Віталій Назарук: Вибране

Ганна Верес

Батькова молитва (Слова для пісні)

Де  барвінок  синій  
Килим  постелив,
Тато  свого  сина
До  грудей  тулив…  
Батькові  долоні
Теплі  і  тверді,
Вогкі,  ледь  солоні,
Все  життя  в  труді.

[i]Приспів:[/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.»

Батькові  в  волосся
Впала  сивина  –
В  пізню  його  осінь
Забрела  війна.
Чується  молитва
З  вуст  його  й  землі:
Не  були  щоб  вбиті
Батько  й  син  в  борні.

[i]Приспів.[/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.»

Де  барвінок  синій
Килими  стелив,
Внука  вже  –  не  сина
Дід  тепер  тулив,
І  з  грудей  молитва
Лине  мовчазна,
Та  її  Всевишній,
Вірю,  розпізнав:

[i]Приспів.  [/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.
Хай  земля  квітує
В  обіймах  весни,
Небо  сторожує
Лиш  спокійні  сни.»
10.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756414
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Любов Іванова

Время печали - пора листопада

В/стречает  осень  снова  у  порога
Р/аскинув  густо  на  траве  оранж.
Е/ще  октябрь,  но  уже...  тревога,
М/инор  осенний  объявил  реванш.
Я/нтарь  созревшей  впору  облепихи

П/ылает  ярче  солнечных  лучей.
Е/й  бы  дарить    загадочные  блики
Ч/его  ж  ты,  осень,  душу  бьешь  больней?
А/  мне  бы  ...  мне  бы  по  весне  подснежник,
Л/есная  тень  и  теплый  шум  дождя,
И/  вереницу  впечатлений  нежных

П/од  трель    шального  в  роще  соловья.
О/тнюдь,  все  это  не  подарит  осень
Р/азвёл  октябрь  в  садах  своих  костры.
А/леют  ярко  в  парках  среди  сосен,

Л/есной  рябины  щедрые    дары.
И/  лишь  душе  нисколько  не  уютно...
С/ентябрь,  октябрь...а  там  -  зимы  простор,
Т/оропят  годы  и  несут  попутно
О/садок  грусти,    нАжитый  укор.
П/ылает  осень  желтым,  рыжим,  красным,
А/  на  душе  ,  как  в  беспробудном  сне.
Д/ень  ото  дня  унынье  шагом  властным
А/ванс  дает...  весенней  новизне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Напевно

В  той  час,  коли  сонце  вляглося  вже  спати
І  вітер  в  кишені  зібрав  промінці,
За  звичкою  вечір  виходить  гуляти
І  торбу  з  зірками  несе  у  руці.
Він  й  сам  ще  не  зна,  як  йому  заманеться:
Розсипати  рясно  по  небу  чи  ні?
Нехай  тільки  ніч  хоч  здаля  озоветься,
А  в  голосі  радість  чи  нотки  сумні.
Стрічатиме  вечір  свою  королевну,
Як  радість,  то  рясно  зірками  сипне.
А  —  ні,  то  віддасть  торбу  їй,  бо  напевно,
Коли  розсипатиме  —  сум  прожене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


MERSEDES

Зігріє зустріч нас…

Сумує  скрипка  у  осінню  тишу,
Мелодія  в  душі  моїй  сумна.
Вже  облетіло  жовте  листя  з  вишні
До  серця  закрадається  зима.

І  ти  десь  загубився  в  листопаді
А  я  ось  тут  із  скрипкою  одна.
Мелодії  колись  були  ми  раді
Тепер  смичок  не  хоче  брать  рука...

За  вікнами  блукає  дощ  сердитий,
Все  стукає  і  стукає  в  вікно.
Він  з  ніг  до  голови  уже  умитий,
Та  байдуже  йому  і  всеодно...

Я  за  тобою  любий  так  скучаю,
Хвилююся  і  думаю  весь  час.
Не  зігріває  філіжанка  чаю,
Зігріє  лиш  з  тобою  зустріч  нас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756137
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

На шляху війни

Колисала    ніч    розлуку,
Падали    зірки,
Потонули    в    тиші    звуки…
На    землі    –    пташки.
Нічка    тишу    колисала,
Проганяла    сни,
А    в    бійця    життя…    згасало
На    шляху    війни.
Ніч    у    очі    заглядала,
Проганяла    смерть,
А    коли    уже    світало,
Напоїла    вщерть
Не    росою,    а    водою,
Що    лилась    дощем,
Й    розминувся    він    з    бідою,
Легшав    біль    і    щем.
Ніч    розлуку    колисала,
Зірку    ж    –    зберегла.
Долю    хлопцю    врятувала
Дівчина    з    села…
3.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756076
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

Кричала душа вдовина

Кричала      душа      вдовина
І      сліз    їй    не    вистачало…
Сьогодні    вона    вже    сина…
В    труні    із    АТО    стрічала.

Такого    ще    молодого,
Без    батька    зростав    із    нею,
Раненько    він    став    на    ноги,
Мов    Бог,    дорожив    сім’єю.

І    вмить    ожила    картина,
Далека,    сумно-тривожна:
Синок    був    зовсім    дитина    –
Забути    таке    як    можна?!..

Тоді    із    Афганістану
Доправили    чоловіка,
Так    рано    вдовою    стала
Тай    буде    уже    довіку.

І    серце      геть    розривалось,
І    глухо    душа    стогнала,
І    плечі    вдови    здригались…
За    що    їй    такий    аналог?
18.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756072
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

Привезли чоловіка із зони АТО

Привезли    чоловіка    із    зони    АТО,
Щоб    у    рідній    землі    поховати.
А    чому    не    з    війни,    те    не    скаже    ніхто…
Боїмося    війну    ми    війною    назвати?..
Що    війна    це,    те    визнав    уже    цілий    світ,
І    вогонь    там    смертельний    літає:
України    воює    найкращий    там    квіт
І    вночі,    і    удень,    і    коли    ледь    світає.

Поховають    бійця,    як    належить,    як    слід,
Та    від    того    матусі    не    легше.
Смерть    і    цю    проковтне    Україна    і    світ?
Втрата    сина      далеко    не    перша.
Тисячі    полягли    у    нерівнім    бою,
І    без    бою    також    вже    без    ліку,
Захищаючи  землю,    родину    свою,
Люди    ж    ті    були    різного    віку.

Прогримить    над    могилою    залп    –    не    салют,
Спорожніє    душа    і    знеможеться    серце.
І    усі    цю    війну    у    думках    проклянуть.
Завтра    ж    знову    в    АТО    відправлятимуть    берци…
1.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756029
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017


MERSEDES

Любов на двох…

Вони  йшли  двоє  в  осінь  золоту,
За  руки  один  -  одного  тримали.
Любов  на  двох  ділили  лиш  одну
І  літ  що  вже  пройшли  не  рахували...

Якщо  в  думках  вернутися  назад,
То  оживе  знов  молодість  буремна.
Яскраво  заквітує  диво  -  сад
І  очі  в  кольорах  мов  ягід  терна.

Згадаються  розлогі  береги,
Бурхлива  річка,  човен...  в  ньому  двоє.
Він  діставав  їй  лілії  з  води,
А  на  вітру  гойдалися  тополі...

Вони  в  ті  дні  щасливими  були...
Вона  всміхалась  наче  сонце  ясне.
В  ромашках  загубитися  могли,
Або  губилися  у  лісі  часто.

Для  них  пісень  співали  солов'ї
І  незабудки  ніжно  їм  кивали.
Їх  освіщали  в  парку  ліхтарі,
Кохання  їхнє  зорі  малювали...

Вони  йшли  поруч  в  осінь  золоту
І  хоч  вже  їхня  молодість  минула.
Любов  пронесли  й  віру  по  життю,
Вона  туди  думками  їх  вернула...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756020
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Леся Утриско

Скільки треба тобі, ЛЮДИНО?

Я  стояла  й  дивилась  в  дорогу,  
Як  бабуся  в  аптеку  зайшла,
Ніби  тихо  молилася  Богу-   
Видно  ліки  для  себе  знайшла.  

Розглядала  полиці,  пігулки-
Шепотіли  щось  в  зморшках  уста
І  тряслися  старечі  руки,  
А  на  очі  скотилась  сльоза.  

Розгорнула  стареньку  хустинку,
Подивилась  на  зімятий  гріш,  
Краєць  хліба  виднів  з  торбинки,
Ніби  крихта  й  великий  кіш.  

Щось  просила-  слова  злітали...
Розвернулася  і  пішла,
Всі  розгублено  споглядали-
Розірвалась  від  болю  душа.  

Наздогнав  молодий  хлопчисько,
Пачку  ліків  тикнув  старій,  
Придивлялася  бідна  близько-  
Він  у  натовп  чкурнув,  мов  у  рій.  

Залилася  стара  сльозами,  
Хлипав  з  нею  небесний  дощ,
Знов  до  Бога  летіла  словами:
У  той  світ,  де  не  було  їм  прощ.  

......................................................

Що  за  світ  живемо,  ПАНОВЕ?
В  чім  провина  її  така?
Де  ж  закони  людські-  те  нове,
Що  не  має  стара  й  п'ятака?

Що  не  може  купити  ліків?-
Працювала  усе  життя.
Чом  на  старості  вкрадена  втіха?
Де  ж  бо  ваші,  людські  почуття?

Світ  зогнив  у  чужих  просторах,
Там,  де  злидні-  старечі  серця,
Брудні  гроші  лежать  у  офшорах
І  не  видно  вже  цьому  кінця.  

Де  кінець,  де  той  край,  де  межа?  
Скільки  треба  тобі-  ЛЮДИНО?
В  старе  серце  встромлено  ножа-
В  чім,  скажіть  бо  її  провина?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Валентина Ланевич

Обволокує вечір сивою димкою густий туман.

Обволокує  вечір  сивою  димкою  густий  туман,
Цідить  крізь  листя  багряне  на  землю  парне  молоко.
Вітер  притих,  ані  шелесне,  берізку  впіймавши  за  стан,
Стелить  їм  світло  доріжку  тремтячу,  де  хатнє  вікно.

І  зірка  на  небі,  перша,  ледь  тьмяно  ясніє  угорі,
Раптом  зривається  та  зщезає  у  високій  траві.
Із  безвісти  місяць  вигулькує  і  висне  на  ліхтарі,
Душа  завмирає,  розхристана  стає  на  вівтарі.  

Ввібрала  в  себе  плач  знедолених,  покинутих,  забутих,
Матері  сердечний  крик  німий,  в  очах  благань  спокута.
Що  груди  рве  скорботою  через  гріхи  війни  проклятих
Та  надіється  щиро,  що  Господом  буде  почута.    

18.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


MERSEDES

Ти віддаєш своє тепло…

Світ  фарб  довкола  золотистий
І  листя  мов  перина  на  землі
І  неба  синь  в  сорочці  чистій,
З  височини  всміхається  мені.

Твій  погляд  ніжності  осінній,
Мене  мов  вітер  теплий  пронизав.
Закарбувався  колір  синій
І  ті  слова,  що  ти  мені  сказав...

Ти  чуєш,  осінь  разом  з  нами,
Торкається  до  малинОвих  губ.
Вмиває  личенько  дощами.
Ми  від  дощу  ховаємось  під  дуб.

У  дуба  чуб  й  великі  віти,
Там  дощ  нас  не  дістане  ні  за  що.
Шмигає  коло  нього  вітер,
Ти  віддаєш  мені  своє  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ганна Верес

Заплакав росою ранок

Заплакав    росою    ранок,
Як    сина    її    убили…
Тяжка,    незагойна    рана
В    душі    у    матусі    нила:
Чому    розтоптали    право
Її    мать    живого    сина?
За    що    була    ця    розправа,
За    колір,    за    жовто-синій?

Син    так    любив    Україну
Від    Заходу    і    до    Сходу,
За    що    ж    він    тоді    загинув    –
Продовжувач    свого    роду?
І    тихо    сльоза    стікала,
І    кров’ю    волало    серце,
А    з    ними    –    і    дні    тікали…
Життя    вже    не    мало    сенсу…

Та    є    материнська    сила,
Свята    і    непереможна,
Устане    вона    й    за    сина,
Загляне    у    серце    кожне
Й    поділить    загальне    лихо
На    всіх    –    по    дрібній    частині    –
Такий    заповіт    великий
Дістала    вона    від    сина.

І    плакав    росою    ранок,
Щоб    сили    ті    відновити,
Й    народу    глибокі    рани
В    росі    назавжди    втопити.
18.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ганна Верес

Постукали слова до мене

Постукали    слова    до    мене,
Щоби    у    вірші    їх    ввела,
Про    жито,    стигле    і    зелене,
Про    долю    рідного    села,

Й    про    неньку    нашу  –    Україну,
І    доленьку    її,    гірку,
І    про    красуню    Чураївну,
І    про    Дніпро    –    святу    ріку,

І    про    замріяну    калину,
Що    стереже    у    лузі    брід,
І    одиноку    тополину,
Що    український    славить      рід.

Слова…    Ви    друзі    мої    вірні
У    горі    й    радості    –    завжди,
І    це,    мабуть,    закономірно.
Врятуйте    ж    край    мій    від    біди!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ганна Верес

Це тільки штрих того, що відбувається

Гримить    війна    і    небо    розривається
Стрілою    вогняною    знов    навпіл,
А    на    землі    дівчатко    надривається,
На    ніжки    стаючи    свої    слабі.
Підняти    неньку    хоче,    закривавлену,
Мале    дитя    не    може    ще    збагнуть,
Чому    в    його    матусі    раптом    «вава»    є,
Що    до    життя    її    не    повернуть…
Плачем    дитячим    тиша,    приголомшена,
Дивилася    згори    на    чорний    дим,
На    дерево,    що    стало,    ніби    локшина,
І    на    стіну,    розсипану    в    ряди.
Це    тільки    штрих    того,    що    відбувається,
А    скільки    охопив    би    об’єктив,
І    показав,    як      кров’ю    упивається
Земля,      в    якій    міг    опинитись    ти?!
15.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755701
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


evgen

Ой не байдуже й боляче мені.



мені  болить  й  пече  у  серце  й    груди.
що  більшість  з  нас  вже  на  самісінькому  дні.
що  терплять  гніт  й  свавілля  наші  люди
серед  лукавства,  підлості,  брехні.
ой  не  байдуже  й  боляче  мені!



***
В  неподільній  Україні
Від  Тавриди  й  до  Волині  
Ти  мій  брат  і  я  твій  брат
Та    дорвалися  до  влади
Брехуни  та  казнокради
Від  Донбасу  й  до  Карпат.

Східняки  і  галичани
І  селяни  і  містяни
дружно,  без  усяких  схем
Цих  продажних  депутатів
Казнокрадів,    супостатів,
На  смітник  усіх  зметем.

Час  прийшов  нам  згуртуватись
Та  негайно  позбуватись
Всіх  невігласів  владик
Драною  мітлою  гнати,
Щоб  не  бачити  й  не  знати
Цих  мерзенних,  підлих  пик.  

Бо  вже  більш  ніж  четверть  віку
Горе  та  біда  без  ліку
Хазяйнують  поміж  нас
Падаємо  нижче  й  нижче
Видно  вже  ганебне  днище.
А  між  тим  минає  час,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Леся Утриско

Лиш кохання зостане горіти.

Не  дописуй  мене,  
Залиши,  хай  дописує  вітер,  
Все  колись  промине,
У  забутім  коханні  зігріте.

Не  малюй,  я  прошу,  
Он  торкається  осінь  зухвало,  
Все  тобі  напишу,  
Лиш  придумаю  першу  октаву.  

Не  сумуй,  ще  не  час,
Ще  не  зіграні  матчі  та  битви,
Призначає  для  нас
Те  життя,  що  лиш  лезо  ув  бритви.

Ти  цілунком  зціли
Пелюстки,  що  завиті  в  бутони,  
Смолоскип  запали,  
Перетни  всі  болючі  кордони.  

Не  дописуй  мене,  
Намалюй,  аби  тихо  зотліти,
Все  колись  промине,
Лиш  кохання  зостане  горіти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755627
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


MERSEDES

Торкнулись спогади душі…

Торкнулись  спогади  душі,
Згадалось  те  що  вже  минуло.
Ті  не  написані  вірші,
Які  лише  для  тебе  були...

І  осінь  наша  золота,
В  якій  з  тобою  ми  зустрілись.
І  твої  очі...  доброта,
На  них,  на  тебе  задивилась...

Усмішка  ніжна  і  проста,
Тепло  долонь,  що  пригортали.
Твої  гарячії  уста,
Мені    цілунки  дарували...

Чудово  все  немов  кіно,
Я  вдруге,  втретє  подивилась.
Не  наче  долі  полотно,
Само  собою  відродилось...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755570
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


MERSEDES

Осінні сюрпризи…

Знову  дощ,  а  його  вже  не  треба,
Барабанить  і  стука  в  вікно.
Мабуть  навпіл  прорвалося  небо
І  не  можна  зашити  його...

То  нам  осінь  дарує  сюрпризи,
Бо  на  когось  сердита  вона.
Цілу  ніч  лише  сльози  й  капризи,
Вередує  і  плаче  щодня.

Заспокойся  красуне  -  благаю,
Теплим  променем  в  коси  вплетись.
Пройдись  стежкою  ти  понад  гаєм,
Наче  сонечко  нам  усміхнись.

Не  пручайся...  Прошу...  Тобі  раді...
Заспівай  мелодійних  пісень.
Закружляй  у  парчі  в  листопаді,
Хай  наступить  знов  сонячний  день...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755563
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

ТЕПЛОМ І ТУМАНАМИ ОСІНЬ БАГАТА

Теплом  і  туманами  осінь  багата  –  
Дерева  втопились,  і  річка,  і  хати.  
Важкою  росою  укрилась  верба,  
Аж  раптом  невидима  сила  зрива  
Жовтенький  листочок  і…  кидає  в  воду.  
«Шкода,  та  не  зміниш  закони  природи,  –  
Подумала  я,  задивившись  на  нього,  –  
Здається,  мене  кличе  на  допомогу.  
Чи  купіль  не  та  сиротині-листку?»  
В  тривозі  біжу  по  сирому  містку  
З  бажанням  листочок  таки  врятувати.  
Та  чомусь  туман  його  встиг  заховати.  
30.10.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755525
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ніна-Марія

МИРНОГО НЕБА ТОБІ, УКРАЇНО

[img]http://dozor.kharkov.ua/content/documents/11802/1180181/thumb-big-420x305-be14.jpg[/img]

Я  хочу,  Вкраїно,  тебе  привітати!
Як  жінку  вродливу,  як  люблячу  матір.
Вклонитись  доземно,  що  ти  в  мене  є.
Тут  я  народилась,  в  тім  щастя  моє
 
З  тобою  разом  я  радію  й  страждаю.
Крізь  серце  всі  болі  твої  пропускаю.
Ти  ж  зовсім,  голубко,  така  молода,
Звалилась  на  тебе  страшенна  біда.
 
Свободу  виборюєш  крові  ціною.
Воюєш  з  москальською  злою  ордою.
Вже  стільки  у  землю  козаків  лягло,
Щоб  небо  над  нами  лазур'ю  цвіло.
 
Хай  слава  твоя  невмирущою  буде!
Я  вірю  в  боях  перемогу  здобудеш!
Хай  буде  щасливою  доля  твоя,
Святиться  в  віках  нехай  горде  ім'я!

СЛАВА  УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ  СЛАВА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755519
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Леся Утриско

Дві матері сиві.

Дві  матері  сиві-  гіренькі  дві  долі,
Там  зболений  світ  сирітки-  тополі.  
Та  хто  зрозуміє?  І  хто  їм  поможе?
Знов  сина  зустріти?!  О,  милий  мій  Боже!

Знов  сина  зустріти,  в  обійми  забрати,  
Де  мальви  встеляють  стежину  до  хати,
Де  світ  материнський  застиг  у  печалі,
Де  очі  в  сльозах,  де  зранені  далі.  

Де  очі  у  смутку  вдивляються  в  небо,  
Душа,  наче  птах,  злетіла  б  до  тебе.
Мій  сину-  синочку!  Чому  така  доля?  
Живу  серед  болю  сирітка-  тополя.

Дві  матері  сиві,  як  мати  Господня,  
У  долі  питають:  -  Чом  смерть  неприродня?
Чом  душі  юначі  лелекою  в  просинь?
Там  коси,  матусю,  накрила  вже  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755480
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наталя Данилюк

О часе, пригальмуй на хвильку біг…

О  часе,  пригальмуй  на  хвильку  біг,
І  блискавично  не  лети  повз  мене!..
Вже  світлофорить  осінь  вздовж  доріг
Багряним,  теракотовим,  зеленим.

Ще  ніби  вчора  літо  провела,
А  нині  жовтень  перетнув  екватор.
Чомусь  так  мало  справжнього  тепла,
Зате  леткого  блиску  забагато

У  вулику  людської  суєти,
Де  нерви  не  живі,  а  синтетичні!..
Цей  світ  давно  з  наукою  «на  ти»,
А  що  душа?  Як  нетрі  фантастичні  ─

Непроходима  хаща,  глухомань,
Де  що  не  крок  –  сліпі  космічні  діри…
Як  часто  між  земних  поневірянь
Людині  бракне  спокою  і  віри,

Щоб  осягнути  серцем  глибочінь,
Просканувати  поглядом  висоти
І  підібрати  кодові  ключі,
Й  замки  небесні  позривати  всоте…

І  духом  життєдайної  весни
Наповнити  кожнісіньку  судинку,
Допоки  час  тебе  не  розчинив
В  галактиці,  мов  зоряну  пилинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

Сонце сховалось за річку…

(З  карпатських  замальовок)

Сонце  сховалось  за  річку,  
щулиться  обрієм  день,
вечір  запалює  свічку,
гори  співають  «Марічку»
і  про  смерічок  пісень.
Місяць  на  голос  трембіти
робить  невпевнено  крок.
Вже  скористалася  літом  
нічка,  проворна  кобіта,
й  намолотила  зірок.
Ними  засіяла  хмари,
наче  ґаздиня  ріллю.
Із  полонини  отара
тюпки  біжить  до  кошари.
Хлопцям  на  руки  зіллю.
Чиста  з  потоку  водиця
втому  здолає  умить
і  чабанові  присниться
ніччю  розкішна  копиця.
Мила  під  зорями  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755442
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

З карпатських замальовок

***
Скинула  хмара  зайву  вологу,
день  у  сльоті.
Всякій  погоді  дякують  Богу,
землі  святі.
Ринули  з  гір  під  ворини  потічки  –  
бистра  вода.  
Жінка  у  шибці:  коси  без  стрічки  –  
немолода.
Вже  спорожніли  гнізда  лелечі  –  
в  вирії  птах.
Хустка  з  вігоні  кутає  плечі  –  
діти  в  світах.
Виткала  в  скриню  всім  по  вереті  –  
плетиво  з  дум.
В  синіх  Карпатах  холод  на  злеті,
глипає  сум.
З  вулиці  вікна  дощ  помережив,
висне  туман.
Поміж  садиб  розпливаються  межі  –  
царство  оман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755307
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Валентина Ланевич

Без тебе скнію я, плекаю долю.

Без  тебе  скнію  я,  плекаю  долю,
Мого  кохання  дар  палкий.
В  серцях  вимолюю  святу  Покрову,
Щоби  минув  цей  час  важкий.

Щоби  в  тобі,  моя  терпка  любове,
Відчути  смак  минулих  днів.
Дивитись  в  чисте  небо  бірюзове,
На  лавці  поруч  ти  присів.

Сльози  зціловуєш  зі  щік  гарячі,
Краплини  щастя,  що  з  душі.
Во  істинно,  жінки,  ми  є  терплячі,
Знесемо  злигодні  усі.

14.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

Чарує осінь

Чарує  осінь  і  єство,  і  око,
У  вишиванках  і  поля,  й  ліси.
Вони,  мов  килими,  вузькі  й  широкі,
Луги  застигли  в  обіймах  краси.

У  очереті  заховалась  річка,
Що  служить  раєм  птиці  водяній,
Віншує  сонце  голубу  ту  стрічку
І  все,  що  відбувається  на  дні.

Акації  в  бурштинових  сережках
Рукасте  гілля    тягне  догори,
Берізонька  майстерно  тче  мережки
Й  шепоче  казку  денної  пори.

Вітри  їй  розплітають  довгі  коси,
Мов  нареченій  з-під  вінця  колись.
Траву  прибрали  ранки  в  сиві  роси  –
То  вересень  із  жовтнем  обнялись.
4.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755272
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

Стеле осінь листя

Стеле  осінь  листя  невпопад:
Під  кущі,  дерева,  у  калюжі  -
Килимками  зажовтів  і  сад.
Зеленіють  лиш  високі  ружі.

Квіти  ці  давно  вже  відцвіли,
Брилики  згубили  в  теплім  літі,
Горобці  свій  лемент  підняли  –
План  складають,  зиму  як  зустріти.

Пропливли  у  вирій  журавлі,
Десь,  мабуть,  до  моря  долітають…
Свіжі  скиби  чорної  землі
Трактори  в  полях  перевертають.
10.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755158
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


MERSEDES

Оксамити осені…

Десь  за  вікном  блукає  тихо  нічка
І  я  блукаю  з  нею  перед  сном.
Дзюрчить  неподалік  самотня  річка
І  світять  зорі  ясно  над  селом.

Вологою  насичене  повітря,
Туть  Осінь  порядкує  вже  давно.
Вона  у  гості  прилетіла  з  вітром
І  розстелила  жовте  полотно...

Розсипались  по  стежці  оксамити
І  заблищали  сріблом  наче  дощ
Росою  окропив  пахучі  квіти
І  заховався  тихо  десь  під  корч...

Не  чути  вже  сюрчання  за  городом,
Дрімає  у  корі  давно  цвіркун.
Мандрує  осінь,  водить  хороводи,
Дзвенить  мелодія  далеких  струн...

І  я  її  заслухалась  у  нічку,
Що  дарувала  ніжність  і  любов.
Вже  Місяць  запалив  у  небі  свічку,
І  загубився  в  шелесті  дібров...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755083
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ганна Верес

Посивіла земля полином проросте

Сипле    попелом    час,
Щоб    загоїть    Донбасу    рану,
Та    чи    вистачить    нас,
Щоби      пам’ять    від    болю      відмить,
Адже    в    кожній    душі
Ще    маячить    портрет    тирана,
Й    зашкарублі    брижі,
Без    яких    не    стають    людьми.

Скільки    зламаних    доль!
Хто    лічив    їх?    Та    й    чи    полічить?!..
І    у    душах    –    кордон,
За    яким    –    не    порожній    звук:
Там    –    молитви    слова
Й    передчасно    погаслі    свічі,
В    чорній    хустці    вдова
Й    тисячі    материнських    мук.

Не    одне    з    поколінь
Лікуватиме    спільну    рану,
Попіл    згаслих    полів
Намагатиметься    зцілить…
Посивіє    земля,
Полином    проросте,    мов    зранить…
Неба    сили    звелять
Україну    уже    не    ділить…
23.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755021
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Знов подвигами дихає земля

І    настане    час,
коли    один    скаже:
«Слава    Україні!»
І    мільйони    
відповідатимуть:
«Героям    слава!»
Степан    Бандера
Знов    подвигами    дихає    земля  
І    Україні    добавляє    слави,
Сини    її    в    бою    проти      Кремля
Стоять    на    смерть.    Вони    міцніші    сталі.

Із    діда-прадіда    долала    вона    шлях,
Щоби    позбутись    рабства    і    неволі,
І    падали    найкращі    на    полях
У    боротьбі    за    України    долю.

Історія    у    пасмах    сивини,
Але    не    відцуралась    від    свободи,
Кривавими    були    шляхи    війни,
Та    не    зламати    дух    мого    народу!

Напівзруйнований    сьогодні    наш    Донбас,
Болять    землі    його    смертельні    рани,
Та    прийде    істини    великої    той    час,
Коли    здолаєм    і    цього    тирана.
28.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755012
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Любов Іванова

Я ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ НЕ МОГУ

Я/хта  наших  чувств  получила  крен

Ж/аль,  что  прерван  курс  в  гавань  радости...  
Е/сли  дружит  шторм  с  ветром  перемен  -

Б/ьет  о  борт  волна  беспощадности.
Е/й  не  жаль  совсем  шхуну  наших  чувств,
З/а  борт  брошено  наше  прошлое,

Т/ам,  в  пучине  вод  растворилась  грусть,
Е/й  одной  легко  в  этом  крошеве.
Б/ьет  неистово,    бьет  и  бьет  волна!  -
Я/  молю  в  слезах  -  стань  спасителем!

Н/е  смогу  сберечь  я  любовь  одна,
Е/сли  будешь  ты  вольным  зрителем.

М/оре  гневное  перестань  штормить,
О/тступись  совсем  темень  колкая.
Г/орько  будет  нам,  коль  порвется  нить,
У/  сердец  она  очень  тонкая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Велика правда про УПА

Велика  правда  про  УПА

В  стогах  історії  ховалась,

Від  часу  навіть  загнивалась.

Німа  вона  була  й  сліпа,

Та  вижила,  прийшла  у  світ

Героїв  нації  назвала,

Їх  імена  крізь  товщу  літ

Прийшли  до  нас  і  запалали

Серця  святим  отим  вогнем.

Любов’ю  до  людей  розквітли,

Їх  більшало  із  кожним  днем,

І  темряву  прорвало  світло.  


Сьогодні  ще  іде  війна

Між  темним  мороком  і  сонцем,

Та  буде  названа  вина,

До  правди  хто  закрив  віконце,

Бо  нація  тоді  жива,

Коли  героїв  пам’ятає.

Ні  не  високі  це  слова  –

Такою  істина  свята  є.
2.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754884
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


MERSEDES

Дорога в осінь…

Веде  дорога  у  чарівну  осінь,
Туди  де  небо  пригортає  землю.
Де  омивають  трави  дрібні  роси,
Де  падають  листочки  наче  перли...

У  тихому  мовчанні  ліс  і  поле.
Лиш  вітер  дограє  мелодій  звуки.
А  під  ногами  рижувате  море,
Яке  щоразу  підіймають  руки.

Красується  в  сережках  горобина
І  майорять  довкола  хризантеми.
В  намисті  чепурна  стоїть  калина,
Пішли  за  обрій  спати  всі  проблеми.

Левади  вже  засніжені  туманом
І  тихо  так,  лиш  чути  колискову.
Зима  примчиться  в  санях  так  нежданно
Сніжинки  в  танці  закружляють  знову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754822
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Валентина Ланевич

Гасне осінь пожовклим, упалим листком.

Гасне  осінь  пожовклим,  упалим  листком,
Оголює  сутність  живую  прийдешню.
По  сумирнім  садку  йду  споквола  прошком,
Чіпляється  погляд  за  тонку  черешню.

Прикривається  гіллям  та  дрібно  тремтить,
Вітер  шарпає  крону,  бач,  бо  не  йметься.
Шарудить  залюбки,  ніби  скиглить,  шумить,
По  хвилі  міняє  тональність,  сміється.

Чи  то  над  собою,  чи  над  тим,  що  навкруг,
Духмяніють  квіти  у  барвах  весняних.
Безневинно  біліє  мальований  круг,
Вертає  до  витоків,  Богом  нам  даних.

10.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754659
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Чуття своєї матері Вітчизни

[b]("Чуття  своєї  матері  Вітчизни

Живе  у  її  дочках  і  синах",[/b]  -  такими  словами  почав  свій  коментар  до  мого  твору  відомий  поет  Олекса  Удайко.  Не  могла  я  не  продовжити  його  думку.)

Чуття  своєї  матері  Вітчизни

Живе  завжди  у  дочках  і  синах

Від  подиху  найпершого  й  до  тризни,

Аж  поки  доля  лет  років  спиня.


Й  немає  почуттів,  дорожчих  серцю,

Котрі  всотав  від  мами  з  молоком.

І  коли  Гімн  виконував  в  ясельцях,

І  коли  став  дорослим  козаком.


Й  тоді,  коли  зустрілася  козачка,

Опорою  що  стала  для  плеча,

Котра  з  дитинства  ще  була  смільчачка.

Вкраїну  матір'ю  вдвох  стали  величать.


Сьогодні  ворог  землю  навпіл  крає,

В  Донбасі  –  зрада,  вогняна  гроза,

Зі  зброєю  козачка  –  не  в  коралах,

Він  –  теж.  Повернуть  ворога  назад.
7.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754642
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


MERSEDES

Мої літа - моє життя…

Мої  літа  -  то  є  моє  багатство,
Гойднулося  на  сонячній  струні.
Поезія  і  Муза  щире  братство,
Яке  наснаги  додає  мені...

Життя  мене  ніколи  не  щадило,
Та  я  не  ображаюсь  на  життя.
Топтала  стежку  я  ногами  сміло,
Лиш  вгору,  вниз  -  не  має  вороття.

Цвіло  кохання  яблуневим  цвітом
І  зігрівало  щедрістю  й  теплом.
Несло  в  поля  де  маки  пахнуть  літом,
В  душі  моїй  завжди  було  добро.

Моя  сім'я  -  то  є  моя  опора,
Я  нею  дорожу  понадусе.
Заради  них  перевернула  б  гори
І  віддала  б  заради  них  усе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754505
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Наталя Данилюк

Беззастережно впасти в осінь…

Беззастережно  впасти  в  осінь,
Сягнувши  охрового  дна,
Де  нитка  сонця  у  волоссі,
Немов  обірвана  струна,
Заплуталася  випадково…
І  спалахнути,  мов  свіча,
Відчути,  як  достигле  слово,
Терпке  й  солодке  водноча́с,
Із  горла  проситься  назовні,
Як  з  гілки  обважнілий  плід.
Набрати  світла  жмені  повні
І  щедро  хлюпнути  землі  –
На  глянець  трюфельних  каштанів,
На  теплі  вощені  листки,
На  трави  в  сивому  тумані…
І  начерка́ти  від  руки
Думок  намічені  маршрути,
Щоб  не  розсипати  в  юрбі.
І,  врешті,  з  видихом  відчути,
Що  космос  плавиться  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Світлана Моренець

ДОНІ

В  заду́мі,  гортаю  сімейні  світлини
і  телепортуюсь  в  далекі  роки...
Ось  фото  –  найперше  –  моєї  дитини.
–  Привіт,  янголятко!  –  торкаюсь  руки,

а  там  –  світлий  Боже!  –  ті  пальчики  милі,
немов  у  Дюймовочки-крихти,  –  малі...
І  ніжість  щемливі  накочує  хвилі,
підхоплена  ними,  пливу,  як  в  імлі,

крізь  ночі  безсонні,  повз  пам'ятні  віхи:
ось  –  зубчик  найперший,  а  тут  –  перший  крок,
від  першого  слова  так  мліли  від  втіхи,
що  радість,  напевне,  сягала  зірок.

Згубилася  лялька  –  і  слізок  озерце,
обдерла  колінця  –  і  знов  полились
струмочком  окропу  на  мамине  серце...
Чи  буде  спокійним  воно,  хоч  колись?

Траплялися,  зрідка,  непослух,  пручання
і  таткова  кара  –  заслання  в  куток.
Та  це  вже  –  садочок  і  в  школі  навчання,
де  кожен  із  нас  свій  проходив  урок.

Росла  наша  доня,  а  з  нею  –  тривоги,
вже  час  самостійні  шукати  путі.
Рішуче  долола  затори  й  пороги,
тож  місце  достойне  знайшла  у  житті.

Ти  болі  й  хвороби  уміло  гамуєш.
З  жіночою  чуйністю  і  співчуттям,
поранені  душі  батькі́вські  лікуєш,
рятуючи  діточкам  їхнім  життя...

Кровиночко  рідна,  ти  нам  –  нагорода,
безцінний  прекрасний  дарунок  Небес.
Як  гілка  старого  козацького  роду,
ти  вистоїш  всюди  і  з  нами,..  і  без.

А  дехто  не  хоче  дітей.  І  без  риску
й  мороки  шукає  розваги  в  житті.
З  тобою  ж,  я  взнала  любов  материнську,
а  це  –  найсвятіше  з  людських  почуттів.

Що  просять  батьки  для  єдиної  доні?
Здоров'я,  кохання,  життя  без  проблем.
І  дякують  Богу  за  щастя  в  долоні,
аби  не  втекло  в  небеса  журавлем.

Ти  –  мама  і  жінка,  і  доня.  Людина.
Всі  люблять  тебе  не  лише  в  ювілей,
бо  грієш  теплом  своїм  щедро  щоднини.
Будь  Примою,  доню,  у  кожній  з  ролей!

                                 11.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ганна Верес

Ми не були з Росією братами


Ми  не  були  з  Росією    братами

Й  історія  засвідчила  про  це  –

Ми  у  Європу  є  й  були  вратами  

І  мали  незап’ятнане  лице.

Земля  котилась  впевнено  і  кволо

Й  стогнала  Україна  у  ярмі,

Та  мріяла  про  мир  вона  і  волю,

Хоча  кинджал  в  душі  її  стримів.


Ми  не  були  з  Росією    братами  ,

Коли,  мов  діти,  гралися  в  Союз,

Тоді,  як  в  кращих  голови  злітали,

Не  відчували  справжніх  її  уз.

Сьогодні  час  кинджал  той  витягати,

Тяжкі  загоїть  рани  вікові,

Навчитись  матір,  землю  шанувати,

Намітити  шляхи  собі  нові.
1.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754468
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Ганна Верес

Підкрадається вже осінь

Підкрадається  вже  осінь  –
Обережний  чути  крок  –
Золоті  обнови  просить
У  завбачливих  зірок.
Ще  отаву  коси  косять;
Це  –  остання  сіножать,
Ластівки  снують-голосять,
Навівають  тихий  жаль.
У  садочках  рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як  тумани  засивіють,
Осінь  зайде  і  сюди.
Сяде  бджілкою  на  віти,
На  дерева  чи  кущі,
Зацілує  ніжно  квіти
Й  тепло  стане  на  душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ганна Верес

Я долю витчу

Я  долю  витчу  власними  руками,
Щоби  мені  покірною  була,
Щоби  не  насміхалась  над  роками
І  польовими  маками  цвіла.
А  поміж  ними  житечка  колосся,
Щоби  життю  всміхалася  не  раз,
Легеньким  сріблом  розлилась  в  волоссі  –
А  це  найкраще  із  усіх  прикрас.

Я  долю  свою  вишию  руками
На  сірому  життєвім  полотні
І  простелю  святими  рушниками,
Щоб  ніг  не  поколоти  на  стерні.
Земля  і  хліб  –  щось  є  цього  дорожче,
Як  мак  цвіте  і  в  росах  свіжий  слід,
А  понад  ним  –  небесні  сині  очі…
Який  казковий,  все-таки,  наш  світ!
5.09.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754227
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит  свеча,  зажженная  недавно,
Е/два  мерцают  блики  в  темноте.
Г/ашу  её...не  гасится.  Забавно.
О/гарок  счастья...  все,  как  ты  хотел.    

М/осты  горят,  когда    того  желают.
Н/о  я  молила:  "Погоди!  Не  жги!"
Е/ще  не  время.  И  любовь  былая,

Г/лотая  боль,  вернёт  свои  долги.  
Р/азвеет  ветер  пыль  и  тлен  сомнений,
У/йдет  тоска,  подспудная  печаль.
С/лова  наполнят  мир  стихотворений,
Т/еплом  укроют  душу,  словно  шаль.  
Н/е  спится  мне,  всё  мысли,  мысли,  думы  
О/стывший  день  скатился  на  закат.

В/от  так  всегда,  предночный  час  угрюмый-

Э/кран  событий  -  кадрами  богат.  
Т/айм-аут  взят  бесспорно  для  раздумий.
О/дна  мечта,  пока  с  тобой  мы  врозь  -
Т/риумф  любви,  феерия,Везувий.

В/едь  я  живу,  чтоб  это  все  сбылось.  
Е/два  луна  зажжет  на  небе    звезды,
Ч/адрой  укроет  сонный  город  ночь,
Е/ще  не  сплю...мне  нужен  свежий  воздух,
Р/аскрою  окна.  Прочь  кручина...прочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Твоє ім’я вином солодким з вуст.

Твоє  ім’я  вином  солодким  з  вуст
У  грудях  підіймає  жарку  бурю.
Маліє  відстань  нараз  дальніх  верст,
Попала  я  в  приціл  на  влучну  зброю.

Серце  калатає  шалом  гінким,
Котрий  кохання  здатне  лиш  здійняти.
Чому  цей  світ  стає  таким  тісним,
Чую  тебе,  мої  ти  вічні  грати.

Рветься  єство  знеможено  в  полон,
Твоїх  обіймів  жадібне  безцільно.
Зійти  з  тобою  на  чуттєвий  трон,
Люблю  тебе,  люблю  безтямно,  сильно.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  щітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Вбрані  хлопці  у  бронь,  бронь  у  них  в  грудях,  мужність  в  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ганна Верес

Понад краєм осінь пропливає

Понад  краєм  осінь  пропливає,
Золоті  розвішала  дощі,
Землю  вони  спраглу  напувають
І  грибочки  кличуть  під  кущі.
 
Заглядає  осінь  і  в  озерця,
Засинають  росяні  стежки,
Забавляють  небайдуже  серце
Одинокі  у  гаю  пташки.

Не  танцює  листя  ще  в  таночку,
Ще  рясніють  фруктами  сади,  
В  золотих  берізоньки  сорочках
З  літом  попрощались  назавжди.

Осідлало  землю  сіре    небо,
Заблукало  в  сіро-жовті  сни.
Опустили  в  воду  коси  верби,
Думатимуть  думу  до  весни.

Понад  краєм  осінь  пропливає
В  сарафані  жовтому  й  вінку,
В  келихи  наливки  наливає,
Готувала  з  літа  ще  яку.  
26.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754017
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ганна Верес

Живе в мені моя любов

Коли    земля    із    сонцем    повінчалась
І    землю    заквітчав    зелен-розмай,
Вона    стає    безмежно-величава    –
Це    мій    усе,    це    український    край!

Десяток    сьомий    доля    розміняла,
Але    жива    в    мені    моя    любов
Ще    з    тих    часів,    як    мати    пеленала,
І    поки    душу    в    небі    стріне    Бог.

Від    сивих    гір    під    зорями    в    Карпатах
До    берегів,    освячених,    Дніпра
Моя    земля,    єдина  і    багата    –
Країна    хліба,    волі    і    добра.  
16.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


MERSEDES

Ліс дріматиме аж до весни…

Білий  глянець  з'явився  по  полі,
У  повітрі  уже  холодить.
Жовтень  листя  зірвав  із  тополі,
Зажурилась  тополя  умить.

Їй  не  весело  -  сум  огортає,
Красуватись  нема  перед  ким.
Не  співають  птахи  більше  в  гаї
І  довкола  туман  наче  дим.

Чути  каркання  лише  ворони,
Їй  не  затишно,сонця  нема.
У  дерев  вже  оголені  крони,
Незабаром  наступить  зима.

І  тоді  закружляють  сніжинки,
Шапки  вдінуть  деревам  вони.
Білим  пухом  покриють  ялинки,
Ліс  дріматиме  аж  до  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754042
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Леся Утриско

Вандал.

Не  дихає  час  Майдану,  
Завмер  у  осіннім  дощі.  
Як  глянути  в  очі,  мамо?
Вросли  ув  душі  кущі?!

Чом  світом  лягла  безбожність?
Бездушність-  без  молитов?
І  відчай,  і  біль-    лиш  схожість,  
У  хреснім  розпятті  оков.  

Слід  крові  роки  не  змили,
Їх  знищує  скал-  шакал,
Де  світло  і  пам'ять  жили,  
Торкнувся  диявол-  вандал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753969
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


MERSEDES

Линуть мелодії осені…

Лине  мелодія  осені  дзвінко,
Моцарт,  Бетховен,  Верді  чи  Глінка.
Тихі  акорди  а  то  голосні,
Осінь  симфонію  гра  на  струні...

Вітер  грайливо  узяв  контрабас,
Дощик  ударні  і  лине  вже  джаз.
Листя  кружляє  то  вгору,  то  вниз,
Вальс  мелодійний  заграв  піаніст.

Скільки  мелодії,  скільки  тепла,
Дощик  за  вікнами  в  серці  весна.
Нічка  торкнулась  тихо  сопілки,
Місяць  з  зорею  грали  в  лічилки.

Промені  ранку  освітять  знов  день,
Звуки  мелодій  торкнуться  пісень.
Осінь  мелодії  знову  збере
І  по  долинах,  полях  рознесе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753841
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Ганна Верес

Для них Україна – мати


Нові    сторінки    печалі
Гортає    моя    земля,
Про    весну    птахи    кричали
Й    про    напад    на    Крим    Кремля.
Схотіла    світ    перекроїть
Кремлівська    важка    рука,
Та    наших    нових    героїв  
Ніщо    уже    не    зляка.

Озброєні    сильним    духом,
Де    віра    й    любов    сплелись,
Такі    ж    вони,    відчайдухи,
Як    предки-діди    колись.
Ідуть    і    у    бій    без    зброї,
Боронячи    власну    честь,
За    землю    –    не    за    корону,
Бо    вільна    в    них    кров    тече.
Таких      –      ані    залякати,    
Ні    кулею    не    спинить,
Для    них    Україна    –    мати,
Вони    ж    є    її    сини!
24.03.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753873
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Валентина Ланевич

Ти поплач, моя осене, з теплим дощем.

Ти  поплач,  моя  осене,  з  теплим  дощем
Та  змий  з  душі  ввесь  осадок  життєвий.
Бачиш,  у  сірому  небі  рваним  ключем,
У  даль  летить  журавлів  клин  журливий.  

У  мокрій  мережці  лине  лячне  курли,
Дощ  поглинає  розпачливі  звуки.
Тремтячу  надію,  міць  у  крилах,  несли,
Бути  живими,  вернути  з  розлуки.

04.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Леся Утриско

Двадцять вісім.

Плаче  тихо  зажурена  осінь:
Двадцять  вісім  у  твоїх  очах,
Над  могилою  падає  просинь,  
А  у  ній  щось  викрикує  птах.  

Що  він  каже?  Що  світу  голосить?
Чи  то  птах?  А  чи  твоя  душа?
До  матусі  у  смутку  приносить,  
Свій  віночок  і  спів  спориша.

Тишину  розриває  молебен:
Твої  роки-  так  в  грудях  болить,
Куля  в  серце-  в  свідомості  бубен,
Куля  в  душу  -  обірвана  мить.  

Двадцять  вісім-  засмучені  весни,
Двадцять  вісім-  розбиті  мости,
Двадцять  вісім-  Небесна  Сотня!
Двадцять  вісім-  Матусю!  Прости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753656
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Я вийшла з хати осінь зустрічати

Зібрало    літо    висохлі    покоси,
І    солов’ї    закінчили    пісні…
В    вікно    до    мене    обізвалась    осінь  –
Дощу    то    краплі    стукали    рясні.

Я    підійшла    до    вмитого    віконця,
Побачити    хотіла    стукача,
Чекала,        щоби    виглянуло    сонце,
Щоб      осінь    також    виплило    стрічать?

Вона    ж    стояла    в    золотавих    ризах,
З    букетом    чорнобривців    у    руці,
Найбільшим    же    було    мені    сюрпризом
На    жовтій    сукні    мокрі    горобці.

Я    вийшла    з    хати    осінь    зустрічати.
І    серце    огорнув    незримий    щем;
Хотілося      не    плакати    –    кричати:
Плили    ж    ключі    лелечі    під    дощем!

Тривожний    погляд    мій      летів    за    ними,
А    з    ним    –    моя    збентежена    душа.
Пташині    голоси    були    сумними…
Лиш    осінь    за    ключем    не    поспіша…
22.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Леся Утриско

Вітер

Вітер  чепурився  в  мене  на  плечі,
Терся  в  парасольку,  мокру  на  дощі:
-  Ой  ти,  хитрий  легеню,  я  он  мокра  вся,  
Обіймаєш  локони  з  мойого  плеча.
Не  цілуй  так  боляче,  прошу-  не  цілуй,
Осені  краплиночки  висуши  та  здуй,
Келихом  барвистого,  пригощу  вина:
-  Пий  нектар  божественний,  
Скоро  вже  зима.
Я  ж  прийду  до  хати-   кави  заварю,  
Дров  вишневих-  пахощів,  
У  камин  вложу,
З  вогником  воркуючи,  вечір  проведу:
-  Так  не  хочу  зимоньки-  літечком  живу.  
Вітругане-  вітрику,  в  локони  весни,  
Квітом  розтопися-  лязь  у  мої  сни,
Де  дощі  холодні  ув  відлунні  дня,  
Осідлають  холодом  рудого  коня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753626
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Наталя Данилюк

Журлива рапсодія осені

Журлива  рапсодія  осені,
Чуттєва  струна  скрипаля…
І  кучері  жовтня,  навощені,
Виблискують  міддю  здаля.

Осріблює  паморозь  пудрою
Траву  перепрілу  щораз.
Закладено  силою  мудрою:
Всьому  своє  місце  і  час.

Цвісти,  а  відтак  плодоносити,
Прийняти  дочасні  дари  –
Сусальні  коштовності  осені,
Барвисті,  леткі  кольори!

І  перш,  ніж  у  сон  провалитися,
Ще  сонця  зробити  ковток,
Що,  мов  поторочена  китиця,
Розпалось  на  жмутки  ниток.

І  знову  чекати  пробудження
Крізь  холод  зимовий  і  біль,
Допоки  гілки  перестуджені
Трястиме  лиха  заметіль.
 
Нічого,  здавалося  б,  зайвого  –
Ні  менше,  ні  більше,  як  є.
А  сад  усміхається  айвами,
Останнє  тепло  віддає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


zazemlena

А вона їм все щастя, до краплі

[b]Вимиває  поріг  дощем  осінь,
Щоб  по  чистому  в  дім  свій  зайти,
Перевірити,  що  відбулося,
Як  вона  мандрувала  в  світи.

Її  дім  -  це  не  звична  оселя,
Її  дім  -  це  ліси  і  поля,
Це  міста  і  містечка,  і  села.
Її  дім  -  це  принишкла  земля.

Вимиває,  щоб  золото  чисте
Засипати  в  засіки    свої,  
Щоб  звучали  вітрів  марші  в  тиші,
Щоб  туманилось  в  голові

Від  кохання  усім  новим  парам,
Хто  весілля  і  осінь  чекав...
А  вона  їм  все  щастя,  до  краплі
Віддає...Так,  усім,  кохає  й  кохав...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753527
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Де красу таку я ще знайду

Осінь  –  не  лише  дощі  й  морози,
Це  краса,  яку  ще  пошукать,
Це  пора,  де  віршів  більш,  ніж  прози,
Ця  пора  –  володарка  багать.

Ще  не  стогнуть  снігом  вітровії,
Сумом  дощ  у  відра  не  бринить,
Гладить  сонце  айстрам  довгі  вії,
А  між  ними  –  срібно-біла  нить.

Бабиного  літа  павутина
Вишила  мережку  і  в  саду.
Білий  вельон  теж  повис  на  тині…
Де  красу  таку  я  ще  знайду?
4.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753515
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Гаптує осінь диво-килими

Гаптує  осінь  диво-килими  –
Зна  ж  бо,  немає  кращої  майстрині,
Коли  ж  обійме  ставу  гладь  крильми,
Від  подиву  вода  у  нім  застигне.
Побачивши  земний  казковий  рай,
Гроза  остання  простір  сколихнула,
Осінній  день  пташок  у  гурт  збира
Й  земля,  здалось,  полегшено  зітхнула.

Гарцює  жовтень  в  вітру  на  крилі,
Обтрушує  з  дерев  останнє  листя,
Втекло  далеко  літо  у  брилі,
І  журавлі  у  небо  піднялися.
У  гай  шукає  стежку  листопад,
Простеле  скоро  килими  із  листя,
А  коли  їх  накриє  снігопад,
Заснуть  листочки,  мов  дитя  в  колисці.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753519
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОКЛИК ЛЕЛЕКИ

«Вже  в  Хитцях  не  гніздяться  лелеки»  –
мені  сумно  Олекса  повідав.

Як  же  те  споглядати  нелегко!..
Одиноку  він  хату  провідав…

А  було  ж  це  село  мальовничим:
річка  Удай,  узліски,  долини…
Як  же  боляче  в  спомини  кличе
неповторне  те  царство  дитинне!..

А  було  ж  воно  верхи  на  конях!..
Вже  давно  вороні  і  не  сняться.
Сивина  оселилась  на  скронях.
Вже  й  лелеки  тут  жити  бояться.

…Чагарник,  самосадні  дерева,
гомінливі  пташки,  та  не  люди…
На  горі  в  самоті  ферми  ребра…
По  Вкраїні  вже  так  ледь  не  всюди.

Тут  не  стрінеш  вже  й  древню  бабусю.
Кілька  хат  зирять  вікнами  в  небо…
Та  невже  і  Всевишній  забувся,
що  село  рятувати  вже  треба?

У  Хитцях  оселилася  тиша.
Тут  малеча  давно  не  щебече.
Олексій  про  село  своє  пише.
А  села  вже  немає.  Вже  –  вечір…

Клекотять  життєдайні  лелеки,
де  клопочуться  люди  в  оселях.
Вимирають  близькі  і  далекі
українські  покинуті  села…

Ще  провідує  цвинтар  ілюзій
Олексій  Неживий,  бо  живий  ще.
По  світах  розлетілися  друзі.
І  все  далі  до  них,  і  все  ближче…

Як  же  хочеться  хатнище  мати!..
Мов  лелека,  в  дворі  походжає…
Відлетіли  вже  батько  і  мати…
І  не  радий  Олекса  врожаю.

Хоч  садок  іще  родить  нівроку,
і  садили  город  для  годиться…
Це  ж  колись  тут  держали  корову.
Це  ж  отут  –  найсолодша  водиця…

Де  гриміли  пташині  оркестри
і  кумедні  перегуки  півнів.
Відлітають  брати  його  й  сестри.
Захлинається  серце  в  кипінні.

Тут  до  нього  ще  зовсім  недавно
озивалися  жваві  сусіди.
В  самоті  і  вечеря  й  сніданок.
Ну  куди  отепер  він  тут  піде?

Щоб  горіх  не  звалився  на  хату,
довелося  спиляти  по  пояс.
Його  плоду  і  так  забагато…
Озивається  в  степ  дальній  поїзд.

Покотились  літа  чередою
з  весен  радості  в  траурну  тишу.
Не  юнак,  а  дідусь  з  бородою
про  минувшину  зболено  пише…

Якби  ж  можна  вернути  минуле,
освятив  би  він  в  Удаї  воду.
Щоб  сюди  козаки  повернулись
і  на  храм  приїжджали  підводи…

Ой  ви  коні,  розгнуздані  коні,
покатали  ж  ви  як,  поносили!..
Серце  рветься,  слізьми  очі  повні
і  немає  тримати  їх  сили…

Боже  ж  боже,  за  що  ця  наруга
щоб  село  ще  живеньке  ховати?
Як  же  жаль  мені  вірного  друга
що  тулився  до  рідної  хати.

Що  вітався  уголос  з  порогу
і  хрестився,  неначебто  в  церкві.
Із  вікна  поглядав  на  дорогу…
І  рубці  розправлялися  в  серці.

Бо  Хитців  найрідніших  на  світі
всі  заморські  столиці  не  варті.
Тут  коріння,  тут  вічності  віти…
І  молитва  до  рідної  хати.

Тут  вівтар  на  вітрах  благодатний.
Тут  думок,  теплих  споминів  повінь.
Приїздить  Олексій  бородатий
на  довічно  святу  тиху  сповідь.

Стогне  вітер  в  дрімучій  долині…
Відродити  село  ой  нелегко!
Дзвонить  в  скроні,  у  серденько  лине
невмовкаючий  поклик  лелеки…

1  жовтня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

За небокрай ховалися лелеки

За  небокрай    ховалися  лелеки,
В  повітрі  ще  висіли  голоси…
У  теплий  край,  незвіданий,  далекий,
Птахи  летіли  і  журбу  несли.  

Упали  голоси  ті  на  тополі
Осіннім  сиво-сонячним  дощем,
І  хоч  теплу  раділи  луг  і  поле,
В  моєму  серці  обізвався  щем.  

Бентежною  стежиною  стелились
Ті  голоси  на  саме  дно  душі.
Я  ж  хочу,  щоб  їх  крила  не  стомились
І  втрапили  в  мої  нові  вірші.
5.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753425
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

Україна моя котрий рік у війні

Україна  моя  котрий  рік  у  війні  –
І  себе,  й  цілий  світ  рятує.
Її  вірні  сини  полягли  у  борні
За  свободу,  мов  хліб,  святую.

Україна  стріча  на  колінах  синів,
Біль  мечем  розриває  груди:
Скільки  ще  ця  війна  в  нас  поставить  хрестів,
Скільки  свіжих  могил  ще  буде?

Україна  ховає  найкращих  дітей…
Геноцид,  чи  ціна  за  волю?
Тільки  Бог  один  знає  всю  правду  про  те,
Як  нам  вибороть  кращу  долю.

Україна  у  ранах  кривавих,  важких,
Від  так  званих  «братів»,  лукавих,
Це  вони  гнули  нас  не  роки,  а  віки,
Смертю-голодом  не  злякали.

Україна  жива.  Й  хоч  болючі  шрами
Нагадають  не  раз  про  себе,
Гордо  пройде  вона  через  війни-шторми
Й  сонце  волі  освятить  небо!
5.05.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753424
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Леся Утриско

Вітання в день уродин.

Ти-  сонце  та  зорі,  ти-  квіти  та  гай,
Ти-  мати  та  донька,  ти-  світлий  розмай,
Добро  у  душі,  а  на  серці-  тривога,  
Хай  квітами  стелиться  твоя  дорога.
Хай  щастя  рікою...  та  ні-  океаном  
На  тебе  впаде...Так!  Так!-  хай  нагряне,
А  ми  будем  тільки  за  тебе  радіти,  
Щоб  знову  зустрітись-  погомоніти.  
Почути  думки-  десь  кави  попити,
Та  й  разом  з  тобою  життя  розділити:
У  будні  та  свята-   будь  завше  багата,
Без  бід  та  образ,  хай  повниться  хата,  
Квітують  трояндами  сонячні  кроки-
У  ласці  Господній  живуть  твої  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753271
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Леся Утриско

О, Осене- панно.

Розбавлені  фарби  лягли  оксамитом  на  душу,
Хтось  їх  обдурив,  посміхаючись  мило  ув  слід,  
Я  приспані  очі  цілунком  осіннім  зворушу,  
Смаком  горобини  розбавлю  засмучений  глід.  

Хай  світ  зажевріє,  зіп'є  раннє  сонце  в  зеніті,
У  бабинім  літі  намисто  зодягнуть  зірки,  
Ляні  волошки  ув  осінньому  стиглому  житі,  
В  розбовтаних  фарбах  шукають  гучні  вітряки.  

Одіті  дощами,  зомліло  напоєні  хмелем,
Зітхають  у  відчаї-  жити  б  іще  одну  мить.
Їх  вітер  минув,  доторкаючи  скроні  ув  кленів,
Упав  на  тополі-  приліг,  на  хвилину,  спочить.  

Поспи,  вітругане-  змарніло  розоране  поле,
Засіяний  смак  тополиної,  десь  гіркоти.
О,  Осене-  панно!  Скуштовані  холодом-  кволі,
У  фарбах  розбавлених  стигнуть  ті,  літні  стежки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753263
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


dovgiy

ВІЧНИЙ ДВОБІЙ


Вічний  двобій  душі  і  віку:
Минуле  –  закриває  дим,
Та    знову  дано  чоловіку
Себе    відчути  молодим
Отою-самою  душею,
Якою  володіє  біс…
Зустрівся  з  жінкою-зорею,
Душу  і  серце  склав  до  ніг.
Та  надто  пізно  і  невчасно,
Бо  ще  пригожа  й  молода.
Її  душа  така  прекрасна,
Та  життєдайна,  як  вода
У  тій  оазі,  що  в  пустелі
Тече  із  диво-джерела…
А  сам  –  вже  не  такий  веселий,
І  в  пічці  не  горять  дрова,
А  майже  попіл,  шлаковиння…
І  зовні  –  таки  літній  дід.
Хіба  з’єднаються:  горіння
І  немощі  грубезний  лід?
Та  ні!  Таке  не  поєднати.
Тож  з  цього  висновок  роблю:
За  щось  та  кимось  я  проклятий,
Коли  оцей  міраж  люблю!
Лише  міраж…    в  життя  пустелі
Марних  надій  та  мрій  туман
В  якому  по  пісках  пекельних
Прошкує  старий  караван.
А  як  душа?  Як  бути  з  нею?  
Вона  з  останніх  сил  в  огні.
Та    жити  з  ніжною  зорею
Судилось  Небом  не  мені.
Ну,  що  ж?    Не  хмара  я  осіння
Тож  нема  змоги  до  плачу.
Ще  трохи  й  птахом  біло  пінним
У  синє  небо  відлечу.

неділя,  1  жовтня  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753253
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

Я долю вишию

Я  долю  свою  вишию  нитками
На  сірому  життєвім  полотні,
Які  б  випробування  не  спіткали,
Шляхи  свої  пройду,  хай  і  складні.

Узори  вишивати  ті    непросто,
Та  старанно  стелитиму  свій  ряд,
Не  є  в  житті  високого  я  зросту,
Людські  закони  буду  підкорять.

На  полотна  буденно-сірім  фоні
Червоних  маків  вишию  я  ряд
І  голуба  біленького  в  долонях,
Під  ним  –  слова  про  мир  хай  зазорять.

Вогнем  вони  горітимуть  любові
До  України  –  отчої  землі,
Тож,  люди,  станьмо  всі  самі  собою,
Адже  сам  Бог  любить  її  велів.
14.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

То осінь… зачепилась

Вгорі  над  нами,  мов  завмерли,  хмари,
Розіп’ятий  заткавши  небокрай,
А  у  долині  м’ята  всіх  дурманить,
І  манить  ліс  грибочків  назбирать.

То  осінь  за  пеньочок  зачепилась,
Готує  землю  й  небо  до  зими:
Вдень  сонце  світлим  м’ячиком  котилось,
А  ранки  одягалися  в  дими.

Куйовдить  часто  ранок  мокру  тишу,
І  сплески  риб  частенько  спокій  рвуть.
Маленькі  хвильки  осоку  колишуть,
Ховаючи  свої  сліди  в  траву.
15.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

Ой, любове моя, мій дурманочку.

Ой,  любове  моя,  мій  дурманочку,
Закружляла  мене,  понесла  в  небеса.
Встала  п’яна  тобою  ще  зраночку,
Вчарувала  кохання  хмільная  краса.

У  сон  приходиш  до  мене  щоночі,
Вітром  стиха  шепочеш  про  щось  за  вікном.
Йшла  би  я  за  тобою  світ  за  очі,
Устелила  б  дорогу  ллянним  полотном.

Вишиванку  під  ноги  би  кинула,
Від  розлуки  лихої,  щоб  нас  берегла.
Щоби  пісня  над  нами  лиш  линула
Та  дзвеніла  підкова  під  спів  солов’я.

01.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

В обіймах осені бреду стежками.

В  обіймах  осені  бреду  стежками,
Опале  листя  під  ногами  шурхотить.
Ряснить  калина  красна  сережками
І  озивається  в  мені  любові  мить.

Ота  весна,  коли  були  щасливі,
Після  розлуки  довгої  з  тобою,  вдвох.
Лилось  кохання  у  зітхання  зливі,
Закарбувалося  в  душі  гаряче:"Ох".

І  погляд  ще,  зі  сміхом  у  куточках,
Так  милих  серцю,  з  іскрою,  твоїх  очей.
Жадання  зустрічі  тужать  в  рядочках,
До  тебе  линуть  із  недоспаних  ночей.

30.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753098
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


MERSEDES

Ціна життя…

Цінуйте  життя  бо  воно  в  нас  одне,
Цінуйте  роки  бо  вони  не  вернуться.
цінуйте  батьків  бо  для  нас  то  святе,
Спокійно  душі,  як  вони  усміхнуться.

У  дружбі  цінуйте  правдиві  думки
І  старість  цінуйте  простої  людини.
І  бутьте  кохані,  як  ті  голубки,
Всміхайтесь  частіш  до  своєї  дитини...

Повагу  у  серці  своїм  бережіть,
Сміливість  даруйте  своїй  Батьківщині.
І  ворога  бийте,  що  висунувсь  вмить
І  вірність  даруйте  коханій  дружині.

Цінуйте  прекрасне  усе  і  живе,
Без  нього  у  світі  так  важко  прожити.
А  совість  ніколи  в  житті  не  помре,
За  гроші  ніякі  її  не  купити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753158
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

Плине Ворскла

Поміж  трав  і  лісів
Плине  Ворскла  і  слухає  тишу,
А  над  нею  присів,
Повний  місяць  у  сяйві  легенд.
Чую  я,    як  вода
Прохолодою  ранньою  дише.
Ще  вітрець  не  гойдавсь  –
Він  удень  головний  диригент.

Тихо  Ворскла  пливе  –
Оксамитом-водою  хлюпоче,
А  як  день  оживе,
Засміються  ліси  серебру,
Зацвітуть  береги,
Адже  знають,  як  річечка  хоче
Свою  долю  вручить
Незрадливому  батьку  Дніпру.
5.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Курличе осінь в піднебессі журавлем

Курличе    осінь    в    піднебессі    журавлем,
Дарує    золотаві    всім    дукати,
На    землю    сірим    падає    дощем,
До    цього    восени    нам    не    звикати.

Тоді    і    річка    часто    в    мареві    дріма,
Здається,    й    вітер    ніби    утопився,
Ніяких    птахів    на    воді    нема.
В      тумані      ранок    теж    з    дороги    збився.

Та    сонечко    пошле    на    землю    день
І    річку    радо    визволить    з    туману,
Бадилля    висушить,    уже    не    молоде,
Напоїть    осінь    м’ятою-дурманом.
3.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Валентина Ланевич

Моя любове, віра незгасима.

Моя  любове,  віра  незгасима,
У  дні  пекельної  війни,  гори.
В  житті  безпутнім  будь  усе  вагома,
Душею  чуй  та  серцем  говори.

Щоби  у  осінь  твердою  ходою
Ступати  сміло  в  долі  перехрест.
За  горизонтом  Схід  дрижить  землею
Та  підіймає  хвилею  протест.

Сваволі  слід  кривавий,  ворожнечі,
Зриває  стогін  з  глибини  єства.
Хустками  чорними  вкриває  плечі,
До  сліз  війна  байдужа  і  черства.

Скриплю  зубами,  стиснутими  в  гніві,
Допоки  маємо  терпіти  зло.
Кується  воля  в  куль  гарячих  співі,
Щоб  мирним  стало  небо,  як  було.

29.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Розлились по землі чорні сльози…

Розлились  по  землі    
Чорні  сльози  біди  і  печалі…
Бандюки,  що  в  Кремлі,
Про  війну  навіть  не  прокричали,

Лізуть,  і  не  спинить
Біль  гіркий  у  серцях  материнських…
Гинуть  кращі  сини
Від  рук  чорних  снарядів,  чужинських.

В  чорній  смуті  земля,
Адже  діти  щодня  її  гинуть…
Кровопивці  з  Кремля
Їм  підступно  готують  могили.

Та  мине  полоса  –
З  болю  чорного  вирвуться  люди,
А  святі  небеса
Скоро  синіми  й  мирними  будуть.
20.02.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752885
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди  наші  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров  живу  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Зустріла,  земле,  й  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752878
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Леся Утриско

Покайся світе.

Так  хочу  в  Господа  просить:  
-  О,  милий  Боже!  Не  зрікайся!  
Прости  народу-  ще  хоч  мить,
Покайся,  світе!  -  Так,  покайся!

Почуй,  що  каже  тобі  Бог:
Любити,  вірити,  прощати,  
В  законах  праведних  свій  крок,
Тобі  призначено  ступати.  

Чого  зійшов  із  шляху  віри?
Чого  розбитий  шлях  прощання?
Нема  твоїм  бажанням  міри,
В  душі  нема  вже  покаяння.  

Господній  світ  розбитий  болем,  
Душа  Господня  розтоптана,
Де  блудний  син  степами,  полем,
Кричить  у  слід  Йому-   Осанна!

Осанна  нині-   завтра  камінь,  
Забиті  цвяхи  в  Твої  руки.
Господня  кров-  священна  знамень,
Гріхи  людські-  Господні  муки.  

Так  хочу  в  Господа  просить:  
-  О,  милий  Боже!  Не  зрікайся!  
Прости  народу-  ще  хоч  мить,
Покайся,  світе!  -  Так,  покайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752823
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Плаче і сумує осінь золота…

Знову  дощ  сердито  стукає  в  вікно,
Гонить  небо  хмари  долі  полотно.
Плаче  і  сумує  осінь  золота,
У  садах  блукає  тихо  самота...

Падають  додолу  груші  запашні,
Позвисало  гілля  низько  до  землі.
Прокладає  осінь  свій  не  легкий  шлях,
Зажуривсь  сумує  вже  на  гілці  птах.

А  дощу  краплини  залили  шоссе,
Все  таке  безбарвне  не  знайоме  все.
Летять  бризки  мокрі  з  під  колес  машин,
Течуть  наче  ріки  струмочки  з  вершин.

Холод  проникає  під  одежі  вже,
Все  довкола  сіре  наче  б  то  чуже.
Заховалось  сонце  мабуть  тихо  спить,
На  м'яких  перинах  там  де  є  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752821
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Дякувати долі…

А  черемха  у  саду,
Зацвіла  духм'яна.
Ти  коханий,  любий  мій,
Я  твоя  кохана.

Часто  ти  приходиш  в  сни,
В  них  тебе  чекаю.
З  поцілунками  весни,
В  березовім  гаю.

Я  гублюсь  в  твоїх  очах,
Усмішка  іскриться.
Ніжні  руки  на  плечах,
Губи  полониця.

Ти  для  мене  білий  цвіт,
Блакитнеє  небо.
Я  кохаю  стільки  літ,
Не  можу  без  тебе.

Пролетіли  так  роки
І  літа  минули.
Стали  ми  давно  батьки,
Любов  не  забули.

Хай  вона  живе  в  віках,
Хай  квітує  в  полі.
Я  в  твоїх  міцних  руках,
Дякувати  долі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752567
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Мама й тато…

Мама  й  тато  -  це  таке  тепло,
Мама  й  тато  -  найдорожчі  люди.
Щоб  в  житті  із  нами  не  було,
Їх  любов  нас  береже  повсюди.

Мама  й  тато  -  то  великий  рід,
Мама  й  тато  -  щастя  безкінечне.
Як  квітує  яблуневий  цвіт
Так  тепло  нас  зігріва  сердечне.

Мама  й  тато  -  чисте  джерело,
Мама  й  тато  -  солов'їна  пісня.
Завжди  підставлятимуть  крило,
Чи  у  ранці,  чи  в  годину  пізню.

Мама  й  тато...  Бережімо  їх,
Мама  й  тато  поклонімся  низько.
Бо  батьків  образити  -  то  гріх,
Не  ідіть  стежиною  де  слизько...

Ось  такі  написані  рядки,
Кожен  хай  вчитається  у  риму.
Найдорожчі  в  світі  є  батьки,
Будем  їх  любити  як  Вкраїну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752533
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Ганна Верес

Їде син додому… в домовині…

Закружляли  клини  журавлині…
Зажурились  осінь  і    земля:
Їде  син  додому…  в  домовині…
З  кулею  у  серці…  звідтіля,
Де  народ,  обдурений  роками,
Ще  бажав  вернутись  до  «совка».
Там  Росія  підлими  руками
Долю  загубила  юнака.

Тужить  ненька…  рученьки  ламає…
Журавлі  принишкли  угорі  –
Домовину  з  сином  піднімають    
Побратими  в  рідному  дворі.
Заридали  людоньки  довкола…
Зляканий  сховався  в  будку  пес…
«Не  дай,  Бог,  дітей  ховать  нікому!»  –
Линуло  тремтливо  до  небес…
13.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752707
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Ганна Верес

Моя любове, я до тебе лину

Моя  любове,  я  до  тебе  лину
На  крилах  мрій,  що  виткали  слова,
Через  роки  між  журавлиним  клином
Пташиною  я  буду  пропливать.

Не  розгублю  в  польоті  свої  сили,
Хай  виллються  у  світлі  почуття,
Котрі  б  вогонь  надій  не  загасили,
Щоб  не  сіріло  маревом  життя.

Моя  любове,  виткана  із  квітів,
У  краплях-кришталях  ранкових  рос,
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти,
А  ти  жива  і  в  спеку,  і  в  мороз.

Я  запрошу  весну  у  свою  душу,
Позичу  в  сонця  віри  і  тепла,
Любов  мою  ніщо  вже  не  задушить,
Якою  б  доля  в  мене  не  була.
20.06.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наталя Хаммоуда

Намалюю…

НАМАЛЮЮ...
Я  тобі  намалюю  світанок  яскравий-яскравий,
Той,  де  сонце  з-за  пагорба  тихо  торкає  дахи,
Там  де  ллється  проміння  з  небес  позолотою  в  трави,
І  так  голосно  в  чубах  дерев  метушаться  птахи.

Я  тобі  намалюю  село,  а  над  ним  синє  небо,
Ліс  і  стадо  корів,  що  додому  з  пасовиська  йдуть,
Наше  місце,  де  вперше  тебе  пригорнув  я  до  себе,
У  тих  вербах,  що  косами  впали  в  ріки  каламуть.

Я  тобі  намалюю,  як  в  плесі  гойдається  повня*,
І  сльозинку  від  щастя,  що  в  тебе  бринить  на  щоці.
Я  осиплю  полотна  свої  злàтом  щедрого  жовтня,
А  у  той  падолист  ми  крокуєм  -рука  у  руці.
28/09/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752680
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Ганна Верес

ПРАВДА ПРО КОЗАКА (Слова для пісні)

Що  й  у  чистім  полі  
Вітри  шаленіють,  
А  в  дівчини  тої  
Серденько  німіє,  
Бо  козак  у  похід  
Пішов  –  не  вертався:  
Чи  в  бою  він  поліг,  
Чи  ворогу  здався…  

«Що  вітри  ж  ви  мої,  
Вітри-вітровії,  
Розкажіть  же  мені  –  
Знати  правду  мрію:  
Якщо  він  та  й  поліг,  
Розчешіть  могилу,  
А  якщо  ж  перебіг  –  
Краще  би  загинув»

 І  летять  ті  вітри  
По  степах  широких,  
І  не  день,  і  не  три…
Раптом  бачать  збоку:  
Де  козак  той  поліг,  
Виросла  тополя,  
Він  же  рідній  землі  
Виборював  волю.  

Возвертались  тоді  
Вітри  до  дівчини.  
І  так  склалось,  що  ті  
Ворота  прочинить  
Не  та  дівчинонька,  
Що  їх  посилала  –  
Козакова  донька  
Правду  ту  пізнала.  
08.04.2013  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752085
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Леся Утриско

Краснуха. (Гумореска) .

Така  слічна  нині  восінь-  то  сонце,  то  хмари,  
Так  юш  людям  Бог  дає,  би  з  мо  всьо  зибрали.  
Зночи  міхи  спорядили,  плуги  юш  на  возі  
І  сусіди  посходились,  стоят  на  дорозі.  
У  селі  так  заведено-  вчора  були  в  Каськи,
А  день  скорше  з  мо  копали  у  свахи  Параськи.
Позавчора  у  куми-  нашої  Олени,
Нині  сі  знов  позбирали-  йдут  усі  до  мене.
Всьо  зладила,  навіть  їсти-  в  полю  так  смакує,
Тілько  бульби  на  вогни  Стефко  нам  зладує.  
Взув  сі  Стефко  мій  в  кальоші,  жи  вислала  донька,
Такі-  мают  дзюрочки  і  дуже  мігонькі.  
Шлапав  цілий  день  за  кіньми,  аж  сі  порох  курит,
Як  скінчив  усьо  робити,  капці  ті  з  ніг  шпурив.  
Я  сі  дивлю,  його  ноги  стали  чось  п'ятнисті:
-Йди  но  Стефку,  сполочи,  дам  ти  я  водиці.  
Стефко  ноги  сполокав-  плями  сі  лишили,  
-Шо  сі  стало  із  тобов,  плями  сі  не  змили?
-Боже  милий  шо  то  буде?  Дістав  їс  краснуху,  
Зів  їс  певно  с  тутов  бульбов  якусь  дурну  муху.  
Ті  м  просила-  руки  мий,  вон  вода  в  гарафі,
А  ти  казав,  жи  то  ніц,  жи  ті  шляк  не  трафе.
Ям  чепила  теліфон-  шукаю  нумери...
До  священника,  на  цвинтар-  до  тих  гардінерів.
Кінський  дохтор  ми  повів,  би  лігав  на  возі,  
Положити  мокру  шмату  на  писок  в  дорозі.
Та  шо  мают  ноги  з  писком?  Чось  ми  стало  дивно?  
Та  най  буде-  може  ноги,  тре  би  було  видно.  
Сіла  м,  плачу-  світ  не  милий,  кума  мі  втирає,
А  мій  Стефко  сі  регоче,  мало  не  вмирає.  
Каже  мені:-  Глупа  бабо,  то  загар  від  сонця,
На  кальошах  ті  дзюрки,  як  в  хаті  віконця.  
Не  плач  Касю-  я  живучий,  як  той  "Змій  Горинич",
Ні  колом  ми  не  доб'єш,  ні  від  мухи  згину.  
Муха,  бабо,  то  є  м'ясо,  а  може  і  сало:  
-  Ми  від  сміху,  моя  Касю,  живіт  злоскотало.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752028
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


MERSEDES

Щаслива я…

Шепоче  вітер  твоє  ім'я,
Квітують  квіти,  щаслива  я.
Летить  луною  у  береги,
Ми  двох  з  тобою,  щасливий  ти.

Ранкові  роси  бринять  в  траві,
Лежать  покоси  в  полях  нові.
В  промінні  сонця  прокинувсь  день,
Гойдає  віти  розкішний  клен.

Топлюся  зранку  в  очах  твоїх,
Торкнешся  ніжно  плечей  моїх.
Промовиш  тихо...  Навік  моя...
Тобі  всміхнуся...  Щаслива  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751989
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Наталя Данилюк

Цей чоловік

Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Він,  як  та  вісь,  що  мій  обертає  світ,
Ніби  солодкий  гріх,  ніби  щастя  крадене,
Розуму  –  згуба,  а  серцю  –  принадний  плід.

Сіль  проступає  в  нього  на  гострих  вилицях,
Ніби  на  скелях  витесаних  пісок…
Ну,  а  коли  він  спрагло  у  бік  мій  дивиться,
Я  відчуваю,  як  затерпає  крок.

Я  з-поміж  сотні  звуків  найперше  вгадую
Поступ  його  і  тембр  такий  терпкий,
Я  відчуваю:  кров  закипає  магмою,
Здавлює  ребра  тиском,  немов  гілки.

Я  забуваю,  що  інші  важливі  речі  є
В  мить,  коли  він  полює,  мов  хижий  звір…
Погляд  його  палкий,  мов  індійські  спеції,
Аж  до  молекул  спалює,  вір-не-вір.

Тож  коли  він  так  пильно  у  мене  цілиться,
Пружно  цупку  натягує  тятиву,
Я  відчуваю,  як  сіпається  вилиця,
Як  від  судоми  зводить  тонку  брову.

Я  вже  готова  здатися  у  полон  його,
Із  головою  кинутися  в  імлу  –
Так,  мов  нема  нічого  довкіл  стороннього,
Тільки  його  присутність  на  дотик-слух.

Тільки  його  тепло,  ніби  щастя  крадене,
На  перехресті  наших  земних  доріг…
Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Мов  найсолодший  гріх…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Валентина Ланевич

Вогонь в душі горить, а серце плаче.

Вогонь  в  душі  горить,  а  серце  плаче,
Манить  любов  собою  навмання.
Здалось  мені  укотре,  що,  неначе,
Торкнувсь  рукою  ти  мого  чола.

І  усміхнувся  щиро  так,  ласкаво,
Розвіяв  сумніви  тривоги  враз.
Заграли  іскорки  знов  пустопливо,
Порив  жаги  відбився  у  очах.

Здригнулося  єство,  відчувши  злуку,
Тепло  накрило  з  голови  до  ніг.
В  грудях  затиснула  солодку  муку,
Молилась,  щоби  Бог  тебе  беріг.

24.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751964
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Стежка до осені

Виткало    літечко
Трави    до    пояса,
Бджілку    і    квіточку,
Й    дощ    над    покосами,
Й    ранки    з    туманами,
Й    небо    із    грозами,
Понад    лиманами
Верби    із    косами.

Бавилось    літечко
Вітром    і    тишею,
Колосом    житечка,
Квітами    пишними,
Грушами    стиглими
З    медом-принадами,
Росами    сивими
І    зорепадами.

Літечко    вислало
Стежку    до    осені
Вишнями    стиглими
І    абрикосами,
І    огірочками,
Й    жовтими    осами…
Йде    по    ній    хлопчик    мій
Ніжками    босими.
6.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Ми всі землі цієї діти

Золотисто-жовту  пектораль
Зодягла  на  себе  диво-осінь,
Кличе  мене  з  хати  ця  пора,
До  її  краси  торкнутись  просить.

По  розкішно-сивих  споришах,
Обережно  з  трепетом  ступаю,
І  здалось,  немов  моя  душа
Росами-краплинками  стікає.

Пригублю  холодної  роси
Із  долонь  безвітряного  ранку,
А  згори  –  небесна  сіро-синь
Привідкриє  сонечку  фіранку.

Й  попливе  воно  легким  м’ячем,
Мов  по  морю,  чистим  небокраєм,
А  під  ним  –  журавлики  ключем
«Кру»  своїм  ранкову  тишу  крають.

«Прощавайте»,  –  посилаю  вслід,
Хоч  за  ними  ладна  теж  летіти.
Так  уже  влаштований  наш  світ,
Що  ми  всі  Землі  цієї  діти.
17.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751911
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Благословенна батьківська земля

Благословенна  батьківська  земля,

Де  родить  хліб,  джерела  б’ють  студені,

Мій  рід  бере  початок  звідтіля,

Там  люди  роботящі  і  нужденні.

Це  там  єдиний  батьківський  поріг,

Що  кличе  нас,  дітей,  завжди  додому

З  усіх  далеких  і  близьких  доріг.

Йому  несем  свою  життєву  втому.


Благословенні  сині  небеса,

Що  хату  отчу  нам  оберігають,

Не  забувають  пам’ять  колисать,

Хоча  літа,  немов  вода,  збігають.

Це  там  я  пізнавала  вперше  світ,

Дитям  до  сонця  руки  простягала

Й  дивився  вслід  калини  білий  цвіт,

Коли  поріг  я  отчий  залишала.
9.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751670
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

Різдво Богородиці.

Освічена  сонцем,  осипана  зорями,  
У  квіті  осіннім  зійдеш  на  престол  
Заступнице  світу!-  піклуєшся  хворими  
І  дітьми-  сирітками-  янгольський  хор.  

В  молитві  оспівана,  в  ризи  зодягнена,
Святим  омофором  освітлюєш  путь,
О  Мати  Господня!  Гріхами  розправлена,
Молюся  до  Тебе,  щоб  шлях  не  минуть.  

До  Сина  Твойого-  Небесного  Раю,
До  серця  святого  хай  впадуть  світи,
У  квітах  сьогодні  стежину  вкладаю,
В  покуті  рідненька  до  Тебе  прийти.  

Різдво  Твоє  нині  в  молитвах  оспіване-
Моя  матіоло,  мій  квіте  земний.
Де  розум  людський  Тобі  вірний  та  відданий-
Молюся  до  Тебе  за  шлях  наш,  людський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751516
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

О Матінко Божа.

О  Матінко  Божа-  Небесний  мій  Раю,
До  Тебе  молюся,  для  Тебе  співаю,  
Зішли,  рідна  ненько,Ти  мир  в  Україну,  
Врятуй  її  сина  і  цілу  родину.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Богине,
Зішли  людям  радість  і  щастя  в  родини,  
Зішли  люба  миру  ув  мій  рідний  Край,  
Подай  людям  милість  та  ласку  подай.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Царице,  
Почуй  молитви  та  з  народом  молися,
Де  син  Твій  рожденний-  гріхами  розп'ятий,
У  душах  воскресне,  в  серця  буде  взятий.  

О  Матінко  Божа-   мій  квіте  чудесний,
Леліє  з  лелій!-  візьму  шлях  Твій  я  хресний,
Разом  із  Тобою  оплачу  дитину-
Молись  за  народ,  за  мою  Україну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751657
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


MERSEDES

Ти моє сонце і синя блакить…

Слово  лишилось  в  душі  поетичній,
Не  розлетілось  по  полю  піском.
Гратиме  ліра  кохання  ліричне,
В  тиші  замріяній  в  нас  під  вікном.

В  звуках  отих,  що  летять  над  землею,
Ніжність  п'янка  і  велика  любов.
Вітер  цілує  на  річці  лілею,
Ранок  умився  росою  дібров.

Промені  сонця  торкнулися  ніжно,
Хмар  білосніжних  і  трав  запашних.
Розплели  косу  твою  дивовижну,
Подарували  усмішку  для  всіх...

Я  пригорнувся  до  тебе  кохана,
То  найдорожча  була  мені  мить.
Ти  моя  доле  яснА,  полум'яна,
Ти  моє  сонце  і  синя  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751677
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ніна-Марія

Я знов тобі про осінь нагадаю

[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]

[color="#730808"]Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  бринить  в  моїй  душі.
А  я  дивлюсь  на  сиву  неба  просинь,
Яка  лягає  смутком  у  вірші.
 
У  спогад  днів  я  золотавих  лину.
Їх  вересень  нам  щедро  дарував.
А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо-
Той  знає,  хто  по  —справжньому  кохав...
 
Ми  слухали  мелодію  осінню,
Купаючись  у  барвах  кольорів.
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  мені  летів.
 
Тоді  весь  світ  навиворіт  ставав.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  цей  нам  Господь  намалював
І  об'єднав  у  дві  щасливі  долі.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

Маршрутка. (Гумореска) .

Нині  вам,  шановне  паньство,  історію  в'яжу,
Шо  той  світ  з  народом  робит  напевно  розкажу.  
Бульбу  з  полі  спорядили,  всі  грідки  скопані,
Бурак  правда  сі  лишив  й  кукурудза-  пані.  
Нинька  й  дощ  такий  юш  лєє-  ввірвала  сі  хмара,
-  То  си  можна  відпочити!-  ми  каже  Варвара.  
То  моя  з  кіньцє  городу  четверта  сусідка,  
Та  всьо  знає,  в  цілім  світі-  напевно  й  про  дітька.  
Я  зладила  штири  торби-  поїду  до  Львова,  
Бо  сі  файно  доїт  ше  старенька  корова.  
На  годинник  зазирнула-  можу  сі  збирати,
Ще  забігла  м  я  до  кухні  яєць  повтирати.  
На  зупинку  то  всьо  тєгну-   саплю,  як  ті  міхи,  
Жи  в  ковалє  на  ковадлі-  то  вже  є  потіхи.  
Я  сі  дивлю-   стоїт  Зоська  зи  своїм  дівчиськом,  
Так  го  чось  розперло  сильно,  не  підходжу  близько.  
Приїхало  тамтой  тиждень  з  тутої  Канади,
Шось  таке  юш  сотворило,  жи  нема  ю  ради.  
Як  заходило  в  маршрутку-  застрягло  у  дверях,
Цицьки  має  як  ті  відра,  як  туті  тарелі.  
Стефко  Ганчин  взєв  за  руки,  Місько  ззаду  пхає-
Голова  в  маршрутку  влазит,  а  вим'є  втікає.
Якось  хлопи  то  вложили  на  заднє  сидінє,
Так  упріли,  до  холєри,  як  в  грозу  на  сіні.
Як  рушали  зи  зупинки-  маршрутка  заглохла:
-  То  ті  в  світі  годували-  двисі,  як  "засохла".
По  дорозі  цуда  були-  люди  сі  здивляли,
Як  Марусині  цицьки  в  маршрутці  гуляли.  
Їдна  впала  на  коліна  старому  Андруху,  
Друга  вуйкови  Стефану  притиснула  вухо.
Як  машина  повертала  де  круті  дороги,  
Цицьки  падали  обидві  Гриньку  межи  ноги.  
То  сі  Зоська  юш  наїла  стиду  по  дорозі:
-  Ліпше  була  би  с  у  хаті,  як  ведмідь  в  берлозі.  
Їдь  Марусю  до  Канади,  най  ті  зремонтуют,
Бо  маршрутки,  як  у  нас-  в  світі  не  рихтуют.  
Би  з  юш  більше  Марусуню  цуда  не  робила,
Будь  таков,  як  тебе  мати  на  світ  народила.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751472
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Я зігрію цілунком уста…

Я  зігрію  цілунком  уста,
Пригорну  тебе  ніжно  до  себе.
Хай  летять  в  небуття  ті  літа,
Що  прожив  я  кохана  без  тебе.

А  тепер  ти  у  мене  одна,
Моя  зіронько  ніжна  і  ясна.
Не  злякає  мене  сивина,
Що  покрила  так  голову  рясно.

Не  злякають  прожиті  роки,
Що  минули  не  наче  хвилина.
Я  до  тебе  спішитиму  йти,
Бо  у  серці  моїм  ти  єдина.

Не  віддам  на  поталу  вітрам,
Буду  завжди  у  парі  з  тобою.
І  самотності  більш  не  віддам,
А  зігрію  любов'ю  п'янкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751447
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Леся Утриско

Кролі. (Гумореска) .

Їхала  м  зі  Львова  нині-  спізнила  маршрутку,
Через  свою  коліжанку,  любиму  Марушку.  
Вна  живе  у  самім  Львові,  а  я  в  Бориславі,
Як  сі  бидві  юш  зійдемо,то  справи  цікаві.  
Посиділи  у  кав'ярні,  рогальків  поїли,  
Так  мо  душу  юш  відвели,  як  тілько  но  хтіли.  
Могла  м  в  неї  ночувати,  та  у  хаті  діти,  
Тре  до  школи  спорядити,  зрихтувати  квіти.  
Завтра  перший  день  науки-  ми  чисто  забули,
А  як  тілько  здогадали-  урагани  здули.  
Взіла  м  таксі-  шо  робити,  тре  вихід  шукати,  
Наперед  їм  заплатила-  хлоп  не  мусит  знати.  
Вийду  скорше,  коло  Млина-  то  наша  пекарні,
За  їдно  шось  куплю  дітьом-  булочки  шикарні.  
Юш  минули  Трускавець,  в'їхали  до  ліса,  
Каже  шофер:-  Як  вас  звати?  Бо  я  звуся  Гріша.
Я  сі  тихо  розбудила-  не  зі  сну,  з  думочок,
Гріша  зняв  свою  кошулю*,  запнув  на  гачочок.  
Посміхає  сі  до  мене-  шось  напевно  хоче,  
Мені  всьо  чось  стало  дибки-  волосі  і  вочи.
Чую...  глохне  юш  мотор-  мені  не  дихнути...
Шо  то  буде,  милий  Боже,  нема  де  шмигнУти?
Вийшов  Гріша,  вийняв  плахту,  тихо  простеляє,
А  я  вкопана  стою-  фраз  го  взяти  має.  
Том  си  нині  наробила  біди  у  тім  Львові-
І  відразу  уявила,  жи  ми  з  Грішом  голі.  
Хочу  шось  іше  сказати,  та  слова  не  лізут,  
Чую  музика  вже  грає,  аж  мі  вуха  ріжут.  
Кажу:  -  Грицю,  я  заміжня,  чоловік  і  діти,
А  сама  шукаю  місця-  де  то  сі  подіти.  
Грицю,  чуєш?  І  свекруху-   звати  її  Олі,
Він  регоче,  як  коняка,  на  руках  мозолі.  
Слухав  Гріша  мою  сповідь-  плахта  на  камені,
А  мені  вже  серце  лізе  і  певно  легені.  
Певно  довго  слухав  бідний  мої  забобони-
Так  їм  плела,  шо  могла-  про  поля  та  коні.
Потім  каже:-  З  твоїм  хлопом  нічого  не  маю,   
То,  шо  пані  діти  має,  то  я  поважаю.  
Відвезу  тебе,  панунцю,  до  свекрухи  Олі,
-  А  тепер  йди,  рви  траву,  бо  я  маю  КРОЛІ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751418
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

Не заплачу я…

Не  заплачу  я  й  не  заридаю,

Коли  зрада  постука  в  вікно…

Біль  і  сльози  людину  з’їдають    –

Я  це  знаю  і  знала  давно.


Полинами  я  вистелю  душу,

Все  ж  надії  свічу  запалю:

«Що  ж,  так  малося  бути,  мій  друже,

Я  за  гріх  твій  також  помолюсь.


Не  тому,  що  образи  не  знаю,

Я  така  ж,  як  і  всі…  Я  –  жива…

Та  в  молитві  свій  статус  пізнаю:

Ні  дружина  ж  я  є,  ні  вдова…


Час  тихенько  повзтиме  без  тебе,

Календар  рахуватиме  дні,

Сонце  теж  буде  міряти  небо,

Поки  віра  проснеться  в  мені…»
23.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751415
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

А від щастя лишився… спогад


Полонила  мене  найбільше

Та  любов,  що  чарує  віршем

Про  таке  дороге  й  потаємне,

І  високе,  й  близьке,  й  приємне…


Полонила  мене  безмежно

Любов  перша  і…  обережна,

Про  яку  не  розкажеш  словом,

Невідома  і  мудрим  совам.


Полонила  мене  весною,  

Але  стала  чомусь…  пісною,

І  затьмарився  світлий  погляд,

Тож  від  щастя  лишився…  спогад.
24.04.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751414
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Анатолій В.

Світ без тебе

У  світі,  де  тебе  нема,
Цвітуть,  але  не  пахнуть  квіти;
Там  холодно,  завжди  зима,
Ніколи  не  буває  літа.

Цей  світ  від  себе  назавжди
Жену,  як  страх,  як  сну  примарність!
Хай  снігом  замете  сліди  -
Я  йду,  у  іншу  йду  реальність.

У  зиму  вже  не  повернусь.
З  тобою  вдвох  ми  вище  неба!
І  навіть  думати  боюсь
Про  світ,  про  мертвий  світ  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Вернулись в осінь…

З  тобою  ми  вернулись  в  осінь,
Через  багато  літ  назад.
Вже  біла  паморозь  в  волосі,
Круг  нас  танцює  листопад.

А  ми  усміхнені  у  ньому,
Не  можем  звести  погляд  свій.
Кружляєм  в  танці  чарівному,
В  душі  у  нас  багато  мрій.

Серця  лишилися  гарячі,
Не  захолонули  вони.
У  небі  голоси  лелечі,
Сумують  лише  восени...

Ми  будемо  у  парі  разом,
Наздоженемо  ще  своє.
Не  зв'януло  кохання  з  часом.
Бо  двоє  нас  у  парі  є...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751268
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Пташина доля…

Впав  листочок  сухий  на  пожовклії  трави,
Вітер  дощик  приніс  і  хмарки  кучеряві.
Десь  заграла  осіння  мелодія  скрипки
І  струмки  по  шибках  потекли  наче  ріки.

Я  у  літо,  туди  де  тепло  серцем  лину,
А  за  вікнами  осінь  малює  картину.
Припорошені  листом  ліси,  сквери,  луки,
Вже  пташині  пісні  голосять  про  розлуку.

Полетять  вони  скоро  в  далекії  далі
І  полишуть  свій  край  у  глибокій  печалі.
І  хоч  тепло  там  буде,  та  то  є  чужбина,
Ось  така  їхня  доля  не  легка  пташина...

Не  повернуться  всі,  бо  не  всі  доберуться,
У  дорозі  життя  не  одні  обірвуться.
Буде  край  їх  чекати  до  рідного  дому,
Переборять  вони  дикий  страх  свій  і  втому.

І  як  сонячні  промені  землю  зігріють,
Як  поля  дивним  килимом  зазеленіють.
Наші  друзі  в  лісах  защебечуть  пірнаті,
Знов  співають  птахи  -  ми  від  щастя  багаті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751264
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Леся Утриско

Свєто, туто з Гамерики. (Гумореска) .

Як  я  люблю  туту  восінь-  всьо  з  полів  збирати,
Ябка  трістИ,  груші-  дички,  на  сушку  складати.  
Гриби  з  лісу  Стефко  носит,  а  я  мариную,
Як  сі  свєта  зачинают,  то  гості  частую.  
Того  року!-  каже  Стефко-   гарбузи  вродили,
То  юш  свині  будут  їли-  будут  поросили  .
Диньки  миєм,  ладно  сушим-  аж  сі  сміют   кури,
Через  зиму  так  смакуєм,  би  глисти  не  були.
Бо  сі  бою,  би  ті  хроби  завчасно  не  зіли,  
Шкода  Стефка  і  мене-   жити  дуже  хтіли.  
Звіз  із  полі  гарбузи-  сокиров  лиж  тєти,
Так  рубає,   як  ті  дрова,   на  Різдвєні  свєта.  
Трохи  менчі  відложив-   до  півниці  носит,
А  сусід  сі  тілько  крутит  і  го  сильно  просит.  
-Дай  ми,  Стефку,  туті  чуда,   гроші  ти  заплачУ,
Так  сі  двоє  юш  регочут,   жи  мало  не  плачут.  
Взяв  у  плахту  кілька  штук  і  поніс  до  хати,
Стефко  всьо  то  закінчив-   полігали  спати.  
Я  встаю  із  рані  перша-   снідані  зладити,
Господарку  обійти,  та  хліба  вмісити.  
Встала  м  тихо,  сі  вдігнула,   молитву  змолила,   
Аж  сі  дивлю-  хлоп  в  вікні...   кров  застигла  в  жилах.  
Вочи,  писок-   однакові,   коло  вуха  свічка,  
Я  збіліла,  як  вапно-   бо,  ще  темна  нічка.  
В  нас  недавно  вуйко  вмер-   то  прийшов  напевно  ,
Зи  страху  не  розпізнаю-  до  холєри  темно.
Клякла  тихо  під  вікном,  аби  мі  не  видів:
-  Шо  ви,  вуйку,  хтіли  ше?  Іване  Сверидів?  
Вно  мовчит,  а  я  тим  часом  поносу  дістала,
Поки  з  хати  вибігала,  всіх  світих  згадала.  
Сіла  тихо  межи  корчі,  вилупила  вочи,  
Вуйко  виджу  коло  мене  тихо  сі  регоче.  
Шо  за  кара  мі  спіткала,  чи  я  зварювала?  
Всюди  вуйко-   Милий  Боже,  я  го  поховала!?
На  вікні,  зи  мнов  у  корчах-   по  усім  подвіру-  
Мені  мову  відняло,  вже  сі  не  підніму.  
Так  їм  довго  просиділа,  аж  сі  збудив  Стефко,
Як  мі  вздрів  у  наших  корчах,  у  вочох  сі  змеркло.  
Рух  зробив,  сусіда  кличе-   той  ми  віск  зливає,
Стефко  кругом  мене  гонит-  ми  вроки  здоймає.  
Сусід  каже,  жи  то  маски  він  зробив  для  сина,   
А  я  клацаю  зубами,  як  небожка-  сина.  
Каже:-  Скоро  буде  свєто,  туто  з  Гамерики,  
Мені  в  вухах  "Вічну  паміть"співают  музики.  
Відійшла...  зібрала  хлопів  на  сімейну  раду,
Всьо,  шо  хтіла,  то  сказала  і  дала  пораду:  
Тепер  Стефку,   будеш  ти  всіх  чортів  гонити,  
В  я  їду  на  курорт,  мушу  си  спочити.
-  Не  лишай  мі  моя  Касю,   я  без  тебе  згину!?
-  Та  коханку  си  заклич-   сусідку  Марину...

ТІ   ПРОЩАЮ,   ЯК  КСЬОНДЗ   В  ЦЕРКВІ-   ВСЮ  ТВОЮ  ПРОВИНУ-
ТО  Ж  ШАНУЙТЕ,   КОЗАЧЕНЬКИ,  СВОЮ  ПОЛОВИНУ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751241
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

У мене дві сьогодні батьківщини

У  мене  дві  сьогодні  батьківщини:
Чернігівська  (там  витоки  життя),
Полтавська  (гартувала  дух  і  крила,
І  готувала  до  важких  звитяг).

І  матерів,  так  сталось,  двох  я  маю:
Та,  що  зродила,  ніжила  грудьми,
Співала  колискову  і  благала,
Людиною  була  щоб  між  людьми.

А  друга  матінка  –  велика  Україна,
Її  тризуб  для  мене  не  тавро,
А  гордість  за  історію  країни,
За  свій  народ,  за  сивий  мій  Дніпро!
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валентина Ланевич

Постукав вечір вітром у вікно.

Постукав  вечір  вітром  у  вікно
І  нічка  слідом  кинула  сірому.
Присіла  пустка  поруч  на  панно,
Чому  так  тяжко  у  житті  одному?

В  душу  лягли  минулого  сліди,
Твої  слова,  що  в’їлися  у  мозок.
Щоб  не  робила  -  всі  ведуть  туди,
Де  в  серці  залишився  теплий  сховок.

І  тілом  раптом  пробігає  струм,
І  в  жилах  б’ється  гаряченним  нервом.
Хлюпне  у  груди  тихий,  ніжний  сум
І  сутність  обійме  небесним  сяйвом.

18.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Леся Утриско

Осінній блюз.

Та  що  для  мене  осінь  ця:  
У  ній  малюєш  пекторалі  
І  ми  у  двох,  у  тому  залі,
Де  лине  музика  пянка.
Пянка  і  я,  в  твоїх  обіймах,
В  очах  твоїх,  твоїх  руках  
І  поцілунок  на  вустах,
Паде  і  губиться  у  прірвах.  
Та  що  нам  дощ,  зітхання  вітру,
У  двох  малюємо  палітру:
Осіннє  небо,  в  нім  кохання,
Осіннє  щастя,  в  нім  зізнання,  
Не  відпущу  ув  зими  люті  
Наш  шал  і  блюз-
Зірки  обуті.
Свічки  ув  сяйві,  грона  сині,
Де  в  блюзі  два  серця  невинні,
Та  що  для  нас  оті  дощі?
Та  стигла  осінь  у  душі?  
Де  блюз  і  джаз-  в  них  наші  долі,
У  вічній  ніжності  любові,
У  спалаху  нічних  вогнів
Притихне  той,  осінній  гнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751069
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


MERSEDES

Маряться ще дні ті дощовії…

Стоять  дерева  у  німій  покорі,
Довкола  тиша  оком  не  моргне.
Лиш  дощик  вибиває  своє  соло
І  смуток  у  душі  гнітить  мене.

Я  згадую  той  час,  як  були  разом,
Для  мене  то  були  щасливі  дні.
Їх  не  забудеш  ні  тепер,  ні  з  часом,
Залишились  у  пам'яті  мені...

Блакить  озерна  у  очах  манила
І  серце  виривалося  з  грудей.
Кохання  -  то  така  велика  сила,
Перемагає  сила  та  людей...

Ступали  ми  на  зрошені  покоси,
Сліди  свої  лишали  у  траві.
І  досі  спомин  обмиває  роси,
То  ж  маряться  ще  дні  ті  дощові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751067
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ганна Верес

Іще один в минуле день подавсь

Іще  один  в  минуле  день  подавсь,
Шлях  помережив  добрими  ділами:
З  вітрами  на  калині  погойдавсь,  
Озерну  воду  пив  із  журавлями,

Трудився  в  полі  –  жито  змолотив,
Колись  би  тиждень  люди  його  жали,
Тепер  же  лан,  бурштинно-золотий,
Стернею  став,  де  бусли  походжали,

Із  сонечком  купався  у  воді,
На  плесо-дзеркало  привів  качат-малечу.
Так  і  прожив  життя  своє  в  труді
Цей  день,  поки  йому  зустрівся  вечір.

9.08.2016.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751084
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ганна Верес

В журбу закута ненька Україна

Життєві  сторінки  горта  нервово
Укотре  невблаганний  диво-час,
Багато  відбувається  нового,
Та  найстрашніш,  як  вибухи  звучать.
В  журбу  закута    ненька  Україна,
Останні  з  неї  сили  п’є  війна,
Донбас  перетворила  у  руїну,
Думки  і  душі  людям  розпина.

Земля  до  помсти  патріотів  кличе,
Народ  під  булаву  одну  збира,
І  кожна  мати  чайкою  кигиче
Й  душа  її  тихесенько  згора.
Думки  тривожні  сіре  небо  сіє,
Допоки  ще  війни  повзтиме  час.
Ви  чуєте,  убивці  із  Росії,
З  козацьким  духом  край  мій  повінчавсь.

А  дух  такий  нікому  не  здолати,
Адже  це  Бога  щедрий  світлий  дар,
Міцніший  він  від  справжнього  булата.
Тож  буде  переможена  орда!
Життєві  сторінки  горта  нервово
Тисячоліття  третє  вже,  нове,
І  матері  кричать,  і  плачуть  вдови.
На  подвиг  Україна  нас  зове!
15.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


dovgiy

НЕ ЖУРИСЬ

Не  журись,  ще  не  час,  ще  не  вечір.
Ще  наш  вік  посередині  дати.
Тільки  цвіт  опадає  на  плечі,
Тільки  весен  нам  вже  не  догнати!
 Ще  не  вечір,  лише  надвечір’я.
Ще  не  осінь,  та    близько  до  меж
Твого  світу  яскраве  сузір’я
Запалило  стихію  пожеж!
Спалахнув,  наче    листя  на  клені,
Пізня  зустріч  струснула  до  дна!
Ну  невже  ти  не  знала  до  мене,
Що  ти  в  світі,  така-ось,  -  одна?!
Нерозгадана  та  неповторна…
Незвичайна  та  чарівна…
 Дай,  до  серденька  міцно  пригорну,
Щоб  надалі  розлуки  не  знать.
Не  соромся,  що  вік  наш  не  юний,
Що  на  скроні  лягла  сивина,
Ще  в  душі  одзиваються  струни,
Хоч  мелодія,  часом,  сумна.
Не  сумуй,  моя  мила,  хороша,
Тобі  посмішка  так  до  лиця!
Пані  Осінь  чеканить  нам  гроші,
Щоб  достатку  не  було  кінця.
Цього  золота  всюди  по  вінця,
Не  ввібрати  очима  красу!
Я  збираю  в  букети  червінці
І  до  тебе,  лебідко,  несу!
З  цим  багатством  зайду  до  господи,  
Дай-то,  Бог!  –  щоб  тебе  там  зустрів!
Може  бути:  відчуєш  ти  подив,
А  чи  здасться,  що  раптом  здурів.
Не  здурів,  тільки  зранку  побачив:
У  очах  плеще  хвиля  жалю.
Бо  душа  по  осінньому  плаче,
Хоч  ще  літо  твоє  на  краю.
Не  сумуй,  подивись  мені  в  очі,
Почерпни  з  них  хоч  трішки  тепла.
Я  люблю  від  світання  до  ночі,
Аби  ти,  якнайдовше,  -  цвіла!

п'ятниця,  15  вересня  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750761
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


dovgiy

ЖІНЦІ

Я  від  тебе  не  хочу  нічого!
Лиш  одно:  в  цьому  світі  живи
І  даруй  оцей  усміх  чудовий,
Блиск  очей  та  бутон  голови,  
Який  наче  коштовна  жоржина
Розпустився  в  людському  гаю,
Щоби  була  вагома  причина
На  невтолену  спрагу  мою.
Просто  будь!  Не  зі  мною  в  щоденні,
Так  хоч  десь,  тільки  б  знати  мені,
Що  існуєш  в  розмаї  пісеннім,
Не  лише  як  уява  вві  сні.
Хай  ти  мрія,  нехай  недосяжна,
Хай  ти  болем  відчутна  в  душі,
Та  до  чого  ж,  -  як  жінка,  -  прекрасна!
Надихаєш  мене  на  вірші.
Вічна  зваба,  чарівна  спокуса,
Диких  ревнощів  ніжний  предмет
Твоє  ім’я  –  молитва  під  вуса,
Яку  шепче  ночами  поет.
Хай  кохання  як  доторк  медузи
Обпекло  в  передзим’ї  життя,
Будь  для  мене  як  стимул,  як  Муза,
Як  Богиня  мого  почуття!

п'ятниця,  15  вересня  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750758
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Леся Утриско

Квітне, леле, осінь.

Мушу  відпустити  смарагдОве  літо,  
Ще  б  за  ним,  мій  лелю,  птахою  успіть,  
Бо  в  душі  осіннє  сколосилось  жито,
Сивина  на  скронях  піснею  дзвенить.

Заганяє  роки,  що  хмарки  в  кошару,  
Чом  так  скоро  леле  літній  дощ  минув?
Ой  ви  дні-  примари-  лічені  отари...  
Подихом  осіннім  вітерець  моргнув.  

Бути  б  ще  весною,  цілуватись  з  літом  
І  сміятись  в  очі  осені  німій,
Сивина  на  скронях  квітне  буйним  квітом,
Квітне,  леле,  осінь-  вже  гублюся  в  ній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750634
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Galina Udovychenko

Куди пливеш ти, човне України?


Куди  пливеш  ти,човне  України,
Не  маючи  ні  весел,ні  вітрил?
Де  берег  твій  омріяний,єдиний,
Дістатись  до  якого  бракне  сил?

Навколо  тебе  валуни  і  брили,
Між  ними  ти,як  молоде  ягня.
Тобі  б  розправити  свої  вітрила,
Та  всі  зламались,інших  –  ще  нема.

Ледь  жеврієш  ти  в    морі  неозорім,
Що  піниться,шумує  і  бурлить
Й  готове  розтрощити  навіть  гори,
Тебе  ,як  тріску,в  піні  потопить.

 А  на  кормі  твоїй  є  темні  сили,
Які  гальмують  рух  твій  уперед,
Бо  їх  життя  і  зараз  є  щасливим,
Таким  солодким,як  травневий  мед.

Та  вірю  я,що  випливти  зумієш,
Цей  безлад  подолавши  і  в  собі,
Здійсниш    колись  свою  щасливу  мрію
І  сонце  усміхнеться  і  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750745
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Ганна Верес

ПОВЕРНЕННЯ

Чужа  земля  ніколи  не  ставала  
Їм  матір'ю.  Хіба  чужим  гніздом!    
Вони  ж  екзамен  не  один  здавали:  
Уміння,  мову  і  в  сім'ї  роздор.
«Спасибі»,  –  вимовила  чисто,  
Здалось,  аж  надто  урочисто,  
Сказала,  як  навчала  ненька,  
Коли  була  іще  маленька,  
Не  оглядаючися,  сміло,  
Так  як  колись  казати  вміла.  
Таксисту  заплатила  справно,  
Нарешті  закінчила  справи
 І  повернулася  додому,  
Упевнена  була  в  одному:  
Нікуди  їхати  не  буде,
А  житиме,  як  і  всі  люди,  
Та  й  правду  нікуди  подіти:  
Допомогла  добряче  дітям  –  
У  них  є  хліб,  до  хліба,  житло,  
То  ж  досить  в  чужині  їй  жити,  
Де  лиш  чужі  слова-розмови  
(Їй  довелось  теж  вивчить  мову),  
Та  не  така  вона  співоча  –  
Чужа…  «Прости  мені  вже,  Отче,»

 –  З  цими  думками  піднімалась,  
А  серце  все  чомусь  здригалось:  
Чи  то  від  надтяжкої  ноші,  
Чи  від  недоспаної  ночі…  
Ось  поверх  шостий,  заповідний,  
Такий  близький  для  неї  й  рідний.  
«Мабуть,  сюрприз  мене  чекає,  –  
Подумала,  –  бо  не  стрічає  
Її  омріяний  Микола.  
А  як  кохалися  ще  з  школи!..»  

Вона  нарешті  подзвонила,  
Та  двері…  жінка  їй  відкрила,  
Яку  не  бачила  ніколи.  
Спитала:  «Тут  живе  Микола?»  
Подумала,  що  помилилась,  
Злякалась,  адже  так  втомилась.  
Хотілось  швидше  відпочити  
І  з  кочівним  життям  скінчити.  
Та  раптом  голос  чоловіка  
Почувся  з  кухні:  «Хто  там,  Віко?»
 Він  до  дверей  прийшов  швиденько.
 «Це  я,  –  відповіла  тихенько,  –  
Твоя  дружина,  прилетіла,  
Давно  ж  зустрітися  хотіли.
Вже  досить  роки  марнувати  
Будемо  господарювати,
Тобі  ж  я  слала  добрі  гроші,  
Допоможи  ж  внести  цю  ношу,  
Тут  всім  гостинці…»  Та  Микола:  
«Пробачте,  вас  не  знав  ніколи…»  
Й  закрились  двері  перед  носом…  
Вони  здались  їй  чомусь…  косі.  
І  пересохло  в  неї  в  горлі…  
Хіба  буває  більше  горе?!..

Вона  посиділа  на  сходах,  
В  думках  своїх  дійшла  до  згоди:  
«Дарма  вже  правди  тут  шукати  –  
Найкращий  спосіб  –  це  тікати.  
Нове  життя  почати  зможу».  
Лишила  під  дверима  ношу…  
Знов  за  кордон  вона  летіла  
Шукать  собі  нового  діла…  
09.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


MERSEDES

Посланці осені….

Із  неба  гуси  кинули  прощай...
І  полетіли  у  далекі  далі.
Вони  прощались  з  краєм  дуже  жаль,
Під  хмарами  несли  свої  печалі...

Кружляло  листя  жовте  на  вітру,
Лягало  на  полеглі,  прілі  трави.
У  лісі  вже  не  чується  ку  -  ку,
Лиш  гонить  вітер  хмари  кучеряві.

Вони  немов  отари  баранців,
Кудись    спішать  ще  і  самі  не  знають.
То  Осінь  посилає    посланців,
Вони  про  неї  сповістити  мають...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750296
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Леся Утриско

Наснилась хата.

Наснилась  нині  рідна  хата,  
Де  я  у  ній-   мале  дитя.
До  церкви  йду,  за  руку,  з  татом-
Враз  пробігає  все  життя.  

Де  мама  хліб  пече  румяний,
Де  світло  б'є,  мов  у  раю,
Рушник  простенький,  вишиваний,
Молитва...  образ  на  краю.

Всідаюсь  нишком  у  бабусі  
На  ліжку-  гори  подушок,
Цілую  знову  кволі  руці,
Несу  в  дарунок  споришок.  

Той,  що  стелився  коло  хати,  
Вінком  хрестився  з  її  рук.
Там  їсти  несла  тихо  мати,  
Із  уст  наспівувався  звук.  

І  я  вдихала  мамин  запах,
В  нім  смакувала  радість  й  сум,
Мов  цілувала  цвіт  на  липах  
І  відчувала  серця  шум.  

У  нім  світились  очі  тата-
Його  слова,  його  душа,  
Свячена  ним  в  Йордані  хата  
І  я  у  ній-  його  пташа.  

І  так  мені  вже  мило  стало,
Таких  побільше  снити  снів,  
Де  сонце  тихо  б  лоскотало  
На  перехресті  моїх  днів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ганна Верес

Ваш син… пропав…

 «Ваш  син…  пропав,

Десь  безвісти  ізник,»    –

Ця  звістка  всіх,  мов  до    землі  прибила,

Ніхто  не  знав,

Що  трапилось  із  ним:

В  полоні,  чи  ворожа  куля  вбила.

Страшна  і  вбивча

З  фронту  новина

Усю  рідню  мов  паралізувала.

Проклята  тричі

Буде  хай  війна…

Чому  над  ними  доля  глузувала?

І  зморшка  ріже

Батькове  лице,

Із  жертвою  погодитись  як  знову?

Як  мамі  рідній

Пояснити  це

Та  чи  й  потрібна  їй  оця  розмова?

Війна  –  то  жах,

Калічить  і  вбива…

Цій  матері  того  не  зрозуміти,

Адже  вона

Тепер  напівжива,

Бо  найдорожча  втрата  –  її  діти!
10.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ганна Верес

Роздуми атовця

Життям  він  ризикуючи  не  раз,
Дивився  у  холодні  очі  смерті,
Рятуючи  від  погані  Донбас,
Готовий  навіть  молодим  умерти.

Він  бачив,  як  горить  його  земля,
Як  передчасно  матері  сивіють,
І  сум  синівські  очі  застеляв,
Чом  людські  душі,  мов  метал,  ржавіють?

Готові  власну  гідність  продавать,
Землі  й  своє  майбутнє  не  цінують,
Не  здатні  захищать  свої  права,
Хоч  не  живуть  давно,  лише  існують.
19.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750195
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017


MERSEDES

Сум калини…

Серед  трав  барвінкового  літа,
Серед  соняхів,  що  розцвіли.
Розмовляла  калина  із  вітром,
Чули  мову  оту  явори.

Вона  ніжно  до  нього  вклонялась,
Нахиляла  білесенький  цвіт.
І  до  танцю  його  зазивала,
Він  ж  робив  свій  у  небо  політ.

Тихо  падали  сльози  на  трави,
Сумувала  калина  одна.
Кругом  неї  насичені  барви,
А  вона  тихо  плаче  сумна.

У  яскравій  своїй  вишиванці,
Під  калину  присіло  дівча.
Трави  в  росах  не  наче  у  глянці,
А  вона  пригортає  куща.

Ти  не  плач,  не  журися  калино,
У  нас  доля  з  тобою  одна.
Відвернувся  від  мене  хлопчина,
Ти  для  мене  лишилась  рідня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750178
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


MERSEDES

Справжній рай…

Ще  співають  птахи  хоч  на  дворі  осінь,
Поселилась  радо  в  тихому  краю.
І  летить  луною  дивне  стоголосся
І  шепоче  вітер  тихо  їй  люблю...

Падає  на  землю  сонячне  проміння,
В  вечері  цвіркочуть  дивні  цвіркуни.
З  гарбузів  в  долоні  сипеться  насіння,
Виросли  великі  на  ланах  вони.

Тихо  так  і  гарно,  бабинеє  літо
У  горі  літає  наче  білий  сніг.
А  довкола  квітнуть  різнобарвні  квіти,
Радують  красою  ще  своєю  всіх.

Ось  така  вона  в  нас  ніжна  й  загадкова,
Осінь  чарівниця,  що  прийшла  у  край.
Лине  українська  пісня  калинова,
У  повітрі  осінь,  наче  справжній  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750145
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Ніна-Марія

Свою любов у віршах заримую

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00393954.jpg[/img]

[i][color="#34a110"]Свою  любов  у  віршах  заримую,
Вплету  осіннє  злото  між  рядків.
Я  знаю,  любий,  ти  мене  почуєш,
І  через  сотні  пройдених  років.
 
В  багрянець  барв  вберу  я  кожне  слово.
У  цвіт  жоржин  і  в  пахощі  любистку.
Хай  грона  їх  прикрасять  калинові,
Які  червоним  гратимуть  намистом.
 
То  ж  хай  мелодія  дощів  осінніх,
Розвіє  осад  смутку  в  твоїй  душі.
Про  те  кохання  вічне  і  нетлінне
Тобі  розкажуть  написані  вірші...[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750142
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Леся Утриско

Лиш у сні.

Лиш  у  сні  повернусь  
На  батьківські  квітучі  пороги,
В  нім  до  Бога  молюсь,  
В  нім  лелеки  покличуть  в  дороги.

В  нім  на  крилах  свій  сум  
Понесу  до  спустілої  хати,  
Там,  де  тиша  німа,  
Де  не  вийде  зустріти  вже  мати.  

Голос  батьків  у  сні:
Тихе  слово  привітне,  пророче,  
Так  вслухався  мені,  
Цілував  сонні  сплющені  очі.  

В  нім  сльоза,  мов  роса,
В  нім  зима  та  засмучена  осінь
І  весняна  гроза,
Вогник  свіч  відлітає  ув  просинь.  

Все  минає,  лиш  сон  
Залишається  миттю  нетління,
Доторкає  вікон  
У  душі,  наче  докір  сумління.  

Про  залишений  дім:  
В  нім  приспана  любов,  вічна  туга,  
 Вічний  спогад  у  нім-  
В  нім  далека,   далека  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750130
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Наталя Данилюк

Бо на те вона й осінь…

…Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  дощ  лебедів  за  вікном
Під  журливу  мелодію  Вагнера,  Баха  чи  Верді,
Коли  небо,  мов  чан,  перекинутий  догори  дном,
А  природі  ще  хочеться  пульсу  й  тепла,  а  не  смерті.

Ще  у  затишних  клумбах  медові  й  густі  кольори,
І  деревам  довкола  не  бракне  зеленого  глянцю!..
Та  у  шереху  крон  відчуваються  нотки  хандри,
І  в  осикове  листя  вплітаються  плями  багрянцю…

Ще  теплінь  пообіді  тягуча,  як  сливовий  глей,
Ще  в  дібровах  щоранку  лунає  пташина  забава,
І,  здавалося  б,  ось  тобі  грушка  смачна  і  глінтвейн,
Чистий  аркуш  паперу,  натхнення  і  з  пінкою  кава.

Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  ніжити  серце  в  теплі,
Римувати  думки  й  розкладати  по  ветхих  полицях,
Відпускати  терпку  ностальгію  у  вільний  політ    ─
Хай  собі  покружляє  і  віршем  під  ранок  насниться.

Тож  допоки  довкола  такі  ще  живі  кольори,
Й  на  світанку  розгойдують  тишу  гаї  пишнокосі,
Насолоджуйся  світом,  закохуйся,  мрій  і  твори,
Бо  на  те  вона  й  осінь,  поете,  на  те  вона  й  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Валентина Ланевич

Живи! Люби! Кохай! Палай! Світи!

Лилась  крізь  крони  голубінь  донизу,
Бузкового  торкалася  суцвіття  вереска,
А  той  приваблював,  дражнив  джмелів,
Бо  пахнув  ніжним  солодом  і  так  хмелив,
А  ще  багон  дурманив  різко-стійко,
Де  притулилось  маслюків  до  шишки  двійко
І  блимали  червоними  очицями  брушниці,
А  під  ялинкою  нерівний  стрій  поганок  блідолицих
І  вітер  між  дерев  шумів  у  лісі  вічне:"Шу..."
Вмостилась  на  пеньку  і  я,  сиджу...
І  вічність  ту  усотую,  вбираю,  
Я  -  вічності  частинка,  я,  те,  певно  знаю
І  скоро  вічність  та  мене  поглине.
Їй,  вічності,  бо  байдуже,  хто  згине,
Кому  прийшов  вже  час,  листку  чи  хвої,
Що  впали  з  дерева  на  мох  чи  золотої,
В  перемішку  з  іржею  вже  трави
І  скільки  мали  "до"  та  "після"  ви.
Скільки  іще  життя  пускатиме  по  колу  вас,
Допоки  погляд  наш  у  темряві  не  згас.
Допоки  серце  б’ється  і  миру  хочеться  тоді,
Спокою  у  собі,  щоби  без  боротьби,
Нести  любов,  добру  лишень  служити
І  трунок  запашний  кохання  пити  та  радіти.
І,  хай,  он,  молодий  шуляк  змахнув  крилом,
То  його  сутність,  він  хижак,  що  бурелом,
Чи  та  стихія,  що  бушує  нині,  ураган,
Вони  природи  діти,  тільки  капкан
Здатні  поставити  комусь,  собі  бо  люди,  ми,
Де  ницисть,  злоба  -  прояви  холодної  душі.
Живи!  Люби!  Кохай!  Палай!  Світи!

09.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749950
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017


Ганна Верес

Це час передосінньої пори.

Згубило    літо    теплі    кольори,
Зозуля      житнім      колосом    вдавилась,
Чи    то    від    спеки    літньої    стомилась    –
Це    час    передосінньої    пори.

Відпахло    літо    стиглим    ячменем
Із    жовтооким    поглядом    ромену,
Й    волошкою,    що    тут    зросла    для    мене.
З    приходом    осені    цей    запах    теж    мине.

Темніють    лапи    бузини    густі,
І    шкіряться    червонощокі    груші,
Лоскоче    ніжно    серце    мені    й    душу
Калинове    намисто    на    кущі.
7.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749747
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Про щастя

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває,
І  щастя  їхнє  різний  час  триває:
У  когось  –  вік,  чи  рік,  у  когось  –  мить,
І  потім  все  життя  болить,  щемить
І  ниє  серце.  Що  йому  порадиш?
Чужому  горю,  звісно,  не  зарадиш,
Й  за  щастя  треба,  все-таки,  платить,
Адже  купатись  в  нім  завжди  кортить
Усім.  Допоможи  їм,  милий  Боже,
Та  й  щастя  у  людей  таке  несхоже.
Воно  завжди  у  кожного  –  своє:
Той  –  церкву,  сад  чи  місто  заснує,
Хтось  діток  цілу  дюжину  народить
І  не  чекає  манни-нагороди,
Той  –  рідну  землю  вірно  береже
Й  себе  не  бачить  іншим  він  уже.
Цей  –  служить  людям,  чесно,  без  віддачі,
І  сам  за  це  їм  навіть  дуже  вдячний.
Той  –  хліб  вирощує:  пшеницю  чи  овес    –
Від  сонця  скоро  вже  згорить  увесь.

Нещасних  повністю  ніколи  не  буває.
Вір,  щастя  прийде,  і  життя  триває!
14.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Валентина Ланевич

В світанках сірих гаснуть сни.

Збігають  дні,  минають  ночі,
В  світанках  сірих  гаснуть  сни.
Вітер  жене  кудлаті  тучі,
Земля  розмокла  від  води.

І  квилить  осінь  журавлями,
Летять  у  вись  ті  навмання.
Збігає  час  поміж  словами,
Пече  у  серці  надбання.

Мережить  зморшки  на  обличчі,
У  погляд  зрілість  додає.
Що  не  збулося  -  на  узбіччі,
Життя  для  інших  роздає.

07.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Любов Іванова

ДОРІЖКА ДО РІДНОГО ДОМУ

Д-е  б    не  топтала  я  стежки  життєві,
О-днак  є  та,  куди    спішу  весь  час.
Р-вуть  серце  й  душу  спогади  чуттєві,
І-  той...  будинок,  як  іконостас.
Ж-адана  мить  пройтись  уздовж  подвір"я,
К-овтнути  теплих  спогадів  за  мить.
А-  чи  то  правда,  чи  людське  повір"я,

Д-уша  тут  ніби  й  зовсім  не  болить...
О-двічний  щем  та  сходжена  стежина,

Р-озлогість  всіх  не  здійснених  надій.
І-  у  саду,  як  сполохи,  ожина...
Десь  тут  залишу  ревний  смуток  свій...
Н-іколи  вже  в  дворі  не  стріне    мати,
О-днак,  тут  стільки  ще  її  слідів...
Г-оріх,  що  ріс  у  нас  позаду  хати,
О-динакує...  наче  овдовів.

Д-оволі  сліз,    але  тремтять  повіки....
О-чам  болить  ось  цей  матусин  сад.
М-оя  печаль,  тут  смуток  мій  навіки,
У-се,  як  юнь,  не  вернеться  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Літа мої спішать

Весна  вже  тче  небес  ясну  блакить
І  жовтими,  і  білими  нитками,
Засяє  сонце  й  попливуть  хмарки,
І  я  пливу  між  ними  теж  думками

Туди,  де  юності  моєї  цвіт,
Де  перші,  десь  невдалі  мої  кроки
У  загадковий,  неспокійний  світ.
Це  він  припас  мені  свої  уроки.

І  затремтить  у  спогадах  душа,
І  застукоче  серденько  частіше  –
Літа  мої  до  вирію  спішать
Із  кожним  днем  жвавіше  і  жвавіше,
Щоб  відродитись  в  правнуках  і  віршах.
7.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


MERSEDES

Загубилося кохання серед літа…

Загубилося  кохання  серед  літа,
Залишилося  у  теплому  краю.
Там  де  поле,  де  буяють  рясно  квіти,
Де  лунає  щебетання  у  гаю.

Мандрувало  берегами  між  туманом,
Підіймалося  угору  до  зірок.
Дарувало  почуття  своє  коханим
І  робило  кожен  раз  на  зустріч  крок.

Гостювало  у  серцях  палких,  гарячих...
Поцілунки  посилало  кожен  раз.
Та  було  в  ночі  в  думках  сумних  дівочих
І  тривожило  їх  серце  водночас...

Так  хотіла  заховатись  в  ньому  осінь,
Танцювати    і  кружляти  увісні.
І  щоб  вітер  розплітав  їй  жовті  коси,
І  щоб  дотики  були  його  міцні...

Загубилося  кохання  де  шукати
І  чи  знайдеться  воно  іще  коли...
Так  в  самотності  не  хочеться  страждати,
Хочеться  щоб  почуття  завжди  цвіли...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749649
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


MERSEDES

Осінь складає куплети…

Хто  сплітає  в  небі  сірі  хмари?
Смуток  журливий  над  лісом  повис.
Осінь  барвиста  кидає  чари,
Впав  на  долоню  пожовклий  лист.

Зазолотилося  все  довкола,
Казка  прийшла  чародійна  у  сад.
Лине  до  серця  журавки  соло,
Грає  мелодію  листопад.

Човник  шушухнув  ген  в  очерети,
Річка  притихла  в  осінній  імлі.
Складає  Осінь  віршів  куплети,
Дарує  тихо  тобі,  -  мені...

І  ми  з  тобою  осені  раді,
Ти  хризантеми  даруєш  мені.
А  за  вікном  усе  в  маскараді,
Запам'ятаєм  щасливі  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749629
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Валентина Ланевич

Білим метеликом лечу в обійми.

Білим  метеликом  лечу  в  обійми,
В  твої  обійми,  любий,  прихисти.
Душа  тріпоче  в  тілі,  рветься  в  прийми,
Хоч  осінь  вже  стоїть  за  ворітьми.

Палає  стиглою  горобиною,
Рахує  пелюстки  у  хризантем.
Чаклує  та  милується  красою,
Ми  ж  злившись  у  одне,  себе  знайдем.  

І  в  ніжності  здолаємо  незгоди,
Тримаючись  за  руки  в  дощ  пірнем.
Там,  де  любов,  немає  непогоди,
Там,  райський  сад  осінній,  там,  Едем.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749568
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Що ти для України вже зробив?

Серця,  країну,  молодість  русяву,
Прийшов  нам  ворог  навпіл  роздирать,
Але  не  вмре  ніколи  наша  слава…
«Героям  слава!»  –очі  всіх  горять…

Від  східного  кордону  і  до  Сяну  –
Знайдеться  всюди  вірний  патріот,
Котрий  землі,  своїй,  примножить  славу.
«Героям  слава!»  –  не  змовка  народ.

Убитих  душі  в  небеса  злетіли…
«Героям  слава!»  –  світ  весь  підхопив…
Щоб  кулі  у  Донбасі  не  свистіли,
Що  ти  для  України  вже  зробив?
5.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749430
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Ганна Верес

Горджуся тим…

Горджуся  тим,  що  я  є  просто  жінка,
Й  від  батька  маю  прізвище  Ходак,
І  тим,  що  я  проста  є  українка,
А  прадідусь  відважний  був  козак.

Горджуся  тим,  що  рай  земний  пізнала,
Він  від  Карпат  до  сивого  Дніпра,
Пахучим  хлібом  з  часником  до  сала,
Котрий  в  сім’ю  родину  всю  збирав.

Горджуся  тим,  як  бачу  клин  лелечий,
Що  понад  краєм  рідним  проліта,
Як  дощ  купає  клену  жовті  плечі
Й  зозуля  лічить  у  гаю  літа.

Горджуся  тим  ,як  пахне  двір  любистком,
І  клечанням  на  Троїцькі  свята,
Як  ранок  в  споришах  росою  бризка,
І  українства  дух  над  цим  вита!
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите.

Золоторуса  осене,  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Радченко

Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя вершком за хмарину.

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


MERSEDES

Царівна Осінь…

Ось  вітер  зірвався,  листочок  приніс,
Від  шуму  такого  прокинувся  ліс.
Скупалися  трави  в  холодній  росі,
До  купки  хмарки  позбирались  усі.

То  Осінь  -  царівна  спустилась  з  небес,
Всміхнулась  чарівно,  від  усмішки  змерз
Дубок  молоденький,що  вже  закохавсь
В  берізку  тендітну  та  Осінь  злякавсь...

Вона  ж  зрозуміла  усе  навпаки,
Хмарки  чередою  розбіглись  в  боки.
І  небо  смарагдами  блиснуло  враз,
Осіння  краса  ще  порадує  нас...

До  танцю  її  запросив  вітерець,
Вона  ж  так  хотіла  із  ним  під  вінець.
А  в  нього  до  верби  були  почуття,
Ось  так  шкереберть  полетіло  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749319
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ніна-Марія

Заспівай же ти пісню, про долю, козаче

[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]

Заспівай  же  ти  пісню,  про  долю,  козаче,
Про  гірку,  ту  що  в  хаті  на  покуті  плаче.
Про  синів  України,  полеглих  в  боях,
Журавлями  у  небо  їх  стелиться  шлях.
 
Про  село,  де  затишна  над  кручею  хата,
За  ворітьми  терпляче  жде  стомлена  мати.
Від  обіймів  якої    милішає  світ...
Як  хотіла  б  вона  живим  сина  зустріть!
 
Та  пекучий  той  біль  розтинає  їй  груди.
У  скорботі  німій  до  землі  геть  зігнута.
Плаче  ранніми  росами  сина  могила-
Йому  куля  ворожа  вже  крила  спалила.
 
До  могил  тих  синів,  що  у  небо  злетіли,
Ми  червоні  супліддя  калини  прихилим.
Їх  потомки  прийдешні  не  зможуть  забуть,
Бо  весною  барвінком  вони  всі  зацвітуть.


[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Світлана Моренець

КАЛЕНДАРІ ДУШІ

Летять  роки  у  вирій,  мов  листочки
у  листопадний  час.  І  календар
фіксує  дат  яскраві  й  чорні  точки,
нам  послані  на  кару  ачи  в  дар.

Буденні  дні,  так  схожі  між  собою,
зливаючись  в  одноманітне  тло,
розвіються  туманом  над  водою,
зітерши  слід  свій,  згадку  чи  тепло.

Буває  ж  –  зрідка  –  доля  шле  дарунки,
як  усмішку  неждану  із  Небес,
осяявши  у  душах  візерунки
із  плетива  любові  та  чудес.

Моменти  щастя,  радості  та  втіхи,
коли  вирують  світлі  почуття,  –
то  наші  власні  вікопомні  віхи,
посвідчення  не  марноти  життя.

...  І  чорні  дні...  О  ці  болючі  дати
пекельних  мук!  О  незагойний  біль
і  відчай  незворотності  утрати,
коли  нема  рятунку  нізвідкіль!..

А  потім  –  нескінченно  довга  смуга
затерплості.  Для  нас  вмовкає  світ.
Лиш  серце  квилить.  І  безмежна  туга,
як  нурт...
Та  враз  –  спасіння  пліт

чи  рятівна  соломка  –  тепле  слово,
пробивши  врешті  мури  наших  бід,
пробудить  душу  і  відродить  знову
бажання  жити,  розтопивши  лід.

І    знову  всі  щасливі  й  чорні  дати
душа  вкарбує  у  календарі,  –
дорогу  долі  прагне  розгадати,
неначе  карту  неба  –  звіздарі.

                                           5.09.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ганна Верес

Бо лиш одне… життя

Нас  часто  доля  ставить  на  коліна,
Та  сліпо  їй  коритися  не  слід
Навіть  тоді,  як  у  душі  руїна
Й  чужим  і  сірим  здасться  білий  світ.

Не  дозволяй  назватися  слугою,
А  стань  за  себе  у  житті  борцем,
Що  здатен  рани  у  душі  загоїть.
Дарма  не  кидай  камінь  чи  слівце.

Нам  час  гартує  і  тіла,  і  душі,
У  цім  і  є  та  справжня  суть  буття,
До  себе  і  людей  не  будь  байдужим,
Бо  лиш  одне  дароване  життя.
30.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Леся Утриско

Стиглі волошки.

Яка  примхлива  дівка-  рання  осінь:
Чудна  така,  уся  собі  в  сльозах,  
Стернею  бігла  боса  в  неба  просинь,
Румянилося  личко  на  вітрах.  

У  стиглім  злаку,  у  пузатім  ябку,  
В  рубінах  виноградної  лози,
У  стиглій  груші  з  осами  на  ганку,
У  поцілунках  теплої  грози.  

Ще  тої,  літом  тканої  з  веселок,
Смішної,  в  каруселях  неземних,
Напоєної  хмелем,  стиглим  хмелем,
Напрочуд  у  сльозах  таких,  рясних.  

Яка  прекрасна  жінка-  осінь  стигла:
У  пекторалях  прибрані  стежки.
Така  мінлива,  сильна,  серцю  мила-
В  ній  неба  очі-   стиглі  волошки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749167
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


@NN@

Пейзажно-іронічний… з серії *Іронічні… *

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
І  гра  скінчилась  не  йому  на  користь.
Над  ставом  порудішав  очерет,
А  в  осоці,  немов  вітри  боролись.

Легенько  над  водою  органзу
Холодний  ранок,  вправно,  розстеляє,
У  небі  журавлиний  лине  сум
За  рідним  домом  і  за  милим  краєм.

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
Його  Партнерка  виграла  уміло.
Сумує  понад  ставом  очерет
І  верби  в  воду  коси  опустили.
..........................................................
Та  ця  Пора  ще  довго  буде  нас
Парсуною  своєю  дивувати.
Бо  вигравши  весь  *золотий  запас*
Не  стане  у  офшорах  зберігати.

02.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


MERSEDES

Летіло луною кохаю…

Пам'ятаєш,  як  ми  зустрічали  світанок,
Як  долоні  я  клала  у  руки  твої.
Ми  щасливі  були,  посміхавсь  до  нас  ранок
І  пісні  нам  співали  свої  солов'ї...

Ти  мені  дарував  ціле  поле  ромашок,
Сонця  промені  ясні  і  ніжну  блакить.
Заплітав  мені  в  коси  вінки  із  волошок,
То  була  неповторна  щасливая  мить.

Я  сміялась  й  раділа  неначе  дівчисько,
А  довкола  буяла  чарівна  краса.
Ми  стояли  один  біля  одного  близько,
Відчували  цілунки  твої  небеса.

І  летіло  далеко  луною  кохаю...
А  кохання  для  нас,  -  то  велике  життя.
Проживемо  у  щасті  з  тобою  я  знаю
І  у  серці  своїм  збережем  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749138
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

Пісня про булаву

Народе    України    мій,    великий,
Не    раз    в    житті    ти    падав    і    вставав,
Не    раз    відчув    ти    смак    гіркого    лиха,
Та    знов    тебе    єднала    булава.

Вона    є    атрибутом    сили    й    волі,
І    мій    народ    у    бій    вела    не    раз
За    землю    рідну    і    за    кращу    долю,
Яку    так    щиро    оспівав    Тарас.

Вона    не    річ    козацької    забави,
Хоч    слід    на    ній    і    злота,    й    серебра,
Вона      нетлінна    пам’ять    роду    й    слави,
Що    дух    гартує    воїнам    добра.

Народе    України    мій,    великий,
Не    раз    в    житті    ти    падав    і    вставав,
Не    раз    відчув    ти    смак    гіркого    лиха,
І    знов    тебе    єднає    булава!
2.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749049
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

УДОВИНЕ ЖИТО (Слова для пісні)

Удовине  жито  
Обсипається,  
Доля  з  удовиці  
Насміхається.  
Удовина  хата  
Плаче,  горбиться.  
Удовиця,  наче  
Тая  горлиця.  

Удовині  ночі  
Ой  довгесенькі,  
Донечка  й  синочок  
Ще  малесенькі.  
Удовині  коси  
Шовком  падають.  
Слізоньки  –  не  роси  
З  очей  капають.  

Удовині  сльози  
Течуть  річкою,  
Кличуть  її  доню  
Всі  Марічкою.  
Виросте  дівчатко  те  
Стане  мрією  
Пару  зустрічатиме  
Вже  Марією.

А  синочок-сокіл,  
Весь  у  батечка,  
Виросте  високим  –  
Видно  змалечку.  
Удовине  жито  
Не  обсиплеться  
Матінка  на  діток  
Не  надивиться.  
19.05.2013  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Леся Утриско

У горнятку із запахом кави.

Ти  поклич  мене  в  дощ-
У  холодну  навіжену  осінь,
Світло  міст,  гомін  площ  
І  падіння  у  виткану  просинь.
Вип'єм  кави  удвох,
Де  надвоє,  і  сміх,  і  порада,
Доторкнеться  обох
Спогад-
Наша  з  тобою  розрада.
Посмакуєм  димок-  
Насолоду  осіннього  ранку,
Впаде  сон  межи  строк-
В  нім  залишиться  спогад
На  ганку,
Смак  тепла  твоїх  рук
І  сонети  нічної  заграви,
Переспіваний  звук,
У  горнятку  із  запахом  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749032
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


MERSEDES

Самотній піаніст…

Закружляв  в  повітрі  жовтий  лист,
Мелодія  кохання  зазвучала.
Її  грав  самотній  піаніст,
Тихо  Осінь  слухала  й  мовчала.

Зажурилась  Осінь  у  ці  дні,
Дощиком  омила  своє  личко.
Опустила  оченьки  сумні,
Заплела  у  коси  рижу  стрічку.

Вже  за  очі  сутінки  взяли
І  у  небі  зорі  засвітились.
Не  співають  більше  солов'ї,
Лише  піаніста  звуки  лились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749031
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Любов Іванова

ВЕРТАЙСЯ ЛІТЕЧКО НАЗАД

В-  осінніх  днях    -  незвідана  краса,
Е-кзотика,  небачені  принади.
Р-оса  аж  по  полудень  зависа,
Т-а  кращі  в  світі  диво-зорепади.
А-  нам  теплинь  червнева  до  душі,
Й-  липневі,  неповторні  дні  і  ночі,
С-ерпневі  водограї  і  дощі,
Я-скраві  плеса  вод,  як  сині  очі.

Л-ибонь  о  цій  порі    є  щось    від  чар
І-  кожен  саме  так  про  осінь  скаже.
Т-яжіє  небосхил  казкадом  хмар,
Е-мблемами  дощів  веселки  в"яже.  
Ч-ому  ж    волієм  ми  вернути  знов
К-расу  і    неповторність  огрійливу
О-азу,  де  в    теплі  живе  любов,

Н-айкращих  мрій    рясну  сердечну  зливу.
А-  десь  туман  лягає  за  вікном  ...
З-а  ніч,  як  молоко,  від  прохолоди.
А-бсент  гірчить  дозрілим  полином
Д-одавши  гіркоті  тій  насолоди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749007
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Леся Утриско

Подих осені.

Цілувала  осінь  очі  чорнобривцям,  
У  жоржини  впала  подихом  дощу,  
Піснею  чудною,  сміхом  на  обжинках,
Спогадом  лелечим,  косами  плющу.

Колисала  літо  у  туманах  сивих,  
Снилися  примари-  блискавки  з  небес.
Синіми  степами  зорі  колосили,  
У  світах  далеких  журавлиний  плес.

Малювала  коси  травам  у  долині,
Виноградні  грона-  ночі  оксамит,
Загубилась  сонцем  у  густій  ожині,
Дарувала  світу  дощовий  букет.

В  нім  палітра  айстри,  очі  чорнобривців,
Подих  хризантеми,  спів  у  ковили.
Зустрічалась  осінь  з  літом-  наодинці,  
Колискову  ткала  з  холоду  й  журби.  

Чарувала  листям-  що  зерно  у  клунях,
Мигдалеві  соти  у  струмках  дощу,
На  лелечих  крилах  літечка  відлуння,
У  вінку  осіннім  коси  із  плющу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748982
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

НАРОДЕ МІЙ

Народе  мій,  ти  загадка  для  світу:  
Терплячий  і  покірний,  і  палкий!  
Ці  риси,  мій  народе,  в  тебе  звідки?  
Від  тих,  чиї  топтали  нас  полки?  

Народе,  ти  на  диво  витривалий,  
Пожежу  в  душах  якісно  гасив  
І  витримав  ворожі  всі  навали  
Став  вільним  на  прийдешні  всі  часи!  

Народе  мій,  відомий  ти  у  світі,  
Твоя  складна  історія  –  моя.  
Не  хочем  жити  ми  Москві  підзвітні  
І  під  диктат,  що  лине  із  Кремля!  

Народе  мій,  проснися,  досить  жити  
За  принципом:  аби  тільки  не  я!  
Не  будь  обслугою,  зумій  служити,  
Стань  як  хрестом  освячена  сім'я!  

Облуду  скинь  з  очей,  о  мій  народе,  
І  від  князів  ти  відділи  синів,  
Щоби  не  милостиню  –  нагороду  
Від  них  усіх  ти  вимагати  смів!  

Народе  мій,  я  в  мудрість  твою  вірю,  
Постанеш  скоро  вже  на  повен  зріст,  
Бо  і  терпінню  є  в  природі  міра,  
Й  планету  сколихне  одвічний  благовіст!  
18.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748813
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ганна Верес

МУДРИЙ ЗАПОВІТ ВІД ПРАЩУРІВ

О,  скільки  бачила  земля  
І  Боже  небо  звідтіля,  
Де  Сонце,  й  зорі,  й  ясен  місяць,  
Як  чужоземці  її  місять!  
З  далеких,  сивих  тих  віків  
Випробування  ж  бо  які  
Їй  пережити  довелося!  
Сивіло  у  людей  волосся  
Від  тих  важких  випробувань.  
Але  народ  не  забував,  
Хто  він  і  де  його  начало,  
Терпів  ті  муки  незвичайні,  
А  власну  віру  вперто  ніс.  
І  з-під  історії  коліс  
Вихоплював  знання  і  досвід,  
То  ж  користуємось  ще  й  досі  
Свароговим  календарем:  
По  ньому  сієм  і  орем,  
П'ємо  ми  чудодійні  соки,  
Короваї  печем  високі,
Шануємо  Великий  день,  
Коли  Весна-красна  прийде,  
Землі  і  Неба  шлюб  освятить  –  
То  для  слов'ян  –  найбільше  свято.  

А  коли  птахи  до  гнізда  
Верталися,  радів  ґазда  
Їх  першій  пісні  і  роботі,  
Хоч  жив  тоді  щодня  в  турботі:  
Садив  і  сіяв,  і  моливсь  –  
Таке  життя  було  колись.  

А  літнє  свято  наближалось,  
Тоді  до  купи  всі  збігались,  –  
І  Бог  Купайло  у  вінку  
Благословляв  їх  на  таку  
Незвичну  ніч,  де  очищались  
Вогнем,  водою  обмивались,  
Шукали  папороті  цвіт.  
Чарують  звичаї  ці  світ  
І  досі.  Як  радіють  очі  
Сварога,  що  тієї  ночі  
Закріплював  щасливий  шлюб,  
Щоб  кожен  у  житті  був  люб,  
Щоб  всі  здорових  діток  мали,  
Богів  своїх  щоб  шанували!  
І  знову  праця  допізна,  
Щоденна,  але  кожен  знав,
 Як  сніп  останній  дожинають,  
В  червоні  стрічки  завивають  
Й  несуть  до  хати  «дідуха».  
І  радість  вже  не  затуха.  

У  Спасівські  свята  багаті  
Гостили  маком,  медом  в  хаті.  
У  свято  Матінки  Землі,  
Де  на  осінньому  зелі  
Жовтіла  ковдрою  Покрова.
 І  змішувались  різні  крові
Під  час  весільної  пори.  
Горіли  очі  в  дітвори,  
Біля  воріт  коли  ставали  
І  наречену  продавали.  
Біля  порога  на  землі,  
У  житньому  тоді  зерні  
Монети,  повзучи,  збирали  
Навперебій.  І  зберігали,  
І  хвасталися,  хто  як  міг.  
А  танцювали  вже…  без  ніг…  

З  сніжком  приходило  Видіння,  
А  з  ним  і  різне  рукоділля.  
Тут  видно  зразу,  хто  який.  
Як  вишивали  рушники,  
За  ниткою  теж  слідкували,  
Чи  легко  слалась,  чи  сукалась,  
Бо  ж  доля  буде  теж  така  
Нерівна,  вся  у  вузликах.  
У  всіх  вона  є  невідома,  
Тому  вшановували  й  Долю,  
А  та  з-за  зірки  визирала
 Й  життєву  нитку  тихо  пряла,
 Й  хоч  долі  свято  непросте,  
Та  мова  буде  не  про  те.  

А  хочу  повернутись  знову  
До  того,  шанувать  як  слово  
В  житті  людськім  і  берегти.  
Бо  розучились  я  і  ти  
Ним  дорожити.  А  тримали  ж  
Ще  наші  пращури  і  мали  
Від  того  шану  у  Богів,  
Тому  нащадкам  і  боргів  
Ніяких  теж  не  залишали,  
Крім  заповітів  на  скрижалях:  
Любити  й  берегти  свій  край,  
Щоби  потрапити  у  рай.
А  перепусткою  там  стане
 Свята  земля,  яка  пристане
 До  тіла  білого  твого,  
Коли  на  захисті  свого  
Стоятимеш  ти  роду.  Й  пальці  
В  землиці  будуть  теж  від  праці.  
Це  справді  мудрий  заповіт  –  
Якби  ж  виконував  це  світ!..  
23.12.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Наталя Данилюк

Ця пора

Ця  пора,  здавалося  б,  журлива,
Ця  тягуча  матова  теплінь!..
Попеляста  видублена  слива
Гріється  під  сонцем  на  гіллі́.

Вже  засмаги  мелена  кориця
Облітає  з  вилиць  і  колін,
А  в  гортані  ветхої  криниці
Цинкове  відро  –  застиглий  дзвін,

Що  відбув  прощальну  літургію,
Коли  осінь  в  сад  мій  увійшла…
Що  це  я  думки  сумні  лелію?
Ще  ж  достатньо  світла  і  тепла.

Ще  доволі  пахощів  і  цвіту,
Ще  такі  медові  кольори!
Ще  ж  у  душу,  ніби  у  трембіту,
Дмуть  легкі  просолені  вітри!

Ще  у  серці  теплому  гніздиться
Літо,  ніби  пташка  у  дуплі!..
Хоч  засмаги  мелена  кориця
Облітає  з  вилиць  і  колін…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

Лягаю спати, а думка лине з вітром.

Лягаю  спати,  а  думка  лине  з  вітром
У  степ  широкий,  перекоти-поля  край.
Де  за  Кобзаревим  вірним  "Заповітом"
Колосяться  хліба,  щоб  пікся  коровай.

Щоб  пахла  через  комин  суха  скоринка
І  лоскотала  ніздрі  солодом  м’ягким.
Зміїлась  стежка  лісом,  ген,  де  криївка,
Але  без  прикриття  курився  з  неї  дим.

Дим  стелиться  ж  на  Сході  їдкий  щоночі,
Твої,  Тарасе,  нині  згадую  слова.
Україна  вільна  та  вони  пророчі,
Кров’ю  окроплена  земля,  але  жива.

Жива  звитяжно  у  боротьбі  за  волю,
Бійці  гартують  свою  міцність  на  війні.
На  постріл    -  постріл,  згубити,  щоб  сваволю,
Щоб  в  мирі  зустрічати  ранки  у  вікні.

03.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748926
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

На все нас провидіння поєднало.

На  все  нас  провидіння  поєднало,
Вінчало  розум,  душі  та  серця.
Здається,  що  життя  одного  мало,
Щоби  любов  пізнати  до  кінця.

Так  спрага  жаром  денно  сушить  губи,
Твоїх  цілунків  прагне,  бо  одна.
Хай  скаже  хтось,  що  я  впилась  облуди,
Тобою  марю,  милий,  п’ю  до  дна.

Єдиний  звіт  перед  Творцем  складаю,
Він  бачить,  знає,  як  люблю,  твоя.
Кохання  в  грудях  стиснула,  тримаю,
Аби  в  обіймах    вчути:"  Ти  -  моя!"  

02.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ганна Верес

Тихо спало літо

Ще  дзвеніло  літо
В  теплих  споришах,
Сонце  ясно  світить,
Спать  не  поспіша.
Пахнуть  квіти  й  трави
Медом  та  вином,
Бабки  крильми  грають
Бавляться  давно.
Небо  синьооке
Простір  обняло,
Бігли  на  толоку
Вівці  за  село.
Сірі,  кучеряві,
Теплі  кожушки
Обминали  ями,
Бігли  навпрошки,
Адже  заблищало
Срібло  там  води,
Швидко  наближались
Й  ми  усі  туди.
Засинає  літо
В  теплих  споришах,
Майорить  в  повітрі
Осені  душа.
14.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748774
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Валентина Ланевич

Дай ще відчути безуму ковток.

Кохаю,  без  тебе  я  нежива,
Душа  мертвіє  без  твого  цілунку.
Зорею  будь,  хай  серце  ожива,
Дай  ще  напитися  хмільного  трунку.

Дай  ще  відчути  безуму  ковток,
Коли  торкнеш  рукою  мого  тіла.
Коли  проймуть  мурашки  до  кісток,
Як  ти  в  мені,  тобою  ж  бо  боліла.

Збирала  ніжність  в  серці,  берегла,
Щоби  насолодився  вдосталь  мною.
Щоби  пізнала  ще  твого  тепла,
Наситивши  взамін  тебе  любов’ю.

01.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748777
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Ніна-Марія

КАРПАТСЬКИЙ КРАЙ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTe1VqL5SAvjmH9uIv_-CRpqEvYTZsn2-L-9XzYZIc6tXauerN9wQ[/img]

[b]Який  вродливий  ти,  Карпатський  краю!
Лісів  чубатих  незаймана  краса.
Щоразу  ти  дивуєш  і  вражаєш.
Господь  лиш  здатен  творить  ці  чудеса.

Довкруж  усе  в  зелених  оксамитах.
П'янить  так  запах  квітучих  полонин.
У  купол  неба  голубий  сповите,
Який,  немов,  їх  торкається  вершин.

Такі  тут  свіжі  росянисті  ранки.
У  мареві  туману  сплять  долини.
Сюди  вже  поспішає  осінь  -  бранка.
Стихає  гомін  голосів  пташиних.

Струмків  дзвінких  мелодія  чарує.
Вода  в  них  чиста,  як  вранішня  роса.
Душа  моя  впокорена,  аж  мліє,
Яка  ж  довкола  несказана  краса![/b]

[i]На  світлині  один  із  струмків  Східниці.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748722
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Ганна Верес

ОЙ, У ПОЛІ ТРИ ДУБОЧКИ (Слова для пісні)

Ой,  у  полі  три  дубочки  росли  виростали,  
Росли,  поки  ті  дубочки  та  й  дубами  стали.  
Три  дуби  високі,  статні,  в  листі,  як  ніколи,
Три  богатирі  неначе  та  й  у  чистім  полі.  

Ой,  хто  ж  іде,  ой,  хто  ж  їде,  на  них  поглядає,  
А  сердитий  сильний  вітер  жолуді  гойдає.
 –  Ой  дуби,  мої  дубочки,  дуби  зелененькі,  
Чому  ж  у  вас,  чому  ж  у  вас  жолуді  дрібненькі?  

–  Ой,  тому  вони  дрібненькі,  що  у  чистім  полі,  
Що  тим  вітрам,  ще  й  сердитим,  забагато  волі.  
Що  ті  вітри,  сильні  вітри  дуби  роздягають,  
А  дощі  у  пізню  осінь  щедро  поливають.  

А  ще  сніги,  завірюхи  гілля  розпинають,  
А  морози-морозенки  печуть-допікають.  
Ой  дуби,  мої  дубочки,  дуби  зелененькі,
Пошли  ж  бо  їм  тепло,  Боже,  й  дощики  дрібненькі!  
21.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Леся Утриско

Наш світ.

Я  б  світ  коханням  підмела
Із  щастя,  радості,  любові  
І  душі  людські  завела  
В  сади  квітучі,  загадкові.  

Я  б  вишивала  рушники
Із  миру,  віри,  покаяння
Вкладала  б  радісно  нитки  
Зірками  в  серці,  на  світанні.

Я  б  запалила  всі  свічки  
Із  воску  виткала   молитву   
Несли  б  її  усі  річки  
Де  б  вгамувала  вічну  битву.  

Я  б  біль  загнала  у  кошари  
Із  суму  виткала  стежки  
Щоб  тільки  сині,  сині  хмари  
Дощами  дихали  в  степи.  

Вдихали  сміх,  життя  у  Бозі  
Та  й  колосили  молитви  
А  я  присяду  на  дорозі  
Тій,  де  воркують  голуби.  

На  тій  дорозі,  де  лиш  радість  
На  роздоріжжі,  що  з  добра.
Де  не  панує  людська  заздрість  
Де  горя  людського  нема.  

Нема  ні  сліз,  а  ні  печалі  
Нема  ні  смутку,  ні  образ
Там,  де  квітучі  магістралі  
Там,  де  любов  співа  для  нас.  

Де  світ  знайти-  такий,  казковий?
На  цій  знедоленій  землі?
Хоча  і  цей  такий  чудовий,
Та  чогось  губим  у  імлі.  

Не  ціним  те,  що  Богом  дане-  
Не  бережемо  заповіт  
Живем  життя  у  болю  гнане  
Мільйони  наших  людських  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748553
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Світлана Моренець

Прощавай, літо!


Обпікши  жаром  зелень  соковиту,
шалена  спека  вже  пішла  на  спад.
І  відзвучав  акорд    фінальний  літу  –
серпневий  феєричний  зорепад.

У  небесах  відлунюють  осанни
у    виконанні  хору  птичих  зграй,  –
співають  дому  рідному  востаннє  
до  вильоту  в  чужий  далекий  край.

Фальш-старт  зіграла  осінь  з  холодами...
По  склу  сльозинка  смутку  потекла...
А  пам'ять  йтиме  літніми  слідами
у  чарах  його  ласки  і  тепла,

пригадуючи  світле,  веселкове
чи  ледь  хмільне,  немов  аліґоте...
Було  ти  вередливе  –  і  чудове,
прекрасне,  незабутнє,  золоте.

                                       31.08.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Валентина Ланевич

Тільки життя дається раз прожити.

Відпочивають  ластівки  на  сонці,
Вмостившись  чинно  на  підвішених  дротах.
Стукоче  дятел  на  малій  сосниці,
Закукурікали  аж  півні  на  плотах.

І  відізвались  здалека  сороки,
Скречокуть  у  вільсі  густій  навперебій.
Пастух  на  стадо  гейкає  з  толоки,
У  кожного  із  них  своя,  умовна  ціль.

Тільки  життя  дається  раз  прожити,
Якої  б  не  досяг  в  польоті  висоти.
Не  сип  з  руки  ти  бруду  до  криниці,
Котра  дала  напитись  чистої  води.  

31.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748504
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Ганна Верес

КАЛИНОВЕ ЩАСТЯ (Слова для пісні)

Посаджу  калину  
В  себе  під  вікном,  
Хай  же  запах  лине,  
Змішаний  з  вином.  
Виросла  калина  –  
Зчарувала  світ,
З  нею  й  я,  дівчина,  
Ніби  маків  цвіт.

Калинові  губи  
Маками  цвітуть,  
Калинове  щастя  
Теж  зустріла  тут.  
І  хоч  гіркувате  –  
Кращого  нема,  
Щастя  не  сховати  –  
Не  зляка  й  зима.  

Калинова  гілка,  
Кажуть,  чарівна.  
З  неї  ж  бо  сопілка  
Незвичайно  гра.  
А  вже  як  заграє  
Для  коханих  двох,
Сина  посилає
З  неба  їм  Сварог.  

Хай  росте  калина,  
Гілля  не  всиха,  
Колискова  лине  –  
Сина  колиха  
Мати  молодая  
Зачарує  світ.
Радо  поглядає  
Калиновий  цвіт.  
23.10.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Шон Маклех

Літо довершилось

                                                               «...І  відав  я  одне:  од  Вас  приходить
                                                                         Знання  таємне  все,  бо  Ви  з  Едему
                                                                         Злітаєте  до  нас  крилатим  поступом...»
                                                                                                                                                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

Літа  краплі  останні
Додав  до  віскі  терпкого
Старості  моєї  нескінченної
Дивак-менестрель  вересень.
Тепер  тільки  осінь
У  моїй  Ірландії  моретравній
Мореплавній  і  морепрозорій
Чи  то  назавжди,  
Чи  то  просто  сторінками  книги  –  
Повісті  про  журбу  й  одкровення
Шелестить  невдаха-вітер.
Літо  довершилось,
Як  довершуються  династії
Вождів  непокірних  кланів,
Як  довершується  сама  історія
Землі  Еогайна-мрійника,*
Лишається  тільки  спокій,
Тільки  сумна  пісня  вітру,
Тільки  погляд  на  кам’яні  брили,
Що  чомусь  поставали  колом
Навколо  могили-пагорба,
Навколо  Сіда  темного**,
Навколо  світу  нашого  реального
(Світу-вигадки).
А  ви  собі  човни  будуєте  з  листя  торішнього
Горобинового  і  кленового,
А  ви  собі  на  банджо  без  струн
Все  ту  ж  мелодію
Пісні  хворої  дівчини  –  
Пісні  про  смерть.
А  ви  собі  все  грона  і  все  виноградові
Вичавлюєте  (сусло  між  пальцями),
А  ви  собі  про  сонечко,
А  воно  холоне....


Примітки:
*  -  мав  на  увазі  королівство  Тір  Еогайн.  Тут  ніяких  метафор  і  ніяких  натяків.  Не  шукайте  алюзій  там,  де  їх  немає...
**  -  а  ви  думали  Сід  світлий???  Тір  на  Ног  світлий,  але  це  не  зовсім  Сід.  Точніше  зовсім  не  Сід...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748468
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Nino27

Жаль…

[b][i][color="#167a2a"]Жаль,  квиток    "в    минуле"
                               не    купити,  ні.
І    в    скарбничку    "було"  
                       хтось    ховає    дні.
Невловимий    досі
                   злодій    краде    час...
Скоро,  скоро  осінь  -
                   літо    йде    від    нас.
Засмучений    погляд,
                         ніжності    сльоза...
Залишає    спогад
                               літечка    краса.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748336
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


MERSEDES

Синьоока волошко…

Синьоока  волошко,  яскрава,  тендітна,
Закохався  у  тебе  минулого  літа.
У  блакитних  очах,  бачу  озеро  синє,
А  уста  червонясті  мов  грона  калини.

Коси  кольору  стиглий  ячмінь  і  пшениця,
Я  кохана  не  можу  на  них  надивиться.
Чорні  брови  коромисла  вигнуті  дуги,
Голосочок  дзвінкий,  соловейка  подруги.

Ти  у  світі  одна  найдорожча  і  мила,
Як  зустріну  тебе  виростають  враз  крила.
Прихилитися  хочу  і  хочу  обняти
І  одну  лиш  тебе  донестями  кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748314
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


MERSEDES

Осені сюрприз…

Осінь  на  деревах  пожовтила  листя,
В  кошики  зібрала  фрукти  запашні.
Одягла  калину  в  намисто  барвисте,
Стали  дні  коротші,  стали  дні  сумні.

Сиро,  прохолодно  і  не  чути  співу,
Відлітають  птахи  у  чужі  краї.
Начепило  небо  пельорину  сиву
І  сховало  сонце  промені  свої.

Вкрилося  ріллею  й  почорніло  поле,
Загорнулась  річка  у  туман  густий.
На  гілках  ворони  каркають  довкола,
Ліг  в  комори  щедро  урожай  рясний.

Дощик  у  таночку  поливає  землю
І  течуть  струмочки  по  шибках  униз.
Вогником  жевріють  ніжні  хризантеми,
На  осінніх  фарбах  осені  сюрприз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748306
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Любов Іванова

ЗОЛОТАВА ПОРА НАСТУПАЄ

З-абавляється,  наче  дитина
О-сміх  дня  -  промінець-бешкетун.
Л-иже  ніжно  траву  біля  тину
О-смілілий  на  диво  пустун.
Т-еревені  розводять  ворони
А-ж  до  пізніх  вечірніх  годин.
В-еличаво  вдягнули  корони
А-куратні    алеї    жоржин.

П-рохолода  осінньої  ночі
О-пускає  на  землю  туман.
Р-ізнолистом  вітрисько  тріпоче
А-  поля,  наче  той  океан…

Н-ебо  втратило  барви  яскраві,  
А-  ліси  загорнулись  у  сни.
С-ад  одягнутий  в  сукні  цікаві,
Т-ануть  в  небі    гусей  табуни.
У-  повітрі  чадить  листопадом,
П-оховались  бджолині  рої,
А-  клубистії  хмари  –  каскадом…
Є-  у  осені  чари  свої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748268
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


dovgiy

БУЗКОВИЙ ЦВІТ ДУШІ МОЄЇ

Бузковий  цвіт  душі  моєї
Так  довго  цвів,  але  тепер
Він  обсипається,  бо  й  листя
З  усіх  гілок  вітрисько  здер.
Стою  в  садку  своєї  мрії,
Протягую  увись  гілки…
Немов  би,  ще  на  щось  надіюсь,
Немов,  ще  зможу  зацвісти.
Та  де  вже  там!  Немає  сили
Знов  набиратися  снаги.
Ще  трохи  часу  і  світ  милий
Накриють  саваном  сніги.
Чи  з  цього  приводу  сумую,
Чи  чогось  шкода  до  плачу?
Та  ні!    Минулим  не  шкодую
Та  й  про  нездійснене  мовчу.
Всьому  свій  час:  цвісти,  співати,
Кружляти  в  танку  знов  і  знов,
Своїй  калині  повторяти
Про  вічну  вірність  і  любов
І  бути    мрійником    наївним
З  порталом  ніжної  душі
З  якої  ллють  нестримним  плином
Про  сад  закоханих,  вірші.
Бузковий  цвіт  не  обсипався.
Він  тихо  в’янув,  засихав
І  ось  осипався  на  землю,
І  я  без  нього  голим    став.
 Не  знаю  вже:    чи  ще  в  корінні
Лишилась  іскра  для  життя,
Та  до  калиноньки-дівчини
Не  залишає  почуття.

неділя,  27  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748258
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Наталя Данилюк

Сум за літом не приховую…

Сум  за  літом  не  приховую
Між  пелюсточок  повік…
Серпень  м’якоттю  сливовою
Раптом  тріснув  і  потік…

Бризнув  краплею  цитринною
На  долоню  і  засох.
Вітер  бавиться  ліщиною,
На  камінні  пріє  мох.

Ця  пора  умиротворена,
Ця  межа,  тонка,  як  нерв!..
Я  стою,  така  впокорена,
Між  намолених  дерев.

Я  не  знаю,  що  чекатиме
На  перетині  мене…
Літо  мідними  дукатами
Віддзвенить  і  промине.

І  на  згадку  лиш  зостанеться
Бурштино́ва  світлотінь.
При́йде  вересня  обраниця,
Остудивши  цю  теплінь.

І  на  скроні  ляже  росами,
І  вплете  у  пасма  дим…
Зачекай  ще  трішки,  осене,
Жменьку  літа  не  кради!

Ще  гаї  дзвенять  березами,
Ще  думки  –  прудкі  пташки,
І  листки  тонкими  лезами
Ріжуть  світло  на  нитки.

І  душа  така  замріяна,
Мов  не  знає  жодних  меж!
А  тому  –  не  кліпнеш  віями,
Як  ув  осінь  забредеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Валентина Ланевич

Вогнем зорить кохання храм.

У  тихім  гомоні  осіннім  
Із  вуст  зрина  ім’я  твоє.
Минають  дні,  але  незмінним
Стук  серця,  що  до  серця  йде.

Збирають  ритми  ті  шаленство
У  душах,  в  обидвох,  порив.
Безмежне,  ніжне  те  блаженство  -
З  небес  Господь  благословив.

Він  перстував  любові  миті,
Ллючи  в  єства  хмільний  бальзам.
В  тілах  тремтить  той  гріх  неспитий,
Вогнем  зорить  кохання  храм.

28.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748150
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Валентина Ланевич

Засіває осінь щедро позолоту.

Засіває  осінь  щедро  позолоту,
Дощем  дрібним  миє  яблучка  в  садочку.
Розшумівся  вітер,  підвищує  ноту,
На  сопілці  грає  в  скрученім  листочку.

Пливуть  хмарки  сірі  поза  гай  до  лісу,
Красній  журавлині  вони  ще  на  втіху.
Щедро  добавляють  в  ягідки  спокусу,
Назбираю  прямо  в  пазуху  віддуту.

А,  он,  під  сосною,  заховавсь  грибочок,
Хвоєю  накрився,  щоб  підріс  синочок.
Щоб  його  не  бачить,  ще  один  би  крочок,
Щоб  зростати  в  парі,  то  щастя  шматочок.

Щастя,  що  дається  долею  в  дарунок,
Що  теплом  зігріє,  як  щедрий  притулок,
Що  душу  загоїть,  що  казковий  жбанок,
Неси  його  в  серці,  ту  любов-надбанок.  

28.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748120
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Ганна Верес

МОЛЮСЬ ЗА ТЕБЕ, УКРАЇНО!

Співаю  гордо:  «Україно,  
Ти  неповторна  і  свята.
Моя  молитва  щиро  лине,  
У  височінь,  мов  птах  зліта.

 Слова  цвяхами  забиваю,  
Надійно  й  влучно  щоб  було.
Хай  Бог  спасіння  посилає  
На  землю  нашу  і  зело.

 Нехай  далеко  слава  лине,  
Розбудить  сині  небеса,  
Хай  люди  у  війні  не  гинуть,  
Вогонь  добра  хай  не  згаса.  

Не  дай  же  рідну  Україну  
Нікому  й  зроду  розп’ясти,  
І  пісню  нашу  солов’їну  
Співати  й  знати  будеш  ти!

 Хай  сонце  наше  величаве,  
Щоденно  що  обходить  світ,  
Врожай  на  все  пошле  державі
 І  лад  на  тисячі  століть!»  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Ганна Верес

ЯСЕНИ І СИНИ (Казка)

Стоїть  ясен  над  водою,
 Розмовляє  із  бідою.  
Поряд  з  ним  біліє  хата,
 Кущик  мальви  волохатий,
І  осика,  і  тополя,
 А  за  хатою  ще  й  доля.  
Гуртом  біду  проганяють.  
Зорі  тихі  поглядають.  

Ріс  так  ясен  сім  годочків,  
Народив  ще  трьох  синочків.  
Росли  вони,  розростались,  
Поки  в  хаті  щастя  сталось:  
Там  з'явилися  двійнята  –  
Слід  колисочку  підняти.  
Попрохали  у  Ярила  
Ізрубати  ясенину,  
Діточок  щоб  колисати,  
Стали  ясен  той  тесати.  
Майстрували-чепурили,  
До  сволока  причепили.  
Не  годилося  колиску  
Вішать  в  хаті  надто  низько.
Ясен  діток  колисає,  
Матір  пісню  їм  співає:
«Ростіть,  дітоньки,  здорові,
 І  розумні,  й  чорноброві,  
Міцні,  сильні,  мов  дубочки,  
Головне  –  не  теремочки,  
А  щоб  добрі  були  душі,  
Не  росли  щоб  ви  байдужі  
До  людини  і  до  краю,  
Де  і  гори,  й  водограї,  
Де  поля  й  низькі  долини,  
Журна  пісня  журавлина,  
Й  солов’їне  щебетання,  
Й  козаків  святе  братання.  
Ой,  ростіть,  мої  синочки,  
Як  прекрасні  ясеночки,  
Міцні,  стрункі  ще  й  високі,  
Щоб  раділи,  й  люди,  й  сокіл.
 Личком,  тілом  щоб  красиві,  
А  ще  долею  щасливі!»
 Та  й  заснули  мама  й  діти.  
Місяць  з  неба  ясно  світить,  
Ясени  ті  розважає,
 Діткам  спать  не  заважає.  

Ясени  ж  три  молоденькі  
Стережуть  сон  діток,  неньки,  
Ведуть  мову  із  бідою:
 «Пливи,  бідо,  за  водою,  
Не  тривож  синів-дубочків,  
Хай  дрімають  їхні  очки,  
Вдень  сміються  –  не  ридають,
 А  виростуть  –  не  стидають,
 Не  соромлять  свого  роду,
 Батька-неньки  і  народу.»  
Ясени  так  над  водою  
Розпрощалися  з  бідою,  
Не  пустили  її  в  хату  
Дітям  доленьку  ламати.  
20.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Віктор Ох

Світлана Моренець читає свої вірші (V)

Квіти,  світлини  і  вірші  –  Світлани  Моренець

В  цьому  відеоролику  Світлана  Моренець    читає  власні  вірші  -
"Черлений  місяць"
"Хто  режисер  людської  долі"
"Парк  втрачених  мрій"
 та  інші.

[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
 на  слова  Світлани  Моренець  «На  війну  пішов  мій  милий».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


горлиця

ТИ В МОЇМ СЕРЦІ УКРАЇНО!

Чому  люблю  я  Україну,
Цю  землю  прадідів  моїх?
Бо  лиш  у  неї  небо  синє
І  море  золотих  ланів  !

Куди  б  дороги  не  водили,
В  яких  краях  я  б  не  була,
В  душі  вона  цвіла  і  гріла,
Моя  Вкраїна  дорога!

Ще  й  досі  чую  Дніпр  широкий
Пісні  співає,  хвилі  б'ють,
А  я  у  них  знаходжу  спокій-
Дитинства  спогади  пливуть.

Ще  чую  пісні  колискові,
І  не  забуте  рук  тепло,
Матусині  слова  любові,
Хоч  все  минуло,  все  пройшло.

Живеш  ти  в  серці  ,Україно,
Я  твій  нектар  постійно  п'ю,
Моя  ти  рідна  і  єдина,
Понад    усе  тебе  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747999
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Леся Утриско

Батьківські пороги.

Ніби  вчора  зустріли  здалеку  батьківські  пороги  
Посміхалась  калина  очицями  гордо  в  саду  
Час  злетів,  заманивши  відверто  в  далекі   дороги  
У  дороги  життя,  споглядаючи  тиху  ходу.

Тихий  щем,  тихий  спогад,  ті  вічні  людські  почуття  
Ніжний  подих  у  грудях-   пташині  розправлені  крила  
Тихо  впаде  сльоза-  в  ній  батьківське  прожите  життя
І  світлина  на  згадку,  і  усмішка  вірна  та  щира.  

Щирі  очі  без  дна,  що  в  криниці  водиця  свячена  
І  вуста,  наче  мід,  мов  блаженство  запалених  свіч  
І  молитва  свята  і  дорога  далека,  хрещена  
Тихі  роздуми  вічності  зорями  падали  з  віч.  

Ніби  вчора  зустріли  здалеку  батьківські  пороги  
Посміхалась  калина  очицями  гордо  в  саду  
Час  злетів,  заманивши  відверто  в  далекі   дороги  
У  дороги  життя,  споглядаючи  тиху  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748094
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


dovgiy

ГРУШІ

Нечастим  зустрічам  з  людьми,
Яких  в  житті  пізнав  давненько
Радію,  бо  із  світу  ми
Відходимо  всі  потихенько.
Отак  і  зараз:  в  літнім  дні,
На  ринку  спека,  люду  мало,
А  біля  входу,  на  рядні,
Тамара  груші  розіклала.  
Десятка  зо  два  їх  лежить
Зелені  боки  сонце  смалить
Для  мене  ще  вони  тверді
Та  шкода  тітоньки  Тамари
Стоїть  даремно…  Це  буття
Нас  обкрадає,  як  злодійка,
А  жінці  для  цього  життя
Потрібна  хоч  якась  копійка.
Тож  і  стоїть,  і  продає
А  на  ногах  стояти  годі:
Біль  у  суглобах  не  дає
Тай  поперек  на  перешкоді.  
Подумав:  нехай  сам  не  з’їм,
То  дам  тому,  хто  ще  зубатий,
Бо  цій  знайомій  на  жарі
З  цими  болячками  стояти…
Тай  кілька  слів  про  се,  про  те
Не  гріх  сказати  при  нагоді.  
А  дружнє  слово  –  золоте!
Завжди  в  пошані  у  народі.
Під’їхав,  груші  відібрав,
Даю  двадцятку  –  відпихає
Добавив  десять,  а  вона
Не  хоче  брати  –  пригощає!
Бери  за  так!    Кажу  їй:  ні!
Я  їх  купую,  щоб  віддати
Тому,  хто  наказав  мені
На  оці  гроші  груш  набрати.
(Кажу  неправду,  щоб  вона
Взяла  та  дарма  не  страждала.)
Поспілкувались…  я  їх  знав
Років  зо  тридцять.  Розказала,
Що  вже  здоров’я  на  межі
І  відчуває  подих  смерті.
Бо  тіло  крають  злі  ножі,  
А  всередині  -  як  роздерта.
Жахливо  втратила  вагу:
На  п’ятдесят  кіло  із  лишком
Стирала  зі  щоки  сльозу,
Яка  скотилась  з  ока  нишком.
І  правда:  вигляд  в  неї  був
Просто  жахливий  –  шкіра  й  кості.
А  я  минуле  не  забув
Колись  приходив  до  них  в  гості.
Тоді  Тамарочка  цвіла:
Весела,  жвава,  пишна  тілом,
Співала,  з  чарочки  пила
І  кращу  долю  не  просила.
Дочка  ще  підлітком    була
На  піаніно  гостю  грала
І  товариство  за  столом
Із  Окуджави  щось  співало.
Були  ще  зустрічі  у  нас
На  цьому  ринку,  випадкові
Та  був  до  нас  жорстоким  час
Ми  вже  стрічались  нездорові.
Та  все  одно,  попри  недуг
Охоче  відкривали  душі
Отак  як  зараз:  щирий  друг
Купує  у  Тамари  груші.

неділя,  27  серпня  2017  р.



 


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748087
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Валентина Ланевич

Щоби в мирі жити, слави наживати.

-  Чуєш,  внучко,  -  каже  бабця  так  малечі,  -
Що  закон  життєвий  знати  всім  до  речі.
По  голівці  гладять  руки  вузлуваті,
А  думки  обсіли  -  хмарки  пелехаті.

-  У  житті,  буває,  трапляється  часто,
Що  в  вогонь  не  треба  підливати  масло.
Бо  вогонь  пекучий  спопеляє    душу
І  не  скажеш  потім:"Я  про  все  забуду".

І  не  зможеш    долю  назад  повернути,
І  вже  неважливо,  що  осудять  люди.
Важливо,  що  сам  ти  при  цьому  відчуєш,
Якими  нитками  рушничок  згаптуєш.

Рушничок,  що  зветься  збіглими  роками,
Що  стежками  круто  ліг  між  споришами.
Що  стало  для  тебе  повчальним  уроком,
Щоб  внукам,  твоїм  вже,  було  щастя  кроком.  

Щоби  в  мирі  жити,  слави  наживати,
Вільними  у  силі,  щоб  війни  не  знати
Ні  в  душі,  ні  в  серці,  в  Україні-неньці,
Добром  засівати  щиро,  не  по  жменці.

27.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748027
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Валентина Ланевич

Ти спиш спокійно?

Ти  спиш  спокійно?  Бачиш  гарні  сни?
У  мирній  тиші  минають  вечори  та  ночі?
Ти  пам’ятаєш  тих,  хто  став  грудьми
На  захист  волі?  Вони  тобі  не  поторочі?

Вони  Вкраїни  вірнії  сини,
Той  оберіг,  що  землю  славою  укриває.
Де  піт  і  кров,  де,  нене,  без  вини,
Від  рук  чужинців  у  хлопців  світ  в  очах  згасає.

Вони  бійці,  твої  сторожові,
На  Сході  ж  ночі  грізні,  ясніють  від  заграви.
Пекельна  дань  буває  на  війні,
Ти  спи  до  ранку  і  не  буди  в  собі  опали.

24.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747712
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Леся Утриско

Славна Україна.

Вдивляюсь  тихо  в  небокрай,
В  думках  запитую:-  Де  рай,
Ще  більший  є?  Цвіте  калина,
До  сонця  стигне  горобина,
Цвіркун  вітає  спозарання,
Пташки  виспівують  кохання.
Де  зранку  промені  розбудять,
А,  через  мить,  дощі  загублять  
Тебе  у  травах  запашних,
Таких  ласкавих  та  смішних,
В  житах  розлогих-  пшеницях,
Де  мова  рідна  на  вустах.
Де  соловей  у  чистім  полі,
Краси  впивається  доволі,
Де  все,  до  болю  серця,  рідне:
І  дороге,  близьке,  помірне,
Що  Богом  дане-  неосяжне,
В  небесну  синь  молитва  ляже,
Моя  Земля-   свята,  нетлінна...  
На  ймення-   Славна  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747608
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Валентина Малая

СУВЕРЕННА, НЕЗАЛЕЖНА

(До  26-ої  річниці  НЕЗАЛЕЖНОСТІ  УКРАЇНИ!!!!)

Неповторна,  нескорима,  ,незалежна  і  єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна  і  гостинна
Славна  наша  Батьківщина!Батьківщина-Україна!!

Всі  збираймося  завзято  ,гордо,весело    на  свято
В  шароварах,вишиванках,капелюхах  і    стрічках
І  співаймо  гімн  крилатий,  із  любов*ю  ,заповзято
З  вірою  в  своїх  серцях!        З  почуттями,  так,що  «Ах!»

Варта  гордості  і  шани  українськая  земля!
Ми  загоїмо  всі  рани!Для  майбутнього  ,задля!
Розправляйте,люде,плечі!Ми  крокуєм  в  майбуття!
І  дорослі,і  малеча!З  Батьківщиною  в  життя!

Геть  від  нас  ,чернеча  сила!  У  віках  вкраїнці  вміли
Свою  землю  захистить,не  продати,ні  на  мить!
Геть  від  нас  ,ворожі    круки!  Забирайте  свої  руки!
Супостати,крадії,злодії,лиходіЇ!
Вимагаєм  ми,не  просим!Зарубіть  на  своїм  носі!
ЩО:

Неповторна,  нескорима,  ,незалежна  і  єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна  і  гостинна
Славна  наша  Батьківщина!Батьківщина-Україна!!
24.08.2017р.

(Дивись  додатково  ще  тут,  за  наступним  посиланням  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746673)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747582
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Валентина Ланевич

Душею чистою горнусь до тебе враз.

Вслухаюся  у  осінь,  у  журавки  крик,
Що  у  високім  небі  поглинають  хмари.
П’янить  беззахистно  спокуси  базелік,
Серцем  своїм  ввібратися  у  твої  чари.

Відкинути  на  все  черговий  падолист,
В  любові  оксамиту  викупати  тіло.  
За  дальнім  рогом  зачекає  букеніст,
Сонце  яснить,  кохай,  доки  не  зсутеніло.

Кохай,  жадання  б’ється  в  стрілки  стук,  у  час,
Отим  тремтінням  лона  звабливим  кінечно.
Душею  чистою  горнусь  до  тебе  враз,
Твою  відчувши,  я  твоя  беззастережно.

23.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747560
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017


геометрія

ЗАГАДАЮ Я ЗАГАДКИ У ЯКИХ ЖИВІ ВІДГАДКИ…

                                         1.    Посеред  двора  стоїть  копа,
                                                   спереду  вила,  ззаду  мітла.
                                         2.    Іде  в  поле,  як  дощечка,
                                                   а  з  поля  -  як  бочечка.
                                         3.    Хвіст  кордюком,  ніс  п"ятаком
                                                   ще  й  два  ряди  гудзиків.
                                         4.    Бігає,  галасує,  землю  копирсає,
                                                   і  пищить,  і  плаче,  а  світа  не  баче.
                                         5.    На  тім    боці  на  толоці  вовки  шкуру  мнуть.
                                         6.    Собою  не  птиця,  співати  не  співає,
                                                   а  хто  у  двір  іде  -  знати  дає.
                                         7.    Сірий,  та  не  вовк,довговухий,  та  не  заєць,
                                                   з  копитами,  та  не  кінь.
                                         8.    З  бородою,  а  не  мужик,
                                                   з  рогами,  а  не  бик,
                                                   з  пухом,  а  не  птах,
                                                   лико  дере,  а  личаків  не  плете.
                                         9.    У  нашої  бабусі  сидить  дід  у  кожусі,
                                                   на  печі  гріється,  без  води  умивається.
                                       10.    Хвіст  -  як  ниточка,
                                                     само  -  як  калиточка,
                                                     а  очі  -  як  сім"я.

                                           Відгадки:  1  і  2.  Корова.    3  і  4.  Свиня.  5.Поросята  свиню  ссуть.
                                                                         6.Собака.  7.Осел.    8.Цап.  9.  Кіт.    10.  Миша.
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747507
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


dovgiy

А ДОЩ ІДЕ

А  ДОЩ  ІДЕ

А  дощ  іде,  неквапний  та  дрібний,
Пелена  хмарна  обрій  закриває.
Я  під  дощем  іду  собі  сумний,
Думки  веселі  в  душу  не  вертають.
Стрибає  гномами  багно  з-під  підошов,
Ще  й  вітер  дме  пронизливо  та  вогко.
Чом    позавчора  у  твій  дім  пішов;
 Чому  у  серці    наче    коле  голка?
Як  озирнусь,  то  бачу  ще  вікно,
Яке  крізь  сутінь  світиться  невтішно.
Не  повернути,  що  було  давно,
Як  не  здійснити  наміри  колишні.
Ти  вже  не  та,  якою  знав  тебе.
Життя  тебе  нітрохи  не  жаліло.
 Очей  знайомих  небо  голубе
Від  прикрощів  життєвих  посіріло.
Змарніло  осяйне  колись    лице,
Куточки  вуст  застигли  в  миті  плачу…
Чи  я  хотів  побачить  саме  це,
Чи  полював  хоч  на  якусь  удачу?
Ні.    Не  хотів.    Як  не  шукав  удач.
Пройшли  роки,  чимало  пережито…
Провідати  чомусь  схотілось  вас,
Бо  ж  нам,  колись,  прийшлося  подружитись.
Знайшов  будинок,  стукнув  у  вікно,
Ти  глянула,  відсунувши  фіранку
І    не  впізнавши,  –  бачились  давно,
З’явилася  у  дверях  свого  ґанку…
Відповіла  на  «здрастуй»,  а  коли
Назвав  ім’я,    то  трохи  похитнулась
І  так,  неначе    в  плечах  щось  болить,
Крізь  свою  неміч  тяжко  потягнулась
До  мене  враз!..  Здригалася  в  плачу
Лице  сховавши  на  плечі  в  шкірянку.
Зайшли  у  дім    і    потім  цілу  ніч
Проговорили  про  своє  до  ранку.
Жила  самотньо.  Ніби  й  не  вдова,  
Та  й  не  заміжня…  діти  теж  далеко…
Під  хусткою  вже  біла  голова,
Лиш  сорок  п’ять…  а  прожила  нелегко
Із  Василем,  лише    десяток  літ.
Відтак  Василь  повіявся  по  світу
І  десь  пропав.  Від  нього  в  кожнім  дні
Чекала  звідкись  звісточки-привіту.  
Не  дочекалась!  Моде,    чи  й  живий…
Не  зчулась,    як  здорослішали  діти
Бо  понад  сили  мусила  робить,
Аби  дітей  зростити  і  навчити.
Ще  доглядала  немічних  батьків:
Які,  -  мов  свічки,  -  в  слабостях  згорали.
Так  день  за  днем,  складались  з  року  в  рік
І  птахами  у  безвість    відлітали.
Одна…    Сама.  Дочки  на  відданні.
Онучок  трійко  привели  бабусі.
Хоч  і  окремо  мешкають  вони,
Та    бавити  допомагати  мусиш.
І  я  також  розповідав  своє.
Неначе  б  то  сестрі,  -  по  крові  рідній.
Неначе  сповідь:  як  було  і  як  є.
Самотні  двоє,  та  життям  не  бідні.
Четвертий    день  тягнув  понад  селом
Кошлату  ковдру  дощової  муті.
Вода  дзюрчала  в  діжку  за  вікном,
Про  щось  своє  вели  розмову  гуси.
Зібрався  я.    Ніхто  мене  не  ждав
В  моїй  господі,  та  не  звик  гостити
У  когось  довго…  песик  проводжав,
Все  намагався  танцем  догодити.
Стояла  ти,  згорьована,  німа…
Котились  сльози  із  очей  на  щоки…
Ти  так  втомилась  бути  все  сама,
Та  я  не  міг  зробить  назустріч  кроки.
Із  двору  вийшов…  горбики  слизькі
Вели  мене  під  козирок  зупинки
Де  на  маршрутне    рідкісне  таксі
Очікували  дві  огрядні  жінки.
Стояли  ми  годин  напевно  три
Таксі  немає…  мабуть  і  не  буде…
Схилялось  до  вечірньої  пори
Пішли  додому  із  сумками  люди.
А  я  пішком,  по    полю,  за  селом,
До  траси  ще  годину  добирався
Вогонь  вікна  в  передвечірнє    тло,
Немов  маяк  для  когось  розгорався.

22.08.2017
 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747345
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Леся Утриско

Ослиця ( Гумореска) .

Так  сі  скоро  вже  змеркає,  як  глибока  восінь:
Холод  тисне  трохи  з  ночи,  зрані  зимні  роси.  
Люди  в  полю,  як  мурахИ-   косіт,  жнут,  молотіт,  
Всьо  скиртуют,  возіт,   носят-  півниці  золотіт.  
Взяла  м  фляшку  молока,  сіла  на  свій  ровер-  
Їду  тихо  в  пів  села,  як  той  старий  жовнір.  
Коліжанці,  каждий  вечір,  везу,  би  свіженьке,
Так  юш  хлопу  догоджає-  то  юш  третий...  Женька.  
Як  їм  їхала  селом,  коло  пасовиська,
То  ми   стримала  на  хвилю  сусідка  Мариська.  
Розказала  всі  новини,  жи  в  селі  за  тиждень:
Хто  з  ким  спит,  хто  сі  розвів,  а  хто  вмер-  не  вижив.  
Стоїмо  ми,  розмовляєм,  чуєм,  шось  у  корчах  
Так  сі  тламит,  як  у  лісі,  вовки  серед  ночи.  
Страх  ми  взяв,  Мариська  змовкла,  мову  ї  відняло,
А  вно  в  корчах  то  іржало,  то  назад  втікало.  
Стала  м  ціла  кам'яна,  ногами  не  рушу,
А  ше  їхати  кусок  і  вертати  мушу.  
Стала...  мовлю  молитви,  Мариська  сі  хрестит,
Вно  си  моцно  румигає,  та  галузя  пестит.  
Всьо  тріщало,  як  в  тім  пеклі,  вочи  му  горіли,
Ми  з  Мариськов  сі  хрестили  і  жити  не  хтіли.  
Вочи  м  вперла,   руки  ломлю-  то  нечиста  сила,
За  всі  пльотки  нині  буде  нас  двох  молотила.  
Морду  виперло  з  кущів-  мало  певно  роги,
Я  м  сі  стала  сповідати...  впала  до  дороги.  
Як  лежала  на  дорозі,  то  ми  облизало,  
Так  храпіло  на  ди  мнов,  шось  видно  казало.
Но  м  чекала,  би  скінчило  ті  чортівські  чари,
Би  не  взєло  у  казан,  на  й  ми  лише  нари.  
Як,  їм  юш  прийшла  до  себе-  як  риба  з  водиці:
Шляк  би  трафив  тую  Стефку-   то  її  ослиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747343
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Леся Утриско

Інтернет ( Гумореска) .

Шо  за  світ  такий  настав-  нема  в  нім  газети,
Всьо  в  комп'ютерах  сидит,  в  тутих  інтернетах.
Моя  Каська  зварювала,  не  можу  юш  жити,
Як  відключу  туті  дроти,  зачинає  вити.
Виє  так,  як  пес  на  звізди,  коло  магазину,
То  вже  кару  провели  в  тую  злу  годину.
Не  лігає  вночи  спати,  рано  мі  шлякує,
А  як  шось  ї  не  по  носі,  їсти  не  рихтує.  
Жару  єйці,  кобасу,  вріжу  кусок  сала-  
Моя  баба  в  тім  пудевку  юш  цівком  пропала.  
Закінчили  сі  жнива,  зерно  сі  зибрало,
Погоріли  соломИ,  поле  сі  зворало.
Скоро  бульбу  йти  копати-  добре  жи  є  коні,
Як  ми  Каську  відирвати-  сили  на  припоні.
Рано  кози  йде  доїти  разом  із  пудевком,  
Бим  не  видів  ,  то  ховає  за  великим  терком.
За  таким,  жи  би  худобі  бурака  утерти-
Певно  думає,  як  лише,  то  всьо  може  вмерти.  
Та,  там  тілько  тих  гудзіків-  міг  їм  сі  змилити,
Але  хтів  бим  то  пудевко  трохи  відключити.  
Вчора  їхав  їм  до  млина  зерно  завозити:  
Їдно  мушу  помолоти,  друге  молотити.  
Їду  з  млина-   моя  Каська,  пасе  свої  кози...
Чую,  з  ними  си  говорит,  про  квітки  мімози.
Їдна  стоїт  коло  неї,  друга  си  присіла,  
Я  сі  хрещу:  -  Милий  Боже!  Чи  Каська  здуріла?
Кози  мичут-   Каська  плаче,  сльозами  залита,
Так  сі  з  чогось  юш  регоче,  як  несамовита.  
Я  ї  прошу:  -  Бій  сі  Бога,  зи  мнов  не  говориш?
А  із  козами  регочеш?  Шо  ти,  бабо,  твориш?
Кинь  то  з  рук,  бо  юш  напевно  дах  тобі  зриває,
А  вна  навіть  сі  не  рушит,  навіть  не  моргає.  
Хлоп  без  баби,  як  без  рук-  а  вна  в  інтернеті,  
Йду  в  поліцію  напишу  скаргу  у  газеті,
Най  ми  вернут  мою  Каську,  паміть  полікуют,  
Най  ті  кляті  інтернети  хлопів  не  гвалтуют.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747326
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


MERSEDES

Гірка розлука…

Я  пам'ятаю  рук  твоїх  тепло,
Твою  усмішку  ніжну  й  загадкову.
О  Боже!  Як  давно  то  все  було,
А  ти  до  мене  в  снах  приходиш  знову...

Моя  кохана,  люба,  дорога,
Вишневий  сад  ніколи  не  забуде.
Ти  в  нім  неначе  квіточка  цвіла,
Твій  лик  носив  з  собою  я  повсюди.

Мочила  ноги  з  ранку  нам  роса,
Півні  співали  перші  на  світанні.
Манила  вдаль  до  поясу  коса,
Ховався  в  неї  до  самого  рання.

Топився  я  не  раз  в  твоїх  очах,
Твій  сміх  летів  з  відлунням  разом  з  вітром.
Блукала  наче  Мавка  в  берегах,
У  полі  осипав  тебе  я  цвітом.

Тендітний  й  досі  пригортаю  стан,
Беру  тебе  ще  досі  я  на  руки.
Ніяк  не  збавлюсь  від  душевних  ран
І  від  тяжкої,  гіркої  розлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747320
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


dovgiy

АМПЛУА

Кажуть,  у  мене  амплуа,
Що  окрім  милої  своєї  
Не  бачу  більше  нічиєї.
Нанизую,  -  отак,  -  слова
На  міцну  нитяну  основу.
Часом  підправлю,  потім  знову
Іще  перлинку  віднайду…
Тож  і  її  в  разок  кладу.
Здається  співи-переспіви
Про  чари  осяйної  діви,
А  чи  вже  жінки  при  роках
Набридли    всім  немов  оскома!
Та  тема  вічна  та  знайома
Подобається.  А  душі  -
Жіночій,  ніжній,  дай  вірші!
Та  так  скажи  в  них  про  кохання,
Сліпе,  дурне  зачарування
Жіночим  поглядом  з-під  вій;
Про  крик  відчаю,злет  надій
При  вічній  звабі  та  омані,
Щоб  і  Вона  в  оцім  дурмані
Такім  солодкім  та  гіркім
Перебувала,  ніби  в  трансі!
Аж  раптом  прокидаюсь  вранці
Із  думкою:  а  я  ж  то  –  сплю!
За  ким  біжу,  кого  люблю?!
Її    немає.  Тож,  -  це  привид?
Це  тільки  вигадка  примхлива
Що  створена  колись  митцем
Мов  на  папері  олівцем
Хтось  малював  солодку  мрію
Та  смакував  немов  олію
Із  житнім  хлібом  та  вином,
За  грубо  тесаним  столом.
Бо  побут  суто  холостяцький,
А  гра  в  кохання  наче  цяцьки…
Хіба  я  граюсь?!  Боже  Мій!
Позбав  мене  гріховних  мрій
Коли  вони  таки  гріховні!
Бо  лиш  диявол  в  силі  повній
Кохання  повний  келих  ллє,
Та  з  нього  й  краплі  не  дає  
На  пересохлі  мої  губи
І  тим  стражданням    до  загуби
Мою  нещасну  душу  гне
У  пекло  жагою  жене!
Моя  химера!  Сам  не  знаю
Нащо,  чому  весь  час  чекаю,
Шепчу  у  напівсні  ім’я,
А  ти  –  мана!  Ти  –  не  моя!
І  не  будеш  повік  моєю
Засну  колись  навік  із  нею,
Отою  мрією  вдівця,
Тим  витвором  з-під  олівця.
І  понесу  в  душі  до  неба
Мов  лебединий  крик  про  тебе,
Ті,  з  серця  тесані  вірші
Для  небайдужої  душі.

вівторок,  22  серпня  2017  р.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747206
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


MERSEDES

Зорепад…

Ми  милувались  в  небі  зорепадом,
На  нас  дивився  він  із  висоти.
Я  пригорталась  так  до  тебе  радо
І  ніжно  пригортав  до  себе  ти...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  цілував  мої  коханий  губи
І  ніжно  шепотів  мені  слова.
А  я  відповідала  тобі  любий
І  посилало  небо  нам  дива...
 
Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  дарував  мені  своє  кохання,
Гаряче  що  палало  у  душі.
Були  ми  з  зорепадом  до  світання,
Вмивалися  росою  спориші...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746940
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Рідне.

Тут-  навіть  дихаєш  не  так,
Не  ті  думки,  не  ті  повір'я,
Тут  інший  світ,  і  інший  смак,  
І  дім,  і  сад-  твоє  подвір'я.

Не  так  колишуться  вітри,  
Не  так  хмарки  сльозу  пускають,  
Не  бешкетують  так  сніги,
І  в  рай  земний  не  так  вдягають.  

Тут  інше  все-  до  болю  рідне,  
Таке  глибинне,  світле,  гідне,
Таке  веселе  та  сумне,
Що  Богом  дане...  лиш  одне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746918
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Осінь.

Ще  вчора  літо  бігло  по  стерні,  
Таке  смішне,  гаряче,  босоноге,
Та  чуть  сумне-  здавалося  мені...
Хоч  пахло  сонцем,  та  ставало  строге.  

Хмарки  чесало-  вовняні  такі...
Кудлатим...  зовсім,  коси  виплітало,
Зкуйовджені-  м'які,  м'які,  м'які,   
В  небесну  загородку  тихо  гнало.  

Їм  вітерець  співав  усіх  пісень:
Про  весни,  буйний  світ  і  теплу  просинь,
У  снах  земних  наступить  новий  день:
-  А  зараз  спати,  бо  настала  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Я націоналіст

Я  націоналіст,  а  це  не  просто  слово  –
Це  той,  без  кого  нація  німа,
Саме  вона  народу  є  основа,  
Без  неї  і  держави  теж  нема.

Я  націоналіст.  Для  мене  це  важливо,
Я  нації  клітиночка  мала,
Ціную  мову  й  пісню,  ту,  тужливу,
Що  Роксолана  з  Турції  вела.

Я  націоналіст.  Когось  це  слово  тішить,
Для  декого  лише  порожній  звук,
Буденності  не  терпить  воно  й  тиші,
І  вироком  звучить  людському  злу.

Я  націоналіст.  Це  слово  підзабуте,
Та  без  таких,  як  я,  майбутнього  нема,
І  лиш  з  такими  Україні  –  бути,
Бо  нації  такої  не  зламать!

Я  націоналіст  і  це  архіважливо,
Бо  нація  тоді  лише  жива,
Коли  збере  все  історичне  жниво
Й  заходиться  нове  вже  вишивать.

Я  націоналіст  і  мрії  мої  світлі,
Адже  народ  без  них  не  вижива:
Своє  він  місце  відшукає  в  світі  –
Це  не  мої  –  пророка  це  слова!
18.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Сонячна стежка


Простелило  стежку

Сонце  на  воді,

Й  золота  мережка    

Зацвіла  тоді.

Хвилечки  тріпочуть,

Але  бережуть,

Як  до  сонця  схочу,

Нею  побіжу.


Пролягла  до  мене

Золота  струна,

Хвилька,  ледь  зелена,

Її  напина.

Простягну  долоні  –

Хочеться  заграть,

Опинюсь  в  полоні

Сонячних  багать.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Заблукало літечко в полинах

Заблукало  літечко  в  полинах,

Солов’ї  стомилися  й  заніміли,

Марева  ранкового  пелена

Луки  застеляла  вже,  хоч  несміло.


Потяглись  до  сонечка  нагідки  –

Золотої  осені  перші  квіти,

Мов  маленькі  сонечка  діточки,

Шлють  світилу  сонячні  теж  привіти.


Помідори  сонечка  напились,

Червоніли  радістю  на  городах,

Соняшник  зажурено  нахиливсь  –

Осінь  завойовує  всю  природу.
03.03.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валя Савелюк

ОГРАНЕННЯ ТИШІ

…от  і  спробуй  засни,
коли  прохолодної  тиші  кришталь  
стальними  напи́лками
ограновують  цвіркуни…

…шаль  
з  темно  синього  оксамиту,
павучками  зірок  рясно  розшиту,
сливі  на  малахітові  плечі  
покладає  осінній  вечір:

красива
слива,
бо  щаслива…

19.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Наталя Данилюк

Ранок серпневий яблуками пропах…

Ранок  серпневий  яблуками  пропах,
Сонце  сльозиться  м’якоттю  абрикоси…
Літо  ще  хазяйнує  в  густих  садах,
Ходить  в  махрові  трави  збивати  роси.

Ця  ледь  відчутна,  майже  наскрізна  грань,
Що  розділяє  серпень  і  ранню  осінь…
Смолами  пахне  видублена  кора,
Соки  сливові  смокчуть  янтарні  оси.

Пряно  гірчить  обпалений  сухостій,
Пе́ра  старі  скидають  додолу  сови…
Медом  п'янким  віддячився  Маковій,  
Яблучний  Спас  насипле  дарів  фруктових…

І  попливуть,  мов  човники,  у  двори
Кошики  закосичені,  жовтобокі…
Дзвін  молитовно  схопиться  догори
І  розіллє  над  світом  солодкий  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Початок липня

Пахла      м’ята    перцева    близько,
Ціпеніла    небес    висота.
У    гніздечко,    немов    у    колиску,
Дика    птаха    поклала      дитя.

І    співали    йому    колискову
Очерет    з    осокою    й    вода,
І    відкрилося    царство    казкове,
Де    хмариночку    хвиля    гойда.

Там    латаття    розпластане    листя
І    застиглий    квіток    білий    віск
У    первісній    красі    збереглися,
Здивувавши    мене    й    цілий    світ.

А    як    вечір    уп’ється    любистком,
Захмеліє    і    зоряна    ніч,
Погляд    мій    привертатимуть    блиском
Ті    віночки,    що    з    квітів    і    свіч.
16.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Сьогодні трьох поранено

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  материнських  серденька  занили…
А  чи  болить  тому,  хто  втік  в  Ростов
І  цю  війну  привів  на  Україну?

Сьогодні  пролилася  знову  кров…
За  що  війна  синів  наших  карає?
Чи  не  за  те,  що  знають  ту  любов,
Що  волю  береже  своєму  краю?

І  потекла  їх  кров  у  ту  ріку,
Що  Україні  воленьку  боронить…
Дитя  ж  героя  раптом  в  дитсадку
Не  по-дитячому  сльозинку  зронить.

Ріка  та  болем  всюди  розлилась
Й  заглянула  уже  не  в  три  оселі…
Чому  ж  і  досі  мрія  не  збулась,
Печаллю  заткані  міста  і  села?

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  горя  в  їх  постукали  оселі…
–Чи  відповість  за  кров  синів  хоч  хтось?  –
Шептала  кожна  матінка  до  себе.

Їх  троє  тих,  хто  залишили  стрій
І  на  їх  місце  сотні  інших  встали,
Життя  вручивши  долі  й  медсестрі,
Герої  вірять:  мир  таки  настане!
6.08.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746601
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  говорять  почуття.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Через роки, через віки

Через  роки,  через  віки

Загляну  сміло  у  минуле.

–  Яка  ж  моя  земля  таки!  –

На  крилах  думка  промайнула,  –


Ген,  товпились  рясні  гаї

Побіля  білих  хат  з  садами,

І  повітки  були  свої,

Й  поля,  з  ворожими  слідами,


Й  вусаті  милі  парубки,

В  розкішних  диво-шароварах,

В  сорочках  вишитих  дівки,

Що  зналися  на  травах-чарах.


А  молодиці  ж  бо  які!

Кров  з  молоком  –  про  них  казали,

То  все  –  дружини  козаків,

Хоч  і  жили  не  в  царських  залах.


А  вже  як  прийде  та  пора,

Коли  сади  радіють  цвіту,

Щебече  всюди  дітвора    –

Немає  кращої  у  світі.


Були  й  такі  тоді  часи,

Коли  хати  вогнем  палали,

Та  нікому  було  гасить,

Бо  у  полон  людей  тих  гнали.


Все  витримала  ця  земля

Й  як  молодиця  після  родів,

Ще  краща  стала.  Й  звеселя

Її  природа  всі  народи.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Те, що в серці жило, що так довго мовчало

Те,  що  в  серці  жило,  що  так  довго  мовчало,
Що  ховалось  від  поглядів  в  тишу  долонь,
Раптом    зрушилось    все,  проросло,  задрижало,
Й  попросилось  назовні    до  теплих  осонь.

Що  це  трапилось,  що?  Чому  зірвано  тишу?
Б’є  у  серці  фонтан,  чи  то  справжній  вулкан…
Я  сміюсь,  я  пишу,  я  народжую  вірші,
Хтось  зламав  у  мені  цей  залізний  капкан!

Чи  радіти,  чи  ні?  Прощавай  мир  та  спокій!
Я  зірвалась  в  політ  без  хоч  будь-яких  крил.
Долечу  до  зірок  чи  зірвусь  в  яр  глибокий?
Та    у  небі  є    Той,  хто  додасть  мені  сил!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746429
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Ганна Верес

Літні замальовки

В  ліс  манить  запах  стиглої  суниці  

І  звуків,  і  видовищ  карусель,

Десь  «під-па-дьом»  лунає  із  пшениці

І  добавляє  шарму  до  пісень.


Як  вечір  літній  опускає  крила

На  розпашілий  сонця  жовтий  диск,

То  теплих  трав  вітрець  уже  не  бриє,

Бо  заховався  чи  утік  кудись.


А  ранок  прийде  –  вижене  тумани,

Немов  овець  з  кошари  на  луги,

І  засивіють  маревом  лимани,

Всі  заховавши  шати  навкруги.


Коли  вже  літо  в  осінь  заблукає

І  помережить  золотом  гаї,

Лиш  туга  журавлина  плине  краєм,

І  до  весни  замовкнуть  солов’ї.
4.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Акорди ночі…

Десь  там  у  небі  зоряні  дощі,
Ллють  сріблом  ясним  на  земні  простори.
Туман  крадеться  тихо  у  ночі,
Чомусь  сумні  стоять  високі  гори.

Озвався  десь  веселий  цвіркунець,
Прозора  річка  у  танок  пустилась.
Прокинувся  від  шуму  горобець,
В  самотності  калина  зажурилась.

Схилився  сонях  низько  до  землі,
Ховає  личко  від  пташок  цікавих.
Принишкли  не  співають  солов'ї,
У  ніч  ввірвався  вітер  кучерявий.

І  на  побачення  в  своїм  човні,
Мов  наречений  Місяць  випливає.
Цілунки  посилає  він  Зорі
Й  шепоче  ніжно,  що  її  кохає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Пробач мені моя любове…

Пробач  мені  моя  любове,
Що  я  кохання  не  зберіг.
Воно  було  таке  казкове,
А  у  душі  вже  падав  сніг.

Пробач  мені,  що  не  дослухав,
Що  не  повірив  у  ті  дні.
У  серце  стукала  розлука,
Неначе  у  гіркому  сні...

І  лиш  коли  минули  роки,
Я  зрозумів  що  наробив.
Був  світ  в  житті  такий  широкий,
Тебе  любове  в  нім  згубив.

То  близько,  а  то  так  далеко,
Я  був  з  тобою  не  завжди.
Кохання  бережуть  лелеки,
Моє  ж  пронесли  поїзди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Єдиний вальс…

Один  єдиний  раз,  ми  танцювали  в  клубі,
Ти  запросив  на  вальс,  тремтіло  тіло  й  губи.
Коли  моя  рука  лягла  на  дужі  плечі,
Кружляв  легенько  вальс  і  усміхався  вечір.

Мелодія  несла  думками  нас  у  мрії
Подарував  той  вальс  любов  свою  й  надії.
І  я  в  той  час  була  закохана  й  щаслива,
А  серце  билось  так,  що  починалась  злива.

Та  то  були  думки,  мелодія  спинилась...
Ті  пам'ятні  рядки  в  думках  моїх  з'явились.
У  небі  мережів  прозорий  знов  серпанок,
Так  холодно  мені,  в  вікно  постукав  ранок...

І  ти  далеко  десь,  сім'я,  дружина,  діти,
Я  пам'ятаю  всі  чудові  дивні  миті.
І  рада  що  вони,  були  у  нас  з  тобою,
Що  з  нами  був  наш  вальс  і  я  жила  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ганна Верес

Літній день давно вже притомився

Літній    день    давно    вже
Притомився,
Ненароком    вечір
Опустився,
Приголубив    верби
Над    водою,
М’ятою    упився
Молодою.
А    як    нічка    витче
Тихі    зорі,
Упадуть    ті    в    річку,
Непрозору,
Зацвіте    вода      тоді
Зірками,
І    ніхто    красу    ту
Не    злякає.
7.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Леся Утриско

Осіннє

Запахло  медом,  наче  раєм,
Бджола,  натруджена  за  гаєм  
Собі  сопе,  в  стерню  упала  
І  колихала,  колихала  
Худеньку  квітку,  божу  днину,
Цілує  холод,  в  ніч,  жоржину,  
Росою  пестить,  мов  корали...
Он  і  ріллю  вже  поорали.
Сумує  в  небі  знов  лелека-  
Мандрівка  жде  його  далека:
Лишає  дім,  свою  обору,
Господар  виряджа  комору,
Та  сонце  гріє  не  здається,  
Ще  зовсім  трохи-   все  минеться:
Той  квіт,  той  гай,  той  літній  рай,  
Обнімуть  хмари  небокрай,  
Проллють  дощі,  сльозами  впадуть,  
Зомлілий  лист  з  туманом  сядуть  
На  все  живе,  на  все  пахуче,
Зерно  напоєне  родюче  
Цілує,  осені,  мигдаль
Той  божий  світ,  той  божий  рай.
Зхмелілий,  випитий  до  дна,
А  там  гляди  і  вже  зима  
Усе  приспить-   нехай  спочине,  
Тепла  діждеться,  тої  днини,  
Де  воскресіння...  в  нім  життя
І  правда  божа...  каяття,
І  дивний  світ,  нові  пороги-
Дороги,  вічнії  дороги  
Земного,  людського  життя,
Буття,  квітучого  буття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Останній вірш

Останній  вірш  я  присвячу  тобі,
Бо  ти  мій  подих  –  перший  і  останній,
Бо  ти  мій  погляд,  сповнений  кохання,
І  відлік  часу  у  моїй  добі.

Лишу  його  у  рамці  на  стіні,
Де  поруч  ще  одна  –  з  моїм  обличчям,
Нехай  то  буде  вихід  в  потойбіччя,
У  наші  спільні  і  щасливі  дні.

Торкнись  рядків,  що  сповнені  тепла,
Моя  душа  відбилась  в  кожнім  слові,
У  них  відлуння  нашої  любові,
І  кришталевий  дзвін  із  джерела.

Останній  вірш.  Таких  не  буде  більш.
Його  ти  вивчиш  врешті  -  решт  на  пам'ять  ,
І  навіть,  якщо  дім  пожежі  спалять,
Із  попелу  його  ти  відтвориш.

Із  попелу,  із  зошитів  старих
Дістанеш  те,  що  справжнє  і  нетлінне  –
Любов,  яка  здивує  покоління,
Де  наш  тобою  спільний  видих-вдих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745997
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ганна Верес

Розсівала нічка зорі в небі (Слова для пісні)

Розсівала  нічка  зорі    в  небі.
Місяць  виплив  дивно-молодий.
Колисала  річка  сонні  верби
Під  чарівну  музику  води.

Приспів:  
«Хлюп-«,»хлюп-«,  «хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Добігає  нічка  до  півночі,
Місяць  воду,  зоряну,  гойда.

Зорі  нічка  під  крило  сховала,
Коли  ранок  сонце  зустрічав.
Дивним  сріблом  річка  вигравала,
В  ній  акорд,  ранковий,  зазвучав.

Приспів:
«Хлюп-,хлюп-,  хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Пташенятко  крильцями  тріпоче,
З  сонечком  цілується  вода.  
«Хлюп-«,»хлюп-»  ,»хлюп-«
20.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ВІРШІ - МОЄ СПАСІННЯ

В-се,  що  зріє  в  душі,  віддаю    читачеві  на  суд.
І-  думки  ,  і  бажання,  і  мрії,    і    прояви  болю.
Р-озфарбовую    словом    любов,  і  зневірливий  бруд,
Ш-аленіє  натхнення  і  рветься,  як  птаха  на  волю.
І  -    не  можна  в  цей  час  не  писати,  замкнувши  думки,

М-имоволі  вони  просять  дозвіл  лягти  на  папері.
О-мивають  серця,  як  весною  джерельні  струмки,
Є-  в  них  тиша  душі  і    стрімке  повноводдя  істерик.

С-ерце  рветься  навпіл,  я  пропишу  це  гострим  слівцем
П-ролікую  цю  біль  у  римованій,  ніжній  купелі.
А-  була  б    іще  в  римах    я  майстром  або  фахівцем
С-клала  б  легко  у  сніп  всі  життєві  складні  паралелі.
І-  підтверджу  не  раз:  "Порятунок  для  мене    в  словах"
Н-у  а  з    ними  я    враз  оживаю,  долаючи    болі.
Н-е  для  слави    пишу,  не  для  празних    життєвих  розваг,
Я-    натхнення    беру  в  сторінках    особистої  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПЛИВУТЬ ДНІ

ПЛИВУТЬ  ДНІ

Пливуть,  пливуть      повільні  дні
В  чеканні  та  тенетах  смутку.
О!  Як  діждатися  мені
Тебе,  тебе,  моя  голубко!
Дзвінок  увечері,  в  якім
Немає  втішної  новини…
Страждання,  болю  їдкий  дим,
Обох  нас  гнобить  без  провини.
За  що  нам  це?  Весь  вік  в  трудах,
Себе  для  ближніх  не  жаліли
 Тверді  мозолі  на  руках,
Назовні  випирають  жили.
І  як  всього  апофеоз,
Хребцеві  грижі,  тяжкі  муки
Хвороб  підступних  товстий  стос
І  тьма  роботи  в  слабі  руки.
І  хто,  голубонько,  скажи,
За  нас  всі  справи  переробить?
Терпіння  близьке  до  межі,
А  лікарі  уже  не  можуть
Хоч  чимось  нам  допомогти.
Отак  сповзаємо  по  глині
До  прірви,  наче  до  мети,
І  ми  у  цьому  не  єдині.  
Всі  наші  друзі  та  рідня
Також  давно  вже  без  здоров’я,
Хоч  би  уже  для  цього  дня
Нам  всім  черпнути  повнокров’я.
Та  тільки  звідки,  тільки  де?
Вже  й  віри  у  серцях  немає.
А  Хронос  невмолимо  йде
Та  всіх  калічить  і  ламає.
Ох,  негатив  цього  життя!
Як  би  хотів  його  забути!
Як  би  хотів,  про  почуття
Віночок  віршиків  утнути,  
Та  так,  щоб  серденько  твоє
В  огні  розчулення  зомліло
І  на  старання  те,  –  моє,
Сюди  голубонька  летіла!

субота,  12  серпня  2017  р.




 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745751
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПІДРІЗАНА СТРУНА

ПІДРІЗАНА  СТРУНА

В  романтичній  душі,  в  потаємній  її  глибині,
Сплеском  явиться  сум,  покличе  слова  за  собою,
Що  злетять  наче  звук  на  підрізаній  в  долі  струні,
Завмираючи  в  серці  то  щастям,  то  болем!
Граю  я,  граю  я  на  скрипці    душі
Про  любов,  до    якої  ще  й  досі  замріяно  лину.
Та,  на  жаль,  полиново  прогіркли  у  збірках  вірші
Від  чекання  мого,  тополиного.
Далина  неозорих  степів  розтяглась  навсібіч,
Та  часу  на  чекання  відміряно  мало!
Наді  мною  надії,  -  птахами!  -  немов  голуби…
Їхню  зграю  бідою  прогнало!
Скільки  раз  у  степу,  за  відстояні  ночі  і  дні,
Я  молив  про  весну  в  товаристві  зеленім.
Мріяв:  гурт  деревцят  виростає  ось  тут,  при  мені,
     В  передзвонах  пташиних  щоденно.
Не  збулося!    Всі  мрії  осіли  на  хмарах  нічних
Повтікали,  без  права  життя  на  світанку
Лиш  калина  стоїть  та  нагадує  мовчки  про  них
Убралась  як  дівча    в  вишиванку.    
Калинонько,  скажи,  чи  довго  судилося  нам
При  дорозі  чекати  омріяну  долю?
Чи  ще  довго  цю  землю  топтати  моїм  ворогам,
У  людей  віднімаючи  волю?
І  калина  не  знає.  Покірно  на  світі  живе.
То  цвіте  навесні,  то  ягід  дарунки  плекає.
А  над  нами  у  далеч  серпнева  задуха  пливе
Та  в  марі  надвечір’я  зникає.

субота,  12  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745749
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТІВКИ № 3

Пес  Тризор  з  цепка  зірвався,
Хай  би  краще  був  би  здох!!
Мій  Петро  за  ним  погнався.
Третій  день  нема  обох!
*
Злодій  вліз  до  мене  в  хату,
Кличу  я  його  на  піч:
-  За  окрему  може  плату,
Переспиш  зі  мною  ніч?
*
Перед  ранком  в  кукурузі,
Голий  хлоп  повзе  на  пузі!
Придивилася  -  сусід!!!
А  за  ним  -  глибокий  слід.
*
Цілий  вечір  біля  тину
Чути  зойки  крізь  розмов..
Певно  знов  когось  Христина
Розкрутила  на  любов.
*
Кум  з  кумою  мились  в  бані..
Та  води  не  стало  в  крані.
Замість  купелі  із  трав,
Він  її  вином  змивав.
*
Вчора  мій  прийшов  під  ранок
Каже  -  був  корпоратив.
Та  я  ж  бачу  -  від  коханок,
Бо  в  руці  презерватив.
*
Я  з  суботи  на  дієті
Це  ж  уже  четвертий  день
Може  хоч  страшенний  єті
Зкоса  гляне  через  пень.
*
Климе,  хвірткою  не  грюкай,
Не  сопи,  як  в  кузні  міх!
Нічка  темна  нам  на  руку,  
Наче  ширма  для  утіх.
*
На  городі  сію  редьку,
Вже  підряд  зо  пять  годин.
Спокушу  сусіда  Петьку,
Може  скоче  через  тин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745705
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені в світі жити.

Як  же  мені  в  світі  жити,
Щоби  не  тужити.
Спраглі  губи  хочуть  пити,
З  тобою  б  ожити.

Із  тобою  би  ожити,
Впустить  тепло  в  груди.
Те  бо  людям  не  судити,
Зацілуй  до  згуби.

Зацілуй,  піддамсь  охоче,
Хай  тіло  хміліє.
У  серденьку  щось  лоскоче,
В  небі  ж  місяць  мріє.

Мріє  в  небі  місяченько,
Вітер  серп  колише.
Як  же  в  парі  буть  любенько,
Душа  вогнем  дише.

11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ганна Верес

Віддзвеніло в лузі тепле літо

Віддзвеніло  в  лузі  тепле  літо,
Відцвіло  ромашками  в  саду,
На  широких  крилах  долі  вітру
Я  назустріч  осені  іду.
Моросять  дощі  тепер  частіше,
Зморшки-павутинки  зацвіли…
Осінь  і  ляка  мене,  і  тішить,
Забувать  про  літо  не  велить.

Кличе  мене  мрія  ще  в  дорогу,
Журавлями  спогади  пливуть
Знов  туди,  до  отчого  порогу,
Мимоволі  кожен  з  них  ловлю.
Й  оживають,  мов  у  сні,  картини,
Де  дитинства  вишиті  літа,
Й  серед  літа  мальви  біля  тину,
Й  юності  груднева  Калита.

Віддзвеніло  літечко  у  полі,
Відцвіло  волошками  в  житах,
Коли  стріла  карооку  долю,
Пролітала  що,  неначе  птах.
Все  те  я  на  пам’ять  нанизаю,
Й  заспіває  серце,  защемить.
Сторінки  нові  життя  пізнаю,
Як  весна  в  повітрі  засурмить.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Ганна Верес

Життя і доля

Життя  і  доля  –  що  ж  із  них  первинне
І  хто  керує  долями  й  людьми,
Кого  вважати  у  нещасті  винним,
Щораз  шукаєм  відповіді  ми.

І  кожна  з  них  складна  і  надважлива,
Немов  що  перше:  курка  чи  яйце,
Й  хоч  голова  вже  у  людини  сива,
Збагнути,  справді,    дуже  важко  це.
5.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


MERSEDES

Навбридле каркання ворон…

Як  вже  навбридло  каркання  ворон,
Що  за  вікном  збираються  у  зграї.
Перебивають  наймиліший  сон,
Неначе  грає  кожен  свої  ролі...

У  небі  знов  воронячий  базар,
А  он  вони  вже  щось  не  поділили.
То  тут,  то  там  лиш  чути  їхній  гам...
Могутні  дзьоби  і  широкі  крила.

Розсілися  неначе  нотний  стан
І  кожна  вчить  навперебійки  гами.
Немає  у  ворон  душевних  ран,
Строчать  вони  для  когось  телеграми...

Лиш  коли  зійде  сонце  ввишині
Зігріє  землю  і  тепло  гаряче...
Ворони  стануть  враз  такі  сумні
І  не  одна  від  сонечка  заплаче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Шелести, мій саде, шелести

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Озивайсь  до  мене  співом  листя,
Скоро  упаде  воно,  барвисте
І  гілок  оголяться  дроти.

Шелести,  мій  саде,  вдень,  вночі,
Розмовляй  зі  мною  наодинці,
Зрозумій,  це  необхідно  жінці,
У  душі  якої,  як  в  печі.

Шепіт  твій  утішить,  звеселить,
Розжене  думки    гірко-солоні…
Простягаєш  ти  свої  долоні,
Щоб  від  зла  у  світі    захистить.

Знаю,  саде,  скоро  ти  заснеш,
Замотає  в  ковдру  завірюха
Ніжні  гілочки  по  самі  вуха,
Так  що  навіть  вже  не  шелеснеш.

Як    я  буду,  як  прийде  зима
Без  твоїх  розмов  і  без  розради,
Як  ці  довгі  дні  здолати,  саде,
Чи  зі  смутком  впораюсь  сама?

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Доки  ще  можливо  бути  разом,
Будьмо  насолоджуватись  часом,
Де  ще  літо…вечір..    Я      і      ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745442
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Наталя Данилюк

Магія серпня

Є  у  серпневій  терпкості  щось  магічне,
Сповнене  світлих  передосінніх  див:
Жолудів  жменя,  вкинута  у  наплічник,
Ніжно-солодка  м’якоть  доспілих  слив…

Струни  трави  в  зіпрілому  воборо́зі*,
Що  награють  мотиви  гірських  висот,
Сонце  липке,  розхлюпане  по  підлозі,
Мов  ароматний  персиковий  компот…

Є  щось  таке  смиренне  і  таємниче
В  цій  передвересневій  легкій  журбі:
Ліс  у  свої  покої  соснові  кличе
Свіжістю  смол  і  пахощами  грибів…

Замшею  моху,  темного  і  густого,
Де  потають  підошви,  мов  серед  хмар,  ─
Просто  прийти  й  побути  у  тиші  з  Богом,
Налаштувавши  серця  свого  радар.

Хай  вільний  вітер  бавиться  у  волоссі,
Тіло  солоне  дубить,  лоскоче  нюх!..
Дай  собі  шанс  укотре  прийняти  осінь,
З  легкістю  відпустивши  серпневий  дух.


[i]*Воборіг    ─  конструкція  на  чотирьох  стовпах,  призначена  для  зберігання  сіна.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Віктор Ох

Поет Олександр Печора (V)

Продовжую  експериментувати  в  створенні  кліпів-відеопоезій.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9FmpJlTC0AU[/youtube]
Поет  Олександр  Печора  читає  власні  вірші-
[i]"Приємна  мова  вечорова…"
"Сім  хризантем"
"Оця  приречена  краса…"
"Щастя"
"Ще  не  пізно"
"Нема  перемоги  без  бою"[/i]
----------------------
Музичним  тлом  взято  фонограму  не  заспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  «Не  цурайсь  родини,  брате»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745389
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Ніна-Марія

Запахло літо стиглими плодами

[img]http://dlm1.meta.ua/pic/0/10/182/HxS77qnQxB.jpg[/img]


Запахло  літо  стиглими  плодами.
Це  серпень  щедрі  нам  роздає  дари.
Налились  стільники  уже  медами,
Жовтіють  бери,  своєї  ждуть  пори.
 
Калина  в  лузі  вся  розчервонілась,
Цілує  вітер  цнотливі  їй  вуста.
Верба  на  її  вроду  задивилась,
А  дуб  кремезний  звисока  погляда.
 
На  тин  гарбуз  вмостився  собі  вдало.
В  нього  попереду  осінь  золота.
Похнюпивсь  сонях,  жде,  щоб  сонце  спало,
Бо,  навіть,  його  дістала  спекота.
 
Земля  чекає  з  нетерпінням  ночі.
Хоча  б  їй  трохи  вичахнуть  до  ранку.
Росою  вмити  заспані  ще  очі,
І  знов  гостей  стрічати  на  світанку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745364
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Радченко

Боляче нестерпно

Заростають  душі  рясно  бур'янами
Збайдужілість  чорна  в  поглядах  й  словах.
Ось  таким  —  на  цвинтар  поміж  могилками
Походить  й  відчути  за  майбутнє  страх:
Не  одну  забуту  стрінуть  там  могилку  —
Це  чиєсь  минуле  зникло  назавжди,
А  на  древі  роду  зломить  суху  гілку
Збайдужіла  пам'ять  й  заростуть  стежки.
Боляче  нестерпно,  бо  на  цвинтар  дуже
Схожий  наш  АТОшний,  зранений  Донбас
Й  дивляться  "всевладні"  з  Києва  байдуже
Скільки  в  Україні  залишилось  нас.
Тих,  хто  не  ховався  від  біди  у  хаті
Й  вірить,  що  нарешті  прийде  мирний  час.
Сьогоденням  стануть  мрій  думки  крилаті
І  з  руїн  воскресне  феніксом  Донбасс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валя Савелюк

ТЕМНА КІМНАТА

я  –  чорна  кішка
в  темній  кімнаті,
та  кажуть  люди  –
мене  тут  нема:

безглуздя  масове
сліпого  натовпу  –
острог  для  правди,
допр  і  тюрма

я  чорна  кішка  
у  власній  хаті,
в  темній  кімнаті,
я  –  є,  і  певна  себе  сама:
дрімаю  нишком
в  кутку  на  ліжку
і  чую  –  кажуть  –  мене  нема…

…як  око  зряче  –  
окремо  бачить:
де  чорна  кішка,
а  де  пітьма;
сліпці  ж  окаті  
люто  товкмачать,
що  у  кімнаті
мене  нема


щодо  моралі  –  усе  просто:
заперечувати  живе  –
відбирати  у  нього
життєвий  простір,
у  могилу  живцем
закопувати  язиками…
а
відкинутий  будівниками
дикий  камінь  –
став  основою  Храму

29.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Віктор Ох

Село під горою (V)

Кліп  до  ще  незаспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  гадаю,  можна  віднести  до  жанру  відеопоезії.  Адже  відеопоезія  -  це  комбінація  тексту  і  відео,  переклад  вірша  на  відеоязик.  Це  жанр,  в  якому  органічно  поєднуються  візуальний  ряд  і  поетичний  текст,  продекламований,  або  представлений  графічно.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LGmfIRaDsJA[/youtube]

Слова  –  Олександр  ПЕЧОРА

--------------------------
Село  під  горою  билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється    в  долині  ріка,
пахучі  левади  приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!  І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  мої  земляки.

І  дідові  вуси,  і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  усе  дороге.
І  спів  соловейка…  І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  село  трудове.

Чекає  і  кличе  село  мальовниче.
І  краще  на  світі  немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  І  сонце  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745126
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


MERSEDES

Люблю…

Блакить  небесна,  як  тебе  люблю  я
І  прохолодний  вітер,  що  торка  мене.
Коли  в  лісах  кує  собі  зозуля,
До  себе  промінь  сонця  ніжно  пригорне...

Люблю,  коли  дзюркоче  тихо  річка,
Б'є  прохолодну  воду  диво  -  джерело.
Коли  в  косах  блакитно  -  жовта  стрічка,
Як  птаха  в  небі  розпрамля  своє  крило.

Люблю,  коли  жовтіє  рясно  поле,
Пшеничним  колосом  налитим  доверха.
Як  соловей  щебече  ніжно  соло
І  як  радіє  з  цього  дива  дітвора.

Вдихну  повітря  я  на  повні  груди
Візьму  в  обійми  заворожену  красу.
Без  неї  не  життя  скажу  вам  люди
І  вам  в  дарунок  наче  казку  принесу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745107
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Люди і дерева

Дерева  й  люди.  Люди    і  дерева.
Іздавна  поруч  ми  на  цій  землі.
Вросли  корінням  у  земне  черево,
У  злагоді  та  мирі  ми  жили.
І  рід  вели  свій  з  дерева    прароду,
Зі    святістю    ходили  у  ліси,
Брали  собі  дарунки  від  Природи,
І  в    кронах  чули  предків  голоси.
Що  ж  змусило  людей  ворогувати
Із  цілим  світом?  Хто  надав  права
Себе  найрозумнішими  вважати,
Немов  навкруг    пустеля  нежива?
Ліси  прадавні  нищимо  під  корінь,
І  зводимо  будинки  кам'яні,
А  потім  –  то  пожежі  в  нас,  то  повінь,
То  бурі  й  землетруси  руйнівні!
Бо  ж  Всесвіту  терпіння  небезмежне
Для  тих  хто  безкінечно  чинить  зло.
Чи  не  пора  нам,  люди,  обережно
У  бік  природи  повернуть  чоло?
Про  неї  дбати,  як  про  рідну  матір,
Ходити,  не  соромлячись  в  ліси,
Щоб  там  коріння  роду  відшукати
І  знов  почути  предків  голоси?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745027
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

Солодке пустослів'я

Збирали  той  п"янкий  нектар  вуста
Зі  слів  твоїх  і  несли  в  чашу  серця...
А  вийшло  так,  що  мова  та  пуста,
Змішалась  з  пилом  у  життєвім  герці.
*
Чому  б  словам,  як  квітам,  не  цвісти,
Квітує  все  любов"ю  в  час  веснів"я.
Але  ж  буває  часом  цвіт  пустий,
Як  і    твоє    солодке  пустослів"я.
*
Тепер  гірчить  в  душі  моїй  полин,
Горять  вуста,  що  спрагло  пили  щастя.
Нектару  смак    поверне  часу  плин,
І  почуттів    нових  святе  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ЛИПНЕВИЙ ВЕЧІР

ЛИПНЕВИЙ  ВЕЧІР

І  знову  вечір.  Непробивна  тиша.
Стіна  та  вікна  в  сутінки  пірнають.
Весь  день  дощами  та  вітрами  бита,
Стара  береза  тихо  засинає.
Гілля  звисає  стомлено  донизу,
Неначе  хтось  розплів  жіночі  коси.
 На  ранок  сонце  полум’яно  бризне,
На  них  заграють  блискітками  роси.
А  зараз  тихо.  Яблука  оббиті,
Ще  недозрілі,  на  траві  як  докір.
Стихійним  силам,  які  в  буйні  миті
Наслали  на  садок  лихий  неспокій.
Плоди  горіха  в  дощових  калюжах,
Зеленими  горбочками  темніють…
Вони  б  кричали,  як  побиті  люди,
Про  порятунок!..  та  цього  не  вміють.
Липневий  сад  доношує  маляток
Своїх  дерев,  обтяжених  плодами.
Чи  буде  на  стола  хоч  щось  подати,
Чи  все  обтруситься  шаленими  вітрами?
Це  скаже  Осінь.  У  свої  комори
Вона  засипле  тільки  те,  що  має.
Крізь  скло  вікна,  крізь  клапті  хмари,  -  зорі
В  моє  безсоння  тихо  заглядають.
І  різні  думи  наче  бджоли  в’ються,
Не  даючи,  аби  на  мить  забутись…
Вмикаю  світло,  беру  в  пальці  ручку
І  хай  вітрило  понесе,  напнуте!

неділя,  6  серпня  2017  р.


 
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744954
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ГРІЄ СОНЕЧКО

Гріє    сонечко  у  віконечко.
Відійшла  з  холодами  зима.
Чом  на  серденьку,    тяжко  зморенім,
Лежить  каменем  дума  сумна?
Скажи,  серденько,  не  байдужеє,
В  чім  причина  твоєї  журби?
Любиш  милого,  любиш  ніжного,
Тільки  він  безнадійно  слабий!
 Розстаємося,  ледь  не  плачемо.
Бо  серцями  давно  як  рідня.
Тільки  щастя  нам  не  призначене:
Нам  не  бути  у  парі  ні  дня…
Небо  зводить  нас  на  коротку  мить,
Я  до  нього  на  крилах  лечу!
Усміхаюся    на  очей  блакить  
І  ховаю  росинки  плачу.
Вміє  любий  мій,  як  з  людей  ніхто,
Діставати  слова  із  душі
Мов  перлиночки  їх  нанизує
І  дарує  сердечні  вірші.
І  намистом  цим  я  обвішана,
Наче  вишня  в  квітневім  саду.
Зачарована,  перевінчана,
В  ролі  Музи  до  нього  іду.
Була  зустріч  нам  не  в  урочий  час.
За  плечима  лягло  пів  життя.
В  пізній  осені  пов’язало  нас
Призабуте  в  літах  почуття.  
Зафарбовую  всі  сивиночки,
Тільки  зморшки  примножує  час.
Я  –  берізонька,  я  –  калиночка,
Я  у  нього  ще  й  досі  дівча!

неділя,  6  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744953
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ганна Верес

Добробат

Він  є  лише  звичайний  добробат,
Не  вабили  якого  слава,  подвиг,
Для  когось  побратим,  комусь  "дружбан",
А  гроші  викликали  в  нього  подив.

Війною  він  закінчував  Майдан  –
Душа  його  на  битву  запросила…
В  житті  своїм  уперше  заридав,
Коли  на  Інститутській  вбило  сина…

Він  розумів,  за  що  мав  воювать,
Лишаючи  сім’ю  свою  в  столиці,
І  ворога  навчився  убивать,
Шукати  правди  тільки  не  стомився.

Він  знав,  що  смерть  гуляє  поміж  куль,
Й  синочкову  не  зможе  теж  забути,
Але  вступивши  у  війни  ріку,
В  ній  перемогу  вирішив  здобути.

Він  просто  був    звичайний  добробат
І  іншого  не  зна  для  себе  діла,
Покликаний  тим  голови  рубать,
Хто  Україну-неньку  його  ділить.
19.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744946
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Леся Утриско

У моїм серці.

Тобою  ніжно  напиваюсь-
Батьківська  хата,  зазвичай:
Де  мій  лелека,  у  дворі,  
Цвіркун  співає  до  зорі,  
Шпаки  злітаються  на  грушу,  
Усе  впивається  у  душу.  
Хмелію  сонцем  у  зеніті,
Спекотним  днем,
Дощем  у  літі,
У  травах  витоптана  стежка,  
У  серці  виткана  мережка,
У  винограді  стиглі  бджоли,
А  на  порозі  босі  ноги...  
Мої-  торкаються  землі,
Де  роси,  наче  косарі,  
Втомившись,  сіли  відпочити,
Як  солодко,  як  мило  жити
Там,  де  коріння,  де  родина,  
До  хати  вишита  стежина-
В  ромашка,  мальвах,  у  вітрах,
Мов  сон,  колишу  на  руках  
Ту  мить,  той  день,  ту  божу  днину,  
Батьків,  старесеньку  світлину  
І  світлий  спогад,  дивний  щем,  
Що  переплетений  з  дощем,
У  моїм  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744936
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

КЛІП

Піднявся  ранок  ясночолий
Над  іще  сонною  землею,
Скінчилось  марево,  лиш  сонне,
В  якому  ти  була  моєю.
Лише  у  сні  бажане  тіло
В  бурхливих  звабах  пригорталось.
Воно  на  друзки  розлетілось
І  тільки  гіркота  зосталась.
Піднявся  ранок.  Що  я  маю?
Своє,  завжди    самотнє  ложе,
Над  ним  лише  ікона  сяє:
Зображення,  начебто,  Боже
І  пам'ять,  яка  вперто  крутить
Маленький  кліп  моєї  мрії
Чим  до  життя  наївно  будить
Вогник  пригаслої  надії.
Отак  живу  в  цих  днях  останніх
Відкритий  серцем  для  кохання
Та  замість  нього  завжди  маю
Врожай  журби  і  безталання.
Радість  життя!  Чи  прийдеш?  Де  ти?!
Гукаю  в  небо,  та  даремно…
Далеко  зірка  від  планети
Планеті    холодно  і  темно!

субота,  5  серпня  2017  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744866
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

ВЕРБА СВОЄ ГІЛЛЯ ПОЛОЩЕ

В-іти  гнучкі  опустились  на  воду
Е-х!!  Невимовна    словами  краса!
Р-ічка  дзеркалить  величність  і  вроду
Б-ризки    на  листя  летять,  мов  роса.
А-    течія  розплітає    волосся,

С-онячний  промінь  дарує  тепло,
В-ітер  і  хмари  їй    свіжість  приносять
О-сінь  зів"ялить    усе,  що  було...
Є-  в  цім  така  таїна  від  природи,

Г-лянеш  лиш  раз,  пам"ятатимеш  вік
І-  ,  як  дитя,    відчуватимеш  подив,
Л-агідно  віття  купає  потік.
Л-ози  вздовж  річки    і  між  татар-зіллям
Я-  задивляюсь  в  небес  голубінь

П-росто  дива  -  краєвиди  Поділля
О-брази,  наче  з  моїх  сновидінь.
Л-истя  шепоче  щось  ніжно  і  тихо...
О-брій    в  палітру  додав  кольорів,
Щ-емно    до  серця  притулює  втіху
Е-кстра  глибоких  моїх  почуттів.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744374
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


@NN@

Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Леся Утриско

Ти кохав її… до і після.

Ти  кохав  її...до  і  після,  
Поцілунком  вітрів,  засніженим,
Заколисана  стиглою  піснею,
Тихим  подихом-  світлим,  мереженим.
 
Шепотів  запашними  травами,
Одиноким  шаленим  порухом,
У  зомлілих  руках...  загравами,  
Буйним  цвітом,  у  світі-  мороком.  

Ти  її  цілував  навіжено,
До  і  після-  кудлатими  гривами  
Білих  коней  в  степах,  розхристаних,
Літом  бабиним-  квітами  хриплими.

Ти  любив  її...  до  і  після-  
Диким  цвітом,  барвистою  осінню,  
Одбриніли  акорди  піснею,  
Заколисані  в  мареві  з  просінню.  

Ти  кохав  її...  до  і  після...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744249
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Коли в серці твоїм оселяється сум.

Коли  в  серці  твоїм  оселяється  сум,
Огортає  тривогою  збуджену  душу.
Тіло  раптом  пронизує  холоду  струм,
Не  впускай  у  думки  неприкаєну  скруту.

Усміхнися  до  сонця  в  новім  теплім  дні,
Вітру  навстріч  підстав  у  обійми  обличчя.
Прожени  геть  проблеми,  оті,  навісні,
Нехай  лихо  само  у  куті  чистім  злиться.

Вийди  в  степ,  чи  у  поле,  у  гай,  що  шумить,
І  єством  злийся  з  ними,  відчуй  благодаття.  
Віддай  морю,  чи  горам,  усе,  що  болить,
І  вогонь  запали,  як  жертовне  багаття.

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ганна Верес

Скучатиму

Скучатиму  за  Писарівським  раєм,
Де  річечка  внизу  біжить  в'юнка,
Де  золотом  на  хвилях  сонце  грає
Й  збирає  роси  в  травах  по  ярках.
Де  солов'їв  вечірнє  щебетання
Тривожило  мене  і  при  зорі,
Де  я  пізнала  тугу  і  кохання,
Гостей-подруг  стрічав  не  раз  поріг.

Скучатиму  за  молоденьким  садом
Й  зозулиним  розміреним  «ку-ку»,
За  квітами  і  сонячним  фасадом,
Й  маслятами  в  сосновому  ліску,
За  свіжими  до  річечки  стежками,  
Ховалися  що  поміж  диких  трав,
За  складеними  власноруч  стіжками
З  передосінніх  запашних  отав.

Скучатиму  за  щирим  привітанням
Зі  звичними  словами  «добрий  день»,
І  в  відповідь  –  «день  добрий»  так  спонтанно,
Що  мимоволі  тих  люблю  людей.
Й  шукатиму  посеред  незнайомців
Знайомі  риси,  розрізи  очей,
Так  схожих  на  дівчат  шкільних  і  хлопців,
Й  немало  пригадаю  ще  речей.

Скучатиму  й  за  вільними  вітрами,
В  них  розмах  крил  від  неба  до  землі,  
І  лікувати  буду  серця  рани
В  їх  подиху  й  цілющому  зелі.
П'янітиму  від  запаху  калини,
Він  нагадає  знов  далекий  край,
Думками  поміж  зорями  полину
У  Писарівський  неповторний  край.
4.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ніна-Марія

ЗУСТРІЧ НА ВОЛИНІ

[i]Я  дякую  долі,  що  звела  мене  з  такими  прекрасними,  талановитими  людьми  як  Віталій  Назарук  і  Олександр  Печора.  Ця  диво-зустріч,  яку  вони  так  вміло  організували,  назавжди  залишить  слід  в  моєму  серці.  Велика  подяка  Миколі  Серпню.  Без  його  допомоги  вона  б  не  відбулася.  Радію  знайомству  з  такими  чудовими  людьми,  з  якими  я  мала  змогу  провести  ці  три  незабутні  дні.  Всім  вам,  друзі,  мої  щирі  вітання!  [/i]


Волинь,  як  ти  мене  заполонила!
Закохано  вдивляюсь  в  цю  красу!
Я  вперше  у  житті  сюди  ступила
Спила  ранкову  чебреців  росу.
 
Для  мене  зустріч  справді  ця  казкова.
Про  неї  спогад  я  в  серці  залишу.
Ранковий  Луцьк  стрічав  гостей  святково.
Із  ним  охоче  побачитись  спішу.
 
Ось  Лесин  парк,  дуби  стоять  плечисті,
Крислаті  липи  й  красені  каштани.
Такий  увесь  ошатно-урочистий,
Немов  прибравсь  до  зустрічі  із  нами.
 
Он  замку  Любарта  мури  мовчазні.
Стоять  такі  величні  й  недосяжні.
Часи  згадались  історії  сумні-
Вели  бої  тут  козаки  звитяжні.
 
Колодяжне  ось  радо  всіх  вітає.
І  перед  нами  Лесина  садиба.
Затишний  двір  гостей  щиро  приймає,
Стежками  тими  я  змогла  ходити.
 
Почаївським  святиням  поклонились.
Там  я  відчула  Божу  благодать.
Водою  з  Анни  джерела  умилась,
Набралась  сил,  щоб  знову  в  путь  рушать.
 
А  далі-  диво-подорож  на  Світязь.
Милує  зір  озерна  голубінь.
А  як  п'янить  озонове  повітря!
Пірнути  хочеться  в  оту  глибінь.

Хоч  дощ  шалений  дорогою  ряснив
Не  зміг  картин  розмити  мальовничих
О  Боже,  яку  ж  красу  ти  тут  створив.
Ну  як  же  край  цей  можна  не  любити!

Перон...Вокзал...і  час  нам  розлучатись.
Злетіли  швидко  дні,  наче  одна  мить.
За  вами  усіма  я  вже  скучаю,
Ваш  голос,  друзі,  в  душі  моїй  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744064
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Валентина Ланевич

У вогні горівши, боїться і прози.

Кидаєш  погляд,  місяцю  холодний,
У  ніч,  закохану  в  палаючі  зірки.
Вдивляєшся  у  океан  бездонний
Сивого  Всесвіту,  в  поглинуті  віки.

Доріжку  світла  тчеш  мрійливо-ніжну,
По  небі  в  хвилечках  між  хмар  собі  пливеш.
Полонив  душеньку,  ту,  з  роду  грішну,
У  льодяні  обійми  маниш  та  зовеш.

Стискає  туга  щемна  плачем  серце,
Пісню  виспівує  смутную  крізь  сльози.
Мало  б  спокій,  коли  було  би  мертве,
У  вогні  горівши,  боїться  і  прози.

30.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Леся Утриско

Льоди. (Гумореска) .

Була  м  нині,  з  своїм  Стефком,  на  свєті  у  Львові,
Так  з  мо  з  ним  посвяткували-   пани  гонорові.
До  кав'ярні  з  мо  зайшли  зрані  поснідати,  
Марципанів  прикупили  дітлахам  до  хати.  
Шо  в  тім  Львові,  то  в  тім  Львові-  різні  витрибеньки,
Чокуляди,  пирожина-  великій  й  маленькі.  
Де  в  селі  таке  зобачиш...  іно  булку  купиш,  
А  в  тім  Львові  стілько  всього,  жи  вочи  загубиш.
Так  від  рані  находили,  жи  м  сі  заморила,  
Юш  такого  не  зобачу,  доки  буду  жила.  
Під  кінец  мій  Стефко  каже:  -  Ходи  зісти  льоди,
Сонце  сильно  так  пече,  аж  сі  котіт  сльози.  
Сіли  з  мо  спочити  трохи,  льоди  заказали,  
У  шклінках  таких  поридних,  аби  памітали.
За  якийсь  час  дівчатисько  з  фартушком-  модерна,  
Нам  принесла  такі  льоди,  жи  сі  аж  заперла.
Стефку  мову  відняло,  я  мало  не  вслабла,
За  ціну  юш  промовчу-  задусила  жаба.  
Обертаю  ту  посуду...  звідки  зачинати,
На  дворі  сі  юш  змеркає,  кінця  не  видАти.  
Нашпігало  того  всього-  і  навіть  гудзІки,
То  ж  ми  Стефку  догодив...  скілько  юш  потіхи.  
Зачала  м  туті  гудзІки  вилков  вибирати,  
Бо  напевно  треба  буде  то  назад  віддати.  
Поки  то  всьо  колупала,  льоди  сі  стопили-  
Би  вам  добре  було  жити,  то  ми  догодили.  
Кажу:  -   Стефку,  попроси,  най  ми  дадут  лижку,
-  Не  положено,  їч  вилков,  най  не  буде  стидно.  
Я  го  ловлю,   вно  втікає-  шо  за  кара  Божа,  
Гроші  Стефко  заплатив,  лишати  не  можу.
Взіла  я  тутой  горнец  тихо  в  свої  руки,  
Випила,  як  збан  води-  скінчили  сі  муки.  
Всі  гудзічки  облизала,  в  горнєтко  зложила-  
Менче  буде  дівчатиську,  юш  не  буде  мила.  
Вода  тоже  гріш  коштує,  та  й  тута  "Лехія"-
Нарід  дивисі  на  мене  і  зо  сміху  мліє.  
Як  лизала  ті  гудзічки,  фарба  з  них  пустила,
Шо  за  фабрика  паршива  таке  наробила.
З  торби  вийняла  люстерко,  від  прабаби  Зосі-
Всі  кольори  мав  язик,  як  туто  волосі.  
Я  папером  витираю,  фарба  вся  присохла,
В  пам'яти  молитву  молю,  а  би  м  де  не  здохла.
Стефко  навіть  не  моргав,  підігнав  машину,
Зі  встиду  не  вилазИв,  "Ладу"  не  покинув.  
Я  з  за  столу  тихо  встала,  пішла  як  та  пава:
Як  то  файно  у  тім  Львові,  коли  є  забава.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743979
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Любов Іванова

НАМАЛЮЙ МЕНІ ЩАСТЯ

Н-анеси  на  папір  сім  яскравих  мазків
А-дже  це  буде  так  веселково.
М-іж  якими  впишу  я  сім  ніжних  рядків,
А-    любов  прикрашатиме  слово.
Л-едь  помітна  ця  ніжна  палітра  очам,
Ю-рби  дум,  хвилі  ніжності  в  серці.
Й-ду  до  того  мольберта,  неначе  у  храм,  

М-олитвИ  промовляю  веселці.
Е-х!    Як  вміло!  Як  гарно  ти,  любий,  творив,
Н-іби  справді    митець  сьогодення.
І-    Господь...  він  з  тобою  в  цей  час  говорив,

Щ-об  додати  в  роботі  натхнення.
А-  картина  -  шедевр!!!    В  ній  така  благодать,
С-вітанково-заквітчана  мрія.
Т-и  творив,  я  раділа...  бо  тут  -  життєдать.
Я-сен  світ,  ясен  день  і  надія..[color="#0400fc"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743975
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


MERSEDES

Постукало літо до мене в вікно…

Постукало  літо  до  мене  в  вікно,
За  вікнами  барвів  ясне  полотно.
Там  сонячні  промені  і  вітерець,
Торкається  ніжно  коханих  сердець.

Мелодія  лине  до  серця  легка,
За  руку  так  міцно  тримає  рука.
Ми  разом  з  тобою  а  це  головне
І  ти  пригортаєш  до  себе  мене.

Ромашки  довкола,  ще  заспаний  ліс,
Так  тихо  навколо  лиш  шепіт  беріз
Про  щось  розмовляють,  мабуть  про  своє,
Зозуля  так  голосно  в  лісі  кує...

І  ми  в  цьому  царстві  з  тобою  одні,
Мелодії  линуть  такі  чарівні.
Квітують  волошки  і  маки  в  житах
І  так  зачаровує  піснею  птах.

З  тобою  коханий  злечу  в  небеса,
Світанок  такий  і  такі  чудеса.
Спасибі  скажу  тобі  любий  за  все,
Нехай  наше  щастя  на  крилах  несе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743840
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


MERSEDES

Береги моєї мрії…

Береги  моєї  мрії,
Все  кудись  мене  ведуть.
Серцем  дихає  надія,
Щастям  встелений  мій  путь.

Розквітає  білим  квітом,
Яблуневий  ніжний  сад.
І  танцюють  хмари  з  вітром
У  вечірній  зорепад.

Тихо  щось  шепоче  річка,
Наболіле  про  своє.
Хлюпотить  слова  водичка,
Серце  стукає  моє.

І  гублюся  в  прохолоді
І  купаюся  в  росі.
Як  я  дякую  природі,
За  оці  дарунки  всі.

Береги  моєї  мрії,
Зупиніться  хоч  на  мить.
Щастя  у  душі  зоріє,
Серце  полум'ям  горить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743833
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Льоха. (Гумореска) .

Зима  в  нас  то  є  зима-  сніги  закурили,
Би  си  люди  трохи  сіли,  трохи  відпочили.  
Та  де  годен  спочивати-  маєш  господарку,  
Пранє,  митє,  діти,  внуки,  кухні-  вічна  варка.  
Того  року  крім  корови,  бичка  та  телички,
Маєм  льоху  стару  в  стайни,  як  та  молодичка.  
Розвалиласі  у  кучи,  цицьки  всі  розперло:
Скоро  буде  поросити,  животяру  сперло.  
У  ночи  не  можу  спати-   літаю  до  стайні,  
Вигортаю,  заглідаю,  би  ї  було  файні.  
Так  обходжу,  як  ту  кралю-  мало  не  цілую,  
Бо  прибуток  добрий  буде,  то  сі  нев  любую.  
Чую  зрані...  якісь  крики,  сусідка  Марушка...
Як  би  чисто  сі  встекла,  ми  заклало  вушка.  
Так  кричала,  як  скажена-  Льоха,  Боже,  Льоха...
Я  летіла  так  до  стайні,   жи  м  мало  не  здохла.  
В  стайни  тихо-  льоха  спит,  теля  румигає,  
-  Би  ті  фраз,  Марино,  взяв-  серце  вилізає.  
Йду  до  хати,  валідолу  під  язик  положу,  
Тай  до  Стефка  сі  притулю,  може  му  догоджу.  
Я  сі  дивлю  із  просонні-  в  Мариськи  сі  світит  
По  хатах  всіх,  на  подвір'ю  -  приїхали  діти.  
Дарку  м  її  упізнали  і  без  окулярів,  
А  із  нев  таке  стояло,  як  би  впало  з  хмарів.  
Сподні  куці,  в  старих  мештах,  у  руках  гармошка...
-  Познайомсі,  каже  Дарка,  то  коханий  Льошка.  
Шляк  би  трафив  твого  Льоху,  я  мало  не  вмерла,   
Думала  м  жи  якась  нендза  льоху  ми  відперла.  
Так  кричала  твоя  мати-   ніби  кінець  світу,  
А  то  ти  зі  своїм  Льохом...  у  зимовім  квіту.  
Де  ти  чудо  то  знайшла  із  тутов  гармошков?  
Скажу  прямо-  не  зрівняти  навіть  з  мойов  льошков.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743795
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Наталя Данилюк

Цей хлопець

Цей  хлопець  любив  справжній  рок  і  круті  мотоцикли,
Вслухатись,  як  басом  гарчить  розігрітий  мотор…
І  мчати  вітрам  навздогін,  вкотре  кинувши  виклик,
І  бути  господарем  долі.  Яке  там  АТО?

Яка  там  війна,  коли  ти  молодий  і  зухвалий?
І  море  тобі  по  коліна,  і  стільки  ідей!..
І  віра  міцна  у  якісь  неземні  ідеали,
У  те,  що  фортуна  тебе  неодмінно  знайде!

Цей  хлопець  умів  закохатись  і  втратити  розум,
А  потім  забутись  із  друзями  десь  у  кафе…
Сміливо  дивитись  у  вічі  щоденним  загрозам
І  дружбу  міцну  відрізняти  від  підлих  афер.

Він  був,  як  усі  –  молоді,  непохитні,  амбітні,
Мав  крила  міцні  за  плечима  і  пригорщу  мрій…
Допоки  на  Сході  війна  (десь  напевно  у  квітні)
Його  не  покликала  стати  із  хлопцями  в  стрій.

І  він  не  злякався,  а  вкотре  прийняв  гордо  виклик,
Залишивши  друзів,  розваги  і  рідну  сім’ю…
Забувши  улюблений  рок  і  круті  мотоцикли,
Він  вперто  ішов,  підставляючи  спину  свою

Розпеченим  «градам»,  що  падали  з  неба  плювками
Із  пащі  голодного  звіра  на  ймення  «війна»,
Як  міг,  так  боровся  за  клаптик  землі  з  ворогами,
Та  смерть  чатувала  його  і  впіймала,  хмільна!..

В  ту  мить,  коли  вибух  гучний  пролунав,  наче  вирок,
І  хлопець,  як  сніп  серед  поля,  злетів  під  укіс,
Так  прагнуло  небо  над  ним  розридатися  щиро!..
Та  бракнуло  сліз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Цьотка Гані. (Гумореска) .

Цьотка  Гані,  жи  в  селі,  тігнула  під  сотку:
Мала  сина,  штири  внуки  і  невістку  Влодку.  
Із  невістков,  як  з  невістков-   як  кажда  свекруха:
Всяко  було  їм  в  життю,  навіть  в'єли  вуха.  
Сина  ліпшого  не  було  на  всім  білім  світі,  
І  вонукам  догоджала-   взуті  та  одіті.  
Інститути  покінчили,  ві  Львові  пануют,
Рідко  в  село  приїзджают,  та  бабцю  шануют.  
Їден  день  стара  прислабла,  злігла,  зеленіла-
Аби  наші  цьоці  Гані  вмирати  не  хтіла.  
Акушерка,   жи  в  селі,  тиск  старій  пильнує,
Каже:  -  Пульс  уже  слабий,  майже  го  не  чує.  
За  якийсь  час  каже:  -   Вже  стара  сі  скінчила,  
Купа  літ  юш  за  плечима,  юш  своє  віджила.  
Вмили  стару,   спорядили,   катафельок  роблют,
Всі  заводіт,  гірко  плачут,  священник  приходив.
Відлежала  цьотка  ніч...  на  рані  ховати,
Обід  ладєт-  вісілє,  аби  сі  змагати.  
Заспівали  "Вічна  пам'ять  "-  цьотка  вочи  вперла,
Люди  з  хати  повтікали,  невістка  завмерла.  
Сіла  стара  на  столі,  всьо  сі  обдивила:
-  Дай  ти  Боже,  невістонько,  аби  с  довго  жила.  
Більше  сутки  їм  не  їла...  до  псячої  мами-
Йди  до  кухні,  принеси,  мені  макарани.  
Добре  маслом  помасти,  би  легче  ковтати,
Ну  а  потім  можна  буде,  із  Богом,  вмирати.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743759
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Любов Іванова

ВІДБОЛІЛО УЖЕ, ВІДЛЯГЛО

В-се  минає,  минуться  і  муки
І-  не  ляжуть  рубцями  на  серці.
Д-алечінню  притишуться  звуки,
Б-ез  ознак  загубившись  між  терцій.
О-крім  спогадів...  Їх  же  не  вбити...
Л-ьодяні,  а  частіш  всього  -  теплі,
І  -  навіщо...  навіщо    любити,
Л-иш  згораєш,  неначе  у  пеклі.
О-сь  і  все...буду  вчитись  надалі

У-никати  тривог  своїх  хутко,
Ж-аль,  зібралось  чимало  деталей,
Е-пізодів  минулого  смутку.

В-се  минає,  як  літо  чи  осінь,
І-  безсоння  не  так  вже  тривожить.
Д-алебі...Десь  у  пам"яті  й  досі
Л-егкий  смуток  історію  множить.
Я-  готова  забути  страждання,
Г-ромовиці  хай  навіть  і  грози.
Л-иш  чому,  як  згадаю  кохання,
О-бпікають  непрохані  сльози...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Мешти.

Був  мій  Стефко  того  літа  на  трускавці  в  Польщи,
Би  купити  всім  на  восінь  мешта  та  кальоші.
І  воливи  прикупити,  гречки,  макаранів,  
Цукру,  сірки,  помідорів,  стиглих  баклажанів.  
До  зими  сі  підладити,  зробити  закрути,  
Челідь  маю-   так  їдят,  як  туті  рекрути.  
Так  вминают  всі  салати  з  бульбов  й  макараном:
Ніц  не  шкодит...  навіть  можут  запити  сметанов.  
Їден  день,  з  самого  рані,  їдемо  до  Львова,
Гроші  м  всюди  поховала-  би  м  була  здорова.
Їдні  в  майтках...  між  цицьками...  з  графков  у  кишени,
Бо  злодії  всьо  пільнуют-  най  їх  шляк  розжЕне.
Стефко  "Ладу  "  знов  паркує,  туту,   ше  стареньку,
То  корито  довго  служит,  як  рідненька  ненька.  
Розійшлисі  по  базарі,  аби  всьо  купити,  
Бо  додому  треба  скоро-  нема  коли  жити.  
Чую,  Стефко  мене  кличе,  мешта  приміряє,  
Такий  собі  веселенький,  аж  цілий  сіяє.  
Йду  сі  скоро  подивити,   аж  сі  збігли  люди-  
Шо  за  чуда  тепер  роблят,  аж  кишит  усюди.  
Як  їм  вздріла  свого  Стефка-   мало  м  не  зомліла:
Таке,  люди,   натігнуло-   крокодил  і  шкіра.  
Я  сі  дивлю-  вно  з  вочима,  моргає  до  мене,  
Всі  сі  сміют,   оглідают-   ніхто  не  віджене.  
-  Скинь  то  Стефку,  бо  ті  зіст-   когут  не  запіє,
А  він  з  мене  сі  сміє-  каже,  жи  го  гріє.  
То  юш  певно  крови  стілько  зи  Стефка  всмоктало,
-  Боже  милий,   я  сі  молю,   би  сі  шось  зостало.  
Шо  я  буду  вже  без  нього  у  світі  робити,  
Хто  поїде  на  трускавку,  гроші  заробити.  
Тиск  дістала,  серце  тисне-  юш  вмирати  буду,  
Стефко  каже-  Не  гризисі,   я  ті  не  забуду.  
Он  кума  живе  під  боком,  то  мі  поратує,  
Тоже  файна  господині,  та  й  файно  рихтує.  
Чекай,  Стефку,   я  ти  втну,   як  прийду  до  хати:  
Чесно  скажу  вам,  всі  люди-   Хлопи...  то  варяти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743674
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


@NN@

Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літній дощ.

Ти  торкнувся  до  мого  серця,  
Тим,  сполоханим,  літнім  ранком,
Розчинялося  небо  відерцем,
Блискавками  над  нашим  ганком.

Милувалися  десь  веселки,
Сміхом  блимали  знов  очиці,
СмерекАми  тумани  меркли,  
Їм  хотілося  до  криниці.  

Впасти  милістю-  розчинитись,  
Зацвісти  оберемком  маку,
Танцювати  в  багатій  свиті,  
Винним  хмелем  у  стиглім  злаку.  

Заколисаний,  задурманений,
П'яний  хвилями-  перевертнями,
Розчинився  у  сні  зарумянений-
Літній  дощ  із  ранковою  спекою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743396
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літом стиглим по осені йду.

Я  тобі  покладу  у  долоні
Море  щастя  та  безліч  добра,
Хай  печаль  не  лягає  на  скроні,
Серце  стигне,  мов  лезо  меча.  

Я  тобі  намалюю  світанки,  
Повні  спогаду-  без  журби,
Наші,  вдвох,  зачаровані  ранки-  
Наші  ранки  кохання  й  мольби.  

Ми  пірнемо  удвох  в  тихі  ночі,
Заблукалі  в  самотніх  струмках,
Мовчки  зустрічі-  сонячні  очі,
Слабкість,  ніжність  і  подих  в  руках.  

Я  зберу  акварелі  в  палітри,  
Сміх  веселок  у  коси  вплету,  
Зачаровано  стихнуть  оркестри,
Літом  стиглим  по  осені  йду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743287
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Волинська подорож минулим…

Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,за  такі  цікаві  екскурсії  і  неперевершену  подорож...


Сьогодні  я  зустріну  друзів,
Відчую  потиск  їхніх  рук.
Щоб  бути  в  поетичнім  крузі,
Доклав  зусилля  Назарук.

Земля  Волинська  пригорнула
І  віддала  своє  тепло.
Я  враз  потрапила  в  минуле,
Воно  в  думках  моїх  було.

Ось  замок  Любарта  в  чеканні,
Чекає  дорогих  гостей.
Для  нього  будемо  бажанні
Він  кожен  день  стіча  людей.

Волинський  край,  то  Лесі  пісня,
Колодяжне  зустріло  нас.
Тут  тихо  так,  так  дивовижно,
Та  сплинув  дуже  швидко  час.

Нам  презентацію  для  книги,
Зробив  Печора  й  Назарук.
Читали  ми  вірші,  щасливі,
Дарунки  узяли  до  рук.

Зачарувала  нас  піснями,
Олена,  щира,  Білокінь.
Лилася  пісня  поміж  нами
Її  за  це  низький  уклін.

Коли  співав  пісні  Куценко,
"Два  кольори..."  злетіли  ввись.
Щемливо  так  було  серденьку,
Слова  в  повітрі  розлились.

Пісні  люблю  я  ще  з  дитинства,
Пишу  слова,  співаю  їх.
Слова  лягають  мов  намисто
Червоне  падає  на  сніг...

І  знову  подорож  бажАнна,
Нас  за  собою  повела.
На  джерело  Святої  Анни
Я  зачарована  була.

Усе  було  так  загадково
І  неймовірної  краси.
Лилась  мелодія  казкова,
Такі  чарівні  голоси...

Вода  джерельна  прохолодна,
Здоров'я  й  сили  додає.
Яка  заквітчена  природа,
Так  легко  на  душі  стає.

Ліси,  рівнини,  дивні  гори,
Ведуть  в  чарівність  далі  нас.
Зустріли  Кременця  простори,
Я  бачу  все  це  в  перший  раз.

Ось  вже  видніється  Почаєв,
Блищать  на  сонці  купола.
Гостинно  Лавра  зустрічає,
Я  на  молебені  була...

Усе  закарбувала  в  пам'ять
Для  мене  це  понадусе.
Історія  так  душу  ранить
В  часи  минулії  несе.

Скажу  я  дякую  Оксані
Вона  для  всіх  чудовий  гід.
Ми  гості  в  неї  не  останні,
Не  перевівся  родовід...

Скажу  спасибі  водієві
Уміло  він  тримав  кермо.
Для  нас  гарячі  дні  липневі,
Перетворились  на  кіно.

Смішив  нас  жартами  Печора,
Без  нього  сумували  б  ми.
Закрию  очі,  ніби  вчора
Ми  разом  у  гурті  були.

Ось  старовинний  замок  Дубно
З  фортецямі  у  всій  красі.
По  ньому  так  ходити  сумно
Острозькі  тут  жили  князі.

Я  хочу  вам  сказати  друзі,
Що  ви  чудові  були  всі.
Привіт  великий  шлю  подрузі,
Валюша  ти  у  всій  красі.

Наш  шлях  лежить  на  поле  слави,
Козацькі  там  ішли  бої.
Во  ім'я  славної  держави,
Ложили  голови  свої.

Низький  уклін  їм  й  світла  пам'ять
За  те  що  боронили  край.
Минуле,  серце  моє  ранить,
А  пам'ять  -  то  небесний  рай...

Хочу  подякувати  за  цікаву  подорож  людям  які  доклали  зусиль,  щоб  ми  зустрілися.
Це  було  прекрасно.Ця  подорож  ще  нераз  буде  нагадувати  про  такі  чудові  дні...
Всім  великий  привіт  дорогі  мої!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743264
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Любов Іванова

КВІТУЄ В ПОЛІ МАКІВ ЦВІТ

К-уди  ведеш  мене,  стежино,
В-  отой  пшеничний,  справжній  рай?
І-шла  б    я  нею  без  упину,
Т-уди,  аж  ген  за  небокрай...
У-збіччя  трави  гне  додолу,
Є-  їх  доволі    й  між  хлібів.

В-рожайний  лан  шумить  довкола,

П-онад    яким  пташиний  спів.
О-сь  там,  в  галяві  волошковій
Л-ягти  б  у  самозабутті.
І-  назбирать  букет  чудовий,

М-оже  найкращий  у  житті...
А-  трішки  далі  червоніють
К-риваві  плями  на  землі.
І-    як  знамена  багряніють,
В-елично,  гордо  на  стеблі.

Ц-е  ті  вогні,  що  погляд  палять,
В-огнем  доповнюють  блакить.  
І-  я  внесу  собі  у  пам"ять
Т-авром  безцінним  кожну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Пройтися по траві…

Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Відчути  дотик,  ніжну  прохолоду.
І  щоб  ступали  ніженьки  мої,
В  блакитну  і  прозору  річки  воду.

Хоча  би  раз  здійснились  мрії  ті,
З  якими  я  так  часто  прокидалась.
Я  сліз  тоді  не  лила  б  в  самоті,
З  тобою  любий  назавжди  осталась.

Безжальна  доля  вибрала  мене,
На  неї  я  повір  не  нарікаю.
І  хоч  буває  серденько  сумне,
В  своїх  віршах  я  душу  зігріваю.

Я  потрапляю  в  казку  в  дивнім  сні,
Танцюю  вальс...  Кружляю  в  нім  з  тобою.
Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Щоби  душа  невідчувала  болю...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743168
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Наталя Данилюк

Вже вдруге Волинь об’єднала поетів…

[i]Вже  другий  рік  поспіль  мальовнича  Волинь  зустрічає  авторів  «Клубу  Поезії»,
чиї  вірші  увійшли  до  колективних  збірок  –  цього  разу  це  «Мотиви  ріднокраю»  
та  «Опалені  рими»  (упорядник  Олександр  Печора).  Книги  побачили  світ
завдяки  меценатській  підтримці  Миколи  Серпня.  А  триденні  надзвичайно  
цікаві  екскурсії  організував  Віталій  Назарук.
Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,  за  цікаві  і  насичені  екскурсії  українськими  святинями  
та  історичними  місцями,  за  можливість  знову  зустрітися  з  чудовими
талановитими  людьми!
Як-то  кажуть:  і  я  там  була,  мед-горілку  пила)))  А  побаченим  пробую  поділитися
у  своїх  віршованих  рядках:[/i]


Вже  вдруге  Волинь  об’єднала  поетів
Під  небом  льоновим,  на  фоні  озер,
Де  стільки  ідей  для  красивих  сюжетів:
І  велич  церков,  і  Будинок  химер…

І  Любартів  замок,  величний  та  гордий,
Де  вежа  коронна  підперла  блакить,
І  тихого  Стиру  мрійливі  акорди,
Що  між  берегами  спокійно  бринить.

Цілюща  вода  зі  святої  купальні  –
Пірни  і  відчуй  ці  дари  неземні,
Подякуй  молитвою  Праведній  Анні,
І  знов  у  дорогу  –  навстріч  новизні!

Де  Божа  Гора,  і  святиня-Почаїв,
Що  блиском  і  величчю  сліпить  здаля,
Криштальних  озер  голубі  виднокраї,
Котрими  багата  ця  щедра  земля.

А  далі  –  слідами  козацької  слави
Майнути  й  відчути  звитягу  віків…
Пірнути  у  Світязь  безмежний,  ласкавий,
Вдихнути  дощу  аромати  п’янкі.

Й  радіти,  що  випала  знову  можливість
Між  цих  дивовижних  красот  і  святинь
Вдивлятись  в  обличчя,  прості  і  щасливі,
З  якими  тебе  поріднила  Волинь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743225
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


dovgiy

B. R. V.

Самотній  вечір,  ніч  і  ранок
Туга  та  холод  на  душі.
Горнятко  кави  на  сніданок
І  ось  сідаю  за  вірші.

Від  всіх  проблем  життєвих  –  втома.
Замість  надій  лише  «аби»:
Аби  не  гірше,  аби  дома,
Аби  не  тріснули  лоби,
Коли  об  стіни  ми  зопалу,
У  намальований  прохід,
Ударимось,  як  товста  паля…
І  чи  дамо  ще  «задній  хід»?  
Ніяк  не  вийдемо  із  бою.
Ти  знаєш  вже  давно  про  це.
Коли  прощався  я  з  тобою
Просились  сльози  на  лице.

Дивився  в  очі!  Надивлявся
На  стільки  довгих-довгих  днів!
І  все  одно,  коли  зостався,
То  від  туги  закам’янів!
Чи  ще  почую,  чи  побачу,
Чи  ще  зустріну  деінде?
Прощався  назавжди,  неначе,
Бо  вже  й  не  знаю,  чи  прийдеш…

І  не  тому,  що  вже  не  схочеш
У  вічі  глянути  мені.
Не  можу  я  і  ти  не  можеш
Біду  здолати  у  ці  дні.
Тримаюся,  як  тільки  можу,
Допоки  є  вогонь  в  душі.
Хай  і  тобі  у  цім  поможуть
Моя  любов,  мої  вірші!

16.07.2017



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742253
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Ніна-Марія

ВІДЧУЛА ТЕБЕ Я В ДОТОРКАХ ВІТРУ

[youtube]https://youtu.be/oS3Dnsy5u1g[/youtube]

Відчула  тебе  я  у  доторках  вітру,
А  мо'  в  шепотінні  ласкавому  трав.
Ти  виринув  просто,  неначе  нізвідки,
Як  відстань  ти  цю  неймовірну  здолав?
 
Куди  ж  мені,  милий,  тебе  садовити?
Хай  гріє  мене  твоє  рідне  крило.
На  тебе  мені  хоча  б  всмак  надивитись...
Ти  ж  знаєш,  як  довго  тебе  не  було!
 
Нас  ніжно  огорне  так  тиша  в  обійми,
Я  пташкою  буду  тобі  щебетать.
Поглянь,  вже  і  вечір  стуляє  повіки,
Та  хочеться  все  тобі,  все  розказать...
 
Прошу,  не  лишай  в  самоті  мене  довго.
Без  тебе  мені  один  день-немов  вічність.
Тоді  на  душі  моїй  так  полиново,
В  очах  твоїх,  рідний,—  усе  ж  моє  світло!
 
Сидіти  би  нам  так  рука  у  руці.
Нехай  в  унісон  б'ються  наші  серця.
Солона  скотилась  сльоза  по  щоці.
Коли  ти  не  поряд  —  то  вже  не  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742281
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Наталя Данилюк

Добре посеред літа…

Добре  посеред  літа  
стрибнути  в  потяг
і  дременути  в  пошуку  
свіжих  думок,
взявши  в  дорогу  
лише  необхідний  одяг,
ложку  медового  сонця  
і  вітру  ковток.

Вкинути  у  наплічник  
буденні  турботи,
щоби,  як  мотлох,  
пожбурити  прямо  з  вікна…
Й  переконати  себе,  
вже  напевно  всоте:
ти  –  музикант,  
а  твій  настрій  –  
це  тільки  струна.

Тож  і  тобі  задавати  
душі  ритмічність,
щастю  своєму  –  об’єм,  
а  думкам  –  висоту.
Добре,  що  ця  дорога,  
завдовжки  з  вічність,
знає,  що  ти  переслідуєш  
певну  мету:

Просто  втекти,  
розвіятись,  
захмеліти
від  фантастичних  вражень  
і  кольорів!
Всі  ми  в  душі  –  
наївні  мрійливі  діти,
спраглі  нового  віяння  
й  відкриттів.

Поки  ж  лисніє  ребрами
вздовж  дорога,
й  потяг  ритмічно  кашляє
серцю  в  такт,
подорож  ця  –  
іще  одна  перемога,
спроба  
у  буднів  випросити
антракт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ІРПІНСЬКІ РОЗДУМИ ОСІННІ

Яка  красива  осінь  в  Ірпені!
Сюди  колеги  звідусіль  злетілись.
Той  щебет  досі  чується  мені.
Прощатися  нікому  не  хотілось.

Прибулі  з  Криму  і  Галичини,  
з  Хмельниччини,  Полтавщини,  Волині…
Із  Кропивницького  й  Дніпра  вони.
Й  столичні  друзі  –  всі  в  душі  й  понині.

З  Чернігівщини  –  бравий  лікар  Ох.
Він  –  во!    –  поет,  художник,  композитор.
У  нього  хисту-вдачі  на  п’ятьох!
Є  й  «Гарбузівка»  –  може  пригостити.

З  Борисполя  –  Шевченко  завітав.
Він  –  музикант,  співак  і  композитор.
Давненько  і  поетом  гарним  став.
Й  художником,  мо,  стане  ще  маститим.

Добро  іскрилось  з  сонячних  долонь.
І  осінь  барвограйно  так  буяла!
Співала  нам  Олена  Білоконь!
І  пісня  наша  душу  окриляла!

Аплодували  приязно  собі  –
були  тоді  мистецьким  епіцентром!
І  кожен  захопитися  зумів
ще  й  співом  Анатолія  Куценка!

Усі-усі  –  і  хлопці,  й  дідусі,  
й  дівчата-жіночки  –  такі  чарівні!
Були  щасливими  й  раділи  всі  –  
відносно  незалежні  й  майже  рівні.

Об’єднані  у  слові  і  ділах
не  плакалися,  більше  –  жартували.
Те  світло  в  душу  бережно  заклав,  
аби  вона  вкраїнно  гартувалась.    

Об’єднані  метою  Луцьк  й  Лубни…
Дніпро  єднає  береги  священні.
Людей  натхненних  й  трішечки  чудних.
Ми  всі  –  прості,  хоч  серед  нас  є  й  вчені.

Ми  дещо  різні  й  рівень  різний  ще.
Не  будемо  себе  у  груди  бити.
Патріотичне  наше  дітище.
Хтось  хай  сичить,  а  нам  своє  робити.

Ми  вірні  лиш  одній  святій  меті,
щоб  дихалось  усім  на  повні  груди.
Ми  лірики  відважні  –  саме  ті!
Посеред  нас  немає  й  краплі  юди.  

Понад  усе  –  плекання  братських  уз.
І  людяність,  і  відданість,  і  гідність.
Єднає  нас  міцний  козацький  дух,
тверда  національна  відповідність.

Яке  ж  величне  й  горде  слово  «друг»!
Піднесено  струмує  й  коле  серце!
І  друг,  і  брат  –  Віталій  Назарук!
Розвіртуалиться  й  Микола  Серпень!

У  нас  ще  стільки  невідкладних  справ
і  задумів  добро  творити  разом!
Я  однодумців  творчих  тут  зібрав,
і  тих,  що  не  стрічалися  й  ні  разу.

О,  як  привільно  мріється  мені!
О,  як  же  моє  серденько  зігріте!
Яка  ж  красива  осінь  в  Ірпені!
І  будуть  ще  зима,  весна  і  літо!..

У  залі  й  в  барі  ми  дали  концерт!
Самі  себе  послухали  та  й  годі.
На  тому  не  робили  ми  акцент:
спілчани  ми  чи  трішечки  народні.

Були  ми  скромно  на  «передовій».
І  лінію  свою  натхненно  гнули.
Поети,  піснярі…  і  вітровій  
осінній,  щоб  журитись  за  минулим.  

В  глядацькій  залі  ще  й  трибуна  є,
й  столи,  мов  для  президії  зостались.
Більярдний  стіл  є  посеред  фойє.
Й  обдерте  піаніно  у  їдальні.

В  кутку  біліє  здоровенний  бюст  –
Гурамішвілі  –  гордого  Давида.
У  протилежному,  мов  хтось  забувсь  –
Шевченка  бюст  й  долоня  геть  відбита…

Розбиті  долі…  класик  тут  живий  –  
Василь  Голобородько…  втік  з  Лугані.
В  зажурі  курить…  
Та  пиши  чи  вий…
У  стелі  світ  дивися  на  дивані…

Вигранює,  довершує  вірша.
Немов  затворник,  догорає  в  горі.
Що  Інтернет?  На  прив’язі  душа!
А  осінь  златом  стелиться  надворі…

–  Зайдіть  до  нас,  щоб  ми  почули  всі…
–  Мені  б  ще  фрак,  і  тільки  від  Версаче!
Мені  б  ще  побродити  по  росі…

Сміються  очі,  але  серце  плаче.
 
Живуть  тут  й  молоді  бородачі,  
оті,  що  в  чорній  зоні  воювали.
Та  тільки  ж  потенційні  слухачі  
на  тім  концерті  в  нас  не  побували.

Ми  ж  пишемо  й  говоримо  про  них,  
допомагати  прагнемо  охоче,
щоб  Україну  разом  боронить…
А  доля  з  того  плаче  і  регоче.

Ірпінь  для  них  сьогодні  –  оберіг.
Що  буде  далі  –  ще  вони  не  знають.
В  Донецьку  залишились  матері…
А  як  синів  бандити  упізнають!..

Отак  собі  ми  поруч  живемо  –  
і  пишемо,  й  воюємо,  як  можем.
Із  неба  манни,  звісно  ж,  не  ждемо  –
ще  Господу  хоч  трішки  допоможем.

В  Будинку  творчім  не  були  й  доби,  
та  думи  зародилися  на  волі.
Нам  шелестіли  клени  і  дуби  –
скидали  листя  в  наші  душі  голі.

Ми  тут  обговорили  свій  Статут,  
як  «Ріднокрай»  нам  праведно  плекати.
Звести  гуртом  гартований  редут  
і  до  коша  заброд  не  допускати.

Пориви  наші  жовтень  золотив.
І  персонал  привітний  і  гостинний.
Підсилив  мікроклімат  колектив.
І  теплі  мрії  додали  нам  сили.

Нам  затишку  в  серця  додав  Ірпінь.
І  віри  в  праведність,  щоб  краще  жити.
І  підказала  неба  голубінь,
кому  і  як  ми  маємо  служити.  

Тут,  безперечно,  аура  ще  є  –
письменницька,  закохано-мистецька.
Таке  близьке  все,  й  наче  нічиє.
Тут  «ретро»  безпритульно-молодецьке.

Алеї  і  стежки…  і  падолист…
Так  хочеться  на  лавочку  присісти.
Напевно,  краще  тут  було  колись…
Зразкового  б  сюди  капіталіста!

Та  де  ж  той  благородний  меценат?
Тепер  чи  ж  тут  письменницька  еліта?
О  як  шалено  дивний  час  мина!
Як  прохолодно!  Чи  ж  діждуся  літа?

Поглинув  нас  враз  гамірний  перон,
й  вмістила  всіх  ранкова  електричка.
Від  почуття  вже  плавилось  перо…
Не  остудила  б  суєта  столична!


Листопад,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 33

Мне  сегодня  подфартило
Приходил  под  утро  Влас!!
Пока  тело  не  остыло,
Я  приму,  Максим,  и  вас!
*
Познакомился  с  девицей
Мини  юбка,  томный  взгляд,
Словно  булки  ягодицы,
Хотя  ей  под  шестьдесят!
*
Мы  с  кумой  договорились,
Съездить  в  город  потусить,
Мы  ж  не  знали,  что  мужчины  
Будут  нас  за    это  бить.
*
У  реки  в  траве  густой,
Жал    меня  Акакий.
Говорил,  что  холостой,
Оказалось  -  враки!
*
Стариною  мы  тряхнули
Долго  маялись  потом!
У  меня  на  попе  гули,
У  Петра  -  спина  колом!
*
Я  купил  машину  Любке,
Жаль,  что  помыслы  пусты!
Эта  ***  в  мини  юбке,
Ездит  каждый  день  в  кусты.
*
Летом  бабушка  Матрёна
Учудила,  прямо  страсть!!
Молодым  парням  гормоны,
Успокаивать  взялась.
*
Старый  дед  уселся  в  бричку,
Глянь,  такси  для  королев!
А  внизу  прибил  табличку
Джип,    Лачетти  шевроле!
*
По  грибочки  кум  с  кумою
Собирались  в  аккурат!
Расскажу  куме,  не  скрою,
Пусть  берет  с  собой  домкрат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741834
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Ніна-Марія

В піснях солов'їних скупана

[color="#3359cc"]В  піснях  солов'їних  скупана,
В  поезії  щедро  оспівана,
Де  ж  доля  твоя  та  згублена
Ти,  земле,  красою  уквітчана?
 
Війною  і  горем  убита,
Торуєш  до  волі  кров'ю  свій  шлях.
Вже  крові  стільки  пролитої,
А  скільки  синів  в  землі  тій  лежать.
 
Москаль,  що  колись  звався  братом,
Скажено  і  підло  з  градів  плює.
Довіку  не  хочу  їх  знати.
Назад,  що  прибрав,  нехай  віддає.
 
Вже  стільки  біди  наробили,
Що  пам'ять  століть  її  не  зітре.
Мізки  так  народу  промили,
Що  ворогом  лютим  нас  визнає.
 
Вкраїно,  лебідонько  сиза,
Тобі  я  підставлю  плечі  свої.
Зміцніють  хай  ослаблені  крила,
Рясними  будуть  хай  врожаї!
[/color]

[img]http://telegraf.com.ua/files/2016/06/92421.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741828
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Віктор Ох

Дівчина з веслом (V)

Хто  тільки  не  надихАвся  темою  знаменитого  совіцького  стандарту  -  "дівчина  з  веслом".  Я  теж  вже  давно  написав  про  це  вірш,    також  була  і  авторська  пісня  на  той  текст.  А  це  ще  й  повернувся  до  нього  в  жанрі  відеопоезії.
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BZsAuf5XN-A[/youtube]

В  широтах  забамбулених  совком
стояли  й  веселили  нас  скульптури:
«Шахтар»,  «Доярка»,  «Дівчина  з  веслом»  –
шедеври  пролетарської  культури.
Дебела  дівчина  велично  зирить  вдаль.
Придуркуватість  легка  на  обличчі.
Веслом  відгонить  смуток  і  печаль?
Веслом  долає  всякі  протиріччя?
«Для  чого  їй  весло?»  –  питаєш  ти.  -
Для  нападу,  для  самооборони?
Куди  збиралась  краля  з  ним  підти  –
в  бутік  чи  на  веслярські  перегони?
Чому  весло,  а  не,  скажімо,  смолоскип,
як  в  пОдруги  –  у  статуї  Свободи?
Чи  те  весло  взялась  постерегти
бой-френду,  поки  п’є  він  «Пиво-Води»?
Чому  не  оголила  вона  грудь,
як  інвалідка  та  –  Венера  із  Мілоса?
В  веслі  чи  в  чім  її  жіноча  суть?
Чому  в  «мужскіх»  трусах?  Чому  не  боса?"
Аж  раптом  зрозумів!  Мені  дійшло!!
Ця  дівчина  кохає  і  страждає!
«Гребіть  ви  звідси!  Нате  вам  весло!»  –
всім  виглядом  своїм  нас  закликає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741711
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Валентина Малая

АФОРИЗМИ чи поради для життєвої розради

 [b]про  любов,життя,сімейні  відносини[/b]

(Для  онуки  і  підростаючого  покоління)

***
Бог  ВСЕ    зробив  уже  для  людства,
Ввійдіть  лиш  ,люде,в  Його  радість.
Та  більшість  впали  в  самогубство*,
І  демонструють  свою  слабкість.

*гублять  ,розтрачують  своє  життя  
на  щось  несуттєве  за  власним  бажанням  .
***
Хтось    каже,що  одне  життя,
А  тому  все  -  усе  попробуй,-
Серед  УСЬОГО  є  й  сміття,
Розумна  будь,сміттям  тим  гребуй.
***
Майстер  вміє  все  робити,
Учень  вчиться  гарно  жити,
Дурнем  легше  в  житті  бути,
Він  не  відчуває    скрути.
***
Любов  –  чи  Є,  а    чи  –  нема,
Не  силуй    ззовні  ситуацію,
Не  кидай  бісеру  дарма,
Бо  будеш    мати    профанацію.

***
Хочеш  бути  ти  любима,
То  сама  усіх  люби,
Щоби  мужа  поруч  втримать,-
Не  жалкуй  йому  хвальби.

***
Подумай  і  Не  плюй  в  криницю,
Бо    прийдеш  сам  ,щоби  напиться.
І  "яму    не  копай"  другому,-
Бо  буде  сутужно  й  самому.

***
Якщо  сім*ю  ти  не  зберіг,
Нічого  в  вогнище*  не  кидав.
Ти  –  носоріг,єдиноріг!
І  сам  себе  пітьмі  ти  видав...

***
Любов  людська  -  то  є  печаль,
Хвороба,біль,розчарування,
Хто  в  почуттях  застряг,тих  жаль,
То  ніби  –    самоґвалтування.

***
Себе  самого  не  гризи,
В  думках  мізочків  не  затримуйсь,
Підтримуй  дах*  ,вивчай  ази,
І  ні  на  чому  не  зациклюйсь!

*дбай,щоб  все  було  по  розуму,  а  не  навпаки.

***
Свою  родину  бережи,
Шануй  стареньких,близьких,рідних
Малечі    просто  –    підкажи  ,
Поводься  скрізь  солідно  й  гідно!

***
Шануй  і  батька,також  й  неньку,
І  буде  скрізь  тобі  гладенько.
І  Бог  продовжить  твої  дні,
На  славу  вашої  рідні!.

***
Ти  за  дітей  своїх  молись,
І  про  життя  їх  охорону,
Хай  не  заносять  вию  ввись,
І    не  потрібна  їм  корона.

***
П*яниць    і  трутнів  обминай,
Дружи    із  сильними  чоловіками,
Свого  із    інших  упізнай!
І  за  порадою  ---до  МАМИ!

***

На  помилках  себе  лови!
І  вчись  на  них  ,-  ВСЕ  БУДЕ  ДОБРЕ!
З  веселкою  в  душі  живи!
Виховуй  серденько  хоробре!

***
Душею    ницих    ти  прощай,
Пропащі  люди  то  й  негодні,
На  їх  слова  ти  не  зважай,
Вони  говорять  їх  з  безодні…

***
Якщо  почула,що  пліткують
Про  тебе  і  твою  сім*ю…-
То  вони  просто  відхаркують
Язико  -довгую        змію…

***

Перемагай  усе  і  всіх!
Й  себе,як  треба,перестрибни!
Не  лізь  в  спокусливий  той  гріх,
бо  потім  далі  -  усе  хибне!

***

Дарунки  долі  всі  приймай  
Вони  всі  як  життя  уроки,
І  Бадьорись  ,і  не  дрімай,
З  бажанням  все  роби,з  підскоком.

***

Хоти  і  мрій,і  фантазуй,
І  позаписуй  свої  цілі,
Хвилину  кожну  не  марнуй,
Зважай  на  досвід  батьків…зрілий.

***

І
Ти  люби    свою  натуру,
Дбай  про  тіло  і  фігуру,
І  книжки  також    читай,
І    IQ  свій  розвивай!

***
Дам  таку  іще  пораду,
Фрукти  й  овочі    із  саду,
Їж  сирими  і  у  джемі,
Будеш,як  Коко  в  Едемі.

***
Завжди  вихід  є  в  житті,
Не  сумуй  на  розпутті,
Матері  своїй  довірся,
Щоб  той  сум  та  й  геть  пронісся.

***

Не  чекай  з  моря  погоди,
Бери  весла  і  греби!
Щоб  доплисти  до  свободи,
Не  будь  ніби  амеби.

***

Проснувсь,-співай,
Роби  зарядку,
Слідуй  режиму  й  розпорядку!

***

А  іще  запам*ятай,
Лінь-це  деградація,
Про  свій  імідж  також  дбай,
Про  поставу  й  грацію.

***

І  пройде  час,і  пройдуть  роки,
Стануть  слабенькі  твої  кроки,
Та,щоб  тебе  вони  носили,
Ти  ЗАРАЗ    набирайся  сили!

***


(  далі  буде)

12.07.2017р.
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741742
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Наталя Данилюк

Без помислів сторонніх, без мети…

Без  помислів  сторонніх,  без  мети
Гірськими  закарлючками-стежками
Пульсуючим  корабликом  пливти,
Ловити  вітру  дихання  руками.

І  досхочу  впиватися  теплом,
Мозаїкою  ягід  і  травою,
Ожину  зачепивши  рукавом,
А  хмаровиння  –  думкою  легкою.

Подалі  від  мирської  суєти  –
Де  б’ють  життям  артерії-потоки,
Де  за  плечима  –  спалені  мости,
А  в  перспективі  –  впевненіші  кроки.

Де  крон  густих  фісташковий  пломбір
У  сонячній  тягучій  карамелі
Стікає  по  хребтах  високих  гір,
Де  солодко  дзвенять  пташині  трелі.

Цей  ліс  не  твій,  і  ти  йому  чужа  –
Піщинка  непомітна  і  вразлива…
Та  як  у  нього  світиться  душа,
Коли  ти  посміхаєшся,  щаслива!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Галина_Литовченко

* * *

Хоч  вискакуй  з  маршрутки  у  степ  на  ходу  –  
бачу  кашки  знайому  в  траві  позолоту!
І  цикади  дзвенять  за  вікном  до  ладу,
й  стрибунців  навперейми  пустилась  кіннота.  

Літо-літечко  йде  не  в  обхід  манівцем,
зачаровує  зір,  заворожує  сміхом,
розстелило  чубатим  хмарки  ялівцем,
на  житло  ластівок  налаштовує  стріхи.

Поміж  степом  і  морем  мій  дім  на  межі,
котить  хвилі  ковил  у  смарагдові  хвилі.
В  суходіл  уп’ялись  хвилерізів  ножі
де  піщані  суглинки  і  трави  похилі.

Жовті  мальви  цвітуть,  відцвітає  чебрець,
диха  спокоєм  степ  і  неспокоєм  море.
Із  маршрутки  додому  іду  навпростець  –  
ігноруючи  час,  осягаю  простори.
09.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017


dovgiy

КОРОЛЕВО МОЯ

КОРОЛЕВО    МОЯ

Королево  моя!  Ваш  вінець  осяває  мій  день
Ваша  приязнь  і  ласка  дають  мені  спокій  для  ночі.
Голос  Ваш  пізнаю  із  пташиних  пісень
Зустрічати  повсюди  Вас  хочу.
Перед  Вами  схиляю  посивіле,    в  зморшках,  чоло
Та  впокорюю  змучену  душу.
Аби  Вам,  -  Королево,  -  на  світі  тепліше  жилось
Я  ще  якось  триматися  мушу.
Вам  відомо  про  все,  що  було  у  моєму  житті
Невідомо  лише,  що  чекає.
Як  далеко  від  нас  бурхливі  літа  молоді
З  ними  разом  і  сили  зникають.
Ще  я  бачив  недавно  Ваших  доньок  у  формі  шкільній,
А  вони  вже  діток  народили
І  внучата-пташата  приносять  Вам  радісні  дні,
Додають  для  надій  нові  сили.
Королево  моя!  Знову  свято  прийшло  на  поріг:
Свято  Йвана  Купала.
Не  проклала  нам  Доля  до  щастя  стежинок-доріг,
Цвіту  папороті  Ви  не  шукала.
Не  шукаю  і  я.  Через  вогнище  марних  надій
Вже  стрибати  бездумно  не  можу
Догораю  як  свічка  у  келії  тісній  своїй
Тішусь  Вами,  як  милістю,  Божою!

08.07.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741135
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


dovgiy

ВЖЕ В КОТРИЙ РАЗ

Вже  в  котрий  раз  назавжди  не  прощаюсь.
Та  розлучатись  як  ніколи  важко.
Ти  знов  за  обрій  літа  відлітаєш
До  днів  осінніх,  моя  люба  пташко.
Ти  відлітаєш…  половину  літа
Без  тебе  буду  дико  нудьгувати!
О!  як  же  мені  без  твоєї  з’яви
Аж  стільки  діб  ось  тут  переживати?!
Вже  в  котрий  раз…  а  час  життя  спливає…
Дорогоцінні  неповторні  миті.
Стою  мов  тополь  у  степу  безкраїм
І  визираю  ще  чогось  з  блакиті.
Не  у  просторі  ти  сліди  лишаєш,
А  десь  у  часі,  що  несе  майбутнє.
Там  моє  небо  хмари  застеляють,
Там    сонечко  закрите  каламуттю.
Вже  в  котрий  раз  з  молінням  гляну  в  очі
І  відпущу  -  так  болісно  та  важко.
Ти  знаєш,  знаєш,  що  душа  не  хоче,
А  розум  каже:  відпускаю,  пташко!

06.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741134
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


laura1

Україна - колиска моя!

Україна  -  мій  край  солов'їний!
Степ  безкрайній,  квітуча  земля.
Тут  зростає  повсюди  калина,
Золотіють  безкрайні  поля!

Вийду  в  гай  я  на  раннім  світанку,
Де  рожевим  цвітуть  спориші.
Розмалюю  я  їй  вишиванку,
Кольорами  своєї  душі.

Й  попливуть  візерунки  яскраві,
Долі  чорні  і  білі  смужки́.
Її  розквіт,  падіння  і  слава,
Та  історії  довгі  стежки́.

На  її  всяк  траплялось  дорогах,
Були  чорні  і  сонячні  дні.
Хоч  в  поразках,  а  хоч  в  перемогах
Українські  звучали  пісні.

І  як  землю  безжально  топтали
Різні  орди  огидні  й  брудні.
Як  в  катівнях  тюремних  страждали
Кращі  до́ньки  її  і  сини.

Як  боролась  вона  й  виживала,
Як  цвіли  оксамитом  сади.
Як  героїв  своїх  зустрічала,
Які  щойно  вернулись  з  війни.

Як  ридала  за  тими,  хто  більше
Не  прилине  до  лона  її.
Як  раділа  за  тих,  хто  нарешті
На  її  народився  землі.

І  нехай  більш  сумна  в  неї  доля,
А  для  мене  -  найкраща  вона!
Україна  моя  кольорова,
Калино́ва  моя  сторона!

08.  07.  2017                                Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Леся Утриско

Купальська ніч кохання.

Притихла  ніч,  заснула  в  очереті,
Стогнав  димок  на  березі  ріки,
Краси  відбиток  влігся  на  фуршеті,
Зомліли  похапцем  закохані  зірки.  

Манили  світ  у  кошик  із  хмаринок,
Збирали  жар  розпечених  багать,  
Лиш  мавки  доторкались  до  жаринок,
Ховаючись  у  цвіт  нічних  латать.  

Їх  вічна  ніч-  Купальська  ніч  кохання:
Свічки  в  вінках  і  папороті  цвіт,
Комусь  любов,  ну  а  комусь  страждання-
Такий  закон...  такий  Купальський  світ.   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741045
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Nino27

…роси сльозою вмита

[b][i][color="#dd00ff"]Там    зайві    всі    слова  -  там    просто    літо.
Закохана    душа    теплом    зігріта.
Там    серце    грає    барвами    любові,
Там    ніжність    в    тихо    сказаному    слові.
І    там,  під    небом    сонячного    літа  -
Цвіте    краса,  роси    сльозою    вмита.[/color][/i][/b]
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740876
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИЧНА КАРУСЕЛЬ

–    Ви  вже  сходьте,  а  ми  покатаємось,  
доки  скинути  нас  не  пора.
Ще  в  політиків  трішки  пограємось,  
щоб  добути  бабла  на  гора.
Ви  ловкенько  ще  побізнесуєте,  
ми  –  закони  протиснемо  ще.
Ви  собі  лохторат  підтасуєте,  
доки  зовсім  ще  він  не  пощез.
І  нехай  нас  розсудить  історія.
Ми  прикупимо  дешево  всіх.
Передвиборну  гнімо  риторику.
Хай  шукають  зерно  у  луззі.
Ми  –  елітні,  бо  стали  могутніми.
Стоїмо  вже  ми  скрізь  на  весь  зріст.
Виживаємо  ради  майбутнього  
конкурентів  у  гриву  і  хвіст.
В  хутірці  і  великому  городі  
політична  гряде  чехарда.
Вставим  разом  і  древнім,  і  молоді.
Ловка  в  нас  карусель!

–    Такі  да-а!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741028
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИКИ

Політики  –  перевертні  пихаті.
Вони  не  в  змозі  перестать  брехати.
Для  них  закон,  авжеж,  –  неначе  дишло,
адже  із  бізнесу  вони  лукаво  вийшли.
Отам  вони,  звичайно  ж,  і  зостались.
Багатшими  в  політиканстві  стали.
Тримаються  кубла  чемненькі  хами,
об’єднуються  спільними  гріхами.
Уми  юрби  вони  окупували:
терпіть,  сіроми,  –  й  не  таке  бувало.
Безумствують  у  пошуках  варягів.
Диявол  в  їхніх  душах  витворяє.
Бувало  й  краще  і  бувало  й  гірше.
Але  ж  чи  маємо  терпіти  більше?

Політики  товчуть  у  ступі  воду.
Торгують  за  рахунок  лиш  народу.
Загрались,  забрехались  бузувіри.
Зоветься  все  це  кризою  довіри.
Політикам  чи  ж  довіряти  варто?
З  терпінням  небезпечно  жартувати.
От-от  народ  ошуканий  триклятий
почне  політиків  підряд  стріляти!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741027
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Анатолій В.

Політ…

Холодний  світ  і  в  хмарах  сірих  небо,
А  серце  скоро  виплигне  з  грудей!..
Вистукує:  до  тебе,  лиш  до  тебе!
Блукає  серед  безлічі    дверей...

З  останніх  сил  воно  шукає  шпарку,  
Втікає  із  реальності  у  сон...
І  віддається  зовсім  без  остатку,
Щоб  з  твоїм  серцем  битись  в  унісон...

Втікає  в  сон  і  горнеться  до  тебе...
Летить  у    безтілесність,  в  інший  світ,
А  там  -  лиш  ти,  весна,  ромашки  й  небо...
І  я  прошу:  "Не  зупиняй  політ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Валентина Ланевич

І хай доля серця не карає.

На  межі,  де  плуги,  крає  доля  скибки,
Відмяряє  то  рівно,  то  рвано.
Відлітають  грудки  що  заблудлі  роки,
Сивиною  у  прядях  так  рано.

Маків  цвіт  червонить  на  стражденній  землі,
Летять  душі  на  вічний  спочинок.
А  зозулька  спішить,  бо  змовчить  по  Петрі,
Живим  літ  накувати  в  світанок.

Гасне  в  небі  зоря,  сходом  сонце  яснить,
Понад  прірвою  місяць  зникає.
Збережіть  у  собі  повноти  кожну  мить
І  хай  доля  серця  не  карає.

06.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Анатольевич

Любочці Ігнатовій. На "Білий вірш"

Прочитав  "Білий  вірш"  і  чомусь  ця  моя  мелодія,  яку  я  почав  писати  (це  перша  частина)  видалась  співзвучною  з  Любиним  твором.  Можливо  я  не  правий.  Ваша  думка?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Любов Ігнатова

Інтимний дощ

Я  хочу  випити  тебе  на  брудершафт
З  отим  дощем,  що  мрячить  за  вікном,
І  шторами  завішує  ландшафт,
Неначе  дійсність  закриває  сном.

Спивати  томно  крапельки  тебе
В  солодкій  муці  і  тремтінні  свіч,
І  підійматись  до  святих  небес
У  святотацтві  різних  протиріч.

І  до  останку  випити,  до  дна,
Заповнити  собою  потім  вщент...
А  потім  стати  вдвох  коло  вікна
Інтимним  милуватися  дощем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740723
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Леся Утриско

Дві кави.

Ранкових  сутінків  спивав,  
Заварених  в  нічних  цілунках,
Завидний  місяць  задрімав,  
Забившись  подихом  у  клунках.
Сонливе  сонце  поцілунком,
Вляглося  сміхом  на  вуста,
Дві  кави,  із  кохання  трунком:
В  них-   ти  і  я  ,  в  них-   ти  і  я  .
Із  ночі  мелена  в  обіймах,
В  настою  хмелю...  почуттів,
У  ласках  рук,  в  думках  покірних,
Така  п'янка,  як  ти  хотів.
Така  ревнива  ув  смаку,  
Така  міцна,  така  примхлива,
Мов  хвиля  моря  на  піску,
Така  смачна-  весняна  злива.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740718
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Леся Утриско

Вдихаю світ на повні груди.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,
Таким,  як  є-   отим,  чудним,
Де  словом  ранять  добрі  люди,  
Тим  загадковим  та  складним.  

Цей  світ-  великий  нам  дарунок  
І  це  життя-  одне,  мов  нить.
Спиваю  слово,  наче  трунок,
Вдихаю  радість  кожну  мить.

У  слезах  тихо  забуваюсь,
Сміюсь  у  відповідь  журбі,  
Як  у  раю,  в  красі  купаюсь-  
Теж  саме  раджу  я  тобі.

Для  чого  смерті,  горе,  війни,  
Нерозуміння,  лють,  біда?
У  світі  жити  всі,  ми  гідні,
Та  душі  з'їли  холода.  

Зневірений,  сумний,  роздертий,
Забутий  Богом  та  людьми,  
В  нім  кожен  роджений,  щоб  вмерти,  
В  нім  ми  приходимо  гістьми.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,  
Життя  приймаю,  мов  причастя.
Цініть  його!  -  вас  прошу,  люди,  
Бо  жити,  то  велике  щастя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740368
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Валентина Ланевич

Духмяніють в соннім лузі трав’яні покоси.

Духмяніють  в  соннім  лузі  трав’яні  покоси,
Призахідне  сонце  з  неба  ласка  медоноси.
Довгоногий  чорногуз  чап,  чалапає  в  роси,
Біля  річечки  вербиця  розпустила  коси.

Задивилася  на  воду,  що  плине  потоком,
Де  у  хвильку  чайка  б’ється  чорно-білим  боком.
Скиглить  з  криком  та  пірнає,  а  рибонька  скоком,
Гульк  у  вир,  що  не  дістати,  щоб  було  уроком.

Не  все  сльози,  що  так  ллються,  мають  ціну,  справжні,
Не  добром,  а  злом  вінчають  забаганки  давні.
І  будують  пам’ять  вічну  на  брехні  по  правді,
І  руйнують,  убивають,  думають,  -  безкарні.

Сіють  ненависть  війною,  виміщають  злобу,
Що  зібралася  у  тілі  та  живить  утробу.
А  є  сльози  полинові,  не  питайте  й  пробу,
Вони  щирі  та  сердечні  і  несуть  скорботу.

01.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740142
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


dovgiy

ЙОГО ТАЛІСМАН

ЙОГО    ТАЛІСМАН

Багато  хто  у  диво  це  не  вірить,
Бо  дивом  це  реальним  не  вважає.
Тому,  що  у  житті  на  цілу  вічність
Незмінного  кохання  не  буває.
Скороминучі  вихори  захоплень
Зведуть  на  мить  і  знов  розірвуть  душі,
Морями  гіркоти  і  сліз  затоплять
Всі  острівці  незайманої  суші.
Нехай  не  вірять!  Хай  собі  кепкують
Над  фобією  старого  поета!
У  Всесвіті  його  іще  існує
Всіх  романтичних  почуттів  планета.
Її  ім’я  він  в  серці  своїм  носить,
Як  талісман,  як  цінність  найдорожчу!
Для  неї  в    Неба  на  колінах  просить,
Хоч  зірку  щастя,  коли  йде  на  прощу.
Її  ім’я  –  це  жінка-українка,
Яка  його  назавжди  полонила.
Бо  ж  це  від  Бога  серця  половинка,
Це  чарів  вроди  нездоланна  сила.
Не  перший  рік  він  на  її  орбіті
Супутником  захоплення  кружляє.
Тенета,  що  міцніш  всього  на  світі,
Поета  серце  держать,  не  пускають.
Що  б  там  не  сталось,  як  би  хто  не  судить,
Та  він  про  неї,  про  єдину  пише.
Бо  вірне  серце  тільки  її  любить
І  нею,  як  повітрям  чистим,  дише!

 30.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739964
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Наталя Данилюк

Цей дощ – не дощ…

[quote]Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...

Любов  Ігнатова
[/quote]

Цей  дощ  –  не  дощ,  це  органза  на  вітрі,
Розгойдана  у  прорізі  вікна.
Гроза  толочить  хмари  у  макітрі,
Скрегоче,  мов  обірвана  струна.

Така  приємна  свіжа  прохолода
На  висохлі  знекровлені  ґрунти!
Збігають  цівки  сріберні  по  сходах,
Стара  іржава  ринва  торохтить.

Так  віртуозно  клавішами  стріхи
Перебігають  струмені-нитки,
А  грім  у  небі  лускає  горіхи,
Від  гуркоту  здригаються  листки.

І  добре  так  пробігтися  босоніж,  
Струсити  сльози  Бога  у  траві,
Й,  докупи  склавши  ковшиком  долоні,
Ловити  крапель  порухи  живі!

І  слухати,  як  обмиває  злива
Твоїх  думок  розпечений  граніт…
І  вірити:  в  житті  не  бракне  дива,
Бо  диво  –  це  насправді  цілий  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Валентина Ланевич

Серце б’ється в шаленім темпі.

Чом  тиняєшся  поміж  люддя,
Покриткою  в  благій  свитині?
Ноги  колиш  об  тверде  груддя,
Піт  холодний  по  мокрій  спині.

Благо  прісне  збираєш  ношно,
Правда  плаче,  де  слід  кривавий.
Та  не  відступиш,  це  вже  точно,
В  цім  житті  ти  не  ради  слави.

В  пучці  пальців  любов  до  Бога,
Щастя  ближньому  в  нього  просиш.
Щось  змінити  дається  спроба,
Доки  хрест  твій  не  вкрили  роси.

Серце  б’ється  в  шаленім  темпі,
Ти  -  поет  і  слова  рядками.
Птаха  вільна  у  звучнім  штампі,
Йде  душа  власними  стезями.  

29.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739844
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


dovgiy

СТІНОЮ ДОЩ

СТІНОЮ  ДОЩ

Стіною  дощ!  Дві  постаті  під  ним.
Вона  і  Він.  Гуркоче  громовиця!
Їх  не  розлити  і    ясніють  лиця
Первісним  щастям  –  ніжним  і  простим.
Вона  і  Він.  Прошкують  босоніж
В  розлив  калюж  на  грунтовій  дорозі
Святі  везуть  на  торохтючім  возі
Якісь  діжки…  ті  падають  униз!
Бах!  Тарарах!  По  небі  розляглось
Несуться  хмари  табуном  над  степом
Колись  і  ми,  -  отак,  -  в  тепер  далеке,
Ішли  з  тобою,  мов  хмільні  чогось…
Чи  час  змінив  нас?  Трохи  чогось  є.
Можливо,  менше  стали  відчайдухи.
Вже  не  йдемо  під  дощ  в  зелені  луки,
Ховаємось  в  гніздечко  –  вже  своє.
От  тільки  чари  давньої  пори:
Коли  свій  плащ  розкриє  фея  ночі,
Я  падаю  в  твої  чарівні  очі
І  у  хмелю  до  ранку  все  горить!

А  може,  ризикнемо?    Знов  під  дощ,
Коли  літа  на  вістрі  прощ!

29.06.2017  


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739838
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Ніна-Марія

Наливається соком літо

[img][/img]

Наливається  соком  літо.
Заквітчастилось  різнотрав'я.
Пнеться  в  рості  у  полі  жито,
Щоб  порадувать  урожайно.
 
Достигають  рожевощокі,
Недоспілі  черешні  в  саду.
І  розхитує  на  всі  боки
Вітер  яблуньку  молоду.
 
А  під  тином  красуні  мальви-
Червоніють,  чаруючи  світ.
І  милують  ірисів  барви,
І  жасмину  духмянить  так  цвіт.
 
Ой,  ти  літечко,  красне  літо,
Я  прошу  тебе  —  не  поспішай.
До  нестями  душу  зранену,
Одинокою  не  залишай.


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Виший, мамо, мені рушник.

Виший,  мамо,  мені  рушник,  
Як  вернуся  з  війни  додому.  
До  сирого  окопу  так  звик,  
Наче  в  рідній  хатині,  я  в  ньому.  

Виший  літніми  кольорами,
Листопадом,  осіннім  дощем,
Виший  також  моїми  стежками,
Хай  загубиться  в  ньому  щем.  

І  лягали  сади  вишневі
На  біленьке  лляне  полотно,
Жайвір  тихо  кружляв  у  небі,  
Все  болюче  влягалось  на  дно.  

Та  злились  кольори  воєдино,
Помарнів  у  окопах  світ:
Чорний  колір,  моя  дитино,
Болем  ліг  на  рушник  твоїх  літ.  

Чого  чорний?-  Ридала  мати,
Де  поділись  усі  кольори?
Від  окопу  стелився  до  хати,
Твій  рушник,  у  обіймах  біди.  

Вишивався  вже  чорним  по  чорнім,
Світ  зомлів-  в  нім  усі  береги,
Тихо  в  дзвонах  лунав  лиш  гомін,
Біль  обвив  днесь  рушник  біди.  

А  на  нім,  у  смертельнім  зойку,
Та  стежина  до  рідної  хати:
Чорні  круки  кричать  у  йойку...
Чорна  хустка  та  сива  мати.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739466
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Не йди, татусю, більше на війну

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,
Не  йди  ніколи,  чуєш,  там  вбивають,  
Не  залишай  в  дитячих  снах  одну,
Дощі  пекучі  світ  війни  вмивають.  

Зостанься,  прошу,  хай  пекельний  біль  
У  сивині  не  миє  мами  коси,  
Смерть  знову  мітить  підло  свою  ціль,  
У  крові  багряніють  літні  роси.  

Поглянь,  бабуся  наша  в  молитвах,  
Щодня  вмліває  розпаччю  за  тебе,  
Сльоза  прохання  стигне  на  вустах,
Щодень  громами  стигне  боже  небо.  

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,  
Не  йди,  зостанься-  ти  мені  потрібний,  
Не  залишай  мене  прошу  одну,  
Твоя  кровина  просить  тебе,  рідний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739755
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


dovgiy

ВІЧНО ВДЯЧНИЙ

ВІЧНО  ВДЯЧНИЙ

Не  гудки  паровозні  лякали,
А  ті  дні,  що  за  ними  пливли.
Там    гули  стоголосо  вокзали,
Визирали  плачі  із  імли.
Заглядав  я  не  раз  у  минуле,
Звав  у  снах  найрідніших  людей.
Та  дарма!  Їх  вже  поряд  не  було
І  в  майбутнє  ніхто  не  прийде.
Не  вітрами  приноситься  доля.
Самі  ліпимо  наче  гніздо.
Хоч  і  кажуть:  на  все  –  Божа  воля,
Та  про  неї  не  знає  ніхто.
Так  і  тут:  випадково,  буденно
Стрілись  ми  –  дві  душі,  два  тепла.
Її  мова  здалася  пісенною
І  сама  наче  скрипка  була.
Я  повірив.  Ні  в  чім  не  вагався!
Як  Ромео  в  Джульєтту  свою,
По  самісінький  дах  закохався
У  єдину.  Чарівну.  Мою!
Пізня  осінь  життя  все  хмурніша,
Вже  дощить  в  мій  щодень  листопад.
Тільки  поряд  ще  є  найрідніша  
І  літа  повертає  назад.
Не  дає  передчасно  старіти,
Будить  душу  від  чорного  сну,
Аби  міг  я  ще  довго  горіти
І  стрічати  в  коханні  весну.
Разом  з  нею  тримаюсь,  як  можу
Геть  жену  із  думок  біль  і  страх.
Трохи  вірую  в  милості  Божі,
Їй  щодня  зізнаюсь  у  віршах
Як  її,  -  по-юначи,  -  кохаю,
Хоч  не  вмію  співати  пісень
Вічно  вдячний  –  бажаю,  стрічаю!
Кожен  день,  кожен  день,  кожен  день!

29.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Микола Шевченко

Розкажіть мені, мамо (пісня на слова Вталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:



https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/rozkazht-men-mamo


РОЗКАЖІТЬ  МЕНІ,  МАМО

Коли    сад    зацвітає,    я    у    Ваших    очах    бачу    сльози.
А,    як    вишні    цвітуть,    чомусь    огортає    Вас    сум.
Ще    далеко    до    краю    прийдеться    іти    по    дорозі,
Ще    багато    прийдеться    у    житті    передумати    дум.

Приспів:
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть,    про    найпершу        весну…
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Як    вдягали    весною    фату…

В    моїм    серці    весна    кожен    рік    солов’ями    співає,
І    душа    у    польоті,    коли        розцвітають    сади.
Бо    на    крилах    кохання    біля    вишні    в    садочку    чекає,
Пелюстки,    як    сніги,    замітають    у    травах    сліди.

Приспів.

Вийдіть    в    сад    на    хвилину    і    вдихніть    весняного    нектару,
Як    побачите    нас,    не    лякайте,    а    помовчіть.
Пригадайте,    коли    ви    чекали    в    саду    свою    пару,
Не    пускайте    сльози,    ну    а    смуток    із    серця    -    гоніть.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739454
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Любов Ігнатова

Ти давно володар моїх снів

Ти  давно  володар  моїх  мрій,
Ти    —  сюжет  і  головний  герой.
Хочеться  кричати:  «Тільки  мій!!!»
Та  я  просто  нулик...Я  —  зеро...

Випаде  на  мене  шанс  —  чи  ні?
Десь,  колись,  в  наступному  житті
Зіштовхнемось  у  чиємусь  сні,
У  якомусь  з  тисячі  світів...

Ти  мене  знайдеш  чи  я  тебе...
Та  яка  різниця  —  хто  кого?
Сяятиме  небо  голубе
В  розкоші  омріяння  свого...

І  зіллємось  ми  у  чарах  вуст,
В  дотиках  вогненних  язиків
В  найсолодшій  із  усіх  розпуст
На  долоні  пройдених  віків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


zazemlena

Самі

[b]Самі  будуємо    в'язниці  
Для  тіла,  для  думок  й  душі.
А  потім  в  них,  мов  в  клітках  птиці...
Лиш  зорями  в  очах  вірші.

Самі  себе  не  бережемо,
Усе  чекаємо,  щоб  хтось...
І  лише  квітів  оберемок,
Щоб  в  вірші  літо  збереглось.

Самі  собі  найбільша  кара,
І  адвокати  у  суді.
...Себе  любити  треба  зараз,
А  інше  все  колись,  тоді...[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739162
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


zazemlena

Нове літо

[color="#2600ff"][b]Нове  літо,  зовсім  нове  літо!
Не  було  ще  такого,  о    ні!
Я  б  промчалася  понад  світом,
Пошукала  б  знайоме  мені.
Та  ніде  не  знайду  того  щему,
Тих  тривожних  щасливих  зірниць...
Не  в  мені  мов  життя,  а  окремо
Слід  стирає  з  архівних  полиць.
Я  ж  над  ним  -  чи  не  з'явиться  диво,
У  чеканні  чи,  може,  вві  сні
Споглядаю  красу  всю...Щаслива:
Інші  враження,  інші  пісні
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739182
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Любов Ігнатова

Побажай мені доброї ночі…

Побажай  мені  доброї  ночі
І  не  дай  заснути  до  ранку  —
Розбуди  мою  сутність  жіночу.
Я  —  кохана  твоя  і  коханка.

Я  для  тебе  —  джерельна  водиця:
Спрагло  пий  мою  душу  і  тіло.
Я  —  твоя  неполохана  птиця,
Я  до  тебе  крізь  рими  летіла...

Зацілуй,  до  свідомості  втрати,
До  зупинення  часу  навколо...
Я  хотіла  би  хмаркою  стати,
Чи  засіяним  зорями  полем,

Я  хотіла  б  злетіти  у  небо
І  віддатись  тобі  до  останку...
Я  не  хочу  вже  жити  без  тебе,
Бо  кохана  твоя...  І  коханка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Наталя Данилюк

Буває, все в житті сторчма…

Буває,  все  в  житті  сторчма,
І  що  не  день  ─  здається,  гірше,
І  свіжих  помислів  катма,
Щоб  розродитись  хоч  би  віршем…

І  фрази,  штучні  та  масні,
Під  серцем  колють,  мов  рапіри!..
І  крапля  ницої  брехні
Руйнує  океан  довіри.

Необнадійливий  прогноз
Передбачає  шквальний  вітер,
А  ти,  рятуючись  від  гроз,
Не  знаєш,  де  себе  подіти…

Шукаєш  вірного  плеча
І  розуміння,  і  розради…
Одна  малесенька  свіча
Пітьмі  суцільній  не  зарадить…

Та  просвітлить  буття  твоє
І  вкотре  дасть  міцне  опертя.
В  житті  з  усього  вихід  є,
Немає  виходу  зі  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА


Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


dovgiy

ЗА ЩО?

Не  збайдужіло  серце,  о,-  ні!
Хоч  вже  очі,  як  перше  –  не  плачуть.
Гинуть  хлопці  на  клятій  війні,
Душі  линуть  у  небо,  юначі.

Їм  услід  наші  душі  ячать
Перегудом  прощального  дзвону,
Матері  тужним  плачем  кричать
При  незмірній  біді  похорону.

Води  часу  невпинно  течуть
Із  собою  в  минуле  уносять
Оцієї  доби  каламуть
І  снарядом  розірвану  просинь.

Клаптик  неба  в  солдатських  очах
Згаснув  іскрою  світла,  раптово.
На  усміхнених  досі  вустах
Добре  слово  запінилось  кров’ю.

Він  якраз  на  світлину  дививсь,
Звідки  мама  йому  усміхалась
Поруч  братик  малий  прихиливсь
І  сестричка  рукою  махала.

На  цю  осінь  додому  прийде.
Так  гадалось  оцьому  солдату
Через  день  сумна  звістка  гряде
Буревієм  біди  в  його  хату.

Не  гуляти  громаді  села  
На  його  голубинім  весіллі,
У  дівчини,  що  вірно  ждала,
Будуть  коси  русяві  і…  білі.

Бо  ж  далися  взнаки,  аж  тепер
Незабутні,  мов  крадені  ночі,
Коли  милий,  щасливий  сапер
Цілував  її  сяючі  очі.

Коли  жадібно  пестив  тоді
Її  стан,  її  стегна  і  груди…
Не  повторяться  дні  золоті,
Тільки  плід  тих  ночей  в  неї  буде.

Відгримить  побратимський  салют,
Наречуть  на  прощання  Героєм,
Й  далі  жити,  як  завжди,  підуть,
Підгортати  картоплі  на  полі.

У  родині  його,  чорний  сум
Назавжди  вже  отримав  прописку.
А  провладний  Гарант-товстосум
Підрахує  прибутки  від  зиску

Який  є  від  цієї    війни,
Бо  ж  торгують  не  чим-небудь  –  кров’ю!
Багатіють  новітні  пани,
Творять  власні  реформи,  з  любов’ю!

Не  збайдужіло  серце!  О,  -  ні!
Воно  стислося  так,-    аж  до  болю!
Гине  цвіт  на  гібридній  війні
Чи  за  статки  чиїсь,  чи  за  Волю?

21.06.2017




     

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738757
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Леся Утриско

Комар та муха. ( Гумореска)

Кажут,  шум  сі  учинив,
Комар  муху  оженив,
Затягнув  на  шию  пельку,
Тай  завісив  на  люстерку.

Мав  страху  жи  вна  втече,  
Він  її  не  дожене,
Чию  кровцю  буде  пити?
Хто  му  має  догодити?

Так  сі  бідна  виривала,
Жи  з  розгону  в  борщ  упала:  
Крила  в  жирі,  ніс  в  сметані,
Замість  крему-  то  для  пані.

Комар  того  не  замітив,
Муху  з'їсти  в  ночі  мітив,
Прилетів  він  до  люстерка,
Там  записка,  та  лиш  пелька.  

-Не  шукай  мене  "коханий",
Я  втекла  за  океани,  
Живу  в  хаті  цьоці  Гані,
Тай  купаю  сі  в  сметані.  

Цьоці  Гані  то  всьо  баче-
Я  сміюсі,  вона  плаче,
Так,  як  ти,  мене  ловила,
Я  за  ніс  її  вкусила.  

Ще  надгризла  трохи  вуха,
Аби  вна  таки  оглухла,
Би  не  чула,  як  я  зрані,
Вишиваю  на  сметані.  

Витинаю  викрутаси,  
Аж  скриплят  старі  матраси,
Хочу  їм,  а  хочу  п'ю,
Так,  як  хочу,  я  живу.

Ти  шукай  "коханий"  другу,
Таку  собі...  недолугу,
Я  красуня  -молодиця,
Оженю  на  собі  Гриця.  

Я  йому  у  борщ  упала,
Так  їм  влипла,   як  би  м  знала:
Комарів  не  любит  з  роду,  
Зробит  він  тобі  погоду.  

Аби  ти  мене  не  з'їв,  
Він  тебе  зі  мнов  розвів,
А  би  ти  мене  не  сав,  
Мухолапков  тобі  дав.  

Грицьо  сили  дуже  має,
Тебе  заб'є-  й  не  спитає.
Злетів  комар  на  вербицю-  
Як  без  мухи-  молодиці.

Плакав  ревними  слезами,  
Полетів  до  свої  мами,
Залишивсі  без  вечері,
Муха  му  закрила  двері.  


.......................................................
Суть  байки:   Кохайтеся  чорнобриві  
                          та  не  з  москалями.  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738575
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Іванова

А РУЖА ВПАЛА В ПОПІЛ МРІЙ

А-  я    волію  все  забуть,

Р-оки  пройшли,  та  скільки  можна?
У-  нас    з  коханим  різна  путь,
Ж-иття,  думки,  хвилина  кожна.
А-  все  ж  болить,  ще  й  як  болить,

В-  душі  живе  якась  трагічність.
П-рошу  не  раз  -  вернути  мить,
А-ле  ж  та  мить  пішла  у  вічність....
Л-  юбов,  як  квітка  відцвіла,
А-вжеж....  її  не  напоїли.

В-она  без  ніжності  й  тепла

П-ов"яла...  ніби  отруїли.
О-пали  ніжні  пелюстки,
П-еремішалися  з  журбою
І-  лиш  оці  мої  рядки
Л-ишають  слід  про  нас  з  тобою.

М-оє  бажання  просто  жить  -
Р-адіти    сонцю  і  веселці.
І-    смуток  небу  відпустить,
Й-ому  немає  місця  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738326
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Валентина Ланевич

Ой, лелеки, лелеченьки, вісники добра.

Ой,  лелеки,  лелеченьки,  вісники  добра,
Полетіли  в  край  далекий  з  нашого  двора.
Полетіли,  покружлявши,  там,  де  чужина,
Зруйнував  осколок  хижий  дах  і  пів-гнізда.

Сміх  дитячий  не  лунає  на  порозі  в  дім,
Поселився  у  очицях  страх  поперед  всім.
Мале  серденько  стискає  тривога  всякчас,
Дзвонять  кулі  на  здвіниці,  летять  мимо  нас.

Засіває  війна  ниви  гільзами  й  вогнем,
Де  ж  бо  сховок  від  загрози  ми  собі  знайдем?
Не  милує  війна  люта  ні  землю,  ні  плоть,
Повертайте,  лелеченьки,  з  миром  щоб  жилось.

18.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Леся Утриско

Слава Герою! Герої не вмирають!

Куди  ідеш?  -  Іду  додому,  
Я  подолав  невільну  втому,  
Покликав  батько  до  господи,
Де  всі  єднаються  народи.  

Тобі  не  темно?-  Ні,  тут  сонце  
І  тепло  так,  і  світ  в  віконці,  
Мене  зустріли  земляки,  
Присісти  дали  залюбки.  

А  як  твій  біль?-  Тут  не  болить,  
Тільки  от  серце,  чось  щемить,  
До  вас  я  хочу...  знову  в  бій,
Та  вже  тепер  є  інший  стрій.  

Невже  це  правда?  Так  юначе,  
Сьогодні  знову  небо  плаче,  
А  я  всміхаюся  краплинкам:  
Душа  в  снігах,  життя  в  сніжинках.  

А  як  же  мати?-  Бережіть,
Не  дайте  вмерти,  розкажіть,
Що  я  віддав  життя  за  рідну-   
За  Батьківщину,  мою,  гідну.  

За  сина  й  дочку-   за  онуків,
Щоб  не  були  вони  закуті,  
Життя  їх  цвітом  розквітає:
Слава  Герою!  Герої  не  вмирають!  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738251
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


evgen

ГОРОБИНА НІЧ

Навколо    буйно    квітувало,
Раділо,    пахло,    щебетало  –
Мені,    на    зустрічі    сторіч,
Згадалась    «Горобинна    ніч»  

День  був  неначе  у  жаровні.
Задуха  в  хаті  –  спека  ззовні
Та  в  пізній  вечір  на  кінець
Дмухнув  легенький  вітерець

А    потім  враз    осатаніло  
Завило,  запалахкотіло
Полився  з  неба  дощ  стіною
Ніч  розрядилася  грозою

Я    з    острахом    перехрестився,
На    грізне    небо    подивився  –
Жахливе    пекло    у    увсебіч  –
Вирує    «Горобина    ніч»

Скрізь    стугонить,    вітри    гуляють,
Дерева    гнуть,    гілля    ламають.
Пітьма.    За    мить    знов    запалає,
Весь    небозвід  –  до    небокраю

Під    ранок,    всі    жахи    кромішні
Скінчились  .Праведні    та    грішні  –
Усі    полегшено    зітхнули,
За    день    чи    два  –  уже    й    забули

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738238
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


dovgiy

ОТАК ЩОРАЗ

Кажуть:  закоханий  -  сліпий.
Кажуть:  глухий,  -  порад  не  чує,
А  я  тебе  очима    пив,
І    мовчки  слухав,  як  святую.
Тебе  все  поглядом  ловлю,
Душі  щоб  втамувати  спрагу
І  небо  про  одне  молю,
Щоб  дало  молоду  відвагу
Сказати  про  все  це  –  тобі:
Тобі  одній  на  цілім  світі!
Тебе  нема  –  мій  день  в  журбі,
А  як  ти  є  –  і  радість  світить!
Стороннім  рота  не  заткнеш,
Не  переслухаєш  поради.
А  я  дивлюсь:  ось  ти  пройдеш,
Ось  робиш  щось,  комусь  щось  кажеш…
Хай  не  до    мене,  хай  комусь
(Хоч  ревнощі  терзають  душу!)
 Отак  тобою  я  живу!
Отак  терпіти  часто  мушу
Те,  що  для  інших  маячня,
А  може,  запізніла  дурість.
Сідає  сонце  за  край  дня,
За  хмари  дощові,  похмурі.
Ти  вже  ідеш…  робочий  час
Для  тебе  промайнув,  мов  птиця.
Прощаємось…  отак  щораз…
Вже  й  парасолі  круг  розкрився.
Спортивна  одіж  стан  стрункий,
Немов  мій  погляд,  обгорнула.
Ось  помах  ніжної  руки,
Обличчя  дружньо  посміхнулось  -
І  все!  –  тебе  вже  тут  нема!
Лиш  цокотить  відлуння  кроків.
Я  поруч  йшов  би,  зонт  тримав,
Охороняв  би  в  цей  неспокій,
Та  не  дано.  Ти  –  не  моя.
Ти  з  іншого  прибула  світу…
Так  відпускаю  тебе  я
В  моїх  обіймах  не  зігріту.

14.06.17




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737865
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Любов Ігнатова

Дещо філософське…

Море  злизує  з  берега  рани,
Залишаючи  сіль  цілунків,
І  приправлена  сонцем  прана
Пророста  у  Всесвітню  Думку.

Розбентежене  небо  у  хвилі
Губить  ясно-червоне  коло
І  вітри  махаонокрилі
Пахнуть  піснею  матіоли.

Вечір  сутінь  підмішує  в  барви,
Як  мільйони  століть  до  мене,
Ще  бродили  тоді  кентаври,
Ще  співали  тоді  сирени,

Ще  блукало  світами  Кохання  —
Неприкаяне  і  не  грішне  —
Як  пречиста  сльоза  прощання
І  як  листя  терпке  торішнє...

Море  злизує  з  берега  рани,
Пестить  пінисто  шлях  зворотній,
Перетворює  біль  на  шрами,
Заживляючи  слід  самотній...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Леся Утриско

Мені наснилась паперівка.

Мені  наснилась  паперівка,
Коло  бабусиної  хати,  
Хилила  яблунька  голівку
Мені  у  руки,  би  дістати,  
Пахуче  ябко.Соковите,  
собі  за  пазуху  ховала  
І  бігла  з  ним  на  світлий  
Ганок,  своє  дитинство  
Там  гойдала.  
Бабуся  ставила  гербату  
У  філіжанці  з  порцеляни,  
А  я  вдихала  матіолу,  
Посіяну  руками  мами.  
Жоржина  кольором  бухтіла,  
Як  виноград,  бродила  вітром-
Я  цілувати  світ  хотіла,
Такий  солодкий...
Той,  за  фіртков.
Де  достигала  паперівка,
Впивались  бджоли  її  смаком,
А  я  із  сонцем  говорила,
Та  смакувала  булку  з  маком.  
Так  добре  було,  так  весело,
Ховались  в  стрісі  ластівки:  
Ох,  не  кінчайся  моя  ноче,  
Хай  ще  повернуся  туди.  
В  рясні  дощі  мого  дитинства,  
На  рідний  ганок,  в  мамин  цвіт,  
Де  паперівка  у  корзинці,  
Де  я  не  була  купу  літ.  
Тих  літ  нема,  давно  у  вирій,
З  собою  взяв  старий  лелека,
Не  залишили  мені  вибір-
Дитинство  моє  так  далеко.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737982
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Віктор Ох

Пейзажі (V)

Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  попередніх  циклів.  В  циклі  "Пейзажі"  представлено  спроби  безсюжетного  опису  живої  природи  чи  штучно  створеного  середовища.  Головною  задачею  було,  не  стільки  художнє  зображення  тієї  чи  іншої  декорації,  скільки  [i]фіксація  моменту  певного  настрою.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2WE471Bpn4E[/youtube]
---------------------------------
       [b]Пейзажі[/b]

[i]У  відповідь  –  мовчання[/i]

Дерев  печальних  темні  силуети,
Птахів  безшумнокрилих  перельоти,
Гірських  хребтів  химеристий  декор,
В  червоних  скелях  таємничі  гроти,
Один  із  них  нагадує  собор,
Розмитий  контур  місяця  вгорі,
Кудлаті  хмари  в  неба  фіолеті  –
Усе  навкруг  довершеністю  дише,
Все  це́  до  серця  припада  мені:
–  Хто  сотворив  казкову  цю  красу?
У  відповідь    мені  лунає  тиша.
Мовчання  –  краща  відповідь  дурлу́.
--------------------

[i]Кульбаба [/i]

Кульбаба  курчатами  в  лузі  жовтіє.
Квочечці-сонечку  тихо  радіє.
Потім  ввіб’ється  у  біленький  пух
і  розлетиться    по  вітру  навкруг.
--------------------

[i]Жайвір
[/i]
Дзвоником  весело  жайвір  дзвенить
і  звеселяє  небесну  блакить.
Вічність  дрімає  у  тихій  траві.
Жайвора  дзвін  не  розбудить  її.
--------------------

[i]Ставок[/i]

Не  створював  о́бразів  нових  ставок.
лише́  віддзеркалював:  
дію  і  спокій,
дерева  і  хмари,  людей  і  качок.
І  все  це  тому,  що  ставок  був  глибокий.
--------------------

[i]Латаття[/i]

Зірки  латаття  розпустило.
Горять  вони  сліпучо-біло,
божественно-велично  на  воді.
Тут  космос  теплої  заплави.
І  поміж    білими  зірками
кометами  проносяться  вужі.
--------------------

[i]Пара  коней[/i]

Розімліло  парує  земля.
Розлилась  над  рікою  імла.
Акварельно  розмита  верба.    
Пара  коней  у  травах  гуля.
--------------------

[i]Дорога  розкисла[/i]

Дорога  розкисла.
Вздовж  неї  тужливі  тополі.
І,  я́к  на  папері  перо,
так  слід  вантажівка  якась  залишила,
комусь  щоб,  можливо,  доставить  добро.
--------------------

[i]Вогні[/i]

Одні
нічні
вогні
в  пітьмі  
німі,
самі.
--------------------

[i]Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі[/i]

Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі.
Рухи  тіней  в  чужому  вікні.
Там  за  вікнами  люди  в  теплі.
Мабуть,  згадують  літнії  дні.
--------------------

[i]В  місті  все  є[/i]

В  місті  все  є  –  круговерть,  штовханина,
шум,  загазованість,  кіптява,  чад.
В  місті  –  мураха  ти,  а  не  людина.  
В  місті  можливостей  вічний  парад.
Світяться  вікна  в  будинку  навпроти.
Що  там  у  кого  –  падіння  чи  злет?
Там  розслабляються  після  роботи
злодій,  трудяга,  а  може  й  поет…
--------------------

[i]В  метро[/i]

В  метро  –  одні  додому,
інші  з  дому.
Коли  вони  працюють  –  
невідомо!
--------------------

[i]Розкрутка[/i]

Міські  етажерки  бетонні
крутять  асфальту  наждак.
На  них  там  розкладені  долі
предметів,  людей  і  собак.
Вони  всі    «розкрутки»    бажали,
тому  все  і  вертиться  так.
Зітре  їх  на  порох  з  роками  
міського  асфальту  наждак.
---------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738090
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


dovgiy

ВИШЕНЬКА


     Наливаються  ягоди  під  темно-зеленим    листям.
Молоденьке  вишневе  деревце  третє  літо  готує  дарунки.
Йдуть  люди  до  пошти  тай  подивляються  на  щедру  вишеньку,
Яка  нікому  не  шкодує  ароматних,  напоєних  сонячною  ласкою  плодів.
Хто  посадив  тебе,  вишенько?
Любов.
Хто  обкопував  землю  навколо  твого  стовбура?
Любов.
Хто  милувався  твоєю  весільною  фатою?
Любов.
І  так  лагідно  шелестять  її  обтяжені  ягодами  молоді  гілочки,  гойдають  услід  швидким  автомобілям,  автобусам,  мотоциклам  ніби  бажають  подорожнім  гарної  путі  і  просять  не  забувати  про  неї,  приходити  на  гостину.
Над  селищем,  над  розігрітими  залишками  асфальту,  над  численними  ямами  припоштового  майданчика,  висить  насичене  сонячною  палітрою  червневого  дня,  літо!
Гамір  близького  ринку,  уривки  розмов  літніх  жінок,  щебет  дітлахів,  котрі  бавляться  обабіч  головної  дороги,  -  все  зливається  в  урочисту  мелодію  життя.
Спостерігаєш,  всотуєш  у  своє  єство  здавалось  би  звичайний  плин  подій,  знаєш,  що  життя  важке,  часто  аж  надто  жорстоке  і  все  ж,    щоразу  знаходиш  у  ньому  такі  миті,  такі  події  –  аж  душа  птахом  злітає  від  почуття  радості,  замилування.  Божий  світе!  Ти  дарований  нам  для  щасливого,  заможного  життя.  Тобою  нам  дана  земля,  яка  в  собі  має  незлічені  скарби,  річки  та  озера,  моря  і  тільки  наша
Людська  сутність,  наша  невигойна  гріховність  призводить  до  того,  що  ти,-  Божий  світе!  -  перетворюєшся  на  пекло,  де  править  бал  війна;  де  людина-людині  ворог;  де  поряд  надмірне  багатство  і  злидні;  де  зрада  стала  нормою  життя.
А  як  же  любов?  Вона  є!  Вона  у  виді  ангела  повсюди  намагається  допомогти  нам  бути  людьми,  показує  нам  красу  Божого  світу,  наповнює  його  добром.
Це  любов  допомагає  нам  долати  труднощі,  вчить  перемагати  зло,  кличе  до  звершень  у  трудах,  пробуджує  мрії.
Тож  не  даремно,  на  припоштовому  майданчику  подільського  селища,  навпроти  поштового  відділення,  росте  вишенька,  посаджена  Любов’ю.
Вишенько,  що  найбільше  цінуєш?
Любов.
Вишенько,  що  всім  людям  даруєш?
Любов!
Вишенько,  що  до  осені  через  літо  пронесеш?
Вдячність  за  любов!
Стою.    Милуюсь  і…  ДЯКУЮ!

04.06.2017                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


dovgiy

НЕМАЄ МУЗИ

Другий  тиждень  чекаю  на  тебе
Та  даремно  марную  свій  час
Заблукала  у  травні  веселім
І  не  в  силі  вернутись  до  нас.
З  ким  ти  там  по  садках  розкошуєш
Під  пахнющим  розкішним  бузком?
Кого  лірою  ніжно  чаруєш,
Кому  слово  диктуєш  рядком?
Тут  вже  червень.  Тут  літо,  -  декада
Понад  нами  пройшла  наче  мить
Повертайся,  співуча  відрадо,
Нам    поезії  треба  творить.
Друзі,  -  он!  –  вже  давненько  чекають
Щось  душевне  та  ніжне  від  нас,
Тільки  ми  ні  на  що  витрачаємо
На  творіння  призначений  час.
Рано-вранці  присів  за  комп’ютер,
Два  –  три  слова  надряпав  –  і  все:
Всі  емоції  вивітрив  вітер
І  всі  образи  змиті  дощем…
Ніби  я  ще  до  цього  ніколи
У  екстазі  натхнень  не  горів,
Ніби  хлопцем  отим,  сивочолим,
Для  коханої  див  не  творив.
Зараз  вечір.  Як  бачите,  трохи,
Щось  шептав  олівець  перед  сном.
Дві  берези  –  стрункі  та  високі,
Щось  своє  шелестять  за  вікном.
Човник  місяця  в  хмари  пірнає,
Тиха  жура  навіює  щем.
Перед  ранком,  суглобами  знаю,
Ніч  розродиться  тихим  дощем.
Все  закрию,  та  вляжуся  спати,
Щоб  хоча  би  в  короткому  сні,
Прийшла  Муза,  аби  поспівати
Про  квітучі  сади  навесні.  
 
10.06.2017  23:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


Наталя Данилюк

Мій світе золотий, зеленоокий…

Мій  світе  золотий,  зеленоокий,
Смарагде  між  низин  Карпатських  гір!
Тут  губляться  мої  дитячі  кроки,
Ромашкою  й  любистком  пахне  двір…

Мов  береже  той  сокровенний  спогад
Про  безтурботні  сонячні  літа.
І  куриться  пилюкою  дорога,
Як  тютюном  задимлена  гортань.

А  там,  на  тому  боці,  онде-онде,–
Де  не  ступи,  не  перейти  убрід,–
Усмі́шка  мами,  ніжна,  як  в  Джоконди,
Благословенням  дихає  услід.

Там  тато,  молодий  ще,  косу  клепле,
Як  червень  серпик  місячний  вгорі…
Шумує  молоко  в  дійниці  тепле,
Курчаток  водить  квочка  по  дворі.

Закручує  у  клаптики  газети
Дідусь  на  лавці  дрібки  тютюну…
Клубком  згорнувшись  на  краю  верети,
Куняє  кіт  у  мареві  півсну.

Над  купою  навозу  в’ються  мухи  –
Уперті  й  надокучливі,  ну  страх!..
Корівку  бабця  чухає  за  вухом,
Галузкою  відлякує  комах.

Поглипує  на  «ласю»  синьооко
І  тішиться:  бо  хоч  уже  й  стара,
Та  молока  дає  іще  нівроку,
Тому  й  дзюни́ня*  сите,  й  дітвора.

Десь  там,  серед  буденності  й  привілля,
І  я  собі  блукаю,  ще  мала,
І  білий  світ  вигойдую  на  віях,
І  слухаю,  як  молиться  бджола…

Бо  ще  не  знаю,  що  там  буде  далі,
Яких  утрат  відміряно  і  див…
Дрібонькими  відбитками  сандалій
Лишаю  у  дворі  свої  сліди…


[i]*Дзюни́ня  –  порося.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Леся Утриско

Завмерло сьогодні небо.

Синку!  Моя  лелеко,  
Що  сталось?  Чом  так  далеко,
Завмерло  сьогодні  небо?
І  я  кричу  в  нім:  -  Не  треба,
Не  йди  ув  світи  ті  вічні,  
Де  Господь  збере,  Предвічний,
Всіх  янголів-  охоронців,  
Де  ти  із  ними  в  колонці.  
А  я-  сиротою  в  полі,  
У  горі,  тяжкому  горі...
І  світ  не  світ-  у  болю,
Зросла  могила  в  полю.
І  маки-  жагучі  маки,
Та  мальва,  що  біля  хати,
Цвіте  сьогодні  журбою,
Де  небо  плаче  сльозою.  
Сумними,  впало  дощами,  
Вложилася  смерть  між  нами.  
Чого  не  я,  мій  світе?
Чого  в  могилі  діти?
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
За  обрій  летіли  далеко,
Прощали  рідну  домівку,
Цілує  мати  голівку:
Холодну,  обвиту  смертю,  
Сама  би  хотіла  вмерти,
Лиш  син  відкрив  би  очі,
Та  впали  предвічні  ночі.  
Внесли  хоругви  до  хати,  
Над  гробом  зомліла  мати,
Тримало  дівча  каблучку,  
На  віки-  вічні,  обручку.  
Стояло  в  куточку  тихо,  
Кохання...  розбило  лихо,
Не  бачило  світа,  ні  бога,
В  сльозах  обабіч  дорога.  
В  свічках,  у  громах  розпука:
О  Боже!  Яка  то  мука,
Де  мати  сина  ховає,   
Навіки  свій  світ  прощає.
Застиг  її  світ  болючий,
У  грудях-  лиш  хрест  пекучий,
В  душі  глибока  рана:  
Осанна,  Боже,  Осанна.  
Твоя  і  моя-  навпіл,  
Забила  війна  страшний  кіл,  
У  землю  святу,  невинну,
Забрала  людську  дитину.
Осанна,  Боже,  Осанна,
У  крові  розятрена  рана:
Хай,  разом  з  Тобою,  воскресне,  
Прийми  у  рай  свій,  Небесний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737641
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Світлана Моренець

ЧЕРВЕНЬ

Оспіваний  в  сонетах  і  верлібрі,
закоханий  у  солов'їний  спів,
літає  червень  пташкою  колібрі  –
король  краси  між  літніх  місяців.

Заколосив  смарагдові  отави,
грозою  розкіш  зелені  умив
і  феєрверком  вибухнув  яскравим,
розсипавши  скарби  краси  і  див.

Від  буйноцвіть  вгинаються  стеблини.
Жасмин  духмянить,  м'ята,  деревій.
Мов  стрази,  сяють  росяні  перлини,
а  барви,  барви  –  світе  ясний  мій!

У  царстві  лілій,  мальв,  під  шепіт  вітру,
гуде  бджолина  музика.  А  я
вбираю  серцем  райдужну  палітру,
і  миром  повниться  душа  моя.

Земля  тобою  вбрана  –  незрівнянна,
ти  вишив    самоцвітами  мій  край.
О  милий  червню,  пташко  осіянна,
дай  ще  красою  впитися  доп'я́на!
Чаруй  і  владарюй.  Не  відлітай!

13.06.2017  р.

Авторське  фото.  Один  з  куточків  мого  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Ніна-Марія

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ…

[color="#f51313"]Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Ми згубились у осені млі.


Ми  згубились  у  осені  млі,
На  губах  її  пили  краплини,
Тільки  ми  і  кольори  густі,  
В  них  зомліли  нагі  хвилини.  

Ми  згубилися  в  них,  чарівних,
У  осінніх  дзвінких  пекторалях...
Та  хіба  це  роки...  це  збіг,
Це  лиш  сон  у  замріяних  далях.

Далях  тих,  де  пливе  ріка,
За  свій  обрій  осіннім  ранком.
Наша  зустріч-  пянка  біда,
Осінь  наша-  пянким  світанком.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737426
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Роздуми після концерту.

                                 Боже!  Україну  збережи.  Господи!  Помилуй  нас.  
 Так  сьогодні  хотілося  просити,  молити,  благати.  Так,  у  молитвах,  ми  просимо  Всевишнього  кожен  день,  в  далекій  чужині,  про  той  клапоть  землі  у  вселенній,  що  чекає  своїх  ластівок  до  рідного  гнізда,  до  рідної  батьківської  оселі-  Україну.  Ластівок,  що  оселилися  та  звили  гніздечка  по  всім  світі.  Чому  так?  У  чім  провина?  Століттями  шукаємо  відповіді,  та  творимо  історію,  історію...  свою  і  нічию  іншу.  А  вона,  історія,  як  болюча,  так  і  радісна.  Українська  світова  діаспора-  цвіт,  розум,  талант.  
 Мадридське  сонце  зігрівало  один  із  чудових  недільних  днів,  де  чекала  несподіванка,  організована  Лілею  Ткачук.  Це  дитя  подарувало  велике  свято-  українці  Мадриду  зустрічали  у  прекрасному  залі  театру"  Nuevo  Apolo"  український  танцювальний  ансамбль  "  Громовиця"  з  Чікаго(США)  під  керівництвом  Роксани  Дика-  Пилипчак  та  скрипаля,  Заслуженого  артиста  України,  українського  "Паганіні"-  Василя  Попадюка,  що  проживає  в  Торонто  (Канада).
 Ансамбль  заснований  у  1980  році.  Колектив  об'єднує  танцюристів-  аматорів,  які  є  представниками  різних  хвиль  еміграції  українців  до  Америки.  Двічі  колектив  побував  в  Україні  та  виступав  на  сценах  театрів  Європи.  Колектив  не  тільки  зберігає  український  традиційний  танець  але  намагається  надати  йому  нової  сучасної  інтерпретації.
 Василь  Попадюк-  роджений  у  сім'ї  музикантів.  Український  "Паганіні"  навчався  у  музичній  школі  імені  Миколи  Лисенка  в  Києві,  Київська  консерваторія  імені  П.  Чайковського.  Засновник  власного  гурту"Papa  Duke"  успішно  концертує  країнами  Європи,  Америки,  Канади  та  Великої  Британії.  У  березні  2016  року  нагороджений  в  Україні  почесним  званням  "Людина  року".
 Зал  театру,  заповнений,  як  українцями,  так  і  іспанцями  прийняв  у  свої  обійми  близько  тисячі  глядачів.  Більшість  тих,  українських  ластівок-  емігрантів  на  теренах  Мадриду,  котрі  прийшли  побачити  та  почути  те  рідне,  те  так  близьке  серцю  за  десятки  літ-  українські  танці,  від  Привітального  до  Буковинської  польки,  від  Модерного  Аркану  до  Гопака.  А  між  ними  виливалася  музика,  плакала  скрипка  в  руках  скрипаля.  Гріла  та  до  сліз  бентежила  душу,  душу  в  чужині.  Чому  не  там,  чому  не  дома,  чому  не  в  Україні?  Чому?
 
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Тої  пісні  сумної,  тої  скрипки  п'янкої,
               Хай  смичком  доторкнеться  мої  долі  гіркої.
               А  я  слухати  буду,  вип'ю  ранки  з  тобою,
               Віднеси  в  Україну,  поділися  журбою.
               Дай  же  крила  пташині,  полечу  на  простори,
               Де  моя  яворина,  де  високії  гори.
               Де  калина  в  віночку,  соловейко  співає:
               То  моя  Україна,  там  мій  Край,  що  чекає.
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Дай  на  повнії  груди  рути-  мяти  вдихнути,
               Грай  скрипалю  веселу,  аби  смуток  забути.
               У  чужині  заграй  ми,  звесели  мою  душу,
               Бо  чужина  не  рідна,  та  у  ній  бути  мушу.


               
               

               
               
               




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737380
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Олександр ПЕЧОРА

Приємна мова вечорова…

*      *      *

Приємна  мова  вечорова.
Тріскоче  тихо  каганець.
Потішусь  музикою  слова.
Покличу  Музу  під  вінець.

На  вівтарі  земних  взаємин
скажу  відверто  до  ладу:
лиш  їй  відкрию  потаємне,
довірю  душу  молоду.

Молюсь  на  долю,  Богом  дану.
О  Музо,  душу  освяти!
Світи  на  хатнище  жадане,
з  тобою  підемо  в  світи.

Який  п’янкий  приємний  трунок  –
небесне  царство  зір-владик...
В  самотині  на  срібних  струнах
плекає  Музу  молодик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737324
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Валентина Ланевич

Пригорнись до любові із мрій.

І  на  сонці  є  плями,  авжеж,
Землі  завдає  шкоди  злива.
Вир  кохання  в  душі,  що  без  меж,
Він  стрімкий,  вона  ж  бо  вразлива.

Вир  накриє  все  тіло  теплом
Ніжність  в  серці  заб’ється  ключем.
То  роздмухає  гнів  і  чолом
Змійка  сліз  пробіжиться  тихцем.

А,  як  вляжеться  пристрасті  рій,
Й  гостре  жало  сховає  оса,
Пригорнись  до  любові  із  мрій,
То  є  вічність,  духовна  краса.

11.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737256
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017


Наталя Данилюк

Смуто моя…

Смуто  моя  затаєна,
Стерлися  вітражі…
Мечусь,  мов  неприкаяна,
В  розпачу  на  межі…

Так  відцвіли  негадано
Яблуні  білим  сном.
Курять  світанки  ладаном
Попід  моїм  вікном.

Плачуть  вітри  примарами
Жалібно  «люлі-лю»…
Смуто  моя  захмарена,
З  ким  тебе  розділю?

Пущу  тебе  потоком  я,
Заговорю:  пливи…
Ляжу  собі  у  спокої
В  полі  серед  трави.

Зіллям  пахким  заквітчана,
З  літом  у  рукавах…
Що  мені,  смуто,  відчай  мій?
Що  мені,  смуто,  страх?

Переболю  між  квітами,
Перетерплю,  пере-…
Кров  у  мені  бринітиме
Соком  дерев.

[i]Картина  Ярослава  Чижевського.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737078
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Леся Утриско

Надпий мене, мій світе божевільний.

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний,
А  може  просто  тихо  доторкни,
Не  смілий  ти,  а  може  і  не  вільний...
Ти  мені  сутінком  моргни.  

Тобі  піддамся,  наче  молодиця,
А  може  ні,  нехай  мале  дитя,
О  світе  божий-  вічна  гра,  в'язниця-
В  тобі  покинуте  життя.  

Зціли  мене,  а  ні-  то  відроди,
У  зАдумі,  сотворену  снігами,
Мене  напийся...  з  джерела  води,
Тим  часом,  що  між  нами.  

Надпий  нектаром...  зрілий  літній    мід-
Зомлілий  трунок  у  святім  причасті,  
Залишений  писемний  вічний  слід,
У  божевільнім  щасті.  

Пянкий,  розпусний,  кволий-  наодинці,
Замовклий  в  сльОзах  сну  та  каяття,  
Освячений  в  нагій,  чудній  свитинці...
Заложений  в  моє  життя.  

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736883
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

На стежі

                   «…На  стежці  вечоровій
                           На  лахи  дивлюся,  що  полишали
                           Чи  торфярі,  чи  душі  людей,
                           Що  пішли  геть…»
                                                         (Шеймас  Гіні  «Бачити  речі»)

Всі  йдуть  –  навіть  схимники,
Яким  (як  мені  здавалось)  йти  нікуди,
Всі  йдуть  –  не  вертають  –  не  оглядаються,
Лишають  по  собі  речі  чи  то  лахи,
Чи  то  просто  непотріб,  що  кидають  на  дорозі
(А  колись  цінували,  а  колись  збирали),
Чи  просто  сліди  на  ґрунті  зораному  –  
Відкритому  наче  рана  солдата,
А  дехто  вірші  –  ефемерні,  як  анемони:
Дехто.  Але  на  цьому  торфовищі,
На  цьому  острові  мохів  та  вересу,
На  цьому  уламку,  де  все  колишнє
(Навіть  ми  –  переписувачі  забутих  слів),
Ми  копаємо  торф  для  жаркої  ірландської  печі,
Для  тепла  (бо  більше  нам  цінувати  нічого),
Для  казанка  закіптюженого  (щось  там  таки  на  вечерю),
А  що  там  торф  ковтнув-сховав:
Чи  то  роги  оленя  ірландського  чи  то  минуле,
Чи  то  просто  майбутнє
Визирає  з  під  пластів  здертих  
Шкіри  землі  вересу:
Хто  зна:  лише  кинуті  речі
Душ  людей,  що  давно  пішли
І  не  вернуться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736743
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

Під покровом Неба

                   «…Під  розірваним  небом,  що  кудись  летіло
                           Саме  на  тім  шляху
                           Тоді  й  відчув  лиху
                           «Покрівлю  неба»,  враз  немов  спустілу…»
                                                                           (Шеймас  Гіні  «Переступ»)

Під  покровом  неба  –  
Там,  де  холодний  вітер  і  птахи
Співають  про  свої  сни  кольорові
Там  люди:  стоять  серед  порожнечі
Між  минулим  і  прийдешнім,  
Між  замками  і  халупами,
Між  лезом  мечів  і  кулями  скорострілів,
Між  тьмою  віковічною  і  світлом  ранку,
Між  вогнями  інквізицій  і  холодним  морем,
Між.  Посередині.  Тут.  На  острові.
А  сороки  тим  часом  мурують  міст
Свої  хвостами  чорними
Через  ріку,  що  ніколи  не  була  прозорою:
А  все  каламутною  –  то  від  крові,
То  від  бруду,  а  то  просто  від  темряви:
Бо  ріка,  бо  тече,  бо  там  брід,
А  ми  коло  броду  –  хто  з  мечем,  хто  в  вилами,
Бо  там  володіння  чи  то  чужого  графа-зайди,
Чи  то  чужого  клану  зі  своїм  гонором
І  своїм  розумінням  волі,  а  ми  такі  неотесані,
А  ми  такі  танцюристи  джиги  шаленої,
А  нам  аби  воювати  за  землю  свою  загублену,
І  свободу  свою  втрачену,  а  нам  аби  співати
Про  росу  туману  і  брудне  старе  місто,
А  нам  аби  стояти  серед  порожнечі  цієї  
Вічної  та  холодної…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Nino27

А можна - я поплачу на плечі…

[b][i][color="#300a82"]А    можна  -  я    поплачу    на    плечі,
Душі    твоєї    мовчки    доторкнуся?...
Від    всіх    жалів    загубимо    ключі
Ніколи    смуток    щоб    не    повернувся.
А    можна  -  від    думок    сумних    моїх
(в    душі    ще    повно    ніжності    і    віри),
В    обіймах    заховаюся    твоїх?  -
Завжди    для    мене    бажаних    і    щирих.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736835
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Ніна-Марія

Сувій гортаю прожитих років

[color="#1a56cc"]Сувій  гортаю  прожитих  років
У  кожному  —  частинка  долі,
Яка  мене  крутила,  наче  млин,
Сталеву  гартувала  волю.
 
Ніколи  не  ходила  навпростець.
Легких  шляхів  я  не  шукала.
Назустріч  людям  завжди  я  ішла,
Свою  їм  руку  подавала.
 
Господь  хороших  друзів  посилав,
Які  зі  мною  в  радості  були.
І  горе  ми  ділили  пополам,
Тож  вдячна  їм,  і  сонцю  на  землі.
 
Крутив  свої  педалі  метроном.
Життя  шалено  поспішало.
Із  небом  часом  плакали  разом.
Та  цього  долі,  бач,  замало...
 
Нових  підкинула  випробувань.
Хіба  ж  вона  у  нас  питає?
Для  кожного  у  неї  є  свій  план,
Чом  тяжко  так  в  житті  буває?...[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736559
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Валентина Ланевич

Мій рідний краю, земле моя люба.

Мій  рідний  краю,  земле  моя  люба,
Квітуєш  зеленню  в  пташинім  співі.
Колише  віття  у  досвітках  верба,
І  росяніє  хліб  на  довгій  ниві.  

Між  колючок  шипшини  гудуть  джмелі,
Рожевий  цвіт  у  владній  волі  вітра.
Джмелі  ж,  від  пахощів  медів  хмільні,
Злітають  ввись  і  тягнуться  до  світла.

І  цвіркуни  збудились  в  густій  траві,
Дзвінкі  розносять  співу  переливи.
І  сонце  стало  над  лугом  на  порі,
І  викупало  все  у  теплій  зливі.

04.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


dovgiy

ЩЕ РАЗ ПРО ВІРУ

Буває,  часто,  віримо  ми  в  те,
Чого  насправді  і  немає  близько.
І  тільки  час  тумани  розмете,
І  нас  до  істини  опустить  з  неба  –  низько.
Побачиш  раптом  хто  з  тобою  був
У  час  твоєї  немощі  та  скрути,
Пізнаєш  тих,  хто  в  плині  дня  забув
Про  те,  що  й  ти  на  світі  маєш  бути.
А  ти  про  них  щомиті  пам’ятав,
На  слово  їхнє  сподівався  марно,
Дзвінка  з  нізвідки  наче  кисню  ждав
Коли  задуха  обкладала  хмарно.
Час  показав,  що  світ  людський  не  той,
Яким  ти  уявляв  його  допіру,
Що  балакун  не  завжди  є  герой,
А  хто  мовчить,  той  всьому  знає  міру.
Без  зайвих  слів  до  тебе  підійде,
Простягне  руку,  допоможе  встати
З  тобою  разом  певний  час  пройде,
Аж  доки  ти  не  зможеш  знову  впасти.
І  в  добрий  путь!  Нехай  і  не  разом,
Та  на  ногах  тримаєшся  надійно.
Дорога  –  стрічкою.  Розгониться    бігом,
А  потім  знов,  -  між  валунів,  -  повільно…
Нові  пейзажі,  зустрічі  нові
У  нових  днях  прийдуть,  старим  на  зміну,
І  дай  нам  Бог!  –  не  втратити  хоч  тих,
Хто  з  нами  був  і  у  біді  не  кинув!
 
05.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736532
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

Зелені Свята. Пахне зіллячко…

Зелені  Свята.  Пахне  зіллячко,
Янтарно  піняться  меди,
Святочно  замаїв  подвір’ячко
Невтомний  червень  молодий.

Розгойдане  повітря  дзвонами,
Під  ноги  стелиться  чербець.
Земля,  обернута  іконами,
Лежить  до  неба  горілиць…

І  на  бджолиній  мові  молиться:
Гуде,  вібрує,  торохтить…
Убрались  затишні  околиці
У  незабудкову  блакить.

Пахтять  букетами  клечальними
Хатки  привітні,  чепурні.
Є  між  обрядами  сакральними
Прадавні  знаки  потайні,

В  яких  з  правіку  закодовано
Природи  гармонійний  лад,
Як  благодать,  з  небес  дарована,
Як  Вічності  квітучий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736554
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

На старті літа

Початок  літа.  Червень  лиш  на  старті,
А  отже,  все  попереду.  Ну,  що  ж,
Пора  маршрути  креслити  на  карті,
Забувши  про  сумбурність  і  про  дощ.

І  напинати  мрій  своїх  вітрила,
Бо  в  нас  по  курсу  –  зоряні  світи,
Де  мерехтять  неонові  світила,
Де  манить  неосяжність  висоти.

Де  можна,  ноги  звісивши,  збивати
У  піні  хмар  яскраві  бульбашки
І  прислухатись,  як  лоскоче  п’яти
Заморський  вітер,  теплий  і  п’янкий.

Як  булькають,  немов  прудкі  рибини,
Пташки  дзвінкоголосі  навкруги…
А  там,  внизу,  –  оази  садовини
І  маково-ромашкові  луги!

І  соковиті  кущики  суниці,
Й  коралі  черешневі  між  гілок,
І  дзеркальце  старенької  криниці,
На  дні  якої  –  дукачі  зірок.

І  череда  корів  у  зелен-морі
Лежить,  на  сонці  гріючи  боки…  
І  скільки  ще  таких  простих  історій,
В  які  пірнаєш  завше  залюбки  –

На  старті  літа,  стрімко,  з  головою,
Щоби  душа  наситилась  сповна,
І  проросла  віршами,  як  травою,
Твого  натхнення  ще  одна  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 03.06.2017


dovgiy

СТАРИЙ ДУБ

Самотнім    деревом    стою,  та  без  гілляк.
Один  лиш  стовбур  залишився  на  цім    світі.
Навколо  мене  незнайомий  молодняк
Буйно-зелено  розправляє  дужі  віти.
До  сонця  тягнеться,  нарощує  могуть,
В  пору  цвітіння  все  чарує  білопінно.
Його  так  вабить  поміж  зір  далекий  путь
Як  і  мене  колись  приваблював  невпинно.
По-наді  мною  в  небесах  гули  вітри,
Чесали  крону      нескорену  громовиці
І  як  хотілося  піднятись  догори,  
Разом  з  вітрами  і  летіти  так,  як  птиці!
Про  те  замріяно  я  друзям  шелестів,
А  ті    у  відповідь  згиналися  від  сміху.
Бо  хто  реаліями  зве  примари  снів,
Та  ще  й  розказує  загалу  на  потіху?
Я  заздрив  хмарам.  Легкокрилі,  мов  човни
Вітрами    дужими  наповнюють  вітрила.
Летять  над  світом  за  пригодами  вони,
Бо  простір  волі  їм  природа    не  закрила.  
А  тут  коріння  проросло  у  плоть  землі
І  розірвати  не  дано  одвічні  пута!
Щораз,  щоосені,  летіли  журавлі
І  зверху  кликали    у  зоряні  маршрути.
Кружляв  у  небі    невситимий  буревій,
Шукав,  на  чому  свою  силу  показати,
Тож    став  до  нього  в  одержимості  своїй,
Своє  прохання,  свою  мрію  посилати:
«О,  вітре-батечку!    На  хвильку  підлети,
Та  за  цю  крону  підніми  мене  до  неба!
Бо  вже  й  не  бачу  собі  кращої  мети,
Аніж  літати  в  синім  небі  біля  тебе!»
Почув  і  кинувся  до  мене  в  жахну  мить:
Змішалось  небо  із  землею  в  дикім  шалі
І  мої  віти,  відриваючись  в  блакить,
Із  власним  стовбуром    прощаючись,  тріщали…
 Отак  і  став  я  тільки  стовбуром  старим.
Вдалось  дві  гілочки  від  низу  відростити…
І  вже  не  раджу  я  нікому  звати  грім,
Щоб  з  буревієм  за  пригодами  летіти.
Не  треба  плакати!    Навколо  –  юний  ліс.
Буяють  зеленню  замріяні  діброви
Старезний  дуб,    мов  між  онуків  дід,
У  зморщеній  корі  кошлатить  брови.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735963
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


laura1

Подяка митцям від поета!

Дяка  славним  митцям  за  невтомну  і  віддану  працю!
За  красу,  що  увічнена  фарбами  на  полотні!
За  величні  шедеври,  які  випромінюють  вдачу,
Й  насолоду  безмежну  дарують  безсмертній  душі.

Дяка  славним  митцям  за  осяяні  сонцем,  пейзажі!
За  можливість  побачити  райські  куточки  Землі.
За  легкі  натюрморти  з  красунями-квітами  в  вазі,
Що  стоїть  на  святково-убраному  в  скатерть,  столі.

Дяка  славним  митцям  за  похмурі,  осінні  картини.
За  можливість  відчути  природи  пронизливий  біль.
Де  пожовклі  листки  доживають  останні  години,
У  полоні  мере́живних,  мов,  золотих  павутин.  

Дяка  славним  митцям  за  холодні  зимові  етюди!
Де  зловісно  кружляє  в  танку  снігова  заметіль.
Де  застиг  сніговик  коло  хатки,  немов,  той  приблуда,
А  у  сяйві  зірок  простягнулась  його  довга  тінь.

Вам  подяка,  митці!  Усім  разом,  а  також  окремо!
За  написані  вами  святі  і  сакральні  місця.
За  написані  Вами  життєві,  безцінні  картини,
Які  знову  і  знов  підкоряють  красою  серця.

01.  06.  2017                                    Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735927
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Наталя Данилюк

Надвечір

Надвечір  над  лісом  густим  опускається  мла  –
Тремтять  у  повітрі  легкі  золотисті  лелітки,
І  ніздрі  лоскоче  гірчинкою  пряна  смола,
І  гори  в  задумі  застигли,  довірені  свідки.

Вони  таємниці  звіряють  хіба  що  вітрам
І  соснам  старим  віковічним,  і  гніздам  пташиним…
Лоскоче  долоні  прогріта  пошерхла  кора,
І  звивиста  стежка  веде  до  стрімкої  вершини…

Де  сонце  лягає  в  кубельце  між  моху  й  трави,
Щоб  зранку  вже  вкотре  зійти  й  запалити  світанок…
І  ліс  біля  нього  на  чатах,  немов    вартовий,
Стоїть  незворушно,  допоки  пташине  сопрано

Не  вдарить  згори,  розгойдавши  цей  світ,  ніби  дзвін,  –
Аж  бризне  роса  й  розлетяться  дрібні  намистинки!..
Це  все  буде  завтра.  А  поки  бреду  навздогін
Сонливому  сонцю,  що  котиться  вниз  до  спочинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735882
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ніна-Марія

Чи знаєш як живу без тебе ?

Чи  знаєш  як  живу  без  тебе  ?
Як  біль  стискає  серце  і  щем?
Зорею  ти  світиш  на  небі,
А  може  рясним  ллєш  дощем.
 
Змивають  дощі  мої  сльози,
Й  весну  напувають  життям.
Ніхто  зупинити  не  в  змозі
Той  час,  що  летить  в  майбуття.
 
Чим  доле  тобі  завинила?
Хіба  тим,  що  так  вмію  любить...
Ти  знаєш,  чого  б  я  просила:
Дай  сил  мені  його  відпустить...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735412
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Наталя Данилюк

В Чорткові

[i]Навіяне  нашою  з  Лесею  Геник  черговою  поїздкою  
до  чудового  міста  Чортків  на  Тернопільщині....[/i]

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18581456_1373425482739408_302255599385100040_n.jpg?oh=a620ec3ac4a48dbec50773725920b6b6&oe=59BCCD87[/img]

Пройтись  лискучою  бруківкою
Під  овидом  у  вовні  хмар,
І  слухати,  як  б’ється  цівкою
Із  ринви  дощ  об  тротуар.

Насолодитись  ароматами
Айви́,  каштанів  і  бузків,
Допоки  травень  поливатиме
Врочисто  прибраний  Чортків.

І  вже  на  пагорбі  високому,
Між  давніх  замкових  руїн,
На  мить  застигнути  у  спокої,
Вдихнути  велич  ветхих  стін.

А  поки  небо  сіє  мрякою
І  хмари  вовняні  пряде,
Прошепотіти:  «Боже,  дякую
За  час  і  місце,  за  людей…

Що  серед  гроз  і  непривітності,
Поміж  марнот  і  суєти
Є  ті,  кому  не  бракне  світлості,
Ні  глибини,  ні  висоти!».

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18557389_1373425039406119_5171382368867629018_n.jpg?oh=87c467efcac8003b50e5ef6a8ded6bba&oe=59B7CBDA[/img]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735282
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Шон Маклех

Вино солодке літа

                                                 «Коли  б  знайшов  я  шовку  Неба,
                                                     Що  променями  золота  повитий,  
                                                     Щоб  день  і  тінь,  заграва  видноколу
                                                     Світилися  і  золотим,  і  синім...»
                                                                                                                     (Вільям  Батлер  Єйтс)  

Літо  вином  черленим
У  келих  днів  моїх  недоречних,
У  чашу  снів  моїх  нетутешніх
Наливає  бородатий  винар-батлер,
Пригощає  мене
Та  гостей  снів  моїх  –  світів  синіх:
Кожному  вусатому  –  по  краплі,
Кожній  кралі  келішок
Трунку  наче  кров  густого.
Дні  мої  синьо-білі  –  
Небом  наповнені  –  вщерть  по  вінця,
Цвітом  кульбаби  цятковані:
Квітами  золотих  ранків:
Ступаю  серед  них  босоногим
Диваком-апостолом
Віри  джмелів-вітроплавів
Від  одного  острова  солодкого
До  іншого  нектарного  й  златопилкового.
Буття  моє  сповнене  квітковою  радістю:
Яглицевою  та  трохи  суничною,
Дні  мої  –  кавалки  істини:
Одкровення  наче  вода  прозорого,
Наче  Лютер  невчасного,
Наче  Темний  Патрік  незаперечного,
Наче  граф-чарівник*  приблудного,
Наче  Камінь  Долі  мовчазного**.  

Примітка:  
*  -  Мається  на  увазі  Джеральд  Фіцджеральд  –  ХІ  граф  Кілдер  (1525  –  1585).  
**  -  він  і  досі  стоїть  на  горі  Кнок  на  Теврах,  хоча  всі  кажуть,  що  то  не  той  камінь,  а  той  камінь  давно  вкрали,  тому  він  і  мовчить,  хоч  колись  і  кричав  часом  так,  що  було  чути  по  всій  Ірландії...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Леся Утриско

Може досить, схаменіться.

Реготало  божевілля,   
правдонька  ридала,
посіялось  злеє  зілля,  
землиця  стогнала.

Чом  регочеш  божевілля?
Земля  вся  в  кайданах,  
пошматована  знов  правда-
зболена,  вся  в  ранах.

Плаче  правда,  небо  стогне,
журавлів  не  видно:  
А  хто  ж  тебе  тай  пригорне?  
Кому  буде  стидно?

За  знущання,  за  розп'яття,
за  хрести  й  могили.
Злеє  зілля  знов  в  зачатті...
де  ж  набрати  сили?

Сили  й  злоби  повні  торби,  
глибоко  вдихнути,  
випрямити  свої  горби,
за  біди  забути.  

З  покоління  в  покоління  
біду  споживаєм,
байдужості  підкорились,  
зависть  поїдаєм.  

Може  досить,  схаменіться?
Чи  ж  ви-  божі  люди?
Спам'ятайтесь,  пробудіться,  
бо  вас  світ  забуде.  

Ох...  забуде,  й  не  згадає  
такого  народу:
Ні  як  звати,  а  ні  хто  ви,
та  якого  роду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733773
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Світлана Моренець

ВЕНЕЦІЯ

Крізь  монотонність  днів  й  гримаси  долі  –
як  світла  усмішка  Святих  Небес  –
Венеція!  Збулося.  Ми  –  в  гондолі,
а  навкруги  –  вода  й  клондайк  чудес.

Монументальність,  плекана  віками,
в  громадді  стін,  що  виросли  з  води.
Адріатичне  море  лиже  камінь,
який  лишив  для  хвиль  тісні  ходи

між  островами*.  Плетиво  каналів
і  кілька  сотень  арочних  містків,
що  манять  нас  у  глибину  кварталів
з  чарівних  чи  й  обдертих  закутків.

У  прохолоду  древнього  собору,
де  Богу  сповідається  орга́н.
Аж  мліло  серце  від  бельканто  хору,
вмивав  слізьми  емоцій  ураган.

Нам  посміхалась  білопінна  хмарка,  
вслухаючись  в  нестримні  голоси
захоплень  від  базиліки  Сан-Марка  –
творіння  неповторної  краси,

від  граціозності  палацу  дожів**,
дзвінниці  (в  ній  згубив  маяк  свій  слід)...
Любили  жити  в  розкоші  вельможі,
але  ж  лишили  скарб  на  сотні  літ.

Тут  під  відкритим  небом  –  ресторани,
врочисто-білосніжний  інтер'єр.
Чекають  на  смаколики  баклани.
За  ними  стежить  строго  камер'єр***.

А  ми  уже  в  музичному  полоні:
у  чорних  фраках,  вправно  грав  квінтет
"Адажіо"  Вівальді,  Альбіоні****
й  мелодії  із  опер,  оперет.

О  неповторна  атмосфера  свята!
А  як  її  довершував  мускат!
...  Тяжкий  контраст  –  земля  моя,  розп'ята,
яку  плюндрує  споконвічний  кат...

Прости  мене,  Вкраїнонько  кохана!
Ми  ще  з  Тобою  вип'єм  полину,
оплачемо  всі  втрати,  болі,  рани...
Дозволь  на  час  забути  про  війну.

*  Венеція  розташована  на  118  островах.
**  дожі  –  правителі  Венеціанської  республіки.
***  камер'єр  –  офіціант  (італ.).
****  композитори  Вівальді  та  Альбіоні  народилися
і  довгий  час  творили  в  м.  Венеція.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733706
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Віктор Ох

Пори року (V)

[i](поетичні  мініатюри)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i4rUzegW7iQ[/youtube]
--------------------
[color="#1327c2"]Зима[/color]
Дерева  чорні,  чорні  ріки  і  поля
хтось  білими  зненацька  поробив.
Будинки  ж  білі  й  хмари  почорнив  –
у  негатив  перетворила  все  зима.
-----------
Здається  хвилі  заморозились  морські  –
такі  із  снігу  надуло́  горби́.
Як  щогли  затонулих  кораблів,
ялин  стирчать  з  заметів  стовбури́.
-----------
Від  холоду  сосни  на  вітрі    тремтять.
Навіть  тіні  в  них  сині.
Спалахують  цятки  в  повітрі  –
це,  мабуть,  повітряний  іній.

[color="#ed3e09"]Весна[/color]
Весняний  теплий  промінь  ще  не  встиг,
як  слід  достатньо  все  кругом  зігріти.
В  затінених  місцях  лежить  ще  сніг.
Та  він  якийсь  старий  вже,  целюлітний.
-----------
Травневий  дощ  збиває  з  яблунь  цвіт,
зволожить  землю  і  прикрасить  білим.
І  радості  й  печалі  млосний  гніт
напоїть  душу  спокоєм  тужливим.
-----------
Мене  все  важче  здивувати.
але  дивуюсь  сам  собі  –
мене  ще  здатні  хвилювати
ці  перші  квіти  весняні.

[color="#09ed59"]Літо[/color]
Небо,  як  велике  око,  дивиться  на  квіти.
Із  його  зіниці  –  сонця  –  світло  м’яко  ллється.
Дощ  накрапує  сльозами,  а  земля  сміється.  
Радісний  кінець  в  весни,  бо  почнеться  літо.
-----------
Я  милуюсь  барвами  лугів,
квітами  яскравих  кольорів.
Може  щось  гарніше  в  світі  є,
та  мене  влаштовує  і  це.
-----------
Літо.  Рибалка.  Ставок.  Поплавок.
Треба  б  позбутись  домашніх  думок.
Та  брижами  ходять  думки  по  воді
про  тих  хто  зали́шився  вдома  сидіть.

[color="#ff3c00"]Осінь[/color]
Червоні  дуби  і  оранжеві  клени,
жовта  береза  й  зелена  сосна,  
сині  хмарини  в  блакитному  небі  –
в  осінньому  лісі  райдуга  гра.
-----------
Облітає  листя
з  дуба  і  тополі.
Переміна  місця  –
переміна  долі
-----------
З  дерев  повільно  листя  опада.
Золота́ва  і  врочиста  ту́га.
Лавка  у  парку  стоїть  одна.
Посиді́ти  б  на  тій  лавці  з  другом.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733769
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Валентина Ланевич

Наділила доля хрест мені в дорогу.

Наділила  доля  хрест  мені  в  дорогу,
Чемодан  у  руки,  туфельки  на  ноги.
Шепотів  щось  вітер,  сіючи  тривогу,
Торсав  за  кофтину,  відлунням  лиш  кроки.

А  ще  місяць  в  небі  шукав  половинку,
Златом  навкруг  зорі  плели  павутинку.
Похилилось  жито  в  вечірнім  спочинку,
Бігла  в  даль  стежина  не  знаючи  спинку.

Шелестом  у  листі  вишні  проводжали,
Десь  далеко  в  лісі  совушки  кричали.
В  мандрівку  життєву  кликали  вокзали,
Що  не  все  так  просто,  чомусь,  не  казали.

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733474
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Володимир Шевчук

Вірш про весну

Травень  панує  босий.  
Хмари  лиш  де-не-де.  
Як  же  приємно  просто  
Дихати  теплим  днем!  

Сяє  весняне  сонце.  
Пахне  цвітіння  садів.  
…Радісно  серцю  –  хто  це  
Юність  душі  розбудив?  

Більше  не  гріє  спокій  –  
Я  уже  й  не  чекав  
Що  через  стільки  років  
Ти,  як  тоді,  близька!  



14.05.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Nino27

Вклонюсь до ніг, рідна матусенько

[b][i][color="#0c7018"]Мама    -    святе    і    найдорожче    з    слів    усіх,
Тож    помолюсь,    щоб    тебе    Боженько    беріг.
Весни    красу,    солодке    літечка    тепло
Тобі    несу,    щоб    горя    й    смутку    не    було.
Вклонюсь    до    ніг,    рідна    матусенько    моя,
З    усіх    доріг    є    найріднішою    твоя,
І    молитви    твої    боронять    від    біди.
Для    нас    живи,    мамо,    й    старішати    зажди.
Куди    б    квиток    не    дарувало    нам    життя,
З    усіх    стежок    завжди    до    тебе    вороття.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733452
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Лілія Ніколаєнко

Із холодного травня – в жар

Із  холодного  травня  –  в  жар,
Із  високих  думок  –  в  спокусу.
Із  любові  зійшла  іржа,
Без  ножа  
знову  ріже  душу.

Не  промовлю  слова  п’янкі.
Не  посмію  тебе  торкнутись.
Будеш  в’язнем  чужих  рядків,
Але  вільним.  
Не  спий  отрути

Із  трояндово-пряних  рим,
Із  чарівних  озер  Пегаса.
І  для  мене  лишись  ніким  –
Тільки  пилом  
на  крилах  часу.

Серце-жертва  –  на  олтарі.
Муза  рветься,  та  слів  бракує.
Із  гарячих  рядків  у  гріх
Не  впаду  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733424
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Ніна-Марія

Краса Поділля

[img][/img]

Дивлюсь  на  чисту  неба  голубінь.
Вона  немов  торкається  вершин.
Густого  плетива  зелен-лісів,
Яке  ховає  Товтри  від  усіх.
 
Промінчик  сонця  визира  між  крон,
Теплом  торкається  моїх  долонь.
Духм'яно  так  п'янить  чистий  озон,
Тебе  чарує  запахів  полон.
 
А  Збруч  мов  підперізує  красу,
Хмар-гір,  що  таїну  в  собі  несуть.
Далеких  тих  історії  століть,
Які  зазнали  стільки  лихоліть.

В  розкішнім  лоні  цеї  долини  
Лежить  краса  Поділля  —Перлина.
З  джерелами  цілющої  води,
Яка  звабливо  манить  всіх  сюди.
 
Хто  справжній  смак  відчув  із  джерела,
Купається  в  гармонії  тепла,
Яке  природі  Бог  подарував,
Щоб  ти  любив  і  завжди  шанував.  
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRyJWwfDxKMMoqo1Um5oInjr5k6k5VSnVtTE0HBJ8dsi50qed0uXQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733402
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Леся Утриско

Берегиня роду.

Так  хотілося  б  нині  матусю  обняти,
Пригорнутись  до  неї,  та  тихо  сказати:  
-Нині,  мамо,  твій  день,  ти  моя,  найрідніша,
Із  мільйонів  матусь,  ти  одна,  наймиліша.
Ти  дала  нам  життя,  з  Богом  долю  плекала,  
Все  найкраще  у  світі  діточкам  дарувала,  
Рід  продовжила  в  доньках,  у  любимих  онуках,  
Віддавалась  життю,  забувалася  в  муках.
Християнко  свята!-  Жила  в  Божих  законах,  
Ти  горою  була,  за  всіх  нас,  охороно.
Так  хотілося  б  нині  тебе  рідна  обняти,
Все  сказати  нараз,  та  не  в  змозі  сказати,  
Ти  десь  там,  поміж  зір,  коло  сонечка  сходу,  
Стала  Божою  зіркою-   БЕРЕГИНЕЮ  РОДУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733398
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Наталя Данилюк

Мамина любов

Таке  життя  –  шалена  колісниця,
Яка  крізь  нетрі  мчиться  напролом!..
І  добре,  що  зринають  рідні  лиця
У  пам’яті,  овіяні  теплом.

Що  можна  доторкнутись  до  дитинства,
Де  все  таке  намолене,  просте,
Як  Божий  дар  святого  материнства,
Як  паросток,  що  з-під  землі  росте…

Нехай  стезя  до  правди  вужча  й  вужча,
Й  куди  не  глянеш  –  терня,  болота…
Та  мамина  любов  непроминуща,
Безмежна,  всепрощаюча,  свята.

Вона  у  вирві  –  рятівна  мотузка,
Яка  мене  тримає  на  плаву.
Хай  мрії  розбиваються  на  друзки,
Та  я  до  світла  тягнуся,  живу,

Ще  змалечку  злеліяна  у  слові,
У  чистоті  пісень  і  молитов,
Де  щирість  материнської  любові
З  упадку  піднімала  знов  і  знов,

І  дарувала  у  зневірі  крила,
В  сльозі  –  розраду,  в  гніві  –  каяття…
Спасибі,  мамо,  що  благословила
Мою  дорогу  у  земне  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Радченко

Собі

У  День  народження  собі
Нічого  я  не  побажаю,
Бо,  що  бажати,  далебі,
Усе  в  своїм  житті  я  маю.
Не  шкодувала  доля,ні,
Яскравих  днів  і  днів  щасливих.
Звичайно,  поміж  них  сумні
Бували  дні,  в  сльозах  тужливих.
Та  рідних  посмішок  тепло
Завжди  будо  мені  в  підтримку
І  випрямлялося  стебло
Мого  життя,  й  біди  жаринку
Знов  вітер  долі  задував  —
Я  легко  крила  розправляла.
І  кожний  день  чимсь  дивував,
І  щастя  зірочка  сіяла.
Я  долі  дякую  за  все:
Родину  люблячу  й  кохання,
Яке  в  любій  біді  спасе
Й  надія  не  помре  остання.
У  День  народження  своє
Вклоняюсь  татові  і  мамі.
Я  долі  дякую  за  все,
Бо  я  живу  у  світлій  гамі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733391
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Валентина Ланевич

Як же, бабоньки, охота заарканить мужика.

Як  же,  бабоньки,  охота
Заарканить  мужика.
Он,  і  жаба  із  болота,
Знать,  ква-ква  все  викрика.

Одуд  плаче  в  очереті,
Дрізд  один  надувсь  на  пні.
Жайвір  в  дзвони  б’є  у  злеті,
На  вербичці  солов’ї.

І  співають,  так  співають,
Що  душа  зайшлася  в  щем.
В  серці  ніжності  без  краю,
Ну,  єдиний  раз  живем.

Прихилитися  б  в  любові,
Щоб  до  рідного  плеча.
Щоб  в  осінньому  покрові
Вчути  з  ласкою:  моя.    

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Микола Холодов

Мій брат загинув у Потсдамі

 Загинув    батько    --    в    бій    мій    брат    пішов
 Й    поліг    біля    Берліна,    у    Потсдамі.
 В    Європі    --    слід    його    від    підошов,
 А    вдома    --    сльози    ще    й    за    сина    в    мами...

 .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .

 Пройшли    роки.    В    промові    із    кремля
 Про    Другу    Світову    супроти    німців
 "Хтось"    надто    вже    зухвало    заявля:
 "Ми    виграли    б    війну    й    без    українців".

 О,    Боже,    Святе,    ну    навіщо    ж    так?
 Навіщо    має    "хтось"    язик    із    жалом?
 Його    заяви    --    то    ворожий    знак,
 То    в    спину    Україні    вдар    кинджалом.

 Жахливо    чути    все    оте!    Проте
 Заяв    тих    не    почують    брат    і    татко.
 Все    ж    пам"ять    про    полеглих    --    то    святе,
 А    глум    над    ними    --    сатанинська    хватка.

         ПРИМІТКА.    Вірш    створено    як    додаток    до    вірша
   "Мій    батько    до    Берліна    не    дійшов"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733206
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


dovgiy

ЧЕКАЮ НА ЧАЄЧКУ БІЛУ

Лети,  моя  чаєчко  біла,
Над  хвилями  синього  моря,
Знайди  за  тим  морем  великим
Місцину,  де  люди  без  горя.
Летіла  далеко-далеко,
І  досі  іще  не  вернулась…
Чи  може,  знайшла  тай  лишилась,
Про  мене  у  щасті  забула.
А  може,  над  морем  у  небі
Спіймали  ту  чаєчку  білу,
Убили  її  пазурами…
На  скелях,  розтерзану,  з’їли…
Чекаю,  три  роки  чекаю,
На  тебе,  о  чаєчко  біла!
Над  краєм  тривога  літає,
Війною  наруга  обсіла.
Стріляють  чужі  міномети,
Оселя  дощенту  розбита.
І  старість  на  сивій  планеті,
Ночує,  нічим  не  прикрита.
Над  степом  гуде  канонада
І  краю  біді  цій  не  знати.  
Допоки  без  дії  ця  влада,
Допоки  ридатиме  мати?!
Не  чайка  вертає  з-за  моря,
Над  берегом  дрони  ворожі.
Як  круки  поживу  шукають
Без  крові  людської  не  можуть!

13.05.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733175
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Nino27

Я прошу тебе…

[b][i][color="#8c00ff"]Ти    куди,  світе    мій,
Кожну    мить    залишаючи    спогадом...
З    пелюсткових    завій
Вже    весна,  зачарованим    поглядом,
Так    закохано    й    ніжно    дарує    свою
                                     неповторність    й    красу.
Бережи,  світе    мій,
Кожен    день    подарований    щедро    нам.
Наче    витканий    з    мрій
Весняних,  переповнених    щебетом,
Тих    дзвінких    солов'їв,  що    в    квітучих    садах  
                                     п'ють    ранкову    росу.
Хай    тріпоче    душа,
Весняною    любов'ю    стривожена.
Тільки    не    поспішай...
Я    прошу    тебе,  світечку,  можна    я
Берегтиму    любов    й    крізь    дароване
                                       Богом    життя    пронесу.[/color][/i][/b]                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732970
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ганна Верес

Горобина ніч (Балада)

«Ти    народилась    в    ніч,    у    горобину,  –
Бабуся    якось    журно    прорекла,    –
Боюсь    за    тебе:    щастя    б    не    згубилось,
І    доля    щоб    від    тебе    не    втекла.
Адже    зоря    твоя    тоді    страждала,
Коли    здригалось    небо    грозове,
Й    матуся    твого    крику    не    діждала,
Подарувавши    нам    життя    нове,    –
Й    рукою    так    нечітко    ледь    махнула,
Здалося    просто,    просто    в    нікуди.
І    фартушину    в    очі    умокнула,    –
Іди    уже,    дитино.    Ну,    вже,    йди…»

Дівча    стежину    кроками    долало,
А    в    голові    –    бабусині    слова:
«Чому    вона    мені    отак    сказала?»
Вітрець    волосся    ніжно    завивав.
Так    полетіла    в    світ,    чужий,    жорстокий…
Малярувати    вчилася.    Жила…
Та    в    місті    тім    якось    на    неї    оком
Накинув    чоловік.    З    ним…    сина    зачала.

Маля    невдовзі    світ    оповістило,
Що    тут    воно    й,    наперекір,    жиє.
А    вона    бавила    його,    ростила,
Дівоцтво    покалічивши    своє.
І    злиднів    якось    вигнати    не    вміла    –
Лиш    ледве-ледве    зводила    кінці.
Хваталася    за    всяке-всяке    діло.
Ой,    чи    окупляться    старання    їй    оці?
Признатись    не    могла    вона    й    бабусі,
Хоч    зрідка    їздила,    аби    допомогти    –
І    спіх    не    той    у    неї    був    у    русі.
Хлоп’ятко    поспішало    теж    рости.

Сама    його    поставила    на    ноги.
Він    прабабусю    не    застав    живу.
Вона    ж    боялася    сказати    їй    про    нього.
Квартиру    згодом    вже    отримала    нову.
Частенько    приїжджала    до    могили,
Щоби    спокутувати    давній    власний    гріх,
Та    якось    син    її,    дорослий    вже,…    загинув    –
Навіки    залишив    її    поріг.
І    що    важливо:    в    ніч,    у    горобину,
Коли    вертався    в    місто    із    села.
Його    грозою    на    стежині    вбило    –
Вона    ж    бо…    іменинниця    була…

Давно    було    це,    та    не    гоїть    рану
Ні    час,    ні    люди.    Не    вщухає    біль…
Все    пам’ятає,    як    вона    збиралась
Теж    їхати,    і    дорікне    собі.
Ось    і    тепер…      могилки    обробила
Бабусі    й    сина.    Обвела    хрести
Їх    рушниками.    Поряд    –    горобина,
Ще    не    велика…    Їй    рости    й    рости…
16.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732790
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017


dovgiy

МІСЯЧНИЙ ЧОВЕН

Чумацьким  шляхом,    ясний  місяць,
Позлоченим  човном  пливе.
Для  всіх  закоханих  він  світить
І  за  собою  душі  зве.
Ой,  човен  –  човнику,  небесний,
Залиш  нас  двох  у  цій  весні!
Нехай  ще  раз  в  серцях  воскреснуть,
Нехай  ще  раз  в  серцях  воскреснуть
Кохання  незабутні  дні!

А  цвіт  рожевий  опадає
На  вкриту  росами  траву.
У  карі  очі  заглядаю,
Тебе  найкращою  зову.
Не  той  вже  чар  в  знайомій  фразі,
Не  ті  обійми  і  вуста…
Де  було  буйство,  там  вже  слабість,
Де  було  буйство,  там  вже  слабість
І  глибина  в  очах  не  та…

На  моє  слово  відгукнулась
Лише  подякою  очей
І  у  хустину  загорнула
Округлість  звабливих  плечей.
Хустина  вже  тебе  не  гріє,
Не  вабить  місяць  з  вишини.
Тож  хата,  з  благами  своїми,
Тож  хата,  з  благами  своїми,
Нас  забирає  від  весни!

Всю  ніч  ходив  по  небі  місяць,
Зірки  водив  у  свій  танок.
А  ми  безсоння  чадні  свічі
Палили  в  згарищах  думок
І  хоч  спокою  не  давали
Поточні  прикрощі  життя,
Та  все  ж  ми  вранці  пригадали,
Та  все  ж  ми  вранці  пригадали
Весну  і  перші  почуття!

11.05.2017ф

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732903
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Леся Утриско

Моя ти свята БЕРЕГИНЕ.

МАТИ-   так  просто  та  звично,  
Буденно,  світло,  привично,  
Та  разом  із  тим-  святково,   
Бо  Богом  дароване  слово.  

МАМО-  курличуть  лелеки,
Вернувшись  додому,  здалека,
Знов  ластівочка  співає-
В  гніздечку  діток  обіймає.  

МАТУСЮ-  я  твоя  дитина:
Хай  Божою  буде  днина,  
Цвіте  знов  твоя  горобина-
Моя  ти  свята  БЕРЕГИНЕ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732875
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Валентина Ланевич

Я горнуся, горнуся душею.

Я  горнуся,  горнуся  душею,
Смутком  тихим  у  краплі  сльози.
Маю  в  серці,  зростила  лілею,
В  ній  ховаю  твої  всі  сліди.

Ніжність  теплих  обіймів  на  спомин
Навік  вписані  ласкою  в  час.
Ти  зимою  єства  мого  пломінь,
Я  відсутня  сама  вже  без  нас.

Розчиняюсь  в  твой  кароокості,
В  глибині  любих  серцю  очей.
Ти  ж  рятунком  в  жіночому  щасті,
Увірвись  в  прохолоду  ночей.  

11.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732855
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Леся Утриско

Героям кажем: - Слава! Слава! Слава!

Сьогодні  втихли  навіть  солов'ї,
В  задумі  верби  сумно  похилились,  
Торкнулись  роси  пам'яті  й  землі,
Та  журавлі  в  польоті  зажурились.  

Весна  ясна  -   буяє  ніжно  цвіт,
Усе  живе  радіє  воскресінню,
В  стежках  життя  залишений  нам  слід-
Смертельний  слід  усьому  поколінню.

Батьки  й  діди  у  пам'яті  живуть,
У  пам'яті  вертаються  до  хати,
Віками  гроз,  в  боях  важких  ідуть,
В  сльозах,  обабіч,  жде  їх  рідна  мати.  

Рідненька,  рідна  матінка-  Земля,
Гніздечко  рідне...  світла  яворина,
Злетіли  душі  в  небо,  в  небуття,
Сльозою  хилиться  рясна  калина.

Минає  день  і  ніч...  минає  час:
І  знов  війна,  і  знов  страшна  навала,
Ми  нація...  не  збореш,  кате,  нас:
Героям  кажем:  Слава!  Слава!  Слава!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732563
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017


dovgiy

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Я  разом  з  ними  помирав
Не  по  уявному.  Насправді.
Коли  біль  тіло  роздирав
І  гній  смердів  на  простирадлі.
Я  разом  з  ними  долю  кляв
І  корчився  в  огні  гангрени.
Безруким  в  зуби  склянку  брав,
Ковтаючи  питво  вогненне.
Вони  –  товариші  мої,  
На  покоління  були  старші.
Для  них  не  скінчились  бої
Під  Перемоги  гучні  марші.
У  маренні  каліцьких  мук,
Вони  вночі  так  матюкались,
Що  якби  в  пеклі  був  цей  згук,
То  звідти  би  чорти  тікали!
Я  не  солдат.  Та  був  між  них
Як  син  потрощеної  роти.
Мої  –  сімнадцять  молодих,
А  їм  –  за  сорок  п’ять  коротких.
Майже    щотижня  хтось  вмирав,
Ми  їх  по-братськи  поминали…
І  санітарки  в  котрий  раз
Горілку  в  рота  заливали…
Три  роки  з  ними  я  конав,
Три  роки  ждав  своєї  черги…
Чи  то  про  мене  Бог  не  знав,
Чи  викреслив  із  книги  мертвих,
Чи  то  зоря  мого  життя
Не  згасла  ще  на  небосхилі,
Я  здужав  знятись  для  буття,
Нехай  при  допомозі  милиць,
Хай  на  протезах,  хай  крізь  біль,
Крізь  параліч  слизького  страху…
Знаю:  яка  в  сльозині  сіль
 І  як  то  слати  лихо  на  х**!
Зараз  на  сході  йде  війна.
На  нашім  сході,  на  Донбасі.
Калічить  молодих  вона,
Вбиває  цвіт  всієї  нації.
І  понівечених  калік
Будуть  кидати  в  інтернати,
Щоб  потім,  рази  два  на  рік,
Про  них,  напівживих,  згадати…
День  Перемоги!    Яблунь  цвіт,
Тепло  весни  та  ниють  рани…
За  пеленою  довгих  літ,
Ще  чую:  стогнуть  ветерани.

09.05.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732572
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Радченко

Травневий дощ

Теплий,  тихий  всю  ніч  крапав  дощ,
Шелестів  по  дахах  і  по  вікнах.
Від  дитинства  у  ньому  є  щось,
Мабуть,  запахи  вулиць  умитих
Запах  квітів  відчутнішим  став
І  бузок  став  на  тон  яскравішим,
А  п'янкий  запах  скошених  трав
Всіх  парфумів  у  світі  найліпший.
Раптом  спогадів  калейдоскоп
У  роки  повертає  далекі:
Усміхається  мама,  кадр-стоп.
На  обличчі  краплиночки  теплі.
Підставляє  долоні  дощу,
Босоніж  йде  у  мокрій  геть  сукні
Й  я  на  зустріч  їй  швидко  біжу...
В  згадках  часу  бар'єри  відсутні.
Теплий  ранок  хмаринки  збира,
А  вони,  неслухняні,  тікають
І  дощу  шелест  так  й  не  стиха,
Та  за  це  його  і  не  картають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732516
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Шон Маклех

Чорний кінь Гіх Дув

                                                                   «Я  розповім  вам,  а  ви  запишіть,
                                                                     аби  прийдешні  покоління  знали  ці  речі.
                                                                     Нехай  Знання  буде  на  Заході,  Битва  на  Півночі,
                                                                     Процвітання  на  Сході,  Музика  на  Півдні,
                                                                     а  королівська  влада  посередині...»
                                                                                                                                                                     (Фінтан  Провидець)

Колись  давно  –  десь  так  років  сорок  тому,  навіть  більше,  якщо  не  помиляюсь,  у  вересні  1973  року  я  подорожував  графством  Клер  і  відвідав  руїни  замку  Ліманех.  Добирався  я  до  цього  замку  довго  і  тяжко.  Замок  як  і  тоді,  так  і  нині  лежав  в  руїнах  і  стояв  на  приватній  землі.  Мені  довелось  у  власника  цих  земель  –  містера  N  –  огрядного  пана  з  бакенбардами  і  грубим  мужицьким  голосом  (він  не  хотів,  щоб  я  згадував  його  ім’я  у  своїх  рукописах,  то  його  справа,  зрештою  він  виявився  порядним  джентльменом)  просити  дозволу  на  відвідування  замку.  Він  люб’язно  дозволив  і  з  розумінням  кивнув.  Певно,  не  я  перший  цікавився  цими  руїнами.  Але  коли  я  попросив  дозволити  мені  відвідати  ці  руїни  ще  й  вночі,  він  дуже  здивувався  і  довго  дивився  на  мене  пильним  і  якимось  недоброзичливим  поглядом.  Зрештою,  махнув  рукою:  «Ви  дивна  людина,  Шоне!  Мало  хто  наважиться  зайти  в  цей  замок  поночі,  ще  й  коли  місяць  оповні!  Але  якщо  вже  є  у  Вас  таке  бажання,  можете  зайти  і  вдень,  і  вночі.  Я  думаю,  Ви  теж  дещо  знаєте  про  цей  замок.  І  Ви  не  з  тих,  чию  волю  може  знищити  страх...»  Замок  справив  враження  моторошної  пустки.  Вціліла  тільки  вежа  початку  XVI  століття  і  руїни  житлового  корпусу  замку  початку  XVII  століття.  Свистав  осінній  вітер,  небо  супилось  і  сердилось.  Я  стояв  серед  руїн  і  думав  про  минуле  цих  стін,  змурованих  з  дикого  каменю.  Вітер  заносив  до  замку  обірвані  листки  ранньої  осені.  яких  ледь  торкнулася  золота  жовтизна  і  кидав  мені  до  ніг.  

Цей  замок  у  1630  році  замок  успадкував  Конор  О’Браєн,  дружиною  якого  була  грізна  Майре  Руа  (Майре  ні  Магон),  або  як  її  ще  називали  Руда  Майре  чи  Руда  Мері,  про  яку  розповідають  багато  легенд.  Кажуть  вона  своїх  ворогів  та  поганих  слуг  вішала  -  чоловіків  за  шию,  а  жінок  за  волосся  на  стінах  замку  за  найменшу  провину,  що  вона  супроводжувала  свого  чоловіка  в  рейдах  на  землі  англійських  колоністів.  Кажуть,  що  в  неї  було  руде  волосся,  що  вона  мала  25  чоловіків  і  в  кожного  з  них  життя  обірвалось  трагічно,  а  майно  цих  чоловіків  вона  привласнювала  собі.  Вона  разом  з  чоловіком  Конором  О’Браєном  –  з  єдиним  її  чоловіком  якого  вона  любила,  підтримала  повстання  за  незалежність  Ірландії  в  1641  році.  І  коли  її  чоловік  був  вбитий  під  час  сутички  з  англійською  армією  Ладлоу  в  1651  році,  вона  відмовилась  відкрити  ворота  замку,  щоб  отримати  тіло  чоловіка,  заявивши:  «Ми  не  потребуємо  в  замку  мертвих!»  Але  коли  побачила  з  мурів  замку,  що  він  живий,  впустила  людей,  що  занесли  його  до  замку,  хоча  була  небезпека,  що  одночасно  в  замок  вдереться  ворог,  і  доглядала  за  пораненим  чоловіком,  аж  доки  він  не  помер  через  лічені  години  в  неї  на  руках.  Ладлоу  стояв  під  замком  ще  кілька  діб,  але  погода  була  жахлива,  і  він  повернувся  в  Лімерік.  Майре  ні  Магон  змушена  була  терміново  вийти  заміж  за  якогось  Купера,  щоб  зберегти  спадщину  вождів  клану  О’Браєн  для  свого  неповнолітнього  сина,  що  потім  став  сером  Донатом  О’Браєн  –  предком  подальших  лордів  Інхіквін.  Кажуть,  що  з  Купером  вона  посварилась  одного  ранку  -  він  щось  погане  сказав  про  її  колишнього  чоловіка.  Тоді  вона  вбила  Купера,  коли  він  голився  ударом  кинджала  в  живіт  і  сказала:  "Ніхто  не  має  право  говорити  щось  погано  про  мого  коханого  Конора!".  Ще  розповідають,  що  вона  любила  їздити  на  норовистому  чорному  коні  -  мчала  на  ньому  з  шаленою  швидкістю.  В  неї  було  багато  докучливих  залицяльників  і  женихів.  Кожному  вона  давала  цього  коня  і  наказувала  проїхатись.  Кінь  летів  з  шаленою  швидкістю  над  прірвами  і  в  одну  мить  скидав  вершника  в  провалля.  Розповідають,  що  коли  вона  померла,  то  її  тіло  поховали  в  дуплі  дерева,  а  її  привид  часто  бачили  в  різних  місцинах  графства  Клер,  особливо  біля  мегалітичних  споруд  та  вівтарів  друїдів.  

Потім  я  ще  раз  зайшов  до  руїн  замку  –  уже  серед  ночі.  Небо  заспокоїлось  і  визирнув  повний  Місяць,  що  освітив  блідим  срібним  сяйвом  руїни.  Я  чекав  саме  цього.  Я  вірив  –  леді  Майре  ні  Магон  прийде  у  мене  надто  багато  питань  було  до  неї.  Надто  важливих,  щоб  життя  важило  більше  ніж  ці  відповіді.  Я  чекав  і  думав  про  те,  що  надто  багато  вигадок  придумали  люди  про  володарку  цього  замку,  що  все  було  зовсім  не  так.  І  той  портрет,  що  дійшов  до  нас  –  портрет  якоїсь  старої  відьми  –  не  достовірний.  Крім  того,  вона  колись  була  молодою  і  чоловіки  сходили  з  розуму  по  ній.  Саме  по  ній,  а  не  по  її  багатствах,  землях  та  владі  –  бо  в  ті  буремні  часи  то  було  ніщо.  Сьогодні  ти  лорд  і  землевласник  зі  скринею  золота  в  башті  замку,  а  завтра  висиш  на  шибениці,  а  твій  замок  зруйнований,  землі  сплюндровані...  І  не  нам  судити  її  вчинки.  Так  чи  інакше  рід  вождів  клану  О’Браєн,  рід  королів  Томонду  зберігся.  Клан  О’Браєн  існує  досі,  і  нині  є  вождь  клану  О’Браєн  -  Конор  О’Браєн  –  принц  Томонд,  XVIII  барон  Інхіквін.  Я  все  чекав  на  Майре,  але  вона  не  приходила.  Я  дістав  сопілку  і  заграв  сумну  ірландську  мелодію  «Волоцюга  О’Коннор».    Десь,  коли  вже  було  далеко  за  північ  я  почув  стукіт  копит:  до  замку  підійшов  чорний  кінь.  Величезний,  з  довгою  патлатою  гривою.  Він  крутив  головою  і  голосно  фиркав.  Я  подивився  на  нього  і  запитав:  «Де  ж  ти  загубив  свою  вершницю,  коню  вороний?»  Але  вн  мовчки  подивився  на  мене  блискучими  очима,  в  яких  відображався  місяць  і  почвалав  в  осінню  порожнечу...          

Я  часто  згадував  ту  ніч  і  якось  написав  таке:

Леді!  Ваш  чорний  кінь  фатуму
Заблукав  серед  осені,  серед  сутінків  Місяця,
Серед  ірландських  пісень  тужливих,
І  крапель  дощу  вересового,
Гіх  Дув  чекає  на  вас  –  тут,  серед  сутінків,
Тут,  серед  пагорбів  ночі,  серед  каменів,
Кожний  з  яких  –  домівка
Старої  сивої  тіні.  А  Ви  чомусь  блукаєте,
Там,  де  ходити  невільно
Жодній  душі  людській,
А  Ви  чомусь  досі  полюєте:
Чи  то  на  бастардів  Кромвеля,
Чи  то  просто  на  потолоч,
Якою  керує  страх,  яку  страх  жене
З  одного  дня  нікчемного  
До  іншого  понеділка  сірого,
Чи  може  Ви  просто  шукаєте
Меч  холодної  криці,  
Що  плоть  людську  розтинав
У  часи  лицарства  і  честі,
А  кінь  Ваш  –  Гіх  Дув  чорногривий
Шукає  свою  господиню,
Шукає-блукає  досі.
Отут  –  серед  скель  і  пагорбів
Ірландії  нашої  вітрами  долі
Розхристаної...  
Леді!  Білу  сорочку  Ірландії
Розірвано  вітром,
А  Ви  все  блукаєте  рудою  тінню
Серед  дібров  друїдів.
Ваш  чорний  кінь  шукає  Вас...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732463
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


zazemlena

Знову дощ, знову дощ, знову дощ…

[b]Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Позавчора,  учора,  сьогодні.
Ніби  хмар  переповнений  ковш
Нахилив  хтось  весні  на  долоні...
Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Звуки  крапель  такі  монотонні...
Або  схлипують  тихо,  або  ж
Щось  виписують  на  підвіконні...
Знову  дощ,  знову  дощ,  знову  дощ...
Вже  сьогодні  він  тут  не  сторонній...
Та  терпінням  себе  не  тривож  -
Дощ  -  це  дощ,  а  не  сльози  солоні
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732453
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Любов Іванова

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Потік  людський  урОчисто  й  святково
Замайорить  тюльпанами  в  цей  день.
І  знов  слова  поваги  і  любові,
І  щем  від  тих  буремних  літ  пісень...

Живих  героїв  справді  одиниці,
Хто  серед  нас  -  у  них  поважний  вік.
В  їх  честь  -  салют!  А  дзвони  на  дзвінниці
Ведуть  небесних  душ  невпинний  лік.

Нехай  ніщо  в  віках  не  затуманить,
Бо  сам  Господь  цю  славу  окропив.
Схилім  чоло  і  возвеличмо  пам"ять
Усіх,  хто  землю  нашу  боронив.

Героям  Слава!  Слава  щохвилини!
Хто  у  боях  в  страшній,  лихій  імлі.
Життя  віддасть  за  волю  Батьківщини,
Уклін  від  нас  до  самої  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732442
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Радченко

Пам'яті вічний вогонь

Біля  могил,  монументів  і  стел
Пам'яті  вічний  вогонь.
Тисячі  селищ,  містечок  і  сел
Не  обійшла  осторонь
Друга  Велика  війна  світова
Кроком  своїм  руйнівним.
Пам'ять  в  серцях  і  до  цих  пір  жива,
Вклонимось  мертвим  й  живим.
Вклонимось  їм,  що  заради  життя
Йшли  без  вагання  у  бій
І  не  ховались  від  куль  в  укриття,
Бо  по  землі  не  чужій,
Рідній  до  болю,  до  крику  "ура",
Гнали,  як  тать,  ворогів.
Тим,  хто  на  схилах  величних  Дніпра
Наше  життя  боронив.
Вклонимось  тим,  хто  в  голоднім  тилу
І  в  окупації  жив,
Тим  хто  пройшов  до  Берліна  війну
Й  нових  садків  насадив.
Кожного  травня  буяють  вони
Й  пам'яті  вічний  вогонь
Там,  де  солдати  у  землю  лягли,
З  їхніх  палає  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732424
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Леся Утриско

Скорюсь тобі.

–  Помирав  я  уже,  та  воскрес,  хоча  ніхто  мене  й  не  спитав:  «Хто  я?».  Тепер  завжди  цим  живу,  намагаючись  дати  твоїй  таємничості  силу,  інколи  лякаюсь  твоєї  сутності,  інколи  зворушений,  що  іще  можу  бути  корисним.  Але  найбільше  боюсь  залишити  тебе  без  свого  імені  й  відпустити  саму  із  твоєю  невизначеністю.  Тепер  мій  розум  затьмарює  не  пристрасть,  не  жага,  не  біль,  а  букет  думок  із  пролісків,  що  під  вікном  твоїм  живуть.  І  я  єство  своє  боязко  ковтаю,  бо  нині  я  чужий,  загублений,  неначе  стоптаний  жагою,  живу  весною  із  росами  й  ранками,  встаю  тобою.

ПРОЛІСКИ
©  Петро  Кухарчук,  Галина  Химочка,  проза,  2017


     Скорюсь  тобі.  

Я  помирав...та  хто  я  ,  хто  я?
Чи  сміх,  чи  плач,  чи  все  єство?
Я  помирав  тобою  воскресая-  
Це  все,  чомусь,  давно  було.

Я  жив  у  твоїх  таємницях,
У  всій  тобі-   в  твоїх  думках,
Лишався  квітом  у  скарбницях,  
Їх  поцілунком  на  вустах.  

Скорюсь  тобі...  чужим  чуттям,  
Піддамся  силі  божевілля,  
У  воскресінні   сили  дам...
Ну  хто  я?  Твоя  тінь  спасіння.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732313
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Валя Савелюк

СТРІМГОЛОВ

збігає  жито  полого  з  горбка,
світло-барв  неймовірна  витівка:
у  зеленого  жита  з  горішнього  боку  –  листки
навдивовижу  сині…
за  вербами,  у  долині
очі  сліпить  Жилка  –
на  татів  ступінь  завширшки  –  річечка  

мама
у  червоній  терновій  хустині,
зав`язана  молодичкою  –
як  маківка…

на  вершині  горбка  стою  –
споглядаю

мама
насіває  грядки:
ноги  босі,  як  делікатні  човники,
як  тендітно  видовжені  пелюстки,
залишають  спритні-веселі
рядочки  слідів  на  свіжій  землі

спинилось  сонце,  підперте  граблями,
багато  роботи  у  мами:
досіяти  огірки-буряки,
встигнути  ще  –  чорнобривчики

житами,
стежками-струмками,
світами  і  вимірами  космічними
стрімголов
вічно
схилом  пологим  біжить  до  мами
моя  невисловлена  любов

05.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732311
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Валентина Малая

ПРО ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ РОЗПОВІМ

Про  [b]ВЕЛИКУ  ПЕРЕМОГУ  [/b]  розповім,
Прочитаю,заспіваю  й  помолюся,
Як  травневим    ранком  весняним
Голос  гучномовця  всіх  торкнувся!

[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-линуно  в  селі
 І  на  полі,у  саду  ,у  місті.
[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-вершник  у  сідлі
стрімголов  привіз  селянам  вісті.

Як  раділи  цьому  діти  всі,
Старики,жінки,моя  бабуся!
Як  не  можна  стримати  сльози,
Бо  дідусь  з  війни  не  повернувся.

Скільки  долей  знищила  війна!
Скільки  діточок  не  народила!
Ця  проклята  sила  нищівна!
Скільки  горя  й  лиха  наробила!

Про  часи  ті  треба  пам'ятать,
Пам'ять  предків  також  шанувати,
Про  героїв  всіх  не  забувать,
і    коріння  роду  ці-ну-ва-ти.

Вся  планета  прагне  в  мирі  жить!
[b]НІ  ВІЙНІ!![/b]Кричим  ми  і  Скандуємо!
Прекратіть    війну  і  зупиніть!
Терпимо  поки  що  та...  згуртуємось!

Про  велику  перемогу    розповім,
Прочитаю,заспіваю  й  помолюся,
Як  травневим    ранком  весняним
Голос  гучномовця  всіх  торкнувся!

Припинились  сльози,горе,біль,
Пам'ять  про  той  час  лиш  на  портретах...
[b]-ПЕ-РЕ-МО-ГА![/b]-лине  звідусіль
[b]МИР  Й  БЕЗПЕКА[/b]    для  усіх  людей  планети!!!!!!
07.05.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732269
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


zazemlena

Що ми знаємо?

[b]Що  ми  знаємо?  В  ЩО  ми  вірили...
так  і  скрізь  було...А  тепер?
Десь  у  серце  нам  просто  вцілили...
Жах  і  смерть  у  нас...там  концерт...[/b]



Подивилась  відео  про  День  ПЕРЕМОГИ,,,Такого  я  не  знала,  не  вмію  вставити  до  вірша.  є  адреса,  кому  цікаво,  подивіться
я  теж  вже  не  можу  знайти  відео  називалось  "Победиада"  на  фейсбуці  дивилась  https://www.facebook.com/kolomoisky.ua/videos/1351024721663571/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732260
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Віктор Ох

Мамай-3 (V)


[i](З  циклу  «Мамаї»)[/i]
Кліпи  серії  "Мамаї"  -  Студія  ОХ
   (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l79e8NfnJb0[/youtube]
---------------------------------

Оковитої  чарчина
дуже  схожа  на  життя  –
обпече    немов  жарина
чи  зігріє  до  пуття.

Із  нічого  ми  з’явились    
перетворимось  в  ніщо.
Знадобились  де  родились  –
веселімося  будь-що!

Смерть–життя  –  це  вдих  і  видих.
Сила–швидкість  –  добрий  кінь.
Воля  –  зброя  справедливих.
Мудрість  –  неба  височінь.

«Оселедець»,    довгі  вуса…
милий  оку  виднокрай…
Низько  я  тобі  вклонюся,  
славний  лицарю  Мамай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732192
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017


zazemlena

День схопив мене у обійми

[b]День  схопив  мене  у  обійми,  
Так  зрадів,  ніби  я  воскресла...
І  душа  переповнилась  світлом
І  думками,  що  мов  перевесла
всі  події  в  снопи  пов'язали.  
Ко́пи  вкрили  життя  минуле...
Ключі  з  неба  сонячні  зали
Якісь  дивні  мені  одімкнули.
А  в  них  тільки  розмірене  щастя
Й  квітне  радість    й  до  неї  тут  звикли...
Щезли  біди,  війни,  напасті  -
І  слова  такі  навіть  зникли.
День  схопив  мене  у  обійми
І  закинув  у  наше  майбутнє...
Йде  весна:  його  в  душі  засіймо...
Як  не  ми,  хтось  там  мусить  бути![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732114
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Микола Холодов

Невиправдана образа

 Не    ображайсь,  дорослий    сину,
 На    свого    батька    --    то    пусте.
 Помовч,    подумай    хоч    хвилину.
 У    тебе    ж    також    син    росте.

 О,    як    ти    любиш    ту    дитину!
 Про    це    лиш    знає    Бог    і    ти.
 Його    любитимеш    ти,    сину,
 Поки    є    сил    по    віку    йти.

 Ото    і    в    тебе,    любий    друже,
 Такий    же    також    батько    є,
 Що    тебе    любить    дуже  -  дуже,
 Сильніш    за    своє    житіє.

 Якщо    й    промовить    якось    тато
 Слівце    кривеньке,    чисто    в    жарт,
 Всерйоз    оте    сприймать    не    варто
 І    ображатися    не    варт.

 Згадай  -  но    краще    в    ту    хвилину
 Життєве    правило    просте,
 ЩО    НЕ    ТРИМАТЬ    ОБРАЗИ    СИНУ
 НА    СВОГО    БАТЬКА    --    ТО    СВЯТЕ!      


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732237
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Валентина Ланевич

Душу скоблить вічно лінч.

Вічний  супутник  утома,
Скинь  її,  друже,  із  пліч.
Збитая  фраза  відома,  
Душу  скоблить  вічно  лінч.

Загодя  знати,  що  буде,
Зовсім  невесело  жить.
Те,  що  у  часі  забуте,
Пощо  за  ним  все  тужить.

Веснонька  в  серці  в  фаворі,
Знай,  бережи,  хай  буя.
Кажуть,  схилитись  в  покорі,
Дух  же  тоді  завмира.

Збіглі  роки  білять  скроні,
В  злеті,  волань  боротьба.
Стань  перед  Богом  в  поклоні
Та  не  оспівуй  раба.

06.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732081
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Вечора

                                         "…Але  коли  вечір
                                               Майструє  небесну  твердь  ударами  чорного  молота
                                               Місто  вечірнє  панує  отам  над  рівниною…"
                                                                                                                                                       (Еміль  Верхарн)

Сутінки  дарують  спалахи  ліхтарів  –  діамантів  жовтих
Місту
І  світу*.
Сутінки  –  це  такий  діалог  ні  про  що
(Чи  може  все  таки  про  щось**)
(Чи  може  місто  може  говорити  тільки  монологи)
(Чи  може  одкровення  буває  тільки  в  темряві?)
Місто
І  вечір.
Кожне  місто  має  вокзал
Кожен  вокзал  має  свою  колію
На  яку  юрба  кидає  свого  Верхарна***.
Кожне  місто  має  свою  площу  біля  самісінької  ратуші
(Бургомістр),
А  кожна  площа  має  свою  Жанну  і  своє  полум’я,
Яке  запалюють  вдень  –  коли  на  потіху  юрбі,
Коли  просто  -  ім’я,  коли  просто  –  так  вирішили,
Але  сутінки  прийдуть  і  прошепочуть:
«Кожне  місто  –  Руан.
Хай  навіть  йому  придумали  іншу  назву,
Все  одно  –  це  Руан.  Місто  залізних  автомобілів,
Місто  коробок-трамваїв  і  вусатих  тролейбусів  –  Руан».
Добре,  що  існує  вечір  –  тоді  кольори  зникають  –  
Кольори  сірості,  але  запалюються  діаманти,
Ліхтарники  знаходять  сенс  невчасний  (час,  час)
Свого  життя  на  бруківці****.  Сутінки.
Без  них  двері  лишись  би  зачиненими,
А  місто  таким  же  непривабливим,
Як  мадемуазель,  що  ніколи  не  виходить  на  шпацер,
Бо  знає,  що  в  Руані  завжди  знайдеться  вогнище
Хоча  б  для  одного  єретика,
Або  хоча  б  для  однієї  відьми.
А  колій  –  не  полічити*****.
І  тих,  що  ведуть  у  місто  вечора,
І  тих  що  не  ведуть  нікуди
Навіть  у  паранірвану…  

Примітки:
*  -  Urbi  et  Orbi.  І  ніяк  інакше.
**  -  про  щось.  Але  про  що  –  не  скажу.  Здогадайтесь  самі.
***  -  коли  про  це  довідався  Маяковський,  він  сказав:  «Небо  прогнівалось  на  Верхарна.  Він  потрапив  під  трамвай.  Хто  ж  тепер  буде  писати  вірші?!  Невже  Бугаєв?!»
****  -  життя  не  має  сенсу.  А  на  бруківці  тим  паче…  
*****  -  я  полічив.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731973
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Ніна-Марія

Чекає матуся…

Сидить  матуся  на  порозі...
Вже  й  день  добіг  свого  кінця.
А  серце  б'ється  у  тривозі-
Коли  скінчиться  бойня  ця?  

Чекає  звісточки  від  сина.
Ось  другий  рік  він  на  війні.
Спинись,  москальська  вража  сила,
Дай  спокій  людям  і  мені.

Ще  скільки  будеш  мордувати
Вкраїну  й  весь  цей  білий  світ?
Свободу  градом  не  зламати.
Не  знищуй  нації  ти  цвіт.

Щоденно  Богу  я  молюся
За  тебе,  синку,  й  за  синів,
Яким  доземно  я  вклонюся,
Перемогли  щоб  у  війні!

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRUR4hOeo5U2TY9zKbgGtqBWnHZ9IS2WLdqS8rHQ7QQemnpqUEkRg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732106
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Nino27

Я небесам подякую…

[b][i][color="#aa00ff"]Коли    ти    губишся,  хоча    б    на    мить-
Душа    болить.
Тоді    молю    я    Ангела    з    небес
Знайти    тебе.
Душею    я    ловлю    твоє:  "Привіт"-
Ясніє    світ..
І    Ангел    посміхається    з    небес,
І    я    тебе
Люблю    неначе    вперше    знов    і    знов.
І    за    любов
Я    небесам    подякую    святим,
За    це,  що    ти
Для    мене    подарований    життям.
За    це    що    я
Люблю    весну    і    небо    голубе.
І    що    тебе
Для    мене    Боженько    святий    зберіг.
То    ж    оберіг
Складу    із    найсвятіших    молитов-
За    мир    й    любов.[/color][/i][/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731892
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Леся Утриско

Так лиш співають солов'ї .

Так  лиш  співають  солов'ї,
Прибравши  світ  вінком  калини,
Лунає  пісня  із  душі  
В  чужім  краю,  із  уст  дівчини.

Так  лиш  співають  солов'ї,
Де  сколосилось  рідне  поле,
Лягла   стежина  в  чужині,
Та  пише  пісню  твої  долі.

Так  лиш  співають  солов'ї,
В  акордах  разом  із  тобою,
Вклонившись  небу  та  землі,
У  гай  ведуть,  тебе  з  собою.

Так  лиш  співають  солов'ї,
Заквітчано,  в  вінку  калини,
Де  лине  пісня  із  душі,
Із  вуст  красунечки-  дівчини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731815
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ганна Верес

Чоло її у ранній сивині

Чоло  її  у  ранній  сивині,
Під  очі  –  зморшки,  мов  печать  недолі:
Синок  її  загинув  у  війні,
Прибув  недавно  мертвий  він  додому.  

Єдиний  був  він  у  матусі  син,
Може,  тому  й  душі  у  нім  не  чула,
Любов  ця  добавляла  їй  краси.
Чому  ж  її  молитви  не  почули

Ні  вороги,  ні  Божі  небеса?
Чому  ж  на  вік,  ще  юний,  не  зважали?
І  капає  з  очей  її  сльоза,
Адже  його,  живого,    вона  ждала.

Тікають  дні,  біжить  життя  удаль,
Та  біль  матусі  й  трохи  не  вщухає,
Душа  її  і  молиться,  й  рида…
Криниця  горя  в  ній  не  висихає.

Свій  день  вона  з  молитви  почина:
«Нехай  усі  здорові  будуть  діти.
Ніде  й  ніколи  не  гримить  війна
Й  не  плачуть  матері  за  дітьми  в  світі…»
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731747
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Ганна Верес

В вікно моє вже сіробровий ранок

В    вікно    моє    вже    сіробровий    ранок
Крізь    шибочку    несміло    заглядав,
І    перший    соловей    своїм    сопрано
На    сонне    листя    звуки    розкидав.

Вікно    відкривши,    я    відчула    подих:
То    тихий    легіт    доторкнувся    кіс.
А    може    то    легка    рука    Господня
Мені    дарунки    сипала    якісь?

І    вище    піднімалось    сіре    небо,
Аж    ось    запеленала    його    синь    –
В    промінні    сонця    виникла    потреба
І    в    краплях    свіжих    першої    роси.

Мені    здалось,    я    теж    у    цім    оркестрі
Мелодію    важливу    теж    веду,
І    на    життя    людського    перехресті
Серед    краси    цієї    не    впаду.
7.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Наталя Данилюк

Яблуні цвітуть…

Яблуні  цвітуть  блідо-рожево,
Вибухнувши  в  чисту  голубінь!
І  пливе  таке  солодке  мрево
Від  отих  божественних  пахтінь!

Синє  тло  і  лагідні  пастелі,
Мов  художник  пробує  мазки…
Десь-колись  вітри-віолончелі
Забринять,  зриваючи  разки

Яблуневоквітного  намиста,  ─
І  така  здійметься  білизна,
Неземна,  неторкана,  перлиста,
Ніби  крила  струшує  весна!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Леся Утриско

Ми чомусь не такі.

Ми  чомусь  не  такі,  а  чому?  Не  збагну:
Без  химер  у  вогні-  слово  масками,  
Там,  десь  край-  край  чому,  та  кому?
В  попелищі  вогню  злими  фресками.  

Споживаєм  не  те-  все  завите  в  брехню,
Смолоскип  замальований  красками.  
Лабіринтами  йду-  чи  то  світло  в  пітьму...
Біль  притуплю  солодкими  ласками.  

Боже!  -  Збав  от  думок,  от  химери  брехні,  
Бо  ж  не  маска  у  грі  пекторалями,
Чом  життя  у  пітьмі?  Лиш  зачаття-  в  вогні?
Чом  не  тими  ідем  магістралями?

Ми  чомусь  не  такі,  а  чому?  Не  збагну:
В  попелищі  вогню   злими  масками.  
Споживаєм  чому,  ту  завиту  брехню?
Боже!  -  Сили  додай,   дай  бо  ласками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731622
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Валентина Ланевич

Гей, говію я, говію.

Гей,  говію  я,  говію,
А  тебе  не  розумію.
Ти  казав,  приходь,  зігрію,
Бо  давно  маю  надію.

Ти  приходь  під  ту  калину,
Де  шукали  ми  малину.
Їли  ягідки  червоні,
Як  сиділи  на  осонні.

Раптом  став  крапати  дощик,
Тарабанити  у  горщик.
Ти  хотів  поцілувати,
Вийшла  з  хати  моя  мати.

Обіцявся  прийти  знову,
Чи  забув  про  лесну  мову?
Нічка  в  ніжнім  сну  полоні,
Жду,  люблю,  не  скину  броні.

02.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731611
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Любов Іванова

ЗАЦВІВ БІЛЯ ВІКНА БУЗОК

З-елений  лист  на  сонечку  лосниться,
А-  пахощі,    що  злегка    аж  п"янить.
Ц-ей  аромат,  як  тільки  завесниться
В-  серця  людей  струмками  цебенить.
І-  відірвати  погляду  не  в  силі,
В-есна  чарує    буйним  квітом  всіх,

Б-ач,  дивоцвіти,  веселкові,  милі,
І-  рясно  вмиті  краплями  зі  стріх.
Л-ибонь  в  бузок  Господь  вдихнув  ці  чари,
Я-к  робить  він  кругом    свої  дива,

В-есна  -  пора  побачень,  звук  гітари
І-    мелодійні  про  любов  слова.
К-оли  цвіте  бузок  в    подвір"ях  рясно
Н-еначе  райдуг  барви  виграють
А-  на  душі,  так  щемно  і  прекрасно

Б-о  в  барвах  цих  краси  всієї  суть..
У-же    в  садах  лунає  спів  пташиний,
З-  усіх  усюд  -  співочий    справжній  рай.
О-аза  щастя,  диво    України,
К-уточок  мрії,  мій  любимий  край..

Завдячую  Олі  Радченко,  її  акровірш  
"Куст  сирени  расцвел  у  окна"  додав  мені  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731552
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Валентина Ланевич

Мій коханий, коханий, коханий…

Мій  коханий,  коханий,  коханий...
Шепіт  рветься  з  єства  в  небеса.
День  сьогодні  не  сонячно-крамний,
Зна  любов,  як  творить  чудеса.

І  наповнює  серце  весною,
Цвіт  черешні  в  злагоді  душі.
І  в  цілющих  обіймах  з  вільхою,
Де  ім’я  твоє,  бешкет  в  умі.

І  туман  спочива  під  вербою,
Очерет  в  тишині  занімів.
Милувалась,  милуюсь  тобою,
Ти  мене  підкорити  зумів.

02.15.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731535
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


zazemlena

Цей травень…

[b]Цей  травень  пробрався  крізь  березень  й  квітень,
Тому  й  прихопив  трохи  холоду  й  квітів.
А  там,  де  ступав  по  відкритій  стежині,
Сьогодні  тепло  і  радіють  всі  днині.    
Цей  травень  не  втомиться  нас  дивувати:  
Сьогодні  -  це  будень,  колись  було  свято.
Нехай  краще  нові  травневі  розваги,
Ніж  ті,  що  в  минувщині  -  повні  зневаги.
Нехай  кожен  в  праці  засвітиться  ново
На  рідних  полях,  на  величних  будовах.
В  серцях  хай  розквітне  любов  і  надія:
Вкраїну  відродимо  -  все  ж  бо  ми  вміємо.
Як  травень,  прорвемось  крізь  кризові  пастки,
Себе  трохи  зміним  й  політику  нашу.
Й  вбереться  Вкраїна  в  багаті  обнови,
МИ  можемо,  вміємо!  У  справах,  не  в  слові.
Ми  змінимо  Гімн  -  він  день  кожний  прославить,
"Щасливі  всі  будуть"...Шепоче  нам  травень[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731530
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 23

Мы  маевку  отмечали
Веселись  мы  не  зря!!
Блин,  смотрю  на  календарик  -
Двадцать  третье  сентября!!
***
Тусовались  мы  у  клуба,
Я  и  Ванька  мой,  дурак...
Но  пришла  с  бутылкой  Люба
Дальше  в  мозге  полный  мрак.
***
Я  сегодня  поутру
Как  ушел  Петруха,
Поняла,  а  ведь  не  врут,
А  и  правда  шлюха...
***
Это  было  в  день  зарплаты,
Я  ушёл  в  глубокий  транс.
Игровые  автоматы  
Обнулили  мой  баланс.
***
Мой  миленок  -  участковый,
И  живем  мы  -  кое  как..
Заработает  целковый
Мне  отдаст    всего  пятак.
***
Я  виагру  ел  горстями,
Но  в  трусах  все  тот  же  крен...
А  вот  выяснилось  днями..
Мне  провизор  дал..  пурген.
***
К  выходным  заедут  внуки,
Все  способна  я  принять...
Не  пришлось  бы  снова  трюки
На  пилоне  выполнять.
***
Снится  сон  -  упали  цены,
Кабы  правда,  Бог  ты  мой!!!
Неужели  в  Раде  члены
Стали  думать  головой...
***
В  нашем  озере  поймали
Модный  лифчик  нашей  Гали,
Вот  шальная!  Стыд  и  срам!!
Это  ж  с  кем  купалась  там?
***
На  базаре  торговали,
Что  на  дачах  своровали.
К  нам  сама  идет  удача,
В  ночь  опять  пойдем  по  дачам.
***
Слышу  стоны  я  всю  ночь
Я  ж  бегом...  чтобы  помочь.
Дочь  орет  -  "Не  надо,  мама!
Как-то  справимся  и  сами!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731510
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017


dovgiy

НА ПЕРЕХРЕСТЯХ ВСІХ СТОЛІТЬ

На  перехрестях  всіх  століть
Застигну  в  камені  журбою.  
Бо    на  заселеній  землі
Я  ще  не  стрівся  із  тобою.
Ти  залишилася  десь  там
І  це  в  той  час,  коли  шукаю;
Коли  життя  безцінний  крам
Краплинами  в  піску  зникає.
Не  тим  я  серце  дарував,
Не  тим  губами  пестив  очі!
Тебе  я  в  них  не  відчував,
Оманливі  були  ті  ночі!
Проходив  хміль  бурхливих  днів
І  знову    пустка    безнадії.
А  ти  приходиш  в  казки  снів,
Для  чогось  знову  будиш  мрії.
Невже  насправді  ти  десь  є
В  оцьому  часі,  невловима?
Чи  ти  –  лиш  марево  моє,
Пригод  жадоба  невситима?
Мовчиш…  і  кличеш  звіддаля
Мій  ідеал  простого  щастя…
Зустріти  б!  до  руки  припасти!
Доки  ще  крутиться  Земля!

01.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731353
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Валентина Ланевич

Обіймає твій подих лице.

Вітре-вітре,  весняно-ласкавий,
Обіймає  твій  подих  лице.
Хоч  буваєш  ти,  правда,  лукавий,
І  тепло  тоді  в  грудях  не  те.

Не  мені  ти  даруєш  усмішку
І  цілуєш  медово  вуста.
Необачно  потрапила  в  клітку,
Крізь  щілини  тіка  марнота.

Ти  ж  безпечно  забавлений  грою,
Ніби,  те,  що  було,  й  не  було.
Пестиш  тіло  моє,  я  не  встою,
Майне  думка:  мій  Боже,  за  що?

01.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731374
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 22

Я  тобой  переболею,
А  вернее  -  не  тобой..
Тем,  что  ты  привез  с  Бомбея
Когда  ездил  за  мечтой.
***
"-Я  на  даче  отдыхаю,-"
Всем  знакомым  говорю.
Хоть  я  здесь,  как  крепостная,
Раком  целый  день  стою.
***
В  интернете  прописалась
Ой,  девчонки,  это  кайф!!
С  милым  сексом  занималась..
Снова  ночью  через  скайп.
***
Я  виагру  ел  горстями,
Но  эффекта    не  видал,
Просто  кое-где  местами,
На  затылке  волос  встал.
***
Как-то  летом  на  опушке,
Мишка  врал  моей  подружке!!
Вот  же  чучело!  Нахал!!
Мне  намедни  тоже  врал!
***
Женихов  всех  разобрали,
Тани,  Маши,  Оли,  Вали...
Так  вот  двадцать  лет  подряд,
А  я  в  девках  в  пятьдесят...
***
У  соседей  заварушка,
Ходуном  идет  избушка!
Дед-ревнивец  бабку  бьет
Не  по  факту...  наперед!!!
***
Не  хочу  я  жить  в  печали
И  сгорать  в  тоске  дотла!!
Меня  с  Мишкой  обвенчали,
А  я  к  Ванечке  ушла!!!
****
В  небе  звездочки  считали,
Вроде  дальше  -  ничего..
Так  откуда  же  у  Гали
Пузо  к  маю  ого-го!!
***
Мама  зятю  не  велела
Спать  с  Марусей  каждый  день,
Маня  каждый  день  ревела
Ну  какой    ты,  Петька,  пень.
***
Мой  милёночек  гордится,
Топит  мой  позор  в  вине,
Мол,  такая  молодица
Всем  нужна..  а  больше  -  мне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731376
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


dovgiy

НІЧ З МУЗОЮ

Заходь  до  мене  на  часинку!
Ти  ж  бачиш:  біля  мене  тиша.
Хай  ти  лиш  німфа,  ти  не  жінка,
Від  цього  навіть  цікавіше.
Припни  Пегаса.  Хай  спочине
Доки  нам  півні  заспівають
Тай  звесели,  напівбогине,
Зіграй  на  лютні!  Хай  над  гаєм
Злітає  до  зірок  грайливих
Чарівна  пісня  про  кохання
Про  двох  замріяних,  щасливих,
Що  бродять  в  росах  до  світання.
А  я  завмру  і  буду  слухать
Та  згадувати  ніжну  мрію
Яку  люблю  за  світлу  душу
Й  повік  забути  не  зумію.
Ти  не  ревнуй  мене  до  неї.
Ти  ж  знаєш,  я  завжди  самотній.
Про  дар  життя  від  Гіменея
Не  помишляю.  З  мене  –  досить!
За  звичкою  торкаю  струни
Своєю  кволою  рукою
Тай  награю  про  різні  думи
Що  не  дають  мені  спокою.
А  ніч  хмільна!    Яблунь    біленьких
Плете    мережива  весільні
І  чуєш,  Музо!  Соловейки,
Що  виробляють?!  Божевільні!!!
Ти  кави  вип’єш?    Не  вживаєш…
У  вас  нектар  в  ходу  на  небі…
А  я  так  душу  підживляю,
Ілюзії  роблю  для  себе.
Бо  нам  так  важко  без  обману,
Без  віри  в  те,  що  й  нас  кохають…
А  що  насправді  в  долі  маю
Хай  добрі  людоньки  не  знають!
А  ти  заграй!  Ледь-ледь  зосталось
Оце  безсоння  проживати.
 А  там  уже  травневий  ранок
Зайде  крізь  шибки  до  кімнати.

01.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731332
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Ганна Верес

Не можем жити без любові

Стежки  всі  наші  заблукали

Серед  життєвих  бід-незгод.

А  може,  ми  це  їх  злякали,

Не  зрозумівши  усього?


А  може  трави  винні  в  цьому,

Чи  тепле  сонце,  чи  вода,

Чи  особиста  наша  втома,

Що  стежка  та  не  прогляда?


Життя  одне  у  нас  з  тобою:

Без  тебе  –  я,  без  мене  –  ти,

Не  можем  жити  без  любові

Й  по  стежці  вдвох  також  пройти…


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Валентина Ланевич

Ой, учора була люба.

Ой,  учора  була  люба,
А  сьогодні  впала  з  дуба.
А  сьогодні  новий  день,
Б’ється  посуд  "дзень-дзелень".

А  вже  зранку  не  така,
Грайте,  хлопці,  гопака.
Закружляю  у  танку,
Ти  кохай  таку  й  сяку.

Коли  я  ніжно-ласкава,
Коли  я  гаряча  кава.
Коли  я  киплячий  кріп,
Якщо  ти  мене  розпік.

Остуди  цілунком  в  губи,
Упаду  тобі  на  груди.
Ув  обіймах  лад  знайдем,
Буду  теплим  промінцем.

30.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017


Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Світлана Моренець

Ранкові етюди

***
Ранок  вбрав  трави
в  небесні  діаманти.
Ждуть  Царя  світил.

***
В  досвітніх  зірок
вже  тьмяніють  лампадки  –
Сонце  проснулось.

***
Ранкова  зоря
зашарілась  красою.
Цар  іде  на  трон.

***
Нічна  красуня*
закрилася  від  Сонця.
Вірна  Місяцю.

*  Нічна  красуня  розкриває  квіти  з  вечора  до  ранку.
Від  яскравого  сонця  всі  квіти  закриваються.

28.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


dovgiy

НА СКРОНЯХ БІЛИЙ-БІЛИЙ СНІГ

На  скронях  білий-білий  сніг,
Ознака  раннього  старіння.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Немов  життя  обледеніння.
Та  знов  облився  цвітом  сад,
Де  все  для  пісні  оживає.
Життя  дається    тільки  раз,
Йому  повторення  немає.
На  скронях  білий-білий  сніг,
У  очі  старість  зазирає…
На  скронях  білий-білий  сніг,
Чому  ж  це  серце  завмирає?
Десь  чується  дівочий  сміх,
Десь  з  кимось  юнь  нова  жартує
А  тут  на  скронях  білий  сніг
В  дорогу  костура  готує.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Ти  цього  снігу  не  лякайся!
На  скронях  білий-білий  сніг,
Та  знов  в  дорогу  ти  збирайся.
Нехай  летять  твої  літа,
Не  оглядайся  у  минуле.
Душа  ще  надто  молода,
Ще  смак  до  мандрів  не  забула!
Іди  дорогами  у  світ,
Познач  мету,  щоб  напрям  знати
І  намагайся,  попри  сніг,
На  легкий  шлях  не  повертати.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Відлуння  випробувань  долі.
Душею  я  іще  не  дід  -
А  просто  хлопець  сивочолий!
Живе  у  серці  квіт  надій,
Ще  сходить  в  небі  зірка  рання
І  при  лебідоньці  моїй
Душа  співає  від  кохання!

28.04.2017  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Ганна Верес

Червоний колір з чорним завжди поруч

Червоний  колір  з  чорним  завжди  поруч    –

За  землю  то  людська  пролита  кров,

У  ній  велика  сила  непокори

Й  безмежна  до  Вкраїни  є  любов.



Червоний  з  чорним  –  кольори  це  болю,

Тривоги  за  понівечений  край,

Це  кольори  синівської  любові,

Котра  дітей  під  стяг  один  збира.



Вони  готові  за  Вкраїну  вмерти,

Бо  доля  у  борців  саме  така.

Червоний  з  чорним  –  кольори  безсмертя,

Героїв  слава  житиме  в  віках.
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Ганна Верес

Голубіла весна


Вишивала  весна    
синім  бісером  росяні  ранки,

Заглядала  туди,    
де  ще  спала  цнотлива  краса,

Я  ж  відчула,  що  я  –    
то  не  я,  а  закохана  бранка,

І  висіли  вгорі,    
мов  з  шифону,  легкі  небеса.


Малювала  вона    
дивним  пензликом  зелень,  мов  руту,
   
Простеляла  до  ніг    
кучеряві,  густі  спориші…

Може,  вербам  і  я    
довголистом  на  гілочці  буду,

І  тоді  я  й  весна    
вже  ніколи  не  будем  чужі…    


Голубіла  весна    
диво-морем  квітковим  в  долині,

Обзивалась  бджола,    
заглядаючи  в  свіжий  той  цвіт,

Ніжний  трунок  пила  
  із  суцвіть  ніжно-білих  калини,

І  вже  не    засинав    
зачарований  квітами  світ.
15.07.2016

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 28.04.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Світлана Моренець

Нічні замальовки

***
Місячний  човник
пливе  серед  хмаринок.
Там  –  мої  мрії.

***
Єдина  хмарка
в  місячному  сяєві.
Краса  і  смуток.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  у  невідомість.
Нема  в  них  гнізда.

***
Моргають  зорі.
Важко  їм  втримувати
космічні  тайни.

27.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Леся Утриско

Який холодний квітень.

Який  холодний  квітень:
В  журбі,  із  заметіллю,
Співучий...  сходом  квітів,  
В  зимовому  весіллі.

Який  холодний  квітень:
І  сніг  в  зеленім  листі,  
Пелюстки  змерзлих  квітів,
Зодягнені  у  блиску.

Який  холодний  квітень,  
Яке  зрадливе  сонце,
А  в  нім  чарівні  квіти  -
Замріяне   віконце.  

Який  холодний  квітень,  
А  в  нім  стежки   у  травах,
Згубились  білі  квіти,
В  сонливих  ще  загравах.  

Який  холодний  квітень.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730768
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ганна Верес

Мир і Правда дорожчі за золото

Заколисана  піснею  й  мовою

Українська  жива  ще  рідня,

Це  Росія  війну  нам  замовила,

Щоби  знищити  нас  –  роз’єднать.


Мать  Рассєя  нехай  не  старається  –

Україні  і  мові  в  ній  –  жить,

А  імперія  скоро  розвалиться,

Путін-цар  у  тайгу  забіжить.


І  тоді  заживе  вільно  й  солодко

Україна  –  найкраща  земля.

Мир  і  Правда  дорожчі  за  золото  –

Дійде  це  колись  зайдам  з  Кремля!
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730706
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


evgen

Вона шукала ідеал

Вона  шукала  ідеал
А  він    любив  її    безмежно  
Безтямно  і    беззастережно
Й  не  стримував    кохання  шал

Завжди  в  усьому  потакав
Вбачав  у  ній  лише  відраду
Не  помічав  підступність,  зраду
І  на  взаємність  все  чекав

Та  поруч  з  ним  була  не  та
Не  та  що  може  зрозуміти
І  горе  й  радість  поділити
Жаль  що  змарновані  літа.

Все.  На  минулому  хрести.
Душа  звільнилась  від  опіки,
і  мабуть  час  найкращі  ліки,
Нарешті    спалені  мости.

Та  час  від  часу  крадькома
Мов  грушу  сумнів    душу  трусить  
І    знає  ж      що  забути    мусить
А    щось  тримає,  щось  трима.

Вже  ж    їхнім    веснам  не  цвісти.
Ятрить  образа,      біль  голосить
Волає  розум  годі,  досить,
А    в  серці  тенькає  -  прости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Аяз Амир-ша

Злива.

Набрякло  і  сказало  сиве  небо:
-Я  зараз  вас  прополощу!
Просити  урожаю,люди,треба,
А  ви  все  просите  дощу?

І  небо  впало  і  розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На  дрібні  краплі  розлетілось
І  цілим  морем  розлилось.
                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 26.04.2017


Світлана Моренець

ЧОРНОБИЛЬ – ЗНАК БІДИ

Той  сон  –  він  не  забудеться  до  скону:
в  Марії  Діви  –  сльози  по  щоці,
й,  хитнувшись,  долу  падає  ікона,
де  плаче  Мати,  з  Сином  на  руці.

І  шок  скував  як  спрут  все  тіло.  Серце,
завмерши,  знов  зірвалося  навскач.
Біда!  Страшний  удар  віщує  сон  цей:
ікона  плаче  –  ой  лихий  то  знак!

Страхи  вгризалися  у  спину.  Що  робити?
Я  –  звір  у  клітці,  з  відчуттям  біди.
Спасати!  Треба  їхати!  Дзвонити!
Та  лиш...  кого?  Від  чого?  І  куди?

Рука...  –  коханий  тихо  гладить  плечі:
"Що,  сон  поганий?  Розкажи  воді*".
Та  демон  пекла  вже  прорвався  з  печі
і  в  смертоносній  поспішав  ході,

й  палив.  Обпік  вогнем  смертельним  жертви,
які  собою  захищали  світ.
Ще  тисячі  прирік  у  муках  вмерти,
і  землю,  й  води  умертвив  навік.

Полин  –  гірка  зоря  твоя,  Вкраїно!
На  зони  розділив  тебе  Господь:
на  півдні  –  Криму  доленька  чаїна,
на  сході  –  "зона",  прозвана  АТО,
на  півночі  –  Чорнобильська  руїна...  –

смітник  радіаційний.  Вся  Європа
під  саркофаг  новий  звезе  сміття.
Що  ж,  владі  –  гроші,  а  всім  іншим  –  ж*опа.
Кого  хвилює  наше  майбуття?

Якщо  головотяпство  (а  не  фатум!)
скерує  хибно  розпаду  ходи,
на  атоми  вже  НАС  розщепить  атом.
Чорнобиль  –  наш  довічний  знак  біди.

Та  все  ж  народ  мій  сильний  буде  жити,
хоч  історичний  потяг  наш  скрипить.
Навчімось    краю  віддано  служити,
не  даймо  владі  в    беззаконі  жити,  –
і  усміхнеться  нам  щаслива  мить.

*  народне  повір'я:  щоб  поганий  сон  не  збувся,
треба,  помолившись,  розповісти  його  воді,
попросивши  її  змити    з  вас  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Леся Утриско

Вдвох пірнемо у сонячній ніжності.

Знов  лечу  в  унісон...
В  унісон  розправляючи  крила,
Це  не  сон...  ні  не  сон,
Це  кохання,  намріяне,  мила.
Всі  світи  лиш  для  нас,
Злети  всі-  ні  одного  падіння:
Дай  лиш  час,  щоб  для  нас,
Жило  вічне  кохання  нетління.  
Крила  дай-  
Ми  з  тобою  у  двох  в  унісон,
Знов  кохай-  
Це,  кохана,  любов,  а  не  сон,
Ти  і  я-  два  птахи  світла  вірності:
Зачекай!-   Вдвох  пірнемо
У  сонячній   ніжності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730558
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ганна Верес

Це кіборги? – Ні, ангели…

–  Це  кіборги?
–  Ні,  ангели  без  крил…
Це  люди,  що  зрослися  із  бетоном…
–  Живих  ніколи  їх  не  підкорить!  –
Нарешті  зрозуміли  «лугандони».

Летовище
І  досі  у  вогні…
Там  волю  України  захищають…
Там  оборону  віддані  сини
Упевнено  вже  місяці  тримають.

Таких  не  візьмеш
Силою,  вогнем  –
Бетон  і  дух  цих  вояків  рятують…
І  народився  дикий  план  «NN»,
Яким  смертельну  пастку  приготують…

Жахливий  цей  
Кремлівський  дикий  план:
Під  терміналом  хлопців  поховати…
І  мозок  несподівано  закляк:
Невже  таких  народжує  теж  мати?!..

Про  цей  жорстокий  
І  підступний  план
Бетон  дізнався  й,  мов  живий,  …здригнувся  ,
Та  своє  тіло  на  бійців…  поклав…
Підірваний,  над  хлопцями  нагнувся.  ..

Сіріє    пам’яттю    
Вчорашній    термінал,
В    могилу    братську    поховав    героїв…
А    щоб    війні    скоріш    прийшов    фінал,
Старе    й    мале,    берімося    за    зброю!..
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730436
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ганна Верес

Пам’яті Володимира Івасюка

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


dovgiy

ВРАЖЕННЯ


ВРАЖЕННЯ

Лиш  пара  фраз  і  все!Розмова
   Закінчена.  Немає  слів.
А  я  чомусь  подумав  знову,
Що  брат  про  щось  казать  хотів…
Здалося…  віє  чужиною
Із  слухавки  вже  в  котрий  раз.
Поміж  ріднею,  поміж  мною
Такий  місток…  із  пари  фраз.
Не  хочу  я  від  них  нічого,
Між  нами  вже  давним-давно
Немає  спільної  розмови,
Тепла  родини  не  дано.
Але,  небозі,  ще  здається,
Що  в  цьому  світі  серед  дня
У  когось  серденько  заб’ється,
Комусь  ще  милий  як  рідня.
Давно  нас  доля  розлучила,
Поміж  чужих  чужі  зросли
Своїм  життям  лише  прожили,
Немов  братами  не  були.
Нечисленні,  скупі  світлини,
Та  невідомі  голоси…
Живи  собі,  чужа  людино
І  більш  нічого  не  проси!  
 
вівторок,  25  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730455
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ РОЗВІЄМОСЬ, ЯК ДИМ?

А  фініш  вже  –  не  за  гора́ми.
Зірвуть  життя,  мов  з  гілки  плід,
і  ми  розвіємось  димами,
лиш  в  пам'яті  лишивши  слід
у  тих,  що  йдуть  слідом  за  нами.
А  дальше?  Потім,  коли  й  ті
покриють  диму  пеленами
земні  діяння  і  путі?
Плита  чи  хрест  на  кладовищі,
що  менше,  ніж  за  сотню  літ  –
як  вуглики  на  попелищі  –
не  збудять  спогадів  політ
в  нащадків,  нам  уже  не  знаних.
Що  наші  ймення  скажуть  їм,
крім  викарбуваних  там  даних?

Без  нас  би  рвалась  нитка  роду:
в  їх  краплях  крові  –  наша  тінь,
твій  погляд,  сміх,  твій  янь,  мій  інь,
від  нас  в  них  мудрість,  сила,  врода...
Тож  в  древі  нашого  народу
є  гілка  кровних  поколінь.

2012  р.,  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.

Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Весна… Тепло в долоні…

Весна…    
Тепло    в    долоні…
Згори    –    
безмежна    синь…
У    сонечка    
в    полоні
Народження    краси…

Проснулися    
листочки,
І    перші    
квіточки,
А    серед    них    –    
синочки
І    усмішка    дочки.
2.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Наталя Данилюк

Будь мені…

Знову  бундючаться  
хмари  розпатлані  –
сірі,  як  повсть
на  молочному  ватмані…
Поки  весна  
не  виходить  з  депресії,
ти  у  мені  затерпай,
наче  спеції.

Ти  розливайся  
судинами  п’яними
нотками  свіжими,  
нотками  пряними,
будь  у  гортані  
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,  
тайно-розмовами.

Ти  мої  зливи  
розщеплюй  на  атоми,
будь  між  лопаток  
цілунками  м’ятними,
ти  інкрустуй  
мою  власну  галактику
перлами-зорями  –  
клаптик  за  клаптиком.

Небо  підперли  
дерева  розхристані…
Будь  мені  сонцем  
янтарним  на  відстані,
будь  у  пустелі  душі,  
мов  конвалія,
спразі  –  як  во́ди,  
а  нервам  –  як  Валіум.

Зрошуй  вологою  
висохлі  кратери,
поки  цей  вітер  
мене  шматуватиме,
хай  залишаюся  
світлою,  чистою...
Поки  ти  поруч,
будь  певен,  
я  вистою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Володимир Бабієнко

Рожевий сайт сучасної поезії


Постійна  тільки  зміна,  непорушна  тільки  смерть.  Серце  з  кожним  ударом
завдає  нам  рану,  і  життя  вічно  стікало  би  кров’ю,  якщо  б  не  поезія.  Вона  дарує  нам  те,  в  чому  відмовила  природа:  золотий  час,  що  недоступний  іржі,  весну,  яка  не  в’яне,  безхмарне  щастя  і  вічну  молодість.
                                                                                           Берне


На  рожевий  сайт  сучасної  поезії  я  потрапив  випадково,  коли  шукав  в  Інтернеті  вірші  свого  земляка  Тараса  Федюка.  Це  в  деякій  мірі  схоже  на  те,  як  Костянтин  Паустовський  випадково  відкрив  для  себе  невідому  і  заповідну  землю  –  Мещеру,  роздивляючись  обривок  карти,  в  нього  йому  завернули  в  сусідньому  гастрономі  пачку  чаю.  На  цій  карті  було  все,  що  приваблювало  письменника  з  дитинства  –  глухі  ліси,  озера,  звивисті  лісові  річки,  закинуті  дороги.  Там  він  зрозумів,  що  означає  любов  до  своєї  землі.  Ніщо  не  збагатило  його  так,  як  цей  скромний  і  тихий  край.  Там  він  познайомився  з  багатьма  письменниками  і  зобов’язаний  йому  чудовими  оповіданнями  і  повістями.
На  рожевому  сайті  поезії    розміщується  клуб  поезії.  Рожевим  називають  його  ще  тому,  що  сторінки  сайту  зафарбовані  в  рожевий  колір.  Рожевий  колір  –  ніжний  і  засновник  сайту  вибрав  його  тому,  щоб  підкреслити  ніжність  і  привабливість  поезії.
Якщо  ви  любите  поезію,  якщо  вас  до  неї  тягне,  якщо  ви  пишете  вірші  і  хочете  їх  друкувати,  якщо  ви  хочете  познайомитися  і  спілкуватися  з  іншими  поетами,  то  кращого  середовища,  ніж  наш  сайт  поезії,  ви  не  знайдете.
Зайти  на  сайт  поезії  дуже  просто.  Потрібно  набрати  в  строчці  пошуку  браузера    слова  «Клуб  поезії»,  потім  клацаєте  по  строчці  «Сторінка  реєстрації»,  реєструєтеся,  вносите  свої  дані,  обов’язково  свою  дату  народження,  щоб  потім  вас  ми  могли  вітати  з  днем  народження.  Рік  народження  вносити  необов’язково.  І  майже  всі  його  не  вносять.  Тут  засновник  сайту  проявив  мудрість  і  прозорливість.  Ну,  хто  захоче  вносити  точно  свій  рік  народження?  Щоб  всі  подумали,  що  ви  вже  старий  і,  можливо,  з  вами  ніхто  не  захоче  мати  справу,  і  з  вами  нецікаво  спілкуватися?  Але  ви  глибоко  помиляєтеся.  Це  ви  в  житті  солідні  за  віком,  а  в  поезії  ні,  і  ще  раз  ні.  В  поезії  ви  молодий,  ви  пишете  про  кохання,  про  молодість,  про  почуття,  про  палкі  поцілунки,  про  побачення  в  місячні  ночі  на  посипаних  пелюстками  квітів  стежинках.  На  сторінках  сайту  буяє  вічна  молодість.  На  сайті  ставлять  свій  рік  народження  тільки  молоді  поети,  що  прагнуть  близько  познайомитися  з  такими  самими  молодими  поетами,  і  ті  поети,  яким  вже  за  80.  Таким  вже  нічого  соромитися  свого  віку,  навпаки,  вони  у  всіх  викликають  повагу.  Вони  гордяться  своїм  віком,  що  так  багато  прожили,  що  так  багато  бачили  на  своїм  віку,  і  ще  спроможні  писати  гарні  вірші.  Попробуйте  так  прожити  життя,  як  вони,  не  кожному  удасться.
Потім  ви  повинні  записати  свій  псевдонім.  Це  надзвичайно  важлива  і  серйозна  справа.  Про  нього  вже  потрібно  було  думати  кілька  років  до  цього.
Псевдонім  повинен  коротко,  стисло,  ємно  відображати  вашу  сутність,  вашу  творчість,  ваш  характер.  Псевдонім  повинен  бути  оригінальним,  незвичайним.  Він  повинен  різко  кидатися  в  очі  і  запам’ятовуватися.
Коли  я  вперше  реєструвався,  а  це  було  два  роки  назад,  і  потрібно  було  записати  псевдонім,  я  розгубився,  бо  не  продумав  це  питання.  Крім  цього  я  думав,  що  псевдонім  обов’язково  повинен  бути  відмінним  від  свого  прізвища  і  імені.  Я  гарячково  думав,  бо  час  ішов,  і  врешті-решт  вирішив,  що  поезія  моя  лірична,  лагідна  і  тому  я  буду  «Лагідний».  На  сторінці  відразу  висвітлилося  «Вітаємо  Вас,  Лагідний».  Реєструвався  я  в  школі,  на  роботі.  Вчителька  української  мови  похвалила  мене,  сказавши,  що  я  вдало  вибрав  псевдонім,  що  він  підходить  до  моєї  поезії  і  мого  характеру,  і  я  задоволений  пішов  додому.  Вдома  я  дружині  розповів,  що  в  Інтернеті  я  випадково  натрапив  на  клуб  поезії,  де  можна  друкуватися,  і  що  я  вибрав  собі  псевдонім  «Лагідний».  Дружина  почала  сміятися,  розкритикувала  мене,  сказала,  що  на  поличці  у  неї  в  кухні  лежить  пакуночок  з  приправою  і  називається  він  «Кетчуп  лагідний»,  і  коли  на  сайті  прочитають  цей  псевдонім,  то  відразу  згадають  приправу.  На  мене  це  подіяло,  я  задумався,  і  почав  мені  мій  псевдонім  дуже  не  подобатися.  Потім  на  сайті  я  декілька  разів  посилав  сльозливі  листи  і  просив  змінити  мій  псевдонім,  аж  поки  засновник  не  зжалився  наді  мною  і  не  поміняв  його  на  моє  прізвище  і  ім’я.
Пройшло  два  роки.  Став  я  потрохи  обвикатися  на  сайті,  став  більше  розуміти.  Звичайно,  добре,  коли  псевдонім  прізвище  і  ім’я,  тебе  взнають.  Та  тепер  я  прийшов  до  другої  думки,  необхідно  було  залишити  псевдонім  «Лагідний»,  а  ще  краще  потрібно  б  було  взяти  з  легкої,  а,  може,  з  важкої  руки  моєї  дружини:  «Кетчуп  лагідний».  Такий  псевдонім  і  оригінальний,  і  запам’ятовується,  і  відповідає  моїй  поезії,  лагідній  і  іноді  трішки  з  перчинкою.
Далі  слід  помістити  свою  фотографію,  вона  буде  висвічуватися  на  вашій  домашній  сторінці.  Фотографію,  на  мою  думку  потрібно  брати  не  ту,  скільки  вам  зараз  років,  а  ту,  найкращу,  яким  ви  були  в  молодості:  гарним,  вродливим,  з  променистим  блиском  в  очах  і  зазивною  посмішкою.  Чому  саме  так?  А  тому,  що  по  собі  знаю,  яким  ви  були  в  молодості,  таким  ви  залишаєтеся  в  своїй  душі,  в  своєму  серці  назавжди,  до  кінця  свого  життя.  І  коли  дивишся  на  таку  фотографію,  дивишся  на  ваше  обличчя,  у  ваші  очі,  то  мимоволі  відчуваєш  вашу  поезію,  вона  незримо  присутня  у  вас  і  поряд  з  вами  назавжди.
Під  фотографією  є  рубрика  «Про  себе».  Я,  наприклад,  написав  таке:  «Вчитель.  Пишу  вірші,  оповідання».  А  тепер  вважаю,  написати  ці  речення,  це  нічого  не  написати.  Обов’язково  потрібно,  як  на  мою  думку,  сказати,  який  маємо  характер:  мрійливий,  поступливий,  спокійний,  вибуховий,  емоційний,  жорсткий,  лагідний,  мстивий,  образливий  і  так  далі.  Як  почали  писати  вірші,  коли  почали  писати,  що  любите  читати.  На  які  теми  вам  подобається  писати  вірші,  як  приходить  до  вас  творче  натхнення,  як  творите  вірші,  які  ваші  уподобання.  Чому  так  потрібно?  А  тому,  що  коли  ми  читаємо  ваші  вірші  і  вони  нам  подобаються,  то  хочеться  про  цього  поета  взнати  побільше  і  ми  обов’язково  заглядаємо  на  сторінку  автора,  дивимося  на  його  фотографію  і  з  цікавістю  та  задоволенням  читаємо  все  про  нього.
На  домашній  сторінці  автора,  тобто  поета  сайту,  висвітлюються  всі  назви  надрукованих  на  сайті  його  творів.  Вони  можуть  бути  також  розміщені  по  темам.
Пам’ятаю,  коли  я  вперше  помістив  на  сайт  свій  вірш  «Село  моє  –  куточок  України»,  я  страшенно  хвилювався.

Село  моє  –  куточок  України,
Куди  б  не  йшов,  куди  б  не  їхав  я,
Немає  в  світі  кращої  країни,
Немає  в  світі  кращого  села!

В  долині  річка  в’ється  між  гаями,
Сосновий  бір  тули́ться  близь  гори.
Тумани  білі  простяглись  полями
Ранкової  сріблястої  пори.

Батьківський  дім  і  мальви  біля  тину,
Розлогий  клен,  що  ріс  біля  вікна.
До  болі  в  серці  рідна  ця  картина  –
Дитинством  намальована  вона.  

 Мені  здавалося,  що  всі  будуть  критикувати  і  сміятися  над  віршем,  що  він  недосконалий,  поганий,  і  нічого  лізти  в  сайт  поезії,  і  мені  тут  не  місце.  Але  поетеса  Джульєтта  відразу  прислала  мені  гарний  лист,  а  один  з  поетів  схвалив  вірш  значком  з  піднятим  вгору  великим  пальцем.  Я  посміливішав,  і  вирішив,  що  справи  мої  не  так  вже  погані,  як  думається.  А  ім’я  «Джульєтта»  я  запам’ятав.
Робоча  сторінка  автора  створена,  я  вважаю,  унікально.  Вона  проста,  а  все  просте,  як  говориться  геніальне.  За  це  потрібно  низько    кланятися  в  ноги  засновнику  сайту.  Цю  сторінку  розглянемо  більш  детально.  Зліва  висвітлюється  колонка  «Зараз  на  сайті».  Тут  всі  псевдоніми  авторів  (далі  псевдоніми  будемо  називати  іменами),  що  сидять  за  комп’ютером  і  ввійшли    в  даний  час  на  сайт  поезії,  тобто  перебувають  в  клубі  поезії.  Для  спілкування  це  дуже  зручно,  ви  бачите  знайомих  авторів,  знайомі  імена.  Так  і  хочеться  привітатися  з  ними.  І  що  ви  думаєте,  можна,  і  це  дуже  просто,  бо  так  побудований  сайт.  
Я  вже  замітив,  що  моє  ім’я  висвітлюється  завжди  посередині  списку.    Поетеса  Ганна  Верес  прилаштовується  поряд  зі  мною.  Ми  ніби  в  театрі  сидимо  поряд  на  сусідніх  кріслах.  Мені  це  приємно.
А  от  Джульєтта,  скромно  займала  останнє  місце,  ніби  уступала  дорогу  іншим,  більш  напористим  поетам.
Мені  подобалася  ця  скромність.  Вона  нагадувала  мені  скромність  простої  польової  квітки.  Але  якщо  уважно  придивитися  до  неї,  то  можна  побачити,  яка  вона  прекрасна,  в  ній  таїлася  своя  особлива  незбагненна  краса.
Мені  здавалося,  що  кожного  разу  вона  ніби  виглядала  мене,  ніби  чекала  мого  нового  твору,  і  під  її  поглядом  я  намагався  створити  його  досконалішим.
Я  не  Ромео,  але  нік  Джульєтти  збуджував  уяву,  і  я  не  міг  не  написати  цей  романтичний  вірш:

Весь  замок  сіяє  казково  вогнями.
На  бал  приїжджають  в  розкішних  каретах.
З  поклоном  паяц  відкриває  дверцята
В  надії,  що  вийде  прекрасна  Джульєтта.

У  вихорі  танцю  несуться  вже  пари
Бушують  гітари,  звучать  кастаньєти.
А  бідний  паяц  то  сміється,  то  плаче,
Бо  в  залі  танцює  привабна  Джульєтта.

Та  врешт  синьйорина  паяцу  всміхнулась
І  кинула  срібну,  грайливо,  монету.
Губами  з  підлоги  дістав  він  дарунок,
Цілуючи  пристрасно,  ніби  Джульєтту.

Він  довгі  роки́  пам’ятав  синьйорину,
Монету  на  шиї  носив  амулетом.
І  навіть  красуні-дочці́,  що  родилась,
Дав  і́м’я,  прекрасне,  жагуче:  Джульєтта.

У  правій  частині  робочої  сторінки  простяглася  вниз  колонка  під  назвою  «Нові  твори».  Це  сама  основна  і  знаменита  колонка  сайту.  Вона  рухома.  Це  серце  сайту.  Воно  ні  на  мить  не  зупиняється,  воно  пульсує,  воно  б’ється  і  з  кожним  його  ударом  на  початку  колонки  появляється  ім’я  автора  з  назвою  його  нового  вірша.  Потім  появляються  все  нові  і  нові  імена,  список  рухається  неперервним  потоком.  Потік  не  припиняється  ні  вдень,  ні  вночі.  Це  б’є  джерело  народної  творчості,  ні  не  джерело,  це  тече  повноводна  ріка  народних  пристрастей.  Саме  ця  колонка  явилася  причиною  написання,  як  на  мою  думку,  вдалого  вірша  «Рожевий  сайт»:

Зайду  на  сайт,  рожевий  сайт  моєї  мрії,
Порину  у  гущавину  його  віршів.
Тут  український  дух,  як  ватра  палахтіє,
Незламний  дух  великих  предків-козаків.

Одні  лиш  ніки-диво  варто  прочитати,
Відтінки  душ  поетів  чуються  у  них.
Роман  з  продовженням  тут  можна  написати,
Сюжет  у  назвах  відшукається  чудни́х.

Біжить,  як  той  струмок,  поезія  народна,
Ніяк  напитися  не  можу  досхочу.
Це  не  струмок,  ріка  пристра́стей  повноводна,
Кохання,  ненависті,  щастя  й  розпачу́.

Тут  виливається  душа  мого  народу,
Його  найкращі,  щирі,  чисті  почуття,
Готовність  до  борні,  зі  всяким  злом  незгода,
Надія,  віра  в  мирне  світле  майбуття.

Тут  вся  Укра́їна  моя,  як  на  долоні.
Ось  вірші  з  Києва,  Поділля  і  Карпат,
Ось  з  Таврії.  На  цьому  виріс  лоні
Парнаса  українського  розкішний  сад.

Куди  б  в  житті  поетів  доля  не  кидала,
Ми  зустрічаємось  на  сайті  знов  і  знов,
Бо  нас  усіх  сюди  привела  і  з’єднала
Свята  до  ніжної  поезії  любов.

І  це  чиста  правда.  Сайт  поезії  –  це  наше  братерство,  це  лоно,  куди  ми  іноді  втікаємо,  щоб  заховатися  від  жорстокого  навколишнього  життя,  це  казкове  лоно  наших  мрій  і  сподівань.  Нас  до  нього  тягне,  ми  вже  без  нього  не  можемо  жити,  і  ми,  бувало,  не  вилазимо  з  сайту  цілодобово.
Ти  клацаєш  в  колонці  по  назвам  віршів,  читаєш  їх.  Хочеш  прочитати  якомога  більше,  і  не  можеш,  не  встигаєш,  бо  вони  рухаються  неперервно  і  їх  дуже  багато,  і  ти  від  безсилля  майже  плачеш.  З  часом  ти  вже  починаєш  вибирати  лише  вірші  знайомих  авторів,  а  по  іншим  іменам  лише  ковзаєш  поглядом.  І  тут  зіграє  психологічна  роль  яскравого  незвичайного  псевдоніма,  який  привертає  твою  увагу,  аналогічно  до  того,  як  квітка  привертає  до  себе  увагу  бджоли.  Наприклад,  «Кава  з  молоком»,  «Гнев  волка»,  «Дочка  бджоляра»,  і  так  далі.  Ти  мимоволі  клацаєш  по  «Кава  з  молоком».  Ні,  ти  не  програєш.  Ти  знайомишся  з  новим  поетом,  з  його  творчістю.  І  іноді  потрапляєш  на  такі  шедеври!  Але  часу  немає,  та  і  очі  болять.  Тут  одні  тільки  псевдоніми,  їх  називають  ніками,  якщо  прочитаєш,  то  вже  отримаєш  велике  задоволення.  Які  тільки  назви  тут  не  зустрінеш,  воістину  справжня  народна  кмітливість  і  творчість.  Бувало,  одні  тільки  ніки  являлися  причиною  написання  нових  віршів.  По  нікам  можна  розповідати  історії,  казки.
Якщо  ми  клацнемо  по  назві  вірша,  то  він  появиться  посередині  нашої  робочої  сторінки.  Під  віршем  розміщується  поле  для  коментарів.  Тут  засновник  сайту  знову  таки  проявив  геніальність.  Саме  завдяки  коментарям  ми  можемо  спілкуватися,  робити  аналіз  вірша,  вказувати  на  помилки,  приходити  до  спільної  думки.  Хвалимо  автора  за  душевність,  музикальність  вірша,  за  те,  як  розкрита  тема,  за  оригінальну  структуру,  зближуємося  поглядами  і  здружуємося.  Коментарі  можуть  читати  всі  автори,  а  якщо  ми  захочемо  щось  сказати  авторові  особисто,  то  для  цього  існує  внутрішня  пошта  сайту  і  ми  можемо  послати  один  одному  листи.
Читаєш  вірші  сайту,  читаєш  і  мимоволі  заражаєшся  їх  ритмом,  і  от  вже  рефлексивно  коментарі  пишеш  у  віршованій  формі,  які  потім  часто  являються  початком  нових  віршів.  Часто  прочитаний  вірш  автора  викликає  у  тебе  бурю  емоцій,  почуттів  і  теж  виливається  в  написання  нового  вірша.
Так,  на  вірш  чудової  поетеси  Ольги  Шнуренко  «Цілуй  мене»  я  написав  вірш  «Музика  без  слів»:

З  великою  цікавістю  я  прочитав
Твоє  прекрасне  сотворіння  –  ніжний  спів.
Про  поцілунки  я  вже  трішки  дещо  знав.
Та  щоб  отак!  Це  справді  музика  без  слів.

Ця  музика  витає  в  сні  і  наяву.
Вона  пронизує  наскрізь  тебе  й  мене,
Цілує,  пестить  милу  душеньку  твою,
Народжує  для  нас  кохання  чарівне.

Ця  музика  у  кожнім  кроці  ніг  струнких,
У  тихім  шурхотінні  платтячка  твого,
У  дивній  модній  зачісці  волос  м’яких,
Що  на  прогулянці  чарує  будь-кого.

Ця  музика  у  погляді  звучить  твоїм,
У  дотику  безумно  ніжної  руки
У  ви́гині  твоїх  вишневих  губ  звабні́м.
Я  все  життя  її  би  слухав  залюбки.

Коментарі,  зауваження.  Протягом  всього  сайту  вони  йдуть  поряд  з  нами.  Спочатку  я  ображався  на  зауваження  до  віршів,  навіть  сперечався  з  авторами.  Зауваження  чомусь  болісно  били  по  мені.  Напевно,  це  так  відбувається  з  кожним  поетом.  Тепер  я  дякую  за  зауваження  і  будь-яку  критику,  і  чим  більше  її,  тим  краще.  Саме  зауваження  привчили  мене  відноситися  більш  уважно  до  створення  віршів,  до  його  структури,  до  недопустимості  використання  русизмів,  до  чистоти  української  мови.  Хоча,  признатися,  мені  іноді  важко  виразити  на  українській  мові  багатство  і  тонкість  почуттів,  зворотів,  синонімів,  так  як  це  можна  виразити  на  російській  мові.  Це  признавав  ще  Сталін.  Звідси  висновок.  Українську  мову  слід  потужно  розвивати,  не  заковувати  її  в  канони.  Цьому  дуже  може  сприяти  якраз  робота  таких  поетичних  сайтів,  як  наш,  адже  саме  тут  ми  бачимо  слово  народу.  Бо  тут  поети  з  різних  куточків  України,  і  вони  доносять  до  нас  нову  лексику,  діалекти,  звороти,  синоніми,  нові  слова,  що  використовуються  на  їх  окрузі.
Поет  Zang  часто  критикував  мене  за  наголоси.  І  я  признаю,  це  мій  недолік.  Я  всіма  силами  намагаюся  зробити  так,  щоб  наголосів  було  якомога  менше.  Читачу  поясню,  що  іноді  я  змінюю  наголос  в  слові,  відповідно  до  ритму  рядка.
Поети  бурно  реагують  на  свята.  Тридцять  першого  грудня  сайт  був  традиційно  заповнений  вітальними  віршами.  Я  так  само,  як  і  інші  поети,  стараюся  теж  написати  вірш  на  свято.  Не  завжди,  звичайно,  це  вдається.  Цього  разу  вечором  тридцятого  грудня  я  придумав,  на  мою  думку,  непогані    дві  строчки:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
А  далі  в  мене  не  заладилося.  Не  йде  вірш,  і  все.  Я  вже  хотів  було  його  кинути,  але  жаль  було  цих  двох  строчок.  І  тільки  тридцять  першого  вранці  я  його  дописав:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
В  цей  Новий  рік  бажаю  Україні
Прожити  в  розквіті  сто  літ  підряд.

Сімнадцятий  –  це  рік  не  високосний,
Не  буде  в  ньому  вже  олімпіад.
Давайте  будем  жити  в  ньому  просто,
Без  катастроф,  смертей,  протистоянь.

Давайте  всі  разом  піднімем  чаші,
Помиримось.  Припиниться  війна.
Я  знаю  –  це  бажання  наше  й  ваше,
Бо  Україна  в  нас  на  всіх  одна.

І  цього  ж  дня  передноворічного  виставив  його  на  сайт.  Відразу  прослідувала  реакція.  Поет  Grower  написав  в  коментарі,  що  слово  «Давайте»  неприпустимий  русизм.  
Я  хочу  внести  деяке  пояснення.    Я  житель  півдня  України.  І  мова,  особливо  раніше,  в  нас  була  змішана.  Ми  з  дитинства  говорили:  «Давайте  будемо  гратися»,  або  «Давайте  гратися».  Так  що  слово  «давайте»  у  мене  в  крові.  Тактична  Ганна  Верес  мені  порадила  виправити  рядки  так:
                                                                         Живімо  в  ньому  мирно,  просто…
                                                                         І  дружно  всі  разом  піднімем  чаші…
Я  згоден,  можна  так  виправити.  Взагалі,  можна  все  що  завгодно  виправити.  І  все-таки  чогось  після  цього  не  вистачає.  Можливо,  не  вистачає  м’якого  братерського  заклику,  який  я  вклав  в  слово  «Давайте»,  чи  може  втрачається  мій  стиль,  я  не  знаю.  На  сайті  декілька  днів  назад  появився  вірш  другого  автора  з  іншої  округи,  де  він  теж  використовував  слово  «Давай»  в  тому  самому  значенні.  Тоді  виникає  друга  думка.  Якщо  народ  використовує  це  слово  в  такому  значенні,  чи  не  варто  включити  його  до  словника  української  мови.  Чим  більше  слів  і  синонімів,  тим  багатша  мова.
В  цю  передноворічну  ніч  я  десь  майже  до  дванадцятої  години  сидів  за  комп’ютером  і  перебував  на  сайті  поезії.  Разом  зі  мною  перебували  на  сайті  десь  приблизно  поетів  п’ятдесят.  І  я  подумав,  невже  існує  в  когось  більша  любов  до  сайту,  ніж  у  цих  поетів.  І  тільки  за  одне  це  їх  потрібно  поважати.
І  я  вирішив  їх  привітати  рядками:

Вітаю,  вас,  хто  31-го  на  сайті,
Хто  у  цю  мить  читає  новорічні  вірші  наші.
Дванадцять  б’є,  скоріш  вином  фужери  наповняйте.
Я  п’ю  за  вас  й  прекрасні  ніки  обнімаю  ваші.

Пам’ятаю,  одного  разу  я  написав  вірш  «Все  найкраще  для  тебе  робив  я»:

Все  найкраще  для  тебе  робив  я,
Все  найкраще  тобі  діставав,
Все  життя  за  тобою  ходив  я
І  найкращі  вірші  дарував.

Що  для  тебе  ще,  мила,  придумать?
Що  для  тебе  ще,  мила,  зробить?
Може  знову  тебе  приголубить
Й  на  побачення  знов  запросить?

До  світання,  як  в  юності  я́сній,
Будем  слухать  в  гаю  солов’я.
Місяць,  свідок  кохання  сріблястий,
Буде  нам  усміхатись  здаля.

Хочу  вроди  твоєї  напитись,
Хочу  стан  твій  тонкий  обнімать,
В  очі  ніжно  я  буду  дивитись
Й  вишні-губи  твої  цілувать.

Один  з  авторів,  після  того  як  прочитав  цей  вірш,  зауважив,  щоб  я  не  зловживав  дієсловами-римами.  Що  ж  він  правий,  я  і  сам  це  бачив.  Дієслівних  рим  у  мене  дійсно  було  багато.  Позбавитися  я  їх  не  міг.  Я  не  професіонал.  Для  цього  необхідно  мати  великі  знання  і  добру  пам'ять.  Якщо  почитати  Пушкіна,  та  і  інших  поетів,  то  можна  замітити,  що  у  їх  віршах    мало  дієслівних  рим.  Але  постає  питання,  чому  дієслівні  рими  –  це  вада?  Пушкін  про  це  писав  в  поемі  «Домик  в  Коломне»,  хоча  я  там  не  зовсім  все  зрозумів:  

Четырестопный  ямб  мне  надоел:
Им  пишет  всякий.  Мальчикам  в  забаву
Пора  б  его  оставить.  Я  хотел
Давным-давно  приняться  за  октаву.
А  в  самом  деле:  я  бы  совладел
С  тройным  созвучием.  Пущусь  наславу!
Ведь  рифмы  запросто  со  мной  живут;
Две  придут  сами,  третью  приведут.

А  чтоб  им  путь  открыть  широкий,  вольный,
Глаголы  тотчас  им  я  разрешу…
Вы  знаете,  что  рифмой  наглагольной
Гнушаемся  мы.  Почему?  Спрошу.
Так  писывал  Шихматов  богомольный.
Но  большей  части  так  и  я  пишу.
К  чему?  Скажите;  уж  и  так  мы  голы.
Отныне  в  рифмы  буду  брать  глаголы.

Не  стану  их  надменно  браковать,
Как  рекрутов,  добившихся  увечья,
Иль  как  коней,  за  их  плохую  стать,  -
А  подбирать  союзы  да  наречья;
Из  мелкой  сволочи  вербую  рать.
Мне  рифмы  нужны;  все  готов  сберечь  я,
Хоть  весь  словарь;  что  слог,  то  и  солдат  –  
Все  годны  в  строй:  у  нас  ведь  не  наряд.

Одного  разу  я  пізно  вечором  складав  вірш  про  свою  маленьку  внучку  Софійку  «Я  люблю  тебе».  До  речі,  моя  перша  збірка  віршів  так  і  називається  «Я  люблю  тебе».  А  на  обкладинку  книжки  із  тисяч  фотографій,  які  я  зробив  для  Софійки,  я  помістив  саму  найкращу,  ту,  де  вона  в  літньому  легкому  сарафанчику,  забравшись  в  квітник,  притулила  до  свого  обличчя  велику  червону  жоржину.  
Вже  було  пізно  і  я  ліг  спати.  Але  голова  продовжувала  гарячково  працювати.  На  мене  найшло  те  творче  натхнення,  про  яке  так  люблять  говорити  поети.  Я  зривався  з  ліжка,  біг  до  столу  і  записував  наступний  рядок,  на  що  одна  з  поетес  зауважила,  що  потрібно  при  собі  завжди  мати  олівець  і  блокнот.  Я  згоден.  По  телебаченню  я  бачив,  як  плив  в  човні  по  Ангарі  письменник  Распутін  і  щось  записував  у  блокнот.  Але  я  ладен  цілу  ніч  бігати  до  столу,  лиш  би  частіше  приходило  це  натхнення.  Якщо  таке  натхнення  приходить  до  простолюдинів-поетів,  як  зауважував  наш  чудовий  поет-пісняр  Віталій  Назарук,  то  що  вже  говорити  про  великих  поетів  світу  сього.
Знову  повернемося  до  Пушкіна.  Поему  «Полтава»  він  писав  в  кінці  жовтня  в  Петербурзі.  Пушкін  творив  дома,  сидячи  за  столиком,  на  якому  валялася  купа  списаних  і  перекреслених  листків.  В  кутку  напроти  палав  камін  і  потріскували  березові  дрова.  Погода  надворі  стояла  похмура  і  слякотна.  Дув  пронизливий  холодний  вітер  і  кидав  у  вікно  дощем  з  мокрим  снігом.  На  Пушкіна  чомусь  саме  в  таку  пору  надходило  творче  натхнення.  Тема  йому  надзвичайно  подобалася,  голова  його  буквально  горіла.  Він  писав  цілий  день,  не  сходячи  з  місця.  Вірші  йому  ввижалися  навіть  вві  сні,  так  що  він  вночі  схоплювався  з  постелі  і  записував  їх  в  темряві.  Коли  голод  його  діставав,  він  біг  в  найближчий  трактир,  але  вірші  доганяли  його  і  там.  Він  їв  на  швидку  руку  страви,  які  йому  подавали,  і  відразу  повертався  назад,  щоб  записати  те,  що  набралося  в  нього  під  час  бігу  і  за  обідом.  Таким  чином,  в  нього  скупчувалося  сотні  віршів  за  добу.  Іноді  думки  не  вміщалися  у  вірші,  тоді  він  записував  їх  прозою.  Потім  слідувала  правка,  після  якої  від  чернеток  не  залишалося  і  четвертої  частини.
Одного  разу  я  написав  вірш  «Я  не  знаю,  з  ким  тебе  вже».

Я  не  знаю  з  ким  тебе  вже,
Мила,  порівняти.
Може  з  садом,  що  весною
Пишно  розцвітає.

З  лісовим  озерцем  чистим,
З  співом  солов’їним,
Із  берізкою  стрункою,
З  небом  синім,  синім.

Скільки  ти  мені  вже  снилась,
Мабуть,  не  вгадаєш.
Найсолодша  в  світі  мрія,
З  серця  не  зникаєш.

 І  в  коментарях  прочитав  відзив  поета  dashavsky:  

Вдихну  я  квітучого  саду  аромат,
 З  лісового  озера  чистої  води  нап’юся,
 І  в  обіймах  твоїх  кохана  втоплюся.    
Тон  коментаря  мені  здався  знущально-ядовитим.  Я  ще  раз  уважно  перечитав  свій  вірш.  Як  на  мою  думку  вірш  чудовий,  навіть  натяку  на  щось  несерйозне,  чи  то  вульгарне,  чи  засюсюкане  немає.  Мене  зацікавило,  чому  читач  так  написав.  Може,  як  автор,  я  щось  недобачаю  в  своєму  вірші.  І  я  запитав:  «Пане  dashavsky,  напевно,  Вам,  чимось  не  подобаються  ці  вірші.  Дайте,  будь-ласка,  свій  розширений  коментар,  мені  цікаво.  Я  не  ображусь».
Dashavsky,  як  і  всякий  чуттєвий  поет,  відчув  у  моїх  словах  офіційний  тон,  а  то  і  образу,  і  щиро  вибачився,  сказавши,  що  він  пожартував.  Я  відповів:    «Дякую!  Ні,  вибачатися  не  треба,  я  більш  за  все  не  хочу  зачепити  хорошу  людину.  Я  просто  подумав,  можливо,  щось  не  так  у  віршах,  адже  пишеш  їх  у  натхненні,  а  зі  сторони  видніше.  Всього  самого  доброго».  Dashavsky  відповідь  сподобалася,  та,  очевидно,  і  мої  вірші  йому  подобаються.  Людина  він  тактовна,  розумна,  і  ми  стали  друзями.  Він  навіть  мене  вніс  в  білий  список,  і  мені  це  було  дуже  приємно.  Що  цікаво,  що  потім  я  десятим  почуттям  відчув,  що  його  гумор  таки  прицільний.  Dashavsky  любить  свою  країну,  свою  землю,  і  все,  що  на  ній  живе  і  росте.  Любить  працювати  на  землі.  Любить  природу  і  пише  про  неї  милі  вірші.    Привчає  своїх  внуків  теж  писати  вірші  та  любити  свою  землю.  Мріє  побувати  на  морі,  і  я  впевнений,  що  побуває.
Нещодавно  я  прочитав,  що  подібний  діалог  відбувся  між  Женьшень  та  іншими  поетами.  Юна  гарна  поетеса  Женьшень  написала  вірш:  «Нерівна  кострубата  писанина».

Моя  душа  перетворилася  на  божевілля
Бо  в  коханні  давно  уже  немає  дива
Стала  нерівна  кострубата  моя  писанина
Мене  розсипаючи  глиною  по  стінах.

Особисто  я  її  вірш  зрозумів.  У  багатьох  зараз  душа  перетворилася  на  божевілля.  Спочатку  я  було  не  звернув  на  цей  вірш  особливої  уваги.  Здавалося,  нічого  такого  в  ньому  нема.  Майже  білий  вірш,  без  стандартних  рим.  Але  що  дивно,  чим  більше  я  на  нього  дивився,  чим  більше  я  його  читав,  тим  більше  він  мені  подобався.  Більш  того,  він  засів  в  голову.  Де  б  я  не  ходив,  я  його  вже  повторяв  і  цитував.  Ось,  що  означає  талант.  Але  є  українська  поговірка:  «На  колір  та  смак  -  товариш  не  всяк».  Напевно,  в  тому  і  полягає  мудрість  сайту,  в  його  демократичності.  Кожен  має  право  висловити  свою  думку,  навіть  якщо  вона  і  не  подобається  автору.  В  спорі,  як  говориться,  народжується  істина.  Поет  Святослав  дав  на  вірш  такий  коментар:
 Коли  в  коханні  зникає  Диво,
 Душа  перетворюється  на  божевілля,
 Світло  змішується  з  темрявою  
 В  один  клубок,
 І  розбивається  об  зла  чорні  стіни  
 Кострубата  писанина
 .................
 Коли  так,  то  не  до  сміху.
 
Подивіться,  як  тактовно  Женьшень  відповіла  на  цей  коментар:
 «А  Вам  що,  смішно  від  мого  вірша?  Смійтеся,  я  ж  не  забороняю».  Тут  втрутився  поет  Сергій  Улько:  «Прямо  про  мене.  Окрім  писанини.  Вона  завжди  такою  була.  Ахах».
 Женьшень  заперечила:  «А  мені  чомусь  не  смішно.  Дякую,  що  читаєш.»
 Сергій  Улько:  «  Треба  знаходити  привід  для  сміху,  а  то  так  можна  і  глузд  втратити.  Вибач,  що  своїм  "Ахах"  образив».
 На  що  Женьшень  мудро  відповідає:  «Я  поки  що  ще  не  втрачаю  глузд,  а  мислю  тверезо».
Подібні  діалоги  зустрічаються  на  сайті  дуже  часто.  Я,  напевно,  помилявся,  пишучи  на  початку  нарису,  що  на  сайті  можна  заховатися  від  навколишнього  життя.  Як  бачимо,  і  тут  вирують  пристрасті,  образи,  вдячності,  сльози,  сміх  та  всі  інші  людські  почуття.  Напевно,  там  де  люди,  там  і  життя.  І  від  нього  не  втечеш,  як  і  від  людей.
Особисто  я  в  коментарях  на  вірші  притримуюся  чіткого  принципу,  як  в  лікарів:  «Не  нашкодити».  Мабуть,  я  на  критика  не  годжусь.  Але    у  віршах  завжди  намагаюся  відшукати  щось  хороше,  талановите,  оригінальне,  влучне,  ліричне,  хоча  б  один  рядок,  зворот,  слово.  І  я  це  обов’язково  відмічаю.  Я  по  собі  знаю,  як  окрилює  і  підтримує  сказане  добре  слово.  
Приведу  приклади  коментарів  на  деякі  мої  вірші:
Поет  Владимир  Зозуля  на  вірш  «У  моїм  саду  травневім»  пише:
 «Люблю,  когда  стихи  пахнут  сиренью,  прекрасный  запах...  душевный  стих  получился  у  Вас...грустный  и  светлый».
Поетеса  majra  вірш  «Троянда  і  ти  (пісня)»  охарактеризувала  так:
   «Надзвичайно  гарно!  Ось  звідки  беруть  початок  народні  пісні!        Зачарували  ніжні  слова!».
Поетеса  Леді  Осінь,  прочитавши  вірш  «Я  в  полі  дівчину  зустрів  (сон)»,  сказала:
 «Гарні  слова.  Прекрасний  вірш.  Після  прочитання  у  душі  ніби  пробігає  промінчик  сонця».
Після  таких  слів  хочеться  жити,  радіти  і  творити.  Та  і  написати  такі  коментарі  можуть  тільки  талановиті  люди,  які  самі  також  поети.
Я  описав  далеко  не  всі  достоїнства  поетичного  сайту.  Ті,  хто  зайде  на  сайт,  переконається  в  цьому  сам.  У  кожного  поета  є  чорний  та  білий  список.  В  чорний  список  попадає  той  автор,  хто  образив  поета,  або  вірші  якого  йому  дуже  не  подобаються.  Білий  список  містить  тільки  тих  авторів,  вірші  яких  подобаються  поету.  Крім  цього  в  кожного  поета  на  сайті  є  гостьова  зала,  куди  приходить  в  гості  до  поета  автор  або  гурт  авторів.  Гостьова  зала  гарно  прибрана,  в  кутку  взимку  палає  камін,  а  посередині  стоїть  стіл,  застелений  гарною  білою  вишитою  скатертиною.  На  столі    в  чашечках  парує  духмяний  індійський  чай,  а  також  натуральний  бразильський  кофе.  За  столом  гості  п’ють  чай  або  кофе,  спілкуються  з  поетом,  записують  свої  враження  від  віршів  в  гостьову  книгу.
Нещодавно  в  правій  колонці  під  назвою  «Нові  твори»  появилася  назва  «Еволюція  сайту  поезії».  Клацнувши  по  цій  назві,  ми  відкриємо  нову  сторінку,  яка  починається  зі  звернення  засновника  сайту  поезії  Євгена  Юхниці  до  поетів  сайту.  В  ньому  надруковані  цікаві  пропозиції  щодо  оживлення  сайту  й  поліпшення  роботи  клубу  поезії,  зокрема:  вибирати  вірш  дня  і  друкувати  його  на  першій  сторінці,  видавати  збірники  поезій  та  створити  ринок  їх  збуту,  залучати  композиторів  до  наших  поезій,  створити  свій  Фестиваль  та  багато  інших.
Під  зверненням  йде  колонка  коментарів.    Тут  розгорнулася  бурна  дискусія.  Поети  емоційно  обговорюють  і  аналізують  пропозиції,  а  також  вносять  свої  пропозиції  і  висловлюють  думки.  Читати  ці  коментарі  надзвичайно  цікаво.  Тільки  по  одним  ним  можна  написати  повість..
В  коментарях  поети  пропонують,  не  вагаючись,  оновити  сайт,  змінити  його  зовнішній  вигляд,  зробити  більш  сучасним.  Звернути  більшу  увагу  на  українську  мову,  тому  що  за  нею  ніхто  не  стоїть,  окрім  самих  українців.  Чітко  визначити  однозначну  мету  сайту.  Або  це  клуб  для  проби  пера  і  спілкування,  або  щоб  тут  творилася  дійсно  висока  поезія.  Для  цього  слід  розбити  сайт  на  дві  частини.
В  своєму  нарисі  я  вже  кілька  разів  згадував  засновника  сайту  поезії.  Мені  не  подобається  слово  «засновник».  Якесь  воно  гладеньке.  Воно  абсолютно  нічого  не  може  сказати  про  особистість  засновника.  Засновник  Академії  наук,  засновник  галереї  картин…  Якщо  ми  ідемо  в  Третьяковську  галерею,  то  що,  ми  згадуємо  і  думаємо  про  Третьякова?  Звичайно,  ні.  А  треба  думати  і  згадувати.  Тому  що  не  було  б  Третьякова,  не  було  б  і  всесвітньовідомої  галереї  картин.  Аналогічно  і  тут.  Ми  що  говоримо,  рожевий  сайт  сучасної  поезії  Юхниці?  Ми  говоримо  просто:  сайт  поезії.  І  абсолютно  про  Юхницю  не  згадуємо.  А  на  сайті  лише  глибоко  внизу  в  кінці  сторінки  написано  мілким  шрифтом,  що  проект  ініційовано  у  2003  році  київським  поетом  Євгеном  Юхницею.
Спробуємо  короткими  мазками  пензля  намалювати  невеличкий  етюд  про  особистість  Євгена  Юхниці,  хоча  тут  потрібен  великий  майстер  і  велика  картина.  І  я  впевнений,  вона  буде  написана.
Народна  мудрість  говорить:  «Чого  бідний,  бо  дурний.  Чого  дурний,  бо  бідний».  Отже,  звідси  висновок.  В  житті  потрібно  бути  розумним  і  не  бідним.
Євген  докладає  всі  зусилля,  щоб  не  бути  бідним.  Він  вчиться  в  залізничному  інституті,  в  інституті  харчової  промисловості,  закінчує  інститут  народного  господарства,  створює  могутню  та  багатофіліальну  аудиторську  компанію  аудиторів  «Ніко»,  стає  заслуженим  економістом  України.
В  житті  він  бігун  на  далекі  дистанції,  стратег,  вольова  людина.  Коли  щось  робить,  то  робить  вже  так,  ніби  намагається  зійти  до  Сонця.  Талант,  витончений  до  жаху,  сентиментальний,  ним  захоплюються.  Непередбачуваний  і  оригінальний  (наступні  три  вірша  Євгена  Юхниці).

Я  б  не  хотів  дарма  прожить  життя,
В  речах  шукать  і  в  їжі  насолоду,
 В  оставинах  сприймати  сенс  буття,
Не  стати  за  маяк  для  благ  народу.

Я  б  не  хотів  прогаяти  свій  час,
Промарнувати  на  плітки  таланти.
І,  читачі,  розчарувати  вас,
І  віршами  надмірно  набридати.

Я  б  не  хотів  сподобитися  тлі  -  
І  більш,  ніж  є,  багатств  не  запросити...
Я  б  не  хотів  померти  в  скруті  й  злі,
І  всіх,  що  сущі,  не  благословити.  

Кожного  ранку,  коли  він  встає,  то  відчуває,  що  зробив  замало,  що  він  здатен  на  більше,  що  він  народжений  для  вищого,  і  нібито  хтось  владний  і  нетерпимий  змушує  його  рухатися  далі  і  покоряти  нові  вершини.
Вільно  володіє  українською,  російською,  французькою  мовами,  розуміє  та  розмовляє  англійською  та  німецькою.
В  Індії,  куди  він  приїжджав  по  роботі,  одного  разу,  відпочиваючи  серед  вічнозелених  пальм  на  березі  теплого  Індійського  океану,  раптом  відчуває  великий  потяг  до  поезії,  починає  писати  вірші.  І  буквально  через  місяць  зрозуміє,  що  він  поет  зі  своєю  долею,  яку  мусить  проповзти  поміж  колючок,  але  зі  своєю  місією.  Відчуваючи  нестачу  спеціальних  знань,  їде  вчитися  до  Московського  літературного  інституту.
Видає  кілька  збірок  віршів.  Стає  членом  спілки  письменників  України.  За  поетичну  збірку  «Мозаїка  метафор  —  сюжети  і  характери»  йому  присуджують    літературну  премію  імені  Андрія  Малишка.

Я  відчуваю:  йде  той  час,
Коли  звернуться  і  до  нас,
Коли  візьмуть  у  руки  слово,-
І  оживе  висока  мова.

І  зміни,  мовби  землетрус,
Зметуть  невір'я  з  наших  вуст,
Наповнять  міццю  щирий  голос,
Просякнуть  вільним  сонцем  колос.

Народи  знатимуть  шляхи,
Де  високо  летять  птахи.
І  слово,  як  речуть  святі,
Займе  належне  у  житті.

Євген  Юхниця  багато  їздить  Україною  з  літературними  виступами,  дає  інтерв'ю  на  телебаченні  та  радіо.  Він  є  спеціалістом  зі  створення  та  використання  новослів'я,  засновником  приватних  тематичних  і  синонімічних  словників.

Облиште  геть  всі  справи  на  хвилину  -
В  напрузі  й  так  марнуємо  життя...
Ви  уявіть  минулу  Україну,
Крізь  час  збудіть  свідомо  сенс  буття.

За  що  місця  навколишні  родючі,
Та  й  мова  в  нас  -  співуча  над  усі.
Животворять  людей  Дніпровські  кручі.
Кому  й  за  що  ми  винні  цій  красі  ?..

І  разом  з  тим  -  тіжка  постійно  доля.
Несе  наш  люд  суворий  хрест  віки.
Чому  така  разюча  Божа  воля:
Земля  цвіте,  а  ми  в  нужді  таки  ?..

Не  кара  це,  скажіть,  за  зволікання  ?
Не  поштовх  це  святих  поводирів  ?
І  тих  завдань,  яких  невиконання
Не  входить  в  план  Космічних  терезів...

Чорнобиль  -  то  остання  засторога,
А  вільний  хліб  -  навмисне  щедрий  шанс,
Це  мешканцям  підказана  дорога,
А  багатьом  -  поблажливий  аванс...

В  минулих  днях  -  завжди  всесвітній  розум  !
Майбутній  схід  із  вчора  майорить...
Хто  розбере  давнезну  предків  прозу,
Того  життя  життям  нагородить  !..

 Рівно  о  12-тій  годині  кожного  дня  Євген  кладе  на  стіл  одну  поезію  українською  мовою,  і  одну  –  російською.  Це  мрія  кожного  поета,  так  писати  вірші.  Як  би  я  не  хотів,  як  би  не  напружувався,  я  би  так  не  зміг.  У  мене  пишуться  вірші  по  різному.  Один,  бувало,  блискавично,  другий  через  день,  а  третій  –  через  місяць.  Щоб  написати  вірш,  мені  потрібна  деяка  підготовка  до  написання,  деякі  матеріали,  повна  зосередженість,  щоб  ніхто  не  турбував,  ну,  і,  звичайно,  натхнення.
Ну,  з  віршами  у  мене  не  вийшло,  так  як  у  Євгена,  то,  подумав  я,  може  вийде  з  прозою.  Задумав  я  писати  кожен  день  хоча  б  по  сторінці.  Попробував.  Ні,  знову  нічого  не  вийшло.  Бувало,  за  день  пишу  тільки  декілька  рядків,  а  то  і  зовсім  нічого.  Не  так  це  просто,  виявляється,  бути  великим.
У  віршах  Євгена  відчувається  його  невгамовний  характер,  політ  швидкої  думки.  Його  поезія  нестандартна,  оригінальна,  як  і  він  сам.  Як  влучно  написав  про  нього  Василь  Довжик:  «До  поезії  Є.  Юхниці  потрібно  звикнути  і  ще  раз  перечитати  з  олівцем  у  руках…»
Коли  я  прочитав  його  підпоему  «Жах»,  мною  оволодів  жах.  Мене  тіпало  і  під  цим  враженням  я  миттєво  написав  вірш  «Я  над  усе  ненавиджу  бандитів»:

Я  над  усе  нена́виджу  бандитів,
І  перемови  з  ними  не  веду.
І  за  життя  маленької  дитини
Я  на́смерть  проти  іродів  піду!

Щось  повилазило  на  світ  багато
Гадюк  й  отруйних  чорних  павуків.
Все  норовлять,  кого  б  пограбувати,
А  то  і  вбить,  хто  проти  стати  смів.

Народе  мій!  Ти  -  велет  надвеликий!
Та  роздави  ж,  нарешті,  гадів  цих,
Щоб  не  шипіли  більше  страхітливо
І  не  вповзали  до  осель  людських.

Одні  тільки  його  слова:  «Вечір.  В  кімнату  ввійшла  чарівниця.»  визвали  в  мене  бурю  емоцій.  Я  уявив,  що  в  новорічну  ніч,  коли  тільки-но  пробило  дванадцять,  в  мою  кімнату  ввійшла  прекрасна  фея  ночі.  Одягнена  вона  була  в  темно-синю  довгу  сукню,  а  на  голові  в  неї  сяяла  непередаваної  краси  корона  з  діамантами  у  вигляді  зірок  та  світлого  місяця.  В  руках  у  феї  була  чарівна  паличка.  Вона  махнула  паличкою  і  кімната  враз  перетворилася  в  казковий  зал  і  замерехтіла  різнокольоровими  гірляндами.  В  одному  кутку  зали  виросла  гарна    прикрашена  ялиночка,  в  іншому  запалав  камін.  Посередині  зали  появився  святковий  новорічний  стіл.  Фея  доторкнулася  до  мене  чарівною  паличкою  і  в  мені  враз  щезли  всі  хвороби,  мені  здалося,  що  я  став  молодим.  Двері  зали  відкрилися,  до  мене  підбігла  моя  дружина,  з  якою  ми  посварилися  три  дні  назад  і  більше  не  розмовляли.  Вона  обняла  мене,  поцілувала,  привітала  з  Новим  роком  і  добавила:  «Я  обіцяю,  що  ніколи  більше  не  буду  з  тобою  сваритися».
Сайт  поезії  цікавий  своїми  зустрічами  і  пригодами.  Пройшло  вже  стільки  років,  і  раптом  в  нетрях  сайту  мене    випадково  зустріла  поетеса  Лавинюкова  Тетяна.  З  нею  колись  в  молодості  я  разом  вчився.  Пам’ятаю,  вона  приходила  в  гості  до  нас  в  кімнату  гуртожитку,  сідала  на  стільчик  і  я  читав  їй  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  На  відміну  від  інших  дівчат,  вона  мене  уважно  слухала:
На  горі  стоїть  хатина,
 В  ній  живе  гірник  старий.
Там  шумить  ялина  тихо,
Світить  місяць  золотий.

Є  в  отій  хатині  крісло
В  дивних  різьбах  –  аж  сія;
Хто  сидить  в  нім  –  той  щасливець,
І  отой  щасливець  я.

Біля  ніг  моїх  дівчатко,  -  
Чарівний  щасливий  вид.
Очі  –  дві  зорі  блакитні,
Губки  –  наче  рожі  цвіт…

І  от  тепер  вона  -  відома  поетеса  на  сайті  і  на  її  вірші  пишуть  пісні.
З  творчістю  багатьох  поетів  на  сайті  я  добре  знайомий.  На  жаль,  не  тільки  охарактеризувати  їх  творчість  неможливо  в  короткому  нарисі,  а  навіть  і  перелічити  їх  імена.  Правильно  підмітила  поетеса  Тріумф,  що  тут  про  кожного  можна  написати  книгу.  Я  люблю  вірші  багатьох,  дуже  багатьох  авторів.  Краще  ніж  віршем  про  це  не  скажеш:

На  сайті  я  уже  із  багатьма  знайомий,
З  Дантесом,  що  обра́з  нікому  не  прощає,
Із  Марсіанином,  перо  якого  гостре,
Який  на  все  надтверду  точку  зору  має.

З  Гардецьким  Любомиром,  добрим,  мудрим,  щирим,
Який  щодня  по  два  вірша  швидких  складає,
Із  Zang-ом,  що  не  любить  на́голос,  русизми
Й  ретельно  по́милки  у  ві́ршах  виправляє.

А  Валентина  Малая  і  Ганна  Верес?
Давно  я  люблю  їх,  любов  цю  не  ховаю!
Тріумф,  і  Геометрію,  і  Косач  Ксеню,
Принцесу-Настасійку  –  просто  обожаю.

Калинонька  на  сайті  пишно  розцвітає,
Віталій  Назарук  пісні  свої  співає,  
Дід  Миколай  внучатам  щось  розповідає,
Джульєтта  скромна  щастя-долю  виглядає.

З  Лавинюковою  Тетяною  я  вчився,
Від  цього  ніку  в  серці  спогади  взбурлились.
А  від  віршів  Ділан,  Уковича,  Утриско
Мені  бальзами  дивні  прямо  в  душу  ли́лись.

Знайомий  з  Дзвонарем,  з  його  лунким  набатом,
З  Юхницею,  що  прагне  бути  нестандартним.
Нема  в  рожевім  сайті  в  нас  людей  бездарних,
А  є  одні  оригінали  і  таланти.

Прочитавши  цей  вірш,  один  із  поетів  вірно  підмітив,  що  цей  список  можна  продовжувати  і  продовжувати.
І  все  таки,  я  торкнусь  хоча  би  трішки  кількох  поетів:  Валентини  Малої,  Ганни  Верес,  Віталія  Назарука  і  Тріумф,  за  творчістю  яких  слідкую  вже  давно.
На  сайті  Валентина  Малая  -    відома  поетеса.  Дуже  часто  публікуються  її  нові  твори,  тому  її  вірші  я  часто  читаю  і  коментую.  Так  ми  і  познайомилися.
За  характером  вона  весела,  товариська,  любить  співати  і  гуморити.  Мабуть  завдяки  цьому  вірші  складає  легко  і  невимушено.  Намагається  жити  в  мирі  з  усіма  людьми.    В  житті  керується  принципом  Сократа:  «Скажи    мені    що-небудь,    щоб    я    тебе    побачив».    ЇЇ  кредом  є  мудрі  слова:

«Сказав    мудрець:  -  Живи,    добро    звершай!  
 Та    нагород    за    це    не    вимагай.    
Лише    в    добро    і    в    вищу    правду    віра.  
 Людину    відрізня    від    мавпи    і    від    звіра.
 Хай    оживає    істина    стара:    
Людина    починається    з    добра!»  
                                                                                       Л.Забашта  
Валентина    вважає,  що  все  у  світі  відбувається  через  слово,  зі  слова,  навколо  слова.  «Поезія  для  мене  -  то  є  скарб»,    -  пише  вона  у  своєму  однойменному  вірші.
Любить  своє  рідне  місто  і  пише  про  нього  вірші.  Любить  подорожувати,  відвідувати  незнані  чудові  місця  на  Україні,  що  надихають  її  на  нові  твори.  
Надихає  поетесу  на  творчість  також  її  родина,  діти,  любима  4-річна    онука.    Вона  планує  найближчим  часом  випустити  кілька  книжечок  для    дітей    (Повчальні    казки,  вірші  для  малечі),  збірку  різнопланової  лірики  під    назвою  «Сонце  в  долонях»  та  збірку  про  її  родовід,  який  вона  досліджує  вже    декілька  років.  Дуже  влучно  і  виразно,  щиро  Валентина  сказала  про  стан  своєї  душі,  про  любов  до  рідних,  до  людей,  до  музики,  до  цілого  світу  у  вірші  «Я  хочу  обійняти  цілий  світ».

Я  знаю,  що    нічого  ще  не  знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я  знаю  те,  що    я    люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму    я    поміч    у    музики,
 Проста    і    добра    жінка    я-піїт.

 Я  чую  музику    чарівну  і  красиву,
 І    ніжність    фонтанує    через    край,
 Жертовна    я    і    дуже    співчутлива,
 І    багатьом    прощаю,  та    нехай.

 Я    впевнена    в    собі    і    маю    досвід,
 Порадитись    всі    йдуть,  цікава    річ,
 Люблю    й    радію,  як    приходять    гості,
 Гомонимо    про  все,  поки    настане    ніч.

 Я    маю    донечку,  красуню    і    надію.
 І    зичу    щастя    їй    на    довгії  літа!
 І    за    всі    успіхи    її    дуже    радію,
 Вона    у  мене    справді,  золота!

 Онука  в  мене    є,  це  справжнє  чудо!
 Гарнюня  дівчинка,  принцесочка  моя,
 Мабуть    артисткою    дитиночка    ця    буде,
 Буде    гордитися    онукою    сім'я!

 Мої    батьки  -  старенькі    зозулята,
 Удвох    так    дружно    по    життю    ідуть,
 Поклін    Вам    низько    і    цілую    рученята,
 О,  Боже,  подаруй    їм    довгу    путь.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму  я  поміч  у  музики,
 Проста  і  добра  жінка    я  -  піїт.

 Я    знаю,  що  нічого  ще  не    знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я    знаю  те,  що    я  люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Вона  не  може  стояти  осторонь  тих  подій,  які  відбуваються  в  Україні,    тому    багато  її  віршів  присвячені  патріотичній  громадянській  тематиці.  В    жовтні  минулого  року  в  арт-кафе  рідного  міста  відбулася  презентація  її  збірок  та    творчості.
Мало  хто  знає,  але  Валентина  -    феномен  у  нас  на  сайті.  Вона  може  писати  як  правою  рукою,  так  і  лівою,  так  і  обома  руками  одночасно,  причому  при  цьому  може  писати  різні  тексти.
На  сайті    я  з  нею  в  теплих,  дружніх  стосунках  і,  як  поет,  не  міг  не  присвятити  їй  цей  милий  вірш  «Ох,  ти,  Валечко,  Валюшо»:

Валя,  Валечко,  Валюшо!
Ох,  бере  твій  вірш  за  душу.
Лине  тво́я  пісня  сайтом
Від  світання  до  світання.

Де  навчилась  так  писати,
З  нами  ві́ршем  розмовляти,
Про  життя  і  Україну,
Про  нелегку  нашу  днину.

Завітай  до  мене  в  гості,
Не  один  піднімем  тост  ми,
За  вірші,  за  сайт  наш  милий,
За  талант  твій  сизокрилий.

Пі́дем  в  поле  ми  гуляти,
Там  нарву  квіто́к  багато.
Чарівні  вручу  букети
Сво́їй  гарній  поетесі.

Потім  підемо  до  річки,
Оксамитової  стрічки,
Там  зеленії  вербички
Нахилились  до  водички.

Все  туманом  оповито,
Луг  і  трави  соковиті,
Вже  із  них  униз  до  річки,
Заспішили  роси  срібні.

Ти  хлюпнеш  на  сво́є  личко
Кришталевої  росички.
Враз  рум’янець  запалає,
Ще  гарнішим  личко  стане.

Ох,  ти  Валечко,  Валюшо!
Ми  з  тобою  зда́вна  дружим.
Хочу  теж  я  побувати
У  твоїй  веселій  хаті.

Носик  твій  поцілувати,
Ці  частівки  проспівати,
Щоби  настрій  твій  піднявся,
Вірш  найкращий  написався!

Саме  теж  завдяки  коментарям  я  познайомився  і  з  поетесою  Ганною  Верес.  Коли  я  запитав  Ганну,  який  свій  вірш  вона  вважає  найкращим,  то  вона  відповіла,  що  вірші  її  –  то  як  діти  її.  Що  характерно,  я  думаю  так  само,  як  і  Ганна.  Вірші  мої  –  це  як  діти  мої.  І  вибрати  найкращий  серед  них  я  не  можу.
Ганна  Верес  за  характером  стримана,  турботлива,  чуйна,  уважна  до  людей.  Коли  вона  взнала,  що  я  хворію,  вона  відразу  запитала:  «А  може  я  зможу  чимсь  допомогти?»  І  це  при  тому,  що  я  їй  фактично  незнайома  людина.  Про  себе  вона  говорить,  що  вона  звичайна  сільська  жінка.  Але  на  мою  думку,  Ганна  -    незвичайна.  Вона  вміє  робити  все,  і  за  господарством  дивитися,  і  в  хаті  порядкувати.  Дуже  любить  вишивати  і  в'язати.  На  стінах  у  неї    портрети  рідних  увішані  вишитими  рушниками  з  гарними  орнаментами,  а  столи  покриті  вишитими  трояндами  та  барвінком  скатертинами.  Внуки  ходять  в  розкішних  светрах,  зв’язаних  Ганною.  Гостей  вона  пригощає  своїми,  спеченими  за  власним  рецептом,  пирогами  з  журавлиною,  смородиною,  виноградом,  сиром,  капустою,  картоплею,  та  такими  смачними,  що  пальчики  оближеш.  
Ще  в  школі  Ганна  виділялася  серед  учнів  розвиненою  творчою  уявою.  Вірші  почала  писати  ще  з  дванадцяти  років,  але  потім  життя  склалося  так,  що  було  не  до  віршів.  Інші  турботи,  інші  проблеми  відтиснули  від  неї  поезію  на  довгі  роки.  І  лише  зараз  вона  повернулася  знову  до  своєї  любимої  поезії  і  змогла  повністю  присвятити  себе  віршам.  На  сайті  вона  тепер  –  признана  поетеса.  Пише  про  все.  Дуже  проникливий,  до  сліз,  у  неї  є  вірш  про  маму  «Подаруй  мені,  мамо,  долю».

Подаруй      мені,    мамо,    долю,
І      щасливу,    і    невідому,
Ще    й      любов    подаруй,    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Почуттями    щоб    дорожила,
Добра    мати    була    й    дружина.

Заспівай    мені,    мамо,    пісню,
Щоб    жилось    між    людьми    не    тісно,
Хай    навколо    гуляє    воля,
Дітвора    щоб    рясна,    не    квола,
І    щоб    сонечко    їй    сміялось,  
 А    від    того    згоріла    заздрість.

Розкажи    мені,    мамо,    казку,
Бо    без    неї    так    жити    важко,
Бо    без    неї    життя    буденне,
А    вона,    як    вода    студена:
І    омиє    мене,    й    напоїть,
Рани    серця    й    душі    загоїть.

Намалюй    мені,    мамо,    квіти,
Кольорів    щоб    позичить    звідти,
Більш    яскравих    –    не    хочу    темних,
Хоч    і    не    обмину    я    терни,
І    колючі,    і    терпко-кислі,
Все    ж    без    цього    життя    не      мислю.

Подаруй    мені,    мамо.    серце,
Щоб    раділо    грозі    й    веселці,
Щоб    любити    й    прощати    вміло,
Щедре    й    добре    було,    і    сміле.
Бо    без    серця    як    жити    буду?
Бо    страшні    безсердечні    люди…

Подаруй    мені,    мамо,    долю,
І    щасливу,    і    невідому,
Ще    й    любов    подаруй    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Щоб    любила    клітинка    кожна    –
Без  любові  прожить  не  можна!

Дуже  хвилює  її  війна,  багато  хороших  відгуків  отримує  на  пейзажну  лірику.  Випустила  вже    чотири  поетичні  збірки,  а  скільки  в  неї  ще  є  чудових  віршів,  які  потрібно  публікувати.  Нещодавно  вона  почула  історію  про  тривале  кохання  друга  її  брата,  який  втратив  дружину  і  тепер  намагається  відшукати  своє  перше  кохання.  Ця  історія  так  схвилювала  Ганну,  що  вона  написала  чудовий  вірш  «Кохання  довжиною  в  півстоліття»
Як  повторюються  долі,  як  буває  вони  схожі  одна  на  одну.  Я  так  само  як  і  Ганна  почав  писати  вірші  ще  з  раннього  дитинства,  так  само  як  і  в  Ганни  мою  поезію  відсунули  на  півстоліття  обставини,  і  тільки  всього  два  роки  назад  я  повернувся  до  неї,  і  зараз  дописую  все  те,  що  мав  написати  за  все  своє  життя.  Спішу,  щоб  встигнути.
 Ганні  Верес,  з  якою  я  постійно  спілкуюся  на  сайті  і  знаходжуся  в  товариських  відносинах,  я  присвятив  цей  прекрасний  вірш:

Ганно!
                   Ти  для  мене  взірець  золотий
                                                                                                 незрівнянний.
Ганно!
                   Ти  як  жінка  в  житті  і  в  сім’ї
                                                                                                         бездоганна.
Ганно!
                   Подивись,  як  собою  для  нас  ти
                                                                                                             привабна.
Ганно!
                   Як  троянда  і  мальва  ти  ніжна  і
                                                                                                                           гарна.
Ганно!
                   Моє  серце  до  тебе  неба́йдуже
                                                                                                                       зда́вна.
Ганно!
                   Твої  ві́рші  набу́ли  на  сайті
                                                                                                               визна́ння.
Ганно!
                   Залюбки  їх  читаю  всю  ніч  до
                                                                                                                 світання.
Ганно!
                   В  тво́їх  ві́ршах  палає  жагуче  
                                                                                                                   кохання.
Ганно!
                   І  любов  до  Вітчизни  моєї
                                                                                                               нестямна.
Ганно!
                   Ти  до  не́другів  Вкра́їни  вкрай
                                                                                                     невблаганна.
Ганно!
                   Викриваєш  їх,  громиш  пером  
                                                                                                       безпощадно.
Ганно!
                   І  звучать  в  тво́їх  ві́ршах  палкі
                                                                                                           сподівання.
Ганно!
                   Що  Укра́їна  наша  й  народ
                                                                                                         нездоланні.
Ганно!
                   Що  життя  на  Вкраї́ні  настане
                                                                                                             прекрасне.
Ганно!
                   Твоє  ім’я  для  мене  найкраще  
                                                                                                           бажання
Ганно!
                   Повторяю  його  як  святе  
                                                                                                       заклинання.
Ганно!
                     Віртуальна  ти  мрія  моя  і
                                                                                                               реальна.

На  Віталія  Назарука  я  відразу  звернув  увагу.  Мабуть  тому,  що  в  нього  гарне  ім’я  та  прізвище,  в  мене  чомусь  воно  асоціювалося  з  іменем  відомого  українського  співака  Назарія  Яремчука.  А  скоріш  всього  тому,  що  в  нього  гарні  вірші.  Його  вірші  нагадують  мені  пісні,  і  тому  я  назвав  Віталія  поетом-піснярем.  В  нього  справді  багато  пісень.  Він  випустив  тритомник  своєї  поезії,  кожна  книга  має  близько  350  сторінок.  Перша  книга  має  назву  «Синьоока  Волинь».  Таку  ліричну  поетичну  назву  книзі  може  дати  тільки  справжній  поет.  Книга  гарно  оформлена.  Вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.
В  поезії  Віталія  мені  імпонує  ясність  думки,  простота  викладу.  Я  намагаюся  писати  вірші  теж  так.  
У  вірші  «Осінні  яблука»  поет  вражаюче  тонко  передає  почуття  двох  закоханих  людей:
Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
І  білі  хмари  світяться  червоно.
Ми  так  колись  дивились  на  весну,
Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..

Люблю  тримати  руку  у  руці,
Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.  

Щастя  знайшли  колись  у  цім  саду,
Як  яблуні    купалися  у  цвіті.
Замість  весни,  я  в  осінь  поведу,
Де  яблука  достигли  соковиті.

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Давай  зігрію  подихом  долоні.
Я  розповім  про  сад  і  про  весну,
А  сад  простягне  яблука  червоні.

Віталій  Назарук  -    поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  Найкращим  своїм  віршем  він  вважає  вірш  «Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати».  Чому?  А  тому  що  в  цьому  короткому,  але  надзвичайно  ємному  талановитому  вірші,  виражена  вся  краса  його  поезії,  вся  суть  його  душі,  душі  українського  поета.

Послухай,  друже,  ти  куди  спішиш…
Чи  можеш  хоч  хвилину  зачекати…
Ще  сонце  не  зійшло,  а  ти  уже  не  спиш?
-  Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

Бо  тільки  вранці,  як  дрібна  роса,
Коли  по  спориші  розсипалися  зорі.
Вода  у  річці  чиста,  як  сльоза,
Виходить  Муза  на  широке  поле.

Коли  босоніж  ходиш  по  полях,
І  запах  жита  наповняє  груди.
Ти  розумієш  -  це  твоя  земля,
Твоя  країна,  твої  рідні  люди.

Вже  сходить  сонце,  наступає  день,
Мені  пора,  я  мушу  поспішати…
Пасуться  коні,  чути  «дзень  –  дзелень»,
Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

У  нас  на  сайті  ми  можемо  зустріти  вірші  на  будь-який  смак  і  напрям.  Якщо  ви  людина  глибоко  віруюча,  то  вам  слід  почитати  вірші  талановитої  поетеси  Тріумф,  яка  віддала  себе  повністю  служінню  Богу  і  присвячує  йому  свої  твори.  За  віршами  поетеси  завжди  стоїть  її  яскрава  неординарна  особистість.  
Взагалі,  вона  людина  спокійна,  терпелива,  з  багатосторонньою  зацікавленістю.  Любила  завжди  вчитись  усьому  і  все  робити  й  від  того  мати  радість.  Але  на  все  не  вистачало  часу,  а  задумів  і  мрій  багато.  Вірші  писала  завжди.  Свята,  ювілеї,  сценарії,  поздоровлення,  але,  на  жаль,  не  збирала  їх.  16  років  тому  пізнала  Господа  і  після  того  не  писала  жартівливих,  творів  для  розваг,  бо  її  серце  від  того  вже  не  мало  радості,  а  стала  писати  на  славу  Господу.  Серце  її  прагнуло  пізнати  Господа.  Вона  тепер  вірить  кожному  Слову  Господа  Бога.  В  Господі  вона  знайшла  мир  у  серці,  радість  життя  і  пізнала  суть  життя.  Він  відкривається  тим,  що  відповідає  на  молитви  самим  дивним  чином  і,  навіть,  дає  доручення  і  поради,  настанови,  знання  і  розуміння,  веде  в  молитві,  рятує,  оживлює,  зцілює.  
Тріумф  говорить:  «Тепер,  коли  країна  в  небезпеці,  потрібно  всім  каятись  перед  Владикою  Всесвіту,  Господом  Богом  Всевишнім  і  просити  прощення  і  допомоги,  і  не  збирати  гнів  Божий  на  день  гніву».
На  моє  запитання:  «Які  із  своїх  віршів  Ви  вважаєте  найкращими?»,  Тріумф  відповіла:  «Всі  вірші  вийшли  з  моєї  душі,  але  вірш  «Мій  Оберіг»  -  поза  конкурсом».

Хвала  Тобі,  Ти  Альфа  і  Омега!
Ти  –  Той,  що  був,  що  є,  завжди  живий!
Я  іншого  не  хочу  оберега,
Бо  Ти  Хранитель  Вічний,  дорогий.

Ополчується  Ангел  Твій  за  мене
І  табором  з  мечем  стає  навкруг.
А  меч  його  гігантський  і  вогненний
Січе  і  палить  ворога  назруб.

Господь  і  Бог  мій  завжди  мене  чує,
Тримає  Своє  око  на  мені,
І  відповідь  завжди  мені  готує,
Коли  я  прошу  щось  у  таїні.

Про  мене  Він  турбується,  шукає,
Щоб  часом  не  зблудила,  не  пішла.
І,  як  Адама  у  Раю,  шукає,
І  на  дорозі  засвічує  світла.

Він  став  мостом  мені  через  безодню,
Щоб  я  навік  вернулась  до  Отця.
І  став  водою  у  місцях  безводних  –
Приніс  любов  від  Отчого  лиця.

Багато  достоїнств  у  рожевого  сайту,  але  одним  з  найбільших  я  вважаю  його  бібліотеку.  Щоб  зайти  до  неї  достатньо  в  клубі  поезії  клацнути  по  слову  «Бібліотека».  Тоді,  як  на  блюдечку  з  голубою  окаймовочкою,  перед  нами  відкривається  бібліотека  світової  класики.  Тут  поети  і  прозаїки  України,  поети  Росії,  Білорусії,  Франції,  Великобританії,  Німеччини,  Італії,  Іспанії,  Америки,  Польщі,  Японії.  Я  спеціально  їх  всіх  перерахував,  бо  мені  це  дуже  подобається.  Мені  дуже  подобається,  що  я  можу  відкрити  поетів,  наприклад,  Німеччини,  і  почитати  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  До  речі,  епіграф  до  цього  нарису  є  також  епіграфом  до  твору  Генріха  Гейне  «Подорож  на  Гарц».  Я  відкриваю  його  знаменитий  вірш  «Wenn  ich  an  deinem  Hause»  і  вже  в  котрий  раз  його  перечитую.  Відчути  красу  цього  незрівнянного  вірша,  його  відточеність,  передзвін  його  музикальних  слів,  можна  лише  тоді,  коли  вивчиш  німецьку  мову.

Wenn  ich  an  deinem  Hause
Des  Morgens  vorübergeh,
So  freut’s  mich,  du  liebe  Kleine,
Wenn  ich  dich  am  Fenster  seh.

Mit  deinen  schwarzbraunen  Augen
Siehst  du  mich  forschend  an:
“Wer  bist  du,  und  was  fehlt  dir,
Du  fremder  kranker  Mann?”

“Ich  bin  ein  deutscher  Dichter,
Bekannt  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  besten  Namen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.

Und  was  mir  fehlt,  du  Kleine,
Fehlt  manchem  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  schlimmsten  Schmerzen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.”

Після  висміювання  у  віршах  пруського  режиму  військові  пригрозили  розправитися  з  поетом.  Генріху  Гейне  прийшлося  емігрувати  до  Франції.  Туга  по  батьківщині,  переживання  за  її  долю  і  вилилося  в  цьому,  по-німецьки  лаконічному,  геніальному  вірші.  Проблеми,  що  підняті  в  цьому  вірші,  актуальні  і  в  наш  час.
Кожного  ранку,  коли  поет  повільно,  а  був  він  вже  хворим,  йшов  по  вузькій  вуличці  старовинного  французького  міста  до  центру,  він  зупинявся  біля  одного  й  того  самого  будинку  і  перепочивав.  З  вікна  будинку,  відсунувши  вбік  вазончики  з  квітами,  і  підперши  ручками  підборіддя,  на  нього  кожен  раз  здивовано  дивилася  широко  розкритими  темно-карими  очима  дівчинка,  і  поету  було  дуже  приємно,  що  він  знову  бачить  її  у  вікні.  В  її  очах  він  ніби  читав  німі  запитання:  «Хто  ти,  і  що  тебе  турбує,  чужий  і  хворий  чоловіче?»  Поет  так  само  в  думці  їй  відповідав:  «Я  –  німецький  поет,  дитино,  відомий  в  своєму  краю.  Хто  буде  називати  найкращі  імена  там,  той  обов’язково  згадає  і  моє.  А  що  мене  турбує  на  сьогодні,  то  турбує  багатьох  в  німецькім  краю.  Хто  буде  називати  найгостріші  болі  в  моїй  країні,  той,  певно,  й  мою  назве».

Коли  повз  твій  будинок
Уранці  проходжу  я,
Радію  в  вікні  уздрівши,
Тебе,  дитино  моя.

Очей  твоїх  карих  погляд
Запитує  зоддалік:
«Хто  ти  й  чого  тобі  треба,
Чужий,  сумний  чоловік?»

Відомий  в  землі  німецькій,
Поет  німецький  я.
Згадають  людей  найкращих
Назвуть  і  моє  ім’я.

Багато  німців,  дитино,
Хочуть  того,  що  й  я,
Згадають  найгірше  лихо  –  
Назвуть  і  моє  ім’я.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729010
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 23.04.2017


dovgiy

НА КАМІННІ

На  камінні,  вчепившись  корінням,
Кривобока  росте  деревина.
Їй  нелегко  зростити  насіння
Та  у  неї  земля  ця  єдина.
І  у  небо  їй  не  злетіти,
Хоч  за  вітром  кошлатим  так  рветься
Від  напруги  аж  тріскають  віти,
Ще  й  над  обрієм  Сонце  сміється.
Неродюча,  скупа  на  вологу,
Їй    ділянка  у  долю  дісталась…
Та    слухняна  Всевишньому  Богу,
В  новім  квітні  щораз  розквітає.
Обливає  покорчені  віти
Білим  дивом    весняної  цноти,  
Бо  готова  серденьком  любити,
Попри  долю,  що  повна  скорботи.
Зустрічає,    весь  всесвіт  чарує
Нареченої  диво-фатою
В  подарунок  себе  пропонує
Для  майбутності  золотої
І  дівочу  заквітчану  мрію
Визирає  між  диким  камінням
Та  дарує  цим  скелям  надію
На  оживлення,  воскресіння…
Кривобока,  слабенька  із  виду,
А  для  стійкості  сил  вистачає.
Чи  тумани,  чи  сльоту  плаксиву,
Чи  завій  сніговища  стрічає.
Деревино,  відкрий  мені  правду
Хто  дає  тобі  сил,  щоб  стояти
Може,  я  і  для  себе  щось  знайду,
Може,  також  зумію  долати
Оцей  шлях  поміж  вирвами  болю,
Оцю  стежку  страждань  і  любові,
Аби  бачити  милу  як  долю,
До  бурхливої  радості  в  крові.
Деревина  мовчала…  мовчала…
Білоцвіттям  весну  зустрічала.

20.04.2017  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729739
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017


dovgiy

ВІРНІСТЬ

Ой,  літали  лебідоньки,
Над  весняною  землею,
Ой,  співали  веселились
Від  вродливості  своєї.

Білім  білі,  наче  хмари,
Мили  крила  у  блакиті.
Були  в  нерозлучній  парі
До  останньої,  до  миті.

Ой,  до  чого  ж  тепле  небо,
Та  ласкаве  денне  світло!
Ця  весна  лише  для  тебе,
Дорога  моя  лебідко!

Пісня  лине  над  рікою,
Піднімається  на  крилах...
Аж  земля,  лебідку  білу
Хижим  пострілом  зустріла!

Ой,  незчулася,  нещасна,
Як  на  землю  впала  з  неба
З  неба  лебідь  білий  плаче:
"Ой,  не  житиму  без  тебе!

Ти  пробач  мені,  кохана,
Що  не  встиг  оборонити,
Що  не  зміг  крилом  широким
Від  біди  тебе  закрити!

Ти  пробач,  що  постріл  чорний
В  моє  серце  не  поцілив,
Ти  пробач,    що  моє  горе
Ти  як  небо,  не  розділиш!"

Він  піднявся  аж  за  хмару,
Крила  склав  і  впав  додолу,
Тільки  вітер    над  обширом
Плакав  тихо  –  тихо  в  полі.

Люди!  Чуєте?!  Молю  вас,
Бога  в  серці  своїм  майте,
В  білу  пісню  в  синім  небі,
Не  стріляйте,  не  стріляйте!

Хай  летять  над  нашим  світом
Білі  лебеді  у  парі,
Хай  лунає  їхня  пісня
Про    весни  одвічні  чари.

21.04.2017


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729736
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Тетяна Луківська

Отакої…весняний сніг

У  сніжній  заметілі
знов  чарами  зима,
неначе  в  водевілі,  
і  вітер  "у  керма".
Сніжинки  розставляє,  
то  колом,  а  то  в  ряд,
у  небо  піднімає
і  сипле  їх  назад.
Ну,  де  ж  тут  зрозуміти,
що  вітровій  в  танку
ще  закрутив  півсвіту
в  зимовому  вінку.
Він  пухом  застеляє
доріжки  і  сліди,
здається,  і  не  знає,
що  нам  іти  сюди.
У  сніжній  заметілі
хурделить  ...навісна  !  
Не  страшно!  В  водевілі  -
акторкою  Весна!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729610
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

Ніч мовчазна повільно допливала

Ніч,  мовчазна,  повільно  допливала
Уже  до  ранку,  тишу  як  збудив
Зозулі  голос.  Поряд  закувала.
Ще  кругле  тіло  місяць  ледь  котив.

Цвіли  у  небі  одинокі  зорі
І  слухали  пташине,  мирне  «ку».
Солдат  всю  ніч  простояв  у  дозорі  –
Хотілося  дрімати  юнаку.

–Зозуле,–  каже,  –  птаха  ти  пророча,
Для  мене  припасла  ти  скільки  літ?
Він  повернув  у  бік  до  неї  очі  
Й  помітив  раптом,  як…  здригнувся  цвіт.

І  біль  –    стрілою  пронизав  нестерпний,
Звалив  із  ніг  солдата-козака,
І  кров  –  фонтаном,  свіжа,  його,  тепла,
І  постріл…    птаху  звуком  налякав…

Застигли  очі  десь  в  ранковім  небі,
Мов  для  душі  бійця  шукали  шлях…
Його  ж  думки,  останні,  не  про  себе  –
Про  матір  й  щоб  живий  лишився  птах…
24.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

І запанує лад у ріднім краї

Я  не  ворожка,  не  ідеаліст,

Та  долю  іншу  всім  передрікаю:

Зійде  на  землю  нашу  благовіст,

І  запанує  лад  у  ріднім  краї.

Ще  засміються  мати  і  дитя,

Вдихнуть  повітря  свіжого  у  груди,

І  України  зміниться  життя,

І  заживуть  щасливо  наші  люди.

І  сонце  буде  веселіш  світить,

І  зацвіте  біліш  рясна  калина,

Земля  радіти  буде  і  родить

Багаті  врожаї  своїй  родині.
11.02.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729533
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Квітневий сад мов хтось заворожив

Квітневий  сад  мов  хтось  заворожив:
Країна  див  –  такий  він  вигляд  має.
Зелене  листя  й  пелюстки  снігів
Холодний  вітер  на  землі  гортає.

Навіщо,  сад,  піддався  ворожбі.
І  весь  зомлів  під  подихом  студеним?
Ось  вишенька  програла  в  боротьбі
Й  схилила  гілочки  –  свої  знамена.

Не  чутно  у  саду  птахів  і  бджіл,
І  їх  природа  збила  з  пантелику…
Хтось  розстріляв  по-снайперські  в  приціл
Саму  Весну,  що  впала  та  без  крику.

Та  злодіякам  це  не  зійде  з  рук,
Країна  див    потроху  вийде  з  коми…
В  повітрі  забринить  тремтячий  звук
Десятків  крил,  що  кожному  знайомий.

Цей  звук  розтопить  кригу  нищівну,
Зігріє  цвіт,  що  можна  врятувати,
З  землі  підніме  скривджену  Весну,
Візьметься  її  рани  лікувати…

І  сад,  і  світ  навколо  оживе,
Весни  хвороби  досить  виліковні!
А    блискавка  згори  ворожок  вб’є
За  справи  грішні  і  холоднокровні!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729715
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Наталя Данилюк

Примхлива весна

Нехай  весна,  капризна  і  похнюплена,
Така  скупа  в  цю  пору  на  тепло,
Хай  буде  словом  серце  приголублене,
Немов  лелечим  затишним  крилом.

Хай  гріють  світлі  спогади  про  Ра́дову*,
На  тлі  густого  моху  й  камінців  ─
Таку  перлинно-ртутну,  ледь  смарагдову,
Що  ковзає  по  вмоченій  руці…

І  шелестить  між  пальців,  і  видзвонює  –
Завжди  непроминальна  і  жива!
Хай  дихає  між  теплими  долонями
Росою  інкрустована  трава…

Хай  сниться  серцю  готика  смере́кова
Мов  ромбики  чіткі  на  полотні,
Хай  голубінь,  мережана  лелеками,
Дарує  золоті  й  натхненні  дні!

І  хоч  весна,  зарюмсана  примхливиця,
Така  скупа  в  цю  пору  на  любов,
Хай  на  душі  від  теплих  слів  розвидниться,
Як  в  церковці  від  чистих  молитов!

[i]*Радова  –  гірська  річка,  яка  протікає  через  
селище  Перегінське  на  Івано-Франківщині.[/i]

[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Galina Udovychenko

Любов до Батьківщини


Я  любов  до  Вітчизни  не  міряю  гречкою,
Ні  купюрами  тими,що  маю  в  руках.
Не  захоплююсь  зроду  «святими  овечками»,
Які  люблять  народ  свій  лише  на  словах.

Мені  золото  променем  сиплеться  з  неба,
А  смарагди  росою  спадають  до  ніг.
У  багатстві  такім  відчуваю  потребу,
Лиш  виходжу  уранці  за  рідний  поріг.

 Тут  рубіни  й  сапфіри,  блискучі  алмази-
Все  дарує  мені  наш  заквітчаний  край.
На  полях,у  лісах  і  в  степах  диво-  стрази,
Скільки  хочеш  в  душевну  скарбницю  збирай.

Саме  ці  «камінці»  найдорожчі  у  світі,
Тільки  треба  усім  нам  колись  зрозуміть:
З  діамантами  згинуть  «овечки»  всі  ситі,
А  Вітчизну  свою  треба  просто  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729433
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

У ВІДЬОМСЬКУ ВАЛЬПУРГІЄВУ НІЧ

У  відьомську,  Вальпургієву  ніч,
Ти  народилась,  дорога  та  мила.
Тож  відьомська,  Вальпургієва  ніч
Тебе  таким  мистецтвом  наділила,
Яким  ти  серце  назавжди  взяла
В  полон  любові,  повної  на  згубу.
Горить  воно,  а  ревнощів  зола
Притрушує,  веде  свою  рахубу,
Не  знаючи  надовго  це,  чи  ні…
Та  Бог  із  нею!    Якось  же  існують
Із  нею  люди.  Ніби  в  напівсні
Тобою  зачаровано  милуюсь.
Коли  прийдеш  у  мій  звичайний  день
І  зробиш  з  нього  доленосну  дату.
В  країні,  де  не  чується  пісень
Я  буду  оті  миті  святкувати
Де  ти  була!  Де  чувся  голос  твій,
Торкалися  чола  ласкаві  руки,
Метелики    оманливих  надій
Кружляли  понад  повінню  розпуки
Від  того,  що  недоля  нас  сильніша
І  ми  її  змінити  неспроможні.
Мить  розставання,    за  ножа  гостріша,
Нам  відрізає  від  життя  день  кожний.    
А  це  життя  коротке.  Кожна  мить
Лише  одна:    і  раптом  –  опустіла…
Я  намагавсь  затримати,  а  ти  -
А  ти  ніби  на  крилах  полетіла
І  знов  тебе  на  кілька  діб  нема,
Знов  ланки  часу  пальцями  гаптую…
Праворуч  стінка  в  килимку,  німа,
Ліворуч  –  стільчик.  Книжечку  святую
Про  вічне  почуття  своє,    до  рук
Хоч  іноді  беру.  Та  слабнуть  очі…
     Чи  це  є  наслідок  моїх  душевних    мук,
Чи  це  даються  в  знак  неспані  ночі…
Нащо  про  це?    Вальпургієва  ніч
Своє  зробила.  Подарунок  Долі
Там  світять  зорі  в  трилліони  свіч,
Згорає  серце  в  рожевій  неволі.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729303
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

ЗОТЛІЛІ СЛІДИ

Прекрасна  Людино,  ти  знову  зі  мною
Цей  вечір  квітневий  нам  зустріч  приніс
Між  нами  ледь-ледь  повіває  весною
Бо  холод  за  плечі  бере  все  сильніш.
Немає  тепла…  розквітають  дерева
Ми  вже  не  цвітемо.  Мабуть,  відцвіли.
Засмучені  очі  тепер  невеселі
А  був  колись  час,  що  й  щасливі  були.
Обличчя  у  зморшках,  вуста  опустились…
Здається,  ще  трошки  –  і  зірветься  плач.
Колись  ми  з  цих  вуст  дикий  мед  разом  пили…
Колись  це  було,  а  сьогодні  –  пробач!
Чого  ми  не  взяли  з  якоїсь  причини,
Того  не  візьмемо…  хоч  знаємо  ми,
Що  десь,    в  глибині,    іще    справні  пружини,
Що  можуть  дива  сотворити  з  людьми.
Чи    здатні  на  щось  у  цей  час  ми  обоє?
Мабуть,  що  вже  ні…  з’їла  душі  іржа.
Розлука  холодною  лила  водою
І  різала  їх  гостротою  ножа.
І  всі  поривання  здаються  даремні.
Я  –  тут.  А  ти  –  там.  І  так  буде  завжди.
І  ночі  без  снів  будуть  важкі  і  темні,
І  десь  в  падолисті  зотлілі  сліди.
Зотлілі  сліди  впертих  мрій  та  ілюзій.
Зотлілі  сліди,  що  вели  у  туман.
Чи  ж  також  наснились  на  росянім  лузі
Купання  нічне  і  зірок  океан?
Чи  ж  тільки  примарився  місяць  уповні
Що  нам  по  ставку  рушничок  простеляв
Ох!  Щастя  ти  нашого  зоряний  човник,
Чому  тільки  маревом  кличеш  здаля?!
Подруго  єдина,  я  знову  з  тобою.
Для  бесіди  маємо  кілька  хвилин
Ділися  зі  мною  своєю  журбою
А  там  –  на  добраніч!  
В  безсоння.
Один.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729269
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Ніна-Марія

Великодні дзвони

[color="#0b25b8"]Великодні  дзвонять  дзвони,
Яйця  в  кошиках  червоні,
Люд  пливе  до  храму  плавом,
Всі  Ісуса  щиро  славим!

Сталось  чудо  із  чудес  -
Він  із  мертвих  нам  воскрес!
Муки  ж  бо  за  нас  терпів.
Світ  увесь  щоби  прозрів.

Будьте  ви  добріші,  люди,
Зла  нехай  в  душі  не  буде.
Руку  ближньому  подайте.
Правило  це  пам'ятайте![/color]

[img][/img]

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!

ВСІХ  ЩИРО  ВІТАЮ  З  ВЕЛИКОДНЕМ!
ЩАСТЯ,  МИРУ  ВАМ  І  ДОБРА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729020
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Далеке

                                                           «…Я  хотів  би  поїхати  в  місто  далеке
                                                                   І  там  жити  собі  Може  чиїсь  рядки
                                                                   Мені  б  навіяли  образ  міста  вічної  ночі…»
                                                                                                                                                         (Гійом  Аполлінер)

Всі  міста  далекі,  а  поруч  лише  Порожнеча,
Місто,  в  яке  приводить  Шлях
Чомусь  виявляється  містом  Вічної  Ночі  –  
Містом  в  якому  ніколи  не  сходить  Сонце,
Містом,  в  якому  живуть  сновиди  
І  щоночі  блукають  у  срібному  світлі  Місяця  –  
Бога  котів  і  злодіїв,  свідка  містерій  та  оргій,
Блідого  поета  жорстоких  казок
І  поем  про  Ніщо.  І  пророка  тьми,
В  якій  заблукала  Істина  –  дівчина  хвора
З  очима  червоними  від  отрути  зірок  –  
Гірких,  наче  крихти  опію,  солоних,  як  кров,
Бо  хіба  може  бути  хоч  щось  солодке
У  місті  Вічної  Ночі,  де  поснулі  кондитери
Кидають  у  печиво  сіль  замість  цукру,
А  на  ратуші  ворон  –  чорніший  самої  тьми
Кричить:  «Часи  проминули,  
Нічого  відбутись  не  може  у  місті  Вічної  Ночі
Спаліть  свої  літописи,  
                                                         припиніть  друкувати  газети,
Замалюйте  петрогліфи  на  стінах  холодних,
Віддайте  рукописи  хронік  волохатому  дему  мишей!»
А  я  тим  часом  пакую  валізи,
Складаю  туди  хронометри  і  прозорі  клепсидри,
Поїду  у  Місто  Далеке  на  конику  з  довгою  гривою,
Сумними  очима  і  підковами  срібними,
У  місто,  яке  відшукати  не  зможе  ніхто,
Навіть  пан  у  крислатому  капелюсі,
Що  ховає  його  сірі  очі  
В  тінь.
Навіть  він.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728646
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Тетяна Луківська

Слова…


СЛОВА…  СЛОВА…(Світлана  Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204


Неначе  вирвав  хто  слова  
з  душі  моєї.
В  рядочок    ставлю  букви  я  -
все  не  з  тієї.
Нічне  безсоння  заверну,
розсиплю  плаєм.
Краєчок  долі  відгорну
за  небокраєм.
Там  сонце  потуги  кладе,
щоб  знову  встати,
А  серце    спомином  веде
мене  до  хати,
Де  від  дитинства  в  царині  -  
батькі่่вський  подих.
Поріг,  обістя  й  уві  сні  
ріднить    на  подив…
З  тих  пір,  здавалось,  всі  слова
несла  для  світу.
Сьогодні  ж  -    “кру่гом  голова”
комусь  на  втіху.
Мовчанням  губляться  в  яру,
дощать  сльозою.
Та  я    слова  таки  зберу
і  “  вийду  з  бою”.
Загоять  душу  солов’ї  -
озвусь  рядками.
Й  слова,  відроджені  мої,
зійдуть  житами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Валентина Малая

СПІВАЙ ОСАННУ НЕБЕСАМ

Ісус  усе  зробив  вже  для  людини!
Розіп"ятий    Він  був  і  вже  воскрес!
Він  смертю  смерть  поправ  тієї  днини!
Тепер  керує  нами    із  небес.

Сидить  Він  одесну  від  Свого  батька
На  Божому  престолі  ,Слава  Їм!
Задумане  було  Його  розп"яття
Щоб  ти  спасений  був  в  житті  своїм.

Бог  полюбив  своє  творіння  сильно-сильно,
Що  Сина  свОго  Він  послав  на  хрест!
Повіривши  у  це,  ти  станеш  вільним.
Повір  і  ухватись  за  Його  перст!

Бо  ж  Він  збавитель    й  Спас  усього  люду  !
Він-  Пасха,  Щит  Спасіння,  наш  ХРИСТОС!!!
Відмиє  Він  тебе  від  всього  бруду
Життя  позбавить  від  страждань  і  хмарочос!

Співай  ОСАННУ  небесам  і  АЛІЛУЯ!!!
Слав  триєдиність  Бога  і  молись!
І  злийся  з  Ним  у  серці  й  одесную
Прийди  із  каяттям  і  похрестись!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728588
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


dovgiy

Я ТВІЙ ПОЕТ

Я  твій  Поет.  У  тебе  ще  не  було
Таких  палких  зізнань  у  почуттях!
Здавалося,  що  все  давно  відбулось,
Перетворилось  в  мотлох  для  сміття.
Аж  раптом  спалах!  Раптом  громовиця!
Знов  в  очі  погляд,  в  глибину  душі
І  вже  незмога  серцю  зупинитися,
І  як  та  повінь    полонять  вірші
В  яких  високим  поетичним  штилем
Звучать  слова  про  вічне  джерело
Мого  натхнення  від  очей  цих  милих,
Від  слів  твоїх,  від  подиху  твого.
Якби  ти  знала,  моя  ніжна  пташко,
Як  дні  розлуки  в  серденьку  болять
І  як  без  тебе  в  синім  небі  важко,
Коли  я  сам,  без  дружнього  крила.
Як  розказати,  дорога  голубко,
Про  мої  думи  о  нічній  порі.
Коли  в  безсонні  мну  свою  подушку,
А  у  вікні  від  неба  дві  зорі  
Наче  два  ока  дивляться  в  оселю
В  якій  даремно  мрія  ожива
І  рояться  в  буянні  невеселім
Докорів,  безпорадності  слова.
Що  докоряти!  Чим  це  допоможе,
Коли  це  присуд?  Бути  разом  –  гріх?
Для  нас  –  табу!  А  я  уже  не  можу
Без    цих  шовкових  пасемців  твоїх,
Без  губ  твоїх,  солоних  від  сльозинки,
Без  кроків,  що  лунають  наче  дріб,
Без  всього  того,  що  складає  жінку,
Чим  вічно  життєдайна  наче  хліб.
Така  ти  є!  стрічаю  красномовно
Стискаючи  у  серці  біль  розлук
Цілую  пальчики  ласкаві,  безвідмовні,
Натруджених,  до  щему  рідних  рук.
Я  –  твій  Поет.  Оспівуючи  вроду,
Звеличуючи  в  тім  твоє  ім’я,
Славлю  життя!  Цю  життєносну  воду.
Чим  і  живу,  голубонько  моя!

13  квітня  2017  р.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728586
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Леся Утриско

Чом літа молоді вже не лічить зозуля?

Мати,  з  болем  в  саду,  доторкається  вишні,
Сина  здалеку  жде,  та  гармати  там  свищуть,
Впали  чорні  сніги,   де  синівська  дорога,
Простелились  стежки  в  тиху  вічність-  до  Бога.


            Приспів:  

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  


Знову  вишня  цвіте,  огортається  смутком,  
Мати  сина  все  жде,  та  життя  в  незабутках,  
Впали  чорні  сніги,  де  синівська  дорога,
Снить  матусенька  сни-  шлях  синівський  до  Бога.


          Приспів:

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728557
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Макієвська

МОЄ ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ, СВІТЛЕ, БОСОНОГЕ… ( Присвячення с. Пархимову)

Я  знову  згадую  своє  дитинство  босоноге
І  верби  могутні,  розлогі,  що  гнулись  край  дороги,
Стареньку,  "шевченківську  хату"  -  батьківську  колиску
Й  ластівок  гніздечко,    звите  над  порогом  зовсім  низько.

Під  стріхою  і  над  самісінькою  головою,
Що  дістати  можна    писклявих  ластовенят  рукою...
Берези    дві  білокорі  та    стрункі  осокори,
Над  духм"яними  травами  шуміли  ген,  на  просторі.
Бузок,  що  з  цікавістю  заглядав  у  шибки  вікон,
Хмелив    навколо  своїм  квітом,  мов  медом  терпким,  диким...
Любисток,  мальви,  м"ята,  чорнобривці  та  спориші,
Ви  рідними  стали  ще  в  дитинстві  для  моєї  душі.

Я  згадую  чорнилом  помазані  пальці  й  губи,
Щовковиць  дуже  солодкий  смак  і    сині  від  них  зуби,
Тріскотіння    пари  сорок  біля  хати  на  кленах
І  моріжок  у  дворі,  де  клуня,  зелений,  зелений.

«Півники»,  півонії  та  барвінок    синій  ,  синій,
Під    старою  яблунею...Бабусю  в  старій  свитині
На  лавці  під  тином...Глечики,  що  грілись  на  кілках...
Маки  червоні,  троянди  і  волошки  на  рушниках,
Вишиті    нитками,    в  кутку  хати,  над  образами...
Город,    вкритий    жовтими  кабаками  та  гарбузами
Поміж  картоплею,  з  оранжевими  животами,
Маму-квочку,  що  квокче  над    пухнатими  циплятами...

Ставок,    в  який  заглядали    старі  й  кудлаті  верби,
Шукаючи  у  відображенні    сонцелике    небо,
Карасі  та  коропи  по  лікоть,  плавали  в  ньому,
Рибалок,  що  тихо  ховались  в  очереті  німому  ...

Спутаних  коней,  що  мирно  паслися    біля  ставка
І  Зорьку,  що  несла  додому,  повне  вим"я  молока...
Я  згадую    в  лузі  синокіс  і  дзенькіт  стальних  кіс
На  світанку...А  вдалині,  на  горизонті,  чорний  ліс
В  серпанку...    Й  як  парне  молоко  з  чорним,  теплим  хлібом,
Ми  всі  смакували  після  косовиці  разом  з  дідом...
Тепло  й  радісно    стає  мені  від  згадки  про  ті    дні,
Щасливі  й  безтурботні  були  і  як  сонечко  ясні.

******
Картина
«Шевченківська  хата»
Худ.Доброштан  І.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

Літа у сиві кучері вдяглись

Літа  у  сиві  кучері  вдяглись,
У  молодість  давно  забута  стежка.
Не  той  політ,  як  то  було  колись,
І  на  обличчі  зацвіли  мережки.

Щоразу  на  лелечому  крилі
Моя  весна  до  мене  прилітала,
І  радощі,  й  надії  немалі  
На  мир  вона  народу  повертала.

Й  на  те,  що  скоро  кінчиться  війна,
Й  сини  живі  повернуться  додому.
Я  знаю:  ця  заквітчана  весна
Поверне  землю  у  старих  кордонах.
7.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Про мир для України я благаю

Свинцем  нависло  наді  мною  небо
Й  про  осінь  нагадало  знов  мені,
Не  можу  я  забуть,  що  миру  треба,
Й  звертаюся  до  світу:  «НІ  війні!»  

Зима  сніжком  біліє  чи  хурделить,
На  те  ж  вона  в  природі  й  є  зима.
Болить  війна  всім  людям.  Миру  треба!
Зима  мина,  а  миру  ще  нема.

Коли  ж  весна  проснеться  в  ріднім  краї
І  подарує  сонечко  й  тепло,
Про  мир  для  України  я  благаю,
Щоб  сліз  і  горя  менше  в  нас  було.  

А  як  запахне  літо  першим  плодом  
І  землю  знов  купатимуть  дощі,
Здобудемо  ми    мир  усім  народом,
Й  писатиму  я  про  красу  вірші.
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728316
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Небо над Україною

Мов  золоті  курчата,  зорі

В  нічному  небі  розбрелись.

Воно  ж,  безмовне,  непрозоре,

Все  пам’ятало,  як  колись


Стогнала  матінка-землиця

Під  кіньми  дикої  орди,

Та  була  змушена  скориться…

Багато  утекло  води,


Крові  пролитої  немало,

Що  обагрила  води  ті.

Списів  –  не  тисячу  зламали…

А  скільки  ж  зламаних  життів!


На  все  те  зорі  німо  зрили,

Від  жаху  падали  униз,

Та  українці  не  скорились  –

Здобути  волю  спромоглись.


Квітуй  же,  мати  Україно,

Тобі  хай  заздрять  вороги.

Навік  зіллються  воєдино

Дніпра  обидва  береги.
24.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728312
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


dovgiy

САМОТНІЙ ПТАХ

Кружляє  птах  в  блакитній  глибині,
Одним  –один  без  пари  і  без  зграї.
Йому  сирітськи  в  небі,  як  мені,
Бо  на  землі  нікого  він  не  має.

Голубка  була,  мов  одне  крило,
Літали  вдвох  пірнаючи  в  блакиті.
Недовго  щастя  зорями  цвіло,
Час    воркування  -  лиш  короткі  миті.

Кружляє  птах,  шукає  інший  світ,
Де  є  щось  схоже  на  прожитий  в  щасті…
Чи  знайде  він  на  поклик  свій,  привіт,
Чи  доведеться  свої  крила  скласти?

Над  цим  життям  злітаю  у  думках,
Немов  на  крилах  молодих  і  дужих.
Який  важкий  цей  голубиний  шлях!
Та  ще  триматись  треба…  хоч  для  Музи.

Вона  приходить,  зрідка,  у  мій  день.
Мов  ясне  сонце  в  очі  заглядає.
Хай  не  співає  молодих  пісень,
Та  добрим  словом  серце  зігріває.

Про    це  життя  воркуємо  удвох,
Про  спільне  небо  мріяти  не  в  змозі.
Здоров’я  пір’я  сиплеться  в  обох
І  тінь  розлуки  вічно  на  порозі.

Кружляє  птах,  виблискує  крилом
В  промінні  сонця  білу  мрію  носить…
Оце  і  все,  що  бачу  за  вікном,
А  кволі  крила  ще  блакиті  просять.

11  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Леся Утриско

Вже навіки з Богом.

Ой  Іване,  Іваночку-  
голубенькі  очі,
вишивала  тобі  мати
сорочку  щоночі.
Вишивала  тобі,  синку,
доленьку  щасливу,
де  любов  свою  вкладала
світові  на  диво.  
Простеляла  світлі  ранки,
та  й  місячні  ночі,
квіт  калини  коло  ганку  
заквітав  у  мочі.
У  барвінку  дозрівали  
літа  молодії,
рум'янилось  біле  личко  
в  пелюстках  лелії.
Та  прийшла  біда  в  господу-   
війнонька  проклята:
серце  крається  в  народу,  
сумна  стала  хата.  
Ой  змарніли  синку  нині
голубенькі  очі,
з  горя  сич  лиш  на  калині  
плаче  серед  ночі.
Роздирає  душу  неньки,
що  стоїть  над  гробом,
ліг  барвінок  до  земленьки-
вже  навіки  з  Богом.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Будиночок в Криму

Будиночок  в  Криму  
Давно  стоїть  порожній..
Будиночок  в  Криму  
Запитує:  чому?
Притулок  він  давав
Туристам  й    подорожнім
Та  де    поділись  всі,
Як  ворог  сів  в  Криму.

Навколо  ж  квітне  сад,
То  білим,  то  рожевим,
І  персик,  й  виноград
Віддячать  за  труди,
Пробач  мені  ,мій  сад
Квітнево-мигдалевий,
Пробач  мені,  мій  дім,
Не  повернусь  туди.

То  мій  солодкий    Рай,
І  спогади  дитинства,
Немов  за  небокрай
Пішли  вони,  пішли…
Покинула  тебе
Через  людей  злочинства.
Не  стримуючи  сліз,
Пишу    тобі  вірші.

Інакше  не  могла:
Дивитись  як  чужинці
Руйнують    спокій  наш
І  топчуть  спориші…
Будиночок  в  Криму
Сумує    наодинці,
Тепер  лише    вітри  
Його  товариші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728246
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Валя Савелюк

БУЛЬБАШКИ

мильні  бульбашки  –
виникають  нізвідки,  
ні  з  чого  –  
брунькою
набухають  між  хрестовини
упоперек  і  уздовж  розтятого
і  на  боки́  заломленого
кінчика  житньої  соломини  
 
так  
виникають  вірші  –
менші-більші,
твої-мої  –
барвистою  сферою  
на  хрестовиднім  краю
уяви  –  у  субстанцію
потаємну  душі,
як  у  мильний  розчин,  вмоченої  

лише  
ефекту    інтерференції
завдяки
робляться  видимі  оку
тришарові  тонесенькі  стінки  
мильної  бульбашки  –
обережний  окремий
теплий  видих  легень  людських,
обмежений  чарівливими
переливами  барв  
водно-мильної  плівки:
позитивною  кривизною  сфери  –
розплітається  світло  на  всі  кольори
і,  легша  від  атмосфери,  весе́лкова  красота
у  піднебессі-висі
вита  –
як  у  відкритому  космосі  
барвиста
наша  планета…  

…людина  –  
Духом  Божим  натхненна  
мильна  бульбашка,
переливчасто-нетривка…

краплина  внутрішнього  Тепла  
у  сфері  відбитого  зовні  Світла

…у  безпечній  умовній  плівці
лечу  кудись,  як  усі  ми,
над  лісами-полями  –  
сонячні  промінці
на  барви  і  кольори
сплітають  і  розплітають  
чутливі  пальці…
відсторонено  
до  само-полону
захоплена  чарами  світло-гри  –
непомітно  холону…

…холону

неба  відкриті  обійми  –  прозорий  натяк:
зростає  внутрішній  тиск…  слабне  зовнішній  натяг…

вітерець  випадковий  дмухне
і  –  
у  царстві  Твоєму  небесному
поклич  на  ймення  мене  

пом`яни…  

весни
кольорами  квітневими  –
ніжни-ми  

10.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728154
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

І вірить мати, що синок живий

Подарувала  осінь  срібну  нить
І  посріблила  мамі  нею  коси,
А  та  чекає  сина  із  війни,
Уберегти  живого  Бога  просить.

А  той  мовчить…  І  звісточки  нема
Для  неї  від  єдиного  синочка,
Хоч  не  одна  минула  вже  зима
Й  не  раз  калина  відцвіла  в  ярочку.

Нарешті  ось…  Син    без  вісти  ізник…
Не  може  слів  тих  мати  зрозуміти,
Бо  син  її  –  досвідчений  лісник,
Він  пішки  міг  дійти  додому  звідти.

І  томлять  мозок  тисячі  думок,
Шукаючи  і  день,  і  ніч  розради,
Та  вірить  мати,  що  живий  синок:
Не  міг  же  він  її  і  землю  зрадить…
6.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728176
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Незабудки в твоїх руках…

Букет  тримав  ти  незабудок,
Так  міцно  у  своїх  руках.
В  очах  твоїх  печалі  смуток,
А  може  просто  дивний  страх...

Для  мене  їх  подарувати,
Хотів  коханий  ти  давно.
Наважився  прийти  до  хати...
Щасливе  долі  полотно...

І  ось  уже  слова  лелечі,
Зронив  коханий  з  своїх  уст.
І  тихо  так  узяв  за  плечі,
А  я  стою  не  ворушусь.

Я  так  давно  цього  чекала
І  марила  про  це  щодня.
Душею  й  серцем  так  кохала,
Та  залишалася  одна.

І  ось  нарешті  мої  мрії,
Збулися  любий  в  одну  мить.
Я  не  відкинула  надії,
Душа  радіє  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728175
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Молюсь за тебе…

Такі  довгі  ночі,  зорі  за  туманом,
Сонечко  не  світить  і  холодний  ранок.
Лебединим  криком  тужу  за  тобою,
Шлях  такий  великий,а  тобі  до  бою...

Заплющую  очі  ти  передімною,
Серце  важко  б'ється  немає  спокою.
Вербная  неділя  в  церкві  дзвонять  дзвони,
У  свічках  яскравих  Божії  ікони.

Стою  на  колінах  і  молюсь  за  тебе,
Хай  почують  зорі,  хай  почує  небо.
Хай  моя  молитва  вбереже  від  кулі,
Довгого  життя  хай  накують  зозулі.

І  засяє  сонце  у  погожу  днину,
Ти  вернеш  назавжди  у  свою  родину.
Буде  мир  і  спокій  в  нашій  Україні,
Будуть  ночі  тихі,  будуть  ночі  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728173
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Радченко

Погляд той чужий

Який  знайомий  погляд,  та  ...чужий
І  посмішка  чужа,  але...  знайома.
І  холод  в  серці  зимно-крижаний,
Й  болюча  спогадів  в  душі  судома.
Заплющить  очі  й  стиснути  вуста,
Зробити  крок  й  зірватись  раптом  в  прірву,
Щоб  вгамувати  біль  і  почуття
І  відштовхнути  невгамовну  кривду.
Й  не  бачити,  як  дивиться  услід
Той  погляд  і  вуста  про  щось  шепочуть.
Пройшли  віки,  сто  тисяч  довгих  літ,
А  відпускати  спогади  не  хочуть.
А  може,  все  примарилось  й  не  більш,
Що  погляд  той  чужий  такий  знайомий?!
І  спогадів  відпустить  мовчки  біль
Й  надії  стихнуть  непомітно  дзвони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728127
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
Й  стелилася  б  доля  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась. 2.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728003
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Ти матусі частиночка

За  недоспані  ночі
І  заплакані  очі
Хто  заплатить  матусеньці?
Навіть  плати  нема…
А  найбільше  їй  горечко,
Коли  всім  людям  сонечко,
Радість  жде,  хоч  манюсіньку,    
А  у  серці  –  зима.

Ув  очах  потемніє,
Та  сказать  не  посміє,
Як  і  боляче,  й  соромно
Жити  між  усіма,
Давить  матінку  горечко:
Виглядає  в  віконечко,
Очі  дивляться  стомлено  –
Діток…    так  і  нема.

Скільки  світ  голубіє,
Серце  хай  не  грубіє:
Ти  ж  матусі  частиночка.
Поки  ненька  жива,
Не  роби  рідній  горечка,
Щоб  жилося  їй  сонячно,
Щоб  у  чорну  хустиночку  
Не  вдяглися  жнива…
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728002
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна-Марія

Смак кохання

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]

[color="#16ad16"]Я  хочу  в  тую  весну,  що  так  колись,
Красою  нас  обох  заполонила.
Вказала  стежку  в  чарівний  дивосвіт,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила.

Дощі  рясні  його  не  загасили.
Не  зміг  розвіять  світом  вітровій.
Текли  роки  і  весни  відцвітали,
Все  пестив  нас  любові  буревій.

В  кохання  справжнього  не  має  віку
У  ньому  щастям  сяє    кожна  мить.
Немов  вино,  настояне  роками,
Смакує,  насолодою  п'янить.

Лелійте,  як  дитину  почуття  ці
Не  всім  таки  цей  шанс  дарує  доля
Буденністю  не  стопчеться  хай  цвіт,
Хоча  в  житті  на  все  є  Божа  воля.[/color]

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Наталя Данилюк

Вербна Неділя

Вербна  Неділя  сонячна  –
Мед  в  молоці!
Моляться  дню  навстоячки
Верби  в  ріці.
Небо  –  склепіння  це́рковці,
Лагідна  синь!
Світ  у  воді,  як  в  дзеркальці,  –
Стільки  краси!
Хлюпни  собі  на  личенько
І  просвітлій!
Ве́рбо  моя,  верби́ченько,
Паростку  мій.
Сяють  вохристо  котики,
Вербні  дари,
Мов  підпалило  ґнотики
Сонце  згори.
Світ,  у  весну  залюблений,
Білий,  як  дим.
Квітню  мій,  приголуб  мене,
Переведи
Через  сади  просвітлені,
Серед  юрби.
Хай  же  окропить  світ  мені
Гілка  верби.
Днино  моя  розвеснена,
Вдарить-бо  дзвін!
З  Богом  і  ми  воскреснемо
З-поміж  руїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Леся Утриско

Вербо світла, вербиченько.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.

Бий  ти  ворога  кнутами
За  синів,  що  рекрутами,
На  війноньку  йдуть  смертную,
Де  за  воленьку  жертвою.

Моя  Земленька  раною...
Простелися  Осанною,
Впадь  до  Бога  Всевишнього,
Бий  мене  й  мого  ближнього.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727939
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Валентина Ланевич

Летимо, я і ти, між зірок вечорових.

Летимо,  я  і  ти,  між  зірок  вечорових,
Дві  душі,  як  одна  у  далекій  путі.
Світ  галактик  мигає  в  свічах  кольорових,
Нас  хрестують  на  щастя,  на  долю  святі.  

Бо  любов  уособлення  вищої  сили,
Що  тримає  в  серцях  незбагненний  порив.
Первородний  вогонь,  що  його  не  згасили,
Хоч  з  віками  пройшло  сотні  карстових  злив.  

Душі  часто  злостиво  вбивали  цвяхами,
Вони  йшли  через  муки  в  буремний  політ.
Переймав  Перелесник  спокуси  гріхами,
Лиш  єднання  спалило  в  тілах  пустоцвіт.

08.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


MERSEDES

Смарагдова весна…

Смарагдова  весна  яскрава  у  вікні,
Розкидала  вона  прикраси  чарівні.
Квітує  рясно  сад  і  небо  голубе,
Вечірній  зорепад  і  я  люблю  тебе.

Любов  в  твоїх  очах  так  затишно  в  душі,
Кохання  у  серцях  для  тебе  ці  вірші.
Пташиний  спів  дзвенить,  відбірні  голоси,
Яка  прекрасна  мить,  намисто  із  роси.

І  я  торкнусь  тебе  із  ніжністю  весни
І  будуть  снитись  нам,  казкові,  дивні  сни.
В  обійми  попаду,  яка  щаслива  я,
В  вікно  постукала  смарагдова  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727853
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Донбас димить, а матері… ридають

Закуталась  багрянцем  знову  осінь,
Лелечі  клини  зникли  в  далині,
А  він  димить…  Болить  Донбас…  і  досі,
Бо  полягло  вже  стільки  в  цій  війні!

Вітри  осінні  дмуть  на  нас  зі  Сходу
І  день,  і  ніч…  Чи  ж  стомляться  вони?
Усі  казали:  ми  одного  роду  –
Чому  ж  ми  стали  жертвами  війни?

Донбас  димить,  а  матері…  ридають…
Під  дзвін  могилка  свіжа  вироста.
Багрянець  тихо  з  дерева  спадає,
Та  не  прикриє  чорного  хреста…
27.09.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727840
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

СТОЇМО…

Електричка  стоїть  в  Солониці.
Це  ж  отут  відбувались  бої…
І  тепер  в  хуторах  і  в  столиці
все  воюють  чужі  і  свої.

Чи  ти  плач,  чи  трави  анекдоти,
не  пришвидшиш  омріяну  даль.
Електричка  стоятиме  доти,
доки  не  прошмигне  тут  «Хюндай».

Надшвидкий  просвистить  гордовито.
Ти  ж  –  покращення  мрією  тіш.
Мало  ще  сідаків  грошовитих,
тож  вагони  порожні  частіш.

Там  комфортно,  а  тут  –  люта  спека.
Людно  тут  –  і  студенти,  й  торби.
Матюкайся  чи  мовчечки  хекай,
мрій  не  мрій,  та  якби  ж  то,  якби.

Переміг  у  бою  Наливайко.
І  Мазепа  якби  переміг…
Чи  свистіла  б  над  нами  нагайка?
Та  й  Господь  розсудити  не  зміг.

Стоїмо,  а  пора  вже  рушати.
А  куди,  до  якої  мети?
Якби  ж  знали  у  хаті  чи  в  шахті,
то  могли  б  уже  й  пішки  дійти.

Стоїмо…
Звідси  трішечки  видно
Як  стоять  над  Сулою  Лубни.
Симпатичне  містечко  не  винне,
що  й  заводи  стоять  без  вини.

Безробітні,  бездомні  –  всі  вільні.
Боже,  вільні…
                                         Нарешті.  Ура.
Потяг  рушив.
                                         Княгиня  невільна
сохне  й  чахне.
                                         Ген  –  Лиса  гора.

Звідси  трішечки  ближче  до  неба.
Краєвиди  посульські  видніш.
Тільки  ж  спека  стоїть  полуднева,
у  вагоні  задуха  тим  більш.

Знову  стали…
Ці  кляті  «Хюндаї»…
Ну,  дістали!  
Сталевий  кортеж…
Що  ж  то  буде  творитися  далі?
Допокращились.
Ціни  –  без  меж…

Бандократам  –  і  вілли,  і  яхти.
Роботягам  –  стабільний  дуляр.
Якщо  й  трішечки  не  спекулянт  ти,
то  в  кишенях  лиш  вітер  гуля.

Отака  це  пора  витривання.
Все  одно…
І  борись,  не  борись.
Що  слова?
Лиш  одне  глузування.
Гей,  сіромо,  за  зброю  берись!

Підіймайся.
Замало  молитви.
На  колінах  –  не  зможеш  дійти.
Підіймайся  на  праведну  битву,
щоби  ворога  перемогти!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Коник в рукаві

Ти  пам'ятаєш,  як  щасливі  
З  тобою  борсались  в  траві,  
І  я  тобі  сказала  :  «Милий,
У  мене  коник  в  рукаві!
Бешкетник  так    мене  лоскоче,  
Злови  ж    зеленого,  злови»  
І  ти  ловив  його    охоче,  
Шукав  із  ніг  до  голови.  
Ой  конику  та  зелененький,  
Чи  був  ти  в  рукаві  чи  ні?
Не  пам'ятаю,  чи  ти  дзенькав,  
Чи  то  дзвеніло  щось  в  мені!
Солодке,  пристрасне  кохання,  
І  рук  оголені  дроти,
Правічні  рухи  возз’єднання  
І  шепіт  твій  …до  хрипоти.  
Вечірнє  сонце  червоніло,
Схиляючись  за  небокрай,
Я  сонце  пошепки  сварила  :
«Не  підглядай!  Не  підглядай!»
Лишилась  смужка  лиш  червона
На  небі,  й    на  самій  траві
А  коник  грав  щось  з  Мендельсона,
Й  радів,  що  він  «не  в  рукаві»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727751
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Наталя Данилюк

Все – просте

Крізь  плазму  мокрого  вікна
Свій  смуток  вилити  назовні
І  зрозуміти,  що  весна
На  завтра  сонця  жмені  повні
Тобі  усміхнено  хлюпне  –
І  день  новий  інакшим  здасться!
І  все  приземлене,  сумне
Переросте  у  хвилю  щастя,
Яка  накотить  звідусіль,
Тебе  накривши  з  головою…
І  той  полинний  давній  біль
Умить  затягнеться  травою,
А  там  –  кульбабові  луги
Заусміхаються  медово.
І,  вкотре  сповнена  снаги,
Ти  на  землі  почнешся  словом  –
Таким  натхненним  і  простим,
Бо  все  просте  –  першооснова:
Від  чистих  росяних  краплин,
Від  Бога,  що  постав  зі  Слова,
Від  зернятка,  що  проросло
З-під  ґрунту  пагоном  вологим,
Від  рівчака,  що  стрімголов
Біжить  по  травах  край  дороги  –
У  лоно  вічної  ріки,
З  малого  плину  –  у  велике.
Між  днів,  нестримних,  гомінких,
Життя  таке  багатолике!
Лише  будь  пильним  і  лови
У  цій  шаленій  круговерті
Цікавий  ракурс  і  новий
Мазок  на  білому  мольберті,
І  щось  у  звичному  таке  –
Просте  й  водночас  незбагненне,
Як  перше  сонце  боязке,
Як  скарб  любові  сокровенний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Валентина Ланевич

Ти приходь в мої зоряні сни.

Ти  приходь  в  мої  зоряні  сни,
Коли  ніч  розіпне  покривало.
Як  розтане  далеке  "курли",
Від  якого  аж  серце  кричало.

Коли  вишня,  що,  ген,  за  вікном,
Замилується  місяцем  пишним.
Ти,  схились,  над  моїм  бо  чолом
З  теплим  поглядом  ласкаво-ніжним.

Усміхнись  і  торкнися  до  вуст,
Затріпочуть  хай  вії  в  чеканні.
-Милий,  -  мовлю  під  пальчиків  хруст,
Душа  видихне  звуки  гортанні.

І  тіла  зашаріються  враз,
І  відкинуть  життєвості  прозу.
І  пройме  їх  медовий  екстаз,
І  підхопить  любов  ту  відозву.

07.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727728
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017


dovgiy

З'ЄДНАЛО НАС

З’єднало  нас  та  не  звело  докупи
І  ми    обоє,  наче  береги,
До    спільних  днів    як  до  води  прикуті
І  мало  з  них,  для  серця  дорогих!

З’єднало  нас.  Та  скупо  як  і  пізно!
Роки  минали  і  не  знали  ми
Що  хтось  страждає  від  свого  заміжжя,
А  хтось  без  весен  вже  зазнав  зими…

З’єднало  нас,  шалено  закрутило
В  гріхах  бажань,  в  стремлінні  глибини.
Нам  вирватись  із  вихору  несила,
Як  і  несила  воду  зупинить.

З’єднало  нас,  несе  у  світ  розлуки
Мізерно  мало  давши  для  життя
Нащо    багато  хмурих  днів  для  муки?!
Як  же  багато  в  душах  почуття!

З’єднало  нас…    чи  це  для  чогось  треба,
Щоб  був  ланцюг  без  волі  для  душі?
Блакитний  квітень  хмурить  чоло  неба,
Краплі  дощу  нашіптують  вірші.

З’єднало  нас  та  зараз  так  далеко
Від  мене  ти.  На  кілька  довгих  днів.
Я  –  озеро.  А  ти  –  моя  смерека
Що  дивиться  в  таємну  глибочінь.

З’єднало  нас  бурхливо  і  нестримно,
Щоб  через  малий  термін  розвести.
Води  життя  вирують  білопінно,
Руйнує  доля  поміж  нас  мости.

07.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727651
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Думки-птахи

Я  долю  шила  рівними  хрестами,
Бо  так  навчила  ненька  вишивать…
І  діти,  й  внуки  вже  повиростали,
Душа  ж  моя  ще  сонячно-жива.

Й  думки-птахи  у  голові  кружляють:
Яке  ж  коротке  це  людське  життя!
Уже  й  гніздечко  діти  залишають,
Я  й  не  намилувалась  до  пуття.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
У  просторі,  у  часі  –  свій  політ:
Хтось  прожива,  мов  за  дверима  в  Бога,
А  хтось  страждає,  мов  прив’ялий  цвіт.

І  розмах  крил  у  кожного  теж  різний  –
Не  всі  спроможні  досягти  мети.
В  часи  ж  життєві,  часто  досить  грізні,
Так  хочеться  і  правнуків  зростить!

Немає,  знаю,  особливих  формул,
Як  молодість  до  віку  зберегти,
Я  ж  молитвами,  щирими,  по  формі,
Благатиму  Отця  допомогти.
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727640
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Леся Утриско

Благовіщення день.

Матінко  наша,  Небесна,  
Матінко  всіх  матерів,  
Дитятко  в  утробі  зачала...
Збори,  рідна,  зависть  та  гнів.  

Тяжка  Тобі  випала  доля,
У  терню  стелився  Твій  шлях,
Ти  світ  хоронила  від  горя,
Як  сина  несла  на  руках.  

Тобі  підкорилося  небо,
У  янгольських  хорах  псалми,  
В  земних,  у  буденних  потребах,
В  молитвах  ідемо  всі  ми.

Дитя  Твоє  шлях  свій  життєвий,  
Розп'ятий,  на  хрест  покладе,  
Гріхами  напоєний...  щемний,
В  офіру  себе  принесе.  

О  Матінко  наша,  Небесна,
О  Матінко  всіх  матерів,  
Цілую  сліди  Твої  хресні:  
Рятуй  від  біди  всіх  синів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Їм  подарує  скрипочки  й  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Шон Маклех

Вихор, що гасить полум’я

                                                       «Ось  він  –  Падолист  –  сидить  біля  вогню,
                                                           Гріє  худі  і  сині  пальці.
                                                           О,  ці  душі,  що  так  жадали  дня!
                                                           О,  ці  вітри-мандрівці!
                                                           Б’ються  в  стіни,  крутяться  біля  вогню…»
                                                                                                                                                           (Еміль  Верхарн)

                                                                         Шеймасу  Шейге*.  Щиро.  

Мій  твідовий  піджак  –  
Колись  подарований  Падолистом
Має  безліч  кишень  –  
І  кожна  для  вихору:
Він  залітає  і  живе  там  щоп’ятниці:
Той  самий  вихор  пізньої  осені,
Що  зриває  цноту  листя  червленого  кленів,
Що  заходить  до  кожної  крамниці-порталу:
Залітає  з  одним  лише  привітанням-верлібром,
Шурхотить  сторінками  конторських  книг
Та  папірцями  з  портретами  королев  
Чи  президентів,
А  на  вулиці  він  безхатько,
Що  гріє  пальці  біля  вогню  –  
Такого  ж  незатишного  і  не  домашнього,
Як  вогні  Святого  Ельма  
Чи  святого  Патріка-джентльмена**.
Куди?  Куди  мандрують  душі  
Дорогами  падолиста-монаха
Сідлаючи  вітри-комоні  сиві  як  смерть
І  холодніші  безодень  інферно***?  
Куди?  В  який  сід  божевільний,
В  який  Авалон****  мжички?  
За  годину  до  Дня  Всіх  Мертвих,
За  хвилину  до  Самайну  жертвоприношень
Я  знайшов  сірників  коробку  
У  кишені,  де  міг  би  сховатися  Світ,
А  не  те,  що  моя  Ірландія  разом  зі  Свіфтом
(А  казали,  що  Ірландія  не  поміститься  до  кишені,
А  я  –  дивак  –  не  вірив,  не  пророчив  –  бо  зайве),
І  тими  сірниками  марно
Намагаюсь  розпалити  вогнище
На  цьому  вітрі  Падолисту  Мертвих,
Вогнище  з  опалого  листя  кленів,
Які  самі  по  собі  є  пожежею  Останніх  Днів,
А  бруківкою  –  базальту  сірого
Важко  ступають  копита  коней  візничого
І  м’яко  ступають  лапи  кота  Часу  –  
Не  цього,  не  хворого,  таки  того  –  доцільного  –  
М’яко.  А  я  чекав  благовіщення  –  
Останній  учень  Хоми-літописця*****,
Та  дублінського  паяца,  що  блукав  від  пабу  до  пабу
В  пошуках  неіснуючої  скрипки  вуличного  музики,
Чи  то  просто  вихору,  що  гасить  полум’я.  
Коли  на  це  ніхто  не  сподівається.  Ніхто.
Навіть  Фіннеган  –  той  самий,  
По  якому  потім  влаштують  поминки******…  

Примітки:
*  -  я  називаю  його  Шеймас  Шейге.  А  ви  називайте  його  як  собі  хочете.  
**  -  він  насправді  запалював  вогні  на  вершині  гори.  Ці  вогні  були  не  домашні.  А  якщо  не  домашні,  то  і  не  затишні.  А  те,  що  він  був  джентльменом,  так  про  це  говорить  народ.  А  мені  заперечувати  думку  народу  якось  не  випадає...  
***  -  Данте  Аліг’єрі  писав,  що  в  безоднях  інферно  панує  жахливий  холод.  Наскільки  він  був  правий  –  не  знаю.  Я  аж  так  далеко  не  спускався.  
****  -  в  Авалоні  сиро,  туманно,  мокро  і  холодно.  Так  само  як  в  Уельсі  восени.  Можете  мені  повірити...  Мені  обманювати  немає  сенсу...  
*****  -  Хома  –  він  же  Фома.  Скільки  не  читав  його  Євангелія,  стільки  переконувався,  що  він  був  правий.  І  його  Євангеліє  це  теж  літопис.  А  Хома  Брут  був  теж  і  літописцем  і  євангелістом.  Тільки  про  це  всі  чомусь  сором’язливо  мовчать...  
******  -  три  кварки  йому  від  короля  Марка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Макієвська

Народження природи із лона Матінки Землі

[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/44369/220779633.19/0_541a6a_ee461051_orig[/img]
[img]http://kartinkiprazdnik.ru/wp-content/uploads/2016/02/ya-dariu-tebe-vesny.gif[/img]
Чи  чуєш  ти,  цей  крик  природи  родовий,  
Напрочуд    громогласний  та  дзвінкий  
народження  із  лона  Матінки  Землі,
Після  сну  в  зимовій  сніжній  імлі?

Чи  відчуваєш  ти,  збуджений  доторк  вуст
на  собі,  пуп"янків  шелест  і  хруст...
Цей  абрикосово-весільний  фейєрверк  
весни  і  терпкий  аромат  смерек?

Чи  бачиш  ти,  сади  в  рожевому  вбранні,
Які  стоять,  немов  на  виданні  
в  білій  фаті...А  над  ними  гудуть  джмелі,
Мов  поважні  й  круті  менестрелі?

Чи  відчуваєш  ти,  пряний  від  квіту,  шлейф,
що  ніжно  хмелить?  Можливо  то  блеф?
Вже  бджоли  стосами  у  соти  несуть  мед,
збираючи  нектар,  тчуть  з  пилка  плед.

Щоб  вкрити  ним  всі  квіти  в  полях  і  садах  ,
Їх  працю    ми  побачим  по  плодам...
Чи  чуєш  ти  ,  клекіт  лелек  над  хатами,
Чи  бачиш  їх  політ  під  хмарами?

Чи  відчуваєш  ти,  бриніння  природи
навколо?  Чи  бачиш  її  вроду?
Як  знов  народжується  в  любові  життя?
Чи  чуєш  ти,  своє  серцебиття?

То  Господь  посилає  нам  ці  почуття,
Щасливу  мить    до  самозабуття,
Кохання,  пристрасть  і  наших  доль  з"єднання,
Вдосконалення  й  самопізнання.

*******
Картинка    Художник  Ярослав  Чижевський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727514
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

В білий іній черемшина заквітчалася (Слова для пісні) .

В    білий    іній    черемшина    
Заквітчалася,
Козаченько    і    дівчина
Там    прощалися…
Ой,    зібрався    ж    козаченько
Тай    на    війноньку…
«Бережи    себе,    серденько,»    –
Просить    дівонька.

Цілував    козак    кохану
В    пишні    губоньки,
Думав:    «Доленько,    лихая,
Мини    любоньку.»
Черемшина    ж    відчувала
Чорну    бідоньку,
Тої    правдоньки    не    знала
Лиш    лебідонька.

В    білий    іній    черемшина
Знов    квітчалася,
Війна    пару    розлучила    –
Не    вінчалися.
Колисає    черемшині
Вітер    білий    цвіт…
В    чорній    хусточці    дівчині
Тай    не    милий    світ…

Ой,    чарує    черемшина,
Запахом    п’янить,
П’є    журбу    сама    дівчина    –
Серденько    болить…
21.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727499
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Ганна Верес

А може, просто, мрія не збулась?

В    глибоку    осінь    ми    удвох    вступили    –
В    літах    обоє    вже    –    і    ти,    і    я.
У    тебе    –    син    і    в    мене  теж    два    сини…
У    кожного    із    нас    –    своя    сім’я.
Синів    батьками    наших    називають,
Бо    й    їх    дорослі      стали    вже    сини.
Своїх    висот    онуки    досягають    –
Міцніють    і    ростуть,    мов    ясени.
Нам    солов’ї    давно    відщебетали,
І    грози    відшуміли    теж    давно.
Поважними    людьми    тепер    ми    стали,
Та    про    минуле    спогадів    –    танок.

Студентами    були    в    одному    вузі,
На    лекціях,    в    читалці    –    всюди    вдвох,
На    сесіях    теж    мали    по    заслузі,
Та    трапилося    горе    під    Різдво.  
Немов    крилаті    ми    лелеченята,
Літали    по    льоду    на    ковзанах.
Розлуки    нашої    то    був    початок,
Коли    ти,    впавши,    ногу    там    зламав.
Тож    витяжка,    і    гіпс,    і    стіни    білі…
Так,    плинув    час    –    його    ж    не      зупинить,
Й    хоча    усе    здавалося    стабільним,
Цей    випадок    життя    наше    змінив.
Ти    там    зустрів    в    халаті    білім...    долю,
А    я    не    стала      плакать,    заважать,
Призначення    одержавши,    додому
Поїхала,    не    стала    й    заїжджать.

Пройшло    життя.      Ні,    птахом    пролетіло.
І    раптом…      зустріч,    через    стільки    літ:
Не    ті    вже    очі    і    волосся,    й    тіло.
У    кожного    із    нас    був    свій    політ,
Та    тільки    у    душі    щось…    обірвалось,
Хай    глухо,    але    в    самій    глибині…
Чому    та    на    катку    проста    недбалість
Життя    тобі    змінила    і    мені?
Колись    би    долею    це    все    назвали.
Чому    ж    вона    так    з    нами    повелась?
Чи    може,    не    життя    –    ми    казку    знали,
А    може,    просто,    мрія    не    збулась?..            
1.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Леся Утриско

Я світ прихилю вірністю тобі.

Я  у  снігах  знов  виплету  тебе,
Купатиму  в  стрімких  весняних  ріках,
Як  ясен  місяць,  що  химерою  зійде,
Тебе  вколишу  в  літніх  ніжних  втіхах...
Я  у  снігах  знов  виплету  тебе.  

Я  у  любові  зачарую  знов  тебе,  
Квіт  папороті  вистелю  на  ложі,
В  любистку,  що  для  тебе  лиш  зійде,
В  веселках,  що  на  тебе  дуже  схожі...
Я  у  любові  зачарую  знов  тебе.  

Ця  неповторна  лебедина  ніжність,
Цей  промінець  досвітньої  зорі,
Ця  грація  -  Господня  стигла  плідність,
І  ця  краса-  блаженства  вікові...
Я  світ  прихилю  вірністю  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Валентина Ланевич

Як же хочеться просто кохати.

Як  же  хочеться  просто  кохати,
Очі  в  очі,  щоб  іскри  з  душі.
Щоб  без  слів  говорити,  звучати,
Щоб  співали  в  серцях  солов’ї.

Щоб  усмішка  так  гріла  собою
І  ласкала  чуттєві  тіла.
Щоб  цілунок  став  звабною  грою
І  торкнувся  глибин  всіх  єства.

І  безвільні  та  віддані  волі,
Зову  плоті,  в  політ  їх  нести.
Щоб  в  пульсації  гарячній  крові,
Озивалось:"Любов  моя  -  ти!"

05.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727417
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Світлана Моренець

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ

Вже  клин  за  клином  линуть  журавлі,
спішать  із  чужини  до  свого  раю.
Несуть  тепло  на  зморенім  крилі,
весні  відкривши  шлях  до  ріднокраю.

І  серце  мре  розчулено,  коли
я  чую  сум  і  радість,  й  крик  любові
в  пташиному  журливому  "курли",
безмежно  глибше,  ніж  в  людському  слові.

В  негоду,  в  дощ  і  в  зоряній  імлі
веде  їх  клич.  В  нім  –  тайна  диво-сили.
А  ми,  "царі",  до  рідної  землі
цей  потяг...  в  метушні  життя  згубили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Ганна Верес

Сурмить весна! Дзвенить весна!

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

То  ллється  пісня  жайвора.

Траві  земля  тепер  тісна  –  

Вилазить  моложавою.


В  набухлій  брунечці  давно

Нове  життя  закладене.

Комахи  кинулись  в  танок.

Тепло  вже  непідвладне  є.


Пливуть-вертають  журавлі,

Вітаються  з  хмаринками.

І  тепло,  й  радісно  землі

Під  зорями-жаринками.


Зелом  встелилася  земля,

Стріляло  небо  грозами,

Їжак  проснувся  і  змія:

«Не  стрітися  б  з  морозами!»


Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

Радіти  й  справді  хочеться.

Верба  тепер  уже  рясна,

І  сонце  довше  котиться!
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727172
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


MERSEDES

Самотня у саду…

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Весняний  дощик  заховав  сльозу,
Думками  шепотіла...  Я  не  ваша...

Колись  він  дарував  їй  небеса,
Вона  була  весела  та  щаслива  
На  плечі  падала  її  коса
І  небуло  у  світі  більше  дива.

Їх  зігрівали  ніжні  почуття,
В  морози  люті,  холоди  осінні.
Попереду  було  таке  життя,
Та  не  судилося,  покрив  все  іній...

В  руках  вона  тримала  папірець,
У  нім  слова  сумні...  Я  більш  не  з  вами...
Коханню  нашому  настав  кінець,
В  листі  було  все  сказано  словами...

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Чи  то  на  щастя,  а  чи  набіду,
Заполонила  все  довкола  тиша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Коли весна загляне в голий гай

Коли    весна    загляне    в    голий    гай
І    сонце    промінець    пошле    в    долину,
В    душі    такий    неспокій    і    розмай,
Немов    до    сонця    й  я  на  крилах  лину.


І    бачу,    як    землиця    ожива,
Дарує    силу    бруньці    і    людині.
Їм    ніколи    тепер    відпочивать,
Бо    рік    годує    весняна    година.
16.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726875
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Прийшла весна

Вдягла    весна    рясну    нову    сорочку,
Мережану    травою    й    першим    квітом,
У    жовтому      кульбабовім    віночку
Й    блискучими    листочками    на    вітах,

Прийшла    вона    і    з    піснею    дзвінкою,
Заколисала    річку,    ліс,    долину…
Й    стояло    все,    зчароване,    довкола,
Завмерли    сиві    росяні    краплини. 8.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Леся Утриско

День сміху. (Гумореска) .

Кажут-  нині  є  день  сміху,  день  усіх  варятів,
Рано  Стефка  надурила,  жи  втікала  м  з  хати.  
Ну  і  шо  жи  маю  трохи  років  за  плечима,  
Жартувати  можна  всім,  я  також  людина.  
Встала  зрані...Стефко  спав,  я  го  не  будила,
Вчора  в  місті,  на  базарИ,  маску  си  купила.  
Таку-  з  чорними  очима,  зи  всіма  зубами:  
Гей  би  смерть,  та  дуже  схожа  на  Стефкову  маму.  
Трохи  страшну,  та  нічого,  най  мій  Стефцьо  знає,
Яку  жінку  моцну  має,  мене  най  кохає.
Обвила  сі  полотном,  ту  маску  на  писок,  
Стала  м  з  косов  коло  ліжна...  Як,  шо  сили  свисну...
Стефко  скочив  у  потах,  не  знав  шо  сі  робит,  
Я  з  косов  стою  над  ним...Стефко  в  штанці  родит.  
Всьо  зробив:  і  перше,  й  друге-  не  міг  сі  відмити,
Так  сі  просив  в  тої  смерти,  жи  ше  хоче  жити.  
Вочи  витріщив  на  мене,  як  туті  цибулі,  
А  я  тихо  му  співаю:  -  Люлі,  Стефцю,  люлі.  
-Нині,  Стефцю,  перше  квітня,  я  ті  набрихала,
А  би  твоя  головонька  "полів"  не  орала.  
Маєш  своє,  коло  себе-   орай  скілько  влізе,
А  як  ні,  то  та  з  косов  скоренько  прилізе.
Як  сі  Стефко  пробудив  з  тутого  кошмару,
Думала  м,  жи  то  юш  небо  обірвало  хмару.  
Зуби  ми  не  рахував,  бо  м  втікла  за  хату:
-То  тобі  за  коханки,  мій  Стефцю,  заплата.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726840
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Я вийду в поле

Стоїть  зажурена  тополя,
Неначе  небо  підпира,
Здається,  час  виходить  в  поле
І  сіяти  зерно  пора

Дідівським  способом  –  рукою,
Що  зашкарубла,  в  мозолях,
Понад  ярком,  понад  рікою,
І  парувала  щоб  земля.

Я  вийду  в  поле  рано-рано,
Тополі  й  Богу  помолюсь,
Зерном,  що  у  жнива  збирала,
Із  полем  щедро  поділюсь.
11.06.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726793
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Ганна Верес

Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Леся Утриско

А ти кохав…любив…а ти чекав?

А  ти  кохав,  отой  єдиний  раз:
Без  болю,  без  обману,  без  розлуки,
Без  слів  пустих,  фальшивих  фраз,  
Не  проливаючи  пекельні  муки?
А  чи  кохав,  отой  єдиний  раз?

А  ти  любив,  так  чисто...  без  вагань,  
Без  сумніву,  без  пустоти,  без  зречень,
Без  божевільних  сподівань,  
Без  слів  пустих,  промов  і  речень?
А  чи  любив,  так  чисто...без  вагань?

А  ти  чекав  її,  ту,  неповторну,
Таку  палку,  квітучу,  молоду,
Таку  чарівну-  водночас  примхливу,
Таку  закохану  у  тебе,  мов  в  весну?
А  ти  кохав...любив...а  ти  чекав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Микола Холодов

Ювілейне свято

                                                                 50  -  річчю
                                                             мого    кохання
                                                       з    першого    погляду

 Я    дякую    тобі,    мій    Боже,    Свят,
 За    те,    що    дав    можливість    бути    диву,
 Яке    початком    стало    моїх    свят  --
 Той    день,    як    закохавсь    я    в    юну    діву.

 Півсотні    літ    минуло,    коли    мій
 Погляд,    як    проникливим    промінцем,
 Раптово    зосередився    на    ній.
 В    ту    мить    я    ястав    закоханим    по    вінця.

 Цей    день  --  мій    правомірний    ювілей,
 А    діва  --  то    суцільні    й    нині    чари.
 Цей    ювілей  --  то    мій    лиш    привілей,
 Всі    ж    інші    свята    ми    святкуєм    в    парі.

 Попереду    ще    кілька    круглих    дат.
 До    них    нам,    звісно,    варто    би    дожити.
 А,    щоб    дожить    до    славних    отих    свят,
 Нам    треба    ще    у    Бога    заслужити.    


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Наталя Данилюк

Просто квітка

Кожен  наступний  день  –  це  насправді  шанс,
Спроба  почати  вкотре  усе  спочатку:
Ще  раз  у  долі  випросити  аванс,
Спробувати  привчитися  до  порядку  –

Передусім  у  помислах,  в  голові,
Порозгрібати  мотлоху  цілі  стоси…
Просто  радіти  променям  у  траві,
Що  на  нитки  нанизують  срібні  роси.

І  не  бажати  більшого,  лиш  тепла
В  рідному  колі,  в  лоні  своєї  хати,
Де,  мов  листку  весняному  від  стебла,
Взяти  тобі  судилося  свій  початок.

І  зрозуміти  істину,  що  життя  –
Чи  не  найбільше  диво  на  цій  планеті!
Вкотре  урок  важливий  собі  затям:
Скільки  б  тобі  не  випало  прірв  і  злетів,

Дім  твій  насправді  там,  де  душі  й  думкам
Те́пло,  коли  вертаєшся  хтозна-звідки,
Де  між  долонь  надійних  садівника
Ти  –  просто  квітка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Віктор Ох

Будинок, за́мок, хата чи кімната (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------

Щасливий  той,  хто  має  власний  Дім  –
будинок,  за́мок,  хату  чи  кімнату  –
і  відчуває  його  прихистком  своїм,
де  затишок  не  створений  за  плату.

Не  треба  золота,  коштовних  пам’ято́к,
химерних  примх  дизайнерського    раю.  
Достатньо  теплої  розмови  чи  книжок,
простої    їжі  чи  смачного  чаю.

Щоб  душу  зігрівав  маленький  світ  –
звучала  тихо  музика  знайома,
в  вазонах  квіти,  а  на  кріслі  кіт,
та  головне,  щоби  були  всі  вдома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

У Мгарі

На  узліссі  край  села  –
в’ється  стрічкою  Сула.
Сонях  обіперсь  на  тин,
мружиться  на  монастир.
Проти  сонечка  пала
золото  на  куполах.  
Тут  лелеки  клекотять,
низько,  повагом  летять.
Поруч  гребля  і  ставок,
й  білі  лебеді  удвох.
Третій  –  сам,  немов  монах  –
одинокий  чорний  птах.

Є  ченці  і  справжні  тут.
Ось  послушники  ідуть:
пізнають  небесну  суть.
Також  череду  пасуть.
Літо  в  квітах,  у  траві…
А  куди  це  кличе  дзвін?

Приїздять  сюди  туристи,
кобзарі  і  бандуристи,
українці  з-за  кордону  –
із-за  Сени,  Тиси  й  Дону,
із  Австралії,  Канади…
Бо  вони  землі  цій  раді.
Рідним  словом  володіють.
Діточок  навчити  вміють
і  молитві  благовісній,
і  народній  щирій  пісні.

І  дорослі,  і  малі  
люблять  бути  у  Мгарі,
щоб  красоти  помічати
та  минувшину  вивчати.
Коли  добре  потрудитись,
то  не  гріх  повеселитись.
На  узліссі  край  села,
там,  де  стрічкою  Сула…


"БАРВОГРАЙ"  -
оповідки  й  жартоласунки
малюкам  і  малокласникам
ЛУБНИ-2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726527
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ганна Верес

ОЙ, РОСЛА КАЛИНА (Слова для пісні)

Ой,    росла    калина    біля    річки,

Соловей    стеріг    її    щонічки,

А    як    сонце    день    свій    привітає,

Кущ,    як    біле    диво,    зацвітає.

Ой,    росла    калина    біля    тину,

І    співав    їй    вітер,    мов    дитині,

Колискову    пісню    тихо-тихо:

«Хай    мине    тебе,    кохана,    лихо.»


Ой,    росла    калина    біля    хати:

«Досить,    козаченьку,  вже    зітхати,

Бо  любов    сміливих    поважає,

Бо    в    житті    всьому-всьому    межа    є.»

Ой,    росла    калина    у    долині,

Тут    козак    зізнається    Галині.

Їх    зозуля    буде    забавляти,

А    калина    й    Бог    благословляти.


Ой,    росла    калина    на    обніжку,

Ходять    туди    ніжні    босі    ніжки,

Хай    стерня    ті    ніжки    не    поколе,

Й    стежка    не    загубиться    ніколи.

23.12.2012


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ганна Верес

Краю мій

[u](Мій  рідний  край  -  Чернігівська  земля  -  чарівний  Тростянецький  дендропарк,  названий  Українською  Швейцарією).            
[/u]
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Макієвська

Невидиме сплетіння доль

Змотаю    в  клубок  місячне  сяйво,  
А  в  другий,  сонячне  проміння,
Я  сплету  з  небокраю    яскраво,
Ніжної  шалі  павутиння.

Зв"яжу  своєї  долі    сплетіння
З  твоїм  таємничим  корінням,
Скрученим  путами  з  планетами
Невидимими  тенетами.

Додам  до  них  ниток  з  нічних  зірок,
Що  блискають  вгорі  неоном,
А  з  Венери,  магічний  волосок,  
Щоб  шаль  здалась  хамелеоном.

Накину  той  палантин  на  плечі
Й  полечу    до  тебе  надвечір,
Укриємось  чарівним  серпанком,
Щоб  кохатися    до  світанку.

Потім  забрати  в  свої  тенета
І  не  відпускати  більш  долю,
Кинути  їй  на  щастя  монету...
З"єднай  нас  Боже,  тебе  молю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726401
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Юхниця Євген

Байка про зарвавшогося прислужника

Не  рік  і  не  два,  у  свята́  й  серед  збит  -
Друзякались  тісно  губанчик  і  кит.
Кит  щедро  запрошував  в  шкіру  до  себе
Де  гість  мацюкенький  вдавався  до  шкребів:
Сміття,  вшів  морських  апетитно  з’їдав,
І  з  другом-китищем  подорожував!
...А  ще  ...лоскотав  плавником  шкіру  ситу
Щоб  дружбу  скріпити  бочко́м  ваговито:
Аж  так  витинав  прибиральний  фокстрот  -
...Губан  заповзав  до  кита  навіть  в  рот!

Та  от,  час  прийшов  і  китиха  з  китом
Дитя  народили  з  любов,ю,  з  теплом.
А  тут  пан  губан  –  та  до  китових  спин:
--Я  вам,  каже,  ближче  був,  навіть  ніж  син!
І  спадщину  вашу  –  моря  й  океани
Я  -  маю  отримати!  В  мене  це  в  плані...
А  зовсім  не  те  галасне  китеня,  -
...Й  губанчик  надулося,  мов  жабеня...

Тепер,  каламутить  десь  води  підводні,
Де  плив,  колись,  кажуть,  і  кит  верховодний.

Й  нам  інколи  чується  з  ч’їхось  бравадок:
--Це  я,  губаню́сько,  ...китовий  ...нащадок.

11.10.09  р.  (  "Байка  про  прислужника"  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726365
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


горлиця

ВІН

 Містерія  життя  перед  очима.
Символіка?  Ні,  все  це  наяву,
Немов  іскра  з  багаття,  невловима,
Вже  не  поверне  втоплену  весну.

Летять  думки,  і  падають  у  річку,
Вона  байдужа,  схоплює,  несе,
І  крутить,  крутить  давню  кінострічку,
Те  що  було,  назад  не  принесе!

Та  він  сидить  і  мріє  ,  повернеться
Хочай  на  день,  у  той  минулий  світ,
Де  сонце  ссяє,  серце  в  щасті  б'ється,
Родинний  круг!    Він  -батько,  муж  і  дід!

Тріщить  багаття,  догаряє  ватра,
Шумить  вода,  біжить  у  далечінь
І  так  сьогодні  ,і  так  буде  завтра,
Усе  повторне,  неповторний  ВІН!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726318
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Леся Утриско

Молодята. (Гумореска) .

Побралисі  молодята,  полігали  спати...
Шо  там  було-  вже  розкажу,  бо  мусите  знати.
Так  юш  було,  жи  м  сама  не  могла  заснути,
Мусіла  старому  свому  під  паху  зіхнути.  
Та  то  діло  молоде,  добре  жи  сі  любліт*,
Таких  знаю  у  селі,