

Коли  зашкалює  критична  маса  болю
за  одурілим  людством,  що  в  безодню  йде,  –
німію,  здаючись  на  Божу  волю,
молюсь  в  надії  –  вихід  Він  знайде.

Мала  піщиночка  не  може  світ  змінити,
який  звірячі  орди  тягнуть  до  кінця.
Мій  Боже!  Я  не  можу  їх  спинити...
але  ж  і  не  мовчу,  як  та  вівця,

йдучи  покірливо  в  отарі,  безголово.
Супроти  орків  дав  мені  Ти  не  картеч,
а  мирну  і  не  вбивчу  зброю  –  слово,
безкровний,  та  меткий  двосічний  меч.

Тож  часто  пишуться  такі    болючі  строфи
й  моли́тви,  щоб  не  сталась  ядерна  зима,
бо  може  світ  –  за  крок  до  катастрофи...
А  іншої  планети  в  нас  –  нема...

                                                 26.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Осіріс

Від заходу до світання


На  гладі  сонної  ріки,  хвиле́ць  журливі  завитки,  
Струже  рубанком  вітрови́м  тесля́р  щерблений.    
Вплітають  ладно  павуки  плеяд  сіяючі  нитки,
Роси  відсвітом  золотим  у  гай  червлений.  

Пастеллю  олов’яних  снів  блукає  соло  цвіркунів,
Духмяним  спокоєм  трави,  в  степах  безсилих.  
Вуаль  агатових  вогнів  гаптує  спини  бур’янів,  
Що  заглядають  у  стави  з  горбів  похилих…

Ніч  потомивши  босих  ніг,  серпанком  припаде  на  стіг.
Світання  ковдрою  її  прикриє  ревно.
Лазурним  безкраєм  доріг,  полине  днини  оберіг.  
Меди  розплещуть  солов’ї  у  світ  душевно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696746
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


горлиця

Поет писав, поет і досі пише!

 

Коли  в  душі  бурхливі  гори-хвилі
І  сонце  відмовлялося  світить  ,
Коли  дощі  всі  паростки  поїли,
Він  все  ж    писав,  не  міг  інакше  жить!

Він  бачив  всі  страждання  і  тривоги
І  все  оце  лилося  на  папір,
Тиран  зі  сходу,  кров'ю  лив  під  ноги
Народу  нашого,  немов  старий  вампір.

І  витирав  усі  його  писання,
-Брехня,  брехня,  такого  не  було!
Буржуйна  маса  ,крапка  для  повстання!
Їх  нищилось!  Колгоспом  зацвіло!

Та  “буржуїв  “  в  колгоспи  не  приймали,
В  них    забирали  залишки  зерна,
В  утробах  не  народжені    вмирали...
Проклятий  рай!  Советська  сарана!  

З'їдав  усе,  голодний  тридцять  третій,
Мільйони  гинули,  поет  про  це  писав.
До  смітника!-  кричав  ворог  упертий
І  до  людей  цих  книг  не  допускав!

Та  час  прийшов,  і  правда  заясніла,
І  колить  очі  злOдіям  Кремля,
А  змій    у  судоргах  звивається  і  мліє,
Здригнулася  притоптана  земля!

Поет  писав,  поет  і  досі  пише!
Бо  що  було,  землею  не  прикрить!
Вона  минулим  дихає  сильніше,
Проснулася  і  правдою  гримить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696722
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Ганна Верес

«Курли», останнє, журавлине, линуло

Запахла    осінь    свіжою    калиною,
І    тихий    смуток    душу    ледь    обпік,
«Курли»,    останнє,    журавлине,    линуло
Із-під    хмаринок,    ніби    з-під    повік.

Осіннє    небо    голоси    ті    слухало
І    сипало    дрібнесеньким    дощем
Понад    полями,    лугом,    лісосмугами
Й    гіркий    будило    непідробний    щем

За    птахами,    що    з    краєм    попрощалися,
І    за    теплом,    що    гріло    нас    щодня,
За    квітами,    що    у    красі    кохалися,
За    всім,    що    із    минулим    нас    єдна.
20.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696668
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Ганна Верес

На коліна впала мати

На    коліна    впала    мати
Перед    образами
Й    слова    стала    поливати
Гіркими    сльозами.

Стоїть    вона    на    колінах
Перед    святим    ликом:
«По    всій,    по    всій    Україні
Розлилося    лихо.

Заглядає    у    тих    серце,
Хто    діточок    має…
Ба,    найбільше    горе    неньці,
Як    синів    ховає.

Як    душа    тремтить    від    болю,
Як    сиріток    бачить,
Їм    тепла    ж    треба    й    любові,  –
Ледь    говорить    –    плаче.    –

Зглянься,    Матінко    Маріє,
Стрілись    ми    з    бідою:
У    війні    ми,    ще    й    нерівній,
З    дикою    ордою.

На    землі    крові    усюди
Уже    по    коліна,
Гинуть    кращі    наші    люди,
Гине    ж    Україна…»

Ненароком    і    в    ікони
Сльоза    покотилась:
«Всі    одержать    по    закону:
Орда    й    сиротина.

Правду    боронити    треба
І    свободи    зерна,
Лиш    тоді    Господнє    небо
Мир    пошле    на    землю.»
5.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696664
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


dovgiy

Лечу.

Лечу.

І  знову  асфальтова  стрічка
Мене  стрімким  летом  стрічає
Нахмурене  небо  важке,  непривітне,
Погрожує  плачем  відчаю.

Чому  оцей  шлях  я  долаю?
Навіщо  спокушую  долю?
 Чому  оце  серце  спокою  не  знає  
І  крила  ще  хочуть  на  волю?

А  люди  лукаві,  байдужі,
Для  мене  творять  заборони…  
З  липкою  опікою  наче  як  друзі,
А  заживо  в  клітку  хоронять.

Невже  про  те  сам  я  не  знаю,
Що  час  вже  настав  невблаганний,
Що  сили  тілесні  потроху  щезають
І  вік  для  мандрівок  поганий?

Але  попри  їхні  потуги,
Надуманих  пасток  турботи,
Лечу    у  блакить    до  своєї  подруги,
Щоб  слабість  любов’ю    збороти.

І  хай  у  останньому  злеті
На  довгий  політ  сил  не  стане…
Я  буду  як  лебідь  в  безкрайому  небі,
Хоч  може  це  буде  востаннє…

Коли  ж  мене  доля  закриє
Похмурими  гратами  клітки…
Розтану  як  промінь  в  пітьмі  безнадії,
Без  милої  пісні  лебідки!

2016-10-25

 



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696597
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Любов Ігнатова

Просто дощ за вікном…

Дякую  Оленці  Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378

Просто  дощ  за  вікном...просто  осінь  бринить
На  обірваних  вже  павутинках...
І  римується  з  сумом  оця  дощомить,
Застигає  в  графічних  картинках.

Просто  дощ  за  вікном...І  в  душі,  чомусь,  дощ
Тихо  грає  мінорні  мотиви.
І  дзеркалить  калюжно  бруківку  у  площ
Ця  осіння  замислена  злива.

Просто  дощ  за  вікном...  Силуети  людей
Розпливлись  у  хвостатих  краплинах...
І  танцюють  думки,  як  в  театрі  тіней,
На  старих  чорно-білих  світлинах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


dovgiy

Етюд з липня 2010 року.

Немов  зійшов  з  малюнків  казки
Гладющий  Пан.  Новий  багач.
Хода  у  нього  як  у  качки:
Бо  ж  сало  наросло,  хоч  плач!
Звисає  спереду  і  ззаду,
Тай  по  боках  також  мішки…
Він  має  тут  свою  посаду,
Дохід  чиновника  стійкий.
Ще  крім  цього  є  власний  бізнес  -  
У  області  міцні  зв’язки.
Ось  із  авто  натужно  виліз
І  ледь  не  лопають  кістки!
Став  на  кінцівки…  і  поволі  
Посунув  в  офіс…  на  труди…
Із  харчоблока,    напівгола,
Понесла  їсточки  туди.
Бо  ж  Вони  вдома  ще  не  їли…
Чи  є  ще  готувать  кому?
А  тут  таки,  від  інвалідів,
Урвати  можна  будь-кому.
А  ось  і  Зам…  також  нівроку!
Прямує  в  офіс  від  авто…
В  руках  пакет.  Ще  видно  пробки
Кількох  пляшок…  е,  ні!  –  не  то!
Ти,  простолюде,  не  дивися
Як  вміють  жирувать  Пани.
Перед  іконками  молися,
Щоб  Бог  країну  цю  хранив
В  якій  так  мало  правди-долі
І  так  багато  кривди  й  зла…
Вже,  бач?  Красунечка  на  волю
З  покоїв  панських  подалась…
Розчервоніла…  розпашіла…
   Має  подяку  від  Панів.
За  гарні  страви  і  за  тіло
Яким  Бог  щедро  наділив.
Неподалік  сиділа  бабця
Дивилась  в  заворітний  світ,
Звідки  іще  чекала  казку:
Чужих  людей  тепло  й  привіт.
Вона  не  знать  коли  і  ждала
Візиту  доньки  чи  синка…
Беззубо,  яснами  жувала
Черству  скоринку  від  пайка.  

2016-10-23
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696421
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Ганна Верес

Хрести

[u]Учора  прочитала  твір  Олекси  Удайка  "Ой  Морозе,  Морозенку".  Звичайно,  і  вірш,  і  пісня  нікого  не  залишають  байдужим.  І  в  мене  народився  ось  такий  вірш.[/u]

Хрести,  зчорнілі,  давні,  дерев’яні,
Німі  і  непідкупні  свідки  мук,
Як  в  33-ім  люд  голодний  в’янув
І  походжав  між  трупів  чорний  крук.

Хрести  й  могили  –  пам’яті  скрижалі  –
Таке  не  заховаєш  у  архів,
Вони  ж  бо  чули,  люди  як  страждали
Й  земля  стогнала  в  ті  часи,  лихі.

Як  села  змовкли…  Лиш  вітри  блукали,
Ганяли  двері  кинутих  хатин,
А  в  матері  у  Божої  стікала
Сльоза  від  диких  голоду  картин.

Волосся  –  дибки.  А  на  серці  –  камінь…
Як  вистояв,  як  вижив  мій  народ?
Як  «братом»  називатись  міг  роками,
Хто  катом  був,  бездушний  ідіот?

Хіба  людське  буває  притаманним
Тим,  хто  не  знає  співчуття,  жалю?..
Пробилась  правда  крізь  часу  тумани
Про  звірства,  що  творились  у  краю.

Хрести,  зчорнілі,  давні,  дерев’яні,
Німі  і  непідкупні  свідки  мук,
Як  в  33-ім  люди  вимирали…
І  ситий  походжав  між  ними  крук…
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Ганна Верес

Щодень пишу вірші

Щодень    пишу  вірші    я    не    в    нікуди,
А    щоб    засвідчить    до    землі    любов,
Пишу,    щоб    їх    читали    добрі    люди,
А    цензором    моїм    хай    стане    Бог.

Любов    ту    п’ю    із    колосу    пшениці,
Зі    срібла-рос    й    дзвінкого    джерела,
І    з    сивого    Дніпра,    й    тої    землиці,
Що    кров’ю    зрошена    синівською    була.

Я    п’ю    її  і  з    пісні,    весняної,
Яку    дарують    щедро    солов’ї,
З    густих    лісів,    що    виросли    стіною,
І    з    рушника      із    хлібом      на    столі.

У    серце,    в    кожне,    стежку    відшукаю,
Щоб    там    новим    росточком    ізійти,
Щоб      стати    обороною    для    краю
І    ворога    гуртом    перемогти.
23.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Дідо Микола

Каторга Сибіру

Летять  у  вирій  журавлі,
Змітає  листя  осінь.
Понесли  спомин  на  крилі,
У  хмарах  стоголосі.

Минуло  майже  сімдесят
В  жовтневий  день  о  шостій.
Нас  відправляли,  як  телят    
В    товарняках  на  постій.

Десятки  тисяч…    за  добу,
Сімей  із  Галича,    Волині.
Відправили…    у  «голубу»,
Лягли,  кістьми  в  далині.

О,  як  багато  їх  пішло,
Нема  звісток  донині.
Для  ж.да    жилу  золоту…
Шукають  в    трясовині.

Осінній  плаче  краєвид…
Вкраїнці  безголосі.
Новий  епохи  геноцид
Вам  чинять  дзяблоносі.

Мовчать  копальні  й  табори,
Холодного  Сибіру.
Лише  журавлики  згори,
Нагадують    допіру.

21.10.1947  р.  було  вивезено  плєшивими  комісариками
пігмеями  до  Сибіру  більше  150  тис  селян  з  Західної  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696359
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Дідо Микола

Пристрасть

Пристрастився  мій  внучок  
До  бару  ходити:
Кожен  свій  робочий  день
Ввечері  –  «обмити».

В  барі  весело  й  затишно,
Є  з  ким  посидіти,
З  добрим  другом
                                           про  що  хочеш
Можна  говорити.  

Кожен  вечір  онучок
Пізніше  проходить,
Із  своєю  дружиною
Розмову  заводить.

«В  барі  жіночки  веселі,
Сміються,  жартують,
А  ти  завжди  зажурена,
І  очі  сумують».

«Чого  ж  мені  веселитись
І  чого  радіти?
Скоро  ти  уже  й  забудеш,
Що  у  тебе  діти.

Чи  проснувся  онучок,
Чи  то  перейнявся?
Вже  два  роки,  як  Юрко
За  розум  узявся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696328
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Ганна Верес

Відходять… найкращі…


Відходять,    
життям    
сплативши,
За    нас    
і    за    волю    
нашу,
Настала    
щоби    в    нас    
тиша,
Щоби    
захлинулась    
Раша
Своєю    
в    Донбасі    
кров’ю,
Щоб    світ    
бачив    те    
на    очі,
Вмирали    
як  
 із    любов’ю…
Прийми    їх,    
Великий    
Боже!..

Вони,    
патріоти    
краю,
Героями    
вийшли    
з    битви,
У    черзі    
тепер    
до    раю…
З    любов’ю,    
що    
недопита
Утрапили    
в    смерті    
пащу,
Нам    важко    
із    цим    
змиритись…
Відходять…  
 Ідуть      
найкращі
У    вічність,    
щоб…    
повторитись…
5.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Ганна Верес

Це одна із найцінніших нагород

Коли    у    білий    сніг    вберуться    коси

І    мудрість    зацвіте    в    твоїх    очах,

Хвороба,    біль,    чи    зло    чиєсь    підкосять,

Тримайся,    і    старайся    пробачать,


Бо    зло    не    може    довго    панувати    –

Воно    для    рівноваги      є    в    житті.

Час    прийде    не    терпіть    –    перемагати,

Тоді    настануть    дні    вже    золоті.


Життя    не    може    бути      диво-раєм,

Смаку    його    не    знатимеш    без    мук,

А    найстрашніш,    як    за    життя…    вмираєш.

Собі    ж    за    ідеал    слова      візьму:


Прожити    так,    щоб    совість    не    згубити,

Творити    так,    щоб    розумів    мене    народ,

Терпіти    стільки,    щоби    честі    не    зганьбити,

Мені    це    найцінніша    з    нагород!
8.05.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Леся Утриско

А знаєш, сонце теж, напевно, плаче.

А  знаєш,  сонце  теж,  напевно,  плаче,
Коли  до  неба  йдуть  сини-  солдати,
Коли  над  прірвою  життя  юначе,
Де  громом  б'ють  чужі  гармати.

В  поклоні  місяць  сумно  похилився,
Сходини  в  небо  міцно  їм  тримає,
Із  жалю  й  болю  тихо  зажурився-
Було  життя  юначе...  і  немає.

Їх  душі-  зорі,  небо-  вічний  рай,
Земля-  лиш  спогад  тисяч  та  мільйонів,
Ще  довго  не  цвістиме  буйно  гай-
Молитви,  сум  і  тисячі  поклонів.

Матусе-  земле,  ти  така  сумна,
У  смутку  місяць,  сонце  також  плаче,
Сивіє  з  горя  ненька  не  одна-
Обірване  в  війні  життя  юначе.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696132
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Леся Утриско

Земний мій рай, моя ти, Україна.

Так  хочу  розказати  всім  про  рай,
Земний  мій  рай-  божественна  Країна,
Мій  світ,  де  зацвіте  весною  гай,
Де  кетягами  хилить  горобина.

Де  рідна  хата,  стежка  край  села,
Вода  студена,  батьківска  обора,
Там  в  соняхах  любов'ю  залягла,
Моя,  та  й  по  дитячому,  свобода.

Де  житній  хліб  із  маминих  долонь,
Приймала,  як  святе  причастя,
Там  серце  гріє  батьківський  вогонь:
Хіба  на  світі  є  ще  більше  щастя?

Мій  світ  земний,  мій  Божий  вічний  рай:
В  намисто  зір  увібрана  калина,
Із  гір  високих  лине  водограй,
Земний  мій  рай,  моя  ти,  Україна.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696090
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Тетяна Луківська

Осінній етюд (знову осінь)

Згадаємо,  осінь  і  кохання  
 https://www.youtube.com/watch?v=s-hbT6SvJ24&feature=youtu.be




(додаю  текст,  побачила,  що  деякі  рядки  загубилися)

На    нашу    лавку    осінь    підсідає…
У    бесіду    осінню        з    листопадом.
На        жаль…    нас  тут    уже    немає.
І    лише        смуток    бродить    садом.    
Туманом    щільно    листя    обгортає,
І        не    знайти    минулого        кохання.
Іду    до    осені,    вона    лиш    знає    ,
Що    саме    зустріч    тут    була    остання.
Тихо    злітає        золоте    листів'я…
В    долоні    щедро    ми        його    ловили.
В    букет    складали…    та    чужим    міжгір'ям    
Любов    надвоє    нашу        розділили.
Сумую    я    в        осінньому    барвисті,    
І    спомини        щораз    перегортаю.
Моя  в  букеті  осінь  жовкне  листом.
Твоя    ж    …        у    другу    долю    завертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696011
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Ганна Верес

Полтава

[i]Я    не    за    те,    щоб    пам’ятними    стали
Лиш    булава  й    чубаті    козаки,
Я    хочу,    щоби    пам’ять    не    ослабла
Про    те,    як    жив  народ    наш  ці  віки.[/i]

–  Полтава,    сонячна    Полтава,    –
То    мелодійний    спів    зліта.
Зорить    орел    над    парком    Слави
І    в    будні,    і    в    усі    свята.

Давно    закований    у    злото
Не    може    хижий    птах    злетіть.
Чиї    він    втілював    польоти?
Що    мали    люди    на    меті,
Коли    орла    над    парком    Слави
У    центрі    міста    підняли?
Це    честі    додало    Полтаві?
Чи    дяка,    що    не    запалив
Тоді    її,    як    шведи    рвались,
Й    Петру    на    білому    коні
Шукати    в    Ворсклі    скло    старалась
Царева    свита.    Не    в    вогні!!!

Може,    хто,    й    справді,    бачить    славу
В    орлі  російських    військ,    Петра?
Чим    обернулось    для    держави,
Для    України    те    «ура»?
Не    маєм    права    забувати,
Війни    тяжкої    жодну    мить,
Купа    Полтаву    Ворскла-мати
Й    давно-давно    про    це    шумить:
«Мені    здається,    «славний    Орле»,
Собою    інше    ти    вінчав:
Як    цар    Петро    змінив    нам    долю,
Державу    знищувать    почав.
Тож      розберімось,    добрі    люди,
В    чім    суть    російського    орла,
Й    торжествувати      правда    буде,
Бо    іншою    вона  була!»

Живе    заквітчана    Полтава
Давно    новим    своїм    життям,
Як    пісня    у    кількох    октавах,
Як    чесний    свідок    всіх    звитяг!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696008
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Леся Утриско

Іди, мені не жаль.

Я  сльози  втру,  хай  ними  плаче  осінь,
Забуду  все:  розлуку  та  печаль,
Із  снів  сумних  сплету  чарівні  коси,
Я  відпущу:"  Іди,  мені  не  жаль".

Не  жаль  того,  чого  вже  не  вернути,
Не  жаль  того,  чого  давно  нема,
Забути,  хочу  все  чомусь  забути,
Так  хочу...  хай  впаде  між  нас  зима.

Ти  сам  накликав  лютії  морози,
Ти  зачерпнув  розлуку  у  душі,
А  я  чекала  веснянкові  грози
У  тих  полях,  де  квітнуть  спориші.

Я  сльози  втру,  хай  ними  плаче  осінь,
Забуду  все:  розлуку  та  печаль,
Я  віднайду  свою  небесну  просинь,
Я  відпущу:"  Іди,  мені  не  жаль".







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695922
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Микола Шевченко

Autumn melody (осіння мелодія) + відеослайд

...Осінь...
...Млосні  тумани...
...Мливо  всиріле...
...Сниво  змарніле...  
...Часті...
хвилясті  по  тілу...
...Озноби...
...Губить  оздоби...
...Гірко  за  ними  голосить...
...Досить?..
...Не  досить...
...Ще  рано...
...Ще  не  відчинена  
брама  нірвани...
...Крони  дерев  -  
наче  драні  сутани...
...Листя  летючі  вімани...
...Хмари  -  насуплені
хижі  варани...
...Рано  ще,  в  зиму,
ой,  рано...

21.10.16  (авторська  мелодія  -  банально  "Осіння  мелодія"  -  Микола  Шевченко)

посилання  на  відео(Ютуб):

https://www.youtube.com/watch?v=s6gs-NjByMc&feature=youtu.be

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695894
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Анатолій В.

Пригорнися до мене душею

Пригорнися  до  мене  душею,
Як  було  на  початку  весни...
Ти  ніколи  не  станеш  моєю,
Хоч  і  знаєш  усі  мої  сни.

Я  у  світі  своєму  сховаюсь,
Буду  жити  у  мареві  снів...
Сто  разів  прокляну  і  покаюсь,
Що  ось  так!  А  не  так,  як  хотів!..

Сто  разів  я  помру  і  воскресну...
Кожен  раз,  дяка  Богу,  воскрес!  
Знов  збираюсь  в  дорогу  я  хресну,
Несучи  з  насолодою  хрест.

Пригорнися  до  мене  душею,
Хоч  горить  в  жовтій  осені  сад...
Просто  я    за  тією  межею,
Де  немає  дороги  назад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ганна Верес

Будяк чи серце?

На    стежці    лежало…    серце,
Розтоптане…    Ще    стогнало…
Мов    тихе    казкове    скерцо…
Ішли…    і…    не    обминали…

Шматочки    людського    серця,
Неначе    скалки,    палали…
Горить    так    на    сонці    скельце,
Та    всі,    мов    сліпі,    снували…

А    поряд    будяк,    колючий,
Себе    показати    вміє…
Уколе    –    ранка    ,болюча…
Він    схожий    тоді    на    змія…

Й    шукає    душа    одвіту:
–  Невже    будяк…    важливіший?
 Обходять    дорослі    й    діти…
Чи    цвіт    його    красивіший?

–Ні!      Люди    черствими    стали,
Забули    ціну    любові,
Поміж    будяків    зростали,
Згубили    дорогу    к    Богу.  
29.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695828
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ганна Верес

Коли душа обділена любов’ю

Коли    душа    обділена    любов’ю,
Не    сколихне    її    ніякий    біль,
Й    не    слід    винити    в    цім    життя    чи    Бога    –
Причина    криється    лише    в    тобі.

Коли    душа    обділена    любов’ю,
Вона    бідніє,    змушена    страждать,
Шкода,    коли    це    станеться    з    тобою,
Тож    поспішай    тепло    своє    роздать.

Примнож    любов.    І    стане    світ    теплішим,
І    посміхнуться    сонце    й    небеса,
Й    наділить    Бог    тоді    тебе    щедріше,
І    ти    відчуєш,    що    таке    краса!
18.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


горлиця

СОНЦЕ ЩЕ НЕ ЗАЙШЛО!

Мов  сніжинки  -роки,
Роздувають  вітри,
Ген  летять  і  назад  не  вертають,
Та  не  гасне  вогонь,
Сніг  торкається  скронь,
Серце  б'ється,  безмежно  кохає.

Він  воркоче  слова,
-Ти  голубко  моя,
Не  журись,  що  до  нас  прийшла  осінь,
Сонце  ще  не  зайшло,
Подає  нам  тепло,
Давай  руку,  полинемо  в  просинь.-  

Пригорнулась  вона,
Знов  щаслива  була,
Нехай  віють  вітри,  завивають,
Там  де  тепла  рука,
Не  буває  зима,
Бо  з  кохання  роки  не  зникають!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695823
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Любов Ігнатова

Я тебе ніяк не розкохаю

Я  тебе  ніяк  не  розкохаю...
Рву  із  серця,  із  життя,  з  душі...
А  ти  знову  й  знову  проростаєш,
Як  ростуть  весняні  спориші.

А  ти  знов  приходиш  в  мою  думку,
Коли  я  втрачаю  спокій-сон,
Дістаю  всі  спогади  із  клунків,
І  ридаю  з  вітром  в  унісон...

І  чому,  навіщо  і  для  чого
Я  себе  вбиваю  день  за  днем?..
Десь  згубились  пройдені  дороги
Вибитим  у  бурю  вітражем,

Розгубились  кольорові  скельця,
Втрачено  минулого  сюжет...
Там  було  моє  розбите  серце
Чи  покрите  шрамами  твоє?

Хто  зна...вже  ніхто  не  відгадає...
Може  тільки  я  в  зимовий  час
Намалюю  знов  на  небокраї
Дві  химерні  тіні...тобто  нас...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Наталя Данилюк

Не сама

День  –  молоко  учорашнє  –  холодний  і  сивий,
Золото  листя  поволі  з’їдає  іржа.
Жовтень  скупий  на  тепло,  але  щедрий  на  зливи.
Ближче  і  ближче  ота  ледь  відчутна  межа…

Час,  коли  осінь  так  плавно  перейде  у  зиму,
Пудрою  інею  вкриються  сонні  сади…
Входиш  у  світ,  щоб  послухати  вічність  незриму
В  шереху  крон,  що  відбились  у  плазмі  води.

Як  зачаровує  щедра  палітра  осіння:
Охрове,  мідне,  багряне  –  строкаті  мазки!
Річка  у  чистому  сріблі  шліфує  каміння,
Ніби  полоще  твої  обважнілі  думки…

Ніби  змиває  усе  непотрібне  й  погане,
Щоб  прояснити  присипане  пилом  вікно.
Небо  пливе,  як  розлиті  вершкові  тумани,
Мох  набирає  вологи,  мов  грубе  сукно.

Входиш  в  цю  осінь  –  отак  несміливо  і  стиха,
Грузнуть  підошви  –  не  ґрунт,  а  розплавлений  віск!..
Сила  якась  невловима  наказує:  «Дихай…»,
Клітку  грудну  розпирає,  аж  чується  тріск.

Все  буде  добре,  здолаєш  і  смуток,  і  втому,
Начисто  вибілить  душу,  мов  аркуш,  зима.  
Знаєш,  як  добре  вертатись  до  рідного  дому,
Де  не  сама!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Ганна Верес

Я осінь цю по-своєму люблю

Ще  ніч  не  підняла  своє  крило,
Як  місяць  допливав  останню  милю,
Він  ненароком  розбудив  село,
Коли  роса  травиці  ноги  мила.

Спустився  ранок.  Осінь  на  порі.
Красою  хоче  всіх  зачарувати:
То  хмаркою  пливе  вона  вгорі,
То  бурею  заходиться  карати.

Або  застигне  в  золоті  дібров,
Дощем  за  теплим  літечком  заплаче,
Коли  ж  наллє  калині  свіжу  кров,
Збентежить  моє  серденько,  гаряче.

Я  осінь  цю  по-своєму  люблю,
Немов  сестру,  щоразу  виглядаю
І  Бога  про  одне  лише  молю,
Дай  жити  без  війни  у  свому  краї.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Світлана Моренець

О НЕ СПІШИ, МІЙ ЛИСТОПАДЕ!

Свитинку  вбравши  золоту,
біжить  стежинка,
на  самоті  в  міськім  саду
гуляє  жінка,
там,  де  людський  шумливий  тлум
враз  не  нахлине,
у  царство  спогадів  і  дум
вона  полине.

Навіє  їй  осінній  сад
те,  що  й  забула,
і  спогадів  тих  зорепад
несе  в  минуле,
де,  як  травневі  солов'ї,
вона  співала,
і  де  любов  знайшла  її  –
у  дар  дістала.

А  спогади  уже  пливуть
повз  біль,  страждання,
переосмислюється  суть
і  сподівання...
–  Розбурхав  ти,  розворушив
і  грішне,  й  чисте.
Не  стань  кінцем  щасливих  днів,
мій  Падолисте!..

В  полоні  спогадів  брела
в  заду́мі  жінка,
в  глибоку  осінь  завела
її  стежинка,
та,  попри  дощ  і  холоди,
душа  –  ще  в  літі...
–  Мій  Листопаде,  заблудись
в  безмежнім  світі...

11.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Олександр ПЕЧОРА

СІМ ХРИЗАНТЕМ

Кілька  місяців  я  тут  не  озивався.  Написано  за  цей  час  чималенько...
Але  досі  нічого  новенького  не  озвучив  -  і  часу,  і  грошей  не  вистачає.
То  нехай  хоч  голосом  з  минулого  романСичне  прозвучить.  Всім  -  гарного  ліричного  настрою.

Сім  хризантем  –
                             дарунок  долі,
квітують  сонячно  в  мені,
немов  зоринки  чарівні,
бентежать  подихом  любові.

Ясночервоні,  сніжнобілі,
закличні  й  ніжні,
                                                             і…  сумні.
Малює  осінь  у  вікні
дощі,
                   граків,
                                             автомобілі.

Сім  хризантем  у  росах  віри,
ви  й  досі  ще  не  відцвіли  –
червоні,  як  тоді  були,
хоч  білі  квіти  й  посивіли.

О  квіти,  о  душі  привілля!
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль  –
сім  хризантем  –
                                                       червоні  й  білі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Любов Ігнатова

Учора

А  знаєш,  учора  гриміло  в  нас...знов...
І  вечір  жбурляв  у  шибки  хмаровиння...
А  я  все  складала  уламки  розмов,
Зчищаючи  з  них  загрубіле  лушпиння...

                                                                   Ревіло  і  бликало  в  пащі  вітрів,
                                                                   І  так  гоготало,  як  полум'я  в  пеклі...
                                                                   Я  знаю,  ти  поруч  би  бути  хотів...
                                                                   Та  швидко  захмарилось...  ще  швидше  смеркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Валя Савелюк

ФЕЄРВЕРК

яскраві  враження  –
несподівані,
полонять  увагу-уяву  –
яву  –
на  довгі  наступні  дні,
на  довгі  безсонні  ночі:
сумую  за  Вами…
думаю-згадую...
знову  чути-бачити  хочу…

яскраві  враження  –
несподівані-незабутні,
наче  дитячі-юні
безтурботні  казкові  дні,  
феєрверкові-різноколірні
весняні  

…не-вивітрені,
як  етерні  олії…

а  тоді  –  ностальгії
світлі  осінні…  
а  ще  по  тому  асоціації  –
невловимі  тіні

…сердечні  зв`язки  –
враження-феєрверки…

закорковані  спогади  раю  –
асоціації-ностальгії,
ароматичні  етерні  олії…

яскраві  враження,  
як  вогнеграї  –
безпечні  сонні  
розмаїті  вогні,
до  пори  у  патроні  
картоннім
заховані,  
замкнені,
ув`язнені,
утаємниче-ні…

яскраві  враження
самовільно  злітають,
стрімко  неба  сягають,
наче  запущені  невідь  ким  вогнеграї…

од  на-все-небо-вражаючої  красоти
заворожено  погляду  не  одірвати…
не  відвести

та
що  палко  горить  і  яскраво  сяє  –
швидко  никне-згасає

зникає  
мить  –  і  немає…

і  не  можна  його  втримати,
навіть  якщо  у  картоннім  снаряді  
у  потаємній  темній  шухляді
під  ліжком  ховати  і  стерегти

не  вберегти

аби  феєрверк  побачити  –
знову  захоплено  пережити,
доведеться  його  на  волю  –
у  небо,  як  горлицю,  відпустити…
випустити…

лети,  феєрверку,  лети  –
сон-казка-спогад  і  мрія  ти…

не  вдасться  тебе  утримати…
але  можна  в  уяві,  як  блискітку,  берегти,
з  пам`яті  лагідно  діставати  –
радіти-згадувати  –
люби-ти

…феєрверку  мій,  вогнеграю…
хто  найяскравіше  сяє,
того  –  мить  –  і  нема-Є…

…декоративне  полум`я
я

19.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695477
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Михайло Гончар

Кто б мудростью смог поделиться (з української)

   Леонід    Горлач

                                   ***
У  кого  мудрості  спитати,
коли  довкола  глушина,
до  кого  думою  пристати
і  так  зцілитися  сповна?..

Так  часто  сам  себе  питаю
серед  людської  суєти:
невже  втекти  аж  до  Дунаю,
щоб  мукам  прихисток  знайти?..

І  втік  би.Так  Дніпро  гримкоче,
людьми  покривджений,як  я,
мов  заклинає:
-  Сивий  хлопче,
твоя  я  доленька,твоя!

                       Перевод:

Кто  б  мудростью  смог  поделиться,
Когда  один  стою  в  глуши,
и  с  кем  бы  думою  сродниться
для  исцеления  души?..

Вопросами  себя  пытаю
средь  человечьей  суеты:
бежать  неужто  за  Дунаи,
чтоб  мукам  где  приют  найти?..

Сбежал  бы,только  Днепр  грохочет,
людьми  обижен,как  и  я:
-  Седой  юнец,  чего  ты  хочешь?
Твоя  я  долюшка,  твоя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695472
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Ганна Верес

Невже по тому ж колу й ми ідем?

Невже  нічого  досвід  той  не  варт,
Коли    мужі  державні  –  без  відваги,
Коли  при  владі  –  бізнес  і  розбрат?
Європа    ж  так  здала  в  тридцяті  Прагу.

Невже  по  тому  ж  колу  й  ми  ідем,
Коли  без  нас  вирішують  нам  долю?
Коли  торгівлю  з  ворогом    ведем,
Чекає  що  народ    той,  всім  відомо.

Чи  не  пора  про  себе  заявить
Про  те.  що  в  світі  всі  народи  рівні,
Що  вмієм  землю  ми    свою  любить
І  будем  боронити  край  чарівний.

Коли  ж  Брюссель  і  далі  буде  нам
Свою  прихильність  лиш  демонструвати,
Покотиться  на  Захід  ця  війна,
І  буде  Кремль  Європі  диктувати.

Та  поки  істину  оцю  пізнає  світ:
З  агресором  ніяких  справ  не  мати  –
Утратить  Україна  кращий  цвіт
І  не  одна  посивіє  ще  мати.  
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Ганна Верес

Ніколи не були ви нам братами

Ніколи  не  були  ви  нам  братами  –
Останній  міф  радянщини  ізник,
Коли  ви  стали  справжніми  катами
У  час  останньої,  гібридної  війни.

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Коли  в  Криму  свій  вивісили  стяг,
Коли  в  Донбас  на  танках  завітали
Й  на  світ  увесь  брехали  у  «Вістях»?

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Коли  Богдана  зрадив  Олексій,
Як  Січі  Запорізької  не  стало?
(Це  Катерина  –  підлості  носій).

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Як  ми  в  тридцяті  дохли  на  полях?
А  ви  сторінку  й  цю  перегортали  –
До  комунізму  розгортали  шлях.

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Коли  мільйонами  нас  вивезли  в  Сибір,
В  Карелію,  в  степ  дикий  Казахстану?
Нам  –  біль,  могили…  Славу  ж  –  лиш  собі.

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Як    потурали  владі  в  цих  ділах?
А  мо’,    зручніше  жити  вам  кротами
І  берегти  уласне  тіло  й  дах?

Може,  тоді  були  ви  нам  братами,
Коли  ганьбили    й    мову,  як  могли?
Вона  ж  жила,  у  душах  розквітала
Й  назвала:  «Ви  вкраїнці  –  не  хохли!»

Нас  ви  й  тепер  вважаєте  братами,
Як  зариваєте  дітей  наших  в  поля?
Вам  зойки  матерів  їх  долітають?
Ви  ж  аплодуєте    убивцям  із  Кремля!..

Ніколи  не  були  ви  нам  братами,
Бо  ми  для  вас  лише  «дурні  хохли»,
Себе  ж  нам  подавали  «господами»,
Щоб  і  перечить  навіть  не  могли.

Ніколи  не  були  ви  нам  братами,
Про  це  засвідчив  досвід  поколінь,
Коли  в  найкращих  голови  злітали,
Хто  мав  сміливість  встати  із  колін.

Ніколи  не  були  ви  нам  братами,
У  цьому  ми  упевнились  не  раз.
Застерігав  пророчими  устами
Давно  про  це  наш  Батько,  наш  Тарас.

Ніколи  не  були  ви  нам  братами,
У  цьому  пересвідчився  народ.
Останні  сумніви  в  свідомості  розтали…
І  це  одна  із  Богових  щедрот.
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695454
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Радченко

Там, де спалені мости

Недописані  листи  -
Шепіт  першого  кохання,
Як  предвістник  самоти
І  безсонного  мовчання.
Як  дитячих  мрій  казки,
Що  не  збудуться  ніколи.
Кришталя  тонкі  друзки
Пальці  й  серденько  вкололи.
Залишилися  листи  -
Зажило  чи  так  здалося?
Там,  де  спалені  мости,
У  минулім  прижилося
Ехо  перших  почуттів,
Що  у  спогади  приходить
І  мелодією  слів
Перехоплює  знов  подих.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695318
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Ганна Верес

Добігло літо швидко до кінця

Добігло    літо    швидко    до    кінця,
Діброви    запалила    юна    осінь    –
Ознака    це    осіннього    лиця,
Та    сонечко    теплом  хвилює      й    досі.

Ген    чорнобривців    вишикувавсь    ряд
І    осені    вони    найбільш    радіють,
Пан-бархатом,    немов    вогнем,    горять,
І    мають    довго    ще    цвісти    надію.

Дощі    полощуть    поле    й    неба    синь,
Водою    напувають    щедро    квіти,
У    обіймах    ранкової    роси
Застигли    айстри  -    диво    з    див    у    світі.

Чекають    осені    і    люди,    і    земля,
Немов    сім’я    чекає    на    родини,
А    коли    світ    побачить    те    маля,
То    крила  щастя  виростуть  в    людини.

Й      земля,    мов    породілля,    теж    здихне,
Обов’язок    здійснивши    свій    високий,
Лиш    після    цього,    мов    дитя,    засне:
До    Благовіщення    їй      буде    спокій. 10.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695266
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Ганна Верес

Давно хотіла розказать я вам про маму

[u]Сьогодні  той  день,  коли  народилася  моя  мама.  Але,  на  жаль,  її  давно  немає  з  нами.[/u]  

Давно    хотіла    розказать
Я    вам    про    маму:
Її    молитва    і    сльоза    
Усюди    з    нами.
Рятує    нас    і    береже
Від    зла-напасті:
Яким    не    був    би    вік    уже,
Не    дасть    пропасти.

Легенду      знали    про    дітей,
Що    річка    вкрала?
Шукали    їх    –    нема    ніде    –
Під    лід    загнала.
Гаряча    ж      мамина    сльоза
Лід    розтопила,
Живих  устигли    розпізнать
Доньку    із    сином.

Щоби      сильнішою    була
Рідна    матуся,
Летіти    буду    до    села,
Тай    пригорнуся.
Й  тоді  гірка    її    сльоза    –
Не    зранить    серця,
Я  очі    зможу  ці    назвать:
«Мої    озерця…»

І    зацвіте    матуся    враз,
Немов    лілея,
Легка    і    ніжна,    кожен    раз    –
Найкраща    фея.
Вона    рятує    й    береже
Від    зла-напасті.
Яким    не    був    би    вік    уже,    –
Не    дасть    пропасти.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Світлана Моренець

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

У  кожного  життя  –  своя  Весна,
яка  до  зір  на  крилах  підіймає,
і  Осінь...  Нам  нагадує  вона,
що  в  цім  житті  короткім  –  все  минає.

Між  ними,  мов  казковий  карнавал,
п'янить  вином  жарке,  жагуче  Літо  –
кохання...  Та,  на  жаль,  не  вічний  бал,
за  щастя  доля  вимагає  мито.

І  вже  дарує  гіркоту  хвилин  –
ваш  милий  задивився  на  молодшу,
хоч  ви  –  неначе  ягідки    калин,
які  з  морозу  стали  лиш  солодші.

Проте,  ще  осінь  золота.  І  хоч
з  холодним  листопадним  вуаяжем,
та  ще  далеко  нам  до  потороч,
яким  зима  на  душу  снігом  ляже.

Кохайте!  В  цей  осінній  часоплин
іще  звучить  дуетом  ваша  пісня,
ще  небо  не  розсік  лелечий  клин
на  те,  що  маєм  "до"...  і  стане  "після"...

                                                       18.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Nino27

Я тихо прошепочу

[i][b][color="#000dff"]Без    права    на    будь    яку    помилку    вижити,
В    тумані    осінньому    істину    віднайти
Хто    поможе?
Пробачити    вміти    кривдникам,    дальше    йти,
По    силі...нехай    тернистий    шлях    до    мети,
Дай  ,  нам    Боже.

А    дрібний    дощик    плаче,  плаче,  плаче,
Тому,  що    осінь    вже,  давно    не    літо.
Усе,  що    побудоване    з    пробачень
Міцнішає    і    буде    жити,  жити...

Прив"язані    ми    до    обов"язку  -    віримо,
Якщо    є    шляхи    до    розв"язку  -  вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться    осінь,  сонечко    вигляне.
Я    тихо    прошепочу:"віриш,  усе    мине".
Ми  ж    це    знаєм.

А    поки    дощик    плаче,  плаче,  плаче,
В    молитві    ми    звертаємось    до    Бога.
Святі    ж    міста    збудовані    з    пробачень.
Там    тільки    Ангели...і    ні    одного  злого.[/color][/b][/i]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695102
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Дідо Микола

Нерозірвана мить поклонитись велить

Моє  рідне  село,  тут  моє  джерело,
Життя  мого  живильна  криниця.
Ця  небесна  блакить,  
Кожну  мить  нас  п’янить…
А  чому  й  дотепер  таємниця.

Стеле  стежку  як  дим,  осінь  листям  рудим,  
Перли  сипле  в  саду  багряниця.
Як  божественна  мить,
У  душі  палахтить…
Обнімає  мене  чарівниця.

Бусьок    ген  угорі,  молодий  на  порі,
У  політ  свій  далекий  моститься.
Вітер  вдалеч  манить,
У  гаю  гомонить…
Захотілося  з    буськом  проститься.

І  так  легко  мені,    чи  хмільний  у  вині,
Чи  здається  мені  то  чи  сниться?
Десь  струмочок  дзюрчить,  
Як  сопілка  звучить…
Комусь  хоче  буркун  пожуриться.

Схаменуся  утім,  поспішу  в  рідний  дім,
Щоб  води  із  криниці  напиться.
Щось  у  грудях  щемить,
Так  серденько  болить…
Зустрічає  з  дороги  світлиця.

Я  у  свій  Оберіг,  знов  ступлю  на  поріг,  
Поклонюсь,  як  колись  для  годиться.
Нерозірвана  нить,
Поклонитись  велить…
До  криниці    піду  щоб  умиться.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


dovgiy

ТЕЧЕ РІЧКА.

ТЕЧЕ  РІЧКА.

Я  дивився    на  Вас,  а  на  серці  моїм
Розливалася  ніжність  рікою
І  свідомість  мою  заколисував  дим,
Як  торкав  до  волосся  рукою.

Та    миттєвість  пройшла,  загубились  сліди,
Береги  не  з’єднати  мостами…
Розвела  доля  нас  назавжди,  назавжди
Тече  річка  життя  поміж  нами.

Мов  на  крилах  летіли  літа  молоді.
Не  одна  у  обіймах  зомліла…
Тільки  ніжності  тої  не  чув  я  в  собі,
А    душа  прикидатись  не  вміла.

Пошук  щастя  минув,  загубились  сліди,
Береги  не  з’єднати    мостами…
Розвела  доля    нас  назавжди,  назавжди,
Стелить  осінь  по  річці  листками.

Пломеніє    зоря,  надвечір’я  встає.
День  минулий  потроху  згасає.
Знову  пам'ять  альбоми  свої  дістає
І  сторінки  гортає,  гортає!

А  минуле  пройшло,  загубились  сліди.
Береги  не  з’єднати  мостами…
Розвела  доля  нас  назавжди,  назавжди,
Тече  річка  журби  поміж  нами.

   15.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694900
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


dovgiy

ВІЗИТ МУЗИ.

ВІЗИТ  МУЗИ.

Іди  сюди!    Втомилась  ти  блукати
По  манівцях  зажурених  дібров…
Я  відімкнув,  гостинно,  двері  хати,
Щоб  нам  удвох  співати  про  любов.
Давай,  Ерато,  наладнаєм  струни,
І  не  біда,  що  сивий  вже  давно.
Я  просто  білий,  а  душею  –  юний.
Мені  старіти  Зевсом  не  дано.
Давай,  Ерато,  вип’єм  запашної,
Смачної  кави  з  печивом  хрумким;
Щоб  з  новим  ранком,  з  настроєм  чудовим
   Створить  катрени  плетивом  легким
Звичайних  слів;    щоб  в  серці  оживити
Чарівні  мрії  про  нове  життя;
Щоб  з  чаші  кришталевої  напитись
Хмільного  трунку  з  жаром  почуття.
Чуєш,  Ерато?  Ось  лунають  кроки:
Це  йде  Вона!  Богиня  днів  моїх.
Несе  в  очах  безмежжя  світ  широкий,
Співочу  мову,  дзюркотливий  сміх,
Несе  в  собі  безцінну  ношу  вроди,
Що  не  тьмяніє  в  перебігу  літ.
Квітуча  осінь  у  кімнату  входить
І  радує  жоржини  пишний  цвіт.
Ласкаві  руки  сповнені  турботи
Як  крила  ангела  земного.  Оберіг.
Душі  вклоняюсь  ніжній  та  високій,
Поезії  кладучи  їй  до  ніг!    

неділя,  16  жовтня  2016  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694898
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Ніна-Марія

Люблю я слухать музику дощу

[img][/img]


Люблю  я  слухать  музику  дощу-
Вона  мені  так  душу  зігріває.
Сиджу  собі  я  просто  і  мовчу
Дивлюсь,  як  ніч  у  вікна  заглядає.

А  дощ  іде,  шумить  безперестанку.
І  часом  краплі  наддають  свій  такт
Вже  й  місяць  зазирає  у  фіранку
Та  знаю:  не  заснуть  мені  ніяк.

Оберемок  розв"язую  думок,
Які  завжди  ношу  в  своєму  серці.
Отак  гортаю  за  листком  листок,
Бо  з  пам"яті  ніколи  їх  не  стерти.

...А  дощ  іде,  шумить  все  за  вікном.
І  разом  з  ним  я  ранок  зустрічаю.
І  жертвую  тоді  я  своїм  сном
Коли  про  тебе  спогад  повертаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694703
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Анатолій В.

Я чекаю ВЕСНУ

Вже  дихає  спокоєм  сонний  і  лагідний  вечір,
А  день  відійшов,  залишивши  гіркий  післясмак,
І  ніч  огорта  прохолодою  зморені  плечі  -
Із  осінню  серце  не  може  змиритись  ніяк!

Вона  наче  знає  про  це  і  ще  більше  лютує,
Все  більше  приносить  холодну  колючість  вітрів,
Бере  жовті  фарби  і  сонце  на  листі  малює,
І  вітром  підгонить  у  теплі  краї  журавлів.

Чомусь  моя  осінь  не  хоче  дружити  зі  мною...
Та  я  вже  й  не  знаю,  можливо,  усе  навпаки...
Я  ж  зрадив  їй!  Зрадив  з  красунею  чудо-весною!
І  осінь  тому    розірвала  всі  дружні  зв`язки.

Тепер  ось  лютує  дощами  і  вітром  холодним,
І  охрою  пише  на  листі:  "Тебе  поверну!"
Мені  журавлями  курличе:  "Не  згодна,  не  згодна..."
Та  тільки  мені  все  одно:  я  чекаю  ВЕСНУ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Дідо Микола

З євшану - зілля приворот

                           Приспів:
Пейзаж  осінніх  позолот,
В  моїй  душі  весна  буяє.
З  євшану  -  зілля  приворот,
Весілля  наше  замовляє.
                                         *
Пливеш  у  просторі  ,  як  хвиля,
Тебе  тримають  в  небі  крила.
Ти  Ангел  мій,  лебідка  біла,
Росою  спрагу  окропила.  
                               Приспів:
                                           *
Кохання  зрошене  дощем,
Душі  моєї  терпкий  щем.
Ти  доля  вигріта  вогнем,
Ти  мого  серденька  Едем.
                             Приспів:
                                         *
Промінчик  мій  і  дивна  сила,
Мене  від  сну  ти    розбудила.  
Пропав    я    весь,  дівчино  мила,
Зі  мною,  щож  ти  наробила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694689
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Радченко

Очі відвела

Щоб  не  стрітись  поглядом  -
Очі  відвела,
Обпектися  спогадом
Боляче  могла  б.
У  багатті  спалено
Жовті  вже  листи
І  крапки    розставлено  -
Розвели  мости
Долі  і  на  березі
І  твоїм,  й  моїм,
Як  в  далекім  березні
Стало  мовчазним
Некохання  нашого
Шурхотіння  слів...
Згадую  навіщо  я,
Як  мене  любив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694518
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Любов Ігнатова

Дощ - розбишака

Дощ  -  розбишака,  дощ  -  хуліган
Десь  розгубив  свої  ноти
І  обіймає  вербицю  за  стан,
Листя  торка  позолоту.

Краплі  дрібненькі  збирає  в  туман,
Мрячить  і  сіється  з  неба,
І  запрягає  вітри  в  шарабан,
В  коси  сплітаючи  стебла.

Зрошує  сріблом  засіяний  лан
І  горобцям  мочить  свитки,
Ковдрою  снів  накриває  лиман,
Хмари  попрявши  на  нитки.

Це  розбишака?  Це  хуліган
Пестить  березові  коси?
Просто  у  нього  таємний  роман  —
Він  закохався  у  Осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Ганна Верес

Війна і мир

Війна  і  мир  –  два  вічних  антиподи,
Що  супроводжують  завжди  людське  життя,
Вони  відроджують  і  знищують  народи,
Порушують,  на  жаль,  закон  буття.

Хоч  сила  й  зло  частенько  правлять  світом,
Та  праведність  сильніша  їх  обох.
Ця  істина  не  тільки  є  в  Завітах  –
Вона  є  там,  де  є  людина  й  Бог.
6.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694206
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ганна Верес

Мого життя то виткані роки

Літа    у    сиву    мантію    вдяглися,
Позаду      непростий    життєвий    шлях:
Не    раз    жовтіло    й    опадало    листя,
Збиралися    жита    не    раз    в    полях.

Води    втекло    немало    в    синє    море,
Сушило    сонце    роси    теж    не    раз.
Підходило    і    відступало    горе,
І    гаснув    день,    і    знову    загоравсь.

І    бій    щоденний,  часто  ледь  поборний,
І    млива    смак    життєвого    гіркий,
І    щастя,    перемішане    з    журбою    –
Мого    життя    то    виткані    роки.

Та    я    життя    люблю    іще      сильніше,
Бо    знаю,    що    воно    лише    одне,
І    хоч    здоров’я    стало    вже    слабкіше,
Мій    дух,    любов    ніщо    вже    не    зігне.
12.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ганна Верес

Жовте сонечко

Жовте    сонечко    
  притомилося,

Жовтим    золотом
листя    вмилося.

Жовтий    вересень
журів    закликав,

Листям  береста
по  траві  блукав.

З  жовтим  променем  
цілувалась  я,

Жовтолистячком  
стежка  вбралася,

Жовтий    дощик  той
по    чолу    стікав...

В  мене  й    осені
доля    є    така?
3.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694026
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Ганна Верес

Пливе в повітрі осінь

Пливе  в  повітрі  осінь,  тепла,  рання,
Плоди  цяцькує  й  листя  у  садку.
Не  чути  солов’їного  сопрано.
Я  вкотре  осінь  стріла  на  віку.
Та  цьогорічна,    дивна,  особлива,
Багата  кольорами  і  теплом,
Гостюють  оси  в  яблуках  і  сливах,
Ще  й  груш  посмакувать    їм    припекло.

Радіють  росам,  мов  живі,  жоржини,
Тамую  подих,  сонце  як  встає,
Біжить  побіля  них  вузька  стежина.
Павук  в  малині  казочку  снує.
А  в  листі  кучерявому  калини
Намистом  заясніли  ягідки.
У  мареві,  легкому,  осінь  плине,
Додаючи    і  світові  роки.
7.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694019
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016


Наталя Данилюк

Ірпінська осінь

[img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14608860_879474648818872_6743820056167760604_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14524336_879471215485882_7276925852334991224_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14543793_879488628817474_1961371838487270898_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14570587_964768780319259_3848330126615731898_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14612385_964767140319423_5997921297213172156_o.jpg[/img]

Така  розкішна  осінь  в  Ірпені  –
Натхненна,  мов  сама  душа  поета!
Відбите  на  красивих  трафаретах,
Кленове  листя  падає  до  ніг…
Така  розкішна  осінь  в  Ірпені!

Така  ошатна  осінь  на  порі  –
В  забутому  людьми  і  Богом  сквері…
Мов  янгол  прочинив  у  казку  двері
І  підсвітив  лимонні  ліхтарі.
Така  ошатна  осінь  на  порі!

Така  палітра  в  теплих  кольорах
Проз  неба  перестудженого  нежить!..
І  світ,  котрий  поетові  належить,
Вмістився  весь  на  кінчику  пера…
Така  палітра  в  теплих  кольорах!

Таких  обіймів  щирих  і  розмов,
Віршів,  пісень  і  обміну  думками!
Умитий  жовтень  срібними  дощами
І  світлом  поетичних  молитов…
Таких  обіймів  щирих  і  розмов!

І  хтозна-де  зустрінемося  ще,
В  який-такий  новий,  доречний  спосіб?
А  пам’ять  збереже  ірпінську  осінь,
Єднання  душ  і  посмішки,  і  щем,
Бо  хтозна-де  зустрінемося  ще…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694043
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Любов Ігнатова

Блукає осінь Ірпенем

Блукає  осінь  Ірпенем
В  пожухлих  травах,
Тумани  змішує  з  дощем,
Немов  приправи.
Розводить  тишу  перестук
Коліс  і  колій,
А  ще  грози  далекий  звук
І  вітер  в  полі.

Блукає  осінь  Ірпенем
В  опалім  листі,
В  терпких  жаринах  хризантем,
В  роси  намисті.
Ховає  душі  ліхтарів
У  морок  ночі,
І  силуети  у  вікні  —
Як  поторочі.

В  калюжі  хмари  і  зірки
Спивають  вічність,
Сідає  мжичка  на  гілки  —
То  нелогічність?
Листок  багряний,  як  тотем,
Упав  на  коси...
Блукає  осінь  Ірпенем,
Самотня  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016


Михайло Гончар

Вірші - така заморока (переклад з рос. )

М.Танич

Стихи  -  такие  заморочки!
Я  ставить  точки  
Не  спешу,
И  иногда  четыре  строчки
Четыре  месяца  пишу.

А  иногда  словлю  удачу  -
И  на  стишок
На  весь,как  есть,
Не  больше  времени  затрачу,
Чем  вы  -  на  то,
Чтобы  прочесть.

           В  перекладі:

Ой,вірші  так,бува,  морочать!
Та  я  нікуди  
не  спішу
Й  чотири  деколи  рядочки
Чотири  місяці  пишу.

А  деколи  зловлю  удачу
І  на  весь  віршик
Усього
Не  більше  часу  я  потрачу,
Ніж  ви,читаючи  його.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693833
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Ганна Верес

Чому ж зійтись не довелося?

Давно    помічено    людьми:

Життя    –    то    дивний    вид    спіралі,

Коли    частенько…    навіть    ми

Подібних    фактів    назбирали.

Та    випадок    один    мені

Тривожить    серденько    і    досі,

Як    я    малим    дівчам    тоді

Побачила    їх    на    дорозі.

Він    молодий    і    статний    був,

Густе    й    хвилясте    мав    волосся…

Світились    очі…      Все    забув…

Дивилося    німе    колосся

З    полів,    що    обступили    їх

І    справа,    й    зліва    від    дороги.

Немов    русалка    із    полів,

Вона      прибігла…      Хоч    на    трохи…

Не    чути    мови    їхніх      вуст,

Лише    –    рука    в    руці…    І    очі…

До    пасма    чорного    торкнувсь,

Поцілувати    вітер    хоче.

З    плечей,    немов    рука,    коса

Важким    звисала    перевеслом…

Її    нев’януча        краса,

Й    через    багато    літ    воскресла,

Коли    зустріла    їх    я      знов

На    тім    же    місці,    на    дорозі.

Все,      як    тоді…    Яка    любов!

Десятки    літ    жила    в    тривозі.

Ті    ж    очі,    руки      і…    поля,

Те    ж    сонце    над    полями    світить,

Те    ж    почуття,    що    окриля

Людей    і    править    нашим    світом.

Легенько    вітер      доторкнувсь  

До…      посивілого    волосся,

Його    й    її…      Й    мов    стрепенувсь:

–  Чому    ж    зійтись    не    довелося?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Ганна Верес

Ми знов зустрілись


Ми    знов    зустрілись    
удвох    з    тобою

Не    позавчора    
і    не    колись,

Чи    планувалось    
самим    це    Богом,

А    чи    любові    
не    напились?..


Зустрілися    ми    
у    синій    вечір,

Як    обсипався    
вишневий    цвіт.

І    забіліли    
трава    і    плечі,

І    здався    раєм    
нам    цілий    світ.


Чому    ж    зустрілись    
ми    знов    з    тобою

І    від    вишневих    
п’яніли    чар,

Лиш    нам    належить    
берег    любові

Й    знов    малиново    
серця    звучать.


Нам    пізнє    щастя    
зірки    пророчать,

І    відректися    
немає    сил…

Горять-весніють    
знов    наші    очі    –

То    додала    їм    
любов    краси.
9.07.2016.

Ганна  Верес  (ДЕмиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


dovgiy

ПОНАД БУГОМ.

ПОНАД    БУГОМ.

Понад    Бугом-рікою
На  вітрах  неспокою
Наче  хмари  спливали  літа.
В  наших  веснах  минулих
Чари    мрій  не  забулись,
А  на  плечах  пора  золота.

Ти  фарбуєш  волосся…
Сивиною  взялося
Від  прожитих  у  долі  розлук.
Там    недоспані  ночі,
Там  заплакані  очі,
Прикрі  болі  натруджених  рук.

Ще  нас  кличуть  дороги,
Ще  чекають  тривоги
В  небесах,  не  завжди  голубих.
Може,    весни  далекі
Як  небесні  лелеки
Прилетять  із  мандрівок  сюди.

Понад  Бугом-  рікою,
Як  колись  із  тобою,
Серед  яблунь  квітучих  пройду.
І  в  небеснім  просторі
Наче    скарби  у  морі
Зірку  щастя  для  тебе  знайду.  

12  жовтня  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693896
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Тетяна Луківська

…я ще про любов



Усі  щось  пишуть,  я  ж  все  про  любов....
Про  відстані,  роки...  і    пережите.
Із  спогадів    далеких...знов  і  знов
Гірчить  моє    кохання  недопите.
Усі  про  щось...  а  я  про  почуття,
Умите  в    росах  у  колисці  ранку.              
В  шаленстві  серце  плутало  биття  
І    ніч  ховалася    у  світлі  ґанку.  
Усі  щось  пишуть,  я  усе  про  те  ж...  
Хвилюючі    й  такі  палкі    стрічання.
Небо...  волошки...жито  і...  “помЕж”
Наш  поцілунок  в    подиху  єднання…
Усі  про  різне,  я  ще  про  любов.
Таку,    зненацька,    на  краю    вагання.
Тремтливу,  ніжну…  Ні,      без  передмов!
Я  не  про  першу,  я    про  цю,  останню.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693793
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016


горлиця

МОЛИТВА

Замісто  вставати  й  на  все  нарікати,
Звертаюсь  до  Бога,  щоб  дяку  віддати,
За  ласки  Господні,  за  Божі  дарунки,
За  все  пережите,  років  визерунки!
-----------~~~~~~~~~~~~~------------
Молитва-Подяка  Богу.  (  Слова  незнаного  автора.)

Дякую  Боже,  що  рано  встаю,
Дякую  Боже,  що  світ  пізнаю,
Дякую  Боже  ,  що  можу  ходити,
Дякую  Боже,  що  можу  робити,
Дякую  Боже,  що  чую  та  бачу,
Дякую  Боже  ,за  долю  і  вдачу,
Дякую  Боже  і  за  родину,
Дякую    Боже,  за  Україну,
Дякую  Боже,  за  все,  що  я  маю,
Дякую  Боже  за  все  ,  що  я  знаю,
Дякую  Боже,  що  можу  любити,
Дякую  Боже,  що  можу  терпіти,
Дякую  Боже  ,в  Тобі  я  живу,
Дякую  Боже  за  ласку  Твою!  

АМІНЬ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693691
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Ганна Верес

Зірки сміються обраним

Зірки    сміються    обраним    поетам,
Той    путь    їх    часто    серце    холодить,
І    це    не    є    ні    дивом,    ні    секретом,
Що    Геній    взявся    світом    їх    водить..

Карав,    топив…    Та    знову    випливали…
Їх    пульс,    немов    епохи    метроном,
Тому    і    на    уми    вони    впливали,
Що    не    в    руках    –    у    слові    їх    стерно.

В    житті    вони    підвладні    тільки    Богу,
Незламний    дух    виношують    в    собі.
Буття    їх    возвеличене    любов’ю,
Без    їхніх    слів    і    світ  би    загрубів.  

Хай    небагато    їх,    значних,    великих,
Їх    доля    незавидна    на    землі:
У    кожного    –    своя    є    правда    й    лихо,
Для    інших    Бог    служити    їм    звелів!..
2.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Дідо Микола

Казкова зустріч в Ірпіні і в Києві - столиці

Люблю  вас  всіх,  як  Назарук,
В  моїй  душі  ви  відучора.
Сердечок  ваших  перестук,
Шаную,  як  Сашко  Печора.

В  Столиці  також    в    Ірпіні,
Від  осені  весняна  повінь.
Залишила  у  пам’яті  ці  дні,
Лягла  на  кручі  наче  сповідь.

Ще  не  забулася  Волинь,
Яку  так  встигли  покохати.
Ще  стільки  матимем  світлин…
Здолаєм  Південь  і  Карпати.

По  скринях  стільки  рушників…
Ще  на  Поліссі  тчуть  серпанок.
Від  гір  високих  до  степів,
Як  зірок  в  небі  вишиванок.

Вкраїно  наша,  чудна  Русь,
Одвічний  запах  рути  й  м’яти.
Оздоба  Всесвіту  –  обрус,
Усю  так    хочеться  обняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693639
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Ганна Верес

Про нас і сайт

Глухі,  сліпі  та  без’язикі  –
Усе  це,  друзі,  не  про  нас:
На  сайті  зараз  стільки  зику!
І  це  в  війни  кривавий  час…
Країна  корчиться  від  болю
Під  градом  зброї  і  підлот,
А  ми  –  у  війнах  між  собою:
Хто  більший-менший  патріот?
У  кого  ширші  шаровари,  –
Не  є  це  духу  показник,
Кінчаймо  міжусобні  чвари,
Щоб  сайт  Поезії  не  зник,
Щоб  разом  видворити  тролів,
Щоб  стали,  як  одна  сім’я,
Тоді  лиш  усміхнеться  доля
І  вільні  будем  ти  і  я.
І  посміхнеться  наша  мова,
Зрадіє  автору  й  віршу,
Велику  силу  має  слово,  –
Укотре    нагадать  спішу.
Коли    в  сльозах  жона  і  ненька,
Без  ліку  вже  калік,  сиріт,
Подумаймо  іще  гарненько,
Як  зреагує  на  це  світ.
В  окопах  наших  в  час  воєнний
Вмирають  націй  всіх  сини,
Подумаймо    ж    разом    у  –енне,
Що  би  сказали  нам  вони?
9.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


горлиця

Осінній сум

Вона  сиділа,  голову  схиливши,
Без  руху  і  без  познаків  життя,
Немов  статуя,  каменем  зробившись,
Без  болю,  без  турбот,  без  почуття.  

Десь  поплило  життя  у  потойбіччя,
Забрало  силу  зітканих  надій,
Зозуля  накувала  протиріччя,
Не  те  чекала  в  старості  своїй.  

Помало  сонце  котиться  на  захід,
Заграва  догоряє  в  небесах
І  кожний  день  ввижається  мов  знахід  
Життя  свого,  залишеного    в  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693584
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Світлана Моренець

ЗА ВСЕ СПАСИБІ, ОСЕНЕ, ТОБІ

Ридає  осінь  сивими  дощами
і,  тремтячи  від  холоду  і  вітру,
виспівуючи  невеселі  гами,
фарбує  світ  в  безрадісну  палітру.

Люблю  плачі́в  осінніх  стоголосся.
Вмостившись  в  кріслі,  загорнувшись  пледом,
пишу,  в  задумі  тереблю  волосся
і  гомоню  тихцем  з  похмурим  небом.

Віч-на-віч  –  осінь  і  осіння  жінка,
що  згадує  колишній  шарм  і  чари,
нам  мила  смутку  тихого  гірчинка,
то  ж  і  п'ємо  його  –  по  вінця  чару.

Відкрию  їй  всі  накипілі  болі,
як  і  вона,  я  сірість  змити  мушу
і  негаразди  відпустить  на  волю...
І  тиха  сповідь  ця  очистить  душу,

покинуть  біль  із  тугою-журбою,
а  серце,  мо',  відчує  доторк  щастя,
коли  настане  злагода  з  собою
і  мир  в  душі,  мов  опісля  причастя.

А  завтра...  Та  хто  зна,  що  вчинять  завтра
ці  дві  непередбачувані  пані?
Візьме  в  полон  краси  осіння  мантра
чи  може  заховаються  в  тумані?

Засяє  осінь  в  барвах  аплікацій,
а  жінка  –  від  заливчастого  сміху?..
Спасибі,  осене,  за  шквал  емоцій...
дари  природи...  за  душевну  втіху.

10.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693604
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Радченко

І грає хлопчина безумцю царю (за мотивами вірша А. Ахматової)

                                 Но  Давида  полюбила...  
                                 дочь  Саула,  Мелхола.
                                 Саул  думал:  отдам  ее  за  него,  
                                 и  она  будет  ему  сетью.
                                                         Первая  книга  Царств.

И  отрок  играет  безумцу  царю,  
И  ночь  беспощадную  рушит,  
И  громко  победную  кличет  зарю,  
И  призраки  ужаса  душат.  
И  царь  благосклонно  ему  говорит:  
"Огонь  в  тебе  юноша,  дивный  горит,  
И  я  за  такое  лекарство  
Отдам  тебе  дочку  и  царство".  
А  царская  дочка  глядит  на  певца,  
Ей  песен  не  нужно,  не  нужно  венца,  
В  душе  ее  скорби  и  обида,  
Но  хочет  Мелхола  –  Давида.  
Бледнее,  чем  мертвая;  рот  ее  сжат;  
В  зеленых  глазах  исступленье;  
Сияют  одежды,  и  стройно  звенят  
Запястья  при  каждом  движеньи.  
Как  тайна,  как  сон,  как  праматерь  Лилит...  
Не  волей  своею  она  говорит:  
"Наверно,  с  отравой  мне  дали  питье,  
И  мой  помрачается  дух,  
Бесстыдство  мое!  Униженье  мое!  
Бродяга!  Разбойник!  Пастух!  
Зачем  же  никто  из  придворных  вельмож,  
Увы,  на  него  непохож?  
А  солнца  лучи…  а  звезды  в  ночи…  
А  эта  холодная  дрожь…"

               _  *  _

Але  Давида  покохала...
донька  Саула,  Мелхола.
Саул  думав:  віддам  її  за  нього,
і  вона  буде  йому  сіткою.
               Перша  книга  Царств


І  грає  хлопчина  безумцю  царю,
Й  безжалісну  ніч  співом  крушить,
І  голосно  кличе  звитяжну  зорю,
Й  примарне  жахіття  він  душить.
Говорить  прихильно  цар  хлопцю  тоді:
«Мов  дивний  вогонь  горить  легінь  в  тобі,
А  ліки  твої  не  шахрайство,
Віддам  тобі  донечку  й  царство».
А  донька  не  зводить  із  хлопця  очей,
Не  треба  вінця  їй,  не  треба  пісень.
Образа  в  душі  і  скорбота  –
Давида    Мелхолі  охота.
Блідніша,  ніж  мертва;  і  стиснутий  рот,
А  очі  зелені  в  розпуці.
І  сяють  одежі,  дзвенять,  як  струмок,
Зап’ястя  при  кожному  русі.
Як  сон,  таємниця,  праматір  Ліліт…
Не  з  волі  своєї  уперто  твердить:
«З    отравою,  мабуть,  давали  пиття
Й  затьмарився  тому  мій  дух.
Приниження  і  безсоромність  моя!
Заброда!  Розбійник!  Пастух!
Чому  ж  із  вельмож  при  дворі  ні  один
Не  схожий  ні  крапельки  з  ним?
А  зірки  вночі,  а  проміння  ясне
Й  тремтіння  холодне  оце…».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693363
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Валя Савелюк

ГРИБНІ ДОЩІ

люди  вийшли  з  лона  трамвая,
наче  гриби  з  лона  землі  –
порозгортали  поспіхом  
парасолі…

поодинці-парами,
а  де  позбивались  у  зграйки-купки́
і  навпрошки  –
через  протоптані  на  газонах  стежки  –
розбігаються  жваво  у  всі  напрямки:
геть-тобі-чисто  –  гриби-рядовки…

фіолетові,  жовті,  сірі  –
різноколірні
скупчені  парасольки
грибні

…а  там,  бачиш,  відстала  трохи
парасоля  темно-червона
у  крупні  білі  горохи  –
принадна…  та  краще  тобі  не  чіпати,
стороною  безпечніше  обійти
довгоногу  ошатну  цю
мухоморицю…

09.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693370
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Ганна Верес

Крові він запах пам’ятав з Афгану

Крові    він    запах    пам’ятав    з    Афгану,
Знав    біль    утрати    друга    на    війні,
Колись    був    і    солдатом,    непоганим,
І    «асом»    на    броньованім    коні.

Сьогодні    в    небезпеці    Україна,
А    це    його    і    праотців    земля,
Азійську    хитрість    пам’ятав,    «зміїну»,
І    план,    підступний,    карликів    з    Кремля.
Не    мав    він    звички    зважувать,    чекати
(Гаряча    кров    –    ознака    козака),
Бо    ж    Україна    є    для    нього    мати
І    в    білім    світі    лиш    одна    така.

Зібрав    нехитрі    чоловічі    речі
Із    ночі    ще    намітив    і    маршрут,
Ніхто    йому    не    зміг    би    заперечить…
«Солдат-афганець    має    бути    тут,»    –
Сказав    собі.    Й    свідомість    підкорили
Два    слова:    Україні    –    буть    –    не    буть…
І    в    бій    святий    душа    його    порине.
Такий    не    змінить    честі    на    ганьбу.
8.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693181
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


залюблена у світ

Улюблена

В  той  день,  коли  мене  обрав
Одну-єдину  серед  тисячі,
Торкнувсь…  як  пава  серед  пав
Почулась,  до  долоні  тиснучись.
Як  тішило  твоє  тепло
І  стукіт  серця  ніжно-пристрасний,
Здавалось,  що  в  тобі  жило
Величне…  лиш  для  мене  писане!
Вдихала  тіла  аромат,
Горнула  груди,  м’язи  точені,
Засмаглу,  наче  шоколад,
Гладеньку  шкіру…  спрагло,  збочено!..
Вбирала  всім  своїм  єством
Вологу,  гріла  душу  в  холоді,
Раділа  тихим  торжеством,
Що  я  –  твоя…  в  любовнім  солоді
Топилась,    мліла  і  щораз
Уранці  знов  тебе  торкалася…
Натільна…  проста,  без  прикрас,
Улюбленою  називалася…
Та  все  минає…  час  ,  як  кат,
Пробив  мене,  мов  куля,  діркою!
Я  –  лише  майка…  що  ж…парад
Минув…  і  стала  я…  ганчіркою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693063
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

До Росії

Блок    знав,    що    бідна    ти,    Росіє,
Тепер    чомусь    ти    ще    й    глуха,
Коли    в    Донбасі    смертю    сієш,
«Вантаж    двохсотий»    не    ляка?!

На    клоччя    рвала    Україну,
Топтала    землю,    мову,    честь,
Історію    –    через    коліно…
Забула,    кров    чия    тече

І    у    твоїх    людей    у    жилах?
Чи    амнезія    винна    в    цім?
З    тобою    ми    колись    дружили,
Жили    «в    раю»…    при    каганці.

Ми    тричі    нагло    вимирали,
Віддаючи    останній    хліб    –
Не    каялась    ти,    відцуралась
Від    тих    невимірних    гріхів.

Не    є    для    нас    ти    зверхдержава,
Набридла    рабська    доля    нам,
Тоді    ти    Криму    забажала,
Тепер    в    Донбасі    ось    війна.

Прислухайся,    Росіє,    краще,
Твої    там    танки    б’ють    і    «Смерч»,
Там    люди    умирають    наші,
Й    твої    також    стрічають    смерть.

А    мо’,      ти    відчуття    згубила,
Чи    вникнути    не    хочеш    в    суть?
Себе    у    світі    як    зганьбила!
Нащадки    ж    кару    понесуть!

Знав    Блок,    що    бідна    ти,    Росіє,
Але    не    встиг    застерегти,
Що    коли    брату    смерть    посієш,
То    ще    бідніша    станеш    ти!
13.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692970
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Леся Утриско

Гумореска - Дві коліжанки.

Ой  співайсі,  коломийко,
верше  ти  мій,  верше,
я  тебе  не  зачіпала,
ти  почала  перша.

Маю  їден  інститут,
в  другім  сі  не  вчила,
зато  пайку  бураків
чесно  заслужила.
 
Я  колгоспниці  завзєта
бураки  полола,
засмаркаламсі  чогось  трошки,
напевно  хороба.

Бурачки  собі  полола,
смикала  за  гичку,
ти  ня  мала  коліжанко
за  рідну  сестричку.

Я  смарката,  а  ти  ні,
скавулиш,  як  в  будці,
наша  дружба  вже  в  труні,
ну  а  ти  у  дудці.

Чо  людей  ти  не  шануєш,
за  нішо  їх  маєш,
так  фальшиво  себе  всюди,
Богом  прикриваєш.

Йду  до  школи  сі  запишу,
най  мі  навчут  жити,
жиби  вмілам,  як  і  ти,
колись  говорити.

"Філософійов"  не  пишу,
бо  не  знаю  шо  то
вже  ня  більше  не  затягнеш
у  своє  болото.

Дав  Господь  мені  талант:
колгоспницев  бути,
ой  як  хочу  я  тебе
та  й  нагло  забути.

Не  дзвони  і  не  пиши,
забуть  ти  за  мене,
бо  давно  тя  я  вже  маю
у  задній  кишени.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692898
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Дідо Микола

Доля, доленька, недоля

З  плоту  півник  кукурікав…    у  лиху  годину,
Війну  скінчу  любі  друзі…    й  підніму  Вкраїну.
Це  ж  потрібно  було,  нечисть  так  лементувати,
Щоб  ковтнули  дурні  лажу…    сучі  супостати.
Розікрали,  положили…    вся  лежить  в  руїнах,
Тепер  справді  не  впізнати,  бідна  на  колінах.
І  на  заході  й  на  сході…  злодії  –    бомбили,
Розтягли  Вкраїну  кляті…    в  труну  положили.
Доля,  доленька,  недоля,  спить  нещасна  в  хаті,
Невже  віру  й  дух  убили,    воріженьки  кляті?
Довбуть  в  серце  біснуваті…  тіло  рвуть  собаки,  
Просинайтеся  нещасні…    де  ви,    гайдамаки?
Де  ж  ви  правнуки    козачі…  чи  підбили  крила,
Лише  вчора  ж  на  Майдані,  з  вами  гомоніла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692913
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Дідо Микола

Присвячую землячці Т. Луківській

В  гаю  весна  до  осені  прийшла,
Навскіс  до  яру  кинула  намистом.
Калинолиста  раптом    зацвіла,
Посеред  гаю  дивом  нарочисто.  

Ген  їй  до  пари  таволга  також,
В  кущах  по  схилу  дивом  світить.
Розсипала  сріблясту  заполоч,
Листки  багряні  сяйвом  мітить.

Яка  навкруг  божественна  краса,
Для  світу  цього  дивограєм.
Від  Бога  здарували  небеса,
Хмільна  душа  …    в  Раю  співає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692632
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україно, ти вільна й красива

Україно,    ти    вільна    й    красива,

У    калиново-житнім    вінку.

Багатьох    ти    героїв    зростила,

Але    долю    дала    їм    яку?


Хіба    може    народ    бути    сильним,

Що  минуле    своє    не    зберіг,

Не    гордивсь    патріотом,    ні,    сином,

Загубив    його    подвиг    в    борні?


З    ким    воюєте    і    проти    кого?

Люди,    де    загубилась      мораль?

Як    у    серці    немає    святого,

У    вогні    тоді    правда    згоря.


Схаменіться!    Одна    ж    Україна,

І    єдиний    великий      народ.

Тільки    той,    хто    боровсь    до    загину,

Є    герой.    І    лиш    той  –  патріот.


Це    від    нього    п’ємо    ми    наснагу

І    звіряємо      крок      в    майбуття,

Хто    боровся    і    впав    не    за    славу,

А  за    краще    народу    життя!


У    молитві    схиляюсь,    Богине,  

Нене,    ймення    свого    не    зречись,

Синьоока    моя      Україно,

Незалежність    свою    збережи!
19.01.13

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692587
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І жахалося небо, зоряне…

Ніч    дивилась    у  вікна
Злякано,
Там    проснулися    діти
Й    плакали,
І    матуся    в    сльозах,
Молилася,
Щоб    військова    гроза
Спинилася.

І    тряслася    земля,
Й    гойдалася,
І    на    диво    ще
Сподівалася.
І    жахалося    небо
Зоряне:
Душі    ж    бо    в    людей
Переорані

Чи    Росією,    чи
Магнатами,
То    чому    ж    вони
Не    за    гратами?
Може,    Правда    іще
Не    проснулася,
А    чи    перед    Кремлем
Знов    прогнулася?
22.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692583
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Малює осінь пензлем, золотим

Малює  осінь  пензлем,  золотим
Погожі  дні  і  листяні  діброви,
Журбу  за  літом  хоче  розбудить
Калиновим  листочком,  ледь  багровим.  

Але  красі  завжди  радіє  світ…
Коли  ж  душа  уп’ється  сном,  осіннім,
Тоді  радіє  жовтню  пізній  цвіт,
Й  гриби,  останні,  купками  рясніють.  

Здається,  осінь  в  казку  забрела,
Зачарувала  дні  і  світлі  ночі.
І  голубіє  річка  край  села,
Немов  доповнить  цю  картину  хоче.
3.10.2016.  

Ганна  Верес  (Демиденко).





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш пам’ять не міліє

     [u]Слухала  передачу  на  каналі  Шустера  про  події  75-річної  давнини  у  Бабиному  Яру.  Нікого  не  залишила  без  хвилювання  розповідь  очевидця,  якому  тоді  було  6  років.
[/u]
Життя  пробігло.  Роки  притомились…

Лиш  пам’ять  не  міліє  –  ще  жива,

Вона  в  Яру  у  Бабинім  умилась

Людською  кров’ю…  Капають  слова


Про  те,  як  він  у  п’ять,  а  мо’  в  шість  рочків

Побачив  сам  той  невимовний  жах…

Засклили  сльози  смолянисті  очі,

І  ледь  трималась  в  тільці  тім  душа.


Там  крик  і  кров  злилися  у  єдине

Видовище  (воно  не  для  дітей):

Він  бачив,  як  розстрілюють  людину,

Коли  вона,  беззахисна  іде.


І  очі  бачив,  дикі,  божевільні,

І  чув  людське,  розпачливе  виття…

Навколо  ж  –  фріци,  сірі,  здичавілі,

Що  без  жалю  карали…  за  життя…


Ні,  не  за  гріх,  торішній  чи  вчорашній,

За  те  вбивали,  що  ти  ще  жиєш,

Й  від  того  хлопцю  було  надто  страшно…

Й  страху  тому    нема  в  людині  меж.


Життя  пробігло…  Літечка  промчали…

Свавілля  дике  пам’яттю  зрина…

Я  ж  хочу,  щоби  людство  не  мовчало,

Щоб  зникли  в  світі  вбивство  і  війна!
29.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692402
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Nino27

…так, чи ні…

[i][b][color="#d500ff"]І    не    знаю    чи    так,  чи  ні,
Бо    багато    вже    пережито...
Мудра    доле,  скажи    мені-
Це    вже    осінь,  чи    все    ще    літо?

Знов    так    гарно    цвіте    дурман,
Вечір    в    ніжності    потопає...
Буде    осінь,  тоді  -  зима,
Бо    ж    по    іншому    не    буває.

Та    не    знаю    чи    так,  чи    ні,
І    де    відповіді    шукати,
І    за    що    це    одній    мені
Жити    мріями    і    чекати?

Десь    на    відстані,  ти,  дзвінка,
А  думки    попід    неба    дахом
Летять,  доля    у    них    така
І    не    знають  ,  сердешні,  страху.

Я    ж    гадаю    чи    так,  чи    ні,
Павутинням    всі    запитання.
Світи    зіронькою    в    вікні,
Теплим    сонечком,  ясним    зрання.

Хай    чарує    п"янкий    дурман,
Осінь,  літній,  дарує    вечір...
Чомусь    плачу...одна  ,  сама...
(І    слова    мабуть    недоречні)  .

Так    чи    ні  ,  не    мовчи    скажи,
Розвій    сумніви    і    ввагання...
Ти    ж    любити    мене    навчив
І    я    досі    живу    коханням.

[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692422
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Леся Утриско

Не заробляйте люди на війні!

Не  заробляйте  люди  на  війні:
Прокляття  впаде  не  на  вас,  на  ваші  внуки,
За  вас  у  вічність  йдуть  чиїсь  сини,
Там  терплять  біль  й  жахливі  муки.

Не  заробляйте  люди  на  війні:
Хай  не  лягають  у  душі  прокльони,
Життя  не  вічне-  міф  у  Божім  сні,
Просіть  прощення  на  колінах  у  поклоні.

Не  заробляйте  люди  на  війні:
На  смерті  свого  та  чужого  сина,
За  вас  життя  віддав  він  у  борні,
За  вас  невинно  смерть  його  скосила.

Не  заробляйте  люди  на  війні:
Прокляті  будете  до  сьомого  коліна-
Чиясь  дитина  нині  у  труні,
А  ваша  хата,  то  страшна  руїна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692280
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Юність не повториться

Любисток    пахне      де    і      м’ята,
Моя    то    рідна    сторона,
Де    юність,    чиста    і    крилата,
І    мріями    така    багата,  
Все    ж    не    повториться    вона.

Кажуть,    що    молодим    частенько
Замало    мудрості    бува,
Та    коли    поряд    батько,    ненька,
Не    поспіхом,    а    помаленьку,
Прозріє    юна    голова.

Чи    є    що    краще    в    білім    світі
У    снах,    у    мріях,    наяву,
Як    батько,    мати    й    їхні    діти
Живуть    для    того,    щоб    радіти,
В    труді    і    злагоді    живуть.
16.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692242
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Скільки зим, скільки літ


Скільки    зим,    скільки    літ,
Як    від    наших    воріт
Повела    мене    в    світ  
Ця    стежина!
І    тепло    після    гроз,
І    вітри    під    мороз,
Подолала    цей    крос    –
І…      звершилось…

Падав    сивий    мороз
На    життєвий    покос,
Від    поезій    і    проз
Не    відвикла.
Стука    тихо    не    раз
Не    одна    –    кілька    фраз,
Запишу    їх    щораз,
Щоб    не    зникли.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692240
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли до осені вже просяться літа

Коли    до    осені    вже    просяться    літа,
І    перше    срібло    помережить    скроні,
Тоді    життя    ще    швидше    проліта,
Немов    несуть    його    вітри,    як    коні.

І    не    встигаєш    оглядатися    назад,
Спішиш,    немов    це    вперше    і    востаннє.
І    в    радощах    непрохана    сльоза
Твої    частіше    очі    застеляє.

А    особливо,    коли    навпростець
До    тебе    внука    ніжки    чеберяють,    –
І    молишся,    і    ждеш    –    ось    підросте,    
Й    за    те,    що    впав,    собі    теж    докоряєш.

Отак    усе    життя    чомусь    летить
І  в    радощах,    і    в    вічному    чеканні.
Змінить,    звернути    –    не    посмієш    ти.
І    справа    тут    є    не    лише    в    звиканні!
А    в    чім    тоді?..
25.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Донбасе, встань єдиною стіною

Не    спить    Донбас:    трясе    його,    гойдає…
Глибокі    рани    у    землі    й    серцях.
І    діти,    й    матері    кричать-ридають.
Живого    не    лишилось    горобця:

Ударна    хвиля    птахів    цих    убила,
(Аякже,    українські    й    горобці)…
А    скільки    доль,    життів    людських    згубили
Російські    намуштровані    бійці!

Підвал,    мов    вулик,    у    собі    збирає
Напівроздягнений,    сполоханий    народ,
А    може    східний    «брат»    за    те    карає,
Що    ти    не    український    патріот,

Що    так    і    не    спромігся    полюбити
І    землю,    й    мову,    лиш    себе    любив?
Тепер    ось    кров’ю    змушений    кропити
Ту    землю,    що    недавно    ще    ганьбив,
Коли    з    Росії    Путіна    ти    кликав
І    триколором    у    Донбас    манив.
Тапер    вогонь    смертельний,    плач    і    крики,
І    навіть    світ    не    може    щось    змінить…

Донбасе,    встань    єдиною    стіною
І    ворогові    шлях    перепини,
Як    хочеш    вільною    ти    бути    стороною,
Адже    бандити    –    навіть    не    пани,

А    терористи…    В    них    жалю    немає.
Росія    ще    й    чеченців    привела,
Душа    до    наших    бід      у    них    німа    є  -
Шайтан  керує  ними  -  не  Аллах.

Той    принцип,    що    рятуйся,    хто    як    зможе,
Сьогодні    не    спрацює:      то    не    так.
Лиш    єдністю    народ    наш    переможе,
І    запанує    мир    тоді    в    містах,

І    засміється    сонце    величаво,
І    завесніє    в    душах    у    людей,
Як    зло    вороже    наш    народ    розчавить,
Й    нова    держава    квіткою    зійде!
14.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692055
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Шон Маклех

Замок Пака

                                                             «Джозефе,  ти  пам’ятаєш  сей  ритм?
                                                                 Оден  –  твій  улюблений  брит  
                                                                 Плівся  під  тупіт  таких  же  ніг
                                                                 Проводжаючи  Єйтса  в  гріб.»
                                                                                                                                       (Шеймус  Гіні)

В  Ірландії,  не  так  далеко  від  Дубліна  стоять  руїни  одного  замку.  Про  нього,  на  відміну  від  інших  замків  Ірландії  нічого  не  відомо  –  ні  хто  його  збудував,  ні  коли.  Здогадуються  тільки,  що  його  будували  з  каменів  давньої  язичеської  святині  Беарна  Дерг.  Будували  його  англійські  завойовники  на  землях  ірландського  клану  Мік  Тайл.  Будували  для  захисту  англійської  колонії  Пейл  від  «диких  ірландців»  -  так  нас  називали  оті  сасанех.  Хто  володів  тим  замком  в  середні  віки  –  так  і  лишилося  загадкою.  Відомо  тільки,  що  в  руїнах  цього  замку  ховався  у  1690  році  король  Джеймс  ІІ  після  поразки  на  річці  Бойн,  яка  стала  не  тільки  його  поразкою,  але  і  катастрофою  для  всіх  ірландців.  Потім  Джеймс  ІІ  втік  звідси  до  Франції.  Нині  замок  лежить  в  повних  руїнах.  Місцеві  жителі  його  обминають  і  не  радять  нікому  туди  ходити.  Кажуть,  що  це  замок  Пака  –  загадкової  потойбічної  істоти,  що  нібито  живе  в  цьому  замку  незримим.  Зайти  туди  можна  тільки  тоді,  коли  цього  захоче  сам  Пак.  Якщо  Пак  не  захоче  візиту,  то  зайти  туди  можна  маючи  накреслений  таємний  знак.  Біля  замку  є  незримі  ворота,  які  стереже  Пак  і  пасеться  на  луці  його  незрима  худоба.  Пак  жорстокий  і  підступний.  Він  може  схопити  людини  і  занести  далеко  –  на  якісь  полота  або  скелі,  або  взагалі  в  потойбічний  світ.  Він  любить  жорстоко  посміятися  над  людьми,  інколи  дарує  їм  такі  подарунки,  що  приносять  оточуючим  нещастя.  Біля  цього  замку  часто  пропадають  люди  –  і  це  задокументовано.  Так  у  1867  році  біля  замку  зникла  Елеонора  Шеррард  –  дочка  місцевого  англійця,  яка  гуляла  собі  біля  замку  і  збирала  квіти.  Поліція  шукала  її,  але  марно.  Останній,  хто  її  бачив  –  це  місцевий  листоноша,  який  повідомив,  що  вона  наблизилась  до  замку  Пака.  Доля  її  досі  лишається  невідомою.  Згадавши  про  цей  замок  я  написав  таке:

Не  лишаю  слідів,
Коли  йду  з  темряви  в  темряву
У  володіння  цього  волохатого.
А  на  болотах  Ірландії  крик
Журавлів  і  того  кулика  біснуватого,
В  якого  тричі  стріляли  мисливці  –  
І  все  невлучно,  все  коло  серця,  коло  душі,
І  все  кулями  з  чорної  криці  –  залізними,
І  все  в  душу.
А  над  болотами-моховищами
Крила  –  птахів,  що  летять  у  ніщо
І  з  собою  не  кличуть,
А  на  торфовищі-сумовищі  журавлина:
Для  журавлів,  але  тих,  що  вже  відлетіли
І  не  вернуться  в  пустку  страшну,
Яку  ти  -  сивочолий  книжник
Чомусь  називаєш  Вітчизною.
Колись  це  мурували  чужинці  –  
Проти  нас  –  «дикунів»  рудочубих,
Тепер  живе  Пак  –  
Той  що  дарує  волинки  злі,
Що  грають  мелодії  смерті.
Той,  що  заносить  тіло  на  місяць,  
А  душу  у  пустище  –  де  блукати  одвічно
Судилось.  
Я  би  сказав  йому,
Пояснив  би,  що  то  все  намарно,
Безглуздо,  як  і  все  на  землі  оцій,
Якби  цей  волохатець-дивак
Не  ховався  від  мене  
У  своє  потойбіччя  незриме:
Від  мене  –  відлюдника,
Що  свої  чорні  книги  гортає
Вечорами  ірландськими  темними
Біля  свічки,  що  блимає  оком
Жовтим.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691924
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Микола Холодов

Листочок в Україну

 Бачу    Сейм,    над    ним    місточок.
 Вкину    в    воду    я    листочок.
 Хай    пливе    він    в    Україну,
 В    мою    рідну    Батьківщину.  

 Бо    була    я    у    тім    краї,
 Де    водицю    Сейм    збирає
 І    несе    у    ті    краї,
 Про    які    думки    мої.

 Передай    привіт,    листочок,
 У    вишневий    мій    садочок,
 Де    хрущі    гудуть    у    вишні,
 Квіточки    мої    розкішні
 Там    залишили    свій    слід.
 Передай    і    їм    привіт.  


                                 Холодова    Дар"я
           Учениця    3  -  В    класу    114    школи
                                           м.  Харків
                                     Лютий,    2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691871
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Ніна-Марія

Ой, ти наша доле


[img][/img]

Вже  надворі  золотіє  осінь
Відлетіли  в  вирій  журавлі
І  сивіє  неба  синя  просинь
Тільки  трохи  сумно  щось  мені.

Приспів.
Ой,  ти  наша  доле,  доленько,
Скільки  ж  нам  зозуля  накувала?
Я  прошу  роки  вас,  не  летіть,
Бо  життя  одного  нам  замало.

Хай  ступає  осінь  сміло  в  зиму.
Ми  не  змерзнем  в  сніговій  імлі.
Я  крізь  заметілі  боса  йтиму.
Я  з  тобою  -  хоч  на  край  землі.

Приспів.
Ой,  ти  наша  доле,  доленько,
Скільки  ж  нам  зозуля  накувала.
Я  прошу  роки  вас,  не  летіть,
Бо  життя  одного  нам  замало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691849
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

До Вчителя

[u]Присвячую  колегам  по  роботі,  а також  учителям-поетам  нашого  сайту.  [/u]



Учителю,  не    просто    ти    людина    –
Ти    той,    хто    сіє    розум    і    знання,
Ти    другом    є    для    кожної    родини,
І    вік    тебе    від    цього    не    звільня.

Учителю,    святе    твоє    і    ймення,
Бо    ж    від    святого    твій    ведеться    шлях,
Слова    твої    тверді,    немов    кременні,
Та    душі    вміють    шовком    застелять.

Учителю,    важкі    твої    є    будні,
Свята    –    то    випуск,    іспит    чи    профдень,
Й    звучать    слова    для    тебе    незабутні,
Яких    не    стрінеш    більше    вже    ніде.

Учителю,    будь    строгий    і    умілий,
Хай    усмішка,    мов    чари,    полонить,
Веди    ж    вперед    ти    плем’я    юне    сміло,
Щоб    цю    ходу    ніколи    не    спинить!

Нагороди    дитину    кожну    світлом
І    подаруй    краплиночку    добра,
І    зацвіте    тоді    у    класі    літо,
І    затамує    подих    дітвора…


19.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Нам випало, сину

Нам    випало,    сину,
Досіяти    ниву.
Ще      прадідом      розпочату,
Хоч    війни    косили,
Наш    рід    не    спинили,
Чуже    не    йшли    позичати.

Зерно    до    зернини
Збирали    в    торбину,
Несли    українське    жито,
А    в    нім    –    наша    доля,
Тяжка    й      невідома,
Та    гідна    того,    щоб    жити.

В    Майдани    і    війни
Десь,    може,    й    невміло
Вкидаєм    зерно    те,    сієм,
А    вже,    коли    вродить,
Ми    станем    народом,
Відхрестимось    від    Росії.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691840
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Дідо Микола

Любіть так, як люблять поети

Любіть    Україну  і  волю  її,
Найбільше  хай  ворог  це  знає.
Любіть  її  завше,  любіть  в  однині,                                
Бо  кращої  в  світі  немає.

Розваляться  навпіл  троси  -ланцюги,
Які  б  не  були  в  світі  бурі,  вщухають.
Загинуть  від  заздрощів  ще  вороги,
Що  так  її  злі  зневажають.

Любіть  Україну,  любіте  свою,
Любіть  так,  як    люблять  поети.
Як  часточку  раю  весною  в  гаю,
В  краю  голубої    планети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691825
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


Леся Утриско

Віра, надія, любов.

Три  тополі  в  чистім  полі
Зустрічали  людькі  долі,
Людські  долі  й  три  тополі,
Зустрічались  в  Божім  полі.

                   Приспів:

         Перша  з  них-  то  віра  в  Бога,
         в  ній  призначено  нам  жити,
         друга-  то  людська  надія,
         ну  а  третя-  щоб  любити.


Розростайтеся  тополі,
вберігайте  людські  долі,
людські  долі  в  Божім  полі
обнімають  три  тополі.


                   Приспів:

         Перша  з  них-  то  віра  в  Бога,
         в  ній  призначено  нам  жити,
         друга-  то  людська  надія-
         ну  а  третя-  щоб  любити.


           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691755
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016


Наталя Данилюк

Кілька відсотків вересня…

[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]

Кілька  відсотків  вересня  –  зовсім  трохи,
Щоб  передати  жо́втневі  естафету.
Осінь  –  розкішна  жінка  у  стилі  бохо,
Є  в  ній  щось  від  художника  і  поета.

Жовтогарячі  крони  та  ірокези
Стримано-строгих  сосен  на  видноколі…
Липне  багряне  листя,  немов  компреси,
До  асфальтівок  і  залізничних  колій.

Світла  пора  богемності,  блиску  й  шарму,
Теплих  відтінків  золота,  бронзи  й  міді!..
Осінь  –  подвійна  доза  натхнення  в  карму,
Вогкість  ранкова  й  затишок  пообідній.

В  лісі  –  густі  молока  грибних  туманів,
А  поміж  тим  –  сріблясте  тороччя  зливи…
По  тротуарі  трюфелями  каштанів
Вітер-пісняр  вистукує  щось  грайливе.

Кілька  відсотків  вересня  –  трішки-трішки…
Поки  помірний  градус  тримає  осінь,
Хочеться  вийти  з  дому  й  пройтися  пішки  –
Просто  наосліп…

[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016


Любов Ігнатова

Синдром хронічної втоми

Синдром  хронічної  втоми
У  осені  і  у  мене,
І  стіни  в  моєму  домі
Тоскно-сіро-зелені...

Не  радує  душу  вітер,
Ще  теплий,  іще  грайливий,
Що  з  листя  склада  і  з  літер
Цей  вірш...ні,  не  особливий,

А  просто  осінній  віршик
Про  те,  що  душа  сумує,
Про  те,  що  не  пише  більше,
Чомусь  вона  не  римує...

Синдром  хронічної  втоми...
А  може,  моє  безсилля...
І  стіни  мойого  дому
Ховають  моє  безкрилля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Galina Udovychenko

Найкраща професія (гумореска)


(Присвячую  всім    колегам-вчителям)

Якщо  пенсії  діждуся,навіть  не  згадаю
Про  роботу  оцю  кляту,яку  зараз  маю.
Про  успішність  і  проценти,наради  без  ліку,
Різні  творчі  об’  єднання  забуду  навіки.

Не  смалитиму  комп’ютер  до  пізньої  ночі.
Нехай  згинуть  шкільні  сайти-берегтиму  очі!
 Різні  форуми  і  блоги  нехай  завуч  знає,
А  мене  з  таким  питанням  більше  не  чіпає.

Позбираю  усі  чисто  конспекти  і  плани
Й  з  задоволенням  жбурну  їх  у  помийну  яму.
Геть  забуду  про  проекти,тестування,ЗНО,
Жити  буду,як  всі  грішні,спілкуванням  і  кіно.

Заблокую  телефони,щоб  не  діставали,  
Й  на  заміну  вже  до  школи  більш  не  викликали.
Адже  знаю,нині  діти  небезпечні  й  грубі,
Спровокують,знімуть  ролик-і  ти  вже  в  Ютубі.

Не  шукатиму  до  ранку  горе-ученицю,
Що  із  відома  матусі  стала  молодиця.
Не  ганятимусь  за  учнем  десь  поза  кутками:
Нехай  собі  палить  в  школі  і  дома  з  батьками.

І  ходити  буду  вільно  шкільним  коридором,
Не  боятися,що  зіб’ють,а  це  ж  такий  сором!
Посиджу  собі  в  фейсбуці  я  замість  педради
І  заб’ю,як  кажуть  діти,на  олімпіади.

Більш  не  буде  мені  сниться  вночі  планування,
Звіти,пропуски  і  форма,денне  харчування.
Не  проситиму  в  батьків  я  на  ремонти  гроші
І  тоді  для  всіх  на  світі  буду  я  хороша.

Не  стоятиме  директор  в  мене  коло  класу,
Буду  мати  скільки  хочу  я  вільного  часу.
Не  кидатиму  сім’ю  я  більш  напризволяще,
І  не  мчатиму  на  курси  за  досвідом  кращим.

 А  зберу  своїх  онуків  й  буду  гратись  з  ними,
Бо  з  дітьми  не  було  часу,я  ж  була  з  чужими.  
Відпочину  від  конфліктів  із  дітьми  й  батьками.
І  займуся  я  собою,жду  цього    роками.

І  як  справжній  європеєць  десь  поїду  у  турне.
Ой,пробачте,захопилась,понесло  кудись  мене.
Не  зібрала  грошенят  я  навіть  із  зарплати,
А  про  пенсію  мізерну  нічого  й  казати.

Та  не  в  грошах,друзі,щастя    й  це  відомо  добре  вам,
А  в  очах  дитячих  ясних,які  щиро  вірять  нам.
То  ж  професії  у  світі  кращої  немає,
Бо  лиш  нас,як  сонце  вранці,діти  зустрічають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691522
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Nino27

Невже…

[b][i]Невже    усе    поставлено    на    карту?...
І    вітер    перемін    в    лице    щосили...
У    долі    б    запитати,  чи    не    варто,
Чому    так    не    буває,  як    просили?
А    коли    сонце    світить  -  ніч    буває?
І    одиноко    в    натовпі    шумному...
Скінчилось    небо  -  вчора    ще    безкрає.
І    хтось    вкрав    стежку,  що    веде    додому.
Крадеться    в    душу    сіра    безпорадність,
Шмага    в    лице    холодний,  злючий    вітер.
Переплелися    разом    сум    і    радість,
І    мрії,  що    не    встигли    спопеліти.
Невже    усе    поставлено    на    карту?...
А    вірити    у    краще?...Може    варто?...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691517
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Заповiтне…

Мамочку,  нашу  дорогу,рідненьку,єдину  нашу  вітаємо  з  днем
народження  і  днем  ангела!  дякую  тобі,наша  найкраща,за  все-все  ..здоров"ячка  тобі,
божої  ласки,  і  нехай  твої  бажання  здійсняться,  мамусінько.

Заповітне...

Скільки  ж  їх  у  житті  ,потаємних  стежок  тих  несказаних
У  великому  світі  –  не  віда  ніхто  і  не  зна...
То  рівненьких,  немов  те  проміння,  то  в  вузлик  завˊязаних,
Та  дорожча  з  усіх  заповітна  стежинка  одна.

Та  доріжка  від  серця  до  серця  пронизана  вічністю.
Не    підвладна  вона  перешкодам,  рокам  і  життю.
З  життєдайних  джерел  –  тепле  сяйво  магічності,
Моя  пристань,  де  бачу  матусю  рідненьку  свою.

Тиха  радість,  тут  зорі  світитимуть  ласкою,
Візьме  скрипочку  ніжно  свою    невидимка-цвіркун...
І  обернеться  світло  дитячою  казкою
Й  забринить  ця  мелодія  безліччю  трепетних  струн!

Дотик    серця,  той  погляд  святою  молитвою,
Незгасимим  свічадом  в  житті  запалає  моїм...
Ось  такою  –  небачено  доброю  й  світлою
Я  стежинку  цю  зоряну  й  дітям  своїм  заповім.

©  Тетяна  Прозорова      29.09.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691477
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Світлана Моренець

ОСІННІЙ СМУТОК


Мов  сльози,  листя  сиплячи  додолу,
сумує  липка,  хилячись  до  сну,
що  доля  змусить  голу  й  захололу,
в  замерзлих  снах  чекати  на  весну.
Я  пригорнулася  до  неї  тихо,
її  жура  –  це  мій  таємний  біль:
–  Втрачаєш  ти  красу  –  хіба  то  лихо?
Це  ж  ненадовго,  бо  весняний  хміль
заграє  в  соці,  розбудивши  вітки,
ти  забуяєш  краще,  ніж  була.
Моя  ж  краса  розтанула  навіки,
зів'яла,  відспівала,  відцвіла.
І  з  кожною  весною  ми  нарі́зно
чекатимемо  неминучих  змін:
до  мене  –  старість  підступає  грізно,
тебе  ж  ще  довго  не  торкнеться  тлін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691448
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя! Життя!

Стояла  темна  довга  ніч,  осіння,
І  плакав  сич  на  дубі  без  гнізда.
Трава  давно  перетворилась  в  сіно,
І  вкрився  мохом  хати  вогкий  дах.

Стояла  хата  тихо  на  узліссі,
Немов  чекала  жителя  свого.
Сховались  горобці  у  теплій  стрісі  –
Боялися  вони  плачу  того.

Господаря  нема  –  забрали  діти
До  міста,  де  вони  живуть  тепер.
Як  плакав  він,  коли  виходив  звідти,
І  хату,  про  всяк  випадок,  запер.

Виходив  з  двору,  підійшов  до  груші  –
Стара  вже  стала,  та  плоди  смачні.
Він  посадив  її  для  донечки  Марфуші
І  для  синочка  Віті.  От  були  смішні!

Коли  були  малими  –  син  і  донька  –
Як  весело  тоді  було  в  дворі!
Собачку  називали  «пані  Сонька».
Вона  їх  проводжала  до  воріт,

Коли  ішли  з  портфелями  до  школи,
І  зустрічала,  коли  йшли  назад.
Здавалось,  щастя  не  закінчиться  ніколи;
Так  думав  і  розкішний  сад.

Та  час  летів  так  швидко,  невблаганно,
Проклали  діти  вже  свої  стежки,
Уже  не  стало  і  дружини  Ганни,
Й  настав  для  діда  час,  такий  важкий!

Давно  собачки  Соньки  вже  немає,
В  садку  спиляв  багато  гілочок,
Вже  й  півень  не  співає  у  сараї  –
Лисичка  теж  любила  курочок.

Усе  не  те,  навіть  вода  змінилась,
Вже  не  така  смачна,  як  то  було  колись;
Чи  то  вже  джерело  поповнювать  втомилось?
Чи  десь  далеко  свіжі  води  розбрелись?

А  він,  один,  сидить  собі  на  сонці,
Старечі  гріє,  часом,  кісточки.
Воно  пошле  свій  промінь  у  віконце,
Його  розбудить,  вмиє  квіточки,

Що  біля  хати  мирно  притулились,
Старого  душу  щоби  звеселить.
Вітрець  війне  –  враз  квіти  нахилились
До  дуба,  що  зненацька  зашумить.

Тепер  стоїть  ось  хата,  одинока,
Все  пам’ята,  що  бачила  вона,
Висять  портрети  на  стіні,  що  збоку,
Немов  питають:  «Це  чия  вина?»  

Дуб  зажуривсь  –  людину  хоче  бачить  –
Гніздо  він  втратив,  жолуді  скида,
Зима  дошкулить  холодом  собачим,
Хоча  йому  морози  -  не  біда,

Та  холод  інший  вже  його  лякає:
Душа  його  примерзне  назавжди,
Адже  тепер  він  добре  уже  знає:
Ніхто  й  ніколи  не  повернеться  сюди!..

Життя!  Життя!  Буваєш  ти  красивим,
Коли  сім'я  росте,  здоров'я  ще  міцне,
Та  коли  немічним  стаєш  і  сивим,
Безсоння  мучити  тебе  почне,

Тоді  знайди  в  собі  останні  сили,
Зумій  дожить  і  двір  не  сироти,
Бо  там  твоє  коріння,  що  зростило,
Без  нього  як  же  жити  будеш  ти?!

Життя!  Яке  ж  ти  справді  швидкоплинне,
Це  не  якась  там  диво-благодать,
А  може  в  тім  і  є  призначення  людини,
Щоб  жити,  і  творити,  і  страждать?!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691398
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Бабин Яр

1.Застогнав  місяць  вересень
у  сорок  першому  –
Це  тоді  Бабин  Яр
чорні  справи  завершував:
Аж  оглухло  від  черг  автоматних
все  там,
Як  прощалися  люди,
невинні,  з  життям.

2.Українців  багато  було
там  запрошених.
Все:  дерева,  кущі  і  трава,
кров’ю  зрошені.
Там  євреї  і  роми
були,  як  рідня,
Й  росіяни  не  знали,
що  то  -  западня.

3.Нерозбірливі  кулі,
людей  доганяючи,
Попадали  в  дітей
і  дорослих,  благаючих.
І  стогнав  Бабин  Яр
від  людського  виття,
Бо  не  міг  врятувать
тисячам  він  життя.

4.Піднімалися  в  небо  їхні  душі,
геть  зранені,
Жахом,  димом,  вогнем,
людей  криком  обпалені…
Занімів  Бабин  Яр
після  декількох  діб  –
Вже  не  люди,  а  трупи
лежали  тоді.

5.Скільки  кращих  імен
було  кров'ю  затоплено  –
Геноцид  проти  людства
там  явно  був  зроблений.
Там  Олени  Теліги
замовкла  струна.
Не  була  там  задіяна
жодна  труна.

6.Тільки  трьох  із  ста  тисяч
було  урятовано
Інша  доля  їм  небом
була  уготована:
У  одну  із  тих  трьох
закохався  мадяр  –
Їй  життя  врятувать
попрохав  Бабин  Яр

7.І  не  витримав  Яр  –
врятував  її  ворогу:
Знав:  кохання  й  життя  –
дуже  коштують  дорого.
Скільки  років  пройшло,
а  той  Яр,  як  тавро  –
Біль  і  розпач  людей
не  опише  й  перо.

8.Бабин  Яр  і  сьогодні
живих  зобов’язує
Правду  знать  про  трагедію  цю
і  нагадує:
-Будьте  мудрими,  люди,
скажіть  війнам  –  ні,
Бо  життя  не  повинно
згорати  в  вогні!

9.Пам'ятайте  це,  люди,
любіть  одне  одного,
Бо  життя  не  для  війн,
а  для  щастя  народного
Й  особистого  нам
хай  Всевишній  дає.
І  минуле  ми  знати
повинні  своє!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691397
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Надія Таршин

Вставайте диванні - лежачі, сидячі…

Лякають  війною,  бідою,  зимою…
Знайомі  нам  виклики  вражі  оці.
Ганебніше  жити  під  злою  ордою
По  принципу    -  краще  синиця  в  руці.

Не  треба  пускати  у  душу  зневіру,
Вставаймо,  боріться,  ідіть    до  мети.
Бо  втратимо  все,  як  загубимо  віру
І  будемо  далі  ярмо  це  тягти.

Вставайте  диванні  -  лежачі,  сидячі,
Усі  хто  чекає  на  манну  з  небес…
Землі  нашій  важко,  вона  нині  плаче,
Потрібно,  щоб  дух  її  знову  воскрес.

28.09.  2016р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691349
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Олена Галунець

Погасла казка

Хатинка  постаріла  серед  гір,
Осунулась  та  й  шамкає  з  вітрами.
І    палко  запевняє:  вір  не  вір,
А  вся  земля  усіяна  хребтами.

На  схилі  літ  і  з  висоти  років
Старенькій  начебто  усе  видніше.
Проте  вітри  нестримні  і  стрімкі,
Тому  за  горизонтом  бачать  більше.

Смарагдові  узлісся  гомонять,
Вони  ж  бо  знають,  що  зміїні  стежки
Біжать    униз,  де  гине  благодать.
Гірські  хребти  –  страшних  драконів  рештки.

В  хатинці  жив  колись  рудий  мольфар,
Із  променів  зіткав  собі  свитину,
Казав:  «Зготую  я  такий  нектар,
Що  воскресить  дракона.  І  полину».

Таки  полинув,  а  хребти  лежать,
У  хмарах  не  літають  вогнекрило.
В  хатинці  нудно  цвіркуни  сюрчать,
Погасла  казка:  в  горах  задощило.

©  Олена  Галунець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 28.09.2016


Дідо Микола

вихователька

У  садочок,  я  спішу,
Рано  зпозаранку.
Кицю  -  соню  розбуджу,
Пригощу  сніданком.
Постою  біля  воріт,
Й  побіжу  тихенько.
Наче  я  той,  теплохід…
Ту-ту  -ту  швиденько.
Переступлю  за  поріг,
Швидко  перевдягнусь.
Вже  Юрка  лунає  сміх,
Скаче  наче  страус.
Вихователька  зайшла,
Вчителька  не  строга.
Щира,  добра,  а  слова,
Як  той  мед  від  Бога.
Любим  ми  її  й  батьки,
Дідусі  й  бабусі.
З  нею  граєм  залюбки,
Як  надворі  гуси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691302
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чи мав Мазепа право на любов?

Чи  мав  Мазепа  право  на  любов,

Коли  у  щедрій  сивині  вже  скроні,

Коли  забув  про  Україну  Бог,

А  її  доля  у  руках  у  нього?


Чи  міг  Мазепа  жити,  як  усі,

Коли  гетьманська  булава  у  нього,

А  поряд  –  Мотря  в  молодій  красі?

Відмовитись  від  щастя  як  земного?


Чи  мав  Мазепа  право  забувать

Про  те,  що  у  ярмі  його  держава,

Що  в  москалів  оманливі  слова,

Що  у  Петра*  душа  була  іржава?


Чи    міг  Мазепа  вірити  в  добро

Тоді,  коли  навколо  ворог  клятий:

Один**  –  із  заходу  намітив  по  Дніпро,

Другий***  –  зі  сходу  міг  забрать  без  плати.


Він  трьох  любив  однаково  в  житті:

Святого  Бога,  Мотрю  й  Україну  –

Без  них  не  мислив  іншого  в  путі,

За  них  судилось  гетьману  загинуть!
26.09.2016.  

*Петро  Перший.

**Польський  король  Сигізмунд.

***Російський  цар  Петро  Перший.

Ганна  Верес  Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691291
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не маю я права

Не    маю    я    права    збитись

Із    шляху,    що    дід    обрав,*

І    пам’ять    не    дасть    про    вбитих

На    тлі    весняних    заграв.**

Й    про    тих,    хто    в    снігу    згоріли

В    лютневім    тоді    вогні,***

І    «градом»    кого    зарили

В    Донбасі    у    цій    війні.


Й    забути    не    маю    права

Про    землю    свою    і    рід,

Князі    як    на    шмаття    рвали,

Та    вижив-відбувсь    нарід.

Хоч    рани    про    себе    знати

І    досі    іще    дають,

І    замість    того,    щоб    гнати,

Орді    свій    народ    «здають».


Й    мовчати    не    маю    сили,

Бо    важко    в    собі    нести

Ту    дійсність,    як    юних,    сильних,

Ми    змушені    провести

Туди,    звідки    не    вертають,

Де    звуків    не    чуть    війни,

Де    ангели        їх    вітають    –

Потрібні    вже    там    вони.


І    звідки    узяти    сили,

Як    серце    й    душа    кричать:

–  Війна    ж    плодить    біль    і    сиріт

Й    страждають    хлоп’я    й    дівча.

Я    вільно    бажаю    жити

Й    радіти    зіркам    і    дню,

Й    волошкам    у    морі    жита,

Любити    землю    й    рідню.  
13.07.2016.
*Мій  дід,  Лобода  Іван  Васильович,  був  репресований  у  30-і  роки  сталінською  системою.

**Перші  жертви  війни  з  Росією  (2014р.)

***Небесна  сотня,  котра  загинула    в  кінці  лютого  2014р.  під  час  Революції  Гідності.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691289
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Мій народ нікому не здолать

Повзе  крізь  ніч  ще  напівсонний  ранок,
Щоб  день  новий  із  сонцем  розпочать.
Пульсує  кров  у  венах  ветерана…
Шрами  на  тілі  –  від  війни  печать…
Він  знав  її,  Велику,  Вітчизняну,
Тоді  з  фашизмом  хлопцем  воював.
Тепер  війна  –  гібридна,  ще  не  знана…
Йде  обертом  в  старого  голова…

Онук  на  Схід  поїхав  воювати,
Утратив  сон  геть  сивий  ветеран,
І  вдень  дідусь  не  може  задрімати
Від  дум,  важких,мов  незагойних  ран.
Й  сльоза,  ледь  тепла,  із  очей,  старечих,
Закрила  стежку  для  ослаблих  ніг,
І  затряслися-затремтіли  плечі:
– Коли  ж  онучок  стане  на  поріг?
За  що  війну  почав,  російський  кате,
Чи  мало  тобі  власної  землі?
Орда  російська  –  дикі  азіати,
Тиран  сидить  на  троні  у  Кремлі?

Чи  думав  я  тоді,  у  сорок  п’ятім,
Коли  упав  задимлений  Рейхстаг,
Що  в  дев’яносто  теж  не  буду  спати,
Що  синьо-жовтий  в  ранах  буде  стяг,
А  внуки  в  руки  візьмуть  автомати,
Щоб  землю  захистити…  від  Кремля,
Котрий  нам  долю  заходивсь    ламати,
Та  мій  народ  нікому  не  здолать!?
4.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691009
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сипле небо дощик сірий

Сипле    небо    дощик    сірий,
Миє    осені    крило,
Заготовлене    вже    сіно,
Та    в    роботі    ще    село.

Землю    треба    ще    прибрати,
Їй    подякувать,    як    слід.
«Годувальниця    і    мати»,  –
Називає    її    світ.

У    садку    останні    груші
Обірвати…    Смакота!..
Ба,    селянські    щирі    душі
Всіх    жаліють,    і    кота…

Той    на    припічку    муркоче,
Мишку    бачив      уві    сні,
На    плиту    гарячу    скочив,
Що    нагрілась    на    вогні.

Лапки    лиже    і    тріпає    –
Не    чекав,    що    там    пече.
А    господар    одягає
Теплий    одяг    на    плече.
12.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691008
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він умирав у неї на руках

[u]Учора  розмістила  свій  вірш  "Сьогодні  усі  живі".
Татьяна  Прозорова  (  Танюша  Одинцова),  25.09.2016  -  13:40
[b]так  хочеться,щоб  це  було  правдою...  frown  вчора  хлопець  помер  в  госпіталі  прямо  на  руках  у  дружини,  який  з  лютого  за  життя  тримався...жіночка  все  казала:  "  аби  живий  був"...Андрюша...  Анічко,напиши  про  них...[/u][/b]

Він  умирав…    у  неї  на  руках…
Із  лютого  змагалися  обоє,
Щоб  не  спинилася  життя  його  ріка,
Щоб  смерть  здолати  ту,  що  із  обойми.

Він  умирав,  такий  ще  молодий,
І  говорили  з  нею…    тільки  очі
Про  діток,  що  устигли  народить,
Про  неповторні  перші  їхні  ночі.

Він  умирав,  щоби  жили  вони
У  самостійній  правовій  країні,
Не  знали  у  житті  своїм  війни,
Щоб  не  страждала  більше  Україна.

Він  умирав…  Здригнулися  уста,
Німі  й  холодні…  Так,  його,  Андрія…
І  білий  світ  в  очах  його  розтав,
Але  жива,  жива  лишилась  мрія,

Про  те,  що  його  землю  –  не  скорить
Й  народ  його  –  нікому  не  зламати…
Дивилася  на  пару  цю  згори
І  плакала  сльозами  Божа  мати.
26.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690904
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жовтоока бродить осінь

Жовтоока    бродить    осінь
Від    села    і    до    села,
Трусить    листя,    губить    роси,
Ними    землю    застеля.
То    з    лопатою    в    городі,
Й    так    працює,    як    бджола,
То    плоди    фарбує    глоду,
Й    слави    в    лісі    зажила.

Зранку    сонцю    гляне    в    очі    –
Затуманяться    луги,
І    темніють    довше    ночі    –
Сплять    тоді    вже    до    снаги.
Щедра    осінь    і    плодами,
На    гриби    і    на    дощі,
І    хоч    сонце    виглядає,
Трохи    сумно    на    душі.
27.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690910
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


dovgiy

"Выткался на озере" (переспів)

…выткался  на  озере  алый  шёлк  зари.
С.  Есенин.
(переспів)

Ніби  вишиванка  гладь  ріки,
Надвечір’я  блискітками  грає
Плачуть  у  гаю  тетеруки
Наче  дзвони  між  беріз  лунають.
Іволга  сховалась  у  дуплі
І  від  чогось  там  невтішно  плаче…
Чом  же  сумувати  на  землі,
Як    радіє  серденько  юначе.
Прийде  вечір  за  кільце    доріг,
Ти  прийдеш,  ми  в  свіжі  копни  сядемо.
Розцілую  –  від  очей  до  ніг,
Всю  зімну,  як  цвіт  весни  загаданий.
Пересудів  в  радощах  нема
Де  кохання  з  серця  чистотою.
В  пестощах  ти,  -  шовк  фати,  -  сама
Скинеш!  -  засліпивши  красотою.
Захмелілу,  візьму  в  дві  руки
І  в  кущі…  де  будемо  до  ранку…
І  нехай  тужать  тетеруки
Під  заграви  красного  світанку!

   24.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690847
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


dovgiy

***


На  один  єдиний  день,  без  часу  для  ночі
Дало  Небо  шанс  єдиний,  щоб  глянути  в  очі
В  твої  очі!    В  ці,  жадані,  зоряні  зіниці
У  яких  тріпочуть  крила    щастя  диво-птиці.
На  один  цей  день  єдиний,  а  потім  для  муки
Будуть    доріг  серпантини,  буде  біль  розлуки,
Буде    гірке  безталання  недоброї  долі
Де  так  довго  нам  не  знати  пташиної  волі.
Все  минає.  Вітри  літа  склали  пружні  крила.
Вже  обшир  гаїв  осінніх  сіра  мла  накрила
І  журбою  засіває  юних  літ  отаву
Де  ще  ніжно  зеленіє  першоцвіт  Купави.
Рано  нам,  моя  подруго,  мрію  забувати.
Листя  наших  днів  минулих  в  зиму  віддавати,
Щоб  вони  там  побуріли,  як  кленові  шати
Через  які  забудь-трава  буде  проростати.
Пам’ятаймо  кожну  дрібку  короткої  миті.
Пам’ятаймо  кожну  зморшку  на  ріднім  обличчі,
Знаймо,  мила,  як  минає  люта  холоднеча,
Так  мине  розлука  наша.  Обійму  за  плечі,
Розцілую  мокрі  щоки  від  сльози  солоні
І  занурю  в  шовк  волосся        зморені  долоні…
Ну,    а  зараз…    очі  -  в  очі…  без  сліду  втопився
І  хмільного  трунку  чарів  з  вуст  твоїх  напився.

25.09.2016      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690846
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Леся Утриско

Так хочеться вернутися туди.

Так  хочеться  вернутися  туди,
Де  слухала  матусині  докори,
Та  плаття  з  її  запахом  вдягти,
Обутися  в  улюблені  підбори.

В  люстерку  хизувати,  як  тоді:
В  нім  танцювати,  наче  дівка  росла,
Літа  б  на  мить  вернути  молоді,
В  яких  хотіла  бути  так  доросла.

Забратись  на  черешню  у  саду,
Та  впасти  в  трави,  де  хрущі  роїлись,
В  калюжах  у  погоду  дощову,
Вмочити  ноги  босі,  щоб  зігрілись.

Так  хочеться  вернутися  туди,
Де  у  снігах  ховалась,  як  у  схронці,
І  хустку  мамину  на  плечі  зодягти,
А  в  ній  всі  квіти  оживуть  на  сонці.

Так  хочеться  вернутися  туди
Одну  лиш  мить,  коротку  і  жадану:
Дівчисько  у  дитинство  зодягти,
У  юність,  і  любиму,  і  кохану.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690814
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Леся Утриско

Любіть мене, таку, яка я є.

Любіть  мене,  любіть  мене  таку:
Таку  просту,  а  може  і  незвичну,
Що,  мов  дитя  закохана  в  весну,
А  в  осені-  доросло-  романтичну.

Любіть  мене,  занурену  в  життя,
У  спогади,  в  думки,  а  навіть  мрії,
Відверту  про  сьогоднішнє  буття
І  запальну,  неначе  буревії.

По-  справжньому  веселу  і  сумну,
В  моїм  житті-  воно  лишень  моє...
У  нім  спиваю  насолоду  медяну...
Любіть  мене,  таку,  яка  я  є.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690786
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Анатолій В.

Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!

Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!
Серед  колючості  розхристаних  вітрів
Я  теплим  словом  біля  тебе  залишусь,
Гарячим  вогником  холодних  вечорів...

І  серед  марева  недоспаних  ночей,
Як  місяць  тінями  малює  на  стіні
Картину  тиші,  що  тавром  в  душі  пече,
Ти  просто  подумки  про  все  скажи  мені!

Почни  хоч  подумки  зі  мною  діалог,
І  я  почую,  і  до  серця  пригорнусь...
Серед  безвиході,  із  тиші  і  тривог,
Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Село напівживе

Корінням    учепилося    село
За    землю,    що    побачила    немало:
І    голоди,    і    пекло    тут    було,
Народ    мій    гнуло    до    землі,    ламало…

І    плакав    сиворосами    туман,
Ховаючи    людські    мільйонні    жертви,
Коли    режим    за    дурнів    усіх    мав…
І    заздрили    живі    частенько    мертвим.

Воно    ж    жило…    На    зло    усім    жило:
Плодився    люд,    учився,    будувався,
Й    нарешті    те,    омріяне,    збулось,
Коли    народ    із    розумом    зібрався.

Й    сказав    своє    Союзу    тоді:    «Ні!
Я    Україну    вільну    хочу    мати».
Та    ті,    хто    правив,    виросли    в    панів    –
Так    званий    бізнес    стали    будувати.

І    знову    стогне    у    кайданках    люд.
Село    напівживе,    уже    ледь    диха,
Здається    й    очі    маєм    без    полуд    –
Не    розпізнали    чергового    лиха.
14.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690663
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні усі живі

Сьогодні    мені    святково.
«Сьогодні    усі    живі
В    Донбасі    наші    військові,»    –
Прес-офіцер    доповів.
І    тихо    душа    радіє,
І    вдячністю    пророста
До    Бога.    Й    жива    надія,
Для    кожного    непроста.

І    віра    непереможна,
І    Правда    зросте    з    крові:
Кордони    зведем,    таможні    –
Донецьк    і    Луганськ,    і    Львів.
І    встане    небо,    високе,
Із    хмарами    голубів,
І    кару    пожнуть    жорстоку
Анексія    і    грабіж.
15.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690662
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Дідо Микола

О, чудо - осене пожди

О,  чудо  -  осене  пожди…
Печаль  і  смуток  не  буди.
Багрянолика  почекай,
Втікати  вдаль  не  поспішай.

О,  диво  -  осене    румяна,
Дістала  струни  окаянна.
Зі  мною  щось  ти  поробила,
Моє  серденько  розтопила.

О,  диво  Боже,  ворожи…
Іще  нам  красно  послужи.
Щоб  почуватися  в  Раю,
Посип  ще  перлами  в  гаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690607
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ніна-Марія

Знову осінь

Промайнуло  літо,  наче  подих  вітру
Знову  на  порозі  осінь  золота.
Назад  озирнуся-і  собі  не  вірю
Де  ж  ви  так  далеко,  молоді  літа.

Заплітає  осінь  позолоту  в  коси
І  берізкам  юним  і  старим  дубам
І  впаде  краса  ця  ранками  у  роси
І  багряний  килим  знову  розстеле  нам.

Холодніші  стали  зоряні  світанки.
Зозулі  притихли,  свій  скінчили  лік.
І  тумани  сірі  зустрічають  ранки.
Жаль,  красного  літа  час  так  швидко  стік.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Давно на службі в Космосу Земля

Давно    на    службі    в    Космосу    Земля    –
Й    живе    вона,    як    він    того    захоче:
То    квітом,    сонцем    радо    застеля,
То    ураганом    раптом    загуркоче.

Та    це    в    природі    –    не    серед    людей    –
Для    них    планета    стала    тіснувата:
То    тут,    то    там    нова    війна    іде,
Немов    без    неї    не    проіснувати.

І    розділився    раптом    навпіл    світ
На    тих,    котрі    купаються    в    любові,
І    тих,    які    вбивають    кращий    цвіт,
Не    визнають    і    знать    не    хочуть    Бога.

Чому    ж    так    довго    істина    в    путі
Про    те,    що    у    любові    тільки    сила,
Що    найцінніше    –    діти    у    житті
І    небо    над    Землею,    мирне,    синє!
19.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690472
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Підкрадається вже осінь

Підкрадається    вже    осінь    –
Обережний    чути    крок    –
Золоті    обнови    просить
У    завбачливих    зірок.

Ще    отаву    коси    косять;
Це    –    остання    сіножать,
Ластівки    снують-голосять,
Навівають    тихий    жаль.

У    садочках    рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як    тумани    засивіють,
Осінь    зайде    і    сюди.

Сяде    бджілкою    на    віти,
На    дерева    чи    кущі,
Зацілує    ніжно    квіти
Й    тепло    стане    на    душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690474
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Біль і смуток

Біль    і    смуток    –
твої    дарунки.
Сіль    і    рана    –  
 також    твої.
Намалюю
  я    візерунки,
Щоб      думки    
заглушить    свої  .

Сива    зрада    –
роки    ж    прожито…
Може,    й    радий,  
  бо    так    хотів.
Витягаю      
одяг    сушити,  
Ніби    інших
немає    діл.  

Ось    сорочка    –  
 то    мій    дарунок
На    річницю…
  То    свято    з    свят.
Ось    синочка  
тобі    малюнок.
Ще    дещиця…
Майки    висять…

Пригортаю…
Вдихаю    в    груди…
Все    зі    мною    –
тебе    нема.
Не    ридаю
 і    жити    буду,
Хоч    у    серці    –
така    зима!..

Біль    і    смуток  ,
і    сіль,    і    рана    –    
Ці    дарунки  
мені      тяжкі.
Сонце    збудить
узавтра    рано    –  
Й    знову    –    спогади,
й    знов    такі…
18.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жмут сивини упав у русі коси

Жмут    сивини    упав    у    русі    коси,
Під    очі    зморшку    вивела    печаль…
Спинить    війну    матуся    Бога    просить,
Яку    фашизм    російський    розпочав.
Щодня    на    Сході    гинуть    чиїсь    діти…
Її    ж    дочка    рятує    там    життя…
Їй    би    кохати,    жити    і    радіти    –
Вона    ж    –    народу    віддане    дитя.

Не    може    бути    там,    де    тепло    й    тихо,
Коли    знання    потрібні    її    там,
Де    розповзлося    над    землею    лихо,
І    місія    її    в    війні    свята.
Адже    не    тільки    клятва    Гіппократа
Покликала    туди,    де    смерть    гуля.
Вона    рятує    воїна,    мов    брата,
Адже    Донбас    –    то    і    її    земля.

Частенько    й    маму    заставля    радіти,
Як    повідомить,    що    смертей    нема,
Що    не    приїхала    вона    туди    сидіти    –
Тоді    шкарпетки    в'яже,    бо    ж    зима…
Й    радіє    ненька    тихо,    зі    сльозою,
Й    нову    молитву    небу    посила,
Хоч    сивина    і    дружить    із    косою,
Живу    чекає    доньку      до    села.  
24.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690406
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Віктор Ох

Уявити казку (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJ0PW00sUoU[/youtube]
-----------------------
Жили-були  десь-не-десь  Доля  і  Недоля.
Якось  казку  вони  склали  взимку  на  печі,
як  тягнули  бараболю    з  колгоспного  поля  
Вінні-Пух  і  Гаррі  Поттер  нишком  уночі,
як  в  розбірці    Кіт  в  Чоботях    Змія  взяв    на  мушку,
а  Кощій    затіяв  з  Тролем  чемпіонський  бій,
на  розлучення  подали  Принц  і  Попелюшка,
Карлсон  перестав  літати,  бо  пішов  в  запій.

Щось  уява  домалює  в  казко́вій  картині.
Десь  фантазія  розмиє  ветхі  береги.
Легкі  емоційні  струси  корисні  дитині.
Радість  вигадки  і  казка  кращі  від  нудьги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690248
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Наталя Данилюк

Ностальгійна пора

Розгніваний  вітер,  мов  аркуші,  хмари  зібгав,
Намоклі  птахи  обліпили  дроти  і  антени…
Загостреним  лезом  впаде  над  судинами  трав
Осінній  листок  і  забризкає  землю  зеленим…

Є  щось  дивовижне  у  цій  ностальгійній  порі,
Як  личить  фісташкова  ніжність  її  теракоту!..
Заштопаний  дратвою  мряки,  зіщуливсь  горіх,
Йому  не  кортить  одягати  крихку  позолоту.

Ховаючи  шию  од  вітру  в  легесенький  снуд,
Думки  –  в  капюшон,  а  холодні  долоні  –  в  кишені,
Блукаю  розмірено,  топчу  підошвами  бруд,
Молочним  туманом  задимлюю  теплі  легені.

Прокручую  слайдами  літо,  вмикаю  на  «стоп»:
Здавалося  б,  стільки  цікавого,  є  що  згадати!..
Рябіє  у  пам’яті  спогадів  калейдоскоп,
Складаються  пазлами  різні  події  і  дати…

Не  треба  жалів  і  прискіпливих  слів-дорікань,
Усе,  як  належить  природі:  ні  більше,  ні  менше…
Не  дні  поспішають,  немов  швидкоплинна  ріка,
А  ми  летимо  до  примарних  ілюзій  і  звершень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли народ історію забуде


Весну,    мов    долю,    в    полі    зустрічаю,
Вона    мені    здається    знов    нова,
І    ключ    лелечий,    першим    що    вертає,
Й    землею    щойно    зроджена    трава.
І    синь    небес,    безмежна,    особлива,
Обійми    розпростерла    знов  свої
На    призабуту    постарілу    гливу
Й    пеньок,    що    пам’ять      роду    там    стеріг  .

Немає    тут    ані    хліва,    ні    хати    –
Розмножився-задичавів    бузок,
Вітри    гуляють    цілий    рік    кошлаті.
Де    піч    стояла,      горбик      трав      прижовк.
І    хоч    весна    траву    на    нім    розбудить,
Та    чи    життя    від    того    ожиє?..
Коли    народ    історію    забуде,
Майбутнє    теж    загубить    він    своє.
16.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690202
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тікають дні не в безвість – у історію

Тікають    дні    не    в    безвість    –    у    історію,
Про    неї    не    говорять    навмання.
Вона    ж    не    має    формули    прискорення,
Тож    кожен    щоб    таку,    як    є,    сприйняв.

Серйозна    й    строга    пані    є    історія,
Вона    не    терпить    фальші,    забуття,
У    віданні    її    держав    простори    є,
Й    людей    безсмертя,    й    капосне    життя.

Історію    не    можна    перекроїти,
Бо    пишуть    її    люди,    землі,    час,
І    зорі,    й    місяць,    й    сонце,    й    астероїди,
І    заново    її    –    не    розпочать!
1.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690199
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Курли» останнє журавлине линуло

Запахла    осінь    свіжою    калиною,
І    тихий    смуток    душу    ледь    обпік,
«Курли»    останнє    журавлине    линуло
Із-під    хмаринок,    ніби    з-під    повік.

Осіннє    небо    голоси    ті    слухало
І    сипало    дрібнесеньким    дощем
Понад    полями,    лугом,    лісосмугами
Й    гіркий    будило    непідробний    щем

За    птахами,    що    з    краєм    попрощалися,
І    за    теплом,    що    гріло    нас    щодня,
За    квітами,    що    у    красі    кохалися,
За    всім,    що    із    минулим    нас    єдна.
20.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690031
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Моя ти земле (повторно)


Моя    ти    земле,    рідна    і    свята,
Де    вітру    спів,    народжений    в    пшениці,
І    серця    сум      забутої    вдовиці
До    сонця    разом    з    жайвором    зліта.

Моя    ти    земле,    в    вишивках    полів,
Чергуються    де    рута,    синь    і    злото,
Із    журавлями    в    вільному    польоті
І    з    цнотою    несходжених  боліт.

Моя    ти    земле,    з    долею    верби,
Снігам    що    підставляє    голі    віти,
Яку    не    залишає    в    тиші    вітер,
Як    символ    материнської    журби.

Моя    ти    земле,    в    росяних    стежках,
Із    голосними    диво-солов’ями,
Одна-єдина,    як      буває    мама,
Моєму    серцю    рідна    і    близька.
11.12.2015.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690019
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


dovgiy

Повернення.


Лікарняне  ліжко…    тумбочка  десь    скраю…
З  крапельниці  трубка…    голка  у  руці….
Це  мені  не  сниться,  бачу  й  відчуваю  
Холодок  пластмаси  на  моїм  лиці.
Біля  ліжка  –  жінка…  ангелом  омани…
Держить  мою  руку,    стримує  мій  рух.
Поперед  очима  сивий  пух  туману
Крутить  білим  світом,  забиває  дух.
Мабуть,  я  вертаюсь  з  невідомих  мандрів…
Знову  в  своє  тіло  поверта  душа.
А  ця  оболонка  –  квола  і  негарна,
Гаманець  порожній  де  нема  й  гроша…
Отже:  я  вернувся.    Ось  чиєсь  обличчя
Наді  мною  хмарою  закриває  світ…
Ще  нудотний  запах  парфумів  медичних,
Струси  всього  тіла  від  поштовхів  чужих…
Чоловічий  голос  щось  до  когось  каже…
Та  не  зрозуміти    незнайомих  слів.
Накладають  маску  з  життєдайним  газом,
Щоб  скоріш  прийшов  я  до  реальних  снів.
Снів  із  нереалля,    світу  потойбіччя,
Начебто  не  бачив…  Може,  і  не  снив?
Де  я  був  до  цього?  Куди  провалився
І  чому  у  грудях  осиковий  клин?  
Ні!  Не  клин  у  грудях.  Тільки  згусток  болю…
Ніби  спалах  світла  очі  засліпив…
Це  ж  душа  пташиною  прагнула  на  волю,
Тільки  хтось  цю  пташку  в  небо  не  пустив.

21.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Любов Ігнатова

Осінь в мені

Осінь  в  мені  розпорошує  фарби  —
Жовтогарячі,  багряні,  терпкі.
Сонце  свічею  у  канделябрі
Промені  сипле  червоні  меткі.

Вечір  схиляється  нишком  до  поля,
Кутає  верби  в  тумани  легкі.
Ніби  сторожа,  принишклі  тополі.
І  перші  зорі,  як  мрія,  крихкі...

Вечір  осінній,  призахідне  сонце,
І  вітерець  кошенятком  рудим
Спить  на  ще  теплій  кленовій  долоньці,
Там,  де  багаття  клубочиться  дим...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Радченко

Осені репризи

Ще  вчора  літо  бабине  всміхалось,
Безхмарне  небо  не  журилось  цілий  день.
І  світло  повнолуння  розливалось
Всю  ніч,  даруючи  мереживо  тіней.

І  ранок  був  спокійний,  сонячно-златавий,
Нізвідки    в  купу  хмари  збіглись  дощові.
Яскравий  день  перетворився  в  день  сльотавий,
А  плями  сонячні  сховалися  в  траві.

Непередбачувані  осені  капризи,
Але  краса  її  казково-чарівна.
І  любі  серцю  кожний  рік  її  репризи:
То  всміхнена,  а  то  заплакано-сумна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689888
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Дід Миколай

Осінній сад

Дрімав  у  сні  осінній  сад
За  хмарку  місяць  зацепився,
Моргнув  для  річки  до  дівчат...
По  справах  вдалеч  покотився.

Сипнув  в  долину  бурштину,
Черпнув  води  в  ставку,  напився,
Всміхнулись  зорі  чаклуну,
На    дворі    вечір  народився.

Виймали  скрипку  цвіркуни,
Як  у  раю,час  зупинився
Не  дишу...боже  борони,
Щоб  він,як  повінь  розчинився.

Озвався  пугач  у  гаю...
Десь  там  з  малечою  дражнився.
Та  я  ж  не  вперше  вже  в  раю...
А  встав...  і  знову    помолився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Валентина Ланевич

Стоїть дуб на крутій горі.

Стоїть  дуб  на  крутій  горі,
Гора  схилом  в  яр  тікає.
Там  фіалка  в  трикольорі
Осінь  красну  зустрічає.
І  рясніє  дощ  краплистий,
В  гаю  миє  позолоту.
Соловейко  голосистий,
Заховав  в  гніздечко  ноту.
В’ється  стежка  понад  яром,
Біжить  собі  до  калини.
Майоріє  кущик  крамом,
Ягідки  -  крові  краплини.
Тихо-тихо  вітер  в  листі,
Журбу  свою  виливає.
Бачив  очі  променисті,
Погляд  їх  в  степу  згасає.
Бачив,  впав  від  кулі  воїн,
Учепивсь  руками  в  грати.
Шепотів:"Не  знай  ти  воєн,
Вільна  будь,  Вкраїно-мати!"
19.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689761
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Леся Утриско

Молитво, ти торкнися небес.

Молитво,ти  торкнися  небес
І  серця  Господнього  Сина,
За  мене  Ти  з  мертвих  воскрес,  (2р)
Воскресне  й  моя  Україна!  (2р)

Молитво,  ти  прилинь  до  сердець
І  матері,  й  батька,  і  сина,
Зірви  свій  терновий  вінець-    (2р)
Моя,  Богом  дана,  Вкраїно.  (2р)

Молитво,  ти  любов  на  устах
І  віра  в  Господнього  Сина,
На  крилах  лети,  наче  птах,  (2р)
Бо  жде  там  моя  Україна.  (2р)

Молитво,  ти  торкнися  небес
І  серця  Господнього  Сина,
Для  мене  Ти  з  мертвих  воскрес,  (2р)
Воскресне  й  моя  Україна!  (2р)





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689746
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Обтрусила осінь листя


Обтрусила    осінь    листя

На    деревах    і    кущах,

Ягідки,    немов    намисто,

Мерзнуть,    мокнуть    на    дощах.


На    шипшині    і    на    глоді

Червоніють    де-не-де,

А    калина,    що    в    городі,

У  пучки      свої    складе.


Обліпихові    гірлянди

Добавляють    жовтизни  –

То    осінні    є    дукати.

Спробуй    вкрасти,    ризикни!


Захиститися    зуміє  –

Має    військо    із    голок,

Якщо    красти      хтось    посміє,

То    отримає    урок.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прослалась осінь килимами

Прослалась    осінь    килимами,

На    них    –    всі    гами    кольорів:

Журба    на    зелені    дрімала,

Багряно-жовто    клен    горів,


Горобина,    мов    наречена,

Пишалась      перед    берестком

Розкішним    листям,    незліченним,

З    червоних      кетягів    вінком.


Береза,    з    золота      в    обнові,

На    фоні    неба    аж    горить  –

То    сонця    промінь    пестить    знову

Листочок    кожен    їй    згори.


Темніла    заздрістю      колюча

Її    суперниця    –    сосна,

На    рані,      хоч    і    не    болючій,  

Смола-  сльозиночка    ясна.


Вгорі    теж    килим,    особливий,  –

Журлива    неба    сіро-синь.

Це    з    нього    сльози    журавлині  

Добавлять    ранкам    ще    роси.
05.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689616
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Галина_Литовченко

В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (оповідання)

                                             Світлій  памяті  Віри  Іванівни  Литовченко  (Проценко),  присвячую                                                                                                                                                                                                              
                               
                     То  був  знак.  Зі  стелі  тоненькою  цівкою  несподівано  полилася  вода:  прямісінько  на  середину  столу,  за  яким  Віра  вимальовувала  хрестиками  на  аркуші  з  зошита  в  клітинку  візерунок  для  вишивки    омріяної  сорочки.    Здивована  дівчина  підняла  голову  і  вгледіла  на  стелі  невеличку  мокру  пляму.  Дах,  звичайно,  протікати  міг,  бо  чоловічих  рук  в  хаті  –  ой,  як  не  вистачало.  Але  ж  і  дощу  все  літо  не  було  ні  краплі.  Спека  стояла  нестерпною.
                     Батько  Віри  десь  запропастився  ще  задовго  до  війни.  Змолоду  був  падким  на  різні  пригоди  та  авантюри.  Спочатку  подався  в  загін  Марусі-отаманші,  гасав  степами  України  у  гурті  більшовиків-анархістів.  Пізніше  воював  у  лавах  Симона  Петлюри,  був  весельчаком,  гультяєм  та  душею  будь-якої  компанії.  Як  могла  потрапити  в  його  поле  зору,  а  потім  і  в  дружини,  така  сумирна  та  набожна  дівка,  якою  була  Вірина  мати,  для  неї  лишилося  загадкою.  Запитувати  неньку  про  батька  не  наважувалася,  бо  вона  нічого  й  чути  не  хотіла  про  чоловіка.  Він  так  і  залишився  у  пам’яті  Віри  молодим  високим  красенем,  таким,  якого  вона  знала  в  дитинстві.  Чи  живий  ще  її  татусь  на  цьому  світі  –  дівчина  й  уяви  не  мала.  На  вроду  вона  пішла  в  батька,  на  вдачу  теж.
                     Віра  вийшла  з  хати,  підставила  до  причілкової  стіни  драбину  і  забралася  на  горище.  Темне  піддашшя  де-не-де  світилося  тоненькими  сонячними  промінчиками,  що  сочилися  крізь  дірки  в  руберойді.  Відчинені  дверцята  трохи  додали  в  приміщення  світла  і  між  двома  бантинами  товстими  струнами  вималювалися  ряди  мідних  дротів,  на  яких  залишилося  кілька  сухих  риб’ячих  голів:  на  початку  літа  Віра  з  сусідськими  хлопчаками  ловила  в  Верхній  Біленькій  карасів.  Вимащена  глиною  долівка  горища  було  припорошена  шаром  піщаного  та  вугільного  пилу.  Скрізь  було  сухо,  без  будь-яких  слідів  вологи.  
                         На  подвір’я  увійшла  мати.  Вона  працювала  санітаркою  в  міській  лікарні.  Підходящої  роботи  в  своєму  селищі,  віддаленому  від  центра  міста,  не  знайшлося,  то  ж  добиралася  додому  через  горби  та  ярки  стомленою,  тримаючи  в  руці  вузлик  з  харчами,  купленими  по  дорозі.  Піклуватися  про  дочку  окрім  неї  було  нікому.  
                         З  початком  війни  Віра  в  школу  не  ходила.  Займалася  хатніми  справами  та  невеличким  городом.  Мати  помітила  приставлену  до  стіни  драбину  і  занепокоїлася.
                         -  А  чого  це  ти  на  горище  лазила?  Чи  ховалася  від  когось?  
                         І,  зітхнувши,  додала:
                         -  Минулої  ночі  мені  наснилося,  що  ти  упала  в  колодязь.  Я  схватила  тебе  за  коси  і  намагаюся  витягти,  але  знизу  наче  хтось  за  ноги  тримає.  Гукала-гукала  сусідів  на  допомогу,  та  марно.  Рука  заніміла  і  пальці  розімкнулися…  Ой,  поганий  сон.
                           Додавати  матері  смутку  Вірі  не  хотілося  і  про  воду  зі  стелі  вона  промовчала.  Доволі  їй  того  сновидіння  –  он  яка  пригнічена.
                           -  Надіялася  знайти  старі  зошити,  щоб  несписаними  аркушами  розжитися.
                           -  Де  ж  їх  знайдеш?  На  розпал  давно  всі  пішли,  а  чисті  аркуші  ти  ж  сама  з  них  і  повитягувала.
                           Наступного  ранку  у  вікно  постукав  посильний  поліцай  і  наказав  Вірі  за  дві  години  з  документами  та  необхідними  речами  прибути  у  двір  комендатури.  Нову  партію  молоді  з  залізничної  станції  відправлятимуть  у  Німеччину.  Мати  заголосила,  але  ховатися  чи  кудись  тікати  було  марним:  піймають,  та  ще  й  калікою  дівчину  зроблять.  А  то  і  заб’ють  до  смерті.

                                                                                                                                                   *  *  *
                             Скільки  часу  була  в  дорозі,  Віра  не  усвідомлювала.  Отямилася  уже  у  дворі  концентраційного  табору  в  якомусь  німецькому  містечку.  Перед  довгою  шеренгою  прибулих  повільно  походжав  офіцер  з  привабливою  фрау  років  сорокá.  Жінка  зупинилася  навпроти  Віри,  уважно  її  роздивилася  і  запитала:
                             -  Шпрехен  зі  дойч?
                             -  Ні,  ні!  Не  шпрехен!  –  поквапилася  з  відповіддю  дівчина.
                             Фрау  засміялася  і  кивнула  головою.  Німець  жестом  наказав  Вірі  вийти  зі  строю.  Чомусь    доля  прибулих  почала  вирішуватися  саме  з  неї.  Німкеня  прискіпливо  оглядала  дівчат,  наче  вибирала  товар  на  базарі.  Хлопці  її  не  цікавили.  Це  занепокоїло    Віру:  на  лихо  чи  на  добро?  Та  на  яке  можна  сподіватися  добро  у  фашистському  лігві!  Дівчина  вже  ненавиділа  цю  сухоребру  незнайомку,  яка  взяла  на  себе  право  розпоряджатися  чужим  життям.  
                       Врешті  з  шеренги  зробила  крок  ще  одна  полонянка  і  німкеня  тим  задовольнилася.  Забрала  дівчат  і  повела  їх  з  подвір’я  табору  на  ошатну  вуличку  з  невисокими  парканами  та  покритими  черепицею  цегляними  будинками.  Чиста  бруківка,  квіти  упродовж  вузького  тротуару  та  і  все,  що  чекало  на  дівчат  попереду,  було  чужим,  незвичним,  якимось  урочисто-холодним,  зовсім  не  схожим  на  запилені  вулиці  рідного  Донбасу  з  акацієвим  затишком  та  чебрецевим  запахом  українського  степу.
                         Як  виявилося,  фрау  Ґерта  тримала  відомий  у  місті  ресторан.  Дівчат  вона  вибрала  в  помічниці  для  своїх  кухарок.
                       З  Ніною,  другою  остарбайтеркою,  Вірі  доводилося  зустрічатися  в  своєму  містечку  на  піонерських  зльотах,  пізніше  –  в  райкомі  комсомолу.  Вона  мешкала  десь  в  районі  содового  заводу  і,  як  і  Віра,  гарно  навчалася  в  школі  –  інакше  до  активу  дівчата  не  потрапили  б.  Як  розпізнала  німкеня  в  привабливих  дівчатах  ще  й  більш-менш  освічених  осіб  –  хтозна…  З  німецької  мови  в  школі  Віра  мала  відмінно,  то  ж  дещо  розуміла  зі  слів  фрау,  а  про  дещо  сказане  –  здогадувалася.
                         Нижній  поверх  двоповерхової  будівлі  займав  ресторан,  на  другому  –  були  апартаменти    хазяйки.  Дівчата  отримали  з  її  рук  по  шматку  пахучого  мила  та  рушники  з  білизною.  Прохолодний  душ  освіжив  і  тіло,  і  мозок.  Чисте  волосся  розсипалося  по  плечах,  грудей  приємно  торкалася  тонка  батистова  сорочка  з  шовковою  гладдю  білої  вишивки.  В  маленькій  кімнаті,  відведеній  для  Віри,  стояло  металеве  ліжко  з  високими  бильцями,  вузька  шафа  та  туалетний  столик  з  дзеркалом,  на  якому  виблискували  синьо-білим  фарфором  широка  миска  та  глек.  Віра  задивилася  на  красивий  посуд  і  фрау  пояснила,  що  то  набір  для  умивання.  На  вікні  з  відхиленою  тюлевою  гардиною  поряд  з  горщиком  з  геранню  лежав  свіжий  номер  газети  «Русское  слово».  «Прогнутись  вирішила,  чи  що?»  -  майнуло  в  голові  Віри,  але  друга  зрадницька  думка  вискочила  наперекір  першій:  «Оце  б  побачила  матуся,  в  яке  рабство  потрапила  її  доня!».  У  себе  вдома  окремого  кутка  Віра  не  мала.  Перша  кімната  була  і  кухнею,  і  передпокоєм,  а  в  другій  на  широкому  ліжку  вона  з  дитинства  спала  разом  з  ненькою.  
                     Фрау  Ґерта  наказала  до  обіду  відпочивати  і  Віра  з  насолодою  лягла  в  чисту  постіль.  Сон  здолав  її  в  одну  мить.  Нічого  не  снилося  –    провалилася,  як  у  прірву  і  так  само  швидко  з  неї  вискочила  перед  самим  обідом.  На  спинці  стільця  поряд  з  ліжком  дівчина  помітила  квітчасту  сатинову  сукню  з  білим  комірцем  та  вишневий  жакет.  З-під  глибоких  складок  тканини  висунули  носи  білі  парусинові  балетки.  Одяг  був  не  з  крамниці,  а  скоріш  за  все  з  гардеробу  хазяйки  або  її  дочок,  проте  чистий  та  гарно  випрасуваний.  Такого  у  Віри  зроду  не  було,  бо  лише  встигли  з  матінкою  оговтатися  після  тяжкого  голодомору,  як  прийшло  на  їх  землю  інше,  не  менш  страшне  лихо  –  війна.
                               Дівчина  прибрала  постіль,  одягла  плаття  і  зашнурувала  на  ногах  балетки.  Заплела  коси  та  вміло  виклала  їх  на  потилиці  кошиком.  Зазирнула  в  дзеркало  і  побачила  в  ньому  зовсім  іншу  Віру.  Чужий  одяг  надав  їй  незнайомого  вигляду,  білий  вузенький  комірець  освіжив  обличчя  та  стомлений  після  виснажливої  дороги  і  неспокійного  сну  на  табірних  нарах  погляд.  «О-о,  у  себе  на  посьолку  була  б  першою  дівкою!»  –  усміхнулася  своєму  відображенню  Віра.  
                             В  кімнаті  навпроти  теж  копошилася  Ніна  і,  відхиливши  фільончасті  двері,  висунула  голову  в  коридор.  Віра  вже  стояла  на  порозі  своєї  кімнати.  Ніна  вставилася  поглядом  в  подругу  і  розтягуючи  слова  тихенько  промовила:
                             -  Ту-ди  –  роз-ту-ди…    
                             Потім  низько  нахилилася,  розглядаючи  і  свій  одяг.  Схоже,  що  зі  сну  вона  й  не  звернула  уваги,  що  на  себе  одягала.  Підвела  здивовані  очі  і,  розгублено  посміхаючись,  запитала:
                             -  Куди  це  ми  потрапили?
                             Дівчата  вагалися:  чи  спускатися  вниз,  чи  чекати,  коли  їх  покличуть.  Які  правила  та  порядки  панують  в  цьому  чужому  домі  їм  не  відомо.  На  сходах  почулися  кроки  і  якась  молодичка  в  білому  фартушку  та  ковпаку  на  голові  покликала  їх  до  обіду.
                             -  Ходімо  на  кухню,  дівчата!  –  звернулася  звичною  для  них  мовою.
                     Звали  її  Ґандзею,  родом  вона  була  із  Карпат,  а  у  фрау  Ґерти  працювала  вже  другий  рік.  
                     В  просторій  ресторанній  кухні  на  великій  плиті  сяяли  металевим  блиском  каструлі  та  чайники,  варилися,  смажилися  та  запікалися  в  духовці  страви.  Запахи  їжі  вѝкликали  жвавість  у  Віриному  шлунку,  бо  після  двох  ложок  ранкової  баланди  (а  більше  проковтнути  не  змогла)    не  мала  в  роті  ні  крихти.  Обідній  стіл  був  сервірований  пласким  блюдом  з  тоненькими  шматочками  чорного  та  білого  хліба,  з’єднаними  між  собою  вершковим  маслом,  та  красивими  тарілками,  в  яких  парував  суп-пюре  зі  шматочками  бекону.  За  стіл  ніхто  не  сідав,  чекали  на  Ґерту:  вона  обідала  разом  з  підлеглими.  Тим  часом  Ґандзя  знайомила  дівчат  з  їх  обов’язками.  Для  Віри  робота  була  звичною,  вона  змалку  допомагала  матері  куховарити.
                         Після  обіду  дівчата  приєдналися  до  кухарок.  Крім  їх  наставниці-землячки  в  ресторані  працювали  місцеві  жінки.  Фрау  Ґерта  деякий  час  спостерігала,  як  справляються  з  роботою  Ніна  з  Вірою,  та  впевнившись,  що  дівчата  старанні,  передала  їх  повністю  під  опіку  Ґандзі.  
                         Наступного  ранку  Віра  прокинулася  від  важкого  монотонного  човгання  за  вікном.  Відхилила  фіранку  і  побачила  довгий  темний  натовп,  що  просувався  вулицею  міста  в  бік  цегельного  заводу.  Колону  охороняли  озброєні  солдати  з  вівчарками.  Це  йшли  на  роботу  мешканці  табору.  Десь  серед  них  була  й  Маруся  –  троюрідна  сестра  Віри.  Перед  від’їздом  сестри  зустрілися  на  Переїзній  станції,  звідки  їх  відправляли  в  Німеччину,  але  під  час  пересування  потрапили  в  різні  вагони  і  загубилися.    Впізнати  Марусю  в  цій  величезній  колоні  було  неможливим.  Віра  тільки  тепер  згадала  про  сестру,  бо  напередодні  була,  немов  у  якомусь  забутті.  Від  того  їй  стало  ніяково,  відчувала  за  собою  провину,  що  не  відмовила  фрау  Ґерті  і  не  залишилася  разом  з  усіма  в  таборі.  Певне,  спрацював  інстинкт  самозбереження,  чи  підсвідомо  пустила  своє  життя  на  самоплив:  як  буде,  так  вже  і  буде.  
                       Перед  обідом  поділилася  своїм  хвилюванням  з  Ґандзею.  
                       -  А  чим  ти  їй  допоможеш?  Хіба  що  рукою  з  вікна  помахаєш…  Спитаю  у  Геника,  він  іноді  привозить  з  ферми  молоко  Ґерті…
                         І  пояснила:
                         -  Кілька  моїх  земляків  працюють  у  передмісті  в  одного  фермера,  а  його  син  служить  в  таборі.  Геник  каже,  що  людина  він  надійна,  думаю,  що  не  відмовиться  передати  твоїй  Марусі  кілька  слів.
                       -  То  нехай  скаже,  де  я  знаходжусь,  може  сестра  хоч  знак  якийсь  подасть,  коли  буде  йти  повз  ресторану.
                       -  Дивись,  не  нашкодь  собі  та  не  підведи  під  монастир  Ґерту.  Жінка  вона  хороша,  але  проти  своїх  не  піде.  Якщо  запідозрить  порушення  порядку,  то  без  всякого  сумніву  відправить  назад  до  табору.  Від  цього  твоїй  Марусі,  а  тобі  і  тим  паче,  краще  не  стане.
                       Віра  зібралася  мити  посуд  та,  помітивши  в  емальованій  мисці  овочевий  сік  з  олією  та  оцтом,  що  залишилися  після  розкладання  салату  на  порційні  тарілки,  взялася  вимочувати  його  шматочком  хліба.  
                         -  Ти  цим  не  дуже  захоплюйся,  бо  шлунок  кислотою  зіпсуєш,  –  застерегла  Ґандзя.
                         -  Та  щось  після  вранішньої  кави  та  булочки  з  повидлом,  не  дуже  весело.  А  тут  добро  пропадає.
                         Віра  згадала  свій  город  та  садочок,  де  влітку  то  морквину  висмикнеш  із  землі,  то  огірочка  з  огудиння  дістанеш,  то  ягідку  в  рот  кинеш,  чи  яблуко  зірвеш  з  гілки.
                         -  Звикай,  такий  у  німців  сніданок.  В  обід  трохи  добереш  калорій.
                         Віра  слухняно  поставила  миску  під  кран  в  раковині.  Знову  згадала  Марусю  і  засумувала.  Ґандзя  зрозуміла  її  стан.
                         -  Вони  там  сильно  бідують,  бо  харчі  –  сама  встигла  побачити  які.  Ті,  що  недавно  потрапили  до  табору,  ще  з  місяць  матимуть  людський  вигляд,  а  потім  лише  шкіра  та  кістки  залишаться  і  ще  синці  під  очима,  –  ненавмисне  додала  Вірі  жалю.

                                                                                                                                                                     *  *  *
                             Через  кілька  тижнів,  і  справді,  з  вулиці  перед  дверима  кухні  вималювався  велосипед  з  приладнаним  до  багажника  металевим  бідоном.  Поряд  з  ним  стояв  дебелий  чорнявий  хлопець.  
                             -  Нічого  собі  Геник…  –  присхнула  Віра  в  плече  Ґандзі.  –  Такому  б  кулемети  в  партизанському  загоні  таскати,  а  не  молоко  німцям  возити.  А  чому  його  батьки  не  Кіндратом  назвали?  Це  ім’я  йому  більш  пасує.  
                             -  Тобі  теж  набої  подавати  б,  а  не  картоплю  оббирати  для  тих  самих  німців.  Не  прискіпуйся  до  юнака,  не  встиг  він  за  зброю  взятися,  молодий  зовсім.  То  як,  передавати  твоє  прохання  щодо  сестри?  
                           Ґандзя  вийшла  за  поріг  і  хутенько  перемовилася  з  хлопцем.  Той  з  цікавістю  зазирнув  у  приміщення  і  чемно  вклонився  Вірі.  У  відповідь  дівчина  з  довірою  подивилася  в  очі  Генику.  Не  так  багато  тепер  в  її  оточенні  людей,  з  якими  можна  бути  відвертою.  Та  за  мить  закрався  сумнів:  хто  цей  парубок,  вона  знала  лише  зі  слів  нової  подруги-наставниці.  Але  чи  залишився  він  вірним  батьківській  землі?  Чи  не  змінилося  щось  в  його  свідомості  за  рік  перебування  в  Німеччині?  Та  вибору  нема,  Геник  –  поки  що  єдиний,  хто  може  їй  допомогти.  Але  ж  він  –  западенець!  А  там,  кажуть,  всі  –  бандерівці…  Але  ж  і  німець,  син  фермера,  має  бути  задіяним  до  розшуків  Марусі    –  і  саме  він  та  людина,  що  повинна  знайти  в  таборі  її  сестру…  Віра  завагалася  в  правильності  своїх  дій,  та  робити  крок  назад  вже  було  запізно.  
                   Кухарка  Тересія,  наче  прочитала  Вірині  думки  і  підозріло  перевела  погляд  з  каструлі  на  дівчину.  Нещиро  засміялася  та  помахала  пальцем,  киваючи  головою  в  бік  Геника.
                   Увечері  після  роботи  дівчата  сиділи  у  дворі  з  дочками-близнючками  фрау  Ґерти.  Худі,  високі,  як  і  їх  матуся,  рудоволосі  сестри  були  ровесницями  Вірі  з  Ніною  і,  не  зважаючи  на  чуже  походження  материних  робітниць,  з  перших  днів  зацікавилися  дівчатами  та  взялися  за  навчання  русинок  німецької.  Ті  не  мали  нічого  проти  ворожої  мови,  бо  в  школі  ж  її  для  чогось  викладали  та  й  спілкуватися,  як-не-як,  але  потрібно  в  новому  середовищі.  Одна  справа  вчитися  по  підручнику,  зовсім  інша  –  ось  так  запросто  практикувати  з  живими  аборигенами.  Тепер  Вірі,  навіть  і  позаочі,  вже  незручно  було  називати  їх  «німцями».  Раніш  це  слово  ототожнювалося  з  іншим  –  «фашисти»,  та  і  Ґерта,  і  її  руде  потомство  ніяк  не  вписувалося  в  зміст  цього  слова.  
                 Дівчата  теревенили  на  лавці  у  дворі  під  пишною  зеленню  кущів  жасмину,  вдихаючи  вечірні  запахи  левкой  та  декоративного  тютюну.  З  вулиці  у  двір  зиркнув  ліхтар  –  насувалися  сутінки  і  у  місті  ввімкнули  освітлення.  З  сусідньої  садиби  крізь  відкрите  настіж  вікно  розносилися  звуки  акордеону  –  то  розучував  нову  мелодію  сусід,  дрібний  хлопчак  Ганс  з  гострими,  як  тремпелі,  плечами.  
                   -  А  ви  на  яких  інструментах  вмієте  грати?  –  зацікавилася  чи  то  Паула,  чи  то  Ізольда.  Віра  їх  розрізняти  ще  не  навчилася.
                   -  На  арфі,  -  збрехала  дівчина  не  моргнувши  оком,  –  а  Ніна  –  на  цимбалах.
                     Ніна  не  стрималася  і  залилася  сміхом.  Сестри  перезирнулися,  не  знаючи,  як  реагувати  на  відповідь  та  істеричний  сміх.
                     -  Заграти  –  не  заграю,  бо  нема  на  чому,  а  заспівати  можу,  але  тихенько.  А  то  хтось  зацікавлений  почує,  та  ще  забере  собі  в  кабаре.  Зостанетеся  тоді  без  Віри  при  своїх  бубнових  інтересах.
                     Про  бубнові  інтереси  німкені  нічого  не  зрозуміли,  але  гарний  гумор  дівчини  відмітили.
                     Віра  майже  пошепки  почала  «Ой  не  світи  місяченьку».  Відкинулася  на  високу  спинку  лавки  і  здійняла  догори  очі,  неначе  співала  не  для  Ізольди  з  Паулою,  а  зверталася  до  худого  молодика-місяця,  що  з’явився  на  небі.  Голос  у  неї  був  тихий  і  плавний,  як  плин  течії  рідного  Сіверського  Дінця,  як  літній  подих  вітру  з  вечірнього  степу.  Нараз  стрепенулася  і  замовкла…  З  вулиці  наростав  гул  –  то,  важко  човгаючи  грубими  черевиками,  в  табір  поверталися  військовополонені  та  остарбайтери.  Робоча  зміна  на  цегельному  заводі  закінчилася,  але  про  пісні  виснажені  тяжкою  роботою  земляки,  певно,  давно  вже  забули.  
                       У  вікні  виникла  худенька  постать  Ганса.  «Мій  батько  –  «тельманівець»…»  -  згадала  Віра  фразу,  сказану  хлопцем  якось  надто  довірливо  в  день  їх  знайомства  через  невисокий  паркан  між  двома  садибами.  Хто  такий  Тельман  їй  було  відомо.
                     -  Продовжуй,  ти  гарно  співаєш…
                     Це  котрась  із  сестер  вивела  Віру  зі  ступору.  До  звуків  з  вулиці  вони  вже  звикли,  тому  не  звернули  на  них  уваги  і  здивовано  дивилися  на  несподівано  принишклу  Віру.
                     -  Та  все  одно  ж  нічого  не  розумієте,  -  роздратовано  відповіла  дівчина  і  встала  з  лавки.
                     Ніна  попрощалася  з  хазяйськими  доньками  і  слідом  за  подругою  пішла  в  бік  вхідних  дверей.
                     -  Будь  ввічливішою  з  ними,  бо  ще  матері  поскаржаться.
                     -  Та  нехай  скаржаться,  мені  –  байдуже.
                     Дівчата  розійшлися  по  своїх  кімнатах.  Віра  налила  на  дно  миски  води  із  глека,  змочила  долоні  і  бризнула  ними  в  обличчя.  
                     За  вікном  походжали  пари:  чоловіки  в  цивільному  та  військовому  одязі  бік-о-бік  з  панянками  в  гарних  сукнях  та  легких  костюмах.  Деякі  жінки  –  простоволосі  з  вигадливими  зачісками,  деякі  в  химерних  капелюшках.  Ще  якісь  півгодини  тому  вулиця  була  заповнена  сірим  людським  потоком.  Його,  немов  зграю  злочинців  супроводжували  такі  ж  офіцери  з  собаками,  які  рвалися  з  поводків  на  стомлених  людей.  
                       Віра  взяла  свіжий  номер  газети    «Русское  слово».  Її  акуратно  приносив  щотижня  старий  листоноша:  Ґерта  передплатила  газету  спеціально  для  дівчат.  «Подивимося,  про  що  там  брешуть  фашисти»  –  Віра  зиркнула  на  передові  шпальти.  

                                                                                                                                               *  *  *
                 Прокинулася  вдосвіта.  Попоралася  в  кімнаті,  застелила  постіль,  переклала  залишену  звечора  на  стільці  газету  на  підвіконня  і  задивилася  на  вулицю.  Порівняла  знайомі  пейзажі  з  поезій  Пушкіна,  прочитаних  в  останньому  номері  «Русского  слова»  з  ранковим  баварським  довкіллям,  але  не  знайшла  нічого  спільного.  Навкруги  –  все  чуже…
                   З  хвилини  на  хвилину  з  табору  вийде  колона.  Віра  щоранку  проводжала  її  очима  до  кінця  вулиці,  але  нічого  не  змінилося.  Люди  в  своїй  більшості  йшли,  дивлячись  у  потилиці  тих,  що  попереду.  Зрідка  хтось  байдуже  кидав  погляди  на  будинки,  але  Марусі  в  натовпі  Віра  не  помічала.  З’явилася  надія,  що  і  родичку  хтось  забрав  собі  в  помічниці.  Геника  теж  щось  давно  не  було  видно.  Молоко  привозив  фермер  особисто,  напевне,  в  нього  були  у  місті  й  інші  справи.
                 Віра  за  звичкою  відхилила  фіранку.  Чекала  на  появу  співвітчизників,  та  й  не  тільки  їх,  бо  серед  табірного  люду  були  і  поляки,  і  угорці,  і  румуни…  Десь  серед  них  загубилася  і  її  сестра.  
               «Де  ж  ти,  Марусю-Марусю?»    Початок  колони  вже  порівнявся  з  вікном.  Віра  уважно  стежила  з  другого  поверху  за  поведінкою  людей,  та  потік  сунувся,  як  завжди,  одноманітною  сірою  лавиною.  Але,  ні!  Онде,  жінка  друга  з  краю  підвела  очі.  Це  була  Маруся!  Віра  з  розмаху  відкинула  назовні  стулки  вікна,  щоб  привернути  увагу  сестри,  і  ледь  помітно  помахала  рукою.  Конвой  саме  пройшов  вперед,    але  й  Маруся  байдуже  перевела  погляд  на  інші  вікна  і  не  подала  ніякого  знаку  ні  очима,  ні  жестом.  Чи  може  не  впізнала?  Невже  так  змінилася  Віра  за  ці  кілька  місяців?  Вона  ж  угледіла  сестру,  нехай  змарнілу  та  схудлу  вкрай.  
                   Ранкову  каву  Віра  пила  без  завиванця  з  повидлом.  Завернула  в  серветку,  та  заховала  в  кишеню  фартуха  –  сказала,  що  з’їсть  потім.  До  обіду  кілька  разів  непомітно  для  інших  вимочувала  шматочком  хліба  соус  з  салатів,  що  залишався  у  великій  мисці.  Боялася,  що  може  викликати  підозру  у  Ґандзі,  бо  прислýхалася  до  її  поради  не  захоплюватися  гострим  соусом  і  давно  цього  не  робила.  Але,  якби  ж  то  тільки  у  неї.  Тересія  іноді  поводиться,  як  справжня  нишпорка,  хоча  й  намагається  бути  такою,  як  усі.  Не  виключено,  що  й  справді  слідкує  за  ними  за  дорученням  табірного  керівництва.  Не  могло  ж  воно  залишити  без  уваги  своїх  підопічних.  «От,  лярва!»  –  схоже  Віра  її  розкусила.
                   Молоко  в  цей  день  привіз  Геник.  Над  вигнутим  кермом  велосипеда  стирчав  букет  осінніх  польових  квітів.  Тересія  вказала  пальцем  на  кишеню  з  випічкою  і  задоволено  засміялася.  «А  от  і  не  вгадала!»  –  Віра  зраділа,  що  з’явилася  нагода  перехитрити  наглядачку.  Що  саме  цю  роль  вона  виконує,  вже  сумніву  не  було.    Хлопець  витягнув  з  керма  квіти  і  покликав  Віру  вийти  на  хвилинку.  Дівчина  підійшла  до  дверей  і  непомітно  переклала  вміст  кишені  під  манжету  широкого  рукава.  Геник  зашарівся,  протягуючи  Вірі  букет,  і  тихо  промовив:
                   -  Маруся  в  таборі,  про  тебе  вже  все  знає…
                   -  Дякую  тобі…  і  за  квіти  теж.
                     Вона  прийняла  з  рук  хлопця  букет  з  блідо-рожевих  шорстких  квіточок  безсмертника  та  жовтих,  ще  яскравих  суцвіть  пижми.  Понюхала  і  усміхаючись,  спитала:
                       -  Для  чого  це?
                       -  Просто  так,  красиві  ж  …    –  опустив  очі  Геник.
                       Віра  прихопила  слоїк  і  з  квітами  в  руках  піднялася  сходами  у  свою  кімнату.  Помахала  Генику  з  вікна  рукою,  заховала  під  подушку  серветку  з  завиванцем  та  повернулася  назад  до  роботи.
                         Задоволення  від  зустрічі  з  хлопцем  виказували  очі.    Ґандзя  посміхнулася,  але  не  промовила  ні  слова.  Тересія  набундючила  обличчя,  намагаючись  зобразити  міміку  Геника,  та  нічого  з  того  не  вийшло.  Засміялася  і  жестом  показала,  що  хлопець  і  їй  до  вподоби.
                       До  обіднього  столу  фрау  Ґерта  підійшла  з  пакунком  в  руках,  розгорнула  цупкий  папір  і  поставила  на  підлогу  перед  Вірою  коричневі  осінні  черевички-румунки  на  невисоких  підборах.  Черевики  були  начищені  та  натерті  до  блиску.  Незначні  потертості,  щоправда,  трохи  продивлялися  крізь  гуталін,  та  дівчина  їх  зовсім  не  помічала.  Ніяково  кліпала  очима  і  не  знала,  як  реагувати  на  цей  несподіваний  знак  уваги  фрау.  Лише  коли  жінка  легенько  посмикала  свою  розгублену  робітницю  за  вухо,  Віра  згадала,  що  так  і  мати  робила  в  день  її  народження.  Подарунків  не  дарувала,  бо  нічого  було  дарувати,  хіба  що  пиріжки  з  яблуками  випікала.  Віра  почервоніла  і  винувато  зиркала  на  присутніх.  Хазяйка  з  Тересією  заплескали  в  долоні,  Ніна  з    Ґандзею  міцненько  потѝскали  подругу,  розглядаючи  обновку  до  її  осіннього  гардеробу,  після  чого  всі  разом  сіли  за  стіл.  
                     І  обід,  і  робочий  день  загалом,  пройшов  звично,  та  настрій  у  Віри  був  святковий.  Це  ж  треба:  і  Геник,  наче  відчував,  що  їй  сімнадцять  стукнуло  –  квітів  по  дорозі  з  ферми  нарвав,  і  Ґерта  сюрпризом  порадувала.  Та  головне,  що  звістку  про  Марусю  хлопець  привіз,  вірніш  –  підтвердив,  що  родичка  саме  її  вікно  шукала  очима.  Яким  чином  фермерський  син  знайшов  сестру,  не  переймалася  –  більше  хвилювало,  чи  зможе  вона  хоч  якось  розрадити  її  скрутне  становище  та,  що  робитиме  з  тим  кренделем  під  подушкою.  Ввечері  Маруся  буде  з  іншого  боку  колони,  то  ж  чи  вгледить  вона  її  з  вікна  –  впевненою  не  була.  А  до  наступного  ранку  потрібно  придумати,  як  пригостити  сестру.  Хоча  варіантів  тут  не  було:  кине  непомітно  для  конвоїра  загорнуту  в  газету  здобу,  коли  Маруся  порівняється  з  її  вікном.  Від  цієї  думки  стало  боляче  –  бо  ж  вона  людина  насамперед,  а  не  якесь  там  дворове  кошеня,  щоб  на  льоту  ловити  їжу…  Як  Маруся  прийме  таку  подачку?  Чи  не  образиться?  
                       У  себе  в  місті  дівчата  не  так,  щоб  надто  тепло  родичалися,  але  іноді  навідувалися  зі  своїми  матерями  одна  до  одної  на  гостину.  Вірине  занепокоєння  та  хвилювання  передалося  і  Марусі.  Наступного  дня  вона  помінялася  місцем  в  колоні  з  табірною  приятелькою  і  опинилася  крайньою  в  шерензі  –  зовсім  поряд  з  вузьким  тротуаром  під  вікном  Віриної  кімнати.  Маленький  згорток  піймала  згори  прямо  в  долоні.  Головне  –  солдати-конвоїри  того  не  бачили,  бо  це  було  б  катастрофою.  Не  для  неї,  Марусі,  а  для  її  троюрідної  сестри.  Маруся  вмить  розірвала  папір,  розломила  навпіл  завиванець,  одну  половинку  сунула  в  рот,  іншу  –  в  руку  сусідки,  такої  ж  схудлої,  як  і  сама,  співвітчизниці.  На  ходу  поковтали  рум’яні  шматочки  здоби  з  солодким  повидлом  і  лише  потім  Маруся  озирнулася  на  відчинене  вікно  над  рестораном.  Віра  розчулено  закивала  головою  і  сéстри  без  слів  зрозуміли  одна  одну.  Ніякої  образи  на  родичку  Маруся  не  тримала,  бо  усвідомлювала,  що  ніщо  в  цьому  світі  від  них  не  залежить  і,  як  складеться  їх  подальша  доля  знає  лише  сам  Господь.
                   За  роботою  Віра  ненароком  випустила  з  рук  варену  «в  кожушку»  картоплину.  Не  роздумуючи,  автоматично  відкинула  її  ногою  під  кухонну  шафку.  Ніхто  того  не  помітив,  то  ж  друга  картоплина  вискочила  з  її  рук  вже  не  випадково.  Знову  буцнула  нею,  немов  м’ячиком  і  відіслала  в  схованку  за  тією  ж  адресою.  В  кінці  дня  взялася  мити  в  кухні  підлогу,  щоб  дістати  шваброю  приховані  бульби.  
                   Вона  не  замислювалася,  чи  варто  так  ризикувати  із-за  тих  шматочків  пиріжків  та  булочок,  морквин  та  картоплин,  що  з  того  дня  почали  падати  щоранку  в  руки  Марусі  з  вікна  на  другому  поверсі  помешкання  фрау    Ґерти.  Перед  очима  постійно  стояла  виснажена  непосильною  працею  та  голодом  сестра.  Якось  угледіла,  що  і  з  сусіднього  вікна  щось  полетіло  вниз  –  Ніна  теж  виявилася  небайдужою  та  співчутливою  дівчиною.  Тепер  у  подруг  була  своя  таємниця  в  цьому  чужому  ворожому  оточенні.  Які  могли  бути  наслідки,  якщо  про  те  дізналася  б  хазяйка  або  помітили  солдати  з  конвою,  дівчат  не  хвилювало.  Навпаки,  ранковий  сплеск  адреналіну  додавав  спритності  та  кмітливості  на  протязі  всього  дня.

                                                                                                                                   *  *  *
                       Ґандзя  мала  рацію:  надмірне  захоплення  гострим  соком  з  овочевих  салатів  виявилось  згубним.  Якось  Віру  занудило,  дівчина  зблідла,  скорчилась  та  мало  не  знепритомніла.  Подруги  всадовили  її  на  ослінчик,  а  Тересія  порадила  Ґерті  відвести  хвору  в  табір  до  фельдшера.  Ґерта  заперечила,  мовляв,  нічого  страшного  в  тім  не  бачить,  але  потайки  запросила  ввечері  до  своєї  оселі  приватного  лікаря.  Той  оглянув  Віру,  дав  поради  господині  та  залишив  пакетики  з  якимись  порошками.  Наступного  ранку  замість  кави  дівчині  налили  склянку  теплого  молока.  Тересія  криво  посміхнулася.  
                       Допоки  в  полях  цвіли  осінні  квіти,  Геник,  якщо  випадала  нагода  відвезти  в  місто  молоко,  не  забував  дарувати  їх  Вірі.  Пізніше  їх  змінили  гілочки  з  червоними  ягодами  горобини  та  стебла  сухих  колосків  трав.  Ґандзя,  немов  ненароком,  починала  розповідати,  яка  хороша  та  привітна  у  хлопця  мати  –  тітонька  Оришка  і  що  такій  невістці,  як  Віра,  вона  була  б  рада.  
                       Віра  згадувала  матір,  трохи  сувору,  але  таку  рідну  неньку,  яка  вже  майже  півроку  не  має  ніякої  звістки  від  неї,  певне  не  спить  ночами,  гадаючи,  де  і  як  живе,  якщо  ще  жива,  її  дитина.  Ізольда  з  Паулою  пропонували  дівчатам  написати  листи  своїм  матерям,  не  розуміючи,  що  ті  послання  до  них  не  потрапили  б.  Вірі  самій  так  кортіло  заспокоїти  матусю,  щоб  та  не  хвилювалася,  бо  все  в  неї  добре,  чого,  на  жаль,  не  можна  сказати  про  сестру.  
                       Одного  дня  Геник  передав  від  неї  коротеньку  записку  –  фермерський  син  знову  ризикнув  виконати  роль  кур’єра.  Всього  в  кількох  словах,  написаних  олівцем  на  шматочку  паперу,  Маруся  знайшла  місце  і  для  якогось  друга  француза  Рене.  Нехай,  хоч  якусь  відраду  має  сестра  в  тому  страшному  пеклі…  Віра  і  справді  зраділа  Марусиному  натяку.
                         Хазяйські  доньки  були  задоволені  своїми  педагогічними  здібностями.  Материні  робітниці  вже  майже  вільно  теревенили  з  ними  німецькою,  та  й  самі  вони  додали  до  свого  лексикону  кілька  слів  з  невідомої  далекої  батьківщини  Віри  та  Ніни.  Дрібний  хлопчак  Ганс  теж  перемовлявся  вечорами  з  дівчатами  через  низенький  парканчик  і,  як  і  Геник,  дарував  Вірі  квіти,  але  не  польові,  а  з  клумби  у  своєму  дворі.  Дівчата  кепкували,  що  немає  відбою  у  неї  від  тих  залицяльників.  
                         Паула  (дівчата  вже  навчилися  розрізняти  близнючок)  іноді  виносила  на  подвір’я  невеличкий  мольберт,  малювала  то  квіти,  то  гілочку  сливи  чи  яблуні,  то  лавочку  в  осінньому  саду.  Віра  інколи  брала  з  її  рук  олівець  або  пензлик  і  додавала  свої  штрихи  в  зображення  на  папері.  Рудоволоса  художниця  погоджувалася,  що  так  і  справді  краще,  і  врешті  решт  подарувала  Вірі  олівці  та  стосик  цупкого  паперу.  Холодними  осінніми  вечорами  дівчина  тепер  мала  чим  займатися  на  дозвіллі.  А  відпочити  нагода  траплялася,  фрау  Ґерта  надмірно  не  загружала  дівчат  роботою  і  сама,  як  мати,  жаліла  їх,  хоча  й  не  подавала  вигляду.  Згодом  Віра  показала  подругам  портрет  Геника  і  ті  охнули  від  несподіванки.  Хлопець  теж  розчулився,  коли  отримав  подарунок,  бо  давно  був  закоханий  у  дівчину  і  підозрював,  що  й  вона  до  нього  не  байдужа.    Заховав  портрет  на  груди  під  сорочку  і  вдячно  погладив  теплу  Вірину  руку.
                         -  Не  чекав,  чесно  кажучи,    –  промовив  тихо.  –  Ти  мені  подобаєшся,  можливо  навіть  більше…  Я  боюся  уявити,  що  колись  війна  скінчиться  і  ми  роз’їдемося  в  різні  сторони:  я  на  свій  Захід,  а  ти  на  Схід.
                         -  Скінчиться,  звичайно  ж  скінчиться  нашою  перемогою  і  ми  повернемося  у  свої  домівки.
                         -  Я  приїду  за  тобою…
                         Геник  говорив  зворушливо,  заглядаючи  в  блакитні  очі  дівчини,  а  вона  зашарілася  і  не  знала,  що  на  те  відповісти.
                         Хоч,  як  чекали  вони  на  перемогу,  але  прийшла  ця  радість  несподівано.  Якоїсь  інформації  з  фронту  не  було,  скоріш  за  все  вона  до  них  просто  не  доходила.  Не  могли  ж  місцеві  працівниці,  або  ж  фрау  Ґерта  повідомляти  дівчатам,  що  гітлерівська  армія  терпить  крах  і  з  дня  на  день  в  місто  можуть  увійти  радянські  війська  та  війська  союзників.  Газета  «Русское  слово»  теж  мовчала.    Єдиний  з  їх  оточення,  хто  зрадів  би  цьому,  був  сусід  –  син  комуніста-тельманівця  Ганс.  Та  чи  зрадів?..  Того,  що  сталося  з  хлопцем,  Віра  не  знала,  бо  в  той  час  їх  вже  зібрали  в  таборі  для  відправки  на  батьківщину.    Сп’янілий  від  перемоги  та  німецького  шнапсу  радянський  солдат  поставив  хлопця  серед  вулиці  на  коліна  і  навів  на  нього  дуло.
                           -  Мій  батько  –  тельманівець,  –  плакав    Ганс,  надіючись,  що  солдат  знає  ім’я  німецького  комуніста.
                           -  А  я  так  само,  як  фашисти  мою  сестру…  
                           Стримати  тверду  руку  ніхто  з  присутніх  поблизу  воїнів  не  наважився  (хоча  й  розуміли,  що  хлопчина  ні  в  чому  не  винен),  бо  тим,  хто  б  став  рятівником  «фашистського  виродка»,  відразу  ж  зацікавилися  б  відповідні  військові  органи.  Далеко  не  всі  визволителі  були  схожими  на  відомого  радянського  солдата,  що  потрапив  на  постамент  з  німецькою    дівчинкою  на  руках  в  берлінському  Трептов-парку.                                                                                                                                                      
                           Забігаючи  наперед,  скажу,  що  Маруся  в  Україну  не  повернеться.  Вона  поїде  у  передмістя  Парижу  зі  своїм  коханим  Рене.  Лише  через  багато  років  наважилася  приїхати  в  гості  до  батьків  з  чоловіком  та  двома  синами.
                             Через  рік  після  визволення  Геник  забере  Віру  до  себе  в  Карпати,  але  щось  у  них  не  складеться.  Молода  жінка  ніяк  не  могла  завагітніти  і  в  хаті  все  частіше  почав  гуляти  холодок.  Свекруха  вже  зовсім  втратила  надію  дочекатися  онуків  і  не  приховувала  свого  розчарування  невісткою.  Жінка  прийняла  рішення  повернутися  до  матері  у  місто  над  Дінцем.
                               А  за  кілька  років  до  того…  Віра  майже  бігла  з  Переїзної  станції  під  гору,  на  якій  стояла  її  домівка.  П’яніла  від  запахів  квітучих  акацій  та  донецького  степу,  здіймала  ногами  куряву  навкруг  себе  і  зовсім  не  переймалася  запорошеними  туфельками,  подарованими  фрау  Ґертою  незадовго  до  від’їзду  з  Німеччини.  До  квітчастої  сукні  чіплялися  свіжі  зелені  реп’яшки,  а  вона  сміючись  на  бігу  зривала  їх  з  пілок,  бо  ні  на  мить  не  могла  зупинитися.  Вона  –  дома,  жива  й  здорова,  дякуючи  долі  та  фрау  Ґерті,  дякуючи  своїм  мріям  та  надії,  яка  не  полишала  її  на  протязі  двох  років.  
                           Ключ  лежав  під  камінцем  на  звичному  місці.  На  ослоні  під  старенькою  куфайкою  ще  тримав  тепло  чавунний  банячок  з  вареною  картоплею.  Для  кого  мати  готувала  обід?  Вона  ж  не  знала  про  її  повернення…  Виявляється  –  знала.  Вночі  до  неї  прийшов  той  самий  сон,  який  бачила  напередодні  Віриного  від’їзду:  дочка  упала  в  колодязь…  Але  на  цей  раз  сон  був  щасливим:  матері  вдалося    витягти  її  за  волосся  на  світ  Божий.
18.09.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689552
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ніна-Марія

Осінь без тебе

[img][/img]

Вдивляюсь  в  осінь,  що  підкралась  нишком,
Навшпиньках  під  самісінький  поріг
І  нагадала  про  кохання  наше,
Яке  в  душі  своїй  ти  так  беріг.

Та  не  розвіяв  з  вітром  легкокрилим
І  не  спалив  на  попіл  у  вогні
А  ніс  в  собі,  немов  якусь  святиню,
Яка  до  болю  дорога  мені.

Згадаю  той,  наш  вересень  щасливий,
Що  стелив,  мов  злотом,  листям  долю,
А  ми  удвох  літали  над  землею,
Немов  пташина,  вирвавшись  на  волю.

Промайне  осінь,  не  одна  й  не  наша.
Знов  журавлі  нам  весну  принесуть.
Та  ти  від  мене  так  тепер  далеко
Поміж  зірок  лежить  до  тебе  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В хустині, чорній, крокує осінь

В  хустині,  чорній,    зверху  позолоти

Крокує  осінь  третій  рік  підряд:

Війна  ж  то  косить  цвіт  мого  народу  –

Дітей,  яким  так  рано  умирать.


Уже  всі  сльози  виплакала  осінь,

Мабуть,  тому  немає  і  дощів,

І  дивно  плачуть  кров’ю  ранні  роси,

І  криком  біль  зривається  з  душі.


Тавром  спадає  зморшка  на  обличчя,

А  в  ній  –  глибока  і  тяжка  печаль:

Й  матуся  та  живе  тепер  незвично,

В  якої  згасла  синова  свіча.  


І  стогін  її  ранить  Боже  небо,

Що  народивсь  на  болісній  струні…

Чому  у  людства  є  така  потреба,

Щоби  згорали  кращі  у  війні?!
18.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


залюблена у світ

Стіна

У  місці,  де  завжди  багато  болю,  
Де  глухо  -  стогін,  а  не  дзвінко  -  сміх,
Двох  немічних  звела  разом  недоля    -  
Один  -  без  рук,  а  другий  ось  -  без  ніг...

Обоє  ще  недужі,  нерухомі,
Прикуті  слабкістю  до  простирадл,
Та  з  викликом  хворобі  й  тихій  втомі,  -
Останній,  хоч  і  безнадійний  батл...

В  одного  постіль  майже  попід  двері,
А  в  іншого  -  на  світлі  під  вікном.  
-  Ти  бачиш,  що  там?  -  Сонце,  осінь  в  сквері,
Закохані,  а  ось  дитинка  з  псом!

Кидає  палку  в  купу  злата-листя,
А  пес  грайливий  знову  їй  несе...-  
Образою  враз  груди  налилися:
"Мені    -  лиш  двері,  а  той  бачить  все..."

Та  раптом  під  вікном  якийсь  неспокій...
Звели  судоми,  конвульсивний  хрип:
-  Сестру...  Скоріш!..  -  та  не  дістати  кнопки
Без  рук.  А  другий  -  в  постіль  влип.  

Один  лиш  рух  до  кнопки,  порятунку!
Та  не  натис...  Бо  заздрість  не  дала!
І  все...    кінець...  Немов  напився  трунку
І  згас  безрукий...  вічність  узяла...

Той,  що  без  ніг,  залишився  в  кімнаті
Немов  пригнічений  блідий  фантом,  
Благає  все  ж  сестричку  у  халаті:  
-  Мені  б  туди,  де  сонце  за  вікном!

Послухали,  на  ліжко  перенесли,  
Де  був  безрукий,  поблизу  вікна.
Підважився,  поглянув:  -  Сестро,  сестро,
Та  як  же?  Тут  -  не  двір,  а  лиш...  стіна?..

А  як  же  осінь  і  кохання  в  сквері?
Він  же  казав  -  дитина  в  листі  й  пес!
Сестричка  сумно  повернулась  в  двері:
-  Не  міг  він  бачити,  бо  був  іще  й  сліпець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689382
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Діду Миколаю, непокірному поету

Лиш  зранена  душа  карбує  вірші,
А  ран  у  Миколая  вистача:
Чорнобиль,  доля,  нелегка,  найбільше  ж
Інсульт,  нежданий,  нерви  розкачав.

Його  життя,  мов  книга  на  долоні,
Цей  не  сховає  у  борні  плече,
Такого  не  зламати  у  полоні,
Бо  не  дозволить  українця  честь.

Життя  його  –  не  сонячна  картина,
Де  все  «в  ажурі»  –  щастя  є  й  любов.
Він  –  Україні  віддана  дитина,
І  сам  собі  порадник,  друг  і  Бог.

Не  скривить  другу  й  ворогу  душею,
Не  раз  життя  «на  грані»  теж  було,
Та  за  Вкраїну  навіть  за  межею
Він  піде  в  бій  один  і  напролом!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У вісімнадцять серце зупинилось…


У    вісімнадцять…    серце    зупинилось…

Під    Новотроїцьким    на    рідну    землю    впав.

Те    серце,    що    й    коханням    ще    не    нило…

А    може,    смерть    зустрілася    сліпа?..


У    вісімнадцять    вибрав    собі    долю

Країну    власним    тілом    захищать,

І    впав…    А    був    живим    кордоном…

І    піднялась    над    тілом      тим    душа.


–  У    вісімнадцять    впасти,    –    каже,    –    рано,

Адже    життя    одне    лише    бува…

Й    дивилася    на    неї    свіжа    рана,

Й    мов      нагадала    мамині    слова:


–  Дорослий    ти.    Мить    прийде    вибирати

Поміж    життям    і    смертю    –    будь    з    життям.

З  ганьбою    ж,    сину,  ти    не    смій    вмирати,

Бо    зраду    не    простить    і    каяття.


У    вісімнадцять    зупинилось    серце,

Й    годинник    несподівано…    спинивсь…

Був    хлопчаком,    а    став    героєм    в    герці…

О,    скільки    ж    вас    лягло    уже,    сини!
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689310
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Віктор Ох

ГІПЕРРЕАЛІЗМ (V)

Представлено  картини  художника-гіперреаліста  Емануеля  Дасканіо  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RP8XshOX3AA[/youtube]
-------------------------------

Гіперреалісту  дійсність  заважає,
він  не  може  вижити  без  романтичних  мрій.
Всі  ми  те  шукаєм,  що  задовольняє,
та  змушені  обходитися  міражем  надій.

Мудрі  чукчі  знають,  що  співати  треба  
лиш  про  те,  що  бачиш  ти  в  реалі  в  дану  мить.  
Погляд  особливий    може  бути  в  тебе.
«Третім  оком»    бачити    не  всякому  щастить.  

Кожен  щось  шукає.  Навіть  щось  знаходить.
Віртуальність  і  реальність  нашим  є  життям.
Гіперреалісту  розум  не  зашкодить.
Тво́рення  для  нього    необхідність  Пізнання́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689160
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Анатолій В.

Міжсезоння

Коли  на  дротах  ластів`яче  збереться  намисто,
Впаде  на  долоню  охристий  пожухлий  листок,
І  небо  повищає,  стане  до  дзвінкості  чисте,
І  сонце  свої  літні  капці  поставить  в  куток,

Тоді  тепле  літо  збере  своє  сонячне  збіжжя
І  з  ним  побреде  поміж  вогняно-жовтих  пожеж...
І  я  -  десь  між  літом  і  осінню,  на  роздоріжжі:
У  літо  не  можна,  у  осінь  не  хочеться  теж...

І  я  в  міжсезонні  завис    на  тонкій  павутинці!..
В  душі  ще  війна,  хоч  закрито  давно  другий  фронт...
Я  грітиму  ніжно  свою  незрадливу  синицю,
Бо  клин  журавлиний  ховається  за  горизонт.



                         Дякую  моїй  донці  Аліні  за  чудові  ілюстрації.

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля Волині

[u]Присвячую  поетам  з  волинським  корінням,  зокрема:    Лесі  Українці,  Діду  Миколаю,  Віталію  Назаруку  та  ін.[/u]

Земля  і  воля  у  одне  злилися
Коротке  слово  і  гучне  –  Волинь,
Сліди  там  слави  й  духу  збереглися,
Яких  зламать  нечисті  не  змогли.
Земля  Волині  –  то  земля  героїв,
І  Лесі  Українки  то  земля.
Таку  ніхто  не  зміг  ще  перекроїть,
Бо  дух  свободи  віє  звідтіля.

Земля  Волині  добру  пам’ять  має:
Стрільці,  повстанці  –  то  народу  глас,
Назарука  Віталія  тримає
І  Діда  Миколая  чує  час,
Сьогоднішній,  складний,  важкий,  непевний,
Здається,  вже  терпіння  –  на  межі,
Та  ці  поети  сіють  справжні  перли  –
Душею  кожен  з  них  не  зубожів.

Земля  Волині  –  дивна  вишиванка,
Де  все  сплелось  в  орнамент  непростий:
Краса  і  біль,  і  сльози,  і  співанки,
І  шир  полів,  і  темний  ліс,  густий.
Земля  і  меч  там  є  й  були  святими,
За  неї  з  ним  Волинь  завжди  в  борні,
Віками  льон  в  її  полях  цвістиме
І  голос  жайвора  над  ним  буде  бриніть.

Земля  Волині  славою  повита,
Бо  особливий  там  живе  народ,
Готовий  ворога,  як  муху,  задавити.
Там  кожен  –  України  патріот.
Земля  Волині  –    загадка  для  світу,
Багата  й  щедра,  мов  сама  весна,
Наслідує  Шевченка  заповіти,
Її  чекає  доленька  ясна.
28.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689159
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніколи я не визнаю поетом…

Учора  один  із  поетів  помістив    на  мій  вірш  "Статистика  війни"  такий  комент:
Ян  Шанли,  15.09.2016  -  22:25
Жители  Крыма  спасли  свой  полуостров  и  не  дали  захватить  его  евреям  вернувшись  в  Россию.

Вы  продали  Китаю  документацию  по  самолету  МРИЯ.  Вы  предатели  своей  мечты.
Пытаетесь  Донбасс  отдать  евреям  кладя  на  это  жизни  украинцев.
Какие  вы  поэты

Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  у  кого  продана  душа,

Немає  крил  у  нім  для  свого  злету,

Хто  стяг  чужий  словами  захища.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

Хто  став  не  Музі  –  ворогу  рабом,

Для  мене  й  багатьох  не  є  секретом,

Що  рухає  поетом  лиш  любов.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

Для  кого  найдорожче  –  свій  комфорт,

Хто  ворогом  країни  є  відвертим,  –

Такого  не  пробачить  мій  народ!


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  хто  землю-матір  продає,

Кого  хвилює  слава  чи  презенти,

Й  кому  війна  спокійно  спать  дає.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  хто  для  країни  в  грізний  час,

На  кухні  жуючи  пухкі  котлети,

Для  перемоги  пожалів  плеча.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

В  кім  до  біди  природна  глухота,

Хто  із  народом  не  в  однім  дуеті,  –

Така  моя  позиція,  проста.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,    хто  волю  й  правду  забува,

Завжди  такому  знайдуться  тенета…

Продажні,  пам’ятайте  ці  слова!!!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689156
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Статистика війни

Статистику    чорну    цієї    війни
Із    болем    веде    Україна,
Фіксує    усе:    це    з    Росії    вини
Найкращі    синочки    гинуть.

Учора    й    сьогодні    то    два,    а    то    три  …
У    чім    цих    дітей    вина    є?
Без    жодного    пострілу    зданий    був    Крим,
Донбас    тепер    розпинають.

Й    тремтить    у    очах    материнських    сльоза:
–  О    Боже!    Скажи    ж    допоки?
Всевишній    нічого    про    те    не    сказав,
Коли    вже    настане    спокій.
20.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688989
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Накипіло…

Накипіло…    Як    же    накипіло!..
Зацементувалася    душа…
І    болить    вона    сильніш    від    тіла,
Та    надія    все    ж    не    залиша:
Вистоїть    народ    наш    у    двобої,
Правді    ж    не    дозволено    вмирать…
Тих,    хто    знищив    малазійський    «Боїнг»,
Зможе    і    знайти,      і    покарать.

І    на    тих,    хто    зазіхнув    на    волю,
Начинив    фугасами    Донбас,
Бог    нашле    не    кару    вже    –    недолю,
Від    Кремля    врятує    згодом    нас.
І    засяє    сонце    перемоги,
Засміється    хвилями    Дніпро,
Пройдемо    свою    важку    дорогу,
Й    запанують    воля    і    добро!..
30.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688987
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Дід Миколай

…не минайте

Шануйте  рідну  днину  гожу,  
Живі  батьки  допоки.
В  миру  сповняйте  волю  Божу,
Адже  втікають  роки.
                             Приспів:
Хай  їм  всміхнеться  довше  доля,
Любіть  батьків  кохайте.
Як  прохолода  ви  їм  з  поля,
Що  не  дали,  тепер  воздайте.

Щоби  устигнути  віддати,
Їм  в  ноги  поклонитись.
Вони  не  вічні:  -    Батько  й  Мати,
Не  дай  Бог  запізнитись.
                           Приспів:
Тож  їх  провідуйте  частіше,
Про  них  не  забувайте.
Щоби  сказати  слово  ніжне,
Додому  стежку  не  минайте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688889
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Наталя Данилюк

Руда й мовчазна

Останки  серпневі  дотліють  між  айстрових  китиць,
Кориця  засмаги  обсиплеться  з  теплих  колін…
Безпечна  природо,  не  встигнеш  у  літі  прижитись,
Як  вдарить  по  ньому  на  обрії  сонячний  дзвін!..

Уламки  небесного  люстра  впадуть  на  дерева,
До  берега  жилаві  руки  заломить  ріка…
І  вийде  руда  й  мовчазна  із  молочного  мрева,
І  мідну  печать  покладе  на  долоню  листка.

Сирими  мохами  війне  зі  старої  криниці,
Об  камінь  вологий  ударить  іржавий  ланцюг…
І  при́йдуть  на  слід  її  теплий  багряні  лисиці,
Гірчинка  терпкої  смоли  залоскоче  їм  нюх.

І  криком  розбудять  діброви  сполохані  сови,
Крильми  з  павутинок  обтрусять  пацьорки  роси.
Посходяться  верби,  сумні,  нерозважливі  вдови,
Над  саваном  літа  заплачуть  на  всі  голоси.

І  стане  руда  й  мовчазна,  і  заступить  півнеба,
Покотяться  згарди  у  трави  сухі  й  забряжчать…
І  змириться  мудра  природа,  і  скаже:  «Так  треба»,    
І  прийме  на  серце  впокорене  мідну  печать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


dovgiy

Перед поїздкою у лікарню.

Перед  поїздкою  у  лікарню.

Між  проваллям  падіння  і  піком  душевного  злету
Лавірує  душа  як  на  вістрі  дамаського  леза.
В  котрий  раз  за  роки  я  злітаю  з  орбіти  планети,
В  котрий    раз,  як  востаннє,  прощаюсь,  щоб  бути  без  тебе!
Чи  дано  ще  вернутись?  Чи  зустріч  ще  буде  між  нами?
Десь  гримлять  вхідні  двері…  напевно,  прибула  швидка…
Понесуть  бренне  тіло  на  зустріч  з  самими  богами
В  хірургічних  халатах:  з  земними  богами…  пока.
Наче  все  у  житті  минає,  живе  тимчасово.
Чом  твій  погляд  не  блякне  в  моїй  посивілій  душі?
А  ще  мова  твоя…  моєї  лебідоньки  слово:
Таке  лагідно-тихе  як  серця  пісенні  вірші.
Ти  колись  ще  заглянеш  в  оцю  спорожнілу  кімнату
Де  колись  я  чекав,  вслухаючись  в  шум  звіддалік…
На  струні  твого  серця  осіння  розпука  заплаче
І  гірчина  сльози  закапає  долі  з-під  вік…
Якось  бачу  це  все.  Можливо,  іще  передчасно.
Може  дасть  нам  ще  Небо  для  зустрічі  бажану  мить.
Цілуватиму  руку,  закривши  свій  погляд…  від  щастя…
Щоб  не  бачила  ти  як  в  оці  сльоза  забринить.

14.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Побратими

Вони    побратимами  
Раптом    тут    стали,
В    важкій    братовбивчій    російській    війні.
Над    ними    і    кулі,
Й    снаряди    свистали,
Крім    них,    тут    нікого    немає    рідніш.

Ділили    і    долю,
Цигарку    і    горе,
Й    останній,    присохлий,    та    бажаний    хліб,
І    спогад    про    тих,
Хто    лишився    удома:
В    одного    –    у    місті,    а    в    того    –    в    селі.
І    бачило    небо,    
Як    хлопці    воюють,
Обох,    так    уміло,    воно    берегло:
Їм    жити    ще    треба,    
Щоб    не    сиротіли
Притомлене    місто    й    далеке    село.

А    дні    все    тікали,
І    доля    їм    ткала
Такі    непрості,    але    їхні    стежки.
Їх    радо    стрічали
Без    крихти    печалі
Село    і    містечко,    й    матусь    пиріжки.
19.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тікає земля…

Тікає    земля
Із-під    ніг,    з-під    ворожих…
Утрати    таки    поніс
Тиран    із    Кремля,
Щось    на    гущі    ворожить…
Щоб    втриматись    на    коні?

Та    воля    на    те
України    і    світу,
Війну    щоби    зупинить:
«В    людей    не    стріляйте,
Не    знищуйте    квіту,
Бо    навіть    землі    болить.

Вона    не    пробачить  
Смертей    вам    і    диму,
Бо    є    для    усіх    суддя,
Тож    будьте    обачні,
Ще    буде    година
Для    наших    святих    звитяг!

І    зраджена    доля
Повернеться    знову,
Запалить    серця    людей
І    для    відбудови    –
Діла    –    не    розмови,
І    слава    на    нас    зійде!»      
  18.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688470
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чуєш, брате (До Росії)

Чуєш,    брате,
Вітри    як    стогнуть?
То    не    стогін
Самих    вітрів    –
Українська
Земля    багата
Зараз    стогоном
Матерів.

Чуєш,    брате,
Як    діти    твої
Не    готові
Нас    воювать?
Чом    не    хочеш
Назад    забрати?
Проти    влади
Пора      вставать.

Чуєш,    брате,
Як    кров    ридає:
Теж  не  хоче
Вона    війни.
Чом    невинних
Жбурнув    за    грати?
Не    злякались    
Тебе    вони.

Чуєш,    брате,  
Як    світ    клекоче:
«Проти    себе
Самого    йдеш…»
Якщо    жити    
У    мирі    хочеш,
Шлях    
спинити    
війну    
знайдеш.
25.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688271
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він сьогодні вже чоловік

Ранок    ніч    за    крило    тримає,
Хоча    зорі    усі    зібрав,
Тільки    матінка    не    дрімає:
Син    же    вернеться    до    двора.
З-під    Дебальцева    виніс    ноги    –
Обізвався    вчорашнім    днем.
Скільки    ж    випито    вже    тривоги!
Скільки    коштують    «ДЛенер»!*

Вона    довго    чекала    сина,
Із    молитвою    –    день    і    ніч,
Не    помітила    й    скроні    сиві…
Серце    плакало    і    вві    сні…
Вже    сьогодні    живий,    здоровий
Переступить    синок    поріг,
Посміхнуться    і    очі,    й    брови.
Слава    Богу:    життя    зберіг…
         
Він    прийшов…  Трохи    схудлий,    чорний.
Двадцять    три    –    лише    має    вік.  
Не    такого    чекала    вчора    –
Він    сьогодні    вже    чоловік.
Захисник    і    її,    й    держави
Йшов    крізь    пекло,  де  «град»  і  «смерч».
Материнська    душа    дрижала:
«Добре,    що    обминула    смерть.»
25.02.2015.
*Так  звані  Донецька  і  Луганська  нар.  республіки.


Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688269
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він сьогодні вже чоловік

Ранок    ніч    за    крило    тримає,
Хоча    зорі    усі    зібрав,
Тільки    матінка    не    дрімає:
Син    же    вернеться    до    двора.
З-під    Дебальцева    виніс    ноги    –
Обізвався    вчорашнім    днем.
Скільки    ж    випито    вже    тривоги!
Скільки    коштують    «ДЛенер»!*

Вона    довго    чекала    сина,
Із    молитвою    –    день    і    ніч,
Не    помітила    й    скроні    сиві…
Серце    плакало    і    вві    сні…
Вже    сьогодні    живий,    здоровий
Переступить    синок    поріг,
Посміхнуться    і    очі,    й    брови.
Слава    Богу:    життя    зберіг…
         
Він    прийшов…  Трохи    схудлий,    чорний.
Двадцять    три    –    лише    має    вік.  
Не    такого    чекала    вчора    –
Він    сьогодні    вже    чоловік.
Захисник    і    її,    й    держави
Йшов    крізь    пекло,  де  «град»  і  «смерч».
Материнська    душа    дрижала:
«Добре,    що    обминула    смерть.»
25.02.2015.
*Так  звані  Донецька  і  Луганська  нар.  республіки.


Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688269
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Михайло Гончар

Дежавю

У  вересневий  день
                                                 я  в  семилітнім  віці
прийшов  до  школи
                                                 полем  навпростець.
Іван  Григорович
                                             погладив  по  голівці:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"  

І  раптом  фініш...
                                         світло...вхід  в  портал...
Рву  стрічку  чорну
                                               ребрами  худими...
Байдуже  сонце
                                         палить  нещадимо,
велично  здійснює
                                               свій  вічний  ритуал.

Погладить  сиву  голову  Отець:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"

*Іван  Григорович-вчитель,завуч  школи.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Ninel`

МИНУЛЕ ЗАМІТАЄ СНІГ

Схилились  верби  до  води,
Купають  ніжно  свої  віти.
Минули  біль  і  холоди,
Навіщо  знову  білі  квіти?

Нащо  повернення  у  світ,
Яким  давно  переболіла?
Кохання  того  впав  вже  цвіт...
Як  я  тоді  його  хотіла.

Звучать  тепер  оті  слова,
Які  від  тебе  так  чекала.
Та  пам"ять  терпить,  ще  жива.
І  біль  у  серці  не  приспала.

Безсонні  ночі,  день  за  днем.
Так  час  ішов,  життя  спливало.
Минуле  часто  міражем
Ледь  тьмяним  світлом  оживало.

Уже  дорослим  став  твій  син.
Згадай  ту  зустріч  на  пероні.
І  до  сих  пір  в  душі  полин.
Від  гіркоти  іще  в  полоні.

А  далі  все  немов  хвилина,
Крутилась  обертом  земля.
Для  мене  головне  -  дитина,
Душа,жаль  -  зорана  рілля.

Щаслива  наша  вся  родина,
Вітри  не  збили  мене  з  ніг.
Дивлюсь  із  гордістю  на  сина...
Минуле  замітає  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Дід Миколай

Якщо дано… то є від природи

Бога  Милості…  бачив,  я  Рай…
В  веселкових  узорах  левкої.
Підіймав  мене  вгору  Ручай,
Кольорів  красоти  неземної.  

Як    помер,    я  у  Всесвіт  злітав…
В  тій  дорозі  в  блаженство  поринув.
Та  Господь  мене  там  не  прийняв,
Не  надовго,    я  Землю  покинув.

Повернув  мене  Батько  до  справ…
Для  яких,  хіба  смертний  розкаже.
Як  би  міг,  я  би  там  запитав…
Бо  ж    крім  нього  ніхто  вже  не  скаже.

Чаду  цьому,  пробач  простоту…
Але  й  сам,  я  майбуть  почуваю.
Щоби  нести  в  цей  світ  красоту
У  жінках,  я  натхнення    шукаю.  

Тож  залиши  надовше  -  прошу  …
В  цьому  світі…  ой  леле…    -  роботи.
Я  ж  ще  стільки  сторінок  спишу…
Коли  дано  мені  від  природи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687699
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Леся Утриско

Життя стежина.

З  весни  у  літо-  море,  море  квіту,
Дитинство  Боже,  юність  золота,
Життєвого  початок  заповіту:
Ті  молоді,  щасливії  літа.

Із  літа  в  осінь-  сивина  порошить
І  час,  мов  птах-  зупину  вже  нема,
Зозуля  відлік  літ  чомусь  голосить,
Та  й  в  душу  закрадається  зима.

Ой  осене  не  клич  так  скоро  зиму,
Хоча  не  літо,  та  й  вже  не  весна,
У  даль  пташину  спогадами  лину-
В  ту  даль,  де  не  повернеться  вона.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687690
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


залюблена у світ

Було мало, хотілося ще… (16+)

"Було  мало...  хотілося  ще..."  -  друге  життя  однієї  цитати
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580143

Було  мало  -  хотілося  ще...  
Насолода  невтомно  зітхала,
А  бажання  лилося  дощем
І  топилось...  І  знов  було  мало...
Блюз  кохання...  В  чотири  руки,
У  два  серця...  В  єдиній  октаві
Нот  найвищих...  Щока  до  щоки,
Спільний  подих...  Та  все  ж  цього  мало...
Дикий  голод...  роки  чи  віки?
Я,  здається,  завжди  тебе  знала...
Те,  що  нарізно  -  вщент,  на  друзки!
Ще    хотілось...  І  ще  було  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687684
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Леся Утриско

Осіння рапсодія.

Була  така  сьогодні  загадкова,
Кружляв  п'янкої  кави  аромат,
Із  уст  лилася  усмішка  ранкова,
Як  сонце,  що  впаде  в  осінній  сад.

Хтось  скаже:  сад  осінній-  то  розлука,
Та  в  нашім  зародилася  любов,
Чарівна  вся,  в  полоні  свого  звуку,
Що  в  музиці  акорди  віднайшов.

Співав  нам  дощ  рапсодії  для  ночі,
Із  вітром  лист  мазурку  вигравав,
А  нам  кохання  цілувало  очі,
В  саду  осіннім  вогник  догорав.

Зомліле  сонце  десь  шукало  броду,
Тумани  ночі  вітер  розігнав,
Удвох  ми  діставали  насолоду,
У  каві,  що  нам  ранок  дарував.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687672
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Микола Шевченко

Спрагу юну зросили дощем (пісня на слова автора Дід Миколай)

Слова  -  Микола  Годунок
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

 Спрагу  юну  зросили  дощем
     1
Весною    пахли    ніжно    губи…
У    ноги    падала    роса.
Тебе    до    серця    приголубив…
На    землю    впали...    небеса.
                                     Приспів:                    
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
     2
Коханням        марив    поцілунок…    
Дурман    розлився    у    грудях.
У    вени    лив    солодкий    трунок…
Злітав    у    небо    наче    птах.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
   3
Пощо    розмови    нам    і    люди…
Тремтіла    звабливо    рука.
Гаряча    падала    у    груди…
Як    сповідь    святості    й    гріха.    
Неначе    все    переплелося…
Завмерли    джмелики    в    гаю.
Чи    ми    в    раю    чи    нам    здалося…
Чи    в    небесах    десь    на    краю?
     4
Затихла    святість    і    гріховність…
Понесла    нас        кудись    в    світи.
Несли    здаровану    жертовність…
Де    ми    були    лиш…    -    Я    і    Ти!
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…)  2  рази
Спрагу    юну    зросили    дощем.  )  2  рази

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687656
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


MERSEDES

Україна моя…

Україна  моя  у  весняному  квіті,
У  блакитнім  бузку  і  у  теплому  літі.
У  осінніх  дощах,  що  співають  грозою,
Україна  в  мені...  Вона  завжди  зі  мною.

Де  гуляють  вітри  вільні  наче  простори,
Мов  прозорий  кришталь  світять  яснії  зорі.
Де  козацькі  шляхи  простяглися  світами,
Україна  в  душі  в  серці  ніжному  з  нами.

Білий  сніг  закружляє  в  моєму  віконці,
Переливом  міняється  іній  на  сонці.
А  у  серці  мелодія  лине  ще  з  літа
І  малює  мороз  акварелями  квіти...  

Лиш  душа  українська  співає  так  ніжно
І  проймають  пісні  українські  так  слізно.
Український  народ  патріот  Батьківщини,
Героїчний  такий  в  свому  слові  єдиний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687579
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


MERSEDES

Моє негаснуче кохання…

До  мене  ти  приходиш  в  сни,
Моє  негаснуче  кохання.
І  з  першим  подихом  весни,
Нам  усміхнеться  сонце  раннє.

Лірична  музика  душі
І  твій  портрет,  що  незабуду.
Тобі  присвячую  вірші
І  їх  присвячувати  буду.

І  хоч  спливли  уже  роки
І  час  забрали  бистрі  ріки
І  ми  давно  уже  батьки,
Та  лиш  закриються  повіки.

Знов  ти,  коханий,  дорогий,
Так  усміхаєшся  до  мене.
Я  незабуду  погляд  твій,
Хоч  падає  вже  листя  з  клена...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687574
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Микола Холодов

Синові про хліб (З мотивів твору

Окраєць    хліба,    що    упав    зі    стОлу,
Було,    піднявши,    цілувала    мати.
Згадав    я    це,    коли    мій    син    додолу
Шмат    хліба    кинув.    Мусив    я    сказати:
"Як    бачу    хліба    кинутий    шматок,
Холонуть    груди!
Колись    в    безхліб*ї    змучені,    синок,
Вмирали    люди..."



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614133
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 04.09.2016


Анатолій В.

Світ без нас

А  світ    без  нас  котитиметься  далі,
Без  нас  цвістимуть  яблуні  в  саду,
І  житимуть  і  радощі,  й  печалі...
Світ  не  помітить,  коли  я  впаду.

Таких,  як  я,  напевно,  буде  безліч...
У  той  момент,  відведений  для  нас,
Відкриється  кордон  в  безкраю  велич,
В  якій  відсутні  день  і  ніч,  і  час;

Відсутнє  зло  і  біль,  що  крає  серце...
Одне  питання  мучить  знов  і  знов:
Якщо  нема,  відсутнє  там  оце  все,
Чи  буде  там  присутньою  любов?

Чи  зійдуться  в  тім  вимірі  дороги,
Чи  знайдуть  одна  одну  дві  душі,
Щоб,  звісивши  із  краю  хмарки  ноги,
Писати  вдвох  одні  на  двох  вірші?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Дід Миколай

…принади

Твої  очі,  як  смарагд,
Губи  –  терпкі  вишні.
Хто  із  чудом  стане  вряд?
Що  створив  Всевишній.
               Приспів:
Твою  стежку  простелю,
Через…  водопади.
І  тебе  не  розлюблю
За  твої…  принади.
                     2
Ти  струнка  неначе  лань...
Як  пливеш  над  лугом.
Чоловічих  мрій…  зітхань,
Зіронька  над  пругом.
                     3
Твої  плечі  наче  жар,
А  ще…  тугі  коси.
Умокнусь  й  душі  пожар,
Тушать,  як  ті  роси.  
                     4
В  грудях  лишенько  моє,
Листячком  тріпоче.
Притулюся  й  закує,
Серденько  дівоче.
                   5
Білі  груди  -  диво  плід…  
Ой,  нап’юсь  цикути.
Захмелію  від  ягід…
Щоби  в  рай  пірнути.
             Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687499
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Микола Холодов

Бабі сумно, баба плаче

 Бабі    сумно,    баба    плаче,
 Що    минає    літо.
 Сльози    в    баби    дід    побачив
 Й    каже    не    сердито:

 "Не    плач,    бабо,    як    дитинка,
 Очі    свої    витри.
 Незабаром    павутинка
 Полетить    в    повітрі.

 Отоді    вже,    хоч    не    довго,
 Ти    ще    будеш    гріться.
 Тіштесь,    баби,    вам    для    того
 Літо    повториться.


             Приємної    вам    осені,    шановні    друзі!


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686834
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 03.09.2016


Світлана Моренець

ЛЕТИ, МІЙ СОКОЛЕ!

                                         Внуку
Роки  проносяться,  спішать
пір'їнками  в  бурхливім  вирі,
і  час  настав:  своїх  пташат
ми  проводжаємо  у  вирій.

В  незвіданість,  у  далечінь
їх  ваблять  мрії  і  дороги,
нас  огортає  смутку  тінь,
беруть  в  полон  журба  й  тривоги.

Коли  онуки  йдуть  в  світи,
розлуки  не  бува  без  болю.
О  Боже,  шлях  їм  освяти,
щасливу  дарувавши  долю!

Лети  ж,  соколику,  увись,
гартуй  характер,  дух  і  крила,
крізь  перепони  всі  прорвись,
щоби  невдача  не  скорила.

В  буденнім  вареві  життя
не  втрать-бо  вроджені  чесноти,
щоб  не  терзало  каяття,
шануй  і  множ  свої  цінноти.

Шукай,  мій  лебеде,  шукай
свою  єдину  в  цілім  світі,
кохання  справжнього  пізнай  
чарівні,  неповторні  миті.

Лети,  журавлику!  Долай
дороги  нелегкі,  далекі,
але  завжди    в  свій  дім  вертай,
як  вірні  поклику  лелеки.

В  свій  зранений,  та  рідний  край,
де  волі  дух  і  щирість  в  слові,
де  спогадів  дитячих  рай
і  скарб  родинної  любові

безмежної,  без  тіні  чвар,
де  корінь  твій  і  пуповина,
і  найцінніший  Божий  дар  –
матуся,  татко,  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687137
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Віктор Ох

Все Оте

[img]http://www.randrs.ru/photo/3-0/2014_hd_wall_29.jpg[/img]

Від  вічності  до  Вічності  тече  життя  ріка.
За  течією  всячина  всіляка  в  ній  пливе.
Хтось  пробує  прискоритись,  бо  ще  й  вперед  гребе.
А  хтось  пре  проти  течії,  від  чогось  утіка.
Можливо,  від  самотності,  суєтності,  нудьги.
Можливо,  від  думок  про  смерть,  від  страху  чи  проблем.
Та  сили  вистачає  їм  лиш  на  якийсь  момент.
І  знову  щось  проноситься  кудись  повз  береги.
А  хтось  сидить  на  березі  і  бачить  Все  Оте.
Чи  може  Все  Оте  спостерігає  уві  сні.
Він  впевнений,  що  темрява  уб’є  не  всі  вогні.
Та  знає  –  найгарніша  квітка  також  відцвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687058
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016


Дід Миколай

Серця роси ранкові весняні

                                               1
Ти  любове  моя,  моє  рідне  село,
На  Волині  чудесна  перлина.
З  вишень  стиглих  в  саду  мами  терпке  вино,
Україна  моя  солов’їна.  
                                     Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.
                                               2
Тут  частинка  моя,  тут  моє  джерело,
Синь  озер  моїх  даль  голубина.  
Тут  колись,  я  малим  піднімавсь  на  крило,
Проводжала  в  дорогу  стежина.
                                       Приспів:
                                                 3
Трави  стелють    м’ягко  до  ніг  запашні,
Находився  в  світах…  повертався.
Гай  леліяв    думки  у  зеленій  замші,
Прохолодою  їх    умивався.
                                     Приспів:
                                               4            
Із  далеких  доріг,  ступлю  тихо  в  миріг,
Терпкий  запах  від  саду  ковтаю.
Як  кленовий  листок  упаду  на  поріг,
Сторінки  свої  знов  прогортаю.
                                       Приспів
                                                   5
Тут  колиска  моя,  моє  чудне  село,  
Яке  рідне  мені  воно  зблизька.
Терпких  вишень  вино,  я  не  пив  так  давно,  
Моя  радосте  ти  невеличка.
                                           Приспів:
                                                     6
Вже  дозріли  жита,  перезрілі    жита,
На  столі  в  паляницях  духмяні.
Повернути  б  літа,  мої  сиві  літа,  
Розвернути  б  ті  коні  булані.
                                         Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686880
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016


Леся Утриско

Іловайськ.

Мамо,  ти  не  плач  за  мною,
Помолися  за  мене  й  братів,
Не  хотів  тебе  бачить  сумною
І  вмирати  я  теж  не  хотів.

Тату,  я  завше  з  тобою,
А  тебе  побілив  білий  сніг,
Та  не  той,  що  паде  зимою,
Ні,  не  той,  що  впаде  на  поріг.

Сестро,  ти  люба,  єдина,
Тепер  бачу  тебе  я  згори-
Хай  живе  в  тобі  наша  родина,
Я  її  не  зумів  зберегти.

Я  хотів,  та  така  вже  доля-
Кулі  сипались  наче  дощ,
Ми  упали  посеред  поля-
Біль  вплітався,  неначе  хвощ.

Там  читало  життя  молитву,
Смерть  торкнула,  і  небо,  і  рай-
Там  закінчили  ми  свою  битву,
В  ній  у  вічний  пішли  небокрай.




















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686665
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Галина_Литовченко

З ПОЛОНУ СПЕКИ

Відпустила  з  полону  спека  -  
насолоджуюсь  прохолодою!
Вже  й  до  осені  недалеко
і  дощу  заливна  фонотека
свої  кращі  пісні  обнародує.

То  гримить  з  піднебесся  тамтамами,
грає  в  ринвах,  немов  на  цимбалах,
обережними  міліграмами
по  калюжах  стрибає  гамами
і  кущів  гасить  ранній  спалах.

То  штовхнуть  одна  одну  хмари
й  злива  зірветься  декалітрами.
Тут  згадаєш  і  божу  кару
й  після  грому  густого  удару    
обміняються  фарби  палітрами.

П’ю  краплини  спустошена  спрагою
і  бажанню  ніхто  не  перечить.
Оточив  мене  дощ  увагою  -
живить  тіло  і  мрії  наснагою.
Ще  б  накидку  хтось  кинув  на  плечі…
30.08.2016
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686709
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Ганна Верес

Війна і Україна

Війна    і    батька,    й    сина
Безжалісно    косила,
І    діточки    ридали,  
Й    кричали    матері,
А    Вічність    німо…    зрила,
Народ    як    незборимий
Історія    гойдала    –
Донбас    якраз    горів…

Молитва    мчала    к    Богу:
«Нам    освяти    дорогу,
В    майбутнє    без    Росії
Хай    наш    проляже    шлях,
Любов’ю,    а    не    кров’ю
Устелиться    він    знову,    
А    в    тих,    брехню    хто    сіє,
Хай    голови    болять,

Бо    Україна    має
Своє    одвічне    право
Нарешті    самостійно
Жить,    господарювать,
Любові    вкинуть    зерна
В    багаті    чорноземи,
Пшеницю    й    жито    сіять    –
Не    кров’ю    поливать».
11.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Застиг навіки в горі Іловайськ (До річниці Іловайської трагедії - 20. 08. 2014) .

Світ    знов    завмер    при    слові    «Іловайськ»,
Війну    ж    не    передати    на    словах,
Крізь    біль    і    зраду    правда    пророста,
Хоч    доля    в    України    не    проста.

І    падає    на    землю    болем    дзвін,
За    вбитими    ридає-плаче    він,
За    тими,    хто    життя    недолюбив,
Але    для    України    все    зробив.

Застиг    навіки    в    горі    Іловайськ…
В    молитвах    рік    і    мати,    і    вдова…
Ще    виглядають    воїнів    з    доріг…
Чом,    Боже    ж    ти    героїв    не    вберіг?!..
8.08.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686635
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Леся Утриско

Пам'яті Героїв Іловайського котла.

Маленький  клапоть  рідної  землі,
А  скільки  болю,  крові,сліз  та  муки,
Замовкла,  мов  заснула  у  імлі,
Приспала  тихо,  взявши  їх  на  руки.

У  материнськім  лоні  нині  сплять
Сини  її,  народжені,  щоб  жити,
Та  душі  мов  до  вирію  летять,
Самотньою  лишають,  щоб  тужити.

Заплаче  нині  мати  та  сестра,
Дружина  діточок  до  серця  горне,
Над  Іловайськом  дух  війни  й  смерча
І  небо  з  болю  чорне,  чорне,  чорне.

У  тіні  ночі  ворон  прокричить,
Роздерте  серце  вийняте  катами,
Паде  людська  сльоза  і  не  мовчить,
В  дощах  зігріє  душі,  що  над  нами.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Валя Савелюк

ЧИ БУДЕ ЗИМА?. .

мо-скальське  ска́жене  пекло
наблизилось  небезпечно  –
кипить  ненавистю,
плюється  брехнею,
сірчано-отруйною:
з  усіх
інформаційних  проріх
тхне  війною

шкварчать  аналітики,
політтехнологи,  політики-цвіркуни:
не  обминути  крові-смерті-війни,
не  обминути  загину
за  незалежну  нашу
материзну-ба́тьківщину  Україну

уже  гог-і-магогівські  бомбовози
у  землі  і  в  небі  панахають  борозни,
рвуть  повіддя  упритул  з  кордонами  –
упритул  з  усіма  нами…

державні  зло́дії
либонь  уже  тайкома  повиводили  
родини-сім`ї  свої  у  панами-
колумбії…
а  «масові»  українці,
ледве  з  кінцями  зводячи  кінці,  
знов  на  ритуальне  заклання
приречені  у  лукавих  європах  –  
у  дев`ятих  валах  і  потопах
інформаційної  істерії  –
збирають  щедрі,  
Богом  викохані  врожаї…

…на  зиму…
а  чи  БУДЕ  зима?...
гарантій  жодних  нема…

чи  не  здаємося  ми
надто  безпечними
перед  війною  людьми?
дивни-ми…

за  скляними  вітринами
ті  торгують  цукерками-кришталями-вазонами,
інші  водять  собак  на  шнурках  газонами,
метуть  тротуари  і  поливають  чахлі  від  спеки  квітки
невтомні  мурахи  –  міські  двірники…
ділові  чоловіки-жінки
будять  ранками  сонні  автівки
і  у  півсонних  автівках
спішать  по  робо-тах:
звичка  у  мирі  жити  переважає  страх?

онде  уже  упритул  –  на  кордонах  
ревма-реве  пекельно-здиблена  «раша»!

…чи  ми  у  вічне  життя  без  сумніву  віримо
і  порятує  нас  Віра  наша?..

чи  ми  безстрашні?
чи  ми  наївні?
чи  так  і  не  навчені  
плазуванню  рабському
у  кількасот-літній  московській  катівні?
чи,  може,  приречені?
ягнята  -  своєї  жертовної  вищої  місії  
освідомлені?...
чи  справді  –  
білим  над  нами  у  небі  Хрестом
захищені?

ні  –  пеклу  і  кацапні!
ні  –  москалям  і  нахабно-брудній
нав`язаній  ними  війні!

ось  уже  завтра…  зараз  уже  війна!
повно-масштаб-на...
а  містом  спішать  у  справах  люди  –
гарно  зодягнені,  
мирними  клопотами
заклопотані  -
пожина,  
Богом  даровані  врожаї,  
Україна:
ні  –  ординській  агресії

ні  -  кацапській  війні…

…мордорське  пекло
знов  наблизилось  небезпечно:  
кипить  ненавистю,
плюється  брехнею,  
сірчано-отруйною  –
з  усіх
інформаційних  проріх
тхне  війною

а  ми  –  вікна  в  хаті  склимо,
до  зими  ущільнюємо
(чи  БУДЕ  для  нас  зима  –
обіцянок  ні  гарантій  нема…)
жартома  гадаємо  -
чи  до  перших  москальських  бомб  
досклити  устигне-мо`б...


30.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686559
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

Ілловайській трагедії 2 роки

Ми  не  маємо  права  забути,
Ілловайський  прокляті  котел.
Ми    не  можем  його  проковтнути,
Біль  той  комом…    росте  і  росте.

Воювати  пішли  за  Вкраїну...
Ми  не  прагнули  крові  й  війни.
Ви  ж  нам  гади  поклали  на  спину,
Свої…  виродки  ноші  чуми.

В  нетрях  диких  незгойної  зради,
Як  павук  там  тенета  плели.
Своїх  статків,  багатства  заради
На  Голгофу  нас  юди  вели.

Тепер  судите  нас    ви  за  зраду?
Зрада    ви…  -    й  ваші  сучі  чини.
Чи  ж  не  з  вашого  змії  підкладу?
Полягли  наші  дітки  й  сини.

То  ж  не  тіштеся  виплодки  кляті,
Не  забудемо  те,    що  було.
Парад  буде…    -  на  нашому  святі,
З  хати  виметем  ваше  кубло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686353
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

І не вмиратиме ніхто

О,  Боже  скільки  нас  в  нірвані…
Вже  не  повернуться  додому.
Орди  онуки,    -  пси  погані,  
Нас  убивають  по  одному.

Живцем  здирають  нашу  шкіру,
На  груди  вилили  свинець.
За  мову,  звичай  наш  і  віру,
За  те..,    що  русичі  вкінець.

Втомились  ми  уже  терпіти…
Та  скільки  ж  ще,  і  ще  смертей?
Кров  п’єте  нашу  пройдисвіти…
Пошліть  туди  своїх  дітей!

Тоді,  я  впевнений  скінчиться
Те,  що  зоветься  в  вас  АТО.
І  мир  в  Украйні  воцариться
І  не  вмиратиме  ніхто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686338
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Проснись, Донбасе

Упала    чорна    тінь    на    наш    Донбас,
Та    оборону    ще    тримають    гідно
Ті,    хто    пред    ворогом    стоять    за    усіх    нас,
За    тебе,    Україно    наша    рідна.

А    час    пливе    і    сіє    гіркоту:
Чому    ж    між    нас    нема    порозуміння,
Вогонь    єднання    був    малий    –    потух…
Коли,    народе,    матимеш    прозріння,

Що    не    бажає    ворог    нам    добра,
Й    життя    людське    для    нього    є    дрібниця,
Не    зрозуміть    йому    і    значення    Дніпра:
Поету    ж    це    –    невипита    криниця.

Проснись,    Донбасе,    від    тяжкого    сну,
Розкрий    на    все,    що    відбулося,    очі,
Й    наступну    вже    зустрінеш    ти    весну,
Як    день    ясний    після    страшної    ночі.  
20.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686294
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Лежить скалічена земля

Лежить    скалічена    земля,
Людською    кровію    полита,
Ніщо    її    не    звеселя,
Все    тіло    «Градами»    побито.

Лежить    Донбас,    та    не    умер,
Він    ще    побореться    за    себе,
В    нім    буде    український    мер,
Над    ним    –    високе    світле    небо.

І    жити    буде    в    мирі    люд,
Весільні    сукні    вдягнуть    вишні,
Вогонь,    що    виник    там,    заллють,
І    стерегтиме      те    Всевишній.
                                                            15.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686293
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

Прометей. І. Франку присвячую.

Ти  вічний  в  памяті  народу
Йому  служив  ти...  наш  Сенсей.
За  се  ти  маєш  нагороду,
Зовуть  тебе  в  нас  Прометей.

Слова  були  твої,  як  криця,
Словами  хмари  розганяв.
Вони  живили,  як  криниця…
Скалу  словами  колупав.

Служив  Вкраїні,  як  зірниця,
Для  неї    був  ти,  як  Антей.
Бо  від  землі  черпав  водицю…
Яку  віддав  всю,  для  людей.


   Пр:  Сенсей  -  вчитель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686129
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 29.08.2016


Ганна Верес

Знов подвигами дихає земля

І    настане    час,
коли    один    скаже:
«Слава    Україні!»
І    мільйони    
відповідатимуть:
«Героям    слава!»
Степан    Бандера.
Знов    подвигами    дихає    земля  
І    Україні    добавляє    слави,
Сини    її    в    бою    проти      Кремля
Стоять    на    смерть.    Вони    міцніші    сталі.

Із    діда-прадіда    долала    вона    шлях,
Щоби    позбутись    рабства    і    неволі,
І    падали    найкращі    на    полях
У    боротьбі    за    України    долю.

Історія    у    пасмах    сивини,
Але    не    відцуралась    від    свободи,
Кривавими    були    шляхи    війни,
Та    не    зламати    дух    мого    народу!

Напівзруйнований    сьогодні    наш    Донбас,
Болять    землі    його    смертельні    рани,
Та    прийде    істини    великої    той    час,
Коли    здолаєм    і    цього    тирана.
28.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686110
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Ганна Верес

Як можна з тобою брататись, Росіє? (Слова для пісні)

Я    вишию    словом
Думки    свої    й    мрії
І    пісню    свою    складу:
«Слова    –    не    полова    –
Це    ними,    Росіє,
Ти    кликала    нам    біду».

Хай    пісня    моя
Долетить    до    Чукотки,
Торкнеться    сердець    матерів
І    з    Пензи,    Орла,
Петербурга,    Находки.
«Своїх    не    пустіть    синів

На    вбивчу    війну,
Там    дарують    могили
Таким    молодим    синам».
«Спокутуй    вину,
Адже    діти    там    гинуть,
Росіє,      –    твоя    вина».

Зерном    я    любові
Всім    душі    засію.
Щоб    виріс    рясний    врожай:
«Як    можна    з    тобою
Брататись,    Росіє,
Як    смерті    дітей    прощать?»
15.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).
(

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686109
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Ганна Верес

Україна чекала весни

Україна    чекала    весни,
Постмайданної    вже,    ясної,
Але    чорне    крило    війни,
Заросило    усіх    сльозою.

Україна    чекала    змін:
Поміняти    жадала    статус,
Та    сусід,    мов    Горинич-змій,
Поспішив    в    Крим    ногою    стати.

Україна    чекала    добра,
Жити    краще,    аніж    в    Європі,
Та    оба    береги    Дніпра
Кров’ю    землю    Донбасу      кроплять.

Україна    вже    не    чека    –
З    «братом    старшим»    в    нерівнім    герці.
Доля    в    неї    своя,    така:
Дух    свободи    нести    у    серці!..
28.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685891
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Ганна Верес

У музеї


Зі    світлин    у    музеї    –    очі
Молодих    і    в    роках    бійців,
Котрі    дні    під    вогнем    і    ночі,
Хоч    війни    не    були    спеці.

Очі,    щирі,    малі    й    великі…
Придивляюсь    зо    п’ять    хвилин…
Обмірковую:    скільки    ж    лиха!
Душу    повнить    печаль-полин…

Речі    тут    вояків,    портрети:
Той    –    безвусий,    а    той    –    уже  –
Тут    –    художники    і    поети,
Інженери,    таксисти    ще.

І    студенти,    і    програмісти,
Режисери    і    вчителі…
Скільки    ж    доль    ці    світлини    містять!
У    задумі    –    старі    й    малі,

Що    прийшли    сюди    теж    відчути,
Чим    герої      оці    жили,
І    здавалося,    пульс    їх    чути:
Пульс    людини,    чи    пульс…    війни?

Мовкне    тиша,    бо    теж    в    скорботі:
На    портретах    же    –    кращий    цвіт
(Не    відклали    війну    на    потім,
Рятували    і    нас,    і    світ).

Чоловік,    що    стояв    праворуч,
Неуміло    сльозу    змахнув:
«Ми    були    у    бою  з    ним    поруч…
Як    так    трапилось,    не    збагну…»

Пахнуть    свіжі    бійців    портрети,
Мов    шикуються    у    ряди…
Тут    –    художники    і    поети,
Йшли    грудьми    нас    загородить…
20.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Віктор Ох

Миле дівча покохай мене (V)

Виконує  -  Володя  Охріменко
===========
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VBvLKAXeWsU[/youtube]

День  золотий.  Надворі  весна.  
Я  молодий.  Ти  молода.
Ти  посміхнулась  і  я  посміхнувсь,
 і  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.
Я  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.  
Ти  посміхнулась,  і    я  посміхнувсь.  
Я  –  молодий.  Ти  –  молода.  
День  золотий.  Надворі  весна…  

Миле  дівча,  покохай  мене!
Хай  нас  любов  під  крило  візьме.
Вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
щоби  було  що  згадати  нам.
Щоби  було  що  згадати  нам,
вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
Хай  нас  любов  під  крило  візьме!
Миле  дівча,  покохай  мене...

Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів,
коли  б  тебе  в  той  день  не  зустрів...  
Ми  віддались  своїм  почуттям.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ми    віддались  своїм  почуттям.
Коли  б  в  той  день  тебе  не  зустрів,
Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685984
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Незабутнє (музика-Тетяни Мирошниченко , слова -Тетяни Прозорової)


(пісня  Тетяни  Мирошниченко  на  слова  Тетяни  Прозорової)

Ось  і  Спас  надійшов  непомітно,тихенько  навшпиньках.
З  медом,  яблуком,  маком,  суцвіттям  сліпого  дощу.
Я  у  спогади  мчу  -на  любов  налаштована  скрипка,
Між  сузір"їв,планет,  зодіаків  -    лечу  і  лечу!
                                                       Пр:
Набираю  у  пригорщі  солодко-ніжно-джерельний
Той  нектар,  в  який  памˊять    додасть  гіркоти  полину,
Залишаю  на  згадку  цей  рідний  пейзаж  акварельний,
І  в  ромашковий  вир  ніби  пташка  з  розгону  пірну!
                                                       2
Загорнусь  в  небеса,  що  на  плечі  так  тихо  упали,
І  в  роскішне  проміння,  що  долю  мою  стереже...
Ця  миттєвість  лише́  до  осіннього  пишного  балу,
Та  палає  зоря,  і  ще  літнє  тепло  береже.
                                                       Пр:
Незабутнє...незгасне...і,  ніби  в  житті  непримітне.
Потаємне...прекрасне  й  до  щему  у  серці  святе...
І  так  просять  ще  літа  беззахисні  злякані  квіти,
Та  десь  осінь  серпанок  для  всіх  в  подарунок  плете

26.08.16
https://www.youtube.com/watch?v=m5nkvyEkBqA&feature=youtu.be

>

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685923
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Леся Утриско

Ой, доле, моя доле.

Десь  доля  вишивалася  мені,
Вкладалась  гладдю  на  лляному  полі,
Неслись  у  далеч  птахою  пісні,
А  в  них  веселки  танцювали  в  колі.

Десь  доля  посміхалася  мені
І  мружилась  небесною  блакиттю,
Я  пестила  її  в  солодкім  сні-
В  ній  марила,  живою  була  миттю.

А  нині  напророчила  мені
Червоне  й  чорне,  що  життя  вкладає,
Любов  мою,  що  в  квітах  на  весні,
Й  гірку  розлуку,  де  душа  страждає.

Ой,  доле,моя  доле,  ще  хоч  мить,
Єдину  мить  піддатися  коханню,
Душа  струною  музики  щемить,
Піддамся  я  в  її  палкім  бажанню.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Наталя Данилюк

Жаль

[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]

Трави  мої  покошені,
Зложені  в  оборіг.
Літо  пішло  до  осені  –
Стрілило,  як  в  батіг.

Стежі  мої  не  пройдені,
Щезніть  і  не  боліть!..
Ябко  терпке  вигойдує
Вчахнута  суховіть.

Ой,  не  печи  ня,  світе  мій!..
Ой,  не  скубіть,  вітри!..
Звід  підіпру  трембітами,  
Щоби  не  впав  згори.

Подих-полин  затримую  –
Ой,  не  розвійся,  ні…
Простір  вібрує  дримбою,
Рвуться  волокна-дні.

Сонце  –  макітра  з  баношем…
Легіню,  мій  –  не  мій?
Може,  за  обрій  рано  ще?
Де  ж  той  спокусник-змій?

Знову  торгує  душами
(циган,  як  не  крути!).
Ябко  терпке  надкушене  –
Жаль,  що  вкусив  не  ти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Наталя Данилюк

Є в мене…

[i]Любі  друзі  по  перу!  З  Днем  Незалежності  нашої  неньки-України!
[/i]
Є  в  мене  земля  –  
життєдайна,  родюча,  багата,
є  мудрий  народ,  
працьовитий  і  чесний!  
Є  все:
освяченим  зіллям  
замаєна  дідова  хата,
що  бойківський  дух  
до  нащадків  майбутніх  несе.

Є  в  мене  поля,
на  яких  ще  мій  прадід  трудився,
у  кожну  зернину  
вкладав  оберіг  молитов  ,
і,  скроплена  потом  і  кров’ю,  
роди́ла  пшениця,
земля  віддавала  врожай  
і  вагітніла  знов.

Є  в  мене  сади,  
яблуневі,  
сливові  й  вишневі,
є  щедрі  дерева,  
що  гнуться  від  стиглих  плодів…
Свічада  бездонних  озер  
і  річки  кришталеві,
правічні  ліси  
і  смереки  стрункі  й  молоді.

Є  в  мене  чудова  сім’я  
і  велика  родина  –
цей  прихисток  тихий
від  зради,  брехні  і  тривог…
І  в  серці  –  оте  невмируще  –  
моя  Україна,
і  вічний  над  нами  
усміхнений,  люблячий  Бог!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685527
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Це тільки штрих того, що відбувається

Гримить    війна    і    небо    розривається
Стрілою    вогняною    знов    навпіл,
А    на    землі    дівчатко    надривається,
На    ніжки    стаючи    свої    слабі.
Підняти    неньку    хоче,    закривавлену,
Мале    дитя    не    може    ще    збагнуть,
Чому    в    його    матусі    раптом    «вава»    є,
Що    до    життя    її    не    повернуть…
Плачем    дитячим    тиша,    приголомшена,
Дивилася    згори    на    чорний    дим,
На    дерево,    що    стало,    ніби    локшина,
І    на    стіну,    розсипану    в    ряди.
Це    тільки    штрих    того,    що    відбувається,
А    скільки    охопив    би    об’єктив,
І    зрозуміти    дав,    як      кров’ю    упивається
Земля,      в    якій    міг    опинитись    ти?!
15.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685707
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Гортає час сторінку за сторінкою

Гортає    час    сторінку    за    сторінкою,
І    це    є    сторінки    всього    Буття.
Може,    тому    й    народжена    я    жінкою,
Бо    без    жінок    зупиниться    життя.

Сьогодні    журить    світ    страшна    трагедія,
В    Донбасі    розгулялась    що      торік:
Росія    хоче    нашого    переділу,
Щоб    Україні    вкоротити    вік.
Ридають    матері,    дітей    втрачаючи…
Не      заживе    ця    рана    й    за    життя…
А  мить  для    матері,  коли,  труну    стрічаючи,
Сама    готова    йти    у    Небуття?

Стоїть    Донбас,    холодний    і    задимлений,
У    ранах,    у    глибоких,    і    в    крові,
Й    пишається    в    Кремлі    тиран    гординею,
А    хтось    синка    в    останню    путь    повів…

Гортає    час    сторінку    за    сторінкою,
Де    вписані    жорстокість    і    любов,
Ні,    той    тиран    народжений    не    жінкою,
Тому    й    не    знає    про    любов,    либонь…
15.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685705
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Дід Миколай

Народні збори "українців".

Ви  не  чули    про  Збори  Народні?
В  Українському  Домі  були.
Наче  десь  вони  там  …у  безодні,
А  не  в  нас  Україні  пройшли.
Наче  й  назва:  «Конгрес    українців»,
Охорона…    із  «Вільних  людей».
Відробляла  на  вході  червінці…
Пропускала  …  по  списку  «свиней».
Щоб  на  ХВОРУМ  де  єст  «українці»
Не  прорвались  агєнти  Маскви.
Наче  ми…    в  своїй  хаті  злочинці…
Ой…  далеко  зайшли  ж  ви  Клопи.
По  0  -  2  приїзджала  паліція…
«Учинили»  вкраїнці  шкандаль.
Та…    плювала  на  них  Коаліція,
Їх  …давно  положили…  в  сандаль.
Як  колись…  усьо  склалось  при  Сталіну,
Патрьонатом…  зайнявся…    прімьєр.
Вани  в  парі  работають  з  Каїном.
Всі  вапроси  рєшив!  …    -  Люцифер.
Суче  плем’я  собачого  виводку,
Знов  накрило  нас  мокрим  рядном.
Ой,    пора  дзяблоносому  виродку,
Єшафот    встановить…    під  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685657
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Радченко

Зачарує ніжним сполохом

Невловимий  запах  осені
Вітер  звідкілясь  приніс.
Прохолодні  ранки,  росяні,
В  трави  пада  жовтий  лист.
Павутиння,  мов  мереживо,
Зачепилось  за  гілки.
Спалахнуть  ось-ось  "пожежою"
Ліс  далекий  і  садки.
Осінь  листя  позолотою  
Вкриє  і  багрянцем  теж,
Зачарує  ніжним  сполохом
І  красі  не  буде  меж.
Невловимий  запах  осені
Ми  відчути  вже  змогли,
А  в  копицях  трави  скошені
Запах  літа  зберегли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685647
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Дід Миколай

Невідомий герой АТО

За  кого  ти  загинув    солдате,
У  бою  за  кого  ти  поліг?
Відійшла  у  світи  твоя  мати,
Її    Бог  для  журби  не  зберіг.

Та  за  вами  заплаче  Вкраїна,
Ви  ж  за  неї  боротися  йшли.
Щоб  не  стала  вона  на  коліна,
Коли  знов  на  розп’яття  вели.

В  Ілловайську  вас  кинули  Гади,
Не  було  у  бандитів  жалю…
Убивали  беззбройних  вас  гради,
Та  ви  й  досі  для  неї  в  строю.

Скільки  ж  вас  невідомих,  забутих
Лягли  вічністю  в  диких  степах.
І  за  що,  я  не  можу  збагнути…
Вас  на  смерть  кинув  клятий  Гулаг.

Розплодились    паскудні    Гапони,
Розповзлися  неначе  вужі.
Захопили  хороми  і  трони,
Підняли  нашу  честь  на  ножі.

Та  за  вас  ілловайські  герої,
Ми  постанемо…  в  чеснім  бою.
Відсьогодні  години  лихої,
Наведемо  порядок  в  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685435
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Ганна Верес

Той чорним став «зелений коридор» (До річниці Іловайського котла) .

Дрімало    літо    на    присохлих    чебрецях,

Як    сколихнула    світ    подія    дика    ця,

Як    Іловайський    закипав    котел,

Й    бажання    виникало    непросте:

Живим    лишитися,    щоб    сонечку    радіть,

Адже    були    тут    більшість    –    молоді;

Бійці,    яким    лишень    за    двадцять    літ.

Й    принишк,    немов    чекав    на    диво,    світ.


Той    чорним    став    «зелений    коридор»,

Тут    на    бійців    чекав    Армагеддон,

Й    стріляли    в    них,    беззбройних,    мов    в    зайців,

В    них    «Слава    Україні»    –    на    руці.

Вагу    тих    слів    збагнути    не    могли

Ні    ополченці,    ані    найманці      «-огли»,

Убить    такого      просиналася    жага…

І      жертви    Бог    лічити      не    встигав.


І…    зазвучало    на    всіх    мовах:      «Іловайськ»,

Й    останні    небо    слухало    слова

Безвусих    ще    героїв    і    в    літах,

Дивився    місяць    ізгори    й…    ридав…

Він    бачив,    як    припали    до    землі

Хтось      непритомний,  той    –  без    рук,  а  той  –  без  ніг.  

Вона    ж,    залита      кровію,    тряслась…

Вогонь    тут,    дим    і    напівдикий    глас.


І    довго    ще    гарячою    була

Земля,    яку    засіяли    тіла,

Впізнати    важко    в    них    було      людей,

Та    й    поле    стало    від    крові…      руде…

Земля    схолола,    та    для    нас      свята,

І    хоч    молитва    часто    тут    зліта,

Вона    іще    страждає:      їй    болить,

Що    пеклом    для    синів    була    в    ту    мить.
12.10.2014.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685341
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Ганна Верес

Я цвяхом стану для труни тирана

[u]Присвячую  Олегу  Сенцову,  українському  в’язню,  несправедливо  засудженому  у  Росії  на  20  років,  котрий  учора  (22.08.2016р.)написав  листа  до  українського  народу,  в  якім  заявив,що  й  звідти  буде  боротися  проти  окупантів.  [/u]

– Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана,  –
Слова  Сенцова  сколихнули  світ…
Таким  новий  є  України    цвіт:
Він  і  в  неволі,  мов  на  полі  брані.

– Нас  не  зламать  нікому  і  ніколи,
Адже  свобода  –  то  понад  усе,
Війна  гірку  науку  нам  несе,
Котру  не  вивчиш  в  мирний  час  у  школі.

Хай  каторга  у  двадцять  літ  –  то  рана,
Та  без  утрат  немає  майбуття,
Хоча  у  мене  лиш  одне  життя,
Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана!..
23.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


dovgiy

Сьогодення.

Життя  іде.  Дорослі  діти
З  доріг  далеких,  до  батьків
 Вертаються,  як  птахи  в  літо,
 В  гніздо  своїх  дитячих  днів.
Вертаються,  щоб  на  городі  
Картоплю  викопати    ім.
І  гамором  близького  роду
Внести  розраду  в  рідний  дім.
Немов  той  вулик,  повний  звуків,
Дім  батьківський  життям  гуде.
А  вже  дорослішають  внуки,
А  там  до  правнуків  піде…
Та  батько  поратись  не  в  змозі
Недуга  стара  прикула:
Коли  й  зіпнеться  ще  на  ноги,
То  тільки  в  хаті,  вкруг  стола…
А  мати,  -  ще  немов  та  бджілка,  
На  зло  літам  та  болячкам,
Керує  всім,  невтомна  жінка,
Не  має  спокою  рукам.
Все  ніби  звично,  ніби  мирно
Літо  до  осені  іде…
На  сході  вибухає  грізно:
На  сході  ще  війна  гуде.
За  мир  у  селах,  за  країну
Звитяжці  важкий  бій  ведуть…
Їх  душі  до  домівок  линуть
Де  їх  батьки  тривожно  ждуть;
Де  ще  не  виросли  їх  діти,
 Дружини  по  ночах  не  сплять;
Де  відцвіли  волошки  в  житі;
Де  вже  стерня  на  їх  полях…
Та  війнам  вік  не  вікувати!
Як  і  хвороба  –  все  мине.
Вже  скоро  мир  у  наші  хати
Як  Сонце  ясне  зазирне!
Щоб  діти  в  наші  сьогодення
Вертались  зі  своїх  доріг,
Чи  то  із  клопотів  буденних,
На  рідний,  батьківський  поріг.

вівторок,  23  серпня  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685296
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя.

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  смурну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.
23.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

Парад…

Війна  на  сході…  в  нас  парад,
Рєшил  провести    «Шоколад».
Нема  межі  цинізму  влади…
І  хтось    дає  ж  їй  ці  поради?
Офшорні  циніки  Кормиги,
 Із  шайки    сущого  бариги.
 Щоб  Україну  захищать…
Нам  знов  по  вухах  шелестять.
Вже  від  лапші    відвисли  вуха,
Як,    остогидла  ж    показуха.
Машини  ж  наші    бойові,
 Потрібні  там…    передовій.
Там  де  герої  повсякденно,
 На  фронті    гинуть    поіменно.
Це  вам…  потрібна  ця  війна,
Бо  ваших  діток  там  нема.
Ж.два…    -  устроїли  відстріл…
І  віддали  нас    під  «Приціл».
Собачі  слуги  пірамід…
Ваш  буде  проклятий  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685251
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

До річниці Ілловайська

За    Ілловайськ    ми  не  забули
Бо  крові  вдосталь  там  ковтнули.
Коли  народ  мій  помирав,
Ти  ж.д  бабло  в  мошну  ховав.
Під  шум  танкеток  і    овацій,
Займався  сука  маструбацєй  .
Ю2    вовсю  тріумфувала,
Медальки  срані  роздавала.
Під  дикі    геготи  паскуд,
Звучав  во  славу    словоблуд.
Коли  без  їжі  і  без  зброї,
На  сході  гинули  герої.
Вкраїни…  гинули  сини,
А  ти…  банкет  під  час  війни.
Тепер  худоба  підлих  зрад,
Ізнов  прийматиме  парад?
Пора  стругать  тобі  осину…
Тож  схаменися,  суч.й  сину.
Дивись  взяло  за  забаганку
На  лой  вдягати  вишиванку.
Ти  не  українець  вишиватник,
Для  неї  ти  чужий  –  стерв’ятник.
Допоки  гинуть  батальйони…
Знов    в  прірву  кидаєш  мільйони.
Отродьє  с.че  схаменись…
Не  пізно  доки  йди  втопись.
Іди  скоріше  Бога  ради…
Без  тебе  будуть  в  нас  паради.
І    буде  все,  як  у  людей…
Ми  ж  переможем…  без  свиней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685266
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 86 (Дід Миколай, Віталій Назарук, Людмила Пшенична)

Дід  Миколай

[i]Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.
[/i]
================

Віталій  Назарук

     КРИНИЦЯ

[i]Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напитись…

Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

       Приспів:
   Ой,  криниченько,  моя  доле,
   Як  болить,  що  аж  серце  коле.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він  вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.

Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Приспів.

 Ти,  криниченько  люба,
 Дай  водиці  йому….[/i]

=================

       Людмила  Пшенична  

       Ти,  янгол,  з  неба

[i]Ти  -  зоря  моя  світанкова.
Ти  -  цілюща  роса  ранкова.
Ти  -  джерельна,  свята  водиця.
Чорноброва  та  білолиця.

Як    поглянеш  -  спиняеш  серце.  
Та  від  щастя,  від  щастя,  все  це.
В  твоїх  косах  -  коштовних  зорях  -
я  купаюсь,  неначе  в  морі.

             Приспів:
   Солов'їним  зігрієш  словом.
   Потонути  б  в  твоїй  любові.
   Мов  дитя  горнусь  я  до  тебе.
   Ти  ж,  неначе,  сам  янгол,  з  неба.

Ти  ввібрала  красу  від  світу.
Як  в  душі,  так  і  врода  з  виду.
І  хай  заздрять  мені  всі  хлопці,
бо  в  моїх  руках,  справжнє  сонце.

Берегтиму  тебе,  кохана,
від  зла-ока,  життя-дурману.
Ти  для  мене  неначе  серце,
я  живий,  доки  воно  бьеться.

   Приспів.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


горлиця

УКРАЇНА Є !

Скрипить  зубами  ворог  лютий,
Прокляття  сіє  матюком,
І  клич  хоч  давній,    незабутий,
Злобу  розпльовує  кругом.  

“Вас  нєбило  і  бить  нєможет”,
Кричить  кацапська  сатана,
Та  час  іде  і  правду  множить,
Що  Русь-Вкраїна  лиш  одна!

І  скільки  б  злом  не  сатаніла,  
Сичала  дикістю  орда,
Завіса  впала  і  відкрила,  
Вкраїна  встала,  ожила!  

Замаяли  кругом  прапори
Народ  росте,  Вкраїна  Є  !
Останні  судорги  ,примари,
Вкраїнська  молодь  відіб'є!

То  ж  слава  вам,  бійці-герої,
Безсмертні  Матері  сини!
Ви  воскресили    сонце  волі,
Розбили  мури  сатани!

Вкраїна  є  і  завжди  буде,
І  Незалежна,  і  сильна,  
Згорять  на  сонці  всі  приблуди,
Бо  воля  Господом  дана!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685191
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Наталя Хаммоуда

Літера О

Огорнèна,  обрòсла,  обвита  оманами-осами,
Оберемком  облесних  освідчень,    острот-одкровень.  
Одоспіли    останні  ожини-орнаменти    осені.
Одгоріли  огні.    Охололи  ощèпи  осель.          

Одбуяла,  одпрагла,  одквітнула,  одплодоносила,
(Одголоссям  орли  одзивають  обабіч  отав,)
Отворися,  одумайся!  Освободись  от  обòжества*!
Очі,  очі,  одплачте  останок  обривних  октав.

Обдивись,  оживи.    Од  облест-обіцянок    оговтайся,  
(Ох,  одвічні  окови    -  окòла    отрут  і  образ),
Одпочинь  од    озлоб.    Одречися  обійм    одиночества,
Одхрестись    од  обиди.      Осеґи*    очисть    одночас.

Освободитись  від  обòжества  *-звільнитися  від  того,  кого  боготворила  даремно.
Осеґи*-остяки,  колючки,  калки.  В  даному  творі  -  вийняти  із  серця  остяки  обрàз.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685137
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Тетяна Луківська

Не сполохайте…

Не  сполохайте  літо,  прилягло  відпочити,
У    покоси  згорнулось,  сонце  в  грона  вплело.
В  тінь  сховало  осоння…  і  таки  зачепити
Павутиння  у  ранки  росянисті  змогло.
Не  сполохайте    душу  вгамувалась  в  світанні,
У  думках  перетліла,  у  безсонні  звелась.
Може    тому  й  каралась,  бо  спливали  останні
Дні,  що  зустріч  гортали,  а  вона    не  вдалась.
Не  сполохайте  серце,    таки  справді    розбите
На  крижинки,  на  клапті,  у  зневірі  зайшлось.
Миле  літо,  не  кайся,    ми  з  тобою  вже    квити.
Просто  в  долі  жіночій  щастя    ще  не  збулось...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Микола Шевченко

Я б сонце… (пісня)


Слова,  музика,  виконання  -  Микола  Шевченко
Тане  світанок  на  твоїй  щоці
і    налива  небеса  кольорові.
Певно,  не  взмозі  найкращі  митці
відобразити  моєї  любові.

Приспів:
Я  б  сонце  прихилив,  щоб  не  змочила  ти  ніг,
вночі  б  насіяв  зір,  щоб  милуватись  тобою.
Я  все  життя  із  кривдою  боровся,  як  міг,
ти  ж  завжди  мені  вчасно  подавала  набої...
2
Ранки  імлисті,  заграви  нічні,
в  роки  складаються  дні  невловимо.
Аби  нам,  лишень,  не  губить  вдалині,
стежку,  де  з  нами  кохання  ітиме.
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685198
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Микола Серпень

Світло так і наївно

Світло            так            і          наївно
За            майбутнє            взялись,
Ми          по              всій            Україні
Як              брати                обнялись!

Суперечки          по                Радах,
В            вирі            сотні            думок;
Прикре      слово      не        зрада,
До        прийдешнього          крок!

Тільки      б        вірив    нам      Бог,
Та        тримались    ми        разом,
Бо          на          сто                перемог  -
Завжди  стільки    ж    поразок!

Ми    на      світ    не      в        образі,
Де      до        всіх      добрий      Бог,
Де,    не      знавши          поразок,
Марно        ждать            перемог!

Тож,      душа    хай    не    плаче,
Серце        хай        не          болить,
Нам    тепер,      крізь    невдачі,
День      грядущий        творить!

І  прийде  нам  усе  не  відразу,
Та,  оскільки  за  правду  і  Бог,
То,  услід  за  віками  поразок,
Будуь  нам  ще  віки  перемог!

25.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685003
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


zazemlena

Б'ють на сполох думки

[color="#7700ff"][b]Б'ють  на  сполох  думки  -
В  літі  цім  знов  дії-віхи...
Радість  сонця  й  тумани  туги,
Що  єднаються...але  без  втіхи...

Літо  болем  пече,  
Спопеляючи    правду  одвічну...
Вистигає  біль-щем
Й  переходить  в  хворобу  хронічну.

Незалежність  свою,
Україно,  ти  маєш  -  гордімось...
А  за  тих,  хто  в  бою
захищає  нас,  завжди  молімось...
[/b]
[/color]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684648
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Наталя Хаммоуда

Серпневе


Старезний  сад  -свитина  стоколором,
Серпневим  ранком  соннно  позіхав.
Тягнувсь  до  сонця  ген  за  видноколо,
Солодкий  трунок  сипавши  додолу,
Між  трав.

Нектарні  сливи,  яблука    та  груші,
Зтікали  щедро  краплями  медів,
Вплітається  потрохи  срібло  в  роси
І  спілих  обмолочені  покоси
Хлібів.

Краплини  сонця-грона  горобини,
Шипшини  краплі    заквітчали  сад.
Та  навіть  сонцем    споєні  жоржини,
Не  в  силі  повенути  літні  днини,  
Назад.

Усе  як  завше:  осінь  після  літа,
Туманом  сонце  зміниться  ясне,
Віддàвніють  спекотні  дні    помалу,
А    жайвір  втихомириться  од  шалу.
І  до  весни,  все,  що  цвіло-буяло,
Засне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684729
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016


dovgiy

Мрія.

Мрія.

Минають  дні,  а  я  незмінно,
Немовби  в  чарах  молодих,
Готовий  впасти  на  коліна
Заради  поглядів  твоїх.
Заради  усмішок  привітних;
Заради  особливих  слів;
Заради  тих  обіймів  ніжних
Та  неспокою  п’янких  снів.
Пасмо  шовкового  волосся…
В  нього  б  занурити  лице!..
Хай  би  воно  з  моїм  сплелося
На  віки  вічні  –  тай  усе!
Та  ти  як  мрія  недосяжна,
Як  неба  близька  далина.
Завжди  бажана  та  прекрасна
Як  Місяць  в  небі  така  ж  ясна
Та  як  і  він  –  завжди  одна.

п'ятниця,  19  серпня  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684562
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Наталя Данилюк

Що не кажи…

Що  не  кажи,  а  вересень  ближче  й  ближче,
Ночі  вже  холодніші  –  до  дрижаків…
Вийдеш  у  двір  –  і  протяг  між  ребер  свище,
Тільки  думки,  мов  оси,  такі  жалкі.

Ніби  усе,  як  завше:  із  літа  в  осінь,
Зі  спекоти́  у  золотень  і  теплінь…
Верби,  іще  смарагдово-пишнокосі,
В  пасмах  мілкої  річки  полощуть  тінь.

Шану  віддавши  світлому  Маковію,
Висохлі  квіти  моляться  горілиць…
Внутрішньовенно  впорскує  ностальгію
Вересня  доброзичливий  посланець.

Що  не  кажи,  а  Спас  –  то  прощання  з  літом…
Ніжаться  поміж  яблуками  грушки,
Гріють  на  сонці  в  кошиках  розмаїтих
Жовті,  налиті  медом,  тугі  боки.

Поміж  п’янких  кадильниць  аромить  зілля  –
Спілого  серпня  щедрі  земні  дари…
___________________________________
Осінь  твоя  почнеться  важким  похміллям,
Ну,  а  сьогодні  –  літо,  краса,  привілля!
Тож  посміхайся  світові  і...  твори́!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Любити землю рідну…

Любити    землю,    рідну,    –    то    не    честь    –
Обов’язок    свідомої    людини,
Що    пам’ятає,    кров    чия    тече
У    неї    в    венах    і    в    її    дитини.

Любити    землю,    рідну,    –    не    ганьба    –
Вона    життя    дала    тобі    й    зростила,
І    виріс    ти    з    покірного    раба
В    борця,    що    має    гідність,    гордість,    силу.

Любити    землю,    рідну,    –    сином    стать
Чи    відданою,    вірною    дочкою,
У    лігві    власнім    ворога    дістать,
Бо    іншої    землі    нема    такої.
16.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684440
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя їм виткало умови ( Присвячую тим, хто змушений жити поза межами України)

[u]Часто    закидають    людям,    що    залишили    Україну,    неоднозначні    звинувачення    в    тім,    що    вони    не    патріоти    своєї    землі.    Багато    з    наших    колег    теж    змушені    покищо    жити    поза    межами    нашої    держави.    У    мене    на    це    свій    погляд.
[/u]
Давно    життя    їм    виткало    умови:

Землі    чужої    долю    вибирать,

Забути    про    свою    співучу    мову,

А    прийде    мить    –    у    чужині    вмирать.


Та    долю    нашу    ділять    вони    з    нами

І    в    радісний,    і    в    чорний    день    біди,

Смак    чужини    й    розлук    також    пізнали,

Та    українцями    були    і    є    завжди.


Коли    ж    весна    розбудить    водограї

І    сонце    срібло    стане    пить    з    води,

Серця    щоразу    кличуть    їх    до    краю,

Котрий    колись    в    любові    народив.


І    в    сни    приходять    гори    й    полонини,

Такі    далекі    й    серцю    дорогі,

На    крилах    спогадів    тоді    додому    линуть,

Адже    земля    в    облозі    ворогів.
14.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684253
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Немає у душі її негоди (Колезі по перу, поетесі Світлані Моренець присвячую. )


Вона    ввірвалась    в    Клуб    у    поетичний,

Мов    чисте    джерело    в    святу    ріку,

І    теми,    і    слова,    не    зовсім    звичні    –

Немало    ж    пережито    на    віку.


Усе    життя    шукала    правду    в    світі,

Купалася    у    травах    росяних,

І    колисала    сни    в    вербових    вітах,

Й    страждає    від    «гібридної»    війни.


Любов    свою    до    неньки    України

Через    життя,    мов    хліб    святий,    несла,

Й    вона    не    тільки    не    перегоріла,

А    навпаки    –    з    бідою    й    ще    зросла.


Вона    –    дрібна    краплиночка    народу    –

Такою    сотворив    її    сам    Бог,

Нема    ніколи    в    цій    душі    негоди,

А    Мудрість    є,    і    Гідність,    і    Любов.  
13.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684246
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Леся Утриско

До серця пригорну старе вишиття.

Ранок  на  дворі,  а  я  й  не  дрімала,
Вдивлялась  в  світлини  свойого  життя,
З  старенької  скрині  щось  рідне  дістала:
Лляне  полотно,  а  на  нім  вишиття.

Простелена  доля,  проспівана  пісня,
Молитва  до  Бога,  прожиті  літа,
І  музика  скрипки-  любов  моя  пізня,
І  осінь  на  скронях  уже  золота.

Прийшла,  не  збарилась  у  вишитім  полі,
І  хрестиком  білим  вкладає  життя,
Сцвіло  полотно  у  колишньої  долі,
З  роками  змарніло  моє  вишиття.

Хоч  ранок  на  дворі,  не  буду  дрімати,
До  серця  пригорну  старе  вишиття,
Стежину  встелю  коло  рідної  хати:
На  ній  вишивалось  все  моє  життя.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684104
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 85 (Віталій Назарук, Фея Світла)

       Віталій  Назарук

Розцвітають  вишні  в  молодім  саду,
Я  до  тебе,  доле,  ввечорі  прийду…
В  вельоні  біліє  наш  вишневий  сад,
А  в  нічному  небі  сипле  зорепад.

Приспів:
   Вишневий  сад  нам  долі  об’єднає,
   Дві  долі  наші  в  доленьку  одну.
   Хрущі  гудуть,  а  серденько  співає
   І  обсіває  цвітом  долю  молоду.

Загадаєм  долю,  як  паде  зоря,
Може  приведе  нас  двох  до  вівтаря,
Вельон  тобі  буде,  мила,  до  лиця,
Коли  станем  двоє,  люба,  до  вінця.

Приспів.

---------------

Фея  Світла

Де  б  я  не  ходила,  не  бувала  я,
Завжди  наймиліша  рідная  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,  і  моя  сім'я,
Де  обійми  теплі,  жде  уся  рідня.

         Приспів:  
     До  тебе  йду,  мов  птах  лечу,
     Мій  Богом  даний,  рідний  край.  -[i]  двічі[/i]

Матінко  рідненька,  тату  дорогий,
Вам  уклін  доземний  і  землі  святій.
Богу  помолюся  за  вас  в  височінь
Й  миру  попрохаю  на  планеті  всій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684101
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Анатолій В.

Принишкла кімната

Принишкла  кімната,  як  бранка  порожньої  тиші,
Лиш  кіт  у  куточку  муркоче  своїх  молитов
І  зірку  вечірню  закоханий  місяць  колише...
Раніш,  пам`ятаєш,  жила  в  цій  кімнаті  любов!

Раніш,  пам`ятаєш,  сміялися  барвами  квіти,
І  ми  у  життя  йшли  шляхами  відпущення  й  прощ!
Хотілося  жити,  кохати,  співати,  радіти!..
А  зараз  так  холодно  й  порожньо!  Вітер  і  дощ...

А  зараз  бурмоситься  вечір  холодним  мовчанням,
І  ніч  до  вікна  притулилася  й  німо  мовчить...
Ми  з  місяцем  разом  не  спатимем  аж  до  світання,
Чекатимем  сонця,  щоб  неба  всміхнулась  блакить!






Дякую  моїй  донці  Аліні  за  чудові  ілюстрації.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Інна Серьогіна

Найкращий вчитель

Життєвий  досвід  –  вчитель-  віртуоз.
Хоч  за  науку  він  бере  чимало,
Пояснює    дохідливо,  всерйоз,
Щоб  вивчене  уже  навік  запало.

Прозоро,  без  корупції  й  доплат,
Готівкою  бере.  Це  сльози,  відчай,
Зневіра,  втома,  ненависті  шмат,
Образа,  біль,  засмучення  за  звичай.      

Ця  непомірна  плата,  мов  мара,
Заміниться,  як    прагнути  невпинно
До  світла  в  серці,  щирості,  добра,
Навчаючись    на  «добре»  та  «відмінно»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684077
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Подих «братньої» війни

Порожні    села    і    міста…
Суцільні    ночі…
Руїни    сірі    тут    і    там…
Хіба    ж    не    злочин?..
Таким    сьогодні    є    Донбас
Під    світлом    «Градів»:
Росія    то    ґвалтує    нас
І    «колоради».

Там  подих    «братньої»    війни
З    розуму    зводить,
Адже    воюють    там    сини,
І    смерть    там    бродить,
А    вдома    бідні    матері
Сивіють    рано,
Спинити    хочуть    тих    звірів,
Лікують    рани,
Що    душі    застелили    їм,    –
Важка    утрата…
Внучатам    скажуть    що    своїм
Про    вбивство    тата?

І  думка    думку    проганя:
Що    буде    далі?
Чи    будуть    гріти    хлопченя
Батька    медалі?
5.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684033
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Назвали шлях той коротко: життя.

Летять    літа,    неначе    сиві    птахи,
Й    назвали    шлях    той    коротко:    життя    –
Твоє    воно,    чи    звіра,    чи    комахи,
Та    кожне    потрапляє    в    небуття.

Ти    теж    береш    початок    з    лона    мами,
Пройдеш,    поки    останній    зробиш    крок,
Засієш    Землю    дочками    й      синами,
Добавиш      небу    декілька    зірок.

І    стежку    після    себе    ту    залишиш,
Дзвенітиме    де    пам’ятна    струна,
А    в    душах    внуків-правнуків    запишеш
Слова,    серед    яких    нема    –    «війна».

І    хай    пливуть    літа,    мов    за    водою,
Де    кожен    рік    –    то    помах    є    весла,
Не    раз    іще    зустрінешся    з      бідою,
Молись,    щоб    доля    вчасно    пронесла.
23.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Роздуми про наболіле

О    люди,    як    життя    минає    живо!

Чи    віддаєте    звіт    самі    собі:

Війна    завжди    збирає    чорне    жниво,

І    очі    ваші    гаснуть    у    журбі.


Коли    ж    прийшла      до    нас    лиха    година:

Відсікли    Крим,    зруйновано    Донбас    –

Чуття    єдиної    великої    родини

Повинне    об’єднати    усіх    нас.  
1.02.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683823
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
І  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Леся Утриско

Застигла осінь в маминих очах.

Застигла  осінь  в  маминих  очах,
В  її  руках,  у  стиглій  горобині,
В  пожовклих  травах,  скошених  в  садах,
В  її  літах,  у  всій  її  родині.

У  косах  побілілих,  наче  сніг,
У  зморшках,  відрахованих  роками,
Життя  позаду,  час  так  швидко  збіг,
Дороги  осені  лягли  між  нами.

Розчавлені  дощами  на  землі,
Простелені  стежиною  до  неба,
Вклонюся  низько  матінко,  тобі-
Бо  ти  життя,  яке  усім  нам  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683682
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Привезли чоловіка із зони АТО


Привезли    чоловіка    із    зони    АТО,

Щоб    у    рідній    землі    поховати.

А    чому    не    з    війни,    те    не    скаже    ніхто…

Боїмося    війну    ми    війною    назвати?..


Що    війна    це,    те    визнав    уже    цілий    світ,

І    вогонь    там    смертельний    літає:

України    воює    найкращий    там    квіт

І    вночі,    і    удень,    і    коли    ледь    світає.


Поховають    бійця,    як    належить,    як    слід,

Та    від    того    матусі    не    легше.

Смерть    і    цю    проковтне    Україна    і    світ?

Втрата    сина      далеко    не    перша.


Тисячі    полягли    у    нерівнім    бою,

І    без    бою    також    вже    без    ліку,

Захищаючи  землю,    родину    свою,

Люди    ж    ті    були    різного    віку.


Прогримить    над    могилою    залп    –    не    салют,

Спорожніє    душа    і    знеможеться    серце.

І    усі    цю    війну    у    думках    проклянуть.

Завтра    ж    знову    в    АТО    відправлятимуть      берци…
1.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683680
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Galina Udovychenko

Обмін люб’язностями

Причепився  до  дружини  ввечері  Гаврило:
-Як  же  ти  за  двадцять  років  змінилася,мила!
Не  такі  літа  вже  в  тебе,щоб  так  виглядати.
І  хоч  гірко  тобі  буде,  мушу  це  сказати:
-Ти  на  жінку  вже  й  не  схожа,мов  старезна  вишня,
А  колись  же  молодою  була  гарна  й  пишна!
І  волосся  було  чорне,  й  губи,як  малина,
А  тепер  худюща  стала,наче  та  драбина.
Я  й  не  думав,що  так  швидко    молодість  зів'яне.
Хто,скажи,на  тебе  нині,моя  люба,гляне?

 Жінка  вислухала  тихо,мовчки  все,  без  крику,
Піднесла    люстерко  й  каже:  «Глянь  на  свою  пику!
Де  поділася  чуприна,гарна  і  красива,
Або  ті  козацькі  вуса,за  які  любила?
Чом  лице  твоє  розбухло,мов  погризли  оси,
І  чому  ти  вже  не  бачиш  далі  свого  носа,
Що    живіт  висить  у  тебе    по  самі  коліна.
А  жінки  на  тебе  зирять,наче  на  пінгвіна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683615
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Анатолій В.

Несказані слова

Ти  —  ефемерна  фея  дощова,
Ти  —  зіткана  зі  свіжості  і  світла...
Твої  п'янкі    несказані  слова
Віршами,  як  веселками  розквітли!

Я  вийду  в  ніч,  сп`янію  від  зірок,
Тебе  згадаю  і  злечу  до  неба.
І  серце  —  переляканий  звірок,
Вистукує:  "до  тебе",  лиш  ,  "до  тебе"...

Бушують  в  серці  рими  і  вірші
Теплом  твоїм  несказаним  зігріті...
Твої  слова    горять  в  моїй  душі  —
Несказані,  найважливіші  в  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


dovgiy

Жіноча доля

Жіноче  життя  –  шлях  журби    і  печалі.
Краплиночки  щастя    та  море    жалю.
Бо  скільки  живу,    серце  я    відриваю
Від  милих  людей  яких    дуже    люблю!

Жорстока    недоля    дорогих    забирає:
 Ким    серцем  живу,  покидають    мене…
   Їх  світлих  облич,  голосів  не  хватає,
Без  них    навіть    сонце  в  цих  днях    не  ясне!  

Чому  так  все  склалось?    Чому    я    нещаслива?
Коли    полоса    оця    чорна    мине?
Чи  є  ще  на    світі  якась    добра  сила,
Що  зможе  від    зрад  захистити  мене?..

Не  знаю    про  це…    Безталання    жіноче…
Хоч    наче  б  то    людям    платила    добром.
 В    короткім    коханні,  мов  крадені    ночі,    
І    зради    удар,  як    долоні    ребром!

Не  маю    вже  сил,  аби  знести  всі  муки,
Які    оці  зради    душі    завдають!
Мабуть,  що    на    себе  наклала  б  я    руки,
Та    люди    зробити    цього    не  дають.

Ще    в  мене  є  діти.  Моїх    весен    квіти.
Мої    сподівання,  труди  і  жалі.
Оце    ради  них    мені  ще  треба  жити,
   Горіти    для    них    на    грішній  Землі.

грудень  12  р.
***************      
Дороги    життя    простелились    крізь    роки.
Нас    доля  чомусь  назавжди  розвела.
Хоч  було  між  нами,  -  колись,  -  лиш  півкроку,
Та  я  двадцять  літ  без  тебе  була.

За  ці  всі  літа    так  багато    відбулось:
І  в  тебе,  і  в  мене    не  склалось  життя.  
В  теперішній  час  до  нас  зустріч    вернулась,
Та  тільки  нам  з  того  немає  пуття!  

Потрібно,  зустрівшись,  все  знов  припинити,
Бо  в  тебе  дружина,  бо  в  тебе    сім’я…
Та  як  мені  знову    без    тебе    прожити,
І  як  тепер  бути,  -  не  відаю  я!

Не  жду  я  від    долі    нічого  й  нікого.
Лиш    Бога    щоночі    благаю  й  молю:
Дай  сил  в  моє  серце  забути  про  нього,
Аби  не  здавалось,  що  знову  люблю!

неділя,  14  серпня  2016  р.



   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683584
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ніна-Марія

Розімлілий сонний вечір

[img][/img]

За  гору  сонце  покотилось,
Мов  рум"яна  з  печі  паляниця.
Мабуть,  таки  за  день  стомилось,
Та  може  йому  хоч  дощ  насниться.

Бреде  з-під  лісу  сонний  вечір.
Моститься  на  латі  біля  тину.
Весь  розімлілий  від  спекоти,
Думає,  сяду-перепочину.

У  дрімоту  село  сповите.
Тихо  поринає  у  темну  ніч.
І  навкруги  все  завмирає.
Лише  неподалік  десь  кричить  сич.

Із-за  хмар  місяць  випливає.
По  небу  ясні  зорі  розсипа.
Вітерець  верби  колихає.
Їх  довгії  коси  в  ставу  купа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683484
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Потрібен ще час…

[u]Тролю    Марсіанину,    Бешеному    Їжаку,    він    же    Маня    Папироскина    і    він    же    Олександр    Акентьєв.[/u]

В    темний    ліс    темний    Марс  
 скинув    нам    Їжака-бідолаху,

Той    не    бачив    давно    
українських    багатих    полів,

Коли    виповз,    тоді    
з    несподіванки    голосно    ахнув,

Україна    ж    не    та,    
Україна    устала    з    колін.


Руськомовним    зростав,    
мову    «укрів»    для    віршів    засватав,

Та    частенько    не    міг    
розпізнати    «політ»    і    «пілот»,

Таким    місця    нема    
в    українській    білесенькій    хаті:

Україна    ж    не    та,    
і    не    той,    уже    виріс    народ.


Не    терпітиме    тих,    
хто    нам    війни    на    землю    приводить,

Сіє    чорні    думки    
безнадій,    гіркоту    полину,

Ворогів    вихваля.    Мій    народ    –    
трохи    інша    порода

Люди    вже    прокляли    
цю    російсько-фашистську    війну.


Для    таких,    як    Їжак,    –    
темний    ліс,    Марс    далекий,    Росія    –

Карта    вибору    є    
й    для    від’їзду    відведений    час.

І    на    сайті    уже    
лжеполітику    нічого    сіять,

Бо    завжди    був    і    є    
українським    і    Крим,    і    Донбас.


І    не    Африка    ми    –    
ми    держава,    соборна,    велика,

Європейська,    з    минулим    
і    великим    майбутнім    своїм,

А    на    вас    зачекавсь    
суд    людський    і    Гааги,    і    лихо,

Бо    такою    була    
і    є    доля    усіх    холуїв.


Скоро    кінчиться    ніч,    
тінь    війни    відповзе    у    минуле,

І    не    «русская»    вже    –  
 наша    мирна    настане    весна,

І    радітиме    світ,    
що    Москва    нас    таки    не    нагнула,

Засміється    і    Збруч,  
 і    могутній    Дніпро,    і    Десна.


Відшумує    весна,    
в    теплих    променях    виспиться    літо,

У    осінню    печаль    
приберуться    і    небо,    й    земля,

Й  довгождана    зима    
прибере    у    сніги    землю    й    віти,

І    різдвяні    пісні    
в    українськім    краю    зазвучать.


Вже    нового    життя    
смак    пізнає    нова    Україна,

Тільки    пам’ять    людська    
не    дозволить    ніколи    забуть

Тих,    хто    впав    у    борні,  
 хто    країну    підняв    із    руїни,

І    у    інше    життя    
освятив    нам    омріяну    путь.


Прийде    зоряний    час.    
Зцілить    рани      свої    Україна,

У    сім’ї    у    одній    
заживуть    і    Карпати,    й    Донбас,

На    землі    і    в    собі    
відбудує    народ    наш    руїни,

Та    потрібен    ще    час,    
тільки    час,    
тільки    час…
19.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


dovgiy

Ти слухала пісню мою.

Ти  слухала  пісню  мою.

Ти  слухала  пісню  мою
Про  те,  як  я  ніжно  кохаю;
Про  вроду  розкішну  твою,
Що  квітне  в  осіннім  розмаї.
Про  те,  що  найкращі  літа,
 На  жаль,  наче  літо  минають,
Хоч  жадібні  наші  вуста
Ще  трунку  хмільного  шукають.
Ти  слухала  пісню  мою
Про  карі  замріяні  очі.
Обличчя  кривилось  в  жалю:
Душа  бо,  старіти  не  хоче
І  тільки  світліло  воно
Від  слів,  що  невтомно  милуюсь,
Що  веснами  в  юність  дано
Я  те,  -  як  і  вперше,  -  ціную!
Ціную,  що  ти  в  мене  є,
Що  небом  у  долю  дається,
Що  серденько  ніжне  твоє
З  моїм  завмирає  і  б’ється…
Ти  слухала  пісню  мою…

13.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683437
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Микола Холодов

Життя на добру згадку

Боже,    дай    завждИ    і    всюди
Жити  так    до    своїх    "жнив",
Щоб    могли    казати    люди,
Що    я    чесно    вік    прожив.

Щоб    мої    онуки    й    діти
Мали    всі    на    те    права
Мені    в    спОмин    говорити
Тільки    добрії    слова.

А    життя,    хай    пересІчне,
Буде    повне    добрих    дій,
Щоб    на    Царство    Боже    вічне
Я    хоч    трохи    мав    надій.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604617
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 13.08.2016


Наталя Хаммоуда

Душа жінки

Ти  не  питай,  що  в  мене  на  душі,
Бо  я,  повір,  сама  того    не  знаю.
Бувають  в  ній  і  бурі,  і  дощі,
А  часом  так  затùшно,  як  у  раї.
Буває,  що  у  ній  цвітуть  сади,
І  засипають  тугу  ніжним  цвітом,
Буває,  стисне  так,  що  назавжди
 Хотілося  б  прощатися  зі  світом.
Любов,  безпека,  радість,  біль  провин,
Хто  зна,  ті  почуття  у  ній  ізвідки?
Чи  знàйдеться  у  світі  хоч  один,
Хто  зміг  би  розгадати  душу  жінки?
12/08/2016
 ©Н.  Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Літа у осінь… піднялися

Літа    у    осінь      разом    піднялися,
Зорею    щоби    внукам    спалахнуть…
Опало    пожовтіле    зріле    листя,
Намалювавши    в    косах    сивину.  

На    скронях      срібно-білі    заметілі,    
Та    не    змовкає      ніжності    струна:
–  Літа      мої,    коли    ж    ви    пролетіли?
Чом    сонце    мою    душу    обмина?

Чи    може,    притомилися    в    польоті?
Мені    ж    життя      другого    не    лиша:
Землі    своєї    бути    патріотом,
Жила    й    живе    лиш    цим    моя    душа.
9.03.2016.  

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683191
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Надія Таршин

Звітуємо синочкам ми, як Богу…

Небесна  сотня,  потім  ще  і  ще  -
Звитяга,  мужність  линули  у  небо,
А  нині  ціла  армія  уже
З  небесних  вікон  дивиться  на  тебе.

За  усіма  слідкує  на  землі
Небесне  військо  мужніх  патріотів
І  на  своєму  ангельськім  крилі
Країну  підіймає  на  висоти.

На  ці  висоти  де  росте  душа,
Звільняємся  від  бруду  і  омани,
І  ворогам  дамо  ми  відкоша,
Коли  полізуть  звідусіль  незвані.

Переживемо  зайд  і  брехунів,
І  зрадників,  і  ворогів  відвертих…
Небесна  армія  із  воїнів-синів
Країні  не  дозволить  вмерти.

І  на  поріг  зневіру  не  пускай
Звітуємо  синочкам  ми,  як  Богу,
Тягар  знущань  уже  і  через  край,
Але  ми  подолаємо  дорогу.

11.08.2016р.  Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683074
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Дід Миколай

Встають уже волхви з могил

Було  колись,  батьків  своїх  любили,
І  предки  наші  вірили  богам.
Прийшли  хозари  й  віру  нашу  вбили,
Не  нам  належить  все  тепер,  -  ж.дам.

Церкви  ж    ніколи  Богу  не  служили,
І  людям  звично  також  заодно.
Паству  разом  із  владою  душили,
Чия  ж  вона…    було    їм  все  одно.

Злились  в  єдино  юд.сучі  діти,
І  вже  тепер  нікому  не  секрет.
Що  пришлі  зайди-    влади  єзуїти,
Задача  їх  зламати  нам  хребет.

То  бог  лукавий,  князь  із  потойбіччя
Над  нами  їх  поставив  пастухом.
Щоб  випить  душу  демон  опівніччя,
Держить  в  страху  кадилом  і  баблом.

Щоб  ми  забули,  що  Сварожі  діти…
Як  у  Дніпрі  хрестили  нас  мечем.
Та  йде  вже  віра,  правди  не  втаїти…
Батьківську  віру  в  душу  повернем.

Дніпрові  чайки  квиглять  і  голосять...
Волхви  уже,  проснулися  з  могил.
Навести  лад  у  душах  світлих  просять,
Нам  подають  Всевишнього  посил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683134
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не буде переможців в цій війні

Знов    сипле    час    подіями    сумними,
І    падають    найкращі    у    борні…
О    люди,    будьмо    ж    мудрими,    земними    –
Не    буде    переможців    в    цій    війні!

І    довго    ще,    поки    земля    схолоне,
І    рани    ще    не    скоро    заживуть,
Не    всі    й    живими    вернуться    з    полону,
І    винних    теж    не    скоро    назовуть…
29.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683023
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вийшла з хати стара мати

Вийшла    з    хати    стара    мати
Зустрічати    сина,
Вкотре    Бога    попрохати
Зберегти    їй    сили,
Стріти    щоби,    як    годиться,
Бо    ж    живий...    приїде    –
Не    потрапив    до    темниці
Чорного    Аїда*.

Не    прийшов    він,    а    приїхав,
Хоч    і    з    костурами,
Син    її,      її    утіха:
«Здрастуй,    моя    мамо!»
Губи    в    мами    затремтіли,    
Плечі    затряслися,
Очі    раптом    запотіли,
Руки    –    обнялися.

Всі    сусідоньки    –    навколо,
Друзі,    як    родина.
На    селі    ж    свої    закони:
Швидше    скатертину.
Стіл    багатий    накривали
Салом,    пирогами,
І    раділи,    і    співали.
Біля    сина    –    мама…

Ще    усміхнено-красиві
Щоки    її,    губи,
Тільки    коси    стали...    сиві    –
Їх    синок    голубить.
Люди    розійшлися    з    хати,
Костури    ж    –    при    сині,
Помагає    йому    мати.
Ноги    –    в    ранах,    сині…

Та    радіє    ненька-мати:
Біди    всі    минуться,
Можна    усе    подолати,
Тільки    б    не    зігнуться,
Бо    не    має    вона    права
Зараз    околіти,
Ліки    відшукає,    трави,
Виходить    до    літа…

Аїд*    –    цар    підземного      царства
26.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Лілія Ніколаєнко

Мовчиш - нехай!

Мовчиш  –  нехай!  Цей  біль  задорогий,
Щоб  розміняти  на  монети  слова.
Близькі  ми,  та  не  друзі  –  вороги…
Накликати  війну  не  хочу  знову.

Забули  люди  і  пробачив  Бог.
Та  зорями  на  рану  сипле  серпень.
Заручниця  поезії  –  любов  –
Безсмертям  нудить  на  папері  серця.

У  музи  вже  немає  новизни.
Пегас  пасеться  на  пожовклім  лузі.
Не  пишеться  –  нехай!  І  зблідли  сни.
Найбільша  кара  –  це  твоя  байдужість.

А  час-суддя  залишиться  сліпим.
Дамоклів  меч  над  щастям  заржавіє.  
Нехай  не  буду  знати,  чи  любив.
Ти  –  відчай  мій,  приречення  і  віра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Анатолій В.

Я хочу

Я  хочу  у  вимір,  де  можна  бродить  по  калюжах,
Де  квіти  кульбаб  на  зеленому  килимі  трав
Запалюють  сонце,  пробуджують  світло  у  душах,
І  серце  співає  по  нотах  щасливих  октав!

Я  хочу  у  вимір,  де  навпіл  й  цукерка,  і  ранок,
Де  сонячний  зайчик  метеликом  сів  на  щоці...
Вночі  перламутровий  в  місячнім  світлі  серпанок,
І  ми  із  тобою  ідемо  рука  у  руці!

Я  хочу  у  вимір,  де  небо  скупалось  в  блакиті,
Де  п'яти  лоскоче  зелене  руно  споришу,
Де  є  лише  світлі,  тобою  окрилені  миті...
Я  хочу  у  щастя!  Невже  я  багато  прошу?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


zazemlena

На тім місці, де хата була

[b]На  тім  місці,  де  хата  була,-
Радість  й  гордість  моїх  батьків,-
З  горобиною  зживсь  виноград
І  іван-чай  скрізь  буйно  розцвів.

Груша  та,  що  навпроти  вікна,
Вже  найвищою  стала.І  родить...
А  в  причілку  -  ще  груша  одна
Й  алича  десь  взялась  без  згоди...

Лиш  посохли  і  сливки,  і  вишні...
Й  не  знайду  вже  ніяк  півоній.
А  які  ж  то  вони  були  пишні...
Гарний  спомин...Й  болюче  сьогодні...

Нема  хати  -  зарослі  хащі.
Лиш  байдуже  стрічають  дерева.
Прошептала  я  тихо:"Пробачте,
До  могилок  спішу...Там  я  треба"[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682891
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Дід Миколай

…у грозах відгриміли

Запахло    медом  у  дворі,
Притих  із  гаю  щебет.
Ступила  осінь  на  поріг,
Повіяв    в  груди  трепет.

Озвались  криком  журавлі.
У  синяві  курличуть.
Упали  смутком  на  чолі,
Літа  у  вирій  кличуть.

Чого  знов  осене  прийшла
До  мене  розімліла.
Чому  мене  не  обійшла?
-Чого  тобі  поспіло…

Ти  ще  у  птахів  під  крилом,
Повернешся  до  хати.
Лише  роки  мої  ніхто,
Не  буде  виглядати.

Блукають  десь  у  вечорах…
За  обрій  полетіли.
Чи  розчинилися  в  світах?
У  грозах  відгриміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682933
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Галина_Литовченко

Максиміліан ВОЛОШИН

Ще  один  вірш  в  моєму  перекладі:

Максимилиан  ВОЛОШИН
*  *  *
Старинным  золотом  и  желчью  напитал
Вечерний  свет  холмы.  Зардели  красны,  буры
Клоки  косматых  трав,  как  пряди  рыжей  шкуры.
В  огне  кустарники  и  воды  как  металл.

А  груды  валунов  и  глыбы  голых  скал
В  размытых  впадинах  загадочны  и  хмуры,
В  крылатых  сумерках  —  намеки  и  фигуры...
Вот  лапа  тяжкая,  вот  челюсти  оскал,

Вот  холм  сомнительный,  подобный  вздутым  ребрам.
Чей  согнутый  хребет  порос,  как  шерстью,  чобром?
Кто  этих  мест  жилец:  чудовище?  титан?

Здесь  душно  в  тесноте...  А  там  —  простор,  свобода,
Там  дышит  тяжело  усталый  Океан
И  веет  запахом  гниющих  трав  и  иода.
1907,  Коктебель

*  *  *
Давнішнім  золотом  пройняв  жовтавий  лиск
В  вечірній  час  горби.  Червоні  стали,  бурі,
Кудлаті  віхті  трав  –  що  ржаві  пасма  шкури.
В  вогні  чагарники  й  води  сталевий  блиск.

А  купи  валунів  та  брили  голих  скель
В  западинах  сирих  і  загадкові  й  хмурі.
В  крилатих  сутінках  –  і  натяки,  й  фігури…
Ось  лапа  заважка,  ось  щелепи  тунель.

Ось  підозрілий  горб  на  здуті  ребра  схожий.
Чий  зігнутий  хребет  –  під  чебрецевим  ложе.
Хто  мешкає  отут:  чудовисько?  Титан?

Тут  душно  в  тісноті…  Там  –  обшир  і  свобода,
Там,  стомлений  вкінець,  ледь  диха  Океан
І  віє  запахом  зіпрілих  трав  та  йоду.
2016,  Бахчисарай

Акварель  М.Волошина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682880
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Дід Миколай

Ансамбль

Ох  цей  ансамбль...    
"Травневі  роси".  
Стрункі  красуні  степові.
Як  соловейко  стоголосі...
Мов  шепіт  вітру  у  траві.

Безмежні  чари  їх  дівочі,
Вони  ж,  як  мавки  лісові.
Як  цвіркуни  у  літні  ночі...
То  як  журавлики  в  журбі.

Як  на  підбір  усі  красиві,
Як  лілій  зграйка  в  озерці.
Веселі,  гарні,  чорнобриві...
Хоч  пий  водицю  в  їх  лиці.

Такі  солодкі  і  вродливі,
Що  мед  весняний  в  молоці.
Всі  як  одна  довкруж  звабливі...
Як  квіти  зранку  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682769
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Володимир Шевчук

Там, де…



Там  де  ніч  пахне  цвітом  липи,  
Де  по  парах  –  уже  не  гра.  
Де  до  дна  аромати  випив  
І  сп'янів  як  у  перший  раз.  
Там,  куди  не  дають  білетів,  –  
Де  й  доріг,  як  таких,  нема!  
Де  від  щастя  –  до  неба  злети,  
Що  й  противитися  дарма.  
Там,  де  золотом  сяє  руно,  
Де  не  чули  про  слово  «лють»,  
Де  до  неба  –  один  цілунок,  
Де  до  раю  –  одне  «Люблю!»  
Там  від  радості  не  втомились.  
Там  де  хочеться  ще  і  ще!..  

Там  зустрів  я  кохання  миле  –  
Синій  проліс  твоїх  очей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Наталя Данилюк

Ніби іще не осінь…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]

Ніби  іще  не  осінь,
лиш  надвечір’я  літа…
Сонця  достиглу  диню,
скупану  в  молоці,
полудень  колихає
на  яблуневих  вітах,
променя  світлий  по́ніж
блимає  у  руці.

Лускаються  горіхи,
серпень  вітає  Спасом,
яблука  зашарілись,
пахнуть  густі  меди.
Збовтана  тепла  купіль
піниться  житнім  квасом,
і  дітлашня  грайлива
лащиться  до  води.

Пружна  мембрана  поля,
жваво  кручу  педалі,
змійку  тонку  виводить
гума  тугих  коліс!
Вкотре  кудись  втікаю
від  суєти  реалій  –
в  гори,  туди,  де  в  небо
соснами  вперся  ліс.

В  душу  мені  дихне  він
хвойним  своїм  кадилом,
у  рукави  й  за  комір
щедро  сипне  голок!
Скаже:  «Моя  дитино,
де  ж  це  тебе  носило?».
За  кільканадцять  метрів
мій  упізнає  крок.

Ніби  іще  не  осінь,
наче  уже  й  не  літо  –
ледве  між  них  відчутний
цей  надтонкий  рубіж…
Жарить  в  обличчя  сонце
жовтим  своїм  софітом,
серце  стікає  світлом,
ніби  встромили  ніж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Микола Шевченко

Ти розкішна (пісня на слова автора dovgiy)

слова  -  Петро  Пашківський  (dovgiy)
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

         ТИ  РОЗКІШНА…
   1
Ти  розкішна,  мов  осінь,красою.
Щедрим  золотом  б’є  жовтизна.
Ще  життя  прикрашає  росою,
Що  у  вроді  лишила  весна!
ПРИСПІВ:
Я  невтомно  тобою  милуюсь.
Недарма  ж  бо,  проживши  літа,
Кожну  мить  нашу  спільну,  ціную!
Мого  серця  зоря  золота.
Мов  дівоче,  ще  серденько  мліє,
І  вуста,  -  як  вино  молоде!..
Час  стояти  на  місці  не  вміє,
Нашу  зиму  в  життя  приведе.
   2
Та  нехай  чорний  сум  не  лягає,
На  твоє,  -  на  високе  чоло!
Ми  удвох  ще  не  раз  заспіваєм
Про  своє  світанкове  село.

ПРИСПІВ.
   3
Заспіваєм,  про  все,  що  прожито,
Про  жагу  твоїх  карих  очей,
Про  любов,  -  яка  щедро  розлита,
В  жаркім  мареві  теплих  ночей!

ПРИСПІВ

Відеоряд  -  Тетяна  Прозорова:
https://www.youtube.com/watch?v=eqDfhC3GMzc



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682717
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Анатолій В.

Тримай

Без  права  на  будь-яку  помилку,
По  правді,  по  честі  і  совісті,
Щоб  душі  -  на  відстані  дотику,
І  фрази  десь  на  підсвідомості...

Ночами  тримай  мене  темними
В  сплетінні  думок  і  реальності,
Співає  душа  хай  упевнено
В  єдиній  зі  мною  тональності...

Тримай  мене  ранками  ясними
В  полоні  п`янкім  і  покірливім...
Тріпоче  в  долонях  беззахисно
Душа  пташенятком  довірливим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Червоне й чорне…

Усе    життя    моєї    України    –
Червоне    й    чорне,    й    хліб,    що    колосивсь...    
Терзали    її,    гнобили    й    гноїли,
Та    це    лиш    добавляло    їй    краси.

Народе,    скільки    ще    ж    тобі    терпіти
То    азіатів,    то    нацистів    гнів?
Допоки    будуть    гинуть    наші    діти
Від    рук    неофашистів-ворогів?

Народжені    вбивати,    руйнувати,
Каїни    по    коліна    ці    в    крові.
Яка    ж,    перевертні,    вас    народила    мати?
Чи    дикий    рок    на    землю    цю    привів?

Раби,    обдурені,    ви    ниці    і    безгласі,
За    чим    прийшли?    За    волю    покарать?
ЇЇ    ж    не    вбили    навіть    у    ГУЛАЗі.
Ще    гніву    Божого    попереду    пора!..

Тоді    не    плачтесь    на    немилість    долі,
Вам      кров,    невинна,    нагада    про    те,
Що    суд    настане    Істини,    відомий,
І    ковилою        слід    ваш    заросте!..
12.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682010
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Galina Udovychenko

Я за рівність народів

Я  за  рівність  народів  і  щире  братання,
Бо  порядних  людей  поважаю  й  люблю.
Та  ненавиджу  тих,хто  запінившись  зрання,
Ображає  народ  мій  і  мову  мою.

У  якій  ще    державі  скажіть-но,панове,
Вам  дозволять  паплюжити  те,що  святе?
Ким  ви  будете  там,як  не  вивчите  мови,
Що  для  кожного  з  них,мов  зерно  золоте?

І  для  нас  наша  мова-це  сонечко  світле,
Мелодійна  й  прекрасна,мов  спів  солов’їв.
Україна  до  всіх    завжди  була  привітна,
То  ж  цінуйте  народ  і  культуру  її!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681990
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Леся Геник

Мислити і жити УКРАЇННО

Поетична  книга  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО",  яка  нещодавно  побачила  світ  у  в-ві  "Інтер  Парк"  м.  Лубни,  зібрала  на  своїх  сторінках  вірші  28-ми  авторів  з  найрізноманітніших  куточків  України  від  Закарпаття  і  до  Криму.  Власне,  ця  зустріч  скількох  авторів  в  одному  виданні  стала  можливою  за  кропіткої  праці  поета  Олександра  Печори,  який  упорядкував  книгу,  та  Миколи  Серпня,  який  профінансував  її  видрук.  
Отож  15-17  липня  з  нагоди  виходу  даної  книжки,  а  ще  пісенника  «Про  рідне  та  близьке»,  відбулася  зустріч  їх  співавторів  у  м.  Луцьку.  В  ході  зустрічі  мали  місце  багато  цікавих  заходів,  поїздок,  екскурсій,  знайомств  з  видатними  людьми  і  видатними  місцями.  
Зокрема,  15  липня  гості  славетного  Лучеська  змогли  пройтися  стежками  Меморіалу  вічної  слави,  відвідати  Музей  Волинської  ікони,  де  зберігається  відома  на  цілий  світ  чудотворна  ікона  Холської  Богоматері.  А  також  Луцький  замок  (замок  Любарта),  де  мали  змогу  познайомитися  з  експонатами  Музею  книги  та  Виставки  дзвонів,  що  діють  на  території  замку.  Приємною  несподіванкою  стала  особиста  зустріч  зі  скульптором  Миколою  Голованем,  коли  письменницьке  товариство  приїхало  насолодитися  його  неймовірним  творінням  –  Будинком  з  химерами.
Наступного  дня  у  с.  Колодяжне  у  Літературно-меморіальному  музеї-садибі  Лесі  Українки  відбулася  презентація  книги  «Жити  і  мислити  УКРАЇННО»  та  пісенника  «Про  рідне  та  близьке».  Автори  зачитували  свої  твори  та  говорли  про  наболіле.  
На  завершення  незабутньої  зустрічі  17  липня  поети  відвідали  Національний  історико-меморіальний  заповідник  «Козацькі  могили»,  де  мали  змогу  доторкнутись  до  славетної  історичної  минувшини,  а  також  познайомитись  зі  справжніми  сучасними  козаками,  постріляти  з  козацької  зброї  та  скуштувати  козацького  кулішу.
Ці  три  дні  стали  незабутньою  пригодою  у  житті  кожного  з  учасників  творчої  зустрічі.  Адже  важко  переоцінити  духовне  та  емоційне  збагачення,  котрого  було  до  безмежжя  багато.  
Хочеться  уклінно  подякувати  найпереше  організаторам  дійства  Віталію  Назаруку,  Миколі  Серпню,  Олександру  Печорі.  А  відтак  усім  присутнім,  усім  авторам,  екскурсоводам,  часточка  вашої  любові  до  рідної  землі  передалася  й  нам.
ПС:  Це  був  той  час,  коли  кожде  нове  знайомство  перехоплювало  дух,  кожде  торкання  до  історії  змушувало  шалено  битися  серце,  кожда  нова  емоція  затоплювала  тебе  по  вінця.  
Які  ж  ви  всі  чудові!  
Яка  ж  ти  прекрасна,  Волинська  земле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681580
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Це що за війна в нас?

Це    що    за    війна    в    нас    
без    права    стріляти,
Освячена    Мінським    миром?
Ми    тут    не    для    того,    
аби    прогулятись,    –
Бороним    країну    милу.

АТО    –    не    війна    
(у    історію    пишем,
Мовляв,    терористів    ловим).
Тоді,    як    Росія    
в    нас    «градами»    дише,
«Війна»      загубилось    слово.

І    лінії    фронту    
війна    ця    не    має
(А    кращі    ж    із    нас    там    гинуть),
«Брати»    за    мішень    нас,    
«беззбройних»,      тримають…
Не    тир    це    –    ми    –    Україна.
1.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681729
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


dovgiy

ДО БЕРІЗКИ.

Я  прийшов  до  тебе  знову,
Нова  зустріч  є  у  нас.
Поведемо  ми  розмову
Про  минулий,    давній  час.
Я  тобі  вклоняюсь  низько,
Бо  ж  давно  я  тут  не  був.
Мила  подруго  –  берізко,
Я  про  тебе  не  забув.
Ти,  –  піднялась  аж  до  неба,
Білокора  та  струнка.
Пам’ятаєш  біля  себе
В  білім  светрі,  -  юнака?
Що  вустами,  світлі  роси
З  твого  листячка  знімав
І  тебе,  за  ноги  босі,
Безсоромно,  обіймав!..
Та  весна  давно  минула.
Тільки  десь,  на  дні  душі,
Наша  зустріч  сколихнула
Давній  спомин  про  вірші.
Пам’ятаєш  про  ті  твори,
Як  тобі  читав  рядки?
Їх  ще  слухали  угорі
Ясний  Місяць  та  зірки.
Ти  легенько  шелестіла,
Мов  сміялася  в  отвіт.
Потім  Та  мені  зустрілась,
Що  змінила  весь  мій  світ.
Зеленавими  очима
Взяла  серце  у  полон,
Та  ще  мріями  ясними
Повела  в  чарівний  сон…  
Нам  зоря  сміялась  рання,
Вигравало  майбуття,
Під  вітрилами  Кохання
Рушили  ми  у  життя.
Довгі  роки,  довгі  роки  
Нам  співали  солов’ї…
Вже  не  чую  її  кроки  –
Поряд  вже  нема  її!
А  я,  все  чогось  чекаю,
Її  доторки…  слова…
Свою  зимоньку  стрічаю:
В  паморозі  голова.
Я  прийшов  до  тебе  знову,
Щоб  сказать  за  все:  «Прости!»
І  прошу:  на  цю  розмову
Ніжне  щось  прошелести!

03.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681793
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Анатолій В.

Тобі я приснитись зумію?

Гойдаються  сни  на  калині-
Тріпочуть  крильцята  прозорі,
А  в  небі  до  чорності  синім
Сплітаються  віршами  зорі...

В  траві  заховались  тихенько,
Зайчатами,  місячні  тіні.
І  десь  біля  вуха  близенько,
Як  феї  у  жовтім  промінні,

Літають  закохані  мрії...
Запитують  тихо  на  вушко:
—Тобі  я  приснитись  зумію?
—Яких  тобі  снів  у  подушку

Нашепче  сполоханий  вітер,
Що  ніжно  заплутався  в  листі,
Лоскоче  тонесенькі  віти
Калини  в  червонім  намисті?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лист від батька (Після прочитання твору Геометрії "Наснилася татова смерть") .


Єдиний    лист…
Пожовклий…
Спить    в    шухляді

Вже    не    один    десяток    довгих    літ.

Він    найдорожчий    
серед    інших    кладів    –

Це    –    лист    від    батька    –    
із    війни    привіт…


Він    батьковою    
писаний    рукою,

І    почерк    його    схожий    так    на    мій…

Плило    життя    
бурхливою    рікою…

Папір    потерся.    
Трохи    потемнів.


Торкаюся,    
й    мов    подих    чую    тата,

Адже    згубився    образ    від    часу:

В    два    рочки    
не    змогла    запам’ятати…

І    ранить    серце    знову    
біль    і    сум.


Від    давності    
геть    букви    розповзлися,

Адже    писав    хімічний    олівець,

Та    деякі    слова    
все    ж    збереглися:

«Чекайте.    
Скоро    вже    війні    кінець».


І    думка,    сива,    
повза    мимоволі,

Перебирає    наші    з    ним    літа:

Чому    ж    із    ним    
так    повелася    доля?

Якби    хоч    раз    
не    в    сні    він    завітав!
2.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Наталя Данилюк

Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


zazemlena

Я не стеблина

[color="#2600ff"][b]Я  не  стеблина,  що  гнеться  від  вітру,
Я  не  листок,  що  тремтить,  ніби  дише.
І  я  не  зніжена  сонцем  квітка,
Не  неба  безодня,що  манить  все  глибше.
Я  не  відсоток  від  чогось  -  я  ціле,
Маю  життя  і  висот  його  прагну.
Щастя  тримаю,  мов  яблуко  спіле,
Ловлю  по́смішку  долі:"Не  все  зразу"
Знаю,  чому  я  з'явилась  у  світ  цей:
Красою  землі  звеличити  душу...
І  неба,  і  зір,  і  листочка,  і  квітки,  
Щоб  сонце  відкрило  життя  правду  сущу...[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681390
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Зібралися у вирій вже літа

Зібралися    у    вирій    вже    літа…
Той    шлях    –    далекий.
Уже    до    внуків    наших    приліта  
Тепер    лелека,
Подарувати      щоби    правнучат
Мені    й    родині,
І    заясніють    в    серці,    зазвучать
Щасливі    днини.

Знов      повертаюсь    я    у    ті    літа,
Далекі,    милі,
Коли      синок    у    мене    підростав
Й    дочка    Людмила,
Уже    і    в    них    пробилась      сивина    –
Цвіте    на    скронях,
І    доля    їхня,    й    доленька    моя    –
В    моїх    долонях.

Я    не    лічу    давно    уже    літа    –
Не    хочу    збитись.
Звучить    в    мені    мелодія    ота    –
Боюся    впитись…
Ще    не    достигли      сіяні    жита
В    моєму    полі,
Бо    ще    не    випита,    не    випита    до    дна
Загадка    долі.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя – не сон

Життя    –    не    сон,    що    кінчиться    під    ранок,
Й    не    кожен    сон    збувається    в    житті.
Життя    –    це    біль,    а    іноді    і    рани,
Які    здобудеш    на    шляху    крутім.

Життя    –    це    бій,    постійний    і    без  правил,
Де    ти    і    доля    вийшли    сам    на    сам,
Падіння    й    злети,    і    колючий    гравій,
І    ніжних    пелюсток    побачена    краса.

Життя    –    любов,    звичайна    і    висока,
Що    заставляє    плакать    і    творить,
Й    ненависть    поряд,    підла    і    жорстока,
Й    обов’язок    свободу    боронить.
04.01.2013.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Леся Геник

***Долоні світу - зимні…

***
Долоні  світу  -  зимні.  Урагани
шинкують  понад  водами  життя.
Чекає  Небо  крихту  каяття,
отримує  байдужі  епіграми.

І  падають  над  горами  дощі
із  риби  недозрілої,  малої,
бо  хтось  мізерний  вичовгав  сувої,
що  мали  застелитись  на  межі.

А  над  верхів'ям  ночі  знов  комета.
Брехливовірні  тягнуться,  за  хвіст
її  хапнути  багнуть,  поки  піст
ніяк  не  переможе  грішні  вето.

І  лиш  сліпці  розгублене  лице
між  хмари  обтирають,  наче  стигми.
Та  біль  від  того  доторку  не  стигне,
все  штрикає  у  груди  ялівцем.

Каміння  закрихке  для  заповіту...
В  несвітлих  водах  -  агнець  і  тельці.
Терпіння  гасне  в  Божім  кулаці  -
на  мапах  онде  знову  рясно  міти...

1.08.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681289
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лежать на землі безіменні герої

Лежать    на    землі  
безіменні    герої…

Холонуть    бійців    тіла…

«Хто    рани    твої,  
Україно,    загоїть?»    –

Ридає    німа    земля.


І    крешуть    вогнями  
  нові    «Урагани»

Прямісінько    в    Мінський    мир.

«Чи    варті    синів  
  папірці    ті    погані?»    –

Волає    народ.    Стомивсь…


І    знову    іде  
 у    атаку    під    «Гради»,

Бо    ж    рідна    за    ним    земля.

Коли    ж    пропаде    той,  
хто    мир    у    нас    краде    –

Кривавий    тиран    Кремля?
17.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681269
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли люди втрачають…

Коли    люди    втрачають    совість,
Світ    біднішає.    Ні,    нездужа,
Й    прилітатиме    вже    натомість
Темнокрила    страшна    байдужість.

Коли    люди    втрачають    спокій,
То    нормально    є?    Ні,    важливо.
Адже    кожен    живе    допоки,
Доки    миті    шука    щасливі.

Коли    падають    в    небі    зорі,
То    є    теж    із    чиєїсь    волі.
І    не    все    у    житті    –    прозоре.
Загадкові    є    наші    долі.

Коли    сонце    мандрує    світом,
Все,    що    є    на    землі,    радіє.
Це    воно    посилає    звідти
Нам    життя    і    нові    надії.
1.05.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016


Інна Серьогіна

ПРИТЧА «Розмова двох Ангелів» (жартівлива, але повчальна)

Два  ангели  зібралися  на  раду.
Той,  що  старіший,  строго  запитав:
-  Яку  на  цей  раз  вигадав  заваду?
Підказки  підопічний  помічав?
-  Живий.  Працює.  Скніє  ще  надія.
Говорить,  що  робота  –  хоч  міняй!  
Я  двічі  сон  йому  наснив.  Не  сон,  а  мрія!  
Не  спам’ятав  його,    не  зважив,  хоч  стріляй.
-  А  що  робота?
-  Як  у  всіх:  начальство,  слухи,
Ще  перекури,  метушня  і  все  таке…
Боїться  боса,    тож  непевні  має  рухи.
-  Страхи́  прогнав?  Завдання  ж  це  легке.
-  Та  ще  би  пак.    До  фірми,  до  під’їзду
Крильми  махав,  аж  хмари  розігнав.  
Іще…  його  по  вуху  трішки  дзизнув,
Щоб    хоч  на  мить  він  сонечко  впізнав.
-  Ото  біда…  А  що  після  роботи?
-  Все  те  ж:  скупивсь,  зварив  чи  ні,  поїв,
Ще  в  телевізорі  щось  глянути  не  проти,
Та  в  Інтернеті  з  кимось  гомонів.
-  А  телевізор  ти  не  пробував  зламати,
Та  відключити  Інтернет  йому  зовсі́м?
-  Зламав.  Додумався  нови́й  придбати.    
Інет  –  аж  на  п’ять  діб  в  добро  усім.
Так  він,  небога,  майже  аж  до  ранку
Стирчав  у  себе  в  офісі,  дивак.
У  них  так  можна.  Певно,  лихоманку
Трудоголізму  мають.  Не  інак!
-  А  в  вихідні  що  бідолаха  робить?  
-  Спить  до  обіду,  потім  прибира.
Надвечір  –  з  друзями  у  бар  якийсь  заходить.
Мабуть  що  «бар»  –  це  та  іще  мура!  
Бурмочуть  всі  безглузді  словоплетні,
Горілка,  музика,  додому  за  півні́ч.
Похмільний  стан,  ті  ж  зранку  телебредні,
Чи  знову  Інтернет.  Ну,  певна  річ!
-  Все  зрозуміло,  потім  знов  робота.
І  так  по  колу  день-у-день...  Одначе,  стеж!.
-  Не  можу  вже  з  таким,  якась  нудота.
Ну,  ні  фантазії,  ні  мрій…
-  І  я  про  те  ж.
А  незнайомка  по  дорозі  на  підборах  
З  принадно-ніжним  запахом  парфум?
-  Ну,  ображаєте!  В  метро  (якась  умора)
До  купи  звів,  до  носа  ніс  штовхнув.
Так  мій  тюхтій  (назвав  його  б  грубіше):
«Пробачте,  про́шу».  Й  тупо  відійшов.
Поринув  у  думки  свої,  щось  пише,
Якусь,  мабуть,  цікавинку  знайшов.
-  Ну  а  вона?
-  Живе  зовсім  близенько.
У  супермаркет  разом  їх  водив.
-  У  черзі  в  касу  бачаться  частенько?
-  Все  по  інструкції.  Ба,  навіть  більше  див:
Автобуси,  метро,  таксі  задіяв  …  
Де  тільки  міг,  вже  скрізь  благословляв.  
-  Що  ж,  молодець,  хвалю.  Ти    вірно  діяв.
А  долі  лінії  ти  їх  перевіряв?
-  Та  суміщаються,  у  тім  то  все  і  діло.
Ну,  не  під  силу  мабуть  їх  звести.
-  Не  скигли  так.  Мені  все  зрозуміло.
Сильніші    засоби  уже  пора  ввести.
Що  там  у  нас?
-  Аварія,  пожежа,  безлад,  криза,
Температура  з  грипом,  перелом,
Важка  занадто  й  незручна  валіза,
Крадіжка  сумки,  злива  чи  погром…
-  Ну  досить.  Досить    вже  все  називати.  
Вважай,  «добро»  отримав  на  «крайняк»  
Одне  щось  тільки  з  цього  можеш  взяти.  
В  ім’я  кохання,    хай  же  буде  так!

Мораль  же  притчі  –  Охоронця  мрія:
Побачте  шанси,  що  дарує  Бог  для  вас.
Щоб  Ангел  крайні  міри    не  задіяв,
Знайдіть  можливості,  бажання,  силу,  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680957
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Леся Геник

Спрагле

Дощі  випивають  вечір.  Лишається  ночі  спрага.
Мовчання  порожній  келих  у  витомленій  руці.
О,  як  тебе  зачекалась!  Чекання,  як  біла  брага
тримає  зімліле  серце  у  злиплому  кулаці.

А  ти  десь  напевно  мокнеш,  не  маючи  парасолі.
І  потім  не  спиш  півночі,  висушуючи  думки...
У  вікнах  застигли  зорі,  такі  неприкметно  кволі,
як  наше  забуте  щастя  на  денці  недоріки.

Ще  хвиля  -  і  чорні  плеса  затоплять  небесну  гавань.
Зостанеться  порух  вітру  -  у  грудях  і  десь  горі.
Хай  спиться  тобі,  хай  спиться!  Мо'  сну  потойбічна  лава
розкаже  чи  натякне  хоч  на  виспраглі  димарі.

29.07.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Микола Шевченко

І поведе синя роса (пісня на вірш Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  спів,  запис  -  Микола  Шевченко

     текст  вірша:  "  І  ПОВЕДЕ  СИНЯ  РОСА

                                                     Навіяно    віршем    Ігоря    Стожара...
Губи    німі,    губи    німі,
Ранок    в    росі.
Зникли    давно,зникли    давно,
Сльози    в    лиці.
Верби    мовчать,    верби    мовчать,
Вітру        слова…
Серце    кричить,    серце    кричить    -
Пісня    жива.

Промінь    сія,    промінь    сія,
А    соловей.
Гонить    сльозу,    гонить        сльозу
З    чорних    очей.
Двоє    бредуть,    двоє    бредуть,
Сонце    зійшло.
Як    же    мені,    як    же    тобі    –
Двом    повезло.

Втоми    нема,    втоми    нема,
Лише    любов.
Мовкнуть    слова,    мовкнуть    слова,
Знову    і    знов.
Губи    п’янкі,    губи    п’янкі,
Зорі    втекли.
Ми    вже    не    ті,    ми    вже    не    ті,
Роси    лягли.

Промінь    гайнув,    промінь    гайнув,
Гине    туман.
Ранок    вдягнув,    ранок    вдягнув,
Новий    жупан.
Сонцем        палають    двоє    сердець,    
Двоє    сердець.
І    поведе    синя    роса,
Двох    під    вінець.©Назарук  Віталій"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680782
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Анатолій В.

Надвечір`я

Теплий  вітер  куйовдить  зелену  чуприну  дерев
І  горять  голубі  оченята  волошок  у  житі,
Громовиця  далека  оголює  спалахом  нерв,
Б'ється  піснею  в  грудях,  що  ти  є  найкращою  в  світі...

Ти  звідкіль  узялась?  Із  яких  невідомих  світів?
Я  тебе  так  боюся  злякати,  що  й  дихать  не  смію...
Ти  із  іншого  виміру?  Казки?  Замріяних  снів?
Легкокрилий  метелик...  далека,  як  зірка,  як  мрія...

Я  б  до  тебе,  у  небо,  чи  в  казку,  крізь  страх  протиріч
Разом  з  дощиком  хмаркою,  птахом,  чи  вітром  полинув...
Затихала  гроза,  десь  далеко,  розкотисто,  в  ніч,
І  п`янке  надвечір`я  із  запахом  терпким  полину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І ремствую, і дякую

Давно    живу    у    долі    на    крилі.
Довбусь    весною    в    чорній    я    ріллі:
Саджу    і    сію,    і    пересіваю,
І    ремствую,    що    долю    таку    маю,
Та    не    перестаю    любить    ріллю,
Коли    саджу    у    ній,    коли    полю,
І    коли    колють    землю    перші    сходи,
Що    так    радіють,    коли    сонце    сходить!

Тендітний    пагін    на    очах    тоді    росте.
А    скільки    світла,    сонце    як    цвіте
У    кожнім    соняху!    Ще    й    медом    пахне!
Поглянь!    Від    несподіванки    ти    ахнеш!
А    як    укриє    цвітом    картоплі,
І    огірочки    на    землі    малі
Із    бджолами    ведуть      тоді    розмову    –
Запрошують    у      квіточку    їх    знову    –
Тоді    я    долі    дякую    за    все
І    Богу,    що    роблю    я    саме    це!
5.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680572
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А ти дивився в дуло автомата?

А    ти    дивився    в    дуло    автомата
Ізвідти,    звідки    кулям    вилітати,
Відчув    на    тілі    той    холодний    піт,
Коли    тобі    якихось…      двадцять    літ,
І    очі    відвести    уже    несила,
Ворожих    теж    не    бачиш:    карі,    сині?
Коли    думки,    паралізовані,    мовчать,
Коли    не    знав    ще    до    пуття    й    дівчат,
Коли    чомусь    ще    забарились    вуса,
І    небом    милувавсь,    коли    вертались    гуси,
Коли    із    хлопцями    розвагу    мав    таку:
Побути    у    сусідському    садку,    –
Коли    ще    не    старі    і    батько,    й    мати,
Готові    все    життя    тебе    чекати,
Коли    в    сім’ї    молодша    є    сестра,
Тобою    хвастає,    і    бабця    є    стара?
Коли…    Коли…    А    дуло    в    тебе    цілить…
Й    за    двадцять    літ    життя    прожите    ціле.
А,    головне,    чому?    Міркуєш:    чому      я?
Чи    завинила    чим    моя    сім’я?
Іще    ж    так    жити    хочеться    й    любити,
А    ти    в    цю    мить,    можливо,    будеш    вбитий?!
                   
О    ні!    Нізащо!    Це    не    твій    уділ.
Змиритися    не    хочеш?    То    тоді
Збери    свої    усі,    й    останні    сили,
Згадай,    про    що    тебе    батьки    просили,
Борися    з    ворогом,    як    справжній    дикий    звір,
І    в    перемогу    власну    сам    повір!



Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сипле час подіями сумними

Сипле    час    подіями    сумними:
Кожноденні    жертви    шле    нам    Схід,
Спека    і    побиті    градом    ниви,
А    в    додачу    ще    і    Хресний    хід.

Скільки    ж    зразу    горя    навалилось,
І    не    видно    зовсім    ще    кінця!
Україна    хоч    і    притомилась,
Та    ганьба    їй    теж    не    до    лиця.

І    хоча    подій    у    нас    багато,
Справимось!    Себе    захистимо,
І    простору    українську    хату
Розвалить    Росії    не    дамо.
22.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680405
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Наталя Данилюк

З тих часів

[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]

Скільки  мені  лишилося  з  тих  часів  –
Рідного  й  не  забутнього  –  не  злічити!
Пахощі  хвойні  темних  густих  лісів,
Тепле  гніздо  лелече,  на  грабі  звите…

Вечір,  що  пахне  м’ятою  й  чебрецем,
Стежка-хідни́к,  що  завше  веде  до  хати,
Комин  у  космос  цілиться  олівцем…
На  видноколі  –  сині  кити́  Карпати
Ув  океані  неба,  у  піні  хвиль
Мирно  вляглись  погріти  вологі  спинки.
Хата  моя  осіла,  мов  корабель,
Серед  лілових  повеней  материнки.

Вікна  мої  розчахнуті  в  білий  світ,
Скупаний  у  медах,  у  траві  пахучій.
Кличе  подвір’я  скрипом  старих  воріт,
Світять  шибки́  у  душу,  мов  лід,  блискучі.
Рідного  дому  скромність  і  простота,
Все  тут  близьке  –  бери  і  затягуй  шрами!..
Двері  привітно  рипнули:  «Ех,  Ната́…»,
Знову  домів*  прибило  мене  вітрами.

Стільки  приємних  спогадів  що  не  крок:
Місяць  повис  на  дідовому  горісі,
Тут  по  черешні  дерлася  до  зірок,
Скільки  мені  було  тоді  –  сім  чи  вісім?
Там,  під  покровом  затінку,  між  дерев  ,
Груша  тримала  гойдалку  за  мотузки:
Я  підлітаю  –  й  страх  мене  не  бере,
П’ятами  б’ю  повітря,  мов  скло,  на  друзки!

Ген  біля  хати  тато,  міцний,  як  дуб,
Вхопить  мене  і  хвацько  уверх  підкине!
Я  верещу,  сміюся,  кричу  «Впаду!»,
Хоч  розумію,  паніка  без  причини…
Руки  у  тата  дужі,  для  нього  я,
Мов  невагома  гілочка  чи  стеблина.
Мить  –  і  вже  кличуть  в  мандри  густі  поля,
Сонцем  рудим  всміхається  літня  днина.

Вже  наслухаю  шерехи  у  траві  –
Коників  і  джмелів  дивовижні  соло.
Мов  парасольки  сонячні,  деревій
Кошики  цвіту  порозправляв  довкола.

Світ  був  тоді  безмежним,  і  простота
Чи  не  найбільшим  дивом  була  й  дарами!
Мов  крізь  роки  відлунює  те  «Ната́…»  
Голосом  мами…

[i]*Домів  –  прислівник,  діалектне,  вживається  у  значенні  «додому».
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Дід Миколай

. . я не терплю лукавих

Я  не  люблю  надмірних  і  пихатих.
Які  собі  не  виберуть  ціни.
Тож  маю  честь  «особим»  вам  сказати.
Що  ви  від  юд  фальшиві  цвіркуни.  

Я  також  можу  часом  помилятись.
Не  прочитати  сірості  в  словах.
Але  навчився  зірко  роздивлятись.
Тож  розрізняю  швидко  посіпак.

Тож  знов  кажу,  до  мене  не  заходьте.
Ви  ж  особливі  й  без  моїх  рулад.
Тож  «обрані  -  святі»…  мені  не  шкодьте.
Не  зупинити  мій  вам  водопад.

Я  єсмь  Овен,  я  не  терплю  лукавих.
І  там  де  слід  ніколи  не  змовчав.
Тож  не  стерплю  обласканно  ласкавих.
Бо  сам  в  житті  ніколи  не  збрехав.

Ідіть  собі  облизані…    -  в  канаві,
Я  переймусь  хвилиною  на  мить.
Ви  вже  для  мене  стали  нецікаві,
Від  вас  юде  зневагою  ранить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680309
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Віктор Ох

Ілюзії (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yZ632TqE5AY[/youtube]
Реальним  є  лиш  абсолютний  дух.  
Все  решта  –  то  ілюзія  чи  фокус.
Ігнорувати  розум,  зір  і  слух
ми  мусимо,  щоб  оминуть  скорботу.

Будуємо  в  свідомості  своїй
уявлення  про  світ  цей  помилкові.
Незрозуміле,  порожнечу,  біль
вдягаємо  в  ілюзії    казкові.

Усунення  ілюзій,  викриття,
можливо,  нам  покажуть  потойбіччя.
Але  тоді  прийдуть  знецінення  життя,
депресії,  розчарування,  відчай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680273
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Боже! Вбережи!»

Ранком    батько    проводжає
Сина    на    війну
І    неначе    відчуває
В    тім    свою    вину,    
Що    не    все    зробив    учасно    –
Рашу    не    спинив…
Плачуть    матері    нещасні:
Гинуть    же    сини.

Сум    закрався    батьку    в    очі,
В    скроні    –    сивина,
День    йому    чорніший    ночі.
Адже    йде    війна.
І    та    батькова    тривога
Зморшкою    лягла    –
Непроста    ж    бо    жде    дорога
Хлопця    із    села.

Та      війна    ж    –    то    кров    синівська,
А    нерідко    й    смерть,
Діток    доленька    сирітська…
Бідоньки    –    ущерть…
Й    потемніли    очі    сині,
Батьків    лоб    спітнів:
«Бережи    ж    себе    там,    сину,    –
На    очах…    сивів…

Вузлик    дав    землі    із    саду,    –
Це    –    твій    оберіг.
Стій    же    там    не    за    посаду    –
За    святий    поріг,
За    яким    уся    родина,
Там    –    твоя    сім'я.
Збережи    себе,    дитино.
Й    чеснеє    ім'я.»

Син    ніяково    всміхнувся,
Рідного    обняв:
«Не    журися.    Я    вернуся…
Жди    дзвінка    щодня.»    
Попрощались    батько    з    сином…
Чи    ж    не    назавжди?!..
І    благали    очі    сині:
«Боже!    Вбережи!»
12.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680214
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Інна Серьогіна

Притча о самурае

[color="#1ad61a"]Мудрая  притча  о  том,  как  реагировать  на  зависть,  злость  и  оскорбления  окружающих.[/color]

Жил-был  старый  добрый  самурай.
Мудрости  учил,    искусству  боя,
Говорил:  «  Глупцу  не  подражай,
Принимай  удар  лицом  и  стоя.  
Выдержку  имей,  врага  цени,
Не  гордись  сомнительной  победой.
А  гордыню,  зависть  прочь  гони,
 Мир  и  добродетель  исповедуй!»

Но  один  был  дерзким  ученик,
Чтил  жестокость,  но  не  чтил  молитву.
Оскорблять  соперника    привык,
Вызывая  визави  на  битву.
В  бой  вступал,  задетый  злостью  враг,
Делая  ошибку  за  ошибкой.
Ярость  превращала  волю  в  прах,
И  была  сея  победа  зыбкой.

Так  случилось  и  на  этот  раз:
Выкрикнув,  следя  за  самураем,
Пару  неприличных,  дерзких  фраз,
Воин  ждал,  но  тот  непроницаем!
Во  второй  и  в  третий  раз  кричал,
Злобу  извергая  то  и  дело.
Но  учитель  крик  не  замечал,
Продолжал  урок  вести  умело.

Раздраженный  воин  вышел  вон,
Остальные  недоумевали,
Почему  на  бой  не  вызван  он,
Иль  его  нападки  крепче  стали?
Улыбнувшись,  молвил  так  мудрец:
«Если  вы  подарок  не  возьмете,
Прежнему  хозяину  вконец  
Вы  его  учтиво    возвернете.

Так  и    чувства.  Нужно  вам  понять,
Отказаться  или  взять  даренья:
Честность,  верность  и  любовь  –  принять,
Не  берите  к  сердцу  оскорбленья.
Не  берите  зависть,  ложь  и  лесть.
Их  хозяин  пусть  владеет  ними.
Чтоб  сберечь  достоинство  и  честь,
Пользуйтесь  подарками  другими!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680117
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

До України

Тобі    із    неба    сонечко    сміялося,
Тепер    воно    закуталось    в    журбу.
Сини    твої    в    один    кулак    зібралися,
Щоби    за    тебе    вести    боротьбу.

Ти    ж,    змучена    недолею    і    болями,
У    обіймах    гібридної    війни,
Стікаєш    кров’ю,    але,    ні,    не    зборена,
Страждаєш    від    Росії    без    вини.

Пісні    твої    примовкли    над    просторами,
Частіше    дзвін    церковний    став    дзвеніть,
І    очі    матерів,    безсонням    стомлені,
Ридають    за    загиблими    в    війні.

Вогнем    і    димом    весь    Донбас    закутаний,
Руїни    в    душах    праведних    людей…
Коли    ж    розберемось,    нарешті,    з    Путіним
І    перемоги    день    новий    гряде?
24.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680087
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


dovgiy

Плачуть коні.

Край  села,  на  долинній  долоні,
Біля  кволої  жили  струмка,
Інвалідами  плигають  коні,
Бо  калічить  петля  мотузка.
 
Біля  верб  скубуть  сиву  кропиву,
Головами  хитають,  немов,
Старі  люди  говорять  за  пивом
Про  минуле  життя,  про  любов.

Одне-одному,  мов  про  вчорашнє,
Ведуть  річ  про  далекий  похід…
А  в  очах  постає  віз  риплячий
Біля  чого  пройшов  їхній  вік.

Стремена  їм  лише  тільки  снились,
 Мов  веселка  над  плесом  ріки.
Батогами  їм  гриви  сріблили
Та  сікли  в  густій  піні  боки.

За  шляхами  ще  кличе  роздолля,
Край  дороги  ще  сонечко  жде,
Тільки  путами  стягнута  воля
Їх  в  широкі  степи  не  веде.

Дивлюсь  в  їхні  засмучені  очі,
Відганяю  гілками  комах,
Їм  зозуля  у  гаю  пророчить
Невеселий  та  страдницький  шлях.

 Відлітає  у  гаморі    літо…
Плачуть  гірко,  щосили  іржуть.
За  коротким  життям,  що  прожите,
У  якому  не  люблять  та  б`ють.  

24.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680016
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Леся Утриско

Нас убивають поодинці.

Нас  убивають  поодинці,
Винищують,  немов  кротів,
Куди  ми  йдемо,  українці?
Народе,  ти  цього  хотів?

Нас  убивають  поодинці,
По  тюрмах  садять,  мов  вовків,
Опам'ятайтесь  українці!
Збудіться  із  глибоких  снів!

Нас  убивають  поодинці,
Із  Заходу  на  рідний  Схід,
Ми  теж  народ-  ми  українці!
Та  чом  для  нас  закрився  світ?

Нас  убивають  поодинці,
Та  й  кажуть,  що  нема  війни,
Це  ж  ваші  діти,  українці!
Життя  віддали  без  вини.

Нас  убивають  поодинці,
Винищують  без  жодних  слів,
А  ми  сліпі,  ми  мов  чужинці,
Народе,  ти  цього  хотів?






 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Анатолій В.

Не хочу бути просто "випадковий"

Я  загубився  у  твоїх  слідах,
У  твоїх  снах,  твоєму  божевіллі,
Там  де  дощі  гуляють  посивілі
В  сумних  осінніх  вистиглих  садах...

Блукаю  сам?  Чи  ми  з  тобою  вдвох
Збираємо  із  листя  п`яні  роси?
А  вже  лягають  трави  у  покоси,
І  вже  срібляться  скроні  у  обох...

Я  загубився  у  своїх  словах,
В  солодкому  спізнілому  зізнанні...
Усе  навколо  в  сивому  тумані,
А  серце  б`ється,  як  у  клітці  птах!

Я  йду  до  тебе?  Чи  від  тебе  йду?
"Назавжди"?  Чи  у  вимір  —  "тимчасовий"?
Не  хочу  бути  просто  "випадковий"
В  твоїм  осіннім  вистиглім  саду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не змушуйте мене пробачить гріх

Не    змушуйте    мене    пробачить    гріх
Того,    хто    землю    смертю    нам    засіяв,
Хто    наплював    на    кожного    і    всіх,    –
Це    не    диявол,    навіть,    це    –    Росія.
«Умом    Россию,  –  кажуть,  –  не    понять»,      –
Слова    ці    народились    не    сьогодні,
Сусіда    й    землі    ніяк    помінять,
Тож    ллється    кров,  сльоза,    гірка,    народна.  

Я    хочу    знати    істину    в    лице:
Чому    і    ким    це    дійство    розпочато?
Вже    ж    не  кухаркою,  студентом    чи    кравцем.
Навчіть    мене,    як    ворогу    прощати
За    кров    і    смерть,    і    сльози    матерів,
За  катування    у    своєму    домі,
За    чорне    сонце    й    небо    угорі,
За    спалені    жита    і    наші    долі!
5.07.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679888
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вино життя


Вітри    ще    шепіт    слухали    колосся

І    поле    з    неба    жайворон      стеріг…

–  Моя    ти    земле,    як    тобі    жилося,

Адже    в    війні    уже    ти    третій    рік?


–  Горю    і    плавлюсь    у    вогні    в    Донбасі,

Молитва    й    плач    злились    в    один    потік.

Росія    принесла    мені    заразу,

Тому    в    війні    й    згораю    третій    рік.

Завжди    була    я    щедра    і    гостинна,

І    шанувала    всіх,    хто    ніс    добро,

За    Гонту    і    Сірка    мені    не    стидно.    

Їх    пам’ятає    і    старий    Дніпро.


І    те    я    бачу,    як    в    останні    роки

Боронять    землю,    швидше    цілий    світ,

Мої    герої.    Й    тут    останні    кроки

Жизневського    і    Шеремета    слід.

Прибувши    зі    святої      Білорусі,

Вони    теж    волі    сіяли    зерно.

Були    мені    захисники    і    друзі,

Але    смертельне    випили    вино.


Невже    таке    живуче    зло    Росії,

Невже    і    досі    світ    не    розпізнав,

Хто    війни    на    планеті    завжди    сіє?

Коли    нарешті    прийде    та    весна

Оновлення,    щоби    душа    зраділа

Траві    і    сонцю,    і    новим    житам,

Щоб    крильця    жайвора    у    небі    тріпотіли

Й    пили    усі    лише    вино    життя.
22.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679886
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


НАДЕЖДА М.

Я не люблю….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]

Я  не  люблю  тих  слів,  що  притаїлись,
Як  зрадники,  сховались  і  мовчать.
І  ніби  в  якійсь  пастці  опинились.
Мені  про  це  так  хочеться  кричать...

Скупі  слова,  яка  у  них  є  цінність?
Не  вірю,  що  глуха  бува  душа.
А  слів  хороших  просто  нескінченність.
Оті,  що  можуть  в  нас  творить  дива.

Ми  мовчимо,  бо  любим  лиш  себе,
Запаси  слів  ховаєм  у  архів.
І  павутиння  з  них  мереживо  плете.
Щоб  не  збіднів  запас  хороших  слів.

Я  не  боюсь  казати  ніжних  слів.
Нахалам  відсіч  дати  не  умію.
Та  можу  у  душі  приборкать  гнів.
Душа  моя  ніколи  не  зчерствіє.

Не  бійтесь  людям  дарувать  тепло.
Воно  серцям,  можливо,  необхідне.  
Щоб  врятувати  в  тяжкий  час  могло,
І  щоб  в  душі  у  нас    було  погідно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Дід Миколай

Прокинься зі сну

 

Вкраїнки  вже  діток  не  родять

Від  голоду  пухнуть  і  мруть.

Щодня  похоронки  приходять,

Якщо  не  помреш  то  уб’ють…

 

Дістала  вже  шушваль  зміїна,

На  Бога  і  Право  плюють.

Поставили  всіх  на  коліна

І  кров  нашу  виродки  п'ють.

 
Моя  Україно,  -  проснися…

Прокинься  нарешті  зі  сну.

На  сторони  всі  оглянися,

Твій  пращур  Сірко  не  забудь.


Меча  свого  вийми  зі  стріхи

Від  пилу  його  обітри.

Прибуде,  врагам  на  горіхи

І  Каїну  в  груди  встроми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679588
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


НАДЕЖДА М.

****

Любов,  що  тліє,  не  горить,
Не  має  гострої  приправи,
Від  неї  кров  не  закипить.
Без  солі  й  перцю...  Що  за  страви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679649
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


НАДЕЖДА М.

Чомусь запахло осінню в повітрі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IeNne64xKtQ  [/youtube]

Чомусь  запахло  осінню  в  повітрі,
Хоч  жовтий  лист  із  клена  ще  не  впав.
А,  може,  то  душі  моєї  витвір,
Що  літо  так  заранні  спеленав.

Але  такий  ще  теплий  літній  вечір.
І  небо  червоніє  від  заграв.
А  я  боюсь  своєї  холоднечі,
Щоб  іній  цей  на  серце  не  упав.

Тобі  я,  як  і  завжди  посміхаюсь.
А  пустку  ще  заповнюють  слова.
Та  я  іще  такою  ж  залишаюсь,
Як  і  тоді,  давно  колись  була.

Та  сумніви  крадуться  знову  в  душу.
Чи  справді  це  осіння  вже  пора?
Нестерпні  ці  думки  я  приколишу...
Це  просто  літній    вечір  догора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679633
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


dovgiy

Чи я кохаю ще тебе.

Чи  я  кохаю  ще  тебе.

Чи  я  кохаю  ще  тебе?  
Нащо  питаєш?  Сама  знаєш…
Ти  як  хмаринка  із  небес
То  є  тут  поряд,  то  зникаєш.
Немов  той  явір  за  селом,
Стою  один,  під  вітром  гнуся.
Думки  за  вітряним  крилом
Услід  тобі  мов  рій  женуться,
Та  й  що  із  того!..  Я  діждусь
Привіту  сонячного  з  неба...
А  ти,  -  лети!  Забудь!  Забудь,
Що  я  десь  є,  що  десь  без  тебе
Марную  у  зажурі  дні
Та  між  хмаринок  визираю:
Чи  знов  не  знайдуться  мені
Ключі  від  втраченого  раю.
Чи  я  кохаю  ще  тебе?
Спитай  посивілу  тополю,
Бо  і  вона  зі  мною  жде,
З  далеких  мандрів  свою  долю.

23.07.2016    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679619
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Єднаймося в один… кулак (Поетичному клубу)

Щоразу,    як    заходжу    в    поетклуб,
Чекаю    на    конкретне    щире    слово,
Коли    ж    ти    став    для    Музи    раптом    люб,
Для    спілкування    це    жива    основа.

Нас    розділяють    часто    сотні    миль,
Та    по    перу,    по    духу    –    ми    є    друзі,
Бо    народилися    усі    людьми,
Тож    не    повинні    повзати    на    пузі.

Пухлина    зла    усюди    розповзлась    –
Болить    нам    доля    неньки    України.
Еліта    ж    на    Майдані    як    клялась!
Тепер    п’є    кров,    а    діти    наші    гинуть.

Єднаймося    ж    в    один    міцний    кулак,
Щоб    молотом    по    ворогу    ударить,
Щоб    Україна    в    світі    відбулась,
І    буде    це    народу    кращим    даром!
1.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


dovgiy

Хай би там що.

Хай  би  там  що!  Душа  ще  прагне  жити.
Та,    щоб  опертись  в  плині  днів  оцих,
Потрібна  їй  мета,  аби  світити
Собі  й  комусь    між  буднів  непростих.
Яка  ж  мета  є  у  душі  моєї?
Вона  одна:    поки  нуртує  кров,
Оспівувати  лірою  своєю
Нев’янучу    до  матері  любов.
Вона  одна  –  єдина  на  планеті.
Її  початок  -  у  часу  імлі.
Імперії    минулого  вже  мертві,
А  Україна  -  є  ще  на  Землі!
Нехай  їй  зараз  невимовно  важко,
Бо  рве  їй  тіло  зрада  та  війна.
Вона  ж  бо  є  безсмертна  Фенікс-пташка,
Що  відродилась  в  полум’яних  днях.
Насильникам  ще  буде  час  розплати
За  наші  втрати,  за  вселенське  зло.
Ще  повернеться  щастя  в  нашу  хату,
Щоб  розквітали  місто  і  село.
Почнемо  ми  заводи  будувати,
Нарощувати  сили  і  могуть
А  зараз  мусять  хлопці  воювати,
Щоб  Україні  цілісною  буть.
Все  повернемо,  що  загарбав  ворог,
Все  відбудуємо,  що  зруйнував  рашист,
В  серцях  ще  буде  пломеніти  гордість
За  наш  народ,  за  український  хист.
Мов  дівчина  красується  калина,
В  гаю  злітає  пісня  солов’я,
Стоїть  на  роздоріжжі  Україна.
Незмінна  Муза  і  любов  моя!  

22.07.2016

       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679432
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вічної памяті Павлу Шеремету

У  лабетах  проклятої  ночі,
Ти  вже  Павле  напевне  не  спиш.
Не  для  тебе  вже  ласки  жіночі,
Поглядаєш    із  сумом  з  узвиш.

Сорок  днів  ще  витатимеш  в  небі,  
Порахуєш  у  Бога  зірки.
Там    зустрінеш  вбієнних  далебі,
Що  літають  тепер,  як  хмарки.

Запитаєш,  у  нашого  Бога…
За  що  вбили  злодії,  чи  знав?
Чого  доля  у  нас  така  вбога,
Може  нас  на  поталу  віддав.

Розкажи,  як  лютують  тут  звірі,
Про  наругу,  про  все  розкажи.
Як  нам  холодно  й  сіро  в  зневірі,
Світлу  пам'ять  про  нас  збережи.

Ми  ж  довіку  тебе  не  забудем,
Неможливо  героїв  забуть.
Ми  ще  волю  Вкраїні  здобудем,
І  продовжим  твій  праведний  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вкотре дурникам пута лагодять

Як  худобу  женуть  нас  в  Орду,
Доморощені  зайди  й  злочинці.
Роз’єднали  мою  сироту…  
Щоб  у  рабство  звести  поодинці.

Гуманоїди  -  Зборища  Юд…
Між  собою  шматки  не  поділять.
Як  гієни  шматують  зі  всюд…
Їй  лукаві  у  серденько  цілять.

Не  простили  потомки  хозар,
Дзяблоносі  не  вміють  прощати.
Вкрали  владу  юдва  й  кримінал,
Заходилися  Орду  воскрешати.

Нелалежні,  Краї…      ОПепе,
Штундобидло  і  проча  мерзота.
Садопоміч,  Франти…    БєПєПє,
Здають    Вкрайну    лукава  ж.дота.

Набиваючи  жирну    мошну,
Обіцянками  лохів    розводять.
Розпинаючи  нас  на  хресту,
Вам  постолики  дурні...  лагодять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679364
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


dovgiy

Присвята побратиму Віталію Назаруку.

Присвята  побратиму    Віталію  Назаруку.

Привітом  дружнім  крила  принесли,
 З  прекрасної    пісенної      Волині
Чиї  озера,  наче  очі  сині,
Твої  катрени,  Друже  дорогий!

Твоя  молитва  за  життя  моє,  
Моє  здоров’я  та  любов  шалену,
Дійшла  до  Бога!  Справи  кращі  в  мене!
А  віра  в  краще  -  сили  додає.

Пишатися  ще  мало  є  за  що…
Малий  ужинок  у  моїй  коморі.
Та  поки  світять  мені  в  очі  зорі,
Примножу  свій  врожайний  колосок!

Моєї  долі  Муза  осяйна,
Ще  поки  не  ховається  від  мене:
Ще  серце  моє  слухає,  скажене,
Бо  в  ньому  порядкує  лиш  Вона.

Від  того  я  не  тлію,  а  горю!..
І  дивлячись  в  глибокі,  ясні  очі,
Молитися  за  неї  в  Небо  хочу
І  сам  не  знаю,  що  я  сотворю!

Твої  обійми,  брате  по  перу,
До  того  життєдайно,  міцно  діють
Що  мерзлу  душу  як  курчатко  гріють,
Тож  всі  катрени  в  обране  беру!

Молитимусь  і  я  за  всіх,  за  вас,
За  поетичну,    дружнюю  родину,
За  мир  і  радість  в  нашій  Україні,
Що  вернуться  немов  весна  до  нас!  

21.07.2016  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679343
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Слова, ніби перли

Моя    Україна    сьогодні    в    двобої

З    Росією,    та    не    втрачає    лиця,

Я    стисну    уста    від    нестерпного    болю

Й    триматиму    курс    на    поета-борця.  


Нехай    нахваляється,    злиться    Росія    –  

Не    бачити    їй    України    кінця…

Під    ноги    героям    слова    буду    сіять,

Займу    свою    нішу    поета-борця.


Я    шлях    той    тернистий,    колючий,    мов    гравій,

Словами    встелю    до    Святого    Отця,

Хай    служать    вони    Перемозі    і    Правді

І    гідними    будуть    поета-борця.  


Слова,    ніби    перли,    розсію    навколо,

Щоби    засліпити    їх    блиском    серця,

Щоби    не    служили    нікому    й    ніколи,

А    гідні    були    за    Вкраїну    борця.
21.12.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679310
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


dovgiy

ЗОРЯ МОЯ.

Зоря  моя.

Напевно,  так  ведеться  вже  од  віку,
Як  кажуть    поміж  нашими  людьми,
Дається  Зірка  щастя  чоловіку,
Хоч  віримо  у  це  не  завжди  ми.
Коли  ж  зоря  по  небі  пронеслася
І  слід  її  поглинула  пітьма,
Чергова  втрата  в  долі  відбулася
І  вже  людини  поміж  нас  нема…
Зоре  моя!  Прозора  та  блакитна!
Усе  життя  з  недолею  б’ючись,
Буває  сумніваюсь:  чи  привітна?
Та  вірю  в  тебе  по  останню  мить.

Я  був  щасливим  до  щемного  болю
При  сяєві  здивованих  очей,
Коли    читав  вірші  у  рідній  школі
В  останню  ніч,  -  з  усіх  шкільних  ночей.
Коли  ішов  з  новеньким  атестатом,
З  надіями  в  свої  щасливі  дні,  
Коли  від  віри  був  як  птах  крилатий  –
На  повний  жар  світила  ти  мені!
На  жаль,  в  житті  так  зазвичай  буває,
Що  сяєво  щасливої  зорі  
Не  повсякденно  в  нашій  долі  сяє,
Та  вберігає  при  лихій  порі.

Зимовий  вечір…  заметіль  кружляла.
Поміж  руїн  стежина  повела…
Ти!  –  зіронько!  –  мене  не  розпізнала
Та  вберегти  від  лиха  не  змогла…
Суцільний  морок  опустився  в  долю!
На  всі  подальші,  нелегкі  роки…
Під  пароксизмом  розпачу  і  болю
Забув  і      я  про  вірші,  про  зірки…
Не  було  як  їх  памятать  та  вірить
Коли  лежиш,  а  поряд  –  люди  мруть…
І  цим  стражданням  ні  кінця,  ні  міри!
Провалишся  у  прірву…  заберуть…
Не  провалився!  Що  мене  тримало
На  цьому  світі?  –  сам  не  знаю  я.
Напевно,  ти  мене  в  життя  підняла,
Непогасима  зіронько  моя!
В  борні  нещадній  прибували  сили
У  кволе  тіло,  як  в  зерня  вода.
І  знов  надія  до  життя  ожила,
І  мрія  заяскріла,  як  звізда  .
Та  довелось  багато  часу  втратить
На  боротьбу  з  байдужістю  людей!..
Хай  було  боляче!  Не  ремствував,  не  плакав,
Хоч  розпач,  було  –  рвався  із  грудей!
Зоря  моя!  Ти  теж  в  той  час  боролась
Із  мороком  жорстокого  буття.
Можливо,  від  безміри,  охолола
І  нам  забракло  сили  для  життя…
А  вже  тому,  хоч  в  Україні  рідній,
Здобувши  і  диплома,  і  знання,
Я  виявився  зовсім  непотрібним.
Мов  до  мети  ломився  навмання.
Самотній  в  світі.  Ні  рідні,  ні  хати
Де  б  пересидів,  поки  щось  знайти…
І  знов  на  гірше:  грати  інтернатів
З  яких  так  прагнув  назавжди  піти!
Безжальна  дійсність!  Крах  усіх  ілюзій!
Згасає  мрія  в  димній  далині…
І  я  не  знав:  чи  ти  світити  будеш,
Чи  твого  сяйва  вже  не  знать  мені?
Зоря  моя!  В  житті  не  намагаюсь
Як  подарунок,  щось  за  «так»  знайти.
Як  тільки  можу  –  чесно  заробляю,
Але  молю:  хоч  іноді  –  світи!  
Бо  як  же  важко  на  душі  буває,
Як  хтось  з  презирством  дивиться  услід,
Коли  шляху  з  безвиході  не  маю,
Тоді  заціплю  зуби  і  не  знаю
Чи  світиш  ти  у  небі,  чи  вже  ні…  
Зоре  моя!  Ще  вірю  –  не  здаєшся!
Нас  не  візьме  за  просто  так  пітьма.  
Та  в  мить  останню,  коли  ти  зірвешся,
Про  нас  не  скажуть,  що  були  дарма
Бо  ж  вірую  усупереч  прикметам,
Коли  нас  небо  викреслить  навік,
В  ту  саму  мить  на  голубій  планеті
Народиться  для  щастя    чоловік!  

*************                      
P.S.    У  творі  використано  форму  та  тему  однойменного  твору  відомого  радянського  поета  Едуарда  Асадова.  Щодо  змісту  даного  твору,  то  це  суто  біографічне,  пережите  автором.
Четвер,  9  серпня  2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679287
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Дід Миколай

В темних зарослях похоті ночі

Я  мав  успіх  завжди  у  дівок,
Мене  завше  найкращі  кохали.
Я  відбою  не  мав  від  жінок,
Що  любові  від  мене  чекали.

За  що  кару  цю  Боже  ти  дав,
Важко  Господи  з  нею  ходити.
Поділив  би  хай  -  другим  роздав,
Хіба  можу,  я  всіх  полюбити?

Лише  глянуть  і  серце  стає,
Як  у  спрагу  знов  хочеться  пити.
Гірко  крається  серце  моє,
Як  у  омут  той  знов  не  ступити.

Скільки  ж  Боже,  я  їх  перебрав
І  від  мене  стежок  розійшлося.
Чого  ж  Боже  мене  не  скарав…
Чи  у  тебе  різок  не  знайшлося?

Мені    жалько  дружину  мою,
За  розмови  різкі  поза  очі.
ЇЇ  місце  напевне  в  раю…
За  нелегкую  долю  жіночу.

Яж  все  каявся  знову  і  знов,
Цілував  її  в  сплакані  очі.
Та  кипіла  не  встояна  кров
В  темних  зарослях  похоті  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679237
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Там ті, кого послав сам Бог

Алеї    Слави    розрослись

По    всій    великій    Україні.

Там    ті,    хто    в    вірності    клялись

І    воювали    до    загину.


Там    ті,    хто    честі    не    продав,

Життя    поклавши    за    свободу,

І    все    що    міг,    своє    віддав,

Щоб    волю    зберегти    народу.


Там    ті,    кого    послав      сам    Бог

Сім’ю    і    землю    боронити,

Кого    вела    свята    любов,

Ким    має    весь    народ    гордитись.


Над    ними    схилиться    верба,

Росою    вмиє,    мов    сльозою,

З    каміння    виступить    журба.

Їх    стерегтимуть    з    неба    зорі…

І    соловейки    голосні

Співатимуть    їм    теж    до    рану

Свої    заливчасті    пісні,

Та    матерям    не    зцілять    рани.
11.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна ціла буде


Лежить    розстріляна    земля,

В    крові    уся,      лежить    і…    плаче

За    тим,    хто    йшов    її    звільнять

І    тут      поклав    життя    юначе.


А    поряд    –    мрія    юнака,

Велика,    світла    і    красива,

Вона    Росію    теж    ляка,

І    мрія    патріотів    сивих:

У    вільній    Україні    жить,

Де    б    Правда    правила    й    Закони,

І    розвиватися,    й    дружить,

І    не    позбутись    мови-коду.


Я    знаю,    прийде    мрії    час,

Врятують    Правду    й    землю    люди,

З    руїн    підніметься    Донбас,

І    Україна    ціла    буде!.
19.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679066
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Валя Савелюк

«Contra spem spero»

село
культурно-духовне  значення,
на  жаль,  остаточно  втратило,
як  носій  Духу  Нації  –  
себе  ізжило…  
позбуло-погуби-ло

мушу,  врешті,  констатувати  –
визнати  і  прийняти
очевидну  безповоротність  втрати

зараз  село  –  
жлобство-алкоголізм-мати…
де  там  –  співати,  
задушевно-мудрих  пісень  складати,
творчо  трудитися-працювати?
(«мати»  –  у  значенні  матюки…)

метушаться  у  споживацькім  чаді,
як  відверто  комахи  чи  паразити-жуки  –
де  б  що  поцупити,  вкрасти,    
привласнити,
проїсти-пропи-ти  –
і  чоловіки  сільські,  й  жінки

…їхні  діти  –
нічого  й  говорити

хочу  вірити,
що  у  відсотках  хоча  б  десяти
трапляються  винятки…

у  підміських  селах  
просунулися,  щоправда:  
хронічний  тон  –  прихована  ворожнеча,  
підступна  вражда,
усе  живе  топчуть-нищать-нівечать,  
злостиво  зиркають  у  парканні  шпарки,  
як  пацюки…  

…і  хижі  пацючі  зграї  і  затуркана  череда  –
не  за  графою  в  анкеті,
а  відповідно  внутрішній  суті  –
колгоспники

де  прихилити  голову
Душі  Народу?  
чи  попідтинню  з  торбою,
чи  з  моста  –  у  воду

без  пастухів  стада́
чи  хижі  щурячі  зграї  –
отакі  наразі  реалії
на  одвічних  просторах  
благодатного  краю

та  все-одно  відчуваю,
ЗНАЮ:
десь  Є  просвітлена-благородна
невмируща  Душа  народна

десь  є…

а  поки  –
прощай,  село,  остання  моя  надіє:
правда  зараз  про  тебе  
тобою  ж  розіп`ята,
натура  твоя  наразі  –  порепаноп`ята,
агресивно-п`яна,  примітивно-грубо-проста

і  єдине  можливе  спасіння  –
друге  пришестя  Христа…

а  поки  
висить  над  селами  тлуста  туша  –
еґреґор  невігластва  –
споживацька  спільна  брудна  душа:

воістину  «село  неначе  погоріло,    
неначе  люди  подуріли…»

найгірші  вороги  –  невидимі,
найгірші  люди,  жлобством  одержимі…

а  двоного-прямоходячі  –
це  ще  не  люди…

…зглянься  над  Україною  і  прийди
єдиний  Спасителю-Господи

19.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678984
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Леся Геник

Лучеську*

Там,  де  Стир*  згинає  свого  лука,
щоб  гостріш  ударила  стріла,
на  зелені  неозорі  луки
слава  маревом  святим  лягла.

Про  князів  славетних,  мудрочолих,
волелюбних,  дужих  козаків.
Гомонить  під  Берестечком  поле
про  звитягу  Богунових  днів.

Там,  де  Замок  Любарта*,  як  пава,
надимає  княжі  крила  ввись,
до  небес  небачено  ласкавих
Лесин  Ясен  чубом  прихиливсь.

І  нашіптує  її  нащадкам
невмирущі  вірші  і  думки,
і  немов  зростає  в  серці  кладка
у  минулі  роки  і  віки.

Поки  тихо  молиться  над  Стиром
дім  химерний  рук  Голованя*,
На  Алеї  слави*  марять  миром
пам'ятники  нинішнього  дня.

І  хрести  благають  хмари  сині,
щоб  минула  хвиля  страт  гірка.
Чимчикує  Лучеськ*  по  Волині,
Холмська  Матір*  в  нього  на  руках.

19.07.16  р.

*Стир  -  річка,  яка  протікає  через  Луцьк.  
*Замок  Любарта  -  Луцький  замок
*Алея  слави  -  меморіальний  комплекс  у  Луцьку
*дім  химерний  рук  Голованя  -  дім  з  химерами,  
створений  луцьким  скульптором  Миколою  Голованем
*Лучеськ  -  давня  назва  Луцька
*Чудотворна  ікона  Холмської  Богоматері  зберігається  
у  Музеї  Волинської  ікони  в  Луцьку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678999
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Наталя Данилюк

У древньому Лучеську

[img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13767423_822211671211837_6321368988695001670_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13719695_822441477855523_3789264721103973114_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13717382_822377614528576_6847095996603756032_o.jpg[/img]

[i]Слово  все-таки  єднає...  Навіть  через  кілометри  і  відстані.  
Цю  беззаперечну  істину  підтвердила  триденна  творча  зустріч  
у  древньому  місті  Лучеську  (старовинна  назва  міста  Луцька),  
яка  зібрала  на  Волинській  землі  співавторів  поетичної  збірки  
"Мислити  і  жити  українно".  Сказати,  що  було  цікаво  -  це  фактично  
нічого  не  сказати!  Бо  вражень  від  творчої  зустрічі,  від  спілкування  
із  приємними  талановитими  людьми  і  від  насичених  екскурсій  
вистачить,  як  мінімум,  на  місяць,  а  яскраві  спогади  ще  довго  
грітимуть  душу.  Хочеться  подякувати  "винуватцям"  цієї  незабутньої  
подорожі:  упоряднику  збірки  Олександру  Печорі,  меценату  
Миколі  Серпню  і  організатору  зустрічі  Віталію  Назаруку.  
Ці  козаки  створили  справжню  казку  для  всіх  нас,  за  що  
їм  глибока  шана  і  безмежна  подяка!  Неймовірна  атмосфера  
Луцька  з  його  давньою,  цікавою  історією  надихнула  і  окрилила  
кожного,  подарувавши  щонайкращі  враження.  Божого  
благословення  всім  тим,  хто  вклав  душу  у  це  свято!  А  нашим  
співавторам  -  щира  вдячність  за  приємне  товариство,  тепле  
спілкування  і  розвіртуалення!  Ви  всі  чудові!
[/i]

Древній  Лу́чеськ*  –  велич  і  краса!
Ти  зустрів  так  тепло  і  гостинно!
Нам  дали  можливість  небеса
Мислити  і  жити  українно*.

Сканувати  синю  гладь  озер
Поглядом  натхненно  і  мрійливо,
І  чудний  будиночок  химер*
Розглядати,  мов  казкове  диво.

З  невимовним  трепетом  пройтись
Лесиними  світлими  стежками,
Де  бузково-жайворова  вись
Стереже  Колодяжне*  роками.

Луцький  замок  виринув  з  віків,
«Доторкнись,  відчуй…»  –  шепочуть  мури.
Батьківщина  славних  козаків
Відчиняє  брами  у  минуле.

В  Берестечку  й  досі  чути  гул
Бойових  гармат,  що  воювали,
Тут  завзято  розганяв  Богун
Ворогів  непроханих  навали.

Мандри-мандри!..  В  темпі,  чимскоріш
Підганяють  стрілки  на  дзиґарку  –
В  таборі  смакуємо  куліш
І  п’ємо  міцну  козацьку  чарку.

Світ  тісний,  хіба  не  дивина?
Начебто  були  чужими  вчора,
Всіх  в  родину  творчу  об’єднав
Славний  син  Полтавщини  Печора.

Ну,  а  Серпень  –  щедрий  меценат  –
Забезпечив  друзям  справжнє  свято!
Хай  Господь  віддячить  у  стократ,
Бо  для  Слова  робите  багато!

А  Віталій  (той,  що  Назарук)
Показав  усю  красу  Волині!
Друже,  дяка  за  козацький  дух,
Чоловічу  вдачу  і  гостинність!

Дай  нам,  Боже,  знову  і  не  раз
Стрітись,  обійнятися  родинно!
Щиро  долі  дякую  за  шанс
Мислити  і  жити  українно!



[i]*«Мислити  і  жити  українно»  -  колективна  поетична  збірка,  
яку  упорядкував  Олександр  Печора.

*Будинок  химер  -  найбільш  колоритна  житлова  будівля  в  місті  Луцьку.  
Належить  сучасному  скульптору  М.  Голованю.

*Колодяжне  -  село  в  Ковельському  районі  Волинської  області.  
Тут  свого  часу  проживала  сім’я  Косачів.  Зараз  це  літературно-меморіальний  
музей  Лесі  Українки.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678929
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У всіх на устах Донбас

У    всіх    на    устах      Донбас,

Гарячий,      залитий    кров’ю.

Кричить    та    земля    до    нас:

«Залишилися    ж    без    крову

Ті,    хто    будував    Донбас,

Зів’яли    тепер    їх    плечі;

В    очах      –    гіркота    й    журба,

І    страх    за    свою    малечу.»


Димить    на    весь    світ    Донбас

Стовпами    із    териконів,

Палає    іконостас    –

Не    бачив    давно    такого.

У    всіх    на    устах      Донбас:

У    пресі    й    телеканалах,

В    вечірній    і    денний    час    –

Реально    і    досконало.

Й    частіше    працює    пульс,

І    довші    безсонні    ночі…

«Я    вибухів    теж    боюсь,»  –    

Благають    дитячі    очі.

І    в    попелі    плаче…    хліб,

Господарем    тут    забутий,    

Росія    «мочить    хохлів»…

Та    все    ж    Україні    –    бути!
23.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678857
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ховає земля безіменних синів

Ховає    земля    безіменних    синів,

Ридає    сльозою-росою…

А    може,    то    світ    уже    осатанів,

Що    жертвує    щедро    красою?


І    дихати    важко    землі,    й    зрозуміть,

Народ    наш    чому    не    єдиний,

Та,    мабуть,    найбільше    боліла    та    мить,

Як    смерть    зустрічала    людина.


Важливо:    чи    є    кому    очі    закрить,

Чи    слово    останнє    сказати…

І    втупилось    небо    безмовне    згори…

В    молитві      –    згорьована    мати…


Засіяли    братські    могили    Донбас,

Як    і    у    війну    Вітчизняну,

Поставить    над    ними    хрести    колись    Час,

Освятить    уже    з    іменами.
23.09.2014.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678855
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Микола Шевченко

Чорнична Волинь

   Очеретя́ні  кетяжки  
мов  ручкались  
з  вербовими  стодланями.
І  бавопестили  їх,
маминно  так,  легко.
Болотолуко  бурха,  
плескає,    клекоче  канями,  
стріча  склопотано  мене,  
 плесолелеко.  
Тисячовічками  чорничними  
так,  змовницьки,  поблискує,  
пролазна  хаща,    
розсмарагджена  всевсюдно.  
Так,  чомусь,  радісно,  
що  й  павучгойдалки,  
не  пасткою  -  колискою  
вбачаються,  
нехижо,  неосудно.  
Коші  чорниці  -  на  траві,  
коші  -  в  чорнильнім  небі...
Вино  чорничне  куштуватиму,
Волинь  -
за  тебе...

18.07.16  (під  враженнями  від  відвідин  Волині)        ))))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678831
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Отож приїжджайте на рідну Волинь

                                                     Приспів:
В  повстанському  краю,  я  вас  привітаю
Із  витоків  честі  постала  Волинь.
ЇЇ  сторінки,  я  для  вас  погортаю,
В  них  слава  овіяна  духом  святинь.
                                                             1
Прошу    приїзджайте  до  нашого  краю,
Де  ріки  й  озера,  -  цілюща  вода.
В  краплинках  настою,  як  часточка  раю,
Лежить  у  розлогах  краса  золота.
                                               Приспів:  
                                                           2
 Де  Стир,  Берестечко,  козацькі  могили
У  пам'ять  лягали,  як  грона  калин.
Де  триста  спартанців  голів  не  схилили,
Заради  майбуття    нових  поколінь.
                                                   Приспів:    
                                                               3
Тут    витоки  древні  з  колиски  Трипілля.
Виспівує  вдень  і  вночі  соловей.
Вас  хлібом  і  сіллю  зустріне  застілля,
Вшануємо  щиро  всіх  добрих  людей.
                                                 Приспів:
                                                             4
Ще    квіти  й  калина    для  кожної  хати,
Льони  та  волошки  в  краю  голубім,  
А  люди  в  нас  добрі,  душею  багаті,
Добра    та    здоров’я  бажаємо  всім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Михайло Плосковітов

Луцьк

Літо  спекотне  –  аж  зорі  із  нами  говорять.
Тихо  шепочуть:  «Валізи  спакуй  і  полиньььь…»
Дякуєм  Серпню,  і  Назаруку,  І  Печорі
За  несподіваний  Луцьк  і  гостинну  Волинь.

За  сподівання  і  зустрічі  друзів-поетів,
Усмішки  щирі  та  слово,  мов  тепла  весна,
За  атмосферу  і  шик  ресторанів-буфетів,
Де  випивалася  чарка  до  самого  дна.

Замок  у  Луцьку  і  Дім,  що  назвали  химерним,
Довгі  дороги  і  славу  Козацьких  могил…
Добре  у  Луцьку:  проблеми  здавались  мізерні,
Бо  усміхались  в  дорогу  ласкаві  боги.

Світло  у  Луцьку.  Бо  між  ліхтарями,  між  вулиць
Тепла  бруківка  парує,  мов  сонячна  синь.
Біля  готелю  старесенький  клен,  мов  прибулець.
Чемно  кивав  нам,  запрошуючи  на  Волинь.

Постріл  з  гармати.  Козацька  гостинність  і  щирість
Смалець,  горілка,  куліш  і  в  салоні  пісні.
Друзі  мої,  разом  з  вами  я  мрією  виріс
У  розмаїтті  волинських  розніжених  днів.

Кілька  цих  днів  пролетіли.  Казали  ж  нам  зорі:
«З  друзями  щирими  клопоти  вдома  покинь…»
Дякуєм  Серпню,  і  Назаруку,  і  Печорі
За  несподіваний  Луцьк…  Неймовірну  Волинь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678814
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016


dovgiy

Роздуми початку червня.

І  знову  дихає  з  небес  студений  дух,  як  в  пізню  осінь.
Дощі  мілкі  щоденно  йдуть,  закрили  хмари  літню  просинь.
Невже  на  сонячне  тепло,  на  літній  рай  нема  надії?
Що  посадили  –  те  зійшло,  та  на  врожай  мізерні  мрії.

Як  день  на  день,  так  рік  на  рік,  прогнозам  всупереч,  не  схожий.
І  не  завжди  події  днів  даються  нам  по  Волі    Божій.
Хоч  грішна  душенька  людська  за  втраченим  сумує  раєм,
Та  перешкоди  на  шляхах  ми  часто  самі  обираєм…
 
Отак  у  нашому  житті  негадано-неждано  сталось:
Ми  в  європейськім  майбутті  життя  достойне  визирали,
Але  обрали  крикунів,  як  на  біду,  собі  у  владу.
Їх  випирає  із  штанів,  а  ми,  -  дурні!  –  плетемось  ззаду…

Щодня  у  нас,  як  в  грудях  кіл,  болюче  і  важке  питання:
Як  вижити  у  плині  днів,  що  в  рота  класти  дітям  зрання,
Якщо  платіжну  оплатив,  то  не  лишилось  і  на  хліба?
А  ціни  не  повзуть  униз…  Кому  потрібна  ця  погибель?!
   
АТО…  не  згоден  я  із  цим!  Це  не  АТО  –  війна  сучасна.
Лише  гібридною  зовуть…  та  тим  вона  ще  більше  страшна,
Бо  у  свідомості  людей  роздвоєння  ще  більш  зростає:
Чи  справді  ворог  наш  сусід?  На  заробітки  ж  он,    пускає…

 А  наша  влада  в  балачках  все  заколисує  країну
Не  збудувавши  ще  хоч  щось,    лише  примножує  руїну.
Бо  ж  весь  отой  потенціал  з  яким  ввійшли  у  дев’яності,
Як  динозавр  -  навік  пропав:  лишились  з  нього  тільки  кості!

І  списує  все  на  війну…  багатство  цідить  з  моря  крові
Та  як  той  кліщ:  невсипно  п’є,  та  присягається  в  любові.
Наблизився  напевно  час,  коли  обірветься  терпіння.
Прокинеться  звитяга  в  нас,  у  серці  спалахне  горіння,

Візьмемось  всі  тоді  гуртом  у  власній  хаті  прибирати
Бо  вже  давно  пора,  пора,  неситій  зграї  чосу  дати!
Ми  –  не  скоти!  Ми  –  не  раби!  Не  мовчазні,  покірні  вівці.
 Ми  Волі  вольної  сини  з  ім’ям  шляхетним  –  УКРАЇНЦІ!
   
16.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678314
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


dovgiy

З Любов`ю.

З  Любов’ю  вранці  я  встаю,
З  Любов’ю  день  розпочинаю,
І  працю  непросту  свою
Із  почуттям  веду  до  краю,
Щоб  десь  аж  ввечері,  коли
Замерехтить  зірками  небо,
Ми  в  розставанні  не  були,
Щоб  знов  дивитися  на  тебе.
Отак  живу  я  день  при  дні,
Завжди  лишаючись  собою:
Живу  і  дихаю  тобою,
За  всіх  рідніша  ти  мені!

16.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678312
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


НАДЕЖДА М.

…Коли тобі уже не двадцять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I  
[/youtube]


Про  що  писать,  коли  уже  не  двадцять,
Що  роки  відлітають  в  нікуди,
Як  швидко  прибавлялись  оті  надцять,
Немов  росли  з  джерельної  води?..

Але  чому  ж  думки  іще  рояться,
І  норовлять  зірватись  і  літать.
Вони  років  ще  зовсім  не  бояться,
А  я  їх  намагалась  приручать.

Ще  хочеться  відчути  ніжні  руки,
Які  мене  не  зрадили  ні  з  ким.
Відчути  того  серця  дивні  звуки...
Як  хороше  в  душі  буть  молодим.

От  тільки  літні  зливи  душу  краять?
Можливо,  що  це  осінь  у  воріт..
Та  іноді  сумує    моя  пам"ять,
Що  молодості  не  вернеться  політ.

Як  біла  зграйка  роки  пролітають,
І  я  тихенько  йду  за  ними  всід.
Лише  прошу:  нехай  не  поспішають:
Нелегкий    цей  життєвий  піший  хід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


dovgiy

Ціную мить.

Ціную  мить.

Ціную  мить  в  якій  прийшов  у  світ  широкий;
Ціную  мить  за  непросте  своє  життя;
Ціную  мить  за  небеса  такі  високі,
Куди  злітаю  ще  на  крилах  почуття.  
Ціную  те,  що  посилає  Божа  воля;
Ціную  те,  що  переніс,  що  пережив,
І  навіть  те,    що  принесла  жорстока  доля,
Сприймаю  так,  як  данину  життєвих  жнив.
Ціную  мить    за  неспокійні  чорні  ночі
В  яких  змішалися    і  відчай,  і  любов,
Коли  сузір’ями  у  мріях  любі  очі,
Коли  даремно  закипає  в  серці  кров.
Нехай  не  все  відбулось  так,  як  сон  наснився,
Нехай  дороги  між  каньйонів  крем’яних.
Пройду  достойно  той  відрізок,  що  лишився,
Наповню  сенсом  існування  кожну  мить.    

08.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676804
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Ніна-Марія

Сторінки життя

Я  в  літеплі  думок  своїх  купаюсь,
Гортаю  сторінки  свого  життя.
І  згадую  дитинство  босоноге,
І  зазирає  погляд  в  майбуття.

Роки,  мов  баскі  коні  пролетіли
Ріки  гірської  той  стрімкий  потік
Я  ж  скільки  тобі  всього  не  сказала
А  ти,  немов  з  життя  мойого  втік.

Та  скільки  ще  удвох  не  долюбили
Нам  життя  одного    було  мало
Чому  ти  доле  так  вистелила  шлях  
ГлибОко  від  мене  все  сховала.

Ночами  я  в  думках  своїх  блукаю.
Шукаю  все  непройдені  стежки.
Для  чого?  І  сама  того  не  знаю.
Хіба  любов  виносять  за  дужки?...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677033
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Когда  душа  заходится  в  слезах,
От  боли  нестерпимой  вы  застыли,  -
Крепитесь  всё  ж,  держа  себя  в  руках,
Чтоб  вас  ещё  сильнее  не  добили...
©  Thank  you  for  the  cold

Коли  душа  заллється  у  сльозах,
А    груди  ваші  біль  і  сум    здавили,
Тримати  вмійте  все  ж  себе  в  руках,
Щоб  вас  іще  сильніше  не  добили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677007
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

Як не твоє, то треба відпустить…

Якщо  у  чомусь  втратив  ти    всі  шанси,
Надія  вже  не  теплиться  в  душі,
Та  доля  подарує  реверанси,
До  нового  отримаєш  ключі.

Не  завжди,  що  втрачаєш,  дуже  цінне.
Можливо,  що  чуже  й  не  прижилось.
Як  впало  в  неродючий  грунт  насіння,
Зрости    там  сходам  так  і  не  вдалось.

Рясні  дощі,  і  навіть  теплі  зливи,
Нездатні  були  пустку  оживить.
Чи,  може,  інші  тут  були  мотиви.
Як  не  твоє,  то  треба  відпустить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

Про злі слова…

Когда  прощение  кому-то  не  найдется,
Словами  злыми  их  засыпать  не  спеши.
И  не  от  страха,  что  «назад  тебе  вернется»,
А  просто  -  не  запачкать  чтоб  души…
(Нисса)

Переклад:

Коли  пробачення  комусь  ти  не  знайдеш,
Словами  злими  їх  засипать  не  спіши.
І  не    від  страху,  що  їх  собі      "назад  ти  повернеш",
А  просто,  щоб    не  забруднить  собі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


НАДЕЖДА М.

Ділюсь шматочками тепла…

Дякую    Шостацькій  Людмилі  за  ідею:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM  
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU  
[/youtube]


Торкнулось  сонце  небокраю,
Спахнули  хмари  від  жаху.
І  потонули,  ніби  зграя,
В  вогні,  що  стріли  на  шляху.

Міняє  колір  вранці  небо,
Світліші  фарби  раз  -  у-  раз.
Чи  бачив  з  вас  колись  хто-небудь,
Яке  є  небо  в  мить  прикрас?

Ранкова  тиша,  прохолода.
Десь  птах  злетить  з  свого  гнізда.
І  бачить    все  це  -  насолода.
Не  всім  побачить  випада.

Так  пахне  свіжість  спозаранку:
Любисток,  м"ята  і  чебрець.
Розносить  вітер  валер"янку,
Хороші  ліки  для  сердець.

Туман    окутав  зранку  річку.
На  травах  світиться  роса.
І  сонце  п"є  з    трави  водичку...
Хіба  не  є  оце  краса?

Тут  є  усе,  що  зцілить  душу.
Збираю  сонця  промінці.
Дарую  їх  великодушно...
Беріть,  вони  в  моїй  руці.

Нехай  вам  стане  тепло,  гарно.
Ділюсь  шматочками  тепла.
Нехай  життя  буде  безхмарним
Від  життєдайного  стебла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ILtiu0y9T_M  [/youtube]


Коли  зникає  з  серця  хтось  повільно,
То  хочеться    причину  відшукать.
Чи  можна  ще  змінить  все  докорінно,
Чи  варто  нам  на  долю  нарікать?

Пливуть  думки,  шукаючи  тут  вихід.
І  товпляться  в  надії  повернуть.
Плете  уява  дивовижний  виплід.
То  як  дійти  до  цього,  як  збагнуть?

Душа  стає,  як  річка  обміліла,
Травою  заростають  береги..
Хіба  такого  ти  колись  хотіла?
Чомусь  у  серці  вже  нема  снаги.

І  десь  в  далекім  миготінні  зІрок,
Побачиш  ти    самотню  лиш  одну.
І  це  звучить,  неначе  долі  вирок...
Чому  буває  так  і  не  збагну...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674439
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016


НАДЕЖДА М.

Коли закінчаться дощі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Esbl9n-THPM[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4[/youtube]



Коли  закінчаться  дощі,
І  я  відчую  тепле  літо,
Влаштую  радість    для  душі.
Яке  це  щастя  в  світі  жити!

Покличу  друзів  всіх  своїх,
Від  них  не  хочу  я  багато.
Люблю  за  вірність  я  їх  всіх.
І  бережу  цю  дружбу  свято.

Я  хочу  їх  почути  сміх,
Побачить  їх  щасливі  лиця.
Яке  б  життя  було  без  них?!
В  моїй  душі  вони  -  скарбниця.

Вони  не  зрадять  за  п"ятак.
Не  відвернуться  в  час  негоди.
Я  їх  люблю  не  простот  так:
Мені  від  долі  нагорода.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672453
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, СИНОК

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJkHfmTMEzc[/youtube]

Що  побажать  тобі  в  цей  день,  наш    сину?
Живи  у  щасті  для  сім"ї  і  нас.
Ти  в  нашому  житті  один-єдиний...
Ми  молимось  за  тебе  повсякчас.

З  тобою  поряд  хай  ідуть  удачі,
І  що  задумав,    щоб  усе  збулось
Вуста,  хай  посміхаються  від  щастя.
Щоб  сумувать    тобі  не  довелось.

Іти  життям  тепер  не  так  то  просто,
Долай  всі  труднощі,  що  будуть  на  шляху.
А  на  роботі  досягай    значного  росту.
Йди  по  житті,  не  знаючи  страху.

Ми  всі  тебе  за  доброту  шануєм,  любим
За  те,  що  маєш  серце  золоте.
Будь  у  сім"ї  господарем  зразковим,
А  доленька  хай  щастячком  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671923
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Надія Таршин

І правнуки війну цю не забудуть…

Не  буде  усмішок,  рукостискань
І  правнуки  війну  цю  не  забудуть…
І  помста  наша  буде  без  вагань,
І  Божого  за  це  не  буде  суду.

Забути  як  -  скалічених  навік?
І  тих,  що  полягли  на  полі  бою?
Фрагменти  тіл,  а  був  же  чоловік
І  перший  затулив  усіх  собою.

А  як  забути  руку  юнака,
Що  відтяли  за  «Слава  Україні!»
І  зраду  Іловайського  котла,
Що  випікає  болем  груди  й  нині.

Останню  пісню  кіборгів  забути
За  мить,  як  відійшли  вони  у  вічність???
Щомиті  там  повторювались  Крути
І  віра  в  диво,    не  в  кінець    трагічний.

То  ж  усмішок  примирення  не  буде.
Прийдеться  за  усе  відповідати.
Нехай  їх  переслідують  усюди
Сирітські  очі  і  зчорніла  мати.

10.  06.  2016р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671388
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


НАДЕЖДА М.

От, чи зможу від себе втекти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

Буйні  трави  вже  скинули  роси.
Простяглася  стерня  на  полях.
Віддзвеніли    давно  гострі  коси,
На  узбіччі  проліг  битий  шлях.
.
Гірко  пахне  туман  полинами.
Але  чий  то    залишився  слід?
Зарости  ще  не  встиг  бур"янами...  .
Як  же  важко  йти  шляхом  убрід.

І  осіли  думки  тут  тривожні...
Літо  в  розпалі,  це  ж  не  зима.
Ми  з  тобою  в  цей  час  подорожні.
Більш  тепер  нас  ніщо  не  трима.

Може,  краще  піду  я  стернею?
Інший    шлях  собі  треба  знайти..
Не  тремтіти  ж    мені  тут  душею.
От,  чи  зможу  від  себе  втекти?

Вечоріє,  знов  дощ  накрапає,
Розверзлася  дорога,  слизька..
Я  дивлюся:  це  хто  там  чвалає?
Отаке  тобі,  це  ж,  мабуть,  я...





.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Дід Миколай

юдти…

Ви  звірі  ненаситні,  ви  гієни,
Ви  виплодки  лукавої  пітьми.
Штовхаєте  у  прірву  Україну,
Бо  не  були  ніколи  їй  дітьми.

Чужинці  ви  для  неї  підер.сти,
Ви  -  зайди  із  собачої  Орди.
Одним  живете  суки  -  вкрасти,
Як  їй  ще  більшу  шкоду  принести.

У  другім  світі  живете  істоти,
Пощо  вамі  біди  наші  і  шторми.
Загородили  ліс  кругом  і  воду,
Сховалися  собаки  від  нужди.

Та  вже  прийшли  провісники  розплати,
Які  готові  сук  вас  замести...
За  зябри  вас  юдеїв    вовчих  взяти
І    лапті  вам  негідники  сплести!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671291
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Шлях на Голгофу Василя Стуса

[u](Пам’яті    поета,    перекладача,    прозаїка,    правозахисника,    котрий    помер    4.09.1985.    від    голоду    як    протесту      в    таборі      ВС-389/36-1    біля    с.Кучино    (Чусовський    р-н,    Пермський    край    РРФСР).    Перепоховання    дозволили    тільки    через    4  роки    (1989р.),    коли    закінчився    термін    ув’язнення.    Могила    поета    на    Байковому    цвинтарі    у    Києві).[/u]

Зростав    поміж    тих    роботяг-шахтарів,
Що    славили    край    Донецький,
Пізнав    за    життя    «дикий    рай»    таборів,
Тавро    політв’язня    здобув    і…    згорів…
Законно?    
 –  Ні!      «По-совєцкі»  .

У    пам’яті    Сталіно    завжди    беріг:
Зростав    на    землі    ж    Донецькій,
Де    дух    українства    вже    перегорів…
І    стислось    юначе    серце,
А    в    ньому    –    одна    доброта    і    любов,
І    пісня…    Всього    –    по    вінця.
Вони    шліфували    з    дитинства,    либонь,
Поета,    борця,    вкраїнця.

Дорогою    правди    пішов    він    у    світ
І    мудрість,    мов    жито,    сіяв,
Донеччини    це    той    нев’янучий    квіт,
Що    знав,    чим    живе    Росія.
Свій    хрест,    надважкий,    він    поклав    на    плече
Й    народ    став    будити    словом,
Не    схожим    з    гірким    удовиним    плачем    –
Ламало    воно    основи
Системи,    де    правила    бал    КДБ,
Й    міліція    –    на    підхваті,
Коли    без    вини    забирали    тебе
Нікчеми    у    рідній    хаті.

Свою    Україну,    як    неньку,    любив,
Як    міг,    наближав    свободу,
І    з    пермського    табору    словом    будив
Позбутись    ярма.    
З    народу
Він    вийшов      і    в    таборі    в    сорок    сім    літ,
Вступивши    у    бій    нерівний,
Не    впав,    а    піднявся,    почув    аби    світ,
Що    був    Україні    вірний.
Комфорту    не    мав    він    і    мертвий    в    землі,
Де    долі    людські    ламались,
І    дух    його    звідти    народу    звелів,
Щоби    в    Україні    сховали.

Важким    і    тривалим    поета    був    шлях
У    рідні    місця    –    додому,
Й    стотисячний    мітинг    в    столиці    закляк,
Як    хрест    підняли    святому.*
Душа    його    й    зараз    на    передовій    –
І    слово    його    –    у    битві.
І    перш,    ніж    війни    зупинить    буревій,
Вчить    землю    свою    любити!
4.06.2016.
*тут    мається    на    увазі    Василь    Стус.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671187
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


НАДЕЖДА М.

Так швидко тане свічка воскова…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7RcmnGyZ2BQ[/youtube]


Так  швидко  тане  свічка  воскова,
Коли  їй  не  підтримують  горіння.
Отак  і  в  серці  тануть  почуття,
Від  подиху  малого  миготіння...
Любов  у  серці  швидко  потуха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671142
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Куди летиш? Чому?

Обнявся,    Світе,    знову    ти    із    бідами,
І    ллється    знов    людська    невинна    кров.
З    терактами,    хворобами    і    війнами,
Живеш,    забувши    про    святу    любов.

Летиш    куди,    о    Світе,    неприкаяний,
Над    прірвою,    над    чорною    стоїш…
Чому    віддав    себе    у    руки    Каїнам
На    рубежі    розбурханих    сторіч?

А    час    не    жде…    Бентежить    людство    дозами
Нових    заяв,    щоб    Землю    сколихнуть
Зізнаннями    чи    свіжими    погрозами.
Чи    ж    можеш,    Світе,    правду    цю    збагнуть?..
20.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Крізь товщу літ і часу заметілі

Крізь    товщу    літ    і    часу    заметілі
Ішло    й    долало    людство    перешкоди,
Служило    віддано    одній    великій    цілі,
Щоб    вижити…    Й    створило    власні    коди.*    

Усе    було:    Потопи,    Вавилони,
Життя    давало    непрості    уроки:
Хвороби,    втрати,    війни    і    полони,
Та    люди    зберегли    і    долі,    й    коди.*
10.11.2015.
*Тут  [b]  код[/b]  -  мова  народу.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671043
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Радченко

Твоя кава

Я  розлуку  на  смак  пам'ятаю  -
Гіркувато-солоний,  до  сліз.
Запах  теж  її  не  забуваю  -
Він  зі  мною,  прилипливий,  скрізь.

Відкараскатись  хочу  та  марно  -
В  той  же  час  забуття  ще  боюсь.
Може,  це  і  не  дуже  то  й  гарно  -
А  в  житті,  як  без  них  обійдусь?

Каву  п'ю...  Пам'ятаєш  кав'ярню,
Де  зустрілися  ми  в  перший  раз?
Усміхався  лукаво  нам  бармен,
Розглядаючи  потайки  нас.

Йду  по  парку...Ось  тут  три  троянди
Біло-жовті  для  мене  зірвав
І  сухі  пелюстки  в  фоліанті
Моїх  спогадів  ти  заховав.

Все  минуло...Але  кожний  ранок
Ритуал  свій  повторюю  я:
Ставлю  пару  на  стіл  філіжанок  -
Знов  чека  тебе  кава  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Наталя Данилюк

Червневі сни

Бреду  по  замші  скошених  полів,
Струмок  тріпоче  стрічкою  шовковою…
І  гайморові  пазухи  землі
Ущент  забиті  свіжою  половою.

Ні  гуркоту  довкіл,  ні  суєти,
Хіба  що  пташка  вітер  перекрикує.
Під  хмарами  натягнуті  дроти
Тримають  на  собі  бетонні  циркулі.

У  травах  монотонні  цвіркуни
Капелою  вливаються  у  тишу  цю…
І  я  пливу  в  червневі  теплі  сни,
І  стебла  піді  мною  ледь  колишуться…

І  промінь  поцілунком  золотим
Виблискує  на  пальці  безіменному,
Хапаю  неосяжність  висоти,
І  небо  стугонить  моїми  венами!..

І  від  цієї  стиглої  краси
У  голові  так  солодко  макітриться!
Над  оборогом  сонечко  висить,
Мов  китиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


dovgiy

БУР`ЯН.

БУР`ЯН.

Сонце  було  у  душі  щоденно.
Майбуття  блищало  ніби  скло.
Вірилось:  все  буде  в  нас  напевно
Щастя,  радість,  віра  і  тепло.
Та  недовго  сяяла  погода
Раптом  обгорнула  все  пітьма
Ухопила,  мов  хижак,  за  горло,
Горя  незагойного  зима…
А  літа  такі  дістались  довгі:
Аж  піввіку  тягнеться      линва…
Сіялось  щоденно  зерно-слово,
Та  злиденні  видались  жнива…
Чом  отак?  Невже  був  недолугим,
А  чи,  може,    засмоктала  лінь?
Чи  роки  без  раю,  без  подруги
Назавжди  наклали  свою  тінь
Як  тенета  вічної  скорботи,
Що  глушили    порух    на  вірші?
Ні!  Не  лінь.  Був  всі  літа  в  роботі.
А  слова…  збирав  їх    «для  душі»…
Все  таємно…  соромно,  бач,  було…
Весь  той  біль  прожитого  життя…
Нащо  те  показувати  людям,
Нащо  їх  знайомить  з  почуттям,
Що  тебе  усі  літа  катує
І  яке  коханням  не  назвеш?..
Вже  тебе  давним-давно  не  чують,
А  ти  й  досі  думками  живеш,
Які    просто  видаються  зайві
В  сьогоденні    бідного  буття!
Так  було…  по  рік  передостанній:
Душу  струсонуло  почуттям.  
Не  колишнім,  а  не  знано  новим,
Коли  вже  нічого  не  чекав…
Чи  то  погляд…  чи  проста  розмова…
Чи  життям  згорьовані  вуста…
Щось  в  цій  жінці  було  незвичайне,
Не  вкладалось  в  рамки:    «як  усі»…
В  глибині  очей  яскріла  тайна,
Цілісність  чудової  душі
І  якась  уроджена  шляхетність
Підкупала,  ворожила  в  ній.
Дивувала  виняткова  чесність
В  дійсності  брехливих  наших  днів.
Зустрічі  частішали…  хвилини
Пролітали  мов  єдина  мить…
І  душа  самотньої  людини
Потяглась  до  неї  мимохіть.
Став  себе  ловити  на  тій  думці,
Що  здурів!  Що  втратив  ясний  ум.
Нащо  ти  потрібен  оцій  жінці?!
А  ночами  –  неспання  і  сум…
Німий  відчай:  не  змінити  долю…
Надто  пізно  зустріч  відбулась.
І  таємне  вирвалось  на  волю:
Сорому  загата  прорвалась
І  любов  нестримною  рікою
Розлилась  в    бурхливому  вірші…
Раювали  в  цьому  ми  обоє:  
В  почутті  зріднілі  дві  душі.
Так  було,  аж  поки  злоязикі,
За  брутальні  плітки  не  взялись.
Між  людей:  сусідів  або  близьких
Слухи,  пересуди  потяглись,
А  у  неї  діти  вже  дорослі…
Малі  внучки…  та  й  не  ті  літа…
Та  і  я,  -  дивак  старий,  бездомний…
Нащо  їй  подібна  срамота?..
І  розпалось!!!    Начебто,  як  друзі…
А  насправді,  поміж  нами  клин.
Я  тепер  як  той  бур’ян  на  лузі:
Посивілий,  знічений  полин.

Жовтень      2013  рік.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


горлиця

ПРОЩАЙ !

Якби  зібрати  всі  слова    на  світі,
І  кинути  в  бездонну  глибину,
Не  доторкнешся  дна,  щоби  закрити
Ту  біль  безмежну,  вічну  темноту.

Тебе  нема,  немов  завіса  впала,
Ти  зник  за  обрій  ,в  кращії  світи,
Зів`яли  квіти  ,  мов  зима  настала,
І  холодно  і  тужно    на  душі.

Лиш  в  спогадах  минулого  зорієш,
І  добрі  очі  сяють  із  небес,
У  промені  ти  посмішкою  грієш,
Лобов  свою  росою  принесеш.

І    де  б  вона  не  впала,  засріблиться,
І  скропить  похололий  стан  душі,
Ти  з  нами  був  і  в  спогадах  імлиться
Твоя  рука  ,  що  поле  спориші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ти скажи таке слово…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc  [/youtube]



Ти  скажи  таке  слово,
Щоб  мурашки  по  тілу.
Ніби,  цвіт  веснянковий.
І  літати  хотіла.

Щоб  повірила  в  щастя,
Що  дістати  рукою.
Ти  знайди,  якщо  вдасться,
Несумісне  з  журбою..

Повноводне,  як  річка,
Де  нема  берегів.
І  світило,  як  свічка,
Щоб  вогонь  вічно  грів.

А  коли  я  захочу
Розлучитись  з  тобою,
Ти  зігрій  холоднечу...
Почуття  я  удвою.

Прив"яжи  мене  словом,
Зумій  з  долею  битись.
Щоб  від  грубого  слова
Не  вдалось  розлучитись...

Хай  цвіте  ніжним  цвітом,
Надихає  на  щастя,
Ти  знайди  слово  -  світло..
Може,  все  ще  удасться....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ранкова ідилія

У    росах    ще    звечора    спала    трава,
Під    ковдрою    з    марева    річка    дрімає,
Промінчик    на    сході    ледь    темінь    прорвав
Нам    ранок    тихенько    на    землю    спускає.

І    стомлені    в    гніздах    ще    спали    пташки,
Щоб    свіжої    сили    за    нічку    напитись,
Лисак    чимчикує    один    навпрошки,
У    травах    і    темряві    щоб    розчинитись.

Мовчать    і    листочки    на    сивій    вербі
(У    снах,    у    нічних,    вони    не    розмовляють),
Їжак    недалечко    десь    спав,    аж    хропів    –
Це    й    тишу    ранкову,    й    мене    забавляє.

А    вже    коли    ранок    на    землю    упав,
Збудив    і    людей,    і    пташок,    і    худобу,
Проснулись    дерева,    трава    і    хліба    –
Усе    буде    мати    вже    іншу    подобу.
8.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670824
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Річка в березі коріння мила

Річка    в    березі    коріння    мила
Вербам,    що    тулились    при    воді,
Нічка    воду    зорями    сріблила,
Позбавляла    місяця    надій.

То    зірки    на    ніс    йому    саджала,
То    Чумацький    вистеляла    шлях,
Не    давала    спать    йому,    безжальна,
Поки    рання    зірочка    зійшла.

Хто    не    спав    цю    ніч,    напевне,    знає,
То    яка    божественна    краса    –
Можна    порівняти    тільки    з    раєм
Землю    цю    й    казкові    небеса.
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670822
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не можу з цим змиритись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw  


[/youtube]  

Літа  по  хаті  запах  липи.
І  я  не  сплю  уже  давно.
І  монотонні  чую  скрипи
Гілок,  що  дивляться  в  вікно.

То  старий  кущ  -  оздоба  саду.
Недавно  радість  дарував.
Та  я  відчула  в  нім  досаду,
Бо  цвіт  його  уже  опав.

А  вітер  пахощі  все  носить.
(І  всіх  дурманить  липи  цвіт),
То  між  дротами  заголосить,
То  перейде  на  дикий  сміх.

То  доторкнеться  ніжно  штори-
Задиха  ніжне  полотно.
І  оживуть  на  них  узори,
Як  квіти  кинуті  в  вікно.

А  то  пахне  мені  в  обличчя,
Розкида  пасми  моїх  кіс...
А  я  не  можу  з  цим  змириться,
Що    радість  цю  не  ти  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016


Леся Утриско

Як зупинити час.

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.

Десь  там,  де  сонце  вже  нове  жевріє,
Десь  там,  де  птаха  почина  співать,
У  тих  краях,  де  лиш  любов  замріє,
В  глибоких  снах  думки  його  мовчать.

А  він  спішить,  вистукує  моменти,
Моменти  істини,  моменти  забуття,
Відкине  всі  невдалі  аргументи,
Розписане  у  них  твоє  життя.  

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670519
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Десь загубилась наша Правда


Десь    загубилась    наша    Правда,

Її    так    важко    віднайти.

Це    не    лише    для    всіх    принада    –

Це    те,    що    треба    зберегти.


Цей    скарб    не    купиться    за    гроші    –

Дорожчий    злата    й    кришталю.

–  Не    розминіться    з    нею,  –    прошу,

Бажанням    душі    запалю.


І    віку    в    Правди    теж    немає:

Вона    –    безсмертна,    добре    знай.

Не    вірю,    що    вона    німа    є    –

Буває    просто    мовчазна.


А    ще,    я    вірю,    час    настане    –

І    заговорить,    заспіва

Та    Правда    й    вільним    птахом    стане.

Й    держава      буде    в    нас    нова.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670339
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Схотіла правду цінувати

Я    хочу    знов    своє    життя

Все    по    зернинці    перебрати

І    зрозуміти    до    пуття,

Чому    потрапила    «за    грати».

Чому    не    вибрала    політ,

Щоб    сіру    залишить      буденність?

А    може,    винен    в    цьому    світ,

В    якім    жила,    чи    зайва    чемність?

А    може,    батько    не    навчив

Чини    високі    шанувати,

І    поміж    ними    живучи,

Схотіла    правду    цінувати?


Давно    вже    давить    тіснота    –

Не    ті    роки,    вже    мліють    крила,

З    народу    я,    тож    біднота,

Тому    ж    і    горло    перекрили?

І    все    ж,    не    зможу    я    мовчать,

Навіть    із    клітки    обізвуся:

Чому    усі    терплять,    мовчать,

Солідні,    сиві    і    безвусі?.

Допоки    житимемо    так:

Глухі    й    німі?    Ми    ж    –    не    ікони…

Чи    запанує    в    нас    свята

Народна    правда    і    закони?

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670337
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


НАДЕЖДА М.

Та все в думках своїх гублюся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]


Ритмічно  стукає  будильник,
Кидає  лампа  блідий  світ.
Мете  надворі  листя  двірник.
Це  новий  день  родивсь  на  світ.

Та  ще    дрімає  все  навколо.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Рум"яне  сонце  сходить  кволо,
То  раптом  полум"ям  сипне.

І  зашаріються  враз  хмари,
Немов  рум"янець  на  щоках.
І  побредуть,немов  отари,
По  їм  знайомим  лиш  шляхах.

Із  здивуванням  я  дивлюся,
На  вічний  цей  коловорот.
Та  все  в  думках  своїх  гублюся:
Чому  ж  життя    безповорот?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Стрічало літечко осінь

Стрічало    літечко    осінь,
Молилось    її    красі
І    вересню    ноги    босі
Купало    в    святій    росі.
Метелики    ще    літали,
Слід    сонечка    –    на    воді,
Вони    чомусь    не    сідали,
Хоч    їм    очерет    радів.
І    дивно    верба    тремтіла    –
Сама    була    не    своя,
Мов    виплакатись    хотіла    –
Обставини    не    велять.
Тут    річечка    із    журбою
Повінчана    бігла    в    даль.
Стогнав    солдат    під    вербою,
Той    звук    понесла    вода.
А    вечір    коли    розправив
Плечища    свої    вгорі,
На    коренях,    на    корявих
Бійця    він    тоді    стеріг.
Лиш    ніч    привела    до    нього
Людей    двох,    немолодих,
Що    перев’язали    ногу,
Напитись    дали    води.
Й    зрадів    Донець    недвозначно,
Бо    ж    люди    були    людьми;
Й    вербі    вже    тепер    не    лячно:
В    тих    душах    нема    зими.
19.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670165
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Наталя Хаммоуда

Життя…

                 Життя...
Коли  Вона  була  вагітна  п'ятим,  
Про  Неї  говорило  все  село:
"О,  їм  би  тільки  діточок  "клепати"",
"Навіщо  того  п'ятого  було?"

"Пора  б  і  стрим  собі  вже  дати.  Годі.
На  що  біднòту  плодити  на  світ?"
Сусідка,  перестрівши  на  городі,
Також  навчала,  як  то  жити  слід:

Зроби  аборт.  Що  зможеш  ти  їм  дати?
Ось  в  мене  тільки  донечка  одна,
А  кожен  день  такі  великі  трати...
А  в  тебе  купа,    і  грошей  катма.

Від  чоловіка  твòго  толку  мало,
Ось  інші  десь  шукають  легший  хліб.
Зроби  аборт,  лишай  дітей  на  маму,
Якщо  не  він,  то  ти  збирайся,  їдь.

Але  Вона  не  слухала  нікого,
(Таких  порадниць  було  півсела),
Чекала  на  народження  малого,
І  попри  все  раділа  і  цвіла.

Їй  те  дитя  мов  додавало  сили,
Багатство  й  бідність  -все  в  житті  мине.
Вона  щодня  молилась,  і  просила,  
Лише  здоров'я.  Pешта-наживнè.

Роки  минали.  Діти  підростали.
Усякого  побачити  прийшлось...
Додому,  наче  до  гнізда  злітались,
І  стільки  в  хаті  радості  було...

А  ось  сусідська  дівчинка  не  їде,
Десь  за  кордоном  вже  багато  літ.
Допомагають  матері    сусіди,
Без  доньки  їй  не  милий  білий  світ.

Зайшла  до  Неї  саме  в  час  обіду,
Обличчя  сіре,  голос  аж  тремтить:
Я  у  притулок  для  самотніх  їду,
До  вас  я  попрощатися,  на  мить.

04/06/2016
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670194
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Голосом людським земля волає

Скінчився    бій…    Земля    іще    палає…

Навкруг        тіла:    і    мертві,    і    живі  –

І    голосом    людським    земля    волає:

«Моя    краса    утоплена    в    крові.

Я    більше    сліз,    гірких,    не    хочу    пити,

Ридань    не    можу    чути    матерів,

Війни    я    проклинаю    дикі    миті.

Як    син    живим    у    танкові    згорів?»


Минуть    літа,    поки    загоїть    рани

Розтерзана    Донеччини    земля.

Історія    назве    її    тиранів,

Хай    час    від    покарання    не    звільня.
1.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670027
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Такий він, український визволитель

Давно    на    скронях    сивина    розквітла…

Суворий    зовні    –    доброта    в    очах.

І    день,    і    ніч      на    свіжому    повітрі.

Десяток    шостий    вік    його    почав.

Він    тут      не    сам.    З    двома    він    тут    синами

(Десантникам    якраз    і    місце    тут),

І    хоч    війна    ця    схожа    із    цунамі,

Та    ворога    таки    вони    зметуть.

Герої    ці    із-під    Дніпропетровська,

Але    Донбас    –    то    їхня    теж    земля,

І    рідна    є    для    них    вода    Дніпровська,

І    Крим,    що    зараз    стогне    від    Кремля.

Весь    батальйон    їх    –    незвичайні    хлопці,

Сміливі,    чесні,    мов    одна    сім’я,

Їх    називають    скромно:      добровольці.

Ні    «Град»    їх    не    лякає,    ні    зима.


Такий    він,  український    визволитель,

Від    діда-прадіда    й    такий    у    наші    дні,

Готовий    за    країну    кров    пролити

І    перемогу    принести    рідні.
3.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670025
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


НАДЕЖДА М.

Не звільняйте серце від людини…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oj_gr3KBmNQ  [/youtube]
 
 


Я  сумую  за  тим,  чого  в  мене  немає.
І  вірю,  що  в  інших  йому  погано.
--------------------------------------