Віталій Назарук: Избранное

Лілія Ніколаєнко

Сповідь Афродіти

(вінок  сонетів)

Давньогрецька  богиня  кохання  і  краси  Афродіта  –  одна  із  верховних  богинь  античної  епохи.  Її  основне  ім’я  має  велику  кількість  епітетів,  які  допомагають  розкрити  всю  багатогранну  суть  земної  любові  –  від  платонічної  до  тілесної  і  гріховної.

1.
Я  –  Афродіта,  що  з  морської  піни
Родилась  на  зорі  часів  і  віх.
Я  –  шторм  і  неприборкана  лавина.
Написаний  медами  мій  завіт.

Уста  мої  –  спокусливі  рубіни,
Мій  голос,  ніби  щастя  дивний  дзвін.
В  мені  бурлять  незвідані  глибини,
І  кров  моя,  як  хміль  солодких  вин.

Я  сповідь  напишу  вінком  сонетів,
Хоч  серце,  мов  отруєний  гранат,
Затягувало  смертних  у  тенета.

З  тих  пір  тяжіє  на  мені  вина,
Коли  любов  осяяла  планету,
На  землю  вийшла  у  вінку  принад.

2.
На  землю  вийшла  у  вінку  принад
Одягнена  лише  у  ласки  вітру.
Первісний  і  відвертий  той  обряд
Поглинув  почуттів  палку  палітру.

Венерою  ввійшла  я  в  пишний  сад,
І  врожаями  збагатила  літо.
Ліси  дзвеніли  гомоном  дріад,
І  гори  потонули  в  оксамиті.

Ще  древній  Рим  не  вкутала  імла,
Не  проросла  гордині  насінина.
Жила  невинність  в  душах  і  тілах,

В  гармонії  цвіли  мої  долини,
Допоки  їх  праматірю  була
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна.

3.
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна.
Та  пробудив  Адоніс  горду  кров.
Несла  мене  упряжка  лебедина
В  гірські  краї  незайманих  дібров.

Я  серце  віддала  людському  сину,
Пізнала  ніжну  тугу  і  любов.
П’янким  нектаром  налились  судини,
І  нас  вінчав  смарагдовий  покров.

Та  лютий  вепр  іклом  його  поранив.
Мисливець  на  траву  безсило  впав.
Ридала  я,  та  не  воскрес  коханий.

Лиш  на  землі  застиг  кривавий  пар
Червоним  цвітом.  Затягли  тумани
Кохання  чарівливий  зорепад.

4.
Кохання  чарівливий  зорепад
Осипав  щастя  на  поля  тернові.
Відчувши  найпекучішу  із  втрат,
Божественна  душа  зреклась  любові.

Та  відродилась  із  морських  сонат,
Засяяла  принадливо-казково.
Пісень  моїх  шовковий  водопад
В  красі  не  перевершить  жодна  мова.

Я  –  Понтія,  володарка  Сирен,
Що  мрійників  закохує  до  згину.
Та  не  злічити  всіх  моїх  імен  –

Любові  безкінечна  павутина.
Я  –  ночі  фентезійний  ефемер,
Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина.

5.
Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина,
Анфея  із  трояндових  садів.
Росою  сиплю  зоряні  перлини,
Вплітаю  ранок  у  пташиний  спів.

І  музика  небесна  в  душі  лине,
Ефіром  забуття  чарує  дів.
Смарагдами  гаптовані  тканини
Натхнення  відбивають  у  воді.

Милуюсь  я  у  дзеркало  безсмертя,
Горю  в  серцях  мільйонами  свічад.
Я  вічна  в  хаотичній  круговерті.

У  небі  гусне  місяць-мармелад,
Малює  сни  грайливі  та  відверті.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград.

6.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград,
Що  в  келихах  жаги  ставав  нектаром.
І  зграї  непосидливих  наяд
Купали  почуття  в  озерних  чарах.

Я  –  дикої  троянди  аромат.
У  звуках  піднебесної  кіфари,
І  в  ритуалах  галасливих  свят,
І  в  насолоді  еротичних  марень  –

Вартує  скрізь  моя  срібляста  тінь  –
Уранія,  небесна  і  людинна,
Богиня  цноти  і  тілесних  втіх

Всі  образи  зібрала  воєдино.
Ця  вічність  –  всевбираючий  потік.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину.

7.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину.
Життя  мені  саме  обрало  роль.
Пандемос  нарекли  мене  в  Афінах,
Кумира  по  собі  творив  народ.

Їх  щастя  –  це  видовище  й  хлібина.
Їх  чистота  спотворена  тавром.
Моя  ж  душа  –  отруйна  серцевина  –
Не  вірує  ні  в  зло,  ані  в  добро.

Невинними  уже  не  будуть  люди,
Бо  у  пізнання  дорога  ціна.
Лиш  я  уникну  каяття  і  суду

За  всі  гріхи  розбещення  і  знад.
І  знову  подивую  грішним  чудом.
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.

8.
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.
Я  –  Пафія,  божественна  актриса.
Хвальбою  засипає  словопад,
І  я  горю  пихатістю  Нарциса.

В  сценаріях  земних  надій  і  зрад
Ремарками  ряхтять  мої  капризи.
Герої  п’ють  любовний  сурогат,
І  гинуть  від  облуд.  Кінець.  Завіса.

А  де  ж  любов  без  его  і  брехні,
Що  все  прощає,  не  ламає  крила,
Не  кичиться    і  не  впадає  в  гнів?

У  неї  на  землі  криве  мірило.
Раби  не  правді  служать,  а  мені  –
Я  світ  солодким  чаром  полонила.

9.
Я  світ  солодким  чаром  полонила,
Та  люд  у  мирі  жити  не  хотів.
Дали  мені  у  руки  меч  і  стріли,
Кохання  розіп’яли  на  щиті.

І  знов,  Парісе,  я  тебе  зустріла.
Приніс  ти  в  жертву  тисячі  життів
Мені  за  ласки  краденого  тіла,
І  Трою  поховав  у  небутті.

Беруть  боги  розплату  за  трофеї
В  той  час,  коли  мовчать  земні  суди.
І  воїни  зовуть  мене  Арея  –

Цариця  найкривавіших  світил.
Хоч  я  без  обладунків  –  ніжна  фея,
Від  подиху  мого  цвітуть  сади.

10.
Від  подиху  мого  цвітуть  сади,
Безжурна  юнь  від  захвату  хміліє.
В  таємнім  лісі  роздає  сатир
Нектари  із  оман  і  ейфорії.

Та  від  похмілля  людям  не  втекти.
Навіщо,  Єво,  ти  взяла  у  змія
Те  яблуко  пізнання  і  біди,
І  розбудила  чарівну  стихію?

Ти  мала  рай,  але  обрала  гріх,
І  світ  на  біле  й  чорне  покроїла.
Та  він  у  протиріччях  посірів,

І  вицвіли  божественні  чорнила.
Біліє  чистотою  святість  мрій,
Та  плід  любові  падає,  доспілий.

11.
Та  плід  любові  падає,  доспілий,
І  кожна  Єва  схожа  на  Ліліт.
Бенкети  з  Діонісом  я  ділила,
Хиталась  від  безумства  вісь  землі.

Хрипіли  душі  грішників  від  гнилі,
І  огорнула  плоть  розпусна  лінь.
В  екстазі  вакханалії  чманіли,
І  каялись  у  річці  п’яних  сліз.

Гетерою  мене  повії  кличуть,
І  служать  ритуали  срамоти.
Міняю,  ніби  маски,  я  обличчя,

Що  втілюють  магічний  архетип.
Серця  і  плоть  нестимуть  люди  вічно
На  мій  жертовник  грішний  і  святий.

12.
На  мій  жертовник  грішний  і  святий
Життя  палким  бажанням  кровоточить.
І  стогне  плоть  в  обіймах  темноти.
Я  –  Меланіда,  королева  ночі.

Бентежний  місяць  від  жаги  тремтить,
В  морях  пітьми  гарячий  шал  хлюпоче,
У  кожнім  тілі  дух  моїх  святинь
Що  їх  побудував  спокусник-зодчий.

Не  всохне  древо  зваби  і  оман,
Що  заборона  у  раю  зростила
Вершина  щастя  –  руйнівний  вулкан,

І  опіум  шаленості  у  жилах.
Немає  ліків  од  солодких  ран.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила.

13.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила,
Ненависть  із  любов’ю  обнялись.
Я  грізного  Ареса  спокусила,
Спила  його  кривавої  смоли.

У  ласках  грішносяйного  світила
Зітерлись  грані  всіх  моїх  облич.
Я  –  Порн.  Мої  бажання  чорнокрилі
В  людське  єство  гріхами  уп’ялись.

Творили  хтивість  у  моєму  храмі,
І  зносились  усі,  забувши  стид,
І  праведник  у  них  не  кинув  камінь,

Бо  душі  не  цурались  наготи.
Немає  заборон  в  сюжетах  драми,
Що  рід  людський  продовжує  вести.

14.
І  рід  людський  продовжує  вести
Любов’ю  загримована  спокуса.
Отрутою  стають  п’янкі  меди,
Ятряться  в  душах  змієві  укуси.

Це  одкровення  влади  й  самоти
Нашіптує  моя  порочна  муза.
Немає  бога,  щоб  мене  простив.
Ніхто  мої  провини  не  відпустить.

Я  каятись  не  вмію,  та  рядки
Цих  сповідей  правдиві  та  незмінні.
Солодке  пекло  і  едем  гіркий

Божественно  сплітаються  в  людині.
Для  мене  ж  садять  лаври  на  вінки.
Я  –  Афродіта  із  морської  піни.

 
МАГІСТРАЛ

Я  –  Афродіта,  що  з  морської  піни
На  землю  вийшла  у  вінку  принад.
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна,
Кохання  чарівливий  зорепад.

Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину,
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.

Я  світ  солодким  чаром  полонила.
Від  подиху  мого  цвітуть  сади,
Та  плід  любові  падає,  доспілий,

На  мій  жертовник  грішний  і  святий.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила,
Що  рід  людський  продовжує  вести.

_______________________________________________________________

1.  Венера  –  римське  божество  садів  і  родючості,  пізніше  –  богиня  кохання,  краси  і  гармонії.
2.  Понтія  –  синонім  Афродіти,  що  означає  «морська».
3.  Анфея  –  квітуча.
4.  Уранія  –  цариця  неба,  а  також  старша  із  Мойр  (богинь  долі).  Покровителька  сім`ї  та  духовної  чистоти.
5.  Пандемос  –  афінський  епітет  Афродіти,  що  означає  «всенародна».  
6.  Пафія  –  демонстративна,  театральна.  
7.  Арея  –  означає  «войовнича».  Її  храм  побудовано  у  Спарті.
8.  Гетера  –  покровителька  куртизанок,  а  також  просто  незалежних  жінок.
9.  Меланіда  –  темна,  нічна.
10.  Порн  –  розв’язна,  розпусна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642289
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Світлана Моренець

РОЗСИПАНІ ПАЗЛИ

Кімнату  сонцем  заливає  ранок...
Летить  сумною  піснею  з  двора
матусі  оксамитове  сопрано,
збудивши...  Рано...  спить  вся  дітвора.

Нашвидкоруч  заплівши  туго  коси,
морквинку  з  грядки  смикнувши,  спішу,
біжу  босоніж,  збивши  срібні  роси
із  килима  густого  споришу.

Ховаюся  від  матінки,  мов  заєць,  –
у  мене  море  невідкладних  справ!
Витягую  з-за  пазухи  окраєць  –  
не  розкришити  б  хлібчик  серед  трав,

бо  це  –  для  рибок.  Он  вже  ціла  зграйка
ганяє  крихти,  мов  хлоп'ята  м'яч...
Між  горобцями  цвірінчлива  сварка,
війна  за  хліб,  як  агресивний  «квач»...

Малий  бичок  стрибає  біля  тину,
йому  вламала  теж  маленький  шмат,
за  що  дістала  штурхана  у  спину,
ще  й  до  стіни  припер,  маленький  кат...

Вишукує  щось  песик  в  своїх  сховах...
ллю  молочко  котам  біля  дверей...
он  півень  кукурікає  на  дровах,
танцюючи  фламенко  для  курей...

До  моїх  крихт  вже  котяться  курчатка...
Гукнув  поштар,  і  з  торби  з-за  плечей
дає  листа...  із  сургуча  печатка...
Ех,  прочитати  б!..  та  не  вмію  ще...

Матуся  в  двір  пташиною  влетіла
у  світлім  платті...  Я  завмерла,  бо
вона  така  красива,  стрункотіла!
Найкраща  в  світі!  Правда!  От...  –  їй-бо!

Розмови  тихі  за  столом  щоденні,
де  на  цераті  кутик  час  протер...
Тоді  було  все  звичне  і  буденне,
та  невимовно  дороге  тепер...

8.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата поступления 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Леся Утриско

З тобою лиш вічністю жити.

Відмрію,  зомлію-  
Несу  лиш  в  тобі  надію,
Зостану,  розтану-
У  спогадах  наших,  коханий,
Зустріну,  зцілую-
Любов'ю  лишень  зачарую,
Спонтанно,  нежданно-
У  погляді  моїм,  жаданий.  
Торкнуся,  згорнуся-
Устами  вогню  та  спраги,
Нап'юся,  зцілюся-
У  лаві  вулканній  між  нами.
Забуду,  не  буду-
Зимові  стежки  стелити,
Кохаю,  жадаю-
З  тобою  лиш  вічністю  жити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641928
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Ніна-Марія

Батьківський поріг

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]

[i][color="#298f10"]Скільки  стежок  у  житті  вже  пройдено,
Дорогами  крутими  збито  ніг
Та  нема  нічого  наймилішого
За  отой  рідний  батьківський  поріг.

Туди  завжди  на  крилах  я  летіла,
Мов  та  пташина  до  свого  гнізда.
Любов  там  материнська  мене  гріла
І  настанова  батьківська  тверда.

Двір  здалеку  махав  кленовим  листям,
Спориш  стелився  стежкою  до  ніг,
П"янив  любисток  той,  що  на  причілку,
Свій  запах  в  моїй  пам"яті  зберіг.

Кожна  травинка  й  кущик  були  рідні,
Віття  верби  горнулось  до  землі,
Вода    пилася  спрагло  із  криниці,
Втома  дорожня  танула  в  імлі.

Думками  часто  я  туди  вертаю:
В  казку  дитинства  і  в  юність  свою,
Душі  криницю,  повну  добротою,
Яку  сповна  я  людям  віддаю.[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Світлана Моренець

Я ВЧОРА ВБИТИЙ…

Не  могла  не  подати  цей  вірш.
Його  написав  мій  чоловік,  Олександр  Моренець

Важкий  солдатський  запах  поту
проліз  крізь  тютюновий  дим,
і  сон  змінився  на  скорботу,
і  я  відчув,  що  не  один
в  своїй  кімнаті  серед  ночі...
І  бачу  –  поруч  хтось  сидить...
Заглядаючи  просто  в  очі,  
він  починає  говорить:

«Мене  нема...  я  вчора  вбитий...
Та  ось  прийшов,  бо  хочу  взнать:
чому  одним  –  так  легко  жити,
а  іншим  –  тяжко  й  помирать?»

А  я  мовчав,  боявся  слова,
лиш  бачив  сірий  камуфляж...
І  «камуфляж»  промовив  знову:
«Снаряд  влетів  до  нас  в  бліндаж...
Накрило  всіх,  ніхто  не  вижив...
Ти  чув  колись,  як  "Град"  реве?..
О  22-ій,  після  їжі,..  дививсь  ти  шоу  по  ТВ.
А  ми,  розірвані  на  шмаття,
вже  залишали  білий  світ
із  янголами  в  білих  платтях...
А  нам  всього  по  20  літ...

Ну  що  ж,  не  хочеш  говорити...
Мабуть,  не  знаєш,  що  сказать...
Кого  ж  спитать  –  чом  легко  жити
й  чому  так  тяжко  помирать?..»

Автор  –  Олександр  Моренець
07.02.2016  р.
Не  можу  переконати,  що  йому  варто  публікувати
вірші.  А  Ваша  думка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Дід Миколай

І волю й славу їй несіть

Усе,  що  вмерло  оживе,
чуже  відійде  падолистом,
життя  в  цей  світ  прийде  нове,
нам  треба  бути  реалістом.

Але  не  значить,  що  з  небес
його,  як  манну  нам  здарують,
потрібно  спити  крові  з  лез,
лише  тоді  вгорі  почують.

Там  поважають  мужніх,  честь
тих,  хто  у  борні  одвічній,
тут  в  роздоріжжі  перехресть,
знайде    скрижалі  вічні.

Отож  не  бійтеся  і  йдіть,
любіть,  любіть  свою  Вкраїну,
і  волю  й  славу  їй  несіть,
щоби  Воскреснула!
                                                           ...    до  тліну!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641702
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Леся Утриско

Мої спогади- в них все життя.

Мої  спогади-  в  них  все  життя,
Десь  притихнуть,  а  десь  мов  грози,
Мов  весною  бурхлива  вода,
Тихий  подих  на  лютім  морозі.

Заквітчає  їх  буйний  цвіт,
А  десь  ляже  між  ними  смуток,
Не  зостане  прожиток  літ,
Задрімає  в  них  вічний  трунок.

Їх  вітри  віднесуть  у  даль,
У  широкі  земні  простори,
А  десь  тихо  їх  вкриє  вуаль,
Як  туманом  покриті  гори.

На  хмаринках  посеред  ночі,
У  пташиних  польотах  буття,
Мої  спогади-  всесвіту  очі,
Мої  спогади-  в  них  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641862
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Анатолій В.

Із сірістю завжди веду війну

Із  сірістю  завжди  веду  війну
І  рими  з  серця  з  кров`ю  вириваю...
Як  пробудити  їх  від  того  сну?
До  купи  мені  скласти  як?..  Не  знаю...

Вони  порозбігались  по  кутках,
Сховалися  у  коконі  із  правди...
І  душу  потихеньку  ріже  страх:
Ану  ж,  як  в  мене  це  тепер  назавжди?

А  далі  що?  Не  буде  вже  віршів?
Не  напишу,  ну,  хоч  малий  рядочок?
А  як  я  прагнув,  як  завжди  хотів
Душі  плести  римований  віночок!

Купатися  у  теплих  хвилях  рим
Навіть  в  період  творчого  застою!
Від  холоду  холодних  лютих  зим
З  птахами  повертатися  весною...

Не  хочеться,  щоб  це  кудись  пішло,
Зміліло  це  римоване  озерце!..
Щоб    душу  у  сніги  не  замело,
Я  рими  вириваю  прямо  з  серця!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


НАДЕЖДА М.

Вітання Хорошій Людині…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1J4-3SMfzjQ    [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JrlFkPQ61nU[/youtube]


З-під  снігу  пролісок  проткнувся.
Побачив:  люта  ще  зима.
Навколо  сонно  озирнувся.
Прокинувсь...Що  це,  не  весна?

В  зимовий  день  і  ти  родився.
І  хоч  надворі  не  весна,
Тебе  прошу  я,  не  журися,
Це  кращий  день  календаря.

Та  що  ж  тобі  подарувати?
Для  квітів  це  ще  ранній  час.
Та  словом,  може,  привітати?
Чимало  слів  є  прозапас..

Бажаю  щастя,  щоб  рікою
Лилось  безміри  у  твій  дім.
А  Ангел  доброю  рукою,
Водив  постійно  по  житті.

Везіння,  радості,  достатку,
Любові,  миру,  щоб  в  сім"ї.
Щоб  не  узнав  й  краплинки  смутку.
Бажання,  щоб  збулись  твої.

І  сонце  хай  в  віконце  ллється
Людині  честі  й  доброти.
І  хай  удача  поведеться,
Щоб  йшла  туди,  куди  йдеш  ти







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641636
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Трави

                                     «Хіба  світ  і  натовп  -  не  краще  видовище,
                                         до  того  ж  безкоштовне,  подібне  до  відомого
                                         Піфагорівського  торжища?»
                                                                                                         (Григорій  Сковорода)

Є  місто  зелене-смарагдове-квітковане:
Місто  вусатих  равликів-поспішайликів
З  хатинками-мушлями  розцяцькованими,
Листяними  стінами-вулицями  тонконоговими,
Стеблиновими,  тимчасовими,  звіробійними
Та  мальвовими,  запашними  й  живими.
Там  час  вимірюють  мохом  -  
Швидкістю  його  росту,
Там  пророкують  і  проповідують
Віщуни-слимаки  слизосині  словолипкі,
Там  дощ-не-дощ  -  подія  епохи,
Там  мурашник  -  імперія  -  Олександра,
Мало  не  Македонського,
Там  струмок  лісовий  Ніагарою
Тече  невідому  куди  і  невідомо  звідки,
Там  дерево  досягає  Космосу,
Калюжа  хвилями  океанськими
Колихає  жабія-динозара  ненажерливого,
Там  попелиці  худобою,  а  муралі  пастухами,  
Там  ніхто  не  відає,  не  знає  й  не  здогадується,
Що  зима  прийде  біла
Неминуча.
Як  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Олекса Удайко

О МОВО ВРАЖА!

                   [i]  Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
                     на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  
                     смітник  свій  «язык»,заговори  українською!*                                                              
                                                                                                         [b]Олександр  Горобець[/b][/i]

[i][b][color="#9100ff"]Ти  був  для  нас  всіх    великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…

Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…  
А  мова  зникає  –  зникає  й  народ!

...Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:  
У  мов  праслов’янських  –  чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали  
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
І  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..

Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий    монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,    а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..

Та    вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…  
І  «руськоязикі»,    пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»

І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…  
І    ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім    «понятиям»…    «публику  меря»,
Під  огласи:    «бля…,  ПНХ…,  …она  мать»  !.  

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!  
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть  
Утопить    в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам  довіку  
                                                           нездійснениx  
                                                                                                           щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник    Олександр  Горобець    ініціював
   У  Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  
   окупаційною.  
(http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/)
**    У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  
в  програмі  додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  
замінили  українською.  
***Одна  із  назв  московітів  або  москалів…
****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  
слів,  а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких.
*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  
впроваджений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі.
******Одно  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  
сучасної,  але…    конаючої  Імперії  Зла    –    Росії.
[/i]
   
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641472
дата поступления 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016


НАДЕЖДА М.

Молодість, ти хоч приснися…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QrmIjjaqJ4o[/youtube]

Літо  ввірвалось  в  кімнату,
Диха  на  мене  теплом.
Місячна  ллється  соната,
Щедро  дарує  сріблом.

Зараз,  як  завжди,  не  спиться.
Роєм  літають  думки.
Молодість,  ти  хоч  приснися.
Де  ж  ті  поділись  роки?

Хоч  на  хвилинку  прилиньте,
Я  не  прошу  вже  на  час.
З  дальніх  доріг  відпочиньте...
Все  ще  я  мрію  про  шанс.

Гляньте  на  мене  уважно:
Я  вже  не  та,  що  була.
Поряд  літа  вже  поважні,
Що  потребують  тепла.

Книгу  життя  все  гортаю.
Знаю,  були    помилки.
Добре  я  все  пам"ятаю...
Тільки,  життя,  не  спіши...







.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641145
дата поступления 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Наталя Данилюк

Буде весна

[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]

Ця  лютнева  зима  –  не  зима,  а  суцільна  проталина…
Сніг  по    клаптику  вовни  за  ніч  розтягнули  вітри
І  хрумкій  білизні  досхочу  порадіти  не  дали  нам…
Позіхаючи,  равликом  сонце  повзе  догори.  

Отже,  буде  весна  –  життєдайна,  п’янка,  неприборкана,
Пробіжиться  босоніж  під  кашель  рипучих  воріт!
І  на  місці  весняного  сліду  заграє  пацьорками
Білозуба  усмішка  землі  –  молодий  первоцвіт!

Враз  кожнісінька  жилка,  пульсуючи,  соком  наповниться…
І  коли,  поцілована  в  тім’я  світилом  рудим,
Ти  почнеш  зеленіти  життям,  як  біблійна  смоко́вниця,
Виноградар  твій  ревний  зрадіє,  бо  ж  будуть  плоди.

На  пошерхлі  долоні  заплачеш  ранковими  росами
І  промовиш:  “Я  знову  прийшла…  Тож  візьми  ці  дари”.
Так,  як  юна  весна,  цілуватимеш  п’ятами  босими
Пружно  випнуті  жили,  що  б’ють  з-під  земної  кори.

І,  схилившись  йому  на  плече  обважнілими  вітами,
Прошепочеш:  “Прости,  що  я  плоду  не  дала  торік…”.
І  весна  поміж  вами  бджолино-квітково  бринітиме,
І  дощем  благодатним  окропить  недовгий  твій  вік…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


НАДЕЖДА М.

Уважно слухаю твій голос…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]

Уважно  слухаю  твій  голос.
Не  чую,  що  там  кажеш  ти...
Неначе,  розцвітає  лотос...
Боюся  дух  перевести.    

Про  щось  питав,  та  я    не  чула.
Думками    поряд  вже  була.
Чомусь  про  все  в  цей  час  забула.
Лиш  голос  слухати  могла.

У  заметілі  слів  ласкавих,
Затихли  навіть  солов"ї.
І  тихо  -  тихо  сад  вишневий
Скидав  на  землю  пелюстки.

Звучить  мелодія  далека,
А  як  торкається  душі!
Долає  відстані  так  легко,
І  розчиняється  в  тиші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Віктор Ох

Чи прощати

[i][b]  Ирина  Иванченко  [/b][/i]
[u][b]«Прощёное  воскресенье»[/b][/u]
[i](Книга  стихотворений)[/i]
Киев–  2014
[b]Журнал  «Радуга»[/b]



           [color="#1336d4"]«Я  русский  бы  выучил  только  за  то,  чтоб  громко  скандировать:  «Путин  –  …ло!»[/color]
       (сучасне  народне  прислів'я)
===========================
Під  час  спілкування  з  Іриною  Іванченко  відмітив  привабливість  її  справжніх  жіночих  рис  характеру  –  доброти  і  турботливості,  теплоти  і  тактовністі.  А  при  читанні  книги  її  віршів  «Прощёное  воскресенье»,  яку  поетеса  люб'язно  мені  презентувала,    додатково  відчув  наявність  і  інших  проявів  всього  спектру  жіночності  –  жіноча  інтуіція  і  домовитість,  терплячість  і  співчуття,  м'якість  і  ніжність.  
І  це  все  в  поєднанні  з  високим  рівнем  освіченості  і  культури,  товариськістю  і  діловитістю.  
 «Прощёное  воскресенье»  –  вийшла  друком  навесні  2015  р.,  і  вже  стала  бібліографічною  рідкістю.  Це  вже  п’ята  книжка  письменниці.
Книга  в  твердій  палітурці,  гарно  художньо  оформлена,  прикрашена  симпатичною  графікою.
Подобається,  що  після  багатьох    віршів  є  коментарі,  пояснення,  невеличкі  розповіді.  Це  дозволяє  не  тільки  прочитати  твір,  а  ще  й  познайомитись  з  передісторією  написання.
Читаєш  ці  вірші  і  бачиш  за  ними  особистість  автора.  В  дуже  жіночній  поезіїї  авторка  математично  точно  і  по-чоловічому  логічно  вибудовує  сюжет  і  о́бразний  ряд.  Навіть  описуючи  буденні  «жіночі  проблеми»  вона  ухитряється  створити  з  того  справжню  Поезію.  Саме  таке  вміння  бачити  в  звичайному  щось  особливе  і  показати  це  читачу  я  вважаю  найбільш  цінним  для  митця.    
 Наприклад,
[u]Про  жіночу  самотність[/u]
[i]«Щедро  гостя  привечаю
на  изломе  января.
За  ночным  столом,  за  чаем  –
одиночество  и  я…
…Пробуй,  гость,  пирог  с  малиной,
и  варенье,  и  халву.
Я  живу  наполовину  –
я  теперь  одна  живу…»[/i]
    («Одиночество  и  я»)(38)  *  


[u]Про  вагітність[/u]
 [i]«Ребёнок,  заплывший  в  меня  из  бездонных  глубин,
парит,  невесом  и  невидим,  плывёт,  невредим,
растёт,  обживая  уверенно  тёплое  лоно,
и  медленно  движется  вниз  по  пологому  склону…»[/i](31)

[u]Про  кухню  [/u]
[i]«Что  ни  день  из  блаженных  семи
дней  в  неделю  –  касаешься  чуда:
сочиняешь  обед  для  семьи
и  ласкаешь,  и  нежишь  посуду…
…Кухня  –  жёлтая  кружка  без  дна,
милосердный  поваренный  омут.
Только  здесь  я  бываю  одна  –
узкий  берег  меж  миром  и  домом…»[/i]
(«Некухонное»)(36)

[u]Про  власне  домашнє  гніздо[/u]
[i]«Пусть  небольшой,  но  свой,  но  тёплый  дом
обязан  быть  у  каждой  божьей  птахи,
чтоб  были  в  нём  стол,  стул,  стихи  и  страхи,
и  детская,  и  садик  за  окном…»[/i](35)

[u]Про  відпістку  на  дачі[/u]
[i]«…Похоже  отпуск  близится  к  концу.
Варенье  сварим  и  затеим  сборы.
Вот  только  не  забыть  задёрнуть  шторы.
И  яблоки  не  позабыть,  которым
Любовь  навек  прихлынула  к  лицу.»[/i](38)

Звичайно,  в  пані  Ірини  є  чимало  віршів  іншої  тематики.  Є  чудові  пейзажні  замальовки  і  подорожні  нариси.  Є  екскурси  в  історію.  Є  сюжети  біблейські  і  античні.  Наприклад,
[i]«Когда  спалили  Трою,  я  была
сухим  поленом  в  греческой  жаровне.
И  пробивался  огонек  неровный,
и  вырастала,  множилась  зола.

Когда  спалили  Трою,  я  была
ресницей  горемычной  Андромахи.
О,  в  пересохшей  горловине  страха
слеза  –  щекою  –  как  пустыней  –  шла…»[/i]
  «Когда  спалили  Трою»(42)

Є  вірші  про  недавні  історичні  події:  

[u]Про  Небесну  Сотню[/u]
[i]«…Проходят  расстрелянной  ратью
долинами  райской  земли
мои  милосердные  братья
и  кровные  сёстры  мои…»[/i]
«Небесная  сотня»(21)

Є  вірші  [u]про  рідне  місто[/u],  адже  недаремно  Ірину  Іванченко  часто  називають  «найбільш  київською»  поетесою.  

 [i]«Мой  Левый  берег,  ты  неудержим,
Хотя  мосты  летят  к  тебе  как  стрелы,
Но  за  края  выплёскивает  жизнь
В  русановских  и  дарницких  наделах…»[/i](63)

Єдиний  раз  відчув  якийсь  ментальний  дискомфорт,    коли  читав  вірші  про  Сорочинську  ярмарку:
 [i]«...  и  вышиванки  из  Китая
везут  на  праздник  челноки.
На  старом  месте  нарастают
тюки,  баулы,  клумаки,
 
ряды,  лотки,  горшки  и  плошки,
сусальный  август  про  запас,
где  мы  пересекаем  площадь,
а  площадь  рассекает  нас…»[/i]
«  Сорочинская  ярмарка»  (24)

Наскільки  краще  б  сприймався  вірш,  якби  про  те  ж  саме  було  написано  українською.    А  на  «рус.язикє»  вже  щось  не  те,  наче  йдеться  про  якийсь  базар  в  Ізмайлово,  а  не  колоритну  українську  ярмарку.
Ірина  Іванченко  вважає  себе  українською  поетесою,  хоча  пише  російською.  Пані  Ірина  родилась,  живе  і  працює  в  Києві.  Тому  зрозумілим  є  те,  що  оточення  її  було  не  українським.  В  містах  і  селах  України  раніше  (та,  мабуть,  і  тепер)  витіснялося  все  українське,  а  натомість  нав'язувалося  московитське.
Московити  вже  360  років  прагнуть  домінуваня  свого  «рус.язика».  Вони    навіть  в  роки  Незалежності    через  своїх  агентів  впливу  «забили  під  зав'язку»  тим  своїм  «язиком»  теле-  і  радіо-ефір  України,  завалюють  українців  пресою,  друкованою  продукцією  на  «вєліком  і  магучєм».  Творчих  людей  заманюють  в  різноманітні  цілком  легальні  у  нас  неукраїнські  спілки  (наприклад  –  «Южнорусский  Союз  Писателей»)(?),  організовують    сумнівні  фестивалі  (наприклад,  «Русский  Stil»  або  «Эмигрантская  лира»),  проводять  у  нас    «Вручение  литераторам  —  соотечественникам  на  Украине  Международной  литературной  премии  имени  основателя  Москвы  Великого  князя  Юрия  Долгорукого».(?)    За  кращі  твори  українських  письменників  російською  мовою  Національною  спілкою  письменників  (!)    надається  Гоголівська  премія  та  Літературна  премія  імені  Володимира  Короленка,  а  поетам  присуджується  Премія  імені  Миколи  Ушакова.
Звичайно  всі  ми  колись  щось  писали  і  російською  мовою,  але  ж  тепер,  під  час  нинішньої  війни  зформувалося  стійке  відчуття:  все  російське  –  вороже  українському,  і  насамперед  –  мова.  
Нинішня  російсько-українська  війна  розпочалася  саме  через  мову.  Це  незаперечний  факт.  Саме  мовний  фактор  Росія  використала  як  головний  привід  до  агресії  ―  пояснивши  її  потребою  захисту  російськомовних  громадян  в  Україні.
А  як  та  сама  Європа  може  зрозуміти,  що  відбувається  в  Україні?    Як  вона  може  розпізнати    українців?  Їй  важко  розділити  людей,  що  розмовляють  мовою  того  народу,  який  на  них  напав  і  відібрав  частину  територій.
Задамо  собі  питання:
[b]Що  потрібно  для  того,  аби  вважатися  в  Україні  українським  літератором?[/b]
Або  точніше:
[b]Чи  можна  вважати  вітчизняними  письменниками  тих,  хто  [u]пише  не  українською?[/u][/b]
І  ще  точніше:
[b]Чи  етично  Україні  плекати  двомовність  (читай  «російськомовність»)  в  умовах  неоголошеної,  але  фактичної  війни  з  Росією?[/b]
[b]Чи  прощати  співвітчизникам  їх  усвідомлене  чи  мимовільне  служіння  ворогу?[/b]
Питання  не  прості.  І  ми,  як  народ  [b]«поміркований»,  «толерантний»[/b]  довгий  час  уникали  відповіді  на  них.
А  проте,  давно  доведено,  що  двомовність  –  це  шлях  до  сепаратизму.  Доки  Україна  «плекатиме  двомовність»,  доти  вона  залишатиметься  об’єктом  російського  впливу,  зазіхань  і  агресії.  Русифікація  та  підбурювання  мовного  конфлікту  —  це  ті  маніпулятивні  технології,  які  Росія  роками  застосовувала  в  начебто  незалежній  Україні,  щоб  підтримувати  проросійські  настрої,  розпалювати  українофобію  та  сепаратизм  і  змушувати  Україну  поступатися  своїми  інтересами.  
Тимчасом  Росія  на  окупованих  територіях  активно  викорінює  українську  мову.  І  в  Криму,  і  на  Донбасі  активно  прибирають  українські  написи,  а  головне  —  усувають  українську  мову  з  освіти,  ліквідують  україномовні  школи.  За  українську  мову  там  можуть  ув’язнити,  катувати  і  навіть  убити.  З  усього  цього  добре  видно,  що  Росія  вбачає  в  українській  мові  величезну  небезпеку.  Туди,  де  поширена  українська  мова,  російські  загарбники  й  не  рипнулися,  а  там,  де  її  трішки  —  роблять  усе,  щоб  її  не  було  зовсім.
З  історичної,  наукової  точки  зору,  поняття  “російськомовний  українець”  не  існує?  Як  не  існує  поняття  італомовний  іспанець,  чи  франкомовний  німець.  Просто  існує  категорія  людей,  що  в  процесі  колонізації  варварами  прийняли  колонізаторські  правила.  Тобто  відмовились  від  рідної  мови  на  користь  окупанта.  Те,  що  Ви  зараз  говорите  російською  –  це  виключно  наслідок  колонізації,  а  не  історичний  феномен.
Коли  ми  відмовимось  від  «рус.язика»,  ми  не  відлучимось  від  «великої  культури»  –  ми  покинемо  табір  вбивць  і  андрофагів.**  Щодо  московитського  варварства  –  це  не  просто  метафора,  це  незаперечний  історичний  факт.  До  другої  половини  18-го  століття  в  культурі  і  навіть  в  мові  у  московитів  нічого  вартісного  не  було.  А  все,  що  з'явилось  потім,  створили  носії  різних  етносів.  
Сама  російська  мова  це  була  лише  говірка  від  мови  Руси(України).  Видатний  вчений-лексикограф  Володимир  Даль  (  Козак  Луганський)  вже  в  назві  основної  своєї  праці  («Толковый  словарь  велікорусского  наречія  русского  языка»***)  точно  визначив  походження  сучасного  «рус.язика».
І  російську  літературу  створили  у  своїй  основі  не  етнічні  росіяни.****
Навіть  «їхнє  всьо»  –  Пушкін  –    був  нащадком  ефіопських  євреїв*****.  “Черт  догадал  меня  родиться  в  России…”  –    журився  Олександр  Сергійович.

Найбільший  внесок  в  розвиток  російської  літератури  зробили  українці  і  євреї.
На  території  України  народилось  багато  російськомовних  письменників,  яких  найчастіше  відносять  до  авторів  російської  літератури.  Передовсім  Микола  Гоголь,  Анна  Ахматова,  Михайло  Булгаков,  Максиміліан  Волошин,  Давид  Бурлюк,  Микола  Бурлюк,  Божидар,  Борис  Чичибабін,  Микола  Ушаков,  Леонід  Кисельов,  Леонід  Вишеславський,  Микола  Носов,  Михайло  Матусовський,  Віктор  Некрасов,  Гелій  Снєгірьов,  Ірина  Ратушинська,    Ігор  Померанцев  і  т.д..
А  ось  поети  і  письменники  єврейського  походження,  які  розвивали  російську  літературу:  Мандельштам  Осип,  Уткін,  Каверін  Веніамін,  Інбер,  Алігер,  Антокольський,  Маршак,  Коган,  Самойлов,  Межиров,  Слуцький,  Бродський,  Рейн,  Сапгир,  Липкин,  Левітанський,  Городницький,  Горін,  Улицька  ,  Рубіна,  Дмітрій  Биков  і  т.д.
На  території  України  народилось  багато  російськомовних  письменників  єврейського  походження,  яких  найчастіше  відносять  до  авторів  російської  літератури.  Лише  деякі  імена:
Ісак  Бабель,  Лівшиць  Бенедикт,  Саша  Чорний,  Пастернак  Борис,  Ільф  Ілля,  Кірсанов  Семен,  Багрицький  Едуард,  Михаил  Светлов,  Еренбург  Ілля,  Михайло  Зощенко,  Євген  Петров,  Валентин  Катаєв,  Ілля  Еренбург,  Гроссман  Василь,  Михайло  Жванецький  і  т.д.    
Навіть  Толстой,  хоч  і  від  самого  Рюрика  веде  родовід,    але  теж  не  кацап.  А  ще  німці  Фонвізін,  Дельвіг,  Кюхельбекер,  Блок,  шотландець  Лермонтов,  італієць  Тютчев  ...  –  всіх  не  перелічити.
Помітна  участь  у  російській  літературі  і  письменників  татарського  походження:  Державін,  Карамзін,  Аксакова,  Тургенєв,  Купрін.  Вони  не  тільки  писали  і  мислили  по-російськи  –  вони  створювали  російську  словесність,  формували  російську  мову  і  ставлення  до  російського  слова.
А  ось  лише  деякі  імена  (на  які  я  натрапив  в  Інтернеті)  авторів  сучасної  [b]української  російськомовної[/b]  літератури:  Олександр  Кабанов,  Анастасія  Афанасьєва    Леонід  Борозєнцев,  Євгенія  Баранова,  Максим  Кабір,  Олексій  Торхов,  Олександр  Мардань,  Наталя  Ворожбит,  Марія  Ладо,  Максим  Курочкін.
Письменники-фантасти  Марина  та  Сергій  Дяченки,  Андрій  Валентинов,  Яна  Дубинянська,  Генрі  Лайон  Олді  (псевдонім  творчого  тандему  Дмитра  Громова  та  Олега  Ладиженського),  Олександр  Зорич,  Юрій  Нікітін,  Андрій  Дашков  та  Володимир  Арєнєв  –  з  України  пишуть  російською  мовою.
В  сучасній  [b]російськомовній  українській  [/b]прозі  можна  виділити  три  покоління.  Старше  покоління:  Етері  Басарія,  Валентина  Єрмолова,  Анатолій  Крим,  Володимир  Бушняк,  Станіслав  Славич.  Середнє  покоління:  Сергій  Пономаренко,  Лада  Лузіна,  Марина  Муляр,  Євгенія  Чуприна,  Хелена  Томассон,  Володимир  Нестеренко,  Сергій  Головачев,  Андрій  Краснящих,  Юрій  Цаплін,  Олександр  Сидоренко.  Молоде  покоління:  Яна  Дубинянська,  Олена  Мордовіна,  Ада  Самарка,  Платон  Бєсєдін,  Всеволод  Непогодін,  Симона  Вілар.  

Велика  кількість  авторів  народжених  в  Україні  працюють  в  рамках  російської  літератури  і  мало  пов’язані  з  Україною.  Наприклад  народжена  у  Львові  авторка  детективів  Олександра  Марініна,  народжений  в  Івано-Франківську  поет  Олексій  Цвєтков  та  інші.
2014  року  журнал  «Шо»  оприлюднив  списки  найкращих  російськомовних  українських  авторів  на  думку  опитаних  експертів.  До  списку  найкращих  поетів  увійшли:  Олександр  Кабанов,  Борис  Херсонський,  Андрій  Поляков,  Наталія  Бельченко,  Ірина  Євса,  Анастасія  Афанасьєва,  Олексій  Зарахович,  Максим  Бородин,  Ілля  Риссенберг,  Максим  Кабір,  Олександр  Моцар,  Євгенія  Чуприна,  Ігор  Померанцев,  Євгенія  Більченко,  Станіслав  Мінаков.  
Список  найкращих  прозаїків  склали:  Андрій  Курков,  Олексій  Нікітін,  Володимир  Рафієнко,  Андрій  Краснящих,  Яна  Дубинянська,  Уляна  Гамаюн,  Інна  Лісова,  Маріанна  Гончарова,  Володимир  Нестренко,  Володимир  Аренєв,  Андрій  Пічахчі,  Еліна  Свенцицька,  Олександр  Сидоренко,  Сергій  Соловйов,  Юрій  Цаплін.
Це  далеко  не  весь  перелік  імен  письменників  і  поетів,  які  живучи  в  Україні  працюють  на  розвиток  російськомовної  літератури.  Українці  в  найбільшій  мірі  можуть  пишатися  таким  своїм  інтелектуальним  продуктом  як  –[b]  «русская  литература».[/b]
Можете  собі  уявити,  що  було  б,  якби  всі  ці  люди  писали  українською  мовою.  Мова  -  не  тільки  наслідок,  а  й  причина  всього,  що  відбувається  з  народом.  Мова  –  це  і  є  народ.  Мова  -  це  зброя,  яку  дав  людині  Бог.  А  ми,  не  зумівши  боронитися  за  допомогою  мови,  маємо  брати  до  рук  автомати.  (Ракетно-ядерну  зброю  українці  також  подарували  московитським  «братам»,  як  і  мову.)

------------------------------------

Та  повернімося  до  Ірини  Іванченко.  Вона  чудово  володіє  українською  мовою.  Нею  написано  навіть  декілька  віршів  українською.  Наведу  тут  один,  який  сподіваюсь  незабаром  звучатиме  романсом  на  мою  музику.
[i]
[b]Ірина  Іванченко[/b][/i]
РОМАНС
 
[i]Як  важко  мені  з  Вами  —  день  у  день
похмурим,  наче  вітер  невітрильний.
Ні  радощів  моїх,  ані  пісень,
ані  порад  Вам  зовсім  не  потрібно.
 
Ви  їдете  —  немов  чиясь  рука
нам  ворожила  відстані  і  втечі.
А  все  ж  чекання  Вашого  дзвінка  —
як  виглядання  зірки  у  Святвечір.
 
Та  марно  ждати  дива  із  небес  —
таке  життя,  такий  неспільний  устрій…
Я  так  боюся  викрити  себе
чи  поглядом,  чи  порухом  назустріч.
 
Сховати  сум  на  сьомих  небесах
та  зимувати  порізно,  як  завше…
Я  там  не  йду,  де  найкоротшій  шлях
напевне  перетнувся  би  із  Вашим.
 
Хай  буде  так  —  подалі  від  журби
і  осторонь  від  Вашої  дороги…
Як  мрію  я,  щоб  здогадались  Ви
про  всі  мої  страхи  й  перестороги.
[/i]
======================

10.01.2016
----------------------------
При  написанні    замітки  використано  інформацію  з  Інтернету

* –  в  дужках  указано  номер  сторінки  в  збірці.
**  –  Грецький  історик  Геродот  (484–425  до  Р.  X.)  пише,  що  на  північ  від  Скитської  держави  (на  просторі  теперішньої  Московщини)  жив  народ  андрофаґи  (що  означає  «людожери»).  Геродот  вказує,  що  андрофаги  мали  найдикіші  звичаї  серед  скіфів  та  їхніх  сусідів,  у  них  не  було  ні  прав,  ні  законів.  Вони  були  войовничими  і  не  дотримувалися  норм  права  тих  часів.

***–  
[img]https://v1.std3.ru/cb/7e/1428517491-cb7e2695c3ec02e293245311b21f1834.jpeg[/img]



****  –  http://for-ua.com/authornews/2010/10/28/145305.html
*****–  Його  справжнє  прізвище  –  Пушкінд  –    http://malech.narod.ru/fakt4.html  

=======================================

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640732
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Ганна Верес

«Як добре, що я тут тебе зустрів!»

[u]30  січня    2016  року    під    час    так    званого    АТО    в    Донбасі    відірвало    ноги    Анатолію    Гаркавенку    (кличка    Морячок).    Світла      пам’ять    герою.      Інформацію    про    це    дізналася    з    інтернета,    а    потім    від    його    коханої    дівчини    Лєри    Бурлакової    через    мого    знайомого.    [/u]

Вона    кохала    вперше,    
мов    востаннє…

В    очах    –    зірки    і    кругом    –    голова…

Здавалось    їй,    
що    й    серденько    співа,

І    мрії    в    плани    вже    переростали.

І    він    себе    не    бачив    
теж    без    неї.

І    як    не    прикро,    дякував    війні…

«Ти    ж    саме    тут  
 зустрілася    мені,»    –  

Казав    і    називав    її    зорею.    



Вона    його    кохала,    
мов    востаннє,

І    він    без    міри    в    неї    закохавсь,

Хоч,    крім    любові,    
і    не    мав    гріха,

Не    знав,    що    скоро    ангелом    він    стане.

Щодня    вони    не    спали    
до    пів    ночі…

Її    любив    усім    своїм    єством…

Платили    щедро    
ризиком    і    сном…

Не    схоже    це    було    на    гріх    чи    злочин…



Війна    –    не    поле    
з    запахом    лаванди    –

Там    запах    смерті,    пусковий    гачок.

Його    й    назвали    ніжно    –    
«Морячок»,

Бо    ж    був    улюбленцем    єдиної    команди.

Навколо    ж    нечисть…    
Рвало…    Гуркотіло…

І    небезпечний    снайпера    приціл…

Але    рука    її    –    
в    його    руці…

І    Україна,    й    мир    були    їх    ціллю.



Та    раптом…    вибух…    
Кров    іще    пульсує…

Зачервонів    узором    білий    сніг…

Його    кохане    тіло…    
вже    без    ніг…

Погасли    зорі    у    очах    красуні…

І    зрозуміть    ніяк    
вона    не    може:

Хіба    ж    це    гріх    –    кохати    на    війні?

А    в    вухах    голос    
ще    його    дзвенів:

«Як    добре,    що    я    тут    тебе    зустрів!..»

За    що    ж    ти    з    ними    так,    
Великий    Боже?
1.02.2016.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Світлана Моренець

МИ – УКРАЇНЦІ

***
Я  –  українка  за  національністю!
Як  моря  величезного  краплинка,
несу  код  предків  духом  і  ментальністю...
До  мозку  у  кістках  я  –  українка!

***
Чи  є  у  світі  нам  подібна  нація?
Як  віл,  працює,  солов'єм  співає,
хоч  нищили  навали  й  радіація...  
Та,  мов  дитя,  про  лихо  забуває.
А  пам'ятала  б  про  Батурин,  Крути,
не  знала  б  і  сьогоднішньої  скрути!

***
Ми  з  древності  народ  –  сміливий,  дужий,
багатий  на  таланти,  мудрість,  вроду...
Аби  ще  й  –  монолітний,  небайдужий  –
хто  б  не  розбився  об  таку  породу?

1.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Леся Утриско

В душі лиш вітер свище.

Стоїш  одна,  в  душі  лиш  вітер  свище,
Все  ждеш  лелек,  котрих  давно  нема,
Зима  у  серці  виє  вище  й  вище,
А  ти  стоїш  розхристана  й  сумна.

Старенькі  вишні  хиляться  в  поклоні,
Де  зранку  сонце  стопить  білий  сніг,
Впадуть  краплини  на  обдерті  скроні,
Уст  доторкнуться  й  ляжуть  на  поріг.

На  той  поріг-  лиш  не  забутий  Богом,
Колись  лунав  дзвінкий  дитячий  сміх,
Життя  прожите  все  покрило  мохом,
Там  виріс  дерен-  дерен,  наче  гріх.

Глибока  старість  сіла  на  криниці,
Заворожила,  зчарувала  журавля,
Не  в  силі  вже  напитися  водиці,
З  пропаленого  вітром  відерця.

Лиш  спогади  гойдаються  на  вікнах,
Їх  сонечко  розбудить,  як  примар,
Сніги  колючі  в  морозливих  віхолах,
Вже  не  почують  ні  молитв,  ні  чвар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640269
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Дід Миколай

З'явились вже у Цедиків онуки

Гіркочуть  болем  –  сумом  полини
і  не  один  ще  син  не  повернеться
із    ж.до  -сурогатної    війни
кривавий  ворон  ще  не  раз  нап’ється.
Відгородився  військом  із  паскуд  
немов    павук  розкинув  свої  сіті.
Що  заручився…  «грантами    іуд»…
щоб  нас  тримать,  як    безтолоч  у  кліті?
Не  улизнеш  непрощений  Удав
не  проковтнеш  Україну  безсилу
тебе  іще  ніхто  не  запитав…
та  вже  чекають  там  за  небосхилом.
За  Ілловайськ,  за  все  що  ти  продав,
тобі  прийде…  проклятий  ж.де
Це  ти  Украйну  юда    розіп’яв…
та  час  прийшов  єгипетський  гібриде.
Прийдеш  на  сповідь  дикий  людолов
за  всі  гріхи  що  вдіяв  в  цьому  світі  
І  недарма  пролита    наша  кров
тож    будеш  в  пеклі    с.ка  ти  горіти.
Добавилось…  Вкраїні  сивини
та  вже  з'явились  в  Цедиків  онуки
від  убієнних  виросли  сини
чекайте…  вже  йдемо  мамлюки!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640264
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Олекса Удайко

СРІБЛЯСТІСТЬ – МОВ РАНОК

                                                       
     Т[i]анок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
     Спинися  -  молю!…  
     Цілункам  холодним  твоїм  
     я  коритися  мушу…
                                           [b]  Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість,  мов  ранок,    
                                                                               стрічає  земля…
Спинися,  
                                     молю  я,  
                                                                       стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  
                                   що  в  серці...  
                                                                                   жевріє...

Сріблястість...  
                                             довкола...
                                                                                   усе  холодить
і  віти  квітчає  у  бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  
                                                                               не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і...  
                             хурделить...  
                                                                       холодна  зима,
чуття  мої  кутає  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі  вже,  мабуть,  нема:
неволить...
                                     в  полон  мене...
                                                                                         Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  зуби…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже...  
                                         доводить...  
                                                                                 до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  
                                                                       Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  
                                     не  тільки,  
                                                                             не  лише…

О,    де  вже  той  холод?..    
                                                                         Лиш  поклику  гук:  
пірнаю...  
                                 срібляно...  
                                                                         під  ковдру…

...І  в  лісі  десь...  
                                                 тріснув...      
                                                                               знеможений    сук
і  впав  потрухля́вілий  стовбур.
                                           _____
…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!
І  сріблом  сріблить  грішні  душі...

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/color][/color]
[/b]
12.12.  2014
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016


Анатолій В.

Дорогою додому…

Словом  колючим    день  наїжачився,
В  пазусі  кожен  трима  камінця...
На  усіх  справах  настрій  позначився;
День  догорає,  збігає  кінця...

Білих  стежинок  сніжне  мереживо,
Пусто  і  голо,  нікого  нема...
Все  продається...  Дорого?  Дешево?
Снігом  за  комір,  як  в  душу  зима!

Витрушу  з  себе  холоду  залишок,
Крига  розтане,  і  біль  промине.
Кава  гаряча  вдома  і  затишок...
Вдома  чекають  -  і  це  головне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Ніна-Марія

Цвіт троянди

[img]http://ic.pics.livejournal.com/konstantingl/18639930/2043/2043_900.jpg[/img]

[i]Цвіло  трояндою  наше  кохання
Буяло,  квітло,  не  чуючи  біди
Роки  летіли  кудись,  як  навіжені
Як  же  боялась  його  втратить  назавжди

До  тебе  ланцюгом  була  прикута
Напій  медовий  з  вуст  твоїх  спивала,
Як  росу  вранішню  співучий  соловей,
А  в  очах  синіх  завжди  зоря  палала

Я  цим  жила,  була  щаслива  й  сильна
Не  знала,  що  приспала  мені  доля
Та  вона  тихенько  горе  колихала,
Яке  в  душі  так  нестерпно  звиє  болем

Плаче  в  мені  цей  відчай  стоголосий
Шука  розради-та  все  ж  її  нема
Ступає  печаль  моя  по  снігу  боса
Їй  ні  до  чого  ця  розлючена  зима[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639874
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


НАДЕЖДА М.

Я все чекаю: розпогодиться…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GBD1R-ML8wQ  [/youtube]

Я  все  чекаю:  розпогодиться.
Загляне  сонце  у  вікно.
І  все  хороше,  знов  відродиться.
І  буде  все,  як  і  давно.

Прокинусь  з  посмішкою  вранці.
Який  чудовий  білий  світ!
Зустріну  друзів,  маю  шанси:
Бо    умивається  он  кіт.

Всі  неудачі  пересіються.
На  дні  залишиться  зерно.
Здійсниться  те,  про  що  все  мріється.
Життя  закрутиться    жорно.

І  заскриплять  міцні  колеса.
З  зерна  посиплеться  мука.
Із  серця  радість  обізветься,
Загра,  немов  ріка  стрімка.

І  світ  навколо  кольоровий,
Без  чорних  смужок  і  війни.
І  поцілунок  твій  медовий
Відчую  я  тепер  не  в  сні...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639877
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Світлана Моренець

***

Сказане  жодним  чином  не  стосується  нашого  
шанованого  товариства.

***
Не  лізьте  із  ногами  в  мою  душу!
Вона  і  так  розказує  про  мене,
немов  на  сповіді.  Як  цінність,  мушу
святе  оберігати,  сокровенне.

***
Щоб  в  голові  не  виросла  корона,
зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
і  –  це  найліпша  самооборона  –
найпершою    із  себе  посміюся.

***
Колюча?  –  Так!  Як  в'їдлива  зараза,
нестримністю  всіх  зачепи́ть  зумію.
Вам  стало  трішки  легше?  І  образа
почала  танути?
Чудово!
Я  радію.

***
Без  злої  думки  щось  мелю́  пусте,
легке  і  незначуще,  мов  полову,
забувши,  що  необережне  слово
шипом  в  чужому  серці  проросте...

30.012016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639811
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Дід Миколай

Спочити в Бога на порозі.

Мої  посивілі  роки,

Як  лунь  змальовані  в  пастелі.

Гойдає  вітер  на  орелі,

Перегорнувши  сторінки.

 

Сльота  надворі  і  дощі,

Холодний  вітер  стука  в  двері.

Думки  колючі,  невеселі,

   (Блукають  колами  в  душі).

 

Але  потрібно  далі  йти,

Обіч  тривог  перестороги.

Щоби  не  збитися  в  чертоги

До  свого,  фінішу  дійти.

 

Уже  підбились  мої  коні,  

Нехай  негода  обмине.

Щоб  завершить  життя  земне,

   (Й  спочити  в  Бога  на  попоні).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата поступления 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016


Лілія Ніколаєнко

Я - Афродіта

Я  –  Афродіта,  що  з  морської  піни
На  землю  вийшла  у  вінку  принад.
Я  –  досконалість  і  краса  нетлінна,
Кохання  чарівливий  зорепад.

Я  –  день  –  барвисто-сонячна  світлина.
Я  –  ніч  –  жагучо-синій  виноград.
Ця  велич  не  підвладна  часоплину,
Ця  примха  найдостойніша  із  вад.

Я  світ  солодким  чаром  полонила.
Від  подиху  мого  цвітуть  сади,
Та  плід  любові  падає,  доспілий,

На  мій  жертовник  грішний  і  святий.
Повінчана  із  болем  ніжна  сила,
Що  рід  людський  продовжує  вести…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639623
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Дід Миколай

Пора проснутися, людьми.

Усьо  при  владі  в  шоколяді,
Давно,  давно  в  одних  руках.
Богообранні  при  посаді,
Засіли  вздовж  по  етажах.

Одні    злодії  і  злочинці,
Лукаві  дітки  Сатани.
Усе  вирішують  чужинці,
Як  в  себе  дома  ПОЦани.

Особий  статус    Даунбасу,
Чи  цукермаркети  в  містах…
Все  дурять,  дурять  біомасу,
Брехня  одвічна  на  вустах.

Як  ті  лини  сидять  в  палатах,
Бандитто  –  зайди  чужини.
Брати  ж  мої  у  казематах,
Твої  Україно  сини.

Та  скільки  ж  будемо  терпіти,
Пихатих  виплодків  чуми.
Допоки  ж    маємо    чапіти,
Пора  проснутися,  людьми!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639522
дата поступления 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Леся Утриско

Маленькі Крути.

Спустилась  ніч  в  зимовім  оксамиті,
Морозний  доторк  обпікав  лице,
Місячним  сяйвом  лиш  тіла  сповиті,
На  тій  землі,  де  ворог  не  пройде.

Та  він  пройшов,  у  тім  нерівнім  бою-
Кровавий  клапоть  обгорілої  землі,
Маленькі  Крути  Бог  забрав  з  собою
У  тих  життях,  що  в  пам'яті  живі.

У  тих  життях,  що  квітнуть  волошками,
У  тих  очах,  де  неба  вся  блакить,
Оскаженілими,  роздерті  псами,
Застигнуть,  змовкнуть  в  вічну  мить.

Земля  стогнала  в  тім,  нерівнім  бою,
Лягали  хлопці,  мов  покошені  степи,
Стогнала  рідна  під  святою  кров'ю,
Кров'ю,  що  захлинались  вороги.

Минув  вже  час,  зарубцювались  рани,
Лиш  спогади  лишились  назавжди,
Та  знов  у  небо  відчинились  брами,
Знов  топчуть  землю  люті  вороги.

І  знов  пролита  кров  дітей,  невинна,
Знов  Крути  нам  повторює  війна,
О  Господи!  У  чім  Вкраїна  винна?
Скажи,  мій  Боже,  в  чім  її  вина?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639436
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Світлана Моренець

В ПОЛОНІ СПОКУС (усмішка)

Від  лютого  до  листопаду
тружусь  на  дачі  «до  упа́ду».
І  в  празники,  у  вихідні
кручусь,  як  білка,  день  при  дні.

Зими  діждалась.  Чао,  дача!..
Стаю,  мов  ситий  кіт,  ледача.
Серед  спокус  –  як  на  габі...
я  програю́  нерівний  бій:
жую  та  клацаю  програми
і...  набираю  кілограми.

Так  місяць,  другий...  Все!  До  бою
із  лінню  і  сама  з  собою!
Щоб  організм  мій  не  зачах,
почну  з  зарядки...  десь...  на  днях.
Планую:  біг  на  стадіоні,
серйозні  зміни  в  раціоні,
здоров'я  лікувати  вади,
прийнявши  супермодні  БАДи,
прогулянки  щодень,  ні  –  ліжку!
Табу  –  на  крильця,  стейки,  ніжки,
ні  –  м'ясу  смаженому!!  Ну...  –
хіба  одненьку  відбивну...
Не  спокусять  мене  ковбаси!
Та  цей  рулетик...  –  ніжний,  ласий...
А  качка  з  яблуками?!  Пряна,
така  просмажена,  рум'яна,
і  запах    переймає  дух!

Щоб  апетит  хоч  трохи  вщух,
почну  несмачно  готувати...
Тут  муж  почав  протестувати,
немов  не  з  тої  встав  ноги.
Ну,  що  ж?  Печемо  пироги,
та  я  до  них  не  доторкнуся,
бо  ж  за  фігуру  вже  боюся...
Хіба  оцей...  такий  пухкенький,
смачнющий  (гад!),  такий  гарненький!
Від  смакоти  вже  тану,  млію...
І  наминаю!  І  «говію»!

А  милого  смішать  дилеми,
мої  терзання  і  проблеми:
«Дурниця  –  лишні  кілограми!
Уже  весна  не  за  горами.
Прощай  зима,  тож  –  здрастуй,  дача!
Непосидюща  твоя  вдача
проснеться,  як  було  це  завше.
Нікому  спокою  не  давши,
мов  на  мітлі,  знов  понесешся
і  лише  взимку  схаменешся!»

Не  хоче  він  будити  «лихо».
Тож  пухну...  аби  в  домі  –  тихо.

28.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639349
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Дід Миколай

Як зорі з неба золотії

Є  в  побажаннях  дивна  сила,
Отож  хай  збудуться    слова.
Дай  Бог  для  тебе  міцні  крила,
А  ще...  навідують  дива.

Здійсняться  хай  твої  надії,
Тихцем    впадуть  тобі  до  ніг.
Як  з  неба  зорі  золотії,
Розсипле  Ангел  на  поріг.

Добро  збере  зі  всього  світу,
Оазу  створить    з  твоїх  мрій.
Красу  в  пелюстках  всього  цвіту,
Усе  для  тебе  сину  мій.

Хай  світить  сонечко  в  зеніті,
Хай  гріє  в  свято  і  в  будень.
Найкраще  все  що  є  у  світі,
Тобі  даруємо  в  цей  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639343
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Надія Таршин

Лакейська незнищенна рать…

Лакейська  незнищенна  рать
Лакуз  негідних  і  лукавих:
По  вітру  лише  ніс  тримають  
І  мають  зиск  з  чужої  слави.

Де  перемога  –  там  вони,
Пройдисвіти  і  лицеміри.
З  ними  біда  і  без  війни,
А  як  зачепиш  –  хижі  звірі.

У  запопадливості  їх  
Не  перевершити  нікому,
А  на  догоду  "щирий"  сміх
Усім  набив  уже  оскому.

Убога  духом,  підла  рать,
Що  розтліває  кожну  владу,  -
Столи  від  сорому  тріщать,
І  кріслам  гидко  від  їх  заду.

27.01.2016р.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639037
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Валентина Малая

Українці люблять сало !

[b]ЧОМУ  УКРАЇНЦІ  ЛЮБЛЯТЬ  САЛО?[/b]

Для  українців  сало  є  не  лише  цінним  продуктом  харчування,  а  й  символом  національної  культури.  Витоки  такого  шанобливого  ставлення  до  сала  слід  шукати  в  історії  нашого  народу.

Здавна  на  території  України  вирощували  свиней  та  полювали  на  вепрів  і  диких  свиней.  У  Середньовіччі  тваринні  продукти  харчування  постачало  скотарство,  хоча  роль  мисливства  (особливо  ловів)  залишалась  на  той  час  ще  значною.  Яловичина,  баранина,  свинина,  м’ясо  курей,  качок  і  гусей  було  пересічною  їжею  давньоруського  населення.  «Руська  правда»  й  уставні  грамоти  часів  Київської  Русі  дають  нам  цінні  свідчення  про  широке  використання  м’яса  й  сала  свиней  з-поміж  інших  продуктів.  Як  свідчать  давньоруські  документи  і  археологічні  знахідки,  у  Середньовіччі  м’яса  їли  багато,  значно  більше,  ніж  у  пізніші  часи.
При  виборі  релігії  на  Русі  одним  з  аргументів  на  користь  християнства  було  те,  що  мусульманам  «передписується  “свинины  не  ясти,  вина  не  пити”.  Князеві  Володимиру  “…  се  ему  было  не  любо:  …  о  неядении  мясъ  свиныхъ  а  питьи  отинудь”»  («Повість  минулих  літ»,  986  р.).

Свинина,  сало  були  і  є  чудовим  харчовим  запасом  –  «готовизною»,  котрі  довго  зберігаються  в  сиросолоному  вигляді,  незалежно  від  навколишньої  температури.  Ще  в  Середньовіччі  розрізняли  сало  підшкірне  і  сало  нутряне  («утробне»),  а  також  лій  («лои»,  «лой»)  овечий,  баранячий  чи  козячий,  який,  імовірно,  топили  з  кропом  (або  насінням  кропу)  для  зменшення  специфічного  запаху.
У  Карпатах  вже  на  початку  ХVI  ст.  податкові  списки  подають  відомості  про  значну  кількість  свиней,  яких  тримали  селяни  галицької  частини  Гуцульщини.  Їх  приганяли  на  відгодівлю  горіхами  у  букові  ліси.  В  Україні  ХVІІІ-ХІХ  ст.  свиней  вирощували  сальних  і  м’яса  стали  споживати  менше.

На  відміну  від  західної  традиції  приготування  сала  (поляків,  зокрема)  українці  не  білували,  а  смалили  свиню  після  забою,  щоб  сало  лишилося  на  шкірці.
І  сьогодні  сало  переважно  не  коптять,  а  солять  та  найчастіше  зберігають  сирим.  Поряд  із  традиційними  способами  зберігання  солоного  сала  у  повоєнні  роки  з’явилися  й  нові  –  почали  закладати  засолене  сало  в  скляні  трьохлітрові  банки  і  закривати  герметично,  адже  сало  без  доступу  кисню  довше  зберігає  свою  свіжість.

Сало  й  сьогодні  використовується  не  лише  як  цінний  висококалорійний  продукт,  але  й  як  незамінний  харчовий  дорожній  запас,  що  не  псується  навіть  за  високої  температури  повітря.  Сало,  товчене  в  салотовці,  з  часником,  є  однією  з  найпопулярніших  приправ  до  борщу.  Споживають  його  й  сирим,  і  смаженим,  і  вареним,  і  печеним,  з  різноманітними  прянощами,  найчастіше  з  перцем,  часником  і  кмином.  Сире  солоне  сало  з  пряними  приправами  дуже  характерне  для  Волинського  Полісся.  Свіже  сало,  часник  (цибуля  чи  огірок)  і  хліб  завжди  були  найкращим  підвечірком  і  дорожнім  запасом.
Сучасні  дослідження  дієтологів,  біологів  і  медиків  спростували  усталену  думку  про  шкідливість  сала  і  показали,  що  помірне  його  вживання  корисне  навіть  для  хворих  на  шлунково-печінкові  розлади.  У  несмаженому  салі  міститься  арахідонова  кислота  (поліненасичені  жири),  яка  бере  участь  у  холестериновому  обміні,  знижуючи  рівень  холестерину  в  крові.  Встановлено  також,  що  цей  цінний  харчовий  продукт  зв’язує  і  виводить  з  організму  токсини,  тому  медиками  рекомендується  вживання  сала  (від  50  до  70  г.  на  день)  для  профілактики  виведення  радіонуклідів  у  екологічно  несприятливих  зонах.  У  народній  медицині  сало  використовують  при  зубних  болях,  роблять  обгортання  несолоним  уздором  (нутряне  сало)  від  кашлю,  при  захворюваннях  кінцівок  тощо.

Як  символ  української  кухні,  як  продукт  і  страва,  сало  й  сьогодні  посідає  досить  значне  місце  у  системі  кулінарних  цінностей  і  виступає  виразником  українського  характеру.  Про  це  свідчать  і  численні  фольклорні  приклади.

 Словесні  формули,  що  закріпилися  в  обрядовій  сфері,  повсякденні  (не  ритуальні)  пісні  зберегли  стереотип  уявлення  про  цей  продукт.  У  відомій  коломийці  співають  досі:
Намастила  губи  салом
Та  забула  втерти  –
Будуть  хлопці  цілувати
До  самої  смерті…

У  фондах  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  зібрано  безліч  приказок  і  прислів’їв  про  сало,  які  відображають  ставлення  до  нього  предмету  пересічного  українця:
Якби  мені  паном  бути,  то  я  б  сало  із  салом  їв;
Живу  добре  –  сало  їм,  на  салі  сплю,  салом  укриваюсь;
Коли  б  сало  крила  мало,  під  небесами  б  літало;
Кому  що,  а  цигану  сало;
Ні  сіло,  ні  впало,  дай,  бабо,  сала;
Так  го  полестив,  як  би  салом  помастив;
Якщо  вже  їсти  сало,  то  так,  щоб  і  по  бороді  текло.

Анекдоти  про  українця  і  сало  виразно  свідчать  про  знаковість  цього  продукту:
«Розмовляють  два  куми:
—  Куме  Петре,  чи  чули  ви,  що  сало  спричиняє  склероз?
—  Ні,  куме  Миколо,  не  чув.  Але  ж  я  по  собі  знаю,  що  як  тільки  я  вранці  поснідаю  салом,  то  на  цілий  день  забуваю  про  їжу!»;

В  українській  народній  харчовій  системі  життєзабезпечення  сало  здавна  виступає  ознакою  добробуту.  Безумовно,  в  минулому  й  позаминулому  століттях  значення  сала  як  продукту  висококалорійного  та  поживного  було  значно  вищим.  Дефіцит  тваринних  білкових  продуктів  постійно  компенсувався  споживанням  сала  і  страв  із  нього.  Пізніше,  навіть  коли  споживчий  харчовий  баланс  білків,  жирів  і  вуглеводів  у  народному  харчуванні  значно  оптимізувався,  сало  залишилося  символом  ситості.  Слід  зауважити,  що  нині,  коли  значна  частина  населення  України  живе  на  межі  бідності,  сало  знову  отримало  свій  давній  статус.  
Не  можна  сказати,  що  споживання  свинячого  сала  є  характерним  лише  для  українців.  Його  охоче  вживають  поляки,  угорці,  німці,  білоруси  та  інші  народи,  але  в  різних  етнографічних  середовищах  ті  самі  речі  отримують  різний  знаковий  статус.  Для  українців  сало  стало  символом  не  лише  української  кухні,  а  й  українського  способу  життя.

/Лідія  Артюх  кандидат  історичних  наук.  Український  етнографічний  центр./

***
[b]S.Nemo[/b],  27.01.2016  -  13:11
 Як  історик  дозволю  собі  внести  свою  лепту.
 Сало  -  стратегічний  продукт  для  українського  народу.  Саме  воно  давало  можливість  вижити  в  суворих  природніх  умовах.  Але  найцікавіше,  що  свинина  -  єдиний  продукт  тваринного  походження,  який  залишався  в  українців  після  татарських  набігів.  Татари  і  турки,  як  мусульмани  не  вживають  свинину,  тому  свині  не  мали  для  них  жодної  цінності.  А  українців  рятували  від  голодної  зими...
***
[b]yaguarondi[/b],  27.01.2016  -  16:15
   
 Не  можу  промовчати(як  шанувальниця  сала):  ходять  в  інтернеті  такі  чутки,  що  в  жирових  тканинах  жири  зберігаються  у  вигляді  тригліцеридів  -  гліцерину,  з'єднаного  з  трьома  залишками  жирних  кислот.  Сало  переважно  складається  із  молекул  такої  форми:/  подивіться  в  коментах  картинку  /  Тобто  молекули,  що  складають  сало,  переважно  схожі  на  герб  України    
 Ну  і  на  додаток:/  картинки  в  коментах  подивіться  обов'язково!/
***
В  І  К  І  П  Е  Д  І  Я
Сало  вживають  як  самостійну  їжу,  головним  чином,  в  сирому,  запеченому  вигляді,  у  вигляді  шкварок  або  у  вигляді  різної  приправи  і  жирової  основи  різних  страв.  Така  увага  до  свинини  поріднює  українську  кухню  з  кухнями  західних  слов'ян  і  угорців  та  білорусів.  Сало  їдять  не  тільки  сире,  солоне,  варене,  копчене  і  смажене,  на  ньому  не  тільки  готують,  але  ним  шпигують  інше  м'ясо,  де  сало  відсутнє.  Сало  також  використовують  для  засмажування  чи  затовкування  рідких  страв:  борщів,  капусняків,  юшок.  
Його  використовують  навіть  у  солодких  стравах,  поєднуючи  з  цукром  або  патокою.

Сало  було  одним  з  найважливіших  продуктів  тривалого  зберігання,  а  також  таким,  який  вживався  у  подорожах  та  під  час  обіду  у  робочий  день  як  джерело  енергії  -  хліба,  сала  та  цибулини  було  досить  для  цілого  дня  важкої  праці.
*********************************
*********************************

В.М.

[b]Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало
Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!
Популярне  воно,факт!    І    смачне  й    поживне,так!!!
Це  приправа  до  борщу!!  Їж  ,смакуй,аж  досхочу!!

Споживай  сирим,вареним  і  смаженим,і  печеним!
З  перцем,кмином,часником,із  яйцем  і  огірком!
Та    корисне  для  людини,бо  виводить  всі  токсини.
Прибирає  зубний  біль,навіть  зменшує  кашіль.

Робить  теплими  кінцівки  і  у  хлопа,і  у  дівки!
Дуже  довго  не  псується,від  свиней    воно  береться!
Це  смачна  готовизна,й  за  кордоном  його  «зна»
Історична  то  є  страва  і  скоринка  золотава.

Їжте  сало  і  шануйте    ,і  любіть  його  й  смакуйте!!
Бо    Крім  тополі  і  калини,  Це  теж  символ  України!!
Українці  люблять  сало  ,багатенько  і  не  мало!
Натуральний  це  продукт!Продаю!Розставте  руки![/b]
27.01.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638987
дата поступления 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Леся Утриско

Як я хочу змінити весь світ.

Як  я  хочу  змінити  весь  світ
Та  вдихнути  у  нього  віру,
Щоби  війн  не  зостався  ні  слід,
Щоб  добро  лиш  серця  зігріло.

Як  я  хочу  обняти  весь  світ,
Та  й  кричати-  ми  діти  Божі,
Щоби  кожен  залишив  той  слід-
Слід  любові,  думки  свої  гожі.

Як  я  бачити  хочу  весь  світ
Без  ненАвисті,  зради,  дволикості,
Де  не  лишить  та  зависть  свій  слід,
Де  не  буде  ні  болю,  ні  прикрості.

Тільки  бачити  хочу  весь  світ,
Де  купається  небо  в  росах,
Де  лиш  радість  розкидує  слід,
Слід  любові,  мов  квіти  у  косах.

Де  одвічністю  квітне  весна,
Де  надією  живиться  літо,
Де  на  серце  не  ляже  зима,
Де  лиш  правдою  світ  весь  зігріто...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638894
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Олекса Удайко

БІЛІ ОДЕЖІ

           ...і  так  буває,  коли  ніч  засинає...

[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]

[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В  білі  одежі  убралась  природа,
В  ковдру  сріблясту  сховались  поля  –
Бісер  ошатний  в  зими  нині  в  моді,  
Свято  стрічає  стражденна  земля…    

Рік,  що  прийшов,  свою  юність  в  кожуха  
Сором’язливо  надовго  сховав,
Та  не  горює,  бо  Господа  слуха  –
Білі  одежі  на  свято  придбав.

Вже  снігурі  у  крутих  вишиванках
З  ваз  горобинових  спогади  п’ють  …  
В  посвіт  планети  крокує  не  бранка  –
Біло-криштальна  божественна  суть…

Білі  одежі  сповідують  люди,
Та  не  для  кожного  Бог  їx  дає  –
За  чорноту  лиходіїв  засудить:
Має  панівне  правління  своє…  

Біла  пора  гряде  нашій  планеті  –
Амфору  в  руки  узяв  Водолій!
Білі  одежі  лаштують  поети  
На  його  сріберно-райдужний  крій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Віктор Ох

РІДНИЙ ДВІР (V)

Слова    -  Олександр  ПЕЧОРА
Запис  і  виконання  -  Володимир  Сірий  (Рідний)

---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]

Відлітають  з  гнізда  пташенята,
а  на  крилонька  пам’ять  беруть.
Важко  доленьку  наздоганяти,
нелегка  ж  простирається  путь.  

   Як  же  часто  мене  доля  била!
   Походив,  побродив,  політав…
   Рідна  ж  хата  –  повік  буде  мила.
   Звідси  в  світ  йде  дорога  свята.  


Кожна  пташечка  свій  має  голос.
Має  вартість  свою  кожна  мить.
Скільки  всякого  скарбу  навколо!
Таємниче  про  це  сад  шумить…

   А  повітря  густе  і  духмяне
   бадьорить,  веселить  і  п’янить…
   Щедрий  спомин  оцей  не  зів’яне.
   Рай  наземний  Господь  боронить.


В  рідний  двір,  де  любисток  і  м’ята,
повертаюсь  на  крилоньках  мрій.
В  рідну  хату,  де  мама  і  тато,
де  негаснучих  споминів  рій…  

   Як  би  доля  мене  не  сварила,  –
   рідне  хатнище  радо  віта.
   Тут  лікую  поранені  крила.
   Тут  Вітчизни  моєї  вівтар.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Леся Утриско

Там, у лузі при дорозі.

Там,  у  лузі  при  дорозі  
Калина  стояла,
Козаченька  з  далеченька
Свого  виглядала.

Виглядала-  сонце  гріло,
Гілоньки  зів'яли,
Прилетіли  жайворонки,
Ягідки  клювали.

Ой  не  клюйте-  порятуйте
Личко  рум'яненьке,
Біль  торкає  моє  серце-
Серце  молоденьке.

Ой  не  клюйте,  не  мурдуйте,
Не  рвіть  мою  душу,
Візміть  сльози-  тії  роси,
Та  й  несіть  під  грушу.

Під  розлогу,  коренисту,
Де  тіло  козаче,
Защебечіть  тую  правду,
Як  калина  плаче.

Розкажіть  про  злую  долю,
Що  не  жартувала,
Молодеє,  рум'янеє
Життя  обірвала.

Обірвала  й  не  спитала,
Як  на  світі  жити?
Молодого  козаченька
В  могилу  ложити.

Не  судилось  на  тім  світі
Відбути  весілля,
Лиш  пригорне  та  зігріє
Калинове  гілля...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638641
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016


Олександр ПЕЧОРА

СЛУХАЮ ВИСОЦЬКОГО


Буйногривим  палким  юнаком,
з  гордим  видом  
                     полтавського  соцького,
під  гітару,  рядок  за  рядком
я  своє  видавав  під  Висоцького.

Цілий  гурт  на  кутку  шаленів.
Не  багаті  тоді  були  сценами.
Аби  слухати  модні  пісні,
Ромодан  начинявся  антенами.

Першосхемив  на  ГУ-50,  –
хуліганив  по  радіостанції.  
Пеленгатор  ловив  нас  усяк:
штрафували,  читали  нотації...

Ми  ефірили  вдень  і  вночі.
Що  завгодно  "лабали"
                                             по-плотському.
Навсехвильно  ревли  приймачі.
Та  найбільше  крутили  –  
                                                       Висоцького.

І  тепер  у  столітті  новім,
коли  мучусь  чи  трішки  під  мухою,
без  гітари  (немов  овдовів)
я  говію  –  Висоцького  слухаю.

Найновіші  пісні  зазвучать,
одуховнені  правдою  й  совістю,
та  ніколи  не  згасне  свіча
всенародного  барда  –  Висоцького.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638361
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016


Анатолій В.

Серцю боляче!. .

Серцю  боляче,  боляче,  боляче!..
Пам`ять  —  шпичка,  як  голка  під  нігті!  
Плаче  серце,  пробачення  молячи,
Наче  злидень  в  обдертім  лахмітті...

Серце  б`ється  і  падає,  падає...
Склало  крила  -  і  каменем  з  неба,
Бо  нічого  вже  в  світі  не  радує,
Бо  навіщо  те  небо  без  тебе?!.

А  душа  заніміла  у  спогадах,
Як  в  зимовому  лісі  заснулому,
І  не  крає  себе  вже  у  здогадах...  
Залишилася  жити  в  минулому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Надія Карплюк-Залєсова

МІНЯЙМОСЬ, УКРАЇНЦІ !

Міняймось,  українці  ,  зсередини,
Якщо  життя  бажаєм  внукові  й  дитині.
Якщо  бажаєм  в  Україні  -українця,
Міняймось,  люди,-  вже  всього  по  вінця

В  долоні  плещем  і  міняємося  ззовні,
Вдягли  сорочки  -дивно-пречудовні,
Краса  і  вміння,справді,-  все  від  Бога,
Але  на  тім  закінчиться  дорога...

Міняймось,  українці,  зсередини  !
Ми  ж  вмієм,  коли  треба,  буть  єдині.
Міняймо,  українці,  все  нутро,
Бо  скажуть  :  "  Їх  ніколи  й    не  було...  "

Не  кочові  ми  племена,  не  євразійці,
Міняймось,  люди,  -ми  ж  бо  українці  !
Ми  нація-  побожного  народу.
Несем  традиції  від  роду  і  до  роду

Нам  є  що  берегти  і  захищати...
Час  той  настав,  що  треба  помінятись
Не  басурмени  ж  ми,  не  лайдаки,
Ми  є  нащадки  тих,  хто  звались  козаки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638277
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Світлана Моренець

Острів Балі (закінчення)


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638024#commlist1

З  гірської  (без  вибоїн!)  траси
дух  переймає  краєвид  –
вершини,  рисові  тераси
і  пальми,  вперті  в  небозвід,
дахи,  мов  квіти,  з  черепиці...
Що  б  варто  перейняти  нам  –
це  в  кожнім  дворику    –  каплиці
і  злим,  і  добрим  божествам.
Тут  поважають  заповіти:
щодень  –  молитви  до  богів,
щодень    дарунки  –  фрукти,  квіти,
щоб  не  накликати  їх  гнів...

Дивують  страви  в  дивних  блюдах,
папая,  манго,  мангустін...
Найглибше  враження  –  це  люди,
мов  діти,  щирі  і  прості.
Шанують  ваші  інтереси,
свої  зумівши  зберегти,
немає  тут  війни  конфесій,
зуміли  злагоду  знайти.
Тут  храм  будистський,
індуїстський,
і  мусульманський,
католицький,
і  протестантський  –  щільно,  в  ряд
стіна  до  стіночки  стоять.
Всі  розуміють,  що  до  Бога
у  кожного  –  своя  дорога,
тож  не  нав'язують  вимог,
для  всіх  суддя  єдиний  –  Бог.

О  буйство  барв,  що  надихає!
Душа  вбирає  кожну  мить...  
Та  вже  мій  рідний  край  гукає,
у  серці  спогадом  щемить...

Я  з  легким  смутком  залишаю
(«Прощай!»  –  тихенько  шепочу)
екзотику  чужого  раю...
І  в  рідну  зиму  вже  лечу.

На  світлині,  зробленій  з  машини  (на  швидкості),
ви  бачите  типовий  двір:  на  передньому  плані  –
каплички  злим  і  добрим  богам,  
за  ними,  житловий  будинок  (на  даному  кадрі  –
не  видно).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638290
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


НАДЕЖДА М.

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла  пташка  літає  над  морем.
Чимсь  схвильована,  гірко  кигиче.
Не  спіткало  її  якесь  горе?
Когось  бідна  пташина    все  кличе...

То  не  пташка  літа  білокрила,
То  Любов  із  підбитим  крилом.
Їй  літати  з  одним,  нема  сили.
У  душі  невимовний  надлом.

В  однім  серці  була  поселилась.
Так  хотіла  щасливою  стать,
Але    гірко  вона  помилилась:
Марно  ласки  в  цім  серці  чекать.

Полетіла  із  жалем,  зітхнувши.
Де  шукати  ій  нове  тепло?
Може,  все  таки  ще  повернутись,
Бо  від  серця  уже  відлягло?

А  надворі  мороз  припікає,
Чом  жорстокий  оцей  білий  світ?
А  Любов  усе  вихід  шукає...
Отаких  так  багато  сиріт..
-------------------------------------------
Події  у  творі  не  стосуються  автора.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата поступления 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


Олекса Удайко

ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

   [i]Щось  холодно  стало...  на  сайті.  Чи  то  сніг...  
   очі  запорошив?  Чи  льоди...  в  серцях?  Про
   це  тут...  І  не  тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]

[i][b][color="#280da3"]Льоди,  
                   льоди,  
                                       льоди,    
                                                             льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                                   в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  
                                                               вода:  
покоїться  стиxія  –
несе  
               неспокій  
                                           тим  льодам,
Серця  зашерxлі  гріє...

І  прийде  час  –  
льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  
                 про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  
одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  з’їдять  
                               нас  пранці!!!

В  зими  
                   ламка  
                                       морозна  
                                                                   креш  –
впадеш...  
                           під  тиском  року!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш  –
У  Всесвіт  –
                                 вірні  –
                                                         кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілеєм,  
містить  багато  води,  яка  замерзає,  але  під  товщею  
льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,  існує  життя.  Є  думка,
що  ця  планета  дала  початок  всьому  живому  на  Землі.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


НАДЕЖДА М.

Повіривши в Любов цю превелику…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns  
[/youtube]

Я  маю  в  серці  те,  що  не  вмирає...

Леся  Українка.
------------------------------------------    

Як  добре  мати    в  серці  те,  що  не  вмирає,
Тоді  цвіте  любов  на  зло    вітрам.
І  тих,  хто  втратив  вже  надію,  зігріває.
Хай  вічним  буде  цей  Любові  храм.

Нехай    він  буде  повноводним,  ніби  річка.
Притягують  барвисті  береги..
Ніколи  не  розтане,  ніби  тонка  свічка,
Як  доля  дарувала  -  збережи...

Вона  не  зна  ніколи  злості  і  вагання,
Не  зрадить,  не  покине  в  важкий  час.
Коли  ми  в  розпачі,  дарує  сподівання,
Без  зайвих  пустих  слів  і  без  прикрас.

І  хай  рокам  не  знаєм  ми  давно  вже  ліку,
І  скільки  вже  пройшло  холодних  зим,
Повіривши    в  Любов  цю  превелику,
Ти  вічно  серцем  будеш  молодим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Наталя Хаммоуда

Стежки

Стежки  в  цей  сад  ще  наші  предки  протоптали,
Вони,  як  ми,  у  нім  кохалися  колись.
Що  шепотіли  їм  росою  вмиті  трави?
Чого  бажали,  задивившись  в  синю  вись?

По  цих  стежках  ідем  сьогодні  ми  з  тобою,
І  в  серці  мріємо  про  світле  майбуття,
Щоб  мирне  небо  в  нас  було  над  головою,
Щоб  у  коханні    прожили  увсе  життя.

Колись  стежками  цими    підуть    наші  внуки,
Можливо  й  правнуки,  усе  покаже  час.
Ітимуть  мріючи,  тримаючись  за  руки,
І  в  небо  глянувши,  мабуть  згадають  нас.
23/01/2016
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637974
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Рідний

Городище купається в літі (сл. О. Тичко. муз. В. Сірий)

[youtube]https://youtu.be/wuWqAM6SmFU[/youtube]


Аранжування  М.  Шевченко.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637909
дата поступления 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Лілія Ніколаєнко

Ми вип’ємо цю ніч на брудершафт

То  тінь  від  вірша  чи  фантом  зневіри
Чорніє  на  папері  самоти?
Такого  не  наснилось  би  й  Шекспіру.
Це  крик  свободи  у  мені…  це  –  ти.

Ми  в  позачассі  дивимось  виставу,
Як  час  вбивають  люди,  поки  він
Вбиває  їх…  Боги  на  кращих  ставлять.
Триває  найдаремніша  із  війн.

Та  я  солодкий  біль  не  проміняю
На  радощі  наївні  та  земні.
В  душі  спіліють  віршів  урожаї,
Хоч  не  візьму  і  гроша  я  за  них…

Це  ти  із  рим  для  мене  виткав  крила,
І  зорі  в  сновидіння  уплітав.
І  пристрасть  розтікалася  по  жилах.
Ти  медом  напував  мої  уста,

Творив  мене  із  праху  і  леліяв,  
Ти  сповідав  мене  і  спокушав.
Іди  до  мене,  милий  лиходію  –  
Ми  вип’ємо  цю  ніч  на  брудершафт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637599
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Микола Шевченко

Спиці… (майже пісня)

Майже  слова,  майже  музика,  майже  запис  -  Микола  Шевченко

Хочу  ваших  коментарів!



     Спиці

...В  тебе  на  морозі  мерзнуть  пальчики  -
винуваті  в  тому  "всепропальщики"...
Тільки  не  твоє  невміння  взяти  спиці
і  зв`язати  теплі  рукавиці.
Коли  день  морозяний  не  радує,
навіть  сніг  іскристий  пахне  зрадою.
Телевізор  вимкни,  в  каву  всип  кориці,
і  насіння  всип  синиці  в  годівниці.

В  годівниці  -  годі,  чуєш,  годі!
Песимізм  лікуй  свій  на  природі.
Все  налагодиться,  налаштується!
А  політика  на  ніч  -  не  рекомендується.
Там  -  шторми  з  підвищеною  бальністю,
там  -  нічого  спільного  з  реальністю.
Не    бери  усе  оте  до  серця  близько,
та  дивись  собі  під  ноги  -  дуже  слизько.

Я  отут  не  буду  зараз  говорити  про  байдужість,
про  інертність  і  аморфність  теж  не  буду  говорити.
Але  ж  як  про  це  мовчати?!  Треба  поховати  мужність!
Але  свині  завжди  будуть,  доки  є  для  них  корита.
Та  й  воли  вже  не  волають,  якщо  повні  ясла  мають.
Повні  ясла  -  наші  гасла!  За  городом  кози  пасла,
їдять  козли,  та  й  вмочають  -    за  горілку  вибачають.
Якщо  спиць  нема  у  тебе,  не  лінуйся  -  візьми  прясла...

В  годівниці  сипати  вже  годі!
Ситі  вже  ми  кашею  на  Сході!
Заварили  гади,  хай  подавляться!
Та  нехай  у  пеклі  вони  плавляться!
Хай  тіпун  візьме  і  всепропасниця  -
політично-настроєва  власниця.
А  до  серця  брати  -  все  ж  не  варто.
Виберемося...
з  низького  старту...

22  січня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637746
дата поступления 22.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Галина_Литовченко

* * *

Шле  сувої  життя  у  всесвітній  архів,
крутить  звитки  і  часу  не  гає.
Ген  у  синьому  небі  незвичних  птахів
вже  чимала  зібралася  зграя.

Я  впізнала  відразу,  хто  ті  літуни
по  розмахові  крил  їх  строкатих:
то  щебече  минуле  моє    з    вишини  
голосами  щасливих    пернатих.

В’ються  парами,  водять  гуртом  володáр,
кличуть  звабно  до  сонця  злетіти.
Хай  на  щось  натякають  стінний  календар,
срібні  скроні,  онуки  та  діти  –      

я  додам  ще  рядочок  у  список  нетям  
і  втечу  від  безжальних  реалій!
Загублюся  між  небом  і  плинним  буттям
до  цвітіння  черемх  і  конвалій.

Бо  весна  надихає  до  стартів  і  мрій,
до  левад  закликає  грайливих.
Тихо  крутять  рокѝ  мій  строкатий  сувій
для  полички  в  архіві:  «Щасливі».
21.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637459
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


НАДЕЖДА М.

Друзі, я вас всіх обіймаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk  [/youtube]

"В  кожній  людині  сонце,  тільки
дозвольте  йому  світити"  (Сократ)

------------------------------------

Тільки  ранок  настане,  посіріє  навколо,
Пригорнуся  до  тебе  і  тихенько  скажу:
Я  люблю  тебе,  любий,    як  нікого  й  ніколи,
Цю  любов,  як  дарунок,  я  її  бережу.

Я  тебе  обіймаю,  це  для  мене  приємно.
Відчуваю,  що  сонце  в  твоїм  серці  живе.
Знаю  точно,  що  любов    в  нас  з  тобою  взаємна,
Тож  гармонію  й  щастя  у  житті  надає.

Обіймаю  і  друзів  тих,  хто  близько  й  далеко.
Я  вас  всіх  поважаю  і  за  вірність  люблю.
Хай  живеться  і  любиться  у  житті  вам  всім  легко.
Свою  ніжність,  повагу  вам  в  серця  переллю.

Я  вас  всіх  обнімаю,  знаю  дружбі  ціну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата поступления 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Лілія Ніколаєнко

Нехай триває шоу…

О,  де  ви  музи,  
П’яні  та  ліниві?
Наш  геній  повернувся  із  облуд  –
Засяяв  рай  у  грішних  переливах.
Ми  ще  не  вічність,  
Та  уже  не  люди…
Ми  не  адепти  праведних  законів,
В  диявола  не  віримо
Тим  більш.
Ми  душі  продаємо  Аполлону
В  розстрочку…  
Щомелодії,  
Щовірша…
І  долю  віддали  ми  під  заставу.
Наш  бог  –  мистецтво,  
Він  же  і  любов.
І  в  келихах-серцях  п’янкі  нектари.
Тут  заповідь  –  
Нехай  триває  шоу.
Тут  буря  слів  
І  музики  стихія,
І  невигойний,  та  солодкий  щем.
А  на  землі  давно  вже  царство  Змія,
Того,  
Що  втік  із  пекла,  
І  з  едему…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637334
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Світлана Моренець

Холера-люстро!

Чи  проступає  на  обличчі
моя  недосконала  суть,  
чи  то  роки  сміються  в  вічі
й  страховиськ  маски  вже  несуть?

Як  не  міняю  ракурс,  позу,
та...  замість  личка  бачу  "рожу".

Холера  –  люстро!  Наче  здуру,
красуню  у  мені  не  бачить,
показує  карикатуру...
Паскудний  раночок,  одначе!

20.01.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637198
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Наталя Данилюк

Морозне

Зимовий  ранок.  Дужчає  мороз.
Куди  не  глянь  –  стерильні  простирадла.
Немов  під  сильно  діючий  гіпноз
Потрапила  природа  безпорадна.

Дрімає  все.  Городи  і  яри,
Мов  у  вершки,  занурились  у  зиму.
Лиш  де-не-де  прокинулись  двори,
Лоскочуть  овид  бородами  диму.

Застигли  серед  білих  покривал
Дерева,  наче  олені  химерні.
Тріщить  мороз,  як  пружна  тятива,
Ряхтить,  як  стружка  цинкова,  у  терні.

І,  ніби  виклик  вибрикам  зими,
Я  вивергаю  з  вуст  молочну  пару!..
І  коле  ранок  ше́рхлими  крильми,
Висмоктує  мене,  немов  сигару  –

Прямісінько  до  фільтра,  до  кісток
(куди  тобі  змагатися,  людино?!)
І  свіжості  морозної  ковток
Біжить  із  кров’ю  внутрішньосудинно…

І,  мов  лампадка  тріснута,  димлю
У  це  холодне  бездиханне  мливо…
Ну,  що,  зимо́?  Знімаю  капелюх,
Іди  собі,  граційно  і  красиво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637258
дата поступления 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Радченко

Побажання

Відлига  на  Хрещення  -  до  урожаю,
В  цей  денья  я  добра  усім  людям  бажаю
І  мирної  тиші,  а  не  перемир"я,
Хай  щастя  заходить  у  кожне  подвір"я.


Так  хочеться  щиро,  щоб  все  уладналось,
Щоб  тільки  хороше  в  житті  відбувалось.
Хай  душі  заблудші  й  серця  схаменуться
Й  живими  сини  і  батьки  повернуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636949
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Дід Миколай

Водохреща в Гідропарку

Як  у  полі  громовиця,
дзвоном  вдарила  дзвінниця.  
Вгорі    янголи  співали,
снігом  білим  засівали…
Із  небес    святая  сила,
розпростерла  в  небі  крила.
Люди  Божі  без  остраху
йшли  до  річки,  як  мурахи
щоби    тіло  охрестити
і  гріхи  свої  омити.
Горить  тіло    воскресає,
благодаттю  огортає.
То  вода  свята  струмує…
Душа  Божа  колядує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637080
дата поступления 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Надія Таршин

У Господа прошу прозріння…

У  ГосподА  прошу  прозріння
Усім  сліпцям  і  онімілим,
На  землю  страдницьку  спасіння
І  крила  для    усіх  безкрилих.

А  ще  подай  нам,  Боже  правий,  -
Повік,  ніколи  не  забути,  
Як  здобували  свою  славу
І    рвали  осоружні  пута.

І  як  мужніли  у  боях
Сини    Твої  високочолі,
Собою  прокладали    шлях
Нам  до  омріяної  волі.

18.  01.2016р.        Надія  Таршин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636856
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 20.01.2016


MERSEDES

Лебединий пух зими…

Лебединим  пухом  вкрилися  дерева,
Заблищали  сріблом  поле  і  луги.
В  гості  завітала  Сніжна  королева
І  казково  -  білим  стали  береги.

Падають  сніжинки  на  мої  долоні,
Серце  завмирає,  хочеться  тепла.
І  стоять  ялини  наче  мухи  сонні,
Всі  стежки  й  дороги  хуга  замела.

А  Мороз  зі  схову  дістав  акварелі,
Візерунки  сніжні  малювати  став.
На  шибках  розквітли  ніжності  пастелі,
Зазвучала  флейта,  між  нічних  отав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636741
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Наталя Данилюк

Вертаєш додому…

[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]

Коли  крізь  густу  заметіль  ти  вертаєш  додому  –
У  затишну  й  теплу  оселю,  де  світло  горить,
За  битим  порогом  зі  снігом  обтрушуєш  втому,
Приймаєш  обіймів  і  слів  благодатні  дари…

І  свіжістю  дихаєш  в  рідні  щасливі  обличчя,
Сніжинками  з  одягу  срібно  ряхтиш  навсібіч…
І  щедрим  столом  зустрічає  тебе  добрий  звичай,
І  зашпори  з  пальців  замерзлих  втікають  у  ніч…

Рябіє  в  очах  кольорами,  вогнями  і  гріє
Цей  прихисток  світло-родинний  одвічним  теплом!
І  поки  за  вікнами  сипле,  мете,  біловіє,
Оселя  тебе  пригортає  ворсистим  крилом…

І  зовсім  не  колеться,  ніби  улюблений  светр,
Що  вже  залежався,  зносився  і  трохи  розм’як.
Вогонь  у  печі  шурхотить,  як  пожовклі  газети,
І  кави  гіркої  лікує  терпкий  післясмак.

Отак  і  вертаєшся  вкотре  з  дороги  до  хати,
Зима  під  ногами  рипить,  мов  хрумкий  пінопласт…
І  добре,  що  можна  всміхнутись  комусь,  обійняти,
І  скинути  все  за  порогом,  як  зайвий  баласт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Валентина Ланевич

Сліди втрачаю в холодній заметілі.

Сліди  втрачаю  в  холодній  заметілі
І  човен  зупинивсь  -  вже  річка  не  тече.
Малі  сніжинки  сиплються  з  неба  білі,
Лягають  невагомо  на  моє  плече.

Стискаю  весла  замерзлими  руками,
Крізь  пелену  зими  сочиться  теплота.
Тебе  гукаю  -  лину  у  даль  думками
І  тремтить  на  вії  гарячая  сльоза.

Ти  там,  де  вогнЯні  в  мороці  загати,
Де  інший  вимір  мають  цінності  життя.
Серце  тисне  біль  й  не  хоче  відпускати,
Кричить  до  Господа  розхристана  душа.
 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Віктор Ох

мелодія № 80 (Валентина Малая, Віталій Назарук, ptaha, Олександр ПЕЧОРА )

Валентина  Малая

       ПІСНЯ  ДЛЯ  ВИПУСКНИКІВ

[i](1-ий  куплет  співають  хлопчики)[/i]

 Дуже  прекрасна  шкільная  пора
 Це  золоте  і  щасливе  дитинство.
 В  школі  ми  просто  іще  дітвора,
 школа  для  нас  -  то  святе  королівство!
 Юності  вітер  кудись  нас  несе,
 Ми  спішимо  стати  зрілими  швидше,
 Ми  біжимо  по  своє́му  шосе-е
 І  поле  життя  посміхається  нам…

         Приспів:
   Ти  у  вальсі  мене  закружляй.
   Наш  весняний  щасливий  розмай…
   Ти  у  вальсі  мене  закружляй.
   На-аш  весняний  щасливий  розмай…

[i]  (2-ий  куплет  співають  дівчата)[/i]

 Нас  зустрічає  доросле  життя,
 Що-ось  готує  для  кожного  доля.
 Також  чекають  нові  відкриття.
 Буде  дорослішать  сила  і  воля…
 Юність  прекрасна,  зажди,  почекай.
 Мить  ця  чарівна  залишся  зі  мною,
 Я  танцюватиму  вічно  з  тобою,
 О,  Юність  прекрасна,  зажди,почекай!!

 Приспів.

 [i](3-ий  куплет—повтор  1-го,
співає  весь  клас  випускників)
[/i]

------------

Віталій  Назарук

       ВАЛЬС  НА  ЛУЗІ
               
Падали  зорі  в  нічних  небесах,
Роси  сіяли  яскраво  на  лузі.
Плаття  червоне,  немов  паруса,
Звало  у  світ  невідомих  ілюзій.
Ти  пригорнулась  мені  до  плеча,
Залупотіли  червоні  вітрила,
Нам  соловей  ніжний  вальс  посилав,
Наші  серця  в  поцілунку  кружило.

         Приспів:
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 У  житті  це  був  перший  наш  вальс,
 На  який  ми  так  довго  чекали…

Наче  метелики  ми  поміж  трав,
В  вальсі  кружляли  у  росах  холодних.
Я  твого,  люба,  кохання  бажав,
Ти  ж  не  давала  надій  мені  жодних.
Вальс  дарував  у  гаю  соловей,
Зорі  і  роси  були  нам  за  свідків.
Я  тебе,  мила,  горнув  до  грудей.
Місяцю  хмари  ховали  завидки…

Приспів.

3-ий  куплет—повтор  1-го

Приспів.

-----------------
 ptaha

         Стріли  Амура

Ранок  стрічає  байдужий  хайвей,
Лічить  таксі  кілометрохвилини.
Так,  я  втекла.  Ти  забудеш  мене.
Знаєш,  кохання  таке  швидкоплинне.

Змелються  дні  заметіллю  на  сніг,
Пам\'ять  морозом  візьметься  на  скронях.
Сивий  Амур  на  замерзлім  вікні  мені
Креслить  калинове  серце  стрілою.

       Приспів:
 Тиша  тук-тук-тук  все  стучить,  тук-тук-тук.
 Чую  голос  твій  крізь  завію  розлук.
 Коридором  згадок  –  назустріч:  Я  тут!
 А  телефоном  -  луна:  ту-ту-ту…

Сплять  голубами  від  тебе  листи  –  
Оберігають  надій  літаргію.
Поруч  із  ними  –  мої,  які  ти
(Так  було  треба,  повір!)  не  отримав.

Змелено  дні  заметіллю  на  сніг.
Пам\'ять  з  роками  пішла  за  водою.
Тільки  Амур  на  замерзлім  вікні  мені
Креслить  посивіле  серце  стрілою.

Приспів.

Зустріч  признач  в  паралельних  світах,
Де  ні  жалі  не  живуть,  ні  образи.
Хай  приховає  туман  забуття
Зморшки  на  серці  від  зайвої  фрази.

Вибілить  душі  нехай  снігопад,
І  подарує  нам  янголів  крила
Вічний  Амур,  проведе  нас  у  дивний  сад,
Той,  де  серця  не  понівечать  стріли.

Приспів.

--------------------------
   Олександр  ПЕЧОРА

   ЖАДАНИЙ  ВАЛЬС  


Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись".
Ще  й  нахвалялася  пальчиком  грізно.
Раптом  в  очах  я  твоїх  утопивсь!
А  спохватився,  –  було  уже  пізно.

Ти  пригорнула  душею  мене,
лагідно  серце  тулилось  до  серця.
Щастя  вернулося,  нам  усміхнулося.
Долею  суджене  нас  не  мине.

       Приспів:
 Щоб  вогонь  кохання  ніколи  не  гас,
 хай  не  умовкає  жаданий  цей  вальс.
 Сонячно-яскравим  предивним  стає
 справжнє  кохання  єдине  моє.

Щире  кохання  не  купиш  за  гріш.
Досі  ми  порізно  щастя  шукали.
Як  же  чарівно  проймає  нас  дріж,
очі  іскряться  й  за  чашкою  кави!

Стрілися  двоє  на  стежці  одній,
думи  свої  принесли  сокровенні.
Мрії  таємні  вже  стати  взаємними
схожі  й  несхожі,  і  трішки  чудні.

   Приспів.

То  ж  полони  мене  й  не  відпусти.
Ще  й  кулачком  посварися  грайливо.
Жодної  миті  вже  не  пропусти.
Боже  ж,  яка  ти  красива  й  щаслива!

П’янко  з  криниці  любові  напивсь.
У  надвечір'ї  горить  зірка  рання.
Справжнє  кохання  –  оте,  що  останнім  є.
Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись!.."

   Приспів.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636310
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, Оксанко Корозлик….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHuG8wOcMKE  [/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaCbYIxzm4Y          
[/youtube]



Пролісок  пробивсь  крізь  товщу  снігу.
Подививсь  навколо...  ще  зима.
Дуже  схоже  щось  так  на  відлигу,
Тільки  от  весни  іще  нема.

Сумно  стало  тільки  на  хвилинку...
Я  ж  родився,  нащо  тут  журба?
Те,  що  навкруги  ще    не  травинки,
Це  для  зим,  ми  знаєм,  не  біда.

А  на  небі    світить  ясне  сонечко.
Хмарки,  ніби  лілії  цвітуть.
А  батьки  радіють  своїй  донечці.
Хай  щасливим  буде  життя  путь.  

А  удача  ллється  через  вінця.
Радість  і  добробут  б"ють  ключем.
Дай,  Господь,  здоров"я  милій  жінці.
Тій,  що  ми  Оксаною  зовем.

Хай  здійсниться  те,  про  що  ти  мріяла.
Легко,  щоб    по  світу  крокувать.
Доброту,  щоб    ласку  людям  сіяла.
Друзів,  котрі  люблять,  пам"ятать...





 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636423
дата поступления 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабусі Соні №8…квіти біля хати

Посіяла  мати
Квіти  біля  хати.
Щоб  було  де  бджілкам
Медочок  збирати.
Бджілки  прилетіли,
На  квіточки  сіли,
Набрали  медочку  –
Понесли  синочку.  
Сонечко  гаряче
За  обрій  сідає,
А  мати  в  гостину
Синочка  чекає.
«Приїзджай  частіше,
Синочку  до  хати,
Бо  можеш  матусі  
В  живих  не  застати».
Приїхав  синочок
Тай  став  біля  тину:
Виносять  із  хати
Нову  домовину.
Матінка  синочка
Так  довго  чекала:
Прощального  слова
Йому  не  сказала…  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636328
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Наталя Хаммоуда

КОЛИСЬ…

І  проминуть  роки.  Минуться  ночі  й  дні,
Мине  багато  зим,  і  літ  і  буйних  весен,
І  радості  земні,  і  спомини  сумні
Вдаль  віднесе  ріка  своїм  спокійним  плесом.

Усе,  що  так  пече  сьогодні  на  душі,  
Розвіється,  пройде  й  боліти  перестане,
І  кривди  і  жалі  віддАвніють  усі,  
Загубляться  між  зір  нездІйснені  бажання.

І  буде    світ  новим.  Дерева  підростуть,
І  в  гнізда  навесні    повенруться  лелеки,
Онуки  віднайдуть    життя  земного  суть,
Не  буде  лиш  мене.  Я  буду  десь    далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р

віддавніють-авторське  новоутворення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Леся Утриско

Василеньки наші любі.

Ой,  як  щиро  днесь  вітають
Всі  колеги  й  друзі,
Пшениченьку  засівають-
Коляда  в  окрузі.
Пшениченьку  засівають,
Многих  літ  дарують,
Щастя  й  радості  співають
Та  й  щиро  вінчують.
Василеньки  наші  любі
Красені-  козАки,
Хай  ся  доля  ваша  стелить,
Як  у  полі  маки.
Очі  світять  волошками,
Личко,  як  в  калини,
Творіть  добрі  свої  справи
В  благо  України.
Хто  словами,  хто  ділами,
А  хто  щирим  серцем,
Хто  в  чужині,  а  хто  в  Краю-
Щедрим  українцем.
Наливайте  повні  чари
По  самії  вінця,
Шануйтеся  наші  славні-
Слава  Українцям!
Колядуйте  та  радійте-
Здоров'я  прибуде,
Хай  Вкраїна  пам'ятає,
Народ  не  забуде.
За  ті  справи,  ваші  вірші,
За  душу  козацьку,
Любов  щира  хай  застане
Повсюди  зненацька.
Вороженьки  хай  погинуть,
Воленька  воскресне,
Мир  хай  в  домі  запанує,
Лиха  доля  щезне.
Василеньки  наші  любі,
Щастя  вам  по  вінця,
Вас  вітаю  щиро  нині
Мої  українці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635768
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Світлана Моренець

ПРОЩАЙ, ПЕЧАЛЬНИЙ РІК!

Прощай,  печальний  для  країни,
рік  втрат  і  болю,  рік  війни,
підривів,  обстрілів,  руїни  –
бліц-планів  кодла  сатани!

Ти  проявив,  хто  служить  чорту,
а  хто  –  держави  захисник:
ми  "кіборгів"  з  аеропорту
запам'ятаємо  навік
і  всіх,  хто  зміг  стіною  стати
на  захист  наших  рубежів
від  озвірілих  супостатів  –
козацький  дух  не  зубожів!

Фантоми  міст,  як  з  фільму  жахів,
полита  кровію  земля
Дебальцева  і  Волновахи  –
слід  "дружньої"  руки  кремля,
Піски,  Авдіївка  і  Щастя,
де  онімів  щасливий  сміх,
біль  Маріуполя...  Чи  вдасться
перелічити  болі  всіх?!

Рік  мужності  та  героїзму
всіх  воїнів  й  простих  людей
й,  водно́час,  –  наглого  цинізму
і  хватки  хижої  властей,
розбою  й  підлості  змагання,
продажності  суді́в,  інтриг,
убивць  і  зрад  непокарання,
хабарництва  тяжких  вериг,
афер  заправських  казнокрадів,
що  здивували  б  цілий  світ...  –
грабіж  небачених  масштабів
зам'яли...  і  затерли  слід...

Рік  зубожіння  міліонів
задля  збагачення  "крутих",
рік  обкрадання  батальйонів
в  тилу  і  на  передових,
тих,  що  під  кулями,  хто  смерті
щомиті  дивиться  в  лице...
У  війн  печальній  круговерті
до  стінки  ставили  за  це!
Але  нема  в  нас  трибуналів  –
занадто  вигідний  дохід
верховних  сірих  кардиналів,
тож  "контрабандить"  з  ними  схід...

Кульбіти  цін,  комізм  дотацій
і  крах  довіри  у  людей,
карикатурність    і-люстрацій...
Це  –  рік  розтоптаних  ідей
Майдану  і  Героїв  Сотні...
а  замісць  вбивць  –  лиш  "подання"...
Розчарування  незворотні
і  біль  наш,    що  росте  щодня!

Така  невтішна  вийшла  "штука":
не  зрушимо  із  місця  ми
допоки  лебідь,  рак  та  щука
"руля́ть"  розбитими  саньми.

І  буде  безлад  й  суперечка,
й  сидітимем  –  ні  в  сих,  ні  в  тих,
доки  не  розум  наш,  а  гречка
нам  вибирає  рульових.

Так,  для  одних  ти    був  кривавим,
але...  комусь  приніс  життя,
любов  чи  щастя,  був  яскравим,
надію  дав  на  майбуття.

Дасть  Бог,  назвешся  найлихішим
серед  наступників  твоїх,
а  як  візьмеш  всі  болі  й  гріх,
то  станеш  в  спогадах  світлішим...

Що  було  добре  –  не  забудьмо!
Хай  згинуть  лихо,  горе,  гнів!
Тримаймось  купи,  браття!  Будьмо!
Діждемося  щасливих  днів...

14.01.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


НАДЕЖДА М.

Дивляться на мене сірі очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA  [/youtube]


Дивляться  на  мене  сірі  очі.
Ні,  вони  не  схожі  на  туман.
Як  світанок,  що  родився  з  ночі.
І  такі  не  схожі  на  обман.

Щирі,  із  іскринкою  печалі.
Тихо  випромінюють  тепло.
Відчуваю:  ллються  ніжні  чари...
Із  душі  відразу  відлягло.

Милі,  неповторні,  незабутні.
Як  боялась  вас  було  підчас.
Та  бувають  вогники  відсутні,
Так  боюсь  розчарування  в  вас.

Я  їх  упізнаю  серед    інших.
Доброта  душевна  без  прикрас.
Дорогих  і  трохи,  знаю,  грішних,
Але  так  потрібних  повсякчас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Макієвська

ЩЕДРІВОЧКА

Щедруємо  Вам,  пане  Господарю
Щедруємо  Вам,  пані  Господиня!
Ставте  кутю  на  покутті  й  молитву
До  Бога  звертайте,  щоб  дав  він  битву
Негідним  бусурманам,  всім  ворогам,
Що  топчуть  Україну  і  всім  катам!
Тим,  хто  стріляє  в  серце  нашим  синам,
Хто  розорює  храми,  б"є  по  хатам!
Щедрівочка  -ластівочка  літала  
З  миром  вас  на  своїй  землі    вітала!
Щоб  щасливими  виростали  діти,
Щоб  вам    ніколи  більше  не  хворіти,
Мати  достойну  пенсію  й  зарплату,
Гарну  квартиру  та  ще  й  в  селі  хату!
Щоб  кохання    у  вас  лилося  повз  край,
А  душа  злітала  з  Музою    у  рай!!!!
Україна  мала  свободу  й  волю,
Достаток  і  гарну  для  себе  долю!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635623
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Дід Миколай

неупокоєнні лежать

Герої  вбиті  на  Донбасі,

Непохоронені    лежать.

Невинні  душі  їх  на  «пласі»,

Неупокоєнно  кричать!

 

Кричать  до  нас,  до  українців,

Донецький  порт  і  Ілловайськ.

Савур  –могила    й  Громовиці.

-    Меча…    Перуне    діставай!

 

Топити  будем  і  «хрестити»,

Іде  кінець  уже  Орді.

Пора  їх  кровію  скропити,

Пороги  браття  у  Дніпрі!

 

Та  так,  як  прадіди  «кропили»,

Щоб  загриміло  по  Землі.

Допоки  честі  не  зганьбили...

Щоб  подавилися  Срулі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635531
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Валентина Малая

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!! ОСВЯТИ ВОДИЦЮ! В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!

[b]Водокрес  (Водохрищі)  [/b]—  народно-православне  слов'янське  свято,  що  припадає  на  6  (19)  січня.  Один  з  великих  річних  свят.  У  цей  день  закінчувалися  Святки,  відбувалося  освячення  водойм,  купалися  в  ополонці  і  починали  готуватися  до  зимового  весільного  сезону.

[b]Вірування  та  обряди[/b]

Вважається,  що  на  Водохреща,  з  опівночі  до  опівночі,  вода  набуває  цілющих  властивостей  і  зберігає  їх  протягом  року,  лікуючи  тілесні  й  духовні  хвороби.
В  цей  день  у  всіх  містах  і  селах,  де  є  церкви,  святять  воду.  Віддавна  в  народі  освячену  на  Водохреще  воду  вважають  своєрідним  спасінням  від  багатьох  недуг.  Її  дають  пити  тяжкохворим,  нею  освячують  храми,  домівки  і  тварин.  
Залишається  загадкою  той  факт,  що  вода  з  Водохреща  не  псується,  не  має  запаху  і  може  зберігатися  протягом  року.  Дехто  схильний  вважати,  що  цьому  сприяє  срібло  від  хреста,  який  священик  занурює  в  воду  під  час  обряду.  Проте  ця  думка  є  помилковою,  оскільки  не  завжди  у  воду  занурюють  срібний  хрест,  а  використовують  дерев'яний  чи  з  будь-якого  металу,  а  вода  все  одно  роками  не  псується.

[b]Традиції[/b]

До  Водохреща  жінки  намагалися  не  полоскати  у  воді  білизни,  бо  «там  чорти  сидять  і  можуть  вчепитися».  Натомість  дівчата  у  посвячену  воду  клали  калину  чи  коралі  і  вмивалися,  аби  щоки  були  рум'яними.  Загалом  до  Водохрещ  протягом  всіх  свят  жінки  не  ходили  по  воду,  це  мали  робити  лише  чоловіки.

Напередодні  Водохрещі  святкується  «Голодна  кутя»,  або  другий  Святий  Вечір.  Увесь  цей  день  віруючі  люди  нічого  не  їдять  —  постять.  Сідають  вечеряти,  коли  вже  засяє  вечірня  зоря.  На  вечерю  подають  пісні  страви  —  смажену  рибу,  вареники  з  капустою,  гречані  млинці  на  олії,  кутю  та  узвар.  Після  вечері  всі  кладуть  свої  ложки  в  одну  миску,  а  зверху  —  хлібину,  «щоб  хліб  родився».

На  другий  день  зранку  ходять  до  церкви  святити  воду.  Цією  свяченою  водою  починається  трапеза,  нею  ж  кожний  господар  кропить  усіх  членів  сім'ї,  хату,  інші  будівлі,  криниці.

За  давньою  традицією,  церемонія  освячення  води  відбувалася  просто  неба,  на  берегах  річок,  струмків,  озер.  Ще  напередодні  Йордана,  з  льоду  вирубували  великий  хрест  («йордан»)  і  ставили  його  поруч  з  ополонкою.  Скульптурне  зображення  хреста  встановлювали  вертикально  і  нерідко  обливали  буряковим  квасом,  від  чого  воно  набирало  червоного  кольору.  Було  прийнято  також  прикрашати  хрест  барвінком  і  гілками  сосни.

До  радянських  часів  у  день  водосвяття  в  селах  і  містах  влаштовувались  багатолюдні  хресні  ходи  до  річки.  Крім  ікон  і  церковних  хорогв  учасники  цих  процесій  несли  запалені  «трійці»  —  три  свічки,  перевиті  зіллям  волошок,  чебрецю  та  інших  квіток.  Акт  водосвяття  в  багатьох  місцевостях  супроводжувався  стріляниною  з  рушниць  порожніми  набоями.  Одночасно  у  небо  випускали  голубів,  попередньо  прикрашаючи  їх  стрічками  з  кольорового  паперу.

Після  Водохреща  розпочинався  новий  весільний  сезон,  який  тривав  до  Великого  посту.  Це  був  час  веселощів  і  дозвілля.  Молодь  збиралась  на  вечорниці,  сім'ї  влаштовували  складчини  та  ходили  один  до  одного  в  гості  з  метою  наблизити  весну.
/  Вікіпедія  /
****************

[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ  ВСІ  НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ!  і  ГИДОТИ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИЙ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
 ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!![/b]

13.01.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635420
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата поступления 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016


MERSEDES

Хлопчачі мрії…

Ненароджений  син  і  донька  не  обійме  за  шию
І  думок  так  багато  в  хлопчачій  снує  голові.
Непотрібна  війна  зруйнувала  щасливу  їх  мрію,
Потопила  надії  і  плани  в  запеклій  крові...

Там  навпроти  ліси  і  пожовкле  незорене  поле,
Десь  ховається  снайпер  і  цілиться  в  хлопців  отих.
Україно  моя!  Твій  народ  переймається  болем,
Лине  сум  і  печаль  в  берегах  росянистих  твоїх.

Менший  брат  і  сестра,  так  чекають  хорошої  звістки,
Як  почують  дзвінок.  кожен  слухавку  рве  вперебій.
І  батьки  все  сумують,  готові  до  тебе  йти  пішки,
Обірвався  дзвінок...  вибачайте...  бо  знову  у  бій...

Скільки  буде  ще  днів  і  ночей  ще  недоспаних  буде,
Скільки  сліз  матері  у  хустинку  проллють  ще  не  раз...
Україна  одна  і  живуть  в  ній  сміливії  люди,
Будуть  насмерть  стояти  й  ніхто  не  порушить  наказ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635212
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


MERSEDES

Вишневий сад…

Поспіли  вишні  в  маминім  саду,
Налились  соком  наче  немовлята.
Відірвиш  і  скуштуєш  хоч  одну,
То  будеш  довго  смак  той  пам'ятати.

Береш  в  долоні  ніжний  вишень  плід,
Немов  разок  червоного  намиста.
Я  пам'ятаю  вишню  стільки  літ,
Про  неї  пам'ять  збереглася  чиста.

Цю  вишню  посадив  для  тата  дід
І  хоч  вона,  як  він  уже  старенька.
На  ній  ще  зріє  соковитий  плід,
Який  збирати  їдемо  до  неньки.

Нас  зустрічає  радо  отчий  дім,
До  себе  пригортають  мами  руки.
І  так  стає  нам  затишно  усім
І  ніби  небуло  у  нас  розлуки.

Вишневий  сад  у  радісній  красі,
Красується  й  до  себе  зазиває.
Купається  у  вранішній  росі,
Від  голосів  у  ньому  оживає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635200
дата поступления 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Наталя Данилюк

Чекаєш Різдва…

[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]

Чекаєш  Різдва,  а  воно  промайне  –  і  незчуєшся!..                
Залишить  на  згадку  про  себе  терпкий  аромат…
Рипітиме  знову  підошвами  стоптана  вулиця,
Та,  мабуть,  не  так,  як  у  розпалі  радісних  свят…

З  горнятком  какао  сідаєш  у  крісло  –  погрітися,
У  плазмі  вікна  –  справжня  магія:  падає  сніг…
І  віриться  в  те,  що  “Різдвяна  історія”*  Діккенса
Принаймні  на  йоту  добрішими  зробить  усіх.

І  може  не  все,  як  у  казці,  в  житті  перемелеться,
І  буде  ще  більше  падінь,  ніж  підйомів…  Проте,
Якась  благодатна,  дарована  небом  хурделиця,
Мізерні  невдачі  докупи  згребе  й  замете.

Бо  з  кожним  Різдвом  ти  стаєш  на  відтінок  світлішою,
На  градус  теплішою,  легшою  хоч  би  на  грам…
Хоча  в  каятті  залишаєшся  все-таки  грішною,
Та  разом  з  Дитятком  радієш  одвічним  дарам:

І  смирні  пахучій,  і  злату  сакральному,  й  ладану,
Впускаєш  в  оселю  оновлення  світлу  весну…
Загоюєш  душу,  дарма,  що  місцями  полатану,
Та  спраглу  високого  лету  і  щастям  хмільну!..

Чекаєш  Різдва,  а  воно  промайне,  що  й  не  встигнути
Набутись  в  родинному  колі,  в  теплі,  між  близьких…
Отак  і  раптово  життя  пролетить,  як  не  дивно…  Та
Ти  вкотре  отримуєш  благо  –  зробити  цей  вдих!..  

[i]*Фільм  знятий  за  мотивами  повісті  Чарльза  Діккенса  «Різдвяна  пісня».  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Дід Миколай

Мої вітання друже!

Тобі  сьогодні  віншування
Живи  мій  друже  літ  до  ста.
Нехай  відійдуть  гнів,  страждання
Життя  ж  бо  книга  не  проста.

Суціль  тривоги  і  змагання…
Їх  нескінченнна  череда.
Хай  геть  ідуть  кудись  востаннє
Щоби  забрала  їх  біда.

Нехай  цілує  зірка  рання,
Нехай  зупиняться  літа.
В  сім’ї  любові  і  кохання
І  в  будні  дні  і  у  св’ята.

Дасть  Бог  здійсняться  сподівання...
Хай  доля  з  чистого  листа
Усі  найкращі  побажання,
Тобі    в  листочках  пролиста!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634944
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Валентина Малая

ТУРКУВАЛИ ГОЛУБОЧКИ…

Туркували  голубочки…у  зеленому  саду,ой    саду…
Полюбила  Васильочка,мабуть  заміж  я  піду,ой  піду…
Цвіте  вишня  білим  цвітом,та  й  у  мене  за  вікном,за  вікном…
Він  до  мене  залицявся  на  подвір’ї  за  селом,за  селом.

Туркували  голубочки    у  зеленому  саду,ой  саду
Мій  Василь  сказав,що  любить  ,мене  дівку  молоду,молоду…
Вийшла  зірка  запалала,  місяць  повен  засвітив,засвітив,
Я  бажання  загадала,  щоби  Бог  благословив  ,захистив…

Щоби  мого  Васильочка…не  забрали  на  війну,на  війну!!
Щоб  щороку  зустрічали  тільки  мирную  весну,ой  весну!!!
Хочу  квітів  насадити  на  подвір’ї  під  вікном,під  вікном.
І  з  Василем  танцювати  і  у    хаті  й  за  селом,за  селом!!

Буде  в  нас  міцна  родина  і  дітей  багацько  теж,  таки  теж!
Будуть  діточки  радіти,й    радості  не  буде  меж,таки  меж!!!
Туркували  голубочки…у  зеленому  саду,ой    саду…
Полюбила  Васильочка,мабуть  заміж  я  піду,ой  піду…
10.01.2016р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634695
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Віктор Ох

Абсурдівка-19

[img]https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/originals/9c/62/ae/9c62aea09cc4248e7c1f2faed218238b.gif[/img]

В  натовпі  різноманітних      калік
кожен  по-своєму    згадує    маму.
Хочеться  втрапити  в  браму  до  храму,
що  у  думках  манячи́ть  віддалік.

Важко  чомусь  зберегти    рівновагу
сходинки    так  і  пливуть  із-під  ніг.
Розмисли  відволікають  увагу
про    мудроту́  непрочитаних  книг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634780
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Леся Утриско

До вічної господи йдуть сини.

І  знову  сніг  запах  гірким  полином,
Оскаженілим  вітром  всіх  вітрів,
І  зову  мати  там,  над  своїм  сином,
Зомліє  в  розпачі,  в  молитві  до  богів.

«Нема  війни»,  смертельні  лиш  окопи
Забілять  скроні  снігом  сивини,
Ідуть  вони  стежками  до  Голгофи-
До  вічної  господи  йдуть  сини.

Нема  вже  сліз-  замерзли  на  морозі,
Де  плачу  я,  там  плаче  вічний  дощ,
Пекучий  сніг  наздожене  в  дорозі,
Уста  зів'ялі  смертю,  наче  плющ.

Той  плющ,  що  між  життям  та  смертю,
Сплете  вітрами,  листям  онімілим,
Простелить  пелюстки  холодовертю,
Устами  болю,  спогадом  зомлілим.



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


НАДЕЖДА М.

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]


Я  пильно  заглядаю  тобі  в  очі.
Так  хочеться  узнать  твої  думки.
А  вітер  за  вікном  чомусь  регоче,
Мої  ж  думки,  неначе  жебраки.

Ви  не  просіть  того,  чого  немає,
Бо  за  мовчанням  криються  слова.
А,  може,  він  і  справді  все  ж  кохає?..
Потрібних  слів  не  знайде  голова.

Але  ж  надія  все  ще  надихає:
Скажи  про  все  оце  йому  сама.
І  навкруги  повільно  все  стихає...
А,  може,  це  робити  все  ж  дарма?

Тихенько  закрутилися  сніжинки.
Рогатий  місяць  глянув  у  вікно.
Такі  вагання  притаманні  жінці...
Та  вірити  так  хочу  всеодно...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016


MERSEDES

Сніжні заметілі…

А  за  вікном  знов  сніжні  заметілі,
Танцюють  вальс  із  вітром  пустуном.
Летять  сніжинки  кришталево  -  білі
І  стелять  килим  в  полі  за  селом.

Сховався  Місяць,  бо  Зима  -  чаклунка,
Приревнувала  до  зірок  його.
Вона  примхлива,  бліда  -  вередунка,
Ніяк  не  може  вдіяти  нічого...

Стоять  самотньо  у  зажурі  хати,
Клубочком  дим  снує  із  димаря.
І  вітер  буде  тихо  колихати,
У  сквері  тмяне  світло  ліхтаря.

І  може  десь  самотній  перехожий,
Постукає  до  мене  у  вікно.
Він  буде  любий  так  на  тебе  схожий,
А  я  цього  чекаю  так  давно...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634763
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Анатолій В.

Мелодія ночі.

Місячним  променем  я  доторкнуся  до  шибки,
Тихо  підкрадусь  до  тебе  у  вимірі  снів,
Ніжно  зіграю  на  струнах  чарівної  скрипки...
Вранці  розтану  туманом  в  рутинності  днів...

Ніжна  мелодія  буде  звучати  настирно!
Звідки  взялася  й  чому  так  чарівно  звучить?
Ти  запитаєш  себе:  от  чому  безупинно
Нею  вібрує  душа  і  співа,  аж  дзвенить?

Знаю  про  це  лише  я  і  натомлений  вітер...
Знає  ще  місяць,  а  також,  можливо,  цей  вірш...
Ти  цю  мелодію  серед  римованих  літер
Чуєш?  Скажи  мені,  чуєш?  Чому  ти  мовчиш?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


MERSEDES

Блакитні очі - наче незабудки…

А  за  вікном  мережаний  світанок
Скидає  тихо  мальовничу  шаль.
Вплітає  промінь  золотистий  ранок
І  гонить  вітер  вдаль  мою  печаль.

Візьму  до  рук  я  фарби  чародійні
І  буду  малювати  твій  портрет.
Блакитні  очі,  як  вони  подібні
До  незабудок,  але  то  секрет.

Мазки  лягають  ніжно  на  папері,
З'явивсь  мені  знайомий  силует.
Малюю  я  мелодію,  що  в  сквері
Виводив  голосно  для  нас  кларнет

Твоя  усмішка  мило  усміхнулась,
І  ніби  ти  до  себе  мене  взяв.
Твоїм  коханням  любий  загорнулась,
А  вальс  чарівний  в  танці  закружляв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634586
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Ганна Верес

Може правду пора вже сказать?. .


Я  почула  слова:  «чорний  ворон»,
Загадкові  якісь  «соловки».
І  людським  від  них  віяло  горем,
Хоч  не  знала,  ще  й  зміст  їх  який.

Прожила  не  багато  й  не  мало  –
Шістдесят  календар  налічив.
Я  багато  і  чула,  й  читала  –
Є  замислитись,  справді,  над  чим.

Вже,  здавалось,  пригоїлись  рани:
Трохи  час,  мабуть,  підлікував.
Знов  збирають  під  стяг  ветеранів,
Хто  в  війні  перемогу  кував.

Піднімають  знамена  червоні:
Нагадать  щоб  минулі  роки.
Славлять  Леніна  й  Віссаріона
Уцілілі  іще  вояки.

Що  це  є,  поворот  у  минуле?
Сталін  слуг  об’єднать  знов  зумів?
Невже,  люди,  уже  ви  забули,
Хто  ж  насправді  в  війні  переміг?

Хто  накази  давав:  відібрати
З  діда-прадіда  що  наживав,
Продавать  заставляв  батька,  брата  –
Показання  на  них  вибивав?

Може  й  голод  забули  тридцятих?
Розцвітав,  навіть,  канібалізм…
Був  замучений  кожен  десятий.
Що  це,  плата  за  той  комунізм,

Що  майстерно  вожді  малювали
У  свідомості  наших  людей?
В  дев’яностих  вже  маски  зривали  –
Комунізм  не  царює  ніде.

На  землі  ніде  раю  немає,
Важко  жить  було  в  різні  часи.
З  потойбіччя  нас  застерігають
Убієнних  людей  голоси:

-  Пережите  хай  добрим  уроком
Вам  послужить  на  цілі  віки.
Не  шукайте  для  себе  мороки,
Бо  не  міг  батьком  бути  такий.

Адже  він  знищив  паростки  волі
І  війну  ту  страшну  розв’язав,
І  творив  над  народом  сваволю,
Яку  світ  ще  ніколи  не  знав!

Може,  правду,  пора  вже  сказать?!..

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634495
дата поступления 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016


Дід Миколай

Допоки зовсім рід не здитинів

Моя  Вкраїно,  -  ти  чаїно  бідна
На  схилах  древніх  сивого  Дніпра.
Чому  так  часто  Мамо  моя  рідна,
Твоє  безсмертя  знов  і  знов  вмира.

Знов  чаєнят  твоїх  чужинці  вкрали,
Іще  маленьких  в  люльці  "сповели".
В  діток  нещасних    память  одібрали
У  свій  чужинський  одяг  одягли.

Щоби  забули  честь  вони  і  мову,
Щоби  чужим  вклонялися  богам.
Щоби  не  чули  мами  колискову,
Щоби  служили  нашим  ворогам.

Як  чайка  горем  бита  при  дорозі...
Твій  біль  -  печаль  в  мені  лежить.
Як  мор  лихий  стоїть  вже  на  порозі,
О!  Як  його  пташинонько  спинить?

Отож  нехай  порогами  клекоче...
Розбудить  мо'  знеславлених  синів.
Погибель  вже  за  юдами  гуркоче,
Допоки  зовсім  рід  не  здитинів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


MERSEDES

Чекаєш… Знаю…

Летить  за  вікнами  сніжок
І  стелить  шаль  пухнасту  й  білу.
В  думках  роблю  до  тебе  крок
І  ти  до  мене  зробиш...  віру...

В  печі  потріскує  вогонь
І  віддають  тепло  жаринки.
А  у  думках  тепло  долонь,
Які  ж  замріяні  картинки.

Я  тихо  гляну  у  вікно,
Та  там  нікого  не  побачу.
Наллю  до  келиха  вино.
Сльозою  гіркою  заплачу.

Де  забарився  ти...  Скажи...
Чому  не  чути  твої  кроки.
Одні  лиш  мрії  й  міражи
І  швидко  так  спливають  роки.

Почувся  шерхіт  за  вікном.
У  двері  стукіт...  Відкриваю...
Невже  коханий  то  не  сон,
У  відповідь...  Чекаєш...  Знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634257
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


dovgiy

Чи варто з нуля?

Чи  варто  з  нуля?

Нещасливий  я  у  коханні,
Та  не  смійтеся  наді  мною.
Може,  горе  оце  останнє,
Застеляє  світ    білий  імлою.
Може,  скоро  прийдеться  злетіти
Поза  морок  цієї  ночі.
І  чи  зможу  тоді  хотіти
Подивитися  в  любі  очі?
Чи  я  зможу  на  мить  вернутись
З  тогойбіччя  у  світ  немилий,
Аби  голос  її  почути:
Мелодійний,  дзвінкий,  грайливий?
Якщо  справді  життя  існує
За  межею  життя  земного,
Стукіт  серця  її  не  почую,
Не  побачу  і  личка  цього…
Тож  навіщо  з  нуля  починати
Та  по  новому  рухатись  колу,
Якщо  постать  не  зможу  впізнати,
Між  людьми  вже  не  стріну  ніколи?
В  цім  житті  є  для  мене  цінність:
Не  в  багатстві  чи  владі,  чи  в  славі,
Вона  є  у  цій  ніжній  людині,
Одночасно  і  сильній,  і  слабій.
Та,  на  жаль,  у  житті  так  буває,
Що  над  всім  домінує  недоля
І  того,  кого  серце  бажає,
Не  пускають  обставини  в  долю.
Не  дають  вчасно  в  світі  з’явитись,
Щоб  зійтись  для  сердечної  злуки.
А  як  стрілись,  то  мусимо  битись
У  тенетах  журби  та  розлуки.
Нещасливий  я  у  коханні.
Та  не  смійтеся  наді  мною,
Бо  життя  догорає  в  чеканні,
Хоч  надії  за  пеленою.

07.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634005
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Макієвська

РІЗДВО ( З привітанням)

Стоїть  велично  святково  вбраний  ліс  вдалині,
Дерева  й  кущі  в  кожухах  і  теплих  білих  шапках
Проглядають  багатосерійні  казки  у  сні,
Божа  краса!  Торкнувся  Янгол  крилом,  як  Божий  птах...

Тихо  падає  пухнастий  сніг,  ховає  сліди,
Димлять  трубками  хати,  топляться  печі  та  грубки,
Тріскотять  дрова...  Не  страшні  ніякі  холоди,
Тепло  на  душі...А  мороз  розмальовує  шибки.

Входить  Різдво  Христове  в  хату,  на  столі  кутя,
Ллється  молитва  свята...  Ніжно  торкається  плеча,
Цілує  в  голову,  як  мати  чи  тато  дитя,
Витирає  сльозу  на  щоці...Пломеніє  свіча.

Рип,  рип,  рип...рипить  білий  сніг  під  кіньми  із  саньми,
Їдуть  колядники  з  колядками...Дзвенять  у  бубни,
Бажають  миру  й  щастя  всім,  любові    між  людьми,
Процвітання    Україні  й  щоб  не  було  в  нас  війни.  

З  Різдвом  Христовим  вас,  мої  друзі!  Всім  Щасти,  щасти  і  щасти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634197
дата поступления 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 79 (ptaha, горлиця, Віталій Назарук, Сергій Ранковий, Олександр ПЕЧОРА)

         ptaha  

Лічить  кроки  старенький  годинник.
До  Різдва  –  кілька  срібних  сніжин.
Із  минулого  запах  цитринний
Гладить  хутро  красуньок  ялин.

 Стіл  святковий  змахне  рушниками  -  
 І,  як  диво,  запахне  кутя,
 Примовляючи:  Зірка  над  нами  -  
 Тож  родилося  Боже  Дитя!

Десь  надворі  лунають  колядки.
Ходять  Сонце  із  Місяцем  вдвох  –  
Носять  кожній  родині  на  свято
Промінцями  Любов  і  Добро.

 Стіл  святковий  гостей  пригощає,
 І  по  колу  кружляє  кутя.
 А  згори  Зірка  всім  сповіщає:
 Народилося  Боже  Дитя!

Оживають  портрети  на  стінах,
Зупиняється  в  просторі  час.
Це  вона  –  наша  ненька  Вкраїна  –  
У  родину  об\'єднує  нас.

 За  святковим  столом  пригадаймо
 Тих,  що  наше  боронять  життя,
 Долі  їм  у  Зорі  попрохаймо,
 Що  явила  нам  Боже  Дитя!

-------------------

           горлиця

     ЖУРАВЛІ

Знов  летять  журавлі  понад  степом,
В  далинІ  сумне  чую  кру  –  кру.
Чорні  хмари  зв`язалися  кленом,
І  журавка  знов  плаче  -  помру.

   Ой,  летіть  журавлі,  повертайте,
   Батьківщина  вас  кличе  назад.
   То  ж  свій  край  на  чужий  не  міняйте  ,  
   Вас  чекає  гніздо  своїх  хат.

Так  і  я,  повернусь  в  Україну.
Над  Дніпром  ту  стежину  знайду,
Де  стрічала  сліди  журавлині,
І  по  них  я  в  дитинство  пірну.

   Ох,  ви  сни,  чародійні,  бажані,
   Сніться,  сніться  я  тут  відживу,
   Бо  лиш  в  мріях  усе  це  кохане,  
   Хоч  на  мить  я  в  душі  воскрешу.  

І  пахучі  степи  й  рідну  хату,
Я  до  серця  свого  притулю,
Й  тут  засну,  щоб  уже  не  літати,
За  далекі  моря,  в  чужину.

   Ой  летіть  журавлі,  повертайте,
   Батьківщина  вас  кличе  назад.
   То  ж  свій  край  на  чужий  не  міняйте  ,  
   Вас  чекає  гніздо  своїх  хат.

----------------------

           Віталій  Назарук

   СОЛОВ’ЇНІ  ГАЇ

Солов’ї  цілу  ніч  не  змовкають,
У  квіту  зеленіють  гаї.
Вони  нашу  любов  виглядають,
Де  єднають  серця  солов’ї.

         Приспів:
   Миготять  в  небі  яснії  зорі
   І  любується  Місяць  здаля…
   Білі  хмари,  як  хвилі  у  морі,
   Закохались  в  пісні  солов’я.

А  ми  взявшись  за  руки  з  тобою,
Йдемо  слухати  в  гай  солов’я.
Сядем  разом  удвох  під  вербою,
Моя  доле,  єдина  моя.

       Приспів.

Соловей  все  співав  нам  про  щастя,
Від  цілунків  п’яніли  вуста,
Вітер  в  гіллі  вербовім  хитався,
Нас  п’янила  травиця  густа.

       Приспів.
----------------------

       Сергій  Ранковий

       ОСІННЯ    ЗУСТРІЧ  

Розмалює  скуйовджена  осінь,
Мальовничі  пейзажі  свої,
А  у  небі  захмаренім  просинь,
Підморгне  синьооко  мені.

 Розляглись  попід  ліс  полонини,
 Де  журчать  кришталеві  струмки.
 Ми  з  тобою  зустрілися  нині,
 А  у  небі  летять  журавлі.

Пролунає  відлунням  сопілка,
І  відчують  серця  резонанс.
З  неба  впаде  замріяна  зірка,
Як  зорі  промайне  диліжанс.

 Заіскряться  у  темному  небі,
 Нескінченно  далекі  зірки.
 Я  тихцем  пригорнуся  до  тебе,
 І  згадаю  роки  молоді.

Посміхнеться  розхристана  осінь,
Розійдуться  холодні  вітри,
Розтріпають  приховану  просідь,
Нагадавши  мені  про  роки.

 Розляглись  попід  ліс  полонини,
 Де  журчать  кришталеві  струмки,
 Ми  з  тобою  зустрілися  нині,
 А  у  небі  летять  журавлі…

--------------------

     Олександр  ПЕЧОРА

   РІДНИЙ  ДВІР

Відлітають  з  гнізда  пташенята,
а  на  крилонька  пам’ять  беруть.
Важко  доленьку  наздоганяти,
нелегка  ж  простирається  путь.  

   Як  же  часто  мене  доля  била!
   Походив,  побродив,  політав…
   Рідна  ж  хата  –  повік  буде  мила.
   Звідси  в  світ  йде  дорога  свята.  


Кожна  пташечка  свій  має  голос.
Має  вартість  свою  кожна  мить.
Скільки  всякого  скарбу  навколо!
Таємниче  про  це  сад  шумить…

   А  повітря  густе  і  духмяне
   бадьорить,  веселить  і  п’янить…
   Щедрий  спомин  оцей  не  зів’яне.
   Рай  наземний  Господь  боронить.


В  рідний  двір,  де  любисток  і  м’ята,
повертаюсь  на  крилоньках  мрій.
В  рідну  хату,  де  мама  і  тато,
де  негаснучих  споминів  рій…  

   Як  би  доля  мене  не  сварила,  –
   рідне  хатнище  радо  віта.
   Тут  лікую  поранені  крила.
   Тут  Вітчизни  моєї  вівтар.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634032
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Ніна-Марія

Свято Різдва

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSz9oQVeLVy7Is7Puh_Ued6JdiYgawfAb8G3Gj4Ox8J4rCEhEh0tg[/img]

Я  хочу  так  поринути  в  дитинство  
У  ті  найщасливіші  миті  чарівні
Коли  збирались  родиною  в  хаті
А  на  столі  -  кутя  і  страви  запашні

Той  запахущий  хліб  і  з  маком  пиріжки
Їх  смакоту  я  й  досі  пам"ятаю
Коли  згадаю,  аж  серце  защемить
Казку  дитинства  я  не  забуваю

Свята  вечеря  це  таїнство  таке,
Яке    несе  в  собі  велику  силу
Світлії  чуття  охоплюють  тебе
Діва-Марія  сина  народила

За  нас  страждання  він  терпів  і  муки
Нам  проповідував  -  віру  і  добро
То  ж  будьте  праведнішими,  ви  люди,
Пам"ятайте  світлу  заповідь  його

Христос  народився!
Хай  цей  рік  принесе  найкращі  зміни  в  Україну,
а  кожному  із  нас  -  світлої  радості  в  родину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634075
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Наталя Хаммоуда

ШАКАЛИ. (сумний гумор)

ШАКАЛИ.
Не  дивуйтесь,  українці,  не  дивуйтесь,  любі,
Що  продають  за  кордоном  вашу  неньку    "люди".
Повалійка  і  Лорачка  скачуть  як  психічні,
На  проплаченім  москвою  "Вогні  новорічнім"
Королиха  із  кролями  паплюжать  Одесу  ,
З  шкір  вилазять  за  доляри,  щоб  попасти  в  пресу.
Не  дивує  і  Ротару,  то  ще  та  собака,
Вона  здавна  лиже  руським  презідєнтам  ср...ки.
Хоча  в  нас  також  не  краще.  Доказав  це  ІНТЕР,
Наплював  на  рідну  мову,  і  в  нас  ноги  витер,
Чиї    гроші-  того  правда,  в  ціні  тільки  діло,
Хіба  ж  вони  окрім  грошей  щось  колись  любили?
Де  їм  знати,  як  то  болить  за  рідну  Країну?
Де  їм  знати,  як    ховати  єдиного  сина?
Вони    зомбі  безсердечні-замість  душ-доляри,
За  три  рублі  вони  й  власну  матінку  б  продали.
Хто  ще  там  такий  із  "наших"?  Вже  то  не  важливо,
Головне,  що  з  України  забрались  паршиві.
Хай  сидять  там  і  до  віку,  щоб  і  не  вертали,
Бо  навіщо  в  Україні  отакі  шакали?
05/01/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633570
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Галина_Литовченко

ПІВДЕННА ЗИМА

Засніжило.  Чи  –  пух  із  подушки.
Тішать  піною  вина  ігристі.
Щось  затрималось  біле  на  листі:
чи  то  сніг,  чи  кокосова  стружка.

Недоречно  тепер  опахала
зеленіють  у  сквері  на  пальмах.
Від  застуди  зачмихали  гальма,
рівновага  крильми  помахала.

Хтось  замовив  морози  різдвяні,  -  
тепер  ковзають  всі  обережно.
Рвуться  в  зиму  південно-бережну
в  комірчини  закинуті  сани.
05.01.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633684
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Рідний

РІЗДВО НА ЗЕМЛІ (сл. В. Назарук. муз. В. Сірий)

РІЗДВО  НА  ЗЕМЛІ

В  Різдвяну  ніч  спалахує  зоря,
Цей    світ  зорі  у  серці  поселився…
Ця  зірка  від  Всевишнього  царя,
Бо  Син  Його  на  цій  землі  родився.

Дитя  маленьке  в  яслах  сповили,
А  Бог  Йому  відміряв  долю  Сина,
Його  гонили,  навіть  розп’яли,
Він  був  Син  Божий,  був  Його  дитина.

Він  всі  випробування  переніс,
Воскрес  із  мертвих,  як  Його  розп’яли,
І  Бог  Його  у  небеса  возніс,
Нам    наказав,  щоб  Сина  шанували…

В  Різдвяне  свято    заблищить  зоря  -
Це  зірка  Сина  однородженого  
Немов  наказ  від  Господа  –  царя,
Син  народився,  то  ж  славімо    Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633878
дата поступления 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Antonina Vinnitskaya

Різдво

Вечірня  зіронька  вже  сяє,
Родина  разом  за  столом.
Теплом  любові  огортає,
Невидимим,  Різдва,  крилом.

І  на  столі  всього  доволі,
Помолимось,  згадаєм  всіх.
Свій  сум  залишимо  надворі,
Най  скрізь  лунає  щирий  сміх!

А  завтра,  у  морознім  ранці,
У  замальоване  вікно,
У  найгарнішій  вишиванці,
До  нас  прийде  Святе  Різдво.

Прийде  колядкою  вже  зранку,
Смаколиками  на  столі,
У  білосніжному  серпанку,
Всіх  огорта  по  всій  Землі.

Воно  дарує  всім  любові,
Здоров’я,  щастя,  доброти,
Щоб  усього  було  доволі,
Обіймів  рідних  теплоти.

Нехай  біда  вас  оминає!
Вас  Ангел  Божий  боронить!
Душа  від  щастя  хай  співає!
Зимова  казка  веселить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633642
дата поступления 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Наталя Хаммоуда

Ви бачили колись? ( Як плаче сильна жінка)

Ви  бачили  колись,  як  плаче  сильна  жінка?
Не  бачили?  Отож!  На  те  вона  й  така.
Сміється  мов  ручай,  так  весело  і  дзвінко,
А  що  у  неї  там  таїться  у  думках?

На  людях  завжди  все  “по  вищому  розряду”:
Одежа,  макіяж,  робота  і  сім'я,
Вона  нікого  з  нас  не  просить  про  поради,
А  як  і  треба-все    вирішує  сама.

Та  тільки  стихне  шум,  огорне  хату  нічка,
В  дитячу  зазирне-все  тихо,  діти  сплять,
Залізо  сили  в  ній  розтопиться  мов  свічка,
І  хочеться    в  обіймах  ніжних  потопать.

Присяде  край  вікна  в  старім  пухнастім  пледі,  
Лиш  поглядом  пустим  уткнеться  в  чорну  даль-
Вона  тепер  слабка.  Вона  тепер  не  Леді,
І  вирветься  з  грудей  назовні  вся  печаль.

А  зранку  підведе  свої  красиві    брови,
До  школи  дітвору,    до  офісу  сама,
Й  до  вечора  усе  піде  по  колу  знову,
І  знатиме  лиш  ніч,  що  плакала  вона.

Н.Хаммоуда
04/01/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабки Соні №6 Дівчина багата

У  зеленому  садочку
стоїть  нова  хата.
Проживає  в  тій  хатині
дівчина  багата.
Стан  високий,  карі  очі
брівоньки  дугою.
А  як  вийде  на  вулицю  -
хлопці  чередою.
З  одним  поговорить
з  другим  пожартує.
Просять  хлопці
                                   на  музики
вона  -  мов  не  чує.
Тому  моргне,
                                 тому  свисне,
з  того  посміхнеться.
Покрутиться,
                                 мов  та  дзига,
і  в  дім  повернеться.
А  в  хаті  матусенька
донечку  питає:
"У  всіх  дівчат  вже  є  хлопці.
чом  в  тебе  немає?"
"Поганії  усі  хлопці,  -
дочка  промовляє.  -
Один  рудий,
                                     другий  лисий.
той  хати  немає!"
Усі  хлопці  оженились
у  кожного  хата...
А  багата  дівчинонька
на  шиї  у  тата.
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633451
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/zXBQMagV5a0[/youtube]

День  народження  твій,
Сину  мій  дорогий,
В  Новорічні  свята  припадає!
Поміж  білих  снігів,
І  барвистих  вогнів
Зима  в  танці  для  тебе  кружляє!

Шлють  вітання  тобі
З  неба  срібні  зірки́,
І  красуні  ялинки  пухнасті.
Як  в  далекі  ті  дні,
Незабутні  часи,
Як  колись,  у  казковім  дитинстві.

Як  колись,  як  тоді,
Як  в  дитячі  роки́,
День  народження  твій  і  ялинка!
Та  вітає  вже  вся
Тебе  рідна  сім'я,
Син,  дружина  і  донечка  квітка!

Хай  спливають  літа,
Як  бурхлива  ріка,
Вже  дорослий  і  мужній,  мій  сину!
Та  для  мене  завжди,
Попри  грізні  роки,  
Ти  моя  найдорожча  дитина.

Ти  мій  промінь  життя,
Тобі  зичу  тепла,
Хай  щастить  на  життєвій  дорозі!
Щоб  твоєї  душі
Не  торкнулись  дощі,
Та  нещадні  і  люті  морози.

Нехай  зорі  ясні́
Тобі  світять  в  путі,
А  твій    Ангел  тебе  захищає!
В  день  народження  твій,
Сину  мій  дорогий
Земних  благ  тобі  всіх  я  бажаю!

04.  01.  2016                          Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


evgen

Там де Росія там завжди війна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAAgfj_nX3M[/youtube]



Там  де  Росія  там  завжди  війна  і  горе.
І  за  царя,  і  за  генсека  ,  та  й    тепе́р.
Народ    великий!    А  з  влади́ками  повто́ри.
Або  сади́ст,    або  жорсто́кий  Люцифе́́р.

Ви  хижаки  ще  із  часів  царя  Івана.
Підступність,  це  у  ваших  ге́нах  та  в  крові
Бо  монголоїди    ви,    ко́дло  Чингізха́на!
Замість  мізкі́в,  у  вас,  програми  в  голові.

А  в  нас  із  вами  споконвік  одне  ж  коріння.
Хреще́ні  ви  і  ми  на  березі  Дніпра.
Та  з  часом,  ваше,  мутува́лося    насіння
й  змінились  по́гляди,  відносно    зла  й  добра.

Тепер  ви  не́люди    безпри́нципні    й    жахли́ві.
Не  всі  звичайно  ж,  та  багато  з  про́між  вас.
Заже́рливі  ,  наха́бні,      хти́ві      та  злобли́ві
Підсту́пні,  підлі  і  брехли́ві  в  водноча́с.

В  думках  зомбованих  -    реванш  та  ворожнеча.
Запрограмо́вані  вбива́ти  й  грабува́ть
Серця  поче́рствіли,  а  в  ду́шах  порожнеча,
ви  ладні  знищить  світ,  щоби́  владарюва́ть.

Ви  ли́ше  зо́вні,  дуже,  схо́жі  на  людину.
Мораль,  порядність,  честь  -це  все  для  вас  чуже.
Бо  біоро́ботам,  з  повадками  звіри́ни,
такі  чесно́ти  зовсім  не  потрібні  вже.

Я  закликаю    росіян    які    ще    в  змозі
твере́зо  думати.  Спині́ться    й    зупині́ть    
авантюристів  !    Бо  на  атомній  дорозі
в  страшному  пеклі  всі    і    все  до  тла  згорить!

Бо  переможців  в  ядерній  війні  не  буде!
Альтернативи,  миру  й  розуму,  нема!
Волаю  на  ввесь  світ.  -Та  схамені́ться  ж  люди!
Бо  буде  вікові́чна  атомна  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633441
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Юхниця Євген

П, ята, ж, на касі, озивалась російською

Другого  січня,  на  вулицю    -  Лесі...,  я  -  в  супермарш  –  за  водичкою.
Всіх  поздоровив  з  Різдвом,  з  Новим  роком  –  віршиками-симпатичками.
...П,ята,  ж,  на  касі,  як  я  -  не  цвірінькав,  та  –  озивалась  російською?
--Звідки  Ви,  ластонька?
--А  ...что  такое?  Чек  –  я  дала,  точный  -  бризкала...
--Так,  так,  я  дякую,  ще  раз:  зі  Святом!
--Ой,  ладно,  мовный,  иди  уже...
Я  перешел,  к  ней,  на  русский  тогда:
--Тон  –  почему  Ваш  -  напыжженый?
К  Вам  –  с  поздравленьями,  Вы  -  в  центре  Киева,  а,  как  в  Москве  на  вокзале:
«Чё  понаехали»  -  нас,  тут,  встречаете  тоном  презрительных  кралек.
Вы...вы  в  Москве  –  на  святом  украинском  –  сдачу  дать,  с  лаем,  не  пробовали?
Или  в  Израиле  –  лишь  на  арабском?  Или  в  Судане  –  не  топали?,
Де  Ваш  керуючий,  в  ласку    –  покличте  нам:  чи  -    Головну,  Головного!
...Вмить  персонал  –  м,яко-кріслом-трансформером  –  став,  наче    вушка  для  Бога...
Очки  забігали  й  в  переселяночки:
--Я  –  вмію  ...на  ...«українськом»
...Ось  й  -  Головний,  років  –  двадцать,  десь  з  війська:
---Так,  що  тут  сталося?
Я  їм:
--Це  я  з  Різдвом  й  Новим  роком,    за  Милість  -
Щиро  вітаю!    і  дякую:  і  за  товари,  і  сервіс,  і  щирість!
Вас  –  з  Новим  роком!  Всім  –  добрі  літа́!
Ми  ж  -  в  Україні,  де  ситість  –  свята!
...Дівчатам  –  би  ...премій,  надбавки!
Й  за  них,  Керівниче,  Вам  –  дяки!!!

03.01.16  р.  («Не  сдав...»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633342
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Наталя Хаммоуда

ПЕРЕДРІЗДВЯНЕ.

Моє  життя-розірване  намисто.
Його  силяю  на  міцні  нитки:
Буденне,  щире,  сіре  й  урочисте,
Перемішавши  миті...  дні...роки.

У  тім  намисті    радості  й  печалі,
І  сум,  і  біль,  розпука  й  сміх  до  сліз,
Кохання,  зрада,    і  дороги  дальні,
Все,  що  було  й  майбутнього  ескіз.

Різдво  прийде  за  лічені  хвилини,
Його  стрічати  вийду  на  поріг.
                                                                       Успіти  б.  
Дві    останні  намистини-
Покаятись  й  самій  простити  всіх.  
04/01/2016
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633377
дата поступления 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Світлана Моренець

СВЯТА ЗЕМЛЯ (передмова)

 ЦИКЛ  ПОЕЗІЙ  ПРО  СВЯТІ  МІСЦЯ
Частина  І.  Передмова

От  якось  так  воно  в  житті  виходить:
коли  зла  доля  довго  верховодить
і...  раптом  робить  щедрий  реверанс,
здійснивши  найсвятішу  твою  мрію,
ти  приголомшений,  неначе  й  не  радієш,
а  тихо  входиш  в  оніміння  транс.

Безсилою  здається  людська  мова,
ти  розумієш  всю  нікчемність  слова,
бо  для  святого  –  надто  всі  прості.
Я  намагалась  їх  знайти  –  даремно...
Сім  років,  як  сходила  Святу  землю,
проте  мовчала...  всі  слова  –  пусті.

Але  дари  Небес  ховати  –
необачність,
щоб  Там  не  сприйняли  це  
за  невдячність,
достойних  слів  не  віднайшовши,
все  ж  почну...

З  дороги...
Повз  пустелю  Іудейську,
Солоне  (Мертве)  море,  Галілейське,
минаючи  Ієрихон,  Кумран...
Попе́реду  –  вже  поділюсь  секретом  –
ще  буде  Віфлеєм  із  Назаретом,
а  на  останок  –  річка  Іордан,

та  за́раз  шлях  лежить  в  Єрусалим...
Попри  безсонну  ніч,  не  можу  спати,
ВСЕ  хочу  бачити...  й  історію  згадати:
Єрусалим  –  у  древніх  він    –  Салім*...

Так,  в  глибині  п'яти  тисячоліть
Сіон-гора  сховала  слід  єссеїв**,
та  чує  плач  їх  тридцять  сотень  літ,
як  впав  Салем*  під  тиском  іудеїв...

Давид  тут  сіяв  смерть  і  сотні  драм,
здобув  столицю  (і  повідав  світу),
а  Соломон  воздвигнув  Перший  Храм
з  ковчегом  і  скрижалями  Завіту...

Рушалімум,  Урусалим,  Шалем,
Аль-Кудс  Святий  та  Ієрушалаїм  –
це  "місто  миру",  палене  вогнем,
шістнадцять  раз  зруйноване  на  камінь...

Було  набігів  –  як  на  небі  зір:
і  Навуходоносор  Вавілонський,
і  цар  персидський  –  будівничий  Кір,
а  потім  –  Олександр  Македонський,
була  там  влада  Риму  на  віки,
а  далі,  від  Халіф  Омара  ханства,
Єрусалим  уже  –  Аль-Кудс  Святий,
столиця  ісламату...  мусульманства...
Династії  єгипетських  царів
змінили  хрестоносці  і  мамлюки...
Шалем*  то  будувався,  то  горів,
невпинно  переходячи  з  рук  в  руки***,
аж  поки,  на  чотириста  років
попавши  під  імперію  Османів,
розпався  він  на  декілька  шматків,  
на  частки    іудеїв  й  мусульманів.

Отож  єврейський  й  мусульманський  світ
ніяк  не  вийдуть  з  затяжної  кризи,
і  на  біблейських  землях  сотні  літ
не  гоїться    борні  кривавий  слід,
все  ділять...  як  колись  Христові  ризи.

Судилися  занепад  і  розквіт
колисці    давніх  світових  релігій,..
де  біль  Голгофи  приголомшив  світ,
затьмаривши  руйнації  набігів...
 
(далі  буде)

*  Салім,  Салем,  Шалем  –  давні
назви  Єрусалиму  (в  різних  джерелах).
**  єссеї  –  доєврейське  населення  Іудеї,
які  в  кінці  ІІІ  тисячоліття  до  н.  е.  заснували
Єрусалим,  спочатку  відомий  як  Салім  або  Ієвус.
***  більше  80  разів    Єрусалим  
захоплювали  війська  різних  держав.

3.01.2016  р.
P.S.  На  фото  –  Іудейська  пустеля,
місцевість  Кумран.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633167
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Анатолій В.

Чому ж тоді у серці так болить?. .

Згорнусь  в  клубок  маленьким  кошенятком,
Сховаю  мрії  між  своїх  долонь,
І  вихором  в  моїй  душі  до  ранку,
У  серці  танцюватиме  вогонь!

І  звідки  ті  емоції  взялися?..
Тут  є  усе:  і  ревнощі,  і  злість...
І  хоч  ти  плач,  кричи,  тікай,  молися,
Перевіряють  психіку  на  міць.

Із  нетерпінням  вже  чекаю  ранку...
Цей  шал  емоцій  розганяє  сни,
Як  в  маренні...  У  сірому  світанку
Усе  ж  засну,  та  чи  заснуть  вони?..

Ну  ось  і  ранок...  Світло...  Чашка  кави
Покращить  настрій,  трохи  збадьорить...
Вже  наче  весь  той  шал  -  то  плід  уяви...
Чому  ж  тоді  у  серці  так  болить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Леся Утриско

Уже Різдво ступає на поріг.

Уже  Різдво  ступає  на  поріг,
Засіяна  у  снігу  вся  обора,
З  пшеничного  колосся  оберіг-
Святкове  сяйво  лине  надовкола.

Одягнені  у  вишиванку  образи,
Прибралася  добром  уся  світлиця,
Дідух  вмостився  в  лавку  залюбки,
Ялинонька  струнка,  як  молодиця.

Виблискує  світлами  мов  в  вінку,
І  запахом  п'янить,  немов  чар-зіллям,
І  слухає  колядоньку  дзвінку,
Обніме,  наче  мавка,  своїм  гіллям.

Заколядує,  заспіває  цілий  світ-
Дитя  Господнє  щиро  вихваляє,
Вінчівка  подарує  довгих  літ,
На  Сході  ясна  зіронька  засяє.

Хай  миру  принесе  у  кожен  дім,
Добро  та  Божа  ласка  лиш  витає,
Любові  й  щастя  у  Різдві  святім,
Хай  болю  Українонька  не  знає.

Хай  кожен  син  вернеться  у  домівку,
Хай  матір  не  вкриває  сивина,
Дитя  до  татка  пригорне  голівку,
Живи  Вкраїно-  ти  у  нас  одна!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633086
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016


Макієвська

Зима з Морозенком прийшла…Казку принесла

Діждались!  Прийшла  Зима  з  Морозенком,  не  сама,
Захурделила  снігом....Доріжки  й  шляхи  замела,
Ось  тобі  й  на...Краса...Весілля  зимове  у  нас,
Радіють    дійству  дітлахи...Вже  настав  казковий  час!

Навколо  пухкі  килими  й    розмальовки  на  склі,
В  сріблястому  сяйві  ліси,  гарно  вбрані  в  кожухи,
Димлять  трубкою  хати...  Топлять  печі  у  селі,  
Пар  випускають  комини...  В  сніжній  облозі  дахи.

Не  проїхати,  не  пройти...  Коней    би  запрягти...
Понестись  по  полю,  вдихнути  волю...Як  козаки...
Рубануть  шаблюкою...Й  Україну  зберегти,
Де  ж  ви  "  гетьманИ"-наших  пращурів  сини,  "Геракли"?

Гуде  вуликом  дітвора,  грається  у  сніжки,  
Летять  з  гірки  санчата...Хтось  ліпить  Снігову  бабу..,
Ковзають  по  льоду  дитячі  й  дорослі  ніжки...
Десь  там...  війна...снігова...Хтось  будує  барикаду...

Миру  вам,  народе!  Любові!  Й  Казкових  свят!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633031
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016


Galina Udovychenko

Моя Україна

Я  до  болі  у  серці  люблю  Україну,
Бо  купаюсь  в  її  неповторній  красі.
Та  молюся  за  щастя  для  неї  щоднини,
Щоб  у  дружбі  і  мирі  жили  тут  усі.
Я  любов  до  землі  відчуваю  клітинами
Свого  серця,що  б’ється  у  мене  в  грудях.
І  летить  вона  піснею  понад  долинами,
Наче    в  місячнім  сяйві  невидимий  птах.

Тут  до  сонечка  горнуться  трави  і  квіти,
І  сріблиться  росою  умита  земля.
Десь  тріпоче  листочок  на  вранішнім  вітрі,
І  пливуть-колосяться  пшеничні  поля.
Сірий  жайвір  дзвенить  у  небеснім  просторі,
Розсипає  по  полю  безцінний  кришталь.
Виграє  на  світанку  смарагдами    море,
А  зірки  кличуть  всіх  у  незвідану  даль.

Я    любов  до  землі  залишаю  онукам,
Найцінніший  дарунок,що  маю  я  сам.
Щоб  душа  їх  ніколи  не  знала  розпуки,
І  не  кидала  доля  по  інших  світах.
Хай  рясніє  плодами  червона  калина,
Не  змовкають  довіку  в  садах  солов’ї.
І  цвіте  барвінково    моя  Україна,
Бо  ріднішої  в  світі  немає  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632928
дата поступления 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Леся Утриско

Прикриє біль той новорічний сніг.

Вже  Новий  рік  вступив  на  наш  поріг,
Засніжено-  веселий  та  щасливий,
Любов'ю  та  добром  вітав  усіх,
У  феєрверках  блискавок,  премхливий.

У  феєрверках,  де  розділена  земля,
Розколена  немов  на  дві  частини:
На  першій  радість,  бо  війни  нема,
На  другій-  страх  і  смерть,  одні  руїни.

Одна  земля,  одне  людське  життя
Де  два  світи  сплелися  воєдино:
В  одних  поступках  не  існує  каяття,
А  інші,-  смерть  рахує  без  причини.

Де  ситий  та  голодний  не  брати,
Де  бідний  та  багатий-  різні  класи,
Де  недруги  радіють  від  біди,
На  жаль  існують  дві  людськії  раси.

Дві  різні  раси-  нелюди  та  люди:
Одні  за  одних  віддають  життя,-
Ті  душі  тільки  Господь  не  забуде,
Бо  в  інших  не  існує  каяття.

Гуляють,  веселяться  та  радіють-
Хіба  цікавить  їх  людська  біда?
Де  матері  у  розпачі  сивіють,
Де  молода  дівчина  -  вже  вдова.

Де  сироти  чекають  свого  татка,
Який  життя  поклав  за  нас  усіх,
Між  небом  та  землею  чорна  кладка,
Прикриє  біль  той  новорічний  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632876
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Леся Утриско

Новорічне диво.

Уже  зима  прибрала  чисто  світ,
І  килим  білий,  білий  застелила,
Усе  довкола,  мов  коралів  цвіт,
Сніжковим  блиском  тихо  ворожила.

Зазвала  морозенка  на  свята,
Із  пензлями  вернувся  до  господи,
Приспалась  в  чарах  осінь  золота,
У  кинутому  листі,  там,  на  сходи.

І  доторкався  пензлик  в  поцілунку
Змороженими  білими  устами,
Цнотливо  вистелявся  в  подарунку
В  крихкому  снігу  в  полі,  над  гаями.

В  пухких  сніжинках,  наче  з  неба  зорі,
Пір'їнками,  що  стеляться  примхливо,
У  свому  танці,  танці  свої  волі-
У  візерунку,  що  несе  нам  диво.

Чарівне  диво  Новорічне,  зимове,
Де  все  збувається  неначе  в  казці,
Добро  у  Новім  році  хай  прийде,
В  любові,  мирі,  щасті,  Божій  ласці...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632664
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016


НАДЕЖДА М.

Для ТЕБЕ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KJfmWr85jzc[/youtube]

Коли  зійдуться  стрілки  у  дванадцять,
І  Новий  рік  постукає  в  вікно,
Я  побажаю,  любий,  тобі  щастя.
І  хай  воно  іскриться,  як  вино.

Рожевим,  неповторним  ніжним  смаком.
Удача  через  вінця,  щоб  лилась.
Здоров"я  неймовірного,  ще  й  з  гаком.
І  радість,  щоб  назавжди  прижилась.

Щоб  серце  не  втомилося  любити.
Веселкою  нехай  цвіте  твій  світ.
Усмішкою,  як  сонечком  світити,
Бажаю  я  на  довгий  -довгий  вік.

Надія  й  віра  хай  не  покидають.
Щоб  сонечко  світило  у  вікно.
Твої  роки  хай  втоми  не  зазнають,
А  я  з  тобою  завжди  заодно...














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632643
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Макієвська

З Новим роком! ( Прощай старий!)

Зима  упала  в  долоні  Землі,
Закрутила  віхолою  в  імлі,
Мороз  озера  й  ріки  рубцює,
Сніг  шляхи  замітає,  танцює.

А  тремтливі  сніжинки  цілують
Ніжно  руки  натруджені,  земні,
Вони  разом  з  морозом    малюють
Білі  троянди  для  неї  на  склі.

Радо  так  дідуган  розгулявся,
Вдарив  булавою  ,  мов  поклявся,
Бородою  війнув  наче  пензлем,
Заіскрились  сніжинки  замерзлі.

Діти  веселі,  бо  прийшло  свято,
Дорослі  прощаються  зі  старим
Роком,  важким...Ось,  чарівник  раптом
Принесе  нам  благо,  любов  та  мир!  

***
ДОРОГІ    ДРУЗІ!

Вітаю  вас  З  Новим  Роком!
Бажаю  гармонії  в  душі,
Віри,  Надії  й  Любові  в  житті,
Щастя  та  злагоди  в  сім"ї,
Міцного  здоров"я  та  здійснення  мрій,
Миру  й  процвітання  Україні,
Нашій  незалежній  батьківщині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632598
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Олекса Удайко

ВАСИЛІ (Поема)

                                             [youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]      
                                             [i]  …а  він  возносився  над  смертними  рабами  
                                                     і  вірив,  що  повернеться  колись.
                                                                                                                                       [b]Ол-др  Печора  [/b]
                         
             14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…  
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…  
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  за  Україну,  яку  
             ми  наразі  маємо  і  якою,  напевне,  не  задовольнилися  б  борці  
             за  правду  і  гуманізм.  Та  сталося  лихо  –  їх  життя    забрала  
             репресивна  машина  КДБ…    Це  –  Василь  Симоненко  та  
             Василь  Стус,  “пам’ятні  дати”  яких  припали  на  рік  2015-й:  
             80-річчя  від  дня  народження  –  першого  і  30-річчя  від  cмерті  –  
             другого…  Про  них  і  мова…          [/i]

[i][b][color="#ff2f00"]У  нас  в  житті  зі  всіх  професій  
В  найбільшій  шані  ковалі…
Бо  не  попи  [i]еМПе[/i]  конфесій    
Кували  щастя  –  Василі…  

Майбуть  кували  для  Вкраїни,
Кували  волю,  як  могли…
Та  компартійні  “бедуїни”
Є  не  синами,  а  …-огли*

Кували  волю…  Та  сатрапи
Лишили  волі  їх  самих…
І  мали  за  мету  покрапать**,  
Щоб  з  каменю  отримать  “жмих”.

                                           *  *  *    
Один  Василь  сконав  в  Черкасах,
Ще  й  не  відчувши  часу  плин,
Хоч    славним  був  в  “народних  масах”
Й  не  їв  його  червивий  сплін***.

Боровсь  зі  смертю  він  щосили,
Як  з  “компартійністю”  боровсь  …  
Содуха****  все  ж  його  скосила  –
Звізда  упала  в  шерхлу  Рось…

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись,
Коли  попав  в  копальні  ВОРКУТИ?
Які  поніс  провини  і  спокути,
Чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

...І  обернувся  посохом  твій  карцер  –  
Геройське  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
Своїй  ти  Ненці  вповні  не  сказав…
                                             _____        
…Та  зойк  ваш  у  тумані  не  розтанув,
Безслідно  в  Універсумі*****  не  зник  –
На  Сонці  ожили  реакції  й  вулкани
І  донесли  Ваш  відчайдушний  крик…
 
І  крик  Ваш  в  голу  пустоту  не  канув  –
Луна  пішла  по  світу  з  Ваших  слів!    
І  не  було  б  у  нас  отих  майданів,
Не  будь  таких  героїв  –  Василів!..

Які  б  Ви  нам,  живим,  дали    уроки,
Яку    оцінку  виставили  б  нам?..
Вказали  шлях  єдиний...  У  Європу!  
Хоч  плата  за  рішучість  є  війна...  

Країна  не  піде  вже  манівцями  –
З  дороги  нас  і  віри  не  звернуть,
Бо  Захід  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
Торують  Вами  вистраждану  путь.  

І  xай  куються    шпаги  і  ефеси
Для  мушкетерів  –  нових  Василів…  
З  усіх  відомих  на  землі  професій  –  
Найбільш  за  все  нам  бракне  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015
_________
*що  означає  (арб.)  –  син.
**Вода  і  камінь  точить…
***Меланхолія.
****Смерть.  Василь  Симоненко,  як  гадають,  помер  
від  хвороби  нирок  після  побиття  в  КПЗ  м.Сміла  в  1963  р.  
*****Всесвіт.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата поступления 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Наталя Данилюк

Напередодні

[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]

Так  незвично  із  вікон  біліє  припудрений  двір
І  вогнів  міріади  розтягнуті  на  кілометр…
Я  вмикаю  стару  добру  пісеньку  “Happy  New  Year”,
Дістаю  із  полички  улюблений  в’язаний  светр.

Легко  здмухую  з  іграшок  пудру,  сріблясто-крихку,  –
І  від  цього  довкола  стає  урочисто-різдвяно!..
І  димар  бородатий,  як  Ноель,  сидить  на  даху,
Смачно  пахкає  люлькою  й  дихає  смолами  пряно.

Кольорові  гірлянди  кладу  світляками  між  віт  –
Хай  собі  мерехтять  і  дарують  мозаїку  тіней.
І  рояться  думки,  як  метелики,  у  голові:
Відділяю  пусте  і  для  себе  лишаю  нетлінне.

Відділяю  зерно  від  полови,  свободу  від  пут,
Почуття  від  підступної  фальші,  прозорість  від  бруду!..
Вороги  мої  мудрі  і  друзі,  приходьте,  я  тут,
Хай  оселя  моя  переповниться  галасом  люду!

Хай  я  буду  багатою  друзями,  щастям,  теплом,
Хай  дарую  обійми  і  щедрі  слова-побажання!
Хай  Різдво  покладе  теплу  руку  мені  на  чоло
І  промовить:  “Світися  і  вір,  ця  зима  не  остання”.

І,  розплившись  в  коханих  усмі́шках,  у  сяйві  огнів,
Я  думками  полину  в  дитинства  роки  безтурботні,
І  подякую  долі  за  те,  що  судилось  мені
Доторкнутись  душею  до  Вічності…  Напередодні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015


Наталя Хаммоуда

Сьогодні рівно рік…

Сьогодні  рівно  рік,  як  ми  з  тобою  вдвох.
У  серці  дивний  щем.  Попереду  надії.
Люблю  тебе!  Люболю  і  млію  від  думок:
Чи  зберегти  любов  назавжди  я  зумію?

Ось,  зараз    увійдеш.  Цілунок.  Дотик.  Мить.
Тонутиму  в  очах  твоїх  небесно-синіх.
А  потім  буде  ніч,  яка  нас  обпалить,
І  заколише    в  снах  на  піднебесних  крилах.

Вечеря  при    свічках.  Троянди.  Ти  і  я,
Улюблений  наш  вальс.  Ось  музика  вже  лине.  
Так  до  світанку  нам,  чи  може  аж  до  дня
Не  розірвать  обійм-бо  ми  одне-єдине.

Здригнулись  при  свічках  зірниці  кришталів,
Забилось  серце  так,  що    музика    змовчала,
Бо    слів  твоїх  важких,  що  вдарили  мов  грім:
"Тебе  я  не  люблю!"-в  цей  вечір  не  чекала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632474
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


MERSEDES

Я згадую тебе…

Я  згадую  тебе  із  юності  своєї,
Тоді  був  тільки  мій,  а  я  була  твоєю.
Я  згадую  тебе  і  ті  безсонні  ночі
І  сни,що  снились  нам,  немов  були  пророчі...

Я  згадую  тебе  і  сніг,  що  сипав  з  неба,
Ти  пригортав  мене,  тулилась  я  до  тебе.
Я  згадую  тебе,  як  грів  мої  долоні,
А  серце  билось  так  і  пульсували  скроні...

Я  згадую  тебе  і  наші  заметілі,
Як  то  було  давно  та  ми  були  щасливі.
Я  згадую  тебе  і  перші  поцілунки,
Ці  зустрічі  були  неначе  подарунки...

Я  згадую  тебе  і  той  прощальний  вечір,
Як  обпекла  сльоза,  здригнули  мої  плечі.
Я  згадую  тебе,  та  все  давно  минуло...
Ти  був  в  моєму  сні...  Давно...  Давно  то  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632501
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олександр ПЕЧОРА

МИТЕЦЬ

                             
Він  був  розіп’ятий
                               всім  недругам  на  втіху.
Та  достеменно  кожен  розумів:
не  був  він  грошовитим,  ні  халіфом,
та  "замовляти  музику"  умів.

На  тлі  оркестрів  скаженіли  барди
й  котились  у  більярдну  лузу
                                                                             вниз...
А  він  возносився  
                                 над  смертними  рабами
і  вірив,  що  повернеться  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632442
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


dovgiy

ЖИТТЯ.


Колишньої  легкості  тілу  не  знати:
Все  важче  і  важче  із  ліжка  піднятись;
Все  далі  від  серця  життя  насолода
І  тіло  важке,  мов  дубова  колода;
І  втома  щодня  вже  нічим  непоборна;
І  думка  про  завтрашнє  смутна  та  чорна;
І  тільки  в  минуле  летиш  мов  на  крилах,
Бо  там  твоя  молодість  казкою  жила.
Там  безліч  надій,  як  краплин  в  океані.
 Там  вірність  і  дружба,  там  пісня  кохання,
І  стогін  лунав  там  від  щастя  та  муки;
І  ще  так  далеко  до  часу  розлуки
На  вічні  віки  з  тим,  з  ким  жив  як  з  собою:
Без  сумніву  краплі,  без  гніву  і  болю.
Дороги  там  кличуть  в  незвідані  далі.
Ми  їхали,  йшли,  над  тайгою  літали,
По  річках  пливли,  комарів  годували,
Що  важко  жилося  –  не  шкодували.
Нас  віра  вела  в  сонценосне  майбутнє,
В  наметах  брезентових  були  присутні
І  Муза  поета,  і  ліра  Орфея,
І  Ероса  дар  під  вінцем  Гіменея.
Сьогоднішні  дні  наче  буря  над  морем.
Наповнені  вихором  чорного  горя.
Бо  круки  війни  над  землею  кружляють,
Бо  страшну  поживу  щодня  вони  мають.
І  хоч  старе  серце  дощенту  недуже,
Та  доля  країни  йому  не  байдужа,
Тому  що  народ  мій,  -  Український,  рідний,
На  землях  багатих  безправний  та  бідний
Тоді  як  політики  свято  гуляють,
А  люди,  як  можуть,  то  так  виживають…
     
30.12.2015  8:00:26

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632430
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Леся Утриско

Вітання всім у Новорічну ніч.

Зітхає  сонечко,  сідає  на  поріг,
Заморене  буденними  ділами,
Всміхається  йому  прийдешній  рік,
Розбудить  зранку  щирими  словами.

Словами  радості,  достатку  і  добра,
Надії,  віри,  злагоди,  любові,
Аби  Вкраїнонька  завжди  цвіла,
Не  знала  болю,  ні  війни,  тривоги.

У  Новорічну  нічку  чарівну,
Вам  шлю  вітання  нині  щирі,  щирі,
Зустріти  ще  багато-  не  одну,
В  здоров'ї,  у  любові,  в  Божім  мирі.

Забути  всі  незлагоди  та  біль,
Розчарування,  зраду,  та  розлуку,
Хай  здійсняться  всі  задуми  та  ціль,
У  Новорічну  ніч  подаймо  руку.

Руку  добра,  любові,  розуміння,
Хай  людяність  вернеться  у  серця,
Несім  добро,  де  наші  покоління
Нас  пам'ятають,  й  Господа-  творця...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632445
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


НАДЕЖДА М.

Пахне чай лісовими квітами…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM[/youtube]

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632455
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Олександр ПЕЧОРА

ДУША ПОЕТА

Душа  поета  –  мов  сопілка  ніжна.
Вона  бринить  мінорно  і  мажорно.
Емоцій  хвилі  закипають  штормом.
Душа  –  ранима  й  безневинно  грішна.

То  –  музика  –  мотиви  сонця  й  грому  –
злітає  вільно  птахою  кохання.
Хоч  завжди  йде  на  неї  полювання,
але  вона  вертається  додому.

До  серця,  –  доки  б’ється,  не  померкне.
І  –  в  небо,  як  поезія  –  між  люди.
Поета  на  цім  світі  вже  й  не  буде,  –
як  і  душа,  поезія  безсмертна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


MERSEDES

За волю…

За  волю  билися  сини,
За  волю  й  правду  воювали.
Щоб  небуло  у  нас  війни,
Щоб  ми  ніколи  не  страждали.

За  волю  билися  сини,
За  щастя  нені-  України.
У  правду  вірили  вони,
Бо  так  навбридли  вже  руїни...

За  волю  билися  сини
Бож  Батьківщина  в  нас  єдина.
Ми  жити  хочем  без  війни,
Щоб  була  вільною  Вкраїна.

За  волю...  Легко  на  душі,
За  волю...  Бо  її  не  мали.
Тому  і  пишуться  вірші,
Щоб  поколінні  про  це  знали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632243
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


MERSEDES

Сліди кохання…

Знов  зима  за  вікном  запорошить,
Срібним  інеєм  вкриється  ліс.
Пам'ятатиму  лише  хороше...
Як  блукали  з  тобою  колись.

По  засніжених  наших  алеях,
Де  мережевом  вбралось  гілля.
Я  була  тоді  тільки  твоєю
І  щаслива  була  тоді  я.

Ти  руками  мої  брав  долоні
І  торкався  до  мого  плеча.
Пульсували  від  дотиків  скроні
І  блищала  сльоза  на  очах.

Пломеніла  червона  калина
І  лягала  багрянцем  на  сніг.
Я  кохана  була  і  єдина
Тільки  ти  почуттів  не  зберіг.

Знов  зима  за  вікном  запороше,
Сніг  закидає  наші  сліди
І  усе  що  було  в  нас  хороше
Я  незнаю  поділось  куди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632240
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Наталя Хаммоуда

О, море!

Десь  там,  де  сонце  поринає  в  морі,
Вітрил  полотна  білі  в  далині,
Співає  вітер  пісню  на  мажорі,
Дивлюся  вдаль.  І  мариться  мені:
Немов  я  чайка.  Вільна.  Я  літаю,
А  піді  мною  моря  глибина,
На  хвилях  зорі  миготінням  грають,
А  потім  тонуть  і  летять  до  дна.

Штурвал  в  руках.  І  курс  мені  на  південь,
Пливу  усім  вітрам  паперегін.
Моє  кохання  вічне,  хоч  і  пізнє,
О  море,  море!  Серця  передзвін
Хвилює  тишу.  Молотом  у  грудях,
Бринять  емоцій  струни  голосні,
Пора  прощатись.  Вже  надворі  грудень,
Зустрінемося  знову.  На  весні.

Я  упаду  в  міцні  твої  обійми,
Тобі  одному  сповідь  принесу,
Всі  таїни  мої  будуть  твоїми,
На  двох  розділим  радість,  щастя  й  сум.
Над  горизонтом  знявся  перший  промінь,
Вже  берег  видно  ген,  у  далині,
Найкращі  ноти  всіх  морських  симфоній
Даруєш  на  прощання  ти  мені.

Н.Хаммоуда.
29/12/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632238
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Микола Шевченко

Бо Вкраїни я син (пісня на слова автора Олег М. )

Слова  -  Олег  Магась
Музика,  аранжування,  запис,  виконання  _  Микола  Шевченко

БО  ВКРАЇНИ  Я  СИН….  .
   1
Перевеслом    долі
світ        перевяжу.
Дітям    при    нагоді
правду    розкажу.
Починається    життя        із    зернини,
і    з    любові    до    своєї    Батьківщини....
Приспів:
До    зірок,    до    стежок
до    далеких    вершин.
Я    до    неї    прийду  -  
бо    Вкраїни    я    син!
Припаду    я    устами
до    її    джерела,
бо    доріг    є    багато
Україна  -  одна!
   2
Ти    навчала    мудрості
мовою    казок,
щедротою  душ  твоїх
цвів    мій    колосок.
Чистотою    правди,
ніжністю    і    силою.
Бо    нарік    тебе    Всевишній  -  Україною!
Приспів:
   3
З    щедрих    нив    зростила
ти    багато    див.
Ми    -  єдина    сила!
Ми  -    народ    один!
Сини    твої    вірні
Тебе    нам  збережуть.
На  поталу  ворогам  повік  не  віддадуть!
Приспів:


28  грудня  2015р

ВСІХ  З  НАСТУПАЮЧИМ  НОВИМ  РОКОМ!!!  ЩАСТЯ,  НАТХНЕННЯ,  МИРУ,  ЗДОРОВ`Я,  
ЗЛАГОДИ!!!  ХАЙ  ЖИВЕ  УКРАЇНА!!!

посилання  на  відеослайд:

https://www.youtube.com/watch?v=2nRHhr2uk20


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632117
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Наталя Хаммоуда

Війна-прожера

ВІЙНА-ПРОЖЕРА.
Стара  сиділа  коло  сивого  вікна,
Втирала  сльози    почорнілими  руками
З-під      хустки  пасмом    вибивалась  сивина,
Вуста  молитву  шепотіли  над  свічками.

Горіло  їх  в  низенькій  хаті  цілих  сім,
І  кожна  з  них  ридала  за  своїм  героєм,
Всього  за  рік  осиротів  старої    дім,
Забрала  смерть  усю  родину  за  собою:

Трьох  поховала,  інший  без  вісти  пропав,
Невістка  з  горя  догоріла,    наче  свічка.
Війна-прожера,  ось,  хто  в  неї  всіх  забрав,
Що  кілька  днів  у  хату  йшла  погана  звістка.
 
Стара  молила  Бога,  щоб  узяв  її,
Взамін  на  сина,  чи  на  любого    онука,
Та  Бог  не  чув.  На  що  вій  їй  продовжив  дні?
Щоб  зараз  серце  розривалось  від  розпуки?

А  вчора  знову  телеграма.  Син  й  онук-
Останні  два  стебла  відламані  від  неї,
В  сухеньких  грудях  затихав  сердечний  стук,
Роздався  крик.  Здригнулись  зорі  над  землею.
                                     *                      *                      *
Понад  селом    засяяв  зонцем  новий  день,
Могили  свіжі  серед  цвинтару  чорніли.
Червоним  цвітом    розридалася  герань
На  підвіконні,  й    вісім  свічок  миготіло.
Н.Хаммоуда.
28/12/2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632032
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Шон Маклех

Дві ноти

                                   «Дві  ноти  невловимі,  і  збиточні,
                                     І  співчутливі  одночасно,  й  тим  жаскі.»
                                                                                                                   (Ів  Бонфуа)

Серед  темряви  цієї  комірчини-світу
(Хоч  неозорої,  але  таки  комірчини)
Лунають  дві  ноти  (звуки  скрипки),
Я  в  того  скрипаля  запитував,
Чому  грає  таку  сумну  мелодію,
І  чому  тільки  дві  ноти  так  довго  звучать,
Коли  рвуться  струни  –  наче  ножем  різані,
Я  того  скрипаля  просив:
Зіграй  мені  «Брудне  старе  місто»,
Або  «Моллі  Меллоун»,  або  «Росу  туману»,
Чи  хай  уже  буде  -  «П’яного  моряка»,
Я  тому  скрипалю  казав:
Ми  не  вміємо  слухати,  
Люди  поглухли,  а  ти  скрипку,
Люди  жебрають,  а  ти  про  радість,
Люди  риють  могили,  а  ти  весільної.
Та  він  чомусь  посміхався,
Нічого  мені  не  відказував,
Той  скрипаль  –  з  сумними  очима,
З  чорною  скрипкою,
У  білий  хітон  вбраний,  
З  бородою  кольору  Галактики
І  такою  ж  довгою,
І  де  там  джигу,  де  там  чардаша  -  
Тільки  дві  ноти  дарував  мені.
Чи  то  не  мені  -  Порожнечі,
Чи  то  не  Порожнечі  -  собі,
Чи  то  не  дарував,  а  просто  плакав  -  
За  нами  -  невдахами...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата поступления 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Шон Маклех

Сниво одне

                                       «А  снива  всі  мої
                                           Одне  при  однім  збилися  докупи  і  бредуть
                                           Поволеньки  колишніми  шляхами
                                           Отарою  овець  у  перший  іній.»
                                                                                                                           (Ів  Бонфуа)

Кожне  сниво  –  човен  вітрильний,
Що  пливе  у  твоє  завтра,  сопілкарю,
(Денце  прозоре,  тобі  в  душу
Зазирають  сріблясті  риби).
Пливи,  музико,  пливи…
Кожне  сниво  –  овече  віче:
Таке  волохате  й  шерстистотепле
(М’якість  вовни  –  вовнище,
Картатий  твід  –  осінь),
Кожне  сниво  –  верблюд,
Що  бреде  пустелею  моєї  душі
До  оази  якої  нема,  
До  пальми,  яку  зрубали,
До  криниці,  яку  засипали,
До  ріки,  яка  висохла,
До  намету,  який  спалили,
До  жінки,  яку  продали  в  гарем,
До  сліпої  дитини,  яка  годує  щурів.
Кожне  сниво  -  риплячі  старі  двері,
Тесані  з  лускуватого  явора,
З  одного  світиська-пекла
В  інше  –  таки  чистилище,
Таки  потойбічне  й  вагоме
(Наче  якір,  що  кидаєш
В  прозору  лагуну  ранку,
Дивишся,  як  він  чіпляється  
За  мушлі  й  пісок  спогадів  –  
Твій  човен  ,  що  пахне  смолою
І  рибою  –  таки  рибою,
Яку  тебе  вчив  ловити  
Юнак-волоцюга  
Тесля-безхатько…)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632101
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Світлана Моренець

Запізнилась Зимонька, запізнилась…


Ця  нерішучість...  смуток  ув  очах
захмарено-зажурених  –  аж  темний,
зсутулена  від  ноші  на  плечах
й  невтішний  плач...  дощами  плач  щоденний.

"Ну  де  ж  Зима?!"  –  обурені  всі  ми.
"В  погоди  геть  не  зимова́  натура!"
За-хво́-рі-ла!    Застуда  у  Зими.
Погляньте,  нежить  і  температура
занадто  вже  висока  –  просто  жар!
Вся  посіріла,  у  легеньких  шатах...
так  втупилася  в  зірку  із  Стожар,
що  спішно  стала  вже  Весна  на  чатах.

Зимі  ж  пригадується,  наче  в  сні,
та  казка,  як  колись  її  стрічали  –  
Михайло*  віз  на  білому  коні,
а  люди,  мов  царицю,  віншували...

Давайте  й  нині  Зимоньку  гукнем,
(бо  надто  ця  хвороба  докучає!),
ще  й  "Зимонько-снігуронько"  утнем,
припросимо  до  трав'яного  чаю,
одягнемось  в  найкраще  із  обнов  –
прийде  ж  бо  в  гості  білосніжна  врода!  –
розкажемо  їй  про  свою  любов,
як  зачекались  дітки  і  природа...

Почувши,  що  вона  жадана  тут,
полегшено  зітхне  Зима  снігами...
І  полетить,  мов  янголятка,  пух,
укривши  сплячу  землю  килимами...

*  Існувала  народна  прикмета,  
що  зима  приходить  після  21  листопада,
(свято  Архістратига  Михаїла).

28.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632048
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Дід Миколай

Україні

Захисти  свою  честь  Батьківщино,                                                        
Підійми  своїх  мужніх  синів.
Обєднай  у  кулак  їх  єдино…
Відроди  рідна  праведний  гнів.

Підійми  честь  і  славу  з  глибини,
Повитягуй  за  пархи  катів.    
Щоб  не  впали  дітки  на  коліна…
Щоб  не  стали  у  них  за  рабів.

Скільки  можна  гидоту  терпіти,
Цих  бездушних  і    жирних  котів.
Пора  юдам  у  пеклі    горіти…
Об’єднаймось  з  обох  берегів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


MERSEDES

На землю ступить Новий рік…

На  землю  ступить  Новий  рік,
Старий  піде  відпочивати.
Чи  буде  він,  як  і  торік,
Війною  з  нами  воювати...

Чи  верне  мир  нам  і  добро
І  чи  синів  верне  до  хати.
Чи  знову  переб'є  крило
Й  народ  наш  буде  бідувати...

Я  загадаю  в  рік  Новий,
Здоров'я  й  миру  Україні.
Щоб  не  точився  страшний  бій
І  щоб  завжди  були  ми  вільні.

Хай  буде  в  єдності  народ
І  дружба  хай  міцною  буде.
І  новорічний  хоровод,
Луною  хай  летить  повсюди

Хай  щастя  прийде  в  кожен  дім
Різдво  нехай  зайде  до  хати.
Щоб  було  весело  усім,
Щоб  дружньо  всім  колядувати.

У  небі  зірка  спалахне
І  сповістить,  що  Син  родився.
У  серце  радість  принесе,
Щоб  кожен  цим  насолодився...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632002
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Валентина Малая

Сніжинка впала на долоню…

Сніжинка  впала  на  долоню,
Така  красива,чарівна́...
А  біля  мене-  моя  доня,
Моя  красу́нечка  славна́!

І  внуця  Єва  ра́да  снігу!
Радіє,бігає,пищить!
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!
Лапатий  сніг  летить,летить!!

-Хто  ж  виріза́  оті  сніжинки,
Такі  красиві,чарівні???
Це  мов  малесенькі  іскринки
Ачи  зоринки  мандрівні...

А  потім  їх  збирає  в  ку́пу
І  з  неба  сипле  прям  на  нас!!
Неначе  через  сито  кру́пу...
-Дивись,вони  танцюють  вальс...

Дитя  маленьке  раде  снігу!!
Сміється,бігає,пищить!!
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!
Лапатий  сніг  летить,летить!!

27.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631695
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Леся Утриско

Святвечір.

Кутя  в  макітрі,  у  смаку  медовім,
Танцює  макогін  поміж  зернят,
Горішки  смаком  пахнуть  мигдальовим,
Пахуча  слива  в  блиску  оченят.
Пиріг-  господар  з  гречкою  побрався,
В  животик  вушка  вмощують  гриби,
Кипить  на  кухні  Святвечері  юшка,
Рум'яняться  смачненькі  пампушки.
Прибрався  стіл  вже  оберемком  сіна,
Часник  кладе  господар  на  кути
Аби  в  добрі  жила  уся  родина,
Охороняє  всіх  від  зла,  та  від  біди.
І  лине  коляда  немов  молитва,
Дитятко  Боже  славлять  всі  пісні,
Добром  та  миром  щоб  душа  проникла
Дорогу  стелять  в  небі  звіздарі.
Вистелюють  Рожденному  на  сіні,
Несуть  поклін  й  дарунки  пастушки,
Де  три  царі  вернуться  до  яскині
Щоб  дарувати  ладан  та  свічки.
Несімо  й  ми  у  молитвах  офіру,
Співаймо  щиро  славні  колядки,
Щоб  не  згубити  ту  святую  віру,
Славімо  Господа  від  нині  й  на  віки...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631676
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Макієвська

Зимове весілля…Привітання

Зимо,  зимонько,  зима,  забарилася  десь  ти  чудна,
З  Морозенком  закрутила  мабуть  любовний  роман,
Забула  про  все  на  світі,  про  людей,  їх  дітей...глуха
До  їх  волання...Тільки  дощ  сіє  й  блукає  туман...

Зимо,  зимонько,  зима,  Королева    весела  й  сумна,
Де  ж  твій  жених    Морозенко    козак-отаман  крутий
І  де  ж  ти?  Чи  ще  не  спили  кохання  до  дна  і  сповна?
Ми  ждемо    весілля  тут,  на  землі  й  вам  пора  прийти!

Щоб  закрутила  хурделиця  і    заметіль  завила
Й  Морозенко,    мов  булавою,  морозом  ударив,
А  наречена  Зима  снігом  до  пупа  натрустила,  
Поля  білим  пухом  вкрила...А  козак  як  ушкварив...

По  рікам,  по  озерам...  Щоб  малеча  весела  була,
Гралася  в  сніжки,  каталася  на  санках,  ковзанах,  
Сміялася  так,  що  наче  у  нас  і  не  йде  вже  війна...
З  Нового  року  в  нас  мир    би  настав  і  зник  в  очах  страх!

Я  дуже  всім  цього  бажаю!  Щастя,  радості,  тепла,
Затишку  в  родині,  зимово-сніжного  весілля...
Злету  поетичного  пера  з  Пегасового  крила,
Гарних  новорічних  свят!  Нехай    любов  нас  окриля!
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631661
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


НАДЕЖДА М.

Ти відчуєш душі польоти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
За  твором  Олекси  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747

------------------------------------

Відійдуть  усі  болі  й  гіркоти,
І  зупиниться  часу  плин.
Ти  відчуєш  душі  польоти,
Як  досягнеш  любові  вершин.

Як    відкинеш  вагання,  що  мучать
(Нащо  думки  тобі  гіркі?)
Ти  пізнаєш:  тобі  лише  личать
Лиш  глибинні  думки,  ніж  мілкі.

І  тоді  чорно-  білі  будні
Переллються  у  дні  такі,
Що  ти  станеш  щасливим  сьогодні.
Усі  задуми  будуть  легкі.

Не  захочеш  життя  вже  другого,
Ти  відчуєш,  що  значить  цей  рай.
Та  не  буде  це  все  випадково:
Давши  слово,  його  пам"ятай.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631839
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Наталя Хаммоуда

Особенности арабской любви.

Основано  на  реальних  подіях,  дякую,  що  не  моїх)))

Араба  я  по  “скайпу”  полюбила,
Он  был  так  элегантен  и  красив,
От  слов  его  я  обо  всём  забыла.
Ах,  что  он  только  мне  не  говорил.

Он  ровно  в  восемь  назначал  свиданья,
Он  ждал  меня  при  галстуке  в  очках,
И  до  утра  лились  его  признанья,
И  только  “НОВВY”*  было  на  устах.

Он  возводил  меня  на  пьедесталы,
Красавицей,  Эмирой*  называл,
Я  в  комплиментах  этих  утопала,
А  он  к  нему  приехать  приглашал.

Он  замуж  звал,  и  с  матерью  знакомил,
Хором  своих  мне  фото  высылал.
А  где  то  через  месяц  в  электронку,
Мне  адрес  свой    тунисский  написал.

Сказал,  что  будет  ждать  меня  он  вечно,
Что  только  я  одна  ему  нужна,
Ну  ,  нервы  то  мои  не  бесконечны,
Поездка  мне  в  Тунис  предрешена!

Меня  радушно    всей    семьёй  встречали,
Был  и  жених,  и  свёкор,  и  свекровь,
“Наташа”на  табличке  написали,
А  главное-что  никаких  цветов.

В  такси  мужчины  первыми  залезли,
Внимания  не  обратив  на  дам,
Меня  сажали  на  переднем  месте,
А  на  коленки  дали  чемодан.

До  дома  мы  недолго  добирались,
Я  думала  с  дороги  отдохну,
А  там  меня  сюрпризы    поджидали,
Уж  точно  до  утра  я  не  усну.

Соседи,  дядьки,  тётки,  деды,  бабы,
Целуют,  обнимают  все  меня,
Ох  уж,  любвеобильные  арабы,
Не  быть  мне  без  внимания  ни  дня.

И  ночью  отдохнуть  не  получилось,
Ни  с  суженым    моим  поговорить,
Чтоб    “ничего  такого”  не  случилось,
Свекровь  осталась  нашу  часть  хранить.

Позавтракав,  я  думала,  ну  точно,
Теперь  уже  поговорим  о  нас,
Но  милый  убежал  в  "кафешку"  срочно
В  носках  и  пляжных  сланцах  “ABIBAS”.

До  вечера  его  не  наблюдала,
Смотрела  дом,    готовила  еду,
Хотела  удивить  их  всем,  что  знала,
Гадала:подойду?  Не  подойду?

На  ужин  всё  семейство  было  в  сборе,
Мужчины  вместе,    женщины-где  кто.
А  мне  остались  лишь  посуды  горы.
“Спасибо”  не  сказал  из  них  никто.

Отрыжка-  кто  погромче.    Чай,  арахис,
Ах  как  приятно  в  обществе  таком.
Кальян  курили,  громко  возмущались,
Казалось,  что  попала  я  в  дурдом.

Любимый  предложил  прогулку  к  морю,
А  я  хотела  город  посмотреть,
Но  он  сказал:  ”Зачем  нам  этот  город?
Тут  галереи  и  музея  нет,

Что  шаг  –то  деньги,а  зачем  их  тратить?
Их  можно  в  дело  выгодно  вложить,
Купить  осла,  машину  или  трактор,
Ведь  это  может  прибыль  приносить.”

Хотела  я  коробку  шоколада
Купить  и  принести  его  родне,
Но  он  сказал:”  их  баловать  не  надо”.
Он  семечек  купил  себе  и  мне.

Сказал,  что  я  должна  быть  экономной,
Если  хочу  свекрови  угодить,
Должна  в  одежде  и  еде  быть  скромной,
по  пустякам  деньгами  не  сорить.

Так  пролетела  длинная  неделя,
Я  всё  сидела  дома  у  окна,
Или  на  кухне  я  посуду  мыла,
Еду  варила  тоже  я  одна.

Я  не  гуляла  городом  ни  разу,
Не  видела  Турцентров  и  Медин,
 Я  на  арабском  слушала  рассказы-  
Как  сильно  повезло  и  мне  и  им:

О  том,  какую  свадьбу  нам  сыграют,
О  том,  как  будем  счастливо  мы  жить,
О  том,  что  надо  к  годовщине  свадьбы
Наследника  любимому  родить.

От  планов  этих  в  голове  шумело,
Вся  жизнь  была  расписана    по  дням,
Я  даже  слова  вставить  не  сумела,
Семейство  все  решило  за  меня.

Дней  через  десять  с  ними  я  прощалась,
Вернуться  обещала  я  с  семьёй.
На  Родину  к  себе  я  возвращалась,
“С  эмоциями  полною  душой”.

Потом  в  дороге  вспоминала  долго,
Как  вымотала  нервы  мне  родня,
Нет,  нет,  не  надо  счастья  мне  такого,
Вы  больше  не  увидите  меня.

Не  буду  больше  в  мире  интернета  ,
Искать  я  счастья  и  пытать  судьбу.
А  если  есть  мой  ПРЫНЦ  на  свете  где-то-
В  реальном  мире  я  его  найду.


Hobby*-  с  арабского  –  любовь.
Эмира*-  с  арабского-царица

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631643
дата поступления 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015


Наталя Хаммоуда

ЩО Ж ТИ, ОСЕНЕ…

Що  ж  ти,  Осене?    Довго  у  нас  ти  засиділась,  госте!
Вже  б  і  честь  пора  знати.  Вже  січень  ступа  на  поріг.
Розумію:  вподобане    місце  лишати  не  просто,
Але  де  ж  таке  видно,  щоб  сніжним  не  був  Новий  рік?

Вибач,  Осене?    Ні!    Я  тебе  проганяти  не  хочу,
Я  і  справді  зраділа,  коли  ти    у  сад  мій  прийшла:
Так  осипала  барвами  й  золотом-сліпнули    очі,
Мов  чаклунка,  що  створює  казку  під  помах    крила.

Чуєш,  Осене,  не  ображайся.  Пора  й  зрозуміти,
Скоро  грудень  скінчиться,  а  ще  й  не    господарював,
Всюди  трави  зелені,      галявини  вкрилися  вкітом,                                                                                
Снігу    впасти  б,  а  тут...  Хоч  з  косою  берися    до  трав.

Люба  Осене,    глянь,  ось  Зима  вже  стоїть  біля  брами
Впусти  гостю    в  господу-вона  ж  тобі  старша  сестра.
Щоб  тріскучі    морози    зціпили  льоди  над  ставами,
Щоб  з  гори  на  санчатах,  із  криками  щастя:  Ура-а-а-а!

Мила  Осене,    майже  за  рік  ми  зустрінемось  знову,
Він  швиденько  збіжить,  знову  золотом  блисне  усе.
Зимо,  снігу  трясни.  Рік  Новий  ув  одежі  святковій
Не  санчатами,  возом,  нам  свої  подарунки  везе.
Н.Хаммоуда
27/12/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631723
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


НАДЕЖДА М.

Повільно вечір тулиться до хати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m00NygAufo
[/youtube]
Повільно  вечір  тулиться  до  хати,
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Я  намагаюся    думки  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти:
Все  норовлять  покинути  мене.
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе.
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  думки,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні...
Я  вдячна  все  ж  моїм  мандрівникам.

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631714
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


MERSEDES

Між Галактик і сотню світів…

Знову  листя  упало  до  ніг
Прохолодно  на  вулиці  стало.
Осінь  стелить  своє  покривало,
Чути  в  парку  ще  радісний  сміх.

Погляд  ніжних  очей  що  зберіг
Я  ніколи  повір  не  забуду.
Він  завжди  супроводжувать  буде,
Між  Галактик  і  сотню  світів.

У  мережанім  сяйві  зірок,
Що  так  ніжно  моргають  із  неба.
Зазираючи  в  очі  до  тебе
Долі  роблять  усміхнений  крок...

Я  гарячі  долоні  твої
Цілуватиму  з  ранку  до  ночі.
Бережуть  нехай  сни  нас  пророчі,
Посилаючи  мир  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631383
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Галина_Литовченко

ПРО ДІВЧИНКУ, ЯКІЙ ПОНАД УСЕ ХОТІЛОСЯ СТАТИ ДОРОСЛОЮ

                       Даринка  давно  почала  вважати  себе  дорослою.  Зростом    маму  майже  наздогнала  і  грудочки  під  блузкою  уже  помітно  випинаються  невеличкими  горбиками.  А  це  –  чи  не  головна  ознака  того,  що  вона  вже  не  дитина?  І  одягатися  в  пишні  сукенки,  які  зазвичай  матері  купляють  або  шиють  дівчаткам-підліткам,  не  хотілося,  бо  дуже  кортіло  –  у  вузенькі,  щоб  були  по  фігурі.  А  фігура  в  неї  теж  вимальовувалася  непоганою,  вже  було  на  що  звернути  увагу.  От  лише  заплетені  коси  знедавна    почали  дратувати,  бо  у  мріях  бачила  себе  з  коротенькою  зачіскою,  такою,  які  носять  дівчата  у  містах.    З  її  густого  волосся  можна  будь-яку  стрижку  зробити.  Та  мама  ні  в  яку!  Доньчині  коси  –  це  її  гордість.  І  слухати  не  хоче  про  те,  щоб  обрізати.  Даринка  –  в  розпачі!  Як  не  умовляла,  як  не  просила  маму:  ні  –  і  крапка!  У  старшої  сестри  теж  –  коси,  але  вона  й  не  думає  про  те,  щоб  підстригтися  –    сама  відстає  від  моди  та  ще  й  Даринчині  наміри  гальмує.  Дівчинка,  як  тільки    не  підбивала  її  на  авантюру,  підсовуючи  ножиці.  Ну,  посвариться  мама  день-два,  та  й  заспокоїться.  Пошила  ж  їй,  Даринці  омріяну  вузеньку  спідничку  із  цупкого  рожевого  попліну,  проявила  ж  жіночу  солідарність?
               Після  категоричної  відмови  сестри  відрізати  їй  коси,  дівчинка  почала  шукати  вихід  з  прикрого  становища.  Вирішила  домовитися  з  двоюрідним  братом  Сергієм.  Йому  за  це  не  влетить  ні  від  кого,  це  вже  точно.  Улучила  момент,  коли  мами  та  сестри  Люби  не  було  дома,  протягнула  брату  ножиці  і  наказала:
                 -  Ріж!  
                 Приклала  палець,  зробивши  таким  чином  мітку  на  бажаній  довжині;  ще  мить  –  і  одна  коса  в’яло  повисла  на  долоні  Сергія.  Куций  товстенький  хвостик,  що  залишився  від  неї,  отримав  свободу  від  цупкого  вузла  стрічки,  розплівся  і  зиґзаґом  ліг  на  плече.  Не  зовсім,  правда,  ліг,  а  лише  кількома  пасмами,  інші  навпаки  підстрибнули  занадто  коротко.  Даринка  побачила  у  дзеркалі,  що  за  халепа  вийшла  з  її  волоссям,  і  злякалася  не  на  жарт.  Як  це  вона  не  здогадалася,  що  потрібно  б  було  порозплітати  коси  перед  тим,  як  різати!  Певно  квапилася,  щоб  ніхто  не  завадив  її  намірові.  А  може  вирішила,  що  так  рівніше  вийде.  Претензій  до  Сергія  не  мала,  бо  сама  ж  давала  йому  вказівки.  Але  й    довіряти  братові    другу  косу  вже  боялася,  хоча  Сергій  був  готовим  продовжити  екзекуцію.
                     Мама  була  шокована  непокорою  дочки.  До  плачу,  щоправда,  не  дійшло,  але  очі  сльозами  налилися.  Сестра  обізвала  Даринку  дурною  і  відвернулась  від  неї.  Рятувати  ситуацію  обидві  відмовилися.
                     -  Сама  почала,  сама  і  закінчуй!
                     Дівчинка  з  мольбою  перевела  погляд  на  Сергія.  Той  все  зрозумів.  Повернувся  і  пішов  з  ножицями  на  причілок.  Даринка  попленталась  слідом  за  ним.  Свідки  їм  ні  до  чого.  Повернулася  із-за  хати  вже  й  без  другої  коси.  Пишне  коротке  волосся  стирчало  на  всі  боки.
                     -  Ой,  яка  гарнюня!  Чіпка  та  й  годі!  –  познущалася  Люба.
                     Перед  очима  у  Даринки  повстав  відомий  літературний  герой  з  підстриженим  «під  горщок»  волоссям.  Образившись  на  сестру    за  «Чіпку»,  Даринка  розплакалася.  Нерви  в  неї  теж  були  на  взводі.  Сергій  поклав  дві  заплетені  косички  з  яскравими  бантами  на  підвіконня  та  й  пішов  з  подвір’я  подалі  від  гріха.
                     Мама  мовчки  взяла  дочку  за  руку  і  повела  в  будинок  побуту  до  перукаря.
                     Даринка  лишилася  задоволеною,  не  зважаючи  на  те,  що  і  мама,  і  сестра  з  нею  ще  довго  не  розмовляли.  Взагалі  вона  була  слухняною  дитиною,  а  тут,  певно,  підлітковий  вік  зіграв  неабияку  роль.  От  забажалося  їй  модну  зачіску  мати  –  і  хоч  ти  помри…  З  часом  прикрий  інцидент  забувся  і  життя  потекло  так,  як  текло  і  до  цього.  Проте  Даринці  з  того  часу  своє  відображення  в  дзеркалі  подобалося  більше.
                         Того  ж  літа  в  родині  намічалася  толока.  Запланували  прибудувати  ще  одне  приміщення  в  хліві,  бо  батьки  вирішили    придбати  теличку.  (На  цьому  місці  автор  відійде  на  якийсь  час  у  бік,  щоб  змалювати  для  тих,  кого  в  той  рік  ще  не  було  на  світі,  що  таке  толока.  Бо  ті,  кому  випало  ще  й  щастя  досягти  тоді  хоча  б  п’яти  рочків,  запам’ятали  те  дійство  на  все  життя…

                                                                                             *  *  *
                     Сьогодні  толоками  називають  будь  який  колективний  труд,  що  стосується  благоустрою.    А  на  той  час  поняття  толоки  було  визначене  чітко.  Інші  зібрання  називалися  суботниками.  Толока  ж  –  це  будівництво  хати,  чи  іншого  приватного  приміщення  всією  громадою.  Це  було  свято!  Готувалися  до  нього  заздалегідь.  
                     За  рік  до  того  свята  після  жнив  у  подвір’я  завозили  солому,  яка  зимувала  під  накинутою  рядюгою  з  прив’язаними  до  неї  цеглинами.  Напередодні  толоки  у  двір  із  самоскида  викидали    купи  червоної  глини.  (В  нашому  краї  її  більш,  ніж  потрібно.  Можливо  і  назву  село  від  неї  успадкувало:  Руде).  Лопатами  розкидали  глину  товстим  шаром,  додавши  зверху  ще  й  трохи  піску.  Підводою  підтягували  до  двору  велику  бочку  води  з  широким  отвором  для  зливання,  заткнутим  товстим  дерев’яним  кілком.  Потім  кликали  якогось  дядька,  щоб  прийшов  зі  своєю  конячкою  робити  заміс.  Глину  поливали  водою  з  бочки,  а  «водій  кобили»  починав  верхи  гарцювати  на  глиняному  п’ятачку  посеред  подвір’я.  Зазвичай  це  робили  або  з  вечора,  або  вдосвіта,  щоб  глина  увібрала  гарно  воду.  Потім,  якщо  було  потрібно,    ще  потроху  підливали.  Бувало  заміс  готувався  невеличким,  то  тоді  обходилися  й  без  коня.  Жінки,  тримаючи  в  руках  подоли  спідниць  або,  підібгавши  їх  вище  колін  під  резинки  своїх  панталонів,  місили  ногами,  вимазуючись  рідкою  глиняною  сумішшю.
                   Населення  про  всі  новини  та  події  на  селі  було  обізнане,  то  й  кликати  нікого  не  доводилося.  Одні  чекали  толоки,  бо  відчували  за  собою  обов’язок  відробити  за  колишню  свою,  а  сусіди  з  охотою  допомагали  вже  по-домашньому  і  заходили  у  двір  останніми.  Жінки  стелили  під  коліна  мішки  та  старі  ряднини  і  всідалися  навкруг  замісу.  За  їх  спинами  виростали  купи  соломи  і  толока  брала  старт.
                     Молодиці  з  глини  та  соломи  ліпили  вальки,  складаючи  їх  поруч  з  собою,  а  чоловіки  підбирали  їх  на  носилки  і  відносили  до  підмурка,  де  інші  викладали  стіни.  Час  від  часу  хтось  з  жінок  кидався  у  слід  чоловікам  глиною,  що  підіймало  настрій  усьому  гурту.  Діти  теж  не  стояли  осторонь  –  підносили  молодицям  оберемки  соломи  та  були  у  них  на  побігеньках.  
                     Оце,  шановний  читачу,    –    справжня,  класична  толока!  Стіни  виростали  на  очах,  за  літо  вони  гарно  висихали  і  процес  будівництва  переходив  у  наступну  стадію.  Так  розросталися  у  нас  на  Київщині  села.  Коли  люди  ставали  заможнішими,  то  глиняні  стіни  обкладалися  цеглою.

                                                                                                     *  *  *
                     Напередодні  толоки,  тато  доручив  нам  з  сестрою  попередити  дядька  Герасима,  щоб  він  прийшов  зі  своєю  конячкою  робити  заміс.  Жив  чоловік  на  іншому  кінці  села,  то  ж  ми  з  сестрою  вирішили  їхати  до  нього  на  велосипеді.  Люба  одяглася  в  синє  спортивне  трико,  бо  сідала  на  педалі,  а  я  наділа  свою  рожеву  вузеньку  спідничку  і  вмостилася  позаду  сестри  на  багажник,  звісивши  ноги    на  один  бік…
                     …Ой-ой!!!  Ха-ха-ха!!!  Проговорилася!  Їй-бо  ненароком!  Після  описання  підготовки  до  нашої  толоки  вже  й  забула,  що  завела  в  оману  читача,  назвавшись  Даринкою!  Оце  ще  в  одну  халепу  вскочила!  Та  виправляти  написане  вже  не  буду  –  хай  залишається  все,  як  є…
                     Село  наше  розташоване  на  горбистій  місцевості  в  Пороссі.  Вулиця  Безодня  закінчується  на  чималому  горбі,  що  спускається  до  греблі  над  ставком.  З  одного  боку  над  дорогою  височіє  глиняна  стіна,  а  з  іншого  –  починається  глибоке  провалля.  Велосипед  підозріло  стрімко  набирав  з  гори  швидкість,    а  я,  підстрибуючи  на  незручному  металевому  багажнику,  від  досади  гукала  сестрі:
                     -  Та  натисни  ж  ти  на  гальма!  Куди  летиш?
                     -  Гальма  відмовили,  –  спокійно  відповіла  на  те  Любка.
                     Це  вже  пахло  аварією…  Калічитися  відразу  обом  не  хотілося,  треба  було  комусь  дістатися  дядька  Герасима.  Я  вирішила  стрибати.  Але  робити  це  посеред  горба  боялася,  щоб  не  упасти  в  провалля.  Вирішила  стрибнути  вже  майже  внизу,  коли  дорога  буде  повертати  на  місток  на  греблі.  Так  і  зробила.
                       Бігла  за  інерцією  далі  вперед  від  горба  до  чужих  городів,  що  спускалися  до  ставка  картопляними  рядами.  Швидкість  наростала,  ширина  кроків  збільшувалася.  Перше,  що  спало  на  думку:  «А  як  це  я  у  своїй  вузькій  спідниці  роблю  ногами  такі  широкі  помахи?»  Зачепившись  за  огудиння  на  городі,    з  розгону  упала  в  суху  пухкеньку  пилюку  у  міжрядді,  здійнявши  над  собою  чорну  хмару.  Руки  і  коліна  подряпалися  картоплинням  і  нестерпно  пекли.  Із  зусиллям  підвелася  з  землі.  Гепнулася  гарно…  Геть  уся  покрилися  пилом,  спідниця  розпанахалась  спереду  аж  до  поясу.  Люба  на  велосипеді  замаячила  вже  на  іншому  березі  ставка.  Вона  навіть  не  зупинилася,  їй  вдалося  втримати  кермо  на  нерівній  дорозі  і  швидкість  поступово  згасла.
                 Стежкою  в  городі  я  спустилася  до  ставка,  щоб  відмити  від  пилу  руки  й  ноги.  Витріпала  блузку  і  те  що  залишилося  від  спідниці,  перекрутила  її  так,  щоб  прикрити  збоку  рукою  розтин  і  взяла  курс  назад  додому.  Мала  намір  звернути  в  городи,  поки  ще  ніхто  не  побачив  мене  в  такому  вигляді,  але,  як  на  зло,  з  крайньої  хати  вийшла  тітка  Юхима  і  здивовано  витріщила  на  мене  очі.  Я  швиденько  привіталася  з  нею  і  шугонула  в  кущі,  щоб  навпрошки  дістатися  своєї  садиби.  Тітка    чомусь  не  відповіла  на  моє  вітання  і  залишилася  стояти  посеред  двору.
                   Спідниця  ремонтові  не  підлягала,  бо  розірвалася  не  по  шву,  а  на  рівному  полотнищі.  Мені  було  її  дуже  жалко.  Кинула  у  вузол  з  пранням  блузку  і  ненароком  глянула  в  люстро…  У  чорного,  мов  у  негра  відображення,  блищали  лише  очі  та  зуби  у  безглуздій  посмішці.    Це  було  відповіддю  на  дивну  реакцію  тітки  Юхими.  Руки  та  ноги  відмила  у  ставку,  а  що  обличчя  та  волосся  теж  може  бути  таким,  як  і  інші  ділянки  тіла  не  здогадалася.  Не  зважаючи  на  те  що  віддзеркалення  мало  дорослу  зачіску,  виглядало  воно  сміхотливим  худеньким  підлітком…
                   Наступного  дня  вдосвіта  почалася  толока.  Щоправда  хазяйнувати  почали  всього  кілька  чоловіків,  готуючи  солому,  дерев’яні  носилки  та    козли.  Але  вся  родина  була  на  ногах.  Мамі  та    старшій  сестрі  належало  готувати  обід  на  великий  гурт  людей,  а  я  допомагала    перетирати  чарки  з  тарілками.
                 Коли  всі  зібралися  і  почали  ліпити  вальки,  якась  тітонька  посунулася,  даючи  мені  місце:
                 -  Сідай  поруч  зі  мною,  та  теж  вчися  ліпити.  Вже  велика  дівчинка…  Тільки  багато  глини  не  набирай,  роби  невеличкі  вальочки,  щоб  не  важко  було  кидати  на  сторону.
                 Робота  мені  сподобалася.  Руки  відчували  приємне  тепло  глини.  Іноді  доводилося  їх  мити  у  відрі,  що  стояло  між  мною  та  тітонькою,  бо  глина  швидко  висихала  на  руках  і  стягувала  шкіру.  Серед  дорослих  я  вже  не  почувалася  замурзаним  підлітком,  якого  мимохіть  угледіла  в  дзеркалі  напередодні.
                 Незабаром  мама  пошила  мені  нову  вузеньку  спідничку,  а  в  кінці  серпня  перед  школою  купила  ще  й  гарні  туфлі  на  невеличких  підборах.  Як  для  дорослої.
25.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631342
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


НАДЕЖДА М.

Мовчання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось  сказав,  що  мовчання  -  золото.
Жодне  слово  не  скаже  так...
Та  чомусь  без  слів  дуже  холодно.
Як  прожити  без  слова?  Як?

Та  боюсь  чомусь  слова  гіркОго,
Що  цвіте  на  вустах  полином.
Так  хотілось  би  слова  такого,
Щоб  сп"яніти,  неначе  вином.

Як  люблю  я  з  тобою  мріяти,
І  дивитись  на  сонця  схід.
І  думки  про  мовчання  розвіяти...
Просто  вірити,  вірити  слід.

Коли  сонце  затьмарять  хмари,
І  посипе  колючий  сніг,  
Я  відчую  очей  твоїх  чари,
І  розтане  у  серці  лід.

Та  мовчання  буває  зрадою.
Що  із  того,  що  серце  болить?
Скористається  легкою  спробою:
Хворе  серце  сильніш  роз"ятрить.

Та  відкинем  думки  про  невірність,
Ніжні  струни  хай  грають  в  душі.  
І  відчуєм  мовчання  чарівність,
Що  не  зникне    у  злій  метушні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Галина_Литовченко

ЗИМА – НЕ ЗИМА

Вже  хочеться  снігу,  а  снігу  нема.
А  поратись  має  в  цю  пору  зима.

Хтось,  певне,  в  дорозі  її  перейняв
чи  трапилася  на  шляху  западня.

Шугнула  нещасна  у  прірву  на  дно  –  
ото  ж  і  не  видно…  Отож  і  воно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631130
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Дід Миколай

А гай не витримав удар

В  долині  гай  засумував,
Осінню  втратив  позолоту.
Листочки  вітер  позривав  
Наситившись    достоту.

Нашкодив  й  далі  полетів
На  крилах  знай  собі  літає.
Немає  в  нього  почуттів
В  гордині  не  шукає.

А  гай…не  витримав  удар,
Мовчить  в  долині,  помирає.
Здійняв  гілки  свої  до  хмар,
А  мо’  …  відпочиває?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630600
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


MERSEDES

Кольори кохання…

А  зорі  знов  чомусь  сумні,
У  темнім  небі  сяють  блиском.
І  місяць  грає  на  струні,
Розсипалось  роси  намисто.

Підхопить  тихий  вітерець,
Ранкову,  ніжну  прохолоду.
Заквітчений  впаде  вінець,
Легеньким  дотиком  на  воду.

Торкнеться  хвиля  берегів,
У  романтичному  зітханні.
І  сотні,  тисяч  кольорів,
Знов  відображаться  в  коханні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630605
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Дід Миколай

Доця народилась

Бог  підкинув  вам  достатку,
народилось    янголятко.
В    колисанці    Бог  гойдає
хай  красуня  вам  зростає.
Зичим  щастя  їй  від  долі,
дай  їй  всього  і  доволі.
І  батьки  і  дідусі
щоб  пишалися  усі.
Хай  зросте  вона  красою,
й  буде  завше  молодою.
Ген  дібровами  серпанок
Запалив  вже  їй  світанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630367
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


dovgiy

Коли зацокотять лелеки.

КОЛИ  ЗАЦОКОТЯТЬ  ЛЕЛЕКИ.

Коли  зацокотять  лелеки,
Хмеліючи  від  почуття,
Стрічай  мене  з  доріг  далеких
Коли  повернусь  до  життя.

Стрічай,  коли  відступить    холод,
Коли  в  березах  заструмить
Цілющий,  життєдайний  солод,
Брунькам  даючи  нову  мить.

Стрічай  мене,  як  зустрічають
Нових  надій  летючий  клин
Вони  розгонять  дим  відчаю
Дадуть  для  крил  новий  розгін.

І  ти  злетиш  зі  мною  в  небо
Де  сяють  зорі  почуття
Стрічай!  Я  повернусь  до  тебе
Як  повертаються  в  життя.

20.12.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630306
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015


Микола Серпень

Вишиванка

Цілий  вечір  і,  часто,  до  самого  ранку
Під  стареньким  коптявим  іще  каганцем
По  хатах  розквітали  колись  вишиванки,
Як  майбутньої    долі  щасливе  лице!
Піднімає  життя  щораз  вище  нам  планку,
І,  коли  вже  приходить  час  іспит  тримать,
Придає  нам  наснаги  нова  вишиванка,
В  ній  готові  на  все  часу  відповідь  дать!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Думи  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  натхненно  все  своє    життя,  
Свій  натільний  хрест  несли  до  Бога!

А  коли  вже  на  нас  поповзли  чужі  танки,
Та  загарбник  рішив  наші  землі  забрать,
Самі  кращі  із  нас  одягли  вишиванки,
І  пішли  Батьківщину  свою  захищать!
Ще  прийдуть  в  Україну  щасливі  світанки,
Небувало  розквітне  майстерність  митців,
І  одінемось  всі  ми  тоді    в  вишиванки,
А  в  найкращі  одінем  за  волю  борців!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Болі  на  нім  вишиті  й  тривоги,
З  ним  нам  легше  все  своє  життя,  
Свій  нелегкий  хрест  нести  до  Бога!

Вишиванка  нам  душі  теплом  зігріває,
Та  наснаги  на  кручах  життя  надає!
Вишиванка  -  то  знак  працьовитого  краю,
Що  віками  мережить  тут    щастя  своє!
Хай  над  світом  щаслива  вже  доля  злітає,
Скільки  можна  усім  натикатись  на  зло?
Вишиванок  для  всіх  Україна  надбає,
Щоб    планету  чарівне  шиття  вберегло!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Долі  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  і  далі  в  широчінь    життя  
Понесемо  свій  ми  хрест  до  Бога!

20.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630257
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Леся Утриско

Лляне стареньке полотно.

І  кожен  раз,  як  бачу  вишиванку,
Оте  лляне  стареньке  полотно,
На  нім  стежина,  що  лягла  в  світанку,
І  руки  мамині,  що  виткали  рядно.

У  візерунки  зодягали  долю-
Лляний  рушник,  неначе  оберіг
Сьогодні  розгортали  руки  кволі,
Роки  життя  стелили  на  поріг.

Оте  життя-  матусине  і  моє,
Як  одне  ціле,  наче  маків  цвіт,
Лиш  спогад  у  кольорах  багряніє,
Прожита  відстань  наших,мамо,  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630210
дата поступления 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Леся Утриско

Володар дитячих снів. До дня Святого Миколая.

На  білих  санях  з  гір  незрячих,
В  упряжці  білих  скакунів,
Зійшов  володар  снів  дитячих,
Дзвіночків,  співом  задзвенів.

Несе  любов  у  кожну  хату,
Людського,  пригорщу  тепла,
Надію  шле  усім  крилату,
Аби  Вкраїнонька  жила.

Дитятко  сонне  поцілує,
Дарунків  кадма  принесе,
Червоно  щічки  замалює-
Любов  дитяча-над  усе.

Нема  границь  святої  казки
Й  законів  світових  нема:
Вдихни  у  кожне  серце  ласки,
Дай  миру,  злагоди,  добра.

Хай  людські  сповняться  надії,
Зернятко  віри  проросте,
В  молитві  нашій-  наші  мрії:
Вкраїна  наша  оживе.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630023
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Marisong

При веселій розмові твої очі сумні

Швидкохвилинно,  зається  -  невпинно,
Проходять  твої  темносірі  всі  дні.
Та  бачу  в  усмі́шці,  в  нічому  невинній,
При  веселій  розмові  твої  очі  сумні.

Ти  брешеш  старанно  й,  мабуть,  бездоганно
Вводиш  в  оману  найближчих  людей,
Що  все  в  житті  добре.  Та  я,  наче  Ванда,
Побачила  смуток  блакитних  очей.

Тримаєшся  гідно  й  цілком  вірогідно,
Що  майже  всі  вірять  в  солодку  брехню.
В  дзеркальному  ж  погляді  твому  помітно,
Що  ти  вже  втомилась  нести  маячню.

Та  скоро  на  волю  ти  згустками  болю
Із  серця  відпустиш  невтіху  свою.
Повір,  ти  сама  переписуєш  долю,
Й  тривоги  твої  будуть  рівні  нулю.


                                                                                                               //17.12.15//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630077
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Анатолій В.

Посміхнися мені, моє сонце!

Посміхнися  мені,  моє  сонце!
Ти  серйозна  тепер  і  далека!..
Новий  рік  загляда  у  віконце,  
У  снігу  стоять  білі  смереки...

Ранній  вечір,  і  сіре  небо,
І  мороз  затуманює  шибку...
А  мені  вже  нічого  не  треба,
Лише  посмішки  щиру  краплинку!

Розкажи  мені,  як  твої  справи?
Ні,  не  треба  казати  багато...
Знаю:  зморена...  Чаю  чи  кави?
А  у  чай,  може,  вкинути  м`яти?

Пару  слів  розкажи,  як  живеш  ти?
Хоч  словечко,  мій  ангелочку!
Бо  душа,  наче  стоптані  мешти,
Непотрібно  стоїть  у  куточку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Микола Серпень

Непоправиме

Те,  що  було,  нічого  не  поправить,
Все  що  зробив  -  навіки  тому  буть,
І  як  нестерпно  розпинає  память
Чомусь  завжди  таку  підсудну  суть.

Так  болісно  і  щемно  розіллється
По  всьому  серці  згадка,  що  було!
І  так  сполохано  заб’ється  серце,
Що,  скоєне,  не  виправити  зло.

Несамовито  в  памяті  спливають
Всі  пелюстки  ображених  квіток.
Та  добре  знаю  -  десь  мене  чекає
Мій  гострий  і  останній  завиток...

Його  боюсь,  ніяк  не  наближаю,
Як  Страшний  суд,  він  якось  надійде.
Що  буде  потім,  те  ніхто  не  знає,
І  я  не  знаю,  що  на  нас  там  жде.

І  про  одне  лиш  мрію  я  віднині,
Хоч  трохи,  ще  таки  нагоду  мать,
Щоб  всі  мої,  болючі  ті,  провини
Самому  на  цім  світі  відстраждать!

29.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630012
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


Микола Серпень

Вічна дорога

Себе  я  відчуваю  все  в  дорозі,
Куди  б  не  їхав,  чи  куди  б  не  йшов,
Чи  навіть  так,  присівши  на  порозі,
Я  все  в  путі,  і  скрізь  сліди  підков.

Куди  спішу,  чому  так  поспішаю?
Куди  несе  мене  життя  потік?
Через  земні  простори,  що  без  краю,
А  чи  серця  в  людський  короткий  вік?

Дорога  лине,  цілі  я  не  знаю...
Не  знаю  точно,  що  мене  там  жде,
А  я,  чомусь,  спішу  все  й  поспішаю,
Мій  час  невпинно  і  вічутно  йде.

Мій  час  іде,  і  туга  все  зростає,
Хоч  знаю  я,  що  інші  тут  пройшли.
Безмежні  юрби  шлях  цей  торували,
Але  не  знаю,  що  ж  вони  знайшли.

І  часто  я  ловлю  себе  на  тому,
Що  може  ціль  -  це  видумка  чиясь,
Як  досягти  ще  не  вдалось  нікому,
То  може  ціль  для  кожного  своя?

Можливо,  й  так,  а  я  свою  не  знаю,
І  безнадійно,  щоб  когось  спитать.
Можливо,  кожен  ціль  свою  ховає,
Мені  й  своєї  недоступно  знать.

І  не  хотів  я  в  цьому  признаватись,
Міг  прикидатись,  як  усі  кругом...
Без  цілі  так  нелегко  поспішати,
Як  часу  шлях  припуститься  бігом.

28.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630011
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кохання в двері входить…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За  твором    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773

Коли  кохання  в  двері  входить,
Скакає  розум    із  вікна.  (нар.  мудр.)
Частенько  з  розуму  нас  зводить,
І  розцвітає,  як  весна.

Який  солодкий  хміль  любові!
П"янить  тебе  не  від  вина,
Коли  почуєш  на  півслові:
Ти  -  невимовна  дивина.

І  виростають  в  душі  крила,
А  серце  пагінці  пуска.
І  кров  кипить,  неначе  в  жилах...
Та  що  казать:  бува  й  гірка.

Розіб"є  все  за  одним  махом.
Впадеш  на  рівному  шляху.
Тебе  обійме,  ніби  страхом:
І  проклянеш  любов  лиху...

Не  бійсь  кохання  невзаємне
Люби  для  себе,  просто  так...
І  почуття  це  потаємне,
Подасть  про  щастя  перший  знак...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Галина_Литовченко

ЯК РЯБКА ТЕПЕР ЗВАТИ?

Сховалися  стежинки
під  килими  пухові.
Летять,  летять  сніжинки,
лоскочуть  ніс  Рябкові.

Сніжку  радіє  песик  –  
стрибає  в  кучугури,
приймає  з  інтересом
зимові  процедури.

Валявся  до  нестями,
на  сніговій  перині.
Відмилися  всі  плями
у  песика  на  спині.  

Спинявся  на  півслові
я  за  сьогодні  тричі:
вже  нашому  Рябкові
старе  ім’я  не  личить.
19.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629864
дата поступления 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Валентина Ланевич

Спирає подих приступ теплоти.

Спирає  подих  приступ  теплоти,
У  грудях  розливається  рікою.
З  тобою  поруч  завше  б  мені  йти...  
А  що  ж  бо  життя..?  Кишить  зловтіхою.

Сіється  мжичка  з  проклятих  небес,
Палахкотить  вогнем  у  вись  заграва.
Один  на  двох  у  нас  з  тобою  хрест  -
Кохання  і  любов  -  міцна  застава.

Любов  до  роду,  до  рідної  землі,
Які  любистком  змалку  напували.
На  зорянім  світанку  солов’ї
І  мати  -  у  дорогу  проводжали.

На  перехресті  часоплину  літ
Судилось  нам  зустрінути  кохання.
Ввібрались  жадні  душі  в  первоцвіт  -
Болем  пече  у  серці  осінь  рання.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629595
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Валентина Малая

Я прошу у Миколая…

Я  прошу  у  Миколая...
Забери  того  бабая,
що  діток  усіх  лякає,
Він,мабуть,зовсІм  не  знає,
Що  дітЯм  потрібен  ТИ,
Й  Дід  Мороз  без  бороди!

Миколайчику,прийди,
Всіх  дітей  розвесели!
Не  забудь  про  подарунки!
Про  смішинки-веселунки!
Про  утіхи  не  забудь!
Помири  кого-небудь!

І  згадай    про  Україну!
Нехай  пісня  всюди  лине!
А  не  гіркота  війни!!!
Край  наш  рідний  борони!
Щоб  кругом  у  цілім  світі!
Всі  були  щасливі  діти!

18.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629566
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Серпень

Наш барвінок

Вірність  коли  ти  захочеш    шукати
Серед      просторів      рідного    краю,
Легко    знайдеш  біля  кожної    хати
Килим    барвінку,  що    хату  втішає.

Краплями    неба    в    темних  кущах,
Це  ж    було    треба,      щоб  не  зачах
Вічний    клич      волі,    крила    росли,
Щоб    ми    в  неволі  вижить  змогли!

А  як  кохання  струмочок  заб’ється,
Серце    охопить      шалена      любов,
Синіми    квітами    щастя    пов’ється
Щоб  розквітало  все    знову    і  знов!

Краплями    неба    в  зеленій    пітьмі,
А        коли      треба,    то    й      на      війні
Вічний    клич    волі,    крила    високі,
Нас  береже  від  навали  наш  сокіл!

Вічнозелене      те      плетиво    листя,
А      квіти      сині,    як    очі    в    дитини,
І  стереже  він  батьківське  обійстя,
Щастя      вартує      синам        України.

Краплями  неба    в    темних  кутках,
Вся    наша    доля  в    наших    руках!
Вічний  клич    волі,  крила  в    політ,
Щоб  лише  вільними  бачили    світ!

17.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629522
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Серпень

Хлопчик, по імені Ося

Той          хлопчик,      по      імені      Ося,
З'явився          колись        в          Україні,
Талан          його            дзвінкоголосий
Тут        небом          освячено        синім!

І        жовтим        кріпився        колосом,
Що        зрів      по        ланах    широких,
Аж        поки          фортуни        колесом
Піднявся        далеко          й        високо!

Хоч    він      не    забув      нашу      мову,
Десь    тут      його      рід      похований,
З    бурятом    би    він    завойовував,
Країну      у        рабство          оновлене.

Як    пафосно      всіх      він        повчав:
На  сході    знайдете  духовну  вись!
Та    сам    же      в      Європу      помчав,
Як        біди        за        нього        взялись!

Ні,    чесно      прожити    не      трудно,
Коли      в        тебе      серце    відкрите!
Чому    ж    тоді      став        він        іудою,
Готовим      в      крові    нас    топити?!

І  вірить  йому  в  нас  немає  підстав,
Він  нас  більш    ніяк    не      заводить,
Бо,  схоже,    він  цапом  в  них    став,
На    бойню      баранів    що      водить!

4.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629521
дата поступления 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Микола Шевченко

Дощ перестрів мене раптово (пісня на слова Наталі Данилюк)

Слова  -  Наталя  Данилюк
Музика,  запис  -  Микола  Шевченко
Виконання  -  Марина  Романович

Дощ  перестрів  мене  раптово
На  тихій  вулиці  міській,
Де  усміхались  волошково
Весняні  бісики  з-під  вій...
Де  все  було  таким  ще  сонним
В  обіймах  ранньої  весни...
Лиш  розфіранчені  балкони
Пливли  в  повітрі,  як  човни,
А  вітер  дмухав  на  вітрила
З  легкої  диво-органзи.
І  я  віршами  говорила,
Виймала  слово  зі  сльози,
І  лікувала  наболіле,
Допоки  дощ  оцей  не  вщух.
А  краплі  бісером  летіли
І  шелестіли  біля  вух.
Я  затуляла  теплі  груди,
Немов  боялася,  що  хтось
Тепло  в  душі  моїй  остудить...
А  з  неба  свіжого  лило́сь
І  обмивало  все  на  світі:
Тривоги,  біль  і  гіркоту...
І  стін  зволожене  графіті,
Мов  розтікалось  на  льоту.
І  так  хотілось  розгубити
У  цій  мандрівці  дощовій
Все  відболіле  й  пережите!..
Але  найдужче...  Образ  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629435
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Любов Ігнатова

Спинилась ніч…

Спинилась  ніч...  Куди  їй  поспішати? 
Їй  добре  й  тут,  у  стомленій  душі... 
Сама  собі  -  фортечні  мури  й  ґрати... 
Сама  собі  -  сумА  і  бариші... 
       
З  чортополоху  й  перекотиполя, 
З  дощів  морОсних,  вичавлених  з  хмар, 
Змостила  лігво  в  павутинні  болю, 
Покликала  сторожових  примар...
       
Спинилась  ніч...  Не  цокає  годинник... 
Півні  мовчать  -  не  проженуть  мару... 
І  стогне  вітром,  плаче  безупинно,
Ховаючи  обличчя  у  чадру... 

Душа  мовчить...  Вже  ні  жива,  ні  мертва...
Застигла  у  граніті  чорна  мить... 
Спинилась  ніч...  Собі  і  кат,  і  жертва...
Спинилась  ніч...  Їй  нікуди  спішить... 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Молитва лицаря України

Вкраїнонько  моя
Матусю  мила.
Два  береги  Дніпра
могуття  крила.
Розпростані  увись
до  піднебесся.
То  предковічний  бриз
мойого  серця.
У  кожному  із  нас
як  цвіт  буяє.
Життя  дороговказ
коли  смеркає.
Тому  я  не  зігнусь
моя  країно.
І  не  впаду,  як  слизь
я  на  коліна.
Паскудам  на  біду
не  маю  страху.
За  неньку  покладу
життя  на  плаху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629477
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Дід Миколай

Заповіт українцю

Що  ти  посієш  те  й  пожнеш
так  іздавен  ведеться.
Отож  тримайся  мудрих  меж
бо  все  назад  вернеться.

Не  заподій  нікому  зле
не  виплекай  розплату.
Лише  в  добрі  немає  меж
повернеться  у  хату.

Як  хтось  помилиться  прости
трапляються  вибої.
Тож  не  спали  йому  мости
у    всіх  бувають  збої.

Все  ж  є  межа,  -  це  твоя  честь
не  смій  переступати.
На  роздоріжжі  перехресть
не  можна  торгувати.

Іди  сміливо  по  життю
щоб  цінували  люди.  
Будь  завше  в  першому  ряду
нехай  тремтять  іуди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629454
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


НАДЕЖДА М.

Коли вже віра погасає…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sPhgR8toDkM
[/youtube]
Коли  вже  віра  погасає,
Надія  є  лише  на  донці,
Нехай  ще  думка  утішає:
Що  плями  є  навіть  й  на  сонці...

Отож,  зібравши  усі  сили,
Не  зіб"є  з  ніг  і  вітровій.
Тебе  ніщо  не  зупинило,
Ставай  з  недолею  в  двобій.

Так,  нелегка  тут  буде  битва.
Упав  -  підмоги  не  чекай.
(Тебе  підтримає    Молитва).
Ти  зможеш  все...  і  це  здолай....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629406
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015


Анатолій В.

Білий сон!

Й  через  тисячі  літ  між  мільйонів  тебе  упізнаю,
Хоч  шляхи  розійшлись,  загубилися  в  тисняві  днів...  
І  не  може  по-іншому  бути,  не  може,  я  знаю!
Та  я  просто  романтик...  І  бути  потрібним  хотів!..

А  іще  фантазер,  все  літаю  у  мріях,  у  хмарах,  
Все  шукаю  і  кличу  до  себе  свого  журавля!..  
І  уява  яскраві  дрібниці  малює  в  деталях...  
Не  моя  в  тім  вина,  що  душа  усе  так  уявля!

Так  буває  в  житті...  Не  сумуй  і  не  плач  -  все  проходить,  
Хоч  колюча  зима  замітає  засніжений  рай...  
Лише  вітер  співає,  і  сніг  за  вікном  хороводить...  
А  так  хочеться  чути:  "Тримай  мене,  не  відпускай!"

Сніжна  пустка  в  душі,  навіть  сльози  замерзли  солоні...
Лише  вітер  колючий,  замети,  як  білі  стоги...  
Білий  сон!..  Вже  не  квіти  —  сніжинки  лежать  на  долоні!
Там,  де  був  первоцвіт,  —  біла  велич,  холодні  сніги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата поступления 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Світлана Моренець

Вечір-художник


Ніч  ще  готує  зоряні  одежі,
а  вечір  їй  малює  акварель...
Пере́лив  кольорів  –  за  грань,  за  межі,
на  барвах  –  Реріха    й  Деґа  дуель!

Під  силу  замальовка  лиш  обра́нцям,
таланту  геніального  митця...
Рожевий  відсвіт  міниться  багрянцем,
за  мить  –  спалахує  палітра  вся.

Магічність  кольорового  розмаю
бере  в  полон  і  погляд,  й  почуття...
сльозинку  котить...  подих  переймає
феєрія  космічного  буття.

                 Вечір  16.12.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629216
дата поступления 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Дід Миколай

Ворожить срібнокрила

Пробіг  по  вулиці  сніжок
під  ноги  м'яко  слався.
Вдягнув  ялинки  в  кожушок
із  мандрів  повертався.

З  небес  спадає  дивина...
нам  подали  мольфари.
Чудесна  зимонька  -  зима
малює  пекторалі.

З'явилось  сонечко  з  -за  хмар...
світлішало  дедалі.
Зійшла  принцеса,  як  кораль
в  оправі  із  емалі.

Синички  порхають  в  виші...
лежать  в  казках    левади.
В  алеях  пишуться  вірші
в  діброві  серенади.

Й  так  тепло  стало  на  душі
в  вись  підняли  вітрила.
Сніжинки  порхають  в  тиші...
ворожить  срібнокрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Наталя Данилюк

Снігу нема…

[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]  

А  снігу  нема…  Вже  і  грудень  дорогу  прослав  йому,
Вже  паморозь-пудру  розсипав:  ступи  та  й  іди…
І  крига  тонка,  як  поличка  у  креденсі  давньому,
Рипить  під  напором  сріблясто-дзвінкої  води.

Напудрені  віти  духмяної  хвої,  колючої,
Морозне  повітря  гойдають  –  і  чується  скрип…
Дерева  мої  безголосі,  чи  й  вам  надокучили
Такі  недоречні  зимово-сумні  кольори?

Клубочиться  подих  –  це  я  видихаю  жалі  свої,
Вдивляюсь  у  річку,  немов  у  розбите  трюмо…
Допоки  мене  ти  триматимеш  вперто  на  відстані
Півкроку,  півзойку,  півдотику,  чуєш,  зимо?  

Кому  твої  ткалі  готують  полотна  розніжені,
Для  кого  у  домі  твоєму  наткали  красот?
Цей  ранок  безсніжний,  як  лезо  пекуче,  як  ніж  в  мені!..
Прокручую  вкотре  окремий  якийсь  епізод:

Неначе  навмисне  хтось  просто  ввімкнув  на  “repeat”*  його…
Здавалось,  доросла,  давно  вже  не  вірю  в  дива́…
Та  хочеться  ди́ва  –  простого,  наївного,  світлого,
Як  пригорщі  свіжого  снігу  за  крок  до  Різдва!..

[i]*Repeat  (англ.)  –  повтор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Ніна-Марія

Я вірю в тебе, Україно !

Ти  встань,  Тарасе,  подивися,
З  гори  крутої  озирнися:
Стоїть  розхристана  і  боса
Твоя  красуня  стоголоса

Здіймає    руки  до  небес,
Прохає  Бога  народ  весь
Пошли  спасіння  Україні,
Бо  від  безправ"я  вона  гине

Деруть  на  шмаття  її  круки
За  що  ми  терпим  ції  муки?
Народ  зовсім  вже  віру  втратив
Не  може  ради  дати  влада

Де  ж  на  кінець  рішучі  кроки
Які  ведуть  нас  до  Європи?
Одні  слова,  балаканина,
Але  ж  не  та  тепер  країна

Чужинцям  тут  немає  місця,
Кивають  п"ятами  хай  звідси
Мечі  ми  зможем  загострити,
Щоб  тебе  ненько  захистити

Та  всіх  героїв  їм  не  вбити!
Земля  їх  здатна  народити
Живе  хай  вічно  Україна
В  наших  серцях-  вона  єдина!

Їм  Україну  не  скорити
І  віру  у  серцях  не  вбити
Бо  вона  має  право  жити
Прекрасно,  вільно,  гордовито!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628879
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Любов Ігнатова

Віщий сон (дитяче, новорічне)

Незабаром  Новий  рік  зазирне  до  хати...  
Подарунки  зароблять  треба  починати!  

Я  спочатку  приберу  всі  свої  машинки...  
Ні!  Напевно,  із  паперу  виріжу  сніжинки.  ..  

Ні!  Найперше  -  треба,  мабуть,  олівці  зібрати...
Ой,  згадав  :ще  помиритись  треба  мені  з  братом...  

Чи  протерти  пил  з  полиці?..  Чи  помити  посуд?..
Як  же  важко  вибирати  щось  на  власний  розсуд...  

Вже  сиджу  я  три  години  у  тяжкій  зажурі...  
Може,  спершу  їсти  дати  любій  киці  Мурі?..  

-Милий  синку,  поможи!  -  кличе  мене  мама  ;
Тільки  ніколи  мені  за  цими  думками.  

Так  і  день  минув...  Вже  ліжко  кличе  мене  спати,
На  подушці  он  сидить  світлий  сон  крилатий...  

І  наснилося  мені,  що  попід  ялинку  
Дід  Мороз  приніс  мені  лиш  одну  крижинку...  

І  написано  на  ній  :"Любий  мій  Вітюшо!  
Я  не  знаю,  що  тобі  дарувати  мушу  :

Чи  машинку,  чи  бінокль,  може,  якусь  книжку,  
Чи  конструктор,  чи  папугу,  чи  біленьку  мишку?...  

Довго  -  довго  я  сидів,  обирав  і  думав  
І  для  тебе  подарунок  у  мішок  не  всунув...  "

Ну  і  сон...    Та  розгадав  я  його  уміло!  
Чесне  слово,  я  сьогодні  вже  візьмусь  за  діло!  

Помагатиму  матусі,  слухатимусь  чемно,  
Щоби  потім  подарунок  не  шукать  даремно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата поступления 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Таня Кириленко

Шрами

Залатані  поспіхом  рани
Болючі  рвані,
Заховані  під  бинтами,
Зростуться  в  шрами.

І  будуть  лише  на  негоду
Боліти  згодом.
Та  в  серці  тепер  недовіра
Не  знає  міри....

Все  далі  ховаєш  душу
І  кажеш:  "Мушу!"
Боїшся  нової  рани,
Та  чи  не  марно?

Відкритись  уже  несила:
Самотність  мила
Вросла  між  порожніми  фразами
Метастазами...

14.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628756
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Валентина Малая

ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА

ПЕНЗЕЛЬ  ХУДОЖНИКА  НА  ТЛІ  ПОЛОТНА  СТВОРЮЄ  ДИВО...
РАДУЮТЬ  ОКО  КАРТИНИ  ЙОГО...ТА  Й    КРАСИВО  Ж!!
РАЙДУЖНІ  ФАРБИ  ЛЯГЛИ  НА  ПАПІР--КАРТИНИ  ОЖИЛИ...
СВІТЛІ  СЮЖЕТИ  З  РЕАЛІЙ  ЖИТТЯ-  ЗАВОРОЖИЛИ...

ДУШУ  ХУДОЖНИКА  В  КОЖНІЙ  КАРТИНІ  ...Я  ВІДЧУВАЮ...
ТАКОЖ...  ЗА  ВИБРАНИМ  КОЛЬОРОМ  ...  ЇЇ  ...ПРОЧИТАЮ...
ПЕНЗЕЛЬ  У  РУКИ  БЕРЕ  ЛИШ    МРІЙЛИВА  ЛЮДИНА...
ДЕ  Ж-БО  ТАКОГО  ТАЛАНТУ  ВЗЯТЬ,ХОЧ  ПОЛОВИНУ???

ЖОВТИЙ,ЧЕРВОНИЙ,ЗЕЛЕНИЙ  ВЗЯЛА  Б  У  КАРТИНУ,
ПИСАЛА  БИ  СОНЦЕ,ГАЛЯВИНУ,КВІТОЧКИ  ...  І  КАЛИНУ!
КОНЕЙ  НА  ПОЛІ,ДІТОК  ЩАСЛИВИХ,МИРНЕЄ  НЕБО...
МОРЕ  БЕЗКРАЄ,ПОСМІШКУ  МАМИ,СТАРЕНЬКИХ  ПОТРЕБИ...

ПЕНЗЕЛЬ  ХУДОЖНИКА  НА  ТЛІ  ПОЛОТНА  СТВОРЮЄ  ДИВО...
РАДУЮТЬ  ОКО  КАРТИНИ  ЙОГО...ТА  Й    КРАСИВО  Ж!!
РАЙДУЖНІ  ФАРБИ  ЛЯГЛИ  НА  ПАПІР--КАРТИНИ  ОЖИЛИ...
СВІТЛІ  СЮЖЕТИ  З  РЕАЛІЙ  ЖИТТЯ-  ЗАВОРОЖИЛИ...

(  [b]КАРТИНА  ПОЕТА  -ХУДОЖНИКА  АНАТОЛІЯ[/b]    [u]нікомуневідомий[/u]      )
 
14.12.2015Р
.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628691
дата поступления 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Світлана Моренець

НІ ТЕ – НІ СЕ…

Скупе  на  сніг  сьогодні  сіре  небо,
ледь  сіє  щось  таке...    ні  те  –  ні  се...
Мені  ж  морозу,  сніговію  треба!
Надіялась  –  по  вікна  занесе,
я  від  усіх  замкнусь,  заго́рнусь  пледом,
мов  грілка,  цуцик  вмоститься  до  ніг,
поп'єм  чайку,  він  –  з  пряником,  я  –  з  медом...
і  ляжуть  вірші  щедро,  наче  сніг.

Пірнаєш  у  фантазії  по  вуха,
як  за  вікном  гуляє  завірюха...
Коли  ж  воно  –  ні  ллє,  ані  мете,
то  й  пишеться  тоді  –  ні  се,  ні  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628485
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Наталя Хаммоуда

Миколай заблукав

МИКОЛАЙ  ЗАБЛУКАВ.
Вже  на  годиннику  північ,
Свище  довколо  зима,
Скоро  співатимуть  півні,  
А  Миколая  нема.

Я  у  віконце  дивився,
Двічі  виходив  у  двір,
Темно,  і  тільки  вітрище,
Виє  страшенно  як  звір.

Б'є  у  вікно  завірюха,
Снігом  стежки  замело,
Довго  дивився  я  й  слухав-
Спить  під  снігами  село.

Де  ти,  Святий  Миколаю?
Чи  заблукав  ти  в  снігах?
Я  тебе  так  виглядаю,
Сон  проганяю  і  страх.

Може  зламалися  санки?
Може  ти  збився  з  путі?
Знати  б  куди  поспішати,
Все  тут  знайоме  мені.

Вийду  тобі  на  підмогу,
Взявши  у  руки  мітлу,
І  промітати  дорогу
Зараз  назустріч  піду.

Я  уже  зовсім  дорослий,
Може  минув    ти  мене?
Але  маленька  сестричка,
Також  чекає  тебе.

Ранок  постукав  у  хату,
Будить  матуся:"Вставай!,
Ось,  подивись,  як  багато,
Вам  вдарував  Миколай."

Сяють  здивовані  очі,
Як  Миколай  промайнув?
Я  ж    виглядав  до  пів  ночі,
Потім,  напевно,  заснув.
Н.  ХАММОУДА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628336
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Дід Миколай

На Печерах гієно - кролі

Україно  моя  згорьована,                            
Куди  йдеш  ти  скажи,  куди?
Ворогами  була  згвалтована...
Скрізь  при  владі  дітва  Орди.

Моє  серце  втомилось  від  болю,
В  грудях  стогне  зболіла  печаль.
Продали  "козаки"  свою  волю...  
На  Донбасі  проклятий  москаль.

Щож  ви  робите  діти  погані
На  моїй  українській  землі?
Віддали  свою  долю  ви  срані...
На  Печерах    гієно  -  кролі.

Сором  душить  за  рідну  державу,
Юдо  -  змії  сплелись  у  кублі.
Потоптали  і  честь  нашу,  славу...
Пора  вийняти  з  схову  шаблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628222
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


залюблена у світ

З Тобою


Вінцями  квіт  до  ніг  вклоняється,
І  в  срібло-дим  ріка  вбирається
З  Тобою  лише,
А  без  Тебе  -  
Не  сходить  сонце,
Сумує  небо...

Ясна  веселка  світить  косами,
Лопоче  дощ  ногами  босими,
Якщо  Ти  поруч,
А  без  Тебе
Не  бачу  сонця,
І  тисне  небо!

Моргає  день  бровами-хмарами,  
Встеляє  шлях  шовками-травами  -  
Це  все  з  Тобою,
А  без  Тебе  -  замало  сонця,  
Затісно  неба...

Проклюне  вечір  сонні  сутінки,
Вколише  ніч  світила-пуп'янки,
Коли  з  Тобою,
А  без  Тебе  -
Згасає  сонце,
Марніє  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627762
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Олекса Удайко

ПОЛОНЕЗ

       [i]  Вчора,  9  грудня  ми,  науковці,  медики  й  освітяни  стояли
         перед  Кабміном,  буцімто  захищаючи…    мізки  держави!
         Та  виглядало  так,  що  ми  прийшли  просити  хліба  -  не  видив!
         Бо  до  нас  ніхто  не  вийшов  –  було  засідання  КМ!  І  голодній
         кумі  приснився…  хліб.    Ось  він!  Ділюся  з  одноклубниками.[/i]    
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився  серед  ночі  полонез,
Той  що  в  вигнанні  створив  Огінський:
Танцювали  ми  круг  щемних  тез  –
Як  спасти  Державу  українську…

Топчуться  по  нас  злі  вороги:  
Домочадці…    й  вишкрябки  Росії  –
Брак  у  нас  для  вольностей  снаги?
Не  зродили  власного  месію?..

Жаль  для  справи,  бачте  ,  власних  хат  –  
Серцю  ближча  нам  своя  сорочка…
А  на  полі  лине  руський  мат,
В  Раді-зраді  –  сло́весотороча!

Норовлять…  упо́рувати  нас:
Ми  –  немов    вигнанці  в  своїм  домі.
Та  попереду    ще  Водолія  час!
То  ж  тремтіть  і  карлики,  і  гноми…

І    народ  ще  зробить  своє  ПА  –
Вcтавить...  свої  ритми  в  полонези  –
Погаданка  в  нього  не  сліпа,
Він    не  зверне  з  обраної  сте́зі!  

Вслухуйся  ж,  чужинцю,  в  полонез  –
Не  оглухла  ж,    вража  ти  личино!    
Коли  “єще  Польска  не  згіне́...”,
Не  помре  і  наша  Україна.[/color]
[/b]
10.12.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Світлана Моренець

"СОВА" І "ЖАЙВІР"

"Просинайся,  милий!  Встало  сонце,
розбудивши  світ  краси  і  див!
Росами  засяяв  під  віконцем  
квітів  веселковий  перелив!

Жайвороночком  душа  співає,
в  за́хваті  вітаючи  весну!"
...  Та  "сова"  моя  сопе,  куняє,
неспроможна  виповзти  зі  сну...

В  вушко  нашепчу  слова  ласкаві,
хмаркою  м'якою  обніму,
пінкою  духм'яною  на  каві,
сон  прогнавши,  настрій  підніму...

"Мили-и-ий!  Вранці  сили  за  плечима  –
з  легкістю  гору́  переверне́!"
Сонно  буркнув,  глипнувши  очима:
"Зранку  –  і  веселе...  От  дурне!..

Ну  яка  краса,  як  спать  охота?!"
Й  "відключився"...  Я  здаюсь...  не  зву...
Наче  піднімати  бегемота,
так  будити  на  зорі  сову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627040
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Анатолій В.

Хай незгода наша стане сном!

На  календарі  давно  зима,
За  вікном  ще  осінь  із  дощами  -
Та,  в  якій  давно  вже  "нас"  нема...
Сірий  дощ  стіною  поміж  нами...

Лиш  надії  іскорка  жива
Все  ще  тліє,  згаснути  не  хоче,
І  душа  ще  вірить  у  дива...
Ще  в  надії  серденько  тріпоче!

І  прохає:  будь  моїм  крилом  -
Тим,  іще  одним,  щоб  ми  злетіли!
Хай  незгода  наша  стане  сном,
І  довіра  дасть  нові  нам  сили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626967
дата поступления 07.12.2015
дата закладки 10.12.2015


Юхниця Євген

Вода в горнятці, перестояна

На  чистій  таці  –  серце,  ніж  і  дикий  мед:
«Тобі  –  на  здравницю,  чи  -  на  гучний  банкет!».
І  за  вікном  не  розвидня́ється  чомусь,
А  я  на  чари  затамовано  дивлю́сь.
...Немає  волі  закричати:  «Чом,  чом,  чом  -
Тобі  до  ніг  несуть  обрученьки-молитви.
Та  може  хто  –  мене  й  наставе:  Що,  що,  що  -
З  ...вже  неважливими  нам,  тацями  -  чинити?
...Практичним  стати,  й  зразу  холодно  відмовити?
Чи  заспокоювати  ніжністю  і  клопотом?
...Вода  в  горнятці,  перестояна  –  не  свіжа.
Хоч  наливалась  –  чи  до  рани,  чи  до  їжі.
...Тече  проточками  вода  по  бездоріжжям...

09.12.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627317
дата поступления 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015


НАДЕЖДА М.

Скотився день, іде на відпочинок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ecUGfJlvkYk  
[/youtube]

Среди  миров,  в  мерцании  светил
Одной  Звезды  я  повторяю  имя..

 Иннокентий  Фёдорович  Анненский

----------------------------------------------
Скотився  день,  іде  на  відпочинок.
Стомився  від  людських  проблем  життя.
А  я  шукаю  зірку  все  очима,
Ясніше  всіх  цих  променів  лиття.

Коли  туман  затягне  сіре  небо,
Чи  хмари    волохаті    наповзуть,
Відчую  я:  вона  мені  так  треба,
Бо  промені  укажуть  вірну  путь.

За  нею  йду,  упевнено  ступаю.
Дорога  не  з  близьких  і  нелегка.
Але,  йдучИ,  я  точно  уже  знаю:
Хода  моя  надійна  і  тривка.

Коли  ж  засяє  сонечко  уранці,
Зоря  моя  приляже  спочивать,
Ми  в  сонця  станемо  невільні  бранці,
Крізь  сон  проміння  буде  посилать...

Хай  зоряну  доріжку    мені  стеле.
По  ній,  ідучи,  мрії  я    здійсню.
І  не  тому,  що  ллє    проміння  тепле.
А  щоб  зігрітися,  не  треба  і  вогню.













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627020
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Ганна Верес

Чи розказала «Правда»* це тобі?

[i](Тим,    хто    хоче    повернення    в    СРСР)[/i]

Газета    «Правда»    трапилась    на    очі,

Та    правди    в    ній    і    крихти    не    було.

Ти    знав,    як    «Чорний    ворон»    серед    ночі

Безжально    місто    вимітав,    село?


Як    діти    плакали…    спросоння    всі    за    татом

І    голосила    мати    їх    навзрид,

У    траур    одягалась    тоді    хата,

З    портрета    ж    вождь    дививсь    на    це    згори…


Мовчала    «Правда»    і    про    іншу    правду,

Як    вимирав    на    кращих    землях    люд,

Як    забиралось    найсвятіше    право

Жить,    а    в    Москві    лунав-радів    салют.


І    про    брехню    теж    «Правда»    не    казала,

Людини    долю    як    ламав    донос,

Як    у    багно    держава    загрузала

І    компартійний    жирував    як    бос.


А    про    ГУЛАГи    «Правда»    не    ділилась,

Як    дзвін    цепів    пів    світу    шокував,

В    вагонах    у    телячих    як    давились

Маленькі    діти    і    політвдова?


Не    хтіла    «Правда»    й    іншу    правду    знати,

Як    у    війну    був    загнаний    народ,

Як    потрапляли    надовго    за    грати

Герой    і    кримінал,    і    патріот…


А    як      село    на    сто    замків    замкнули,

Колонії    створивши    із    рабів,

У    три    погибелі      людей    тоді    зігнули…

Чи    розказала    «Правда»    це    тобі?  


І    як    нову    країну  будували,

То    «Правда»    «захлиналась»    від    «чеснот».

Як    розум    в    божевільні    закопали,

Про    це    не    знав…    Й    чи    знатиме    народ?..
5.12.2015.

*  «Правда»    -    газета    ЦК    Компартії    СРСР.

Ганна    Верес.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626648
дата поступления 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Леся Утриско

Зима.

Вона  прийшла  у  білому  вбранні,
Так  ніжно,  тихо,  м'яко,  елегантно,
Впустила  холод  візерунком  на  вікні
Спустивши  ніч  на  землю  толерантно.

Ту  ніч,  свою  розкішну  першу  ніч:
У  білих  косах  зацвіли  корали,
Співала  вітром,  промовляла  річ,
Себе  перлини  надовкіль  вкладали.

Стелилися  довкола  пелюстки,
Розкішні  пелюстки  у  світлі  гами,
І  танцювали,  танцювали  залюбки,
Одвічний  вальс  холодними  снігами.

Засніжено-щаслива,  біло-сива
Зима,  все  знов  торкала,ворожила.
Цвіла,  як  по  весні  сцвітає  нива,
Це  час  її-  так,  як  хотіла  жила.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626303
дата поступления 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Дід Миколай

Чи не бачиш хто ворог хіба?

Україно  ти  знов  німа...
На  Олімпі...  клопи  і  воші.
Українців  там  знов  катма,
Засідають...  одні  "курносі".

У  століттях  лихих  безчесть...
Розгубили...  до  предків  почесть.
Продали  свою  славу  й  честь,
І  обрали...  чужинську  пошесть.

Ятрить  душу  мою  зима...
Залишилися...  безголосі.
Засліпила  знов  світ  пітьма,
Затулили...  ж.дівські  гроші.

Я  ж  так  вірив  що  ти  воскрес...
Мій  народе...що  зробиш  вибір.  
Бог  свічу  тобі  дав  з  небес,
Та  не  встав  ти...вчергове  вимер.

Схаменися  Вкраїно  сліпа...
Ти  протри...  запорошені  очі.
Розвидняє,  ранкова  доба,
Просинайся...  з  глибокої  ночі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата поступления 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Таня Кириленко

Віднайдений

Народжений  зі  Світлом  в  серці  світить  іншим,
                                                                               Той,  що  знайшов  Світло  в  собі  -  запалює  інших.  
                                                                                                                                                                                                 Д.  І.  


Часу  більше  немає  робити  неправильні  кроки,
Але  вдосталь,  щоб  правити  скоєні  вже  помилки́.
І  усе  справедливо.  Не  правда,  що  світ  є  жорстоким.
Твоя  дійсність  -  лиш  наслідок  дії  твоєї  ж  руки.


Зупинися  на  мить,  поспішати  немає  потреби
(Зіпсувати  усе  нам  під  силу  за  кілька  хвилин).
Тільки  ж  ми  не  даремно  так  довго  блукали  під  Небом,
І  звільнялись  від  створених  нами  ж  собі  павутин.


Ланцюжок  до  сьогодні  для  нас  невпізна́ваних  знаків
Стане  ясним,  як  Світлу  назустріч  відкриєш  себе.
Цілий  Всесвіт  колись  за  тобою  одним  тихо  плакав,
А  тепер  ти  запалюєш  інших  Світлом  з  Небес.


29.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625531
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Олекса Удайко

З ТОБОЮ ЗАТИШНО

[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З  тобою,  Слово,  затишно  і  в  студінь,
нам  не  страшні  ні  хляка,  ні  мороз  –
упораємо  шал  життєвих  проз
і  люту  темню  остогидлих  буднів…

Жадаючи  оновлення  підспудно,
долаємо  щодень  стомильний  крос  
у  пошуках  удач  і  щастя…  Та  курйоз  –
вони  у  сні  принишкли  безпробуднім.

Але  ж  кортить…  реальністю  пожити  –
ілюзій  та  елегій  не  творити,  
бо  чим  за  інших  некопитних  гірш?  

О  Логосе,  відкрий  скарбниці,  крипти  –    
наповни  змістом...  ще  в  утробі  вірш...

А  заодно  й  Пегасове  корито![/color][/b]

5.12.  2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Любов Ігнатова

Зимова казка

Заховалося  небо  у  віхолу, 
Колючками  вітрисько  пройма, 
По  крайнебу  на  санЯх  проїхала 
В  горностаєвім  хутрі  Зима... 
     
Зачепилась  намистом  перлиновим-
Розірвалась  вервечка  тонка, 
І  на  землю  сніжинки  полинули
В  бальних  сукнях  і  срібних  вінках. 
       
Розійшлась  -  розгулялась  хурделиця, 
Цілий  світ  у  танок  повела.
І  пухнастою  ковдрою  стелиться
На  стежинах  по  краю  села... 

І  малює  на  склі  візерунками  - 
Серцем  казку  її  прочитай,
Де  вже  зваблений  вкотре  цілунками 
Губить  Герду  свою  змерзлий  Кай... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата поступления 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Ганна Верес

Діалог на тему: Голод 32 – 33 рр. ХХ ст. Що у світі найстрашніше?Недитяча розмова з внучкою про г

-  Що  у  світі  найстрашніше?  –
Запитала  я  в  бабусі.
-  Розповім  тобі  пізніше,
Ось,  як  трохи  підроблюся.
-  У  Маринки  пес  найзліший,
Я  його  вже  так  боюся.
-  Розкажу  про  найстрашніше,  
Лаву  застеля  бабуся.

-  Боюсь  півня  діда  Гната  –
Часто  гониться  за  мною.
Бабця  каже:
-  Я  багато
Розповім  тобі  страшного.

Це  сьогодні  ви  безпечні,
Бавитесь  у  теплій  хаті.
Їжу  я  дістану  з  печі.
Хліба  й  солі  в  нас  достатньо.

Бавлять  іграшки  вас,  квіти,
Люблять-пестять  мама  й  тато.
Треба,  внучко,  тобі  звісно
І  про  інше,  мабуть,  знати.

Найстрашніший  голод  в  світі.
Був  і  в  нашій  він  країні,
Пухли  люди,  навіть,  діти,
Бо  багато  днів  не  їли.

Голод  розпочавсь  зимою.
Спека  врожаї  спалила.
Лиш  про  їжу  була  мова
І  ставали  люди  злими.
Не  про  щедрість  тоді  дбали,
Ні!  І  ніде  правди  діти,

Вже  й  сусід  не  пригощали  –
Помирали  власні  діти.

То  були  страшні  картини.
Люди  падали,  як  мухи,
На  дорозі,  біля  тину.
Потім  трупи  ці,  розбухлі,

На  вози  вкидали  якось,
Не  робили  й  домовини,
Вивертали  в  одну  яму.
Звідти  трупний  запах  линув…

Знищив  голод  нас  мільйони:
Цілі  села  вимирали.
Не  дзвонили  по  них  дзвони  –
Церкви  всі  позакривали.

Скільки  лиха!  Скільки  горя!
Пережив  народ  наш,  бідний,
Що  здавалось  меркли  зорі…
Й  вітер  повернувся  з  півдня.

А  весною  на  деревах,
Як  з’явилися  листочки,
Зажили  ми  й  недаремно:
Вижили  сини  і  дочки!

Лобода,  стручки  з  акацій,
І  з  калачиків  зернята  –
Не  рослини  з  аплікацій,
А  звичайний  харч  тридцятих.

Потім  ягоди  поспіли,
Кукурудза  налилася.
Люди  їх  раз  по  раз  їли  –
Врешті  мрія  їх  збулася.

Той,  хто  вижив,  знає  ціни
Хлібу,  крупам  і  картоплі.
Він  завжди  запаси  цінить.
Серце  враз  його  розтоплять

Сльози  тих,  хто  хоче  їсти.
Тож  неписані  закони
Для  села,  я  чи  для  міста:
Голоду  не  буть  ніколи!..

Ганна    Верес.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625528
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Галина_Литовченко

ПРИ СВІЧЦІ

(У  нас  в  Бахчисарайському  районі  світло  вмикають  з  00.00  до  03.00)

В  рудій  порцеляні  загралася  свічка,  -
в  горняті  сухої  лаванди  пучок.
Спливають  годинами  чорні  потічки
в  одну  із  холодних  і  чорних  річок.

За  шибою  прірва  бездонної  ночі,
бо  зорі  чи  в  сажі,  чи  в  темній  чалмі.
А  місяць  ніяк  ятаган  не  наточить,
напевне,  щось  має  своє  на  умі.

Наразі  б  мені  повний  місяць  в  кімнату
або  ж  сулію  світлячків  на  кінець.
Та  лізуть  з  кутків  на  вогонь  чортенята
і  воском  спливає  свіча  нанівець.
01.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625442
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Галина_Литовченко

СУМНО

Ні  шурхоту  листя,  ні  запаху  квітів,
бо  –  зимно.
Тепла  не  чекати,  минулося  літо,  –  
не  дивно.
А  вітру  б  навзаводи  в  поле  майнути,
та  ні  з  ким.
Примерзла  до  шляху  припаєм*  напнута
ба…  тріска.
І  бризка  багнюка  куди  не  попало
з  калюжі.
А  сонцю  до  мене  й  до  всього  загалу
байдуже.
Щипа  прохолода,  втомили  підбори,  
чи  –  в  хату?
А  може  чекаєш  і  серце  в  мінорі…
Та  знати  б.
(*  тонким  льодом)
01.12.2015
(Картина  Ю.Прядко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625425
дата поступления 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015


Володимир Шевчук

Як легко полюбити…

Зима  –  осінній  сум  приберегла  
І  не  втішають  снігові  концерти.  
Як  мало  треба  серцю  для  тепла!  
А  як  багато,  щоб  образу  стерти.  

Непросто  передбачити  біду.  
Нехай  вона  буде  неначе  пір’я!  
Як  легко  підкорити  словом  дух!  
А  як  же  важко  втримати  довір’я.  

Як  легко  полюбити:  раз  –  і  все!  
На  серці  квіти,  у  очах  салюти!  
До  неба  радість  душу  піднесе…  
А  як  же  важко  потім  це  забути.  

01.12.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Світлана Моренець

ШТОРМИТЬ УКРАЇНУ

Пливем  в  благенькому  човні
по  океану  долі.
Штормить...  Допливемо́  чи  ні?
І  швидко  чи  поволі
підемо  на  глибоке  дно,
бо  води  лихоманить,
в  бортах  –  пробоїни  давно
(сусід-пірат  таранить),
наш  капітан  щось  "не  кує,
не  меле"  і  команда...
У  всіх  великий  сумнів  є:
команда  це  –  чи  банда?
Щораз  якийсь  оліґофрен
не  той  підніме  парус,
тоді  в  човна  –  критичний  крен
на  борт,  по  третій  ярус...
Ще  боцман  й  штурман  заодно,
постійно  мутять  воду...
Отож,  куди  ми  пливемо́  –
до  Заходу  чи  Сходу  –
вже  толком  і  ніхто  не  зна:
туди-сюди  бовта́нка
під  шквал  піратського  лай.на
із  рупорів...  і  з  танка.

А  в  їх  кублі  –  ажіотаж!
Все  зважують  бандити:
чи  взяти  нас  на  абордаж*,
чи  зо́всім  потопити?

Хоч  на  човні  в  нас  зброя  є...  –  
з  часів  царя  Гороха,  –
та  штаб  команди  не  дає
ушкварити...  Хоч  трохи!

Не  в  змозі  зупини́ть  війну,
шлемо́  ми  SOS  всім  друзям.
Вони  ж  –  піратам:  "Ну-ну-ну!
Стурбовані  ми  дуже!"
Лиш  зрідка  рятівні  круги
кидають  нам  на  воду...
з  вимогою,  щоб  ми  тягли
принизливу  "угоду".

Нова  біда,  й  тут  діло  –  швах**:
керманича  команда
через  пробоїни  в  бортах
тягає  контрабанду!
Крадуть  усе,  що  на  човні,
від  харчу  до  вугілля,
і  цій  ординській  чортівні
сплавляють...  мов  з  похмілля!
У  них  з  піратами  –  ґешефт***
(хто  знає,  так  судачить).
Ні  наш,  ані  піратський  шеф
впритул  цього  не  бачать!
Поки  матроси  у  бою
відстоюють  кордони,
команда  вигоду  свою
кує  –  краде  мільйони!
Скоріш  нажитись  на  війні!
А  ледве  замаячить
хоч  тінь  загрози  вдалині  –  
то  хто  їх  тут  побачить?
На  власних  яхтах,  літаках
втечуть  поза  кордони,
де  вже  давно  свій  мають  дах,
рахунки  і  схоро́ни...

Загнився  зародок?..  –  аборт
перерива  вагітність...
Гнилу  команду  –  геть!  За  борт!
Спасемо  човен  й  гідність.

З'єднався  у  біді  народ  –
матроси  й  пасажири  –
рятують  аварійний  флот
всі  разом,  без  ранжирів.
Готові  тілом  і  грудьми
пробоїни  закрити...
Вони  лишилися  Людьми,
і  їх  вже  –  не  скорити!

Потрібний  курс  разом  знайдуть,
і  з  небезпечних  плавань
крізь  шторм  свій  човен  поведуть
у  мирну  світлу  гавань!

*  абордаж  –  зчіплення  з  ворожим  судном  (спосіб  ведення  бою);
               **  швах  (нім.)  –  поганий,  слабкий;
               ***  ґешефт  (нім.)  –  вигідна  спекуляція.

                             1.12.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


НАДЕЖДА М.

Сумно осінь змахнула крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tOusyOZz8Z4
[/youtube]

Сумно  осінь  змахнула  крилом,
Пролилася  дрібними  дощами.
Пронеслася  востаннє  селом,
Зупинившись,  на  хвильку  дворами.

Озирнулась:  навколо  вже  сніг.
Припорошене  листя  сховалось.
Тільки  краплі  ще  капали  з  стріх.
Ніби  плаче  це  осінь,  здавалось..

З  хвилюванням  дивилась  їй  вслід,
Наче  рідне  душі  щось  втрачалось.
Неможливо  спинить    цей  політ...
Під  ногами  земля  захиталась..

Та  недовго  сум  душу  гнітив.
Швидко  звикну  до  нової  гості.
Бо  зима,  тут  вже  інший  мотив.
До  приходу  її  нема    злості...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625300
дата поступления 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015


Наталя Данилюк

Те відчуття неймовірне

[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]  

Те  відчуття  неймовірне,  коли  ти,  як  ніж
Теплий  у  грудку  м’якого  вершкового  масла,
Входиш  в  ранковий,  снігами  розпатланий  ліс,
Шерехом  будиш  принишкле  між  вітами  птаство…

Бритвами  крил  розітнувши  верхівки  модрин,
Зграя  криклива  злітає  і  плавить  світанок.
Проз  лапи  хвої,  немов  у  шпаринки  гардин,
Ранок  просіює  інею  світлий  серпанок.

Те  відчуття  неймовірне,  коли  ти  стаєш  –
Стержнем  бурульки  вбиваєшся  в  білу  бавовну!..
Ніби  стираєш  невидимі  лінії  меж,
Хрускотом  наче  порушуєш  тишу  безмовну…

Подихом  теплим,  як  факел,  у  небо  димиш,
Свіжістю  клітку  грудну  заливаєш  до  краю!..
А  з  рукава  твого  м’ятні  цілунки  зими
сиплються,  
сиплються,  
сиплються  і…  
завмирають…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата поступления 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015


Юхниця Євген

Жах, жанр "Жах"

                   "Не  втікти,  а  –  до  кінця?"
1.
Увірвалися  крізь  двері  в  зашмаро́ваних  бушлатах.
Три  на  три:  сім,я,  дитина  й  троє  з  чимось,  що  стріляє.
Черги  в  ноги,  сип  дитини,  знерухомлені  мам  й  тато.
Й  голос:  -  Не  вбивати!  В,яжем!  Де  ж  хірург  той?..  Запізняє.
-Скільки  «зелені»  запросим?  Нирки  ж  у  дитини  кращі,
Ніж  звичай  перетреновані  пошматлені  вояки?
-Такса  тут:  п.ятсот  з  живого!  Тут  квартир  –  на  тиждень  вдячний.
Та  закрий  їм  пельку,  смертним,  рушники  візьми,  набряклі.

Ось,  і  лікар.  Зразу  в  ванну.  У  приречених  підлога,
Стіни,  крани  м,ясорізкою  вижчали  в  скронях-грудях.
Стіл  нашвидко  спіртувався,  мотузки  не  мали  Бога,
Лампи,  наче  ті  сокири  наближались  вперті,  люті.
-Лід  давай.  Й  зіниці  –  в  «мерзник»...  Цих  –  в  пакети,  й  десь  під  бомби.
За  кермо,  й  в  лікарні  вилася,  й  без  перешкод  автівка.
Території  війн  вільних,  де  все  спишеться  на  шобли,
Поставляли  регулярно  «порятунки»  -десь  калікам.

На  "лугдонах"  небо  сіре,  кров  у  ямах  на  встигає
Хмари  -  зплямити  в  червоне,  а  столи  обробні  –  в  чорне.
В  гільзах  -  селяться  забиті,  згадками  –  світи  гукають:
Щоб  ...чи  їх  ще  -  врятувати,  чи  знайти  –  дракономордних...

2.
--Ось  він,  ось  хелікоптерчик.  Так:  їм  -  термоси,  нам  –  евро.
--Ти,  Солдате  –  з  нами?  
--Де  там.  Кадровий  я.  Як  потрібен  –
Знак  в  мережах  подавайте.  Взяв  -  «третину»  у  конверті,
Й  зник  у  лісі,  в  дефіляді(1),  яй  його  й  не  бу́ло  ніби.
-Лікарю,  а  ти?
-Спочатку,  я  –  в  кафе  десь,  в  інтернетне,
Маю  казку  дописати,  й  передати  у  «Пізнайко»
--Що?..
--Рейд  кожний  –  мов  криниця,  б,є  натхнення  –  кулеметом,
Сам  їдь,  дідько-програмісте,  до  столиченьки,  бувайко!

3.
Тільки-но  на  «Комбінаті»(2)  перетнув  Атошків  наших,
Вийняв  з  «піддувала(3)  «ру́бас»(4),  як  дзвінок  –  моє  серде́нько!
--Чу́ня  безвідповідальний!  В  п.ятницю,  я  –  мов  ...монашка,
Без  коханого,  самотня...
--Рибця,  що  ти...ну,  маленька...
--Ти  забувсь,  що  іменини,  у  сестрички  мо́ї,  вчора...
Я,  як  вижбурена  флешка,  що  «за  раз»  скопіювали.
Батько,  мати,  друзі,  гості,  всі  -  питають...Я  ж  -  бадьоро...
Що???  Що  сталося????  Ти  –  хворий?  Де  ж  ти  зник?  Цю  ніч  –  не  спала...

--Ластівко  моя,  так  сталось.  Праця.  Так.  Відповідальна.
Мав  –  мовчати.  Післязавтра  буду  в  Харкові,  у  тебе.
Привезу  –  всього!
--Так,  досить!  З.обіцявся  калатально....
Вже  ненавижу  чомусь  я  -  цей  ...зникаючий  твій  ...щебіт.

4.
-У  четверг,  в  обідню  пору,  в  «Мерседесі»  окулярнім
Він  -  під  офіс  її,  стрімко  -  вийшов,  обійняв  тремтяче.
...Як  роз,єднані  війною,  в  зустрічі  довгочекальній  -
І  не  знали  де  покласти  руки,  поцілунки  браччі.
--Очь,  дивись,  в  машині  –  по́вно:  і  дарунки,  й  трошки  гро́шей.
Все  –  тобі!
--Не  тре!  Не  хочу.  Був  би  –  поруч,  без  зника́нок...
А  ...до  речі....де  взяв  гроші?  Чи  –  десь  вкрав?  Мій,  ...мій  хороший.
--Та,  одному  діловару  ...написав  складну  програмку,

Не  береш  –  то...їдем,  їдем.,  -  і  до  церкви  її,  збожну,
Й  всім  –  злиде́нцям  –  роздає:  що  -  привіз,  й  три  тищі  гривень.
---Ось,  тримайте,  й  бога  славте!  Рідні  люди  –  найдорожче!
І  вона:
--Мій  милий...Згодна,  я  зійтись,  як  з  хмари  злива!

5.
Десь  за  тиждень  –  знак  замовлень.  Програміст  –  зірвавсь.  Зустрівся.
--Так:  чотири  пари  нирок.  І  все  –  інше.  За  мільончик,
В  мене  жінка,  чуєш,  хвора.  Це  й  для  неї!  Чуєш,  писник?
--Знаєте...За  –  два.  Бо  складно.  Й  все  дорожчає.  І  -  очі...
Взяв  завдаток  –  триста  тисяч,  перевів  з  них  десять  –  в  гривні.
Лікарю,  Солдату  –  символ,  у  фейсбук,  в  «стіну»  загальну.
...Але...Кров.  Ніч.  Вповз  -  в  «Атошку»,  бе́лькнув:  дівчину-стеблинку
Їздив  забирати  вчора,  із  Макєєвки,  та  –  марно.

6.
Подзвонив  -  тим:  
--Хлопці  –  вбиті.  Не  розрахував...пручались.
Де  аванс?  Пішов  на  справу.  Як  –  віддати?  Я  ж  –  не  маю.
...Віддзвонились:
-  Дуй-на  Харків.  В  нас  -  твоя  кохана-святість...
--Що?..
Летів  блю-тузом...  Хата.  Термос.  Й  ...нирки  ...мо́ї  заї...
Розв,язали...
--Спокійні́ше...Так,  збереш  нову́  команду!
Можеш  навіть  –  до  поліцій...в  тебе  ж  –  є  що  розповісти...
...Сів  у  потяг.  Неможливо  чум-думки  звести  до  ладу.
--Мо́я,  крихітко,  люба́нця,  що  ж  нако́їв  я,  зловісний.

7.
У  купе  –  панянка  славна.  Незаміжня.  Розпоча́ла
Сама  вільную  розмову.  Каже
--В  то́бі  -  світ  глибинний.
Я  –  їй:
--Самогубства  –  про́шу.  Чув  –  як  реброньки  стирчали.
І  як  різалась  у  бризках  ще  жива  кричача  слина.
А  сопілонька  лікує:
---Вчителька  я,  в  старшій  школі.
Знаю:  не  довести  справи  –  соромно,  не  до  лиця.
А  з  життя...втікти?  Ви  ж  –  гарний,  програміст,  не  алкоголік.  
-Ой,  панянко...Щоб  Ви  знали...
--Хрест  несіть  свій  -  до  кінця!

14.02.2015  -  29.11.2015р.

Від  авт:  1.  Дефілядіа  –  прогулянка
2.  Комбінат  –автівка  «Москвич-комбі»
3.  піддувало  –  автівочний  повітрязабірник
4.ру́бас  –  гроші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624974
дата поступления 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Галина_Литовченко

ЗА КІЛЬКА КРОКІВ ДО ЗИМИ

А  до  зими  лишилось  кілька  кроків.
Дбайливо  гріє  плечі  тепла  шаль;
під  сивим  небом  сосна  кособока
ввібрала  біль  та  осені  печаль.
Вечірній  сон  казками  клеїть  вії,
на  стелю  дум  чіпляються  рої,
а  за  вікном  регочуть  вітровії  
і  навмання  ганяють  кураї.
29.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624958
дата поступления 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015


Микола Серпень

Імперія зла

Чомусь  так  виходить
                                                 у  нас  по  віках,
Скрізь  зла  хороводить
                                                       шалена  ріка,
Та  холодом  свище  
                               над  всім,  що  було,
З  історії  хлище  
                                   вселенськеє  зло!

Імперські  потуги  
                                         за  раттю  де  рать,
Ні  брата,  ні  друга,  
                                         собі  все  забрать!
І  слова  бояться,  
                                 їм  правда  не  мила,
Лиш  той  має  рацію,  
                                     хто  за  кормилом!

Бо  інше  -  то  збочення  
                                           кволої  мрійності,
Лиш  їхнє  торочення  
                         «відповідає  дійсності»!
Їх  дісність  придумана
                                                     не  в  головах,
Імперськім  щоб  туменам
                                                       сіяти  страх!

Зі  страху  що    виросте,
                                             те  у  них  родить,
Людей  лише    нищити
                                         -  всі  їх  винаходи.
Тому  проти  світу  
                         завжди  налаштовані,
Ростить  і  творити
                                       не  пристосовані!

Та  Бог  би  вже  з  ними,
                                         а  нам  то  як  буть?
У  праведні  днини  
                                   торити  б  свій  путь,
Та  холод  збігає  
                               на  дно  десь  в  душі,
Що  як  не  старайся,
                                     все  те  їм  душить!

Де  правда  донині,  
                             чому  так  бариться?
І  по  Україні,
                 чом  смутку  все  виться?
Та  можем  вже  бачити,  
                                           яке  б  нам  було,
Із  Карлом  Дванадцятим,
                                               інше  «ярмо»!

Нема  більш  ярма,  
                             як  їх  дурість  стара,
В  ній  діла  катма,
                             то  в  безодню  нора!
Ми  з  бідами  сходимось  
                                             там  віч  на  віч,
Чим  ближче  до  «сходу»,
                           тим  більш  протиріч!

22.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624771
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015


НАДЕЖДА М.

Як молоко незбиране, світанки…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

(Натисніть  на  квадратик,  що  внизу,  праворуч...  Екран  збільшиться...)


Як  молоко  незбиране,  світанки.
Не  снігом  припорошена  земля.
Я  ще  смакую  осінь    доостанку.
Нехай  ще  землю  сніг  не  застеля.

Туманна  осінь  з  довгими  ночами.
І  дощ,  що  не  дає  мені  заснуть.
І  я  ніяк  не  справлюся  з  думками:
Все  ж  хочеться  у  зиму  зазирнуть..

Іще  два  дні  й  зима  вже  на  порозі...
Чи  зможе  зберегти    ці  почуття?
Чи  захистить  від  злих  вітрів  й  морозів?
Все  ж    вірю  у  душі  передчуття.

І  котяться  клубочками  тумани,
Я  осені  завдячую  за  все.  
Так  хочеться,  щоб    звав  мене  КОХАНА...
Одне  лиш  слово  ясність  принесе.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624758
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


dovgiy

Нічна гостя.

НІЧНА    ГОСТЯ.

Тихо  –  тихо  зайшла  серед  ночі,
Розбудила  кружінням  вірша.
Не  спитала,  чи  я  чогось  хочу,
Чи  готова  до  праці  душа.
Чи  я  в  ніч,  що  минає,  спочинув,
Чи  набрався  наснаги  та  сил.
За  комп’ютера  знов  посадила,
Наказала:  пиши,  а  не  спи.
Що  писати?!  Для  чого  ти  мучиш
Оце  серце  –  зомліле,  старе?
Чом  тривожиш  безсонням  цю  душу,
Коли  вірш,  -  час  прийдешній,  -  зітре,
Мов  із  флешки  неякісний  запис?
Відповіла:    Мовчи!  Не  гріши!
Я  до  тебе  прийшла  надихати.
Небо  хоче  читати  вірші.
Про  кохання  людини,  про  ніжність,
Про  красу  цього  світу  в  очах,
Про  дівочу  цноту  та  про  вірність,
Про  тягар  твоїх  літ  на  плечах.
Ти  ж  немало  тинявся  по  світу,
Переслухав  усього  в  житті.
Розкажи,  кого  мрієш  зустріти,
З  ким  прожив  свої  дні  золоті.
То  нічого,  що  поруч  немає
Тих,  з  ким  хлібом  ділився  колись…
Про  твій  сум  Небо  чує  та  знає.
Так  пиши,  щоб  аж  сльози  лились
І  щоб  серце    не  було  байдужим
У  того,  хто  читає  рядки…
Ворушись,  мій  Поете,  мій  друже,
Бо,  дивись!  Я  ще  можу  втекти,
Бо  не  люблю,  аж  надто  ледачих,
Та  ще  тих,  хто  без  праці  живе.
Взяла  лютню  до  рук  нетерплячих
І  мелодія  в  душу  пливе…
А  тим  часом,  і  нічка  минає,
Бліднуть  зорі,  світлішає  скло.
Поруч  Муза  сміється  та  грає,
Аби  слово  за  словом  текло.

28.11.2015  6:13:24      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624499
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


zazemlena

Горить в вікні свічка несміло

[b]Країна,  що  славиться  врожаями,
Родючими  землями,
Полями,  степами,
Зазнала  наруги  безмежної...
Та  світло  зорі  незалежності,
Наповнює  душу  силою...
Хай  небо  тим  стане  могилою,
Хто  голод-життя  не  здолав,
Хто  свічкою  в  горі  палав,
Останнє  віддавши  тепло
Землі  рідній...Туманами  тло
Загарбницьких  планів  ще  й  досі...
...І  свічки  горять,  і  голосять
Хоронять  синів  матері,  вдови...
Хто  ж  бід  підкидає  нам  нових?
...Колись  не  карали  ката,
Тепер  нам  за  все  розплата...
Горить  в  вікні  свічка  несміло,
А  з  болю  душа  заніміла...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624608
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

Прийдешнім поколінням ( Голодомор )

Колосок  схилився,  до  землі,  мов  до  материнських  грудей  притулився,
Проситься  до  рук  та  його,  маленького  не    беруть,  бояться  розправи...
Зібрані  хлібА,  гола  стерня  коле  босі  ноги...Може  й  оступився...
Будуть    діти  голодувати,  пухнути  й  вмирати...Геноцид  держави!

Щоб  не  було  козацького  роду,  українського    вільного  народу
Й  не  було  країни,  свободолюбивої    багатої  України...
Скільки    ж  її  гнобили,  ставили  на  коліна?..Все  ж  не  зреклася  роду
На  чиюсь  угоду,  не  проміняла  свободу  на  рабство  й  душ  руїни.

Ми  пам"ятаємо!  Пам"ять  по  крові,  по  ДНК  передається  поколінням,
Якого  ми  роду,  якого  ми  діти  народу...І  житні  колоски  ,  
Які  гнили  на  полях,  яких  не  підняла  нічия  рука...Призріння
До  васалів,  до  імперії  зла  зараз  у  нас...Що  чешуться  кулаки...

Зірвані  з  облич  маски...Хто  є  хто...Ясно  як  сонце...та  ніхто  не  верне
Той  час,  тих  людей,  що  колись  померли...Але  для  нас  вони    вічно  живі!
Запали  свічу  за    ті  душі,  що  відійшли    з  пекла  в  рай...Відділяй  зерна  
Від  плевел.  Не  допусти  нового  Голодомору!  Борись  за  народ  свій!

Молись,  щоб  ми  ворога  перемогли  і  щоб  не  було  більш  у  нас  війни,
За  мову  ніжну,  калинову,  волошкову...  за  життя  щасливе  нове,
За  мир  між  народами,  за  друзів,  що  у  прірві...Маму  й  тата  обійми,
Дітей  своїх  люби,  щоб  здорові  росли  на  радість  батькам!    Все  й  оживе!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624683
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Олекса Удайко

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

           [i]33-й…  Багато  хто  в  нас  сприймає  його  через  призму  
           власних  втрат,  жалів,  спогадів,  вражень.    Але  в  усьому  
           тому  є  пам'ять…    Що  б  там  було,  ми  будемо  пам’ятати
           ті  жахіття,    які  вселила  в  душу  мого  народу  орда…  Ось  
           і  мені  прийшло  на  ум  те,  що  чув  від  своїх  батьків,  дідів,  
           і  прадідів...  Відтак  заговорили  в  мені  мої  рідні,  виливши  
           на  папір  живі  слова  гніву  і  ненависті.  Хай  Бог  дарує  нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  
[/youtube]

[i][b][color="#05497d"]“Ой,  Морозе,  Морозенку*,  ти  славний  козаче”  –  
Так  співав  колись  мій  дядько,  предок  славний    Яша…
Та  загнав  його  той  голод,  голод  України
У  чужі  степи  далекі,  бо  була  руїна…  

І  ніхто  вже  з  рідних,  друзів  не  взнав  його  долі  –    
Мо’,    “брати”  голодні  вбили  чи  замерз  у  полі…
Та  батьки  назавше  в  церкві  запалили  свічку
О  здравії…  Й  проплакали  за  ним  не  ‘дну  нічку…

Інший  же  ще  молоденький  не  витерпів  лиха  –
На  бантині  у  коморі  життя  скінчив  тихо…
Хоч  в  житті  своєму  хлопець  ще  й  не  цілувався,
А  яким  же  козаком  в  війську  бути  мався!

Отакі  то  злодіяння  в  краї  сотворились…
На  те,  “брат”,    була  твоя,  а  не  Божа  милість.
Та  всьому  наперекір  знов  народ  підвівся.
 А  ти,  кате-“брате”  милий,  ліпше  б  не  родився!

У  купелі  чи  в  лaйni  бодай  утопився
Чи  змолоду  самогоном  чи  брагою  впився…
Адже  й  так  усім  відомо  –  нам  не  по  дорозі:
Нам  у  гості  до  Парнасу,  вам  –    в  “сортір”…  і  прозу.

Ой,  Морозе,  Морозенку,  ти  славний  козаче!
За  тобою,  Морозенку,  вся  Вкраїна  плаче…[/color][/b]

28.11.2015
______
*Станіслав  Морозенко  (Морозинский)  –  козацький  полковник,  
що  у  добу  Хмельниччини  відзначався  великою  жорстокістю  
щодо  ворогів-поневолювачів  України.  Загинув  у  бою  під  час    
Пілявецької  битви    (1648).  Переказують,  що  над  тілом  одного  
з  найзвитяжніших  своїх  лицарів  плакав  сам  гетьман.[/i]

відео:  https://youtu.be/3PNf4cUTsI0  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Олександр ПЕЧОРА

Над Зажур-горою дзвін…

*      *      *

Над  Зажур-горою  дзвін…
Дзвін  докору.
Дзвін  по  жертвах  і  катах  людомору…
Небо  реквієм  дзвенить  безугавно…
Небо  душі  очища  над  курганом…
Поминальний  Вічний  дзвін…
Дзвін  докору.
Дзвін  по  жертвах  і  катах  людомору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624575
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Макієвська

ТОБІ ( Краплі кохання)

Три  по  три  краплі,  ніжності  ранкової  зорі,
Три  по  п"ять  крапель  із  терпких  конвалій,  із  їх  сліз,
Три  по  сім  ...  із  олії  пачулі,    із  моїх  мрій,
Три  по  дев"ять  крапель    цілющого  сока  беріз...

Три  по  дванадцять  крапель  із  поцілука  вітрів,
Три  по  три...  із  чайної  троянди  й  її  роси...
Три    по    п"ять  крапель,    бриза  хвиль    бірюзових  морів,  
Три  по  дев"ять    із  тонкої    вербової    коси...

Три  по  дванадцять  крапель  із    шовкових    споришів,
Три  по  три...  із  золота  сонячного  проміння,
Три  по  п"ять  крапель  із    весняних  травневих  дощів,
Три  по  дев"ять...    дикої  мандрагори    коріння...

Із  жару  мого  серця,  із  чуттєвої    душі,
Із  жасминового  хмільного  квіту,  три  по  три...
Із  тисяч  крапель  життєвої  сили...Бог  в  чаші  
Земній  змішав...  Пий  кохання  прану...Творця  дари.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624443
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015


Наталя Данилюк

Мати гойдає колиску…

[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]

Мати  гойдає  колиску,
Наче  безмовну  труну…
Місяць  в  надщерблену  миску
Глипа  крізь  шибку  мутну.

Голос  тремтить  від  утоми  –
Боже,  як  тягнеться  час!..
В  чорний  застуджений  комин
Протяг  хрипить  парастас.

В  хаті  нетопленій,  наче  
В  темному  по́гребі,  тхне.
“Бач,  і  дитина  не  плаче,
Схоже,  заснуло,  чудне!..

Добре,  бо  їсти  не  просить…”  –
Скривилась,  квола,  страшна…
Жалять  морози,  мов  оси,
Пружну  мембрану  вікна.

Боже,  як  тягнеться  спокій  –
Зв’я́зки  тріщать,  мов  нитки…
Блимають  зорі  високі,
Як  поминальні  свічки.

Не  пережити  все  лихо,
Не  осягнути  сповна!..
В  хаті  поскрипує  стиха
Хворим  суглобом  труна…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015


горлиця

ПІСНЕ МОЯ!

Так  тихо  скрізь,  замовкла  моя  пісня,  
А  я  стою,  розгублена,  сумна  
І  прислухаюсь,  чи  відлуння    пізні
Акордом  вдарять  й  знов  прийде  весна.

І  я  тоді  схоплю  живі    акорди,
Знайду  слова  і  пісню  напишу,
 Як  заповіт,  як  свідчення  рекордів,
Для  поколінь  на  згадку  залишу.

Завмерла    пісня  про  зиму  і  літо  ,
Про  шелест  листя  і  про  перший  цвіт,
Про  перші  кроки  по  широкім  світі,
Про  війни,  мир  ,  життя  минулих  літ!

О,  скільки  б  я  могла  іще  зробити!
Засіяти  спустошені    поля,
Посіяти  любов,  щоб  знали  діти-
Зерно  зійде,  а  з  ним  й  любов  моя.

О,  пісне  рідна,  пісне  мого  серця,
Збудись,  бо  спати  ще  настане    час.
Ударь  акордом,  хай  ще  раз  озветься
Той  Божий  дар,  дарований  для  нас!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624356
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015


Анатолій В.

Ти за тисячу миль…

Після  прочитання  вірша  "Я  від  тебе  за  тисячу  миль…"  автора  Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094





Ти  віднині  чужа.  Вже  не  будеш  моєю  ніколи,
Якось    все  відбуло,  ми  не  зчулися  й  самі  коли...
В  листопадових  днях  почуття  назавжди  охололи!
Скоро  грудень...Ми  наше  тепло  зберегти  не  змогли.

Ти  летіла  за  мною,  а  я    був  сліпий    і  не  бачив,
Хоча  теж  у  тенетах  любові  заплутався  й  сам.
Сам  надумав  вину,  сам  образив,  і  сам  не  пробачив,
Сам  віддав  почуття  на  поталу  осіннім  вітрам!  

Сам  страждаю  тепер,  проклинаю  себе  і  цю  осінь.
Та  хіба  передбачиш    написане  в  книзі  буття?
Осінь  плаче  дощами,    вітрами  в  деревах  голосить,
В  листопадових  днях  охололи  навік  почуття!

Ти  за  тисячу  миль,  і  вітри,  і  дощі  безупинні...
Ти  пробач  мене!  Знаю,  що  грішний,  що  я  не  святий!
Завтра  грудень.А  ти  не  моя...не  моя  вже  віднині...
Пізня  осінь  оплакує  світ  наш  безмовно-пустий.



                                                                       Дякую  за  натхнення  автору  Уляна.Ч


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015


Микола Серпень

Словяни

Про  жито  молитва
У  зими  голодні,
І  з  ворогом  битва.
Як  воля  господня,

А  щастя  горстина,
Щоб  радість  до  неба  -
Спокійна  хвилина,
Де  в  битву  не  треба.

Та  знову  тривога
Зривається  з  місця,
Петляє  дорога
В  болоті,  як  в  тісті.

Незванії  гості,
Нема  на  них  сили,
Лиш  старії  кості
Собі  захватили.

Та  лише  під  ранок,
Як  злипнуться  очі,
Із  наших  схованок
На  них  ми  наскочим.

Не  буде  пощади,
Тут  жалю  не  треба,
Дамо  ми  їм  раду,
Бо  з  нами  і  небо!

І  знову  ретельно,
Збираючи  збіжжя,
Набігам  смертельним
Кладем  роздоріжжя.

Запаси  поповнені,
Загострені  списи,
І  кубки  наповним
Своїм  Осмомислам!

7.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624311
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Микола Серпень

Лелеки України

(оновлений  варіант)

Не  ходи  ти  далеко,
Подивись  навкруги  -
Ген  чутливий  лелека
Сторожить  ворогів.
Наче  тінь  наших  предків,
Що  за  нас  все  тремтить  -
Як  не  так  щось,    лелека
Кудись  швидко  летить.

Біла  птиця  -  чорні  крила,
Після  літа  нас  покине!
Зиму  мусить  десь  перечекати.
Чи  є  нам  до  того  діло?
Ну,  яке,  здається,  діло?
Скільки  їй  терпіння  треба  мати!

Може,  там  десь  далеко,
Дивні  квіти  цвітуть,
Та  лиш  тут  у  лелеки  
Малі  діти  ростуть!
Ми  тут  всі  як  лелеки...
«Як  життя?»  -  не  питай!
Хоч  і  рвемся  в  далеко,
Над  усе  нам  свій  край!

Біла  птиця  -  чорні  крила,
Зустрічі  весняний  символ!
Щастя  треба  вміти  дочекатись.
Біди  всі  з  країни  гнати,
Боронитись,  працювати,
І  свою  вже  долю  повертати!

А  хмари  знов  зібрались,
Як  ознаки  біди,-
Тільки,  що  б  там  не  сталось,  -
Він  вернеться  сюди!
Знов  країні  нелегко,
Смутку,  хоч  відбирай!
Та  недаром  лелека
Прикрашає  наш  край!

Чорні  крила,  біла  птиця,
Нам  би  з  долею  зустріться!
Скільки  нам  її  іще  чекати?
Та  давайте  вже  не  ждать,
А  старанно  працювать,
Чорне  з  білим  чітко  розділяти!

11.2011-15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624310
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Макієвська

Два крила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PUyqMwtlQtY[/youtube]
Два  крила  дали  мені  святі  небеса,
Щоб  літала  я  вільним  птахом  
Над  п"янкими  луками,  де  хмільна  роса,
Напуває  сонце  з  розмахом...

Де  соковиті  та  духмяні  спориші,  
Линуть    жаром  до  тіла  й  душі,
Огортають  м"ятою  в  незвичній  тиші,
Де  так  легко  пишуться  вірші  ...

Хочеться  крикнути  вітру:  лети    мерщій  ,
Охолоди,  волосся  розвій,
Розкинь  на  плечі...  Обійми,  коханий  мій...
Ой,  який  же  терпкий  трунок  твій!

О,  синьоокий  вітровій,  неси  мене
Туди,  де  ніжний  поцілунок  
Верескові  вуста  пристрастю  ледь  торкне
Й    коханням...  Спогади  в    дарунок.

____________

Боді  арт  "Поцілунок"  по  мотивам  Густава  Клімта

http://beautyxpose.com/2009/lifestyle/painted-ladies-qa-with-dani-fonseca.html

Відео  https://www.youtube.com/watch?v=PUyqMwtlQtY

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624222
дата поступления 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015


Світлана Моренець

ДУМИ МОЇ, ДУМИ… (рубаї)

***
Що  ми  запишемо  в  душі  святу  скарбницю?
Щоденну  боротьбу  за  їжу  і  водицю?
О  ні!  Там  –  краплі  щастя,  віра,  болі  втрати
й  любові  глибина́,  немов  без  дна  криниця.

***
У  метушні  буття  час  непомітно  плине,
тож  ми  бездумно  тратимо  хвилини...
Настане  мить,  що  враз  життя  розтрощить,
немов  коло́са,  зліпленого  з  глини.

***
Життєвий  досвід,  радощі,  печалі
карбуються  у  пам'яті  скрижалі...
Життя  не  мало  б  ані  крихти  смислу,
не  вкарбувавши  слід  в  космічні  далі.

25.11.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623812
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли дощі ідуть стіною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли  дощі  ідуть  стіною,
Чому  сумує  так  душа?
То  що  тут  є  тому  виною,
Що  так  на  сльози  спокуша?

І  не  скажу,  що  я  з  плаксивих,
Бо  сльози  -  це  проста  вода.
Моя  душа  одна  з  мрійливих,
Без  сліз  вона  бува  рида.

Коли  мене  не  розуміють,
Як  зрадять  друзі  за  мідяк,
Я  все  пробачити  зумію,
І  стисну  біль  тяжкий  в  кулак.

І  не  тому,  що  дощ  стіною,
І  краплі  осені  на  склі,
А  просто  все  в  оцім  виною,
Що  раз  живемо  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


evgen

кривава річниця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DBPKBfzCAJM[/youtube]
Майдан  вирує,  клекотить.
Сплюндрована  повстала  гідність.
Безвихідь,  безробіття,  бідність.
Бо  далі  так  не  можна  жить.

Єдиний  об’єднав  порив
Робітників,    інтелігентів,
ДомогоспОдарок,  студентів
Палає  справедливий  гнів.

Холодні  ночі,  хмурі  дні.
Бронемашини,  водомети
Туди  -  сюди  швидкі  карети
Майдан  в  димах  та  у  вогні

Стріляють  знизу  і  з  гори
І  тут  і  там  калюжі  крові
Зусюди  заклики,  промови,
Усюди  гасла  й  прапори.

В  зомбованої  беркутні
Нічого  людського  немає.
Лише  звіряча  лють  палає
в  очах,    а  в  них  вони  скляні.

Жалю  не  буде  й  не  проси
Мабуть  їх  кров’ю  годували
Щоб  свої  жертви  шматували.
Мов  дикі,  ненаситні  пси.

Людей    мордують  з    за  плеча
Вбивають  там  і  тут    повсюди
Й  над  морем  тисячного    люду
Полинуло  сумне  кача.

Протистояння  двох  світів
За  дев’яносто  днів  минули
Та  тільки  мир  не  повернули
А  спокою  і  поготів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623653
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Анатолій В.

Я знову…

Ну  от,  я  знову  на  війні...
Воюю  знову  сам  з  собою!
Чому  в  спокійному  мені
Вирують  пристрасті  війною?

Знову  в  розкаянні  душа
Зламати  хоче  перепони,
І  знов  до  тебе  вируша
Попри  закони  й  заборони...

Дурна,  все  рветься  і  кричить,
І  кожен  атом  —  частка  болю,
Мені  б  спинитись  хоч  на  мить  -
Одним  ковтком  вдихнути  волю...

На  терезах  між  "так"  чи  "ні"
Надії  нитку  б  не  зірвати...
Пульсує  раною  в  мені:
Триматись,  вірити,  чекати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623611
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Любов Ігнатова

Чом ти знов не спиш, моя тривого…

Чом  ти  знов  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  шкребеш  на  серці  пазурами?.. 
Розійшлись  із  осінню  дороги, 
Встелені  промоклими  вітрами... 
       
Хтось  у  небі  розтрощив  клепсидру  - 
Час  водою  котрий  день  стікає... 
І  мугиче  пісеньку  нехитру 
Ліс  безлистий  -  сторож  виднокраю... 
       
Чи  зима  тривожить  мою  душу? 
Чи  туман-  обманщик  і  нероба? 
Чи  то  знов  піщаний  замок  рушить 
Недовіри  здавнена  хвороба? 
       
Чом  же  ти  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  на  серце  каменем  лягаєш,  
Сиплешся  думками  на  підлогу,
Котишся  по  снах  моїх  курАєм?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата поступления 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Микола Серпень

Чорним круком кружляє

Чорним  круком  країна  кружляє,  
Інтереси  свої  стереже!
Проти  всіх  вояків  направляє,
Всяка  нечисть  -  її  протеже…

Щоб  вони  не  старались  робити,
Боком  те  всім  виходить  підряд.
Зуби  шкіряться    цілому  світу,
Де  б  не  рвався  черговий  снаряд.

Їм  би  кимось  рулити  та  нищить
Ради  привиду  щастя  свого.
Чорним  димом  злітає  все  вище
Їх  бездумний,  шалений  вогонь!

І  що  гірше  кругом,  то  їм  краще,
Не  для  щастя  людського  вони,
Ніби,  вкинуті  древньою  пращею
Чорнонозбоченці  і  брехуни.

31.08.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623505
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Микола Серпень

Чом ти, серденько, болиш?

Чом  ти,  серденько,  болиш?
Чом  тривожися  ночами?
Стогне  тяжко  тут  спориш
Під  загарбника  ногами.

Знов  знайшлися  покупці
Нашу  волю  торгувати,
І  прадавню  нашу  ціль,
Бути  вільними  -  вбивати!

Так  пронизливі  світанки,
Холод  тягне  від  води,
І  повзуть  рашистів  танки
Тут,  як  вісники  біди.

Скільки  зброду  поналізло,
Все  б  їм  наше  віднімать,
Переплавляться  в  залізо
Наша  воля  й  наша  стать!

Не  порушить  їм  кордонів
Ні  в  степах,  ні  по  серцях.
Українських  батальонів
Є  гарантом  того  стяг!

Чом  ти,  серденько,  болиш?
Чом  тривожися  ночами?
Зеленітиме  спориш
Поки  воля  буде  з  нами!

21.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623294
дата поступления 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015


НАДЕЖДА М.

Тихо вітер колихає сонні ліхтарі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ
[/youtube]
Тихо  вітер  колихає  сонні  ліхтарі,
Так  нудьгу  свою  ховає  і  самотність  в  грі.
Забуває  всі  проблеми.  Що  іще  чекать?
Та  хіба  йому  до  цього  треба  ще  звикать?
Одинокий,  ніби  палець,  серед  всіх  вітрів.
Та  все  важче  гра  вдається...  Сильно  постарів.
Десь  присяде  на  пеньочку,  серед  яворів...
Я  все  бачу  і  хвилююсь:  Невже  захворів?
Він  подивиться  з-під  лоба  -  заболить  душа.
Потім  зніметься  й  полине,  і  мене  втіша.
Прошепоче  щось  на  вухо,  пролунає  сміх.
То  погладить  мої  коси.  (Він  мастак  до  втіх).
А  то  раптом  знов  затихне..  Помовчу  і  я.
І  обоє  посумуєм...  І  отак  щодня...
Так  від  радості  до  смутку,  лиш  один  є  крок.
А  все  разом  оце  взяте  -  це  життя  пучок..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623314
дата поступления 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015


Микола Шевченко

Етюд ( пісня на слова Світлани Рачинської)

Слова  -  Світлана  Рачинська
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Етюд

Обірвані    фігурки    дерев’яні
Маленьких    недорізьбленних    людей.
Чаркують    зранку    хмарочоси    п’яні
 І    листоноша    бідний,    як    спудей
Тиняється    тим    містом    оковитим,
Двірник    змітає    недочитане    письмо,
Дощі    зализують    прощання    і    привіти
І    небо    антикварне,    як    трюмо.
І    відчай    розтягнувся    у    шпагаті,
Хвилини    ті    видзьобують    круки,
А    десь        щасливі    руки    вузлуваті
І    точно    знаєш    –    люди.    Не    ляльки.
Від    запаху    залежні    –    куплять    пресу
Їх    грубі        пальці    зшерхли    від    сигар.
Вівальді    злегшить    гіркоту    «Еспресо»
І    небо    згорне        літній    антиквар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623185
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015


Любов Ігнатова

Місто

Нічне  Місто  зібрало  всі  зорі  на  небі  і  простягло  мені  їх  на  долонях  :
-  Обирай  будь-яку!  На  згадку.  На  повернення...  
Я  дивилася  на  ці  різнокольорові  сяйвочка,  ніби  в  очі  зазирала  Великому  Всесвіту  і  намагалася  віднайти  у  них  себе  -  маленький  атом,  нікчемний  і  важливий  водночас...  
-  То  ти  хочеш,  щоб  я  повернулася?  
-Звісно!  Адже  твої  кроки  уже  увійшли  в  мою  історію,  а  твоя  душа  долучилася  до  мого  храму...  Ти  ж  відчувала  мене,  правда?  
-  Правда.  Як  і  ти  мене...    
Зірочки  все  ще  підморгували  мені  з  величезних,  але  таких  вразливих  і  лагідних  долонь.  
-  Я  візьму  оцю,  зеленаву,  можна?  
-  Бери.  Вона  завжди  буде  у  твоєму  серці  часточкою  мене...  
Я  обережно  взяла  маленьку  зірочку  і  сховала  її  за  пазуху  від  липкого  туману,  що  потихеньку  розповзався  нічними  вуличками,  чомусь  оминаючи  головну  артерію  Міста.  
-Дякую  тобі!  Я  обов'язково  повернусь,  щоб  ще  хоч  раз  доторкнутися  до  твоєї  вічності...  
...  Автобус  розмірено  погойдував  мене,  стрімко  віддаляюсь  від  Міста.  Я  востаннє  поглянула  йому  в  очі  -    втомлені,  але  напрочуд  добрі  і  мудрі.  Темрява.  Тільки  за  пазухою  світилась  і  зігрівала  мене  маленька  зеленава  зірочка  -    подарунок  величного  Міста,  яке  стало  частиною  моєї  історії...  














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015


НАДЕЖДА М.

Коли туман накриє з головою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kmu-zgUGhIg[/youtube]


Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем..

За  твором    Олекси  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
-------------------------------------------------
Коли  туман  накриє  з  головою,
То  легко  тут  піддатись  на  обман.
Завісу  не  відсунути  рукою.
І  ти  вдихаєш,  нібито  дурман.

Тоді  здається  все  якесь  інакше.
Крізь  пелену  вже  погляд  в    інший  світ..
І  те,  що  до  сих  пір  було  найкраще,
Тепер  здається,  ніби  пустоцвіт.

А  роси,  що  блистіли  самоцвітом,
Тремтять,  неначе  краплі  дощові.
Думками  не  літаєш  вже  над  світом:
Натиснуті  всі  точки  больові.

Заплуталось  усе,  як  в  павутинні.
Шукаю  все  я  вихід  із  пітьми.
Крізь  решето  просіяні  зернини...
Туман  тут  не  притопчиш  чобітьми...

Із  сходу  раптом  ринуло  проміння.
І  зникла  із  очей  вся  пелена.
І  впало  із  плечей,    немов  каміння.
Для  всього  тепер  інша  вже  ціна.

Веселкою  заграло  все  навколо.
Зі  мною  поряд  ті,  кого  люблю.
Відчула  тепер  запах  матіоли...
Невіру  тепер  в  віру  переллю...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623096
дата поступления 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Олекса Удайко

ТУМАНИ МОЇ, РОЗТУМАНИ…

                     [i]На  долині  туман,
                     На  долині  туман  упав…
                             [b]Василь  Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]

                                   
[i][b][color="#9406b8"]Вже    осінь  заповзла…Туманна  й  сіра…
І  небо  схлипує…  і  рюмсає  дощем.
Під  ним  немає  жаданого  миру  –
Земля  болить  і  ремствує…  Той  щем  –

Як  перегук  із  безліччю  колізій,
Які  спливають  час  від  часу  тут.
Доконує  живих  туманом  сизим...
А  ще  які  “подарря”  нам  грядуть?..

Небачені  давно  протистояння
Святого  неба  й  грішної  землі  
Несуть  у  світ  –  природи    сповідання…
Й  жалі  землян…    жагучі  чи  малі.

А  ще…  туман  той  бляклий,  темно-сірий
Пускаємо  по  тверді  берко  ми…
І  вже  немає  праведної  віри,
І  паща  вже...  зяяє  із  пітьми.  

…Та  прийде  час  –  й  туман  бузковий  
Укутає  всіх  нас!..  Від  пелени
Духмяності  вже  не  спастись  нікому  –
Потонемо  у  повені  весни….[/color][/b]

21.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Леся Утриско

Не в силі.

І  знову  осінь,  та  глибока  осінь
Падуть  дощі  та  снігом  заміта,
А  я  любов'ю  пещу  наші  роси
Де  наша  юність-  пам'ять  золота.

Дивлюсь  старенькі  фото  чорно-білі,
В  них:  всі  слова,  усе  наше  життя,
У  них  роки,  мов  птахи  відлетілі
У  наших  мріях-  наше  забуття.

Стежки  лягли  тернисті  чи  погожі
В  них  доля  наша,  вся  наша  любов,
Де  ми  з  тобою,  чимось  дуже  схожі,
Та  повернути  час  не  в  силі  знов...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622757
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Галина_Литовченко

ШАЛЕНИЙ ВІТРИСЬКО

Зривається  хвіртка  злетіти  з    воріт  -
псуються  з  подвір’ям  відносини.
Свистить,  мов  скажений,  на  весь  білий  світ,
розхитує  нерви  у  осені
вітрисько  шалений  –  довічний    гультяй
ламає  цурпалки,  як  локшину,
нещасній  пташині  дає  наганяй,  
витрушує  душу  спустошену.
Жене  листопадові  дні    до  зими,
до  гульбищ  з  новою  коханкою,
розносить  розмови  сумні  між  людьми
і  стріхи  трясе  лихоманкою.
Шугає  всесильний,  гуде  в  димарях,
накачує  мускули  протягам,
ганяє    порожні  пляшки  в  пустирях
і  швидкість  прискорює    потягам.
Шибкам  дошкуляє,  стійкі  ліхтарі
примусив  додолу  хилитися,
вже  й  дзвін-калатало  –  бунтар  з  бунтарів
воліє  йому  підкоритися.
21.11.2015

(на  фото  -  живопис  Галини  Ельдман)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622815
дата поступления 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧ ОСЕНІ

Наче  жінка,  що  зрадою  вражена,
мов  ударом  в  лице  навідлі́г,
всі  дарунки  зриває  ображено
і  жбурляє  зрадливцю  до  ніг,
сум  і  розпач  долаючи,  зболена,
обдираючи  злото  з  гілля́,
стогне  Осінь,  безжально  оголена,
крах  жіночий  відчувши  здаля...

Плаче  Осінь  дощами  печальними...
Заблукавши  в  холодних  вітрах,
падолистами  вкриє  прощальними
незворотності  відчай  і  страх...

                               20.11.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622546
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Микола Серпень:: Сини України


           Приспів:
   Не  вір  ти,  юначе,
   Чарівним  світанкам…
   Не  вір  ти,  козаче,
   Гаданню  циганки…

Любили  тебе  до  безтями,
До  смутку,  до  плачу,  до  болю!
Ти  можеш  гордитись  синами,
Що  голови  склали  за  волю!

На  що  було  їм  сподіватись,
І  де  свій  притулок  знайти?
Дві  сили  зійшлись  воювати,
Щоб  решту  без  жалю  змести.

     Приспів.

А  доля  -  билиночка  в  полі,-
Вітрам  всім  і  бурям  на  зло!
Дівчина,  струнка  як  тополя,
Тебе  провела  за  село.

Прощання  сльозина  упала,
А  коні  уже  під  сідлом…
У  бій  ви  пішли  на  світанні,
Щоб  більш  не  вернутись  в  село.

     Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622670
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015


НАДЕЖДА М.

Постаріла осінь непомітно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wq6cNz2mxec
[/youtube]
Постаріла  осінь  непомітно.
До  зими  лишився  один  крок.
Де-не-де  ще  листячко  тендітне..
Он  один  зірвався  і  в  танок.

В  танці  покружляв  і  приземлився,
Без  страху,  так  гарно  у  тиші.
На  землі  назавжди  поселився...
І  так  гірко  стало  на  душі...

Він  летів  покірно,  без  вагання.
Шепотіли  щось  гілки  услід.
І  мурашки  від  краси  вмирання...
Як  душі  зневіреної      зліт.

Ніби  птах,  сполоханий  у  полі,
Доторкнувся  інший  до  плеча,
Треба  покоритись  тут  вже  долі...
І  сльоза  з  очей  моїх  текла.

У  природі  все    в  коловороті,
Тільки  нам  все  тиша  до  душі.
І  думки,  як  птиці,  все  в  польоті.
Все  летять,  не    знаючи  межі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622606
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015


dovgiy

НАСНИЛОСЬ.

По  глинистому,  ослизлому  урвищу,
Намагаюсь  нагору  вилізти.
Сил  бракує.  Вчепитися,  -  ні  за  що,
І  немає  нікого,  щоб  витягти.
А  навколо  –  місцина  пустельна
І  вода  –  не  питна,  брудна…
І  тече  вона  зверху,  на    мене,
Як  в  безодню,  тягне  до  дна!
Щось  внизу  вирує,  клекоче,
І  душа  завмирає  від  жаху…
Відчуваю,  що  небо  не  хоче
Позбавляти  мене  від  страху.
Відчуваю,  покинутий  світом,
В  цій  місцині  я  маю  пропасти.
Та  ніхто  не  скаже:  навіщо,
Такі  муки  дано  мені  знати?
І  тоді  з  відчаю,  по  -  вовчому,
Вию  довго  в  захмарене  небо!..
   Прокидаюсь!..  з  безсилля  чорного
Повертаюсь  до  себе!

20.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622479
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Крилата

Щось таке

Такий  густий  обідній  спокій.
Таке  розмите  сіре  тло.
Такі  невизначені  кроки
Між  тим,  що  буде  і  було.

Такі  бліді  посохлі  трави.
Такі  голюські  дерева.
Такі  думки  поскрізь  діряві.
Такі  обвітрені  слова.

Такі  річки  гладенько-лобі.
Такий  безшумний  в  жилах  струм.
Така  роздвоєність  у  собі,  
Такі    не  радість,  і  не  сум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622502
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Юхниця Євген

Та віднайдіть же нас…

Час  «йти  на  південь»,  але  сам  –  не  можу.
Вона  –  у  іншому  у  офісі  досьє́шить.
Й  мої  люб,язності  задумані,  художні
Тупцем  гуси́нять  у  мовчальниче  безмежжя.
Знов  на  обід  іду  самотнім  і  бентежним.

«Твій  брак  рішучості»,  -  останнє  чув  від  неї.
А  поруч,  люди  сма́чать  борщик  діловито.
Одним,  хто  в  свому  салі,  світ  –  оранжерея,
Таким,  як  я,  потрібна  по́ручки  –  бандитка!
І  одночасно:  друг,  і  жінка,  мати,  фея...

Жінки  шукають  сильних,  як  і  ми  –  гарнюньок.
І  чоловіки  бувають,  як  і  жінка  –  ве́дені.
...Так  закричати  бісом  хочеться  зсередини:
Та  віднайдіть  же  нас,  безза́ходних  журжу́нів,
Й  ми  –  віддамо  -  що  маєм-вмієм,  зняв  кашкетину!  

19.11.15  р.

Від  авт:  «Йти  на  південь»  -  йти  на  обід

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622500
дата поступления 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Любов Ігнатова

Застуджена осінь

Небо  залите  оловом... 
Хмар  поминальне  коливо *
Вітер  несе  розхристаний 
В  далеч  опалолистяну... 
       
День  розговівся  мОросом... 
Півнячим  рветься  голосом 
Вранішня  тиша  ватяна, 
Зночі  дощами  латана... 
       
Сніда  пташА  калиною... 
Замість  плаща  -  рядниною 
Плечі  покриті  Осені, 
Сіротуманноросяні;

Всі  черевички  зношено  - 
В  зиму  шкребе  калошами, 
Хлюпа  тихцем  калюжами 
Стомлена  і  застуджена... 


*  Ко'ливо  -    поминальна  обрядова  страва,
 готується  із  поламаного  печива,  залитого  узваром  
чи  солодкою  водою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата поступления 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015


Олекса Удайко

НА ЛИСТ ОСТАННІЙ

[i][b]tth
                   
[b]Мій  лист  останній…  Майже  за  О'Генрі...[/b]
І  не  тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]

[color="#940bcf"]На  лист  останній  мій…  метелик  сів  –
чи  не  моя  розігрується  доля?    
Вже  сівачу  пора  б  покинуть  поле  –
зерна  підзимній  зроблено  засів…

То  постулат…  Не  треба  зайвих  слів  –  
колись  замкнутися  повинно  коло…
Наситився  той  лист  життям  уволю,
бо  жив    на  білім  світі  –  як  хотів…

Одне  лиш  млоїть  думку  сівача  –  
чи  не  рубав  породу  він  з  плеча,  
чи  тим  зерном  поля  свої  засіяв?

Мотиль  і  лист  вберуться  в  зимній  стиль,
асів  пшеничний  вкутає  завія,  
та  май  замайорить...  
мільйоном  
піль!..[/b]

16.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015


dovgiy

На дорозі.

НА    ДОРОЗІ.

Дорога  моя,  знов  на  тобі  стою.
До  чого  ведеш  –  невідомо.
Давно  проминув  я  зупинку  свою,  
Та  ще  не  вернувся  додому.
Каміння  твоє  у  ямах,  крем’яне,
Виблискує  в  темряві  ночі.
Веди  у  майбутнє,  дорого,  мене  -
В  минуле  вертатись  не  хочу!
Здається  мені:  ще  попереду  жде
Омріяна,  всміхнена  доля,
Яка  милу  радість  в  життя  приведе
Як  сяйво  веселки  над  полем!
Здається,  старому…  немов  не  були,
До  того,  вокзали  й  причали.
Немов  це    для  когось  ромашки  цвіли,
Немов  не  мене  зустрічали.
Минали  літа,  під  колеса  шляхи
Звиваючись,  стрімко  летіли.
Траплялось,  я  падав  на  вирвах  крутих,
Та  довго  відновлював  сили.
І  знову  стою,  світить  Місяць  згори.
Ще  так  до  світанку  далеко!
Для  мене  в  оселі  вікно  не  горить,
А  шлях  в  невідомість  нелегкий.
       Допоки  ще  серце  тріпоче,  живе,
Допоки  душа  не  старіє,
Мене  у  романтику  молодість  зве
І  серце  надією  гріє!
Дорого  моя,  непроторенний  шлях,
Не  просто  по  світу  блукаю:
 Я  прагну  до  неба,  як  сокіл,  як  птах,
Загублене  щастя  шукаю!

16.11.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621693
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Осіріс

Грудня нехитрий убір…

           

Дощик  сльозить  полотном  акварельним.
Осені  банить  колаж.
Маже  квачем  серпанково-пастельним
Юного  грудня  пейзаж.

Поле  руниться  на  нім  оксамитами,
В  зелені  перших  ростків.
Крапель  орда  плюскотиться  копитами  
Тілом  закляклих  містків.

Тонуть  між  хмар  ледь  народжені  сходи,
Сонця  хистких  міражів.
Зорі  лишають  блискучі  наброди,
Глянцем  нічних  вітражів.

Ніби  крильми,  тілесами  щоглистими,  
Змахує  вітряний  бір…
Пишуть  дощі  кольорами  землистими
Грудня  нехитрий  убір.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621689
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Любов Ігнатова

Невідомому…

Ніхто,  окрім  рідних  його  не  згадає... 
Людей-бо  багато  (звичайних  людей)... 
І  тільки  зоря  упаде  з  небокраю, 
Із  вдихом  останнім  змертвілих  грудей... 
       
Мовчатиме  завтра  ранкова  газета, 
В  новинах  -  ні  слова  (не  зірка,  либонь)... 
Лиш  мати  старенька  в  усіх  силуетах 
Вбачатиме  сина  крізь  призму  безсонь...
       
...  Розквітла  у  маках  солдатська  могила
Краплинками  крові  в  осінній  журі...  
І  хусточка  чорна,  мов  янгола  крила, 
Тріпоче  від  вітру  на  сивім  чолі... 
           
...  Зима  замітає  стежину  до  хати, 
 Де  згасло  в  печі  її  серце  -  вогонь... 
І  супиться  хмарами  небо  кошлате, 
Узявши  свічу  до  змарнілих  долонь....  


Дякую  за  натхнення  :


 www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292

Автор  Крилата  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата поступления 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Радченко

Найди меня

Найди  меня.  Пожалуйста,  найди.
Не  удивляйся  -  я  уже  седая.
Уходит  спешно  осень  золотая,
Надрывно  плачут  серые  дожди.
Морщинкам  и  непрошенным  слезам,
Тоске  в  глазах,  прошу,  не  удивляться.
Молве  не  удивляйся,  злым  словам  -
Молва  чужое  ненавидит  счастье.
Не  удивляйся  не  узнав  меня,
Я  и  сама  устала  удивляться.
Найди  меня.  Пусть  на  исходе  дня.
Лишь  для  того,  чтоб  просто  попрощаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621374
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Наталя Данилюк

Бувають дні…

Бувають  дні  –  важкі,  німі  і  сірі,
Коли  душа  не  видасть  і  рядка,
І  стільки  бруду  затхлого  в  ефірі,
Що  мимовільно  тягнеться  рука
Повимикати  все  і  всіх  до  біса!..
І,  застрибнувши  у  старий  трамвай,
Пливти  собі  артеріями  міста,
Сигнал  зими  ловити  на  wi-fi.
І  думати,  що  все  мине,  що  грудень
М’яким  котом  на  лапах  підповзе
І  все  оте  роз’ятрене  остудить…
Що  в  кучугури,  як  в  легке  безе,
Позагортає  враз  буденні  драми,
Густим  вапном  забілить  сіре  тло…
І  ти,  мороз  хапаючи  вустами,
В  повітря  видихатимеш  тепло…
І  зупинившись  десь,  біля  кав’ярні,
Заливши  у  гортань  бразильську  ніч,
Збереш  у  жмуток  мрії  всі  примарні,
Новому  дню  поквапишся  навстріч.
Відчуєш,  як  за  кліткою  грудною
Надія  ворухнулася  –  жива!
Як  тихо,  невідчутною  ходою,
Крадеться  дух  пресвітлого  Різдва...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


dovgiy

Ой, зозулько моя.

Ой,    зозулько  моя.

У  моєму  гаю  закувала  сивенька  зозуля,
Про  майбутні  літа,  та  про  зустрічі    нові  кує.
А  у  цьому  гаю  під  калиною  щастя  заснуло
І  важкий  його  сон  піднятися  знов  не  дає.
Ой,  зозулько  моя,  нащо  довгі  літа  ти  пророчиш,
Коли  в  цьому  гаю  облітає  покорчений  лист?
Ой,  зозулько  моя,  чом  надіями  душу  морочиш,
Чи  не  бачиш    сама,  як  старості  осінь  спішить?
Ген,  над  гаєм  моїм,  заклубочились  хмари  нещастя,
І  потвори  розлук  літають  між  ними  частіш.
Як  боюсь  я,  зозулько,  у  вихор  відчаю  попасти,
Як  боюсь,  чим  живу,  те  втратити  знову  навік.
А  зозуля  кує,  а  зозуля  моїх  слів  не  чує
І  в  далекі  краї  чомусь  не  спішить  відлітать.
Чи  про  нову  весну  мені  сни  нереальні  віщує,
Чи  про  давнє  кохання  прагне  ще  раз  нагадать?
Все    «ку  –  ку»    та    «ку  –  ку»…  ніби    дзвонами  б’ється  у  скроні
Над  оцим  сірим  днем,  над  туманом  що  ліг  по  роках…
Не  осінні  дощі,  а  краплини  їдкі  та  солоні
Прокладають  свій  путь  по  зморщених,  сірих  щоках.

15.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621159
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Анатолій В.

Вірш без відповіді…

Як  дійдеш  до  межі  за  якою  лише  невідомість,
І  втрачаєш  контроль  між  реальністю,  мріями  й  сном,
Що  підкаже  тобі  твоє  серце,  твоя  підсвідомість?
Заховатись,  чи  зникнути  -  наче  туман  за  вікном?

Коли  втрати  боїшся  —  її  підсвідомо  чекаєш!
І  той  страх  то,  мабуть,  що  початок...  Початок    кінця?..
Із  цим  жити  ще  важче,  як  все  розумієш  і  знаєш,
А  позбутися  страху    не  можеш...Де  вихід  з  кільця?

Я  дійшов  до  межі  за  якою  немає  законів,
За  якою  ховається  вибір,  а  він  не  простий,
І  думки  не  встигають  за  розумом  —  загнані  коні...  
І  ніхто  не  розкаже  мені    де    той  вихід  знайти!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015


НАДЕЖДА М.

Зрозумій: інакше не змогла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа  над  самим  собой  есть  
самая  лучшая  из  побед,  быть  же  побеждённым  всего  постыднее  и  хуже.  
ПЛАТОН.

-------------------------------------
Як  навчить  себе  перемагати?
Де  для  цього  взяти  собі  сил,
Щоб  образи  в  серці  не  тримати?
Як  злетіть,  не  маючи  вже  крил?

Нелегка  підчас  на  це  надія.
Як  зібратись  й  перевести  дух,
Щоб  душа  від  страху  не  тремтіла,
Коли  біль  пекельний  ще  не  вщух?

Розумію:  можу  враз  упасти,
Бо  за  крок  -  і  ти  вже  на  краю.
Тут  я  вже  в  емоціях  у  пастці...
Відчуваю:  я  вже  програю.

Падаю  і  знову  піднімаюсь,
Значить  я  себе  перемогла!
Каюсь,  дуже  довго  каюсь,
Та  зробить  інакше  не  змогла...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015


dovgiy

N. N.

N.N.

Ще  молода,  а  вже    про  те  не  чує,
Що  в  її  погляді  можливо  потонути.
Колишня  радість  біля  неї  не  ночує
І  компліменти  про  чарівність  вже  не  чути.
А  її  очі  –  незвичайно  як  глибокі!
А  її  очі,  -  незбагненно  чим,-  хвилюють…
Бо  це  ж  про  них  у  серці  мрії  превисокі,
Бо  такі  очі  всі  художники  малюють.
Малюю  я  на  полотні  небес  вечірніх,
Дві  ясні  зірки,  які  сяють  серед  неба.
І  будуть  зорі  ці  очам  її  подібні,
А  любе  личко  як  світанок  в  раннім    небі.
І  будуть  зорі  наче  долі  дві  змагатись,
І  будуть  в  небі  неспокійно  миготіти…
Щоб  міг  я  знову  всі  світанки  цілувати,
На  крилах  радості  та  пристрасті  летіти.
Чарує  погляд…  ніби  в  зоряне  провалля,
Кидаюсь  я,  коли  із  нею  наодинці.
Така  то  влада,  що  природа  дарувала
 Оцій  прекрасній,  молодій,  чарівній  жінці!

11/13/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620724
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 14.11.2015


Наталя Хаммоуда

Закохана.

Прощальний  дощ  осіння  ніч  розлила,    
В  календарі  від  завтра  вже  зима,
А  я  іду,  від  щастя  захмеліла,
Це  ж    треба...  Закохалася  дурна!

Мені  назустріч  сунуть  сірі  люди,
А  в  мене  парасолька-маків  цвіт...
Такого  щастя  двічі  вже  не  буде
Бо  закохалась  я,  у    сорок  літ.

Я  не  ридаю,  що  усе  минеться,
Не  розповім  ні  людям,  ні  вітрам.
Тебе  далеко  заховаю  в  серці.
Навіщо  знати  іншим,  що  ти  там?

Нехай  міркують:  "Що  це  сталось  з  нею?"
А  я,  згадавши  слів  твоїх  тепло,
Всміхнусь  від  щастя,  бо  назвав  своєю.
Я  ж  думала-  життя  уже  пройшло,

А  це  була  всього  лиш  рання  осінь,
Ще  й  скроні  не  посрІблились  як  слід,
І  знову  юність  серце  в  гості  просить,
Бо  я  кохаю...  Хай  і  в  сорок  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015


MERSEDES

Відлуння минулого…

Кружляє  в  небі  вальс  осінній,
Парад  зірок  у  вишині.
Змінило  небо  колір  синій,
Минули  швидко  теплі  дні.

Самотньо  верби  зажурились,
У  прохолоді  золотій.
Ми  коло  них  колись  любились,
Було  у  нас  багато  мрій.

В  траві  ще  чується  сюрчання,
Намисто  падає  з  роси.
Тут  зародилося  кохання,
Воно  живе  у  всі  часи.

Нераз  думки  ще  нагадають...
Моя  рука  в  твоїй  руці.
Чуття  ніколи  не  згасають,
Твій  поцілунок  на  щоці.

Душа  однаково  кохає,
Коханням  тим  вона  живе.
І  в  глибині  усе  ж  чекає,
Тебе  з  минулого  зове...

Та  чи  потрібне  те  минуле,
Коли  пройшло  багато  літ..
А  серце...  серце  незабуло,
Воно,  як  і  колись  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620852
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 14.11.2015


Любов Ігнатова

Я все ще…

Я  все  ще  намагаюся  розбити  
Те,  що  було  не-мною-у-мені...  
Напевно,  ми  з  життям  у  чомусь  квити,  
Якщо  воно  згорає  у  вогні?..  

Із  воску  виливаються  фігури  -  
Товстезний  накип  злазить  із  душі...  
Хтось  замовля  видовища  -  тортури,  
Бо  сам  до  бою  стати  не  спішить...  

Я  ж  на  арені  псевдо-колізею  
Стою  з  мечем  любові  проти  зла  
І  відчуваю,  як  в  мені  змією  
Зневіра  -  відчай  -  втома  проповзла...  

По  чім  квитки  до  лев\'ячої  пащі?  
А  можна  у  розстрочку  чи  кредит?  
Іще  одне  питання  можна?  Нащо  
Ламати  руки  у  Каріотид?  

Вони  ж  тримають  на  долонях  небо...  
Що  буде,  коли  небо  упаде?  
Де  істина  в  вині,  там  є  потреба  
У  вожакові  для  сліпих  людей  :

Бо  суне  зграя  просто  у  провалля...  
Хто  спинить  їх?  Хто  далі  поведе?  
А  темний  світ  кривого  задзеркалля  
Хапає  душі  де  запопаде...  

...  А  я  воюю  все  ще  із  собою...  
Вже  час  давно  все  це    перерости...  
За  еру  непотрібного  двобою  
Із  болем  збрудершафтились  \"на  ти\"...  



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата поступления 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015


Олександр ПЕЧОРА

НЕ ЦУРАЙСЬ РОДИНИ, БРАТЕ (Музика В. Оха)

Світить  місяць  у  дозорі,
ясні  зорі  доганя.
А  по  місячній  дорозі
неборак  веде  коня.
Про  недолю  зажурився,
зовсім  спокою  нема.
Сам  не  зна,  де  опинився.
А  на  часі  вже  жнива.

Приспів:
Не  цурайсь  родини,  брате.
В  поле  рідне  повертай.
Щоби  долю  обирати,
треба  Господа  питать.

Не  подумав  –  дім  покинув,
на  чужині  загаса.
Не  шукає  в  тому  винних,
бо  найбільше  винен  сам.
Блудний  сину,  схаменися,
та  мерщій  коня  сідлай.
Ріднокраю  поклонися,
долю  праведну  не  лай.

Приспів.

Не  шукай  в  чужині  раю,
хай  там  як  вона  сія.
Рідний  дім  не  вибирають,
над  усе  –  земля  твоя.
Всім  погідно  жити  треба,
один-одному  годить.
Бо  на  всіх  єдине  небо,
бо  Господь  на  всіх  один.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620736
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


НАДЕЖДА М.

І цвіте, і котиться туман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAoiVtYFQxE

[/youtube]

Пізня  осінь.  В  ній  свої  принади:
Тішить  душу  і  голубить  зір.
Та  краса  не  терпить  чиюсь  владу,
А  цвіте  всьому  наперекір.

Лист  осінній,  ніби  квітки    влітку,
І  цвіте,  і  котиться  туман.
Він  не  має  пахощів  любистку,
Перепріле  листя,  як  дурман.

Жаль,  що  мла  не  пахне    тими  грушками.
(Пам"ятаєш,  ними  пригощав?)
А  тепер  духм"янить  ніжно    смутками,
Що  зі  мною  разом  смакував.

По  лиці    б"є  мжичка  колючками..
Бризками  сідає  на  вустах.
А  туман  все  котиться  ярками...
Спокій  свій  знайде  в  очеретах...    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620798
дата поступления 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Анатолій В.

Снують думки…

Я  посміхаюсь,  в  настрої  неначе,
В  розмові  -  жарти  й  лагідні  слова,
А  серце  буря  рве  і  стогне,  й  плаче,
А  в  серці  -  наче  хмара  дощова!

Там  чорний  шторм  накрив  дев`ятим  валом
Сльозами  болю  береги  душі...
Й  під  цим  напором  шторму  шалом,  шквалом
Снують  думки  холодні,  як  вужі!

В  душі  моїй  кипить  вулкан,  одначе,
Чудово  все,  дивися:  я  сміюсь!..
А  всім,  чого  ти  так  і  не  побачиш,
Я  рано-вранці  з  сонцем  поділюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


evgen

Вагітною не буде Україна вічно



Спливає  півтора.  Вже  й  два  не  за  горами  
Як  вирував  Майдан,  лилась  рікою  кров    
Пролита  дочками,  найкращими,  й  синами
За  честь,  за  гідність  та  за  звільнення  з    оков;    

Брехні,  приниження,грабунку  та  знущання    
Олігархату,  криміналу    та  злодюг        
І  люди  вийшли  на  майдани,  на  повстання                                          
Щоб  скинуть  владу  паханату  та  бандюг

Відклекотав  Майдан    і  пристрасті  ущухли.    
Пахан  зі  свитою  дременув  за  кордон.                  
А  обіцяльники  до  влади,  та  й    поглухли.                      
Бо  вже,  напевне,  перейшли  свій  рубікон.        

І  той  що  з    трактора  й    розмахував  руками,        
І  той  що  не  боявся  навіть    кулі  в  лоб.    
Романтики  ж  під    гімн,  святий,    та  з  прапорами,  
Героїв  пакували,  першу  сотню,  в  гроб.                            

Це  мудрість,  підлість,  нерішучість  чи    бездарність?    
Без  бою  Крим,  в  крові,  палаючий,  Донбас?                          
А  може  це  олігархічна  солідарність?                                                  
Їм  на  умі  своє,  і  що  вже  їм  до  нас?                                                          

Вони  щосили  галасують  про  реформи                                        
Натомість  третю  шкіру  вже  із  нас  деруть                                          
Здолать  корупцію  грозяться    для  проформи                                            
Народ  все  хиріє,  а  ціни  все  ростуть.                                                  


Вагітною  не  буде  Україна  вічно!                                  
Це  аксіома  і  невідворотна  суть!                      
І  вже  тоді  насправді,  а  не  символічно              
Сатрапів  хижих,    гнів    та  гідність  рознесуть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620539
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015


Галина_Литовченко

ОЗНАКИ СЕРПНЯ

Нападало  папІровок    в  саду,
ще  повен  кошик  –    черги  жде  на  ґанку.  
Холоне  джем,  розкладений  у  банки,
злетілись  оси  роєм  на  біду.

Женці  клепають  коси  на  зажин  -
стоять  на  старті  у  гурті  з  граблями.
Гуляє  літо  житніми  полями,
подвір`я  вбрались  кулями  жоржин.

А  сонце  ще  спекотне  угорі
і  від  уваги  гойдалки  веселі,
та  вже  нові  наплічники  й  портфелі  
нагадують  про  школу  дітворі.
18.08.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620484
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Юхниця Євген

Чи можно Богові служити і мамомоні одночасно?

«Не  можно  Богові  служити  і  мамомоні  одночасно!!!»,  -
Писала  людна  поетеса,  ствердно,  гордо,  підпоя́сно.
...Нескладно  вільно  демагогією  вірші  начиняти:
Коли  дитину  хочеш  вивчити,  кротуленьку  ту  ясну,
Чи  мати  грошки  хоч  для  ліків  –  як  хворіє  в  нічку  –  мати...
Монах  –  і  той  пан  потребує  і  тепла,  й  геть  продають
Свічки  і  ряси  –  Бога  ж  славити  Іконами!
...Нескладно  зовсім,  щоб  подобатися  –  виписати  лють,
Назвав  трудяженьок  –  презирливо:  «момонами».

...То  так...то  так:  хтось  побудує,  і  ми  –  житимемо  в  ра́йстві!
Садки  і  парки  -  посприятить  –  заворожені  буянці!
...Питання  –  хто  на  це  заробить,  хто  спрямує  гроші  панства
Нам  на  музеї  (  ч,їсь  в  минулому  домівки  і  палаци)...

Папір  –  сприятливий  –  і  гро́мам,  і  осудству.
Питання  –  що  важливе  справді-справді  людству?

12.11.15  р.  (Вірш  для  дискусії))))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620375
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Галина_Литовченко

ДЛЯ ЗАГОЛОВКА СЛІВ НЕМА…

У  шафи  блузи  відійшли  ажурні,
вернулись  люди  до  осінніх  пальт.
А  на  бульварі  чи  майстри,  чи  дурні
кладуть  в  калюжі  (як  завжди)  асфальт.

Чкурнули  птахи  в  стріхи  із  галявин,
З  фальцету  вітер  перейшов  на  альт.
З  дахів  цікаві  поглядають  ґави,  
потішно  як  в  багні  шипить    асфальт.

Лоскоче  дощ  будівлям  голі  груди  -
Холодним  лоском  блискає    базальт.
В  жовтогарячих  камізельках  люди
Катком  в  канави  втискують  асфальт

12.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620438
дата поступления 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Таня Кириленко

Відродження

І  хай  буде  порожньо.  Серце  наповниться  тишею.
У  світі  моїм  залишуся  тепер  тільки  я.
Усе,  що  було,  у  минулім  віднині  залишено,
В  безодню  слова,  що  із  вуст  не  зірвались,  летять.

Пекуча  діра  там,  де  вчора  надія  ще  жевріла.
Та  час  залікує  сліди  і  розвіється  біль.
Не  страшно,  що  зараз  чатує  попереду  темрява.
Важливо,  що  я  залишилася  вірна  собі.

Сльозами  омита  Душа  наче  лиш  народилася:
Осяяна,  чиста  і  сповнена  трепетних  мрій.
Зігріта  під  крилами  ангелів  Божою  милістю,
Ще  мить  -  і  розчиниться  знову  у  вирі  подій.

09.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619838
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015


НАДЕЖДА М.

Чому так серце стукотіло…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT2ojzrs70k
[/youtube]
Коли  останній  промінь  сонця
За  обрій  тихо  упаде,
Я  виглядатиму  в  віконце:
Чи  скоро  вечір  день  вкраде?

Тоді  прийдеш  до  мене  знову,
До  ранку  будем  розмовлять.
Ми  поведем  удвох  розмову,
Допоки  люди  будуть  спать.

Ти  розкажи  мені  про  зорі.
Чому  горять  серед  ночі?
Чому  вітри  у  непокорі,
Як  підібрать  до  них  ключі?

Чому  весну  зміняє  літо,
Чому  квітки  лягають  спать?
Невже  не  всім  дано  любити?
Скажи:  найкращою,  як  стать?..

Повільно  небо  засіріло,
А  я  все  хочу  зрозуміть:
Чому  так  серце  стукотіло,
Коли  торкнувсь  руки  на  мить?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619948
дата поступления 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Світлана Моренець

МОЯ ТИ МОВО СИРОТИННА… (повторно)


Моя  ти  мово  сиротинна!
Ну  за  які  такі  гріхи
тебе  плюндрують?  Безневинна,
наругу  терпиш  вже  віки.

Рідкі  обра́нці  тебе  пестять,
ще  вільно  дихаєш  в  селі...
Чому  ж  запроданці  безчестять?
Чи  ти  не  на  своїй  землі?

Чом  містянин  тебе  не  знає?
Чому  соромиться  розмов?
А  світ  перлиною  вважає
посеред  сотень  різних  мов...

Не  боячися  кари  Неба,
затюканий  дрібний  ханжа
геть  відрікається  від  тебе,  
соромиться,  немов  "бомжа".

На  жаль,  це  масові  моменти  –  
утрата  пам'яті...  й  ума.
Альцґеймера  тяжких  клієнтів
не  тисяча,  не  дві,  а  тьма!

Чому  народові  цілому
так  важко  вберегти  своє?
Отямтеся!  Без  мови  –  хто  ми?
Якого  племені  ми  є?

                                   2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619678
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Олекса Удайко

ЛЮБИМЕЦ МУЗ*

       [i]...В  цей  День  писемності  і  мови  гріх  не  згадати  тих,
       хто  своєю  непосильною  працею  "стверджували  і  при-
       множували"  українську  мову  -  відомих  "лінгвістів",які
       без  часу  зійшли  зі  своїх  п'єдисталів  на  смітник  історії...
       І  -  держави...


[b][color="#e00909"]Его,  как  совершенство,  «все»  любили.
Но  музы  возлюбили  больше  «всех»:
Ласкали,  дифирамбы  пели  или…
В  толпе  блюли...  Го...  
Гомеричный  смех.

Ведь  не  любить  такого  нам  нельзя,
Не  восхищаться,  мудрости  дивясь,  –
"Ахма́тов"  и  «Ахме́това»в  друзьях!  –  
Вознес  Его  на  крылышках  Пегас…  

…Какая  удаль  в  сажени  могучей!
Какая  мощь  –  несметная  сума!  –  
Его  уму  "дивился"  даже  Кучма,
Ахматова  сошла  б  уже  с  ума!    

И  стал  бы  Чехов,  может  быть,"поэтом",
Чтоб  "славить"  одами  Любимца  муз
И  вывернуть  нутро  апологета  
"Союзнонерушимых",  "братских"  уз

Меж  сленгово-жаргонными  словами,
Где  он  давно  «проФФесором»  прослыл!

…Возвыситься  ж  Ему  мы  дали  сами,
Живя  «в  раю»,  не  тратя  много  сил...

Но  не  пришлось  "лингвисту"  стать  поэтом:
Его  удел  –  "державные"  дела!
И  вексель  пролонгированный  этот  
Ему  за  Флот  империя  дала…

Ему  бы  быть  в  Стране  Чудес  «прИм’Ьером»,
Да  кресло  Он  Член-корру**  уступил,
Чтоб  стать  Ему  и  «всем»  живым  примером,  
Как  власть  "тянуть"  на  воровско́й  копыл.

Как  видно,  наш  «лингвист»  –  совсем  не  ВОРон:
На  око  крюка  Он  –  не  претендент.
Любимец  муз    ведь  у  «братков»  в  фаворе:
Пахан  теперь  –  "в  законе  Президент"[/color][/color]![/b]

26.06.2010
_________

*Герои,  даты  написания  и  публикации  не  вымышленные:  

http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271

**еще  один  "лингвист"  –  неизменный  герой  "95-го  квартала"

Примечание:  фото  –  не  автора,  разумеется...  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015


Крилата

До Дня української мови

[b]М[/b]оя  ти  зоре  вечорова!
[b]О[/b],  як  люблю  твою  красу!
[b]В[/b]інок    сплету  тобі  лавровий.
[b]А[/b]  ти  вдягни  його,  прошу.

[b]У[/b]мий  своє  обличчя  путньо,
[b]К[/b]алину  в  коси  заплети.
[b]Р[/b]озкрили  шлях  свій  у  майбутнє,
[b]А[/b]дже    ти  варта  висоти.
[b]Ї[/b]дою  щирою  щоднини
[b]Н[/b]асити  нас,  потреба  є.
[b]Сь[/b]огодні  в  тебе  іменини.
[b]К[/b]ровавлять  ще  твої  судини…,
[b]А[/b]ле  палкіше  серце  б’є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
дата поступления 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015


НАДЕЖДА М.

Полетів останній з клена лист…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3oBdYhVp_QU
[/youtube]
Полетів    останній  з  клена  лист.
Покружляв  в  повітрі  й  приземлився.
Так  життя  втрача  останній  зміст...
Став  тут  клен  самотній,  оголився.

Похитав  з  журбою  головою,
Та  колись  і  радість  в  нім  була.
Хоч  життя  боролось    у  двобої,
Все  ж  остання  тут  перемогла.

Похилились  віти  у  зажурі..
Де  ж  поділись  ті  щасливі  дні?
Завітали  дні  тепер  похмурі,
У  якій  життя  тепер  ціні?

Сторінки  бували  кольорові:
Радість,  а  на  зміну  їй  журба...
Тут  душа  зупинить  на  півслові...
Бо  життя  -  це  просто  боротьба.

Не  журися,  клене  сивочолий,
Завітає  ще  не  раз  весна...
Відганяй  думки  свої  ти  кволі...
Озирнись,  я  знов  біля  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619325
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015


Олександр ПЕЧОРА

ПРО ДВОМОВНІСТЬ

Не  кажіть  про  двомовність  мені.
Панібратство  оте  –  ненаситне.
І  державу  мою  не  виніть.
Україна  –  не  двоязика.

Панібратство  –  юродива  ціль.
Вже  в  обіймах  держава  холоне.
Вже  наїлись  імперських  млинців.
Україна  –  на  п’ята  колона.

То  хронічна  хвороба  така,
коли  з  жиру  трапляються  «бзіки».
Хижим  виродкам  не  потакай.
Янучари    –    новітні  базіки.

Далебі  не  однаково  нам.
Добре  знаємо  капосність  вражу.
Догоджали  чужинським  панам.
І  назад  вже  не  хочемо  в  Рашу!

І  в  Європі  нас  надто  не  ждуть.
І  Америка  знай  вижидає.
На  налигачі  нагло  ведуть.
А  куди  бредемо  –  не  питаєм.

Звично  водять  по  колу  сліпих.
Поводир  неодмінно  обмане.
Та  якби  ж  то  Господь  нас  водив,
а  ведуть  –  крутії-добермани.

Ділять  Бога  злодюги  круті.
«Гляньте  –  кажуть  –  які  ми  хороші!»
У  небоги  –  кишені  пусті,
у  «святих»  –  швидко  множаться  гроші.

Братство    те  не  годиться  й  на  раз.
Бзік!  І  знову  –  паскудну  умову.
У  три  дорога  пхають  нам  газ,
хочуть  вижити  з  нас  рідну  мову.

Українець  лукавства  зазнав,
від  чуми  вже  потроху  одужав.
Хижа  мова  імперії  зла
сіромах  доконає  байдужих.

Той,  хто  вільно  балакати  звик,  –
вже  не  схоче  ізнов  прогинатись,
не  полюбить  за  довгий  язик.
Краще  з  двору  спесивців  прогнати.    

Гонористі,  лукаві  «брати»
наші  душі  паплюжити  звикли.
Туповперто  уміють  ректи
мов  тут  люди  «многоязикі».

Українство  здолати  якби  –
затівається  свійське  тут  військо.
Хоч  зазнало  немало  ганьби,
провокує  все  ж  тут  самоїдство.

Возсідає  двоглавий  хижак
у  церквах.  Там  –  лихі  інтереси.
Сіє  розбрат,  зневіру  і  жах.
«Руський  мір»  ловко  щепить  агресор.  

Марно  мріє  новітній  могол
територію  взяти  в  оренду.
Українець  –  давно  не  хохол.
Україна  тепер  –  суверенна.

Чи  чужинець,  чи  свій  хижий  пан,
чи  з  бидлоти  ти  підпанок  бритий,  –
начувайся.  Бо  ти  –  окупант.
Час  гряде.  Все  одно  будеш  битий!

Ну  й  живи  в  Україні  ладком.
Ну  й  клянися  в  братерській  любові.
Вільно  «какай»  своїм  язиком,
як  не  здатний  навчитися  мові.  

Як  тобі  Україна  чужа
як  у  тебе  духовне  каліцтво  –
не  казись,  у  світи  вирушай,
не  кусай,  не  жери  українство.

Україна  на  світі  –  одна.
І  повсюди,  куди  ти  не  підеш,
тут  привільно  і  гордо  луна
і  російська,  й  англійська,  й  ідиш…

В  Україні  гостинній  моїй
мовам  світу  однакова  шана.
І  які  б  не  велися  бої,  
рідна  мова  одна  в  нас  державна!

Не  імперська  і  не  панівна,
а  природна  і  суто  арійська.
І  довершеність,  і  таїна…
Рідна  мова  моя  –  українська.

Визнаю,  що  у  вірші  оцім
забагато  болючого  крику.
Але    ж  як  показати  усім
історичну  образу  велику?!

Як  достукатись  до  земляків,
збайдужілих  ягнят-хохломонів?..
Українці  ж  отут  –  з  правіків.
Від  лукавого  –  ігри  двомовні.

Чашу  долі  спиваю  до  дна
і  напевно  вже  істину  знаю:
рідна  мова,  як  мати  –  одна,
а  двоюрідних  не  буває.

Запанує  в  державі  Любов.
Кожен  житель  тут  –  вільна  людина.
Про  двомовність  на  треба  розмов,
щоб  держава  була  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619412
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Юхниця Євген

У неділю – зняв панчожки

У  неділю  –  зняв  панчошки,  босі  ноги  –  в  «чуні»  з  гуні,
Під  веретою  у  кріслі,  й  на  вогонь  –  неначе  ди́влюсь.
У  горнятці  –  куп  картоплі,  й  кулаки  в  очах,    плаксуні,
Розм,якають,  й  на  ...оточе  -  знову  люлять,  живописні.
...Навиде́ркалося  серце:  там  –  підве́ли,  ззаду  –  прикрість:
Тільки  ви́мочиш  калюжку  –  як  не  дощ,  то  кілка  злива...
Не  слідкуєш,  щоб  для  інших  –  виключно:  цьом-цьом,  учтивість...
А  чекаються  ж,  для  себе,  тільки  чемні  краєвиди.

Зріжеш  гілку  –  інша  колить,  відштовхнеш  –  інакший  рикне.
...Кажуть:  як  не  знайдеш  місце,  де  загальні  ме́ди  правил,
Де,  хтось  головний  керує  так,  що  лиш  коректна  слина  -
Нас,  гостей,  і  причарує  й  нагадає  оди  слави  -
...Доти  з  кожним  крокодилом,  будяком  і  розбишаком,
Сам  на  сам  у  бійці    гайній  –  што́рми  затріпочуть:  «Жа́хи...»

Де  –  керують,  там  порядок,  певні  при́звички  і  святість!
Тільки  де  їх,  всьому  -  босів,  віднайти,  щоб  домовлятись?,
Щоб  на  міль  не  витрачати  добрі  те́плиньки  недільні
Й  дарувати  для  коханих  накопи́чки  шаленіння!

08.11.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619310
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015


НАДЕЖДА М.

Озирнувсь навколо листопад…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2AyVJy_rkA
[/youtube]
Озирнувсь  навколо  листопад...
Що  іще  лишилося  зробити?
Похапцем,  чи,  може,  наугад,
Та  старався  все  заворожити.

Зграйкою  злітає  жовте  листя.
Грудочками  впали  горобці.
Враження  навколо  розбрелися.
Осені  букет  в  моїй  руці...

Вітер  на  обличчя  сіє  мжичку,
Розкида  волосся  по  лиці.
Навіть  і  в  дощі    я  маю  звичку:
Не  шукать  шляху    на  манівці.

Ось  в  такі  години  гарно  мріється,
Про  проблеми  забува  душа.
І  образи,  і  жалі  відсіються,
Бо  така  погода  утіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619123
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Ніна-Марія

Пізня осінь

[img]http://brightwallpapers.com.ua/Uploads/2-11-2014/627ad9c2-3535-4586-9ded-325acd7a52b3/thumb2-7fd86cb1c3e5fa6675741bb944137862.jpg[/img]


Поглянь,  як  зблякла  неба  глибина
Дні  стоять  сірі  і  похмурі
Майже  оголені  дерева
Мовчки  стоять  в  тихій  зажурі

Осінь  дібровами  гуляє
Іноді  ніч  лякає  морозцем
На  трави  паморозь  лягає
І  рідко  радує  дощем

Замовк  давно  пташиний  гомін
Злетіли  в  вирій  журавлі
Шукать  притулку  на  чужині,
Щоб  повернутись  на  весні

Крокує  руда  осінь  в  зиму
Непоспішаючи    іде
Листопад  порпається  з  листям
Сріблясте  прядиво  пряде

Зима  зовсім  не  за  горами
Хоч  мені  літа    таки  жаль
Та  може  хоч  зимі  залишу
Свій  смуток  і  свою  печаль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619079
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Galina Udovychenko

Ото вибрали!

Коли  старість  підійшла,вирішив  дід  Льова
Перебратись  до  села  і  купить  корову.
А  постільки  на  худобі  він  не  розумівся,
За  порадою  до  свата  ввечері  поплівся.

У  неділю  рано-вранці  зійшло  сонце,наче  шар.
Свати  випили  по  чарці  й  подалися  на  базар.
Жінка  вслід  перехрестила  й  крикнула  з-за  рогу:
-Ви  глядіть,щоб  була  тільна  ,а  ще  круторога.

Сонце  смалить  мов  скажене,сохне  в  роті  слина,
Та  на  щастя  по  дорозі  аж  три  магазина.
Там  водичка,винце  й  пиво,а  в  кишені  гривні.
Тож  до  ринку  доплелися  вони  десь  опівдні.

Обійшли  його  неспішно,швидше  нема  змоги.
Але  геть  усі  корови,як  на  гріх,безрогі.  
Спирт  cкував  уже  добряче  їм  мізки  і  ноги,
Та  всміхнулась  їм    удача:  ось  же  круторога.

І    за  неї  дядько  править  грошей  небагато.
Сторгувались,заплатили  й  потягли  до  хати.
У  дворі  дружина  Льови    радо    їх  стрічає.
У  руках  дійниця  нова,наче    сніг  сіяє.

Раптом  жінка  поточилась,за  серце  схопилась:
-Краще  б  ви  у  яр  звалились  чи  смоли  напились,
Або  десь  у  лісосмузі  вас  ведмеді    зжерли.
Ви  навіщо,два  придурки,бугая  приперли?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619072
дата поступления 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Макієвська

Сніжне па-де-де із балета " Зима"

[youtube]https://youtu.be/Nehg3S6bOJs[/youtube]

Вже  скоро  білий    пухнастий  сніг  під  ноги  ляже,
оближе  підошви,  мов  грайливе  кошеня,  
легенько  торкнеться    пухом  повій,  лиця,  злиже  
зморшки,  поцілує  у  вуста...От  бісеня.

Захурделить  нас  сніжинками-  балеринками,
маленькими  танцівницями  на  пуантах,
у  сріблясто-ніжних  платтях...  Стануть  крижинками,
станцюють    па-де-де  в  долонях  і    на  очах.

На  мить,  на  хвилинку...    і  розтануть  краплинками,
потечуть  слізьми...  Впадуть  морозним  інеєм,
Заіскряться  сумні    дерева      діамантами,
Зима  нас  зачарує  й    так...  без  алхімії.
 
Автор  відео-мікса
Светлана  Цалова
 Волшебная  музыка  зимы.  "Падал  снег"https://youtu.be/Nehg3S6bOJs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618946
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 08.11.2015


Дід Миколай

Життя, як в полі сонях

А  час  біжить,  біжить,  біжить,
Пливе  так  швидкоплинно.
Роки  ідуть  неначе  мить,
Вже  й  на  душі  полинно.

Отож  спішися,  оглянись,
Зігрій  його  в  долонях.
До  Батька  й  Мами  пригорнись,
Більш  не  гарцюй  на  конях.      

Допоки  ще  вони  живі,
Лети  до  них  швиденько.
Ще  не  забрали  журавлі,
Всміхнися  їм  серденько.

За  те  що  буде  і  було,
Життя,  як  в  полі  сонях.
Дивись  світилось  й  відцвіло,
Вже  й  сивина  на  скронях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015


Дід Миколай

Отож ідіте…разом по життю

Із  святом  вас  вітаємо  в  житті,
З  щасливим  днем,  що  рідко  так  буває.
Хай  вам  щастить  лебедики  святі,
Нехай  цей  день  ніколи  не  минає.

Вам  стелить  стежку  осінь  золота,                
Багряний  килим  кидає  під  ноги.
Щоб  обійшли  вас  горе  й  гіркота,
Вам  просить  в  долі  гладкої  дороги.

Бажають  мами  доньок  і  синів,
Бажає  Батько  хліба  й  скатертину.
Нехай  обійде  зрада  вас  і  гнів,
Кохання  вам  і  вірність  лебедину.

Отож  ідіте...  разом  по  життю
Нехай  в  негоду  сонечко  вам  сяє.
Завжди    цвіте  хай  в  вашому  саду
У  всьому  хай  Господь  допомагає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618841
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Олексій Тичко

Із осінню на ти

За  основу  взятий  цей  вірш  -  

Осінній  настрій

А  я  із  осінню  давно  –  «на  ти»,
Вона  мені  немов  сестра  по  крові.
Привіти  шле  дощами  з  висоти,
Пейзажі  розмальовує  казкові.

Весна  і  літо  відійшли  ураз,
Обіцянки  пустопорожні  стерли,
Що  сяяли,  немов  іконостас,
Манили,  ніби  ізумруди,  перли.

Ми  попід  руки  –  я  і  листопад,
Брудні  не  обминаємо  калюжі,
Усі  глибини  міряєм  підряд,
В  лице,  у  спину  погляди  байдужі.

Ще  буде  осінь,  може,  й  не  одна,
Але  такої,  мабуть,  вже  ніколи.
Знервована,  промокла,  затяжна,
Ніби  сестра,  а  тисне,  як  окови.
2015

Відео  -  https://youtu.be/TsU8lfEBNJI

Музика,  запис  і  виконання  Володимира  Сірого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618683
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Макієвська

Останні осінні миті…на порозі зима крута

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]
Вітер  листя    опале  під  ноги  жбурляє  опалами  
і  кружляє  в  танці,  заглядаючи  в  очі  й  кружляє,
Куйовдить  хмар  отари,    розганяє  їх  небоплаями,  
землю,  золотою  парчою    вкриває,  оживляє.

Ще  так    зовсім  недавно  прощались  лелеки  з  рідним  краєм,  
чомусь  гірко  курличучи  над    самотніми    гніздами,
Над  хлібосольними  полями,  над  зеленооким  гаєм,
відлітали  в  далеку  чужину,  шляхами  різними.

Махаючи    крильми,  хатам  з  закуреними  димарями,
дим  сам  собою  вився  слідом,  наповнював  запахом
Рідного  дому,  такого  близького,  майже  до  нестями,
щоб  не  забули  ,  щоб  повернулись  додому  з  розмахом.

А  ми    чекатимемо  на  їх,  кутаючись  від  хуртовин,
які,  вже  скоро  закрутять  нас  у  своїх  гучних    танках,
Зацілують  сніжинки  вії  та  вуста  й  коси  до  сивин...
Нам  зима  крута    в  тату-візерунках  станцює  гопак.


Автор  ролика  Людмила  Бикова
Фотопейзажи  осени  под  музыку  "Секрет  Гарден"

 https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618782
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 78 (Віталій Назарук, Ганна Верес, Світлана Моренець, Олександр ПЕЧОРА) )

   Віталій  Назарук

   [i]  Повернення  сина[/i]

Повернувсь  з  країв  далеких,
На  порозі  хати  став…
Навесні,  немов  лелека,
До  гніздечка  завітав.
Сонце  вже  зійшло  на  небі,
Дув  легенький  вітерець,
Білий  став,  неначе  лебідь,
Ось  матуся  і  отець.

         Приспів:

   Стріла  мене  моя  мама,
   Стрів  татусь  при  сивині…
   Долі  стомлені    роками,
   Чи  наснилось  це  мені?..

Як  живете,  моя  мамо?
Чи  здорові,  Тату,  ви?
Посивіли  ви  з  роками,
Як  без  мене  тут    жили?
Повернувся  я  назовсім,
Щоб  надати  всьому  лад,
Хоч  уже  і  в  мене  осінь,
Але  вам  я  дуже  рад.

     Приспів.

Поклонюся  їм  у  пояс,
Пригорнуся  до  грудей,
Може  серце  заспокою,
Сльози  витру  із  очей.
Все  зроблю,  щоб  їхня  старість,
Їм  була  не  в  тяготу,
Почерпну    батьківську  мудрість,
Дам  їм  старість  золоту.

     Приспів.

--------------------------

           Ганна  Верес

 [i]      Подаруй  мені  ніч[/i]

Подаруй  мені  ніч,
Я  й  так  чекала  довгі  роки.
Подаруй  мені  ніч,
Принишкли  щоб  зірки.
Подаруй  мені  ніч,
Спинився  спів  щоби  і  вода…
Подаруй  мені  ніч  –
Стомилась  я  одна…

           Приспів:
   Розкажи  мені,  коханий,
   І  про  ніч,  і  почуття,
   Солов'їв  я  попрохаю,
   Хай  до  ранку  не  свистять.
   На  заквітчаній  калині
   Лиш  воркують  голубки,
   Але  пісня  знову  лине,
   Заворожує  зірки.

Подаруй  мені  ніч,
Солодкий  трунок  питиму  губ.
Подаруй  мені  ніч,
Забула  щоб  нудьгу.
Подаруй  мені  ніч,
Щоби  втекти  від  земних  тривог…
Подаруй  мені  ніч  –  
Одну  любов  на  двох…

Приспів.

------------------

     Ганна  Верес

[i]Я  нап’юсь  води  з  криниці[/i]

Є  багато  доріг,
Та  лиш  одна  між  ними  свята,
Там  де  отчий  поріг,
Мене  він  вигляда,
І  з  портрета  вгорі
Моя  матуся,  ще  молода,
І  криниця  в  дворі,
А  в  ній  жива  вода.

       Приспів:
   Я  нап’юсь  води  з  криниці,
   Обійму  весь  білий  світ.
   Чи  не  сон  мені  це  сниться.
   Притуляю  ружі  цвіт.
   А  вона  мене  цілує
   (Зачекалася  давно).
   І  п’янить  це,  і  хвилює
   Ще  сильніш,  аніж  вино!

Я  пройдусь  по  траві,
Там  чарівні  мотиви  дзвенять,
А  думки  в  голові
Знову  одне  твердять:
Ми  приходим  у  світ,
Щоби  любові  йому  додать,
Щоби  множився  квіт
І  в  джерелі  вода.

Приспів.

----------------

         Світлана  Моренець

   [i]  На  війну  пішов  мій  милий[/i]

Сум  сердечний  мій  тужливий
ти,  сопілонько,  зіграй...
На  війну  пішов  мій  милий
захищати  рідний  край...
Я,  голубкою,  щоночі
все  лечу  на  сонця  схід,
в  волошкові  глянуть  очі,
відмолити  їх  від  бід.

Приспів:
Розгорну́  в  півнеба  крила,
наче  янгол,  обійму...
Щоби  втома  не  зморила  –
я  її  собі  візьму.

Ой  ти,  скрипочко  чарівна,
заспівай  йому  вві  сні,
що  чекаю  його  вірно,
що  –  в  молитвах  день  при  дні  –
посивіла  рідна  мати,
батько,  спохмурнівши,  вмовк...
що  пуста  без  нього  хата...
жде  рідня  й  малий  синок.

Розгорну  в  півнеба  крила,
наче  янгол,  обніму...
Якщо  куля  зачепила  –
я  твій  біль  собі  візьму.

У  воронках  житнє  поле,
"градом"  зорана  стерня...
Мій  козаче,  мій  соко́ле,
ти  –  мій  захист  і  броня!
Жду  тебе  із  поля  бою,
наче  милості  Небес!..
Щоб  не  сталося  з  тобою,
знай,  що
Я    ЛЮБЛЮ    ТЕБЕ!

Розгорну  в  півнеба  крила,
на  порозі  обійму...
Бог  простить,  що  я  молила,
проклинаючи  війну...

----------------------

   Олександр  ПЕЧОРА

   [i]Мелодія  кохання[/i]

Найприємніше  відлуння,
моє  серденько  не  край.
Зачепило  ніжні  струни
й  відійшло  за  небокрай.

Знову  й  знову  жалить  пам’ять
і  п’янить  за  ліком  літ.
Ти  лишилась  зорепадом,
й  досі  кличеш  у  політ!

       Приспів:
   Непогасна  зоре  рання,  
   чи  зустрінемося  де?
   Та  мелодія  кохання
   повертає  нас  в  Едем.

Ненароком  впало  слово  –
залишивсь  недобрий  слід.
Спотикнулось  знову  й  знову,
й  недоречно  світ  поблід.

А  тепер  я  маюсь,  каюсь,  
бережу  тепло  обох.
Слово  –  пташка,  а  чи  камінь…
Безперечно  –  Слово  –  Бог!

   Приспів.

Я  до  тебе  серцем  лину
і  здригаються  уста.
Нашу  пісню  лебедину
вже  не  воскресять  літа.

Та  в  Любов,  що  розквітала,
світла  пам’ять  поверта.
Ти  коханою  зосталась,
адже  ти  мені  –  свята!

   Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618702
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Висить на гілці павутинка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wqL3RAPswoY[/youtube]
Висить  на  гілці  павутинка.
Хитає  вітер  раз  у  раз.
Яка  чудова  ця  картинка!
Чи  страшно  бідній  у  цей  час?

Бешкетник  вітер  не  стихає,
Сильніш  розгойдує  гілки,
А  то  повільно  враз  стихає,
А  в  павутинки  все  ж  думки...

Куди  полину,  як  зірвуся?
Чи  зможе  хтось  урятувать?
І  де  тоді  я  опинюся?
А,    може,  волю  скуштувать?

До  кого  зможу  прихилитись,
Самотність  з  ким  я  розділю?
Найкраще,  мабуть,  тут  лишитись.
Можливо,  вітер  й  полюблю...

Це  він  мене  весь  час  ласкає,
І  колихає  в  пізній  час.
Мене  трима,  не  відпускає.
Невже  так  буде  повсякчас?

Солодкі  мріі  та  наївні.
Життя  все  змінює  ураз...
А  он  співають  уже  півні...
І  вогник  мрії  вже  погас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618767
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


НАДЕЖДА М.

Втрачає осінь золотистий колір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]

Втрачає  осінь  золотистий  колір,
І  свято,  ніби  в  будні  перейшло,
А  морозець  повзе  уже  за  комір,
І  інший  зміст  життя  вже  прийняло.

Протоптані  доріжки,  вкриті  листям,
Лиш  тишу  вітру    подих  поруша.
Недавно  ще  літав  отут  і  злився,
Себе  так  від  самотності  втішав.

От  тільки  осінь  не  торкнула  трави.
Лиш  де-не-де  жовтіє  вже  листок.
В  вечірніх  хмарах  бавляться  заграви...
А  я  в  житті  шукаю  помилок....

В  такій  порі  складаю  я  екзамен...
Невже,  я  знову  наламала  дров?
І  що  в  душі  лишилось  несказАнним,
Тому  вина:  багато  передмов.

Моя  душа  трепляча  і  вразлива.
Як  пізня  осінь,  не  втрача  принад.
І  все  знесе,  і  зовсім  не  плаксива...
За  все  тобі  я  вдячна,  листопад...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата поступления 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Микола Шевченко

У скронях пульсує ніч (пісня на вірш Оленки Зеленої!!!)

Слова  -  Олена  Вишневська
Музика,  запис,  аранж.,  виконання  (від  чоловічого
імені)  -  Микола  Шевченко



...У    скронях    пульсує    ніч…
Мете    завірюха…    в    грудях…
Ще    трішки    –    і    треба    йти.
Попереду    сни…    навзнак…
На    лінії    віч-на-віч
Розіграні    всі    етюди…
І    гублять    свої    хвости
Комети…    (недобрий    знак)...

Між    нами    –    крихка    вуаль,
І    плавиться    воском    тиша…
Обабіч    горять    мости
Ілюзій    пустих    дзеркал.
Я    надто    твоя…    на    жаль…    
Розквітла    лютнева    вишня.
Весну    ув    очах    прости,    
І    цей    сонцелюбний    шал.

І    звісно    не    в    тому    річ,
Що    ти    мої    сни    забудеш:    
Не    варто    любов    нести,
Як    позаторішній    сніг.
У    скронях    пульсує    ніч…
Мете    завірюха…    в    грудях…
Ще    трішки    –    і    треба    йти:
Не    хочеться…    Віриш?
...Ні…    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618465
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Валя Савелюк

ВЕЖА

у  стільника́х  пам`яті  –
підсвідомості-ноосфері  Планети,
кожній  хвилі  наступного  на  біду  –
у  чару́нках  спільного  досвіду
зберігаються  усеможливих  доль
трагічні  сюжети…

у  чарунках  –  
сюжети  людських  пережитих  доль:
до  найдрібніших  деталей  збережена
кожна  трагічна  
чи  драматична  любовна  роль…

і  справжня-реальна,
і  для  розваг  натовпу  -  вигада-на...

за  порядком  космічної  рації  –
у  планетній  пам`яті  
«ніхто  не  забутий  –  ніщо  не  забуто»:
лютих  заздрощів  низькото́нні  вібрації,  
на  шиї  зашморг  –  минулого  емоційні  пута

тиранія  натовпу-більшості,  
зотліті  у  прах  традиції  –
у  кожнім  но́вім  житті  
ми  –  
зло́чинами  минулими  –  
наперед  ніби  про́кляті  

розі́пну-ті

тенета  минулого
заважають  людству  розвиватися  і  рости:
отак-о  «гріхи  батьків  –
спокутують  діти»…

і  ми…
і  за  нами…
і  –  за  наши-ми…
дітьми-онуками…

…повними  
бездумними  при́горшнями  
насолодно-збочено  у  півсні-забутті
черпа́ють  мистці-поети
епох  спорохня́вілих  трагічні  любовні  сюжети  –
і  безкінечно  вмирають  у  муках  усі  ці  
королі-принцеси-ромео-ждульєти  –
вічні  страждальці  і  душогубці…

і  захоплюють  за́ново  й  заново  трагічні  сюжети  –
у  мільярдах  чарунок-свідомостей  відбиваються  
і  повторюються-відбуваються…

мертвого  еманації  –
минулих  пристрастей  вібрації-варіації…

до  мети
неможливо
задо́м-наперед  дійти...

так  і  надалі?
тупіт  глухий  мільярдів  позби́ваних  ніг?
ста́да  сліпого  гнаний  по  колу  безпросвітний  біг?
і  ніякого  
злету  якісного  –  
по  спіралі…

так  і  надалі…

…Вавилон-то  упав,  та,  виходить,  збережена
вавилонська  вежа…
у  підступній  змові-затії
наступниці  вавилонської  –  двогла́вої  Візантії

04.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618269
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


Макієвська

Листопадове


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A[/youtube]
Як  гарно  гуляти  осінніми  стежками,
cлухати  ,  мов  пісню,  шелестіння  листопаду,
Дихати  свіжим  повітрям,  лікувати  рани
від  оголених  нервів,  шукати  розраду.

Занурившись  у    відчуття,  забути  про  гірке  
вино,  яке  отруює  щомиті  життя,  
Спостерігати  за  павуком,    який  плете  
візерунки  для  пасток  живих  істот...й  так,  щодня.  

Зачинити    входинки  до  душі  від  світу,
насолоджуючись    розкішшю  мальовничих  фарб,  
B  спокої  ,  кожному  щасливому  дню  радіти,
набиратися  сил  для  зимових  діфірамб.

Автор  ролика
Asja  Rigik
адреса
https://www.youtube.com/watch?v=ztYROIvhD5A

"КРАСИВАЯ  ОСЕНЬ"  (  Ф.ШОПЕН  "НОКТЮРН")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618357
дата поступления 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015


НАДЕЖДА М.

Так жаль, що ти прийти так забарився…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А  я  сиджу  напроти...  усміхаюсь,
Ловлю  твій  погляд  ледь  задуманих  очей.
І  серцем  тихо  прислухаюсь,
Тобою,  мовлених    речей...

Та  я  не  чую  зовсім  твоїх  слів...
Чомусь  за  душу  музика  торкає...
Невже,  прийшов  ти  з  давніх  моїх  снів..
Та  я  тебе  за  це  не  дорікаю.

Холоне  чай...  вино  вже  ледь  іскриться...
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.
Як  жаль,  що  ти  прийти  так  забарився.
Свою  журбу  сховаю  на  лиці...

А  за  вікном  сніжинки  пролітають.
Немов,    в  саду  черешень  білий  цвіт.
Думки  в  весну  повільно  повертають...
Пройшло  з  тих  пір  чимало  довгих  літ...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Олекса Удайко

НЕ ЗАПЕКТИСЯ НА КРОВІ

 [i]Борт  літака...  Ота  межа  між  твердю  і    космосом,    
   напевне,  загострює  думки  про  життя  і...  смерть.  
   Переосмислюється  прожите  і...  перспективи.Так  
   було  і  з  автором  сих  роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не  переймаймось,  що  не  склалось,
Тому́  радіймо,  що  було.
Не  все  бува,  що  бути  малось,
Не  все  упало  на  чоло…

Приємніше  тому  радіти,
Що  живучи  устиг  зробить…
Що  ж  не  поспів  –  дороблять  діти,
Хай    повнить  ділом  кожна  мить…

Бо  багатьом...  і  народитись  
Не  пощастило…  Чи  в  житті
В  них  не  було  такої  миті,
Щоб  захотілося  летіть…

Так  і  закінчать  хробаками,
Що  точать  тлінність  надарма:
Чого  не  встиг  зробить  руками,
Того  не  буде…  Бо    нема.

Радіймо  тим,  що  хоч  і  тлінні
Діла  маленькі  –  та  живі,
Що  вчинки  наші  ті  невинні
Не  запеклися    на  крові…[/color][/b][/color]

1.11.2015,
борт  Боїнга  777,  рейс  
W  7308  Кельн  -  Київ
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата поступления 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015


НАДЕЖДА М.

Листопаду пильно дивлюсь в очі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zv3Ckip76eU[/youtube]
Когда  замрут  отчаянье  и  злоба,
Нисходит  сон.  И  крепко  спим  мы  оба
На  разных  полюсах  земли.
-------------------------------------
Листопаду  пильно  дивлюсь  в  очі...
Що  чекать  від  тебе  в  цій  порі?
Мабуть,  лиш  холодні  довгі  ночі,
І  не  спать  до  ранньої  зорі.

Довгі  ночі  сон  мій  переможуть,
Мрії  заважають  міцно  спать.
Вантажем  на  душу  тяжко  ляжуть,
Не  дадуть  вночі  поспочивать.

Веселкові  кола  скрізь  кружляють:
Думи,  що  ніколи  не  здійснить,
Та  надія  й  віра  не  спиняють,
Голова  не  хоче  зрозуміть.

А  коли  уляжуться  вагання,
І  повіриш  у  казки  свої,
Сон    заспокоїть  хвилювання.
Повернуться  мрії,  як  рої.

Міцно  сплю  тоді  я  в  ці  години...
А  тобі,  чи  спиться  в  пізній  час?
Може,  хоч  у  сні  до  мене  линеш?
Стрінемось  тоді    ми  водночас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617900
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Леся Утриско

Золота осінь.

Вдивляюсь  в  осінь-чудо  із  чудес:
Палітра  кольорів  в  однім  букеті,
У  райдузі  неначе  світ  воскрес,
Дощі  і  сум  зливаються  в  дуеті.

Знов  плаче  небо,  наче  сирота
Що  сонечко  тепло  десь  загубило.
Така  чаклунка  осінь  золота
Де  листя,  трави  барвами  накрило.

Густі  тумани  парком  пронеслись
Залишили  холодний  поцілунок.
У  вічнім  ритуалі  заплелись
Несуть  у  ньому,  осені,  дарунок.

Холодні  дні,морозні  тихі  ночі
Густі  дощі-в  них  літо  відліта.
В  палітрі  кольорів  малює  очі
Та,  загадкова  осінь  золота.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617830
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


dovgiy

ПРО ВОЛЮ НЕБА.

Творцю  Землі,  Творцю  світил  та  неба,
Людського  рабства,  золота  -  не  треба!
Йому  лише  в  одному  цінні  ми:
Щоб  не  кидались  серцем  до  пітьми.
Пітьма  –  це  що?    Це  зло,  яке  людину
Обплутує  тенетами  обману.
І  робить  з  неї  тяглову  скотину,
Яку  в  ярмо  хтось    гне  без  перестану!
Пітьма  –  це  те,  що  ділить  всю  Планету
На  власність  купки  ненаситних  кланів,
Які  всю  правду  держать  у  секреті,
Яку  людина  з  сейфів  не  дістане!
 Пітьма  –  це  зброя.  Знищення  Людини
Для  когось  честю  та  метою  стало.
Їм  знищити  весну  в  очах  дитини,
Убивши  батька…  вже  давно  замало.
Під  дзвін  пісень  про  торжество  Любові,
Розлив  емоцій  у  морях  розпусти,
Цілі  народи  в  океанах  крові,
Готові  потопити,  Каракурти!
Пітьма  –  це  те,  чим  живемо  сьогодні.
Жадоба  влади  при  усім  свавіллі,
Коли  планета  на  краю  безодні
І  в  своїй  хаті  -  ми  також  не  вільні…
Все  бачать  Боги…  нас  застерігають,
Від  хибних  вчинків,  від  бажань  порочних.
До  дій  активних  людство  закликають:
Час  діяти,  а  не  сидіти  мовчки!
Час  об’єднатись  в  монолітну  силу,
Примусити  всіх  сильних  світу  цього
Не  лізти  скопом  у  одну  могилу,
Сісти,    братерськи,  за  стола  одного
Та  на  віки  війну  заборонити,
Всім  світом  проявити  добру  волю
Щоб  дітям  дарувати  гарну  долю,
 Та  хліб  і  воду  між  людьми  ділити.
Так  має  бути!  Це  –  закон,  -  не  мрія.
Але…  але…  зітхаю  з  гіркотою,  
Бо  над  землею  страшний  вихор  віє,
І  смерть  махає  гострою  косою.

02.11.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617806
дата поступления 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Борода

Шило на мило

Поміняв  шило  на  мило
наш  коваль  Гаврило.
Щоби  кузня  працювала,
горно  не  кадило  -
він  світлину  президента
поміняв  у  хаті,
бувшого  спалив  в  горнилі,
попрощавщись  матом,
а  нового  в  гарну  рамку
помістив  з  ялиці
і  повішав,  як  ікону,
в  себе  у  світлиці.
Бувший  -  злодій  був  добрячий,
гнобив  всю  країну,  
а  цей  кажуть,  як  Месія,
спасе  Україну.
Час  летить,  мов  навіжений,
а  добра  немає  -
наш  Гаврило,  що  є  сили,
лиш  біду  штовхає.
От  і  думає  Гаврило
над  експериментом  -
поміняв  шило  на  мило,  
а  не  президентів!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617740
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015


Ніна-Марія

Хай знову запахнуть житами поля

Ти  чуєш,  як  стогне  земля,
Ранковими  росами  плаче?
Стомилась  вона  від  війни
Звільняй  її  швидше  козаче!

Ідіть  вороги  звідси  кляті,
А  "сепари"  їдьте  в  Сибір!
Рятуйте  Росію  від  злиднів,
А  в  нас  запанує  хай  мир!

Гуртом  ми  відродим  Донбас
Піднімем  його  із  руїн
До  віку  не  знати  щоб  вас!
І  встане  Вкраїна  з  колін!

Запахнуть  житами  знову  поля
Червоний  в  них  мак  зацвіте
Відродиться  наша  стражденна  земля
І  сонце  над  нею  зійдЕ  золоте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617615
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Анатолій В.

Стомлена жінка…

Стомлена  жінка  на  диво  уже  не  чекає,
Все  відбулося,  немає  вже  місця  для  див!
А  хтось  далекий  закохані  вІрші  складає...
Тільки  не  знає,  що  то  він  для  неї  створив.

Стомлена  жінка  чи  зломлена  зранена  доля?
Каже,  що  сильна,  й  хизується:  ось  я  яка!..
А  за  вікном  мимо  неї  проноситься  воля...
Може,  на  неї  б  там  з  квітами  хтось  вже  чекав?

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє...
Шпичкою  думка:  по  іншому  ж  бути  могло!

Стомлена  жінка,  якій  вже  нічого  не  треба,
Мовчки  пливе  по  життєвій  рутинності  справ...
А  десь  для  неї  знімав  би  хтось  зорі  із  неба,
ВІрші  читав  би  й  до  ранку  щасливий  не  спав!

Так  непомітно  спливають  хвилини  й  години,
Так  непомітно  і  мимо  проходить  життя...
І  той,  далекий,  не  прийде  сюди  на  гостини...
Плаче  душа  серед  мрій  і  пече  каяття...

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє,
Тільки  між  "може"  і  "є"  перепоною  —  скло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Олекса Удайко

ПРОЩАЮСЬ

[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь  з  Кельном  я…  Уже  сьогодні
Складу  в  валізу  оксамит  думок,
Та  серце  не  закрию  на  замок  –
Ще  буду  довго  мати  насолоду

Від  спілкування…  Та  зручну  нагоду
Ті  враження  сповити  у  клубок,
Що  слугувати  буде  як  лубок
Супроти  дій  домашньої  негоди…

Де  б  я  не  був,  та  буду  пам’ятати,  –
Бо  до  лиця  і  для  моєї  хати,  –
Красоти  всі  і  Кельна,  і  Брюсселя…  

То  ж  прихоплю  я  для  мого  народу
Усе,  що  може  красити  оселю
І  самобутню  українську  вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]

Фото  в  ботанічному  саду  Флора  (Клн)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата поступления 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015


Наталя Хаммоуда

Літера Д.

Далекі  думи.

Десь  дуже  далеко,  Дніпро,  і  Дністер,  і  Джурин*,
Дзюркочуть  джерела,  дерезами  день  догорає.
Доноситься  дух  деревію,  дубових  долин,
Дзвіночки  дурманять,  діброва  дощів  дожидає,

Дорвались  джмелі  до  дворядника*-дивні  дива!
Додовбує  дятел  дупло  в  довгожителі-древі,
Димок  долітає,  дрігоче  дрімливо  душа,
Доспати,  доснити,  добачити  думи  у  дневі.

Давно  добираюсь,  долаю    доробки-роки,
Доволі!    Достаток  добув,  доблукав,  доробився.
Добратись  до  дня.    Дотулитись.  Дожити-б,  дійти,
Далеку  дорогі  додому,  до  друзів  дитинства.

Дворядник*-квітка.
Світлина  мого  села  Кошилівців  і  річка  Джурин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617437
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Олекса Удайко

Jeanneke Pis

             [i][b]З  циклу  "Брюссельська  капуста"
[/b]
             Опублікований  мною  нещодавно  вірш  “Manneken  Pis  або  
             дзюрити  не  гріх”,    як  виявилося,    викликав  неоднакову  
             реакцію  у    читачів  різної    статі,  а  саме:  читали  і  коментували  
             жінки  у  три  рази  активніше,  ніж  чоловіки.  І  зрозуміло,  адже
             йшлося  про  хлопчика…  Відновити    справедливість  допоміг  
           мені  Дені-Адріан  Дебуврі,  створивши  Jeanneke  Pis    -  дівчинку,  
           що  пісяє,  як  альтративу  отому  пустуну-хлопчині*

[b][color="#e60707"]Діточки  –  немов  би  однолітки  –  
близнюки  родились  (та  не  в  нас):
хлопчик  в    чотирна́дцятім  столітті,
дівчинка,  повірте,  у  наш  час…

Та  одну  вони  здобу́ли  славу  –
символом  служити  неживим  
гідності  і  сталості  держави…

…Про  звитяжність  бельгів  розповів**

Символ  той  для  мене  зрозумілий  –
жити  разом,  що  б  там  не  було,
в  світ  іти  упевнено  і  сміло
і  долати  найлютіше  зло!

                                             *
…Нам  би  тих  кмітливих  одну  пару,
щоб  cплести  народ  в  одну  канву…
Враз  спинилися  між  нами  чвари
за  гетьманську  владну  булаву!

Вдвох  вони  б  зас..  лили  ту  долину,  
де  б  нараз  втопилася  орда  –  
та,  що  подалася  в  Україну,
де  сеча  дитяча  –  не  вода…

То  ж  нехай  на  всі  віки  закмітять
нинішні  й  майбутні  вороги:
ми  пос…  ставим  там,  де  треба,  міти
з  тих  дівчат  і  хлопців  навкруги…

Й  вознесемо  молодятам  славу  –
тим,    що  вже  не  “пісяють”  в  той  час,
коли  треба  захистить  державу.
Та  школя́ть  сумління...  про  запас.[/color][/b]

30.10.015,  
Kln,  BRD
________
*Дівчинка,  що  дзюрить  (нід.)  —  фонтан  і  статуя  (50  см)  в  Брюсселі,  
створена  в  1985  Дені-Адріаном  Дебуврі  і  встановлена  в  1987.  За  однією  
із  версій,  статуя  є  пародійної  парою  до  символу  міста  –  Manneken  Pis  –    
 хлопчика,  що  пісяє;  обидва  символи  неподалік    від  площі  Гран-Плас.
**див.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617302
дата поступления 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Валентина Ланевич

Ой, піду я до струмочка.

Ой,  піду  я  до  струмочка  -  на  кладочці  стану,
Покохала,  милувала  -  не  введи  в  оману.
Цілувала  карі  очі,  пила  солод  згуби,
Упивалась,  не  питала,  чи  нема  отрути?

Чи  ж  то  любить  її  щиро,  чи  тільки  сміється?
Припадає  до  личенька,  а  серденько  б’ється.
Тепло  ллється  з  грудей  в  груди,  щем  обдає  душу:
"На  війну  йду,  не  тривожся,  я  там  бути  мушу."

Біжить  струмок  між  камінням,  журчить  щось  листочку,
Відпустила,  не  прохала  дати  їй  відстрочку.
Без  милого  зустрічає  осінь  під  вербою,  
Обійма  за  плечі  вітер  -  стоїть  самотою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617168
дата поступления 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015


Наталя Хаммоуда

Літера Н.

НЕПЕРЕМОЖНІ,  НЕЗДОЛАННІ!

Наче  навіса  нахмурилось  небо  навколо,
Нічка    нависла    над  нами  незряча,  німа.
Напівживі...  Напівмертві...  Невільні-ніколи!
Нас  нащербити  націлились?  Навпіл?-
                                                                                                                                         Нема!!!
Не  нажились,  не  намріялись,  не  нараділись,  
На  незалежність  .  Навіщо    новИх  нам    негод?
Непереможні!  Ну,  нЕдруги,  ні,  не  надійтесь-
Не  наклоняється  ниць    невмирущий    народ!

Недооцінюєш  нас  ненажерлива  нЕчисте?
Напримирялись,    настарчить  назавжди.  Навік!
Не  наближайся  нахабо,  нечесо  і  нехристе!
На  новоземлях  народим  нащадків  новИх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617251
дата поступления 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015


dovgiy

Остання ніч.

ОСТАННЯ    НІЧ.

Обоє  розчаровані  і  знічені...
Очікуване  щастя  не  збулось.
Побачення  на  пальцях  перелічені...
З  розлуками    життя  переплелось...
Остання  ніч.  Вона  у  долі  вкрадена.
Минулих  мрій  куйовдився  туман.
Та  по  –  між  нами,  мов  холодна  гадина,
Пролізла  раптом  непомітна  грань.
Хотілось  нам  зазнати  знову  розкошів,
Хотілось  свята,  ніжності  в  руках!..
Та  замість  цього  –  пестощі,  мов  прошені,
Вуста  зів’ялі...  зморшки  на  щоках...
Все  якось  мляво.  Без  вогню,  без  пристрасті.
 Звисає    шкіра  торбами  грудей  ...
Тіла  в  обох,  -  немов  у  мумій,  -  висохлих
Та  ще  безсилля  змучених  людей.
І  ми  обоє  разом  усвідомили,
Що  це  вже  все!  Це  –  старості  пітьма.
Чим  снили  ми,  тепер  далекі  спомини.
Чого  не  взяли,  то  навік  нема.
Це  –  крах  надій!  Здригались  плечі  в  плачеві,
Розчарування  в  грудях,  наче  піч...
Всім  драматизмом  старості  позначена,
Минала  наших  мрій  остання  ніч.

04.10.2015                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616897
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015


НАДЕЖДА М.

Складу букет із ніжних твоїх слів. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4I4q9BIKW60[/youtube]

Темні  хмари  перетворюються  в  небесні  квіти,
 коли  їх  поцілує  світло.
----------------------------------------
Квітучий  сад  з  трояндами  пахучими-
Слова,  що  линуть  ніжно,  від  душі.
Зриваю  їх  руками  я  тремтячими,
Поки  вони  нев"янучі,    живі.

Складу  букет  із  ніжних  твоїх  слів.
Вплету  червону  стрічку  для  оздоби.
Як  ти  сказати  ці  слова  зумів!
Не  з  першої,  мабуть,  було  це  спроби.

Розкішні,  кольорові,  гордовиті,
Наповнені  надії,  сподівань,
Моїм  чеканням,  сумнівом  омиті,
Із  сонячних,  омріяних  бажань.

Вдихаю  запах  квітів  неповторних.
Шепочу  їм:  Живи  моя  любов!
Властивостям  дивуюсь  чудотворним:
З  охотою  вдаються  до  розмов.

Хлюпочуться  в  воді  зеленим  листям,
А  за  вікном  вже  перший  морозець...
Вже  колючки    не  колять  своїм  вістрям...
Квітучий  сад  із  слів  -  бажання  для  сердець...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616907
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Світлана Моренець

КАЛИНОНЬКА НЕОПАЛИМА

Ну  й  осінь!  Жовтень  –  ні  на  що  не  схожий...
Невже  він  десь  –  яскравий  і  шалений?
Мороз  нежданий,  як  немилість  Божа,
геть  обморозив  листя,  ще  зелене.

Сади  зчорніли,  скорчившись  від  болю,
обвисли  і  похнюпилися  крони
приречено  сумні,  покірні  долі
підступній...  мов  накаркали  ворони.

Природа,  увібравши  горе  краю,
дощами  плаче,  вже  й  втрачає  віру,
що  ве́рнуться  колись  всі  барви  раю...
Вони,  як  наші  будні  –  чорно-сірі...

І  лиш  калина  сяє.  Милий  світе,
це  ж  наша  купина́  неопалима!
Тріпоче  кущ:  "Все  буде  добре,  вірте!
Я  –  символ  України  –  незборима!"

                         29.10.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616884
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Леся Утриско

Мої ластівочки. В пам'ять моїм батькам.

Мов  ластівочки  в  небі  трепотіли
Гніздечко  звили-  зростили  діточок.
Як  дві  лелеки  в  вирій  відлетіли
У  вічний  вирій,  там,  по  між  зірок.

Далеко  ввись,  у  сині  небеса
Так  хочу  знову  вас  обох  зустріти.
В  розлуці  розривається  душа
Не  можу  вас  обняти,  ні  зігріти.

Матусю  моя,  сизокрила  птахо
Татусю-ти  життя  мого  крило.
Дітей  лишили,рідну  нашу  хату
Злетіли  в  небо  наче  й  не  було.

Де  на  граніті  мамо  твої  очі
Де  на  портреті  татові  уста.
У  снах  мені  всміхаєтесь  щоночі
В  моїх  очах  виблискує  сльоза.

Я  повернусь  до  свого,мамо,краю
Я  повернусь  татусю  на  поріг.
І  на  могилі  я  молитву  прочитаю
І,  як  живим,  вклонюсь  до  ваших  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616804
дата поступления 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


горлиця

Навіки разом!

 
У  когось  щастя-  гроші  у  кишені,
У  когось  хата  -хоч  і  є  борги,
У  когось  друзі,  радощі  щоденні,
Для  мене  щастя  -      коли  поруч  ти!  

Коли  ми  разом,  десь  роки  зникають
В  твоїх  обіймах  молода,  струнка,
Думки  мої  над  озером  блукають,
Коли  горіла  в  нас  любов  палка.

І  що  мені,  що  скроні  снігом  вкрило,
Сніжинки  тануть,  так  як  і  роки,
О  любий  мій,  кохання  не  віджило,
Наше    тепло  лишилось  назавжди!  

Коли  цілуєш  й  промовляєш    “мила”
А  я  тулюсь,  повторюю  “люблю”
Не  молоді,  та  в  цьому  наша  сила,
Бо  вірю    разом,    стрінемо  зорю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616724
дата поступления 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Дід Миколай

В очі глянула…я розтав

Зустрічав  нас  в  діброві  став,
Верби  радо  нас  теж  вітали.
В  очі  глянула...я  розтав,
Як  колись...ми  єдине  стали.

Притулилася,  як  крильми,
Спраглі  губи  мої  цілувала.
Груди  в  руки  просились:
                                           -  "Візьми"!
В  моє  тіло  дурман  зливали.

Ми  у  простір  летіли  ввись!
Ми  напевне  у  Рай  злітали...
Хмелем  юності  ми  впились...
І  околицю,  напували!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616702
дата поступления 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015


НАДЕЖДА М.

Надія…

Це  один  із  перших  моїх  віршів,
який  був  написаний  ще  в  2008  році.
Сьогодні  він  вдруге  народився,  дякуючи
Віктору  Ох,  який  написав  і  подарував  
мені  чудову  мелодію  до  вірша!!
Дякую  Вам,  Вікторе,  за  таку  чудову  музику!!
Ось  його  адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277

Надія  часто  поруч  з  нами,
Дарує  нам  казкові  сни.
У  скрутний  час  завжди  втішає,
Що  світ  прекрасний  віриш  ти.

А  завтра  все  кудись  зникає,
Неначе  вітром  все  знесло,
І  знову  в  розпачі  блукаєш,
Рожевих  снів  як  не  було.

І  так  проходять  дні  за  днями,
Надія  гасне  у  душі...
А  то  дивись  —  і  знову  з  нами
Щасливі  нам  віщує  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата поступления 18.12.2008
дата закладки 28.10.2015


НАДЕЖДА М.

Твої слова

Твої  слова  —  весняні  квіти,
пропахлі  грозами,  дощами,
промінням  сонячним  зігріті
І  пахнуть  свіжими  вітрами

Твої  слова  —  то  дивні  звуки,
То  ніжна  пісня  солов'я.
Вони  чарують  і  милують,
Від  щастя  серце  завмира

Твої  слова  печаль  розвіють,
І  серця  рани  заживуть,
І  біль  душі  моїй  втамують,
Сльозу  з  очей  моїх  зітруть.

Від  слів  твоїх  так  серце  б"ється,
Чомусь  так  радісно  в  цей  час,
Щасливим  світ  мені  здається,
А  я  —  окрилена,мов  птах.

Від  слів  твоїх  лід  в  серці  тане
й  душа,  як  Ангел  ввись  зліта.
І  в  моїм  серці  знов  весняне
щось  свіже,  дивне  розцвіта.

Твої  слова  -    це  тихий  спокій
і  дні  стають  солодким  сном.
Цей  сон  такий  ясний  ,  глибокий
й  душа  овіяна  теплом.
-------------------------


Музика  та  виконання  Руслан  Талабірі  місто  Ужгород.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104890
дата поступления 26.11.2008
дата закладки 28.10.2015


Марічка9

Перемовчати

В  квартирі  пусто.  Навіть  ні  душі.
І  це  б  нічого,  знаєш,  тільки  в  тому  -
Душі  моїй  стають  товариші:
Самотність,  тиша  й  вигоріла  втома.
Спитаєш  ти:  "а  як  же  я,  скажи",
А  що  сказати,  всі  казки  не  вічні.
Якщо  у  нас  і  є  якісь  стежки,
То  паралельні,  мабуть,  не  зустрічні.
Сама  ж  себе  питатися  боюсь,
Бо  відповідь,  напевно,  буду  знати...
Самотністю  вечірньою  уп'юсь,
Щоб  мати  сил  її  перемовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616001
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 28.10.2015


dovgiy

Моїй мадонні.

МОЇЙ    МАДОННІ.

А  дні  жовтневі  все  летять  над  нами,
Хоч  ми  втомились  від  усіх  подій.
Відгомонять  дощі    важкими  снами
Та  зміняться  на  сніговий  сувій.
Він  ляже  на  покрівлі,  на  дороги,
Покриє  наші  прагнення  живі.
До  весняних  миттєвостей,  тривожних,
До  перших  хлорофілинок  в  траві.
І  знову  буду  жевріти  ночами,
Леліяти  надії  на  життя,
Якщо  ти  прийдеш  та  у  вічі  глянеш,
Читаючи  про  прірву  почуття.
Яке  нічим  я  загатить  не  можу
Попри  всі  гори  довгих  розставань…
Тим,  що  в  душі  –  на  інших  я  несхожий.
Що  інший  день,  то  ніби  інша  грань.
Бо  це  життя  –  як  ювелір  невтомний
Мене  шліфує,  та  бідою  тре…
І  тільки  ти,  моя  свята  Мадонна,
Мене  за  серце  ласкою  береш.  

26.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616607
дата поступления 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015


Дід Миколай

Ми будем нічку колихати

Верба  плакуча  біля  хати,
А  там  за  нею  став  лежить.
Ми  будем  нічку  колихати
І  будем  зорям  ворожить.

Губів  твоїх  схотілось  трунку,
Поцілувати,  ой  кортить…
Візьму  за  плечі  свою  юнку
І  буду  пити  -  пити  й  пить.

Алмази  падають  й  корунди
З  зірок  вечірніх  де  не  де.
Вливає  Місяць  щосекунди,
Наснагу  в  тіло  молоде…

До  скону  хочеться  любити,
Лукава  ніченька,  п’янить.
Дає  нам  ще  поворожити,
Кохання  наше  сторожить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616458
дата поступления 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015


Галина_Литовченко

ТІЄЇ ОСЕНІ


В  під’їздах  гулко  стукалися  двері,
Балкони  гріли  в  променях  лоби,
Біля  фонтану  у  міському  сквері
Точили  ляси  мирно  голуби.  

Ще  тільки  зрілість  набирала  осінь
І  по  кутках  тинялися  вітри;
Лиш  мідним  блиском  листя  налилося  -
Вогнем  шугало  в  затишні  двори.

Зривався  дзвін  від  спалахів  на  вежі,
Трусив  плоди  підсмажені  каштан  -
Рудий-рудий,  мов  клоун  на  манежі,
Дрібні  гостинці  сипав  на  майдан.

Була  в  той  день  пожежа  не  остання,
Ще  дзвін  не  раз  на  сполохи  скликав.
А  я  з-за  вежі  в  трепетнім  ваганні
Дивилась,  як  на  мене  ти  чекав.
25.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616208
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Галина_Литовченко

БІЙЦЕВІ З ПОЗИВНИМ «РЕМБО»

І  кличуть  хлопця  «Рембо»  побратими,
а  супротивник  впевнено  –  «каратель».
І  вже  забулось,  як  насправді  звати,
і  що  рідніш  –  Донбас,  чи  то  –  Карпати…
Та  й  скільки  тих  відмінностей    між  ними?

А  мами  голос  уві  сні:  «  -    Синочку!»  –    
як  і  в  дитинстві  до  обіду  кличе.
Та  в  лиходіїв  настрій  войовничий  –  
і  в  матері  засмучене  обличчя…
Ще  просить  зняти  випрати  сорочку.

А  до  домівки  ж  –  лиш  подай  рукою,
і  по-пластунськи  міг  давно  добратись,
ще  й  у  Дінці  попутно  накупатись.
Та  не  мовчать  за  річкою  гармати…
І  берег  затягнувся  осокою.

Він  має  мрію    (ще  не  має  часу)
пізнати  всі  міста,  містечка,  села,
де  побратими  житимуть  веселі
в  своїх  родинах,  в  затишних  оселях…
Бо  ж  не  бував  за  межами  Донбасу.
 
І  не  завадити  ніяким  ордам
підняти  стяг  на  кожнім  териконі
тому,  хто  виріс  в  степу  на  долоні,
хто  не  продався  злодіям  в  законі…
То  буде  кращим  дембельським  акордом!
26.10.2015
(фото  з  інтернету)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616207
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015


НАДЕЖДА М.

Може колись… коли, не знаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fbsEHLmIInw

[/youtube]

Може,  колись...коли  не  знаю,
Світліш  горітиме  зоря,
Дійду  я  все  ж  до  небокраю,
Нехай  лиш  зірка  не  згоря.

Я  знаю:  ти  мене  чекаєш.
Так  хочу  в  тебе  все  ж  спитать:
Чому  мене  не  відпускаєш?
В  очах  це  хочу  прочитать.

Сказать,  що  сонце  ще  в  зеніті,
Що  ще  прилинуть  журавлі,
Живе  любов  лиш  вічно  в  світі,
Гірка  сльоза,  що  на  щоці.

А  небокрай  все  далі  й  далі...
Невже,  це  збилась  я  з  шляху?
Навколо,  ніби  все  в  вуалі..
Не  піддаюся  все  ж  страху.

Та  часто  в  себе  все  питаю,
(Як  сніг,  на  голову  думки):
Чому  тобі  я  все  прощаю,
Горнусь  до  тебе  залюбки?

Любов  буває,  як  хвороба,
Якщо  поселиться  в  серцях,
Не  всім  бува  винагорода,
Частіш    -  сполоханий  це  птах...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616185
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

ПУТЛЄРІАДА



В  хату  й  душу  ген  смерть  загляда.
Вже  біда  досягає  кипіння.
Знову  путінська  суне  орда,
випробовує  зброю  й  терпіння.

Цей  новітній  гібридний  фашизм,
ця  прадавня  москальська  зараза.
Деградує,  шаліє  рашизм  –
агонічна  у  нього  вже  фаза!

Розходився  кремлівський  кайло,
безупинно  чимдуж  смерті  сіє.
Зупинити  над  прірвою  зло
має  світ  –  загнуздати  Росію.

Кремль  імперський  на  світ  накида
хижі  інформаційні  тенета.
Вже  всесвітньою  стала  біда,  
в  небезпеці  вся  наша  планета.

Нині  цивілізований  світ
на  межі.
Чи  й  спасатися  пізно?
Та  невже  ж  закодовані  всі?!
Кнопка  ядерна  міститься  –  в  біса!

Психопат-параноїк,  ізгой
світову  шантажує  спільноту.
І  ніщо  не  спиняє  його  –
а  ні  смерті,  ні  санкції  й  ноти.

Придністров’я,  Чечня,  Крим,  Донбас.
Вже  у  Сирію  куций  приперся.
Швидше  б  Господу  Путлєр  попавсь,
карлик-нелюд,  імперський  наперсник

Як  же  всім  досадив  «Руській  мір»!
Ще  в  диму  будуть  чадіти  внуки.
Суть  Кремля  білий  світ  зрозумів.
Це  його  хиже  дітище  –  «Буки»…

Понад  світом  –  імперії  тінь,  
вся  Росія  –  в  тумані-омані.
І  керує  нещадно  відтіль  –
феесбешник  –  диявол  гуманний.

Збитий  ним  –  малазійський  літак  
і  еліта  понищена  Польщі…
Лиш  розсудить  Всевишній  відтак,  
хоч  і  йди  до  Кирила  на  прощу.

Не  додасть  піп  московський  ума,
бо  і  він  –  такий  самий  агресор.
Як  же  плаче  й  по  ньому  тюрма!
І  святим  він  повік  не  воскресне.

А  молитвою  й  зброєю  нас
не  поставити  вже  на  коліна.
І  розплати  прийшов  уже  час  –
воскресає  народ  України!

Звісно  ж  Путіну  люд  не  простить,  
не  відверне  він  їхню  увагу.
Божу  пильність  тиран  не  приспить  –
при  житті  йому  світить  Гаага.

Проімперська  сталева  дуга  
ледь  не  всю  огинає  Європу.
Запирає  моря  бандюган    –
прогресує  імперська  хвороба.

І  групуються  стада  заблуд,
тьма  зомбованих  головорізів.
Території  мітять  чимдуж  –
сіру  зону  контролю  Росії.

Знову  звір  замасковує  грим  –
вартовий  світового  порядку.
Чи  не  став  уже  ядерним  Крим?
Адже  цілять  рашисти  в  десятку.

А  риторика  мінських  угод  –
мертва.  
Ворогу  марно  стелитись.
У  Європи  –  води  повен  рот.
НАТО  –  довго  не  варто  телитись!

Ескалація  знову  гряде.
Умовляти  загарбників  –  марне.
Світ  у  прірву  диявол  веде.
Чи  зупинимо  зло  планетарне?!

Чи  впаде  божа  кара  на  Кремль,
на  імперську  зомбовану  расу.
Врешті  раших  фашистів  попрем,  
й  перетвориться  в  прах  плем’я  враже.

Прийде  час  –  порадіємо  ми,
бо  скінчиться  ця  «путлєріада».
Може,  вийде  й  Росія  з  пітьми,
і  черлена  залишиться  правда!

Українці,  у  світ  понесіть
світлу  пам’ять  гіркущої  правди.
Хай  завжди  буде  мир,  хліб  і  сіль,
та  ніколи  –  чужинської  влади!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616157
дата поступления 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Леся Утриско

Правда.

Де  ти  згубилась,  ну  скажи?
Чого  не  ходиш  поміж  люди?
Мов  гнана,  правдо,не  біжи
Тебе  шукаю  я  повсюди.

Згубилась,наче  і  не  було
Закована  в  кайдани,мури.
Та  зло  в  тюрму  тебе  замкнуло
А  би  не  жила,чом  забули?

Забули  Бога  та  молитву
Не  рай  а  пекло  вподобили.
І  творять  справу  брудну,скритну
Де,  правдо  ти-  ростуть  могили.

А  зло  панує,  наче  грози
У  землю  душі  заганяє.
Війна  і  злидні,біль  та  сльози    
Де  люд  весь  долю  проклинає.

А  ти  далеко,правдо  Божа
Де  йти,  а  би  тебе  зшукати?
Де  знов  настане  днина  гожа
Вернись  у  душі,знищи  грати...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616056
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Микола Серпень

Пустится осень в яростный танец

Пустится  осень  в  яростный  танец
Даже    внезапно  нас  пристыдит,
Призраком  счастья  этот  багрянец
Здесь  беззастенчиво  в  парке  горит.

Красные  листья  опять  облетают,
Чтобы  исчезнуть  в  мягких  аллеях.
Может  былое  дымкой  растает  -
Память,  она  от  тоски  не  ржавеет!

Тут,  как-то  летом,  мы  повстречались,
И  застучали  сердца  в  унисон!
Но  почему  же  тогда  мы  расстались,
Где  он  волшебный  и  сказочный  сон?

Рыжие  листья  опять  облетают,
Нам  не    встречаться  в  этих  аллеях,
Если  влюбленность  дымкой  растает
Сердце,  оно  просто  так  не  ржавеет!

Тихо  пройдусь  я  парком  унылым,
Где-то  там  в  кронах  -  золота  высь.
Мы  здесь  с  тобою  когда-то  бродили,
И  так  беспечно  в  любви  клялись.

Ржавые  листья  опять  облетают
Кто-то  забылся    в  тихих  аллеях
Могут  ли  чувства  дымкой  растаять
Если  душа  никогда  не  ржавеет?

Только  под  вечер  парк  я  покину,
И  мне  захочется,  чтоб  ты    вернулась,
Ведь  если  осенью  чувства  не  стынут,
Значит  не  зря  нам  судьба  улыбнулась!

Желтые  листья  пусть  облетают,
Станем  добрее  мы  в    светлых  аллеях.
Где-то  надежды  может  быть  тают,
Только  любовь  никогда  не  ржавеет!

17.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616010
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Микола Серпень

Сіро і дощ

Сіро  і  дощ...
Лише  сполохом
Лист
Зашипить  від  намоки
І  стихне...
То  й  що  ж!?
Це  ж,    як  надлом,
Хист,
Сирість  допоки
Висне...
Осінь,
І  хоч  повітря  ріж,
В  погоду
Красок  кадриль
Водить!
Просинь
Гостра,  як  ніж,
Гордо,
Ніби  чужий  біль,
Сходить.
Тихо  виплаче  дощ
Жаль  свій
До  неба,
Туманом
Припудрить.
Але  не  скаже  що,
Стій!
Не  треба!
Обманом
Світ  мудрий.
В  котрий  вже  раз!
І  не  звернуть,
Сходиться  все
Клином
В  зиму.
Як  парафраз  -
Істини  суть,
Осінь  крізь  це
Лине
Мимо.

21.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616007
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015


Дід Миколай

Боюся сон цей прогнівить


В  діброву  спішились  клени,
Прийшли  до  нас  з  розмаю.
Неначе  в  золоті  вони,
Стоять  посеред  гаю.

Плащі  багряні  одягли,
Немов  з  парчі  оправу.                                                          
Бурштин  розсипали  з  поли
Під  ноги  і  в  заплаву.

Стоять,  як  принци  угорі
На  верби  задивились.
Давно  дівчата  на  порі…
В  небеснім  тлі  світились.

Рудаві  коси  розплели,
Лукаві  біля  ставу.
Красуні  піку  досягли
В  цю  пору  величаву.

Замріявсь  вітер,  наче  спить.
Смичком  по  струнах  водить.
Боїться  сон  свій  прогнівить,
Кленам  і  вербам  годить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615934
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Наталя Данилюк

Під настрій осені…

[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]  

Під  настрій  осені,  по  бруку,
По  листопадних  килимках,
Сховати  у  кишені  руку,
А  другу  –  вільну,  наче  птах,
Підставити  легкому  вітру,  –
Нехай  пливе  собі  крізь  день!..
Іти,  вливатись  у  палітру:
Іще  зелену  де-не-де,
Там  –  теракотову  й    багряну,
А  там  –  тоновану  під  мідь…
Немов  у  хвилі  океану,
Пірнути  в  осінь  мимохіть.
А  потім  вистрибнути  з  піни,
Немов  на  берег  білий  кит,
І  наслухати,  як  дельфіни
Назад  гукають,  у  блакить…
І  просто  вірити,  що  все  це  –
Лиш  переродження,  не  смерть,
Що  пересохле  спрагле  серце
Життям  наповниться  ущерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Микола Серпень

Як шалено осінь знов сміється

Як  шалено  осінь  знов  сміється,
Видноколом  круто  майорить!
Клин  пташиний  десь  у  небо  б'ється
А  внизу  усе  вогнем  горить!

Хочеться  і  нам  у  даль  податись
Від  своїх  досягнень,  помилок!
Але  осінь  не  пускає  з  хати,
Запросивши  листопад  в  танок!

Золота  хурделиця  скрізь  в'ється,
І  заносить  напрямки  й  дороги,
Хай  тривожно  б'ється  наше  серце
В  золоті  не  стихнуть  тім  тривоги!

Хто  на  те,  здавалось,  поведеться?
Хто  захоче  танцювать  той  вальс?
Над  усим  ця  осінь  лиш  сміється,
Щедро  скрізь  обманюючи  нас...

24.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615795
дата поступления 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Анатолій В.

Їжачок…

Моя  душа  маленьким  їжачком
Згорнулася  в  клубочок  і  чекає...
Листок  осінній  жовтим  літачком
Мрійливо  поміж  хмарами  кружляє...

Той  їжачок  ліг  спати  до  весни  -
М`яке  кубельце  намостив  із  листя,
Вже  кольорові,  гарні  бачить  сни,
А  в  них  весна  і  сонце  золотисте...

Мені  тепер  і  коле,  і  пече,
І  тисячі  голок  впились  у  тіло,
І  час  тепер  повільно  так  тече,
Як  мед  загусклий  скапує  несміло...

Й  не  осінь  винна  в  цьому,  навпаки
Душі  сказала:  "Спати  не  дозволю!"
Й  цей  вірш  крізь  їжакові  колючки
Якось  прорвавсь,  протиснувся  на  волю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615674
дата поступления 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

ОКОЛИЦЯ Музика Віктора Охріменка

 Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
 відкривати  природи  красу.
 Починалася  тут  моя  вольниця.
 Мрії-думи  сюди  я  несу.

 Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
 Тут  же  юність  буяла  моя!
 Приманила  до  себе  околиця.
 Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

 Приспів:
 Що  судилося  –  перемелеться.
 Обганятиме  мрія  мету.
 Що  минулося  –  вже  не  повернеться,
 а  перейде  у  пам’ять  святу.

 Рідне  місто  молодшає-твориться.
 Вже  не  стріну  старих  яворів.
 Подалася  за  обрій  околиця,  
 та  рояться  тут  мрії  мої.    

 Перемріється  тут,  перемолиться.
 Будуть  радощі  ще  і  жалі.
 Давні  друзі  мої  за  околицю
 відлітають,  немов  журавлі.

 Приспів.

 Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
 ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
 У  задумі  ходжу  по  околиці:
 це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

 Заховалось  за  обрієм  сонечко.
 Гостювала  синиця  в  руці.
 Сизим  птахом  іду  за  околицю,
 і  сльозина  бринить  на  щоці.

   Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615628
дата поступления 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Леся Утриско

Її любов нехай тебе зігріє.

Торкнувся  місяць  крони  ясенів
Постукав  в  шибку,заглянув  в  віконце.
Мою  любов  забути  ти  зумів
Ну  а  її  прийняв  неначе  сонце.

Наші  серця  розколені  навпіл
Мов  два  птахи,що  зранені  до  болю.
Кохання  позабути  ти  зумів
Моя  любов  приречена  журбою.

Та  я  піду  у  ту  далеку  даль
В  пустелю,де  нема  тривоги.
Залишу  в  ній  свою  журбу  й  печаль
Лиш  спогади  візьму  в  свої  дороги.

Ти  не  торкайся  більше  моїх  снів
Наша  любов  у  моїм  серці  тліє.
Торкає  місяць  крони  ясенів
Її  любов  нехай  тебе  зігріє.



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615549
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Анатольевич

Околиця. На слова Олександра Печори.


Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,      (2
а  перейде  у  пам’ять  святу.                                    рази)

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Світлана Моренець

ДОКІР НЕБА


Напився  день  до  памороків  сонця
і  впав  у  тишу  вечора  п'янку.
Вже  зіроньки  милуються  в  віконце,
тремтячи  в  шибці,  наче  у  танку...
Безшумною  кошачою  ходою
крадеться  вечір,  мирний,  без  страху́...
Пливе,  немов  за  тихою  водою,
зірок  безмежжя  на  Чумацькому  шляху.
Відсунувши  на  завтра  справи,  драми,
крізь  безгомінну  зорепадну  ніч,
лечу  думками  до  нічного  храму,
де  запалили  міріади  свіч
безгрішні  душі,  що  живуть  на  Небі...
(І  цим  нам  шлють  підказочку  звідтіль,
як  світло  і  вогненно  жити  треба:
не  тліти,  а  палати,  мов  фітіль)!

Шукаю  наших  вояків  зі  Сходу,
із  СОТНІ  хлопців  –  воїнів  добра,
що  не  вернулись  до  сімей  з  походу...
сказала  Доля:  "В  Небо  вам  пора"...

Чи  призвичаїлися  до  нового  Дому?
І  бачу  в  них,  безстрашних  у  боях,
розгубленість,  до  шоку,  сіру  втому
і  за  ріднею  смуток,  біль  і...  страх.

І  я...  ховаю  очі...  Що  сказати?!
Що  в  їх  домівках  радості  –  ні  дня!
Старіють  без  господарів  їх  хати,
і  згорбилась  від  горя  сива  мати,
сльозам  вдовиним  –  вік  не  висихати,
сиріткам  –  батьківської  ласки  більш  не  знати...–
на  виживання  кинута  рідня...

Байдужість...  –  найстрашніша  наша  вада,
вона  вбиває  душу,  як  снаряд!
Байдужа  й  знахабніла  наша  влада  –
їй  "пофіг",  чий  на  фронті  батько,  брат,
бо  їх  синочків  й  внуків  там  немає!
Бундючне  чадо  в  золотих  "цяцьках"
по  Римах  чи  по  Лондонах  гуляє...
(а  принц  англійський  служить  у  військах)!

Таке  кощунство  не  знайдете  в  світі:
на  го́рі  наживатись!..  на  війні!..
На  фронт  збирають  бабці  по  копійці  –
крадуть  мільярди  на  верхах  "в  тіні́"!
Ми  ж  мовчимо...  знов  "наша  хата  скраю,
нас  не  торкнулось...  горе  обійде
манюнє  щастячко  мойого  раю..."
А  як  зачепить?  Захист  де  знайдеш?

Ой,  не  мовчімо  браття!  Не  здаваймось!
Не  на  Майдани  –  час  не  той  уже  –
на  кожнім  місці  спуску  не  даваймо!
Кричім  про  зло,  що  анакондою  повзе!
Щоб  потім...  там,  на  Небі...  не  зустріти
мовчазний  докір  в  воїнів  очах...
Нам  Україну  зберегти  б  зуміти,
й  дух  нації  щоб  більше  не  зачах.

Вже  ледве  видно  одинокі  зорі...
рука  стомилась,  кінчився  папір...
А  нас  із  Неба,  в  вічному  дозорі,
сканують  очі  правди...  В  них...  –  докір...

                           Вересень,  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата поступления 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015


Світлана Моренець

ЕКСПРОМТ на вірш "СПИНИВСЯ ЧАС" Віталія Назарука


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615123

О  ні!  Ще  не  спинився  час,
хоч,  зрідка,  завмирає  серце.
Твої  вірші  звучать  для  нас,
як  милозвучне  світле  скерцо.

Ще  сотні  чарівних  пісень
ти  принесеш  на  дужих  крилах!
Злітай  у  вись  щомить,  щодень,
оспівуй  край  свій,  серцю  милий!

                   22.10.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615236
дата поступления 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015


Леся Геник

Якщо ти - людина

Якщо  ти  пташка  -  не  лякайся  неба.
Якщо  людина  -  не  цурайся  діл,
Не  піддавайся  лесному  "не  треба",
Не  підкоряйся  хибному  "навпіл".

Цілком  віддай  себе  хорошій  справі,
Служи  людині  іншій  кожну  мить,
І  оминуть  тебе  думки  лукаві,
І  совість  ані  разу  не  зболить.

Якщо  ти  віл,  цілуй  щодня  землицю.
Якщо  людина  -  й  поготів  трудись,
Оберігай  від  заздрості  зіницю,
Від  тучі  хорони  погожу  вись.

А,  як  зійде  тобі  ласкава  парость,
Вклонися  їй,  вона  -  твоє  дитя,
Бо,  як  прийде  в  твою  оселю  старість,
Не  згасне  сонце  ясне  над  життям.

Якщо  ти  квітка  -  милуй  око  Богу,
Якщо  людина  -  то  не  забувай,
Що  маєш  з  ласки  вишої  дорогу
Життя  земного  -  свій  насушний  рай.

То  ж  не  зганьби  байдужим  неумінням
Призначення,  що  лине  з  висоти  -
У  небеса  з  маленького  насіння
Погідним  буйноцвіттям  прорости...

(19.10.15)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615130
дата поступления 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015


Володимир Шевчук

Німий

В  далекім  кутку  підсвідомості  плаче  душа
Німого  солдата,  що  зморений  сумом  і  боєм,  
В  очах  все  ще  сила  (насправді  ж,  худий  як  вішак),  
Й  надія  на  янгола  з  неба  на  те,  що  їх  двоє.  

А  ж  він  серед  поля  один!  Безпілотний  літак  
Кружляє  –  і  все;  він  щось  інше  побачить  не  скоро  
І  хоч  на  поверхні  розплились  у  щасті  вуста  –  
Це  все  просто  награно  ним,  препоганим  актором.  

Він  просто  за  грабом  посохлим  сховався  на  мить,  
Від  кожного  звуку  здригаються  губи  і  брови.  
Зі  сходу  паршивий  стрілець  з  кулемета  гатить,  
А  він  же  один!  Він  німий!  Він  не  скаже  і  слова!  




Тим  часом  за  ним  вже  почали  шукати  солдати  –  
Брати  з  батальйону,  куди  ж  заподівся  німий…  
А  він  все  молився:  «Мені  хоч  би  ніч  дочекатись»,  –  
До  янгола-друга  з  худими,  як  руки,  крильми.  

І  він  дочекається!  Так!  Його  стрінуть  героєм!  
І  слава  його  рознесеться  по  мирній  землі!  
Він  буде  не  сам,  а  із  янголом,  радісні,  двоє!  –  
Невидимий  янгол  –  і  він,  –  у  сосновій  труні…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597744
дата поступления 04.08.2015
дата закладки 22.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

ОКОЛИЦЯ (пісенне)

Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.

Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

Приспів:
Що  судилося  –  перемелеться.
Обганятиме  мрія  мету.
Що  минулося  –  вже  не  повернеться,
а  перейде  у  пам’ять  святу.

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,  
та  рояться  тут  мрії  мої.    

Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614968
дата поступления 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015


dovgiy

За гратами долі.

За  гратами  долі.

Намагаюсь  без  Вас  в  цьому  дні  існувати.
Ніби  десь,  в  підземеллі,  на  зламі  всіх  сил.
Моє  небо  закрили  не  вікон  квадрати,
Глухий  відчай,  як  грати,    весь  світ  перекрив!

Як  же  тяжко  без  Вас!  Ця  розлука  –  як  вістря
Роздирає  все  серце  пекельним  вогнем.
Я  без  Вас,  ангел  мій,  як  в  диму  без  повітря,
Не  радію  від  того,  що  маю  цим  днем.

Ви  десь  там,  де  мене  не  діждетесь  побачить,
Де  про  мене  мовчатимуть  сиві  дощі.
Пізня  осінь  зі  мною,  тут  –  поруч,  поплаче.
Я  їй  сльози  зітру  на  поблідлій  щоці.

Пригадаю  не  раз  Вашу  усмішку  милу,
Ніжний  звук  Ваших  вуст,  легкий  помах  руки,
Вроди  Вашої    дивну  незвідану  силу,
Від  якої  ще  й  досі  осад  п’янкий.

Хоч  похмілля  важке...  не  для  мене  ті  квіти
Розквітали  колись  у  подільськім  селі.
Не  мені  досконалості  Вашій  радіти,
Не  мені  раювати  на  рідній  землі.

Переконаний  в  тім,  що  забути  не  зможу,
До  останнього  подиху,  погляд  сумний.
Як  же  мріяв  про  Вас!  –  нагорода  Ви  Божа,
Та  ще  кара  Недолі  в  цей  вік  нелегкий!

Від  свого  почуття  я  звільнитись  не  в  силі.
Ніби  ланцюг  важкий  оцю  душу  обвив.
Намагаюсь  якось,  в  день  важкий  та  немилий,
Існувати  без  Вас...  хоч  би  краще  не  жив!

20.10.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614876
дата поступления 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015


dovgiy

Шторм.

ШТОРМ.

Бадьоро  присіла  на  ліжко...
Дивився,  та  вік  забував.
А  потім...  а  потім  ці  ніжки
В  дурмані  якімсь  цілував.
І  ніби  по  дереву,  -  вгору,
Цілунки  змією  повзли...
Грудей,  ще  нескорені  гори,
Солодші  за  цукор  були.
Спускався  на  лона  долину,
В  западину,  -  там,  де  пупок...
Проймав,  ніби  струмінь  нестримний,
Бажання  вогняний  клубок.
А  вже  як  дійшов  до  фортеці,
До  брами    в  омріяний  рай,
Забув  всі  слова  та  всі  речі:
Всім  єством  від  щастя  вмирав.
Вмирав  десь  в  небесних  вершинах,
Між  зір  та  між  хмар  осяйних.
Ми  були  у  злеті  єдині,
Човном  в  океані  століть.
Нас  пристрасть  на  хвилях  кидала,
То  стогін,  то  викрик  з  грудей...
І  було  багатим  і  малим
Це  щастя  звичайних  людей.
Цей  шторм  невситимої  плоті,
До  нас  ще  вертався  не  раз.
І  очі  осінньої  ночі
У  вікна  дивились  на  нас.

21.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614875
дата поступления 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015


Олекса Удайко

СТОЮ НА РЕЙНІ Я…

[b]Із    циклу  "Брюссельська  капуста"[/b]

[i]...хоча  Рейн  від  Брюсселя  далекувато  (3  год  ходу  на  БMВ),  
історія  місць  багато  в  чому  схожа(перші  останки  неандертальця,
наприклад,  було  знайдено  в  Бельгії,  а  архієпіскопат  тут  довго  
був  кельнським),  брюссельку  німці  полюбляють  та  р'яно  її
вивчають  в  інституті  овочівництва  у  Брауншвейгу...  
Так  що  -  єднаймося,  брати  слов'яни!..        

[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою  на  Рейні  я…  Де  з  глибини  віків
Неандертальців*  висліджені  кроки…
Де  Август**з    Риму  легіон  і  леді  стрів,
Та  дівчина  здалась  йому  нівроку…***

Там  імператор  Костянтин  панівний  Рим
Mостом****  –  не  Тузла  ж!  –  міцно  об’єднавши  
З  Єропою,  що    не  корилася    під  ним,
Ввійшов  в  історію,  як  цісар…  І    назавше.

Й  могутній  у  часи  ті  грізні  Ватікан
Язичникам  простяг  зі    Cходу  руку…
Найбільший  в  світі  культовий  “канкан”
Вознісся  серед  терніїв  і  бруку…****  

І  все  це  пам’ятає  гордовитий  Рейн  –  
Несе  в  таїнах  очманілі  води...  
І  тонуть  в  пам’яті  і  острівний  Бахрейн,
І  вікінгів  ще  не  зотліла  врода…
                                                         *  
…І  тут  і  там  –  на  берегах  Дніпра  –  мета  
В  людей  одна:  жінки  й  мужі  здорові,
Та  небо  –  не  таке  тут  і  вода  не  та…
І  хвилі,  і  вітри  тут  не  Дніпрові….

То  ж  хочу  знати  я,  чим  я  тут  завинив,
Яким    життям  своїм  зобидив  неньку,
Що  тут  ушир  життя  річок,  морів  і  нив,
А  дома  все  те  –    утле  і…  благеньке?..

Можливо,  дома  ми  усі  не  так  жили,
Мізерню  –  набули  й  багато  –  крали?..  
Бодай  країну  нашу  всю  б  не  пропили!..
Історію.  Сумління.  І  –  моралі.
[/b]
20.10.  2015,  
Кельн,  ФРН
_______________
*Знахідка  черепа  у  1856  році  в  Рейнської  провінції,  недалеко  від  
Дюссельдорфа  в  Неандерской  долині  р.  Дюссель,  притоки  Рейну
дала  назву  новому  виду  викопних  людей  –  неандертальців;
**фортецю  Оппидум  Убіорум  по  суті  було  засновано  Марком  
Агріппа,  полководцем  імператора  Августа  у  38  р.  н.  е.  після  
переселення  на  лівий  берег  Рейну  германського  племені  убіїв.  
***у  50  році  н.е.  уродженка  Агрипина  Молодша  (Юлія  Августа
 Агрипина),  будучи  дружиною  імператора  Клавдія,  вмовила  
останннеього  надати  місту  статус  «колонії»,  що  отримала  назву  
«Colonia  Claudia  Ara  Agrippinensium».    Згодом  місто  в  ужитку  
стали  називати  Колонія  або  коротко  Кельн.
****у  310  році  за  указом  імператора  Костянтина  відкрився  
перший  (і  єдиний  аж  до  XIX  століття)  міст  через  Рейн.;
*****Кельнський  римо-католицький  собор  (готика)  –    третій
 за  висотою  в  світі;  внесений  до  списку  об'єктів  Всесвітньої  
культурної  спадщини.  Будівництво  храму    велося  в  два  прийоми
(1248-1437  та  1842-1880  рр).  Після  закінчення  будівництва  
157-метровий  собор  4  роки  був  найвищою  будівлею  світу.

На  свтлині  автор  з  внуком  Максимом  на  березі  р.  Рейн  у  Кельні  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
дата поступления 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015


Світлана Моренець

СОРОМ УКРАЇНИ

Як  в  Содомі  –  блудно  і  огидно!
Просвітку  –  не  чутно  і  не  видно...
Мати  Божа!  Що  ж  це  насувається?
Все  сміття  до  влади  пробивається!
Не  достойні  саги  а  чи  повісті,  
а  таке...  без  честі  і  без  совісті,
мов  безликі  маски,  непроявлені
чи  брудними  справами  знеславлені,
невідомо  як  і  звідки  взялися...
Де  ж  розумні  й  чесні  подівалися?
Тупомордя  нагле  неприкрито
рветься  до  всевладного  корита,
а  на  лобі  вже  тавро  накладене:
"ПОСПІШАЮ  ВКРАСТИ  НЕДОКРАДЕНЕ"...

В  чварах  Україна  задихається,
а  народ...  На  що  він  сподівається,
масово  продаючись  за  сотню?..
Топчемось  по  нашій  світлій  СОТНІ
й  тисячах  загиблих  і  поранених
(через  тих  же  темних,  одурманених)!
Оповиті  обіцянок  хмарою,
досі  залишаємось  отарою.
Ніби  й  болю  напились  по  вінця  ми,
та  не  стали  досі  українцями,
якщо  знову  банду  собі  виберем...
Сором  України  –  наші  вибори!

                             21.10.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614856
дата поступления 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015


НАДЕЖДА М.

Ми мовчки розмовляємо у тиші…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SjYEhB1TsuI[/youtube]

Осінній    вечір  опустивсь  на  хати.
Неспокій  поселився  у  душі,
Бо  я  не  знаю,  що  тобі  сказати...
В  цій  непростій  життєвій  метушні.

Ми  мовчки  розмовляємо  у  тиші.
І  кожен,  мабуть,  дума  про  своє.
Та  помисли  літають  найчистіші,
І  кожен  з  нас  думки  оці  збагне.

Про  що  ти  зараз  думаєш,  коханий,
Що  осені  короткі  теплі  дні,
Що  вечір  цей  туманами  убраний?
Ну  що  сказать  тоді    хотів  мені?

Красиво  падає  у  танці    жовтий  лист,
Нема  надії  вЕсну  повернуть.
Та  вдячна  я  тобі  все  ж,  падолист.
Я  так  боюсь  й  цю  осінь  проминуть..

Я  бачу  радість  в  шелесті  травинки,
У  подиху  мрійливім  вітерця.
А  щастя,  хто  узнає  хоч  хвилинку,
Цвістиме  в  серці  довго...  до  кінця.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614720
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015


dovgiy

Прощатися будемо.

ПРОЩАТИСЯ  БУДЕМО,  ЛЮБА.

Прощатися  будемо,  люба,
Можливо,  що  й  назавжди.
Листки  із  старезного  дуба
Засипали  наші  сліди.
А  пам’ять  засиплють,  мов  попіл,
Миттєвості  наших  розлук.
Хто  зна,  чи  згадаються  потім
Троянди  із  люблячих  рук...
Троянди...  червоні,  рожеві
І  білі,  мов  цнота  твоя.
Це  в  них,  -  десь  у  пам’яті,  -  жевріє,
Нездійснена  мрія  моя;
Це  в  них  недоспівана  пісня
Під  спудом  мовчання,  бринить;
Це  в  них  зоря  ніжна,  досвітня,
Зійшла  в  нашу  зоряну  мить;
Це  в  них  була  радість  безмежна,
Як  зараз  журба  та  печаль.
Прощай,  моя  юність  бентежна,
Прощай,  не  досягнута  даль.
Лежить  по  –між  нами  мовчання,
Тамуємо  біль  та  відчай.
Шепчу  навздогін,  наостаннє,
Два  слова:  пробач  та  прощай!

17.10.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614358
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015


Дід Миколай

Не будь в диявола рабою

З  Печерська  виповзли  вовки,                          
Співають  оди  й  серенади.
Як  Божа  кара  -    чужаки,
Солодкі  ринулись  до  влади.  

Дроти  під  банером  гудуть,
Роки  ідуть,  міняють  дати.
Раби  на  вибори  ідуть,
Панів  вчергове  обирати.

На    сало,  гроші  й  ковбасу,
Пани  в  наперсточок  зіграли.
Дурних  узули,  як  козу,
І  вкотре  розум  відібрали.

Хоча  розвиднілось  давно,
Привикли  в  стійлику  мичати.
Не  бачать  світла  у  вікно,
Жувать  навчились  і  мовчати.

Моя  Вкраїнонько,  проснись
Ну  щож  це  твориться  з  тобою.  
В  світлицю  Божу  повернись
Не  будь  в  диявола  рабою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614636
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015


Микола Шевченко

Тільки що цвіло (пісня на вірш Миколи Серпня) !

Слова  -  Микола  Серпень
Музика,  запис,  гітара,  сопілка  і  виконання  -  Микола  Шевченко


Тiльки-но  цвiло  -  вже  тобi  черешнi.
Тiльки  падав  сніг  -    вже  тече  вода.
Тiльки-но  зробив  кроки  свої  першi,
Під  вагою  літ    хилиться    хода.

Тільки-но  зустрів  -  вже  і  посварились.
Тільки  колихав  -  глядь  із  дому  йде.
Тільки-но  купив  -  та  уже  й  зносилось.
Ще  і  не  пожив,  вже  з  косою  жде.

Час  пече  нестерпно,    як  у  зубі  біль,
Ходиками  тіка,  променем  згасає,
Так  хотів  би  бачить  ясно  свою  ціль,
Та  коли  побачив  -  часу  вже    немає.

Бути,  чи  не  бути?    Марно,    а  чи  ні?
Так  питання    стане,  за  душу  візьме!
Скільки  б  не  блукати    по  життя    пітьмі,
А  остання  правда  нас  колись  пройме!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614552
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: М'ята моя, м'ята



Відцвіла  під  тином  знову  рута-м’ята,  
Пахкотить  сьогодні  тільки  у  руках,
М’ята,  моя  м’ята,  запах  твій  –  це  свято,
Знають  в  розмаїтті  м’яту  у  віках…

Пахнеш  ти  весною,  пахнеш  коли  літо,
Пахнеш    і    осіння,  пахнеш,  як  зима,
Ти  любов’ю  пахнеш  -  маєш  право  жити,
Ми  жалкуєм  завжди,  як  тебе  нема.

Візьму  тебе  в  руки  і  нап’юся  чаю,
З  чашки  чи  з  горнятка  з  запахом  твоїм,
Я  чарівну  м’яту  всюди  величаю,
Що  співає  завжди  спокоєм  моїм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614517
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


НАДЕЖДА М.

Легко так волю дать слезам…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ttWZ-Fa1PBE      
     [/youtube]


Свеча  крылом  одним  взмахнула,
Но  как  же  всё  таки  взлететь?
Легко  так    ласточка  вспорхнула,
А  фитильку  всё  тлеть  и  тлеть.

И  всё  тускнее  и  бледнее
Горит,  уставшая  свеча.
А  призрак  ночи  тяжелее
Прилёг  согреться  у  плеча.

Вздрогнулось  тело:  тяжка  ноша.
Взметнулись  тени  по  углам.
А  за  окном  блестит  пороша...
Легко  так  волю  дать  слезам...

Душа  заплачет  от  обиды
Всё  потому,  что  просто  жаль,
Что    в  моём  сердце  не  забыты
Минувших  дней  тоска,  печаль...

Когда  завьюжит  за  порогом,
Я  вспоминаю  счастья  дни...
И    необузданным  потоком
Течёт  река  из  слёз  моих...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614412
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Микола Серпень

В небе вальсируют тучи уныло

В  небе    вальсируют  тучи  уныло,
Горстями  дождь  рассыпая  вокруг,
Солнечный  лучик  внезапно  и  мило
Росчерком  высветит  радости  круг.

Лишь  на  мгновенье  и  снова  растает,
Света  луч  ясный  и  хмурится  всё,
Ветра  холодный  порыв  нарастает
С  радостью  осени  слякоть  несёт.

Как  горизонтами  осень  грозится,
Щёки  надув,  чтоб  всё  золото  сдуть!
К  ним  вереницами  тянутся  птицы,
Крыльев  пунктиром  вычертив  путь.

Только  деревья,  словно  солдаты,
В  осень  отладили  свой  камуфляж.
Ветер  встречают  стойко,  крылато,
Но  их  надежды,  как  осенью  пляж!

Ёжатся  люди,  тепло  сберегая,
В  лучших  порывах  лица  светлеют.
Только  безжалостно  лица  стегают
Ветра  порывы  по  рыжим  аллеям.

Ржавыми  листьями  травы  покрыты,
С  крыш  водопадом  вода  ниспадает,
Грустно  вокруг,  и  никем  не  забыто  -
Всем  ведь  на  пятки  зима  наступает!

17.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614249
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


НАДЕЖДА М.

Міраж…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tgAmEEyMPlI[/youtube]

Коли  сніги  деревам  по  коліна,
Метелиця  местиме  на  шляху,
Мене  вперед  ведуть  думки  нетлінні.
От  тільки  б  не  піддатися  страху..  

Хурделиця  мете  і  сліпить  очі.
Я  падаю  уже  у  котрий  раз.
Та  голос  твій  спокійний  і  пророчий,
На  цім  шляху    мені  дороговказ.

Надворі  невгаває,  вечоріє.
І  б"є    холодний  сніг  мені  в  лице..
На  обрію  вже  постать  майоріє...
А  ноги  поналивані  свинцем.

А  ти  іди,  не  маєш  права  падать.
Надія  добавляє  мені  сил.
Твої  слова  мені  весь  шлях  мережать...
Ще  трішечки...  вже  видно  небосхил.

І  я  тебе  зову  на  допомогу,
Та  постать  розійшлася,  ніби  мла.
Враз  маревом  торкнулася  дороги,
І  в  кучугурах  білих    попливла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614117
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Володимир Шевчук

Сирота

Ну  що  почуття  зараз  варті  високі?  
Тим  більше  коли  сирота  ти  в  ці  дні.  

Миле  дівча  вісімнадцяти  років  
Тихо  говорить  коханому:  «Ні…»  
І  справа  не  в  тім,  що  вона  не  любила,  
Якийсь  він…  тихий.  Нудний  і  простий.  
А  їй  тільки  б  волю,  жадання  і  крила!  
Та  що  він  їй  дасть,  романтичні  листи?  
Вона  вже  й  навмисне  ходила  до  інших  
І  ще  не  один  раз  торочила:  «Ні…»  
Ну  що,  сироті,  залишалося  більше?  
Змирився.  І  скоро  віддався  війні.  
…А  люта  війна!  Всюди  зриви  і  кулі,  
В  холодних  ровах  захищаючи  тил  –  
Недовго  тримало  за  серце  минуле,
Недовго  писав  романтичні  листи.  
Не  вижив.  
Поліг.
Від  руки  лиходія  
Пішов  без  взаємності,  зник  сирота.  

…А  десь  через  місяць,  мов  іскра  надії,
На  свіжій  могилі  хтось  видряпав:  «Так…»  

17.10.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613937
дата поступления 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Дід Миколай

"Сила людей"

У  вовну  овечу  вдяглися  істоти,  
Линяє  не  вперше  поц.ра  -  юд.й.
У    Фронті  зростали  шак.ли  й  койоти,  
Тепер  вони  божі  вже,  -  «Сила  людей».
 
І  що  шо  покоцаний  рейтінгом  бумер,
Карбує  півсотні  процентів    їм  бей.
Їх  звьозди    обрали,  тринадцятий  номер,
І  новий  у  них  вже  тепер  Моісей.

Зібрав  вовченят  молодих    Мусіяка,
Хитрюще  й  лукаве,  ще  той  соловей.
За  Радою  скучив  професор  -  писака,
Не  йметься  йому,  видно  рано  в  музей.

І  наш  є  в  посилі,  Юрко  Адамовський.
Стартує,    як  трактор  із  нових  ідей.
Земельки  накрав  рисачок  наш  орловський,
І  тату  й  сестричці…збирав  для  людей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613868
дата поступления 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015


Олекса Удайко

БРЮССЕЛІАДА

[b][u]Із  циклу  "Брюссельська  капуста"[/u][/b]

[i]      Як  і  обіцяв,    продовжую  публікацію  віршів    даного  циклу,    
створениx  на  основі  вражень  від  відвідування  столиці  ЄС  9-10  
жовтня  ц.р.  Публікації  не  претендують  на  документальність,  а  
є  лише  рефлексіями,  роздумами  автора  з  приводу  побаченого.  
Відтак  даруйте  йому  історичні  та  географічні  неточності...[/i]
     [youtube]https://youtu.be/xEJFlYgwazI[/youtube]

[i][b][color="#089436"]Чудове  місто  те  –  Брюссель,
якиx  в  Європі  дуже  мало,  
неда́рма  ж  тут  зросла  не  Єль*–
ялинка  на  Гранд-Плас**  постала…

Мене  врятує  символізм,
як  зображатиму  Брюссель  я…
Бо  символи  тут  майже  скрізь  –
надворі,  в  парку  чи  оселі.

Ось  гляньте:  виборний  собор***  –
На  ньому  майже  вся  Європа:
Орга́н,  скульптура,  Knabenkhor****.
Азійського    ж    не  чути!  Ж**а…

А  міні-парк,  де  всі  краї  
зібралися  в  одну  родину*****?!
Все  ж  не  шумлять  ще  там  гаї
моєї  неньки  України…

Та  на  узвишші  (вище  всіx!)
я  придивися  вже  місцину,
де,  знаю,  нарядить  не  гріx
мою  стражденну  Батьківщину…

Зніму  я  шапку  пред  людьми,
що  мешкають  в  Євростолиці…
Повірте,  всі  вони  –  як  ми:
усміхнені,  відкриті  лиця…

Тож    недарма́  тут  люблять  нас  –
на  те  вагомі…  є  причини…
Вже  в  наше  одягли  не  раз
свого  любимого  xлопчину.******

Спочиньмо  ж,    друзі,  перед  тим,
як  йти  додому…  у    Європу,
підйом  бо  ж  буде    надкрутим…
З  диванів  –  нумо,  браття,  попи![/color][/b]

15.10.  2015
 _________  
*Мова  –  про  горезвісну  “Ёлку”,яку  монтували  напередодні  
Революції    гідності  на  Майдані  і  яка  слугувала    приводом  
до  розгону  демонстрації  студентів,що  встали  за  Євровибір;  
**  Гранд-Плас  –  головна  пам’ятка    Брюсселя  -  улюблене  
місце  туристів.  На  площі  знаходяться  дві  виборні  будови  
готичного  стилю  -  Хлібний  дім  і  Ратуша.  Площа  занесена  
до  переліку  Всесвітньої  спадщини;  щодворічно  на  площі  
проводиться  фестиваль  квітів;  
***католицький  кафедральний  собор  в  Брюсселі  (видео)  –  
одна  з  найкращих  пам'яток  готичної  арх.-ри  і  мистецтва;
****(  нім.)  xор  xлопчиків;
*****Міні-Європа  –  парк  у  Брюсселі,  розташований  коло  
підніжжя  Атоміуму.    Тут  зібрані  макети    відомих  пам'яток  
та  архітектурних  споруд  західноєвропейських  столиць;
******йдеться  про  скульптуру  Маннекен  Піс  (Хлопчик,  
що  дзюрить),  яку  одягнули  в  український  національний
(та  Київської  Русі)  одяг  вже  двічі  (2007  та  2011  рр.).  

Ілюстрації  до  вірша  авторські.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613638
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Анатолій В.

Осінній мінор (за віршем автора Роя)

З  великою  вдячністю  автору  Роя  за  натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559

Осіннє  листя  золоте
Бринить  мелодію  кохання...
І,  може,  вперше  (чи  востаннє?)
У  серці  папороть  цвіте!..

Та  несподівана  зима
Той  цвіт  цілунком  остудила...
І  опадають  листя-крила,
Й  надії-іскорки  нема...

Під  снігом  -  осені  сліди,
У  серці  -  музика  осіння...
Снує  ще  доля  павутиння,
Та  стежка  в'ється...  в  нікуди́...


                                       Я  знаю:  стежка  в  нікуди...
                                       Але  ж  яка  чарівна  осінь!
                                       І  стежка  наче  так  і  просить
                                       У  ту  незвіданість  піти!

                                       Хай  несподівана  зима
                                       Біленьким  сни  припорошила,
                                       Та  виростають  знову  крила  -
                                       І  серце  радість  обійма!

                                       В  осіннім  зареві  дібров
                                       Палає  полум`я  кохання,
                                       Не  вперше  й  точно  не  востаннє
                                       У  серці  розцвіла  любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613605
дата поступления 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015


Мирослав Вересюк

ЩОБ ЖИЛА У ВІКАХ УКРАЇНА!

У  любові  до  Бога,  землі,  
До  батьківського,  рідного  краю,
Ми  подібні  невтомній  бджолі,
І  нам  рівних  у  світі  немає.

Нам  далася  вона  з  молоком,
З  колисковою  піснею  мами.
І  пов’язує  нас  рушником
З  Україною  доля  віками

Тут  коріння,  тут  наша  земля  
Що  просякнути  потом  і  кров’ю.
Ми  плекали  її,  як  маля,
Доглядали  з  душею,  з  любов’ю.

Ми  цю  землю  на  ниві  своїй,
Всі  грудки  перетерли  руками.
Не  один  нас  ламав  буревій  
І  її  засівали  кістками.

Вона  в’їлася  в  шкіру  долонь,
Зашкарублих  від  праці  важкої,
Так  неначе  обпік  їх  вогонь
Хліборобської  долі  гіркої.

Руки  наших  батьків,  матерів
І  земля  де  родились  ,  зростали  
В  почуттях  зрозумілих,  без  слів
Нам  святими  і  рідними  стали.

Ми  цілуємо  землю  святу,  
Перед  Богом  стаєм  на  коліна
Щиро  молимось  палко  Христу
Щоб  жила  у  віках  Україна!

15.10.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613593
дата поступления 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

На Покрову в малім селі…

*      *      *

На  Покрову  в  малім  селі
                                                                   клуб  відкрили.
І  товар  завезли,  й  пісні,
                                                                             й  говорили.
На  Покрову,  як  повелось,
                                                                               храмували.
"Гей,  співай,  козаки!"  –  здалось,
                                                                             всі  співали.

Завітало  гостей  тепер,
                                                                                 як  ніколи.
Жаль,  що  вранці  якраз  помер
                                                                             дід  Микола.
На  Покрову  столи  довкруж
                                                                           асфальтівки.
Храм  сьогодні,  а  похорон  –
                                                                             з  понеділка.

Сивий  конюх  закурює,
                                                                         крутить  вуса.
"Нема  коней.  І  родичів…
                                                                         Та  кріплюся".

На  Покрову  в  селі  краса…
                                                                     Плачуть  вдови.
"Нам  би  в  город  автобуса,
                                                                     до  зубного  б!..
І  онуків  провідати,
                                                               й  нащот  пенсій  –
поміняти  якісь  справки
                                                                                 у  собезі..."

На  Покрову  з’їжджаються
                                                                                     храмовії.
А  потому  –  в  глухім  селі  –
                                                                         вовки  виють.
Як  до  клубу  збираються  
                                                                           парубійки,  –                                                            
нема  навіть  причини  їм
                                                                       зчинить  бійку.  

Гей,  дівчата,  мов  горлиці,
                                                                           не  баріться,
в  свої  рідні  околиці
                                                                         поверніться!
Буде  й  газ,  і  гулятимем  новосілля.
А  найбільше  радітимем  на  весіллі.

А  як  діток  хреститимем,  –
                                                                           свято  знову.
Нову  церкву  відкриємо
                                                                           на  Покрову.

Дай  же,  Боже,  нам  кращую
                                                                             долю  мати,
гарну  пісню  козацькую
                                                                         всім  співати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613439
дата поступления 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015


Наталя Данилюк

Я і дерево

[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]  

Я  і  дерево.  Стоїмо.

Труться  ребрами  електрички.

Затуляє  дошкульний  смог

Ледве  видиму  сітку  мжички.

Склопакетом  зашитий  світ,

У  якому  ще  пізнє  літо…

Облітає  покрови  цвіт,

Мов  розірваний  динамітом...

Як  обстрижена  бахрома,

Прилипає  до  мокрих  туфель…

Я  ковтаю  важкий  туман,  

Пережовую,  наче  трюфель,

І  полинності  післясмак

Так  пече,  мов  осине  жало.

Повернути  б  усе  навспак,

Але  часу  критично  мало.

І  допоки  ядучий  смог,

Ніби  скальпелем,  ріже  потяг  –

Я  і  дерево…  Стоїмо.

А  між  нами  –  вікно  і  протяг.

[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015


Galina Udovychenko

Любов без гречки


Я  любов  до  Вітчизни  не  міряю  гречкою,
Ні  купюрами  тими,що  маю  в  руці.
Не  захоплююсь  зроду  «святими  овечками»,
Що  грабують  народ  і  живуть,як  у  сні.

Я  любов  до  землі  відчуваю  клітинами
Свого  серця,що  б’ється  у  мене  в  грудях.
Милуватися  можу  я  днями  й  годинами,
Як  злітає  у  небо  натруджений  птах.

Як  до  сонечка  горнуться  трави  і  квіти,
Прокидається  вмита  росою  земля.
Як  тріпоче  листочок  на  вранішнім  вітрі,
І  пливуть-колосяться  пшеничні  поля.

Як  говорять  із  вітром  величнії  гори,
Й  солов’ї  розсипають  по  лісу  кришталь,
Як  шумує  і  злиться  запінене  море,
І  зірки  кличуть  нас  у  незвідану  даль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613221
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Дід Миколай

Тепер у НАШому КРАЙю

Болить  невигойная  рана,
Чужинці  «моляться»  з  екрана.

Міняють  назви,  йдуть  роки,
Гієни  разом…  і  вовки…
Одні  і  тіж  на  …борді  рила,
Міняє  їх  лише  могила.
Плодюче  плем’я  від  гадюки…
За  ними  йдуть,  уже  онуки.
І  лізуть  -  лізуть,  як  напасть,
Пани  вони…  у  них  вся  власть.

Вся  нечисть  з  НФа  і  ЮуДАРу,
Тепер  у  списках  СОЛІДАРу.
Усю  свол.ту  й  лихварів,
Кхгарлант,  як  сонечко  зігрів.
Ті  ж,  що  не  влізли  у  струю,
Тепер  у  НАШому…КРАЙю.
Й  з  ОБпозиційними  любов,
Дружити  він  з  всіма  готов.
Й  нема  ріднішого  земного…
З  кубла  ж  вони,  усі  одного.

А  шо  народ?  -  Нема  народу,
Знов  голосує  на  догоду
Панам.  
В  них  влада  і  грошва,
Пощо  в  горі  там.
Мурашва…
Космополіти  від  кобили
Їх  не  козачки  народили.
Одні  телята  й  олуші…
Й  так  гірко  –  гірко  на  душі…

Яка  ж  ми  нація  заср.на,
Коли  не  маємо  Гетьмана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613075
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Дід Миколай

Покрова козацька

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вкраїни  лицарі  ідуть.
Просили  їх  вже  Батько  й  Мати,
Вкраїні  волю  повернуть.

Козацьких  небожів  Покрова,
Відкрила  з  неба  благодать.
З  жид.ми  скінчилась  розмова,
Пора  борги  за  все  віддать.

Ідуть  Хрещатиком  солдати,  
З  війни  вернулися  сини.
Не  всіх  поклали  в  Лузі  спати,
Чужинці  зайди  й  дикуни.

Заради  чого  ж  там  лишились
В  cтепу  на  теренах  війни?
Для  чого  кров’ю  окропили,
Савур  –  могилу  й  полини?

Ідуть  Хрещатиком  солдати,
Вдягли  медалі  й  ордени.
Пора  чужинців  сповідати,
Дістали,    с.чі    пахани.

Небесна  сотня  зустрічає…
Курличуть  в  небі  журавлі.
 Героям    Слава!  ...  вибухає.  
Лунає  в    небі  й  на  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата поступления 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015


НАДЕЖДА М.

Моя любов! не стань мені, як проза…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b4Vr-A4Wkn0      


[/youtube]

Зимовий  іній  прикрашає  осінь.
У  гілочки  вплітає  кісники.
А  серцю  так  не  хочеться,  все  просить:
Зніми  із  трав  оці  пуховики.


Ось  гілка  від  морозу  затряслася.
Невже,  зима  прийшла  уже  всерйоз?  
І  до  вікна  із  сумом  простяглася:
Ужалив  в  кісточки  її  мороз.

В  моїх  очах  і  жаль,  і  біль,  розпука,
Бо  стукають  в  вікно  замерзлі  кісточки.
А  на  квітках  якась  чудна  перука.
Додолу  посхилялись  завитки!

Ми  осінню  іще  не  милувались.
Зима  ж    повільно  убива    красу.
А  серденько  ураз  захвилювалось:
В  собі  тепла  красі  я  принесу.

Так  холодно  від  подиху  морозу.
А  я  в  душі  весною  ще  живу.
Моя  любов!  Не  стань  мені,  як  проза.
Вже  в  котрий  раз  тебе  в  весну  зову...

А  ти  мовчиш,  та  роки  не  чекають.
В  полоні  мрій  про  ту,  що  десь  пішла.
І  мрії  твої  там  усе  блукають..
Дивись,  зоря  вже  вранішня  зійшла...


 






[color="#ff0000"][/color][color="#ff0000"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613105
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Анатолій В.

Давай заховаємось в осінь!

Давай  заховаємось  в  осінь,
У  жовті    закохані  дні,
Хай  неба  високого  просинь
Розбудить    далеке  в  мені...
 
Оте,  що  було    ще  у  школі,
Прекрасне,    забуте,  ясне...
Колись  відійшло  мимоволі,
А  зараз  нехай  не  мине!
 
Щоб  просто  за  руки  триматись,
Й  уже  ейфорія  якась,
І  просто  від  щастя  сміятись,
Бо  все  ще  попереду  в  нас...
 
Купатися  в  жовтому  листі,
Радіючи  кожному  дню...
Калина  в  червонім  намисті
Горить  яскравіше  вогню!
 
І  я    в  тім  вогні    воскресаю,
І  пишуться  знову  вірші!..
Не  треба  небесного  раю!
Ти  поряд...  і  рай  у  душі!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата поступления 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015


dovgiy

Перлини кохання.


ПЕРЛИНИ    КОХАННЯ.

Море...  накочують,  піняться,  піняться  хвилі.
Ходив  би...  нашіптував  звуки  від  імені,  милі.
Дивився...  Дивився  б  закохано    в  зоряні    очі.
Та  тільки...  та  тільки  вертати  нам  море  не  хоче!!!
Не  хоче,  щоб  знову  над  нами  шуміли  каштани,
Не  хоче,  шоб  ми,  як  тоді,  -  були  юні  та  п’яні.
Не  хоче,  ні  слухати  щось,  ні  про  щось  нас  питати,
Не  хоче...  не  хоче  з  припливом  любов  повертати!
Море...  чом  хвилі  шалено  об  скелі  так  б’ються?
Море...  тобі  на  цей  беріг  тепер  не  вернутися.
Море...  злітають  в  повітря  краплини  солоні,
Море...  хіба  наше  щастя  тримав  я  в  долоні?!
Море...  ходжу  уздовж  берега,  в  хвилях  очима  блукаю,
Милу  перлину  кохання  даремно  шукаю.
В  чому,  скажи,  моє  серце,  обоє  ми  винні,
Що  ми  загубили  кохання  перлини?

10.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612778
дата поступления 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Олекса Удайко

БРЮССЕЛЬСЬКА КАПУСТА (Цикл) *

[i]…Вже  так  судилось,  видно,  на  віку  –  
Жувать  самітно  всяк  свою  капусту….
                                                                           Олекса  Удайко


[b]1.  Брюссель
[/b]
[b][color="#4d940a"]Можливо,  ми  б  того  й  не  знали,
Що  місто  є  таке  –  Брюссель…                                                                
Та  раз  диктатора  обрали
За  президента  від  осель,
Що  межували  з  димом,  брудом,
Що  плив  зі  сходу,    де  сусід
Там  панував  над  п’яним  людом,
Ще  й  зазіхав  на  землю  від
Царя  Гороха  чи  раніше,  
Коли  злостивці  взнали  про
Багатий  край,    де  люди  інші
Й  тече,  як  золото,  Дніпро…

…Та  то  вже  сповіді  богеми,
Що  варті  іншого  пера,                                
Й  величної,  як  світ,  поеми…  
Нам  же  вертатися  пора
В  наш  час…  Байстрюк  царя  Гороха,
Що  правив  царствієм  Моксель,
Все  ж,  хоч  дурний,  кумекав  трохи:
Кубло  сповив  біля  осель,
Неподалік  від  свого  царства,
Щоб  там  намісником  –  пілатом  –
Серед  братви  свого  обрати
Для  упокореної  пастви...

І  той...  знайшовся  дуже  скоро  –
З  повинною  явився  сам,
Бо  був  відомим  в  краї  ”вором”  –
Серед  “своїх”  –  на  кличку  Хам…

……І  враз  у  ріст  пішла  корона:.
Він  перш  так  паству  закрутив,
Що  здивував  свого    патрона  –
Не  дай  бог,  схопить  рецидив!
Він  вартою  себе  обставив,
Що  “не  понять”  і    Пахану́:
Мов,  не  ловіте,  хлопці,  гави…
І  –  ні-чи-чирк!  І  –  ні  ну-ну́!
Сам  призвичаївся  ж  до  кухні  –
Чомусь  “батони”    в  златі  пік
Й  не  прожував  їх…  і  на  кутні.
(Із  ними  потім  так  і…  втік!)
І  так  шубовснув  він  у  ражі,
Так  ушелевкався  в  азарт,
Що  заздрили  і  очі  вражі,
І  сам  Московський  каганат…

…А  що  ж  громада?  Так  наївно
Вона  повірила  йому,
Що  той  співає  щиро  гімни  
Й  не  дасть  в  обіду  нікому́
Мого  стражденного  народу,
Що  прямував  в  свою  в  сім’ю  –  
В  незлу  об’єднану  Європу,  
Що  мала  вольницю  свою…
Та  сталось  так,  як  мало  статись:
Смикнув  за  повід  “старший  брат”
Свого  невільницького  “брата”...
А  ще  заслав  ворожу  рать…

 …А  що  було  –  то  вже  ми  свідки:
Братів  немало  полягло…
І  ясно  стало,  як  і  звідки
Прийшло  до  нас  оте  ху*ло!
Та  українців    не  здолати  –
Ми  вірим  твердо  в  світлу  путь:
Вам  –  позолочені  палати,
А  нам  –  в  безчестя  б  не  звернуть…

[b]…Урок  все  ж  в  памку  будем  брати:
Не  будь  сусідом  нам  Моксель  –
З  його  неситим,  диким  "братом"  –    
Не  взнали  б,  що  таке...  Брюссель![/color][/b][/b]

12.10.  2015,
Кельн,  ФРН
_________
*Тут  автор  має  на    меті  публікувати  враження
   від  недавнього  відвідування  столиці  ЄС,  які
   можуть  бути  неоднозначними,  про  що    
   натякає  епіграф  до  даного  твору…  [/i]

   примітка:  світлина  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

Оця приречена краса…

Оця  приречена  краса
на  тлі  осінньої  блакиті  –
дощем  умитий,  вітром  битий,
каштан  дочасно  воскреса.
Зчорніле  втомлене  гілля,
не  спочиваючи  від  літа,
враз  почало  бруньками  мліти,
вже  й  зелен-листячком  стріля.
Виблискують  на  крилах  віт                                                
ліхтарики  ясні,  пригожі.                                                      
Зачудувались  перехожі
на  запізнілий  диво-квіт.
Пастельно-білі  пелюстки.
Цвіте  каштан  –  весни  ряснота.
Довкіл  –  жовтнева  позолота,
ген  –  помаранчеві  хустки.
Навкруг  розкаркались  граки,
розшелестілися  дерева:
"Чи  варто  квітнути  даремно?"
А  він  ось  бачите  який!

Судились  нелегкі  літа.
Була  й  минула  вже  засуха,
тепер  цвітіння  Всесвіт  слуха!
Ні,  не  востаннє  розквіта!
Замилувались  небеса  –
начарували  роси-сльози.
Якби  не  вдарили  морози…
О,  ця  приречена  краса:
каштан  дочасно  воскреса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612828
дата поступления 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: Околиця

Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
відкривати  природи  красу.
Починалася  тут  моя  вольниця.
Мрії-думи  сюди  я  несу.
Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
Тут  же  юність  буяла  моя!
Приманила  до  себе  околиця.
Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

             Приспів:
   Що  судилося  –  перемелеться.
   Обганятиме  мрія  мету.
   Що  минулося  –  вже  не  повернеться,
   а  перейде  у  пам’ять  святу.

Рідне  місто  молодшає-твориться.
Вже  не  стріну  старих  яворів.
Подалася  за  обрій  околиця,
та  рояться  тут  мрії  мої.
Перемріється  тут,  перемолиться.
Будуть  радощі  ще  і  жалі.
Давні  друзі  мої  за  околицю
відлітають,  немов  журавлі.

   Приспів.

Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
У  задумі  ходжу  по  околиці:
це  ж  отут  колись  був  мені  рай.
Заховалось  за  обрієм  сонечко.
Гостювала  синиця  в  руці.
Сизим  птахом  іду  за  околицю,
і  сльозина  бринить  на  щоці.

   Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612961
дата поступления 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015


Дід Миколай

Моїй дружині 60

Відлетіли  роки,  відшуміли,
Крутить  вперто  вперед  циферблат.
Як  громи  вдалині  відгриміли,
На  порозі  уже  шістдесят.  

Моя  пташко  зі  снів  яснозора,
Моїх  болей  і  радостей  всіх.
Моя  рибонько  наче  ще  вчора,
На  вечірки  до  тебе,  я  біг.

Зацілую  затруджені  руки,
Не  соромлюсь,  вклонюся  до  ніг.
Вже    сьогодні  біжать  наші  внуки,
Зустрічати  коханих  своїх.

Як  лелеки  на  крила  злетіли,
У  небесному  колі  свічад.
Як  ті  грона  на  сонці  дозріли,
Принесуть  скоро  нам  лелечат.

Тож  забудьмо,  що  ми  посивіли,
Рано  ставити  тапки  в  куток.
Наші  роки  не  всі  відгоріли…
В  зорепадах  ще  досить  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612671
дата поступления 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015


горлиця

БАТЬКІВСЬКА КРИНИЦЯ

Батьківська  криниця,  батьківська  криниця,
З  неї  я  думками  й  досі  воду  п`ю,
Тут  життя  живиця,  променем    іскриться,
Вогник  цей  роками    в  серці  я  ношу!  

Батьківські    пороги,  батьківські    пороги
Кличуть  безнастанно,  я  душею  йду,
А  дуби  розлогі,  вказують  дороги  
Бачу  їх  здалека,  ой  чи  ж  долечу!

Крила  надломились,  крила  надломились,
Сила  розгубилась,  вже    не  піднімусь,
Вже  й  з  рахунку  збилась,  де  роки  поділись,
Крутяться  дороги,  вгору  не  здіймусь.

Батьківська  криниця,  дай  води  напиться,
Знаю,  чародійна  у  тебе  вода,  
Дощиком  здіймися,  до  мене  вернися,
Лиш  ковток  потрібно,  дома  буду  я!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612405
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


НАДЕЖДА М.

Щастя несумісне із журбою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a5lOgI2YUjk[/youtube]

На  столі  парує  чай  із  м"яти.
На  всю  хату  пахнуть  пироги.
Влаштувати  вирішили    свято:
Нам  його  дозволили  боги.

Свято  наше  скромної  Любові,
Що  підносить  ввись,  забувши  страх.
Та,  що  не  кінчається  журбою,
Селиться,  як  свято,  у    серцях...

Сядемо  напроти,  рука  в  руку.
Слізна  не  застелить    пелена.
Не  згадаєм  більше  ту  розлуку...
Тільки  про  все  видасть    сивина.

Пахне  рута-м"ята  і  весною,
Ніби  повернулись  солов"ї.
Щастя  несумісне  із  журбою...
Відзначайте  свята  й  ви  свої...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612399
дата поступления 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015


НАДЕЖДА М.

Тернове намисто…

За  твором  Віталія  Назарука

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612144

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P-XX5IeN5vU[/youtube]
Ягоди  тернові,  що  уже  безлисті,
Ви  вже  солоденькі,  а  були  гіркі.
Із  дарунку  осені  я  зроблю  намисто.
Хай  це  буде  спогад  про  чуття  терпкі.

Милувались  цвітом  ми  колись  з  тобою,
Та  чомусь  безжально  вітер  рвав  той  цвіт.
Спогади  тепер  обнялись  з  журбою.
Скільки  ж  то  пройшло  незабутніх  літ!

Так,  як  і  раніше,  терен  при  дорозі,
І  комусь  надію  про  любов  дає.
Але  в  терну  є,  знай,  пересторога:
Колючками  болю  серцю  завдає.

А  ми  не  боялись,  милувались  цвітом,
Колючки  тоді  ще  не  були  колькі..
Жаль,  що  дуже  швидко  промайнуло  літо.
Стали  передчасно  ягідки  гіркі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612177
дата поступления 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ (Музика й виконання Миколи Шевченка)

Незабутню  й  досі
                                                 впізнаю  я  осінь.
На  шляху  до  тебе
                                                       догорає  день.
Рудочубий  вечір
                                                   падає  на  плечі,
сивогриве  небо
                                                         грітися  веде.  
   

Обрієм  заграва
                                           зайнялась  лукаво
та  й  заграла  в  сурми
                                                           про  мої  літа.
Колисає  вітер
                                                   росяну  палітру,
колисковим  сумом
                                                           тишу  огорта.


А  мене  та  просинь
                                   повернутись  просить,
де  колись  з  тобою
                                                     молодим  ходив.
Лине  без  упину
                                           дивне  павутиння  –
нашого  кохання
                                                 спомин  дорогий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611346
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 09.10.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: Осіння елегія


Незабутню  й  досі
                                                 впізнаю  я  осінь.
На  шляху  до  тебе
                                                       догорає  день.
Рудочубий  вечір
                                                   падає  на  плечі,
сивогриве  небо
                                                         грітися  веде.      



Обрієм  заграва
                                           зайнялась  лукаво
та  й  заграла  в  сурми
                                                           про  мої  літа.
Колисає  вітер
                                                   росяну  палітру,
колисковим  сумом
                                                           тишу  огорта.



А  мене  та  просинь
                                   повернутись  просить,
де  колись  з  тобою
                                                     молодим  ходив.
Лине  без  упину
                                             дивне  павутиння  –
нашого  кохання
                                                   спомин  дорогий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612086
дата поступления 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015


dovgiy

Ой, журавлі.

                               ОЙ,    ЖУРАВЛІ...

Ой,  журавлі,  журавлі,
Що  ви  понесли  на  крилах?
Осінь  пішла  по  землі,
Стежки  до  щастя  прикрила.
Ой,  журавлі,  журавлі,
Чом  вас  про  крила  питаю?
Світ  буде  в  білій  імлі,
Я  ж,  ніби  птах,  -  не  літаю...
Якби  ж  то,  крила  я  мав,  
Теж  би  полинув  за  хмари.
В  небі  весну  б  наздогнав,
Знову  б  відчув  її  чари.
Знову  б  життя  молоде
В  серце  та  тіло  вернулось.
Щастя,  від  сонця  руде,
Янголом  би,  усміхнулось...
Ой,  журавлі,  журавлі,
Вітер  несе  вас  у  вирій.
Осінь  іде  по  землі
І  заколисує  мрії.

07.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611748
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Леся Утриско

Кохаю, лиш тебе кохаю.

Сьогодні  бачила  у  сні
Я  твої  очі  загадкові.
У  них  всміхався  ти  мені
Я  потопала  у  любові.

У  ніжних  пестощах  твоїх
У  поцілунках,наче  повінь.
В  коханні,наче  у  імлі
Світився  наш  з  тобою  промінь.

Немов  свіча,горить  любов
Як  зорі  в  літньому  розмаю
Так  хочу  слухати  я  знов-
-Кохаю,лиш  тебе  кохаю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611684
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Леся Утриско

Скрипалю…

Чого  скрипка  не  грає?
Обірвалися  струни.
У  Донбаському  краю
Відіграло  відлуння.
Ой  скрипалю,скрипалю
Хто  прорік  твою  долю?
Душа  соколом  в  небі
Та  могила  у  полі.
У  широкому  полі
Вітер  трави  колише.
Плаче  скрипка  журбою
Сич  сумної  засвище.
За  тобою  скрипалю,
За  обірвану  долю.
Душа  соколом  в  небі
Скрипка  плаче  сльозою...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611713
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Наталя Данилюк

То не я…

[img]https://pp.vk.me/c624124/v624124180/486b2/vOg4i9ukmr8.jpg[/img]

Ранки  стають  холоднішими,  навіть  терпкими…
Жовтню-фотографу  скверик  позує  в  анфас.
Я  добираю  слова,  як  вибагливі  рими,
І  не  знаходжу  таких  найпотрібніших  фраз.

Труться  думки,  як  обгортки,  забуті  в  кишені:
Вхопиш  у  жменю  –  і  порожньо…  Шурхіт  –  і  все.
Ні,  то  не  я  піддаюся  упертій  гордині,
Примха  погоди  мене  підхопила  й  несе  –

Наче  листок,  що  відбився  випа́дком  од  крони:
Б’ється  в  потоці  повітря,  бо  падати  –  зась!..
То  не  мені  так  пасує  крикливо-червоне,
Тільки  для  осені  звична  така  іпостась.

Тільки  вона,  несподівана,  горда  й  мінлива,
В  літо  вривається,  наче  в  покинутий  дім,
Поки  душа  так  наївно  очікує  дива…
____________________________________
Ні,  то  не  я  та  примхливиця  вперта!..  А  втім…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611693
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Микола Серпень

Запевалы

Их  здесь  считали  запевалами,
Они  повсюду  были  вхожими!
Как  часто  мы  им  доверяли,
Хотели  быть  на  них  похожими.

Закончились  все  их  скитания,
Они  избрались  в  депутаты!
На  всяких  разных  заседаниях
Дела  решали  по  палатам.

Но,  как-то,  песен  меньше  стало,
И  то,  что  в  песнях,  подзабыли,
Всех  весей  наших,  запевалы
Теперь  невнятно  говорили.

Когда  пришел  час  испытаний,
Врасплох  их  беды  не  застали,
Они,  со  всех  своих  стараний,
Лишь  только  власти  подпевали.

Пришли  события  кровавые,
Настало  время  истин  лживых,
Те,  кто  казались  запевалами,
Теперь  насилию  служили.

Но,  только,  снова    одиноко,
Всё  так  же  смело,  как  и  прежде
Звучал,  и  правдою  высокой,
Рок  среди  рока  был  надеждой!

5.10.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611732
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Микола Серпень

Александр Сергеевич, что же это с нами?

Александр  Сергеевич,  что  же  это  с  Вами?
Льются    слёзы    из    чугунных    Ваших    глаз,
Нет,      Россия      вовсе      не    одета    в    саван,
Саван      бодро    шьёт    другим    она    сейчас!

Сколько    знаем  мы  в  веках  её    радетелей?
Было    много,    устеливших    путь      костями,
Но  сейчас  России  истинным  свидетелем,
Некого            поставить            рядом        с      Вами!

Ни  в  дугу    согнуть,    ни  путами      опутывать,
А  царям,    вождям-генсекам  и    не  снилось  -
Сквозь    дремучесть  скреп    выпутывалась
Вашими          стихами            Божья            милость!

Век      жестокий  не      жесток    он    сам  собою,
И  сперва  убили  здесь  глашатаев  свободы,
А      потом    вознесся    дерзко    над      толпою
Рабский            дух      российского              народа!

Да  внезапно  захотелось    быть    великими,
Миролюбие  -    ведь    "слабых    лишь  удел!"
На    войне,    убитых    окровавленные  лики,
Проклянут    страну  за    низость  этих    дел!

Александр    Сергеевич,  что  же  это  с  нами?
Агрессивностью            пропитана            Россия,
Может    ведь  страна,  взращенная    веками,
Развалиться      от        духовного        бессилия!

26.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611731
дата поступления 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Леся Утриско

Я молюся за тебе, солдате…

Я  листа  тобі  пишу  солдате
Хоч  не  рідна,  та  все  таки  мати.
У  думках  наче  сина  лелію
В  молитвах  прошу  в  Бога  надію.

Ти  пішов  захищати  родину
І  мене,  і  свій  край-Україну.
Соколині  розправив  ти  крила
Обійняв-вона  матінка  мила.

Я  молитиму  Бога  за  тебе
А  би  янгол  зійшов  твій  із  неба.
Завше  буде  тобі  в  охороні
Від  ворожої  кулі  в  заслоні.

Повертайся  мій  любий  синочку
Десь  залишив  дружину  та  дочку.
У  домівці  ріднесеньку  мати
Що  жде  сина  свойого  до  хати.

Сивим  димом  покрилися  коси
Сльози  з  віч,як  ранковії  роси.
Де  війна,де  руїни,де  грати  
Я  молюся  за  тебе,  солдате...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611515
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Юхниця Євген

В сяйвах холоду

Похмура  краса  восени  саранчою  доковтує  зелень.
І  поки  не  з,явиться  ковдра  білявих  пухнастих  ряднин,
Покинуте  листя  із  віт  почорнілих,  сухих,  невеселих
Палітрою  фарбного  рясту  рятує  сумний  світоспин.

Коли  нам  нестача  енергії  сонць,  люди  ...хочеш-не  хочеш
Пришвидшують  кроки  загарбних,  для  себе  й  сім,ї,  порятунків.
Надії,  стратегії,  смак  мрії-здобичі  –  дружно  сюркочать,
І  ми  в  сяйвах  холоду  -  літо  будуємо  спинці  і  шлунку.

Тож,  що  комусь  військо  злих  зим,  як  вдалось  захопить  дароносини  -
І  теплі  автівкі,  і  теплі  будинки,  і  саунні  клуби.
І  після  миттєвостей  спостеріганнь  за  розкішшями  осені  -
Скоріш  в  зігрівання  збудованих  штучних  тих  серпеньків  любих.    

06.10.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611555
дата поступления 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Дід Миколай

Ти ж літо бабине просила

Листочки  падають  шовкові,
Доріжку  стелють  вогняні.
Надворі  день  лежить  в  обнові,
Малюють  клени  багряні.

О,  Боже  мій  в  які  відтінки,
Вдягнулись  доли  і  яри.
Лежать,  як  ноти,  як  відмінки,
Чаклун  розсипав  із  кофри.

У  візерунках  кольорових,
Гай  в  стані  чудо  -  дрімоти.  
Лежить  у  загадках  казкових,  
У  сяйві  Бого  -  теплоти.

Прабаби  літо  ти  просила,
Для  тебе  мила,  принесу.
І  серце  теж  лебідко  біла,
До  ніг  твоїх,  я  покладу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611361
дата поступления 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Валентина Ланевич

Чи шукаю спочинку, чи грань для душі.

Чи  шукаю  спочинку,  чи  грань  для  душі,
Чи  ту  істинну  мудрість,  що  щастям  зоветься.
Сполохалась  сутність  -  я  сахаюсь  глуші
Та  чекаю  що  ласка  торкнеться  сердечка.

Усміхнусь  і  розтопить  образу  тепло,
Хлине  тихою  ніжністю  в  здавлені  груди.
Щоби  там  у  житті  не  було  -  те  пройшло,
А  любов  допоможе  неясність  збагнути.

Відтіснить  мимохідь  сірих  тіней  крило,
Хронометер  розмірено  тіка  в  майбутнє.  
Що  я  є,  що  живу,  тим  уже  повезло
І    тому  я  люблю  кожен  день,  як  в  останнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611274
дата поступления 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015


Юхниця Євген

Нічки холодні женуть в теплий затишок маревом

Нічки  холодні  женуть  в  теплі  кухні  і  офіси.
Затишок  з  чаєм  в  оселях  щедру́є  по  тілу.
Що  є  сьогодні  -  серцям:  згадки,  фотки  і  описи?
Чи  –  гріти  груди  бажань,  надворі́  задубілі?

Кілька  життів  одначасні:  в  сім,ї,  по  роботах  –
З  перцем  годують,  як  різнокраїнними  стравами.
Завжди  ж,  ми  ...від  ласки-смаку    ...тікаєм  в  турботи.
...Нічки  ж  холодні  женуть  в  паро-затишок.  Маревом.

04.10.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611183
дата поступления 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Дід Миколай

Досить хлопці козаченьки кормити чужинця

Знову  вибори  надворі,
хороводи  водить.
Юдо  -  жид.ки  пархаті  
нам  по  вухах  ходять.  

Богообрана  сволота
в  небесах  й  на  дроті.
У  срачі  і  на  воротах,
віщає  голоті.

Преса,  тєлік  і  білборди
у  руках  миршавих.
Скрізь  паскуда  жид.морда
з  виводка  гкхаркавих.

Куди  глянь  Пігмей  довкола
в  Образах  когути…
Ні  Степана,  ні  Миколи
не  видать  й  не  чути.

Гроші  -  грошики  повсюди,
від  бабла,  утома  …  
Лізе  в  владу  знов  паскуда,
наче  в  себе  дома.

Чи  вам  мало  українці...
напились  по  вінця.
Досить  хлопці  козаченьки,  
кормити  чужинця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611073
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015


Світла

Як ми втратить могли неповторний Відродження шанс?. .

                                           Нам  Руси-України  сіяють  святі  куполи.
                                           Письмена  промовляють  літописними  скупо  рядками:
                                           Були  вої  слов'янські,  буй-тури  славетні  були,
                                           Запорожці-козацтво...Щоб  стати  урешті  хохлами?

                                                               Був  Шевченко-пророк  -  його  слово  і  досі  болить,
                                                               І  витає  душа  над  крутими  Дніпра  берегами..
                                                               "Хто  ж  ми  є,  українці?  Ким  заковані  підло  були?
                                                                 Як  виборюєм  волю?  І  чиїми  звемося  синами?"

                                         Спопеліли  століття...І  раптом  -  той  Перший  Майдан!
                                         Тут,  здається,  воскресли  наша  Гордість,  Звитяга  і  Воля...
                                         Не  хохли  -  українці,  свої  душі  звільніть  од  кайдан  -  
                                         Від  чуми  глухоти,  що  з  чужого  занесена  поля...
                                                                 
                                                               Як  ми  втратить  могли  неповторний  Відродження  шанс?
                                                               Йшли,  куди  нас  вели  недалекі,  немудрі  вітії...
                                                               Може,  ГОРДА  ДЕРЖАВА    -  це  справді,  брати,  не  про  нас?
                                                               А  чи  нам  не  дано  у  життя  перетворювать  мрії?

                                       Чи  настільки  здрібнів  той  козачий  нескорений  рід?
                                       Розточило  наш  дух  хиже  плем'я  чинуш-плутократів:
                                       До  корита  дорвались  -  Їх  не  кличе  сурма  у  похід...
                                       Ми  ж  ладу  не  дамо  у  власній  нетопленій  хаті.

                                                                   Ось  і  Другий  Майдан  набутком  історії  став...
                                                                   Коли  гине  Держава,  козацький  наш  дух  молодіє.
                                                                 Слава  вічна  героям,  хто  землю  оцю  захищав:
                                                                 Поки  Пам'ять  жива,  то    жива  в  наших  душах  Надія.

                                     Тож  не  даймо,  не  даймо  їх  справу  святу  осквернить
                                     І  забути  про  те,  як  вмирали  брати  на  Майдані...
                                     Україна  палає,  я  бачу:  палає,  горить  -  
                                     Всеочисний  вогонь  це  -  Дух  Свободи,що  тліє  віками...

                                                                   Хай  у  ньому  згорить  вся  підлота  брехливих  чинуш
                                                                   І  перевертні  всі,  що  пролізли  до  рідної  хати...
                                                                   Україна  і  Бог  -  два  володарі  є  в  наших  душ,
                                                                   Тож  молімося  їм.    І  уміймо  своє  захищати.

                                                                                       Написано  2оо7р.,  внесено  зміни  2.10  2о15р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610901
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Дід Миколай

Дівчинка Галинка

Чом  Галинко  ти  невмита,
Нерозчесана,  сердита,  
Ой,  яка  ж  ти  нечупаха,
В  сарафані  діромаха.

Йшла  до  школи  навпрошки,
А  там  з  цвяхами  дошки.
В  бурянах,  я  заблукала,
Зачепилася  й  упала.

Глянь,  як  сонечко  Марічка,  
Вмита,  гарна,  як  порічка.
Оченятка  миготять,
Наче    промені  блистять.

Бо  слухняна  і  дбайлива,
Наче  чічка  чорнобрива.
Будь  і  ти  також  така,
Скинь  колючки  з  їжачка.

Не  ходи  більш  навпрошки,
Бо  там  грязно  і  дошки.
Маму  слухай,  татуся,
Вчителів  і  дідуся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610791
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Микола Шевченко

Осіння елегія (пісня на вірш Олександра Печори!)

Слова  _  Олександр  Печора
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

...Незабутню  й  досі  впізнаю  я  осінь.
На  шляху  до  тебе  догорає  день.
Рудочубий  вечір  падає  на  плечі,
сивогриве  небо  грітися  веде.      

...Обрієм  заграва  зайнялась  лукаво
та  й  заграла  в  сурми  про  мої  літа.
Колисає  вітер  росяну  палітру,
колисковим  сумом  тишу  огорта.

...А  мене  та  просинь  повернутись  просить,
де  колись  з  тобою  молодим  ходив.
Лине  без  упину  дивне  павутиння  –
нашого  кохання  спомин  дорогий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610919
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015


НАДЕЖДА М.

В неволю не попасти б від нудьги…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XoCQWG3DmeY
[/youtube]




Мороз  зненацька    вдарив  батогами.
Опале  листя  вкрила  сивина.
А  літо  подалось  десь  берегами.
До  нього  недосяжна  далина.

Вже  сонечко  не  часто  бовваніє.
Розхристані  кудись  біжать  хмарки.
Хоч  серденько  болить,  та    розуміє:
В  неволю  б  не  попасти  від  нудьги.

Не  впасти  б  у  журбу  й  душевний  відчай,
А  радістю  наповнити  ці  дні.
З  природою  не  мати  протиріччя,
Стосунки  не  заводити  складні.

Важкий  характер  в  осені,  бо  жінка.
На  вигляд  непроста  і  каверзнА..
Та  осінь  -  це  цікава  все  ж  сторінка,
Хоч  іноді  примхлива  і  слізна.









і.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610953
дата поступления 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015


Олекса Удайко

ХТО РОЗХИТУЄ ЧОВНА (муз. В. Охріменка)

[color="#cf5e08"][i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][b][i]Чи  вниз  течія,  чи  до  нових  висот  –  
Куди  пливемо,  вкраїнці?  –  
За  нашу  свободу,  за  рідний  народ  –  
Пліч-о-пліч  –  в  ряди,  вкраїнці...[/i][/b][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  човна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]
                         
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]І  Північ,  і  Центр,  і  Захід,  і  Схід!
Нема  чого  нам  ділити:
То  Богом  було  нам  створено  світ  –    
Єдину  для  нас  колиску.[/i][/b]

[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i]  [/b]
                     
[i]І  н  с  т  у  м  е  н  т  а  л  ь  н  а      п  е  р  е  г  р  а...[/i]

[b][i]Ми  кажемо  вам:  наш  народ  не  діліть,  
І  се́пари,  і  федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!  
Вкраїну  очистимо:  нечисті  вмить
Не  буде  ні  нігтика  в  хаті!  [/i]
[/b]
[i]П  р  и  с  п  і  в:[/i]

[b][i]Хто  розхитує  чо́вна  –  то  наші  чужинці...
У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  [/i][/b]                          

[i]1.10.2015              [/i]                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
дата поступления 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 77 ( Віталій Назарук, Олекса Удайко, горлиця, Валентина Малая)

   Віталій  Назарук

[b]      У  вирій[/b]

Позбирались  клини,  
Позбирались  клини,
В  синім  небі  в  путь  нелегкий…
І  летять  в  небесах,
І  летять  в  небесах,
Журавлі  в  політ  далекий…

       Приспів:
 Сльози  знов  на  очах,
 Смуток  ліг  у  душі,
 Журавлине  «курли»  тихо  -  тихо  лунає…
 Ждемо  вас  журавлі,
 Знов  на  рідній  землі,
 У  святому  пташиному,  рідному  краї…

Проводжаю  клини,
Що  махають  крильми,
Проводжаю  у  путь  нелегкий…
Проводжаю  я,  
Проводжаєш  ти,  
Журавлів  у  край  далекий…

       Приспів.
 
Позбирались  клини,  
Позбирались  клини,
В  синім  небі  в  путь  нелегкий…
І  летять  в  небесах,
І  летять  в  небесах,
Журавлі  в  політ  далекий…

       Приспів.

-------------------------

   Олекса  Удайко

   [b]  Хто  розхитує  човна[/b]

Чи  вниз  течія,  чи  до  нових  висот  –  
Куди  пливемо,  вкраїнці?  –  
За  рідний  народ,  за  рідний  народ  –  
Пліч-о-пліч  –  в  ряди,  вкраїнці...

       Приспів:
 Хто  розхитує  човна  –  то  наші  чужинці...
 У  них  дому  немає,  та  є  ще...  тюрма!
 То  ж  любіть  свою  неньку,  брати-українці,
 Бо  найкраща  у  світі,  й  другої  нема...  
                         
І  Північ,  і  Центр,  і  Захід,  і  Схід!
Нема  чого  нам  ділити:
То  Богом  було  нам  створено  світ  –    
Єдину  для  нас  колиску.

       Приспів.

Ми  кажемо  вам:  наш  народ  не  діліть,  
І  се́пари,  і  федерасти!  
Вкраїну  очистимо:  нечисті  вмить
Не  буде  ні  нігтика  в  хаті!  

       Приспів.

-------------------

     горлиця

 [b]    Розлука  [/b]

Під  вербою  дівча,
Тихо  пісню  співа,
На  доріжку  задивлені    очі.
Скоро  місяць  зійде,
А  чи  ж  милий  прийде,
Чи  пригорне  він  серце  дівоче.
   
   Ось  вже  й    місяць  зійшов,
   Милий  так  й  не    прийшов,
   В  небі  блиском  світилися  зорі    ясні.
   Нічка  тепла  була,
   Та  любов  не  цвіла,
   Навіть  зорі  свій  блиск  зупинили  тоді.      
 

Полетіла  б  до  хмар,
Щоб  роздмухати  жар  ,
Щоб  побачити  очі  кохані.  
Та  вже  сили  нема,
Ллється  пісня  сумна,
Не  поверне  любов  на    світанні.
 
   Пісня  стихла  в  душі,
   Лиш  шумлять  комиші,
   Закигикала  чайка    про  волю  тоді.
   Співчувала  вона,
   Бо  кінчалась  весна,
   Знала  холод  несе  біль  і  більше  журби


Полетіла  б  до  хмар,
Щоб  роздмухати    жар  ,
Щоб  побачити  очі  кохані.  
Та  вже  сили  нема,
Ллється  пісня  сумна,
Не  поверне  любов  на  світанні.
 
   Ось  вже  й    місяць  зійшов,
   Милий  так  й  не    прийшов,
   В  небі  блиском  світилися  зорі    ясні.
   Нічка  тепла  була,
   Та  любов  не  цвіла,
   Навіть  зорі  свій  блиск  зупинили  тоді.        

---------------------
     Валентина  Малая

[b]  Наш  дух  перемоги  всесильний  і  вічний[/b]

Наш  дух  ,наш  дух  перемоги,всесильний  і  вічний!
Йому  слава  в  віках!
Співай  і  борись,  співай  і  борись!
Ворогів  ми  переможем!
Піднімайсь  увись,  піднімайсь  увись!
Станемо  усі  сторожем!

   Приспів:
Моя  Україно  ,  ти    багата  та  пишна!
Козацького  духу  Вкраїна  моя!  
Ми  поборемо  все,  що  із  темряви  вийшло!
Бо  ми  -  одна  дружна  і  сильна  сім'я!!  


Наш  дух  ,наш  дух  перемоги,всесильний  і  вічний!
Йому  слава  в  віках!
Співай  і  борись,  співай  і  борись!
Ворогів  ми  переможем!
Піднімайсь  увись,  піднімайсь  увись!
Станемо  усі  сторожем!

   Приспів:
 Ніхто  не  надіне  НАМ  на  руки  кайдани!
 Бо  батько  і  мати  нам  всіМ    небеса!
 І  ми  недаремно  збираєм  майдани!
 Ми  людства  всього  як  та  СОВІСТЬ  й  КРАСА!  


Наш  дух  ,наш  дух  перемоги,всесильний  і  вічний!
Йому  слава  в  віках!
Співай  і  борись,  співай  і  борись!
Ворогів  ми  переможем!
Піднімайсь  увись,  піднімайсь  увись!
Станемо  усі  сторожем!

   Приспів:
І  БУДЕ  КРАЇНА  ЦВІСТИ  І  БУЯТИ!
Та  ні,  не  на  зло,  а  на  щастя  всім  нам!
І  буде  завжди  гордо  прапор  сіяти!
Бо  вірні  ми  й  гідні  своїм  іменам!!

Речитатив:
БО  ВІРНІ  МИ  Й  ГІДНІ  СВОЇМ  ІМЕНАМ!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015


Радченко

Ще вчора тепло, сонячно було (акро)


Ще  вчора  тепло,  сонячно  було,
Еклером  пахла  вечорова  прохолода.
Вбрання  на  жіночках,  як  квіточки  цвіло  –
Чарівне  літо,  розкошує  скрізь  природа.
Ось,  подивися:  чорнобривців  розмаїття,
Розкрились  непомітно  пуп'янки  троянд.
А    хризантем  малесенькі  суцвіття

Так  ніжно  відкривають  осені  парад.
Екстерном  серпень  здав  останній  свій  екзамен,
Подарувавши  нам  яскраві  й  теплі  дні.
Летить  багряне  листя  і  осінній  таймер
Очікує,  щоб  вересень  шепнув:  «Іди».

Сьогодні  й  я  очікую  чогось…  не  знаю,
Осмислюю  по-іншому  всі  помилки.
Не  розуміючи  печалі,  повторяю:
«Я  в  осінь  без  образ  іду  і  залюбки.
Чекаю  на  нову  пору  життя  без  страху  –
Не  буду  вірити  чужим,  пустим  словам.
Ось  зараз  я  свій  розпач  й  біль  кладу  на  плаху,

Бо  хочеться  пораду  дати  всім  думкам.
У  спокої  і  тиші  бабиного  літа
Латаю  павутинням  рани  у  душі.
Осіннім  дням  дарую  я  свої  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610410
дата поступления 30.09.2015
дата закладки 01.10.2015


Олекса Удайко

МІСЯЦЬ-“СУПЕРМЕН”. Версія Б

       [i]Маю  честь  виконати  свою  обіцяку  -  Весія  Б  
       вірша...  Критику  прийму  як  належне,  бо  як  і  
       Версія  А  –  то  експеримент...  Чекаю  такої  ж  
       "нищівної"  критики  і  буду  вдячний.  То–полив  
       і  живлення  ростка,  утлого  і  недоколиханого,
       посіяного  затемненням  Місяця,  що  відбулося
       28.09.2015[/i]

[youtube]https://youtu.be/oSZRSOPPowM?list=RD2FUhzda10Jc[/youtube]

[i][b][color="#2372d9"]Мене,  мій  блукарю,    віками    бентежиш…
хоч  лик  свій  ти  кажеш  –  не  повний,  а  пів…*
моря  й  океани  уводиш  у  нежить,
від  чого  й  екватор  мій  оторопів…

Де  гори,  долини?..  глибини,  мілини?..  
ріка…  чи  твердиня?..  кора  моя  де?
в  панамці  від  спеки  одні  лиш  щілини  –
зима  в  мої  вічні  простори  гряде…

Вгортаєш  лице  своє  в  стиді  і  соромі  –  
боїшся  і  помсти,  й  із-зовні  наруг…
в  нічному  контейнері  будемо  скоро  ми  –
“по́рочний”  замкнеться  історії  круг

Немов  попередження  шлю  я  затемнення**…
І…  знай,  що  у  небі  немало  світил,
що  висвітять,  взна́ють  тебе  й  твої  темники***,
освітять  лице  твоє  –  фронт  твій  і  тил!  

Бришка́тий  же  легіню,  ти  –  не  всесильний,  
бо  поперед  Сонця  буваю  ще  й  я  –  
хоч  страдна,  замучена,  дещо  знесилена,
та  все  ж  унікальна  планета  –  Земля!  

…Прискіпливо-ну́дний  мій  вірний  читачу,  
пробач  мені  цей  неповидний  сюжет  ,
його  б  я,  напевне,    і    пе-
                                                                                   ре-
                                                                                                   і-
                                                                                                           нак-
                                                                                                                           шив,  
та  доля  людини    –  у  мові  планет…[/color][/b]

29.09.2015
_________
*Мова  про  зворотний,    невидимий  бік  супутника.  
**Йдеться  про  останнє  затемнення  Місяця.
***Відоме  втручання  супутника  в  клімат  Землі.[/i]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610437
дата поступления 30.09.2015
дата закладки 01.10.2015


НАДЕЖДА М.

Віра, надія, любов…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=74ulyLQMtwA
[/youtube]


Коли  в  житті  буває  важко,
І  віра  кинула  тебе.
На  мить  стає  чомусь  так  страшно,
Та  доля  далі  все  ж  веде...

Не  покидай  мене,  надіє,
На  те,  що  пам"ять  берегла.
Нехай  душа  не  зачерстрвіє,
Не  спалить  ненависть  дотла

Оту  любов,  що  колись  цвітом,
Рожевим  паростком  була,
Ті  пелюстки  розвіяв  вітер,
Та  доля  знову  підняла..

Бутон  зів"ялий  оживила,
Надію  й  віру  уплела.
І  в  одіж  нову  нарядила..
Любов  та  знову  ожила...
-------------------------------
Вітаю  всіх  зі  святом  віри,  надії,  любові...
Хай  ці  почуття  ніколи  не  зрадять  вас!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610383
дата поступления 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015


Дід Миколай

Програма кандидата

Яготинщино  рідний  мій  краю,
Незрівнянні…росяні  гаї.
Я  до  тебе  й  ночами  літаю,
Як  летять  до  гнізда  журавлі.

І  хоча,  я  вже  вбравсь  сивиною
Так  здається  сидів  би  в  гнізді.
Але  бореться  смуток  зі  мною
Бо  не  все  ще  зробив  у  житті.

Я  так  хочу  в  цю  пору  сувору,
Щось  змінити  ще  можна  для  нас.  
Відлучити  від  від  цицьки  потвору
Бо  вже  зовсім  знаглів  козопас.

Мабуть  досить  впиватись  одчаєм,
Мабуть  досить  коритись  брехні.
Ми  ще  дома  брати  заспіваєм,
Пора  дати  під  зад  сатані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610179
дата поступления 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015


НАДЕЖДА М.

Чашечка чаю, із терну варення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PXnORpVZJKI[/youtube]

Чашечка  чаю  -  підніметься    настрій.
Осені  вечір  заглянув  в  вікно.
Дивно:  на  грядці  красуються  айстри.  
Осінню  ткане,  цвіте  полотно.

Вітер  притих,  ледве  -  ледве    дрімає.
Мряка  холодна  трокнулася  скла.
Тиша  навколишній  світ  обіймає.
Бережно  кута  дерева  імла.

В  чому  знайти  для  душі  тут  спасіння?
Чим  же  заїсти  гіркі  ці  думки?
Тихе  відчула  дерев  шепотіння.
Ніби  торкнувсь  хтось  моєї  руки.

Що  це  міраж,  а  чи  просто  здалося?
Струм  електричний  по  тілу  пройшов...
Радість  і  смуток  в  одне  все  сплелося.
Думки  до  тебе  летять  стрімголов...

Чашечка  чаю,  із  терну  варення.
(Солодко  й  гірко    у  серці  мені  ).
Ось  і  приходить  повільно  смирення...
Тихо,  ні  звуку  в  чуттів  глушині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610141
дата поступления 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Дід Миколай

Мостить перли в красу голубину

Квіти  Ангел  в  саду  поливав
Із  веселки  в  скалках  водограю.
На  мольберті  красу  малював
З  незбагненного,  чистого  Раю.

Заворожений  стежкою  йду,
Ледве  чую  за  ставом  пташину.
Літо  Бабине  наче  в  слюду,
Як  принцесу  убрало  долину.

Біло  -  коса  у  сріблі  лежить
На  голівці  корона  з  бурштину.
З  неба  падає  в  ноги  блакить,
Мостить  перли    в  красу  голубину.

Дощ  осінній  цілує  траву,
Вітерець  в  прохолоді  гуляє.
Осінь  в  листі  карбує  главу
Їй  найвищий  щабель  приміряє.

Зачарований  хід  зупиню…
Усім  серцем  -  душею  яснію.
Чисті  роси  з  долоньки  зіп'ю
Й  усім  тілом  своїм  захмелію.

І  в  траву  –  мураву  упаду…
До  землі,  наче  син  притулюся.
В  Віфлеємському  Божім  саду,
В  первозданній  красі  розчинюся.

До  небесного  краю  ступлю,
Диких  квітів  тобі  назбираю.
Їх  росою  п’янкою  скроплю
В  ароматах  осіннього  гаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата поступления 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015


Михайло Гончар

Щось у державі не так…

             "Вся  земля  наша  велика  и  обильна,
               а  наряда  в  ней  нет."
                         (Нестор.  Летопись.)
               
               "Земля  у  нас  обильна,
                 Порядка  только  нет."
                           (А.К.Толстой)

Щось  у  державі  не  так,
                                             любі  пані  й  панове.
Ми  наступаєм  завжди
                                             на  ті  самі  граблі.
Ми  вибираємо,
                                             нас  обдирають  грунтовно...
Як  же  вітрилам
                                             піднятися  на  кораблі?

В  наших  домівках
                                             не  гріють  як  слід  батареї,
В  ямах  дороги,
                                             з  офшорами  дружать  пани...
Ясно,як  вдень  -
                                             винуваті  у  всьому  євреї
Й  літо  спекотне
                                           придумали  також  вони.

Щось  у  державі  не  так,
                                             дорогенькі  панове  -
Злидні  з  іконками
                                             на  тротуарах  стоять,
В  чорних  хустинках
                                             такі  молодесенькі  вдови  -
Переступила  межу
                                             біснуватая  рать.

Щоб  врятувати,
                                             не  дати  пропасти  дитині
Просять  батьки  помогти
                                             небайдужих  людей...
Сором...візьми  хоч  малечу  
                                             на  руки,країно,
Хай  в  Тель-авіві  вже  
                                             наших  лікують  дітей.

І  головне  -  всім  по  совісті
                                             жити,братове.
Все  із  собою  ніяк  не  візьмеш  -
                                             не  кради!
Не  гарантований  навіть
                                             костюмчик  сосновий...
Краще  не  крадь,
                                             або  руку  на  плаху  клади!

Скільки  злодіїв
                                             на  душу  населення  маєм?
І  закусала  корупція  
                                             гірше  за  бліх.
Пес  без  жалю
                                             паразитів  своїх  вигризає
І  не  важливо,
                                             що  бігає  він  без  панчіх.

Хто  винуватий
                                             і  що  нам  робити  -  не  знаю.
Правильний  прапор*  вернути
                                             було  би  не  гріх.
Може  тоді  нам  
                                             у  темряві  сонце  засяє
Як  твердь  небесна
                                             не  буде  давити  усіх...


     *  Перейдіть  по  ссилці  http://qps.ru/JRMev

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609777
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015


Олекса Удайко

МІСЯЦЬ-“СУПЕРМЕН”. Версія А

             [i]  Вечером  синим,  вечером  лунным
               Был  я  когда-то  красивым  и  юным.  
               Неудержимо,  неповторимо
               Все  пролетело...  далече...  мимо...
               Сердце  остыло,  и  выцвели  очи...
               Синее  счастье!  Лунные  ночи!

                                                                     [b]  Cергей  Есенин
[youtube]https://youtu.be/K_43TpDbmjQ[/youtube]
[color="#210778"]Супермісяць,  Супермісяць*  –
Позолочені  всі  вісі  –
Полюси,  а  ще  й  екватор  –
Ніжно-владний  алігатор!

…Таке  явище  давно
Не  дивилися  й  в  кіно…
Нам  би  таких  супері́в,
Щоб,  кохаючи,  упрів:
В  перигеях,  в  апогеях
(Хай  не  мостяться  тут  геї!)
Многократно,    та  не  раз,
Просто  так  і  –  в  зміні  фаз…

І  щоб  те  нічне  світило
Володіло,  як  Гатило,
Завойовувало  світ  –
Без  кордонів,  віх  і  меж…
Хай  буяє  буйний  квіт
В  небі  яснім…  й  тверді  теж!

Тож  засіємо  тим  квітом
Зиму,  Осінь,  Весну  й  Літо!
Й  не  в  обіді  буде  Бог,  
Адже  радив  жити  вдвох,
Як  Адам  і  скромна  Єва  –
Хай  король  чи  королева,
А  чи  миша,  чи  то  –  воша,  
Щур,  горобчик,  чи  то  гнида,  
А  чи  то  бабка  Степанида…
Аби  кров  була  хороша!  
Здай  аналізи  на  СНІД
І  готуй…    смачний  обід!

Головне,  щоб  все  –  в  законі:
Запрягли  щоб…  свої  коні
І  щоб  –  знову,  знов  і  знов…
Не  згасала  в  нас  любов!..
А  як  згасне  –  не  поможе  
(А  на  те  все  більше  схоже  –
Уряд  взяв  туди  вже  крен!)
Вам  і  місяць-“супермен”…[/color][/b]

27.09.2015
_________
 *В  честь  днів  вересня,  коли  наш  супутник
   наблизився  до  Землі,  що  якось  допомогти  
   своїй  сусідсі  й    матері  (по  орбіті  -  в  
   перигеї).  Одну  із  версій  такої  допомоги  
   озвучує  автор.    Важливо,    що    одночасно  
   відбувається  і  його  затемнення.  Та  то  
   вже  інша  історія  (версія  Б).  Читаємо...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609787
дата поступления 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015


залюблена у світ

Серце в долонях

Ти  серце  любляче  поклав  в  мої  долоні
Без  сумнівів,  вагань,  та  з  відчуттям,
Що  грітиме,  пульсуючи,  і  не  схолоне,
Наповнене  коханням  і  життям…

Лежить…  вібрує  щастям  твоє  серце,
Пече  вогнем  в  долоні  –  тільки  б  не  впустить…
Взяла  на  себе  я  занадто…  в  герці
Зійшлися  тихі  сумніви  в  мені…  
тепер...  
болить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609417
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Анатолій В.

Скінчилось літо сонячно-щасливе!

Скінчилось  літо  сонячно-щасливе!
Я  вже  до  тебе,  мабуть,  не  прийду...
Горять  у  листі    синьоокі  сливи
І  пахнуть  стиглі  яблука  в  саду...

І  пахнуть  стиглі  яблука  в  саду
Моїм  дитинством    босоногим,  давнім!
Я  двічі  в  одну  річку  не  ввійду
І  щастя  не  знайду  у  сні  уявнім...

І  щастя  не  знайду  у  сні  уявнім!..
До  тебе  вже  згоріли  всі  мости!
І  пахнуть    п`янко    яблука  прадавнім,  
Його  не  повернути  й  не  знайти...  

Його  не  повернути  й  не  знайти,
Усе  втонуло  в  росянім  тумані...  
Залишилося  сонечку  зійти,
Щоб  висушити  сльози  -  роси  ранні...  

Щоб  висушити  сльози  -  роси  ранні,  
З  туманом    відпустити  всі  жалі...
Стоять  дерева  в  жовті  шати  вбрані
І  тихо  пада  листя    до  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Наталя Данилюк

Ранок зарядив, як з кулемета…

Ранок  зарядив,  як  з  кулемета,
І  січе  дощами  по  дахах.
Наче  пережована  касета,
На  антені  тужно  квилить  птах.

На  дроти  влягаються  бемолі,
Ніби  в  нотний  зошит  на  рядки,
І  пливуть  строкаті  парасолі
По  лискучих  вулицях  міських.

Де-не-де  листки,  мов  самокрутки,
Осінь  підпалила  і  димить
І  пузаті  напхані  маршрутки
Труться  між  автівками  й  людьми.

Мов  нитки  тонкої  павутини,
Що  вгорі  недремно  тче  павук,
Падають  курсивом  безупинним
Краплі  на  розмитий  сірий  брук.

Випадаю  в  ранок,  наче  грушка,
Випадково  збита  вітерцем…
І  холоне  ледь  надпита  кружка,
І  пустіє  дім,  як  деревце…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Леся Утриско

Я не богиня.

Я  не  богиня,  а  дівчина:
Красуня,  в  місяця  зоря,
Червоні  щічки  мов  калина,
І  сині  очі  мов  моря.

Я  не  богиня-просто  жінка:
Чутлива,ніжна,чарівна,
Весною  зацвіту  мов  квітка,
Зимовий  лід  зіп'ю  до  дна.

Я  не  богиня-просто  мати:
Життя  зароджене  в  мені,
Мов  оберіг,любов'ю  стати
Я  Богом  дана  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609137
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


dovgiy

***

Ти  випрану  білизну,  по  –  між  яблунь,
Розвішувала  вправними  руками.
А  яблуні  до  тебе,  як  до  мами,
Тягнулись  рученятами  –  гілками.

І  кожна  з  них,  бодай,  хоч  доторкнутись,
Хоч  би  листочком  до  руки  твоєї,
Так  прагнула...
Та  дерев’яні  пута
Не  всім  давали  втіхи  отієї.

Лише  кільком  із  них  щастило  в  цьому.
Ті  з  радості  плодами  усміхались
І  нашому,  у  сяйві  сонця,  дому
Привітно,    по  –  дитячому,  махали.

Розвішала,  до  дому    обернулась,
У  сонячному  сяєві  омита,
Своїм  думкам,  чи  мріям  усміхнулась,
Поправила  волосся  в  колір  жита...

Дивився  я  на  тебе.  Милувався.
Так  тішить  душу  твоя  зріла  врода!
На  довгі  роки    розквітай  і  слався
Єдине  ціле  –  Жінка  і  Природа!

24.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609187
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Дід Миколай

Любий братику мій, як тебе не хвата

Наче  день  відлетів
і  пішов  за  поля.
Десь  до  других  світів
під  крилом  журавля.

Хіба  ти  не  любив,
своїх  діток  малих.
Коли  їх  залишив,
Одиноких  таких.

Час  пливе,  як  вода,
вже  й  тобі  шістдесят.
Онучки  для  гнізда…
від  твоїх  чаєнят.

Виглядають  з  доріг,
вже  вони  дідуся.
Та  не  ступиш  в  поріг
де  родина  уся.

Притулився  твій  внук
до  моєї  душі.
Сльози  впали,  як  згук
у  курні  спориші.

У  зажурі  німій
в  моїх  грудях  сльота.
Любий  братику  мій,
як  тебе  не  хвата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609253
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

На диво калина вродила…

*      *      *  

На  диво  калина  вродила.
Рум’янитись  їй  би  іще,
та  доля  недовго  годила  –
плеснула  кислотним  дощем.

Пожовкла,  неначебто  глина.
І  кетяги  втратили  смак.
На  диво  красива  калина
була.
Тут  колись  квітнув  мак…

Колись  не  було  наркоманів
й  Чорнобиля  теж  не  було.
Природа  чарує  і  манить…
Вмирають  і  місто,  й  село.

Судилось  отак  чи  навмисно
самі  собі  шкодимо  ми?
Калина  зронила  намисто…
О  люди,  лишаймось  людьми!

Приборкати  б  цвинтарний  атом.
О  доле,  світ  Божий  не  руш.
І  молиться  Господу  мати:
«…Пошли  екологію  душ».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608946
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

Осіння гама…

*      *      *  

Осіння  гама  у  багатті  кольорів.
І  сонце  котиться  по  голубій  тарелі.
Сільський  пейзаж.
Ген  –  кілька  припнутих  корів.
Не  череда…
Але  які  тут  акварелі!

А  подивись  який  пастельний  небокрай!
У  гамі  як  зелено-срібна  ген  маслина!
Як  грають  барви!
Чарівний  прарідний  край…
А  в  голубіні  –  журавлина  пісня  лине…

Рілля.
І  зелені  осінньої  контраст.
Обабіч  шляху  –  догораюча  отава.
Не  знаю  доки  ще  мені  топтати  ряст,
та  поки  –  слухаю  небес  низькі  октави.

Покровка  квітне.  
Гучно  чути  стук  сердець.
Цвітуть  берези  й  клени  золотом  осіннім.
А  чарівник  –  якийсь  невидимий  митець
на  рушникову  даль  пряде  пісні  весільні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608945
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Осіріс

Осіння рибалка

           
Пензлем  вій  малює  осінь  спокій,
П’є  з  ріки  задушливий  серпанок.
Губить  крижень  в  рогозі  високій,  
Розмаїте  пір’я  на  останок.  

Очерет  кульбабить  від  зітхання,  
Втомленої  спекою  чайчини.
Струшує  махрове  подаяння,    
На  латаття  грубі  сорочини.

Поплавець  вихитується  кволо,
В  ритмі  карасячих  забаганок.
Гордо  жаба  роздуває  воло,
На  проталі  ряскових  фіранок.    

Короп  ніжить  плавника  на  сонці,
Що  тепла  останнього  краплини,
Зачерпнувши  в  палахкі  долонці,  
Збризкує  опалом  на  маслини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609160
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Олекса Удайко

НЕ КРИЧИ

[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]

[b][i]Нема  
чого  
сказати  
доброго  –  
мовчи!
                   
В  мовчанні  
зло  
само  
себе  
дощенту  
спалить.

На  ум  
приходить  
діло  
добре  –  
не  кричи!
                           
Добро  
не  любить  
галасу  
й  себе  
не  хвалить[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата поступления 24.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Микола Шевченко

Нерозгадана загадка (пісня на вірш автора Оленка Зелена)

Слова  -  Олена  Вишневська
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

...Десь  проходила  ніжність  між  нами
і  спинилась.  І  кликала  нас
І  не  вміла  стати  словами
Бо  не  знала  для  себе  назв  ….

…Чи  були  ми  занадто  гордими,
що  й  слова  були  крижані?
Так  й  лишилась  вона  кросвордом  -
може,  ніжність,  а  може  -  й  ні.
(Ліна  Костенко)



...Десь  блукала  між  нами  вигнанкою  ніжність,  кросвордом:
Нерозгадана  загадка,    мов  неприручений  звір.
Ми  зливалися  в  ній,  наче  ноти  в  єдинім  акорді,
Хоч  була  недоторкою    чиста  мелодія  гір.

Ми  кували  для  неї  ланцюг,  щоб  не  бачили  люди,
І  тримали  на  прив’язі…  Краще  б  подалась  в  світи!
А  вона  все  терпляче  чекала,  коли  ми  -  приблуди,
Їй  дозволимо  рутою  в  наших  серцях  прорости.

Не  шукала  імен  собі…  Знала,  то  справа  даремна:
Відречемося  вперше  і  всоте    від  зваби  і  чар.
Просто  тихо  сплітала  дороги  в  одну  і  таємно
Розливала  між  нами  ванільно-цукровий  нектар.

Це  нерівний  двобій  –  подолати  цю  ніжність  несила!
В  невідомість  з  тобою  нас  різні  шляхи  привели…
Перехрестя  для  двох  –  ми  потрапили  в  пастку  невміло…
…Розгадали  кросворд  –  і  любов’ю  її  нарекли…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609345
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


НАДЕЖДА М.

А осінь тихо квилить за вікном…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1MCjOIZHvwM[/youtube]
Легенький  холодок  проймає  ранок,
Та  в  мене  є  спасіння  для  душі.
І  хай  навколо  все  цвіте  туманом,
І  йдуть  безперестанку  ще    дощі,
Я  пригорнусь  до  тебе,  любий,  ближче.
Вустами  доторкнуся  до  щоки.
Ти  не  барися,  обніми  пошвидше,
На  вушко  лагідні  слова  прошепочи.
Чутка  душа:  відчула  непогоду.
Так  хочеться  зігрітись  під  крилом...
Вже  мрій  нема  про  бажану  свободу...
А  осінь  тихо  квилить  за  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608615
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015


Дід Миколай

Украйна тоне у ярмі

Неначе  птахи  ми  у  кліті,
Немає  Правди  й  не  було.
Як  стеля  цирку  у  софіті
літа…  як  в  небі  НЛО.

Паскудний  виплодок  полуди,
Із  писком  вимараним  в  грим.
Панує  пан  плюгавий  всюди,
усе  для  нього  і  під  ним.

Співають  зайди  лжепророки,
Скрізь  богообрані  Роди?
Тож  не  знайдем  її    допоки
в  нас  будуть  правити  ж.ди.

Таке  нечмидне  і  миршаве,  
Улізло  ж  в  душу  пілігрим.
І  проповідує    лукаве…
у  ній  прикинувшись  святим.

І  плаче  плаче  тихо  Мати,  
Горбом  схилилась  потайки
Онуків  нічим  годувати
у  церкві  просить  копійки.

Маленькі  діти  -  немовлята,  
Сини  ж  обоє  у  тюрмі…
Вдягла  у  пута  влада  клята,
Украйна  тоне  у  ярмі.

Впилися  кровію  примати,
О,  як  же  серденько  щемить.
Пора  похмілля  лаштувати
і  в  їхній  крові  їх  умить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607602
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Лі Чень Дао

Сова

                                 «Я  не  знаю,  чи  в  тому  є  насправді  щастя,
                                     Що  юрба  нині  робить,
                                     І  що  вважає  вона  за  щастя.»
                                                                                                                 (Чжуан  Цзи)

Коли  осінь  жовтіла  золотом,
Коли  листя  шурхотіли  під  черевиками
Примушуючи  забувати  про  нечутне
(Кроки),
Коли  вітер  дарував  мудрість
(Холодний)
Чжун  Чжоу  вирішив,
Що  кошик  його  думок  надто  повний,
Що  слова  мандрують  собі  окремо,
А  Шлях  –  ось  він,  тут,  під  ногами,
Пішов  він  побачити  свого  старого  друга,
Філософа  на  ймення  Творець  Блага,
Що  пішов  служити  радником
У  царство  Лян  незначне  й  крихітне.
І  хтось  попередив  радника:
«Йде  сюди  Чжуан  Цзи  мудрець,
Хоче  він  вашу  посаду  посісти,
Самому  радником  царя  Лян  стати.»
І  наказав  тоді  чиновник  Творець  Блага
Всю  країну,  всеньке  царство  обнишпорити,
Та  мандрівця  зловити  –  
Три  дні  шукали,  та  марно.  
А  Чжуан  Цзи  прийшов  до  Творця  Блага  
Й  промовив,  запитав  його  посміхаючись:
«Чи  ти  чув  про  пташину,
Що  зветься  Юний  Фенікс?  
Літає  він  від  океану  до  океану,
Гніздо  будує  лише  на  платані,
Живиться  лише  плодами  чистими,
П’є  лише  з  джерел  солодких.  
І  ось  цей  Фенікс
Пролітав  колись  над  совою,
Що  мертвого  щура  відшукала,
І  гукнула  Феніксу  –  геть,  мовляв,
Від  моєї  здобичі!
Нині  ж  ти  чомусь  хвилюєшся,
кричиш  геть  і  погрожуєш,
Невже  ти  думаєш  таким  чином
Мене  від  царства  Лян  відвадити?»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608134
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Леся Утриско

Голубонько, лелеко моя сива.

А  руки  твої,мамо,в  мозолях
Землею,в  праці,зорані  до  болю.
Де  біль  морщини  вкрили  у  рівцях,
Теплом  торкають  ніжно  наді  мною.

Голубонько,лелеко  моя  сива,
Життя  богине,ласки  оберіг.
Доля  твоя,немов  пшениці  нива
Де  я  вклонюсь  до  твоїх,люба,ніг.

А  очі,твої  очі  моя  рідна,
У  них  твоя,молитви,благодать,
Твоя  дитина  тої  ласки  гідна
Любові  навіть  смертю  не  забрать.

Натруджена  життям,жіночим  щемом,
Обпалена  вітрами  мов  грозою.
Ти  мою  долю  вкрила  своїм  небом,
Ти,мов  горою,стала  наді  мною.

Твій  подих,люба  мамо,теплий  подих
Я  збережу  у  пам'яті  весною.
І  оспіваю  тебе  рідна  в  одах
Твоя  дитина-будь  завжди  зі  мною...

















 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607936
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Леся Утриско

О Господи, чого іде війна…

О  Господи,чого  іде  війна?
Немов  дощем,земля  святиться  кров'ю,
Там  плаче  мати,мати  неодна
Де  смерть  дорогу  стелить  мов  по  морю.

Іде,не  оглядаючись  назад,
В  вулканній  лаві  дихає  жагою.
Вогнем  пекучим  обніма  солдат
Туманом  чорним  ляже  над  рілльою.

Мов  не  живу,укриє  морок  землю
Вогнем  оближе  сонце  й  небеса.
Де  кров  і  сльози  виплете  у  ремінь:
Чом  не  сотвориш,Боже,чудеса?

Чого  не  чуєш  стогону  людського
Мов  землетрусу,поштовхи  земні?
Чого  не  бачиш  смерті  сина  свого
У  вічності  рахуєш  дні  сумні.

О  Господи,чого  іде  війна?
Ти  зупини  її,народ  тебе  благає
В  гріху  земному  потопа  вона
В  гріху  чужому  праведник  вмирає...






 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607956
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 76 (ptaha, Віталій Назарук, Дід Миколай, Валентина Малая)

ptaha
     [b]Ой,  збиралися  орли[/b]

Ой,  збиралися  орли
На  горі  на  раду:
Як  від  сарани  степи
Їм  урятувати?
Дарували  їм  громи
Блискавиці-стріли,
Щоби  край  свій  рідний  захистили.

   Кличуть,  кличуть  сурми  у  похід!
   -  Твій  я,  мила,  тільки  до  воріт!
   Повернуся  –  Богові  молись!
   Ще  й  весілля  справимо  колись!

       А  дорога  стелиться  у  степи,  на  схід.
       І  блакить  над  золотом  в  серці  майорить.
       Під  козацьким  чоботом  хилиться  полин
       Наче  голови  орди.

Вилітали  в  степ  орли,
Розправляли  крила  –
Під  ногами  сарани
Аж  земля  горіла.
Повість  полум'яних  літ
Сторінки  писала,
Як  орли  край  рідний  захищали.

   Ген  звелися  в  небо  ясени  –
   То  Вкраїни  кращії  сини
   Стали  щільно,  до  плеча  плече  –
   Жоден  ворог  з  поля  не  втече.

       А  дорога  стелиться  у  степи  на  схід,
       Маками  червоними  поле  майорить.
       Під  козацьким  чоботом  хилиться  полин,
       Наче  голови  орди.

Ой,  збиралися  орли,
Натомивши  крила:
Від  нашестя  сарани
Рідний  степ  звільнили.
Ой,  збиралися  орли  –
Орлят  научали,
Щоб  чужинців  в  край  свій  не  пускали.

   Грають  сурми:  скінчено  війну!
   -  Дай-но,  мила,  швидше  обійму!
   На  Покрову  сядемо  за  стіл  –
   Засилаю  завтра  старостів!

       А  думки  вертаються  по  стежках  на  схід,
       Де  одвічним  янголом  вартовий  стоїть…
       Під  козацьким  чоботом  хилиться  полин…
       Слава  мертвим  і  живим!

------------------

         Віталій  Назарук

       [b]  Золоте  весілля[/b]


                                       
[i](Інструментальна  перегра)[/i]

В  нас  сьогодні  «Золоте  весілля»,
Ми  сюди  прийдемо  на  похмілля
І  сьогодні  вдарим  гопака.
В  нас  напевно  доленька  така…

   В  нас  напевно  доленька,  доленька  така,
   Через  те  ми  знову  вріжем  гопака.
   Пролетіли  поспіхом  золоті  літа,
   Та  пора  ще  золота…

 [i]  (перегра)[/i]

Танцюй,    танцюй,  танцюй,  моя  доле,
То  нічого.  що  у  боці  коле,
Повернути  б  нам  свої  літа,
Щоб  сміялась  юність  золота.

   В  нас  напевно  доленька,  доленька  така,
   Через  те  ми  знову  вріжем  гопака.
   Пролетіли  поспіхом  золоті  літа,
   Та  пора  ще  золота.

 [i]  (перегра)[/i]


В  нас  сьогодні  «Золоте  весілля»,
Ми  сюди  прийдемо  на  похмілля
І  сьогодні  вдарим  гопака.
В  нас  напевно  доленька  така…

 [i]  (перегра)[/i]

       Щоб  сміялась  доля  наша  золота,
       Крізь  тумани  сивії,  золоті  літа,
       Хай  і  далі  буде  в  нас  доленька  така,
       Щоб  змогли  ми  гопака.

----------------
     Дід  Миколай

   [b]Два  бусли  [/b]

На  болоті  два  бусли  журавлину  брали,
У  дзьобах  нам  принесли,  та  й    почастували.
Розплескалося  вино,  на    столи  упало,
Й  чорногузи  із  селом  гуляли.

 Бусли,  бусли  –  вирій  на  порі,
 Бузьки,  бузьки  разом  угорі.
 Хай  обійде  горе  вас  й  холоди,
 Щоби  ви  вернулися,    як  завжди.

   Дай  вам  Бог  здружитися  бусли  із  орлом,
   Ми  ж  чекати  будемо,  будем  всім  селом.
   І  хай  путь  ваш  стелеться,  серед  гір  й  долин,
   Та  не  спинить  часу  плин.
                                                                 *
Цілу  зиму  чорногузи  в  чужині  літали,
Яка  довга  та  зима,  що  й  засумували.
Радо  й  любо  угорі,  крильми  лопотіли,
Повернулись    буськи  клекотіли.

 Їх  зустріли  липи  під  вікном,
 Вітерець  грів  з  пазухи  теплом.
 Медовуху  брали  ми  у  бджіл,
 Садовили  знову  всіх  за  стіл.

   Пісня  наша  котиться  хай  далеко  в  світ,
   Гарно  відгуляємо,  милі  ваш  приліт.
   Вже  земля  цілована,  йде  трава  в  стебло,
   Бо  на  дворі  вже  тепло.
                                                                       *
Ой,  як  легко  з  чужини  розправляти  крила,
Бо  удома  на  вітру  вони,  як  вітрила.
Піднімає  їх  у  вись  в  стрілах  дивограю,
Аж  за  хмари  ген  до  небокраю.

 Бусли  бусли,  братики  мої,
 У  степах  замовкли    солов’ї.
 Тож  летіте  бусли  на  Донбас,
 Щоб  Господь  Вкраїну  нашу  спас.

   Занесіте  сонечка  їм  крильми  на  схід,
   Хай  розтане  в  душах  їх,  зачерствілий  лід.
   У  степах  козацьких  вже,  чахне  вуркаган  -
   То  розсіявся  туман.

--------------------
     Валентина  Малая

[b]  Дужі  і  завзяті  наші  козаки!  [/b]


Синьо-  жовті    наші  прапори!  
Це  непереможнії  стяги    догори!  
Буде-буде-процвітать    Україна  наша!
Суверенна,  вільна  і    багата!

Розправляйте  плечі,  козаки!
Наші  славні,  сильні  вожаки!
Рідна  Україна  славна  у  віках!  
Бо  вона  тримається  на  чоловіках!  

Дужі  і  завзяті  наші  козаки!
Всіх  перемагають,  ми  не  бурлаки!
Будем    боронити  наш  любимий  край
Нумо,  пісню    заспівай!

А  наші  козачки  пісню  заспівають.  
Люті  вороженьки  щочимдуж  тікають  .
Виб'єм    ворога,  він  навіки  згине  !
Пісня  перемоги  нехай  всюди  лине!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608013
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 21.09.2015


НАДЕЖДА М.

Черлений лист упав під ноги…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DHpicBvPx2w[/youtube]

Черлений  лист  упав  під  ноги...
Про  що  ти  думав,  як  летів?
Чекав  чиєїсь  допомоги,
Чи  просто  впасти  так  хотів?

Чомусь    кружляв  в  останнім  танці...
Чи  зупинить  бажав  політ?
Як  чарував  своїм  багрянцем!
Час  не  вмирання  -  твій  розквіт.

Останній  помах  в  безнадії...
Краса  останнього  штриха.
Підхопить  вітер,  і  в  завії,
Побудеш  в  ролі  ще  птаха...

І  ось  лежиш  у  жовтих  травах,
Прибитий  вітром  і  дощем,
Укриє  листя  в  різних  барвах,
На  серце  ляжуть  тягарем.

Чому  тремтиш,  хороший  друже?
Ти  ж  знаєш  правила  життя...
Хай  твоє  серденько  не  тужить  -
Природа  любить  вороття...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608103
дата поступления 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015


laura1

З днем народження (донечці присвячую)

Сьогодні,  донечко,  у  тебе  ювілей!
Ти  з  нами  двадцять  років  у  житті.
Тебе  вітаю  я  у  цей  святковий  день,
Осінній  день  прекрасної  пори.

Прийшли  до  тебе  друзі,  як  завжди,
Щоб  розділити  радість  твого  свята.
Як  в  ті,  дитинства  незрівнянні  дні,
Дарують  тобі  дружбу  й  ніжні  квіти.

Ти  виросла  і  розцвіла  мов  цвіт,
Тебе  вітає  вся  наша  родина.
Нехай  відкриється  для  тебе  цілий  світ,
Звучить  казкова  пісня  лебедина.

Тобі  я  зичу  щастя  і  любові!
На  все  життя,  на  всі  твої  роки!
Нехай  прихильною  до  тебе  буде  доля,
І  ти  добро  змогла  у  серці    зберегти.

Я  повний  келих  піднімаю  кришталевий,
За  тебе,  донечко,  сьогодні  п'ю  до  дна!
Нехай  цей  день  яскравий  вересневий,
Частинку  принесе  тобі  тепла.

І  буде  світлим  твій  дорослий  шлях,
І  неодмінно,  щоб  успішною  ти  стала.
Нехай  щастить  тобі  в  коханні  і  ділах,
І  все  здійсниться  так,  як  загадала.

З  днем  народження,  тебе,  донечко!

16.  09.  2015.                                      Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607782
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015


Олекса Удайко

НОВІ АМАЗОНКИ

           [i]Гарна  пава  пером,  а  жінка  норовом.Так  каже
           українське  прислів’я…  Як  нікому  годиться  воно  
           амазонкам  –  жіночому  племені,  що  населяло
           колись  південь  України  та  дошкуляло  всім,  
           хто  посягав  на  їхню  честь  і  свободу…  …  
           І  не  тільки…  
           Дивіться...
           [/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]                    
                   
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки  повік    над  нами  брали  гору  –  
Чи  в  сяйві  днин,  чи  то  в  глухій  пітьмі.
І  норову  того…    ні  в  світ  не  зборем,    
Які  б  контрміри  не  приймали  ми.

У  ті  далекі  доби  історичні
Хто  боронив  від  зайдів-ворогів?
Жінки….  Такі  сміливі  і  незвичні!
Від  внутрішніх  –  тим  більше,  поготів…

А  нині?..  В  дні  до  прикрощів  осінні
Хто  захистить  від  цінови́х  навал,
Що  вже  стоять  в  необігрітих  сінях?
Зупинить  хто  той  гривневий  обвал?

Ви  дбаєте  лиш  про  свої  палати  ,
В  душі  у  вас  –  ні  крихітки    Хреста!
На  пенсії  ж  худі  і  нульові  зарплати  
Впаде  у  голод  люд  ще…  до  поста!

Та  буде  й  Вам,  владці́  мої  пихаті,  
Що  взули,  нас,  бурлак,  у  постоли,
Лиш  по  одній,  але  по  вірній  хаті,
Куди  би  ви  безрадісно  пішли!..
 
В  пригоді  стануть  нові  амазонки  –
Бабу́сі,  що  на  зуб  –  вже  ні  гроша:
Візьмуть  за  те,  що  й  не  чекали:  зойки  –  
І  –  з  бебехів  полишать...  “ні  шиша”!  

…Нема  чого  підказувать  “дівчатам”,
Самі  вже  знають,  як  і  що  робить...
Ті  чари,  хоч  старі,  але  на  часі  –
Відомо  їм...  куди  дошкульніш  бить.

І  будуть  боси  голосом  писклявим
Волати  всім  фатальний  той  вердикт…
Давити  годі  вам  на  всю  халяву  –  
Хай…  петі,  сєні,  чи  то  Венедикт*.[/color][/b]

19.09.2015
________
*)  За  визначенням  95-ого  кварталу,
       той,  що  й  прізвища  свого  не  поміняв.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата поступления 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015


Таня Кириленко

Попри все

Повір:  в  цьому  світі  немає  давно  святих,
А  чорне  і  біле  злились  у  відтінках  сірого.
Коли  голос  розуму,  врешті,  на  мить  затих,
Знанням  обернулось  те,  що  ми  звали  вірою.

Без  вибору:    просто  мовчати  за  браком  слів,
Коли  незбагненне  на  швидкості  рветься  в  душу.
Лиш  той,  хто  в  житті  не  шукає  легких  шляхів,
До  істини  йтиме  уперто  і  незворушно.

І  хай  твоїх  сумнівів  буде  уже  через  край,
Ми  здатні  разо́м  подолати  усіх  твоїх  демонів,
А  ти,  попри  все,  моя  радосте,  просто  знай,
Що  я  вже  ніза́що  тебе  не  залишу  темряві.

18.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607622
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015


НАДЕЖДА М.

Живе лиш той, хто вміє так кохати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dlyKAL07E-8[/youtube]
За  твором  Віталя  Назарука  "Золота  пора"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607565


--------------------------------------------
Осінь  все  ж  підтримує  багаття
Те,  що  дарували  літні  дні.
Душі  гріє  з  більшим  ще  завзяттям.
І  чомусь  закохані  смішні.

Десь  літають  і  живуть  надіями.
Можуть  полетіти  вище  хмар.
І  кружляють  довго  чудо-птицями,
Скуштувавши  серцем,  ніжних  чар.

Шаленіють  від  одного  погляду.
І  кипить  козацька  в  жилах  кров.
Лише  той  узнає  насолоду,
Хто  пірне  у  дивний  світ  Любов.
-----------------------------------

Живе  лиш  той,  хто  вміє  так  кохати,
У  кого  серце  не  втрача  надій.
А  серце  не  глухе,  бо  може  відчувати,
Навкір  тому,  що  років  заметіль...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607680
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

Пробийся, коли рильце не в пушку…

*      *      *  

Пробийся,  коли  рильце  не  в  пушку.
Пропхнися,  коли  скрізь  позасідали
васали  й  предводителі-вандали.
Їм  дай  хабар,  а  не  «мерсі  боку».

За  хабара  –  кричатимуть  «Ура!»
А  мо’  й  дадуть  сьорбнути  із  корита.
Бо  саме  в  ньому  істина  зарита.  
Різниця  ж  є:  ти  –  геній,  чи  дурак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607584
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

Писак, неначе листя восени…

*      *      *  

Писак  –  неначе  листя  восени!..
Й  хвалителів  і  критиків  –  достатньо.  
Та  чи  в  безмежжі  розрізнити  здатні
«істориків»  породи  Бузини?

Є  клоуни  у  цирку  шапіто.
Є  генії  –  ще  світу  не  відомі…
І  хто  є  хто,  й  живе  в  якому  домі  –
історія  розсудить…
Судді  хто?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607582
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015


Анатолій В.

Падаюча зірка

Нічка-чарівниця  зорями  палає,
Падають  додолу  здійснення  бажань...
І  щасливим  буде,  хто  зорю  спіймає,
Загада  бажання  зразу,  без  вагань.

Ріже  білий  скальпель  на  частини  небо,
Як  таке  побачиш,  хутко,  не  зівай!
Думку-блискавицю  упіймати  треба,
Тож  своє  бажання  швидше  загадай!

Лине  щире  слово  в  парі  із  бажанням!
Лише  світла  думка  справдиться  отак,
Додається  віра,  сповнена  чеканням...
А  зоря  що  впала  —  просто  добрий  знак!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607386
дата поступления 17.09.2015
дата закладки 18.09.2015


Дід Миколай

Коня вороного підкує коваль

У  степу  Донецькім  загуло  громами,
Кононада  в  груди  вдарила  під  дих.
Вкрила  небо  синє  й  доли  полинами
І  понесла  вдалеч,  цей  смертельний  рик...

Від  лихої  долі,  вітер  як  в  неволі,
Стогне  Україна,  помертвів  мій    край.
Стали  почорнілі  верби  і  тополі,
Падають  «гостинці»  в  посивілий  гай.  

То  дарунок  брата,  брата  -  супостата,
Гумконвой  черговий,  клятих  москалів.
Щоби  ти  згорнулась,  нечисть  біснувата.
Щоб  не  дожила  ти  до  наступних  днів.

Вірю  зійде  сонце,  ще  розчеше  вії,
Коня  вороного  підкує  коваль…
Згинуть  воріженьки,  як  гримучі  змії
І  розтане  млоєм  …у  грудях    печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607143
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Микола Шевченко

Батьківська оселя (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

БАТЬКІВСЬКА  ОСЕЛЯ
         1
Садок    яблуневий,    що    квітнув    весною,
криниця    і    вишня,    що    п’є    з    джерела.
Батьківська    оселя,    що    завжди    зі    мною,
і    стежка    у    росах    що    долю    дала.

         Приспів:
Родинне    гніздечко    -    батькІвська    оселя.
Тут    виросли    крила    дитинства    мого.
Лавки    дерев’яні,    побілена    стеля,
і    стежка    життєва,    що    видно    в    вікно.
   
         2
Натомлені    руки    і    мами,    і    тата,
І    хатнє    тепло,    що    й    донині    в    душі.
І    спомин    дитинства    лишився,    як    свято,
Подвір’я    зелене    в    густім    спориші.

       Приспів:
   
         3
Батьківська    оселе,    до    тебе    я    лину,
Тут    радість    захована    в    кожнім    кутку,
Тобі    поклонитись    хоча    б    на    хвилину,
І    знову    відчути    ту    радість    п’янку.

     Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607251
дата поступления 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015


Дід Миколай

Гуляєш осене руда

На  дворі  осінь  золота.
Вдягли  багрянець  віти.
Ще  бджілка  клумби  обліта,
Не  скінченні,  ліміти.

Гуляєш  осене  руда.
Гостей  балуєш  квітом.
Така,  ще  рання  й  молода
І  дощ,  не  йшов  за  літом.

Скрапнула  подихом  жива.
В  гіллі  колише  вітер.
Краплинки  впали,  як  сльоза
Умив  її,  і  витер.

Листки  кленові,  як  хурма.
Візьму  я  їх  натрушу.
Нехай  Багрянка  крадькома,
Красою,  вцілить  в  душу.

Моїй  невістці  тридцять  два.  
Так  мало  й  небагато.
Хай  сотню  років  з  рукава,
Несе  їй  ще  на  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606944
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Валентина Ланевич

Не заходьте в житті за буйки…

Не  заходьте  в  житті  за  буйки,
Там  глибини  незвідані  й  темні.
То  так  кажуть,  а  я  ж  навпаки  -
Люблю  глянуть  в  кутки  потаємні.

Щоб  пізнати  всю  сутність  речей,
Копирснуся  і  в  грязі,  й  у  смітті.
Йде  понуро  в  пилу  фарасей  -
Благочестя  -  то  фальш  на  обличчі.

Честолюбства  хвалебності  крок
Відтісняє  духовність  в  комірки.
Лиш  життєвості  жорсткий  урок  -
Поштовх  змін  -  видозміна  оцінки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606858
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Дід Миколай

Слуги

Дістали  нас
у  нашій  хаті.
Протухлі  спори  плісняви,
Ці  безнадійні  і  розпяті,
Нащадки  темної  доби.

СучкИ    сліпі,    
зґвалтована  умора.
Були  ж  учора,    козаки…
Тепер  коліньми  до  упора,
Нагнули  раком,  чужаки.

Раби  німі,  
сховались  в  нори.
Землею  вкрились,  як  кроти.
Бодай  були  ви  там  схололи
У  схронах    тьми  і  мерзлоти.

Воли  тупі,    
кастровані  жид.ми.
Вериги  самі  дурні  одягли.
І  вас  умили  вашими  ж  соплями
Й  руками  голими  взяли.

Наживка  ви,  
«обранців»  божих,
Немає  вас,  ви  пустота.
Прийшли  в  цей  світ  в  подобі  божій
Та  вас  давно  уже  нема.

У  стійлі  бидло,  
ремигає.  
З  під  ніг  підстилочку  жує.
В  підстилку  сцить,  стоїть,  куняє,
Нам  би.ло  жити  не  дає.

Та  бути,  
бути  нашім  святі.
Вже  точить  коник  копито.
Вам  не  на  вибори  трикляті,
Підете  с.ки  у  АТО!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606907
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

СПРАГА ДОЩУ

Відкрита  лагідним  словам  
                                                                           моя  душа.
Вже  поруч  потяг,
                                           що  до  щастя  вируша.
Вже  закипає,  як  колись,  
                                                                 сльоза  скупа  -
нестерпна  спрага,
                                               невтамована  журба.


У  серці  рій  шалених  мрій.
                                                                       Вертаю  знов
у  світлий  час,  в  солодкий  біль,
                                                                   в  гірку  любов.
Хоч  спотикнусь  
                                               і  мимоволі  согрішу,  
гамую  сум,
                           ще  й  іскри  радості  крешу.


Січуть  дощі,              
                                   та  на  вітрах  пала  свіча.
Хоч  незгасима  вже,  мабуть,
                                                                 печаль  в  очах,
хай  припускає,  заклика  
                                                             мажорний  дощ!
Ні  на  краплину  не  збрешу
                                                               на  вістрі  прощ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604923
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 15.09.2015


Леся Утриско

Де ти осене?

Де  ти  осене?Не  мовчи!
Застели  килими  пурпурові,
Й  здожени,мене  здожени,
Зодягни  в  листяні  обнови!

Де  ти  осене?Озовись!
Я  шукаю  в  тобі  відлуння,
Не  спіткнися,лише  не  спіткнись,
Хмари  з  неба  давай  відсуньмо!

Де  ти  осене?Ти  прийдеш?
Заплети  у  вінок  всі  барви,
Забереш,я  віддам,забереш,
Усі  чари  свої  у  лаври!

Де  ти  осене?Ти  знайшла-
Ту-мене,у  своїх  дорогах,
Ми  зустрілись-я  іще  не  пішла,
У  думки,що  лишились  на  спогад!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606796
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015


Леся Утриско

Осіння муза.

А  за  вікном  осіння  ніч,
Краплини  музику  співають,
Женуть  десь  втому  з  моїх  віч,
Самі  ж  у  втомі  засинають.

Та  їх  підхоплюють  вітри,
Кладуть  на  листя,мов  на  ложе,
Щоб  в  поцілунку  зберегти
Осінній  подих  привороже.

Вдивляюсь  в  ніч,у  їхню  гру,
Де  сон  з  думками,наче  в  блюзі,
Й  до  ранку  мабуть  не  засну,
Думки  віддам  я  своїй  Музі.

Із  нею  сядемо  ми  знов,
Теплом  обняті  із  каміну,
Де  у  вогонь  підкинем  дров,
В  своїх  думках  до  неї  лину.

Твори,богине  всіх  богів,
Твори,чаклунко  із  чаклунок,
Відкрий  всю  душу  моїх  снів,
Неси-як  осені  дарунок!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606773
дата поступления 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015


Дід Миколай

Зворушить струни жайвір у душі

Для  щастя  треба  зовсім  небагато,
Воно  ж  у  тебе  власне  є.
Було  б  кого  обнять,  поцілувати,
Тож  хай  щоранку  сонечко  встає.

Якщо  ж  колись  прийде  до  тебе  смуток,  
Журбою    ступить  часом  на  поріг.
Не  проганяй,  прийми  його,  як  скуток,  
То  ж  не  біда,    гріхи  твої  старі.
 
Нема  святих  й  безгрішних  в  цьому  світі,
І  ти  також  далеко  не  святий.
Спіткнутись    міг  також,  якоїсь  миті,
Помилки  робиш  доки  ти  живий.

Не  зранить  душу  нічка  кострубата,
Несе  вже  ранок  свіжість  й  чистоту.
Згадай  Матусю  з  того  світу,  Тата,
І  знов  все  буде  в  тебе  до  ладу.

Цвістимуть  вишні  білим,  білим  цвітом,
Втамуєш  спрагу  спивши  з  джерела.
І  як  малим  чудовим  теплим  літом,
Підеш  навпрошки  гаєм  до  села.

Теплом  зустріне  здалечку  хатина.
Постеле  в  ноги  трави  –  спориші.
Довкруж  тебе  співатиме  пташина,
Й  зворушить  струни  жайвір  у  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606622
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


НАДЕЖДА М.

Ось уже й догралась…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=crRtwIUgHZQ
[/youtube]
Літо  дарувало  сонячне  кохання.
Розкидало  мрії  -  ніжні  пелюстки,
А  тепер  вже  осінь  і  німе  мовчання.
На  душі  оскома:  ягідки  гіркі.

Нащо  полоскала  в  м"яті  свої    коси,
Уплітала  білий  черешневий  цвіт?
І  чого  це  вітер  по  гаях  щось    носить,
Припада  крильми  до  вже  жовтих  віт?

Засмутилась  осінь...Це  таке  кохання?
Чом  такі  короткі  літа  дні  жаркі?
І  закрались  в  душу  сум,  розчарування.
Скуштувать  боїться  ягідки  гіркі.

Але  ж  осінь  -  жінка  і  така  прекрасна!
І  спада  повільно  золоте  вбрання.
Чом  почервоніла  тут  калина  красна?
Вітер  роздягає  осінь  зарання.

Ось  уже  й  догралась:  гола  серед  світу.
А  навколо  пустка...Плачуть  небеса...
Ти  тепер  розвага  тільки  лиш  для  вітру.
І  по  голих  гілках  потекла  сльоза...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606567
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

Письменники бувають, як і скрізь…

*      *      *  

Письменники  бувають,  як  і  скрізь  –
відважні,  що  не  кланяються  владі,  
і  надто  чемні,  тобто  хитрозаді:
поперед  батька  в  пекло  не  залізь.

Вони  –  борці  нещадні  з  лютим  злом.
Полотна  витворяють  феєричні.
Здебільшого  –  романи  історичні.
Вони  розумні  заднім  лиш  числом.
 
Списателі  історії  вони.
Напевно,  не  судилося  сердешним
виборювати,  бачити  прийдешнє.
Святоші  ці  –  на  службі  сатани.

Маститі  переспівують  сюжет.
Своя  в  них  перепробувана  правда.
Вигадують,  яка  ще  прийде  влада,
бо  ж  їй  вони  служитимуть  уже.

Поетів  є  немало  серед  нас,
які  майструють  справді  гарні  вірші.
Та  твори  будуть  значно  цікавіші,
де  буде  правда  гола  без  прикрас.

Сьогодні  ми  на  світі  живемо.
Минувшину,  звичайно  ж,  знати  варто,  
та  щоб  нащадкам  краще  жити  завтра  –
в  прийдешнє  кожним  порухом  йдемо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606552
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


Наталя Данилюк

Бійся…

[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img]    [img]http://cs540107.vk.me/c7003/v7003382/d813/_CfcgyQ8LEo.jpg[/img]  [img]http://cs540105.vk.me/c7002/v7002312/41ea/P_2i2DasZ5M.jpg[/img]

Озеро  зранку,  
неначе  
під  плівкою  скла  –
анішелесть!  
Навіть  верби  
застигли  замріяно…
Бійся  тієї,  
в  котрої  
бурштинна  смола
переливається  
під  шовковистими  
віями.

Бійся  данайки,  
що  тихо  приносить  
дари
і  зазирає  у  вічі  
невинно,  з  довірою…
Попелом  вітер  
розвіє  
палкі  кольори,
пригорщі  золота  
ляжуть  під  ноги  
офірою.

Закружеляє,  
завихрить  думки  
листовій,
потім  
усе  позбирає  
і  викладе  стосами…
Бійся  тієї,  
в  котрої  сміються  
з-під  вій
теплі  зіниці  
і  жалять  
пекучими  осами.

Знаєш,  
вона  обережна,  
як  мудра  змія,
порухом  жодним  
сум’яття  свого  
не  виказує…
Бійся  тієї,  
що  знає  тебе  
на  ім’я,
входить  
улесливо  в  дім  
і  виходить  з  образою.

Бійся  князівни
в  розшитій  листками
парчі,
сонця,  
що  в  косах  її  
мерехтить  діадемою  –
так,  
як  боїшся  любові  
у  власній  душі,
світлої,  
справжньої,  
та,  попри  все,  –  
невзаємної.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606542
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


Олекса Удайко

ОСІННІЙ ДОЩ

[b][i]Осені...[/i][/b]

[youtube]https://youtu.be/6ojZt2QWFEg[/youtube]

[b][i][color="#800fd6"]Осінній  дощ  –  
не  літня  злива:
Мрячить  помалу,  плаче  мов.
І  ніч  глуха,  сумна  й  зрадлива
Наводить  смуток  
знов  і  знов.

Ялиць  і  верб  
вологі  віти
Звисають  в  тузі  до  землі...
Ще  осінь  пестить  пізні  квіти,
Та  дні  стоять  
глейкі  й  малі.

Сумують  в  парках  
лави  грішні,
І  никне  мокра  сон-трава,
Підводять  підсумки  невтішні
Пожовклим  листям  
дерева́...

Колише  вітер  
в  соннім  вітті
Затишшя  гомінких  дібров,
І  сняться  їм  весна  і  літо,
Немов  мені  
Твоя  Любов.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015


Микола Серпень

И жили б…

И  жили  б  на  земле  своей  привольно,
И  хлеб  на  нивах  дружно  б  колосился,
Но  Штирлиц  дослужился  до  Адольфа,
И  код  наш  генетический  вдруг  сбился.

И  трактористам  стали  сниться  танки,
Да  про  ракеты  грезиться  шахтёрам,
А  дело  в  том,  что  мерит  всем  ушанку,
Разведчик  из  кремлёвских  коридоров!

И  страстью  неподдельною  объятый,
Не  в  силах  даже  ненависть  ту  скрыть,
Мечтает,  за  победный  сорок  пятый,
России  он  покрепче  отомстить!

12.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606364
дата поступления 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Микола Серпень

Пули судьбы

Порою  не  выносимо,
Нет  сил  эту  тяжесть  нести,
Взмолился  -  удел  чтобы  мимо,
Знай,  пуля  твоя  в  пути!

Подвёл  если  друга  иль  брата,
И  слабым  не  дал  расти,
И  все,  а  не  ты,  виноваты,
Знай,  пуля  твоя  в  пути!

А  если  предашь  доверие,
Пусть  даже  всемирной  сети,
И  сеешь  кругом  неверие,
Что  ж,  пуля  твоя  в  пути!

Когда  ты  достиг  вершины,
И  некуда  дальше  идти,
Но  путь  твой  -  других  руины,
Знай,  пуля  уже  в  пути!

Она  тебя  там  достанет,
Где  меньше  всего  её  ждёшь:
Болезнью  иль  горем  нагрянет,
Никак  от  судьбы  не  уйдёшь!

Но  можешь  ты  защититься,
И  пули  те  остановить,
Добром  от  них  чтоб  закрыться,
По  совести  нужно  жить!

И  только  всем  терпеливым,
Достойно  живущим  людям,
Со  всеми  везде  справедливым,
Те  пули  лишь  в  помощь  будут!

12.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606360
дата поступления 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015


Анатолій В.

Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!

Хочеться  бігти,  світ-  заочі,  хто  зна  куди!
Мабуть,  в  минуле...  чи  зразу  в  майбутнє,  оте,  що  без  тебе!
Як  мені  знову  омріяний  спокій  знайти?!
Скажи  мені,  Сонце!..    Тиша...  Палає  пожежею    небо.

Хочеться  впасти,  пірнути  в  якесь  небуття,
Мовчки,  на  завжди,  сховатись  від  справ,  від  людей  і  від  світу!
Душу  гризе  запізніле  моє  каяття...
Правду  на  спокій  вже  не  проміняти,  і  нікуди  діти.

Як  уявити,  що  я  тебе  зовсім  не  знав?!
Вирвати  з  серця  колючку  жури    і    хай  вселиться  спокій!  
Серед  трьох  сосен  я,  наче    сліпий  заблукав!
Де  отой  вихід?!  Лиш  морок  навколо  -  липкий  і  глибокий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата поступления 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015


НАДЕЖДА М.

Не моя вина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PB7eB0dpkRE

[/youtube]

Не  моя  вина,  що  надворі  осінь,
Що  роки  у  вирій  віднесли  вітри.
А  в  очах  твоїх  вже  відцвівша  просинь.
До  зими  недовго:  майже  за  дверми.

Не  моя  вина,  що  пройшло  кохання,
І  в  очах  тепер  став  не  той  вже  світ.
А  було  ж  колись  в  них  замилування,
Жаль,  що  залишився  тільки  пустоцвіт.

Бачиш?  Ранки  затягло  туманами,
Серце  нишком  квилить  і  душа  болить.
Нелюбов,  як  ржа  облягає  плямами.
Колючками  гострими  рани  всі  ятрить.

Ніби  птах  підбитий,  що  не  має  шансу.
І  щоб  знов  злетіти:  всі  думки  дарма.
Скільки  там  лишилось  нам  з  тобою  часу?
Чуєш?  Он  у  двері  стукає  зима..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606126
дата поступления 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015


Олекса Удайко

ЧОМУСЬ ТАК ТЯЖКО ПИШУТЬСЯ ВІРШІ

 [b][i]tth[/i][/b]
           
           Буває  такий  стан.  коли  нема  про  що...  
           писати...  Здається,  винна  в  тому  Муза...  
           Та  Музу  кожен  обирає    собі  сам.  Так  що    
           нічого  жалкуватися  на  дзеркало,  коли  
           рожа    не  склалася...
 
[youtube]https://youtu.be/sSXOqnjzckw[/youtube]
[i]  
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь  так  тяжко  пишуться  вірші…
А  в  серці  –  камінь,  чи  якась…  колючка…  
О  Музо  зла,  прошу  тебе  –  пиши!..
Бодай  шепни…  хоч  фабулу  на  вушко.

Шепни  тоді,  коли  світліє  даль,
Коли  ще  в  тілі  так  ліниво  й  млосно…
І  щезне  та  невимовна  печаль,
Де  чудо-змієм  коверсує  осінь…

Далинами,  що  являться  тобі,
Зруйнуй  затори,  проклади  доріжки
До  світлих  днів  –  як  щілин  у  журбі…
Я  ж  обгорну  в  цілунки  твої  ніжки!

Вони  мені  дарунки  принесуть.
І  в  небі  щезнуть  одинокі  хмарки,  
Бо  в  тому  є  якась  знаменна  суть  –
Появиться  в  житті  моєму…  да́рко*.  

…Ось  так  ми  з  Музою  і  живемо  –    
Від  осені…  і  до  весни  нової,
Долаю  я  журби  осінній  смог,
Вона  ж  прасує  для  весни  сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Прообраз  аватара  –  бого-людини,
   яку  давно  чекає  весь  світ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Дід Миколай

Удав

Точить  тіло  і  душу  журба,
Холуїв  розвелось  наче  сміття.
Зради,  підлість  і  сіра  юрба,
Мої  думи  порвали  в  лахміття.

Моє  серденько  наче  пташа,  
І  кінця  в  моїм  горі  не  видно.
Мене  рабська  покора    вража,
У  полоні  мовчазного  бидла.

Навіть  ті,  кого  другом  вважав,
Почорніли,  зчерствіли,  змаліли.
Проковтнув  їхню  славу  удав,
Як  кроти  у  норі  заніміли.

В  хорі  владо  –  чуми  й  безголось,
Мені  гірко  чомусь  так  і  смутно.
Боже,  скільки  ж  це  їх    розвелось…
Що  за  ними  й  героїв  не  чутно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605750
дата поступления 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015


Шон Маклех

Бажання

                                           «die  ratten  mögen
                                               in  ihren  löchern  bleiben
                                               das  haus  noch  lange  stehen…»
                                                                                                     (Gerhard  Jaschke)*

Бажання
Сповнює  кожен  листок
Осіннього  дерева  листомрій.
(Хоча,  час  їм  уже  облітати)
(Час  змінювати  колір)
(Час  помирати)
Я  хочу  знати,
Чому  так  розходяться  кола
В  калюжах  вітряного  вересня,
Коли  важкі  ваговиті  води  краплі
Падають  з  сірого  неба
(Не  неба  –  чавунного  дзвону)
(А  вже  йдуть  дзвонарі,
Що  будуть  калатати  реквієм:
Голос  Неба.
Хоч  жодний  із  дзвонарів
Не  схожий  на  Квазімодо  –  
Реквієм.)
Тобі  не  пасує  бути  вульгарною,
А  ти  йшла  калюжами  віршів,
Чи  то  віршоподібних  ієрогліфів  асфальту
(Скільки  років  пройшло!)
Як  добре  знати
(Яка  насолода!)
Бажання  сірих  щурів,
Що  ховають  свої  чорні  вологі  носи
Серед  тріщин  минулого,
Серед  пивниць  вічного  вчора,
Серед  позавчора  середи
(Місто,  де  кожна  П’ятниця  Скорботна),  
Після  якої  інколи  йде  дощ
І  настає  четвер
(Молодість  –  теж  четвер),
Знати
Бажання  іржаводахих  споруд
(Будинків  –  стіни  цеглою),
Що  вже  тисячу  літ
Кажуть  сновидам:  «Двері!»
(Тобі  так  не  пасує  дивитись  на  осінь)
(Але  я  про  це  тоді  не  сказав)
(Нічого)
(Хоча  все  навколо  кричало
Про  свої  недоречні  бажання
Навіть  місто,  якого  немає)
Я  загорнусь  в  чорний  плащ,
Буду  йти  вулицями  того  вересового  міста
(Вікна  кольору  вересу)
Один,
Доки  не  настане  вічність.


Примітки:

*  -  «щурі  бажають
             лишитися  у  своїх  норах
             будинок  –  стояти  далі...»
                                                         (Герхард  Яшке)  (нім.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605236
дата поступления 08.09.2015
дата закладки 10.09.2015


Леся Утриско

Прозрій народе в ясну днину!

Що  ж  ви  творите  у  світі,
Ви-вражії  діти,
Розорали  нашу  землю,
Розтоптали  квіти!

А  ті  квіти-наші  діти,
Синочки-соколи,
Нема  правди  в  сьому  світі,
Й  не  буде  ніколи!

Доки  ворог  убиває,
Та  й  смерті  радіє,
В  крові  руки  умиває,
Пробудись  надіє!

В  кожнім  серці  Українця,
У  кожній  людині,
Нема  місця  для  чужинця,
У  нашій  хатині!

Земля  наша  найсвятіша,
Бо  князів  ростила,
Пам'ять  ворог  згвалтував,
Виросла  могила!

Краде,топче  й  не  питає,
Обрізує  крила,
Така  доленька  гіренька,
Що  й  життя  не  миле!

Та  й  не  буде  тобі  миле,
Люде  України!
Доки  правлять  їзуїти,
Й  кладуть  в  домовини!

Твою  долю,твою  волю,
Твою  честь  і  славу,
Синів  твоїх,твоїх  дочок,
Та  й  ділять  державу!

Схаменися  люде  Божий,
Прозрій  в  ясну  днину!
А  як  ні,то  теж  положать,
Тебе  в  домовину!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605059
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Дід Миколай

Відродились незламні, як Стус

Ще  відродишся  ти  Україно!
Твої  слава  і  міць  оживуть.
Твої  внуки  моя  Батьківщино,
Ще  помножать  орлину  могуть.

Зникнуть  зайди  і  псевдогерої,    
Їх  сліди  у  віках  заметуть.
Недобитки  Орди  Золотої,
Назавжди  в  небуття  відійдуть.

Як  ті  роси    розтануть  приблуди,
З  неба  нові  герої  зійдуть.
Бо  не  ті  вже  епоха  і  люди,
Відродились  незламні,як  Стус.

Вже  не  довго  ж.дам  панувати,
Познімаєм  з  Олімпу  медуз.
Скільки  ж  можна  цих  юд  годувати,
Хай  постануть  іуди…  на  суд!
           
       Памяті  Василя  Стуса.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605217
дата поступления 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


НАДЕЖДА М.

Осінній настрій…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EC-5i_dltpw[/youtube]

Десь  ллється  тихо  музика  з  вікна,
А  серце  щось  притихло,  її  слуха.
Невже,  то  знов  звучить  ота  весна?
Скоріш  всього  осіння  завірюха...

Прихована  якась  тонка  печаль...
Мотив  звучить  притишено  і  ніжно,
Скидає,  ніби  з  осені  вуаль.
А  як  звучить!Схвильовано  і  слізно.

Це  осінь  плаче.  Вторить  мілка  мжичка.
У  такт  мелодії  між  листям  шарудить.
Яка  чарівна  осінь-молодичка!
За  ким  же  може  ніжно  так  тужить?

Як  до  лиця  срібляста  павутинка!
Чим  зачаровує  вона  весь  світ?
Та  не  така,  як  всі,  ця  осінь  -жінка...
Хіба  ти  знаєш  скільки  їй  вже  літ?

Чарівна  в  смутку  музика  торкає.
І  ти  відчуєш,  що  це  про  твоє.
І  вже  до  серця  ближче  підпускаєш,
Чому  ж  чуже,  відчула,  як  своє?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605207
дата поступления 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015


залюблена у світ

Так хотіла б…

Так  хотіла  б  заспівати,-    
Серце  підказало  б    ноти…
Полюбити-покохати
Навіть  не  спитавши,  хто  ти…

Приголубити  очима,
Пестити  солодким  словом,
Дотиками  вуст  незримо
ЗаполОнити  в  окови

Млості,  пристрасті  і  зваби…
Лиш  тебе…  і  лиш  з  тобою
Збутися…  забути  зради
І  пустити…  за  водою…

Так  кортіло  би  співати,
Шепотіти  заклинання,  
Щоб  тобою  проростати,
Ніжно,  вперто…  в  тіл  єднанні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604772
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 08.09.2015


Анатолій В.

Верхівки сосен цілували небо

Верхівки  сосен  цілували  небо
І  колисали  хмари  на  руках,
А  ті  гойдались,  наче  так  і  треба,
На  запашних  соснових  колючках.

І  все  пливли,  за  вітром,  як  вітрила,
Із  літа  в  осінь,  наче  журавлі...
Забравши  літо  попід  свої  крила,
Нам  залишали  сонячні  жалі...

І  нова  осінь  знов  на  душу  давить
Легеньким  щемом...  Пісня  журавлів
Забутим  сумом  знову  в  серці  марить...
Я  б  з  ними  теж  у  вирій  полетів...

Бо  далі  просто  вже  немає  змоги
Триматися  серед  життєвих  злив!..
Може,  за  мною  й  потужили  б  трохи...
Я  б  повернувся...  тільки  відпочив!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 08.09.2015


НАДЕЖДА М.

Мелодія дощу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]

Ми  ступили  разом  в  теплу  осінь.
Усміхнулось    сонце  з  висоти.
Сад  старий,  нехай  вже  безголосий,
Нам  не  перешкода  поряд  йти.

Міцно  ти  тримай    мене  за  руку,
Як  схитнусь  від  вітру  -  не  впаду,
Не  почуєш  розпачу  і  звуку...
Бо  з  тобою  поряд  довго  йду.

Урятують    твої  руки  сильні.
І  з  теплом    здолаєм  важкий  шлях,
Маємо  бажання  наші  спільні:
Хай  там  що,  триматись  на  ногах.

Накрапає  перший  дощ  осінній.
Розумієм  музику  дощу.
Раптом  знову  небо  синє-синє...
Твоє  серце  все  ж  не  відпущу.

Світ  жорстокий,  дарить  подарунки.
Маєм  зброю  проти  ворогів:
Посмішка  їм  вслід  -  наші  рахунки.
Хай  позаздрить  той,  хто  не  любив..









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604894
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

Як швидко літо відцвіло…

*      *      *

Як  швидко  літо  відцвіло.
Воно  було  і  не  було.
А  я  так  сонячно  радів
омані  нездійсненних  мрій.

Вже  світ  ілюзій  замело.
Покрилось  інеєм  чоло.
Зерно  в  колосся  вироста  –
злітають  вірші  над  літа.
Ген  ластівками  аж  до  хмар  –
над  вічним  вогнищем  добра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604920
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


dovgiy

КЛИЧУ.




Ти  знаєш,  можливо,  весною  тривожною,
Коли  по  –  над  світом  летітимуть  зграї,
Я  буду  з  –  за  обрію,  миттєвістю  кожною,
Чекати  як  дива  –  твоєї  появи!
Так!  Має  це  статися.  Скільки  судилося
Нестерпних  розлучень  обом    зазнавати?!
Ти  чуєш,  вже  сонце  за  ліс  опустилося
І  вечір  прийшов  до  моєї  кімнати.
І  цей  день  минув…у  звичайному  клопоті.
Та  в  думах,  що  знову  тебе  не  побачу.
Журба  не  лишає  в  самотньому  побуті,
Хоч  зовні  спокійний  і  очі  не  плачуть…
Твій  давній  портрет  на  стіні  проти  виходу,
Як  зайду  в  кімнату,  мене  зустрічає.
П’ятнадцятий  рік,  ніби  мовою  тихою
Щось  ніжно  шепоче…і  я  отвічаю.
Я  вголос  говорю,    немовби  присутня  ти,
Але  схаменусь  і  замовкну  в  тій    миті.
Під  серцем,  буває,  туга  бере  тиснути,
На  пам'ять  приходять  літа  пережиті.
Здається,  вже  мало  б  лихе  призабутися,
І  рани  старі  затягнутись  рубцями.
Не  всім    це  дано.  Ніби  платівка  крутиться
Де  юні  весною  співають  серцями.
Ти  чуєш.  Я  впевнений  в  тім  стовідсотково.
Тому  і  звертаюсь  до  ясного  неба
Та  кличу  прийти  з  по  –  за  обрію  чорного,
Бо  вже  і  не  знаю,  як  далі  без  тебе!
             
06.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604907
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


Микола Серпень

Совість народу

[i]До  30-річчя  загибелі  Василя  Стуса  
в  російській  тюрмі[/i]


Як  совість  мого  народу,
В  тюремнії  мури  я  б'юсь!
Верніте  йому  свободу!!!
Я  вас  проклинаю!  Я  -  Стус!

І  хай  моє  серце  зболіло,
І  холод  трясе  -  землетрус,
Цей  карцер  -  неначе  могила,
Та,  поки  живий  ще,  я  -  Стус!

Папір  цигарковий  мережу,
Зізнанням  душі  молюсь!
Не  втримати  віршів  і  вежам
Дійду  до  народу,  я  -  Стус!

В  моїм  поетичнім  пориві
Не  ждіте,  що  я  десь  зіб'юсь!
Грядущу,  оновлення  зливу
На  всіх  закликаю,  я  -  Стус!

Катам  же  мого  народу
Скажу,  що  я  їх  не  боюсь!
Ще  мало  борців  за  свободу,
Та  всі  вже  незламні,  як  Стус!

Якщо  ж  я  в  тюрмі  загину,
Надіюсь,  колись  повернусь
На  вільну  свою  Україну
В  віршах  і  надіях,  я  -  Стус!

4.09.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604856
дата поступления 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015


НАДЕЖДА М.

На вицвівших полянах міражів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnM0A_xWaTY[/youtube]
 Спини  мене  отямся  і  отям...

Ліна  Костенко.        

----------------------------------------                                                                            

Сезон  дощів  почався  несподівано.
Від  спеки  очманіла  вже  земля.
А  блискавка,  що  не  на  жарт    розгнівана,
У  хмари  раз  по  разу  поціля.

Сезон  дощів  -  пекельна  серцю  мУка.
Як  зупинить  потік  думок  -  надій?
А  грім  їм  вторить  грізним  своїм  звуком:
Усе  пройде...  надіятись  не  смій.

Думки  мої    заплутаються    в  сіті.
Не  знатиму    спокою  у  житті.
Час  без  жалю...і  буде  все  розбито.
Прошу  вас  зупиніться,  золоті.

Спини  мене,  мій  голуб  сизокрилий.
Не  дай  мені  торкнутися  межі.
І  не  дозволь  упасти  вже  безсилій
На    вицвівших  полянах  міражів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604623
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Леся Утриско

Оберіг!

Ми  розійшлись,розсіялись  по  світу,
Мов  горошини  в  зорану  ріллю.
Коріння  проросло  Вкраїни  квіту,
У  чужині,мов  роси  на  гіллю!

Врослось  коріння  та  гілля  під  сонцем,
Під  синім  небом  рідної  землі.
В  садах  вишневих,квітах  під  віконцем,
В  молитві  ранній,у  нічній  зорі!

В  молитві,рідний  краю  наш,за  тебе
Твої  онуки,дочки  та  сини.
Ти  не  цурайся,а  горни  до  себе,
Нема  в  розлуці  нашої  вини!

Хіба  лишає  мати  свої  діти,
Що  вернуться  колись  на  свій  поріг...
Любов'ю,рідна,щоб  тебе  зігріти!
Ти-наш  святий  родинний  оберіг!

Ми  розійшлись-повіяв  буйний  вітер,
Не  розірвав  любові  у  серцях.
Посіяв  твої  зерна  в  чужім  світі,
Та  духу  Українця  не  зламав!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604486
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Шон Маклех

Рання осінь

                         «...Колись  я  в  коледжі
                                   Був  дзвонарем,  досі  відчуваю  важкість
                                   Мотузки  дзвону  в  руці  своїй...»
                                                                                                                 (Шеймас  Гіні)

Рання  осінь
Зазирає  в  вікно  мого  дому  –  
А  там  ніч.
Лагідний  вітер
Кватирку  мою  відчиняє  –  
А  там  пустка.
Навіть  миші  цей  дім  покинули
(Бо  навіщо
Зупиняти  веселим  шурхотом
І  нерозважливим  писком
Тишу
Яка  одвічна).
Рання  осінь  
Веселою  гостею  
Зазирнула  в  оцю  порожнечу,
А  там  падолист,
А  там  сивий  книжник
Наче  ісландська  сова  білий,
Замість  старих  фоліантів  гортає
Темні  сторінки  ночі,
Бліді  літери  Місяця,
Одкровення  енотери  сутінок,
Літописи  чорного  крука.  
Рання  осінь
Не  захотіла  жити
Навіть  кілька  теплих  днів  останніх
У  цій  порожнечі  вічній,
Побігла
Лише  лишила
Легкий  слід  в  саду...  

Я  гортаю,  гортаю,  гортаю
Замість  сторінок  книг
Темні  сторінки  ночі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604221
дата поступления 04.09.2015
дата закладки 06.09.2015


Олекса Удайко

СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО!

[i][b]tth  [/b]

       На  краєчку  літа...  примостилась  осінь.
                                                                                     НАДЕЖДА  М.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc  [/youtube]

 [i][b][color="#f7310a"]–    Спини,  мене,  літо!  Не  хочу  у  осінь…
 –    Мене  ж  гонить    вітер…  Й  отаву  вже  косять.
 –    В  душі  моїй  світло    –  вона  не  дощить  …
 –    Кінчаються  миті?..  Затримайся,  мить!

І  ось  вже  вогонь…  шампури  і  димок…                          
Ідилія…  Сон…    і  сонливість  думок…
Та  осінь  вже  о́н  –  лише  длань  простягни:
Відомий  канон…  із  сивин  давнини…

 –    Ми  вдвох...  і  нам  тепло!..    Для  чого  нам  осінь!
Спини  нас,  літе́пло,  –    вже  хором  ми  просим…
Дай  впитись    вертепом,  снаги  дай  ковток!
…Жене  вітер  степом…  поновний    виток…

 –    Не  встиг...  докохати  –  іще  повтори́…  
 –    Змайструю  будівлю  для  вашої  гри,
Себе  ж  на  зимівлю  сховаю  під  спудом    
Й  назву  те  свавілля    Осіріса*  чудом…  

...Та  час  невмолимий,  жорстокі  моралі…
Убралась  калина  в  коштовні  коралі…
Здавались  малими  ті  дні,  куці  –  ночі,
Та  плинули  ними  години  пророчі…

Той  літа  краєчок,  –  не  край  всій  землі,
Де  дихати  є  чим...  й  серця́  немалі,  –  
Не  край  мені  вечір,  що  зве  у  ніку́ди  
Жаль-квилем  лелечим.  Я  тут  ще  побуду!..  

                                                           *
Замри  в  мені,  оcінь…  Я    верес  збираю…  
На  кінчику  літа,
На  кінчику
Раю…[/color][/b]

5.09.2015
________
*Бог  загробного  царства  (єгип.міфол.).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015


НАДЕЖДА М.

Я не скажу, що літа мені жалко…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Палахкотить  тоненький  вогник  свічки.
Вмостилась  зручно  по  кутках  пітьма.
І  десь  лаштує  свої  сіті  нічка,
Щоб  мрії  всі  до  ранку  обіймать  .

Та  як  утримать  те,  що  живе  в  серці,
Той    крихітний  пустинний  корінець.,
Що  не  зів"яв  в  життєвій  круговері?
Як  втримавсь  у  безводді  пагінець?

Вже  літо  провела  до  горизонту,
І  усмішка  торкнулася  лиця.
Забаввонів  далеко  рідний  контур,
Неначе  штрих  дотепного  митця.

Я  не  скажу,  що  літа  мені  жалко.
Упевнена  до  осені  хода,
Бо  серце  й  восени  кохає  палко...
Усе  за  нічку  серце  пригада.

Проходять  пори  року,  щоб  вернутись.
Лише  кохання  вічне,  не  вмира.
Йому  за  все  так  хочеться  всміхнутись..
Осінній    ранок  в  очі  зазира..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604462
дата поступления 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015


Леся Утриско

Віднайдене щастя!

Сльозився  вітер  в  тебе  на  плечі,
Млосно  стікала  нічка  в  карі  очі,
Захмелювалось  щастя  у  душі,
Верба  накрила  пеленою  ночі...

І  виплітала  коси  мов  струцлі,
Світила  воском  понад  очеретом,
Відзвонювали  такт  слова  твої,
Мов  спів  хрущів  в  саду  дуетом...  

Заплутані  у  трав'янистій  пастці,
Вколисані  у  квіті,мов  у  трунку,
Зомліли,як  і  ми,в  любовній  казці,
Вітрила  вдалечі  гойдали  думку...

На  кораблі  надії  та  любові,
В  дорогах  нескінченого  кохання,
В  пустелі,де  оазиси  медові...
У  потягу  одвічного  бажання...

У  хвилі  моря-доторку  і  млості,
Де  океан  зіп'є  земні  причастя,
Піски,вітрів,зціловують  на  мості',
Де  ми  з  тобою  відшукали  щастя...


Струцлі-виплетені  з  дріжджового  тіста,ніби  коси,випічки  на  Різдвяні  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601987
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 05.09.2015


Леся Утриско

А ти розлуку забирай у осінь!

Згадаю  все,що  було  поміж  нас,
Забуду  все,що  в  нас  було  з  тобою,
Чомусь  вогонь  немов  свіча,погас,
Притих  мов  вітер,що  перед  грозою!

Чому  забув-так  легко  ти  пішов?
Чому  зхолола  кров  у  твоїх  жилах?
Чому  її  так  просто  віднайшов?
Оту  розлуку,що  так  серцю  мила!

Я  віднайду  ту  силу  в  собі  знов,
Ту  силу  серця,що  тебе  любила,
Не  оглядайся,коли  вже  пішов,
В  розлуку,мов  обрізанії  крила!

Прошу,не  оглядайся  ти  назад,
Без  вороття-молю  тебе  та  й  прошу!
Сльозиться  наш  осінній  листопад,
Де  спогади  свої  дощами  рошу!

Не  оглядайся,я  тебе  прошу,
Де  стежку  нашу  снігом  запорошить,
Кохання  я  у  літі  збережу,
А  ти  розлуку  забирай  у  осінь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603931
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Надія Таршин

Матерям синів пропавших безвісти на цій війні

Похилилась  мати  на  чиєсь  плече,  
На  щоках  сльозина  мукою  пече.
Серце  крають  сірі,  висохлі  уста,
Ніби  щойно  знята,  страдниця  з  хреста.

Розіп’ята  болем,  нині  і  повік,
Дням  гірким,  болючим  загубила  лік.
Винуватить  долю,  що  забрала  сина,  
Був  синок  у  неї  -  єдина  дитина.

А  тепер  синочка  узяла  війна,
І  могили  сина  у  мами  нема,
А  вона  чекає  із  усіх  доріг,
Може  залишився  єдиний  в  живих…

Може  ти,  синочку,  втрапиш  на  цей  вірш,
Відгукнися  мамі,  відгукнись  скоріш,
Бо  вона  віднині,  ніби  не  живе,
День  і  ніч  в  надії  чекає  тебе.

Чуєте,  криваві,  зупиніть  війну!
Більше  не  дозволимо  нас  усіх  зігнуть!
Віділ’ються  сльози  наші  вам  сповна…
Мати  виглядає,  а  сина  нема…

29.08.2015р  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603800
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Дід Миколай

Як мухи в свинарні

Чорне  горе  в  Україні,
Зовсім  почорніла.  
Лежить  бідна,  у  руїні,
З  журби  посивіла.

Бите  лихо  при  дорозі,  
Нема  сил  відбитись.
Горе  чаєчці    -  небозі,
Може  їй  втопитись?

Як  кліщі  звірі  лихії,
Наче  зголоднілі.
Присмоктались  лиходії,  
До  білого  тіла,  

Знов  петрушки  і  укропи…
«Животом  за  нами».
Привели  нас,  до  Європи…
Та  все  ближч  до  ями.

Розвелись,  як  ті  овечки,  
Та  все  ерудити…
Повилазили  із  гречки,
Одні    паразити.

Які  всі  ж  вони  хороші,          
Усі  ж  такі  гарні…
Плодять,  плодять,  наче  воші,
Як  мухи  в  свинарні.

І  дивися  ж,  їм  «не  спиться»,
Щоб  вас  пранці  брали.
Де  той  спокій,  лише  сниться,
Як  ви  всіх  дістали.

Клала  сум  свій  у  долоньку…
Скільки  ж  ти  терпіла?    
Похилила  голівоньку,
Й  в  яри  полетіла.                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603691
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Дід Миколай

Ви у крові обмили ганьбу

Обманули  ви  знов,  обманули,
На  Майдані  до  влади  прийшли.
В  чайку  нашу,  злодії  стрибнули,
І  вчергове  нас  знов  продали.

Ви  давно  вже  смієтесь  над  нами,
В  Україні  посіяли  фарс.
А  гординю  зрівняли  з  Богами,
Та  не  той  в  вас  Іуди  анфас.

Ваше  місце  у  пеклі  приблуди…
І  не  будете  в  нас  царювать.
Не  сховаєте  писки  паск.ди…
Бо  гріхи  не  можливо  сховать.

За  Донбас,  де  ви  нас  погубили…
І  за  Крим,  що  Москві  віддали.
Ви  й  під  Раду  ганьбу  постелили…
Гідність  й  честь  Сатані  віддали.

Змогли    г.ди  коліном  зламати…
Ви,  убили    вкраїнських  синів.
Які  рвали  загиблих  плакати…
Захищали  не  нас,  вас    ж.д.в.

Щоби  зраду  сховати  примати,
Ви  у  крові  обмили  ганьбу.
Та  за  «ширку»,  прийде  час  розплати,
І  за    діток  ,  що  сплять  у  гробу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603817
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Дід Миколай

Чому ж ти матінко така…

Вгорі  гіркими  полинами,
Горіла  доленька  зірками.
Журбою  знищені,  як  квіти,
Додолу  падали  з  орбіти.

А  вітер  злющий  дме  і  дме  …
Скажіте,  хто  ж  їх  підійме?
Невже  лежатимуть    впокорі,
І  не  світитимуть  в  дозорі.
Невже  не  змогуть  відійти…
Щоб  Україну  вберегти.

Встилає  димом  вище  й  вище,
Горять  Чорнобиль  і  торфища.
І  Місяць  зник  кудись  за  смогом,
Не  зміг  прикрити  Землю  рогом.
Вчергове  кров  в  нас  пролилась...
І  ти…  з  колін  не  піднялась.

Моя  Украйно  неозора,
Чому  ти  мамо,  й  досі  хвора,
Чому  ж  ти  матінко  така?
Грудьми  пригріла  байстрюка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603892
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Наталя Данилюк

Ненароком

[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img]  [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]

Осінь  і  кава.  Спітнілий  квадратик  вікна…
Мжичка  січе  монотонно,  розміреним  кроком…
Я  ненароком  наснилась  тобі,  ненароком  –
Як  у  пекучі  морози  деревам  весна.

Я  просочилась  крізь  сито  далеких  розлук,
Мов  оминула  всі  правила  простору  й  часу...  
Я  борознила  вітрильником  пам’яті  трасу,
Падали  спогади  друзками  лунко  на  брук.

Осінь  блукала  з  палітрою  в  тінях  узбіч
І  фарбувала  кераміку  яблук  в  червоне,
Рейками  колій  протяжно  скрипіли  вагони
І  горизонтам  далеким  летіли  навстріч.

Кава  схолола.  В  заплаканій  рамці  вікна,
Наче  на  знімку,  застигло  розмите  бароко…
Сон  обірвався,  мов  тріснула  мідна  струна  –
Я  ненароком…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


Лі Чень Дао

Початковий туман

                                                 «Людина,  
                                                     Що  має  початкові  властивості,
                                                     У  спокої  не  знає  нудьги,
                                                     У  діях  не  знає  побоювань.»
                                                                                                                                 (Чжуан  Цзи)

Початковий  Туман  рушив  на  Схід
До  Безодні  Великої  і  незбагненної
На  берег  Океану  Східного  безмежного
І  зустрівся  невимушено  і  ненароком
З  Легким  Вітерцем  нічим  не  обмежений.
І  спитав  його  Легкий  Вітерець
(Як  запитують  тільки  вчителя
Чи  Раніше  Народженого):
-  Куди  йдете  Ви?
-  До  Океану  Великого.  
-  І  навіщо  в  далину  таку,
Навіщо  так  необачно  і  нерозважливо?
-  Хочу  я  там  поблукати  і  подивитись
На  це  диво  з  див,
Бо  Океан  Великий  –  
Це  те,  що  не  наповнюється,
Скільки  б  у  нього  не  вливалося,
Це  те,  що  не  вичерпується,
Скільки  б  з  нього  не  виливалося.
(А  осінь  така  прохолодна  і  мудра,
А  кроки  такі  спокійні  і  їх  не  міряно).
Тоді  сказав  Легкий  Вітерець:
-  Вчителю!    Хотіло  ся  б  почути,
І  не  почути,  а  довідатись,
Ба,  навіть  пізнати  істину,
Про  людину,  що  має  розум.
І  Початковий  Туман  повідав:
-  Людина,  що  має  розум,
Сідлає  замість  коня  промінь
І  зникає  разом  зі  своїм  тілом.
Це  називається  –  освітити  безмежне.
Досягає  вона  межі  життя,  
Вичерпує  до  кінця  природу  свою,
Втрачає  тягар  тьми  справ,
Насолоджується  радістю  Неба  і  Землі,
І  вся  тьма  речей  повертається  до  сутності.
Це  й  називається  злитися
З  етером  початковим.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603825
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


НАДЕЖДА М.

Так легко плюнуть крадькома у душу…

Так  легко  плюнуть  крадькома  у  душу,
(Не  відмиють  навіть  і  дощі.)
І  кричать,  що  це  великодушно,
Заховатись  у  густі  кущі.

Можна  там  сховатися,  не  жарко.
І  жало    у  когось  ще    впустить,
І  каміння  кидать...Хіба  жалко?  
Ну  і  що?  Нехай  сильніш  болить...

Всі  ми  люди,  але,  звісно,  різні.
Всім  не  можем  завжди  угодить.
І  слова  ховаємо  ми  ніжні,
Бережемо  ті,  щоб  досадить.

А  в  архіві  слів  пітьма  і  сирість.
Павутиння  розрослось  в  кутках.
Убиває  безсердечна  хворість,
Бо  давно  не  мовили  вуста.

Люди  добрі!    Знищіть  павутиння.
Випустіть  на  волю  ніжність  слів.
Хай  засяє  в  мороці    проміння.
Кожен  дарувать  добро,  щоб  вмів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603918
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


dovgiy

Я вітаю Вас


Я  вітаю  Вас,  Осене,  знову.
Ви  прийшла  у  мій  дім  на  поріг.
Тож  заходьте  на  тиху  розмову,
Відпочиньте,  від  дальніх  доріг.
Цілий  рік  Вас  у  мене  не  було.
Тільки  й  радості  в  тім,  що  Весна,
А  от  Літо…  а  літо  заснуло,
Бо  в  розлуках  пропала  Вона.
Так  пропала,  що  й  досі  немає
І  не  відаю  сам,  чи  діждусь…
Хоч  надія  в  душі  не  щезає,
Тільки  як  своє  щастя  вернуть?
Між  недобрих  людей  заблукала,
Де    нове  намагалась  знайти…
Те,  що  мала,  не  цінувала
І  назад  вже  не  може  прийти.
Я  прошу  Вас,  приятелько  Осінь,
Не  давайте  до  серця  жалі.
Хай  журбу  мою  в  далеч  відносять
Листоноші  весни  –  журавлі.
Разом  з  Вами  я  буду  радіти
Від  багатих    калинових  грон
І  на  Вашому  небі  горіти,
Осяваючи  царство  і  трон.
Ви  –  Цариця,  красуня  барвиста,
Повелителька  нив  та  садів.
Начепила  шипшині  намисто
Із  цілющих  червоних  плодів.
Розпалила  в  саду  горобину:
Її  ватра  не  гріє  людей…
Та  дозвольте,  старому,  як  сину,
Пригорнутись    до  дружніх  грудей.
Хазяйнуйте  на  старім  подвір’ї,
Повстеляйте  стежини  в  саду.
По  яких,  у  своїм  надвечір’ї,
Я  в  щемливій  зажурі  пройду.

8/28/2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603633
дата поступления 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Олекса Удайко

КОПНЕМО ГЛИБШЕ…

               [i]До  подій  31  серпня  під  ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми  судимо  по  результату
Той  неочікуваний  чин…
За  чином  тим  не  бачим  татя,
Що  є  одною  із  причин!  

Копнемо  глибше  –  зрозумієм,
Що  тать  той  злющий  –  в  нас  самих:
Ми  благодушність  всмак  лелієм…
Ще  й  недолугість  –  як  на  сміх…  

І  посилаємось  на  Бога,
Щоб  більш  нічого  не  робить…
А  треба  б  Князя  Тьми  земного
В  його  “сортірє”  утопить!
 
Увірували  –  власть  від  Нього,
Бо  Він,  твердять    нам,  всемогуч!  
Та  краще  б  нам  замісто  того
Прогнать…  і  сеней,  і  петруш!

І  всіх  колишніх  президентів,
Що  обдурили  нас  –    і  край  –  
Й    самі  пішли  у  резиденти
Ворожих  сил.  Тепер  карай…

Карай  їх,  Боже  наш,  за  зраду,
За  те,  що  баченому  злу
Служили…  Щоб  найкращу  раду
Віддати  ПееНХа-козлу  …  

Й  зробити  цапом-відбувайлом  –
Прокляття!  –  звісно  ж,  свій  народ…
Від  гір  Карпат  й  до  Криму  яйли
Без  векселів  і  нагород!..

…То  станьмо  ж,братці,  пред  люстерком
Та  все,  що  слід  йому  сказать,
Скажімо  –    щиро  і  відверто  –
Й  поставим    –
                                             НАМ    –
                                                                     оцінку…  
                                                                                                 «п’ять»![/color][/b]

1.09.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

В Лубнах - бродячі музиканти

В  Лубнах  бродячі  музиканти  –
гітара,  спарений  дует.
У  ритмі  блюз,  у  стилі  кантрі.
Доводиться  до  них  звикати.
Таке  життя.  Лови  момент.

І  крапле  небо  милість  божу.
Вдягає  плац  злотавий  плащ.
Душа  бринить.  Пісні  не  схожі.
А  небайдужі  перехожі
прядуть  зі  сліз  солодкий  плач.

Сумні  мелодії  й  веселі  –
сонцеворот  в  похмурий  день.
Слова  в  серця  стежини  стелять.
Понад  усе  –  про  рідну  землю,
про  те,  що  є  і  що  гряде.

Барвиста  осінь  хтиво  мріє.
Щось  кожен  мовити  хотів.
Та  гасить  звук  меланхолія
і  зависає  вітровієм.
А  в  грудях  –  повінь  почуттів.

Торкає  болісно  ментальність
гітари  дзвін  в  базарний  гул.
Дует  Ромео  і  Наталі  –
бальзам  душі  сентиментальний.
А  ще  ж  –  прагматиків  розгул.

Хоча  бідується,  земляче,
проводирів  не  вибирай.
Бродячі,  певно  ж,  більше  зрячі.
У  них  завжди  серця  гарячі.
Лікуймо  душі  й  рідний  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603496
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Олександр ПЕЧОРА

СВІТЛА НІЧ (пісенне)

Все  ходжу  між  картин  та  майстрів  –
споглядаю  яскраві  моменти.
Рідних  серцю  художників  стрів,
співаків,  музикантів,  поетів.
Задушевні  розмови  велись  –
сумовиті,  урочі,  пророчі.
Слава  Богу,  бажання  збулись  –
на  Монмартрі  лишився  до  ночі.

Приспів:
Щемну  згадку  затер  до  дірок:
світла  ніч,  суперова  погодка,
неповторність  бродячих  зірок,
натюрморт  –  огірок,  «рашен  водка».


Той  свободи  ковток  надгіркий
зігріває  й  окрилює  душу.
На  Монмартрі  на  варті  віки.
А  навколо  немає  байдужих.
Красень-пагорб,  омріяний  сквер.
Сходи  вгору.  Яка  дивовижа!
Відкриває  мені  Сакре-Кер
панораму  нічного  Парижу!

Приспів.

Увінчала  базиліка  храм.
Паперть  пам’яті  досі  нетлінна.
Тут  Європа,  відкрита  вітрам,
перед  небом  стає  на  коліна.
Сходи  вгору  до  неба  ведуть.
Сходи  вниз  –  повертають  на  землю.
А  віки,  що  за  мною  грядуть,
на  Монмартрі  плекатимуть  зерня.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603498
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015


Леся Утриско

Мрії.

Та  я  сьогодні  мабуть  не  засну:
Зустріла  в  небі  синьому  лелеку,
Що  кликала  мене  в  свою  весну,
У  свої  мрії,в  сни  свої-далеко...

А  там  вслухалась  у  її  пісні,
Що  вабили  неначе  оксамити.
Забула  тугу,дні  свої  сумні,
Вдихала  щастя  та  хотіла  жити.

І  засинала  у  своїх  думках,
Немов  дитя,що  приспане  в  колисці,
Теплом  лелечим  у  своїх  руках
Рум'ян  торкала  на  своїм  обличчі.

Та  й  забувалась  у  відлунні  сну,
У  мареві  своїх  пісень-чаклунок,
В  лелечім  леті  віднайшла  весну,
Де  випивала  щастя  свого  трунок.

Та  я  сьогодні  мабуть  не  засну:
В  польоті  птахи  знов  розправлю  крила,
Лелечим  розмахом  вдихну  весну,
Неначе  пісню,що  так  серцю  мила!

 











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603387
дата поступления 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015


Микола Шевченко

Журавлик (пісня на слова В. Назарука і О. Печори)

Слова  -    Віталій  Назарук  в  співавторстві  з  Олександром  Печорою
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

«Журавлик»  мій  біля  порогу
вклоняється,  та  не  зліта.
До  нього  тягнуться  дороги.
Тут  –  край  родинного  гнізда.

Сюди  я  в  думах  повертаюсь
через  міста,  через  літа.
Нечасто  тут  буваю  –  каюсь.
А  хвіртка  скрипнула  –  віта!
Приспів:
Матуся  говорила:
«Частіше  прилітай!»
Якби  ж  ми  мали  крила,
якби  ж  то  не  літа.

Журавлику-журавле,
знов  серденько  не  край.
Журавлику-журавле,
хоч  ти  не  відлітай!

Чекала  мати  в  гості  сина:
горіх  дивився  у  вікно.
А  від  «журавлика»  єдина
стежина  в  світ  лягла  давно.

Магнітом  тягне  в  рідну  хату  –
природа  вабить  і  душа.
Яке  ж  то  неповторне  свято  –
брести  в  ранкових  споришах!

Приспів.

У  двір  приношу  біль-утому,
іду  на  прощу  я  сюди.
Непросто  вижити  самому,
й  лишити  праведні  сліди.

Тут  мені  знову,  як  годиться,
кивне  в  задумі  «журавель».
Ковтну  зажурної  водиці.
Моє  дитинство  тут  живе.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603292
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


НАДЕЖДА М.

Останній літній день…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EC-5i_dltpw[/youtube]
Останній  літній  жаркий  день,  
І  на  порозі  осінь.
Тобі  спішу  сказать  лишень,
Що  не  зуміла  й  досі
Про  те,  що  жовкне  уже  лист  
І  зрідка  пролітає,
А  в  серці  ще  не  падолист,
Твого  тепла  чекає.
Люблю  журливу  цю  пору...
Як  не  впустити  в  серце?
Впущу  лише  до  двору
З  її  журливим  скерцо.
Ледве  провівши  журавлів,
Буду  весну  чекати.
От  тільки  б  дух  твій  не  змілів...
Я  не  втомлюсь    кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603232
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015


MERSEDES

Буде процвітати знов моя земля…

Підніметься  в  небо,  журавлиний  клин,
Буде  він  з  журбою  іще  не  один.
Будуть  сумувати  ріки  і  поля,
Буде  плакать  мати  і  рідна  земля...

Та  здригнеться  небо,  загримить  вгорі
І  впадуть  на  землю  краплини  малі.
Попливе  з  водою  вірус  заразнИй,
Згине  і  потоне  той  страшнющий  "змій".

І  проб'ється  сонця  промінь  серед  хмар
І  не  буде  більше  тих  гидливих  чвар.
Поплететься  вгору  молодий  росток
І  вдихне  повітря,  жадібно,  ковток.

Буде  процвітати  знов  моя  земля,
Зійде  в  небі  чистім  ясная  зоря.
І  розквітнуть  мальви,  знову  під  вікном,
І  засне  малеча  мирним,  тихим  сном.

Пригорне  матуся  до  грудей  дитя,
Пролунає  в  душах,  щире  каяття.
І  ніколи  більше  не  проллється  кров,
Буде  процвітати  злагода  й  любов...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603120
дата поступления 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015


MERSEDES

Народ ніколи не забуде вас…

Всі  ті,  хто  боронили  Україну,
Й  пішли  у  вічність  в  нескоренний  час.
За  волю  і  за  правду  Батьківщини,
Народ  ніколи  не  забуде  вас...

Сміливі  й  мужні  хлопці  -  патріоти,
Загинули  в  нерівному  бою.
За  ради  миру  й  нашої  свободи,
В  граніті  залишилися  в  строю.

У  небі  знову  зграя  журавлина
І  крик  журливий  пролунає  враз.
А  мати  все  чекає  свого  сина
Слізьми  омиється  вона  нераз...

Притисне  до  грудей  холодне  фото,
Блакитні  очі,  посмішка  ясна.
На  полі  колоситись  буде  жито,
А  сина  найдорожчого  нема...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603040
дата поступления 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015


Дід Миколай

Чапіємо безволі

Знагліли  «обранці  богів»,
Бездії  їх  потуги  кволі.
«Просити»  будем  байстрюків,
Чапіємо…  безволі.

Ніхто  із  них  в  тюрму  не  сів,
За  війни  і  розбої.
Пора  за  шиворот    катів,
Від  крові  голубої.

Війна  дохід  для  них  несе,
Як  річка  повновода.
Тож  будем  брати  за  яйце,
Дістала  вщент    заброда.

Ви,  вибачайте  дорогі,
Що  в  дупу  не  цілуєм.
Віддати  ж  треба  вам  борги,
А  здачу  ми  цінуєм.

Без  вас    підемо  без  свиней,
Вже  сниться  насолода.
Для  нас  Украйна  над  усе,
І  честь  її  й  свобода.

Меча  дістав  уже  Арей...
Ріка  вже  повновода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602817
дата поступления 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015


НАДЕЖДА М.

Вічний мандрівник не знає броду…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2ylp4xkyUg

[/youtube]


Розгулявся  вітер  серед  поля,
І  пронісся  вихрем  над  селом.
Що  казать:  така  у  нього  доля.
Ми  приймаєм  часто  це  за  зло.

Одинокий  без  сім"ї  та  роду.
Та  до  кого  ж  голову  схилить?
Вічний  мандрівник  не  знає  броду.
Із  вогнем  все  може  спопелить..

Іноді  кидається  в  дитинство:
Між  дротами  чути  його  плач.
Або  просто  має  за  блаженство
Перекоти-поле  гнати,  ніби  м"яч.

Поганявши,  сяде  на  пеньочку.
Задрімає  хвильку,  чи  другу.
Потім  знов  літає    по  ярочку,
Вмить  забувши,  про  свою  біду.

Нерозлучна  подруга  самотність,
Умостившись  зручно  на  крилі,
Уявляє  тут  свою  високість,
А  проблеми  вітру  замалі...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602901
дата поступления 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015


залюблена у світ

Чому не заходиш в мій сон?

Чому  не  заходиш  в  мій  сон?
В  годину,  коли  я  чекаю?
Коли  лиш  зірки  в  унісон  
Натхненно  романси  співають…

А  десь  під  вікном  нависа  
Бентежна  німіюча  тиша
І    грузнуть  в  туман  небеса,
Листи  листя  пошепки  пише…

Чому  не  приходиш  у  снах?
Не  гладиш  волосся  рукою?
Де  млосна  печать  на  устах,
Залишена  ніжно  тобою?

Де  зваби  обійми  тісні?
Де  пристрасті  здавлений  стогін?
Де  сльози  від  щастя  рясні,
Бажання  нестримана  повінь?

Наснися,  благаю,  прийди
Цієї  бездонної  ночі!
Із  глузду  коханням  зведи….
Бо  я…  бо  я  так  цього…  хочу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602769
дата поступления 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Анатолій В.

Не сумуй…

Не  сумуй,  що  зліта  швидко  літо,
Що  вже  осінь  гаптує  свій  шлях,
Все  частіше  розхристаний  вітер
Холоднечею  віє  в  полях...

Не  сумуй,  милий  друже,  не  треба,  
Ще  в  зелене  одягнутий  сад,
Ще  палає  пожежа  край  неба...
Літо  сум  не  поверне  назад.

Глянь,  як  високо  плавають  хмари,
Ще  немає  холодних  дощів.
Не  пускай  ще  у  душу  примару
Із  холодних  осінніх  плачів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата поступления 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Дід Миколай

Пора будить вчорашній світ

Не  плачте  Мамо  ви,  Матусю,
Що  я  до  вас  не  повернуся.
Із  фронтових  курних  доріг,
Вже  не  ступлю  на  ваш  поріг.
Немає  вашої  вини,
Що  не  вернусь  живим  з  війни.
Мене  Ваш  хрестик  не  зберіг,
Бо  вберегти  його  не  зміг.
Під  Ураганною  сівбою,
Обоє  ми  не  вийшли  з  бою.
Мене  нема  й  його  нема,
Майбуть  не  наша  то  війна…

Невже  в  нас  віра  похитнулась,
Чи  може    доля  відвернулась?

Не  плачте  Матінко,  -  небого,
Тепер  літаю,    я  у  Бога.
У  стайнях    Раю  й  тишини,
Мені  там  видно  з  вишини.
І  з  ненависним  Сатаною,
Сам  Бог  стає  вже  до  двобою.
Тож  над  донецькими  степами,
Він  буде  поряд  Мамо  з  нами.

І  зникне  ж.д…  і  Пройдисвіт,
Пора  будить,  вчорашній  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602643
дата поступления 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Дід Миколай

Загинув твій Антон - Еней

Загинув  Ангел  твій  Еней…
Російські  вбили    гади.                        
Підставив  хитрий    іуд.й,
Збагачення  заради…

Умились  спомини  зі  снів…
Які  ж  терпкі  вони  й  солоні.
Аж  день  від  болю  почорнів,
В  небеснім  пантеоні…                              

Душа  неслася  в  Іловайськ…  
Утомлена  в  недолі.
Схилився  в  хмарах  небокрай,  
Ховали  сум  тополі…

То  наших  діток  на  убій…
Солдатів,  без  пощади.
Не  їхніх  матінко  синів,
В  росход  пускали  Гради…

Невже  із  них  хтось  відповів…
Хіба,  із  них  хтось  сяде?
Та  Хряк  ще  дужче    здичавів,
Ще  більш,  в  азарті  краде…

Стікали  сльози  по  щоці…    
В  могилу  падали  журбою.                              
Тремтіла  хустка  у  руці,                        
Немов  була  вона,  живою…

         Памяті  Антона  Цедика  -  героя  Майдану,  який  загинув  Під  Іловайськом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602752
дата поступления 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015


НАДЕЖДА М.

Тепер ти стала просто, як шипшина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lYb0UHqY7iA
[/youtube]
Розкидала  гілля  рожева  квітка.
До  сонця  підставляє  пелюстки.
Де  чари  ти  свої  взяла  і  звідки?
Нащо  тобі  ці  гострі  колючки?

Ти  радуєш  красою  людські  очі.
Добрішими    черстві  серця  стають.
От  цвіт  ти  віддаєш  свій  неохоче.
Для  кого  ж  тоді  квітки  ці  цвітуть?

Прийде  пора  осіння  і  туманна.
Розвіються  по  світу  квіточки.
Твоя  краса  вже  стане  невпізнанна.
Тоді  прийдуть  нерадісні  думки.

Лиш  іноді  погладить  ніжно  вітер.
(Наставиш  і  йому  ти  колючки).
Лиш  роси  подарують  тобі  бісер,
І  схиляться  додолу  гіллячки.

Не  сяде  відпочити  і  пташина.
Занадто  свою  гордість  берегла.
Тепер    ти  стала  просто,  як  шипшина,
Трояндою  ж  красивою  була...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602628
дата поступления 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015


Ніна-Марія

Ціна любові

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRO09KGc1vYy0QfL_4IoeKN2mcho4f4sDz00d5BhnHhmF6NsFZB[/img]

[color="#489e6e"]Кохання  -  не  буває  без  страждань
Любові  неземної  -  не  бува  без  болю
Якщо  тобі  Господь  її  послав
Мабуть,  і  є  це  -  подарунок  долі.

Кажуть,  в  любові  виміру  немає
Не  згоден  буде  той,  хто  по-справжньому  кохає
Бо,  якщо  вона  ледь  жевріє  в  душі
То  згодом,  як  свіча,  тихенько  дотліває.

Справжня  ж  горить,  як  смолоскип
Як  веселка,  що  після  дощу,  небо  обіймає
Як  перша  квітка,  що  розквітла  у  саду
І  цілунком  своїм  промінь  її  рано  зустрічає

Коли  два  серця  б'ються  в  унісон
І  рідний  погляд  душу  теплом  гріє
Коли  життя  своє  ладен  ти  віддать
За  того,  хто  любити  безмежно  тебе  вміє

Оце  і  є  те  світле  почуття,
Яке  ніколи  і  ні  за  що  не  купити
На  жаль,  рецептів  у  світі  ще  нема
Як  навчитись  по-справжньому  любити.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602452
дата поступления 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015


НАДЕЖДА М.

Непросто пишуться вірші…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8lnbwcyIr-E[/youtube]

Непросто  пишуться  вірші..
Вони  повинні  мати  силу.
Вірші  ті  будуть  до  душі
Словечком  щирим,  що  зігріли.

І  кожен  зміг  впізнать  своє,
Щоб  кожну  душу  зачепили.
І  щоб  моє  було  –  твоє,
Обоє  в  серце  щоб  впустили…

Щоб  не  текла  сльоза  гірка,
Слова  вкрапляли  б  світлу  радість.
Така  поезія  торка...
Зникає  з  душ  зневіра,  слабість.

Буває,  плачемо  в  вірша́х.
Коли  із  нами  плачуть  люди  –
Зуміли  значить  в  їх  серцях
Сповна  відбитися  у  грудях.

Хай  кожен  вірш,  мов  ніжна  квітка,
(А  всі  вірші  –  букет  із  них),
Поету  служить  як  візитка,
Вірші  ж  –  сонм  квітів  запашних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602455
дата поступления 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Ніна-Марія

З днем народження мила, моя Україно!

З  днем  народження  мила,  моя  Україно!
Вишиванку  тобі  я  все  літечко  шила
На  ній  маки  червоні  -  то  пролитая  кров,
А  листочки  дубові  -  то  ж  до  тебе  любов
Сині-сині  волошки  -  мирне  й  сонячне  небо
Нам  війни  більше  й  горя  -  ніколи  не  треба!
Хай  здорові  й  щасливі  ростуть  наші  онуки
І  не  знають  батьківської  більше  діти  розлуки
Щоб  міцною  й  єдиною  була  наша  родина
На  весь  світ  щоб  прославилась  ти,  Україно!
Бо  вродлива  й  заможна,  і  на  все  ти  спроможна
Хай  дадуть  тобі  спокій  вороги  й  казнокради
Прийде  мир  хай  і  лад  у  кожнісіньку  хату
Я  за  тебе    молюся,  моя  любая  ненько,
Припаду  до  землі  і  вклонюся  низенько
Щоб  у  всьому  тобі  Господь  допоміг
Славу  й  волю  твою  на  віки́  щоб  зберіг!!!
СЛАВА  УКРАЇНІ!

ВСІХ  ЩИРО  ВІТАЮ  ЗІ  СВЯТОМ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601777
дата поступления 24.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Олекса Удайко

КОСА НЕ КЛЕПАНА

[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
     [i]  Чернігівщина…  смт.  Дігтярі…  Груша,  
     під  якою  покоїться  пуповина  Олекси,    
     давно  струхла.  Натомість  тут  –  кропива,  
     чортополох…  Ото  робота  на  косаря  чекає!  
     “  Раззудись,  плечо!  Размахнись,  рука!  ”  
     Але  коса,  що  під  стріхою  старої  повітки,  
     тупа,  давно  не  клепана…  Що  робити?..              
                       
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
                                                     Добрі  тому  коса  косит,
                                                     Што  му  мила  їсти  носит.
                                                     Не  шкодит  му  горбок,  яма,
                                                     Хоц  і  коса  неклепа́на.
                                                                                             (З  лемківської  пісні)[/i]

[i][b][color="#40ad8c"]Перш  ніж  на  Ко́су...  замахнутись,
На  палець  пробуй  –  як  вона:
Чи  під  рукою  може  гнутись,
Чи  задзвенить,  немов  струна!

Коса  не  клепана  –  то  скнара:  
Сил  купу  забере…  й  не  дасть
Відчути  силу  свою,  власть…
Й  ходитимеш  немов  примара

Весь  день…    В  кістках  гірка  судома,
А  в  м’язах  -  суща  ло-мо-тня…  
Немов  всі  дома  і  не  дома  –  
Ні  ночі  милої,  ні  дня!

Та  при  нагоді  є…    Мантачка  –
Такий  собі  від  бід…  брусок...
То  для  Коси    –    міцна  “заначка”:  
Відточить  п’ятку  і  носок!  

Хто  ту  Мантачку  в  себе  має,
Любу  Косу  відточить  враз,
А  хто  не  має,  той…  клепає…*
Чи  то  собі,  чи  –  на  показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не  бита  жінка  –  як  коса  не  клепана.  (Присл.)
   І  не  тільки...  (Прим.  автора).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
дата поступления 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015


горлиця

З москви у Русь!

З  москви  у  Русь!  

Москва  не  має  і  не  мала  друзів,
Вона  не  вміє  руку  подавать,
Підкорює  усіх  і  тисне  в  “крузі”,  
Про  щастя  “рускоє”  усім  кричать!  

Вкрала    історію    ,своя  ж  бо    сором!
З  московії  Петро  зробив  тут    Русь,
Патріархат  купили  усім    збором,  
Щоб  бути  зверху  й  крикнуть-  не  скорюсь!  

Нагайкою  махать  давно  навчились,
Люби  мене,  а  ні  то  роздавлю,
Страну  “бальшую”  будувать  рішились,
Вбивала  тих,  які  ішли  на    прю!

Ликуй  москва.  бо  це  останні  здроги,
Не  мрій,  щоб  Україну  придушить,  
Подавишся,  зламаєш  свої  роги,
У  пеклі  будеш  скоро  ти  горіть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602303
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Наталя Данилюк

Прощання з літом

[img]http://s24.postimg.org/6opm0zuud/NQt_Se_Sw8t_Ao.jpg[/img]

Серпневі  дощі  відзвучали  сонатою  Баха,
У  повені  неба  вчувається  тужне  “курли”…
І  серце  моє  –  перетинчастокрила  комаха  –
Засне  до  весни  у  янтарному  згустку  смоли.

Бадилля  сухе  шурхотить,  мов  лушпиння  цибулі,
На  одрі  жертовному  сонцю  віддавши  всю  кров…
Скінчили  свій  лік  і  раптово  замовкли  зозулі,
Втопилось  відлуння  в  гущавині  темних  дібров.

Тремтять  і  срібляться  на  стеблах  тугі  павутини  –
Химерні  ловці-амулети  призахідних  снів,
Упіймане  листя  гойдається  пір’ям  совиним
І  серпень  закурює  люльку,  усівшись  на  пні.

Світанки  стають  холоднішими  в  горах  на  градус,
Тонка  горловина  клепсидри  висмоктує  час,
На  теплому  фоні  пастельно  розмитого  саду
Вже  осінь  у  хутрі  рудому  позує  в  анфас.

В  її  теракотових  пасмах  сюркочуть  цикади,
Горять  самоцвітами  палко  живі  кольори!..
Я  з  літом  іще  не  прощаюся,  чуєш,  мій  саде?
Хоча  і  завдячно  приймаю  осінні  дари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602321
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Дід Миколай

Журавлик мамин повертався

Повіяв    вітер  з  чужини,  
Добавив  мамі  сивини.
Які  ж  ті  довгі,  довгі  ночі,  
Ночами  виплакала  очі.

                   Приспів:
Прости  мене  моя  рідненька,
Єдиний    в  тебе  я,  одненький.  
Матусю,  мамо,  ну  не  плач,
Чеканням  змучена  пробач.

Туга  пройме  і  я  прилину,
Більш  не  залишу,  до  загину.
З  лиця,  змарніле  на  вітру,
Солоні  слізки    обітру.

З  чекання  довгої  розлуки,  
Твої  візьму  в  свої  я  руки.
До  серця  ніжно  притулю,
Себе  маленьким  уявлю.

Голівку  гладила  рукою,
Такою  ніжною  й  жаркою.
Журавлик  вдоволь  налітався...
Живим  з  Донбасу  повертався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Світлана Моренець

ВИ – ДАР ЧИ КАРА?

Ві́рші  мої  нестворені,
рими  іще  нескорені,
болем  в  душі  причаєні,
ждете  свій  час  затаєно,
щоб  стрімголов,  безбоязно
вирватись  слізьми  болісно,
відчаю  зойком  здушеним,
гнівом...  чи  криком  змученим...
Або  ж,  зігрівши  ласкою,
вилитись  тихо  казкою...
Чи  прозвучати  тризною,
втрати  печаллю  грізною...
Час  пронизавши  поглядом,
тепло  війнути  спогадом...
Силою  мрій  незборених
далей  торкнутись  зоряних...

Ві́рші,  ще  недоплекані,
думи,  ще  недоплакані,
частка  мене  притаєна
мрій  і  бажань  затаєних.
Зрійте,  до  часу,  вишнею,
щоб  прозвучати  піснею,
чарам  кохання  –  одою,
ще  й  із  щасливою  кодою.

Сумнів  вита  лиш  хмарою:
даром  ви  є...  чи  карою?

                   26.08.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602285
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Олександр ПЕЧОРА

ОБОРОНЦЯМ

Гей  ви  хлопці  войовничі,
що  здіймали  корогви!
Щоб  вправлялись  будівничі,
поможіть  їм  трішки  й  ви.

Годі  вже  мітингувати,    –
на  майданах  –  Геть!  Ура!..
Годі,  годі  руйнувати!
Будувати  вже  пора!

Гідні  –  не  перевелися.
Оборонці  ж  нині  –  хто?
Ті  –  в  партійці  подалися,
ці  –  і  досі  ще  в  АТО.

Рідну  землю  захищають  
від  кремлівських  посіпак.
Тут  –  герої  незвичайні,  –
не  збіговисько  зівак.

Інші  ж  псевдодемократи  –
«сарафанчики  кроять»...
Виборів  гряде  ж  багато,  –
вже  за  гречкою  стоять.

Ті  –  в  комісіях  засіли,
інші  –  спостерігачі…
А  загарбниця  Росія  –
все  штампує  калачі.

Гумконвої  начиняє.
Є  там  трішки  і  пайків.
Та  найбільше  укладає  –
зброї  для  бойовиків.

Їх  на  Сході  розвелося
скільки  !  Біса  –  ходаки.
Тут  –  і  гниди  новоросся,
і  служиві  козаки…

Не  кордон  –  лиха  безодня.
Отаке,  бач,  житіє!..
Хоч  одна  козацька  сотня
на  війні  гібридній  є?

Їх  до  біса  розвелося  –
козаків,  мов  кізяків!
А  чи  й  досі  –  малороси?  
Чи  ще  прихвосні  якісь?

Понаїхали  бандюги  –
братани  сепаратюг.
Оборонці  чи  катюги?
В  них  усіх  –  імперський  дух.

І  шматують  Україну
окупанти  всіх  мастей.
Чи  спасуть,  а  чи  в  руїну
перетворення  гдяде?

Захистить  московська  церква?
Чи  Обама  зброю  дасть?
І  не  дуже  жаль  їм  зека
й  будь  кого  –  тримати  б  власть.  

Дармоїди,  самоїди  –
скрізь,  куди  ти  не  піди.
Ставити  клейма  вже  ніде
на  обіцянках  владик.

Хто  спроможний  захистити  
і  державу,  і  себе?
Доки  ж  будемо  годити  –
корумпованим  «це-бе»?

Правди  й  справді  діти  ніде:
правлять  –  виродки.  Авжеж,
войовничим  інвалідам  
прав  дали  тепер  безмеж.

А  вони  –  по  колу  водять:
повземо  чи  стоїмо?
На  вербі  вже  груші  родять.
Грунт  –  собою  гноїмо.  

Ми  –  самі  собі  загроза.
Знов  ошуканий  народ
в  різні  боки  тягне  воза
під  орудою  заброд.

Жити  хочемо  по-людськи,
дичавіємо  однак.
Світом  править  кодло  юдське
без  божественних  ознак.

Неодмінно  суд  звершиться,
буде  всім  за  все  одвіт.
А  про  Путлера-фашиста
вже  дізнався  білий  світ.

Виганяєм  звіра  з  хати,
а  він  знову  преться  в  двір.
Щоб  загарбника  здолати,  –
в  себе  так,  як  в  матір,  вір.

Рідну  землю  боронити  –
то  святе.  Господь  спасе.
Побратимів  хоронити  –
то  найважче  над  усе.

До  небес  волають  вдови.
Визволитель,  ким  ти  став!?
Оборонці,  нині  хто  ви?..
Відбудови  час  настав.

Наша  доля  –  наче  зебра,  
чорно-біле  раз-у-раз.
І  Америка  –  за  себе,
і  Росія  –  не  за  нас.

Мачуха-Європа  –  хитра:
мало  справ,  самі  слова.
Вже  й  козирна  карта  бита.
Україна  –  удова!

Горе  ллється  через  вінця,
а  ми  й  досі  –  хто  кого.
Українці  ми,  чи  вівці?!
Чом  не  гасимо  вогонь?

Закликав  Тарас  Шевченко…
Тож  братаймося-таки.
Ви  –  сіроми-чумаченьки,
а  чи  справді  –  козаки?!  

Та  миріться  ж  між  собою,
ген  –  руїни  та  хрести.
Треба  наново  з  любов’ю
Україну  возвести.

Годі  вже  мітингувати,    –
на  майданах  –  Геть!  Ура!..
Годі,  годі  руйнувати!
Будувати  вже  пора!

Липень,  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602292
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


НАДЕЖДА М.

Тебе я довго так шукала…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5jNUj3LPc0[/youtube]

Тебе  я  довго  так  шукала.
Ти  став  найкращим  серед  всіх.
Чомусь  своїм  ще  називала.
Невже,  на  душу  брала  гріх?

Слова  в  віршах  такі  писала,
Щоб  ти  почути  мене  міг.
До  тебе  пташкою  літала,
Ступала  навіть  на  поріг.

Ти  пам"ятаєш  срібні  роси?
А  я  збирала  їх  тоді,
І  прикрашала  ними  коси,  
Щоб  так  сподобатись  тобі.

А  ти  дививсь  на  мене  скоса.
І  погляд  з  сумом  дарував...
І  не  тому,  що  вже  покоси
В  копиці  серпень  поскладав.

Твоя  душа  -  колодязь  смутку.
Із  жалем  дивиться  кудись.
Мабуть,  виглядує  голубку,
Що  була  зрадою  колись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602284
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015


Олександр ПЕЧОРА

Мов безліч на світі…

*      *      *
Мов  безліч  на  світі.  
Прарідна  –  святе.
Всі  мови  по-своєму  путні.
Російську  зненавидів  більше  за  те,
що  нею  варнякає  Путін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601805
дата поступления 24.08.2015
дата закладки 26.08.2015


Олекса Удайко

НОЧНОЙ ЗОВ

[b]Ремарка  на  cтхотворение  “Ночной  зов”*[/b]


[i]Так  остро  –  зов  цикады  в  тишине.  
Ночные  тени  так  подкрались  близко…
*
…Ты,  как  ночную  бабочку,  поймай  
Меня  в  объятий  ласковые  сети…
                                                                 Ірина  Лівобережна
[/i]
[b][color="#002bff"][i]Меня  все  больше  
будит...  “ночной  зов”,
И  снятся  мне  ночные...    вазы,  утки…
Но,  хоть  и  сплю  обычно  без  трусов,
Не  обнимают...  
“бабочки  ночные  “–  
проститутки![/i][/color][/b]

______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602101

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602123
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015


MERSEDES

Я пишаюсь тобою, моя Україно…

Я  пишаюсь  тобою,  моя  Україно!
За  терпимість  за  мудрість  і  мужність  твою.
Я  люблю  тебе,  чуєш,  люблю  тебе  сильно,
Вірю  вистоїш  ти  у  смертельнім  бою.

Ми  з  тобою  кохана  завжди  нерозлучні,
Я  думками  в  тобі,  ну  а  ти  у  мені.
І  лунають  пісні  голосні,  милозвучні,
В  переливах  твоїх  вишиванки  ясні.

Ти  не  станеш  ніколи  в  ярмі  на  коліна,
Будеш  гордо  дивитись  в  своє  майбуття.
В  цілім  світі  найкраща  моя  Батьківщина,
Нехай  буде  у  тебе  щасливе  життя.

В  день  народження  твій  я  так  щиро  вітаю,
Нехай  мир  над  тобою  панує  завжди,
Незалежність  твоя  нехай  буде  безкраю
І  не  буде  у  світі  для  тебе  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602127
дата поступления 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015


Дід Миколай

Гріхи чужі Вкраїні замолю

Бунтар  Тарас  для  мене  Бог,
Отець  наш  рідний,  вроджений  Парох.
Це  правда,    гідність  духу  й  почуття…
Кобзар  то  наша  Біблія  свята.

Не  знайдеш  правди  в  Біблії  й  Корані,
Там    воля  й  гідність  явно  не  в  пошані.  
Гріха  не  тай,  покора  там    сліпа,
З  життя  скупа  виховує  раба.

Не  лише  ми  в  Шевченкові  черпали,
Коли  народи  плакали  й  стогнали.
Коли  воли    ще  в  стійлі  ремигали,  
Кобзар  на  інші  мови  переклали.

Йому  пошана,  слава  наша  й  честь,
Не  дав  згубитись  в  стежках  перехресть.
В  обіймах    горя    дикого  і  смерти,
Не  дав  моїй  Вкраїні  він  умерти.  

Тож  що  мені  церви  ті  й  синагоги,
Тобі  Вклонюсь  "Пророче"  божий  в  ноги,
І  низько  –  низько  голову  схилю,
Гріхи  чужі  Вкраїні  замолю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601978
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015


Дід Миколай

Покиньте чужинці Вкраїну мою

Схилюся  від  горя…  в  зажурі  стою,
Вже    юди  зорали    Вкраїну  мою.
Невже  ти  Украйно  проклята  богами,
Що  дикі  кацапи  зєднались  з  жид.ми.

Порвали  рідненьку,  умили  сльозами.
Від  крові  червона..,  тече  ручаями.
Ох  будете  ж  биті  …  ой,    будете  ж  гнані
Скоти  очманілі  опиті  в  дурмані.

Як  ви  ж  нас  дістали,  бодай  ви  горіли
У  пеклі  собаки..,  зовсім  знахабніли!
Дістане  вас  кара,  помрете  в  судомі.
Не  будете  править,  в  чужому  ви  домі.

На  білому  тілі  у  язвах  пухлини,
Шматуєте  гади  її  на  частини.
Ординськії  коні  прийшли  на  гостину,
І  вщент  потоптали,  як  в  полі  билину.

Зявилися  гості...  в  лихую  годину,
Щоб  нас  положити  навік  в  домовину?
Та  вам  не  ковтнути  її  молоду..!
За  вами  ж  не  лишеться,  навіть  сліду.

Ідіте  ви  на.уй…    за  ваші  посили…
Прощаймося  юди,  ми  вас  не  просили.
Покиньте    чужинці  Вкраїну  мою…
Терпіж  зупинився...,    як  дощик  в  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602119
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015


НАДЕЖДА М.

Пора осіння з літом вперемішку…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnM0A_xWaTY

[/youtube]

Хлюпочуться  у  річці  промінці.
Це  сонечка  грайливі  сини  й  дочки,
Що  усмішку  створили  на  лиці,
Грайливо  упірнувши,  в  мої  очки.

Від  сміху  покотилася  сльоза
І  впала  на  гарячу  твою  руку.
Відлунням  прокотилась  десь  гроза...
Затихло  все...  Не  чути  ані  звуку.

Відчувши  ніжний  подих  вітерця,
І  серце  стрепенулось,  ніби  пташка.
Твій  погляд      доторкнувся  до  лиця...
Тепер  вже  не  зітхалось  дуже  важко.

Пора  осіння  з  літом  вперемішку,
Приносить  нам  бува  гіркі  плоди,
А  іноді  приємну  лиш  усмішку,
І  залиша  у  серці  радісні  сліди.

















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601952
дата поступления 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015


НАДЕЖДА М.

Кіровоградщино моя!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hDCqRTmi84c
[/youtube]


Під  синім  небом  України
Там,  де  колОсяться  жита.
У  самім  серці  Батьківщини
Чудове  місто  розцвіта.

Кіровоградщино  моя!
Тебе  в  піснях  ми  прославляєм.
Квітучий  край,  розмай  степів.
І  низько  голову  схиляєм
За  вільний  дух  батьків,  дідів.

Ми  гордимося  земляками,
Що  захищали  рідний  край.
Ішли  на  бій  із  ворогами.
Про  них,  народе,  пам"ятай.

Ми  славим  руки  роботящі,
Шануєм  мову  чарівну,
Думки  і  помисли  найкращі,
І  пісню  ніжну,  запашну.

Хай  колоситься  жито  в  полі.
Цвіте  ромашками  земля.
І  щоб  не  бачили  ніколи,
Як  ворог  землю  спопеля.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ    
                                     
                                                 МІЙ  
                                                             НАРОДЕ!

Живи  у  ласці  і  теплі!
Борись  за  правду  і  свободу!
Ти  в  нас  найкращий  на  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601724
дата поступления 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015


Лі Чень Дао

Подорож Знання

                                                   «Життя  людини  –  це  кіптява  під  казанком.»
                                                                                                                                                               (Чжуан  Цзи)

Мандрувало  якось  Знання  на  Півночі
Серед  степів  неозорих  і  гір  безлюдних,
Дійшло  до  витоків  таємних  ріки  Темна  Вода,
Зійшло  на  гору  скелясту  Непомітну
Та  зустрілося  з  самим  Недіянням
І  спитало  його  одвічного  і  сущого:
«Як  мислити,  щоб  пізнати  Шлях?
За  ким  з  мудрих  і  просвітлених  слідувати,  
Якою  мені  дорогою  йти,  щоб  Шлях  знайти?»
Та  на  ці  питання  Недіяння  не  відповіло.
Не  відповіло  і  не  знало,  що  відповісти.
Тоді  пішло  Знання  на  берег  ріки  Світлої
і  зустріло  Високого  Божевільного
І  спитало  його  про  це.
«Знаю  я  і  скажу  тобі!»  -  
Відповів  Божевільний  Високий,
Але  тут  же  забув,  що  сказати  хотів.
Тоді  пішло  знання  з  цими  ж  питаннями
До  Жовтого  Предка  мудрого,
У  країну  предків  і  пращурів.
«Не  думай  –  і  почнеш  шлях  пізнавати,
Ніде  не  знаходься,  нічому  не  підкоряйся,
Ніякою  дорогою  не  йди
І  почнеш  тоді  Шлях  знаходити»  -  
Жовтий  предок  відмовив.
«Ми  з  тобою  знаємо  це.  –
Знання  мовило.  –  
Та  чому  інші  це  мені  не  повідали?»
«Бо  знаючий  не  говорить,  
а  той,  що  говорить  не  знає,
Тому  мудрий  
Здійснює  вчення  в  мовчанні...»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601436
дата поступления 22.08.2015
дата закладки 24.08.2015


Олекса Удайко

СТЯГ ПЕРЕМОГИ

     [i]  Не  пора,  не  пора,  не  пора  
       В  рідну  хату  вносити  роздор!  
       Хай  пропаде  незгоди  проклята  мара!  
       Під  Украйни  єднаймось  прапо́р!  
                                                                                                   Іван  Франко

       …Та  прапор  –  нуль,  коли  катма  в  країні  сили!  
       Хоругва  –  що?..  Як  віри  у  мирян  нема!  
       Які  б  огнѝща  над  собою  не  носили  –  
       Дарма!..  Коли  у  душах  у  людей  -  тюрма!
                                                                                                   Олекса  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834

[b][color="#ff00ff"]Не  хотілось  писать  на  сю  тему  –
Вже  написано  віршів  тих  –  тьма*…
Та  складається  вже  у  систему
Мракобісся,  наруга,  пітьма…

І  зневіра…  в  невичерпні  сили,
Що  для  воєн  припас  наш  народ…
Які  б  огнища**  ми  не  носили,
Не  наб’єм  ними  ворога  рот![/color]

[color="#0099ff"]То  ж    єднаймося,  браття,  знаменом,
Що  побіду  нам  всім  принесе:
Наші  кіборги  і  супермени  
Уже  склали  про  нього  есе!..  

Прославляймо  наш  стяг  перемоги,
Де  блакитне  і  вряд  –  золоте!
Не  лишаймо  себе,  друзі,  змоги  –
Ми  ж  нащадки  атлантів***    на  те![/color]
[/b]
23.08.  2015
_________
*      Тьма  (число)  —  число  в  старовинному  підрахунку,  
         рівне  10000  і  більше.
**  Вексилологічні  ознаки  -  стяги,  штандарти,  хоругви  тощо.
***За  деякими  науковими  версіями,    наші  символи  
           (тризуб,  блакитний  (дух)  і  золотавий  (матерія,  
           достаток)  кольори  отримані  нами  від  Атлантиди,  
           що  містилася  на  терені  сучасного    Чорного  моря  
           та  занурилась  під  воду  під  час  однієї  з  космічних  
           катастрофи  планети.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601517
дата поступления 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015


НАДЕЖДА М.

Так любить слухать музику душа…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kgae4XLh79Y[/youtube]


Так  любить  слухать  музику  душа.
Звучать  акорди  твоїх  ніжних  слів.
Кажи  повільно,  ти  не  поспішай.
Який  медовий  смак  твоїх  рядків!

Веселкою  заграли  понад  полем,
Луною  прокотились  повз  роки,
І  в  серці  защеміли  ніжним  болем.
Цілунком  зупинились  на  щоці.

Прокинувся  від  сну  дрімучий  ліс.
В  мелодію  вплітається  оркестр.  
Він  новий  штрих  в  мелодію  приніс.
Заслуга  тут  таланту,  мій  магістр.

Мелодія  пливе  серед  тиші.
Пелюстками  на  землю  опадає...
Піднесено,  небесно  серце  диха.
А  музика  чарівністю  вражає...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601520
дата поступления 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015


Валентина Ланевич

З душі переливаю ніжність в тіло.

Чи  ж  то  думки  твої  про  мене,  чи  ж  бо  ні,
З  душі  переливаю  ніжність  в  тіло.
Минають  теплі  дні,  без  тебе  щось  сумні,
Аж  серденько  в  чеканні  заболіло.

Сумом  й  полотнище  гаптоване,  слізьми,
Стібки  хрестом  у  вишиванці  з  льону.
Вкладаю  все  єство  в  слова,  щоб  не  зцвіли,
Щоб  вберегли  -  на  службі  ти  закону.

А  що  сьогодні  вбраний  у  важку  броню  
І  форма  захисна  -  кольору  хакі,
Уклін  низький  тобі  і  всім,  хто  у  строю,
Щоб  квітла  вільною  Вкраїна  в  праці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601201
дата поступления 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015


НАДЕЖДА М.

На краєчку літа примостилась осінь…

На  краєчку  літа  примостилась  осінь.
У  віршах  оспівана  золота  пора.
І  спішить  вплітати  павутиння  в  коси.
Мабуть,  так  це  осені  почалася  гра.

Освіжила  ранки,  що  були  спекотні.
Де-не-де  спадає  жовтий  лист  з  дерев.
Навіть  і  річки  стали  вже  молочні,
А  журба  частіше  у  душі  тепер.

Я  не  кличу  осінь,  щоб  прогнати  літо.
Все  ж  осінні  мрії  суму  завдають.
Та  журбі  цвісти  не  дають  ще  квіти.
А  думки  слухняними  дітками  стають.

Не  летять  у  вирій  з  клином  журавлиним,
А  радіють  літечку,  що  милує  зір.
Ще  маленькім  щасті,  хоч  і  запізнілім,
Що  живе  у  серці  всім  наперекір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601135
дата поступления 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015


Леся Утриско

Бабине літо!

Я  шепотіла  сонечку-зігрій!
Ранковим  променем  душі  торкни,
Та  хмуритись  мені  прошу  не  смій,
У  лютій  зимонці,аж  до  весни!

Я  шепотіла  місяцю-світи!
Стежину  в  сад,де  квіти  запашні,
Осінній  дощ  зціловує  сліди,
Та  й  кине  листя  в  пригорщі  мені!

Я  шепотіла  вітрові-лети!
Із  журавлями  понад  рідний  гай,
Залиш  ще  літечко,прошу-зажди,
Одну  лиш  мить,де  видно  небокрай!

Ти,осінь,днів  своїх  ще  не  рахуй,
У  павутинні  бабиного  літа,
У  пестощах  гарячих  помандруй,
Нехай  душа  зостанеться  зігріта!











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601178
дата поступления 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015


Наталя Данилюк

Останнє серпневе тепло

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]

Вбираєш  останнє  серпневе  тепло  –
Повільно,  маленькими  дозами…
В  динаміку  чути  знайоме  “Ало,
Вітаю  Вас!  Ви  в  зоні  осені…
Замовте  собі  щось  мінорно-легке
І  будьте  на  гребені  спокою”.
Гора  настовбурчила  свій  ірокез,
Фарбований  теплою  охрою.
Немов  монотонністю  вібродзвінка,
Повітря  розгойдане  осами…
У  сховку  затиснутого  кулака
Снить  бабка  смарагдово/росяна  –
На  згадку  про  літо  маленький  презент,
Що  віє  теплом  безтурботності…
Ти,  наче  забутий  всіма  абонент
У  зоні  своєї  комфортності.
Іще  не  перейдено  всі  рубежі,
Не  зміряно  сту́пнями  босими…
І  бабкою  серпень  вібрує  в  душі,
Та  вже…  поцілований  осінню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата поступления 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015


Дід Миколай

Іуди помисли лихі

О  Боже,  що  це  в  нашій  хаті…                                                                        
Прийшли    кацапи  і  парх.ті.
В  дворі  хороми  в  нас  чужинські,
Жирують  виплодки  ординські.

Зєднались  воші  с.чі  з  псами,
Аби    зробити  нас  рабами.
Вже  мостять    місце,  в  домовині,  
Хазарські  Коні  нам  і  Свині.

Чому  ж  ви  братики  глухі,
В  Іуди  ж  помисли  лихі…
Допоки  десь  ревли  воли,  
Сини  на  сході  полягли.

Кричу  Всевишньому,  болить.
А  хто  ж  нас  буде  боронить?
О  мій  народе  ,  схаменись…
Моя  Україно,  проснись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600850
дата поступления 19.08.2015
дата закладки 21.08.2015


MERSEDES

Герої…

Враз  на  коси  впала  сивина,
Біль  страшенна  розірвала  груди.                                                                                                                                                                                
Недавала  дихати  вона,
Спокою  у  серці  більш  не  буде...

Ні...  Нехай  то  буде  страшний  сон,
Як  наступить  ранок  усе  зникне.
Не  загинув  цілий  батальйон,
Командир  щосили  в  голос  крикнув...

Хлопці  піднімайтесь...  ви  живі...
Невмирайте...  дома  вас  чекають.
На  колінах  ваші  матері,
Діти  і  дружини  виглядають...

Хлопці  підніміться,  прошу  вас,
Ви  для  України  вже  герої.
Буде  мир,  наступить  мирний  час,
І  ніхто  не  візьме  в  руки  зброї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600776
дата поступления 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Валентина Ланевич

І не питай:"Що ж було поміж нами?. . "

Земний  мій  рає,  ти  моя  любове,
Скільки  тобі  присвячено  пісень.
Стрімголов,  в  небо  передсвітанкове,
А  піді  мною  дзвони  "дзинь"  та  "дзень".

Пливу  лебідкою  у  Всесвіт  сивий,  
Ціпляюсь  тілом  зіркових  вогнів.
Запалють  ті  в  серці  цвіт  червлений,
Що  гонить  жар,  щоб  в  венах  клекотів.

І  не  питай:"  Що  ж  було  поміж  нами?.."
Ви  такі  різні,  як  то  янь  і  інь.
Твою  духовність  я  пила  роками
Та  гріх  із  ним  підняв  мене  у  синь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600573
дата поступления 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Валя Савелюк

ЧОРНІ СТРІЧКИ

прошурхоті́ли,
наче  за  вітром  сухі  листки,
над  комина́ми  –  шпаки…

над  комина́ми-даха́ми-
стрі́ха-ми
плинуть,  не  опадають,
крепові  чорні  стрічки  –
тренуються,
до  перельоту  готуються
із  усієї  округи  шпаки

…і  ластівки
таємницю  знають  –
у  Єдність  збиваються,
у  спільноту-зграю,
і  розмотують  чорні  живі  стрічки́
понад  луками  і  полями,
сте́рня-ми,
над  усіма  нами…

…лелеки
позоставили  береги-заплави
відпрацьовують  у  піднебессі
навігаційні  вправи  –
вчат(ь)
окрилених  лелечат
летіти  ви́соко  і  довго-далеко  –

лелеки

у  океані  повітрянім  навігації  –
неодмінного  еманації

...то  ж  і  мені  треба
виходити  з  хати  –
тебе  вітати,
що  тут  уже  мовчати,
відводити  очі:
дні  –  коротші…
хочу-не-хочу  –
довшають  ночі

прохолодою  зліловіли
по  заходу  сонця  смерка́нки,
задумливо-за́спані  ранки,
туманів  скла́дки  і  бганки,
неждані-негадані  вечори
до  пори…

шпаки-ластівки  –
чорні  живі  стрічки…
над  коминами,
над  усіма  нами

ви́соко  і  далеко  –  лелеки

леле-ки…

стерніють  гостро  поля,
полотніє  земля,
опісля  жнив  змарніла

скоро  вже
замузи́чаться  весілля́:

наре́чена  біла
поміж  вербами  –  цнотливо-несміла:
полоще  вітер  фату  над  річкою,
перевиту  чорною  стрічкою

01.08.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600549
дата поступления 18.08.2015
дата закладки 19.08.2015


Олександр ПЕЧОРА

Це - не АТО…


Це  –  не  АТО.
Війна  це  затяжна.
Триває  заборона  нападати…
Місцевий  люд  і  воїв  бородатих  
вбиває  тисячами  сатана.

Який  абсурд!
На  паузі  –  війна…
Вона  регоче  і  шалено  виє!
Ці  місяці-хвилини  перемир’я!..
Такого  ще  не  бачили  кіна!    

Озброєні  більш-менш  захисники  
окопи  вже  навчилися  копати.
Та  знову  нападають  окупанти  –
Московії  сини  і  байстрюки.

Нещадно  нищать  селища  й  міста  –
так  захищають  жителів  Донбасу.
Тлумачать  світові  рашиську  расу.
Їх  на  смітник  історія  зміта.

Вони  –  катюги  справжні,  саме  ті.
Змивають  кров  і  кажуть,  руки  чисті.
Переперевертні,  нові  фашисти
маскуються  на  світу  видноті.

Й  не  видно  де  своє,  де  гуртове.
Диктується  процес  переговорний.
Шматує  Україну  біс  проворний,
та  ще  лишилось  братство  фронтове.

Снують  сепаратюги  між  людьми  
тенета  еленерно-деенерні.
Вони  –  маріонетки  есесерні,
та  тільки  ж  не  безвольні  вівці  ми.

Ніхто  не  порятує  окрім  нас
нам  Господом  даровану  державу.
Позбудемось  держателів  іржавих!
Терпець  урвався  –  мир  здобути  час!

Упали  маски,  милом  змився  грим,
та  в  небесах  зависли  запитання:
АТО  на  Сході  –  це  війна  остання?..
За  що  нечистий  виторгував  Крим?..

За  що  незламні  духом  йдуть  на  смерть?
За  кого  в  перемир’ї  гинуть  хлопці?
На  прив’язі  тримають  добровольців…
Невже  рогатий  сам  збереться  геть?

Невже  пекельний  мир  нам  не  набрид,
хоч  і  бандити  в  цьому  пеклі  гинуть?..
Не  задобрити,  краще  вбить  скотину  –
то  ж  нелюд  сатанинський,  то  –  гібрид.

Під  виглядом  угод  «аля-улю»
угодників  біс  хоче  заманити  –
під  Рашу  й  Конституцію  змінити,
і  владу,  підконтрольну  лиш  Кремлю.

Війну  приніс  Вкраїні  «Руській  мір».
І  досі  грізно  сунуть  гумконвої.
А  ті,  що  оголили  всі  кордони,  
сховалися  в  Росії,  не  в  тюрмі.

І  ходить  гола  правда  між  людьми.
А  браття-мародери  гарбузові  
в  нас  вимагають  буферної  зони.
Невже  вже  сепаратний  мир  гряде?!

Розкаже  хто  й  почує  правду  хто?..
Під  гул  снарядів  –  проповідь  гітари…
А  пляжі  переповнені  і  бари…
Так  це  війна  чи  затяжне  АТО?!

Оце  ж  моя  країна-навпаки…
Чи  виживає,  чи  таки  живе  так?
На  блокпостах  –  бійці  в  бронежилетах,
а  на  пляжу  –  засмаглі  юнаки.

Диявол  заварив  договорняк.
Війна  –  гібридна.
Звіть  те,  як  завгодно,
та  буде  ще,  вже  йде  війна  народна  –
йде  волонтер  на  ймення  Залізняк!

Серпень,  2015




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600678
дата поступления 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015