Віталій Назарук: Избранное

Ганна Верес (Демиденко)

Мій народ нікому не здолать

Повзе  крізь  ніч  ще  напівсонний  ранок,
Щоб  день  новий  із  сонцем  розпочать.
Пульсує  кров  у  венах  ветерана…
Шрами  на  тілі  –  від  війни  печать…
Він  знав  її,  Велику,  Вітчизняну,
Тоді  з  фашизмом  хлопцем  воював.
Тепер  війна  –  гібридна,  ще  не  знана…
Йде  обертом  в  старого  голова…

Онук  на  Схід  поїхав  воювати,
Утратив  сон  геть  сивий  ветеран,
І  вдень  дідусь  не  може  задрімати
Від  дум,  важких,мов  незагойних  ран.
Й  сльоза,  ледь  тепла,  із  очей,  старечих,
Закрила  стежку  для  ослаблих  ніг,
І  затряслися-затремтіли  плечі:
– Коли  ж  онучок  стане  на  поріг?
За  що  війну  почав,  російський  кате,
Чи  мало  тобі  власної  землі?
Орда  російська  –  дикі  азіати,
Тиран  сидить  на  троні  у  Кремлі?

Чи  думав  я  тоді,  у  сорок  п’ятім,
Коли  упав  задимлений  Рейхстаг,
Що  в  дев’яносто  теж  не  буду  спати,
Що  синьо-жовтий  в  ранах  буде  стяг,
А  внуки  в  руки  візьмуть  автомати,
Щоб  землю  захистити…  від  Кремля,
Котрий  нам  долю  заходивсь    ламати,
Та  мій  народ  нікому  не  здолать!?
4.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691009
дата поступления 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сипле небо дощик сірий

Сипле    небо    дощик    сірий,
Миє    осені    крило,
Заготовлене    вже    сіно,
Та    в    роботі    ще    село.

Землю    треба    ще    прибрати,
Їй    подякувать,    як    слід.
«Годувальниця    і    мати»,  –
Називає    її    світ.

У    садку    останні    груші
Обірвати…    Смакота!..
Ба,    селянські    щирі    душі
Всіх    жаліють,    і    кота…

Той    на    припічку    муркоче,
Мишку    бачив      уві    сні,
На    плиту    гарячу    скочив,
Що    нагрілась    на    вогні.

Лапки    лиже    і    тріпає    –
Не    чекав,    що    там    пече.
А    господар    одягає
Теплий    одяг    на    плече.
12.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691008
дата поступления 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він умирав у неї на руках

[u]Учора  розмістила  свій  вірш  "Сьогодні  усі  живі".
Татьяна  Прозорова  (  Танюша  Одинцова),  25.09.2016  -  13:40
[b]так  хочеться,щоб  це  було  правдою...  frown  вчора  хлопець  помер  в  госпіталі  прямо  на  руках  у  дружини,  який  з  лютого  за  життя  тримався...жіночка  все  казала:  "  аби  живий  був"...Андрюша...  Анічко,напиши  про  них...[/u][/b]

Він  умирав…    у  неї  на  руках…
Із  лютого  змагалися  обоє,
Щоб  не  спинилася  життя  його  ріка,
Щоб  смерть  здолати  ту,  що  із  обойми.

Він  умирав,  такий  ще  молодий,
І  говорили  з  нею…    тільки  очі
Про  діток,  що  устигли  народить,
Про  неповторні  перші  їхні  ночі.

Він  умирав,  щоби  жили  вони
У  самостійній  правовій  країні,
Не  знали  у  житті  своїм  війни,
Щоб  не  страждала  більше  Україна.

Він  умирав…  Здригнулися  уста,
Німі  й  холодні…  Так,  його,  Андрія…
І  білий  світ  в  очах  його  розтав,
Але  жива,  жива  лишилась  мрія,

Про  те,  що  його  землю  –  не  скорить
Й  народ  його  –  нікому  не  зламати…
Дивилася  на  пару  цю  згори
І  плакала  сльозами  Божа  мати.
26.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690904
дата поступления 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жовтоока бродить осінь

Жовтоока    бродить    осінь
Від    села    і    до    села,
Трусить    листя,    губить    роси,
Ними    землю    застеля.
То    з    лопатою    в    городі,
Й    так    працює,    як    бджола,
То    плоди    фарбує    глоду,
Й    слави    в    лісі    зажила.

Зранку    сонцю    гляне    в    очі    –
Затуманяться    луги,
І    темніють    довше    ночі    –
Сплять    тоді    вже    до    снаги.
Щедра    осінь    і    плодами,
На    гриби    і    на    дощі,
І    хоч    сонце    виглядає,
Трохи    сумно    на    душі.
27.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690910
дата поступления 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


dovgiy

"Выткался на озере" (переспів)

…выткался  на  озере  алый  шёлк  зари.
С.  Есенин.
(переспів)

Ніби  вишиванка  гладь  ріки,
Надвечір’я  блискітками  грає
Плачуть  у  гаю  тетеруки
Наче  дзвони  між  беріз  лунають.
Іволга  сховалась  у  дуплі
І  від  чогось  там  невтішно  плаче…
Чом  же  сумувати  на  землі,
Як    радіє  серденько  юначе.
Прийде  вечір  за  кільце    доріг,
Ти  прийдеш,  ми  в  свіжі  копни  сядемо.
Розцілую  –  від  очей  до  ніг,
Всю  зімну,  як  цвіт  весни  загаданий.
Пересудів  в  радощах  нема
Де  кохання  з  серця  чистотою.
В  пестощах  ти,  -  шовк  фати,  -  сама
Скинеш!  -  засліпивши  красотою.
Захмелілу,  візьму  в  дві  руки
І  в  кущі…  де  будемо  до  ранку…
І  нехай  тужать  тетеруки
Під  заграви  красного  світанку!

   24.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690847
дата поступления 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


dovgiy

***


На  один  єдиний  день,  без  часу  для  ночі
Дало  Небо  шанс  єдиний,  щоб  глянути  в  очі
В  твої  очі!    В  ці,  жадані,  зоряні  зіниці
У  яких  тріпочуть  крила    щастя  диво-птиці.
На  один  цей  день  єдиний,  а  потім  для  муки
Будуть    доріг  серпантини,  буде  біль  розлуки,
Буде    гірке  безталання  недоброї  долі
Де  так  довго  нам  не  знати  пташиної  волі.
Все  минає.  Вітри  літа  склали  пружні  крила.
Вже  обшир  гаїв  осінніх  сіра  мла  накрила
І  журбою  засіває  юних  літ  отаву
Де  ще  ніжно  зеленіє  першоцвіт  Купави.
Рано  нам,  моя  подруго,  мрію  забувати.
Листя  наших  днів  минулих  в  зиму  віддавати,
Щоб  вони  там  побуріли,  як  кленові  шати
Через  які  забудь-трава  буде  проростати.
Пам’ятаймо  кожну  дрібку  короткої  миті.
Пам’ятаймо  кожну  зморшку  на  ріднім  обличчі,
Знаймо,  мила,  як  минає  люта  холоднеча,
Так  мине  розлука  наша.  Обійму  за  плечі,
Розцілую  мокрі  щоки  від  сльози  солоні
І  занурю  в  шовк  волосся        зморені  долоні…
Ну,    а  зараз…    очі  -  в  очі…  без  сліду  втопився
І  хмільного  трунку  чарів  з  вуст  твоїх  напився.

25.09.2016      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690846
дата поступления 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Леся Утриско

Так хочеться вернутися туди.

Так  хочеться  вернутися  туди,
Де  слухала  матусині  докори,
Та  плаття  з  її  запахом  вдягти,
Обутися  в  улюблені  підбори.

В  люстерку  хизувати,  як  тоді:
В  нім  танцювати,  наче  дівка  росла,
Літа  б  на  мить  вернути  молоді,
В  яких  хотіла  бути  так  доросла.

Забратись  на  черешню  у  саду,
Та  впасти  в  трави,  де  хрущі  роїлись,
В  калюжах  у  погоду  дощову,
Вмочити  ноги  босі,  щоб  зігрілись.

Так  хочеться  вернутися  туди,
Де  у  снігах  ховалась,  як  у  схронці,
І  хустку  мамину  на  плечі  зодягти,
А  в  ній  всі  квіти  оживуть  на  сонці.

Так  хочеться  вернутися  туди
Одну  лиш  мить,  коротку  і  жадану:
Дівчисько  у  дитинство  зодягти,
У  юність,  і  любиму,  і  кохану.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690814
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Леся Утриско

Любіть мене, таку, яка я є.

Любіть  мене,  любіть  мене  таку:
Таку  просту,  а  може  і  незвичну,
Що,  мов  дитя  закохана  в  весну,
А  в  осені-  доросло-  романтичну.

Любіть  мене,  занурену  в  життя,
У  спогади,  в  думки,  а  навіть  мрії,
Відверту  про  сьогоднішнє  буття
І  запальну,  неначе  буревії.

По-  справжньому  веселу  і  сумну,
В  моїм  житті-  воно  лишень  моє...
У  нім  спиваю  насолоду  медяну...
Любіть  мене,  таку,  яка  я  є.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690786
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Анатолій В.

Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!

Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!
Серед  колючості  розхристаних  вітрів
Я  теплим  словом  біля  тебе  залишусь,
Гарячим  вогником  холодних  вечорів...

І  серед  марева  недоспаних  ночей,
Як  місяць  тінями  малює  на  стіні
Картину  тиші,  що  тавром  в  душі  пече,
Ти  просто  подумки  про  все  скажи  мені!

Почни  хоч  подумки  зі  мною  діалог,
І  я  почую,  і  до  серця  пригорнусь...
Серед  безвиході,  із  тиші  і  тривог,
Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Село напівживе

Корінням    учепилося    село
За    землю,    що    побачила    немало:
І    голоди,    і    пекло    тут    було,
Народ    мій    гнуло    до    землі,    ламало…

І    плакав    сиворосами    туман,
Ховаючи    людські    мільйонні    жертви,
Коли    режим    за    дурнів    усіх    мав…
І    заздрили    живі    частенько    мертвим.

Воно    ж    жило…    На    зло    усім    жило:
Плодився    люд,    учився,    будувався,
Й    нарешті    те,    омріяне,    збулось,
Коли    народ    із    розумом    зібрався.

Й    сказав    своє    Союзу    тоді:    «Ні!
Я    Україну    вільну    хочу    мати».
Та    ті,    хто    правив,    виросли    в    панів    –
Так    званий    бізнес    стали    будувати.

І    знову    стогне    у    кайданках    люд.
Село    напівживе,    уже    ледь    диха,
Здається    й    очі    маєм    без    полуд    –
Не    розпізнали    чергового    лиха.
14.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690663
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні усі живі

Сьогодні    мені    святково.
«Сьогодні    усі    живі
В    Донбасі    наші    військові,»    –
Прес-офіцер    доповів.
І    тихо    душа    радіє,
І    вдячністю    пророста
До    Бога.    Й    жива    надія,
Для    кожного    непроста.

І    віра    непереможна,
І    Правда    зросте    з    крові:
Кордони    зведем,    таможні    –
Донецьк    і    Луганськ,    і    Львів.
І    встане    небо,    високе,
Із    хмарами    голубів,
І    кару    пожнуть    жорстоку
Анексія    і    грабіж.
15.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690662
дата поступления 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Дідо Микола

О, чудо - осене пожди

О,  чудо  -  осене  пожди…
Печаль  і  смуток  не  буди.
Багрянолика  почекай,
Втікати  вдаль  не  поспішай.

О,  диво  -  осене    румяна,
Дістала  струни  окаянна.
Зі  мною  щось  ти  поробила,
Моє  серденько  розтопила.

О,  диво  Боже,  ворожи…
Іще  нам  красно  послужи.
Щоб  почуватися  в  Раю,
Посип  ще  перлами  в  гаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690607
дата поступления 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ніна-Марія

Знову осінь

Промайнуло  літо,  наче  подих  вітру
Знову  на  порозі  осінь  золота.
Назад  озирнуся-і  собі  не  вірю
Де  ж  ви  так  далеко,  молоді  літа.

Заплітає  осінь  позолоту  в  коси
І  берізкам  юним  і  старим  дубам
І  впаде  краса  ця  ранками  у  роси
І  багряний  килим  знову  розстеле  нам.

Холодніші  стали  зоряні  світанки.
Зозулі  притихли,  свій  скінчили  лік.
І  тумани  сірі  зустрічають  ранки.
Жаль,  красного  літа  час  так  швидко  стік.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690551
дата поступления 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Давно на службі в Космосу Земля

Давно    на    службі    в    Космосу    Земля    –
Й    живе    вона,    як    він    того    захоче:
То    квітом,    сонцем    радо    застеля,
То    ураганом    раптом    загуркоче.

Та    це    в    природі    –    не    серед    людей    –
Для    них    планета    стала    тіснувата:
То    тут,    то    там    нова    війна    іде,
Немов    без    неї    не    проіснувати.

І    розділився    раптом    навпіл    світ
На    тих,    котрі    купаються    в    любові,
І    тих,    які    вбивають    кращий    цвіт,
Не    визнають    і    знать    не    хочуть    Бога.

Чому    ж    так    довго    істина    в    путі
Про    те,    що    у    любові    тільки    сила,
Що    найцінніше    –    діти    у    житті
І    небо    над    Землею,    мирне,    синє!
19.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690472
дата поступления 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Підкрадається вже осінь

Підкрадається    вже    осінь    –
Обережний    чути    крок    –
Золоті    обнови    просить
У    завбачливих    зірок.

Ще    отаву    коси    косять;
Це    –    остання    сіножать,
Ластівки    снують-голосять,
Навівають    тихий    жаль.

У    садочках    рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як    тумани    засивіють,
Осінь    зайде    і    сюди.

Сяде    бджілкою    на    віти,
На    дерева    чи    кущі,
Зацілує    ніжно    квіти
Й    тепло    стане    на    душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690474
дата поступления 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Біль і смуток

Біль    і    смуток    –
твої    дарунки.
Сіль    і    рана    –  
 також    твої.
Намалюю
  я    візерунки,
Щоб      думки    
заглушить    свої  .

Сива    зрада    –
роки    ж    прожито…
Може,    й    радий,  
  бо    так    хотів.
Витягаю      
одяг    сушити,  
Ніби    інших
немає    діл.  

Ось    сорочка    –  
 то    мій    дарунок
На    річницю…
  То    свято    з    свят.
Ось    синочка  
тобі    малюнок.
Ще    дещиця…
Майки    висять…

Пригортаю…
Вдихаю    в    груди…
Все    зі    мною    –
тебе    нема.
Не    ридаю
 і    жити    буду,
Хоч    у    серці    –
така    зима!..

Біль    і    смуток  ,
і    сіль,    і    рана    –    
Ці    дарунки  
мені      тяжкі.
Сонце    збудить
узавтра    рано    –  
Й    знову    –    спогади,
й    знов    такі…
18.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
дата поступления 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жмут сивини упав у русі коси

Жмут    сивини    упав    у    русі    коси,
Під    очі    зморшку    вивела    печаль…
Спинить    війну    матуся    Бога    просить,
Яку    фашизм    російський    розпочав.
Щодня    на    Сході    гинуть    чиїсь    діти…
Її    ж    дочка    рятує    там    життя…
Їй    би    кохати,    жити    і    радіти    –
Вона    ж    –    народу    віддане    дитя.

Не    може    бути    там,    де    тепло    й    тихо,
Коли    знання    потрібні    її    там,
Де    розповзлося    над    землею    лихо,
І    місія    її    в    війні    свята.
Адже    не    тільки    клятва    Гіппократа
Покликала    туди,    де    смерть    гуля.
Вона    рятує    воїна,    мов    брата,
Адже    Донбас    –    то    і    її    земля.

Частенько    й    маму    заставля    радіти,
Як    повідомить,    що    смертей    нема,
Що    не    приїхала    вона    туди    сидіти    –
Тоді    шкарпетки    в'яже,    бо    ж    зима…
Й    радіє    ненька    тихо,    зі    сльозою,
Й    нову    молитву    небу    посила,
Хоч    сивина    і    дружить    із    косою,
Живу    чекає    доньку      до    села.  
24.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690406
дата поступления 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата поступления 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Віктор Ох

Уявити казку (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJ0PW00sUoU[/youtube]
-----------------------
Жили-були  десь-не-десь  Доля  і  Недоля.
Якось  казку  вони  склали  взимку  на  печі,
як  тягнули  бараболю    з  колгоспного  поля  
Вінні-Пух  і  Гаррі  Поттер  нишком  уночі,
як  в  розбірці    Кіт  в  Чоботях    Змія  взяв    на  мушку,
а  Кощій    затіяв  з  Тролем  чемпіонський  бій,
на  розлучення  подали  Принц  і  Попелюшка,
Карлсон  перестав  літати,  бо  пішов  в  запій.

Щось  уява  домалює  в  казко́вій  картині.
Десь  фантазія  розмиє  ветхі  береги.
Легкі  емоційні  струси  корисні  дитині.
Радість  вигадки  і  казка  кращі  від  нудьги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690248
дата поступления 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Наталя Данилюк

Ностальгійна пора

Розгніваний  вітер,  мов  аркуші,  хмари  зібгав,
Намоклі  птахи  обліпили  дроти  і  антени…
Загостреним  лезом  впаде  над  судинами  трав
Осінній  листок  і  забризкає  землю  зеленим…

Є  щось  дивовижне  у  цій  ностальгійній  порі,
Як  личить  фісташкова  ніжність  її  теракоту!..
Заштопаний  дратвою  мряки,  зіщуливсь  горіх,
Йому  не  кортить  одягати  крихку  позолоту.

Ховаючи  шию  од  вітру  в  легесенький  снуд,
Думки  –  в  капюшон,  а  холодні  долоні  –  в  кишені,
Блукаю  розмірено,  топчу  підошвами  бруд,
Молочним  туманом  задимлюю  теплі  легені.

Прокручую  слайдами  літо,  вмикаю  на  «стоп»:
Здавалося  б,  стільки  цікавого,  є  що  згадати!..
Рябіє  у  пам’яті  спогадів  калейдоскоп,
Складаються  пазлами  різні  події  і  дати…

Не  треба  жалів  і  прискіпливих  слів-дорікань,
Усе,  як  належить  природі:  ні  більше,  ні  менше…
Не  дні  поспішають,  немов  швидкоплинна  ріка,
А  ми  летимо  до  примарних  ілюзій  і  звершень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата поступления 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли народ історію забуде


Весну,    мов    долю,    в    полі    зустрічаю,
Вона    мені    здається    знов    нова,
І    ключ    лелечий,    першим    що    вертає,
Й    землею    щойно    зроджена    трава.
І    синь    небес,    безмежна,    особлива,
Обійми    розпростерла    знов  свої
На    призабуту    постарілу    гливу
Й    пеньок,    що    пам’ять      роду    там    стеріг  .

Немає    тут    ані    хліва,    ні    хати    –
Розмножився-задичавів    бузок,
Вітри    гуляють    цілий    рік    кошлаті.
Де    піч    стояла,      горбик      трав      прижовк.
І    хоч    весна    траву    на    нім    розбудить,
Та    чи    життя    від    того    ожиє?..
Коли    народ    історію    забуде,
Майбутнє    теж    загубить    він    своє.
16.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690202
дата поступления 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тікають дні не в безвість – у історію

Тікають    дні    не    в    безвість    –    у    історію,
Про    неї    не    говорять    навмання.
Вона    ж    не    має    формули    прискорення,
Тож    кожен    щоб    таку,    як    є,    сприйняв.

Серйозна    й    строга    пані    є    історія,
Вона    не    терпить    фальші,    забуття,
У    віданні    її    держав    простори    є,
Й    людей    безсмертя,    й    капосне    життя.

Історію    не    можна    перекроїти,
Бо    пишуть    її    люди,    землі,    час,
І    зорі,    й    місяць,    й    сонце,    й    астероїди,
І    заново    її    –    не    розпочать!
1.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690199
дата поступления 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Курли» останнє журавлине линуло

Запахла    осінь    свіжою    калиною,
І    тихий    смуток    душу    ледь    обпік,
«Курли»    останнє    журавлине    линуло
Із-під    хмаринок,    ніби    з-під    повік.

Осіннє    небо    голоси    ті    слухало
І    сипало    дрібнесеньким    дощем
Понад    полями,    лугом,    лісосмугами
Й    гіркий    будило    непідробний    щем

За    птахами,    що    з    краєм    попрощалися,
І    за    теплом,    що    гріло    нас    щодня,
За    квітами,    що    у    красі    кохалися,
За    всім,    що    із    минулим    нас    єдна.
20.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690031
дата поступления 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Моя ти земле (повторно)


Моя    ти    земле,    рідна    і    свята,
Де    вітру    спів,    народжений    в    пшениці,
І    серця    сум      забутої    вдовиці
До    сонця    разом    з    жайвором    зліта.

Моя    ти    земле,    в    вишивках    полів,
Чергуються    де    рута,    синь    і    злото,
Із    журавлями    в    вільному    польоті
І    з    цнотою    несходжених  боліт.

Моя    ти    земле,    з    долею    верби,
Снігам    що    підставляє    голі    віти,
Яку    не    залишає    в    тиші    вітер,
Як    символ    материнської    журби.

Моя    ти    земле,    в    росяних    стежках,
Із    голосними    диво-солов’ями,
Одна-єдина,    як      буває    мама,
Моєму    серцю    рідна    і    близька.
11.12.2015.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690019
дата поступления 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


dovgiy

Повернення.


Лікарняне  ліжко…    тумбочка  десь    скраю…
З  крапельниці  трубка…    голка  у  руці….
Це  мені  не  сниться,  бачу  й  відчуваю  
Холодок  пластмаси  на  моїм  лиці.
Біля  ліжка  –  жінка…  ангелом  омани…
Держить  мою  руку,    стримує  мій  рух.
Поперед  очима  сивий  пух  туману
Крутить  білим  світом,  забиває  дух.
Мабуть,  я  вертаюсь  з  невідомих  мандрів…
Знову  в  своє  тіло  поверта  душа.
А  ця  оболонка  –  квола  і  негарна,
Гаманець  порожній  де  нема  й  гроша…
Отже:  я  вернувся.    Ось  чиєсь  обличчя
Наді  мною  хмарою  закриває  світ…
Ще  нудотний  запах  парфумів  медичних,
Струси  всього  тіла  від  поштовхів  чужих…
Чоловічий  голос  щось  до  когось  каже…
Та  не  зрозуміти    незнайомих  слів.
Накладають  маску  з  життєдайним  газом,
Щоб  скоріш  прийшов  я  до  реальних  снів.
Снів  із  нереалля,    світу  потойбіччя,
Начебто  не  бачив…  Може,  і  не  снив?
Де  я  був  до  цього?  Куди  провалився
І  чому  у  грудях  осиковий  клин?  
Ні!  Не  клин  у  грудях.  Тільки  згусток  болю…
Ніби  спалах  світла  очі  засліпив…
Це  ж  душа  пташиною  прагнула  на  волю,
Тільки  хтось  цю  пташку  в  небо  не  пустив.

21.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата поступления 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Любов Ігнатова

Осінь в мені

Осінь  в  мені  розпорошує  фарби  —
Жовтогарячі,  багряні,  терпкі.
Сонце  свічею  у  канделябрі
Промені  сипле  червоні  меткі.

Вечір  схиляється  нишком  до  поля,
Кутає  верби  в  тумани  легкі.
Ніби  сторожа,  принишклі  тополі.
І  перші  зорі,  як  мрія,  крихкі...

Вечір  осінній,  призахідне  сонце,
І  вітерець  кошенятком  рудим
Спить  на  ще  теплій  кленовій  долоньці,
Там,  де  багаття  клубочиться  дим...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата поступления 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Радченко

Осені репризи

Ще  вчора  літо  бабине  всміхалось,
Безхмарне  небо  не  журилось  цілий  день.
І  світло  повнолуння  розливалось
Всю  ніч,  даруючи  мереживо  тіней.

І  ранок  був  спокійний,  сонячно-златавий,
Нізвідки    в  купу  хмари  збіглись  дощові.
Яскравий  день  перетворився  в  день  сльотавий,
А  плями  сонячні  сховалися  в  траві.

Непередбачувані  осені  капризи,
Але  краса  її  казково-чарівна.
І  любі  серцю  кожний  рік  її  репризи:
То  всміхнена,  а  то  заплакано-сумна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689888
дата поступления 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Дід Миколай

Осінній сад

Дрімав  у  сні  осінній  сад
За  хмарку  місяць  зацепився,
Моргнув  для  річки  до  дівчат...
По  справах  вдалеч  покотився.

Сипнув  в  долину  бурштину,
Черпнув  води  в  ставку,  напився,
Всміхнулись  зорі  чаклуну,
На    дворі    вечір  народився.

Виймали  скрипку  цвіркуни,
Як  у  раю,час  зупинився
Не  дишу...боже  борони,
Щоб  він,як  повінь  розчинився.

Озвався  пугач  у  гаю...
Десь  там  з  малечою  дражнився.
Та  я  ж  не  вперше  вже  в  раю...
А  встав...  і  знову    помолився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата поступления 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Валентина Ланевич

Стоїть дуб на крутій горі.

Стоїть  дуб  на  крутій  горі,
Гора  схилом  в  яр  тікає.
Там  фіалка  в  трикольорі
Осінь  красну  зустрічає.
І  рясніє  дощ  краплистий,
В  гаю  миє  позолоту.
Соловейко  голосистий,
Заховав  в  гніздечко  ноту.
В’ється  стежка  понад  яром,
Біжить  собі  до  калини.
Майоріє  кущик  крамом,
Ягідки  -  крові  краплини.
Тихо-тихо  вітер  в  листі,
Журбу  свою  виливає.
Бачив  очі  променисті,
Погляд  їх  в  степу  згасає.
Бачив,  впав  від  кулі  воїн,
Учепивсь  руками  в  грати.
Шепотів:"Не  знай  ти  воєн,
Вільна  будь,  Вкраїно-мати!"
19.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689761
дата поступления 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Леся Утриско

Молитво, ти торкнися небес.

Молитво,ти  торкнися  небес
І  серця  Господнього  Сина,
За  мене  Ти  з  мертвих  воскрес,  (2р)
Воскресне  й  моя  Україна!  (2р)

Молитво,  ти  прилинь  до  сердець
І  матері,  й  батька,  і  сина,
Зірви  свій  терновий  вінець-    (2р)
Моя,  Богом  дана,  Вкраїно.  (2р)

Молитво,  ти  любов  на  устах
І  віра  в  Господнього  Сина,
На  крилах  лети,  наче  птах,  (2р)
Бо  жде  там  моя  Україна.  (2р)

Молитво,  ти  торкнися  небес
І  серця  Господнього  Сина,
Для  мене  Ти  з  мертвих  воскрес,  (2р)
Воскресне  й  моя  Україна!  (2р)





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689746
дата поступления 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Обтрусила осінь листя


Обтрусила    осінь    листя

На    деревах    і    кущах,

Ягідки,    немов    намисто,

Мерзнуть,    мокнуть    на    дощах.


На    шипшині    і    на    глоді

Червоніють    де-не-де,

А    калина,    що    в    городі,

У  пучки      свої    складе.


Обліпихові    гірлянди

Добавляють    жовтизни  –

То    осінні    є    дукати.

Спробуй    вкрасти,    ризикни!


Захиститися    зуміє  –

Має    військо    із    голок,

Якщо    красти      хтось    посміє,

То    отримає    урок.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
дата поступления 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прослалась осінь килимами

Прослалась    осінь    килимами,

На    них    –    всі    гами    кольорів:

Журба    на    зелені    дрімала,

Багряно-жовто    клен    горів,


Горобина,    мов    наречена,

Пишалась      перед    берестком

Розкішним    листям,    незліченним,

З    червоних      кетягів    вінком.


Береза,    з    золота      в    обнові,

На    фоні    неба    аж    горить  –

То    сонця    промінь    пестить    знову

Листочок    кожен    їй    згори.


Темніла    заздрістю      колюча

Її    суперниця    –    сосна,

На    рані,      хоч    і    не    болючій,  

Смола-  сльозиночка    ясна.


Вгорі    теж    килим,    особливий,  –

Журлива    неба    сіро-синь.

Це    з    нього    сльози    журавлині  

Добавлять    ранкам    ще    роси.
05.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689616
дата поступления 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Галина_Литовченко

В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (оповідання)

                                             Світлій  памяті  Віри  Іванівни  Литовченко  (Проценко),  присвячую                                                                                                                                                                                                              
                               
                     То  був  знак.  Зі  стелі  тоненькою  цівкою  несподівано  полилася  вода:  прямісінько  на  середину  столу,  за  яким  Віра  вимальовувала  хрестиками  на  аркуші  з  зошита  в  клітинку  візерунок  для  вишивки    омріяної  сорочки.    Здивована  дівчина  підняла  голову  і  вгледіла  на  стелі  невеличку  мокру  пляму.  Дах,  звичайно,  протікати  міг,  бо  чоловічих  рук  в  хаті  –  ой,  як  не  вистачало.  Але  ж  і  дощу  все  літо  не  було  ні  краплі.  Спека  стояла  нестерпною.
                     Батько  Віри  десь  запропастився  ще  задовго  до  війни.  Змолоду  був  падким  на  різні  пригоди  та  авантюри.  Спочатку  подався  в  загін  Марусі-отаманші,  гасав  степами  України  у  гурті  більшовиків-анархістів.  Пізніше  воював  у  лавах  Симона  Петлюри,  був  весельчаком,  гультяєм  та  душею  будь-якої  компанії.  Як  могла  потрапити  в  його  поле  зору,  а  потім  і  в  дружини,  така  сумирна  та  набожна  дівка,  якою  була  Вірина  мати,  для  неї  лишилося  загадкою.  Запитувати  неньку  про  батька  не  наважувалася,  бо  вона  нічого  й  чути  не  хотіла  про  чоловіка.  Він  так  і  залишився  у  пам’яті  Віри  молодим  високим  красенем,  таким,  якого  вона  знала  в  дитинстві.  Чи  живий  ще  її  татусь  на  цьому  світі  –  дівчина  й  уяви  не  мала.  На  вроду  вона  пішла  в  батька,  на  вдачу  теж.
                     Віра  вийшла  з  хати,  підставила  до  причілкової  стіни  драбину  і  забралася  на  горище.  Темне  піддашшя  де-не-де  світилося  тоненькими  сонячними  промінчиками,  що  сочилися  крізь  дірки  в  руберойді.  Відчинені  дверцята  трохи  додали  в  приміщення  світла  і  між  двома  бантинами  товстими  струнами  вималювалися  ряди  мідних  дротів,  на  яких  залишилося  кілька  сухих  риб’ячих  голів:  на  початку  літа  Віра  з  сусідськими  хлопчаками  ловила  в  Верхній  Біленькій  карасів.  Вимащена  глиною  долівка  горища  було  припорошена  шаром  піщаного  та  вугільного  пилу.  Скрізь  було  сухо,  без  будь-яких  слідів  вологи.  
                         На  подвір’я  увійшла  мати.  Вона  працювала  санітаркою  в  міській  лікарні.  Підходящої  роботи  в  своєму  селищі,  віддаленому  від  центра  міста,  не  знайшлося,  то  ж  добиралася  додому  через  горби  та  ярки  стомленою,  тримаючи  в  руці  вузлик  з  харчами,  купленими  по  дорозі.  Піклуватися  про  дочку  окрім  неї  було  нікому.  
                         З  початком  війни  Віра  в  школу  не  ходила.  Займалася  хатніми  справами  та  невеличким  городом.  Мати  помітила  приставлену  до  стіни  драбину  і  занепокоїлася.
                         -  А  чого  це  ти  на  горище  лазила?  Чи  ховалася  від  когось?  
                         І,  зітхнувши,  додала:
                         -  Минулої  ночі  мені  наснилося,  що  ти  упала  в  колодязь.  Я  схватила  тебе  за  коси  і  намагаюся  витягти,  але  знизу  наче  хтось  за  ноги  тримає.  Гукала-гукала  сусідів  на  допомогу,  та  марно.  Рука  заніміла  і  пальці  розімкнулися…  Ой,  поганий  сон.
                           Додавати  матері  смутку  Вірі  не  хотілося  і  про  воду  зі  стелі  вона  промовчала.  Доволі  їй  того  сновидіння  –  он  яка  пригнічена.
                           -  Надіялася  знайти  старі  зошити,  щоб  несписаними  аркушами  розжитися.
                           -  Де  ж  їх  знайдеш?  На  розпал  давно  всі  пішли,  а  чисті  аркуші  ти  ж  сама  з  них  і  повитягувала.
                           Наступного  ранку  у  вікно  постукав  посильний  поліцай  і  наказав  Вірі  за  дві  години  з  документами  та  необхідними  речами  прибути  у  двір  комендатури.  Нову  партію  молоді  з  залізничної  станції  відправлятимуть  у  Німеччину.  Мати  заголосила,  але  ховатися  чи  кудись  тікати  було  марним:  піймають,  та  ще  й  калікою  дівчину  зроблять.  А  то  і  заб’ють  до  смерті.

                                                                                                                                                   *  *  *
                             Скільки  часу  була  в  дорозі,  Віра  не  усвідомлювала.  Отямилася  уже  у  дворі  концентраційного  табору  в  якомусь  німецькому  містечку.  Перед  довгою  шеренгою  прибулих  повільно  походжав  офіцер  з  привабливою  фрау  років  сорокá.  Жінка  зупинилася  навпроти  Віри,  уважно  її  роздивилася  і  запитала:
                             -  Шпрехен  зі  дойч?
                             -  Ні,  ні!  Не  шпрехен!  –  поквапилася  з  відповіддю  дівчина.
                             Фрау  засміялася  і  кивнула  головою.  Німець  жестом  наказав  Вірі  вийти  зі  строю.  Чомусь    доля  прибулих  почала  вирішуватися  саме  з  неї.  Німкеня  прискіпливо  оглядала  дівчат,  наче  вибирала  товар  на  базарі.  Хлопці  її  не  цікавили.  Це  занепокоїло    Віру:  на  лихо  чи  на  добро?  Та  на  яке  можна  сподіватися  добро  у  фашистському  лігві!  Дівчина  вже  ненавиділа  цю  сухоребру  незнайомку,  яка  взяла  на  себе  право  розпоряджатися  чужим  життям.  
                       Врешті  з  шеренги  зробила  крок  ще  одна  полонянка  і  німкеня  тим  задовольнилася.  Забрала  дівчат  і  повела  їх  з  подвір’я  табору  на  ошатну  вуличку  з  невисокими  парканами  та  покритими  черепицею  цегляними  будинками.  Чиста  бруківка,  квіти  упродовж  вузького  тротуару  та  і  все,  що  чекало  на  дівчат  попереду,  було  чужим,  незвичним,  якимось  урочисто-холодним,  зовсім  не  схожим  на  запилені  вулиці  рідного  Донбасу  з  акацієвим  затишком  та  чебрецевим  запахом  українського  степу.
                         Як  виявилося,  фрау  Ґерта  тримала  відомий  у  місті  ресторан.  Дівчат  вона  вибрала  в  помічниці  для  своїх  кухарок.
                       З  Ніною,  другою  остарбайтеркою,  Вірі  доводилося  зустрічатися  в  своєму  містечку  на  піонерських  зльотах,  пізніше  –  в  райкомі  комсомолу.  Вона  мешкала  десь  в  районі  содового  заводу  і,  як  і  Віра,  гарно  навчалася  в  школі  –  інакше  до  активу  дівчата  не  потрапили  б.  Як  розпізнала  німкеня  в  привабливих  дівчатах  ще  й  більш-менш  освічених  осіб  –  хтозна…  З  німецької  мови  в  школі  Віра  мала  відмінно,  то  ж  дещо  розуміла  зі  слів  фрау,  а  про  дещо  сказане  –  здогадувалася.
                         Нижній  поверх  двоповерхової  будівлі  займав  ресторан,  на  другому  –  були  апартаменти    хазяйки.  Дівчата  отримали  з  її  рук  по  шматку  пахучого  мила  та  рушники  з  білизною.  Прохолодний  душ  освіжив  і  тіло,  і  мозок.  Чисте  волосся  розсипалося  по  плечах,  грудей  приємно  торкалася  тонка  батистова  сорочка  з  шовковою  гладдю  білої  вишивки.  В  маленькій  кімнаті,  відведеній  для  Віри,  стояло  металеве  ліжко  з  високими  бильцями,  вузька  шафа  та  туалетний  столик  з  дзеркалом,  на  якому  виблискували  синьо-білим  фарфором  широка  миска  та  глек.  Віра  задивилася  на  красивий  посуд  і  фрау  пояснила,  що  то  набір  для  умивання.  На  вікні  з  відхиленою  тюлевою  гардиною  поряд  з  горщиком  з  геранню  лежав  свіжий  номер  газети  «Русское  слово».  «Прогнутись  вирішила,  чи  що?»  -  майнуло  в  голові  Віри,  але  друга  зрадницька  думка  вискочила  наперекір  першій:  «Оце  б  побачила  матуся,  в  яке  рабство  потрапила  її  доня!».  У  себе  вдома  окремого  кутка  Віра  не  мала.  Перша  кімната  була  і  кухнею,  і  передпокоєм,  а  в  другій  на  широкому  ліжку  вона  з  дитинства  спала  разом  з  ненькою.  
                     Фрау  Ґерта  наказала  до  обіду  відпочивати  і  Віра  з  насолодою  лягла  в  чисту  постіль.  Сон  здолав  її  в  одну  мить.  Нічого  не  снилося  –    провалилася,  як  у  прірву  і  так  само  швидко  з  неї  вискочила  перед  самим  обідом.  На  спинці  стільця  поряд  з  ліжком  дівчина  помітила  квітчасту  сатинову  сукню  з  білим  комірцем  та  вишневий  жакет.  З-під  глибоких  складок  тканини  висунули  носи  білі  парусинові  балетки.  Одяг  був  не  з  крамниці,  а  скоріш  за  все  з  гардеробу  хазяйки  або  її  дочок,  проте  чистий  та  гарно  випрасуваний.  Такого  у  Віри  зроду  не  було,  бо  лише  встигли  з  матінкою  оговтатися  після  тяжкого  голодомору,  як  прийшло  на  їх  землю  інше,  не  менш  страшне  лихо  –  війна.
                               Дівчина  прибрала  постіль,  одягла  плаття  і  зашнурувала  на  ногах  балетки.  Заплела  коси  та  вміло  виклала  їх  на  потилиці  кошиком.  Зазирнула  в  дзеркало  і  побачила  в  ньому  зовсім  іншу  Віру.  Чужий  одяг  надав  їй  незнайомого  вигляду,  білий  вузенький  комірець  освіжив  обличчя  та  стомлений  після  виснажливої  дороги  і  неспокійного  сну  на  табірних  нарах  погляд.  «О-о,  у  себе  на  посьолку  була  б  першою  дівкою!»  –  усміхнулася  своєму  відображенню  Віра.  
                             В  кімнаті  навпроти  теж  копошилася  Ніна  і,  відхиливши  фільончасті  двері,  висунула  голову  в  коридор.  Віра  вже  стояла  на  порозі  своєї  кімнати.  Ніна  вставилася  поглядом  в  подругу  і  розтягуючи  слова  тихенько  промовила:
                             -  Ту-ди  –  роз-ту-ди…    
                             Потім  низько  нахилилася,  розглядаючи  і  свій  одяг.  Схоже,  що  зі  сну  вона  й  не  звернула  уваги,  що  на  себе  одягала.  Підвела  здивовані  очі  і,  розгублено  посміхаючись,  запитала:
                             -  Куди  це  ми  потрапили?
                             Дівчата  вагалися:  чи  спускатися  вниз,  чи  чекати,  коли  їх  покличуть.  Які  правила  та  порядки  панують  в  цьому  чужому  домі  їм  не  відомо.  На  сходах  почулися  кроки  і  якась  молодичка  в  білому  фартушку  та  ковпаку  на  голові  покликала  їх  до  обіду.
                             -  Ходімо  на  кухню,  дівчата!  –  звернулася  звичною  для  них  мовою.
                     Звали  її  Ґандзею,  родом  вона  була  із  Карпат,  а  у  фрау  Ґерти  працювала  вже  другий  рік.  
                     В  просторій  ресторанній  кухні  на  великій  плиті  сяяли  металевим  блиском  каструлі  та  чайники,  варилися,  смажилися  та  запікалися  в  духовці  страви.  Запахи  їжі  вѝкликали  жвавість  у  Віриному  шлунку,  бо  після  двох  ложок  ранкової  баланди  (а  більше  проковтнути  не  змогла)    не  мала  в  роті  ні  крихти.  Обідній  стіл  був  сервірований  пласким  блюдом  з  тоненькими  шматочками  чорного  та  білого  хліба,  з’єднаними  між  собою  вершковим  маслом,  та  красивими  тарілками,  в  яких  парував  суп-пюре  зі  шматочками  бекону.  За  стіл  ніхто  не  сідав,  чекали  на  Ґерту:  вона  обідала  разом  з  підлеглими.  Тим  часом  Ґандзя  знайомила  дівчат  з  їх  обов’язками.  Для  Віри  робота  була  звичною,  вона  змалку  допомагала  матері  куховарити.
                         Після  обіду  дівчата  приєдналися  до  кухарок.  Крім  їх  наставниці-землячки  в  ресторані  працювали  місцеві  жінки.  Фрау  Ґерта  деякий  час  спостерігала,  як  справляються  з  роботою  Ніна  з  Вірою,  та  впевнившись,  що  дівчата  старанні,  передала  їх  повністю  під  опіку  Ґандзі.  
                         Наступного  ранку  Віра  прокинулася  від  важкого  монотонного  човгання  за  вікном.  Відхилила  фіранку  і  побачила  довгий  темний  натовп,  що  просувався  вулицею  міста  в  бік  цегельного  заводу.  Колону  охороняли  озброєні  солдати  з  вівчарками.  Це  йшли  на  роботу  мешканці  табору.  Десь  серед  них  була  й  Маруся  –  троюрідна  сестра  Віри.  Перед  від’їздом  сестри  зустрілися  на  Переїзній  станції,  звідки  їх  відправляли  в  Німеччину,  але  під  час  пересування  потрапили  в  різні  вагони  і  загубилися.    Впізнати  Марусю  в  цій  величезній  колоні  було  неможливим.  Віра  тільки  тепер  згадала  про  сестру,  бо  напередодні  була,  немов  у  якомусь  забутті.  Від  того  їй  стало  ніяково,  відчувала  за  собою  провину,  що  не  відмовила  фрау  Ґерті  і  не  залишилася  разом  з  усіма  в  таборі.  Певне,  спрацював  інстинкт  самозбереження,  чи  підсвідомо  пустила  своє  життя  на  самоплив:  як  буде,  так  вже  і  буде.  
                       Перед  обідом  поділилася  своїм  хвилюванням  з  Ґандзею.  
                       -  А  чим  ти  їй  допоможеш?  Хіба  що  рукою  з  вікна  помахаєш…  Спитаю  у  Геника,  він  іноді  привозить  з  ферми  молоко  Ґерті…
                         І  пояснила:
                         -  Кілька  моїх  земляків  працюють  у  передмісті  в  одного  фермера,  а  його  син  служить  в  таборі.  Геник  каже,  що  людина  він  надійна,  думаю,  що  не  відмовиться  передати  твоїй  Марусі  кілька  слів.
                       -  То  нехай  скаже,  де  я  знаходжусь,  може  сестра  хоч  знак  якийсь  подасть,  коли  буде  йти  повз  ресторану.
                       -  Дивись,  не  нашкодь  собі  та  не  підведи  під  монастир  Ґерту.  Жінка  вона  хороша,  але  проти  своїх  не  піде.  Якщо  запідозрить  порушення  порядку,  то  без  всякого  сумніву  відправить  назад  до  табору.  Від  цього  твоїй  Марусі,  а  тобі  і  тим  паче,  краще  не  стане.
                       Віра  зібралася  мити  посуд  та,  помітивши  в  емальованій  мисці  овочевий  сік  з  олією  та  оцтом,  що  залишилися  після  розкладання  салату  на  порційні  тарілки,  взялася  вимочувати  його  шматочком  хліба.  
                         -  Ти  цим  не  дуже  захоплюйся,  бо  шлунок  кислотою  зіпсуєш,  –  застерегла  Ґандзя.
                         -  Та  щось  після  вранішньої  кави  та  булочки  з  повидлом,  не  дуже  весело.  А  тут  добро  пропадає.
                         Віра  згадала  свій  город  та  садочок,  де  влітку  то  морквину  висмикнеш  із  землі,  то  огірочка  з  огудиння  дістанеш,  то  ягідку  в  рот  кинеш,  чи  яблуко  зірвеш  з  гілки.
                         -  Звикай,  такий  у  німців  сніданок.  В  обід  трохи  добереш  калорій.
                         Віра  слухняно  поставила  миску  під  кран  в  раковині.  Знову  згадала  Марусю  і  засумувала.  Ґандзя  зрозуміла  її  стан.
                         -  Вони  там  сильно  бідують,  бо  харчі  –  сама  встигла  побачити  які.  Ті,  що  недавно  потрапили  до  табору,  ще  з  місяць  матимуть  людський  вигляд,  а  потім  лише  шкіра  та  кістки  залишаться  і  ще  синці  під  очима,  –  ненавмисне  додала  Вірі  жалю.

                                                                                                                                                                     *  *  *
                             Через  кілька  тижнів,  і  справді,  з  вулиці  перед  дверима  кухні  вималювався  велосипед  з  приладнаним  до  багажника  металевим  бідоном.  Поряд  з  ним  стояв  дебелий  чорнявий  хлопець.  
                             -  Нічого  собі  Геник…  –  присхнула  Віра  в  плече  Ґандзі.  –  Такому  б  кулемети  в  партизанському  загоні  таскати,  а  не  молоко  німцям  возити.  А  чому  його  батьки  не  Кіндратом  назвали?  Це  ім’я  йому  більш  пасує.  
                             -  Тобі  теж  набої  подавати  б,  а  не  картоплю  оббирати  для  тих  самих  німців.  Не  прискіпуйся  до  юнака,  не  встиг  він  за  зброю  взятися,  молодий  зовсім.  То  як,  передавати  твоє  прохання  щодо  сестри?  
                           Ґандзя  вийшла  за  поріг  і  хутенько  перемовилася  з  хлопцем.  Той  з  цікавістю  зазирнув  у  приміщення  і  чемно  вклонився  Вірі.  У  відповідь  дівчина  з  довірою  подивилася  в  очі  Генику.  Не  так  багато  тепер  в  її  оточенні  людей,  з  якими  можна  бути  відвертою.  Та  за  мить  закрався  сумнів:  хто  цей  парубок,  вона  знала  лише  зі  слів  нової  подруги-наставниці.  Але  чи  залишився  він  вірним  батьківській  землі?  Чи  не  змінилося  щось  в  його  свідомості  за  рік  перебування  в  Німеччині?  Та  вибору  нема,  Геник  –  поки  що  єдиний,  хто  може  їй  допомогти.  Але  ж  він  –  западенець!  А  там,  кажуть,  всі  –  бандерівці…  Але  ж  і  німець,  син  фермера,  має  бути  задіяним  до  розшуків  Марусі    –  і  саме  він  та  людина,  що  повинна  знайти  в  таборі  її  сестру…  Віра  завагалася  в  правильності  своїх  дій,  та  робити  крок  назад  вже  було  запізно.  
                   Кухарка  Тересія,  наче  прочитала  Вірині  думки  і  підозріло  перевела  погляд  з  каструлі  на  дівчину.  Нещиро  засміялася  та  помахала  пальцем,  киваючи  головою  в  бік  Геника.
                   Увечері  після  роботи  дівчата  сиділи  у  дворі  з  дочками-близнючками  фрау  Ґерти.  Худі,  високі,  як  і  їх  матуся,  рудоволосі  сестри  були  ровесницями  Вірі  з  Ніною  і,  не  зважаючи  на  чуже  походження  материних  робітниць,  з  перших  днів  зацікавилися  дівчатами  та  взялися  за  навчання  русинок  німецької.  Ті  не  мали  нічого  проти  ворожої  мови,  бо  в  школі  ж  її  для  чогось  викладали  та  й  спілкуватися,  як-не-як,  але  потрібно  в  новому  середовищі.  Одна  справа  вчитися  по  підручнику,  зовсім  інша  –  ось  так  запросто  практикувати  з  живими  аборигенами.  Тепер  Вірі,  навіть  і  позаочі,  вже  незручно  було  називати  їх  «німцями».  Раніш  це  слово  ототожнювалося  з  іншим  –  «фашисти»,  та  і  Ґерта,  і  її  руде  потомство  ніяк  не  вписувалося  в  зміст  цього  слова.  
                 Дівчата  теревенили  на  лавці  у  дворі  під  пишною  зеленню  кущів  жасмину,  вдихаючи  вечірні  запахи  левкой  та  декоративного  тютюну.  З  вулиці  у  двір  зиркнув  ліхтар  –  насувалися  сутінки  і  у  місті  ввімкнули  освітлення.  З  сусідньої  садиби  крізь  відкрите  настіж  вікно  розносилися  звуки  акордеону  –  то  розучував  нову  мелодію  сусід,  дрібний  хлопчак  Ганс  з  гострими,  як  тремпелі,  плечами.  
                   -  А  ви  на  яких  інструментах  вмієте  грати?  –  зацікавилася  чи  то  Паула,  чи  то  Ізольда.  Віра  їх  розрізняти  ще  не  навчилася.
                   -  На  арфі,  -  збрехала  дівчина  не  моргнувши  оком,  –  а  Ніна  –  на  цимбалах.
                     Ніна  не  стрималася  і  залилася  сміхом.  Сестри  перезирнулися,  не  знаючи,  як  реагувати  на  відповідь  та  істеричний  сміх.
                     -  Заграти  –  не  заграю,  бо  нема  на  чому,  а  заспівати  можу,  але  тихенько.  А  то  хтось  зацікавлений  почує,  та  ще  забере  собі  в  кабаре.  Зостанетеся  тоді  без  Віри  при  своїх  бубнових  інтересах.
                     Про  бубнові  інтереси  німкені  нічого  не  зрозуміли,  але  гарний  гумор  дівчини  відмітили.
                     Віра  майже  пошепки  почала  «Ой  не  світи  місяченьку».  Відкинулася  на  високу  спинку  лавки  і  здійняла  догори  очі,  неначе  співала  не  для  Ізольди  з  Паулою,  а  зверталася  до  худого  молодика-місяця,  що  з’явився  на  небі.  Голос  у  неї  був  тихий  і  плавний,  як  плин  течії  рідного  Сіверського  Дінця,  як  літній  подих  вітру  з  вечірнього  степу.  Нараз  стрепенулася  і  замовкла…  З  вулиці  наростав  гул  –  то,  важко  човгаючи  грубими  черевиками,  в  табір  поверталися  військовополонені  та  остарбайтери.  Робоча  зміна  на  цегельному  заводі  закінчилася,  але  про  пісні  виснажені  тяжкою  роботою  земляки,  певно,  давно  вже  забули.  
                       У  вікні  виникла  худенька  постать  Ганса.  «Мій  батько  –  «тельманівець»…»  -  згадала  Віра  фразу,  сказану  хлопцем  якось  надто  довірливо  в  день  їх  знайомства  через  невисокий  паркан  між  двома  садибами.  Хто  такий  Тельман  їй  було  відомо.
                     -  Продовжуй,  ти  гарно  співаєш…
                     Це  котрась  із  сестер  вивела  Віру  зі  ступору.  До  звуків  з  вулиці  вони  вже  звикли,  тому  не  звернули  на  них  уваги  і  здивовано  дивилися  на  несподівано  принишклу  Віру.
                     -  Та  все  одно  ж  нічого  не  розумієте,  -  роздратовано  відповіла  дівчина  і  встала  з  лавки.
                     Ніна  попрощалася  з  хазяйськими  доньками  і  слідом  за  подругою  пішла  в  бік  вхідних  дверей.
                     -  Будь  ввічливішою  з  ними,  бо  ще  матері  поскаржаться.
                     -  Та  нехай  скаржаться,  мені  –  байдуже.
                     Дівчата  розійшлися  по  своїх  кімнатах.  Віра  налила  на  дно  миски  води  із  глека,  змочила  долоні  і  бризнула  ними  в  обличчя.  
                     За  вікном  походжали  пари:  чоловіки  в  цивільному  та  військовому  одязі  бік-о-бік  з  панянками  в  гарних  сукнях  та  легких  костюмах.  Деякі  жінки  –  простоволосі  з  вигадливими  зачісками,  деякі  в  химерних  капелюшках.  Ще  якісь  півгодини  тому  вулиця  була  заповнена  сірим  людським  потоком.  Його,  немов  зграю  злочинців  супроводжували  такі  ж  офіцери  з  собаками,  які  рвалися  з  поводків  на  стомлених  людей.  
                       Віра  взяла  свіжий  номер  газети    «Русское  слово».  Її  акуратно  приносив  щотижня  старий  листоноша:  Ґерта  передплатила  газету  спеціально  для  дівчат.  «Подивимося,  про  що  там  брешуть  фашисти»  –  Віра  зиркнула  на  передові  шпальти.  

                                                                                                                                               *  *  *
                 Прокинулася  вдосвіта.  Попоралася  в  кімнаті,  застелила  постіль,  переклала  залишену  звечора  на  стільці  газету  на  підвіконня  і  задивилася  на  вулицю.  Порівняла  знайомі  пейзажі  з  поезій  Пушкіна,  прочитаних  в  останньому  номері  «Русского  слова»  з  ранковим  баварським  довкіллям,  але  не  знайшла  нічого  спільного.  Навкруги  –  все  чуже…
                   З  хвилини  на  хвилину  з  табору  вийде  колона.  Віра  щоранку  проводжала  її  очима  до  кінця  вулиці,  але  нічого  не  змінилося.  Люди  в  своїй  більшості  йшли,  дивлячись  у  потилиці  тих,  що  попереду.  Зрідка  хтось  байдуже  кидав  погляди  на  будинки,  але  Марусі  в  натовпі  Віра  не  помічала.  З’явилася  надія,  що  і  родичку  хтось  забрав  собі  в  помічниці.  Геника  теж  щось  давно  не  було  видно.  Молоко  привозив  фермер  особисто,  напевне,  в  нього  були  у  місті  й  інші  справи.
                 Віра  за  звичкою  відхилила  фіранку.  Чекала  на  появу  співвітчизників,  та  й  не  тільки  їх,  бо  серед  табірного  люду  були  і  поляки,  і  угорці,  і  румуни…  Десь  серед  них  загубилася  і  її  сестра.  
               «Де  ж  ти,  Марусю-Марусю?»    Початок  колони  вже  порівнявся  з  вікном.  Віра  уважно  стежила  з  другого  поверху  за  поведінкою  людей,  та  потік  сунувся,  як  завжди,  одноманітною  сірою  лавиною.  Але,  ні!  Онде,  жінка  друга  з  краю  підвела  очі.  Це  була  Маруся!  Віра  з  розмаху  відкинула  назовні  стулки  вікна,  щоб  привернути  увагу  сестри,  і  ледь  помітно  помахала  рукою.  Конвой  саме  пройшов  вперед,    але  й  Маруся  байдуже  перевела  погляд  на  інші  вікна  і  не  подала  ніякого  знаку  ні  очима,  ні  жестом.  Чи  може  не  впізнала?  Невже  так  змінилася  Віра  за  ці  кілька  місяців?  Вона  ж  угледіла  сестру,  нехай  змарнілу  та  схудлу  вкрай.  
                   Ранкову  каву  Віра  пила  без  завиванця  з  повидлом.  Завернула  в  серветку,  та  заховала  в  кишеню  фартуха  –  сказала,  що  з’їсть  потім.  До  обіду  кілька  разів  непомітно  для  інших  вимочувала  шматочком  хліба  соус  з  салатів,  що  залишався  у  великій  мисці.  Боялася,  що  може  викликати  підозру  у  Ґандзі,  бо  прислýхалася  до  її  поради  не  захоплюватися  гострим  соусом  і  давно  цього  не  робила.  Але,  якби  ж  то  тільки  у  неї.  Тересія  іноді  поводиться,  як  справжня  нишпорка,  хоча  й  намагається  бути  такою,  як  усі.  Не  виключено,  що  й  справді  слідкує  за  ними  за  дорученням  табірного  керівництва.  Не  могло  ж  воно  залишити  без  уваги  своїх  підопічних.  «От,  лярва!»  –  схоже  Віра  її  розкусила.
                   Молоко  в  цей  день  привіз  Геник.  Над  вигнутим  кермом  велосипеда  стирчав  букет  осінніх  польових  квітів.  Тересія  вказала  пальцем  на  кишеню  з  випічкою  і  задоволено  засміялася.  «А  от  і  не  вгадала!»  –  Віра  зраділа,  що  з’явилася  нагода  перехитрити  наглядачку.  Що  саме  цю  роль  вона  виконує,  вже  сумніву  не  було.    Хлопець  витягнув  з  керма  квіти  і  покликав  Віру  вийти  на  хвилинку.  Дівчина  підійшла  до  дверей  і  непомітно  переклала  вміст  кишені  під  манжету  широкого  рукава.  Геник  зашарівся,  протягуючи  Вірі  букет,  і  тихо  промовив:
                   -  Маруся  в  таборі,  про  тебе  вже  все  знає…
                   -  Дякую  тобі…  і  за  квіти  теж.
                     Вона  прийняла  з  рук  хлопця  букет  з  блідо-рожевих  шорстких  квіточок  безсмертника  та  жовтих,  ще  яскравих  суцвіть  пижми.  Понюхала  і  усміхаючись,  спитала:
                       -  Для  чого  це?
                       -  Просто  так,  красиві  ж  …    –  опустив  очі  Геник.
                       Віра  прихопила  слоїк  і  з  квітами  в  руках  піднялася  сходами  у  свою  кімнату.  Помахала  Генику  з  вікна  рукою,  заховала  під  подушку  серветку  з  завиванцем  та  повернулася  назад  до  роботи.
                         Задоволення  від  зустрічі  з  хлопцем  виказували  очі.    Ґандзя  посміхнулася,  але  не  промовила  ні  слова.  Тересія  набундючила  обличчя,  намагаючись  зобразити  міміку  Геника,  та  нічого  з  того  не  вийшло.  Засміялася  і  жестом  показала,  що  хлопець  і  їй  до  вподоби.
                       До  обіднього  столу  фрау  Ґерта  підійшла  з  пакунком  в  руках,  розгорнула  цупкий  папір  і  поставила  на  підлогу  перед  Вірою  коричневі  осінні  черевички-румунки  на  невисоких  підборах.  Черевики  були  начищені  та  натерті  до  блиску.  Незначні  потертості,  щоправда,  трохи  продивлялися  крізь  гуталін,  та  дівчина  їх  зовсім  не  помічала.  Ніяково  кліпала  очима  і  не  знала,  як  реагувати  на  цей  несподіваний  знак  уваги  фрау.  Лише  коли  жінка  легенько  посмикала  свою  розгублену  робітницю  за  вухо,  Віра  згадала,  що  так  і  мати  робила  в  день  її  народження.  Подарунків  не  дарувала,  бо  нічого  було  дарувати,  хіба  що  пиріжки  з  яблуками  випікала.  Віра  почервоніла  і  винувато  зиркала  на  присутніх.  Хазяйка  з  Тересією  заплескали  в  долоні,  Ніна  з    Ґандзею  міцненько  потѝскали  подругу,  розглядаючи  обновку  до  її  осіннього  гардеробу,  після  чого  всі  разом  сіли  за  стіл.  
                     І  обід,  і  робочий  день  загалом,  пройшов  звично,  та  настрій  у  Віри  був  святковий.  Це  ж  треба:  і  Геник,  наче  відчував,  що  їй  сімнадцять  стукнуло  –  квітів  по  дорозі  з  ферми  нарвав,  і  Ґерта  сюрпризом  порадувала.  Та  головне,  що  звістку  про  Марусю  хлопець  привіз,  вірніш  –  підтвердив,  що  родичка  саме  її  вікно  шукала  очима.  Яким  чином  фермерський  син  знайшов  сестру,  не  переймалася  –  більше  хвилювало,  чи  зможе  вона  хоч  якось  розрадити  її  скрутне  становище  та,  що  робитиме  з  тим  кренделем  під  подушкою.  Ввечері  Маруся  буде  з  іншого  боку  колони,  то  ж  чи  вгледить  вона  її  з  вікна  –  впевненою  не  була.  А  до  наступного  ранку  потрібно  придумати,  як  пригостити  сестру.  Хоча  варіантів  тут  не  було:  кине  непомітно  для  конвоїра  загорнуту  в  газету  здобу,  коли  Маруся  порівняється  з  її  вікном.  Від  цієї  думки  стало  боляче  –  бо  ж  вона  людина  насамперед,  а  не  якесь  там  дворове  кошеня,  щоб  на  льоту  ловити  їжу…  Як  Маруся  прийме  таку  подачку?  Чи  не  образиться?  
                       У  себе  в  місті  дівчата  не  так,  щоб  надто  тепло  родичалися,  але  іноді  навідувалися  зі  своїми  матерями  одна  до  одної  на  гостину.  Вірине  занепокоєння  та  хвилювання  передалося  і  Марусі.  Наступного  дня  вона  помінялася  місцем  в  колоні  з  табірною  приятелькою  і  опинилася  крайньою  в  шерензі  –  зовсім  поряд  з  вузьким  тротуаром  під  вікном  Віриної  кімнати.  Маленький  згорток  піймала  згори  прямо  в  долоні.  Головне  –  солдати-конвоїри  того  не  бачили,  бо  це  було  б  катастрофою.  Не  для  неї,  Марусі,  а  для  її  троюрідної  сестри.  Маруся  вмить  розірвала  папір,  розломила  навпіл  завиванець,  одну  половинку  сунула  в  рот,  іншу  –  в  руку  сусідки,  такої  ж  схудлої,  як  і  сама,  співвітчизниці.  На  ходу  поковтали  рум’яні  шматочки  здоби  з  солодким  повидлом  і  лише  потім  Маруся  озирнулася  на  відчинене  вікно  над  рестораном.  Віра  розчулено  закивала  головою  і  сéстри  без  слів  зрозуміли  одна  одну.  Ніякої  образи  на  родичку  Маруся  не  тримала,  бо  усвідомлювала,  що  ніщо  в  цьому  світі  від  них  не  залежить  і,  як  складеться  їх  подальша  доля  знає  лише  сам  Господь.
                   За  роботою  Віра  ненароком  випустила  з  рук  варену  «в  кожушку»  картоплину.  Не  роздумуючи,  автоматично  відкинула  її  ногою  під  кухонну  шафку.  Ніхто  того  не  помітив,  то  ж  друга  картоплина  вискочила  з  її  рук  вже  не  випадково.  Знову  буцнула  нею,  немов  м’ячиком  і  відіслала  в  схованку  за  тією  ж  адресою.  В  кінці  дня  взялася  мити  в  кухні  підлогу,  щоб  дістати  шваброю  приховані  бульби.  
                   Вона  не  замислювалася,  чи  варто  так  ризикувати  із-за  тих  шматочків  пиріжків  та  булочок,  морквин  та  картоплин,  що  з  того  дня  почали  падати  щоранку  в  руки  Марусі  з  вікна  на  другому  поверсі  помешкання  фрау    Ґерти.  Перед  очима  постійно  стояла  виснажена  непосильною  працею  та  голодом  сестра.  Якось  угледіла,  що  і  з  сусіднього  вікна  щось  полетіло  вниз  –  Ніна  теж  виявилася  небайдужою  та  співчутливою  дівчиною.  Тепер  у  подруг  була  своя  таємниця  в  цьому  чужому  ворожому  оточенні.  Які  могли  бути  наслідки,  якщо  про  те  дізналася  б  хазяйка  або  помітили  солдати  з  конвою,  дівчат  не  хвилювало.  Навпаки,  ранковий  сплеск  адреналіну  додавав  спритності  та  кмітливості  на  протязі  всього  дня.

                                                                                                                                   *  *  *
                       Ґандзя  мала  рацію:  надмірне  захоплення  гострим  соком  з  овочевих  салатів  виявилось  згубним.  Якось  Віру  занудило,  дівчина  зблідла,  скорчилась  та  мало  не  знепритомніла.  Подруги  всадовили  її  на  ослінчик,  а  Тересія  порадила  Ґерті  відвести  хвору  в  табір  до  фельдшера.  Ґерта  заперечила,  мовляв,  нічого  страшного  в  тім  не  бачить,  але  потайки  запросила  ввечері  до  своєї  оселі  приватного  лікаря.  Той  оглянув  Віру,  дав  поради  господині  та  залишив  пакетики  з  якимись  порошками.  Наступного  ранку  замість  кави  дівчині  налили  склянку  теплого  молока.  Тересія  криво  посміхнулася.  
                       Допоки  в  полях  цвіли  осінні  квіти,  Геник,  якщо  випадала  нагода  відвезти  в  місто  молоко,  не  забував  дарувати  їх  Вірі.  Пізніше  їх  змінили  гілочки  з  червоними  ягодами  горобини  та  стебла  сухих  колосків  трав.  Ґандзя,  немов  ненароком,  починала  розповідати,  яка  хороша  та  привітна  у  хлопця  мати  –  тітонька  Оришка  і  що  такій  невістці,  як  Віра,  вона  була  б  рада.  
                       Віра  згадувала  матір,  трохи  сувору,  але  таку  рідну  неньку,  яка  вже  майже  півроку  не  має  ніякої  звістки  від  неї,  певне  не  спить  ночами,  гадаючи,  де  і  як  живе,  якщо  ще  жива,  її  дитина.  Ізольда  з  Паулою  пропонували  дівчатам  написати  листи  своїм  матерям,  не  розуміючи,  що  ті  послання  до  них  не  потрапили  б.  Вірі  самій  так  кортіло  заспокоїти  матусю,  щоб  та  не  хвилювалася,  бо  все  в  неї  добре,  чого,  на  жаль,  не  можна  сказати  про  сестру.  
                       Одного  дня  Геник  передав  від  неї  коротеньку  записку  –  фермерський  син  знову  ризикнув  виконати  роль  кур’єра.  Всього  в  кількох  словах,  написаних  олівцем  на  шматочку  паперу,  Маруся  знайшла  місце  і  для  якогось  друга  француза  Рене.  Нехай,  хоч  якусь  відраду  має  сестра  в  тому  страшному  пеклі…  Віра  і  справді  зраділа  Марусиному  натяку.
                         Хазяйські  доньки  були  задоволені  своїми  педагогічними  здібностями.  Материні  робітниці  вже  майже  вільно  теревенили  з  ними  німецькою,  та  й  самі  вони  додали  до  свого  лексикону  кілька  слів  з  невідомої  далекої  батьківщини  Віри  та  Ніни.  Дрібний  хлопчак  Ганс  теж  перемовлявся  вечорами  з  дівчатами  через  низенький  парканчик  і,  як  і  Геник,  дарував  Вірі  квіти,  але  не  польові,  а  з  клумби  у  своєму  дворі.  Дівчата  кепкували,  що  немає  відбою  у  неї  від  тих  залицяльників.  
                         Паула  (дівчата  вже  навчилися  розрізняти  близнючок)  іноді  виносила  на  подвір’я  невеличкий  мольберт,  малювала  то  квіти,  то  гілочку  сливи  чи  яблуні,  то  лавочку  в  осінньому  саду.  Віра  інколи  брала  з  її  рук  олівець  або  пензлик  і  додавала  свої  штрихи  в  зображення  на  папері.  Рудоволоса  художниця  погоджувалася,  що  так  і  справді  краще,  і  врешті  решт  подарувала  Вірі  олівці  та  стосик  цупкого  паперу.  Холодними  осінніми  вечорами  дівчина  тепер  мала  чим  займатися  на  дозвіллі.  А  відпочити  нагода  траплялася,  фрау  Ґерта  надмірно  не  загружала  дівчат  роботою  і  сама,  як  мати,  жаліла  їх,  хоча  й  не  подавала  вигляду.  Згодом  Віра  показала  подругам  портрет  Геника  і  ті  охнули  від  несподіванки.  Хлопець  теж  розчулився,  коли  отримав  подарунок,  бо  давно  був  закоханий  у  дівчину  і  підозрював,  що  й  вона  до  нього  не  байдужа.    Заховав  портрет  на  груди  під  сорочку  і  вдячно  погладив  теплу  Вірину  руку.
                         -  Не  чекав,  чесно  кажучи,    –  промовив  тихо.  –  Ти  мені  подобаєшся,  можливо  навіть  більше…  Я  боюся  уявити,  що  колись  війна  скінчиться  і  ми  роз’їдемося  в  різні  сторони:  я  на  свій  Захід,  а  ти  на  Схід.
                         -  Скінчиться,  звичайно  ж  скінчиться  нашою  перемогою  і  ми  повернемося  у  свої  домівки.
                         -  Я  приїду  за  тобою…
                         Геник  говорив  зворушливо,  заглядаючи  в  блакитні  очі  дівчини,  а  вона  зашарілася  і  не  знала,  що  на  те  відповісти.
                         Хоч,  як  чекали  вони  на  перемогу,  але  прийшла  ця  радість  несподівано.  Якоїсь  інформації  з  фронту  не  було,  скоріш  за  все  вона  до  них  просто  не  доходила.  Не  могли  ж  місцеві  працівниці,  або  ж  фрау  Ґерта  повідомляти  дівчатам,  що  гітлерівська  армія  терпить  крах  і  з  дня  на  день  в  місто  можуть  увійти  радянські  війська  та  війська  союзників.  Газета  «Русское  слово»  теж  мовчала.    Єдиний  з  їх  оточення,  хто  зрадів  би  цьому,  був  сусід  –  син  комуніста-тельманівця  Ганс.  Та  чи  зрадів?..  Того,  що  сталося  з  хлопцем,  Віра  не  знала,  бо  в  той  час  їх  вже  зібрали  в  таборі  для  відправки  на  батьківщину.    Сп’янілий  від  перемоги  та  німецького  шнапсу  радянський  солдат  поставив  хлопця  серед  вулиці  на  коліна  і  навів  на  нього  дуло.
                           -  Мій  батько  –  тельманівець,  –  плакав    Ганс,  надіючись,  що  солдат  знає  ім’я  німецького  комуніста.
                           -  А  я  так  само,  як  фашисти  мою  сестру…  
                           Стримати  тверду  руку  ніхто  з  присутніх  поблизу  воїнів  не  наважився  (хоча  й  розуміли,  що  хлопчина  ні  в  чому  не  винен),  бо  тим,  хто  б  став  рятівником  «фашистського  виродка»,  відразу  ж  зацікавилися  б  відповідні  військові  органи.  Далеко  не  всі  визволителі  були  схожими  на  відомого  радянського  солдата,  що  потрапив  на  постамент  з  німецькою    дівчинкою  на  руках  в  берлінському  Трептов-парку.                                                                                                                                                      
                           Забігаючи  наперед,  скажу,  що  Маруся  в  Україну  не  повернеться.  Вона  поїде  у  передмістя  Парижу  зі  своїм  коханим  Рене.  Лише  через  багато  років  наважилася  приїхати  в  гості  до  батьків  з  чоловіком  та  двома  синами.
                             Через  рік  після  визволення  Геник  забере  Віру  до  себе  в  Карпати,  але  щось  у  них  не  складеться.  Молода  жінка  ніяк  не  могла  завагітніти  і  в  хаті  все  частіше  почав  гуляти  холодок.  Свекруха  вже  зовсім  втратила  надію  дочекатися  онуків  і  не  приховувала  свого  розчарування  невісткою.  Жінка  прийняла  рішення  повернутися  до  матері  у  місто  над  Дінцем.
                               А  за  кілька  років  до  того…  Віра  майже  бігла  з  Переїзної  станції  під  гору,  на  якій  стояла  її  домівка.  П’яніла  від  запахів  квітучих  акацій  та  донецького  степу,  здіймала  ногами  куряву  навкруг  себе  і  зовсім  не  переймалася  запорошеними  туфельками,  подарованими  фрау  Ґертою  незадовго  до  від’їзду  з  Німеччини.  До  квітчастої  сукні  чіплялися  свіжі  зелені  реп’яшки,  а  вона  сміючись  на  бігу  зривала  їх  з  пілок,  бо  ні  на  мить  не  могла  зупинитися.  Вона  –  дома,  жива  й  здорова,  дякуючи  долі  та  фрау  Ґерті,  дякуючи  своїм  мріям  та  надії,  яка  не  полишала  її  на  протязі  двох  років.  
                           Ключ  лежав  під  камінцем  на  звичному  місці.  На  ослоні  під  старенькою  куфайкою  ще  тримав  тепло  чавунний  банячок  з  вареною  картоплею.  Для  кого  мати  готувала  обід?  Вона  ж  не  знала  про  її  повернення…  Виявляється  –  знала.  Вночі  до  неї  прийшов  той  самий  сон,  який  бачила  напередодні  Віриного  від’їзду:  дочка  упала  в  колодязь…  Але  на  цей  раз  сон  був  щасливим:  матері  вдалося    витягти  її  за  волосся  на  світ  Божий.
18.09.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689552
дата поступления 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ніна-Марія

Осінь без тебе

[img][/img]

Вдивляюсь  в  осінь,  що  підкралась  нишком,
Навшпиньках  під  самісінький  поріг
І  нагадала  про  кохання  наше,
Яке  в  душі  своїй  ти  так  беріг.

Та  не  розвіяв  з  вітром  легкокрилим
І  не  спалив  на  попіл  у  вогні
А  ніс  в  собі,  немов  якусь  святиню,
Яка  до  болю  дорога  мені.

Згадаю  той,  наш  вересень  щасливий,
Що  стелив,  мов  злотом,  листям  долю,
А  ми  удвох  літали  над  землею,
Немов  пташина,  вирвавшись  на  волю.

Промайне  осінь,  не  одна  й  не  наша.
Знов  журавлі  нам  весну  принесуть.
Та  ти  від  мене  так  тепер  далеко
Поміж  зірок  лежить  до  тебе  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата поступления 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В хустині, чорній, крокує осінь

В  хустині,  чорній,    зверху  позолоти

Крокує  осінь  третій  рік  підряд:

Війна  ж  то  косить  цвіт  мого  народу  –

Дітей,  яким  так  рано  умирать.


Уже  всі  сльози  виплакала  осінь,

Мабуть,  тому  немає  і  дощів,

І  дивно  плачуть  кров’ю  ранні  роси,

І  криком  біль  зривається  з  душі.


Тавром  спадає  зморшка  на  обличчя,

А  в  ній  –  глибока  і  тяжка  печаль:

Й  матуся  та  живе  тепер  незвично,

В  якої  згасла  синова  свіча.  


І  стогін  її  ранить  Боже  небо,

Що  народивсь  на  болісній  струні…

Чому  у  людства  є  така  потреба,

Щоби  згорали  кращі  у  війні?!
18.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата поступления 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


залюблена у світ

Стіна

У  місці,  де  завжди  багато  болю,  
Де  глухо  -  стогін,  а  не  дзвінко  -  сміх,
Двох  немічних  звела  разом  недоля    -  
Один  -  без  рук,  а  другий  ось  -  без  ніг...

Обоє  ще  недужі,  нерухомі,
Прикуті  слабкістю  до  простирадл,
Та  з  викликом  хворобі  й  тихій  втомі,  -
Останній,  хоч  і  безнадійний  батл...

В  одного  постіль  майже  попід  двері,
А  в  іншого  -  на  світлі  під  вікном.  
-  Ти  бачиш,  що  там?  -  Сонце,  осінь  в  сквері,
Закохані,  а  ось  дитинка  з  псом!

Кидає  палку  в  купу  злата-листя,
А  пес  грайливий  знову  їй  несе...-  
Образою  враз  груди  налилися:
"Мені    -  лиш  двері,  а  той  бачить  все..."

Та  раптом  під  вікном  якийсь  неспокій...
Звели  судоми,  конвульсивний  хрип:
-  Сестру...  Скоріш!..  -  та  не  дістати  кнопки
Без  рук.  А  другий  -  в  постіль  влип.  

Один  лиш  рух  до  кнопки,  порятунку!
Та  не  натис...  Бо  заздрість  не  дала!
І  все...    кінець...  Немов  напився  трунку
І  згас  безрукий...  вічність  узяла...

Той,  що  без  ніг,  залишився  в  кімнаті
Немов  пригнічений  блідий  фантом,  
Благає  все  ж  сестричку  у  халаті:  
-  Мені  б  туди,  де  сонце  за  вікном!

Послухали,  на  ліжко  перенесли,  
Де  був  безрукий,  поблизу  вікна.
Підважився,  поглянув:  -  Сестро,  сестро,
Та  як  же?  Тут  -  не  двір,  а  лиш...  стіна?..

А  як  же  осінь  і  кохання  в  сквері?
Він  же  казав  -  дитина  в  листі  й  пес!
Сестричка  сумно  повернулась  в  двері:
-  Не  міг  він  бачити,  бо  був  іще  й  сліпець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689382
дата поступления 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Діду Миколаю, непокірному поету

Лиш  зранена  душа  карбує  вірші,
А  ран  у  Миколая  вистача:
Чорнобиль,  доля,  нелегка,  найбільше  ж
Інсульт,  нежданий,  нерви  розкачав.

Його  життя,  мов  книга  на  долоні,
Цей  не  сховає  у  борні  плече,
Такого  не  зламати  у  полоні,
Бо  не  дозволить  українця  честь.

Життя  його  –  не  сонячна  картина,
Де  все  «в  ажурі»  –  щастя  є  й  любов.
Він  –  Україні  віддана  дитина,
І  сам  собі  порадник,  друг  і  Бог.

Не  скривить  другу  й  ворогу  душею,
Не  раз  життя  «на  грані»  теж  було,
Та  за  Вкраїну  навіть  за  межею
Він  піде  в  бій  один  і  напролом!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
дата поступления 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У вісімнадцять серце зупинилось…


У    вісімнадцять…    серце    зупинилось…

Під    Новотроїцьким    на    рідну    землю    впав.

Те    серце,    що    й    коханням    ще    не    нило…

А    може,    смерть    зустрілася    сліпа?..


У    вісімнадцять    вибрав    собі    долю

Країну    власним    тілом    захищать,

І    впав…    А    був    живим    кордоном…

І    піднялась    над    тілом      тим    душа.


–  У    вісімнадцять    впасти,    –    каже,    –    рано,

Адже    життя    одне    лише    бува…

Й    дивилася    на    неї    свіжа    рана,

Й    мов      нагадала    мамині    слова:


–  Дорослий    ти.    Мить    прийде    вибирати

Поміж    життям    і    смертю    –    будь    з    життям.

З  ганьбою    ж,    сину,  ти    не    смій    вмирати,

Бо    зраду    не    простить    і    каяття.


У    вісімнадцять    зупинилось    серце,

Й    годинник    несподівано…    спинивсь…

Був    хлопчаком,    а    став    героєм    в    герці…

О,    скільки    ж    вас    лягло    уже,    сини!
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689310
дата поступления 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Віктор Ох

ГІПЕРРЕАЛІЗМ (V)

Представлено  картини  художника-гіперреаліста  Емануеля  Дасканіо  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RP8XshOX3AA[/youtube]
-------------------------------

Гіперреалісту  дійсність  заважає,
він  не  може  вижити  без  романтичних  мрій.
Всі  ми  те  шукаєм,  що  задовольняє,
та  змушені  обходитися  міражем  надій.

Мудрі  чукчі  знають,  що  співати  треба  
лиш  про  те,  що  бачиш  ти  в  реалі  в  дану  мить.  
Погляд  особливий    може  бути  в  тебе.
«Третім  оком»    бачити    не  всякому  щастить.  

Кожен  щось  шукає.  Навіть  щось  знаходить.
Віртуальність  і  реальність  нашим  є  життям.
Гіперреалісту  розум  не  зашкодить.
Тво́рення  для  нього    необхідність  Пізнання́.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689160
дата поступления 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Анатолій В.

Міжсезоння

Коли  на  дротах  ластів`яче  збереться  намисто,
Впаде  на  долоню  охристий  пожухлий  листок,
І  небо  повищає,  стане  до  дзвінкості  чисте,
І  сонце  свої  літні  капці  поставить  в  куток,

Тоді  тепле  літо  збере  своє  сонячне  збіжжя
І  з  ним  побреде  поміж  вогняно-жовтих  пожеж...
І  я  -  десь  між  літом  і  осінню,  на  роздоріжжі:
У  літо  не  можна,  у  осінь  не  хочеться  теж...

І  я  в  міжсезонні  завис    на  тонкій  павутинці!..
В  душі  ще  війна,  хоч  закрито  давно  другий  фронт...
Я  грітиму  ніжно  свою  незрадливу  синицю,
Бо  клин  журавлиний  ховається  за  горизонт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата поступления 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля Волині

[u]Присвячую  поетам  з  волинським  корінням,  зокрема:    Лесі  Українці,  Діду  Миколаю,  Віталію  Назаруку  та  ін.[/u]

Земля  і  воля  у  одне  злилися
Коротке  слово  і  гучне  –  Волинь,
Сліди  там  слави  й  духу  збереглися,
Яких  зламать  нечисті  не  змогли.
Земля  Волині  –  то  земля  героїв,
І  Лесі  Українки  то  земля.
Таку  ніхто  не  зміг  ще  перекроїть,
Бо  дух  свободи  віє  звідтіля.

Земля  Волині  добру  пам’ять  має:
Стрільці,  повстанці  –  то  народу  глас,
Назарука  Віталія  тримає
І  Діда  Миколая  чує  час,
Сьогоднішній,  складний,  важкий,  непевний,
Здається,  вже  терпіння  –  на  межі,
Та  ці  поети  сіють  справжні  перли  –
Душею  кожен  з  них  не  зубожів.

Земля  Волині  –  дивна  вишиванка,
Де  все  сплелось  в  орнамент  непростий:
Краса  і  біль,  і  сльози,  і  співанки,
І  шир  полів,  і  темний  ліс,  густий.
Земля  і  меч  там  є  й  були  святими,
За  неї  з  ним  Волинь  завжди  в  борні,
Віками  льон  в  її  полях  цвістиме
І  голос  жайвора  над  ним  буде  бриніть.

Земля  Волині  славою  повита,
Бо  особливий  там  живе  народ,
Готовий  ворога,  як  муху,  задавити.
Там  кожен  –  України  патріот.
Земля  Волині  –    загадка  для  світу,
Багата  й  щедра,  мов  сама  весна,
Наслідує  Шевченка  заповіти,
Її  чекає  доленька  ясна.
28.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689159
дата поступления 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніколи я не визнаю поетом…

Учора  один  із  поетів  помістив    на  мій  вірш  "Статистика  війни"  такий  комент:
Ян  Шанли,  15.09.2016  -  22:25
Жители  Крыма  спасли  свой  полуостров  и  не  дали  захватить  его  евреям  вернувшись  в  Россию.

Вы  продали  Китаю  документацию  по  самолету  МРИЯ.  Вы  предатели  своей  мечты.
Пытаетесь  Донбасс  отдать  евреям  кладя  на  это  жизни  украинцев.
Какие  вы  поэты

Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  у  кого  продана  душа,

Немає  крил  у  нім  для  свого  злету,

Хто  стяг  чужий  словами  захища.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

Хто  став  не  Музі  –  ворогу  рабом,

Для  мене  й  багатьох  не  є  секретом,

Що  рухає  поетом  лиш  любов.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

Для  кого  найдорожче  –  свій  комфорт,

Хто  ворогом  країни  є  відвертим,  –

Такого  не  пробачить  мій  народ!


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  хто  землю-матір  продає,

Кого  хвилює  слава  чи  презенти,

Й  кому  війна  спокійно  спать  дає.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,  хто  для  країни  в  грізний  час,

На  кухні  жуючи  пухкі  котлети,

Для  перемоги  пожалів  плеча.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом,

В  кім  до  біди  природна  глухота,

Хто  із  народом  не  в  однім  дуеті,  –

Така  моя  позиція,  проста.


Ніколи  я  не  визнаю  поетом

Того,    хто  волю  й  правду  забува,

Завжди  такому  знайдуться  тенета…

Продажні,  пам’ятайте  ці  слова!!!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689156
дата поступления 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Статистика війни

Статистику    чорну    цієї    війни
Із    болем    веде    Україна,
Фіксує    усе:    це    з    Росії    вини
Найкращі    синочки    гинуть.

Учора    й    сьогодні    то    два,    а    то    три  …
У    чім    цих    дітей    вина    є?
Без    жодного    пострілу    зданий    був    Крим,
Донбас    тепер    розпинають.

Й    тремтить    у    очах    материнських    сльоза:
–  О    Боже!    Скажи    ж    допоки?
Всевишній    нічого    про    те    не    сказав,
Коли    вже    настане    спокій.
20.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688989
дата поступления 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Накипіло…

Накипіло…    Як    же    накипіло!..
Зацементувалася    душа…
І    болить    вона    сильніш    від    тіла,
Та    надія    все    ж    не    залиша:
Вистоїть    народ    наш    у    двобої,
Правді    ж    не    дозволено    вмирать…
Тих,    хто    знищив    малазійський    «Боїнг»,
Зможе    і    знайти,      і    покарать.

І    на    тих,    хто    зазіхнув    на    волю,
Начинив    фугасами    Донбас,
Бог    нашле    не    кару    вже    –    недолю,
Від    Кремля    врятує    згодом    нас.
І    засяє    сонце    перемоги,
Засміється    хвилями    Дніпро,
Пройдемо    свою    важку    дорогу,
Й    запанують    воля    і    добро!..
30.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688987
дата поступления 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Дід Миколай

…не минайте

Шануйте  рідну  днину  гожу,  
Живі  батьки  допоки.
В  миру  сповняйте  волю  Божу,
Адже  втікають  роки.
                             Приспів:
Хай  їм  всміхнеться  довше  доля,
Любіть  батьків  кохайте.
Як  прохолода  ви  їм  з  поля,
Що  не  дали,  тепер  воздайте.

Щоби  устигнути  віддати,
Їм  в  ноги  поклонитись.
Вони  не  вічні:  -    Батько  й  Мати,
Не  дай  Бог  запізнитись.
                           Приспів:
Тож  їх  провідуйте  частіше,
Про  них  не  забувайте.
Щоби  сказати  слово  ніжне,
Додому  стежку  не  минайте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688889
дата поступления 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016


Наталя Данилюк

Руда й мовчазна

Останки  серпневі  дотліють  між  айстрових  китиць,
Кориця  засмаги  обсиплеться  з  теплих  колін…
Безпечна  природо,  не  встигнеш  у  літі  прижитись,
Як  вдарить  по  ньому  на  обрії  сонячний  дзвін!..

Уламки  небесного  люстра  впадуть  на  дерева,
До  берега  жилаві  руки  заломить  ріка…
І  вийде  руда  й  мовчазна  із  молочного  мрева,
І  мідну  печать  покладе  на  долоню  листка.

Сирими  мохами  війне  зі  старої  криниці,
Об  камінь  вологий  ударить  іржавий  ланцюг…
І  при́йдуть  на  слід  її  теплий  багряні  лисиці,
Гірчинка  терпкої  смоли  залоскоче  їм  нюх.

І  криком  розбудять  діброви  сполохані  сови,
Крильми  з  павутинок  обтрусять  пацьорки  роси.
Посходяться  верби,  сумні,  нерозважливі  вдови,
Над  саваном  літа  заплачуть  на  всі  голоси.

І  стане  руда  й  мовчазна,  і  заступить  півнеба,
Покотяться  згарди  у  трави  сухі  й  забряжчать…
І  змириться  мудра  природа,  і  скаже:  «Так  треба»,    
І  прийме  на  серце  впокорене  мідну  печать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата поступления 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016


dovgiy

Перед поїздкою у лікарню.

Перед  поїздкою  у  лікарню.

Між  проваллям  падіння  і  піком  душевного  злету
Лавірує  душа  як  на  вістрі  дамаського  леза.
В  котрий  раз  за  роки  я  злітаю  з  орбіти  планети,
В  котрий    раз,  як  востаннє,  прощаюсь,  щоб  бути  без  тебе!
Чи  дано  ще  вернутись?  Чи  зустріч  ще  буде  між  нами?
Десь  гримлять  вхідні  двері…  напевно,  прибула  швидка…
Понесуть  бренне  тіло  на  зустріч  з  самими  богами
В  хірургічних  халатах:  з  земними  богами…  пока.
Наче  все  у  житті  минає,  живе  тимчасово.
Чом  твій  погляд  не  блякне  в  моїй  посивілій  душі?
А  ще  мова  твоя…  моєї  лебідоньки  слово:
Таке  лагідно-тихе  як  серця  пісенні  вірші.
Ти  колись  ще  заглянеш  в  оцю  спорожнілу  кімнату
Де  колись  я  чекав,  вслухаючись  в  шум  звіддалік…
На  струні  твого  серця  осіння  розпука  заплаче
І  гірчина  сльози  закапає  долі  з-під  вік…
Якось  бачу  це  все.  Можливо,  іще  передчасно.
Може  дасть  нам  ще  Небо  для  зустрічі  бажану  мить.
Цілуватиму  руку,  закривши  свій  погляд…  від  щастя…
Щоб  не  бачила  ти  як  в  оці  сльоза  забринить.

14.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата поступления 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Побратими

Вони    побратимами  
Раптом    тут    стали,
В    важкій    братовбивчій    російській    війні.
Над    ними    і    кулі,
Й    снаряди    свистали,
Крім    них,    тут    нікого    немає    рідніш.

Ділили    і    долю,
Цигарку    і    горе,
Й    останній,    присохлий,    та    бажаний    хліб,
І    спогад    про    тих,
Хто    лишився    удома:
В    одного    –    у    місті,    а    в    того    –    в    селі.
І    бачило    небо,    
Як    хлопці    воюють,
Обох,    так    уміло,    воно    берегло:
Їм    жити    ще    треба,    
Щоб    не    сиротіли
Притомлене    місто    й    далеке    село.

А    дні    все    тікали,
І    доля    їм    ткала
Такі    непрості,    але    їхні    стежки.
Їх    радо    стрічали
Без    крихти    печалі
Село    і    містечко,    й    матусь    пиріжки.
19.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
дата поступления 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Тікає земля…

Тікає    земля
Із-під    ніг,    з-під    ворожих…
Утрати    таки    поніс
Тиран    із    Кремля,
Щось    на    гущі    ворожить…
Щоб    втриматись    на    коні?

Та    воля    на    те
України    і    світу,
Війну    щоби    зупинить:
«В    людей    не    стріляйте,
Не    знищуйте    квіту,
Бо    навіть    землі    болить.

Вона    не    пробачить  
Смертей    вам    і    диму,
Бо    є    для    усіх    суддя,
Тож    будьте    обачні,
Ще    буде    година
Для    наших    святих    звитяг!

І    зраджена    доля
Повернеться    знову,
Запалить    серця    людей
І    для    відбудови    –
Діла    –    не    розмови,
І    слава    на    нас    зійде!»      
  18.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688470
дата поступления 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чуєш, брате (До Росії)

Чуєш,    брате,
Вітри    як    стогнуть?
То    не    стогін
Самих    вітрів    –
Українська
Земля    багата
Зараз    стогоном
Матерів.

Чуєш,    брате,
Як    діти    твої
Не    готові
Нас    воювать?
Чом    не    хочеш
Назад    забрати?
Проти    влади
Пора      вставать.

Чуєш,    брате,
Як    кров    ридає:
Теж  не  хоче
Вона    війни.
Чом    невинних
Жбурнув    за    грати?
Не    злякались    
Тебе    вони.

Чуєш,    брате,  
Як    світ    клекоче:
«Проти    себе
Самого    йдеш…»
Якщо    жити    
У    мирі    хочеш,
Шлях    
спинити    
війну    
знайдеш.
25.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688271
дата поступления 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він сьогодні вже чоловік

Ранок    ніч    за    крило    тримає,
Хоча    зорі    усі    зібрав,
Тільки    матінка    не    дрімає:
Син    же    вернеться    до    двора.
З-під    Дебальцева    виніс    ноги    –
Обізвався    вчорашнім    днем.
Скільки    ж    випито    вже    тривоги!
Скільки    коштують    «ДЛенер»!*

Вона    довго    чекала    сина,
Із    молитвою    –    день    і    ніч,
Не    помітила    й    скроні    сиві…
Серце    плакало    і    вві    сні…
Вже    сьогодні    живий,    здоровий
Переступить    синок    поріг,
Посміхнуться    і    очі,    й    брови.
Слава    Богу:    життя    зберіг…
         
Він    прийшов…  Трохи    схудлий,    чорний.
Двадцять    три    –    лише    має    вік.  
Не    такого    чекала    вчора    –
Він    сьогодні    вже    чоловік.
Захисник    і    її,    й    держави
Йшов    крізь    пекло,  де  «град»  і  «смерч».
Материнська    душа    дрижала:
«Добре,    що    обминула    смерть.»
25.02.2015.
*Так  звані  Донецька  і  Луганська  нар.  республіки.


Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688269
дата поступления 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Він сьогодні вже чоловік

Ранок    ніч    за    крило    тримає,
Хоча    зорі    усі    зібрав,
Тільки    матінка    не    дрімає:
Син    же    вернеться    до    двора.
З-під    Дебальцева    виніс    ноги    –
Обізвався    вчорашнім    днем.
Скільки    ж    випито    вже    тривоги!
Скільки    коштують    «ДЛенер»!*

Вона    довго    чекала    сина,
Із    молитвою    –    день    і    ніч,
Не    помітила    й    скроні    сиві…
Серце    плакало    і    вві    сні…
Вже    сьогодні    живий,    здоровий
Переступить    синок    поріг,
Посміхнуться    і    очі,    й    брови.
Слава    Богу:    життя    зберіг…
         
Він    прийшов…  Трохи    схудлий,    чорний.
Двадцять    три    –    лише    має    вік.  
Не    такого    чекала    вчора    –
Він    сьогодні    вже    чоловік.
Захисник    і    її,    й    держави
Йшов    крізь    пекло,  де  «град»  і  «смерч».
Материнська    душа    дрижала:
«Добре,    що    обминула    смерть.»
25.02.2015.
*Так  звані  Донецька  і  Луганська  нар.  республіки.


Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688269
дата поступления 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Михайло Гончар

Дежавю

У  вересневий  день
                                                 я  в  семилітнім  віці
прийшов  до  школи
                                                 полем  навпростець.
Іван  Григорович
                                             погладив  по  голівці:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"  

І  раптом  фініш...
                                         світло...вхід  в  портал...
Рву  стрічку  чорну
                                               ребрами  худими...
Байдуже  сонце
                                         палить  нещадимо,
велично  здійснює
                                               свій  вічний  ритуал.

Погладить  сиву  голову  Отець:
"Ти  сам  прийшов,Михасю?
                                                                     Молодець!"

*Іван  Григорович-вчитель,завуч  школи.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата поступления 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Ninel`

МИНУЛЕ ЗАМІТАЄ СНІГ

Схилились  верби  до  води,
Купають  ніжно  свої  віти.
Минули  біль  і  холоди,
Навіщо  знову  білі  квіти?

Нащо  повернення  у  світ,
Яким  давно  переболіла?
Кохання  того  впав  вже  цвіт...
Як  я  тоді  його  хотіла.

Звучать  тепер  оті  слова,
Які  від  тебе  так  чекала.
Та  пам"ять  терпить,  ще  жива.
І  біль  у  серці  не  приспала.

Безсонні  ночі,  день  за  днем.
Так  час  ішов,  життя  спливало.
Минуле  часто  міражем
Ледь  тьмяним  світлом  оживало.

Уже  дорослим  став  твій  син.
Згадай  ту  зустріч  на  пероні.
І  до  сих  пір  в  душі  полин.
Від  гіркоти  іще  в  полоні.

А  далі  все  немов  хвилина,
Крутилась  обертом  земля.
Для  мене  головне  -  дитина,
Душа,жаль  -  зорана  рілля.

Щаслива  наша  вся  родина,
Вітри  не  збили  мене  з  ніг.
Дивлюсь  із  гордістю  на  сина...
Минуле  замітає  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата поступления 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Дід Миколай

Якщо дано… то є від природи

Бога  Милості…  бачив,  я  Рай…
В  веселкових  узорах  левкої.
Підіймав  мене  вгору  Ручай,
Кольорів  красоти  неземної.  

Як    помер,    я  у  Всесвіт  злітав…
В  тій  дорозі  в  блаженство  поринув.
Та  Господь  мене  там  не  прийняв,
Не  надовго,    я  Землю  покинув.

Повернув  мене  Батько  до  справ…
Для  яких,  хіба  смертний  розкаже.
Як  би  міг,  я  би  там  запитав…
Бо  ж    крім  нього  ніхто  вже  не  скаже.

Чаду  цьому,  пробач  простоту…
Але  й  сам,  я  майбуть  почуваю.
Щоби  нести  в  цей  світ  красоту
У  жінках,  я  натхнення    шукаю.  

Тож  залиши  надовше  -  прошу  …
В  цьому  світі…  ой  леле…    -  роботи.
Я  ж  ще  стільки  сторінок  спишу…
Коли  дано  мені  від  природи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687699
дата поступления 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Леся Утриско

Життя стежина.

З  весни  у  літо-  море,  море  квіту,
Дитинство  Боже,  юність  золота,
Життєвого  початок  заповіту:
Ті  молоді,  щасливії  літа.

Із  літа  в  осінь-  сивина  порошить
І  час,  мов  птах-  зупину  вже  нема,
Зозуля  відлік  літ  чомусь  голосить,
Та  й  в  душу  закрадається  зима.

Ой  осене  не  клич  так  скоро  зиму,
Хоча  не  літо,  та  й  вже  не  весна,
У  даль  пташину  спогадами  лину-
В  ту  даль,  де  не  повернеться  вона.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687690
дата поступления 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


залюблена у світ

Було мало, хотілося ще… (16+)

"Було  мало...  хотілося  ще..."  -  друге  життя  однієї  цитати
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580143

Було  мало  -  хотілося  ще...  
Насолода  невтомно  зітхала,
А  бажання  лилося  дощем
І  топилось...  І  знов  було  мало...
Блюз  кохання...  В  чотири  руки,
У  два  серця...  В  єдиній  октаві
Нот  найвищих...  Щока  до  щоки,
Спільний  подих...  Та  все  ж  цього  мало...
Дикий  голод...  роки  чи  віки?
Я,  здається,  завжди  тебе  знала...
Те,  що  нарізно  -  вщент,  на  друзки!
Ще    хотілось...  І  ще  було  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687684
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Леся Утриско

Осіння рапсодія.

Була  така  сьогодні  загадкова,
Кружляв  п'янкої  кави  аромат,
Із  уст  лилася  усмішка  ранкова,
Як  сонце,  що  впаде  в  осінній  сад.

Хтось  скаже:  сад  осінній-  то  розлука,
Та  в  нашім  зародилася  любов,
Чарівна  вся,  в  полоні  свого  звуку,
Що  в  музиці  акорди  віднайшов.

Співав  нам  дощ  рапсодії  для  ночі,
Із  вітром  лист  мазурку  вигравав,
А  нам  кохання  цілувало  очі,
В  саду  осіннім  вогник  догорав.

Зомліле  сонце  десь  шукало  броду,
Тумани  ночі  вітер  розігнав,
Удвох  ми  діставали  насолоду,
У  каві,  що  нам  ранок  дарував.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687672
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Микола Шевченко

Спрагу юну зросили дощем (пісня на слова автора Дід Миколай)

Слова  -  Микола  Годунок
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

 Спрагу  юну  зросили  дощем
     1
Весною    пахли    ніжно    губи…
У    ноги    падала    роса.
Тебе    до    серця    приголубив…
На    землю    впали...    небеса.
                                     Приспів:                    
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
     2
Коханням        марив    поцілунок…    
Дурман    розлився    у    грудях.
У    вени    лив    солодкий    трунок…
Злітав    у    небо    наче    птах.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
   3
Пощо    розмови    нам    і    люди…
Тремтіла    звабливо    рука.
Гаряча    падала    у    груди…
Як    сповідь    святості    й    гріха.    
Неначе    все    переплелося…
Завмерли    джмелики    в    гаю.
Чи    ми    в    раю    чи    нам    здалося…
Чи    в    небесах    десь    на    краю?
     4
Затихла    святість    і    гріховність…
Понесла    нас        кудись    в    світи.
Несли    здаровану    жертовність…
Де    ми    були    лиш…    -    Я    і    Ти!
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…)  2  рази
Спрагу    юну    зросили    дощем.  )  2  рази

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687656
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


MERSEDES

Україна моя…

Україна  моя  у  весняному  квіті,
У  блакитнім  бузку  і  у  теплому  літі.
У  осінніх  дощах,  що  співають  грозою,
Україна  в  мені...  Вона  завжди  зі  мною.

Де  гуляють  вітри  вільні  наче  простори,
Мов  прозорий  кришталь  світять  яснії  зорі.
Де  козацькі  шляхи  простяглися  світами,
Україна  в  душі  в  серці  ніжному  з  нами.

Білий  сніг  закружляє  в  моєму  віконці,
Переливом  міняється  іній  на  сонці.
А  у  серці  мелодія  лине  ще  з  літа
І  малює  мороз  акварелями  квіти...  

Лиш  душа  українська  співає  так  ніжно
І  проймають  пісні  українські  так  слізно.
Український  народ  патріот  Батьківщини,
Героїчний  такий  в  свому  слові  єдиний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687579
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


MERSEDES

Моє негаснуче кохання…

До  мене  ти  приходиш  в  сни,
Моє  негаснуче  кохання.
І  з  першим  подихом  весни,
Нам  усміхнеться  сонце  раннє.

Лірична  музика  душі
І  твій  портрет,  що  незабуду.
Тобі  присвячую  вірші
І  їх  присвячувати  буду.

І  хоч  спливли  уже  роки
І  час  забрали  бистрі  ріки
І  ми  давно  уже  батьки,
Та  лиш  закриються  повіки.

Знов  ти,  коханий,  дорогий,
Так  усміхаєшся  до  мене.
Я  незабуду  погляд  твій,
Хоч  падає  вже  листя  з  клена...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687574
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016


Микола Холодов

Синові про хліб (З мотивів твору

Окраєць    хліба,    що    упав    зі    стОлу,
Було,    піднявши,    цілувала    мати.
Згадав    я    це,    коли    мій    син    додолу
Шмат    хліба    кинув.    Мусив    я    сказати:
"Як    бачу    хліба    кинутий    шматок,
Холонуть    груди!
Колись    в    безхліб*ї    змучені,    синок,
Вмирали    люди..."



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614133
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 04.09.2016


Анатолій В.

Світ без нас

А  світ    без  нас  котитиметься  далі,
Без  нас  цвістимуть  яблуні  в  саду,
І  житимуть  і  радощі,  й  печалі...
Світ  не  помітить,  коли  я  впаду.

Таких,  як  я,  напевно,  буде  безліч...
У  той  момент,  відведений  для  нас,
Відкриється  кордон  в  безкраю  велич,
В  якій  відсутні  день  і  ніч,  і  час;

Відсутнє  зло  і  біль,  що  крає  серце...
Одне  питання  мучить  знов  і  знов:
Якщо  нема,  відсутнє  там  оце  все,
Чи  буде  там  присутньою  любов?

Чи  зійдуться  в  тім  вимірі  дороги,
Чи  знайдуть  одна  одну  дві  душі,
Щоб,  звісивши  із  краю  хмарки  ноги,
Писати  вдвох  одні  на  двох  вірші?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата поступления 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Дід Миколай

…принади

Твої  очі,  як  смарагд,
Губи  –  терпкі  вишні.
Хто  із  чудом  стане  вряд?
Що  створив  Всевишній.
               Приспів:
Твою  стежку  простелю,
Через…  водопади.
І  тебе  не  розлюблю
За  твої…  принади.
                     2
Ти  струнка  неначе  лань...
Як  пливеш  над  лугом.
Чоловічих  мрій…  зітхань,
Зіронька  над  пругом.
                     3
Твої  плечі  наче  жар,
А  ще…  тугі  коси.
Умокнусь  й  душі  пожар,
Тушать,  як  ті  роси.  
                     4
В  грудях  лишенько  моє,
Листячком  тріпоче.
Притулюся  й  закує,
Серденько  дівоче.
                   5
Білі  груди  -  диво  плід…  
Ой,  нап’юсь  цикути.
Захмелію  від  ягід…
Щоби  в  рай  пірнути.
             Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687499
дата поступления 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016


Микола Холодов

Бабі сумно, баба плаче

 Бабі    сумно,    баба    плаче,
 Що    минає    літо.
 Сльози    в    баби    дід    побачив
 Й    каже    не    сердито:

 "Не    плач,    бабо,    як    дитинка,
 Очі    свої    витри.
 Незабаром    павутинка
 Полетить    в    повітрі.

 Отоді    вже,    хоч    не    довго,
 Ти    ще    будеш    гріться.
 Тіштесь,    баби,    вам    для    того
 Літо    повториться.


             Приємної    вам    осені,    шановні    друзі!


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686834
дата поступления 31.08.2016
дата закладки 03.09.2016


Світлана Моренець

ЛЕТИ, МІЙ СОКОЛЕ!

                                         Внуку
Роки  проносяться,  спішать
пір'їнками  в  бурхливім  вирі,
і  час  настав:  своїх  пташат
ми  проводжаємо  у  вирій.

В  незвіданість,  у  далечінь
їх  ваблять  мрії  і  дороги,
нас  огортає  смутку  тінь,
беруть  в  полон  журба  й  тривоги.

Коли  онуки  йдуть  в  світи,
розлуки  не  бува  без  болю.
О  Боже,  шлях  їм  освяти,
щасливу  дарувавши  долю!

Лети  ж,  соколику,  увись,
гартуй  характер,  дух  і  крила,
крізь  перепони  всі  прорвись,
щоби  невдача  не  скорила.

В  буденнім  вареві  життя
не  втрать-бо  вроджені  чесноти,
щоб  не  терзало  каяття,
шануй  і  множ  свої  цінноти.

Шукай,  мій  лебеде,  шукай
свою  єдину  в  цілім  світі,
кохання  справжнього  пізнай  
чарівні,  неповторні  миті.

Лети,  журавлику!  Долай
дороги  нелегкі,  далекі,
але  завжди    в  свій  дім  вертай,
як  вірні  поклику  лелеки.

В  свій  зранений,  та  рідний  край,
де  волі  дух  і  щирість  в  слові,
де  спогадів  дитячих  рай
і  скарб  родинної  любові

безмежної,  без  тіні  чвар,
де  корінь  твій  і  пуповина,
і  найцінніший  Божий  дар  –
матуся,  татко,  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687137
дата поступления 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Віктор Ох

Все Оте

[img]http://www.randrs.ru/photo/3-0/2014_hd_wall_29.jpg[/img]

Від  вічності  до  Вічності  тече  життя  ріка.
За  течією  всячина  всіляка  в  ній  пливе.
Хтось  пробує  прискоритись,  бо  ще  й  вперед  гребе.
А  хтось  пре  проти  течії,  від  чогось  утіка.
Можливо,  від  самотності,  суєтності,  нудьги.
Можливо,  від  думок  про  смерть,  від  страху  чи  проблем.
Та  сили  вистачає  їм  лиш  на  якийсь  момент.
І  знову  щось  проноситься  кудись  повз  береги.
А  хтось  сидить  на  березі  і  бачить  Все  Оте.
Чи  може  Все  Оте  спостерігає  уві  сні.
Він  впевнений,  що  темрява  уб’є  не  всі  вогні.
Та  знає  –  найгарніша  квітка  також  відцвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687058
дата поступления 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016


Дід Миколай

Серця роси ранкові весняні

                                               1
Ти  любове  моя,  моє  рідне  село,
На  Волині  чудесна  перлина.
З  вишень  стиглих  в  саду  мами  терпке  вино,
Україна  моя  солов’їна.  
                                     Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.
                                               2
Тут  частинка  моя,  тут  моє  джерело,
Синь  озер  моїх  даль  голубина.  
Тут  колись,  я  малим  піднімавсь  на  крило,
Проводжала  в  дорогу  стежина.
                                       Приспів:
                                                 3
Трави  стелють    м’ягко  до  ніг  запашні,
Находився  в  світах…  повертався.
Гай  леліяв    думки  у  зеленій  замші,
Прохолодою  їх    умивався.
                                     Приспів:
                                               4            
Із  далеких  доріг,  ступлю  тихо  в  миріг,
Терпкий  запах  від  саду  ковтаю.
Як  кленовий  листок  упаду  на  поріг,
Сторінки  свої  знов  прогортаю.
                                       Приспів
                                                   5
Тут  колиска  моя,  моє  чудне  село,  
Яке  рідне  мені  воно  зблизька.
Терпких  вишень  вино,  я  не  пив  так  давно,  
Моя  радосте  ти  невеличка.
                                           Приспів:
                                                     6
Вже  дозріли  жита,  перезрілі    жита,
На  столі  в  паляницях  духмяні.
Повернути  б  літа,  мої  сиві  літа,  
Розвернути  б  ті  коні  булані.
                                         Приспів:
Часто  сняться  мені  спориші,
Тиха  нічка  духмяна,  духмяна.
То  потреба  душі,  то  потреба  душі,
Серця  роси  ранкові  весняні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686880
дата поступления 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016


Леся Утриско

Іловайськ.

Мамо,  ти  не  плач  за  мною,
Помолися  за  мене  й  братів,
Не  хотів  тебе  бачить  сумною
І  вмирати  я  теж  не  хотів.

Тату,  я  завше  з  тобою,
А  тебе  побілив  білий  сніг,
Та  не  той,  що  паде  зимою,
Ні,  не  той,  що  впаде  на  поріг.

Сестро,  ти  люба,  єдина,
Тепер  бачу  тебе  я  згори-
Хай  живе  в  тобі  наша  родина,
Я  її  не  зумів  зберегти.

Я  хотів,  та  така  вже  доля-
Кулі  сипались  наче  дощ,
Ми  упали  посеред  поля-
Біль  вплітався,  неначе  хвощ.

Там  читало  життя  молитву,
Смерть  торкнула,  і  небо,  і  рай-
Там  закінчили  ми  свою  битву,
В  ній  у  вічний  пішли  небокрай.




















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686665
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Галина_Литовченко

З ПОЛОНУ СПЕКИ

Відпустила  з  полону  спека  -  
насолоджуюсь  прохолодою!
Вже  й  до  осені  недалеко
і  дощу  заливна  фонотека
свої  кращі  пісні  обнародує.

То  гримить  з  піднебесся  тамтамами,
грає  в  ринвах,  немов  на  цимбалах,
обережними  міліграмами
по  калюжах  стрибає  гамами
і  кущів  гасить  ранній  спалах.

То  штовхнуть  одна  одну  хмари
й  злива  зірветься  декалітрами.
Тут  згадаєш  і  божу  кару
й  після  грому  густого  удару    
обміняються  фарби  палітрами.

П’ю  краплини  спустошена  спрагою
і  бажанню  ніхто  не  перечить.
Оточив  мене  дощ  увагою  -
живить  тіло  і  мрії  наснагою.
Ще  б  накидку  хтось  кинув  на  плечі…
30.08.2016
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686709
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Ганна Верес

Війна і Україна

Війна    і    батька,    й    сина
Безжалісно    косила,
І    діточки    ридали,  
Й    кричали    матері,
А    Вічність    німо…    зрила,
Народ    як    незборимий
Історія    гойдала    –
Донбас    якраз    горів…

Молитва    мчала    к    Богу:
«Нам    освяти    дорогу,
В    майбутнє    без    Росії
Хай    наш    проляже    шлях,
Любов’ю,    а    не    кров’ю
Устелиться    він    знову,    
А    в    тих,    брехню    хто    сіє,
Хай    голови    болять,

Бо    Україна    має
Своє    одвічне    право
Нарешті    самостійно
Жить,    господарювать,
Любові    вкинуть    зерна
В    багаті    чорноземи,
Пшеницю    й    жито    сіять    –
Не    кров’ю    поливать».
11.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Застиг навіки в горі Іловайськ (До річниці Іловайської трагедії - 20. 08. 2014) .

Світ    знов    завмер    при    слові    «Іловайськ»,
Війну    ж    не    передати    на    словах,
Крізь    біль    і    зраду    правда    пророста,
Хоч    доля    в    України    не    проста.

І    падає    на    землю    болем    дзвін,
За    вбитими    ридає-плаче    він,
За    тими,    хто    життя    недолюбив,
Але    для    України    все    зробив.

Застиг    навіки    в    горі    Іловайськ…
В    молитвах    рік    і    мати,    і    вдова…
Ще    виглядають    воїнів    з    доріг…
Чом,    Боже    ж    ти    героїв    не    вберіг?!..
8.08.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686635
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Леся Утриско

Пам'яті Героїв Іловайського котла.

Маленький  клапоть  рідної  землі,
А  скільки  болю,  крові,сліз  та  муки,
Замовкла,  мов  заснула  у  імлі,
Приспала  тихо,  взявши  їх  на  руки.

У  материнськім  лоні  нині  сплять
Сини  її,  народжені,  щоб  жити,
Та  душі  мов  до  вирію  летять,
Самотньою  лишають,  щоб  тужити.

Заплаче  нині  мати  та  сестра,
Дружина  діточок  до  серця  горне,
Над  Іловайськом  дух  війни  й  смерча
І  небо  з  болю  чорне,  чорне,  чорне.

У  тіні  ночі  ворон  прокричить,
Роздерте  серце  вийняте  катами,
Паде  людська  сльоза  і  не  мовчить,
В  дощах  зігріє  душі,  що  над  нами.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Валя Савелюк

ЧИ БУДЕ ЗИМА?. .

мо-скальське  ска́жене  пекло
наблизилось  небезпечно  –
кипить  ненавистю,
плюється  брехнею,
сірчано-отруйною:
з  усіх
інформаційних  проріх
тхне  війною

шкварчать  аналітики,
політтехнологи,  політики-цвіркуни:
не  обминути  крові-смерті-війни,
не  обминути  загину
за  незалежну  нашу
материзну-ба́тьківщину  Україну

уже  гог-і-магогівські  бомбовози
у  землі  і  в  небі  панахають  борозни,
рвуть  повіддя  упритул  з  кордонами  –
упритул  з  усіма  нами…

державні  зло́дії
либонь  уже  тайкома  повиводили  
родини-сім`ї  свої  у  панами-
колумбії…
а  «масові»  українці,
ледве  з  кінцями  зводячи  кінці,  
знов  на  ритуальне  заклання
приречені  у  лукавих  європах  –  
у  дев`ятих  валах  і  потопах
інформаційної  істерії  –
збирають  щедрі,  
Богом  викохані  врожаї…

…на  зиму…
а  чи  БУДЕ  зима?...
гарантій  жодних  нема…

чи  не  здаємося  ми
надто  безпечними
перед  війною  людьми?
дивни-ми…

за  скляними  вітринами
ті  торгують  цукерками-кришталями-вазонами,
інші  водять  собак  на  шнурках  газонами,
метуть  тротуари  і  поливають  чахлі  від  спеки  квітки
невтомні  мурахи  –  міські  двірники…
ділові  чоловіки-жінки
будять  ранками  сонні  автівки
і  у  півсонних  автівках
спішать  по  робо-тах:
звичка  у  мирі  жити  переважає  страх?

онде  уже  упритул  –  на  кордонах  
ревма-реве  пекельно-здиблена  «раша»!

…чи  ми  у  вічне  життя  без  сумніву  віримо
і  порятує  нас  Віра  наша?..

чи  ми  безстрашні?
чи  ми  наївні?
чи  так  і  не  навчені  
плазуванню  рабському
у  кількасот-літній  московській  катівні?
чи,  може,  приречені?
ягнята  -  своєї  жертовної  вищої  місії  
освідомлені?...
чи  справді  –  
білим  над  нами  у  небі  Хрестом
захищені?

ні  –  пеклу  і  кацапні!
ні  –  москалям  і  нахабно-брудній
нав`язаній  ними  війні!

ось  уже  завтра…  зараз  уже  війна!
повно-масштаб-на...
а  містом  спішать  у  справах  люди  –
гарно  зодягнені,  
мирними  клопотами
заклопотані  -
пожина,  
Богом  даровані  врожаї,  
Україна:
ні  –  ординській  агресії

ні  -  кацапській  війні…

…мордорське  пекло
знов  наблизилось  небезпечно:  
кипить  ненавистю,
плюється  брехнею,  
сірчано-отруйною  –
з  усіх
інформаційних  проріх
тхне  війною

а  ми  –  вікна  в  хаті  склимо,
до  зими  ущільнюємо
(чи  БУДЕ  для  нас  зима  –
обіцянок  ні  гарантій  нема…)
жартома  гадаємо  -
чи  до  перших  москальських  бомб  
досклити  устигне-мо`б...


30.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686559
дата поступления 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

Ілловайській трагедії 2 роки

Ми  не  маємо  права  забути,
Ілловайський  прокляті  котел.
Ми    не  можем  його  проковтнути,
Біль  той  комом…    росте  і  росте.

Воювати  пішли  за  Вкраїну...
Ми  не  прагнули  крові  й  війни.
Ви  ж  нам  гади  поклали  на  спину,
Свої…  виродки  ноші  чуми.

В  нетрях  диких  незгойної  зради,
Як  павук  там  тенета  плели.
Своїх  статків,  багатства  заради
На  Голгофу  нас  юди  вели.

Тепер  судите  нас    ви  за  зраду?
Зрада    ви…  -    й  ваші  сучі  чини.
Чи  ж  не  з  вашого  змії  підкладу?
Полягли  наші  дітки  й  сини.

То  ж  не  тіштеся  виплодки  кляті,
Не  забудемо  те,    що  було.
Парад  буде…    -  на  нашому  святі,
З  хати  виметем  ваше  кубло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686353
дата поступления 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

І не вмиратиме ніхто

О,  Боже  скільки  нас  в  нірвані…
Вже  не  повернуться  додому.
Орди  онуки,    -  пси  погані,  
Нас  убивають  по  одному.

Живцем  здирають  нашу  шкіру,
На  груди  вилили  свинець.
За  мову,  звичай  наш  і  віру,
За  те..,    що  русичі  вкінець.

Втомились  ми  уже  терпіти…
Та  скільки  ж  ще,  і  ще  смертей?
Кров  п’єте  нашу  пройдисвіти…
Пошліть  туди  своїх  дітей!

Тоді,  я  впевнений  скінчиться
Те,  що  зоветься  в  вас  АТО.
І  мир  в  Украйні  воцариться
І  не  вмиратиме  ніхто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686338
дата поступления 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Проснись, Донбасе

Упала    чорна    тінь    на    наш    Донбас,
Та    оборону    ще    тримають    гідно
Ті,    хто    пред    ворогом    стоять    за    усіх    нас,
За    тебе,    Україно    наша    рідна.

А    час    пливе    і    сіє    гіркоту:
Чому    ж    між    нас    нема    порозуміння,
Вогонь    єднання    був    малий    –    потух…
Коли,    народе,    матимеш    прозріння,

Що    не    бажає    ворог    нам    добра,
Й    життя    людське    для    нього    є    дрібниця,
Не    зрозуміть    йому    і    значення    Дніпра:
Поету    ж    це    –    невипита    криниця.

Проснись,    Донбасе,    від    тяжкого    сну,
Розкрий    на    все,    що    відбулося,    очі,
Й    наступну    вже    зустрінеш    ти    весну,
Як    день    ясний    після    страшної    ночі.  
20.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686294
дата поступления 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ганна Верес

Лежить скалічена земля

Лежить    скалічена    земля,
Людською    кровію    полита,
Ніщо    її    не    звеселя,
Все    тіло    «Градами»    побито.

Лежить    Донбас,    та    не    умер,
Він    ще    побореться    за    себе,
В    нім    буде    український    мер,
Над    ним    –    високе    світле    небо.

І    жити    буде    в    мирі    люд,
Весільні    сукні    вдягнуть    вишні,
Вогонь,    що    виник    там,    заллють,
І    стерегтиме      те    Всевишній.
                                                            15.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686293
дата поступления 28.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Дід Миколай

Прометей. І. Франку присвячую.

Ти  вічний  в  памяті  народу
Йому  служив  ти...  наш  Сенсей.
За  се  ти  маєш  нагороду,
Зовуть  тебе  в  нас  Прометей.

Слова  були  твої,  як  криця,
Словами  хмари  розганяв.
Вони  живили,  як  криниця…
Скалу  словами  колупав.

Служив  Вкраїні,  як  зірниця,
Для  неї    був  ти,  як  Антей.
Бо  від  землі  черпав  водицю…
Яку  віддав  всю,  для  людей.


   Пр:  Сенсей  -  вчитель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686129
дата поступления 27.08.2016
дата закладки 29.08.2016


Ганна Верес

Знов подвигами дихає земля

І    настане    час,
коли    один    скаже:
«Слава    Україні!»
І    мільйони    
відповідатимуть:
«Героям    слава!»
Степан    Бандера.
Знов    подвигами    дихає    земля  
І    Україні    добавляє    слави,
Сини    її    в    бою    проти      Кремля
Стоять    на    смерть.    Вони    міцніші    сталі.

Із    діда-прадіда    долала    вона    шлях,
Щоби    позбутись    рабства    і    неволі,
І    падали    найкращі    на    полях
У    боротьбі    за    України    долю.

Історія    у    пасмах    сивини,
Але    не    відцуралась    від    свободи,
Кривавими    були    шляхи    війни,
Та    не    зламати    дух    мого    народу!

Напівзруйнований    сьогодні    наш    Донбас,
Болять    землі    його    смертельні    рани,
Та    прийде    істини    великої    той    час,
Коли    здолаєм    і    цього    тирана.
28.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686110
дата поступления 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Ганна Верес

Як можна з тобою брататись, Росіє? (Слова для пісні)

Я    вишию    словом
Думки    свої    й    мрії
І    пісню    свою    складу:
«Слова    –    не    полова    –
Це    ними,    Росіє,
Ти    кликала    нам    біду».

Хай    пісня    моя
Долетить    до    Чукотки,
Торкнеться    сердець    матерів
І    з    Пензи,    Орла,
Петербурга,    Находки.
«Своїх    не    пустіть    синів

На    вбивчу    війну,
Там    дарують    могили
Таким    молодим    синам».
«Спокутуй    вину,
Адже    діти    там    гинуть,
Росіє,      –    твоя    вина».

Зерном    я    любові
Всім    душі    засію.
Щоб    виріс    рясний    врожай:
«Як    можна    з    тобою
Брататись,    Росіє,
Як    смерті    дітей    прощать?»
15.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).
(

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686109
дата поступления 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Ганна Верес

Україна чекала весни

Україна    чекала    весни,
Постмайданної    вже,    ясної,
Але    чорне    крило    війни,
Заросило    усіх    сльозою.

Україна    чекала    змін:
Поміняти    жадала    статус,
Та    сусід,    мов    Горинич-змій,
Поспішив    в    Крим    ногою    стати.

Україна    чекала    добра,
Жити    краще,    аніж    в    Європі,
Та    оба    береги    Дніпра
Кров’ю    землю    Донбасу      кроплять.

Україна    вже    не    чека    –
З    «братом    старшим»    в    нерівнім    герці.
Доля    в    неї    своя,    така:
Дух    свободи    нести    у    серці!..
28.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685891
дата поступления 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Ганна Верес

У музеї


Зі    світлин    у    музеї    –    очі
Молодих    і    в    роках    бійців,
Котрі    дні    під    вогнем    і    ночі,
Хоч    війни    не    були    спеці.

Очі,    щирі,    малі    й    великі…
Придивляюсь    зо    п’ять    хвилин…
Обмірковую:    скільки    ж    лиха!
Душу    повнить    печаль-полин…

Речі    тут    вояків,    портрети:
Той    –    безвусий,    а    той    –    уже  –
Тут    –    художники    і    поети,
Інженери,    таксисти    ще.

І    студенти,    і    програмісти,
Режисери    і    вчителі…
Скільки    ж    доль    ці    світлини    містять!
У    задумі    –    старі    й    малі,

Що    прийшли    сюди    теж    відчути,
Чим    герої      оці    жили,
І    здавалося,    пульс    їх    чути:
Пульс    людини,    чи    пульс…    війни?

Мовкне    тиша,    бо    теж    в    скорботі:
На    портретах    же    –    кращий    цвіт
(Не    відклали    війну    на    потім,
Рятували    і    нас,    і    світ).

Чоловік,    що    стояв    праворуч,
Неуміло    сльозу    змахнув:
«Ми    були    у    бою  з    ним    поруч…
Як    так    трапилось,    не    збагну…»

Пахнуть    свіжі    бійців    портрети,
Мов    шикуються    у    ряди…
Тут    –    художники    і    поети,
Йшли    грудьми    нас    загородить…
20.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
дата поступления 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016


Віктор Ох

Миле дівча покохай мене (V)

Виконує  -  Володя  Охріменко
===========
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VBvLKAXeWsU[/youtube]

День  золотий.  Надворі  весна.  
Я  молодий.  Ти  молода.
Ти  посміхнулась  і  я  посміхнувсь,
 і  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.
Я  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.  
Ти  посміхнулась,  і    я  посміхнувсь.  
Я  –  молодий.  Ти  –  молода.  
День  золотий.  Надворі  весна…  

Миле  дівча,  покохай  мене!
Хай  нас  любов  під  крило  візьме.
Вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
щоби  було  що  згадати  нам.
Щоби  було  що  згадати  нам,
вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
Хай  нас  любов  під  крило  візьме!
Миле  дівча,  покохай  мене...

Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів,
коли  б  тебе  в  той  день  не  зустрів...  
Ми  віддались  своїм  почуттям.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ми    віддались  своїм  почуттям.
Коли  б  в  той  день  тебе  не  зустрів,
Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685984
дата поступления 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Незабутнє (музика-Тетяни Мирошниченко , слова -Тетяни Прозорової)


(пісня  Тетяни  Мирошниченко  на  слова  Тетяни  Прозорової)

Ось  і  Спас  надійшов  непомітно,тихенько  навшпиньках.
З  медом,  яблуком,  маком,  суцвіттям  сліпого  дощу.
Я  у  спогади  мчу  -на  любов  налаштована  скрипка,
Між  сузір"їв,планет,  зодіаків  -    лечу  і  лечу!
                                                       Пр:
Набираю  у  пригорщі  солодко-ніжно-джерельний
Той  нектар,  в  який  памˊять    додасть  гіркоти  полину,
Залишаю  на  згадку  цей  рідний  пейзаж  акварельний,
І  в  ромашковий  вир  ніби  пташка  з  розгону  пірну!
                                                       2
Загорнусь  в  небеса,  що  на  плечі  так  тихо  упали,
І  в  роскішне  проміння,  що  долю  мою  стереже...
Ця  миттєвість  лише́  до  осіннього  пишного  балу,
Та  палає  зоря,  і  ще  літнє  тепло  береже.
                                                       Пр:
Незабутнє...незгасне...і,  ніби  в  житті  непримітне.
Потаємне...прекрасне  й  до  щему  у  серці  святе...
І  так  просять  ще  літа  беззахисні  злякані  квіти,
Та  десь  осінь  серпанок  для  всіх  в  подарунок  плете

26.08.16
https://www.youtube.com/watch?v=m5nkvyEkBqA&feature=youtu.be

>

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685923
дата поступления 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Леся Утриско

Ой, доле, моя доле.

Десь  доля  вишивалася  мені,
Вкладалась  гладдю  на  лляному  полі,
Неслись  у  далеч  птахою  пісні,
А  в  них  веселки  танцювали  в  колі.

Десь  доля  посміхалася  мені
І  мружилась  небесною  блакиттю,
Я  пестила  її  в  солодкім  сні-
В  ній  марила,  живою  була  миттю.

А  нині  напророчила  мені
Червоне  й  чорне,  що  життя  вкладає,
Любов  мою,  що  в  квітах  на  весні,
Й  гірку  розлуку,  де  душа  страждає.

Ой,  доле,моя  доле,  ще  хоч  мить,
Єдину  мить  піддатися  коханню,
Душа  струною  музики  щемить,
Піддамся  я  в  її  палкім  бажанню.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
дата поступления 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Наталя Данилюк

Жаль

[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]

Трави  мої  покошені,
Зложені  в  оборіг.
Літо  пішло  до  осені  –
Стрілило,  як  в  батіг.

Стежі  мої  не  пройдені,
Щезніть  і  не  боліть!..
Ябко  терпке  вигойдує
Вчахнута  суховіть.

Ой,  не  печи  ня,  світе  мій!..
Ой,  не  скубіть,  вітри!..
Звід  підіпру  трембітами,  
Щоби  не  впав  згори.

Подих-полин  затримую  –
Ой,  не  розвійся,  ні…
Простір  вібрує  дримбою,
Рвуться  волокна-дні.

Сонце  –  макітра  з  баношем…
Легіню,  мій  –  не  мій?
Може,  за  обрій  рано  ще?
Де  ж  той  спокусник-змій?

Знову  торгує  душами
(циган,  як  не  крути!).
Ябко  терпке  надкушене  –
Жаль,  що  вкусив  не  ти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата поступления 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Наталя Данилюк

Є в мене…

[i]Любі  друзі  по  перу!  З  Днем  Незалежності  нашої  неньки-України!
[/i]
Є  в  мене  земля  –  
життєдайна,  родюча,  багата,
є  мудрий  народ,  
працьовитий  і  чесний!  
Є  все:
освяченим  зіллям  
замаєна  дідова  хата,
що  бойківський  дух  
до  нащадків  майбутніх  несе.

Є  в  мене  поля,
на  яких  ще  мій  прадід  трудився,
у  кожну  зернину  
вкладав  оберіг  молитов  ,
і,  скроплена  потом  і  кров’ю,  
роди́ла  пшениця,
земля  віддавала  врожай  
і  вагітніла  знов.

Є  в  мене  сади,  
яблуневі,  
сливові  й  вишневі,
є  щедрі  дерева,  
що  гнуться  від  стиглих  плодів…
Свічада  бездонних  озер  
і  річки  кришталеві,
правічні  ліси  
і  смереки  стрункі  й  молоді.

Є  в  мене  чудова  сім’я  
і  велика  родина  –
цей  прихисток  тихий
від  зради,  брехні  і  тривог…
І  в  серці  –  оте  невмируще  –  
моя  Україна,
і  вічний  над  нами  
усміхнений,  люблячий  Бог!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685527
дата поступления 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Це тільки штрих того, що відбувається

Гримить    війна    і    небо    розривається
Стрілою    вогняною    знов    навпіл,
А    на    землі    дівчатко    надривається,
На    ніжки    стаючи    свої    слабі.
Підняти    неньку    хоче,    закривавлену,
Мале    дитя    не    може    ще    збагнуть,
Чому    в    його    матусі    раптом    «вава»    є,
Що    до    життя    її    не    повернуть…
Плачем    дитячим    тиша,    приголомшена,
Дивилася    згори    на    чорний    дим,
На    дерево,    що    стало,    ніби    локшина,
І    на    стіну,    розсипану    в    ряди.
Це    тільки    штрих    того,    що    відбувається,
А    скільки    охопив    би    об’єктив,
І    зрозуміти    дав,    як      кров’ю    упивається
Земля,      в    якій    міг    опинитись    ти?!
15.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685707
дата поступления 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Гортає час сторінку за сторінкою

Гортає    час    сторінку    за    сторінкою,
І    це    є    сторінки    всього    Буття.
Може,    тому    й    народжена    я    жінкою,
Бо    без    жінок    зупиниться    життя.

Сьогодні    журить    світ    страшна    трагедія,
В    Донбасі    розгулялась    що      торік:
Росія    хоче    нашого    переділу,
Щоб    Україні    вкоротити    вік.
Ридають    матері,    дітей    втрачаючи…
Не      заживе    ця    рана    й    за    життя…
А  мить  для    матері,  коли,  труну    стрічаючи,
Сама    готова    йти    у    Небуття?

Стоїть    Донбас,    холодний    і    задимлений,
У    ранах,    у    глибоких,    і    в    крові,
Й    пишається    в    Кремлі    тиран    гординею,
А    хтось    синка    в    останню    путь    повів…

Гортає    час    сторінку    за    сторінкою,
Де    вписані    жорстокість    і    любов,
Ні,    той    тиран    народжений    не    жінкою,
Тому    й    не    знає    про    любов,    либонь…
15.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685705
дата поступления 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Дід Миколай

Народні збори "українців".

Ви  не  чули    про  Збори  Народні?
В  Українському  Домі  були.
Наче  десь  вони  там  …у  безодні,
А  не  в  нас  Україні  пройшли.
Наче  й  назва:  «Конгрес    українців»,
Охорона…    із  «Вільних  людей».
Відробляла  на  вході  червінці…
Пропускала  …  по  списку  «свиней».
Щоб  на  ХВОРУМ  де  єст  «українці»
Не  прорвались  агєнти  Маскви.
Наче  ми…    в  своїй  хаті  злочинці…
Ой…  далеко  зайшли  ж  ви  Клопи.
По  0  -  2  приїзджала  паліція…
«Учинили»  вкраїнці  шкандаль.
Та…    плювала  на  них  Коаліція,
Їх  …давно  положили…  в  сандаль.
Як  колись…  усьо  склалось  при  Сталіну,
Патрьонатом…  зайнявся…    прімьєр.
Вани  в  парі  работають  з  Каїном.
Всі  вапроси  рєшив!  …    -  Люцифер.
Суче  плем’я  собачого  виводку,
Знов  накрило  нас  мокрим  рядном.
Ой,    пора  дзяблоносому  виродку,
Єшафот    встановить…    під  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685657
дата поступления 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Радченко

Зачарує ніжним сполохом

Невловимий  запах  осені
Вітер  звідкілясь  приніс.
Прохолодні  ранки,  росяні,
В  трави  пада  жовтий  лист.
Павутиння,  мов  мереживо,
Зачепилось  за  гілки.
Спалахнуть  ось-ось  "пожежою"
Ліс  далекий  і  садки.
Осінь  листя  позолотою  
Вкриє  і  багрянцем  теж,
Зачарує  ніжним  сполохом
І  красі  не  буде  меж.
Невловимий  запах  осені
Ми  відчути  вже  змогли,
А  в  копицях  трави  скошені
Запах  літа  зберегли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685647
дата поступления 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Дід Миколай

Невідомий герой АТО

За  кого  ти  загинув    солдате,
У  бою  за  кого  ти  поліг?
Відійшла  у  світи  твоя  мати,
Її    Бог  для  журби  не  зберіг.

Та  за  вами  заплаче  Вкраїна,
Ви  ж  за  неї  боротися  йшли.
Щоб  не  стала  вона  на  коліна,
Коли  знов  на  розп’яття  вели.

В  Ілловайську  вас  кинули  Гади,
Не  було  у  бандитів  жалю…
Убивали  беззбройних  вас  гради,
Та  ви  й  досі  для  неї  в  строю.

Скільки  ж  вас  невідомих,  забутих
Лягли  вічністю  в  диких  степах.
І  за  що,  я  не  можу  збагнути…
Вас  на  смерть  кинув  клятий  Гулаг.

Розплодились    паскудні    Гапони,
Розповзлися  неначе  вужі.
Захопили  хороми  і  трони,
Підняли  нашу  честь  на  ножі.

Та  за  вас  ілловайські  герої,
Ми  постанемо…  в  чеснім  бою.
Відсьогодні  години  лихої,
Наведемо  порядок  в  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685435
дата поступления 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016


Ганна Верес

Той чорним став «зелений коридор» (До річниці Іловайського котла) .


Дрімало    літо    на    присохлих    чебрецях,

Як    сколихнула    світ    подія    дика    ця,

Як    Іловайський    закипав    котел,

Й    бажання    виникало    непросте:

Живим    лишитися,    щоб    сонечку    радіть,

Адже    були    тут    більшість    –    молоді;

Бійці,    яким    лишень    за    двадцять    літ.

Й    принишк,    немов    чекав    на    диво,    світ.


Той    чорним    став    «зелений    коридор»,

Тут    на    бійців    чекав    Армагеддон,

Й    стріляли    в    них,    беззбройних,    мов    в    зайців,

В    них    «Слава    Україні»    –    на    руці.

Вагу    тих    слів    збагнути    не    могли

Ні    ополченці,    ані    найманці      «-огли»,

Убить    такого      просиналася    жага…

І      жертви    Бог    лічити      не    встигав.


І…    зазвучало    на    всіх    мовах:      «Іловайськ»,

Й    останні    небо    слухало    слова

Безвусих    ще    героїв    і    в    літах,

Дивився    місяць    ізгори    й…    ридав…

Він    бачив,    як    припали    до    землі

Хтось      непритомний,  той    –  без    рук,  а  той  –  без  ніг.  

Вона    ж,    залита      кровію,    тряслась…

Вогонь    тут,    дим    і    напівдикий    глас.


І    довго    ще    гарячою    була

Земля,    яку    засіяли    тіла,

Впізнати    важко    в    них    було      людей,

Та    й    поле    стало    від    крові…      руде…

Земля    схолола,    та    для    нас      свята,

І    хоч    молитва    часто    тут    зліта,

Вона    іще    страждає:      їй    болить,

Що    пеклом    для    синів    була    в    ту    мить.
12.10.2014.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685341
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Ганна Верес

Я цвяхом стану для труни тирана

[u]Присвячую  Олегу  Сенцову,  українському  в’язню,  несправедливо  засудженому  у  Росії  на  20  років,  котрий  учора  (22.08.2016р.)написав  листа  до  українського  народу,  в  якім  заявив,що  й  звідти  буде  боротися  проти  окупантів.  [/u]

– Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана,  –
Слова  Сенцова  сколихнули  світ…
Таким  новий  є  України    цвіт:
Він  і  в  неволі,  мов  на  полі  брані.

– Нас  не  зламать  нікому  і  ніколи,
Адже  свобода  –  то  понад  усе,
Війна  гірку  науку  нам  несе,
Котру  не  вивчиш  в  мирний  час  у  школі.

Хай  каторга  у  двадцять  літ  –  то  рана,
Та  без  утрат  немає  майбуття,
Хоча  у  мене  лиш  одне  життя,
Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана!..
23.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


dovgiy

Сьогодення.

Життя  іде.  Дорослі  діти
З  доріг  далеких,  до  батьків
 Вертаються,  як  птахи  в  літо,
 В  гніздо  своїх  дитячих  днів.
Вертаються,  щоб  на  городі  
Картоплю  викопати    ім.
І  гамором  близького  роду
Внести  розраду  в  рідний  дім.
Немов  той  вулик,  повний  звуків,
Дім  батьківський  життям  гуде.
А  вже  дорослішають  внуки,
А  там  до  правнуків  піде…
Та  батько  поратись  не  в  змозі
Недуга  стара  прикула:
Коли  й  зіпнеться  ще  на  ноги,
То  тільки  в  хаті,  вкруг  стола…
А  мати,  -  ще  немов  та  бджілка,  
На  зло  літам  та  болячкам,
Керує  всім,  невтомна  жінка,
Не  має  спокою  рукам.
Все  ніби  звично,  ніби  мирно
Літо  до  осені  іде…
На  сході  вибухає  грізно:
На  сході  ще  війна  гуде.
За  мир  у  селах,  за  країну
Звитяжці  важкий  бій  ведуть…
Їх  душі  до  домівок  линуть
Де  їх  батьки  тривожно  ждуть;
Де  ще  не  виросли  їх  діти,
 Дружини  по  ночах  не  сплять;
Де  відцвіли  волошки  в  житі;
Де  вже  стерня  на  їх  полях…
Та  війнам  вік  не  вікувати!
Як  і  хвороба  –  все  мине.
Вже  скоро  мир  у  наші  хати
Як  Сонце  ясне  зазирне!
Щоб  діти  в  наші  сьогодення
Вертались  зі  своїх  доріг,
Чи  то  із  клопотів  буденних,
На  рідний,  батьківський  поріг.

вівторок,  23  серпня  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685296
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя.

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  смурну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.
23.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

Парад…

Війна  на  сході…  в  нас  парад,
Рєшил  провести    «Шоколад».
Нема  межі  цинізму  влади…
І  хтось    дає  ж  їй  ці  поради?
Офшорні  циніки  Кормиги,
 Із  шайки    сущого  бариги.
 Щоб  Україну  захищать…
Нам  знов  по  вухах  шелестять.
Вже  від  лапші    відвисли  вуха,
Як,    остогидла  ж    показуха.
Машини  ж  наші    бойові,
 Потрібні  там…    передовій.
Там  де  герої  повсякденно,
 На  фронті    гинуть    поіменно.
Це  вам…  потрібна  ця  війна,
Бо  ваших  діток  там  нема.
Ж.два…    -  устроїли  відстріл…
І  віддали  нас    під  «Приціл».
Собачі  слуги  пірамід…
Ваш  буде  проклятий  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685251
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

До річниці Ілловайська

За    Ілловайськ    ми  не  забули
Бо  крові  вдосталь  там  ковтнули.
Коли  народ  мій  помирав,
Ти  ж.д  бабло  в  мошну  ховав.
Під  шум  танкеток  і    овацій,
Займався  сука  маструбацєй  .
Ю2    вовсю  тріумфувала,
Медальки  срані  роздавала.
Під  дикі    геготи  паскуд,
Звучав  во  славу    словоблуд.
Коли  без  їжі  і  без  зброї,
На  сході  гинули  герої.
Вкраїни…  гинули  сини,
А  ти…  банкет  під  час  війни.
Тепер  худоба  підлих  зрад,
Ізнов  прийматиме  парад?
Пора  стругать  тобі  осину…
Тож  схаменися,  суч.й  сину.
Дивись  взяло  за  забаганку
На  лой  вдягати  вишиванку.
Ти  не  українець  вишиватник,
Для  неї  ти  чужий  –  стерв’ятник.
Допоки  гинуть  батальйони…
Знов    в  прірву  кидаєш  мільйони.
Отродьє  с.че  схаменись…
Не  пізно  доки  йди  втопись.
Іди  скоріше  Бога  ради…
Без  тебе  будуть  в  нас  паради.
І    буде  все,  як  у  людей…
Ми  ж  переможем…  без  свиней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685266
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 86 (Дід Миколай, Віталій Назарук, Людмила Пшенична)

Дід  Миколай

[i]Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.
[/i]
================

Віталій  Назарук

     КРИНИЦЯ

[i]Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напитись…

Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

       Приспів:
   Ой,  криниченько,  моя  доле,
   Як  болить,  що  аж  серце  коле.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він  вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.

Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Приспів.

 Ти,  криниченько  люба,
 Дай  водиці  йому….[/i]

=================

       Людмила  Пшенична  

       Ти,  янгол,  з  неба

[i]Ти  -  зоря  моя  світанкова.
Ти  -  цілюща  роса  ранкова.
Ти  -  джерельна,  свята  водиця.
Чорноброва  та  білолиця.

Як    поглянеш  -  спиняеш  серце.  
Та  від  щастя,  від  щастя,  все  це.
В  твоїх  косах  -  коштовних  зорях  -
я  купаюсь,  неначе  в  морі.

             Приспів:
   Солов'їним  зігрієш  словом.
   Потонути  б  в  твоїй  любові.
   Мов  дитя  горнусь  я  до  тебе.
   Ти  ж,  неначе,  сам  янгол,  з  неба.

Ти  ввібрала  красу  від  світу.
Як  в  душі,  так  і  врода  з  виду.
І  хай  заздрять  мені  всі  хлопці,
бо  в  моїх  руках,  справжнє  сонце.

Берегтиму  тебе,  кохана,
від  зла-ока,  життя-дурману.
Ти  для  мене  неначе  серце,
я  живий,  доки  воно  бьеться.

   Приспів.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
дата поступления 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


горлиця

УКРАЇНА Є !

Скрипить  зубами  ворог  лютий,
Прокляття  сіє  матюком,
І  клич  хоч  давній,    незабутий,
Злобу  розпльовує  кругом.  

“Вас  нєбило  і  бить  нєможет”,
Кричить  кацапська  сатана,
Та  час  іде  і  правду  множить,
Що  Русь-Вкраїна  лиш  одна!

І  скільки  б  злом  не  сатаніла,  
Сичала  дикістю  орда,
Завіса  впала  і  відкрила,  
Вкраїна  встала,  ожила!  

Замаяли  кругом  прапори
Народ  росте,  Вкраїна  Є  !
Останні  судорги  ,примари,
Вкраїнська  молодь  відіб'є!

То  ж  слава  вам,  бійці-герої,
Безсмертні  Матері  сини!
Ви  воскресили    сонце  волі,
Розбили  мури  сатани!

Вкраїна  є  і  завжди  буде,
І  Незалежна,  і  сильна,  
Згорять  на  сонці  всі  приблуди,
Бо  воля  Господом  дана!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685191
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Наталя Хаммоуда

Літера О

Огорнèна,  обрòсла,  обвита  оманами-осами,
Оберемком  облесних  освідчень,    острот-одкровень.  
Одоспіли    останні  ожини-орнаменти    осені.
Одгоріли  огні.    Охололи  ощèпи  осель.          

Одбуяла,  одпрагла,  одквітнула,  одплодоносила,
(Одголоссям  орли  одзивають  обабіч  отав,)
Отворися,  одумайся!  Освободись  от  обòжества*!
Очі,  очі,  одплачте  останок  обривних  октав.

Обдивись,  оживи.    Од  облест-обіцянок    оговтайся,  
(Ох,  одвічні  окови    -  окòла    отрут  і  образ),
Одпочинь  од    озлоб.    Одречися  обійм    одиночества,
Одхрестись    од  обиди.      Осеґи*    очисть    одночас.

Освободитись  від  обòжества  *-звільнитися  від  того,  кого  боготворила  даремно.
Осеґи*-остяки,  колючки,  калки.  В  даному  творі  -  вийняти  із  серця  остяки  обрàз.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685137
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Тетяна Луківська

Не сполохайте…

Не  сполохайте  літо,  прилягло  відпочити,
У    покоси  згорнулось,  сонце  в  грона  вплело.
В  тінь  сховало  осоння…  і  таки  зачепити
Павутиння  у  ранки  росянисті  змогло.
Не  сполохайте    душу  вгамувалась  в  світанні,
У  думках  перетліла,  у  безсонні  звелась.
Може    тому  й  каралась,  бо  спливали  останні
Дні,  що  зустріч  гортали,  а  вона    не  вдалась.
Не  сполохайте  серце,    таки  справді    розбите
На  крижинки,  на  клапті,  у  зневірі  зайшлось.
Миле  літо,  не  кайся,    ми  з  тобою  вже    квити.
Просто  в  долі  жіночій  щастя    ще  не  збулось...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Микола Шевченко

Я б сонце… (пісня)


Слова,  музика,  виконання  -  Микола  Шевченко
Тане  світанок  на  твоїй  щоці
і    налива  небеса  кольорові.
Певно,  не  взмозі  найкращі  митці
відобразити  моєї  любові.

Приспів:
Я  б  сонце  прихилив,  щоб  не  змочила  ти  ніг,
вночі  б  насіяв  зір,  щоб  милуватись  тобою.
Я  все  життя  із  кривдою  боровся,  як  міг,
ти  ж  завжди  мені  вчасно  подавала  набої...
2
Ранки  імлисті,  заграви  нічні,
в  роки  складаються  дні  невловимо.
Аби  нам,  лишень,  не  губить  вдалині,
стежку,  де  з  нами  кохання  ітиме.
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685198
дата поступления 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Микола Серпень

Світло так і наївно

Світло          так          і        наївно
За            майбутнє      взялись,
Ми          по            всій        Україні
Як            брати            обнялись!

Суперечки        по          Радах,
В          вирі          сотні        думок;
Прикре    слово    не    зрада,
До      прийдешнього    крок!

Тільки    б      вірив    нам    Бог,
Та    тримались  ми      разом,
Бо          на      сто            перемог  -
Завше  стільки  ж  поразок!

Ми    на    світ    не    в    образі,
Де      до    всіх  добрий      Бог,
Де,  не    знавши    поразок,
Марно    ждать        перемог!

Тож,    душа  хай  не  плаче,
Серце      хай      не      болить,
Нам  тепер,  крізь  невдачі,
День  грядущий    творить!

25.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685003
дата поступления 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


zazemlena

Б'ють на сполох думки

[color="#7700ff"][b]Б'ють  на  сполох  думки  -
В  літі  цім  знов  дії-віхи...
Радість  сонця  й  тумани  туги,
Що  єднаються...але  без  втіхи...

Літо  болем  пече,  
Спопеляючи    правду  одвічну...
Вистигає  біль-щем
Й  переходить  в  хворобу  хронічну.

Незалежність  свою,
Україно,  ти  маєш  -  гордімось...
А  за  тих,  хто  в  бою
захищає  нас,  завжди  молімось...
[/b]
[/color]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684648
дата поступления 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


Наталя Хаммоуда

Серпневе


Старезний  сад  -свитина  стоколором,
Серпневим  ранком  соннно  позіхав.
Тягнувсь  до  сонця  ген  за  видноколо,
Солодкий  трунок  сипавши  додолу,
Між  трав.

Нектарні  сливи,  яблука    та  груші,
Зтікали  щедро  краплями  медів,
Вплітається  потрохи  срібло  в  роси
І  спілих  обмолочені  покоси
Хлібів.

Краплини  сонця-грона  горобини,
Шипшини  краплі    заквітчали  сад.
Та  навіть  сонцем    споєні  жоржини,
Не  в  силі  повенути  літні  днини,  
Назад.

Усе  як  завше:  осінь  після  літа,
Туманом  сонце  зміниться  ясне,
Віддàвніють  спекотні  дні    помалу,
А    жайвір  втихомириться  од  шалу.
І  до  весни,  все,  що  цвіло-буяло,
Засне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684729
дата поступления 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016


dovgiy

Мрія.

Мрія.

Минають  дні,  а  я  незмінно,
Немовби  в  чарах  молодих,
Готовий  впасти  на  коліна
Заради  поглядів  твоїх.
Заради  усмішок  привітних;
Заради  особливих  слів;
Заради  тих  обіймів  ніжних
Та  неспокою  п’янких  снів.
Пасмо  шовкового  волосся…
В  нього  б  занурити  лице!..
Хай  би  воно  з  моїм  сплелося
На  віки  вічні  –  тай  усе!
Та  ти  як  мрія  недосяжна,
Як  неба  близька  далина.
Завжди  бажана  та  прекрасна
Як  Місяць  в  небі  така  ж  ясна
Та  як  і  він  –  завжди  одна.

п'ятниця,  19  серпня  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684562
дата поступления 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Наталя Данилюк

Що не кажи…

Що  не  кажи,  а  вересень  ближче  й  ближче,
Ночі  вже  холодніші  –  до  дрижаків…
Вийдеш  у  двір  –  і  протяг  між  ребер  свище,
Тільки  думки,  мов  оси,  такі  жалкі.

Ніби  усе,  як  завше:  із  літа  в  осінь,
Зі  спекоти́  у  золотень  і  теплінь…
Верби,  іще  смарагдово-пишнокосі,
В  пасмах  мілкої  річки  полощуть  тінь.

Шану  віддавши  світлому  Маковію,
Висохлі  квіти  моляться  горілиць…
Внутрішньовенно  впорскує  ностальгію
Вересня  доброзичливий  посланець.

Що  не  кажи,  а  Спас  –  то  прощання  з  літом…
Ніжаться  поміж  яблуками  грушки,
Гріють  на  сонці  в  кошиках  розмаїтих
Жовті,  налиті  медом,  тугі  боки.

Поміж  п’янких  кадильниць  аромить  зілля  –
Спілого  серпня  щедрі  земні  дари…
___________________________________
Осінь  твоя  почнеться  важким  похміллям,
Ну,  а  сьогодні  –  літо,  краса,  привілля!
Тож  посміхайся  світові  і...  твори́!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата поступления 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Любити землю рідну…

Любити    землю,    рідну,    –    то    не    честь    –
Обов’язок    свідомої    людини,
Що    пам’ятає,    кров    чия    тече
У    неї    в    венах    і    в    її    дитини.

Любити    землю,    рідну,    –    не    ганьба    –
Вона    життя    дала    тобі    й    зростила,
І    виріс    ти    з    покірного    раба
В    борця,    що    має    гідність,    гордість,    силу.

Любити    землю,    рідну,    –    сином    стать
Чи    відданою,    вірною    дочкою,
У    лігві    власнім    ворога    дістать,
Бо    іншої    землі    нема    такої.
16.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684440
дата поступления 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя їм виткало умови ( Присвячую тим, хто змушений жити поза межами України)

[u]Часто    закидають    людям,    що    залишили    Україну,    неоднозначні    звинувачення    в    тім,    що    вони    не    патріоти    своєї    землі.    Багато    з    наших    колег    теж    змушені    покищо    жити    поза    межами    нашої    держави.    У    мене    на    це    свій    погляд.
[/u]
Давно    життя    їм    виткало    умови:

Землі    чужої    долю    вибирать,

Забути    про    свою    співучу    мову,

А    прийде    мить    –    у    чужині    вмирать.


Та    долю    нашу    ділять    вони    з    нами

І    в    радісний,    і    в    чорний    день    біди,

Смак    чужини    й    розлук    також    пізнали,

Та    українцями    були    і    є    завжди.


Коли    ж    весна    розбудить    водограї

І    сонце    срібло    стане    пить    з    води,

Серця    щоразу    кличуть    їх    до    краю,

Котрий    колись    в    любові    народив.


І    в    сни    приходять    гори    й    полонини,

Такі    далекі    й    серцю    дорогі,

На    крилах    спогадів    тоді    додому    линуть,

Адже    земля    в    облозі    ворогів.
14.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684253
дата поступления 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Немає у душі її негоди (Колезі по перу, поетесі Світлані Моренець присвячую. )


Вона    ввірвалась    в    Клуб    у    поетичний,

Мов    чисте    джерело    в    святу    ріку,

І    теми,    і    слова,    не    зовсім    звичні    –

Немало    ж    пережито    на    віку.


Усе    життя    шукала    правду    в    світі,

Купалася    у    травах    росяних,

І    колисала    сни    в    вербових    вітах,

Й    страждає    від    «гібридної»    війни.


Любов    свою    до    неньки    України

Через    життя,    мов    хліб    святий,    несла,

Й    вона    не    тільки    не    перегоріла,

А    навпаки    –    з    бідою    й    ще    зросла.


Вона    –    дрібна    краплиночка    народу    –

Такою    сотворив    її    сам    Бог,

Нема    ніколи    в    цій    душі    негоди,

А    Мудрість    є,    і    Гідність,    і    Любов.  
13.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684246
дата поступления 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Леся Утриско

До серця пригорну старе вишиття.

Ранок  на  дворі,  а  я  й  не  дрімала,
Вдивлялась  в  світлини  свойого  життя,
З  старенької  скрині  щось  рідне  дістала:
Лляне  полотно,  а  на  нім  вишиття.

Простелена  доля,  проспівана  пісня,
Молитва  до  Бога,  прожиті  літа,
І  музика  скрипки-  любов  моя  пізня,
І  осінь  на  скронях  уже  золота.

Прийшла,  не  збарилась  у  вишитім  полі,
І  хрестиком  білим  вкладає  життя,
Сцвіло  полотно  у  колишньої  долі,
З  роками  змарніло  моє  вишиття.

Хоч  ранок  на  дворі,  не  буду  дрімати,
До  серця  пригорну  старе  вишиття,
Стежину  встелю  коло  рідної  хати:
На  ній  вишивалось  все  моє  життя.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684104
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 85 (Віталій Назарук, Фея Світла)

       Віталій  Назарук

Розцвітають  вишні  в  молодім  саду,
Я  до  тебе,  доле,  ввечорі  прийду…
В  вельоні  біліє  наш  вишневий  сад,
А  в  нічному  небі  сипле  зорепад.

Приспів:
   Вишневий  сад  нам  долі  об’єднає,
   Дві  долі  наші  в  доленьку  одну.
   Хрущі  гудуть,  а  серденько  співає
   І  обсіває  цвітом  долю  молоду.

Загадаєм  долю,  як  паде  зоря,
Може  приведе  нас  двох  до  вівтаря,
Вельон  тобі  буде,  мила,  до  лиця,
Коли  станем  двоє,  люба,  до  вінця.

Приспів.

---------------

Фея  Світла

Де  б  я  не  ходила,  не  бувала  я,
Завжди  наймиліша  рідная  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,  і  моя  сім'я,
Де  обійми  теплі,  жде  уся  рідня.

         Приспів:  
     До  тебе  йду,  мов  птах  лечу,
     Мій  Богом  даний,  рідний  край.  -[i]  двічі[/i]

Матінко  рідненька,  тату  дорогий,
Вам  уклін  доземний  і  землі  святій.
Богу  помолюся  за  вас  в  височінь
Й  миру  попрохаю  на  планеті  всій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684101
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Анатолій В.

Принишкла кімната

Принишкла  кімната,  як  бранка  порожньої  тиші,
Лиш  кіт  у  куточку  муркоче  своїх  молитов
І  зірку  вечірню  закоханий  місяць  колише...
Раніш,  пам`ятаєш,  жила  в  цій  кімнаті  любов!

Раніш,  пам`ятаєш,  сміялися  барвами  квіти,
І  ми  у  життя  йшли  шляхами  відпущення  й  прощ!
Хотілося  жити,  кохати,  співати,  радіти!..
А  зараз  так  холодно  й  порожньо!  Вітер  і  дощ...

А  зараз  бурмоситься  вечір  холодним  мовчанням,
І  ніч  до  вікна  притулилася  й  німо  мовчить...
Ми  з  місяцем  разом  не  спатимем  аж  до  світання,
Чекатимем  сонця,  щоб  неба  всміхнулась  блакить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Інна Серьогіна

Найкращий вчитель

Життєвий  досвід  –  вчитель-  віртуоз.
Хоч  за  науку  він  бере  чимало,
Пояснює    дохідливо,  всерйоз,
Щоб  вивчене  уже  навік  запало.

Прозоро,  без  корупції  й  доплат,
Готівкою  бере.  Це  сльози,  відчай,
Зневіра,  втома,  ненависті  шмат,
Образа,  біль,  засмучення  за  звичай.      

Ця  непомірна  плата,  мов  мара,
Заміниться,  як    прагнути  невпинно
До  світла  в  серці,  щирості,  добра,
Навчаючись    на  «добре»  та  «відмінно»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684077
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Подих «братньої» війни

Порожні    села    і    міста…
Суцільні    ночі…
Руїни    сірі    тут    і    там…
Хіба    ж    не    злочин?..
Таким    сьогодні    є    Донбас
Під    світлом    «Градів»:
Росія    то    ґвалтує    нас
І    «колоради».

Там  подих    «братньої»    війни
З    розуму    зводить,
Адже    воюють    там    сини,
І    смерть    там    бродить,
А    вдома    бідні    матері
Сивіють    рано,
Спинити    хочуть    тих    звірів,
Лікують    рани,
Що    душі    застелили    їм,    –
Важка    утрата…
Внучатам    скажуть    що    своїм
Про    вбивство    тата?

І  думка    думку    проганя:
Що    буде    далі?
Чи    будуть    гріти    хлопченя
Батька    медалі?
5.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684033
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Назвали шлях той коротко: життя.

Летять    літа,    неначе    сиві    птахи,
Й    назвали    шлях    той    коротко:    життя    –
Твоє    воно,    чи    звіра,    чи    комахи,
Та    кожне    потрапляє    в    небуття.

Ти    теж    береш    початок    з    лона    мами,
Пройдеш,    поки    останній    зробиш    крок,
Засієш    Землю    дочками    й      синами,
Добавиш      небу    декілька    зірок.

І    стежку    після    себе    ту    залишиш,
Дзвенітиме    де    пам’ятна    струна,
А    в    душах    внуків-правнуків    запишеш
Слова,    серед    яких    нема    –    «війна».

І    хай    пливуть    літа,    мов    за    водою,
Де    кожен    рік    –    то    помах    є    весла,
Не    раз    іще    зустрінешся    з      бідою,
Молись,    щоб    доля    вчасно    пронесла.
23.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
дата поступления 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Роздуми про наболіле

О    люди,    як    життя    минає    живо!

Чи    віддаєте    звіт    самі    собі:

Війна    завжди    збирає    чорне    жниво,

І    очі    ваші    гаснуть    у    журбі.


Коли    ж    прийшла      до    нас    лиха    година:

Відсікли    Крим,    зруйновано    Донбас    –

Чуття    єдиної    великої    родини

Повинне    об’єднати    усіх    нас.  
1.02.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683823
дата поступления 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
І  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата поступления 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Леся Утриско

Застигла осінь в маминих очах.

Застигла  осінь  в  маминих  очах,
В  її  руках,  у  стиглій  горобині,
В  пожовклих  травах,  скошених  в  садах,
В  її  літах,  у  всій  її  родині.

У  косах  побілілих,  наче  сніг,
У  зморшках,  відрахованих  роками,
Життя  позаду,  час  так  швидко  збіг,
Дороги  осені  лягли  між  нами.

Розчавлені  дощами  на  землі,
Простелені  стежиною  до  неба,
Вклонюся  низько  матінко,  тобі-
Бо  ти  життя,  яке  усім  нам  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683682
дата поступления 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Привезли чоловіка із зони АТО


Привезли    чоловіка    із    зони    АТО,

Щоб    у    рідній    землі    поховати.

А    чому    не    з    війни,    те    не    скаже    ніхто…

Боїмося    війну    ми    війною    назвати?..


Що    війна    це,    те    визнав    уже    цілий    світ,

І    вогонь    там    смертельний    літає:

України    воює    найкращий    там    квіт

І    вночі,    і    удень,    і    коли    ледь    світає.


Поховають    бійця,    як    належить,    як    слід,

Та    від    того    матусі    не    легше.

Смерть    і    цю    проковтне    Україна    і    світ?

Втрата    сина      далеко    не    перша.


Тисячі    полягли    у    нерівнім    бою,

І    без    бою    також    вже    без    ліку,

Захищаючи  землю,    родину    свою,

Люди    ж    ті    були    різного    віку.


Прогримить    над    могилою    залп    –    не    салют,

Спорожніє    душа    і    знеможеться    серце.

І    усі    цю    війну    у    думках    проклянуть.

Завтра    ж    знову    в    АТО    відправлятимуть      берци…
1.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683680
дата поступления 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Galina Udovychenko

Обмін люб’язностями

Причепився  до  дружини  ввечері  Гаврило:
-Як  же  ти  за  двадцять  років  змінилася,мила!
Не  такі  літа  вже  в  тебе,щоб  так  виглядати.
І  хоч  гірко  тобі  буде,  мушу  це  сказати:
-Ти  на  жінку  вже  й  не  схожа,мов  старезна  вишня,
А  колись  же  молодою  була  гарна  й  пишна!
І  волосся  було  чорне,  й  губи,як  малина,
А  тепер  худюща  стала,наче  та  драбина.
Я  й  не  думав,що  так  швидко    молодість  зів'яне.
Хто,скажи,на  тебе  нині,моя  люба,гляне?

 Жінка  вислухала  тихо,мовчки  все,  без  крику,
Піднесла    люстерко  й  каже:  «Глянь  на  свою  пику!
Де  поділася  чуприна,гарна  і  красива,
Або  ті  козацькі  вуса,за  які  любила?
Чом  лице  твоє  розбухло,мов  погризли  оси,
І  чому  ти  вже  не  бачиш  далі  свого  носа,
Що    живіт  висить  у  тебе    по  самі  коліна.
А  жінки  на  тебе  зирять,наче  на  пінгвіна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683615
дата поступления 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Анатолій В.

Несказані слова

Ти  —  ефемерна  фея  дощова,
Ти  —  зіткана  зі  свіжості  і  світла...
Твої  п'янкі    несказані  слова
Віршами,  як  веселками  розквітли!

Я  вийду  в  ніч,  сп`янію  від  зірок,
Тебе  згадаю  і  злечу  до  неба.
І  серце  —  переляканий  звірок,
Вистукує:  "до  тебе",  лиш  ,  "до  тебе"...

Бушують  в  серці  рими  і  вірші
Теплом  твоїм  несказаним  зігріті...
Твої  слова    горять  в  моїй  душі  —
Несказані,  найважливіші  в  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата поступления 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


dovgiy

Жіноча доля

Жіноче  життя  –  шлях  журби    і  печалі.
Краплиночки  щастя    та  море    жалю.
Бо  скільки  живу,    серце  я    відриваю
Від  милих  людей  яких    дуже    люблю!

Жорстока    недоля    дорогих    забирає:
 Ким    серцем  живу,  покидають    мене…
   Їх  світлих  облич,  голосів  не  хватає,
Без  них    навіть    сонце  в  цих  днях    не  ясне!  

Чому  так  все  склалось?    Чому    я    нещаслива?
Коли    полоса    оця    чорна    мине?
Чи  є  ще  на    світі  якась    добра  сила,
Що  зможе  від    зрад  захистити  мене?..

Не  знаю    про  це…    Безталання    жіноче…
Хоч    наче  б  то    людям    платила    добром.
 В    короткім    коханні,  мов  крадені    ночі,    
І    зради    удар,  як    долоні    ребром!

Не  маю    вже  сил,  аби  знести  всі  муки,
Які    оці  зради    душі    завдають!
Мабуть,  що    на    себе  наклала  б  я    руки,
Та    люди    зробити    цього    не  дають.

Ще    в  мене  є  діти.  Моїх    весен    квіти.
Мої    сподівання,  труди  і  жалі.
Оце    ради  них    мені  ще  треба  жити,
   Горіти    для    них    на    грішній  Землі.

грудень  12  р.
***************      
Дороги    життя    простелились    крізь    роки.
Нас    доля  чомусь  назавжди  розвела.
Хоч  було  між  нами,  -  колись,  -  лиш  півкроку,
Та  я  двадцять  літ  без  тебе  була.

За  ці  всі  літа    так  багато    відбулось:
І  в  тебе,  і  в  мене    не  склалось  життя.  
В  теперішній  час  до  нас  зустріч    вернулась,
Та  тільки  нам  з  того  немає  пуття!  

Потрібно,  зустрівшись,  все  знов  припинити,
Бо  в  тебе  дружина,  бо  в  тебе    сім’я…
Та  як  мені  знову    без    тебе    прожити,
І  як  тепер  бути,  -  не  відаю  я!

Не  жду  я  від    долі    нічого  й  нікого.
Лиш    Бога    щоночі    благаю  й  молю:
Дай  сил  в  моє  серце  забути  про  нього,
Аби  не  здавалось,  що  знову  люблю!

неділя,  14  серпня  2016  р.



   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683584
дата поступления 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ніна-Марія

Розімлілий сонний вечір

[img][/img]

За  гору  сонце  покотилось,
Мов  рум"яна  з  печі  паляниця.
Мабуть,  таки  за  день  стомилось,
Та  може  йому  хоч  дощ  насниться.

Бреде  з-під  лісу  сонний  вечір.
Моститься  на  латі  біля  тину.
Весь  розімлілий  від  спекоти,
Думає,  сяду-перепочину.

У  дрімоту  село  сповите.
Тихо  поринає  у  темну  ніч.
І  навкруги  все  завмирає.
Лише  неподалік  десь  кричить  сич.

Із-за  хмар  місяць  випливає.
По  небу  ясні  зорі  розсипа.
Вітерець  верби  колихає.
Їх  довгії  коси  в  ставу  купа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683484
дата поступления 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Потрібен ще час…

[u]Тролю    Марсіанину,    Бешеному    Їжаку,    він    же    Маня    Папироскина    і    він    же    Олександр    Акентьєв.[/u]

В    темний    ліс    темний    Марс  
 скинув    нам    Їжака-бідолаху,

Той    не    бачив    давно    
українських    багатих    полів,

Коли    виповз,    тоді    
з    несподіванки    голосно    ахнув,

Україна    ж    не    та,    
Україна    устала    з    колін.


Руськомовним    зростав,    
мову    «укрів»    для    віршів    засватав,

Та    частенько    не    міг    
розпізнати    «політ»    і    «пілот»,

Таким    місця    нема    
в    українській    білесенькій    хаті:

Україна    ж    не    та,    
і    не    той,    уже    виріс    народ.


Не    терпітиме    тих,    
хто    нам    війни    на    землю    приводить,

Сіє    чорні    думки    
безнадій,    гіркоту    полину,

Ворогів    вихваля.    Мій    народ    –    
трохи    інша    порода

Люди    вже    прокляли    
цю    російсько-фашистську    війну.


Для    таких,    як    Їжак,    –    
темний    ліс,    Марс    далекий,    Росія    –

Карта    вибору    є    
й    для    від’їзду    відведений    час.

І    на    сайті    уже    
лжеполітику    нічого    сіять,

Бо    завжди    був    і    є    
українським    і    Крим,    і    Донбас.


І    не    Африка    ми    –    
ми    держава,    соборна,    велика,

Європейська,    з    минулим    
і    великим    майбутнім    своїм,

А    на    вас    зачекавсь    
суд    людський    і    Гааги,    і    лихо,

Бо    такою    була    
і    є    доля    усіх    холуїв.


Скоро    кінчиться    ніч,    
тінь    війни    відповзе    у    минуле,

І    не    «русская»    вже    –  
 наша    мирна    настане    весна,

І    радітиме    світ,    
що    Москва    нас    таки    не    нагнула,

Засміється    і    Збруч,  
 і    могутній    Дніпро,    і    Десна.


Відшумує    весна,    
в    теплих    променях    виспиться    літо,

У    осінню    печаль    
приберуться    і    небо,    й    земля,

Й  довгождана    зима    
прибере    у    сніги    землю    й    віти,

І    різдвяні    пісні    
в    українськім    краю    зазвучать.


Вже    нового    життя    
смак    пізнає    нова    Україна,

Тільки    пам’ять    людська    
не    дозволить    ніколи    забуть

Тих,    хто    впав    у    борні,  
 хто    країну    підняв    із    руїни,

І    у    інше    життя    
освятив    нам    омріяну    путь.


Прийде    зоряний    час.    
Зцілить    рани      свої    Україна,

У    сім’ї    у    одній    
заживуть    і    Карпати,    й    Донбас,

На    землі    і    в    собі    
відбудує    народ    наш    руїни,

Та    потрібен    ще    час,    
тільки    час,    
тільки    час…
19.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
дата поступления 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


dovgiy

Ти слухала пісню мою.

Ти  слухала  пісню  мою.

Ти  слухала  пісню  мою
Про  те,  як  я  ніжно  кохаю;
Про  вроду  розкішну  твою,
Що  квітне  в  осіннім  розмаї.
Про  те,  що  найкращі  літа,
 На  жаль,  наче  літо  минають,
Хоч  жадібні  наші  вуста
Ще  трунку  хмільного  шукають.
Ти  слухала  пісню  мою
Про  карі  замріяні  очі.
Обличчя  кривилось  в  жалю:
Душа  бо,  старіти  не  хоче
І  тільки  світліло  воно
Від  слів,  що  невтомно  милуюсь,
Що  веснами  в  юність  дано
Я  те,  -  як  і  вперше,  -  ціную!
Ціную,  що  ти  в  мене  є,
Що  небом  у  долю  дається,
Що  серденько  ніжне  твоє
З  моїм  завмирає  і  б’ється…
Ти  слухала  пісню  мою…

13.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683437
дата поступления 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Микола Холодов

Життя на добру згадку

Боже,    дай    завждИ    і    всюди
Жити  так    до    своїх    "жнив",
Щоб    могли    казати    люди,
Що    я    чесно    вік    прожив.

Щоб    мої    онуки    й    діти
Мали    всі    на    те    права
Мені    в    спОмин    говорити
Тільки    добрії    слова.

А    життя,    хай    пересІчне,
Буде    повне    добрих    дій,
Щоб    на    Царство    Боже    вічне
Я    хоч    трохи    мав    надій.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604617
дата поступления 06.09.2015
дата закладки 13.08.2016


Наталя Хаммоуда

Душа жінки

Ти  не  питай,  що  в  мене  на  душі,
Бо  я,  повір,  сама  того    не  знаю.
Бувають  в  ній  і  бурі,  і  дощі,
А  часом  так  затùшно,  як  у  раї.
Буває,  що  у  ній  цвітуть  сади,
І  засипають  тугу  ніжним  цвітом,
Буває,  стисне  так,  що  назавжди
 Хотілося  б  прощатися  зі  світом.
Любов,  безпека,  радість,  біль  провин,
Хто  зна,  ті  почуття  у  ній  ізвідки?
Чи  знàйдеться  у  світі  хоч  один,
Хто  зміг  би  розгадати  душу  жінки?
12/08/2016
 ©Н.  Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата поступления 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Літа у осінь… піднялися

Літа    у    осінь      разом    піднялися,
Зорею    щоби    внукам    спалахнуть…
Опало    пожовтіле    зріле    листя,
Намалювавши    в    косах    сивину.  

На    скронях      срібно-білі    заметілі,    
Та    не    змовкає      ніжності    струна:
–  Літа      мої,    коли    ж    ви    пролетіли?
Чом    сонце    мою    душу    обмина?

Чи    може,    притомилися    в    польоті?
Мені    ж    життя      другого    не    лиша:
Землі    своєї    бути    патріотом,
Жила    й    живе    лиш    цим    моя    душа.
9.03.2016.  

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683191
дата поступления 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Надія Таршин

Звітуємо синочкам ми, як Богу…

Небесна  сотня,  потім  ще  і  ще  -
Звитяга,  мужність  линули  у  небо,
А  нині  ціла  армія  уже
З  небесних  вікон  дивиться  на  тебе.

За  усіма  слідкує  на  землі
Небесне  військо  мужніх  патріотів
І  на  своєму  ангельськім  крилі
Країну  підіймає  на  висоти.

На  ці  висоти  де  росте  душа,
Звільняємся  від  бруду  і  омани,
І  ворогам  дамо  ми  відкоша,
Коли  полізуть  звідусіль  незвані.

Переживемо  зайд  і  брехунів,
І  зрадників,  і  ворогів  відвертих…
Небесна  армія  із  воїнів-синів
Країні  не  дозволить  вмерти.

І  на  поріг  зневіру  не  пускай
Звітуємо  синочкам  ми,  як  Богу,
Тягар  знущань  уже  і  через  край,
Але  ми  подолаємо  дорогу.

11.08.2016р.  Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683074
дата поступления 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Дід Миколай

Встають уже волхви з могил

Було  колись,  батьків  своїх  любили,
І  предки  наші  вірили  богам.
Прийшли  хозари  й  віру  нашу  вбили,
Не  нам  належить  все  тепер,  -  ж.дам.

Церкви  ж    ніколи  Богу  не  служили,
І  людям  звично  також  заодно.
Паству  разом  із  владою  душили,
Чия  ж  вона…    було    їм  все  одно.

Злились  в  єдино  юд.сучі  діти,
І  вже  тепер  нікому  не  секрет.
Що  пришлі  зайди-    влади  єзуїти,
Задача  їх  зламати  нам  хребет.

То  бог  лукавий,  князь  із  потойбіччя
Над  нами  їх  поставив  пастухом.
Щоб  випить  душу  демон  опівніччя,
Держить  в  страху  кадилом  і  баблом.

Щоб  ми  забули,  що  Сварожі  діти…
Як  у  Дніпрі  хрестили  нас  мечем.
Та  йде  вже  віра,  правди  не  втаїти…
Батьківську  віру  в  душу  повернем.

Дніпрові  чайки  квиглять  і  голосять...
Волхви  уже,  проснулися  з  могил.
Навести  лад  у  душах  світлих  просять,
Нам  подають  Всевишнього  посил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683134
дата поступления 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не буде переможців в цій війні

Знов    сипле    час    подіями    сумними,
І    падають    найкращі    у    борні…
О    люди,    будьмо    ж    мудрими,    земними    –
Не    буде    переможців    в    цій    війні!

І    довго    ще,    поки    земля    схолоне,
І    рани    ще    не    скоро    заживуть,
Не    всі    й    живими    вернуться    з    полону,
І    винних    теж    не    скоро    назовуть…
29.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683023
дата поступления 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вийшла з хати стара мати

Вийшла    з    хати    стара    мати
Зустрічати    сина,
Вкотре    Бога    попрохати
Зберегти    їй    сили,
Стріти    щоби,    як    годиться,
Бо    ж    живий...    приїде    –
Не    потрапив    до    темниці
Чорного    Аїда*.

Не    прийшов    він,    а    приїхав,
Хоч    і    з    костурами,
Син    її,      її    утіха:
«Здрастуй,    моя    мамо!»
Губи    в    мами    затремтіли,    
Плечі    затряслися,
Очі    раптом    запотіли,
Руки    –    обнялися.

Всі    сусідоньки    –    навколо,
Друзі,    як    родина.
На    селі    ж    свої    закони:
Швидше    скатертину.
Стіл    багатий    накривали
Салом,    пирогами,
І    раділи,    і    співали.
Біля    сина    –    мама…

Ще    усміхнено-красиві
Щоки    її,    губи,
Тільки    коси    стали...    сиві    –
Їх    синок    голубить.
Люди    розійшлися    з    хати,
Костури    ж    –    при    сині,
Помагає    йому    мати.
Ноги    –    в    ранах,    сині…

Та    радіє    ненька-мати:
Біди    всі    минуться,
Можна    усе    подолати,
Тільки    б    не    зігнуться,
Бо    не    має    вона    права
Зараз    околіти,
Ліки    відшукає,    трави,
Виходить    до    літа…

Аїд*    –    цар    підземного      царства
26.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
дата поступления 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Лілія Ніколаєнко

Мовчиш - нехай!

Мовчиш  –  нехай!  Цей  біль  задорогий,
Щоб  розміняти  на  монети  слова.
Близькі  ми,  та  не  друзі  –  вороги…
Накликати  війну  не  хочу  знову.

Забули  люди  і  пробачив  Бог.
Та  зорями  на  рану  сипле  серпень.
Заручниця  поезії  –  любов  –
Безсмертям  нудить  на  папері  серця.

У  музи  вже  немає  новизни.
Пегас  пасеться  на  пожовклім  лузі.
Не  пишеться  –  нехай!  І  зблідли  сни.
Найбільша  кара  –  це  твоя  байдужість.

А  час-суддя  залишиться  сліпим.
Дамоклів  меч  над  щастям  заржавіє.  
Нехай  не  буду  знати,  чи  любив.
Ти  –  відчай  мій,  приречення  і  віра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата поступления 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Анатолій В.

Я хочу

Я  хочу  у  вимір,  де  можна  бродить  по  калюжах,
Де  квіти  кульбаб  на  зеленому  килимі  трав
Запалюють  сонце,  пробуджують  світло  у  душах,
І  серце  співає  по  нотах  щасливих  октав!

Я  хочу  у  вимір,  де  навпіл  й  цукерка,  і  ранок,
Де  сонячний  зайчик  метеликом  сів  на  щоці...
Вночі  перламутровий  в  місячнім  світлі  серпанок,
І  ми  із  тобою  ідемо  рука  у  руці!

Я  хочу  у  вимір,  де  небо  скупалось  в  блакиті,
Де  п'яти  лоскоче  зелене  руно  споришу,
Де  є  лише  світлі,  тобою  окрилені  миті...
Я  хочу  у  щастя!  Невже  я  багато  прошу?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата поступления 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


zazemlena

На тім місці, де хата була

[b]На  тім  місці,  де  хата  була,-
Радість  й  гордість  моїх  батьків,-
З  горобиною  зживсь  виноград
І  іван-чай  скрізь  буйно  розцвів.

Груша  та,  що  навпроти  вікна,
Вже  найвищою  стала.І  родить...
А  в  причілку  -  ще  груша  одна
Й  алича  десь  взялась  без  згоди...

Лиш  посохли  і  сливки,  і  вишні...
Й  не  знайду  вже  ніяк  півоній.
А  які  ж  то  вони  були  пишні...
Гарний  спомин...Й  болюче  сьогодні...

Нема  хати  -  зарослі  хащі.
Лиш  байдуже  стрічають  дерева.
Прошептала  я  тихо:"Пробачте,
До  могилок  спішу...Там  я  треба"[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682891
дата поступления 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Дід Миколай

…у грозах відгриміли

Запахло    медом  у  дворі,
Притих  із  гаю  щебет.
Ступила  осінь  на  поріг,
Повіяв    в  груди  трепет.

Озвались  криком  журавлі.
У  синяві  курличуть.
Упали  смутком  на  чолі,
Літа  у  вирій  кличуть.

Чого  знов  осене  прийшла
До  мене  розімліла.
Чому  мене  не  обійшла?
-Чого  тобі  поспіло…

Ти  ще  у  птахів  під  крилом,
Повернешся  до  хати.
Лише  роки  мої  ніхто,
Не  буде  виглядати.

Блукають  десь  у  вечорах…
За  обрій  полетіли.
Чи  розчинилися  в  світах?
У  грозах  відгриміли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682933
дата поступления 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Галина_Литовченко

Максиміліан ВОЛОШИН

Ще  один  вірш  в  моєму  перекладі:

Максимилиан  ВОЛОШИН
*  *  *
Старинным  золотом  и  желчью  напитал
Вечерний  свет  холмы.  Зардели  красны,  буры
Клоки  косматых  трав,  как  пряди  рыжей  шкуры.
В  огне  кустарники  и  воды  как  металл.

А  груды  валунов  и  глыбы  голых  скал
В  размытых  впадинах  загадочны  и  хмуры,
В  крылатых  сумерках  —  намеки  и  фигуры...
Вот  лапа  тяжкая,  вот  челюсти  оскал,

Вот  холм  сомнительный,  подобный  вздутым  ребрам.
Чей  согнутый  хребет  порос,  как  шерстью,  чобром?
Кто  этих  мест  жилец:  чудовище?  титан?

Здесь  душно  в  тесноте...  А  там  —  простор,  свобода,
Там  дышит  тяжело  усталый  Океан
И  веет  запахом  гниющих  трав  и  иода.
1907,  Коктебель

*  *  *
Давнішнім  золотом  пройняв  жовтавий  лиск
В  вечірній  час  горби.  Червоні  стали,  бурі,
Кудлаті  віхті  трав  –  що  ржаві  пасма  шкури.
В  вогні  чагарники  й  води  сталевий  блиск.

А  купи  валунів  та  брили  голих  скель
В  западинах  сирих  і  загадкові  й  хмурі.
В  крилатих  сутінках  –  і  натяки,  й  фігури…
Ось  лапа  заважка,  ось  щелепи  тунель.

Ось  підозрілий  горб  на  здуті  ребра  схожий.
Чий  зігнутий  хребет  –  під  чебрецевим  ложе.
Хто  мешкає  отут:  чудовисько?  Титан?

Тут  душно  в  тісноті…  Там  –  обшир  і  свобода,
Там,  стомлений  вкінець,  ледь  диха  Океан
І  віє  запахом  зіпрілих  трав  та  йоду.
2016,  Бахчисарай

Акварель  М.Волошина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682880
дата поступления 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Дід Миколай

Ансамбль

Ох  цей  ансамбль...    
"Травневі  роси".  
Стрункі  красуні  степові.
Як  соловейко  стоголосі...
Мов  шепіт  вітру  у  траві.

Безмежні  чари  їх  дівочі,
Вони  ж,  як  мавки  лісові.
Як  цвіркуни  у  літні  ночі...
То  як  журавлики  в  журбі.

Як  на  підбір  усі  красиві,
Як  лілій  зграйка  в  озерці.
Веселі,  гарні,  чорнобриві...
Хоч  пий  водицю  в  їх  лиці.

Такі  солодкі  і  вродливі,
Що  мед  весняний  в  молоці.
Всі  як  одна  довкруж  звабливі...
Як  квіти  зранку  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682769
дата поступления 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Володимир Шевчук

Там, де…



Там  де  ніч  пахне  цвітом  липи,  
Де  по  парах  –  уже  не  гра.  
Де  до  дна  аромати  випив  
І  сп'янів  як  у  перший  раз.  
Там,  куди  не  дають  білетів,  –  
Де  й  доріг,  як  таких,  нема!  
Де  від  щастя  –  до  неба  злети,  
Що  й  противитися  дарма.  
Там,  де  золотом  сяє  руно,  
Де  не  чули  про  слово  «лють»,  
Де  до  неба  –  один  цілунок,  
Де  до  раю  –  одне  «Люблю!»  
Там  від  радості  не  втомились.  
Там  де  хочеться  ще  і  ще!..  

Там  зустрів  я  кохання  миле  –  
Синій  проліс  твоїх  очей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682764
дата поступления 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Наталя Данилюк

Ніби іще не осінь…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]

Ніби  іще  не  осінь,
лиш  надвечір’я  літа…
Сонця  достиглу  диню,
скупану  в  молоці,
полудень  колихає
на  яблуневих  вітах,
променя  світлий  по́ніж
блимає  у  руці.

Лускаються  горіхи,
серпень  вітає  Спасом,
яблука  зашарілись,
пахнуть  густі  меди.
Збовтана  тепла  купіль
піниться  житнім  квасом,
і  дітлашня  грайлива
лащиться  до  води.

Пружна  мембрана  поля,
жваво  кручу  педалі,
змійку  тонку  виводить
гума  тугих  коліс!
Вкотре  кудись  втікаю
від  суєти  реалій  –
в  гори,  туди,  де  в  небо
соснами  вперся  ліс.

В  душу  мені  дихне  він
хвойним  своїм  кадилом,
у  рукави  й  за  комір
щедро  сипне  голок!
Скаже:  «Моя  дитино,
де  ж  це  тебе  носило?».
За  кільканадцять  метрів
мій  упізнає  крок.

Ніби  іще  не  осінь,
наче  уже  й  не  літо  –
ледве  між  них  відчутний
цей  надтонкий  рубіж…
Жарить  в  обличчя  сонце
жовтим  своїм  софітом,
серце  стікає  світлом,
ніби  встромили  ніж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата поступления 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Микола Шевченко

Ти розкішна (пісня на слова автора dovgiy)

слова  -  Петро  Пашківський  (dovgiy)
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

         ТИ  РОЗКІШНА…
   1
Ти  розкішна,  мов  осінь,красою.
Щедрим  золотом  б’є  жовтизна.
Ще  життя  прикрашає  росою,
Що  у  вроді  лишила  весна!
ПРИСПІВ:
Я  невтомно  тобою  милуюсь.
Недарма  ж  бо,  проживши  літа,
Кожну  мить  нашу  спільну,  ціную!
Мого  серця  зоря  золота.
Мов  дівоче,  ще  серденько  мліє,
І  вуста,  -  як  вино  молоде!..
Час  стояти  на  місці  не  вміє,
Нашу  зиму  в  життя  приведе.
   2
Та  нехай  чорний  сум  не  лягає,
На  твоє,  -  на  високе  чоло!
Ми  удвох  ще  не  раз  заспіваєм
Про  своє  світанкове  село.

ПРИСПІВ.
   3
Заспіваєм,  про  все,  що  прожито,
Про  жагу  твоїх  карих  очей,
Про  любов,  -  яка  щедро  розлита,
В  жаркім  мареві  теплих  ночей!

ПРИСПІВ

Відеоряд  -  Тетяна  Прозорова:
https://www.youtube.com/watch?v=eqDfhC3GMzc



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682717
дата поступления 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Анатолій В.

Тримай

Без  права  на  будь-яку  помилку,
По  правді,  по  честі  і  совісті,
Щоб  душі  -  на  відстані  дотику,
І  фрази  десь  на  підсвідомості...

Ночами  тримай  мене  темними
В  сплетінні  думок  і  реальності,
Співає  душа  хай  упевнено
В  єдиній  зі  мною  тональності...

Тримай  мене  ранками  ясними
В  полоні  п`янкім  і  покірливім...
Тріпоче  в  долонях  беззахисно
Душа  пташенятком  довірливим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата поступления 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Червоне й чорне…

Усе    життя    моєї    України    –
Червоне    й    чорне,    й    хліб,    що    колосивсь...    
Терзали    її,    гнобили    й    гноїли,
Та    це    лиш    добавляло    їй    краси.

Народе,    скільки    ще    ж    тобі    терпіти
То    азіатів,    то    нацистів    гнів?
Допоки    будуть    гинуть    наші    діти
Від    рук    неофашистів-ворогів?

Народжені    вбивати,    руйнувати,
Каїни    по    коліна    ці    в    крові.
Яка    ж,    перевертні,    вас    народила    мати?
Чи    дикий    рок    на    землю    цю    привів?

Раби,    обдурені,    ви    ниці    і    безгласі,
За    чим    прийшли?    За    волю    покарать?
ЇЇ    ж    не    вбили    навіть    у    ГУЛАЗі.
Ще    гніву    Божого    попереду    пора!..

Тоді    не    плачтесь    на    немилість    долі,
Вам      кров,    невинна,    нагада    про    те,
Що    суд    настане    Істини,    відомий,
І    ковилою        слід    ваш    заросте!..
12.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682010
дата поступления 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Galina Udovychenko

Я за рівність народів

Я  за  рівність  народів  і  щире  братання,
Бо  порядних  людей  поважаю  й  люблю.
Та  ненавиджу  тих,хто  запінившись  зрання,
Ображає  народ  мій  і  мову  мою.

У  якій  ще    державі  скажіть-но,панове,
Вам  дозволять  паплюжити  те,що  святе?
Ким  ви  будете  там,як  не  вивчите  мови,
Що  для  кожного  з  них,мов  зерно  золоте?

І  для  нас  наша  мова-це  сонечко  світле,
Мелодійна  й  прекрасна,мов  спів  солов’їв.
Україна  до  всіх    завжди  була  привітна,
То  ж  цінуйте  народ  і  культуру  її!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681990
дата поступления 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Леся Геник

Мислити і жити УКРАЇННО

Поетична  книга  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО",  яка  нещодавно  побачила  світ  у  в-ві  "Інтер  Парк"  м.  Лубни,  зібрала  на  своїх  сторінках  вірші  28-ми  авторів  з  найрізноманітніших  куточків  України  від  Закарпаття  і  до  Криму.  Власне,  ця  зустріч  скількох  авторів  в  одному  виданні  стала  можливою  за  кропіткої  праці  поета  Олександра  Печори,  який  упорядкував  книгу,  та  Миколи  Серпня,  який  профінансував  її  видрук.  
Отож  15-17  липня  з  нагоди  виходу  даної  книжки,  а  ще  пісенника  «Про  рідне  та  близьке»,  відбулася  зустріч  їх  співавторів  у  м.  Луцьку.  В  ході  зустрічі  мали  місце  багато  цікавих  заходів,  поїздок,  екскурсій,  знайомств  з  видатними  людьми  і  видатними  місцями.  
Зокрема,  15  липня  гості  славетного  Лучеська  змогли  пройтися  стежками  Меморіалу  вічної  слави,  відвідати  Музей  Волинської  ікони,  де  зберігається  відома  на  цілий  світ  чудотворна  ікона  Холської  Богоматері.  А  також  Луцький  замок  (замок  Любарта),  де  мали  змогу  познайомитися  з  експонатами  Музею  книги  та  Виставки  дзвонів,  що  діють  на  території  замку.  Приємною  несподіванкою  стала  особиста  зустріч  зі  скульптором  Миколою  Голованем,  коли  письменницьке  товариство  приїхало  насолодитися  його  неймовірним  творінням  –  Будинком  з  химерами.
Наступного  дня  у  с.  Колодяжне  у  Літературно-меморіальному  музеї-садибі  Лесі  Українки  відбулася  презентація  книги  «Жити  і  мислити  УКРАЇННО»  та  пісенника  «Про  рідне  та  близьке».  Автори  зачитували  свої  твори  та  говорли  про  наболіле.  
На  завершення  незабутньої  зустрічі  17  липня  поети  відвідали  Національний  історико-меморіальний  заповідник  «Козацькі  могили»,  де  мали  змогу  доторкнутись  до  славетної  історичної  минувшини,  а  також  познайомитись  зі  справжніми  сучасними  козаками,  постріляти  з  козацької  зброї  та  скуштувати  козацького  кулішу.
Ці  три  дні  стали  незабутньою  пригодою  у  житті  кожного  з  учасників  творчої  зустрічі.  Адже  важко  переоцінити  духовне  та  емоційне  збагачення,  котрого  було  до  безмежжя  багато.  
Хочеться  уклінно  подякувати  найпереше  організаторам  дійства  Віталію  Назаруку,  Миколі  Серпню,  Олександру  Печорі.  А  відтак  усім  присутнім,  усім  авторам,  екскурсоводам,  часточка  вашої  любові  до  рідної  землі  передалася  й  нам.
ПС:  Це  був  той  час,  коли  кожде  нове  знайомство  перехоплювало  дух,  кожде  торкання  до  історії  змушувало  шалено  битися  серце,  кожда  нова  емоція  затоплювала  тебе  по  вінця.  
Які  ж  ви  всі  чудові!  
Яка  ж  ти  прекрасна,  Волинська  земле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681580
дата поступления 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Це що за війна в нас?

Це    що    за    війна    в    нас    
без    права    стріляти,
Освячена    Мінським    миром?
Ми    тут    не    для    того,    
аби    прогулятись,    –
Бороним    країну    милу.

АТО    –    не    війна    
(у    історію    пишем,
Мовляв,    терористів    ловим).
Тоді,    як    Росія    
в    нас    «градами»    дише,
«Війна»      загубилось    слово.

І    лінії    фронту    
війна    ця    не    має
(А    кращі    ж    із    нас    там    гинуть),
«Брати»    за    мішень    нас,    
«беззбройних»,      тримають…
Не    тир    це    –    ми    –    Україна.
1.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681729
дата поступления 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


dovgiy

ДО БЕРІЗКИ.

Я  прийшов  до  тебе  знову,
Нова  зустріч  є  у  нас.
Поведемо  ми  розмову
Про  минулий,    давній  час.
Я  тобі  вклоняюсь  низько,
Бо  ж  давно  я  тут  не  був.
Мила  подруго  –  берізко,
Я  про  тебе  не  забув.
Ти,  –  піднялась  аж  до  неба,
Білокора  та  струнка.
Пам’ятаєш  біля  себе
В  білім  светрі,  -  юнака?
Що  вустами,  світлі  роси
З  твого  листячка  знімав
І  тебе,  за  ноги  босі,
Безсоромно,  обіймав!..
Та  весна  давно  минула.
Тільки  десь,  на  дні  душі,
Наша  зустріч  сколихнула
Давній  спомин  про  вірші.
Пам’ятаєш  про  ті  твори,
Як  тобі  читав  рядки?
Їх  ще  слухали  угорі
Ясний  Місяць  та  зірки.
Ти  легенько  шелестіла,
Мов  сміялася  в  отвіт.
Потім  Та  мені  зустрілась,
Що  змінила  весь  мій  світ.
Зеленавими  очима
Взяла  серце  у  полон,
Та  ще  мріями  ясними
Повела  в  чарівний  сон…  
Нам  зоря  сміялась  рання,
Вигравало  майбуття,
Під  вітрилами  Кохання
Рушили  ми  у  життя.
Довгі  роки,  довгі  роки  
Нам  співали  солов’ї…
Вже  не  чую  її  кроки  –
Поряд  вже  нема  її!
А  я,  все  чогось  чекаю,
Її  доторки…  слова…
Свою  зимоньку  стрічаю:
В  паморозі  голова.
Я  прийшов  до  тебе  знову,
Щоб  сказать  за  все:  «Прости!»
І  прошу:  на  цю  розмову
Ніжне  щось  прошелести!

03.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681793
дата поступления 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Анатолій В.

Тобі я приснитись зумію?

Гойдаються  сни  на  калині-
Тріпочуть  крильцята  прозорі,
А  в  небі  до  чорності  синім
Сплітаються  віршами  зорі...

В  траві  заховались  тихенько,
Зайчатами,  місячні  тіні.
І  десь  біля  вуха  близенько,
Як  феї  у  жовтім  промінні,

Літають  закохані  мрії...
Запитують  тихо  на  вушко:
—Тобі  я  приснитись  зумію?
—Яких  тобі  снів  у  подушку

Нашепче  сполоханий  вітер,
Що  ніжно  заплутався  в  листі,
Лоскоче  тонесенькі  віти
Калини  в  червонім  намисті?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата поступления 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лист від батька (Після прочитання твору Геометрії "Наснилася татова смерть") .


Єдиний    лист…
Пожовклий…
Спить    в    шухляді

Вже    не    один    десяток    довгих    літ.

Він    найдорожчий    
серед    інших    кладів    –

Це    –    лист    від    батька    –    
із    війни    привіт…


Він    батьковою    
писаний    рукою,

І    почерк    його    схожий    так    на    мій…

Плило    життя    
бурхливою    рікою…

Папір    потерся.    
Трохи    потемнів.


Торкаюся,    
й    мов    подих    чую    тата,

Адже    згубився    образ    від    часу:

В    два    рочки    
не    змогла    запам’ятати…

І    ранить    серце    знову    
біль    і    сум.


Від    давності    
геть    букви    розповзлися,

Адже    писав    хімічний    олівець,

Та    деякі    слова    
все    ж    збереглися:

«Чекайте.    
Скоро    вже    війні    кінець».


І    думка,    сива,    
повза    мимоволі,

Перебирає    наші    з    ним    літа:

Чому    ж    із    ним    
так    повелася    доля?

Якби    хоч    раз    
не    в    сні    він    завітав!
2.08.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
дата поступления 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Наталя Данилюк

Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата поступления 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


zazemlena

Я не стеблина

[color="#2600ff"][b]Я  не  стеблина,  що  гнеться  від  вітру,
Я  не  листок,  що  тремтить,  ніби  дише.
І  я  не  зніжена  сонцем  квітка,
Не  неба  безодня,що  манить  все  глибше.
Я  не  відсоток  від  чогось  -  я  ціле,
Маю  життя  і  висот  його  прагну.
Щастя  тримаю,  мов  яблуко  спіле,
Ловлю  по́смішку  долі:"Не  все  зразу"
Знаю,  чому  я  з'явилась  у  світ  цей:
Красою  землі  звеличити  душу...
І  неба,  і  зір,  і  листочка,  і  квітки,  
Щоб  сонце  відкрило  життя  правду  сущу...[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681390
дата поступления 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Зібралися у вирій вже літа

Зібралися    у    вирій    вже    літа…
Той    шлях    –    далекий.
Уже    до    внуків    наших    приліта  
Тепер    лелека,
Подарувати      щоби    правнучат
Мені    й    родині,
І    заясніють    в    серці,    зазвучать
Щасливі    днини.

Знов      повертаюсь    я    у    ті    літа,
Далекі,    милі,
Коли      синок    у    мене    підростав
Й    дочка    Людмила,
Уже    і    в    них    пробилась      сивина    –
Цвіте    на    скронях,
І    доля    їхня,    й    доленька    моя    –
В    моїх    долонях.

Я    не    лічу    давно    уже    літа    –
Не    хочу    збитись.
Звучить    в    мені    мелодія    ота    –
Боюся    впитись…
Ще    не    достигли      сіяні    жита
В    моєму    полі,
Бо    ще    не    випита,    не    випита    до    дна
Загадка    долі.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата поступления 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя – не сон

Життя    –    не    сон,    що    кінчиться    під    ранок,
Й    не    кожен    сон    збувається    в    житті.
Життя    –    це    біль,    а    іноді    і    рани,
Які    здобудеш    на    шляху    крутім.

Життя    –    це    бій,    постійний    і    без  правил,
Де    ти    і    доля    вийшли    сам    на    сам,
Падіння    й    злети,    і    колючий    гравій,
І    ніжних    пелюсток    побачена    краса.

Життя    –    любов,    звичайна    і    висока,
Що    заставляє    плакать    і    творить,
Й    ненависть    поряд,    підла    і    жорстока,
Й    обов’язок    свободу    боронить.
04.01.2013.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата поступления 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Леся Геник

***Долоні світу - зимні…

***
Долоні  світу  -  зимні.  Урагани
шинкують  понад  водами  життя.
Чекає  Небо  крихту  каяття,
отримує  байдужі  епіграми.

І  падають  над  горами  дощі
із  риби  недозрілої,  малої,
бо  хтось  мізерний  вичовгав  сувої,
що  мали  золотіти  на  межі.

А  над  верхів'ям  ночі  знов  комета.
Брехливовірні  тягнуться,  за  хвіст
її  хапнути  багнуть,  поки  піст
ніяк  не  переможе  грішні  вето.

І  лиш  сліпці  розгублене  лице
між  хмари  обтирають,  наче  стигми.
Та  біль  від  того  доторку  не  стигне,
все  штрикає  у  груди  ялівцем.

Каміння  закрихке  для  заповіту...
В  несвітлих  водах  -  агнець  і  тельці.
Терпіння  гасне  в  Божім  кулаці  -
на  мапах  онде  знову  рясно  міти...

1.08.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681289
дата поступления 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лежать на землі безіменні герої

Лежать    на    землі  
безіменні    герої…

Холонуть    бійців    тіла…

«Хто    рани    твої,  
Україно,    загоїть?»    –

Ридає    німа    земля.


І    крешуть    вогнями  
  нові    «Урагани»

Прямісінько    в    Мінський    мир.

«Чи    варті    синів  
  папірці    ті    погані?»    –

Волає    народ.    Стомивсь…


І    знову    іде  
 у    атаку    під    «Гради»,

Бо    ж    рідна    за    ним    земля.

Коли    ж    пропаде    той,  
хто    мир    у    нас    краде    –

Кривавий    тиран    Кремля?
17.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681269
дата поступления 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли люди втрачають…

Коли    люди    втрачають    совість,
Світ    біднішає.    Ні,    нездужа,
Й    прилітатиме    вже    натомість
Темнокрила    страшна    байдужість.

Коли    люди    втрачають    спокій,
То    нормально    є?    Ні,    важливо.
Адже    кожен    живе    допоки,
Доки    миті    шука    щасливі.

Коли    падають    в    небі    зорі,
То    є    теж    із    чиєїсь    волі.
І    не    все    у    житті    –    прозоре.
Загадкові    є    наші    долі.

Коли    сонце    мандрує    світом,
Все,    що    є    на    землі,    радіє.
Це    воно    посилає    звідти
Нам    життя    і    нові    надії.
1.05.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата поступления 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016


Інна Серьогіна

ПРИТЧА «Розмова двох Ангелів» (жартівлива, але повчальна)

Два  ангели  зібралися  на  раду.
Той,  що  старіший,  строго  запитав:
-  Яку  на  цей  раз  вигадав  заваду?
Підказки  підопічний  помічав?
-  Живий.  Працює.  Скніє  ще  надія.
Говорить,  що  робота  –  хоч  міняй!  
Я  двічі  сон  йому  наснив.  Не  сон,  а  мрія!  
Не  спам’ятав  його,    не  зважив,  хоч  стріляй.
-  А  що  робота?
-  Як  у  всіх:  начальство,  слухи,
Ще  перекури,  метушня  і  все  таке…
Боїться  боса,    тож  непевні  має  рухи.
-  Страхи́  прогнав?  Завдання  ж  це  легке.
-  Та  ще  би  пак.    До  фірми,  до  під’їзду
Крильми  махав,  аж  хмари  розігнав.  
Іще…  його  по  вуху  трішки  дзизнув,
Щоб    хоч  на  мить  він  сонечко  впізнав.
-  Ото  біда…  А  що  після  роботи?
-  Все  те  ж:  скупивсь,  зварив  чи  ні,  поїв,
Ще  в  телевізорі  щось  глянути  не  проти,
Та  в  Інтернеті  з  кимось  гомонів.
-  А  телевізор  ти  не  пробував  зламати,
Та  відключити  Інтернет  йому  зовсі́м?
-  Зламав.  Додумався  нови́й  придбати.    
Інет  –  аж  на  п’ять  діб  в  добро  усім.
Так  він,  небога,  майже  аж  до  ранку
Стирчав  у  себе  в  офісі,  дивак.
У  них  так  можна.  Певно,  лихоманку
Трудоголізму  мають.  Не  інак!
-  А  в  вихідні  що  бідолаха  робить?  
-  Спить  до  обіду,  потім  прибира.
Надвечір  –  з  друзями  у  бар  якийсь  заходить.
Мабуть  що  «бар»  –  це  та  іще  мура!  
Бурмочуть  всі  безглузді  словоплетні,
Горілка,  музика,  додому  за  півні́ч.
Похмільний  стан,  ті  ж  зранку  телебредні,
Чи  знову  Інтернет.  Ну,  певна  річ!
-  Все  зрозуміло,  потім  знов  робота.
І  так  по  колу  день-у-день...  Одначе,  стеж!.
-  Не  можу  вже  з  таким,  якась  нудота.
Ну,  ні  фантазії,  ні  мрій…
-  І  я  про  те  ж.
А  незнайомка  по  дорозі  на  підборах  
З  принадно-ніжним  запахом  парфум?
-  Ну,  ображаєте!  В  метро  (якась  умора)
До  купи  звів,  до  носа  ніс  штовхнув.
Так  мій  тюхтій  (назвав  його  б  грубіше):
«Пробачте,  про́шу».  Й  тупо  відійшов.
Поринув  у  думки  свої,  щось  пише,
Якусь,  мабуть,  цікавинку  знайшов.
-  Ну  а  вона?
-  Живе  зовсім  близенько.
У  супермаркет  разом  їх  водив.
-  У  черзі  в  касу  бачаться  частенько?
-  Все  по  інструкції.  Ба,  навіть  більше  див:
Автобуси,  метро,  таксі  задіяв  …  
Де  тільки  міг,  вже  скрізь  благословляв.  
-  Що  ж,  молодець,  хвалю.  Ти    вірно  діяв.
А  долі  лінії  ти  їх  перевіряв?
-  Та  суміщаються,  у  тім  то  все  і  діло.
Ну,  не  під  силу  мабуть  їх  звести.
-  Не  скигли  так.  Мені  все  зрозуміло.
Сильніші    засоби  уже  пора  ввести.
Що  там  у  нас?
-  Аварія,  пожежа,  безлад,  криза,
Температура  з  грипом,  перелом,
Важка  занадто  й  незручна  валіза,
Крадіжка  сумки,  злива  чи  погром…
-  Ну  досить.  Досить    вже  все  називати.  
Вважай,  «добро»  отримав  на  «крайняк»  
Одне  щось  тільки  з  цього  можеш  взяти.  
В  ім’я  кохання,    хай  же  буде  так!

Мораль  же  притчі  –  Охоронця  мрія:
Побачте  шанси,  що  дарує  Бог  для  вас.
Щоб  Ангел  крайні  міри    не  задіяв,
Знайдіть  можливості,  бажання,  силу,  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680957
дата поступления 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Леся Геник

Спрагле

Дощі  випивають  вечір.  Лишається  ночі  спрага.
Мовчання  порожній  келих  у  витомленій  руці.
О,  як  тебе  зачекалась!  Чекання,  як  біла  брага
тримає  зімліле  серце  у  злиплому  кулаці.

А  ти  десь  напевно  мокнеш,  не  маючи  парасолі.
І  потім  не  спиш  півночі,  висушуючи  думки...
У  вікнах  застигли  зорі,  такі  неприкметно  кволі,
як  наше  забуте  щастя  на  денці  недоріки.

Ще  хвиля  -  і  чорні  плеса  затоплять  небесну  гавань.
Зостанеться  порух  вітру  -  у  грудях  і  десь  горі.
Хай  спиться  тобі,  хай  спиться!  Мо'  сну  потойбічна  лава
розкаже  чи  натякне  хоч  на  виспраглі  димарі.

29.07.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата поступления 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Микола Шевченко

І поведе синя роса (пісня на вірш Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  спів,  запис  -  Микола  Шевченко

     текст  вірша:  "  І  ПОВЕДЕ  СИНЯ  РОСА

                                                     Навіяно    віршем    Ігоря    Стожара...
Губи    німі,    губи    німі,
Ранок    в    росі.
Зникли    давно,зникли    давно,
Сльози    в    лиці.
Верби    мовчать,    верби    мовчать,
Вітру        слова…
Серце    кричить,    серце    кричить    -
Пісня    жива.

Промінь    сія,    промінь    сія,
А    соловей.
Гонить    сльозу,    гонить        сльозу
З    чорних    очей.
Двоє    бредуть,    двоє    бредуть,
Сонце    зійшло.
Як    же    мені,    як    же    тобі    –
Двом    повезло.

Втоми    нема,    втоми    нема,
Лише    любов.
Мовкнуть    слова,    мовкнуть    слова,
Знову    і    знов.
Губи    п’янкі,    губи    п’янкі,
Зорі    втекли.
Ми    вже    не    ті,    ми    вже    не    ті,
Роси    лягли.

Промінь    гайнув,    промінь    гайнув,
Гине    туман.
Ранок    вдягнув,    ранок    вдягнув,
Новий    жупан.
Сонцем        палають    двоє    сердець,    
Двоє    сердець.
І    поведе    синя    роса,
Двох    під    вінець.©Назарук  Віталій"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680782
дата поступления 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Анатолій В.

Надвечір`я

Теплий  вітер  куйовдить  зелену  чуприну  дерев
І  горять  голубі  оченята  волошок  у  житі,
Громовиця  далека  оголює  спалахом  нерв,
Б'ється  піснею  в  грудях,  що  ти  є  найкращою  в  світі...

Ти  звідкіль  узялась?  Із  яких  невідомих  світів?
Я  тебе  так  боюся  злякати,  що  й  дихать  не  смію...
Ти  із  іншого  виміру?  Казки?  Замріяних  снів?
Легкокрилий  метелик...  далека,  як  зірка,  як  мрія...

Я  б  до  тебе,  у  небо,  чи  в  казку,  крізь  страх  протиріч
Разом  з  дощиком  хмаркою,  птахом,  чи  вітром  полинув...
Затихала  гроза,  десь  далеко,  розкотисто,  в  ніч,
І  п`янке  надвечір`я  із  запахом  терпким  полину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І ремствую, і дякую

Давно    живу    у    долі    на    крилі.
Довбусь    весною    в    чорній    я    ріллі:
Саджу    і    сію,    і    пересіваю,
І    ремствую,    що    долю    таку    маю,
Та    не    перестаю    любить    ріллю,
Коли    саджу    у    ній,    коли    полю,
І    коли    колють    землю    перші    сходи,
Що    так    радіють,    коли    сонце    сходить!

Тендітний    пагін    на    очах    тоді    росте.
А    скільки    світла,    сонце    як    цвіте
У    кожнім    соняху!    Ще    й    медом    пахне!
Поглянь!    Від    несподіванки    ти    ахнеш!
А    як    укриє    цвітом    картоплі,
І    огірочки    на    землі    малі
Із    бджолами    ведуть      тоді    розмову    –
Запрошують    у      квіточку    їх    знову    –
Тоді    я    долі    дякую    за    все
І    Богу,    що    роблю    я    саме    це!
5.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680572
дата поступления 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А ти дивився в дуло автомата?

А    ти    дивився    в    дуло    автомата
Ізвідти,    звідки    кулям    вилітати,
Відчув    на    тілі    той    холодний    піт,
Коли    тобі    якихось…      двадцять    літ,
І    очі    відвести    уже    несила,
Ворожих    теж    не    бачиш:    карі,    сині?
Коли    думки,    паралізовані,    мовчать,
Коли    не    знав    ще    до    пуття    й    дівчат,
Коли    чомусь    ще    забарились    вуса,
І    небом    милувавсь,    коли    вертались    гуси,
Коли    із    хлопцями    розвагу    мав    таку:
Побути    у    сусідському    садку,    –
Коли    ще    не    старі    і    батько,    й    мати,
Готові    все    життя    тебе    чекати,
Коли    в    сім’ї    молодша    є    сестра,
Тобою    хвастає,    і    бабця    є    стара?
Коли…    Коли…    А    дуло    в    тебе    цілить…
Й    за    двадцять    літ    життя    прожите    ціле.
А,    головне,    чому?    Міркуєш:    чому      я?
Чи    завинила    чим    моя    сім’я?
Іще    ж    так    жити    хочеться    й    любити,
А    ти    в    цю    мить,    можливо,    будеш    вбитий?!
                   
О    ні!    Нізащо!    Це    не    твій    уділ.
Змиритися    не    хочеш?    То    тоді
Збери    свої    усі,    й    останні    сили,
Згадай,    про    що    тебе    батьки    просили,
Борися    з    ворогом,    як    справжній    дикий    звір,
І    в    перемогу    власну    сам    повір!



Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сипле час подіями сумними

Сипле    час    подіями    сумними:
Кожноденні    жертви    шле    нам    Схід,
Спека    і    побиті    градом    ниви,
А    в    додачу    ще    і    Хресний    хід.

Скільки    ж    зразу    горя    навалилось,
І    не    видно    зовсім    ще    кінця!
Україна    хоч    і    притомилась,
Та    ганьба    їй    теж    не    до    лиця.

І    хоча    подій    у    нас    багато,
Справимось!    Себе    захистимо,
І    простору    українську    хату
Розвалить    Росії    не    дамо.
22.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680405
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Наталя Данилюк

З тих часів

[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]

Скільки  мені  лишилося  з  тих  часів  –
Рідного  й  не  забутнього  –  не  злічити!
Пахощі  хвойні  темних  густих  лісів,
Тепле  гніздо  лелече,  на  грабі  звите…

Вечір,  що  пахне  м’ятою  й  чебрецем,
Стежка-хідни́к,  що  завше  веде  до  хати,
Комин  у  космос  цілиться  олівцем…
На  видноколі  –  сині  кити́  Карпати
Ув  океані  неба,  у  піні  хвиль
Мирно  вляглись  погріти  вологі  спинки.
Хата  моя  осіла,  мов  корабель,
Серед  лілових  повеней  материнки.

Вікна  мої  розчахнуті  в  білий  світ,
Скупаний  у  медах,  у  траві  пахучій.
Кличе  подвір’я  скрипом  старих  воріт,
Світять  шибки́  у  душу,  мов  лід,  блискучі.
Рідного  дому  скромність  і  простота,
Все  тут  близьке  –  бери  і  затягуй  шрами!..
Двері  привітно  рипнули:  «Ех,  Ната́…»,
Знову  домів*  прибило  мене  вітрами.

Стільки  приємних  спогадів  що  не  крок:
Місяць  повис  на  дідовому  горісі,
Тут  по  черешні  дерлася  до  зірок,
Скільки  мені  було  тоді  –  сім  чи  вісім?
Там,  під  покровом  затінку,  між  дерев  ,
Груша  тримала  гойдалку  за  мотузки:
Я  підлітаю  –  й  страх  мене  не  бере,
П’ятами  б’ю  повітря,  мов  скло,  на  друзки!

Ген  біля  хати  тато,  міцний,  як  дуб,
Вхопить  мене  і  хвацько  уверх  підкине!
Я  верещу,  сміюся,  кричу  «Впаду!»,
Хоч  розумію,  паніка  без  причини…
Руки  у  тата  дужі,  для  нього  я,
Мов  невагома  гілочка  чи  стеблина.
Мить  –  і  вже  кличуть  в  мандри  густі  поля,
Сонцем  рудим  всміхається  літня  днина.

Вже  наслухаю  шерехи  у  траві  –
Коників  і  джмелів  дивовижні  соло.
Мов  парасольки  сонячні,  деревій
Кошики  цвіту  порозправляв  довкола.

Світ  був  тоді  безмежним,  і  простота
Чи  не  найбільшим  дивом  була  й  дарами!
Мов  крізь  роки  відлунює  те  «Ната́…»  
Голосом  мами…

[i]*Домів  –  прислівник,  діалектне,  вживається  у  значенні  «додому».
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Дід Миколай

. . я не терплю лукавих

Я  не  люблю  надмірних  і  пихатих.
Які  собі  не  виберуть  ціни.
Тож  маю  честь  «особим»  вам  сказати.
Що  ви  від  юд  фальшиві  цвіркуни.  

Я  також  можу  часом  помилятись.
Не  прочитати  сірості  в  словах.
Але  навчився  зірко  роздивлятись.
Тож  розрізняю  швидко  посіпак.

Тож  знов  кажу,  до  мене  не  заходьте.
Ви  ж  особливі  й  без  моїх  рулад.
Тож  «обрані  -  святі»…  мені  не  шкодьте.
Не  зупинити  мій  вам  водопад.

Я  єсмь  Овен,  я  не  терплю  лукавих.
І  там  де  слід  ніколи  не  змовчав.
Тож  не  стерплю  обласканно  ласкавих.
Бо  сам  в  житті  ніколи  не  збрехав.

Ідіть  собі  облизані…    -  в  канаві,
Я  переймусь  хвилиною  на  мить.
Ви  вже  для  мене  стали  нецікаві,
Від  вас  юде  зневагою  ранить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680309
дата поступления 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Віктор Ох

Ілюзії (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yZ632TqE5AY[/youtube]
Реальним  є  лиш  абсолютний  дух.  
Все  решта  –  то  ілюзія  чи  фокус.
Ігнорувати  розум,  зір  і  слух
ми  мусимо,  щоб  оминуть  скорботу.

Будуємо  в  свідомості  своїй
уявлення  про  світ  цей  помилкові.
Незрозуміле,  порожнечу,  біль
вдягаємо  в  ілюзії    казкові.

Усунення  ілюзій,  викриття,
можливо,  нам  покажуть  потойбіччя.
Але  тоді  прийдуть  знецінення  життя,
депресії,  розчарування,  відчай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680273
дата поступления 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«Боже! Вбережи!»

Ранком    батько    проводжає
Сина    на    війну
І    неначе    відчуває
В    тім    свою    вину,    
Що    не    все    зробив    учасно    –
Рашу    не    спинив…
Плачуть    матері    нещасні:
Гинуть    же    сини.

Сум    закрався    батьку    в    очі,
В    скроні    –    сивина,
День    йому    чорніший    ночі.
Адже    йде    війна.
І    та    батькова    тривога
Зморшкою    лягла    –
Непроста    ж    бо    жде    дорога
Хлопця    із    села.

Та      війна    ж    –    то    кров    синівська,
А    нерідко    й    смерть,
Діток    доленька    сирітська…
Бідоньки    –    ущерть…
Й    потемніли    очі    сині,
Батьків    лоб    спітнів:
«Бережи    ж    себе    там,    сину,    –
На    очах…    сивів…

Вузлик    дав    землі    із    саду,    –
Це    –    твій    оберіг.
Стій    же    там    не    за    посаду    –
За    святий    поріг,
За    яким    уся    родина,
Там    –    твоя    сім'я.
Збережи    себе,    дитино.
Й    чеснеє    ім'я.»

Син    ніяково    всміхнувся,
Рідного    обняв:
«Не    журися.    Я    вернуся…
Жди    дзвінка    щодня.»    
Попрощались    батько    з    сином…
Чи    ж    не    назавжди?!..
І    благали    очі    сині:
«Боже!    Вбережи!»
12.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680214
дата поступления 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016


Інна Серьогіна

Притча о самурае

[color="#1ad61a"]Мудрая  притча  о  том,  как  реагировать  на  зависть,  злость  и  оскорбления  окружающих.[/color]

Жил-был  старый  добрый  самурай.
Мудрости  учил,    искусству  боя,
Говорил:  «  Глупцу  не  подражай,
Принимай  удар  лицом  и  стоя.  
Выдержку  имей,  врага  цени,
Не  гордись  сомнительной  победой.
А  гордыню,  зависть  прочь  гони,
 Мир  и  добродетель  исповедуй!»

Но  один  был  дерзким  ученик,
Чтил  жестокость,  но  не  чтил  молитву.
Оскорблять  соперника    привык,
Вызывая  визави  на  битву.
В  бой  вступал,  задетый  злостью  враг,
Делая  ошибку  за  ошибкой.
Ярость  превращала  волю  в  прах,
И  была  сея  победа  зыбкой.

Так  случилось  и  на  этот  раз:
Выкрикнув,  следя  за  самураем,
Пару  неприличных,  дерзких  фраз,
Воин  ждал,  но  тот  непроницаем!
Во  второй  и  в  третий  раз  кричал,
Злобу  извергая  то  и  дело.
Но  учитель  крик  не  замечал,
Продолжал  урок  вести  умело.

Раздраженный  воин  вышел  вон,
Остальные  недоумевали,
Почему  на  бой  не  вызван  он,
Иль  его  нападки  крепче  стали?
Улыбнувшись,  молвил  так  мудрец:
«Если  вы  подарок  не  возьмете,
Прежнему  хозяину  вконец  
Вы  его  учтиво    возвернете.

Так  и    чувства.  Нужно  вам  понять,
Отказаться  или  взять  даренья:
Честность,  верность  и  любовь  –  принять,
Не  берите  к  сердцу  оскорбленья.
Не  берите  зависть,  ложь  и  лесть.
Их  хозяин  пусть  владеет  ними.
Чтоб  сберечь  достоинство  и  честь,
Пользуйтесь  подарками  другими!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680117
дата поступления 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

До України

Тобі    із    неба    сонечко    сміялося,
Тепер    воно    закуталось    в    журбу.
Сини    твої    в    один    кулак    зібралися,
Щоби    за    тебе    вести    боротьбу.

Ти    ж,    змучена    недолею    і    болями,
У    обіймах    гібридної    війни,
Стікаєш    кров’ю,    але,    ні,    не    зборена,
Страждаєш    від    Росії    без    вини.

Пісні    твої    примовкли    над    просторами,
Частіше    дзвін    церковний    став    дзвеніть,
І    очі    матерів,    безсонням    стомлені,
Ридають    за    загиблими    в    війні.

Вогнем    і    димом    весь    Донбас    закутаний,
Руїни    в    душах    праведних    людей…
Коли    ж    розберемось,    нарешті,    з    Путіним
І    перемоги    день    новий    гряде?
24.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680087
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


dovgiy

Плачуть коні.

Край  села,  на  долинній  долоні,
Біля  кволої  жили  струмка,
Інвалідами  плигають  коні,
Бо  калічить  петля  мотузка.
 
Біля  верб  скубуть  сиву  кропиву,
Головами  хитають,  немов,
Старі  люди  говорять  за  пивом
Про  минуле  життя,  про  любов.

Одне-одному,  мов  про  вчорашнє,
Ведуть  річ  про  далекий  похід…
А  в  очах  постає  віз  риплячий
Біля  чого  пройшов  їхній  вік.

Стремена  їм  лише  тільки  снились,
 Мов  веселка  над  плесом  ріки.
Батогами  їм  гриви  сріблили
Та  сікли  в  густій  піні  боки.

За  шляхами  ще  кличе  роздолля,
Край  дороги  ще  сонечко  жде,
Тільки  путами  стягнута  воля
Їх  в  широкі  степи  не  веде.

Дивлюсь  в  їхні  засмучені  очі,
Відганяю  гілками  комах,
Їм  зозуля  у  гаю  пророчить
Невеселий  та  страдницький  шлях.

 Відлітає  у  гаморі    літо…
Плачуть  гірко,  щосили  іржуть.
За  коротким  життям,  що  прожите,
У  якому  не  люблять  та  б`ють.  

24.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680016
дата поступления 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Леся Утриско

Нас убивають поодинці.

Нас  убивають  поодинці,
Винищують,  немов  кротів,
Куди  ми  йдемо,  українці?
Народе,  ти  цього  хотів?

Нас  убивають  поодинці,
По  тюрмах  садять,  мов  вовків,
Опам'ятайтесь  українці!
Збудіться  із  глибоких  снів!

Нас  убивають  поодинці,
Із  Заходу  на  рідний  Схід,
Ми  теж  народ-  ми  українці!
Та  чом  для  нас  закрився  світ?

Нас  убивають  поодинці,
Та  й  кажуть,  що  нема  війни,
Це  ж  ваші  діти,  українці!
Життя  віддали  без  вини.

Нас  убивають  поодинці,
Винищують  без  жодних  слів,
А  ми  сліпі,  ми  мов  чужинці,
Народе,  ти  цього  хотів?






 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Анатолій В.

Не хочу бути просто "випадковий"

Я  загубився  у  твоїх  слідах,
У  твоїх  снах,  твоєму  божевіллі,
Там  де  дощі  гуляють  посивілі
В  сумних  осінніх  вистиглих  садах...

Блукаю  сам?  Чи  ми  з  тобою  вдвох
Збираємо  із  листя  п`яні  роси?
А  вже  лягають  трави  у  покоси,
І  вже  срібляться  скроні  у  обох...

Я  загубився  у  своїх  словах,
В  солодкому  спізнілому  зізнанні...
Усе  навколо  в  сивому  тумані,
А  серце  б`ється,  як  у  клітці  птах!

Я  йду  до  тебе?  Чи  від  тебе  йду?
"Назавжди"?  Чи  у  вимір  —  "тимчасовий"?
Не  хочу  бути  просто  "випадковий"
В  твоїм  осіннім  вистиглім  саду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не змушуйте мене пробачить гріх

Не    змушуйте    мене    пробачить    гріх
Того,    хто    землю    смертю    нам    засіяв,
Хто    наплював    на    кожного    і    всіх,    –
Це    не    диявол,    навіть,    це    –    Росія.
«Умом    Россию,  –  кажуть,  –  не    понять»,      –
Слова    ці    народились    не    сьогодні,
Сусіда    й    землі    ніяк    помінять,
Тож    ллється    кров,  сльоза,    гірка,    народна.  

Я    хочу    знати    істину    в    лице:
Чому    і    ким    це    дійство    розпочато?
Вже    ж    не  кухаркою,  студентом    чи    кравцем.
Навчіть    мене,    як    ворогу    прощати
За    кров    і    смерть,    і    сльози    матерів,
За  катування    у    своєму    домі,
За    чорне    сонце    й    небо    угорі,
За    спалені    жита    і    наші    долі!
5.07.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679888
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вино життя


Вітри    ще    шепіт    слухали    колосся

І    поле    з    неба    жайворон      стеріг…

–  Моя    ти    земле,    як    тобі    жилося,

Адже    в    війні    уже    ти    третій    рік?


–  Горю    і    плавлюсь    у    вогні    в    Донбасі,

Молитва    й    плач    злились    в    один    потік.

Росія    принесла    мені    заразу,

Тому    в    війні    й    згораю    третій    рік.

Завжди    була    я    щедра    і    гостинна,

І    шанувала    всіх,    хто    ніс    добро,

За    Гонту    і    Сірка    мені    не    стидно.    

Їх    пам’ятає    і    старий    Дніпро.


І    те    я    бачу,    як    в    останні    роки

Боронять    землю,    швидше    цілий    світ,

Мої    герої.    Й    тут    останні    кроки

Жизневського    і    Шеремета    слід.

Прибувши    зі    святої      Білорусі,

Вони    теж    волі    сіяли    зерно.

Були    мені    захисники    і    друзі,

Але    смертельне    випили    вино.


Невже    таке    живуче    зло    Росії,

Невже    і    досі    світ    не    розпізнав,

Хто    війни    на    планеті    завжди    сіє?

Коли    нарешті    прийде    та    весна

Оновлення,    щоби    душа    зраділа

Траві    і    сонцю,    і    новим    житам,

Щоб    крильця    жайвора    у    небі    тріпотіли

Й    пили    усі    лише    вино    життя.
22.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679886
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


НАДЕЖДА М.

Я не люблю….


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]

Я  не  люблю  тих  слів,  що  притаїлись,
Як  зрадники,  сховались  і  мовчать.
І  ніби  в  якійсь  пастці  опинились.
Мені  про  це  так  хочеться  кричать...

Скупі  слова,  яка  у  них  є  цінність?
Не  вірю,  що  глуха  бува  душа.
А  слів  хороших  просто  нескінченність.
Оті,  що  можуть  в  нас  творить  дива.

Ми  мовчимо,  бо  любим  лиш  себе,
Запаси  слів  ховаєм  у  архів.
І  павутиння  з  них  мереживо  плете.
Щоб  не  збіднів  запас  хороших  слів.

Я  не  боюсь  казати  ніжних  слів.
Нахалам  відсіч  дати  не  умію.
Та  можу  у  душі  приборкать  гнів.
Душа  моя  ніколи  не  зчерствіє.

Не  бійтесь  людям  дарувать  тепло.
Воно  серцям,  можливо,  необхідне.  
Щоб  врятувати  в  тяжкий  час  могло,
І  щоб  в  душі  у  нас    було  погідно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата поступления 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Дід Миколай

Прокинься зі сну

 

Вкраїнки  вже  діток  не  родять

Від  голоду  пухнуть  і  мруть.

Щодня  похоронки  приходять,

Якщо  не  помреш  то  уб’ють…

 

Дістала  вже  шушваль  зміїна,

На  Бога  і  Право  плюють.

Поставили  всіх  на  коліна

І  кров  нашу  виродки  п'ють.

 
Моя  Україно,  -  проснися…

Прокинься  нарешті  зі  сну.

На  сторони  всі  оглянися,

Твій  пращур  Сірко  не  забудь.


Меча  свого  вийми  зі  стріхи

Від  пилу  його  обітри.

Прибуде,  врагам  на  горіхи

І  Каїну  в  груди  встроми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679588
дата поступления 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


НАДЕЖДА М.

****

Любов,  що  тліє,  не  горить,
Не  має  гострої  приправи,
Від  неї  кров  не  закипить.
Без  солі  й  перцю...  Що  за  страви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679649
дата поступления 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


НАДЕЖДА М.

Чомусь запахло осінню в повітрі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IeNne64xKtQ  [/youtube]

Чомусь  запахло  осінню  в  повітрі,
Хоч  жовтий  лист  із  клена  ще  не  впав.
А,  може,  то  душі  моєї  витвір,
Що  літо  так  заранні  спеленав.

Але  такий  ще  теплий  літній  вечір.
І  небо  червоніє  від  заграв.
А  я  боюсь  своєї  холоднечі,
Щоб  іній  цей  на  серце  не  упав.

Тобі  я,  як  і  завжди  посміхаюсь.
А  пустку  ще  заповнюють  слова.
Та  я  іще  такою  ж  залишаюсь,
Як  і  тоді,  давно  колись  була.

Та  сумніви  крадуться  знову  в  душу.
Чи  справді  це  осіння  вже  пора?
Нестерпні  ці  думки  я  приколишу...
Це  просто  літній    вечір  догора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679633
дата поступления 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


dovgiy

Чи я кохаю ще тебе.

Чи  я  кохаю  ще  тебе.

Чи  я  кохаю  ще  тебе?  
Нащо  питаєш?  Сама  знаєш…
Ти  як  хмаринка  із  небес
То  є  тут  поряд,  то  зникаєш.
Немов  той  явір  за  селом,
Стою  один,  під  вітром  гнуся.
Думки  за  вітряним  крилом
Услід  тобі  мов  рій  женуться,
Та  й  що  із  того!..  Я  діждусь
Привіту  сонячного  з  неба...
А  ти,  -  лети!  Забудь!  Забудь,
Що  я  десь  є,  що  десь  без  тебе
Марную  у  зажурі  дні
Та  між  хмаринок  визираю:
Чи  знов  не  знайдуться  мені
Ключі  від  втраченого  раю.
Чи  я  кохаю  ще  тебе?
Спитай  посивілу  тополю,
Бо  і  вона  зі  мною  жде,
З  далеких  мандрів  свою  долю.

23.07.2016    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679619
дата поступления 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Єднаймося в один… кулак (Поетичному клубу)

Щоразу,    як    заходжу    в    поетклуб,
Чекаю    на    конкретне    щире    слово,
Коли    ж    ти    став    для    Музи    раптом    люб,
Для    спілкування    це    жива    основа.

Нас    розділяють    часто    сотні    миль,
Та    по    перу,    по    духу    –    ми    є    друзі,
Бо    народилися    усі    людьми,
Тож    не    повинні    повзати    на    пузі.

Пухлина    зла    усюди    розповзлась    –
Болить    нам    доля    неньки    України.
Еліта    ж    на    Майдані    як    клялась!
Тепер    п’є    кров,    а    діти    наші    гинуть.

Єднаймося    ж    в    один    міцний    кулак,
Щоб    молотом    по    ворогу    ударить,
Щоб    Україна    в    світі    відбулась,
І    буде    це    народу    кращим    даром!
1.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


dovgiy

Хай би там що.

Хай  би  там  що!  Душа  ще  прагне  жити.
Та,    щоб  опертись  в  плині  днів  оцих,
Потрібна  їй  мета,  аби  світити
Собі  й  комусь    між  буднів  непростих.
Яка  ж  мета  є  у  душі  моєї?
Вона  одна:    поки  нуртує  кров,
Оспівувати  лірою  своєю
Нев’янучу    до  матері  любов.
Вона  одна  –  єдина  на  планеті.
Її  початок  -  у  часу  імлі.
Імперії    минулого  вже  мертві,
А  Україна  -  є  ще  на  Землі!
Нехай  їй  зараз  невимовно  важко,
Бо  рве  їй  тіло  зрада  та  війна.
Вона  ж  бо  є  безсмертна  Фенікс-пташка,
Що  відродилась  в  полум’яних  днях.
Насильникам  ще  буде  час  розплати
За  наші  втрати,  за  вселенське  зло.
Ще  повернеться  щастя  в  нашу  хату,
Щоб  розквітали  місто  і  село.
Почнемо  ми  заводи  будувати,
Нарощувати  сили  і  могуть
А  зараз  мусять  хлопці  воювати,
Щоб  Україні  цілісною  буть.
Все  повернемо,  що  загарбав  ворог,
Все  відбудуємо,  що  зруйнував  рашист,
В  серцях  ще  буде  пломеніти  гордість
За  наш  народ,  за  український  хист.
Мов  дівчина  красується  калина,
В  гаю  злітає  пісня  солов’я,
Стоїть  на  роздоріжжі  Україна.
Незмінна  Муза  і  любов  моя!  

22.07.2016

       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679432
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вічної памяті Павлу Шеремету

У  лабетах  проклятої  ночі,
Ти  вже  Павле  напевне  не  спиш.
Не  для  тебе  вже  ласки  жіночі,
Поглядаєш    із  сумом  з  узвиш.

Сорок  днів  ще  витатимеш  в  небі,  
Порахуєш  у  Бога  зірки.
Там    зустрінеш  вбієнних  далебі,
Що  літають  тепер,  як  хмарки.

Запитаєш,  у  нашого  Бога…
За  що  вбили  злодії,  чи  знав?
Чого  доля  у  нас  така  вбога,
Може  нас  на  поталу  віддав.

Розкажи,  як  лютують  тут  звірі,
Про  наругу,  про  все  розкажи.
Як  нам  холодно  й  сіро  в  зневірі,
Світлу  пам'ять  про  нас  збережи.

Ми  ж  довіку  тебе  не  забудем,
Неможливо  героїв  забуть.
Ми  ще  волю  Вкраїні  здобудем,
І  продовжим  твій  праведний  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
дата поступления 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Дід Миколай

Вкотре дурникам пута лагодять

Як  худобу  женуть  нас  в  Орду,
Доморощені  зайди  й  злочинці.
Роз’єднали  мою  сироту…  
Щоб  у  рабство  звести  поодинці.

Гуманоїди  -  Зборища  Юд…
Між  собою  шматки  не  поділять.
Як  гієни  шматують  зі  всюд…
Їй  лукаві  у  серденько  цілять.

Не  простили  потомки  хозар,
Дзяблоносі  не  вміють  прощати.
Вкрали  владу  юдва  й  кримінал,
Заходилися  Орду  воскрешати.

Нелалежні,  Краї…      ОПепе,
Штундобидло  і  проча  мерзота.
Садопоміч,  Франти…    БєПєПє,
Здають    Вкрайну    лукава  ж.дота.

Набиваючи  жирну    мошну,
Обіцянками  лохів    розводять.
Розпинаючи  нас  на  хресту,
Вам  постолики  дурні...  лагодять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679364
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016


dovgiy

Присвята побратиму Віталію Назаруку.

Присвята  побратиму    Віталію  Назаруку.

Привітом  дружнім  крила  принесли,
 З  прекрасної    пісенної      Волині
Чиї  озера,  наче  очі  сині,
Твої  катрени,  Друже  дорогий!

Твоя  молитва  за  життя  моє,  
Моє  здоров’я  та  любов  шалену,
Дійшла  до  Бога!  Справи  кращі  в  мене!
А  віра  в  краще  -  сили  додає.

Пишатися  ще  мало  є  за  що…
Малий  ужинок  у  моїй  коморі.
Та  поки  світять  мені  в  очі  зорі,
Примножу  свій  врожайний  колосок!

Моєї  долі  Муза  осяйна,
Ще  поки  не  ховається  від  мене:
Ще  серце  моє  слухає,  скажене,
Бо  в  ньому  порядкує  лиш  Вона.

Від  того  я  не  тлію,  а  горю!..
І  дивлячись  в  глибокі,  ясні  очі,
Молитися  за  неї  в  Небо  хочу
І  сам  не  знаю,  що  я  сотворю!

Твої  обійми,  брате  по  перу,
До  того  життєдайно,  міцно  діють
Що  мерзлу  душу  як  курчатко  гріють,
Тож  всі  катрени  в  обране  беру!

Молитимусь  і  я  за  всіх,  за  вас,
За  поетичну,    дружнюю  родину,
За  мир  і  радість  в  нашій  Україні,
Що  вернуться  немов  весна  до  нас!  

21.07.2016  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679343
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Слова, ніби перли

Моя    Україна    сьогодні    в    двобої

З    Росією,    та    не    втрачає    лиця,

Я    стисну    уста    від    нестерпного    болю

Й    триматиму    курс    на    поета-борця.  


Нехай    нахваляється,    злиться    Росія    –  

Не    бачити    їй    України    кінця…

Під    ноги    героям    слова    буду    сіять,

Займу    свою    нішу    поета-борця.


Я    шлях    той    тернистий,    колючий,    мов    гравій,

Словами    встелю    до    Святого    Отця,

Хай    служать    вони    Перемозі    і    Правді

І    гідними    будуть    поета-борця.  


Слова,    ніби    перли,    розсію    навколо,

Щоби    засліпити    їх    блиском    серця,

Щоби    не    служили    нікому    й    ніколи,

А    гідні    були    за    Вкраїну    борця.
21.12.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679310
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


dovgiy

ЗОРЯ МОЯ.

Зоря  моя.

Напевно,  так  ведеться  вже  од  віку,
Як  кажуть    поміж  нашими  людьми,
Дається  Зірка  щастя  чоловіку,
Хоч  віримо  у  це  не  завжди  ми.
Коли  ж  зоря  по  небі  пронеслася
І  слід  її  поглинула  пітьма,
Чергова  втрата  в  долі  відбулася
І  вже  людини  поміж  нас  нема…
Зоре  моя!  Прозора  та  блакитна!
Усе  життя  з  недолею  б’ючись,
Буває  сумніваюсь:  чи  привітна?
Та  вірю  в  тебе  по  останню  мить.

Я  був  щасливим  до  щемного  болю
При  сяєві  здивованих  очей,
Коли    читав  вірші  у  рідній  школі
В  останню  ніч,  -  з  усіх  шкільних  ночей.
Коли  ішов  з  новеньким  атестатом,
З  надіями  в  свої  щасливі  дні,  
Коли  від  віри  був  як  птах  крилатий  –
На  повний  жар  світила  ти  мені!
На  жаль,  в  житті  так  зазвичай  буває,
Що  сяєво  щасливої  зорі  
Не  повсякденно  в  нашій  долі  сяє,
Та  вберігає  при  лихій  порі.

Зимовий  вечір…  заметіль  кружляла.
Поміж  руїн  стежина  повела…
Ти!  –  зіронько!  –  мене  не  розпізнала
Та  вберегти  від  лиха  не  змогла…
Суцільний  морок  опустився  в  долю!
На  всі  подальші,  нелегкі  роки…
Під  пароксизмом  розпачу  і  болю
Забув  і      я  про  вірші,  про  зірки…
Не  було  як  їх  памятать  та  вірить
Коли  лежиш,  а  поряд  –  люди  мруть…
І  цим  стражданням  ні  кінця,  ні  міри!
Провалишся  у  прірву…  заберуть…
Не  провалився!  Що  мене  тримало
На  цьому  світі?  –  сам  не  знаю  я.
Напевно,  ти  мене  в  життя  підняла,
Непогасима  зіронько  моя!
В  борні  нещадній  прибували  сили
У  кволе  тіло,  як  в  зерня  вода.
І  знов  надія  до  життя  ожила,
І  мрія  заяскріла,  як  звізда  .
Та  довелось  багато  часу  втратить
На  боротьбу  з  байдужістю  людей!..
Хай  було  боляче!  Не  ремствував,  не  плакав,
Хоч  розпач,  було  –  рвався  із  грудей!
Зоря  моя!  Ти  теж  в  той  час  боролась
Із  мороком  жорстокого  буття.
Можливо,  від  безміри,  охолола
І  нам  забракло  сили  для  життя…
А  вже  тому,  хоч  в  Україні  рідній,
Здобувши  і  диплома,  і  знання,
Я  виявився  зовсім  непотрібним.
Мов  до  мети  ломився  навмання.
Самотній  в  світі.  Ні  рідні,  ні  хати
Де  б  пересидів,  поки  щось  знайти…
І  знов  на  гірше:  грати  інтернатів
З  яких  так  прагнув  назавжди  піти!
Безжальна  дійсність!  Крах  усіх  ілюзій!
Згасає  мрія  в  димній  далині…
І  я  не  знав:  чи  ти  світити  будеш,
Чи  твого  сяйва  вже  не  знать  мені?
Зоря  моя!  В  житті  не  намагаюсь
Як  подарунок,  щось  за  «так»  знайти.
Як  тільки  можу  –  чесно  заробляю,
Але  молю:  хоч  іноді  –  світи!  
Бо  як  же  важко  на  душі  буває,
Як  хтось  з  презирством  дивиться  услід,
Коли  шляху  з  безвиході  не  маю,
Тоді  заціплю  зуби  і  не  знаю
Чи  світиш  ти  у  небі,  чи  вже  ні…  
Зоре  моя!  Ще  вірю  –  не  здаєшся!
Нас  не  візьме  за  просто  так  пітьма.  
Та  в  мить  останню,  коли  ти  зірвешся,
Про  нас  не  скажуть,  що  були  дарма
Бо  ж  вірую  усупереч  прикметам,
Коли  нас  небо  викреслить  навік,
В  ту  саму  мить  на  голубій  планеті
Народиться  для  щастя    чоловік!  

*************                      
P.S.    У  творі  використано  форму  та  тему  однойменного  твору  відомого  радянського  поета  Едуарда  Асадова.  Щодо  змісту  даного  твору,  то  це  суто  біографічне,  пережите  автором.
Четвер,  9  серпня  2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679287
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Дід Миколай

В темних зарослях похоті ночі

Я  мав  успіх  завжди  у  дівок,
Мене  завше  найкращі  кохали.
Я  відбою  не  мав  від  жінок,
Що  любові  від  мене  чекали.

За  що  кару  цю  Боже  ти  дав,
Важко  Господи  з  нею  ходити.
Поділив  би  хай  -  другим  роздав,
Хіба  можу,  я  всіх  полюбити?

Лише  глянуть  і  серце  стає,
Як  у  спрагу  знов  хочеться  пити.
Гірко  крається  серце  моє,
Як  у  омут  той  знов  не  ступити.

Скільки  ж  Боже,  я  їх  перебрав
І  від  мене  стежок  розійшлося.
Чого  ж  Боже  мене  не  скарав…
Чи  у  тебе  різок  не  знайшлося?

Мені    жалько  дружину  мою,
За  розмови  різкі  поза  очі.
ЇЇ  місце  напевне  в  раю…
За  нелегкую  долю  жіночу.

Яж  все  каявся  знову  і  знов,
Цілував  її  в  сплакані  очі.
Та  кипіла  не  встояна  кров
В  темних  зарослях  похоті  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679237
дата поступления 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Там ті, кого послав сам Бог

Алеї    Слави    розрослись

По    всій    великій    Україні.

Там    ті,    хто    в    вірності    клялись

І    воювали    до    загину.


Там    ті,    хто    честі    не    продав,

Життя    поклавши    за    свободу,

І    все    що    міг,    своє    віддав,

Щоб    волю    зберегти    народу.


Там    ті,    кого    послав      сам    Бог

Сім’ю    і    землю    боронити,

Кого    вела    свята    любов,

Ким    має    весь    народ    гордитись.


Над    ними    схилиться    верба,

Росою    вмиє,    мов    сльозою,

З    каміння    виступить    журба.

Їх    стерегтимуть    з    неба    зорі…

І    соловейки    голосні

Співатимуть    їм    теж    до    рану

Свої    заливчасті    пісні,

Та    матерям    не    зцілять    рани.
11.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна ціла буде


Лежить    розстріляна    земля,

В    крові    уся,      лежить    і…    плаче

За    тим,    хто    йшов    її    звільнять

І    тут      поклав    життя    юначе.


А    поряд    –    мрія    юнака,

Велика,    світла    і    красива,

Вона    Росію    теж    ляка,

І    мрія    патріотів    сивих:

У    вільній    Україні    жить,

Де    б    Правда    правила    й    Закони,

І    розвиватися,    й    дружить,

І    не    позбутись    мови-коду.


Я    знаю,    прийде    мрії    час,

Врятують    Правду    й    землю    люди,

З    руїн    підніметься    Донбас,

І    Україна    ціла    буде!.
19.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679066
дата поступления 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Валя Савелюк

«Contra spem spero»

село
культурно-духовне  значення,
на  жаль,  остаточно  втратило,
як  носій  Духу  Нації  –  
себе  ізжило…  
позбуло-погуби-ло

мушу,  врешті,  констатувати  –
визнати  і  прийняти
очевидну  безповоротність  втрати

зараз  село  –  
жлобство-алкоголізм-мати…
де  там  –  співати,  
задушевно-мудрих  пісень  складати,
творчо  трудитися-працювати?
(«мати»  –  у  значенні  матюки…)

метушаться  у  споживацькім  чаді,
як  відверто  комахи  чи  паразити-жуки  –
де  б  що  поцупити,  вкрасти,    
привласнити,
проїсти-пропи-ти  –
і  чоловіки  сільські,  й  жінки

…їхні  діти  –
нічого  й  говорити

хочу  вірити,
що  у  відсотках  хоча  б  десяти
трапляються  винятки…

у  підміських  селах  
просунулися,  щоправда:  
хронічний  тон  –  прихована  ворожнеча,  
підступна  вражда,
усе  живе  топчуть-нищать-нівечать,  
злостиво  зиркають  у  парканні  шпарки,  
як  пацюки…  

…і  хижі  пацючі  зграї  і  затуркана  череда  –
не  за  графою  в  анкеті,
а  відповідно  внутрішній  суті  –
колгоспники

де  прихилити  голову
Душі  Народу?  
чи  попідтинню  з  торбою,
чи  з  моста  –  у  воду

без  пастухів  стада́
чи  хижі  щурячі  зграї  –
отакі  наразі  реалії
на  одвічних  просторах  
благодатного  краю

та  все-одно  відчуваю,
ЗНАЮ:
десь  Є  просвітлена-благородна
невмируща  Душа  народна

десь  є…

а  поки  –
прощай,  село,  остання  моя  надіє:
правда  зараз  про  тебе  
тобою  ж  розіп`ята,
натура  твоя  наразі  –  порепаноп`ята,
агресивно-п`яна,  примітивно-грубо-проста

і  єдине  можливе  спасіння  –
друге  пришестя  Христа…

а  поки  
висить  над  селами  тлуста  туша  –
еґреґор  невігластва  –
споживацька  спільна  брудна  душа:

воістину  «село  неначе  погоріло,    
неначе  люди  подуріли…»

найгірші  вороги  –  невидимі,
найгірші  люди,  жлобством  одержимі…

а  двоного-прямоходячі  –
це  ще  не  люди…

…зглянься  над  Україною  і  прийди
єдиний  Спасителю-Господи

19.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678984
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Леся Геник

Лучеську*

Там,  де  Стир*  згинає  свого  лука,
щоб  гостріш  ударила  стріла,
на  зелені  неозорі  луки
слава  маревом  святим  лягла.

Про  князів  славетних,  мудрочолих,
волелюбних,  дужих  козаків.
Гомонить  під  Берестечком  поле
про  звитягу  Богунових  днів.

Там,  де  Замок  Любарта*,  як  пава,
надимає  княжі  крила  ввись,
до  небес  небачено  ласкавих
Лесин  Ясен  чубом  прихиливсь.

І  нашіптує  її  нащадкам
невмирущі  вірші  і  думки,
і  немов  зростає  в  серці  кладка
у  минулі  роки  і  віки.

Поки  тихо  молиться  над  Стиром
дім  химерний  рук  Голованя*,
На  Алеї  слави*  марять  миром
пам'ятники  нинішнього  дня.

І  хрести  благають  хмари  сині,
щоб  минула  хвиля  страт  гірка.
Чимчикує  Лучеськ*  по  Волині,
Холмська  Матір*  в  нього  на  руках.

19.07.16  р.

*Стир  -  річка,  яка  протікає  через  Луцьк.  
*Замок  Любарта  -  Луцький  замок
*Алея  слави  -  меморіальний  комплекс  у  Луцьку
*дім  химерний  рук  Голованя  -  дім  з  химерами,  
створений  луцьким  скульптором  Миколою  Голованем
*Лучеськ  -  давня  назва  Луцька
*Чудотворна  ікона  Холмської  Богоматері  зберігається  
у  Музеї  Волинської  ікони  в  Луцьку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678999
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Наталя Данилюк

У древньому Лучеську

[img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13767423_822211671211837_6321368988695001670_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13719695_822441477855523_3789264721103973114_o.jpg[/img]  [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13717382_822377614528576_6847095996603756032_o.jpg[/img]

[i]Слово  все-таки  єднає...  Навіть  через  кілометри  і  відстані.  
Цю  беззаперечну  істину  підтвердила  триденна  творча  зустріч  
у  древньому  місті  Лучеську  (старовинна  назва  міста  Луцька),  
яка  зібрала  на  Волинській  землі  співавторів  поетичної  збірки  
"Мислити  і  жити  українно".  Сказати,  що  було  цікаво  -  це  фактично  
нічого  не  сказати!  Бо  вражень  від  творчої  зустрічі,  від  спілкування  
із  приємними  талановитими  людьми  і  від  насичених  екскурсій  
вистачить,  як  мінімум,  на  місяць,  а  яскраві  спогади  ще  довго  
грітимуть  душу.  Хочеться  подякувати  "винуватцям"  цієї  незабутньої  
подорожі:  упоряднику  збірки  Олександру  Печорі,  меценату  
Миколі  Серпню  і  організатору  зустрічі  Віталію  Назаруку.  
Ці  козаки  створили  справжню  казку  для  всіх  нас,  за  що  
їм  глибока  шана  і  безмежна  подяка!  Неймовірна  атмосфера  
Луцька  з  його  давньою,  цікавою  історією  надихнула  і  окрилила  
кожного,  подарувавши  щонайкращі  враження.  Божого  
благословення  всім  тим,  хто  вклав  душу  у  це  свято!  А  нашим  
співавторам  -  щира  вдячність  за  приємне  товариство,  тепле  
спілкування  і  розвіртуалення!  Ви  всі  чудові!
[/i]

Древній  Лу́чеськ*  –  велич  і  краса!
Ти  зустрів  так  тепло  і  гостинно!
Нам  дали  можливість  небеса
Мислити  і  жити  українно*.

Сканувати  синю  гладь  озер
Поглядом  натхненно  і  мрійливо,
І  чудний  будиночок  химер*
Розглядати,  мов  казкове  диво.

З  невимовним  трепетом  пройтись
Лесиними  світлими  стежками,
Де  бузково-жайворова  вись
Стереже  Колодяжне*  роками.

Луцький  замок  виринув  з  віків,
«Доторкнись,  відчуй…»  –  шепочуть  мури.
Батьківщина  славних  козаків
Відчиняє  брами  у  минуле.

В  Берестечку  й  досі  чути  гул
Бойових  гармат,  що  воювали,
Тут  завзято  розганяв  Богун
Ворогів  непроханих  навали.

Мандри-мандри!..  В  темпі,  чимскоріш
Підганяють  стрілки  на  дзиґарку  –
В  таборі  смакуємо  куліш
І  п’ємо  міцну  козацьку  чарку.

Світ  тісний,  хіба  не  дивина?
Начебто  були  чужими  вчора,
Всіх  в  родину  творчу  об’єднав
Славний  син  Полтавщини  Печора.

Ну,  а  Серпень  –  щедрий  меценат  –
Забезпечив  друзям  справжнє  свято!
Хай  Господь  віддячить  у  стократ,
Бо  для  Слова  робите  багато!

А  Віталій  (той,  що  Назарук)
Показав  усю  красу  Волині!
Друже,  дяка  за  козацький  дух,
Чоловічу  вдачу  і  гостинність!

Дай  нам,  Боже,  знову  і  не  раз
Стрітись,  обійнятися  родинно!
Щиро  долі  дякую  за  шанс
Мислити  і  жити  українно!



[i]*«Мислити  і  жити  українно»  -  колективна  поетична  збірка,  
яку  упорядкував  Олександр  Печора.

*Будинок  химер  -  найбільш  колоритна  житлова  будівля  в  місті  Луцьку.  
Належить  сучасному  скульптору  М.  Голованю.

*Колодяжне  -  село  в  Ковельському  районі  Волинської  області.  
Тут  свого  часу  проживала  сім’я  Косачів.  Зараз  це  літературно-меморіальний  
музей  Лесі  Українки.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678929
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У всіх на устах Донбас

У    всіх    на    устах      Донбас,

Гарячий,      залитий    кров’ю.

Кричить    та    земля    до    нас:

«Залишилися    ж    без    крову

Ті,    хто    будував    Донбас,

Зів’яли    тепер    їх    плечі;

В    очах      –    гіркота    й    журба,

І    страх    за    свою    малечу.»


Димить    на    весь    світ    Донбас

Стовпами    із    териконів,

Палає    іконостас    –

Не    бачив    давно    такого.

У    всіх    на    устах      Донбас:

У    пресі    й    телеканалах,

В    вечірній    і    денний    час    –

Реально    і    досконало.

Й    частіше    працює    пульс,

І    довші    безсонні    ночі…

«Я    вибухів    теж    боюсь,»  –    

Благають    дитячі    очі.

І    в    попелі    плаче…    хліб,

Господарем    тут    забутий,    

Росія    «мочить    хохлів»…

Та    все    ж    Україні    –    бути!
23.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678857
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ховає земля безіменних синів

Ховає    земля    безіменних    синів,

Ридає    сльозою-росою…

А    може,    то    світ    уже    осатанів,

Що    жертвує    щедро    красою?


І    дихати    важко    землі,    й    зрозуміть,

Народ    наш    чому    не    єдиний,

Та,    мабуть,    найбільше    боліла    та    мить,

Як    смерть    зустрічала    людина.


Важливо:    чи    є    кому    очі    закрить,

Чи    слово    останнє    сказати…

І    втупилось    небо    безмовне    згори…

В    молитві      –    згорьована    мати…


Засіяли    братські    могили    Донбас,

Як    і    у    війну    Вітчизняну,

Поставить    над    ними    хрести    колись    Час,

Освятить    уже    з    іменами.
23.09.2014.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678855
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Микола Шевченко

Чорнична Волинь

   Очеретя́ні  кетяжки  
мов  ручкались  
з  вербовими  стодланями.
І  бавопестили  їх,
маминно  так,  легко.
Болотолуко  бурха,  
плескає,    клекоче  канями,  
стріча  склопотано  мене,  
 плесолелеко.  
Тисячовічками  чорничними  
так,  змовницьки,  поблискує,  
пролазна  хаща,    
розсмарагджена  всевсюдно.  
Так,  чомусь,  радісно,  
що  й  павучгойдалки,  
не  пасткою  -  колискою  
вбачаються,  
нехижо,  неосудно.  
Коші  чорниці  -  на  траві,  
коші  -  в  чорнильнім  небі...
Вино  чорничне  куштуватиму,
Волинь  -
за  тебе...

18.07.16  (під  враженнями  від  відвідин  Волині)        ))))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678831
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Отож приїжджайте на рідну Волинь

                                                     Приспів:
В  повстанському  краю,  я  вас  привітаю
Із  витоків  честі  постала  Волинь.
ЇЇ  сторінки,  я  для  вас  погортаю,
В  них  слава  овіяна  духом  святинь.
                                                             1
Прошу    приїзджайте  до  нашого  краю,
Де  ріки  й  озера,  -  цілюща  вода.
В  краплинках  настою,  як  часточка  раю,
Лежить  у  розлогах  краса  золота.
                                               Приспів:  
                                                           2
 Де  Стир,  Берестечко,  козацькі  могили
У  пам'ять  лягали,  як  грона  калин.
Де  триста  спартанців  голів  не  схилили,
Заради  майбуття    нових  поколінь.
                                                   Приспів:    
                                                               3
Тут    витоки  древні  з  колиски  Трипілля.
Виспівує  вдень  і  вночі  соловей.
Вас  хлібом  і  сіллю  зустріне  застілля,
Вшануємо  щиро  всіх  добрих  людей.
                                                 Приспів:
                                                             4
Ще    квіти  й  калина    для  кожної  хати,
Льони  та  волошки  в  краю  голубім,  
А  люди  в  нас  добрі,  душею  багаті,
Добра    та    здоров’я  бажаємо  всім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата поступления 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Михайло Плосковітов

Луцьк

Літо  спекотне  –  аж  зорі  із  нами  говорять.
Тихо  шепочуть:  «Валізи  спакуй  і  полиньььь…»
Дякуєм  Серпню,  і  Назаруку,  І  Печорі
За  несподіваний  Луцьк  і  гостинну  Волинь.

За  сподівання  і  зустрічі  друзів-поетів,
Усмішки  щирі  та  слово,  мов  тепла  весна,
За  атмосферу  і  шик  ресторанів-буфетів,
Де  випивалася  чарка  до  самого  дна.

Замок  у  Луцьку  і  Дім,  що  назвали  химерним,
Довгі  дороги  і  славу  Козацьких  могил…
Добре  у  Луцьку:  проблеми  здавались  мізерні,
Бо  усміхались  в  дорогу  ласкаві  боги.

Світло  у  Луцьку.  Бо  між  ліхтарями,  між  вулиць
Тепла  бруківка  парує,  мов  сонячна  синь.
Біля  готелю  старесенький  клен,  мов  прибулець.
Чемно  кивав  нам,  запрошуючи  на  Волинь.

Постріл  з  гармати.  Козацька  гостинність  і  щирість
Смалець,  горілка,  куліш  і  в  салоні  пісні.
Друзі  мої,  разом  з  вами  я  мрією  виріс
У  розмаїтті  волинських  розніжених  днів.

Кілька  цих  днів  пролетіли.  Казали  ж  нам  зорі:
«З  друзями  щирими  клопоти  вдома  покинь…»
Дякуєм  Серпню,  і  Назаруку,  і  Печорі
За  несподіваний  Луцьк…  Неймовірну  Волинь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678814
дата поступления 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016


dovgiy

Роздуми початку червня.

І  знову  дихає  з  небес  студений  дух,  як  в  пізню  осінь.
Дощі  мілкі  щоденно  йдуть,  закрили  хмари  літню  просинь.
Невже  на  сонячне  тепло,  на  літній  рай  нема  надії?
Що  посадили  –  те  зійшло,  та  на  врожай  мізерні  мрії.

Як  день  на  день,  так  рік  на  рік,  прогнозам  всупереч,  не  схожий.
І  не  завжди  події  днів  даються  нам  по  Волі    Божій.
Хоч  грішна  душенька  людська  за  втраченим  сумує  раєм,
Та  перешкоди  на  шляхах  ми  часто  самі  обираєм…
 
Отак  у  нашому  житті  негадано-неждано  сталось:
Ми  в  європейськім  майбутті  життя  достойне  визирали,
Але  обрали  крикунів,  як  на  біду,  собі  у  владу.
Їх  випирає  із  штанів,  а  ми,  -  дурні!  –  плетемось  ззаду…

Щодня  у  нас,  як  в  грудях  кіл,  болюче  і  важке  питання:
Як  вижити  у  плині  днів,  що  в  рота  класти  дітям  зрання,
Якщо  платіжну  оплатив,  то  не  лишилось  і  на  хліба?
А  ціни  не  повзуть  униз…  Кому  потрібна  ця  погибель?!
   
АТО…  не  згоден  я  із  цим!  Це  не  АТО  –  війна  сучасна.
Лише  гібридною  зовуть…  та  тим  вона  ще  більше  страшна,
Бо  у  свідомості  людей  роздвоєння  ще  більш  зростає:
Чи  справді  ворог  наш  сусід?  На  заробітки  ж  он,    пускає…

 А  наша  влада  в  балачках  все  заколисує  країну
Не  збудувавши  ще  хоч  щось,    лише  примножує  руїну.
Бо  ж  весь  отой  потенціал  з  яким  ввійшли  у  дев’яності,
Як  динозавр  -  навік  пропав:  лишились  з  нього  тільки  кості!

І  списує  все  на  війну…  багатство  цідить  з  моря  крові
Та  як  той  кліщ:  невсипно  п’є,  та  присягається  в  любові.
Наблизився  напевно  час,  коли  обірветься  терпіння.
Прокинеться  звитяга  в  нас,  у  серці  спалахне  горіння,

Візьмемось  всі  тоді  гуртом  у  власній  хаті  прибирати
Бо  вже  давно  пора,  пора,  неситій  зграї  чосу  дати!
Ми  –  не  скоти!  Ми  –  не  раби!  Не  мовчазні,  покірні  вівці.
 Ми  Волі  вольної  сини  з  ім’ям  шляхетним  –  УКРАЇНЦІ!
   
16.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678314
дата поступления 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


dovgiy

З Любов`ю.

З  Любов’ю  вранці  я  встаю,
З  Любов’ю  день  розпочинаю,
І  працю  непросту  свою
Із  почуттям  веду  до  краю,
Щоб  десь  аж  ввечері,  коли
Замерехтить  зірками  небо,
Ми  в  розставанні  не  були,
Щоб  знов  дивитися  на  тебе.
Отак  живу  я  день  при  дні,
Завжди  лишаючись  собою:
Живу  і  дихаю  тобою,
За  всіх  рідніша  ти  мені!

16.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678312
дата поступления 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016


НАДЕЖДА М.

…Коли тобі уже не двадцять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I  
[/youtube]


Про  що  писать,  коли  уже  не  двадцять,
Що  роки  відлітають  в  нікуди,
Як  швидко  прибавлялись  оті  надцять,
Немов  росли  з  джерельної  води?..

Але  чому  ж  думки  іще  рояться,
І  норовлять  зірватись  і  літать.
Вони  років  ще  зовсім  не  бояться,
А  я  їх  намагалась  приручать.

Ще  хочеться  відчути  ніжні  руки,
Які  мене  не  зрадили  ні  з  ким.
Відчути  того  серця  дивні  звуки...
Як  хороше  в  душі  буть  молодим.

От  тільки  літні  зливи  душу  краять?
Можливо,  що  це  осінь  у  воріт..
Та  іноді  сумує    моя  пам"ять,
Що  молодості  не  вернеться  політ.

Як  біла  зграйка  роки  пролітають,
І  я  тихенько  йду  за  ними  всід.
Лише  прошу:  нехай  не  поспішають:
Нелегкий    цей  життєвий  піший  хід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата поступления 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


dovgiy

Ціную мить.

Ціную  мить.

Ціную  мить  в  якій  прийшов  у  світ  широкий;
Ціную  мить  за  непросте  своє  життя;
Ціную  мить  за  небеса  такі  високі,
Куди  злітаю  ще  на  крилах  почуття.  
Ціную  те,  що  посилає  Божа  воля;
Ціную  те,  що  переніс,  що  пережив,
І  навіть  те,    що  принесла  жорстока  доля,
Сприймаю  так,  як  данину  життєвих  жнив.
Ціную  мить    за  неспокійні  чорні  ночі
В  яких  змішалися    і  відчай,  і  любов,
Коли  сузір’ями  у  мріях  любі  очі,
Коли  даремно  закипає  в  серці  кров.
Нехай  не  все  відбулось  так,  як  сон  наснився,
Нехай  дороги  між  каньйонів  крем’яних.
Пройду  достойно  той  відрізок,  що  лишився,
Наповню  сенсом  існування  кожну  мить.    

08.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676804
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Ніна-Марія

Сторінки життя

Я  в  літеплі  думок  своїх  купаюсь,
Гортаю  сторінки  свого  життя.
І  згадую  дитинство  босоноге,
І  зазирає  погляд  в  майбуття.

Роки,  мов  баскі  коні  пролетіли
Ріки  гірської  той  стрімкий  потік
Я  ж  скільки  тобі  всього  не  сказала
А  ти,  немов  з  життя  мойого  втік.

Та  скільки  ще  удвох  не  долюбили
Нам  життя  одного    було  мало
Чому  ти  доле  так  вистелила  шлях  
ГлибОко  від  мене  все  сховала.

Ночами  я  в  думках  своїх  блукаю.
Шукаю  все  непройдені  стежки.
Для  чого?  І  сама  того  не  знаю.
Хіба  любов  виносять  за  дужки?...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677033
дата поступления 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

*****

Когда  душа  заходится  в  слезах,
От  боли  нестерпимой  вы  застыли,  -
Крепитесь  всё  ж,  держа  себя  в  руках,
Чтоб  вас  ещё  сильнее  не  добили...
©  Thank  you  for  the  cold

Коли  душа  заллється  у  сльозах,
А    груди  ваші  біль  і  сум    здавили,
Тримати  вмійте  все  ж  себе  в  руках,
Щоб  вас  іще  сильніше  не  добили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677007
дата поступления 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

Як не твоє, то треба відпустить…

Якщо  у  чомусь  втратив  ти    всі  шанси,
Надія  вже  не  теплиться  в  душі,
Та  доля  подарує  реверанси,
До  нового  отримаєш  ключі.

Не  завжди,  що  втрачаєш,  дуже  цінне.
Можливо,  що  чуже  й  не  прижилось.
Як  впало  в  неродючий  грунт  насіння,
Зрости    там  сходам  так  і  не  вдалось.

Рясні  дощі,  і  навіть  теплі  зливи,
Нездатні  були  пустку  оживить.
Чи,  може,  інші  тут  були  мотиви.
Як  не  твоє,  то  треба  відпустить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата поступления 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016


НАДЕЖДА М.

Про злі слова…

Когда  прощение  кому-то  не  найдется,
Словами  злыми  их  засыпать  не  спеши.
И  не  от  страха,  что  «назад  тебе  вернется»,
А  просто  -  не  запачкать  чтоб  души…
(Нисса)

Переклад:

Коли  пробачення  комусь  ти  не  знайдеш,
Словами  злими  їх  засипать  не  спіши.
І  не    від  страху,  що  їх  собі      "назад  ти  повернеш",
А  просто,  щоб    не  забруднить  собі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата поступления 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


НАДЕЖДА М.

Ділюсь шматочками тепла…

Дякую    Шостацькій  Людмилі  за  ідею:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM  
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU  
[/youtube]


Торкнулось  сонце  небокраю,
Спахнули  хмари  від  жаху.
І  потонули,  ніби  зграя,
В  вогні,  що  стріли  на  шляху.

Міняє  колір  вранці  небо,
Світліші  фарби  раз  -  у-  раз.
Чи  бачив  з  вас  колись  хто-небудь,
Яке  є  небо  в  мить  прикрас?

Ранкова  тиша,  прохолода.
Десь  птах  злетить  з  свого  гнізда.
І  бачить    все  це  -  насолода.
Не  всім  побачить  випада.

Так  пахне  свіжість  спозаранку:
Любисток,  м"ята  і  чебрець.
Розносить  вітер  валер"янку,
Хороші  ліки  для  сердець.

Туман    окутав  зранку  річку.
На  травах  світиться  роса.
І  сонце  п"є  з    трави  водичку...
Хіба  не  є  оце  краса?

Тут  є  усе,  що  зцілить  душу.
Збираю  сонця  промінці.
Дарую  їх  великодушно...
Беріть,  вони  в  моїй  руці.

Нехай  вам  стане  тепло,  гарно.
Ділюсь  шматочками  тепла.
Нехай  життя  буде  безхмарним
Від  життєдайного  стебла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата поступления 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ILtiu0y9T_M  [/youtube]


Коли  зникає  з  серця  хтось  повільно,
То  хочеться    причину  відшукать.
Чи  можна  ще  змінить  все  докорінно,
Чи  варто  нам  на  долю  нарікать?

Пливуть  думки,  шукаючи  тут  вихід.
І  товпляться  в  надії  повернуть.
Плете  уява  дивовижний  виплід.
То  як  дійти  до  цього,  як  збагнуть?

Душа  стає,  як  річка  обміліла,
Травою  заростають  береги..
Хіба  такого  ти  колись  хотіла?
Чомусь  у  серці  вже  нема  снаги.

І  десь  в  далекім  миготінні  зІрок,
Побачиш  ти    самотню  лиш  одну.
І  це  звучить,  неначе  долі  вирок...
Чому  буває  так  і  не  збагну...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674439
дата поступления 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата поступления 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016


НАДЕЖДА М.

Коли закінчаться дощі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Esbl9n-THPM[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4[/youtube]



Коли  закінчаться  дощі,
І  я  відчую  тепле  літо,
Влаштую  радість    для  душі.
Яке  це  щастя  в  світі  жити!

Покличу  друзів  всіх  своїх,
Від  них  не  хочу  я  багато.
Люблю  за  вірність  я  їх  всіх.
І  бережу  цю  дружбу  свято.

Я  хочу  їх  почути  сміх,
Побачить  їх  щасливі  лиця.
Яке  б  життя  було  без  них?!
В  моїй  душі  вони  -  скарбниця.

Вони  не  зрадять  за  п"ятак.
Не  відвернуться  в  час  негоди.
Я  їх  люблю  не  простот  так:
Мені  від  долі  нагорода.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672453
дата поступления 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016


НАДЕЖДА М.

З Днем народження, СИНОК

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJkHfmTMEzc[/youtube]

Що  побажать  тобі  в  цей  день,  наш    сину?
Живи  у  щасті  для  сім"ї  і  нас.
Ти  в  нашому  житті  один-єдиний...
Ми  молимось  за  тебе  повсякчас.

З  тобою  поряд  хай  ідуть  удачі,
І  що  задумав,    щоб  усе  збулось
Вуста,  хай  посміхаються  від  щастя.
Щоб  сумувать    тобі  не  довелось.

Іти  життям  тепер  не  так  то  просто,
Долай  всі  труднощі,  що  будуть  на  шляху.
А  на  роботі  досягай    значного  росту.
Йди  по  житті,  не  знаючи  страху.

Ми  всі  тебе  за  доброту  шануєм,  любим
За  те,  що  маєш  серце  золоте.
Будь  у  сім"ї  господарем  зразковим,
А  доленька  хай  щастячком  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671923
дата поступления 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Надія Таршин

І правнуки війну цю не забудуть…

Не  буде  усмішок,  рукостискань
І  правнуки  війну  цю  не  забудуть…
І  помста  наша  буде  без  вагань,
І  Божого  за  це  не  буде  суду.

Забути  як  -  скалічених  навік?
І  тих,  що  полягли  на  полі  бою?
Фрагменти  тіл,  а  був  же  чоловік
І  перший  затулив  усіх  собою.

А  як  забути  руку  юнака,
Що  відтяли  за  «Слава  Україні!»
І  зраду  Іловайського  котла,
Що  випікає  болем  груди  й  нині.

Останню  пісню  кіборгів  забути
За  мить,  як  відійшли  вони  у  вічність???
Щомиті  там  повторювались  Крути
І  віра  в  диво,    не  в  кінець    трагічний.

То  ж  усмішок  примирення  не  буде.
Прийдеться  за  усе  відповідати.
Нехай  їх  переслідують  усюди
Сирітські  очі  і  зчорніла  мати.

10.  06.  2016р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671388
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


НАДЕЖДА М.

От, чи зможу від себе втекти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs  [/youtube]

Буйні  трави  вже  скинули  роси.
Простяглася  стерня  на  полях.
Віддзвеніли    давно  гострі  коси,
На  узбіччі  проліг  битий  шлях.
.
Гірко  пахне  туман  полинами.
Але  чий  то    залишився  слід?
Зарости  ще  не  встиг  бур"янами...  .
Як  же  важко  йти  шляхом  убрід.

І  осіли  думки  тут  тривожні...
Літо  в  розпалі,  це  ж  не  зима.
Ми  з  тобою  в  цей  час  подорожні.
Більш  тепер  нас  ніщо  не  трима.

Може,  краще  піду  я  стернею?
Інший    шлях  собі  треба  знайти..
Не  тремтіти  ж    мені  тут  душею.
От,  чи  зможу  від  себе  втекти?

Вечоріє,  знов  дощ  накрапає,
Розверзлася  дорога,  слизька..
Я  дивлюся:  це  хто  там  чвалає?
Отаке  тобі,  це  ж,  мабуть,  я...





.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата поступления 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Дід Миколай

юдти…

Ви  звірі  ненаситні,  ви  гієни,
Ви  виплодки  лукавої  пітьми.
Штовхаєте  у  прірву  Україну,
Бо  не  були  ніколи  їй  дітьми.

Чужинці  ви  для  неї  підер.сти,
Ви  -  зайди  із  собачої  Орди.
Одним  живете  суки  -  вкрасти,
Як  їй  ще  більшу  шкоду  принести.

У  другім  світі  живете  істоти,
Пощо  вамі  біди  наші  і  шторми.
Загородили  ліс  кругом  і  воду,
Сховалися  собаки  від  нужди.

Та  вже  прийшли  провісники  розплати,
Які  готові  сук  вас  замести...
За  зябри  вас  юдеїв    вовчих  взяти
І    лапті  вам  негідники  сплести!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671291
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Шлях на Голгофу Василя Стуса

[u](Пам’яті    поета,    перекладача,    прозаїка,    правозахисника,    котрий    помер    4.09.1985.    від    голоду    як    протесту      в    таборі      ВС-389/36-1    біля    с.Кучино    (Чусовський    р-н,    Пермський    край    РРФСР).    Перепоховання    дозволили    тільки    через    4  роки    (1989р.),    коли    закінчився    термін    ув’язнення.    Могила    поета    на    Байковому    цвинтарі    у    Києві).[/u]

Зростав    поміж    тих    роботяг-шахтарів,
Що    славили    край    Донецький,
Пізнав    за    життя    «дикий    рай»    таборів,
Тавро    політв’язня    здобув    і…    згорів…
Законно?    
 –  Ні!      «По-совєцкі»  .

У    пам’яті    Сталіно    завжди    беріг:
Зростав    на    землі    ж    Донецькій,
Де    дух    українства    вже    перегорів…
І    стислось    юначе    серце,
А    в    ньому    –    одна    доброта    і    любов,
І    пісня…    Всього    –    по    вінця.
Вони    шліфували    з    дитинства,    либонь,
Поета,    борця,    вкраїнця.

Дорогою    правди    пішов    він    у    світ
І    мудрість,    мов    жито,    сіяв,
Донеччини    це    той    нев’янучий    квіт,
Що    знав,    чим    живе    Росія.
Свій    хрест,    надважкий,    він    поклав    на    плече
Й    народ    став    будити    словом,
Не    схожим    з    гірким    удовиним    плачем    –
Ламало    воно    основи
Системи,    де    правила    бал    КДБ,
Й    міліція    –    на    підхваті,
Коли    без    вини    забирали    тебе
Нікчеми    у    рідній    хаті.

Свою    Україну,    як    неньку,    любив,
Як    міг,    наближав    свободу,
І    з    пермського    табору    словом    будив
Позбутись    ярма.    
З    народу
Він    вийшов      і    в    таборі    в    сорок    сім    літ,
Вступивши    у    бій    нерівний,
Не    впав,    а    піднявся,    почув    аби    світ,
Що    був    Україні    вірний.
Комфорту    не    мав    він    і    мертвий    в    землі,
Де    долі    людські    ламались,
І    дух    його    звідти    народу    звелів,
Щоби    в    Україні    сховали.

Важким    і    тривалим    поета    був    шлях
У    рідні    місця    –    додому,
Й    стотисячний    мітинг    в    столиці    закляк,
Як    хрест    підняли    святому.*
Душа    його    й    зараз    на    передовій    –
І    слово    його    –    у    битві.
І    перш,    ніж    війни    зупинить    буревій,
Вчить    землю    свою    любити!
4.06.2016.
*тут    мається    на    увазі    Василь    Стус.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671187
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


НАДЕЖДА М.

Так швидко тане свічка воскова…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7RcmnGyZ2BQ[/youtube]


Так  швидко  тане  свічка  воскова,
Коли  їй  не  підтримують  горіння.
Отак  і  в  серці  тануть  почуття,
Від  подиху  малого  миготіння...
Любов  у  серці  швидко  потуха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671142
дата поступления 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Куди летиш? Чому?

Обнявся,    Світе,    знову    ти    із    бідами,
І    ллється    знов    людська    невинна    кров.
З    терактами,    хворобами    і    війнами,
Живеш,    забувши    про    святу    любов.

Летиш    куди,    о    Світе,    неприкаяний,
Над    прірвою,    над    чорною    стоїш…
Чому    віддав    себе    у    руки    Каїнам
На    рубежі    розбурханих    сторіч?

А    час    не    жде…    Бентежить    людство    дозами
Нових    заяв,    щоб    Землю    сколихнуть
Зізнаннями    чи    свіжими    погрозами.
Чи    ж    можеш,    Світе,    правду    цю    збагнуть?..
20.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Крізь товщу літ і часу заметілі

Крізь    товщу    літ    і    часу    заметілі
Ішло    й    долало    людство    перешкоди,
Служило    віддано    одній    великій    цілі,
Щоб    вижити…    Й    створило    власні    коди.*    

Усе    було:    Потопи,    Вавилони,
Життя    давало    непрості    уроки:
Хвороби,    втрати,    війни    і    полони,
Та    люди    зберегли    і    долі,    й    коди.*
10.11.2015.
*Тут  [b]  код[/b]  -  мова  народу.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671043
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Радченко

Твоя кава

Я  розлуку  на  смак  пам'ятаю  -
Гіркувато-солоний,  до  сліз.
Запах  теж  її  не  забуваю  -
Він  зі  мною,  прилипливий,  скрізь.

Відкараскатись  хочу  та  марно  -
В  той  же  час  забуття  ще  боюсь.
Може,  це  і  не  дуже  то  й  гарно  -
А  в  житті,  як  без  них  обійдусь?

Каву  п'ю...  Пам'ятаєш  кав'ярню,
Де  зустрілися  ми  в  перший  раз?
Усміхався  лукаво  нам  бармен,
Розглядаючи  потайки  нас.

Йду  по  парку...Ось  тут  три  троянди
Біло-жовті  для  мене  зірвав
І  сухі  пелюстки  в  фоліанті
Моїх  спогадів  ти  заховав.

Все  минуло...Але  кожний  ранок
Ритуал  свій  повторюю  я:
Ставлю  пару  на  стіл  філіжанок  -
Знов  чека  тебе  кава  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Наталя Данилюк

Червневі сни

Бреду  по  замші  скошених  полів,
Струмок  тріпоче  стрічкою  шовковою…
І  гайморові  пазухи  землі
Ущент  забиті  свіжою  половою.

Ні  гуркоту  довкіл,  ні  суєти,
Хіба  що  пташка  вітер  перекрикує.
Під  хмарами  натягнуті  дроти
Тримають  на  собі  бетонні  циркулі.

У  травах  монотонні  цвіркуни
Капелою  вливаються  у  тишу  цю…
І  я  пливу  в  червневі  теплі  сни,
І  стебла  піді  мною  ледь  колишуться…

І  промінь  поцілунком  золотим
Виблискує  на  пальці  безіменному,
Хапаю  неосяжність  висоти,
І  небо  стугонить  моїми  венами!..

І  від  цієї  стиглої  краси
У  голові  так  солодко  макітриться!
Над  оборогом  сонечко  висить,
Мов  китиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


dovgiy

БУР`ЯН.

БУР`ЯН.

Сонце  було  у  душі  щоденно.
Майбуття  блищало  ніби  скло.
Вірилось:  все  буде  в  нас  напевно
Щастя,  радість,  віра  і  тепло.
Та  недовго  сяяла  погода
Раптом  обгорнула  все  пітьма
Ухопила,  мов  хижак,  за  горло,
Горя  незагойного  зима…
А  літа  такі  дістались  довгі:
Аж  піввіку  тягнеться      линва…
Сіялось  щоденно  зерно-слово,
Та  злиденні  видались  жнива…
Чом  отак?  Невже  був  недолугим,
А  чи,  може,    засмоктала  лінь?
Чи  роки  без  раю,  без  подруги
Назавжди  наклали  свою  тінь
Як  тенета  вічної  скорботи,
Що  глушили    порух    на  вірші?
Ні!  Не  лінь.  Був  всі  літа  в  роботі.
А  слова…  збирав  їх    «для  душі»…
Все  таємно…  соромно,  бач,  було…
Весь  той  біль  прожитого  життя…
Нащо  те  показувати  людям,
Нащо  їх  знайомить  з  почуттям,
Що  тебе  усі  літа  катує
І  яке  коханням  не  назвеш?..
Вже  тебе  давним-давно  не  чують,
А  ти  й  досі  думками  живеш,
Які    просто  видаються  зайві
В  сьогоденні    бідного  буття!
Так  було…  по  рік  передостанній:
Душу  струсонуло  почуттям.  
Не  колишнім,  а  не  знано  новим,
Коли  вже  нічого  не  чекав…
Чи  то  погляд…  чи  проста  розмова…
Чи  життям  згорьовані  вуста…
Щось  в  цій  жінці  було  незвичайне,
Не  вкладалось  в  рамки:    «як  усі»…
В  глибині  очей  яскріла  тайна,
Цілісність  чудової  душі
І  якась  уроджена  шляхетність
Підкупала,  ворожила  в  ній.
Дивувала  виняткова  чесність
В  дійсності  брехливих  наших  днів.
Зустрічі  частішали…  хвилини
Пролітали  мов  єдина  мить…
І  душа  самотньої  людини
Потяглась  до  неї  мимохіть.
Став  себе  ловити  на  тій  думці,
Що  здурів!  Що  втратив  ясний  ум.
Нащо  ти  потрібен  оцій  жінці?!
А  ночами  –  неспання  і  сум…
Німий  відчай:  не  змінити  долю…
Надто  пізно  зустріч  відбулась.
І  таємне  вирвалось  на  волю:
Сорому  загата  прорвалась
І  любов  нестримною  рікою
Розлилась  в    бурхливому  вірші…
Раювали  в  цьому  ми  обоє:  
В  почутті  зріднілі  дві  душі.
Так  було,  аж  поки  злоязикі,
За  брутальні  плітки  не  взялись.
Між  людей:  сусідів  або  близьких
Слухи,  пересуди  потяглись,
А  у  неї  діти  вже  дорослі…
Малі  внучки…  та  й  не  ті  літа…
Та  і  я,  -  дивак  старий,  бездомний…
Нащо  їй  подібна  срамота?..
І  розпалось!!!    Начебто,  як  друзі…
А  насправді,  поміж  нами  клин.
Я  тепер  як  той  бур’ян  на  лузі:
Посивілий,  знічений  полин.

Жовтень      2013  рік.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


горлиця

ПРОЩАЙ !

Якби  зібрати  всі  слова    на  світі,
І  кинути  в  бездонну  глибину,
Не  доторкнешся  дна,  щоби  закрити
Ту  біль  безмежну,  вічну  темноту.

Тебе  нема,  немов  завіса  впала,
Ти  зник  за  обрій  ,в  кращії  світи,
Зів`яли  квіти  ,  мов  зима  настала,
І  холодно  і  тужно    на  душі.

Лиш  в  спогадах  минулого  зорієш,
І  добрі  очі  сяють  із  небес,
У  промені  ти  посмішкою  грієш,
Лобов  свою  росою  принесеш.

І    де  б  вона  не  впала,  засріблиться,
І  скропить  похололий  стан  душі,
Ти  з  нами  був  і  в  спогадах  імлиться
Твоя  рука  ,  що  поле  спориші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016


НАДЕЖДА М.

Ти скажи таке слово…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc  [/youtube]



Ти  скажи  таке  слово,
Щоб  мурашки  по  тілу.
Ніби,  цвіт  веснянковий.
І  літати  хотіла.

Щоб  повірила  в  щастя,
Що  дістати  рукою.
Ти  знайди,  якщо  вдасться,
Несумісне  з  журбою..

Повноводне,  як  річка,
Де  нема  берегів.
І  світило,  як  свічка,
Щоб  вогонь  вічно  грів.

А  коли  я  захочу
Розлучитись  з  тобою,
Ти  зігрій  холоднечу...
Почуття  я  удвою.

Прив"яжи  мене  словом,
Зумій  з  долею  битись.
Щоб  від  грубого  слова
Не  вдалось  розлучитись...

Хай  цвіте  ніжним  цвітом,
Надихає  на  щастя,
Ти  знайди  слово  -  світло..
Може,  все  ще  удасться....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата поступления 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ранкова ідилія

У    росах    ще    звечора    спала    трава,
Під    ковдрою    з    марева    річка    дрімає,
Промінчик    на    сході    ледь    темінь    прорвав
Нам    ранок    тихенько    на    землю    спускає.

І    стомлені    в    гніздах    ще    спали    пташки,
Щоб    свіжої    сили    за    нічку    напитись,
Лисак    чимчикує    один    навпрошки,
У    травах    і    темряві    щоб    розчинитись.

Мовчать    і    листочки    на    сивій    вербі
(У    снах,    у    нічних,    вони    не    розмовляють),
Їжак    недалечко    десь    спав,    аж    хропів    –
Це    й    тишу    ранкову,    й    мене    забавляє.

А    вже    коли    ранок    на    землю    упав,
Збудив    і    людей,    і    пташок,    і    худобу,
Проснулись    дерева,    трава    і    хліба    –
Усе    буде    мати    вже    іншу    подобу.
8.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670824
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Річка в березі коріння мила

Річка    в    березі    коріння    мила
Вербам,    що    тулились    при    воді,
Нічка    воду    зорями    сріблила,
Позбавляла    місяця    надій.

То    зірки    на    ніс    йому    саджала,
То    Чумацький    вистеляла    шлях,
Не    давала    спать    йому,    безжальна,
Поки    рання    зірочка    зійшла.

Хто    не    спав    цю    ніч,    напевне,    знає,
То    яка    божественна    краса    –
Можна    порівняти    тільки    з    раєм
Землю    цю    й    казкові    небеса.
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670822
дата поступления 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не можу з цим змиритись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw  


[/youtube]  

Літа  по  хаті  запах  липи.
І  я  не  сплю  уже  давно.
І  монотонні  чую  скрипи
Гілок,  що  дивляться  в  вікно.

То  старий  кущ  -  оздоба  саду.
Недавно  радість  дарував.
Та  я  відчула  в  нім  досаду,
Бо  цвіт  його  уже  опав.

А  вітер  пахощі  все  носить.
(І  всіх  дурманить  липи  цвіт),
То  між  дротами  заголосить,
То  перейде  на  дикий  сміх.

То  доторкнеться  ніжно  штори-
Задиха  ніжне  полотно.
І  оживуть  на  них  узори,
Як  квіти  кинуті  в  вікно.

А  то  пахне  мені  в  обличчя,
Розкида  пасми  моїх  кіс...
А  я  не  можу  з  цим  змириться,
Що    радість  цю  не  ти  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата поступления 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016


Леся Утриско

Як зупинити час.

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.

Десь  там,  де  сонце  вже  нове  жевріє,
Десь  там,  де  птаха  почина  співать,
У  тих  краях,  де  лиш  любов  замріє,
В  глибоких  снах  думки  його  мовчать.

А  він  спішить,  вистукує  моменти,
Моменти  істини,  моменти  забуття,
Відкине  всі  невдалі  аргументи,
Розписане  у  них  твоє  життя.  

Як  зупинити  час,  той  час  невпинний,
Мов  зорепад  стрімких  нічних  вогнів?
Лиш  він  один  чомусь  у  всьому  винний,
Лиш  він  десь  зупинитись  не  зумів.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670519
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Десь загубилась наша Правда


Десь    загубилась    наша    Правда,

Її    так    важко    віднайти.

Це    не    лише    для    всіх    принада    –

Це    те,    що    треба    зберегти.


Цей    скарб    не    купиться    за    гроші    –

Дорожчий    злата    й    кришталю.

–  Не    розминіться    з    нею,  –    прошу,

Бажанням    душі    запалю.


І    віку    в    Правди    теж    немає:

Вона    –    безсмертна,    добре    знай.

Не    вірю,    що    вона    німа    є    –

Буває    просто    мовчазна.


А    ще,    я    вірю,    час    настане    –

І    заговорить,    заспіва

Та    Правда    й    вільним    птахом    стане.

Й    держава      буде    в    нас    нова.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670339
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Схотіла правду цінувати

Я    хочу    знов    своє    життя

Все    по    зернинці    перебрати

І    зрозуміти    до    пуття,

Чому    потрапила    «за    грати».

Чому    не    вибрала    політ,

Щоб    сіру    залишить      буденність?

А    може,    винен    в    цьому    світ,

В    якім    жила,    чи    зайва    чемність?

А    може,    батько    не    навчив

Чини    високі    шанувати,

І    поміж    ними    живучи,

Схотіла    правду    цінувати?


Давно    вже    давить    тіснота    –

Не    ті    роки,    вже    мліють    крила,

З    народу    я,    тож    біднота,

Тому    ж    і    горло    перекрили?

І    все    ж,    не    зможу    я    мовчать,

Навіть    із    клітки    обізвуся:

Чому    усі    терплять,    мовчать,

Солідні,    сиві    і    безвусі?.

Допоки    житимемо    так:

Глухі    й    німі?    Ми    ж    –    не    ікони…

Чи    запанує    в    нас    свята

Народна    правда    і    закони?

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670337
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


НАДЕЖДА М.

Та все в думках своїх гублюся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]


Ритмічно  стукає  будильник,
Кидає  лампа  блідий  світ.
Мете  надворі  листя  двірник.
Це  новий  день  родивсь  на  світ.

Та  ще    дрімає  все  навколо.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Рум"яне  сонце  сходить  кволо,
То  раптом  полум"ям  сипне.

І  зашаріються  враз  хмари,
Немов  рум"янець  на  щоках.
І  побредуть,немов  отари,
По  їм  знайомим  лиш  шляхах.

Із  здивуванням  я  дивлюся,
На  вічний  цей  коловорот.
Та  все  в  думках  своїх  гублюся:
Чому  ж  життя    безповорот?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата поступления 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Стрічало літечко осінь

Стрічало    літечко    осінь,
Молилось    її    красі
І    вересню    ноги    босі
Купало    в    святій    росі.
Метелики    ще    літали,
Слід    сонечка    –    на    воді,
Вони    чомусь    не    сідали,
Хоч    їм    очерет    радів.
І    дивно    верба    тремтіла    –
Сама    була    не    своя,
Мов    виплакатись    хотіла    –
Обставини    не    велять.
Тут    річечка    із    журбою
Повінчана    бігла    в    даль.
Стогнав    солдат    під    вербою,
Той    звук    понесла    вода.
А    вечір    коли    розправив
Плечища    свої    вгорі,
На    коренях,    на    корявих
Бійця    він    тоді    стеріг.
Лиш    ніч    привела    до    нього
Людей    двох,    немолодих,
Що    перев’язали    ногу,
Напитись    дали    води.
Й    зрадів    Донець    недвозначно,
Бо    ж    люди    були    людьми;
Й    вербі    вже    тепер    не    лячно:
В    тих    душах    нема    зими.
19.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670165
дата поступления 04.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Наталя Хаммоуда

Життя…

                 Життя...
Коли  Вона  була  вагітна  п'ятим,  
Про  Неї  говорило  все  село:
"О,  їм  би  тільки  діточок  "клепати"",
"Навіщо  того  п'ятого  було?"

"Пора  б  і  стрим  собі  вже  дати.  Годі.
На  що  біднòту  плодити  на  світ?"
Сусідка,  перестрівши  на  городі,
Також  навчала,  як  то  жити  слід:

Зроби  аборт.  Що  зможеш  ти  їм  дати?
Ось  в  мене  тільки  донечка  одна,
А  кожен  день  такі  великі  трати...
А  в  тебе  купа,    і  грошей  катма.

Від  чоловіка  твòго  толку  мало,
Ось  інші  десь  шукають  легший  хліб.
Зроби  аборт,  лишай  дітей  на  маму,
Якщо  не  він,  то  ти  збирайся,  їдь.

Але  Вона  не  слухала  нікого,
(Таких  порадниць  було  півсела),
Чекала  на  народження  малого,
І  попри  все  раділа  і  цвіла.

Їй  те  дитя  мов  додавало  сили,
Багатство  й  бідність  -все  в  житті  мине.
Вона  щодня  молилась,  і  просила,  
Лише  здоров'я.  Pешта-наживнè.

Роки  минали.  Діти  підростали.
Усякого  побачити  прийшлось...
Додому,  наче  до  гнізда  злітались,
І  стільки  в  хаті  радості  було...

А  ось  сусідська  дівчинка  не  їде,
Десь  за  кордоном  вже  багато  літ.
Допомагають  матері    сусіди,
Без  доньки  їй  не  милий  білий  світ.

Зайшла  до  Неї  саме  в  час  обіду,
Обличчя  сіре,  голос  аж  тремтить:
Я  у  притулок  для  самотніх  їду,
До  вас  я  попрощатися,  на  мить.

04/06/2016
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670194
дата поступления 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Голосом людським земля волає

Скінчився    бій…    Земля    іще    палає…

Навкруг        тіла:    і    мертві,    і    живі  –

І    голосом    людським    земля    волає:

«Моя    краса    утоплена    в    крові.

Я    більше    сліз,    гірких,    не    хочу    пити,

Ридань    не    можу    чути    матерів,

Війни    я    проклинаю    дикі    миті.

Як    син    живим    у    танкові    згорів?»


Минуть    літа,    поки    загоїть    рани

Розтерзана    Донеччини    земля.

Історія    назве    її    тиранів,

Хай    час    від    покарання    не    звільня.
1.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670027
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Такий він, український визволитель

Давно    на    скронях    сивина    розквітла…

Суворий    зовні    –    доброта    в    очах.

І    день,    і    ніч      на    свіжому    повітрі.

Десяток    шостий    вік    його    почав.

Він    тут      не    сам.    З    двома    він    тут    синами

(Десантникам    якраз    і    місце    тут),

І    хоч    війна    ця    схожа    із    цунамі,

Та    ворога    таки    вони    зметуть.

Герої    ці    із-під    Дніпропетровська,

Але    Донбас    –    то    їхня    теж    земля,

І    рідна    є    для    них    вода    Дніпровська,

І    Крим,    що    зараз    стогне    від    Кремля.

Весь    батальйон    їх    –    незвичайні    хлопці,

Сміливі,    чесні,    мов    одна    сім’я,

Їх    називають    скромно:      добровольці.

Ні    «Град»    їх    не    лякає,    ні    зима.


Такий    він,  український    визволитель,

Від    діда-прадіда    й    такий    у    наші    дні,

Готовий    за    країну    кров    пролити

І    перемогу    принести    рідні.
3.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670025
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


НАДЕЖДА М.

Не звільняйте серце від людини…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oj_gr3KBmNQ  [/youtube]
 
 


Я  сумую  за  тим,  чого  в  мене  немає.
І  вірю,  що  в  інших  йому  погано.
--------------------------------------

Не  звільняйте  серце  від  людини,
Що  колись  частинкою  була
Вашого  життя,  що,  як  зернина,
В  вашім  серці  ніжно  проросла.

І  не  рвіть  росток  цей  із  корінням,
Не  стирайте  всі  її  сліди,
Бо  колись  прийде  оте  прозріння,
Що  помилку  допустили    ви.

І  впадуть    тоді  на  серце  сльози,
І  від  їх  страждань  і  гіркоти,
Пройде  час  і  збудуться  прогнози,
Бо  це  так  зробили  саме  ви.

Не  пускайте  в  серце,  хто  зусилля,
Не  приклав,  щоб    подолати    шлях,
Бо  не  зійде  швидко  нове  зілля.
Буде,  як  іржавий  в  серці  цвях...

Що  жаліть    за  тим,  що  загубили.
А  назад  дороги  вже  нема.
Почуття  оті  вже  скам"яніли...
Згадуйте  тепер  лиш  крадькома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670022
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Ніна-Марія

Зачекай, квітчаста

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00192900.jpg[/img]


[color="#095c1f"]Цвіте  акація  так  біло-біло
Від  рясних  китиць  гнеться  гілля
Чарівним  запахом  п"янить  довкілля
І  до  нас  літом  вже  промовля.

До  неї  тулиться  красуня  липа
Ось-ось  розквітне  медовий  цвіт
А  я  раненько  із  росою  вийду
В  краси  цієї  порину  світ

Поглянь,  кущі  троянди  рожевіють,
Як  сріблЯться  краплями  роси,
Мов  хтось  зірки  розсипав  дуже  вміло
Для  неймовірної  їх  краси.

Хоча  природу  ми  змінить  не  в  змозі
Вклонюсь  землі  я  і  попрошу-
Зачекай  квітчаста  на  півдорозі
Насолодитись,  щоб  досхочу.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669846
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лебедина пара (Балада)

Там,    де    річка    бігла-вигиналась,
Лебедина    пара    там    купалась,
І    біліли    крила    й    довгі    шиї…
Лебідь    мав    лебідку…    за    дружину.
Та,    мов    грім    з    ясного    вдарив    неба,
Новина:    ізник    коханий    лебідь…
Голову    лебідка    опустила,
Пару    відшукати    всіх    просила.

Плакала    вона    –    губила    сльози:
Жити    ж    як    їй,    скоро    вже    й    морози?
І    мовчали    води,    срібно-сині,
Що    нема…    живого    птаха-сина…
Плавала    лебідка    й    голосила,
Сили    жити    в    Господа    просила,
В    небеса    знялася    й    там…    тужила,
Адже    нічия    вона    дружина…

Склала    раптом    птаха    крила,    білі,
Сльози    із    очей    уже    не    бігли,
Каменем    упала…    в    чисту    воду,
Долю    поховала    й    пишну    вроду.
Там,    де    річка    бігла-вигиналась,
Пара    лебедина…    не    купалась…
В    пам’яті    води    –    щасливі    очі
І    сліди    кохання    тут    щоночі.

В    даль,    у    сиву,      бігла    річка    синя,
Шепотіла    про    кохання    сильне…
У    бентезі    берег    і    водиця…
Так    кохає    тільки    лебедиця...
21.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669866
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Пестив вечір зорі

Пестив    вечір    зорі    в    високості…
Місяць    –    срібним    човником    вгорі    –
Плив    він    до    закоханих    у    гості,
Ледь    вершин    торкався    яворів.

Засміялись    зорі,    вечорові,
Брату    свому    –    місяцю    вгорі,
Срібну    одягли    йому    корону,
Щастя    щоб    закоханим    беріг.

Ті    ж    пили    те    щастя,    ніжне,    чисте,
Те    єдине,    що    одне    на    двох…
В    тиші,    вечоровій,    урочистій,
Місяць    поглядав    на    них    обох.
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


dovgiy

НАРОДЖЕННЯ РАНКУ.

Гойдала  нічка  човен  сну,
У  ліжку  сонце  тихо  спало.
Вона  йому  щось  про  весну,
Про  квіти  зоряні  співала.
Тим  часом  хмари  затягли
Широке  поле  виднокраю.
А  вже  настала  мить  грози,
І  блискавиці  небо  крають.
У  бубни  вдарили  громи,
Вітри  шалено  закрутили…
Немов  би  вирвались  з  пітьми
Самого  пекла  люті  сили!
І  ринув  дощ!    Текла  вода,
Змиваючи  всі  чари  нічки.
Трясла  гроза  небесний  дах
І  ґасли  зорі,  наче  свічки.
Немов  розбуджене  маля,
Прокинулось  від  грому  сонце:
Грозу  побачило  здаля,
Послало  промінь    у  віконце
І  ясний  промінь  розігнав
Грози  суцільну  заволоку,
І  веселково  світ  засяв
Під  сонячним  веселим  оком.
Краплини  раннього  дощу,
Мов  діаманти  вигравали
І  жаби  в  сонному  ставку
Йому  осанну  заспівали!
Так  літній  ранок  народивсь
Під  хор  солістів  очерету.
Обличчя  росами  умив,
У    золочену  сів  карету,  
Щоб  по  веселці  в  казку  дня
Зростаючи,  чимдуж  помчати!
Та  по  луках,  та  по  гаях
Яскраві  квіти  розкидати.

03.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669995
дата поступления 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016


Дід Миколай

Чорне море синє море

Втомилось,  спить  ранкове  море,
Сріблясті  хвильки  де  –  не  –  де.
За  обрій  в  вдалі  неозорі,
Всевишній  дольками  кладе.

На  серці  легко  так  і  тепло…
Десь  там  на  рейді  кораблі.
Неначе  привиди  далекі,
Зеніт  сторожать  угорі.

Казкову  даль  за  горизонти,
Несе  на  крилах  вітерець.
І  раптом  вивільги  з  акордом…
Оркестр  ушпарив  із  небес.

У  груди  дихає  блаженство,
Несе  мелодію  у  вись.
Чарівні  дивні  передзвони,
Над  морем  бризом  пронеслись.

Довкруж  мелодії  й  контрасти,
Малює  пензлем  круговид.
Злетіти  хочеться  й  упасти,
По  краплях  спити  чудо  –  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669924
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016


НАДЕЖДА М.

Прохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53Gzq7ruBQ0  
[/youtube]

Ой  літо,  літо,  літечко,
Чом  з  холодом  прийшло?
Не  світить  у  віконечко
Нам  сонечко  давно.

Багате  тільки  зливами,
Напоєна  земля,
І  звуками  тужливами
Сумного  скрипаля.

Всели  у  серце  радість,
Порадуй  нас  теплом.
Не  б"ю  на  твоя  жалість,
Схиляюся  чолом.

Прошу  я  не  за  себе,
За  милого  свого.
Йому  тепло  так  треба,
Хоч  трішечки  твого.

Поганий  в  нього  настрій,
Так  хочу  задобрить.
Нервує    він  в  день  мрячний.
Ти    можеш  це  спинить..

Зміни  дощі  на  милість.
Завісу  опусти.
І  хай  всміхнеться  милий...
Промінням  освіти....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669818
дата поступления 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не порожніє хай душа

Злітали    з    вуст    страшні    слова,
Важкі    й    колючі;
Від    них    тріщала    голова    –
Такі    болючі,
Бо    кожне    слово,    як    кинджал,
Вражало    серце,
Й      одягши    вицвілий    піджак,
Сказав:    «Не    сердься»…

Здалося,    світ    цей    потемнів,
Ослабли    руки,
І    очі,    дивні    і    сумні
Свідки    розлуки,
Дивились    довго    ще    туди,    
Де    зникла    постать.
Невже    про    крок    назад    трудний
Більш    не    попросять?..

Тремтіла    змучена    душа
Від    горя    й    болю,
Опорожніла    й    не    лиша
В    мені    любові…
Стою,    неначе    кам’яна,
Мов    час    спинився,
Та    постать    поряд      вирина    –
Хтось…    притулився.

Я    погляд      кинула    униз    –
Моє    дитятко…
«Нема    моєї    в    тім    вини,  
 Що    кинув    татко?»      –
Дитячі    очі,    мов    рентген,
Дивились    вгору.
Невже    у    ньому    теж    є    ген,
Що    здавить    горем?

Взяла    маля    на    руки    я    –
Ні,    не    дозволю,
Щоб    рушилась    моя    сім’я,  
Верну    я    долю…
А    теплі    руки    малюка
Лягли    на    плечі,
Хоч    ноша    ця    і    нелегка    –
Рада    малечі.

І    не    порожня    вже    душа      –
Любові    зерна
В    ній    знову    прорости    спішать.
Життя    не    стерло
Тих    материнських    почуттів
До    свого    сина,
Вони,    невичерпні    в    житті,
Дарують    силу.
Це    доля    ЛГ.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669568
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Малює доля на чолі…

Малює    доля    на    чолі
Шляхи    життєві    –
Глибокі    зморшки,    чималі.
Сліди    суттєві.
І    зарясніє    сивина,
Уже    не    перша,
Життєвий    свідок    є    вона
Утрат    і    звершень.

Вже    діти    виткали,    либонь,
Свої    дороги,
Дарують    іноді    любов,
А    ще    підмогу;
По-іншому    сприймають    світ,
Адже    все    –    інше,
І    твій    теж    батьківський    совіт
Сприймають    рідше.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669575
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


НАДЕЖДА М.

А я не знаю, що тобі сказати…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]

Знов  твій  дзвінок  порушив  тишу  ночі.
А  я  не  знаю,  що    тобі  сказать,
В  цей  час  сумні  згадались  твої  очі...
Та  ти  про  що  хотів  мене  спитать?

Не  думай,  що  так  легко  все  забути.
Минулим    живе  пам"ять  ще  чомусь.
А  голос  твій  так    рада  я  почути...
Та  не  скажу,  а  просто  посміхнусь.

А  серце  стукотить  в  цей  час  незвично.
Не  треба..  я  прошу,не  видавай,
Ведеш    себе  ти  якось  недоречно...
Вести  розмову  з  ним  не  заважай.

А  ти  мені  про  літній  дощ  холодний,
Що  хоче  відігрітися  душа...
Таким  здаєшся  зовсім  безпорадним...
А  сильний  дощ  розмову  заглуша.

І  я  не  знаю,  що  тобі  сказати...
І  з  голосом  байдужим  відпущу.
Та  гордість  не  дає  вслід  прокричати,
Що  я  тебе  сильніше    ще  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Віктор Ох

Українська вишиванка (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpUdHCe8CSc[/youtube]
Чи  вишИ́ванки,  чи  вишивА́нки  –
буде  правильно,  як  не  скажи.
Носять  їх  і  селянки  й  панянки.
Ритуал  цей  і  ти  бережи.
Візерунки  –  то  символи  й  коди,
предковічні  магічні  скарби
спілкування  зі  світом  Природи,
знаки  вірності  чи  боротьби.
«Коло»,  «Хрест»,  «Повна  Рожа»,  «Шеврони»,
«Ромб»,  «Квадрат»,  «Безконечник»,  «Спіраль»,
«Стебла»,  «Квіти»,  «Листки»  і  «Бутони»  –
має  значення  кожна  деталь.
Вишивалась  сорочка  руками,
тому  справжній  це  був  оберіг.
Десь  ховалися  там  між  нитками
і  любов,  і  зажура,  і  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669527
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


dovgiy

ОЙ, ТИ, РІЧЕНЬКО.

ОЙ,  ТИ,  РІЧЕНЬКО.

Ой,  ти,  річенько,  річенько,
Неглибока,  мілка.
Пролетіла  вже  ніченька
 Над  тобою,  мов  птах.
На  миттєвість  наснилася
Мила  казка  в  гаю,
А  вже  зорі  втопилися
У  водичку  твою.
Уві  сні  ніжно  мріялось
Про  обличчя  її,
Яке  вранці  оспівують
Піснярі  -  солов’ї
І  від  музики  світлої
Прокидається  світ.
Ой  любове  ти  давняя,
Облетілий  мій  цвіт!
Тече  річка  між  вербами,
Прохолода  з  води,
Чом  не  можу  вернути  я
Юні  роки  сюди?  
Чом  до  берега  іншого
Зруйнувало  мости?
І  з  минулого  милого
Ні  прощай,  ні  прости…

01.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669608
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Світлана Моренець

А МАМИН МАК ВІДЦВІВ…

Який  пахучий  повіває  вітер!
Він  зранку  встиг  зробити  безліч  справ:
всім  квіточкам  ранкові  сльози  витер,
з  тополі  пуху  жменями  нарвав,
дмухнув  –  береза  коси  розпустила,
злахматив  кетяги  бузковому  кущу,
ще  й  просушив  птахам  намоклі  крила
від  грозового  раннього  дощу.
Прогнав  неквапно  грозові  хмарини  –
і  глянула  усміхнена    блакить,
роздмухав  маку  дикого  жарини,
аж  полум'ям  червоним  сад  горить...

Цей  мак  навіяв  спогади  крилаті...
Їх  підхопив  пустунчик-вітерець
й  поніс  привіт  далекій  рідній  хаті,
прямісінько  в  дитинство  навпростець.
А  я  просила  –  наче  щастя  в  долі  –
вернуть  з  дитинства  мрії  дітвори
і  запах  квітів,  що  збирала  в  полі,
і  тих,  що  мама  сіяла  в  дворі...

Під  вечір  він  вернувся  мовчки,  тихо,
лиш  крадькома  десь  листям  шарудів,
минаючи  мене,  як  мишка  –  лихо...
Та  винувато  враз  прошепотів,
що  не  приніс  ТИХ  запахів  квіткових...  –
дитинство  не  повториш,  як  кіно...
Не  віднайшов  і  мрій  моїх  казкових,
а  мамин  мак  відцвів  давним-давно...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата поступления 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Любов Ігнатова

Не тривожте душі моєї

Не  тривожте  душі  моєї  -  
Не  приходьте  до  мене  в  сни.  
Я  -  не  згусток  тепла-єлею,  
Просто  день  на  краю  весни,

Просто  квітка  безпелюсткова  
(лиш  осердя  лишилась  міць),  
Журавлиночка  паперова,  
Що  не  може  у  вись  злетіть...  

Не  тривожте.  Вона  заснула,  
Заклубочилась  кошеням...  
Відлітають  слова  в  минуле  -  
Залишається  біль-стерня.  

Косовиця  була  завчасно  -  
Не  достигли  іще  жита...  
Вчора  зірка  на  небі  згасла...  
А  я  вкотре  пишу  листа...  

Не  тривожте  душі  моєї,  
Світлим  спогадом  не  будіть  -  
Сльози  сплять  під  крилом  у  неї  
І  закрито  тривогу  в  кліть...  

Павутинно  снується  думка  
Поміж  подихів  голосних  :
Я  для  себе  сама  -  брехунка...  
Ви...приходьте  до  мене  в  сни.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Війна – то справа… не жіноча

Війна    –    то    справа,    кажуть,    не    жіноча…
Мовляв,    для    того    є    чоловіки,
Але    ж    хіба    то    не    жіночі    очі
Щоночі    небо    молять    і    зірки
Про    те,    щоби    війна    скінчилась    миром
І    повернувся    кожен    син    чи    брат,
Щоб    обійняв    дружину    її    милий,
Щоб    землю    ворог    рідну    не    забрав.

Хіба    не    жінка    зшиє    теплий    одяг,
Рушник    в    дорогу    шитий    покладе,
А    чи    дитя    для    вояка    народить,
Поки    з    війни    додому    він    прийде?
Хіба    не    жінка    поряд    нього    стане,
Коли    її    туди    покличе    час?
Вона    від    чоловіка    не    відстане.
А    волонтером    ти    кого    стрічав?

Війна    –    то    справа,    кажуть,    не    жіноча,
Що    стать    жіноча    –    ніжна    і    слабка.
Але    ж    вона    й    сльозою    рану    змочить
І    з    поля    бою    винесе    стрілка.
Хіба    не    жінка    є    ота    опора,
Яка    тримає    той    високий    дух,
Коли    скалічені    чи    надто    хворі
Встають    на    ноги    й    знов    у    бій    ідуть?

Ні!    Жінка    наша    справді    особлива:
Вона    є    прадочкою    козака    –
Така    ж    уміла,    горда    і    смілива    –
Хіба    у    світі    ще    є    де    така?
14.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669421
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Невже сам Бог дозволив?. .

Невже    то    пекла    чорний    час    настав,
Коли    людей    карають    кримінали,
Захоплюючи    владу    у    містах,
Жінок-заложниць    для    утіх    тримають?

Невже    сам    Бог    дозволив    їм    зробить
З    Донбасу    чорне    напівдике      пекло,
Де    люди    –    вже    не    люди,    а    раби,
І    де    витає    всюди    небезпека?

Невже    благословив    на    те    Господь,
Щоб    Україну    рвали,    руйнували,
Невже    не    чує    він    людських    хрипот,
Що    просять    зупинити    ту    навалу,

Яку    щодня    Росія    посила,
Назвавши    благородно    «гумконвоєм»,
Коли    по    жителях…    накурений    стріля
І    коли    гине    молодий    ще    воїн?

Молитву    де    знайти    нам    всім    таку,
Щоби    почув,    побачив    те    Великий,
І    з    материнських    сліз    в    святу    ріку,
Втопити    людям    допоміг    щоб      лихо?!.. 2.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669416
дата поступления 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Любов Ігнатова

Чудеса у небесах

В  небо  вдивляюсь.  По  ньому  пливе  
Слоник,  метелик  і  літера  "Ве",  
І  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ледь  не  торкається  лапками  крон.  
Замок  пливе  -  в  ньому  Фея  живе,  
Далі  он,  лебідь  і  бджілка  пливе.  

Очі  заплющу,  рахую  до  ста  -  
Бачу  вже  квітку  літак  і  кота.  
Бачу  вітрильник  я  і  пароплав...  
Вітер  дмухнув  -  і  усе  розмішав...

В  небо  вдивляюсь.  Від  сміху  аж  плачу:
Слонометелика  з  хвостиком  бачу,  
Лебідь,  от  цирк,  осідлавши  кота,  
Ловить  те  чудо  уже  за  хвоста.  
А  крокодильчик  (а  може,  дракон)  
Ласує  смачно  собі  літаком.  

Замок  десь  зник.  Пароплавобджола  
Жалить  вітрильник  (яка  ж  вона  зла!)  
Далі  он,  вже  квіткоконик  приліг...  
-  Дякую,  любі  хмаринки,  за  сміх!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


dovgiy

ДО ГІРКОЇ ДОЛІ.

ДО    ГІРКОЇ    ДОЛІ.

Доля,  моя  доля,  чом  ти  наче  клин
Вбитий  в  тіло  кволе?    Гірка,  як  полин…
Марно  я  старався  збутися  тебе.
Ти  мені  закрила  небо  голубе.
Мав  крилату  душу,  прагнув  висоти!
Та  міцні  тенета  накинула  ти.
Придавила  тяжко  тіло  до  землі,
Аби  жила  пташка  в  клітці  та  імлі.
Я  не  можу,  доле,  слухатись  тебе:
Попри  свою  неміч  лину  до  небес,
Де  тепло  від  Бога,  ласка  від  людей,
Де  радісна  пісня  рветься  із  грудей.
Бо  ще  сяє  в  небі  сонце  золоте
І  весна  красою  по  садках  цвіте.
Знаю,  знаю  доле,  що  не  ті  літа,
Що  в  життя  не  прийде  пора  золота,
Коли  все,  що  має  збутися,  -  десь  там,
Де  юначі  мрії    в  зоряних  містах…
У  важку  годину,  коли  обмаль  сил,
Трохи  і  поплачу…  та  ще  до  могил
Подумки  підійду,  в  слабості  грішу…
Бо  у  потойбічних    помочі  прошу,
Аби  мене  взяли  у  свої  міста,
Де,  як  вірять  люди,  казка  золота…
Та  чи  так?..    не  знаю…  сам  не  вірю  в  те.
Тільки  тут,  я  бачу  як  життя  цвіте,
Як  воно,  мов  диво:  кожному  із  нас  
Подарунки  сипле  у  прийдешній  час.
Є  тут  і  кохання,  є  тут  і  журба;
Є  тут  пиха  пана  і  ганьба  раба;
Є  мета  висока  та  злочинна  хіть;
Є  краса  для  ока,  чорнота  страхіть;
Є  байдужість  сіра,  є  і  співчуття…
А  двома  словами  –  повнота  життя.
Одібрала,  доле,  ти    у  мене  все…
Часом  жду  зі  страхом:  що  ти  принесеш
 У  наступній  миті,  чи  в  майбутні  дні?..
Тільки  Україну  ще  лиши  мені!
Бо  це  найдорожче,  що  живе  в  душі.
Те,  без  чого  згинуть:  Муза  і  вірші.

28  травня  2016  р.
       

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669155
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


dovgiy

ВІДМОЛИЛИ.

ВІДМОЛИЛИ.

Відмолили  мене  добрі  люди,
 Аби  я  поміж  ними  ще  був.
Мабуть,  ще  я  не  знаний  повсюди,
Ще  про  мене  не  кожний  почув.
Я  чогось  не  здійснив  своєчасно,  
Своїм  словом  не  всіх    обігрів.
Хоч    душею  був  сонечком  ясним
І  в    ночах  смолоскипом  горів.
Треба  жити  та  ще  і  триматись,
Навіть  там,  де  опори  нема;
Де  самотність  панує  у  хаті;
Де  в  літах  порядкує  зима.
І  тоді,  коли  ближнім  прийдеться
Потихеньку  від  мене  піти,
Треба  стримати  трепети  серця
І  достойно  сказати  «прости»…
Не  клясти,  не  бурчати,  не  злитись,
Геть  забути  про  власне  добро…
Як  і  завжди:  ще  людям  світити,
Випромінювать  серця  тепло.
А  вже  потім,  коли  тіло  гноту,
До  останньої  риски  згорить,
Ви  не  лайте  мене  за  скорботу,
За  сльозину,  за  слабості  мить,
Пробачайте  мені  за  кохання
У  якому  я  щастя  не  мав,
Про  яке  від  зорі  до  смеркання
Соловейком  у  тернах  співав.
Відмолили    мене  добрі  люди
Отже:  хочеш  не  хочеш  –  живи!
І  твори,  доки  квітне  повсюди
Малахітове    море  трави.
         
29.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669152
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Михайло Гончар

Не будь крокодилом… (сонет)

Ти  хочеш  літати?  Літай  -  це  можливо.
Ти  просто  забувся...колись  ти  це  вмів.
Не  тільки  птахам,це  і  людям  властиво  -
Згадай  як  це  легко  в  мереживі  снів.

З  відважним  завзяттям  і  в  спеку,і  в  зливу,
За  спробою  спроба,відкинувши  гнів,
І  з'являться  крила  -  і  в  небо  сміливо!
В  тобі  частка  Бога  є  -  мрія  птахів!

По  різному,правда,літають  в  природі.
І  жук  колорадський  літає  в  городі,
І  хоч  і  низенько,розбий  його  в  прах,
Але  й  крокодил,кажуть,  може  злітати
Зі  свого  болота,щоб  жертву  впіймати...
Не  будь  крокодилом  -
                                                           літай,як  той  птах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669075
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чи не початок це руїни?

[u](В    ніч    на    29    травня    2016р.    у    Полтаві,    на    Алеї    Героїв,    було    зруйновано    пам’ятник    воїну,    загиблому    в    АТО,    а    також    розтрощено    3    меморіальних    дошки,    прикріплені    на    стінах    учбових    закладів,    де    навчалися    загиблі    у    2014    і    2015р.р.    воїни).[/u]

Такого    варварства    не    знало
Давно    слов’янство    –    вже    віки…
Все    ж    руку    ворога    впізнали…
У    чому    ж    винні    вояки?
Життя    ж    за    нас    вони    поклали…
Чи    не    здригнулася    рука,
Коли    мораль    свою    вбивала,
Тай    чи    була    вона,    така?

Воюють    з    мертвими    в    Полтаві…
Яка    ганьба!    Не    просто    жах!..
Не    встигли    пам’ятник    поставить,
Як    він,    розламаний,    лежав.
Із    ким    воюєте,    блюзніри?
Ба,    ворога    знайшли?    Не    там!..
В    порожнім    серці    вмерла    віра…    
З    чим    несете    свого    хреста?

І    дошки    три,    меморіальних
Комусь    завадили    поспать:
Трощили    їх,    із    стін    знімали…
І    це    у    місті    –    не    в    степах!
У    самім    серці    України
Не    тільки    страм    –    це    гріх    тяжкий…
Чи    не    початок    це    руїни?
В    Донбасі    теж    він    був    такий!..
29.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669233
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І знов над Україною туман

І    знов    над    Україною    туман:
Корупція,    свавілля    і    обман    –
Закрили    вони    все    уже  собою,
Тож    кулаки    вже    просяться    до    бою…
І    проростає    думка    у    серцях:
«Чого    чекати,    власного    кінця?
За    що    злетіли    в    небо    тисячі,
І    ми    в    молитвах    вдень    і    уночі?»
І    тягнеться    рука    вже    до    шаблюки,
Щоб    швидше    закінчились    наші    муки,
Щоб    на    своїй    землі    пізнати    волю,
Щоб    ситі    були    діти    і    не    голі…

Та    хоч    туман    густішає    щодня,
Мета    одна    в    одну    сім’ю    єдна:
Позбутися    корупції    й    панів,
Народу    голос    всюди    щоб    дзвенів,
Бо    тільки    він    основою    є    влади,
Його    є    води    і    підземні    клади,
Тому    пора    розсіяти    туман:
На    чисту    воду    вивести    обман,
Сказать    рішуче    слово    у    війні,
Бо    не    АТО    давно    у    нас    це,    ні,
І    не    чекати    з    Заходу    підмоги    –
Самим    кувати    власну    перемогу!
22.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669228
дата поступления 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


НАДЕЖДА М.

А, може…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2n5vDw8DbbU  
[/youtube]


Любов  -  це  таїна  природи.
Хто  за  життя  не  взнав  цей  смак,
Хотів  душевної  свободи,
Не  відчував  її  ознак,

Той    зачерствілою  душею,
Узнать  не  зможе  теплоти,
А  серце  вкриється  іржею.
Не  подарує  доброти.

Ночами  спати  буде  міцно.
Нащо  йому  чекать  весни?
Пройде  життя  так  непомітно.
Вже  недалеко  й  до  зими...

А,  може,..  краще  буть  самотнім,
Ніж    віддаватись  без  кохання?
І  жить  життям  цим  безтурботним,
Не  піддаватися  стражданням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669030
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Анатолій В.

Без віри, без любові все вмирає

Коли  з  душі  ідуть  не  просто  рими,
А  наче  півжиття  назавжди  йде,
І  думаєш  словами  вже  чужими,
І  серце-камінь  холодно-тверде,

Так  хочеться  сховатися  від  світу,
Від  підлих  зрад,  жорстокості,  брехні!
Холодне  серце,  наче  із  граніту,
Як  метроном,  вистукує  в  мені.

Воно  ще  вірить  у  добро  і  казку,
Зробити  хоче  ще  назустріч  крок,
Відчути  хоче  ще  тепло  і  ласку,
Щоб  полетіти  знову  до  зірок...

Десь  там,  у  глибині,  в  холодній  кризі
Іще  горить,  ще  теплиться  життя...
Я  вірю:  у  небесній  диво-книзі
Відкрито  ще  сторінку  в  майбуття!

Без  віри,  без  любові  все  вмирає,
Бо  без  любові  в  серці  лід,  зима...
І  щирою    молитва  не  буває,
Якщо  любові  у  душі  нема!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Світлана Моренець

*****

Проснувся  вмитий  росами  світанок
під  спів  колоратурний  солов'я.
Легка,  як  вітер,  я  лечу  на  ґанок,
бо  при  мені  –  лише  душа  моя,
яку  не  встигли  загнуздати  плани  –
тягар  обов'язків  дрімає  ще  –
спішу  в  мій  сад,  щоб  пить  красу  доп'яну,
аж  поки  подих  перехопить  щем.

Дерева,  квіти...  в  нас  –  своя  розмова
на  рівні  духа  потаємних  струн.
Я  розумію  їх  без  звуку  слова,
як  відьма,  таємничість  древніх  рун.
Шепочуть  в  росах  мерехтливих  трави,
що  янгол  слізки  тут  вночі  згубив,
що  в  нетрях  вже  підрісшої  отави
кипить  життя  –  театр  комедій,  див.

Про  болі  проскрипів  старезний  берест,
поскаржився  на  остеохондроз,
у  затінку  поблід  низенький  вереск  –
без  сонця  в  нього  авітаміноз.
Тюрбан  султанський  одягли  піони
і  похилили  голови  від  дум,
стрункі,  нап'яливши  по  три  корони,
іриси  –  ці  не  відають  про  сум...

У  когось  –  спрага,  хтось  над  кимось  висне,
комусь  тут  мокро,  хтось  від  сонця  вмлів...
Безмежне  розмаїття  –  барвам  тісно
в  цім  царстві  незрівнянних  кольорів.
Це  –  мій  ботсад!  Сімейства,  види,  клани  –
найперше  хоббі,  мій  пріоритет.
Вони  мені  диктують    мої  плани,
задаючи  шалений  ритм  і  темп.

Я  стогну,  крекчу,  скаржуся  на  втому,
бо  осідлали  всі  мене...  А  втім  –
немає  від  природи  краще  дому,
коли  живеш  в  гармонії  із  ним.

28.05.  2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


горлиця

САМОТА

Не  завжди  самота  приносить  спокій,
Не  завжди  колискова  заколише,
Не  завжди  скажеш  скільки  комусь  років!
Лишень  тому,  що  він  «на  ладан  дише  ».

На  самоті  сумуєш,  бо    забутий,
І  спокій  твій  стає  тобі  тюрмою,
То  ж  молишся,  щоб  Господа  почути,
Розмова  надоїла  зі  собою.

Заслухаєшся  в  пісню  і  сон  змориш,
Слова  зайдуть    у  душу  й  розтривожать  ,
Дитинство  призабуте  зі  сну  збудиш,
І  гіркоту  словесну  лиш  помножать.

Не  вгадуй  роки,  це  земний  рахунок,
Душі  вони  ніколи  не  міняють,
Скільки  б  не  жив,  це  Господа  дарунок,
Роки  земні,  а  душі  воскресають!    

Думки,  думки,  горобчики  безкрилі.
Притихли  ,геть  зіщулились,  змарніли,
Без  сну  лежать,  тяжкі  такі,  мов  брила.
Чомусь  мовчать  ,чи  в  самоті    згоріли?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668753
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Любов Ігнатова

Я нікого не звинувачую…

Я  нікого  не  звинувачую  -  
Ні  себе,  ні,  тим  більше,  Вас.  
Просто  долею  не  призначено.  
Просто  вимір  не  той  і  час,

На  ромашках  не  тих  гадалося,
Говорились  не  ті  слова...
От  тому-то,  мабуть,  не  склалися  
"Одинички  "  в  жадане  "два"...  

Я  вважатиму  Вас  удачею  
(хоча  й  кіт  на  душі  шкребе)...  
Я  нікого  не  звинувачую...  
Може  трішечки...і  себе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата поступления 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Два вірші про дві різні війни з однаковою назво "Я прийду!. . ".

[b]Я    прийду…[/b]    1

1
Перехрестила    мати    сина,
Щоб    жити    праведно    він    міг,
Щоб    помагала    Божа    сила,
З    найдальших    щоб    вертавсь    доріг…
Перев’язала,    як    годиться,
Двома    стрічками    –  хрест-на-хрест.
Вклонився    хаті    він,    криниці.
Благословив    дідусь    Орест:
–  Служи    ж,    онучок,    не    лінися,
Мій    сивий    чуб    не    острами…
Вклонивсь    онук    і    діду    низько.
Не    справився    старий    з    слізьми...
І    мати    личко    теж    сховала
На    грудях    сина.    Перший    раз!..
Такого    вже    орла    діждала!
Тепер    служить    прийшов    ось    час…
Тут    серце    матері    замліло
Від    гордості    і    від    жалю.
Воно    раділо    і    щеміло:
–  О    Боже,    збережи,    молю!
Й    пішов    селом    солдат    майбутній,
Від    хати    к    хаті    прямував.
Прощався.    І    слова    напутні
На    серця    дні    усі    ховав.
А    люди    з    кожної    хатини  
Всі    приєднатися    спішать,
Йшли    провести    села    дитину,
Й    трепече    в    кожного    душа.
Аж    ось    і    крайні    бачать    хати
Тривожну    гамірну    ходу,
Ще    довго    вслід    будуть    махати…
Доносить    вітер:
           –  Я    прийду!!!

2
І    він    прийшов…    Через    сім    років,
Страшних,    буремних,    довгих    літ.
Контужений.    Утратив    спокій,
Та    не    спинивсь    його    політ!
І    знов    його    стрічали    люди,
Хоч    їх    порідшали    ряди…
Хіба    він    міг    село    забути?
Як    марив    знов    прийти    сюди!
Малеча    вже    попідростала  –
Їх    не    впізнати.    Хтось    –    помер.
Ще    багатьох    в    війну    не    стало.
Голодний    в    полі    брат…    замерз…
Був    сорок    сьомий    на    подвір’ї,
Холодний    і    голодний    рік,
А    в    нього    –    рани,    малокрів’я…
Ступив    на    батьківський    поріг.
І    знову    мати    сина    хрестить,
І    Богу    дякує    за    те,
Що    син    вернувсь,    волосся    пестить
         (Вже    не    таке    воно    густе).
           –  Тепер    і    діда    в    нас    немає,    –
Сплакнула,    –    бач,    не    дочекавсь…–
І    сина    ніжно    обіймає,    –
Як    же    ти    в    пеклі    врятувавсь?
А    він…    мовчить,    очима    водить,
Шука,    де    дід,    не    вірить    їй,
Хоч    весняні    вже    сьомі    води
Зійшли,    та    в    хаті    вже    своїй.
Наперекір    вернувся    долі,
Назло    катюгам-ворогам.
В    колгоспній    працював    стодолі,
Хоч    і    підводила    нога.
Сім’ю    він    згодом    свою    створить
І    побудує    кілька    хат,
А    мову    про    війну    заводять    –
То    скаже    тихо:
–  Я      солдат…
27.09.2012.
[b]Я    прийду!..    2
[/b]
Давно    тікають    сни    вночі    від    мами    –

Вона    чекає    сина    із    війни    –

Журба    її,    мов    гілочку,    ламає,

Всі    сльози    вона    вилила    за    ним:


«О,    як    же    ти    там,    сину,    мій    рідненький?

Чи    береже    тебе    ще    оберіг?»

Думки    постійно    обсідали    неньку

У    хаті,    на    городі,    у    дворі…

Й    нову    молитву    шле    вона    до    неба

(О,    скільки    тепер    знала    вона    їх!),

Й    журились    за    двором    старенькі    верби,

Й    чекав    на    хлопця    молодий    горіх.


А    той    служив    на    Сході,    під    Донецьком,

І    долю    випробовував    не    раз

В    війні,    яка    й    війною    не    назветься,

Яку    давно    закінчити    пора.

І    хоч    вона    усе    іще    триває    –

Збирає    чорне    жниво    день-у-день    –

Окремим    це    АТО    якраз    лахва    є,

Та    Україну    в    прірву    це    веде.

Стікає    кров’ю    і    народ    на    Сході,

Від    цього    лиш    міцніє    його    дух…

Сапає    мати    соняхи    в    городі

І    чує    голос    сина:    «Я    прийду!..»
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668799
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

О мій розіп'ятий народе!

Народе    мій,
великий,    славний,

Крізь    товщу      воєн    і    століть

Проніс    ти,    
мов    святиню,    славу

І    дивував    геройством    світ!



Князі    твої
й    твої    гетьмани    –

Відважні,    віддані    сини,

І    честь    вони,
й    сумління    мали,

Таких    лиш    смерть    могла    спинить.



Татарські    тут
і    польські    коні

Топтали    землю    і    людей,

Литовці,    угри    –  
всіх    підкови

Нам    дарували    чорний    день.



Фашисти    нас
  пекли,    вбивали,

Вивозили    в    "німецький    рай",

Тепер    російська    
ось    навала

Гвалтує      Крим,    Донецький    край.



О    мій    розіп'ятий    
народе,

Знамено    високо    тримай,

Здобудеш        мир    
у    нагороду,

Коли    не    будеш    ти    дрімать!
18.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668801
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Ніна-Марія

Хай міцніють крила твої, Україно

[b]Чомусь  розплакалося  небо
Барабанять  в  шибку  знов  дощі
Як  вгамувати  їх?..Чи  треба?..
Коли  немає  від  сліз  плащів

Природа  й  та  терпіть  не  взмозі
Страждань  твоїх  ,  моя  Вкраїно.
Скільки  ще  йти  по  цій  дорозі,
Що  перетворюють  в  руїну.

Коли  відступить  клятий  ворог,
Змінить  звіриний  цей  свій  оскал?
Але  ж  все  суне,  як  той  боров,
Немов  розлючений  шакал.

Уже  все  вивезли,  все  вкрали
За  гроші    і  душі  продали
Останні  залишки  моралі
Так  і  ті  ...подавно  пропили.

Але  ж  образа  гнітить  душу
Як  Україні  жити  далі?
Чому  терпіти  ми  все  мусим?
Своїх  запроданців  не  мало.

Тепер  не  та  вже  Україна
Змінило  все  війни  горнило
Прийде  ще  час...Настануть  зміни,
Коли    зміцніють  її  крила!!![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668835
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


НАДЕЖДА М.

Чайна троянда

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uQz2p_pD4-s[/youtube]

Розлогий  кущ...  Цвітуть  троянди.
І  повнять  пахощами  світ.
Додолу  хиляться  гірлянди...
Проміння  сонячного  цвіт.

Не  просто  кущ  -  окраса  саду.
Пахучі    жовті  пелюстки.
Хибні  думки,  що  символ  зради
Ховають  в  себе    ці  квітки.

Троянда  жовта,  як  світанок,
Емблема  дружби,  чистоти.
Серця  не  здатна  тяжко  ранить:
Занадто  ніжні  колючки.

Хлюпоче  в  склянці  ніжна  квітка.
А  я  не  можу  зрозуміть:
Чом  розлучились    тоді  швидко,
Усе  тривало  тільки  мить.

Чи,  може,    дарував  їх  рідко.
Боявсь  -  зів"януть  у  воді.
Та  жовті  квіти  були  свідком,
Як  ми  були  ще  молоді...

На    них  я  з  ніжністю  дивлюся.
А  плин    років  не  спинить  час..
А  що  тепер?  Лиш  посміхнуся,
Згадаю  іноді  про  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668845
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


zazemlena

Прес-конференція Н. Савченко

[b]Говорила  Надія  сміливо,
Була  чесна  з  собою  і  з  нами.
І  усе  в  ній  було  правдиве:
Не  ховалась  за  лжесловами.
Передумане,  переболене
Виливалось  в  скупих  оцінках,
Мала  вигляд  лиш  зовні  стомлений,
Відпочинок  душі  -  у  змінах...
ЩО  змінити  напевно  знала,
ЯК?  Це  шлях,  що  зове  вперед,
Ще  чекає  Верховна  Рада  -
Смуга  нова,  що  дасть  їй  злет.
На  ній  явні  є  перешкоди,
Є  підступні  приховані  ями...
Та  у  Наді  -  любов  до  народу...
Україна  їй  -  друга  мама.
Як  солдат  чітко  бачить  завдання,
А  хто  ворог?  В  десятку  влучила,
Бо  назвала  його  без  вагання
Так  конкретно:  не  вош,  а  лиш  гнида...
Говорила  Надія  правду,
Пережиту,  свою,  і  нашу...
І  світилось  в  словах  її  ЗАВТРА...
І  так  вірилось,  що  воно  буде  кращим...  [/b]                                                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668821
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ігоря Стожара :: А я думав, вiйна не моя


Я  не  думав,  що  знову  –  війна,
Хтось  із  нас  не  поверне  додому.
А  на  житньому  полі  жнива,
Ті  жнива,  що  не  треба  нікому.

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Вже  те  поле  закидало  в  сніг
І  женці  косять  зовсім  не  трави,
Може  хтось  тих  людей  приберіг,
Для  якоїсь  страшної  забави?

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Коли  ляже  останній  покіс,
Не  росою  омитий,  сльозою,
Ми  піднімемось  знов,  у  весь  зріст,
Станем  тою,  живою  рікою.

   Ця  війна,  уже  стала  моя,
   Ця  війна,  вже  не  є  нам  чужою.
   Там,  де  в  полі  горіла  земля,
   І  до  неба  чаділо  смолою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668817
дата поступления 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Всім тепло, любов потрібні

Коли    бідніє    пам’ять    і    слабіють    крила,
Життя    не    так    тоді    твоє    тече,
Здається,    ніби    хмара    сонечко    прикрила
Й    павук    на    очі    павутину      сиву    тче.

Мудрує    світ,    як    роки    людям    зупинити,
Як    сенс    життя    під    старість    повернуть,
Здоров’я    й    душі      людям    як      зцілити
І    таїнство    буття    людського    осягнуть.

Усе    іде    в    природі    по    спіралі,
Помітить    важко    це    в    житті    людей,
Хоча    і    досвіду    багато    назбирали,
Це    –    інше.    Знань    таких    немає    ще    ніде!

Одне    відомо:    всім    тепло,    любов    потрібні,
Не    постаріє    з    ними    і    душа.
Як    доживеш,    чекатиме    й    тебе    подібне,
Тож    розум    тебе    хай    не    залиша.
16.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668723
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми є люди

І    дні,    й    літа    в    історію    тікали,
Земля    ростила    все    нові    жита:
З’являлись    Прометеї    і    Ікари,
Яким    важливі    люди,    висота.

Відколи    світ    стоїть,    мабуть,    так    буде:
Дорогою    йдемо,    по    манівцях    –
Запам’ятаймо    всі,    що    ми    є    люди,
І    Богом    дана    назва    нам    оця.

А    висоту    хай    кожен    вибирає,
Найважливіш    –    людське    не    розгубить,
В    житті,    що    не    завжди    буває    раєм,
Своє    ім’я    пронести    й    не    зганьбить.
16.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668719
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Любов Ігнатова

Колискова

Коли  загораються  зорі,  
А  місяць  гуляє  дахами,  
І  вітру  крильцята  прозорі  
Жонглюють  чарівними  снами,  

Тобі  розкажу  тихо  казку,  
Пухнасте  моє  Кошенятко.  
Заплющуй  очиці,  будь  ласка,  
Бо  час  уже  грайликам  спатки.  

На  стелі  гойдає  дрімота  
Якісь  візерунчасті  тіні  -  
Немов  відкриває  ворота,  
Щоб  в  хату  ввійшли  сновидіння;

Залишимо  печива  трішки  
І  чашечку  м'ятного  чаю  
На  столику,  побіля  ліжка,  -  
До  тебе  нехай  прилітають  .

Присядуть  нехай  на  подушку  
І  крильцями  ніжно  лоскочуть,  
І  тихо  шепочуть  на  вушко  :
"Спи,  Котику,  доброї  ночі...  "

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Юхниця Євген

Передчуття…

Передчуття  жагучої  напа́дки
Із  негараздних  дій,  чуток,  новин...
...Це  що?..  Хтось  поруч  шепотить  колядку?
Так!  Це  знайшлась  пігулка  «Рятівни́н»!

Болячку  світ  ...зіштовхує  із  ме́не.
Й  брудна  гноїться  із  останніх  сил.
...Так!  Міццю  волі  –  в  яр  усе  мерзенне!
І  го́ри  го́ря  –  у  підошвний  пил.

27.05.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668639
дата поступления 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


залюблена у світ

Шедевр

М'який,  мов  віск,  як  літній  вечір,  теплий

І  лагідний,  податливий,  мов  глина    -

Роблю  заміс  закохано-затерплий

Й  милуюся  творінням  щохвилинно.



Дивись,  яке  зліпила  тобі  серце!

Таке  гаряче  і  живе,  чутливе,

У  нім  злились  в  одне  сплетіння  терцій*,  

Нестримних  у  потоці  норовливім.



Не  мислила  себе  Пігмаліоном,

Та  пестувала  палко  віск  і  глину,

Живила,  як  могла,  й  любов  бездонну

Вдихнула  в  спраглу  щастя  середину!



Ти  -  мій  шедевр,  моє  натхнення  й  муза,

І  кожен  штрих  -  прекрасно-досконалий!

Не  кликала  і  не  шукала  мужа,  

Ти  сам  прийшов...  мій  бог...бо  я  чекала


*  дещиця,  шістдесята  частинка  секунди;  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668574
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016


zazemlena

Морфологічні етюди. Прикметник. Слово

[b]      Слово...
Тихе,  проникливе,  спокійне,
Довірливе,  чітке,  надійне,
Мудре,  пророче,  неспесиве,
Величне,  впевнене,  красиве;
Точне,  конкретне,  наукове;
Гордеє,  владне,  помилкове;
Древнє,  прадавнє,  віковічне,
Правдиве,  влучне  і  величне;
Усне,  миттєве,  загадкове,
Брехливе,  злісне,  безтолкове;
Точне  й  неточне,  зле,  буденне,
Вороже  -  дружнє,  світле  -  темне;
Дзвінке,  притишене,  приємне,  
Трепетне,  ніжне  і  взаємне;
Хитре,  облудливе,  медове,
Страшне,  бездушне,  дріб'язкове;
Грішне,  безвольне,  безнадійне;
Коротке,  добре,чудодійне;
Нове  -  старе,  сумне  -  веселе,
Божественне,  святе,  пісенне,
Боже,  примирливе,  нетлінне;
Вітальне,  рідкісне,  незмінне;
Живе  -  мертве,  холодне  -
пекуче;
Слізне,  благальне,  скупе,  болюче;
І  золоте,  і  святкове,  і  звичне,
Казкове,  повільне  і  блискавичне;
Незрозуміле,  чуже,  чужинське.
...Рідне,  найкраще:  українське![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668508
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016


НАДЕЖДА М.

Та ранок промовчить про це сказать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4  [/youtube]



Спахнуло,  як  від  страху,  темне  небо,
І  полум"ям  зайнявся  горизонт.
Прокинулись  птахи,піднявся  щебет.
І  землю  покида  солодкий  сон.

Загравою  палає  ніжний  ранок,
І  новий  день  повіки  відкрива.
Над  річкою  пливе  легкий  серпанок,
Навколо  знову  творяться  дива.

Пливе  кудись  по  річці    соломинка.
Ніхто  не  знає  :  довгий  чи  той  шлях.
І  де  наступна  буде  та  зупинка...
Невже,    в  душі  не  має  вона  страх?

А  хвильки,  нею  граючись,  кидають.
Іще  хвилинка  і  піде  до  дна.
Безжалісно  вітри  он  листя  обривають.
Далеко  осінь,  це  ж  іще  весна.

Закруте  річка  все  в  коловороті,
І  хто  кого  тут  може  врятувать?
Хоч  все  навколо  в  сонця  позолоті,
І  все  навкіл  тут  може  зчарувать,

Та  новий  день  несе  комусь  відраду,
І  буде  хтось  щасливим  у  цей  час.
Для  іншого  він  буде  день  безладу..
Та  ранок  промовчить  про  це    сказать..
--------------------------------------------

Гарних  вам  та  ніжних  світанків,
Радісних  та  теплих  днів,  мої  Друзі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Шостацька Людмила

ДО НАС ПОВЕРНУЛАСЬ НАДІЯ

Була  на  межі  між  землею  і  небом,
Та  віра  і  мужність  з  тобою  були
І  праведний  світ  весь  молився  за  тебе,
З  Надією  в  серці  усі  ми  жили.

Ти,  птахо  небесна,  попала  у  клітку,
Не  мала  ти  волі  в  ворожих  краях
І  билась  матуся,  мов  сива  лебідка,
А  стіни  –  глухі...не  пробитись  ніяк.

Ти  нам  показала  як  треба  любити
Свою  Україну,  колиску  добра.
Не  можна  любов  у  тюрмі  ув’язнити,
Бо  це  –  незгасима  у  серці  іскра.

Нарешті..,  нарешті,  на  рідній  землі,
Вернулась  пташина  до  отчого  дому.
Написано,  Надю,  на  твоїм  чолі:
Вкраїну  тепер  не  образить  –  нікому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668526
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Світлана Моренець

СЛОВА НЕ УВ'ЯЗНИТИ ВАМ ЗА ГРАТИ!

ТЮРЕМЩИКАМ    СВОБОДИ    СЛОВА

У  вимірах  безмежності  та  вічності,
і  в  межах  піднебесної  юдо́лі,
я  –  крапелька  у  нуртовинні  дійсності,
занесена  в  цей  світ  по  Божій  волі
із  безвісти,  з  нізвідки,  з  царства  Ха́оса.
Молекула  в  людському  океані,
несусь  на  хвилях,  поки  з  волі  Хроноса
розвіюся  в  космічному  тумані.

Та  я  ще  є!  З  веселки,  смутку,  сніжності
я  –  мікросвіт!  Малюсінька  планета
із  морем  болю,  із  рікою  ніжності,
з  материками  мрій,  бажань...
В  тенетах
байдужості  та  зла  навкруж  –  пручаюся,
свій  біль  і  гнів  виковуючи  в  слові,
брехливі  пута  рвати  намагаюся,
щоб  край  звільнився  для  добра  й  любові.

А  хтось  це  слово  повелів  стриножити,
цим  знищивши  малюсіньку  планету.
Та  нас  –  багато,  тисячі!  Не  зможете
всіх  упіймати  в  морі  Інтернету!

Бандитам  –  владу,  вілли,  недоторканість,
свободу  вже  кидаєте  за  грати.
Девіз  ваш  справжній  –  повна  упокореність.
Та  душу  і  слова  –  не  розстріляти!
Рік  37-ий  більше  не  повториться!
Хамелеони...  Зрадили    Майдани.
Історія  завжди  ривками  твориться.
Чи  встигнете  зібрати  чемодани?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні в Україні світлий день

[u](Присвячую    поверненню    Наді    Савченко    з    російського    полону).[/u]

Сьогодні    в    нас    чудова    новина:
Летить    в    Бориспіль    славна    героїня,
І    хоч    в    Донбасі    ще    гримить    війна,
Це    перша    перемога    України.

Сьогодні    в    Україні    світлий    день:
Надія    Савченко    вернулася    додому,
Якраз    калина    запашна    цвіте,
Мов    розділити    бранки    хоче    втому.

Не    день,  не    два,    а    сотні    уже    днів
Чекала    Надя    зустрічі    з    землею,
І    дякуючи    Богові    й    весні,
Таки    пройшлася    боса    вона    нею.

Сьогодні    в    Україні    свято    з    свят:
Народ    скандує:    «Надя!    Перемога!»
І    особливо    очі    всіх    горять
У    зрячого,    сліпого    і    німого.

Сьогодні    Україна    має    шанс
В    міцну    сім’ю    народ    весь    об’єднати,
Щоб    кожна    щира,    праведна    душа
Пізнала    радість,    особливо    мати…

О,    скільки    ж    ненька    виплакала    сліз,
Поки    дочка    трималася    в    полоні!
Торкнулися    сьогодні    доньки    кіс
Її    тремтячі    і    шорсткі    долоні.

Сьогодні    справді    історичний    день,
Коли    від    щастя    плачуть    і    радіють,
А    значить,    воля    наша    не    впаде    –
Мільйони    маємо    таких,    як    і    Надія!
25.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668417
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Раїсі Кириченко

[u](До    відкриття    пам’ятника    у    Полтаві)[/u]

Її    пісня      іще      недоспівана,
Ніби    в    полі    жита    недосіяні.
Не    всміхнеться    їх    колос    до    сонечка–
Україна    утратила    донечку…

Вона    співала    в    хаті    і    у    полі,
Співала    людям    і    швидким    вітрам.
–  Переспіваєш,    дочко,    й    свою    долю,    –
Казала    мати.    А    з    очей    –    сльота.

Її    давно    «артистка»    називали,
Пророчили    столицю    гомінку,
А    інші    заздрили    й    позаочі    кивали,
Коли    на    сцені    бачили    в    вінку.
А    в    її    пісні    виростали    крила
І    понесли    в    великий    дивний    світ:
То,    може,    доля    в    ній    талант    відкрила,
Що    раптом    світлим    сонечком    розквіт.

Тепер    співає    вже    не    в    хаті    й    полі    –
Душа    і    голос    –    вже    на    небесах…
Крило    зламалось,    хоч    було    на    волі,
Тепер    Господь    ту    пісню    слуха    сам.
23.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668413
дата поступления 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сіла якось пара лебедина

Сіла    якось    пара    лебедина
В    річечку,    що    бігла    край    села,
Та    вода    у    сонячну    годину
Дуже    вже    прозорою    була.
Плавали    вони    й    пили    водицю,
А    вона    дзеркалила    тіла,
Вперше    тут    кохались    білі    птиці,
І  щаслива    річечка    текла.

Та    недовго    пара    лебедина
Чарувала    водяний    цей    світ,
Небезпека    в    березі    ходила…
Затремтів    калини    білий    цвіт…
Постріл,    ніби    грім,    порушив    небо,
Затряслася    з    ляку    синя    вись…
Лебеді    згадали    враз    про    себе    –
Стрімко    в    небеса    вони    знялись.

Сльози    забриніли    у    лебідки,
Лебідь    їй    крилечко    підставляв,
Лиш    верба    була    у    них    за    свідка    –
Бачила,    хто    з    берега    стріляв.
І    побігла    далі    рада    річка,
Засміявся    вслід    калини    цвіт,
Й    хоч    лежала    стоптана    травичка,
Не    збіднів    на    білих    птахів    світ.
21.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


НАДЕЖДА М.

Дрімає степ, напоєний дощем

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c  [/youtube]


Дякую  ВІталію  Назаруку  за  ідею

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174

-----------------------------------------------------
Дрімає  степ,  напоєний  дощем.
В  повітрі  зависає  дивна  тиша.
І  пахне  теплим,  свіжим  вітерцем.
Омитий  хліб,  немов  позолотішав.

Повільно  дозрівають  вже  хліба.
Червоні  маки  вогником  палають.
Між  ними,  ніби  стрічка  голуба,
Красуючись,  волошки  розцвітають.

І  очі  напуває  дивний  світ.
Це  вітер  уплітає  в  жовті  коси  
Чудові  барви,  неповторний  цвіт,
Що  для  душі  щасливу  мить  приносить.

Народжується  з  ночі  новий  день.
Весняний  ранок  п"є  із  квітів  роси.
Ми  вдвох  по  росах  босоніж  ідем,
Волошки  ти  уплів  у  мої  коси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата поступления 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Леся Утриско

Мов дві жаринки у вогні.

Тебе  художник  малював,
Мене  десь  виткала  реальність,
Весь  світ  дві  долі  заплітав-
Дві  долі  у  одну  тональність.

Мов  дві  жаринки  у  вогні,
Дві  іскорки  в  однім  багатті,
В  коханні  простелялись  дні,
Корабликом  в  густім  лататті.

Ти  сон  мій,  сон  такий  чудний,
Знов  птахою  літаю  в  ньому,
Життя  струмочок  провідний,
Я  не  віддам  тебе  нікому.

Тональність  музики  одна,
Любовна  музика  сонету,
Реальність  виткана  рясна,
Художником  з  твого  портрету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668125
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


dovgiy

На рейках.

НА  РЕЙКАХ.

На  рейках,  на  рейках  недоброї  долі,
Я  всеньке  життя  чомусь  дурно  кручуся.
Не  маючи  дому,  не  маючи  волі,
Чогось  іще  прагну,  чогось  іще  вчуся.
І  наче,  буває,  ось  –  ось  буду  мати
У  своїх  руках  те,  до  чого  стремився!
Та  потяг  нещастя  продовжує  мчати
І  я  невблаганно  під  ним  опинився!
Скалічений  дико,  замучений  тяжко,
Але  ще  живий,  ще  плекаю  надію.
Я  знов  починаю  мандрівку  у  казку,
Я  знов  до  життя  кличу  віру  та  мрію!
Бо  рейки  так  кличуть  у  даль  веселкову!
Бо  рейки  десь  там,  мають  диво  –  вокзали…
Крізь  зціплені  зуби  встаю  знову  й  знову,
Аби    що  я  слабий,  колись  не  сказали.
І  вже,  коли  обриси  милої  мрії,
Так  близько  наблизились:  лиш  дотягнися!
Нещадна  махина  сталевої  дії
Пройшла  по  мені,  аби  я  зупинився!
Розтрощені  кості,  розірвані  м’язи…
Та  серце  живе,  голова  ще  вціліла.
І  знову  душа,  як  минулого  разу,
На  спрагу  життя,  не  на  жарт,  захворіла!
Аби  оця  спрага  з’єдналася  з  кров’ю,
Аби  позагоїлись  тяжкії  рани,
Наповнилось  серце  щемною  любов’ю,
Хоч,  може,  це  буде  востаннє…  востаннє…
Хай  навіть  і  так!    Та  травневої  ночі
Бузковий  туман  по  –  над  нами  стелився.
Закохано  дивлюсь  у  карії  очі,
Бо  з  вуст  її,  любих,  я  меду  напився!
Дві  ямочки  щік,  ніжна  шия  та  груди…
Цілую  це  все,  розплітаю  волосся,
Бо  вдруге  це  щастя,  можливо,  не  буде,
Бо  лихо  моє  іще  спать  не  вляглося.
Вже  рейки  гудуть.  Наближається  потяг.
І  з  рейок  недолі  мені  не    звернути…
Цілую  засльозені  щічки  та  очі,
Щоб  вічно  щасливим  назавжди  заснути!

28  червня  2013  р.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668057
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Наталя Данилюк

Саме собі

[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]

                                                                   [i]Лесі  Г.[/i]

Дівчино  із  волоссям,  як  жито  вигріте,
Очі  твої  –  глибини,  пірнеш  –  і  все!..
Стільки  краси  в  тобі,  що  нараз  не  звидіти,
Хвиля  підхопить  тіло  і  понесе.

Але  чому  стриножене  серце  втомою,
Смуток  захмарив  світле  твоє  чоло?
Знаю,  нелегко  крапку  зробити  комою,
Шибку  промерзлу  вибавити  теплом…

Знаю,  життя  –  не  мед,  і  не  всім  однаково
Вділить  воно  фортуни  і  талану…
Але  скажи  мені:  ну,  хіба  не  знаково
Те,  що  в  собі  плекаєш  живу  весну?

Те,  що  вона  ще  чиста  й  така  неторкана,
Цвіт  її  пишний  чо́біт  не  толочив.
Грає  роса  на  сонці,  бринить  пацьорками!
Серце  твоє,  мов  скринька,  що  повна  див!

Світла  твого  не  випити,  чуєш,  Янголе?
Сумнів  тебе  пригнічує,  знай,  дарма:
Там,  де  штукарство,  світ  обростає  рангами,
Там,  де  талант  –  там  місця  борні  нема.

Благо  велике  –  бути  комусь  потрібною
В  миті  важливі,  в  радощах  і  в  журбі.
Знаєш,  найбільше  важить  лишатись  вірною
Са́ме  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Шон Маклех

Сутінки бароко

                                           «Весь  світ  складається  з  двох  натур:  
                                               одна  видима,  інша  невидима.  
                                               Видима  називається  твар,  
                                               а  невидима  –  Бог.»
                                                                                                   (Григорій  Сковорода)

У  сутінкові  епохи  особливо  яскраво  світять  людські  постаті.  Не  сприймайте  це  як  аксіому  і  доведену  закономірність.  Це  констатація  факту.  Я  маю  на  увазі  саме  сутінкові  епохи,  а  не  «темні  віки»  (в  існуванні  яких  я  сумніваюсь,  принаймні  для  таких  країн  як  Ірландія  та  Китай).  Хоча  справді  бувають  епохи  ночі  -  коли  хоч  околи  виколи  -  тьма.  Тоді  світи  -  не  світи...  Тоді  ховаються  в  печери,  а  світло  ліхтариків  сприймають  як  відсвіти  пожеж.  Але  я  не  про  них.  Я  про  сутінки.  Або  ранкові  -  перед  світанком,  або  вечірні  -  перед  тьмою.  XVIII  століття  було  саме  епохою  сутінок.  Сутінок  бароко.  Це  химерне  і  надлишково  естетизоване  століття  сприймають  іноді  як  самодостатнє.  Як  окремішнє.  Але  насправді  то  було  довершення  ренесансу.  Вже  навіть  не  пізній,  а  пост.  Постренесанс.  Квазі.  Хоча,  ні.  Квазіренесанс  настав  пізніше  -  в  епоху  ампір.  Бароко  було  епохою  світлою.  Епохою  надій  і  мрій  про  ідеальне  місто.  Ампір,  зрештою,  теж  -  античність  і  пізню  Римську  імперію  малювали  тоді  виключно  світлими  фарбами.  Франсіско-Хосе  де  Гойя  був  тоді  анахронізмом  -  саме  звідти  -  з  сутінок.  Доскіпливий  читач  одразу  спита:  «І  що  ж  це  за  сутінки,  фантазійний  авторе,  вечірні  чи  ранкові?»  І  ті,  і  інші,  читальнику!  Точніше  не  ті,  і  не  інші....  Це  були  сутінки  затемнення.  Тільки  не  треба  одразу  заперечувати:  мовляв,  епоха  просвітництва,  яке  ще  затемнення,  це  в  автора  в  голові  затемнення,  а  це  епоха  Вольтера,  Руссо,  Ліннея  та  Свіфта.  Ви  мене  не  зрозуміли.  Це  були  сутінки  мислення  і  світосприймання.  Світ  почали  сприймати  спрощено  -  як  механізм,  машину.  Механіка  звелась  до  абсолюту.  Світ  і  Всесвіт  сприймався  як  величезний  механічний  годинник,  де  все  було  розкладено  по  поличках,  і  лишалось  тільки  це  все  класифікувати.  Машина  стала  мірилом  і  суддею:  хронометр  і  гільйотина.  Якщо  хтось  і  говорив  про  загадку  і  таємницю,  то  хіба  граф  Каліостро,  що  ні  сам  в  це  не  вірив,  ні  його  слухачі,  що  сприймали  це  як  розвагу,  а  не  як  пошук  істини.  Все  вже  відомо  і  відкрито,  матерія  вічна,  Бог  -  це  провидіння,  система  евклідової  математики.  (Це  в  кращому  випадку,  інколи  пантеїзм  як  забава  інтелектуалів,  частіше  повний  атеїзм).  Так  сприймали  світ.  Велика  французька  революція  не  тільки  поставила  крапку  на  цьому  світогляді,  але  і  показала,  що  все  насправді  не  так  -  все  те  так  просто  і  не  так  однозначно.  

І  серед  цих  сутінок  бароко,  аристократизму,  феодалізму,  механіцизму  і  просто  епохи  зневіри  (о,  як  це  відчув  Джонатан  Свіфт!  Саме  за  це  його  і  недолюблює  багато  хто  в  Ірландії!)  були  постаті,  що  пливли  проти  течії.  Що  протиставили  духу  механіки  глибину  філософії,  теології,  таємницю  світобудови,  справжню  красу  тексту.  Я  про  Григорія  Сковороду.  Цього  самотнього  генія.  

Григорій  Сковорода  -  це  був  перший  у  світовій  філософії  мислитель  тексту.  Для  його  попередників  текст  був  засобом,  а  не  метою,  способом  виразити  щось,  іноді  навіть  способом  заперечити  текст  як  самодостатність  (як  у  Вольтера),  іноді  сходами  до  над  завдань  (як  у  Томи  Аквінського).  Текст  як  самоцінність  був  не  у  філософських,  а  в  сакральних  творах.  Не  дарма  ж  Конфуцій  не  писав  власних  творів,  а  тільки  збирав  твори  давнини  -  він  розумів  небезпеку  сакралізації  тексту.  І  хотів  сакральності  для  інших  текстів,  але  не  для  своїх.  У  Григорія  Сковороди  текст  філософських  творів  не  сакральний.  Текст  стає  самодостатнім  світом.  Так  само  і  давні  сакральні  тексти  він  розглядає  як  самодостатній  світ  -  мету,  а  не  засіб.  Він  бачив  три  світи  -  світ  речей,  світ  ідей  і  світ  тексту.  У  третьому  світі  він  жив  і  почував  себе  там  досить  комфортно.  Настільки  комфортно,  що  світ  речей  ставав  йому  непотрібен,  а  в  світі  ідей  він  шукав  лише  інструменти  для  тексту.

Творчість  Григорія  Сковороди  –  цього  вічно  невчасного  філософа,  вічно  недоречного  для  будь  якої  епохи  –  не  тільки  для  своєї,  дослідники  розглядали    виключно  в  контексті  і  в  просторі  землі  яка  цього  дивовижного  генія  породила,  по  якій  він  ходив,  обережно  торкаючись  ногами  земного  пилу,  і  яка  його  знову  прийняла  –  пішов  він  у  цю  землю  як  колись  пішов  у  добровільне  вигнання  від  суєтності  і  гріхів  мирських  –  світу  марнотного  сього.  Але  Григорій  Сковорода  мислитель  не  регіонального  масштабу  як  Конфуцій  чи  Лао  Цзи,  він  людина  космічна,  людина  і  громадянин  Всесвіту  в  кращому  розумінні  цього  поняття.  У  його  генії,  звісно,  відчувається  колорит  замріяних  степів  та  сумного  Борисфену,  але  мислив  він  про  вічне  і  нескінченне.  Але  це  якось  важко  усвідомлюють  як  українські  дослідники  його  творчості  так  і  закордонні.  Бо  для  українських  –  «він  наш»  і  бачать  у  ньому  мислителя  у  садочку  Богом  забутого  хутора  Слобожанщини,  а  іноземні  –  екзотичного  посланця  незнаної  зачарованої  країни.  І  це  суттєво  заважало  розуміти  ідеї  цього  мислителя  –  він  зірка  філософії  світового  контексту,  один  з  найбільш  освічених  мислителів  епохи,  тонкий  знавець  латинської  і  давньогрецької  мов  і  філософій,  Європа  для  нього  була  не  континентом,  а  частиною  середовища  буття.  

Це  щодо  простору.  Щодо  часу  –  тут  тенденції  протилежні.  Григорія  Сковороду  розглядають  окремо  від  епохи  –  позачасово,  що  теж  часто  заважає  розуміти  його  думки.  А  жив  він  у  надзвичайно  цікаву  епоху,  в  першу  чергу  в  духовному  контексті.  Я  би  назвав  цю  епоху  «сутінками  бароко».  Ренесанс  болісно  довершувався.    І  це  відчувалося  всюди:  і  в  країні  неяскравих  кольорів  -  Голяндії,  і  в  гоноровій  Англії,  що  жила  передчуттям  епохи  пару  (їй  було  тісно  в  світі  механіки),  і  в  країні  вічного  прикордоння  -  Угорщині,  і  навіть  в  темному  Китаї,  де  свого  ренесансу  не  було  і  не  могло  бути,  бо  античність  ніколи  не  закінчувалась,  а  спроба  європейського  ренесансу  завершилась  катастрофою.  В  Україні  це  відчувалося  особливо  гостро:  стара  барокова  Україна  гинула  на  очах,  про  нову  годі  було  мріяти,  та  й  ніхто  не  здогадувався,  що  йде  епоха  пару  та  електрики,  хоча  всі  передчували,  навіть  Карл  Лінней  -  цей  останній  апологет  механіцизму  в  натурфілософії.  Ламарк  уже  стукав  у  двері,  але  вони  були  зачинені.  У  ось  у  цей  час  суцільної  механіки,  у  цей  час  суцільних  сутінок  -  від  колишнього  Нового  Амстердаму  і  знервованої  Ліми  до  солоної  тайфунової  Формози,  у  цей  час  атеїзму  та  ритуалізації  релігії,  у  цей  час  коли  Бог  вважався  сукупність  математичних  формул,  що  виражали  юридичні  закони,  у  цей  час  по  землі  ходив  теолог  і  теософ.  І  то  не  як  зразок  анахронізму  чи  уламок  минулого,  а  сучасний  теософ.  Бароко  марно  шукало  Бога  десь  по  нетрях  деїзму  та  прагматизму  і  закономірно  дійшло  до  атеїзму  Вольтера.  Григорій  Сковорода  Бога  знайшов.  І  не  тільки  у  собі  -  це  було  б  надто  просто.  Він  знайшов  його  у  Всесвіті.  Як  нематеріальну  творчу  компоненту.  Як  основу  одного  трьох  частин  Світу,  де  оця  матерія  -  яку  вже  почали  мислити  як  вічну  і  всюдисущу  субстанцію  була  лише  частиною  одної  з  частин  світу,  але  не  новим  божеством.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667947
дата поступления 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Любов Ігнатова

Піщинка

Я,  певно  що,  -  піщинка  на  долоні  :
Дмухнеш  -  і  зникну  серед  сотень  інших.  
І  тільки  галасливе  гайвороння  
Згадає,  що  були  якісь  там  вірші...  

Ну  може,  вітер  інколи  згадає,  
Як  ніжно  пестив  моє  тіло  зночі,  
Як  з  ним  літали  аж  за  небокраєм,  
Як  золотили  зорі  мої  очі...  

І  дощ  згадає...бо  не  раз  в  краплини  
Ховав  мій  біль  і  розпач  від  невдачі,  
Не  раз  голубив  і  до  мене  линув,  
Як  я,    бувало,  потайки  заплачу...  

А  ти?  Згадаєш?  Поспішиш  забути?  
Чи  й  не  помітиш,  що  здмухнув  піщинку?  

А  я  до  тебе  ланцюгом  прикута...  
А  я  без  тебе  -    посивіла  жінка...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016


dovgiy

ПРОСТО ЖИТИ.

ПРОСТО    ЖИТИ.

Наче  вихор  несамовитий,
Що  зі  швидкістю  потяга  трощить,
Ця  недуга  продовжує  бити
То  по  м’язах,  а  то  по  кості.
Чи  то  сила  ущент  зотліла,
Чи  її  взагалі  було  мало,
Не  противиться  більше  тіло,
Мов  пружина  життя  зламалась…
А  душа  до  краплинки  часу,
Ще  плекає  якусь  надію…
Від  безсилля  тілесного  плаче
Та  змиритися  з  ним  не  вміє.
Ще  їй  світяться  далі  сині
Куди  кличуть  шляхи-дороги,
Ще  хвилюють  клини  журавлині,
Що  летять  в  океан  тривоги.
Не  змирившись,  вона  шукає
Аж  у  небі  свою  опору.
Кволі  крилечка  розправляє,
Щоб  злетіти  на  них  угору…
Чи  дано  їй  ще  раз  піднятись?
Це  питання  скоріш  до  Бога.
Бо  всі  ліки  прийшлось  прийняти,  
А  на  поміч  не  йде  нічого!
Не  придбати  ніде  здоров’я,
Хоч  віддай  всі  багатства  світу…
А  в  садку    знову  трави  шовкові,
І  так  хочеться  просто  жити!

21  травня  2016  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Де ж у правди кінці?

Сподівалася    ненька,
Коли    син    був    маленьким,
Як    гордитися    буде,
Коли    виросте    син:
«Зараз    –    добрий,    уважний…
А    як    стане    поважний?
А    як    вийде    у    люди
І    добавить    краси?!..»

Швидко    роки    летіли,
Набирався    він    тіла.
Розумінням    світились
Його    очі    ясні.
Згодом    і    одружився
(з    нею    разом    учився),
І    від    щастя    котились
В    неньки    сльози    рясні.

А    життя    –    безупинне,
Ніби    річечка,    плине,
І    пороги,    і    доли    –
Все    їй    треба    здолать.
Син    з    сім’єю    –    далеко,
Не    навідують    неньку.
Вже    й    не    пише    додому    –
Інші    в    нього    діла.

Ненька    дума    про    сина:
Де    ж    вона    пропустила
Той    момент,    ті    хвилини
Між    собою    і    ним,
Що    єднали    б    назавжди,
Щоб    жили,    як    і    завше?
Чом    же    доля    сварлива
В    сім’ях    тих,    де    сини?

Блиском    повняться    очі
В    тихій    темряві    ночі,
І    малюється    зморшка
Знов    нова    на    лиці.
Важко    їй    зрозуміти,
Що    дорослі    вже    діти,
І    їй    жити    вже…        трошки…
Де    ж    у    правди    кінці???
26.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667738
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Наталя Данилюк

В гості до лісу

[img]http://files.moblo.pl/0/4/89/48956_landa-dziewczyna-likely-pl-3195a237.jpg[/img]

Сонце  в  зеніті  –  круглий  спартанський  щит,  
Що  відбиває  хмар  кочові  навали.
Стелиться  мох,  м’якенький,  мов  оксамит,
Ноги  людські  по  ньому  ще  не  ступали.

Штрикає  тишу  гілки  сухої  хруст,
Вітер  бринить  джмелем  у  верхів’ї  сосен…
Йду  обережно  й  тихо  –  ні  пари  з  вуст,
Жалять  обличчя  хвойні  голки́,  мов  оси.

Свіже  повітря  зв’я́зки  у  горлі  рве,
Наче  мембрана,  пружно  спирає  груди…
Ладаном  ліс  обкурює  все  живе,
Лиш  непорушні  скель  кам’яні  споруди.

Міряю  світ  відбитками  підошов…
Ліс  –  посивілий  дід,  але  ще  нівроку!
Здалеку  привітає:  «Це  хто  прийшов?
Начебто  й  не  змінилась  за  ці  півроку…

Ну  ж  бо,  сідай  сюди,  на  трухлявий  пень,
І  викладай  усе,  що  в  душі  ховала…».
Хлю́пне  теплом  крізь  вуса  і  засопе,
Очі  зелені  блиснуть,  немов  дзеркала.

Я  притулюсь  щокою  до  бороди,
Наче  ми  з  ним  не  бачились  цілу  вічність  –
Так,  як  до  пана  леститься  кіт  рудий,
Погляди  перегукуються  зустрічні.

Мовчки  собі  поси́димо:  я  і  він,
Щебетом  заколисані  і  вітриськом…
Десь  обізветься  грому  протяжний  дзвін  –
Схоже,  пора  додому,  вже  дощик  близько…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667834
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Анатолій В.

Мені тепер байдуже

Мені  тепер  байдуже,  чуєш,  вже  байдуже  все!
В  душі,  як  в  безкрайому  полі,  пронизливий  вітер
Всі  спогади  за  горизонт  назавжди  віднесе  -
Туди,  де  у  квітах  сховалося  сонячне  літо...

Мені  вже  не  холодно,  чуєш,  бо  гріє  весна!
Душі  монохром  розфарбує  вона  веселково,
І  пісня  пташина  сонатово  в  серці  луна,
І  місяць  дарує  на  щастячко  жовту  підкову...

Позаду  лишилась  колюча  холодна  зима,
Що  шпичкою  криги  у  серце  гаряче  шпигнула.
Мені  тепер  байдуже,  бо  вже  нічого  нема...
Жалі  запакую  в  конверт,  адресую:  "В  минуле"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


НАДЕЖДА М.

Надув знов губки мій хороший…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rIFpmds_fQs[/youtube]



Надув  знов  губки  мій  хороший.
Я  знаю,  щось  уже  не  так.
Ти  мій  найкращий,  найсолодший.
Та  засмутив  мене..  Це  факт.

Із  ранку  все  чомусь  нервуєш.
Я  тортик  й  каву  принесла.
Та  ти  мене    чомусь  не  чуєш.
Може,  не  те  я  подала?

З  вікна    он  скочив  теплий  зайчик.
Торкнувся  він  твого  лиця.
От  ти  коварний,  любий  хлопчик.
Ти  будь  хорошим,  обіцяй.

Ну  ось  нарешті:  підняв  очі.
Усмішка  стерла  всю  нудьгу.
НЕ  переймайся,  мій  хороший.
Ти  знаєш,  як  тебе  люблю...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667775
дата поступления 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВИШИВАНКА


https://youtu.be/bah1iXpLlV8


Ви́шиванка  серце  гріє,
В  першім  хрестику  -  надія,
В  другім  хрестику  -  тривоги,
А  у  третьому  -  дороги.
У  червоному  -  кохання,  
Чорні  хрестики  -  зітхання.
Кольори  сплели́ся  густо,
Обняли́ся  з  голки  дружньо.  
Шила,  шила,  вишивала,  
Голка  спати  не  давала.
Пригортала  полотно,
Знаю,  -  милому  воно.
Ця  сорочка  ви́шиванка
Вся  з  любові  до  світанку.
Жовтий  колір  -  ясні  зорі,  
Синій  колір  -  небо  Боже.
Тихо-тихо  промовляла,
Хрестик  з  хрестиком  єднала,
Щоб  сорочка  серце  гріла
За  ким  серденько  леліло.
З  ким  прожити  життя  маю,
Свою  долю  вишиваю.

               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667705
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Михайло Гончар

Колиска України

"Село  -  колиска  України.
Не  буде  села  -  не  буде  і  вас!.."
         О.Ляшко(  із  виступу  у  ВР)

"Село  на  нашій  Україні,
Неначе  писанка  село..."
Чому  ті  писанки  змарніли,
З  якого  боку  суне  зло?

Ти  кажеш  -  я  селюк,дєрьовня,
А  ти  такий  весь  городський...
Та  не  хизуйся  так,шановний!
Ми  всі  фактично  селюки.

І  наші  предки  добре  знали
Який  на  смак  селянський  піт,
Коли  земельку  засівали,
Щоб  на  столі  завжди  був  хліб.

Чудово  знали  ноги  босі
Які  холодні  вранці  роси,
Яка  стерня  в  жнива  колюча,
А  кропива  яка  пекуча.

Попри  криваві  мозолі
П'янили  запахи  землі
І  купа  гною  пахла,як
Природний  афродозіак.

Нема  планети  без  орбіти,
Немає  річки  без  води,
Не  родить  яблуня  без  цвіту,
Не  п'ються  без  бджоли  меди.

Село  і  місто  -  два  крила...
І  тут  не  треба  гороскопа  -
Не  бУде  місто  без  села,
Не  буде  шопінгу  без  шопи.

Як  не  старалися  вожді  -
Там  мова  зберегла  прописку...
Тож  бережіть,брати,колиску,
Бо  хто  без  неї  ми  тоді?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667703
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Ніна-Марія

Думки про тебе…

[color="#0f0d57"]Прошу,  ти  дозволь,  хоч  думать  про  тебе,
Якщо  це  не  є  великим  гріхом.
Один  лиш  Всевишній  знає  на  небі
Пам"ять  не  можна  замкнути  замком.

Я  буду  до  скону  в  серці  носити
Спогади  світлі,  що  звуться  життям
Більше  ніколи...Ти  чуєш?  Нікому
Нізащо  у  світі  їх  не  віддам!

Лиш  з  тобою  удвох  ми  знали  той  код
До  скриньки  земної  любові,
Яку  із  небес  посилає  Господь,
Бо  з  долею  він  завжди  у  змові.

Тихо  до  нас  підкрадалась  вже  осінь
Скроні  ледь-ледь  припорошував  сніг
Наша  зав"язь,  мов  той  вузлик  трималась,
Її  б  ніхто  розв"язати  не  зміг.

На  жаль,  є  якась  найвища  у  світі  
Сила,  яку  ще  ніхто  не  здолав
Ми  мусим  її  покірно  приймати
Той  написаний  нам  зверху  устав.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667594
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


НАДЕЖДА М.

Усмішка - поцілунок для душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2zBg7Tp3BBE      [/youtube]



Усмішка  -  поцілунок  для    душі.
Я  поглядом  тебе  своїм  ласкаю.
Пройшов  сезон,  закінчились  дощі.
І  я  тебе  знов  ніжно  обіймаю...

Тихенько  щось  шепоче  очерет
Вербичці  тій,  що  коси  полоскала.
І  так  хотілось    долі  взнать  секрет
В  зозулі,  що  десь  поряд  кукувала.

Як  я  чекала  слів  отих  простих,
І  ти  казав,  що  коси  пахнуть  літом.
І  вітер  з  нетерпінням  теж  затих...
Акація  рясніла  білим  цвітом.

І  гостро  пахли  квіти  степові.
Духмяний  вечір  зависав  над  ставом.
Та  десь  з"явились  хмари  грозові...
А  ми  дощів  в  цей  час  і  не  чекали...
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667610
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Лі Чень Дао

Той, що час відкриває

                                   «Рух  тіла  породжує  не  форму,  а  тінь.
                                       Рух  звуку  породжує  не  звук,  а  луну,
                                       Рух  небуття  породжує  не  небуття,  а  буття.»
                                                                                                                                                                       (Ле  Цзи)

Якось  вчитель  Кун  у  всьому  зневірившись,
Навіть  у  своїх  учнях,  навіть  у  тому,  
Що  Шлях  розуміє  він  правильно,
Пішов  до  гори  священної  Тай  Шань,
Що  серед  царства  його  рідного  Лу  височіє,
і  по  схилах  її  лісистих  піднімаючись,
У  пошуках  неіснуючої  відповіді
Зустрів  він  відлюдника,  якого  всі  називали
Той,  Що  Час  Відкриває.
Був  він  у  лахміття  одне  вдягнений,
Босоногий  і  мотузкою  підперезаний,
Але  грав  на  цині  дзвінкострунному
І  співав  весело  і  життєрадісно.
-  Чого  радієте  Ви,  Раніше  Народжений?  -  
Спитав  його  вчитель  Кун.
-  Радію  я  багато  чому.  -  відповів  відлюдник.  -  
Чимало  різних  живих  істот  народжується,  
Мисленням  наділена  людина  лише.
І  мені  пощастило  людиною  народитися.  
Це  перша  радість  моя.
Інколи  людина  народившись  
Помирає  ледве  почавши  жити,
А  я  дожив  до  віку  дев’яноста  й  восьми  років,
Ось  друга  радість  моя.
Бути  бідним  -  правило  мужа  благородного,
А  смерть  -  справ  людських  завершення.
Навіщо  ж  горювати,  якщо  я  
Справи  завершу,  лишаючись  вірним  правилу?
-  Чудово!  -  вчитель  Кун  відповів.  -  
О,  як  Ви  вмієте  самого  себе  втішити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667398
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


не просто скрипка

Чашка кави

Чашка  кави  закрила
                   ворота  до  сну,
Очі  блукають
                   по  темній  кімнаті,
Я  стрічаю  без  тебе
                   вже  котру  весну,
Досі  не  можу
                   самотність  здолати.
Над  вікнами  місяць
                   зависнув  дугою,
Вітер  –  шугайстер
                   благає  притулку
Прозябла  душа
                   наодинці  з  імлою,
Шукає  у  розпачі  дум
                   порятунку.
Життя  проліта  –  
                   швидкоплинне  кіно,
Де  пам'ять  мандрує
                   у  юність  безпечну.
Теплий  спогад  вліта
                   у  відкрите  вікно,
В  свідомості  моститься
                   десь  на  краєчку.
Уже  зазирає  світанок
                   крізь  раму,
Он  на  стіні
                   ледве  фото  сіріє.
Знов  ставить  життя
                   незавершену  драму:
Постіль  холодна
                   і  ковдра  не  гріє.

Фото  -  інет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666980
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Земля і мова

Земля    і    мова    –    два    одвічні    коди    –
Це    не    високі    пафосні    слова:
Без    них    нема    майбутнього    в    народу
І    нація    без    них    не    є    жива!

Земля    і    мова    –    не    слова    красиві    –
Це    вільні    є    підвалини    ідей:
Саме    вони    тебе    таким    зростили
І    стануть    кодом    для    твоїх    дітей!
2.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667358
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Простелю рушниками літа

Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала:
Як    росла    я    в    поліськім    краю,
Там,    де    хвилі    гуляли    житами,
Де    пташки    почувались    в    раю,
Де    росу    смакувала    устами.

Там    цнотлива    барвінку    краса,
Посміхалась    весні    і    хмаринці,
Там    безкраї    вгорі    небеса,
Й    вітерець    задрімав    на    травинці.
В    лузі    пісню    співала    коса,
І    лягала    покірно    травиця,
А    волошок    нетлінна    краса
Чарувала      собою    пшеницю.

Там    у    мареві    білім    сади
Вечір    слухали    й    спів    солов’їний…
Кличе    мрія    мене    знов    сюди,
Хоча    скроні    прибралися    в    іній.
Простелю    рушниками    літа,
Кожен    з    них    я    життям    вишивала,
Може,    й    пам’ять    сьогодні    не    та,
Та    нічого    вона    не    сховала.

Простелю    рушниками    літа,
Їх    життєвим    зв’яжу    перевеслом,
Кажуть,    пам’ять    під    осінь    не    та,
Та    живі    в    ній    закохані    весни,
Й    тепла    сонячна    літа    пора,
Коли    я    на    землі    утверждалась,
Галаслива    росла    дітвора,
І    літа    в    білий    іній    прибрались.

15.02.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата поступления 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


НАДЕЖДА М.

Поки надіюсь - я живу…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pj3nLnlx3Ig  [/youtube]


Надія  на  щастя,  хай  навіть  облудна,
ніколи  не  причинить  людині  зла,
тому  що  вона  полегшує  життя.
 Лопе  де  Вега.

------------------------------------------------------------------
Коли  відчуєш:  тануть  мрії,
Тобі  мети  не  досягти,
Та  ти  згадай,  що  є  ж  надія,
Що  може  ще  допомогти.

І  ми  шукаєм  соломинку,
Щоб  нас  тримала  на  плаву.
Запам"ятай  у  цю  хвилинку:
Поки  надіюсь  -  я  живу.

І  зразу  станеш  сподіватись,
Забувши,  що  існує  зло.
Невдачі  будеш  посміхатись,
Щоб  від  душі  все  відлягло.

Світ  непростий,  такий  жорстокий,
Але  ти  мрію  не  кидай.
Посій  у  серці  своїм  спокій.
І  віру  мріям  ще  придай.

Не  дай  душі  упасти  в  відчай,
Упавши,  встань  і  знову  йди.
І  це  візьми  собі  за  звичай,
Щоб  вірний  шлях  в  житті  знайти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667254
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Душі наші любов пили

В    теплім    спомині    –    літній    вечір…

Зорі    дивляться-мерехтять…

І    рука,    що    лягла    на    плечі…

Ті    ж    від    дотику    ледь    тремтять…


Зазоріли    кохані    очі

І    жадане    у    них    «люблю».

Місяць    виплив    назустріч    ночі…

Думка    блиснула:    «Чи    не  сплю?»


Гарячів    твій    нерівний    подих,

Раптом    губи    вогнем    обпік…

І    цілунки,    цілунки    потім…

І    належу    я    вже    тобі…


Зорі    все    іще    мерехтіли.

Вечір,    тихий,    у    ніч    поплив,

А    під    ними    –    два    пружних    тіла

Й    душі,    котрі    любов    пили.  
24.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667171
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми ішли, щоб зустрітися…

Через    поле    розлук    
на    дорогу    нових    сподівань

Ми    ішли    навпрошки,    
щоб    зустрітися    знову    з    тобою.

І    шукав    для    нас    час
ті    одвічні,    магічні    слова,

Щоби    наші    серця    
щедро    знов    напоїти    любов’ю.



Дивувався    нам    світ    
і    такі    недосяжні    зірки,

Й    розтривожена    і    
ще    ніким    не    розгадана    вічність…

Малювала    вона    
й    дарувала    нам    дні    і    роки.

Щоби    в    кожному    з    нас    
відродилася    приспана    ніжність.



А    як    стрілися    знов,    
світ    для    нас    знов    зацвів    для    обох,

І    над    нами    лишень    
тихі,    вишиті    зорями    ночі,

І    раділа    згори    
тиха    вічність,    а    може,    сам    Бог,

Як    в    любові    ріці    
потонули    твої    й    мої    очі.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Юхниця Євген

А молода вдовиця…

Ще  сорок  днів  не  сплакали  сусіду,
А  молода  вдовиця  -  з  іншим  (з  «Мерседесом»)
Із  дачі  геть  повимітала  інвалідні
І  шафи  й  сорочки́,  старе  й  грубе́зне.
І  швидкість  виглядала  -  протиріччям:
Й  садок  дбайливо  зразу  ж  попололи,
І  щебіт  ллявсь    привітно  денно  й  нічно  -
Чи  ...через  те,  що  ...вже  нема  Миколи?
Чи  -  йо́му  вслід,  замученому,  ви́житому,  зваленному  з  ніг
Хворобами  і  змінами,  яким  вже  опиратися  не  зміг?

20.05.16  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667114
дата поступления 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


laura1

Вишиванка - символ України!

Вишита  сорочка  -  гордість  і  святиня!
Символ  України,  поколінь  зв'язок.
Праці  копіткої  і  душі  творіння,
Біла  вишиванка,  квітів  ланцюжок.

Візерунки  вічні  розцвітають  дивом,
В  них  краса  природи,  український  дух!
В  них  сакральна  пам'ять  про  світання  й  зливи,
В  них  любов  і  вірність  й  гіркота  розлук.

Вишиванка  біла  на  щасливу  долю,
В  ній  тепло  і  ніжність  материнських  рук!
В  ній  молитва  й  пісня  про  життя  і  волю,
Про  козацька  славу,  хліборобський  труд!

Вишиванка  біла,  люба  серцю  й  мила,
Бо  вона  це  рідний,  батьківський  поріг!
Вона  символ  віри,  Батьківщини  сила,
І  родинний  славний,  давній  оберіг.

19.  05.  2016                                  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Наталя Данилюк

Під настрій ночі

[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]

Ця́тки  ві́кон  блимають,  мов  стразики,
Кожна  з  них  –  увімкнений  ефір.
Із  дверей  викочуюсь,  як  з  пазухи
Жовтобоке  яблуко,  надвір.

Світлофори  в  темряві  виблискують  ─
Сухопутні  стражі-маяки…
Трасу,  мов  докупи  зшиті  блискавки,
Бороздять  автівки-бігунки.

Гуркотять  колеса,  мов  у  рупори,
Будять  заколисану  весну,
І  зірки  загвинчені  шурупами
В  стелю  неба,  темну,  натяжну.

Пізно,  та  вночі  не  спиться  містові:
Де-не-де  ще  людно,  суєта…
І  дахи  полоще  через  відстані
Мерехтлива  зоряна  сльота.

Ніч,  мов  хрущ,  гуде,  вібрує,  кліпає
Плямами  яскравих  ліхтарів…
Випускають  в  небо,  як  з  фолікулів,
Сиві  пасма  труби-димарі.  

Згодом,  як  ущухнуть  вулиць  повені,
І  авто  останнє  камінцем
Булькне  десь  у  темінь  асфальтовану,
Північ  сажу  висипле  тихцем…

Розподілить  плавно  –  до  мілі́метра,
Вкриє  місто  мороку  обрус...
Аж  допоки  завтра  все  не  вимете
Молодий  світанок-сажотрус.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


НАДЕЖДА М.

Далеких спогадів ковток…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wjz5K5SBblY[/youtube]



В  напіврозчинене  вікно
Ввірвались  пахощі  жасміну.
Вони  хмильніші  за  вино.
І  бережуть  якусь  таїну.

П"янить  казковий  цвіт  квіток.
Нестримно  рветься  до  кімнати.
Далеких  спогадів  ковток
З  жасміном  хочу  порівняти.

Вдихаю  пахощі  медові,
П"ю  чай  із  ніжних  пелюсток..
Ласкаю  поглядом  з  любов"ю
Цей  райський,  неземний,    куток.

Цих  квітів  пахощі  -  душа,
Яка    в  кімнату  залітає.
Вона  на  згадки  спокуша
І  теплотою  огортає.

Дивлюсь  на  рай  я  крізь  вікно.
Гойдає  штори  ніжно  вітер.
Не  всім  квіткам  красу  дано.
Який    жасміну  дивний  витвір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667000
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


dovgiy

ЦЕЙТНОТ.

ЦЕЙТНОТ.

Зробила  Доля  хід  конем
І  все  життя  моє  в  цейтноті.
Рахую  скупо  день  за  днем,
Пірнаючи  в  купіль  скорботи.
Тому  що  без  твоїх  очей,
Без  світла  чару  молодого,
Не  спати  в  темряві  ночей,
Не  знати  трепету  святого.
Та  сталось  так!  Ми  вдвох  тепер
Знаходимось  у  стані  пату:
За  те,  що  плітки  не  роздер,
За  те  спокутую  розплату.
А  треба  було,  пліткарям,
Смердючі  писки  люто  рвати,
Та  язика  гадючий  крам,
Як  шип  отруйний  виривати…
На  жаль,  не  встиг,  а  чи  не  зміг,
Що  шкодувати!      Не  повернеш…
Ніч  вся  у  хмарах…  я  не  ліг…
Як  соловей  ридаю  в  тернах.

19.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666966
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Шостацька Людмила

ДУШІ ПРЕКРАСНЕ ВИШИТТЯ

             Немає  в  пам’яті  імен,
Хто  першу  вишивку  нам  вишив,
Колись  в  минулому,  з  давен
Красу  по  собі  цю  залишив.

У  вишиванці  –  зміст  життя,
Повага  й  шана  свого  роду
І  оберіг,  і  почуття,
Код  генний  власного  народу.

Веселка  радо  виграє
І  стелить  барвами  життя,
Ознак  вкраїнцю  додає
Душі  прекрасне  вишиття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666961
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Радченко

Дощовий травень

Уже  й  не  потрібні  дощі  -
Земля  напилася  сповна.
Й  затихли  в  садках  хрущі,
І  пісня  дощу  сумна
Пливе  над  землею  й  пливе,
ЇЇ  не  спинити  нічим.
Весна  без  усмішки  живе,
Неначе  життям  чужим.
А  вітер  не  в  силі  ніяк
Хмарини  прогнать  дощові.
Чорніє  старий  вітряк,
Стоїть  по  коліно  в  траві.
А  сонце,  як  бажаний  гість,
Загляне..,  та  тільки  на  мить:
Між  хмарами  -  райдуги  міст
І  пісня  дощу  знов  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666955
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Таке обличчя мав Союз в 30-х

[u](Запитання        і    відповідь    –    одним    реченням).
[/u]

Чи    де    було    таке    ще    на    Землі,

Щоб    жити    вдома,    як    у    чужині,

Де    проти    тебе    йде    чиясь    війна,

А    згодом    –    північ,    де    спішить    Двіна,

І    роба    арештантська,    і    барак,

І    ти,    здається,    ніби    не    дурак,

Та    ти    –    внизу,    а    над    тобою    –    той,

У    кого    є    Компартії    квиток,

Навколо    ж    –    вишки    і    колючий    дріт,

І    щі    вонючі,    маєш    на    обід,

І    дихає    морозом    кожна    ніч,

Ти    ж,    хоч    не    раб,    зате    системи    річ,

А    коли    так,    тобі    немає    слова,

Бо    лиш    покірність    є    її    основа    –

Таке    обличчя    мав    Союз    в    30-х,

Яке    боронить    Путін    так    завзято.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666953
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Леся Утриско

Моя вишиванка.

Я  сьогодні  спозаранку
одягну  знов  вишиванку,
ту  красу,  що  вишивала-
Цілий  світ  туди  вкладала.

Ясні  зіроньки  небесні,
що  із  місяцем  облесні,
промінь  сонця  золотий-
а  у  ньому  день  ясний.

І  калину,  і  ліщину,
стан  дівочий-  яворину,
степ  широкий  та  луги,
і  безмежні  береги.

Показати  світу  хочу
всю  красу  свою  жіночу,
Батьківщину,  що  люблю-
Україноньку  мою.

Гарний  світ,  та  мій  найкращий!
Заквітчаю  в  буйнім  рясті,
кожен  хрестик  та  нитки,
в  нас  найкращі  вишивки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666932
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Маленьке й славне місто Конотоп

[u](Учора    в    фейсбуці    мелькнуло    повідомлення      про    похорон    у    Конотопі    молодого    атовця,    було    й    фото.    Це    Олександр    Півень.    Скільки    ж    їх,    молодих,    гарних,    освічених,    полягло    за    Україну    і    в    цій    війні!    Ця    новина    заставила    взятися    за    перо).[/u]

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп,
Та    в    грізний    час    героїв    мало    й    має,
Ті    ж    оборону    впевнено    тримають
І    в    бій    таких    не    посила    ніхто.

Він    мав    іще    такий    короткий    вік,
Не    знав    раніше,    що    героєм    стане,
Що    шлях    веде    його    до    п’єдесталу,
Бо    українець    він    і    справжній    чоловік.

Він    знав:    за    ним    –    не    тільки    Конотоп,
За    ним    –    народ    і    вільна    Україна,
Такий    не    стане    жити    на    колінах,
І    не    злякають    спека    чи    потоп.

Та    хтось    послав    солдатові    біду,
Упевненому      в    власній    перемозі,
Хоч    не    стомився    крок    його    в    дорозі,
Спинила    куля    хлопця    на    ходу.

Маленьке    й    славне    місто    Конотоп
Із    молодим    атовцем    попрощалось:
Герою    –    слава,    пам’ять    вічна    й    шана    –
Пройшов    він    гідно    під    важким    хрестом!
17.05  2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666760
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Зустріч знов поділимо на двох

Пливуть    хмаринки    високо    у    небі,
Пливуть    туди,    де    гуркотить    війна,
І    я    пливу    думками    теж    до    тебе,
Й    прощальний    вечір    в    пам’яті    зрина,

Як    ніжно    ти    горнув    мене    до    себе,
Здавалось,    ніби    в    душу    заглядав,
Проснулась    і    в    моїх    очах      потреба
Тебе    кохати    німо    і    ридать…

Здавалось,    нас    на    світі    тільки    двоє,
Й    вуста,    й    міцне    сплетіння    наших    рук,
І    хоч    мороз    потріскував    надворі,
Не    чули    ми,    як    тряс    повітря    крук.

Сьогодні    ти,    де    гаряче    і    димно,
Де    смерть    в    окопи    сірі    загляда,
Я    ж    сподіваюся    на    Бога    і    на    диво,
Що    обмине    в    бою    тебе    біда.

Війні    прийде    кінець    таки,    я    знаю,
І    зустріч    знов    поділимо    на    двох,
Від    щастя    очі    німо    заридають,
А    свідком    цього    стануть    світ    і    Бог.
15.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666758
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата поступления 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Леся Утриско

Присвята всім друзям за вітання до дня народин.

Я  сьогодні  прихилю  весь  світ,
подарую  Вам  віру  й  надію,
я  у  Господа  вимолю  літ,
моїм  друзям,  з  якими  зумію
поділити  життя  і  любов,
дні  святкові,  а  також  буденні,
примхи  осені,  весноньку  знов,
люту  зиму,  всі  свята  блаженні.
Хай  серця  щирим  літом  палають,
вірні  душі  лиш  радість  несуть
і  домівки  хай  горя  не  знають-
всі  домівки,  де  друзі  живуть.
Ви  родиною  стали  для  мене,
хоч  ніколи  не  бачились  ми,
хай  Вам  щастя  вкладається  в  жмені,
діти  Ваші  живуть  без  війни.
Хай  Вкраїнонька  наша  воскресне,
хай  любов  запанує  між  нас,
біль  і  зависть  із  душ  наших  щезне,
помолюся  до  Бога  за  Вас.
За  чудові  святкові  вітання,
що  принесли  в  дарунок  мені:
за  вірші,  за  пісні,  за  бажання,
многих  літ  Вам  також  на  землі.
Я  налию  вина  повну  чару,
засолоджу  медами  землі,
хай  ніколи  не  буде  в  нас  чварів,
хай  співають  в  садах  солов'ї.
Все  негоже  хай  згине  з  землі,
а  все  гоже  хай  стане  на  варті,
Шануймося,  друзі  мої!
Шануймось,  бо  ми  того  варті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666833
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: МАМО, МАТІНКО, ГОЛУБКО СИЗОКРИЛА



Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   М́́атінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666421
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016


dovgiy

ДО ОМРІЯНОЇ.

ДО    ОМРІЯНОЇ.

Всі    літа  я  чекаю  тебе
На  життєвій  розбитій  дорозі.  
Тільки  небо  моє  голубе
Криють  хмари  журби  і  тривоги.
Ти  десь  є.    В  цьому  впевнений  я.
В  моїх  мріях  мов  літо  зелене.
Була  б  ти  найдорожча  моя,
Та  шляхи  не  приводять  до  мене…
Вже  й  не  знаю  чи  щастя  діждусь,
Чи  отак,  в  самотині,    зоскнію…
А  літа  -  мов  годинник  ідуть
І  ведуть  на  стежки  безнадії.
На  стежках,  де  лиш  пам’яті  дим
Все,  що  сталось,  в  ночах  обгортає,
Я  ще  бачу  себе    молодим,
А  літа…  а  літа  –  відлітають…
В  далечінь  звідки  зовсім  нема
Вороття  в  сьогодення  летюче.
А  за  хмарами  прийде  зима,
Сніг  закриє  оазу  квітучу
Де  ще  залишки  мрій,  сподівань
Залишаються  й  досі  живими…
На  одрі  своїх  мук  і  страждань
Я  чомусь  ще  сумую  за  ними.

18  травня  2016  р.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666703
дата поступления 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


Любов Ігнатова

Чай з імбиром

Я  до  чаю  додам  теплий  відзвук  імбирної  ноти  
І  корицевий  шлейф,  ніби  сонячний  промінь,  густий...  
Щось  приваблює  погляд  у  гладі  люстерка  напроти...  
Тінь  якась  невиразна...та  я  майже  впевнена  -    ти...  

Не  відводжу  очей,    бо  боюся  укотре  згубити  
Павутинку  тонку,  що  тебе  у  мій  сон  приведе...  
А  за  вікнами  вечір,  п'янким  абрикоссям  налитий,  
Із  зірницею  вдвох  витанцьовують  свій  па-де-де...  

Попід  стелею  сплять  врівноважені  штучні  світила,
І  годинник  стіка,  як  з  полотнища  пензля  Далі,
Чай  схолонув  давно,  а  мені  відірватись  несила  
Від  химерної  точки  на  сріблом  покритому  склі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016


НАДЕЖДА М.

Не гра вино у тім бокалі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWm7DulBZTk        
[/youtube]

Не  завжди  збудеться,  що  хочеш.
Думки,  як  рій  усе  летять.
І  знову    голову  морочать,
Вночі  не  можуть  спокій  дать..

І  ти  летиш,  ще  в  серці  віра.
Та  там  не  ждуть  тебе  давно.
Лише  душі  все  зрозуміло.
Та  ми  обоє  мовчимо.

У  склянці  гілочка  жасміну,
Дарунок  твій  в  весняний  день.
Давно  відчули  уже  зміну.
От  забуття  не  йде  лишень.

Не  гра  вино  у  тім  бокалі,
Що  ми  колись  недопили.
І  нам  здавалось,  що  кохали..
За  течією  ми  пливли.

Любов  обурена  втікала,
І  озирнулася  лиш  раз.
Але  назад  не  погукала,
Лишивши  нас  вже  без  образ.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666503
дата поступления 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


не просто скрипка

Ранети падали в саду

Ранети  падали  в  саду,
А  літо  бабине  на  скроні.
Ти  цілував  мої  долоні
І  шепотів,  
                           –  я  украду…
На  хвильку,  час,  а  хоч  навік,
Я  викраду  тебе  у  тебе,
У  цьому  визріла  потреба.
Почни  життя  на  чистовик.
Призупинити  дивну  мить,
Благала,  подумки  у  неба.
А  вголос,  
                       –  зачекай,  не  треба,
Душа  схолола,  не  щемить.
–  Облиш.  Не  вічні  холоди.
Не  виправдовуйся  так  ревно
Не  розпинай  себе  даремно,
У  самоті  зими  не  жди.
На  зустріч  цю,  давно  чекав,
Вона  в  майбутнє  наше  просвіт…

Серця  писали  новий  розділ
І  щастя  вечір  нам  плекав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666308
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш пам’ять хай слово має

[u](До    дня    пам’яті    жертв    сталінських    репресій,    що    відзначається    щороку    15.05.)[/u]
П’ятнадцяте    п’яте    –
Це    день,    щоб    згадати
Той    час,    як    земля    стогнала,
Як    кращих    із    кращих,
Не    знаючи    й    нащо,
Етапом    в    кайданках    гнали
В    Сибір,    Соловки,
Де    сніги    і    вовки…
На    власній    землі    –    в    полоні?!..
Репресії    дикі
Затіяв    «владика»
Й    не    сотні    скосив    –    мільйони…

Свічки    запалімо,
Постіймо    всі    німо…
Лиш    пам’ять    хай    слово    має
Про    те,    як    в    тридцяті
Забули    про    святість
Й    свободі    хребет    ламали…
Та    вже    не    здолати
Ніякій    владі
Бажання    людське    жить    вільно,
І    пам’ять    не    вбити,
І    не    повторитись
Репресіям    і    свавіллю.
16.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666219
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прости, Україно, мій гріх

[u](Борцям    за    незалежність    України    в    20-30-х    р.р.,  дідусеві    Лободі    Івану    Васильовичу,    репресованому    в    часи    колективізації    присвячую)                                                                                                                                                                                                                                                  
[/u]
Прости,    Україно,    мій    гріх,

Що    волю    тоді    не    вберіг,

Що    рано    я    впав    у    борні.

Прости,    Україно,    мені.

За    муки    твої    теж    прости,

За    спалені    рано    мости,

За    мор,    що    народ    покосив,

Повір,    я    був    відданий    син.


Прости,    Україно,    за    глум,

За    те,    що    хребта    нам    зігнув

Фашист,    але    не    переміг,

Тебе    боронить    я    не    міг,

Бо    мав    закоротке    життя,

А    ти,    юний    друже,    затям,

Що    в    нас    Україна    –    одна,

В    народ    нас    великий    єдна,

Якому    і    жить,    і    творить,

Зоря    хай    яскрава    горить,

Неначе    святий    оберіг.

Прости,    Україно,    мій    гріх!
                                                         15.08.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666214
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


НАДЕЖДА М.

Коли дощі, неначе кара….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ

[/youtube]


Коли  дощі,  неначе  кара,
Дивлюся  з  сумом  у  вікно.
Коли  насуне  нова  хмара,
Про  сонце  мрію  все  одно..

Коли  захочеться  поплакать,
(  Буває  інше  не  дано),
Не  будуть  сльози  мої  капать.
Сміюсь,  хоч  гірко,  все  одно.

Коли    узнаю  про    нещирість
Тих,  кого  друзями  зову,
Я  все  одно  їм  буду  вірить.
За  фальш  душі  я  їм  прощу.

Я  простягну  їм  свою  руку,
Знайду  слова,  щоб  шанс  ще  дать.
І    буду  вдячна  за  науку...
За  цим  не  буду  жалкувать.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата поступления 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Радченко

Монолог природи

Яка  невгамовна  погода:
То  дощ  ллє,  то  град  торохтить.
Сміється  над  нами  природа:"
Що  хочу,  те  й  буду  робить.
Узимку  -  капіж!  Так  це  ж  легко!
У  березні  холод  й  сніги,
А  влітку,будь  ласка,  вам  -  спека
Й  придумаю  щось  восени.
І,  якби  вам  всім  не  хотілось,
Щоб  все  було  геть  навпаки,
Такою  я  ось  уродилась
Й  живу  на  землі  залюбки.
Але  не  завжди  дощ  чи  спека,
І  холод,  й  мороз  по  весні.
Цвітіння  пора  хмільно-терпка
Й  краса  золота  восени.
Не  марно  слова  має  пісня:
"Погода  люба  -  благодать".
Пора  ж  бо  в  природі  є  різна
Й  не  треба  на  мене  бурчать".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665955
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 16.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком,  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  теж  співом  досхочу
Й  туман  густий  клубиться,  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Валентина Ланевич

Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води.

Чіпляється  за  сиву  вічність  тихий  сплеск  води,
В’юниться  річка  в  цілунках  вогняного  сонця.
І  хвилька  хвилечці  гука:"Куди  біжим,  куди?"
І  луг  зелений  прошком,  ріжком  у  надвечір’я.
   
Лелечий  посвист  крил  колише  осоку  крихку,
Крякає  качка  дика  під  верболізним  гіллям.
Жаб’ячий  хор  впивається  теж  співом  досхочу
Й  туман  густий  клубиться,  й  милується  привіллям.

Відбиток  місяця  серпом  гойдається  в  кругах,
Карась  та  щука,  та  карп  з  линком  комах  чатують.
Калини  пагінець  розвивсь  -  за  зиму  не  зачах
І  вбір  весни  поправу  так  зір  очей  милують.

 квітень2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Ніна-Марія

Моїй матусі

[b]Ти,  моя  матусенько,  сонця  ясний  світ
Скільки  ж  тебе  рідная  не  бачила  літ.
Пригорнутись  хочу  я  до  твоїх  грудей,
Щоб  сяйнув  промінчик  із  твоїх  очей.

До  схід  сонця  рано  пташкою  вставала.
Нас  же  ти  жаліла  і  спати  давала.
Всюди  я  з  тобою  змалечку  ходила.
Ті  стежки  дитинства  такі  серцю  милі.

Я  завжди  до  тебе  на  крилах  летіла.
Тепер  зозулею  кую  на  могилі
Як  ніхто  у  світі  втішити  ти  вміла,
Мов  сонечком  ясним,  теплом  своїм  гріла.

Ця  любов  до  тебе  буде  в  мені  жити
Скарбом  її  в  серці  буду  я  носити
Добром  твоїм,  мамо,  засіяна  нива
Дає  врожаї  свої  щедрі  й  донині[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665879
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Дід Миколай

Село моє моя столиця

Волошки  вигулькнули  з  жита,
Червоний  мак  в  траві  цвіте.
Краса  божественна  не  спита,
Узори  навсібіч  кладе.

Ще  роси  падали  у  ноги,  
З  «Зозульки»  щойно,  я  зійшов.
Затишшям  віяло  з  дороги,
У  душу  капала  любов.

Біліє  поле,    наче    вовна,
Павук  мереживо  послав.
Я  почуваюсь  наче  в  човні,
Як  в  морі  білім  пароплав.

Берізки  ніжно  щось  шептали,
Схилилась  в  річці  осока.
Волинь  бурлаку  зустрічала,
Ушпарив  жайвір  звисока.

Дзигар  в  безмар’ї  заходився,
Махала  ластівка  крильми.
Невже  я  знову  народився,
Незогледівсь…  -  під  ворітьми!

Ворота  ж  ви  мої  кленові,
До  ставу  стежки  –  доріжки.
Гаї  калино  –  малинові,
На  хаті  мамині  бузьки.

Тобі  вклонюсь  моя  світлице,
Дарма  прожитих  років  жаль.
Село  моє  –  моя  столиця,
Тут  серцю  радість  і  печаль.

     Прим.  Зозулька  -  єдина  вузькоколійка  на  Україні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665876
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


НАДЕЖДА М.

І тобі, як завжди, пробачаю…


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78    
[/youtube]

Відцвіла  вже  вишня  біля  хати.
Опада  тихенько  бузку  цвіт.
А  натомість  півники  чубаті
Дощовий  прикрасили  цей  світ.

Холодно..  Так  хочеться  зігрітись
У  обіймах  теплих  рук  твоїх.
І  до  серця  ніжно  пригорнутись,
І  забуть  про  те,  що  це  є  гріх.

Подивитись  пильно  тобі  в  очі,
Пропливти  на  човнику  бажань...
Десь  тихенько  вітер  зарегоче
Із  моїх  таємних  побажань.

Знаю:  він  до  тебе  все  ревнує,
Крила  розправляє,  щоб  обнять.
І  холодним  подихом  цілує,
Щоб  думки  нездійснені  прогнать.

То  пірнає  в  довгі  мої  коси,
Шарф  зриває  із  моїх  плечей,
То  збере  із  трав  прозорі  роси,
І  змиває  сум  з  моїх  очей...

Але  я  цього  не  помічаю,
Десь  думки  далеко  все  летять..
І  тобі,  як  завжди  пробачаю,
Що  не  можеш  ти  мене  обнять...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата поступления 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Наталя Данилюк

Ця трава, скуйовджена, прим’ята…

Ця  трава,  скуйовджена,  прим’ята,
Цих  кульбаб  молочні  ліхтарі  –
Пух  летить,  як  вищипана  вата,
Невагомо  плаває  вгорі.

Завмираю:  слухаю,  як  п’яти
Доторкають  стебла  молоді…
І  мені  так  солодко  лежати,
Як  човну  легкому  на  воді!

День  такий  привітний  і  погожий,
Мов  Великдень  в  будень  цей  забрів!
Крила  рук,  розкидані  на  ложі
У  лляних  овалах  рукавів…

І  соро́чки  вишитої  ромби  –
Голубі  на  білому,  і  сни,
В  голові  розсипані,  немовби
Золотаві  промені  весни!..

І  така  травнева  чиста  тиша
Срібнодзвонить  співами  пташок!
І  трава  скуйовджена  колише
Мого  тіла  теплий  сповито́к…

І  на  шкірі  –  ніжний  подих  неба,
Лоскітливо-трепетний,  живий,
Мов  кульбаб  насіялось  зі  стебел
У  мої  овальні  рукави…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016


НАДЕЖДА М.

Горобина ніч тому вина…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PHVlPISdA14  
[/youtube]

Знову  задощилось...  Непогода.
Сіється  крізь  решето  вода.
Та  для  мене  дощ  -  це  насолода.
Часто  йдуть,  та  це  не  є    біда,

Бо    дощі  народжують  веселку,
Кольоровим  знову  стане  світ.
І  признаю  я  свою  помилку:
Ніби  частий  дощ  для  душі  гніт.

Не  лякають  блискавки  і  грози.
Де  й  коли  побачу  цю  красу?
Але  це  природи  не  погрози,
Просто  в  час  такий  тебе  я  жду..

Ти  прийдеш,  як  завжди,  непомітно,
Сядеш  біля  мене  край  вікна.
Посміхнуся  я  тобі  привітно.
Горобина  ніч  тому  вина.

І  до  ранку  все  про  наболіле,
Що  нескоро  будуть  ще  дощі.
Добре  все  два  серця    розуміли,
Що  дощі  сезонні  вже  пройшли...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665619
дата поступления 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


не просто скрипка

СТАРІСТЬ

Скуйовджена  трава  засохла  на  обніжку,
Петрів  батіг  тримавсь  і  вперто  голубів.
Вона  сиділа  край  вікна  й  читала  книжку,
Ізрідка…  шепіт  поривавсь  з  її  губів.

Між  голих  віт  висвистував  холодний  вітер,
Хапався  за  один-однісінький  листок.
Зарання  смеркло,  вже  й  не  розібрати  літер,
І  холод  пробирає  геть-бо  до  кісток.

Звелася  і  пішла  поволечки  до  печі
Холодної,  бо  хто  ж,  старій,  дрівець  приніс.
Здригалися  у  темряву  худенькі  плечі,
Чи  то  від  холоду,  чи  начеб…  прикрих  сліз.

А  пам'ять  дошкуляє,  мов  те  пекло  літнє,  
Як  в  гості  ходить:  від  розради  до  сльози.
Було  в  житті  кохання  перше  і  посліднє,
Завіти  партії  і  завжди  образи’.

_______________

Десь  вітер  скиглить,  попід  вікна  сновигає,
Без  керосину  знидів  і  примеркнув  ґніт.
Та  байдуже,  вона  куфайку  надягає,
Востаннє  би  покласти  руку  на  граніт.

Відчула  серцем,  смерть  ще  підступила  ближче,
Тож  нині  вість  належно  сприйняла  стара.  
Синів  не  вберегла,  пішла  на  кладовище
Сказати,  що  з’єднатися  прийшла  пора.  

Душею  прихилилась  кожного  горбочка,
Котилася  гірка  сльозина  з-під  повік….

Стареньку  дома  зачекалась  рідна  дочка,
Забрати  маму  в  місто  доживати  вік.

Фото  не  моє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665467
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Анатолій В.

Ванільний сон-вітер майбутнього

Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Корицею  трішки  гірчить.
П`янкою,  без  слів,  незабутньою
Веснянкою  в  серці  звучить...

У  венах  пульсують  лавандово
Квітково-замріяні  сни...
Життя  починається  заново
В  зеленому  лоні  весни!

Відродиться  із  громовицею
Дощем  між  зелених  отав,
І  ляже  до  ніг  косовицею
У  пахощах  скошених  трав...

Підніметься  в  небо  із  піснею
У  гаї  нічнім  солов`я,
Що  співом  годиною  пізньою
Із  Богом,  мабуть,  розмовля...

І  я  доторкнусь  до  могутнього,
Що  душу  у  небо  зове...
Ванільний  сон-вітер  майбутнього
Веснянкою  в  серці  живе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні в Наді ювілейна дата (Наді Савченко - 35)

(До    дня    народження    Надії    Савченко,    що    незаконно    засуджена    у    Росії).    


Сьогодні    в    неї    свято    на    лиці…

Сьогодні    в    Наді    ювілейна    дата…

Навколо    –    варта,    ні,    скоріш,    мерці,

Їм    почуття    свободи    не    пізнати.


А    їй    сьогодні    тільки    тридцять    п’ять,

Хоча    життя    велике    вже    прожите,

Бо    чула,    кулі    як    в    бою    свистять,

І    як    росою    пахне    ранком    жито.


Для    неї    травень    –    вихор    пелюсток,

Рожевих,      білих,    що    встеляють    землю,

Й    калини    свіжо    вимитий    листок,

Й    пшениці    колос,    де    воскові    зерна.


Для    неї    Україна    –    то    святе…

Вона    дочка    великого    народу.

Просити    Бога    буду    я    про    те,

Щоб    волю    дав    їй    –    кращу    нагороду.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665410
дата поступления 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016


не просто скрипка

Сприймаю серцем

Сприймаю  серцем  дивовижні  миті.
Як  тільки-но  гармидер  денний  вщух,
В  вечірню  тишу  пахощі  розлиті
Лоскочуть  ніздрі,  аж  спирає  дух.

То  можна  порівняти  тільки  з  раєм,
Міфічні  шати  пізньої  весни.
Палахкотить  зоря  над  виднокраєм,
Приваблює  романтику  у  сни.

Земля  в  долонях  ніченьку  тримає,
Готова  до  спочивку  вже  й  сама.
Затихло  все,  лиш  вітер  не  дрімає,
Розносить  різнотрав’я  аромат.

Душа  вчуває,  хоч  не  бачать  очі,
Усе,  що  травень  натворити  вспів.
Цікаво,  хто  ж  гучніший  в  такі  ночі,
Цвіркун,  чи  соловейка  дивний  спів.

Замерехтіли  зорі  й  посвітліло,
Шубовснув  в  воду  місяць  камінцем,
Лиш  тінь  його  пливе  кудись  несміло,
Торкаючись  латаття  промінцем.

04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665249
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Дід Миколай

Чи й сама почула?

На  параді  сценаристи,
Празник  зустрічали.
Все  попи  й  семінаристи,
Хорали  віщали.

Хаваріт    Маква  навкружки,
Хрюкало  картаво.
По  всім  Києві  довкружки,
Навсібіч  лунало.

Лєвітан  общепонятним,
Язиком  ушкварив.
Гімн  вєлікой  необятной,
Кип’ятком  ошпарив.

Ворогам  нашим  на  втіху,
Аж  стела  прогнулась.
«Ще  не  вмерла»  -  наше  лихо.
Чи  й  сама  почула..!

Орли  ряжені  знялися,
Затряслись  медальки.
Вовки  й  змії  обнялися,
Знімали  вуальки.

Боже,  де  ти  Україно?
Хто  тобою  править.
Це  ж  так  треба  Солов’їно,
Так  тебе  знеславить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665255
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Батькова молитва (Слова для пісні)

Де    барвінок    синій  
Килими    стелив,
Тато    свого    сина
До    грудей    тулив…  
Батькові    долоні
Теплі    і    тверді,
Вогкі,    ледь    солоні,
Все    життя    в    труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не    буває    в    світі
Більшої    біди,
Коли    гинуть    діти
Й    як    нема    води,
Як    земля    палає
Й    плачуть    матері,
Як    вогонь    над    плаєм
Й    чорний    диск    вгорі.
Найскупіша    в    світі
Батькова    сльоза
Й    стогін-плач    трембіти,    –
Синові    сказав,    –
Хай    земля    квітує
В    обіймах    весни,
Небо    сторожує
Лиш    спокійні    сни.»

Батькові    в    волосся
Впала    сивина    –
В    пізню    його    осінь
Забрела    війна.
Не    були    убиті
Батько    й    син    в    борні,
Чулася    молитва
Їм    обом    з    землі:
[b]Приспів.[/b]    (Той    же).

Де    барвінок    синій
Килими    стелив,
Внука    вже    –    не    сина
Дід    тепер    тулив,
І    з    грудей    молитва
Лине    мовчазна,
Та    її    Всевишній,
Вірю,    розпізнав:
[b]Приспів.  [/b]  (Той    же).
10.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

На побачення з душами йду (Роздуми після поминального дня) .

На    побачення    з      душами    йду
Праотців,    що    в    цей    день    прилетіли,
Розкажу    їм    про    нашу    біду,
Як    Донецька    земля    задвигтіла.
Як    ту    землю    обняв    наш    солдат,
З    Іловайська    у    світ    засигналив    –
То    була    найчорніша    із    дат,
Коли    всі    матері    застогнали.

Як    Майдан    боронив    патріот,
Як    москаль    без    жалю    четвертує,    
Розкажу,    як    змінився    народ,
Про    усе    це    я    їм    прозвітую.
Та    журитись    не    слід    і    не    час    –
Зло    московське    гуртом    переможем    –
Відвоюємо    Крим    і    Донбас.
Нам    Всевишній    у    цім    допоможе.
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665216
дата поступления 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У дня поминального дати немає

У    дня    поминального    дати    немає    –

Завжди    він    приходить    з    весняним    розмаєм.

Несем    свої    душі,    святково    покірні,

Туди,    де    лежать-почивають    покійні.


І    так    урочисто,    і    світло    навколо,

Здається,    що    так    не    було    ще    ніколи:

Всі    чисті    і    прибрані,    щедрі    на    слово,

Підходять    сюди    люди    знову    і    знову.


З    далеких    країв    і    з    близьких    вони    їдуть,

Припасти    щоб    тут    до    останнього    сліду,

«Пробачте»,    сказать,    чи    признатися    в    горі,

І    аж    потеплішає    раптом    надворі.


Збираються    всі    тут    –    не    тільки    родини,

Згадають    про    ту,    чи    про    іншу    людину.

І    стільки    в    словах    тих    тепла    весняного!

Шкода,    що    не    знаєм    життя    неземного,


Та    день    цей    ще,    дійсно,    і    тим    особливий,

Що    кожен    вертає    додому    щасливий.
23.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664817
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Людиною прожить мені так хочеться

Роки    летять    в    безмежжі    павутиною,

Вітри    життєві    рвуть    їх    –      все    ж    несуть,

Я    в    цім    житті    народжена    людиною

Й    по-людськи    хочу    теж    розкрити    суть.


Нехай    вітри    несуть    мене,    морочаться    –

Вітрило    власне    й    напрям    свій    знайду,

Людиною    прожить    мені    так    хочеться,

Щоб    зберегти    народний    вільний    дух.


Ну,    а    якщо    життя    цього    не    вистачить,

В    наступний    раз    перетворюсь    в    вербу

І    стану    для    людей    тією    пристанню,

Куди    вони    нестимуть    сум-журбу.


А    може,    краще    стать    мені    тополею,

Собою    сонце    й    землю    поєднать,

Щоб    жив    народ    мій    з    мовою    і    волею,

Міг    радість    праці    вільної    пізнать!?

13.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664815
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016


Леся Утриско

Я вдячна, мамо, за життя.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  колискову  в  ясні  ночі,
Донька  твоя-  твоє  дитя,
Цілує  щиро  твої  очі.

Я  вдячна,  мамо,  за  любов,
За  ніжність,  ласку  та  терпіння,
Я  притулюся  знов  і  знов,
Хоча  душа  уже  осіння.

Я  вдячна,  мамо,  за  тепло,
За  молитви  та  щире  слово,
В  житті  по-  всякому  було,
Та  ти  прощала  знов  і  знову.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя-
Твоє  життя,  що  дарувала,
Що  вклала  у  своє  дитя,
В  цілунках  пестила  й  купала.

Я  вдячна,  мамо,  за  життя,
За  всі  співАнки,  вишивАнки,
Твоя  в  них  доля  і  моя,
В  них  наші,  мамо,  світлі  ранки.

За  все  я  дякую  тобі-
Матусю,  мамо,  моя  ненько!
У  всім  відказуєш  собі,
Все  дітям  віддаєш  рідненька.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Летіла доля

Летіла    доля    тай    понад    полями,
І    мала    птаха    вірних    два    крила,
Але    війна    під    нею    запалала
І    доленьку    вона    підстерегла.

З    дороги    раптом      збилася    пташина,
Бо    зранене    зламалося    крило    –
Вдовою    стала    воїна    дружина,
І    плакало    за    ним    усе    село.

Ридає    доля…    Ой,    тяжка    година!..
Їй,    однокрилій,    більше    не    літать…
Осиротіло    і    село,    й    родина,
Хоч    воїн    мав    ще    молоді    літа.

Сумує    доля,    слізоньки    ковтає,
У    небі    загубився    її    слід,
Та    крилоньки    ніхто    їй    не    вертає,
Бо    ж    непросте    людське    життя    і  світ.
24.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664625
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016


НАДЕЖДА М.

О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш…

О  Боже!  Ти  Всесильний,  Ти  все  можеш.
Поглянь,  прошу,  на    землю    із  небес.
Коли  ж  ти  цих  убивців  покараєш?
Нехай  здійсниться  чудо  із  чудес!

Хіба  їх  не  родила  жінка-  мати?
Були  ж    дітьми  такими,  як  усі.
Невже  в  дитинстві  вчили  їх  вбивати,
Втрачати  усі  цінності  людські?

Хто  їм  давав  можливість  так    карати,
Вбивати  так  жорстоко,  без  страху?
У  Тебе,  Господи,  про  це  хочу  спитати:
Чи  буде  кара  за  годину  цю  лиху?

За  сльози  матерів,  за  їхнє  горе,
За  те,  що  не  побачуть  вже  синів.
За  відчай,  безнадію  ціле  море.
За  долю,  що  гірчить,  немов  полинь...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата поступления 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016


НАДЕЖДА М.

Тихенько стука дощ по підвіконню

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4  
[/youtube]



Тихенько  стука  дощ  по  підвіконню.
Здається,  що  йому  нема  кінця.
Ця  музика  тендітна,  монотонна,
Не  може  не  тривожити  серця.

Я  хочу  у  дощу  лише  спитати:
Ти  сльози  ллєш,  чи  просто  це  вода?
Чи  зможеш  мені  відповідь  ще  дати:
Чому  краса  так  швидко  ув"яда?..

А  музика  дощу  не  замовкає,
Торкається  душі    його  струна,
Що  відповідь  уперто  все  чекає:
Чом    молодість  не  вічна,  як  весна?

Де  ділися  роки  ті  безтурботні,
Чому  дорога  терном  заросла?
Назавжди  зачинились  дні  зворотні.
Ключі  від  них  вже  час  не  поверта.

Сумуємо  за  тим,  що  не  вернути
І  хочем  побувати  там  хоч  в  сні...
А  іноді  поплакать  і  збагнути,
Що  дякувать  повинні  й  цій  весні...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664643
дата поступления 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Микола Шевченко

Наш час внесуть. . (пісня)

Слова,  музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

 Наш  час  внесуть

Роки,  десятиліття  і  сторіччя.
Вервечкою  миттєвостей  забутих,
Звитяга  і  туга,  тріумф  і  відчай  -
всього  було  на  пагорбах  Славути.
Роки,  десятиліття  і  сторіччя,
місили  містину  оцю  -  неначе  тісто.
Тут  українці  нищені  фізично,
у  житниці  не  маючи  що  їсти...
Шматовані  кривавими  ножами
людиноненависницьких  імперій.
І  воля  маячіла  міражами,
і  на  той  світ  не  зачинялись  двері...
Шалений  протяг,  потяг  суне  до  Сибіру...
Кому  ще  пощастило  -  невідомо.
А  мо`  тому,  хто  по  діаспорах  офіру
несе,  лелек  чекаючи  із  дому...
...Літа  минуть,  а  може  і  сторіччя...*
На  помилках  учитись  -  то  не  гріх.
І  правнуки  -  в  нове  "середньовіччя"
наш  час  внесуть,  історикам  на  сміх...

*останній  катрен  написаний  декілька  років  тому

7  травня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664504
дата поступления 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

То неповторна є мить

Ніченька    виспалась    у    високості,
Трави    в    росі    зацвіли,
Радо    іде    до    нас    сонечко    в    гості,
Пісню    птахи    завели.

Ледь    голубою    і    трішки    кривою
Стрічкою    річка    лягла,
Йде    понад    лісом    і    лугом    з    травою
Ранок,    спішить    до    села.

Вийду    у    берег        –    вода    не    хлюпоче    –
Дише,    неначе    димить,
Вкрилася    сірим,    ледь    видимим    клоччям.
То    –    неповторна    є    мить!
26.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664250
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Ніна-Марія

Весняні спогади п"янкі

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRPBwbs2HBUitVeiuFK0M0J6ZPhvOF_TBmsDf0H5T45lJSbb1iQww[/img]

Поглянь,  коханий  на  верби  розлогії,
Там,  де  з  тобою  стрічались  колись.
Там,  де  нас  доля  звела,  приголубила,
Вперше  тоді  ми  ось  тут  обнялись.

Сяяли  очі  коханням  і  зорями,
Ніби  для  нас  зупинилася  мить.
А  навкруги  весна  гралася  барвами
Тихо  шептала  як  треба  любить.

Вітер  зривав  пелюстки  сніжно-білії.
Ними  волосся  моє  прикрашав.
Зорі  зливались  в  поцілунках  із  небом.
Поки  у  хмарах  десь  місяць  блукав.

Цвіт  так  дурманив  і  п"янив  до  знемоги
Стриматись  просто  не  бУло  снаги...
Розквітла  квіткою  тобі  весняною
Доторк  пелюсток...Ятрив  спрагу  жаги.

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbNf-Y4kA8itzY5zzu6PM1UgKib_v5Xa5tSty_fG4zuWjp77xx[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664243
дата поступления 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Дід Миколай

Діброва наче дівка захмеліла


Розносив  вітер  пахощі    духмяні,
Летів  під  ноги  в  стежку  сніговій.
Пелюстки  білі  падали,  як  п’яні,
Черемхою  запахнув  весновій.

Терпкий  дурман  наповнював  долину,
На  крилах  трунок  в  небо  піднімав.
Немов  у  сні  надихався  цитрину,
Вже  соловейко  з  лісу  щебетав.

Дзвеніла  вдалеч  пісня  солов’їна,
Рікою  розлилася  у  гаю.
Діброва  наче  дівка  захмеліла…
І  я…  неначе,  почуваюся  в  Раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата поступления 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016


Анатолій В.

Три години без тебе

Три  години  без  тебе  —
Це  як  шлях  від  землі  і  до  неба!
Три  години  мовчання  -
Це  як  навпіл  розірваний  світ...
Телефон  і  вагання  -
Це  у  темінь  пірнання,
Всепланетне  з`їзджання  з  орбіт!

Три  години  без  тебе!..
Їх  стерпіти,  прожити  ще  треба
У  цім  світі  холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце  зникло  сьогодні,
Я  втону  у  безодні
Часопростору  нудно-густім.

Три  години  без  тебе  —
Це  в  терпінні  нагальна  потреба,
Спокій  тяжко  дається,
А  у  нервів  існує  кордон...
Кожна  мить  -  як  стук  серця:
В  нім  тривогою  б`ється
Апатично-німий  телефон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


dovgiy

Філософія.

Філософія.

Пострибує  звичайний  горобець.
Земля  нерівна:  ямиста  й  горбиста.
Стрибки  легкі!  В  один,  другий  кінець.
Видзьобує  щось  сумлінно  та  чисто.
І  скільки  ж  він  поживи  там  знайшов,
А  дивина:  на  все  достатньо    сили!
Зачистив  тут  і  далі  перейшов,
Або  злетів  на  дерево!  Світ  милий
Для  нього  зараз.  Сонце  крізь  гілля,
Крізь  листя  молоде  ласкаво  сяє.
Весну  святкує  разом  з  ним  земля,
Цвіт  яблуневий  вітерець  кружляє.
Нехитра  пісня.  Та  у  ній  життя
На  повну  силу  подає  свій  голос.
Хай  примітивні  в  нього  відчуття,
Та  він  живе!  Минув  мороз  та  голод.
Зберіг  життя  від  яструба  й  кота,  
Знайшов  для  прожиття  щілинку  тиху…
Тож  чом  не  жить?!  Це  ж  просто  красота!
Ще  приведе  найкращу  горобчиху…
Там  пташенята  з’являться  в  гнізді,
Та  клопотів  прибавиться  без  ліку…
Щоб  не  згорів  короткий  вік  в  біді,
Старатися  потрібно  чоловіку!
Сидить,  кричить!..    на  все  подвір’я  крик
Маленької,  стрибучої  пташини…
Створив  Господь  дива.  І  де  дивам  тим  лік?
А  ми  своє  життя  -  на  зброю…  на  машини…    

03.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663794
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Портрет вдови

Вона,    обнявшись    з    горем,    спала,

В    господі    все    сама    вела,

З    війни    вдовою    раптом    стала,

Як    і    багато    із    села.

Сама    косила    і    в’язала,

І    ціпом    молотила    хліб,

Дітей    до    школи    споряджала

І    підпирала    ветхий    хлів.

Висока,    статна    молодиця,

У    грубім    чоботі    –    нога,

На    ній    –    незмінна    і    спідниця,

Що    стегна    круглі    обляга.

А    вже    як    пісню    заспіває,

Їй    рівних,    ні,    нема    в    селі,

І    сльози    вміло    заховає

Десь    у    найглибшій    глибині.

Така    вона,    радянська    жінка,

Жила    що    в    повоєнний    час.

Згадаю,    й    так    стає    вже    гірко.

Хай    це    не    вернеться    до    нас.
25.10.2012.

Ганна    верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663751
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Любов Ігнатова

Слова твої пахнуть лавандою

Слова  твої  пахнуть  лавандою  - 
Як  спокій...як  місяць...як  ніч,
Де  я  між  сузір'їв  розгадую 
Тайнопис  твоїх  протиріч... 
       
Думки  твої  пахнуть  поли'ново-
Як  вітер  спекотного  дня, 
Де  кисло  -  солодко  -  ожиново 
Нам  сонячні  струни  бринять... 
       
Мовчання  твоє  пахне  холодом  - 
Як  сни-візерунки  на  склі...  
Сміється  Мороз  в  сиву  бороду
І  сипле  снігів  кришталі... 

І  пахнуть  цілунки  цукатами... 
Гіпотез  кружляють  рої  :
Якими  п'янять  ароматами 
Мене  теплі  очі  твої?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата поступления 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Рецепт довголіття й щастя

Ох,    і    важкі    дороги    ці!
Та    хто    те    знає…
І    не    одна    вже    на    лиці
тім    борозна    є…
Але      живе    ж    той    чоловік
і    ні,    не    скаржиться,
Та    його    долю    повторить  
 ніхто    не    зважиться...

Згадати    днів    отих    далеких    прозу
Мені    нелегко…    Сядьмо    на    порозі,
Бо    правди    у    ногах    у    нас    нема,
Та    й    я    старий,  –    кисета    сам    вийма.
Тремтячі    руки      і    тютюн    дістали,
Ледь    справились    з    газетними    листами,
І    відриваючи    пожовклий    тертий    лист,
Скрутив    цигарку.    Руки    аж    тряслись…

Він    закурив:        Затягся    димом    сивим:      
«Можна    й    почать    про    те,    що    ви    просили.»
Цікавить    вас,    як    стільки    я    прожив?
Ніколи    у    житті    я    не    тужив…
На    фронт    мене    забрали    з    військкомату.
Перед    війною    збудували      хату.
Тієї    ж    таки    ранньої    весни
І    сина-первістка    до    хати        унесли.
О,    як    любили    ми    його,    раділи,
Але    війна    знайшла    нам    інше    діло:
Створити      перед    Києвом      заслон,
Там    я,    поранений,      потрапив    у    полон.
Не    хочу    зайвий    раз    про    те    згадати,
Радів,    коли    прийшли    наші    солдати,
Та    не    родини    вдома    ждали    нас    –
Назвав    нас    дезертирами    той    час.
Серйозні    допити    були    і    трибунали…
І    люди,    і    простінки    теж    стогнали
Від    болю    і    образ,    несправедливих    слів:
«Ти      зрадник.    У    полон    посмів?!  ..»
А    потім    і    статтю    мені    прилаштували
Й    відправили    аж    на    лісоповали,
А    там…  –    і    про    тютюн    забув    наш    неборак,
 –  Свої    ж,    а    гірш      фашистських    посіпак.
На    сьомий    рік    ноги    я    там    позбувся.
В    село    в    п’ятдесят    другому    вернувся.

Усе    змінилось.    Люди    й    хати    вже    не    ті,
Й    випробування    теж    нові    в    житті.
Моя    дружина,    воювала      в    партизанах,
На    ворога    вчинила    вона    замах…
Життям    сплатила.    Сина    ж    –  в  інтернат…
Не    стало    й    хати…    Кажуть,    від    гранат…
Таку    війна    поставила    печатку.
Й    почав    я    знов    своє    життя    спочатку:
Шив    сідла    коням,    хату    збудував,
Але    про    сина    –    ні,    не    забував.
Писав,    шукав    усюди    й    тільки    згодом
Узнав:    є    підліток,    і    ніби    родом
З    Чернігівських    і    неблизьких    країв.
Як    я    тій    вісточці,    синочку    як    радів!!!
Щоб    повернути    підлітка    додому,
Шукав    слова    і    забував    про    втому.
               
 І    сина    виростив!    Він    згодом    одруживсь.
 А    я    радів,    що,    все-таки,    дожив…
 На    пенсії    вже    син    мій    і    невістка,
 Онуків    четверо.    А    це    отримав    звістку,
 Що    народилося    у    мене    правнуча
 Та  ще  й    не    хто-небудь  –  малесеньке    дівча.
 Й    так    хочеться    радіти    дітям,    небу.
 Для    цього    пережити      стільки    треба!
 Для    щастя    ж    маю    я    рецепт    один:
 Ніколи    не    тужіть,    не    розгубіть    родин!»


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663609
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дороги і мости

Гаптований    і    працею,    і    кров’ю
Його    життєвий    килим    непростий,
Того    простого    хлопця    з    Придніпров’я,
Що    будував,    потім…    зривав    мости.

Хто    може    знать,    що    відчуває    мати,
Коли    їй    доведеться    вибирать
Між    смертю    чорною    уласного    дитяти
І    смертю    власною?    «О,    тільки    не    вмирать!»    –
Аж    прохрипів    в    думках    відважний    воїн.
Тепер    досвідчений    уже    сапер,
Закон    жахливий    є    у    кожній    з    воєн    –
Він    пересвідчився    у      цім    тепер.

«Свій    перший    міст  зірвав    я,    потім    другий    –
Страшна    то    місія    –    стрілять    в    своє    дитя.
А    ще  тоді    утратив    свого    друга…
Важкий    солдата    шлях    до    тих    звитяг.
Та    все    ж    пройшов…    Ногою    поплатився  –
У    Чехії    лишилась    назавжди.
А    повернувсь    –    складать    проекти    вчився,
Щоб    відновити    зірвані      мости.
І    будував    мости    й    складні    дороги,
Асфальт,    пісок    і    щебінь    рахував,
Не    признавався,    був    що    одноногим,
Державі    ж    бо    мости    заборгував…»

Цю    розповідь    десяток    років    тому
Я    чула    від    старого    дідуся.
І    вік    його,    і    від    роботи    втома
Позначились.    Та    мова    ще    не    вся
Про    цю    людину,    може,    й    не    героя,
Та    чоловік    він,    справді,    не    простий:
Любов,    відповідальність    –    його    зброя,
І    непрості    він    будував    мости.
Це    ними    шлях    нам    прокладав    в    майбутнє.
Його    забули,    як    і    величать.
Чи    можна    ж    про    таких    людей    забути    –
Діла    ж    їх    служать    нам    і    теж…      мовчать.

Якщо    будуєм    ми    нове    суспільство,
Фундаментом    йому      є      ті    мости,
Що    збудували    люди,    ці    й    первісні,
Вони    є    втіленням    людської    доброти,
Любові    і      поваги,    і    уваги,
Бажанням    гідним      край    свій    зберегти,
Часу    вони    не    мали    на    розваги,
Бо    важливіш    були    дороги    і    мости… 5.01.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663606
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Олександр ПЕЧОРА

Нема перемоги без бою…

Нема  перемоги  без  бою.
Сміялася  доля  й  ревла.
Життя  –  не  життя  без  любові.
А  радість  і  біль  –  два  крила.

На  когось  надіятись  годі.
Без  поту  врожаю  не  жди.
Люби  Україну  сьогодні.
Люби  Україну  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663558
дата поступления 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Дід Миколай

Для тебе долю відмолили

Тебе  з  Великоднем  Вкраїно,
Моя  надіє  і  краса.
Моя  ти  доленько  чаїна,
Моя  ти  пісне  солов’я.

Нехай  здійсняться  твої  мрії
Нехай  цвітуть  сади  й  поля.
З  весни  пробудженням  надіє,
Страждальна  матінко  моя.

Іще  піднімуть  тебе  крила,
Освітять  шлях  твій  у  зірках
Для  тебе  долю  відмолили,
Поети  й  предки  у  віках.

Тобі  ,  тобі  моя  ти  мила,
Бажаю  щастя  і  добра.
Уже  стократять  твою  силу,
Страждання  сивого  Дніпра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663215
дата поступления 01.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Леся Утриско

Все серцю миле. Гаївка.

Прилетіли  лелеченьки
з  далекого  краю,
Принесли  із  далеченька
на  крилах  розмаю.

Розбудили  весну  красну,  
хоч  сили  не  мали,
Розсипали  ясні  зорі,  
в  оксамити  вбрали.

Розчесали  пишні  коси  
у  верби-  дівиці,
Із  вітрами  закрутились,  
наче  молодиці.

У  весняному  таночку  
де  сонечко  сходить,
У  зелених  пшениченьках,  
що  землиця  родить.

В  буйнім  квіті  калинОньки,  
в  співі  солов'їнім,
Великодна  пісня  лине  
по  всій  Україні.

Від  старечих  гір  Карпатських,
де  отара  плаєм,
До  високих  хвиль  Дніпрових,
Лине  пісня  гаєм.

Про  красу  землі,  й  дівочу,
Про  кохання  щире,
Я  тебе,  мій  Краю,  хочу,
Бо  все  серцю  миле...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663398
дата поступления 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Галина_Литовченко

ЗІ СТОДОЛИ

На  стодолу  лелека  присів.
(Налітався  у  небі,  та  й  –  годі).
Ген  –  жовтіють  боки  гарбузів,
відцвітає  картопля  в  городі.

Цвірінчать  на  межі  цвіркуни,
павучок  ладить  пастку  із  пряжі,
чистить  бабця  піском  чавуни
від  густої,  як  темрява,  сажі.

Сонце  смалить  бляшані  дахи,
наливаються  спілістю  груші,
крізь  відчинені  ляди  льохи
гріють  сховані  в  засіки  душі.  

В  квітнику  між  пахучих  левкой
пнуться  мальви  цибаті  угору.
У  колисці  дитя,  гойда-гой…  
полуденну  розхитує  пору.

Стежка  погляд  у  гай  повела  –  
зверху  видно  далеко-далеко.
На  стодолі  в  гнізді  з-під  крила
розглядає  округу  лелека.
01.05.2016
(фото  з  інтернету)




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663392
дата поступления 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016


dovgiy

ХРИСТОС ВОСКРЕС.

ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

Останній  вечір  в  колі  цих  людей…
Він  ще  навчав  їх  мудрості  своєї.
По  суті  –  Бог.  По  плоті  –  іудей.
Цар  і  Пророк  для  люду  іудеїв.

Слова  Його,  начебто  і  прості,
У  мозок  їхній  проникали  туго:
Їм  мріялись  прикраси  золоті
Біля    Царя.  Учителя  і  друга,

Гадалось  їм:  серед  громів  з  Небес
На  колісниці  з’явиться  Месія
І  землю  всю,  і  люд  її  увесь,
Віддасть  під  владу  роду  Моісея.

І  кожен  з  них  свій  матиме  палац,
Безліч  рабів,  довічне  панування…
А  тут  не  те…  один  другому  –  брат,
З  багатством  добровільне  розставання…

Прощати  зло…  добро  робити  тим,
Яких    раніше  за  людей  не  мали…
І  хто  навчає?    Тесля.  Отчий  син.
Назарянин.    Кого  з  дитинства  знали.

А  Він  між  них,  ще  більше  ніж  чужий.
Хоч  стали  всі  йому  близькі  мов  браття…
Воля  Отця!    Бо  ж  Він  для  цього  жив,
Як  божий  Агнець  хресного  розп’яття.

Сад  Гефсиманський…  учнів  сон  здолав…
Він  молиться,  благає  в  Бога  сили.
Кривавий  піт  чоло  йому  залляв
Від  жаху  мук,  передчуття  могили.

Тіло  людське  так  прагнуло  життя,
Душа  невинна  не  хотіла  муки!..
Та  й  без  провин,  без  тіні  каяття,
Розіп’яли!  Прибили  ноги  й  руки.

Та  увінчали,  -  як  Царя,  -  вінцем.
Терновим,  із  шипами  -  ради  болю…
Все  переніс  перед  своїм  кінцем,
Виконуючи  таку  страшну  волю.
«Звершилося!»    злетіло  з  Його  вуст.
А  цар  пітьми  аж  танцював  від  щастя,
Бо  ж  злочин  цей  –  тяжкий,  гріховний  путь,
Причина  для  Небесного  прокляття.

На  рід  людський.  На  обраний  народ.
Не  так  все  сталось,  як  йому  кортіло.
Здолавши  смерть,  Він  небуття  зборов,
Ввійшовши  назавжди  у  нове  тіло.

Христос  воскрес!!!    Ви  чуєте?  –  воскрес!
Великий  день  для  людності  всієї.
Задля  Прощення  Він  зійшов  на  хрест,
Задля  надії    вашої    й  моєї.

29.04.2016        
 



   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662906
дата поступления 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Микола Шевченко

Я подарую тобі мирну Україну (пісня-присвята)

Слова,  відео  -  Тетяна  Прозорова
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

1.Десь  там,на  сходi  ,ще  гримлять  боi,
I  драпака  дають  сепаратисти,
А  ти-прийшла  до  цього  свiту  навеснi  ,
Така  маленька  й  нiжна,й  така  чиста.

Приспiв.
I  в  серцi  знов  веселка  ожива  ,
Цiлую  в  носик,  макiвку  й  в  долонi.
А  ти-така  рiдненька  й  дорога-
Я  так  люблю  тебе,моя  маленька  доню.

2.Тобi  вiд  роду  декiлька  годин,
А  ми  тебе  вже  встигли  полюбити.
Ти  сяєш  кращим  iз  моiх  творiнь-
Найвищим  орденом  моiм  ,тендiтним  цвiтом  .

3.  Всмiхнулася  пiд  зорями  земля,
I  пiсня  моя  ластiвкою  лине,
Щоб  защасливилася  донечка  моя,
Я  подарую  тобi  мирну  Украiну!

Ця  пiсня-для  маленькоi  Софiйки,  доньки  Володимира  Шумейка  ,позивний  Ромео..,яка  нещодавно  народилась,та  ii  мами.  Володя-  майданiвець,  Герой  України,i  просто  хороша  людина..

І,  також  -  посилання  на  відео:  
https://www.youtube.com/watch?v=wE2I6FoamOQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662670
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Там, де верби-чарівниці…


Там,  де  верби-чарівниці,
часто-часто  двом  не  спиться.
Віддзеркалюючи  станом,
мріють  разом  понад  ставом.

Долі  сват  —  ласкавий  вечір
туманцем  вкриває  плечі.
Обнялись  берізка  з  кленом  —
наречена  з  нареченим.

В  тихім  плесі,  поміж  листом
розмережилось  намисто.
Доки  зорі  рахували,
під  вербою  заблукали.

До  кохання  кроки,  кроки
крізь  серця  на  довгі  роки.
Годі  сердитися,  мамо.
Нам  вже  вечора  замало.

1971

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662645
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В Сибіру, кажуть, вітру не буває

В    Сибіру,    кажуть,    вітру    не    буває.
Може,    тому,    що      в    пам’яті    тримає
Кайданів    дзвін?    А    в      них    –    свободні    душі,
Й    не    міг    до    волі    край      той        буть      байдужим.
Від    того    навіть    вітер    занімів    –
Не      міг    дивитись    на    людей-рабів,
Які    шукали    правду    й    з    нею    розминулись,
Які    в    сусідах,    друзях    обманулись
І    потім    через    підлий    їх    донос
В    кайдани    їм    обутись    довелось.

Мовчить    засніжена    замислена    тайга,
Зна,    як    топтала    не    одна    її    нога
Й    за    царських,    ба,    імперських    ще    часів.
Тут    декабристів    вільний    дух    давно    осів,
Й    від    того    лиш    міцнішали    ялини,
Мудрішали    і    кедри,    й    тополини.
Словами    важко    возвеличить    ту    красу…
Я    ж,    замість    квітів,    власну    пам’ять    понесу
Тим,    хто    шукали    волю    й    там    її    знайшли,
Й    життєвий    шлях    достойно    свій    пройшли!..
20.03.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662630
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І дзвін мовчав…

Як    пояснити    материнський    гнів
Супроти    власних,    рідних    їй    синів,
Що    в    таборах    і    тюрмах    мерли    в    муках
І    вибирали    волю      і…      розлуку
Із    білим    світом.    Винен    хто    у    цім?
Прокляття    роду?    Сльози    на    щоці
У    матері,      життя    що    дарувала?
За    що    так    гірко    доля    частувала?

Хто    відповість    тепер    перед    людьми,
Що    на    своїй    землі    рабами    ми
Ставали,    підкоряючись    системі,
Своєю    кров’ю    кроплячи    і    стелі?
Там    –    молоді    загублені    життя…
Від    них    чекали    в    чомусь    каяття,
А    каятись    було,    і    справді,    ні        в    чім…
І    дзвін…    мовчав.    І    не    співала    …    півча…
12.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662631
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Леся Утриско

Живеш Україно в скорботі.

Полем  котився  туман,  
Тихо  вставало  десь  сонце,
Вп'ється  нам  в  душу  обман-
Гляне  біда  у  віконце.
Полум'ям  атому  стре
Долю  стару  та  малечі,
Хрест  Україна  несе-
Вложені  муки  на  плечі.
Вніміє  на  тисячу  літ
Земля,  що  життя  родила-  
Чорнобиль  залишив  слід:
Лиш  біль  та  людська  могила.
Не  вЕрнеться  знову  лелека,
Життя  не  зародиться  в  лоні,
Душа  не  прийде  іздалека,
Лиш  спогади  стануть  в  поклоні.
За  тих,  що  тебе  рятували,
Життя  положивши  на  плаху,
За  тебе,  себе  розіп'яли,
Не  знаючи  болю,  ні  страху.
Горить  поминальна  свіча,
Живеш,  Україно,  в  скорботі,
Та  спокою  дальше  нема,
Бо  гине  народ  твій  на  фронті.
На  фронті,  під  кулями  зла,
Знов  пекло  чомусь  пожирає
Ті  паростки  віри  й  добра,-
Чом  місця  земного  не  має?
Знедолений,  зболений,  знищений-
Народ  твій,  Вкраїно  Княгине,
В  молитвах  лиш  Божих  молений,
Єдиний,  в  віках  єдиний!









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662477
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А роки – воля то небес

Стелився    повагом      туман,
Росою    напоїв    долини.
Чи    справді    це,    а    чи    обман    –
«Ку-ку»    зозулі    звідти    лине.
Я    хочу    роки    полічить,
Прошу    в    думках    зозулю    сиву.
Вона    ж    кувала,    летючи,
Шукала      їй    зручну    рослину.
А    потім    змовкла    і    зовсім,
Мабуть,      до    гаю    полетіла.
Волосся    й    ноги    –    у    росі,
В    легкім    ознобі    билось    тіло.

А    може,    й    добре      це,    що    я
Пташа    не    встигла    розпитати.
Чого    ще    треба?    Є    сім’я:
Прекрасні    діти,    батько,    мати.
А    роки    –    воля    то    небес,
Тай    правду    знати    ту    негоже    –
Розумник    ти,    а    чи    балбес,
Усе    в    руках  ,  всесильних,    Божих.
Дивилась    довго    на    туман,
Що    піднімав    шатро      з    долини,
Й    росу    руками    обома
Збирала    з    ближньої    рослини.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662446
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я все одно життя люблю

Сльоза    скотилась    на    щоку,
Важка,    гаряча,    аж    пекуча.
–  Хто    долю    дав    мені    таку?
Яка    надалі    моя    участь
У    загадковім    цім    житті    –
В      бою    без    правил,    без    пощади    –
Випробування    непрості
І    нерозгадані    шаради?

Мовчать    і    небо,    і    земля,
Я    ж    знову    дух    в    кулак    збираю,
І    правда    –    в    кожного    своя
(Про    іншого    ніхто    не    знає).
Сльозу    утру    –    я    не    одна
Страждаю-мучусь    у    безсиллі.
Все,    що    наллє    життя,    до    дна
Я    випити    таки    осилю.

Ба,    діє    праведний    закон:
Страждають    ті,    кого    Бог    любить.
Не        зможу    жити    під    замком,
Боюсь:    ключі    мої    загублять.
І    все    ж    для    волі    все      зроблю,
До    Бога    я    пошлю    молитву,
Життя    я    все    одно    люблю,
Здобуду    перемогу    в    битві.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662443
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Наталя Данилюк

Чорнобильський біль

Пропечена  атомом,  
вибухом  
боляче  вжалена
в  самісіньку  
сонячну  Прип’ять!..  
Пече  крізь  роки…
На  тілі  моєї  Вкраїни  
Чорнобиль  –  прогалина,
століття  не  вистачить  
згоїти  опік  важкий…

Прошиті  рентгеном,  
розщеплені  всі  
на  молекули  –
загублені  долі,    
адреси,  
чужі  імена…
Тутешня  весна  
не  курличе  
над  містом  лелеками,
а  мертвою  тишею  
кряче  
тутешня  весна…

І  душу  
очницями  вікон  
розбитих,  розхристаних,
дотла  пропікають  
будинків  сліпі  черепи…
Не  вщухне  
чорнобильський  біль  
і  з  роками  не  вистигне  –
у  тілі  земної  планети  
він  атомом  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662590
дата поступления 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Дід Миколай

Дзяблоносі сидять в прокурорах

Захопили  хозари  Вкраїну,
Точить  бідну,  як  труби  іржа.
Не  ховаючи  сутність  ордину,
Нам  у  груди  встромили  ножа.  

Сидять  в  Раді  офшорні  бариги,
В  міністерствах    одні  злодії.
Серед  «божих»  постійні    інтриги,
Не  помиряться  внуки  змії.  

Обібрали,  як  в  полі  билину…
У  свитину  суціль  одягли.
Квітку  в  лузі  -  червону  калину,
На  заклання  чужим  відвели.

Дзяблоносі  сидять  в  прокурорах,
Бидло  -  урки  напроти  в  судах.
Все  вирішує  владна  умора…
Україна  ж  росте...  у  хрестах.

Розп’яли,  продали  сиротину,
Транс-  юдеям  у  борг  віддали.
Бережуть  свою  душу  цапину,
Нам  на  шию  ярмо  одягли…!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662576
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E  [/youtube]



Клубочиться  туманом  легкий  сум,
Пливе  собі  поволі  над  рікою.
Він  зітканий  з  рожевих  моїх    дум,
Що  не  дають  давно  мені  спокою.

Моїх  думок  притишений  політ...
За  обрій  тихо  сонечко  сідає,
І  зморений  турботами  мій  світ,
Спочити  вже  від  клопотів    бажає.

На  човнику  моїх  бажань  і  мрій,
Чарівна  нічка  тихо  припливає,
Торкається  ледь  сонних  моїх    вій,
І  сон  мої  думки    перемагає.

І  я  повільно  кану  в  забуття.
І  десь  там  розчинились  усі  мрії.
Окутують  вже  нові  відчуття,
І  зникли  всі  ознаки  безнадії.

Веселка  розцвіта  після  дощу.
Купається  поляна  в  зливі  сонця.
Я  до  своєї  мрії  вже  біжу...
Та  промінь  розбудив,  що  у  віконці...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Ніна-Марія

Жагуча магія кохання

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTTBmRhwZsCVapnzn1xyrGvc_JxIuxz-Gdc2R5tHFEx9tBvBiJX[/img]

Чарує  цвітом  черемшина,
Духм"яним  запахом  п"янить.
Прийди,  прошу  тебе,  коханий,
Хоча  б  на  хвильку,  хоч  на  мить

Ми  підемо  удвох  з  тобою
У  ті  незвідані  краї.
Де  ніч  стрічається  із  ранком,
Де  так  щебечуть  солов"ї.

У  чарах  магії  нічної
Ми  блукатимем  до  ранку
Жагу  медових  поцілунків
Вип"єм  з  тобою  до  останку

У  травах  росяних  світання
Знайду  від  щастя  я  ключі.
Ущерть  напоєна  коханням
Засну  у  тебе  на  плечі.

Ти  понесеш  тендітну  фею
У  сад  квіточого  розмаю.
Миті  шаленого  кохання
Доки  живу...    Я  пам"ятаю.

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-PwMVH0GmFdKNSYzV0pvfMFsCcgDh1SGfQfZguTn6Rlq6dN6Z[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662413
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Дід Миколай

Вернувся… внуком мій синок

Весна  ішла,  цвіли  каштани,
Додолу  падав  буйний  цвіт.
Вже  заживали  в  серці  рани,
Як  ти  з’явився  в  білий  світ.
Дідусь  раділи  і  бабуся  -
На  небі  сьомому  батьки.
Синок  до  мене  повернувся…
В  гаю  кували  зозульки.
Уже  шістнадцятий  минає,
Ступив  в  доросле  ти  життя.
І  що  в  путі  воно  чекає…
Господь  лиш  знає  до  пуття.
Отож  нехай  веде  він  долю  -
Моя  любов  допоможе.
Якщо  я  зможу  то  прополю…
Тебе  мій  Ангел  вбереже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662351
дата поступления 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


laura1

Лиш пам'ять!

Миттєво  ростуть  наші  діти,
Спливають  роки,  як  вода.
А  хочеться  час  зупинити,
Назад  повернути  літа.

В  той  час,  коли  зорі  світили,
Веселкою  грала  весна!
В  гаї  полетіти  на  крилах,
Де  м'ята  росла  запашна!

У  дні  безтурботні  й  рожеві,
Коли  ще  батьки  молоді!
Вернути  б  у  край  черешневий,
Туди,  де  був  спокій  в  душі.

Пройти  по  знайомим  стежинкам,
Побачити  місяць  вночі.
Що  вийшов  на  небо  серпанком,
Під  крик  голосистих  сичів.

Зустріти  на  раннім  світанні
Бабусю  живу  й  дідуся.
Обняти  їх,  хоч  і  востаннє,
Й  сказати  найкращі  слова.

Побачити  відданих  друзів,
Що  радо  зустрінуть  завжди.
Побігати  з  ними  у  лузі,
Як  в  милі,  дитинства  роки.

Як  хочеться  час  зупинити,
Назад  повернути  літа.
Як  жаль,  що  це  може  здійснити,
Лиш  пам'ять,  що  вічно  жива.

 26.  04.  2016                            Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Дід Миколай

Чорнобильські будні

Як  сон  пригадую  ті  дні,  
Такі  тягучі…  в  паволочі.
Ту  біль  пекучу,  як  вогні,
Й  такі  безжально  -  довгі  ночі.

В  очах  туман  неначе  смог,
Повітрям  здавлені  легені.
Печать  невидимих  тривог,
Лягала  в  будні  незбагненні.

Вкусив  нас  атом,  зачепив…
Ще  й  досі  дзвін  його  лунає.
Він  нас  й  тепер  не  відпустив,
У  вирій  досі  виряджає.

Життя  з  нас  жодний  не  жалів  -
Були  готові  ми  віддати.
Так  нам  Всевишній  повелів
Щоб  Україні  з  чаду  встати...

На  жаль  не  тішиться  душа,
На  сході  знов  гримлять  гармати.
Бо  влада  й  досі  в  нас  чужа,
І  знову  й  знову  плаче  Мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662263
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Світлана Моренець

*****

Як  завиває  на  холоднім  вітрі
чийсь  сиротливо  одинокий  сум!
Мов  згублена  душа  тремтить  в  повітрі
і  тяжко  тужить  від  скорботних  дум.
Як  побивається  і  як  страждає,
яка  безвихідь  у  стражданні  тім!
Від  співчуття  аж  серце  завмирає...
Чи  пережитого  майнула  хижа  тінь?

Чого  ти,  серденько,  забилось?
Не  згадуй!  То  тобі  наснилось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


НАДЕЖДА М.

Сльоза - не сіль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco        

[/youtube]

Маленькі  дві  тепленькі  горошинки,
Дві  крапельки  скотились  по  лиці.
І  впали  на  траву,  як  дві  росинки,
Ковзнувши,  обережно  по  руці,    

Засяяли  на  травах  діамантом..  
Здалося  -  то  попадали  зірки.  
Трава  сіяла  гречно  аксельбантом  -  
То  жінки  сльози  скоїли  тремкі.

А    поряд  розпустились    ніжні  квіти,
Притихли  в  здивуванні  і  вітри.
Жіночі  сльози  можуть  навіть  гріти,
Але  не  ті,  що  ллються  від  жури.

Усмішка  вперемішку  зі  сльозами.
Можливо,  це  слабинка  всіх  жінок.
Зігрійте  нас    красивими  словами,
До  радості  зробіть  ви  першим  крок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662193
дата поступления 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Валя Савелюк

БЛАГОДАТЬ



я  –  камінчик  на  ложі  струмка,
закономірний  випа́док  і
безтурботна  витівка

мул  оксамитом-бархатом
вистеляє  дно  –
знизу  і  по  боках
обгортає  лагідно

…розглядаю  спрокво́ла
розмиту  підводну  Красу,
я  камінчик  –  зернина  Космосу:
на  Землі  не  чужа,  не  стороння,
зернина  вічності
у  теплих  м`яких  долонях  –
знизу  і  по  боках
вико́хуюсь
у  памулястих  баєвих  пелюшках

…а  згори  –  Сонце!
розплетене  у  струменях  і  потоках,
у  гомінких  прозорих  шовках

…кипить  у  травах  і  молодих  осо́ках,
у  вербах  старих  –  долина
обабіч  струмка,
над  нею,  дощем  обмита,
неба  блискуча  по́кришка

час,  мулом  осівши,  на  дні  стоїть  –
пан-бархату  чорного  штуки-сувої,
а  водночас  потічком  стрімким  неупинно
лине:
секунда-хвилина-година…

я  –  згусток  енергій,
космічна  речовина  –
овально-гладенька  зернина,
водою  і  часом  обточена  –
вічності  насінина…

…а  пагорбом  вище  і  вище  –
абрикосів  і  слив  ритуальні  
білі  дими  і  кострища:
цвітуть  щосили  –
прадавнім  богам  врожаїв  одкрили
портали-капища…

…ніби  о́лбоді*  здійняли-опустили
понад  селами  
рожевуваті  атласні  крила

…над  бурхливим  кипінням
квітневого  молока
трохи  набік  аж  зсунулась
неба  блакитна  покришка

…пантрує  чапель
попарна  важна  сторожа…
квітневий  ранок  –
Благодать  Божа

…я  –  камінчик
із  памулястого  струмколожа,
на  білу  кульку  латаття,
готову  здійнятися  на  поверхню,  схожа…

а  може,
на  уламок  од  зірки  
схожа…

квітневий  ранок  –
Благодать  Божа

15.04.2016

олбодь*  -  із  старослов`янської  -  лебідь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662100
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


dovgiy

Сивина - не присуд.

Сивина  –  не  присуд.

На  деревах  з  бруньок  розгорнулись  листки
Ніжна  зелень  аж  погляду  люба!
 Подивився  у  люстро:  а  вже  не    такий,
Ні  постави,  ні  міці,  ні  чуба…

По  садку,  між  дерев  піднялася  трава,
А  по  ній,  -  ніби  сонечка,  -  квіти.
Хай  в  наносах  зими  вже  моя  голова,
Та  на  серці  не  осінь,  а  літо.

Знаю,  прийде  колись  золотий  листопад
Задощить  сірим  сумом,  заплаче.
Це  ж  коли  іще  буде?!  Нащо  сумувать?
Не  жури  собі  душу,  козаче!

Не  було  ще  нікому  дано  два  віки,
Як  один  -  безперервно  прожити…
Дякуй  Богу  за  те,  що  ти  мав  дві  руки
І  що  вмів  ними  гарно  трудитись.

Ще  й  донині:    за  те,  що  на  совість  робив,
Під  час  зустрічі  дякують  люди.
Якщо  втратив  назавжди  що  мав  та  любив,
З  тим  змирись.    Вороття  вже  не  буде.

А  твій  шлях  ще  в’юнить,  ще  можливі  жита
У  яких  щастя  стежечка  в’ється.
Може  стрінеться  в  них,  покохається    та,
Яка  в  долю  від  Неба  дається.

Тож,  козаче,  у    люстро  дивись,  але  знай:
Сивина  –  ще  не  присуд    для  суму.
В  золоте  своє  серце  надію  сприймай
І  про  втрати  минулі  не  думай!  

25.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661959
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

«За що дідусь життя своє віддав?»

Від    спогадів    нас    пам’ять    не    звільня
І    на    крилі    у    ту    весну    відносить,
Коли    здригнулась    Прип’ять    і    земля,
А    ніч    п’янили    перші    медоноси.
Тоді    піднявся    смертоносний    гриб
Над    полум’ям,    що    запалило    небо,
Він    сіяв    смерті    без    жалю    згори,
Забув,    що      людям    жити,    жити    людям    треба…

Тремтів    легкий    під    попелом    листок,
Він    порижів    і    з    гіллям    розпрощався…
А    у    матусі    був    один    синок,
Котрий    в    ту    ніч    із    полум’ям    змагався.
Не    знав    тоді    відважний    чоловік,
Що    проти    стронцію    його    маленька    сила,
Що    радіація    вкоротить    йому    вік,
І    що    пожежники    вогонь    ...життя    гасили.

Стоїть    портрет    синочка    на    столі…
Дорослі    діти…    Виросли    онуки…
Матуся    тільки    зовсім    в    сивині,
Жде    з    сином    зустрічі,  втомилась    від    розлуки.
Біля    портрета    сина  -    календар,
Квітневу    чорну    дату    наближає…
«За    що    дідусь    життя    своє    віддав?»    –
Укотре      праонук      усіх    питає.
24.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661868
дата поступления 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


zazemlena

Я всі фарби змішала в одну

[color="#8400ff"][b]Я  всі  фарби  змішала  в  одну,  
Щоб  картина  була  без  фальші,
Щоб  писати  таку  весну,
Де  хотілося  б  жити  дальше.
Щоб  повірилось  всім  вітрам,
Що  співають  пісні  безсмерті,
Що  зібрали  пташиний  гам,
І  заповнили  ним  три  чверті.
А  одну  залишили  мені...
Фантазуй  чи  співай:  осанна...
Я  вслухаюсь  в  примари-дні...
Все  мине...зарубцюється  рана...
Знову  фарби  засяють  враз,
Звову  звуки  порвуть  затишшя...
Вірю,  є  сила  та  біля  нас,
що  подбає  про  все...Всевишній...
[/b]
[/color]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661828
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016


dovgiy

ПОХОЛОДАННЯ.

ПОХОЛОДАННЯ.

А  не  лише  в  природі  холод
Він  проміж  нами  є  також.
Хоч  для  очей  на  тебе  голод
Та  ревнощів  таємна  дрож.
Минає  все.  Зачудування,
Полон  від  слів,  душі  тепло,
Даремні  в  часі  сподівання,
Все,  що  нас  гріло,  -  все  пройшло!
Пройшло  для  тебе.    Може,й  краще,
Ніж  суєта  пустої  гри…
Моє  старе.  Вважай,  пропаще.
Твоє  ще  світить,  ще  горить.
Що  ж…  бережи  від  злоязиких
Свій  статус  кво,  своє  ім’я.
Та  не  пригадуй    як  я  кликав
З  небес  весни,  любов  моя.
Моя?    Та  ні!    Будь  однією
Із  багатьох,  кого  зустрів.
Кого    осліплою  душею
Аж  пів  життя  як  сонце  грів.

23.04.2016    
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661721
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


dovgiy

Можливо.

Можливо,  в  днях  оцих  похмурих,
Ти  ще  хоч  іноді  прийдеш.
Терпкої,  дружньої  зажури
За  оці  стіни  занесеш
І  будемо  в  своїх  розмовах
Жувати  свій  життєвий  сум
Про  нездійсненність  снів  чудових,
Про  помилковість  світлих  дум,
Про  те,  що  не  дано  здійснити,
Чого  не  змінимо    повік.
А  цвіт  бузку  ще  буде  литись
З  моїх  долонь  до  вуст  твоїх.

***************                              

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661722
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Анатолій В.

Ти навіть не колишня…

Ти  навіть  не  колишня,  ти  -  ніхто!
Була  ніким,  і  підеш  у  нікуди...
Чому  ж    і  через  рік,  чи  два...хоч  сто,
У  всіх  тебе  вбачатиму,  повсюди...

Ти  навіть  не  колишня,  хоч  була
Для  мене  всім.  В  тобі  і  рай,  і  пекло...
Ну  от  навіщо  доля  нас  звела,
Щоб  сонце  потім  зникло  і  померкло?

Ти  навіть  не  колишня...  Хоч  тепер
Вже  все  одно...В  житті  воскресну  новім!
Я  фенікс!  Я  живий!  Я  не  помер!
Душа  лиш  на  місточку  калиновім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ваше слово почуто (Реквієм) (Присвячую жертвам стал

Замордовані  
І    замучені,
Ваші    болі    не    всі    
Ще    озвучені,
Ваші    муки    не    всі
Ще    побачені,
Та    кати    чомусь    
Вже    пробачені.

Всю    історію    
Перекроєно,
І    не    тих,    що    слід,    
Короновано.
Та    життя    велить:
Все    владнається;
Совість    вчить:    болить    –
Час    покаяться.

Замордовані
І    розстріляні,
Та    ні    з    мовою,
Ані    з    мрією
Не    прощалися.
Вони    з    вірою
Повінчалися
Й    з    Україною. *Реквієм  (реліг.)  –  відправа      по      

Закатовані    померлому    у    католиків.
І    замучені,
Хай    не    всі    імена
Ще    озвучені,
Хай    могили    не    всі
Ще    відшукані    –
Справедливість    у    двері
Вже    стукає!..
18.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661642
дата поступления 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дві точки зору

Помірковані,    кажуть,    мудрі.
Я    ж    терпіти    таких    не    можу:
Їхні    фрази,    неначе    в  пудрі,
В    друзі    сунуться      до    заможних,

Чи    до    тих,    що    колись    згодяться,
А    чи    є    вже    високим    чином,
Їх    і    лають,    і    сварять    пальцем,
Та    для    них      то    не    є    причина.

В    мене    інша    –    своя    наука:
З    другом    бути    лише    на    рівних,
В    очі    правду    казать    –    не    «нукать»,
І    без    клятви    буть    другу    вірним.
4.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661458
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Лілія Ніколаєнко

Вінець для музи

ВІНЕЦЬ    ДЛЯ    МУЗИ
(вінок  сонетів)

1.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
Із  піднебесся  таємничий  глас.
Душа  в  мистецтві  пілігримом  бродить,
Ламає  простір  і  спиняє  час.

Пізнає  у  печалях  насолоду
Співець  добра,  паломник  на  Парнас.
Нехай  бурлять  навколо  гріховоди,
У  чистоті  ограниться  алмаз.

Чому  ж  краса  стражданнями  карає?
Навік  натхнення  спокій  украде.
Крізь  терни  пролягли  шляхи  до  раю.

Із  болю  виростає  сад  чудес.
На  подвиги  творця  благословляє
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.

2.
Супутниця  у  пекло  і  в  едем  –
Чаклунка-муза,  дивна  і  зваблива,
В  поезії  відродженням  цвіте,
Весні  у  коси  заплітає  диво.

Розкидує  насіння  золоте,
Дарує  сходам  життєдайні  зливи.
Одвічність,  як  мереживо,  пряде,
Зірками  пише  полум’яне  чтиво.

Хоч  голос  діви  лаврами  шумить,
Лукаву  суть  таїть  небесна  врода.
Обріс  шипами  травень-оксамит.

Отрута  забороненого  плоду
Жагою  і  наснагою  кипить,
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах.

3.
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах
Магічна  сила  волі  та  краси.
Повідай  серцю,  вічна  музо,  хто  ти!
Навіщо  маниш  у  казкову  сіть?

Не  скаже  правди  неземна  істота,
Хоч  має  сто  облич  і  голосів.
Вона  для  серця  –  найсолодший  дотик,
Нектар  омани  та  на  рану  –  сіль.

От  і  мене  навіки  полонила
Мистецтва  непохитна  цитадель.
Фантазії    богиня    грішно-крила

Шляхами  самозречення  веде.
В  душі  палає  золотим  світилом
Могутній  дух  окрилених  ідей.

4.
Могутній  дух  окрилених  ідей
Здіймає  всеосяжну  бурю  літер.
О  музо,  королево  юних  фей,
Ти  –  янгол  мій  і  безсердечний  ідол.

Пекучий  слід  лишає  твій  елей.
Чи  нарікать  на  тебе  чи  молитись?
Без  пісні  серце,  ніби  соловей,
Смутніє  в  марноті  та  нудить  світом.

Можливо,  зловтішаєшся  з  невдах,
Даруючи  фальшиву  нагороду?
У  клітці  рим  співає  гордий  птах…

З  тобою  не  порушити  угоди
Тому,  хто  вибрав  безкінечний  шлях,
Чия  душа  підкорює  висоти.

5.
Чия  душа  підкорює  висоти,
Той  зрікся  назавжди  земних  принад.
Митець-Сізіф  під  гору  камінь  котить.
Вершина  –  потойбічна  таїна.

Поет  –  це  творіння  і  дитя  природи,
Мов  древо  правди  і  гріховних  знань,
Цвіте  натхненням  і  красою  родить,
Хоч  болем  буде  страчена  весна.

Так  і  мене  дразнила  хитра  муза,
Дала  вінок  із  чорних  орхідей  –
Не  лаври,  а  печаль  прийняти  мушу.

Вона  живе  усюди  і  ніде  –
Моя  любов  –  святиня  і  спокуса,
Затвірницею  ставши  для  людей.

6.
Затвірницею  ставши  для  людей,
Моя  душа  сама  в  собі  блукає.
Натхнення  пустоцвітом  опаде,
В  тюрмі  рядків  сп’янію  від  одчаю.

Журботу  притуливши  до  грудей,
Я  тишу  на  стіні  утрат  читаю.
Життя  краси  коротке,  ніби  день,
Дорога  досконалості  –  без  краю.

Бентежна  муза  –  мій  суддя  і  кат.
На  мрії  вже  чекають  ешафоти.
Не  кинуть  люди  навіть  мідяка

За  ці  жертовні,  вистраждані  оди.
Кого  торкнула  чарівна  рука,
Той  за  красу  приречений  боротись.

7.
Той  за  красу  приречений  боротись,
Хто  не  такий,  як  всі,  –  дивак,  бунтар.
У  дзеркалі  людськім,  як  у  болоті,
Підступно  посміхнеться  самота.

У  істини  вінець  без  позолоти,
Вінок  поета  –  з  вічних  запитань.
Дає  зерно  любові  диво-сходи,
А  люди  топчуть  золоті  жита.

Слова  і  думи  –  витончена  зброя,
Хоч  безліч  у  митця  творінь-дітей,
Не  всім  є  місце  у  ковчезі  Ноя.

За  брамою  страждань  едем  росте.
Та  в  боротьбі  за  небо  батько-воїн
Прикутий  до  землі,  немов  Антей.

8.
Прикутий  до  землі,  немов  Антей,
Карається  і  геній,  і  невдаха.
Жадаючи  небес,  німий  Орфей
Буремне  серце  покладе  на  плаху.

Моя  ж  душа  –  театр  і  Колізей,
Наповнені  шаленістю  і  страхом.
Саме  моє  життя  –  чужий  трофей.
Для  вічності,  ми,  люди,  лиш  комахи…

О,  музо!  Забери  сумнівний  дар,
Зніми  з  очей  полуду,  хай  прокинусь!
Отруєний  прокляттям  твій  нектар!

В  прекрасного  оманлива  личина.
Твоя  прихильність  –  заважкий  тягар.
Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?

9.
Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?
Навіщо,  музо,  маниш  на  таран?
Сховався  під  обличчям  янголиним
Підступний  змій,  що  поневолив  рай.

Без  пам’яті  в  спокусу  я  порину,
Хоч  знаю  –  із  піску  цей  дивний  храм.
Лишив  мені  Пегас  лише  пір’їну.
У  віршах-снах  ятряться  сотні  ран.

Рукописи  палають  в  пічці  Бога.
У  задзеркаллі  німота  кричить.
Ніхто  не  прийде  і  не  дасть  нічого.

Тяжіє  над    душею  тінь  століть,
Та  слову  я  молюся  до  знемоги,
Натхнення-мука  до  небес  горить.

10.
Натхнення-мука  до  небес  горить.
Зболіле  серце  свято  вірить  в  чудо.
Я  музу  кличу  і  молю  навзрид.
Збирає  розум  почуття-приблуди.

Моє  життя  застигло  поміж  рим.
Якби  мені  повідав  хтось,  що  буде,
В  душі  напнула  тисячі  вітрил,
Втекла  б  подалі  від  жаги-облуди.

Тепер  запізно.  Не  віддати  борг.
В’язниця  без  дверей  –  суцільні  стіни.
Завів  у  пастку  чарівний  клубок.

Поезія  –  крута  моя  стежина.
В  томливому  полоні  спить  любов.
У  тернові  заховані  перлини.

11.
У  тернові  заховані  перлини
Збираю  музі  на  бучний  вінець.
Мої  рядки  для  мене  –  вже  рутина.
Сонети  ці  –  безсилля,  не  взірець…

Святилище  будую  на  руїнах,
А  світом  править  Золотий  Тілець.
Жадоби  розростається  пухлина,
Всьому  тепер  мірило  –  гаманець.

Служу  тобі,  богине,  безкорисно.
Мов  янгол  з  перебитими  крильми,
Тлумачу  тишу-сповідь  падолисту.

Чорнильний  дощ  усі  думки  розмив.
Хай  в  образах  земних  немає  змісту,
Та  вічністю  стає  прекрасна  мить.

12.
Одвічністю  стає  прекрасна  мить,
Мені  б  лише  навчитись  зупиняти…
Троянди  поливаючи  слізьми,
Я  вірую,  що  прийде    в  серце  свято.

Як  світла  не  існує  без  пітьми,
Добра  без  кривди  не  дано  пізнати.
Цілунок  музи  у  душі  щемить.
Безсмертя  –  це  не  радість,  а  розплата.

Моє  життя,  немов  печальний  міф.
О  музо,  закрута  твоя  вершина!
Здолати  люту  смерть  хотів  Сізіф.

Повідай,  а  яка  моя  провина!
Невже  таїться  гріх  у  чаші  слів,
Коли  творіння  чисте  і  глибинне?

13.
Коли  творіння,  чисте  і  глибинне,
Пробуджує  в  серцях  палкі  пісні,
Всміхається  творцю  щаслива  днина,
У  сонці  оживають  чари  снів.

Мої  ж  сонети,  мов  трава  полину.
В  душі  скорбота,  як  іржавий  ніж.
Чи  в  радості  думки  мої  спочинуть,
Чи  біль  мій  переродиться  у  гнів?

Вертаюсь,  щоб  піти.  Ходжу  по  колу.
Мов  ефемер,  живу  на  два  світи.
Хоч  сумніви  холодним  градом  колють,

Крізь  хмари  бачу  райдугу  мети.
Ця  мрія,  і  реальна,  і  казкова,
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить.

14.
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить
Натхнення,  переболене  на  вірші.
Спіліють  в  серці  чарівні  плоди,
Комусь  –  ростити,  а  збирати  –  іншим.

У  римах  недоказане  тремтить,
Стікає  на  папір  гаряча  тиша.
Перо  поріже  душу  на  листи  –
Дилеми  несвідомого  без  рішень.

Поезія  –  це  битва  божевіль.
Ілюзій  мед  земну  журбу  солодить.
Нектар  натхнення,  мов  отруйний  хміль.

Стихія  літер  обпікає  льодом
Яка  ціна  краси?  –  одвічний  біль.
Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода…

 
МАГІСТРАЛ

Хто  муза  для  митця?  –  гірка  свобода,
Супутниця  у  пекло  і  в  едем.
Живе  у  пензлях,  у  словах    і  нотах
Могутній  дух  окрилених  ідей.

Чия  душа  підкорює  висоти,
Затвірницею  ставши  для  людей,
Той  за  красу  приречений  боротись,
Прикутий  до  землі,  немов  Антей.

Чому  ж  така  жорстока  ти,  богине?
Натхнення-мука  до  небес  горить.
У  тернові  заховані  перлини.

Та  вічністю  стає  прекрасна  мить,
Коли  творіння,  чисте  і  глибинне,
Вогнем  в  обійми  Всесвіту  летить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661545
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ніна-Марія

Дощі змивають мої сльози

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQjT63RsywGEnR_feEUp3yFPEtBnFYkmf--PYvm0H4od-tcI2Zt[/img]

Ідуть  дощі,  рясні,  весняні,
Гірку  виплакують  печаль.
Змивають  сіль  з  моєї  рани,
Несказаний  словами  жаль.

Він  на  денці  мойого  серця
Десь  тихенько  причаївся.
Його  не  вабить  весни  краса,
Навіть  грому  не  боїться

Любить  по  справжньому-то  згуба.
Любов  дає  наснагу  жить.
Але  ж  коли  її  втрачаєш...
Життя  без  неї  -пустоцвіт.

Дощі  змивають  мої  сльози.
Вітри  зривають  білий  цвіт.
Любов  завжди  житиме  в  серці.
На  ній  тримається  цей  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661543
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не раз я чула

Не    раз    я    чула,    як    весняні    грози
Природу    будять    громом    і    дощем.
Забулися    і    віхоли,    й    морози    –
Весна    тепер    ворожить    над    кущем,

Де    кожна    брунька    –    гілочки    дитина,
Росте    і    листя    бачить    в    теплих    снах,
А    в    небі    сонце    динею    котилось,
Початком    стало    для    нового    дня.

Росу    піднявши    на    свої    багнети,
Воно    сміялось    квітам    ізгори    –
Природи    дивні    це    експерименти
Весняної    і    літньої    пори.
24.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661250
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Весна долини сяйвом залила

Весна      долини    сяйвом    залила,
Срібноголоссям    –    і    сади,    й    діброви,
Сім’я    пташина    в    небі    проплила    –
Із    вирію    верталася    додому.

Запарувала    збуджено    земля    –
Теплом,    неначе    чарами    впилася.
Дзеркалилося    озеро    здаля,
Мов    казка    з    неба    сонячна    лилася.

Стежки    у    свіжовмитих    споришах
Веснянки    слід    цнотливий    зберігали,
То    квітень    у    дорогу    вирушав
І    дарував    природі    пісню    й    гами.
9.03.2015

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661249
дата поступления 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Моє життя – то серця юний спомин

Моє    життя,    мов    вишита    сорочка,
Де    квітів    і    мережок    дивоцвіт,
Та    найдорожчі    з    них  –  то    два    синочки,
Що    з    лона    втрапили    у    цей    казковий    світ.

Моє    життя  –  то    серця    юний    спомин
Про    ту    любов,    що    душу    окриля,
Що    розлилась,    немов    весняна    повінь,
Де    в    квітах    потім    втопиться    земля.

Моє    життя    не    слалося    барвінком,
Тай    не    було    воно    простим,    нудним:
Була    і    пісня,    що    лилася      дзвінко,
Й    сльоза    текла    потоком    не    одним.

Моє    життя,    немов    пташині    крила,
То    вгору    піднімають,    то    униз,
Та    я    і    їх    ні    в    чому    не    корила  –
Нехай    іще    несуть    мене    вони.
30.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661141
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Мамина любов

Велика      мамина    любов    –
Її    ні    з    чим    не    порівняти,
Бо    освятив,    мабуть,    сам    Бог
Стосунки    матері    й    дитяти.
Міцна    матусина    любов  ,
Бо    жінка-мати    –    мудра,    сильна,
Дочку    цілує    знов    і    знов,
Прощає    всі    проступки    сина.
Свята    матусина    любов,
І    незрадлива,    і    красива:
Дитям    з    дітьми    стає,    либонь,
Хоч    голова    давно    вже    сива.
Коли    матусина    сльоза
Дитяче    розтривожить    серце:
Воно      тоді    теж    біль      пізна,
Ледь    стиснеться,    або    здригнеться.
Де    гріє    мамина    любов,
У    сім’ях    –    лад,    щасливі    діти,
Там    зайвих    не    бува    розмов,
Любов    долає    горе    й    біди.
Любов’ю    повниться    хай    світ,
Адже    життя    пусте    без    неї.
І    Богу      подарує    звіт
Планета,    названа    Землею.
17.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661139
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Любов Ігнатова

Ліліт

Буденність  знімаючи  з  одягом,  
Змиваючи  з  тіла  наліт,  
Легеньким  невидимим  протягом  
У  ніч  відлітає  Ліліт...  

Як  птаха  -  ніким  не  впокорена,  
Сягає  до  сяйва  зірок.  
Вона  була  іншою  створена!  
Вона  ж  бо  -    найперша  з  жінок!  

Удень,  заховавшись  за  маскою,  
Сіреньким  живе  мишеням  -  
З  каструлею,  шваброю,  праскою  
Офіру  несе  трудодням...  

Та  тільки-но  ніч  зблисне  зорями,  
Вона  починає  політ  -  
Вогненна,  п'янка,  невпокорена,  
Зваблива  цариця  Ліліт...  



***
Ліліт,  в  єврейському  фольклорі  жіночий  демон  ночі.  Вважалося,  що  вона  насилає  еротичні  сновидіння.  Згідно  з  повір'ям,  Ліліт  прагне  навести  псування  на  немовля  і  його  матір  або  зовсім  їх  вбити,  особливо  в  перший  тиждень  після  пологів.  У  раввіністічній  літературі  слово  «Ліліт»  пов'язувалося  етимологічно  з  єврейським  словом  «лайла»  («ніч»).  Проте  ймовірніше,  що  це  гебреїзована  форма  імені  Ліліту,  духу  бурі  Дворіччя  .
За  повір'ями,  саме  Ліліт  була  першою  жінкою  на  Землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661102
дата поступления 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Крилата

Чого тобі?

Чого  тобі  ще  треба?  Маєш  книжку  
Віршів  моїх  –  дітей  моїх  сумних.
По  інший  берег  ходиш  собі  нишком,
Не  чуєш  ані  голос  мій,  ні  вдих.

Чого  тобі  ще  треба?  Серце  -  попіл  –  
Візьми  його,  над  Сеною  розвій.
Нехай  гуляє    хвилями  Європи
Як  сивий  привид  вихололих  мрій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660875
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Наталя Данилюк

Іще одна весна в букеті літ…

Іще  одна  весна  в  букеті  літ  –
У  пишному  п’янкому  оберемку…
Бринить  душа,  залюблена  у  світ,
І  так  їй  нині  радісно  і  щемко!

І  стільки  цвіту  вітром  намело
В  її  таємні  ветхі  закапелки…
На  світле  незахмарене  чоло
Лягла  цитринна  смужечка  веселки.

І  начебто,  простий  весняний  день,
І,  схоже,  що  таких  позаду  –  сотні!..
А  квітень  взяв  за  руку  і  веде,
Мережать  стежку  кроки  безтурботні.

І  щедро  відкриваються  очам
Ціловані  світанком  панорами.
А  ти  ідеш,  осяяна  свіча,
Мов  не  землі  торкаєшся  ногами,

А  вовни  хмар  і  неба  пелени…
Підсвічена  діодами  сузір’їв,
Розніжена  обіймами  весни
В  життєвому  своєму  надвечір’ї.

Як  мало  треба  щастю  –  висоти
І  простору!  Все  інше  –  і  не  конче…
Між  велелюддя,  темпу  й  суєти,
Людино,  зупинися  і  світи,
Ти  –  сонце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч кохання

А    вона    в    них    була    одна    –
Ніч    кохання,    єдина,    світла,
Коли    двоє    їх:    він,    вона,    –
І    любов,    як    весна,    розквітла.

Ніч    була    в    них    одна    на    двох,
Їх    п’янила    і    роздягала,
А    над    ними    –    лиш    зорі    й    Бог,
А    під    ними    –    трава    лягала…

А    вона    лиш    одна    була,
Та,    яку    не    повторять    ночі,
Що    із    розуму    їх    звела,
Ніч    кохання    і    мить    пророча,

Коли    вечір    косу    розплів,
Духмянів    дикий    квіт    на    вітах…
Вітер    спав    посеред    полів,
Лиш    не    спало    кохання    в    квітах…
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Кохання й сивина

Кохання    й    сивина    –    зовсім    незвична    гама:
Одне    з    вогнем    пов’язане,    а    інша    –    зі    снігами  –
В    житті    всього    не    можна    передбачить,
Чуттєву    ж    душу    легко    закріпачить.

Тоді    й    обставини,    я    чи    поважний    вік
Не    на    заваді,    коли    ти    є    чоловік.
Давно    відома    істина    оця,
Що    сивина    коханню    до    лиця.  
29.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна в небезпеці

«Україна    в    небезпеці,    –
Над    землею    лине,  –
У    важкім    нерівнім    герці
Б’ється    до    загину
З    Росією,    ба,    з    сестрою,
Смерті    навпіл    ділить,
Бо    та    хоче    перекроїть
Українське    тіло.»

«Україна    в    небезпеці,    –
Стогнуть    землі,    люди,    –
Ті    грошима,    хоч    по    жменьці,
Той    підставив    груди,
Щоби    волю    боронити,
Життя    не    шкодує…
Скільки    ще    крові    налити
Кремлівським    буржуям?»

«Україна    в    небезпеці    –
Діти    погибають,
На    морозі    і    на    спеці,
Ніч    не    досипають…
По    всій,    по    всій    Україні    –
Безрукі,    безногі.
Божа    матінко    Маріє,
Пошли    нам    підмогу

Кремлівського    єзуїта
Щоби    подолати,
Досить    нас    уже    доїти    –
Хочем    миру,    ладу!»
«Україна    в    небезпеці,»    –
Над    землею    лине.
У    святім    нерівнім    герці
Б’ється    Україна…
20.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016


dovgiy

Два роки війни.

Два  роки    війни.

Два  роки  пройшло…  хай  не  тисячі  гинуть,
Лише    поодинці…  і  то  не  щодня…
Європі,  як  завжди,  не  до  України,
Набридла  їм  ця  політична  возня!
Російські  війська  не  на  землях  французських,
На  землях  Моравії  спокій  та  тиш,
 Нехай  в  тому  ж  Мінську  ми  слухаєм  руських,
В  окопах  донбаських  сидимо,  як  та  миш…
Тим  часом    потрошку  шукають    можливість,
Аби  прихилитись  до  кіл  із  Кремля…
Їх  те  не  бентежить,  що  Путін  брехливий,
До  лампочки  їм!  –  що  це  наша  земля
Загарбана  нашим  північним  сусідом,
Що  ядерний  смерч  в  недалекім  Криму…
Що  лихо  впаде  термоядерним    снігом,
В  мізки    європейські  не  йде,  будь  кому!
А  ще  зупинити  цю  нечисть  можливо,
Якщо  усім  світом  постать  заодно…
Та  тільки…  та  тільки  цей  Захід  спесивий
Поспішний  у  діях  лише  у  кіно.
Донбаські  окопи…  роз’ятрені  рани.
Призначені  стати  пухлиною  зла.
Невже  вони  виростуть  в  нові    кайдани,
Які  із  нас  зроблять  в  довічно  «хохла»?!
А  як  Україна?!    А  як  оце  серце,
Яке  так  оплакує  кожне  життя
Загублене  там,  полігонами  смерті,
Полями  боїв  де  портал  в  небуття?!
Не  дай  мені,  Боже!  –  до  цього  дожити,
Коли  Ти  допустиш  таке  на  мій  край…
Два  роки  війни.  Кілька  тисяч  убитих…
Садки  у  цвіту  ніби  тут  уже  рай.

вівторок,  19  квітня  2016  р.    
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660660
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

МУЗИКАНТ-ГОДИННИКАР

                                     Присвята  Миколі  Соколу

Був  недавно  піснедаром,
вправним  музкерівником.
Непотрібний  нині  й  даром  –
на  базарі,  за  лотком.

Ні,  не  скиглить  у  жалобі
на  баяні  «ой-ля-ля».
Хоч  одне  згодилось  хобі  –
він  годинники  справля.

Про  козацьке  братство  горде
не  складає,  не  співа.
В  нагороду  –  три  городи.
Дбає,  ледве  поспіва.

Із  сапою  дорогою
загорає  на  грядках.
Та  на  жаль,  серця  не  гоїть
на  концертах  та  свайбах.

А  яка  була  троїста!
А  «Посульські  козаки»!
Ще  не  всі,  хто  хоче  їсти,
поставали  за  лотки.

Вже  немає  з  кого  брати.
Не  до  співів.  Хто  кого...
Приловчились  виживати
«демократи»  з  батогом.

Переводить  влада  стрілки,
та  трудязі  те  –  дарма.
Хоч  крутися  швидше  білки,
все  одно  –  життя  в  торбах.

Музиканти  –  за  лотками.
Бо  «троїста»  на  горі
музилянствує  роками
нескладухи-попурі.

Не  повернуть  наші  гроші.
Вже  й  кредит  довіри  щез.
Зможемо  терпіти  й  довше?
Не  повиздихали  ще.

Хто  нещадно  ломить  ціни?
А  чи  справна  голова?
Бо  керують  дистанційно.
Наче  флюгер  –  булава.

Вже  не  править  з  бронзи  кепка.
Та  яке  життя  гряде?
А  коли  немає  клепки  –
хтозна,  що  кому  збреде.

Над  проблемами  складними
розмірковує  базар.
Музикант  справля  годинник.
Стала  черга.  Хтось  сказав:

–  Різні  вади  чинить  ладно
майстер,  майже  задарма.
–  Хитромудрій  нашій  владі
варто  вставити  ума.

Щоб  мерщій  метикувала,
як  ці  прокляті  лотки
поміняти  на  штурвали,
кульмани  чи  верстаки.

Буде  хліб,  то  буде  й  пісня.
Хай  плека,  не  позича.
Щоб  троїста  українська
гарно  грала  повсякчас!

2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660612
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]


Хто  з  вас  узнав  розчарування,
Коли  з-під  ніг  пливе  земля,
І  зупиняється  дихання,
І  все  без  жалю  спопеля?..

Бува  проходить  щось  в  житті,
Смакуєм  ми  тоді  зневіру.
І  часто  так,    по  простоті,
Катуєм  душу  ми  безміри.

Чому  так  сталося?  Чому?
Де  тут  помилку  допустили?
Цю  ситуацію  складну
Не    раз  уже  ми  прокрутили.

А,  може,  все  почать  спочатку,
Зібрать  уламки  помилок?
І  склеїть  знову  кожну  частку,
І  завести  новий  листок?

Дурить  себе,  що  все,  як  нове.
Ну  що  там  шрами?  То  пусте...
І  знов  життєвий  пливе    човен,
Все,  ніби  нове,  та  проте...

Не  треба  склеювать  уламки,
Що  не  прижилось  -  відпусти..
Може,  колись  в  туманні  ранки,
Почуєш  ти  :  Мене  прости...

Та    ми  давно  уже  простили.
З  журбою  дивимся  в  вікно...
І  намагаємось  щосили,
Забуть,  що  втратили  давно..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660615
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата поступления 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


НАДЕЖДА М.

Для друзів сонце зберегла…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hQCZVsAIKvw[/youtube]

Коли  погода  знов  не  дуже,
Чекаєм  сонця  і  тепла.
Та  я  дивлюсь  на  це  байдуже:
Для  друзів  сонце  зберегла..


Воно  завжди  у  моїм  серці,
Їм  половинку  я  віддам.
Пошлю  я  кожному  в  конверті,
І  волю  теплим  дам  словам.

Нехай  від  слів  душа  розквітне,
В  серцях  веселка  розцвіте.
Вони  відчують  непомітно:
Тепленьке  сонечко  вже  йде.

Мені  із  друзями  так  любо,
Бо  що  життя  моє  без  них?
Немов  без  хмарок  синє  небо,
Цвітіння  квітів  без  весни.

Нехай  дощі  ідуть...  Так  треба!
А  після  них  завжди  тепло.
Така  в  народі  є  прикмета.
Хороше  слово  -  це  срібло...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660174
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Леся Утриско

Стою у храмі.

Стою  у  храмі  на  колінах  перед  Богом,
В  душі  з  дзвіниці  виграє  у  звуці  дзвін,
А  серце  рветься  з  болю  за  народом,
Моїм  народом-  в  чому  винен  він?

Скажи,  мій  Боже,  чом  немає  правди?
Чому  спустіли  душі  назавжди?
Один  для  одного  чомусь  неначе  зАйди,
Від  злоби  заступи  й  охорони.

Себе  не  любим-  ближнього  свойого,
Ми  не  прощаєм,  звіту  не  даєм,
Що  всі  прийдем  до  Господа  святого,
Не  з  вірою  і  не  з  любов'ю-  гіркий  щем...

В  душі  гірким  полином  відізветься,
Пекуча  зависть,  що  мордує  нас,
О  Господи!  Щоб  у  маленькім  серці,
Той  вогник  віри  та  любові  не  погас...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660309
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016


dovgiy

ДРУЗЯМ.

До  тих,  кого  байдужість  обминула,
У  кого  серце    відчуває    біль
Чийогось  лиха,  а  чи  днів  похмурих,
До  цих  людей  зринає  голос  мій.
Не  знаю  як  Вам  виказати  вдячність
За  Вашу  поміч,  за  прояв  добра.
У  час  такий  коли  панує  жадність,
Підтримали  Ви  оцього  Петра,
Який  до  Вас  рядки  подяки  пише
Із  почуттям  незручності  в  душі.
Не  звик  до  цього.  Бачив  зовсім  інше:
Про  що  і  не  напишеш  у  вірші,
Без  відчуття  осуду  та  огиди,
Коли  посада  у  злодюги  є
І  він,  немов  поріддя  тої  гниди,
З  беззахисних,  безправних  жадно  п’є
Останню  кров,    яку  лишило  горе…
Та  моя  мова  зараз  не  про  те…
Ваше  добро  –  широке,  наче  море,
Бо  в  кожного  з  Вас  –  серце  золоте!
Вчинили  Ви  немов  одна  родина,
Немовби  пальці  одної  руки…
Об’єднує  нас  Мати-Україна,
Поезії  грановані  рядки,
Та  незрівняна  наша  рідна  мова,
Яка  між  інших  ще  як  задзвенить,
Коли  розквітне  Україна  нова.
Я  свято  вірю  в  цю  осяйну  мить.
А  поки  що  нам  треба  боронити
Її  і  землю  на  якій  зросли
Від  хохлуїв,  від  павуків  неситих,
Від  москалів,  що  з  півночі  прийшли.
Вклоняюсь  Вам,  мої  шановні  друзі,
За  Вашу  дружбу,за  людське  тепло.
Щасливий  я,  що  з  Вами  у  союзі.
Із  вдячністю  в  душі  –  Ваш  Петро.

17.04.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660365
дата поступления 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016


Galina Udovychenko

Приймак


Кажуть  люди,що  приймак-нещасна  людина,
Бо  гризуть  його  удвох  теща  і  дружина.
І  якщо  всі  примхи  жінки  можна  ще  стерпіти,
То  від  тещі  козакові  нікуди  подітись.

Все  бурчить,то  грошей  мало,то  з  дружками  пиво  п’єш,
То    куди  дівалось  сало?Чом  без  дозволу  береш?
Там  не  стій,те  не  бери,ти  його  туди  не  клав,
Не  стовбич  тут,відійди,позбавляє  всяких  прав.

Завжди  злюча,товстелезна,наче  діжка  з  квасом,
А  хизується  що  схожа  вона  з  контрабасом.
Якось  сп’яну  вихваляла  вона  свою  вроду,
То  і  жаби  реготали,булькнувши  у  воду.

Та  вона  стосовно  себе  комплексів  не  має,
Тільки  зятя  привселюдно  завжди  обзиває.
Він  мовчить,  і,  наче  мишка,  ходить  по  квартирі,
Бо  у  неї  на  додачу  й  кулаки,як  гирі.

Є,звичайно,тещі  добрі,  ласкаві  і  гарні,
Є  й  такі,  життя  з  якими  гірше  буцегарні.
То  ж  і  бідний  Никодим  мусить  все  терпіти,
Бо  не  може  на  зарплату  він  житло  купити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660201
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Ніна-Марія

Квітує весна

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRy1QMBKBtOURSM8QpA-ZDh5i4BZ8kLI6Uo5mG3rnf39BN2yRuw[/img]

Завесніли,  заврунились  ниви,
Прийшла  справжня  красуня  квітчаста
І  сади  яблунево-вишневі
Одяглися,  немов  до  причастя.

Зеленіють  луги  килимами
І  кульбабками  жовтими  сяють,
А  берізки  стрункі  білочолі
Довгі  коси  свої  розплітають.

Верболіз  вбрався  в  котики  білі
Тихо  з  вітром  про  щось  гомонить.
Ось  красується  цвітом  шипшина
Своїм  запахом    ніжно  п"янить

Оживає  квітує  довкілля
Співу  пташиному  раді  гаї
Бджілки  мило  гудуть  в  буйноцвітті
Пісню  заводять  свою  солов"ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660142
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Дід Миколай

Не втратьмо Надію брати

На  захист  Надії  вставаймо,
Збудімося  від  дрімоти.
Прошу  вас  скоріш  поспішаймо,
 Не  втратьмо  Надію  брати.  

Пророк    убієнний  прохає,
Із  бездни  могила  Сірко.
Скалу  Прометей  колупає,
Вже  з  нами  великий  Франко.

Філософ  Григорій  і  Леся,
Наш  древній  замучений  рід.
І  слава  його  безтілеса,
Кричить  нам  прямуйте  на  схід.

Недолюдка  викинем  з  хати,
По  писку  йому…    навідліг.
Пора  вже  борги  віддавати,
Щоб  більш  не  ступив  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660108
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


НАДЕЖДА М.

Здається зовсім близько щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WPy-qxa8cgY
[/youtube]
 

Нерідко  туга  за  однією  втраченою  радістю,

Може  затьмарити  всі  інші  насолоди  світу..

---------------------------------------------------------------

Десь  ллється  музика  мінорна,  
І  серце  б"ється  в  такт  її.
Вона    всесильна,  чудотворна:
Вселя  надію  у  душі.

Здається  зовсім  близько  щастя.
(Не  може  сум  затьмарить  світ.)
Хоч  доторкнутись,  може,  вдасться,
Відчуть  відради  в  серці  цвіт.

Принишкли  трави  і  дерева.
Затих  і  вітер  серед  віт.
І  світ  навколо  вже  рожевий,
І  щастя  тут,  біля  воріт...

Усе  тихіше  чуть  акорди,
Повільно  музика  стиха.
Від  коливання  амплітуди
Реальність  світу  ожива..

Відчувши  радості  краплинку,
Затихнуть  в  серці  жалі,  біль.
Вона  для  мене  соломинка,
Серед  життєвих  трима  хвиль..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659933
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Любов Ігнатова

Знов по колу буття

Знов  по  колу  буття  -    знов  зустрілися  Авель  і  Каїн,  
А  це  значить  -  попереду  Ноїв  Ковчег  і  потоп.  
Та  не  буде  Розп'яття,  бо  двічі  його  не  буває.  
І  життя  -    не  чернетка  із  безліччю  справлень  і  спроб.  

Відбудуються  знову  зруйновані  мури  і  храми,  
Над  невірством  волхвів  пролуна  єрихонська  труба.  
Десь  у  Всесвіті  плаче  наш  Янгол,  напевно,  над  нами  -  
Зорепадами  в  землю  його  опадає  мольба...  

Завтра  буде  світанок...    Та  ми  не  повернемось  завтра  -  
Нам  дано  час  до  півночі...    Й  знову  за  вітром  злетить  
На  чужих  помилках  розікладена  заново  ватра...  
Знов  по  колу  буття,  де  з  нас  кожен  -  розвітрена  мить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Galina Udovychenko

Мільйонер

Стільки  років  гризла  жінка  свого  чоловіка:
-І  тюхтій  ти,і  нездара,й  руки,як  в  каліки,
Он  в  сусіда  купа  грошей,а  ще    виграв  у  лото.
Із  тобою,мій  хороший,ну  не  жив  би  вже  ніхто.

Але    сталось  таки  диво,знайшов  дядько  десь  мільйон
І  прибіг  такий  щасливий,весь  червоний,як  піон.
Закричав  з  порога:-  Лізо,я  тепер  багатий!
То  ж  збирай  скоріш  валізи,їду  в  Емірати.

Жінка  з  радості  завмерла  прямо  серед  хати:
-А  який  мені  халатик  із  собою  взяти?
Муж    скривився,мов  від  редьки,крутнув  головою:
-Хто  сказав,що  в  цю  країну    їдеш  ти  зі  мною?

Ти  тепер  відпочивай  від  свого  невдахи,
Бо  зі  мною  туди  їде  молоденька  птаха.
Я  тепер,  сама    вже  бачиш,  інший  статус  маю,
То  ж  тебе  пробач,рідненька,більше  не  тримаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659919
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Анатолій В.

Весна дощем вмиває світ

Весна  дощем  вмиває  світ
Сьогодні  спозарання,
В  калюжах  тоне  білий  цвіт,
Як  зірване  кохання.

Біленькі  пелюстки  лежать
На  стоптаній  доріжці,
Сльозами  на  очах  бринять
Краплиночки  на  гілці.

І  у  душі  пекучий  щем
Терпіть  немає  змоги!
Мою  любов  змива  дощем,
Цвіт  кидає  під  ноги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Світлана Моренець

Свята земля. ЄЛЕОНСЬКА ГОРА

Як  тільки  її  не  називають:  гора  Єлеон,  Єлеонська,  Оливна,  Оливкова,  Олійна  (так  переклав  словник  «Масличная»)  Гар  га  Земтім  (івріт).  Я  також  буду  називати  її  по-різному.
Оливна  гора  –  це  передмістя  Єрусалима,  знаходиться  за  межами  старого  міста.  Невисока,  близько  800  м,  вона  є  природним  відмежуванням  Єрусалима  від  Іудейської  пустелі.
Мікроавтобус  підвозить  нас  до  самої  оглядової  площадки.    Виходимо  і...  вмліваємо  всі,  мимоволі  «охаючи»!  Перед  нами,  як  на  долоні,  Кедронська  долина  і  старий  Єрусалим,  з  його  старезним  височенним  муром  з  багатьма  воротами,  збудованим  бозна  коли,  а  оновленим  за  наказом  султана  Сулеймана.
Кидаються  в  вічі  мечеті  –  Купол  Скелі  і  Аль  Акса,  побудованої  на  місці  священного  для  євреїв  Храму,  а  далі...
Але  про  це  –  в  свій  час.  Зараз  поговоримо  про  саму  гору,  адже  вона  –  одне  з  тих  місць,  що  найчастіше  згадується  в  Євангеліях  і  є  священною  як  для  християн,  так  і  євреїв  та  мусульман  всього  світу.  Саме  на  цій  горі  Ісус  Христос  навчав  учнів  і  народ  молитися,  плакав,  передбачивши  руйнацію  Єрусалима,  молився  перед  арештом,  тут  був  зраджений  Іудою,  з  цієї  гори  він  вознісся  на  небо.  На  цій  горі  знаходиться  гробниця  Богородиці,  а  в  підніжжі  гори  –  гробниці  Авесалома  (сина  царя  Давида)  та  пророка  Захарії.
Саму  гору  від  старого  Єрусалима  відділяє  долина  Кедрон,  де  ще  з    часів  Першого  Храму,  що  будували  Давид  і  Соломон,  євреї  почали  хоронити  своїх  померлих.  Цвинтар  розширився  (біля  150  тисяч  могил)  на  саму  Єлеонську  гору  і  займає  досить  велику  її  частину.  Це    велика  честь  –  бути  похороненим  тут,  адже  саме  сюди,  як  вважають  євреї,  має  прийти  Месія.
Намилувавшись,  наохавшись,  пофотографувавши  все,  їдемо  оглядати  святі  місця.  Одразу  кидаються  в  вічі  такі  звичні  для  нас  золоті  куполи  храму  Марії-Магдаліни  (російської  православної  церкви).  Красива  світла  споруда,  але  туди  нас  не  ведуть:  її  нема  в  нашому  вкрай  перегруженому  графіку.  Їдемо  по  горі,  зупиняючись  на  15-20  хв.  біля  святих  місць.
ДОМІНУС    ФЛЕВІТ  (з  лат.  –  Господь  плакав).  Православні  називають  її  церквою  Сліз  Господніх.  Невеличкий  католицький  храм,  купол  якого  має  форму  краплі.  За  Євангелієм  від  Луки,  Спаситель,  їдучи  до  Єрусалиму,  зупинився  на  цьому  місці  в  задумі  і  заплакав,  передбачивши  страшну  подальшу  долю  Єрусалиму.  В  храмі  нас  підводять  до  вікна.  Вважають,  що  саме  з  цієї  точки  Ісус  дивився  на  Єрусалим.  
Дійсно,  приблизно  через  40  років  (в  70  році),  римські  легіони  не  лише  зруйнували  Другий  Храм,  а  й  зрівняли  Єрусалим  із  землею.

16.  04.2016  р.
(Далі  буде)

На  світлині  Єлеонської  гори  видні  храми  Мук  Христових,  Марії-Магдалини  і  єврейський  цвинтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Плине долі ріка

Плине    долі    ріка
По    життєвім    неоранім    полю,
То    сльозою    стіка,
Коли    стрінеться    камінь    в    путі,
То    бідою    ляка,
То    рятує    від    кривди    і    болю…
Плине    долі    ріка,
І    я    нею    пливу    по    житті…

Плине    долі    ріка
То    вузьким      ручаєм,    то    потоком,
Хоч    мінлива    така.
Та    вона    –    лиш    одна,    лиш    моя…
Так    було    й    є    в    віках,
І    так    буде    у    світі,    допоки
Чаруватиме    світ    і    манитиме    світлом    зоря.

Плине    долі    ріка,
І    той    плин    –    ні    змінить,    ні    спинити,
І    думкам    не    звикать
Вистеляти    шляхи    сподівань,
Щоби    долі    ріку,
Мов    м’які    спориші,    підкорити,
Й    мати    волю    таку,
Щоб    змінити    життя    без    вагань!..

Плине    долі    ріка
Від    народженя    і    до    сьогодні,
Не    росою    стіка,
А    водою    гіркою    від    зрад,
І    до    болю    звика,
Й    берегів    своїх    сіро-холодних,
Але    це    не    ляка,
І    здобутків    є    більше,    ніж    втрат…


6.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата поступления 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Дід Миколай

Проснітесь…Божі діти

Куди  не  кинь  вгорі  бандит,
Гієно  –  людоїди.
Сидять,  як  свині  для  корит,  
Пейсатики  -  хас.ди.

На  троні  скрізь  лише  юдей,
І  правди  не  втаїти.
Терпіння  лопнув  апогей,  
Проснітесь…    Божі  діти.

Та  скільки  ж  бути  у  ярмі,
Сміються  з  нас  примати.
Чи  не  пора  виймать  граблі  
І  гниду  вигрібати.

Розперезався  зовсім  ж.д,
Зажрались  паразити.
В  моїй  Украйні    геноцид,
Пора  людей  будити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659534
дата поступления 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


evgen

НА ДНІ

На  смітнику  круки  й    вор́они  галасують                  
Снують  коти  полюючи  мишв́у  й    щурів                      
Собачі  зграї  повноправно  хазяйнують                        
яко’сь  і  я  туди  ,  напро́весні  забрів.                                    

Зловонний  смо̕рід  навкруги  гіркий  пекучий        
в'їдався  в  очі,  дряпав  горло,  бив  у  ніс                                  
А  сизий  дим  все  проникаючий,  ядучий                
накрив    окіл  серпанком  димових  завіс.                

І  тут  ,  і  там  довбуться  в  свіжих  купах  сміття      
старі,    малі,  та    обездолені,  й  бомжі  
На  дно  загнало  їх  жахливе  лихоліття,
у  безнадію  на  цій  про̕клятій  межі.

У  нетрях  бруду  їхній  побут  ,  їхня  хижа  
Облу̕дне  марево  таких  жаданих  мрій.
Такий  –  сякий  заробок,  одежина,  їжа
І  крах    нездійсненних,  омріяних  надій.
 
На  смітєзвалищі  людино  схожі  тіні
Дивлюся  й  бачу.  Та  не  віриться  мені
що  в  нашій  любій  ,  незалежній  Україні
людський  непотріб,  на  самісінькому  дні.  

Одноманітне,  нице,  сіре  існування
Від  того  стогне  покалічена  душа.
Бо  звідси  видертись  –  то  марні  намагання.
Тому  розрада  їм  –  вино  та  анаша.

Одні  на  звалищі  перебирають  сміття
другі  у  наймах  за  кордоном  по  світах
Бо  в  Україні  хазяйнує  безробіття.
від  того  розпач  безнадії,  гнів    та  жах!

А  владарям  одне.  Лиш  язиком  плескати
Брехать  навчилися  вони  за  ці  роки
Їм  головне,  безкарно,  й  далі  грабувати,
щоб  українців,  всіх,  загнать  на  смітники.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659358
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Олег М.

КОХАНІЙ ДРУЖИНІ

Так  важко,  якщо  вже  немає  слів
Бентежать  мого  серця  рвані  рани
Ти  знаєш,  й  досі  я  не  зрозумів
Чому  кохана,  ти  пішла  так  рано?.....  
Приспів:
Прийди  до  мене  ,  в  сні  чи  наяву
Якщо  немає  слів,  то  пригорнись  до  мене
Ти  чуєш?  Я  також  мовчу
Лише  серця,  говорять,  щось  самі  за  себе
І  хай  бринить  мелодія  сердець
І  нота  тужить  на  останньому  акорді
Прийди  кохана,  мовчки  пригорнись
А  вітру  шум  розкаже  все  за  мене.......

Прийди,  присядь  і  мовчки  подивись
Нехай  про  все  розкажуть  твої  очі
І  може  прийде  та  жадана  мить
І  скаже  нам  свої  слова  пророчі

Приспів:

Не  говори,  мовчи,  без  слів
Бо  будуть  ті  слова,  як  свіжа  рана
Не  йди,  прошу  тебе  спинись
Бо  те,  що  думаю,  не  вимовиш    словами....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652825
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 14.04.2016


Galina Udovychenko

Лайливе слово

Два  діди  вели  розмову  
Про  тяжке  життя-буття,
Про  вкраїнську  нашу  мову,
Не  забруднену  сміттям.

Один  каже:  «Наша  мова
Із  прадавніх  ще  часів
Така  чиста,барвінкова,
Бо  нема  в  ній  матюків.

Адже  ці  слова  огидні
Розповзлися,як  жуки.
Багатьом  вже  стали  рідні.
Їх  вживають  залюбки.

-Все  це  так,-напарник  мовив,
Та  скажу  тобі,як  брат:
Є  вже  й  в  нас  лайливе  слово-
І  це  слово-депутат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659363
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Зустрів Назарук Печору…

Щиро  дякую  собрату  Віталію,  що  почав  цього  вірша,
надоумивши  мене  дородити  оцей  дружній  експромт.


*      *      *

Зустрів  Назарук  Печору
та  й  дружба  в  них  завелась.
Давненько,  а  ніби  вчора  –
хтось  мріяв,  а  хтось  вагавсь…

І  котиться  рік  за  роком  –
братами  зробив  їх  час.
Хтось  друга  зустріне  соком,
хтось  зробить  волинській  квас.

Ще  будуть  всілякі  теми,
щоб  мати  рясним  врожай.
Ще  стільки  зробити  треба,
щоб  квітнув  прарідний  край!

Єднають  нас  добрі  справи.
Й  ще  скільки  в  нас  є  ідей!
І  це  не  заради  слави,  –
заради  простих  людей.

І  линуть  думки  до  брата,
ділами  стають  слова.
Душа  прагне  вічно  свята,
бо  дружба  свята  –  жива.

Якби,  подолавши  муки,
козацький  зміцнів  народ
і  в  мирі  зростали  внуки,  –
найкраща  із  нагород!

Бо  тільки  отак  і  варто
звертатися  до  основ.
Здійняти  за  дружбу  кварту
й  подужати  знов  і  знов!

За  братство  святе  нетлінне
ізнов    піднялась  рука!
Коли  вже  в  Лубнах  зустріне  
Печора  Назарука?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Леся Утриско

Невже прозріння нам не буде?

                                                                               Та  не  однаково  мені,
                                                                               Як  Україну  злії  люди,
                                                                               Присплять,  лукаві,  і  в  вогні,
                                                                               Її  окраденую,  збудять...
                                                                               Ох  не  однаково  мені.
                                                                                     Тарас  Шевченко.





Збудили  рідну  на  Майдан-
Спішив  народ  здобути  волю,
Та  ворог  цілив  свій  наган
У  долю,  ту  гіркую  долю.

Смертельну  рану  роз'ятрив,
Де  розколов,  розсік  навпопіл,
Вже  тисячами  положив,
Спалив  й  розвіяв  вітром  попіл.

Отак  століттями  деруть,
Здирають  й  виправляють  шкіру
І  нелюдами  нас  зовуть,
А  ми  несем  себе  в  офіру.

За  свою  працю  хлібороба,
За  коваля  та  лісоруба,
У  терні  стелена  дорога-
Невже  прозріння  нам  не  буде?










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659296
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Любов Ігнатова

Весняний сніг

Безжальний  весняний  сніг  
Підкрався  вночі,  як  злодій,  
І  в  дивному  хороводі  
Лягає  мені  до  ніг,  

І  в  пролісків  синій  сон
Вдирається  невблаганно...  
І  сиплеться  сіль  на  рани  
Вітриськові  в  унісон...  

Пташиний  лунає  спів  
В  сніжинковій  витинанці.  
Цей  Березень  в  лихоманці    -  
Напевно  він  захворів...  

Цей  Березень...  Як  він  міг  
Пустити  собі  у  душу  
Нахабність  Зими  байдужу  
І  цей  знавіснілий  сніг?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Світлана Моренець

КВІТНЮ, ПІДКАЖИ!

Шумить  рясний  квітневий  дощ,
теплу  ворота  відчиняє,
змиває  сірі  будні  з  площ
і  першу  зелень  підіймає.

Проснулась,  струшує  земля
від  холоду  заціпеніння,
несміло  трави  розстеля,
неквапно  будячи  цвітіння.

Художник-квітень  тут  і  там
малює  ніжні  акварелі,
то  бризне  зеленню  лісам,
віночки  одягне  морелі,

то  нареченої  фату
він  приміряє  абрикосам,
плакучим  вербам  у  ставку
полоще  зеленаві  коси.

Розсипав  котики  в  гіллі  –
пухнасті,  зараз  замуркочуть!
Пташині  зграї,  журавлі
гніздяться,  цвірінчать,  клопочуть.

Фіалки  у  садах  п'янять,
нарциси  –  прямо  під  віконцем,
тюльпанів  келихи  дзвенять,
вітаючи  тепло  і  сонце...

Природа  –  благодатний  дім,
безмежні  покриви  квіткові!
...  А  десь  –  війна,  розриви,  дим,
земля  вся  в  ранах  й  людській  крові.

Там  в  душах  –  страх  і  зло...  зима...
І  це  –  в  моїй  Вкраїні-неньці!
Для  пташки  місця  там  нема,
вони  також  –  переселенці...

-  -    -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -  -

Людино!  Може  зайва  –  ти?
Для  благ  творе́нна  Небесами,
ти  злом  отруюєш  світи...
Що  коїться,  брато́ве,  з  нами?!

12.04.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Микола Шевченко

Золоте весілля (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

                     Золоте  весілля



   1
Взавтра,  люба,  у  нас  свято,
Стрінемо  гостей  багато,
Вип’ємо  червоного  вина.
Золоте  у  нас  весілля,
Зеленіє  пишно  гілля,
А  на  серці  нашому  весна.

Приспів:  
Ти  радій,  моя  кохана,
Що  прокинулись  із-рана,
Що  співає  жайвір  в  небесах.
Золота  на  серці  осінь,
Та  життя  весни  ще  просить,
Доля  внуків  наших  колиса.
     2
Перелази,  перепони,
В  нас  не  змінені  закони,
Поміж  нами  й  нині  є  любов.
Я  люблю,тебе,  кохана,
Ця  для  нас  пора  весняна,
Я  колись  у  ній  тебе  знайшов.

Приспів  
       3
Лиш  весна  розправить  крила,
Я  щасливий,  ти  щаслива,
Ми,  кохана,  вип’ємо  вина…
Твої  очі,  як  озерця,
Полюбив  усім  я  серцем,
Ти  для  мене,  як  дзвінка  струна.

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659088
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

ПЛАНЕТОНЬКА

Сьогодні  12  квітня  виповюється  55  років  моєму  найпершому  віршику.
А  цей  вірш-спогад  написаний  в  студентські  роки:


   Сережки  вплітала  в  коси
                                             берізонька  за  двором,
   коли  проводжав  у  космос
                                                 Гагаріна  космодром.
   Відчула  обійми  сина
                                                   планетонька  голуба.
   Яка  ж  то  велика  сила
                                                     космічного  голуба!
   Раділи  старі  і  діти,
                                                 летіла  по  світу  вість.
   Мене  ж  повели  на  мітинг  –
                                 читати  свій  перший  вірш.
   До  церкви,  чи  ж  то  –  до  клубу
                                             із  куполом  без  хреста.
   Було  тут  багато  люду…
                                 Тут  різних  було  вистав…

   Ні  разу  в  оцьому  храмі
                                               я  більше  не  виступав.
   Давно  відлітав  Гагарін.
                                 Клуб  церквою  знову  став.

   Нехай  зорельоти  линуть...
                                     Та  в  серці  моїм  –  журба.
   Лиш  тільки  б  гойдалась  мирно
                                                   планетонька  голуба.
   Лиш  тільки  б  усі  дороги
                                           крізь  душі,  серця,  уми
   з  порогу  вели  до  Бога.                                                  
                                     
   Щоб  люди  були  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659021
дата поступления 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Змахни над прірвою крилом

Засвоюємо  праведний  урок,
єднаємось,  окрилюючись  гідно.
І  ще  на  крок,  і  знову  ще  на  крок,
щоб  квітнула  й  міцніла  Україна.

Не  час  виляти,  ми  обрали  путь  –
єдину  Неньку  берегти  нам  треба.
Завжди  в  усьому  лиш  собою  будь,
тоді  усім  нам  допоможе  небо.

Тебе  сатрапи  мстиві  травлять  злом  –
із  пащ  смердючих
                                     чорна  заздрість  свище.
А  ти  над  прірвою
                                                       змахни  крилом  –
не  переймайся    –
                                                     підіймайся  вище!

Зневірився?    Повір  мерщій  собі.
Терпець  урвався?  Май  переконання.
І  прийде  перемога  в  боротьбі.
Найліпша  сила,  звісно  ж  –  у  єднанні.

Плекаймо  ж  волю,  щоб  сягти  мети!..
Чи  ж  діждемося  праведної  влади?
О  Господи,  дай  сили  далі  йти
й  черленії  щити  святої  правди!


"БУТИ  СОБОЮ"  -  Видавництво  "ІнтерПарк"  -  Лубни  ,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658786
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Леся Утриско

Земля моя, благословенна Богом.

Скотились  зорі  тихо  у  траву,
Так  тихо-  тихо,  щоб  не  чув  лелека,
Не  розбудить  його  з  земного  сну,
Стомився,  повертаючись  здалека.

Щоб  не  замовкла  пісня  у  саду,
Де  соловей  співа  мені  в  світанку,
Докупи  зорі  ранішні  зберу
Й  розкину  там,  де  сонце  сходить  зранку.

Де  веснянково  зацвіла  земля,
Вінок  з  барвінку  заплету  гаями
І  зарадію,  наче  немовля,
Мов  немовля  засну  із  солов'ями.

Моя  земля-  це  поле  та  гаї,
Земля  моя,  що  під  святим  покровом,
Моя  земля-  родючі  пшениці,
Земля  моя,  благословенна  Богом!












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658655
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Світлана Моренець

НАРОДЖЕННЯ ВІРША


Десь,  поза  гранню  свідомості,
в  сферах  світів  невідомих,
вже  набирає  вагомості
ЩОСЬ,  що  вловив  підсвідомо:

слово...  пунктирами  –  обриси...
думки  політ  ефемерний,
щоб  із  аморфності  –  в  образи
тихо  ліпитись  химерні.

Серце  ж,  із  слів,  що  вже  –  хмарами,
візьме  вагомі  і  повні,
сенсом  наповнить  і  чарами,
пензлем  торкнувшись  духовним.

10.04.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Галина_Литовченко

ПІД НАГЛЯДОМ РОЗЛОЖИСТОЇ ВИШНІ

Ховався  слід  у  споришевій  порослі,
а  реп’яхи  чіплялись  до  спідниці,
погойдувались  відра  на  коромислі  –    
аж  хлюпала  на  моріжок  водиця.

Вітався  сонях  ýсмішкою  щирою
із  усіма  сусідами  в  городі,
кришив  щирій  старенькою  сокирою
дідусь  Лука  в  подвір’ї  на  колоді.

Качки  завзято  дзьобали  калачики,
на  світ  дивився  із  гнізда  лелека,
грайливе    кошеня  ганяло  м’ячика,
сушились  на  тину  рум’яні  глеки…

Допоки  ряст  топтати  не  стомилася,
щораз  вертаю  на  стежки  колишні.  
У  цій  садибі  спогади  лишилися
під  наглядом  розложистої  вишні.
10.04.2016
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658646
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Микола Серпень

Російський народе!

Російський  народе!
Ми  знову  про  війни!
По  світу  негода,
Ворожі  обійми...

І  збочилась  правда,
А  кривда  сміється,
І  Градами,  Градами
Твердь  наша  б'ється!

Тут  злість  наповняє
По  вінця  серця  -
То  ордам  Мамая  -
Добути  кінця!

Всі  кривди  підняти,
Всі  правди  забути,
В  серцях  карбувати
До  скону,  до  скрути!

І  все  пропоганди
Залити  брехнею:
Фашисти,  Луганда
Під  страху  бронею!

І  не  зупинитись,
І  не  оглянутись,
В  крові  все  топити,
В  кайдани  закути!

Розгойдані  версти,
Розбурханий  час,
Навіжено,  черство
Ідуть  вже  по  нас!

Народи  ворожі,
Прокляті  новини,
Фіналом  -  в  рогожі
"Ясир"  з  України!

9.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658529
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


НАДЕЖДА М.

Холодне, непідступне, одиноке…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ru88v92pDI    
[/youtube]

«  Есть  небеса  бесконечно  высокие  -
Выше  прилипчивой  будничной  пыли,
Вечно  зовущие  и  одинокие.
Стоя  под  ними,  мечтаешь  о  крыльях.  »  

Вероника  Иванова
--------------------------------------
Уважно  задивилася  у  небо,
Із  криком  пролетіли  журавлі.
В  цей  час  згадала  знову  я  про  тебе...
Нащо  залишив  в  серці  ти  жалі?

Як  цяточка  зникали  в  синім  небі.
Ще  довго  я  дивилась  їм  услід.
Пухнасті  хмари,  наче    білий  лебідь,
Підтримували  крильми  цей  політ.

Та  синє  небо  ніби  посивіло,
Приймаючи  із  радістю  гостей.
І  двері  перед  ними  відчинило...
А  я  все  не  відводила    очей...

Холодне,  непідступне,  одиноке,
Воно  одне  у  світі  тільки  в  нас.
Дарує  всім  красу,  а  потім  спокій...
Загадкою  нас  манить  повсякчас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658519
дата поступления 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Макієвська

Весільна ода весні

Ще  вчора  сонечко  кидало  промінці
На  пуп"янки  дерев,  кущів,  ще  нерозквітлих,
Дихало  теплом,  цілувало  пагінці
Абрикос  ,  вишень,  по-дитячому  привітних.

А  сьогодні,    весільні  сади  у  фаті,
Задухм"янили  навколо  нас    терпко  й  п"янко...
Затанцювали    й    ненажери  крилаті
Над    вінком  із  пелюсток  ,  весело  і  палко...

Ароматом  хмільним  притягує  вінок,
Вже  гудуть  пухнаті  бджоли  й  кудлаті  джмелі
Над  ним,  танцюючи  свій    весільний  танок,
Збирають  нектар  пахкий,  трудівники  малі.

Мов  фея  чарівна,  наречена  весна,
Смарагдами    землю    вишиває,  гаптує,
Щоб  дивувала  нас  божественна  краса,
Щасливе  життя  малює...Воно  й  пульсує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658430
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Ніна-Марія

Тебе я бачила у сні

[color="#21496b"]Сьогодні  бачила  тебе  у  сні
Чому  ж  від  мене  ти  так  віддалявся?
Я  кликала...,  та,  як  здалось,  мені
Чомусь  не  чув,  навіть,  не  обертався

Я  плакала...І  серце  стискав  щем
Від  мого  крику  аж  здригнулось  небо
Загриміло  і  полилось  дощем
Невже  тобі  я  більше  вже  не  треба...

Вітер  куйовдив,  тріпав  волосся
Смуток  ночі  міцно  стискав  за  плечі
В  одну  мить  чомусь  мені  здалося,
Що  все  це-уже  просто  недоречно

Все  раптом  стихло...Дощ  ще  накрапав
Ми  назавжди  згубилися  з  тобою...
Досвіток  мовчки  крапельки  збирав
На  ранок  трави  прикрашав  росою
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658330
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


dovgiy

НЕ ЗНАЮ.

СЛОВА    ЛЮБОВІ.
Не  знаю,  чим  би  жив,  якби  не  ти.
Твоя    душа,  якою  стільки  років
Не  втомлююся  милуватись  я;  
Вона  –  як  Всесвіт!    Як  весна  летить
Над  світом  ясним,  над  Дніпром  широким,
Отак  летить  і  лебедінь  твоя!

Скільки  пізнав,  скільки  пізнати  ще
Судилося  –  того  буде  замало,
Аби  сказати:  добре  знана  ти.
Дивлюся  вкотре  у  близьке  лице
Загадка  вічна.  Є  лише  начало,
Кінця  цьому  пізнанню  не  знайти.

Ти  не  лише  як  жінка,  як  жона,
Ти  іще  Мати.  Любляча.  Терпляча.
В  трудах,  в  турботах  сплинуло  життя…
Хоч  ніби  й  не  була  в  житті  одна,
Та  твій  рушник  безжальна  доля  значить
У  чорні  смуги.  Та    без  співчуття.

А  тут  ще  я.  Немов  осінній  сад.
Яскравий  весь  та  опадає  листя
І  передзим’я  холодить  дощем…
Якби  так  років  двадцять  п’ять  назад,
Одне  –  одному  на  шляхах  знайшлися,
Не  ятрив  би  серденько  тужний  щем.

Люблю  тебе!  Це  дозволяєш  ти.
Хоч  присуд  долі  для  нас  невблаганний,
Ми  бережемо  в  глибині  душі
Всі  наші  погляди,  всю  святість  чистоти,
Цей  новий  день,    для  зустрічі  нам  даний,
Який  я  занотую  у  вірші.

Благословенна  хай  буде  та  мить
Яка  нам  дала  зустріч  та  розлуки
Та  відкриття  небачених  світил.
І  хай  від  туги  в  грудях  щось  щемить,
Пройду  крізь  все,  переживу  всі  муки,
   Стрічатиму  тебе  у  час  святий.
 
24/03/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658120
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


dovgiy

КАЗАЛА.

КАЗАЛА.

Казала,  що  я  тебе  вигадав.
Як  знати  тобі,  світосяйна,
Що  в  мріях  своїх  у    снах-  видивах,
Не  бачилась  казка  і  тайна.
Казала,  що    швидко  забудуться
Всі  клятви    у  вірності  серця.
Вже  роки  над  нами  гуртуються,
А  ти  наймиліша,  як  вперше.
Казала,  мине  наша  молодість,
Все  зморшками  буде  порито,
І  я,  повсякденністю  зморений,
Не  буду  на  тебе  дивитись.
Життя  мене  гонить  дорогами.
Коли  ж  повертаюсь  додому,
В  долоні  беру  твою  голову,
Аби  не  дістались  нікому,
Ці  очі,  що  в  радість  заплакали,
Вуста,  що  як  в  юності,    -  хочу.
І  зморшки,  турботами  кладені,
Для  мене  всього  найдорожчі!
Одне  мене  б’є  в  сиву  голову:
Втрачаємо  разом  здоров’я.
А  ще  б  так  хотілось,  як  в  молодість
Відчути  життя  повнокров’я.
Повік  би  не  знатись  з  аптеками,
А  з  лікарем  тільки  вітатись…
На  жаль,  без  пігулок  ледь  хекаю
За  них  мушу  все  віддавати.
А  лікар  –  той  завжди  привітливий:
Напише  депешу  –  дай  Боже!
Чи  стану  від  цього  усміхненим,
Аптекарям  –  точно  поможе!
Казала,  вродливою,ніжною,
З  косою  на  грудях  високих,
Що  я  тебе  вигадав  німфою,
Хоч  з  янголів  ти,  сяйнооких.

7  квітня  2016  р.
   


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658112
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Анатольевич

УКРАЇНА. (Оновлено)

Коли    я    чую    слово    «Україна»  ,
в      моєму    серці    гордість    розквіта!
Воно    для    мене    значить  –  Батьківщина,
ліса    і    ріки,    пісня    солов’їна,
моря,  і    гори,  і    пшениця    золота!

Коли    я    промовляю    «Україна»,
в      моєму    серці      радість    і    любов!
Тут  отчий    дім    мій    і    моя    родина  –
кохання,    діти,    внуки,    цвіт    калини…
Це    моє    щастя    -    лине  з    серця    знов    і    знов!

Лунає    в  піснях  слово    "Україна",
та  серце  болем  залива  воно...
Її  шматують...  Та  вона  -  єдина,
велика,  вільна,  горда,  неділима!
         Так  буде  завжди!  Вірю!
             ЩО  Б  ТАМ  НЕ  БУЛО!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата поступления 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. Храм БЛАГОВІЩЕННЯ (закінчення)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667

Дивне  відчуття  не  полишало  мене:  за  якусь  годину  «машина  часу»  двічі  переносила  нас  туди-сюди  через  тисячоліття.  Спочатку  із  сьогодення  ми  потрапили  в  «печерну»  епоху  (перший  поверх).  У  великому,  тьмяно  освітленому  залі  (під  час  богослужінь  він  добре  освітлюється),  увага    всіх  була  прикована  до  маленької  печери  –  справжнього  житла  Сім'ї.  Ті  кам'яні  стіни  ніби  випромінювали  таємниче  тепло,  що  гріло  душі,  і  з  того  полону  не  хотілося  звільнятись.  Ми  все  кружляли  біля  неї,  торкалися,  молилися,  осмислювали:  ось  тут  бігав    хлопчик,  яких  мільйони...  але  зовсім    інший,  бо  вже  носив  в  собі  Божу  Силу  і  Мудрість.
Але  ж  –  нам  пора...  Піднімаємось  всього  на  пару  десятків  сходин  (другий  рівень)    і  переносимося  в  сучасність.    
Західного  типу  франкісканська  базиліка.    Строгість  ліній,  багато  світла,  височенний  купол  незвичної  форми,  фрески  –  гарно!  ...  Але  отой  магічний  дух  залишився  біля  печери...
Сидимо  на  лавках  (це  ж  католицький  храм,  сиди  –  донесхочу!),  роздивляємось,  фотографуємо,  запам'ятовуємо.  Привертають  увагу  кілька  полотен  –  не  то  чиїсь  портрети,  не  то  ікони    Богородиці.  Вони  сильно  відрізняються  від  наших  канонічних.  Служитель  пояснює  нам:  це  ікони  Богородиці  від  різних  країн  світу.  Каже,  що  в  дворі  храму  є  галерея,  де  їх  багато,  в  храмі  всі  не  помістилися.  Тихесенько  ходимо  по  храму  (служби  нема),  роздивляємося  фрески  та  ікони.  Потім  ідемо  в  двір.
Перш  за  все,  шукаємо  нашу.  Мусить  же  бути  від  України.  Є!  Ось  вона!  Знайшли  одразу.  І  хоч  виконана  в  кращих  традиціях  совдепії...  але  ж  наша!  Як  же  в  далеких  землях  гріє  душу  своє,  рідне!  Аж  в  горлі  заспазмувало!  
Надивившись,  сфотографувавши,  йдемо  дивитися  всі  інші.
Тут  –  дарунки  країн  світу  від  Уругваю  до  Індонезії.  Під  кожною  іконою  –  табличка  з  назвою  країни.    Де  б  ми  ще  побачили  Богородицю-японку  в  кімоно,  чи  Богородицю-тайку  в  диковинному  сарафані  з  браслетами-чотками  на  оголених  до  коліна  ногах?  Дивина!!!  Самі  екзотичні,  фотографуємо.  Дома  таких  точно  ніхто  не  бачив.
Виникає  співчуття  до  християн-японців-чи-індонезійців.  Здається,  вони  не  можуть  в  повній  мірі  відчути  силу  нашої  віри,  як  ми  –  буддизм  чи  індуїзм.
Але  це  знає  лише  Бог...
А  ми  дякуємо  Всевишньому  за  даровану  можливість  через  2  тисячоліття  «доторкнутися»  до  життєвого  шляху  Ісуса  Христа  і  Богородиці,  ступати  по  цій  землі,  де  ходили  Вони...

7.04.2016  р.

Зі  святом  Вас,  мої  любі!  Хай  Пресвята  Богородиця  пошле  мир  на  нашу  землю  і  в  наші  душі!  
Вітання  всім  і  найкращі  побажання  від  @NN@,  вона  щойно  завітала  до  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657846
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. Храм БЛАГОВІЩЕННЯ (продовження)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581#commlist1

Назарет  мало  чим  відрізняється  від  інших  ізраїльських  маленьких  містечок:  невисокі  будівлі  із  світлого  каменю,  небагата  рослинність  (інколи  –  екзотична),  чистота,  гарні  дороги.
Місто,  де  відбулося  Благовіщення  і  де  провів  дитячі  і  юнацькі  роки  Ісус  Христос,  місцеві  називають  Нацрат.  Саме  тому  Ісуса  часто  називали                  «а-ноцрі»  –  житель  міста  Нацрат  (аналогія  нашому  –  киянин,  черкащанин).
В  місті  є  2  храми  Благовіщення.
За  апокрифічним  протоєвангелієм  від  Якова,  перший  раз  архангел  Гавриїл  явився  Марії  біля  джерела,  де  вона  набирала  воду.  На  тому  місці  побудували  православну  церкву  Благовіщення  зі  святим  колодязем.
Нас  же  везуть  до  католицької  базиліки  Благовіщення,  побудованої  над  печерою,  де  жила  Свята  Сім'я.  В  той  давній  час  природні  печери  (гроти),  яких  було  чимало  в  вапнякових  горах,  широко  використовувались  незаможним  населенням  як  житло,  як  загони  для  худоби,  для  захоронення  мертвих.  В  одній  із  таких  печер  жили  Йосип  з  Марією  та  Ісусом.  І  їх  житло  –  це  єдине  із  святих  місць,  стосовно  якого  немає  ніяких  суперечок  між  конфесіями,  –  це  дійсно  житло  Марії  та  Йосипа.
Перший  храм  над  печерою  був  побудований  в  той  же  час,  що  й  інші  святині  (у  Єрусалимі  та  Віфлеємі),  другий  –  в  часи  Хрестових  походів.  А  в  1969  році  була  збудована  сучасна  католицька  дворівнева  базиліка  –  один  з  найбільших  храмів  на  ізраїльській  землі.
На  першому  рівні  знаходиться  найсвятіша  частина  храму  –  печера,  де  жила  Сім'я.  Саме  туди  ми  йдемо.  Вистоявши  чергу,  як  і  в  інших  храмах,  заходимо  до  гроту.  І,  як  в  інших  храмах,  мимоволі  починає  тривожитися  серце,  відчувається  легеньке  тремтіння  рук,  хоч  на  вид  –  це  простий  кам'яний  грот  з  необтесаного  каменю,  майже  не  прикрашений.  Але...
Аби  камінь  міг  говорити,  скільки  б  він  нам  розповів!!!  Переконана:  камінь  –  складова  живої  природи,  яка  на  своїх  кристалічних  решітках  записує  і  зберігає  все,  що  відбувається  навколо,  як  на  кристалах  комп'ютера.  Колись  людство  навчиться  «розмовляти»  з  каменем...  і  здригнеться  від  почутого...
Долонею  торкаюся  жорского  каменю  і  шепочу:  «Ти  лиш  не  забувай!  Колись  розкажеш  нашим  внукам  всю  правду...»
Тут  же,  в  гроті,  знаходиться  білий  мармуровий  престол,  в  центрі  якого  латиною  нанесено  напис:  «Тут  слово  стало  плоттю».  Це  місце,  де  стояв  архангел  Гавриїл  перед  Марією.  Люди  підходять,    моляться...  Молимось  і  ми...  Про  що?  А  що  просять  у  Богоматері?  Здоров'я  та  щастя  дітям  і  родині,  миру  та  злагоди  в  сім'ях,  в  краї,  в  світі.  Бо  це  –  фундамент  життя  людського...

6.04.2016  р.    (Далі  буде)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Світлана Моренець

НАЗАРЕТ. . Храм БЛАГОВІЩЕННЯ

Після  тяжкої  безсонної  ночі  в  дорозі  та  емоційно  і  фізично  перенасиченого  дня  в  Єрусалимі  та  Віфлеємі,  зовсім  знесилені  вирушаємо    до  Назарету.  Там  ми  маємо  ночувати.
Прощаємося  з  нашим  неповторним  гідом  –  кандидатом  історичних  наук,  колишньою  співробітницею  Ермітажу,  яка  вже  17  років  живе  і  працює  в  Ізраїлі.  Тактовна,  ерудована,  про  таких  кажуть  –  «ходяча  енциклопедія».  Побачивши  нашу  щиру  зацікавленість,  вона  не  пропускала  жодного  історичного  місця  чи  будівлі,  збагачуючи  нас  цікавою  інформацією.
Залишаємось  з  водієм,  який  не  знає  жодної  мови,  окрім  арабської.  Тож  їдемо  мовчки:  спимо  чи,  проснувшись,  споглядаємо  яскраві  гірлянди  вогнів.  Як  потім  з'ясувалося,  то  були  іорданські  міста  і  села.
Пізно  вночі  добираємось  до  готелю  й...  провалюємось  в  сон.  І  лише  вранці,  коли  за  нами  приїхав  інший  вже  гід,  взнаємо,  що  ось  тепер  ми  їхатимемо  до  Назарету,  а  ночували  ми  в  Тверії,  що  на  Галілейському  морі.
Який  жаль!  Хоч  би  руки  вмочили  в  морі  Ісуса!  Та  нас  заспокоїли:  це    буде.
Дорога  Тверія-Назарет...  Що  то  значить  –  мініатюрна  країна!  На  кожному  кроці  –  історичні  місця.  Їдемо  через  Кану  Галілейську,  бачимо  храми  на  тих  місцях,  де  Ісус  творив  свої  чуда  перетворення  води  в  вино  і  зцілення  словом.  Згодом  споглядаємо  здалеку  гору  Фавор,  де  сталося  друге  Преображення  Господнє...  Кожен  занурюється  в  свої  думи,  згадуючи  описи  цих  подій  в  Біблії.  Згадуємо...  і  не  віримо  собі,  що  ми  доторкаємось  поглядом  цих  місць.
І  ось,  нарешті,  Назарет...

(Далі  буде...)            6.04.2016  р.

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581
дата поступления 06.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


НАДЕЖДА М.

Ранкова свіжість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU  [/youtube]


Ранкова  свіжість  знов  дарує  радість.
Блистять  на  сонці  крапельки  дощу.
І  забуваєш  про  вчорашню  слабкість.
Проблеми  всі  без  жалю  відпущу.

Солодкий  час,  шматочок  шоколаду,
Чи  промінь,  що  заглянув  у  вікно,
Навів  в  душі  вже  нового  розкладу,
Що  витримати  треба,  як  вино.

І  жорнова  життя  знов  закрутились.
Крізь  решето  просіється  мука.
Лиш  спогади  в  душі  десь  залишились,
Що  зараз,  ніби  висохла  ріка.

Весна  вже  набирає  нові  фарби.
Бруньки  чекають  ніжного  тепла.
І  оживуть  у  серці  знову  скарби,
Які  колись    розкрити  не  змогла.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657833
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Леся Утриско

Врятуй Ти мою Україну.

Дорогою  йшла  Божа  Мати,
Вела  на  Голготу  дитя,
Душа  не  втихала  ридати,
Так  плаче  Вкраїна  моя.

Приспів:

В  молитві  до  Тебе  я  йду,
В  молитві  до  Тебе  я  лину,
О,  Матінко  Божа,  Свята,
Врятуй  Ти  мою  Україну!

Заклали  терновий  вінок,
Невинная  кров  знов  пролита,
Вкраїна  моя-  Божий  крок,
На  хрест  розіп'ята  й  прибита.

Приспів:

Стоїш  на  Голготі  сумній,
Стоїш  під  хрестом  свого  сина,
Де  зносиш  в  душі  тяжкий  біль,
Як  нині  моя  Україна.

Приспів:

Одна  Ти  лишилась  стоять,
Одна  мов  билина  у  полі,
Чому  всі  народи  мовчать?
Чому  ми  не  маємо  долі?

Приспів:

В  молитві  до  Тебе  я  йду,
В  молитві  до  Тебе  я  лину,
О,  Матінко  Божа,  Свята,
Врятуй  Ти  мою  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657770
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Так оце отакі ми свої ?!.

Так  оце  отакі  ми  свої?!.
Хто  завгодно  на  шиї  в  нас  їде.
Бо  й  між  нами  ведуться  бої,
бо  і  досі  ми  є  –  самоїди.

Хай  не  ми,  –  щоб  держава  жила.
Та  чому  ж  стоїмо  на  розпутті?
В  Україні  панує  –  хула.
Терористом  прийшов  до  нас  Путін.

Смерть  скотилась  від  замків  до  хат.
Хто  кого?  Як  не  вб’є,  –  перекупить.
І  корупція,  й  олігархат…
Оберемо  чи  ж  владу  ми  путню?

Чи  закон  а  чи  договорняк?
Чи  Майдан  а  чи  антимайдани?..
От  і  маємо  –  сущий  бардак  
на  землі  прабатьків  Богом  даній.

Дефіцит  об’єднальних  ідей.
Гинуть  кращі  сини-патріоти.
Не  вживається  правда  ніде,
бо  держателі  в  нас  –  ідіоти.

Українці,  у  світ  понесіть
світлу  пам’ять  гіркущої  правди.
Хай  завжди  будуть  мир,  хліб  і  сіль,
та  ніколи  –  чужинської  влади!


З  нової  книги  "БУТИ  СОБОЮ"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657470
дата поступления 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Любов Ігнатова

Сходження 16+

Свічки  полум'я...тіл  оголеність...
Поцілункова  вседозволеність...
Очі  в  очі...  У  підсвідомості
Досягаємо  невагомості...

Кожен  дотик  -  розряди  блискавок,
Міріади  звабливих  блискіток...
Кожна  родимка  -  двері  Всесвіту  ...
І  нестримне  бажання  -  пестити...

І  політ...до  небес  полотнища...
І  велике  прадавнє  вогнище...
Самоспалення  і  відродження...
Може  знов  розпочнемо  сходження?..

Свічки  полум'я...тіл  оголеність...
Поцілункова  вседозволеність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657526
дата поступления 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Наталя Данилюк

Весна кличе в гори…

[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]

Весна  кличе  в  гори.  Взуваю  розтоптані  кеди  –
Іще  від  минулого  літа.  Ну,  що  ж,  в  добру  путь!
Де  сонце  –  медовий  бурштин,  інкрустований  в  небо,
Де  чубчики  соснам  хмарки́,  наче  вівці,  скубуть.

Несу  за  спиною  в  наплічнику  аркушів  стоси  –
Давно  перепрілі  ілюзії  ще  від  зими.
Вливає  за  пазуху  щастя  подвоєні  дози
Омріяна  даль,  що  вітри  підпирає  грудьми.

І  що  мені  треба  на  лоні  безмежного  світу,
Де  я  –  лиш  піщинка  дрібна  серед  тонни  піску?
І  вітер  гуде  в  мою  душу,  немов  у  трембіту,
І  космос  постійно  тримає  мене  на  зв’язку.

І  голос  мені  промовляє:  «Алло,  абоненте,
Погода  сьогодні  чудова,  тож  welcome  to  please!».
І  серце  карбує  на  згадку  щасливі  моменти,
І  камера  вкотре  фіксує  пробуджений  ліс.

А  він  пахне  мохом,  терпкими  оліями  хвої,
Обійми  свої  розкриває  і  кличе:  «Ходи!».
І  я  усміхаюсь  до  лісу  й  до  себе  самої,
На  тілі  земної  планети  лишаю  сліди…

Дрібні,  ледь  помітні  –  невидимі  майже,  їй  Богу,
На  відстані  лету  пташиного.  Квітню,  агов!..
Спасибі,  що  кличеш  мене  в  цю  натхненну  дорогу  –
Звучати  на  хвилі  поезії  та  молитов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


горлиця

І ЗНОВУ СОН

 
І  знову  сон...  Розквітла  стара  вишня,
Та,  що  садили  з  мамою  удвох,
Ось  мама  з  хати  на  подвір`я  вийшла,
Мене  обняла,  слухали    пташок.

А  вітер  дув,  здував  білі  пірїнки,
Вкривали  плечі  мамі  і  мені,
А  ми  сміялись  ,  сонячні  сніжинки
Стулились    й  сіли  на  одній  межі.  

Чекали  літа!  Ось-  ось  доспіє  вишня,
Червоні  ягідкі  солодкі  ,чуть  гіркі,
Посушимо,  скінчилися  торішні,
Вродило  ж  їх...Ламалися  гілки!

І  якось  так  і  весело,  і  смутно,
Було  колись,    куди  ж  це  все  пішло?
У  сні  живу,  мені  цілком  не  нудно,
Тут  пахнуть  вишні,  мамине  тепло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Анатолій В.

Прощання

Я  втрати  боюся,  боюся  зачинених  брам,
І  жити  лиш  згадкою,  тішити  думкою  мрію...
Боюся  відкритись  назустріч  буремним  вітрам,
Боюся  прощань,  бо  змиритися  з  ними  не  вмію.

Прощання  -  це  як  відпускати  частину  себе:
На  волю,  назавжди,  у  небо,  у  ніч  горобину...
Та  ніч  усе  небо  закриє,  колись  голубе!..
Так  важко  дивитися  мріям  і  спогадам  в  спину!

Усе  відійде,  все  забудеться,  стане  нічим,
Допоки  зі  сховку  не  з`явиться  привидом  спогад  -
Тоді  оживе  згустком  болю  у  плетиві  рим
Цей  вірш,  невловимий,  як  натяк,  як  подих,  як  здогад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Любов Ігнатова

Квітень

Достигає  у  пролісках  квітень,  
Нетерплячку  сховавши  в  бруньках,  
В  насінинах  майбутнього  літа  
Почина  нуртувати  життя.  

Пшениці  виграють  росянисто,  
І  ясніють  калюжниць  зірки,  
І  бджолине  збира  товариство  
Аромати  весни  в  стільники.  

Вже  бузьки  розхапали  білети  -  
Анонсовано  жаб'ячий  хор,
Пише  вітер  у  вербах  памфлети,  
І  дощі  перейшли  в  до-мажор.  

Журавлями  видзвонює  небо,  
Розливаючи  щедро  блакить...  
І  душа  відчуває  потребу  
Хоч  у  мріях  до  сонця  злетіть...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Ніна-Марія

Будь гідним, сину

[img]http://cs621724.vk.me/v621724151/2d080/38gREOeHV4s.jpg[/img]


Молода  вербиченько,  ой  верба,
Чом  же  твоє  личенько  -  то  журба?
Віти  твої  схилені  до  землі,
Розкажи  ти  правдоньку  всю  мені.

У  мене  правда  та  є  лиш  одна:
Милого  мого  забрала  війна.
За  Вкраїну  голову  він  поклав,
Щоб  його  синок  щасливим  зростав.

У  нас  під  боком  ворог  не  дрімав.
У  хвилину  тяжкую  він  напав.
І  не  могла  стримати  тебе  я,
Мабуть,  така  доленька  є  твоя.

Колись  ми  були  наче  братами,
А  тепер  ось  стали  ворогами.
Історія  цього  не  забуде.
Вкраїна  вільна,  щаслива  буде!

Гідним  же  будь,  сину,  свого  тата!
Свободу  і  честь  бережи  ти  свято!
Бо  її  нізащо  не  купити,
Хоч  тепер  по  правді  важко  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657118
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


dovgiy

Помилка квітки.

Помилка  квітки.

У  порі  року  квітка  помилилась:
У  передзим’я,  раптом,  розцвіла.    
А  зла  негода  мокрим  снігом  лила,
В  долоні  криги  пелюстки  брала.
Стебельце    кволе  рвав  несамовито,
Та  намагався  все  пошматувати
Північний,  невмолимий,  хижий  вітер,
Від  куряви  снігової  кошлатий.
Здавалося  б,  ну  скільки  може  мати
Ота  стеблина,  сили  опиратись
Насильству  смерті?    Вже  клітини  тіла
Пронизані  кристалами  із  льоду,
Розірвані,  роз’єднані,  розбиті
З  поняттям  існування  несумісні,
Поховані  у  товщу  болю  й  снігу…
Та  час  мине.  Сваволя  холоднечі
Закінчиться  жаданим  потеплінням.
Накине  любий  березень  на  плечі
Деревам  свій  серпанок  провесніння.
А  шипи  льоду  чистими  сльозами
Стечуть  у  землю,  додаючи  сили
Краплинці  сонця  новими  ростками
Прорватися  крізь  темряву  могили,
Аби  вже  навесні  заквітувати
Із  торжеством  воскреслої  надії…
Отак  і  я.  Востаннє,  надто  пізно
Розцвів  для  тебе  спраглою  душею.
Та  Доля  відібрала  дні  для  цвіту,
Страшним  недугом  творячи  над  нею
Свій  чорний  танок  Вічної  розлуки,
Весь  ритуал  згасання  сил  та  волі,
Хоч  живе  серце,  поки  що  і  в  муках,
До  тебе    прагне,  моя  квітко  долі,
Моя  подруго,  зірочко  незгасна,
Любове  ніжна  вірна  й  незрадлива.
Пробач,  що  не  набрав  у  жмені  щастя,
Щоб  ти  була,  хоч  крапельку,  щаслива…
Пробач  мені,  бо  й  сам  його  не  бачив,
Підводячись,    та  падаючи  знову...
Вже  на  краю…  втрачаю  все  –  і  плачу
З  тобою  ведучи  німу  розмову
У  темряві  розтерзаної  ночі
На  боротьбу  не  маючи  вже  сили…
Чи  ранок  буде?  Це  –  як  Бог  захоче…
Ще  б  заглянути  в  очі  твої  милі,
Поцілувати  б,  наостанок,  руку,
І  кинутись  в  пітьму,  немов  у  воду!
О!  як  багато  цих  страждань  і  муки!
О!  як  багато  піді  мною  льоду!

12.03.2016  14:32    
   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657083
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Найперше - докоряй собі…

Найперше  –  докоряй  собі.
Умій  себе  в  собі  збагнути.
Безмежно  довіряй  судьбі  
й  навчися  скрізь  собою  бути.

І  не  надійся  при  грозі  
на  блискавичні  переміни,  
лиш  направляй  зусилля  всі  
на  справи  праведні  уміло.

До  себе,  брате,  обернись,  
себе  спитай  відверто  й  вільно,  
чи  борешся,  чи  зупинивсь?  
Що  ти  зробив  для  України?

Не  ради  слави  й  нагород  
розпочинай  яскраве  дійство.
Йди  до  людей,  єднай  народ,  
оздоровляй  себе  й  суспільство.

В  громади  праведність  повір,  
бо  владі  вірити  –  наївно.
Щоб  раєм  став  твій  рідний  двір  –  
живи  і  мисли  українно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Любов Ігнатова

Подалі від людської суєти…

Подалі  від  людської  суєти,  
В  гармонії  з  природою  й  собою,  
Я  зможу  Шлях  до  Істини  знайти,  
Що  душу  проведе  до  супокою...  

В  обіймах  лісу  і  шовкових  трав,  
Думками  долучаючись  до  Світла,  
Скидаю  шкаралупу  вічних  справ,  
Щоб  знову  рима  віршами  розквітла...  

І  оживаю!  Ніби  джерело,  
Що  навесні  пробило  панцир  криги,  
Стаю,  неначе  птаха,  на  крило,  
Залишивши  землі  свої  вериги...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Дід Миколай

У затінку болю й журби.

Мілярди  давно  у  офшорах,  
15  млн.  землі,  як  труна…  
Ковтнула    ординська  обжора,
Годує..,  -  своїх  Сатана.

Мільярди  із  жил  бурштинових,
А  з  лісу  уже  й  потрохи…
Течуть  у  кармани  ж.дові,
Як  в  пропасть  з  долини  струмки.

Що  ж  лишиться  нашим  онукам?
Хто  житиме  в  нашій  землі…
Всі  випили  соки  катюги,
Поржавіли  в  стрісі  шаблі.

Прокиньтесь  козацькії    діти,
Онуки  безвольних,  раби…
Забули  дідів  заповіти,
Покору  здійміть  на  диби.

Навкруг  все  неначе  поснуло,
Замовкли  гаями  птахи…
Немовби  Вкраїни  й  не  було,
Покинули  навіть  Боги.

Чекають  бандури  й  трембіти,
У  затінку  болю  й  журби…
Що,  маємо  в  пеклі  згоріти?
Лаштуймо  чужинцям  гроби!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


залюблена у світ

СОНЯЧНА ПОЕМА

Сім’я,  як  сім’я  (статистична  родина),
Подружжя  і  донька,  хотілося  сина.
Збувались  бажання,  здійснялися  мрії:
Всміхнулася  доля  –  вони  при  надії!
Чекали,  плекали  і  пестили  лоно  –
Такі  відчуття  всім  щасливим  знайомі!
Маленька  Наталочка  плеще  в  долоньки  –
У  їхній  сім’ї  буде  ще  одна…  донька!
Нехай,  хоч  не  братик,  та  все-таки  щастя,
Все  буде  в  них  добре  і  все  в  них  удасться!
Прийшов  врешті  час,  довгождана  хвилинка
Постукала,  прагне  до  світла  дитинка!
***
Татусь  під  дверима  не  спить  охоронцем,
Нарешті  на  ранок    з’явилося…  Сонце!
За  віщо,  скажіть?  І  яка  в  тім  причина,
Що  в  них  отака…  особлива  дитина?
Чекали  ж  бо  доньку,  звичайне  малятко.
І  ось  …  промениться,  зорить  янголятко  -
Манюнє…  беззахисне…(  видно  в  віконце)
Дитя,  як  дитя,  та  усе  ж  таки…  Сонце?
Матуся  слізьми  немовлятко  вмиває,  
Не  знає,  як  бути…  нічого  не  знає!
Вимірює  кроками  тато  кімнату:
Хотів  і  чекав,  але…  Сонце?  Занадто!

***  
Навіщо  їм  Сонце?  Йому  би…  на  небо…
Та  зблідла  матуся:  на  небо?  Не  треба!
Нехай  промениться,  нехай  собі  сяє,
Воно  ж  бо  –  рідненьке,  рідніше  немає!
***
Сім’я,  як  сім’я,  може,  -  трішки  неповна:
В  ній  -  мама,  Наталя  і…  Сонце  чудовне!
Зростає  у  радості  ,  втіхою  вмите,
Навчає  добра,  співчувати  й…  любити.
В  них  хороше  й  тепло  (  бо  ж  Сонечко  –  гріє)
Будують  майбутнє,  плекають  надію
Із  Сонечком  дивним,  із  плоті  і  крові
Яке  визначає  коштовність  Любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656829
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


НАДЕЖДА М.

Коли погода й настрій одне ціле…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1CWZKXZc_8[/youtube]



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AqspuXjWyGo[/youtube]
-

Коли  погода  й  настрій  одне  ціле,
То  я  спішу  в  людський  коловорот.
І  швидко  все  зникає  наболіле,
Життя  приймає  інший  поворот.

Десь  губляться  проблеми,  що  гнітили.
Вітрами  гнані,  зникли  тепер  геть.  
І  десь  беруться  знову  нові  сили,
Що  душу  повнять  вірою  ущерть.

На  все  дивлюся  іншими  очима:
Усмішки  тоді  вчуся    помічать.
А  тихий  шепіт  вітру  за  плечима,
Навчить  у  серці  радість  відчувать.

І  я  тоді  спішу  назустріч  сонцю.
Там    промені  назустріч  струменять.
І  мало  світу  того,  що  в  віконці,
Так  хочеться  весь  світ  тоді  обнять.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656866
дата поступления 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Макієвська

У вересових луках ( Навіяне легендами Ірландії з віршів Шона МакЛеха)

Де    ельфи  і  красуні  феї  живуть,
А  гноми,  їх  багатства  стережуть,
На  пагорбах,  у  вересових  луках...
Там  де  голос  флейти  тане  в  звуках
вітру...Чарівники  ловлять  чужі  сни
у  тенета  сон-трави  навесні,
із  волосся  Венери    у  них  сумки  
ткані...  Вони  ловлять  туди  й  думки,  
туманні...На  межі,  поміж  порталу  
паралельних  світів  і  астралу...
Заманює  потойбічна  таїна  
та  спів  фей,  який  з  пелюстків  луна.
Людський  розум  спить  в  омані  чар-зілля,
бо  він  вже  на  грані  божевілля...
Краще    слухати  легенди  та  казки,
пити  вересовий  мед    залюбки
восени,  блукати  Всесвітом  в  тиші,
насолоджуватися    від  душі
красою  природи,  дарованої  
Богом!  Де  нема  війни  жодної,
де    тільки  мир,  гармонія  і  любов  
жадана...Там    серце  кохає  знов
і  знов...  Руни  говорять  з  першооснов:
В  Україну  прийде  мир...  З  нами  Бог!

*******
Назва  рослини  походить  від  грецького  kalunei,  в  перекладі  -  «чистити»  російська  назва  -  верес  -  утворилося  від  давньослов'янського  «вареснец»  -  «іній».
Верес  відображений  в  назві  першого  місяця  осені  в  українській,  білоруській,  польській  мовах  -  вересень,  верасень,  wrzesien

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656645
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Шон Маклех

Обличчя вітру

                             «Поклик  без  відповіді.
                                 Блукаючий  в’язень  власного  тіла.
                                 Таке  було  обличчя  вітру.»
                                                                         (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Мені  зазирав  в  обличчя  вітер  -  
Той  самий,  що  нині  весняний,
А  вчора  був  крижаним  і  мертвим,
Що  міняє  себе  як  старий  одяг,
Чи  то  як  потріпане  зношене  тіло,
І  знаходить  себе  в  нових  перевтіленнях,
Чи  то  просто  метаморфозах
Старого  пророка  Назона  Овідія,
Споглядальника  Негостинного  моря
(Що  досі  негостинне  для  номадів  -  
Патлатих  і  пропахлих  вівцями).
Я  питав  його  -  для  чого,  для  чого  
Ти  шепочеш  мені  стару  істину,
Лише  одну,  але  таку  холодну,
Нині  ж  весна,  хіба  бракує  на  світі
Запашних  і  п’янких,  як  вино,  істин,
Хіба  всі  істини  такі  жахні-крижані,
Хіба?
Я  теж  в’язень  свого  тіла  -  як  ти,
Але  тимчасовий,  лише  ненароком,
Одягнув  я  на  себе  це  тіло
(Нехай  досконале  чи  то  краще
Ніж  в  інших  збирачів  слів)
Але  ненароком,  на  час,
А  ти  ж  вічний  невільник
Свої  суті  -  цього  тіла  повітряного,
Вічно  невчасний,  вічно  не  тут  -  
Нетутешній.  Чи  може
Ти  теж  відпочинок  знаходиш
У  комині-димоході  старого
Кам’яного  ірландського  дому,
Що  чудом  стояв  довгі  віки
Темні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Галина_Литовченко

ДІТИ Є ДІТИ

Краплі  падають  байдужі,
миють  маківки  дахам,
розливаються  калюжі  
на  розвагу  дітлахам.
Знаю,  мій  маленький  братик
їх  ніяк  не  обмине  –  
буде  мама  одяг  прати
і  соромити  мене.
Що  пустив  до  калабані
нерозумне  дитинча,  
скаже:  -  Відтепер  в  пошані
ремінь  замість  калача...  
Мовить  так  вона  не  зозла,
бо  нема  ні  краплі  зла.
Хоч  давно  уже  доросла,
теж  дитиною  була    
й  не  сиділа  наша  ненька
у  садочку  серед  руж.
Певен  –  і  її  частенько
діставали  із  калюж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656557
дата поступления 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Віктор Ох

Наодинці з журбою (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконує  –  Заслужений  артист  України  Олександр  Юхименко  
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jY4h4RnVpTI[/youtube]
Я  без  тебе  один,  я  й  з  тобою  один  
І  живу  наодинці  з  журбою.
У  цім  сотні  причин,  всяких  різних  причин,  
Що  живу  я  один  з  самотою.

Я  в  цей  світ  заблукав  із  далеких  країв,  
Випадково  зустрівся  з  тобою.
Все  гадав,  що  кохав,  все  гадав,  що  любив,
А  тепер  сам  живу  самотою.

Не  обманюй  себе,  не  обдурюй  мене,
Якщо  серце  не  згідне  з  тобою.
Швидко  листя  впаде,  швидко  спалах  мине,  
Ти  ж  залишися  сам  із  журбою.

Отаке  це  життя  у  цім  дивнім  краю,
Де  не  знаєш,  що  буде  з  тобою,
Хоч  живеш  ти  в  раю,  у  казковім  раю,
Та  живу  все  одно  із  журбою.

Так  збудовано  світ,  суперечливий  світ
Все  прекрасне  —  це  те,  що  втрачаєш...
Із  появи  на  світ  і  до  старості  літ  
Ти  не  знаєш,  на  що  ти  чекаєш.

В  перелітності  днів  —  загадковість  життя,  
В  цьому  й  сенс  твоїх  літ  марнування,
Та  чи  варто  воно,  як  не  знать  майбуття  
Й  жить  обдуреним  ради  чекання.

І  тому  я  один,  в  цілім  світі  один,
Сам  живу  і  спілкуюсь  з  собою.
І  не  знаю  причин,  ну  ніяких  причин,
Чом  живу  я  один  з  самотою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656490
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016


НАДЕЖДА М.

Найкращий сміх - це над собою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM  
 [/youtube]

Коли  надворі  дощ,  нема  тепла,
То  в  серці  теж  чомусь  тоді  негода.
Але  проста  усмІшка  все  здола,
І  зміниться  в  душі  тоді  погода.

Коли  надвір  виходиш  ти  сумний,
І  ніби  все  у  чорно-білих  фарбах,
Усмішку  ніжну    дарувать  зумій,
І  світ  тоді  весь  буде  у  оздобах.

Але  найкращий  сміх  -  це  над  собою,
Коли  зуміє  хтось  вас  обдурить.
І  сміх  тоді  воює  із  журбою,
І  може  дуже  вдало  тут  схитрить.

Від    сміху  потечуть  гіркі  сльозинки.
Сміємося,  що  ходим  в  дураках..
А  щастям  ми  вважаєм  ті  хвилинки,
Коли  ми  сміємОся  просто  так.

Тож  смійтесь  на  здоров"я,  любі  друзі.
Найкращі  ліки  -  сміх  від  всіх  недуг.
І  кажуть  недаремно,  по  заслузі:
В  житті  у  нашім  сміх  -  надійний  друг.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Микола Серпень

Русским

Кому  б  не  судьба  вами  править,
Поймёт,  что  не  надо  и  див,
Легко  ликовать  вас  заставить,
Чужое  для  вас  захватив!

Средь  мирных  равнин  дыхания,
Где  летом  -  берёз  снега,
Для  вас  есть  одно  призвание-
Искать  средь  соседей  врага!

Волками  в  овечьей  шкуре
Про  мир  не  стесняетесь  выть!
Империю  дикой  натуры
Колоссом  сумели  взрастить!

Здесь  ветры  холодные  реют,
И  души  тут  всем  леденят,
Повсюду  в  безумной  Империи
Могилы  забытых  солдат!

Вожди  вам  затем  только  надо,
Чтоб  новые  войны  вели,
А  будет  за  то  вам  наградой
Сиротский  лишь  холмик  земли!

И  так  всё  ведётся  веками,
И  тот  здесь  всегда  в  козырях,
В  ком  сердце  похоже  на  камень,  
Чтоб  гибнуть  народу  зазря!

25.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655716
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Микола Шевченко

А нам би день (пісня)

Слова,  музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

     А  нам  би  день

...Усе  в  нас  так  погано  -  погано  в  нас  усе.
Про  це  можна  писати  романи  і  есе.
Щодня  ми  ниєм,  скаржимось,  буває  плачемо.
Та  смаленого  вовка,  як  казала  моя  бабця,  все-одно
ми  ще  не  бачимо.
Ми  нація  свобідна  і  європейські  ми.
А  що  країна  бідна  -  не  винуваті  ми!
Бо  не  підмажеш  -  не  поїдеш,  з  дитсадка  ми  знаємо.
Розбещуємо  владу,  а  якщо  самі  дорвемся,
нижчих  себе  зневажаємо.
Приспів:
А  нам  би  день  іще  один  прожити.
За  день  оцей  встигаємо  таке  вчинити!
За  що  в  КНДР  нас  двадцять  раз  би  розстріляли.
В  Японії  сім  раз  з  роботи  б  виганяли.
А  в  Пакистані  відсікли  б  усі  кінцівки.
В  Ізраїлі  б  поклали  писком  на  долівку.
І  це  лише  на  грішній  цій  планеті,
не  кажучи  про  сині  небеса...
   2
То  ж  все  у  нас  нічого  -  нічого  в  нас  усе.
Не  топить,  слава  Богу  і  майже  не  трясе.
А  справи  треба  до  кінця  завжди  доводити.
Нам  кажуть  іноземці  -  що  ж  ви,  наче  коні,  табуном,
по  колу  ходите?
І  хто  вас  прив`язав  і  хто  вас  осідлав?
Попону  хто  поклав?  Хто  робить  вам  анклав?
Борітеся  -  поборете!  Це  з  дитсадка  ми  знаємо.
А  вам  -  аби  офшорити,  а  ми  й  собі  помалу,
тишком-нишком  "хатоскраємо"...
Приспів:
А  нам  би  ще  прожити  один  день,
а  нам  би  заспівати  ще  пісень.
Та  щоб  в  КНДР  ракети  не  злітали.
В  Японії  авто  усі  екологічні  стали.
А  в  Пакистані  не  рубали  щоб  кінцівку.
В  Ізраїлі  б  не  клали  писком  на  долівку.
І  це  лише  на  грішній  цій  планеті,
не  кажучи  про  сині  небеса.
А  нам  би  ще  прожити  один  день,
а  нам  би  заспівати  ще  пісень.
І  їсти  на  чотири  пальці  сало.
Щоб  воріженьки,  як  роса  пропали!
На  ряженці  була  на  палець  плівка.
І  зранку  не  боліла  щоб  голівка.
І  щоб  була  планета  -  Україна,
І  посміхались  сині  небеса!..

31  березня  2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655974
дата поступления 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

ЩЕ НЕ ПІЗНО

Вільний  вітер  білим  світом  лине,
дужі  крила  легко  простира.
У  глибінь  віків  течуть  хвилини  –
там  сріблиться  мудрість  престара.

Народилось  життєдайне  Слово  –
визріла  велична  таїна,
стукає  у  серце  знову  й  знову:
Світ  –  безмежний,  Істина  –  одна.

Зріють  вірші  зернами  свободи.
Щедра  нива  златом  налилась.
Диво-колос  неземної  вроди
благородним  голосом  озвавсь:

"Схаменіться,  люди!  Ще  не  пізно.
Помиріться!  Світ  благає  вас".
Лине  із  небес  прадавня  пісня  –
Істина  воістину  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655907
дата поступления 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Михайло Гончар

Класифікація поетів

                                             (По  версії  А.  Шопенґауера*)

Це  придумав  не  я,
                                             як  то  кажуть,"слабо".
Це  все    ґер  Шопенґауер  втяв,
                                                                  от,  їй-бо!
Я  лише  у  думки  його  рими  заклав.
Плагіату  ніякого  тут,
                                                     Боже  збав.
Всіх  поетів,які  тільки  є
                                                           апріорі
Він  упевнено  вносить
                                                         до  трьох  категорій:**
                       1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор  нічогенький  поет,
Та  здатен  лише  на  тріскучий  ефект.
Промчить  швидкоплинно
                                                                     і  де  він?  Знайди!
Немає  -  зникає  кудись  назавжди.
                           2.КОМЕТИ,  ПЛАНЕТИ
А  це  більш  вагомі  космічні  об'єкти  -
У  них  є  орбіти  й  тонкі  інтелекти,
Чи  краще  сказати  -  достойне  IQ,
Й  блищать  яскравіше  зірок  на  смерку.

Блищать  яскравіше,бо  блище  останніх,
Тому  їх  і  плутають  часто  профани.
Та  й  світло  то  зовсім  не  їхнє,  адже,
Немов  дзеркала,  відбивають  чуже.

Діяльність  їх  тягнеться  декілька  років
І  сфера  їх  дії  не  надто  широка  -  
Супутники  їхні  обмежують  коло,
Сучасники  тобто,  в  магнітному  полі.

Та,  врешті,  свої  залишають  місця,
Їх  інші  займають  і  так  без  кінця.
                             3.ЗІРКИ
І  тільки  вони  непорушні  й  постійні,
Такі  недосяжні  -  зірки  є  зірки!
Горять  власним  світлом  незмінно,надійно  -
Дивуйся,милуйся,хоч  цілі  віки.

Не  змінюють  вигляду  свого  ніколи.
Міняй,не  міняй  точку  зору  і  час  -
Однаково  сяють  з  Господньої  волі,
Тому  що  відсутній  у  них  паралакс.***

Вони  не  належать  системі(чи  нації),
Лишень  всьому  світу  -  така  ситуація.

Проблема  одна  є  -  потрібні  роки,
Щоб  світло,яке  посилають  зірки,
Здолавши  космічний  без  меж  океан,
Дісталось  Землі,  ну  а  отже  й  землян.
                                         ***                ***
От  і  всі  вагові  категорії,
Чи  то  пак  -  поетичний  розклад.
Хтось  може  спростує  такі  алегорії?
Артур  Шопенґауер  був  би  лиш  рад.

       *А.Шопенґауер  -  німецький  філософ
                     (22.2.1788  -  21.9.1860)

**  "Афоризмы  и  максимы"  (о  критике,суждении,одобрении  и  славе)

       ***паралакс  (з  грец.  -  зміна)  -  явне  зміщення,або  різниця  орієнтації
об'єкта,що  розглядається  з  двох  різних  позицій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016


Світлана Моренець

ЧИЯ ВИНА?

О  Боже,  скільки  ненависті  в  світі!
Чи  Ти  не  всіх  по  Образу  творив?
Земля  здригається,  мов  риба  в  сіті,
від  зла  людського...    Нерви  –  на  розрив!

Чи  в  Тебе  стала  в  дефіциті  глина,
чи  жалко  переводити  дарма,
та  факт  є  факт:  добряча  четвертина
людей  планети  зліплена...  з  багна.

Невже  вони  –  це  також  Твої  діти?
А  темряву  в  їх  душі  хто  вселив,
щоб  сіять  зло,  біду  і  горе  в  світі?
...  Тож  сумнів  їсть:  чи  ТИ  їх  сотворив?

28.03.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Микола Серпень

До сусідів

Хто  пішов  на  сусіда,
Як  були  ще  братами?
Це  найманці  услід  нам
Перші  кинули  камінь!
Не  забути  віками,
Не  простити  ніколи!
То  не  лише  був  камінь,
То  був  зашморг  на  волі!
І  тепер  крокодилових
Сліз  даремно  не  лийте!
Що  ви  там  заходилися
Ще  не  вбите  -  убити?
Хто  не  в  силах  творити
Прагне  лиш  відбирать!
Мирно  в  світі  щоб  жити
Треба  совість  ще  мать.
Всі  віки  задираєтесь,
Всі  діла  -  напролом,
І  ніколи  не  каєтесь  -
Вам  повсюди  -  "облом"!
І,  як  приклад,  для  світу
Вибрав  Бог  мабуть  вас,
Як  не  треба  тут  жити
На  постійний  показ!


23.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655264
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Микола Серпень

Дірка в днищі

Прогризла  "крыса"  дірку  в  днищі,
І  голосно,  щоб  в  цілім  світі  чули,
Зухвало  заявляє,  що  всіх  знищить,
Якщо  назад  не  повернем,  в  минуле!

Посібників  своїх,  котрий  десяток,
 Заставила  фальцетом  всюди  вити,
Надіючись,  що  відтепер  крисятник
Повчати  буде  світ,  як  треба  жити.

І  щоб  повсюди  все  по  їх  законах!
Ніхто  не  смійте  думати  щось  проти!
Віднині  білим  буде  чорне,  а  по  зонах
Для  зеків  ордени  -  за  спецроботу!

Для  корешів,  що  хочеш  -  все  тобі,
Противникам  та  іншим  -  долю  гірку,
А  тим,  хто  їх  малину  пре  на  "горбі",
Лиш  деревяні  і  обіцянок  ще  дірку!

А  щоб  успішними  були  такі  потуги,
"Законопрінту"  звісно  буде  мало,
Мерщій  у  ворога  перетворили  друга,
Полізли  відбирати  в  нього  сало!

Свої  порядки  -  та  для  всього  світу!,
Надіється,  що  якось  світ  привикне,
Їх  "фестивалі"  буде  скрізь  терпіти,
А  справедливість  поступово  зникне!

Прогризла  "крыса"  дірку  в  днищі!
Це  хто  ж  до  днища  допустив  її?
Хто  відповість  тепер  за  пожарища
В  тій,  дружній  у  радянській  час,  сім'ї!

13.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655267
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Макієвська

Весняні мрії

Ой,  ви  ночі  мої  волошкові,
Ой,  ви  маки  червоно-  п"янкі,
Ой,  ви  ранки  травнево-  бузкові
Та  троянди,  духмяно-  терпкі.  

Де  ж    ви  роки,  мої  ж  бо  молоді,
Такі  щасливі  та  золоті...
До  яких  поринули  володінь
І  куди?..    По  якому  путі?

Залишили  споришеві  стежки
І  конвалій  аромат  хмільний́́...
А  ще  рояться  в  голові  думки...
І  той  рій,  медово  -похмільнИй  .

А  мрії,    жасминово-  ванільні,
Пливуть  у  небеса  до  раю,
Де  вже  келихи  дзвенять  весільні,
Весняно  піняться  по  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655161
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


Таня Кириленко

Мости

З  моїх  ілюзій  сплетені  мости
Між  тих  доріг,  що  не  ведуть  нікуди,
В  часи,  яких  ніколи  вже  не  буде...
Скорботно  серце  просить:  "Відпусти!"

Замріюся,  почувши  ніжний  спів
Незнаної  тендітної  пташини,
І  хай  він  прямо  в  серце  моє  лине,
Руйнуючи  неволю  давніх  снів.

Хай  тануть  сльози  на  щоках  моїх
В  м'якому  сяйві  сонця,  що  сідає,
Коли  отак  по  крихті  я  втрачаю
Саму  себе  -  то  є  найбільший  гріх.

Ти  змий  моїх  надій  порожніх  сум
Своєю  піснею,  мені  незнана  птаха,
І  я  порву  тенета  свого  страху,
І  далі  світом  світло  понесу.

27.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655118
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
навстріч  народові.

За  казематом  –  каземат...
Всі  б  мали  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли...
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655032
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


НАДЕЖДА М.

То не сльози були, гіркий сік…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1wqEOmgJdw[/youtube]

Вільний  вітер  гуляє  у  полі.
Припада  до  берізки  грудьми.  
Одинокий,  така  в  нього  доля.
Зна:буває  таке  й  між  людьми.  

Ніжно  гладить  березові  віти.
Чом  же  плаче  берізка,  не  зна.
Може,  теж  сиротина  в  цім  світі?
І  до  себе  крильми  пригорта.

А  березовий  сік  -  її  сльози.
Краять  душу  безрідну,  сумну.
Зупинити  їх  просто  невзмозі:
Нескінченна  ріка...  не  до  сну.

Колискову  співа  серед  ночі,
Годі  плакать,  ну  досить,  сестрице.
Закривай  свої  світлії  очі.
Ти  біленька,  моя  лебедице.

Бачиш,  вже  журавлі  прилетіли,
Швидко  весну  розбудить  їх  крик.
Он,  як  хмарка,  вгорі  забілили...
(То  не  сльози  були,  гіркий  сік...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654991
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Анатолій В.

Ангел

До  шибки  горнеться  холодна  темна  ніч
І  в  душу  загляда  мені  незримо...
Щось  тисне  каменем  печалі  поміж  пліч  -
То  ангел  споминів  вмостився  за  плечима!

І  серце  крилами  своїми  обійняв,
І  міцно  стиснув  так,  що  аж  до  крику!
-  Усе  мине,  -  мене  він  тихо  запевняв,
А  серце  плакало  і  голосило  дико...

Коли  не  стало  вже  ні  сил,  ні  сліз,  ні  слів,
І  пустка  серце  оплела  лозою  —
Здійнявся  в  небо  чорне,  мовчки  відлетів,
І  все  у  ніч  пішло  холодною  сльозою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Леся Утриско

Сп'яніють в вишнях мої солов'ї.

Сп'яніють  в  вишнях  мої  солов'ї,
В  піснях  мого  весняного  світанку,
Теплом  від  мої  щедрої  землі,
У  моїх  чистих  росах  спозаранку.

Покинуть  вирій  мої  журавлі,
Вернуться  в  дім  мого  нового  ранку,
Я  босоніж  пройдуся  по  землі,
Рясних  дощів  торкну  на  ріднім  ґанку.

Я  ними  зрошу  квіти  у  саду-
Твої,  матусю,  роки  вип'ють  роси,
Я  через  вічність  знов  до  тебе  йду-
Роки  життя  кладуть  свої  покоси.

Густі  покоси  радості  й  журби,
Вкладають  трави  чужини  й  розлуки,
Устами  я  торкаю  сивини,
Лелію  поцілунком  твої  руки.

Радію,  що  співають  солов'ї,
Із  вирію  вернулася  лелека,
З  тобою,мамо,  йду  по  тій  землі,
Моїй  землі,  де  повернУсь  здалека.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654893
дата поступления 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Леся Утриско

В очах моїх згубилися тумани.

В  очах  моїх  згубилися  тумани-
Тумани,  що  лягли  між  нас  обох,
Ятрять  в  душі  гіркі  твої  обмани-
Обмани,  які  бачить  тільки  Бог.

Чом  розтоптав,  скажи,  любов  між  нами?
Чом  роз'єднав  лиш  зведені  мости?
Нашу  любов  леліяла  роками,
Тепер  розлуку  мушу  я  нести.

В  очах  моїх  зосталися  тумани-
Тумани,  що  так  хилять  до  зими,
Та  я  загою  ті  болючі  рани
І  почуття  розквітнуть  у  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Наталя Данилюк

Буває…

[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]

Буває  так:  все  рухне  і  не  склеїш,
І  полетить  до  біса  шкереберть!..
Не  допоможуть  ні  казкові  феї,
Ні  клопотів  нестримна  круговерть.

І,  мов  на  зло,  ти  вкотре  вийдеш  боса,
Коли  розсипле  доля  бите  скло…
Та,  попри  все,  іди,  не  вішай  носа,
Прояснюй  затуманене  чоло.

Нехай  пресують  будні,  наче  степлер,
І  щупальцями  штрикають  до  дір…
Лиш  був  би  поряд  кіт,  м’який  і  теплий,
Гаряча  кава,  ручка  і  папір…

І  вранішнього  сонця  теплий  жмуток
У  во́гкому  квадратику  вікна,
І  кольору  небесних  незабудок
Надихана  вітрами  пелена…

Й  до  болю  рідний  голос  в  телефоні,
І  трішечки  здивоване  «Привіт…»
В  ту  мить,  коли  до  теплої  долоні
Клубком  ворсистим  треться  сонний  кіт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Ніна-Марія

Життєві роздуми…

Чому  стільки  болю  на  святій  цій  землі,
Який  так  пронизує  серце  стрілою?
І  не  всі  замолити  ці  можем  гріхи,
І  не  завжди  їх  в  змозі    змити  сльозою.

Ми  не  знаєм,  на  жаль,  і  не  знає  ніхто,
Який  же  насправді  той  рай  потойбічний.
Тому  праведно  жить  треба  тут,  на  землі,
Щоб  тяжкий  цей  тягар  не  нести  у  вічність.

Будьте  чуйнішими  й  добрішими  люди!
Хай  добро  переможе  і  заздрість  і  зло.
Нужденному  дайте  якусь  копійчину,
Не  лишайтесь  байдужі  до  долі  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654777
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Микола Серпень

Наші чекання

І  не  зрадим  свого  ми  чекання,
Хай  тріщить  самий  лютий  мороз,
Де  і  в  зустрічах  і  розставаннях
Чуть  проникливі  запахи  гроз!

Переміни  в  лице  нам  періщать,
Під  палаючі  гасла  зірниць.
В  тій  системі,  що  душі  нищить,
Не  спішили  ми  падати  ниць!

І  були  так  завжди  відчайдушні,
Щоб  не  зрадити  якість  мрій...
І  в  пустій  атмосфері,  бездушній
Все  тримались  за  край  надій!

Всі  спішать,  що  було,  те  забути,
Наша  память  така  вже  коротка!
Ми  без  неї  щасливе  майбуття
Хіба  зможем  відчути  на  дотик?

Хіба  зможем,  щоб  знов  не  омана,
Не  булого  оновлений  жах,
Бо  наш  ворог  -  він  майстер  обману,
З  нами  буде  завжди  на  ножах!

І  не  можем  ми  зрадить  чекання,
Кров'ю  кращих  полите  синів...
І  всі  мрії  свої  й  сподівання,
З  нездійснених  ще  вирвемо  снів!

12.  01.  2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654690
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


НАДЕЖДА М.

Моя сльоза - це не вода…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI  [/youtube]

Люблю,  коли  понуре  небо  
Сльозами  вікна  омива.
А  лить  свої,  нема  потреби:
Моя  сльоза  -  це  не  вода.

Я  не  з  плаксивих  -  сильна  жінка,
Та  час  дощів  наводить  сум.
І  діамантова  сльозинка
Впаде,  народжена  із  дум.

Чомусь  усе  переплелося.
Що  може  буть  тому  виною?  
Хіба  тому,  що  не  збулося,
І  я    сумую  за  тобою..

А  дощ  холодний  душ  на  нерви.
Лікує  рани,  що  болять
За  тим,  що  роки  уже  стерли,
Та  час  від  часу  ще  щемлять..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


zazemlena

Весняна ніч

Весняна  ніч  сидить  на  підвіконні,
Вдивляється  у  зоряні  світи.
Яке  ж  то  Завтра  буде,  бо  Сьогодні  -
Минула  мить,  якої  не  знайти.
І  хоч  би  як  хотілось  повернути,
Чи  замінити  на  мажор  мінор,
Залишаться  у  днях  уривки  суті
Сліз,  слів  і  душ  людських  терор.
Весняна  ніч  вдивлялася  в  дорогу,
Кому  по  ній  до  свого  щастя  йти?
А  ліхтарі  підморгували  строго:
У  кожного  є  вибір:  ніч?  -  світи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654623
дата поступления 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Світлана Моренець

ПОЕТАМ

Кудись  летять,  спішать,  несуть,
мов  коні  нестриножені,
з  хаосу  вихопивши  суть,
думки  твої  стривожені.

Від  них  хміліє  голова...
Потічками  незримими
в  рядки  вливаються  слова,
заквітчуючись  римами.

Один  у  лабіринти  йде,
в  злоби  тенета,  ницості,
а  хтось  до  сяйва  сонць  веде
по  Аріадни  ниточці,

торкнувшись  емоційних  струн,
візьме  в  полон  ліричності,
занурить  у  магічність  рун,
в  глибинну  мудрість  вічності.

В  одних  вірші,  мов  каламуть,  
тож  доля  в  них  –  печальная,
а  хтось  освітить  людям  путь
кометою  осяйною...

Поете!  Легкості  не  жди,
коли  нещастя  –  річкою,
але  будь  світочем  завжди.
Будь  променем!  Будь  свічкою!

25.03.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


MERSEDES

Коханий знов весна…

Весна  прийшла  коханий,  знов  весна,
А  ми  з  тобою  у  тяжкій  розлуці.
Що  принесе  скажи  для  нас  вона,
Чи  буде  серце  розр