Віталій Назарук: Избранное

Дід Миколай

Дістали …облизані

Сиди  тихо  і  жуй  собі  слинку.
Ти  дивися  знайшовсь  індивід.
Богообраний,  штрикаєш  в  спинку,
Від  Ісуса  облизаний  цвіт…

Не  «метай»  ти  лайно  без  упину.
Не  спинити  тобі  мій  політ.
В  небі  вільним,  я  птахом  загину
Щоб  залишить  на  обрії  слід...

Не  для  мене  холуйська  задуха.
Не  збираюся  жити,  як  кріт.
Пора  витрусить  вошей  з  кожуха,
Остогидли  за  стільки  століть.

Не  зливайся  у  пінку.  Послухай:
«Бог,  -  Шевченків  для  нас  Заповіт»!
Мати  ж  божа  твоя,  була  шлюха…
Ось  такий  тобі  жиде  одвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554610
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Світлана Моренець

ВОЛНОВАХА, ДОНЕЦЬК, МАРІУПОЛЬ…

Світ  –  шокований!  Світ  здригається
від  новин,  що  летять  з  ефіру:
кров'ю  вулиці  вже  вмиваються
від  безумств  кремлівського  звіра
в  Волновасі,  Донецьку,  Горлівці...
Маріуполь...  а  "Боїнг"?..  Боже!
Хто  на  черзі  стоїть  в  години  ці?
Скільки  ще  він  життів  положе?!
Скільки  болю,  смертей,  руйнації,
скільки  горя  іще  посіє
цей  "спаситель  российской  нации"  –
збожеволівший  "цар-месія"?!!

Що  з  тобою,  Росіє,  діється?
Глянь-бо,  "цар"  твій  –  це  біс,  лукавий!
Чи  проснешся?  Чи  чад  розвіється?..
Схамени  їх,  о  Боже  правий!!!

                             25.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


НАДЕЖДА М.

Неправда боляче шмагає…

Хіба  настане  такий  час,
Що  правда  буде  жити  в  світі?
Невже,  ми  втратимо  цей  шанс,
Допоки  в  світі  будем  жити?
А  хто  придумав  ті  казки,
Де  злість  добро  перемагає?
Чомусь  на  світі  навпаки:
Неправда  боляче  шмагає...
Куди  сховатися  від  злості,
Коли  терпінню  прийшов  край?
Невже  лиш  там,  у  високості,
На  нас  чекає  справжній    рай?
А  що  ж  життя?  Дано  на  муки,
Узнати  підлість  рідних  душ?
Невже  глухі,  не  чують  звуки?
Навколо  все  кричить:  НЕ  РУШ..
А  як  живеться  матерям?
Хіба  любити  їх  не  вчили?
Пройнятись,  може,  співчуттям?
Нащо  це  звірство  учинили?
Та  прийде  ще  за  все  розплата:
За  горе,  сльози,  тяжкий  гріх.
І  будуть  душі  ті  розп"яті,
Бо  Бог  з  небес  все  спостеріг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554515
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олекса Удайко

ОФІРИ

       [i]  Боги  Русі  не  беруть  жертви  людські  ані  животини,
         єдине  —  плоди,  овочі,  квіти  і  зерна,  молодо  і  суру  питну,
         на  травах  настояну,  і  мед;  ніколи  —  живу  птицю  ані  рибу.
         І  це  варяги  еланські  Богам  дають  жертву  іншу  і  страшну  
         чоловічу.  А  ми  того  не  маємо  діяти,  бо  єсьми  Дажбові  внуки...  
                                                                                                                                 (Велесова  Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За  все  приходиться  платить:
За  нелюбов,  за  втрату  віри…
Та  чи  потрібні  нам  офіри  
У  цю    тяжку  для  правди  мить?

То,  певно,  так  вже  хоче  Бог,
Щоб  світ  побув  у  стані  вдиху…
Коли  ж  знайде́  із  скрути  вихід,[color="#9c0606"][/color]
Всевишній  дасть  команду  “вдох”.

Що  ж,  так  судилося  вже  люду
В  часи  затемнення    й  облуди,
Любові  втрати  і  зневіри,

Де  панував  над  мозком  гріх,
Що  одурманював  усіх,
Вернути  правду  за  офіри.[/color][/color][/b]

25.01.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олександр ПЕЧОРА

БРАТ

Запалала  війна.
Почали  її  хижі  сусіди.
І  які  там  брати  –  
з  давнини,  ще  з  орди  –  вороги!
Ось  така  дивина.
Брат  на  брата  війною  чи  ж  піде?
В  хату  вдерлись  кати.
Ріднокрайцю,  свій  дім  борони.

Із  імперії  зла
самозвано  явився  «месія».
І  напружився  світ,
і  Європа  уся  загула.
Шаленіє  брехня,
сіє  смерть  агресивна  Росія.
Де  загарбника  слід,
там  повсюди  лишилась  зола.

Бреше-піниться  звір  –
не  могла  й  допустити  уява!
Шаленіє  рашизм!
А  про  мир  –  то  лише  на  словах.
Московітам  не  вір,
коли  й  згине  кремлівський  диявол.
Про  «Союз»  не  кажи  –
буде  вічно  чужою  Москва.  

«Старший  брат»  –  не  гарант,
окупант  він  –  і  Криму,  й  Донбасу…
Знаний  Путлер-мурло  –
найпідліший  тепер  терорист.
Рашенвовкові  брат
доведе  бандустанівську  расу  –
покарається  зло!
Воїн  світла,  за  правду  борись!

Хитрій  казці  –  кінець!
«Руській  мір»  на  крові  сотворили!
А  давно  вже  пора
янучарами  греблю  гатить!
Геть  урвався  терпець!
Скиньмо  ризи  «святого»  Кирила!
На  сторожі  добра
станьмо  разом  і  сестри,  й  брати!

Шаленіє  вогонь!..  
Де-не-де  лише  –  вибухи  правди.
Захистити  приходь  –
це  потрібно  мені  і  тобі!
Світом  править  Любов,
чи  народами  виродки  правлять  –
хай  розсудить  Господь.
Нумо,  брате,  на  праведний  бій!


Листопад,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Юхниця Євген

Ранкові розмови по селах

Як  пережити,  що  нас  убивають  на  нашій  землі?
Як  пережити  нам  смерті  дітей  і  знайомих?
У  стомленій  лавці,  під  пиво  гірке,  на  безмужнім  селі
Жінки  гомоніли  слізьми    про  «Ато»  до  утоми.
І  чулось:  «Сама  піду,  бо  -  скоро  й  нас  «відіжмуть»,
Російські  підручники  всунуть  затравленим  сиротам».
...У  лавці  в  мороз  паром  дихала  визвольна  лють  -
Туди,  де  по  наших  ланах  били  «Градами»  виродки...

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554173
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Дід Миколай

Від вас я втомився…

Будьте  прокляті  ви  зайди,
Слуги  диявола  злі.
Мойшо  –  стурбовані  хвойди,
Згиньте  з  моєї  Землі.

Я  не  один  утомився,
Встали  з  могил  КОБЗАРІ!
Терпіж  у  крові  умився,
Кров’ю  спилися  звірІ.

Скільки  іуди  вам  треба,
Скільки  паскуди  гнилі..?
Втомлений  хочу  АМЕБИ,
Бачити  вас  у  труні.

Щоб  ви  назавше  зніміли
З  тим,  що  у  вас  на  умі.
З  папіком  -  чортом  згоріли,
Бидло  -  нащадки  Прямі.

Мушу,  я  правду  сказати.
Досить  терпілось  в  душі.
Хватить  живими  конати,
Вкраїна  моя,  на  межі...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554094
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Радченко

Вже не стримує мама усмішки

Снігопаду  мелодія  ніжна
Понад  містом  велично  пливе
І,  як  світ  наш  безмежна  і  вічна,
У  дитинство  мене  знов  зове.

Крізь  роки  чую  сміх  я  і  гомін  -
По  заметам  навмисне  йдемо.
Повно  в  валянках  снігу  й  за  комір
Ненароком  сніжку  жбурнемо.

Буде  мама  бурчати:  "Знов  мокрі,  -
Тільки  очі  сміються  чомусь  -
На  лежанку  бігом,  дітки  хворі
Не  потрібні,  за  вас  я  боюсь.

Молоко  з  медом  пийте,  бо  завтра
Знов  на  вулицю  побіжите".
На  лежанці  так  затишно  й  правда
Завтра  снігу  ще  більш  намете.

Вже  не  стримує  мама  усмішки,
Укриває  нас  пледом  старим.
Висипає  нам  в  жмені  горішки  -
Це,  щоб  вам  добавлялося  сил.

Снігопаду  мелодія  лине,
А  в  душі  -  почуттів  зорепад,
Бо  дитинство  далеке  й  чарівне
Знову  в  спогадах  кличе  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553993
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Олекса Удайко

«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ»

         [i]    Ой  не  п’ються  пива-меди,
           Не  п’ється  вода,
           Прилучилась  з  чумаченьком
           У  степу  біда.
                                         Тарас  Шевченко
[/i]

[b][i]"Ой  не  п’ються  пива-меди,
Не  п’ється  вода,
Прилучилась  з  чумаченьком
У  степу  біда".

…То  ж  безбатченки-хозари
Б’ють  ганебно  в  ціль  –
Крадуть  сонце,  і  товари,
І  життя…  І  сіль…

Так  було  нам  споконвіку  –
І  тепер  ось  знов:
Вже  новітні  злі  ординці
П’ють  гарячу  кров!

То  було  під  Іловайськом,  
А  тепер  вже  скрізь  –
Луплять    “гради”    й  міномети…
Прямо  і  навкіс.

Гинуть  наші  козаченьки  –
Поросль  молода.
Тане,  тане  військо  наше,
Як  гірка  вода.

І  ніко́му  наче  й  діла  
До  того  нема…
Немов  в  світі  запаніла  
Вікова    зима.

”Згинуть  наші  воріженьки…”
Але  не  самі.
Допоможемо  всім  світом  –  
Жити  ж  не  в  пітьмі!

Запряжіть  сталевих  коней  –
Сурми  кличуть  нас!
Будем  гнати  воріженьків  
В  Рашу  й  на  Кавказ.

І  задушимо  дракона
На  його  землі,
Суд  учинимо  ми  правий
В    ВОВчому  Кремлі.

Ой  не  п’ються  пива-меди,
Поки  є  біда…

…Та  над  нами  уже  сходить
Побідна  звізда.  [/i][/b]

[i]23.01.  2015
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Крилата

ПИТАННЯ

Щодень  хтось  кулю  дістає.
А  нерви  –  не  бетонні  плити.
Хто  скаже,    план  якийсь  там  є,
Що  із  Донбасом  нам  робити?

Тягну́ть  з  московського  ярма
Отих  рабів,  що  Мамку  здали?
Ця  боротьба…  Чи    не  дарма?
За  волю  воїни  вмирали?

Ще  скільки  крові,  скільки  бід?
Ще  скільки  сліз  і  чорних  хусток?
І  буде  з  того  всього  плід?
Ми  –  вже  суцільний  болю  згусток.

Питання  точать,  мов  черв’як:
За  що?  Коли?  З  ким?  Чим?  І  як?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553936
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Валя Савелюк

ЕТАПИ

де  починаються  порівняння  –
починається  оцінювання;

де  починається  оцінювання  –
закінчується  спонтанність;

де  закінчується  спонтанність  –
закінчується  творчість;

де  закінчується  творчість  –
починаються  змагання;

де  починаються  змагання  –
закінчується  дружба;

де  закінчується  дружба  –
закінчується  свобода;

де  закінчується  свобода  –
починається  страх…

де  починається  страх  –
закінчується  любов;

де  закінчується  любов  –
зникає  свято;

де  закінчується  свято  –
починається  нудьга;

де  починається  нудьга  –
починається  заздрість;

де  починається  заздрість  –
починається  зло;

де  починається  зло  –  
гасне  світло…

де  гасне  світло  –
закінчується  радість,  творчість,  любов  –
Життя…

20.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553204
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ми  звикли  чути:  "Моя  хата    –  скраю"...
Сиділи  в  хатках...  а  між  ними  –  зло
гадюччям  розповзалося  по  краю.
Мовчали  ми...  А  зло  росло  й  повзло...

У  хватці  анаконди  змій  нас  тиснув,
обплутувала  армія  "чинуш"...
Несмілий  (зрідка)  спротив  –  тихо  виснув
у  вакуумі  збайдужілих  душ.

А  зло  росло,  як  ракова  пухлина,
масштаб  якої  важко  вже  й  збагнуть...
Над  пеклом  балансує  Україна,
а  демони  повзуть,  щоб  зіштовхнуть...

Рік  боротьби...  Просвіток...  й  чорні  дати,
надій  переплетіння  й  темних  снів...
І  туга  обіймає  так  затято!..  –
боро́нимось...  й  оплакуєм  синів:
своїх  вірменів,  нам  по  духу  рідних,
чи  білорусів...  наших  вояків,
НЕБЕСНУ  СОТНЮ  й  тисячі  загиблих,
і  "кіборгів"  –  незламних,  світлих,  вірних  –  
ЦВІТ  НАЦІЇ!!!
Болить...  Немає  слів...

Прийшов  важкий,  печальний  час  розплати
за  те,  що  в  краї  розвели  "бардак",
за  те,  що  досі  "скраю  наші  хати"!

...  Чи  горе  об'єднає  нас  в  кулак?

                               22.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Юхниця Євген

Буде що взавтра розповісти одне одному

Я  чую  хмари  в  нас  на  підвіконнях,
Де  сонце  грає  зайчиками  в  схованки.
Ми  не  зустрінемося  ввечері  сьогодні:
Нас  оточили  справи-завойовники.
У  втомах  дня,  переговорних  поголоссях
Уявлю  погляд  твій  збадьорний  і  шансоновий...
Це  не  біда,  що  не  зіскайпилися  досі  -
Буде  що  взавтра  розповісти  одне  одному.

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553630
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Vita V-D

Не святкується, не співається…

Не  святкується,  не  співається,  
Не  радіється  так,  як  завжди,  
Біль  за  душу  щоденно  чіпляється  -  
Відведи  нас,  Господь,  від  орди!  

Захисти,  Боже,  нас  від  навали,  
Нащо  знов  вона  п'є  нашу  кров?  
Стільки  тонн  її  вже  насмоктали  -  
Прояви  до  нас,  Отче,  любов!  

Нехай  згинуть  усі  ворожнечі,  
З  ними  разом  підуть  вороги,  
Ми  втомилися  від  колотнечі  -  
Стільки  часу  тривають  торги...  

Прошу,  Боже,  дай  розуму  людям,  
Що  за  гроші  ідуть  на  війну,  
Поясни  їм,  що  щастя  не  буде,  
Бо  ж  заплатять  дорожчу  ціну.  

Поясни,  що  не  можна  вбивати  
Ні  жінок,  ні  старих,  ні  дітей  -  
Буде  довго  тривати  розплата  
За  життя  безневинних  людей.  

Поясни,  що  є  гріх  і  є  кара,  
Як  не  втямлять  -  одразу  карай,  
Бо  знахабніла  п'яна  навала  
І  шматує  коханий  наш  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553371
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


kulbabka

Вивчати тебе…

Вивчати  тебе,  як  ревний  нічний  звіздар
Вивчає  на  мапі  неба  чудні  сузір'я,
Ловити  найменші  імпульси  на  радар,
Торкатися  мрій,  як  легіт  легкого  пір'я...

Вивчати  тебе,  а  спільно  ─  й  себе  в  тобі,
Крізь  призму  душі  твоєї  уздріти  власну,
І  кожен  запеклий  в  серці  своєму  бій
Навчитися  обертати  на  мить  прекрасну  ─

На  видих  весни  в  погожу  духмяну  рань,
Де  гнів  ─  лиш  палка  корида  ривкого  вітру,
І  кров  ─  це  не  кров,  а  вибухла  в  день  герань,
Малесенький  штрих  в  чуттєву  м'яку  палітру...

Вивчати  тебе  по  крапельці,  мов  дитя,
Що  порух  найменший  вловлює  вмить  очима!..
І  пульсу  твого,  і  серця  чітке  биття
Вплітати  в  розмову  з  небом,  у  сни  і  рими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Corvin

Пам’яті Небесної сотні…

Колись  я  приїду  до  Києва  з  сином...
Колись...    Як  цвістимуть  каштани...
Під  небом  пройдемось  високим  і  синім,
Пройдемось  ошатним  Майданом...

Торкнуся,  припавши  на  мить  на  коліно,
Гладкого,  новенького  бруку...
-  Він  все  ще  гарячий!  Це  так  неймовірно!
Давай!  Приклади  свою  руку...

-  То  сонце  нагріло!  -  і  в  сина  усмішці
Шукатиму  трохи  розради...
-  Ні  сину,  не  сонце...  На  цьому  ось  місці
Горіли  колись  барикади...

Людей,  що  піднялись  на  ці  барикади,
Ніщо  не  могло  подолати!
Ніякої  сили  не  було  у  влади,
Лиш  страх,  брудні  гроші  і  ґрати...

І  люди  боролись...  І  найсміливіші
Дивилися  снайперу  в  дуло...
І  лилася  кров...  Але  найголовніше,  -
Війни  в  Україні  не  було!

Ось  там  можна  їх  імена  прочитати,
Я  всіх  називати  не  стану...
-  А  що  там?  Чому  стільки  квітів  там,  тату?
-  Це  стелла  Героїв  Майдану...

-  Цікаво...  Навіщо  туди  позносили
Ці  шини  від  автомобілів?
-  Це  замість  вінків...  Це  тепер  ніби  символ,
Це  знаки,  для  всіх  зрозумілі...

Мій  син  помовчить  і  спитає  останнє:
(Мов  вітром  холодним  подуло!)
-  Я  все  розумію...  Одне  лиш  питання:
Чому  тебе  з  ними  не  було?...

23.02.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 20.01.2015


Радченко

Мальви

Заціловані  сонцем  і  вітром,
МАльви  в  вікна  заглядують  нишком.
Матіолово-п"яне  повітря,
Як  в  дитинстві  далекім,  колишнім.
Мама  звично  готує  вечерю,
Спочиває  на  сходинках  тато  -
В  цій  картинці  ні  краплі  не  стерто
Буревієм  років.  Пам"ять  надто
Бережливо  її  зберігає,
Мов  в  сімейній  реліквії  спалах  -
Крізь  роки  і  крізь  сни  не  зникає
Кольорів  розмаїття  і  запах.
Із  портрету  всміхається  мама
І  світлина  -  на  сходинках  тато.
Заглядає  в  вікно  моє  мальва  -
А  для  спогадів  це  так  багато.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 20.01.2015


Осіріс

Невчасна хіть весни

Дірку́є  осінню  листок,
На  попелищі  снігопаду.
Неначе  грона  винограду.
Борулі  скрасили  місток.

На  тонкосльозий  лід  ріки,
Що  не  доніжився  в  фаворі,
У  смолянистому  уборі
Поважно  виповзли  круки.

Глядиться  сонечко  з  небес
В  калюж  розкидані  люстерця.
Хмарин  розсипчасті  відерця,
Черпають  марево  із  плес.  

Жовтавим  подивом  очей
Кульбабки  всіяли  пригріви.
А  горобці  вчинили  співи
З  кленових  заспаних  плечей.

Несвоєчасна  хіть  весни,
Бруньки  намовила  вербові.
Ті,  роздобріли  до  любові,
Під  голим  стовбуром  сосни.

Спізнілим  кроком  в  далині  
Хрещенські  дріботять  морози.
На  ранок  шерхнуть  їх  погрози,
Безсилим  сріблом  в  шалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553001
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Дід Миколай

На Водохреще. …до Бога!

Небесна  музика  звучала,
Дніпро  розносив  передзвін.
В  повітрі  голубом  літала,
Як  аромат  церковних  вин…

Води  священної  нап’юся,
Кипить  в  грудях  адреналін.
Ступлю  у  проруб…  помолюся
Схиливши  тіло  на  поклін.

ПопрошУ,  я  моїй  Вкраїні,
Спокою  дай  і  тихий  мир.
Вкажи  де  місце  тим  з  чужини,
Відправ  вражину...  в  їхній  вир!

…упала,  спраглою  росою.
Розтала  в  тілі,  як  зефір.
Злилася  нотками  з  душею
Й  збриніла  в  серці,  як  ефір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552983
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Марічка9

Живий

Ці  сторінки  із  пам'яті  не  стерти,
Душі  не  зцілить  щедрість  нагород.
Живий  лиш  той,  хто  був  готовий  вмерти
За  матір,  за  кохану,  за  народ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552835
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю Всіх зі СВЯТОМ ВОДОХРЕЩЕННЯ…

Рано  встану,  помолюся  Богу,
Надіп"ю  священної  води.
Попрошу,  щоб  освятив  дорогу,
Щоб  на  ній  не  знали  ми  біди.
Щоб  здоров"я  дав  усій  сім"ї,
І  для  друзів.    Щоб  не  знать  тривоги.
Щоб  скінчились  війни  на  Землі.
Хай    живі  повернуться  солдати,
Ті,  що  захищають  рідний  край.
Я  не  попрошу  в  Тебе  багато,
ПрОшу  :  про  заблудших  пам"ятай.
І  пробач  усім    на  землі  грішним,
Посели  у  серце  їм  добро.
Подаруй  для  них  слова  утішні.
І  зніми  із  душ  таких  тавро.
Може,  від  Твого  Благословення,
Лід  розтане  у  серцях  глухих.
І  знайдуть  в  житті  своїм  спасіння.
І  прозріють  від    Чарівних  слів  Твоїх...
Поведи  за  руку  всіх  живущих
І  водою  всіх  нас  окропи.
Страждучим,  болящим  і  скорбящим
Віру  у  життя    знов  поверни...
Тільки  ТИ  ОДИН  прощати  можеш,
Попрошу  ще  й  за  свої  гріхи.
Будь  до  мене  милостивим,  БОЖЕ,
Якщо  нагрішила,  то  прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


kulbabka

Щедрий вечір

[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]

Дрібні  зірки  розсипались  на  друзки,
Немов  старі  розбиті  ліхтарі,
Рогаликом  рум'яним  на  мотузку
Ніч  насилила  місяць  угорі.

Вчепилася  гілками  щупла  слива
В  небесне  оксамитове  сукно.
Десь  у  дворі  малеча  галаслива
Словами  сіє  щедро,  мов  зерном!

Там,  під  горою,  притулилась  хата,
Лампадкою  ряхтить  проз  гілочки...
Немов  прудкі  весняні  ластів'ята,
Гучні  щедрівки  б'ються  у  шибки.

А  сивий  комин  трусить  бородою  ─
От-от  насипле  повні  жмені  див!
І  сам  Господь  йорданською  водою
Благословенний  двір  сей  окропив!

Радіє  серце,  святом  обігріте!
Та  все  ж  бентежать  по́мерки  журби:
Чи  дочекаєш,  мій  коханий  світе,
Щасливої  і  мирної  доби?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]Катрусі
[/i]
[b][i][color="#ff0000"]
Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Й  весь  
                     світ  
                                   теплом  
                                                         своїм  
                                                                         зігрієш.  [/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Галина_Литовченко

ВОДОХРЕЩЕ ПО-КРИМСЬКИ

На  вулиці  зима,  а  не  сніжить
і  щоки  не  пощипує  морозом.
Уже  весна  черемухою  снить
і  ніжними  суцвіттями  мімози.

А  хочеться,  щоб  посипа́в  сніжок,
і  кучугур  таких,  як  у  Карпатах.
Та  з-під  землі  вже  проліска  вершок
зазеленів  із  остраху    проспати.

Та  ще  й  шпаків  із  сотня  під  вікном
такий  гармидер  вранці  влаштували!
(Строкаті,  мов  побризкані  вапном,
чи  цілу  ніч  зірки  їх  цілували).

І  це  б  кому  сказати  –  на  Йордан
бубнявіють  бруньки  бузку  затято!
…Наплутав  щось  "синоптик-бусурман",
забув,  що  нині  християнське  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552611
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Якби-то знати

По  стежці  зОряній  приходив  в  сни,
Дивився  довгим-довгим  поглядом.
А  в  ньому  -  біль  розлуки,  біль  вини,
Наповненний  незвичним  холодом.

Дивився  в  очі  і  чомусь  мовчав  -
В  минулому  слова  лишилися.
Якби-то  знати  хто  нас  обікрав
І  в  чім  тоді  ми  помилилися.

Та  марно  копирсатися  в  думках
І  сни  тлумачити  як  хочеться.
Ховаються  сумління  в  трьох  крапках,
З  минулим  серце  не  шепочеться,

Бо  тайни  всі  розказані  давно
І  ні  про  що  уже  не  мріється.
...А  повний  місяць  дивиться    в  вікно,
З  стежинки  пил  росою  сіється.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552600
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Дід Миколай

За Україну нашу - долю

Вони  загинули  за  волю,
За  хліб  насущний  на  столі.
За  Україну  нашу  й  долю,
Убили  кляті  москалі.

Їх  Божі  Ангели  підняли,
Ген  в  златоглавих  на  шпилі.
Для  нас  вже  коней  осідлали
І  подають  з  небес  мечі.

Ні,  недарма  вони  померли,
Розбудять  славу  у    імлі.
ВІд  Сахаліну  до  Говерли,
Понесли  клич  свій  на  крилі.

Щоби  замовкнули  гармати,
Подохли  карлики  малі.
Заквітли  мальви  біля  хати.
І  буде  спокій  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552590
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


НАДЕЖДА М.

Женские слёзы…

Я  смотрю  на  испуганных  птиц,
Закружились  снежинки,  как  стая.
На  секунду  коснулись  ресниц,
Побежали  водой,  вмиг  расстаяв.

По  щеке  покатились  слезой..
Неужели  причина  есть    плакать?
Пусть  задет  тут  твой  нерв  болевой,
Не  старайся  слезу  свою  прятать..

Если    это  устала  душа
От  холодной  назойливой  вьюги,
Научись  просто  глубже  дышать.
Вот  увидишь:  излечит  недуги.

Может,  кто-то  забыл  в  кутерьме,
Как  ты  долго  его  ожидаешь,
Помолись  за  него  в  тишине...
Обещай,  что  его  ты  прощаешь.

Посмотри,  как  плывут  облака,
На  свету,  как  снежинки  сверкают.
И  душа  облегчится  слегка.
Незаметно  обиды  расстают.

Облегченье..  Как  камень  с  души.
Только,  что  ж  заставляет  нас  плакать?
Почему  так  бывает:  спешим
Наши  слёзы  от  глаз  людских  прятать?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Но не забыла

Грустили  глупо  мои  сны,
Мои  капризы  и  причуды.
Терялись  в  омуте  зимы...
Я  их  спасать  теперь  не  буду.

Я  стала  на  печаль  сильней,
Я  стала  на  любовь  мудрее.
Ключ  потеряла  от  дверей  -
От  прошлого,  сказать  вернее.

Сомнения  оставив  там
И  боль  обид  необъяснимых,
Сильнее  стала  на  обман...
Но  не  забыла  глаз  любимых.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552559
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Віктор Ох

А зараз просто снись мені (V)


Слова  -  Олександри  Кійко
Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Кліп    –  Олексій  Тичко  
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_BEYzQVcq8#t=451[/youtube]
Закрила  очі  ніч  у  тиші.
Танцюють  світлом  ліхтарі.
І  щось  приховується  більше...
Сьогодні  просто  снись  мені.

У  візерунку  мліють  зорі
Пророцтвом  наших  віщих  снів.
Якщо  хвилин  щасливих  сотні,
Не  думай  скільки  буде  днів.

Поглянь  ще  раз  в  моє  обличчя.
За  крок  майбутнє  в  далині.
І  лиш  вперед  повз  всі  узбіччя...
А  зараз  просто  снись  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552434
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Дід Миколай

У хуртечі свічу запалю

Розгорну  гордо  зігнуті  плечі,
Зором  болю  свій  край  охоплю.
І  могуттю  святого  Предтечі
У  хуртечі  свічу  запалю.

Там  високо  в  світах  порожнечі,
Я  до  рани  її  притулю.
Щоб  засяяла,  жаром  із  печі,
Й  розбудила  Вкраїну  мою.

Упаду  зорепадом  надвечір,
Без  вагання  зроблю  і  жалю.                                        
Спалю  душу  і  крила  лелечі
За  Вкраїну,  яку  так  люблю.  
                                                                                                               
На  кривавому  тлі  колотнечі,
Де  колись  ми  всміхались  в  Гаю.
Зупиню  чужини  ворожнечі,
Своїм  світлом  простори  заллю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552435
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Вы видели, вы не могли не видеть

[i]15.01.2015г  ребята  из  Армии  SOS  выложили  в  интернете  видео  донецкого  аэропорта,  снятое  беспилотником.  Более  жуткую  апокалиптическую  картину  представить  трудно,  и  это  то,  что  осталось  от  одного  из  красивейших  и  новейшых  аэропортов  Украины,  на  который  ушли  деньги  всех  украинцев.  Это  результат  неустанной  «долбежки»  украинской  земли  российскими  снарядами.  Это  похоже  на  руины  Ковентри,  развалины  Герники,  разрушенный  Грозный,  на  все,  что  попало  под  руку  фашистам  или  рашистам  не  важно.[/i]  

Вы  видели,  вы  не  могли  не  видеть?
Земля  кричит  во  весь,  воронок  рот!
И  кто  посмел  ту  землю  там  обидеть?!
Да  в  апокалипсис  загнал  аэропорт?

Они  пришли  горласто  и  надменно.
Все  их  идеи  -  сила,  власть,  нахрап.
Пусть  всё  сгорит  столбом  огненным,
В  гнилой  ухмылке  возликует  раб.

Ну  вы,  то  хоть  не  будьте  дураками!
Пусть  их  ТВ  несет  свой  жуткий  яд,
Народ  здесь  в  мире  проживал  веками
Пока  их  подлый  не  явился  «Град"!

За  что  горит  Донбасская  земля?
За  что  здесь  гибнут  честные  трудяги?
За  обещание  всем  рая  от  Кремля.
Зачем  вы  стали  нужными  сутягам?

И  где  он,  у  соседа,  светлый  рай!
Всё  -  вертикаль,  судилища,  ОМОН,
Да  нефтяной  иглой  пронизан  край,
А  совесть,  справедливость  -  за  кордон!

Они  вас  запихнули  в  предприятие,
Где  за  их  флаг  да  герб  двуглавый,
Вам  обещали  жизнь  по  их  понятиям,
А  получилось  месиво  кровавое...

Лукаво  руки  перед  миром  умывают-
"Там  всё  идет  конфликт  гражданский",
Да,  глумконвоями  снаряды  присылают,
Отряды  орков,  артиллерию  и  танки...

Чего  ж  хотят?    За  что  они  вцепились?
И  раскрутили  пропаганды  колесо?
Чтоб  лучше  и  свободней  здесь  не  жили,
Чтоб  все  надежды,  как  у  них  -  в  песок...

17.01.2015г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552325
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Историческая справедливость

[i]Вождь  соседней  страны  назвал  бандитский  захват  Крыма  –«исторической  справедливостью»[/i]

Порою  совсем  не  ревниво,
Ведь  ясно,  что  страсть  улеглась,
Мы  веруем  в  справедливость,
В  великие  предков  дела.

В  сомнениях  каждодневных
На  что  нам  еще  опереться?
Сказанья  усвоив  древние,
Историей  тешим  мы  сердце!

Но  вот,  что-то  вдруг  исказилось,
И  тень  меж  людей  пролегла,
И  названо  «справедливым»,
Хитросплетение  черного  зла!

Так  подло  обидеть  соседа  -
Солдат  своих  скрытно  заслать,
И  праздновать,  словно  победу,
Что  землю  там  вышло  отнять!

История  Богом  слагается,
Та’инство  то,  не  в  силах  понять,
Менять  её  как  пожелается  -
Значит-  душой  и  умом  хромать!

И  сердце  в  тревоге  забилось  -
Так  плутни  для  них,  что  пути?!
Злодейство  и  справедливость
Не  могут  ведь  рядом  идти!

Историю  вновь  переписывать,
Устои  и  карты  с  азартом  кроить,
Вы,  земли,  вам  ими  приписанные,
Готовы  другим  возвратить?!

И  может  ли  тот,  кто  глумливо
Законы  посмел  растоптать,
Разбой  называл  справедливым,
Кумиром  для  мира  вдруг  стать?

Не  может,  не  должен,  не  станет
Злодейство  не  будет  добром!
Весь  мир,  вся  планета  восстанет,
На  поджигающих  общий  дом!

23.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552324
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Галина_Литовченко

ПАМ"ЯТІ ПОЕТА

                     «  Ой,  ридала  гармонь  ридма...»
                                                     (Данило  КОНОНЕНКО)
А  серце  –  
воно  ж  не  камінь…
Воно  ж  чутке,
мов  струна.
Палало  
у    світлім  храмі,
зірвалось,  
коли    війна.
Злетів  у  
прозорий  ранок
сваволею
вбитий  птах.
І  сонячний  
обагрянок
завис  
на  гірських  хребтах.
Вкраїна  
лишилась  сина,
від  болю  
і  слів  нема…
Схилила  гілля  
калина,
ридає  
гармонь  ридма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552316
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Тамара Шкіндер

Багатострунна сніжна вертикаль….

Багатострунна  сніжна  вертикаль.
Небесних  арф  лунають  дивні  гами.
В  зимовім  храмі  схований  Грааль
Нуртує  таємницею  віками.

Снігами  снить  безмірна  далина.
Малює  знак  рукою  абсолюту.
До  двох  сердець  торкнулася  зима.
Уламки  щастя  кригою  закуто.

Вервечкою  присипаних  слідів
Блукають  спогади  минулих  весен.
В  бузковім  вітрі  потонулих  днів,
Завіяних  у  простір  піднебесний...

Та  в  голограмі  всесвіту-  блакить!!!
Гряде  весна  -  фейєрія  Едему!
Де  щастям  озоветься  кожна  мить.
Я  вірю,  що  ми  наш  Грааль  знайдемо!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551739
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015


НАДЕЖДА М.

Рідній школі присвячую…

Все,  як  і  раніше:  школа,  вчитель,  клас.
Із  теплом  приймають,  як  і  завжди,  нас.
Сонечко  заглядує  в  вікна  кожен  день.
Є  помітні  зміни:  незначні...  Лишень:
Підросла  берізка,  липа  вже  цвіте.
Тільки  де  ж  дитинство  ділось  золоте?
Десь  кує  зозуленька,  все  рахує  дні.
Хто  ж  може  забути  роки  ці  шкільні?
Ти  все  ж  не  старієш,  школо  золота,
Бо  у  твоїх  стінах  знову  дітвора.
Дякуєм  за  все  вам,    любі  вчителі.
І  прийміть  поклони  наші  до  землі.
Підростай  ще  вище,  дорога  берізко.
Жаль,  що  пролітають    шкільні  роки  швидко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552055
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Дід Миколай

Не загубися в метушні

Хай  обійдуть  тебе  тривоги,
Хай  світить  небо  без  війни,
На  ниві  гладкої  дороги
В  тилу  надійної  стіни.

Сімя  хай  буде  тобі  святом,
Радій  життю  і  веселись.
Для  щастя  треба  небагато
Та  звісно  гроші  щоб  велись.

Нехай  обходять  тебе  зради,
Не  загубися  в  метушні.
Цінує  хай  сімя  й  громада
Й  стрічає  вогник  у  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552020
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


kulbabka

Краса під твоїми повіками…

Стікає  багряними  ріками
Згасаючий  день  з  висоти...
Краса  під  твоїми  повіками,
Лише  привідкрий  ─  і  світи!

Спивай  виднокола,  окреслені
Довкі́л  облямівкою  хмар.
Хай  крила,  мов  зи́ми  розвеснені,
Обтрусять  вечірній  нагар.

Як  мушлі,  наповнені  рокотом,
Вітри  притуляй  до  щоки,
Вслухайся,  як  сунуться  покотом
Посріблені  хвилі  ріки...

Як  безгомінь,  за́склена  кригою,
Немов  оживає,  рипить...
І  світ  вибухає  відлигою
На  ранок  у  чисту  блакить!

І  мріється  легко,  і  те́плиться
В  тобі,  мов  у  звитку  гнізда,
Весняного  цвіту  метелиця  ─
Як  свіже  вино,  молода!

Як  провесінь,  чисту,  оновлену,
Зачерпуй  життя  із    ковша,
Бо  світлом  таємним  наповнена,
Мов  шопка  різдвяна,  душа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015


Олекса Удайко

ДВІ ЛІНІЇ ДОЛІ

[b][i]Я  кінчиком  пальчика  –
в  пристрасті  сонній,    
за  межами  стулених
вій,  в  супокої  –
дві  лінії  щастя  
шукаю  в  долоні,
з  притлумленим  диханням  
таїнство  кою.  

Тихесенько,  трепетно  
никну  в  зап’ясті  
і  ніжно,    поволі,  
поверх    передпліччя  
осиковим  листом    
втикаюсь  у  щастя,
що  в  серденьку  мріє,    
де  істина  вічна...  

І  –  сонми  мурашок  
по  стерплому  тілу,  
нечутний  мій  видих      
завмер  на  хвилину…
Не  сплячі  чуття,  
немов  птах,  прилетіли
і  в  ямочках  щічок  
дві  долі  молили…

Я  світлом  займуся,  
мов  клен  на  осонні,  
торкнуся  губ  милих
неспішно,  поволі...
й  шепну  їй  на  ушко:
"  Люблю  тебе,  сонну!"
Дві  лінії  щастя  –  
дві  лінії  долі.[/b]

13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата поступления 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Микола Шевченко

Спаси Україну (пісня на слова Віталія Лебедя)

Слова  -  Віталій  Лебідь  (мій  земляк,  з  нашого  юнацького  гурту  "Камін").  Віталік,  так,  між  іншим,  дав  мені  слова(я  й  не  знав,  що  він  поет),  коли  ми  репетирували  7го  числа  (хочемо  напрацювати  "народний"  репертуар,  з  трубою-баяном-басом-барабаном-гітарою-сопілкою.  Українські  пісні,  може  які  авторські  свої).  Каже  -  підредагуй,  і  може  пісеньку  напишеш.  От,  написалося...
Музика,  запис,  виконання,  фотокліп  -  Микола  Шевченко
Нижче  -  посилання  на  фотокліп  в  Ютубі:

https://www.youtube.com/watch?v=_TNBX3IN2EM

             1
       Пролетіла  смерть  на  крилах,
   у  крові  Майдан  втопила.
   Розірвала  долі  й  душі  -
   криком  врізалася  в  уші.
         Від  Майдану  і  до  Сходу,
         бій  триває  за  свободу.
         За  Вкраїну  і  родину,
         якщо  треба  -  я  загину...
 ПРИСПІВ:
Боже  праведний  -  спаси!
Мир  в  державу  принеси.
Сохрани  і  відведи,
від  війни  і  від  біди...
             2
       Підіймайте  батальйони,
     зброю  всю  й  людські  прокльони.
     Материнські  сльози  й  горе  -
     все  здолаєм,  все  поборем.
           Піднялась  вся  Україна  -
           Не  упала  на  коліна.
           Із  руїн  Вона  повстала,
           скрізь  луна:  "Героям  слава!"
 ПРИСПІВ:
           3
       Вибач  мамо,  вибач  нене,
     що  залишишся  без  мене.
     Ми  в  Небесній  сотні  з  неба,
     допоможем,  якщо  треба.
           Повертайтеся  солдати,
           вас  чекає  вдома  мати.
           Вас  чекають  жінки  й  діти,
           ви  повинні  з  ними  жити!
 ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551055
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


горлиця

Незбутній вірш- ДО УКРАЇНЦІВ

Для  тих,  які  не  знають  хто  вони.  Які  шукають  Новоросії,  і  новоспечені  республіки!  
Знаю,  багато  вже  читали  цей  вірш,  але  може  хто  і  пропустив.  Варто  познайомитись!  

Віктор  Баранов
До  українців

Я  запитую  в  себе,  питаю  у  вас,  у  людей,
Я  питаю  в  книжок,  роззираюсь  на  кожній  сторінці:
Де  той  рік,  де  той  місяць,  той  проклятий  тиждень  і  день,
Коли  ми,  українці,  забули,  що  ми  —  українці?
І  що  в  нас  є  душа,  повна  власних  чеснот  і  щедрот,
І  що  є  у  нас  дума,  яка  ще  од  Байди  нам  в'ється,
І  що  ми  на  Вкраїні  —  таки  український  народ,
А  не  просто  юрба,  що  у  звітах  населенням  зветься.
І  що  хміль  наш  —  у  пісні,  а  не  у  барилах  вина,
І  що  щедрість  —  в  серцях,  а  не  в  магазинних  вітринах.
І  що  є  у  нас  мова,  і  що  українська  вона,
Без  якої  наш  край  —  територія,  а  не  Вкраїна.
Я  до  себе  кажу  і  до  кожного  з  вас:  —  Говори!
Говорімо  усі,  хоч  ми  й  добре  навчились  мовчати!
Запитаймо  у  себе:  відколи,  з  якої  пори
Почали  українці  себе  у  собі  забувати?
Запитаймо  й  про  те,  як  ми  дружно  дійшли  до  буття,
У  якому  свідомості  нашій  збагнути  незмога,
Чом  солодшим  од  меду  нам  видався  чад  забуття
Рідних  слів,  і  пісень,  і  джерел,  і  стежок  від  порога?
Українці  мої!  То  вкраїнці  ми  з  вами  —  чи  як?
Чи  в  "моголах"  і  вмерти  судила  нам  доля  пихата?
Чи  в  могили  й  забрати  судилось  нам  наш  переляк,
Що  розцвів  нам  у  душах  смиренністю  "меншого  брата"?
Українці  мої!  Як  гірчать  мені  власні  слова...
Знаю  добре,  що  й  вам  вони  теж  —  не  солодкі  гостинці.
Але  мушу  казати,  бо  серце,  мов  свічка,  сплива,
Коли  бачу,  як  люто  себе  зневажають  вкраїнці.
Українці  мої!  Дай  вам  Боже  і  щастя,  і  сил.
Можна  жити  й  хохлом,  і  не  згіркне  від  того  хлібина.
Тільки  хто  ж  колись  небо  нахилить  до  ваших  могил,
Як  не  зраджена  вами,  зневажена  вами  Вкраїна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551031
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Микола Серпень

Весняний дощ

По  дощі  я  йшов  собі  по  місту,
Щоб  купити  де-що  на  село.
Навкруги  усе  вже  так  розкисло,
Й  парасольки  в  мене  не  було...
Раптом  на  вітрину  я  наткнувся
Там  стояло  стільки  парасольок!
Від  одної  просто  я  жахнуся,
Ніби  від  півнеба  був  осколок!


Аби  ж  мені  тую  парасолю,
Не  останні  чоботи  я  маю,
Під  дощем,  неначе  в  чистім  полі,
Про  врожай  я  пісню  заспіваю!
Аби  ж  мені  тую  парасолю!


Я  візьму  у  жмені  парасолю,
І  гайда  під  той  шалений  дощ,
Ніби  вихор  вирвався  на  волю,
Чи  зажарку  вкинули  у  борщ!
Хай  шумить  бродяга-дощ  у  місті,
І  вода  хай  залива    пороги...
Будуть  коли  помисли  всі  чисті,
Щастя  і  до  нас  знайде  дорогу!


Дощ  уже  пройшов  і  зупинився,
І  веселка  в  небо  піднялась,
Кожен  стеблик  досхочу  напився,
Потяглася  радість  до  села!
Ой,  моя  ти  земле-сподіванко!
Як  мені  надихатись  тобою?!
Тут  крізь  розмальовані  світанки,
Та  дощі,  роки  йдуть  чередою!

5.01.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550419
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Радченко

Зима їм співає пісень

Дрімає  засніжений  сад
В  безмежжі  обвітрених  снів
І  сниться  йому  зорепад,
Повернення  з  півдня  птахів.
Й  мороз  не  такий  вже  й  страшний,
Бо  прийде  весна  все  одно
Й  на  вишнях  цвіт  буде  рясний,
Весна  розплескає  тепло.
І  вітами  знов  зашумлять
Дерева,  вітаючи  день.
А  зараз  нехай  ще  посплять  -
Зима  їм  співає  пісень.
В  них  ніжності  ноти  бринять
І  знов  заколисують  сад.
Сніжинки  кружляють,  летять  -
Йде  третю  добу  снігопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550643
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Дід Миколай

Нас просять чайки і могили

Скількох  ще  можна  загубити,
Скількох  згноїти  у  Ато.
Щоби  вкінець  вже  зрозуміти,  
Що  в  нас  давно,  своє  .уйло.

І  поки  нам  на  когось  злитись,
Додому    кликати  біду.
Пора  у  хаті  роздивитись.
Невже  приспав  вас  Мурабу…                          

І  знов  дорвались  до  корита
В  Горбах,  як  янгол  на  виду.
Прийшло  від  зайд  свиняче  бидло,
Нажратись  й  справити  нужду.

Вже  не  бояться  й  хамовито,
То  -  тож  генетика,  в  роду.
Як  ті  вовки  несамовито.
Гвалтують  матір  молоду.

Украсти,  сприщити,  продати,
Всигає  яструб,    на  льоту.
Чи  не  пора  уже  їх  гнати
І  погань  знищити  люту.

Нас  просять  чайки  і  могили,
Відкиньте  просять    дрімоту.
Вже  Ваші  предки,  що    почили,
Перевертаються  в  гробу.

Щоб  Ваші  внуки    не  змаліли,
Пора  відправить  зайд  в  Орду.
Поки  хазар"є  не  втопили,
Зовсім  Украйну  молоду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549951
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Таня Кириленко

Навіщо?

Навіщо  усе  це  було  й  так  жорстоко  скінчилось?
Навіщо  лишились  відбитки  на  дні  моїх  снів?
Змінилась  байдужістю  радість  і  звичкою  милість.
Лиш  попелу  жменька  лишилась  в  долонях  моїх.

Тих  барвів  прекрасних,  тих  дотиків  дивних  чарівних,
Тих  звуків  казкових  і  тиші  тієї  п'янкої,
Тих  затишних  і  наймиліших  у  світі  обіймів,
І  того,  що  я  так  хотіла    назвати  любов'ю.

Очей,  що  губились  в  очах  моїх,  дихання  поруч,
І  дотиків  губ  неймовірно  легких  чарівливих....
Лиш  спомин  важкий  нині  серце  по  вінця  наповнить
Просторами  тими,  де  ми  так  безглуздо  щасливі.

08.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549942
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


laura1

Сон

Наснився  сон.  Стою  я  серед  поля.
В  обіймах  квітів  синіх  і  червоних.
І  ось,  немов  на  кіноплівці,  моя  доля
Пройшла  повз  мене  в  барвах  кольорових.

Яскравий  білий  колір  -  то  дитинство.
Моїх  життєвих  митей  неповторних.
Що  пропливли  перлиновим  намистом,
І  зникли  десь,  у  далях  невідомих.

Серед  перлин  -  мої  усміхнені  батьки.
Які  дивилися  з  небес  біло-блакитних,
Немов  з  туману  вийшли  крізь  роки,
І  зникли  знов  у  зоряних  палітрах.

Рожевий  колір  -  з  юності  привіт!
Наступна  мить  життєвої  дороги.
Таємних  мрій  квітучий,  ніжний  світ,
Кохання  першого  всі  радості  й  тривоги.

Червоний  колір  -  молоді  мої  роки.
Пора  безмежної  любові  й  сподівання.
Промчали  водами  бурхливої  ріки,
Розтанули,  мов  вранішнє  світання.

Передостанній  колір  -  золоті  літа,
Що  стеляться  осіннім  листопадом.
А  на  порозі  вже  засніжена  зима,
Вкриває  шлях  холодним  снігопадом.

Остання  мить  -  це  суміш  кольорів,
Якими  вишите  усе  моє  життя.
А  далі  стежка  йде  в  незвідані  краї,
Яка  зникає  в  вічності  буття.

08.  01.  2015                                    Л.  Маковей



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549740
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Макієвська

Христос народився! Славімо його!


Зійшла  Зоря  на  небесах,  забили  дзвони  у  церквах,
Блискавкою  спалахнув  священний  вогонь,  запалав,
Пречиста  Діва  Марія  сина  народила,    в  яслах,  
Про  це  сповістили  три  Царя  і  сам  Бог  звістку  дав.

Славімо  його!  Возносимо  ми  осанну  в  молитвах,
Христос  народився!  Для  спасіння  твого  і  мого,
Щоб  були  любов  і  мир  у  нас,  і  не  жили  ми  в  гріхах,
Щоб  не  було  в  нас  війн  і  вибрали  світлу    дорогу.

Бог  на  Землю  Сина  свого  єдинородного  послав,
Своє  дитя  на  муки  віддав..."Вір!  Я  одесную"-
Він  сказав-"  Є  Бог  і  є  вічне  життя...",-  щоб  Віра  зросла,
Укріпилася.  Христос  народився  !  Алілуя!

***
З  Різдвом  Христовим  всіх  вітаю!
Миру  й  злагоди  бажаю!
Щоб  любов  була  у  вас,
А  Христос  нас  від  бід  спас!

***
Р.S.
В  перекладі  з  церковно-слов`янського  :  "одесную"  -  означає  по  праву  сторону.  
Можливо:  перехрещу    правою  рукою  і  цим  захищу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549642
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Дід Миколай

Тануть чоколядки

Рік  старий  тікає
Кізонька  ступає.
Із  доріг  у  хату,
Прямо  на  поріг.
Згляньтесь  мої  дітки,
Прихистіть  сирітку,
Втомлена  з  дороги,
Збилася  із  ніг.

Взуйте  із  полички  
В  білі  черевички.
В  білому  халаті,
Світла  наче  сніг.
Кізочка  -  лебідка,
Вам  віддячить  влітку.
Влітку    її  личко,
Висохне  від  сліз.

Зимонька  крупою
Всіялаcь  густою.
Мяла  з  конопельок,
Сріблений  кужіль.
Разом  з  Колядою,
Виткала  сувою.
Он  який  розкішний,
Пледовий  текстиль…

Забирайте  кізку,
Нехай  витре  слізку.
Пора  вже  гулятки,
Висох  в  неї  ніс.
Вділи  рукавички?
Застебніть  гудзИчки.
На  дворі  й  синички,
Поховались  в  ліс.

В  хижці  годівнички,
Всипте  їм  пшенички.
Досить  вже  ховатись,
Кличте  на  узвіз.
З  дому  на  левадки,  
Йдіть  колядуватки.
Тануть  чоколядки,
Кізоньки  сюрприз.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЄВО І ТРІШЕЧКИ ЖАРТОМА

                                           [i]    …і  блукає  у  пошуках  рим  
                                               не  почуте  «люблю».
                                                                         [b]Оленка  Зелена

[color="#ff0000"]
Шалений  біг…  Нестримні  маси…
Коловорот  чумних  епох…
Й  Орфей  гостює  час  від  часу  
В  гаремах  душ,  де  –  дремний  бог…
У  нього  доля  –  мов  би  наша:
Нараз  жирує,  то  худить…
Як    калапеця  –  гарна  каша,
Як  неотесана  блакить.
І  ось  вистукує  епіграф,
Снують  метафори…    І  враз  –  
Впадає  Ліра  із  пюпітром
В  несамовитий  нот  екстаз…
А  той  скрипковий  ключ  –  наївний,  
Немов  скажений,    ллє  і  ллє…
Небесну  музику  чарівну,
Що  і  не  втямиш,    де  ти  є…
Чи  то  в    концертній  світлій  залі,
Де  чари  ті  щасливлять  мить,
Чи  у  чуттів  земних  вуалі,
Де  темна  ніч  чарівність  снить…
І  в  неземних  гортанних  звуках
Блукає  чарівне    “ЛЮБЛЮ”…
Шукає  рим  і  з  небом  злуку!
Неначе  плуг  свою  ріллю…
І  вже  вони  усі  у  небі…
Душа  вже  зм’якла…  Випав  ключ…
Він  їй  тепер  уже  не  треба  –
Її  пошарпану  не  муч!
Та  ось  зникає  вже  наснага…
Чуття  метафор,  твердих  рим…
Пошліть  Орфею  мить  розваги:
Нехай  Неаполь  чи  то  Рим…  

…І    ось  Орфей  вернувсь  з  відпустки
І  знову  взяв  до  рук  штурвал…
Його  ми  просим  часто-густо:
“О,  дай  дихнуть,  спини  свій  шал!”

…Та    рими  враз  вірші  знаходять,
Бо  Ліра  знову  тішить  муз,
Немов  поета  –  пишна  врода  
Неперевершених  Марусь..[/color][/b]

08.01.2015
Кельн,ФРН


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Tombe la neige

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Сальваторе  Адамо)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K-DKXuWuoYM[/youtube]

   [b]  Падав  сніг[i][/i][/b]

Сніг  опадає.
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє.
Але  сум  мій  без  меж.
Біла  сніжинко,
Ти  сльозою  впадеш!
Пташка  на  гілці
В  розпачі  теж.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..


Сніг  опадає  .
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє
скорботно,  та  все  ж,
Сум,  безнадію
Він  не  накрив,
Білу  самотність
Не  запорошив.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..

==========================


[b]  Salvatore  Adamo[/b]

 
         [i]Tombe  la  neige   [/i]
 
Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Et  mon  cœur  s’habille  de  noir  
Ce  soyeux  cortège  
Tout  en  larmes  blanches  
L’oiseau  sur  la  branche  
Pleure  le  sortilège  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège  

Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Tout  est  blanc  de  désespoir  
Triste  certitude  
Le  froid  et  l’absence  
Cet  odieux  silence  
Blanche  solitude  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549492
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ніни Третяк :: Різдвяна


Забіліли  сніги  над  світом,
Завірюха  не  бачить  світу,
Закрутила  сніжинок  зграю  –
І  з  полону  не  випускає.

         Приспів:
   [i]Я  снігами  бреду,  снігами,
   Поспішаю  в  село  до  мами.
   Де  країна  дитинства  чудова,
   Де  різдвяна  кутя  медова.
[/i]
А  хурделиця  посміялась  –
І  погналась  за  кимсь,  погналась,
А  на  небі  зоря  різдвяна
Випливала  з  густого  туману.

Приспів.

Задивились  на  землю  зорі  –
Просвітліло  в  душі  й  надворі,
Де  безмежно  щаслива  мати
Виглядає  мене  на  свято.

Приспів.

Перейшла  я  густими  снігами,
Поклонилась  зірниці  і  мамі,
І  країні  дитинства  казковій,
І  різдвяній  куті  медовій.
 
---------------

Ніна  Третяк  -  поет  з  великим  творчим  стажем  -  тільки-но  з'явилась  в  дружній  сім'ї  сайту  Клуб  Поезії.  Цією  піснею  вітаю  її  з  цим.  
З  Різдвом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549298
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Дві самотні душі…

Ти  прилітай  прошу  тебе,  коханий  вітре,
Бо  я  із  пам’яті  тебе  ніяк  не  витру.

 Віталій  Назарук
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189

------------------------------------
За  вікном  тополя  рівна,  як  струна.
Мабуть,  така  доля:  все  стоїть  одна.
Іноді  самотність  вітер  поруша,
Так  її  покірність  душу  полегша.

Дві  самотні  душі,  вже  прив"ялий  цвіт.
Тільки  є  несхожість:  різний  в  них  політ.
Прилетить  погладить,  а  вона  все  спить.
Це  ж  зима,  так  треба...  тихо  не  будить.

Припаде  до  гілок,  тихо  шепотить,
Та  вона  не  чує...  Так  солодко  спить..
А  мороз  лютує..  Дивний  бачить  сон..
Він  її  врятує  в  цей  важкий  сезон.

Сніг  їй  по  коліна  й  на  гілках  приліг.  
Та  її    зігріє  ніжний  оберіг.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Радченко

На полі ще визріє житечко

Поспішно  іду  і  боюсь
Спіткнутись  і  впасти.  Що  потім?
А  раптом  я  не  підіймусь  –
Й  сліда  не  лишиться,  лиш  попіл
Моїх  «не  сбулось»  і  «було».
Літа  відлетять  геть,  у  вирій,
Мій  Ангел  підставить  крило
Й  полине  душа  в  інший  вимір.
І  серед    мільйонів  зірок
Погасне  іще  одна  зірочка.
Але  не  прийшов  ще  мій  строк  –
На  полі  ще  визріє  житечко.
Ще  прийдуть  і  осінь,  й  зима,
На  зміну  весні  прийдуть  й  літові.
Іду  я  життям  не  дарма  –
Зустрічному  дякую  вітрові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548795
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Валя Савелюк

ГОЛОВНА НОВИНА

основну
новину́  –  
головну
на  кожну  наступну  
«завтрашню»  днину
сповіщає  
звичайний  «ді́дівський»
непомітно-настінний  одривний  календар:
отакий  винятковий  пророчий  дар
тільки  «дідівський»  одривний  календар  –  має…

а  сучасні,  глянцеві,  перекидні,
річні́-мі́сячні,
розцяцькові  і  престижні  –  ні…

…десь,  на
цивілізаційній  обочині,
у  старенькій  хатині
на  давно  біленій  до  Різдва  стіні  –
ще  туляться,  сірі  і  мовчазні,
забуті  провісники  одривні́

там,  у  хатині  глиняній,
забутий  на  покутті  –  дідух  столітній:
на  усе  іще  хвацько  вусатих  колосках  житніх,    
на  сокирка́х-васи́льках,  про́сі-вівсі́,  
усілякому  збіжжі-коло́ссі  –
у  ажурному  павутинні
час  заплутався  
і  дрімає-пока́шлює  у  теплому  по́росі,  
а  з  ним  –  календарі  одривні,  
настінні-щоденні,
годинники  заводні  –
з  котами-зозулями-гирями  –  механічні…


заберешся  одного  разу
у  отаку  оазу  –
побачиш  на  білій  стіні
давно  пожовклі  прожиті  дні
чиїсь  одривні
і  на  кожнім  вицвілому  листочку
у  непримітнім  його  куточку
знайдеш  набиту  
найдрібнішим  друкарським  петитом
основну
найважливішу  завтрашню  новину…

листок  календарний
навздогін  тобі  
на  долівку  глиняну  упаде  -
із  пророчим  дрібненьким  на́писом:

«ЗАВТРА  СОНЦЕ  ЗІЙДЕ...»!!!

05.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549002
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


горлиця

СНІЖИНКИ

Кружляють  сніжинки  в  зимовому  вальсі  ,
На  хвильку  присядуть,  та  й  знову  в  танок  ,
Витворює    вітер    дивні  вихиляси,
Навкруг  розкидає    пухнастий  сніжок!

Он  кинув  сніжинку    в  обійми  другої,  
Зліпилися  разом  летять  понад  став,  
Mандрують  тихенько    в  обіймах,  між  хвої
Спочинок  знаходять,  де  вітер  настав!    

У  затишку  мило  їм,    вітер  не  віє  ,
Так  вічно  б  сидіти,  та  знають  одне,
Хоч  вітер  й  затихне  ,  то  сонце  пригріє,
Розтане  в  них  щастя,  сльоза  потече!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548988
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Олекса Удайко

Ноймарк Саксонський

1.
[i]Глухими  штрасами  Ноймарку
Летить  з  дощем  осіння  мить,
І  вітер  з  темного  фільварку
Шаліє,  казиться,  шумить.
Бурчитить  сердито  струмінь  в  Басі*-
Ще  довго  до  могутніх  рік**!  -
Немов  струна  у  контрабасі,
Гуде  між  скель,  як  і  торік.
Щаліє,  сердиться  природа...
У  цю  тривожну,  темну  ніч:
Нема  на  вулицях  народу  -
Всі  з  темрявою  віч-на-віч,
Та  там,  в  будинках  світлі  шиби  
Теплом  у  темінь  мерехтять,
І  враз  чуття  стають  на  диби:
У  світі  є  –  які  не  сплять…

Що  думають  неспалі  люди?..  
Чим  потурбовані  вони?  
Які  бажання  їх  так  будять?
Адже  у  них  тут  –  без  війни!

Зайдемо  ще  раз  в  їхні  хати,
Щоб  все  в  неспалих  розпитать…

...Та  час    додому  повертати,
Де  інші  люди,  інший  тать…[/i]
_______
*Маленька  гірська  річка  в  Саксонії.
**Ноймаркський  Бах  впадає  у  р.  Плайзе,  а  та  
     через  Ельстер  і    Заале  в  Ельбу  (в  Магдебурзі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549058
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


kulbabka

Снишся мені…

[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]

Ніч  обростає  снігом,  мов  деревій,
Знову  на  небі  борошно  труть  крізь  сито...
Снишся  мені  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  вітром  шибку  душі  розбито.

Виють  крізь  неї  протяги,  як  вовки,
Б'ються  крильми  замети,  мов  дикі  гуси...
Ти  говори  зі  мною,  сотай  думки,
В  серці  вгамуй  цунамі  і  землетруси!..

Взявши  за  руку,  в  далеч  мене  веди  ─
Десь  у  надхмарний  простір,  а  може  й  вище!..
Не  озирайся  ─  сніг  замете  сліди,
Не  прислухайся  ─  вітер  дротами  свище...

Ліпить  хуртеча  в  очі  ─  ну,  хай  їй  грець!
Комин  коптить  у  небо,  немов  сигара,
Вітром  розсіяний  відгомін  двох  сердець
Ловлять  з  висот  небесних  земні  радари.

Так  мені  легко  в  аурі  світлій  цій,
Проз  хуртовину  світить  щаслива  зірка!..
Просто  приходь  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  серце  гупає  до  одвірка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання зі святами для Оксанки ( Корозлик) …

Горить  тихо  свічка,  пломінець  палає.
Ніч  стулила  вічки,  а  я  все  благаю:
Поможи,  Мій  Боже,  добрій  оцій  жінці,
Щоб  Любов  наповнилася  аж  по  самі  вінця.

Щоб  здоров"я  й  щастя  були  повна  хата,
Щоб  ти,  Оксаночко,  була  всим  багата.
Щоб  збулися  мрії,  що  лягли  на  душу.
За  все  поважаю:  я  признатись  мушу.

Хай  в  далекім  краї,  не  болить  серденько.
Знай:  тебе  чекають  рідні  твої,  ненька.
Не  сумуй:  так  сталось,  так  повинно  бути.
Тільки  Україну,  не  дай  Бог,  забути.

А  коли  на  серці  тобі  буде  важко,
Ти  згадай  берізки,  польові  ромашки.
Полетить  до  тебе  вітер  рідний  з  поля...
Нехай  ніжним  цвітом  цвіте  твоя  доля...

Вітаю  зі  сятами  тебе,  МОЯ  РІДНА!!






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548951
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Нащо серця забаганку бережу, лелію?

Знову  крутить  заметіль.
Рання  ще  пора.
Затамую  свою  біль.
Може,  то  все  гра?

Скільки  літ  ішла  до  тебе,
Але  тільки  в  сні.
Може,  серцю  тепла  треба
В  ночі  крижані?

Де  взялась  оця  біда,
Що  вселилась  в  душу?
Хоч  надія  тут  бліда,  
Та  терпіти  мушу.

Може,  гріх  того  любити,
Хто  про  це  не  знає.
Чим  ти  зміг  так  осліпити?
Іще  рік  минає...

Чашка  чаю  спозаранку,
Дочитаю  мрії.
Нащо  серця  забаганку
Бережу,  лелію?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548924
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Елена Марс

Таємне кохання

[b]В  зимовому  парку,  в  маленькій  альтанці,
Ховалась  любов,  від  сторонніх  очей.
Ще  вчора  -  знайомі;  сьогодні  -  коханці.
Чи  буде  співати  для  них  соловей?..

Здається,  що  журить  весь  світ  це  кохання,
І  навіть  альтанка  -  цей  свідок  німий.
А  в  них  ця  любов  -  ніби  казка  остання;
Малесеньке  щастя  -  мов  дар  від  зими.

У  теплі  обійми,  у  вир  поцілунків,
Від  всього  тікали,  бодай  би  на  мить
Відчути  гарячість  таємних  стосунків,
Красивих  стосунків  -  мов  неба  блакить.

На  жаль,  прокричати  про  це  -  неможливо!
Хоч  гріх  і  солодкий,  а  все-таки  -  гріх!
...Чужі  язики  -  мов  пекуча  кропива!..
Таємне  кохання  -  як  сльози  крізь  сміх.[i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547706
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 05.01.2015


Дід Миколай

Ще є робота дома

Ідіть  сини  мої  ідіть,
Ідіть  мої  солдати.
Додому  Волю  принесіть,
Чекає  Батько  й  Мати.

На  нашій  втомленій  землі,
Гостинців  дайте  з  Граду.
Щоби  почули  у  Кремлі,
І  з  переду  і  з  заду.

Ідіть  солдатики,  ідіть.
Нехай  не  візьме  втома.
Свою  голівоньку  верніть
Бо  є  робота  дома.

Сидять,  як  когути  жиди
В  Донбасі  й  на  Волині.
Зажрались  зовсім  вже  с.оти,
Розпаслися,  як  свині.

Проснулись  Умань  і  Лубни,
Запалено  лампаду.
Тож  хай  подавляться  вони,
Камінням  із  Арбату..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548865
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015


НАДЕЖДА М.

Надії вогник сяє хай в очах…

Коли  в  душі  зашкалює  від  щастя,
Так  хочеться  обняти  цілий  світ.
Я  відчуваю:  це  мені  удасться,
Бо  поруч  очі  -  справжній  малахіт.

А  серце  так  тріпочеться,  як  пташка,
Коли  торкаюся  твоєї  я  руки.
І  що  зима,  повірити  так  важко,
Бо  від  тепла    розтріскались  бруньки.

Та  я  іще  не  вірю  в  те,  що  сталось,
На  віях  забриніла  знов  сльоза.
А,  може,  мені  сильно  так  бажалось,
Почути    ще  нечувані  слова?

І  закрутилися,  як  сніг,  у  круговерті.
І  я  повірила  у  ці  прості  слова,
Бо  так  звучали  щиро  і  відверто.
І  ніби  казка  дивна  ожила.

Слова  посіять  можуть  в  серці  муку,
То  ж  будьте  обережні  у  словах.
Не  завдавайте  любим  своїм  смутку.
Надії  вогник  сяє  хай  в  очах....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548778
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Михайла Плосковітова :: У свята



Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  в  цьогорічнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Юхниця Євген

У гірському готелі

У  гірському  готелі

 Не  прагне  гаснути  багаття
 В  Гостинному  каміні.
 Вуглинки,  як  вечірні  плаття,
 Виблискують  камінням.
 Хоч  хто  на  спалахи  не  гляне  –
 Той  не  відводить  очі.
 Як  мріють  вразливі  гурмани,
 Щоб  не  скінчались  ночі...

 Ліворуч,  раптом,  блисткограєм,
 Немов,  із  вогняних  каблучок.
 Ти  сходила  у  зал:  "Вітаю",  
З  гірських  кришталиків  співучих
 Свята  привітна  досконалість...
 "Кому  з  нас  диво  усміхалось?",  -
 Подумалось  чоловікам.
 ...Камін  палав  серцям,  очам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548689
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


НАДЕЖДА М.

Життєва річка знову потече…

Таке  життя...Тече,  неначе  річка.  
Повільно,  не  виходить  з  берегів.
І  тануть  дні,  як  непогасша  свічка,
Як  талий  сніг,  пливе  кудись  з  полів.

Це  не  дорога,  вкрита  килимами
Із  квітів  неземної  красоти.
Та  все  -таки  наповнена  дивами:
На  ній  колись  зустрілись  я  і  ти.

І  ось  ідем  ми  битими  шляхами,
По  бездоріжжю,  що  бува  підчас.
Бува  болить:  ідемо  колючками,
Та  треба  йти,  бо  вогник  ще  не  згас.

Схитнеться  світ:  закрадеться  безсилля.
Та  як  зуміти  тут  підняти  дух?
А  що  робить,  коли  накриє  хвиля
Із  негараздів  і  життєвих  мук?

Тоді  думки:  як  зберегти  багаття?
Можливо,  тут  звернутись  до  вітрів?
Нехай  в  душі  роздмухують  знов  ватру,
Коли  у  серці  запече  надрив.

Ми  сядемо  край  вогника  святого.
Надійне  над  усе  твоє  плече.
Немає  виходу,  повір,  другого...
Життєва  річка  знову  потече...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548699
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Дід Миколай

З любовю до України

Щоби  відчулось  серденьку  привітно,
Аби  свобідно  дихалось  грудьми.
Тримай  себе  достойно  і  привільно,
Нехай  розтануть  залишки  зими.

Сховай  гординю  й  заздрощі  в  закуток.
Нехай  назавжди  спішаться  вони.
Лелій  в  житті  до  гробу  цей  здобуток
Й  в  очах  засвітить  пролісок  весни.

Люби  Вкраїну  віддано  і  щиро,
Всміхайся,  крізь  життя  її  твори.
Добро  твори,  направо  і  наліво.
Тобі  колись  повернуться  дари.

Ще  пам’ятай,  що  ми  синок  удома,
Коли  плюють  лице  не  підставляй.
Не  та  у  наших  генах  хромосома,
Під  зад  паскуді  синку  надавай.

Щоб  не  забуть  свою  козачу  вдачу...
Хай  пам’ятають  підлі  вороги.
З  піховОк  виймем  шаблю  на  роздачу
Щоб  не  лишить  за  ними  й  потрухи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548299
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 04.01.2015


kulbabka

Дива таки трапляються…

Дива́  таки  трапляються,  повір,
І  засвіти  лампадкою  надію
У  ніч,  коли  посріблений  факір
Зірок  огненних  вивергне  завію
В  безодню  неба,  вижухлий  велюр
Вмить  спалахне  гранатовим  камінням
І  в  завитках  розкішних  шевелюр
Зимових  крон  розсипле  мерехтіння.
Обтрусять  сажу  в  комині  вітри,
Як  чорну  пудру  на  обличчя  ночі,
Різдвяний  янгол  спуститься  згори,
Крильми́,  мов  хуртовина,  залопоче...
І  за  собою  мовчки  поведе
Настрі́чу  дню  січневому  новому,
І  розіллє  багряне  каркаде
Світанок  у  мереживі  тонкому
На  вовну  хмар,  і  перший  промінець
Затягне  облямівкою  тонкою
В  душі  твоїй  задавнений  рубець,
Немов  сам  Бог  торкнув  тебе  рукою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Осіріс

На краєчку завії

               

У  вицвілій  тиші  німої  дрімоти
Нашіптує  грудень  зими  привороти,
Змороженим  басом.  
Заклякли  в  боязні  під  льодом  калюжі.
На  вікнах  розквітли  прозірчасті  ружі,  
Що  витечуть  з  часом.

Промінчиком  сонце  голубить  бурульки.
Розкурює  вітер  закопчені  люльки
Печей  над  дахами.
Мережать  синички  галуззя  вільхові.
Пряде  полохливо  в  тепленькому  схові
Зайчисько  вухами.

Вовтузяться  миші  в  кургановім  тілі.
На  обрії  сунуть  хмарини  дозрілі
З  нюансом  завії.
Ще  мить  й  проти  сонця  займуться  жаринки.
Опустяться  тихо  тендітні  сніжинки  
Алмазом  на  вії.  

В  чарівності  білій  німої  дрімоти,
Шептатиме  січень  зими  привороти…
В  гонитві  із  часом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Любов Ігнатова

Відлига

Люблю  відлигу:    небо  акварельне,  
Напівпрозорі  хмарки,  дзвін  струмків...  
Душа  бринить,  співає  акапельно,  
І  настрій  враз  метеликом  злетів!..  

Я  човника  зроблю  із  мрій  крилатих,  
А  замість  ростри  -посмішка  моя;  
І  хай  пливе,  щоб  друзям  дарувати  
Солодкий  спомин  -  співи  солов'я!..  

І  поцілую  вітрове  стокрилля,  
Щоб  знов  побачить  кучеряві  сни...  
Хтось  думає,  що  це  -зими  безсилля?  
Відлига  -  репетиція  весни!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


НАДЕЖДА М.

Любов без метушні…

Всю  ніч  мете  надворі  завірюха.
Закидані  дерева  і  шляхи.
А  я  люблю  зимову  пісню  слухать,
Коли  у  сон  потонуть  всі  хати.

І  вітер  неспокійний,  завиває.
Йому  бракує,  мабуть,  теплоти.
А  пам"ять  жовтий  зошит  все  гортає...
Так  хочеться  узнать,  де  зараз  ти.

Сніжинки  закрутились,  ніби  мухи.
Підсліпуватий  блимає  ліхтар.
Я    намагаюсь  тиші  голос  слухать.
Он  ряд  ялинок,  ніби  ряд  примар.  

Знайомий  голос  чую  в  заметілі.
Я  знаю:  це-  фантастика  одна.
Мої  думки  знялися  й  полетіли.
Уява  розгулялася  моя.

Душа  моя  радіє,  хоч  ти  витвір.
Та  все  ще  придивляюся  в  вікно.
Та  ні,  то  все  регоче  вітер.
Як  жаль,  що  я  не  можу  пить  вино..

Коли  думки  над  мною  верховодять,
То  як  же  довподоби  це  мені.
Вони  мене  у  світ    щасливий  вводять,
Де  світ  чудес:  любов  без  метушні...



















-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


@NN@

Здавалось, - такого не може бути…

                                                   Хай  буде  той  навік  проклятий,  
                                                           Хто  батька  й  край  свій  забува!
                                                                       (Володимир  Сосюра)


Здавалось,  -  такого  не  може  бути,
Двадцять  перше  століття...  і  що  -  війна.
В  Україні  знову  часи  лихопуття,
Серце  навпіл  -  слізьми  умилась  вона.
.....................................................................
Її  хлопці  знову  лягають  в  ріллю,
Бо  Ірод  забув,  що  ми  Божі  діти,
І  будем  до  скону  за  землю  свою
Стояти,  і  нас  не  збороти,  не  вбити.
...............................................................
По  венах  тече  у  нас  кров  -  не  водиця,
Ми  вмієм  боротись  і  сіяти  хліб.
І  палко  до  Бога  всім  серцем  молиться,  
Хоч  ми  й  трударі,  та  козацький  наш  рід.
........................................................................
Знайте  свої  і  чужинські  Іуди,
Господь  вас  навік  зайклеймив,  як  таких,
Не  буде  вам  щастя  і  долі  не  буде,
Ви  струхли  давно  в  утробах  своїх.
............................................................................
Небо  Вкраїни  -  волошками  синіми,
І  хліб  золотий  нам  уродить  земля,
Маки  в  житах  -  то  пам’ять  про  Сина,  
Що  мати  за  волю  і  мир  віддала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


laura1

Новорічне привітання

Вітаю  з  Новим,    2015  роком  родину,  друзів,  поетів  і  весь  народ  України.  Нехай  Новий  рік  буде  радісним,  щасливим  і  переможним  у  війні    з  російськими  окупантами.

От  і  знову  Вас  вітаю  з  Нови́м  роком!
Зі  старим  прощаюсь  без  жалю.
Бо  пройшов  він  Україною  галопом,
І  приніс  багато  горя  і  вогню.

Прокотився  він  жорстокою  війною,
Забираючи  з  собою  в  інший  світ,
Наших  славних,  доблесних  героїв,
Наш  найкращий  молодості  цвіт.

Був  для  нас  він  вчителем,  пророком.
Показав,  які  є  цінності  життя.
Милосердя  й  співчуття  давав  уроки,
І  пішов,  як  і  прийшов  у  небуття.

Що  ж,  у  всьому  є  дві  сторони  медалі,
І  людей  вчить  більше  горе  і  біда.
Незважаючи  на  все,  йдемо  ми  далі.
Незважаючи  на  те,  що  йде  війна.

Я  бажаю  всім  в  Ново́му  році
Мудрості,  терпіння  і  любові.
Щоб  від  радості  світились  Ваші  очі,
Мир  був  і  добробут  в  кожнім  домі.

Щоб  здійснилися  усі  Ваші  бажання,
Що  під  Нови́й  рік  Ви  загадали.
Я  бажаю  всім  Вам  процвітання,
І  щоб  більше  матері  так  не  страждали.

Славний,  надзвичайний,  мій  народе!
Ти  найкращий!  Ти  моя  родина!
Новий  рік  хай  принесе  нам  перемогу,
Україна  буде  сильна  і  єдина.

І  нікому  не  зламати  нашу  волю,
Бо  судилося  нам  жити  в  цій  країні.
В  Нови́й  рік  я  зичу  кращої  Вам  долі,
Хай  щастить  у  рідній,  вільній  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548371
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Дід Миколай

Спіть мої малята

Із  –  за  хмарки
сонечко,
Загляда  в
віконечко.
Чи  проснулись  з
нічки,
Лесики  й  Марічки.
 
Досить  вам  вже
спатки,
Пора  уставатки.
Вийдіть  у
садочок,
Підем  на
ставочок.
 
На  ставку  малята,
Ялинка  патлата.
Дід  Мороз  у
клунок,
Вам  поклав
дарунок.
 
І  з  нагоди  свята,
Ви  беріть
санчата.
Грайте  любі  в
сніжки,
Діда  Білосніжки.
 
Граються
внучатка,
Лісові  звірята.
Навкруги  казково,
Світить
загадково.
 
Та  вже  скоро
спатки,
Тож  пора  до
хатки.
Блимнула  лампада,
Вже  вам  нічка  рада.
 
Спіть  мої  малята,
І  в  ставку  зайчата.
Зорі  -  ночі  чати,
Будуть  колихати.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548233
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Галина_Литовченко

РІЗДВЯНЕ

Вкрила  щедро  зима  і  сади,  і  поля,
постеливши  пухнастого  снігу  перину.
І  зеленим  гіллям  білий  світ  звеселя,
зустрічати  Різдво  спорядилась    ялина.

Принесли  снігурі  горобини  разки,
нахромились  на  хвою  різьблені  сніжинки.  
Помолов  вітерець  кригу  в  срібні  друзки,
сипонув  мішури  на  рамена  ялинки.

В  полив’янім  горнятку  зімліє  кутя,  
розвеселим  вертепом  затіється  свято
і  шляхетні  в  серцях  спалахнуть  почуття
що  із  сяйвом  зірок  принесуть  янголята.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548241
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


НАДЕЖДА М.

Я не люблю відлигу зимову…

Знітилися  зненацька  кучугури
І  сніг  увесь  полегшено  присів.

 stawitscky  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548106

---------------------------------------
Я  не  люблю,  коли  в  природі  зміни.
Усе  повинно  збутися,  як  слід.
Навіщо  ті  разючі  переміни,
Навіщо  восени  вишневий  цвіт?

Зима    хай  буде  сніжна  і  морозна.
Я  не  люблю  відлигу  зимову.
Кому  сказать,  що  це  все  несерйозно:
Ось  сніг  розтав  і  бачу  я  траву.

Течуть  струмки,  як  ранньою  весною.
Купаються  в  калюжах  горобці.
Я  хочу  милуватися  зимою,
Щоб  сніг  не  тав  в  моєму  кулаці.

А  то  зима  закрутиться  весною.
Квітучий  сад  закидають  сніги.
Так  хочеться  заплакать  за  красою,
Морозом  вбиту,  бачу  навкруги.

Отак  і  в  нас  з  тобою  бува  часто:
Зимою  у  серцях    цвіте  весна...
Та  раптом  все  міняється  й  невчасно
Хурделиця  все  снігом  заміта.

Я    хочу,  щоб  в  житті  була  стабільність,
Хоч  знаю:  не  минути  і  зими.
В  душі  ми  можем  помінять  тональність.
Чому  ж  не  зАвжди    робимо  це  ми...

Чому  буває  так?  Чому?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548181
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Дід Миколай

З Новим роком мої українці

Україно  моя  неповторна,
Неспалимий  мій  лагідний  спів.
Твоя  мова  в  віках  непоборна,
Не  знайду  для  любові  їй  слів.

З  Новим  роком  моя  Україно
В  крилах  віру  несуть  чаклуни.
Ще  розквітнеш  могутня  й  єдина,
Захистять  тебе  внуки  й  сини.

Не  забули  солдати  в  окопах,
Скоро  прийдуть  чекайте  в  Горбах.
Засиділася  ваша  вже  жо.а,
Їздить  досі  на  наших  плечах.

Пора  брати  "правИло"  у  руки,
Поки  в  душах  вогонь  не  потух.
Очі    всохли  уже  від  розпуки,
Пора  браття  позбутися  мух.

Лише  красти  навчились  примати,
Нас  дістали  вже  ваші  байки.
В  нашій  хаті  пора  вже  забрати,
Те  що  наші  надбали  батьки.

Нехай  згинуть  іудо  -  ординці,
Хай  повіситься  жид  і  москаль.
З  Новим  роком  мої  українці,
Дома  ми  свого  щастя  коваль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547981
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Олекса Удайко

ВСІХ КЛУБІВЦІВ – З НОВИМ РОКОМ!*

[b][i]Ми  року  Нового  чекали,
Як  нового  життя  начало…  
І  ось  він  в  хату  увійшов
Хоч  ноги  збив…  до  підошов!

Хай  Новий  рік  несе  дива…
Нехай  дотла  згорить  Москва!
І  ще  б  нам    дуже  повезло,
Якби  застрелився  х-ло!

Нехай  у    наших  ворогів
Всі  ріки  вийдуть  з  берегів!
Щоб  газ  –  по  тридцять,  нафта  –  двадцять:
То  ж  москалі  хай  веселяться!

…А  нам  щоб  жити  без  війни.
Нехай  насняться  віщі  сни.
Щоб    кожен  українець  –  брат!
Щоб  рід  помножився  стократ.

Щоб  стали  вільними  ми  нині,
Здобудем  славу  Україні!
Щоб  геть  із  влади  –  всю  холеру,
Й  родивсь  новий  Степан  Бандера!**[/i]
[/b]
_________
*Не  претендуючи  на  авторство,  пропоную  
   колегам  і  читачам  клубу  цю  співомовку  як
   нешкідливий  засіб  від  новорічного  похмільного
   синдрому.  Вірш  надіслала  мені  колега  Наталія
   Матвієнко,  офіційним  опонентом  дисертації  якої  
   я  мав  нагоду  виступити  в  переддень  нового  року.
   Мав  гріх  редагувати  твір  та  додати  1-го  катрена.

**День  народження  якого  ми  відзначаємо  сьогодні.    
[youtube]http://youtu.be/Denma8YWL0Y[/youtube]      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547949
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Середзим’я


Білосніжна  скатертина.
Все  сріблиться  і  дзвенить.
Днів  зимових  самотина
через  стіни  студенить.

В    зимнім  чуді  є  потреба.
Час  замерз  і  ледь  повзе.
Грип  напав  на  хмуре  небо,
Навіть  в  сонця  ГРЗ.

Все,  що  я  за  рік  напташив,  
В  своїй  нірці  розложу,
Запрошу  когось  із  наших,
Щось  важливе  розкажу.  

Буде  полум'я  в  каміні.
Ми  читатимем  вірші.
Від  сп'яніння  й  розуміння  
Потепліє  на  душі.

Тижнів  два  ми  будем    п'яно
Підкоряти  зимній  пік,
доки  врешті-решт  не  грянем:
«Ну,  так  здрастуй,  новий  рік!»

01.01.15
-------------

На  фото  власний  малюнок  -  чорна  акварель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547935
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання з Новим роком…

Тихенько,  непомітно  Новий  рік
Спупив  з  надією  на  кожен  наш  поріг.
Повільно  він  рахує  кожен  час.
Я  вірю,  що  з  добром  прийшов  до  нас.
Дозволь  сказати  пару  тобі  слів:
Хай  все  здійсниться  те,  що  ти  хотів,
Щоб  серця  вогник  вітер  не  згасив.
Нехай  дорога  стелиться  пряма.
Надія  в  серці  теплиться  свята.
Любов  цвіте,  зігріта  у  теплі.
Усі  слова  найкращі  лиш  тобі.
Хай  серденько  дивує  добротою,
А  вчинки  й  твої  помисли  -  красою.
Я  дякую  за  радість  спілкування.
Прийми  від  мене  щирі  побажання.
З  Новим  роком!  З  новим  щастям!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547900
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Дід Миколай

з новим роком

З  Новим  Роком  всіх  вітаю,
Діточок  й  зайчаток  з  гаю.

В  санках  сплетених  з  лози,
Їде  в  гості  Рік  Кози.

Гляньте  хвостиком  махає.
Вже  сьогодні  прилітає,

І  на  дворі  і  в  оселі,
Будьте  радісні  й  веселі.

Вже  ступила  на  поріг,
Зустрічайте  Новий  Рік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547859
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Побажання на Новорічне Свято

Вітер  на  голочки  сніжних    ялинок
наче  алмазного  пилу  жбурнув!
Двох  не  буває  подібних  сніжинок!
«Ви  дивовижні!»,    -    я  їм  шепнув.

В  ніч  новорічну  задумати  варто  -
що  має  збутись,  що  б  я  хотів?
Танців  і  музики,  ігор  і  жартів!
Не  кулеметних  –  бенгальських  вогнів!

Щоб  на  ялинці  висіли  цукерки,
чути  було  щоб  пісні,  а  не  мат,
залпи  салютів  і    фейєрверків,
а  не  російських  гранат  чи  гармат!

Хай  перетворяться  в  лід  окупанти,
хай  заметуть  їх  горби  снігові,
а  хутіна  вдарять  кремлівські  куранти
по  безтолоковій  його  голові!
31.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


НАДЕЖДА М.

МОЇМ ЛЮБИМ ДРУЗЯМ САЙТУ…

Добігає  кінця  старий  рік.
Хай  не  всі  в  нас  збулися  надії.
Новий  рік  ось  ступа  на  поріг.
Хай  здійсняться  нездійснені  мрії.

Хай  нам  радість,  всім  мир  принесе.
І  щоб  очі  від  сліз  не  блищали.
Хай  здійсниться  омріяне  все.
Щоб  багатші,  щасливими  стали,

Я    спілкуюся  з  вами  давно.
І  радію  я  завжди  таланту,
Тим  кому  від  природи  дано.
Хай  щастить  моїм  друзям  із  сайту.

Я  вітаю  найкращих    з  усіх,
Тих,  хто  знає  ціну  справжній  дружбі.
Хай  лунає  в  житті  вашім  сміх.
Щиро  дякую  Ніні,  Ользі  і  Любі,  Таісії.

Не  забула  про  Іру,  Валюшу,
Про  Віталіка,  Федора,Сергія,  Петра,
Олексу,  Надійку,  Оленку,
Наталку,  Світланку,  Оксанку.

Всіх,  хто  в  білому  списку  у  мене.
Навіть  тих,  хто  чита  безіменно.
І  Юхниці    за    сайт  моя  дяка,
Хай  добро  не  проходить  повз  вас.

І  Олегу  від  серця  подяка,
Що  змогли  згуртувати  всіх  нас.
З  Новим  роком,  ДРУЗІ!  З  НОВИМ  ЩАСТЯМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Замерзлий вірш…

Цей  день  сніжить...  То  замерзають  сльози, 
Складається  у  перемети  сум  ...
 Кому  вони  потрібні,  ці  морози?
Чому  в  їх  скрипі  відчуваю  глум? 

Не  зрозуміло:  пада  сніг,  чи  зорі...
Ступаю  по  землі,  чи  вже  лечу? 
Лише  бурульки  -чисті  і  прозорі  -
В  них  бачу  і  причастя,  і  свічу... 
       
Мете,  курИть,  зриває  хмари  з  неба, 
Жбурляє  в  мене,  опіка  лице... 
Чому  у  грудня  виникла  потреба 
Сповити  бірюзу  важким  свинцем?

Замерзлі  пальці  колючіють  болем...
Та  у  душІ-  на  зиму  холодніш  ...
Жене  вітрисько  перекотиполем
Оцей  колючий  і  схололий  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


kulbabka

В Новий рік з надією…

[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]

Гірські  вітри  збудили  заметіль,
Крильми  тріпоче  лебідь  білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті  химери
Злітаються  роями  звідусіль.

На  блискітками  вкритій  білизні́
Слідів  чужих  присипані  мережки...
За  стріху  зачепились,  мов  сережки
Бурульки  кришталево-осяйні.

Так  прибрано  і  чисто  ─  все  до  свят:
І  затишок,  і  щедрість,  і  турбота.
Припудрилась  ялинка  біля  плота,
Чекає  на  різдвяний  маскарад...

Коли  строкаті  вервиці  вогнів
І  дощику  вплетуться  в  пишні  віти,
І  голосом  карпатської  трембіти
Святе  Різдво  озветься  вдалині.

Важким  був  рік:  і  відчаю,  і  втрат
Йому  не  бракувало...  Дай  же,  Боже,
Забрати  у  Новий  усе  хороше,
Що  приведе  з  собою  низка  свят!

І  запалити  в  кожному  вікні
Зорю  пресвітлу  віри  і  надії!
Хай  заметуть  ці  щедрі  сніговії
Обпалені  війною  чорні  дні...

Нехай  новонароджене  Дитя
Благословить  кожнісіньку  родину,
Чиї  батьки  й  сини  в  тяжку  годину
Стоять  на  варті  миру  і  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


НАДЕЖДА М.

Казка для Паші на Новий рік… ( для дітей)

Слухай,  Пашо!  Розповім    я  казку.
Там  далеко,  де  живе  Зима,
І  пройти  туди  так  буде  важко:
Хуртовина    шлях  весь  замела.

Там  серед  ялинок,  пишних  сосен
В  крижаній  печері,  як  кришталь.
Там  ніколи  не  буває  осінь.
Дід  Мороз  живе    в  таку  ось    даль.

Лише  раз  на  рік  буває  в  місті
Дід  Мороз  із  торбою  в  руках.
Він  приносить  завжди  добрі  вісті,
Подарунки  дітям  на  святах.

Ти  чекай.  До  тебе  теж  він  прийде,
У  вікно  он  стука.    Чуєш  ти?  
Ти  відчиниш  двері  обережно.
І  дозволиш  ти  йому  зайти.


Те,  про  що  ти  мріяв  принесе:
І  рожевий  є  у  нього  коник,
Паравозик  і  машинка  -  все.
І  цукерки,  олівці  і  дзвоник.

Все  давно  для  діток  припасе.
З  рукава  він  випустить  сніжинки.
Усю  землю  снігом  замете...
Будь  щасливою,  Моя  Дитинко.

Побажа  здоров"я  і  піде,
Бо  чекають  інші  його  дітки.
Він  у  радість  стежку  прокладе.
У  очах  спалахують  лелітки...

Мій  Хороший!  Новий  Рік  іде!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547293
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ

                       [i]  Всім,  кого  стрічають[/i]

[b][i]Я  зустріну  тебе,  златогривий….
Бач,    сіяння  моє  розлилось…
Ти  зі  мною  так  будеш  щасливий.
Що  відчуєш  в  душі  тайну  млость.

Ми  розквітнемо  в  світлі  Едему,
Попливемо    в  кораблику  мрій…
То    ж  до  пристані  хутко  підемо
Та    в  розбурхане  море  –  скорій.

Ти  проникнеш  в  мої  лабіринти
І  розвідаєш  фібри  душі…  
Та  про  наші  і  спурти,  і  спринти  ,
Я  прошу,  нікому  не  скажи.

А    в  Едемі  співці-менестрелі
Нам  співатимуть  райські  пісні,
Залоскочуть  серця    їхні  трелі  ,  
Й  зацвітуть  наші  долі    рясні…  

І  природа  відвертим  екстазом
На  чуття  молоді  відповість:  
Ми  прийдемо  до  посвіту  ра́зом,
Як  смиренним  ченцям  –  благовіст!  [/i]
[/b]

29.12.  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


НАДЕЖДА М.

Твої слова запали мені в душу…

Твої  слова  запали  мені  в  душу.
Я  рада,  що  немає  в  них  зими.
З  своїх  думок  сумління  струсить  мушу.
І  всі  вагання  вже  за  ворітьми.

Цвітуть  волошки  серед  жита  в  полі.
Ромашок  простяглися  килими.
І  по  росі  ідемо    вдвох  поволі.
І  ти,  і  я  тепер  це  тільки  ми.

Розлогий  сад,  черешні  соковиті.
Ти  бачиш  он  зозулине  гніздо?.
Пташина  примостилася  на  вітті.
Кохання  нам  пророчила  давно...

Присядем  під  розлогою  вербою.
Від  спеки  задихається  земля.
А  ми  такі  щасливі  знов  з  тобою.
Від  радості  хвилюються  поля.

Не  будем  рахувати  роки  щастя.
Навчимося  їх    просто  берегти.
Я  впевнена,  тепер  оце  нам  вдасться:
Уміти  по  житті  із  ним  іти.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547035
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

НЕ УГЛЕМ ЕДИНЫМ

                     [i]Уголь,  добытый  в  шахтах  Донбасса,
                     российские  кампании  предлагают
                     купить  украинским  потребителям…
                                                                                   Из  прессы[/i]
[b][i]Ой,  какая  наша  Раша
Милосердная  теперь:
Наклала́  говна  парашу,
Не  закрыв  клозета  дверь…

И  воняет  всему  миру:
Видишь,  Рашу  нашу  бьют…
Понаставила  сортиры*  –
Уготовила  “капут”.

Куролесит  на  Донбассе,
“Узаконив”  грабежи,
Приказав  “нездешним  васям”
Не  роптать  в  ночной  “тиши”.

Уголек  все  ж  украинский
Выдает  днесь  на  гора,
Чтоб  потом  по  ценам  низким
Сбыть  в  Империи  ворам!

А  те  вон  из  кожи  парят,
Крокодильи  слезы  льют:
Уголек  тот  явно  “шарый”
Украинцам  продают.

Мы  ж  в  отместку  вам  –  по  локоть,
А  где  нужно  –  по  плечо!
Перестаньте    “акать”,  ”окать”  –    
 Мы  вас  "любим"  горячо!

Не  углем  живем  единым,
А  достоинством  своим!
Ждем  мы  Фюрера  кончины
Да  и  вас,  что  иже  с  ним![/i]
[/b]
[i]28.12.  2014
__________
*О  тех,  в  которых  фюрер  горозится
   “мочить”  все  страны  и  народы  мира.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547054
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Світлана Моренець

СЛОВА ЛЮБОВІ (настанова)

Частіш  кажіть  своїй  коханій
любові  ніжнії  слова,
такі  ласкаві  і  жадані,
щоб  аж  чманіла  голова.
Шепчіть  їх,  аж  до  щему  в  серці,
до  спазму  в  горлі,  аж  до  сліз...
Як  спраглому  води  джерельце  –
для  неї  ці  слова  твої.
На  них  кохана  так  чекає,
буває,  що  роками  жде
і  все  життя  їх  пам'ятає,
навіки  в  серці  береже.
Ще  вдвох  ви  на  життєвій  ниві  –
тож  не  соромтесь,  говоріть,
допоки  разом,  поки  жи́ві,
не  тлійте  –  полум'ям  горіть!
Горіть,  кохайте,  ще  не  пізно,
кажіть  –  ще  є  кому  сказать!
Чатує  десь  година  грізна,
щоб  лет  кохання  обірвать...
Тоді  у  відчаї  смертельнім
Впаде  на  груди  голова
і  серце  обпечуть  пекельно
усі  несказані  слова.
І  вовком  витиме  ридання:
"Не  долюбив!  Не  все  сказав..."
Нащо  тепер  оці  зітхання?..
Ти  так  любив  –  чого  ж  мовчав?!

Цих  слів  багато  не  буває,
їх  зайвий  раз  сказать  не  гріх...
Тож,  хто  любов  у    серці  має,
спішіть,  не  бійтесь,  говоріть!

©  "Душі  несмілі  первоцвіти"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546906
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


НАДЕЖДА М.

Як довго ми чекаємо тих слів…

Як  довго  ми  чекаємо  тих  слів,
Що  душу  оживляють  нам  без  ліків.
А  скільки  перебачено  вже  снів,
Де  сад  словесний  розцвітав,  як  квіти.

Чому  так  цінимо    прості  слова,
Чекаєм,  щоб  почути,  цілу  вічність?
Бо  ніжне  слово    щастям  напува,
І  має    у  житті  свою  величність.

Слова  живильні  й  чисті  як  роса,
Що  оживляють  землю  в  літню  пору.
Чомусь  від  них  і  серце  воскреса...
Лише  сказати  їх  потрібно  впору.

Слова  бувають  різних  кольорів.
Чекаєм  ті,  що  взяти  за  основу.
Щоб  світ,  як  від  вина,  весь  захмілів.
Отак  ціную  значення  я  слова.

Що  схожі    так  до  шепоту  вітрів,
Щоб  цвіт  жасміну  відчувать  зимою.
Щоб  й  ти    слова  мої  всі  розумів.
Були  б  в  житті  прикрасою,  каймою.









 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 67 (Янка Басаргіна, Віталій Назарук, горлиця )

Янка  Басаргіна

від  крапки  до  крапки.  по  стрілці.  від  старту  до  фінішу
стискається  час  у  короткий  терпкий  інтервал.  
втрачаєш  усе,  що  колись  віднайшов,  або  винайшов.
сім  тисяч  ознак  порівняння  –  єдиний  фінал.        

   тому  –  видихаєш,  у  звуки  печаль  переплавивши,
   коли  замело  сніговієм  стрімку  магістраль,
   коли  кам'яніють  від  холоду  струни  і  клавіші
   і  багатозначно  мовчатиме  білий  рояль.

в  долоні  темніє  мішень  концентричними  колами.
так  легко  впіймаєш  стрілу  –  і  вона  тебе  теж.
від  сонця  до  серця  стікають  вібрації  полум’я.
від  серця  до  сонця  потягнешся  –  і  проростеш.

   і  все  у  тобі  затріпоче,  засяє,  палатиме,
   як  свідчення  того,  що  все-таки  виріс,  воскрес.
   ти  вийдеш  у  світ  –  цілуватися  на  ескалаторах,
   вростаючи  в  теплий  ефір  виноградних  небес.

зігрітих  долонь  обережно  і  ніжно  торкатися
і  бачити  версії  втілень  того,  що  хотів.
коли  восени  розцвітають  каштани  і  кактуси,
зростають  нескорені  тигри  з  домашніх  котів

   лисичка-сестричка  приносить  пакунки  з  цукерками
   і  вовк-сіроманець  таки  дожене  твій  трамвай.
   а  Всесвіт  тебе  обіймає,  іскрить  феєрверками,  
   закутає  в  плед  і  заварить  мелісовий  чай.  

і  все  нівелюється  цінністю  того,  що  виборов,
бо  вже  врівноважено  всі  конфронтації  сил.  
від  крапки  до  крапки  спливають  транскрипції  вибору
і  сиплють  молекули  звуків,  як  зоряний  пил.

     …твій  чорно-зелений  вітраж  огортається  інеєм.
     ламається  тиша,  немов  сургучева  печать.
     від  крапки  до  крапки  спливуть  трансформації  синього.
     і  струни  розквітнуть.  і  квіти  також  зазвучать.

---------------------------------
Віталій  Назарук

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

 Приспів:
   Підемо  крізь  луки,  моя  зоре  рання,
   Обоє,
   В  цілунку  зіллються  гарячі  вуста  у  тиші,
   Де  жайвір  відчує  із  ранку,  що  він  є  героєм,
   А  роси,
   А  роси  з  покосів  злітають  угору  вночі…

Кохання  своє  на  руках  принесу  до  порогу,
Бо  доля,
І  їй  на  прощання  зігрію  жагучі  вуста…
І  родиться  в  мене  єдине  бажання  з  тобою,
Щоб  сяяла  вічно,
Щоб  сяяла  завжди  роса.

 Приспів.

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

   Приспів.

----------------------
                   горлиця  

           ГОЛУБИ

Голубонько  сиза,  куди  відлітаєш  скажи  ж  ти.
Не  бачиш  як  голуб  воркоче  і  плаче  як  він,
І  пір`ячко  губить,  встеляє  дорогу  в  безмежжі,
Гніздечко  он  виє  і  просить  тебе,  не  покинь.

   Голубонько  люба,  не  край  його  серця,  не  край  же,
   Без  тебе  і  дуб  не  ростиме,  замерзне  струмок,
   І  крила  посохнуть,  більш  в  небо  злетіти  не  зможе,
   Бо  серце  як  камінь,  тяжке  воркотіння  думок.

Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,    ні  грім.

   І  хлинули  сльози  в  голубки,  стомилися  крильця.
   Поглянула  в  бік  там  де  голуб  голівку  схилив.
   Згадалися  роки  прожиті  у  теплім  кубельці.
   Махнула  крільми,  та  не  впала  бо  голуб  схопив.

Серденька  забились,  схилились  одне  до  одного,
Про  вічну  любов  воркотіли,  обнялись  крильми,
І  знали,  що  жити  окремо  це  смерть,  не  дорога.
І  ніжно  тулились  у  вічнім  коханні  вони.

   Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
   Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
   Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
   Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,  ні  грім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546462
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Галина_Литовченко

ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ


На  канікулах  скучати
Не  доводиться  мені.
Не  нудьгують  і  санчата
В  коридорі  на  стіні.

Летимо  із  гірки  зрання  –  
Вітерець  не  здожене.
Радо  возимо  на  са́нях
Я  Тимка,  Тимко  мене.

Ми  і  з  лижами  у  згоді  –  
Не  стоять  в  кутку  сумні.
Вже  проклали  на  городі
Паралельно  дві  лижні.

Підмели  й  каток  ми  чисто,  ̶
Ковзанів  лиш  видно  слід.
Вчора  тато  особисто
Вивіря́в  на  міцність  лід.

І  скажу  в  останнім  слові:
Навіть  сумніву  нема,
Що  канікули  чудові
Влаштувала  нам  зима!

На  фото  з  інтернету:  Валентина  Поварова  "На  катке"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546313
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


Любов Ігнатова

Напівсонне…

Зимове  небо  сяє  Оріоном, 
Конячками  розбіглися  хмаркИ, 
І  сни  казкові  кольоровим  гроном 
Нанизують  на  ниточку  зірки... 

Дрімає  котик  місячним  клубочком,
У  нього  поміж  лапок  грайлик  спить...
Груднева  ніч  морОзяним  дзвіночком
Вже  відміряє  опівнічну  мить...

Віддам  тривогу  вітру  у  долоні  - 
Нехай  розвіє  безвісти  її...
Вже,  майже,  у  дрімОти  у  полоні 
Слова  у  вірші  заплету  свої.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


НАДЕЖДА М.

Коли нудьга вповзе зрадливо в душу…

Коли  нудьга  вповзе  зрадливо  в  душу,
І  я  не  знатиму,  що  з  цим  мені  робить,
Та  вихід    я  знайти  із  цього  мушу,
Бо  як  в  такому  стані  мені  жить?

Поплакать,  як  дитина,  щоб  жаліли?
Та  сльози  уже  висохли  давно.
Мої  думки,  хіба  ви  збайдужіли,
Чому  удвох  тепер  ми  мовчимо?

Невже  розчарування  знову  в  друзях?
Чи,  може,  солоденьким  підсластить,
Щоб  серце  пораділо  знову  в  грудях?
Не  раз  бувало.  Знаю  як  зробить...

Ти  не  кивай,  що  дощ  надворі  знову,
Що  сонце  заховалось  за  блакить.
З  тобою  вдвох  відновимо  розмову.
Пройде  тоді,  що  в  кожного  болить...

Наллю  для  настрою  велику  чашку  чаю.
Вмощусь  з  котом  край  світлого  вікна.
Отак    собі  я  настрій  повертаю.
І  музика  звучить..  Хандра  мина...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545784
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Любов Ігнатова

Настроєве

То  не  небо  заплакало  зра'ння,  
То  не  чорнії  хмари  кишать  -
То  в  мені  роз'ятрилася  рана,  
То  в  мені  розболілась  душа...  

Загорнувшись  у  сиві  тумани,  
Знов  зрощу  у  собі  їжака...  
Мають  здатність  згасати  вулкани,  
Бо  нутро  їх  вогонь  випіка...  

Розлітається  попелом  листя  :
Інквізиція  впертих  думок  
Палить  осінь  -цю  відьму  вохристу,  
Що  зійшла  із  яскравих  зірок....  

А  зима...  Хтось  прокляв  мої  зими....  
От  би  стежку  до  неї  забуть...  
Може,  є  десь  чарі'вна,  незрима  
Обхідна  до  весни  мені  путь?    
...
Відживу...  Відхворію...    Відплачу...  
Знов  босоніж  ввійду  в  спориші...  
Ще  надія  жива!    А  це  значить  
Мої  вірші  -то  ліки  душі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014


laura1

А я тебе, синку, так сильно люблю!

Пам'яті  загиблим  героям  за  Україну  у  війні    з  російськими  окупантами  і  їхнім  матерям,  присвячую

Отримала  мати
Страшну,  несподівану  звістку.
Немає  синочка,
Загинув  в  нерівнім  бою.
А  я  ж  тебе,  синку
Чекала  весь  час  у  відпустку.
Я  я  ж  тебе,  синку
Так  сильно,  так  сильно  люблю.

Куди  ж  ти,  мій  сину?
Куди  ж  ти,  мій  соколе  я́сний?
На  кого  лишаєш?
В  які  відлітаєш  світи?
Лечу,  моя  мамо,
За  обрій,  де  сонечко  красне,
Додому,  до  світла,
Туди,  де  немає  війни.

А  як  же,  мій  сину,
Без  тебе  я  буду  тут  жити?
І  як  залишу́ся
Одна  на  цій  грішній  Землі?
Немає  вже  сили,
Не  можу  вже  більше  терпіти
Цей  біль,  що  у  серці,
І  в  сивій  моїй  голові.

Прости,  моя  мамо!
Прости,  моя  рідна  матусю!
За  те,  що  від  кулі
Не  зміг  я  себе  вберегти.
Так  сталося,  рідна.
За  тебе  я  тут  помолюся,
Щоб  Ангели  Божі
Тебе  захищали  крильми.

Не  плач,  моя  ненько!
Не  плач,  не  тужи,  не  журися.
Мені  вже  тут  легко,
Немає  тут  болю  й  журби.
Я  з  райського  саду
На  тебе,  матусю  дивлюся,
А  ти,  моя  рідна
За  мене  й  за  себе  живи!

22.  12.  2014                                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Дід Миколай

З гаю чарівничка то моя Марічка.

По  діброві  річка,
Тече  невеличка.
Біля  річки  хата,
Вербова  загата.
У  ній  потерчата,  
Малі  небожата.
Ген  полощуть  ряску,
Пишуть  нашу  казку.

Не  свари  матусю,
Я  люблю  Марусю.
Прокладу  їй  кладку,
Запалю  лампадку.
Щоби  любуватись
З  нею  повінчатись.

Тут  біля  потічка  
Вже  чека  Марічка.  
Лісовик  –  Чугайстер
У  діброві  майстер
Воду  з  дна  черпає,
Нас  благословляє.                        
Світиться,  як  ласка,
Дорога  любаска.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

Вже  веду  до  хати,
Пора  зустрічати.
Поцілуйте  чічку,
Буде  за  невістку.
Вже  стоїть  чорнявка
На  пророзі  Мавка.
Вишита  спідничка  
З  гаю  чарівничка.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545526
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


НАДЕЖДА М.

Пливе відлунням голос твоїх слів…

Пливе  відлунням  голос  твоїх  слів,
А  я  з  надією  навколо  озираюсь.
Давно  навколо  світ  вже  постарів,
А  я  згадати    голос  намагаюсь.

А  як  сказать  про  головне  умів!
Яка  велика  сила  може  бути  слова!
Здавалося,  що  світ  увесь  німів...
Твої  ж  слова  не  брала  за  основу.

З  тих  пір  пройшло  неміряно  дощів,
А  час  не  терпить  роздуми  й  вагання.
Нащо  шукать  вже  втрачених  слідів?
Як  приглушить  сердешні  хвилювання?

А  згадка  в  небуття  все  відліта,
Як  пташка  із  гнізда  в  годину  ранню.
Та  плин  життя  не  радує  літа,
Бо    все  давно  лишилося  за  гранню..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Галина_Литовченко

ТУМАННИЙ СІМЕЇЗ

Пахну́ли  хвилі  свіжим  бризом
і  відкотились  за  буйки.
А  по  провулках  Сімеїзу
Заструменіли  ручайки.

Збігають  жваво  чередою
В  розташування  берегів.
Із  хмари  чистою  водою
Умились  статуї  богів.

Нія́ким  променю  обманом
Пробитись  вниз  немає  сил.
Сховався  в  мареві  туману
І  небозвід,  і  небосхил.

Під  погляд  ягідного  тису
Та  білих  з  мармуру  колон
Потрапив  з  ряду  кипарисів
Красивий  тілом  Аполлон.  

11.2014

Фото  з  інтернету  акварель  Авдошиної  Лариси

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545251
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Галина_Литовченко

РОЗЫ, ГРОЗЫ…


Под  шум  дождя  и  рокот  грома
во  сне  на  миг  вернулось  лето.
Один  король,  давно  знакомый,
явился  в  образе  валета.

Был  поцелуй  и  были  розы,
была  приятною  беседа.
Шептала  под  окном  берёза  –  
мол,  рано  праздновать  победу.

Шла  голова  от  вальса  кругом    ̶
он  превосходным  был  ведущим.
Мы  с  удовольствием  друг  другу
гадали  на  кофейной  гуще.

За  гранью  сна  гроза  шумела,
ночные  разгоняя  грёзы.
Король  исчез,  понятно  дело.
А  вслед  за  ним  исчезли  розы.
11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545250
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Осіріс

Звичайне Диво

                         
Душа  її  –  незвідана  глибінь,  
Напівтонів  брунатного  какао.  
В  очах  пульсує  вилиняла  синь
Небес,  де  сонце  мружиться  лукаво.

М’якенький  обрис  повнотілих  форм,
Здригається  від  подиху  слабкого.
Життєвих  не  дотримуючись  норм,
Дарує  вогкість  серденька  палкого.

Задарма  злото  роздає  по  дню.
По  ночі  стелить  срібляну  доріжку,
Чужого  бруду  беручі  пеню,  
На  легковірну  трепетну  маніжку.  

Її  ж  планида  -  слізна  самота
Роззявами  заклятого  вигнанця,
Чужих  відбитків  груба  тіснота,
Чи  ляпас  від  проїжджого  коханця.

Руйнує  душі  чванство  і  пиха,  
Суспільні  упередження  байдужі.
Якщо  ж  позбутись  даного  гріха,
Красу  узріти  можна…  і  в  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545246
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Шон Маклех

Міст Собачої Зірки

           «До  місяця  оповні
               Душа  шалено  прагне  в  глибину,  а  після  –  в  світ…»
                                                                                                                         (Вільям  Батлер  Єтс)

Я  стою  на  мосту
Між  двома  безоднями  
Хтось  перекинув  це  дерев’яне  хитиво:
Підвісне  та  плетене  –  часом  без  поручнів.
Я  стою  на  мосту,
Що  висить  між  галактиками
З  ліхтарем  –  Сіріусом.
Не  дарма  оцю  зірку
Звали  відлюдники  давнини  Собачою.
І  не  тільки  відлюдники,
А  жерці  Часу  ненажерливого:
Великого  та  невблаганного
Стоокого,  але  з  очима  заплющеними.
Я  йду  в  цю  чорноту  запаморочливу,
В  оцю  безодню  одвічну
Раніше  самого  Часу  існуючу.
Одкровення  в  моїй  торбі  кружальцями  –  
Чи  то  подарунками,  чи  то  знаками
І  в  цьому  храмі  готичному,
Що  диваки  звуть  Нескінченністю:
Розчиняюсь  в  Істині.
А  ви  й  не  бачили  
Мої  черевики  стоптані  –  
Чи  то  на  порозі  залишені,
Чи  то  в  море  недбало  кинуті.  
Тільки  не  питайте  сюди  дорогу:
Я  все  одно  не  скажу
Ні  вам,  ні  тому  жебраку-прочанину
У  подертій  свиті  років,
Що  блукає  там  одвічно  
І  думає  –  ніхто  не  знає  про  що…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545220
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Дід Миколай

…нехай щебечуть карасі

Проснулись  в  річці  карасі,
Щебечуть  в  стрісі  горобці.
Біжать  зайчата,  сіроманці
По  подаруночки  уранці.

За  гаєм  сонечко  встає
В  промінні  соло  виграє.
Дідусь  щасливий  Миколай
Для  вас  зробив  сьогодні  рай.

Поклав  в  подушку  дітворі
І  під  ялиночку  в  дворі...
Чекає  Тропік  і  Гольфстрім,
Дарунок  дам,  я  вам  усім!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545210
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


НАДЕЖДА М.

Можливо, в когось є думки?

Весною  пишний  цвіт  калини,
А  влітку  ягоди  гіркі.
Коли  надворі  хуртовина,
Які  плоди  тоді  смачні..

Колючий  терен  розцвітає.
Як  в  молоці  його  квітки!
Та  ось  і  зрілість  наступає.
Смакуєм  ми  гіркі  плоди.

Чи  і  в  рослин  є  своя  доля,
Дарує  кожному  своє?
А,  може,  це  чиясь  сваволя,
І  не  порушить,  бо    святе?

Людське  життя  до  цього  схоже:
Весною  всі,  як  пишний  сад,
А  прийде    старість,  кожен  зможе,
Отримать  те,  хоч  і  не  рад.

Одні  цвітуть,  як  сад  весною,
Збирають  ягоди  смачні.
А  інші,  що  кривить  душею,
Чомусь  плоди  їдять  гіркі.

І  що  ти  можеш  тут  зробити,
Хіба  це  все  за  помилки?
А  як  тоді  без  них  прожити?
Можливо,  в  когось  є  думки?






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545270
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


горлиця

Вип`єм

 
Вночі  перекрутив  чаклун  годинник,
Та  не  години,  а  цілі  роки,
В  душі  я  залишилася    дитина,
А  в  зеркалі,  усе  до  навпаки!  

Рокам  забракло,  мабуть,  матер`ялу,
І    вишивати  стали    на  лиці,
Усі  прожиті  ,темпом,  серіали  ,
Врізьбили  ,ввіковічнили  ,митці.

Питають  друзі,  чом  тобі  не  спиться  ?
Ти  не  журись,  дай  вип`єм  “на  коня”!
А  я  кажу-  нехай  ще  кінь  пасеться,
Бо  бач  ,як  мчиться    молодість  моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545024
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Світлана Рачинська

Пера

Це  не  зорі  у  мерехт
розлиті…
Це  октави  в  мажорі
злились.
Як  гріхи  в  пелена
перевиті  -
Чистим  плесом
здіймають  увись.
Це  не  крила,  долоні
як  лотос…
Витинання  ірисових
пер…
Та  тримає  ті  пера
лиш  волос,  
Що  промінням
торкається  сфер.
Відчуття  не  лишають
спокою.
Мій  тягар  непідсильний
перу…
Де  Сильфіда  в  зап’ясті
дугою
Простягає  світанку
цедру.
Де  те  слово  в  перстенах
лілових,  
Я  гойдаюсь  на  ниті
між  зір…
І  вітрила  такі  ж
пурпурові…
Дивний  сум
аметистових  гір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544220
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ЗИМНО


Накинулися  з  неба  заметілі,
укрили    землю  голубі  сніги.
В  замерзлій  річці  на  прозорім  тілі
намалювались  білі  береги.

Повзуть  полями  свіжі  перемети,
сховати  намір  мають  і  ріку.
Тримають  наступ  стійко  очерети,
вартують  кригу  на  ріці  тонку.

На  лід  слизький    упав  з  розбігу  вітер,
перечепившись,  рухнув  долілиць.
Лишила  осінь  грудню  заповіти
в  опалім  листі,  в  розсипах  зірниць.

Та  небо  густо  затягнули  хмари,
зірок  не  видно  й  місяця  нема.
Снують  вечірні  сутінки-примари,  
стискає  світ  обіймами  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


НАДЕЖДА М.

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки  ранок  став  на  зміну  ночі,
І  сніжком  присипав  шлях  до  хат.
Усі  вікна  тут  розкрили  очі:
Вогники  в  хатах  усіх  горять.

Всі  чекають  зранку  Чудотворця.
В  кожного  бажання  своє  є.
Він    прохання  викона  від  серця.
Всі  зусилля  з  радістю  вкладе.

Є  у  мене  теж  своє  бажання:
Хочу  я  здоров"я  всій  рідні.
Хай  ще  не  цурається  кохання,
Подаруй  щасливі  мені  дні.

Хай  до  друзів  поспішить  удача.
Благодать  поселиться  в  їх  дім.
Хай  по  жилах  кров  тече  гаряча,
Якщо  хтось  до  всього  збайдужів.

Мирного  прошу  для  всіх  я  неба,  
Бо  ми  всі  не  хочемо  війни.
А  для  щастя    небагато  й  треба.
Чудотворцю!  Від  біди  врятуй  і  збереже...
-------------------------------------
Вітаю  зі  святом  всіх  МОЇХ  ДРУЗІВ  сайту...
Щастя  Вам  та  удачі  в  житті...






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


kulbabka

Різдвяно-спогадне

[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]

Мої  думки,  оголені  дерева,
Гілками  присягають  висоту
І  паморозі  стружка  металева,
Здіймаючись,  згасає  на  льоту.

А  спогади  –  захекані  хлопчиська  ─
Вже  вкотре  повертають  у  Різдво,
Де  світ  дитинства,  як  ніколи,  близько,
Де  з  вітром  неприборканим  удвох

Розхитуємо  гойдалку  скрипучу  ─
Аж  п’ятами  торкаємося  хмар!
На  прутику  різдвяну  зірку  кру́чу,
Усівшись  на  засніжений  димар…

І  пряники  розвішую  медові,
Стрічками  почепивши  за  гілки.
Тут  відлиски  на  шибці  кольорові
Мені  малює  місяць  від  руки.

Вкладає  бабця  казку  сизооку
В  картатий  вузлик:  “Спи,  дитино,  спи…”
І  серце  розбігається  з  півкроку,
В  сузір’їв  позолочені  снопи

Пірнає  легко,  тоне  в  мерехтінні,
Вбирає  в  себе  зоряний  пилок…
На  стику  часових  космічних  ліній
Відлунює  кожнісінький  мій  крок…

Минуле  там  розсипалось,  мов  сонях,
Насінням  перепріло  в  рукавах…
І  тільки  пам’ять  гупає  у  скронях,
Вривається  у  сни  мої  безсонням,
Як  посвіт  із  далекого  Різдва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ОСЕННИЙ РАССВЕТ

           

А  ночка,  как  видно,  на  ладан-то  дышит.
Рассвет  на  калитку  взлетел  петухом,
дымок  из  трубы  закружился  над  крышей,
на  северном  скате  украшенной  мхом.
 
Мурлычет  котёнок  за  пологом  сладко,
доить  собралась  бабка  Нюра  козу,
а  стёкла  в  окне  прослезились  украдкой,
слегка  промокнув  занавеской  слезу.

Беседуют  ходики  с  радиоточкой,
в  рассветную  синь  засмотрелась  герань:
сосед  одинокий  (ни  сына,  ни  дочки)
куда-то  пошаркал  в  такую-то  рань.

Восход  открывает  крючки  и  засовы,
пейзажей  осенних  разводит  печаль.
Лежит  на  скамейке,  почти  что  готова,  
из  козьего  пуха  невестушке  шаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544703
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Олекса Удайко

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

                                                                 [i]Собі[/i]

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Віктор Ох

Підбираю для ноти стан (V)

Слова  -  Юрія  Лазірка
Виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексій  Тичко
Координатор  -  Світлана  Костюк

========================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nIb74vX0mms[/youtube]

Підбираю  для  ноти  стан,  
ніби  іскру  з  очей  дитячих.  
Живописні  твої  уста  –  
сьоме  небо  за  ними  плаче.  

Образ  істини  відтвори,  
говори  з  Нею,  наче  янгол.  
Затамовуй,  співай,  гори  
серцем,  подихом  –  вічним  танго.  

     Приспів:

День  дощить...  
падає  і  йде  поволі.  
Крик  душі...  
ти  підкинь  монетку,  доле.  
Веселка  воскреса  –  
не  плачте,  небеса.  
Так  холодно,  коли  
"прощай"  твоє  болить...  

Глянь  –  веселкою  усміхнись,  
відродися  душею  ліри.  
Переможемо  ми  колись  
даль  безмірну  і  недовіру.  

Ця  краплинність  і  круговерть  
відійде,  як  у  серці  трепіт.  
Не  ворон  порахує  Смерть,  
не  чекатиме  на  вертепи.  


(Приспів)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544296
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


НАДЕЖДА М.

В надвечір*ї сонна пливе тиша…

В  надвечір"ї  сонна  пливе  тиша.
Блимають  в  тумані  ліхтарі.
Чути,  як  душа  тихенько  диха.
Курять,  мов  цигарки,  димарі.

Непомітно  сон  ступає  в  хату.
Ставні    незачинені  скриплять.
Вітер    відчува,  що  винуватий.
Зазирнув  в  вікно  -  усі  вже  сплять.

Тільки  ось  мені  чомусь  не  спиться.
І  думки  за  вітром  десь  летять.
Вирвались  з  гнізда,  неначе  птиці,
І  в  тумані  ледве  мерехтять.

Їх  не  загнуздать,  не  зупинити.
Понеслись  на  волю  з  моїх  рук.
Як  же  я  без  вас  ?  Як  жити?
В  тиші  розчинився  душі  звук...

А  надворі  заметіль  кружляє.
Збитися  так  легко  на  шляху.
Ви,  як  мої  діти.  Точно  знаю.
Повернетесь  в  хату  в  ніч  глуху.

Буду  я  вас  пестить,  як  дитину.
Обіцяю:  більше  не  пущу...
Та  думкам  моїм  нема  зупину.
Хіба,  просто  їх  приколишу?

Покладу  їх  в  ліжко  поряд  себе.
Може,  на  хвилинку  й  я  засну...
Якби  знали,  як  мені  ви  треба!
Тільки  в  сні  легесенько  зітхну...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Любов Ігнатова

Про Музу

Розлінилась  моя  Муза:  
Склала  крила  у  комод  
І,  почухуючи  пузо,
Все  горта  журнали  мод...
Я  ходжу  довкола  неї:  
"  Ну,  давай  вже,  прокидайсь!  
Вірші  час  писать  про  фею!...  "
А  вона  мені:    "  Та  зась!  
Хочу  я  відпустку  мати,  
Щоб  усе  -як  у  людей!  
А  іще  -солодку  вату  
(Для  осмислення  ідей...  )
Хочу  гору  шоколаду,  
А  морозива  -аж  дві!  
Хочу  бачить  водоспади,  
Облетіть  навкруг  Землі.....  "
"  Ну  то  що  ж",  -  кажу:    "Лінуйся!  
Оголошення  я  дам  
І  назавтра  вже  займуся  
Виборами  Музодам!...  "
Стало  у  кімнаті  тихо...  
Тільки  стрілки:  "Цок  "  та  "Цок  "...
І  бурмочучи:    "От  лихо...  "  -
Муза  одяга  вінок:  
"Ну  чого  ти?  Я  ж  готова!  
Маю  тисячу  думок:  
Про  курорти,  про  обнови  
І  про  розсипи  зірок;  
Про  кохання  і  про  каву,  
Про  людей  і  про  котів...
А  ще  думка  є  цікава  -
Написати  про  китів...  "
.....
Вже  давно  завечоріло...  
Хлипа  дощиком  зима...  
Моя  ж  Музочка  уміло  
У  світи  яснІ  зрина;  
І  приносить  мені  світло  
У  долонечках  хутчіш,  
Щоб  не  згасло,  а  розквітло  
І  новий  з'явився  вірш....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ті ж проблеми будуть вже смішні…

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили...  
Світлана  Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер  колихає  голе    гілля.
А  чи  варто  тому  сумувать,
Що  зима  й  безсонячне  довкілля?
Як  в  руках  себе  отут  тримать?

Що  розлука  -  боляче,  це  знаю.
Море  сліз  заповнюють  річки.
Але  те,  що  вже  дійшли  до  краю,
Перестаньте  пестить  ці  думки.

Ця  невдача  раз  один  карає,
Ми  ж  хворієм  нею  все  життя.
І  чомусь  про  те  ми  забуваєм,
Що  пішло  -  немає  вороття.

Не  забудьте  про  жіночу  гордість.
Голову  повище  підійміть!
Нащо  тут  показувати  слабість?
Мудрість  і  свій  розум  увімкніть...

Хай  позаздрить  той,  хто  вас  покинув.
Пожалкує,  що  зробив,сто  раз.
Тільки  не  кляніть  оту  хвилину,
Що  була  щасливою  для  вас.

Знаю,    що  нелегко,  буде  важко.
Будуть  іще  сонячними  дні.
Іншим  подаруєте  ви  ласку.
Ті  ж  проблеми  будуть  вже  смішні...

_________________________________
Дякую  Світлані  за  ідею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Світлана Моренець

ОДИНОКІ СЕРЦЯ


Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили,
і  в  болю  –  від  незді́йснених  жадань,
від  згуби  мрій,  що  вже  протерли  крила.

Чим  виміряти  втрату  сподівань
на  щастя  у  любові,  ніжність,  ласку?
Як  зважити  тягар  випробувань,
що  в  летаргічний  сон  загнали  казку?

Хто  відповість  на  тисячі  питань:
"Де  ти?",  "Коли?",  "За  що?",  "Невже  не  варті?"
отій  душі,  що  сповнилась  вагань,
і  в  ній  свічею  тане  собівартість?..

А  десь  в  світах  чи  поруч  на  землі
тебе  шукає  друга  половина...
Дві  долі  розминулися  в  імлі  –
мов  розвели  дороги  сили  злі  –
коли  несли  їх  крила  журавлині.


Великий,  в  щедрості  безмежний,  Боже!
Почуй  в  їх  молитвах  самотній  щем
й  пошли  так  щедро,  як  один  Ти  можеш,
спізніле  щастя,  проливним  дощем!

                       15.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


НАДЕЖДА М.

До вікон тягнуться гілки…

Замерзлі,  сковані  у  кризі,
До  вікон  тягнуться  гілки.
Зима  малює  всі  ескізи
Одним  лиш  помахом  руки.

Вона  всесильна,  усе  може.
Легеньким  подихом  своїм
Навколо  все  враз  заморозить.
Сніжинок  чуть  легенький    дзвін.

Посріблить  голови  ялинкам.
По  пояс  снігу  намете.
По  шапці  кине  всім  будинкам.
І  білим  цвітом  сад  цвіте.

Вона  панянка  і    чаклунка.
Тебе  до  мене  приведе.
А  іноді,  оця  пустунка,
Якщо  захоче  -  украде...

Бо  знає:  ти  боїшся  снігу.
Дорога  зовсім  неблизька.
Ти  будеш  ще  чекать  відлигу.
Тоді  ж  дорога  неслизька...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 66 (Валентин Бут, Наталя Кривун)

Валентин  Бут

От  і  зустрілися  ми  в  цім  житті  ще  раз
Погляд  збентежений  віями  не  прикривай.
Я  ще  блукаю  в  снігах,  спотикаючись  раз-у-раз
Повідай,  чи  ти  відшукала  зимі  тій  край?

-  Віхола  засипає  снігом  світ...
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Ми  так  сподівались,  що  літо  зігріє  нас,
На  щастя  надії  плекали,  та  все  дарма.
Як  вогник  кохання  у  наших  серцях  погас,
Прийти  за  весною  могла  там  лише  зима.

-  Віхола  засипає  снігом  світ
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Тож  випусти  серце  моє  із  своїх  долонь,
Підемо  далі  блукати  в  пусті  світи,
Лиш  подаруй  наостанок  очей  вогонь,
Лиш  поцілуй  на  прощання  і  вільна  ти.

-  Не  сумуй  все  минає  й  це  мине.
Вірю  я  є  зимі  тій  край.
Посміхнись,  зачаруй  ще  раз  мене
Повернім  наших  весен  розмай.

Віхола  замітає  цілий  світ,
Білий  сніг  сипле,  навісна.
Пригорнись  ,  хай  минуло  стільки  літ,
Але  нас  знов  знайшла  весна.

===================

   Наталя  Кривун

1. А  ти  пригадай,  як  ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Ти  щось  говорила  так  ніжно  і  трепетно..
Згадай,  моя  люба,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів:

Я  прийду,  ти  чекай,  чекай  мене..
Я  прийду,  тільки  вірно  кохай..
Хоч  життя  для  обох  нас  пройдене,
Та  прошу,  -  ти  не  забувай..

2. Ти  пригадай  весняні  ночі  бузковії,
Коли  ми  купались  у  них,  як  у  повені.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  мій  коханий,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів.


3. А  ти  пригадай…  Ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  все  минуле,  згадай,  як  було  тоді  нам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
дата поступления 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014


kulbabka

Зимово-мандаринове

[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]

Вже  й  зима  надбала  хуртовин
І  діброви  міряють  обнови.
Ніби  угорі  прорвало  млин  -
Небо  сіє  борошно  зимове.

В  білій  пудрі  змерзли  ліхтарі,
Іній  закосичив  туям  вії,
Паленіють  пишні  снігурі
Яблуками  у  густій  завії.

У  спітнілій  рамочці  вікна
Вгадую  розмиті  силуети,
І  сліди  згортає  білизна,
Засипає,  ніби  трафарети.

Довгожданна  радісна  пора
З  присмаком  ванільно-мандаринним!
Золотить  блискуча  мішура
Колючки  патлатої  ялини,

Що  притихла  в  нашому  дворі
І  мовчить  в  очікуванні  дива...
Кучугура  ген  на  димарі,
Мов  сова  сердито-полохлива,

Примостилась  -  і  ні  пари  з  вуст,
Лиш  у  пір'ї  блимають  очиська.
Під  ногами  чутно  снігу  хруст  -
Вгадую,  що  ти  вже  зовсім  близько...

Скрипнувши  дверима,  зазирнеш,  
Обтрусивши  комір  од  сніжинок!..
І  розсиплеш  радощі  без  меж
Пахощами  свіжих  мандаринок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Олекса Удайко

СНІЖНІСТЬ

 
                                                       [i]Колір  змінила  на  зиму  земля
                                                       Враз  Снігова  королева…
                                                                                                             [b]  Віталій  Назарук      [/b]
                                                       
                                                       Танок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
                                                       Спинися  -  молю!…  
                                                       Цілункам  холодним  твоїм  
                                                       я  коритися  мушу…
                                                                                                                               [b]  Гостя[/b]

[b]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися  ,  молю  я,  стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  що  в  серці  жевріє…

Сріблястість    довкола  усе  холодить
та  віти  квітчає  у    бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить  холодна  зима,
чуття  мої    вкутує  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі,  мабуть,  вже  нема:
неволить  в  полон  мене  Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  губи…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже  доводить  до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  не  тільки,  не  лише…

О,    де  вже  той  холод  –  лиш  поклику  гук:  
пірнаю  срібляно  під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув  знеможений  сук,
і  впав  отрухлявлений  стовбур!

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!..
І  гріє  добром  грішні  душі.

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/b]
[/i]
12.12.  2014

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543478
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


НАДЕЖДА М.

Праздники зимы…

Радость  теплится  в  сердце:
Все  мы  ждем  Рождество,
Что,  как  нежное  скерцо,
Принесет    волшебство.

Снежный,  светлый,  морозный
День,  как  чистый  листок.
Как  танцор  виртуозный
Снег  кружит  ветерок.

Праздник  дарит  улыбки,
Встречи  верных  друзей.
Всем  прощаем  ошибки:
Добротою    сильней.

Как  морозная  свежесть
Мысль  о  счастье  в  душе.
И  о  мире,  как  прежде,
Наяву,  не  во  сне.

Конфетти  и  игрушки,
Детский  радостный  смех.
Огоньки  и  хлопушки
Пусть  порадуют  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Світлана Моренець

ЖИТТЄВИЙ СКАРБ

За  вікном  пірнає  в  темний  вечір
краєвид  Дніпрових  берегів...
А  в  квартирі  –  так  нестерпно!  –  з  печі
паморочить  запах  пирогів...

Я  тебе,  коханий  мій,  чекаю
і  вслухаюсь,  як  ключем  черкнеш...
Вже  по  кроках  за  дверима  знаю  –
смуток  чи  тепло  в  душі  несеш.

Ти  візьмеш  лице  моє  в  долоні,
що  з  морозу  й  холоду  пашать,
я  цілую  рідні  сиві  скроні...  
Як  роки  до  вирію  спішать!

Вік  наш  тане,  як  церковні  свічі...
Ми  сто  літ  вже  топчем  спориші,
а  ти  досі  –  самий  кращий  в  світі
серцем  і  високістю  душі!

Ніжно  обіймеш  мене  за  плечі,
пригорнусь  я,  мов  мале  дитя...
Є  в  житті  неоціне́нні  речі...
найдорожчі...  скарб  твого  життя.

                           10.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Мазур Наталя

Безсоння

Ночі  безсонної  скапує  час,  наче  віск,
Крапля  по  краплі  -  повільно,  покірно,  невпинно,
І  розчиняється  серед  небесних  завіс,
Присмак  зажури  мені  залишивши  полинний.

Сонні  думки  тягарем  облягають  чоло,
Руки  свинцем  наливаються,  важчають  очі.
А  за  вікном  буревій.  Все  довкруг  замело.
Лютий  мороз  викарбовує  руни  пророчі.

Тиша  глибока  довкола,  така,  що  дзвенить
Довго,  нестерпно,  ковтаючи  відзвуки  ночі.
Мить  до  світанку  холодного,  певне,  ще  мить...
Губи  шепочуть:"Помилуй,  помилуй  мя`,  Отче!"

25.11  -  27.11.  2013                          23:40

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542676
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014


НАДЕЖДА М.

Живи любов…

Скрипить  приємно  під  ногами  морозець.
Сніжинки  пролітають  тихо  -  тихо.
І  лине  музика  закоханих  сердець.
Живи  любов...  Не  умирай,  а  дихай.

А  вітер  хай  розносить  світу  ці  дива.
Як  ніжно  цей  мотив  тремтить  в  повітрі.
Як  музика  тендітна  скрипаля.
Відтінки    неймовірні  у  палітрі.

І  той,  хто  любить,  здатен  це  відчути,
Бо  музика  таких  сердець    у  всіх    одна.
І  навіть,  хто  в  любові  був  забутий,
Торкнеться    до  душі  оця  струна.

Примусить  просльозитись  чуйне  серце.
Ці  сльози  не  безсилля  буде  знак.
Це  просто  розхвилює  тонке  скерцо,
Не  маючих  в  душі  черствих  ознак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  є  колючі,  наче  терен  –  
сатира  в  них  –  гостріш  ножа...
а  інші  –  в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі"  –
у  них  конкретні  платні  ролі:
нена́видіти  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  та  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались...
то  ж  зрідка  лиш  якась  вівця
шука  чужого  обійстя́.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні  –
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
вірші  на  сайті  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             04.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014


НАДЕЖДА М.

А ти мовчиш…

Чомусь  мовчить,  ледь    диха  новий    ранок.
Сніжинки  притаїлись  на  землі.
Дерева  всі  закутались  в  жупанок.
Невже  морози  наступають  злі?

Душа  від  холоду  чомусь  німіє.
Чекає,  що  підкинеш  ти  слівце.
А  ти  мовчиш...  Боюсь,  що  зачерствіє,
Замерзне,    як  безлисте  деревце.

Дихни  на  неї  подихом  гарячим.
Нехай  відчує  втрачене  тепло.
Хай  серце  твоє  знову  стане  зрячим.
Врятуй    беззахисне,  поки  живе,  стебло.

У  файли  не  складай  слова  живильні.
Струси  з  них  павутиння  давнини.
У  новому  вбранні  хай  будуть  сильні.
Сумні  думки  із  серця  віджени...

Якщо  слова,  як  талі  води,  мерзлі,
А,  може,  ти  не  звик  щось  дарувать?.
Тоді  слова  хай  будуть  хоч  відверті.
Це  краще,  аніж  зовсім  промовчать...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542071
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Осіріс

Журба осіння

               

Стікає  небо  в  брудні  калюжі,
Намокли  клена  рамена  дужі
Попід  горою.

Шукає  вітер  в  ярах  спасіння.
Лякливо  блудить  пора  осіння
Між  трав  марою.

Здіймають  гуси  табун  під  хмари,
Печально  свищуть  крилець  удари
Понад  землею.  

Листок  останній  жде  облетіло  
Дублянку  сніжну,  втаївши  тіло
Межи  ріллею.    

Сопе  в  тумані  німий  садочок.
Щебече  дзвінко  в'юнкий  струмочок
З-під  приморозі.

Чекає  поле  на  воскресіння…
Ясніє  чорно  журба    осіння,
Круком  на  стозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541667
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014


laura1

Прости і відпусти

[i]У  зо́лоті  завмер  осінній  парк,
І  ми  йдемо  знайомими  стежками.
Як  в  юності,  багато  літ  назад,
Коли  цвіли  розложисті  каштани.

Життя  пройшло  по  різні  береги́.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Немає  в  тому  нашої  вини,
Бо  долею,  напевно  так  судилось.

Минуле  нам  не  повернути  ні  на  мить.
В  роках  розлуки  розійшлись  наші  дороги.
Чому  і  досі  ще  рука  твоя  тремтить?
Чому  в  очах  і  серці  твоїм  туга?

Ти  чуєш  друже?  Музика  звучить.
Як  і  колись,  у  дні  наші  світання.
Та  час  безжально,  мов  струмок  біжить,
І  музика  звучить  вже  на  прощання.

Нам  не  збагнути  долі  віражі.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Прости  за  все.  Прости  і  відпусти,
Бо  у  житті  нам  бути  ра́зом  не  судилось.


05.  12.  2014                                        Л.  Маковей[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541625
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


горлиця

Твої руки

Я  так  люблю  руки  твоєї  дотик,
Вона    тверда    і  ніжна  водночас,
Стираю  всю  непевність,чую  кроки,
Несеш  любов,  що  поєднає  нас!

Нарву  барвінку,  заплету  віночок,
Для  тебе  і  для  мене,  під  вінець,
То  ж  поспішай,  іще  маленький  крочок,
Життя  цвіте,    самітності  кінець.

В  твоїх  руках  і  тепло,  і    затишно,
Тримай  мене,  неси  у  даль,    неси!
Байдуже  де,  щоб  разом  і  навічно,
Нехай  засну.  А  ти  лиш  -  колиши!    


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Михайло Гончар

В МІНОРІ

Під  колеса  лягає  дорога,
Кілометри  ковтає  мотор...
Доле,доле  моя,прудконога,
Ну,  хіба  ти  не  чуєш,небого,
Що  змінився  мажор  на  мінор?

Розчинилася  осінь  в  тумані,
Сніжним  барсом  зима  йде  услід.
Я  нап'юсь...За  цим  діло  не  стане
І  порину,мов  йог  у  нірвану,
Щоб  не  битись,як  риба  об  лід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539385
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 05.12.2014


АЛІК

ВСТАВАЙ, КАВКАЗ!

Вставай,  Кавказ!  Кавказ,  вставай!
Восстаньте  гордые  народы!
Фашизм  касапский  покарай,
за  все  безвременные  годы!

Тюрьму  народов  разорвём,
когда  пойдём  единой  лавой,
и  кол  осиновый  вобьём
кремлю  на  площади  кровавой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541399
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Дід Миколай

Даруй нам усмішку свою.

Не  шкодуй  за  своїми  літами,
Ну  і  що,  що  удаль  подались.
Не  повернеш  вчорашніх  думками
Не  турбуйся  за  них  зупинись.

Не  ятри  своє  серце  в  опішні,
За  помилку  покайся  в  гріхах.
Лише  Боги  на  небі  безгрішні
В  цьому  світі,  ми  лише  в  гостях.

І  нехай  тебе  Янгол  боронить,
Неземних  хай  подасть  тобі  благ.
Коли  треба  хай  хмари  розгоне,
Витре  сльози  в  журливих  очах.

Коли  раптом  зустріне  негода,
Коли  гірко  тобі    на  краю.
Хай  зігріє  тебе  прохолода,
Як  дитятко  маленьке  в  Раю.

Хай  твоя    нерозтрачена  врода
Нам  в  долоньки  збирає  росу.
Як  криниця  із  гір  повновода,
Напуває  весняну  красу..!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541362
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Осіріс

Плетиво міжсезоння

       
З  осінніх  хмар  зима  морозне  диво,
Сипнула  перламутрами  сніжку.
Покрила  чуб  солом’яний  стіжку,
Що  вже  давно  весіннє  бачить  сниво.

В  промерзлому  до  коренів  садку,
Сніжинок  рій  безчинствує  грайливо.  
Розкішні  айстри  пломенять  мрійливо,
У  винограднім  в’язанім  рядку.

Холодні  думи  полем  дме  вітрило,
Лишаючи  в’юнкий  на  стежці  слід.
Пташки  останній  обривають  глід,
Знімаючись  над  гаєм  швидкокрило.

Здираючи  зі  скла  ажурний  лід,
У  шибку  груша  стукає  безсило.
Голубить  світлом  між  юги  ярило,  
Дзвінких  бурульок  сяючий  приплід.

Порідний  місяць  сіє  зорепад,
Окрайцем  срібним  в  небесах  неспішно,  
На  кризі  ставу  вабою  безгрішно,
Ростки  палають  сотнями  лампад.

У  ніч  ридає  віхола  невтішно.
То  стихне  то  регоче  невпопад.  
Із  груднем  переплівся  листопад,
Укривши  землю  перлами  розкішно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540980
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


НАДЕЖДА М.

Сміятися і плакать - значить жити…

Буває  часто  плачем  без  причини.
Ніхто  тебе  в  цей  час  не  ображав.
І  співчуття  захочем,  як  дитина.
Так  хочеться,  щоб  хтось  про  це  узнав.

Солоні  сльози  ллються  безупинно,
Як  важко  нам  тоді  їх  зупинить.
А,  може,  так  в  житті  і  буть  повинно,
Коли  згадаєш  неповторну  мить.

А  музика  як  часто  душу  крає.
Ти  слухаєш,  відчуєш  щось  своє.
Не  думаєш  тоді,  що  все  минає.
І  навіть  те,  що  є  тобі  святе..

Душа  людська  -  чутка  частинка  тіла,
Що  часто  править  нами  у  житті.
А  то  буває  раптом  захотіла
Радіти  найпростішій  доброті.

Сміятися    і  плакать  -    значить    жити.
Узнати    смак  нелегкого  буття.
Знаходить  друзів,пробачать  уміти.
Любити    й  берегти  це  почуття..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


kulbabka

Притрусило пудрою легкою…

[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img]  [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]

Притрусило  пудрою  легкою
Листопадом  випрані  плаї,
І  пірнули  в  купіль  супокою
Мовчазні  оголені  гаї.
Де-не-де  поцвіркують  синиці,
Чубляться  пискливі  горобці
І  гойдає  вітер  годівниці
На  гілках,  неначе  каганці.
Нависає  ковдрою  важкою
Сиве  небо.  Гранули  краплин,
Наче  бісер,  обліпили  хвою.
Інею  тендітний  серпантин
Замережив  білопавутинно
Мокрі  віти  й  шишки-їжачки.
День  чи  два  –  обсипляться  жасмином
Хмар  пухкі  шовкові  подушки.
Вдарить  в  очі  свіжими  снігами,
Від  морозу  дихання  зіпре́!..
Зарипить  приємно  під  ногами
Білизна́,  немов  білковий  крем!
І,  зігрівшись  кавою  терпкою
В  затишній  кав’ярні  край  вікна,
Я  пірну  у  купіль  супокою,
Від  краси  зимової  хмільна!
Розчинивши  пінку  в  порцеляні,
Наслухати  буду  залюбки,
Як  шустять*  у  дні  передріздвяні
Ласими  цукерками  думки.


[i]*Шустіти  -  шурхотіти.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Нащо нам з тобою ту весну чекати?

Я  чекаю  знов,  що  прийде  весна,
Бо  забути  тебе  я  безсилий.

Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540681
------------------------------------

Ось  уже  і  осінь,  любий,  пролетіла.
З  журавлиним  криком  зникла  в  нікуди.
Перепрілим  листям  щось  прошепотіла.
І  дощами  змила  всі  свої  сліди.

Це    для  нас  цвіла  листям  кольоровим.
Килимок  стелила  нам  до  самих  ніг.
Тільки  заважав  нам  запах  полиновий,
Що    тремтів    в  повітрі,  хоч  надворі  сніг.

Не  закрию    двері...  Стану  на  порозі.
Може,  день  зимовий  звістку  принесе?
Заспокойся,  серце.    Чом  же  ти  в  тривозі?
Думаю,  що  взимку  нам  ще  повезе.

Щастя  не  буває,  любий,  по  сезону.
Нащо  нам  з  тобою  ту  весну  чекать?
Не  смакуй  весною  калину  червону.
Пригуби    зимою...Неймовірний  смак!

----------------------------------
Щасливої  Вам  ЗИМИ,  мої  любі  читачі!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540720
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Осіріс

Вовча вірність

                                       
Стожильний  подорожній  вовк,  пітьми  властивець,  
Ковилу  топче  ніжний  шовк  між  чорнобривець.
Відлунком  місячних  вогнів  зоріють  очі,  
Вальсують  безкраєм  полів,  мов  поторочі.
Кошлатить  теплий  вітерець  шерстини  сиві.  
Сліди  швидкують  навпростець  по  сонній  ниві.  
Зміяться  урвищем  ярів  в  глушінь  розлогу,
Де  діточок  зазивний  спів  скавчить  з  барлогу.
Розтане  в  заростях  куги  його  стежина.
З  тьмяної  родиться  юги  навстріч  дружина.    
Оскалить  перламутр  зубів  з  перестороги.
Впізнавши  мужа,  схилить  гнів  під  дужі  ноги.
Торкнуться  ніжно  милих  щік,  вуста  медові
І  втратить  вовк  хвилинам  лік  в  танку  любові.
Серпанком  ляже  поміж  трав  повів  кохання…
Вколише  золотом  заграв  її  світання.
Він,  як  дбайливий  чоловік  замре  на  чатах  -  
Вона  ж  одна  йому  навік,  в  життя  пенатах!
Або  він  муж,  або  вдівець  –  аскет  курганів!
А  випасати  сто  овець  –  талан  бара́нів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540589
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Таня Кириленко

Присутність

Не  стало  слів.
І  серця  стук  -  єдиний  звук,
Мій  простір  тільки  дихання  колише.
Той  світ  змарнів,
Де  я  не  чую  Твоїх  рук.
Думки  ж  тепер  складаються  із  тиші.

Той  світ  змарнів,
Де  мало  назви  все  і  всі.
Слова  пусті.  Слова  давно  уже  забуті.
І  замість  слів,
Що  линуть  в  сотнях  голосів,
Душею  розлилась  Твоя  присутність.

В  моїх  обіймах,
Чи  за  сотні  верст  -  
Однаково  близький  і  просто  рідний.
Слів  не  потрібно:
Ледь  вловимий  жест
На  тлі  із  тиші  більше  ніж  помітний.

Чи  хто  б  посмів
Поодягати  у  слова
Те,  що  можливо  тільки  серцем  осягнути?
Немає  снів...
Думок  про  Тебе  вже  нема.
Лиш  тихо  зігріва  Твоя  присутність.

30.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540559
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Олександр ПЕЧОРА

Невже ж, невже…

*      *      *  

–  Невже  ж,  невже,  –  питають  у  селі,  –
на  небі  Бог,  але  не  на  землі?          

–  Невже  ще  розкошують  у  містах?..

Жирують  –  нечестиві.  
Саме  так.

Живуть  пани  і  животіє  люд.
Вкраїнонько,  о,  скільки  ще  іуд!

Невже,  невже  покинув  нас  Господь?
Дажбоже  рідний,  не  барись,  приходь.
І  кожного  прости  чи  покарай.
Хай  в  Україні  буде  справжній  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540510
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Віктор Ох

Недопите глясе (V)


Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8Nfi8Y7BX4[/youtube]

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Нагромадила  купу  слів
І  у  двері  пішла  відразу.
Я  прощати  завжди  умів,
У  собі  не  ношу  образи.

Наздогнавши  твій  силует,
У  дощі  притулився  станом,
Ну  а  потім  ми  тет-а-тет,
Ніби  вперше  чи  у  востаннє  -

Поскидали  плащі  на  стіл,
Заважає  білизна  в  ліжку,
Буде  шал,  буде  танець  тіл
І  по  спині  -  нова  доріжка.

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Я  прощаю  тобі  усе  -  
Ще  орел,  але  в  сивім  пір"ї  -  
Недопиту  в  кафе  глясе,
Нігтів  слід  по  душі  і  шкірі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540484
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ще дрімає сонний ранок…

Ще  дрімає  сонний  ранок.
Темінь  за  вікном.
До  землі  приліг  серпанок.
Спить  міцним  ще  сном.
Лиш  далеко  десь  відлуння
Грому,  що  лякав.
А  на  небі  повнолуння...
Дощ    вже  перестав.
Заспокоїлась  природа,
Тиша  навкруги.
Це  побачить  -  насолода,
Біль  перемогти.
Пронеслась    луна  по  річці,
Як  слова  твої.
Ніби  грім  пробіг  на  бричці,
Утопивсь  в  воді.
А  за  лісом  так  шварнуло...
Освятився  ліс.
Чомусь  в  серці  знов  кольнуло...
Та  не  треба  сліз.
Зазирнуло  сонце  в  шпарку.
Пахне  вітерцем..
Прожену  з  душі  я  хмарку
З  проливним  дощем.







 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


kulbabka

Горянка-зима

Горянко-зимо́  з  фіалками  ув  очах,
Твій  погляд  криштально-чистий  і  майже  теплий...
У  грудях  твоїх  тріпоче  тендітний  птах,
А  вітер  тонкі  бурульки,  мов  коси,  клепле.

В  судинах  бурлять  нестримно  прудкі  струмки  -
На  дотик  такі  студені,  що  аж  пекучі!..
Хоч  голос  твій,  мов  крижина  крихка,  тонкий,
Та  крикнеш  -  і  пруть  лавини  з  гірської  кручі!

А  кинеш  мрійливий  погляд  -  і  ніжний  сніг
Здіймається  вгору  вальсом  лелійно-білим...
І  навіть  січневе  сонце  тобі  до  ніг
Складає  проміння  гостре,  неначе  стріли.

Люблю  споглядати  магію  у  вікні
Під  шепіт  вогню  у  пічці,  під  шурхіт  книги...
Так  пахнуть  фіалки-очі  в  ту  мить  мені,
Як  свіжо-весняний  подих  у  мить  відлиги!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Дід Миколай

Та ще, попереду бій!

Почуйте  мене  благаю.
Бодай  ваш  терпіж  згорів!
Не  йтимуть  раби  до  раю  -
Не  прийме  їх  Божий  гнів.

Прошу  тебе,  Матінко  Божа.
Звернися  до  них  з  небес.
Можливо  твій  клич  поможе,
Щоб  в  вірі  їх  дух  воскрес.

Щоби  вони  знов  згадали,
Чиїх  вони  є  батьків  -
Відкрили  тугі  портали
З  прийдешніх  колись  віків...

І  прийде  майбУття  світле
З  моїх  неосяжних  мрій:
Вкраїна  моя  розквітне.
Та  ще    попереду  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539877
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


НАДЕЖДА М.

Я люблю дивитись на тумани…

Ой,  мої  тумани,  мої  долі,
Вас  ніколи  з  берега  не  гнав...
Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787

--------------------------------

Я  люблю  дивитись  на  тумани,
Що  пливуть  хмарками  по  землі.
А  навколо  непроглядно  -  тьм"яно.
Ніби  молоко  скрізь  розлили.

Крізь  імлу    тихенько  плине  річка.
Вітер  з  очеретом  розмовля.
А    струнка  берізка,  наче  свічка,
Дівчину  нагадує  здаля.

Все  в  природі  розкошує  вранці,
Як  освятять  землю  промінці..
А  в  туману  зникнуть  зовсім  шанси:
Всю  красу  купати  в  молоці.

І  побачу  іншу  я  картинку:
Небо  червоніє,  ніби  мак.
Вітер  колихає  павутинку,
Нас  вона  не  втримає  ніяк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539860
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Дід Миколай

Я в тебе вірю Україно

Біль  давить  груди  до  незмоги
В  серденьку  тіпає  пташа.
На  волю  проситься  небога,
Зболіле  тіло  спустоша.

Злягла  печаль  осіннім  смутком,
Холодним  подихом  в  душі.
У  злобі  тішиться  здобутком,
Лягла  іржею  на  душі.

Звели,  чужинці  Україну,
Зцідили  соки  з  поколінь.
В  тернах  розп’яли  сиротину,
Лишили  з  Раю  сіру  тінь…

Щоб  серце  більше  не  боліло
З  віків  не  ниділа  душа,
Чужинцям  вирию  могилу
Й  чохла  одягнУ  на  ножа.

Я  в  тебе  вір’ю  Україно,
Мине  пора  лихих  годин.
Бо  ти  не  впала  на  коліна
Й  сягнеш,  незвіданих  вершин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Дід Миколай

Сестричці

Добра  тобі  моя  сестричко,
Любові  й  літ  до  забуття.
Нехай  посмішка  квітне  з  личка
Й  не  покидають  почуття.

Сім’ї  твоїй  лише  в  прибуток
Хай  ранок  завтра  принесе.
Нехай  обійде  душу  смуток,
Тривоги  вітер  віднесе.

Хай  Янгол  божий  ясночолий,
Боронить  долю  від  біди.
Вчорашні  болі  і  тривоги
Хай  обминуть  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539452
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Надія Таршин

Захищає нас гідна зміна…

В  димарі  завиває  вітер,
У  по  вікнах  січе  дощем…
За  сльозами  не  бачу  літер,
У  душі  невимовний  щем.

У  донецькім  краю  ворожім,
У  землянках,  холодних,  сирих
У  короткому  сні  тривожнім  –
Молоденький  боєць  затих.

Як  дощем,  поливали  «Гради»
І  німіла  від  болю    земля,
І  від  підлої  чорної  зради…
Спить  боєць,  як  мале  немовля.

Автомат    -  на  худенькі  коліна,
А  щоку  поклав  на  плече…
Захищає  нас    гідна  зміна  –
За  них  сором  не  опече.

Дощ  за  вікнами  хлюпотить,
Холоди  ідуть,  холоди…
Не  забути  б  нам  і  на  мить,
Як  вони  рятували  з  біди.

18.  11.  2014р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність…
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

…Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев…  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
й  як  хотілося  їсти  ночами,
Бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам  ненароком  відомо,
що  сиділи  батьки  у  тюрмі
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  жадібно  вісті
із  копалень  нудних  Воркути
Й  як  гіркими  вмивалися  слі′зьми
від  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
Й  через  душу  воно  не  пройшло,
І  серця  тим  вогнем  не  палали  –
Ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


laura1

Свічу запалю я

Закатованим,  замореним  голодом  Сталінським  режимом  у  1932-1933  роках,  українцям,  присвячую:


Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Коли  Україна  зникала  в  безодні,
Від  рук  біснуватих,  скажених  катів.

Минуло  вже  майже  аж  ціле  сторіччя
Від  тих  33-х,  жахливих  років.
А  сльози  і  досі  вкривають  обличчя
Нових  українців,  нових  поколінь.

І  досі  ще  душу  пронизує  холодом,
І  досі  ще  серце  стискає  той  біль.
За  тих,  безневинно  заморених  голодом
Моїх  українських  сестер  і  братів.

Кримлівський  режим  катував  їх,  знедолених,
Бо  створював  сіру  країну  рабів.
Та  йшли  із  життя  вони  горді  й  нескорені,
Мільйонами  в  небо  злітали  до  зір.

Збудований  був  на  тілах  українців,
"Великий,  могутній  Радянський  союз".
Загарбала  землі  навала  чужинців,
Насіяла  злиднів  "великая  Русь".

Втопила  в  крові  і  сльозах  Україну,
Наставила  ідолів  цілий  ланцюг.
Та  все  ж  не  поставила  нас  на  коліна,
Не  знищила  волі  і  єдності  дух.

Не  вбила  і  мову,  хоч  дуже  хотіла.
Повстала  вона  в  неосяжній  красі.
Бо  те  що  дарує  свята  Батьківщина
Не  можна  украсти  з  людської  душі.

Та  тих  убієнних  тобі  ще  замало,
Цинічна,  брехлива  верхівка  Кремля.
Немов  та  ординська,  зухвала  навала
Руйнуєш  ще  й  досі  ти  наше  життя.

Та  рано  чи  пізно  настане  розплата
За  знищення  нації,  зірваний  цвіт.
І  геть  заберуться  усі  супостати,
Бо  правда  за  нами  і  з  нами  весь  світ.

Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Молитиму  Бога,  щоб  знову  в  безодні
Не  зникла  країна  від  тих  же  катів.


22.  11.  2014                                        Л.  Маковей
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538741
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 24.11.2014


НАДЕЖДА М.

Чому на долю впав солодкий гріх?…

І  гасне  день,  коли  ти  так  далеко,
Що  і  думки  не  долетять  туди...
 Олена  Іськова.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
--------------------------------
 
Гарячий  чай  врятує  від  морозу.
Але  душа  спасіння  словом  жде.
Чомусь  невтішні  на  ці  дні  прогнози.
Мабуть,  погода  знову  підведе.
Неблизький  світ  тобі  іти  до  мене.
Зима  вишневим  цвітом  розцвіла.
Але  бажання  бачить  -  незбагненне.
Та  жаль,  зима  дорогу  замела.
Насипала  деревам  по  коліна,
Шапки  пухнасті  білі  одягла.
І  десь  в  душі  вкрадається  сумління:
Невже,  даремно  ця  зима  цвіла?
Вже  в  котрий  день  тебе  я  виглядаю.
А  поряд  обіймає  самота...
В  вікно  з  надією  я  часто  поглядаю.
А  сніг  кружляє,  тихо  проліта...
Ну  ось  стоїш  в  сум"ятті  на  порозі...
А  за  вікном  все  сипе,  сипе  сніг.
А  серце  ще  у  радісній  тривозі.
Чому  на  долю  впав  солодкий  гріх?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539136
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


kulbabka

Тулитись теплими думками…

Тулитись  теплими  думками
До  захололих  щік  твоїх...
Вслухатись  в  те,  як  під  ногами
Рипить,  мов  цукор,  білий  сніг...

Як  десь  хрумтить  скоринка  льоду
Під  гострим  лезом  ковзанів!
Вдихати  теплу  насолоду
Терпкої  кави  у  вікні.

Ловити  цитрусові  нотки,
А  поміж  ними  -  хвойний  бриз:
Зимовий  мікс,  не  то  солодкий,
Не  то  з  кислинкою  сюрприз.

І  упиваючись,  п'яніти
Чи  то  від  сяйва  ліхтарів,
Що  заливають,  мов  софіти,
Слідів  мережку  у  дворі...

Чи  то  від  іскорок  гарячих
Твоїх  усміхнених  зіниць!..
І  пресувати  сніг  у  м'ячик
Теплом  ворсистих  рукавиць.

І  затуляти  що  є  сили
Тендітне  щастя  від  завій,
Що,  мов  метелик  тонкокрилий,
Бринить  у  тебе  в  рукаві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Марічка9

з Тобою

Думки  мої  -  мої  кайдани,
Мої  ж  ви  недруги  сумні,
Нащо  ятрити  давні  рани,
Як  навіть  сльози,  й  ті  прісні?
Мої  скупі  слова  пророчі,
Та  ж  час  не  вернеться  назад...
Хтось  ніби  долю  поторочив
І  сумнів,  злісний  адвокат,
Мені  шепоче  дивні  речі,
Вже  майже  вірю,  вже  здаюсь,
А  потім  ти  обіймеш  плечі
І  все  минається  чомусь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Макієвська

ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Мільйони  свічок  запалили  українці  в  день  скорботи,
Пролітають  кінострічкою  в  пам'яті  страшні  епізоди:
Гірчить  лобода  в  ротах  ,  в  розпухлих  від  голоду  животах,
А  мати,  ковтає  солону  сльозу,  дивлячись  на  дитинчат...

Йде    на  стерню,  незбирані  колоски  збирати,  наче  птах,  
Змішує  чорну  муку  з  лободою,  пече  хліб,  з  болем  в  очах...
Бо  синок    від  голоду  вже  під  образами  так  і  зачах,
Хочеться  від  того  на  весь  світ,  синіми  вустами    закричать...

Та  немає  у  неї    більше    сил...Тяжкі  настали  часи...  
Заскорублі  від  важкої  роботи  руки,  моляться:"  Спаси..."
І  чиїсь  голоси:  "Не  спи  мамо..."  ,  а  інший  чужий:  "Засни...",
Скрип  коліс,  на  підводі  тіл  цілий  ліс,  а  в  полі  одні  хрести...
 
Мільйони  наших  родин  померло  від  голоду  в  30-ті  роки!
За  геноцид    української  нації  ще  заплатять    кати,
Летять  увись    думки...Ми  вижили,  силі  волі  завдяки,
У  війні,  за  свободу  нації,  ми  повинні  перемогти.
 
Нас  ні  холод  ,  ні  голодомор  не  убив,  і  зараз  не  вб'є,
Хай  російські  кати  не  розраховують  на  це...В  нас  сила  є,
Непоборна  сила,  це  любов  до  своєї  батьківщини,  
Нехай  вогонь  свічі  з'єднає  нас,  в  любові  до  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538971
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


НАДЕЖДА М.

Нехай у відповідь ні звуку…

Коли  відчуєш,  що  у  серці
Маленький  пагінець  розцвів.
Оркестр  заграв  казкове  скерцо,
Ліричну  музику  без  слів,
Відкинь  думки  свої  безжальні,
Любов-  безпомічне  дитя.
Не  убивай  його  повально.
І  не  лишай  серцебиття.
Нехай  у  відповідь  ні  звуку,
Бо  замість  серця  камінець,  
Не  опускай  із  сумом  руки,
Твоїй  любові  не  кінець..
Коли  спіткнешся  об  бездушність,
Ти  не  хвилюйся...  Це  не  край.
Не  всі  любити  мають  здатність..
Проси:  Любове,  не  вмирай...









--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Макієвська

УКРАЇНІ

Ми  боремося  за  Україну,  ми  боремося  за  краще  майбуття,
Чекаючи  вісті  з  фронту  щогодинно,  молимося  за  синів  життя,  
Стукотять  їх  хоробрі  серця  без  упину,  іде  за  свободу  війна,
Росія  перетворює  все  у  руїну,  нема  ні  краплі  каяття.
 
Не  страшні  нам  ні  холод,  ні  голод,  ми  пройшли  це  в  33-тьому  й  нація  жива,
Тримаючи  в  руках  смерті  молот,  нас  хочуть  знищити  та  сил  в  них  нема,
Б`ються  побратими,  кожний  з  них  патріот,  з  ними  ми  єдині,  кров  одна,
Скільки  у  них  чеснот,  а  у  нас  турбот,  впишуть  в  історію  їх  імена...  

Чорніють  спалені  ниви,  села  і  міста,  стоять  незібрані  поля...
Ми  в  горі  теж  єдині.  Де  той  страх?  Тільки  б  не  було  москальського  ярма,
Височіє  над  Україною  Тарас,  гетьман  наш,    "  Скоро  прийде  воля  
І  краща  доля  буде  у  вас  ,  нехай  сплине  трохи  час..."-  він  нам  промовля.

Ми  виборемо  його  і  нашу  мрію,  ми  вимолимо  у  небесах,
Ми  здійснимо  все,  що  він  воліє,    відбудуємо  ті  села  і  міста,
Дамо  нове  життя  Україні,  щоб  забриніло  щастя  в  її  очах,
Щоб  у  нашому  родинному  колі  запанував  мир  і  любов  свята.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538723
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


kulbabka

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя  тендітна  свічечко,  тремти,
Розсіюй  чад  скорботної  печалі...
Рясніють  перекошені  хрести,
Як  свідки  мовчазні  сумних  реалій.

О,  скільки  їх  за  обрій  відійшло,
Мов  кануло  у  безпросвітній  Леті...
Як  упивалось  ненаситне  зло,
Смакуючи  ядучий  запах  смерті!..

Вже  не  було  із  праху  вороття,
Хати  чужіли,  мов  порожні  храми,
І  спрагло  так  хотілось  за  життя
Хапатися  промерзлими  руками...

А  що  життя?  –  Украдене  зерно,
Ним  землю  загноїли,  мов  тілами...
І  не  одне  засвітиться  вікно
В  суботу  скорбну  тихими  свічками.

Хіба  буває  в  деспота  межа
Жорсокості  і  підлого  цинізму?
Як  голосила  зболена  душа,
Бо  ні́кому  відспівувати  тризну...

Моя  тендітна  свічечко,  тремти...
За  все  усім  воздасться  по  заслузі:  
Одним  судилось  хлібом  прорости,
А  іншим  –  бур'яном  гірким  у  лузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчували щастя запах?

Ви  відчували  щастя  запах?
Це  -  цвіт  рожевий  у  саду.
Це-  сонця  вранішнього  спалах,
Як  краплі  теплого  дощу.

Це,  як  цвітіння  матіоли,
Як  від  жасміну  хмільний  світ,
Чи  голос  ніжний  баркароли,
Чи  ледь  тужливий  звук  трембіт...

А,  може,  щастя  -  це  з  тобою
За  руки,  взявшись,  поряд  йти.
В  житті  не  знатися  з  журбою.
Не  відчувати  самоти...

Тоді  я  в  щасті  буду  жити,
Як  поруч  буде  вся  рідня.
Цьому  не  можна  не  радіти...
Про  щастя  думка  ось  моя.

Коли  в  сім"ї  нема  нещастя.
Навколо  диха  позитив.
Ось  це,  мабуть,  найбільше  щастя.
І  це  його    простий  мотив!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Валя Савелюк

ПАЦАНИ

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні…
обличчя  у  всіх  –  благородні:  
серйозні,
а  у  поде́котрих  –  сонячно-щиро  усміхнені

чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно  іще  в  миру́    трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і  от  вони
стали  –  воїни,  
кша́трії…  вої  –
кіборги,  ду́хи  війни…
Герої!  
славних  прадідів  
із  Великих  Могил  емана́ції  –
вос-кре́шений  Дух  Нації


…а  учора  ще  пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх  обзивала  манку́ртами,  
на  рідній  землі  –  чужаками,
безба́тченками-рабами,  
поколіннями,
навіки  захряслими  у  байдужій  прострації…

перед  
вос-кре́шеним  Духом  Нації
чи  не  пора  прийти
із  покая́ним  словом
і  публічно  по́милку  визнати
за  друковані  сто́си  хули́  ?

тепер  –  соколи  і  орли…
буй-тури,  леви…

ви
пристосуватися
до  подій  умієте  –
уже  славу  їм  пієте…

кайтеся!
зізнавайтеся,
що  ніхто  з  вас  не  був  прови́дцем,
а  крикливими  півнями  істери́чили,
гралися-римувалися,  розкидали  слівцем,
у  гордині  своїй  задава́лися,
що  керуєте  Сонцем:
Сонце  ж  без  півня  знає,
коли  Пора  настає
і  Сонце
сходити  має…

де  ви  нині  –
крикливі  півні,
із  обтушко́ваних  піделітних  сараїв?
хто  знає…

чи  реальність  наша  умовна,
чи  глухота-сліпота  ваша  повна,
метафізично-духовна…

глашатайство  –  тільки  кредо,
показна,  розхожа  мрія  –
чи  мімікрія?
чи  кров  неприборкана,  бунтівна,
вимагає  жертви  від  інших  вона?

кличе-зове
до  пролиття  крові  –
як  виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем  нездібності  до  Любові…

…Світла  Воїни  –
на  щастя,  вони
як  і  тоді  вас  не  чули,
так  і  зараз  ви  їм  не  треба:
за  ними  –  Душа  України,
над  ними  –  одкрите  Небо…

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні́…
сонячно-щиро  усміхнені  –
обличчя  у  всіх  –  благородні…
відкриті  

діти…  
бійці

ізвідкись
у  прорізь  бійниці
смерть  чатує  щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини  –
кшатрії-воїни…

пацани…

…і  ті,  хто  прийдуть  додому  –
ніколи  не  вернуться  
із  війни…

…усвідомлення  місії,
 родові́дні  рації,
незборимість  
Духу  Нації

20.11.2014
[i]
*е[i]манація  -  витікання,  випромінювання,  виділення  чого-небудь  звідкись.
*пацан-.  те  саме,  що  хлопчак
*рація  –  тут:  розумна  підстава,  обґрунтування  чого-небудь.
[/i][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Макієвська

БОРЦЯМ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Плаче  й    ридає,  розхристане  небо,
котяться  сльози  гіркі,    мов  мигдаль  повз  край,
Чуєш!  Я  прошу!  Більше  вже  й  не  треба,
у  серці  моєму  і  так  важкий  тягар.

Голодна  й  зморена  війною  мати,
віддає  своїх  кращих  дітей  на  вівтар,
Україна  життями  синів    платить
за  свободу,  за  ясне  сонце  поміж  хмар.

А  ,  вона,  російська  імперія  зла,
їсть  ці  життя...  Кров`ю  запиває  і  цар-
Кровавий  гном...Розверзнеться    рашземля,
піде  у  забуття    убивця  і  тиран!

Засмучена  ,  згорьована    країна  ,
наша  ненька  Україна  бо  зрадив    брат,
Після  нього  лише  одна  руїна,
скоро  умиється  своєю  кров`ю  кат.

Ми  не  здамося,  не  підемо  в  рабство,
не  будемо  на  панщині  їй  гроші  жать,
Ми  увійдемо  в    Європейське  братство,
щоб  найкраще  майбутнє  своїм  дітям  дать.

Пом`янемо  нашу  Небесну  сотню,
борців  за  Незалежність,  злетівших  у  рай,
Моїй  душі  від  того  так  самотньо,
вип`ю  вина,  Боже,  ворогів  покарай!

Пом`янемо  загинутих  у  бійні,
наших  друзів,  братів  і  просто  героїв,
Віддамо  шану  живим,  що  на  війні
і  тим  бійцям,  покаліченим  війною.
Слава  героям!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538276
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


НАДЕЖДА М.

Зітру з лиця розчарування…

Якщо  підеш  колись  від  мене,
(я  точно  знаю:  прийде  час).
Кохання,  що  було  шалене,
Чомусь  зрадливе  бува    в  нас.
Не  буду  плакать  за  тобою,
Без  тебе  зможу  просто  жить.
Не  перекинуся    вербою,
Щоб  потім  довго  ще  тужить.
Твою  відсутність  не  помічу,
Ти  відійдеш  без  суму  й  сліз.
Відчую  біль  лише    гостріше,
Та  відведу  із  серця  злість.
От  тільки  дихать  стане  важко,
І  ніби  іншим  стане    світ.
Заб"ється  серце,  як  у  пташки.
Та  буде  сум  лиш  до  воріт.
Тоді  затримаю  дихання,
Любові,  знай,  не  попрошу.
Зітру  з  лиця  розчарування,
З  плечей  брехню  твою  струшу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538229
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Валентина Ланевич

Зеленіє поле під шелест діброви.

Зеленіє  поле  під  шелест  діброви,
У  житнії  сходи  падають  листки.
На  столітнім  дубі  воронячі  схови
І  більчата  тягнуть  у  дупло  гриби.

Милується  осінь  тихими  садами,
Схимницею  стала  калина  в  журі.
Обмежився  вітер  обіймами-снами,
Не  лишив  по  собі  хоч  слова  скупі.

Припадає  в  балці  до  гілок  тополі,
Обпіка  цілунком  -  серденько  терпи.
За  обрій  скотилось  сонечко  поволі,
Кутаються  в  вечір  деннії  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Віктор Ох

Очікування блага

Люд  человeческий  живет  и  до  сих  пор  
лишь  потому,  что  наделён  надеждой.  
Она  не  мрёт  последней  -  что  за  вздор,
она  бессмертна  присно,  как  и  прежде.  
Она  приходит  и  когда  не  ждал,  
но  паче  -  если  ты  о  ней  взмолился.  
Я  это  не  для  рифмы  написал.
Вчера  я  в  этом  лично  убедился.

                 (Юрген  Пті)


Разом  із  відчаєм  приходять  сподівання
на  порятунок  в  майбутті,  на  кращу  долю.
Оманливе,  пасивне  уповання
веде  до  розпачу,    безвихіді  і  болю.

Надія  -    це  єдина  наша  власність,
розрада,  віра  в  правду  і  прогрес,
по  суті,    підсолоджена  сучасність,
ілюзія  про  праведість  небес.
 
                       (В.О.)

=============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538157
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


kulbabka

Вислизає осінь…

Скинув  жовтень  мідні  обладунки,
Перепрів  у  стосах  падолист,
За  плечима  осені-чаклунки
Золотиться  промінь,  наче  спис.

Допиває  сонце  по  краплині
Захололе  дзеркало  ставка,
На  стрункій  розпатланій  модрині
Засріблилась  паморозь  крихка.

Тліє  листя,  скручене  в  пергамент,
Мов  уламки  згаслої  зорі.
Ще  дивують  айстри  кольорами
О  такій  притлумленій  порі.

При́йде  час  і  айстрову  гординю
Вистудять  непрохані  сніги...
Вже  зима  опоряджає  скриню,
Репаються  змерзлі  береги.

Запрягає  коней  білогривих
У  скрипучі  сани  -  і  гайда!
Вислизає  осінь  полохлива,
Мов  лисиця  загнана  руда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


горлиця

РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ !

Іде  річниця  Нового  народу,
Який  стояв  зимою  за  права,
Вони    вмирали  за  нашу    свободу,
Не  за  свою,  бо  в  ній  і  ти  і  я!  

Здобули  право!  Будуймо  і  творімо
Нову  країну!  Піднімаймо  стяг!
Усе  в  руках.  Єднаймось  і  живімо.
Так  ні  ж,  застрягли!  Зупуняє  страх.

Не  можемо  відрізать  пуповину  ,
Вросла  глибоко,  вимила  мозки,
П`ятнадцять  лиш  відсотків  цю  лавину  
Підняли    й  боряться.  А  де  є  ви?  

Чекаєте?  Ну  це  ще  не  погано,
Аби  не  йшли,  безглуздо,  всім    прю.
Ті  що  мовчать,  це  зле,  але  догана,
Тим  ,що  в  покорі    карлику-  царю!

Ніяк  не  можуть  цього  зрозуміти,
Це  дві  країни  з  різними  людьми,
І  вам  до  купи  їх  не  приліпити,
Вже  знаєте  ж  !  Ліпили  три  віки!

Невже  вам  мало  величі  своєї,
Московське  царство  ще  не  досить  вам?
Чого  претеся  до  землі  тієї,
Яка  не  хоче  ваш  ординський  хлам!

Та  й  це  мине!  Земля  яка  родила  ,
Небесну    Сотню,  що  лягла  за    край,
Вже  тисячі  повстанців  освятила,
І  буде  Україна!  Ти  це  запам`ятай!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537553
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Борода

Макака з гранатою

У  зоопарк  гранату  хтось  проніс.  
Руда  макака  корчила  гримаси,  
відвідувачів  тішила  до  сліз,  
а  ті  кидали  їй  гостинці  ласі.  
Цукерки,  фрукти  сипались  до  ніг,  
а  мавпа  їх  кумедно  підбирала.  
Аплодисменти  не  вгавали,  сміх  
і  хтось  кричав:  "Ура,  макако!  Браво!!!"  
Та  раптом  та  з  кишені  у  когось,  
не  зна  на  що,  поцупила  гранату...  
Народ  завмер  (невже  рване  ось-ось?)  
й  почав  кричати  на  макаку  матом.  
А  та  глумливо  шарпала  кільце,  
ще  дужче  хизувалась  і  хамила,  
в  руках  крутила  бомбу,  як  яйце:  
"Оце  так  слава  і  визнання!  Сила!"  

Коли  ні  клепки  в  голові  нема  
та  розуму  у  ній,  мов  кіт  наплакав  -  
то  виглядаєш  збоку,  як  дурна  
в  звіринці  із  гранатою  макака.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537930
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Макієвська

В твоїх обіймах…

Мені  затишно  та  безпечно  в  твоїх  обіймах,
Таких  ніжних,  сильних,  як  кремінь,  доволі  надійних.
Струменить  гаряча  кров,  розливаються  хвилі,
Ллється  тепло  із  твоїх  нетр,  обволікає  тіло...

Розтікається  лавою  по  кожній  клітині,
Жаром  пронизує  кожний  атом,  що  тіло  мліє...
Піднімає  ввись  і  несе  поміж  хмаринами,
А  потім  зринається  до  безодні  паринами...

Десь  шурхотить  між  чужих  ніг,  скинутий  одяг  чийсь,
Шугає  вітер,  грається  ним,  хоч    по  вуха  зарийсь...
Гола  осінь  витанцьовує  на  ньому  чарльстон,
А,  дощ  ритмічно  й  нахабно  тупотить  їй  в  унісон.

Щось  неймовірне  переповнює  мою  душу,
Лоскоче,  сміється,  плаче  все  більш,  звучніш  і  дужче...
Тільки  пелена  із  туману  навіює  сон,
Хилить  безсилу  до  дужих  грудей,  бере  в  свій  полон.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536665
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Марічка9

Тихо

Перетворились  спогади  у  листя
І  раз-у-раз  падуть  перед  очей.
То  були  ми,  чи  "ми"  мені  здалися
У  мареві  заблуканих  ночей?

Нехай  не  так,  як  ми  собі  хотіли,
І  хай  не  так,як  подумки  клялись,
Та  снігом  все  позабуваєм  білим.
Як  літом  теплим  ніби  відбулись.

А  потім  впали  листячком  на  воду,
Потоком  днів  у  безвість  понеслись.
І  ти  колись  згадаєш  мою  вроду,
І  тихо  жалкуватимеш  колись.

І  стане  тихо.  Тихо,  ніби  рідно.
Усе  на  світі  має  відцвісти.
Я  не  жалкую  ні  про  що.  Ти  квітни.
А  я  твої  читатиму  листи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.11.2014


tamriko

СГОРЮ!

Касанье  рук,
касанье  душ.  .  .
но  лишь  через  стекло
пространства.  .  .
Когда  не  видишь
рук  и  губ,
но  помнишь,
как  касался.
Как  жар  по  телу
и  внутри.  .  .
когда  мы  вместе,
рядом.  .  .
И  нежность  вся
в  руках  Твоих.  .  .
А  мне  хотелось
растворяться:
В  Тебе,  в  любви  и.  .  .
нашей  страсти!
Отдать  тепло
все  лишь  Тебе!
Тобою,  до  пьяна
упиваться!
И  раскрывая
новое  в  себе,
Тебе  отдать,
чтоб  наслаждался!
Отдам  я  все.  .  .
Ты  знаешь  это!
И  не  прошу  взамен
я  НИЧЕГО!
Я  знаю,
любишь  меня  и
наше  лето!
А  я  Тебя,
как  жизнь  свою,
ЛЮБЛЮ!
В  глазах  Твоих,
Сгорю!



Свидетельство  о  публикации  №114111204877

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536600
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Надія Таршин

Знов завмерли усі у чеканні…

Знов  завмерли  усі  у  чеканні  –  
Чи  зупиниться  Каїн,  чи  ні?
Гинуть  діти  у  муках,  стражданні
У  небачено-підлій  війні.

-Зупинися  ти,  Каїне,  клятий,
Чи  тобі  іще  мало  смертей?
Нас  не  зможеш  ніколи  розп’яти
І  розплата  прийде  за  дітей.

За  скалічені  ноги  і  руки,
За  обірване  юне  життя,
За  усі  наші  сльози  і  муки…
Ти  заплатиш  за  кожне  дитя.

Ну,  а  ви  –  біомаса  покірна,
Що  була  колись  –  руський  народ
Підла  роль  у  війні  цій  безмірна…
Що  від  страху  заціпило  рот?

Біснуватий  вершить  вашу  долю,
Накликає  ганьбу  на  вас,  гнів.
Ми    воюємо  нині  за  волю,
А  за  що  ви  кладете  синів?

17.10.2014р      Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536536
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014


kulbabka

Спориші (пісня Миколи Шевченка на слова автора kulbabka!!!)

[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]

[i]Слова  -  Наталя  Данилюк
Музика  -  Микола  Шевченко
Виконання  -  Марина  Романович
[/i]

В  подвір'ячко  наше  
підкрався  пахучий  спориш,
в  городі  пасуться  
дощів  неприборкані  коні,
допоки  ти,  вітром  
напоєний,  солодко  спиш
і  сонце  цілує  крізь  шибку  
твої,  ледь  обвітрені,  скроні.

У  мене  за  хатою  
море  нескошених  трав-
смарагдовий  паводок  
ген  видноколо  поглинув,
допоки  під  небом  чужим  
ти  світами  блукав
вітрам  підставляючи,
сонцем  обпалену  спину.  

У  плесі  моєму
розсипала  звабниця-ніч
з  подертої  торби
дзвінкі  зоряниці-дукати,
допоки  летів  ти
примарним  надіям  навстріч,
цей  зоряний  дощ
було  нІкому  в  жмені  збирати.

Допоки  ти  рвався  
за  межі  своєї  душі
і  падав  щоразу,
заледве  торкнувшись  до  неба,
у  серці  моєму
такі  поросли  спориші-
як  в  тому  подвір'ї,
що  я  занедбала  без  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Світлана Моренець

ДОЛЯ (катрени)


***
З  народження  дається  доля
і  мітиться  незримо  путь.
На  роздоріжжях  –  твоя  воля,
куди  іти...  Тож  пильним  будь!

***
Чимало  доля  нам  дає...
Нам  би  розгледіть,  не  згубити,
нам  би,  з  подякою,  любити
і  дорожити  тим,  що  є!


12.11.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536402
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Олекса Удайко

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Любов Ігнатова

Кожному своє …

У  кожного  своя  винагорода- 
Хтось  п'є  шампань  із  кубка  золотого, 
Хтось  із  копитця  хлеще  чорну  воду 
І  вже  ніколи  не  стає  на  ноги...

У  кожного  свої  прерогативи:
Блакитне  небо  -  чи  в'язке  болото, 
Дивитись  вдаль  і  бачить  перспективи 
Чи  озирнутись  ,  як  дружина  Лота... 

У  нас  є  вибір  :  чи  вівця  у  стаді
Чи  вільна   птаха  -  сильний  боривітер  ,
Паяцем  буть  смішним  на  маскараді, 
Чи  душу  свою  щирістю  зігріти... 

Щомиті  доля  нас   екзаменує... 
І  кожному  своє:   чи  дно-чи  масло:
Чи  потонути  ,склавши  лапки,  всує, 
А  чи  горіти,  щоб  життя  не  згасло... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата поступления 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Олекса Удайко

ПОГАДКИ ГОРОДНИКУ або НЕСПОДІВАНІ АФОРИ*

                   [b][i]*  *  *
                   Критикуй  себе  часом  так,  
                   щоб  іншим  вже…
                   й  сказати  було  ніʹчого!

                   *  *  *
                     Коли  говориш  про  іншого
                     за  його  відсутності    і    червонієш  –
                     ще  не  все  втрачено…
                     Але  краще  –  зблідни!
                     
                     *  *  *
                     А  бур’янець  у  своєму  городі  вимачкуй,
                     перш  ніж  лихомовити  про  нього  в  іншому.
                     Далебі,  краще  буде  обом  –  
                   тобі  й…    горóдові.  

                     *  *  *
                     І  ще!  Камінці  у  своєму  горóді  позбирай,
                     та  назад  не  кидай:  поклади  краще  у
                     фундамент  храму,  який  збудуєш  
                     в  своїй  душі  і…  оселі!!
                       
                     *  *  *  
                     Буває,  що  легше  знайти  величність
                     у  чужому,  ніж  розгледіти  в  своєму…
                     (читай:  чоловікові,  жінці)[/b][/i]
                 _____________
               [i]    *Це  так,  з  принципу  –  бий  свій  свого,
                     щоб  чужий  і  духу  боявся!  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Данило-Київський

Рулетка! (С акцентом)

Табачный    дым    протяжно    выстелил  туманом.    
В    кремлевском    клубе    время    заполночь    давно.
Сукно    истерзанное    фальшью    и    обманом,
Лихие    ставки    принимало    в    казино.    

Вкус  русской  водки  в  переполненном  стакане,        
Всем  разум    едким    ароматом    опъянил,
Тасуя  ход  эпох  в  безудержном  накале,
Имперский  шарм  -  собрание  пленил!

Вошло  в  историю  шальное  предложенье,
Под  швалью  веерной  нелепо  пряча  взор.
Винтажной  сталью  заблистало  исполненье  -
К  столу  центральному  приблизившись  в  упор.

С  акцентом    питерским,  рулеткою  назвалась,
Внеся  амбиции  в  награду  -  жизнь  на  честь!
Заряд  смертельный  в    барабан    дослала,
А  несогласным  приказала  сесть...

Катнув  потертый  диск,  волчком  народ  пугая.
Движеньем  резким  разкрутила    "лототрон".
И  зал  утих...    дыханье    прерывая,
Иступно  пялился  в  мелькающий  патрон...
     
Взведен  курок  азартного  решенья.
"Игрок"  к    виску    приставил  царский  револьвер.
Судьбы-злодейки  робко  слушал  повеленье
И    встал    безропотно  переступить  барьер!    

Немые    лица  кругом  плыли  безустанно,
Дерзя    ухмылкою    зависшей    на    устах.
Дурман  -  напитки  разносили  беспрестанно
Сарказма  ноты  стыли  в  каменных  чертах...

...
Жизнь  в  СССР...  прошла    в    какое-то    мгновенье...,
В  кровавой  массе    шел    прозренья    тон...
К    творцу    искало    путь    ла-ла-ла-ла-творенье...
В    сплошной    тиши    раздался    громогласный    звон!!!

...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535563
дата поступления 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014


kulbabka

Відпалали сади смолоскипами…

Відпалали  сади  смолоскипами,
Відхурделив  легкий  листограй,
І  відлунює  тихими  схлипами
Обікрадений  осінню  гай.

До  зими  лиш  півзойку,  півподиху,
А  надворі  -  квітнева  теплінь!..
В  листяній  сухозлітці  на  сходинках
Забавляється  сонячна  тінь...

Розженеться  руденькою  кицею
І  -  шубовсть  у  шемріння  сухе!
Підсолоджені  ранки  корицею,
Хоч  повітря  незвично  терпке:

То  гірчить  ароматною  кавою,
То  димами  з  городів  повзе...
Мов  виделкою,  віттю  іржавою
Настромила  хмаринне  безе

Усамітнена  вільха  і  мружиться
Від  медових  цілунків  тепла!
Пересохла  порепана  вулиця
У  янтарних  тонах  попливла.

Припаду,  щоби  сонця  напитися,
Зачерпну,  ніби  пташка  крильми,
Може  трішки  на  серці  розвидниться
І  розвіється  попіл  зими.

Може,  снігом  густим  припорошені,
Чорнокрилі  примари  війни
Між  архівів  минулої  осені
Перетліють,  а  там  -  до  весни

Зовсім  близько,  півзойку,  півподиху
І  півкроку  лише  одного́!..
О,  як  мало  нам  треба  для  подиву,
А  шукаємо  бозна-чого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014


горлиця

Вірші запроданців!


Мелькають  тут  і  там  вірші  “підніжок”
Так  хочуть  доказать  московську  суть,
Вишукують  брехню  совєтських  книжок,
Нема  Вкраїни!  Нема  її  й  не  буть!  

Коли  ви  вже  ,перевертні,  минетесь!
Вже  цілий  світ  сміється  !  Хто  ви  є?
Украли  назву  Русі  і  товчетесь  
В  своїм  болоті    суздальщини!  Цабе!

Прилізли  ,покидьки,  на  землю  України,
Культуру  матюків,  нам    пхаєте  в  лице,
Плюєте  в  очі,  лишаєте  руїни,
Ще  й  кричите,  що  бач,  вас  б`єть  за  це!  

А  не  пішли  б  ви    там...  -де  рак  зимує!
Або  в  тепліше...  -  місце  Сатани!
І  не  пишіть  пашквілі,  хто  почує?
Без  мозку,  честі,    вперті  барани!  

(  раби,  підніжки,  грязь  Москви-  Шевченко)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535318
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


НАДЕЖДА М.

Зажурилась осінь, постаріла…

Зажурилась  осінь,  постаріла.
Листя    посріблила  сивина.
Ще  недавно  барвами  нас  гріла,
А  тепер  так  пусто...  Дивина...
Перепріло  листя  кольорове.
Тиша  загадкова...  Плине  час...
Все  в  житті,  ми  знаєм,  тимчасове.
Пізня  осінь  нагада  про  нас.
Мовчимо  і  ми...  А  що  сказати?
Дарувала  доля...  Не  змогли.
І  нащо  причину  в  тім  шукати?
Перевагу  самоті  дали...
Але  час  від  часу  дошкуляють,
Не  дають  спокою    ці  думки.
Наді  мною  птицями  літають...
Доторкнутись  мріяла  руки...
Вечір  листопадовий  холодний.
Мжичка  ледве  чутно  дріботить.
Сумувати,  мабуть,  це  природно
Лиш  для  тих,  хто  може  так  любить...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535326
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Шон Маклех

Така ж земля

       «…Чи  то  не  край,
               Тобою  не  відвіданий,  але  усе  життя
                 Рідний  тобі…»
                                                                           (Р.  М.  Рільке)

Тут  теж  росте  колючий  ялівець  минулого,
Тут  теж  деревина  буків  буття  тверда,
Як  камінь  лісів  Місяця,
Що  проростають  з  глибин  глини
(І  дрібного  піску  приказок),
Ростуть  на  дріжджах  дощів
(Бо  теж  земля  пошматована,
Полатана,  поплямована
Лісами,  пустищами  та  яругами),
Тут  теж  люди  звикли
Засівати  ґрунт  сумними  посмішками,
Відчувати  гіркий  присмак  
У  кожному  шматку  хліба  днів.
У  паляницях  свят
Тут  теж  знаходять  інколи  камінь
Чи  грудки  солі
(Бо  радісних  свят  обмаль).
Тут  теж  горобину  лишають  для  спогадів
(Не  лише  для  горобців),
Коли  зима  забирає  кольори
І  літо  здається  маревом,
А  скрипки  змовкають
(Бо  навіщо
Тонути  звуками  у  холоді  поглядів).
Тут  берест  так  само
Спонукає  до  щербато-шорстких  спогадів,
А  звіробій  гірчить  на  світанку.
Все  так  само,
Як  у  нас  –  в  Ірландії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535299
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Шон Маклех

Озера вічності

           «…Озера  будуть  у  вічності.  А  тут  часи
                       падінь.»
                                                                                 (Р.  М.  Рільке)

Ми  падаємо.
Сонце  сумним  волоцюгою
Шкандибає  манівцями  Галактики.
Ми  летимо  в  безодні  невідомого  часу
Горілиць  (бо  не  птахи  ми  і  не  метелики),
Ми  вміємо  лише  падати:
Крила  обпалила  нам  пожежа  –  
Часи  падінь  прийшли  на  землю  лелек,
Лише  озера  вічності
Дзеркалами  пристаркуватого  неба
Кидають  сонячні  зайчики
Назад  –  у  простір,
Де  пливе  човен-зірка.
Я  теж  у  цій  дзеркала  нескінченності
Спробував  зазирнути  необачно.
Але  побачив  лише  тінь.
Тільки  не  чорну,  а  білу
(Ви  бачили  колись  білі  тіні
На  стіні  туману,
Коли  день  Одкровення
Відчинив  Двері  Світла?)
Часи  падінь:
Душі  людські
Як  осінні  листя
Падають  в  темний  колодязь  «Ніщо».
А  хотілось  би
(Не  тільки  мені  старому)
Щоб  падали  вони  
На  поверхню  озера  вічності…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535172
дата поступления 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014


НАДЕЖДА М.

Повільно тане сум осінній…

Повільно  тане  сум  осінній,
Як    перший  сніг  в  моїй  руці,
Немов  на  сонці  білий  іній,
Скупавши  сад  у  молоці.
І  полетів,  як  біла  хмарка,
Із  жалем,  дивлячись  униз.
Із  хмар  створилася  отарка,
Що  пролилась  дощем  із  сліз.
Задріботів  тепленький  дощик,
І  стало  весело  чомусь.
Заграв  майстерно,  як    оркестрик.
Не  стало  суму,  я  сміюсь.
За  комір  падають  краплинки,
Та  я  до  тебе  пригорнусь.
Ці  дощові  малі  перлинки
Так  дорогі,  бо  й  ти  всміхнувсь.  












-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535074
дата поступления 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014


Радченко

Знаю Мамо, ти - мій Ангел

Крізь  туман  років,  в  думках,  іду  до  тебе,
Залишивши  у  минулому  жалю  тягар.
Почуттями  розламаю  смутку  греблі,
Більше  не  боюсь  безсоння  чорних  й  злих  примар.

Сняться  сни,  в  яких  ми  знову,  Мамо,  разом,
Так  потрібне  зустрічей  нічних  тепло  мені.
Я  щасливішою  становлюся  зразу,
Як  дивлюся  в  очі  найрідніші  на  землі.

Посмішкою  рідною  до  сліз,  до  болю,
Зустрічаєш  на  порозі  вічності  мене
Й  забуваю  я,  що  нас  тепер  з  тобою
Розділяє  вічність  і  моє  життя  земне.

Дякую  тобі  за  те,  що  в  сни  приходиш
Крізь  туман  років,  даруючи  своє  тепло.
Знаю,  Мамо,  ти  -  мій  Ангел  й  ти  відводиш
Від  сім"ї  моєї  біди  і  сумління,  й  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534878
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


НАДЕЖДА М.

Полетіло листя, ніби зграйка…

Полетіло  листя,  ніби  зграйка
Та,  що  десь  летить  на  чужину.
А  один,  неначе  сіра  чайка,
Приземлився  в  воду  крижану.
Чом  тобі  в  повітрі  не  кружляти?
Жаль,  що  так  тобі  не  повезло.
Захотілось  взять  його  й  підняти,
І  зігріть  отій    біді  назло.
Листя  захватив  шалений  вітер
І  погнав,  жбурляючи  до  ніг.
Відпочив,  старанно  крила  витер.
За  вікном  почувся  раптом  сміх.
І  чого  радієш,  розбишако?
Нову  втіху    для  душі  знайшов?.
От  тобі  і  воля,  вовкулако,
Скільки  стер  на  волі  підошов?
Ще  недавно  вліз  був  до  комина.
Захотілось  людського  тепла.
Може,  це  душевна  порожнина
До  люських  осель  тебе  вела?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534870
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Таня Кириленко

Лиш тіла…

Коли  хочеш  лиш  тіла  -
Не  пнися,  будь  ласка,  у  Душу.
А  обгортки  мені  не  шкода́:  як  бажаєш  -  бери.
Але  я  так  хотіла
Когось,  хто  б  нечутно  порушив
Півпрозорі,  легкі  сторінки  моїх  внутрішніх  книг.

Хто  б  у  очі  заглянув  -
Так,  щоб  ніби  пострілом  на́скрізь.
І  завмер  би  у  ку́тиках  губ  ланцюжок  запитань.
А  ти  вводиш  в  оману,
Все  штучну  будуючи  ясність,
Що  тремтить  на  фундаменті  сумнівів  та  вагань.

На  порозі  не  стій  -
Чи  заходь,  чи  тікай,  як  лячно
(Моє  Серце  не  має  не  те  що  замків,  а  й  дверей).
З  одновимірних  мрій
Я  вже  виросла:  дещо  бачу...
Тож  як  хочеш  лиш  тіла  -  не  рви  мені  Серце  з  грудей.

04.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534759
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Осіріс

Чорне цуценя

Ніч  така  ніжна,  мов  чорне  руно  цуценяти.
М’яко  сріблиться  незайманою  чистотою.
Зоряне  черево  їй  приладновує  мати,
Щоб  досхочу  напоїти  дитину  імлою.

Жадно  маля  висисає  лілейну  теплину,
Що  увібрала  спекотного  дня  перегуки.
Скапує  трунок  на  кущик  гіркого  полину,  
Плавно  зміїться  серпанком  у  заспані  луки.

Я  песеня  пригортаю  зітханням  до  серця,  
Шерсть  ковилову  обачно  милую  перстами.
Ніжно  дивлюся  в  очей  тріпотливі  озерця,
І..  припадаю  до  мокрого  носа  вустами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534730
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


kulbabka

В листопадову пору…

[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]

В  листопадову  пору  
останнє  осіннє  тепло
струменіє  глінтвейном  
під  замшею  теплої  шкіри
і  тонкі  промінці  розтинають,  
мов  гострі  рапіри,
полинялих  дібров  і  садів  
оксамитове  тло.

В  листопадову  пору  
так  багнеться*  серцю  стрічань,
найніжніших  обіймів  
і  щирої  з  кимось  розмови,
смакувати  ковтками  легкими  
вино  пурпурове,
милуватись,  як  в  небі  
вечірньому  квітне  герань...

Прислухатись  до  шурхоту
листя  у  прілій  траві,
коли  вітер  обтрусить  на  землю  
кленову  перуку,
і  тримати  когось  так  дитинно  
за  лагідну  руку  -
відчувати,  як  щастя  бринить  
у  м'якім  рукаві!

І  як  лоскотом  ніжним  
нестримно  біжить  по  спині
хвиля  теплого  струму,  
що  легко  поколює  п'яти...
Загорнувшись  у  плед,  
ні  про  що  таємниче  мовчати,
задивившись,  як  вечір  
запалює  перші  вогні.

В  листопадову  пору  
так  солодко  пахне  любов
і  терпкий  післясмак  ностальгії  
так  часто  бентежить...
Заліковую  смуток  душі,  
як  набридливий  нежить,
філіжанками  кави  
і  дозами  щирих  розмов.


[i]*Багнеться  -  хочеться,  бажається.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


горлиця

Лист до Св. Миколая


Святий  отче  Миколаю,
Нині  я  тебе  благаю,
Поверни  мойого  тата,
Бо  пустує  наша  хата.

Не  потрібні  ні  цукерки,
Ні    чудесні  фаєрверки,
Бережи  ти  мого  тата,
Хай  мине  його  гармата.

Буду  чемний,  не  шуміти,
Завжди  всім  добро  робити,
Лиш  верни  мойого  тата,
Щоб  до  серця  пригортати.

Буде  тато,  буде  свято,
Всього    в  нас  буде  багато,
Бо,  як  скінчиться  війна,
Прийде  радісна    весна!  

І  відновиться  руїна,
Щастям  зацвіте  Вкраїна,
Поможи  нам,  Миколаю!
А  ти  можеш!  Я  це  знаю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534647
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


НАДЕЖДА М.

Не покидай мене, надіє…

Не  покидай  мене,  надіє.
Тебе  створила  я  сама.
І  не  спали  казкові  мрії,
Хай  не  згорять  вони  дотла.
Прости  мене,  що  душа    грішна...
А  хто  в  цім  світі  не  грішив?
І  хоч  зізнання  це  невтішне,
Хто  не  грішив,  той  не  любив.
Не  раз  душа  кидалась  в  відчай,
Робила  пОмилки  смішні.
В  уяві  пестила  обличчя,
І  все  чекала  день  при  дні.
А  дні  стікали,  як  крізь  пальці.
Після  зими  цвіла  весна.
Та  мої  мрії,  як  скитальці,
І  в  цім  виною  я  одна.
Та  ти  живи  собі  спокійно...
Тобі  про  це  не  треба  знать.
Любити  краще  безнадійно,
Ніж    мати,  потім  все  втрачать...



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534614
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Любов Ігнатова

Ти приходиш у сни…

Ти  приходиш  у  сни,  як  гонець  найтеплішого  вітру  ,
Доторкнувшись  душі,  викликаєш  омріяний  злет... 
І  тихенько,  щоб  місяць  -мій  друг-  не  побачив,  я  витру 
Зі  щоки  росянисто-солоний  осінній  сонет... 
       
У  долоні  збираю  розрізнені  пазлики  -мрії: 
Ще  до  ранку  далеко,  ще  встигну  зібрати  тебе.. 
І  цілуючи  сон,  з  гіркотою  розлук  розумію:
То  не  очі  твої,  а  всього  лише  зорі  з  небес... 
       
Ти  приходиш  у  сни,  ніби  музики  звуки  чуттєві, 
Композитором  ночі  ти  пишеш  акорди  світань...
Замовкають  слова,  непромовлені  і  несуттєві
Відображенням  думки  у  бісері  віршописАнь... 

Проганяє  тебе  цей  ненАвисний  вбивця  -будильник,  
Я  хапаюся  серцем  за  крила  сполоханих  снів...  
Радо  день  зустрічать  -для  незламних,  щасливих  і  сильних..  
Я  щаслива  сьогодні,  бо  ти  все  ж  приснитись  зумів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Мазур Наталя

Пташата

Історію  про  маленьких  пташенят,  яких  захищали  
на  Луганському  аеродромі,  
розповідав  учора  19  -  річний  Артем.  
Зараз  Артем  лікується  у  Чернівецькому  госпіталі  
після  поранень  та  контузії.


Так,  герої  вони!  Захищають    тебе  і  мене,
Рідну  землю  і  мову,  і  сизу  маленьку  пташину.
А  колись  ця  страшна,  ця  триклята  війна  промине,
І  зберуться  вони,  і  згадають  усіх,  хто  загинув.

Вип"ють  чарку  хмільну,  заспівають  солдатські  пісні,
Про  десант  що  летить    над  землею  кульбабковим  пухом.
Хтось  цигаркою  пихне,  сховає  хтось  очі  сумні,
І  сльозину  зітре  зі  щоки  непоміченим  рухом.

Пригадають  вони  і  маленьких  пташат  у  гнізді,
Що  чекали  весь  день,  зголоднілі,  на  маму  і  тата.
І  як  вправно  батьки  добували  комах  в  резеді,
І  як  вчили  дітей,  після  обстрілів  зранку,  літати.

Ті  маленькі  птахи  викликали  у  них  співчуття
За  бажання  одне  –  в  українському  небі  співати.
Поклялися  тоді  зберігати  невинні  життя,
І  ні  кроку  назад  із  позиції  не  відступати.

Пригадають  і  час,  як  ставали  птахи  на  крило,
Щоб  летіти  у  вирій,  аби  повернутись  весною.
Як  прощалися  з  ними,  і  зморшки  орали  чоло,
Бо  не  кожен  дожив,  щоб  махнути  услід  їм  рукою.

Неодмінно  птахи  прилетять  у  вітчизну  свою,
І  коли  в  небесах  зарум"яниться  сонячний  промінь,
Заспівають  пісні,  прославляючи  мир  і  весну,
І  попадають  зорі  героям  загиблим  у  спомин.


04.11.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534553
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


горлиця

Доля скрипаля


Нема  її.  Чекав.  Заснув  від  втоми.
Прокинувся,  не  знав  чому  він  сам.
Куди    ж  пішла,  десь  зникла  в    невідоме.
Невже  втомив  її  своїм  гранням?

У  вікна  заглядав,  шукав  в  кімнатах,
Може  записка,  чи  роз`яснення    яке?
Надворі  вечір  ,  а  вона  не  в  хаті  ,
А  що,  як  вона  більше  не  прийде?

Тремтів  від  жаху.  Знав,  життя  без  неї,
Це  так,  якби    без  слуху  й  без  очей.
Із  ким  полине  в  музики    алеї,
Відчуть    кохання    пристрасних    ночей.  

Ось  ніби    кроки.  Тихий  стукіт  в  двері.
Вона,  вона,  зійшла  його  зоря!
Та  це  була  фантазія  містерій,
Акорд  останній!  Доля  скрипаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534526
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Борода

Як повернусь з війни…


Як  повернусь  з  війни,  зустрічай  мене  біля  порогу,
лиш  не  плач,  не  ридай  -  обніми  й  поцілунком  зігрій.
Я  повернусь  живим,  бо  ти  щиро  молилися  Богу,
один  з  сотні  бійців,  що  вступили  із  ворогом  в  бій.

Я  лишився  живим  лиш  один  з  героїчної  сотні
і  тепер  за  усіх  решту  віку  судилось  прожить,
відкохати  за  всіх,  у  цілунках  згоряти  спекотних
та  повік  пам"ятатати,  якою  ціною  ця  мить.

Поцілуй  мене  так,  як  колись  у  садку  ти  любила,
коли  ми  ще  не  знали  жорстокого  слова  "війна".
я  за  кожного  з  них  поцілую  тебе,  моя  мила,
за  всю  сотню  один  відкохати  я  маю  сповна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534508
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Осіріс

Літні замальовки

В  останніх  зойках  стомленого  дня
Жасмин  пролив  божественні  повіви.
Їм  солов’ї    складають  псалмоспіви.
Розчулилася  росами  стерня.
Кує  зозуля  сутінком  зігріта:  
-  Вам  скільки  літа?

Ласкаві  води  тихої  ріки,  
Купають  зорі  в  млосному  агаті.
А  комарі  –  хористи  заповзяті,
У  місяці  кружляють  мов  круки.
Зітхає  малахітово  порічка:
-  Вродлива  нічка!
 
Коханець  вітер  промінцем  зорі,  
Голубить  верб  заплутану  чуприну.
Котом  гладким  на  схід  ладнає  спину,  
Старий  курган  в  розораній  корі.
Куріпка  п’є    з  квіткових  філіжанок:
-  Медовий  ранок!

Розп’яттям  сокіл,  голубінь  небес,
Підтримує  на  крилах  одиноко.
Жарінь  обідня  хитро  мружить  око,
Вальсуючи  у  мареві  чудес.  
Пухкенька  посміхається  хмарина:  
-  Казкова  днина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534499
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Борода

Героїчне летовище

Захисникам  Донецького  аеропорту



Кипить  в  кровІ  скарлючений  бетон,
по  злітній  смузі  рикошетні  петлі.
Мов  горда  Січ,  стоїть  аеродром  -
твердиня  волі  у  самому  пеклі.

З  усіх  сторін  диявольські  полки
гатять  тротилом  по  фортеці  неба
і  "кіборгами"  звуться  козаки,
яким,  крім  волі,  нічого  не  треба.

Тут  найкоротший  шлях  у  небеса,
найгарячіше  місце  на  планеті,
плацдарм  свободи  -  злітна  полоса
під  перехресним  смерчем  кулеметів.

Вкраїнський  стяг  летовище  вкрива,
а  бастіони  мужності  -  руїни
лаштують  пастку  смерті  ворогам,
голосять  гучно  славу  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534475
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


kulbabka

Терпи, любове…

[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]

Терпи,  любове,  біль  тебе  шліфує,
Відточує  старанно  кожну  грань,
Ані  зусиль,  ні  часу  не  шкодує
Для  чергової  порції  страждань.

Гори,  любове,  бо  тобі  не  вперше
Дражнити  долю  розпалом  борінь!..
Один  щабель,  що  на  путі  до  звершень,
Стількох  вартує  злетів  і  падінь...

Одне  маленьке  скельце  кольорове  -
А  розіллє  веселку  у  пітьмі...
Борись,  любове,  ну  ж,  борись,  любове,
Кричи,  коли  вуста  твої  німі!

Гартуй  себе  у  полум'ї  нещаднім,
Не  вір  у  підлі  підступи  афер,
Лише  тобі  думки  твої  підвладні,
Лише  тобі  здолати  цей  бар'єр!

Провадь  крізь  бурю  свій  побитий  човен
І  будь  комусь,  як  по́світ  у  вікні!
Терпи,  любове,  ох,  терпи,  любове,
Бо  тільки  справжнє  вистоїть  в  борні.

І  тільки  вічне,  мудре  і  терпляче,
Засіявшись,  дозріє  у  врожай...
Терпи,  любове,  Бог  тобі  віддячить,
А  від  людей  подяки  не  чекай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Олекса Удайко

ЛИСТОПАД-СЕПАРАТИСТ

                 [i]  В  перші  дні  незвичайного
                   листопада  хочеться  чогось
                   солоденького  або  веселого...
                   Щоб  сказати:  "Все  гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже  з  неба  суне  листопад…
Наш  вередій,  чука́ло*  вад:    
Не  хце**  ні  літа,  ні  зими!
Він  –  хананóк***,  як  дехто  ми…

Скидає  з  себе  жовтий  лист  –  
Свій  камуфляж.    С-с-с-епаратист!
Пожухлий  клин  іде  під  косу  –  
Бере  кермо…  провладна  осінь!

Та  поміж  хмари  де-не-де
Яскраву  сукню  ще  пряде
Привітне  сонце  в  нагороду
За  толерантність  всій  природі,

Що  береже  від  скону  люд.
Він  терпить  утиск  з  відусюд:
І  від  негод,  що  зносим  ми,
І  від  потомної  зими...

О,  незбагненний  ли-сто-пад!
Він  так  приходить…  не  у  лад!
Та  не  кажіть,  що  ми  не  раді
Цьому  дивнóму  листопаду…

Дасть  Бог,  хоч  він  відсепарує,  –
Нехай  та  роль  йому  пасує,  –
Від  чуйних  тих,  хто  вже  не  чує,
Хоч  неумисне,  та  не  всує.  

Отак  крокує  по  планеті,  –
Добро,  хоч  пішки,  не  в  ракеті,  –
Немов  коштовний  аметист,
Наш  листопад-сепаратист![/i][/b]

02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче  (пол.)
**Баловень  (рус.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Vita V-D

Стоять, соромлячись, дерева

[b]Багряно-синім  перламутром  
Чаклунка  осінь  небо  вкрила,  
Дмухнула  подихом  морозним,  
Зірвала  листя  -  й  відпустила...  

Радіє  листя,  ген...  Свобода...  
Нарешті!  Воля!  Світ  відкритий!  
Подує  вітер  -  знов  пригода!  
Затихне  -  нічому  радіти...  

Стоять,  соромлячись,  дерева,
Шкодують  за  опалим  листям  -
Примхлива  осінь-королева
Зробила  одяг  їх  лахміттям.
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534155
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Осіріс

Балерина Осінь

Пуанти  жовті  в  світлі  ліхтарів,  
Вогниста  пачка  нібито  жарина  -
Під  музику  нетоплених  вітрів,  
Танцює  соло  Осінь  балерина.  

Лазур  небесна    в  блискоті  очей
І  чорних  вій  імлиста  одержимість.
Гординя  в  кожнім  трепеті  плечей.
У  плині  тіла  -  зимна  невловимість.

Раптовий  порух  голубиних  п’ясть,
Удари  крил..!  Орлана    завмирання…
Граційний  спуск  між  дощових  причасть,
В  софітах  полум'яного  світання.

Рвучкий  стрибок!  Вихрастий  пірует..!  
Тужливе  па  німого  листопаду.  
Палкий  канкан!  Салонний  менует,
Що  липову  колише  анфіладу.

А  під  кінець  –  адажіо.  Поклон.
Вразливих  хмар  плаксиві  сентименти.
Букет  від  Грудня,  що  зайняв  балкон
І  першоснігу  злі  аплодисменти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533351
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


kulbabka

Осінній ліс готується до сну…

Осінній  ліс  готується  до  сну,
У  ясенів  потріскують  суглоби,
Вже  літній  час  на  зиму  повернув
І  вижухле  вбрання  не  до  вподоби
Гірським  вітрам,  на  клаптики  дрібні
Шматують  оксамитові  обнови...
Вже  сирістю  димлять  вологі  пні,
І  плакальниці-вільхи,  наче  вдови,
Відспівують  над  ними  парастас,
Висить  в  повітрі  ладанна  завіса...
Залиш  мені  хоч  трішечки  прикрас,
Мій  кароокий  мідночолий  лісе!..
Хоча  би  жмуток  глянцевих  листків,
Що  виграють  на  сонці  кольорами...
У  дні  зими,  холодні  і  терпкі,
Зігрію  душу  теплими  дарами.
Вдихнувши  хвої  пряний  аромат,
Надпивши  сонця  із  долоньок  листу,
Згадаю  щедре  золото  Карпат
В  осінню  пору,  тиху  і  барвисту...
А  ще  -  знайомі  пахощі  грибні,
Що  кличуть  пориватися  у  мандри!..
Даруй  на  згадку  мрійниці,  мені,
Тепло  осіннє,  зібране  в  гірлянди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Радченко

Листопад завершує свій бал

Морозець  пробігся  по  землі  -
На  траві  слід  білий  залишився.
Ранок  ясно  усміхається  мені  -
Над  землею  світлом  сонячним  розлився.

Листопад  завершує  свій  бал  -
На  деревах  листя  майже  не  лишилось.
А  яким  шикарним  був  цей  карнавал!  -
Золото  в  багрянці  розчинилось.

Казку  осені  закреслять  холоди
Й  іншу  казку  нам  зима  розкаже.
Так  було  і  буде  так  завжди:
Перший  сніг  на  землю  зовсім  скоро  ляже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533271
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Володимир Шевчук

Не хочеться…



Не  хочеться  зриватися  із  ліжка,  
Як  непогода  за  вікном  гуде.  
Уже  і  сніг  з  дощем  уперемішку…  

А  в  тебе  очі  –  травень  і  едем!  
Зіниці  дивні  аромату  хвої,  
Троянди  білі,  м’ята  і  покій!..  
Чому  ж  так  важко  стрітися  з  тобою?  
Чому  без  тебе  дні  такі  гіркі?  
Ця  осінь  люта  лиш  тривогу  сіє,  
Печаль,  занепокоєння  і  біль…  
Напевне,  я  по-іншому  не  вмію,  
Аніж  тобі  творити  у  журбі.  

29.10.2014  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533295
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК ХОЧЕТЬСЯ У РАШУ

                         [i]Яка  гаряча  тема  –  Раша!  Ще  нічого  не  написав,  
                         а  вже  стільки  відгуків!  Тут  я  ризикую  попасти  під  
                         обстріл  тролів...  Та  де  наше  не  пропадало!
[/i]
[b][i]Ой,  як  хочеться  у  Рашу  –  в  “пра-у-родіну”  свою!
Заберу  свою  парашу…    й  полечу  –  у...  дежавю!
Жити  буду  там  щасливо,  де  й  Макар  телят  не  пас!
Прихоплю  з  собою  мливо...  і  галанок*  про  запас…

Ще  візьму  собі  намета  –  ескімос  не  пустить  в  чум.
Раша,  братці,  не  конфета!  Там  не  чудо-Карачун,
Чи,  пак,  Крим,  чи  то  Карпати.  Там  життєва  суєта:
Там  не  доведеться  спати  –  в  Раші,  бач,  не  та  мета!

Треба  ж  світ  урятувати!    Він  чомусь  не  в  ногу  йде..
А  ще  перефарбувати  –  фарби  тільки  взяти  де?  –
Всіх  людей  у  триколóри,  хоч  живий  ти,  хоч  ти  мрець.  
То  й    готуємо  ми  мóри  –  всім  гряде  один...  кінець!  

Новоросія,  Росія  –  один  біс,  все  'дно  тайга…
ПНХ,  Х-ло,  месія…    Самогон,  пітьма,  нудьга…

Та  все  ж  хочеться  у  Рашу!  У  хмільний  минулий  час  –
У  веселу  “бучу  нашу”**,    де  Макар  телят  не  пас![/i]  [/b]

30.10.14
________
*Підштаники.
 **За  Владіміром  Маяковським.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533236
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Дід Миколай

Мамина доля

                                                                                                                                                                   Все  в  мене  Шевченкове:
                                                                                                                                           І  вірші  і  хата  й  згорьовано  доля…
                                                                                                                                                               Софія  Миронівна  Годунок.


Ой  вийду,  я  на  лужок,
Сяду  на  ставочку.
Опишу,  я  свою  долю,
На  білім  листочку.
Доля  моя  нещаслива,
Доле  моя,  доле!
Ти  ж  такая  широкая,
Як  весняне  поле.
Сини  мої  соколята,
Було  ж  бо  вас  троє.
Залишився  однесенький;
У  земельці  двоє.
Зосталися  сирітками
Внученятка  милі.
А  тепер  вони  дорослі,  
Порядні,  вродливі.
Є  у  них  вже  свої  сімї,
Син  і  дочки.
А  бабуся  хустинкою,  
Витирає  очки…
Внучки  подружились,
Дітки  народились.
Бабуся  радіє,
Душа  молодіє!
А  ще  Бабця  просить
У  Господа  Бога,  
Щоб  кожна  дитинка
В  них  була  здорова.
Щоб  були  здорові
І  щоб  були  живі.
Внуки  і  правнучки
В  світі  цім  щасливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533098
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Микола Серпень

Матіоли

Росли  біля  школи
П'янкі  матіоли,
А  ми  там  ростили
Майбуття  своє,
Де  теплими  днями  
Той  дух,  до  нестями,
Чарівнії  сили
Серцям  придає.

Матіоли,  матіоли,
Нас  чекали  біля  школи
За  чарівним  частоколом,
Зберігали  душі  ми
Від  зневіри  та  пітьми!

Роки  пролетіли,
І  крила  зміцніли,
Щоб  вільно,  сміливо
По  долі  літать!
І  лише  мозолі,
Від  прагнення  волі
Ночами  тужливо,
Як  рани  болять!

Матіоли,  матіоли  -
Ви  будили  сонну  волю,
Прикрашали  тиху  долю,
Вірні,  хоч  не  показні,
На  хиткій,  життя,  війні!

І  хай  вже  ніколи
Не  вернеться  школа,
Посивіли  скроні,
Знеможена  суть,
П'янкі  матіоли
До  щему,  до  болю,
Як  щастя  погоня,
Тебе  обіймуть!

Матіоли,  матіоли  -
Не  забуть  їх  нам  ніколи  -
З  палісадників  навколо,
Як  надія,  по  країні
Хай  шалений  запах  лине!

16.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532865
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Моє безсоння

Вже  гойдає  небо  на  долонях  
Розсипи  перлинових  зірок...  
В  шибку  зазира  моє  безсоння,
Сни  змотавши  у  тугий  клубок...  

Відчиню  кватирку  -хай  заходить...
Колючіє  морозцем  ця  ніч  ;
І  вітрисько  водить  хороводи  ,
Розсипає  осінь  врізнобіч...  

Вип'єм  чаю  із  моїм  безсонням  -
Хай  зігріє  душу  і  слова...  
Запульсує  тихо  в  моїх  скронях  
Пісня  ночі  давня,  вікова;

Безліч  нерозпізнаних  галактик...  
Безліч  нерозтрачених  питань...  
І  паперу  невеликий  клаптик  -
Пристань  моїх  мрій  і  сподівань...  

І  безсоння  зазира  у  вічі  
Поглядом  довірливого  пса  :
Йти  у  холод  вже  страшніше  вдвічі-
З  тЕмінню  зустрітись  сам  на  сам...  

Не  жену:  удвох  нам  веселіше...
Хай    мене  за  руку  потрима...  
І  сплететься  у  новому  вірші  
Я,  моє  безсоння  і  зима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014


kulbabka

Осінній день у глечик димаря…

Осінній  день  у  глечик  димаря
Налив  густого  во́гкого  туману,
А  горобині  кетяги  горять,
На  паморозі  білу  порцеляну
Течуть  багряно  викислим  вином,
Немов  поранив  жовтня  хтось  у  груди...
І  жолуді  тріщать,  як  доміно,
Настукують  свої  чудні  етюди.
Осінні  мряки  виїли  парчу,
Із  листя  змили  золото  сусальне.
Ні  посвисту,  
ні  крику,  
ні  плачу  -
Лише  німе  спустошення  криштальне.
Лиш  я  і  сад  у  пасмах  димарів,
Що  злилися  із  молоком  туману,
І  яблук  мерехтливі  ліхтарі
Над  мокрими  штахетами  паркану...
І  перемерзла  вицвіла  блакить,
Що  сніг  плекає  у  своєму  лоні...
Кленове  листя  жмутками  летить  -
Легке  і  тепле,  як  твої  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014


@NN@

Не спиться…

Я  зіроньку  кожну  впізнаю  в  обличчя,
А  з  місяцем  срібним  стрічаюсь  давно,
Тому-то  ночами  мені  і  не  спиться,
Порталом  у  світ  я  обрала    вікно.

І  тільки-но  вечір  лягає  на  місто,
Густа  пелена  огорта  ліхтарі,
Я  крила  вдягаю,  в  кімнаті  затісно,
На  мене  чекають,  десь  там,  угорі.  

Мої  походеньки  світами  до  ранку,
Ніч  темна  ласкаво  сховає  між  зір,
А  з  першим  промінчиком  сонця,  мов  бранка,  
Встелюся  туманом  на  плечі  землі.

Я  зіроньку  кожну  знаю  в  обличчя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Данило-Київський

Порочное (виденье)

Умна,  кротка  и  чуть  меланхолична,
Теплом  и  нежностью  игриво  покорит.
Коктейль,  постель  -  ни  слова  с  ней  о  личном.
В  обряде  таинства,  безмолвна,  как  гранит..

Порочный  взгляд,  чулки,  корсет,  помада,
Свеча  -  соблазн...  скитается  в  глазах...
Стихи  о  ней  -  душевная  отрада,
О  дивной  женщине,  что  грезится  в  мечтах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532524
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


kulbabka

Інша осінь

Це  інша  осінь,  мокра  і  понура,
Крізь  сітку  мряки  глипає  з-під  брів...
Вже  поріділи  пишні  шевелюри
У  кленів  молодих  і  яворів.

Обсипалось  оздоблене  убрання
І  пліснява  покрила  теплу  мідь,
Бринить  в  гаю  мелодія  прощання
Між  голих  неприкритих  верховіть.

Це  інша  осінь  -  зраджена  коханка,
Загорнута  в  пожухлий  кашемір...
Минулася  жовтнева  лихоманка
І  золото  зотліло,  мов  папір.

Ах,  золото!..  На  вигрітій  долоні
Тремтить  листок  -  загублене  крило...
Які  ж  оті  дерева  безборонні
У  дні,  скупі  на  сонячне  тепло!..

У  час,  коли  важкі  кудлаті  хмари
Торочаться  на  во́вняні  нитки
І  тріскають  тендітні  капіляри,
Знекровлюючи  листя  і  гілки.

Це  інша  осінь  -  тріснута  лампада,
Вже  майже  спорожніла,  не  жахтить
І  проситься  в  обійми  листопада,
Щоб  душу  відігріти  хоч  на  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата поступления 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Осіріс

Кобзар жовтень

На  краєчку  осіннього  гаю  
Зашарілася  маком  зоря.    
Жовтень  притугом  вогкого  плаю,
У  свитині  бреде  кобзаря.  

Із  болота  погнилі  онучі,
За  спиною  бандура  вітрів.
Сухостою  вусища  колючі,
Погляд  зимний  з-під  хмарових  брів.

На  чолі,  мов  рубців  перегуки,
Зморшкувата  сріблиться  рілля.
Довгопалі  заморені  руки
Двиготять  кістяками  гілля.

З  глибини  його  тіла  –  кургану,
Журавлем  виривається  стон.
Захоловши  у  балках,  туману
Вистеляє  імлистий  хітон...

Під  вербою,  на  листя  ряднину
Сяде  втомлено.  Кобзу  з-за  пліч…
І  спровадить  наплакану  днину
У  осінню  розхристану  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532048
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Микола Серпень

Чи тепло, тобі, Україно?

Чи  тепло,  тобі,  Україно?
Бо  знову  ідуть  холоди...
Чи  віриш  у  завтра  наївно?
Що  може  не  бути  біди...

Що  люди  нового  століття
Не  будуть,  як  люті  вовки!
Що  мир  і  добро  на  цім  світі
Дани  нам  уже  на  віки!

І  правда  завжди  переможе,
А  кривді  вже  місця  нема!
І  сила  тим  не  допоможе,
У  кого  по  душах  зима!

Холодні  обійми  не  гріють,
Їх  газ  не  все  може  зігріть,
І  лихом  вони  не  засіють
Країну,  де  воля  не  спить!

Вже  люди  у  цілому  світі
Побачили  хто  ті  для  нас:
І  голод  в  минулім  столітті,
Тепер  -  душогубкою  газ!

А  зверху  густою  брехнею,
Наклепом,  нахрапом  і  злом:
"Немає  держави  тут  цеї,
Тут  все  лише  наше  було!"

А,  ти,  розпря'мивши  крила,
Нікому  ні  помсти,  ні  зла,
В  майбутнє,  як  сокіл,  злетіла,
Бо  віру  свою  зберегла!

Чи  тепло  тобі,  Україно?
Хай  ворог  від  люті  шипить!
Тепліша  завжди  від  руїни
Свободи  нескорена  мить!

11.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531973
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Макієвська

Плаче красуня осінь, як в останній раз

Плаче  красуня  осінь  ,  падають    сльози,  розбиваються  на  друзки  об  асфальт  ,
Вітер  тріпоче  золоте  її  волосся,  розійшовся  вурдалака  не  на  жарт,
Крутить  листя  в  небеснім  обійсті,  кидає  під  ноги,  тільки  й  чується  шарп,  шарп...
Погадай  мені  сивий  дідуган,  розкинь  колоду  віялом  із  єгипетських  карт...

Не  нагонь,  не  нагонь  вітру  хмар,  я  хочу  відчути  в  душі  жар  від  осінніх  чар,
Намилуватися,  мов  в  останній  раз  ,розкішшю  мальовничих  і  неповторних  фарб,
Доторкнутись  вустами  до  калинових  кетягів-  ватр,  випити  гіркий  нектар,
Вдихнути  феміам  полів,  гаїв...Зцілитися  від  зневіри...То  наймудріший  скарб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531900
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Осіріс

Негадане кохання

Одиноко  по  Всесвіту  білому.
Самотів  між  зірок  чорнорясником.
У  серденьку  давно  помертвілому,
Безнадія  льодилася  власником.

Не  шукаючи  долю  негадану,  
Животів  лиш  хмільною  оманою.
Не  бриніли  молитви  між  ладану…
Доки  очі  не  стрілись  з  коханою.  

Її  погляд  –  глибінь  океанова
Та,  що  манить  бажання  перлинами.
Завитків  філігранність  каштанова,
Терпко  губить  мій  розум  полинами.  

Глянець  шкіри  –  лілейність  березова,  
Що  палає  амурною  лавою.
І  усмішка  невиспіло-фрезова  
Підсолоджена  чорною  кавою.

А  по  тілу  -  сузір’ями  родимки
До  Блаженства  ведуть  галактики…  
Скрипотять  в  мою  душу  сходинки,  
Роздираючи  серце  в  клаптики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531765
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Дід Миколай

Сум українця 1

Закоробило  вам  розум,
Затягло  за  кишку.
Проковтнули  раю  дозу
В  єС  Сє  Сє  Р  з  обніжку.

Занехаяли  свободу,
Як  вас  лікувати?
І  з  якого  плем’я  роду,  
Стали  забувати.

Заревуть,  як  закалдурять,
Шось  згадають  трошки.
Може  доленьку  обдурять,  
Як  ідять  із  ложки…

Не  з  своєї,  а  з  чужої,
Як  свиня  з  корита.
Закріпачені  херої,
Доленька  пропита.

І  не  чують  і  не  бачить,
Наче  невагомість.
Свою  гідність  закріпачать,
Втратили  свідомість.

Хлібосольні  заробляють,
Годують  півсвіту.
Вже  від  солі  горба  мають
Й  доленьку  не  вмиту.

Заробили,  всю  Європу
Можна  посолити.
Путь  від  Риму  до  Синопу,
Слізьми  можем  вмити.

Кістьми  ляжемо  за  волю,  
Кричимо  гидоті.
Віддали  свою  ми  долю  
І  спимо  в  дрімоті.

Може  згинуть  воріженьки,
Як  роса  на  сонці.
Захиріли  козаченьки
У  своїй  сторонці.
                     З  роздумів  Є.  Дудара

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531607
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


горлиця

За темою С. Єсєніна -Где ты, где ты, отчий дом, (Де ти, ой де ти, мій батьківський дім)

Де  ти,  ой  де  ти,  мій  батьківський  дім,
Чом  ти  сховався,  у  попіл  ,у  дим,
Чом  не  розквітнеш  ти  синьою  квіткою,
Десь  під  вікном,  чи  хочби    під  повіткою,
Де  ти,  ой  де  ти  ,мій  батьківський  дім!  

Десь  там  за  річкою  півень  співає,
Стадо  старанно  пастух  доглядає,
Світяться  ясно  кришталем  в  воді,
Три  ясноокі,  ліхтарки  зорі,
Десь  там  за  річкою  півень  співає!  

Час  оборотом,  як  млин  із  крилом,
Все  перемелює  ,  лине  селом,
Місяць,  як  маятник,  сторож  всіх    площ,
Рухає    час,  і  змиває  все  дощ,
Час  оборотом,  як  млин  із  крилом!  

Дощик  оцей,лився  градами  стріл,
Хмарами  бід  і  мій  дім  завертів,
Зникла  з  очей  синя  квітка,  як  дим,
Чорним  піском  вже  засипало  дім,
Дощик  оцей  ,лився  градами  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531504
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


горлиця

Забуті краплини


Останні  краплини  дощу,
Вистукують  пісні  акорди,
Я  ноти  в  блокнот  запишу,
Мої  життьовії    кросворди.

Коли  забіліє  земля,
Безвучно  довкілля  закриє,
Я  в  хату  впущу  скрипаля,
Блокнот  мого  серця  відкриє.

Заслухаюсь  в  краплі  дощу,
Хай  скрипка  минуле  заграє,
Тобі  всю  образу  прощу,
Хай  снігом  всю  біль  замітає!  

Поблискує    тепло  камін,
Любов  поміж  нами  витає,
Ми  вже  не  шукаєм  краплин,
В  обіймах  твоїх-  скрипка  грає!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531399
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


горлиця

ЗЕМЛЕ МОЯ


Така  краса,  дивлюсь  й  ненадивлюся  ,
Тебе  я  п`ю,    немов  п`янке  вино,
Від  чар  оцих,  упилася,  хилюся,  
Не  розділю,  ми    з`єднані  в  одно!  

Уже  не  кров  в  моїх  старечих  жилах,
А  соки  ,  що  ізмалку  пила  я,
Земле  моя,  я  тут  жила,  ходила,
Любов  в  душі  ,  із  року  в  рік,    цвіла!  

І  хай  кричать,    осміюють  свячене,
Не  знищать  те,  що  Господом  дано,
Краси  такої  ,як  у  тебе  ,  Нене,
Ні  в  якім  краї  досі  не  було!

Я  скрізь  була,  краї  переходила,
Та  нитку  перерізать  не  змогла,
З  роками,  все  коротшала,  маліла,
До  тебе  ,моя  земелько,  тягла!

І  я    засну  ,ось  тут  під  синім  небом,
Під  подихом  розгуляних  вітрів,
Під  шепіт  колискової.  Сонетом
Прилине  з  потойбіччя  мамин  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531241
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ (для тих, кому не вистачає літа )

У  землю  небо  блискавицями  вростає,
Корінням  космосу  -до  глибини  душі...  
Вусатий  дощ  бреде  з-за  небокраю  
У  старовиннім  сірім  кунтуші°;

І  сипле  із  кишень  навкруг  кришталь  краплинний  
Під  ноги  квітів,  у  волосся  трав;    
І  шепіт  його  звабний,  дуже  дивний  
Вплітається  у  музику  заграв...  

Ступає  тихо  по  стежках,  де  стигне  літо,  
Під  барабанний  дріб  розтерзаних  небес,  
І  зачіпає  капелюхом  віти  
Берізок  білих  -лісових  принцес.  

На  павутинні  між  кущів  -дрібне  намисто,  
Його  збирають  лагідні  вітри;  
І  заховався  зайчик  попід  листом  
З  гостинцями,  що  ніс  для  дітвори...

А  я  перед  вікном  з  чернеткою  і  чаєм  
Записую  штрихи  для  музики  без  слів...
І  ми  з  дощем  до  вечора  гортаєм  
Старий  альбом  зі  спогадів  і  снів....


°різновид  верхнього  одягу  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Олекса Удайко

КРАСУНЕ, ЖІНКО ТИ МОЯ!

       [i]Вірш  "Кохаю  серцем"  був  випадково
       видалений.  Той  же,  але  доповнений    
       змінами,    я  подаю  під  новою  назвою.  
       Музикальний  супровід  -  на  вибір...[/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HC22yuTd_Wo[/youtube]

                                                         
[i][b]                                                                              MD

Красуне,  жінко,  ти  –  моя!
Тебе  доторкуюсь  устами...
Й  леліять  вирію  не  стану
До  спину  подиху...  Бо  я

Живу,  кохана,  лиш  тобою...
Бо  в  кожному  твоєму  кроці    
Пізнàю  ввіч,  що  ти  на  боці
Моєму...  Ти  –  моя  до  болю.

Бо  мрії  всі  –  твоєї  масті...
Купаюсь  я  в  твоєму  щасті,
Життя  мого  моя  ти  просинь!..

Красуне,  жінко  ти  моя  –      
Моя  примхлива,  ніжна  осінь!
Люблю
               тебе
                         безтямно  
                                             я…[/b]

 20,10.  2014[/i]
[youtube]http://youtu.be/AGIBa4HwNoI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531358
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Леді Осінь

Молюся Боже…

 Молюся,  Боже
хоч  мене  й  не  чуєш,  
Чому  людей  ти  
наших  не  рятуєш?
Кому  потрібна  
ця  посмертна  слава?
Хіба  розквітне  
спалена  держава?
І  на  руїнах,  згарищах
 і  крові
не  буде  злагоди  
і  щастя,  і  любові.
А  буде  кривда
у  серцях  і  душах
Та  зупинити
хтось  усе  це  мусить.
Ей  українці,
 зупиніться  діти,  
бо  з  вогника
пожежу  розпалити,
 так  просто,
ну  а  потім  попіл
розвіють  «добрі  люди»  
по  Європі.
І  зникне  та  країна
 і  держава
кому  тоді  дістанеться
та  слава,
ще  предків  наших,
зупиніться  люди,
бо  дуже  гірко,  
гірко  дуже  буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531245
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Надія Таршин

Ви зруйнували тишину…


Сл.  Надії  Таршин                                    Муз.    на  мелодію  «Хотят  ли  русские  войны»
Нам  нав’язали  ви  війну
І  зруйнували  тишину.
Ганьбою  вкритий  «  русский  мир»
І  біснуватий  поводир.
Ніхто  не  вірить  вже  брехні,
Що  вас  нема  на  цій  війні…
Ми  не  здамо  землі  і  п’ядь
І  нашу  правду  вам,  і  нашу  правду  вам,
І  нашу  правду  не  здолать!

Ми  научились  воювати,  
Бо  не  бажаємо  втрачати:
Ні  рідні  села,  ні  міста,
Хоч  ця  війна  і  непроста.
Будемо    землю  боронить,
Щоб  сяяла  небес  блакить
І  усміхалось  немовля,
І  колосилися,  і  колосилися,
І  колосилися  поля.

Ми  на  своїй  святій  землі
І  ми  уже  перемогли  –  
Високий  дух,  палка  любов  –  
Гартують  тіло  наше  й  кров.
Бо  захищаємо  своє
І  Бог  відвагу  нам  дає.
І  ворог  підлий  не  пройде
І  переможений  ,  і  переможений,
І  ненависний  упаде!

17.  10.  2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530922
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 20.10.2014


kulbabka

Муркоче дощ…

Муркоче  дощ  за  плівкою  вікна,
Таке  приємне  тепле  муркотіння!..
Мов  десь  бринить  приглушено  струна  –
Мінорних  нот  мелодія  осіння.

Розкішні  крони  виїла  іржа,
Сповзла  блискуча  штучна  позолота,
Листком  обдертим  зраджена  душа,
Немов  сирітка,  тулиться  до  плота.

Горить  багряно  мокрий  виноград,
У  сиву  мряку  вибухнувши  кров'ю,
Бо  і  його  нещадний  листопад
Не  омине  своєю  нелюбов'ю.

Завихрить  листя  п'яна  круговерть,
Награвшись,  кине  тліти  і  забуде...
Там,  де  життя  вирує,  тінню  смерть
Чатує  поруч  –  так  було  і  буде.

Муркоче  дощ,  грайливе  кошеня,
Бо  що  йому  природи  обмирання?
Ще  буде  у  дерев  нове  вбрання,
Бо  ця  плаксива  осінь  -  не  остання.

Ще  соками  заграють  гілочки,
Весна  розтопить  плівку  захололу,
Проклюнуться,  мов  зубики,  бруньки,
Нове  життя  забігає  по  колу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Лоредана

Вадим Вовк. ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

                                                                       Перепост.

1.  По-перше,  це  красиво!  Українська  є  не  лише  однією  з  найдавніших,  але  й  чи  не  наймелодійнішою  мовою  світу.
2.  Це  додає  вам  шарму.  Бо  російською  навіть  останній  лугандонець  може,  і  друг  стєпєй  калмик.  А  от  гарною  українською...
3.  Це  стильно  й  концептуально:  жити  в  окремій  країні  та  спілкуватися  окремою  від  усіх  мовою,  а  не  мовою  сусідньої  держави,  наприклад.
4.  Це  добре  для  економіки.  Що  більше  людей  спілкуються  виключно  українською,  то  більша  потреба  в  іноземних  компаній  адаптувати  свої  продукти  під  нашу  мову.  А  то  не  лише  створює  додаткові  перепони  для  конкурентів  наших  фірм  (а  отже  певним  чином  захищає  наш  ринок,  що  в  епоху  глобалізації  є  вкрай  важливим),  але  й  також  надає  можливість  заробити  нашим  людям  і  компаніям,  зокрема  -  надаючи  послуги  з  тієї  адаптації.
5.  Це  захищає  наш  інформаційний  простір  не  лише  від  проникнення  в  нього  недружньої  пропаганди,  але  й  ускладнює  збір  даних  з  боку  ворожої  розвідки.  Особливо  це  стосується  чутливих  сфер,  як  то  радіоперемовини  військових,  тощо.  Але  й  відкритих  джерел  це  стосується  не  менше.
6.  Це  забезпечує  зв'язок  поколінь  і  безперервність  культурного  й  історичного  спадку  народу  України.  Навіть  якщо  ваші  батьки  є  російськомовними,  то  їхні  батьки  швидше  за  все  були  україномовними,  так  само  як  і  всі  попередні  покоління  вашої  родини.  Навіть  пращури  педставників  інших  національностей,  які  споконвічно  жили  на  нашій  землі,  поряд  зі  своєю  національною  мовою  говорили  ще  й  українською.  Зокрема  це  стосується  євреїв.  Та  й  навіть  якщо  ваша  родина  -  етнічні  росіяни  й  усі  ваші  пращури  володіли  лише  російською,  то  зараз  саме  час  особисто  вам  започаткувати  нову  родинну  традицію.  Чому  ні?  Адже  ваша  родина  й  нащадки  будуть  жити  тут,  тож  інтереси  України  -  це  й  їхні  інтереси  також!
7.  Якщо  ми  самі,  живучи  в  себе  вдома  не  шануємо  власну  історію,  культуру  й  мову,  як  нас  будуть  поважати  інші  народи?  Не  треба  буде  пояснювати  іноземцеві  (зокрема  й  росіянину),  чому  ти  українець  з  України  розмовляєш  лише  російською.  Також  це  змушуватиме  іноземців,  що  приїздять  в  Україну  вчитися,  працювати  або  жити,  вивчати  саме  українську,  а  не  російську.
8.  Як  показують  останні  події,  занадто  багато  говорити  російською  небезпечно  -  вас  можуть  на  цій  підставі  прийти  "визволяти"  зелені  чоловічки  путлєра,  навіть  якщо  ви  цього  насправді  не  бажаєте.  Крим,  а  особливо  Донбас,  вже  догралися  -  не  повторюйте  цих  помилок!
А  зараз  кілька  порад  щодо  того,  ЯК  ПОЛЕГШИТИ  СОБІ  ПЕРЕХІД  НА  УКРАЇНСЬКУ:
1.  Не  соромтеся  того,  що  ви  наразі  не  надто  досконало  вмієте  говорити  українською.  Якщо  ви  не  робитимете  це  регулярно,  то  ваше  вміння  НІКОЛИ  не  вдосконалиться.  Єдиний  спосіб  оволодіти  мовою  -  це  регулярно  її  застосовувати.  Що  більше  ви  говоритимете  українською,  то  легше  й  краще  вам  це  вдаватиметься.
2.  Більше  читайте  українською.  Купуйте  українські  книжки,  газети  та  журнали,  дивіться  українські  передачі,  слухайте  україномовне  радіо.  Дивіться  фільми  українською.  Або  такі,  що  дубльовані  українською  (тим  паче,  що  професійний  український  дубляж  часто  є  кращим  за  російський).  В  кінотеатрі  йдіть  на  україномовний  сеанс.  Коли  завантажуєте  кіно  з  інтернету,  шукайте  копію  з  українським  дубляжем.  До  речі,  її  дуже  легко  знайти.  Майже  всі  фільми,  наприклад,  на  ex.ua  мають  копію,  де  є  кілька  звукових  доріжок,  серед  яких  дуже  часто  є  українська.  Під  час  перегляду  обирайте  саме  її.
3.  Якщо  вам  психологічно  (або  з  інших  причин)  важко  одразу  перейти  на  тотальне  спілкування  українською,  робіть  це  частково  та/або  поступово.  Наприклад,  почніть  спілкуватися  українською  в  себе  в  родині,  або  серед  найближчих  друзів.  Або,  коли  потрапляєте  у  нове  коло  спілкування  -  спілкуйтесь  одразу  українською.  Якщо  вас  не  знали  раніше,  ні  в  кого  не  виникне  здивування  та  зайвих  запитань  на  кшталт,  "чего  это  ты  вдруг  по-украински  заговорил?"  Або  спілкуйтеся  виключно  українською  з  незнайомими  людьми  -  в  транспорті,  на  вулиці,  в  магазині  чи  в  ресторані,  під  час  спілкування  з  операторами  гарячих  ліній,  з  міліцією  та  іншими  держслужбовцями  тощо.  Це  не  лише  полегшить  вам  психологічний  перехід  на  мову,  але  й  сприятиме  відновленню  україномовного  навколишнього  середовища.  Бо  досі,  зокрема  в  Києві,  панує  феномен,  що  навіть  коли  людина  вдома  та  з  друзями  спілкується  природньо  українською,  то  у  громадських  місцях  та/або  на  роботі  все  одно  переходить  на  російську  (бо  "так  заведено").  Маємо  змогу  створити  протилежний  тренд.
4.  Якщо  не  можете  українізуватися  самі,  українізуйте  своїх  (майбутніх)  дітей.  Купуйте  їм  українські  дитячі  книжки,  показуйте  україномовні  мультики,  тощо.  Віддайте  їх  до  українського  садочку,  школи,  класу.  Всіляко  плекайте  їхню  любов  та  повагу  до  української  мови,  історії,  традицій,  культури.
5.  Коли  ви  за  кордоном,  розмовляйте  лише  українською.  Тоді  вас  не  переплутають  з  росіянами,  яких  в  світі  зараз  люблять  ще  менше,  ніж  раніше.  Не  будьте  схожим  на  "русо-турісто"!
6.  Почніть  писати  виключно  українською.  Наприклад  ділові  листи,  або  у  твітері.
7.  Крім  того,  українізуйте  речі  навколо  себе:
-  змініть  інтерфейс  телефона,  інших  ґаджетів,  комп'ютера,  веб-сайтів  і  соцмереж  на  українську.  Наприклад,  всі  девайси  від  Apple  завжди  підтримували  українську  мову  "з  коробки"  й  не  потребують  додаткового  її  встановлення  -  просто  поміняйте  мову  інтерфейсу  в  налаштуваннях  і  все.  Facebook,  twitter  і  навіть  ВК  й  Одноклассники  мають  українську  локалізацію  (хоча  останніми  двома  не  рекомендує  користуватися  навіть  СБУ)
-  в  банкоматі,  таксофоні  та  скрізь,  де  є  можливість,  обирайте  українську.  Де  нема  -  запитуйте  у  власників,  чому,  й  вимагайте,  щоб  було.
-  коли  шукаєте  щось  у  Ґуґлі  чи  де-інде,  шукайте  спочатку  українською.  Не  хвилюйтеся,  Ґуґл  розумний  і  навіть  російськомовні  результати  ви  не  пропустите,  якщо  вони  будуть  релевантні  вашому  запиту.  Коли  юзаєте  Вікіпедію,  заходьте  спершу  на  українську  версію,  а  на  іншомовну  лише,  якщо  такої  статті  в  українській  нема  або  ж  інформації  в  ній  не  достатньо.  Як  альтернативу  зразу  раджу  не  російську,  а  англійську  версію  -  вона  зазвичай  повніша  й  об'єктивніша,  особливо  зі  спірних  питань.  Оці  запити  та  фактичні  переходи  на  україномовні  сайти  або  їхні  версії  є  вкрай  важливими  для  підвищення  статусу  української  у  кіберпросторі,  бо  статистика  все  це  враховує.
-  коли  пишете  оголошення  чи  табличку,  пишіть  українською.  Навіть  якщо  це  напис  на  вашому  гаражі  або  оголошення  в  вас  у  під'їзді.
Гадаю,  ви  зрозуміли  ідею.  Можна  ще  багато  чого  тут  вигадати.  І  все  це  легко  перетворити  на  веселу  гру  й  навіть  змагання.  Хоча  б  і  на  змагання  із  самим  собою.  А  головне,  якщо  ми  самі  почнемо  усе  це  робити,  жодних  зусиль  держави  у  цьому  потрібному  напрямку  не  знадобиться.  Ми  ж  із  вами  вже  переконалися,  що  суспільство  діє  значно  швидше  й  дієвіше  за  державу.  До  того  ж,  у  держави  зараз  є  завдання  важливіші.  Люстрація,  наприклад.
І  ще.  Якщо  ви  бажаєте  любити  Україну  виключно  або  здебільшого  російською  (чи  будь-якою  іншою  мовою)  -  це  ваше  право,  я  на  нього  не  посягаю.  Робіть  як  вважаєте  за  потрібне.  Але  перед  тим  все  ж  перечитайте  ще  раз  перші  8  пунктів  цього  допису  й  пообіцяйте  мені  подумати  про  викладені  там  думки,  гаразд?
P.S.  І  дуже  прошу,  МАКСИМАЛЬНО  РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ  цей  текст  і  ці  ідеї!  Можна  навіть  без  посилання  на  мене.  Головне  -  результат!  А  він  неодмінно  буде!

Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531136
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Артур Сіренко

Уламки

                                                         «Дивно,
                                                               все,  що  було  застиглим,  літаючим  бачити
                                                               в  просторі.»
                                                                                                                                           (Р.  М.  Рільке)

         *            *          *
Коли  пишеш  про  цю  війну  –  зриваєшся:  починаєш  усвідомлювати,  що  пишеш  про  війну  взагалі.  Хочеш  написати  якщо  не  про  епоху  сірого  попелу,  то  про  подію  в  історії  –  репортаж.  Але  знову  і  знову  пишеш  про  те,  яке  то  паскудне  і  жахливе  явище  –  війна.  Може  тому,  що  всі  війни  так  чи  інакше  однакові:  на  кожній  війні  є  герої  і  негідники,  але  всі  герої  на  одне  лице  і  всі  негідники  на  одну  морду.  Приходить  нова  війна,  а  люди  все  ті  ж.  Мародер  –  він  завжди  мародер:  що  в  часи  Юлія  Цезаря,  що  в  часи  Авраама  Лінкольна.  І  в  армії  Річарда  левове  Серце,  і  в  армії  генерала  Чан  Кай  Ші  були  свої  герої,  що  йшли  вперед,  бо  так  треба,  бо  іншим  треба  жити,  і  свої  боягузи,  що  думали  тільки  про  свою  шкіру.  Просто  в  різних  арміях  відсоток  тих  і  інших  був  різний…  

         *            *            *
Під  кулями  приходять  до  голови  несподівані  думки.  Під  кулями  думки  не  бувають  сподіваними:  вони  або  відсутні,  або  приходять  невідомо  звідки.  Думалось:  неправда,  що  християнські  і  буддистські  монастирі  подібні  і  по  формі,  і  по  суті.  У  буддистських  монастирях  шукають  істину  без  особливої  надії  її  знайти,  а  в  християнських  істина  дана  початково,  треба  лише  прикласти  зусилля,  щоб  не  віддалитись  від  неї,  лишитися  у  її  казковому  лоні…

         *            *            *
Я  ніколи  не  напишу  про  те,  що  бачив  на  війні.  Про  це  написати  неможливо.  Люди  не  повинні  знати  і  відчути  все,  що  бачив  ти  на  війні  –  це  не  повинна  бачити  нормальна  людина.  І  ці  жахи  описати  неможливо.  

Саме  перо  протестує  і  відмовляється  писати.  Як  описати  те,  що  люди  –  мислячі  істоти,  що  відчувають,  думають,  пізнають  світ,  створені  по  образу  і  подобію  Божому  за  якусь  мить  перетворюються  на  криваве  місиво  з  кісток,  ганчірок  і  м’яса?  «Я  ходжу  серед  людей,  а  бачу  уламки  людей.»  Ніцше  писав  про  це  як  про  метафору:  писав  про  духовні  уламки  людей.  А  як  описати  це  не  як  метафору,  а  як  реальність  –  уламки  людей  на  землі  після  обстрілу?  Про  шматки  людських  тіл,  які  лежать  серед  руїн  села  після  вогню  москальських  «градів»?  Як  описати  відчуття  людини,  що  побачила  яр  заповнений  людськими  тілами?  (Сепаратисти  там  розстрілювали  людей,  яких  вони  підозрювали  у  нелояльності,  а  потім  скидали  туди  ж  тіла  і  власних  вбитих  бойовиків.)  Як  описати  поле,  всіяне  вбитими  солдатами,  яких  ніхто  не  ховає,  які  так  і  лежать  під  байдужим  небом?  (Ми  забираємо  тіла  тільки  своїх  вбитих  солдатів  і  то  після  того,  як  вщухне  перестрілка,  і  сапери  перевірять  і  відтягнуть  тіло  –  сепаратисти  заміновують  тіла  наших  вбитих  солдатів.  А  тіла  сепаратистів  чи  москальських  солдатів  –  кому  ж  хочеться  ризикувати  життям,  щоб  їх  поховати?  Так  і  лежать…)  

Бабуся  щось  несе  мимо  блок-посту.
-  Що  несете?
-  Ноги.
Показує  –  справді  несе  людські  ноги.  Пояснює:
-  Лежали  біля  хати,  треба  поховати,  негарно  якось…

Звільнили  з  полону  наших  полонених  солдат.  Один  солдат  був  без  рук.  Сепаратисти  відрубали  йому  руки.  Як  описати  все  це???

         *            *            *
Я  довго  думав  (колись):  для  чого  я  живу  на  світі?  Який  сенс  життя?  Мого,  зокрема.  Але  я  все  зрозумів,  коли  в  Луганській  області  люди  вітали  нас  як  визволителів.  І  плакали,  коли  ми  змушені  відступати…  Для  цього  я  зараз  і  живу  щоб  захистити  наших  людей  від  тих  озвірілих  виродків,  що  по  той  бік  фронту.  

Не  всі,  звичайно,  сприймали  нас  як  визволителів  і  захисників.  Один  місцевий  виродок  показав  нам  середній  палець  руки,  коли  ми  їхали  броні.  Тільки  він  не  врахував,  що  в  мене  патрон  був  у  патроннику,  а  коли  я  бачу  сепаратиста,  то  руки  автоматично  скидують  зброю  догори  і  сепаратист  опиняється  в  прицілі.  Я  навіть  не  встигаю  подумати.  Реакція  в  нього  теж  була  нівроку  –  кинувся  тікати.  Але  куля  літає  швидше,  ніж  він  бігав  –  він  таки  отримав  два  набої  між  лопатками.  Більше  середній  палець  він  не  буде  показувати  нікому.  На  війні  як  на  війні…

         *            *            *
Солдати  з’їли  БТРа.  Шкода.  Біля  річки  ми  зловили  здоровенну  черепаху  (на  ній  не  було  давніх  ієрогліфів,  інакше  це  був  би  китайський  міф,  а  не  сучасна  війна).  Я  намалював  на  панцирі  дві  білі  смуги.  Назвали  черепаху  БТРом.  Вона  дуже  кумедно  повзала  біля  табору.  Але  хтось  сказав  солдатам,  що  юшка  з  черепахи  дуже  смачна.  А  їм  так  набридла  одноманітна  армійська  їжа  (якої  до  того  ж  бракувало).  І  з  тої  черепахи  зварили  юшку.  Казали,  що  вийшло  смачно.  Я,  щоправда,  так  і  не  куштував  –  мені  було  шкода  нашого  БТРа…

         *            *            *
Це  війна.  Ернест  Гемінгвей  був  правий:  чим  ближче  до  передової,  тим  більше  трапляється  прекрасних  людей.  Негідники  ховаються  в  тилу.  Або  по  той  бік  фронту  –  серед  мародерів  і  тих,  хто  катує  наших  полонених.  Це  віна.  Тут  –  біля  себе  –  я  бачу  різних  людей  –  але  більшість  з  них  чисті  і  прекрасні.  Але  ці  прекрасні  люди  гинуть.  Війна  знищує  найкращих.  І  плодить  негідників.  Колись  Діоген,  почувши  фразу,  що  віна  буцім  то,  знищує  бідняків.  Сказав:  «Навпаки!  Вона  плодить  їх  у  неймовірній  кількості!»  Ця  війна  крім  бідняків  плодить  ще  й  негідників.  

         *            *            *
Біля  нас  постійно  крутився  кумедний  песик.  Ми  любили  його  і  годували.  Війна  породжує  у  солдат  жорстокість,  але  одночасно  і  протилежне  –  сентиментальність.  Солдати  на  війні  особливо  жаліють  тварин.  Того  песика  ми  назвали  Чебурашкою  –  за  клаповухість.  Він  завжди  був  біля  нас,  навіть  коли  ми  стріляли  –  не  боявся.  Але  за  день  до  того,  як  наш  взвод  жорстоко  обстріляли  «градом»,  песик  втік.  Вони  теж  здатні  передбачати  майбутнє  –  песики…  

         *            *            *
Солдати  сусіднього  взводу  поміняли  полоненого  сепаратиста  на  тушонку  –  на  банки  «п’ятачка  в  бронежилеті»  (бо  голодні).  Чомусь  мене  це  зачепило:  до  чого  дійшло  –  людину  міняють  на  продукти.  У  душі  росло  темним  безлистим  деревом  якесь  обурення  і  відраза  до  всього  (о,  не  сприймайте  мене  як  мізантропа!).  Потім  я  раптом  зрозумів:  моє  крислате  обурення  викликане  не  натуральним  обміном  (на  війні  натуральним  обмін  популярний  як  в  епоху  раннього  середньовіччя  –  бо  кожна  війна  це  раннє  середньовіччя  –  повернення  темних  віків,  тільки  в  людську  свідомість,  а  не  на  сторінки  підручника)  з  участю  людини  (работоргівля),  а  самим  фактом,  що  сепаратиста  взяли  в  полон.  Я  сепаратистів  ніколи  в  полон  не  брав  і  солдати  мого  взводу  теж...  Нічого  так  не  принижує  людину  як  полон  –  це  найогидніше,  що  буває  на  війні.  Краще  вже  подарувати  ворожому  солдату  смерть.  Тим  паче,  якщо  він  сепаратист...  

           *            *            *
Солдатські  розмови  інколи  докучають:  замість  того  щоб  зосередитись  на  чищенні  гармат  і  кулеметів,  вони  починають  точити  ляси  (а  що  на  війні  не  надокучає?)  Розмова  починається  з  однієї  фрази,  яку  хтось  кидає  у  простір:  

-  А  Рільке  теж  служив  в  армії.

-  Але  його  естетика  не  те  що  не  армійська,  вона  антимілітарна:  такий  світогляд  не  сумісний  з  армією  та  війною.

-  Не  кажи.  А  ти  читав  його  «Кам’яних  черепах»?

-  Це  виняток.  Рільке  сентиментальний.  Його  містицизм  відірваний  не  тільки  від  життя,  але  і  від  буття.  Війна  повертає  до  реальності.  Навіть  до  критичного  реалізму  Антона  Чехова.  Хто  зумів  писати  вірші  про  армію,  так  це  Кіплінг.  А  прозу  –  Гемінгвей.  

-  Ернест  суперечливий  дивак  по  суті  –  початково  суперечливий.  Він  роздирався  між  пацифізмом  і  грубою  реальністю  життя,  що  знаходить  своє  найбільш  відверте  на  війні,  яка  по  суті  і  сформувала  його  як  письменника.  Не  був  би  він  на  фронті  в  Італії  в  Першу  світову  –  не  було  б  ніякого  письменника  Гемінгвея.  Може  був  би  хороший  рибалка  і  мисливець  з  відповідними  нарисами...  У  його  творчості  немає  цілісності.  Все  розірвано.  І  фрази  і  свідомість.  Немає  концептуальності  якщо  хочеш...  Може  тому  він  і  застрелився.  Людина  повинна  розуміти  для  чого  вона  пише.  Не  можна  писати  «Прощавай,  зброє»  і  водночас  ладувати  карабін  для  сафарі.  Або  –  або...

-  Але  так  чи  інакше,  його  реалізм  ближчий  воїну,  ніж  безнадійність  Барбюса  з  його  «Вогнем»  чи  приреченість,  що  звучить  в  романі  Еріха  Ремарка  «На  західному  фронті  без  змін».  Правдиво,  так.  Але  після  такого  роману  хочеться  застрелитись.  Проза  Гемінгвея  –  це  слова  сильної  людини,  що  лишається  чоловіком  в  нелюдських  умовах,  витримує  випробування  і  перемагає...  Тут  треба  розуміти,  що  «Прощавай,  зброє»  і  «По  кому  подзвін»  писали  два  різних  автори  –  два  різних  Гемінгвея,  бо  це  були  різні  війни,  а  значить  і  людина  ставала  інакшою.  Це  все  одно,  що  порівнювати  армію  Гарібальді  з  армією  найманців  Борджіа...

-  Цікаво,  чому  саме  Борджіа  вважають  чи  не  найгіршим  Папою  в  історії:  певно,  за  те,  що  він  носив  тіару  напередодні  реформації  –  справді  найбільшого  з  можливих  великого  розколу  християнства  –  духовного  розколу.  І  його  бачать  причиною  цього  розколу.  
-  Зовсім  не  тому.  Борджіа  ввів  ratio  в  церковне  життя,  ставши  найбільшим  прагматиком,  а  значить  найбільш  світським  Папою  на  святому  престолі  (антипап  я  не  враховую).  Ось  вона  –  вершина  ренесансу:  на  папський  престол  всадився  Арістотель-матеріаліст.  

-  Цікаво,  якби  Папою  в  той  час  став  Джироламо  Савонарола:  сама  історія  повернула  би  в  інший  бік.  Реформація  стала  б  ренесансом  релігійної  свідомості.  

-  Вона  і  так  була  ренесансом  релігійної  свідомості.  Без  перебільшень.  Ренесанс  був  епохою  перетворення  релігії  в  античне  філософствування  і  естетизм.  Лютер  спробував  повернути  релігії  її  початковий  зміст.  А  заодно  перетворити  світські  установи  в  церкву,  або  хоча  б  у  частину  церкви.  Щоправда,  вийшло  навпаки  –  церква  стала  світською  установою  –  новою...  Недарма  Кальвін  вирішив  стати  світським  Папою  –  релігія  губила  свій  сенс,  якщо  все  наперед  визначено:  якийсь  апофеоз  фаталізму.  Майже,  як  в  сучасній  війні  –  все  буде.  як  тому  судилось  бути...

І  це  говорили  люди,  які  кілька  хвилин  тому  були  під  обстрілом,  а  потім  гатили  з  «Акації»  у  відповідь  –  так,  що  земля  двигтіла...    Світ  остаточно  перетворився  на  п’єсу-абсурд.  Семюель  Беккет  відпочиває.  Точніше  він  був  пророком.  Всі  ми  тепер  чекаємо  на  Ґодо...  А  сонце  поволі  сходило,  туман  танув,  я  чомусь  думав  про  протопопа  Аввакума  та  його  слова  про  «корабель  вогняний»  -  ці  уривки  містичної  метафізики:  «Перш  ніж  народитись,  був  у  Граді  Сонячному,  Небесному  Єрусалимі:  бачив  сонце,  розчахнуте  як  колодязь...  Був  я  неначе  вугілля  розпечене,  і  раптом  згас,  і  чорним  став,  і  попелом  власним  одягнувшись,  був  скинутий  у  місиво  весняне...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Осіріс

Осінь на болоті


У  падолистовій  імлі
Вальсує  плавно  позолота.
Лягають  на  чоло  болота
Берізки  човники  малі.
 
Рубіном  в  сивині  горбів,  
Палає  стигла  журавлина.  
Голками  норовить  ялина
Торкнутись  полиску  скарбів.

Трухлявий  пень  між  рогози  
Закутався  у  плед  із  моху.
Вітрисько  скубає  потроху  
Пухові  кучері  лози.

Віночки  інієвих  снів
Вдягли  на  шапочки  лисички…  
Шукають  зимоньку  синички
В  осіннім  попелі  вогнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530879
дата поступления 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Світлана Моренець

ЧОЛОВІЧІ ПОРТРЕТИ (саркастичні катрени)

***
Град  матюків,  дикі  крики  до  слини,
спрагу,  п'янюще,  тамує  з  цебра*...
Так  жалюгіддя,  що  зліплене  з  глини,
"розуму"  вчить,  сотворенну  з  ребра.

*  –  цебер  (рос.  -  лохань),  використовується  нині
         для  напування  худоби.

***
Цей  народився,  щоб  "чистить"  кишені,
красти  "бабло",  спати,  "вмазати",  "жерти",
в  "зону  ходити",  "бо́тать  по  фені",
"трахати",  ба́йдуже  що...  і...    померти.

***
(СУЧАСНИЙ  "РЫЦАРЬ  ПЕЧАЛЬНОГО  ОБРАЗА")

М'ятий,  небритий,  чади́ть  сигарета,
жиром  заплив  –  мов  бурдюх  накачали...
Пиво,  диван,  телевізор,  газета...  –
ось  наш  сучасний  "лицар"  печалі.

17.  10.  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530593
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Радченко

Тільки марно

Дощ  закрапав  і  змінилось  все  навколо,
Кута  осінь  плечі  в  темно-сіру  шаль.
Листопад  ще  золотаво-веселково
Хоче  перекреслити  дощу  печаль.

Тільки  марно:  літо  бабине  майнуло,
Подалося  у  незвідані  краї
І  повів  його  за  руку  дощ  в  минуле
Навпростець,  минаючи  поля  й  гаї.

Озирнутися  часу  уже  немає,
Бо  відміряно  для  кожного  свій  час.
Літо  бабине  на  згадку  залишає
Світлий  смуток  й  світлу  радість  водночас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530636
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Таня Кириленко

Я так хотіла

Я  так  хотіла
Кожною  клітиночкою  тіла
Торкатися  Тебе  -
І  до  небес...

І  лиш  тепер
Зацілувати  кожен  міліметр
Твоєї  шкіри
Я  так  хотіла...

В  Твоїх  зіницях
На  цілу  вічність  загубитись.
І  мліти  у  руках,
Забувши  страх...

І  нетерпляче
Торкатися  Твоїх  гарячих
Жаданих  вуст  -
Вінець  спокус.

Я  так  бажала
В  обіймах  полонити  спрагло
На  вічність  від  тепер
Лише  Тебе...

09.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530750
дата поступления 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Радченко

Останній лист

Я  сама  собі  пишу  листи
І  складаю  в  потаємну  скриньку.
Як  колись  її  відкриєш  ти,
То  в  листах  побачиш  іншу  жінку  

Й  зрозумієш:  врода  і  душа
Не    завжди  одна  на  одну  схожі.
А  любов  бува  сліпа  й  глуха,
Якщо  розум  їй  не  допоможе.

Пожалкуєш  ти,  а,  може,  й  ні,
Що  колись  душі  моєї  шепіт
Не  почув  і  залишИв  мені
Казку  снів  й  болючий  серця  трепіт.

Тільки  казку  додивилась  я
Й  серце  б"ється  тихо,  рівномірно.
Я  пишу  останнього  листа
Й  на  душі  так  легко  неймовірно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530494
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


@NN@

Осіннє…прощальне…

Дощ  всю  ніч  не  вщухав,  торохтів  підвіконням,  
А  на  ранок  затих,  десь  за  обрії  зник,
Чи  лишився  в  барвистому  листі  камінням  -
Діамантом,  в  оправі    із  крон  золотих.......
......................................................................
Подарунком  Красуні,  шо  пензликом  вміло,
Розписала  довкілля  у  вохру́  й  у  пурпу́р,
Лиш  краплину  смарагдів  лишити  зуміла  -
То  тополі  в  убранстві,  мов  царівна  Будур.
Та  вже  сепії  трішки  лягло  килимами
І  зі  склярусу  річка  одягла  вранці  шаль...
........................................................................
Серце  щемом  щемить,бо  прощається  з  нами,
Літом  бабиним  ,Осінь,  вирушаючи  вдаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530356
дата поступления 16.10.2014
дата закладки 17.10.2014


Любов Ігнатова

Колискова

Зберу  у  жменю  зорі  -намистинки  
І  нанижу  на  нитку  своїх  снів;  
Мелодію  заграють  павутинки  
На  ноти  композиторів  -вітрів.  

Я  заспіваю  тихо  колискову  
Про  котика  сіренького  тобі,  
Про  лебедів,  про  дівчинку  казкову  
І  про  озера  чисті  голубі...  

Дрімає  місяць  у  пуховій  хмарці,  
І  наш  Руденький  смачно  позіха;  
А  сіра  мишка  у  маленькій  шпарці  
Співа  потішки  сонним  дітлахам...  
...
Ступає  на  м'якеньких  лапках  нічка
І  сипле  срібні  роси  у  траву...  
Заплющуй,  моя  доню,  свої  вічка  
І  вслУхайся  в  мелодію  живу....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530451
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


kulbabka

Чатуєш на мене…

Чатуєш  на  мене,  моя  сивоока  хандро,
І  пальці  холодні,  мов  щупальця,  тягнуться  в  душу...
Спиваючи  сонце,  так  спрагло  вустами  ворушу,
А  листя  лягає  у  стоси,  мов  карти  таро.

Ну,  що  наворожиш  мені  на  прийдешню  зиму́,
Які  передбачиш  прогнози,  невдачі  і  втрати?
Цей  погляд  застиглий  мене  спонукає  кричати,
Мов  плівку,  здирати  руками  загуслу  пітьму!..

Не  вірю  тобі  і  твоїм  захмелілим  вітрам,
Усім  падолистам,  дощам  і  вологим  туманам,
Ти  просто  міраж,  ти  фантазія  хвора  й  омана,
Я  серце  своє  на  поталу  тобі  не  віддам!

Я  буду  впиватись  останнім  осіннім  теплом,
Ловити  на  кінчики  вій  теракотове  сяйво,
Тулити  до  щік  оксамитово-плюшеві  айви,
Сміятись  усім  ностальгіям  і  смуткам  на  зло!

Полюєш  на  мене,  чатуєш  уперто,  як  звір,
Терплячість  незламна  твоя  і  жага  ненаситна!..
Дарма  сподіваєшся,  чуєш?  Сьогодні  я  спритна  –
Стратегіям  хитрим  і  підлим  підставам  навкі́р!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
дата поступления 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014


горлиця

ВІЩІ СНИ!

Кажуть  в  народі  -  спиться  то  і  сниться  ,
Предсказань  жодних  сон  нам  не  дає  ,
Не  вірю  в  це.  Не  буду  я  божиться,  
Але  у  снах  багато  правди  є!  

Бувають  сни  пусті,  а  є  й  від  Бога  ,
А  це  коли    нас  піднімає    Бог.
Несе  в  обймах  де  крута  дорога  ,
Спустить  на  землю,  де    нема  тривог.
 
 Бувало  й  так  ,  насниться  щось  минуле,
А  найчастіше  сниться  мені  шлях,
Ходжу  по  ньому  колесом  забулим,
І  виходу    я  не  знайду    ніяк!  

Прошу  у  Бога,  щоб  вказав  дорогу-
По  обрію  десницю  проведе,
Де  небо  пригорта  землицю  вбогу,
Туди  за  руку,  по  предсказанню,  веде!

І  вірю  я,  що  сон  колись  здійснИться,
Я  горлицею  в  небо  полечу,
Такий  же  сон    й  тобі,  любий,  присниться,
Для  нас  обох    гніздечко  там  зів`ю!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529731
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Galina Udovychenko

Реформатори

Про  реформи  у  країні
Йде  розмов  багато.
Їх  вже  вкотре  обіцяють  
Всім  нам  кандидати.

Стільки  партій  і  об’єднань
Між  собою  б’ються.
А  мета,мабуть,одна  в  них:
До  корита  рвуться.

Я  вже  навіть  розгубився,
Кого  з  них  обрати.
За  порадою  звернувся
До  діда  Кіндрата.

Він,подумавши  хвилину,
Чухнув  свого  лоба
І  сказав:-У  нас  в  країні
Це  тяжка  хвороба.

Оцим  виборам  без  ліку
Ні  кінця,ні  краю.
Чим  зарадити  біді  цій
Я  і  сам  не  знаю.

Мабуть,знову  будуть  граблі,
І  від  того  гірко.
Ми  отримаєм,як  завжди
Від  бублика  дірку.

Бо  вони  всі  зараз  чемні,
Зовсім  не  пихаті.
А  як  сядуть  знову  в  Раду,
Їм  на  нас  начхати.

Всі  обличчя    нам  знайомі,
Бо  не  раз  вже  там  були.
Якби  була  моя  воля-
Гнав  би  всіх  під  три  чорти.

І  жили  б  собі  нівроку
Без  цих  реформаторів.
Через  них  вже  20  років
Живемо,як  в  кратері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529935
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Любов Ігнатова

ОсінньопрогулянкОве…

Ти  запримітив  -ластівок  нема?!.  
Тому-то  небо  сиротливо  плаче...  
А  десь  уже  за  обрієм  зима  
Шукає  віщі  сни  осінніх  значень...  

А  пам'ятаєш  березневий  гай  
І  пролісків  блакитні  оченята?..  
Та  крає  жовтень  стиглий  коровай  
Ножами  -стрілками  річного  циферблата...  

Он    в  павутині  стомлений  листок  
Знервовано  тріпоче  в  ритмі  танго...  
А,  може,  то  -з  минулого  квиток....
А,  може,  пролетів  над  нами  янгол...  

Вже  від  морозів  посолодшав  глід,
І  диха  ранок  снігом  і  грибами...  
Дивись  -но:    листопад  ховає  слід  
Залишений  на  стежці  щойно  нами...  

Сузір'ям  Ліри  облітає  клен...  
Дуби  гудуть  на  вітрі  мідноброві....  
А  ми  додому  з  лісу  принесем  
Цілунки  жовтня  з  присмаком  терновим......  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Борода

Я вночі, наче птах…

Я  вночі,  наче  птах,  облітаю  скоцюрблений  простір
та  орбіту  Землі  розчищаю  від  зла  перепон
і  Чумацький  наш  Шлях  замітаю  від  чорної  злості,
що  ковтнути  весь  світ  замахнулася,  ніби  пітон.

Але  вірус  її  вже  блукає  давно  по  планеті,
вичисляє  вождів,  проникає  до  хворих  трахей
і  загроза  Землі  -  незмовкаючий  дріб  кулеметів
та  ракетні  дощі  з  безперервним  потоком  смертей.

Ще  чергує  уран,  вже  насичений  силою  вбивства,
в  хворобливих  голів  від  напруження  пальці  тремтять,
їх  ефірний  обман  переписує  адрес  насильства,
сумні  очі  Землі  від  нервового  зриву  горять.

Стисну  нерви  в  кулак,  заспокою  легенько  планету
і  той  вірус  ножем-гострим  словом  зачну  проганять,
побратимів  -  літак,  цілий  полк  непоборних  поетів,
до  світанку  ми  вже  проти  дір  тих  піднімемо  рать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529901
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Радченко

І люди, як птахи

Заплуталося  павутиння
В  безлистих,  сухих  гілочках,
Кружляє  у  небі  осіннім
Самотній,  розгублений  птах.

Так  сумно  йому  й  одиноко  -
Все  ближче  і  ближче  зима.
Розлука  буває  жорстока,
Від  неї  спасіння  нема:

У  теплі  краї  подалися
За  звичкою  друзі  його,
А  він,  як  завжди,  залишився
Чекати  весіннє  тепло.

І  люди  на  птАхів  так  схожі  -
Шукають  тепла  в  чужині.
А  потім  повернуться..,  може,
Та  будуть  і  вдома  чужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529800
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Світлана Моренець

ЦАРИЦЯ ОСІНЬ


В  розгулі  щедра  Осінь  стобарвиста
багатства  сипле  скрізь,  на  втіху  нам:
березам  –  шати  з  золотого  листя,
коралі  –  гороби́нам,  калина́м,
пройшлася  пензлем  в  лісі,  по  діброві  –
й  заграли  самоцвітів  кольори,
оздобила  узлісся  пурпуровим  –
в  тони́  небес  вечірньої  пори.
Банрянці  одягла  дубам  і  кленам,
аж  ті,  зімлівши,  вздовж  дороги  в  ряд
спроквола  гублять  листячко  різьбле́не  –
шанують,  видно,  царський  свій  наряд.
Зате  тополі,  охоронці  поля,  –
без  жартів  вітру  тут  не  обійшлось,–
стримчать  зчорнілі,  сороміцьки  голі,
не  в  змозі  вже  прикрити  хоч  би  щось...
В  бурштинові  підвіски  вбрала  сливи
і  в  віяла  оливні  –  ясени,
заграє  вітерець  –  і  листу  злива
окрасить  землю  в  охрові  тони.
Цариця  вітерцем  легким  зітхає
і  спрагло  п'є  тепло  жовтневих  днин,
в  довершені  пейзажі  заплітає
мережива  із  срібних  павутин...
Йдучи  до  бору,  Осінь  розстелила
смарагдових  озимих  килими...
Проте  до  бору  гостю  не  впустили
їжакуваті  сосни,  ялини.
Колюча  непривітність  їх  –  дивує,
та  в  ній  прихований  глибокий  сенс,
бо  всіх,  кого  Цариця  обдарує,
невдовзі  –  наче  липку  обнесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529683
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Віктор Ох

Бут, чи не Бут — ось питання

Валентин  Бут
[b]«Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  [/b]
Київ    –  2014

------------------------------


З  самого  Львова  прийшла  мені  по  пошті  бандероль  від  одного  з  авторів  Клубу  Поезії  Валентина  Бута.  Пан  Валентин  під  час  проведення    цьогоріч  у  рамках  ХХІ  Форуму  видавців  у  Львові  презентував  свою  книжку  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»,  присвячену  пам’яті  свого  пращура  –  славетного  воїна,  мудрого  політика,  який  був  чи  не  першим,  хто  спробував  боротися  за  українську  державність.
Сам  пан  Валентин  непересічна  особистість,  про  яку  можна  роман  писати.
 І    про  нього  вже  пишуть.  Ось,  наприклад:
http://www.umoloda.kiev.ua/regions/51/171/0/71592/
Він  чи  не  єдиний,  хто  осмілюється  плавати  на  власній  яхті  під  українським  прапором:
https://www.youtube.com/watch?v=dwy-ZhBzkG0#t=846

Валентин  Бут  –  звичайний  вчитель  (скоріше,  незвичайний)  із  с.  Міжводного  Чорноморського  району  в  Криму.  Він  майстер  слова  і  його  гостра  публіцистика  -    то  сравжня  зброя  в  боротьбі  з  противниками  українського.
 Він  -  нащадок  давнього  козацького  роду  і  тому  давно  вже  задумав  книжку  про  свого  славного  предка.  Колись  пан  Валентин  сказав  мені  про  це  в  електронному  листі,  і  я  мав  таємну  надію  колись  ту  його  книжку  прочитати.  І  що  ж!  Мрії  збуваються!  
Та  особливої  пікантності,  майже  детективної  інтриги,  моєму  читанню  книги  надала  присутність  пов’язаного  з  нею  певного  елементу  змагальності.  
 Справа  в  тому,  що  збираючи  матеріал  для  книжки  Валентин  Вікторович  натрапив  на  «наукову  працю»  досить  плідного  кандидата  наук,  який  вважає  однією  з  причин  повстання  в  Україні  1637  року  -  боротьбу  за  владу  між  старшиною,  усобиці  всередині  козацтва,  зводячи  все  до  кар’єризму  козацького  отамана  Павла  Бута.
Я  знайшов  той  опус,  і  прочитав  перед  тим  як  визначитись  –  хто  справжній  патріот  України,  хто  ретельніше  вивчає  джерела,  аналізує  і  осмислює  фактаж,  якщо  й  реконструює  недостаючі  ланки  історичного  ланцюга,  то  згідно  про-  ,  а  не  анти-української  логіки,  хто,  зрештою,  переможе  в  цьому  змаганні  –  Бут,  чи  не  Бут.
Ось  посилання  на  ту  статтю:
http://nndiuvi.org.ua/images/book/29.pdf
Пропоную  всім  порівняти  рівень  переконливості  обох  авторів  –  кандидата  історичних  наук  і  простого  вчителя  (навіть  не  історії).
Одне  скажу,  що  книжка  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  не  суха  і  нудно-наукоподібна.  Прикрашають  її  фотоілюстрації,  репродукції,  факсимільні  уривки  текстів  першоджерел.  Герой  книги  –  діяч  української  історії,  що  змагається  за  свободу  своєї  країни.  Описано  перебіг  конфліктів,  військових  дій,  перемог  і  поразок,  надій  та  зрад.
 Наявна  інтелектуальна  чіткість  і  ясність  в  означенні  предмету  дослідження.  Читається  книга  легко,  спонукає  до  роздумів  не  лише  про  минуле,  а  й  про  наш  нинішній  стан.  А  проте,  прочитайте  і  переконаєтесь  самі.
--------------
Нижче  не  переказуватиму  в  деталях  зміст  книги,  а  лише  висловлю  деякі  думки-тези,  що  з’являлись  в  процесі  читання  .
Перш  за  все  вкотре  дивувався  –  нічого  під  сонцем  не  змінюється.  Історія  рухається  по  колу.  (І  ще  не  відомо  чи  на  підйом  чи  скочується  вниз).  Тоді  (в  далекому  17-му  столітті)  і  всі  роки  потому  (і  тепер  теж)  існувала  патова  ситуація  в  векторних  уподобаннях  політичного  істеблішменту.  Вирішальної  більшості  у  визначенні  напрямку  розвитку  країни  немає.  Один  парламент  змінює  інший,  а  суть  залишається.  Україна  завжди  балансує  на  лезі  ножа.
В  пошуках  союзника  в  боротьбі  за  свою  незалежність  і  тоді  ми  метались  в  трикутнику  Росія-Туреччина-Польща,  і  теж  саме  відбувається  зараз  –  блукання  серед  трьох  сосен  Росія-Євросоюз-США.
 Щоб  вийти  з  глухого  кута,  хочеш  не  хочеш,  доводиться  укладати  союзи  між  партіями(країнами)-суперницями.
У  нас  бували  періоди  україно-польських,  україно-російських,  україно-мусульманських  примирень,  але  покищо  не  було  україно-українських  порозумінь.
А  чи  треба,  взагалі,  розглядати  давні  історичні  події  через  призму  національно-державницької  самоідентифікації?  
А  чому  б,  власне,  і  ні!  Чому  беруться  на  кпини  будь-які  прояви  утвердження  і  захисту  власної  державної  і  духовної  самобутності.  Пропонуються  пошуки  будь-яких  поведінкових  мотивів,  лише  не    патріотичних,  не  національно-визвольних.
Сучасна  світова  історична  наука  відмовилася  від  філософсько-історичного  трактування  минулого  і  зосередилась  на  його  розумінні,  як  «прояву  феноменів  культурних  епох».  Висміюються  роботи  (книги),  де  йдеться  про  прагнення  незалежності  українського  народу  завжди  упродовж  своєї  історії,  або  де  історія  України  –  це  шлях  боротьби.
Чомусь  стало  модним  заперечувати  безперервність  розвитку  українського  народу,  української  ідентичності.  Неодноразово  стикався  з  намаганням  сучасних  авторів  в  історичному  контексті  уникати  «наївно-патріотичного,  національного»,  «самостійного  буття  народу»  під  лозунгом  «боротьби  з  шароварищиною  у  всіх  її  проявах».
Будь-який  національний  поступ  чомусь  має  висміюватись,  піддаватись  якщо  не  недовір’ю,  то  мазохістській  самоіронії.
Це  символічно,  що  книжка  вийшла  саме  зараз,  коли,  як  загострення  хронічної  хвороби,  продовжується  війна  за  незалежність,  і  ніякий  скептик  не  засумнівається  в  потребі  протистояння  охопленню  пропагандою  зневаги  до  України  та  її  історії.
Кожен  літературний  текст  тим  вартісніший,  чим  більше  шарів,    вимірів  в  собі  містить.  В  книжці  Валентина  Бута  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  я  також  відчув  декілька  пластів.  Є    тут:  
1.  Історичний  фактаж  з  майже  детективними  інтригами,  розгадуванням  загадок.
 2.  Зміщення  чи  розставлення  правильних  акцентів  в  інтерпритації  фактів,  реконструкція  подій  і  їх  мотивів.  Спроба  задуматись  над  тим  чи  така  вже  ми  «несподівана  нація»,  якою  нас  вважають  на  Заході.
3.  Аналіз  ролі  особистості,  авторитетів  в  історіїї  нації  і  ролі  особливостей  епохи.  
4.  Мотивація  автора  –  не  лише  дослідити  якусь  локальну  історію  –  історію  свого  роду,  а  й  емоційністю,  глибоким  вивченням  матеріалу  перемогти  науковця-опонента.  Автор  проти  тенденції  применшувати  рівень  розвитку  українців,  як  нації  і  їх  історичної  легітимності.
І  я  в  цьому  його  підтримую.  Тож  на  питання  винесене  в  заголовок,  відповідаю:
Бут!
----------------
12.10.14
На  фото  Валентин  Бут
[img]https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/t31.0-8/10575436_556797641116377_5756280729244329751_o.jpg[/img]

P.S.
Я  отримав  відгук  пана  Валентина  на  цю  свою  рефлексію:
Вельмишановний  пане  Вікторе!
Щиро  дякую  Вам  за  Ваш,  як  завжди  змістовний,  вдумливий  аналіз  цього  разу  моєї  книжечки.Якби  писав  її  зараз,  то  проминув  би  того  недовченого,  не  згадував  би  його  потуги.  Книжка  від  того,  я  впевнений,  лише  виграла  б.  Але  -  що  зроблено,  то  зроблено.  Тоді  мені  те  пекло.  Насправді  маємо  стільки  замовчуваного  в  нашій  історії,  що  тут  би  працювати  й  працювати.  Якось  влітку,  ще  коли  мав  безперебійний  доступ  до  Мережі,  віднайшов  аудиокнигу  Історія  Русів,  у  перекладі  Івана  Драча.  Авторство  її  приписують  Кониському,  але  те  під  великим  питанням.  Я  ж  про  те,  що  слухаючи  сторінки  нашої  історії  змальовані  там,часом  жахаєшся  тої  ясно  вираженої  впродовж  століть  тенденції  нищення  нашою  старшиною  всього  патріотичного,  самостійного  на  догоду  дрібних  особистих  інтересів.  Історія  з  Мазепою  найпоказовіша.
Ми  так  давно  й  віддано  плазували  перед  Москвою,  що  те  стало  частиною  сутності  наших  еліт,  не  кажучи  про  те,  що  сама  Москва  звикла  сприймати  те,  як  даність.  А  як  можна  сприймати  вола,  коли  він  хоч  часом  і  мукає,  а  проте  ж  безвідмовно  тягне.  Приклад  не  дуже  вдалий,  бо  добрий  господар  ставиться  до  свого  вола  краще,  ніж  Москва  до  нас.  Чого  ж  дивуватися,  теперішній  реакції  Москви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529526
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


kulbabka

Надбала до свята Покрови…

Надбала  до  свя́та  Покрови
Деревам  розкішних  обнов
І  хлюпнула  барв  кольорових
В  гущавину  сонних  дібров.
Мережив  з  тонких  павутинок
Навішала  поміж  гілок,
Сипнула  багряних  жаринок
В  застиглий  холодний  ставок,
Де  вітер  у  ніжному  танці
Гойдає  вербу  золоту
І  сонця  рожеві  рум'янці
Вистрелюють  враз  на  льоту,
Мов  бризки  грайливі  шампану!
І  ллється  медова  теплінь!..
Вона  ж  оглядає  старанно
Красо́ти  своїх  володінь.
То  тут  начаклує  дбайливо  -
Заграє  палітра  жива!..
То  там  оксамитове  диво
Здмухне  зі  свого  рукава...
І  всюди  вона  господиня,
У  кожному  за́кутку  лад:
Набита  розко́шами  скриня
І  міддю  притрушено  сад!
Сотають  з  вершечків  діброви,
Проміння  тонке  на  нитки
До  світлого  свята  Покрови,
До  перших  морозів  терпких.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529600
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Михайло Плосковітов

Ти, осене…

Ти,  осене,  зітхаєш  у  кутку
Вікна  мого,  на  теплім  підвіконні.
Поворожи  на  мідному  листку,
Чи  –  ось  тобі  мої  важкі  долоні.

Поворожи,  а  в  очі  не  дивись,
Який  там  блиск…одним  одна  самотність.
Хіба  що  залетить  в  кватирку  лист  –
Ото  й  усі  мої  незвані  гості.

Розкинь  для  мене  жовтими  таро
Із  тих  берізок,  що  стоять,  мов  дами.
Вони  ще  вчора  в  ніжнім  болеро
Кружляли  із  північними  вітрами…

Розкинь  на  краплях  –  то  магічна  мить,
Або  хоч  ти  приходь  до  мене  в  гості.
Можливо,  нам  обом  переболить...
Твій  давній  дощ,  й  моя  гірка  самотність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Юхниця Євген

Чого ж на нас кричать чужі і рідні ?

Чого  б  мікроб  селився  у  людині,
Якби  йому  -  там  холодно,  як  в  глині?
Чого  б  це  в  нас  вгризались  комарихи,
Коли  б  не  кров,  людська,  і  не  безвихідь?..
Чого  б  до  нас  загарбник  з  «Ураганом»,
Якби  в  нас  тут  пустеля  і  вулкани?

Чого  ж  на  нас  кричать  чужі  і  рідні  -
Тому  що  ми  їм  досхочу  потрібні?

08.10.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528549
дата поступления 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014


kulbabka

Міднокоса мольфарка

         [i]      Ріднюся,  сестрюся  з  Тобою,  огнистости  Жрице,
                     у  звичаї  скіфів  -  бо  глас  давнини  не  ущух.
                     У  венах  мені  хлюпочи,  відігрійся...Чи  ти  це  -
                     у  oсінь  облачена,  Долe?  Чи  Oсені  дух?  

                                                                                           Роксолана  Вірлан[/i]

Міднокоса  мольфарко,  
в  руках  твоїх  сонце,  як  бубон,
по  лискучій  мембрані  
вдаряєш  долонею  в  такт
захмелілим  вітрам...  
Кароока  спокуснице-згубо,
перед  сяйвом  твоїм  
навіть  кетяг  калини  побляк.

Відспівали  жита,  
поспліталися  туго  снопами
і  добірним  зерном  
обважніли  тугі  колоски...
Ну,  а  ти,  невгамовна,  
дивуєш  усіх  кольорами
і  лелітки  роями  
летять  з-під  легкої  руки!

Заклинаєш  дощі  
і  вишіптуєш  ранки  погожі,
гонихмарнице  -  та,    
що  приборкує  норов  стихій!
І  в  покорі  дерева  вклякають,  
як  вірні  сторожі,
перед  блиском  огненним,  
що  грає  рубіном  з-під  вій.

Як  тебе  не  любити,  
моя  кароока  чаклунко,
не  купатись  у  барвах,  
не  пити  янтарне  вино?
Упиваюсь  красою  твоєю,
немов  диво-трунком,
огортаюся  теплим  багрянцем,  
неначе  рядном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014


горлиця

Музо, де ти!


Ну  що  ж  ти  ,Музо,  знову  «підкачала»,  
Підсунула  мені  не  ті  жнива,  
«справжніх»  поетів  я  розчарувала,  
Завжди  пишу  повторнії  слова.  

І  рими  всі  якісь  такі  буденні,  
Якими  ще  Шевченко  римував,  
Та  й  думка  вже  стара!  Моє  надхнення-  
Любити  край,  бо  так  він  закликав!  

То  як  знайти  слова  «високопарні»  
Про  секс,  зарозумілість,  про  хвальбу,  
Щоб  захопити  читачів  запальних,  
Може  тоді    в  "поети"  попаду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527742
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Віктор Ох

Політ в Ирій (V)

[url="https://drive.google.com/file/d/0BzuOK1q6tzXCRGRqVTFpcUZxb1E/view?usp=sharing"]ВІДЕО-КЛІП[/url]

Тобі  подарували  ще  добу,
і  ти  ідеш  вздовж  кінострічки  часу.
Вона,  якщо  поет  ти  -  про  журбу,
якщо  філософ  –  про  комічну  біомасу.

І  тягнемось  до  неба  від  землі,
Від  небуття  -  в  життя,  і  знов  до  смерті.
Нас  переконують  духовні  вчителі
що  вічність  у  любові,  не  в  безсмерті.

Ми  віримо  у  Вирій,  що  лежить
за  морем,  де  царює  вічне  літо.
Як  в  голлівудських  мареннях  пожить
там  хочуть  птиці  й  душі  -  розмаїто.

Природи  вигадка  чи  генія  Творця,
свої  для  нас  життя  планує  плани.
Нам  залишається  діждатися  кінця
сеансу  абсолютної  нірвани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527659
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Шон Маклех

Серед віщунів

                                                 «Чи  вистачить  волі  журбі  твоїй
                                                     З  ангельської  сурми  гриміти  –
                                                     Страшного  суду  віщунки,  мелодію  бурі…»
                                                                                                                                                             (Р.  М.  Рільке)

Віщуни.
Вони  не  шепочуть,
Не  приносять  свою  вістку  таємно
Від  серця  до  серця,
Не  ховають  свою  офіру
На  вершині  свого  духу,
Вони  кричать  голосом  грому,
Звуками,  що  тремтіти  змушують
Навіть  дуби  віковічні,
Не  те  що  осики,
Кілками  з  яких  звикли
Пробивати  чорні  серця  упирів
Люди,  що  літати  над  лісом
Вміють.
Віщуни  говорять
Голосом  бурі,
Що  валить  віковічні  смереки,
А  не  те  що  трухляві  липи,
Що  бачили,  як  були  молодими
Сини  Ярослава  (того,  що  Осмомисла)
І  горді  мури  давнього  Галича.
Але  віщунів  все  одно
Ніхто  не  чує
Ніхто…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527438
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Шон Маклех

Серед людей

               «Лишаюсь  я.  Видовищ
                   Вистачає  завжди…»
                                                   (Райнер  Рільке)

Нині  вистачає  видовищ.
І  навіть  в  надлишку.
Забагато.
Навіть  для  найбільшого  прихильника
Гладіаторських  боїв.
Занадто  криваво.  Занадто.
Наперед  років  на  сто
Цих  видовищ  вистачить.
Доста  поколінню  цьому.
Наситились…
Тільки  хліба  буде  тепер  бракувати  –
І  вам  і  вашим  нащадкам
У  третьому  поколінні,
Бо  хліб  віднині  буде  гірким:
Не  зможе  родити  солодкий.
Ця  земля  занадто  просякла
Отрутою,
Якою  ви  щедро  цю  землю  поїли.
Ви  і  оті  чорні  зайди,
Яких  ви  накликали
На  свій  край  степовий  і  сонячний,
Що  зберти  не  зуміли…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527432
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Таня Кириленко

Питання чи вирок?

"Це  кінець"  -  питання  мені  чи  вирок?
Я  сама  не  зніму  тягар  із  Твоїх  плечей.
Здійнялись  думки  невловимим  виром,
А  у  мене  в  грудях  від  слів...  пече.

Ти  моїми  руками,  певно,  не  зміниш  суті,
І  Твоїми  зусиллями  марно  міняти  шлях.
Ми  з  Тобою,  схоже,  зо́всім  Богом  забуті,
З  головою  загублені  часом  у  відчуттях.

Та  чи  нам  з  Тобою  дано  будувати  межі,
Чи  дано  руйнувати  те́,  що  саме  прийшло?
Ми  до  чогось  прив'язані  і́  в  той  же  час  залежні,
Тож  невже  Ти  сховаєш  від  ме́не  своє  тепло?

І  невже  я  сховаю  сво́є  тепло  від  Тебе?
Стане  сил,  та  чи  серце  потім  мене  простить?
Я  б  Тебе  не  шукала,  якби  не  було  потреби,
Та  чомусь  воно  тільки  Тобою  снить...

Я  б  Тебе  відпустила,  якби  на  те  мо́я  воля,
Я  б  Тебе  не  обрала,  якби    вибирала  сама.
Пульс  сто  двадцять  у  миті,  коли  Ти  поряд.
Так  виразно  говорять  очі.  Та  не  слова...


30.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527024
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 03.10.2014


Любов Ігнатова

Тобі сімнадцять…

Вітаю  свою  любу  донечку  Олю  з  Днем  народження!  


Тобі  сімнадцять...  Всього  сімнадцять!  
Ще  первоцвітна  молодість  твоя,  
Ще  повні  рухи  весняних  грацій,  
Іще  веселка  у  тобі  сія;

Ще  сяйвом  казки  душа  зігріта,  
Іще  літаєш  у  дівочих  снах...  
Хто  б  подумав:    бабиного  літа  
Мені  вродилась  Мамина  Весна...  

Тобі  сімнадцять...  Уже  сімнадцять!  
Вже  рушниками  стеляться  шляхи...  
Під  шум  жовтневих  золотих  овацій  
Летять  у  небі  твоїх  мрій  птахИ...  


♥♥♥
Моя  лебідко,  хай  щаслива  доля  
Тебе  здійма  у  зоряний  політ!  
І  пам'ятай,,  що  там,  за  видноколом,  
Кінця  не  має  цей  безмежний  світ!...  

Я  тебе  дуже  люблю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527368
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

                                                           [i]Всем,  кто  любил...[/i]

[b][i]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  камне,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Созреет  Вечная  Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014


kulbabka

Осіння історія

Поважний  жовтню,  пане  мій  ласкавий,
Як  личить  вам  оливковий  наряд!
Ну,  запросіть  на  філіжанку  кави
Самотню  пані  біля  ліхтаря...

Вона  така  розгублена  і  мила,
В  руках  потерті  рукавички  мне,
Тріпоче,  мов  метеликові  крила,
На  вітрі  теракотове  кашне.

Погомоніть  про  те,  про  се,  мій  пане,
Під  шурхіт  падолисту  і  газет,
Під  брязкання  металу  й  порцеляни
Послухайте  розчулений  кларнет.

Хай  ваша  пані  теплими  вустами
Пригубить  кави  терпкість  запашну
І  загориться  іскорка  між  вами,
І  затеплі́є  погляд  пані...  Ну!..

Побудьте  трішки  звабником  принадним,
Даруйте  компліменти  і  вірші,
Хай  подих  тютюново-шоколадний
Здіймає  ураган  в  її  душі!..

Летять  думок  розірвані  конверти...
Та  хто  там  знає,  може  й  неспроста
Чомусь  вам  личить  стриманість  уперта,
А  вашій  пані  -  скромна  простота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Дід Миколай

У долину приніс ювелір

Горять  з  гаю  чертоги  огнисто,
Ще  несуть  бджоли  в  вулик  пергу.
Соковите  червоне  намисто,
Ледь  тримає  дозрілу  вагу.

Бурштиново-багряна  майстриня,
Осінь  пізня  спустилася  з  гір.
Із  діброви  неначе  богиня
В  обладунках  засліплює  зір.

Вітер  в  лузі  калину  колише,
Дражнить  лебеді  білі  в  ставку.
Моє  серденько  в  солоді  дише,
Тріпотить  наче  рибка  в  садку.

Стеле  Мавка  в  раю  скатертину,
Сипле  долами  яшму  й  сапфір.
Їй  з  високих  стежин  серпантину
У  долину  приніс    ювелір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


kulbabka

Карпатська осінь

Карпатський  ліс.  Готичні  цитаделі
Смереками  втікають  догори.
Вже  де-не-де  шафранні  акварелі
Позолотили  клени  й  явори.

Гірська  стежина,  всіяна  голками,
Між  валунів  холодних  поповзла,
Берізка  юна  тягнеться  гілками
Крізь  гущину́  у  пошуках  тепла...

Її  листочки  -  крильця  невагомі  -
Лоскоче  пряний  подих  вітерця.
Тополя  заплела  у  коси  промінь,
Їй  золото  осіннє  до  лиця.

Гриби  свої  беретики  вощані
Ховають  у  намітці  листовій,
Сочаться  сонця  полиски  медвяні
Крізь  опаха́ла  хвойних  темних  вій.

Ген  по  горі  високій  і  плечистій
Розлила  осінь  теплий  теракот...
У  тиші  цій  намоленій  і  чистій
Душа  радіє  бе́зміру  щедрот!..

І  так  відрадно  серцем  доторкнутись
До  цих  тополь,  смерічок  і  беріз!..  
Вже  вкотре  мною  пройдені  маршрути,
А  ніби  вперше  забрела  в  цей  ліс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Дід Миколай

ох ці українки

Кипить,  як  побачу  де  кралечку  нашу,
Ох  ці  ж  українки,  красиві  ж  усі.
Люблю  Валентинку,  Марічку  і  Сташу,
Як  промені  ранні  в  грайливій  ясі.

                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

Роки  зупиніться,  розгнуздані  коні,
Прошу  не  мішайте  кохати  й  любить.
Як  щем  не  лягайте  в  посріблені  скроні
Бо  кров  ще  нуртує  й  в  зіницях  блищить.

                                           *
Це  ж  скільки  не  спито  ще  і  не  зціловано,
Моя  прохолодо  в  ранковій  росі..!
І  сумно  і  гаряче,  серце  стурбоване
Ну  як  не  черпати  із  вас  криниці.

                                             *
Не  можу  змиритись,  відмовить  спокусі,
Малим  облизали  у  небі  зірки.
Чомусь  колихали  мене  на  обрусі
Тож  як  не  любить  мені  вас  жіночки..?


                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526675
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Любов Ігнатова

Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Таня Кириленко

Можливо, востаннє

Можливо,  востаннє  сьогодні...  І  назавжди
Для  мене  ти  станеш  лиш  спогадом  теплим  у  серці.
Яке  ще  до  тебе  не  раз  в  своїх  снах  озветься,
Смиренно  латаючи  надто  глибокі  сліди.

Можливо  востаннє...  Міцніше  мене  обійми
І  в  очі  мої  подивися  п'янкими  очима.
Хай  смуток  на  мить  промайне  майже  неуловимо:
Можливо,  сьогодні  востаннє  зустрілися  ми.

Тримай  мою  руку,  і  гладь  мою  душу  мовчанням  -
Воно  красномовніше  будь-яких  пафосних  слів.
Хай  зникне  із  пам'яті  все,  що  сказати  не  смів,
А  я  ще  радію  тобі  -  і,  можливо,  востаннє....

28.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526503
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Олекса Удайко

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  грез  ночных  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


kulbabka

Розпогодилось!

[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]

Розпогодилось!  Сонячний  спис  протаранив  діброву
І  застряг  у  густій  шевелюрі  тополі.  А  день
Заплітає  у  вільхові  кучері  стрічку  шовкову
З  потічків  говірких  і  веселих  пташиних  пісень.

Розпогодилось!  Боже,  ну,  що  іще  треба  для  щастя?
Може  крил  невагомих  для  злету  в  небесну  теплінь?
І  нестримної  віри  в  душі,  що  усе  в  тебе  вдасться,
Що  відступить  тривоги  і  сумніву  капосна  тінь!

Що  утрати  минулі  ти  при́ймеш  в  душі,  як  належне,
Не  зронивши  за  ними  ні  краплі  гіркого  жалю...
Глянь,  як  пізня  троянда  на  клумбі  удосвіта  мерзне,
Та  вона  не  розмінює  теплу  надію  свою...

Її  віра  у  ранок  прийдешній  росте  безупинно,
І  у  сонце  нове,  що  розсіє  кристали  роси...
Так  і  ти  не  здавайся  і  вір  у  прекрасне,  людино,
І  радарами  серця  лови  неземні  голоси!

Налаштовуй  себе  на  красу,  на  любов  і  на  диво,
Хай  тебе  не  зламають  підступні  зневіра  і  страх...
Озирнися  довкола:  як  сонячно,  легко,  красиво  -
І  у  світлому  храмі  природи,  і  в  тебе  в  думках!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Небесний екіпаж

                       Савур  -  могила.

           Памяті  танкістів  героїв:
           Миколи  Степанчука.
           РаФіка  Невинуватого
           та    Івана  Приходька  .

Гриміли  пушки  й  Урагани,
Горіла  й  плавилась  броня.
Від  крові  харкали  кургани,
А  танк  стояв  немов  стіна.

На  нього  падали  снаряди,
Свистіли  міни  навкруги.
Впритул  розстрілювали  Гради.
Й  давило  небо  від  ваги.

Та  раптом  скінчились  патрони,
І  ось    дивися,  дивина…
Плював  на  тактику  й  закони,
Рвонув  безстрашний,  як  стіна.

Гриміло:  «Слава  Україні»!
Аж  в  Підмосков’ї  загуло…
Звучало  в  пісні  солов’їній:
«  За  Україну  помремо»!

Ординець  з  ляку  розбігався...
В  штани  наклали  сцикуни.
Наш  прапор  гнівно  розвівався,
Втікали  зайди  –  дикуни…

     Р.с.

Тіло  й  душу  ми  положим
І  зіп’ємо  чашу.
Нашу  славоньку  примножим,
Зіб’єм  пиху  вражу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526222
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Мессія

Донести  бля..  сук.,  подати,  схвалити
В  три  дні  те,  що  зветься  АТО  закінчить…
Купились  і  вибрали  гниду  гаспиди,
Надіялись  зможе  воно  щось  звершить.

Чергова  Мессія  з  коліна  Іуди,
Прилипла  до  тіла,  як  в  полі  репях.
Допоки  сліпії  ви  будете  люди,
Гонити  вам  будуть  лапшу  по  вушах.

Помажуть  цукеркою  висохлі  губи
З  Рошену  що  десь  затерявся  в  Орді.
Кацапам  же  також  щось  треба,  для  згуби
Не  їсти  ж  їм  братнім  обгортки  пусті…

Домовились  знову  онуки  гебрея,
Допоки  живі  ми  мішає  їм  Русь.
Адже  не  забули  онуки  Мойсея,
Як  звився  за  вітрем  хозарський  Улус…

Лукаві  й  жостокі  вже  тисячу  років
З  часів  байстрюка  нас,  як  липку  деруть.  
Хазарять  Вкраїну  жиди  лупоокі,
Щоденно,  щонощно  й  ніяк  не  зжеруть.

Прийшла  вже  година,  пристали  моменти.
Зібралася  кучі  вже  зграя  круків.
Закінчились  мирні,  сухі  аргументи,
Пора  з  відгодівлі  зачистить  хряків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526105
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014


Любов Ігнатова

Осіннє…

Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси,  
Злітаючи  ввись  нестримно...  
...А  в  серце  вкрадалась  осінь...  

Тихенько  дощем  сіріла  
І  листячком  облітала:  
Вона  грала  сум  уміло,  
Їй  просто  сльотИ  -  замало...  

Вона  огортала  хмарно  
Моєї  душі  світлину,  
Ховаючи  в  незугарну  
Заплаканих  днів  ряднину...  

Та  думалось:    все  минеться,  
Ще  вітер  туман  розвіє,  
Весна  ще  воскресне  в  серці,  
Тюльпанно  зросте  надія...  

Забула  я  хід  природи...  
Зима  замітає  осінь;
Куйовдить  сади  негода,  
Де  пташка  співала  досі.

Наносить  мороз  на  вікна  
Сніжинчасті  витинанки,  
Гойдаючи  непомітно  
Печаль  на  моїх  фіранках...  

...Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси...  
Напевно,  я  в  чомусь  винна,  
Раз  осінь  в  мені  голосить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


корозлик

сльозинка

сльозинкою  у  човники  долонь
впаду...  
               зігрій,  без  тебе  так  замерзла!
відчути  хочу  внутрішній  вогонь
душі  твоєї,  стук  шалений  серця...
твій  подих  навіває  дивні  сни...
пробач,  я  так  стомилася  з  дороги!
прошу  лиш  -  на  долонях  пронеси
усе  життя,  крізь  відчай  і  тривоги...
а  якщо  ні...
               то  просто  відпусти..
я,  на  зорі,  в  одне  зіллюсь  з  росою
і  долі  мене  висушать  вітри,
раз  не  судилось  бути  нам  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Юхниця Євген

Якби Нац. банк так керував, як ті комбати

Якби  Нац.банк  так  керував,  як  ті  комбати
Хто  стримує  агресора  -  хребтом,
 То  стала  б    жу́рна  Україна  так  багата,
Що  всі  Швейцарії  нам  заздріли  б  –  гурто́м!

 23.09.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525929
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


kulbabka

Відаро́мило в полі покосами…

Відаро́мило  в  полі  покосами,
Відболіла  ключами  блакить...
Мов  долоні  багряної  осені,
Листя  клена  чуттєво  тремтить,
Опадає  з  гілок  сухозліткою,
Захурделене  вальсом  чудним...
І  гілками  риплять,  наче  хвірткою,
Поруділі  гнучкі  ясени.
Шкаралупки  колючі  каштанові
Підмітають  вітри-двірники,
Блискотять  болота  порцелянові,
Відбивають  небесні  хмарки.
Тут  роса  кришталевими  нотами
Мерехтить  на  судинах  листків...
То  чому  ж  не  радію  щедротами,
Не  хапаю  лелітки  крихкі?
А  стою,  мов  якась  наполохана,
Відгорнувши  цю  щедру  парчу...
Наче  осінь  пробіглась  непрохано
Холодком  по  моєму  плечу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Олекса Удайко

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліше  за  близького  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  не  рвать  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Валентина Ланевич

Туди звертаю погляд…

Копирсаюсь  у  залежах  зі  слів,
Зриваю  з  сутності  цупкі  окови.
Щоб  голос  мій  із  осені  бринів,
Щоб  не  пропасти  безвісти  ніколи.

В  гарячім  стогоні  горить  земля,
Навік  в  ріллю  всотались  краплі  крові.
Туди  звертаю  погляд  я  з  даля,
Де  осколки  градів  рвані  у  рові.

Один  осколок  серце  геть  навпіл,
Стікаю  смутком  тихим  на  папері.
В  свідомості  самбурний  переділ,
Де  біле  -  чорним  стало  мимоволі.

Збирає  ніч  в  скарбничку  нитки  снів,
Ранок  роса  вбирає  в  збляклі  зорі.
Печеним  хлібом  пахне  з  димарів,
Боже,  не  дай  рукам  звикать  до  зброї.  




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Дід Миколай

Микольці до шістьдесятиліття

Захмарена  просинь  сховалась  у  літі,
Діброви  багряні  в  зажурі  стоять.
Дощами  обмиті,  вітрами  побиті,
Роки  наче  хмарки  за  обрій  біжать.

Та  плюньмо  на  роки  посивілий  друже,
Гарячі  і  горді  нехай  собі  мчать.
З  них  пам'ять    частинку  солодку  зіструже
Щоб  довго  моглося  любить  і  кохать.

Хоч  хочеться  часом  лукавих  спіймати
В  осінніх  деревах  здається  горять.
Та  листя  високо  не  може  літати,
Зірками  вчорашні  над  нами  висять.

Гей  роки,  веселку  ви  нам  нахиліте
У  тихому  сяйві  осінніх  принад.
Промінням  яскравим  її  запаліте
Аби  зупинився  весни  листопад.

Такі  нерозтрачені  ще  залишились,
Заповнюють  соти  із  зоряних  краг.
Лише  відучора  у  досвідку  вмились
Їм  так  ще  багацько  потрібно  віддать.

Збирають  ще  глеки  росу  світанкову,
Вони  ще  молоді,  їм  лише  шістдесят.
Отож  бо  наллємо  і  випєм  медову
Й  забудем  за  роки.
                                                       Гулять  так  гулять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525867
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Анна Берлинг

Арештоване Кохання

Пішла  до  Любові  на  зустріч,
Сидить  у  синцях  –  катували.
Кажу  їй  тихенько  віч-на-віч:  
 –  За  що  тебе  арештували?

Кого  краснощока  згубила,
Та  так,  що  сама  вже  зів’яла?
Чи  пана  спіймала  на  вила,
З  сиріткою  шлях  пов’язала?

Чи,  може,  майстриня  велика,
Така  вже  без  досвіду  сватка,
Забрала  з  сім’ї  чоловіка  
І  діток  лишила  без  татка?

Ти,  може,  дівча  полонила,
Коханням  завіяла  очі?
Й  та  віку  собі  вкоротила,
Скінчивши  страждання  дівочі.

Затьмарила  мізки  дитині,
І  десь  біля  млину,  за  балку,
У  річці  на  тій  же  місцині
Всі  бачать  зелену  русалку?

За  віщо  ти  в  довгії  коси
Уже  не  вплітатимеш  квіти,
Не  топчеш  уранішні  роси
В  саду  за  парканом  сусіди?

Скоріш  повертайся,  Любове,
В  полоні  жури  односельці,
Як  ніби  затьмення  здорове
Накрило  в  селі  і  на  серці.

І  зара  хто  наче  на  небі
Всевидяче  виколов  око,
І  людям,  Кохання,  без  тебе
Так  сумно  і  так  одиноко.

Петро  вже  не  ходить  до  Ділі,
І  Гриць  із  Мар’яною  в  сварці,
То  ж  хлопці  вже  другу  неділю
Знаходять  відраду  у  чарці.

А  Ганна  –  порядная  тітка,
Красива  така,  повновида,
Пішла  по  селу  така  плітка  –  
Заходить  вночі  до  сусіда.

Летіли  від  Ганни  і  тріски,
Як  муж  здогадався  про  зраду.
Хто  вставить  їй  мудрість  у  мізки
І  дасть  справедливу  пораду?

Лиш  ти,  наша  леле-подрУго,  
Бо  в  тебе  і  очі  лелечі,
Всю  ношу  любовної  туги
Ти  брала  на  власнії  плечі.

А  Стельмахів  –  добру  родину,
Ще  в  школі  воскресній  учились,  
Спіткала  пекельная  днина  –
В  минулий  четвер  розлучились.

Нема  почуттів,  одностайно,
Дівчата  не  марять  фатами,
Зі  сватання  хлопці  печально
Додому  ідуть  з  гарбузами.

А  ти  нам  завжди  помагала,
Науки  амурної  вчила,
Всі  тонкощі,  хитрощі  знала.
О,  скільки  ти  пар  заручила!

Це  горе  сльозами  не  змірять,
Від  нині  ти  в  ранзі  злочинки,
Та  люди,  все  рівно,  не  вірять
В  твої  протиправнії  вчинки.  

Без  тебе  тьмяніють  світанки,
Ми,  навіть,  з  тобой  не  прощались.
Скажи-бо  мені,  новобранко,
За  що  вони  так  познущались?

Заплакала  тихо  в  долоні,
Так  тяжко,  аж  серце  зімліло,
І,  руку  піднісши  до  скроні,  
Промовила  тихо  несміло:

 –  Розкажу  тобі  по  секрету,
Я  чула  таємну  розмову,
Як  судді  складали  декрети,
А  з  ними  чинили    і  змову.

Вночі,  як  торкнулися  зорі,
І  сяйво  лилось  крізь  решітки,
Я  чула  тоді  в  коридорі,
Я  впевнена  голос  був  звідки,

Бо  я  не  стулила  і  очі,
І  тиша  залИла  комору,
Я  чула  тоді  серед  ночі
Суддя  говорив  прокурору:

 –  В  сусідньом  селі  живе  пане,
І  все  в  нього  добре,  нівроку,
От  лише  він  серце  кохане
Не  може  знайти  вже  півроку.

Та  так,  що  аж  вовком  вже  виє,
Не  тямить  знайти  собі  панки.
Гладкий,  і  ланцюг  є  на  шиї,
В  багатих  свої  забаганки.

Із  золота,  мабуть,  в  три  пальці
Таке  вже  він  носить  намисто,
Картоплю  готує  на  смальці
І  пряне  вимішує  тісто.

Поля  в  нього  є  і  худоба,
І  річка  при  в’їзді  немІлка,
Яка  ж-бо  смачна  в  нього  здоба
І  чиста  як  скельце  горілка…

І  погляд  спіймав  прокурора,
Суддя  перейшов  в  інше  русло:
   –  Забита  достатком  комора.
   У  нього  багато  і  густо!

І  пан  той  підслухав  від  люду,
Під  церквою  десь  між  жебрачих,
Що  в  нас  на  селі  відусюди
Кохання  єднає  батрачих.

І  він  пропонує  нам  злато
За  голе  своє  сподівання.
Ми  будемо  жити  багато  –  
Чотири  мішки  за  Кохання!

Зіниці  блищали  судейські
Від  повної  наміру  влади.
Отак  вороги  іудейські
Колись  розповзлися  як  гади.

Як  в  кодлі  запроданці-змії  
За  побут  багатий,  заморський.
   –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію,  –  
   Тут  голос  сказав  прокурорський.

Кохання  ридало  не  в  себе,
Відчувши  огиду  від  зради,  
І  очі  підводило  в  небо,
Дивуючись  підлості  влади.

О,  Боже,  то  присмертні  звуки,
За  примхи  багатого  пана
Послати  на  вічнії  муки
Кохання,  кохання,  кохання!

Кохання  зібралось  акторськи,
(А  я  під  решітками  млію).
…Тут  голос  сказав  прокурорський:
     –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію.

В  багатих  свої  забаганки,
Нам  хвате  із  Вами  до  скону.
Чотири  мішки  за  панянку  –  
Це  вміститься  в  рамки  закону.

Тямущий,  одначе,  напарник,
І  в  місті  вагома  фігура.
І  далі  зі  стажем  хабарник
Балакав  на  мові  «де-юре».

   –  Команда  вже  дАна!  Таємно.
Тут,  власне,  прихований  намір,
Аби  кріпоснії  даремно
Не  стали  чинити  нам  гамір.

Бо  люде  –  одно  як  собаки,
Розносять  під  вікнами  вісті.
Забрали  її  до  бараку
Вночі  у  своєму  помісті.

Проникли  у  дім  по  городу
І  сонну  схопили  під  варту.
Так  що  ми  скріпляємо  згоду?
   –  Гадаю,  це  є  того  варте…

Отак  спорядились  верхівки,
На  серці  від  різок  тчуть  рани,  
Військові  посеред  домівки  
Наділи  на  руки  кайдани.

Петро  хай  хмільну  не  ковтає,
Достатньо  у  п’яницю  гратись.
До  посту  Великого  має
Із  Ділею  в  церкві  побратись.

До  Стельмахів  щастя  прибуде,
За  них  закажу  молитовні.
Їх  Господи  ввік  не  забуде,
Якщо  самі  немногословні.

За  Ганну  повідаю  богу,
Хоча  він  тій  зраді  був  свідок,
Хай  згодою  вистле  дорогу,
І  помсту  від  мужа,  сусідок  

Направить  у  добру  стихію,
І  Ганні  відкриє  зіниці,
Щоб  похоті,  прелюбодії
Ховала  чимдуж  під  спідниці.

Ти  всім  перекажеш  наразі:
Вас  бачу,  люблю,  пам’ятаю,
Ви  в  пам’яті,  серці,  повазі.
Я  дуже  вас,  люди,  кохаю!

Бажаю  Вам  миру  і  віри.
Та  вирок  мені  підписали,
Залізли  до  хати  злі  звіри,
Кайданами  шлях  пов’язали.

Забрались  вночі  по  городу
(І  нащо  їм  Боже  дав  сили?)
Отак-бо  і  скажеш  народу:
Мене  продали  і  купили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516717
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 25.09.2014


Світлана Моренець

ВІЧ-НА-ВІЧ З ДУШЕЮ


Чого,  душе,  ти  знову  у  тривозі?
Розгублено  завмерла  й  жоден  крок,
напівпритомна,  подолать  не  в  змозі...
Чого  трясешся?  Це  ж  –  лише  урок!
Це  не  удар  страшний,  а  так  –  легенький
дитячий  ляпас,  щиголь,  геть  пусте!
Що?  Шок  у  тебе?  Нужбо!  Потихеньку
пройде  і  це,  мине,  переросте.
Подумаєш!  Набили  нові  гулі?
Загояться,  і  оком  не  мигнеш.
Ще  й  плюнули  і  показали  дулі?
Здіймись  у  вись  –  й  забудеш,  оживеш!
Питай  у  Бога,  Він  єдиний  знає,
для  чого  тобі  задано  урок.
Він  вірить  в  тебе  і  надію  має,
що  мудра  ти  й  не  зробиш  хибний  крок.
Гординю  придуши,  моя  кохана,
не  гонорись!  Прислухайсь  до  Отця,
бо  Він  веде  тебе  не  на  заклання,
тортури  чи  тернового  вінця.
Достойно  все  приймай!  Лиш  не  бездумно  –
учись,  гартуйся  і  долай  щаблі́,
не  наступай  ти  вдруге  нерозумно
на  порозкидані  по  всіх  шляхах  граблі.
Від  заздрощів  і  бруду  очищайся,
старайся  гнів  в  собі  перемогти...
Люби,  душе!  Літай  і  омивайся,
щоби  світліші  шати  зодягти!
Для  того  тут  дали  тобі  з'явитись,
аби  навчитись  високо  літать,
вогнем  страждань  і  болю  освітлитись
і  зірочкою  в  небі  засіять.

           2011  р,      2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525566
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Любов Ігнатова

Ти знаєш…

Навіяне:    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256

Ти  знаєш:  я  хочу  лягти  горілиць  поруч  тебе
В  нескошені  трави,що  трохи  гірчать  полином,
І  поглядом  спільним  обняти  цілісіньке  небо,
І  вірші  спивати  солодким  досвітнім  вином...

Ти  знаєш:  я  хочу  навчитися  слухати  вітер  ,
Пізнать  таємницю  сплетіння  розхристаних  рим;
І  піснею  серця  весь  Всесвіт  холодний  зігріти,
І  змити  дощем  із  душі  вже  потрісканий  грим...

Ти  знаєш:  я  хочу  життя  по  краплині  пізнати  ,
Знайти  його  сутність  в  намисті  коштовнім  роси;
І  промені  перші  з  тобою  щоранку  стрічати,
І  слухати  світу  пташині  дзвінкі  голоси....

Ти  знаєш:  я  хочу  розпити  на  двох  чашку  кави,
Одну  щоб  на  двох,  щоб  по  черзі  її  цілувать;
І  просто  мовчати  про  те,  що  обом  нам  цікаво,
І  просто  сміятись,  бо  нам  іще  є  ,що  сказать....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525603
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


ксенічка

Чи вмерти, чи жити…

Що  далі  робити,  чи  вмерти  чи  жити,
Чи  лебедем  стати  і  в  небо  злетіти?
Чи  стати  сніжинкою,  щоб  розтопитись,
І  більше  ніколи  ніде  не  зявитись...
Забути  що  значить  любити,  чекати,
І  крила  кохання  свої  поламати....
Не  муч  мене  більше,  якщо  вже  не  любиш,
Якщо  щасливішим  із  нею  ти  будеш...
Не  муч  мене  більше,  я  стану  сльозою,
Впаду  із  очей  твоїх,  рани  загою...,
А  потім  розтоплюсь,  мене  вже  не  стане,
Не  буду  я  більше  стояти  між  вами....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525381
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Дід Миколай

…не вір жидам синок, не вір…

О  ,  що  воно  городить,
Ото  навчився  єзуїт.
Та  так  по  вухах  граблі  водить,
Що  часом  кидає  у  піт.

То  наче  вивільга  заплаче,
А  то  загавкає,  як  лис.
Як  сіра  крячечка  закряче,
Знайде,  для  себе  кампрамісс.

Усе,  що  ми  колись  збирали,
Як  ту  зіничку  зберегли.
Жидва  на  пархи  розіп’яло,
Курчатко  бідне  оскубли.

Ой,  як  ви  ж  сук.  надоїли,
Солодка  наволоч  лиха.
Майбуть  закушуйте  вулила,
Час  собиратись  вже…  Пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525399
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Анна Берлинг

Я сумую за тобою, любий

Я  сумую  за  тобою,  любий,
Хворі  нерви  колихає  струс,
Ти  для  мене,  як  пекельна  згуба
І  найбільша  в  світі  зі  спокус.

Я  сумую,  ніби  сніг  улітку,
Як  мольберт  за  поштрихом  митця,
Як  тварина,  загнана  у  клітку,
Я  сумую,  любий,  без  кінця.

Лиш  вві  сні  розпливчасто  малюю
Сині  очі  ніби  іздалля,
А  прокинусь  –  наново  сумую,
Як  за  мамою  невтішне  немовля.

А  душа  надіями  ятриться,
Кволе  тіло  розтинає  щем,
Так  сумує  молода  пшениця
За  липневим  проливним  дощем.

Так  чекає  серед  посту  здоба,
Зраджена  захмеленим  вином,
І  так  плаче  птаха  жовтодзьоба  
За  розбитим  батьківським  гніздом.

Я  втомилась  і,  мабуть,  до  скону
Не  знайду  тебе  в  імлі  дібров,
І  сумую,  як  свята  ікона,
Що  давно  не  чула  молитов.

І  від  вітру  я  із  неба  чую,
Що  вже  сліз  забракло  і  богам,
Та  поки  –  я  віддано  сумую,
І  цей  сум  нікому  не  віддам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Любов Ігнатова

Дощ…

Ізранку  дощ  вистукує  мотиви  
Пісень  прадавніх  на  литаврах  стріх  ;
Наспівує  мелодію  тужливу  
Про  хмарозиму,  про  холодний  сніг...  

Вистукує  -видзвонює  краплинно  ,
Мов  бісер,  ноти  сипляться  згори;  
А  у  калюжі,  ніби  човник,  плине  
Шматок  старої  темної  кори...  

За  пасажира-  втрачена  надія  ,
Шукає  берег  Ілюзорних  Мрій  ...
А  вітер  стугонить,  безжально  віє  ,
Спліта  у  коси  вижухлий  пирій...  

А  дощ  іде  ...  Рахує  метрономно  
Сльотаві  па  минулого  часУ;
І  бубонить  уїдливо  -невтомно  
До  осені:  "Вальсуй!    Вальсуй!  Вальсуй!.."

І  щось  в  мені  розхлипалось  тихенько  ,
Підспівує  дощу  на  всі  лади...
І  вересень,  води  набравши  в  жменьку,  
Змива  твої  розсипані  сліди.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Микола Шевченко

Вишиванка (посилання на фотокліп!)

На  фото  в  кінці  кліпу  -  виконавиця  пісні  Марина  Романович



https://www.youtube.com/watch?v=Mqyv7VEmym0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525195
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Олекса Удайко

УЖ ОТГРЕМЕЛИ KАНОНАДЫ

[i][b]Уж  отгремели  канонады,
Ушли  сердечные  бои!..
Что  мне  еще,  о  боги,  надо,
Чтоб  вспять  вернуть  лета  мои?

Чтоб  дни  плясали  в  танце  тихом!
Чтоб  песни  пелись  напролет!
Чтоб  кони  мчались  в  поле  лихо!
Чтоб  был  безоблачным  полет!

Чтоб  стих  звенел  в  душе,  как  туго
На  гриф  натянута  струна.
Чтоб  улеглася  в  сердце  вьюга,
Чтоб  свет  разбрызгала  весна.

Чтоб  солнце  жгло  блаженным  жаром
Обледенелые  сердца,
Чтоб  каждый  впрок  внимал,  не  даром
Словам  паяца-мудреца.

...Уж  отгремели  канонады,
Царит  немая  тишина...
Что  мне  свершить  такое  надо,
Чтобы  очнуться  ото  сна?

Чтоб  ощутить  порывов  сладость,
Преодолев  хандру  и  слабость,
Чтоб  не  в  мечтах,  а  наяву
Дарить  всем  добрым  людям  радость!..

Пока  я  есть!  
                                                             Пока  живу!
[/b]
28.07.2003  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525008
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014


Борода

Ми вже ніколи друзями не станем

О,  Україно!  Безталанна  мати,
ти  знов  палаєш  у  вогні  війни,
а  той,  кого  ти  називала  братом,  
підступно  вдерся  на  твої  лани.
Стріляє,  топче,  нищить  все  довкола,  
п"є  кров  людську,  неначе  вовкулак,
конвої  смерті  засилає  й  болю
і  бреше  підло,  сміючись  в  кулак.
Згоряють  ночі  в  реактивнім  гулі,
здригається  земля  від  гаубиць.
місяць  повис  на  танковому  дулі,
а  зорі  у  окопах  впали  ниць.
Першу  зірницю  розстріляли  "гради".
навіть  не  давши  очі  їй  відкрить,
вступили  "смерчі"  в  гуркіт  канонади,
змішавши  з  кров"ю  землю  і  блакить.
Завили  міни  злісно  наостанок,
немов  й  собі  змагаючись  у  злі,
тримавсь  за  груди  ранений  світанок,
сповзав  на  обрій  по  кривавім  тлі.
А  небо,  продірявлене  навиліт,
котило  сонця  обгорілий  перст.
Падав  літак,  тілами  пасажирів
засіяв  поле  на  десятки  верст.
А  ті  ординці,  заслані  зі  Сходу,
з  трупних  шматків  здирали,  як  вовки.
вцілілі  речі.  Вбивці  і  заброди
"трофеї"  пакували  в  рюкзаки...
І  це  слов"яни?  Іродові  дітИ.
Спаси  й  помилуй  від  таких  братів!
Наші  шляхи  ще  розійшлись  тим  літом,
як  спалив  Київ  Юріїв  Андрій.*
Жорстокості,  підступності  і  хамства  
в  слов"янській  крові  зроду  не  було,
хто  ви  насправді  розберіться,  панство,
бо  видається  що  орда  давно.

Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,
помежи  нас  окопи,  "їжаки",
помежи  нас  загиблі  тисячами
і  ваші,  й  наші  мертві  юнаки.
Помежи  нас  зловіщі  залпи  "градів",
снарядна  буря,  мінометний  гул,
глумливі  полонельницькі  паради,  
жорстокості  і  підлості  розгул.
Помежи  нас  ота  границя  волі,
яку  вам  перейти  ми  не  дамо,
помежи  нас  ріка  людської  крові,
в  якій  ваш  "мір"  купається  давно.
Помежи  нас  могили  і  кургани,
помежи  нас  підступність  і  брехня.
Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,  
бо  козакам  бандюги  не  рівня!


Пробився  промінь  крізь  тенета  диму
і  освітив  далекі  рубежі
під  Іловайськом  і  Савур-могилу,
окопи,  батареї,  бліндажі.
Відважні  прикордоннії  застави
та  батальйони  воїв  на  броні,
і  блок-пости,  над  блок-постами  стяги,
Донецьк,  Луганськ,  Новоазовськ  в  огні.
А  по  дорогах  валки  волонтерів,
до  смільчаків  крізь  вибухи  і  дим
спішать  колони  бронетранспортерів
вся  Україна  блок-постом  війни.

Як  і  колись  на  заході  країни
на  захист  краю  від  фашистських  орд
повстала  юнь  цілої  України
і  їй  допомагає  весь  народ.
Почерк  фашиста  не  змінивсь  відтоді:  
насильство,  вбивства,  підлість  і  обман  -
це  зброя  всіх  імперських  верховодів,
ким  би  не  був  за  расою  тиран.
Згадаймо  як  підступно  очорнили
колись  відважних  воїнів  УПА
по  цю  пору  ворушаться  могили,
а  про  живих  нікчемнії  слова.
Такі  же  звірства  чиняться  і  нині,
Донбас  горить,  а  в  злочинах  своїх  
цинічнії  російські  командири
знов  винуватять  наших  земляків.
А  може  досить!  Годі  вам,  брехливі!
Ми  не  дамо  героїв  очорнить.
Ідіте  геть,  підступні  і  фальшиві,
бо  ми  волієм  чесно  в  світі  жить.
Своїм  героям  воздамо  по  праву
від  козаків  до  воїнів  АТО  -
усім,  хто  нашу  захищав  державу,  -
навіки  слава,  шана  і  любов!  


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524888
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

Як затишно сльотавої пори…

Як  затишно  сльотавої  пори
Вмоститися  біля  старої  пічки
І  слухати,  як  буки  і  смерічки,
Враз  полум'ям  охоплені  рудим,
Нашіптують  легенди  і  казки
Старого  лісу.  Блискітки  грайливі
Пищать,  немов  комарики  дражливі,
Гойдаються  вогненні  язики,
Облизуючи  темряву  густу,
Похмурі  стіни  покривають  лоском!
На  блюдці  мед  солодкий  тане  воском
І  сон  легкий  наблизився  впритул.
За  вікнами  вдаряє  у  шибки
Сирої  мжі  розсипана  крупиця
І  змокла  осінь,  мов  руда  лисиця,
Припала  до  кленової  руки
І  лащиться,  шукаючи  тепла,
В'ючи́сь  довкола  змійкою  прудкою!..
У  купелі  чуттєвій  супокою
Моя  душа  по  хмарах  побрела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Олекса Удайко

БЛАГОДАТНІ СНИ

[i][b]До  чого  сняться  милі  сни?
До  чого  в  сні  приходять  милі?
Чи  то  –  до  скорої  весни?
Чи  то  шаліють  дужі  сили?

Як  не    було  б...  Від  того  сну,
Від  усмішок  у  сні  до  болю,
Візьмеш  вершину  не  одну,
Бо  вже  готовий  йти  до  бою!

А  нам  же  є  з  ким  йти  на  чин,
Так  вже  накреслено  судьбою  –
З  російським  “братом”  на  почин!  
Та  інколи  й  з  самим  собою…

В  цей  святень-день  мої  вуста
Благають  так  Святу  Пречисту,
Щоб  в  день  народження  Христа
Було  у  краї  нашім  чисто!

За  ту  знаменну  благодать
Ми  будемо  молити  Бога!
Ми  найдорожче  можем  дать,
Аби  очистив  Він  дорогу!

В  цей  день  належало  б  згадати
Слова  Тарасові  не  злі:
“І  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі!”[/b]

21.09.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Микола Шевченко

Через тебе (пісня на вірш автора Isetta) !!!

Слова  -  Кириленко  Тетяна  (Isetta)
муз.,  виконання  -  Шевченко  Микола  (Николя-бабА)

Коли  ти  дивишся  у  синь  хмільного  неба,
Коли  по  ночі    в  нім  рахуєш  зорі,
Згадай,  не  тільки  ти,  а  через  тебе,
Життя  свої  змальовує  узори.

Коли  тобі  в  душі  від  чогось  тепло,
Або  тебе  щось  змушує  радіти,
Ти  пам'ятай:  не  ти,  а  через  тебе
Життя  сприймає  все,  що  є  в  цім  світі.

І  кожен  рух,  і  кожен  дотик  -  трепет,
І  кожен  подих  -  просто  щастя  бути.
Бо  то  не  ти,  а  просто  через  тебе
Життя  бажає  саме  це  відчути.

Коли  ідеш  -  то  будь  у  кожнім  кроці.
Коли  ти  любиш  -  дай  тебе  любити.
І  мрій  своїх  не  відкладай  на  потім,
А  просто  дай  життю  тебе  прожити...

Внизу  -  посилання  на  сторінку  чудової  авторки  Isetta

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672


11.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Зірочка для тебе

Коли  заснеш  ти  міцно-міцно,
Я  полечу  у  синє  небо,
Тебе  любити  буду  вічно,
Дістану  зірочку  для  тебе.
А  хочеш,  полетиш  зі  мною,
Тобі  позичу  свої  крила.
Між  всіх  зірок  ми  будем  двоє,
Ось  так  тебе  я  полюбила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524795
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Війна нас не зламає…

Поглянь,  Україна  вже  кров'ю  залита,
І  тонемо  ми  у  нащасних  сльозах...
А  скільки  героїв  іще  буде  вбито?
Вони  наче  ангели  вмерли  за  нас...
Війна  все  руйнує,  пощади  не  знає,
І  в  душі  вселяє  небачений  страх...
Та  дух  Український  вона  не  зламає,
Він  вічно  палатиме  в  наших  серцях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524651
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Дід Миколай

Ой стережи холєру стережи.

Чудне  життя,  страждала  ти
Все  терпіла  сновиду.
Знов  виглядала  для  воріт,
Заразу  із  овиду.

Пробач  мені,  що  я  «  творив».
За  ту  любов  підбиту.
О,  якось  так  тебе  любив,
Прекрасну  й  сумовиту.

Хоча  і  досі  ще  дурний,
Я  ж  не  купляв  планиду.
Тримай  і  далі,  чорт  старий
Ще  не  соромить  виду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524757
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Світлана Моренець

НАШІ ЯНГОЛЯТА


Ранок  зачудований  все  збудив
і  росою  срібною  світ    умив.
Мій  ону́чок-сонечко  теж  встає,
з  ліжка  мені  рученьки  подає.
В  сад  наш,  цвітом  спінений,  ми  йдемо,
білий  світ  вивчати  ми  спішимо:
все  торкнути  пальчиком,  язичком,
цілувати  квіточку  із  листком,
споглядати  коників  і  комах,
"політати"    ручками  так,  як  птах...
Милі  білі  ніженьки  тупотять,
повернути  з  стежечки  норовлять.
Ти  стежино  рівная,  чом  крута?
Чом  маленьку  крихітку  так  хита?
Ой,  бабусю,  з  поміччю  поспіши,
бо  заплутавсь  внучок  твій  в  спориші!
Як  же  легко  крихітці  помогти!
(Аби  ж  то  до  старості  так  змогти!)
Тупає  онучок  мій  босоні́ж,
кожний  хибний  крок  його  –  в  серце  ніж.
Малюка  ж,  все  зваблює,  все  зове,
все  йому  –  диковина,  все  нове!
Мабуть,  бачить  він  лише  чудеса,
бо  блаженна  посмішка  не  згаса,  
очки  від  захоплення  блискотять,
а  долоньки  радісно  плескотять,
так  вражає  крихітку  красота!

...  А  мене  –  безгрішна  ще  чистота...
Бог  послав  нам  янгола  із  небес,
диво  –  дивовижніше  всіх  чудес!

                     ©    Збірка    "Душі  несмілі  первоцвіти"
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

В забутому скверику

Хлопчику  мій,  цей  
самотній  покинутий  скверик  
в  пам'яті  нашій,  мов
Богом  забутий  Версаль...  
У  позолоті  сусальній
дерева-химери  
струшують  мідну  фольгу
на  холодний  асфальт.

Як  же  тут  тихо,
неначе  у  ветхому  склепі,
сонце  вчепилось  за  гілку
рудим  кошеням,
теплі  пейзажі  прокручую
слайдами  сепій,
смолами  рани  затягує
хвойна  броня.

Може  тобі  і  не  стане
причалом  ця  лавка,
серця  чужого  поманить  
далекий  маяк...
Тлінь  уплітає  деревам
у  кучері  мавка,
як  заховатись  від  неї,
мій  хлопчику,  як?

Чим  побороти  в  душі
гіркоту  розставання,
як  не  розсипати  крихти
тепла  і  надій
в  час,  коли  осінь
розгубить  сусальне  убрання
в  цьому  забутому  скверику,
хлопчику  мій?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Олекса Удайко

КАЛАПЕЦЯ (Тетраптих) *

               

[b][i]1.  У  природі

Вже  не  Літо,  ще  й  не  Осінь,
Не  мороз,  а  холодно…
Де-не-де    небесна  просинь,
А  безодня  –  наче  дно!

Кажуть,  все  іде  у  зиму:
І  дерева…  і  трава…
Назбирав  грибів  корзину  –
І  зимі  тій  –  “трин-трава”…

Та  не  хочеться  у  Зиму,
Ще  б  хоч  мент  політувàть!
В  бак  залив  ущерть    бензину  –
І  з  коханою  –    на  ять!  

…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша  !  Із  життя!
Та  у  небі  ворон  в’ється…
Час  від  часу  вік  пита…

17.09.14

2.  У  суспільстві

А  що  діється  в  суспільстві?
Наче  мир,  але  –  війна…
Щось  не  видно  обопільства  –
Смертю  щириться  вона!

На  границі,  та  й  у  центрі  –
Скрізь  нещадна  мнялиця:
Там  –  за  прихожан  у  церкві,
Тут  –  за  сонячні  місця…

Партії,  особи,  блоки:
Хто  –  із  вилами,    хто  –  без...
Та  народу  це  –  морока:
Треба  б  вичерпний  лікбез!
                                                                                               
…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша…  й  без    вина!
Мир  уклав  з  безПутним  Петя:
Наче  мир…    Але  ж  -  війна!

Та  на  часі  вже  Обама:**
Що  ж  гарантії  –  брехня?
Їх  мета  –  зіткнуть  лобами,
Щоб  локально!..    От  чухня!

…Калапеця,  калапеця  –
Гарна  каша,  та  гірка!
Рве  на  сóбі  чуба  Петя:
Мономашка***    не  легка![/i][/b]

19.09.14
_______
*Далі    буде…
**Президент  США.
***Шапка  Мономаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Світлана Моренець

ДЕ ВЗЯТИ НАМ СВОГО МОЙСЕЯ?

Всі  нації  утворювались  так:
народ  землі́    своєї,  мова    плюс  ідея  –
це  гуртувало  всіх  в  міцний  кулак,
французів  –  в  Францію,  в  Ізраїль  –  іудеїв...
Ми  ж,  що  на  цій  землі  споконвіків,
як  спадкоємці  Києва  русинів,
прямі  нащадки  славних  козаків  –
до  єдності  ще  не  прийшли  донині.
Рассєя  нас  гнобила  сотні  літ,
цвіт  нації  вбивала  і  гноїла,
то  голодом  нас  гнала  за  край-світ...
історію  –  і  ту  перекроїла.
А  як  запхали  нас  в  еСеСеСеР,
то  вже  й  герой  став  "ворогом  народу"...

Проте  козацький  ген  дрімав,    не  вмер.
То  ще  відродим  націю,  породу?!
Народ  єднається,  всіх  ворог  розбудив...
та  націй  гарт  –  це  довга  Одіссея,
Мойсей  своїх  аж  40  літ  водив...
Але...  де  взяти  нам  СВОГО́́    Мойсея?

             19.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Олекса Удайко

СЛАДКАЯ СВОБОДА*

         [i]В  полоске  солнца  на  траве  
         Пускай  купается  душа...  
         Одна.  Свободно  в  голове.
         И  просто  хочется  дышать...  
[/i]
                     [b]  Ірина  Лівобережна[/b]


[i][b]Когда  "свободно  в  голове",
Я  постою  на  голове...
И  мысли,  что  ушли  куда-то,
Придут  назад  вдруг  виновато!

А  захочу,  чтоб  возвратились  -
Сажусь  на  зад:  "Домой,  на  милость!"
И  так  всю  жизнь  -  творя  живу,
Зовя  свой  ум  на  рандеву...  [/b][/i]

18.09.14
_______
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524359
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


горлиця

СПОКІЙ

 Я  так  люблю  ставок  свій  біля  хати,
Такий  затишний  спокій  навкруги,
Похилі  верби,  сосни  пелехаті,
Високі  трави  ,схили    берегів  .  

Десь  крик  гусей,  гойднувся    стоголосо,
Хвилево  хлюпнув  із  небес  й  принишк,
І  знову  тихо,  спочивало  плесо,
Купався  промінь,    відбивався    блиск!

 А  я  стою.  Вечірню  жду  годину.
Вона  прийде,  пригорне,  обійме,
І  на  руках,  мов  заспану    дитину,
У  цій    тиші    до      хати    занесе!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524310
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

… в дорозі

Не  обіжай  старих  не  гоже,
Овен  постояти  ще  може.
Як  результат,  без  двох  зубів,
Г.вно  відправилось  в  «архів».

Сам  напросився  ти  небоже,
А  це  для  парубка  не  гоже.
Дістав  мене  твій  сучий  спів
І  так  задовго  дід  терпів...

Пораду  дам  тобі  хорошу,
Не  лізь  в  корито  із  розкОшу.
Не  вчись  підлоти  в  москалів
Бо  геть  залишися  зубів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524342
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

На Інститутській…

Стоїть  портретик  вкутаний  журбою,
Туга    розп'яла,    змучена    в    гіллі.
Стріляв  нас  «беркут»  вранці  під  горою,
Залишив  липкам  пам'ять  в  стовбурІ.

Давай  закурим  братику  з  тобою,
Судомить  так,  судини  на  чолі…
Сльозу  не  зміг  спинити,  я  рукою,
Скупа  сама  скотилася  по  склі…

Ну  що  ж  браток,  порадився  з  тобою,
Хай  наші  болі  втішаться  в  імлі.
Взбуяла  кров  під  жухлою  травою
В  промінні  зблиснув    меч  наш  угорі.

Щоб  не  була  утрата  ця  сліпою,
Чекати  досить  й  нидіти  в  ганьбі.
Війна  завжди  була  для  нас  чужою
Та  здачі  мусим  дати  Сатані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524266
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Радченко

Холодні дні осінні й сірі (акро)

[b]Х[/b]олодні  дні  осінні  й  сірі,
[b]О[/b]дягнені  в  тумани  і  дощі.
[b]Л[/b]етять  птахи  в  далекий  вирій,
[b]О[/b]сінньо-сумно  в  мене  на  душі:
[b]Д[/b]есь  в  чужині  їм  буде  тепло,
[b]Н[/b]е  винуваті  зовсім  в  тім  вони
[b]І  [/b]прощавальний  лине  лепіт  -

[b]Д[/b]алекий  шлях  назад  їм  до  весни.
[b]Н[/b]апевно  в  сни  ще  прийде  літо
[b]І[/b]  зустріч  наша  повториться  знов:

[b]О[/b]чей  твоїх  сіро-блакитних
[b]С[/b]крізь  бачу  усмішку  й  моя  любов
[b]І[/b]де  назустріч  їй  сміливо,
[b]Н[/b]е  стримуючи  в  серці  почуття.
[b]Н[/b]е  спинить  й  дощ  мене,  мій  милий,
[b]І[/b]  будемо  щасливі  ти  і  я.

[b]Й[/b]  не  знаю  я  чом  серце  знову

[b]С[/b]умує  в  унісон  осіннім  дням
[b]І[/b]  пам"ять  знов  веде  розмову,
[b]Р[/b]озказує,  як  гарно  було  нам
[b]І  [/b]літо,  що  минуло,  не  обман.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524249
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


kulbabka

Старенький Бім

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка,
Спокійний  погляд,  мудрий  і  сумний...
Ще  наші  сни  ховаються  у  шпарки
І  пахне  пам'ять  подихом  весни.

Яким  ти  був  –  кумедним  і  зухвалим,
За  спритним  вітром  нісся  навздогін!
І  росянисті  трави  лоскотали
Тебе,  мов  мавки,  із  усіх  сторін.

А  як  удвох  ховалися  від  хвищі,
Обтрушуючи  краплі,  мов  разки,
І  порпалися  на  старім  горищі,
Де  ночували  бабині  казки!..

І  здмухували  у  небесну  просинь
Кульбабок  парашутики  чудні,
Пірнали  у  розніжені  покоси,
Шугали  невгамовних  цвіркунів!

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка...
Невже  й  тебе  завихрив  листопад?
І  не  знайти  чудесного  дзиґарка*,
Що  дні  твої  відміряв  би  назад?

Та  стрілки  вже  повернуто  на  зиму
І  я  в  очах  уловлюю  твоїх
Ні,  не  якусь  тривогу  незбориму,
А  тихий  смуток,  чистий,  ніби  сніг...  


[i]*Дзиґар,  дзиґарок  (заст.)  –  годинник.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Дід Миколай

Янголятко

Дідусю  й  бабусю  погляньте  в  віконечко
Для  вас  засвітилось  іще  одне  сонечко.

Промінчиком  в  шибоньку,  як  ластівятко
Від  Бога  даруночком  вам  онучатко.

Вже  всі  неприємності  сходять,  як  крига
В  хатинку  приходять  лиш  радощі  й  втіха.

Нехай  же  у  легеня  красень  зростає,
Про  діда  й  бабусю  на  старість  подбає.

Допоки  ж  хай  радістю  вас  звеселяє
Ще  доля  щаслива  на  нього  чекає.

Шкодуйте,  лелійте  своє  янголятко,
Росте  хай  здоровеньке  в  вас  немовлятко.

Хай  ллється  застілля  у  даль  перегуком
Він  буде  найкращим  у  світі  онуком  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524218
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Дід Миколай

Там також цукерки мішали…

Ну  шо  землячки  напилися,
Солодкого  меду  в  жидів?
По  що  ж  ви  кліщу  продалися,
Шо  й  так  в  вас  на  шиї  сидів.

Сліпії,  накоїли  дурні,
Вкраїну  на  сук  розпяли,
Замало  жидам  винокурні?
В  хоромах  кубло  їм  звили.

Тож  знову  лихі  «бедуїни»,
Шматочками  плоть  мою  рвуть.
Домовились  суки  й  «пінгвіни»
Під  ноги  ординцям  кладуть.

Плювать  на  нас  хтіла  хЄвропа,
Гнила  і  зачухана  мразь.
У  Сема  давно  за  холопа,
Іудам  за  пить  продалась.

Там  також  цукерки  мішали,
Система  солодка  в  «братів».
Вони  вже  давно  зрахували,
Вкраїну  мою  й  поготів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523926
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олекса Удайко

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олександр Шевченко

Похорон богів


У  священних  гаях  під  дубів  віковічними  кронами,
Між  блакиттю  небес  і  безмежжям  полів  золотих
Жив  великий  народ  за  своїми  старими  законами
І  молився  тим  самим  богам,  що  й  батьки  і  діди.

Та  правителі  їх  поріднились  з  незваними  го́стями,
Що  прине́сли  чуже  божество  із  чужої  землі,
І  упали  священні  дуби  під  сокирами  гострими,
Залишилися    сиротами  і  старі,  і  малі.

Несміливі  скорились,  бо  просто  вже  звикли  скорятися
А  захланні  купилися  пряником,  чи  калачем,
Ну,  а  тих,  хто  не  вмів  лицемірити  і  притворятися,
Навернули  до  нового  бога  вогнем  і  мечем.

Відтоді  той  народ  звідусіль  на  шматки  роздирається,
І  висить  над  його  головою  прокляття  біди,
Бо,  хто  плюне  в  криницю  свою,  потім  гірко  розкається,
По  сусідах  пішовши  просити  напитись  води.

Відмахнулися  ми  по-дитячому  і  нерозважливо,
Сиві  хвилі  століть  нас  товчуть  до  чужих  берегів,
Може,  все  через  те,  що  колись  легковажно  й  зневажливо
Відвернулися  ми  від  прадавніх  батьківських  богів.

А  забуті  боги  не  пропали  безслідно,  не  згинули,
Хоч  все  нових  богів  нам  несе  невблаганний  наш  час,
Невідомо  тепер,  чи  це  ми  їх  байдуже  покинули,
Чи,  скоріше  всього́,  це  вони  відвернулись  від  нас.

8.12.1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523634
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


горлиця

Лиш свій поріг теплий!



Ой,  зібралися  лелеки,
 Відлітать  в  краї  далекі,
Кажуть,  щоб  і  я  летіла,  
Ще  й  дарують  свої  крила.

Там  за  морем  сонце  гріє,
В  теплих  променях  леліє,
Перебудеш  цю  содому,  
Та  й  повернешся  додому!

Ой  лелеки,  птахи  білі
Ви  ,де  сонце  ,там  би  й  сіли.
Мені  сонце  не  підмога,
Як  нема  свого  порога!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523682
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Дід Миколай

На Мексиканському плато…

Веде  до  ручки  невгамовний,
Абсурд  зашкалює  верхів.
Подумав  мабуть  вже  сановний,
Що  взяв  за  бороду  лохів.

Це  той,  що  бив  себе  у  груди
В  три  дні  закінчити  АТО...
Отож  чекайте  с,  від  іуди
На  Мексиканському  плато.

Тепер  не  плюйте  навздогінці,
Пардон  с  вже  випите  вино.
Знов  продалися  українці,
Солодке  с  в  жида  «лібідо».

І  знову  обрані  ординці
Неначе  в  нас  своїх  нема…
В  рідню  плюємо,  як  чужинці.
Яка  ж  ми  безтолоч,  німа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523666
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Любов Ігнатова

Осінні роздуми

Моїй  старшій  донечці  задали  домашнє  завдання:    написати  твір,  в  якому  б  речення  розміщувались  в  алфавітному  порядку  (перше  речення  має  розпочинатися  на  літеру  А,    друге  -  на  Б,  третє  -на  В  і  т.д.).  Ось  що  у  нас  вийшло:  


   А  ще  вчора  було  літо.  Безмежно  -  сонячне,  неповторно  -золотисте  і  барвисте.  Волошками  голубіло  на  полях  і  ртуттю  сріблилось  у  річці,  полум'яніло  дикими  маками...              Гриміло  часом  літо,  спалахувало  блискавицями,  бриніло  дощами...  День  за  днем  крокувало  містами  і  селами,  даруючи  радість  відпочинку  і  приємну  втому  від  нелегкої  праці  .  ..  
   Ех,  літо...  Єднання  з  природою...  Життя  у  ритмі  сонця...  Зорепадові  ночі...Ич,  згадалося...  І  чого  б  це?  Їй-бо,  чогось  навіялося  -  надумалося...  Його  ж  усе  одно  не  повернеш...  
   Крокує  осінь...  Лягає  під  ноги  листочками,  кутається  у  вранішні  тумани,  супить  кошлаті  брови  -хмари.  Мені  подобається  осіння  терпкість.  
   Напевно,  вже  ліс  радує  грибників  смачними  гостинцями...  От  гайну  у  вихідний  по  підосичники!  Повнісінький  кошик  наберу,  ще  й  терну  на  вареники  прихоплю!..  
   Роздмухує  осінь  багаття  у  верховіттях,  уже  де-не-де  спалахують  перші  жаринки...  Сьогодні  вже  бачила  перший  журавлиний  ключ,  який  відмикав  небо  для  дощів.  Тільки  не  хочеться  ще  суму  і  сірості!..  Учора  ж  іще  було  літо...Феєричне  і  закохане  у  Чумацький  Шлях,  сповнене  пригод  і  нових  вражень,  оповите  ароматами  троянд...  
   Хоча...  Ця  осінь  -теж  незвичайна:  я  ж  стала  на  першу  сходинку  самостійного  життя!  Через  багато  років  я  з  трепетом  згадуватиму  цей  вересень,як  щось  особливе  і  особисте.  
   Швидко  плине  час,  незабаром  трава  посивіє  від  інію,  а  калюжі  вранці  захрумтять  першою  несміливою  кригою.  Ще  мить  -  і  засніжиться...  
   Юна  осінь  тільки  -но  розпочала  свій  шлях  до  зими...
   Я  теж  зробила  свої  перші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523642
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Макієвська

Україна в пекельному вогні війни…

Україна  в  пекельному  вогні  страшної  війни,
Лине  над  донецьким  степом  плач  і  крик  матерів,
Гинуть  за  Незалежність  батьківщини  доньки  й  сини,
Захищаючи    дітей  і    батьків  від  ворогів.

Спалені  села  й  міста,  просякнута  кров'ю  земля
Від  смертної  оди  "градів"  і  ракет  із  Кремля,
Тільки  рев  і  стогін    стоїть,    замість  співу  солов'я,
Біда  прийшла  але  голови  бійці  не  схиля...

Воля  до  перемоги  і  сильний  дух  їх  окриля,
Почуйте  ПУТІНСЬКА  СВОЛОТО  Й  ІМПЕРІЄ  ЗЛА!
Ніколи  не  буде  у    рабстві  Україна    моя!
Господь  з  нами  і  материнська  молитва  жива!

*******

Схилимо  голови  до  рідної  землі  ,
Перед  героями,  що  за  всіх  нас  полягли,
Серед  донецьких  териконів  і  степів,
Від  канонади  руських  "  градів"  і  під  куль  спів!
За  нашу  свободу  і  за  нашу  волю,  
За  волошкову  рідну  українську  мову,
За  квітучу  нашу  неньку  батьківщину,  
За  тата,  дитя  ,  дружину  і  маму  сиву!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523589
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


kulbabka

Казка бабиного літа

Бабине  літо  сидить  на  строкатому  пледі,
Здмухує  бульбашки  мильні  в  погожу  блакить,
Хмари  повзуть  –  вайлуваті  кумедні  ведмеді,
Річка  косулею  спритною  в  далеч  біжить.

День  підсолоджений  гусне  в  липкій  карамелі,
В  пасмах  трави  розплескалось  обіднє  тепло,
Жваві  пташки  розсипають  чаруючі  трелі  –
Мов  розлітається  друзками  тріснуте  скло!..

Десь  у  смарагдово-мідному  плетиві  пущі
Млин  причаївся,  як  ветхий  біблійний  ковчег,
Проз  його  стіни  трухляві,  колись  невсипущі,
Сонце  груше́вим  сиропом  у  шпарки  тече.

В  кучері  річки  нападало  прілого  листу,
Хвильки  грайливі  розхлюпали  світлу  печаль,
Клен  молодий  у  чуприну  яскраво-огнисту
Вплів,  наче  бантик,  серпанку  тендітну  вуаль.

Бабине  літо  надбало  тонких  павутинок  –
Між  гілочками  напнуло  чудні  макраме...
Світку  мій  милий,  як  легко  на  серці  й  дитинно!..
Вітер  попутний  у  плечі  окрилені  дме...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Світлана Моренець

КОЛИСКОВА

Вечір  тихесенький
віє  легесенько,
сни  розвіва  по  гіллі,
тихо  сплять  пташечки,
киці,  комашечки,
люленьки,  люлі  –  люлі́...

Спи,  мій  малесенький,
спи,  мій  ріднесенький,
очки  скоріш  закривай,
солодко  спатимеш  –
дужим  зростатимеш,
спи,  моє  щастя,  бай,  бай...

Спать  лягло  сонечко,
ген  за  віконечком
нічка  махає  крильми  -
місяць  роздмухала,
щоб  не  розхлюпала  
темрява  лагідні  сни...

А  над  голівкою
світлою  зіркою
янгол  витає  в  імлі,
страх  відганятиме,
сон  навіватиме  –  
люлі,  коханий,  люлі́...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Ніна-Марія

Завжди пишаюсь тим, що українка!

Завжди  пишаюсь  тим,  що  українка!
Що  на  прекрасній  цій  зросла  землі,
Де  мова  ллється,  наче  гра  сопілки
А  як  же  на  весні  тут  щебечуть  солов’ї

Я  в  ці  краї  закохана  з  дитинства
У  росяні  ранкові  спориші
У  цвіт  калини  в  мами  на  причілку,
Що  до  сих  пір  живе  в  моїй  душі

В  ті  мальви  під  вікном,  такі  рожеві,
Що  ранками  всміхалися  мені
І  ті  дівочі  мрії  і  надії,
Які  приходили  до  мене  у  вісні.

А  та  розкіш  кольорів  багряно-жовтих,
Що  килимом  стелилася  до  ніг,
І  відчуття  ті,  радісного  щему,
Коли  переступала  батьківський  поріг

Ти,  Україно,  найгарніша  в  світі!
Тобою  дихаю,  тобою  я  живу
І  поки  серце  в  грудях  моїх  б’ється
Молитимусь  за  доленьку  твою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523466
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Фотографический портрет

Фотографический  портрет...
Лучами  солнца  тихо  создан,
За  труд  фотографу  он  воздан,
Сияет  словно  вешний  свет.

Фотографический  портрет...
Кусочек,  капелька  прогресса,
Но,  даже,  истинный  повеса,
Его  бы  отдал  под  запрет,

И  не  хотел,  чтобы  для  многих
Портрет  такой  дарован  был,
А  сторожил  душевный  пыл  
Отрадой  лишь  в  его  тревогах.

Да  был  всегда  перед  глазами
В  иссиня-светлой  белизне,
Как  будто  свет  любви  в  окне,
Омытом  радости  слезами.

Фотографический  портрет...
Кружилась  бесконечно  зала,
И  всё  ль  друг-другу  вы  сказали,
Когда  там  были  tête  à  tête?

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523461
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Боль, моя боль

Боль,  моя  боль,  
Словно  Спас  на  кресте,
Сердце  моё  не  сдаётся.
Боль,  моя  боль,
Ведь  в  твоей  темноте,
Милости  не  найдётся.
Боль,  моя  боль,
Мне  никак  не  забыться,
Что  я  могу  изменить?
Боль,  моя  боль,
Сколько  крови  же  литься,
Чтоб  моей  Родине  быть?!
Боль,  моя  боль,
Поднимается  валом
Мразь,  чтобы  волю  убить.
Боль,  моя  боль,
По  щекам  нашим  впалым
Ярость  устала  ходить.
Боль,  моя  боль,
Сколько  лжи  навалилось,
Истины  стонут  в  бреду.
Боль,  моя  боль,
С  нами  Господа  милость,
Чтоб  одолеть  ту  беду!

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523459
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Олекса Удайко

ДЕЩО ПРО СЛАВУ*

               [i]    Тебе  моя  дорога  не  по  нраву.  
                   Своих  сынов  против  моих  в  войну?  
                   Так  мы  имеем  кровь  с  тобой  одну!..  
                   Весь  грех  твой  у  тебя  отнимет  славу.[/i]
                                                           [b]  [i]Людмила  Дзвонок

У  Путі  слави  не  було  ніколи:
Ославив  він  себе  як  КГБіст!
Йому  б  в  психушці...  діставати  вколи,
А  він  підсів  прогресові  на  хвіст...
 
Й  тиранить  світ  спадковою  шизою,
Відомо,  більш  як  кільканадцять  літ!..
Мо',  хто  в  мороз  потомною**  зимою
Пхне,  як  Распутіна  колись,  під  лід?!

Він  славу  топельця́  "снискал"  по  праву,
Бо  ж  нелюдям  не  місце  на  землі!
Потопить  він  в  крові  й  свою  державу...  
Те  знають  вже  й  дорослі,  і  малі!  [/i][/b]

11.09.14
_______
*Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523317
**Грядущий  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523331
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Дід Миколай

Дами, запрошуйте в вальс

     На  осінь  АКМ

Осінь  застужена
Променем  збуджена
Голову  вкрила  шатром.
Вийшла  з  туманами
Понад  лиманами
Чудить  із  царських  хором.

З  бубном  циганами
Звечора  п’яними,
Як  угоріла  летить
Кіньми  шайтанами
Разом  з  багряними,  
Днями  буває  мовчить...  

Листя  загублені
Холодом  згублені
Сумом  лежать  на  землі,
Вітром  поранені
Прямо  об  камені
Тужать  уже  по  весні.

Ми  ж  зачаровані  
В  дні  обціловані
Ви  ж  не  цурайтеся  нас.
Злотом  гаптовані
Як  намальовані
Як  я  закоханий  в  вас.

В  віршах  оспівані
Ви  ж  не  розгнівані
Що  полюбив  вас  Пегас.
Вітром  римовані
В  пісню  вмонтовані
Дами,  запрошуйте  в  вальс!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523229
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБИШЬ - НЕ ЛЮБИШЬ*

[b][i]Быть  
в  сем  мире  грешном,  
ох,  как  сложно,
ибо  боли  
избежать  нельзя:
больно,  
что  не  любишь,  
хоть  и  можно,
больно,  
           когда  
                 любишь,  
                               но  
                                     нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Любов Ігнатова

Художники, поети, музиканти…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780


Художники,  поети,  музиканти  -
Дорослі  діти  з  непростим  життям  ,
Володарі  й  заручники  таланту,
Пронизані  навіки  почуттям...

Багато  з  них  ламається  душею,
Ще  більше  -губляться  у  пошуку  грошЕй...
А  Муза...Хто  рахується  із  нею,
Коли  довкола  стільки  нелюдЕй...

Та  є  такі,  що  зберегли  світлинку
І  не  втоптали  свій  талант  у  бруд!
Вони  щораз  дають  себе  частинку,
Коли  виносять  витвір  свій  на  суд...

Художники,  поети,  музиканти....
Без  них  цей  світ  давно  б  уже  помер....
Вони  красу  тримають,  як  атланти,
На  рівні  світлості  душі  й  небесних  сфер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


tamriko

Я изменюсь!


 Я  изменюсь  
 и  поменяю  все  привычки.
 Я  полюблю  себя  
 ещё  сильней.
 А  время,  
 оно  просто  коробок  
 и  спички,
 А  я  хочу  летать  
 не  замечая  дней.
 Я  изменюсь,  
 и  мир  увижу  
 по-другому,
 В  котором  небо  
 синевою  так  пленит...
 Отдамся  счастью,  
 обыкновенному  
 земному.
 Любовь  безумную  мою,  
 Вселенная  хранит.
 Я  изменюсь,  
 а  Ты,  
 как  вредная  привычка,
 Останешься  
 в  душе  
 моей.  .  .
 /Ночами  так  же  снишься,/
 не  отпуская  из  души
 своей.


     



 Свидетельство  о  публикации  №114090502857

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523185
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Шон Маклех

Серед квітів

           «Сліпо  блукає  в  траві
               і  видихає  свій  хміль
               устами  нових  квітів…»
                                         (Р.  М.  Рільке)

Я  любив  серед  квітів
Думати  про  вічне,
Дивуватися  необачно,
Що  були  колись  ліси  без  квітів,  
Без  пташиного  співу,  
Без  кольорів  і  дзижчання  джмелів,
Без  веселого  гомону:
Мовчазні  ліси  таємниці,
Моторошні  ліси  почвар.
Я  любив  серед  квітів
Усвідомлювати  себе  блукальцем
У  нескінченні  світи  радості.
Але  нині  серед  квітів
Лежать  мертві
І  дивляться  у  саме  небо
Поглядом  вічного  докору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Любов Ігнатова

Щоденник невідомої поетки

Щоденник  невідомої  поетки  -
Барвисті  пелюстки,  хмаринки,  став,  
Листочки,  паперовії  серветки  
І  вітер,  той,  що  душу  лоскотав.  

Лишаючи  невидимі  помітки,  
Щоразу  перечитуючи  сни,  
На  небо  нашива  дощів  лелітки,  
Чи  прикрашає  сонечком  Ясним.  

Закохана  у  осінь  яснооку,  
Збирає  стиглих  віршів  зорепад  
У  тім  саду,  де  вересневим  соком  
Налився  кучерявий  виноград...  

І  занотує  серцем  у  щоденник  
Північний  шепіт  споловілих  трав,  
І  щось  оте,  незнано-потаємне,  
Від  чого  смуток,  як  туман,  розтав....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522997
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


kulbabka

Вересню мій…

[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]

Стихли  натруджені  бджоли,
Вигорів  буйний  спориш,
Вересню  мій  мідночолий,
Як  невблаганно  мовчиш...

Мов  розгойдали  смереки
Неба  вселенську  печаль,
Міряють  крила  лелеки,
Кличе  незвідана  даль.

Сонце  тримає  гілками
Явір,  що  майже  зачах,
Скелі  лягли  кістяками
В  темних  вологих  лісах.

Пахнуть  грибами  і  мохом
Теплі  осінні  вітри,
Серце  моє  ненароком
Впало  кудись  догори.

І  загубилось  в  лелітках,
Мов  у  крупинках  перги!..
Листя  тонка  сухозлітка
Вкрила  пусті  береги.

В  сиву  ріку  по  судинах
Збігли  гірські  потічки.
Я  -  невловима  краплина
В  ю́рмищі  течій  гірських...

Я  в  нерозпізнані  крики
Тихі  вплела́  молитви...
Вересню  мій  мідноликий,
Тріснуло  сонце.  Кровить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Дід Миколай

Зорі колихали

Не  зогледівся,  скоро  вже  й  зима,
Роки  –  журли  із  осені  втікають.
Вже  під  крилом  курлики  журавля.
Все  вище  й  вище  вдалеч  піднімають.

Так  якось  швидко,  наче  й  не  прожив,
Здається  вчора  бігав  ще  хлопчиськом.
Дівчат  красивих  «козами»  дразнив,
Писав  «науку»  в  зошиті  огризком.

Гусей  пас  сірих  зграю  за  селом,
Крутив  хвости  коровам  круторогим.
В  сусідський      залазив  вечірком,
Вів  дружню  мову  з  буслем  одиноким.

І  так  любив  заплави  для  ріки,
Ми  там  в’юни  в  болоті  витягали.
А  потім  вечір...  в  білі  рушники,
Коли  відмиють,    Мами  одягали.

Світився  Місяць  ясний  за  вікном.
З  братами  ми  у  ліжку  засинали
Під  колискову  пісню,  за  Стиром
До  ранку,  срібні  зорі  колихали...

Ой,  як  давно  те  вранішнє  було,
Бувало  всяк,  затишно  і  журливо.
Та  часом,  так  нам  хочеться  в  тепло,
Хоча  роки  вернути  не  можливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522931
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Олекса Удайко

МИЛІ БОЯГУЗКИ

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм,  земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  позовіть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  муруєм  гаспидові  склеп!
 
Нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


kulbabka

Грозове

Затягнуло  з  ночі  органзою
Захололу  вигаслу  блакить,
Небо,  розколисане  грозою,
Мов  оркестр,  гучно  торохтить.

Павутинки  сріберних  сузір'їв
Затулили  хмари  дощові,
Змахує  верба  вологі  вії,
Діаманти  губить  у  траві.

Золотаві  яблука-лампадки
Нагинають  віти  до  землі,
Струшує  тополя  мокрі  прядки,
Аж  від  бризків  будяться  джмелі.

Ну,  а  ми,  захекані,  мов  діти,
Під  плащем  куценьким  біжимо
І  ліхтар  далекий  тепло  світить,
Вабить  рій  окрилених  думок.

А  калюжі  коляться  на  друзки,
Розсікають  сіточку  дощу!..
Я  до  тебе,  наче  боягузка,
Притулюсь  і  вже  не  відпущу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Світлана Моренець

ШЛЯХ ДО…


Ну  хто  з  нас  думає  щоденно
про  вічне,  в  метушні  буденній,
в  котлі  буття?
Та  кожним  словом,  кожним  вчинком
заповнюємо  ми  сторінки
свого  життя.

Все  зважують  Небесні  Ваги...
Та  ми  безпечні,  без  уваги,
як  в  небі  птах.
Бо  тільки  за  життєвим  краєм
взнають  –  до  пекла  чи  до  раю
проклали  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Дід Миколай

Схаменіться …дони

Спить  засмучена  Вкраїна,
Лише  схлипи  кволі.
Чи  заснула  в  домовині,
Чи  скорилась  долі?

Вітри  злії  на  билину,
Вз'їлися  прокляті.
По  частинках  рвуть  дитину,
Жидове  пархаті.

Зовсім  гади  обнагліли,
Доки  ми  німії.
Вже  від  крові  захмеліли,
Думають  сліпії…

Володимира*  паскуди.
Зайди  з  каганату.
Ще  подавитесь  приблуди.
Юди  із  хабату.

Дочекаєтесь  собаки,
Не  минете  плахи.
Вже  проснулись  гайдамаки,
Зникнете  ,  як  ляхи...

Жириновські  і  Радзінскі,  
Вальцмани**  й  Гордони.
Рабі***  й  прочі  Коломойські,
Згинете  ..ндони.
 
 *Байстрюк  від  хазарки  ВОЛОДИМИР  -  "КРАСНЕ  СОНЕЧКО",  який  угробив  нас  9  .  із  17  всього  населення  Київської  Русі.**Вальцман,що  ПАРаШЕНКО,  або    в  переводі  з  сербського.  ***  РАБІНОВИЧ,  який  украв  і  вивіз  17  кг.  золота  на  мінору  в  Ізраїль.  Будують  вже  в  нашій  землі  черговий  Каганат  і  не  ховаються  від  цього.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522591
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Микола Серпень

Эта дама в колье бирюзового цвета

Эта  дама  в  колье  бирюзового    цвета,
В  серой  шляпке,  которая  помнит  Париж,
В  новом  платье,  вся  так  элегантно  одета,
Что  немного  похожа  на  мадам  Бовари.

Поворот  головы  и  кудряшки  на  шее
Оттеняет  каштановых  локонов  прядь,
И  глаза,    от  которых  мужчины    робеют,
Словно  омуты  там,  где  заманчива  гладь.

Пролетели  века,  и  рождается  в  муках,
Двадцать  первый  лениво-загадочный  век.
В  нем  эмоции  капают  клавишным  стуком,
Суетой  да  машинами    жив  человек.

А  она,  словно  сказка,    парит  над  толпою.
Пусть  далёко  Париж,  недоступен  Милан,
Как    она  недоступна,  и  только  мечтою,
Иль  надеждой  блеснет  неожиданно  вам.

И  заходится  сердце  от  сладких  томлений,
Кровь  волнуется  и  просветляет  ваш  взор.
Вы  становитесь  лучше  от  этих  волнений,
И  готовы  на  вечный,  на  рыцарский  спор.

Вряд  ли  время  нечаянно  всё  это  спишет,
Вечно  будут  туманиться    нежные  взоры,
И  с  волнением  ждать,  как  послания  свыше,
Сквозь  душевную  смуту  судьбы  приговоры.

23.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522166
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Коханий

Сховай  мене  в  обіймах  своїх  щирих
У  нетрі  ласки  тіло  віднеси.
Зніми  з  його  окови  збайдужілі,
Пропащу  душу  в  ніжність  загорни.

Наповни  келих  трунком  здичавілим,
Своїм  терпким  і  встояним  вином.
Щоб  ми  з  тобою  разом  захмеліли,
Щоб  нас  свобода  пестила  крилом…

Вдягала  нічка  верби  у  сутани,
Втікав  розсудок  спалахом  свічі.
Сховала  розум  в  пелену  нірвани,
Нам  дарувала  блага  неземні.

В  гаю  сичі  раптово  захмеліли,
Струмок  в  долині  наче  пересох.
Заледве  зорі  в  небі  мерехтіли,
Лише  для  нас.
                                             Для  нас  лише,  удвох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522047
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Радченко

Поздняя любовь

Так  решили  и  вечность,  и  звёзды:
Две  судьбы  обвенчать  навсегда.
Он  красивый,  чуть  грустный,  высокий,
На  висках  серебром  седина.

Она  хрупкая,  нежная,  светлая,
А  в  глазах  и  в  улыбке  весна.
Они  осень  свою  вместе  встретили
На  закате  ушедшего  дня.

Из  двух  судеб  собрали  осколки,
Словно  пазлы  сложили  в  одну.
Не  страшны  им  молвы  кривотолки  -
Сердце  сердцу  дарило  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522063
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Шон Маклех

Теж

       «…  Насувається  тиша.  Спати  більше  не  здатний?
               Вікно  твоє  ловить  зорі  на  небосхилі.»
                                                                                       (Р.  Рільке)

Він  теж  старий  –  цей  блідий  дивак,
Цей  сивий  сторож  нічного  неба  –  
Місяць  ранньої  осені.
Він  теж  нагороджений  шрамами
І  зморшками  слова  «бути»
Він  теж  такий  же  як  ти  –  
Волоцюга  без  прихистку,
Буття  він  теж  дивиться  на  людей
Як  на  шукачів  неіснуючого
І  листя  клена  бачить  сторінками
Невідомої  книги  про  сумну  жінку,
І  теж  (як  і  ти)  блукає  високими  травами
Поночі  –  коли  птахи  сплять
(Навіть  сови,  бо  вони  теж  зневірились)
Може  тому  (бо  чому  ж  і  навіщо)
Ти  так  часто  спілкуєшся
З  цим  божевільним  світилом  –  
Другом  всіх  меланхоліків  і  диваків,
Поетів  і  божевільних.
Ти  розповів  йому  таємницю  таємниць.
Ти  йому,  а  не  він  тобі.
Бо  ви  обидва  старі  –  
Подивись  у  дзеркало  –  
Людино  сивого  місяця…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522017
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


kulbabka

Залиш…

Урвала  голос  ві́трова  трембіта
І  цвіркуни  розпирскали  пісні...
Залиш  мені  медову  краплю  літа
У  гущі  кави,  чорно-смоляні́й.

Нехай  мені  розвидниться  раптово,
Коли  ти  будеш  десь  по  інший  бік,
Заграють  барви  тепло-кольорово
В  моїй  осінній  лагідній  журбі.

Коли  туман  моло́ками  густими
Стече  в  багряне  прядиво  дібров,
Я  заплету  свої  журливі  рими
У  світло-ніжний  спомин  про  любов.

Княгиня-осінь,  горда  і  вродлива,
Розсуне  штори  сивої  сльоти...
Залиш  мені  маленьку  краплю  дива
В  сім  океані  смутку  й  самоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Ясне сонечко моє

…З  гаю  диво  –  аромат.
Соковита,  як  гранат.
Неземна,богемний  сад.
Їй  лишенько  пятьдесят.

А  коли  вона  іде,
Поряд  з  нею  все  бліде.
І  старе  і  молоде
Заздрять…  кращої  ніде.

Господь  балував  мене,
Клав  в  колиску  "вогняне".
Видно  знав,  що  це    «п’яне»,
Всіх  красуней  не  мине.

Дурні  кажуть:  -  "Не  твоє».
Для  мене  воно  встає...
Ясне  сонечко  моє,
Дяку  Богу,  що  ти  є..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521922
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ПЕРЕ-МОЖЕМ

Господи!
зглянься  сюди,
Око  Твоє  Всевидяче  не  одведи  –
бачиш:  кремлівські  нелюди
вбили  і  тіло  людини  –
брата-батька-мужа-воїна-сина  
і  Твоєї  дитини  –
на  
ви́соково́льтні  повісили  проводи́:
навіть  не  звірі  –  відверті  репти́лії-не́люди!

вбили  і  тіло  людське  знущально  кинули  в  небо  –
звідти,  Господи!  –  ближче  до  Тебе

…мерзотно  регоче  
перед  Лицем  Твоїм
кремлівський  Каїн  –
людиноподібне  вмісти́лище  сатани  –

Око  Твоє  Всевидяче
не  одверни!

гинуть  за  правду  і  волю  Сини
Матері-України

повстань,  Господи,  проти  московської  скверни!

розпинає  одвічний  ворог
дітей  Твоїх  на  Те-подібних  опорах
високовольтної  мережі́

Україну,  Господи,  збережи

…з  нами  Любов  і  Світло  Боже  –
переможемо…
пере-можем

...поросте  колись  по  окопах
вічно  живий  барвінок  хрещатий:

блюзнірства  -  не  можна  прощати

06.09.2014

БЛЮЗНІРСТВО,  а,  сер.  Зневажання  чого-небудь  святого

[i](В  Старобешево  садисты-психопаты  из  ДНР  наслаждаются  тем,  что  развешивают  на  линии  электропередач  тела  военных  и  гордо  пишут  об  этом  в  интернете.

Не  новость,  что  против  Украины  воюют  нелюди  и  зверье.  Но  вот  такие  факты  мы  тут  тщательно  собираем  и  документируем.  Думаю,  они  еще  сыграют  свою  роль.  Чтобы  потом  через  20-30  лет  никакая  продажная  сволочь  не  сказала,  что  "этого  не  было",  как  говорят  сейчас  про  Голодомор  1930-х.)[/i]  -  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ДЕСЬ ТАМ

десь  там,
піл  Іловайськом,
сокіл  мій
коханий-єдиний,
він  любить  мене  й  Україну,
бо
яка  між  нами  різниця?..

присягав,  
що  живим  пове́рнеться

десь  там,
під  Іловайськом,
у  полях  нежата  пшениця
золотими  слізьми
на  землю  криваво  сльозиться  –

хліб  святий…

хоче  
знищити  Україну
московська  орда-Батий

десь  там,  
під  Іловайськом,
горить  нежата  пшениця…
соколе  мій,
у  тривозі-печалі  давно  не  спиться…
а  як  очима  зведу  –  щоразу  сниться:
хрестиком
вишиваю  сорочку  білу  –  кому?..  кому…

чи  ж  повернешся  ти  додому…
 
а  не  вернешся  –  слідом  полину,
вишиванку  твою  
нашому  сину
покину

це  тобі  заповіт  наш,  сину,
храни,
як  ми  –  люби-борони
родину,
хліб,  вишиванку
і  Україну
святу-єдину

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Олекса Удайко

Ніде впасти цеглині

[i]Йшов  раз  містом  чоловік,
А  зверху  –  цеглина!
Прямо  в  голову...  І  –  той
К  праотцям  полинув.
Мертве  тіло  обступили
Зіваки-прохожі...
Голос  з  натовпу:  "На  що  це,
Людоньки,  "похоже"?  
Каменюки,  наче  груші,
Сиплються  із  неба!..
То  все,  певно,  москалі
Ліплять  -  як  не  треба!"

...Розступився  натовп  спішно,
Це  приїхала  "швидка".
Ба!  Впізнали  в  потерпілім
Всі  знайомого  жидка.
Знову  той  же  голос  в  натовп:
"Розвелось  їх,  мов  собак,
Що  й  цеглині  ніде  впасти!"
Та  й  пішов  собі  в  кабак,
Щоб  хильнути  чарку-другу
За  небіжчика  Сруля,
За  здоров'я  штукатура  -
Ще  живого  москаля!
[/i]
31.12.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521720
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Надія М.

Ми не пробачимо…

Ми  не  пробачимо…  цього  не  пробачають!
Коли  твій  рід  так  знищити  хотять,
Коли  дітей  на  їх  землі  вбивають
І  в  мирнім  небі  постріли  дзвенять.

Коли  людина  жертвує  собою
Заради  нас,  майбутніх  поколінь.
Ми  не  забудемо,  як  здобували  волю!
І  як  народ  свій  захищає  дім!

Ми  не  пробачимо  всі  братські  ті  могили
І  сивину  голів  наших  дітей;
Німе  чекання  повістки  у    скрині
І  крики  болю  наших  рідних  нень.

Пройдуть  роки,  що  спинять  ті  ридання.
Пройдуть  роки,  притуплюючи  біль.
Ми  не  забудемо  усі  наші  страждання,
Вони  в  очах  лишаться  у  дітей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521655
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ - ТО ВІЧНІСТЬ

Боюсь,  о  люди,  ярої  любові.
Вона  –  що  пломінь!  Може  спопелить.
Вона  у  серці,  в  помислах,  у  слові.
Вона  –  як  вічність,  а  не  просто  -  мить!

Але,  як  ніч,  що  тягнеться  до  світла,
Щоб  в  сонячному  промені  згоріть,
Іду  туди  урочисто  і  світло...
Любов  –  то  вічність,  а  не  просто  –  мить!

21.08.2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Олекса Удайко

ЖИТИ В ПРАВДІ

Кажуть  люди:  живи  
   мо-  
                 мен-
                                   та-
                                                 ми,
Адже  правди  в  житті  нема…
І  летять  слова  
   комп-
                     лі-
                                 мен-
                                                 та-
                                                             ми,
Править  кривда  в  житті  сама...

Я  ж  утямив  нерушну  істину:
Щоб  не  мати  життя  за  мить,
Якщо  треба  –  я  й  землю  їстиму!
Жити  в  правді  –  це  значить  жить!

7.09.  2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Печаль дивовижна


Світла  печаль…  світла…
Ніжна…до  болю  ніжна…
Сонячна,  та  вже  не  літня,
Тиха  печаль…  дивовижна…

Вже  відчуваються  зміни
В  запахах,  в  шелесті  листя:
Літо  і  осінь  –  між  ними
Ледве  вловима  відстань.

Декілька  кроків  зробити…
Може,  в  житті  це  найважче?
Просто  дорогу  вступити,
Бо  вже  не  можна  інакше.

Вибору  вже  немає,
ТОму  й  печаль    світло-  ніжна.
Все  у  житті  минає  –
Й  тиха  печаль    дивовижна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521529
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Страх



В  душі  гнітюча  тиша,
Як  камінь  давучка.
Вірші  вона  не  пише,
На  Музу  не  чека.
А  місто  сутінкове
Старіє  на  очах
І  дзвін  шепоче,  стогне,
Гніздиться  чорний  страх
Усюди:    у  розмовах,
І  в  стомлений  плечах,
І  в  сивині  на  скронях,
В  зажурених  очах.
Життя  розбите  навпіл  –
Війна  і  до  війни.
Донбас  стирають    з  мапи
Чужинці    і  свої.
Батьки  дітей  втрачають,
А  діточки  –  батьків.
Двохсотий  зустрічають
І  моляться  без  слів,
Бо  слів  уже  бракує  –
Лиш  сльози  й  почуття.
Війна  крізь  смерть  крокує
Й  не  знає  каяття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521371
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Мазур Наталя

На ротацію

Кужіль  зажури  хмаринами  небо  пряде,
Шлях  до  родини  і  дому  тривав  цілу  вічність.
Він  так  чекав  цей    щасливий  і  радісний  день,
Справдились  думи  і  мрії  його  чоловічі.

Став  на  коліна,  майбутнє  своє  притулив,
Запах  відчув  білуватого  шовку  волосся…
Смерть  на  війні,  що  не  раз  загравала  із  ним,
Ще  й  молитвами  доньки  обійти  удалося.

Потом  і  пилом  зчорнілим  пропах  камуфляж.
Губи  обвітрені.  Шепіт  придушений:  «Мила!
Світе  єдиний,  кровиночко,  сонечко,  я  
Знову  з  тобою,  як  ти  мене,  доню,  просила».

І  розступилися  люди,  і  гамір,  і  час,
Як  пригортав  і  голубив  єдину  дитину…
«Боже!  –  промовив.  -    Помилуй  і  зглянься  на  нас!
І  ради  щастя  дітей  бережи  Україну!»


03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521293
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Надія Таршин

Глуха, сліпа, задурена Росія…

Глуха,  сліпа,  задурена,    Росія,
Сьогодні  ти  руйнуєш  в  світі  мир.
До  краю  збожеволілий    «месія»  -  
Герой  для  тебе  нині  і  кумир.

На  параною  хворий  чоловік  –
Тебе  штовхає  на  усе  це  звірство.
Нам  не  забути  зло  твоє  повік    -  
У  серці  відчуваємо  презирство.

В  яку  безодню  кинула  народ…
І  ненависть  посіяла  між  нами  –  
Обману  лицемірного  оплот,
Ганьба  твоя  не  змиється  віками.

«Величність»  дута  тріскає  по  швах,
Обвал  переростає  у  лавину.
І  неминучим    є  твій  крах  –  
За  те  ,  що  брату  вцілила  у  спину.

08.08.2014р.    Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521280
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Вітаєм щиро і всерйоз

Роки  вчорашні  в  мандри  подались,
Біжать  холера  вдалеч  все  паскуди.
В  саду  осіннім  браги  напились,
Жалі  лишили  нам  і  пересуди.

І  ми  сьогодні  також  нап’ємось,
Хай  нам  позаздрять  верби  під  горою.
Ми  над  життям  своїм  посміємось,
Нам  так  кортить  розслабитись  порою.

Зійшла  в  діброву  вивірка  руда,
Дістала  з  сховку  фарбу  пурпурову.
Фарбує  клени  осінь  золота,    
Зелене  листя  рядить  у  обнову.

Зелений  гай  продовжує  буття,
Нові  Всевишній  створює  етюди.
Круговоротом  створене  життя,
Дарує  нам  постійно  і  повсюди.        

Щоб  ми  могли  хоч  мить  побуть  в  Раю,
Щоби  могли  чого  живем  збагнути.
Для  нас  співають  птахи  у  гаю,
Щоб  не  могли  йому  ми  дорікнути.

Тож  хай  нам  з  вами  випите  вино,
Заграє  в  жилах  піснею  хмільною.
Тримайте  міцно  чарку  і  кермо,
Для  нас    ще  довго  твердою  рукою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521314
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Осіння печаль

Виніс  відерце  Багрянець,
Хлюпнув  з  порогу  вогню.
Осінь  запрошує  в  танець,
З  гаю    спізнілу    рідню.

Всівшись  в  долині  на  коні
Вітер,  колише  бджолу.
Вже  себе  мріє  на  троні,
Здмухує  листя  в  золу.

З  ранку  молочні  тумани
У  кришталі  наче  ртуть.
Вділи  деревам  жупани,
Квіти    останні    пасуть.

Білочка  ген  очманіло,
Трусить  горішки  в  гаю.
Сіра  блакить  захмеліло,
Стукає  в  душу  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521224
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


kulbabka

І не мариться вже, і не сниться…

І  не  мариться  вже,  і  не  сниться
Солодкаво-серпнева  імла...
Теракотова  спритна  лисиця
Павутинку  хвостом  замела.

І  припудрились  міддю  дерева  –
Хоч  дивуйся  обнові,  не  вір!..
Срібнодзвонить  печаль  кришталева
В  пасмах  річки  прудкої  між  гір.

Ще  бринять  у  квітках  медоноси,
Допиваючи  літній  нектар,
Відшептали  у  полі  покоси,
Буйні  трави  обстриг  перукар.

І  заплів  золотаву  пшеницю
У  сухі  шурхотливі  снопи.
Де-не-де  розілляв  багряницю
Щедрий  вересень.  Чуєш,  поспи,

Моя  ду́ше  натомлена,  квола,
Відпусти  ці  тривоги  й  жалі!..
Даль  осіння,  немов  захолола,
Пригинає  печаль  до  землі.

І  у  сяйвом  наповнену  шпарку
Виє  протяг,  пече  до  кісток!..
На  розписаний  вижухлий  аркуш
Опустився  кленовий  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Мазур Наталя

А восени дерева зацвіли

А  восени  дерева  зацвіли…
«Не  до  добра»,  -  старі  казали  люди,
Та    молоді  не  вірили,  вони
Все  жартували:  «Буде  так,  як  буде».

І  був  Майдан.  Війна,  забравши  Крим,
Повзла  Донецьким  степом  і  Луганським,
Вкривала  землю  безліччю  могил,
І  проклинала  люд,  що  звався    братським.

…  Перейдено  ілюзій  рубікон:
Ніхто  не  допоможе  в  цілім  світі.  
Герої  першими  ішли  за  горизонт,
Коханих  залишаючи  сивіти.

Незмірне  горе.  Спалена  земля.
Як  пам`ять  багряніє  брость  калини.
Дерева  листом  устеляють    шлях  -  
Не  зацвітайте  більше  восени  ви!

03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521096
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Світлана Моренець

Кілька питань до ГЕНШТАБУ від простої українки

Мені  здається,  вам  чогось  бракує...
Передчуття  в'їдалось  в  молитви:
"Якусь  "падлянку"  Пу  до  свят  готує"...
ЧОМ  ЦИМ  ПИТАННЯМ  НЕ  ПРОЙНЯЛИСЬ  ВИ?

Ви  не  чекали  "смерчі",  "урагани",
бригади  кадрових,  ПЗРК    чи  "град"...
А  ЩО,  ВИ  ЖДАЛИ  З  РАШІ  МАРЦИПАНИ
З  ШАМПАНСЬКИМ,  ЩОБ  ВІДМІТИТЬ  НАШ  ПАРАД?

В  котлі  під  Іловайськом,  героїчно
солдати  бились  і  все  слали  "SOS"...
ЧОМ  КЕРІВНИЦТВО  ТАК  ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО?  ЧОМ  НІЦ  НЕ  СПРОМОГЛОСЬ?

Десь,  на  якомусь  рівні  –  явна  зрада!
Терпіння  люду  вичерпано  вщерть.
ЧОМ  БОЙОВІ  МАШИНИ  ВСІ  НА  СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ  БЕЗЗБРОЙНИХ  ВИ  ШЛЕТЕ  НА  СМЕРТЬ?

А  РОЗВІДКУ  Й  СТРАТЕГІВ  НАШИХ  –  ВКРАЛИ?
В  солдатських  матерів  питань  –  "не  счесть"!
ЧОМУ  НА  ФРОНТІ  –  ПАРА  ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ  ЩЕ  ІСНУЄ  ОФІЦЕРСЬКА  ЧЕСТЬ?..

В  бійців  –  геройство,  в  вас  –  лише  вагання...
ХТО  Ж  ВІДПОВІСТЬ  ЗА  СМЕРТІ,  ЗА  ПРОВАЛ?
І,  на  останок,  основне  питання:
ЧОМУ  МОВЧИТЬ  ВІЙСЬКОВИЙ  ТРИБУНАЛ?

Та,  крім  питань,  є  висновки:  НАРОДУ,
що  велетнем  здіймається  з  колін,
не  личить  геть  терпіть  гнилу  породу!..
ІДЕ  ЗАМІНА  З  НОВИХ  ПОКОЛІНЬ!

                   2  вересня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
дата поступления 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Микола Серпень

Конь блед

Он  твое  проклятие,  Россия!
Страшное  проклятье  роковое!
Тень  усатого  тирана  Джугашвили
Водит  неустанно  за  собою.

След  кровавый  тянется  годами.
Многое  здесь  тихо  кровоточит,
Тёмными  и  мрачными  делами
Так  не  всяк  отметиться  захочет.

Постоянно  лжет  он  и  пиндосит,
Перед  миром  извивается  ужом,
И  людские  жертвы  всё  приносит,
Свет  в  тоннеле  подменяя  злом!

Да  упорно,  словно  сумасшедший,
Раздувает  на  Донбассе  он  огонь,
Вековым  проклятием  взошедший,
Библией*  пророченный  блед-конь.

Лишь  того  не  ведает  бедняга  -
Он  последний  в  лютой  той  квадриге,
Что  обрушилась  на  наше  благо,
По  порядку*,  как  и  в  древней  книге.

Хорошо  мы  знаем  из  пророчества  -
Злу  добро  не  выйдет  одолеть,
И  в  финале  дьявольскому  зодчеству
Все-равно  придется  околеть.

*Откровение  Иоанна  Богослова
*Всадник  на  бледном  коне  завершает  Апокалипсис  революции.  Думали  обойдется,  нет  не  обошлось.  В  этой  череде  -Белый  конь  -  предреволюция;  Черный  (Рыжий)  -  гражданская  и  все  другие  войны  и  беды;  Вороной  -оттепель  и  распад,  и,  наконец  пришел  и  он  -  Блед-конь,  предсказанный  В.Брюсовым  еще  в  1903г.

01.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520883
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Микола Серпень

У нас война

У  нас  война!  Враг  топчет  наши  нивы,
Сжигает  технику  и  пленников  берет.
Сегодня  кажется  он  нам  неодолимым,
Но  завтра,  завтра  будет  наш  черед!

У  нас  война!  И  все  мы  как  один
Собой  готовы  заслонить  свободу!
Никто  в  стране  себе  не  господин
Все  наши  души  отданы  народу.

Уже  погибло  воинов  без  счета,
Воюем  мы  за  каждый  наш  очаг,
У  нас  у  всех  одна  теперь  забота  -
Сражаться  твердо  до  победы  так!

Мы  выстоим,  мы  их  осилим,
Нам  нужно  только  дух  перевести,
И  отстоять  мы  сможем  наши  нивы,
Здесь  рабство  не  позволим  завести.

Должны  мы  стойко,  как  беду  какую,
Перемолоть  пришедшие  полки.
Они  по-прежнему  нас  атакуют  -
Подвижны  и  на  подлости  легки.

И  нам  на  помощь  не  спешат  соседи,
Надеются  на  дух  наш  боевой,
Еще  немного  -  пригласим  к  обедне
Мы  недругов  на  пир  их  чумовой!

У  нас  война  и  враг  еще  узнает,
И,  что  почем  и,  кто  здесь  господин:
Пусть  от  победы  много  отделяет,
Но  драться  с  ними  будем  как  один.

Могилы  предков  -  нам  они  помогут,
Их  образы  в  сердцах  у  нас  живут,
И  наши  воины  в  бою  не  дрогнут  -
Огнем  проложим  мы  к  победе  путь!

У  нас  война!  Мы  кровью  истекаем,
Но  враг  наш  будет  истекать  втройне!
Все  как  один,  теперь  одно  мы  знаем-
Должны  мы  победить  в  лихой  войне!

29.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520882
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Олекса Удайко

Яка Вкраїна дівка мила!

[i]...тільки  б  не  постраждав  хто  з  вас
     як  убивця,  чи  злодій,  чи  злочинець,
     або  як  той,  хто  зазіхає  на  чуже...
                             [/i]
                                             (Біблія.  Від  Петра,  4,14-16)
                         
[b][b][i]Яка  Вкраїна  дівка  мила:
І  личко  біле,  й  гарний  стан!..
І  виростають  раптом  крила,
Стікають  заздрістю  вуста.

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Ну,  прямо  ясочка  якась!
І  вже  скипіла  кров  у  жилах,
І  вже  на  танках  скаче...  мразь*!

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Та  не  дістанеться  тобі!
Вона  свою  чималу    силу
Кувала    ревно  в  боротьбі…

Яка  Вкраїна  дівка  мила!
Та    вона  заміжжю**  уже...
...  Вже  люттю    кров  кипить  у  жилах.
Не  зазіхай,  кат,  на  чуже![/i][/b][/b]

31.08.014
________
*Свідомо  російське…
**За  ЄС  (:D  :D  :D)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520747
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Щоби поет у кожному воскрес

Цеж  скільки  розвелося  вже  поетів,
Нахабних  і  зрифмованих  знавців.
А  їх  книжок,  як  сміття  у  кометі
В  окрузі  навіть  менше  горобців.

За  карканням  співців  пошти  не  чути,
Круковоронний  в  хмарах  апогей.
Крізь  сірий  стрій  й  фінансові  редути,
Слова  прекрасні  рідкісні  в  людей.                          

О,  як  я  хочу  разом  їх  зібрати,
В  промінні  сонця  сплетені  з  чудес.
І  спраглу  душу  людську  втамувати
Щоби  поет  у  кожному  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520573
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Я не терплю амбітності

Я  не  ціню  маніжних  зай,
Закоханих    в    амбітності.
В  словах  холодний  наче  Кай,
Коли    не    бачу    щирості.

Тож  вибачай  бо  маю  честь,
І  не  терплю  амбітності.
З  років  взаємності  увесь,
Не  розгубив  ще  гідності.

Тобі  вдалося  на  Парнас,
Зійти  з  «богоподібності».
Ох  і  брикнеться  ще  Пегас,
Не  любить  він  амбітності.

Не  поважає  він  лайно,
Що  блудить  у  наївності.
Сухе  не  визріє  вино,
Із  зародків  амбітності!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520414
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Ірина Лівобережна

На захист Вітчизни

Я  найкращі  візьму  із  барв.
Жовту-жовту,  і  синю-синю!
Бо  -  свободи  наш  щедрий  дар
Під  загрозою  в  Україні.

Друзів  щирих  зберу  усіх,
Хай  побачать  нас  всі,  почують!
Під  веселий  і  дружній  сміх
Ми  країну  всю  розмалюєм!

Відступіться  ви,  вороги!
Від  кордону,  села,  і  міста!
Синьо-жовте  -  все  навкруги!
Сяє  -  щедро  і  променисто!

Під  ногами  горить  земля,
Де  ступає  нога  ворожа!
Від  окраїни  -  до  Кремля
Синьо-жовтий  наш  стяг  проложим!

Піднімайтеся!  Поможіть!
На  усіх  у  нас  фарби  стане!
Хай  у  паніці  той  біжить,
Хто  ховається,  хто  -  не  з  нами!

У  підвалах  нехай  тремтить
ЗапродАнець,  агент  ворожий!
Як  відступимось  -  хоч  на  мить  -
То  ніхто  нам  не  допоможе!

Друг,  закличні  співай  пісні!
Виступай,  як  оплот  єдиний!
Переможемо  у  війні!
Захищатимем  -  Батьківщину!

Так,  із  зброєю,  у  борні,
Захищатимем,  коли  треба!
Щоб  світилось  у  вишині
Жовте  сонце,  і  синє  небо!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520267
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

ЗАЦЕЛУЮ ТЕБЯ*

П  а  р  о  д  і  й  н  о,      с  п  і  в  у  ч  е    

         [i]и  находяся  в  опьяненьи  ....
         [u]такой  зовущей  простотой[/u]....
         губами  пробовать  колени.....
         лаская  грудь  твою  рукой...

         от  пальчиков  на  стройной  ножке.....
         нежней  чем  в  песне  соловьи
         смывая  языком  дорожки....
         с  малышки....
                                                                   Ху!  Ого![/i]

[i][b]Зацелую  тебя,  детородную,
свою  плоть  утолю  я  голодную…
Как  же  так?..  без  тебя  я  все  маялся,
а  теперь  вдохновенно    играюся…

Ох,  какая  же  ты,  моя  сладкая!
Без  тебя  моя  жизнь  была  гадкая!
Когда  мне  почему-то  взгруснулося,
Моя  плоть  ненароком  проснулася….

И  теперь  я  тобой...  наслаждаюся  –  
Виртуальностью...  [i]  п[/i]лена  не  маюся:
Утолил  свою  плоть  я  голодную…
Рад,  что  встретил  тебя,  детородную![/i][/b]

10.08.2014
_______
*Даруйте    автору    деякі  "фізіологізми"
   та  мову  викладу.  Цьому  виною  є
   пародійний  стиль  твору  та
   "ху...  ого"    матеріалу...
   І  ще...  дещо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520220
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Дід Миколай

Моя душа.

Моя  душа  у  небі  птаха,
Як  Боривітер  на  крилі.
То  Еверест  то  гірка  плаха,
Ласкавий  промінь  у  пітьмі.

Моя  незвідана  бродяга,
Мої  невилиті  жалі.
Свята  заложниця  у  блага,
Розпята  радість  у  гіллі.

Мій  дикий  розпач  і  відвага,
Рубці  в  долонях  й  мозолі.
У  полі  дикім  чиста  сага,
Морщин  здобуток  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


горлиця

ОСІНЬ


Тихо  ,  на  вшпиньках,  підкралася  осінь,
Небо  заплакало,  зникло  тепло,
Верби  схилили  гілки  жовтокосі,
Скошено  в  полі  останнє  стебло.

Пташки  гуртуються  ,довга  дорога-
Літо  шукати  летять  за  моря,
Там  перебудуть,    та  й  знов  до  порога
Рідного  краю  ,покличе  пора!  

Чи  ж  повернуться  усі  до  одного?
Скільки  їх  згине  ,  від  втоми  шляху?
Крила  зітруться,  чи  ж  буде  підмога,
Щоб  долетіти,  вітати  весну.

Так  вирушають  в  незнану  дорогу,
Молодь  ,краса  наша,    ,  маковий    цвіт!
То  ж  помолімося  ,з  проханням  до  Бога,
Щоб  оберіг  ,й  був  короткий  відліт!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519725
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


laura1

Анатомія зради

Яке  те,  вкрадене  кохання?
І  чи  існує  взагалі?
Всього  лиш  миті  довгожданні,
Які  зникають  у  імлі.

І  у  душі  розчарування
Вони  залишать  назавжди!
Розбите  серце  від  прощання,
Болючу  пустку  і  рубці.

За  потай  вкрадене  кохання
Розплата  прийде  в  майбутті.
За  сльози  інших  і  страждання,
Не  буде  щастя  у  житті.


26.  08.  2014                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519651
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Таня Кириленко

Кілька життів

[img]http://daypic.ru/wp-content/uploads/2011/04/7200-900x618.jpg[/img]
Пам'ятаєш  кілька  життів  тому
Ми  так  само  тримались  за  руки,
І  стелився  долівкою  тихий  сум,
Невід'ємний  супутник  розлуки.

Лиш  горіло  в  очах  благання  німе:
Зрозумій:  ти  найкращий  з  можливих.
Не  залиш,  не  пускай...  обійми  мене!
Бо  без  тебе  уже  несила.

Закотився  за  обрій  сонця  диск,
Теплий  вітер  волосся  плутав.
Ти  не  чув  мого  серця  і  руку  розтис...
З  тої  миті  усе  забуто.

....
Знову  в  очі  твої  як  тоді  дивлюсь
І  так  само  благаю  без  слів:
Ти  чужому  мене  не  віддай  комусь  -
Ми  ж  ішли  сюди  кілька  життів...

25.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519556
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Олекса Удайко

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Валентина Ланевич

Моя ти Музо…

Моя  ти  Музо,  в  огнянім  убранні,
Тебе  зректись  не  сила,  цвіте  мій.
Зринаєш  знову  у  думках  плеканні,
Стають  слова  рядками  в  рівний  стрій.

Дяка  тобі  -  очищення  сльозою,
Що  жмутком  літер  падає  із  вій.
Без  тебе  йшла  би  я  життям  слабкою,
Де  квітнуть  маки,  був  би  там  пирій.

В  зневіри  поприщі  не  дай  зачахти,
Роз’ятрюй  серце,  душу  ти  неволь.
Нові  вірші  нестимуть  світла  вахти,
Тепло  кохання    -  позивний  пароль.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

густар

З    роси    багряної    полуди,
Стрибнув    промінчик  у  вікно.
Єлеєм    тьохнуло    у  груди,
Розлившись    хмелем,як  вино.

Злетіла    музика  угору,
Заграла  скрипка  -  контрабас.
Черпав  Густар  із  медозбору,
Нову  мелодію  щораз.

Зорів  багряною  габою,
Кленове  листя  золотив,
Розводив  солодом  левкою,
В  діброві  фарбу  із  олив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519503
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

День народження на Припасаху

Пора  червлена  ,  осінь  мила,
Вдягла  багрянець  на  дворі.
Хмільну  медуницю  зварила,
Нас  пригощає  на  дворі.

Трудяга,  бджілонька  комаха,
Спекла  із  яблучок  пиріг.
Як  господиня  Припасаха,
Несе  в  подолі  на  поріг.

Прийшла    дарунок  передати,
В  такий  терпкий  і  трудний  час.
Із  Днем  народження  вітати,
Спішить  також  грушевий  Спас.

Щоб  повернулась  правда  в  світі,
Тепло  світилося  в  очах.
Веселка  дарить  вам  блакиті,
Щоб  освітить  терновий  шлях.

Майбуть  ви  в  Бога  заслужили,
Зболіла  ніжність  у  душі.
Я  ж  Вам,  щоб  довго  ще  любили,
Тепло  дарую  у  вірші.

   Поету  –  другу
         БОРОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519465
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


kulbabka

Будь мені, вересню, другом…

Хлюпнула  осінь  багрянцю
В  літній  притишений  сад.
Клич  мене,  серпню,  до  танцю
В  цей  вогняний  маскарад!

Пишні  оливкові  крони
Вкрив  золотавий  пилок,
Листя,  неначе  дублони,
Жевріє  поміж  гілок.

Зранку  молочні  тумани
Пряжить  вологий  ефір,
Лускають  стиглі  каштани,
Гепають  на  кашемір.

Яблук  медові  плафони
Сіють  лелітки  дрібні...
Скирти  вляглись,  мов  бізони,
На  обгорілій  стерні.

Поле  поголене  гладко,
Серпень  щетину  зібрав...
Хто  ти,  руденьке  хлоп'ятко
В  купелі  пряних  отав?

Первісток  осені?  Промінь,
Вкраплений    в  пізні  листи?
Серце  в  раптовій  судомі
Скапує  медом  густим.

Сонце  мольфарить  над  лугом,
Крильця  лоскоче  джмелю...
Будь  мені,  вересню,  другом
Й  тим,  кого  щиро  люблю...

Тим,  хто  не  тішився  цвітом
В  буйному  морі  весни,
Всім,  недолюбленим  літом,
Вколеним  жалом  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Дід Миколай

Проведемо ще вас у могилу на моїй, українській землі!

«Членувать  бля,  втопити,
На  Хресті    с.ка  укров  розпять».
Гниди  –  зайди  й  донецькі  бандити,
В  нашій  хаті  свиньми  верещать…

Де  козацькая  гідність  ходила,  
Слава  наша  сягає  століть.
Ворогами  розрита  могила,
Савур  –  пам’яттю  в  душах  болить.

Не  чекайте  пощади  звірюги,
В  п’яну  тундру  до  вас  не  йдемо.
                                                                   Ми  удома.  
Й  не  стерпим  наруги.
Вам  по  писку  ординці  дамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519311
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


kulbabka

Ще крок…

Ще  крок  до  перемоги,  мій  народе,
Один  лиш  крок,  але  який  важкий!..
Нема  шляхів  широких  до  свободи,
Лише  тернисті  і  вузькі  стежки.

Ще  подих  до  омріяного  волі!..
А  поки  задихаються  в  димах
Твої  калини,  верби  і  тополі,
Твої  багряні  маки  у  житах...

А  поки  кров'ю  скроплена  землиця
Щодень  палає  в  лютому  вогні
І  роздирає  грізна  блискавиця
Блакить  небес.  І  гинуть  у  борні

Твої  сини  за  правду  незбориму,
Бо  голос  крові  праведний  не  вщух!
Під  обстрілами  в  гіркотинні  диму
Гартується  незламний  їхній  дух.

Ще  крок  до  перемоги,  ще  лиш  подих,
Одне  зусилля  –  хай  і  надважке  –
До  справжньої  свободи,  мій  народе,
Бо  згине  зло  лукаве  й  нетривке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

ЗІ СВЯТОМ, ДРУЗІ

[b][i]Сьогодні,  друзі,  знову  свято…
Й  парад  військовий,  як  колись…
Хоч  Сходом  ратують  хлоп’ята,
Калини  соки  пролились…

На  стяг  Вкраїни  кров  пролита  –
В  жаркому  варимось  котлі!
Та  купину  не  опалити  –
Не  віддамо  і  п’ядь  землі!

У  цю  лиху  для  нас  годину
Всім  побажаємо  добра!
Ми  скоро  проженем  скотину,
Що  породила  чорна  гра!

Тож,  співвітчизники,  зі  Святом!
Хоч  свято  те  цей  раз  в  імлі…
Та    “буде  син  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі”![/i]
[/b]
24.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Валентина Ланевич

Обійму твою душу.

Ривком  відчаю  розірвана  сорочка,
Пальцями,  нігтями  впиваюсь  у  груди.
Ось  воно  -  серце!  
Тріпочеться  в  долонях  -  живе.
Візьми  його!  Візьми  мій  біль!
На  кристальному  теплі  кохання  замішаний,
Духом  бунтівним,  блудливим  підбитий.
Пригорни!  Занурюсь  в  тебе,  як  в  пісню,
Глибоко,  в  саму  серцевину  сутності  твоєї,
Гармонійність  духовності  вбираючи  -  зцілюсь,
В  блажестві  зміст  існування  свого  відчувши.
Без  нього  мертвію!  
Суха  гілка  на  дереві  зеленому,  вітрами  заштопана.
Пливу!  В  людській  штовханині  загублена,
Обперезана  звідусіль  її  енергетичністю,
Зникаю  у  ній,  втрачаюсь  -  мене  вже  нема...
Одна  тілесна  оболонка...Як  же  холодно...
Сонце  -  це  ти!  Я  тут  -  стою  перед  тобою!
Спали  мою  душу  оголену!  Віднайди  мене!
Впусти  в  своє  серце!
Розіллюсь  у  ньому  річкою  бурхливою,  повноводною,
Хвилею  ласки  небесної  обійму  його,
Обійму  твою  душу,  тебе  самого!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Дід Миколай

Як іудею без війни.

Нікчемне  нице  і  лукаве,
Кривавий  виплодок  пітьми.
До  трону  вилізло  плюгаве,
З  німої  волі  Сатани.

По  злій  іронії  природи,
В  відхожій  вирите  свиньми.
Ну,  як  кацапам  без  уродів.
Як  іудею  без  війни…

Коли  ж  згібіє  плем’я  суче,
Орда  хазарська  від  чуми.
Гей,  заметіть  вітри  колючі,
Щоб  загубились  і  сліди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519162
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку,
з  з  настоєм  трав  піалу...
В  душі  дзвенів
сріблястий  камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                 жити!
                         жити!
                                 жить!!![/i]

22.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ой Боже, як тебе любив.

Надворі  в  гаю  тихо  сутеніло...
Вже  Місяць  в  хмарах  свічку  запалив.
По  ставу  легінь    зважено  і  сміло,
До  лілей  білих  човником  поплив…

А  ми  у  вербах  вхмелені  кохались.
Ой,  як  тебе  ж  я  щиро  цілував.
Аж  хмарки  в  небі  томлено  зітхали,
Червлений  Місяць  в  човні  смакував…

Побігли  зорі  стрімко  до  кошари,
То  промінь  в  доли  досвідок  розлив.
Украв  ряденце  в  в  томленої  Мари,
Перину  в  хмарах  зорям  розстелив..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518757
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


kulbabka

Простромлена вишня

Простромлено  вишню  
призахідним  сонячним  списом,
черлені  листочки  
кривавлять  густим  каркаде...
На  лапах  нечутно
підкрався  допитливим  лисом
сатиновий  вечір  
і  згустки  багряні  краде.

Згортається  кров  
у  вишневій  пораненій  кроні,
зализує  лис  теплу  рану  
м'яким  язиком,
і  пирскають  краплі,  
немов  пелюстинки  червоні,
у  збанок  небесний  
зі  свіжим  парним  молоком.

Розтрушує  сажу  
дрібну  зореока  арабка
і  сипле  монети-зірки  
зі  свого  рукава,
вигойдують  віти  
медові  ліхтарики-ябка
і  дихає  пряно  
розпорена  лезом  трава.

В  тонку  паранжу
загорнулися  сонні  дерева,
у  тиші  вечірній  
думками  тривожусь  про  те,
що  серце  моє  –
то  простромлена  крона  вишнева,
що  теплою  кров'ю,  немов
пелюстками,  цвіте...

І  добре  мені...
І  така  моя  рана  приємна,
бо  списом  тонким
мене  вразила  світла  любов!..
А  ніч  за  вікном,  ніби  знахарка,
завше  недремна,
пораненій  вишні
нитками  затягує  шов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ніколи ми не станем на коліна.

Моя  прадавня,  бідна  Україно,
В  віках  стражденна    батьківська  земля.
Люблю  тебе  всім  серцем  до  загину,
Як    мати  любить  в  горі  немовля.

Тебе  віками  нищили  і  рвали,
Синів  найкращих  гнали  у  Сибір.
Собачі  діти  вдома  ґвалтували,
Щоб  ти  жила  біді  наперекір.

Схилю  в  зажурі  голову  й  заплачу,
Сльоза  скупая  котиться  з  очей.
Змахну  її  рукою  нетерплячу.
Нехай  в  Москві  не  тішиться  пігмей.

Збіжить  лиха,  прокотиться  година,
Розплата  гряне,  громом  перед  ним.
Ми  ж  ні  за  що,  не  станем  на  коліна.
І  не  впадем  в  ході  ні  перед  ким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Борода

Савур-Могила

Савур-Могила  стогне  по  ночах,
шматують  землю  вражії  фугаси
та  не  лякають  синьо  жовтий  стяг
своїм  оскалом  в  небі  над  Донбасом.

Курганом  слави  був  спокон  віків,
Курганом  волі  стане  у  прийдешнім
Савур-Могила  ордам  хижаків
по  самі  плечі  обрубала  клешні.

Козацьким  духом  дишеш  в  синяву,
відважним  ликом  бісиш  окупантів
твій  гордий  торс  в  Карпатах  і  в  Криму  -
неначе  вирок  всім  колоборантам.

Здіймайся  в  славі  до  самих  небес,
в  клейноди  волі  розмальовуй  крила,
нехай  долине  до  Господніх  плес
клич  перемоги  твій,  Савур-  Могило!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518214
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


MERSEDES

Біль сьогодення…

Україно  моя,  ти  гориш  у  вогні
І  болить  моє  серце  за  тебе.
За  свободу  твою  гинуть  кращі  сини,
Чорним  димом  закрилося  небо.

Розруйнований  Схід,  плачуть  діти  малі,
Пригортаються  тихо  до  мами.
Пропадає  дитинство  дітей  у  війні.
Смерть  -  убога  блукає  полями...

Чи  могла  Україно  повірити  ти,
Що  сестра  по  щоці  тебе  вдарить.
Забере  рідний  Крим  для  розваги  собі,
Зброю  в  бік  тобі  страшну  направить...

І  летять  з  відусюд  кулі  наче  джмелі,
Забирають  життя  у  народу.
Посилаючи  звістки  у  сім'ї  сумні,
Та  не  зломлять  вони  твого  роду...

Не  залишить  народ  Батьківщину  в  біді,
Бо  живуть  у  ній  мужнії  люди.
І  не  схибить  ніхто  у  жахливій  війні
Знову  мир  запанує  усюди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518076
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Борода

Збудуймо храм…


Збудуймо  Храм  Господнього  Тепла,
збудуймо  Храм  Господньої  Любові  -
в  серцях  своїх  збудуймо  Божий  Храм
та  поріднімось  в  нім  у  кожнім  слові.
Збудуймо  храм  на  місці  свіжих  ран,
на  місці  болю,  втрат  невідворотних,
збудуймо  в  душах  власних  Божий  Храм,
хранилище  для  янгольської  сотні.
Збудуймо  храм,  щоб  зупинить  війну,  
збудуймо  храм  із  паростків  любові,  
щоб  відспівати  втрату  не  одну
та  зупинити  проливання  крові.
Збудуймо  храм  без  страху  і  вагань,
хай  пам"ять  cтане  в  нім  іконостасом,
сонм  янголів  замість  блискучих  бань
зійде  з  небес  на  цю  святиню  нашу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518147
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Олекса Удайко

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  рай  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

І  вже  в  мені...  ти  граєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  З  тобою  ж  я  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ,  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці  шаленіть!
Я  донесу  її...  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014


Дід Миколай

Не буде місця в нас підлоті.

Внук  Мордехайчика  плюгавий,
Миршаве  бидло  Сатани.
Насіння  суче  і  двоглаве,
Вогонь  роздмухав  із  Орди.

Знов  крові  свіжої  схотілось,
Мутантам  хижої  змії.
Бабло  у  танці  закрутилось,
Не  сплять  іуди  й  шахраї.

Чого  ти  лізеш  в  Україну,
Побачить  хочеш  у  вогні?
Скоріше  ляжеш  в  домовину,
І  перевернешся  в  труні!

Засланці,  дау,  лугандони,
Розперезалися    вужі.
Та  вже  наведені  «понтони»,
Не  прижилися  в  нас  чужі.

Живуть  татари  і  євреї,
Давно  в  Україні  живуть.
Разом  із  нами  люблять  неньку,
Як  рідну  матір  бережуть.
 
А  цих  непрощених  чужинців,
Правнуків  злодіїв  і  вбивць.
Тобі  відправим  на  «гостинці».
Щоб  ти  дарунками  вдавивсь!

Не  тут  ваш  тато  народився,
Невже  забув  ти  сукин  син.
Бліц  –  кріг  тобі  тут  не  судився,
Ще    памятаєм      Чигирин!

Закінчать  зрадники  й  іуди,
Як  Брюховецький  у  петлі.
На  Чорну  Раду  вийдуть  люди,
Горіть  вам  в  пеклі  у  смолі.

Ми  мирні  й  добрі  українці,
Та  все  ж  не  стерпимо  хулу.
Ті  що  прийшли  раніш  чужинці,
Получать  й  вдома  по  .уйлу.  

І  нагадай  про  це  засланцям,
Не  знайдеш  раю  тут  жидам.
Не  має  місця  в  нас  маланцям.
Щоб  не  скінчили,  як  Саддам!

Спливли  Майдани  із  нірвани
З  Дніпра  водиці  зачерпнуть.
Могили  наші  і  кургани,
Криваві  хмари  розменуть!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517685
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олекса Удайко

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


tamriko

РОЗІРВАНЕ СЕРЦЕ

[i]
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  .  .
 Тобі  віддала  його  все.  .  .  
 а  Ти.  .  .  
 розірвав  на  шматки.
 А  я  проживу  
 і  без  серця.  .    .
 так  краще  мабуть.
 Не  буде  боліти  коханням.  .  .
 і  зможу  вночі  вже  заснуть.
 Не  буду  з  думками  все  воювати.  .  .
 і  плекати  віри  малий  жарок.  .    
 Просто  буду  жити.  .  .
 без  болю  в  серці.  .  .
 і  без  думок.
 Тебе  я  забуду.  .  .
 як  вчорашнію  зливу.
 Яка  лишь  скропила  
 своїми  сльозми  траву.
 А  та  від  вологи  піднялася.  .  .
 і  набрала  свою  красу.
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  
 Тебе...  забути  не  можу!
 Ти,  в  моїй  душі!
 Кохання  моє  ЖИВЕ!
 Його  не  вбити!
 Воно  СПРАВЖНЕ  і  МІЦНЕ![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517590
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


kulbabka

Занурена у музику дощів…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]

Занурена  у  музику  дощів,
У  сиву  органзу  краплин  прозорих,
Бреду  босоніж  в  мокрому  плащі
Повз  ліхтарів  яскраві  метеори.

І,  плавно  розсікаючи  озон,
Мов  плазму  океану  каравелла,
Вслухаюся  в  небесний  баритон  -
Розспівується  грозова  капела.

Б'ють  на  ударних  блискавки  прудкі
І  спалах  розсікає  темні  хмари!
Свої  перуки,  змоклі  і  важкі,
Обтрушують  на  во́гкі  тротуари

Акації  у  гранулах  краплин,
Мов  парижанки,  горді  і  високі!
Закутана  у  зливовий  сатин,
Вдихаю  шепіт  вулиці  крізь  кроки.

І  так  мені  спокійно  на  душі,
Пряде  вечірнє  небо  сивий  ку́жіль...
Пунктиром  обриваються  вірші
І...  плюскаються  у  дзвінкі  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Дід Миколай

Не буду я ні тліти ні гибіти.

Сходив  немало  в  долі  по  світах,
Тримав  жар  птицю  часом  у  долонях.
Життя  лишало  шрами  на  руках,
І  сивиною  вишило  на  скронях.

Ой  як  ще  хочу  жити  і  любить,
Зібрати  внукам  зорі  із  орбіти.
Допоки  можу  ворога  зустріть
Не  будуя,  ні  тліти  ні  гибіти.

Й  нехай  мої  згорьовані  слова,
Зупинять  зло  опльованого  літа.
Ще  буде  ранок,  скінчаться  «жнива»,
Бо  ж  мною,  буде  випита  цикута!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517341
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Знов  лютуєш,  люба?..  І  чого...
Так  кумедно  надуваєш    губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


kulbabka

Медовий Маковій

В'ялить  сонце  скошені  отави,
Яблучно-медово  пахне  Спас.
День  такий  криштально-золотавий  —  
Мерехтить,  немов  іконостас!

Ще  тривожить  плюскотом  грайливим
Плесо  невгамовна  дітвора.
Достигають  синьоокі  сливи
В  чепурних  садочках  і  дворах.

Гусне  медом  полудень  спекотний,
Шурхотять  позліткою  снопи,
Вже  позаду  липень  безтурботний,
У  полях  виблискують  серпи.

І  кипить  до  вечора  робота,
Виростають  скирти  у  рулон.
Де-не-де  торкнулась  позолота
Кущиків  смарагдових  і  крон.

Ще  так  ясно,  тихо  і  прозоро,
Хоч  і  чутно  осені  ходу,
І  пастельним  лагідним  декором
Узялися  яблука  в  саду.

Ще  душа  в  легкому  мерехтінні
Гладить  сонце  кінчиками  вій!..
Хоч  і  курить  пахощі  осінні
У  садах  медовий  Маковій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Борода

Їх обидвох забрали небеса

                                               Пам"яті  М.  Березового  та  А.  Дрьоміна




Їх  обидвох  забрали  небеса.
На  двох  героїв  збільшилася  пам"ять.
На  місці  бою  випала  роса
і  заблистіла  в  споришах  багряно.
Їх  обидвох  убито  в  один  день
та  навіть  смерть  не  розлучила  друзів,
а  попрощались  з  рідними  лишень
і  стрілись  знов  на  ангельському  прузі.
Один  Донбасом  роджений  герой,
а  другий  родом  був  із  Тернопілля  -
знялися  ввись,  щоб  зупинить  конвой,
що  наповза  з  країни  божевілля.
Не  розуміє  підлий  супостат,
що  він  програв,  продовжує  вбивати...
За  кожну  смерть  віддячимо  стократ.
Прощайте,  браття.  Помстимося  кату!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517156
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Олекса Удайко

СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

               "Світ  ловив  мене,  та  не  впіймав"-
                 Сказав  Сковорода,  обнявши  глобус.
                 "Біжи  за  мною,  не  лови  ти  ґав"-  
                 Сказала  ти,  спішучи  на  автобус...
               
                 Біжимо  разом  вже  десятки  літ
                 По  ниві,  де  квітують  рясно  квіти.
                 Нехай  не  він  нас  -  ми  впіймаєм  світ,
                 Що  нам  в  дорозі  зореносно  світить.  

                 10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516645
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 13.08.2014


kulbabka

Літо, немов марокканка

[img]http://www.patogh90.com/wp-content/uploads/0.890245001315292912_parsnaz_ir2.jpg[/img]

Літо,  немов  марокканка  в  тонкій  паранджі,
Мідний  пісок  обціловує  ніженьки  босі.
Дай  мені  руку,  дійдемо  удвох  до  межі,
Де  починається  теплою  охрою  осінь.

Очі  твої  –  антрацити,  глибокі,  мов  ніч,
В  їхньому  затінку  вкотре  ховаюсь  від  спеки...
Десь  в  павутинні  планет,  межи  світлосторіч,
Кличе  нас  мрія,  мов  острів  незнаний,  далекий.

Літо  танцює    саіді*,  оливкові  сни
Нас  накривають,  як  море,  розніженим  шовком!
Чи  бракуватиме  щастя  цього  восени,
В  час,  коли  вітер  завиє  покинутим  вовком?

В  час,  коли  міддю  обсиплються  пишні  сади,
Трави  обпалені  вкривши  важкою  парчею,
Стразами  з  неба  покотяться  краплі  води,
Клен  спалахне  під  дощем  і  погасне  свічею?

Як  бракуватиме  світла  цього  й  кольорів,
Шепоту  хвиль,  арабесок  тонких  силуетів!..
Соком  налиті  ренклоди,  немов  ліхтарі,
Сяйвом  наповнили  скель  дивовижні  мечеті.

Літо  гаряче,  мов  кава,  пікантно-терпке,
Тепле  каміння  пахтить,  мов  розпечені  праски...  
Дай  мені  руку,  збудуємо  свій  Марракеш*,
Щоб  не  прощатись  з  обіймами  літньої  казки!


[i]*Саіді  (Saidi  або  "Ракс  ель  асая")  –  східний  танець  з  тростиною.[/i]
[i]*Марракеш  (араб.[/i]  مراكش‎‎)  –[i]  одне  з  чотирьох  імперських  міст  в  Марокко.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516279
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Світлана Моренець

УМІТИ ВІДЧУВАТИ СМАК ЖИТТЯ

     
В  унісон  Тетяні  Лавинюковій  "Скільки  б  не  лишила  мені  доля..."
та  вказаним  у  неї  авторам.


У  вирій,  мов  птахи,  летять  літа,
щорік  летять  у  незворотний  вирій,
то  ж  стала  цінувати  неспроста
деньочки  до  межі  у  інший  вимір.

Весь  смак  життя    і  всю  красу  землі
вбираю  повні  груди  щохвилини!
Допоки  не  розчинюся  в  імлі,
мій  щирий  захват  білим  світом  лине!

2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516032
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Олекса Удайко

ОРІЯНОЧКА

                                     [b]  [i]NNnn

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Кладуть  свій  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Святковий  зорепад.

А  там,  в  небесній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад.

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені    
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвітить  в  нас  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  мóя,
За  те,  що  ти  дала…

Дала  натхнення  й  силу,
І  Віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.[/i]
[/b]

30.12.1995  
_________
*Міріади  невтілених  душ  –  монад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


kulbabka

Осінній дух

Осінній  дух  обкурює  снопи,
На  вітрі  шурхотить  суха  солома.
Поспи  ще  трішки,  вересню,  поспи,
Дозволь  набутись  літечкові  вдома.

Серпнева  спека  випалила  луг,
Вже  де-не-де  трава  руда,  мов  грива.
Нап'яв  ставок  вербовий  капелюх
І  спить  в  полоні  лагідного  снива.

Лящить  коса  в  отаві  запашній,
Пластки  шовкові  стеляться  під  ноги,
Вже  цвіркуни  в  мелодії  чудні
Вплітають  нотки  смутку  і  тривоги.

Осінній  дух,  мов  злодій  сторожкий,
Крадеться  тихо,  ледве  чутно  шерех,
І  календарні  видерті  листки
Відносить  вітер  на  далекий  берег...  

Де  тепле  море  лащиться  до  скель,
Де  гордих  пальм  пустельні  бедуїни
Обвили  ноги  органзою  хвиль,
Де  ніжність  оксамитової  піни

Змиває  на  піску  чужі  сліди
Під  сонячним  розжареним  софітом!..
Не  йди  ще  трішки,  вересню,  не  йди,
Дозволь  мені  набутися  із  літом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Олекса Удайко

ЩАСТЯ… БЕЗ ЩАСТЯ

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=_h_98esWyEY[/youtube]
Щастя*,  кажуть,  мало  щастя
Мати  ідола  совків...
Але  сталося  "нещастя"  -
Ідол...  в  небо  полетів.

Як  тепер  вам  жить,  миряни,
Без  такого  ось...  попа?..
Може,  взять  вам  інший  пряник  -
Брошку  Путлера  "пока"?

Бо  ж...  нема  без  того  щастя  
Тим,  хто  вірить  в  фетишизм...

...Та  покиньте  місто  Щастя,
Хто  сповідує  рашизм!

05.08.2014
_________
*Місто  в  Луганській  області.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515754
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Дід Миколай

Здоровля бажаю земляче і щастя під ноги кладу.

В  діброви  волинського  краю
Де  вітер  голубить  росу.
Де  часточка  рідного  раю,                                                
Привіт  тобі  віршем  несу.

Хай  наші  льони  світлоокі,                                            
Засвітять  в  сердечку  розмай.                                                                    
А  сині    озера  глибокі,
Здарують  в  душі  водограй.

Хай  хмари  на  сході  розгонять,
Зупинять  пекучу  грозу.
Довкружжя  осонням  напоять  
І  витруть  Вкраїні  сльозу.

Тобі  ж  я  мій  друже  бажаю,
Здоровя  і  віри  вкінець,
Хай  біситься  ворог,  я  знаю,
Прийде  динозавру  капець.

Веселки  збиратимуть  роси,
Заграє  цвіркун  по  ночах.
Вже  Мавки  розчісують  коси  
У  наших  привітних  лісах.

                                                   В.  Назаруку  до  дня  народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515714
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Олекса Удайко

ШЛЯХ ВАЖКИЙ І ПЛІДНИЙ*

                                       [b][i]Віталію  Назаруку

Шлях  важкий,  та  плідний
Ти  пройшов,  мій  друже…
Вів  себе  ти  гідно  
Та  й  не  сумував  дуже.
Хоч  ще  мало  знаю,
Та  горджусь  тобою:
З  літ  вершини  видно
Те,  що  звем  судьбою.
Та  тобі  я  зичу
Вниз  не  оглядатись!
Є  чого  ще  жити,
Є  в  чому  й  кохатись.  

Приспів:

Будемо  жити  –  будемо  пити,
Будем  здорові  –  будем  любити.
Будем  любити  –  будем  писати,
Щоби  серденько  нам  не  приспати.
Якщо  не  ниє  –  хай  воно  піє    
Словом  хай  щирим  душу  зігріє!

Слово  твоє  гідне
В  ґрунті  проросте:
Шлях  твій  є  побідним
Й  діло  непросте!
Біжимо  ми  разом  
Вже  немало    літ
Нивою,  де  рясно  
Нам    квітує  цвіт.
Нехай  і  не  він  нас**  –
Ми  впіймаєм  світ,
Той,  що  сонце  виніс
Нам  посеред  віт.  

5.08.14[/i][/b]
_____
*Сьогодні  відмічає  свій  черговий  ДНР
   наш  славний  Віталій  Назарук.  Йому
   моє  слово  і  ваші  поздоровлення!
**Йдеться  про  відомий  вираз-епітафію
     Григорія  Сковороди  "Світ  ловив  мене,
   та  не  впіймав".
 
   На  моїй  світлині  часточка  Волинського
   краю  (неподалік  від  м.  Луцька),  який
   дарував  життя  нашому  іменникові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515575
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


kulbabka

Океан навиворіт

[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]

Дівчинко,  ти  –  океан,  що  навиворіт!
Тиша  назовні  і  буря  всередині.
Серце  сльозами  солоними    вигорить,
Та  все  одно  очі  в  небо  підведені.

Што́рмами  доля  розгойдує  дні  твої,
Мов  паперові  тендітні  кораблики,
Знову  підставиш  бліді  щоки  вітрові!..
Ми  зі  світами  своїми,  мов  равлики:

В  декого  зовні  будиночки-мушельки,
В  декого  –  мікросвіти,  мов  галактики,
Гори  такі,  що  нікому  не  зрушити!
Хтось  в  океані  малесенькі  клаптики

Облюбував,  засадивши  оазами,
З  Богом  говорить  у  тиші  намоленій,
Хтось  за  гіркими  словами-образами
Прагне  сховати  думки  свої  зболені.

Дівчинко,  ти  ─  океан,  що  навиворіт,
Равлик  із  мушлею-світом  всередині.
Доля  людини  –  у  вічному  виборі,
Поки  приціли  ще  тільки  наведені…

Поки  немає  межі  неповернення,
Вільні  думки  у  польоті  високому,
Світла  душа  ще  нічим  не  осквернена  –
Ні  гіркотою  провини,  ні  докором…

Будь  комусь  мрією,  доброю,  чистою,
В  хащах  болотних  водою  прозорою!
Може,  якщо  не  зламаєшся,  вистоїш,  
Станеш  корабликом,  станеш  опорою...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Дід Миколай

Схаменися назад оглянися.


Щоб  в  дорозі  не  заздрить  чужому,
зупини  своє  я  на  межі.  
Не  бажай  зла  ніколи  й  нікому,
остуди  його  в  терпкій  душі.

Ще  спіткнешся  бува,  зупинися
не  порань  молодого  стебла,
оглянися,  назад  повернися
щоб  черпнути  води  з  джерела.

Бо  тоді  коли  трапиться  жити
і  так  схочеться  внуків  любить.
Може  доля  прийти  розчавити,
прямо  дома  в  порозі  зганьбить.

Де  б  не  був  ти,  дістане  розплата
в  світі  цьому,  як  вічність  стара.
Вона  завше  приходить,  до  хати
в  ясні  дні,  наче  вночі  Мара.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515061
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Vita V-D

Мені здається…

[b]Мені  здається,  зараз,  пахнуть  морем,  
Напірники  солдатських  матерів...  
Промочені  стражданнями  і  горем,
Їх  висушить  -  не  вистачить  вітрів.  

Солдатська  мати  -  наче  хрест  у  полі,  
І    стежка  є,  та  так  далеко  йти,  
Добратися  -  багато  треба  волі,  
А  потім,  в  серці  хрест  той  вік  нести.  

Як  заспокоїти,  чим  втішить,  що  казати,  
Коли  слова  ідуть  -  мов  крізь  стіну?  
Вона  б  давно  пішла  вже  воювати,  
Та...  не  пускають  сльози  на  війну.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514859
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олекса Удайко

НЕ ТЛІЙ ЛАМПАДНО

                                                               [b][i]  NNnn[/i][/b]

             [i]В  эту  ночь  я  буду  лампадой
             В  нежных  твоих  руках…
             Не  разбей,  не  дыши,  не  падай
             На  каменных  ступенях…

             …Я  буду  пылать  иконней  –
             Не  ты  ли  меня  зажег?
                                         [b]  М.  Волошин

Не  тлій  ти  мені  лампадно  –
Іконно  у  серці  палай!
Не  я  там,  на  сходах  падав,
А  ти  там  зі  мною  пила

Нектар  запізнілих  весен,
Отруту  сумуючих  зим...
О,  як  без  сталевих  весел
Пливти  за  маршрутом  твоїм?

І  як  осягнути  мозком
Нестримність  твоїх  орбіт,
Як  зрозуміти  –  бозна  –  
Бурхливість  твоїх  планід,

Де  люто  ревуть  буревії,
Й  вирує  стобальний  шторм,
Тремтять  діамантами  вії
Від  твоїх  неосяжних  норм!

І  враз  замовка  моє  серце
Від  здобутків  любові  й  втрат.
...Надривно  виспівує  скерцо
Під  скрипіння  до  раю  врат![/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олекса Удайко

РЯТІВНІ ПРИТЧІ. ТРИПТИХ

                                                           [b]  [i]NNnn[/i][/b]
                 [i]Людина  народжується  не  тоді,  
                 коли  з'являється  на  світ  –
                 коли  віднаходить  свою  систему  
                 координат  у  цьому  світі…  
                                                                       Ол.  Удайко[/i]

[b]1.  Зеленка
[/b]
Буває  так,  що  дитині  хочеться  розваги,  екстриму…
Вона    бере  самокат,  стрибає  на  одній  нозі,
Опираючись  нею  об  асфальтову  дорогу  
І  їде…  І  їй  здається,  що  швидшого,  комфортнішого  
Транспорту  у  світі  не  існує…  Летить,  не  бачачи
Дороги  перед  собою…  Та…  Ой,  оказія  –
Падіння,  рана,  біль,  плач…  Мабуть,  більшого
Болю  в  житті  наче  й  не  трапляється…  Тут  
Несподівано,  але  вчасно  на  допомогу  
Приходить…    Зеленка  –  
Проста  і  доступна  речовина  –
Барвник  –  діамантовий  зелений!
Умочив  квачика,  змастив  ранку  –
І  знову  –  на  залізного  коня…
Здавалося  б…  дріб’язок,    
А  яка    у  ньому  сила!
ЗЕЛЕНКА…

[b]2.  Нашатир[/b]

Буває,  що  вже  доросла  людина  ненароком…
Впадає  в  паморок…  Від  неочікуваної  події…
Смерть  близьких…  Переляк…  Нарешті…
Несподівана…  нерозділена…  любов…
Страх…  розпач…безнадія…світ  немилий…
Сидиш  на  якійсь  проміжній  станції  життя
І  чекаєш,  коли  настане…    очікувана  смерть.
Та  ось  “неочікувана  “  людина  підходить,
Справляється  про  твій  стан  і  виймає
З  сумочки…  нашатирний  спирт…  
Звичайнісінький  гідроксид  амонію.
Одна-дві  інтенсивні  "затяжки"  і…
О  Боже!  Паморок  проходить…
Знову  живеш…    Радієш…
Немов  нічого  й  не  було…
Тверезість,  ясність  розуму
…І  перспектив!
НАШАТИР…

[b]3.  Ґумка[/b]

Все  буває  в  дорослому  житті…  Таке  інколи  наробиш,
Що  й  собака  не  перескочить…    Таке,  що…
Ні  людям,  ні  собі…  Прикро…  Бридко…
На  душі,  в  серці…  Бр…А  мозок?  Той,  клятий,
Інколи  так  розгуляється,  що…
Хоч  в  “дурку”…    Галопіридол!    
Електрошок!  ..  Гамівна  сорочка!..
Та  трапляється  раптом…    людина…
Проста-простісінька,  як  правда…
Дає  тобі  саме  те,  що  треба…  
Засіб  від  всіх  негараздів…
Витираєш    все  із  пам’яті…  
Немов  застарілий  файл.
Немов  пляму  бруду…
І  знову  живеш!  
Радієш!
Твориш...
ҐУМКА…

31.07.14
_____________
*Примітка:  *З  днем  народження,  NNnn!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514801
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Микола Шевченко

Бузкове щастя (пісня на слова Лавинюкової Тетяни) !!!

Слова  -  Лавинюкова  Тетяна
Музика,  запис,  аранжування,  виконання  -  Микола  Шевченко

               Бузкове  щастя
   1
У  бузковім  саду,  у  бузковім  саду,
де  від  пахощів  п’яне  повітря.
В  п’ять  пелюсток  знайду,  в  п’ять  пелюсток  знайду,
квітку  я,  щоб  збулося  повір’я.

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!

     2
Відцвітає  бузок,  відцвітає  бузок,
але  щастя  бузкове  не  в’яне.
У  бузковім  тумані,  бузковім  тумані,
завжди  тебе  я  бачу,  кохана!

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514711
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Світлана Моренець

І ЩОБ НЕ РОЗУЧИЛИСЬ МИ ЛЮБИТЬ…

Злітає  час,  ковтаючи  роки,
ми  ж  все  зітхаєм  в  "нікольства"  полоні,
не  роблячи  і  поруху  руки,
щоб  з  горла  відірвать  його  долоні.
По  дітях  помічаємо  свій  вік,
по  друзях,  зрідка  бачених,  старіння.
Нестримний  час,  немов  гірський  потік,
несе  невпинно  в  сиве  покоління.
То  ж  ювілеї  вже  не  тішать  нас,
бо  молодість  казковим  сном  майнула,
та  в  пам'яті  зринає  повсякчас,
все  те,  що  серце  пройняло,  торкнуло.
Життя  кидало  нас,  мов  м'яч  в  тини,
як  віск  нас  м'яло,  згідно  з  планом  долі,
мажорні  приглушаючи  тони,
знебарвлюючи  кольори  поволі.
Різьбить  нам  зморшки  пережитий  біль,
лягають  сріблом  втрати  на  волосся...
Та  –  "в  піку"  бідам  –  грає  в  серці  хміль,
і  блиск  очей  згасить  їм  не  вдалося!
Ну,  а  душа  –  то  вічнеє  дитя!
Вона  про  вік  не  хоче  пам'ятати,
стріпнеться  від  образи  чи  биття
і  знову  б  їй  радіти  і  кохати.
Журба  і  смуток  –  цим  не  помогти,
не  здатні  ми  майбутнє  підмінити...
Не  так  важливо  й  те,  як  битий  ти,
а  як  ти  встояв,  зміг  все  оцінити,
що  додалось  душі:  добро  –  чи  зло,
любов  там  світить  чи  сичить  образа,
щоб  сумнівів  у  Бога  не  було,
хто  –  черепок,  хто  –  кришталева  ваза.
І  щоб  не  розучились  ми  любить!
Тепло  осіннє  нам  миліш,  ніж  спека.
А  сивина?..  Ну,  що  ж,  її  не  змить,
Та  справжня  старість  –  ще    від  нас  далека!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514453
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

                       [b]  [i]NNnn  [/i]  [/b]

Ти  спиш  –  мов  дитиночка:
Губами  прицмокуєш,
І  вогка  ще  спиночка,
Мов  в  купіль  умочена.

У  снах  посміхаєшся
Картинам  із  юності...
Мені  ж  позіхається  –
Чи  стане  ще  мужності?

І  йду  я  до  ванної
Із  думами  скромними  –
Уславить  осанною
Жагу  твою  стомлену...

Та  знов  повертаюся
У  тепле  ще  ложе  я  –
Без  тебе  я  маюся,
Без  тебе  не  можу  я...

31.07.2014

________
*Назва  та  ж,  та...  не  баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


горлиця

НАБОЛІЛО!

Тріщи,  ламайсь,  загарбницька  Росія,
Ти  ще  нікому  щастя  не  дала,
Приблуда  ти,  історії  повія,
Під  себе  все  чуже  завжди  гребла.

Та  час  прийшов,  і  знов  в  своє  болото,
Яке  гатила  тілом  козаків,
Провалишся,  московська  ти  голото,
Скінчиться  царство  підлих  хижаків.

За  кров  людську,  брехню,  підступсво,хамство,
За  все  заплатиш  ,світ  вже  зрозумів!
Фасад  упав  й  твоє  років    нахабство,  
Потягне  в  яму.На  це  ти  заслужив!

Знов    буде  синє  ,над  народом  ,небо,
Дозріле  жито,  сонце  буде  пить
І  сміх  дитячий  задзвенить  так  любо,
У  мирі    тихому  ,спокійно  будем  жить!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514242
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Олекса Удайко

"ГІБРИДНА" ВІЙНА

[b][i]Кажуть,  проти  нас  ведуть  війну  гібридну.
В  терміні  –  воєнний,  потаємний  смисл…
Та  гібридність    й  для  нон-профі  очевидна:
Не́долюди  в  Україну  подались!

Це,  відомо,  суміш    мері*  із  ведмедем,
З  мавпою  зеленою  чи  шимпанзе,
Клишоногий  лазить  в  вулики  із  медом,
А  примат  і  в  душу  вашу  заповзе.

Це  гібрид  підступності,  брехні  і  зради,
Ницості,  жорстокості...  May  be…
А  які  ж  ознаки  у  царя-тирана
Що  й  від  кого  він  успадкував  собі?  

Ленін,  Сталін,  Гітлер,  Мусоліні,
Франко,  Пот**,    Кадафі,  Асад  і  Хусейн  –  
Всі  в  геномі  Путіна!..  Всі  винні!
Та  найбільш  за  всіх  –  "кармічний"  Кім  Ір  Сен!    

Як  тепер  Мутанту  шкоди  не  робити,
Як  зідрать  з  лиця  присталу  кличку  Dieb***?
Вже  від  нього  помирають  наші  діти:
Падають  волошками  у  стиглий  хліб…

Ти,  зеброїд****,  цеападус****,  ненажера,
Виnлoдoк  мутантів-марсіан!
Вже  у  Леті  та  страшна,  жорстока  ера,
Де  палили  вчених  і  мирян…  

То  ж,  ката́бу****,    рафінований  гібриде,
Підтумок****  лукавий    Сатани,
Забирайся,  згинь  з  очей,  бандите,
Поки  не  "здонбасили"*****  штани!..[/i]
[/b]
9.07.14
______________
*Одно  із  племен,  яке  є  в  основі  сучасної  РФ.
**Пол  Пот  –  диктатор  Камбоджі.
***Ein  Dieb  (нім.)  -  злодій.
****Різновидності  гібридів.
*****Подібно  терміну-неологізму,  що  породила
                 Кримська  “ювелірна”  інтервенція  РФ,  –  
                 "скримздити",  пропоную  й  цей  неологізм:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510588

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514169
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014


kulbabka

Розмитою мозаїкою площ…

[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]

Розмитою  мозаїкою  площ
Пливуть  юрбою  мокрі  парасолі,
Липневий  день  закутався  у  дощ,
Скриплять  протези  залізничних  колій.

Кипить  буденна  звична  суєта,
Їй  і  дощі  не  стануть  на  заваді,
Свічадами  лисніють  болота́,
А  горобці  таким  розвагам  раді!

Дощ-піаніст  на  клавішах  дахів
Нові  акорди  пробує  сміливо.
Гортаю  давній  пам'яті  архів
Під  монотонне  замовляння  зливи.

А  там  таких  облич,  імен  і  дат,
Таких  дрібничок,  серцю  надто  милих!
Гіркої  кави  теплий  аромат
Моїм  легким  думкам  дарує  крила.

І  над  буденним  виром  суєти
Я,  мов  малий  журавлик-орігамі,
Лечу  в  далекі  пам'ятні  світи
По  рівній  дощовій  кардіограмі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Олекса Удайко

SPE SALVI*

                                                       [i]НАДЕЖДЕ  М**.

             Когда  все  дороги  заходят  в  тупик,  
             когда  разрушены  все  иллюзии,  когда  
             ни  один  луч  не  блеснет  на  горизонте,
             и  тогда  в  глубине  души  каждого  человека  
             остается  проблеск...  Надежды.

                                       Делия  Стейнберг  Гусман[/i]

[b][i]Однажды  утром  вдруг  ко  мне  явилась,–
Как  бы  со  странствий  дальних  воротилась,–
Звезда  Надежд...  Певец  ее  мятежный
Ее  так  долго  ждал.  
И  голос  нежный
Умолкшей  Музы  жаждой  слова  изнывал  –  
Перо  поэта  как-то  притупилось.

…Теперь  я  сызнова  живу,  радея
Живительному  пульсу  перемен...
О  Боже  мой!  Скажи  мне,  где  я?
Неужто  ты,  моя  о...  чудо-фея,
Раздвинула  простор,  теснину  стен,
Где  ярким  заревом  пылает  новый  День?

В  тот  День  мне  стоило  родиться  вновь!
Очистив  душу  от  тоски  и  скверны,
Избавившись  влекущих  вспять  оков,
Избрать  себе  тот  путь  едино-верный,
Чтоб  след  поэта,  труд  его  –  хотя  бы  в  меру  –
Сберечь  средь  нег,  мгновений  и  веков...[/i]
 [/b][/b][/i]
28.07.2014
_________
*Spe  Salvi  (лат.)  –  Спасены  в  надежде.  Вторая  
из  энциклик  (первая  -  спасение  в  Любови)  
Папы  Бенедикта  XVI.  Понятие  взято  из  Библии:  
«Ибо  мы  спасены  в  надежде.  Надежда  же,  когда  
видит,  не  есть  надежда;  ибо  если  кто  видит,  то  
чего  ему  и  надеяться?  Но  когда  надеемся  того,  
чего  не  видим,  тогда  ожидаем  в  терпении.»  
(Рим.  8:24).
**У  цьому  місяці  відсвяткувала  свій  день  
народження  (ДНр)  одна  із  поеток  нашого  
клубу  -  НАДЕЖНА  М.  Хто  не  вгавив,  той  
поздоровив  вчасно.  Я  вгавив,  та  після  ДНр  -  
можна,  хоч  цілий  рік!  Відтак  -  їй  моя  присвята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514033
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Віктор Ох

Бузкові міражі (V)

Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg
=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg[/youtube]


Розбудила  весна  мою  душу  і  тіло,
Змерзлі  мрії  нарешті  торкнулись  висот.
Срібло  снігу  зійшло,  його  тло  посивіле,
Розчинилось  в  теплі,  як  і  холод  невзгод.

Зацвітає  бузок  біля  двору,  під  тином,
Я  колись  посадив  на  весні  його  сам.
Ну  а  зараз,  чарує  він  кольором  синім,
І  на  нього  лягає  ранковий  туман.

Намалює  туман  в  світлих  контурах  мрії,
Нечіткі  твої  риси  в  ранковій  імлі.
Зі  снігами  зійшли  дні  холодні  і  сірі,
А  весна  розбудила  надії  мої.

Приспів:

   Планети  рух  іде  по  колу,
   Секунди  складено  у  дні.
   Ми  загубилися  з  тобою  –
   У  слові.  Часі.  Метушні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513872
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


kulbabka

У прадавньому лісі

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]

Прадавній  лісе,  вкрий  і  прихисти
Нас,  пілігримів,  у  своїй  дрімоті,
Де  сивих  гір  потріскані  хребти
Ряхтять  на  сонці,  ніби  в  позолоті.

Тут  зупинився  звичний  часоплин,
Мов  збився  з  ритму  суєти  мирської,
В  затишші  хвойно-букових  гардин
Гриби  собі  дрімають  в  супокої.

Вузенька  стежка  мохом  поросла  –
Ступати  м'яко,  мов  по  ковроліні,
Янтарним  воском  скапує  смола
І  мерехтить  у  теплому  промінні.  

Застигла  брила  ве́тха,  мов  ковчег,
Посеред  моря  зелені  і  моху,
Грайлива  річка  піниться,  тече
Отарою  овець  з  переполоху.

Фарбує  день  медовим  олівцем
Прозорі  хвилі,  схожі  на  цирконій.
Тут  кожен  з  нас  –  тендітне  деревце
У  мудрого  пралісу  на  долоні.

П'ємо  ковтками  спраглими  озон,
Вростаємо  у  пам'ять  корінцями.
Могутня  скеля,  дужа,  мов  бізон,
Згори  до  себе  манить  манівцями.

Тут  по  обіді  небо  в  молоці
Купає  соснам  чубчики  колючі,
Важкі  думки  летять,  мов  камінці,
У  пащу  прірви  зі  стрімкої  кручі.

І  вже  душа,  просвітлена,  легка,
В  обіймах  лісу  наслухає  го́вір.
Чиясь  міцна  невидима  рука
Збиває  хмар  подушечки  пухо́ві.

Така  краса,  аж  розум  солодить,
Очима  не  вловити  всю  палітру!
Тримаємось  думками  за  блакить,
А  крила  –  невловимі  руки  вітру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Світлана Моренець

ДАЙ, БОЖЕ, СИЛИ!


Пульсує  Всесвіт,  диханням  одвічним
задаючи  планетам  темп  і  ритми.
Планет  взаємодія,  таємниче
диктує  людським  долям  алгоритми,
котрі  ламають  часто  й  самі  долі
людини  чи  сім'ї,  а  то  й  країни,
раптово  і  неждано  чи  поволі
життя  і  щастя  нищать  на  руїни...
В  масштабі  Всесвіту  людина  –  атом,
що  в  хаотичнім  русі  може  збитись.
Коли  ж  розгін  бере  безжальний  фатум  –  
на  смерть  стояти  мусимо!..  Й  молитись...

                     26.07.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513620
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Ми ж будем знов любити і кохати.

Летять  роки,  як  коні  воронії,
як  повновода  річенька  біжать.
За  горизонти  мчаться  довгошиї,
сховатись  в  тінь  за  обрії  спішать.

Помчали  вдаль  не  стишились  в  галопі,
вчорашні  дні  примкнули  в  стремені.
Вдяглися  в  шаль,  невидимую  робу,
як  журавлі  сховалися  в  імлі.

Надворі  день  вбирається  у  шати,
відкрили  хмарки  очі  голубі.
Ми  ж  будем  знов  любити  і  кохати,
спивати  в  хащах  радощі  скупі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513670
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Жиди знову, як мессії.

Гудуть  вітри  буревії,
Глитайня  в  фаворі.
Де  ви  воїни  суворі,
СтрІльці  січовії.
Жиди  знову  за  мессію,
Вилізли,  як  змії.
Як  собаки  опостилі
У  своєму  стилі.

Лементують  в  ейфорії,
Верещать,як  свині.
Повсідалися  на  спині,
Наче  в  домовині.
Пишуть  рейтинги  фурії,
Колупають  в  стрісі.
Виріс  знову  десь  у  лісі,
Наче  ми  дурнії.

Йдуть  в  Парламент  лиходії,
Впевнені  й  щасливі.
Зупинітеся  блудливі
Не  кумарте  злії.
Знову  дзвонять  у  Софії,  
Схаменіться  миші.
Складіть  речі  свої  в  тиші
Й  не  будіть  до  дії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513508
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Таня Кириленко

Історія одного почуття

Я  просила  піти  -  воно  вглиб  заховалося  злякано.
Забажала  убити  -  й  воно  прикидалося  мертвим.
Потім  мовчки  в  куточку  Душі  закатоване  плакало,
Та  не  давало  себе  остаточно  зі  спогадів  стерти.

Воно  раділо  у  снах,  зітхало  важко  в  сумній  реальності.
Воно  не  вірило  ні  на  мить  у  свою  випадковість.
Воно  безглуздям  вважало  дотримання  норм  і  формальностей,
І  потихеньку  до  себе  привчало  мою  свідомість.

І  розливалося  в  серці,  й  під  серцем,  і  в  кожній  клітиночці...
Заполонило  собою  весь  простір  моєї  Душі  -
Чи  то  такий  є  найвищий  прояв  Божої  милості,
Що  анулює  складні  закони  земних  тяжінь.

Чи  то  завчасно  все  саме  так  і  було  задумано,
Щоб  дати  ради  сама  я  ніколи  йому  не  змогла,
Щоб  попри  все  хоч  на  мить  зазвучало  лункими  струнами
У  коридорах,  де  не  відділити  добра  від  зла.

25.07.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513491
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


kulbabka

Падаю в небо

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  все  вище  і  вище...
З  лівого  боку  не  серце,  а  чорна  діра.
Там,  піді  мною,  суцільне  димить  попелище,
Битва  триває  між  силами  зла  і  добра.

Голими  п'ятами  ковзаю  плавно  по  хмарах,
Мов  паперовий  кораблик,  що  з  бурі  війни
Вирвала  смерті  раптова  холодна  примара...
Мамо,  прошу,  не  шукайте  чиєїсь  вини.

Може  й  мене  хтось  покликав  тримати  це  небо,
Стати  на  варті  мільйонів  невинних  життів,
Поки  чужинська  орда  розкрадає  ганебно
Землі  мої,  наче  зграя  скажених  вовків.

Так  повелося:  хтось  мусить  собою  прикрити
В  пастці  скалічене  миру  тендітне  пташа,
Важко  злетіти  увись,  бо  крило  перебите,
Але  ж  яка  в  нього  вільна  живуча  душа!

Скроплене  кров'ю  загиблих,  воно  стрепенеться,
Змиє  високо  і  темінь  густу  розітне!..
У  відголоску  його  невмирущого  серця,
Мабуть,  пульсує  й  малесенька  частка  мене...

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  далеко-далеко,
Наша  хатина,  як  цятка,  ще  мить  –  і  нема...
Там,  піді  мною,–  пекельна  задушлива  спека,  
Попіл  кружляє,  немов  серед  літа  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Олекса Удайко

ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ

                                                 [b][i]NNnn[/i][/b]

       [i]Бо  знаю  я,  у  те  я  твердо  вірю:
       Як  ми  земний  звікуємо  свій  вік,
       Полину  я  в  ясне  сузір’я  Ліри,
       А  ти  помчиш  у  протилежний  бік.[/i]                                              
                                     [b][i]Дмитро  Паламарчук          

Згоріло...  Все....  Вже  сум  бентежить  груди.
І  серце  ятрить...  І  клекоче  біль...
«Тебе  нема,  і,  певно,  вже  не  буде»  –    
Луна  жорстока  правда  ізвідтіль.

...Там  буйним  цвітом  квітнуть  цикламени,
Там  ми  земний  завершуємо  біг...
Хай  фініш  наш  –  туманність  Андромеди,
Та  ти  помчиш  у  Овеновий  бік.

І  саме  там,  в  космічному  осонні,  –  
Не  в  віковічно-цвинтарній  імлі,  –  
Знайду  тебе  живу...  святу...  іконну,
Яку  кохав  і  пестив  на  землі.[/i][/b]

[i]25.09.08  -  25.07.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Дід Миколай

Ще поспівайте Аллілуя…

В  чужинськім  мареві  полуди,
Гадюки  й  ворона  гібрид.
Чужинське  воїнство  від  юди
З  печери  вилізло  на  світ.

Балділи  Гетьмани  в  дуеті.
Углиб  Майдану  спів  несло.
Сьогодні  їх  на  парапеті
В  захмарья  чуть  не  понесло.

Ще  б  пак.  Їх  виборці  іуди,
Що  «без  політики»  живуть.  
Принесли  «шапку»  їм  на  блюді,
Тепер  на  нас  вони  плюють.

Зіграли  в  зло  пітьми  сполуки,
Коли  над  Площами  гуло.
Тепер  втирають  тихо  руки,
Укравши  в  заводі  весло.

Нема  вкраїнців  в  тому  стаді.
Жидівське  зомбі  -  помело.
В  пітьмі  зплодились  біснуваті,
Тому  зарази  й  прибуло.

Не  можу  більше  я  мовчати,
Давно  печалі  душу  рвуть.
В  нас,  не  збудуєте  Пархати.
Ще  є  вкраїнці.  Не  дадуть!

                       Сором  обливає  серце,  коли  українські    і  Мер  співають  в  унісон  аллілуя  разом  із  збіговиськом  заблуд,  які  ніколи  не  брали  і  не  візьмуть  в  руки  зброю  щоб  захистити  рідний  край.  Зате  ця  нечисть  проголосувала  саме  так  ,  як  їм  "аполітичним"  була  дана  вказівка.  Ось  чиї  в  нас  жидопрезиденти  і  юдомери.  Гідність  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Дід Миколай

Хіба в них спільне з гоями буває.

Нуртує  біль  у  стомленій  душі
Аж  кров  густа  у  жилах  закипає.
Терпіння  вже  завмерло  на  межі,
АТО  чумне  і  досі  ще  триває…

І  мруть  герої  далі  на  війні.
Майдан  в  пітьму  по  тихому  зникає.
І  гірко  плаче  «Сотня»  у  труні.
Просніться  браття  просить  нас,  благає!

Кого  в  Гетьмани  вибрали  дурні,
Хіба  такий  добра  нам  забажає?
Чому  чужинець  знову  на  коні,
Хіба  в  них  спільне  з  гоями  буває?

В  криваві  ночі  сплакались  дощі,
Бліда  зневіра  в  муках  догоряє.
Відходять  в  даль  з  Майданів  міражі,
Лиха  недоля  луками  втікає.

Озвались  болем  дзвони  на  Січі,  
Дніпро  пороги  хвилями  здіймає.
Гримлять  на  кручах  душі  -  сурмачі,
Веселка  гідність  з  пам’яті  черпає!
 
                       АТО  має  тривати  кілька  днів.
                                                     П.  ПОРОШЕНКО.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513167
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


kulbabka

Криваві жнива

Криваві  жнива  на  моїй  волелюбній  землі,
Що  стала,  немовби  розпечена  лава  на  дотик...
Тут  замість  ракет  агресивних  прості  журавлі
Із  давніх-давен  розтинали  небесні  висоти.

Тут  ґрунт  засівали  не  гільзами  –  чистим  зерном,
Леліяли  хліб,  а  не  покручі  Буків  і  Градів,
Тут  завше  стрічали  смачним  калачем  і  вином,
Бо  здавна  велось,  як  у  всіх:  чим  багаті,  тим  раді.

Тут  вчили  синів  не  тримати  в  руках  автомат,
Не  битись  за  землі  чужі,  а  свою  боронити,
Щоб  кирзовим  чоботом  жоден  докучливий  "брат"
Святині  вкраїнські  зухвало  не  смів  очорнити.

Тут  вчили  любити  і  спадок  батьків  берегти,
Тут  пісня  й  молитва  кріпили  в  думках  і  у  праці...
Допоки  не  вдерлись  до  рідної  хати  "брати"  –
Загарбники  вільних  і  духом  нескорених  націй!..

Криваві  жнива  –  небувалий  рясний  урожай...
Втішайся  набутком,  кульгава  беззуба  потворо!..
Чи  є  у  жадобі  твоїй  ненаситній  межа,
Чи  знайдеться  світло,  що  здатне  поглинути  морок?

Ще  визріє  хліб  у  напоєній  кров'ю  землі,
На  чорній  золі  проростуть  чебреці  й  матіоли...
Та  вбиті  життя  –  заблукалі  навік  журавлі  –
Із  вічного  вирію  вже  не  повернуть  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Радченко

Сорок років разом (акро)

[b]С[/b]орок  років  разОм  ідемо,
[b]О[/b]гортає  кохання  нас  ніжністю.
[b]Р[/b]адість  щастя  в  серцях  несемо
[b]О[/b]чаровані,  вінчані  вічністю.
[b]К[/b]ожну  мить  пам'ятаємо  ми  –

[b]Р[/b]ізнобарв'ям  живуть  вони  в  спогадах.
[b]О[/b]криляли  нас  мрії  й  вели
[b]К[/b]різь  літа,  по  життю,  вверх,  по  сходинках.
[b]І[/b]  дві  доньки,  й  тройко    онучат  -
[b]В[/b]  нашій  долі  найкраще,  що  сталося.

[b]Р[/b]ідні  усмішки  й  синь  оченят  –
[b]А[/b]  хіба  ще  щось  більше  бажалося?
[b]З[/b]ірка  нашого  щастя  пала,
[b]О[/b]зоряє  нам  долі  стежину.
[b]М[/b]и  щасливі,  ми  маєм  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512908
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Мазур Наталя

Листи на фронт (Лист 2)

Здрастуй,  козаче!  Збирається  небом  пітьма.
Вечір  заходить  спочити  до  рідної  хати.
Виживи  там,  у  горнилі  воєннім,  солдате,
Маму  згадай,  що  лишилася  вдома  одна.

Місяць  ліхтарик  направив  у  сонний  садок,
Де  наливаються  яблука  п́інистим  соком.
Ти  не  впади  там  під  чергами  куль    ненароком,
Страху  липкого  нехай  не  повзе    холодок.

Жовтий  гарбуз  на  городі  зіп`явся  на  тин,
І  на  грядках  огірочки  пов`яли  від  спеки.
Будь  обережний!  Дивись,  уникай  небезпеки,
І  пам`ятай,  ти  зостався    у  мами  один.

Ненька-Вкраїна  для  всіх  нас,  козаче,  одна.
Щоб  не  топтали  її  вороги-супостати,
Всю  ніч  навколішки  молиться  сторожко  мати
Біля  відкритого  навстіж  німого  вікна.

22.07.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512904
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


MERSEDES

Ніжність…

Солов'їні  гаї  тихо,  тихо  шумлять,
Нас  запрошують  в  гості  до  себе.
А  у  травах  густих  ніжно  роси  бринять
І  мелодія  лине  у  небо.

На  прогулянку  в  поле  пішов  вітерець,
Розгойдались  стебельця  пшениці.
І  кохання  торкнулось  гарячих  сердець,
Нахилилась  верба  до  водиці.

Зазирнув  промінь  сонця  до  мене  в  вікно,
Прохолода  ввірвалась  до  хати.
І  волошками  вкрилось  земне  полотно,
Щоб  на  ньому  життя  вишивати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512846
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ МОЯ

       [i]Де  ти  зараз,  що  з  тобою?  
       Заблукала  ,  рідна,  де?
       Серце  рветься  вже  до  бою  –  
       за  величне…  і  святе![/i]
                                   [b][i]О.  Удайко                            

Я  славлю  ту  благословенну  мить,
Коли  зустрів,  відчув  тебе  я  вперше:
Вогненними  очима  променить
Жага  до  дій,  жертовності    і  звершень.

В  моїх  словах  вбачала  ти  туман,
Коли  я  присягався  на  кохання…
Хто  любить  –  не  сповідує  обман:
В  любові  сенс  життя,  а  не  в  обмані.

Любов  моя!  Мені  ти  не    клялась,
Не  зарікалась,  не  давала  слова.
Тобі  прощати  нічого…  й  не  час,
Не  варт  й  мені  просить  прощення  знову.

Блюзнірствуй  же,  свавілля,  лихослов,
І  зводь  з  ума,  і  насилай  нещастя!!!
Випробування  витрима  любов  –
До  болю!    Від  розлуки!  До  причастя!

Любов  моя!  Про  гіркоту  розлук
Не  споминай!  Будь  ніжною  зі  мною!
Від  уст  твоїх,  очей,  ланіт  і  рук
Хай  буде  тепло  й  лютою  зимою!..

Ти  добра,  чуйна  і  не  терпиш  зла,
Оазис  мій,  криниця  невичерпна!
Тебе  не  тішить  –  плавать  без  весла,
Не  прославляти  –  каятись  до  смерті.
 
Любов  моя!  На  тебе  без  надій
Свої  я  покладаю  сподівання…
Покличеш  же  –  життя  і  спокій  свій
Віддам  тобі!  До  краю!  Без  вагання![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Любов Ігнатова

Моїй племінниці…

В  душі  твоїй  гроза...  Та  це  минеться  -
Пройдуть  дощі  сльозинками  з-під  вій;  
І  знову  забринить  веселка  в  серці  
На  семиструнні  волошкових  мрій...  

Життя  без  бурь  не  можна  пережити  -
То  тут,  то  там  здіймаються  вітри...  
Та  після  зливи  -  яскравіші  квіти!  
Не  плач  ,Веснянко,  сум  з  лиця  зітри!  

Тобі  болить...  Я  з  цим  знайома  болем...  
Та  знаєш:    хто  живе  -той  відчува;
Бо  гірше  стать  сухим  покотиполем  -
Кому  потрібна  вИжухла  трава?...  

В  душі  твоїй  гроза?  Радій  озону  -
Очистяться  думки  і  почуття!  
Жени  подалі  заздрісну  ворону  
І  викидай  з  минулого  сміття!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014


kulbabka

Подяка липню

Смаглявий  липню,  вдячна  за  тепло,
За  карамельну  спеку  полудневу,
Що  цілувала  бронзове  чоло
У  тиші  парку  мовчазному  леву.

За  бірюзову  свіжу  акварель,
За  кужіль  хмар,  що  випряли  світанки,
І  за  медово-сонячний  коктейль,
Розлитий  у  квіткові  філіжанки.

За  огнедишні  пасадоблі  гроз,
За  мантри  вітру  у  густому  житі,
За  хвиль  атла́сних  лагідний  гіпноз,
Що  дарував  такі  чуттєві  миті!

За  органзу  духмяних  вечорів,
За  кастаньєтне  брязкання  цикади,
А  ще  –  в  густому  сяйві  ліхтарів
Арабки-ночі  профіль  шоколадний.

За  поцілунків  присмаки  хмільні
На  задніх  крі́слах  пізнього  трамваю!..  
Коли  прийдуть  осінні  тихі  дні,  
На  самоті  я  все  це  пригадаю.

Перегорнувши  спогадів  альбом,
Зап'ю́  солодким  чаєм  ностальгію...
За  липнем  липа  плаче  за  вікном  –
Вона,  як  я,  прощатися  не  вміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Олекса Удайко

В МОЇЙ ТВОЯ РУКА*

                                           [b][i]NNnn

Я  дивний  світ  пізнав  з  тобою  –  **
Дух  вічності  і  ліпоти!
І  стала  мрія  голубою,  
Як  тільки  появилась  ти.

І  небосхил  піднісся  вище,
Пісні  стинали  з  серця  бруд...
Воркують  голуби  у  висі:
Люби!  
               Твори!  
                               Лелій!
                                               І  –  будь!

Мені  не  хочеться  в  минуле  –
Майбутнє  бачу  не  в  імлі:
Бездомним    був...  Та  вже  забулось.
Мій  дім  –  і  в  небі,  й  на  землі!

Ясу  освяченого  неба
У  плесі  висвітить  ріка…
Та  в  небі  раю  вже  не  треба  –
Була  б  в  моїй...  твоя  рука.

21.07.  2014[/i][/b]
 _______
*На  замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад  власного  вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Любов Ігнатова

Без п'яти осінь…

На  годиннику  -вже  осінь  без  п'яти;  
Вже  легкі  злітають  павутинки  
У  безмежні  і  чужі  світи,  
Де  дитинства  жЕвріють  стежинки...  

Допивають  ранки  біль  думок  
У  жоржинах  дощового  літа,  
Де  рясніють  вишивки  зірок  ,  
Де  земля  ще  сонячно  -зігріта...  

Вже  потроху  з  вишні  капотять  
Теплі  дні  в  листковій  позолоті....  
На  годиннику  -вже  вересень  за  п'ять,    
А  мені  ще  в  осінь  неохота...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Шон Маклех

Тим, хто лишився в небі

                                     «…він  кожний  крок  зітханням  зважити  жадає
                                               і  підбирає  тиші  імено…»
                                                                                                                                                     (Райнер  Рільке)

Там  –  за  хмарами  –  тиша.
Там  –  над  хмарами  –  тільки  небо.
Високе  і  синє.
Може  тому  воно  так  нагадує
Вічну  дорогу  у  нескінченність.  
Ви  назавжди  полетіли  в  небо  –  
Чисті  й  прекрасні  люди.
Ви  залишили  нас  тут  –  
На  цій  Землі  божевільній
Серед  істот,
Що  ходять  між  нами,  людьми,
Що  так  нас  –  людей  нагадують,
Але,  які  не  мають  душі.
Які  одним  натисканням
Кнопки  на  залізній  почварі
Знищують  мрію
Радіти  сонцю  і  людям.
Ви  лишили  нас  тут  –  
На  цій  хворій  Землі,
Заповідали  сказати
Негідникам,  що  вони  негідники.
Сказати  вовкулакам,
Що  вони  вовкулаки.
Сказати,  що  не  можна
Землю  перетворювати  в  пекло.
Але  не  тільки…
Ви  нас  лишили  домріяти
І  дорадіти.
І  сказати  правду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


laura1

Молитва за Україну

О  Господи!  Ісусе  мій  святий!
Почуй  мою  молитву  сокровенну!
Дай  сили  нам  у  час  цей  не  простий,
Не  впасти  духом  і  пошли  благословення.

Врятуй  мою  країну  від  смертей,
Від  лютих  ворогів,  нена́висті    і  битви.
Спаси  і  захисти  наших  дітей,
Від  куль  безжальних  силою  молитви.

Почуй,  Господь,  мої  моли́товні  слова!
Прости  мене  й  народ  мій  за  провини.
Нехай  розсіється  й  розійдеться  імла,
Засяє  сонце  над  степами  України.

Хай  більше  не  страждають  матері,
Хай  не  приходять  свіжі  домовини.
Хай  не  вмиваються  кривавими  слізьми
Над  тілом  рідної  єдиної  дитини.

Почуй,  Господь  мої  моли́товні  слова!
Я  знаю,  що  ти  сильний  і  могутній.
Очисти  Землю  від  руйнації  і  зла,
І  дай  надію  й  віру  у  майбутнє.


Л.  А.  Маковей                                        18.  07  .2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Радченко

Скільки потрібно смертей

Скільки  потрібно  смертей,
Щоб  зачинилися  двері
В  пекло  війни.  В  чім  критерій
Звірів  з  обличчям  людей?

Як  вурдалаки,  п"ють  кров,
Душать,  вбивають,калічать
І  на  шляху  своїм  нищать
Віру,  надію,  любов.

Скільки  потрібно  ще  сліз,
Болю  і  відчаю,  й  страху?
Рідну  Вкраїну  на  плаху
Жадібність  тягне  і  злість.

Господи,  де  ж  та  межа?
Чорних  сердець  збайдужіння  -
Це  помилок  відгоміння
І  політична  іржа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512105
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Олекса Удайко

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Дід Миколай

В могилу котишся Ордо.

Вжахнулась  Арктика  й  Бермуди,
Війнуло  смородом  з  віків.
Великий  Луг  в  крові  по  груди.
Терпіння  вийшло  з  берегів.

Пігмеї,  дауни  й  іуди,
Впились  непрощені  смоли.
По  грішній  милості  паскуди,
Невинні  душі  розпяли...

Аж  триста  виродки  забрали,
Пограли      с.ки  у  лото…
Чи  хочуть  жити  не  питали.
Таке  в  бандитів  ремесло.

Нехай  поплаче  гнида  Мати.
Вам  до  «копили»  прибуло.
На  горизонті  час  відплати,
Готуйся  Путінське  х.йло.

Скінчились  баєчки  Езопа,
Прийшла  повістка  від  Богів.
Проснулась  грьобана  Європа,
Під  дикий  регіт  москалів.

То  щож,  догралися  чужинці?
В  могилу  котишся  Ордо.
Й  ми,  не  забули  українці,
Нас  також  триста  полягло.

Запам’ятай  піжон  масковскій,
Ще  не  закінчилось  АТО.
Не  заховаєшся  і  в  Юрський…
Спартанці  близько,  як  ніхто!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512165
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Любов Ігнатова

Літо

Бурштиново  -медовим  абрикосом 
Липневий  день  упав  мені  до  ніг;
А  десь  далеко  жовтоока  осінь 
Вплітає  хризантеми  в  оберіг... 
       
Збирають  сонце  працьовиті  бджоли, 
Наповнюють  по  вінця  стільники; 
І  бачить  сни  незвично  тиха  школа
Про  вересень,  про  учнів  і  книжки... 
       
У  прохолоді  річки  тане  спека, 
Малюючи  небесні  вітражі; 
І  походжає  повагом  лелека
По  щойноскошеній  ромашковій  межі... 
       
Цілують  хмарки  перші  ластів'ята,* 
Давно  вже  відзвеніли  пшеницІ...
Моїм  селом  від  хати  і  до  хати 
Блукає  літо  з  дощиком  в  руці... 
       

*  як  правило,  ластівки  мають  два  виводки  за  літо. 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Валя Савелюк

ПЕРЕД СВІТАНКОМ

перед  світанком  –  
перед  четвертою  ранку
незбори́мо  хочеться  спати:  
пові́ки  важко  злипаються  –
хоч  уставляй  сірники…
збита  з  то́лку  уява
запускає  «галю́ники»…
усілякі  страшил-ки

перед  світанком
у  дозорі  нашому  –  
за́тишок,
поміж  гілок  і  кущів,  у  високій  траві  –  
гречано-медо́ві  
удихаємо  аромати  –
не  можна  спати!..
зусібіч  од  розлитих  по  обрій  полів  –
драпірують  марлею  чату
м`які  тумани,
забинто́вують  на  березах  і  со́снах  рани
осколочно-рвані

липневий  світанок  –
уселе́нська  тиша…
і  листочком  ніде  ніхто  не  колише:

неугавні
вимерли  цвіркуни,
комарихи  –  і  ті
поснули,  си́ті,
у  непорушному  придорожному  житі

і  тільки  чата:
не  спати!  не  спати…

просочується
крізь  марлю  туману,
як  рана,
місцевого  значення  траса  –
осідає  роса:
у  оптичний  приціл  -  польова  ромашка,  
як  домашнього  молока  повна  чашка,  
на  майданчику  снить  гвинтокрил  –
лопасті  опустив,  наче  підбита  пташка:

на  все  осідає  роса  –
на  траву,  на  листя,
на  щомиті  готову  до  бою  
зброю  –
і  
на  нас  
із  тобою

бо  що  до  того  росі?..  
перед  росою  –  рівні  усі


17.07.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511862
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Олекса Удайко

ХРЕЩЕННЯ СЕРЦЯ

         [i]  [b]NNnn[/b]
                                 
                                   Скрещенья  рук,  скрещенья  ног,
Судьбы  скрещенья.
                                                                 
                                                         [b]Борис  Пастернак[/b][/i]

[i][i][b]    
Сплетіння  рук,
сплетіння  ніг,
сплетіння  душ  –  
хреще́ння  серця...
Мій  плач  –  не  звук,
страждань  поріг,
не  шепіт  
"клуш"  –  
надривне  скерцо.

Ти  –  там,  я  –  тут:
мій  плач  –  твій  сміх...
і  ніг,  і  рук  
 в  чаду  сплетіння…  
В’язання  пут:
мій  сум  –  твій  гріх,
долання  
мук,
чуття  боріння...

Не  остуди
тепло  долонь
і  ніжність    рук,  
не  мисли  зради.
Вернись  сюди,  
не  охолонь!..  
Тут  серця  
стук!  
І  сум,  і  радість..[/b].[/i][/i]
[youtube]http://youtu.be/LDTnAsfSnxY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511837
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Дід Миколай

Війну серед Раю стеріг…

Матусенько  їду  до  хати
в  труні  мене  друзі  везуть.
Щоб  дома  мене  поховати,
провести  в  останнюю  путь.
                       Приспів:
Як  чайка  поринула  зойком  у  небо.
Злетіла    у    вись    зледеніла    душа.
Серденько  стражденне  забилося  крепом
у    грудях    від    болю,    змаліле    пташа.  

До  гробу  схилилася  мати,
тулилося  горе  до  ніг.
Тугою  взаємної  втрати,
ридав  під  ногами  миріг.

   Приспів:

Просила  ж  синочку  лишися
бо  згинеш  в  чужому  бою.
Проснися  дитино,  всміхнися,
потіш  свою  матір  стару.

   Приспів:

Рідненький  я  в  небо  здіймуся,
впіймаю  там  зло  на  льоту.
У  кручі  Дніпрові  зірвуся.
лише  б  зупинити    війну.

   Приспів:

Де  в  Бога  заквітчані  врати
Де  сходиться  гідність  з  доріг,
країни  моєї,
ПАРХАТИЙ  з  Дияволом  клятий,
Війну  серед  Раю  стеріг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511773
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Валентина Ланевич

Милую тебе думкою.

Молодимось...Літа  ж  накинули  вузду,
Коле  у  боці:"Ой,  -  стріряє  в  спині,  -  ай".
А  серденько  так  б’ється,  стежкою  іду,
Милую  тебе  думкою,  люблю  і  край.

Клен  щось  шепоче,  схилившись  до  тополі,
Тріпоче  листям  та  -  у  відповідь  мовчить.
Перебачив  клен  вже  у  житті  доволі  -
Цінує  радість  ту,  яку  дарує  мить.

І  соловейко  витьохкує  своєї,
Бере  найвищу  ноту  -  співає  душа.
Долі  не  бажаю  собі  нічиєї,
Правда,  за  шал  же  вчинків  розум  і  карта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Дід Миколай

Європа продажна мовчить.

Коли  Україна  життя  прокляла
І  ціла  могилою  стала.
Як  сльози  котились  і  в  демона  зла,
Європа  мовчала.
                                                   О.  Олесь.

Коли  Україна  страждала
й  коли  Україні  болить.
Європа  продажна  шалава
у  нас  за  спиною  мовчить.

З  улуса  ординська  навала,
укрила  небесну  блакить.
Закохана  хитра  й  лукава
за  спиною  знову  мовчить.

На  гідність  давно  вона  чхала,
вигоду  ловила,  як  мить.
Бандитам  вона  догоджала
й  тепер  за  спиною  мовчить.

Чи  раз  вона  нас  вже  здавала,
погляньте  в  глибини  століть.
По  милості  їхній  страждали,
вона  ж  за  спиною  мовчить.

Тож  плюньте  на  сімя  недбале,
воно  ж  на  біду  свою  спить.
Аби  лише  нас  не  кусало,
нехай  за  спиною  мовчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510773
дата поступления 11.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Дід Миколай

Чаклун купався в спокої наживо.

Звучала  пісня  тихо  і  журливо
в  гаю  зеленім  вечір  замовкав.                                              
Чіплялись  струни  зрадливо  й  манливо,
діставши  ноти  ніжні  із  октав.                              

У  дику  пущу  промінь  полохливо,
у  прохолоду  втомлено  втікав.
В  красі  горішній  вітер  соромливо,                                  
в  вечірній  тиші  верби  колихав.

У  стайні  Місяць  солодко  й  пестливо,  
зірок  сестричок  в  сяйво  пеленав.    
Скінчив  роботу  швидко  і  ревниво                                                                          
у  плавнях  красень  милу  виглядав.

Драбину  скинув  впевнено  й  сміливо,
звабливі  перли  з  припічка  дістав.
Обняв  лілею  міцно  і  щемливо,    
свою  кохану  в  груди  цілував.

Чаклун  купався  в  спокої  наживо,  
розкинув  чари  -  поли  серед  трав.
Як  той  юнак  закоханий  у  диво
по  дивохтиву  стежкою  ступав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511604
дата поступления 15.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 64 (Олена Iськова, Крилата )

Олена  Iськова

   [b]Я  вернусь[/b]

З  кожним  пострілом  на  скронях  сивина.
І  щодня  летить  душа  чиясь  до  зір.
Вдома  ти  залишилась  одна.
Я  вернусь,  кохана,  просто  вір.

                         Приспів:
   Пригорнусь  до  тебе  хоч  у  снах,
   Незабудки  заплету  тобі  в  косу.
   Буде  в  нас  іще  омріяна  весна.
   Лиш  Вітчизні  мир  я  принесу.

Знову  бій  і  знову  хтось  летить  увись.
Не  буває  на  війні,  на  жаль,  без  втрат.
Тільки  ти,  моя  любов,  молись.
Я  вернусь.  Ну  все,  у  бій  пора.

                       Приспів.

Принесе  нам  мир  голубка  на  крилі
І  страшній  війні  прийде  нарешті  край.
Линуть  в  вирій  душі-журавлі.
Я  ж  вернусь.  Лиш  ти  мене  чекай.

                         Приспів.

=============

 Крилата

[b]УКРАЇНО,  НЕНЬКО  ТИ  МОЯ!  [/b]


Україно,  люба  мамо,  ти  в  біді.
Нелегкі  часи  у  тебе,  нелегкі.
Біль  гризе  свідомість,  наче  тля.
Йде  війна,    вбирає  кров  земля.

                               ПРИСПІВ:
Україно,  ненько  ти  моя!
Сили  й    помисли  віддам  тобі  усі.
Ти  умиєшся  водою  з  джерела,  
На  весь  світ  засяєш  у  красі.

Там,  де  кулі  свищуть  і  вогні  горять.
Наші  хлопці  мужньо  в  захисті  стоять.
Повернути  хочуть  краю  мир,
Зупинить  війни  кровавий  вир.

Знаю,  буде  перемога,  прийде  час.
З  нами  правдонька  свята  і  Бог  за  нас.
Ми  відродим  край  наш  із  руїн.
Станем  гідно  в  славі  між  країн.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511370
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Любов Ігнатова

Спасибі друзям і рідні за привітання

Мої  хороші,  сонячні  і  світлі,  
Я  вас  люблю  і  дякую  усім  
За  те,  що  ви  теплом  в  мені  розквітли,  
Зростили  сонце  в  серденьку  моїм!!!!  

Я  кожному  із  вас  бажаю  щиро
Любові,  щастя  і  безмежних  благ,  
Здоров'я,  злагоди  з  собою  й  миру,
Не  втратити  душевних  рівноваг!!!  

Я  вас  люблю,  і  завжди  разом  з  вами  
Де  б  не  була  я,  де  б  ви  не  були;  
Щоразу  обіймаю  вас  думками  ,
І  хочу  захистити  від  імли...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511401
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


kulbabka

Мандри літа

Гусне  спека  яблучним  сиропом,
Смалить  сонце  кучері  беріз,
З  дня  у  день  мандрує  автостопом
Юне  літо  з  купою  валіз.

Модні  джинси,  кепка,  мокасини
Із  квітковим  принтом  —  супер  стиль!
Миготять  вітрильників  чуприни
В  бірюзі  шовкових  море-хвиль.

А  у  літа  —  бронзова  засмага,
Мерехтливі  стразики  в  очах!
Вітерець,  закоханий  стиляга,
Причепивсь  до  літа,  мов  реп'ях.

Дражнить  струни  сонної  гітари,
Щось  мугиче  лагідне  під  ніс...
Начепивши  модні  окуляри,
З  чередою  напханих  валіз

Знов  мандрує  літечко  русяве
Там,  де  море  —  чиста  бірюза,
Де  толочить  викохані  трави
Спересердя  вершниця-гроза...

Де  шумлять  грайливі  водоспади,
Скелям  білять  голі  кістяки,
Де  на  плитах  кінчиком  помади
Хтось  послання  пише  у  віки...

Де  пісок  пилюкою  із  міді
Прилипає  до  вологих  п'ят,
Де  гасає  липень  на  боліді,
Розвіває  платтячка  в  дівчат.

Там  в  кав'ярнях  до  міцної  кави
Додають  справжнісінькі  казки,
Юне  літо,  миле  і  смагляве,
Тістечком  ласує  залюбки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
дата поступления 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Олекса Удайко

ЩО ТАМ ЗІ СХОДУ ДЕБІЛІЄ?

       Відійшов  у  вічність  патріарх
       Київський  і  всея  України  Володимир.
       Земля  йому  пухом!  Парафіяни  ждуть
       нового  настоятеля  УПЦ  МП.  І  думають...
       Є  над  чим...    Щоб  не  схибити  ще  раз...

Що  там  зі  сходу  дебіліє
І...  ароматом  так  несе?..
То  меря  прагнення  леліє
З  собою  в  пекло  взяти  все...

Щоб  всім,  мовляв,  було  –  як  треба,
Щоб  всі  мовчали:  ні-ні-ні...
Щоб  дуб  морений  –  аж  до  неба,
Щоб  Божий  світ  –  лиш  у  вікні,

Що  пастві  прочинив  "намісник"
Святого  Бога  на  землі
Кирило  –  вupoдoк-зловмисник,
Що  сіє  зло  в  кадильній  млі...

Це  той,  що  зброю  освящає,
Щоб  йшов  на  брата  з  нею  брат,
Що  Бога  в  серці  вже  не  має
Й  свободу  мріє  відібрать.

Це  той,  що  р'яно  захищає
Гнилий  і  дикий  панславізм...
Та  кожен  з  жахом  хай  згадає
Той,  що  тортурив,  комунізм!

І  хай  гадають  християни,
У  котру  церкву  їм  іти.
О  УПЦ-парафіяни,
Зніміть  Кирилові  хрести!

Свободу  совісті  недаром
Дає  вам  Основний  Закон*:
Розстаньтесь  з  "братовим"  базаром  –  
Нема  сумлінню  перепон!

09.07.2014
______
*Конституція  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510244
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


kulbabka

Коли спіткнешся…

Коли  спіткнешся,  думай  про  політ,
Не  про  каміння,  а  про  світлі  зорі.
Яким  стрімким  не  був  би  цей  кульбіт*,
Над  долею  твоєю  Бог  в  дозо́рі.

Коли  життя  закрутить  дикий  вир,
Свободи  смак  вдихни  на  повні  груди!
Нехай  душі́  чіткий  орієнтир
Убереже  від  фальші  і  облуди.

І  вір  собі  на  зло  усім  вітрам,
Усім  життєвим  пасткам  і  невдачам,
Хай  віри  непорушний  світлий  храм
Плекає  серце  мудре  і  терпляче.

Хай  ніжний  порух  чистої  весни
В  тобі  розбудить  вічне  і  високе!
Коли  спіткнешся,  крила  розгорни,
Спрямуй  у  небо  невагомі  кроки.


[i]*Кульбіт  -  переворот  вперед  через  голову  з  опорою  на  руки.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Віктор Ох

Dance Me to the End of Love

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Леонарда  Коена)

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/5/92/172/92172076_large_8565_leonardcohen.jpg[/img]
------------------

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=ye6JssTdnvw[/youtube]

[b]Доки  є  у  нас  любов[/b]

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


Я  б  твоєю  вродою  тішився  завжди!
Як  вавілонянка    рухаєшся  ти.
Покажи,  чи  все  в  тобі  я  уже  знайшов,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!


В  себе  на  весіллі  ще  зтанцюєм  ми.
В  танці  мене  мила  ніжно  обійми.
І  вершин  досягнем,  і  дійдем  основ,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


В  танці  поцілунки  втаємничимо.
Згодом  своїх  діток  ще  народимо.
Танець  то  наш  сховок,  він  нам  як  покров,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!

===============

[b]Dance  Me  to  the  End  of  Love[/b]

[i]  (  Leonard  Cohen)[/i]

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  'til  I'm  gathered  safely  in  
Lift  me  like  an  olive  branch  and  be  my  homeward  dove  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Oh  let  me  see  your  beauty  when  the  witnesses  are  gone  
Let  me  feel  you  moving  like  they  do  in  Babylon  
Show  me  slowly  what  I  only  know  the  limits  of  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  wedding  now,  dance  me  on  and  on  
Dance  me  very  tenderly  and  dance  me  very  long  
We're  both  of  us  beneath  our  love,  we're  both  of  us  above  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  children  who  are  asking  to  be  born  
Dance  me  through  the  curtains  that  our  kisses  have  outworn  
Raise  a  tent  of  shelter  now,  though  every  thread  is  torn  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  till  I'm  gathered  safely  in  
Touch  me  with  your  naked  hand  or  touch  me  with  your  glove  
Dance  me  to  the  end  of  love

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509869
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Олекса Удайко

КУПАЛЬСЬКА НІЧ

                                                             Святу  Івана  Купали

Сьогодні  Україна  святкує  день  Івана  Купали  -  
традиційне  свято  слов'янських  та  неслов'янських  
народів  Європи.  Всі  ми  йдемо  в  ліс  шукати  квіт  
папороті...  Хай  ця  акція  стане  для  нас    
             СИМВОЛОМ  МИРУ  І  ЗЛАГОДИ  
                                             в  Україні...  
символом  єднання  всіх  народів,  які  населяють  
нашу  славну  Батьківщину.  Ну  а  тим,  хто  прийшов  
сюди  не  з  добром,  нехай  Купальська  Ніч  буде  
останню  на  нашій  багатостраждальній  землі!

Давайте  привітаємо  зі  святом
членів-доброзичливців    
і  гостей  нашого  клубу!

СЛАВА  ЄДИНІЙ  НЕДІЛИМІЙ  СУВЕРЕННІЙ  УКРАЇНІ!

[youtube]http://youtu.be/DmeGyJJwekM[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509593
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Борода

ЧАС

Він  то  летить,  а  то  повзе,  як  віз,  -
вибоїни  колесами  рахує.
Він  -  злету  мить  чи  болісний  надріз,
котрий  ятрить  роками  і  лінчує.
Несправедливо  та  щасливі  дні  -
стрімкі,  нестримні,  як  птахи  у  небі,
а  дні  тривожні  -  наче  кораблі,
які  завмерли  в  гавані  на  рейді.
Він  -  вимір  літ,  мереживо  епох,
маяк  прийдешнього,  минулого  зарубки,
його,  як  Світ,  створив  з  любов"ю  Бог,
навчив  лічити  прогріхи  й  здобутки
Він  -  ор"єнтир,  безмірність  і  доба,
він  -  наче  дзвін,  що  кличе  до  звитяги,
він  -  богатир  і  таїнства  габа,
вимір  Життя,  його  одвічна  сага.
Cучасник  епідемій  і  стихій,
ровесник  війн,  повстань  і  революцій  -
він,  як  вояк,  завжди  спішить  у  стрій,
константа  дій,  огранка  еволюцій.
Він  -  і  суддя,  бо  всі  земні  гріхи,
як  через  сито,  мовчки  пропускає,
шле  в  небуття  чи  пам"яті  віки,
когось  карає,  а  когось  прощає.
Та  не  прощає  вбивць  і  паліїв  -
за  кров  і  зраду  особлива  плата,
то  незагойні  рани  на  Землі,
за  них  Творець  велить  відповідати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509608
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


tamriko

Навіщо далі жить?!

Як  важко  жити,  
коли  тримає  лише  пам'ять
і  ти  живеш  заради  тільки  почуття.
Яке  в  грудях,    
у  серці  тім  маленькім,
а  світ  і  доля,  
як  та  хмара  чорна  і  сумна.
Немає  сонця,  
світ  не  білий,  
а  ти  розп'ятий,
наче  на  хресті.  .  .
Ти  тягнеш  віру  і  надію,
а  руки  геть  не  слухають  тебе.  .  .
Судомить,
кожну  кістку  в  тілі  
і  ти  не  знаеєшь  
куди  далі  йти.  .  .  
Душа  так  вірить...  
і  в  серці  є  надія.
Але  ж  закриті,  
сукнОм  тЕмнІм,  
вікна  всі.
Ти  відкиваєш,  -  не  відкрити.  .  .
ти  роздираєш,
Знову  вони  є...  
І  просиш  в  Бога,    
лише  сили  
й  віри,    
щоб  дав  можливість  тобі  дійти.
А  що  тримає  в  цьому  білім  світі,  
...  тебе?  
За  раді  кого  далі  жить?..
Коли  весь  час  втрачаєш.  .  .
Навіщо  далі  жить?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509414
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Шон Маклех

An Íoslainn

                       «…  До  того  часу,
                                 Як  Господь  задмухає  зірки,
                                 І  небосхил  залишить  Місяць
                                 Зів’янувши  трояндою  блідою…»
                                                         (Вільям  Батлер  Йейтс)

Коли  ірландці  у  дірявому  човні  надії
Вирушали  скорботної  п’ятниці
У  нескінченність  океану  порожнечі,
Між  ними  і  холодною  водою  днів
Була  тільки  шкіра  бика  –  чорного,
Як  наші  ірландські  ночі  
(Бо  не  завжди  у  нас  були  дні  –  
Не  все  ж  коту  масляна,
Як  говорять  веселі  анти),
І  все  ж    ми  пливли  (не  знаючи  для  чого),
Замість  вітрил  здіймаючи  віру,
Але  зустріли  за  морем  тільки
Негостинний  острів  Оєр  Талун,
Що  годився  хіба  для  відлюдників,
Що  не  родив  навіть  трави  вівцям,
Що  гірчив  як  ненависть.
Там  ми  знайшли  свій  олтар
Для  молитов  відчаю,
Там  ми  тікали  від  суєтності
Світу  цього  грішного,
Там  замість  хліба  ми  дякували  за  камін,
Там  замість  радості  ми  вітали  буття,
Там  ми  вчилися  цінувати  тепло,
Будувати  не  хижки  –  келії  з  каменю,
І  ловити  рибу  слизьких  років…
Аж  доки  не  прийшли  вікінги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509298
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Олекса Удайко

ІЛЮЗІЯ: NNnn

                                                                                     
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся…    Сонце…  Спокій…  І  –  Вона…
Така  солодка...  Недосяжна...    Мила...
Нехай  і  так!  Та  на  душі  –  весна…
Я  вдячний  їй...  Вона  все  породила…

Доторкуюсь…  її  пухленьких  уст
І  гладжу  в  смак  скуйовджене  волосся…
А  в  голові  думок  приємний  хруст  –    
Колише  ніч  у  па́холка*  коло́си…

А  з  попід  брів  тече  зваблива  млість    
Очей  стрімких...  прудких...  каро-зелених…
І  вже  здається,  щастя  твоє  –  гість  –  
На  відстані  руки…  Густе...  Шалене…

І  лиш  до  тебе,  Недо**,  дотягнусь,
Як  ти  вже  тут...  В  мені...  в  уяві...  в  серці...
Я  враз  змахну  роки,  немов  той  гнус,  –
І  знову  ми...  у  божевільнім  герці.

...Та  в  двері  –  несподіваний  дзвінок...  
Солодкі  свічі  гаснуть...  Враз...    Реальність.
Життям  невдало  сплетений  вінок:
Весна  –  у  ро́здріб...  І  –  мізерна  малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут  у  значенні  -  парубок,  хлопець.
**Неда  (мовою  фарсі)  -  голос,  поклик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Левчишин Віктор

Тій, що пішла

Смерть
Невблаганна,
спокійна,
але  заклопотана,
Нарешті  торкнулася  серця  мого,
І  любов,  що  жевріла  під  попелом,
Сконала.
Дзеркальце
Не  спітніє  під  диханням,
Не  всміхнеться  раптовому  променю.
Остаточно  все  розчавлене,
Не  почути    тепер  навіть  стогону!
Десь  з  третини  дороги  до  смерті  цієї
Ти  прокляла  мить  нашої  зустрічі...
Дивак:
я  довго  шукав  панацеї!
От  і  знайшли  мене.  
Везучий!
От  і  маю  Іншої  руки,
Інші  очі,  раді  мене  милувати,
Але  зустріч  нашу  не  хочу  забути,
Як  і  не  можу  проклясти.
Я  перед  Долею  долу  схиляюся,
Цілую  Долі  долоні,
Бо  зустріч  з  тобою  щастям  каралося,
Хоч  дихання  смерті  було  біля  скроні.

Смерть,
Невблаганна,
Спокійна,
З  холодом  попілу,
Нарешті  торкнула  серце  моє
І  любов,
Жалюгідна  та  заклопотана,
Вмерла.

К.
01.08.1977
*******
"Печаль  Горгони"          216  х  325;
офорт;  08.10.1977

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509305
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Таня Кириленко

Подорож до Центру

Бракує  гучності,  аби  відчути  тишу*,
Щоб  заглушити  звуком  решту  світу,
Яку  тепер  не  хочу  розуміти.
Я  нині  лиш  на  трохи  з  нього  вийшла.

Лишитись  наодинці  із  собою
Й  читати  серця  давні  таємниці,
Що  сховані,  немов  на  дні  криниці,
У  місці,  недоступному  для  болю.

І  розпочати  подорож  до  Центру:
Розтанути  в  потоці  його  світла
Так  легко  і  практично  непомітно,
Всю  кіптяву  думок  порожніх  стерши.

Та  врешті  повернутися  назад,
Ступивши  крок  у  нескінченний  гамір,
Відчути  іншу  землю  під  ногами,  
І  далі  нею  мчати  навздогад...  

02.07.2014

*Іноді  хочеться  сховатися  від  зовнішнього  шуму  за  музикою  в  навушниках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508814
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Світлана Моренець

МОВ ГАРНІ СНИ….

Як  гарні  сни,  що  не  змело
життя  вітрами  і  снігами,
ці  згадки  –  їдемо  в  село!
В  дитинство.  В  спогади.  До  мами.
Там  всі  стрічають,  мов  рідня,
святково  прибрано  в  хатинці,
веселий  гамір,  метушня  –
це  йдуть  сусіди  по  гостинці
і  глянути  на  "гороцьких",
узнати  першими  новини
й  оповістити  всіх  сільських,
ще  й  прибрехати  половину...

У  всіх  –  аврал.    Городи  ждуть!
Робота  ломить  руки  й  спини...
Сусіди  на  підмогу  йдуть,
хто  –  на  півдня,  хто  –  на  годину.
Глянь  –  бульба  в  погребі  лежить,
три  дні  –  і  на  городі  голо,
бадилля  у  вогні  горить,
старих  й  малих  збирає  в  коло.
В  диму  згубився  запах  груш...
Кружком,  на  ряднах  із  коноплі
вмостилося  "осьмнадцять"  душ
навкруг  печеної  картоплі.
По  килиму  із  споришу,
пропахла  стравами  п'янкими,
до  мами  в  погрібок  спішу
за  огірочками  хрумкими,
несем  капусту  і  гриби,
і  всі  можливі  різносоли  –
віддячуємо  за  труди,
за  допомогу  хлібосолим...

Давно  заснув  гамі́рний  день,
та  ми,  під  зорями,  півночі
усе  співаємо  пісень,
розходитись  ніхто  не  хоче...

Пройшло...  Розвіялось,  як  дим...
Осліпла,  вже  чужа,  хатина,
упав  охлялий  трухлий  тин,
бо  зріс...  –  ще  я  була  дитина...
Все  змило  хвилею  часу...
Сусіди  скошені,  мов  жито,
гостинців  їм  не  принесу,  
хіба  що  на  могилки  квіти...
Село  пустіє...  Все  чуже.
Нерідне  –  серце  не  дурманить.
Ніхто  не  пізнає,  не  жде...
Той  час  ростанув,  мов  тумани...

                             2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508793
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Дід Миколай

Люби Вкраїну щиро і щомиті.

На  тридцять  вісім  сину  повернуло,
Пора  прекрасна  зелензолота.
Лише  роки  нестримно  і  похмуро,
Біжать  в  свої  нескошені  літа.

Як  би  хотілось  нам  їх  повернути,
Та  розвертає  й  камені  вода.
Тож  не  дано  нам  смертним  зупинити,
Їх  сила  дика  юномолода.

Отож  дивись  синок  не  заблудися,
Зерно  твоє  добром  хай  пророста.
У  помилках  своїх  ти  розберися,
Щоб  ярина  родилася  густа.

Хай  береже  Господь  тебе  на  світі,
Нехай  в  дорозі  лихо  не  спітка.
Люби  Вкраїну  щиро  і  щомиті,
Вона  прекрасна  люба  і  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508894
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Дід Миколай

Чортополох.

Терпіти  більш  приниження  не  гоже,
Озвалась  память  зболена  з  віків.
У  грудях  кров  нуртує  і  клекоче,
То  предків  дух  озвався  в  козаків.

Шматують  землю  орди  знахабнілі,
В  козацькій  славі  дикий  самосів.
Великий  Луг  у  кліщах  на  прицілі,
В  нащадків  угровиплодків  -  щурів.

Дістали  геть  ординці  хуцопері,
Гірке  терпіння  вилилося  в  гнів.
Чи  не  пора  вказати  вам  на  двері,
Із  глибини  родинних  почуттів?

Від  вас  приблуди  втомлена  святиня,
Терпіння  лихом  вийшло  з  берегів.
Отож  давно  із  Божого  веління,
Пора  мочить  вас  жидомоскалів.

Беріть  язик  магучий  свій  на  плечі,
Щоб  голу  .опу  вкрити  із  боків.
І  там  у  сірих  буднях  холоднечі,
Годуйте  ним  у  тундрі  комарів.

Ой,  як  же  ви  брати  осточортіли,
Чортополох  прибитий  берегів.
Щоби  за  вами  й  згадка  здичавіла,
А  на  Землі  не  лишилось  слідів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508699
дата поступления 01.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Надія Таршин

Усім матерям Росії

 
Почуйте  нас  всі  матері  Росії  -
Не  посилайте  на  війну  дітей.
Обманюють    химерні  лицедії  –
Не  хочемо  ми  крові  і  смертей.

Не  екстремісти  ми  і  не  бандити,
А  добрий,  мирний,  трудівник-народ,
Який  хотів  у  мирі    з  вами  жити  –
І  свій  статут  не  пхав  у  ваш  город.

Не  даємо  вказівок  ми  нікому,  -  
Як  жити  далі  і  куди  іти…  
Усюди    -у  великому  й    малому  –
Ми  хочемо  усе  самі  знайти.

Не  треба  вам  нікого  рятувати,
Тягнути  у  замулене    минуле…
Ми  не  просили    вас  до  хати  –
Ви  тут  давно  нічого  не  забули.

Якщо  ви  матері,  а  не  вовчиці,
То  зупиніть  криваву  цю  війну,
Протріть  свої  засліплені  очиці  
І  неосяжну  визнайте  вину.

Своїх  синів  хоронимо  –  героїв.
Їм  почесті    і  шана  від  народу,
І  сльози  проливаємо  рікою,
Бо  полягли  за  правду  і  свободу.

А  ваші  убивають  нас  за  гроші,
Хіба  для  цього  ви  їх  народили?
Вони  ж  маленькими  були  хороші…
Тепер  у  них  не  буде  і  могили.

Зариють,  як  собаку,  уночі
У  спільнім  рівчаку  або  у  полі…
Хіба  що  закричать  по  них  сичі.
Такої  ви  синам  хотіли  долі?

Почуйте  нас  і  зупиніть  це  зло,
Кремлівський  ірод  не  поверне  сина,
Пощезне  він,  усе  його  кубло…
А  переможе  правда  –  Україна!!!

29.06.2014р.  Надія  Таршин




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508246
дата поступления 29.06.2014
дата закладки 02.07.2014


Анатольевич

Коломийка про "Хелло"

Лине  пісня  над  горами
і  на  полонині
з  дуже  гарними  словами  -
хітом  стала  нині.
 На  концертах,  дискотеках,
понад  містом  і  селом,
вдень,  вночі,  у  дощ  і  спеку:
"Ла-ла-ла-ла!"  і  "Хайло!"
 На  російській  і  німецькій,
українській  і  фарсі,
на  англійській  та  японській
лине  пісня  звідусіль!
   Скоро,  мабуть,  гімном  стане
хіт  про  бридке  це  гівно!
У  Росії  люд  повстане,
скаже  Путлеру  :"Хелло!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508486
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014


Олекса Удайко

СПОТИКАЧ

         В  радянські  часи  був  такий  напій  –  спотикач*,
         А  ще  «солнцедар»…  Неймовірне  пійло…  Годилось
         Лише  таким  совкам  як  ми…  А  ще  пиво  –  жигулівське!
         З  жахом  згадую  ті  «солодкі»  часи  нашого  політичного
         дитинства  …  Слава  Богу,  подорослішали!  Так  ось…


Гарна  штука  –  спотикач...
–  Я  хильну  спотикачу́  
(Пив  –  не  пив,  та  все  ж  палач!)
Та  й  в  Європу  полечу…

Думав  так  Володя  Путін,
До  Парижа  летючи,
В  голові  ж  тримав  він  смуту:
Ще  б  напакостити  чим…

Та  не  склалось  в  нього  тама  –  
Був  для  Путлера  сюрприз:
Не  вітав  його  Обама,
Хоч  старався  путо-пліз**…

Ну  а  Петя  Порошенко
Першим  не  подав    руки́…
Хоч  мостили  хорошенько
Канцлер***,  франкопарубки**

Й  повертався  в  Рашу  Путя
З  рилом  явно…    втікача.
Бо  ЄС  –  союз  могутній
Дав  йому  спотикача́!

Та  ще  Путю  на  Донбасі
Жде  такий  –  хоч    стій,  хоч  плач,  
Бо  нема  квитків  у  касі,  –
Вже  фінальний  спотикач…

Червень    14-го

_______
*Спотикач  –  за  Грінченком  –  1)  Родъ  настойки.  
 А  ще:  2)  Толчекъ,  подзатыльникъ.  

**Франсуа  Олланд,  президент  Франції  та  його  
   оточення.
***Ангела  Меркель,  канцлер  ФРГ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508403
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014


Микола Серпень

Отвести солдат из Украины

[i]МИД  России  в  унисон  самоназначенным  вождям  сепаратистов  призывает  вывести  солдат  из  Донбасса,  забывая,  что  это  Украина  и,  МИДу  ли  не  знать,  что  по  всем  законам  такие  вопросы  решать  Правительству  Украины  и  больше  никому.  Тем  самым  МИД  РФ  демонстрирует  свой  непрофессионализм  и  перед  всем  миром  разоблачает  ангажированность  России.[/i]

Отвести  солдат  из  Украины!
Самоваром  гневно  закипая,
"А  не  то,  вам  будет  всё  в  руинах"-
Наш  сосед  напористо  вещает.

Отвести  солдат  из  Украины...
Да  берите  шире  и  смелее  -
"Из  Финляндии  -  всех  финнов...
Из  Литвы...",  а  можно  и  наглее:

"Из  Европы  -  все  войска  долой!
Отведите,  да  не  мешкайте!
Ну,  а  мы  завалимся  гурьбой,
И  у  вас  все  станут  пешками!"

"Вот  мы  здесь  и  заживём  красиво!
На  понты  вас,  лохов,  разведем,
Будет  по  понятиям,  не  ксивам,
Все  законы  отдадим  в  дурдом."

"А  потом  дойдём  и  до  Америки...
В  этом  -  перспектива  и  прогресс!
И  не  надо  разводить  истерики..."
Вот  такой  выходит  здесь  "  замес".

Отвести  солдат  из  Украины  -
Значит,  этим  ордам  уступить!
Думают,  что  мир  такой  наивный,
И  себя  не  сможет  защитить...


28.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508208
дата поступления 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Віктор Ох

Щастя роду (V)

Слова,  виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8
==================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8[/youtube]

Щоб  народ  заспівав  знов  веселих  пісень  -
скільки  болю  здолати  прийшлося!
Над  роздоллям  святим  розвидняється  день
закосичений  в  житнє  колосся.

             Приспів:
   Щастя  роду  з  попелу  встає
   у  сяйливій  Божій  Благодаті.
   І  радіє  весь  народ,  що  є  
   своя  правда  в  своїй  хаті.


Нам  казали,  що  світ  захистить  нас  від  зла,
але  хто  ж  окрім  нас  на  це  здатен.
Той  із  міста  прийшов,  той  приїхав  з  села
Батьківщину  свою  захищати.


Не  було  би  ніколи  в  майбутньому  нас,
якби  ми  не  повстали    за  правду.
Твердо  йтиме  вперед  напророчений  час.
Волі  нашої  більше  не  вкрадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507832
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Олекса Удайко

СКАЖИ МЕНІ, МАМО

[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]

[i][b]
Скажи  мені,  мамо,  чому
Так  серденько  ниє,  щемить,
Коли  приїжджаю  на  мить
На  рідне  подвір'я?  Чому?

То,  може,  тому,  що  колись,
Щоб  злидням  і  смутку  зарадить,
Твоєї  послухав  поради?  –  
"Їдь,  синку,  до  міста,  учись!"

А,  може,  тому,  що  так  рано
Зів'яла,  померкла  краса,
Давно  посивіла  коса,
Яку  ти  ховаєш  старанно?

Чи,  може,  тому,  що  я  бачу
Вже  згорблену  постать  і  руки,
Що  винесли  горе  і  муки?..
Чи  може  тому,  що  ти  плачеш?

То,  мабуть,  тому,  що  зіниці
Твої  уже,  мамо,  не  сталь...
А...  –  дві...  –  глибоченні...  –  криниці,
В  яких  
                                 потонула  
                                                                           печаль...

Ще  й,  мабуть,  тому,  що  я  знаю:
Не  ти  лиш  в  стражданнях  живеш,
В  нестатках  і  тузі  помреш,
Земного  чекаючи  раю...

Та  все  ж...  ти  скажи,  моя  мамо,
Чия  в  цій  печалі  вина?..

...Я  знаю:  виною  –  війна,
Що  точиться  в  вічнім  тумані...

Війна  –    за  життя!  І  –  на  смерть!
Війна  –    за  жадану  свободу!
Війна  –    за  ідею  і  твердь!
Війна...  поміж  свóго  народу...[/b]

15.07.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Юрiй Бyжaнuн

Ху*ло

«Аквафреш»  і  «колорадо»
 Знавісніли  нам  ураз,
 Відколи  чужа  «армада»
 На  кордон  прийшла  до  нас.

 Марить  дідь*ко  невисокий
 Що  сусіди  ми  в  тайзі,
 Та  шляхетний  духом  Сокіл
 Рідній  відданий  красі.

 А  по  пармі  -  від  ведмедів  
 До  пілотів  НЛО
 Рознесло  строкате  «медіа»
 Хто  насправді  є  Ху*ло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507296
дата поступления 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Любов Ігнатова

Вітер дихає косовицею…

Вітер  дихає  косовицею  -
Чебрецем; 
Небо  свариться  грозовицею, 
Б'є  дощем... 

Десь  між  хмарами  -місяць  човником 
Без  весла; 
Стане  дуб  моїм  тихим  змовником 
Край  села...

Втаємничу  його  про  райдужне 
І  сумне, 
Розповім  йому  ,  що  небАйдуже  -
І  мине;

Шепотітиму,  нерозказане  -
Що  в  думках...
Вузлик  пам'яті  нерозв'язаний 
У  зірках...

Розпогодиться  -  знов  захмариться, 
Задощить...
В  казані,  ніби  зілля,  вариться 
Громомить... 

Креше  сяєвом  -блискавицями 
Небокрай;
Розлетілися  болі  птицями  -
Не  збирай!.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата поступления 21.06.2014
дата закладки 21.06.2014


kulbabka

Дідові

Діду-діду,  лавка  захолола,
Зачекалась  в  затінку  на  вас...
Журна  вишня  схлипує  спроквола
Під  скрипучий  вітру  контрабас.

Все  минає:  час,  події,  люди
В  цій  хиткій  нестримній  суєті.
І  невже  отак  воно  і  буде:
Перетне  межу  на  самоті

Кожен  з  нас,  лишивши  після  себе
Невигойну  траурну  журбу?
Ще  не  раз  запалиться  крайнебо,
Сповістивши  про  нову  добу...

Ще  не  раз  дощі  свої  етюди
Відіграють  клавішами  стріх...
Та  чиєїсь  зірки  вже  не  буде,
Тільки  попіл  -  сивий,  наче  сніг.

Розтривожать  душу  мідні  дзвони,
В  голосінні  вдарять  у  блакить!..
Діду-діду,  стежка  захолоне,
Заростуть  в  минуле  рубікони,
Тільки  пам'ять  час  не  спопелить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука:: На захист України


                         
Українці,  ставайте  до  бою,
Нас  родила  єдина  земля,
Коли  разом,  то  ми  із  тобою,
Відіб’ємо  фашистів  кремля.

Шаблі  наші  нагостримо  нині
І  пістолі  за  пояс  візьмем,
Не  дамо  і  шматка  України,
Ворогам,  що  так  сунуть  тепер.

Українці,  мій  любий  народе,
Віра  в  Бога  і  віра  в  душі,
Не  віддаймо  нізащо  свободу,
Хай  сконають  собаки  чужі…


Об’єднайся,  стражденний  народе,
Від  Донбасу  до  синіх  Карпат,  
Збережімо  навіки  свободу,
Хай  загине  загарбницький  гад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505904
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Світлана Моренець

ЗОЗУЛЕ! ДОВГО ЩЕ ВІЙНА?. .

Вже  червень  вишеньки  рум'янить
і  м'ята  холодом  дурманить,
зелені  трави  вбрались  в  колос,
і  веселить  зозулі  голос.
–  Скажи,  пташинко  осяйна:
коли  закінчиться  війна?

Та,  замість  тиші,  б'є  по  слу́ху
противне  нескінченне  "ку́-ку..."

Замовкни!  Годі!..  Мов  не  чує,
усе  кує,  кує,  ку-ку́є!..
Їй  ба́йдуже,  мир  чи  війна  –  
не  була  матір'ю  вона,
під  серцем  діток  не  носила,
не  си́віла,  не  голосила,
хоронячи  синочка  тіло...
Повія!  Їй  немає  діла
до  материнського  плачу...
І  подумки  щомить  лечу
туди,  де  йдуть  сини  під  кулі,
де  хижі  зайди,  мов  зозулі,
залізши  у  гніздо  чуже,
пташат  вбивають.  І  вужем
повзуть  зелені  лиходії  –
московські  найманці-злодії,
позбавивши  мій  край  від  сну,
розп'явши  на  хресті  весну...

По  СОТНІ  ще  сльоза  тече...
Чим  літо  серце  обпече?..

                     Червень,  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Любов Ігнатова

Моєму другу -художнику

Художник  пише  вірші  на  мольберті  -
В  римовані  й  верліброві  мазки  
Вплітає  свої  роздуми  відверті:  
Поеми,  оповідки  і  казки...  

Він  пише  грози  і  ранкову  тишу,  
Гарячу  каву  і  холодний  дощ,  
І  вітерець,  що  лагідно  колише  
Гармонію  звучань  вечірніх  площ...  

На  кожнім  полотні  зростає  вічність,  
Змережана  любов'ю  до  землі,  
Бурштинова  осіння    канонічність,  
Весняні  говірливі  журавлі....  

І  оживають  мрії  і  надії  
У  рухах  пензлів,  у  єднані  фарб;  
В  картині  кожній  райдужно  зорІє  
Його  душі  дорогоцінний  скарб...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Світлана Моренець

НЕМА ВЕЛИКОГО Й МАЛОГО…

У  Всесвіту  багатогранні,
мікрон  –  Галактика  моя.
З  Галактикою  в  порівнянні,
мов  електрон,  моя  Земля...
То  чим  тоді,  мій  Боже  Пра́вий,
у  цій  безмежності  є  я?

Нанамікрон  мілімікрона...
Ніщо,  фактично...    
Пустота!
Та  ці  НІЩО  жадають  трону
і  правлять  світом...
Сміхота!!!

Як  все  відносно!..
Лиш  для  кого?
Для  нас,  людей.
А  для  Отця?..

Нема  великого  й  малого
у  Всемогутнього  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505641
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Віктор Ох

Світлини з дитинства (V)

Вірші  і  кліп  -  Олексій  Тичко

Виконання  і  запис:  Володимир  Сірий  (Рідний)
http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20
=======================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20[/youtube]




Дивлюся  фото  з  поруділими  краями,
Дитячі  лиця,  не  впізнати  -  хто  є  хто.
І  на  папері,    і  у  пам’яті  є  плями,
Хоча  минуло  сорок  років,  а  не  сто.

І  де  ви  зараз  усі  діти  зі  світлини,
Які  стежини  протоптали  по  землі?
Чекали  «пташку»  і  ображені  застигли,
Бо  не  діждались…  Ще  наївні  і  малі.

На  жаль,  ми  гості,  тимчасові  в  цьому  світі
Гортаю  фото  -  ви  живі  ,  чи  уже  ні?
І  тільки  згадки  на  папері  ніжно-світлі,
Беззвучно  плачуть,  бо  сумують  у  мені.

Приспів

Розрісся  бузок  і  акація  біла,
Торкаються  неба  уже  явори.
Це  часу  хода  все  змінити  зуміла,
І  ми  не  такі,  як  в  дитинстві  були.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505653
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Олекса Удайко

ДУМИ ВЕЧОРОВІ

[i][b]Вечір...  Ні  хмаринки
На  вечірнім  прузі...
Тихо  дуб  дрімає
На  спочилім  лузі.
А  як  сонце  зайде
За  межу  планети  –
Заведуть  про  вічність
Дум  нічні  кларнети.

               Приспів:

               Думи  вечорові,
               Думи  –  і  ні  слова,
               Думи  від  кохання,
               Думи  від  любові
               До  Вкраїни-неньки,
               До  святої  мови...
               Не  дають  заснути
               Думи  вечорові.

Думи  про  минуле,
Про  все  пережите,
Як  –  насупріч  долі  –
З  болем,  але  жити.
Вечір...  Вже  хмаринки  
На  вечірнім  прузі...
Ніч  гойдає  думи
На  небеснім  крузі.[/b]
[/i]
_____________
На  світлині  -  Лада  Лузіна,  письменниця,
журналіст,    яка  в  інтернеті  анонсувала
ненароком  вірш  "Спасибі  тобі,  Ладо"  та
псевдонім  автора  (Олекса  Удайко)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Борода

Упирові

Підступний  вбивце,  підлий  вовкулаче,
чи  перестанеш  кров  пити  козачу,
чи  від  брехні  і  злоби  втратиш  глузд,
як  більшість  узурпаторів-зануд.
А  ні,  то  ми  із  срібла  волі  виллєм  кулі,
відповісиш  за  злочини  минулі  
і  за  сучасні  доста  заплатиш  -
умреш  в  упирській  шкірі  і  згниєш.
А  ми  ще  кіл  засадимо  у  груди,
щоб  на  Землі  забули  мирні  люди
про  оте  зло,  що  ти  в  собі  таїш.
Всіх    убієнних,  нищенних  тобою,
у  небеса  відправим  і  з  любов"ю
попросим  Бога  в  янголи  прийнять,
щоби  народ  могли  охоронять
від  смороду  розкладення  гнійного,
брехні,  війни,  зневіри,  зради,  змови,
а  ми  відстоїм  краю  кожну  п"ядь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505461
дата поступления 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Дід Миколай

Досить. Знахабніли.

Бодай  згоріло  племя  кацапине,
Коли  прибилось  наших  берегів.
Лама  чужинець  крила  Україні,
У  нашій  хаті  зайда  знахабнів.

Орда  проклята  вилізла  з  болота,
В  господі  нашій  гадить  язиком.
Неначе  дома  кичиться  сволота,
Звихнулась  в  злобі  наволоч  умом.

Що  вам  потрібно  сімя  тут  Ордине?
Ну  не  живеться  вам  без  Пахана…
Пігмей  масковскій    пуцєнька  вражина,  
Давно  чекає  вас  із  будуна…

Майбуть  забули  в  тундрі  ваша  хата.
В  улус  матайте  разом  з  язиком.
Дістали  вкрай  маскалики  прокляті,
Пора  всобить  Вам  «браття»  носаком.

Підняти  в  небо  крила  обгорілі,
Розцілувати  стомлену  блакить.
Позбутись  болю  в  стерзаному  тілі,
Й  без  вас  Вкраїні  долю  намолить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505420
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


горлиця

ХОЛОДНО В ДУШІ!

Душа  пуста,  мов  в  осенИ  дерева  ,
У  серці  холодно  і  сипле    сніг  ,
А  ніч  така  блискучо  -  кришталева,
Мов  щастя,  що  втікло  з  під  моїх  ніг.  

Дивлюсь  ,як  сяйво  місячне  ,студене,
Зайшло  у  хату,  сіло    відпочить,
Не  прошено  ,тулилося  до  мене,
Любов  моя,  заледеніла,  спить!

Як  холодом  знов  розпалить  багаття?
Такого  ще  ніколи  не  було!
Дай  сонця  промінь,віднови  зачаття-
Верни  кохання,  що  колись  цвіло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505153
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Ірина Лівобережна

Ты - будь

Ты  просто  будь.  Мне  слов  не  надо.
Твоим  присутствием  живА.
Одним  предчувствием  :  ты  -  рядом,
Души  касаешься  едва

Тем  полу-вздохом,  полу-взглядом,
Биеньем  жилки  на  виске,
И  настроений  перепадом,
И  кожей  гладкой  на  руке...

От  осознанья,  умиленья,
Огонь  затеплится  в  груди...
Ты  просто  -  будь.  Моею  тенью.
И  никуда  не  уходи.

************************
Побудь  зі  мною.  Спраглу  тишу
Твоя  присутність  розрива...
Слова  лиш  в  спогадах  залишу.
Твоїм  я  іменем  жива,

Одною  думкою  -  ти  поруч...
Струна  у  серці  забринить,
Відтворить  очі,  губи,  голос,
Торкнеться  сяєвом  на  мить,

Теплом  незнаним  збудить  душу,
І  хвилі  повінню  заллють...
Ти  тільки  -  будь.  Ти  не  порушуй
Той  дивограй,  з  якого  п'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505268
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Останній вірш

Останній  вірш.  Думок  гарячий  біль.
Палац  вітрів  зруйнований  прозрінням.
Душа  вагітна  тишею  безсиль.
У  серце  ж  без  гріха  –  летить  каміння.

Останній  грім  розірваних  небес.
У  літерах-дощах  –  печальна  сповідь.
Не  прийме  жодна  із  твоїх  адрес
Дарунку  запізнілої  любові.

Останній  Рим  ілюзій  упаде.
І  винесе  сумління  грізний  вирок.
А  спокій...  Не  знайду  його  ніде.
Та  відпущу  рядки  в  далекий  вирій.

Останній  лист  у  вічність  –  епілог,
Тускніє  дрібно-зоряний  мій  почерк.
Не  буду  я  у  списку  перемог.
А  ти  не  вчиниш  цей  блаженний  злочин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Борода

ТОЙ, ЩО ХРЕСТИВ ВОДОЮ


                                         “Наблизьтеся,  люди,  щоб  чути..."

[i]До  різдва  Святого  Івана  Хрестителя[/i]


Як  важко  буть  предтечею,  пророком
та  бачить  те,  що  іншим  не  дано,
випереджать  події  на  два  кроки,
вістити  людям  про  добро  і  зло.
Як  гірко  знати,  що  тебе  чекає,
яким  тяжким  буде  для  тебе  хрест,
але  іти,  віщати  правду  краю,
власним  життям  писати  маніфест.
Як  повернути  важко  тих  до  віри,
в  очах  яких  затоптана  була,
шоб  в  сірих  душах  зазвучала  ліра,  
як  в  змерзлій  бруньці  ожива  весна.

1.  "  В  пустині  готуйте  дорогу  для  Господа,  рівняйте  стежки  Йому!"  (Від  Матвія,  3  розділ,  1–3  вірші)

Безмежний  світ.  В  його  вселенських  надрах
вміщається  все  зіткане  Творцем,
від  тих  мікринок  у  клітинних  ядрах
до  велетенсько-звіздних  діадем.
І  вічний  рух,  як  існування  фактор  -
планети  обертають  круг  світил,
хоча  і  ті  лиш  часточка  галактик
у  безмірі  всесітнім  Божих  див.
Згоряють  зорі  в  термоядній  плазмі,
але  мільйоноградусним  теплом
вселенський  простір  зігрівають  ладно
аби  засіять  десь  життя  зерно.
Мільярди  літ  по  крихті,  по  мікрону,
усе  тепло  дароване  світил
Творець  збирав  у  позитивну  зону,
виплескуючи  в  простір  негатив.
Так  по  крупинках  і  збирав  планету,
якій  судилось  стати  носієм  
найкращого  секрету  всіх  секретів  -
Сенсу  Творіння,  яке    досі  є
найбільшим  чудом.  Осягнути  годі  -
який  то  труд!  Скільки  віків  відтоді
так  ні  на  мить  і  не  сідав  Творець,
бо  кожен  штрих,  кожен  удар  сердець,
і  кожен  подих  зроблений  опісля  -
то  як  рядок  новий  у  вічній  пісні,  
пісні  Буття,  без  права  на  кінець.

Але  вернемось  у  часи  Зачаття,
бо  непросте  направду  то  заняття
з  маленьких  часток  виліпить  життя,
таке,  щоби  й  ще  мало  майбуття
і  не  згоріло  в  першому  ж  багатті.
Оце  і  є  майстерністю  Творця,
всевищнім  даром  -  так  все  поскладати,  
щоб  кожен  вид  діливсь  на  батька  й  матір
і  лиш  удвох  відтворював  життя.
Щоби  із  двох  краплинок  братніх  крові
зібрати  краще,  вимішать  в  любові
і  власний  рід  продовжити  дитям.
А  коли  сам  на  те  шкодуєш  сили,
щоби  життя  продовжить  на  землі,
продовжить  рід  -  не  стать  тобі  щасливим,
пустелею  на  старість  стане  дім.
Хоча  не  є  гріхом  то  непоправним,
бо  можна  взяти  і  чуже  дитя
та  виховати  воєм  його  славним,
щоб  зберегти  свій  ланцюжок  життя.
А  от  жорстокість  і  гріховність  душ
не  засадить  живильним  первоцвітом,
то  наче  пліш,  пустинний  берег  світу,
забутий  берег  пустовіїв  й  стуж.
Те  зло  людей  випалює  до  дна
і  їхні  душі,  схожі  на  пустелі,
страшніші  за  круті  бескиди-скелі,
як  чорні  діри  Всесвіту  ятрять.
Тож  щоб  хто  б  там  що  і  як  не  говорив  -
пустелі  душ  страшніші  за  пустиню,
бо  не  іззовні  їх  вогонь  спалив  -
ізсередини.  Дотла  і  безупину
допалює  жадоба,  заздрість,  хіть,
вбиває  заживо  і  по-звірячи  їсть
людське  єство  в  утробі  по  клітині.
Ми  нібито  противимся  щосили
і  навіть  вголос  ганимо  всіляко,
але  утробна  пустота,  як  мряка,
нас  поглинає  і  потворить  тіло.
І  лік  один  -  потворність  цю  гірку
саме  в  пустині  треба  лікувати,
щоби  відчуть  як  гірко  є  втрачати,
що  відродилось  у  земнім  соку.
Ми,  власне,  всі  дітьми  є  тих  пустель,
бо  нас  Творець  ліпив  з  сухої  глини,
з  отих  піщинок,  що  й  весь  світ  цей  дивний,  
з  води  збовтав  тільки  живильний  гель.
І  ним  він  переповнив  нас  ущерть  -
три  четверті  у  кожного  в  утробі
в  тілах  той  гель  суперземної  проби
і  тлінної  основи  одна  чверть.
І  майже  безвагомая  душа,
що  ніби  незалежна  є  від  тіла,
неначе  птах:  вселилась-відлетіла,
та  код  життя  нащадкам  зберегла.  
Через  пустиню  Божі  посланці
йдуть  до  людей,  до  крові  збивши  ноги,  
показують  до  Бога  всім  дорогу,
щоб  ми  не  збились  десь  на  манівці.
Ато  й  ведуть  пустелями  народ,
щоби  очистить  від  гріхів  і  блуду
та,  як  Мойсей,  Закони  Божі  люду
вживити  в  кров  з  водою  від  незгод.  
Споконвіків  до  вісників  Творця
сучасники  охоче  прислухались,
із  острахом  гріхів  своїх  жахались
та  з  вуст  предтеч  взирали  в  майбуття.


2.«Серед  народжених  жонами  не  поставав  більший  від  Івана  Хрестителя."  І.  Христос


Через  озера  Хула  й  Кінерет
по  днищу  Гхор  -  западини  земної
з  висот  Голанських  і  у  Мертве  море
тече  Йордан  -  нікому  не  секрет.
Це  та  ріка,  в  якій  колись  Предтеча
лічив  людей  від  зла  і  ворожнечі,
хрестив  водою  мученик-аскет.  
Він  народивсь  звичайним  хлопчаком
В  Захарії  сім"ї  й  Єлисавети
у  Ейн  Каремі,  ріс  анахоретом
готовить  люд  до  зустрічі  з  Христом.
Отець  його  через  похилий  вік
на  сина  сподівань  не  тратив  сили  -
служив  в  Єрусалимі  чоловік
у  храмі  біля  вівтаря  кадила.
Коли  зайшов  в  святилище  служить  -
архангела  зустрів  там  Гавриїла
й  почув  від  нього  те,  про  що  і  мріять
не  смів  старий  й  зневірився  на  мить:
"Господь  тебе  з  дружиною  обрав,
щоб  породить  пророка  для  Месії,
назвеш  Іваном,  виростиш  уміло  
та  підготовиш  до  майбутніх  справ.
А  за  зневіру  мовою  сплатиш
аж  поки  сина  не  візьмеш  на  руки,  
то  ж  не  вини  Всевишнього  за  муки,
молися  щиро  й  сподівайся  лиш."
В  той  час  Марія,  звідавшись  також,
що  обрана,  як  матір  для  Ісуса
до  родички  іде  відвести  душу
та  розділити  радість  обидвох.
Єлисавета,  перша  серед  всіх,
впізнала  Богородицю  в  Марії:
"Благословенна  будь,  Пречиста  Діво,
переступивша  нині  мій  поріг!
Благословенна  будь  серед  жінок
і  Плід  утроби  -  Божий  дар  любові,
Маріє,  радуйся,  Господь  навік  з  тобою,
Отець  і  Син  твій  -  Всемогутній  Бог!"
Аж  до  рождення  сина  був  німим
Захарія,  не  мовив  ані  слова,
нарік  Іваном  -  і  вернулась  мова,
щоб  сина  й  Бога  міг  благословить.
Зійшла  зоря  Різдва  на  небокрай.
Після  рождення  Спаса  Ірод  дико
всіх  немовлят  вбивав  й  дитячим  криком  
переполошив  весь  юдейський  край.
Як  різники,  ходили  вояки,
вбивали  всіх,  хто  захищав  від  смерті
тих  малюків,  тіла  їх  розпростерті
оплакували  по  дворах  жінки.
Захарія  собою  заслонив  
стежину  втечі  до  гори  дружини,
благословив  востаннє  її  з  сином  
та  на  жертовник  впав  з  останніх  сил.
Єлисавету  ангел  заховав
разом  з  Іваном  у  гірській  пустині
і  дикий  мед  та  їжа  комашинна
була  Івану  замість  молока.
Отак  і  ріс  пустельником  Іван,
мужнів  й  потроху  сили  набирався,
окрім  Отця  ні  з  ким  не  спілкувався,
проводив  час  в  постах  і  молитвах.
З  тридцятиліттям  ангел  привітав
і  передав  Всевишнього  веління:
йти  до  людей,  во  ім"я  їх  спасіння
хрестить  в  Йордані  всіх,  хто  заблукав,
а  як  пройшли  очищення  водою
стрічать  Месію  мирною  ходою
й  відкрити  душі  для  Господніх  справ.

3.ГОЛОС  ТОГО,  ЩО  КЛИЧЕ

Свята  Земля  -  завітний  Божий  край,
найближчий  до  небес  і  до  ядра  Планети,
зібрав  у  собі  всі  земні  секрети,
Голгофу  мук  й  пряму  дорогу  в  Рай.
Тиверіадське  озеро  колись  
всі  називали  Галілейським  морем,  
і  де  Йордан  виходить  в  чисте  поле,
кожен  з  прочан  скупавсь  і  помоливсь...
Десь  там  ходив  Іван  колись  пророк,
хрестив  водою  учнів  й  неофітів,
гласив  прихід  Месії  всьому  світу,
вчив  Божих  Правил,  молитов  й  думок.
"Хрещу  водою,  а  за  мною  йде,
Той,  хто  хрестити  буде  Святим  Духом,  
кому  сандалі  розв"язати  рухом
нема  достойних  серед  нас  ніде.
Я  -  його  Голос,  чуєте  мене,
зміїнний  роде,  фарисеї  книжні!
Плід  покаяння  учиніть,  хай  ближніх
і  щонайдальших  вість  ся  не  мине!"
Гріхи  людські  він  викривав  нещадно
звичайні  люди  і  верхівка  владна
в  нім  бачили  пророка  перш  за  все.
Не  обминав  Предтеча  і  тетрарха  -
в  своїх  промовах  гнівно  викривав
хіть,  любодійство  грішного  монарха,
Іродіади  звабливий  рукав.
Але  ніхто  не  смів  чіпать  пророка,
боялись  кари  Божої  за  те,
лиш  та  розпусна  жіночка  жорстока
в  думках  вже  замахнулась  на  святе.

Іван  Хреститель  берегом  Йордану
лічив  людей  від  блуду  і  гріхів
коли  прийщов  хреститись  назарянин  -
впізнав  Ісуса  й  мову  таку  вів:
"Хреститись  я  повинен  би  у  Тебе,
і  тішитися  оцим  Божим  днем"
-  "Роби,  що  треба  по  Закону  Неба,
хрести  водою,  я  буду  вогнем!"  -
Зайшов  у  воду  і  молитву  мовив
торкаючись  чолом  простертих  рук,
і  голубом  з  небес  на  землю  сходив,
сів  на  плече  Ісусу  Божий  Дух.
У  Віфаварі  сталося  це  дійство  -
Спасителя  хрестив  пророк  Іван,
Іродіада  ж  вже  планує  вбивство,
й  виношує  в  душі  жорстокий  план.
Спочатку  підла  вмовила  тирана,
щоб  той  схопив  ХрестителЯ  Івана
та  в  Махеронті  кинув  у  підвал.

4.    “ПОКАЙТЕСЯ,  БО  НАБЛИЗИЛОСЬ!..”  


Піщані  бурі  по  Моаві  знов
розгулюють  і  насипають  телі,
випробують  на  міцність  Махеронт,
гамселячи  по  стінах  цитаделі.
Тут  у  палаці  Ірода  бенкет  -
зібралися  в  розкішнім  залі  гості,
вино  в  бокалах  і  троянд  букет,
змагання  арф  і  танцівниць  до  млості.
І  Саломея-падчерка  авжеж
в  танку  звабливім  вправно  закружляла,
чим  догодила  Іроду  безмеж
і  він  півцарства  її  обіцяє.
Або  що  схоче  -  виконає  вмить,
а  Саломею  підмовляє  мама,
Великого  Хрестителя  убить
і  голову  його  внести  до  зали.
Слухнянний  стражник  виконав  наказ
та  обірвав  навік  життя  пророка,
і  голову  на  таці  в  той  же  час
скривавлену  приніс  доньці  жорстокій.
А  та  Іродіаді  віднесла,
щоби  над  мертвим  познущалась  вдоволь  -
отак  помстилась  та  лиха  сім"я
Хрестителю  за  справедливе  слово.
Та  Божа  кара  не  минула  їх  -
віки  прокляли  іродове  плем"я,
їх  імена  -  як  прізвиська  для  всіх,
жорстоких,  підлих,  хтивих,  кровожерних.
Прийде  покара  всім  земним  катам,
що  кров  невинну  п"ють-  не  обіп"ються,
а  ті  краї,  що  сіють  смерть  й  обман,
в  мертві  пустелі  скоро  обернуться.
   
"ЗА  ТЕ,  ЩО  ВИ  НЕ  СЛУХАЛИСЯ  СЛІВ  МОЇХ…  
СТАНЕ  ЦЕЙ  КРАЙ  РУЇНОЮ,  СПУСТОШЕННЯМ".  
                                               І.  Христос

Возславим  же  в  щоденних  молитвах
найбільшого  з  усіх  земних  пророків  
за  Водохреща  дійство  та  уроки
як  до  Творця  знайти  в  пустелі  шлях.
Коли  новий  почнеться  сонцебіг
і  дні  ночам  дарують  по  хвилині  -
різдво  Хрестителя-Предтечі  в  Україні
в  купальські  дні  святкуєм  кожен  рік.
Свято  того,  хто  передрік  Христа,
велів  хрестить  йорданською  водою
весь  рід  земний,  пожертвував  собою
аби  очистить  людство  від  гріха.
Свята  вода  в  водоймах  у  цей  день
і  Дух  Святий  над  кострищем  літає,
обранців  Божих  поміж  нас  шукає,
єднає  долі,  грішних  направляє
під  хороводи  й  перегук  пісень.
Цьому  різдву  радіє  цілий  світ,
природа  відкриває  сокровенне  -
на  честь  пророка  в  гущі  лісу  темній,
рівно  опівніч  папороті  цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505227
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Світлана Моренець

ДУМКИ "ПЕРЕХІДНОГО" ВІКУ


Жаль...  Не  молодію...
Давно  вже  я  вмію
Зерно  відрізнять  від  сміття.
Дитячі  чекання,
Юначі  страждання
Полинули  в  "безвороття".

Прощаю...  Втрачаю...
Близьких  проводжаю  –
Все  більше  нас  йде  в  небуття...
Дозріли  надії,
Бажання  і  мрії  –
Прийшла  уже  осінь  життя.

Не  хочеться  в  зиму,
Бо  там  уже  зримо
Розлуки  наблизиться  час.
Ілюзій  не  маю,
Лиш  Бога  благаю:
Якщо...  –  то,  мов  сон,  водноча́с..

Не  скніти!  Не  тліти!
До  скону  горіти
І  в  серце  журбу  не  впусти́ть!
Душі  не  продати...
Віддячить...  Віддати...
І...    лагідний  спомин  лиши́ть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505103
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Олекса Удайко

КАЮСЬ

[b][i]                                        

За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
Що  так  бездарно  мимо  пропливли
Й  залишили  слова  –  сухі  і  черстві  –  
І  вчинки  –    то  незграбні,  то  малі.
 
Прости  за  те,  що  був  я  неуважний
Й  за  бігом  пражнім
Не  відчув  версти,
Де  до  мети  
Було  не  більше  сажня  –  
«Прости,  романтик  мій,  мене,  прости!»*

...За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

В  цей  день  святий    я  наряджусь  в  обнову
Й  прийду    у  світ  спокутувати  гріх,
Щоб  відродить  твоє  кохання  знову,
Щоб  постелить    моє  до  твоїх  ніг…  

Ти,  мов  ікона  у  святому  храмі,
Очистиш  душу.  А  вона  –  нас  двох...
Мої  гріхи  –  що  тіні  поміж  нами,  
І  хай  простить  їх  милостивий  Бог.

13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
[youtube]http://youtu.be/GPeXc0zhKEk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


kulbabka

Заплети мене в коси трави

Заплети  мене  в  коси  трави
золотим  сухоцвітом
і  на  згадку  п’янкий  оберемок
собі  зберігай,
коли  взимку  раптово  душа
засумує  за  літом,
завари  собі  з  медом
на  травах  настояний  чай.

І  впивайся  теплом  і  ковтками  
смакуй  ностальгію,
ще  й  приправивши  ніжністю,
ніби  вершками,  напій…
Хай  за  вікнами  вовна
густа  на  деревах  біліє,
ти  у  спогадах  ніжних  себе,
мов  дитину,  лелій.

І  пригадуй  жита  ─  золотисті  
й  тугі,  наче  дреди*,
кучерявих  волошок    і  льону
легку  голубінь,
і,  намочені  пасмами  річки,
протоптані  кеди,
що  ловили  у  полі  мою
наполохану  тінь!

Буде  в  шибку  мести  
й  лютувати  лиха  завірюха,
буде  вітер  гасити  
лимонні  старі  ліхтарі,
притули  оберемок  пахучий
до  теплого  вуха,
наслухай  шепіт  літа  крізь  
кашель  зими  в  димарі.


*Дреди  -  особливо  заплетені  і  скручені  в  ковтуни  пасма  волосся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504978
дата поступления 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Надія Таршин

Синочки дорогі, за все простіть…

Синочки  дорогі,  за  все  простіть,
Що  всі  роки  терпіли  і  мовчали.
Плодилася  оця  мерзенна  гнидь,
Яку  і  владою  ми  величали.
Мирилися,  покірно  гнули  спини  –
Аби  лиш  оминула  нас  війна…
Сини  мої,  ми  перед  вами  винні
І  це  гнітюча,  болісна  вина.
Сьогодні  нас  війна  уже  накрила.
Всьому  терпінню  була  гріш  ціна,
Бо  кожен  день  –  могила  і  могила…
І  юного  життя  –  нема,  нема…
І  горбляться  від  горя  матері,
І  вицвітають  очі  в  них  до  часу…
Мерзенні  –  розкидають  ятері
І  на  війні  -  ловлять  поживу  ласу.
Усе,  що  продається  –  продають:
Пайки,  бронежилети,  автомати…
У  виродків  своя  –  зловісна  суть
І  на  життя  дітей  їм  наплювати.
Я  не  тримала  зброю  у  руках,
Ніколи  не  хотіла  убивати,
Не  бачила  навіть  в  поганих  снах,
Що  з  виродком  захочу  поквитатись.
 
11.06.2014р.      Надія  Таршин
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504640
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Любов Ігнатова

Винна…

Винна  сама:    возвела  тебе  в  ранг  напівбога,  
Ставши  адептом,  цілуючи  навіть  півтінь...  
Духом  збіднівши,  я  стала  душею  убога,  
Влипнувши  в  пута  медовості  словосплетінь...  

Що  нарікати,  коли  крізь  заплющені  очі  
Все  споглядала  величність  безмежну  твою,  
Бачила  сонце  в  тобі  серед  глупої  ночі..  
Впала  полуда...  а  я...  вже  край  прірви  стою...  

Ковзають  ноги  -  нелегко  здолати  безодню...  
Пальці  -  до  крові...  та  в  грудях  ще  більше  болить...  
Серце  стискають  ще  щупала  слизько  -холодні...  
В  скронях  пульсує:    "Протриматись  мить...ще  хоч  мить  "..

Винна  сама,  тож  не  буде  ні  сліз,  ні  прощання.  
Просто  піду,  залишИвши  на  стежці  сліди...  
Небо  оплаче  загублене  наше  світання,  
Тихо  зронивши  краплини  сумної  води...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Левчишин Віктор

Кодекс сенситива 1. 3.

09.05.1991
63.
Жоден  сенситив  не  має  права  обнародувати  відомості,  що  йдуть  йому  з  Тонких  Світів.  Ці  відомості  можуть  бути  чи  невірно  ним  інтерпретовані,  чи  навіть  дані  йому  з  метою  перевірки  його  здорового  глузду.  Такі  відомості  треба  ретельно  перевіряти,  особливо  на  стадії  Навчання,  оброблювати,  бажано  через  колектив  сенситивів,  і  тільки  отримавши  Коефіцієнт  правдивості  більше  К=  0,85,  говорити  в  голос.
64.
[i]Навіщо  даються  Знання  з  Тонких  Світів  сенситивам?[/i]  -  от  одне  із  головних  питань,  яке  повинне  бути  завжди  перед  очима  того,  хто  має  Контакт.  Ці  Знання  ніколи  не  даються  аби  так,  на  напризволяще,  на  розвагу  тому,  хто  їх  приймає.  Вони  Даються  для  того,  щоб  люди  навчилися  використовувати  їх  для  поліпшення  свого  життя,  виправлення  його  на  шлях  добра.  Але  конкретне  Читання  цих  Знань  -  справа  особиста.
65.
Ніколи  не  можна  використовувати  отримані  Знання  для  досягнення  корисної  мети.  З  точки  зору  Космосу  в  цю  категорію  входять  будь-які,  всякі  прояви  користі  -  від  грошей  та  до  славомарності.
66.
Нам  бажано,  щоб  усі  Вчителі  та  їх  учні  могли  мати  спілкування  між  собою  як  [i]по  вертикалі[/i],  так  і  [i]по  горизонталі[/i].  Іншими  словами:  Вчителі    не  повинні  мати  між  собою  перепони.  Тому  девіз  кожного  сенситива  (контактора)  повинен  бути  таким:  [i]"Я  знаю  те,  що  ви  не  знаєте;  ви  знаєте  те,  що  я  не  знаю.  Прошу  вашої  згоди  на  спілкування  та  обмін  Знаннями".[/i]
67.
Для  умов  обміну  Знаннями  необхідно,  щоб  основні  параметри  цих  Знань  сходилися  як  для  сенситивів,  так  і  для  їх  Вчителів.  Тому  необхідно  мати  ще  і  таке  гасло:  [i]"Кожен  має  своє  поле  діяльності,  але  Божа  Воля  вимагає  всіх  об'єднатися  під  Прапором  Добра  та  подолати  розбіжності  у  трактуванні  цього  добра.  Добро  не  може  прикривати  Зло  та  зло."[/i]
68.
Нам  необхідно  завжди  йти  один  за  одного  з  відкритим  серцем  та  щирими  бажаннями  допомогти  один  одному.
69.
Вчитель  та  його  учень  повинні  завжди  шукати  спільників.  Але  Вчитель  шукає  їх  через  свого  учня,  а  учень  шукає  допомогу  Вчителя.
70.
Той,  хто  вийшов  на  шлях  боротьби  зі  Злом,  не  повинен  думати,  що  Зло  є  найголовніший  його  ворог.  Його  найголовнішим  ворогом  є  те  зло,  що  має  повсякденний,  звичайний  вигляд,  до  якого  усі  призвичаїлися,  яке  просякло  всі  кістки  та  м'язи  людей  та  їх  справ.  Це  зло  фактично  і  є  Злом,  бо  в  Космосі  Зло  -  це  один  із  обертів  багатомірного  обертання  Всесвіту,  а  на  Землі  Зло  стало  суттю  життя,  яке  повинне  продовжувати  ланцюг  Безсмертного  втілення  Душ.
71.
Земне  Зло  зараз  є  найголовнішою  небезпекою  для  Всесвіту,  бо  воно  вийшло  із  під  контролю  не  тільки  Бога,  Розуму  та  НадРозуму,  а  і  Космічного  Зла.
72.
Космічне  Зло  зараз  втілюється  не  тільки  і  не  стільки  в  душах  людей,  скільки  в  їх  думках,  бо  чорні  думкоформи  отримують  все  більше  і  більше  підтримки  в  буденності  життя  земного.  Тому  для  кожного  сенситива  головною  метою  є  виховання,  виправлення  та  коригування  душ  людей.  Але  при  цьому  кожний  сенситив  повинен  своїм  прикладом,  своїм  життям  ілюструвати  свої  дії.  Кредо  такого  сенситива:  [i]Від  спрощення  отупілого  та  змарнілого  життя  -  до  різноманітності  добрих  вчинків![/i]
73.  
Коли  приходить  біда,  то  сенситив  повинен  бути  в  перших  лавах  рятувальників,  бо  він  ЗНАЄ  наперед  про  наближення  біди,  про  її  суть  та  строки.
74.
Кожний  сенситив  відомий  Вищи  Силам,  але  треба,  щоб  він  був  відомий  і  самому  сенситиву.

10.05.1991
76.
Кожна  людина,  у  якої  почали  Відкриватися  чи  були  Відкриті  від  народження  сенсорні  здібності,  повинна  розуміти,  що  це  є  дар  Божій.  Тому  вона  повинна  берегти,  розвивати  та  пестити  цей  дар,  щоб  він  перетворився  в  Дар.
77.
Той,  хто  усвідомив  це,  повинен  усвідомити  і  те,  що  він  автоматично  стає  з  цього  моменту  представником  Вищого  Розуму  на  Землі.  Тому  його  життя  повинне  з  цього  моменту  будуватися  по  Законам  Космічним*,  а  не  буденно  земним.
78.
Перед  такою  людиною,  яка  має  Дар,  завжди  є  три  шляхи  подальшого  формування  свого  життя.
79.
[i][b]Перший  шлях  [/b][/i]-  повністю  віддати  себе  Дару  і  знехтувати  все  земне.  Такий  шлях  Вищі  Сили  зараз  не  засуджують,  безумовно,  але  звертають  увагу  на  те,  що  цей  шлях  хибний,  бо  він  веде  до  індивідуалізму/капсулюванню.  Людина  така  вирощує  в  собі  Святий  Дух  заради  самого  себе.
80.
[i][b]Другий  шлях  [/b][/i]-  суто  земний.  Людина  починає  рано  експлуатувати  свій  Дар  на  свою  потребу.  Цим  шляхом  рано  чи  пізно,  але  йдуть  більшість  із  екстрасенсів,  сенситивів.  При  цьому  вони  проголошують,  що  несуть  добро  людям.  Але  часто-густо  це  є  полуда,  бо  під  маскою  боротьби  за  Добро  такі  люди  несуть  і  Зло  людям,  бо  це  зло  вони  вирощують  в  собі  і  воно,  прикриваючись  щитом  Добра,  кує  зброю  у  вигляді  жадібності  до  грошей,  слави,  авторитету,  у  вигляді  нетерпимості  до  інших  і  навіть  заздрощів,  гордині.
81.
[i][b]Третій  шлях[/b][/i]  -  на  відміну  від  Другого,  який  Вищі  Сили  засуджують,  найбільш  придатний  в  умовах  земного  життя.
Це  шлях  балансування  між  потребами  суто  земними  та  Космічними.
Найдоцільніше,  щоб  кожний  сенситив  оговорив  свій  власний  шлях  із  своїм/своїми  Вчителем/Вчителями,  розробив  для  себе  свої  власні/особисті  Правила  і  жив  по  ним,  оновлюючи  їх  залежно  від  свого  духовного  росту.
82.
Кожний  шлях,  обраний  сенситивом,  все  єдино  приведе  його  до  Бога,  бо  Бог  -  це  втілення  Вищого  та  НадВищого  Розумів.  Тому  сенситив  повинен  дбати,  щоб  його  шлях  був  як  можна  більш  монолітний,  не  роз'їдений  чорнотою  вчинків  та  неподолянням  труднощів.
83.
ТРЕБА  ПАМ'ЯТАТИ:
Здібності  сенсорні  є  не  у  всіх  людей;
Серед  тих,  у  кого  вони  є,  не  всім  дають  можливість  їх  розкрити;
Серед  тих,  кому  Розкривають,  мало  є  тих,  кого  Кличуть;
Серед  тих,  кого  Кличуть,  мало  є  тих,  хто  Чує;
Серед  тих,  хто  Чує,  мало  є  тих,  хто  Розуміє;
Серед  тих,  хто  Розуміє,  мало  тих,  хто  Хоче;
Серед  тих,  хто  Хоче,  мало  є  тих,  хто  Може;
Серед  тих,  хто  Може,  мало  є  тих  кому  Дозволяють;
Серед  тих,  кому  Дозволяють,  мало  є  тих,  хто  Йде;
Серед  тих,  хто  Йде,  мало  є  тих,  хто  йде  Вірним  Шляхом;
Серед  тих,  хто  Йде  Вірним  Шляхом,  мало  є  тих,  кому  Дається  Дар!
Тому  той,  хто  Отримав  Дар,  несе  відповідальність  перед  Тими,  Хто  йому  Дав  Дар,  перед  Носіями  Розуму,  перед  людьми  Землі,  перед  самим  собою!
84.
Спілкування,  яке  утворюється  між  Вчителем  та  Учнем,  обумовлює,  що  Дар  буде  розвиватися,  набувати  сили  та  ваги  тільки  при  умові  сумлінного  Навчання,  а  не  по  поруху  пальця.
Якщо  до  людини  ніби-то  раптово  прийшов  Дар,  то  це  тільки  означає,  що  Вищі  Сили  дали  людині  Аванс,  а  його  треба  відпрацювати  своїм  духовним  розвитком,  своїм  Навчанням.
85.
Вчитися  треба  у  Бога,  у  людей,  у  природи,  але  не  можна  вчитися,  маючи  злі  та  подібної  різноманітності  чорні  наміри.  Кара  неминуча.
86.
Сенситив  ніколи  не  повинен  поспішати  робити  висновки  з  інформації,  що  йде  до  нього  з  Тонких  Світів,  бо  ця  інформація  завжди  спотворюється  забрудненнями  його  душі**.  Чисті  душі  наближають  вірогідність  та  правдивість  інформації,  що  йде  до  них,  до  100%.

*******
Примітка:
*  Назва  умовна  і  прийнята  тільки  тому,  що  вона  стала  штампом  в  літературних  джерелах;
**  Коли  використовується  слово  "душа",  то  мається  на  увазі  внутрішня  суть  людини,  а  коли  "Душа",  то  мається  на  увазі  Симбіонт  людини,  який  є  Носієм  Життя  і  включенням  живої  людини  в  ТриЄдність  Середовище/Життя/Розум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504801
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


горлиця

БІДА!


Бувають  дні  такі  сумні  і  безнадійні  ,
Все  пахне  пусткою,  шукаю  співчуття.
Подруг  питаю-    як  у  вас,  чи  гарні  мрії?
Як  ви  очищуєте  біль  ,  свогo    життя?

І  дивну  відповідь  дала  мені  подруга,
Ану  повісьмо  наші    біди  на  шнурку,
Нехай  повісять  й  інші  у  кого  наруга,
І  виміняй  собі    найлегшу,  будь  яку!  

Зробила  так,  як  радила!  Шнурок  нагнувся
Під  тяжістю  різноманітних  наших  бід,
Там  де  моя  біда,  шнурок  уверх  напнувся,
Була  найлегшою.Забрала  в  свій  орбіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504569
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014


kulbabka

Крізь бірюзові скельця

Крі́зь  бірюзові  скельця
Сонце,  неначе  лайм.
Слухаю  ритми  серця,
Літо  в  мені  онлайн.
Зві́льна*  сотаю  стежку
Через  густі  лани.
Вставивши  свіжу  флешку,
Червень  гортає  сни.
Хвилі,  немов  позлітка,
Весело  шурхотять,
В  радощів  -  безлімітка,
Сонцю  кричу:  "Дай  п'ять!"
Тепла  його  долоня
Лине  навстріч  моїй!
Цідить  сонливий  сонях
Промені  поміж  вій.
Крізь  бірюзові  скельця  -  
Неба  аквамарин,
Між  децибелів  серця
Вібротони́  судин.
Шепіт  морської  піни
В  мушельках  теплих  вух,
Скелі,  як  бедуїни,
На  трав'яний  кожух
Сіли  лічити  хмари
Крізь  золотий  пилок.
Проблиски,  мов  динари,
Сиплються  між  гілок.
В  турці  парує  кава,
Наче  арабська  ніч.
Сонце  моє  русяве,
Клич  за  собою,  клич...
Літо  моє,  не  сердься,
Вітер  у  голові!
Крізь  бірюзові  скельця
Фарби,  немов  живі!


[i]*Звільна  -  повільно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Микола Шевченко

На березі річки старої (посилання на кліп)

http://youtu.be/-1UYQSyhhR0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504788
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Дід Миколай

Частинка Лесиної пісні.

Віночок  з  маків  на  голівці
В  очах  бездоння  синява.
З  волошок  небо  по  краплинці,
Волинь  зібрала  у  жнива…

Струмить  серпанок  на  стежині,
Розкинув  лугом  два  крила.
Умивши  ніженьки  дівчині,
Шовкові  трави  вистила.

За  гаєм  далеч  забриніла,
Здійняла  струни  потайні.
Сердечко  в  тілі  оп’яніло,
Як  тепло  й  сонячно  мені.

Збудилась  з  Лесиної  Пісні,
Як  з  кліті  вирвалась    душа.
Красі  простори  стали  тісні,
Заграла  скрипка  Лукаша.

Красуня  бігла  по  долині.
Мені  назустріч  беріжком.
Ох  і  дівчата  на  Волині,
Що  мед  горішній  з  молоком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504250
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Світлана Моренець

ПРО КУТИ

                                           "Я  с  детства  не  любил  овал,
                                               я  с  детства  угол  рисовал."
                                                                                   И.  Коган


Я  не  приймаю  це.  Кинджальна  гострота
лишає  рани  і  синці  болючі,
в  кутах  –  безкомпромісна  прямота,
а  в  гіршім    разі  –  тупість  чи  колючість.

Кут  –  це  безвихідь,  свара,  шлях  назад,
що  без  жалю  руйнує  наші  плани,
раптовий  злет  чи  безупинний  спад  –
все  блискавичне  –  це  душевні  злами.

Це  не  моє:  гостроти,  різкість,  шквал,
у  всьому  я  гармонію  шаную.
Ні!  Я  –  лише  за  плавність,  за  овал,
за  розуміння  й  гнучкість  голосую...

--------------------------------------------
Коли  все  гладко  й  тихо  –  то  ось  так  мудрую
і  за  гармонію  овальну  голосую...
А  відшмагає  доля,  як  з  берези  прут,  –
ховаюсь  страусом    в  свій  любий  "п'ятий"  кут!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504140
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Любов Ігнатова

Коли замовкають вірші…

Коли  замовкають  вірші  -
Впадає  душа  в  летаргію,  
І  крила  втрачають  мрії,  
І  ночі  стають  темніші...  
І  попіл  тих  слів  згорівших  
Змивають  дощів  краплини...  
Пече  десь  усерЕдині,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Від  них  залишаються  шрами,  
Думки  стають  ворогами,  
І  спади  стають  крутіші...  
Вкриваються  пилом  ніші,  
Де  вчора  іскрились  рими;  
Чуття  вкриті  шаром  гриму,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Тьмяніє  весь  світ  навколо,  
Втрача  аромат  матіола,  
І  зорі  стають  блідіші...  
Записую  сни  торішні...  
Напевно,  я  завинила,  
Згорнувши  свої  вітрила  -
В  мені  замовкають  вірші...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Борода

Хто справжній друг

Старенька  Європа  про  слово  "війна"  
давно  вже  забула,  хоч  війни  бували.  
Відвикла,  безпечна.  Й  вона  не  одна,  
бо  світ  просить  миру.  Багато  чи  мало?  

Старенька  Європа  позбавитись  зла  
порадила  чесно  за  Кодексом  Права,  
а  "братня"  Росія  усе,  що  змогла  
зробила,  ганебна,  щоб  бійня  тривала.  

То  хто  справжній  друг?  Хто  нам  руку  чи  меч?  
Хто  своє  лице  не  ховає  в  забрало.  
Хто  щастя  будує  без  війн  й  ворожнеч,  
агресора  б"є  згідно  писаних  правил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504121
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

СПІЛЬНА ПОДУШКА

                                                                                   [i]NN

Хто  з  нас  не  мріяв…  про  спільну  подушку,
Про  нерозлучність  коханих  сердець?..
Хоч  не  завжди  потрапляє  на  мушку
Те,  що  шукає  лукавий  стрілець…    

Спільна  подушка  –  це  хата  читальня…
Гра  в  драмтеатрі  і  спів  солов’я…
Бога  напутливе,  щире  вітання:
Разом  навіки  –  від  А  і  до  Я.

Спільна  подушка  –  це  біди  і  радість,
Все,  що  не  стане,  –  ділиме    на  двох;  
Спільна  подушка  –  це  труд,  не  парадність:
Твій,  мила,  видих,  його,  звісно,  “вдох”.  

Спільна  подушка  –  це  ваша  родина,
Щасна,  здорова,  єдина  сім’я…
Грізна  нагряне,  не  дай  Бог,  година  –
“Ми  нерозлучні,  кохана  моя!”

З  неї,  злостивці,  сміятись  не  можна:
По́стіль  не  вами,  а  Богом  дана!
Хай  її  візьме  достойниця  кожна  –  
Й    “спільність”  по  праву  оцінить  сама…    

Спільна  подушка    –    це  приспана  доля,
Рай  неземний  для  коханих  сердець,
В  котрих  нуртує  свавільна  сваволя  –
Стати  освідченими  під  вінець.

Спільно  ж  любіть  її,  –  теплу  й  холодну,  –
Майте  таку,  яку  Бог  вам  дає…
Слів  не  кидайте  пустих  і  голодних...
Тіштеся  тим,    що  вона  у  вас  є!  

08.06.014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Радченко

А Ви не купите нам картоплі

                         Намічені  справи  були  зроблені  і  Наталя  з  чоловіком  збиралися  в  гості,  до  чоловікового  двоюрідного  брата,  який  жив  в  селі,  кілометрів  за  30  від  міста.  Вона  вже  закривала  хатні  двері,коли  Василь  запитав:  «Паспорт  взяла?»  «Господи,  все  не  можу  звикнути,  що  зараз  потрібно  обов'язково  при  собі  мати  паспорт»,-  зітхнула  жінка.  
                         День  був  спекотним,  на  небі  ні  хмаринки,  вітерець  вривався  в  вікна    й  куйовдив  волосся.  Виїхали  за  місто,  повернули  на  дорогу,  яка  вела  в  село.  Через  декілька  хвилин  побачили  блок-пост.  Підїхали  до  нього,  зупинились,  Міліціонери,  зовсім  хлопчики,привіталися  «Добрий  день»,  «Здравствуйтє»  й  почали  огляд  машини  і  документів,  запитували:  куди,  до  кого,  чи  будемо  повертатися  в  місто.  Василь  відповів,  що  вони  побудуть  в  гостях  і  через  декілька  годин  повертатимуться  в  місто.
                       Блок-пост  був  розташований  в  посадці,  з-за  дерев  вийшов  чоловік  віком  старший  за  всіх  і  запитав:  «Дядь,  а  ви  не  купите  нам  два  кіла  картоплі»,  і  протягнув  гроші.  Василь,  відвів  руку  з  грішми  і  сказав:  «Які    гроші.  Чекайте.  Буде  вам  картопля».  Сів  в  машину  і  вони  поїхали  далі.  Наталя  декілька  хвилин  мовчала,  а  потім  прошепотіла:  «  Господи,  вони  ж  не  просили  ковбаси,  печива  чи  цукерок.  Тільки  картоплі…».  Їхали  мовчки  до  самого  двору,  їх  уже  зустрічали  Катя  і  Сашко.  Вони  зразу  ж  запитали:  «На  блок-посту  все  нормально?».  Наталя  і  Василь  розповіли,  що  хлопці  просили  привезти  картоплі.  Не  обійшлося  без  жіночих  сліз  і  міцних  чоловічих  слів.  
                             Час  гостювання  пробіг  швидко  і  Наталя  з  Василем  почали  збиратися  в  дорогу.  Катя  принесла  відро  картоплі,  солоного  сала,  банку  огірків,  молодого  часнику,  літрову  банку  тушкованого  м'яса,  олію.  В  крамниці  купили  хліба,  печива,  цукерок,  солодкої  води.  Біля  блок-поста  їм  показали,  що  вони  можуть  їхати  далі,  але  Василь  зупинив  машину  і  запитав  :  «А  де  ваш  старший?  Вам  тут  передачка».  Наталю  і  Василя  провели  до  «кухні»,  там  стояв  стіл  і  лавки.  Під  деревами,  на  землі,  відпочивало  декілька  хлопців.  Коли  Наталя  виклала  три  ще  теплих  палянички  на  стіл,  хлопці  загомоніли:  «Гля,  тітка  нам  і  хліба  привезла,  як  пахне!».  Дитячі  усмішки,  щасливі  очі...  як  ножем  по  серцю.  
                                 Всю  дорогу  їхали  мовчки.  Розпач  і  біль  наповнювали  душу  і  серце.  Думки  товклися  в  голові,  як  навіжені.  Наталя  тихо-тихо  прошепотіла:  «Вони  попросили  тільки  картоплі.  Тільки  картоплі…Господи,  почуй  молитви  матерів  і  батьків,  дружин  і  дітей.  Господи,  почуй!».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504037
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Світлана Моренець

ДІМ МІЙ, МОЯ УКРАЇНОНЬКО!. .

Дім  мій,  моя  Українонько!
Краю  згорьований,  зболений!
Ти  –  мов  захмарена  зіронька,
нерв  мій  болючий,  оголений!

Зраджена,  в  серце  поранена,  
па́синками  вщент  розорена,
нагло  брехнею  споганена...
слава  героїв  спотворена...

Завжди  привітна  до  кожного,
домом  й  чужинцям  ставала  ти...
З  волі  ординця  безбожного
ворог  вповзає  навалою.

Стоптаний  край,  закривавлений
круками  з  поля  сусіднього...
Але  відродиться,  вславлений,
чистий  від    за́йди  негідного!

Земле  моя  незахищена,
корінь  мій  древа  родинного!
Ти  потребу́єш  очищення  
нашого.  Всіх  –  до  єдиного!!!

                                   8  червня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503943
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

На  стіл  робочий  ненароком,
Мов  необачний  вибрик  долі,
Промінчик  сонця  одиноко
Упав  мені  по  Божій  волі.

І  відблиск  вглиб  душі  поринув,
Розворушив  і  дні,  і  ночі,
А  потім  враз  мене  покинув,
Як  на  світанні  –  сни  дівочі...

І  на  столі  вже  знову  пусто,
Вже  знов  така  ж  робоча  згуба.
О  зайчик  мій  –  святая  пустинь!
Тебе  я  знов  чекати  буду.

1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Олекса Удайко

АНТРАКТ*

                                                                           [i]    [b]Ірині

Не  варто  красуні  в  роках  зізнаватись...
Хай  буде  хоч  скільки!  Бо  то  все  пусте.
Найкраще  було  б...  їй  ще  раз  закохатись,
Створити  оазу  посеред  пустель.

І  в  серці  леліяти  віру  й  надію  -
Пів-віку  для  жінки  -  це  лише  антракт!
Вистава  триває...  Продюсера  мрія  –
Новий  підписати  із  нею  контракт!

Життя,  як  відомо,  всього  лише  ліла**  –
Майстерно  змонтована  Богова  гра!
А  ми  в  ній  актори!  Беріться  за  діло  –
Заучуйте  ролі,  бомжі  …  й  доктора![/b]

31.05.2014[/i]
________
*Навіяне  віршем,  опублікованим  щойно  «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За  індуїстською  теософією  –  гра  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Любов Ігнатова

Донечці

Вже  парта  не  чекатиме  на  тебе  ...
І  дзвоник  не  для  тебе  пролуна  ...
Бринить  дощами  посивіле  небо,
І  нерви  -  перетягнута  струна  ...

Тепер  ти    гостя  будеш  в  рідній  школі  :
Так,  забіжиш  колись  згадать  свій  клас  ...
Не  помились  на  перехресті  долі,
Бо  не  повернеш  в  інше  русло  час  ...

Востаннє  форму  фартух  прикрашає,  
Востаннє  бантики  в  волоссі  розцвіли  ...
Дитинство  відліта  за  небокраєм
Пташатком  білим,  трепетно  -малим  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502099
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


горлиця

Спасибо за науку, Путин!


Пока  ты,  Путин,  не  начал  нам  "помогать",  мы  не  знали  многих  вещей.
 
-    Мы  не  знали,  как  расстреливают  снайперы  мирных  людей.
 
-  Мы  не  знали,  что  такое  диверсионные  операции.
 
-  Мы  не  знали,  как  выглядит  терроризм.
 
-  Мы  не  знали,  что  под  активистами  и  мирными  русско-язычными  украинцами  россияне  подразумевают  специально  обученных  людей,  вооруженных  зенитно-ракетными  комплексами,  гранатометами,  минометами,  автоматами  калашникова  российского  производства.
 
-  Мы  не  знали,  что  русско-язычных  украинцев  многие  годы  притесняли  в  Украине.
 
-  Мы  не  знали,  что  россияне,  живущие  в  Украине,  могут  быть  настолько  украинцами  и  патриотами,  что  многие  из  них  вместе  с  нами  борятся  за  нашу  и  вашу  свободу.
 
-  Мы  не  знали,  что  друг,  брат,  родственник,  живущий  в  России,  будет  верить  тому,  что  расскажут  об  Украине  Путин,  Киселев,  Чуркин,  Лавров  и  прочая  нечисть  из  зомбоящика,  а  не  нам,  украинцам,  близким  людям  и  просто  свидетелям  и  участникам  событий.
 
-  Мы  не  знали,  что  россияне,  по  первому  зову  Вовы  Путина,  готовы  взять  оружие  в  руки  и  прийти  нас  грабить  и  убивать,  особенно  в  тот  момент,  когда  мы  пытаемся  подняться  с  колен.
 
-  Мы  не  знали,  что  великую  русскую  нацию,  исторически,  культурно  и  духовно  богатую,  десятки  миллионов  людей,  можно  лишить  воли  и  способности  мыслить  критически  и  заставить  оставаться  в  коленно-локтевой  позиции.
 
-  Мы  не  знали,  насколько  высок  процент  продажных  пропутинских  шлюх  среди  деятелей  российской  культуры  и  искусства.  Надежда  Бабкина,  Геннадий  Хазанов,  Федор  Бондарчук,  Михаил  Боярский,  Сергей  Безруков,  Валерий  Гергиев,  Николай  Расторгуев,  Андрей  Могучий,  Олег  Газманов,  Олег  Табаков  в  открытом  письме  поддержали  Путина  и  его  действия  в  адрес  Украины.
 
-  Мы  не  знали,  что  поребриком  в  Питере  называют  бордюр,  но,  благодаря  знаменитому  "не  заходи  за  поребрик",  мы  узнали.
 
-  Мы  не  знали,  что  война  по-путински  -  необъявленная  подлая  война  с  пытками,  убийствами,  провокациями,  диверсиями,  выкалыванием  глаз,  отрезанием  ушей  и  вспарыванием  животов  украинским  патриотам.
 
-  Мы  не  знали,  что  в  России  есть  патриоты  Украины  и  чистокровные  бандеровцы,  которых  мы  любим  теперь  еще  больше:  Армен  Джигарханян,  Лия  Ахеджакова,  Борис  Акунин,  Олег  Басилашвили,  Наталья  Фатеева,  Юрий  Шевчук,  Борис  Гребенщиков,  Сергей  Юрский,  Андрей  Макаревич,  Валентин  Гафт,  Андрей  Мягков,  Михаил  Жванецкий,  Сергей  Гармаш,  Марк  Захаров,  Елена  Яковлева,  Галина  Волчек,  Владимир  Гостюхин,  Федор  Добронравов,  Леонид  Броневой,  Александра  Яковлева,  Александр  Балуев,  Юрий  Стоянов,  Станислав  Садальский,  Александр  Розенбаум,  Даниил  Гранин,  Марат  Башаров,  Сергей  Маковецкий,  Дмитрий  Харатьян,  Михаил  Кокшенов,  Эманнуил  Виторган,  Леонид  Куравлев,  Эльдар  Рязанов,  Андрей  Кончаловский.
 
Теперь  мы  знаем.  Спасибо  за  науку,  Россия.Гори  в  аду,  Вова...  после  смерти.  А  при  жизни  -  ПНХ!
 
СЛАВА  УКРАИНЕ!!!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!!
 
reukraine.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501819
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Мазур Наталя

Поету-романтику

.                                        (  І.М.Г.)

Він  йде  додому,  де  гірка  пітьма
Його  чекає.  Відмикає  двері,
За  стіл  сідає,  що  біля  вікна,
І  залишає  мислі  на  папері.

Про  що  вони?  Та  майже,  як  в  усіх:
Про  теплий  подих,  лагідний  цілунок,
Про  зустріч,  потиск  рук,  жіночий  сміх,
Про  дрібку  щастя.  Зморщок  візерунок

Кругом  очей  збирається.  Проте
Із  серця  струменіє  щира  ніжність,
Безмежна  доброта,  тепло  святе,
І  щедро  виливається  у  вірші.

Так  день  за  днем  іде,  за  роком  рік...
Та  книгами  і  творчістю  багатий,
Поет-романтик,  просто  -  чоловік,
Несе  свій  хрест  і  Божий  дар  писати.

10.12.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501652
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Любов Ігнатова

Котикоранок

У  моєму  саду  білим  котиком  ранок  дрімає,
Розтрусивши  росу,  ніби  низку  коштовних  перлин  ;
І  клубок  вогняний  визирає  ріжком  з  небокраю
У  віночку  пухких,  щойно  випраних  дощохмарин.

Заплітає  трава  ще  не  скошені  коси  шовкОві,
І  волошки  синЯть  і  без  того  яскраву  блакить  ;
В  полуничок  яснИть  полум'яно  -червона  обнова,
І  бджілками  гледичія  жовто-медова  бринить.

З  кучерявих  півоній  звучать  аромати  симфоній,
З  ніжно-флейтовим  соло  в  рожевості  чайних  троянд  ;
П'є  метелик  нектар  на  квітковій  духм'яній  долоні,
Наливається  соком  лоза  виноградогірлянд.

У  волоссі  весни  -  уже  геть  посивілі  кульбабки
Парашутяться  снами  маленьких  крилатих  зернЯт  ;
Котик  -ранок  для  них  підставляє  розвітрену  лапку  -
Час  зродити  життя,  тож  нехай  собі  вільно  летять!  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501737
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Віктор Ох

ДИВО КОХАННЯ (V)



Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13[/youtube]
                                                                               
                                             
Глянеш  ніжно  –  і  розтане  сніг,
Усміхнешся  –  сонечко  засяє,
І  голублять  промені  ясні
Проліски  кохання  в  світлім  гаю.

З  губ  твоїх  цілющої  води
Я  нап`юся,  мов  з  берези  –  соку,
Стану,  наче  легінь  молодий,
Наче  птах,  полину  в  даль  високу.

Подих  твій  ласкавий  надихне
Сотворити  крилами  поему
Щастя  легко  на  папір  зітхне:
«Ти  –  весна,  весна  в  житті  моєму!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501242
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014


Дід Миколай

Чужиною втомились літа…

Синьоока  моя  Україно,
Батьківщини  моєї  розмай.
Обніми  свого  рідного  сина,
Що  летить  в  твій  затьохканий  гай.

Не  моя  була  в  томУ  причина,
Завела  мене  доленька  в  даль.
Тож  без  тебе  зростав  сиротина,
Пожалій  сиротину,  не  жаль.

Ген  для  хати  п’янка  черемшина,
Простягає  гілки  з  майбуття.
Обнімає  крилятками  сина,
Наче  пташка  в  гніздечку  дитя.

Голубінь  волошкового  клину,
Вишиванкою  гріє  жита.
Біля  річки  пахучу  ожину,
Заціловано  п’ють  небеса.

Зупинюся  і  також  нап’юся,
Омочу  свої  спраглі  вуста.
Накінець  я  собі  признаюся,
Чужиною  втомились  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501048
дата поступления 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014


kulbabka

Корицева донна

[i](навіяне  поезією  Сергія  Осоки  "Мадам  Донателла")[/i]

Корицева  донна
стоїть  на  терасі  нічній,
велюрова  сукня  блищить,
ніби  шкіра  пантери,
і  профіль  її  витікає
чорнилом  у  скверик,
і  кров  закипає  
подвійним  еспрессо  у  ній.

Самотня  і  горда,
цигаркою  дражнить  імлу,
роздмухані  іскри,
мов  паприка,  в'їлись  у  вени...
І  погляд  її  неприкаяно-
гірко-шалений,
мов  лазер  тонкий,
розсікає  застиглу  смолу.

Корицевій  донні
так  личить  лискучий  велюр,
у  ньому  вона,  ніби  пара,
легка  й  безтілесна,
налиті  глінтвейном,
паша́ть  оксамитові  перса
і  глянцевим  полиском
вабить  її  манікюр.

Між  пальців  худих
розтікається  сивий  димок
і  губи  її  кровоточать
солодким  мускатом,
розщеплюють  спазми
у  тілі  кожнісінький  атом,
і  подих  терпкий  обпікає
вогнем  до  кісток.

Корицева  донно,
спокусо,  спокуто  гірка,
ти  диханням  рівним  
затлумила  крики  і  кроки!..
Під  атласом  шкіри
вирують  рубінові  соки
і  ніч,  мов  пантеру,
твоя  приручає  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500861
дата поступления 23.05.2014
дата закладки 24.05.2014


Мазур Наталя

Моя земля

Моя  земля  так  спрагло  хоче  миру,

Так  стогне  в  цей  страшний  і  дикий  час.

Моя  земля  чудова,  наче  диво,

Зустріти  ще  світання  має  шанс.

Затихне  біль  і  відшумлять  тривоги,

Бо  це  безглуздя  -  в  бій  на  брата  йти.

А  всі  стежки,  і  всі  прямі  дороги

Додому  приведуть,  як  не  крути.

21.05.2014  -  20:58



Оригінал

МОЯ  ЗЕМЛЯ

автор:  Enola
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500304

Моя  земля  так  жадно  хочет  мира,

Так  стонет  в  этот  страшный,  дикий  век...

Моя  земля,  прекрасная,  как  диво,

однажды  все  же  встретит  свой  рассвет.  

Уймется  боль  и  отшумят  тревоги  –  

бессмысленно  идти  на  братьев  в  бой…

А  все  пути,  тропинки  и  дороги,

в  конечном  счете,  нас  ведут  домой.


Для  ілюстрації  використано  картину  художника
з  Кривого  Рогу  І  Просикіна  "Моя  планета  Земля".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500530
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


kulbabka

Голубінь незабудок

Розплеска́лось  небо  поміж  гір
Пригорщами  ніжних  незабудок.
Борознять  колоною  маршруток
Бджоли  напарфумлений  ефір.

Розсікають  чисту  голубінь,
Що  настояв  день  на  медуниці,
На  солодких  пахощах  кориці,
На  смолі  янтарних  мерехтінь.

На  шовкових  кісоньках  верби
Вітерець  музичить,  мов  на  арфі.
Річка  у  меланжевому  шарфі
Берегам  розчісує  чуби.

Мерехтять  наскрізні  гребінці
У  яскравих  сонячних  софітах,
Світяться  зелені  очі  літа
У  краплині  на  моїй  руці.

У  гаю  мелодію  дзвінку
Цвірінчить,  насвистує  синиця
В  діамантах  росяних  іскриться
Бедрик  на  вологому  листку.

В  купелі  квіткових  ворожінь,
Небом  заколисана  вершковим,
Споглядаю  простір  неозорий  -
Незабудок  чисту  голубінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Мирослав Вересюк

МАЙДАН ДЛЯ УКРАЇНИ - ЦЕ ГОРНИЛО

Майдан  для  України  –  це  горнило,
В  якому  доля  плавиться  народу!
Історія  не  пишеться  чорнилом,
Ми  кров’ю  здобували  цю  свободу!

Ще  в  сиву  давнину  скликали  Віче,
А  згодом  звали  козаків  на  Раду.
І  навіть  в  двадцять  першому  сторіччі
Майдан  народний  дійсно  має  владу!
 
Завжди  відкрито  обирали  долю
Та  гетьманів  шмагали  батогами.
Найбільш  за  все  ми  цінували  волю
І  землю,  що  дарована  Богами!

Народу  серце  б’ється  на  Майдані,
Душа  живе  у  пісні  і  молитві,
А  сила  наша  в  Вірі  та  єднанні,
Звитягу  ми  покажемо  у  битві!

Майдан  для  України  –  це  горнило,
В  якому  доля  плавиться  народу!
Історія  не  пишеться  чорнилом,
Ми  кров’ю  здобували  цю  свободу!

21.05.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500438
дата поступления 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Світлана Моренець

"ДУШЕВНІ" МІНІАТЮРИ


***
Світі́ння  душі  –  це  перепустка  в  Небо,
твоя  закодована  суть.
Світі́ння  душі  –  лиш  його  Небу  треба,
по  ньому  нас  Там  впізнають.


***
Яким  безцінним  скарбом  є  життя,
збагне  лиш  той,  хто  в  розквіті  згасає.
Безмежні,  феєричні  почуття
доступні  тій  душі,  що  болі  знає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500137
дата поступления 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014


Світлана Моренець

ЗРУСИФІКОВАНИМ УКРАЇНЦЯМ

На  одному  з  телеканалів  вразила  фраза  жителя  Сходу,  чому  він  ратує  за  приєднання  до  Росії  :"Да  чтоб  мои  дети  разговаривали  на  этой  "ихней  мове"!  Никогда!.."    А  дідусі  і  бабусі  у  нього,  як  з'ясувалося,  –  українці...

Пробачте,  за  різку  розмову,
Я  захищати  честь  берусь:
Не  ображайте  мою  мову,  
Як  нижчевартісну  якусь!
Це  мова  цілого  народу  –
Нащадків  Київських  князів,  –
Що  дух  козацький,  силу,  вроду
Проніс  крізь  темряву  віків.
У  вас  –  позичена,  нерідна,
Моя  ж  –  врожде́на  і  жива,                              
Співуча,  мила,  своєрідна,
Пошану  в  світі  нажила.
Співала  нею  моя  ненька
І  дід,  і  прадід,  і  пра-пра...
Увесь  мій  рід,  що  вже  давненько
Живе  на  берегах  Дніпра.
Пережила  навали,  війни,
Все  чужорідне,  наносне,
Нещирі  "братскіє"  обійми
І  нас,  дасть  Бог,  переживе!
Я  різні  мови  поважаю,
Але  люблю  лише  її,
Котру  хутенько  "забывают"
Манкурти  й  ниці  холуї.
Мою  ріднесеньку  шаную,  
Я  нею  думаю,  творю,
У  ній  матусин  голос  чую,
Я  нею  з  Богом  говорю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499919
дата поступления 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Шон Маклех

Острів яблук

         «Три  дні  і  три  ночі  
             вони  пливли  вздовж  скель  
             і  так  і  зуміли  відшукати  місця,  
             де  можна  було  б  
             пристати  до  берега…»
                   (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Яблука  виснуть  важкими  тягарями
На  островах  нашої  свідомості,
На  гілках  наших  мрій  листянозелених,
Падають  у  траву  життя  –  густу,  як  літо,
Несподівану  як  травневі  зливи,
Гірку  як  полин  нашого  отруєного  часу.
Там  мали  б  водитися  химерні  почварки  –  
Огидні,  як  зайди,  колючі,  як  ці  дні.
Але  там  порожньо.  Стиглі  яблука
Збирають  тільки  втомлені  руки
Моряків  розхристаного  моря  хвилин.
Якби  не  ці  яблука,  якби  не  цей  острів,
Ми  б  не  знали,  що  в  цьому  світі  вітрів
Існує  ще  щось,  крім  солоної  води  «сьогодні»,
Крім  гіркого  присмаку  морської  піни,
Крім  хвиль,  що  співають  пісню  смерті,
Але  острів  яблук  –  нам  трапився…  
Нам  –  орачам  ірландського  моря,
Нам  –  загорненим  в  картаті  тканини,
Нам  –  приреченим  на  блукання…  
Розфарбуйте  це  яблуко  долі
Кольорами  заграви…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499779
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Олекса Удайко

Дивовижний сон

                                           
                                             Всім  Іринам  клубу  і  не  тільки…
                                             в  День  великомучениці  Ірини  
                                                     П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я
     

                                                                             [b]Пролог[/b]

…Під  ранок...  Дивний  сон...Чисте,  голубе  небо,  а  в  небі  2  зграї  птахів:  одні  великі  білі  (певне,  гуси),  а  інші  –  менші,  темні  (мабуть,  качки).  Одна  з  малих  була  взята  в  полон  великими.  Останні  знущались  над  меншою,    вона  помирала,  а  всі  малі  птахи  були  байдужими  до  всього,  що  відбувалося,  але  ось  один  хоробрий  селезень  кинувся  визволяти  качку...  Чим  це  все  закінчилось  там,  в  небі  –  невідомо,    бо  сон  раптом  перенісся  на  землю,  де  була  вже...  Жінка  –  мила-премила,  чорнява,  немолода,  з  короткою  стрижкою,  подібна  до  феї...  Вони  вибирали  з  Нею  житло  –  1-кімнатну  квартиру.  Він  Її  так  тепло  і  ніжно  обіймав,  умовляючи  бути  разом  незважаючи  на  те,  що  все  вже  було:  заміжжя,  діти...  минуле...  Та  Вона  така  жадана!..  І  згоду  дала...  А  тут  трапився  якийсь  чоловік...  Незнайомець  просив  ключі  від  квартири  і...  ванну.  "До  чого  б  це"    -  подумав  Він.  У    них  ванни  не  виявилося,  а  була  вона  у...  Ірини.  Святої  великомучениці...    І  ось  Вони  –  удвох  –  виносять  ванну  надвір...  Вона  зовсім  гола,  і  Він  прикрив  собою  її  соромоту.
...Ранок.  У  вікні  яскраве  сонце...  Легкий  вітерець  колише  фіранку,  немов  легеньку  границю  між  потойбіччям  і  реальним  життям...  І  позивні  мобільного  –  пі-пі-пі...  Так,  вістка  із  далекої  Еллади,  що  вже  цілком  збудила  Його  віді  сну.  
               Яв...  
                                                                         [b]Зустріч[/b]

…Аеропорт  Бориспіль.  Він  з  трояндами..  і  чорнобривцями  у  виходу  з  термінала  для  іноземних  пасажирів,  тихий  гомін  серед  зустрічальників:  «Це  з  Салонник?».  «  А  з  Тель-Авіву  вже  прибув?»  Нестримно  закалатало  серце.  Ось  і  Вона.  Квіти  шугонули  догори  в  оскаженілому  привітанні...  Усмішка!  О,  яка  знайома  «усмішка»  на  лиці  у  неї!  Сльози  неймовірної  радості  на  очах  у  Нього...  Ніжний  доторк  вустами  до  щоки.  Який  знайомий  аромат  здорового  жіночого  тіла!  Слова  –    рідкі  і  теплі  –  і...  гострі  погляди  буравлять  одне  одного...  Що  у  кожного  зараз  в  серці?  Якийсь  нестримний  водоспад  давніх,  але  оновлених  розлукою  почуттів  в  Обох!  Чим  триваліша  розлука,  тим  тепліша,  більш  хвилююча  зустріч!  Маршрутка.  Її  рука,  м’яка,  волога  і  тепла  -  у  Його  твердій,  упевненій  руці.  І  -  ні  слова...  Так  би  вічність!..

                                                             [b]  Море    кохання[/b]
                                           
...  В  Крим.  У  вагоні  спокій  і  блаженство...  Ідилія  для  людей,  що  так  давно  чекали  одне  одного.  І  розмови,  розмови,  розмови.  Все  не  переговориш  –  так  багато  вже  позаду  і  ще  більше  попереду!..  
Зустріли,  доставили  в  саме  «туди»,  де  свіже  коров’яче  молоко...  фрукти...  овочі  і...  звабливе,  ні  не  Чорне  –  яскраво-волошкове  море  у  Береговому.  
Спокій  у  природі...  ласкаве  сонце...    Бурхливі  зустрічі,  плани,  суперечки,  непорозуміння,  примирення...  Але  все  –  Їхнє,  рідне...  Нарешті,  прогулянки  там,  де  багато  «сонць  крізь  віття»  і  квиління  чайок...  Серпневе  море  і...  океан  Кохання!  

                                     [b][i]Я  не  увижу  тень  печали:
                                     В  очах  твоих  –  два  янтаря!
                                     Хочу,  чтоб  горести  молчали,
                                     Ненужных  слов  не  говоря.
                                     В  душе  неистовой  –  не  злой  –
                                     Пускай  утонет  крымский  зной![/i][/b]

                                                                     [b]Епілог[/b]

                 ...«Такого  щасливого  купання  у  Морі,  Любові  і  Квітах  у  мене  ще  не  було»  –  мовила  Вона  стримано  після  «шаленої  і  несамовитої»  зустрічі...    мінеральних,  з  присмаком  солоного  поту,  ванн.  
   А  потім  вимушена  довга  розлука...  бо  відпустка  на  Небо  скінчилась.  
                   І  знову  –  ефір...  еСеМеСки...  туга...  згадки...  чекання...квиління  серця...  
                   Яв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499717
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Валентина Ланевич

Не питай, чом так часто сумує душа.

Не  питай,  чом  так  часто  сумує  душа,
Зворохоблена  нудить  в  білому  світі.
Прагне,  мій  милий,  твойого  тепла,  скрушна,
Просто  правді  глянь  прямо  й  щиро  у  вічі.

Паралельні  дороги,  мов  дві  колії,
Що  невидима  вісь  єднає  життєва.
В  моїм  серці  ти  поруч,  привиджую  дні,
Де  в  любові  купаюсь  -  твоя  -  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Світлана Моренець

НІЧНА ФАНТАЗІЯ (дарую Джаннеточці Даклін)


Від  втоми  й  духоти  Земля  зітхає
І  прохолоди  вечора  чекає.
Скидає  з  себе  пелени  прозорі  –
Їй  нічка  хутко  хутко  вишиває  зорі
На  карнавальній  чорній  пелерині  –  
Землі  на  раут  міжпланетний  треба  нині.
Прошепотівши  на  ніч  дітям  казку,
Вдягла  на  очі  карнавальну  маску,
Ще  й  пришпилила    Місяць-діадему,
Згребла  з  плечей  усі  діла  й  проблеми
Й,  сховавши  під  супутницю-хмаринку,
Гайнула  на  космічну  вечоринку.
Не  з'явишся,  порушивши  дрес-коди,
То  завдаси  усім    планетам  шкоди.
Їм  просто,  безтурботно  лиш  гуляють,
Бо  егоїсти  клопотів  не  мають.
Серед  космічних  пані  –  це  єдина
Трудяга,  хлібосольна  господиня,
Привітна,  щиросердна,  незбагненна.
Дітей  у  неї  –  тьма  неізчисленна!
Всіх  треба  годувати  і  поїти,
Стражденну  флору  соками  налити,
І  фауні  строкатій  раду  дати,
І  homo  sapiens-ам  вкотре  нагадати,
Щоб  не  поводилися  з  меншими  по-панськи,
По-людськи  щоб  жили,  а  не  по-хамськи.
Від  них  –  самі  лиш  клопоти  й  турботи!
То  розіллють  в  морях  якусь  бридоту,
То  "вспять"  повернуть  ріки  –  а  на  біса?
То,  глянь  –  ліси  карпатські  стали  лисі!
І  надра  геть  спустошують  розбійно,
А  то  затіють  справжні  люті  війни...
І  серед  звірів  не  знайти  негідних,
Щоб  нищили  свій  прайд,  собі  подібних!
Ех,  діти!..  Ну  не  можуть  зрозуміти:
Без  тебе  –  ні  секунди  їм  не  жити!

Стомилася  Земля  і  перед  ранком
Затихла  на  годинку,  до  світанку...
Це  вам  не  жарт  –  вік  на  орбіті  пішки!
Здрімни,  рідненька,  відпочинь  хоч  трішки.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499709
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Любов Ігнатова

Такий собі експромт …

Без  тебе  так  сумно  і  важко  на  серці  ...
Між  нами  веснЯні  дощі  пролягли  ...
І  кожна  краплина  у  вірші  озветься
І  пустить  коріння  любові  углиб  ...

Я  знову  і  знову  вплітатиму  Слово
У  кожен  свій  видих,  в  кожнісінький  вдих  ;
Я  пісню  народу  візьму  за  основу,
Таку,  щоби  вітер  буремний  притих  ...

Я  буду  леліяти  думку  про  тебе...
В  ключі  журавлинім  частину  душі
Тобі  відішлю,  обійму  тебе  небом,
Схилюся  до  ніг  у  ряснім  спориші  ...

Я  буду  чекати  твоï  віршоспіви  ,
Як  предки  чекали  вогню  благодать,
Як  зе'млі  чекали  у  посуху  зливи,
Щоб  кожнеє  слово  у  серце  ввібрать  ...

Пиши  мені,  чуєш,  коли  бракне  сили,  
Як  сльози  у  грудях  вогнем  запеклись,
Коли  станеш  птахом,  розправивши  крила,  
Коли  знову  схочеш  злетіти  увись  ...

Це  знову  відповідь  на  відповідь  того  ж  автора  (Serg)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Дід Миколай

Зозуленька зупинить листопад.

Гелгочуться  онуки,
Як  гусоньки  малі.
Як  мед  ті  дивні  звуки,
Що  визрів  на  порі.

Заповнює    висоти,
Аж  гріється  душа.
Печатає,  як  соти,
У  осінь  вируша.

А  серденьку  байдуже,
У  грудях  стукотить.
Із  рамочки  зіструже,
Ще  хочеться  пожить.

Роки  нехай  кленові,
Біжать  в  осінній  .
Зозуленька  в  діброві,
Зупинить  листопад.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499669
дата поступления 17.05.2014
дата закладки 18.05.2014


kulbabka

Гримить…

Гримить.  Крізна́  краплинна  сітка
То  налетить,  то  зникне  враз,
Огрядна  хмарка,  сива  тітка,
Знічев'я  дра́жнить  контрабас.

Пташки  скрипалять  в  міжребер'ї
Слизьких  і  вимоклих  гілок.
Виводить  дощ,  мов  на  папері,
На  склі  кожнісінький  рядок.

То  спритне  сонце  злиже  почерк,
То  здує  хвацько  вітерець
І,  мов  хлопчисько,  зарегоче,
Чкурне  до  лісу  навпростець,

Де  строгі  сосни  курять  ладан
Із  позолочених  кадил,
Де  у  зволожених  шухлядах
Парфумить  хвойний  еліксир...

Де  трав  магічні  привороти
Кладеш  на  душу,  мов  компрес,
Де  потічки  вплітають  ноти
У  дивовижний  полонез.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата поступления 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014


Любов Ігнатова

Вже вкотре …

Вже  вкотре  розпинаєм  на  хресті 
Людського  Сина  під  гучні  фанфари,
Б'ючи  у  груди  :"Господи,  прости! 
Дай  оминути  праведної  кари!  "...
       
Відпрацювавши  тридцять  срібняків, 
Сльозами  омиваючи  обличчя,
З  проворністю  нікчемних  байстрюків 
Штовхаємо  слабкіших  на  узбіччя  ...
       
На  фантиках  смаколиків  -  зловтіх
Малюєм  ілюзорне  сьоме  небо  ;
Знов  поспішаєм  возвеличить  гріх  ,
Перекрутивши  заповідь  під  себе  ...

Бажаючи  прощЕння  роздобуть, 
Не  молимось  ,поки  не  чуєм  грому...  ...
Знов  Господа  ведем  у  хресну  путь,
Старим  шляхом  вертаючись  додому  ...

Забувши  істину,  що  Бог  -  то  є  ЛЮБОВ, 
Святе  Ім'я  згадавши  вкотре  всує, 
Між  ганчір'яно  -  туфельних  обнов 
За  гроші  індульгенцію  купуєм  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Шон Маклех

Звертання майстра щіток до одного містера

     «Рівність,  брате,  виключає  братство.
         І  в  цьому  слід  розібратись.
         А  рабство  завжди  породжує  рабство.»
                                                                 (Йосип  Бродський)

Містер  Чедвік  стоїть  на  вулиці  Дощів
З    невидимою  парасолькою  Мадейри,
А  якийсь  чорноокий  чоботар  Езоп
Гукає  йому  слова  вузькооких  гуків:
«Містере!  Ви  би  краще  взули  черевики,
Або  взули  оту  мадам  в  чоботи-лінкори,
Бо  Джон  Ленон  знову  став  Леніним
І  вічно  живим  і  комою  в  заповіті  кесаря.
Не  ходіть  босоніж  тротуарами  «а-ля-рюс»  -  
Ви  ж  джентльмен  або  схожий  на  нього  коп.
Пильнуйте  свого  саквояжа,  в  якому  
Крім  морфію  живуть  миші  карного  кодексу.
Ви  ж  доктор,  чи  то,  вибачаюсь,  лікар.
Коротше,  знахар  –  лікуєте  водогони
Міста  з  гучною  назвою  Вікна  На  Схід
(Бо  шибки  дзвенять,  а  Ви  в  молодості
Так  хотіли  стати  фельдшером
І  ставити  клізму  бульдогам  королівства).
Містере!  Ваші  окуляри  ілюмінатори,
Ви  сам,  як  капітан  підводного  човна:  
Давайте  глуху  команду  «занурення»
Тарганам  нашого  часу.  Моя  вакса
Це  колір  Ваших  днів.  Пасує  циліндрам.»
Але  майстра  щіток  давно  ніхто  не  слухає,
Не  чує,  бо  навіщо.  Вуха  заткані  ватою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499313
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Олекса Удайко

Я по́няв…

«Ти  по́няв?»  –    сантехнік  понуро  моргнув  
У  бік    ожило́го    сортиру:
Утричі  підняв  за  роботу  ціну́,
Неначе  на  газ  чи  квартиру…

«Ти  по́няв...»  –    промовив  старий  санітар
Й  підставив  кишеню…  «для  чаю»  
Та  скільки  ж  платні  тої  в  нього?..  Кошмар!
Цьому  я,  мабуть,  вибачаю…
 
«Ти  по́няв...»  –  так  нагло  бубнить  бюрократ
І  лізе  в  кишеню  клієнту…
А  той  заробляє,  мо’,  й  менше  в  стократ    –
Чиновник  не  впустить  моменту!
   
Але  як  хірург  вимага  кілька  «штук»,
Хоч  знає,  що  вмре  вже  бабуся,
Я  «по́няв»:  моєму  народу…  каюк!
Піду  і  натхненно…  нап'юся...  

15.05.2014

___________
*О,  цей  суржик!  Якби  ж  тільки  на  язиці  –  в  душі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499299
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


kulbabka

Періщить дощ

Періщить  дощ  на  втіху  полуницям,
Грибам  і  травам,    юним  деревця́м.
Тендітна  слива  в  затінку  сльозиться,
Крізне  намисто  так  їй  до  лиця.

Періщить  дощ,  розписує  курсивом
Тоненьку  шибку  в  рамочці  вікна,
Тріпоче  листя  вишні  полохливо,
Холодні  краплі  здмухує  весна.

Дзвенить  у  ринві,  наче  у  бляшанці,
Намокле  пір'я  вичищає  птах.
Топлю́  зажуру  в  білій  філіжанці,
Гаряча  кава  гіркне  на  вустах.

До  тебе  стежка  майже  захолола,
Пече  розлука  в  серці,  як  миш'як...
Періщить  дощ  і  студить  все  довкола,
Лише  думки  не  вистудить  ніяк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Мазур Наталя

Маленький олов`яний солдатик

     Олеся  побачила  його  ще  здалеку,  на  підході  до  багатоповерхівки,  що  хизувалася  своїм  зростом  перед  розквітлими  яблунями  передмістя.  Він  стояв  біля  під’їзду  і  нагадував  маленького  олов’яного  солдатика  із  казки.  Був  одягнений  в  парадний  зелений  мундир,  підігнаний  до  його  худорлявої  статури.  На  сонці  виблискували  жовті  ґудзики  із  зірочками.  На  погонах  теж  були  маленькі  жовті  зірочки.  
     «Маленький,  худенький,  старенький  ветеран  війни  минулого  сторіччя  у  формі  неіснуючої  держави»,  -  подумала  Олеся.  

- Чому  ж  він  не  на  параді  у  центрі  міста?  –  не  вгавав  розум.
- Може  у  нього  не  має  сили  йти  десять  хвилин  до  найближчої  маршрутки  пішки,  а  потім  ще  пів  години  їхати  до  центру,  -  озвався  внутрішній  голос.
- То  чому  ж  йому  вдома  не  сидиться?  –  затявся  розум.
- Бо  сьогодні  дев’яте  травня.  От  він  і  витяг  із  шафи  святковий  мундир,  який  раз  в  рік  дістає,  і  одягнув  його.  Бо  коли  б  ще  мав  одягти?  А  біля  під’їзду  став  у  надії,  що  його  хтось  привітає,  -  розкладав  усе  по  поличках  внутрішній  голос.
- Дев’яте  травня  –  то  не  веселощі,  не  музика,  а  панахида  і  молитва,  -  не  здавався  розум.
- Йому  цього  не  зрозуміти,  -  по  паузі  відповів  внутрішній  голос.  Усе  життя  про  ветеранів  згадували  саме  цього  дня.  Вручали  квіти,  наливали  сто  грамів,  давали  гречану  кашу  безкоштовно.  

     Олеся  сповільнила  ходу.  Їй  потрібно  було  саме  у  той  під’їзд,  біля  якого,  немов  на  варті,  струнко  стояв  ветеран.  Дівчині  раптом  стало  соромно.  Вона  згадала  травень  минулого  року,  море  і  Крим.
     Згадала  білий  іноземний  лайнер  в  порту  української  тоді  ще  Ялти  і  німецьких  туристів,  які  поважно  сходили  трапом.  Усі  сивочолі.  Спиралися  на  ціпки  чи  ходулі.  Біля  них  снували  стюарди,  допомагаючи  зійти.  «Круїз  для  німців  по  Чорному  морю»,  -  поширився  поголос  поміж  людей  на  пірсі.  Усі  зупинялися.  Милувалися  білосніжним  лайнером,  розглядали  німецьких  туристів,  що  переходили  до  автобуса,  аби  їхати  в  Лівадію.
     У  білих  шортах  та  капелюшках  німецькі  пенсіонери  виглядали  незвично.  Та  вони  особливої  уваги  на  портових  зівак  і  не  звертали.  Радісно  гелготали  один  з  одним,  готуючи  фото  та  кінокамери  для  зйомок.
     Чи  бачив  цей  ветеран  хоча  б  раз  лайнер?  -  подумала  Олеся.  -  Коли  він  в  останнє  відпочивав  на  морі?  -  І  чи  був  на  морі  взагалі?  Питання  сипалися  одне  за  одним.  Дівчина  похилила  голову.
     Їй  було  соромно  перед  цим  «маленьким  олов’яним  солдатиком».  Соромно  за  свою  країну,  яка  нічого,  окрім  патріотичних  пісень  на  свято  не  давала  ветеранам.  
     Було  соромно  за  цього  старенького  дідуся  у  зеленому  мундирі.  Соромно  за  його  засліплену  віру.  Бо  чоловічки  у  зеленій  формі  зараз  шматують  її  країну  і  вбивають  українців.
     Олеся  відвела  погляд,  зіщулилася,  опустила  голову  і  пройшла  повз  ветерана  у  двері  під’їзду.
     А  вже  десь  по  обіді,  сидячи  із  подругою  на  лавочці  під  білопінною  яблунею,  дівчина  побачила  схиленого  старичка  в  потертій  штурмовці,  заяложеному  кепчику  і  розношених  капцях.  Дідок  човгав  ногами  і  прямував  до  хлібного  кіоску.  Олеся  впізнала  ранкового  ветерана  і  їй  стало  соромно…  за  себе.

14.05.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499162
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Любов Ігнатова

Моє панно

Відповідь  на  відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор  Serg

Єдина  мить  ...а  скільки  ïй  дано
Верховним  Кимось  слабкості  і  сили?!
Сплітаю  візерунчасте  панно
З  пір'ïн  отих,  що  загубили  крила  ...

Вплітаю  віршів  золоті  нитки,
Душі  своєї  і  тепло,  і  світло  ;
Роблю  із  пісні  срібні  завитки,
Щоб  полотно  моє  душею  квітло  ...

Тобі  дарую  :  хочеш  -  забирай!
У  лютий  холод  хай  тебе  зігріє  ;
Твого  джерельця  чистий  віршограй
Відродиться  і  знов  заструменіє  ...


У  післягроззі  райдуга  сія,
І  дихається  солодко  і  вільно  ...
І  навіть  біль  уже  не  дошкуля,
Коли  він  нами  вистражданий  спільно  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Таня Кириленко

Не по колу

Так,  як  тебе,  мабуть,  уже  нікого...
Так  як  тоді,  мабуть  уже  ніколи.
Життя  не  йде  по  колу...

І  вже  ні  з  ким  така,  як  із  тобою,
І  вже  не  буде  в  прірву  з  головою.
Я  більше  не  здаватимусь  без  бою.

Вже  без  жалю  за  дії  і  бездію,
І  з  вірою,  що  тліє  без  надії,
Тобі  радію...

Вже  без  страху  за  те,  що  скажуть  люди,
Без  роздумів  про  те,  як  далі  буде.
Ти  є  усюди...

Вже  байдуже  що,  ким  і  як  зоветься.
Пізнавши,  що  життя  бува  із  перцем,
Безстрашна  серцем...

14.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499002
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014


kulbabka

(не) сон

[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]

В  оливкове  світло  крон
Аромить  квітковий  опій...
І  сон  мій  -  давно  не  сон,
Кульбаб  посивілих  попіл
Хурделить  в  небесний  льон.

Меланжева  шаль  думок
Лягає  на  теплі  плечі.
Скрипалить  вертки́й  струмок
І  трав  килимки  овечі
Затягують  кожен  крок.

Розлито  густий  акрил  -
На  сонці  ряхтить  палітра!
А  тіло  не  чує  крил,
Бо  крила  у  змові  з  вітром  -  
Чуттєвіші  од  вітрил!

В  полоні  бузкових  рим
Спинитися  б  і  стояти...
Де  травень,  мов  пілігрим,
І  втрати  -  давно  не  втрати,
Минулого  сивий  дим...

Зректися  б  усіх  спокус
У  цій  непорушній  тиші,
Де  байковий  мох-обрус
Холодну  росу  колише,
Де  промінь,  як  мед,  загус.

Де  зранку  хмільну  весну
Купають  світанки  свіжі...
Нашіптую  мантру  сну
І  вітер  мій  шепіт  ріже,
Як  скальпель  тонку  струну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Світлана Моренець

ВЕСЬ СВІТ – ТЕАТР


"Весь  мир  –  театр.
                                                               В  нем  женщины,  мужчины  –все  актеры."
 В.  Шекспир

То  ляпас  долі,  потім  –  поцілунок,
крихке  затишшя  на  короткий  час
і...  нові  втрати  чи  новий  дарунок,
чи  знову  сіра  смуга  без  прикрас.
Щасливі  злети,  нищівні  падіння,
екстаз  чи  відчай,  горя  німота...  –
і  водевіль,  і  драма.  Потрясіння
й  комізм  трагікомедії  життя.
Весь  світ  –  театр,  а  ми  у  нім  –  актори,
сценарії  –  переплетіння  доль...

Я  вдячна,  що  в  Цей  Світ  відкрили  штори
й  дали  мені,  хоч  і  не  з  перших,  роль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Шон Маклех

Фет Фіада

«Три  дні  і  три  ночі  провели  так  воїни,  
   А  коли  довершувався  четвертий  день
   Звелів  Мананнан  всім  піти,  
   Так  що  не  лишилось  в  домі  жодного,
   Хто  скуштував  життя  синів  жінки,
   Нікого  зовсім,  крім  самого  Мананнана  та  Енгуса.»
             (Скела  «Виховання  в  Домі  Двох  Чаш.»)

Чотири  лебеді  посеред  сутінок  людей  –  
Не  кельтських*,  ні,  бо  недарма  Флобер
Нам  казку  заповів  –  священний  скарабей
Довідався  читаючи  папірус  –  фараон  помер**.
А  ми  й  не  знали!  Ми  –  одвічні  робінзони
На  острові  журби  громадили  курінь
Таки  камінний.  Чаші  дві  –  зариті  в  землю  дзвони
Гудуть  і  стогнуть.  Вдосвіта  на  рінь
Прийшли  три  тіні  з  Вічномолодих  Країни.
Зеленокоса  річка  Бойн,  спочинь,
Бо  досить  хвилями  колИсати  руїни
Ти  краще  у  майбутнє  наше  линь.  
Там  зорепад.  Там  ночі  теплі  і  вогонь  жаркий
Згадати  змусять  мертве  слово  давнини
Друїда  й  схимника.  На  торфовИщі  провесінь  рудий***
Коли  смеркало  оповів  легенду    сивини.  
Таки  мені  –  крізь  чайок  крик  -  старому  волоцюзі,
Що  стоптані  сандалі  ніс  з  монастиря  вітрів
У  Дім  Двох  Чаш  –  де  віскі,  ель  і  друзі
Де  старості  й  журби  немає  й  поготів.  
Навколо  пустка  вересова  й  осінь.
Все  зникло:  ель,  пастух,  і  друзі,  і  курінь…
Воно  й  не  дивно  -  Фет  Фіада…  Це  просто  мрія,
Просто  сон.  Нікого  не  було.  Була  від  хмари  тінь…

Примітки:

Фет  Фіада  –  не  тільки  Діти  Богині  Дану  володіли  цим  мистецтвом,  бо  якщо  навіть  на  святого  Патріка  воно  не  діяло…  Фет  Фіада  –  це  здатність  робити  Сід  і  його  мешканців  невидимими,  коли  вони  тут  –  поруч…  

*    -  а  таки  кельтських.  Старина  Вільям  правий…  

**  -  всі  фараони  помирають.  І  хворі  на  голову  теж.

***  -  на  пагорбах  Донеголу  кожен  другий  якщо  не  О’Доннелл  то  О’Конелл  -    нащадки  королів…  А  ви  як  думали…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498559
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 14.05.2014


kalush

Ми - українці!

Нас  убивали  поодинці
І  часто  вистрілами  в  спину
За  те,  що  ми  є  українці
І  свято  любим  Україну.

За  те,  що  з́емлі  в  нашім  полі
Политі  кровію  і  потом,
За  те,  що  ладні  всі  за  волю
Померти  смертю  патріота.

У  злиднях,  ворогами  биті  –
Кого  в  остріг,  кого  в  чужину,
По  всьому  світу  гірким  цвітом
Напорошило  з  України.

Відірвані  від  власних  діток,
Принижені,  німі  й  безправні
Стомилися  жінки  сивіти
За  центи  в  закордонних  спальнях.

Ну,  а  мужчини  в  поті  й  солі
В  тайзі,  по  зимнику  і  ріках
На  каторзі  по  власній  волі  -
В  чужих  сибірських  лісосіках.

Гей,  українці,  сушим  порох,
Мечі  гартуємо  з  булату  -
Закрив  забрало  лютий  ворог,
Що  називався  старшим  братом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498850
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Таня Кириленко

Ти зі мною?

Ти  знаєш:  напевне  я  вкрай  жахлива  людина.
В  мені  егоїзму  як  в  небі  ясному  зірок.
Я  наполягаю  на  тім,  що  я  не  половина,
Я  -  ціле.  І  я  в  цьому  певна  до  мозку  кісток.

І,  мабуть,  зі  мною  нестерпно  на  довго  залишитись,
Бо  все  хочу  бачити  тільки  завершено  цілим.
Бо  саме  таким  досконалим  був  задум  Всевишнього,
Та  ми  на  вершині  утриматися  не  зуміли.

Ти  знаєш:  напевне  я  часто  буваю  диктатором,
І  хочу,  щоб  пил  моїх  слів  всі  приймали  за  істину.
Я  геть  не  мирюся  з  брехнею  й  болючими  втратами,
Та  гарно  ладнаю  з  такими  ж,  як  я,  егоїстами.

Тож  вибач.  Кому  я  крім  себе  самої  потрібна?
Собі  ж  я  потрібна,  без  сумнівів,  тільки  такою.
Ти  кажеш,  що  я  тобі  стала  уже  майже  рідна.
Та  ось  я  яка.  Що  ти  скажеш  тепер?  Ти  зі  мною?

13.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498755
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Любов Ігнатова

Сонний вірш

Місяць  скрутився  на  небі  клубочком,
Прядиво  снів  розтрусивши  додолу  ;
Ми  (з  муркотливим  сіреньким  коточком)
В  цій  колисковій  співаємо  соло  ...

Зіроньки  мружать  свої  оченята,
Хмароперини  збиваючи  стиха  ;
Казка  навшпинечках  ходить  по  хаті,
Крилами  з  ліжка  зганяючи  лихо...

Десь,  за  віконцем,  верба  солов'ïна
Вітер  колише  в  тендітних  листочках  ;
Цокають  мірно  на  заспаних  стінах
Дами  -хвилини  в  своїх  чобіточках  ...

Тіні  мережать  підлогу  кімнати
У  незвичайну  якусь  таємницю  ;
Вечір  у  кошик  вкладається  спати,  
Лиш  павучок  плете  щастя  на  спицях  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Світлана Моренець

ХВИЛИННІ СУМНІВИ

Може,  й  не  треба  вічного  двобою
супроти  долі,  тратячи  роки?
Хай  плин  часу    несе  мене  з  собою,
як  легку  тріску  течія  ріки?
Мабуть,  чудово  –  просто  колихатись
на  хвилях,  мов  у  мами  на  руках,
розслаблено  до  світу  прислухатись  –
як  виє  вітер,  а  чи  квилить  птах?
Вдивлятись  в  неба  голубінь  безкраю,
плисти  думками  в  сиву  давнину...
п'яніти  від  травневого  розмаю,
від  ароматів  степу,  полину...
Пірнути  в  казку,  тихо  погулявши
Чумацьким  Шляхом  о  нічній  порі,
у  міжпланетних  далях  політавши,
Торкаючись  до  кожної  зорі...
Одвічний  бій  –  чи  в  ньому  є  потреба?
Чи  саме  в  цьому  зміст  мого  буття?
Стільки  красот  і  мудрості  під  небом!
Мо',  споглядання  –  це  і  є  життя?..

                                                 2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498441
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Олекса Удайко

ПІДГОЛОСКИ

               
                   [i][b]Ясі  Сингаєвскій[/b][/i]  –  клубівці  
                   в      д  е  н  ь      н  а  р  о  д  ж  е  н  н  я

То  не  в  філармонії  бу́ло  –
У  лісі…  на  стиглій  траві…
Вальс    Доги*  звучав,  що  ви  чули…
У  кінотеатрі  в  Москві…

А  в  небі  –  весни  підголоски…
То  трелі,  то  –  з  придихом  –  тьох…
І  небо  яскраве  до  лоску  
Крізь  віти  вітало  нас  двох…

Ти  ніжно  шептала  на  ушко:  
«Мій  милий  твоя  я…  твоя».
Ти,  мабуть,  не  знала,  "звірюшко"**,
Що  стихнуть    пісні  солов’я…

Що  вчора  своїм  новобранцем
Покликав  мене  військомат…
Що  завтра  о  восьмій,  уранці
В  руках…  вже  не  ти  –    автомат…

...Вже  линуть  лихі  підголоски
З  театру  війни  від  Москви…
А  Дога***,  свій  Раші  «у  доску»,
Став  нижче  любої  трави.

Божественні    звуки  роялю,
Принижені  Марсом,  мовчать  –
У  нас,  не  в  далекій  Вуалі****
І  залпи,  і...  мати    звучать!

Та  хай  не  біснується  Раша:
Їй  реквієм*****  творимо  ми…
Хоробрість  і  відданість  наша
Позбавить  народи  тюрми!

Не  гоже  ж,  вкраїнці,  нам  скніти…
Вставаймо,  достойні  ,  з  колін  –
Майданом  посаджені  квіти
Цвітуть    для  нових  поколінь!..

12.05.2014
_____________
*Вальс  Євгенія  Доги  із  радянського  фільму  
   "Мой  ласковый  нежний  зверь".
**Асоціація  зі  згаданими  фільмом  та  вальсом.
***Тут  йдеться  про  музику,  а  не  самого  компо-
           зитора,  який,  як  відомо,  мешкає  в  Росії...
****Туманність  у  сузір'ї  Либідь
*****Реквієм  –  Імперії,  пеан  –  гуманістам  Росії,  
                 які  підтримують  нас    у  борні.  Ось  свідчення:
                 http://spasibo.nextmfa.org/?sort=last

[youtube]http://youtu.be/ymkWUBYPFJE[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498422
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Світлана Моренець

РОЗМОВА З МАМОЮ (уривки)


Відлетіла  у  вічність  матуся...
Ми  –  ще  тут,  грішимо  на  землі.
Часто  з  тугою  в  небо  дивлюся,
свою  неньку  шукаю  в  імлі.
Десь,  в  світах  неосяжних,  незнаних,
що,  можливо,  –  на  відстань  руки,
оселили  тебе  серед  званих
на  безмежні  роки  чи  віки.
Сподіваюсь,  ти  Богом  обрана,
світлих  янголів  бачиш  навкруг,
вже  забула  проблеми  і  рани...
Мабуть,  кожен,  хто  є  там,  –  твій  друг,
бо  й  в  житті  ти  не  лаялась,  ненько,
доброти  вистачало  на  всіх,
мала  щире  і  щедре  серденько
і  жила,  оминаючи  гріх...

Хочу  голос  твій  рідний  почути
і,  в  обіймах  натруджених  рук,
безтурботним  дитятком  побути
без  дорослих  проблем  та  бе  мук.
Неможливо...  І  люто  хапає
біль  за  серце.  Пече...  –  аж  до  сліз!
Так  матусеньки  не  вистачає,
її  ласки,  турботливих  слів!..

Дай  нам,  мамцю,  про  себе  щось  знати,
хоч  у  снах  розкажи,  як  там  є...
Знаю,  будеш  терпляче  чекати
нерозумне  дитятко  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498321
дата поступления 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Роман Волошин

НІ ВІЙНІ!

Не  буде  другого  союзу
Ми  не  дамо  себе  вкусить
Ви  не  брати  нам  і  не  друзі
Чого  без  нас  вам  скучно  жить

Ми  сотні  літ  були  із  вами
Давали  вам  усе  своє
А  ви  обклали  нас  боргами
Тому,  що  воля  у  нас  є

Та  вам  її  і  не  здолати
Тому  ви  нас  і  боїтесь
У  вас  все  просто:  мури,  грати
Та  в  наших  венах  тече  честь

Тому  не  лізьте  краще,  люди
Ми  не  повернемось  в  ярмо
Радянський  гніт,  його  не  буде
Не  треба  лить  кров  в  молоко

Ми  розберемось  самі  в  себе
Господарі  на  цій  землі
А  вас  попросимо  за  двері
І  кричимо  всі  Ні  ВІЙНІ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497988
дата поступления 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


Олександр ПЕЧОРА

ХУТОРЯНКА Балада про долю


В  глухому  хуторі  жила
стара-старісінька  бабуся.
В  світах  історія  гула...
Про  неї  білий  світ  забувся.

У  пам’яті  бабуся  та  –
минулого  століття  спогад.
Природа  дика,  мов  свята.
Отут  зустріти  можна  Бога.

Частенько  згадую  той  рай.
Тут  довелося  опинитись.
Прямцем  до  рідних  добиравсь.
Зайшов  у  двір  води  напитись.

Тут  огорожа  –  зайва  річ.
Як  буйно  квітли-пахли  вишні!
З  хатини  білої  навстріч
усміхнена  бабуся  вийшла.

–  Гостей  давненько  не  було.
Мо’,  молочка?    
                             Он,  бачиш,  мека...
Там  за  городом  –  джерело.
Он  там,  де  кружеля  лелека...

Вода  пречиста,  дивний  смак.
Яка  тоді  була  природа!
А  як  привільно  квітнув  мак...
Блага  яка  була  погода...

Бабуся  цюкала    хмизок,
в  плиті  надвірній  щось  варила.
–  То,  кажеш,  
                       навпростець  зайшов?  
І  говорила,  говорила...

–  Я  зроду  в  місті  не  була.
Тепер  і  зовсім  не  годжуся.
Отут  від  роду  прожила.

–  Бабу,  як  звати  вас?
–  Маруся.
Немов  на  Марсі  космонавт,
пісень  співаю  та  журюся.
Посеред  світу  тут  одна
тихенько  Господу  молюся.

–  А  скільки  літ  вам?
–  Та  мені        
ніколи  не  жилося  ловко.
Неначе  галка  на  ріллі.
А  посивіла  –  в  голодовку.

Повимирало  півсела.
З  моїх  нікого  не  зосталось.
То  небо  кару  посила.
І  у  війну  "нареготалась".

–  Набідувались?
–  Що  казать?
У  тридцять  третім  надивилась,
як  заставляли  помирать.
А  німці  в  хутір  не  з’явились.

Стояли  поруч.  Ну  то  й  шо?
Хати  не  стали  руйнувати.
А  от  коли  москаль  прийшов,
то  заходився  грабувати.

Той  визволитель-окупант
забрав  курей,  корів  –  тим  паче.
Страшніше  не  траплялось  банд.
Та  що  казать,  Господь  те  бачив...

–  А  чоловіка  й  не  було?
–  Ото  якраз  перед  війною
побралися.  Пішов  на  фронт.
Вернувся  сивим  старшиною.
І  вдома  враз  помер  від  ран.
Он  за  садком  його  могила.
Лише  її  я  вберегла,
а  інші  всі  –  ріллею  вкрили.

Карнач  –  пихатий  зубоскал,
трофейну,  гад,  гвинтівку  зцапав...
То  теж  був  капосний  москаль,
триповерховими  кацапивсь.

Коли  теплилось  кілька  хат,
всі  разом  якось  доживали.
Судилось  –  по  обох  світах.
Тепер  одна.  Всього  буває...

Оце  подужала  сарай,
держу  таку-сяку  худобу.
І  пекло  тут,  і  рідний  рай.
А  кажуть,  вже  перебудова...

І  що  коли  кому  гряде...
Не  всім  однаково  живеться.
А  радість  –  бачити  людей.
Буває,  й  радіо  озветься.

Щось  чую  про  нове  життя.
І  відчуваю,  й  трішки  бачу.
Хоч  помагає  каяття,
та  в  самоті  частенько  плачу.

–  Чи  ж  хтось  таки  вам  помага?
–  Найбільше  –  Бог,  за  віру  в  нього.
Спасибі,  що  дровець  врубав,
і  дякую  за  добре  слово.

Чекає  кожного  вінець.
На  долю  сердитись  не  треба.
Йти  шляхом,  а  чи  навпростець,  –
підкаже  і  розсудить  небо.

Буває,  що  нема  й  гроша,
і  дуже  вже  на  серці  млосно...
Але  на  місці  ще  душа.
І  носять  пенсію  колгоспну.

Якось  ходила  до  села
казенного  купити  хліба.
Ще  з  осені  як  залягла,
то  й  зиму  ледь  не  всю  хворіла.

Найбільше  дошкуля  зима.
Радію,  коли  сніг  розтане...

Вже  й  назви  хутора  нема,
та  хуторянку  пам’ятаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497818
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Віктор Ох

Героям слава (V)


Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80
======================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80[/youtube]

Звалили  Леніна  з  кривавого  граніту  –  
Героям  слава,  слава  навіки!
Нарешті  вже  позбулися  ми  гніту
Неволі  від  убивчої  руки!

Народ  скидає  з  брязкотом  кайдани,
Народ  не  залякати,  не  зігнуть!
Благословен  будь,  рідний  наш  Майдане  –  
Свободи  української  ти  суть!

 Ні  кігті  «Беркута»,  побої,  ні  тортури  –  
Не  зупинити  вам  священний  гнів
Народу,  що  змете  й  камінні  мури
Мільйонноруким  поштовхом  синів.

 Подалі  від  безПутньої  Росії,
Що  скніє  мовчки  в  рабства  ланцюгах…
Хай  здійметься  ізнов  рука  Месії,
Покаже  нам  ясний  в  Європу  шлях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497855
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Олекса Удайко

ПЕРЕМОГА ЗА ПУТЛЕРОМ*

             Ветеранам  усіх  війн
                   п  р  и  с  в  я  ч  у  ю

[b][i]Такий    погожий,  світлий  день
Дарує  нам  природа,
Та  щось  не  чути  ще  пісень
Із  уст  мого  народу!

Принишк,  присів  стражденний  люд
В  чеканні  дій,  сюрпризів:
Ще  до  яких  дійде́  облуд
Той  конопатий  прищик?!

Мо’,  «переможний»  свій  парад
Готує  вже  на  Площі**?
Чи,  мо’,  шикує  колорад,
І  «бдит»  Адольфа  мощі  ?..

Йому  б  піти  у  зоосклад:  
Там  є  вакантні  кліті!
То  був  би  цінний  експонат  –  
Один  в  усьому  світі.

Так  ні  ж!..  Сидить  собі  в  Кремлі  
Та  бредь  свою  віщає    –  
Усім  політикам  Землі
На  ніс  локшу  чіпляє…

Та  не  мостись  на  п’єдистал,
Не  чай  на  перемогу!!!
Своїм  єством  ти  світ  «дістав»  –    
В  брехні  короткі  ноги![/i][/b]

[i]09.05.2014[/i]
___________
*За  –  значення  прийменника,  що  раніше
   чомусь  підмінялось  прийменником  «по».
**Звичайно  Красна,  що  перед  гробницею
       російського  «тутанхамона».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497803
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Борода

В полон не брати

В  полон  не  брати,  винищить  дотла
зрадливе  зілля  в  себе  на  городі,
щоб  згодом  не  боліла  голова,
що  враже  сім"я  знов  пустило  сходи.
Щоб  не  розвіяв  вітер  хижий  пух
і  знов  комусь  залоскотало  в  носі  -
то  вирвати  будяк  той  чи  лопух,
аби  навік  позбавить  плодоносся.
В  сусідськім  полі  різнотрав"я  лан
і  будякам-агресорам  привілля  -
рости  собі,  не  пхайся,  наче  хам,
не  лізь,  наглючий,  на  наше  подвір"я.
Коли  заліз,  як  підлий  терорист,
то  й  знай,  нікчемний,  що  тебе  чекає  -
ми  виб"єм  з  тебе  той  паскудний  хист
і  спалимо,  а  попіл  закопаєм.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497781
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Шон Маклех

Співці рапсодій і пеанів

                           «Ще  мить  і  зазвучить  пеан.»
                                                                   (Майк  Йогансен)

Між  тишею  і  пеаном  –  мить,
Між  словами  рапсодії  –  павзи.
У  цих  павзах  ховаються  безодні  –  
Глибші,  ніж  безодні  між  галактиками.
У  їх  глибину  нескінченну
Летять  люди  без  парашутів  віри.
Сліпий  Гомер  на  площі  жовтого  міста  
Раптом  сказав  громаді  зрячих:
«Заспівайте  замість  елегій  пеан!
Ви  ж  елліни!  Не  юрба  пастухів
Вдягнених  у  чорне  руно  зневіри
І  сандалі  кволих  маленьких  істин.
Ви  елліни!  Діти  Геліоса,
Прославте  пеаном  Зевса!
Шануйте  оливкове  дерево,
Ще  прийдуть  часи  зітхання
В  тіні  кипарисів  струнких…
Заспівайте  нині  пеан!
У  вас  є  очі  –  дивіться  на  промені  Сонця,
Дивіться  на  світло  Правди!
Ваші  тіла  бронзи  подібні  щиту  Ахілла,
Закрийте  ними  Вітчизну
Від  стріл  ненаситних  варварів,
Від  дикунів  зі  сходу,
Від  андрофагів  півночі.
Ви  –  елліни  –  діти  богині  Ніки,
Ваша  Еллада  сонячна
Кличе  дітей  до  звитяги,
Кличе  вас  до  свободи,
Здіймайте  хоругви  сваволі!
Ви  –  діти  вільної!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497617
дата поступления 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014


Олекса Удайко

Холодна весна 14-го

Давно  не  було  в  нас  такої  весни,
Щоб  сонце  так  довго  блукало…
Щоб  змії  шукали  чиєїсь  вини…
Щоб  яструби  в  небі  літали.
Щоб  серед  посівів  пшениці  кукіль
Надовго,  мов  рак,  вкорінився…  
Щоб  хмарилось  небо  у  нас  із  відтіль,
Де  ранок,  як  марево,  снився…

…Холодна  весна!  Що  й  душі  не  зігріть…
А  як  вже  хотілося  літа!
Та  звіра  масна,  ненажерлива  хіть
Шукає  нового  корита…
Вдавилися  б  ласі  до  лю́дських  кісток  –
Кровавії  людино-жери!!!
Хисткий  до  неправди,  злодії,  місток:
Диктаторів  кінчиться  ера!

І  прийде  весна  у  арійські  краї…
Навіки  вже  згине,  холодна!
Ми  вирвемо  з  поля  осот,  кураї,
Звоюєм  шляхи  наші  водні.
А  вам  на  могилі  поставимо  хрест.
Побудьте  хоч  там  християни!
Навіки  здолаємо  доль  перехрест,    
Навік  розкуємо  кайдани…

О7.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Любов Ігнатова

Павукові іменини (дитяче)

В  Павука  на  іменинах
Вся  зібралася  родина  :
Син  Павло,  невістка  Пава,
Дід  Петро,  кума  Купава,
А  ще  тітонька  Павлина,
Павуковая  дружина,
Сваха,  баба  Повитиця,
Онучата  (як  годиться),
Кум  Павлиній,  сват  Павлій,
Брат  двоюрідний  -  Повзій  ...

Пригощали  всіх  на  славу  :
Із  комАшок  перші  страви,
І  салати  комарині,
І  ковбаси  стрекозині,
Купа  з  гусені  ватрушок,
І  компот  із  сухомушок...
А  пиріг  із  саранчею
Був  прикрашений  свічею  ...

Танцювала  вся  родина,
Аж  тремтіла  павутина!
Розійшлися  десь  під  ранок,
Як  упав  роси  серпанок.

І  радів  старий  Павук,
Що  немає  в  нього  вух  -
Бо  якби  смикнув  ïх  кожний,
На  слона  він  став  би  схожий  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Світлана Моренець

ЖИТТЯ – БЕЗЦІННЕ…

Якась  непоясне́нна  трансформація
духовних  запитів,  світосприймання,
потреба  в  поетичних  медитаціях
над  смислом  чи  безглуздям  існування,
польоти  в  незбагненність  нескінченності,
вловивши  надвисокі  потрясіння,
пірнання  в  безкінечність  незбагненності...
щоб  усвідомити:  життя  –  безцінне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497328
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Дід Миколай

Вставайте витерте соплі!

Проснітеся  раби  дурні,
Проснітеся  благаю.
Служити  досить  Сатані,
Збудітеся  волаю.

Печаль  рве  груди  і  жалі
І  душу  роздирає.
Як  наймити  в  своїй  землі,
А  іншої  немаєм.

Пора  вже  витерти  соплі,
Ординців  з  дому  гнати.
Вставати  в  хаті  із  колін
Пора  вже  вили  брати.

Чи  мо  забулися  чиї,
Онуки  ваші  й  діти.
Щоб  знов  трусилися  в  Кремлі,
Нам  мабуть  досить  тліти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497268
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Світлана Моренець

МІНІАТЮРИ 4


***
Ви  заздрите,  що  хтось  досяг  вершини?
Чи  прагнете  багатств,  що  хтось  вхопив?
То  з  цим  візьміть  всі  втрати,  горе,  кпини,
Сплатіть  ціну,  яку  він  заплатив.

***  
За  все  в  житті  ми  платимо  сповна,
За  радощі  –  даються  нам  напа́сті.
Всьому  у  світі  є  своя  ціна,
Найвищу  ціну  –  платимо  за  щастя.

***
Не  кожен  до  кінця  себе  взнає́,
Не  в  кожного  у  цьому  є  потреба.
Лиш  Богові  відомо,  хто  я  є,
Та  що  я  є,  мій  Господи,  без  Тебе?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497126
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Дід Миколай

Настусі до дня Народження.

У  садочку  біля  хати,
граються  внучатка.
Білу  кицю  волохату,
ціляться  впіймати.

Киця  хитра  волохата,
хвостиком  махає.
Скочить  трішки  для  звичаю
й  знову  повертає.

Верещать,  як  поросятка,  
дідові  внучатка.
Гука  тато  гука  мамка,
пора  дітки  спатки.

Лягли  спатки  дві  сестрички,
бабцині  порічки.
Натомились  витівнички,
наші  невеличкі.

Володіння  неокрає,
вечір  оглядає.
Коромислом  Місяць  з  гаю,
чічок  колихає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497088
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Любов Ігнатова

Реквієм собі …

Я,  напевно,  померла  серцем  :
Не  співається  і  не  спиться  ;
Лиш  тривоги  безрідна  птиця
Допива  моïх  мрій  озерце  ...

Тільки  темрява  скрізь  і  хмари  -
Вже  немає  ні  зір,  ні  сонця,
Тільки  крила  мого  Охоронця
Ще  витримують  днів  удари  ...

Я,  напевно,  уже  осліпла,
Бо  не  бачу  весняні  барви,
Тільки  болю  гудуть  литаври,
Закриваючи  моє  світло  ...

І  на  грудях  важке  каміння
Не  дає  мені  дихать  вільно,  
І  ятрить  рани  сльозосільно
На  межі  мого  збайдужіння  ...

Чи  впадуть  світанкОві  перли
На  розтерзані  душу  й  тіло?
Так,  я  -  грішна,  бо  жить  посміла  ...
Та,  напевно,  уже  й  померла  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496929
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Олекса Удайко

На баскому коні

               
                       [i]Нагряне  осінь  та  й  тоді  –  
                       Життя  не  все  іще  прожито...
                                                     
                                                           Віталій  Назарук

[b][i][i]Осінь  яко́сь  на  баскому  коні
До  мене  нараз  завітала…
Я  відповів  їй  упевнено:    "Ні!"
Бо  жив  на  цім  світі  замало.

Чхай  краще,  осінь,  у    гай!..  Заблукай
Між    рос,  верховіть  диких  сосен,
Я  ж  попливу  на  самісінький  край...
То  ж  не́  заважай  мені,  осінь!

За  горизонтом  я  сам  розберусь:
Кого  долюбив,  кого  –  зрадив…
Відпочивай  в  тім  високім  бору,
Не  пробуй  на  зуб  мою  владу…

Я  не  глухий,  не  сліпий,  не  німий:
Все  чую,  балакаю,  бачу…
Стріну  тебе  в  переможну  ту  мить,
Коли  причвалаєш  на  клячі.

О5.05.2014  [/i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496878
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Микола Шевченко

Зеленіють волинські ліси (пісня Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук

Зеленіють  волинські  ліси,
А  поля  пахнуть  житом  і  льоном,
І  ніде  не  зустрінеш  такої  краси,
Де  б  калина  ховалася  в  гронах.

Чисте  небо  вгорі,  озеркова  блакить,
Синьоокі  поліські  дівчата,
Споглядаєш  красу  і  так  хочеться  жить,
Сонце  вранці  щодня  зустрічати.

Бачив  різну  красу  і  чужі  береги,
Та  вертався  завжди  до  Волині,
Це  пісенний  мій  край,  рідне  все  навкруги,
Де  дубові  гаї  солов’їні.

Це  поліська  земля,  моя  люба  Волинь,
Козаки  –  Лукаші,  ніжні  Мавки  –  дівчата,
І  замкова  краса,  диво-Світязя  синь,
Тут  живу  і  для  мене  це  свято...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496823
дата поступления 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Шон Маклех

Наповнення