Віталій Назарук: Избранное

dovgiy

До тебе йду

Моя  кохана,  скарб  дорогоцінний,
Всього  життя  окраса  й  дивина.
Ти  –  як  дитя,  як  янголя  невинне,
Така  як  є:  з  –  поміж  усіх,  -  одна!
Буваєш  ти  весела  і  сердита,
Буваєш  ти  і  грішна,  і  свята.
Туманами  ранковими  обмита,
Від  сонячного  сяйва  золота.
З  минулих  літ  протягуєш  ти  нитку
У  сьогодення,  сповнене  тривог.
На  нитці  –  твоїх  справ  сяйне  намисто,
Переживання  серденька  твого.
На  твоїй  нитці  –  всі  мої  походи,
Розлуки  наші,  втрати,  надбання,
І  тяжкі  біди,  що  неслись  як  води,
Дітей  хвороби,  часте  неспання,
І  всі  мости,  що  створені  між  нами
Після  руйнівних  повеней  життя,
І  миті  щастя,  що  цвіло  піснями
Та  кликало  летіти  в  майбуття.
В  куточку  кухні  сядемо  під  вечір,
Натомлено  складемо  кисті  рук.
Квітчаста  хустка  з’їхала  на  плечі,
Годинника  чіткий,  невтомний  звук.
Дивлюсь  на  тебе!  Скільки  нам  ще  жити
Дано  від  Бога?  Чом  питаю  я?
На  тебе  ще  не  можу  надивитись,
Налюбуватись,  дорога  моя!
А  це  життя  минуче,  швидкоплинне.
Незчуєшся,  як  все  вже  позаду…
Чи  не  тому  з  усіх  доріг,  невпинно,
До  тебе,  -  до  єдиної,  -  іду!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570544
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Радченко

І зовсім скоро північ прошепоче казку (акро)

[b]І[/b]  зовсім  скоро  північ  прошепоче  казку  –

[b]З[/b]  далекого  дитинства  принесе  привіт.
[b]О[/b]горне  ніжністю:  «  У  новий  день  ,  будь  ласка,
[b]В[/b]війди  й  не  оглядайся  у  минулість  літ».
[b]С[/b]ліди  мої  пісок  часу  заносить  вперто
[b]І[/b]  крізь  туман  років  розглЕдіть  важко  вже
[b]М[/b]ого  життя  якісь  сумні  й  смішні  фрагменти,

[b]С[/b]вавілля  пам'яті  чомусь  бува  без  меж.
[b]К[/b]оли  їй  хочеться  –  вона  забути  може  –
[b]О[/b]бірве  легко    ниточку  між  «є»  й  «було».
[b]Р[/b]аз-по-  раз    пам'ять  серденько  моє  тривоже  –
[b]О[/b]манливе    і  бажане  її  тепло.

[b]П[/b]риходить    північ,  щоб  зірвать  в  календарі
[b]І[/b]ще  один  листочок,  бо  завжди  так  буде.
[b]В[/b]же  тьмяно  плямами  жовтіють  ліхтарі,
[b]Н[/b]е  спиться  вітру  –  гонить  хмари  він  в  нікуди.
[b]І[/b]  вже    очікувані  розбрелися  сни,
[b]Ч[/b]омусь  до  когось  підкрадається  безсоння.

[b]П[/b]рисниться  літо  чи  задумливість  зими,
[b]Р[/b]іка  життя  то  тихоплинна,  то  бездонна.
[b]О[/b]двічна  таємниця  наших  сновидінь,
[b]Ш[b]кода,  що  ми  не  зАвжди  здатні  зрозуміти
[b]Е[/b]лементарну  річ:  то  наших  вчинків  тінь  -
[b]П[/b]рожити  ще  раз  в  сні,  та  тільки  не  змінити.
[b][b]О[/b]сь  ще  одне:  передбачати  вміють  щось
[b]Ч[/b]и  просто  підказати  нам  якусь  подію.
[b]Е[/b]кспромти  снів  згадати  не  завжди  вдалось  –

[b]К[/b]артаю  іноді  себе  та  не  жалію.
[b]А[/b]  північ  зовсім  скоро  прийде  в  дім  мій  знов,
[b]З[/b]ітхне,  присяде  поруч,  тихо  прошепоче:
«[b]К[/b]азками  про  життя  я  намалюю  сон,
[b]У[/b]  нім  домалювати  зможеш,  що  захочеш».  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570457
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


kulbabka

Вродлива веснянка

                                             [i]  (Лесі  Геник  в  День  народження)[/i]

Веснянко  вродлива,  гуцулко  з  карпатських  країв,
Невже  заквітчала  у  коси  розніжені  трави
І  спів  солодкавий  гірської  флояри  струмків,
І  вітру  соснового  подих  духмяно-ласкавий?

Невже  повплітала  слова  у  розкішний  ґердан*,
Що  грає  на  сонці  і  милує  зір  мерехтінням?
Душа  твоя  ніжна  –  то  світлом  наповнений  жбан,
Лише  привідкрий  –  і  засяє  медовим  промінням!

І  згарди*  квіткові,  і  пахощі  ніжні,  й  дива
Зібрала  у  тайстру*  й  кудись  понесла  ворожити:
Вплітати  красу  в  дивовижно-чуттєві  слова,
Як  маки  й  волошки  природа  вплітає  у  жито.

Окрилена  па́вітром*,  купана  в  росах  землі,
Цілована  музою,  сонцем  і  березне-квітнем,  
Нехай  рушниками  гуцульськими  стелить  плаї
Усміхнена  доля  до  мрій  веселкових  і  світлих!    


(10.03.2015.)


[i]*Ґердан  –  діал.  Шерстяна  стьожка  або  ажурний  
комірець  з  бісеру,  якими  в  Галичині,  на  Буковині  та  
Закарпатті  жінки  прикрашають  шию  або  голову.
*Згарда  –  діал.  Намисто  з  монет  або  хрестиків.
*Тайстра  –  діал.  Гуцульська  торбина,  яку  носять  через  плече.
*Павітер  –  слабкий  вітерець  або  вітер  змінних  напрямків.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570468
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


НАДЕЖДА М.

І знов чекай наступної весни…

Летять  в  ефір  знайомі  мені  звуки.
І  серденько  підвищує  удар.
На  відстані  вчуваю  теплі  руки.
Твої  слова  лилися,  як  нектар.
Так  хочеться  злетіти  білим  птахом
У  край,  де  можна  в  травах  заблукать.
Лише  одним,  одним  єдиним  змахом
У  край  моєї  мрії  завітать.
І  просто  посидіть  на  підвіконні.
Із  рук  твоїх  клюватиму  крихти.
А  потім  ти  візьмеш  мене  в  долоні...
От  тільки  чи  впізнаєш  мене  ти?
Ти  пильно  подивись  в  зелені  очі.
До  серця  білу  пташку  пригорни...
Нам  мало  залишилось..  до  півночі.
І  знов  чекай  наступної  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570497
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Дід Миколай

Свої виплакали очі

Гуси  –  лебеді  летять
В  небі  голосно  кричать.
Гулі  гуси  –  лебедята,
Зачекались  мама..,  хата.
                               Пр.
Зачекались  своїх  діток,
Зачекалися  сиріток.
Довгі  ночі  і  досвітки,
Наші  болі  ви,  лелітки.
Кожен  ранок  вже  давно,
Виглядаємо  в  вікно…
                                   Пр.
Де  ж  ви  довго  так  літали,
Що  й  за  матінку  не  дбали?
Ви  ж  нам  досі,  як  малята,
Діти  діти  –  соколята...
                                     Пр.
Від  світанку  і  до  ночі,
Свої  виплакала  очі.
Що  ж  ви  їли,  як  ви  спали,
Чи  подушечку  вам  слали..?
                                     Пр.
Прилітайте  на  поріг,
Доки  ще  печу  пиріг.
Бо  прийде,  пора  зітліє,
Вас  Матуся  не  зігріє...
                                     Пр.
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570347
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Дід Миколай

еФеМ

Танцює  дощ  в  долині  під  еФеМ...          
І  з  хмар  кошлатих  бризкає  потрохи.
Звучить  весняна  музика,  як  щем,
Несе  луною  тьохкання  і  охи…

Земля  зеленим  вкрилася  плащем...
Лежить  в  долині  п’яна  від  вологи.
Неначе  казка  впала  міражем
З  небес  веселка  прямо  нам  під  ноги.

Весна  малює  барви  олівцем...
Наводить  фарби  пензликом  потрохи.
Все  далі  й  далі  в  гори  манівцем,
Поміж  яруги,  доли  і  розлоги...

Умили  личко  проліски  дощем...
Зявилось  чудо…  з  іншої  епохи.
Біля  черемхи  сіли  під  кущем
В  мої  вірші  вкладають  монологи.

Зібрав  свої  і  їхні  у  гарем...
Відшліфував  рядочками  у  строфи.
В  гаю  відкрились  двері  у  Едем,
Принесли  з  Раю  Янголи  і  Боги…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570105
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Крилата

Нехай же буде воля Неба

Весна  у  дощових  парфумах.
Шал  сонця  хоче  загасити.
Ти  носиш,  носиш  мене  в  думах
І  вже  не  хочеш  відпустити.    

Я  знаю,  нитку  відчуваю,
Котра  з  тобою  мене  в’яже.
І  я  до  дум  уже  звикаю  -  
Отих,  що  час  усе    підкаже.

Я  почекаю,  скільки  треба.
Я  скільки  літ  тебе  чекала...
Нехай  же  буде  воля  Неба,
Чи  пить,  чи  ні  любов  з  бокала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569997
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


stawitscky

Пора б вже


Пора  вже  б  пізнати  підступність  трибун  і  плакатів,
Та  знову  купились  на  змагу  солодких  речей,
Залили  водою  від  гніву  палаючий  кратер,
Від  клятв  і  обітниць  серця  переповнював  щем.

І  ми  прикипіли  до  нашої  нової  віри,
Поклавши  надію  на  кров’ю  омитий  престол.
Та  маємо  звичку  слова  ваші  справами  мірять,
Хоч  знали  напевне  –  ніколи  не  буде  на  сто.

Вже  душі  сумирні  терпіння  набрались  по  вінця,
В  чеканні  навшпиньки  –  аж  закам’яніли  –  звелись,
А  книга  лишилась  відкрита  на  тій  же  сторінці,
Глузливо  скривився  оновлень  непочатий  лист.

Зате  ви  навчились  хапати  друг  друга  за  груди,
Не  бачить  проблем,  яких  вже  нагромадивсь  огром,
Та  спритно  відкрили  нові  українські  Бермуди
Куди  провалилось  безслідно  народне  добро.

Як  зручно  сьогодні  всі  біди  валити  на  Рашу
І  паперть  всесвітню  за  звичкою  не  покидать.
В  країні  юдолі  багатий  стає  ще  багатшим,
А  для  посполитих  лишились  кресало  й  вода.

Шановні  панове,  прошу  –  не  розхитуйте  човен,
Поглине  безодня,  якщо  не  тримати  стерна.
Як  будем  дивитись,  запродавшись,  в  очі  Дніпрові?
І  що  ми,  прокляті,  залишимо  внукам  й  синам?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570004
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


kulbabka

Бабця пече завиванці великодні…

[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img]  [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img]  [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]

Бабця  пече  зави́ванці  великодні,
Запах  такий  духмяний  –  на  цілий  двір!
Ніби  спускається  з  неба  Дух  Господній,
Піч  позіхає  жевривом,  як  факір.

Бабця  пече  паски́  і  солодкі  ба́би,
Сипле  родзинки  в  тісто,  немов  зірки…
Мліє  гаряче  диво,  рум’янцем  вабить,
Лиже  вогонь  засмаглі  хрумкі  боки.

Збоку  росте  найменша  рум’яна  паска  –
Буде  смачна  потіха  мені  малій!…
Піч  розпеклася,  наче  нагріта  праска,
Пара,  як  біле  мливо,  повзе  по  склі.

Тихо  сиджу,  бо  рипатися  негоже,
Щоб  не  потало  тісто,  що  підросло.
В  кожному    де́ку  вродиться  сонце  Боже,
Кі́птем  обтрусить  в  комині  темне  зло.

І  Берегиня  роду  тонка,  мов  свічка,
Руки,  від  тіста  білі,  здійме  увись…
Бабці  давно  немає  і  давня  пічка
Вже  не  вагітна  здобою,  як  колись…

Але  у  Страсний  тиждень,  за  крок  до  свята,
Щось  дивовижне  коїться  –  вір-не-вір:
З  пам’яті  виринає  старенька  хата,
Мліє  у  пе́чі  паска  рожевувата  –
Запах  на  цілий  Всесвіт,  не  те,  що  двір!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Микола Карпець))

«Шакалом жил - шакалом сдох!»

[youtube]https://youtu.be/1UCW-tmB8F0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/b848e-flnZM[/youtube]
[b]«Шакалом  жил  -  шакалом  сдох!»[/b]
[color="#0202d1"][b][i]Шакалом  был,  шакал  и  есть!
Забыты  совесть/правда/честь
Забыты  добрые  слова
Идёт  по  трупам  лишь,  москва

Идёт  каЦАПИК  удалой
Не  дружащий  всегда  с  башкой
Тупой  бездушною  толпой
Идут  каЦАПЫ  на  убой

За  вовку  пуКина  подох
Подох,  как  распоследний  лох!
Подох  -  воняет  у  обочин
А  воронье  клюет  им  очи!

Домой  придет  закрытый  гроб
Его  окончен  гороскоп
Уж  черви  жрут  остывший  труп
И  не  слетит  с  застывших  губ:
"какой  же  был  я,  все  ж,  дурак!
Шакалом  жил  -  подох  же  так"
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*27.03.15*  ID:  №569681

[/i][/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569681
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[b][i][color="#5c0404"]В  моєму  лані  вже  обжинок,
Зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
Де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
Доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
Тих  діток  викупать  в  росі
Та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
Послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  обзиви  у  Божій  волі:
Він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
Не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
Ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
Щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
Життям  попасти  в  трібну  масть,
Щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
Не  толочили  да́рма  ряст![/color][/i][/b]

27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Ілея

СИНОВІ УКРАІНИ (присвята О. Удайку)

Якби  синів  таких  Земля  плекала,
То  розквітала  б  нині  Украіна,
А  не  принижено  жебракувала...
Добро  творила,не  була  б  руіна...

І  якби  всяк,так  шанував  свій  день,
Граніт  науки  так  уперто  гриз...
Вже  б  здобули    в  Європу  бюлетень,
І  не  летіли  б  ,так  шалено  вниз...

І  якби  кожен  мав  те  джерело,
Без  знань,давно  би  висохло  воно,
Твоє  ж  -  науці  користь  принесло,
І  поетичне...поле  вже  зійшло...

Мабуть,зібрав  багатства  ти  душі
На  берегах  чудового  Удаю,
Ввібрав  красу  плодючоі  Землі:
Тепло  і  цвіт  Шевченкового  краю...

Свій  лан  ти  любиш,наче  хлібороб:
Травиночку  і  деревце  лелієш...
Ти  -  Украіни  справжній  патріот:
Для  іі  щастя,  ти  гориш  -  не  тлієш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569584
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


kulbabka

Цитринний кіт

Цитринний  кіт  сидить  на  парапеті,
Заходить  сонце,  плавляться  дахи…
Далекий  дзвін,  як  лама  у  Тибеті,
Читає  сутру*  голосом  глухим.

А  кіт  очима  плутається  в  зорях,
Крізь  глянс  вечірній  дивиться  углиб
Де  у  чорнилі,  мов  у  хвилях  моря,
Пливе  сузір’я  двох  космічних  риб.

Очей  нефрити  глипають  на  мапу,
Штовхає  ніч  від  берега  ковчег…
Цитринний  кіт  кладе  махрову  лапу
Мені  на  голе  вистигле  плече.


[i]*Сутра  –  (санскрит  –  буквально,  нитка)  –  у  древньо-індійській  філософській  літературі  афористичний  вислів
філософського  характеру,  а  також  сукупність  сутр,  об’єднаних  
в  одне  ціле,  так  звані  трактати,  що  несуть  у  собі  певну  концепцію.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569460
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Любов Ігнатова

Квіти….

Квіти  вмирають  стоячи  -
Мовчки...  таємно...  боляче...  
Сиплять  пелюстям  -душами,  
Сірість  навкруг  затрушують...
Завтра  їх  просто  викинуть  
(В  зіткану  безвість  митями  )...
...
Тільки  з  небес  залатаних  
В  скрипко  -дощах  заплаканих  
Їм  зазвучить  адажіо  -
Щиро...  розбито...  наживо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Валентина Ланевич

Ой, якби ж бо я, мій любий, та й літати вміла.

Ой,  якби  ж  бо  я,  мій  любий,  та  й  літати  вміла,
Горличкою  би  сизою  до  тебе  спішила.
Розрізала  б    хмари  в  небі  крилами-руками,
Цілувала  б  вуста  твої  спраглими  губами.

Припадала  б  до  серденька,  що  б’ється  в  напрузі,
Чорним  круком  посвист  кулі  там  в’ється  в  окрузі.
Зцілувала  б  з  очей  втому,  щоб  дивились  зірко,
Відігріла  б  теплом  душу,  щоб  трималась  стійко.

До  грудей  твоїх  схилилась,  випила  б  знемогу,
Щоби  використав  розум  всю  пересторогу.
Щоби  зайдам  чужорідним  було  місця  мало,
На  землі  нашій  негоже  їм  вестись  зухвало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569164
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


kulbabka

Люблю…

Люблю  міста  великі  й  метушливі,
Юрбу  строкату  в  пазусі  весни,
Обличчя  світлі,  мрійні  і  щасливі,
Зустрічний  погляд,  теплий  і  ясний!

Люблю  гортати  слайдами  пейзажі,
Будівель  древніх  стіни  кам’яні,  
Де  леви  у  дозорі,  ніби  стражі,
Суворо  в  очі  дивляться  мені.

Вони  мовчать  про  давні  таємниці
Розвіяних  в  історії  віків.
Мій  гордий  леве,  як  тобі  сидиться
На  цій  плиті  холодній  і  слизькій?

Такий  у  тебе  погляд  норовливий,
Що  і  на  мить  не  викаже  жалю,
Не  личать  левам  чуйності  пориви…
Тому,  і  велич  лев’ячу  люблю!

І  так  відрадно  зліва  заховати
Чужого  міста  теплий  аромат
І  повезти,  як  спомин,  у  Карпати
Цю  жменьку  щастя,  взяту  напрокат.

І  при  нагоді  вийняти  зі  скрині,
Пірнути  з  головою  в  теплі  сни
І  так  пливти,  відбившись  у  вітрині,
В  юрбі  строкатій…  В  пазусі  весни!..

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Вількозукра

Щоб не соромно було.

                                                           Щоб    не    соромно  було.

Там    далеко  .    Степом  ,  степом  ,    козаки    гуляють
Від    ворожих      зазіхань    нас    охороняють.
Спис    і    шабля  ,  коник    приткий    ,    весь    їх    обладунок  
Небо    чисте    ,    лісок    в    лузі      їхній    порятунок.

Наші    пращури    і    предки    життя      віддавали
Щоб      ми    в      вільній      Україні    з    вами    проживали.
Не      пропили    розум      й    гідність  ,    не    ганьбили    мову
І      ростили    нашу      зміну  ,  міцну    і    здорову  .

Ось    тому  сьогодні      треба    ,      козацькому    роду
ВідстоЯти    в  боротьбі    -    волю    для    народу  .
Берегти    земельку    рідну  ,  наші    тихі    ночі
Щоб    не    соромно      було      іншим    глянуть      в    очі  .

                                                                                                         Василь      Вількозукра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567849
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 24.03.2015


НАДЕЖДА М.

Я відчуваю світло у твоїх очах…

Коли  слова  звучать,  як  музика,
Від  подиву  і  вітер  завмира.
Немає  більшого  спокусника,
Бо  слово  до  мурашок  пробира.

Я  поринаю  в  ці  акорди,  сподіваюсь,
І  зовсім  іншим  бачу  тепер  світ.
(  А  іноді  я  все  ж  таки  вагаюсь)
Але  ж    слова,  як  ніжний  вишень  цвіт.

Буває  сумніви  заляжуть  ненароком:
Чи  вірити  потоку  пишних  фраз?
Снують  думки:  не  стали  б,  щоб  уроком.
Чи,  може,  вони  просто  для  прикрас?

І  в  пам"яті  зринають  твої  руки.
Вони  не  мають  серця  і  очей.
Та  здатні  випромінювати  звуки,
Коли  вони  торкаються  плечей.

Я  в  очі  подивлюсь  тобі  уважно...
Яка  у  них  осяйна  глибина!
Слова  і  руки  все  уважно  зважу.
Яка  тут  дивина....  І  сумнів  обмина.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568978
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Дід Миколай

Щож це Господи в світі цім коїться

Куди  оком  не  кинь  загороджено…
Заплювали  вщент  душу  мою.
Все  жидами  загарбано,  схоплено…
Розчарований  в  гніві  стою.

Що  ж  це  Господи  в  світі  цім  коється?
До  кого  вже  звертатись  й  куди.
Загноїлася  рана  й  не  гоїться…
Коли  ж  вдавиться,  стерво  з  Орди.

Будьте  прокляті  зайди  похрещені,
Вовкулаки,  перевертні  злі.
Діти  чорта  лукаві  й  розбещені,
Мрію  бачить  сволоту  в    труні.

Щоби  Доля  всміхнулась  в  віконечко,
Адже  можеш  ти  диво,  створи…
Щоб  зійшло  над  Вкраїною  сонечко,
Пошли  Ангелів  Боже  згори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568615
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Лі Чень Дао

Вишня цвіте

                   «У  давнину  вчились
                       Щоб  поліпшити  себе.
                       Нині  вчаться,
                       Щоб  сподобатись  іншим.»
                                                                             (Конфуцій)  

Весною  теплою  та  лагідною,
Коли  зацвіла  вишня,
І  в  Піднебесній  на  час  короткий
Запанував  спокій,
Вчитель  приїхав  у  Забуте  Селище,
Де  жив  один  старий  відлюдник  –  
Сивий,  як  сова  біла,
Всіяний  зморшками,  як  кора  кипарису.
Приїхав  з  метою  єдиною  –  
Поговорити  про  істину.
І  спитав  Вчитель  відлюдника
На  ймення  Гун  Мін  Цзя
Про  мудреця  Гун  Шу  Просвітленого:
-  Чи  правда,  що  він  не  говорить,
Не  посміхається,  не  отримує?
І  відповів  відлюдник:  
-  Той,  хто  сказав  це  –  перебільшував.
Він  говорить  вчасно  –  
І  ніхто  від  слів  його  не  втомлюється,
Сміється,  коли  весело  –  
І  нікому  його  сміх  не  докучає,
Отримує,  якщо  справедливо  –  
І  нікого  його  отримування  не  обтяжує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568566
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Лі Чень Дао

Дорога в царство Чу

                             «Ти  полюбляєш  давати  оцінку  людям.
                                 Який  ти,  напевно,  досконалий,  Ці!
                                 А  в  мене  для  цих  справ
                                 Немає  часу.»
                                                                                                 (Конфуцій)

Вчитель  з  найкращими  учнями,
Що  не  полишили  його  в  часи  скрути,
Мандрував  в  царство  Чу  далеке  –  
В  країну  жаркого  жовтого  сонця
І    прозорих  глибоких  рік,
Гонорових  правителів
І  впертих  працьовитих  селян,
Дикунських  звичаїв
І  незнайомих  ієрогліфів,
Сумних  поетів
І  веселих  розпусних  пісень.
Їхали  плутаними  дорогами,
Мимо  дрібних  царств
Змордованих  війнами,
Мимо  сіл  та  міст  сплюндрованих,
Де  селяни  голодні  й  пограбовані
Проводжали  злими  поглядами
Кожного  мандрівника-подорожнього,
І  якось,  дослухаючись  до  скрипу  коліс
Старого  дерев’яного  воза,
Змайстрованого  з  столітнього  ясена,
Вчитель  сказав  учням
З  обличчями  вкритими  пилом:
-  Чи  не  радісно  вчитися
І  постійно  домагатися  досконалості?
І  чи  не  приємно,  коли  друзі
Приїжджають  здалеку?
І  чи  не  той  воістину  шляхетний  муж,
Хто  не  нарікає,  що  невідомий  людям?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568569
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Олекса Удайко

МИЛА МОЯ ЛУНКО (Муз. В. Оха)

                                                       [b][i]NNnn[/i][/b]

[b][i][color="#ff00e1"]Мила,  не  журися..  мене  поцілуй,
серце  зашкарубле  й  мене  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       заклично  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Та  пташина  пісня..
       моє  серце  крає,    
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежину  одну
Й  зустрінемо    нашу    єдину  весну.
Вже  серця̀  радіють,  в  пере́дсмаку    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…
         
Мила  моя  лунко,  мій  безцінний  скарб:
красне  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  манливий  дуже,  наче  та  верба.
Ти    –  як  та  моя  судьба.[/color][/i]
[/b]

22.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 69 (Олекса Удайко, Віталій Назарук, горлиця, Крилата )

Олекса  Удайко

     МИЛА  МОЯ  ЛУНКО  

Мила,  не  журися..  мене  поцілуй,
серце  зашкарубле  й  мене  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       чарівно  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Пташина  та  пісня..
       моє  серце  крає,    
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежину  одну
Й  зустрінемо    нашу    єдину  весну.
Вже  серця̀  радіють,  в  пере́дсмаку    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…

   Приспів.

Мила  моя  лунко,  мій  безцінний  скарб:
красне  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  манливий  дуже,  наче  та  верба.
Ти    –  як  та  моя  судьба.
   
Приспів.
-----------------
 Віталій  Назарук

         ВЕСІЛЬНА

Заграли  музики  польку  на  два  боки,
Каблуки  гарячі,  червоніють  щоки,
Втома  десь  поділась,  сліду  вже  нема.
І  пішла  до  танцю  пара  молода.
             
 Приспів:
   І  пішла  до  танцю
   І  пішла  до  танцю,
   І  пішла  до  танцю,
   Пара  молода…
   І  пішла  до  танцю
   І  пішла  до  танцю,
   І  пішла  до  танцю,
   Пара  молода…

Грайте  музиченьки,  гарне  в  нас  весілля,
Прийдемо  ще  взавтра  сюди  на  похмілля,
Від  утоми  зранку  не  буде  й  сліда,
Знов  піде  до  танцю  пара  молода.

   Приспів:
   І  піде  до  танцю,  
   І  піде  до  танцю,
   І  піде  до  танцю
   Пара  молода…
   І  піде  до  танцю,  
   І  піде  до  танцю,
   І  піде  до  танцю
   Пара  молода…

Стан  стрункий  дівочий  і  кремезні  плечі,
Скоро  порадіють  молоді  малечі.
А  коли  народить  мужу  козака,
На  хрестинах  знову  вріжем  гопака.

 Приспів:
   Грайте  музиченьки,
   Грайте  музиченьки,      
   Грайте  музиченьки,
   Дружно,  як  один…
   Грайте  музиченьки,
   Грайте  музиченьки,      
   Грайте  музиченьки,
   Щоб  родився  син.

------------------
   горлиця

       Щастя  мариться

Ось  так  ти  до    мене,
Ніжно  пригорнись,
Хай  пала  любов,  
Ти    ж  бо,    не  барись!

Йди,  йди,  я  чекаю,
Нічка  замала,
Зацілую  я...
Весна!

     Приспів:
     
     Щастя  мариться,
     Весна  далиться,
     Ну  ж  бо    милий,    трохи    підспішись,
     Серце  стукає
     І  не  слухає,
     Ой  коханий    мій,  де  ж  ти  забаривсь

Ось  вже      небо  в  зорях
Ясна  буде  ніч.
Я  жду  не  діждуся,
Слізоньки  із  віч.

Йди,  йди  я  чекаю,
Нічка  замала.
Зачекалсь  я...
Нема!

   Приспів.

Впала  зірка  з  неба.
У  серці  вогонь.
Мені  цього  й  треба.
Срібло  біля  скронь.

Ти  йдеш,  підбігаєш
Уже  майже  тут.
Сонця    жмут,
Ще  весна!  

   Приспів.

-------------

Крилата

На  схід  піду,  люди,
Край  мій  у  біді.
Проганяти  буду
Ворога  з  землі.
Бо  хто  ж,  хто  ж  це  зробить,
Та  коли  не  я?
В  мене  сила  –
Ще  й  яка!

         Приспів:

     Піду  битися,
     Не  миритися,
     Зброю  добру  лиш  подавай.
     Буде  щастям
     Мій  край  іскритися.
     Гей,  отамане,  не  зівай!

Ворога  здолаєм,
Дух  міцний  у  нас.
Заблищать  над  краєм
Зорі,  мов  алмаз.
Світ  нам  допоможе.
Як  не  помогти?
Станьмо  ж  дружно
Я  і  ти.

       Приспів.

Не  плач,  люба  мамо.
Й  тату,  ти  не  плач.
Загояться  рани,
Вийдемо  з  невдач.
Перемога  близько,
Вірте  в  нас  усі.
Край  засвітиться  в  красі.

       Приспів:

     Підем  битися,
     Не  миритися,
     Зброю  добру  візьмем  в  кулак
     Буде  щастям
     Наш  край  іскритися.
     А  по-іншому  ж
     То  ніяк.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568331
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Олександр ПЕЧОРА

ПОДОВЖЕННЯ МИТІ (Світанкова елегія)


Мене  покликав  місяць-молодик,
аби  не  продрімав,  бува,  світанок.
Здавалось  би,  іще  занадто  рано.
Якби  не  пізно.
Подивуйся  йди!

Поглянь,  які  природи  чудеса!
Як  розцвітає  волошкове  небо!
І  цілий  світ  вітається  до  тебе...
Ти  в  творчій  одинокості  –  не  сам.

Віків,  кумирів  безміри  спливло...
Кумують  жаби,  шаленіє  птаство.
Сльоза-роса...
Воскреслий  ранку,  здрастуй!
Торкнула  душу  ластівка  крилом.

Художнику,  це  все  давно  було.
Але  тобі  талан  дано  творити,
щоб  неповторність  заново  відкрити.
Поглянь,  як  дивно  небо  розцвіло!

А  онде  понад  банями  дерев,
гілля  гойднувши,
                                               опустився  легко
й  розправив  крила  на  гнізді  лелека.
У  нього  місяць  інтерв’ю  бере.

А  чи  надовго  зупинилась  мить?
На  фото,  на  картині,  в  згадці,  в  слові...
Довічне  –  лиш  народжене  в  любові.
Тоді  і  пам’ять  гріє  і  щемить.

Поет  уміє  краще  багатьох
ловити  миті,  ткати  думи  віщі,
аби  відчути,  зрозуміти  вічне,
щоб  серце  озивалося:  тьох-тьох!

Мить  –  неповторна.  
Іншої  –  не  жди.
Та  саме  в  тому  –  таїна  жадана,
щоб  кожен  раз  –
                                         неначебто  востаннє,
щоб  світлі  мрії  й  сонячно  –  завжди.

Вуздечку  напинає  ясендень
і  напуває  простір  барвограєм.
Чаруймось  білим  світом,  наче  раєм.
Життя  –  то  мить.
А  іншого  –  ніде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568333
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Олекса Удайко

МОЄЇ НАЦІЇ ВИСОТИ

           [i]Вже  рік  Майдану...  Та  його  значення  для  людства
           не  таке,  щоб  забути.  Був  весняний  Кельн-2014-го...
           А  в  душі  -  лише  він,  Майдан!  Всупереч  всьому,  
           що  було  потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –
Освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані  красоти...
Тут  –  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там  –  ове́ршки  осяйні...  і  низ.

...Так,  знову  –  Кельн!  Узбіч  –  рожевість  са́кур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...
А  там  –  життя...  і  дяка  всіх  сторіч!

То  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить  –
Фанатів  Батьківщини  не  збагнуть!
Коли  твій  край  вождям  драконів  вадить,
Коли  твій  край  -  уярмлена  майбуть.[/color][/b]

12.04.2014,  Кельн[/i]

На  світлині:  автор  з  зятем  та  внуком  пересікають
границю  між  Німеччиною  та  Польщею  на  паромі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Валентина Ланевич

В небі вечірнім шукаю зірку.

В  небі  вечірнім  шукаю  зірку,
Одну-єдину  -  твою  й  мою.
Тепліє  погляд  і  пісню  дзвінку
Душа  співає  у  сповитку.

Омилась  ніжністю  скупою
У  вчутім  голосі,  шуга  в  політ.
Ховаєш  сміх  за  бородою,
Ловлю,  вустами  мовлене:"Привіт!"

Серце  зривається  назустріч,
До  твого  тягнеться,  де  монітор.
Милішого  немає  опріч,
Де  є  любов,  там  ясний  все  колор.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568155
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Любов Ігнатова

Не спали мене, небо…

на  твір:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор  Наталія  Циганова.  

Не  спали  мене,  небо...
Ні,  не  птаха,  не  зірка  я...  
І  святіший  хто  -небудь  -
То  перлина  і  є  твоя...
Та  дозволь  хоча  б  краєм,
Хоч  по  хмарах  пройти  мені...
Просто  я  догораю
У  холоднім  чужім  вогні...

Не  карай  мене,  небо,
За  зухвалість  мою  таку...
Ні,  без  прав  я  на  тебе...
Та  щастить  же  і  жебраку...
Так  подай  мені  милість...
Не  на  довго...  хоча  б  на  мить...
І  болюча  безкрилість
У  обійми  твої  злетить...

А  тоді  -хоч  у  прірву...
Хоч  у  темінь  болотних  вод...
Обіцяю,  я  вирву
Із  душі  твій  секретний  код...
Не  ховай  мене  ,небо  ,
Не  цурайся  колючих  сліз...
Дай  торкнутись  до  тебе...
А  тоді...  можна  впасти  вниз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


горлиця

І де воно взялось, таке паршиве!

"Ми  завжди  вважали,  що  росіяни  і  українці  -  один  народ,  я  так  вважаю  і  зараз",  -  сказав  Путін.
Джерело:  fakty.ictv.ua


І  де  воно  взялось,  таке  паршиве,
Чи  мати  ненормальною  була,
Пихате,  загрибуще,  вередливе,
Якої  нації  порода,  й  сам  не  зна!  

Твердить  -“Один  народ  існує  ,
Такого,  як  УкрАїна  нема!  
Ми  допоможем  тим,  що  нас  не  чує,
Для  них  же  рік  ведеться  ця    війна.

-Розіб`ємо  ті  мрії  нереальні,
Москва  їх  мать!  А  Київ,  це  дочка,
Народ  у  нас  найбільше  ідеальний,
І  вас  не  пустим  зі  свого    гачка!”

Чи  думаєш  ти  перший  це    торочиш,
Збираєшся  “переробить”  народ?
Надурно    голову  собі  морочиш  ,
У  душах  нації  захований  наш  код!  

Не  знайдеш!  Не  одягнеш  більш  кайданів!
Тобі  такого  Богом  не  дано!
Врахований  ти  будеш  до  тиранів  ,
За  ними  підеш  в  пекло  всеодно!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567956
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


горлиця

Поезія! Життя моїх емоцій!


Поезія!  Життя  моїх    емоцій,
У  барвах  розмаїття  перебіг,
І  щастя  тут,  і  біль  на  кожнім  кроці,
Кровиця  з  ніг!  Захований  поріг!  

Та  я  іду!  В  руках  немов  спасіння  ,
Папір  і    вже  надломане  перо,
Кладу  сюди  душевні  сподівання,
Тут  плачу  і  радію  заодно!

Найкращий  друг!  Не  зрадить  не  покине  !
Слова  пливуть,  в`яжу  все  у  вінок.
Поезіє,  з  тобою  не  загину,
Немов  вулкан,  змиваєш  біль  думок!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567823
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 20.03.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 68 (Юрій Лазірко, Олекса Удайко, Віталій Назарук)

       Юрій  Лазірко

небо  низького  росту  
де  ти  моя  дитино  
там  де  померти  просто  
круки  летять  у  гості  
чорна  з  вогню  година  

чорна  з  вогню  година  
очі  позатуляла  
може  щe  не  загинув  
бачили  мого  сина  
там  де  війна  лягала  

там  де  війна  лягала  
світе  ти  сивий  наче  
душі  повисихали  
труни  позабивали  
злива  не  йде  а  плаче  

злива  не  йде  а  плаче  
там  на  землі  розбитій  
сина  і  сну  не  бачу  
хай  він  мені  пробачить  
вісткою  нині  вбитій  

вісткою  нині  вбитій  
в  горі  перегорілій  
як  же  на  світі  жити  
Бога  й  людей  любити  
сину  мій  цвіте  білий  

---------------
 Олекса  Удайко

     (К  годовщине  аннексии  Крыма)      
         
Ялта  зелено-багряна…
Хмурятся  тучками  дни…
Желто-лиловы  платаны
Стелют  ландшафт  не  одни.  (2  раза)

Припев:

   Море  неистово  волны
   Шквалом  бросает    о    брег…
   Где  же  вы,  дни  мои,  полны  
   Тайних  желаний  и  нег?..(2  раза)

Радуетесь  ли  со  мною?
Прочь  ли  пускаетесь  вскачь?
Я    вам  чудес    не  открою    –
Я  не  бродячий  циркач…(2  раза)

Припев.

Вам  бы  с  зимою    уладить,
Да  усмирить  холода!
Реквием  морю  –  руладно  
Плачет  морская  вода…(2  раза)

Припев.

Волны    волнуйтеся  в  море,
Бейте    и    дале,      как  встарь…
Я  ж  покидаю  вас  с  горя  –
Счастья  унылый  кустарь!(2  раза)

Припев.

Верю  я,    явится  лето…
Зов  его  слышу  давно…
Сердце  лучит  дивным  светом:
Тайну  раскроет  оно…(2  раза)

-----------------


 Віталій  Назарук


Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знов  журавлі  летять,
Знов  журавлі  летять…

Певно  така  в  нас  доля,
Певно  така  в  нас  доля,
Певно  така  в  нас  доля,
Жити,  але  мовчать,
Жити,  але  мовчать.

З’явиться  цвіт  калини,
З’явиться  цвіт  калини,
З’явиться  цвіт  калини,
Ляже  весни  печать,
Ляже  весни  печать.

Знов  розцвіте  країна,
Знов  розцвіте  країна,
Знов  розцвіте  країна,
Вдягнеться  в  благодать,
Вдягнеться  в  благодать.

Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знов  журавлі  летять,
Знов  журавлі  летять…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567653
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015


kulbabka

Що мені вдіяти?

Що  мені  вдіяти  з  цим  божевіллям  весни?
Як  вгамувати  свою  неприкаяну  душу?
Мокрими  віями  небо  лазурне  ворушу,
Хмари  пливуть,  наче  пір’ям  набиті  човни.

Теплими  пальцями  міцно  хапаюся  за
Нитку,  що  сонце,  мов  кульку  шафранну  тримає…
Пахне  повітря  зеленим  жасминовим  чаєм,
Схоже,  в  душі  назріває  майбутня  гроза…

Збити  б  усе,  як  вологу  у  хмари  пухкі:
Дрібкою  перцю  розвіяні  кривди  й  образи,
Поза  контекстом  розсипані  жмутками  фрази,
Де  обпікають  слова  полиново-гіркі…

Всі  попелища  в  тісних  закомірках  душі
І  недовіру,  помножену  вдвічі  на  гордість  –
Вилити  все  у  чуттєве  співзвуччя  акордів
Цих  життєдайних,  нашептаних  небом  дощів!

Що  ж  мені  вдіяти?  Я,  наче  буря  хмільна,
Що  проти  вітру  здіймає  обшарпані  крила!..
Тільки  чуттєвий  порив  заглушити  несила,
Крокусом  ніжним  в  душі  ворухнулась  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567766
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Світлана Моренець

ЗНОВУ НЕ ТІ?

                   ***
В  ду́рні  пошилися  в  котрий  вже  раз!
Знову  обрали  не  того  й  не  тих,
знову  країні  завдали  обра́з...
Господи,  знаю  –  немає  святих,
дай  хоч  порядних...
                                               як  в  інших....
                                                                                 хоч  раз...

                   ***
При  владі  –  персони  з  кривого  люстерка,
народ  в  своїм  краї  –  небажаний  гість,
тому  й  живемо́,  як  в  дурдомі  "Веселка",
в  убогій  палаті  під  номером  шість*.

                   *  –  Мається  на  увазі  "Палата  №6"    А.П.  Чехова.

                   ***
Здається,  що  й  новообра́ній  владі
народ  –  поперек  горла,  на  заваді
таємних  махінацій,  грабежу...
Не  даймо  знову  перейти  межу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567380
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Олекса Удайко

ЖИТТЄВІ ЙОДЛІ

       [i]Інколи  буває…  такий  стан  душі  що…
       хочеться  музики…  високої,  незвичної…
       Такої,  яка  раптом…  приведе  вас  в  альпійські  луки
       Тіролі,  де  квітують  едельвейси…  де  чується  аромат
       цнотливої  природи  в  унісон  співу  баранчиків*  душі...  

[b][color="#751c1c"]У  світлу  рань  душа  співає  йодлем**
під  пригравання  шалу  віщих  снів,
Та  мить  стає  –  немов  хорти  голодні,
коли  змовкає  той  чарівний  спів…

Навколо  тебе  колорит  альпійський,
а  в  тілі  сонми  незвитяжних  сил:
під  стать  любі  рекорди  олімпійські…
немов  би  ось…  гектар  трави  скосив…  

І  музика  душі  в  далекій  висі
сягає  раптом  у  казковий  край,
де  жайвір  в  небі  непорушно  висне
і  прочиняє  двері...  в  сущий  рай…

Від  тих  шалених  духу  варіацій
спирає  подих…  лоскотлива  мить  –
душі  і  тілу  хочеться  вібрацій,
знов  народитись  хочеться…  І  –  жить!

Життя  і  є  та  музика  чарівна…
І  хто  ввібрав  її  у  свою  суть,
той  буде  цар,  а  як  вона  –  царівна:
вам  вічним  сном  ще  довго  не  заснуть[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула  (рос.).
**Спосіб  виконання  пісні,  поширений  в  Тіролі
       та  інших  провінціях  і  країнах  Західної  Європи.[/i]

[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


kulbabka

Весняно-погідне

Розпогодилось  наче  —
аж  бризнуло  в  душу  коктейлем
березневого  фрешу!  
І  серце  зробило  кульбіт!
Бірюзова  весна  
розсилає  по  світу  е-мейлом
у  рожевих  конвертах  
мімозово-ніжний  привіт.

У  навушниках  —  щебет
і  теплі  котячі  концерти,
на  щоках  —  мітки  янголів  —
милі  й  чудні  ямочки́!
Як  дощам  не  під  силу  
прикмети  весняні  зітерти,
так  і  сонця  не  згаснуть  в  очах
золоті  світлячки.

Розпогодилось  наче:
в  душі,  у  природі  довкола,
життєдайними  соками
знову  нуртують  бруньки...
І  потягує  віти  розве́снена
вишня  спроквола,
умокаючи  пальчики
в  ніжні  хмаринні  вершки.

Рештки  талого  снігу
бринять,  мов  акорди  гітари,
стугонить  металева  труба,
як  запалений  нерв!..

Відпускаю  тривоги  свої,
мов  небесний  ліхтарик,
залишаю  у  серці  
любові  і  світла  резерв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Микола Шевченко

Славна Україна (пісня на слова Віталія Назарука) ВДОСКОНАЛЕНА!

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Де  Дніпрові  кручі,  де  ліси  Полісся,
Де  Карпати  сині  –  килими  степів,
на  квітучих  землях  наш  народ  вознісся,
З  пам’яттю  у  серці  про  своїх  дідів.

Пр.  
Тут  росте  ожина,  тут  цвіте  калина,
Тут  тепло  на  серці  навіть,  як  зима,
Це  моя  країна  -  славна  Україна
І  такої  в  світі  більш  ніде  нема…

Березневі  ранки  і  травневі  квіти,
Журавлі  квітневі  і  сумне  «курли»,
Дякую  я  долі,  тут  я  хочу  жити,
Тут  за  нашу  волю  козаки  лягли.

Пр.

Помолімось  Богу,  хай  молитва  лине,
Вознесімо  вгору  України  стяг,
Вже  зняла  кайдани  любляча  країна,
Засіяло  сонце  в  синіх  небесах.

Пр.

Друзі!  Я  сердечно  перепрошую  всіх,  хто  заходив  до  мене  на  сторінку  й  слухав  оту,  старішу  версію.  Вибачайте,  що  не  відповів  вам,  бо  я  її  видалив,  щоб  виставити  вдосконалену  версію.  Щиро  дякую  вам,  други,  за  відгуки.  Та  ще  й  (чом  би  й  ні)  сподіваюся  на  нові  відгуки.  Хай  всім  нам  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566958
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Валентина Ланевич

Я б писала тобі щохвилини листа.

Я  б  писала  тобі  щохвилини  листа,
Укладала  б  у  нього  і  серце,  і  душу.
Та  триматися  мушу  я  строго  поста
І,  як  треба,  спокою  твого  не  порушу.

Милий,  спи,  зацілую  в  жаданому  сні,
Віддаси  мені  кіптяви  вугіль  із  тіла.
Я  в  уяві  з  грудей  твоїх  вирву  усі,
Всі  турботи,  щоб  втома  й  тривога  не  їла.

Примощуся  тихенько,  аби  -  не  чутно,
Спи,  коханий,  ти  вже  не  укритий  вітрами.
Я  теплом  своїм  вкрила  тебе  і  панно
Не  відгонить,  аж,  ген,  вогняними  вратами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566766
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015


Дід Миколай

РаСейсКІМ…Мордихеям

Зроблені  в  тундрі  ви  сп’яну,
Слуги  диявола  злі.
Згиньте,  як  слайди  з  екрану…
Геть  із  моєї  землі!

Будьте  ви  прокляті  зайди.
Щоб  вам  горіть  у  вогні.
Суко  –  уражені  хвойди,
Вийняли  знов  пазурі.

Сунете  урки  до  хати
Щоб  убивати,  хорти.
Час  уже  близько  розплати,
Лапті  пора  вам,  сплести…

Тож  не  чекайте  пощади
Прийшлі  в  ночі  злодії.
Ями  копають  лопати…
Виплодкам  юдо-  змії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566686
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Любов Ігнатова

Там…

Там,  у  світі  моєму,  вже  вкотре  блукають  дощі,  
Вимиваючи  біль  з  посірілих  за  вічність  асфальтів;  
І  душа  неприкаяна,  в  наскрізь  промоклім  плащі,  
Грає  тихо  мінор  на  старім  і  розладнанім  альті...  

Там,  у  світі  моєму,  все  виють  -голосять  вітри,  
Викидають  на  берег  човни,  обриваючи  мрії;  
Я  не  можу  заплакать,  бо  сіль  і  без  того  ятрить  
Свіжі  шрами  від  ран,  звідкіля  вигризала  надію...  

Там,  у  світі  моєму,  палають  останні  мости,  
У  багрянець  фарбують  розп'яте  утратами  небо...  
Я  тебе  не  тримаю:  як  хочеш  -будь  вільним!  Лети!  
Я  жила  якось  до...  Значить  ,зможу  прожить  після  тебе....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

За вікном

Вже  місяць  –  "під  домашнім  арештом".  Світ  бачу  лиш  з  вікна,
тож,  мов  той  степовик,  "що  бачу,  те  співаю"...

Аж  посіріло  небо  хворобливо,
зашторилось  і...  ось  дощем  зітхне,
образившись,  що  вітер  не  дмухне,
і  сонце  не  всміхнулось  співчутливо...

О,  дайте  небу  вволеньку  сплакнути,
бо  хмарам  обважнілим  –  аж  болить!
Тягар  лише  сльозами  можна  змить...
й,  очистившись,  всіх  сяйвом  огорнути...

                           14.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566609
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Любов Ігнатова

Весняному Вітру….

О,Вітре  весняний,  -близький  і  далекий    коханцю,  
Ти  пестиш  так  ніжно,  що  тіло  листочком  тремтить,  
Ведеш  мене  знову  у  снах  до  весняного  танцю,  
Вплітаєш  у  коси,  як  стрічку,  омріяну  мить...

Мене  знов  тривожиш,  розвітрюєш  заспане  серце,  
Роздмухуєш  знову  в  мені  первозданний  вогонь...  
І  жінка  навпроти  (в  чарівнім,  напевно,  люстерці  )
Бере  знову  сонце  до  теплих  дбайливих  долонь...  

Ти  знаєш,  мій  Вітре,  як  я  сумувала  ночами,  
Зимове  колюччя  шпигАло  нестерпно  у  бік...  
І  йшли  сірі  дні,  як  до  храму  смиренні  прочани...
Я  їх  розгубила,  вервечці  утративши  лік...  

Ти  знов  повернувся...  На  тебе  цю  вічність  чекала....  
Цілуй  мене,  Вітре,  отак,  як  умієш  лиш  ти!  
І  буде  весни  нам,  як  завжди,  напевно,  замало,  
Щоб  знову  пізнати  далеких  галактик  світи....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015


kulbabka

Чи знаєш?

Моїм  думкам  сьогодні  не  до  сну,
Війнула  в  душу  свіжість  березнева!
Ти  знаєш,  як  чекали  на  весну
Оті  сумні  оголені  дерева?

Як  колихали  подумки  бруньки,
Немов  у  сповитку  дрібну  дитину
Гойдає  мама  й  тулить  до  щоки,
Наспівуючи  пісню  лебедину?

Чи  знаєш  ти,  як  проліски  малі
Вовтузилися  нетерпляче  в  лоні
Заплідненої  березнем  землі,
Як  розпускали  крильця  безборонні?

Як  гнізда,  спорожнілі  восени,
Тепло  тримали  парам  журавлиним,
Допоки  ті  плекали  теплі  сни,
Витаючи  над  берегом  чужинним?

І  як  будили  сонну  комашню
Посланці  сонця  –  промені  ранкові,
Кору  пробивши,  як  товсту  броню,
Не  стрілами,  а  дотиком  любові?

Як  лід  ламали  води  навісні,
Пізнавши  березневе  розговіння?
Отак  і  я,  довірившись  весні,
Очікую  між  нами  потепління…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015


НАДЕЖДА М.

Природа змінює палітру…

Прийшла  весна,  яку  чекали.
У  серці  взимку  ще  цвіла.
Вона  багато  обіцяла,
А  що  вона  нам  принесла?

Я  чую  тріскання  бруньок.
І  тихий-тихий  шепіт  вітру.
Прорізавсь  стиха  спів  пташок.
Природа  змінює  палітру.

Шепочуть  збуджені  гілки,
Повітря  пахне  вже  весною,
Але  так  хочеться  втекти,
Аби  поринуть  з  головою

У  край  свободи  й  чистоти.
Де  злоба  й  ненависть  відсутні.
ВІдчути    радість  доброти,
Де  правда  й  дружба  всемогутні.

Та  де  для  цього  взяти  сили?
Як  біль  страждань  перемогти?
І  щоб  не  чуть,  як  знавеснілі
Наш  край  плюндрують  вороги.

До  кого  б  душу  прихилити,
Щоб  утекти  від  цих  думок?
Допоки  людям  сльози  лити
Від    цих  жорстоких  помилок?..














--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566388
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Олекса Удайко

НАРКОЗ КОХАННЯ*

[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
                                                                     [b][i]NNnn[/i][/b]

[i][b]Щасливе  кохання  –  коштовна  оздоба,
Та  в  кожної  доля,  мов    сукня,  своя:  
В  одно́го  –  до  гроба,  а  в  іншого  –  злоба,  
Щасливими  бути  стараються  о́ба:  
Витримує  все  наша  грішна  земля!

Коли  ж  сонце  встане  –  ніч  темна  розтане,
День  Божий  стрічаєш,  бува,  не  один...  
Радієш  світанню  –  природи  вітанню:
Спочинеш  на  мить  від  палкого  кохання  
Й  наповнить  по  вінця  тебе  ендорфін.

                           Приспів:

             Наркотик  кохання  –
             Щасливе  зітхання.
             Цілунки  таємні  –  
             Немов  дикий  мед…
             Палкі  феромони    
             Дарунок    Помони…
             Кохання  взаємне  –  
             Душі  й  тіла  злет!

Та  так  ще  буває,  що  й  третій  витає  
На  крилах  почвари,  немов  чорний  птах!
В  двобої  фатальнім  презможе  вітальне,
І  скуток  для  чорних  в  двобої  –  летальний:
Кохання  не  легко  пове́тгнути  в  прах…

Побідний  наркотик,  відчутний  на  дотик,  
Вгамує,  мов  лікар,  нав’язливий  біль...
Хоч  з  виду  –  як  котик,  та  щедрий  –  як  ско́тень**,
Всесильний,  як  правда,  кохання    наркотик
Галеру  ворожу  посадить  на  кіль.[/b]

13.03.2015
________
*Наркотик  кохання  —  окситоцин  (є  в  аптечці  автора).
**Скотень  -  (слов.)  багатій,  від  «скотниця»  -  казна.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Марічка9

* * * ( ще один безіменний вірш )

Прости,  як  зможеш.  Зможеш,  то  прости.
А  коли  ні,  то  так  тому  і  бути.
У  наші  душі  врізались  світи
Чужих  надій,  що  гірше  за  отруту
З'їдають  все  і  більше,  ніби  рак.
Чеканням  дні  наповнені  дощенту.
А  знаєш,  яке  марево  на  смак,
Коли  його  торкаєшся  моментом?
І,  просинаючись,  мовчиш.  Мовчи.

Кружляють  дні  у  вирії  і  роки.
Які  по  нас  залишаться  сліди?
Такі,  якими  були  наші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 13.03.2015


kulbabka

Мрійливий дощ, закоханий француз…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/0/35/475/35475367_088004.jpg[/img]

Мрійливий  дощ,  закоханий  француз,
“Падам-падам”  з  весною  елегантно
Закружеляв  серед  акацій-муз,
Замерехтів  гранованим  брильянтом.

Свічада  вулиць  мокрих  і  слизьких
Сповила  мряка  газовим  вельоном,
Лискучі  туфлі  й  модні  чобітки
У  па  легких  красуються  синхронно.

По  маківках  картатих  парасоль,
Повзуть  дрібні  кристалики  вологи.
Весна  –  немов  закохана  Ассоль,
Дощ  навіть  небо  кинув  їй  під  ноги…

І  заквітчавши  гронами  мімоз
Її  русяве  сплутане  волосся,
Він  вальсував  –  умілий  віртуоз!
І  крапель  монотонне  суголосся

Десь  деренчало  в  ринві,  аж  луна
Дзвеніла  в  рукавах  порожніх  вулиць…
Лише  двірник  (ну,  що  йому  весна?),
Різкий,  немов  розладнана  струна,
До  ниточки  промокнувши,  зіщуливсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566073
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


НАДЕЖДА М.

Журавлі…

Враз  розступилось  синє  небо.
Летять  додому  журавлі.
Із  плачем  змішаний  їх  щебет.
Я  бачу  помах  крил  в  імлі.

Стискає  груди  щира  радість.
І  сльози  котяться  з  очей.
Це  не  дущі  моєї  слабкість,
Не  біль    недоспаних  ночей.  

Це  зовсім  інші    мої  сльози:
У  рідний  край  летять  птахи.
І  буть  спокійним  тут  невзмозі:
Далекий  край,  важкі  шляхи.

Для  них  звичайні  перельоти.
Спішать  додому,  в  рідний  край.
Та  вже  позаду  їх  турботи:
Стрічає  рідний  небокрай.

Вітає  гіллям  сонний  явір.
Хмарки  услід  птахам  пливуть.
А  в  мене  виникло    в  уяві:
Убиті  в  їх  серцях  живуть...

І  так  спішать  вони  додому,
Де  їх  чекають  матері.
Забудьте  геть  про  тяжку  втому,
Покваптесь,  милі  журавлі...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566005
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Любов Ігнатова

ВЕСНА

Це  вже  весна...  Розумієте,  люди,  -  ВЕСНА!!!  
Та,  що  нарощує  в  душах  троянди  і  крила;  
Та,    що  торкає  солодким  бажанням  у  снах;
Та,  що  фарбує  в  червоне  безбарвні  вітрила...  

Гей!  Це  ж  -ВЕСНА!!!    Розумієте  -все  оживе!  
Знову  співатиме  птаство,  літатимуть  бджоли...  
Значить,  ми  всі  починаємо  коло  нове...  
Значить,  у  нас  заборонене  слово  "НІКОЛИ!  "

Чуєш:    ВЕСНА!!!    Значить,  час  відкривати  себе!  
Душу  провітрити,  щоб  не  було  в  ній  застою...  
Клин  журавлів  розірвав  синю  тишу  небес...  
Руку  -но  дай  -полетімо  за  ними  з  тобою!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Валентина Ланевич

Гори, моя ватро…

Гори  моя,  ватро,  вогнем  у  душі,
Дорогу  в  майбутнє  осяйно  світи!
Палає  кохання  і  вдень,  і  в  ночі,
У  серці  моєму  так  тепло,  там  ти.

У  голосі  ніжність:  ти  ж  вишня  моя:
Дозріла,  солодка,  спізнав  тебе  я.
Від  слів  отих  млію,  думок  метушня
Ураз  припинилась  -  зорею  зійшла.

І  з  місяцем  в  парі  у  даль  попливла,
Щоб  тихо  торкнутися  твого  плеча.
На  вушко  сказати:  твоя  я  свіча,
Зустрілись  обоє  бо  ми  неспроста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565718
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Олекса Удайко

НОСТАЛЬГІЙНЕ

                                         [i]  Ностальгії  совковій...
                                               [/i]
 
[b][i][color="#5800bd"]Мало  кануло  в  Лету  ще  часу,
Коли  дітьми  неначе  були,
Та  збудились  від  сну  біомаси,
І  в  нудьзі  постаріли  гримаси,
Потрухлявіли  зборів  столи…

...Де  ти,  наша  Наташа  Вітренко
І  при-МАР-ний,  як  вій,  писарчук*?
Виповзайте  на  сонце  скоренько,
У  Кремлі  вас  вітатимуть,  сук!  

А  де  ще́  отой  пастор  cовковий  –
Всім  відомий  “кумир”-губошльоп?..
Мо’,  збирає  на  пам’ятник  новий,
Щоб  об  нього  розбити  свій  лоб?

А  відомий  гонитель  історій  –
Горезвісний  поет…  і  мороз?
Проектує  новий  крематорій
Для  буремних  теорій  і  проз?

Ну,  а  той  “гречкосій”  –  Порновецький,
Що  махнув  назавжди  за  кордон?
Студіює  пісні  половецькі
Чи  шизоїдний  пестить  синдром?

Холуї,  що  мостирили  Хаму
До  штиблетів  заморські  шнурки  –  
Де  вони?..  Продали  ж  бо,  як  маму,
Україну  імперські  совки…  

…Ще  б  хотілось  згадати  немало
Українських  “героїв”  ганьби,
Що  вплітали  за  дві  щоки  сало,
Та  були  у  Кремля  як  раби…

То  ж,  як  класик  сказав,  те  ми  й  маєм
(та    не  чують  поденки  вини!),
Що  ніяк  не  йменується  раєм:
В  Україні  –  гієна  війни![/color][/i][/b]

[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар  і  закулісний  друг  очільниці  ПСПУ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


kulbabka

"Об'єднані словом"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]

[i]Слова:  Наталя  Данилюк.
Музика  і  виконання:  Володимир  Сірий.
Відеоряд:  Олексій  Тичко.[/i]

Слово  об’єднало  нас  в  родину,
Стало  оберегом  назавжди.
З  кожного  куточка  України,
Мов  на  крилах,  линемо  сюди  -

Ув  обійми  нашої  світлиці,
Під  її  осонцений  покров,
Де  в  очах  у  кожного  іскриться
Незгасима    лагідна  любов.

Слово  об’єднало  нас  ,  поетів,
Пригорнуло  теплими  крильми,
Мов    ключі  журавликів  у  леті,
Вкупі  всі  тримаємося  ми.

Несемо  велику  силу  слова,
Щоб  запричастилася  душа
І  дзенить  співуча  рідна  мова
У  піснях,  у  прозі  і  віршах.

Тут  єднання  кожного  зігріє,
Надихнувши  на  високий  злет.
Слово  об’єднало  наші  мрії
У  святе  покликання  “Поет”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш Тараса Шевченка: Заворожи мені, волхве

Заворожи  мені,  волхве,
Друже  сивоусий,
Ти  вже  серце  запечатав,
А  я  ще  боюся.
     Боюся  ще  погорілу
     Пустку  руйновати,
     Боюся  ще,  мій  голубе,
     Серце  поховати.

Може,  вернеться  надія
З  тією  водою
Зцілющою  й  живущою,
Дрібною  сльозою.
     Може,  вернеться  з-за  світа
     В  пустку  зимовати,
     Хоч  всередині  обілить
     Горілую  хату.

І  витопить,  і  нагріє,
І  світло  засвітить...
Може,  ще  раз  прокинуться
Мої  думи-діти.
     Може,  ще  раз  помолюся,
     З  дітками  заплачу,
     Може,  ще  раз  сонце  правди
     Хоч  крізь  сон  побачу...

Стань  же  братом,  хоч  одури,
Скажи,  що  робити:
Чи  молитись,  чи  журитись,
Чи  тім’я  розбити??!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565501
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Дід Миколай

Лежать ножі освячені

Збунтувавсь  Дніпро  широкий,
Аж  до  неба  хвилі.
Знов  нуртує  звір  глибокий
В  своїй  страшній  силі.

Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

Як  стріла  лягла  в  тятиву,  
Стрепенулась  круча.    
То  проснулася  від  гніву,
Воленька  пекуча.
                             *
Встаньте  вої  -  отамани,
Брати  посивілі.
Рвуть  Вкраїну  вуркагани,
Зайди  знахабнілі.
                             *
Пора  скінчити  шараду,
Посміхнулась  доля.
В  хаті  нашій  наша  правда,
Наша  сила  й  воля.  
                             *
На  коліна  бусурмани,
Зірвана  пружина.
Встали  лицарі  й  Гетьмани,      
Захистять  Вкраїну!                            
                           
Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565475
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Любов Ігнатова

Про хворобу…

А  я  нещодавно  десь  вірус  впіймала  
(Хворіть  навесні...  Чи  зими  мені  мало?  )...

Дротами  Кахикало  горло  лоскоче,  
Чоло  розпіка  і  заклеює  очі...  

У  вусі  стріляє  гармата  (ЦАРЬ-ПУШКА!!!!!  )
І  ядра  летять  у  моє  бідне  вушко...  

Ще  й  гад  якийсь  Землю  гойдає  і  крутить...  
(Ото  б  заловить  його,  дать  йому  прута  )...

Та  ще  й  неслухняні  мої  тарганята  
В  моїй  голові  облаштовують  свято;  

Мені  ж  замість  тортиків  і  танцювання  -
Мікстури,  пігулки,  гіркі  полоскання...  

*****
Та  я  -оптимістка:    у  всього  є  плюс:  
Допоки  хворію  -хоча  б  відісплюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565346
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


горлиця

Моя Казка

Я  знову  тут,  посеред  мрій  казкових  ,
Наснаг    куток,  без  горя  й  зайвих  сліз,
Моє  гніздечко  ,  радостей  ранкових,
Реальності  моєї  ,  імпровіз!  

Дзюрчить  струмок,  складає  нову  пісню,
Не  чута  ще  симфонія  бренить,
Куйовдить  вітер  знов    косу  розкішну,
А  на  плечі  промінчик  шепотить.

Про  щастя  те  ,що  в  серці  оселилось,
Тут  сміх  і  радість!  Жменями  бери!  
Я  молода!  Роки  сюди  не  вкрались,
Бо  ж    казка  не  міняє  береги!  

Ой,  не  будіть!  Нехай  ще  тут  побуду,
У  розкоші  моїх  чарівних  снів  ,
Тут  відпочину.  В  мріях  нема  блуду!  
Черпну  тут  сили  для  буденних  днів!    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565338
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Світлана Моренець

ПРОВИДЕЦЬ (подається повторно)

                                                 
                                                 "...  А  панство  буде  колихать,
                                                 Храми,  палати  мурувать...
                                                 Та  й  більше,  бачиться,  нічого."
                                                                       Т.  Шевченко

Про  нас  писав.  Провидів  сьогодення.
Бо  що  змінилося    за  півтора́ста  літ?
Хіба  що  Малоросія  змінила  ймення,
підгримувавши  модерново  лик,
ледь  залатавши  ґрунтові  дороги...
                   Та  й  більше,  бачиться,  нічого.

Мов  чиряки,  прорвало  но́ве  панство...
в  правителі  –  із  банд,  із  тюрем,  хамства,
палаци  –  за  накрадене  –  будує,
свавільно  в  беззаконності  лютує,
а  ми  лиш  уповаємо  на  Бога,
                   бо  більше  і  нема  на  кого.

І  через  прірву  літ,  на  часі  знову
питання  про  безправну  рідну  мову,
злиденне  виживання,  вбогу  долю...
Здається...  –  час  буди́ть  хиренну  волю,
обуха  миром  всім  стали́ть  страшного...
                   бо  більше,  бачиться,  нічого...

                             Червень,  2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Віктор Ох

Посивіли кульбаби на луках (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Звукозапис  -  Олександра  Салицького  
Кліп  –  Олексія  Тичка
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEtyMkw43lc[/youtube]

Посивіли  кульбаби  на  луках
Поміж  пагонів  юних  трави.
Ніби  сум  віковічний  розлуки
Голівоньку  мою  оповив.
 
Тихий  шепіт  озерної  ріні,
Де  вітрець  легкі  хвилі  жене
Щебетання  палкі  солов`їні
Утішали  немовби  мене.
 
Чи  небесні  навіяли  чари
Чи  уява  ті  спогади  в`є,
Раптом  в  образі  ніжної  хмари
Личко  миле  явилось  твоє.
 
Де  взялася  незвідана  сила,
Що  злетіти  давала  снагу?
Так  до  себе  та  хмарка  манила
Поцілунком  повітряним  губ.

Як  метелик,  на  світло,  на  диво
Вітерцем  полетів  я  увись.
Хмарні  коси  я  пестив  щасливий
І  вуста  із  вустами  злились.

…Посивіли  кульбаби  на  луках,
Сива  думка  по  мозкові  б`є:
«Все  минає,  мине  і  розлука  –
Чом  так  тьохнуло  серце  моє?!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565191
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015


kulbabka

Березневий котопад

[img]http://www.samara-photo.ru/images/49cfcc35924bd.jpg[/img]

Розвесніло,  ніжність  березнева
Зранку  розбудила  сонний  сад.
Пухови́м  десантом  на  дерева
Приземлився  справжній  котопад.

Хутряні  мішечки  муркотливі
Животами  гріють  ріжки  крон
І  хвости  розпушено-красиві
Підмітають  хмари  в  унісон.

І  вмокають  мордочки  ще  сонні
Котики  у  спінену  блакить,
Сонце,  мов  пластинка  в  патефоні,
Сліпить  очі,  грає  й  мерехтить.

Вже  весна  калюжі  розпустила,
Розметала  друзками  свічад...
Підставляю  руки,  наче  крила,  
Під  весняний  теплий  котопад.

Упіймати  б,  душу  відігріти,
По  шерстинках  пальцями  гребти!..
Та  коти  вчепилися  за  віти
І  муркочуть  ніжно  з  висоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565221
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015


Мазур Наталя

Крок у життя

І  сльози,  і  радість  -  усе  проминає  колись,
Зникає  під  сонцем,  як  дрібка  солодкої  вати.
І  мрії  відходять,  які  за  роки  не  збулись,
Ховаючи  в  пам`яті  прагнення  вічне  -  кохати.

Усе  затихає:  і  шторм  безупинних  проблем,
І  те,  що  у  світі  здавалося  надто  важливим.
А  спогади  пахнуть  забутим  гірким  мигдалем,
І  ниють  ночами  обшарпані,  зранені  крила.

Та  в  час,  коли  день  заглядає  у  шпарку  гардин,
Ти  вже  не  лежиш  і  не  плачеш  невтішно.  
Натомість
У  вузол  збираєш  волосся  розкішний  бурштин
І  знов  робиш  крок  відчайдушний  в  хитку  невідомість.

07.03.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565001
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Любов Ігнатова

Я любила дощі…

навіяне  твором  "  Воскресить  мы  пытались  любовь."  Автор  Потусторонний.  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564948

Я  любила  дощі  і  твій  сміх...
Тепло  -сонячний...  тихий...  привітний...
І  пили  ми  удвох  напівгріх,
Все  блукаючи  небом  і  квітнем...

Грали  ми  у  чотири  руки
(Так  здавалося  нам  )  вальс  весняний...
Та  вже  тліли  потроху  містки
І  фальшивило  фортепіано...

Чи  було  то  коханням?..  Хто  зна...
Може,  просто  хотілося  казки?
Я  була  не  чужа  -мовчазна...
Просто  щастя  хотіла  і  ласки...

Хто  ж  із  нас  віднайти  не  зумів
Срібний  ключик  до  спільного  раю?...
..І  вслухаючись  в  музику  слів,
Розуміла:  тебе  я  втрачаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564966
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


НАДЕЖДА М.

Те, що колись в душі боліло…

Те,  що  колись  в  душі  боліло,
Не  має  значення  тепер.
Неначе  листя  перепріло,
Чи  ніби  хтось  старанно  стер.

Чи,  може,  в  трави  закотилось,
Чи  в  річку  впало,  як  зоря?
В  ніщо  тепер  перетворилось.
Що    доля  знов  мене  звіря?

За  що  тепер  усе  розп"яте,
Що  було  змістом  у  душі?
Чи,  може,  часом  вже  прим"яте,
І  стали  просто  ми  чужі?

Якась  холодна  пустка  в  серці.
Думки  десь  зграйками  знялись.
Неначе  висохле  джерельце,
А  було  ж  річкою  колись...

Вже  не  чекаю,  що  вернешся,
А  навпаки,  боюсь  цього.
Та  прийде  час  і  ти  озвешся...
Не  буде  прощення  мого...
-------------------------------------

Події,  описані  в  творі,  не  стосуються  автора..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565051
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


НАДЕЖДА М.

Торкнися ніжним словом до душі…

Торкнися  ніжним  словом  до  душі.
Нехай  воно  веселкою  заграє.
Зумій  чуття  у  серці  зворушить.
Хай  музика  любові  не  згасає.

В  похмурий  день  розгонить  всі  думки,
І  рясно  зацвіте  весняним  цвітом.
Загомонять  розбуджені  струмки.
Життя  наповнить  зовсім  іншим  змістом.

Торкнися  хоч  на  відстані  руки.
Моя  душа  тепло  це  відчуває.
А  я  вустами  доторкнусь  щоки.
А  серце  від  думок  цих  калатає..

Торкання  слів,  торкання  ніжних  рук.
Це  радості  душевній  запорука...
Це  вічний  зов,  якийсь  таємний  звук,
До  серця  кожного  цим  можна  доторкнутись...
------------------------------------------------
Потрібні  слова,  сказані  в  потрібний  час  можуть  змінити  життя.
Іноді    досить  сказати,  а  іноді  просто  обняти,
Щоб  людина  відчула  себе  захищеною  і  рідною.
Частіше  кажіть  і  просто  ніжно  обіймайте  тих,
Хто  вам  безкінечно  дорогий...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564939
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Дід Миколай

Заросла бурянами алея

Сліди  наші  затер  тротуар,
Попливли  із  роками  у  схили.
Лежить  смутком  впечалений  яр,
Памятає,  як  ми  тут  ходили.

По  стежині  вчорашній  пройду.
Та  чомусь  у  душі  защеміло.
Запекло  мені..,  швидко  піду.
Бо  у  грудях  серденько  здавило.

Загубилися  наші  сліди,
Заросла  бурянами    алея.
Колючками  порвали  глоди,
Чи  зів’яла...  вчорашня  Лілея?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564965
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Шон Маклех

Друже Вільяме!

Він,  насправді,  не  був  і  не  біг  бути  моїм  другом:  коли  до  нього  прийшла  сумна  старість,  я  був  ще  дитиною  і  не  знав,  що  є  люди  які  пишуть  вірші  зраненого  серця.  А  коли  до  нього  прийшла  смерть,  я  був  ще  юнаком  і  не  знав,  що  в  цьому  ж  старому  місті  привидів  і  королів  помирає  великий  поет  і  що  я  теж  колись  буду  писати  вірші  про  туман  і  людей.

Друже  Вільяме!
Ти  співав  про  диких  лебедів,
Про  холодне  небо  і  сіру  скелю,
Про  трьох  жебраків  
І  скрипаля  з  Дунею,
Аж  раптом  побачив,
Що  прийшла  жахлива  краса.
Друже  Вільяме!
Ти  блукав  сумним  пастухом
Селищами  нашої  Ірландії,
Майстрував  для  журби
Човен,  шив  їй  плащ  і  панчохи,
Щоб  тихо  до  всіх  прийшла  журба,
Аж  раптом  у  життя  наше  вдерлася
Жахлива  краса.
Друже  Вільяме!
Ти  писав  п’єси  
Які  ніхто  не  розумів  –  
Навіть  друзі,  не  те  що  глядачі,
Які  кидали  в  акторів  гнилі  овочі.
Ти  писав,  що  Катлін  (чи  то  Ірландія)
Дочка  Хулігана,
Ти  писав  про  прокляття  Адама,
Про  волхвів  і  ніч,  що  прийшла,
Та  раптом  в  Ірландію  вдерлася
Жахлива  краса.
Друже  Вільяме!  
Ти  один  плакав
Над  три  кольором  ірландським,
Коли  вбивали  ми  одне  одного
Невідомо  навіщо  і  за  що
(Бо  прийшла  жахлива  краса!)
Друже  Вільяме!
У  чорній  ірландській  вежі
Ти  один  вартовим  лишився
На  сторожі  нашого  острова,
Виглядаєш  тінь  короля,
Що  прийде  вісником  волі.
Бо  досі  в  Ірландії
Панує  жахлива  краса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564806
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Лі Чень Дао

Маленька пташка

         «Якими  чарівними
             Стають  звуки  мелодії,
             Коли  її  початок  
             Виконує  майстер  Чжоу,
             А  кінець  завершує
             Пісня  «Крики  чайки».
                                                               (Конфуцій)

Коли  вчителя  підкосила  хвороба
І  лежав  він  нерухомо  на  ложі,
І  думав,  що  дорога  життя  довершена:
Так  дочасно  і  так  невчасно,
І  час  уже  підвести  підсумок,
Риску  під  картиною  життя,
Чи  то  текстом  на  шовку  днів,
І  марно  складати  заповіт,
І  останні  настанови  давати
Учням  нетямущим  –  бо  навіщо?
Попросив  Вчитель  
Ложе  до  вікна  підсунути,
І  вікно  весні  відчинити,
Щоб  помилуватись  востаннє
Квітучою  гілкою  вишні.
І  тоді  він  побачив,
Як  на  гілку  квітучу,
Яку  вітерець  пестив,
Сіла  маленька  пташка  –  
Жовта,  як  весняне  сонце,
З  синім  –  як  весняне  Небо,
І  проспівала  веселу  пісню
Про  життя  нескінченне.
Тоді  Вчитель  покликав  учнів
і  промовив  їм  голосом  бадьорим:
«Відкрийте  ноги  мої!
Відкрийте  руки  мої!
У  Піснях  сказано:
«Трепетно  остерігайся,
Наче  ти  на  краю  безодні,
Наче  ти  на  тонкій  кризі.»
Віднині  мені  зрозуміло,
Що  я  вцілів,  діти  мої!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564868
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Лі Чень Дао

Попіл і дим

               «Народ  можна  примусити  до  послуху,
                 Але  примусити  його  до  знань  неможливо.»
                                                                                                         (Конфуцій)

Вони  мандрували  
Нескінченною  дорогою
(Від  царства  до  царства  –  
Тільки  стук  коліс),
Вони  мандрували  
Від  світанку  до  заходу
(Тільки  вогонь  заграв,
Тільки  чорнота  ночі),
Вони  мандрували
Від  селища  до  селища
(Тільки  втомлені  очі  селян  –  
Іноді  недобрі  і  злі).
І  якось,  коли  дорога  
Йшла  через  спалене  поле,
А  вдалині  догорало  село  –  
Підпалене  чи  то  солдатами,
Чи  то  просто  пожежею
(Гіркий  дим  роздирав  легені,
А  під  ногами  сірий  попіл),
Вчитель  сказав  
Своїм  сумним  учням:
«Повага  без  ритуалу  втомлює,
Сміливість  без  ритуалу  викликає  бунт,
Від  прямоти  без  ритуалу  нестерпні.
Якщо  шляхетний  муж
Прив’язаний  душею  до  близьких,
У  народі  процвітає  людяність;
Якщо  ним  забуті  старі  друзі,
Народ  чинить  низько.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564863
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Радченко

Ще скрипку доля з рук не випуска

Не  затиха  мелодія  кохання,
Звучить  тихіше.  Ну  й  то  що?
І  тільки  б  не  прийшло  колись  мовчання,
Тоді  життя  моє  -  ніщо.

А  зараз  є  мені  для  чого  жити  -
Ще  скрипку  доля  з  рук  не  випуска,
Бо  серце  з  серцем  хоче  говорити  -
Тому  й  душа  моя  ще  не  пуста.

Я  посмішці  твоїй  завждИ  радію
Й  тону  в  твоїх  очах  я  залюбки.
Давно  тебе  без  слів  я  розумію
Й  твої  читати  вмію  я  думки,

Бо  я  твоя,  коханий,  половинка  -
Інакше  бути,  знаю,  не  могло.
У  нас  в  житті  одна  на  двох  стежинка.
Звучить  мелодія  тихіше?  Ну  й  то  що?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564728
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Дід Миколай

Плюють нам у писок, а ми їх прощаєм…

Ми  мудрі,  як  вічність,  як  віл  працьовиті,
Ми  маємо  совість  ,  вона  ще  жива…
Чому  ж  тоді  Боже  твій  промінь  дотично,
Лиш  зрідка  душею  Вкраїну  пройма?

                                 пр.                                      
Тому  мабуть  щастя  у  долі  немаєм,
Що  наші  борги  ворогам  ще  прощаєм.
Паскудних  чужинців,  як  діток  плекаєм,
Плюють  нам  у  писок,  а  ми  їх  прощаєм....                      

Ми  добрі,  як  дощик  ранковий  весною,
Ми  літня  з  полудня  блаженна  гроза.
Як  роси  осінні,  що  впали  з  досвітку,
Навскрізня  корзина  тепла  і  добра.      

                                           *
Ми  чисті,  як  небо  без  хмарок  улітку,
Співучі,  як  жайвір  високий  в  жнива.
Ми  вільні,  як  вітер  нестримний  у  полі,
Прозорі,  як  в  мами  моєї  сльоза.

                                             *
Ми  дітки  щасливі  в  домашньому  колі,  
І  сильні,  як  в  горах,  як  в  морі  скала.
Дівчата  у  світі  нас  славлять  красою,
О,  Боже,  які  часом  творим  дива...

                                             *

Привітні,  як  в  лузі  червона  калина,
І  щедрі  для  друзів,  як  Божа  бджола.
Вкраїно  –  Матусю  коштовна  перлино,
Чому  ж  у  нас  доля  лихая  така…?

                                           *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564551
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Любов Ігнатова

У скронях пульсує ніч…

Зі  щирою  вдячністю,  повагою  і  любов'ю  до  Оленки  Зеленої,  яка  надихнула  і  дозволила  використати  назву  її  чудового  віршу:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381



У  скронях  пульсує  ніч...
Годинник  ковтає  тишу...
І  плетиво  протиріч
Сумління  гризе,  як  миша...

Який  розділовий  знак
Поставлять  нулі  дисплею?
Цілую  в  уста  (про  всяк  )
Улюблену  орхідею...

За  штучним  світилом  -бра
Ховається  згусток  темний...
І  гусне  нічна  пора
Як  млосний  шербет  гаремний...

Від  приторності  чекань
Тремтіння  душі  і  тіла...
Чи  вартий  ти  хвилювань?
Чи  то  я  тебе  зустріла?

Знов  опік?  Чи  вітер  змін?
Болітиме?  Чи  загоїть?
Торкаюсь  холодних  стін
У  пошуках  супокою...

А  в  скронях  пульсує  ніч  -
Безжальна,  глуха,  байдужа...
І  зорі  -мільярди  свіч  -
Не  гаснуть  чомусь  в  калюжах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Дід Миколай

Достойний син єврейського народу

Різонуло,  як  пострілом  слух.
Твої  очі  навіки  закрились...
Ти  як  брат  мені  був,  любий  друг,
Для  Вкраїни  наш  сокіл  стокрилий.

Пам’ятаю  той  перший  Майдан…
Бліді  хмари  в  небеснім  акрилі.
В  груди  падав  холодний  туман,
Пили  чай  ми  під  ранок  змарнілі.                                                  

Із  небес  дивний  голос  гримів,
Ковалі  розпалили  горнило.
І  в  булат  заплітали  наш  гнів,
Кров  кипучу,  що  так  клекотіла.

Смерть  ходила  з  тобою  слідом,
Україна  не  раз  гомоніла.
Скільки  ночей  безсонних    разом.
А  убила  кремлівська  Горила…

Несуть  чайки  тугу  над  Дніпром,
Лежать  в  ранах  засмучені  схили.
Плаче  в  хвилях  єврейський  фантом.
Не  всі  в  пеклі  жиди  погоріли…

Чи  зберіг  ти  мій  друже  той  стяг,
Що  ми  в  штабі  тобі  здарували?
Чи  на  небі  з  тобою,  як  птах,
Чи  в  дорогу  далеку  поклали..?

Хай  Вкраїни  частинка  жива,
Веселковими  барвами  грає.
На    тім    світі    тебе    зігріва…
Чисту  душу  нехай  зберігає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564326
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Любов Ігнатова

Ішла містом вечірнім дівчина…

Не  красуня,  але  й  не  чудовисько,  
Ішла  містом  вечірнім  дівчина  -
Ішла  гордо,  повз  вічне  збіговисько  
З  теплим  вітром  і  місяцем  звінчана...  
Не  скарбів  не  несла,  ні  придАного,  
Тільки  мрії  безмежне  сяєво,  
Тільки  душу,  шипами  зранену,  
Тільки  серце,  на  два  розкраєне...  
І  брела  навпростець  грозами,  
І  босоніж  брела  калюжами...  
Тільки  верби  з  гнучкими  лозами  
Не  бували  до  сліз  байдужими...  
Навздогін  їй  летіли  камені,  
І  зловтіха  лилась  отрутою...  
Два  крила  ледь  кровили  зламані  
За  інакшість  її  спокутою...  
Йшла  за  місто  бруднюче  смілИво  -
Де  дорога  кінчалась  прірвою...  
Крок  останній...  І  сірість  в'їдлива  
Вже  невладна  над  птахою  білою...  
...Не  красуня,  але  й  не  чудовисько-
Просто  трохи  інакша  дівчина  -
Стала  лебедем  над  збіговиськом  
У  призахідних  сонця  промінчиках...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564198
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Дід Миколай

Щоби устала Воля із могил.

І  знову  й  знов  коліньми,  я  схилюся,
Звертаючись,  до  вищих  вже  світил.
Не  вірю  в  Бога,  але  все  ж  молюся…
До  всіх  земних  і  надприродних  сил.

Надія  тліє  вже  та  все  ж  борюся,
Хоча  спалив,  немаю  вже  тих  крил.
Вкраду  в  чужого,  Бога  і  здіймуся…
Візьму  вогню  з  божественних  горнил.

Щоби  жила  Вкраїнонька  –  Матуся,
Гукну  щоб  встала,  Воля  із  могил.
Лише  тоді,  на  Землю  повернуся…
Впаду  їй  в  груди  солодко,  як  пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


kulbabka

Безхатько-пес

Безхатько-пес  з  вологими  очима
На  тротуарі  ловить  горобців,
Його  зажура  –  майже  невловима,
Як  тінь  від  гілки  у  моїй  руці.

Весняне  сонце,  мокре  і  сонливе,
Ще  ледве  гріє  вулиці  сирі,
А  пес  –  такий  безклопітно-щасливий!
Ця  вулиця  для  нього  –  оберіг.

Тут  все  йому  близьке  і  майже  рідне:
І  кущ  отой,  і  лавка,  і  смітник,
І  дерево  безлисте  непримітне,
І  завше  набундючений  двірник.

Ніхто  не  знає,  як  живеться  псові
На  велелюдній  вулиці  брудній,
Та  очі  в  нього  сповнені  любові,
Довірливі  і  трішечки  сумні…

І  може  хтось  десь  віником  огріє,
Чи  жартома  запустить  камінцем,
А  пес  –  благий,  він  злитися  не  вміє,
Десь  біля  плоту  вляжеться  тихцем.

Він  радий,  що  позаду  довгі  зими
І  тішиться  омріяній  весні  –
Безхатько-пес  з  вологими  очима,
Що  так  запам’яталися  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564070
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Любов Ігнатова

Хочеш?

А,  хочеш,  я  буду  твоєю  веснянкою  -
Розвітреноніжною,  сонячноквітною?..  
Звучатиму  сміхом,  або  колисанкою?..  
Чи  пташкою  стану,  до  неба  привітною?..  

А,  хочеш,  сніжинкою  стану  останньою  -
Впаду  на  долоні  п'янкою  краплиною?  
У  вікна  зорею  світитиму  ранньою...  
У  каві  корицею  стану  -жариною...  

Чи,  хочеш,  я  квіткою  стану  підсніжною,  
Тією,  що  з  дійсністю  бореться  сірою?  
Чи  стежкою  стану  длятебепідніжною...  
...Не  зрань  мене  тільки  своєю  невірою...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015


kulbabka

Весняні тренди

Березень  порюмсав  і  притих,
Дощиком  урвався  на  півслові...
Знов  у  тренді  проліски  й  коти,
Шарфики  лимонні  й  бірюзові.

Парасольки  теплих  кольорів
І  парфумів  пахощі  принадні:
З  нотками  лавандових  вітрів,
Цитрусові  й  ніжно-шоколадні...

Знов  у  моді  ритми  каблучків
По  розмитих  теплих  тротуарах,
А  квітчасті  плаття  –  й  поготів!
І  нічні  прогулянки  у  парах...

І  за  склом  осяяних  вітрин:
Гіацинти,  крокуси  й  тюльпани  –
Вибухові  свіжі  кольори,
Що  бентежать  запахом  весняним!

І  акорди  хриплої  струни:
То  різкі,  то  трішки  полохливі...
Тільки  ми  не  в  тренді  у  весни,
Крапельку  принишклі  і  журливі...

Тільки  ми,  розкидані  в  юрбі,
(Кожен  зі  своїми  тарганами),
Затаїли  кривду  у  собі
І  ніяк  не  прийдемо  до  тями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563733
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Олекса Удайко

ДВОБІЙ АБО ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ

                                     [color="#d11414"]  Надії  Савченко[/color][/i]

       
[b][i]Яке  небо  у  нас  голубе
І  поля  золотисто-жовтаві!
Небо  кличе  в  безодню  тебе,  
А  земля  –  у  обійми  ласкаві…

Уподобала  все  ж  ти  його  –
Де  п’янка  і  безкрая  стихія…
Підкорити  орла  одного́  –  
Твоя  давня  і  зболена  мрія!

…І  шугала,  мов  птаха,  між  хмар,
Та  орла  ти  намарно  шукала…
На  землі  лиш  зустріла  примар
На  чолі  з  людожерним  шакалом.  

Хоч  вже  тілом  знесилилась  ти,
Та  твій  дух  і  любов  не  вмирають!  
Бо  ростуть  смертоносні  хрести  –
Смертохристи  шаліють  у  краї.

Вже  у  небі  вартує  тебе́  
Той,  хто  так  покохав  твої  коси
Й  необачно  сягнув  до  небес
Через  темряву  в  ангельську  просинь…                                                  
                                 
Там,  в  блакиті  немає  журби,    
Святі  ангели  Сотні  літають  –
По  велінню  своєї  судьби  
Всіх  героїв  землі  прославляють.[/i][/b]

1.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Олекса Удайко

НА СМЕРТЬ БОРИСА НЕМЦОВА*

[b][color="#b80909"]Им  не  хватило  Новодворской…
За  ней  ушел  Борис  Немцов!
Убит!  Так  нагло,  по-воровски.
А  кто  за  ним?..  Спросите  псов!

Убит!..  Они  боятся  правды,
Как  сатана  чумной  –  креста!
Убит  коварно,  подло,  крадясь  –
Метода  борова  проста!

Диктатору  ты  неугоден  –  
Стоишь  за  правду  –  получай!
И  так  в  России  год  за  годом    –
Таков  у  банды  обыча́й!

На  черносотенцах  держалась
В  империи  любая  власть:
Крови́  невиданную  алость
Псари-подонки  хлещут  всласть!

Опричники  слылú  при  Грозном,
Охранка  –  блудника  Петра!
Екатерининские  розги...  
Сексоты  Нового  царя!

...Но  хватит  нам  лукавить  миру:
Придет,  Вол  Дырь,  и  твой  черед  –  
Диктаторы  Рассеи,  в  “ирий”!..  –  
Грядет  
                             возмездие,    
                                                                           урод!  [/color]
 [/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано  на  СТИХИ.РУ  та  на  ФБ
   http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022806927  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю всіх із святом менших друзів…

Вітаю  всіх  із  святом  менших  друзів:
Котів  і  кішечок.  Породистих,  простих.
Маленьких  і  великих  карапузів.
Нудне  життя  було  б  у  нас  без  них.

Вони  розумні,  хитрі,  і  грайливі.
Буває,  що  не  слухаються  нас.
Та  можуть  позбавляти  негатива,
Який  бува  навідує  підчас.

Свого  Тімоху  з  святом  теж  вітаю.
Він  справжній  кавалер    у  нашому  дворі.
Із  захватом  ганя  пташину  зграю.
Така  забава  нашій  дітворі.

М"якенькі  лапки  і  гостренькі  кігті.
Вусатий  розбишака  любий  кіт.
Мурликає  він  нам  чудові  пісні.
І  забуваємо  про  цей  жорстокий  світ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563478
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


НАДЕЖДА М.

Хміліє світ від матіоли…

Жовтогарячі,  наче  сонце,
Так  любі  серцю  квіточки.
Дивлюсь  на  них  я  крізь  віконце.
Ласкають  погляд  зірочки,

Що  розквітають  рано  вранці.
Не  люблять  довго  спать  квітки.
А  он,  неначе  новобранці,
Чубаті  півники  стрункі.

А  під  вікном  поважні  мальви,
Як  чиста  згадка  про  любов.
Чомусь  хвилюють  оці  барви.
В  минуле  лину  знов  і  знов.

Хміліє  світ  від  матіоли.
Роса  на  землю  опада.
Який  чарівний  світ  навколо..
Надію  в  серці  окриля.

Зроблю  букет  з  чарівних  квітів.
Запахне  в  хаті  дивоцвіт.
Всі  зможуть  болі  заніміти.
І  зовсім  іншим  стане  світ.

І  зможу  я  тоді  збагнути,:
Яке  прекрасне  це  життя!
Що  турбувало  -    все  забути.
Вловить  хороше  відчуття..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563422
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Микола Шевченко

Милий мій (пісня)

Пісня  давня  (років  вісім  їй,  але  абсолютно  ніде  не  звучала,  бо  була  лише  в  голові)

Виконує  -  Марина  Романович
Слова  і  музика  -  Микола  Шевченко

                     

                           Милий  мій
     1
Вуста  не  мають  сили,  щоб  відмовити,
твоїм  гарячим  подихом  обпечені.
Тебе,  мов  пісню,  хочу  я  замовити.
(Ми  вдвох  з  тобою,  ми  вдвох  з  тобою,  
ми  вдвох  з  тобою
на  любов  приречені  )  2  рази
ПРИСПІВ:
О,  милий  мій,  я  шепочу:  -  Зажди,  постій!
Зоря  схилилась,  підглядає-підслуховує.
Ти  тільки  мій,  кохання  дотиком  зігрій!
А  пісня  в  душу  поринає  -  зачаровує.
   2
То  ж  нагадай  мені,  як  гай  зелений  цвів,
ромашок  білі  крила  нас  торкалися.
Ти  на  галявину  мене  за  руку  вів.
(І  сонце  гріло,  і  душі  мліли,  
обоє  до    світанку  ми  кохалися  )  2  рази
ПРИСПІВ:  2  рази

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563359
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Світлана Моренець

МАМИНА ПІСНЯ


Дитинство...  Ти  мені  дісталось
щасливим...  лиш  в  надіях,  снах,
та  ще  –    у  пі́сні.  Я  купалась,
мов  рибка,  в  маминих  піснях.

Із  сонячним  промінням,  ранок
будила  чарівна  краса  –
матусине  меццо-сопрано
злітало  птахом  в  небеса.

Усі  довкола  завмирали,
коли  звучав  небесний  спів,
аж  до  мурашок  пробирали
той  тембр  і  магія  чуттів.

Безжальна  доля...  Злий  сценарій
вдові  писався  молодій...
Не  довелось  співати  арій,
(хоча  –  кому,  якщо  не  їй?!),

весь  біль  свій  в  пісню  виливала.
З  роками,  я  збагнула...  враз  –
вона  коханому  співала
увесь  свій  вік,  щодень  і  час...

Вже  я  –  мов  перезрілий  колос,
та  ясно  чую  дотепер
матусеньки  чарівний  голос,
що  ллється  із  небесних  сфер.

                   28.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563124
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Любов Ігнатова

Місячний вірш…

Сьогодні  туман  -ніби  зітканий  з  місяця,  
Просякнутий  ним,  ніби  маревом  снів....  
Напевно  із  крил  світлих  янголів  звісився,  
Щоб  виткать  вельон  на  весілля  весні...  

Сміливо  зайду  в  це  звучання  сонатове,  
У  нім  розчинюсь,  відродившись  у  нім;
Зі  світлом  зіллюсь  до  останнього  атома,  
Сузір'ям  лишусь  в  піднебессі  нічнім...  

Тріпоче  душа,  ніби  в  іншій  реальності,  
У  вимірі  нот  і  скрипічних  ключів,  
На  рівні  чуттів,  ейфорії  ментальності,  
Де  тільки  Любов  -без  щитів  і  мечів...  

Вже  вени  мої  повні  місячним  променем....  
Ще  мить  -і  політ...  Але  я  повернусь!  
У  землю  вросту  розгалуженим  коренем,  
У  кожнім  струмку  кришталево  озвусь...  

Спадає  туман  на  волосся  перлинами...  
Цілує  вуста  прохолодністю  зим...  
Та  думку  мою  пропікає  жаринами  
Цей  місячний  вірш  -моїх  снів  пілігрим...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


evgen

СПИТАЮ Я В РОСІЯНИНА

Спитаю  я  росіянина.
-  Чому    вже  слово  Україна
Приводить  вас  в  звірячу  лють?
Я  що  спалив  російську  хату?
 Убив  сестру  твою  чи  брата?
У  чім  причина?  В  чому  суть?

Відверто  хочу  запитати,
-  чому  так  вперто  і  завзято  
В  серцях,  у  вас  палає  гнів  
Звідкіль  ця  ненависть  і    злоба.  
Чи  то  вас  зверхності  хвороба?
Чом  в  нас  вбачаєш  ворогів?


Тому  що  північ  обживали?
Рубали  ліс,  руду  довбали
На    Колимі,    на    Соловках    
Ви  ж  нас  людьми  не  рахували  
Та  все  хохлами  обзивали
Не  рік,  не  два,  а  у  віках.

Скажіть  чому?  Чого  заради  
Ревуть  гармати,  виють  гради,
За  що  вбиваєте  ви  нас?
Руйнуєте  міста,  заводи  
ЛЕП,  села,  шахти,  газоводи
Чому  ви  вдерлись  на  Донбас?

Нема  страшному  горю  ліку.
Ненависть,  і  розбрат  навіки
Засіяно    на  довгий  час
За  що  ця  помста,  бувший  брате?.
Чому  так    хочеться      вбивати  
 За  що  ти  ненавидиш  нас!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562984
дата поступления 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


НАДЕЖДА М.

Натруджений думками дріма вечір…

Натруджений  думками    дріма  вечір.
Він  свідком  є  усіх  людських  проблем.
Лягають  на  його  старечі  плечі,
А  він  до  них  проймається  жалем.

Пливуть  туманом  ці  жалі  і  болі,
А  вітер  прибива  їх  до  землі.
І  тануть  понад  річкою  поволі,
Краплинками  спадають  на  ріллі.

І  падають  на  квіти  живі  роси.
Це  сльози  безпорадні  матерів.
Від  смутку  посивіли  рано  коси,
Бо  все  чекають    із  війни  синів...

Та  хто  загоїть  зможе  оці  рани,
Які  до  серця  ліки  прикладать?
Наповнені  жалем  пливуть  тумани...
Кому  про  ці  страждання  розказать?

На  землю  тихо  нічка  опустилась.
Торкнулася  крилом  людські  серця.
У  кожного  у  хаті  примостилась.
І  заспокоїть  враз  чаклунка  всіх  оця...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562551
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Анатольевич

Ненька Україна. Слова і музика С. Голоскевича

Прошу  оцінити.  З  подякою  прийму  будь-які  зауваження  і  підказки.

Багато  на  Землі    країн  є,  не  злічити,
І  кожному  народу  найкраща  лиш  своя.
Для  мене  ж  тільки  та,  де  Бог  дав  щастя  жити,  -2рази
Найкраща,  наймиліша,  люба  матінка  моя.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

Родючий  чорнозем,  чаруюча  природа,
Тут  запорізьку  славу  збороли  козаки.
Звитяжні  юнаки,    дівоча  диво-врода,        -2рази.
І  щедрий  наш  народ  –  тебе  уславим  навіки!
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

                                                   Програш.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


kulbabka

Є час…

Є  час  для  відчаю  і  втрат,
Для  неповернень-непробачень,
Коли  життя  твого  трактат
Вже  набуває  інших  значень…

Коли  не  хочеться  плеча,
Яке  тобі  прихилить  небо.
І  чи  з  мечем,  чи  без  меча  –
А  все  одно  змиритись  треба.

І  ти,  чіпляючись  за  те,
Що  вже  по  швах  тріщить  і  рветься,
Збагнеш  одвічне  і  просте:
Не  можна  приручити  серце.

І,  може,  вперше  без  образ,
Не  закусивши  зуби  злісно,
Повіриш,  що  приходить  час,  
Коли  вже  пізно…  Надто  пізно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Анатольевич

Осіння пісня для мами. Сл. Олени Іськової.


             Осіння  пісня  для  мами  

Спинися,  осене,  коло  воріт!
 Не  треба  йти  в  святе  подвір’я  мами.
 Життя  її,  як  липа  у  дворі,
 Хоч  пахло  медом—спечене  громами.
 Не  заплітай  їй  в  косу  сивину,
 І  не  вибілюй  очі  волошкові.
 Не  раз  лишали  ми  її  одну,
 Вона  ж  взамін  нічого,  крім  любові.

 Присядь  на  лавку,  трохи  відпочинь.
 Всміхнися  сонцем—хай  побуде  літо.
 Допоки  в  мами  сяє  щастям  синь,  
Ми,  хоч  в  душі,  такі  ж  наївні  діти.
 Стряхни  додолу  золото  із  віт
 І  вдаль  іди  розкішною  ходою.
 Лиш  не  заходь  до  маминих  воріт,
 Дозволь  їй  ще  побути  молодою.

                                     Програш

Лиш  не  заходь  до  маминих  воріт,
Дозволь  їй  ще  побути  молодою.
Дозволь  їй  ще  побути  молодою…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Віктор Ох

Мамо (V)

Слова  -  Людмила    Ганяк  (insolito)
Виконує  -  Володя  Охріменко
----------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]

Мамо,    мамо,    де    живуть    загаслі    зорі?
 Мамо,    мамо,    знову    сняться    віщі    сни!
 Мамо,    мамо,    розкажи,    чому    надворі
 перша    осінь,    що    без    тебе,
                   відреклася    від    весни?
 Перша    осінь,    що    без    тебе,
                   відреклася    від    весни…

 Мамо,  мамо,    у    полях    самі    стеблини.
 Бачиш    вітер,    їх    із    ранку    обірвав.
 Пригадай-но,    як    із    пухом    тополиним
 нашу    хату,    cум    лелечий,    
                     тихим    ранком    огортав.
 Нашу    хату,    сум    лелечий,
                     тихим    ранком    огортав…

 Не    згадаєш...    заросла    бур'яном    стежка.
 Не    пригорнеш,    через    мармуру      полон.
 Знаєш    мамо,    я    тепер    твої    сережки
 подарую    своїй    доні,    
                       в  ніч  перед  святим  Різдвом.
 Подарую  своїй  доні  
                       в  ніч  перед  святим  Різдвом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562242
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Любов Ігнатова

Вірш, написаний за чашкою чаю

Зелений  чай,  ватрушка  на  сніданок,  
У  вікна  -неймовірний  сонцесяй,  
Лиш  де-не-де  шифоновий  серпанок  
Спустив  на  луки  обважнілий  край.  

Загрався  кіт  -розсипав  муркотИнки,  
Тепер  танцюють  штори  пірует...  
І,  нанизавши  плани  на  хвилинки,  
Годинник  метрономить  часолет...  

В  родзинках  сну  ще  солодИться  думка,  
Хоча  буденність  вже  гризе,  як  міль...
І  ранок  поруч  потихеньку  хрумка  
Корицю  ночі  і  зірок  ваніль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


kulbabka

Дощ перестрів мене раптово…

[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]

Дощ  перестрів  мене  раптово
На  тихій  вулиці  міській,
Де  усміхались  волошково
Весняні  бісики  з-під  вій...
Де  все  було  таким  ще  сонним
В  обіймах  ранньої  весни...
Лиш  розфіранчені  балкони
Пливли  в  повітрі,  як  човни,
А  вітер  дмухав  на  вітрила
З  легкої  диво-органзи.
І  я  віршами  говорила,
Виймала  слово  зі  сльози,
І  лікувала  наболіле,
Допоки  дощ  оцей  не  вщух.
А  краплі  бісером  летіли
І  шелестіли  біля  вух.
Я  затуляла  теплі  груди,
Немов  боялася,  що  хтось
Тепло  в  душі  моїй  остудить...
А  з  неба  свіжого  лило́сь
І  обмивало  все  на  світі:
Тривоги,  біль  і  гіркоту...
І  стін  зволожене  графіті,
Мов  розтікалось  на  льоту.
І  так  хотілось  розгубити
У  цій  мандрівці  дощовій
Все  відболіле  й  пережите!..
Але  найдужче...  Образ  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Любов Ігнатова

Я досі вірю в те, чого нема…

Я  досі  вірю  в  те,  чого  нема...  
Все  намагаюсь  осягнути  вічність...  
Ховає  свої  щупальця  пітьма  
У  місяцем  розчинену  північність...  

Стаю  потроху  "річчю  -у-собі  "
(Пробачте,  Канте,  за  таку  зухвалість  )...
На  крила  почорнілих  голубів  
Наклеюю  думок  недосконалість...  

Під  абажуром  заховались  сни  -
Червоні  маки  посеред  ромашок...  
Напередодні  балу  у  весни  
Малюю  сніг  мазочками  "гуашок  "...

У  музиці  нестало  півтонів  -
Бемоль  з  дієзом  зрадили  палітру...  
І  попелом  легесеньким  злетів  
Останній  вірш,  написаний  для  Вітру...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Лі Чень Дао

Темрява і світильник

         «У  жителів  півдня  є  приказка:
             Хто  немає  постійності,
             Той  не  може  стати
             Навіть  шаманом  і  лікарем!
             Чудово  сказано!»
                                                             (Конфуцій)

Було  так  темно,
Така  чорнота  панувала  у  Піднебесній,
Заповзала  з  бамбукових  хащів
У  палаци  й  халупи,
Що  навіть  у  будинку  вчителя
Стояв  такий  густий  морок,
Що  заповзав  у  горнятка  для  чаю
І  в  глибини  свідомості.
А  вчитель  заборонив
Запалювати  кольоровий  світильник
І  так  у  темряві
Грав  сумну  мелодію  давнини,
А  коли  звуки  стихли
Молодий  учень  на  ймення  Лі  Чжан
Розповів  вчителю,  що  він  написав  пісню
В  якій  оспівав  героя  та  його  меч,
Чи  то  меч  та  його  героя.
Тоді  вчитель  наказав  принести
І  запалити  світильник.
І  коли  це  було  зроблено,
І  промені  зробили  видимими
Обличчя  учнів  і  візерунки  на  чайнику
Вчитель  сказав:
«Не  знаючи  веління  Неба,
Не  станеш  шляхетним  мужем.
Не  знаючи  ритуалу,
Не  зможеш  утвердитись.
Не  розуміючи  сказаного,
Не  зможеш  розібратися  в  людині.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559284
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Світлана Моренець

… А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ

ВСІМ    МАТЕРЯМ    ЗАГИБЛИХ  ФРОНТОВИКІВ  –  НАШ  ЗЕМНИЙ  УКЛІН...

Було  в  жінки  щастя...  В  ту  весну  далеку,
дарунок  від    Бога  принесли  лелеки  –
так  довго  жадану  єдину  дитину,
мов  сонечко  яснеє,  –  крихітку-сина.

Своє  янголятко  кохала,  плекала,
мов  квітку,  ростила,  всю  душу  вкладала...
Злетіли  роки  несподівано  хутко  –
зростила  орла  одинока  голубка.
І  сином  своїм  не  натішиться  мати!
Їй  тільки  б  радіти,  онуків  чекати...  

Війна!..  враз  пекельним  вогнем  налетіла
і  "градами"  душі  людей  обпалила.
На  фронті  синок.  Від  думок  та  від  болю
поси́віла  враз...  але  вірить  у  долю,
з  дороги  не  зводить  заплакані  очі  –
чекає  синочка  од  ранку  до  ночі,
а  ночі    без  сну  –  у  молитвах  до  Бога:
"Візьми  МОЮ  душу...  за  сина  живого"...
Та  Бог  не  почув...  не  достукалась  мати...
Надіється,  жде  його...  Звідки  їй  знати,
що  тіло  схололо  у  полі  далекім...
вже  й  Богові  душу  віднесли  лелеки...

З  любов'ю  та  смутком,  з  небесного  раю
синки  споглядають  –
                                                                 їх  мами  чекають!
Хай  гріють  ці  душі  на  край-небосхилі
подяки  і  шани  народної  хвилі!

                               22.02.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: СВЯТА СВІТЛИЦЯ



Двадцятий  вік  спинився  біля  тину.
Священна  хата  –  криком  самоти.
Отут  на  світ  прийшла  проста  людина,
щоб  землю  рідну  словом  освітить.

Свята  світлиця  вбрана  рушниками.
І  образи,  й  на  покуті  –  свіча.
В  барвистих  квітах  –  вічна  мати  Ганна,
і  світлий  сум  в  згорьованих  очах.

     Приспів:
   Рідні  до  болю  лиця  –  
   мати  і  лицар-син.
   Мріє  свята  світлиця.  
   Тут  народивсь  Василь.

   Мріє  в  задумі  Удай,  
   плине  в  Сулу  й  Дніпро.
   Йдуть  до  світлиці  люди.
   Тут  струменить  добро!


І  Василева  правда  –  гори  рушить.
І  знову,  й  знову  –  повінь  і  жнива.
Байдужих  будять  і  лікують  душу
нетлінні,  мудрі,  праведні  слова.

В  широкий  світ  сягла  стежина  сина
з  фортеці  духу  на  семи  вітрах.
Тут  білолиця  мила  Батьківщина,
отут  –  його  духовності  вівтар.

     Приспів:
   Рідні  до  болю  лиця  –  
   мати  і  лицар-син.
   Мріє  свята  світлиця.  
   Дивиться  в  світ  Василь.

   Хаті  сумній  на  втіху  –
   дивний  калини  квіт,
   мальви  під  саму  стріху,
   лебедів  клич-політ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561526
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Любов Ігнатова

Про вірші

Під  небесним  шатром  шовковим,  
Там,  де  вишиті  сни  -сузір'я;  
Візерунком  із  мрій  квіткових
Покривається  хмаропір'я;  

Де  ховається  дощ  -маестро,  
Загорнувши  у  спогад  скрипку;  
Спочивають  весни  оркестри,  
Час  від  часу  бурмочуть  хрипко;  

Саме  там,  де  блукають  грози,  
І  Амури  ладнають  стріли,  
І  парфуми  із  туберози  
Огортають  любові  крила;  

У  таємних  садах  словесних,  
Де  сунички  найчервоніші,  
У  весЕлкових  перевеслах  
Я  свої  відшукала  вірші....  

То  колючі,  то  дуже  ніжні,  
То  сумні,  то  в  іскринках  сміху,  
То  холодні,  зимово-сніжні,  
То  тепла  принесуть  утіху...  

Зазирають  мені  у  очі,  
Як  малі  пустотливі  діти,
Ніби  душу  мою  лоскочуть...  
Ну  і  як  же  їх  не  любити?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Ксенія Косач

***

Прости…  Не  пишу  я…  Зовсім…
В  мені  щось  не  хоче  писати…
І  крила  намоклі    без  снів
Не  можуть  на  небі  тримати…
Різкий  перехід  –  до  без  «нас»,
Нехай  лиш  уявно-реальних…
Відкритий  був  шлях  на  Парнас  –
У  парі  -  щасливо-сакральній…
Прости…  не  така,  як  чекав…
Опорою  стати  не  в  силі…
Чомсь  сірим  відтінком  уяв
Розлилося  небо  по  сині…
Не  в  змозі  піднять  свою  тінь,
Крізь  неї  пройти  щоб  наосліп,
Хоч  там  десь  –  чека  далечінь,
Віками  намолений  досвід…
Не  можу…  Мо  потім…  Колись…
Знов  руки  одягну  у  крила,
Полину,  мов  ластівка,  ввись,
А  зараз  –  прости,  що  несила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561800
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


НАДЕЖДА М.

Мої думки наївні та смішні…

Ось  ти  ідеш.  Мій  погляд  тобі  вслід.
Так  хочеться  хоч  раз,  щоб  озирнувся.
Мої  думки  летять  у  супровід.
Бажа  душа,  щоб  ще  раз  посміхнувся.

І  тане  силует  у  метушні.
Людський  потік    затінює  обличчя.
Ці    помисли  наївні  та  смішні.
Та  я  ніяк  не  хочу  з  цим  змириться.

А  в  голові  тісняться  вже  думки:
Забути  про  пристойність  -  й  за  тобою.
Ледь  чутно  доторкнутися  руки
Своєю  розпашілою    щокою.

Зніяковілий  погляд  твій  знести.
Уважно  подивитися  у  очі.
Мої  чуття  в  твої  думки  вплести..
Щось  серденько  хвилюється,  стукоче.

Іще  хвилина,  й  зникнеш  назавжди.
Мої  бажання  й  роздуми  в    двобої...
Услід  тобі  кричу:  Мене  зажди.
Та  голос  недоступний...  Вже  у  збої...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561501
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


Дід Миколай

Навіщо нам парад дурним

...А  нашим  гетьманам  плювати.
Здають  Вкраїноньку  чужим.
Привикли  Путіну  лизати,
Пускають  ворога  у  дім.
Дістали  виплодки  із  зРади,
Все  ділять  рідним  і  своїм.  
Як  осмерділи  ж  демократи,
Майбуть  і  мертвим  і  живим.
Гримлять  гармати  смалять  Гради.
На  сході  згарище  і  дим.
Коли  нема  чим  воювати,
він  ліпить  нам  ПАРАД  дурним..?
Як  можна  плоттю  торгувати?
Та  що  чуже  їм,  ніпочім…
Так  дійдуть  зайди  у  Карпати,
Допоки  гримне  в  горах  грім.
Отож  не  можу  більш  мовчати,  
Невже  сліпі  Берлін  і  Рим.
Погляньте  ворог  в  нашій  хаті,
З  води  не  вийти  й  вам  сухим.
Ох  і  ударить  грім  розплати,
Дістав  вже  «тишею»  режим.
Іуд  пора  із  хати  гнати,
Бо  геть  залишимось  ні  з  чим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561461
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


Анатольевич

Я повернуся. Пісня.

         Я  повернуся!

Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
"Бог  храни  тебе,  дитино!
 З  перемогою  вертай!
 Хай  обходить  тебе  горе
 на  жорстокій  тій  війні,
 світи  тобі,  ясна  зоре      -2рази
 в  чужедальній  стороні!

 Бережи  себе,  синоньку,
 та  ховатися  не  смій  
і  свою  маленьку  доньку  
захистить  від  зла  зумій!
 Що  іще  сказати,  сину?
 Борони  свій  рідний  край,
 нашу  неньку  Україну,    -2рази
кращої  немає,  знай!"

 "Матінко!  Я  повернуся!»
 Син  переступив  поріг…
 Мати  гірко  заридала…
 Впала  синові  до  ніг...  
Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
 "Бог  храни  тебе,  дитино!      -2рази
 З  перемогою  вертай!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015


kulbabka

Схоже, весна повернулась…

Сонце  рум'яним  панкейком*  пірнуло  у  пудинг
Талого  снігу,  сиропом  густим  потекло...
Схоже,  весна  повернулася,  чуєте,  люди?
Хлюпають  ринви  і  маківку  гладить  тепло!..

Вікна  всі  навстіж,  хай  світло  заповнить  оселі,
Вивільнить  сирість  зимову  з  трухлявих  дірок,
Перші  турботи  весняні,  немов  каруселі,
Стрімко  завихрять  і  день  пригальмує  свій  крок.  .

Срібні  калюжі  лоскочуть  намочені  п'яти,
Сніг  розвезло  по  асфальті,  мов  кашу,  проте,
Хочеться  йти  і  очима  повільно  спивати
Хма́рки  вершкової  лагідну  пінку-латте.

Хочеться  сонцю  назустріч  летіти  на  крилах
І  виднокрай  розтинати  залізним  конем...
Коси,  пропахлі  бруньками,  весна  розпустила
І  поцілунком  у  скроню  торкнула  мене!


[i]*Панкейки  ─  невеличкі  пухкі  млинці,  политі  сиропом.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Дід Миколай

Без мови немає Держави і Роду

О,  мово  моя  ти
прекрасна  і  сильна.
Як  барви  Веселки
коштовне  каміння.
Ти  сонячне  сяйво  
ти  трель  жайворонка.
Вкраїнцеві  кожному
в  серці  іконка.
Сосуд  кришталевий,
коштовная  ваза.
Мій  промінь  яскравий
моя  ти  Оаза.
Без  Тебе  немає
насіння  і  плоду,
Усе,  що  я  маю,
віддам  у  догоду.
Хоч,  як  таврували
та  досі  ти  вільна.
Бо  крівонька  наша
від  Батька  коріння.
Мелодія  флейти
оправа  алмаза.
Не  брала  ні  куля
тебе  ні  проказа.
Тобі  моя  мово
моє  поклоніння,
Моя  ти  надія
моє  ти  прозріння.
Тож,  як  не  кохати
і  як  не  любити.
Ну  як  тобі  душу
свою  не  відкрити.
Ти  спрага  джерельна
від  вітру  скала.
У  дюнах  скроплЕнна
зі  слізок  зросла.
За  Тебе  готовий
в  вогонь,  я  і  воду,
Без  Тебе  немає
Держави  і  Роду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Світлана Моренець

ВОНИ – ГЕРОЇ НА ВІКИ!

́
                   ***
На  Інститутській  –  звірство!..  Смерть  трагічна
забрала  СОТНЮ...
                                                         ВСІ  –  ІЗ  МОГО  РОДУ,
бо  сколихнулась  пам'ять  генетична
одвічним  болем  за  синів  народу...


                   ***
У  пам'яті  ніколи  не  вмирають
ті,  хто  життя  віддав  за  свій  нарід,
за  долю  і  свободу  свого  краю...
Вони  в  фундамент  нації  лягяють,
мов  камінь  найдостойніших  порід!

                   20.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561032
дата поступления 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Валя Савелюк

ЛИСТОК

"Тліє  листя,  скручене  в  пергамент..."
                                                       Наталя  Данилюк

небокраю
по́спіхом  добігає  
життя  достигле  моє  –
як  сонце,  коли  –  на  мороз  –  сідає:
на  півнеба  –  роз`ятрена  рана,
за  тисячу  років  –  неви́гоєна,
ординцями  
мирозлобно  запалена

…ллється
густо-червона  крайнеба  кров  
на  миролюбність  
наших  пагорбів  і  дібров

у  півнеба  –  роз`ятрена  рана
чи  знов?  під  ордою  покину  тебе,
як  і  застала  –  Україно  моя  кохана...

…є  потреба
у  одірваного  од  гілки  листка,
намагання-спроба  –  
згорнутися,  умираючи,  до  пе́ршозго́ртка,
як  у  лоні  бруньки  давно  –  до  пе́ршожмутка́  –  
за́родка-пе́ршоклубо́чка:
змаліти  назад  хоче
єство  листо́че,
ніби  чекає  десь  та  –  
звичайна-проста,
не  розбуджена  ще  Теплом  –  його  брунька…

отака
і  у  мене  потреба:
навзнак  упасти  -
лицем  до  неба,
закотитися  у  який  куток,
згорнутися  
у  пе́ршоклубо́к  –  
одпустити  повіддя
і  -  коліна  до  підборіддя…
очі  міцно  зімкнути  –
забути,  забути,
заснути,
небокраю  сягнути  –
за  лінію  перейти…
може  ізвідтам  уже  побачити  –
вільна  і  незалежна!
ти

19.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560843
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Світлана Моренець

СИНІЙ КОНИКУ, ПРОЩАЙ!

Понурий,  низько  голову  схиливши,
бреде  поранений  у  душу  Кінь
і,  гору  чорних  днів  в  мішок  зваливши,
в  очах  тамує  смутку  й  болю  тінь.

Ти  не  страждай  так,  Коню  Синьокрилий!
Нема  твоєї  в  лихові  вини  –
що  тисячі  убитих  схоронили,
зламали  долі  жорнами  війни,
не  вберегли  ні  миру,  ні  покою,
що  землю  застелив  кривавий  сніг...
Коли  у  людства  розлад  з  головою  –
до  чого  рік  тут,  місяць  а  чи  дні?

Прощай!  Прошу:  йдучи  до  свої  хати,
в  космічні  діри  висип  горе  й  зло...
А  у  Вівці  вже  будемо  прохати,
щоб  вбивцю-карлу  геть  з  землі  змело!

                             19.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


kulbabka

Бірюза

Я  ─  бірюза,
інкрустована  
в  перстень  весни,
камінь  
солоного  моря
і  вільного  вітру…
Ніч  розчинила  в  мені
свої  кавові  сни,
темні  прожилки  вплела
у  яскраву  палітру.

Я  ─  німфаліда  небесна,
що  снить  на  плечі
літа  
з  відтінком  шафранним  
густої  засмаги…  
Крил  моїх  цятки  ─
розтоплений  віск
на  парчі,
море  збирає  його
у  смарагдові  фляги.

Я  ─  на  осінній  долоні
ще  теплий  бурштин,
пам’ять  застигла  в  мені,
мов  скрипуча  цикада…
Час  перемеле  на  жорнах
роки,  
наче  млин,
тільки  моя  таємниця
йому  непідвладна.

Я  ─  намистинка  прозора
з  ґердану  зими,
криги  уламок
у  серці  ображенім  Кая…
Вирви  мене,
якщо  зможеш,
візьми  й  розломи!..
Розум  забуде  про  все.
А  душа?
Пам’ятає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Осіріс

Схлипують хмари…



Схлипують  хмари
             снігу  крупинами
                                     над  головою.
Їхні  отари
           котяться  брилами
                                         до  водопою.
Сонце  розчавлене,
             в  темінь  удавлене  
                                         гасне  поволі.
Вітер  долиною
                 зблискує  спиною
                               в  наглій  сваволі.
Здиблює  шкуру  
                   осока  приморена    
                                         над  берегами.
Крекче  зажуру  
                           ріка  переорана  
                                     льоду  плугами.
Лютий  велителем,
           зимним  хранителем
                                         попід  сосною,
Всівшись  між  вітами,
               жде  першоцвітами
                               зустріч  з  Весною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560663
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Анатольевич

Гасла перемоги. (Пісня) Сл. С. Голоскевича і Л. Ігнатової.

 P.S.  Величезна  подяка  нашій  чудовій  поетесі  tatapoli  за  толкові  поправки  до  тексту!  Танюша,  ти  справжній  друг!  19.02.2015.

Ще  одна  величезна  подяка  другу,  колезі,  талановитому  композитору  і  поету  Колі  Шевченко  з  Борисполя,  який  звернув  мою  увагу  на  вступ  до  пісні.  Цей  вступ  дуже  нагадував  (  якщо  не  цитував)  вступ  до  пісні  Мартинова  "Мамины  глаза".    Твір  досить  віддалений  у  часі,  тому  забувся,  а  в  памяті  на  дні  зберігся.  Тому  й  вистрілив,  як  моє.    Дуже  вдячний  Колі!  Здоров"я  йому  і  успіхів!  А  хто  ще  його  не  читав  і  не  слухав  -  співчуваю!  Рекомендую  наздоганяти!  20.02  2015.

І,  нарешті,  подяка  із  подяк    нашій  чудовій,  улюбленій  Любочці  Ігнатовій!  Вона  в  коментарях  подарувала  мені  гарнючий,  оптимістичний  третій  куплет  і  любязно  дозволила  використати  його  в  пісні.  Що  я  з  задоволенням  і  роблю!  20.02.2015.
                       Гасла  перемоги.

   Знову  чорні  хмари  вкрили  Україну,
смерть,  розруху,  горе,  сльози  принесли...
Знову  хочуть  нас  поставить  на  коліна
і  позбавить  долі,  щастя  та  весни!
                                 Приспів.  
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

   Нас  гнобили  ляхи,  нищили  ординці,
німці,  шведи,  турки  і  російський  "брат".
Але  проти  нього  ми  не  наодинці  -
з  нами  світ  і  правда,  знає  наш  солдат.  
                                   Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

   З  вірою  у  серці  неньку-Україну,
захистить  зумієм,    зможем  відродить!
І  почують  знову  пісню  солов"їну
у  вінках  квітучих  зранені  сади!

                                     Приспів.  

Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.  
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

               СЛАВА!  СЛАВА!!  СЛАВА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560903
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Світлана Моренець

ЧОРНІ ДАТИ. 18 люте 2014 р. ; 18 люте 2015 р.


Ці  чорні  дати  в  долі  України,
повторення  яких...  –  невідворотнє?
Каліцтва...  бій...  пожарище...  руїни
і...  вже  десятки  душ  –  в  НЕБЕСНІЙ  СОТНІ.
Їх  поіменно  знають  українці...

Про  "закулісся"  ж  –  вмовчує  історія:
страшна  різня  у  парку  Маріїнськім...
і  сотні  трупів,
                   СПАЛЕНИХ  ТАЄМНО
                                       В  КРЕМАТОРІЯХ,

втаї́вши  звірства    звезеного  "сброду"
укупі  із  звіри́ною  "ґаранта"  –
супро́ти  українського  народу,
в  якого
                   ПРАГНЕННЯ  ДО  ВОЛІ  –
                                       домінанта...

І  через  рік,  знов  владою  знеславлене
побоїще  в  Дебальцевім...  руїна...
герої  –  полонені  і  поранені...
і  зраджена  вже  вко́тре  Україна...

                   15.02.  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560637
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Анатольевич

Гасла перемоги.

Написав  вірш,  який  має  стати  піснею.  Мелодія  вже  є,  роблю  оркестровку.  Думав  встигнути  на  сьогодні,  але  не  склалося.  Мабуть,  ще  день-два  доведеться  попрацювати.  А  поки  що  виставляю  слова  з  надією  на  зауваження  і  поправки.  18.02.2015.

P.S.  Величезна  подяка  нашій  чудовій  поетесі  tatapoli  за  толкові  поправки  до  тексту!  Танюша,  ти  справжній  друг!  19.02.2015.

                                     Гасла  перемоги.
Знову  чорні    хмари    вкрили    Україну,
смерть,  розруху,  горе,    сльози    принесли...
Знову  хочуть  нас  поставить  на  коліна
і  позбавить  долі,  щастя    та    весни!

                                       Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

Нас  гнобили  ляхи,  нищили  ординці,
німці,  шведи,  турки  і  російський  "брат".
Але    проти    нього  ми  не  наодинці  -
з  нами  світ  і  правда,  знає  наш  солдат.

                                         Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

                                       ПРОГРАШ.
                               
                                         Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!
                   СЛАВА!  СЛАВА!!  СЛАВА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560693
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Віктор Ох

Антихрист і його кацапи


В  росії  є  й  нормальні  люди,
але  їх  дуже  мало  там.
А  решта  –  кацапня-іуди  –
угноєння  своїм  царькам.

Антихрист  вже  прийшов  на  землю!
Він  у  кацапів  –  президент.
Уже  давно  засів  у  кремль  він
і  мріє  знищить  світ  ущент.

Кацапський  «мір»  смердючі  лапи
свої  протягує  завжди.
В  лайні  сидять  собі  кацапи
і  прагнуть  всіх  втягнуть  туди.  

Така  вже  сутність  всіх  кацапів  –
убогість,  п’янство  і  розбій.
Не  стулять  і  двох  слів  без  мата,
Зате  на  газовій  трубі.

Кацапи  –  заздрісний  народець.
Кацапи  -  нація  нездар.  
Сучасний  їхній  полководець  –
їх  душ  убогих  кочегар.

Від  тупості  і  безнадії
Кацапи  майже  всі  спились.
Скільки  кацапів  на  росії  ?–
на    рейтинг  путіна    дивись.

Він  дав  їм  величі  оману    –
удав  і  стадо  «вandar-log».
Вони  для  нього  –  як  барани.
Для  них  їх  путін  майже  бог.

Кацапи    –  тварі  гидомирні,
Що  в  світ  лиш  ненависть  несуть.  
Під  наглядом  вождя  сумирні.
Тому  їх,  як  свиней,  пасуть.

Війна  триває  три  століття.
Ще  прийде  перемоги  час.
Переживемо  лихоліття.
Кацапам  не  здолати  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560697
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Галина_Литовченко

ТРИ СЕСТРИЧКИ З СІМЕЙНОГО ФОТО

Як  сьогодні  було.  Пам`ятаю:
Цвів  пахуче  на  вулиці  лох,
Мама  плаття  з  червоної  майї
Нам  пошила  у  білий  горох.

І  в  горошок,  і  синю  картату
Купувала  на  трійко  персон.
Шила  платтячка,  наче  близнятам,
Лиш  найменшій  міняла  фасон.

На  причілку  горошок  духмяний
На  низенькі  штахетини  ліз,
КапелЮшки  на  свято  весняне
Тато  з  Києва  саме  привіз.

А  прибулий  фотограф  з  району
Мав  престижний  з  триногою  "ФЕД"
У  наш  сад,  мов  до  фотосалону,
Діти  збіглись,  як  мухи  на  мед.

Посміхалися  сором`язливо
Від  їх  поглядів  троє  дівчат.
...Я  в  саду  бачу  маму  щасливу
І  малих  на  даху  лелечат.

18.02.2015
(на  фото  я  з  сестричками)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560682
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


kulbabka

Дівчині, Воїну, Птасі

Дівчино,  Воїне,  Птахо,
Сонце  твоє  не  зайшло!
Поки,  кероване  страхом,
Плем'я  примножує  зло...

Поки  стриножена  воля
Б'ється  у  клітці  грудьми
І  сатаніє  сваволя,
Дико  шматуючи  мир...

Ти  не  здаєшся  і  віриш:
Правда  здолає  брехню!
Серце  своє  для  офіри
Міцно  закуй  у  броню.

Кожен  борець,  як  месія,
Будить  із  рабства  людей,
Бо  недарма  ти  —  Надія,
Та,  що  до  світла  веде.

Як  би  не  видалось  важко
В  морі  людської  біди,
Дівчино,  Воїне,  Пташко,
Будь  на  льоту,  не  впади!



[i]Малюнок  художниці  Asta  Legios.

На  днях  Благодійний  фонд  *Віта  Дольче.  Серце  патріота*  
видав  поетичну  збірку  *Живи,  Надіє!*  на  підтримку  нашої  
Жанни  д'Арк  —  ув'язненої  Надії  Савченко.  До  збірки  увійшли  
вірші  авторів  з  різних  куточків  України,  присвячені  Наді,  
також  —  і  цей  вірш.    Книга  буде  передана  Надії  через  
її  адвоката.  Сподіваємося,  збірка  стане  підтримкою  
для  нашої  відважної  льотчиці  у  такий  складний  для  неї  час.  
Живи,  Надіє!  Ти  —  незламна,  як  Україна![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


НАДЕЖДА М.

Ромашки…

Ситцевое  поле,  солнечный  денек.
Птицам  здесь  раздолье.  Небо  синий  шелк.
На  лесной  поляне  скромненький  цветок.
Скажет,  не  обманет  белый  липесток.

Любит  иль  не  любит.  Верить  ему?  Ждать?
К  сердцу  приголубит?  Он  не  может  врать.
Белая  рубашка,  тонкий  стебелек.
Милая  ромашка.  Желтый  ободок.

Ветер  с  ней  играет.  По  душе  игрок.
Приласкать  желает.  Он  ведь  одинок.
Я  нарву  ромашек.    Беленький  букет,
И  не  буду  спрашивать:  любит  или  нет..

Просто  я  поставлю  в  вазу  на  окно.
И    приму  спокойно,    что  судьбой  дано...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560565
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Олекса Удайко

ТРІОЛІ ДОЛІ. Муз. Анатольевича

[b][i][color="#f50c0c"]Велетам  ефіру  
Бог  ладнає  ліру,
А  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах  –  
принесе  в  офіру  
він  буденність    сіру,
тугу  розплескає  на  семи  вітрах.

Злигодні  й  турботи,  
мов  старі  чобóти,  
скину  і  безжально  відішлю  в  архів...
Мов  тріолі  долі,  
всі  гіркі  юдолі
я  вплету  у  пісню,  в  мій  небесний  спів.

Приспані  бемолі  –  
мов  душа  в  неволі,
Та  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах.
Всі  земні  юдолі,
мов  тріолі  долі,  
піснею  розвіє  в  неомірний  прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Надія Таршин

Мрії линуть до Бога…

Мрії    линуть  до  Бога,
Давайте  помріємо    й    ми:
Нехай  у  нас  буде  дорога
Без  болісних  втрат  і  війни.

Бо  скоро  весна…  Запарує
Земля  у  чеканні  насіння.
ЇЇ  б  нам  прожити  не  всує,
Засіяти  –  Боже  веління.

Засіяти    згарища,  рани,
Її  рятувати  від  болю.
Набридли  їй  війни,  омани…
Земля  хоче  бути  собою.

Не  хоче  палати  в  огні,
А  квітами,  житом  родити.
Болить  їй  втрачати  синів,
Бо  їх  народила  щоб  жити.

15.02.2015р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560346
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Дід Миколай

Стою удома наче уві сні

Назустріч  стежка  бігла  від  садка,
Струмочком  в  ноги  ніжно  дзюркотіла.
Дощами  з  стріхи  плакала  зима.
Немов  прощатись  з  нами  не  хотіла.

Багряне  диво  блимнуло  навстіж.
Снігур.  Як  м’ячик  з  вишеньки  скотився.
Стряхнув  крильми  ото  вже  нетерпіж.
Напроти  мене  в  блюдечці  умився.

Живе  давно  у  мами  вже  привик,
Не  вперше  гостя  з  двору  зустрічає.
Крутнув  хвостом  й  сховався  чарівник.
Із  –  за  оріха  шмуйлик  виглядає.

Зробилось  тепло  й  радісно  мені,
Ступив  в  затишок  тихо  до  калини.
Стою  удома  наче,  я  у  сні:
"Як  мало  треба,  Боже  для,  людини".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560383
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


kulbabka

Сонце моє

Сонце  моє  вже  сходить!  Хоч  і  поволі
Медом  густим  сочиться  крізь  діри  хмар,
Плутаються  гілками  стрункі  тополі,
В  небо  вмокнувши  крони,  немов  у  кляр.

Сонце  моє,  ну,  де  ж  ти  було  донині?
Запеленали  душу  густі  сніги...
Схоже,  зима  вантажить  дубові  скрині,
Пролісками  вагітніють  береги.  

Скоро  крізь  товщу  по́всті*  землі  сирої
Пустять  зелені  стріли  тонкі  ростки,  
Вибухнуть  на  деревах,  немов  набої,
Кігтиками  листочків  тугі  бруньки.

Пирсне  цитринним  соком  на  шибку  сонну
Ранок  новий,  розбризкає  свіжий  фреш...
Сонце  моє,  спасибі,  що  безборонну
Душу  мою  у  теплий  полон  береш!


[i]*Повсть  —  вигот.  із  вовни  способом  валяння  
цупкий  матеріал,  який  використовується  для  
оббивання  дверей,  вироблення  теплого  взуття,  
капелюхів  і  т.  ін.  Повсть  виробляється  з  грубої  
кінської  або  коров'ячої  шерсті,  змішаної  
з  борошняним  клейстером.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560366
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

Коли  немилим  все  здається  в  світі,
І  падає  у  тебе  все  із  рук.
Куди  себе  тоді  від  мук  подіти?
Твого  розчарування  чую  в  серці  звук,

Та  серце  не  болить,  а  просто  пусто.
У  розпачі  зневірена  душа.
Боротись  з  цим,  повірте,  так  непросто.
І  віра  у  людей  тоді  лиша.

Так  часто  зустрічаєм  досконалість
У  людях  розчаровувать  серця.
Один  другому  дарувати  болість.
А  ми  невтішно  любим  ще  творця.

Страждаємо,  але    усе  ще  любим.
Чекаєм  СМСу,  чи  дзвінка.
Готові  буть  обдуреними  вдруге.
Чекаєм  з  нетерпінням  край  вікна.

Та  треба  знайти  силу,  щоб  простити,
Піднявши  голову,  піти  з  його  життя.
І  не  просить,  а  просто  відпустити,
Хоч  будеш  чути  слізне  каяття.

І  не  питать:  чому  розчарування
Закралося  зненацька  до  душі.
Не  треба  тут    ніякі  з"ясування,
Коли  від  щастя  втрачені  ключі...













--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560364
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Надія Таршин

Гидко сичить контрволюція…

Гидко  сичить  контрреволюція:  -
Що  вам  дала  ця  революція?
Сиділи  б  тихцем,  не  ішли  проти  влади,
Були  і  зарплати,  були  і  посади.
А  вам  подавай  Україну  і  волю…
Майдан  підняли    за  омріяну    долю.
І  що  тепер  маєте,  дурні  наївні?
Не  виграти  вам,  бо  сили  нерівні.

У  кого  з  нас  сила  –  не  вам  рахувати.
Ми  вас,  як  непотріб,    –  мітлою  із  хати.
Бо  видно  пройти  цей  шлях  усім  треба,
Щоб  з  нами  був  світ  і  праведне  небо.
І  ми  подолаєм    усіх  душогубів,
Що  радо  тягнули  країну  до  згуби.
Ще  трішки,  і  зовсім,  брати,  небагато
І  прийде  на  страдницьку  вулицю  свято!

15.01.  2015р.          Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560171
дата поступления 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Дід Миколай

Стелив рядно черемховий дурман

Розносив  вітер  запах  черемховий,
Котивсь  в  долину  яром  наче  дим.
Спинився    з    нами    наніч    у    діброві,
Майбуть  підглянуть  здумав  Херувим…

В  човні  нас  двоє,  Боже  оп’яніли,
Ховав  його  край  берега  туман.
Лілеї  нам  лампадками  світили,
Стелив  рядно  черемховий  дурман…

Вже  засвітився  промінь  у  блакиті,
Роса    неквапом    падала,  як    сніг.
Там  ми  були  удвох  на  цілім  світі,
Нам  зорі  тихо  падали  до  ніг…

Цвіркун  зайшовся  наче  й  не  втомився,
Немов  не  він  тут  шпарив  цілу  ніч.
В  росі  цнотливій  хлопець  видно  вмився,
Звучала    пісня    ранком    врізнобіч…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559979
дата поступления 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015


evgen

Щоб в атомному пеклі не згоріти


Вже  рік  минув  згорьований,  кровавий
У  плетиві  незгод  і  протиріч
Як  лютий,  кровожерливий  двоглавий
Шматує  Україну  день  і  ніч.

Не  захотіла  вільна    Україна  
В  кайдани  руки  –  шию  у  ярмо.
Перед  сатрапом  стати  на  коліна.
І  знову,  рабське,  на  плече  клеймо.

Не  упіймалася  на  обіцянці
Молочних  рік,  в  кісільних  берегах
Московській  не  скорилась  забаганці
Ординських  не  злякалася  ватаг

Що  москалі  то  нелюди  брехливі
Я  в  тому  пересвідчився  стократ
Вони  безсовісні,  нахабні  ,    хтиві.
Такий  сусід  не  друг  мені  й  брат!

Бандитів,      найманців      та      мародерів  
В  російська  армії  усіх    мастей.
З  зенітних  градів,  танків,  бетеерів
Руйнують  все,  вбиваючи  людей.

Малих,  старих,  що  їм  до  всього  того?
Запрограмовані  вони  вбивать
Бездушний  монстр!Немає  в  нім  святого
А  є  одне!  Вбивать!  Владарювать!

І  це  брати?  Це  друзі?  -  Ні  чужинці!
Бісівська  плоть,  підступна,  хижа    суть
Мерзенні    вбивці!  Нелюди  –  злочинці
Такі  «брати»  останнє  загребуть.

***
На  Сході,  Заході,  в  усіх  куточках  світу,
Єднайтесь  люди  щоб    сказати  Ні!
Щоб  в  атомному  пеклі  не  згоріти
Усім  нам,  в  третій  світовій  війні!
За  мир  і  злагоду  в  усьому  світі  –
ЄДНАЙТЕСЬ  люди  на  усій  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559708
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

Можна утікати від любові…

*      *      *

Можна  утікати  від  любові,
спати  чи  кудись  невпинно  йти,  
а  кохання  власне,  світла  повне,
цілий  вік  шукати  й  не  знайти.

Можна  долі  висловить  осанну,
бо  кохання  досягти  ознак.
І  найперше  мати,  і  останнє,
справжнього  не  звідавши  однак.

Можна  плакатись,  втрачавши  міру,
помилятись,  не  тримавшись  меж.
Та  ніколи  не  втрачаймо  віру
й  нам  вона  тоді  не  зрадить  теж.

Можна  впасти  в  довгий  сон  зимовий…
Повесніло  врешті  до  пуття.
Стрілися  на  березі  любові.
Повінь  вже  –  проснулись  почуття!

Можна  так  багато  загубити
й  вірити,  що  більше  знайдеш  все  ж.
Варто  долю  кожну  мить  любити,
бо  від  неї  справді  не  втечеш.

Можна  і  потрібно  й  крізь  зітхання
вірити,  й  не  знавши,  що  гряде.
І  любов  –  ясне-ясне  кохання
прийде,  наче  з  неба  упаде!

Можна  вправно  бавитись  у  Слові,  –
без  кохання  ж  гарно  не  зречеш.
Утікати  можна  від  Любові,
та  від  неї,  звісно  ж,  не  втечеш.

Можна  знати  –  ще  напевно  буде
радість,  біль  у  почуттях  обох.
Від  Любові  не  втечеш  нікуди,
бо  її  оберігає  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559680
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Дід Миколай

Нехай в Орді загубиться їх слід

Моя  Вкраїно  матінко,  небога
Чого  так  довго  терпиш  і  мовчиш?
Втомився  вже  звертатися  до  Бога,
А  ти  моя  кохана  спиш  і  спиш…

В  очах  глуха  полуда  –  заволока,
Собачі  зграї  гавкають  скубуть.
Та  що  мене;  не  чуєш  і  Пророків,
Дніпрові  хвилі  плачуть  і  ревуть…

Допоки  ж  ти  мій  змучений  народе
В  куточку  будеш  плакати  й  мовчать.
Хіба  тобі  це  личить  мудрий  Роде...
У  себе  дома  цуциком  скавчать.

Кайдани  скинь;  не  сковують  хай  волю,
Розсиплеться  полуда  наче  лід.
Кусати  зайдам  досі  нашу  долю,
Нехай  в  Орді  загубиться  їх  слід..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Валя Савелюк

ІПОСТАСЬ

відпові́сти
Любов`ю  на  нелюбов  –
тільки  Бог  може…
Любов  –  
Іпостась  неодмінна  Божа…

тому  і  сказано:  «…Божі  діти»  –
Батька  рідного
не  слухатись,  не  любити,
бо  –  не  розуміти

а  для  чого  Йому
неслухняних,  
нелюблячих  нас  –
любити-терпіти?
бо  діти!  –
мають  рости,
розумнішати,
себе  і  світи  
пізнавати  –
жити:
навча́тись  любити

стежками  тернистими,
кам`янистими
йти,
серця́    і  ноги  до  кривлі́    збивати,
падати  і  вставати,
не  знати  чого  шукати
і  нарешті  –  Любов  у  собі  знайти
у  ви́явах
Красоти-Простоти-Доброти  –
навчи́тись  люби-Ти…

Бог  терпеливий  знає,
чого  кожен  із  нас  шукає  –
допомагає,
чекає…

чи  міг  би  примусити?
міг  би…  але
рабський  по́слух  –  із  при́мусу,
а  любові  із  примусу  не  буває…

куди  б  не  водили  наші  стежки,
проз  які  нетрі  і  болота́
мета  –  проста:
кожна  звивиста
плутана  кам`яниста  дорога
приведе  до  Любові  Ісуса  Хреста  ,
до  Любові  взаємної  –  людини  і  Бога:

Любов  –  це
до  Світла  розвинуті  ум  і  серце,
і  кожна  людська  дорога  –
до  Отчого  дому  прагне,  до  Любові-Бога

14.02.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559621
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олекса Удайко

КРИШТАЛІ СЕРЦЯ

                                                                                 [b]  [color="#eb2121"]П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю
                                                                                                         всім      закоханим[/color][/b]

[i]                  Принципи  камашастри  (взамоєвідношень  між  чоловічим
     і  жіночим  чинниками  –  інь  і  янь)  як  одного  із  взірців  до-
     релігійної  духовної  культури  хвилювали  не  одно  покоління
     людей...  Чи  не  найголовнішим  принципом  камашастри  є  
     взаємопроникнення,  обмін  між    Інь  і  Янь  у  людей  різної  статі  
     як  джерело  прогресу,  отримання        задоволення  від  життя...  
           Сю  "тендітну"  тему  автором  нещодавно*  було  піднято  
     у  вірші,  що  перекликається  з  думкою  іншого  автора,  ключові  
     слова  якого  наведено  нижче.  Щоправда,  є  і  інші  погляди  
     на  цю,  здавалося  б,  добре  зрозумілу  проблему**.  
      Ризикуючи  знову  попасти  під  обстріл  "важкої  артилерії"  
     моїх  опонентів,  в  цей  святковий  для  даної  теми  день,  подаю  
     новий  варіант  вірша,  написаний  уже  у  новому,  5-стопному  ямбі.    
       
                                   Отдай  мне  капельку  души,
                                   Отдай!  И  ты  не  пожалеешь.
                                                                   Лариса  Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла  –                      
Я  відігріюсь  в  нім…  Нехай  зомлію,
Та  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла…
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  свої  гіркоти  від  журби:
У  вирі  почуттів  я  їх  покраю  
І  в  гріб  навічно  покладу!    Аби    
Був  спокій  і  любов...    Заради  раю.  

Віддай  негоди  і  безхмарні    дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу  –
Й  прокинешся...  немов  в  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм...  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Змурую  у  собі...  гранітну  пристань...
І  вирощу...  стокільканадцять    руж,
В  тобі  ж  відкрию...  безугавну  пристрасть.

...Та  ряст  топтати  радше  не  спіши:  
Піти  у  вічність  –  злим  навкір  –  успієш...    
Віддай...  кришталі  серця  і  душі!
Віддай!..  І  ти  не  пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01.  2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Анатольевич

Сміх крізь сльози. ( Або про орхіт)

Після  успішного  переселення  з    «магічного  урологічного»  додому  пройшло    біля  тижня.    Видужував  активно,  гуляли  з  жінкою  і  внуком    над  Дніпром.  Життя  вдалось!  І  раптом  –бац!  Післяопераційне  ускладнення,  яке  буває  досить  часто  –  орхіт…  Знову  на  три  тижні  у  ліжко  ,  уколи,  антибіотики,  пігулки,  компрес…    Через  пару  днів  знайшов  у  цьому    всьому  чимало  гумору.  Зліпив  віршика,  думав  –  для  рубрики    «не    для  жінок».    Відіслав  друзям  по  клубу,  дідам  і  парубкам.    Десь  біля  двох  десятків  листів.  І  от  (на  диво!)    майже  всі  написали  вердикт  :»Виставляй!  Гумор  хоч  і  натуралістичний,  проте    життєвий.  А  про  те,  що  у  тебе  оті    самі    частини  тіла,  які  запалились,    існують  по  природній  конструкції,    жінки  і  так  здогадуються.    Так  що  –  в  друк!»  Змушений  підкоритися  більшості…  Хоча  і  не  без  задоволення  та  лукавої  усмішки.    Ловіть!

         Сміх  крізь  сльози.
       (  Або  про  орхіт)
Скажіть,  за  що  мені    все  це?!!    
 Розперло  дідові    яйце…
Сную    роздутий,  мов  рахіт…
 А    зветься  ж  гарно  як  :  «Орхіт»!
Можливо,  що  не  до  лиця
 писать  про  вибрики  яйця,
та  прошу  зрозуміти  це  –  
мені  ж  болить  воно!    (Яйце)
Нелегка  справа  –  встати,  сісти,
А  треба    ж  вмитися,  поїсти,
Уколи,    ліки  –  все  за  раз…
А  потім  ще  й  на  унітаз!
Компрес    з  горілки  на  те  місце,
Що  не  дає  без  болю    сісти,
А  він  вогнем  пече,  падлюка!
(Щоб  від  горілки  –  така  мука?!)
І  як  назвати  кару  ту?
Мабуть,  що  «яйця  у  спирту»!
На  кухню  сунусь  в  штанах  спортивних,
А  в  плавках  в  мене  –  компрес    активний
І  там  стирчить  такий  бугор!
Ой,  треба  бачить  це  «ОГО»!
Стримати    регіт    жінка  хоче…
Ні…Не  вдалось  –  як  зарегоче:
«Тебе  б  в  трико  –  і  до  балету!
Твої  були  б  усі    кобєти»!
Я  ,  друзі,  геть  зійшов  з  лиця!
(  Що  не  стосується  яйця…)
І  нащо  нам  ті  причандали,
Щоб  в  старості  так  діставали?!
Нехай  би    в  років  шістдесят
Ті  балабони,    що  висять,
Тихесенько  собі  зів*яли  
І  мирно  уночі  відпали…
Можливо,  скаже  хтось  :»  Рахіт!
У  нього,  бачите,  орхіт,
То  ж  він  усім  ТАКЕ  бажає!»...
Хай,  хто  здоровий,  вибачає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559517
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

АКРОВІРШ для Надії Савченко

*      *      *

Символом  незламності  Вкраїни,
Лицаркою  славною  зросла!
Агнецем  не  стала  ти  покірним  –
Вільною  була  в  темниці  зла!
Авелевим  квітом  здивувала  –
Укром-диво-птахою  звелась!
Каторжно  пеклась-голодувала,  
Рашенським  сатрапам  не  здалась!
Авелеві  внуки  разом  діють.
Їх  не  переможе  Каїн-кат!
Надя  –  україночка  Надія  –  
Істинно  народний  депутат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559513
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


горлиця

ЗА ЩО ТИ ТЕРПИШ, УКРАЇНО

За  що  ти  терпиш  Україно?
Які  такі  тяжкі  гріхи
Тебе  обсіли  горобинно  !
Вп`ялися  в  тіло  реп`яхи!  

Чи    для  дітей  землі  не  мала?
Чи  пишнo  збіжжя  не  росло?
Росло!  І  хліба  вистачало,
Для  себе  й  для  других  було!  

Не  даром  же  тебе  прозвали-
Ти  -  “хлібний  кошик  “!  А  сусід  ,
Збирав  це  золото  роками,
Йому  все  мало  на  обід!  

Оці  ворожі  зазіхання,
Не  зупинялись  ні  на  мить.
Століттями  стоїть  питання,
Чи  ж  можна  ворога  спинить?

Лилася  кров  твоїх  героїв,
І  Крути  й  Сотня  в  небесах,
Лиш  подивись  ,що  він  накоїв,
 Кров  розлилась  по  всіх  полях.

Та  й  це  мине!  Поля  засієм.
Пшениця  золотом  зійде,
Терпіти  довго  ми  умієм,
Та    час  гряде!  Народ  росте!
 
Вставай,  незламна  Україно!
Давно    очікуєш  чудес!  
Минеться  горе!Ми    родина!  
Приклад  -Господь.  Терпів!  Воскрес!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559411
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Валя Савелюк

ЯБЛУНЬКА

яблуньці  цій
довго  ще  треба  рости  –
рано  її  формувати,
бо  
зачепиш  дочасу  –
стане  уперто
дикі  гілки  
із  себе  гнати  –
загуща́віє  хижо  гілками  –
садівники
називають  такі  гілки  –
«вовка́ми»…

всі  ми  дерева  у  цьому  світі  –
сонцем  зігріті,
дощами  змиті...
та  навіщось  кожному  треба
захопити  кроною  усе  небо…

на  те  і  –  
садівники-лісники:
приходять  і  
свого  часу
обтинають  дикі  гілля-ки:
формують
красоту  і  культуру  крони  –
зна-ють
Розвитку-Росту  закони

…ввічливі  і  тендітні  берізки
не  потребують  обрі́зки,
не  одбирають  у  інших  неба  –
їм  у  обрізці  нема  потреби:
берізки  стрункі  –
від  народження  делікатні  такі…

поруч  дуби  –
мідні  козацькі  чуби;
сос-ни!  –  
вічнозелені  колючі  сни
пропускають  достатньо  радощів  –
світла-дощів
для  черемх  низькорослих,
кущів  і  плющів:
не  залежно  од  висоти  ствола  –
усе  прагне  світла,  води  і  тепла  

неба!  неба!
життєва  потреба

…а  яблуньці  
дикій  цій,
що  до  амбітної  пнеться  мети  –
собою  небо  усе  захопити  –
довго  іще  треба  рости…

рости  і  рости  –
чекати
садівника,
чия  уважна  рука
буде  її  плекати,
вовчі  гілки  підчищати  –
формувати…

може,  вирішить  щепу  щепи́ти…
багато  є  спо́собів  –  окульту́рити

…і  зародять  колись  на  цій
яблуньці
сонцеподібні  цілющі  плоди  –
від  любові,  землі  і  води

а  ще  –  од  мудрості  садівника…

ситцева  казочка  
отака…

13.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559403
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Шон Маклех

Торбинка снів

         «Що  ж,  коли  так,  візьму  торбинку  снів,
             Послаб  вузли  і  насолоду  відчуй  у  мріях.»
                                                                                   (Вільям  Батлер  Єтс)

Я  свою  торбу  снів
(латану-перелатану)
Несу  за  спиною  старечою,
Блукаючи  дорогами  Ірландії,
Які  так  сплетені-переплетені,
А  ведуть  все  одно  нікуди  –  
Точніше  в  Ніщо
Кожна
(А  ми  думали  до  Тари!)
Але  блукаючи
Вже  сто  років  оцими  
Кам’яними  дорогами
(Прямуючи  зовсім  не  в  Дублін*,
І  навіть  не  в  Балє  Ахе  Клях**)
На  кожному  перехресті  дарую
Сон  зі  своєї  торбини  латаної
Дітлахам  з  очима  синіми
(Наче  небо  над  озером  Лох  н-Ехах)
З  чупринами  рудими
(Наче  світанок  над  торфовищем)
Дивіться  мої  сни  кольорові,
Мрійте  як  я  колись
Про  квіти  і  вітрильники,
Пло  млини  і  водоспади,
Про  королів  благородних
І  сиву  минувшину,
Про  дерево  одкровень  –  
Ясен  на  горі  Уснех,
Про  пісню,  яку  співає  дощ
Старому  жебраку-волоцюзі...

Примітки:

*    -  насправді  всі  кам’янисті  дороги  ведуть  в  Дублін  (мало  не  сказав  «до  Дубліна»  -  це  було  б  смішно...)

**  -  скажу  вам  по  секрету:  я  по  оцій  кам’янистій  дорозі  (яку  проклали  зовсім  не  каменярі  і  навіть  не  масони)  все  життя  йду  з  Дубліна  до  Балє  Ахе  Клях.  Але  так  і  не  дійшов...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559352
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


горлиця

ЯК ТОБІ ЖИВЕТЬСЯ, МОВО, У КРИМУ?

 
Мово,  наша  мово,  квітко  волошкова,  
Як  тобі  живеться,  мово  у  Криму?
Чи  в  пошані  пісня,  чи  в  пошані  слово,
Те,  яке  ми  мовим  одне  одному?
Скажемо  відверто:  мова  не  в  пошані,  
Падчеркою  мова  наша  тут  живе…
Чим  же  завинила  ти  в  Криму,  кохана?!
Всяк  тебе,  як  хоче,  по  живому  рве.
Варто  лиш  промовить  в  люднім  місці  слово  —  
«Гаварі  панятно!»  —  крикне  шовініст.
«Гаварі  на  нашєм»  —  от  і  вся  розмова.
Отакий  печерний  інтернаціоналіст.
Де  вже  там  про  рідні  українські  школи,  
Про  театр,  про  книгу  слово  нам  сказать.
«Нє  дождьотєсь!»  —  кине  «друг»  якийсь,  —  ніколи,  —
Але  ж  ні,  чекаєм,  будем  ждать  і  ждать!
Віримо,  гімназій  ще  у  нас  прибуде,  
І  в  Криму  державна  мова  забринить!
Бо  у  своїй  хаті  правда  є  і  буде,  
І  Тараса  слово  буде  з  нами  жить!
Житимеш  ти,  мово,  квітко  волошкова,  
Не  дамо  нікому  твій  топтати  цвіт.
Будеш  веселково,  наше  рідне  слово,  
У  серцях  у  наших  ясно  пломеніть!

Написав  Александер  Польченко,  Сімферополь

Відео  варте  вашої  уваги!

https://www.facebook.com/video.php?v=775356029206362&pnref=story

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558319
дата поступления 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015


Дід Миколай

Ми голопузі в черені шаліли

Не  сплю  сьогодні  пишуться  вірші.
В  рядочки  білі  сиплються  білилом.
Прийшли  до  мене  спомином  вночі,
Як  сніг  на  скло  вкладаються  акрилом.

Згадав  дитинство  й  ночі  на  печі,
Колись  у  хаті  просо  ми  сушили.
По  вуха  в  просі  наче    ті    вужі,
Ми    голопузі    в    черені  шаліли.  

Смолою  пахло  в  хаті  і  зерном,
Лучинка  тьмяно  з  припічка  світила.
Кружляла  нічка  темна  за  вікном,
Як    Фея  добра  спатоньки  ложила.  

Немов  би    вчора      диво    це    було…
Лягли  глибоко  зморшки  вже  у  руки.
Це  ж  скільки  років  вдалеч  віднесло,
Коли  виходять  заміж  вже  онуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558318
дата поступления 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015


kulbabka

Припудрились лискучі болота…

Припудрились  лискучі  болота́,  
Імлою  затягнулась  далеч  синя,  
Димар  задер  кошлатого  хвоста
І  лащиться  об  сиве  хмаровиння.

Розчавлений  холодний  рафінад
Підхопить  сі́вер*  і  жбурне    під  ноги,
Кадильниці  засніжених  лампад
Куря́ть  уздовж  порожньої  дороги.

Вдихаю  свіжі  пахощі  сосни  —
Димлять  ліси,  розпатлані  вітрами...
Здавалося  б,  рукою  до  весни
Подати  —  і  забутись  до  нестями!..

Примарилось:  не  сніг,  а  пелюстки
Посипались  згори  мені  на  плечі!..
Та  ще  зима  розв'язує  мішки,
На  волю  випускаючи  хуртечі...

Свистить  її  тонесенький  батіг
Аж  курява  димиться  по  дорозі!..
І  білий  лев  у  гордій  самоті
Дрімає  на  порепанім  порозі.


*Сівер  —  холодний,  пронизливий  вітер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558272
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 09.02.2015


НАДЕЖДА М.

Чує серце: лунає десь музика…

Чує  серце:  лунає  десь  музика.
Це,  як  квітів  весни  дивоцвіт...
І  душевність  проймає  акустики.
Це  здається  душі  чийсь  політ.

І  на  крилах  знялася  уява,
І  назустріч  душі  вже  летить.
Чомусь  музика  ніжна,  ласкава,
Але  серце  від  неї  болить.

Розтривожене  небо  шовкове,
Все  навколо  затихло  на  мить.
Тільки  присмак  гіркий  полиновий
У  акордах  таємно  звучить.

Солов"ї  зупинились  в  польоті.
Присмирів  і  старенький  гайок.
Спалахнули  хмарки  в  позолоті.
Закричала  десь  зграйка  чайок.

Тихо  музика    грає,  ридає.
Може,  втрачене  щось  дороге?
Мабуть,  так  хтось  любов  повертає.
Хай  почує,  за  ким  сльози  ллє...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558137
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Дід Миколай

…пропитая мессия


Проклятой  будь  убитая  Рассия.
Как  не  навижу,  я  тебя  Орду.
Достала  ты  пропитая  мессия.
Видать  хочу  давно  тебя  в  Аду.

За  смерть  детей  моих  и  внуков,
За  слези  дедов,  ихних  матерей.
ПЗРК,  подарочки  из  «Буков»,
За  вопли  зайдо  –  суко  -  дикарей…

Я  не  забил  Чечню  и  Приднестровє,
Афган  еще,  грузинскую  войну…
За  это  вам  паскуды  белокровє,
Отсюда  йдете  суки  вы  ко  дну.

Вам  нужен  Крым  и  терики  Донецка?
Сибирских  мало  б.яди  лагерей.
Слепые  бидло  –  виплодки  Лохх  –  Несска,
Ху.ло  которым  правит  Мордихей.

Да  ты  больна  Рассея  безнадежно.
Дебилам  разве  колется  наркоз.
Лечить  тебя  пропиту  невозможно,
Тебе  поставил  Юда  диагноз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558076
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Дід Миколай

Даючи час на роздум живим…

Наші  мрії  розтали,  як  дим
Помайданням  в  Донбасі  вмирають…
Даючи  час  на  роздум  живим
В  небеса  неживих  забирають.

Самі  кращі  до  Сотні  ідуть…
Безневинно  –  убиті  вмирають.
«З  хати  викиньте  юдо  –  паскуд...
І  помстітесь  за  вбитих»,  волають!

Досить  браття  терпіть  припекло.
Поки  ми  із  .уйлом  воювали
Суч.    плем’я  до  влади  прийшло,
Єзуїти  й  сектанти  обрали…

На  Олімпі  убивці  й  бандит.
Звіроящур  лукавий  при  владі.
Не  жилець  цей  без  доляра  вид
Де  грошва  там  хасид  при  посаді.

А  скажіть,  може,  судді  сидять…
Мо',  манкуртів  уже  посадили?
Прокурори  закінчена  тать…
В  кабінетах  ще  більш  обнагліли.

Гнати  шушваль  з  Вкраїни  пора
Поцани  вже  козу  задоїли…
Нехай  згинуть,  як  вранці  мара,
Поки  нас  ще  живих  не  поїли.

З  летаргічного  вийдіть  ви  сну.
З  небес  просимо  вас  розбудіться.
Україна  стоїть  на  кону…
Доки  можна  ще,  їй  прислужіться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558050
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015


НАДЕЖДА М.

Подари мне Аленький цветочек…

Подари  мне  Аленький  цветочек.
На  полях  из  сказок  отыщи.
Напиши  стихами  пару  строчек,
Сделай  праздник  для  моей  души.

Знаю,  что  зима  с  холодной  вьюгой,
И  цветы  под  снегом  еще  спят.
Им  тепло  под  белоснежной  шубой...
Но  цветочек  мой  я  буду  ждать.

Если  серце  теплится  любовью,
Пусть  в  душе  зардеется  весна.
Пусть  снежинки  потекут  водою,
Разбуди  цветочек  ото  сна.

А  когда  услышишь  птичек  трели,
Ты  сорви  и  спрячь    возле  души.
Не  страшны  тогда  ему  метели
Краткий  путь  ты  к  сердцу  отыщи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557901
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Галина_Литовченко

ДОПОКИ В ЦВІТ ЗБИРАЮТЬСЯ ЖИТА

Хмарки  у  плесі  мліють  потонулі,
Іти  у  цвіт  збираються  жита,
В  осиках  понад  річкою  зозуля  
Кує  усім  бажаючим  літа.
 
Сплели  гілля  в  заплаві  верболози,
В  гурті  тополі  вибрались  на  шлях,
Чекає  жнець  на  зоряного  Воза,
Що  до  смеркання  їздить  у  полях.

Своїх  пташат  над  хатою  лелека
Підійме  зовсім  скоро  на  крило.
На  сонці  вишні  сушаться  у  деках,
Городиною  хвалиться  село.

Злітає  дзвін  із  кузні  в  надвечір`я
І  літній  день  за  обрій  відліта.
Кує  зозуля,  стверджує  повір`я  -
Допоки  в  цвіт  збираються  жита.

автор  ілюстрації  Микола  Рябоконь  http://www.neizvestniy-geniy.ru/users/43132.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557670
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Дід Миколай

…які солодкі ції муки.

Несу  в  руках  тобі  світанок.
Намалював  його  у  снах.
Скажу  коханій:  «Добрий  ранок»
І  вип’ю  солод  на  вустах.

І  що  нам  з  того,  що  на  дворі
Сліпа  хурделиця  мете.
Ми  судді  долі  апріорі.
Для  нас  сьогодні  вар’єте.

Так,  як  колись  візьму  за  руки
І  буду,  буду,  буду  пить…
Які  солодкі  ції  муки.
Хіба  хтось  може  так  любить?

Зима  в  обіймах  снігопаду.
Їй  не  до  нас...,  не  до  тебе.
Співає  в  вікнах  серенаду.
Нуртує  серце  молоде..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557759
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


НАДЕЖДА М.

Що мені у свято дарувати?

Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
–  Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?  

Олекса  Удайко    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614

__________________________________--

Жінка,  це  почувши,  зупинилась.
Очі  враз  здивовані  звела...
Це  мій  чоловік?  Не  помилилась?
На  вустах  усмішка  розцвіла...

Неземна  краса?  Це  так  багато...
Жінка  я  проста:  така,  як  всі.
Хочу,  щоб  приносив  ти  зарплату,
Щоб  лунав  дитячий  в  хаті  сміх.

Щоб  любив  мене  не  тільки  в  свято.
І  не  треба  дарувать  зірки,
Май  ще  доброти  в  душі  багато.
Не  даруй  так  часто  будяки.

Хай  душа  любов"ю  розпахнеться.
І  цілуй,  як  це  було  колись.
Доля  нам  обом  хай  посміхнеться.
Пам"ятаєш:  вірності  клялись?

А  вночі,  коли  всі  будуть  спати,
Тихо  шепочи  такі  слова,
Щоб  хотілось  в  травах  заблукати
І  почуть,  як  пахне  кропива...
-----------------------------------------
Тиша  цю  підслухала  розмову,
Усміхнувся  місяць  з  висоти...
Як  здійснити  мрію  неказкову,
І  не  загубити  слів  у  суєті?...

____________________________________
А  я  підслухала  слова  Олекси...))
Дякую  за  ідею!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557723
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Дід Миколай

Зима


Ще  вчора  сіру  стежку  замело,
Зима  послала  в  полі  скатертинку.
Хтось  в  ополонці  виправ  полотно
І  змалював  у  Господа  картинку.

О  боже  мій,  яка  краса,
Мене  сьогодні  вранці  чарувала.
Нам  дарували  чудо  –  небеса,
Сердечко  в  грудях  дяку  калатало.

Дарунок  цей  із  царства  запорош,
Гілки  вишневі  пальцями  хапали.
Вдягали  білий,  білий  макінтош
З  хмаринок  білих  настрій  нам  черпали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557584
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


горлиця

КОРОТКО ЩАСТЯ ТРИВАЄ!



Хмари  насупились,  сипиться  сніг,
 Квіти  схилили  голівки,
Осінь  минула,  горобчик    притих,
Полем  літають  сніжинки.  

Крутить  метелиця,  сніг  розкида,
В  купки  усе  замітає,
Квіти  шепочуться,  в  серці  журба,
Коротко  щастя  триває.

Сльози  замерзли,  перлинки  блистять,
Тихо  кругом...серце  ниє,
Де  ж  та  весна?  Хай  пташки  вже  летять!
Сонечко  душу  зігріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557515
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


kulbabka

Агов, зимо!

                               [i]Ta  гей,    зима!  Ну  де  це  ти  блукала,  
                               Чого  це  ти  тепер  несеш    сніги?

                                                                                                           Горлиця.[/i]

Агов,  зимо́,  невже  прийшла  до  тями
І  натрусила  свіжого  сніжку?
Під  ранок  спорожнілими  полями
Хурделиця  промчала  на  скаку́.

Збиває  хтось  розпорену  перину  ─
Мете  довкіл,  аж  куриться  земля,
Сховалась  під  пухо́ву  скатертину
Волога  наїжачена  рілля.

Запізно  ти  взялась  хазяйнувати,
Дарма  пряде  замети  вправна  рать!
Хоч  в  кожухи  убралися  Карпати,
Та  вже  струмки  весняні  жебонять.

Дивись,  весна  задихала  у  спину,
Хоч  ти  сліди  ретельно  замела,
Вона  тебе,  ображену  дитину,
Голубить  ніжним  дотиком  тепла.

То  залоскоче  проліском  чуттєвим,
Хлюпне́  в  обличчя  ніжний  аромат,
То  голосом  поважним  королеви
Раптово  оголосить  шах  і  мат.

І  струшує  тонка  чорнява  вишня
Дарунок  твій  ─  намітку  снігову...
Агов,  красо  погордлива  і  пишна,
Даремно  закопилила  губу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557494
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Олекса Удайко

ЖІНКА НЕЗЕМНОЇ КРАСОТИ

                 [i]Невдовзі  християнське  свято
                 Святого  Валентина!  Кожен  зараз  
                 в  роздумах  -  що  подарувати  в  день
                 з  а  к  о  х  а  н  и  х...  Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]

[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
     –    Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?    
 Он  дивись,    бурує  п’яний  вітер,  
мов  гультяй  невгавний  –  Дон  Кіхот…
Він  тебе  доставить  на  край  світу
до  нових,  незвіданих  висот!

     –    А  мені  не  треба  світ  казковий,
дай  хоч  той,  реальний…  Та  навік!
Щоб  утішив  ранок  смерековий
й  вечір…  теплий,    щирий,  без  доріг.
Там  могла  б  я…  серцем  посміхнутись
у  одвіт…  на  усмішку  твою…
і  до  тебе…  ніжно…  пригорнутись,
щоб  тебе  кохати…  Я  молю.  

   –    Подаруй  освідчення  в  коханні,
щоб  умить…  піднятись…  в  небеса…
і  повідай…  всі  свої  страждання…
і  земні…    приборкай    чудеса.

   –    Ти  ж  даруй    мені  цупку  основу,
щоб  здійснити  сонми  тайних  мрій:
чоловіче  непорушне  Слово  –
без  колізій…  пафосних  затій.  
І  лелій  мені  присвяти…  Та  –  не  прозу      
звичного,    буденного  життя.
Теплі  дні  –  не  зимові  морози,
чистоту  думок,  а  не  сміття!

Подаруй  мені  блаженство  тиші,
лоскіт  світла…  прохолодну  тінь,
гру  прибою,  що  розколе  хвищу    
об    грайливу…  побережну  рінь.
Хай  дарунком  буде  шепіт  вітру  –
Леготу,    що  в  полі  шелестить
колосками  й  волошковим    цвітом.        
 І  яси…  
                             небесної…      
                                                                         блакить.
                                   
Ніччю  прихили    зіркове  небо,          
щоб  щасливим…  падало…  дощем.
Я  прилину  росами…  до  тебе
В  ранок  наш,    де  серць  медовий  щем.  
                                       ______              
 …Небо  і  земля,    підвладні  року*  –    
 тішаться…  в  обіймах…  два  світи…
По  землі…    іде…  неквапним  кроком        
Жінка…  Неземної…  Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля,  судьба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


dovgiy

На загибель Андрія Кузьменка.

Чи  то  вибоїна,  що  була  на  шляху,  
Чи  то  із  льоду  покриття,  неждане,
Принесли  звістку  страшну  і  лиху:
Андрія  поміж  нас  уже    немає.
Не  віриться  ні  друзям,  ні  рідні
У  те,  що  сталось:  надто  вже  жорстоко!
Лунають  життєрадісні  пісні,
Душа  його  вже  в  небесах,  високо!
Розтрощене,  розкидане  авто,
Вантажівка  побита  край  дороги…
Ніщо  не  дало  знати  і  ніхто,
Не  дало  в  серце  паростки  тривоги.
І  він  поїхав  у  останню  путь
Наповнений  натхненням  та  горінням,
Щоб  через  мить  повітря  не  вдихнуть,
Та  Україну  вдарить  потрясінням.
Нема  Кузьми…прощай,  співак,  прощай!
Ти  будеш  жити  поміж  нас  піснями.
Душі  твоєї  золотий  розмай
Залишиться  назавжди  разом  з  нами!

04.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557096
дата поступления 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


MERSEDES

Пам'ять вічно жива…

Верніте    сина!...  -  мати  прокричала,
Верніть  живого,  а  не  у  труні...
Сльоза  гірка  на  руки  їй  упала,
Забилось  серце  болісно  її...

"Не  плачте  мамо,  тяжко  від  розлуки,
Я  пташкою  постукаю  в  вікно.
І  цілувати  буду  ваші  руки,
Ви  ж  пригубіть  за  упокій  вино...

Я  берегтиму  спокій  ваш  матусю
І  розмовляти  буду  з  вами  в  снах.
На  землю  тихим  дощиком  проллюся,
Пташиним  співом  озовусь  в  житах...

Я  поруч  буду  завжди  і  усюди,
Хоча  мене  убили  на  війні.
Хай  бережуть  про  мене  пам'ять  люди,
Від  цього  буде  легко  тут  мені...

Я  знаю  мамо  будеш  виглядати,
Дивитися  на  стежку  будеш  ти.
До  серця  моє  фото  пригортити
І  пам'ять  будеш  вічно  берегти...

Не  плачте  мамо,  -  ні  я  нескорився,
Загинув  на  непрошеній  війні.
Так  шкода  що  мій  син  не  народився,
Що  непочую  ваші  більш  пісні..."

Зустрінем  знову  ми  свою  весну,
І  листя  заплете  берізка  в  коси.
Та  біль  залишить  в  серці  про  війну,
І  упадуть  на  землю  дрібні  роси...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557167
дата поступления 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


Валя Савелюк

ФЛЮГЕР

першофлюгер  явився  
у  образі  прапорця́    на  списі:  
підказував  у  давнину  мисливцю-вою,
як  метати  чим  далі  –  за  вітром  –  зброю:
у  бою́
звірялися  за  прапорцем  –
у  спину  ворога  дме  вітер,  чи  у  лице,  
приміряли,  з  якою  силою
уцільно  метнути  свою
далекобійну  зброю…

…у  ході  сторіч
творчо  мінялася  форма  –
і  яких  тільки  флюгерів  зараз  нема:
позабира́лися  на  високі  дахи́
майстерно  точені  дерев`яні
чи  із  металу  делікатно  ко́вані
романтичні  всілякі  птахи́,
летять  у  ступах  я́ги-відьми,
чи  вітрильники  
під  усіма  
надутими  ніби  вітрила-ми…

там  –  дитина  бавиться  із  котом,
що  зіп`явся  на  задні  лапки…
тут-о  –
шпацірує  півень  завитим  у  іпомею  пло́том  

різні  форми,  а  суть  одна:
із  вітра́ми  навіки  поєднана,
вільним  вітра́м  неодмінно  ві́ддана
душа  флюгерна

не  існує  для  них  іншого  –
меншого-більшого,  
кращого-гіршого:
на  стрижні,  на  витонченій  осі́  
серцями  чуло  у  подихи  вітру  вслухаються,
за́вжди  обличчями  до  вітрів  обертаються  
єдинодушні  флюгери  всі

тільки  вітер…
єдиний  вітер  –
у  безмежності  і  у  вічності,
смішні  спокуси  і  безсилі  принади  світу
перед  флюгерним  абсолютом  Вірності

тільки  Вітер  –  завжди  і  всюди
 
не  прочитали  
достеменно  образу  люди,
значення  не  сягли́  
і  зневажливо  облихосло́вили  –
у  суті  перекрутили,
звинуватили  у  непостійності,
приписали  флюгерам  власні  
егоцентричні  пристрасті-цінності…

взяли  -
у  не-Вірності  
звинувати-ли

але  
що  флюгеру  до  людей,
до  їхніх  образів-без-ідей:
хто  йому  пастир,  і  хто  –  пресвітер?
у  серці  кованім  –  іскрою  заповіту
нескінченна  першооснова  Все́світу  –
вітер…
вітер

єдино-Вітер…

…коли  до  купки,  до  пу́ху-по́роху  проржаві́є  –
Вітер  його  
у  Собі  любовно  розвіє

02.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556617
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Юхниця Євген

Тримали ручиськами

Вони  не  відмовили  –  за́хистній  праці,
Не  зникли  від  стукіту  мобілізацій.
Тримали  ручиськами  лінію  фронту,
Хати  й  супермаркети,  школи  й  городи  -
Грудьми  захищали  до  сбитого  диху!
Сказіли  «ні!»    підло-сусідському  лиху...
...Загинув  Герой  за  рясну  Україну.
Вклонімося  матері  чесного  сина!

...Йо,  вже  не  розбуркаєш,  вдосвіта,  зрання...
Для  мам  зсиротілих  –людське    шанування!
І...може  Держава  ...Святим  -  допоможе...
За  них  кожен  з  нас,  живих  -  молиться:  «Боже!..»

30.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556538
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Дід Миколай

Солодка утома ти…

                                                                               На  Астронавт  .
                                                                                                     Малиновоє…17.01.15  р.


Як  в  лузі  калина,
як  в  полі  льони.
Солодка  ожина
                                 ти,
подих  весни...


Як  вітер  із  гаю,
наливка  з  айви.
Як  іскорка  раю,
                                   ти,
 шепіт  трави...


Моя  ти  діброва,
мій  лагідний  луг.
Солодка  утома
                                   ти,
сонячний  пруг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556467
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Світлана Моренець

ВЕЛИКА ГРА…

Велика  гра,  запекла  гра  –  життя!
Між  пеклом  і  між  раєм  –  грань  мізерна,
якщо  не  вистачає  каяття
і  не  пробилися  любові  зе́рна.

Пропаща  та  душа  без  вороття,
що  не  каралась  в  сумнівах,  не  мала,
хоч  не  любові  –  просто  співчуття
і  серця  біль  слізьми  не  гамувала,
не  прикривала  від  біди  крильми
нещасніших  від  себе...
             Є  ж  готові,
мов  Данко,  запалавши  між  людьми,
віддати  серце...  аж  до  краплі  крові...

Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.

                                         1.  02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556464
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Олена Бондар (Бондаренко)

Кажуть час лікує давні рани

Кажуть  час  лікує  давні  рани,
А  моя  ще  свіжа  і  болить
Як  тебе,  мій  лебедю  коханий,  
ПоглинУла  голуба  блакить.

Я  б  злетіла,  якби  мала  крила,
Й  грудкою  б  упала  у  траву...
Я  злетіла  б  –  та  не  маю  сили  –  
Бо  без  тебе  наче  й  не  живу.

І  тепер  несу  свій  хрест,  як  кару,
Застилає  світ  мені  сльоза.
Боже,  ти  забрав  у  мене  пару,
Дай  же  сил  піднятись  в  небеса!

Я  тепер  немов  зів’яла  квітка
Клином  на  тобі  зійшовся  світ.
Лебедю,  гукни  свою  лебідку,
Як  колись,  візьми  мене  в  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556513
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

МОЛИТОВНИЙ РОЗДУМ

Туман!..  Такого  –  не  було!
А  де  ж  хрещенськії  морози?
На  сході  –  терористські  грози.
Й  Сахару  снігом  замело?

Перевернувся  світ,  овва!
Який  абсурд!  Останні  яви.
Вселився  в  карлика  диявол.
Невже  вже  третя  світова?

На  троні  –  кривда  і  брехня.
Цар  –  не  святий.  То  де  ж  месія?
Невже  загарбниця  Росія
братерства  сад  зведе  до  пня?

Урвався  праведний  терпець.
В  овець  вселяється  лукавий.
Тож  заступися,  Боже  правий.
Коли  вже  Путлєру  капець?

І  кожен  хоче  щось  сказать,
можливо,  й  крикнути  запекло,
що  розширяється  тут  пекло  –
планета  вже,  немов  казан!

Суцільний  стелиться  дурман.
Покірний  вміє  лиш  молитись,
свобідний  –  за  свободу  битись,
та  світом  гоготить  обман!

Без  каяття  –  нема  життя.
Без  боротьби  –  ладу  не  буде.
Допоки  правитимуть  юди,
єднаймося  за  майбуття!

І  прийде  праведна  весна
на  поле  хлібне  й  поле  мінне.
І  мир  наступить  неодмінно,
і  світла  буде  далина!

У  світі  вже  почуті  ми.
Весна  наступить  українська
на  враже  путлєровське  військо.
І  буде  справедливий  мир!

Мій  Боже,  єдність  онови.
Прости  усім  діла  гріховні.
Народ  мій  оздоров  духовно  –
на  світлу  путь  благослови!

19.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556368
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Юхниця Євген

Апофегма Президенту Порошенко

Працівники,  і  ла́вки  й  фабрики,  –  заможні  в  Порошенка,
І  Україна  в  Нього  стане  нам    -  імуща  й  чималенька!
То  ж,  народилась  апофегма  нещодавня  і  смішненька,
Коли  за  зустріч  з  пані  Меркель  «цар»  питав  у...Порошенко.
 
30.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556297
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


kulbabka

Пташка

Пташко  моя,  а  небо  так  низько-низько,
Борошно  трусить  лютий  і  буде  сніг...
Сльози  течуть  шибками,  бо  їм  там  слизько,
Вітер  у  спину  дме  і  збиває  з  ніг.

Знай,  то  є  щастя  ─  бути  крилом  для  когось,
Знай,  що  любов  ─  насправді  свободи  вдих!
З  давніх  давен  закладена  мудрість  Богом
В  істинах  вічних,  наче  вода,  простих.

Кожна  душа  ─  то  квітка,  що  сонця  просить,
Штучним  теплом  даремно  не  приручай.
Є  такі  крила,  що  й  неба  для  них  не  досить,
Розмах  такий  безмежний,  що  аж  за  край!..

Є  такі  люди,  що  космос  несуть  у  грудях,
Втрапиш  туди  і  втопишся  камінцем!..
Що  ж  ми  так  мало  тямимо  часом  в  людях  ─
Не  роздивитись,  поки  лице  в  лице...

Не  зрозуміти,  поки  мчимо  нестримно,
Поки  шалені  темпи  збивають  з  ніг!..  
_________________________________
Пташко  моя,  закутайся,  буде  зимно...
Борошно  обертається  в  білий  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Шон Маклех

Архіпелаги хмар

         «І  птиці  летять
             В  небесних  озерах
             Повз  острови  хмар.»
                                                     (Майк  Йогансен)

Архіпелаги  хмар.
І  голос  –  звідти,  з  блакиті:
«Поміж  них  є  острів  для  тебе,  філософе!
Я  знаю,  той  острів  сонячний,
Тільки  занадто  білий
Навіть  для  мене  білочупринного
Занадто.
А  ви  думали,  човен?
Той,  зроблений  з  мрій
З  вітрилами  думок?
А  ви  думали  каравела
Чи  може  бригантина
Безбородого  дивака  Христофора
Чи  джентльмена  Кука
Такого  ж  вітроплинного
І  заобрійно  мислячого.
Де  ж  та  епоха  мрійників,
Волоцюг  солоного  вітриська,
Що  писали  Terra  incognita  
У  щоденники  своєї  свідомості,
У  бортових  журналах  свого  серця.
Господи,  як  хочеться
Не  те,  що  на  острові  далекому  оселитися
(Бо  кожен  материк  –  острів)
А  просто,
Якщо  хтось  необачний  скаже:
«Архіпелаги»,
То  одразу  щоб  думалось:
Архіпелаги  хмар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556088
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Лілія Ніколаєнко

Якби ти міг воскреснути з оман…

Якби  ти  міг  воскреснути  з  оман,
І  стати  найсолодшим  божевіллям…
На  сотні  криків  порвана  пітьма,
Та  відповідь  ятриться  в  ранах  сіллю.

Стікає  воском  часу  біль  і  грим.
А  чиста  мрія,  зваблена  одчаєм,
В  зіницях  ночі  народила  гріх.
А  я  шукаю  серед  пекла  раю…

Твій  розум  –  меч,  освячений  слізьми.
Твої  боги  блукають  поміж  істин.
Розлука  –  наш  двобій.  Якби  ти  міг  
Спинити  цю  стихію  падолисту.

Дощами  тиші  відміряє  час
Твоя  душа,  в  рядки  мої  закута.
Настояну  на  вічності  печаль
Я  вип’ю  до  останньої  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556141
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Дід Миколай

Свіча жалоби у вікні

Біжать  роки  летять  епохи,
А  людство  тоне  у  крові.
Не  стало  легше  їм  нітрохи,
Іуди  визріли  нові.

Хтось  важко  гнеться  і  працює
У  поті  лоба  день  при  дні.
Воно  ж  накрало  і    раює,
Пощо  їм  ваші  мозолі…                                                

Насильство  підлість  і  гармати,
Свіча  жалоби  у  вікні.
Вкраїнці  мусять  помирати,
За  їхні  статки  на  війні.

З  іуди  роблять  знов  святого
І    гірко  стало  від  ганьби.
Життя  не  вартує  нічого,
При  владі  вихідці  з  Орди.

А  нам  ще  хочеться  любити,
Але  не  має    вороття.
Не  можем  далі  ми  так  жити,
Згубила  нечисть  нам  життя.

Хіба  ми  можемо  скоритись?
Терпіти  досить  цих  нікчем.
Пора  вже  браття  їм  помститись,
Хай  захлинеться  враг  плачем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556175
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


НАДЕЖДА М.

Кожна крапля дощу - це, як сльози…

Кожна  крапля  дощу  -  це,  як  сльози
За  убитих  в  нещаднім  бою.
За  болючі,  нестямні    загрози
У  війні  за  Вітчизну  свою.

За  найкращих,  сміливих,  відважних,
Молодих,  що  не  взнали  життя.
Кулі  в  серце  від    братків  продажних.
Зупинили  їх  серцебиття.

Скільки  їх  полягло  на  цім  полі.
Закінчився  життєвий  їх  шлях.
Зажурились  над  ними  тополі...
А  по  шкірі  мурашки...  Це  жах!

Тихо  крапає  дощ  по  обличчях.
Це  природа  не  має  вже  сил...
Не  потрібні  тепер  їм  рушниці.
Відійшов  на  спочинок  чийсь  син.

Дощ  змиває  роз*ятрені  рани.
Хто  ж  це  їм  допоможе  в  цю  мить?
Виглядають,  чекають  їх  мами...
Недалеко  он  знову  гримить..

Тільки  ворони  крячуть  у  полі.
О,  який  же  жорстокий  цей  світ!!!
Не  хотіли  такої  ми  долі...
Скоротили    безжально  так  вік!










-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556028
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Олекса Удайко

ГЕЙ, ВСТАЄ СОНЕЧКО РАНЕНЬКО

             [i]  Буває  ж  таке!  Приснилась  пісня…
               Слова  і  музика…  Записав  слова…
               А  музику  не  встиг…  Пропала…              [/i]          

[b][i][color="#ff00d9"]Гей,  вста-а́-є…  Гей,  встає
сонечко    раненько…
Закохав    мя….  Закохав
Козак  молоденький…
Гей,  у  того  козака
Та  й  вуса  чорненькі,
Ще  й  у  того  гультяя
Нема  батька  й  неньки…

             П  Р  И  С  П  І  В:

             Та  як  гляну  на  коза́ка  –  
             серденько  заниє,
             А  в  гайочку  молодому  
             соловей  запіє…
             Скажи  ж  мені,  моя  ненько,
             Що  маю  робити:
             Чи  в  ставочку  утопитись,
             Чи  його  любити?

Нема  в  нього  батька  й  неньки
Та  й  своєї  хати.
Як  же  маю  я  такого
Цілий    вік  кохати?
Піду,  мабуть,  в  бережечок
Піду  та  й  втоплюся,
Чим  в  козака-гультяя
Бе́з  толку  влюблюся…[/color][/i][/b]

16.05.2014…  9-та  ранку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


горлиця

Ми не забудем ( КРУТИ )

Пізнай  історію,  пізнай  її  героїв,  
Зроби  до  правди  громадянський  крок,  
Бо  в  цьому  є  патріотизму  прояв,  
І  необхідний  для  життя  урок.  

Цьому  не  вчили  у  радянських  школах,  
Де  був  Mорозов  Павлік  всім  взірець,  
А  молодь  сліпо  йшла  за  комсомолом,  
Йому  віддаючи  вогонь  сердець.  

Та  час  минув  і  вже  не  приховати  
Геройські  вчинки  і  святу  любов  
Борців  за  Україну,  що  вмирати  
Пішли  у  бій  й  пролили  вражу  кров.  

...  Зима  лютує,  та  серця  гарячі  
Воліли  розтопити  ті  сніги  
Й  життя  покласти  на  вівтар  юначі  
Щоб  в  Київ  не  вступили  вороги.  

У  січні  вісімнадцятого  року  
Три  сотні  відчайдушних  юнаків  
Під  Крутами  спинили  наче  блоком,  
Шість  тисяч  Муравйовських  вояків.  

Строчили  кулемети,  як  скаженні,  
І  від  гармат  здригалася  земля,  
І  гинули  бійці  від  навіжених  
Озброєних  досхочу  орд  Кремля.  

Тривав  той  бій  жорстокий  і  кривавий.  
Зійшлися  тут  патріотизм  і  міць,  
Висока  мужність,  доблесть,  честь  і  слава  
Й  ганьба  головорізів  і  убивць.  

Студент  Омельченко  закликав  не  здаватись  
Хоча  набоїв  більше  не  було.  
І  хлопці  намагались  захищатись,  
Доки  не  знищили  усе  ліве  крило.  

Лилася  кров  захистників  невпинно,  
І  семикласник  Пипський  заспівав  
Гімн  рідний  "  Ще  не  вмерла  Україна"  
Й  підтримали  його  всі,  хто  стояв.  

Мов  град  із  неба  сипалися  кулі  
Косили  молодь  ,український  цвіт.  
Не  схибили  студенти  ,  не  звернули  
Загинули  у  розквіт  своїх  літ.  

Та  тридцять  п'ять  знесилених  героїв,  
Потрапили  в  полон  до  ворогів  
Але  судилось  їм  і  після  бою  
Іще  зазнати  лютості  катів.  

Стріляли  в  них  й  багнетами  кололи  
За  те,  що  не  скорились,  не  здались.  
І  душі  юні  їх  ,  немов  соколи,  
Полинули  у  піднебесну  вись.  

І  подвиг  їх  із  пам'яті  не  стерти,  
Допоки  Україна  ще  жива,  
Бо  героїзм  завжди  сильніший  смерті,  
І  це,  мій  друже,  не  пусті  слова!  

Пізнай  історію,  пізнай  її  минуле,  
Відкинувши  брехню  і  тінь  облуд,  
Й  вклонися  тим,  безсмертя  що  здобули  
В  священному  бою-  героям  Крут!  

написала  у  2007  році.  Друковано  у  журналі  "Військо  України"-  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555836
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Дід Миколай

На відстріл нас веде каганат

Здійнялася  земля  на  диби.
Запалила  заграву  хуртеча.
На  порозі  пігмея  хорти…
З  калашами  паскуди  на  плечах.

Як  собаки  в  Донбас  упились.
Здичавілії  кровю  вмивають.
Терикони  і  ті  піднялись…
Порятунку  у  Бога  благають.

Озвіріли  ординські  кати.
Генетична  в  гієни    потреба.
І  горять  українські  хати…  
Сотня  дивиться  з  докором  з  неба.

Плаче  мати  убитих  солдат.
На  Майдані  невинно  й  в  Донбасі.
На  відстріл  нас  веде  Каганат…
У  передсмертнім  своєму  екстазі.

Та  зростуть  ковилою  степи.
І  піднімуться  знищені  храми.
Пам'ять  наша  поставить  хрести…
Закарбує  сьогоднішні  шрами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555981
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Галина_Литовченко

В ТУМАНІ

Накрив  туман  село  й  долину,
Розлився  сивим  молоком.
Висока  вежа  тополина
У  морок  врізалась  клинком.

На  цілий  світ  сердиті  кури,
Дзьобають  помацки  зерно,
Села  просту  архітектуру
Ховає  димчасте  рядно.

Отямились  від  летаргії
Штахетини-поводирі.  
Ліхтар  ще  з  ночі  без  надії
Над  тином  блимає  вгорі.

Десь  голоси,  неначе  з  ями,  
Несамовито  рветься  пес...
КурИть  димок  над  димарями,
Здійнятись  мріє  до  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555910
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


НАДЕЖДА М.

Як віртуозно плаче скрипка…

Як  ніжно  звідкись  лине  голос  скрипки..
Звучить  така  мелодія  сумна.
А  дощ  в  цей  час  тихенько  стука  в  шибки,
Співзвучна  цій  погоді  і  струна.

Як  гарно,  віртуозно  скрипка  плаче!
Хто  міг  так  розтривожить  скрипаля?
А  музика  відтворює  терпляче,
І  спокій  мій  порушує  здаля...

Здалося,  що  запахла  матіола,
Рожевий  цвіт  всю  землю  застеля.
Прокинулась  весна..  Цвіте  навколо,
Побачила  на  квіточці  джмеля.

Все  більше  розвивалася  уява.
А  звуки  все  торкалися  душі.
Яка  сумна,  але  яка  ласкава
Підсилює  зажуру  цих  дощів.

Дует  дощу  і  скрипки  дивовижний.
А  їх  іще  підсилюють  струмки.
Красивий,  дивовижний,  граціозний,
Що  в  серці  схвилював  мої  думки..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555791
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Дід Миколай

Ви ж у кориті свині…

В  поріг  кацапа  не  пускай.
Не  виженеш  із  хати.
Подалі  виплодка  тримай.  
Бо  будеш  годувати.

ЖидА  цурайся  бо  лихе.  
І  з  тіла  витягне  судини.
Ти  не  дивися,  що  мале.
Бо  ікла  там  звірині.

Та  є  в  «дитяток»  цих  одне.
Куди  ту  правду  діти.
Від  них  обох  Ордою  тхне.
То  й  не  дають  нам  жити.

Чимало  маєм  росіян.
Й  євреїв  в  Україні.
Та  з  ними  ділимо  Майдан.
Й  куточок  у  хатині.                          

Вам  не  чета  паскуди  злі.
Вони  Вкраїни  діти.
А  ви  іудо  –  москалі.
Тож  в  пеклі  вам  горіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555711
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Світлана Моренець

КОЛИ СЛОВА НІМІЮТЬ

Чи  слід  планет  –  їх  злого  поля  –
є  в  траекторіях  орбіт,
чи  з  волі  Бога  –  наша  доля
викручує  лихий  кульбіт.

Душа,  в  пориві  істеричнім,
такий  трагічний  вірш  утне!..
чи  засумує  драматичним,
то,  слізно,  жалісним  зітхне...

або  ж  –  на  противаги  болю
і  вибрикам  примхливим  долі  –
забути  про  всі  рани  схоче
і  жартівливим  залоскоче,..
а  світлі  спогади  нахлинуть  –
й  слова  кохання  враз  полинуть...

Та,  врешті,  значення  не  має,
як  написалися  вірші,
аби  чуття,  що  їх  рождає,
ішло  від  серця  і  душі.

Коли  ж  удар  –  аж  до  живого  –
напалмом  випалить  в  душі...  –
німіють  думи,  клякне  слово...
і  замовкають  в  нас  вірші...

                           29.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555708
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


dovgiy

Про дзеркала душі твоєї.

До  чого  ж  мені  затишно  з  тобою!
Дивлюся  в  очі  щиро  і  відверто,
Ділюсь  з  тобою  радістю  й  журбою,
Усім  –  усім,  що  мається  на  серці.
Не  знав  до  тебе  ні  одної  в  світі
З  якою  би  отак:  душею  в  душу.
Всі  одкровення,  як  весняні  квіти,
В  своїй  душі  оберігати  мушу.
Душі  твоєї  дзеркала  привітні
Мене  ласкаво  держать  у  полоні
І  ніжності  твоєї  дивоцвіти
На  серце  мені  ллються  крізь  долоні.
Тому  і  вдячний  я  тобі  безмежно
За  кожну  мить  даровану  у  днині.
Тебе  цілую  ніжно…обережно…
Як  найдорожчу  на  землі  людину.
Тебе  ціную  так,  бо  ти  –  єдина,
У  кому  від  життя  усе  що  маю,
Бо  ти  підеш  надвечір  в  морок  сивий,
Де  біля  тебе  місця  ще  не  знаю.
І  будеш  там  аж  дві  доби  предовгих,
Аж  дві  доби,  що  тягнуться,  як  роки!
Чекатиму  невтомно  знову  й  знову
На  милу  пісню  твоїх  легких  кроків.
Стікає  час,    немов  вода  нестримна
І  знов,    з  тобою  -  назавжди  прощаюсь,
Аж  поки  повернеться  мить  щаслива,
Де  знов  не  буде  суму  та  відчаю.

28/01/2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555573
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


НАДЕЖДА М.

Про любов написати неважко…

Про  любов  написати  неважко.
Значно  важче  про  це  нам  сказать.
Кожен  з  нас  відчував,    як  це  тяжко
Пару  слів  для  коханих  зв"язать.

Ми  чомусь  боїмося  це  слово,
Десь  ховаєм  далеко  в  душі.
І  не  скажем  його  принципово,
Бо  засудять  нас  люди  чужі.

Посміються,  позаздрять,  уколять.
Слово  ж,  знаєте,  може  убить.
І  собі  ще  багато  дозволять,
Бо  в  житті  не  узнали  цю  мить.

Є  і  інші:  це  слово  голублять.
Ці  слова  не  запруть  у  архів.
І  водою  й  слізьми  не  розбавлять.
Не  шукатимуть  зради  шляхів.

Не  боюсь  я  писать  про  кохання,
Хоч  давно  в  мене  вік  вже  не  той.
Я  живу,  значить  є  хвилювання.
А    любити  -важка  дуже  роль...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555627
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


Дід Миколай

…і грона гніву зрошені слізьми

В  степу  донецькім  спокій  сповили.
Орда  напала  підло  –  юродива.
Гармат  розриви  небо  підняли…
І  розп’яли  Украйну  над  обривом.

То  платить  нам  Хазарія  добром.
Уже  до  горла  руки  простягає.
Вірьовку  глянь  зав’язану  вузлом…
На  шию    «брат»  нам  дома  одягає.

Який  ти  брат,  прибулець  ти  лихий.
Чого  ти  зайдо  смерть  свою  шукаєш.
Кісток  чужий  в  могилу  не  збереш…
В  моїх  степах    собакою  сконаєш.

Іде  помста  вже  виплодкам  чуми.
За  всі  гріхи  отримаєш  амебо.
І  грона  гніву  зрошені  слізьми…
Впадуть  на  зло,  гієнною  із  неба!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555410
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015


Осіріс

Тебе я чую в шепоті зорі…

Тебе  я  чую  в  шепоті  зорі,
У  лаві  маків    поміж  крапель  зливи.  
Прядуть  твій  образ  на  піску  припливи.
Мережить  сонце  хмарами  вгорі.

Його  малюють  тьохканням  сердець,
Вечірні  солов’ї    в  примовклім    гаї.  
Волошки  пишуть  на  пшеничнім  плаї,
Метеликовим  порухом  крилець…

На  протягах  розхристаних  вітрів,  
Мені  радієш  сполохом  ковилу.  
Ромашками  біжиш  навстріч  зі  схилу,
Веселками  здійнявши  звиви  брів.  

Цілунком  росним  спалюєш  вуста,  
Серпанком  ніжним  оповивши  шию…  
Розтанувши  в  обіймах  я  зорію,
У  лоно  трав  сльозиною  з  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555449
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015


НАДЕЖДА М.

Обвітрені, розхристані думки…

Обвітрені,  розхристані  думки.
Чому  не  маю  влади  я  над  вами?
Ви  лините  вночі,  немов  птахи.
Літаєте  із  вільними  вітрами.

Спішіть  туди,    де  з  радістю  приймуть.
Де  вас  вже  заморилися  чекати.
З  відкритим  серцем  ніжно  обіймуть.
Скажіть  йому:  як    можу  я  кохати.

Як  діти  неслухняні  ви  мої.
Та  я  вам  пробачаю,  бо  я  мати.
Розсійте  негаразди    всі  свої,
Та  швидше  повертайтеся  до  хати.

Як  тільки  десь  розсіються  зірки,
І  місяць  задрімає  після  ночі,
І  зникнуть  непомітно  ці  казки,
Півільно  закриватимуться  очі,

Летіть  назад,  до  мене,  залюбки
Я  вас  прийму  ...  Мої  ви  знов  до  ночі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555045
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


dovgiy

Не спала.

А  вже  за  вікном,    потихеньку,  світає.
Іще  одна  ніч  із  життя  відлітає.
Кружляла  вона  своїм  чорним  крилом,
А  жінка  не  спала  за  темним  вікном.
Не  сяяли  їй  ясні  зіроньки  з  неба,
І  в  чарах  любові  не  було  потреби,
І  ніжність,  при  згадці,  вже  душу  не  гріла,
А  швидше  за  все  –  пригадати  не  сміла.
Навіщо  ті  згадки?  Для  чого  ятрити?
Вона  днем  поточним  тепер  буде  жити.
За  внуків  турбота,  за  власне  здоров’я,
І  нащо  їй  згадувать  те  безголов’я?
Чому  ж  тоді  серце  стискається  болем,
Коли  чує  пісню  кохання  за  полем,
Коли  юний  голос  натхненно  співає,
Як  ніжно  та  вірно  дівчину  кохає?
А  що  ж  їй  робити,  коли  серце  має?
Воно  ж,  навіжене,  і  часу  не  знає.
Здається,  вже  стільки  часу  пролетіло…
Вже  мало  б  забути!..    таж  ні  –  защеміло!
Отак    пролежала  до  самого  ранку,
Який  синім  оком  зирнув  за  фіранку.
Піднялася,  стомлено,  поратись  стала.
Не  м’ята,  не  клята,  а  ночі  не  спала.

18.12.2014  22:30:37    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554756
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015


dovgiy

Червоне і чорне.

Червоне    і    чорне.    
Минулого  року  сорочку  мені  дарували.  
Оту,  вишиванку,  в  якій  на  світлині  сиджу.
Двома  кольорами  сорочку  мою  вишивали
Бо  тільки  два  кольори  в  долі  нелегкій  ношу.
Два  кольори  долі,  два  кольори  смутку  –  печалі,
Червоний  і  чорний    -  безмежна  любов  та  журба.  
Це  дружба  та  зради,  які  на  шляху  зустрічались,
 Знання  наукові  та  древня,  як  світ,  ворожба…
 Кохання  та  зрада,  розлуки  у  часі  безмежні
Та  зустрічей  нових  короткий,  мов  крадений,  час.
Не  був  я  ніколи  у  долі  своїй  обережним
Тому  маю  чорного  на  кілька  життів,  про  запас.
Червоне  і  чорне…  Чи  доля  мене  ще  пригорне?
Чи,  може  відлучить  від  ласки  життя  назавжди?
Іду,  поки  можу,  по  непроторенній  дорозі,
Чи  сонце  зустріну,  чи  прірву  нової  біди?
Червоне  і  чорне…    стривожено  думкою  лину
Туди,  де  ракети  летять  на  мирних  людей.
Там  ворог  безжально  винищує  цвіт  України,
Неначе  рве  серце  із  цих  небайдужих  грудей!
Червоне  і  чорне…  Покорчені  шмаття  металу
Та  кров  не  застигла,  на  цій  обгорілій  землі…
Не  можна  віддати  країну  свою  на  поталу,
Щоб  гинули  люди,  калічили  діти  малі.
Я  щиро  шкодую,  що  зовсім  не  матиму  змоги
До  рук  взяти  зброю,  на  фронт  добровільно  піти,
Аби  цим  наблизить  омріяну  мить  перемоги,
Яка  в  наші  днини  повинна,  як  ранок,  прийти.
Червоне  і  чорне.  Сорочка  моя,  вишиванко,
Тебе  я  надіну  чи  в  радість  свою,  чи  в  журбі.
Тобі,  моя  земле,  належу  я  весь  –  без  останку,
Душею  і  серцем  я  відданий  тільки  тобі!

27.01.2015  6:23

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555009
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


Микола Серпень

Тупые заводят в тупик

Тупые  заводят  в  тупик...
Куда  ж  им  ещё  завести?
И  как  бы  мир  ни  был  велик,
Тупые  -  всегда  в  тупик,
При  них  безнадёге  -  цвести!

Годами  одно  ведь  и  тоже-
Вот,  вроде,  куда-то  ведут,
Но  стоит  взглянуть  на  их  рожи,
И  как  они  "лезут  из  кожи",
И  ясно,  что  путь  не  найдут!

Тупые,  они  хоть  тупые,
Да  деньги  умеют  считать!
Им  надо  хоромы  большие,
Часы,  что  бы  супер  крутые,  
Да  по  заграницам  гулять!

Тупые  не  чувствуют  боли,
Чужой  для  них  попросту  нет,
Под  их    отупевшую  волю
В  страну  неприглядная  доля,
Почти  навсегда  забредет!

Твердят  они  так    беспросветно,
Что  счастье  -  оно  придет,
И  только  лишь  должен  ответить,
За  всё,  что  творится  на  свете,
Соседний  строптивый  народ!

И  тупо  тупые  войну  затупят,
Бубня,    что  воюют  другие,
Во  всех  будет  целиться  "Град",
Без  счета  погибнет  ребят,
Пока  в  фаворитах  тупые.

27.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555004
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


Радченко

Розпрямимо зранені крила

Жили  у  великій  родині
По-різному,  як  у  сім"ї:
І  сварки  були  й  іменини,
Будневі  й  святкові  дні.
Ростили  дітей  і  онуків
І  дбали  про  затишок  й  мир.
Своїх  не  ховали  здобутків,
Не  лізли  в  чужий  монастир.
І  раптом  -  війна,  як  торнадо:
Донбас  у  руїнах  й  вогні.
І  дати  не  можемо  ладу
Нахабству  і  голій  брехні.
Калік  й  убієнних  безвинно
Не  сотні,  а  вже  тисячі.
Як  боляче,  люба,  родино  -
Не  гаснуть  у  храмах  свічки.
І  тільки  б  надії  і  віри
Не  згасла  у  душах  свіча.
Розпрямимо  зранені  крила,
Щоб  ранок  без  сліз  зустрічать.
І  буде  усе,  як  раніше  -
З  руїн  ми  піднімем  Донбас.
Ми  будемо  йти  ще  певніше,
Ніхто  не  зупинить  більш  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554927
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015


НАДЕЖДА М.

Тільки ворогам це не збагнуть…

Згадую  у  полі  білі  маки,
І  рожеві,  ніби  сонця  схід.
Колихає  вітер  жовті  злаки.
Біля  річки  червоніє  глід.

Сонях  заглядає  до  віконця,
М"ята  обважніла  від  роси,
А  тепленький  промінець  від  сонця,
Як  вінець  ранкової  краси.

Гладить  листя  ніжний  теплий    вітер..
Хвильки,  чимсь  збентежені,  пливуть.
Чарівний  увесь  природи  витвір,
Тільки  ворогам  це  не  збагнуть.

Чобітьми  тупцюють  по  природі.
Крові  й  сліз  течуть  уже  річки.
Ви  давно  вже  прокляті  в  народі,
І  життєві  всі  ваші  стежки..

Зупиніться!  Подивіться  в  небо.
Є  у  вас  родини  і  батьки...
Нащо  руйнівна  війна  вам  треба?
Не  пробачать  вам  всього  й  віки..

Тихо  плине  вечір  понад  ставом,
Опускає  крила,  щоб  спочить..
По  якому,ви  скажіть  це  праву,
Сплюндрували  цю  красу  за  мить?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554853
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Макієвська

Боже, забери Путіна й убивць до пекла…

Ніколи  не  пробачимо  ми  вбивць
простих  і  невинно  вбитих  людей,
Ніколи  не  забудемо  той  день,
коли  лежали  вбиті  горілиць!

Коли  цебеніла  кров  із  грудей
і  біль  текла  сльозами  із  зіниць...
Тая  ж  смерть  ,не  одну  тисячу  лиць
згубила  на  війні...й  нищить  дітей!

Боже,  забери  Путіна  й  убивць
до  пекла  й  бандитів  різних  мастей!
Світ  втомився  від  бредових    ідей,
ось,  скоро  прийде  путінцям  кінець.

Ми  за  мир,    ми  проти  рабства    й  смертей,
ми  за  свободу  й  чистоту  сердець!
Хай  ворог    ковтне  із  "градів"  свинець,
захлинувшись  від  залпів  батарей!




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554848
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Дід Миколай

І ми з тобою медом захмелілі

Весна  в  саду  нас  юних  зустрічала,
Пелюстки  білі  ласкою  лились.
Високо  в  небо  музика  злітала…
Вишневим  цвітом  в  небо  крадучись.

Твої  тугі  молочно  –  білі  груди
В  тумані  сизім  з  жаром  цілував.
Слова  п’янкі,  чи  можна  їх  збагнути…
В  азарті  хтось  нам  з  Космосу  читав.

Сова  в  гаю  чогось  зареготала.
Тай  подалася  знай  собі  кудись.
Вона  не  довго  нам  надокучала…  
В  єдине  тіло  й  подихом  злились!

Стояли  вишні  срібні  у  акрилі.
Ген  на  Обруччі  ранок  догоряв.
І  ми  з  тобою,  медом  захмелілі…
Додому  нас,  Амур  не  відпускав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Дід Миколай

Дістали …облизані

Сиди  тихо  і  жуй  собі  слинку.
Ти  дивися  знайшовсь  індивід.
Богообраний,  штрикаєш  в  спинку,
Від  Ісуса  облизаний  цвіт…

Не  «метай»  ти  лайно  без  упину.
Не  спинити  тобі  мій  політ.
В  небі  вільним,  я  птахом  загину
Щоб  залишить  на  обрії  слід...

Не  для  мене  холуйська  задуха.
Не  збираюся  жити,  як  кріт.
Пора  витрусить  вошей  з  кожуха,
Остогидли  за  стільки  століть.

Не  зливайся  у  пінку.  Послухай:
«Бог,  -  Шевченків  для  нас  Заповіт»!
Мати  ж  божа  твоя,  була  шлюха…
Ось  такий  тобі  жиде  одвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554610
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Світлана Моренець

ВОЛНОВАХА, ДОНЕЦЬК, МАРІУПОЛЬ…

Світ  –  шокований!  Світ  здригається
від  новин,  що  летять  з  ефіру:
кров'ю  вулиці  вже  вмиваються
від  безумств  кремлівського  звіра
в  Волновасі,  Донецьку,  Горлівці...
Маріуполь...  а  "Боїнг"?..  Боже!
Хто  на  черзі  стоїть  в  години  ці?
Скільки  ще  він  життів  положе?!
Скільки  болю,  смертей,  руйнації,
скільки  горя  іще  посіє
цей  "спаситель  российской  нации"  –
збожеволівший  "цар-месія"?!!

Що  з  тобою,  Росіє,  діється?
Глянь-бо,  "цар"  твій  –  це  біс,  лукавий!
Чи  проснешся?  Чи  чад  розвіється?..
Схамени  їх,  о  Боже  правий!!!

                             25.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


НАДЕЖДА М.

Неправда боляче шмагає…

Хіба  настане  такий  час,
Що  правда  буде  жити  в  світі?
Невже,  ми  втратимо  цей  шанс,
Допоки  в  світі  будем  жити?
А  хто  придумав  ті  казки,
Де  злість  добро  перемагає?
Чомусь  на  світі  навпаки:
Неправда  боляче  шмагає...
Куди  сховатися  від  злості,
Коли  терпінню  прийшов  край?
Невже  лиш  там,  у  високості,
На  нас  чекає  справжній    рай?
А  що  ж  життя?  Дано  на  муки,
Узнати  підлість  рідних  душ?
Невже  глухі,  не  чують  звуки?
Навколо  все  кричить:  НЕ  РУШ..
А  як  живеться  матерям?
Хіба  любити  їх  не  вчили?
Пройнятись,  може,  співчуттям?
Нащо  це  звірство  учинили?
Та  прийде  ще  за  все  розплата:
За  горе,  сльози,  тяжкий  гріх.
І  будуть  душі  ті  розп"яті,
Бо  Бог  з  небес  все  спостеріг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554515
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олекса Удайко

ОФІРИ

       [i]  Боги  Русі  не  беруть  жертви  людські  ані  животини,
         єдине  —  плоди,  овочі,  квіти  і  зерна,  молодо  і  суру  питну,
         на  травах  настояну,  і  мед;  ніколи  —  живу  птицю  ані  рибу.
         І  це  варяги  еланські  Богам  дають  жертву  іншу  і  страшну  
         чоловічу.  А  ми  того  не  маємо  діяти,  бо  єсьми  Дажбові  внуки...  
                                                                                                                                 (Велесова  Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За  все  приходиться  платить:
За  нелюбов,  за  втрату  віри…
Та  чи  потрібні  нам  офіри  
В  зіркову  для  неправди  мить?

То,  певно,  так  вже  хоче  Бог,
Щоб  світ  побув  у  стані  вдиху…
Коли  ж  знайде  з  розпуки  вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне  невимушено:  “Ох!”.

Що  ж,  так  судилося  вже  люду:
В  часи  затемнення  й  облуди,
Любові  втрати  і  зневіри,

Де  панував  над  глуздом  гріх,
Що  одурманював  усіх,
Здобути  правду  за  офіри.[/color][/color][/b]

25.01.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олександр ПЕЧОРА

БРАТ

Запалала  війна.
Почали  її  хижі  сусіди.
І  які  там  брати  –  
з  давнини,  ще  з  орди  –  вороги!
Ось  така  дивина.
Брат  на  брата  війною  чи  ж  піде?
В  хату  вдерлись  кати.
Ріднокрайцю,  свій  дім  борони.

Із  імперії  зла
самозвано  явився  «месія».
І  напружився  світ,
і  Європа  уся  загула.
Шаленіє  брехня,
сіє  смерть  агресивна  Росія.
Де  загарбника  слід,
там  повсюди  лишилась  зола.

Бреше-піниться  звір  –
не  могла  й  допустити  уява!
Шаленіє  рашизм!
А  про  мир  –  то  лише  на  словах.
Московітам  не  вір,
коли  й  згине  кремлівський  диявол.
Про  «Союз»  не  кажи  –
буде  вічно  чужою  Москва.  

«Старший  брат»  –  не  гарант,
окупант  він  –  і  Криму,  й  Донбасу…
Знаний  Путлер-мурло  –
найпідліший  тепер  терорист.
Рашенвовкові  брат
доведе  бандустанівську  расу  –
покарається  зло!
Воїн  світла,  за  правду  борись!

Хитрій  казці  –  кінець!
«Руській  мір»  на  крові  сотворили!
А  давно  вже  пора
янучарами  греблю  гатить!
Геть  урвався  терпець!
Скиньмо  ризи  «святого»  Кирила!
На  сторожі  добра
станьмо  разом  і  сестри,  й  брати!

Шаленіє  вогонь!..  
Де-не-де  лише  –  вибухи  правди.
Захистити  приходь  –
це  потрібно  мені  і  тобі!
Світом  править  Любов,
чи  народами  виродки  правлять  –
хай  розсудить  Господь.
Нумо,  брате,  на  праведний  бій!


Листопад,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Юхниця Євген

Ранкові розмови по селах

Як  пережити,  що  нас  убивають  на  нашій  землі?
Як  пережити  нам  смерті  дітей  і  знайомих?
У  стомленій  лавці,  під  пиво  гірке,  на  безмужнім  селі
Жінки  гомоніли  слізьми    про  «Ато»  до  утоми.
І  чулось:  «Сама  піду,  бо  -  скоро  й  нас  «відіжмуть»,
Російські  підручники  всунуть  затравленим  сиротам».
...У  лавці  в  мороз  паром  дихала  визвольна  лють  -
Туди,  де  по  наших  ланах  били  «Градами»  виродки...

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554173
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Дід Миколай

Від вас я втомився…

Будьте  прокляті  ви  зайди,
Слуги  диявола  злі.
Мойшо  –  стурбовані  хвойди,
Згиньте  з  моєї  Землі.

Я  не  один  утомився,
Встали  з  могил  КОБЗАРІ!
Терпіж  у  крові  умився,
Кров’ю  спилися  звірІ.

Скільки  іуди  вам  треба,
Скільки  паскуди  гнилі..?
Втомлений  хочу  АМЕБИ,
Бачити  вас  у  труні.

Щоб  ви  назавше  зніміли
З  тим,  що  у  вас  на  умі.
З  папіком  -  чортом  згоріли,
Бидло  -  нащадки  Прямі.

Мушу,  я  правду  сказати.
Досить  терпілось  в  душі.
Хватить  живими  конати,
Вкраїна  моя,  на  межі...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554094
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Радченко

Вже не стримує мама усмішки

Снігопаду  мелодія  ніжна
Понад  містом  велично  пливе
І,  як  світ  наш  безмежна  і  вічна,
У  дитинство  мене  знов  зове.

Крізь  роки  чую  сміх  я  і  гомін  -
По  заметам  навмисне  йдемо.
Повно  в  валянках  снігу  й  за  комір
Ненароком  сніжку  жбурнемо.

Буде  мама  бурчати:  "Знов  мокрі,  -
Тільки  очі  сміються  чомусь  -
На  лежанку  бігом,  дітки  хворі
Не  потрібні,  за  вас  я  боюсь.

Молоко  з  медом  пийте,  бо  завтра
Знов  на  вулицю  побіжите".
На  лежанці  так  затишно  й  правда
Завтра  снігу  ще  більш  намете.

Вже  не  стримує  мама  усмішки,
Укриває  нас  пледом  старим.
Висипає  нам  в  жмені  горішки  -
Це,  щоб  вам  добавлялося  сил.

Снігопаду  мелодія  лине,
А  в  душі  -  почуттів  зорепад,
Бо  дитинство  далеке  й  чарівне
Знову  в  спогадах  кличе  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553993
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Олекса Удайко

«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ»

         [i]    Ой  не  п’ються  пива-меди,
           Не  п’ється  вода,
           Прилучилась  з  чумаченьком
           У  степу  біда.
                                         Тарас  Шевченко
[/i]

[b][i]"Ой  не  п’ються  пива-меди,
Не  п’ється  вода,
Прилучилась  з  чумаченьком
У  степу  біда".

…То  ж  безбатченки-хозари
Б’ють  ганебно  в  ціль  –
Крадуть  сонце,  і  товари,
І  життя…  І  сіль…

Так  було  нам  споконвіку  –
І  тепер  ось  знов:
Вже  новітні  злі  ординці
П’ють  гарячу  кров!

То  було  під  Іловайськом,  
А  тепер  вже  скрізь  –
Луплять    “гради”    й  міномети…
Прямо  і  навкіс.

Гинуть  наші  козаченьки  –
Поросль  молода.
Тане,  тане  військо  наше,
Як  гірка  вода.

І  ніко́му  наче  й  діла  
До  того  нема…
Немов  в  світі  запаніла  
Вікова    зима.

”Згинуть  наші  воріженьки…”
Але  не  самі.
Допоможемо  всім  світом  –  
Жити  ж  не  в  пітьмі!

Запряжіть  сталевих  коней  –
Сурми  кличуть  нас!
Будем  гнати  воріженьків  
В  Рашу  й  на  Кавказ.

І  задушимо  дракона
На  його  землі,
Суд  учинимо  ми  правий
В    ВОВчому  Кремлі.

Ой  не  п’ються  пива-меди,
Поки  є  біда…

…Та  над  нами  уже  сходить
Побідна  звізда.  [/i][/b]

[i]23.01.  2015
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Крилата

ПИТАННЯ

Щодень  хтось  кулю  дістає.
А  нерви  –  не  бетонні  плити.
Хто  скаже,    план  якийсь  там  є,
Що  із  Донбасом  нам  робити?

Тягну́ть  з  московського  ярма
Отих  рабів,  що  Мамку  здали?
Ця  боротьба…  Чи    не  дарма?
За  волю  воїни  вмирали?

Ще  скільки  крові,  скільки  бід?
Ще  скільки  сліз  і  чорних  хусток?
І  буде  з  того  всього  плід?
Ми  –  вже  суцільний  болю  згусток.

Питання  точать,  мов  черв’як:
За  що?  Коли?  З  ким?  Чим?  І  як?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553936
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Валя Савелюк

ЕТАПИ

де  починаються  порівняння  –
починається  оцінювання;

де  починається  оцінювання  –
закінчується  спонтанність;

де  закінчується  спонтанність  –
закінчується  творчість;

де  закінчується  творчість  –
починаються  змагання;

де  починаються  змагання  –
закінчується  дружба;

де  закінчується  дружба  –
закінчується  свобода;

де  закінчується  свобода  –
починається  страх…

де  починається  страх  –
закінчується  любов;

де  закінчується  любов  –
зникає  свято;

де  закінчується  свято  –
починається  нудьга;

де  починається  нудьга  –
починається  заздрість;

де  починається  заздрість  –
починається  зло;

де  починається  зло  –  
гасне  світло…

де  гасне  світло  –
закінчується  радість,  творчість,  любов  –
Життя…

20.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553204
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ми  звикли  чути:  "Моя  хата    –  скраю"...
Сиділи  в  хатках...  а  між  ними  –  зло
гадюччям  розповзалося  по  краю.
Мовчали  ми...  А  зло  росло  й  повзло...

У  хватці  анаконди  змій  нас  тиснув,
обплутувала  армія  "чинуш"...
Несмілий  (зрідка)  спротив  –  тихо  виснув
у  вакуумі  збайдужілих  душ.

А  зло  росло,  як  ракова  пухлина,
масштаб  якої  важко  вже  й  збагнуть...
Над  пеклом  балансує  Україна,
а  демони  повзуть,  щоб  зіштовхнуть...

Рік  боротьби...  Просвіток...  й  чорні  дати,
надій  переплетіння  й  темних  снів...
І  туга  обіймає  так  затято!..  –
боро́нимось...  й  оплакуєм  синів:
своїх  вірменів,  нам  по  духу  рідних,
чи  білорусів...  наших  вояків,
НЕБЕСНУ  СОТНЮ  й  тисячі  загиблих,
і  "кіборгів"  –  незламних,  світлих,  вірних  –  
ЦВІТ  НАЦІЇ!!!
Болить...  Немає  слів...

Прийшов  важкий,  печальний  час  розплати
за  те,  що  в  краї  розвели  "бардак",
за  те,  що  досі  "скраю  наші  хати"!

...  Чи  горе  об'єднає  нас  в  кулак?

                               22.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Юхниця Євген

Буде що взавтра розповісти одне одному

Я  чую  хмари  в  нас  на  підвіконнях,
Де  сонце  грає  зайчиками  в  схованки.
Ми  не  зустрінемося  ввечері  сьогодні:
Нас  оточили  справи-завойовники.
У  втомах  дня,  переговорних  поголоссях
Уявлю  погляд  твій  збадьорний  і  шансоновий...
Це  не  біда,  що  не  зіскайпилися  досі  -
Буде  що  взавтра  розповісти  одне  одному.

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553630
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Vita V-D

Не святкується, не співається…

Не  святкується,  не  співається,  
Не  радіється  так,  як  завжди,  
Біль  за  душу  щоденно  чіпляється  -  
Відведи  нас,  Господь,  від  орди!  

Захисти,  Боже,  нас  від  навали,  
Нащо  знов  вона  п'є  нашу  кров?  
Стільки  тонн  її  вже  насмоктали  -  
Прояви  до  нас,  Отче,  любов!  

Нехай  згинуть  усі  ворожнечі,  
З  ними  разом  підуть  вороги,  
Ми  втомилися  від  колотнечі  -  
Стільки  часу  тривають  торги...  

Прошу,  Боже,  дай  розуму  людям,  
Що  за  гроші  ідуть  на  війну,  
Поясни  їм,  що  щастя  не  буде,  
Бо  ж  заплатять  дорожчу  ціну.  

Поясни,  що  не  можна  вбивати  
Ні  жінок,  ні  старих,  ні  дітей  -  
Буде  довго  тривати  розплата  
За  життя  безневинних  людей.  

Поясни,  що  є  гріх  і  є  кара,  
Як  не  втямлять  -  одразу  карай,  
Бо  знахабніла  п'яна  навала  
І  шматує  коханий  наш  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553371
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


kulbabka

Вивчати тебе…

Вивчати  тебе,  як  ревний  нічний  звіздар
Вивчає  на  мапі  неба  чудні  сузір'я,
Ловити  найменші  імпульси  на  радар,
Торкатися  мрій,  як  легіт  легкого  пір'я...

Вивчати  тебе,  а  спільно  ─  й  себе  в  тобі,
Крізь  призму  душі  твоєї  уздріти  власну,
І  кожен  запеклий  в  серці  своєму  бій
Навчитися  обертати  на  мить  прекрасну  ─

На  видих  весни  в  погожу  духмяну  рань,
Де  гнів  ─  лиш  палка  корида  ривкого  вітру,
І  кров  ─  це  не  кров,  а  вибухла  в  день  герань,
Малесенький  штрих  в  чуттєву  м'яку  палітру...

Вивчати  тебе  по  крапельці,  мов  дитя,
Що  порух  найменший  вловлює  вмить  очима!..
І  пульсу  твого,  і  серця  чітке  биття
Вплітати  в  розмову  з  небом,  у  сни  і  рими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Corvin

Пам’яті Небесної сотні…

Колись  я  приїду  до  Києва  з  сином...
Колись...    Як  цвістимуть  каштани...
Під  небом  пройдемось  високим  і  синім,
Пройдемось  ошатним  Майданом...

Торкнуся,  припавши  на  мить  на  коліно,
Гладкого,  новенького  бруку...
-  Він  все  ще  гарячий!  Це  так  неймовірно!
Давай!  Приклади  свою  руку...

-  То  сонце  нагріло!  -  і  в  сина  усмішці
Шукатиму  трохи  розради...
-  Ні  сину,  не  сонце...  На  цьому  ось  місці
Горіли  колись  барикади...

Людей,  що  піднялись  на  ці  барикади,
Ніщо  не  могло  подолати!
Ніякої  сили  не  було  у  влади,
Лиш  страх,  брудні  гроші  і  ґрати...

І  люди  боролись...  І  найсміливіші
Дивилися  снайперу  в  дуло...
І  лилася  кров...  Але  найголовніше,  -
Війни  в  Україні  не  було!

Ось  там  можна  їх  імена  прочитати,
Я  всіх  називати  не  стану...
-  А  що  там?  Чому  стільки  квітів  там,  тату?
-  Це  стелла  Героїв  Майдану...

-  Цікаво...  Навіщо  туди  позносили
Ці  шини  від  автомобілів?
-  Це  замість  вінків...  Це  тепер  ніби  символ,
Це  знаки,  для  всіх  зрозумілі...

Мій  син  помовчить  і  спитає  останнє:
(Мов  вітром  холодним  подуло!)
-  Я  все  розумію...  Одне  лиш  питання:
Чому  тебе  з  ними  не  було?...

23.02.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 20.01.2015


Радченко

Мальви

Заціловані  сонцем  і  вітром,
МАльви  в  вікна  заглядують  нишком.
Матіолово-п"яне  повітря,
Як  в  дитинстві  далекім,  колишнім.
Мама  звично  готує  вечерю,
Спочиває  на  сходинках  тато  -
В  цій  картинці  ні  краплі  не  стерто
Буревієм  років.  Пам"ять  надто
Бережливо  її  зберігає,
Мов  в  сімейній  реліквії  спалах  -
Крізь  роки  і  крізь  сни  не  зникає
Кольорів  розмаїття  і  запах.
Із  портрету  всміхається  мама
І  світлина  -  на  сходинках  тато.
Заглядає  в  вікно  моє  мальва  -
А  для  спогадів  це  так  багато.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 20.01.2015


Осіріс

Невчасна хіть весни

Дірку́є  осінню  листок,
На  попелищі  снігопаду.
Неначе  грона  винограду.
Борулі  скрасили  місток.

На  тонкосльозий  лід  ріки,
Що  не  доніжився  в  фаворі,
У  смолянистому  уборі
Поважно  виповзли  круки.

Глядиться  сонечко  з  небес
В  калюж  розкидані  люстерця.
Хмарин  розсипчасті  відерця,
Черпають  марево  із  плес.  

Жовтавим  подивом  очей
Кульбабки  всіяли  пригріви.
А  горобці  вчинили  співи
З  кленових  заспаних  плечей.

Несвоєчасна  хіть  весни,
Бруньки  намовила  вербові.
Ті,  роздобріли  до  любові,
Під  голим  стовбуром  сосни.

Спізнілим  кроком  в  далині  
Хрещенські  дріботять  морози.
На  ранок  шерхнуть  їх  погрози,
Безсилим  сріблом  в  шалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553001
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Дід Миколай

На Водохреще. …до Бога!

Небесна  музика  звучала,
Дніпро  розносив  передзвін.
В  повітрі  голубом  літала,
Як  аромат  церковних  вин…

Води  священної  нап’юся,
Кипить  в  грудях  адреналін.
Ступлю  у  проруб…  помолюся
Схиливши  тіло  на  поклін.

ПопрошУ,  я  моїй  Вкраїні,
Спокою  дай  і  тихий  мир.
Вкажи  де  місце  тим  з  чужини,
Відправ  вражину...  в  їхній  вир!

…упала,  спраглою  росою.
Розтала  в  тілі,  як  зефір.
Злилася  нотками  з  душею
Й  збриніла  в  серці,  як  ефір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552983
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Марічка9

Живий

Ці  сторінки  із  пам'яті  не  стерти,
Душі  не  зцілить  щедрість  нагород.
Живий  лиш  той,  хто  був  готовий  вмерти
За  матір,  за  кохану,  за  народ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552835
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю Всіх зі СВЯТОМ ВОДОХРЕЩЕННЯ…

Рано  встану,  помолюся  Богу,
Надіп"ю  священної  води.
Попрошу,  щоб  освятив  дорогу,
Щоб  на  ній  не  знали  ми  біди.
Щоб  здоров"я  дав  усій  сім"ї,
І  для  друзів.    Щоб  не  знать  тривоги.
Щоб  скінчились  війни  на  Землі.
Хай    живі  повернуться  солдати,
Ті,  що  захищають  рідний  край.
Я  не  попрошу  в  Тебе  багато,
ПрОшу  :  про  заблудших  пам"ятай.
І  пробач  усім    на  землі  грішним,
Посели  у  серце  їм  добро.
Подаруй  для  них  слова  утішні.
І  зніми  із  душ  таких  тавро.
Може,  від  Твого  Благословення,
Лід  розтане  у  серцях  глухих.
І  знайдуть  в  житті  своїм  спасіння.
І  прозріють  від    Чарівних  слів  Твоїх...
Поведи  за  руку  всіх  живущих
І  водою  всіх  нас  окропи.
Страждучим,  болящим  і  скорбящим
Віру  у  життя    знов  поверни...
Тільки  ТИ  ОДИН  прощати  можеш,
Попрошу  ще  й  за  свої  гріхи.
Будь  до  мене  милостивим,  БОЖЕ,
Якщо  нагрішила,  то  прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


kulbabka

Щедрий вечір

[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]

Дрібні  зірки  розсипались  на  друзки,
Немов  старі  розбиті  ліхтарі,
Рогаликом  рум'яним  на  мотузку
Ніч  насилила  місяць  угорі.

Вчепилася  гілками  щупла  слива
В  небесне  оксамитове  сукно.
Десь  у  дворі  малеча  галаслива
Словами  сіє  щедро,  мов  зерном!

Там,  під  горою,  притулилась  хата,
Лампадкою  ряхтить  проз  гілочки...
Немов  прудкі  весняні  ластів'ята,
Гучні  щедрівки  б'ються  у  шибки.

А  сивий  комин  трусить  бородою  ─
От-от  насипле  повні  жмені  див!
І  сам  Господь  йорданською  водою
Благословенний  двір  сей  окропив!

Радіє  серце,  святом  обігріте!
Та  все  ж  бентежать  по́мерки  журби:
Чи  дочекаєш,  мій  коханий  світе,
Щасливої  і  мирної  доби?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]Катрусі
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  тим  себе  зігрієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Галина_Литовченко

ВОДОХРЕЩЕ ПО-КРИМСЬКИ

На  вулиці  зима,  а  не  сніжить
і  щоки  не  пощипує  морозом.
Уже  весна  черемухою  снить
і  ніжними  суцвіттями  мімози.

А  хочеться,  щоб  посипа́в  сніжок,
і  кучугур  таких,  як  у  Карпатах.
Та  з-під  землі  вже  проліска  вершок
зазеленів  із  остраху    проспати.

Та  ще  й  шпаків  із  сотня  під  вікном
такий  гармидер  вранці  влаштували!
(Строкаті,  мов  побризкані  вапном,
чи  цілу  ніч  зірки  їх  цілували).

І  це  б  кому  сказати  –  на  Йордан
бубнявіють  бруньки  бузку  затято!
…Наплутав  щось  "синоптик-бусурман",
забув,  що  нині  християнське  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552611
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Якби-то знати

По  стежці  зОряній  приходив  в  сни,
Дивився  довгим-довгим  поглядом.
А  в  ньому  -  біль  розлуки,  біль  вини,
Наповненний  незвичним  холодом.

Дивився  в  очі  і  чомусь  мовчав  -
В  минулому  слова  лишилися.
Якби-то  знати  хто  нас  обікрав
І  в  чім  тоді  ми  помилилися.

Та  марно  копирсатися  в  думках
І  сни  тлумачити  як  хочеться.
Ховаються  сумління  в  трьох  крапках,
З  минулим  серце  не  шепочеться,

Бо  тайни  всі  розказані  давно
І  ні  про  що  уже  не  мріється.
...А  повний  місяць  дивиться    в  вікно,
З  стежинки  пил  росою  сіється.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552600
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Дід Миколай

За Україну нашу - долю

Вони  загинули  за  волю,
За  хліб  насущний  на  столі.
За  Україну  нашу  й  долю,
Убили  кляті  москалі.

Їх  Божі  Ангели  підняли,
Ген  в  златоглавих  на  шпилі.
Для  нас  вже  коней  осідлали
І  подають  з  небес  мечі.

Ні,  недарма  вони  померли,
Розбудять  славу  у    імлі.
ВІд  Сахаліну  до  Говерли,
Понесли  клич  свій  на  крилі.

Щоби  замовкнули  гармати,
Подохли  карлики  малі.
Заквітли  мальви  біля  хати,
Запала  тиша  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552590
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


НАДЕЖДА М.

Женские слёзы…

Я  смотрю  на  испуганных  птиц,
Закружились  снежинки,  как  стая.
На  секунду  коснулись  ресниц,
Побежали  водой,  вмиг  расстаяв.

По  щеке  покатились  слезой..
Неужели  причина  есть    плакать?
Пусть  задет  тут  твой  нерв  болевой,
Не  старайся  слезу  свою  прятать..

Если    это  устала  душа
От  холодной  назойливой  вьюги,
Научись  просто  глубже  дышать.
Вот  увидишь:  излечит  недуги.

Может,  кто-то  забыл  в  кутерьме,
Как  ты  долго  его  ожидаешь,
Помолись  за  него  в  тишине...
Обещай,  что  его  ты  прощаешь.

Посмотри,  как  плывут  облака,
На  свету,  как  снежинки  сверкают.
И  душа  облегчится  слегка.
Незаметно  обиды  расстают.

Облегченье..  Как  камень  с  души.
Только,  что  ж  заставляет  нас  плакать?
Почему  так  бывает:  спешим
Наши  слёзы  от  глаз  людских  прятать?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Но не забыла

Грустили  глупо  мои  сны,
Мои  капризы  и  причуды.
Терялись  в  омуте  зимы...
Я  их  спасать  теперь  не  буду.

Я  стала  на  печаль  сильней,
Я  стала  на  любовь  мудрее.
Ключ  потеряла  от  дверей  -
От  прошлого,  сказать  вернее.

Сомнения  оставив  там
И  боль  обид  необъяснимых,
Сильнее  стала  на  обман...
Но  не  забыла  глаз  любимых.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552559
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Віктор Ох

А зараз просто снись мені (V)


Слова  -  Олександри  Кійко
Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Кліп    –  Олексій  Тичко  
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_BEYzQVcq8#t=451[/youtube]
Закрила  очі  ніч  у  тиші.
Танцюють  світлом  ліхтарі.
І  щось  приховується  більше...
Сьогодні  просто  снись  мені.

У  візерунку  мліють  зорі
Пророцтвом  наших  віщих  снів.
Якщо  хвилин  щасливих  сотні,
Не  думай  скільки  буде  днів.

Поглянь  ще  раз  в  моє  обличчя.
За  крок  майбутнє  в  далині.
І  лиш  вперед  повз  всі  узбіччя...
А  зараз  просто  снись  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552434
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Дід Миколай

У хуртечі свічу запалю

Розгорну  гордо  зігнуті  плечі,
Зором  болю  свій  край  охоплю.
І  могуттю  святого  Предтечі
У  хуртечі  свічу  запалю.

Там  високо  в  світах  порожнечі,
Я  до  рани  її  притулю.
Щоб  засяяла,  жаром  із  печі,
Й  розбудила  Вкраїну  мою.

Упаду  зорепадом  надвечір,
Без  вагання  зроблю  і  жалю.                                        
Спалю  душу  і  крила  лелечі
За  Вкраїну,  яку  так  люблю.  
                                                                                                               
На  кривавому  тлі  колотнечі,
Де  колись  ми  всміхались  в  Гаю.
Зупиню  чужини  ворожнечі,
Своїм  світлом  простори  заллю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552435
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Вы видели, вы не могли не видеть

[i]15.01.2015г  ребята  из  Армии  SOS  выложили  в  интернете  видео  донецкого  аэропорта,  снятое  беспилотником.  Более  жуткую  апокалиптическую  картину  представить  трудно,  и  это  то,  что  осталось  от  одного  из  красивейших  и  новейшых  аэропортов  Украины,  на  который  ушли  деньги  всех  украинцев.  Это  результат  неустанной  «долбежки»  украинской  земли  российскими  снарядами.  Это  похоже  на  руины  Ковентри,  развалины  Герники,  разрушенный  Грозный,  на  все,  что  попало  под  руку  фашистам  или  рашистам  не  важно.[/i]  

Вы  видели,  вы  не  могли  не  видеть?
Земля  кричит  во  весь,  воронок  рот!
И  кто  посмел  ту  землю  там  обидеть?!
Да  в  апокалипсис  загнал  аэропорт?

Они  пришли  горласто  и  надменно.
Все  их  идеи  -  сила,  власть,  нахрап.
Пусть  всё  сгорит  столбом  огненным,
В  гнилой  ухмылке  возликует  раб.

Ну  вы,  то  хоть  не  будьте  дураками!
Пусть  их  ТВ  несет  свой  жуткий  яд,
Народ  здесь  в  мире  проживал  веками
Пока  их  подлый  не  явился  «Град"!

За  что  горит  Донбасская  земля?
За  что  здесь  гибнут  честные  трудяги?
За  обещание  всем  рая  от  Кремля.
Зачем  вы  стали  нужными  сутягам?

И  где  он,  у  соседа,  светлый  рай!
Всё  -  вертикаль,  судилища,  ОМОН,
Да  нефтяной  иглой  пронизан  край,
А  совесть,  справедливость  -  за  кордон!

Они  вас  запихнули  в  предприятие,
Где  за  их  флаг  да  герб  двуглавый,
Вам  обещали  жизнь  по  их  понятиям,
А  получилось  месиво  кровавое...

Лукаво  руки  перед  миром  умывают-
"Там  всё  идет  конфликт  гражданский",
Да,  глумконвоями  снаряды  присылают,
Отряды  орков,  артиллерию  и  танки...

Чего  ж  хотят?    За  что  они  вцепились?
И  раскрутили  пропаганды  колесо?
Чтоб  лучше  и  свободней  здесь  не  жили,
Чтоб  все  надежды,  как  у  них  -  в  песок...

17.01.2015г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552325
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Историческая справедливость

[i]Вождь  соседней  страны  назвал  бандитский  захват  Крыма  –«исторической  справедливостью»[/i]

Порою  совсем  не  ревниво,
Ведь  ясно,  что  страсть  улеглась,
Мы  веруем  в  справедливость,
В  великие  предков  дела.

В  сомнениях  каждодневных
На  что  нам  еще  опереться?
Сказанья  усвоив  древние,
Историей  тешим  мы  сердце!

Но  вот,  что-то  вдруг  исказилось,
И  тень  меж  людей  пролегла,
И  названо  «справедливым»,
Хитросплетение  черного  зла!

Так  подло  обидеть  соседа  -
Солдат  своих  скрытно  заслать,
И  праздновать,  словно  победу,
Что  землю  там  вышло  отнять!

История  Богом  слагается,
Та’инство  то,  не  в  силах  понять,
Менять  её  как  пожелается  -
Значит-  душой  и  умом  хромать!

И  сердце  в  тревоге  забилось  -
Так  плутни  для  них,  что  пути?!
Злодейство  и  справедливость
Не  могут  ведь  рядом  идти!

Историю  вновь  переписывать,
Устои  и  карты  с  азартом  кроить,
Вы,  земли,  вам  ими  приписанные,
Готовы  другим  возвратить?!

И  может  ли  тот,  кто  глумливо
Законы  посмел  растоптать,
Разбой  называл  справедливым,
Кумиром  для  мира  вдруг  стать?

Не  может,  не  должен,  не  станет
Злодейство  не  будет  добром!
Весь  мир,  вся  планета  восстанет,
На  поджигающих  общий  дом!

23.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552324
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Галина_Литовченко

ПАМ"ЯТІ ПОЕТА

                     «  Ой,  ридала  гармонь  ридма...»
                                                     (Данило  КОНОНЕНКО)
А  серце  –  
воно  ж  не  камінь…
Воно  ж  чутке,
мов  струна.
Палало  
у    світлім  храмі,
зірвалось,  
коли    війна.
Злетів  у  
прозорий  ранок
сваволею
вбитий  птах.
І  сонячний  
обагрянок
завис  
на  гірських  хребтах.
Вкраїна  
лишилась  сина,
від  болю  
і  слів  нема…
Схилила  гілля  
калина,
ридає  
гармонь  ридма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552316
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Тамара Шкіндер

Багатострунна сніжна вертикаль….

Багатострунна  сніжна  вертикаль.
Небесних  арф  лунають  дивні  гами.
В  зимовім  храмі  схований  Грааль
Нуртує  таємницею  віками.

Снігами  снить  безмірна  далина.
Малює  знак  рукою  абсолюту.
До  двох  сердець  торкнулася  зима.
Уламки  щастя  кригою  закуто.

Вервечкою  присипаних  слідів
Блукають  спогади  минулих  весен.
В  бузковім  вітрі  потонулих  днів,
Завіяних  у  простір  піднебесний...

Та  в  голограмі  всесвіту-  блакить!!!
Гряде  весна  -  фейєрія  Едему!
Де  щастям  озоветься  кожна  мить.
Я  вірю,  що  ми  наш  Грааль  знайдемо!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551739
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015


НАДЕЖДА М.

Рідній школі присвячую…

Все,  як  і  раніше:  школа,  вчитель,  клас.
Із  теплом  приймають,  як  і  завжди,  нас.
Сонечко  заглядує  в  вікна  кожен  день.
Є  помітні  зміни:  незначні...  Лишень:
Підросла  берізка,  липа  вже  цвіте.
Тільки  де  ж  дитинство  ділось  золоте?
Десь  кує  зозуленька,  все  рахує  дні.
Хто  ж  може  забути  роки  ці  шкільні?
Ти  все  ж  не  старієш,  школо  золота,
Бо  у  твоїх  стінах  знову  дітвора.
Дякуєм  за  все  вам,    любі  вчителі.
І  прийміть  поклони  наші  до  землі.
Підростай  ще  вище,  дорога  берізко.
Жаль,  що  пролітають    шкільні  роки  швидко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552055
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Дід Миколай

Не загубися в метушні

Хай  обійдуть  тебе  тривоги,
Хай  світить  небо  без  війни,
На  ниві  гладкої  дороги
В  тилу  надійної  стіни.

Сімя  хай  буде  тобі  святом,
Радій  життю  і  веселись.
Для  щастя  треба  небагато
Та  звісно  гроші  щоб  велись.

Нехай  обходять  тебе  зради,
Не  загубися  в  метушні.
Цінує  хай  сімя  й  громада
Й  стрічає  вогник  у  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552020
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


kulbabka

Краса під твоїми повіками…

Стікає  багряними  ріками
Згасаючий  день  з  висоти...
Краса  під  твоїми  повіками,
Лише  привідкрий  ─  і  світи!

Спивай  виднокола,  окреслені
Довкі́л  облямівкою  хмар.
Хай  крила,  мов  зи́ми  розвеснені,
Обтрусять  вечірній  нагар.

Як  мушлі,  наповнені  рокотом,
Вітри  притуляй  до  щоки,
Вслухайся,  як  сунуться  покотом
Посріблені  хвилі  ріки...

Як  безгомінь,  за́склена  кригою,
Немов  оживає,  рипить...
І  світ  вибухає  відлигою
На  ранок  у  чисту  блакить!

І  мріється  легко,  і  те́плиться
В  тобі,  мов  у  звитку  гнізда,
Весняного  цвіту  метелиця  ─
Як  свіже  вино,  молода!

Як  провесінь,  чисту,  оновлену,
Зачерпуй  життя  із    ковша,
Бо  світлом  таємним  наповнена,
Мов  шопка  різдвяна,  душа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015


Олекса Удайко

ДВІ ЛІНІЇ ДОЛІ

[b][i]Я  [color="#9e0505"]кінчиком  пальчика  –
в  пристрасті  сонній,    
за  межами  стулених
вій,  в  супокої  –
дві  лінії  щастя  
шукаю  в  долоні,
з  притлумленим  диханням  
таїнство  кою.  

Тихесенько,  трепетно  
никну  в  зап’ясті  
і  ніжно,    поволі,  
поверх    передпліччя  
осиковим  ли́стом    
втикаюсь  у  щастя,
що  в  серденьку  мріє,    
де  істина  вічна...  

І  –  сонми  мурашок  
по  стерплому  тілу,  
нечутний  мій  видих      
завмер  на  хвилину…
Не  сплячі  чуття,  
немов  птах,  прилетіли
і  в  ямочках  щічок  
дві  долі  молили…

Я  світлом  займуся,  
мов  клен  на  осонні,  
торкнуся  губ  милих
неспішно,  поволі...
й  шепну  їй  на  ушко:
"  Люблю  тебе,  сонну!"
Дві  лінії  щастя  –  
дві  лінії  долі.[/color][/b]

13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата поступления 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Микола Шевченко

Спаси Україну (пісня на слова Віталія Лебедя)

Слова  -  Віталій  Лебідь  (мій  земляк,  з  нашого  юнацького  гурту  "Камін").  Віталік,  так,  між  іншим,  дав  мені  слова(я  й  не  знав,  що  він  поет),  коли  ми  репетирували  7го  числа  (хочемо  напрацювати  "народний"  репертуар,  з  трубою-баяном-басом-барабаном-гітарою-сопілкою.  Українські  пісні,  може  які  авторські  свої).  Каже  -  підредагуй,  і  може  пісеньку  напишеш.  От,  написалося...
Музика,  запис,  виконання,  фотокліп  -  Микола  Шевченко
Нижче  -  посилання  на  фотокліп  в  Ютубі:

https://www.youtube.com/watch?v=_TNBX3IN2EM

             1
       Пролетіла  смерть  на  крилах,
   у  крові  Майдан  втопила.
   Розірвала  долі  й  душі  -
   криком  врізалася  в  уші.
         Від  Майдану  і  до  Сходу,
         бій  триває  за  свободу.
         За  Вкраїну  і  родину,
         якщо  треба  -  я  загину...
 ПРИСПІВ:
Боже  праведний  -  спаси!
Мир  в  державу  принеси.
Сохрани  і  відведи,
від  війни  і  від  біди...
             2
       Підіймайте  батальйони,
     зброю  всю  й  людські  прокльони.
     Материнські  сльози  й  горе  -
     все  здолаєм,  все  поборем.
           Піднялась  вся  Україна  -
           Не  упала  на  коліна.
           Із  руїн  Вона  повстала,
           скрізь  луна:  "Героям  слава!"
 ПРИСПІВ:
           3
       Вибач  мамо,  вибач  нене,
     що  залишишся  без  мене.
     Ми  в  Небесній  сотні  з  неба,
     допоможем,  якщо  треба.
           Повертайтеся  солдати,
           вас  чекає  вдома  мати.
           Вас  чекають  жінки  й  діти,
           ви  повинні  з  ними  жити!
 ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551055
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


горлиця

Незбутній вірш- ДО УКРАЇНЦІВ

Для  тих,  які  не  знають  хто  вони.  Які  шукають  Новоросії,  і  новоспечені  республіки!  
Знаю,  багато  вже  читали  цей  вірш,  але  може  хто  і  пропустив.  Варто  познайомитись!  

Віктор  Баранов
До  українців

Я  запитую  в  себе,  питаю  у  вас,  у  людей,
Я  питаю  в  книжок,  роззираюсь  на  кожній  сторінці:
Де  той  рік,  де  той  місяць,  той  проклятий  тиждень  і  день,
Коли  ми,  українці,  забули,  що  ми  —  українці?
І  що  в  нас  є  душа,  повна  власних  чеснот  і  щедрот,
І  що  є  у  нас  дума,  яка  ще  од  Байди  нам  в'ється,
І  що  ми  на  Вкраїні  —  таки  український  народ,
А  не  просто  юрба,  що  у  звітах  населенням  зветься.
І  що  хміль  наш  —  у  пісні,  а  не  у  барилах  вина,
І  що  щедрість  —  в  серцях,  а  не  в  магазинних  вітринах.
І  що  є  у  нас  мова,  і  що  українська  вона,
Без  якої  наш  край  —  територія,  а  не  Вкраїна.
Я  до  себе  кажу  і  до  кожного  з  вас:  —  Говори!
Говорімо  усі,  хоч  ми  й  добре  навчились  мовчати!
Запитаймо  у  себе:  відколи,  з  якої  пори
Почали  українці  себе  у  собі  забувати?
Запитаймо  й  про  те,  як  ми  дружно  дійшли  до  буття,
У  якому  свідомості  нашій  збагнути  незмога,
Чом  солодшим  од  меду  нам  видався  чад  забуття
Рідних  слів,  і  пісень,  і  джерел,  і  стежок  від  порога?
Українці  мої!  То  вкраїнці  ми  з  вами  —  чи  як?
Чи  в  "моголах"  і  вмерти  судила  нам  доля  пихата?
Чи  в  могили  й  забрати  судилось  нам  наш  переляк,
Що  розцвів  нам  у  душах  смиренністю  "меншого  брата"?
Українці  мої!  Як  гірчать  мені  власні  слова...
Знаю  добре,  що  й  вам  вони  теж  —  не  солодкі  гостинці.
Але  мушу  казати,  бо  серце,  мов  свічка,  сплива,
Коли  бачу,  як  люто  себе  зневажають  вкраїнці.
Українці  мої!  Дай  вам  Боже  і  щастя,  і  сил.
Можна  жити  й  хохлом,  і  не  згіркне  від  того  хлібина.
Тільки  хто  ж  колись  небо  нахилить  до  ваших  могил,
Як  не  зраджена  вами,  зневажена  вами  Вкраїна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551031
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Микола Серпень

Весняний дощ

По  дощі  я  йшов  собі  по  місту,
Щоб  купити  де-що  на  село.
Навкруги  усе  вже  так  розкисло,
Й  парасольки  в  мене  не  було...
Раптом  на  вітрину  я  наткнувся
Там  стояло  стільки  парасольок!
Від  одної  просто  я  жахнуся,
Ніби  від  півнеба  був  осколок!


Аби  ж  мені  тую  парасолю,
Не  останні  чоботи  я  маю,
Під  дощем,  неначе  в  чистім  полі,
Про  врожай  я  пісню  заспіваю!
Аби  ж  мені  тую  парасолю!


Я  візьму  у  жмені  парасолю,
І  гайда  під  той  шалений  дощ,
Ніби  вихор  вирвався  на  волю,
Чи  зажарку  вкинули  у  борщ!
Хай  шумить  бродяга-дощ  у  місті,
І  вода  хай  залива    пороги...
Будуть  коли  помисли  всі  чисті,
Щастя  і  до  нас  знайде  дорогу!


Дощ  уже  пройшов  і  зупинився,
І  веселка  в  небо  піднялась,
Кожен  стеблик  досхочу  напився,
Потяглася  радість  до  села!
Ой,  моя  ти  земле-сподіванко!
Як  мені  надихатись  тобою?!
Тут  крізь  розмальовані  світанки,
Та  дощі,  роки  йдуть  чередою!

5.01.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550419
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Радченко

Зима їм співає пісень

Дрімає  засніжений  сад
В  безмежжі  обвітрених  снів
І  сниться  йому  зорепад,
Повернення  з  півдня  птахів.
Й  мороз  не  такий  вже  й  страшний,
Бо  прийде  весна  все  одно
Й  на  вишнях  цвіт  буде  рясний,
Весна  розплескає  тепло.
І  вітами  знов  зашумлять
Дерева,  вітаючи  день.
А  зараз  нехай  ще  посплять  -
Зима  їм  співає  пісень.
В  них  ніжності  ноти  бринять
І  знов  заколисують  сад.
Сніжинки  кружляють,  летять  -
Йде  третю  добу  снігопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550643
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Дід Миколай

Нас просять чайки і могили

Скількох  ще  можна  загубити,
Скількох  згноїти  у  Ато.
Щоби  вкінець  вже  зрозуміти,  
Що  в  нас  давно,  своє  .уйло.

І  поки  нам  на  когось  злитись,
Додому    кликати  біду.
Пора  у  хаті  роздивитись.
Невже  приспав  вас  Мурабу…                          

І  знов  дорвались  до  корита
В  Горбах,  як  янгол  на  виду.
Прийшло  від  зайд  свиняче  бидло,
Нажратись  й  справити  нужду.

Вже  не  бояться  й  хамовито,
То  -  тож  генетика,  в  роду.
Як  ті  вовки  несамовито.
Гвалтують  матір  молоду.

Украсти,  сприщити,  продати,
Всигає  яструб,    на  льоту.
Чи  не  пора  уже  їх  гнати
І  погань  знищити  люту.

Нас  просять  чайки  і  могили,
Відкиньте  просять    дрімоту.
Вже  Ваші  предки,  що    почили,
Перевертаються  в  гробу.

Щоб  Ваші  внуки    не  змаліли,
Пора  відправить  зайд  в  Орду.
Поки  хазар"є  не  втопили,
Зовсім  Украйну  молоду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549951
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Таня Кириленко

Навіщо?

Навіщо  усе  це  було  й  так  жорстоко  скінчилось?
Навіщо  лишились  відбитки  на  дні  моїх  снів?
Змінилась  байдужістю  радість  і  звичкою  милість.
Лиш  попелу  жменька  лишилась  в  долонях  моїх.

Тих  барвів  прекрасних,  тих  дотиків  дивних  чарівних,
Тих  звуків  казкових  і  тиші  тієї  п'янкої,
Тих  затишних  і  наймиліших  у  світі  обіймів,
І  того,  що  я  так  хотіла    назвати  любов'ю.

Очей,  що  губились  в  очах  моїх,  дихання  поруч,
І  дотиків  губ  неймовірно  легких  чарівливих....
Лиш  спомин  важкий  нині  серце  по  вінця  наповнить
Просторами  тими,  де  ми  так  безглуздо  щасливі.

08.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549942
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


laura1

Сон

Наснився  сон.  Стою  я  серед  поля.
В  обіймах  квітів  синіх  і  червоних.
І  ось,  немов  на  кіноплівці,  моя  доля
Пройшла  повз  мене  в  барвах  кольорових.

Яскравий  білий  колір  -  то  дитинство.
Моїх  життєвих  митей  неповторних.
Що  пропливли  перлиновим  намистом,
І  зникли  десь,  у  далях  невідомих.

Серед  перлин  -  мої  усміхнені  батьки.
Які  дивилися  з  небес  біло-блакитних,
Немов  з  туману  вийшли  крізь  роки,
І  зникли  знов  у  зоряних  палітрах.

Рожевий  колір  -  з  юності  привіт!
Наступна  мить  життєвої  дороги.
Таємних  мрій  квітучий,  ніжний  світ,
Кохання  першого  всі  радості  й  тривоги.

Червоний  колір  -  молоді  мої  роки.
Пора  безмежної  любові  й  сподівання.
Промчали  водами  бурхливої  ріки,
Розтанули,  мов  вранішнє  світання.

Передостанній  колір  -  золоті  літа,
Що  стеляться  осіннім  листопадом.
А  на  порозі  вже  засніжена  зима,
Вкриває  шлях  холодним  снігопадом.

Остання  мить  -  це  суміш  кольорів,
Якими  вишите  усе  моє  життя.
А  далі  стежка  йде  в  незвідані  краї,
Яка  зникає  в  вічності  буття.

08.  01.  2015                                    Л.  Маковей



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549740
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Макієвська

Христос народився! Славімо його!


Зійшла  Зоря  на  небесах,  забили  дзвони  у  церквах,
Блискавкою  спалахнув  священний  вогонь,  запалав,
Пречиста  Діва  Марія  сина  народила,    в  яслах,  
Про  це  сповістили  три  Царя  і  сам  Бог  звістку  дав.

Славімо  його!  Возносимо  ми  осанну  в  молитвах,
Христос  народився!  Для  спасіння  твого  і  мого,
Щоб  були  любов  і  мир  у  нас,  і  не  жили  ми  в  гріхах,
Щоб  не  було  в  нас  війн  і  вибрали  світлу    дорогу.

Бог  на  Землю  Сина  свого  єдинородного  послав,
Своє  дитя  на  муки  віддав..."Вір!  Я  одесную"-
Він  сказав-"  Є  Бог  і  є  вічне  життя...",-  щоб  Віра  зросла,
Укріпилася.  Христос  народився  !  Алілуя!

***
З  Різдвом  Христовим  всіх  вітаю!
Миру  й  злагоди  бажаю!
Щоб  любов  була  у  вас,
А  Христос  нас  від  бід  спас!

***
Р.S.
В  перекладі  з  церковно-слов`янського  :  "одесную"  -  означає  по  праву  сторону.  
Можливо:  перехрещу    правою  рукою  і  цим  захищу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549642
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Дід Миколай

Тануть чоколядки

Рік  старий  тікає
Кізонька  ступає.
Із  доріг  у  хату,
Прямо  на  поріг.
Згляньтесь  мої  дітки,
Прихистіть  сирітку,
Втомлена  з  дороги,
Збилася  із  ніг.

Взуйте  із  полички  
В  білі  черевички.
В  білому  халаті,
Світла  наче  сніг.
Кізочка  -  лебідка,
Вам  віддячить  влітку.
Влітку    її  личко,
Висохне  від  сліз.

Зимонька  крупою
Всіялаcь  густою.
Мяла  з  конопельок,
Сріблений  кужіль.
Разом  з  Колядою,
Виткала  сувою.
Он  який  розкішний,
Пледовий  текстиль…

Забирайте  кізку,
Нехай  витре  слізку.
Пора  вже  гулятки,
Висох  в  неї  ніс.
Вділи  рукавички?
Застебніть  гудзИчки.
На  дворі  й  синички,
Поховались  в  ліс.

В  хижці  годівнички,
Всипте  їм  пшенички.
Досить  вже  ховатись,
Кличте  на  узвіз.
З  дому  на  левадки,  
Йдіть  колядуватки.
Тануть  чоколядки,
Кізоньки  сюрприз.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЄВО І ТРІШЕЧКИ ЖАРТОМА

                                           [i]    …і  блукає  у  пошуках  рим  
                                               не  почуте  «люблю».
                                                                         [b]Оленка  Зелена

[color="#ff0000"]
Шалений  біг…  Нестримні  маси…
Коловорот  чумних  епох…
Й  Орфей  гостює  час  від  часу  
В  гаремах  душ,  де  –  дремний  бог…
У  нього  доля  –  мов  би  наша:
Нараз  жирує,  то  худить…
Як    калапеця  –  гарна  каша,
Як  неотесана  блакить.
І  ось  вистукує  епіграф,
Снують  метафори…    І  враз  –  
Впадає  Ліра  із  пюпітром
В  несамовитий  нот  екстаз…
А  той  скрипковий  ключ  –  наївний,  
Немов  скажений,    ллє  і  ллє…
Небесну  музику  чарівну,
Що  і  не  втямиш,    де  ти  є…
Чи  то  в    концертній  світлій  залі,
Де  чари  ті  щасливлять  мить,
Чи  у  чуттів  земних  вуалі,
Де  темна  ніч  чарівність  снить…
І  в  неземних  гортанних  звуках
Блукає  чарівне    “ЛЮБЛЮ”…
Шукає  рим  і  з  небом  злуку!
Неначе  плуг  свою  ріллю…
І  вже  вони  усі  у  небі…
Душа  вже  зм’якла…  Випав  ключ…
Він  їй  тепер  уже  не  треба  –
Її  пошарпану  не  муч!
Та  ось  зникає  вже  наснага…
Чуття  метафор,  твердих  рим…
Пошліть  Орфею  мить  розваги:
Нехай  Неаполь  чи  то  Рим…  

…І    ось  Орфей  вернувсь  з  відпустки
І  знову  взяв  до  рук  штурвал…
Його  ми  просим  часто-густо:
“О,  дай  дихнуть,  спини  свій  шал!”

…Та    рими  враз  вірші  знаходять,
Бо  Ліра  знову  тішить  муз,
Немов  поета  –  пишна  врода  
Неперевершених  Марусь..[/color][/b]

08.01.2015
Кельн,ФРН


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Tombe la neige

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Сальваторе  Адамо)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K-DKXuWuoYM[/youtube]

   [b]  Падав  сніг[i][/i][/b]

Сніг  опадає.
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє.
Але  сум  мій  без  меж.
Біла  сніжинко,
Ти  сльозою  впадеш!
Пташка  на  гілці
В  розпачі  теж.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..


Сніг  опадає  .
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє
скорботно,  та  все  ж,
Сум,  безнадію
Він  не  накрив,
Білу  самотність
Не  запорошив.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..

==========================


[b]  Salvatore  Adamo[/b]

 
         [i]Tombe  la  neige   [/i]
 
Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Et  mon  cœur  s’habille  de  noir  
Ce  soyeux  cortège  
Tout  en  larmes  blanches  
L’oiseau  sur  la  branche  
Pleure  le  sortilège  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège  

Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Tout  est  blanc  de  désespoir  
Triste  certitude  
Le  froid  et  l’absence  
Cet  odieux  silence  
Blanche  solitude  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549492
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ніни Третяк :: Різдвяна


Забіліли  сніги  над  світом,
Завірюха  не  бачить  світу,
Закрутила  сніжинок  зграю  –
І  з  полону  не  випускає.

         Приспів:
   [i]Я  снігами  бреду,  снігами,
   Поспішаю  в  село  до  мами.
   Де  країна  дитинства  чудова,
   Де  різдвяна  кутя  медова.
[/i]
А  хурделиця  посміялась  –
І  погналась  за  кимсь,  погналась,
А  на  небі  зоря  різдвяна
Випливала  з  густого  туману.

Приспів.

Задивились  на  землю  зорі  –
Просвітліло  в  душі  й  надворі,
Де  безмежно  щаслива  мати
Виглядає  мене  на  свято.

Приспів.

Перейшла  я  густими  снігами,
Поклонилась  зірниці  і  мамі,
І  країні  дитинства  казковій,
І  різдвяній  куті  медовій.
 
---------------

Ніна  Третяк  -  поет  з  великим  творчим  стажем  -  тільки-но  з'явилась  в  дружній  сім'ї  сайту  Клуб  Поезії.  Цією  піснею  вітаю  її  з  цим.  
З  Різдвом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549298
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Дві самотні душі…

Ти  прилітай  прошу  тебе,  коханий  вітре,
Бо  я  із  пам’яті  тебе  ніяк  не  витру.

 Віталій  Назарук
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189

------------------------------------
За  вікном  тополя  рівна,  як  струна.
Мабуть,  така  доля:  все  стоїть  одна.
Іноді  самотність  вітер  поруша,
Так  її  покірність  душу  полегша.

Дві  самотні  душі,  вже  прив"ялий  цвіт.
Тільки  є  несхожість:  різний  в  них  політ.
Прилетить  погладить,  а  вона  все  спить.
Це  ж  зима,  так  треба...  тихо  не  будить.

Припаде  до  гілок,  тихо  шепотить,
Та  вона  не  чує...  Так  солодко  спить..
А  мороз  лютує..  Вона  бачить  сон:
Він  її  врятує  в  цей  важкий  сезон.

Сніг  їй  по  коліна  й  на  гілках  приліг.  
Та  її    зігріє  ніжний  оберіг.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Радченко

На полі ще визріє житечко

Поспішно  іду  і  боюсь
Спіткнутись  і  впасти.  Що  потім?
А  раптом  я  не  підіймусь  –
Й  сліда  не  лишиться,  лиш  попіл
Моїх  «не  сбулось»  і  «було».
Літа  відлетять  геть,  у  вирій,
Мій  Ангел  підставить  крило
Й  полине  душа  в  інший  вимір.
І  серед    мільйонів  зірок
Погасне  іще  одна  зірочка.
Але  не  прийшов  ще  мій  строк  –
На  полі  ще  визріє  житечко.
Ще  прийдуть  і  осінь,  й  зима,
На  зміну  весні  прийдуть  й  літові.
Іду  я  життям  не  дарма  –
Зустрічному  дякую  вітрові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548795
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Валя Савелюк

ГОЛОВНА НОВИНА

основну
новину́  –  
головну
на  кожну  наступну  
«завтрашню»  днину
сповіщає  
звичайний  «ді́дівський»
непомітно-настінний  одривний  календар:
отакий  винятковий  пророчий  дар
тільки  «дідівський»  одривний  календар  –  має…

а  сучасні,  глянцеві,  перекидні,
річні́-мі́сячні,
розцяцькові  і  престижні  –  ні…

…десь,  на
цивілізаційній  обочині,
у  старенькій  хатині
на  давно  біленій  до  Різдва  стіні  –
ще  туляться,  сірі  і  мовчазні,
забуті  провісники  одривні́

там,  у  хатині  глиняній,
забутий  на  покутті  –  дідух  столітній:
на  усе  іще  хвацько  вусатих  колосках  житніх,    
на  сокирка́х-васи́льках,  про́сі-вівсі́,  
усілякому  збіжжі-коло́ссі  –
у  ажурному  павутинні
час  заплутався  
і  дрімає-пока́шлює  у  теплому  по́росі,  
а  з  ним  –  календарі  одривні,  
настінні-щоденні,
годинники  заводні  –
з  котами-зозулями-гирями  –  механічні…


заберешся  одного  разу
у  отаку  оазу  –
побачиш  на  білій  стіні
давно  пожовклі  прожиті  дні
чиїсь  одривні
і  на  кожнім  вицвілому  листочку
у  непримітнім  його  куточку
знайдеш  набиту  
найдрібнішим  друкарським  петитом
основну
найважливішу  завтрашню  новину…

листок  календарний
навздогін  тобі  
на  долівку  глиняну  упаде  -
із  пророчим  дрібненьким  на́писом:

«ЗАВТРА  СОНЦЕ  ЗІЙДЕ...»!!!

05.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549002
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


горлиця

СНІЖИНКИ

Кружляють  сніжинки  в  зимовому  вальсі  ,
На  хвильку  присядуть,  та  й  знову  в  танок  ,
Витворює    вітер    дивні  вихиляси,
Навкруг  розкидає    пухнастий  сніжок!

Он  кинув  сніжинку    в  обійми  другої,  
Зліпилися  разом  летять  понад  став,  
Mандрують  тихенько    в  обіймах,  між  хвої
Спочинок  знаходять,  де  вітер  настав!    

У  затишку  мило  їм,    вітер  не  віє  ,
Так  вічно  б  сидіти,  та  знають  одне,
Хоч  вітер  й  затихне  ,  то  сонце  пригріє,
Розтане  в  них  щастя,  сльоза  потече!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548988
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Олекса Удайко

Ноймарк Саксонський

1.
[i]Глухими  штрасами  Ноймарку
Летить  з  дощем  осіння  мить,
І  вітер  з  темного  фільварку
Шаліє,  казиться,  шумить.
Бурчитить  сердито  струмінь  в  Басі*-
Ще  довго  до  могутніх  рік**!  -
Немов  струна  у  контрабасі,
Гуде  між  скель,  як  і  торік.
Щаліє,  сердиться  природа...
У  цю  тривожну,  темну  ніч:
Нема  на  вулицях  народу  -
Всі  з  темрявою  віч-на-віч,
Та  там,  в  будинках  світлі  шиби  
Теплом  у  темінь  мерехтять,
І  враз  чуття  стають  на  диби:
У  світі  є  –  які  не  сплять…

Що  думають  неспалі  люди?..  
Чим  потурбовані  вони?  
Які  бажання  їх  так  будять?
Адже  у  них  тут  –  без  війни!

Зайдемо  ще  раз  в  їхні  хати,
Щоб  все  в  неспалих  розпитать…

...Та  час    додому  повертати,
Де  інші  люди,  інший  тать…[/i]
_______
*Маленька  гірська  річка  в  Саксонії.
**Ноймаркський  Бах  впадає  у  р.  Плайзе,  а  та  
     через  Ельстер  і    Заале  в  Ельбу  (в  Магдебурзі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549058
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


kulbabka

Снишся мені…

[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]

Ніч  обростає  снігом,  мов  деревій,
Знову  на  небі  борошно  труть  крізь  сито...
Снишся  мені  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  вітром  шибку  душі  розбито.

Виють  крізь  неї  протяги,  як  вовки,
Б'ються  крильми  замети,  мов  дикі  гуси...
Ти  говори  зі  мною,  сотай  думки,
В  серці  вгамуй  цунамі  і  землетруси!..

Взявши  за  руку,  в  далеч  мене  веди  ─
Десь  у  надхмарний  простір,  а  може  й  вище!..
Не  озирайся  ─  сніг  замете  сліди,
Не  прислухайся  ─  вітер  дротами  свище...

Ліпить  хуртеча  в  очі  ─  ну,  хай  їй  грець!
Комин  коптить  у  небо,  немов  сигара,
Вітром  розсіяний  відгомін  двох  сердець
Ловлять  з  висот  небесних  земні  радари.

Так  мені  легко  в  аурі  світлій  цій,
Проз  хуртовину  світить  щаслива  зірка!..
Просто  приходь  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  серце  гупає  до  одвірка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання зі святами для Оксанки ( Корозлик) …

Горить  тихо  свічка,  пломінець  палає.
Ніч  стулила  вічки,  а  я  все  благаю:
Поможи,  Мій  Боже,  добрій  оцій  жінці,
Щоб  Любов  наповнилася  аж  по  самі  вінця.

Щоб  здоров"я  й  щастя  були  повна  хата,
Щоб  ти,  Оксаночко,  була  всим  багата.
Щоб  збулися  мрії,  що  лягли  на  душу.
За  все  поважаю:  я  признатись  мушу.

Хай  в  далекім  краї,  не  болить  серденько.
Знай:  тебе  чекають  рідні  твої,  ненька.
Не  сумуй:  так  сталось,  так  повинно  бути.
Тільки  Україну,  не  дай  Бог,  забути.

А  коли  на  серці  тобі  буде  важко,
Ти  згадай  берізки,  польові  ромашки.
Полетить  до  тебе  вітер  рідний  з  поля...
Нехай  ніжним  цвітом  цвіте  твоя  доля...

Вітаю  зі  сятами  тебе,  МОЯ  РІДНА!!






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548951
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Нащо серця забаганку бережу, лелію?

Знову  крутить  заметіль.
Рання  ще  пора.
Затамую  свою  біль.
Може,  то  все  гра?

Скільки  літ  ішла  до  тебе,
Але  тільки  в  сні.
Може,  серцю  тепла  треба
В  ночі  крижані?

Де  взялась  оця  біда,
Що  вселилась  в  душу?
Хоч  надія  тут  бліда,  
Та  терпіти  мушу.

Може,  гріх  того  любити,
Хто  про  це  не  знає.
Чим  ти  зміг  так  осліпити?
Іще  рік  минає...

Чашка  чаю  спозаранку,
Дочитаю  мрії.
Нащо  серця  забаганку
Бережу,  лелію?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548924
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Елена Марс

Таємне кохання

[b]В  зимовому  парку,  в  маленькій  альтанці,
Ховалась  любов,  від  сторонніх  очей.
Ще  вчора  -  знайомі;  сьогодні  -  коханці.
Чи  буде  співати  для  них  соловей?..

Здається,  що  журить  весь  світ  це  кохання,
І  навіть  альтанка  -  цей  свідок  німий.
А  в  них  ця  любов  -  ніби  казка  остання;
Малесеньке  щастя  -  мов  дар  від  зими.

У  теплі  обійми,  у  вир  поцілунків,
Від  всього  тікали,  бодай  би  на  мить
Відчути  гарячість  таємних  стосунків,
Красивих  стосунків  -  мов  неба  блакить.

На  жаль,  прокричати  про  це  -  неможливо!
Хоч  гріх  і  солодкий,  а  все-таки  -  гріх!
...Чужі  язики  -  мов  пекуча  кропива!..
Таємне  кохання  -  як  сльози  крізь  сміх.[i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547706
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 05.01.2015


Дід Миколай

Ще є робота дома

Ідіть  сини  мої  ідіть,
Ідіть  мої  солдати.
Додому  Волю  принесіть,
Чекає  Батько  й  Мати.

На  нашій  втомленій  землі,
Гостинців  дайте  з  Граду.
Щоби  почули  у  Кремлі,
І  з  переду  і  з  заду.

Ідіть  солдатики,  ідіть.
Нехай  не  візьме  втома.
Свою  голівоньку  верніть
Бо  є  робота  дома.

Сидять,  як  когути  жиди
В  Донбасі  й  на  Волині.
Зажрались  зовсім  вже  с.оти,
Розпаслися,  як  свині.

Проснулись  Умань  і  Лубни,
Запалено  лампаду.
Тож  хай  подавляться  вони,
Камінням  із  Арбату..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548865
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015


НАДЕЖДА М.

Надії вогник сяє хай в очах…

Коли  в  душі  зашкалює  від  щастя,
Так  хочеться  обняти  цілий  світ.
Я  відчуваю:  це  мені  удасться,
Бо  поруч  очі  -  справжній  малахіт.

А  серце  так  тріпочеться,  як  пташка,
Коли  торкаюся  твоєї  я  руки.
І  що  зима,  повірити  так  важко,
Бо  від  тепла    розтріскались  бруньки.

Та  я  іще  не  вірю  в  те,  що  сталось,
На  віях  забриніла  знов  сльоза.
А,  може,  мені  сильно  так  бажалось,
Почути    ще  нечувані  слова?

І  закрутилися,  як  сніг,  у  круговерті.
І  я  повірила  у  ці  прості  слова,
Бо  так  звучали  щиро  і  відверто.
І  ніби  казка  дивна  ожила.

Слова  посіять  можуть  в  серці  муку,
То  ж  будьте  обережні  у  словах.
Не  завдавайте  любим  своїм  смутку.
Надії  вогник  сяє  хай  в  очах....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548778
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Михайла Плосковітова :: У свята



Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  в  цьогорічнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Юхниця Євген

У гірському готелі

У  гірському  готелі

 Не  прагне  гаснути  багаття
 В  Гостинному  каміні.
 Вуглинки,  як  вечірні  плаття,
 Виблискують  камінням.
 Хоч  хто  на  спалахи  не  гляне  –
 Той  не  відводить  очі.
 Як  мріють  вразливі  гурмани,
 Щоб  не  скінчались  ночі...

 Ліворуч,  раптом,  блисткограєм,
 Немов,  із  вогняних  каблучок.
 Ти  сходила  у  зал:  "Вітаю",  
З  гірських  кришталиків  співучих
 Свята  привітна  досконалість...
 "Кому  з  нас  диво  усміхалось?",  -
 Подумалось  чоловікам.
 ...Камін  палав  серцям,  очам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548689
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


НАДЕЖДА М.

Життєва річка знову потече…

Таке  життя...Тече,  неначе  річка.  
Повільно,  не  виходить  з  берегів.
І  тануть  дні,  як  непогасша  свічка,
Як  талий  сніг,  пливе  кудись  з  полів.

Це  не  дорога,  вкрита  килимами
Із  квітів  неземної  красоти.
Та  все  -таки  наповнена  дивами:
На  ній  колись  зустрілись  я  і  ти.

І  ось  ідем  ми  битими  шляхами,
По  бездоріжжю,  що  бува  підчас.
Бува  болить:  ідемо  колючками,
Та  треба  йти,  бо  вогник  ще  не  згас.

Схитнеться  світ:  закрадеться  безсилля.
Та  як  зуміти  тут  підняти  дух?
А  що  робить,  коли  накриє  хвиля
Із  негараздів  і  життєвих  мук?

Тоді  думки:  як  зберегти  багаття?
Можливо,  тут  звернутись  до  вітрів?
Нехай  в  душі  роздмухують  знов  ватру,
Коли  у  серці  запече  надрив.

Ми  сядемо  край  вогника  святого.
Надійне  над  усе  твоє  плече.
Немає  виходу,  повір,  другого...
Життєва  річка  знову  потече...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548699
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Дід Миколай

З любовю до України

Щоби  відчулось  серденьку  привітно,
Аби  свобідно  дихалось  грудьми.
Тримай  себе  достойно  і  привільно,
Нехай  розтануть  залишки  зими.

Сховай  гординю  й  заздрощі  в  закуток.
Нехай  назавжди  спішаться  вони.
Лелій  в  житті  до  гробу  цей  здобуток
Й  в  очах  засвітить  пролісок  весни.

Люби  Вкраїну  віддано  і  щиро,
Всміхайся,  крізь  життя  її  твори.
Добро  твори,  направо  і  наліво.
Тобі  колись  повернуться  дари.

Ще  пам’ятай,  що  ми  синок  удома,
Коли  плюють  лице  не  підставляй.
Не  та  у  наших  генах  хромосома,
Під  зад  паскуді  синку  надавай.

Щоб  не  забуть  свою  козачу  вдачу...
Хай  пам’ятають  підлі  вороги.
З  піховОк  виймем  шаблю  на  роздачу
Щоб  не  лишить  за  ними  й  потрухи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548299
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 04.01.2015


kulbabka

Дива таки трапляються…

Дива́  таки  трапляються,  повір,
І  засвіти  лампадкою  надію
У  ніч,  коли  посріблений  факір
Зірок  огненних  вивергне  завію
В  безодню  неба,  вижухлий  велюр
Вмить  спалахне  гранатовим  камінням
І  в  завитках  розкішних  шевелюр
Зимових  крон  розсипле  мерехтіння.
Обтрусять  сажу  в  комині  вітри,
Як  чорну  пудру  на  обличчя  ночі,
Різдвяний  янгол  спуститься  згори,
Крильми́,  мов  хуртовина,  залопоче...
І  за  собою  мовчки  поведе
Настрі́чу  дню  січневому  новому,
І  розіллє  багряне  каркаде
Світанок  у  мереживі  тонкому
На  вовну  хмар,  і  перший  промінець
Затягне  облямівкою  тонкою
В  душі  твоїй  задавнений  рубець,
Немов  сам  Бог  торкнув  тебе  рукою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Осіріс

На краєчку завії

               

У  вицвілій  тиші  німої  дрімоти
Нашіптує  грудень  зими  привороти,
Змороженим  басом.  
Заклякли  в  боязні  під  льодом  калюжі.
На  вікнах  розквітли  прозірчасті  ружі,  
Що  витечуть  з  часом.

Промінчиком  сонце  голубить  бурульки.
Розкурює  вітер  закопчені  люльки
Печей  над  дахами.
Мережать  синички  галуззя  вільхові.
Пряде  полохливо  в  тепленькому  схові
Зайчисько  вухами.

Вовтузяться  миші  в  кургановім  тілі.
На  обрії  сунуть  хмарини  дозрілі
З  нюансом  завії.
Ще  мить  й  проти  сонця  займуться  жаринки.
Опустяться  тихо  тендітні  сніжинки  
Алмазом  на  вії.  

В  чарівності  білій  німої  дрімоти,
Шептатиме  січень  зими  привороти…
В  гонитві  із  часом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Любов Ігнатова

Відлига

Люблю  відлигу:    небо  акварельне,  
Напівпрозорі  хмарки,  дзвін  струмків...  
Душа  бринить,  співає  акапельно,  
І  настрій  враз  метеликом  злетів!..  

Я  човника  зроблю  із  мрій  крилатих,  
А  замість  ростри  -посмішка  моя;  
І  хай  пливе,  щоб  друзям  дарувати  
Солодкий  спомин  -  співи  солов'я!..  

І  поцілую  вітрове  стокрилля,  
Щоб  знов  побачить  кучеряві  сни...  
Хтось  думає,  що  це  -зими  безсилля?  
Відлига  -  репетиція  весни!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


НАДЕЖДА М.

Любов без метушні…

Всю  ніч  мете  надворі  завірюха.
Закидані  дерева  і  шляхи.
А  я  люблю  зимову  пісню  слухать,
Коли  у  сон  потонуть  всі  хати.

І  вітер  неспокійний,  завиває.
Йому  бракує,  мабуть,  теплоти.
А  пам"ять  жовтий  зошит  все  гортає...
Так  хочеться  узнать,  де  зараз  ти.

Сніжинки  закрутились,  ніби  мухи.
Підсліпуватий  блимає  ліхтар.
Я    намагаюсь  тиші  голос  слухать.
Он  ряд  ялинок,  ніби  ряд  примар.  

Знайомий  голос  чую  в  заметілі.
Я  знаю:  це-  фантастика  одна.
Мої  думки  знялися  й  полетіли.
Уява  розгулялася  моя.

Душа  моя  радіє,  хоч  ти  витвір.
Та  все  ще  придивляюся  в  вікно.
Та  ні,  то  все  регоче  вітер.
Як  жаль,  що  я  не  можу  пить  вино..

Коли  думки  над  мною  верховодять,
То  як  же  довподоби  це  мені.
Вони  мене  у  світ    щасливий  вводять,
Де  світ  чудес:  любов  без  метушні...



















-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


@NN@

Здавалось, - такого не може бути…

                                                   Хай  буде  той  навік  проклятий,  
                                                           Хто  батька  й  край  свій  забува!
                                                                       (Володимир  Сосюра)


Здавалось,  -  такого  не  може  бути,
Двадцять  перше  століття...  і  що  -  війна.
В  Україні  знову  часи  лихопуття,
Серце  навпіл  -  сльозами  умилась  вона.
.....................................................................
Її  хлопці  знову  лягають  в  ріллю,
Бо  Ірод  забув,  що  ми  Божі  діти,
І  будем  до  скону  за  землю  свою
Стояти,  і  нас  не  збороти,  не  вбити.
...............................................................
По  венах  тече  у  нас  кров  -  не  водиця,
Ми  вмієм  боротись  і  сіяти  хліб.
І  палко,  всім  серцем,  до  Бога  молиться,  
Хоч  ми  й  трударі,  та  козацький  наш  рід.
........................................................................
Знайте  свої  і  чужинські  Іуди,
Господь  вас  навік  зайклеймив,  як  таких,
Не  буде  вам  щастя  і  долі  не  буде,
Ви  струхли  давно  в  утробах  своїх.
............................................................................
Небо  Вкраїни  -  волошками  синіми,
І  хліб  золотий  нам  уродить  земля,
Маки  в  житах  -  то  пам’ять  про  Сина,  
Що  Мати  за  волю  і  мир  віддала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


laura1

Новорічне привітання

Вітаю  з  Новим,    2015  роком  родину,  друзів,  поетів  і  весь  народ  України.  Нехай  Новий  рік  буде  радісним,  щасливим  і  переможним  у  війні    з  російськими  окупантами.

От  і  знову  Вас  вітаю  з  Нови́м  роком!
Зі  старим  прощаюсь  без  жалю.
Бо  пройшов  він  Україною  галопом,
І  приніс  багато  горя  і  вогню.

Прокотився  він  жорстокою  війною,
Забираючи  з  собою  в  інший  світ,
Наших  славних,  доблесних  героїв,
Наш  найкращий  молодості  цвіт.

Був  для  нас  він  вчителем,  пророком.
Показав,  які  є  цінності  життя.
Милосердя  й  співчуття  давав  уроки,
І  пішов,  як  і  прийшов  у  небуття.

Що  ж,  у  всьому  є  дві  сторони  медалі,
І  людей  вчить  більше  горе  і  біда.
Незважаючи  на  все,  йдемо  ми  далі.
Незважаючи  на  те,  що  йде  війна.

Я  бажаю  всім  в  Ново́му  році
Мудрості,  терпіння  і  любові.
Щоб  від  радості  світились  Ваші  очі,
Мир  був  і  добробут  в  кожнім  домі.

Щоб  здійснилися  усі  Ваші  бажання,
Що  під  Нови́й  рік  Ви  загадали.
Я  бажаю  всім  Вам  процвітання,
І  щоб  більше  матері  так  не  страждали.

Славний,  надзвичайний,  мій  народе!
Ти  найкращий!  Ти  моя  родина!
Новий  рік  хай  принесе  нам  перемогу,
Україна  буде  сильна  і  єдина.

І  нікому  не  зламати  нашу  волю,
Бо  судилося  нам  жити  в  цій  країні.
В  Нови́й  рік  я  зичу  кращої  Вам  долі,
Хай  щастить  у  рідній,  вільній  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548371
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Дід Миколай

Спіть мої малята

Із  –  за  хмарки
сонечко,
Загляда  в
віконечко.
Чи  проснулись  з
нічки,
Лесики  й  Марічки.
 
Досить  вам  вже
спатки,
Пора  уставатки.
Вийдіть  у
садочок,
Підем  на
ставочок.
 
На  ставку  малята,
Ялинка  патлата.
Дід  Мороз  у
клунок,
Вам  поклав
дарунок.
 
І  з  нагоди  свята,
Ви  беріть
санчата.
Грайте  любі  в
сніжки,
Діда  Білосніжки.
 
Граються
внучатка,
Лісові  звірята.
Навкруги  казково,
Світить
загадково.
 
Та  вже  скоро
спатки,
Тож  пора  до
хатки.
Блимнула  лампада,
Вже  вам  нічка  рада.
 
Спіть  мої  малята,
І  в  ставку  зайчата.
Зорі  -  ночі  чати,
Будуть  колихати.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548233
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Галина_Литовченко

РІЗДВЯНЕ

Вкрила  щедро  зима  і  сади,  і  поля,
постеливши  пухнастого  снігу  перину.
І  зеленим  гіллям  білий  світ  звеселя,
зустрічати  Різдво  спорядилась    ялина.

Принесли  снігурі  горобини  разки,
нахромились  на  хвою  різьблені  сніжинки.  
Помолов  вітерець  кригу  в  срібні  друзки,
сипонув  мішури  на  рамена  ялинки.

В  полив’янім  горнятку  зімліє  кутя,  
розвеселим  вертепом  затіється  свято
і  шляхетні  в  серцях  спалахнуть  почуття
що  із  сяйвом  зірок  принесуть  янголята.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548241
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


НАДЕЖДА М.

Я не люблю відлигу зимову…

Знітилися  зненацька  кучугури
І  сніг  увесь  полегшено  присів.

 stawitscky  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548106

---------------------------------------
Я  не  люблю,  коли  в  природі  зміни.
Усе  повинно  збутися,  як  слід.
Навіщо  ті  разючі  переміни,
Навіщо  восени  вишневий  цвіт?

Зима    хай  буде  сніжна  і  морозна.
Я  не  люблю  відлигу  зимову.
Кому  сказать,  що  це  все  несерйозно:
Ось  сніг  розтав  і  бачу  я  траву.

Течуть  струмки,  як  ранньою  весною.
Купаються  в  калюжах  горобці.
Я  хочу  милуватися  зимою,
Щоб  сніг  не  тав  в  моєму  кулаці.

А  то  зима  закрутиться  весною.
Квітучий  сад  закидають  сніги.
Так  хочеться  заплакать  за  красою,
Морозом  вбиту,  бачу  навкруги.

Отак  і  в  нас  з  тобою  бува  часто:
Зимою  у  серцях    цвіте  весна...
Та  раптом  все  міняється  й  невчасно
Хурделиця  все  снігом  заміта.

Я    хочу,  щоб  в  житті  була  стабільність,
Хоч  знаю:  не  минути  і  зими.
В  душі  ми  можем  помінять  тональність.
Чому  ж  не  зАвжди    робимо  це  ми...

Чому  буває  так?  Чому?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548181
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Дід Миколай

З Новим роком мої українці

Україно  моя  неповторна,
Неспалимий  мій  лагідний  спів.
Твоя  мова  в  віках  непоборна,
Не  знайду  для  любові  їй  слів.

З  Новим  роком  моя  Україно
В  крилах  віру  несуть  чаклуни.
Ще  розквітнеш  могутня  й  єдина,
Захистять  тебе  внуки  й  сини.

Не  забули  солдати  в  окопах,
Скоро  прийдуть  чекайте  в  Горбах.
Засиділася  ваша  вже  жо.а,
Їздить  досі  на  наших  плечах.

Пора  брати  "правИло"  у  руки,
Поки  в  душах  вогонь  не  потух.
Очі    всохли  уже  від  розпуки,
Пора  браття  позбутися  мух.

Лише  красти  навчились  примати,
Нас  дістали  вже  ваші  байки.
В  нашій  хаті  пора  вже  забрати,
Те  що  наші  надбали  батьки.

Нехай  згинуть  іудо  -  ординці,
Хай  повіситься  жид  і  москаль.
З  Новим  роком  мої  українці,
Дома  ми  свого  щастя  коваль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547981
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Олекса Удайко

ВСІХ КЛУБІВЦІВ – З НОВИМ РОКОМ!*

[b][i]Ми  року  Нового  чекали,
Як  нового  життя  начало…  
І  ось  він  в  хату  увійшов
Хоч  ноги  збив…  до  підошов!

Хай  Новий  рік  несе  дива…
Нехай  дотла  згорить  Москва!
І  ще  б  нам    дуже  повезло,
Якби  застрелився  х-ло!

Нехай  у    наших  ворогів
Всі  ріки  вийдуть  з  берегів!
Щоб  газ  –  по  тридцять,  нафта  –  двадцять:
То  ж  москалі  хай  веселяться!

…А  нам  щоб  жити  без  війни.
Нехай  насняться  віщі  сни.
Щоб    кожен  українець  –  брат!
Щоб  рід  помножився  стократ.

Щоб  стали  вільними  ми  нині,
Здобудем  славу  Україні!
Щоб  геть  із  влади  –  всю  холеру,
Й  родивсь  новий  Степан  Бандера!**[/i]
[/b]
_________
*Не  претендуючи  на  авторство,  пропоную  
   колегам  і  читачам  клубу  цю  співомовку  як
   нешкідливий  засіб  від  новорічного  похмільного
   синдрому.  Вірш  надіслала  мені  колега  Наталія
   Матвієнко,  офіційним  опонентом  дисертації  якої  
   я  мав  нагоду  виступити  в  переддень  нового  року.
   Мав  гріх  редагувати  твір  та  додати  1-го  катрена.

**День  народження  якого  ми  відзначаємо  сьогодні.    
[youtube]http://youtu.be/Denma8YWL0Y[/youtube]      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547949
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Середзим’я


Білосніжна  скатертина.
Все  сріблиться  і  дзвенить.
Днів  зимових  самотина
через  стіни  студенить.

В    зимнім  чуді  є  потреба.
Час  замерз  і  ледь  повзе.
Грип  напав  на  хмуре  небо,
Навіть  в  сонця  ГРЗ.

Все,  що  я  за  рік  напташив,  
В  своїй  нірці  розложу,
Запрошу  когось  із  наших,
Щось  важливе  розкажу.  

Буде  полум'я  в  каміні.
Ми  читатимем  вірші.
Від  сп'яніння  й  розуміння  
Потепліє  на  душі.

Тижнів  два  ми  будем    п'яно
Підкоряти  зимній  пік,
доки  врешті-решт  не  грянем:
«Ну,  так  здрастуй,  новий  рік!»

01.01.15
-------------

На  фото  власний  малюнок  -  чорна  акварель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547935
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання з Новим роком…

Тихенько,  непомітно  Новий  рік
Спупив  з  надією  на  кожен  наш  поріг.
Повільно  він  рахує  кожен  час.
Я  вірю,  що  з  добром  прийшов  до  нас.
Дозволь  сказати  пару  тобі  слів:
Хай  все  здійсниться  те,  що  ти  хотів,
Щоб  серця  вогник  вітер  не  згасив.
Нехай  дорога  стелиться  пряма.
Надія  в  серці  теплиться  свята.
Любов  цвіте,  зігріта  у  теплі.
Усі  слова  найкращі  лиш  тобі.
Хай  серденько  дивує  добротою,
А  вчинки  й  твої  помисли  -  красою.
Я  дякую  за  радість  спілкування.
Прийми  від  мене  щирі  побажання.
З  Новим  роком!  З  новим  щастям!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547900
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Дід Миколай

з новим роком

З  Новим  Роком  всіх  вітаю,
Діточок  й  зайчаток  з  гаю.

В  санках  сплетених  з  лози,
Їде  в  гості  Рік  Кози.

Гляньте  хвостиком  махає.
Вже  сьогодні  прилітає,

І  на  дворі  і  в  оселі,
Будьте  радісні  й  веселі.

Вже  ступила  на  поріг,
Зустрічайте  Новий  Рік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547859
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Побажання на Новорічне Свято

Вітер  на  голочки  сніжних    ялинок
наче  алмазного  пилу  жбурнув!
Двох  не  буває  подібних  сніжинок!
«Ви  дивовижні!»,    -    я  їм  шепнув.

В  ніч  новорічну  задумати  варто  -
що  має  збутись,  що  б  я  хотів?
Танців  і  музики,  ігор  і  жартів!
Не  кулеметних  –  бенгальських  вогнів!

Щоб  на  ялинці  висіли  цукерки,
чути  було  щоб  пісні,  а  не  мат,
залпи  салютів  і    фейєрверків,
а  не  російських  гранат  чи  гармат!

Хай  перетворяться  в  лід  окупанти,
хай  заметуть  їх  горби  снігові,
а  хутіна  вдарять  кремлівські  куранти
по  безтолоковій  його  голові!
31.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


НАДЕЖДА М.

МОЇМ ЛЮБИМ ДРУЗЯМ САЙТУ…

Добігає  кінця  старий  рік.
Хай  не  всі  в  нас  збулися  надії.
Новий  рік  ось  ступа  на  поріг.
Хай  здійсняться  нездійснені  мрії.

Хай  нам  радість,  всім  мир  принесе.
І  щоб  очі  від  сліз  не  блищали.
Хай  здійсниться  омріяне  все.
Щоб  багатші,  щасливими  стали,

Я    спілкуюся  з  вами  давно.
І  радію  я  завжди  таланту,
Тим  кому  від  природи  дано.
Хай  щастить  моїм  друзям  із  сайту.

Я  вітаю  найкращих    з  усіх,
Тих,  хто  знає  ціну  справжній  дружбі.
Хай  лунає  в  житті  вашім  сміх.
Щиро  дякую  Ніні,  Ользі  і  Любі,  Таісії.

Не  забула  про  Іру,  Валюшу,
Про  Віталіка,  Федора,Сергія,  Петра,
Олексу,  Надійку,  Оленку,
Наталку,  Світланку,  Оксанку.

Всіх,  хто  в  білому  списку  у  мене.
Навіть  тих,  хто  чита  безіменно.
І  Юхниці    за    сайт  моя  дяка,
Хай  добро  не  проходить  повз  вас.

І  Олегу  від  серця  подяка,
Що  змогли  згуртувати  всіх  нас.
З  Новим  роком,  ДРУЗІ!  З  НОВИМ  ЩАСТЯМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Замерзлий вірш…

Цей  день  сніжить...  То  замерзають  сльози, 
Складається  у  перемети  сум  ...
 Кому  вони  потрібні,  ці  морози?
Чому  в  їх  скрипі  відчуваю  глум? 

Не  зрозуміло:  пада  сніг,  чи  зорі...
Ступаю  по  землі,  чи  вже  лечу? 
Лише  бурульки  -чисті  і  прозорі  -
В  них  бачу  і  причастя,  і  свічу... 
       
Мете,  курИть,  зриває  хмари  з  неба, 
Жбурляє  в  мене,  опіка  лице... 
Чому  у  грудня  виникла  потреба 
Сповити  бірюзу  важким  свинцем?

Замерзлі  пальці  колючіють  болем...
Та  у  душІ-  на  зиму  холодніш  ...
Жене  вітрисько  перекотиполем
Оцей  колючий  і  схололий  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


kulbabka

В Новий рік з надією…

[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]

Гірські  вітри  збудили  заметіль,
Крильми  тріпоче  лебідь  білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті  химери
Злітаються  роями  звідусіль.

На  блискітками  вкритій  білизні́
Слідів  чужих  присипані  мережки...
За  стріху  зачепились,  мов  сережки
Бурульки  кришталево-осяйні.

Так  прибрано  і  чисто  ─  все  до  свят:
І  затишок,  і  щедрість,  і  турбота.
Припудрилась  ялинка  біля  плота,
Чекає  на  різдвяний  маскарад...

Коли  строкаті  вервиці  вогнів
І  дощику  вплетуться  в  пишні  віти,
І  голосом  карпатської  трембіти
Святе  Різдво  озветься  вдалині.

Важким  був  рік:  і  відчаю,  і  втрат
Йому  не  бракувало...  Дай  же,  Боже,
Забрати  у  Новий  усе  хороше,
Що  приведе  з  собою  низка  свят!

І  запалити  в  кожному  вікні
Зорю  пресвітлу  віри  і  надії!
Хай  заметуть  ці  щедрі  сніговії
Обпалені  війною  чорні  дні...

Нехай  новонароджене  Дитя
Благословить  кожнісіньку  родину,
Чиї  батьки  й  сини  в  тяжку  годину
Стоять  на  варті  миру  і  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


НАДЕЖДА М.

Казка для Паші на Новий рік… ( для дітей)

Слухай,  Пашо!  Розповім    я  казку.
Там  далеко,  де  живе  Зима,
І  пройти  туди  так  буде  важко:
Хуртовина    шлях  весь  замела.

Там  серед  ялинок,  пишних  сосен
В  крижаній  печері,  як  кришталь.
Там  ніколи  не  буває  осінь.
Дід  Мороз  живе    в  таку  ось    даль.

Лише  раз  на  рік  буває  в  місті
Дід  Мороз  із  торбою  в  руках.
Він  приносить  завжди  добрі  вісті,
Подарунки  дітям  на  святах.

Ти  чекай.  До  тебе  теж  він  прийде,
У  вікно  он  стука.    Чуєш  ти?  
Ти  відчиниш  двері  обережно.
І  дозволиш  ти  йому  зайти.


Те,  про  що  ти  мріяв  принесе:
І  рожевий  є  у  нього  коник,
Паравозик  і  машинка  -  все.
І  цукерки,  олівці  і  дзвоник.

Все  давно  для  діток  припасе.
З  рукава  він  випустить  сніжинки.
Усю  землю  снігом  замете...
Будь  щасливою,  Моя  Дитинко.

Побажа  здоров"я  і  піде,
Бо  чекають  інші  його  дітки.
Він  у  радість  стежку  прокладе.
У  очах  спалахують  лелітки...

Мій  Хороший!  Новий  Рік  іде!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547293
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ

                       [i]  Всім,  кого  стрічають[/i]

[b][i]Я  зустріну  тебе,  златогривий….
Бач,    сіяння  моє  розлилось…
Ти  зі  мною  так  будеш  щасливий.
Що  відчуєш  в  душі  тайну  млость.

Ми  розквітнемо  в  світлі  Едему,
Попливемо    в  кораблику  мрій…
То    ж  до  пристані  хутко  підемо
Та    в  розбурхане  море  –  скорій.

Ти  проникнеш  в  мої  лабіринти
І  розвідаєш  фібри  душі…  
Та  про  наші  і  спурти,  і  спринти  ,
Я  прошу,  нікому  не  скажи.

А    в  Едемі  співці-менестрелі
Нам  співатимуть  райські  пісні,
Залоскочуть  серця    їхні  трелі  ,  
Й  зацвітуть  наші  долі    рясні…  

І  природа  відвертим  екстазом
На  чуття  молоді  відповість:  
Ми  прийдемо  до  посвіту  ра́зом,
Як  смиренним  ченцям  –  благовіст!  [/i]
[/b]

29.12.  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


НАДЕЖДА М.

Твої слова запали мені в душу…

Твої  слова  запали  мені  в  душу.
Я  рада,  що  немає  в  них  зими.
З  своїх  думок  сумління  струсить  мушу.
І  всі  вагання  вже  за  ворітьми.

Цвітуть  волошки  серед  жита  в  полі.
Ромашок  простяглися  килими.
І  по  росі  ідемо    вдвох  поволі.
І  ти,  і  я  тепер  це  тільки  ми.

Розлогий  сад,  черешні  соковиті.
Ти  бачиш  он  зозулине  гніздо?.
Пташина  примостилася  на  вітті.
Кохання  нам  пророчила  давно...

Присядем  під  розлогою  вербою.
Від  спеки  задихається  земля.
А  ми  такі  щасливі  знов  з  тобою.
Від  радості  хвилюються  поля.

Не  будем  рахувати  роки  щастя.
Навчимося  їх    просто  берегти.
Я  впевнена,  тепер  оце  нам  вдасться:
Уміти  по  житті  із  ним  іти.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547035
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

НЕ УГЛЕМ ЕДИНЫМ

                     [i]Уголь,  добытый  в  шахтах  Донбасса,
                     российские  кампании  предлагают
                     купить  украинским  потребителям…
                                                                                   Из  прессы[/i]
[b][i]Ой,  какая  наша  Раша
Милосердная  теперь:
Наклала́  говна  парашу,
Не  закрыв  клозета  дверь…

И  воняет  всему  миру:
Видишь,  Рашу  нашу  бьют…
Понаставила  сортиры*  –
Уготовила  “капут”.

Куролесит  на  Донбассе,
“Узаконив”  грабежи,
Приказав  “нездешним  васям”
Не  роптать  в  ночной  “тиши”.

Уголек  все  ж  украинский
Выдает  днесь  на  гора,
Чтоб  потом  по  ценам  низким
Сбыть  в  Империи  ворам!

А  те  вон  из  кожи  парят,
Крокодильи  слезы  льют:
Уголек  тот  явно  “шарый”
Украинцам  продают.

Мы  ж  в  отместку  вам  –  по  локоть,
А  где  нужно  –  по  плечо!
Перестаньте    “акать”,  ”окать”  –    
 Мы  вас  "любим"  горячо!

Не  углем  живем  единым,
А  достоинством  своим!
Ждем  мы  Фюрера  кончины
Да  и  вас,  что  иже  с  ним![/i]
[/b]
[i]28.12.  2014
__________
*О  тех,  в  которых  фюрер  горозится
   “мочить”  все  страны  и  народы  мира.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547054
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Світлана Моренець

СЛОВА ЛЮБОВІ (настанова)

Частіш  кажіть  своїй  коханій
любові  ніжнії  слова,
такі  ласкаві  і  жадані,
щоб  аж  чманіла  голова.
Шепчіть  їх,  аж  до  щему  в  серці,
до  спазму  в  горлі,  аж  до  сліз...
Як  спраглому  води  джерельце  –
для  неї  ці  слова  твої.
На  них  кохана  так  чекає,
буває,  що  роками  жде
і  все  життя  їх  пам'ятає,
навіки  в  серці  береже.
Ще  вдвох  ви  на  життєвій  ниві  –
тож  не  соромтесь,  говоріть,
допоки  разом,  поки  жи́ві,
не  тлійте  –  полум'ям  горіть!
Горіть,  кохайте,  ще  не  пізно,
кажіть  –  ще  є  кому  сказать!
Чатує  десь  година  грізна,
щоб  лет  кохання  обірвать...
Тоді  у  відчаї  смертельнім
Впаде  на  груди  голова
і  серце  обпечуть  пекельно
усі  несказані  слова.
І  вовком  витиме  ридання:
"Не  долюбив!  Не  все  сказав..."
Нащо  тепер  оці  зітхання?..
Ти  так  любив  –  чого  ж  мовчав?!

Цих  слів  багато  не  буває,
їх  зайвий  раз  сказать  не  гріх...
Тож,  хто  любов  у    серці  має,
спішіть,  не  бійтесь,  говоріть!

©  "Душі  несмілі  первоцвіти"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546906
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


НАДЕЖДА М.

Як довго ми чекаємо тих слів…

Як  довго  ми  чекаємо  тих  слів,
Що  душу  оживляють  нам  без  ліків.
А  скільки  перебачено  вже  снів,
Де  сад  словесний  розцвітав,  як  квіти.

Чому  так  цінимо    прості  слова,
Чекаєм,  щоб  почути,  цілу  вічність?
Бо  ніжне  слово    щастям  напува,
І  має    у  житті  свою  величність.

Слова  живильні  й  чисті  як  роса,
Що  оживляють  землю  в  літню  пору.
Чомусь  від  них  і  серце  воскреса...
Лише  сказати  їх  потрібно  впору.

Слова  бувають  різних  кольорів.
Чекаєм  ті,  що  взяти  за  основу.
Щоб  світ,  як  від  вина,  весь  захмілів.
Отак  ціную  значення  я  слова.

Що  схожі    так  до  шепоту  вітрів,
Щоб  цвіт  жасміну  відчувать  зимою.
Щоб  й  ти    слова  мої  всі  розумів.
Були  б  в  житті  прикрасою,  каймою.









 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 67 (Янка Басаргіна, Віталій Назарук, горлиця, Tom d`Cat )

Янка  Басаргіна

від  крапки  до  крапки.  по  стрілці.  від  старту  до  фінішу
стискається  час  у  короткий  терпкий  інтервал.  
втрачаєш  усе,  що  колись  віднайшов,  або  винайшов.
сім  тисяч  ознак  порівняння  –  єдиний  фінал.        

   тому  –  видихаєш,  у  звуки  печаль  переплавивши,
   коли  замело  сніговієм  стрімку  магістраль,
   коли  кам'яніють  від  холоду  струни  і  клавіші
   і  багатозначно  мовчатиме  білий  рояль.

в  долоні  темніє  мішень  концентричними  колами.
так  легко  впіймаєш  стрілу  –  і  вона  тебе  теж.
від  сонця  до  серця  стікають  вібрації  полум’я.
від  серця  до  сонця  потягнешся  –  і  проростеш.

   і  все  у  тобі  затріпоче,  засяє,  палатиме,
   як  свідчення  того,  що  все-таки  виріс,  воскрес.
   ти  вийдеш  у  світ  –  цілуватися  на  ескалаторах,
   вростаючи  в  теплий  ефір  виноградних  небес.

зігрітих  долонь  обережно  і  ніжно  торкатися
і  бачити  версії  втілень  того,  що  хотів.
коли  восени  розцвітають  каштани  і  кактуси,
зростають  нескорені  тигри  з  домашніх  котів

   лисичка-сестричка  приносить  пакунки  з  цукерками
   і  вовк-сіроманець  таки  дожене  твій  трамвай.
   а  Всесвіт  тебе  обіймає,  іскрить  феєрверками,  
   закутає  в  плед  і  заварить  мелісовий  чай.  

і  все  нівелюється  цінністю  того,  що  виборов,
бо  вже  врівноважено  всі  конфронтації  сил.  
від  крапки  до  крапки  спливають  транскрипції  вибору
і  сиплють  молекули  звуків,  як  зоряний  пил.

     …твій  чорно-зелений  вітраж  огортається  інеєм.
     ламається  тиша,  немов  сургучева  печать.
     від  крапки  до  крапки  спливуть  трансформації  синього.
     і  струни  розквітнуть.  і  квіти  також  зазвучать.

---------------------------------
Віталій  Назарук

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

 Приспів:
   Підемо  крізь  луки,  моя  зоре  рання,
   Обоє,
   В  цілунку  зіллються  гарячі  вуста  у  тиші,
   Де  жайвір  відчує  із  ранку,  що  він  є  героєм,
   А  роси,
   А  роси  з  покосів  злітають  угору  вночі…

Кохання  своє  на  руках  принесу  до  порогу,
Бо  доля,
І  їй  на  прощання  зігрію  жагучі  вуста…
І  родиться  в  мене  єдине  бажання  з  тобою,
Щоб  сяяла  вічно,
Щоб  сяяла  завжди  роса.

 Приспів.

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

   Приспів.

----------------------
                   горлиця  

           ГОЛУБИ

Голубонько  сиза,  куди  відлітаєш  скажи  ж  ти.
Не  бачиш  як  голуб  воркоче  і  плаче  як  він,
І  пір`ячко  губить,  встеляє  дорогу  в  безмежжі,
Гніздечко  он  виє  і  просить  тебе,  не  покинь.

   Голубонько  люба,  не  край  його  серця,  не  край  же,
   Без  тебе  і  дуб  не  ростиме,  замерзне  струмок,
   І  крила  посохнуть,  більш  в  небо  злетіти  не  зможе,
   Бо  серце  як  камінь,  тяжке  воркотіння  думок.

Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,    ні  грім.

   І  хлинули  сльози  в  голубки,  стомилися  крильця.
   Поглянула  в  бік  там  де  голуб  голівку  схилив.
   Згадалися  роки  прожиті  у  теплім  кубельці.
   Махнула  крільми,  та  не  впала  бо  голуб  схопив.

Серденька  забились,  схилились  одне  до  одного,
Про  вічну  любов  воркотіли,  обнялись  крильми,
І  знали,  що  жити  окремо  це  смерть,  не  дорога.
І  ніжно  тулились  у  вічнім  коханні  вони.

   Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
   Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
   Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
   Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,  ні  грім.

-------------------------
     Tom  d`Cat

Край  неба  ледь  жеврів,  туман  поміж  верб  лився  косами...
Я  слідом  за  батьком  пірнув  у  росяву  імлу.
Йшли  полем  і  лугом  до  берега,  вкритого  лозами,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

Минулися  зорі,  сточилось  століття,  не  вичешеш
Злий  пух  тополиний  з  чуприни  —  хоч  плач,  хоч  не  плач!
І  хай  вечорами  ще  пісню  веселу  мугикаєш,
Та  в  цьому  театрі  все  менше  актор,  ніж  глядач.

Частіше,  ніж  хочеться,  згадують  сиві  однолітки
Про  стежку  отую,  з  якої  нема  вороття...
—  Чом  скисли?  —  питаю.  —  Чи  ви  переїли  антонівки?
Погляньте  довкола  —  ця  осінь  така  золота!

Хай  схід  намурмосився…  Дощ  восени  —  ви  не  звикли  ще?
І  краще,  і  гірше,  з  водою,  і  з  квасом  було...
Раніш,  ніж  належить,  нам  літо  ніхто  тут  не  висвище.
Чом  зморшки  даремно  взялись  наганять  на  чоло?

Наш  став  обійма  сніговій  лебединими  крилами,
Чи  вихор  гне  верби,  чи  громи  шматують  блакить  —
Негода  минеться,  розквітне  бузок  понад  схилами,
І  місяць  зіпнеться  на  небо,  ночей  ворожбит.

Край  неба  зажевріє,  трави  укриються  росами...
Хтось  інший  пірне  у  весняну  досвітню  імлу,
Пройде  ті  стежки,  де  в  дитинстві  ходили  ми  босими,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546462
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Галина_Литовченко

ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ


На  канікулах  скучати
Не  доводиться  мені.
Не  нудьгують  і  санчата
В  коридорі  на  стіні.

Летимо  із  гірки  зрання  –  
Вітерець  не  здожене.
Радо  возимо  на  са́нях
Я  Тимка,  Тимко  мене.

Ми  і  з  лижами  у  згоді  –  
Не  стоять  в  кутку  сумні.
Вже  проклали  на  городі
Паралельно  дві  лижні.

Підмели  й  каток  ми  чисто,  ̶
Ковзанів  лиш  видно  слід.
Вчора  тато  особисто
Вивіря́в  на  міцність  лід.

І  скажу  в  останнім  слові:
Навіть  сумніву  нема,
Що  канікули  чудові
Влаштувала  нам  зима!

На  фото  з  інтернету:  Валентина  Поварова  "На  катке"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546313
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


Любов Ігнатова

Напівсонне…

Зимове  небо  сяє  Оріоном, 
Конячками  розбіглися  хмаркИ, 
І  сни  казкові  кольоровим  гроном 
Нанизують  на  ниточку  зірки... 

Дрімає  котик  місячним  клубочком,
У  нього  поміж  лапок  грайлик  спить...
Груднева  ніч  морОзяним  дзвіночком
Вже  відміряє  опівнічну  мить...

Віддам  тривогу  вітру  у  долоні  - 
Нехай  розвіє  безвісти  її...
Вже,  майже,  у  дрімОти  у  полоні 
Слова  у  вірші  заплету  свої.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


НАДЕЖДА М.

Коли нудьга вповзе зрадливо в душу…

Коли  нудьга  вповзе  зрадливо  в  душу,
І  я  не  знатиму,  що  з  цим  мені  робить,
Та  вихід    я  знайти  із  цього  мушу,
Бо  як  в  такому  стані  мені  жить?

Поплакать,  як  дитина,  щоб  жаліли?
Та  сльози  уже  висохли  давно.
Мої  думки,  хіба  ви  збайдужіли,
Чому  удвох  тепер  ми  мовчимо?

Невже  розчарування  знову  в  друзях?
Чи,  може,  солоденьким  підсластить,
Щоб  серце  пораділо  знову  в  грудях?
Не  раз  бувало.  Знаю  як  зробить...

Ти  не  кивай,  що  дощ  надворі  знову,
Що  сонце  заховалось  за  блакить.
З  тобою  вдвох  відновимо  розмову.
Пройде  тоді,  що  в  кожного  болить...

Наллю  для  настрою  велику  чашку  чаю.
Вмощусь  з  котом  край  світлого  вікна.
Отак    собі  я  настрій  повертаю.
І  музика  звучить..  Хандра  мина...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545784
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Любов Ігнатова

Настроєве

То  не  небо  заплакало  зра'ння,  
То  не  чорнії  хмари  кишать  -
То  в  мені  роз'ятрилася  рана,  
То  в  мені  розболілась  душа...  

Загорнувшись  у  сиві  тумани,  
Знов  зрощу  у  собі  їжака...  
Мають  здатність  згасати  вулкани,  
Бо  нутро  їх  вогонь  випіка...  

Розлітається  попелом  листя  :
Інквізиція  впертих  думок  
Палить  осінь  -цю  відьму  вохристу,  
Що  зійшла  із  яскравих  зірок....  

А  зима...  Хтось  прокляв  мої  зими....  
От  би  стежку  до  неї  забуть...  
Може,  є  десь  чарі'вна,  незрима  
Обхідна  до  весни  мені  путь?    
...
Відживу...  Відхворію...    Відплачу...  
Знов  босоніж  ввійду  в  спориші...  
Ще  надія  жива!    А  це  значить  
Мої  вірші  -то  ліки  душі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014


laura1

А я тебе, синку, так сильно люблю!

Пам'яті  загиблим  героям  за  Україну  у  війні    з  російськими  окупантами  і  їхнім  матерям,  присвячую

Отримала  мати
Страшну,  несподівану  звістку.
Немає  синочка,
Загинув  в  нерівнім  бою.
А  я  ж  тебе,  синку
Чекала  весь  час  у  відпустку.
Я  я  ж  тебе,  синку
Так  сильно,  так  сильно  люблю.

Куди  ж  ти,  мій  сину?
Куди  ж  ти,  мій  соколе  я́сний?
На  кого  лишаєш?
В  які  відлітаєш  світи?
Лечу,  моя  мамо,
За  обрій,  де  сонечко  красне,
Додому,  до  світла,
Туди,  де  немає  війни.

А  як  же,  мій  сину,
Без  тебе  я  буду  тут  жити?
І  як  залишу́ся
Одна  на  цій  грішній  Землі?
Немає  вже  сили,
Не  можу  вже  більше  терпіти
Цей  біль,  що  у  серці,
І  в  сивій  моїй  голові.

Прости,  моя  мамо!
Прости,  моя  рідна  матусю!
За  те,  що  від  кулі
Не  зміг  я  себе  вберегти.
Так  сталося,  рідна.
За  тебе  я  тут  помолюся,
Щоб  Ангели  Божі
Тебе  захищали  крильми.

Не  плач,  моя  ненько!
Не  плач,  не  тужи,  не  журися.
Мені  вже  тут  легко,
Немає  тут  болю  й  журби.
Я  з  райського  саду
На  тебе,  матусю  дивлюся,
А  ти,  моя  рідна
За  мене  й  за  себе  живи!

22.  12.  2014                                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Дід Миколай

З гаю чарівничка то моя Марічка.

По  діброві  річка,
Тече  невеличка.
Біля  річки  хата,
Вербова  загата.
У  ній  потерчата,  
Малі  небожата.
Ген  полощуть  ряску,
Пишуть  нашу  казку.

Не  свари  матусю,
Я  люблю  Марусю.
Прокладу  їй  кладку,
Запалю  лампадку.
Щоби  любуватись
З  нею  повінчатись.

Тут  біля  потічка  
Вже  чека  Марічка.  
Лісовик  –  Чугайстер
У  діброві  майстер
Воду  з  дна  черпає,
Нас  благословляє.                        
Світиться,  як  ласка,
Дорога  любаска.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

Вже  веду  до  хати,
Пора  зустрічати.
Поцілуйте  чічку,
Буде  за  невістку.
Вже  стоїть  чорнявка
На  пророзі  Мавка.
Вишита  спідничка  
З  гаю  чарівничка.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545526
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


НАДЕЖДА М.

Пливе відлунням голос твоїх слів…

Пливе  відлунням  голос  твоїх  слів,
А  я  з  надією  навколо  озираюсь.
Давно  навколо  світ  вже  постарів,
А  я  згадати    голос  намагаюсь.

А  як  сказать  про  головне  умів!
Яка  велика  сила  може  бути  слова!
Здавалося,  що  світ  увесь  німів...
Твої  ж  слова  не  брала  за  основу.

З  тих  пір  пройшло  неміряно  дощів,
А  час  не  терпить  роздуми  й  вагання.
Нащо  шукать  вже  втрачених  слідів?
Як  приглушить  сердешні  хвилювання?

А  згадка  в  небуття  все  відліта,
Як  пташка  із  гнізда  в  годину  ранню.
Та  плин  життя  не  радує  літа,
Бо    все  давно  лишилося  за  гранню..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Галина_Литовченко

ТУМАННИЙ СІМЕЇЗ

Пахну́ли  хвилі  свіжим  бризом
і  відкотились  за  буйки.
А  по  провулках  Сімеїзу
Заструменіли  ручайки.

Збігають  жваво  чередою
В  розташування  берегів.
Із  хмари  чистою  водою
Умились  статуї  богів.

Нія́ким  променю  обманом
Пробитись  вниз  немає  сил.
Сховався  в  мареві  туману
І  небозвід,  і  небосхил.

Під  погляд  ягідного  тису
Та  білих  з  мармуру  колон
Потрапив  з  ряду  кипарисів
Красивий  тілом  Аполлон.  

11.2014

Фото  з  інтернету  акварель  Авдошиної  Лариси

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545251
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Галина_Литовченко

РОЗЫ, ГРОЗЫ…


Под  шум  дождя  и  рокот  грома
во  сне  на  миг  вернулось  лето.
Один  король,  давно  знакомый,
явился  в  образе  валета.

Был  поцелуй  и  были  розы,
была  приятною  беседа.
Шептала  под  окном  берёза  –  
мол,  рано  праздновать  победу.

Шла  голова  от  вальса  кругом    ̶
он  превосходным  был  ведущим.
Мы  с  удовольствием  друг  другу
гадали  на  кофейной  гуще.

За  гранью  сна  гроза  шумела,
ночные  разгоняя  грёзы.
Король  исчез,  понятно  дело.
А  вслед  за  ним  исчезли  розы.
11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545250
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Осіріс

Звичайне Диво

                         
Душа  її  –  незвідана  глибінь,  
Напівтонів  брунатного  какао.  
В  очах  пульсує  вилиняла  синь
Небес,  де  сонце  мружиться  лукаво.

М’якенький  обрис  повнотілих  форм,
Здригається  від  подиху  слабкого.
Життєвих  не  дотримуючись  норм,
Дарує  вогкість  серденька  палкого.

Задарма  злото  роздає  по  дню.
По  ночі  стелить  срібляну  доріжку,
Чужого  бруду  беручі  пеню,  
На  легковірну  трепетну  маніжку.  

Її  ж  планида  -  слізна  самота
Роззявами  заклятого  вигнанця,
Чужих  відбитків  груба  тіснота,
Чи  ляпас  від  проїжджого  коханця.

Руйнує  душі  чванство  і  пиха,  
Суспільні  упередження  байдужі.
Якщо  ж  позбутись  даного  гріха,
Красу  узріти  можна…  і  в  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545246
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Шон Маклех

Міст Собачої Зірки

           «До  місяця  оповні
               Душа  шалено  прагне  в  глибину,  а  після  –  в  світ…»
                                                                                                                         (Вільям  Батлер  Єтс)

Я  стою  на  мосту
Між  двома  безоднями  
Хтось  перекинув  це  дерев’яне  хитиво:
Підвісне  та  плетене  –  часом  без  поручнів.
Я  стою  на  мосту,
Що  висить  між  галактиками
З  ліхтарем  –  Сіріусом.
Не  дарма  оцю  зірку
Звали  відлюдники  давнини  Собачою.
І  не  тільки  відлюдники,
А  жерці  Часу  ненажерливого:
Великого  та  невблаганного
Стоокого,  але  з  очима  заплющеними.
Я  йду  в  цю  чорноту  запаморочливу,
В  оцю  безодню  одвічну
Раніше  самого  Часу  існуючу.
Одкровення  в  моїй  торбі  кружальцями  –  
Чи  то  подарунками,  чи  то  знаками
І  в  цьому  храмі  готичному,
Що  диваки  звуть  Нескінченністю:
Розчиняюсь  в  Істині.
А  ви  й  не  бачили  
Мої  черевики  стоптані  –  
Чи  то  на  порозі  залишені,
Чи  то  в  море  недбало  кинуті.  
Тільки  не  питайте  сюди  дорогу:
Я  все  одно  не  скажу
Ні  вам,  ні  тому  жебраку-прочанину
У  подертій  свиті  років,
Що  блукає  там  одвічно  
І  думає  –  ніхто  не  знає  про  що…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545220
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Дід Миколай

…нехай щебечуть карасі

Проснулись  в  річці  карасі,
Щебечуть  в  стрісі  горобці.
Біжать  зайчата,  сіроманці
По  подаруночки  уранці.

За  гаєм  сонечко  встає
В  промінні  соло  виграє.
Дідусь  щасливий  Миколай
Для  вас  зробив  сьогодні  рай.

Поклав  в  подушку  дітворі
І  під  ялиночку  в  дворі...
Чекає  Тропік  і  Гольфстрім,
Дарунок  дам,  я  вам  усім!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545210
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


НАДЕЖДА М.

Можливо, в когось є думки?

Весною  пишний  цвіт  калини,
А  влітку  ягоди  гіркі.
Коли  надворі  хуртовина,
Які  плоди  тоді  смачні..

Колючий  терен  розцвітає.
Як  в  молоці  його  квітки!
Та  ось  і  зрілість  наступає.
Смакуєм  ми  гіркі  плоди.

Чи  і  в  рослин  є  своя  доля,
Дарує  кожному  своє?
А,  може,  це  чиясь  сваволя,
І  не  порушить,  бо    святе?

Людське  життя  до  цього  схоже:
Весною  всі,  як  пишний  сад,
А  прийде    старість,  кожен  зможе,
Отримать  те,  хоч  і  не  рад.

Одні  цвітуть,  як  сад  весною,
Збирають  ягоди  смачні.
А  інші,  що  кривить  душею,
Чомусь  плоди  їдять  гіркі.

І  що  ти  можеш  тут  зробити,
Хіба  це  все  за  помилки?
А  як  тоді  без  них  прожити?
Можливо,  в  когось  є  думки?






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545270
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


горлиця

Вип`єм

 
Вночі  перекрутив  чаклун  годинник,
Та  не  години,  а  цілі  роки,
В  душі  я  залишилася    дитина,
А  в  зеркалі,  усе  до  навпаки!  

Рокам  забракло,  мабуть,  матер`ялу,
І    вишивати  стали    на  лиці,
Усі  прожиті  ,темпом,  серіали  ,
Врізьбили  ,ввіковічнили  ,митці.

Питають  друзі,  чом  тобі  не  спиться  ?
Ти  не  журись,  дай  вип`єм  “на  коня”!
А  я  кажу-  нехай  ще  кінь  пасеться,
Бо  бач  ,як  мчиться    молодість  моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545024
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Світлана Рачинська

Пера

Це  не  зорі  у  мерехт
розлиті…
Це  октави  в  мажорі
злились.
Як  гріхи  в  пелена
перевиті  -
Чистим  плесом
здіймають  увись.
Це  не  крила,  долоні
як  лотос…
Витинання  ірисових
пер…
Та  тримає  ті  пера
лиш  волос,  
Що  промінням
торкається  сфер.
Відчуття  не  лишають
спокою.
Мій  тягар  непідсильний
перу…
Де  Сильфіда  в  зап’ясті
дугою
Простягає  світанку
цедру.
Де  те  слово  в  перстенах
лілових,  
Я  гойдаюсь  на  ниті
між  зір…
І  вітрила  такі  ж
пурпурові…
Дивний  сум
аметистових  гір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544220
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ЗИМНО


Накинулися  з  неба  заметілі,
укрили    землю  голубі  сніги.
В  замерзлій  річці  на  прозорім  тілі
намалювались  білі  береги.

Повзуть  полями  свіжі  перемети,
сховати  намір  мають  і  ріку.
Тримають  наступ  стійко  очерети,
вартують  кригу  на  ріці  тонку.

На  лід  слизький    упав  з  розбігу  вітер,
перечепившись,  рухнув  долілиць.
Лишила  осінь  грудню  заповіти
в  опалім  листі,  в  розсипах  зірниць.

Та  небо  густо  затягнули  хмари,
зірок  не  видно  й  місяця  нема.
Снують  вечірні  сутінки-примари,  
стискає  світ  обіймами  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


НАДЕЖДА М.

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки  ранок  став  на  зміну  ночі,
І  сніжком  присипав  шлях  до  хат.
Усі  вікна  тут  розкрили  очі:
Вогники  в  хатах  усіх  горять.

Всі  чекають  зранку  Чудотворця.
В  кожного  бажання  своє  є.
Він    прохання  викона  від  серця.
Всі  зусилля  з  радістю  вкладе.

Є  у  мене  теж  своє  бажання:
Хочу  я  здоров"я  всій  рідні.
Хай  ще  не  цурається  кохання,
Подаруй  щасливі  мені  дні.

Хай  до  друзів  поспішить  удача.
Благодать  поселиться  в  їх  дім.
Хай  по  жилах  кров  тече  гаряча,
Якщо  хтось  до  всього  збайдужів.

Мирного  прошу  для  всіх  я  неба,  
Бо  ми  всі  не  хочемо  війни.
А  для  щастя    небагато  й  треба.
Чудотворцю!  Від  біди  врятуй  і  збереже...
-------------------------------------
Вітаю  зі  святом  всіх  МОЇХ  ДРУЗІВ  сайту...
Щастя  Вам  та  удачі  в  житті...






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


kulbabka

Різдвяно-спогадне

[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]

Мої  думки,  оголені  дерева,
Гілками  присягають  висоту
І  паморозі  стружка  металева,
Здіймаючись,  згасає  на  льоту.

А  спогади  –  захекані  хлопчиська  ─
Вже  вкотре  повертають  у  Різдво,
Де  світ  дитинства,  як  ніколи,  близько,
Де  з  вітром  неприборканим  удвох

Розхитуємо  гойдалку  скрипучу  ─
Аж  п’ятами  торкаємося  хмар!
На  прутику  різдвяну  зірку  кру́чу,
Усівшись  на  засніжений  димар…

І  пряники  розвішую  медові,
Стрічками  почепивши  за  гілки.
Тут  відлиски  на  шибці  кольорові
Мені  малює  місяць  від  руки.

Вкладає  бабця  казку  сизооку
В  картатий  вузлик:  “Спи,  дитино,  спи…”
І  серце  розбігається  з  півкроку,
В  сузір’їв  позолочені  снопи

Пірнає  легко,  тоне  в  мерехтінні,
Вбирає  в  себе  зоряний  пилок…
На  стику  часових  космічних  ліній
Відлунює  кожнісінький  мій  крок…

Минуле  там  розсипалось,  мов  сонях,
Насінням  перепріло  в  рукавах…
І  тільки  пам’ять  гупає  у  скронях,
Вривається  у  сни  мої  безсонням,
Як  посвіт  із  далекого  Різдва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ОСЕННИЙ РАССВЕТ

           

А  ночка,  как  видно,  на  ладан-то  дышит.
Рассвет  на  калитку  взлетел  петухом,
дымок  из  трубы  закружился  над  крышей,
на  северном  скате  украшенной  мхом.
 
Мурлычет  котёнок  за  пологом  сладко,
доить  собралась  бабка  Нюра  козу,
а  стёкла  в  окне  прослезились  украдкой,
слегка  промокнув  занавеской  слезу.

Беседуют  ходики  с  радиоточкой,
в  рассветную  синь  засмотрелась  герань:
сосед  одинокий  (ни  сына,  ни  дочки)
куда-то  пошаркал  в  такую-то  рань.

Восход  открывает  крючки  и  засовы,
пейзажей  осенних  разводит  печаль.
Лежит  на  скамейке,  почти  что  готова,  
из  козьего  пуха  невестушке  шаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544703
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Олекса Удайко

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

                                                                 [i]Собі[/i]

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Віктор Ох

Підбираю для ноти стан (V)

Слова  -  Юрія  Лазірка
Виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексій  Тичко
Координатор  -  Світлана  Костюк

========================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nIb74vX0mms[/youtube]

Підбираю  для  ноти  стан,  
ніби  іскру  з  очей  дитячих.  
Живописні  твої  уста  –  
сьоме  небо  за  ними  плаче.  

Образ  істини  відтвори,  
говори  з  Нею,  наче  янгол.  
Затамовуй,  співай,  гори  
серцем,  подихом  –  вічним  танго.  

     Приспів:

День  дощить...  
падає  і  йде  поволі.  
Крик  душі...  
ти  підкинь  монетку,  доле.  
Веселка  воскреса  –  
не  плачте,  небеса.  
Так  холодно,  коли  
"прощай"  твоє  болить...  

Глянь  –  веселкою  усміхнись,  
відродися  душею  ліри.  
Переможемо  ми  колись  
даль  безмірну  і  недовіру.  

Ця  краплинність  і  круговерть  
відійде,  як  у  серці  трепіт.  
Не  ворон  порахує  Смерть,  
не  чекатиме  на  вертепи.  


(Приспів)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544296
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


НАДЕЖДА М.

В надвечір*ї сонна пливе тиша…

В  надвечір"ї  сонна  пливе  тиша.
Блимають  в  тумані  ліхтарі.
Чути,  як  душа  тихенько  диха.
Курять,  мов  цигарки,  димарі.

Непомітно  сон  ступає  в  хату.
Ставні    незачинені  скриплять.
Вітер    відчува,  що  винуватий.
Зазирнув  в  вікно  -  усі  вже  сплять.

Тільки  ось  мені  чомусь  не  спиться.
І  думки  за  вітром  десь  летять.
Вирвались  з  гнізда,  неначе  птиці,
І  в  тумані  ледве  мерехтять.

Їх  не  загнуздать,  не  зупинити.
Понеслись  на  волю  з  моїх  рук.
Як  же  я  без  вас  ?  Як  жити?
В  тиші  розчинився  душі  звук...

А  надворі  заметіль  кружляє.
Збитися  так  легко  на  шляху.
Ви,  як  мої  діти.  Точно  знаю.
Повернетесь  в  хату  в  ніч  глуху.

Буду  я  вас  пестить,  як  дитину.
Обіцяю:  більше  не  пущу...
Та  думкам  моїм  нема  зупину.
Хіба,  просто  їх  приколишу?

Покладу  їх  в  ліжко  поряд  себе.
Може,  на  хвилинку  й  я  засну...
Якби  знали,  як  мені  ви  треба!
Тільки  в  сні  легесенько  зітхну...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Любов Ігнатова

Про Музу

Розлінилась  моя  Муза:  
Склала  крила  у  комод  
І,  почухуючи  пузо,
Все  горта  журнали  мод...
Я  ходжу  довкола  неї:  
"  Ну,  давай  вже,  прокидайсь!  
Вірші  час  писать  про  фею!...  "
А  вона  мені:    "  Та  зась!  
Хочу  я  відпустку  мати,  
Щоб  усе  -як  у  людей!  
А  іще  -солодку  вату  
(Для  осмислення  ідей...  )
Хочу  гору  шоколаду,  
А  морозива  -аж  дві!  
Хочу  бачить  водоспади,  
Облетіть  навкруг  Землі.....  "
"  Ну  то  що  ж",  -  кажу:    "Лінуйся!  
Оголошення  я  дам  
І  назавтра  вже  займуся  
Виборами  Музодам!...  "
Стало  у  кімнаті  тихо...  
Тільки  стрілки:  "Цок  "  та  "Цок  "...
І  бурмочучи:    "От  лихо...  "  -
Муза  одяга  вінок:  
"Ну  чого  ти?  Я  ж  готова!  
Маю  тисячу  думок:  
Про  курорти,  про  обнови  
І  про  розсипи  зірок;  
Про  кохання  і  про  каву,  
Про  людей  і  про  котів...
А  ще  думка  є  цікава  -
Написати  про  китів...  "
.....
Вже  давно  завечоріло...  
Хлипа  дощиком  зима...  
Моя  ж  Музочка  уміло  
У  світи  яснІ  зрина;  
І  приносить  мені  світло  
У  долонечках  хутчіш,  
Щоб  не  згасло,  а  розквітло  
І  новий  з'явився  вірш....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ті ж проблеми будуть вже смішні…

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили...  
Світлана  Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер  колихає  голе    гілля.
А  чи  варто  тому  сумувать,
Що  зима  й  безсонячне  довкілля?
Як  в  руках  себе  отут  тримать?

Що  розлука  -  боляче,  це  знаю.
Море  сліз  заповнюють  річки.
Але  те,  що  вже  дійшли  до  краю,
Перестаньте  пестить  ці  думки.

Ця  невдача  раз  один  карає,
Ми  ж  хворієм  нею  все  життя.
І  чомусь  про  те  ми  забуваєм,
Що  пішло  -  немає  вороття.

Не  забудьте  про  жіночу  гордість.
Голову  повище  підійміть!
Нащо  тут  показувати  слабість?
Мудрість  і  свій  розум  увімкніть...

Хай  позаздрить  той,  хто  вас  покинув.
Пожалкує,  що  зробив,сто  раз.
Тільки  не  кляніть  оту  хвилину,
Що  була  щасливою  для  вас.

Знаю,    що  нелегко,  буде  важко.
Будуть  іще  сонячними  дні.
Іншим  подаруєте  ви  ласку.
Ті  ж  проблеми  будуть  вже  смішні...

_________________________________
Дякую  Світлані  за  ідею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Світлана Моренець

ОДИНОКІ СЕРЦЯ


Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили,
і  в  болю  –  від  незді́йснених  жадань,
від  згуби  мрій,  що  вже  протерли  крила.

Чим  виміряти  втрату  сподівань
на  щастя  у  любові,  ніжність,  ласку?
Як  зважити  тягар  випробувань,
що  в  летаргічний  сон  загнали  казку?

Хто  відповість  на  тисячі  питань:
"Де  ти?",  "Коли?",  "За  що?",  "Невже  не  варті?"
отій  душі,  що  сповнилась  вагань,
і  в  ній  свічею  тане  собівартість?..

А  десь  в  світах  чи  поруч  на  землі
тебе  шукає  друга  половина...
Дві  долі  розминулися  в  імлі  –
мов  розвели  дороги  сили  злі  –
коли  несли  їх  крила  журавлині.


Великий,  в  щедрості  безмежний,  Боже!
Почуй  в  їх  молитвах  самотній  щем
й  пошли  так  щедро,  як  один  Ти  можеш,
спізніле  щастя,  проливним  дощем!

                       15.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


НАДЕЖДА М.

До вікон тягнуться гілки…

Замерзлі,  сковані  у  кризі,
До  вікон  тягнуться  гілки.
Зима  малює  всі  ескізи
Одним  лиш  помахом  руки.

Вона  всесильна,  усе  може.
Легеньким  подихом  своїм
Навколо  все  враз  заморозить.
Сніжинок  чуть  легенький    дзвін.

Посріблить  голови  ялинкам.
По  пояс  снігу  намете.
По  шапці  кине  всім  будинкам.
І  білим  цвітом  сад  цвіте.

Вона  панянка  і    чаклунка.
Тебе  до  мене  приведе.
А  іноді,  оця  пустунка,
Якщо  захоче  -  украде...

Бо  знає:  ти  боїшся  снігу.
Дорога  зовсім  неблизька.
Ти  будеш  ще  чекать  відлигу.
Тоді  ж  дорога  неслизька...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 66 (Валентин Бут, Наталя Кривун)

Валентин  Бут

От  і  зустрілися  ми  в  цім  житті  ще  раз
Погляд  збентежений  віями  не  прикривай.
Я  ще  блукаю  в  снігах,  спотикаючись  раз-у-раз
Повідай,  чи  ти  відшукала  зимі  тій  край?

-  Віхола  засипає  снігом  світ...
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Ми  так  сподівались,  що  літо  зігріє  нас,
На  щастя  надії  плекали,  та  все  дарма.
Як  вогник  кохання  у  наших  серцях  погас,
Прийти  за  весною  могла  там  лише  зима.

-  Віхола  засипає  снігом  світ
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Тож  випусти  серце  моє  із  своїх  долонь,
Підемо  далі  блукати  в  пусті  світи,
Лиш  подаруй  наостанок  очей  вогонь,
Лиш  поцілуй  на  прощання  і  вільна  ти.

-  Не  сумуй  все  минає  й  це  мине.
Вірю  я  є  зимі  тій  край.
Посміхнись,  зачаруй  ще  раз  мене
Повернім  наших  весен  розмай.

Віхола  замітає  цілий  світ,
Білий  сніг  сипле,  навісна.
Пригорнись  ,  хай  минуло  стільки  літ,
Але  нас  знов  знайшла  весна.

===================

   Наталя  Кривун

1. А  ти  пригадай,  як  ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Ти  щось  говорила  так  ніжно  і  трепетно..
Згадай,  моя  люба,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів:

Я  прийду,  ти  чекай,  чекай  мене..
Я  прийду,  тільки  вірно  кохай..
Хоч  життя  для  обох  нас  пройдене,
Та  прошу,  -  ти  не  забувай..

2. Ти  пригадай  весняні  ночі  бузковії,
Коли  ми  купались  у  них,  як  у  повені.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  мій  коханий,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів.


3. А  ти  пригадай…  Ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  все  минуле,  згадай,  як  було  тоді  нам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
дата поступления 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014


kulbabka

Зимово-мандаринове

[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]

Вже  й  зима  надбала  хуртовин
І  діброви  міряють  обнови.
Ніби  угорі  прорвало  млин  -
Небо  сіє  борошно  зимове.

В  білій  пудрі  змерзли  ліхтарі,
Іній  закосичив  туям  вії,
Паленіють  пишні  снігурі
Яблуками  у  густій  завії.

У  спітнілій  рамочці  вікна
Вгадую  розмиті  силуети,
І  сліди  згортає  білизна,
Засипає,  ніби  трафарети.

Довгожданна  радісна  пора
З  присмаком  ванільно-мандаринним!
Золотить  блискуча  мішура
Колючки  патлатої  ялини,

Що  притихла  в  нашому  дворі
І  мовчить  в  очікуванні  дива...
Кучугура  ген  на  димарі,
Мов  сова  сердито-полохлива,

Примостилась  -  і  ні  пари  з  вуст,
Лиш  у  пір'ї  блимають  очиська.
Під  ногами  чутно  снігу  хруст  -
Вгадую,  що  ти  вже  зовсім  близько...

Скрипнувши  дверима,  зазирнеш,  
Обтрусивши  комір  од  сніжинок!..
І  розсиплеш  радощі  без  меж
Пахощами  свіжих  мандаринок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Олекса Удайко

СНІЖНІСТЬ

 
                                                       [i]Колір  змінила  на  зиму  земля
                                                       Враз  Снігова  королева…
                                                                                                             [b]  Віталій  Назарук      [/b]
                                                       
                                                       Танок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
                                                       Спинися  -  молю!…  
                                                       Цілункам  холодним  твоїм  
                                                       я  коритися  мушу…
                                                                                                                               [b]  Гостя[/b]

[b]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися  ,  молю  я,  стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  що  в  серці  жевріє…

Сріблястість    довкола  усе  холодить
та  віти  квітчає  у    бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить  холодна  зима,
чуття  мої    вкутує  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі,  мабуть,  вже  нема:
неволить  в  полон  мене  Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  губи…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже  доводить  до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  не  тільки,  не  лише…

О,    де  вже  той  холод  –  лиш  поклику  гук:  
пірнаю  срібляно  під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув  знеможений  сук,
і  впав  отрухлявлений  стовбур!

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!..
І  гріє  добром  грішні  душі.

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/b]
[/i]
12.12.  2014

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543478
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


НАДЕЖДА М.

Праздники зимы…

Радость  теплится  в  сердце:
Все  мы  ждем  Рождество,
Что,  как  нежное  скерцо,
Принесет    волшебство.

Снежный,  светлый,  морозный
День,  как  чистый  листок.
Как  танцор  виртуозный
Снег  кружит  ветерок.

Праздник  дарит  улыбки,
Встречи  верных  друзей.
Всем  прощаем  ошибки:
Добротою    сильней.

Как  морозная  свежесть
Мысль  о  счастье  в  душе.
И  о  мире,  как  прежде,
Наяву,  не  во  сне.

Конфетти  и  игрушки,
Детский  радостный  смех.
Огоньки  и  хлопушки
Пусть  порадуют  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Світлана Моренець

ЖИТТЄВИЙ СКАРБ

За  вікном  пірнає  в  темний  вечір
краєвид  Дніпрових  берегів...
А  в  квартирі  –  так  нестерпно!  –  з  печі
паморочить  запах  пирогів...

Я  тебе,  коханий  мій,  чекаю
і  вслухаюсь,  як  ключем  черкнеш...
Вже  по  кроках  за  дверима  знаю  –
смуток  чи  тепло  в  душі  несеш.

Ти  візьмеш  лице  моє  в  долоні,
що  з  морозу  й  холоду  пашать,
я  цілую  рідні  сиві  скроні...  
Як  роки  до  вирію  спішать!

Вік  наш  тане,  як  церковні  свічі...
Ми  сто  літ  вже  топчем  спориші,
а  ти  досі  –  самий  кращий  в  світі
серцем  і  високістю  душі!

Ніжно  обіймеш  мене  за  плечі,
пригорнусь  я,  мов  мале  дитя...
Є  в  житті  неоціне́нні  речі...
найдорожчі...  скарб  твого  життя.

                           10.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Мазур Наталя

Безсоння

Ночі  безсонної  скапує  час,  наче  віск,
Крапля  по  краплі  -  повільно,  покірно,  невпинно,
І  розчиняється  серед  небесних  завіс,
Присмак  зажури  мені  залишивши  полинний.

Сонні  думки  тягарем  облягають  чоло,
Руки  свинцем  наливаються,  важчають  очі.
А  за  вікном  буревій.  Все  довкруг  замело.
Лютий  мороз  викарбовує  руни  пророчі.

Тиша  глибока  довкола,  така,  що  дзвенить
Довго,  нестерпно,  ковтаючи  відзвуки  ночі.
Мить  до  світанку  холодного,  певне,  ще  мить...
Губи  шепочуть:"Помилуй,  помилуй  мя`,  Отче!"

25.11  -  27.11.  2013                          23:40

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542676
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014


НАДЕЖДА М.

Живи любов…

Скрипить  приємно  під  ногами  морозець.
Сніжинки  пролітають  тихо  -  тихо.
І  лине  музика  закоханих  сердець.
Живи  любов...  Не  умирай,  а  дихай.

А  вітер  хай  розносить  світу  ці  дива.
Як  ніжно  цей  мотив  тремтить  в  повітрі.
Як  музика  тендітна  скрипаля.
Відтінки    неймовірні  у  палітрі.

І  той,  хто  любить,  здатен  це  відчути,
Бо  музика  таких  сердець    у  всіх    одна.
І  навіть,  хто  в  любові  був  забутий,
Торкнеться    до  душі  оця  струна.

Примусить  просльозитись  чуйне  серце.
Ці  сльози  не  безсилля  буде  знак.
Це  просто  розхвилює  тонке  скерцо,
Не  маючих  в  душі  черствих  ознак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  є  колючі,  наче  терен  –  
сатира  в  них  –  гостріш  ножа...
а  інші  –  в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі"  –
у  них  конкретні  платні  ролі:
нена́видіти  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  та  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались...
то  ж  зрідка  лиш  якась  вівця
шука  чужого  обійстя́.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні  –
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
вірші  на  сайті  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             04.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014


НАДЕЖДА М.

А ти мовчиш…

Чомусь  мовчить,  ледь    диха  новий    ранок.
Сніжинки  притаїлись  на  землі.
Дерева  всі  закутались  в  жупанок.
Невже  морози  наступають  злі?

Душа  від  холоду  чомусь  німіє.
Чекає,  що  підкинеш  ти  слівце.
А  ти  мовчиш...  Боюсь,  що  зачерствіє,
Замерзне,    як  безлисте  деревце.

Дихни  на  неї  подихом  гарячим.
Нехай  відчує  втрачене  тепло.
Хай  серце  твоє  знову  стане  зрячим.
Врятуй    беззахисне,  поки  живе,  стебло.

У  файли  не  складай  слова  живильні.
Струси  з  них  павутиння  давнини.
У  новому  вбранні  хай  будуть  сильні.
Сумні  думки  із  серця  віджени...

Якщо  слова,  як  талі  води,  мерзлі,
А,  може,  ти  не  звик  щось  дарувать?.
Тоді  слова  хай  будуть  хоч  відверті.
Це  краще,  аніж  зовсім  промовчать...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542071
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Осіріс

Журба осіння

               

Стікає  небо  в  брудні  калюжі,
Намокли  клена  рамена  дужі
Попід  горою.

Шукає  вітер  в  ярах  спасіння.
Лякливо  блудить  пора  осіння
Між  трав  марою.

Здіймають  гуси  табун  під  хмари,
Печально  свищуть  крилець  удари
Понад  землею.  

Листок  останній  жде  облетіло  
Дублянку  сніжну,  втаївши  тіло
Межи  ріллею.    

Сопе  в  тумані  німий  садочок.
Щебече  дзвінко  в'юнкий  струмочок
З-під  приморозі.

Чекає  поле  на  воскресіння…
Ясніє  чорно  журба    осіння,
Круком  на  стозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541667
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014


laura1

Прости і відпусти

[i]У  зо́лоті  завмер  осінній  парк,
І  ми  йдемо  знайомими  стежками.
Як  в  юності,  багато  літ  назад,
Коли  цвіли  розложисті  каштани.

Життя  пройшло  по  різні  береги́.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Немає  в  тому  нашої  вини,
Бо  долею,  напевно  так  судилось.

Минуле  нам  не  повернути  ні  на  мить.
В  роках  розлуки  розійшлись  наші  дороги.
Чому  і  досі  ще  рука  твоя  тремтить?
Чому  в  очах  і  серці  твоїм  туга?

Ти  чуєш  друже?  Музика  звучить.
Як  і  колись,  у  дні  наші  світання.
Та  час  безжально,  мов  струмок  біжить,
І  музика  звучить  вже  на  прощання.

Нам  не  збагнути  долі  віражі.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Прости  за  все.  Прости  і  відпусти,
Бо  у  житті  нам  бути  ра́зом  не  судилось.


05.  12.  2014                                        Л.  Маковей[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541625
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


горлиця

Твої руки

Я  так  люблю  руки  твоєї  дотик,
Вона    тверда    і  ніжна  водночас,
Стираю  всю  непевність,чую  кроки,
Несеш  любов,  що  поєднає  нас!

Нарву  барвінку,  заплету  віночок,
Для  тебе  і  для  мене,  під  вінець,
То  ж  поспішай,  іще  маленький  крочок,
Життя  цвіте,    самітності  кінець.

В  твоїх  руках  і  тепло,  і    затишно,
Тримай  мене,  неси  у  даль,    неси!
Байдуже  де,  щоб  разом  і  навічно,
Нехай  засну.  А  ти  лиш  -  колиши!    


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Михайло Гончар

В МІНОРІ

Під  колеса  лягає  дорога,
Кілометри  ковтає  мотор...
Доле,доле  моя,прудконога,
Ну,  хіба  ти  не  чуєш,небого,
Що  змінився  мажор  на  мінор?

Розчинилася  осінь  в  тумані,
Сніжним  барсом  зима  йде  услід.
Я  нап'юсь...За  цим  діло  не  стане
І  порину,мов  йог  у  нірвану,
Щоб  не  битись,як  риба  об  лід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539385
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 05.12.2014


МАЙДАН

ВСТАВАЙ, КАВКАЗ!

Вставай,  Кавказ!  Кавказ,  вставай!
Восстаньте  гордые  народы!
Фашизм  касапский  покарай,
за  все  безвременные  годы!

Тюрьму  народов  разорвём,
когда  пойдём  единой  лавой,
и  кол  осиновый  вобьём
кремлю  на  площади  кровавой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541399
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Дід Миколай

Даруй нам усмішку свою.

Не  шкодуй  за  своїми  літами,
Ну  і  що,  що  удаль  подались.
Не  повернеш  вчорашніх  думками
Не  турбуйся  за  них  зупинись.

Не  ятри  своє  серце  в  опішні,
За  помилку  покайся  в  гріхах.
Лише  Боги  на  небі  безгрішні
В  цьому  світі,  ми  лише  в  гостях.

І  нехай  тебе  Янгол  боронить,
Неземних  хай  подасть  тобі  благ.
Коли  треба  хай  хмари  розгоне,
Витре  сльози  в  журливих  очах.

Коли  раптом  зустріне  негода,
Коли  гірко  тобі    на  краю.
Хай  зігріє  тебе  прохолода,
Як  дитятко  маленьке  в  Раю.

Хай  твоя    нерозтрачена  врода
Нам  в  долоньки  збирає  росу.
Як  криниця  із  гір  повновода,
Напуває  весняну  красу..!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541362
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Осіріс

Плетиво міжсезоння

       
З  осінніх  хмар  зима  морозне  диво,
Сипнула  перламутрами  сніжку.
Покрила  чуб  солом’яний  стіжку,
Що  вже  давно  весіннє  бачить  сниво.

В  промерзлому  до  коренів  садку,
Сніжинок  рій  безчинствує  грайливо.  
Розкішні  айстри  пломенять  мрійливо,
У  винограднім  в’язанім  рядку.

Холодні  думи  полем  дме  вітрило,
Лишаючи  в’юнкий  на  стежці  слід.
Пташки  останній  обривають  глід,
Знімаючись  над  гаєм  швидкокрило.

Здираючи  зі  скла  ажурний  лід,
У  шибку  груша  стукає  безсило.
Голубить  світлом  між  юги  ярило,  
Дзвінких  бурульок  сяючий  приплід.

Порідний  місяць  сіє  зорепад,
Окрайцем  срібним  в  небесах  неспішно,  
На  кризі  ставу  вабою  безгрішно,
Ростки  палають  сотнями  лампад.

У  ніч  ридає  віхола  невтішно.
То  стихне  то  регоче  невпопад.  
Із  груднем  переплівся  листопад,
Укривши  землю  перлами  розкішно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540980
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


НАДЕЖДА М.

Сміятися і плакать - значить жити…

Буває  часто  плачем  без  причини.
Ніхто  тебе  в  цей  час  не  ображав.
І  співчуття  захочем,  як  дитина.
Так  хочеться,  щоб  хтось  про  це  узнав.

Солоні  сльози  ллються  безупинно,
Як  важко  нам  тоді  їх  зупинить.
А,  може,  так  в  житті  і  буть  повинно,
Коли  згадаєш  неповторну  мить.

А  музика  як  часто  душу  крає.
Ти  слухаєш,  відчуєш  щось  своє.
Не  думаєш  тоді,  що  все  минає.
І  навіть  те,  що  є  тобі  святе..

Душа  людська  -  чутка  частинка  тіла,
Що  часто  править  нами  у  житті.
А  то  буває  раптом  захотіла
Радіти  найпростішій  доброті.

Сміятися    і  плакать  -    значить    жити.
Узнати    смак  нелегкого  буття.
Знаходить  друзів,пробачать  уміти.
Любити    й  берегти  це  почуття..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


kulbabka

Притрусило пудрою легкою…

[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img]  [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]

Притрусило  пудрою  легкою
Листопадом  випрані  плаї,
І  пірнули  в  купіль  супокою
Мовчазні  оголені  гаї.
Де-не-де  поцвіркують  синиці,
Чубляться  пискливі  горобці
І  гойдає  вітер  годівниці
На  гілках,  неначе  каганці.
Нависає  ковдрою  важкою
Сиве  небо.  Гранули  краплин,
Наче  бісер,  обліпили  хвою.
Інею  тендітний  серпантин
Замережив  білопавутинно
Мокрі  віти  й  шишки-їжачки.
День  чи  два  –  обсипляться  жасмином
Хмар  пухкі  шовкові  подушки.
Вдарить  в  очі  свіжими  снігами,
Від  морозу  дихання  зіпре́!..
Зарипить  приємно  під  ногами
Білизна́,  немов  білковий  крем!
І,  зігрівшись  кавою  терпкою
В  затишній  кав’ярні  край  вікна,
Я  пірну  у  купіль  супокою,
Від  краси  зимової  хмільна!
Розчинивши  пінку  в  порцеляні,
Наслухати  буду  залюбки,
Як  шустять*  у  дні  передріздвяні
Ласими  цукерками  думки.


[i]*Шустіти  -  шурхотіти.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Нащо нам з тобою ту весну чекати?

Я  чекаю  знов,  що  прийде  весна,
Бо  забути  тебе  я  безсилий.

Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540681
------------------------------------

Ось  уже  і  осінь,  любий,  пролетіла.
З  журавлиним  криком  зникла  в  нікуди.
Перепрілим  листям  щось  прошепотіла.
І  дощами  змила  всі  свої  сліди.

Це    для  нас  цвіла  листям  кольоровим.
Килимок  стелила  нам  до  самих  ніг.
Тільки  заважав  нам  запах  полиновий,
Що    тремтів    в  повітрі,  хоч  надворі  сніг.

Не  закрию    двері...  Стану  на  порозі.
Може,  день  зимовий  звістку  принесе?
Заспокойся,  серце.    Чом  же  ти  в  тривозі?
Думаю,  що  взимку  нам  ще  повезе.

Щастя  не  буває,  любий,  по  сезону.
Нащо  нам  з  тобою  ту  весну  чекать?
Не  смакуй  весною  калину  червону.
Пригуби    зимою...Неймовірний  смак!

----------------------------------
Щасливої  Вам  ЗИМИ,  мої  любі  читачі!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540720
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Осіріс

Вовча вірність

                                       
Стожильний  подорожній  вовк,  пітьми  властивець,  
Ковилу  топче  ніжний  шовк  між  чорнобривець.
Відлунком  місячних  вогнів  зоріють  очі,  
Вальсують  безкраєм  полів,  мов  поторочі.
Кошлатить  теплий  вітерець  шерстини  сиві.  
Сліди  швидкують  навпростець  по  сонній  ниві.  
Зміяться  урвищем  ярів  в  глушінь  розлогу,
Де  діточок  зазивний  спів  скавчить  з  барлогу.
Розтане  в  заростях  куги  його  стежина.
З  тьмяної  родиться  юги  навстріч  дружина.    
Оскалить  перламутр  зубів  з  перестороги.
Впізнавши  мужа,  схилить  гнів  під  дужі  ноги.
Торкнуться  ніжно  милих  щік,  вуста  медові
І  втратить  вовк  хвилинам  лік  в  танку  любові.
Серпанком  ляже  поміж  трав  повів  кохання…
Вколише  золотом  заграв  її  світання.
Він,  як  дбайливий  чоловік  замре  на  чатах  -  
Вона  ж  одна  йому  навік,  в  життя  пенатах!
Або  він  муж,  або  вдівець  –  аскет  курганів!
А  випасати  сто  овець  –  талан  бара́нів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540589
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Таня Кириленко

Присутність

Не  стало  слів.
І  серця  стук  -  єдиний  звук,
Мій  простір  тільки  дихання  колише.
Той  світ  змарнів,
Де  я  не  чую  Твоїх  рук.
Думки  ж  тепер  складаються  із  тиші.

Той  світ  змарнів,
Де  мало  назви  все  і  всі.
Слова  пусті.  Слова  давно  уже  забуті.
І  замість  слів,
Що  линуть  в  сотнях  голосів,
Душею  розлилась  Твоя  присутність.

В  моїх  обіймах,
Чи  за  сотні  верст  -  
Однаково  близький  і  просто  рідний.
Слів  не  потрібно:
Ледь  вловимий  жест
На  тлі  із  тиші  більше  ніж  помітний.

Чи  хто  б  посмів
Поодягати  у  слова
Те,  що  можливо  тільки  серцем  осягнути?
Немає  снів...
Думок  про  Тебе  вже  нема.
Лиш  тихо  зігріва  Твоя  присутність.

30.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540559
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Олександр ПЕЧОРА

Невже ж, невже…

*      *      *  

–  Невже  ж,  невже,  –  питають  у  селі,  –
на  небі  Бог,  але  не  на  землі?          

–  Невже  ще  розкошують  у  містах?..

Жирують  –  нечестиві.  
Саме  так.

Живуть  пани  і  животіє  люд.
Вкраїнонько,  о,  скільки  ще  іуд!

Невже,  невже  покинув  нас  Господь?
Дажбоже  рідний,  не  барись,  приходь.
І  кожного  прости  чи  покарай.
Хай  в  Україні  буде  справжній  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540510
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Віктор Ох

Недопите глясе (V)


Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8Nfi8Y7BX4[/youtube]

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Нагромадила  купу  слів
І  у  двері  пішла  відразу.
Я  прощати  завжди  умів,
У  собі  не  ношу  образи.

Наздогнавши  твій  силует,
У  дощі  притулився  станом,
Ну  а  потім  ми  тет-а-тет,
Ніби  вперше  чи  у  востаннє  -

Поскидали  плащі  на  стіл,
Заважає  білизна  в  ліжку,
Буде  шал,  буде  танець  тіл
І  по  спині  -  нова  доріжка.

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Я  прощаю  тобі  усе  -  
Ще  орел,  але  в  сивім  пір"ї  -  
Недопиту  в  кафе  глясе,
Нігтів  слід  по  душі  і  шкірі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540484
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ще дрімає сонний ранок…

Ще  дрімає  сонний  ранок.
Темінь  за  вікном.
До  землі  приліг  серпанок.
Спить  міцним  ще  сном.
Лиш  далеко  десь  відлуння
Грому,  що  лякав.
А  на  небі  повнолуння...
Дощ    вже  перестав.
Заспокоїлась  природа,
Тиша  навкруги.
Це  побачить  -  насолода,
Біль  перемогти.
Пронеслась    луна  по  річці,
Як  слова  твої.
Ніби  грім  пробіг  на  бричці,
Утопивсь  в  воді.
А  за  лісом  так  шварнуло...
Освятився  ліс.
Чомусь  в  серці  знов  кольнуло...
Та  не  треба  сліз.
Зазирнуло  сонце  в  шпарку.
Пахне  вітерцем..
Прожену  з  душі  я  хмарку
З  проливним  дощем.







 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


kulbabka

Горянка-зима

Горянко-зимо́  з  фіалками  ув  очах,
Твій  погляд  криштально-чистий  і  майже  теплий...
У  грудях  твоїх  тріпоче  тендітний  птах,
А  вітер  тонкі  бурульки,  мов  коси,  клепле.

В  судинах  бурлять  нестримно  прудкі  струмки  -
На  дотик  такі  студені,  що  аж  пекучі!..
Хоч  голос  твій,  мов  крижина  крихка,  тонкий,
Та  крикнеш  -  і  пруть  лавини  з  гірської  кручі!

А  кинеш  мрійливий  погляд  -  і  ніжний  сніг
Здіймається  вгору  вальсом  лелійно-білим...
І  навіть  січневе  сонце  тобі  до  ніг
Складає  проміння  гостре,  неначе  стріли.

Люблю  споглядати  магію  у  вікні
Під  шепіт  вогню  у  пічці,  під  шурхіт  книги...
Так  пахнуть  фіалки-очі  в  ту  мить  мені,
Як  свіжо-весняний  подих  у  мить  відлиги!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Дід Миколай

Та ще, попереду бій!

Почуйте  мене  благаю.
Бодай  ваш  терпіж  згорів!
Не  йтимуть  раби  до  раю  -
Не  прийме  їх  Божий  гнів.

Прошу  тебе,  Матінко  Божа.
Звернися  до  них  з  небес.
Можливо  твій  клич  поможе,
Щоб  в  вірі  їх  дух  воскрес.

Щоби  вони  знов  згадали,
Чиїх  вони  є  батьків  -
Відкрили  тугі  портали
З  прийдешніх  колись  віків...

І  прийде  майбУття  світле
З  моїх  неосяжних  мрій:
Вкраїна  моя  розквітне.
Та  ще    попереду  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539877
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


НАДЕЖДА М.

Я люблю дивитись на тумани…

Ой,  мої  тумани,  мої  долі,
Вас  ніколи  з  берега  не  гнав...
Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787

--------------------------------

Я  люблю  дивитись  на  тумани,
Що  пливуть  хмарками  по  землі.
А  навколо  непроглядно  -  тьм"яно.
Ніби  молоко  скрізь  розлили.

Крізь  імлу    тихенько  плине  річка.
Вітер  з  очеретом  розмовля.
А    струнка  берізка,  наче  свічка,
Дівчину  нагадує  здаля.

Все  в  природі  розкошує  вранці,
Як  освятять  землю  промінці..
А  в  туману  зникнуть  зовсім  шанси:
Всю  красу  купати  в  молоці.

І  побачу  іншу  я  картинку:
Небо  червоніє,  ніби  мак.
Вітер  колихає  павутинку,
Нас  вона  не  втримає  ніяк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539860
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Дід Миколай

Я в тебе вірю Україно

Біль  давить  груди  до  незмоги
В  серденьку  тіпає  пташа.
На  волю  проситься  небога,
Зболіле  тіло  спустоша.

Злягла  печаль  осіннім  смутком,
Холодним  подихом  в  душі.
У  злобі  тішиться  здобутком,
Лягла  іржею  на  душі.

Звели,  чужинці  Україну,
Зцідили  соки  з  поколінь.
В  тернах  розп’яли  сиротину,
Лишили  з  Раю  сіру  тінь…

Щоб  серце  більше  не  боліло
З  віків  не  ниділа  душа,
Чужинцям  вирию  могилу
Й  чохла  одягнУ  на  ножа.

Я  в  тебе  вір’ю  Україно,
Мине  пора  лихих  годин.
Бо  ти  не  впала  на  коліна
Й  сягнеш,  незвіданих  вершин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Дід Миколай

Сестричці

Добра  тобі  моя  сестричко,
Любові  й  літ  до  забуття.
Нехай  посмішка  квітне  з  личка
Й  не  покидають  почуття.

Сім’ї  твоїй  лише  в  прибуток
Хай  ранок  завтра  принесе.
Нехай  обійде  душу  смуток,
Тривоги  вітер  віднесе.

Хай  Янгол  божий  ясночолий,
Боронить  долю  від  біди.
Вчорашні  болі  і  тривоги
Хай  обминуть  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539452
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Надія Таршин

Захищає нас гідна зміна…

В  димарі  завиває  вітер,
У  по  вікнах  січе  дощем…
За  сльозами  не  бачу  літер,
У  душі  невимовний  щем.

У  донецькім  краю  ворожім,
У  землянках,  холодних,  сирих
У  короткому  сні  тривожнім  –
Молоденький  боєць  затих.

Як  дощем,  поливали  «Гради»
І  німіла  від  болю    земля,
І  від  підлої  чорної  зради…
Спить  боєць,  як  мале  немовля.

Автомат    -  на  худенькі  коліна,
А  щоку  поклав  на  плече…
Захищає  нас    гідна  зміна  –
За  них  сором  не  опече.

Дощ  за  вікнами  хлюпотить,
Холоди  ідуть,  холоди…
Не  забути  б  нам  і  на  мить,
Як  вони  рятували  з  біди.

18.  11.  2014р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність…
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

…Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев…  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
й  як  хотілося  їсти  ночами,
Бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам  ненароком  відомо,
що  сиділи  батьки  у  тюрмі
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  жадібно  вісті
із  копалень  нудних  Воркути
Й  як  гіркими  вмивалися  слі′зьми
від  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
Й  через  душу  воно  не  пройшло,
І  серця  тим  вогнем  не  палали  –
Ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


laura1

Свічу запалю я

Закатованим,  замореним  голодом  Сталінським  режимом  у  1932-1933  роках,  українцям,  присвячую:

Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Коли  Україна  зникала  в  безодні,
Від  рук  біснуватих,  скажених  катів.

Минуло  вже  майже  аж  ціле  сторіччя
Від  тих  33-х,  жахливих  років.
А  сльози  і  досі  вкривають  обличчя
Нових  українців,  нових  поколінь.

І  досі  ще  душу  пронизує  холодом,
І  досі  ще  серце  стискає  той  біль.
За  тих,  безневинно  заморених  голодом
Моїх  українських  сестер  і  братів.

Кримлівський  режим  катував  їх,  знедолених,
Бо  створював  сіру  країну  рабів.
Та  йшли  із  життя  вони  горді  й  нескорені,
Мільйонами  в  небо  злітали  до  зір.

Збудований  був  на  тілах  українців,
"Великий,  могутній  Радянський  союз".
Загарбала  землі  навала  чужинців,
Насіяла  злиднів  "великая  Русь".

Втопила  в  крові  і  сльозах  Україну,
Наставила  ідолів  цілий  ланцюг.
Та  все  ж  не  поставила  нас  на  коліна,
Не  знищила  волі  і  єдності  дух.

Не  вбила  і  мову,  хоч  дуже  хотіла.
Повстала  вона  в  неосяжній  красі.
Бо  те  що  дарує  свята  Батьківщина
Не  можна  украсти  з  людської  душі.

Та  тих  убієнних  тобі  ще  замало,
Цинічна,  брехлива  верхівка  Кремля.
Немов  та  ординська,  зухвала  навала
Руйнуєш  ще  й  досі  ти  наше  життя.

Та  рано  чи  пізно  настане  розплата
За  знищення  нації,  зірваний  цвіт.
І  геть  заберуться  усі  супостати,
Бо  правда  за  нами  і  з  нами  весь  світ.

Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Молитиму  Бога,  щоб  знову  в  безодні
Не  зникла  країна  від  тих  же  катів.


22.  11.  2014                                        Л.  Маковей
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538741
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 24.11.2014


НАДЕЖДА М.

Чому на долю впав солодкий гріх?…

І  гасне  день,  коли  ти  так  далеко,
Що  і  думки  не  долетять  туди...
 Олена  Іськова.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
--------------------------------
 
Гарячий  чай  врятує  від  морозу.
Але  душа  спасіння  словом  жде.
Чомусь  невтішні  на  ці  дні  прогнози.
Мабуть,  погода  знову  підведе.
Неблизький  світ  тобі  іти  до  мене.
Зима  вишневим  цвітом  розцвіла.
Але  бажання  бачить  -  незбагненне.
Та  жаль,  зима  дорогу  замела.
Насипала  деревам  по  коліна,
Шапки  пухнасті  білі  одягла.
І  десь  в  душі  вкрадається  сумління:
Невже,  даремно  ця  зима  цвіла?
Вже  в  котрий  день  тебе  я  виглядаю.
А  поряд  обіймає  самота...
В  вікно  з  надією  я  часто  поглядаю.
А  сніг  кружляє,  тихо  проліта...
Ну  ось  стоїш  в  сум"ятті  на  порозі...
А  за  вікном  все  сипе,  сипе  сніг.
А  серце  ще  у  радісній  тривозі.
Чому  на  долю  впав  солодкий  гріх?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539136
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


kulbabka

Тулитись теплими думками…

Тулитись  теплими  думками
До  захололих  щік  твоїх...
Вслухатись  в  те,  як  під  ногами
Рипить,  мов  цукор,  білий  сніг...

Як  десь  хрумтить  скоринка  льоду
Під  гострим  лезом  ковзанів!
Вдихати  теплу  насолоду
Терпкої  кави  у  вікні.

Ловити  цитрусові  нотки,
А  поміж  ними  -  хвойний  бриз:
Зимовий  мікс,  не  то  солодкий,
Не  то  з  кислинкою  сюрприз.

І  упиваючись,  п'яніти
Чи  то  від  сяйва  ліхтарів,
Що  заливають,  мов  софіти,
Слідів  мережку  у  дворі...

Чи  то  від  іскорок  гарячих
Твоїх  усміхнених  зіниць!..
І  пресувати  сніг  у  м'ячик
Теплом  ворсистих  рукавиць.

І  затуляти  що  є  сили
Тендітне  щастя  від  завій,
Що,  мов  метелик  тонкокрилий,
Бринить  у  тебе  в  рукаві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Марічка9

з Тобою

Думки  мої  -  мої  кайдани,
Мої  ж  ви  недруги  сумні,
Нащо  ятрити  давні  рани,
Як  навіть  сльози,  й  ті  прісні?
Мої  скупі  слова  пророчі,
Та  ж  час  не  вернеться  назад...
Хтось  ніби  долю  поторочив
І  сумнів,  злісний  адвокат,
Мені  шепоче  дивні  речі,
Вже  майже  вірю,  вже  здаюсь,
А  потім  ти  обіймеш  плечі
І  все  минається  чомусь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Макієвська

ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Мільйони  свічок  запалили  українці  в  день  скорботи,
Пролітають  кінострічкою  в  пам'яті  страшні  епізоди:
Гірчить  лобода  в  ротах  ,  в  розпухлих  від  голоду  животах,
А  мати,  ковтає  солону  сльозу,  дивлячись  на  дитинчат...

Йде    на  стерню,  незбирані  колоски  збирати,  наче  птах,  
Змішує  чорну  муку  з  лободою,  пече  хліб,  з  болем  в  очах...
Бо  синок    від  голоду  вже  під  образами  так  і  зачах,
Хочеться  від  того  на  весь  світ,  синіми  вустами    закричать...

Та  немає  у  неї    більше    сил...Тяжкі  настали  часи...  
Заскорублі  від  важкої  роботи  руки,  моляться:"  Спаси..."
І  чиїсь  голоси:  "Не  спи  мамо..."  ,  а  інший  чужий:  "Засни...",
Скрип  коліс,  на  підводі  тіл  цілий  ліс,  а  в  полі  одні  хрести...
 
Мільйони  наших  родин  померло  від  голоду  в  30-ті  роки!
За  геноцид    української  нації  ще  заплатять    кати,
Летять  увись    думки...Ми  вижили,  силі  волі  завдяки,
У  війні,  за  свободу  нації,  ми  повинні  перемогти.
 
Нас  ні  холод  ,  ні  голодомор  не  убив,  і  зараз  не  вб'є,
Хай  російські  кати  не  розраховують  на  це...В  нас  сила  є,
Непоборна  сила,  це  любов  до  своєї  батьківщини,  
Нехай  вогонь  свічі  з'єднає  нас,  в  любові  до  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538971
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


НАДЕЖДА М.

Нехай у відповідь ні звуку…

Коли  відчуєш,  що  у  серці
Маленький  пагінець  розцвів.
Оркестр  заграв  казкове  скерцо,
Ліричну  музику  без  слів,
Відкинь  думки  свої  безжальні,
Любов-  безпомічне  дитя.
Не  убивай  його  повально.
І  не  лишай  серцебиття.
Нехай  у  відповідь  ні  звуку,
Бо  замість  серця  камінець,  
Не  опускай  із  сумом  руки,
Твоїй  любові  не  кінець..
Коли  спіткнешся  об  бездушність,
Ти  не  хвилюйся...  Це  не  край.
Не  всі  любити  мають  здатність..
Проси:  Любове,  не  вмирай...









--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Макієвська

УКРАЇНІ

Ми  боремося  за  Україну,  ми  боремося  за  краще  майбуття,
Чекаючи  вісті  з  фронту  щогодинно,  молимося  за  синів  життя,  
Стукотять  їх  хоробрі  серця  без  упину,  іде  за  свободу  війна,
Росія  перетворює  все  у  руїну,  нема  ні  краплі  каяття.
 
Не  страшні  нам  ні  холод,  ні  голод,  ми  пройшли  це  в  33-тьому  й  нація  жива,
Тримаючи  в  руках  смерті  молот,  нас  хочуть  знищити  та  сил  в  них  нема,
Б`ються  побратими,  кожний  з  них  патріот,  з  ними  ми  єдині,  кров  одна,
Скільки  у  них  чеснот,  а  у  нас  турбот,  впишуть  в  історію  їх  імена...  

Чорніють  спалені  ниви,  села  і  міста,  стоять  незібрані  поля...
Ми  в  горі  теж  єдині.  Де  той  страх?  Тільки  б  не  було  москальського  ярма,
Височіє  над  Україною  Тарас,  гетьман  наш,    "  Скоро  прийде  воля  
І  краща  доля  буде  у  вас  ,  нехай  сплине  трохи  час..."-  він  нам  промовля.

Ми  виборемо  його  і  нашу  мрію,  ми  вимолимо  у  небесах,
Ми  здійснимо  все,  що  він  воліє,    відбудуємо  ті  села  і  міста,
Дамо  нове  життя  Україні,  щоб  забриніло  щастя  в  її  очах,
Щоб  у  нашому  родинному  колі  запанував  мир  і  любов  свята.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538723
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


kulbabka

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя  тендітна  свічечко,  тремти,
Розсіюй  чад  скорботної  печалі...
Рясніють  перекошені  хрести,
Як  свідки  мовчазні  сумних  реалій.

О,  скільки  їх  за  обрій  відійшло,
Мов  кануло  у  безпросвітній  Леті...
Як  упивалось  ненаситне  зло,
Смакуючи  ядучий  запах  смерті!..

Вже  не  було  із  праху  вороття,
Хати  чужіли,  мов  порожні  храми,
І  спрагло  так  хотілось  за  життя
Хапатися  промерзлими  руками...

А  що  життя?  –  Украдене  зерно,
Ним  землю  загноїли,  мов  тілами...
І  не  одне  засвітиться  вікно
В  суботу  скорбну  тихими  свічками.

Хіба  буває  в  деспота  межа
Жорсокості  і  підлого  цинізму?
Як  голосила  зболена  душа,
Бо  ні́кому  відспівувати  тризну...

Моя  тендітна  свічечко,  тремти...
За  все  усім  воздасться  по  заслузі:  
Одним  судилось  хлібом  прорости,
А  іншим  –  бур'яном  гірким  у  лузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчували щастя запах?

Ви  відчували  щастя  запах?
Це  -  цвіт  рожевий  у  саду.
Це-  сонця  вранішнього  спалах,
Як  краплі  теплого  дощу.

Це,  як  цвітіння  матіоли,
Як  від  жасміну  хмільний  світ,
Чи  голос  ніжний  баркароли,
Чи  ледь  тужливий  звук  трембіт...

А,  може,  щастя  -  це  з  тобою
За  руки,  взявшись,  поряд  йти.
В  житті  не  знатися  з  журбою.
Не  відчувати  самоти...

Тоді  я  в  щасті  буду  жити,
Як  поруч  буде  вся  рідня.
Цьому  не  можна  не  радіти...
Про  щастя  думка  ось  моя.

Коли  в  сім"ї  нема  нещастя.
Навколо  диха  позитив.
Ось  це,  мабуть,  найбільше  щастя.
І  це  його    простий  мотив!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Валя Савелюк

ПАЦАНИ

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні…
обличчя  у  всіх  –  благородні:  
серйозні,
а  у  поде́котрих  –  сонячно-щиро  усміхнені

чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно  іще  в  миру́    трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і  от  вони
стали  –  воїни,  
кша́трії…  вої  –
кіборги,  ду́хи  війни…
Герої!  
славних  прадідів  
із  Великих  Могил  емана́ції  –
вос-кре́шений  Дух  Нації


…а  учора  ще  пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх  обзивала  манку́ртами,  
на  рідній  землі  –  чужаками,
безба́тченками-рабами,  
поколіннями,
навіки  захряслими  у  байдужій  прострації…

перед  
вос-кре́шеним  Духом  Нації
чи  не  пора  прийти
із  покая́ним  словом
і  публічно  по́милку  визнати
за  друковані  сто́си  хули́  ?

тепер  –  соколи  і  орли…
буй-тури,  леви…

ви
пристосуватися
до  подій  умієте  –
уже  славу  їм  пієте…

кайтеся!
зізнавайтеся,
що  ніхто  з  вас  не  був  прови́дцем,
а  крикливими  півнями  істери́чили,
гралися-римувалися,  розкидали  слівцем,
у  гордині  своїй  задава́лися,
що  керуєте  Сонцем:
Сонце  ж  без  півня  знає,
коли  Пора  настає
і  Сонце
сходити  має…

де  ви  нині  –
крикливі  півні,
із  обтушко́ваних  піделітних  сараїв?
хто  знає…

чи  реальність  наша  умовна,
чи  глухота-сліпота  ваша  повна,
метафізично-духовна…

глашатайство  –  тільки  кредо,
показна,  розхожа  мрія  –
чи  мімікрія?
чи  кров  неприборкана,  бунтівна,
вимагає  жертви  від  інших  вона?

кличе-зове
до  пролиття  крові  –
як  виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем  нездібності  до  Любові…

…Світла  Воїни  –
на  щастя,  вони
як  і  тоді  вас  не  чули,
так  і  зараз  ви  їм  не  треба:
за  ними  –  Душа  України,
над  ними  –  одкрите  Небо…

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні́…
сонячно-щиро  усміхнені  –
обличчя  у  всіх  –  благородні…
відкриті  

діти…  
бійці

ізвідкись
у  прорізь  бійниці
смерть  чатує  щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини  –
кшатрії-воїни…

пацани…

…і  ті,  хто  прийдуть  додому  –
ніколи  не  вернуться  
із  війни…

…усвідомлення  місії,
 родові́дні  рації,
незборимість  
Духу  Нації

20.11.2014
[i]
*е[i]манація  -  витікання,  випромінювання,  виділення  чого-небудь  звідкись.
*пацан-.  те  саме,  що  хлопчак
*рація  –  тут:  розумна  підстава,  обґрунтування  чого-небудь.
[/i][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Макієвська

БОРЦЯМ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Плаче  й    ридає,  розхристане  небо,
котяться  сльози  гіркі,    мов  мигдаль  повз  край,
Чуєш!  Я  прошу!  Більше  вже  й  не  треба,
у  серці  моєму  і  так  важкий  тягар.

Голодна  й  зморена  війною  мати,
віддає  своїх  кращих  дітей  на  вівтар,
Україна  життями  синів    платить
за  свободу,  за  ясне  сонце  поміж  хмар.

А  ,  вона,  російська  імперія  зла,
їсть  ці  життя...  Кров`ю  запиває  і  цар-
Кровавий  гном...Розверзнеться    рашземля,
піде  у  забуття    убивця  і  тиран!

Засмучена  ,  згорьована    країна  ,
наша  ненька  Україна  бо  зрадив    брат,
Після  нього  лише  одна  руїна,
скоро  умиється  своєю  кров`ю  кат.

Ми  не  здамося,  не  підемо  в  рабство,
не  будемо  на  панщині  їй  гроші  жать,
Ми  увійдемо  в    Європейське  братство,
щоб  найкраще  майбутнє  своїм  дітям  дать.

Пом`янемо  нашу  Небесну  сотню,
борців  за  Незалежність,  злетівших  у  рай,
Моїй  душі  від  того  так  самотньо,
вип`ю  вина,  Боже,  ворогів  покарай!

Пом`янемо  загинутих  у  бійні,
наших  друзів,  братів  і  просто  героїв,
Віддамо  шану  живим,  що  на  війні
і  тим  бійцям,  покаліченим  війною.
Слава  героям!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538276
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


НАДЕЖДА М.

Зітру з лиця розчарування…

Якщо  підеш  колись  від  мене,
(я  точно  знаю:  прийде  час).
Кохання,  що  було  шалене,
Чомусь  зрадливе  бува    в  нас.
Не  буду  плакать  за  тобою,
Без  тебе  зможу  просто  жить.
Не  перекинуся    вербою,
Щоб  потім  довго  ще  тужить.
Твою  відсутність  не  помічу,
Ти  відійдеш  без  суму  й  сліз.
Відчую  біль  лише    гостріше,
Та  відведу  із  серця  злість.
От  тільки  дихать  стане  важко,
І  ніби  іншим  стане    світ.
Заб"ється  серце,  як  у  пташки.
Та  буде  сум  лиш  до  воріт.
Тоді  затримаю  дихання,
Любові,  знай,  не  попрошу.
Зітру  з  лиця  розчарування,
З  плечей  брехню  твою  струшу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538229
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Валентина Ланевич

Зеленіє поле під шелест діброви.

Зеленіє  поле  під  шелест  діброви,
У  житнії  сходи  падають  листки.
На  столітнім  дубі  воронячі  схови
І  більчата  тягнуть  у  дупло  гриби.

Милується  осінь  тихими  садами,
Схимницею  стала  калина  в  журі.
Обмежився  вітер  обіймами-снами,
Не  лишив  по  собі  хоч  слова  скупі.

Припадає  в  балці  до  гілок  тополі,
Обпіка  цілунком  -  серденько  терпи.
За  обрій  скотилось  сонечко  поволі,
Кутаються  в  вечір  деннії  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Віктор Ох

Очікування блага

Люд  человeческий  живет  и  до  сих  пор  
лишь  потому,  что  наделён  надеждой.  
Она  не  мрёт  последней  -  что  за  вздор,
она  бессмертна  присно,  как  и  прежде.  
Она  приходит  и  когда  не  ждал,  
но  паче  -  если  ты  о  ней  взмолился.  
Я  это  не  для  рифмы  написал.
Вчера  я  в  этом  лично  убедился.

                 (Юрген  Пті)


Разом  із  відчаєм  приходять  сподівання
на  порятунок  в  майбутті,  на  кращу  долю.
Оманливе,  пасивне  уповання
веде  до  розпачу,    безвихіді  і  болю.

Надія  -    це  єдина  наша  власність,
розрада,  віра  в  правду  і  прогрес,
по  суті,    підсолоджена  сучасність,
ілюзія  про  праведість  небес.
 
                       (В.О.)

=============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538157
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


kulbabka

Вислизає осінь…

Скинув  жовтень  мідні  обладунки,
Перепрів  у  стосах  падолист,
За  плечима  осені-чаклунки
Золотиться  промінь,  наче  спис.

Допиває  сонце  по  краплині
Захололе  дзеркало  ставка,
На  стрункій  розпатланій  модрині
Засріблилась  паморозь  крихка.

Тліє  листя,  скручене  в  пергамент,
Мов  уламки  згаслої  зорі.
Ще  дивують  айстри  кольорами
О  такій  притлумленій  порі.

При́йде  час  і  айстрову  гординю
Вистудять  непрохані  сніги...
Вже  зима  опоряджає  скриню,
Репаються  змерзлі  береги.

Запрягає  коней  білогривих
У  скрипучі  сани  -  і  гайда!
Вислизає  осінь  полохлива,
Мов  лисиця  загнана  руда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


горлиця

РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ !

Іде  річниця  Нового  народу,
Який  стояв  зимою  за  права,
Вони    вмирали  за  нашу    свободу,
Не  за  свою,  бо  в  ній  і  ти  і  я!  

Здобули  право!  Будуймо  і  творімо
Нову  країну!  Піднімаймо  стяг!
Усе  в  руках.  Єднаймось  і  живімо.
Так  ні  ж,  застрягли!  Зупуняє  страх.

Не  можемо  відрізать  пуповину  ,
Вросла  глибоко,  вимила  мозки,
П`ятнадцять  лиш  відсотків  цю  лавину  
Підняли    й  боряться.  А  де  є  ви?  

Чекаєте?  Ну  це  ще  не  погано,
Аби  не  йшли,  безглуздо,  всім    прю.
Ті  що  мовчать,  це  зле,  але  догана,
Тим  ,що  в  покорі    карлику-  царю!

Ніяк  не  можуть  цього  зрозуміти,
Це  дві  країни  з  різними  людьми,
І  вам  до  купи  їх  не  приліпити,
Вже  знаєте  ж  !  Ліпили  три  віки!

Невже  вам  мало  величі  своєї,
Московське  царство  ще  не  досить  вам?
Чого  претеся  до  землі  тієї,
Яка  не  хоче  ваш  ординський  хлам!

Та  й  це  мине!  Земля  яка  родила  ,
Небесну    Сотню,  що  лягла  за    край,
Вже  тисячі  повстанців  освятила,
І  буде  Україна!  Ти  це  запам`ятай!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537553
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Борода

Макака з гранатою

У  зоопарк  гранату  хтось  проніс.  
Руда  макака  корчила  гримаси,  
відвідувачів  тішила  до  сліз,  
а  ті  кидали  їй  гостинці  ласі.  
Цукерки,  фрукти  сипались  до  ніг,  
а  мавпа  їх  кумедно  підбирала.  
Аплодисменти  не  вгавали,  сміх  
і  хтось  кричав:  "Ура,  макако!  Браво!!!"  
Та  раптом  та  з  кишені  у  когось,  
не  зна  на  що,  поцупила  гранату...  
Народ  завмер  (невже  рване  ось-ось?)  
й  почав  кричати  на  макаку  матом.  
А  та  глумливо  шарпала  кільце,  
ще  дужче  хизувалась  і  хамила,  
в  руках  крутила  бомбу,  як  яйце:  
"Оце  так  слава  і  визнання!  Сила!"  

Коли  ні  клепки  в  голові  нема  
та  розуму  у  ній,  мов  кіт  наплакав  -  
то  виглядаєш  збоку,  як  дурна  
в  звіринці  із  гранатою  макака.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537930
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Макієвська

В твоїх обіймах…

Мені  затишно  та  безпечно  в  твоїх  обіймах,
Таких  ніжних,  сильних,  як  кремінь,  доволі  надійних.
Струменить  гаряча  кров,  розливаються  хвилі,
Ллється  тепло  із  твоїх  нетр,  обволікає  тіло...

Розтікається  лавою  по  кожній  клітині,
Жаром  пронизує  кожний  атом,  що  тіло  мліє...
Піднімає  ввись  і  несе  поміж  хмаринами,
А  потім  зринається  до  безодні  паринами...

Десь  шурхотить  між  чужих  ніг,  скинутий  одяг  чийсь,
Шугає  вітер,  грається  ним,  хоч    по  вуха  зарийсь...
Гола  осінь  витанцьовує  на  ньому  чарльстон,
А,  дощ  ритмічно  й  нахабно  тупотить  їй  в  унісон.

Щось  неймовірне  переповнює  мою  душу,
Лоскоче,  сміється,  плаче  все  більш,  звучніш  і  дужче...
Тільки  пелена  із  туману  навіює  сон,
Хилить  безсилу  до  дужих  грудей,  бере  в  свій  полон.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536665
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Марічка9

Тихо

Перетворились  спогади  у  листя
І  раз-у-раз  падуть  перед  очей.
То  були  ми,  чи  "ми"  мені  здалися
У  мареві  заблуканих  ночей?

Нехай  не  так,  як  ми  собі  хотіли,
І  хай  не  так,як  подумки  клялись,
Та  снігом  все  позабуваєм  білим.
Як  літом  теплим  ніби  відбулись.

А  потім  впали  листячком  на  воду,
Потоком  днів  у  безвість  понеслись.
І  ти  колись  згадаєш  мою  вроду,
І  тихо  жалкуватимеш  колись.

І  стане  тихо.  Тихо,  ніби  рідно.
Усе  на  світі  має  відцвісти.
Я  не  жалкую  ні  про  що.  Ти  квітни.
А  я  твої  читатиму  листи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.11.2014


tamriko

СГОРЮ!

Касанье  рук,
касанье  душ.  .  .
но  лишь  через  стекло
пространства.  .  .
Когда  не  видишь
рук  и  губ,
но  помнишь,
как  касался.
Как  жар  по  телу
и  внутри.  .  .
когда  мы  вместе,
рядом.  .  .
И  нежность  вся
в  руках  Твоих.  .  .
А  мне  хотелось
растворяться:
В  Тебе,  в  любви  и.  .  .
нашей  страсти!
Отдать  тепло
все  лишь  Тебе!
Тобою,  до  пьяна
упиваться!
И  раскрывая
новое  в  себе,
Тебе  отдать,
чтоб  наслаждался!
Отдам  я  все.  .  .
Ты  знаешь  это!
И  не  прошу  взамен
я  НИЧЕГО!
Я  знаю,
любишь  меня  и
наше  лето!
А  я  Тебя,
как  жизнь  свою,
ЛЮБЛЮ!
В  глазах  Твоих,
Сгорю!



Свидетельство  о  публикации  №114111204877

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536600
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Надія Таршин

Знов завмерли усі у чеканні…

Знов  завмерли  усі  у  чеканні  –  
Чи  зупиниться  Каїн,  чи  ні?
Гинуть  діти  у  муках,  стражданні
У  небачено-підлій  війні.

-Зупинися  ти,  Каїне,  клятий,
Чи  тобі  іще  мало  смертей?
Нас  не  зможеш  ніколи  розп’яти
І  розплата  прийде  за  дітей.

За  скалічені  ноги  і  руки,
За  обірване  юне  життя,
За  усі  наші  сльози  і  муки…
Ти  заплатиш  за  кожне  дитя.

Ну,  а  ви  –  біомаса  покірна,
Що  була  колись  –  руський  народ
Підла  роль  у  війні  цій  безмірна…
Що  від  страху  заціпило  рот?

Біснуватий  вершить  вашу  долю,
Накликає  ганьбу  на  вас,  гнів.
Ми    воюємо  нині  за  волю,
А  за  що  ви  кладете  синів?

17.10.2014р      Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536536
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014


kulbabka

Спориші (пісня Миколи Шевченка на слова автора kulbabka!!!)

[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]

[i]Слова  -  Наталя  Данилюк
Музика  -  Микола  Шевченко
Виконання  -  Марина  Романович
[/i]

В  подвір'ячко  наше  
підкрався  пахучий  спориш,
в  городі  пасуться  
дощів  неприборкані  коні,
допоки  ти,  вітром  
напоєний,  солодко  спиш
і  сонце  цілує  крізь  шибку  
твої,  ледь  обвітрені,  скроні.

У  мене  за  хатою  
море  нескошених  трав-
смарагдовий  паводок  
ген  видноколо  поглинув,
допоки  під  небом  чужим  
ти  світами  блукав
вітрам  підставляючи,
сонцем  обпалену  спину.  

У  плесі  моєму
розсипала  звабниця-ніч
з  подертої  торби
дзвінкі  зоряниці-дукати,
допоки  летів  ти
примарним  надіям  навстріч,
цей  зоряний  дощ
було  нІкому  в  жмені  збирати.

Допоки  ти  рвався  
за  межі  своєї  душі
і  падав  щоразу,
заледве  торкнувшись  до  неба,
у  серці  моєму
такі  поросли  спориші-
як  в  тому  подвір'ї,
що  я  занедбала  без  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014


Світлана Моренець

ДОЛЯ (катрени)


***
З  народження  дається  доля
і  мітиться  незримо  путь.
На  роздоріжжях  –  твоя  воля,
куди  іти...  Тож  пильним  будь!

***
Чимало  доля  нам  дає...
Нам  би  розгледіть,  не  згубити,
нам  би,  з  подякою,  любити
і  дорожити  тим,  що  є!


12.11.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536402
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Олекса Удайко

ВТОРОЕ РОЖДЕНЬЕ

                                         Щось  із  старої  мушлі...

[b][i]Я  бреду  по  озябшему  лесу,
Обветшалой  и  грустной  листве
И  любви  недопетую  песню
Пою  молча,  не  внемля  молве.

Вот  и  речка.  Два  берега  сонных...
Ты  на  том,  я  –  на  сем  берегу.
Там  вода  –  цвет  очей  твоих  томных,
В  своей  памяти  их  берегу.

И  два  берега  те  –  наши  судьбы  –  
Сплетены  рукотворным  мостом.
Им  в  горячем  объятьи  уснуть  бы
До  весны  воскрешающим  сном!

Впереди  еще  стужи  и  вьюги,
Лед  скует  воды  тайную  гладь,
И  зима  для  тоски,  для  подруги
Возведет  небывалую  гать.

И  уснут...  и  дубравы,  и  веси.
И  зима,  сон  творя  без  конца
И  вторя  колыбельную  песню,
Убаюкает  наши  сердца...

                                 *
...В  зимней  дреме  весны  пробужденье
Я  предвижу.  И  –    в  сердце  ношу
Любви  старой  второе  рожденье!..
Хоть  тебе  я  о  нем  не  скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата поступления 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014


Любов Ігнатова

Кожному своє …

У  кожного  своя  винагорода- 
Хтось  п'є  шампань  із  кубка  золотого, 
Хтось  із  копитця  хлеще  чорну  воду 
І  вже  ніколи  не  стає  на  ноги...

У  кожного  свої  прерогативи:
Блакитне  небо  -  чи  в'язке  болото, 
Дивитись  вдаль  і  бачить  перспективи 
Чи  озирнутись  ,  як  дружина  Лота... 

У  нас  є  вибір  :  чи  вівця  у  стаді
Чи  вільна   птаха  -  сильний  боривітер  ,
Паяцем  буть  смішним  на  маскараді, 
Чи  душу  свою  щирістю  зігріти... 

Щомиті  доля  нас   екзаменує... 
І  кожному  своє:   чи  дно-чи  масло:
Чи  потонути  ,склавши  лапки,  всує, 
А  чи  горіти,  щоб  життя  не  згасло... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата поступления 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Олекса Удайко

ПОГАДКИ ГОРОДНИКУ або НЕСПОДІВАНІ АФОРИ*

                   [b][i]*  *  *
                   Критикуй  себе  часом  так,  
                   щоб  іншим  вже…
                   й  сказати  було  ніʹчого!

                   *  *  *
                     Коли  говориш  про  іншого
                     за  його  відсутності    і    червонієш  –
                     ще  не  все  втрачено…
                     Але  краще  –  зблідни!
                     
                     *  *  *
                     А  бур’янець  у  своєму  городі  вимачкуй,
                     перш  ніж  лихомовити  про  нього  в  іншому.
                     Далебі,  краще  буде  обом  –  
                   тобі  й…    горóдові.  

                     *  *  *
                     І  ще!  Камінці  у  своєму  горóді  позбирай,
                     та  назад  не  кидай:  поклади  краще  у
                     фундамент  храму,  який  збудуєш  
                     в  своїй  душі  і…  оселі!!
                       
                     *  *  *  
                     Буває,  що  легше  знайти  величність
                     у  чужому,  ніж  розгледіти  в  своєму…
                     (читай:  чоловікові,  жінці)[/b][/i]
                 _____________
               [i]    *Це  так,  з  принципу  –  бий  свій  свого,
                     щоб  чужий  і  духу  боявся!  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535846
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014


kulbabka

Відпалали сади смолоскипами…

Відпалали  сади  смолоскипами,
Відхурделив  легкий  листограй,
І  відлунює  тихими  схлипами
Обікрадений  осінню  гай.

До  зими  лиш  півзойку,  півподиху,
А  надворі  -  квітнева  теплінь!..
В  листяній  сухозлітці  на  сходинках
Забавляється  сонячна  тінь...

Розженеться  руденькою  кицею
І  -  шубовсть  у  шемріння  сухе!
Підсолоджені  ранки  корицею,
Хоч  повітря  незвично  терпке:

То  гірчить  ароматною  кавою,
То  димами  з  городів  повзе...
Мов  виделкою,  віттю  іржавою
Настромила  хмаринне  безе

Усамітнена  вільха  і  мружиться
Від  медових  цілунків  тепла!
Пересохла  порепана  вулиця
У  янтарних  тонах  попливла.

Припаду,  щоби  сонця  напитися,
Зачерпну,  ніби  пташка  крильми,
Може  трішки  на  серці  розвидниться
І  розвіється  попіл  зими.

Може,  снігом  густим  припорошені,
Чорнокрилі  примари  війни
Між  архівів  минулої  осені
Перетліють,  а  там  -  до  весни

Зовсім  близько,  півзойку,  півподиху
І  півкроку  лише  одного́!..
О,  як  мало  нам  треба  для  подиву,
А  шукаємо  бозна-чого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014


горлиця

Вірші запроданців!


Мелькають  тут  і  там  вірші  “підніжок”
Так  хочуть  доказать  московську  суть,
Вишукують  брехню  совєтських  книжок,
Нема  Вкраїни!  Нема  її  й  не  буть!  

Коли  ви  вже  ,перевертні,  минетесь!
Вже  цілий  світ  сміється  !  Хто  ви  є?
Украли  назву  Русі  і  товчетесь  
В  своїм  болоті    суздальщини!  Цабе!

Прилізли  ,покидьки,  на  землю  України,
Культуру  матюків,  нам    пхаєте  в  лице,
Плюєте  в  очі,  лишаєте  руїни,
Ще  й  кричите,  що  бач,  вас  б`єть  за  це!  

А  не  пішли  б  ви    там...  -де  рак  зимує!
Або  в  тепліше...  -  місце  Сатани!
І  не  пишіть  пашквілі,  хто  почує?
Без  мозку,  честі,    вперті  барани!  

(  раби,  підніжки,  грязь  Москви-  Шевченко)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535318
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


НАДЕЖДА М.

Зажурилась осінь, постаріла…

Зажурилась  осінь,  постаріла.
Листя    посріблила  сивина.
Ще  недавно  барвами  нас  гріла,
А  тепер  так  пусто...  Дивина...
Перепріло  листя  кольорове.
Тиша  загадкова...  Плине  час...
Все  в  житті,  ми  знаєм,  тимчасове.
Пізня  осінь  нагада  про  нас.
Мовчимо  і  ми...  А  що  сказати?
Дарувала  доля...  Не  змогли.
І  нащо  причину  в  тім  шукати?
Перевагу  самоті  дали...
Але  час  від  часу  дошкуляють,
Не  дають  спокою    ці  думки.
Наді  мною  птицями  літають...
Доторкнутись  мріяла  руки...
Вечір  листопадовий  холодний.
Мжичка  ледве  чутно  дріботить.
Сумувати,  мабуть,  це  природно
Лиш  для  тих,  хто  може  так  любить...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535326
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Шон Маклех

Така ж земля

       «…Чи  то  не  край,
               Тобою  не  відвіданий,  але  усе  життя
                 Рідний  тобі…»
                                                                           (Р.  М.  Рільке)

Тут  теж  росте  колючий  ялівець  минулого,
Тут  теж  деревина  буків  буття  тверда,
Як  камінь  лісів  Місяця,
Що  проростають  з  глибин  глини
(І  дрібного  піску  приказок),
Ростуть  на  дріжджах  дощів
(Бо  теж  земля  пошматована,
Полатана,  поплямована
Лісами,  пустищами  та  яругами),
Тут  теж  люди  звикли
Засівати  ґрунт  сумними  посмішками,
Відчувати  гіркий  присмак  
У  кожному  шматку  хліба  днів.
У  паляницях  свят
Тут  теж  знаходять  інколи  камінь
Чи  грудки  солі
(Бо  радісних  свят  обмаль).
Тут  теж  горобину  лишають  для  спогадів
(Не  лише  для  горобців),
Коли  зима  забирає  кольори
І  літо  здається  маревом,
А  скрипки  змовкають
(Бо  навіщо
Тонути  звуками  у  холоді  поглядів).
Тут  берест  так  само
Спонукає  до  щербато-шорстких  спогадів,
А  звіробій  гірчить  на  світанку.
Все  так  само,
Як  у  нас  –  в  Ірландії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535299
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014


Шон Маклех

Озера вічності

           «…Озера  будуть  у  вічності.  А  тут  часи
                       падінь.»
                                                                                 (Р.  М.  Рільке)

Ми  падаємо.
Сонце  сумним  волоцюгою
Шкандибає  манівцями  Галактики.
Ми  летимо  в  безодні  невідомого  часу
Горілиць  (бо  не  птахи  ми  і  не  метелики),
Ми  вміємо  лише  падати:
Крила  обпалила  нам  пожежа  –  
Часи  падінь  прийшли  на  землю  лелек,
Лише  озера  вічності
Дзеркалами  пристаркуватого  неба
Кидають  сонячні  зайчики
Назад  –  у  простір,
Де  пливе  човен-зірка.
Я  теж  у  цій  дзеркала  нескінченності
Спробував  зазирнути  необачно.
Але  побачив  лише  тінь.
Тільки  не  чорну,  а  білу
(Ви  бачили  колись  білі  тіні
На  стіні  туману,
Коли  день  Одкровення
Відчинив  Двері  Світла?)
Часи  падінь:
Душі  людські
Як  осінні  листя
Падають  в  темний  колодязь  «Ніщо».
А  хотілось  би
(Не  тільки  мені  старому)
Щоб  падали  вони  
На  поверхню  озера  вічності…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535172
дата поступления 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014


НАДЕЖДА М.

Повільно тане сум осінній…

Повільно  тане  сум  осінній,
Як    перший  сніг  в  моїй  руці,
Немов  на  сонці  білий  іній,
Скупавши  сад  у  молоці.
І  полетів,  як  біла  хмарка,
Із  жалем,  дивлячись  униз.
Із  хмар  створилася  отарка,
Що  пролилась  дощем  із  сліз.
Задріботів  тепленький  дощик,
І  стало  весело  чомусь.
Заграв  майстерно,  як    оркестрик.
Не  стало  суму,  я  сміюсь.
За  комір  падають  краплинки,
Та  я  до  тебе  пригорнусь.
Ці  дощові  малі  перлинки
Так  дорогі,  бо  й  ти  всміхнувсь.  












-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535074
дата поступления 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014


Радченко

Знаю Мамо, ти - мій Ангел

Крізь  туман  років,  в  думках,  іду  до  тебе,
Залишивши  у  минулому  жалю  тягар.
Почуттями  розламаю  смутку  греблі,
Більше  не  боюсь  безсоння  чорних  й  злих  примар.

Сняться  сни,  в  яких  ми  знову,  Мамо,  разом,
Так  потрібне  зустрічей  нічних  тепло  мені.
Я  щасливішою  становлюся  зразу,
Як  дивлюся  в  очі  найрідніші  на  землі.

Посмішкою  рідною  до  сліз,  до  болю,
Зустрічаєш  на  порозі  вічності  мене
Й  забуваю  я,  що  нас  тепер  з  тобою
Розділяє  вічність  і  моє  життя  земне.

Дякую  тобі  за  те,  що  в  сни  приходиш
Крізь  туман  років,  даруючи  своє  тепло.
Знаю,  Мамо,  ти  -  мій  Ангел  й  ти  відводиш
Від  сім"ї  моєї  біди  і  сумління,  й  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534878
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


НАДЕЖДА М.

Полетіло листя, ніби зграйка…

Полетіло  листя,  ніби  зграйка
Та,  що  десь  летить  на  чужину.
А  один,  неначе  сіра  чайка,
Приземлився  в  воду  крижану.
Чом  тобі  в  повітрі  не  кружляти?
Жаль,  що  так  тобі  не  повезло.
Захотілось  взять  його  й  підняти,
І  зігріть  отій    біді  назло.
Листя  захватив  шалений  вітер
І  погнав,  жбурляючи  до  ніг.
Відпочив,  старанно  крила  витер.
За  вікном  почувся  раптом  сміх.
І  чого  радієш,  розбишако?
Нову  втіху    для  душі  знайшов?.
От  тобі  і  воля,  вовкулако,
Скільки  стер  на  волі  підошов?
Ще  недавно  вліз  був  до  комина.
Захотілось  людського  тепла.
Може,  це  душевна  порожнина
До  люських  осель  тебе  вела?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534870
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Таня Кириленко

Лиш тіла…

Коли  хочеш  лиш  тіла  -
Не  пнися,  будь  ласка,  у  Душу.
А  обгортки  мені  не  шкода́:  як  бажаєш  -  бери.
Але  я  так  хотіла
Когось,  хто  б  нечутно  порушив
Півпрозорі,  легкі  сторінки  моїх  внутрішніх  книг.

Хто  б  у  очі  заглянув  -
Так,  щоб  ніби  пострілом  на́скрізь.
І  завмер  би  у  ку́тиках  губ  ланцюжок  запитань.
А  ти  вводиш  в  оману,
Все  штучну  будуючи  ясність,
Що  тремтить  на  фундаменті  сумнівів  та  вагань.

На  порозі  не  стій  -
Чи  заходь,  чи  тікай,  як  лячно
(Моє  Серце  не  має  не  те  що  замків,  а  й  дверей).
З  одновимірних  мрій
Я  вже  виросла:  дещо  бачу...
Тож  як  хочеш  лиш  тіла  -  не  рви  мені  Серце  з  грудей.

04.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534759
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


Осіріс

Чорне цуценя

Ніч  така  ніжна,  мов  чорне  руно  цуценяти.
М’яко  сріблиться  незайманою  чистотою.
Зоряне  черево  їй  приладновує  мати,
Щоб  досхочу  напоїти  дитину  імлою.

Жадно  маля  висисає  лілейну  теплину,
Що  увібрала  спекотного  дня  перегуки.
Скапує  трунок  на  кущик  гіркого  полину,  
Плавно  зміїться  серпанком  у  заспані  луки.

Я  песеня  пригортаю  зітханням  до  серця,  
Шерсть  ковилову  обачно  милую  перстами.
Ніжно  дивлюся  в  очей  тріпотливі  озерця,
І..  припадаю  до  мокрого  носа  вустами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534730
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


kulbabka

В листопадову пору…

[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]

В  листопадову  пору  
останнє  осіннє  тепло
струменіє  глінтвейном  
під  замшею  теплої  шкіри
і  тонкі  промінці  розтинають,  
мов  гострі  рапіри,
полинялих  дібров  і  садів  
оксамитове  тло.

В  листопадову  пору  
так  багнеться*  серцю  стрічань,
найніжніших  обіймів  
і  щирої  з  кимось  розмови,
смакувати  ковтками  легкими  
вино  пурпурове,
милуватись,  як  в  небі  
вечірньому  квітне  герань...

Прислухатись  до  шурхоту
листя  у  прілій  траві,
коли  вітер  обтрусить  на  землю  
кленову  перуку,
і  тримати  когось  так  дитинно  
за  лагідну  руку  -
відчувати,  як  щастя  бринить  
у  м'якім  рукаві!

І  як  лоскотом  ніжним  
нестримно  біжить  по  спині
хвиля  теплого  струму,  
що  легко  поколює  п'яти...
Загорнувшись  у  плед,  
ні  про  що  таємниче  мовчати,
задивившись,  як  вечір  
запалює  перші  вогні.

В  листопадову  пору  
так  солодко  пахне  любов
і  терпкий  післясмак  ностальгії  
так  часто  бентежить...
Заліковую  смуток  душі,  
як  набридливий  нежить,
філіжанками  кави  
і  дозами  щирих  розмов.


[i]*Багнеться  -  хочеться,  бажається.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014


горлиця

Лист до Св. Миколая


Святий  отче  Миколаю,
Нині  я  тебе  благаю,
Поверни  мойого  тата,
Бо  пустує  наша  хата.

Не  потрібні  ні  цукерки,
Ні    чудесні  фаєрверки,
Бережи  ти  мого  тата,
Хай  мине  його  гармата.

Буду  чемний,  не  шуміти,
Завжди  всім  добро  робити,
Лиш  верни  мойого  тата,
Щоб  до  серця  пригортати.

Буде  тато,  буде  свято,
Всього    в  нас  буде  багато,
Бо,  як  скінчиться  війна,
Прийде  радісна    весна!  

І  відновиться  руїна,
Щастям  зацвіте  Вкраїна,
Поможи  нам,  Миколаю!
А  ти  можеш!  Я  це  знаю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534647
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


НАДЕЖДА М.

Не покидай мене, надіє…

Не  покидай  мене,  надіє.
Тебе  створила  я  сама.
І  не  спали  казкові  мрії,
Хай  не  згорять  вони  дотла.
Прости  мене,  що  душа    грішна...
А  хто  в  цім  світі  не  грішив?
І  хоч  зізнання  це  невтішне,
Хто  не  грішив,  той  не  любив.
Не  раз  душа  кидалась  в  відчай,
Робила  пОмилки  смішні.
В  уяві  пестила  обличчя,
І  все  чекала  день  при  дні.
А  дні  стікали,  як  крізь  пальці.
Після  зими  цвіла  весна.
Та  мої  мрії,  як  скитальці,
І  в  цім  виною  я  одна.
Та  ти  живи  собі  спокійно...
Тобі  про  це  не  треба  знать.
Любити  краще  безнадійно,
Ніж    мати,  потім  все  втрачать...



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534614
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Любов Ігнатова

Ти приходиш у сни…

Ти  приходиш  у  сни,  як  гонець  найтеплішого  вітру  ,
Доторкнувшись  душі,  викликаєш  омріяний  злет... 
І  тихенько,  щоб  місяць  -мій  друг-  не  побачив,  я  витру 
Зі  щоки  росянисто-солоний  осінній  сонет... 
       
У  долоні  збираю  розрізнені  пазлики  -мрії: 
Ще  до  ранку  далеко,  ще  встигну  зібрати  тебе.. 
І  цілуючи  сон,  з  гіркотою  розлук  розумію:
То  не  очі  твої,  а  всього  лише  зорі  з  небес... 
       
Ти  приходиш  у  сни,  ніби  музики  звуки  чуттєві, 
Композитором  ночі  ти  пишеш  акорди  світань...
Замовкають  слова,  непромовлені  і  несуттєві
Відображенням  думки  у  бісері  віршописАнь... 

Проганяє  тебе  цей  ненАвисний  вбивця  -будильник,  
Я  хапаюся  серцем  за  крила  сполоханих  снів...  
Радо  день  зустрічать  -для  незламних,  щасливих  і  сильних..  
Я  щаслива  сьогодні,  бо  ти  все  ж  приснитись  зумів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Мазур Наталя

Пташата

Історію  про  маленьких  пташенят,  яких  захищали  
на  Луганському  аеродромі,  
розповідав  учора  19  -  річний  Артем.  
Зараз  Артем  лікується  у  Чернівецькому  госпіталі  
після  поранень  та  контузії.


Так,  герої  вони!  Захищають    тебе  і  мене,
Рідну  землю  і  мову,  і  сизу  маленьку  пташину.
А  колись  ця  страшна,  ця  триклята  війна  промине,
І  зберуться  вони,  і  згадають  усіх,  хто  загинув.

Вип"ють  чарку  хмільну,  заспівають  солдатські  пісні,
Про  десант  що  летить    над  землею  кульбабковим  пухом.
Хтось  цигаркою  пихне,  сховає  хтось  очі  сумні,
І  сльозину  зітре  зі  щоки  непоміченим  рухом.

Пригадають  вони  і  маленьких  пташат  у  гнізді,
Що  чекали  весь  день,  зголоднілі,  на  маму  і  тата.
І  як  вправно  батьки  добували  комах  в  резеді,
І  як  вчили  дітей,  після  обстрілів  зранку,  літати.

Ті  маленькі  птахи  викликали  у  них  співчуття
За  бажання  одне  –  в  українському  небі  співати.
Поклялися  тоді  зберігати  невинні  життя,
І  ні  кроку  назад  із  позиції  не  відступати.

Пригадають  і  час,  як  ставали  птахи  на  крило,
Щоб  летіти  у  вирій,  аби  повернутись  весною.
Як  прощалися  з  ними,  і  зморшки  орали  чоло,
Бо  не  кожен  дожив,  щоб  махнути  услід  їм  рукою.

Неодмінно  птахи  прилетять  у  вітчизну  свою,
І  коли  в  небесах  зарум"яниться  сонячний  промінь,
Заспівають  пісні,  прославляючи  мир  і  весну,
І  попадають  зорі  героям  загиблим  у  спомин.


04.11.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534553
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014


горлиця

Доля скрипаля


Нема  її.  Чекав.  Заснув  від  втоми.
Прокинувся,  не  знав  чому  він  сам.
Куди    ж  пішла,  десь  зникла  в    невідоме.
Невже  втомив  її  своїм  гранням?

У  вікна  заглядав,  шукав  в  кімнатах,
Може  записка,  чи  роз`яснення    яке?
Надворі  вечір  ,  а  вона  не  в  хаті  ,
А  що,  як  вона  більше  не  прийде?

Тремтів  від  жаху.  Знав,  життя  без  неї,
Це  так,  якби    без  слуху  й  без  очей.
Із  ким  полине  в  музики    алеї,
Відчуть    кохання    пристрасних    ночей.  

Ось  ніби    кроки.  Тихий  стукіт  в  двері.
Вона,  вона,  зійшла  його  зоря!
Та  це  була  фантазія  містерій,
Акорд  останній!  Доля  скрипаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534526
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Борода

Як повернусь з війни…


Як  повернусь  з  війни,  зустрічай  мене  біля  порогу,
лиш  не  плач,  не  ридай  -  обніми  й  поцілунком  зігрій.
Я  повернусь  живим,  бо  ти  щиро  молилися  Богу,
один  з  сотні  бійців,  що  вступили  із  ворогом  в  бій.

Я  лишився  живим  лиш  один  з  героїчної  сотні
і  тепер  за  усіх  решту  віку  судилось  прожить,
відкохати  за  всіх,  у  цілунках  згоряти  спекотних
та  повік  пам"ятатати,  якою  ціною  ця  мить.

Поцілуй  мене  так,  як  колись  у  садку  ти  любила,
коли  ми  ще  не  знали  жорстокого  слова  "війна".
я  за  кожного  з  них  поцілую  тебе,  моя  мила,
за  всю  сотню  один  відкохати  я  маю  сповна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534508
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Осіріс

Літні замальовки

В  останніх  зойках  стомленого  дня
Жасмин  пролив  божественні  повіви.
Їм  солов’ї    складають  псалмоспіви.
Розчулилася  росами  стерня.
Кує  зозуля  сутінком  зігріта:  
-  Вам  скільки  літа?

Ласкаві  води  тихої  ріки,  
Купають  зорі  в  млосному  агаті.
А  комарі  –  хористи  заповзяті,
У  місяці  кружляють  мов  круки.
Зітхає  малахітово  порічка:
-  Вродлива  нічка!
 
Коханець  вітер  промінцем  зорі,  
Голубить  верб  заплутану  чуприну.
Котом  гладким  на  схід  ладнає  спину,  
Старий  курган  в  розораній  корі.
Куріпка  п’є    з  квіткових  філіжанок:
-  Медовий  ранок!

Розп’яттям  сокіл,  голубінь  небес,
Підтримує  на  крилах  одиноко.
Жарінь  обідня  хитро  мружить  око,
Вальсуючи  у  мареві  чудес.  
Пухкенька  посміхається  хмарина:  
-  Казкова  днина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534499
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


Борода

Героїчне летовище

Захисникам  Донецького  аеропорту



Кипить  в  кровІ  скарлючений  бетон,
по  злітній  смузі  рикошетні  петлі.
Мов  горда  Січ,  стоїть  аеродром  -
твердиня  волі  у  самому  пеклі.

З  усіх  сторін  диявольські  полки
гатять  тротилом  по  фортеці  неба
і  "кіборгами"  звуться  козаки,
яким,  крім  волі,  нічого  не  треба.

Тут  найкоротший  шлях  у  небеса,
найгарячіше  місце  на  планеті,
плацдарм  свободи  -  злітна  полоса
під  перехресним  смерчем  кулеметів.

Вкраїнський  стяг  летовище  вкрива,
а  бастіони  мужності  -  руїни
лаштують  пастку  смерті  ворогам,
голосять  гучно  славу  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534475
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 04.11.2014


kulbabka

Терпи, любове…

[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]

Терпи,  любове,  біль  тебе  шліфує,
Відточує  старанно  кожну  грань,
Ані  зусиль,  ні  часу  не  шкодує
Для  чергової  порції  страждань.

Гори,  любове,  бо  тобі  не  вперше
Дражнити  долю  розпалом  борінь!..
Один  щабель,  що  на  путі  до  звершень,
Стількох  вартує  злетів  і  падінь...

Одне  маленьке  скельце  кольорове  -
А  розіллє  веселку  у  пітьмі...
Борись,  любове,  ну  ж,  борись,  любове,
Кричи,  коли  вуста  твої  німі!

Гартуй  себе  у  полум'ї  нещаднім,
Не  вір  у  підлі  підступи  афер,
Лише  тобі  думки  твої  підвладні,
Лише  тобі  здолати  цей  бар'єр!

Провадь  крізь  бурю  свій  побитий  човен
І  будь  комусь,  як  по́світ  у  вікні!
Терпи,  любове,  ох,  терпи,  любове,
Бо  тільки  справжнє  вистоїть  в  борні.

І  тільки  вічне,  мудре  і  терпляче,
Засіявшись,  дозріє  у  врожай...
Терпи,  любове,  Бог  тобі  віддячить,
А  від  людей  подяки  не  чекай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014


Олекса Удайко

ЛИСТОПАД-СЕПАРАТИСТ

                 [i]  В  перші  дні  незвичайного
                   листопада  хочеться  чогось
                   солоденького  або  веселого...
                   Щоб  сказати:  "Все  гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже  з  неба  суне  листопад…
Наш  вередій,  чука́ло*  вад:    
Не  хце**  ні  літа,  ні  зими!
Він  –  хананóк***,  як  дехто  ми…

Скидає  з  себе  жовтий  лист  –  
Свій  камуфляж.    С-с-с-епаратист!
Пожухлий  клин  іде  під  косу  –  
Бере  кермо…  провладна  осінь!

Та  поміж  хмари  де-не-де
Яскраву  сукню  ще  пряде
Привітне  сонце  в  нагороду
За  толерантність  всій  природі,

Що  береже  від  скону  люд.
Він  терпить  утиск  з  відусюд:
І  від  негод,  що  зносим  ми,
І  від  потомної  зими...

О,  незбагненний  ли-сто-пад!
Він  так  приходить…  не  у  лад!
Та  не  кажіть,  що  ми  не  раді
Цьому  дивнóму  листопаду…

Дасть  Бог,  хоч  він  відсепарує,  –
Нехай  та  роль  йому  пасує,  –
Від  чуйних  тих,  хто  вже  не  чує,
Хоч  неумисне,  та  не  всує.  

Отак  крокує  по  планеті,  –
Добро,  хоч  пішки,  не  в  ракеті,  –
Немов  коштовний  аметист,
Наш  листопад-сепаратист![/i][/b]

02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче  (пол.)
**Баловень  (рус.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Vita V-D

Стоять, соромлячись, дерева

[b]Багряно-синім  перламутром  
Чаклунка  осінь  небо  вкрила,  
Дмухнула  подихом  морозним,  
Зірвала  листя  -  й  відпустила...  

Радіє  листя,  ген...  Свобода...  
Нарешті!  Воля!  Світ  відкритий!  
Подує  вітер  -  знов  пригода!  
Затихне  -  нічому  радіти...  

Стоять,  соромлячись,  дерева,
Шкодують  за  опалим  листям  -
Примхлива  осінь-королева
Зробила  одяг  їх  лахміттям.
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534155
дата поступления 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Осіріс

Балерина Осінь

Пуанти  жовті  в  світлі  ліхтарів,  
Вогниста  пачка  нібито  жарина  -
Під  музику  нетоплених  вітрів,  
Танцює  соло  Осінь  балерина.  

Лазур  небесна    в  блискоті  очей
І  чорних  вій  імлиста  одержимість.
Гординя  в  кожнім  трепеті  плечей.
У  плині  тіла  -  зимна  невловимість.

Раптовий  порух  голубиних  п’ясть,
Удари  крил..!  Орлана    завмирання…
Граційний  спуск  між  дощових  причасть,
В  софітах  полум'яного  світання.

Рвучкий  стрибок!  Вихрастий  пірует..!  
Тужливе  па  німого  листопаду.  
Палкий  канкан!  Салонний  менует,
Що  липову  колише  анфіладу.

А  під  кінець  –  адажіо.  Поклон.
Вразливих  хмар  плаксиві  сентименти.
Букет  від  Грудня,  що  зайняв  балкон
І  першоснігу  злі  аплодисменти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533351
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


kulbabka

Осінній ліс готується до сну…

Осінній  ліс  готується  до  сну,
У  ясенів  потріскують  суглоби,
Вже  літній  час  на  зиму  повернув
І  вижухле  вбрання  не  до  вподоби
Гірським  вітрам,  на  клаптики  дрібні
Шматують  оксамитові  обнови...
Вже  сирістю  димлять  вологі  пні,
І  плакальниці-вільхи,  наче  вдови,
Відспівують  над  ними  парастас,
Висить  в  повітрі  ладанна  завіса...
Залиш  мені  хоч  трішечки  прикрас,
Мій  кароокий  мідночолий  лісе!..
Хоча  би  жмуток  глянцевих  листків,
Що  виграють  на  сонці  кольорами...
У  дні  зими,  холодні  і  терпкі,
Зігрію  душу  теплими  дарами.
Вдихнувши  хвої  пряний  аромат,
Надпивши  сонця  із  долоньок  листу,
Згадаю  щедре  золото  Карпат
В  осінню  пору,  тиху  і  барвисту...
А  ще  -  знайомі  пахощі  грибні,
Що  кличуть  пориватися  у  мандри!..
Даруй  на  згадку  мрійниці,  мені,
Тепло  осіннє,  зібране  в  гірлянди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 30.10.2014


Радченко

Листопад завершує свій бал

Морозець  пробігся  по  землі  -
На  траві  слід  білий  залишився.
Ранок  ясно  усміхається  мені  -
Над  землею  світлом  сонячним  розлився.

Листопад  завершує  свій  бал  -
На  деревах  листя  майже  не  лишилось.
А  яким  шикарним  був  цей  карнавал!  -
Золото  в  багрянці  розчинилось.

Казку  осені  закреслять  холоди
Й  іншу  казку  нам  зима  розкаже.
Так  було  і  буде  так  завжди:
Перший  сніг  на  землю  зовсім  скоро  ляже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533271
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Володимир Шевчук

Не хочеться…



Не  хочеться  зриватися  із  ліжка,  
Як  непогода  за  вікном  гуде.  
Уже  і  сніг  з  дощем  уперемішку…  

А  в  тебе  очі  –  травень  і  едем!  
Зіниці  дивні  аромату  хвої,  
Троянди  білі,  м’ята  і  покій!..  
Чому  ж  так  важко  стрітися  з  тобою?  
Чому  без  тебе  дні  такі  гіркі?  
Ця  осінь  люта  лиш  тривогу  сіє,  
Печаль,  занепокоєння  і  біль…  
Напевне,  я  по-іншому  не  вмію,  
Аніж  тобі  творити  у  журбі.  

29.10.2014  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533295
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК ХОЧЕТЬСЯ У РАШУ

                         [i]Яка  гаряча  тема  –  Раша!  Ще  нічого  не  написав,  
                         а  вже  стільки  відгуків!  Тут  я  ризикую  попасти  під  
                         обстріл  тролів...  Та  де  наше  не  пропадало!
[/i]
[b][i]Ой,  як  хочеться  у  Рашу  –  в  “пра-у-родіну”  свою!
Заберу  свою  парашу…    й  полечу  –  у...  дежавю!
Жити  буду  там  щасливо,  де  й  Макар  телят  не  пас!
Прихоплю  з  собою  мливо...  і  галанок*  про  запас…

Ще  візьму  собі  намета  –  ескімос  не  пустить  в  чум.
Раша,  братці,  не  конфета!  Там  не  чудо-Карачун,
Чи,  пак,  Крим,  чи  то  Карпати.  Там  життєва  суєта:
Там  не  доведеться  спати  –  в  Раші,  бач,  не  та  мета!

Треба  ж  світ  урятувати!    Він  чомусь  не  в  ногу  йде..
А  ще  перефарбувати  –  фарби  тільки  взяти  де?  –
Всіх  людей  у  триколóри,  хоч  живий  ти,  хоч  ти  мрець.  
То  й    готуємо  ми  мóри  –  всім  гряде  один...  кінець!  

Новоросія,  Росія  –  один  біс,  все  'дно  тайга…
ПНХ,  Х-ло,  месія…    Самогон,  пітьма,  нудьга…

Та  все  ж  хочеться  у  Рашу!  У  хмільний  минулий  час  –
У  веселу  “бучу  нашу”**,    де  Макар  телят  не  пас![/i]  [/b]

30.10.14
________
*Підштаники.
 **За  Владіміром  Маяковським.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533236
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Дід Миколай

Мамина доля

                                                                                                                                                                   Все  в  мене  Шевченкове:
                                                                                                                                           І  вірші  і  хата  й  згорьовано  доля…
                                                                                                                                                               Софія  Миронівна  Годунок.


Ой  вийду,  я  на  лужок,
Сяду  на  ставочку.
Опишу,  я  свою  долю,
На  білім  листочку.
Доля  моя  нещаслива,
Доле  моя,  доле!
Ти  ж  такая  широкая,
Як  весняне  поле.
Сини  мої  соколята,
Було  ж  бо  вас  троє.
Залишився  однесенький;
У  земельці  двоє.
Зосталися  сирітками
Внученятка  милі.
А  тепер  вони  дорослі,  
Порядні,  вродливі.
Є  у  них  вже  свої  сімї,
Син  і  дочки.
А  бабуся  хустинкою,  
Витирає  очки…
Внучки  подружились,
Дітки  народились.
Бабуся  радіє,
Душа  молодіє!
А  ще  Бабця  просить
У  Господа  Бога,  
Щоб  кожна  дитинка
В  них  була  здорова.
Щоб  були  здорові
І  щоб  були  живі.
Внуки  і  правнучки
В  світі  цім  щасливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533098
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014


Микола Серпень

Матіоли

Росли  біля  школи
П'янкі  матіоли,
А  ми  там  ростили
Майбуття  своє,
Де  теплими  днями  
Той  дух,  до  нестями,
Чарівнії  сили
Серцям  придає.

Матіоли,  матіоли,
Нас  чекали  біля  школи
За  чарівним  частоколом,
Зберігали  душі  ми
Від  зневіри  та  пітьми!

Роки  пролетіли,
І  крила  зміцніли,
Щоб  вільно,  сміливо
По  долі  літать!
І  лише  мозолі,
Від  прагнення  волі
Ночами  тужливо,
Як  рани  болять!

Матіоли,  матіоли  -
Ви  будили  сонну  волю,
Прикрашали  тиху  долю,
Вірні,  хоч  не  показні,
На  хиткій,  життя,  війні!

І  хай  вже  ніколи
Не  вернеться  школа,
Посивіли  скроні,
Знеможена  суть,
П'янкі  матіоли
До  щему,  до  болю,
Як  щастя  погоня,
Тебе  обіймуть!

Матіоли,  матіоли  -
Не  забуть  їх  нам  ніколи  -
З  палісадників  навколо,
Як  надія,  по  країні
Хай  шалений  запах  лине!

16.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532865
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014


Любов Ігнатова

Моє безсоння

Вже  гойдає  небо  на  долонях  
Розсипи  перлинових  зірок...  
В  шибку  зазира  моє  безсоння,
Сни  змотавши  у  тугий  клубок...  

Відчиню  кватирку  -хай  заходить...
Колючіє  морозцем  ця  ніч  ;
І  вітрисько  водить  хороводи  ,
Розсипає  осінь  врізнобіч...  

Вип'єм  чаю  із  моїм  безсонням  -
Хай  зігріє  душу  і  слова...  
Запульсує  тихо  в  моїх  скронях  
Пісня  ночі  давня,  вікова;

Безліч  нерозпізнаних  галактик...  
Безліч  нерозтрачених  питань...  
І  паперу  невеликий  клаптик  -
Пристань  моїх  мрій  і  сподівань...  

І  безсоння  зазира  у  вічі  
Поглядом  довірливого  пса  :
Йти  у  холод  вже  страшніше  вдвічі-
З  тЕмінню  зустрітись  сам  на  сам...  

Не  жену:  удвох  нам  веселіше...
Хай    мене  за  руку  потрима...  
І  сплететься  у  новому  вірші  
Я,  моє  безсоння  і  зима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014


kulbabka

Осінній день у глечик димаря…

Осінній  день  у  глечик  димаря
Налив  густого  во́гкого  туману,
А  горобині  кетяги  горять,
На  паморозі  білу  порцеляну
Течуть  багряно  викислим  вином,
Немов  поранив  жовтня  хтось  у  груди...
І  жолуді  тріщать,  як  доміно,
Настукують  свої  чудні  етюди.
Осінні  мряки  виїли  парчу,
Із  листя  змили  золото  сусальне.
Ні  посвисту,  
ні  крику,  
ні  плачу  -
Лише  німе  спустошення  криштальне.
Лиш  я  і  сад  у  пасмах  димарів,
Що  злилися  із  молоком  туману,
І  яблук  мерехтливі  ліхтарі
Над  мокрими  штахетами  паркану...
І  перемерзла  вицвіла  блакить,
Що  сніг  плекає  у  своєму  лоні...
Кленове  листя  жмутками  летить  -
Легке  і  тепле,  як  твої  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 28.10.2014


@NN@

Не спиться…

Я  зіроньку  кожну  впізнаю  в  обличчя,
А  з  місяцем  срібним  стрічаюсь  давно,
Тому-то  ночами  мені  і  не  спиться,
Порталом  у  світ  я  обрала    вікно.

І  тільки-но  вечір  лягає  на  місто,
Густа  пелена  огорта  ліхтарі,
Я  крила  вдягаю,  в  кімнаті  затісно,
На  мене  чекають,  десь  там,  угорі.  

Мої  походеньки  світами  до  ранку,
Ніч  темна  ласкаво  сховає  між  зір,
А  з  першим  промінчиком  сонця,  мов  бранка,  
Стелюся  туманом  на  плечі  землі.

Я  зіроньку  кожну  знаю  в  обличчя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
дата поступления 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014


Данило-Київський

Порочное (виденье)

Умна,  кротка  и  чуть  меланхолична,
Теплом  и  нежностью  игриво  покорит.
Коктейль,  постель  -  ни  слова  с  ней  о  личном.
В  обряде  таинства,  безмолвна,  как  гранит..

Порочный  взгляд,  чулки,  корсет,  помада,
Свеча  -  соблазн...  скитается  в  глазах...
Стихи  о  ней  -  душевная  отрада,
О  дивной  женщине,  что  грезится  в  мечтах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532524
дата поступления 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014


kulbabka

Інша осінь

Це  інша  осінь,  мокра  і  понура,
Крізь  сітку  мряки  глипає  з-під  брів...
Вже  поріділи  пишні  шевелюри
У  кленів  молодих  і  яворів.

Обсипалось  оздоблене  убрання
І  пліснява  покрила  теплу  мідь,
Бринить  в  гаю  мелодія  прощання
Між  голих  неприкритих  верховіть.

Це  інша  осінь  -  зраджена  коханка,
Загорнута  в  пожухлий  кашемір...
Минулася  жовтнева  лихоманка
І  золото  зотліло,  мов  папір.

Ах,  золото!..  На  вигрітій  долоні
Тремтить  листок  -  загублене  крило...
Які  ж  оті  дерева  безборонні
У  дні,  скупі  на  сонячне  тепло!..

У  час,  коли  важкі  кудлаті  хмари
Торочаться  на  во́вняні  нитки
І  тріскають  тендітні  капіляри,
Знекровлюючи  листя  і  гілки.

Це  інша  осінь  -  тріснута  лампада,
Вже  майже  спорожніла,  не  жахтить
І  проситься  в  обійми  листопада,
Щоб  душу  відігріти  хоч  на  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата поступления 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014


Осіріс

Кобзар жовтень

На  краєчку  осіннього  гаю  
Зашарілася  маком  зоря.    
Жовтень  притугом  вогкого  плаю,
У  свитині  бреде  кобзаря.  

Із  болота  погнилі  онучі,
За  спиною  бандура  вітрів.
Сухостою  вусища  колючі,
Погляд  зимний  з-під  хмарових  брів.

На  чолі,  мов  рубців  перегуки,
Зморшкувата  сріблиться  рілля.
Довгопалі  заморені  руки
Двиготять  кістяками  гілля.

З  глибини  його  тіла  –  кургану,
Журавлем  виривається  стон.
Захоловши  у  балках,  туману
Вистеляє  імлистий  хітон...

Під  вербою,  на  листя  ряднину
Сяде  втомлено.  Кобзу  з-за  пліч…
І  спровадить  наплакану  днину
У  осінню  розхристану  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532048
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Микола Серпень

Чи тепло, тобі, Україно?

Чи  тепло,  тобі,  Україно?
Бо  знову  ідуть  холоди...
Чи  віриш  у  завтра  наївно?
Що  може  не  бути  біди...

Що  люди  нового  століття
Не  будуть,  як  люті  вовки!
Що  мир  і  добро  на  цім  світі
Дани  нам  уже  на  віки!

І  правда  завжди  переможе,
А  кривді  вже  місця  нема!
І  сила  тим  не  допоможе,
У  кого  по  душах  зима!

Холодні  обійми  не  гріють,
Їх  газ  не  все  може  зігріть,
І  лихом  вони  не  засіють
Країну,  де  воля  не  спить!

Вже  люди  у  цілому  світі
Побачили  хто  ті  для  нас:
І  голод  в  минулім  столітті,
Тепер  -  душогубкою  газ!

А  зверху  густою  брехнею,
Наклепом,  нахрапом  і  злом:
"Немає  держави  тут  цеї,
Тут  все  лише  наше  було!"

А,  ти,  розпря'мивши  крила,
Нікому  ні  помсти,  ні  зла,
В  майбутнє,  як  сокіл,  злетіла,
Бо  віру  свою  зберегла!

Чи  тепло  тобі,  Україно?
Хай  ворог  від  люті  шипить!
Тепліша  завжди  від  руїни
Свободи  нескорена  мить!

11.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531973
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Макієвська

Плаче красуня осінь, як в останній раз

Плаче  красуня  осінь  ,  падають    сльози,  розбиваються  на  друзки  об  асфальт  ,
Вітер  тріпоче  золоте  її  волосся,  розійшовся  вурдалака  не  на  жарт,
Крутить  листя  в  небеснім  обійсті,  кидає  під  ноги,  тільки  й  чується  шарп,  шарп...
Погадай  мені  сивий  дідуган,  розкинь  колоду  віялом  із  єгипетських  карт...

Не  нагонь,  не  нагонь  вітру  хмар,  я  хочу  відчути  в  душі  жар  від  осінніх  чар,
Намилуватися,  мов  в  останній  раз  ,розкішшю  мальовничих  і  неповторних  фарб,
Доторкнутись  вустами  до  калинових  кетягів-  ватр,  випити  гіркий  нектар,
Вдихнути  феміам  полів,  гаїв...Зцілитися  від  зневіри...То  наймудріший  скарб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531900
дата поступления 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Осіріс

Негадане кохання

Одиноко  по  Всесвіту  білому.
Самотів  між  зірок  чорнорясником.
У  серденьку  давно  помертвілому,
Безнадія  льодилася  власником.

Не  шукаючи  долю  негадану,  
Животів  лиш  хмільною  оманою.
Не  бриніли  молитви  між  ладану…
Доки  очі  не  стрілись  з  коханою.  

Її  погляд  –  глибінь  океанова
Та,  що  манить  бажання  перлинами.
Завитків  філігранність  каштанова,
Терпко  губить  мій  розум  полинами.  

Глянець  шкіри  –  лілейність  березова,  
Що  палає  амурною  лавою.
І  усмішка  невиспіло-фрезова  
Підсолоджена  чорною  кавою.

А  по  тілу  -  сузір’ями  родимки
До  Блаженства  ведуть  галактики…  
Скрипотять  в  мою  душу  сходинки,  
Роздираючи  серце  в  клаптики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531765
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ для двох

Цей  дощ  -  для  двох  ,  а  я  у  нім  сама...  
В  душі  капіжить  -нащо  парасоля?..  
Під  ноги  пада  осінь,  і  зима  
Давно  вже  майорить  на  видноколі...  

Хмаріє  небо  -і  йому  болить  
Безликий  сум,  що  завиває  вітром...  
І  осідає  білосніжна  мить  
На  вигорілу  вщент  життя  палітру...  

Цей  дощ  -для  двох...тоді  злочинці  ми,  
Бо  порізну  збираємо  краплини...  
Вже  відлунали  пристрасні  громи....  
Вже  відлетіли  в  літо  павутини...  

Сивіє  іній  у  моїй  душі...  
ТумАниться  давно  забута  рима...  
Ведмедиця  в  захмарному  ковші  
Ніяк,  напевно,  сліз  моїх  не  втрима....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


Дід Миколай

Сум українця 1

Закоробило  вам  розум,
Затягло  за  кишку.
Проковтнули  раю  дозу
В  єС  Сє  Сє  Р  з  обніжку.

Занехаяли  свободу,
Як  вас  лікувати?
І  з  якого  плем’я  роду,  
Стали  забувати.

Заревуть,  як  закалдурять,
Шось  згадають  трошки.
Може  доленьку  обдурять,  
Як  ідять  із  ложки…

Не  з  своєї,  а  з  чужої,
Як  свиня  з  корита.
Закріпачені  херої,
Доленька  пропита.

І  не  чують  і  не  бачить,
Наче  невагомість.
Свою  гідність  закріпачать,
Втратили  свідомість.

Хлібосольні  заробляють,
Годують  півсвіту.
Вже  від  солі  горба  мають
Й  доленьку  не  вмиту.

Заробили,  всю  Європу
Можна  посолити.
Путь  від  Риму  до  Синопу,
Слізьми  можем  вмити.

Кістьми  ляжемо  за  волю,  
Кричимо  гидоті.
Віддали  свою  ми  долю  
І  спимо  в  дрімоті.

Може  згинуть  воріженьки,
Як  роса  на  сонці.
Захиріли  козаченьки
У  своїй  сторонці.
                     З  роздумів  Є.  Дудара

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531607
дата поступления 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014


горлиця

За темою С. Єсєніна -Где ты, где ты, отчий дом, (Де ти, ой де ти, мій батьківський дім)

Де  ти,  ой  де  ти,  мій  батьківський  дім,
Чом  ти  сховався,  у  попіл  ,у  дим,
Чом  не  розквітнеш  ти  синьою  квіткою,
Десь  під  вікном,  чи  хочби    під  повіткою,
Де  ти,  ой  де  ти  ,мій  батьківський  дім!  

Десь  там  за  річкою  півень  співає,
Стадо  старанно  пастух  доглядає,
Світяться  ясно  кришталем  в  воді,
Три  ясноокі,  ліхтарки  зорі,
Десь  там  за  річкою  півень  співає!  

Час  оборотом,  як  млин  із  крилом,
Все  перемелює  ,  лине  селом,
Місяць,  як  маятник,  сторож  всіх    площ,
Рухає    час,  і  змиває  все  дощ,
Час  оборотом,  як  млин  із  крилом!  

Дощик  оцей,лився  градами  стріл,
Хмарами  бід  і  мій  дім  завертів,
Зникла  з  очей  синя  квітка,  як  дим,
Чорним  піском  вже  засипало  дім,
Дощик  оцей  ,лився  градами  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531504
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


горлиця

Забуті краплини


Останні  краплини  дощу,
Вистукують  пісні  акорди,
Я  ноти  в  блокнот  запишу,
Мої  життьовії    кросворди.

Коли  забіліє  земля,
Безвучно  довкілля  закриє,
Я  в  хату  впущу  скрипаля,
Блокнот  мого  серця  відкриє.

Заслухаюсь  в  краплі  дощу,
Хай  скрипка  минуле  заграє,
Тобі  всю  образу  прощу,
Хай  снігом  всю  біль  замітає!  

Поблискує    тепло  камін,
Любов  поміж  нами  витає,
Ми  вже  не  шукаєм  краплин,
В  обіймах  твоїх-  скрипка  грає!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531399
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


горлиця

ЗЕМЛЕ МОЯ


Така  краса,  дивлюсь  й  ненадивлюся  ,
Тебе  я  п`ю,    немов  п`янке  вино,
Від  чар  оцих,  упилася,  хилюся,  
Не  розділю,  ми    з`єднані  в  одно!  

Уже  не  кров  в  моїх  старечих  жилах,
А  соки  ,  що  ізмалку  пила  я,
Земле  моя,  я  тут  жила,  ходила,
Любов  в  душі  ,  із  року  в  рік,    цвіла!  

І  хай  кричать,    осміюють  свячене,
Не  знищать  те,  що  Господом  дано,
Краси  такої  ,як  у  тебе  ,  Нене,
Ні  в  якім  краї  досі  не  було!

Я  скрізь  була,  краї  переходила,
Та  нитку  перерізать  не  змогла,
З  роками,  все  коротшала,  маліла,
До  тебе  ,моя  земелько,  тягла!

І  я    засну  ,ось  тут  під  синім  небом,
Під  подихом  розгуляних  вітрів,
Під  шепіт  колискової.  Сонетом
Прилине  з  потойбіччя  мамин  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531241
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Любов Ігнатова

Дощ (для тих, кому не вистачає літа )

У  землю  небо  блискавицями  вростає,
Корінням  космосу  -до  глибини  душі...  
Вусатий  дощ  бреде  з-за  небокраю  
У  старовиннім  сірім  кунтуші°;

І  сипле  із  кишень  навкруг  кришталь  краплинний  
Під  ноги  квітів,  у  волосся  трав;    
І  шепіт  його  звабний,  дуже  дивний  
Вплітається  у  музику  заграв...  

Ступає  тихо  по  стежках,  де  стигне  літо,  
Під  барабанний  дріб  розтерзаних  небес,  
І  зачіпає  капелюхом  віти  
Берізок  білих  -лісових  принцес.  

На  павутинні  між  кущів  -дрібне  намисто,  
Його  збирають  лагідні  вітри;  
І  заховався  зайчик  попід  листом  
З  гостинцями,  що  ніс  для  дітвори...

А  я  перед  вікном  з  чернеткою  і  чаєм  
Записую  штрихи  для  музики  без  слів...
І  ми  з  дощем  до  вечора  гортаєм  
Старий  альбом  зі  спогадів  і  снів....


°різновид  верхнього  одягу  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Олекса Удайко

КРАСУНЕ, ЖІНКО ТИ МОЯ!

       [i]Вірш  "Кохаю  серцем"  був  випадково
       видалений.  Той  же,  але  доповнений    
       змінами,    я  подаю  під  новою  назвою.  
       Музикальний  супровід  -  на  вибір...[/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HC22yuTd_Wo[/youtube]

                                                         
[i][b]                                                                              MD

Красуне,  жінко,  ти  –  моя!
Тебе  доторкуюсь  устами...
Й  леліять  вирію  не  стану
До  спину  подиху...  Бо  я

Живу,  кохана,  лиш  тобою...
Бо  в  кожному  твоєму  кроці    
Пізнàю  ввіч,  що  ти  на  боці
Моєму...  Ти  –  моя  до  болю.

Бо  мрії  всі  –  твоєї  масті...
Купаюсь  я  в  твоєму  щасті,
Життя  мого  моя  ти  просинь!..

Красуне,  жінко  ти  моя  –      
Моя  примхлива,  ніжна  осінь!
Люблю
               тебе
                         безтямно  
                                             я…[/b]

 20,10.  2014[/i]
[youtube]http://youtu.be/AGIBa4HwNoI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531358
дата поступления 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014


Леді Осінь

Молюся Боже…

 Молюся,  Боже
хоч  мене  й  не  чуєш,  
Чому  людей  ти  
наших  не  рятуєш?
Кому  потрібна  
ця  посмертна  слава?
Хіба  розквітне  
спалена  держава?
І  на  руїнах,  згарищах
 і  крові
не  буде  злагоди  
і  щастя,  і  любові.
А  буде  кривда
у  серцях  і  душах
Та  зупинити
хтось  усе  це  мусить.
Ей  українці,
 зупиніться  діти,  
бо  з  вогника
пожежу  розпалити,
 так  просто,
ну  а  потім  попіл
розвіють  «добрі  люди»  
по  Європі.
І  зникне  та  країна
 і  держава
кому  тоді  дістанеться
та  слава,
ще  предків  наших,
зупиніться  люди,
бо  дуже  гірко,  
гірко  дуже  буде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531245
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Надія Таршин

Ви зруйнували тишину…


Сл.  Надії  Таршин                                    Муз.    на  мелодію  «Хотят  ли  русские  войны»
Нам  нав’язали  ви  війну
І  зруйнували  тишину.
Ганьбою  вкритий  «  русский  мир»
І  біснуватий  поводир.
Ніхто  не  вірить  вже  брехні,
Що  вас  нема  на  цій  війні…
Ми  не  здамо  землі  і  п’ядь
І  нашу  правду  вам,  і  нашу  правду  вам,
І  нашу  правду  не  здолать!

Ми  научились  воювати,  
Бо  не  бажаємо  втрачати:
Ні  рідні  села,  ні  міста,
Хоч  ця  війна  і  непроста.
Будемо    землю  боронить,
Щоб  сяяла  небес  блакить
І  усміхалось  немовля,
І  колосилися,  і  колосилися,
І  колосилися  поля.

Ми  на  своїй  святій  землі
І  ми  уже  перемогли  –  
Високий  дух,  палка  любов  –  
Гартують  тіло  наше  й  кров.
Бо  захищаємо  своє
І  Бог  відвагу  нам  дає.
І  ворог  підлий  не  пройде
І  переможений  ,  і  переможений,
І  ненависний  упаде!

17.  10.  2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530922
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 20.10.2014


kulbabka

Муркоче дощ…

Муркоче  дощ  за  плівкою  вікна,
Таке  приємне  тепле  муркотіння!..
Мов  десь  бринить  приглушено  струна  –
Мінорних  нот  мелодія  осіння.

Розкішні  крони  виїла  іржа,
Сповзла  блискуча  штучна  позолота,
Листком  обдертим  зраджена  душа,
Немов  сирітка,  тулиться  до  плота.

Горить  багряно  мокрий  виноград,
У  сиву  мряку  вибухнувши  кров'ю,
Бо  і  його  нещадний  листопад
Не  омине  своєю  нелюбов'ю.

Завихрить  листя  п'яна  круговерть,
Награвшись,  кине  тліти  і  забуде...
Там,  де  життя  вирує,  тінню  смерть
Чатує  поруч  –  так  було  і  буде.

Муркоче  дощ,  грайливе  кошеня,
Бо  що  йому  природи  обмирання?
Ще  буде  у  дерев  нове  вбрання,
Бо  ця  плаксива  осінь  -  не  остання.

Ще  соками  заграють  гілочки,
Весна  розтопить  плівку  захололу,
Проклюнуться,  мов  зубики,  бруньки,
Нове  життя  забігає  по  колу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Лоредана

Вадим Вовк. ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

                                                                       Перепост.

1.  По-перше,  це  красиво!  Українська  є  не  лише  однією  з  найдавніших,  але  й  чи  не  наймелодійнішою  мовою  світу.
2.  Це  додає  вам  шарму.  Бо  російською  навіть  останній  лугандонець  може,  і  друг  стєпєй  калмик.  А  от  гарною  українською...
3.  Це  стильно  й  концептуально:  жити  в  окремій  країні  та  спілкуватися  окремою  від  усіх  мовою,  а  не  мовою  сусідньої  держави,  наприклад.
4.  Це  добре  для  економіки.  Що  більше  людей  спілкуються  виключно  українською,  то  більша  потреба  в  іноземних  компаній  адаптувати  свої  продукти  під  нашу  мову.  А  то  не  лише  створює  додаткові  перепони  для  конкурентів  наших  фірм  (а  отже  певним  чином  захищає  наш  ринок,  що  в  епоху  глобалізації  є  вкрай  важливим),  але  й  також  надає  можливість  заробити  нашим  людям  і  компаніям,  зокрема  -  надаючи  послуги  з  тієї  адаптації.
5.  Це  захищає  наш  інформаційний  простір  не  лише  від  проникнення  в  нього  недружньої  пропаганди,  але  й  ускладнює  збір  даних  з  боку  ворожої  розвідки.  Особливо  це  стосується  чутливих  сфер,  як  то  радіоперемовини  військових,  тощо.  Але  й  відкритих  джерел  це  стосується  не  менше.
6.  Це  забезпечує  зв'язок  поколінь  і  безперервність  культурного  й  історичного  спадку  народу  України.  Навіть  якщо  ваші  батьки  є  російськомовними,  то  їхні  батьки  швидше  за  все  були  україномовними,  так  само  як  і  всі  попередні  покоління  вашої  родини.  Навіть  пращури  педставників  інших  національностей,  які  споконвічно  жили  на  нашій  землі,  поряд  зі  своєю  національною  мовою  говорили  ще  й  українською.  Зокрема  це  стосується  євреїв.  Та  й  навіть  якщо  ваша  родина  -  етнічні  росіяни  й  усі  ваші  пращури  володіли  лише  російською,  то  зараз  саме  час  особисто  вам  започаткувати  нову  родинну  традицію.  Чому  ні?  Адже  ваша  родина  й  нащадки  будуть  жити  тут,  тож  інтереси  України  -  це  й  їхні  інтереси  також!
7.  Якщо  ми  самі,  живучи  в  себе  вдома  не  шануємо  власну  історію,  культуру  й  мову,  як  нас  будуть  поважати  інші  народи?  Не  треба  буде  пояснювати  іноземцеві  (зокрема  й  росіянину),  чому  ти  українець  з  України  розмовляєш  лише  російською.  Також  це  змушуватиме  іноземців,  що  приїздять  в  Україну  вчитися,  працювати  або  жити,  вивчати  саме  українську,  а  не  російську.
8.  Як  показують  останні  події,  занадто  багато  говорити  російською  небезпечно  -  вас  можуть  на  цій  підставі  прийти  "визволяти"  зелені  чоловічки  путлєра,  навіть  якщо  ви  цього  насправді  не  бажаєте.  Крим,  а  особливо  Донбас,  вже  догралися  -  не  повторюйте  цих  помилок!
А  зараз  кілька  порад  щодо  того,  ЯК  ПОЛЕГШИТИ  СОБІ  ПЕРЕХІД  НА  УКРАЇНСЬКУ:
1.  Не  соромтеся  того,  що  ви  наразі  не  надто  досконало  вмієте  говорити  українською.  Якщо  ви  не  робитимете  це  регулярно,  то  ваше  вміння  НІКОЛИ  не  вдосконалиться.  Єдиний  спосіб  оволодіти  мовою  -  це  регулярно  її  застосовувати.  Що  більше  ви  говоритимете  українською,  то  легше  й  краще  вам  це  вдаватиметься.
2.  Більше  читайте  українською.  Купуйте  українські  книжки,  газети  та  журнали,  дивіться  українські  передачі,  слухайте  україномовне  радіо.  Дивіться  фільми  українською.  Або  такі,  що  дубльовані  українською  (тим  паче,  що  професійний  український  дубляж  часто  є  кращим  за  російський).  В  кінотеатрі  йдіть  на  україномовний  сеанс.  Коли  завантажуєте  кіно  з  інтернету,  шукайте  копію  з  українським  дубляжем.  До  речі,  її  дуже  легко  знайти.  Майже  всі  фільми,  наприклад,  на  ex.ua  мають  копію,  де  є  кілька  звукових  доріжок,  серед  яких  дуже  часто  є  українська.  Під  час  перегляду  обирайте  саме  її.
3.  Якщо  вам  психологічно  (або  з  інших  причин)  важко  одразу  перейти  на  тотальне  спілкування  українською,  робіть  це  частково  та/або  поступово.  Наприклад,  почніть  спілкуватися  українською  в  себе  в  родині,  або  серед  найближчих  друзів.  Або,  коли  потрапляєте  у  нове  коло  спілкування  -  спілкуйтесь  одразу  українською.  Якщо  вас  не  знали  раніше,  ні  в  кого  не  виникне  здивування  та  зайвих  запитань  на  кшталт,  "чего  это  ты  вдруг  по-украински  заговорил?"  Або  спілкуйтеся  виключно  українською  з  незнайомими  людьми  -  в  транспорті,  на  вулиці,  в  магазині  чи  в  ресторані,  під  час  спілкування  з  операторами  гарячих  ліній,  з  міліцією  та  іншими  держслужбовцями  тощо.  Це  не  лише  полегшить  вам  психологічний  перехід  на  мову,  але  й  сприятиме  відновленню  україномовного  навколишнього  середовища.  Бо  досі,  зокрема  в  Києві,  панує  феномен,  що  навіть  коли  людина  вдома  та  з  друзями  спілкується  природньо  українською,  то  у  громадських  місцях  та/або  на  роботі  все  одно  переходить  на  російську  (бо  "так  заведено").  Маємо  змогу  створити  протилежний  тренд.
4.  Якщо  не  можете  українізуватися  самі,  українізуйте  своїх  (майбутніх)  дітей.  Купуйте  їм  українські  дитячі  книжки,  показуйте  україномовні  мультики,  тощо.  Віддайте  їх  до  українського  садочку,  школи,  класу.  Всіляко  плекайте  їхню  любов  та  повагу  до  української  мови,  історії,  традицій,  культури.
5.  Коли  ви  за  кордоном,  розмовляйте  лише  українською.  Тоді  вас  не  переплутають  з  росіянами,  яких  в  світі  зараз  люблять  ще  менше,  ніж  раніше.  Не  будьте  схожим  на  "русо-турісто"!
6.  Почніть  писати  виключно  українською.  Наприклад  ділові  листи,  або  у  твітері.
7.  Крім  того,  українізуйте  речі  навколо  себе:
-  змініть  інтерфейс  телефона,  інших  ґаджетів,  комп'ютера,  веб-сайтів  і  соцмереж  на  українську.  Наприклад,  всі  девайси  від  Apple  завжди  підтримували  українську  мову  "з  коробки"  й  не  потребують  додаткового  її  встановлення  -  просто  поміняйте  мову  інтерфейсу  в  налаштуваннях  і  все.  Facebook,  twitter  і  навіть  ВК  й  Одноклассники  мають  українську  локалізацію  (хоча  останніми  двома  не  рекомендує  користуватися  навіть  СБУ)
-  в  банкоматі,  таксофоні  та  скрізь,  де  є  можливість,  обирайте  українську.  Де  нема  -  запитуйте  у  власників,  чому,  й  вимагайте,  щоб  було.
-  коли  шукаєте  щось  у  Ґуґлі  чи  де-інде,  шукайте  спочатку  українською.  Не  хвилюйтеся,  Ґуґл  розумний  і  навіть  російськомовні  результати  ви  не  пропустите,  якщо  вони  будуть  релевантні  вашому  запиту.  Коли  юзаєте  Вікіпедію,  заходьте  спершу  на  українську  версію,  а  на  іншомовну  лише,  якщо  такої  статті  в  українській  нема  або  ж  інформації  в  ній  не  достатньо.  Як  альтернативу  зразу  раджу  не  російську,  а  англійську  версію  -  вона  зазвичай  повніша  й  об'єктивніша,  особливо  зі  спірних  питань.  Оці  запити  та  фактичні  переходи  на  україномовні  сайти  або  їхні  версії  є  вкрай  важливими  для  підвищення  статусу  української  у  кіберпросторі,  бо  статистика  все  це  враховує.
-  коли  пишете  оголошення  чи  табличку,  пишіть  українською.  Навіть  якщо  це  напис  на  вашому  гаражі  або  оголошення  в  вас  у  під'їзді.
Гадаю,  ви  зрозуміли  ідею.  Можна  ще  багато  чого  тут  вигадати.  І  все  це  легко  перетворити  на  веселу  гру  й  навіть  змагання.  Хоча  б  і  на  змагання  із  самим  собою.  А  головне,  якщо  ми  самі  почнемо  усе  це  робити,  жодних  зусиль  держави  у  цьому  потрібному  напрямку  не  знадобиться.  Ми  ж  із  вами  вже  переконалися,  що  суспільство  діє  значно  швидше  й  дієвіше  за  державу.  До  того  ж,  у  держави  зараз  є  завдання  важливіші.  Люстрація,  наприклад.
І  ще.  Якщо  ви  бажаєте  любити  Україну  виключно  або  здебільшого  російською  (чи  будь-якою  іншою  мовою)  -  це  ваше  право,  я  на  нього  не  посягаю.  Робіть  як  вважаєте  за  потрібне.  Але  перед  тим  все  ж  перечитайте  ще  раз  перші  8  пунктів  цього  допису  й  пообіцяйте  мені  подумати  про  викладені  там  думки,  гаразд?
P.S.  І  дуже  прошу,  МАКСИМАЛЬНО  РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ  цей  текст  і  ці  ідеї!  Можна  навіть  без  посилання  на  мене.  Головне  -  результат!  А  він  неодмінно  буде!

Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531136
дата поступления 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014


Артур Сіренко

Уламки

                                                         «Дивно,
                                                               все,  що  було  застиглим,  літаючим  бачити
                                                               в  просторі.»
                                                                                                                                           (Р.  М.  Рільке)

         *            *          *
Коли  пишеш  про  цю  війну  –  зриваєшся:  починаєш  усвідомлювати,  що  пишеш  про  війну  взагалі.  Хочеш  написати  якщо  не  про  епоху  сірого  попелу,  то  про  подію  в  історії  –  репортаж.  Але  знову  і  знову  пишеш  про  те,  яке  то  паскудне  і  жахливе  явище  –  війна.  Може  тому,  що  всі  війни  так  чи  інакше  однакові:  на  кожній  війні  є  герої  і  негідники,  але  всі  герої  на  одне  лице  і  всі  негідники  на  одну  морду.  Приходить  нова  війна,  а  люди  все  ті  ж.  Мародер  –  він  завжди  мародер:  що  в  часи  Юлія  Цезаря,  що  в  часи  Авраама  Лінкольна.  І  в  армії  Річарда  левове  Серце,  і  в  армії  генерала  Чан  Кай  Ші  були  свої  герої,  що  йшли  вперед,  бо  так  треба,  бо  іншим  треба  жити,  і  свої  боягузи,  що  думали  тільки  про  свою  шкіру.  Просто  в  різних  арміях  відсоток  тих  і  інших  був  різний…  

         *            *            *
Під  кулями  приходять  до  голови  несподівані  думки.  Під  кулями  думки  не  бувають  сподіваними:  вони  або  відсутні,  або  приходять  невідомо  звідки.  Думалось:  неправда,  що  християнські  і  буддистські  монастирі  подібні  і  по  формі,  і  по  суті.  У  буддистських  монастирях  шукають  істину  без  особливої  надії  її  знайти,  а  в  християнських  істина  дана  початково,  треба  лише  прикласти  зусилля,  щоб  не  віддалитись  від  неї,  лишитися  у  її  казковому  лоні…

         *            *            *
Я  ніколи  не  напишу  про  те,  що  бачив  на  війні.  Про  це  написати  неможливо.  Люди  не  повинні  знати  і  відчути  все,  що  бачив  ти  на  війні  –  це  не  повинна  бачити  нормальна  людина.  І  ці  жахи  описати  неможливо.  

Саме  перо  протестує  і  відмовляється  писати.  Як  описати  те,  що  люди  –  мислячі  істоти,  що  відчувають,  думають,  пізнають  світ,  створені  по  образу  і  подобію  Божому  за  якусь  мить  перетворюються  на  криваве  місиво  з  кісток,  ганчірок  і  м’яса?  «Я  ходжу  серед  людей,  а  бачу  уламки  людей.»  Ніцше  писав  про  це  як  про  метафору:  писав  про  духовні  уламки  людей.  А  як  описати  це  не  як  метафору,  а  як  реальність  –  уламки  людей  на  землі  після  обстрілу?  Про  шматки  людських  тіл,  які  лежать  серед  руїн  села  після  вогню  москальських  «градів»?  Як  описати  відчуття  людини,  що  побачила  яр  заповнений  людськими  тілами?  (Сепаратисти  там  розстрілювали  людей,  яких  вони  підозрювали  у  нелояльності,  а  потім  скидали  туди  ж  тіла  і  власних  вбитих  бойовиків.)  Як  описати  поле,  всіяне  вбитими  солдатами,  яких  ніхто  не  ховає,  які  так  і  лежать  під  байдужим  небом?  (Ми  забираємо  тіла  тільки  своїх  вбитих  солдатів  і  то  після  того,  як  вщухне  перестрілка,  і  сапери  перевірять  і  відтягнуть  тіло  –  сепаратисти  заміновують  тіла  наших  вбитих  солдатів.  А  тіла  сепаратистів  чи  москальських  солдатів  –  кому  ж  хочеться  ризикувати  життям,  щоб  їх  поховати?  Так  і  лежать…)  

Бабуся  щось  несе  мимо  блок-посту.
-  Що  несете?
-  Ноги.
Показує  –  справді  несе  людські  ноги.  Пояснює:
-  Лежали  біля  хати,  треба  поховати,  негарно  якось…

Звільнили  з  полону  наших  полонених  солдат.  Один  солдат  був  без  рук.  Сепаратисти  відрубали  йому  руки.  Як  описати  все  це???

         *            *            *
Я  довго  думав  (колись):  для  чого  я  живу  на  світі?  Який  сенс  життя?  Мого,  зокрема.  Але  я  все  зрозумів,  коли  в  Луганській  області  люди  вітали  нас  як  визволителів.  І  плакали,  коли  ми  змушені  відступати…  Для  цього  я  зараз  і  живу  щоб  захистити  наших  людей  від  тих  озвірілих  виродків,  що  по  той  бік  фронту.  

Не  всі,  звичайно,  сприймали  нас  як  визволителів  і  захисників.  Один  місцевий  виродок  показав  нам  середній  палець  руки,  коли  ми  їхали  броні.  Тільки  він  не  врахував,  що  в  мене  патрон  був  у  патроннику,  а  коли  я  бачу  сепаратиста,  то  руки  автоматично  скидують  зброю  догори  і  сепаратист  опиняється  в  прицілі.  Я  навіть  не  встигаю  подумати.  Реакція  в  нього  теж  була  нівроку  –  кинувся  тікати.  Але  куля  літає  швидше,  ніж  він  бігав  –  він  таки  отримав  два  набої  між  лопатками.  Більше  середній  палець  він  не  буде  показувати  нікому.  На  війні  як  на  війні…

         *            *            *
Солдати  з’їли  БТРа.  Шкода.  Біля  річки  ми  зловили  здоровенну  черепаху  (на  ній  не  було  давніх  ієрогліфів,  інакше  це  був  би  китайський  міф,  а  не  сучасна  війна).  Я  намалював  на  панцирі  дві  білі  смуги.  Назвали  черепаху  БТРом.  Вона  дуже  кумедно  повзала  біля  табору.  Але  хтось  сказав  солдатам,  що  юшка  з  черепахи  дуже  смачна.  А  їм  так  набридла  одноманітна  армійська  їжа  (якої  до  того  ж  бракувало).  І  з  тої  черепахи  зварили  юшку.  Казали,  що  вийшло  смачно.  Я,  щоправда,  так  і  не  куштував  –  мені  було  шкода  нашого  БТРа…

         *            *            *
Це  війна.  Ернест  Гемінгвей  був  правий:  чим  ближче  до  передової,  тим  більше  трапляється  прекрасних  людей.  Негідники  ховаються  в  тилу.  Або  по  той  бік  фронту  –  серед  мародерів  і  тих,  хто  катує  наших  полонених.  Це  віна.  Тут  –  біля  себе  –  я  бачу  різних  людей  –  але  більшість  з  них  чисті  і  прекрасні.  Але  ці  прекрасні  люди  гинуть.  Війна  знищує  найкращих.  І  плодить  негідників.  Колись  Діоген,  почувши  фразу,  що  віна  буцім  то,  знищує  бідняків.  Сказав:  «Навпаки!  Вона  плодить  їх  у  неймовірній  кількості!»  Ця  війна  крім  бідняків  плодить  ще  й  негідників.  

         *            *            *
Біля  нас  постійно  крутився  кумедний  песик.  Ми  любили  його  і  годували.  Війна  породжує  у  солдат  жорстокість,  але  одночасно  і  протилежне  –  сентиментальність.  Солдати  на  війні  особливо  жаліють  тварин.  Того  песика  ми  назвали  Чебурашкою  –  за  клаповухість.  Він  завжди  був  біля  нас,  навіть  коли  ми  стріляли  –  не  боявся.  Але  за  день  до  того,  як  наш  взвод  жорстоко  обстріляли  «градом»,  песик  втік.  Вони  теж  здатні  передбачати  майбутнє  –  песики…  

         *            *            *
Солдати  сусіднього  взводу  поміняли  полоненого  сепаратиста  на  тушонку  –  на  банки  «п’ятачка  в  бронежилеті»  (бо  голодні).  Чомусь  мене  це  зачепило:  до  чого  дійшло  –  людину  міняють  на  продукти.  У  душі  росло  темним  безлистим  деревом  якесь  обурення  і  відраза  до  всього  (о,  не  сприймайте  мене  як  мізантропа!).  Потім  я  раптом  зрозумів:  моє  крислате  обурення  викликане  не  натуральним  обміном  (на  війні  натуральним  обмін  популярний  як  в  епоху  раннього  середньовіччя  –  бо  кожна  війна  це  раннє  середньовіччя  –  повернення  темних  віків,  тільки  в  людську  свідомість,  а  не  на  сторінки  підручника)  з  участю  людини  (работоргівля),  а  самим  фактом,  що  сепаратиста  взяли  в  полон.  Я  сепаратистів  ніколи  в  полон  не  брав  і  солдати  мого  взводу  теж...  Нічого  так  не  принижує  людину  як  полон  –  це  найогидніше,  що  буває  на  війні.  Краще  вже  подарувати  ворожому  солдату  смерть.  Тим  паче,  якщо  він  сепаратист...  

           *            *            *
Солдатські  розмови  інколи  докучають:  замість  того  щоб  зосередитись  на  чищенні  гармат  і  кулеметів,  вони  починають  точити  ляси  (а  що  на  війні  не  надокучає?)  Розмова  починається  з  однієї  фрази,  яку  хтось  кидає  у  простір:  

-  А  Рільке  теж  служив  в  армії.

-  Але  його  естетика  не  те  що  не  армійська,  вона  антимілітарна:  такий  світогляд  не  сумісний  з  армією  та  війною.

-  Не  кажи.  А  ти  читав  його  «Кам’яних  черепах»?

-  Це  виняток.  Рільке  сентиментальний.  Його  містицизм  відірваний  не  тільки  від  життя,  але  і  від  буття.  Війна  повертає  до  реальності.  Навіть  до  критичного  реалізму  Антона  Чехова.  Хто  зумів  писати  вірші  про  армію,  так  це  Кіплінг.  А  прозу  –  Гемінгвей.  

-  Ернест  суперечливий  дивак  по  суті  –  початково  суперечливий.  Він  роздирався  між  пацифізмом  і  грубою  реальністю  життя,  що  знаходить  своє  найбільш  відверте  на  війні,  яка  по  суті  і  сформувала  його  як  письменника.  Не  був  би  він  на  фронті  в  Італії  в  Першу  світову  –  не  було  б  ніякого  письменника  Гемінгвея.  Може  був  би  хороший  рибалка  і  мисливець  з  відповідними  нарисами...  У  його  творчості  немає  цілісності.  Все  розірвано.  І  фрази  і  свідомість.  Немає  концептуальності  якщо  хочеш...  Може  тому  він  і  застрелився.  Людина  повинна  розуміти  для  чого  вона  пише.  Не  можна  писати  «Прощавай,  зброє»  і  водночас  ладувати  карабін  для  сафарі.  Або  –  або...

-  Але  так  чи  інакше,  його  реалізм  ближчий  воїну,  ніж  безнадійність  Барбюса  з  його  «Вогнем»  чи  приреченість,  що  звучить  в  романі  Еріха  Ремарка  «На  західному  фронті  без  змін».  Правдиво,  так.  Але  після  такого  роману  хочеться  застрелитись.  Проза  Гемінгвея  –  це  слова  сильної  людини,  що  лишається  чоловіком  в  нелюдських  умовах,  витримує  випробування  і  перемагає...  Тут  треба  розуміти,  що  «Прощавай,  зброє»  і  «По  кому  подзвін»  писали  два  різних  автори  –  два  різних  Гемінгвея,  бо  це  були  різні  війни,  а  значить  і  людина  ставала  інакшою.  Це  все  одно,  що  порівнювати  армію  Гарібальді  з  армією  найманців  Борджіа...

-  Цікаво,  чому  саме  Борджіа  вважають  чи  не  найгіршим  Папою  в  історії:  певно,  за  те,  що  він  носив  тіару  напередодні  реформації  –  справді  найбільшого  з  можливих  великого  розколу  християнства  –  духовного  розколу.  І  його  бачать  причиною  цього  розколу.  
-  Зовсім  не  тому.  Борджіа  ввів  ratio  в  церковне  життя,  ставши  найбільшим  прагматиком,  а  значить  найбільш  світським  Папою  на  святому  престолі  (антипап  я  не  враховую).  Ось  вона  –  вершина  ренесансу:  на  папський  престол  всадився  Арістотель-матеріаліст.  

-  Цікаво,  якби  Папою  в  той  час  став  Джироламо  Савонарола:  сама  історія  повернула  би  в  інший  бік.  Реформація  стала  б  ренесансом  релігійної  свідомості.  

-  Вона  і  так  була  ренесансом  релігійної  свідомості.  Без  перебільшень.  Ренесанс  був  епохою  перетворення  релігії  в  античне  філософствування  і  естетизм.  Лютер  спробував  повернути  релігії  її  початковий  зміст.  А  заодно  перетворити  світські  установи  в  церкву,  або  хоча  б  у  частину  церкви.  Щоправда,  вийшло  навпаки  –  церква  стала  світською  установою  –  новою...  Недарма  Кальвін  вирішив  стати  світським  Папою  –  релігія  губила  свій  сенс,  якщо  все  наперед  визначено:  якийсь  апофеоз  фаталізму.  Майже,  як  в  сучасній  війні  –  все  буде.  як  тому  судилось  бути...

І  це  говорили  люди,  які  кілька  хвилин  тому  були  під  обстрілом,  а  потім  гатили  з  «Акації»  у  відповідь  –  так,  що  земля  двигтіла...    Світ  остаточно  перетворився  на  п’єсу-абсурд.  Семюель  Беккет  відпочиває.  Точніше  він  був  пророком.  Всі  ми  тепер  чекаємо  на  Ґодо...  А  сонце  поволі  сходило,  туман  танув,  я  чомусь  думав  про  протопопа  Аввакума  та  його  слова  про  «корабель  вогняний»  -  ці  уривки  містичної  метафізики:  «Перш  ніж  народитись,  був  у  Граді  Сонячному,  Небесному  Єрусалимі:  бачив  сонце,  розчахнуте  як  колодязь...  Був  я  неначе  вугілля  розпечене,  і  раптом  згас,  і  чорним  став,  і  попелом  власним  одягнувшись,  був  скинутий  у  місиво  весняне...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530994
дата поступления 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Осіріс

Осінь на болоті


У  падолистовій  імлі
Вальсує  плавно  позолота.
Лягають  на  чоло  болота
Берізки  човники  малі.
 
Рубіном  в  сивині  горбів,  
Палає  стигла  журавлина.  
Голками  норовить  ялина
Торкнутись  полиску  скарбів.

Трухлявий  пень  між  рогози  
Закутався  у  плед  із  моху.
Вітрисько  скубає  потроху  
Пухові  кучері  лози.

Віночки  інієвих  снів
Вдягли  на  шапочки  лисички…  
Шукають  зимоньку  синички
В  осіннім  попелі  вогнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530879
дата поступления 18.10.2014
дата закладки 19.10.2014


Світлана Моренець

ЧОЛОВІЧІ ПОРТРЕТИ (саркастичні катрени)

***
Град  матюків,  дикі  крики  до  слини,
спрагу,  п'янюще,  тамує  з  цебра*...
Так  жалюгіддя,  що  зліплене  з  глини,
"розуму"  вчить,  сотворенну  з  ребра.

*  –  цебер  (рос.  -  лохань),  використовується  нині
         для  напування  худоби.

***
Цей  народився,  щоб  "чистить"  кишені,
красти  "бабло",  спати,  "вмазати",  "жерти",
в  "зону  ходити",  "бо́тать  по  фені",
"трахати",  ба́йдуже  що...  і...    померти.

***
(СУЧАСНИЙ  "РЫЦАРЬ  ПЕЧАЛЬНОГО  ОБРАЗА")

М'ятий,  небритий,  чади́ть  сигарета,
жиром  заплив  –  мов  бурдюх  накачали...
Пиво,  диван,  телевізор,  газета...  –
ось  наш  сучасний  "лицар"  печалі.

17.  10.  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530593
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Радченко

Тільки марно

Дощ  закрапав  і  змінилось  все  навколо,
Кута  осінь  плечі  в  темно-сіру  шаль.
Листопад  ще  золотаво-веселково
Хоче  перекреслити  дощу  печаль.

Тільки  марно:  літо  бабине  майнуло,
Подалося  у  незвідані  краї
І  повів  його  за  руку  дощ  в  минуле
Навпростець,  минаючи  поля  й  гаї.

Озирнутися  часу  уже  немає,
Бо  відміряно  для  кожного  свій  час.
Літо  бабине  на  згадку  залишає
Світлий  смуток  й  світлу  радість  водночас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530636
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Таня Кириленко

Я так хотіла

Я  так  хотіла
Кожною  клітиночкою  тіла
Торкатися  Тебе  -
І  до  небес...

І  лиш  тепер
Зацілувати  кожен  міліметр
Твоєї  шкіри
Я  так  хотіла...

В  Твоїх  зіницях
На  цілу  вічність  загубитись.
І  мліти  у  руках,
Забувши  страх...

І  нетерпляче
Торкатися  Твоїх  гарячих
Жаданих  вуст  -
Вінець  спокус.

Я  так  бажала
В  обіймах  полонити  спрагло
На  вічність  від  тепер
Лише  Тебе...

09.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530750
дата поступления 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014


Радченко

Останній лист

Я  сама  собі  пишу  листи
І  складаю  в  потаємну  скриньку.
Як  колись  її  відкриєш  ти,
То  в  листах  побачиш  іншу  жінку  

Й  зрозумієш:  врода  і  душа
Не    завжди  одна  на  одну  схожі.
А  любов  бува  сліпа  й  глуха,
Якщо  розум  їй  не  допоможе.

Пожалкуєш  ти,  а,  може,  й  ні,
Що  колись  душі  моєї  шепіт
Не  почув  і  залишИв  мені
Казку  снів  й  болючий  серця  трепіт.

Тільки  казку  додивилась  я
Й  серце  б"ється  тихо,  рівномірно.
Я  пишу  останнього  листа
Й  на  душі  так  легко  неймовірно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530494
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


@NN@

Осіннє…прощальне…

Дощ  всю  ніч  не  вщухав,  торохтів  підвіконням,  
А  на  ранок  затих,  десь  за  обрії  зник,
Чи  лишився  в  барвистому  листі  камінням  -
Діамантом,  в  оправі    із  крон  золотих.......
......................................................................
Подарунком  Красуні,  шо  пензликом  вміло,
Розписала  довкілля  у  вохру́  й  у  пурпу́р,
Лиш  краплину  смарагдів  лишити  зуміла  -
То  тополі  в  убранстві,  мов  царівна  Будур.
Та  вже  сепії  трішки  лягло  килимами
І  зі  склярусу  річка  одягла  вранці  шаль...
........................................................................
Серце  щемом  щемить,бо  прощається  з  нами,
Літом  бабиним  ,Осінь,  вирушаючи  вдаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530356
дата поступления 16.10.2014
дата закладки 17.10.2014


Любов Ігнатова

Колискова

Зберу  у  жменю  зорі  -намистинки  
І  нанижу  на  нитку  своїх  снів;  
Мелодію  заграють  павутинки  
На  ноти  композиторів  -вітрів.  

Я  заспіваю  тихо  колискову  
Про  котика  сіренького  тобі,  
Про  лебедів,  про  дівчинку  казкову  
І  про  озера  чисті  голубі...  

Дрімає  місяць  у  пуховій  хмарці,  
І  наш  Руденький  смачно  позіха;  
А  сіра  мишка  у  маленькій  шпарці  
Співа  потішки  сонним  дітлахам...  
...
Ступає  на  м'якеньких  лапках  нічка
І  сипле  срібні  роси  у  траву...  
Заплющуй,  моя  доню,  свої  вічка  
І  вслУхайся  в  мелодію  живу....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530451
дата поступления 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014


kulbabka

Чатуєш на мене…

Чатуєш  на  мене,  моя  сивоока  хандро,
І  пальці  холодні,  мов  щупальця,  тягнуться  в  душу...
Спиваючи  сонце,  так  спрагло  вустами  ворушу,
А  листя  лягає  у  стоси,  мов  карти  таро.

Ну,  що  наворожиш  мені  на  прийдешню  зиму́,
Які  передбачиш  прогнози,  невдачі  і  втрати?
Цей  погляд  застиглий  мене  спонукає  кричати,
Мов  плівку,  здирати  руками  загуслу  пітьму!..

Не  вірю  тобі  і  твоїм  захмелілим  вітрам,
Усім  падолистам,  дощам  і  вологим  туманам,
Ти  просто  міраж,  ти  фантазія  хвора  й  омана,
Я  серце  своє  на  поталу  тобі  не  віддам!

Я  буду  впиватись  останнім  осіннім  теплом,
Ловити  на  кінчики  вій  теракотове  сяйво,
Тулити  до  щік  оксамитово-плюшеві  айви,
Сміятись  усім  ностальгіям  і  смуткам  на  зло!

Полюєш  на  мене,  чатуєш  уперто,  як  звір,
Терплячість  незламна  твоя  і  жага  ненаситна!..
Дарма  сподіваєшся,  чуєш?  Сьогодні  я  спритна  –
Стратегіям  хитрим  і  підлим  підставам  навкі́р!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
дата поступления 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014


горлиця

ВІЩІ СНИ!

Кажуть  в  народі  -  спиться  то  і  сниться  ,
Предсказань  жодних  сон  нам  не  дає  ,
Не  вірю  в  це.  Не  буду  я  божиться,  
Але  у  снах  багато  правди  є!  

Бувають  сни  пусті,  а  є  й  від  Бога  ,
А  це  коли    нас  піднімає    Бог.
Несе  в  обймах  де  крута  дорога  ,
Спустить  на  землю,  де    нема  тривог.
 
 Бувало  й  так  ,  насниться  щось  минуле,
А  найчастіше  сниться  мені  шлях,
Ходжу  по  ньому  колесом  забулим,
І  виходу    я  не  знайду    ніяк!  

Прошу  у  Бога,  щоб  вказав  дорогу-
По  обрію  десницю  проведе,
Де  небо  пригорта  землицю  вбогу,
Туди  за  руку,  по  предсказанню,  веде!

І  вірю  я,  що  сон  колись  здійснИться,
Я  горлицею  в  небо  полечу,
Такий  же  сон    й  тобі,  любий,  присниться,
Для  нас  обох    гніздечко  там  зів`ю!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529731
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Galina Udovychenko

Реформатори

Про  реформи  у  країні
Йде  розмов  багато.
Їх  вже  вкотре  обіцяють  
Всім  нам  кандидати.

Стільки  партій  і  об’єднань
Між  собою  б’ються.
А  мета,мабуть,одна  в  них:
До  корита  рвуться.

Я  вже  навіть  розгубився,
Кого  з  них  обрати.
За  порадою  звернувся
До  діда  Кіндрата.

Він,подумавши  хвилину,
Чухнув  свого  лоба
І  сказав:-У  нас  в  країні
Це  тяжка  хвороба.

Оцим  виборам  без  ліку
Ні  кінця,ні  краю.
Чим  зарадити  біді  цій
Я  і  сам  не  знаю.

Мабуть,знову  будуть  граблі,
І  від  того  гірко.
Ми  отримаєм,як  завжди
Від  бублика  дірку.

Бо  вони  всі  зараз  чемні,
Зовсім  не  пихаті.
А  як  сядуть  знову  в  Раду,
Їм  на  нас  начхати.

Всі  обличчя    нам  знайомі,
Бо  не  раз  вже  там  були.
Якби  була  моя  воля-
Гнав  би  всіх  під  три  чорти.

І  жили  б  собі  нівроку
Без  цих  реформаторів.
Через  них  вже  20  років
Живемо,як  в  кратері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529935
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Любов Ігнатова

ОсінньопрогулянкОве…

Ти  запримітив  -ластівок  нема?!.  
Тому-то  небо  сиротливо  плаче...  
А  десь  уже  за  обрієм  зима  
Шукає  віщі  сни  осінніх  значень...  

А  пам'ятаєш  березневий  гай  
І  пролісків  блакитні  оченята?..  
Та  крає  жовтень  стиглий  коровай  
Ножами  -стрілками  річного  циферблата...  

Он    в  павутині  стомлений  листок  
Знервовано  тріпоче  в  ритмі  танго...  
А,  може,  то  -з  минулого  квиток....
А,  може,  пролетів  над  нами  янгол...  

Вже  від  морозів  посолодшав  глід,
І  диха  ранок  снігом  і  грибами...  
Дивись  -но:    листопад  ховає  слід  
Залишений  на  стежці  щойно  нами...  

Сузір'ям  Ліри  облітає  клен...  
Дуби  гудуть  на  вітрі  мідноброві....  
А  ми  додому  з  лісу  принесем  
Цілунки  жовтня  з  присмаком  терновим......  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014


Борода

Я вночі, наче птах…

Я  вночі,  наче  птах,  облітаю  скоцюрблений  простір
та  орбіту  Землі  розчищаю  від  зла  перепон
і  Чумацький  наш  Шлях  замітаю  від  чорної  злості,
що  ковтнути  весь  світ  замахнулася,  ніби  пітон.

Але  вірус  її  вже  блукає  давно  по  планеті,
вичисляє  вождів,  проникає  до  хворих  трахей
і  загроза  Землі  -  незмовкаючий  дріб  кулеметів
та  ракетні  дощі  з  безперервним  потоком  смертей.

Ще  чергує  уран,  вже  насичений  силою  вбивства,
в  хворобливих  голів  від  напруження  пальці  тремтять,
їх  ефірний  обман  переписує  адрес  насильства,
сумні  очі  Землі  від  нервового  зриву  горять.

Стисну  нерви  в  кулак,  заспокою  легенько  планету
і  той  вірус  ножем-гострим  словом  зачну  проганять,
побратимів  -  літак,  цілий  полк  непоборних  поетів,
до  світанку  ми  вже  проти  дір  тих  піднімемо  рать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529901
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Радченко

І люди, як птахи

Заплуталося  павутиння
В  безлистих,  сухих  гілочках,
Кружляє  у  небі  осіннім
Самотній,  розгублений  птах.

Так  сумно  йому  й  одиноко  -
Все  ближче  і  ближче  зима.
Розлука  буває  жорстока,
Від  неї  спасіння  нема:

У  теплі  краї  подалися
За  звичкою  друзі  його,
А  він,  як  завжди,  залишився
Чекати  весіннє  тепло.

І  люди  на  птАхів  так  схожі  -
Шукають  тепла  в  чужині.
А  потім  повернуться..,  може,
Та  будуть  і  вдома  чужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529800
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Світлана Моренець

ЦАРИЦЯ ОСІНЬ


В  розгулі  щедра  Осінь  стобарвиста
багатства  сипле  скрізь,  на  втіху  нам:
березам  –  шати  з  золотого  листя,
коралі  –  гороби́нам,  калина́м,
пройшлася  пензлем  в  лісі,  по  діброві  –
й  заграли  самоцвітів  кольори,
оздобила  узлісся  пурпуровим  –
в  тони́  небес  вечірньої  пори.
Банрянці  одягла  дубам  і  кленам,
аж  ті,  зімлівши,  вздовж  дороги  в  ряд
спроквола  гублять  листячко  різьбле́не  –
шанують,  видно,  царський  свій  наряд.
Зате  тополі,  охоронці  поля,  –
без  жартів  вітру  тут  не  обійшлось,–
стримчать  зчорнілі,  сороміцьки  голі,
не  в  змозі  вже  прикрити  хоч  би  щось...
В  бурштинові  підвіски  вбрала  сливи
і  в  віяла  оливні  –  ясени,
заграє  вітерець  –  і  листу  злива
окрасить  землю  в  охрові  тони.
Цариця  вітерцем  легким  зітхає
і  спрагло  п'є  тепло  жовтневих  днин,
в  довершені  пейзажі  заплітає
мережива  із  срібних  павутин...
Йдучи  до  бору,  Осінь  розстелила
смарагдових  озимих  килими...
Проте  до  бору  гостю  не  впустили
їжакуваті  сосни,  ялини.
Колюча  непривітність  їх  –  дивує,
та  в  ній  прихований  глибокий  сенс,
бо  всіх,  кого  Цариця  обдарує,
невдовзі  –  наче  липку  обнесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529683
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Віктор Ох

Бут, чи не Бут — ось питання

Валентин  Бут
[b]«Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  [/b]
Київ    –  2014

------------------------------


З  самого  Львова  прийшла  мені  по  пошті  бандероль  від  одного  з  авторів  Клубу  Поезії  Валентина  Бута.  Пан  Валентин  під  час  проведення    цьогоріч  у  рамках  ХХІ  Форуму  видавців  у  Львові  презентував  свою  книжку  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»,  присвячену  пам’яті  свого  пращура  –  славетного  воїна,  мудрого  політика,  який  був  чи  не  першим,  хто  спробував  боротися  за  українську  державність.
Сам  пан  Валентин  непересічна  особистість,  про  яку  можна  роман  писати.
 І    про  нього  вже  пишуть.  Ось,  наприклад:
http://www.umoloda.kiev.ua/regions/51/171/0/71592/
Він  чи  не  єдиний,  хто  осмілюється  плавати  на  власній  яхті  під  українським  прапором:
https://www.youtube.com/watch?v=dwy-ZhBzkG0#t=846

Валентин  Бут  –  звичайний  вчитель  (скоріше,  незвичайний)  із  с.  Міжводного  Чорноморського  району  в  Криму.  Він  майстер  слова  і  його  гостра  публіцистика  -    то  сравжня  зброя  в  боротьбі  з  противниками  українського.
 Він  -  нащадок  давнього  козацького  роду  і  тому  давно  вже  задумав  книжку  про  свого  славного  предка.  Колись  пан  Валентин  сказав  мені  про  це  в  електронному  листі,  і  я  мав  таємну  надію  колись  ту  його  книжку  прочитати.  І  що  ж!  Мрії  збуваються!  
Та  особливої  пікантності,  майже  детективної  інтриги,  моєму  читанню  книги  надала  присутність  пов’язаного  з  нею  певного  елементу  змагальності.  
 Справа  в  тому,  що  збираючи  матеріал  для  книжки  Валентин  Вікторович  натрапив  на  «наукову  працю»  досить  плідного  кандидата  наук,  який  вважає  однією  з  причин  повстання  в  Україні  1637  року  -  боротьбу  за  владу  між  старшиною,  усобиці  всередині  козацтва,  зводячи  все  до  кар’єризму  козацького  отамана  Павла  Бута.
Я  знайшов  той  опус,  і  прочитав  перед  тим  як  визначитись  –  хто  справжній  патріот  України,  хто  ретельніше  вивчає  джерела,  аналізує  і  осмислює  фактаж,  якщо  й  реконструює  недостаючі  ланки  історичного  ланцюга,  то  згідно  про-  ,  а  не  анти-української  логіки,  хто,  зрештою,  переможе  в  цьому  змаганні  –  Бут,  чи  не  Бут.
Ось  посилання  на  ту  статтю:
http://nndiuvi.org.ua/images/book/29.pdf
Пропоную  всім  порівняти  рівень  переконливості  обох  авторів  –  кандидата  історичних  наук  і  простого  вчителя  (навіть  не  історії).
Одне  скажу,  що  книжка  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  не  суха  і  нудно-наукоподібна.  Прикрашають  її  фотоілюстрації,  репродукції,  факсимільні  уривки  текстів  першоджерел.  Герой  книги  –  діяч  української  історії,  що  змагається  за  свободу  своєї  країни.  Описано  перебіг  конфліктів,  військових  дій,  перемог  і  поразок,  надій  та  зрад.
 Наявна  інтелектуальна  чіткість  і  ясність  в  означенні  предмету  дослідження.  Читається  книга  легко,  спонукає  до  роздумів  не  лише  про  минуле,  а  й  про  наш  нинішній  стан.  А  проте,  прочитайте  і  переконаєтесь  самі.
--------------
Нижче  не  переказуватиму  в  деталях  зміст  книги,  а  лише  висловлю  деякі  думки-тези,  що  з’являлись  в  процесі  читання  .
Перш  за  все  вкотре  дивувався  –  нічого  під  сонцем  не  змінюється.  Історія  рухається  по  колу.  (І  ще  не  відомо  чи  на  підйом  чи  скочується  вниз).  Тоді  (в  далекому  17-му  столітті)  і  всі  роки  потому  (і  тепер  теж)  існувала  патова  ситуація  в  векторних  уподобаннях  політичного  істеблішменту.  Вирішальної  більшості  у  визначенні  напрямку  розвитку  країни  немає.  Один  парламент  змінює  інший,  а  суть  залишається.  Україна  завжди  балансує  на  лезі  ножа.
В  пошуках  союзника  в  боротьбі  за  свою  незалежність  і  тоді  ми  метались  в  трикутнику  Росія-Туреччина-Польща,  і  теж  саме  відбувається  зараз  –  блукання  серед  трьох  сосен  Росія-Євросоюз-США.
 Щоб  вийти  з  глухого  кута,  хочеш  не  хочеш,  доводиться  укладати  союзи  між  партіями(країнами)-суперницями.
У  нас  бували  періоди  україно-польських,  україно-російських,  україно-мусульманських  примирень,  але  покищо  не  було  україно-українських  порозумінь.
А  чи  треба,  взагалі,  розглядати  давні  історичні  події  через  призму  національно-державницької  самоідентифікації?  
А  чому  б,  власне,  і  ні!  Чому  беруться  на  кпини  будь-які  прояви  утвердження  і  захисту  власної  державної  і  духовної  самобутності.  Пропонуються  пошуки  будь-яких  поведінкових  мотивів,  лише  не    патріотичних,  не  національно-визвольних.
Сучасна  світова  історична  наука  відмовилася  від  філософсько-історичного  трактування  минулого  і  зосередилась  на  його  розумінні,  як  «прояву  феноменів  культурних  епох».  Висміюються  роботи  (книги),  де  йдеться  про  прагнення  незалежності  українського  народу  завжди  упродовж  своєї  історії,  або  де  історія  України  –  це  шлях  боротьби.
Чомусь  стало  модним  заперечувати  безперервність  розвитку  українського  народу,  української  ідентичності.  Неодноразово  стикався  з  намаганням  сучасних  авторів  в  історичному  контексті  уникати  «наївно-патріотичного,  національного»,  «самостійного  буття  народу»  під  лозунгом  «боротьби  з  шароварищиною  у  всіх  її  проявах».
Будь-який  національний  поступ  чомусь  має  висміюватись,  піддаватись  якщо  не  недовір’ю,  то  мазохістській  самоіронії.
Це  символічно,  що  книжка  вийшла  саме  зараз,  коли,  як  загострення  хронічної  хвороби,  продовжується  війна  за  незалежність,  і  ніякий  скептик  не  засумнівається  в  потребі  протистояння  охопленню  пропагандою  зневаги  до  України  та  її  історії.
Кожен  літературний  текст  тим  вартісніший,  чим  більше  шарів,    вимірів  в  собі  містить.  В  книжці  Валентина  Бута  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  я  також  відчув  декілька  пластів.  Є    тут:  
1.  Історичний  фактаж  з  майже  детективними  інтригами,  розгадуванням  загадок.
 2.  Зміщення  чи  розставлення  правильних  акцентів  в  інтерпритації  фактів,  реконструкція  подій  і  їх  мотивів.  Спроба  задуматись  над  тим  чи  така  вже  ми  «несподівана  нація»,  якою  нас  вважають  на  Заході.
3.  Аналіз  ролі  особистості,  авторитетів  в  історіїї  нації  і  ролі  особливостей  епохи.  
4.  Мотивація  автора  –  не  лише  дослідити  якусь  локальну  історію  –  історію  свого  роду,  а  й  емоційністю,  глибоким  вивченням  матеріалу  перемогти  науковця-опонента.  Автор  проти  тенденції  применшувати  рівень  розвитку  українців,  як  нації  і  їх  історичної  легітимності.
І  я  в  цьому  його  підтримую.  Тож  на  питання  винесене  в  заголовок,  відповідаю:
Бут!
----------------
12.10.14
На  фото  Валентин  Бут
[img]https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/t31.0-8/10575436_556797641116377_5756280729244329751_o.jpg[/img]

P.S.
Я  отримав  відгук  пана  Валентина  на  цю  свою  рефлексію:
Вельмишановний  пане  Вікторе!
Щиро  дякую  Вам  за  Ваш,  як  завжди  змістовний,  вдумливий  аналіз  цього  разу  моєї  книжечки.Якби  писав  її  зараз,  то  проминув  би  того  недовченого,  не  згадував  би  його  потуги.  Книжка  від  того,  я  впевнений,  лише  виграла  б.  Але  -  що  зроблено,  то  зроблено.  Тоді  мені  те  пекло.  Насправді  маємо  стільки  замовчуваного  в  нашій  історії,  що  тут  би  працювати  й  працювати.  Якось  влітку,  ще  коли  мав  безперебійний  доступ  до  Мережі,  віднайшов  аудиокнигу  Історія  Русів,  у  перекладі  Івана  Драча.  Авторство  її  приписують  Кониському,  але  те  під  великим  питанням.  Я  ж  про  те,  що  слухаючи  сторінки  нашої  історії  змальовані  там,часом  жахаєшся  тої  ясно  вираженої  впродовж  століть  тенденції  нищення  нашою  старшиною  всього  патріотичного,  самостійного  на  догоду  дрібних  особистих  інтересів.  Історія  з  Мазепою  найпоказовіша.
Ми  так  давно  й  віддано  плазували  перед  Москвою,  що  те  стало  частиною  сутності  наших  еліт,  не  кажучи  про  те,  що  сама  Москва  звикла  сприймати  те,  як  даність.  А  як  можна  сприймати  вола,  коли  він  хоч  часом  і  мукає,  а  проте  ж  безвідмовно  тягне.  Приклад  не  дуже  вдалий,  бо  добрий  господар  ставиться  до  свого  вола  краще,  ніж  Москва  до  нас.  Чого  ж  дивуватися,  теперішній  реакції  Москви?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529526
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


kulbabka

Надбала до свята Покрови…

Надбала  до  свя́та  Покрови
Деревам  розкішних  обнов
І  хлюпнула  барв  кольорових
В  гущавину  сонних  дібров.
Мережив  з  тонких  павутинок
Навішала  поміж  гілок,
Сипнула  багряних  жаринок
В  застиглий  холодний  ставок,
Де  вітер  у  ніжному  танці
Гойдає  вербу  золоту
І  сонця  рожеві  рум'янці
Вистрелюють  враз  на  льоту,
Мов  бризки  грайливі  шампану!
І  ллється  медова  теплінь!..
Вона  ж  оглядає  старанно
Красо́ти  своїх  володінь.
То  тут  начаклує  дбайливо  -
Заграє  палітра  жива!..
То  там  оксамитове  диво
Здмухне  зі  свого  рукава...
І  всюди  вона  господиня,
У  кожному  за́кутку  лад:
Набита  розко́шами  скриня
І  міддю  притрушено  сад!
Сотають  з  вершечків  діброви,
Проміння  тонке  на  нитки
До  світлого  свята  Покрови,
До  перших  морозів  терпких.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529600
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата поступления 13.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Михайло Плосковітов

Ти, осене…

Ти,  осене,  зітхаєш  у  кутку
Вікна  мого,  на  теплім  підвіконні.
Поворожи  на  мідному  листку,
Чи  –  ось  тобі  мої  важкі  долоні.

Поворожи,  а  в  очі  не  дивись,
Який  там  блиск…одним  одна  самотність.
Хіба  що  залетить  в  кватирку  лист  –
Ото  й  усі  мої  незвані  гості.

Розкинь  для  мене  жовтими  таро
Із  тих  берізок,  що  стоять,  мов  дами.
Вони  ще  вчора  в  ніжнім  болеро
Кружляли  із  північними  вітрами…

Розкинь  на  краплях  –  то  магічна  мить,
Або  хоч  ти  приходь  до  мене  в  гості.
Можливо,  нам  обом  переболить...
Твій  давній  дощ,  й  моя  гірка  самотність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 14.10.2014


Юхниця Євген

Чого ж на нас кричать чужі і рідні ?

Чого  б  мікроб  селився  у  людині,
Якби  йому  -  там  холодно,  як  в  глині?
Чого  б  це  в  нас  вгризались  комарихи,
Коли  б  не  кров,  людська,  і  не  безвихідь?..
Чого  б  до  нас  загарбник  з  «Ураганом»,
Якби  в  нас  тут  пустеля  і  вулкани?

Чого  ж  на  нас  кричать  чужі  і  рідні  -
Тому  що  ми  їм  досхочу  потрібні?

08.10.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528549
дата поступления 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014


kulbabka

Міднокоса мольфарка

         [i]      Ріднюся,  сестрюся  з  Тобою,  огнистости  Жрице,
                     у  звичаї  скіфів  -  бо  глас  давнини  не  ущух.
                     У  венах  мені  хлюпочи,  відігрійся...Чи  ти  це  -
                     у  oсінь  облачена,  Долe?  Чи  Oсені  дух?  

                                                                                           Роксолана  Вірлан[/i]

Міднокоса  мольфарко,  
в  руках  твоїх  сонце,  як  бубон,
по  лискучій  мембрані  
вдаряєш  долонею  в  такт
захмелілим  вітрам...  
Кароока  спокуснице-згубо,
перед  сяйвом  твоїм  
навіть  кетяг  калини  побляк.

Відспівали  жита,  
поспліталися  туго  снопами
і  добірним  зерном  
обважніли  тугі  колоски...
Ну,  а  ти,  невгамовна,  
дивуєш  усіх  кольорами
і  лелітки  роями  
летять  з-під  легкої  руки!

Заклинаєш  дощі  
і  вишіптуєш  ранки  погожі,
гонихмарнице  -  та,    
що  приборкує  норов  стихій!
І  в  покорі  дерева  вклякають,  
як  вірні  сторожі,
перед  блиском  огненним,  
що  грає  рубіном  з-під  вій.

Як  тебе  не  любити,  
моя  кароока  чаклунко,
не  купатись  у  барвах,  
не  пити  янтарне  вино?
Упиваюсь  красою  твоєю,
немов  диво-трунком,
огортаюся  теплим  багрянцем,  
неначе  рядном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата поступления 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014


горлиця

Музо, де ти!


Ну  що  ж  ти  ,Музо,  знову  «підкачала»,  
Підсунула  мені  не  ті  жнива,  
«справжніх»  поетів  я  розчарувала,  
Завжди  пишу  повторнії  слова.  

І  рими  всі  якісь  такі  буденні,  
Якими  ще  Шевченко  римував,  
Та  й  думка  вже  стара!  Моє  надхнення-  
Любити  край,  бо  так  він  закликав!  

То  як  знайти  слова  «високопарні»  
Про  секс,  зарозумілість,  про  хвальбу,  
Щоб  захопити  читачів  запальних,  
Може  тоді    в  "поети"  попаду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527742
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Віктор Ох

Політ в Ирій (V)

[url="https://drive.google.com/file/d/0BzuOK1q6tzXCRGRqVTFpcUZxb1E/view?usp=sharing"]ВІДЕО-КЛІП[/url]

Тобі  подарували  ще  добу,
і  ти  ідеш  вздовж  кінострічки  часу.
Вона,  якщо  поет  ти  -  про  журбу,
якщо  філософ  –  про  комічну  біомасу.

І  тягнемось  до  неба  від  землі,
Від  небуття  -  в  життя,  і  знов  до  смерті.
Нас  переконують  духовні  вчителі
що  вічність  у  любові,  не  в  безсмерті.

Ми  віримо  у  Вирій,  що  лежить
за  морем,  де  царює  вічне  літо.
Як  в  голлівудських  мареннях  пожить
там  хочуть  птиці  й  душі  -  розмаїто.

Природи  вигадка  чи  генія  Творця,
свої  для  нас  життя  планує  плани.
Нам  залишається  діждатися  кінця
сеансу  абсолютної  нірвани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527659
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 04.10.2014


Шон Маклех

Серед віщунів

                                                 «Чи  вистачить  волі  журбі  твоїй
                                                     З  ангельської  сурми  гриміти  –
                                                     Страшного  суду  віщунки,  мелодію  бурі…»
                                                                                                                                                             (Р.  М.  Рільке)

Віщуни.
Вони  не  шепочуть,
Не  приносять  свою  вістку  таємно
Від  серця  до  серця,
Не  ховають  свою  офіру
На  вершині  свого  духу,
Вони  кричать  голосом  грому,
Звуками,  що  тремтіти  змушують
Навіть  дуби  віковічні,
Не  те  що  осики,
Кілками  з  яких  звикли
Пробивати  чорні  серця  упирів
Люди,  що  літати  над  лісом
Вміють.
Віщуни  говорять
Голосом  бурі,
Що  валить  віковічні  смереки,
А  не  те  що  трухляві  липи,
Що  бачили,  як  були  молодими
Сини  Ярослава  (того,  що  Осмомисла)
І  горді  мури  давнього  Галича.
Але  віщунів  все  одно
Ніхто  не  чує
Ніхто…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527438
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Шон Маклех

Серед людей

               «Лишаюсь  я.  Видовищ
                   Вистачає  завжди…»
                                                   (Райнер  Рільке)

Нині  вистачає  видовищ.
І  навіть  в  надлишку.
Забагато.
Навіть  для  найбільшого  прихильника
Гладіаторських  боїв.
Занадто  криваво.  Занадто.
Наперед  років  на  сто
Цих  видовищ  вистачить.
Доста  поколінню  цьому.
Наситились…
Тільки  хліба  буде  тепер  бракувати  –
І  вам  і  вашим  нащадкам
У  третьому  поколінні,
Бо  хліб  віднині  буде  гірким:
Не  зможе  родити  солодкий.
Ця  земля  занадто  просякла
Отрутою,
Якою  ви  щедро  цю  землю  поїли.
Ви  і  оті  чорні  зайди,
Яких  ви  накликали
На  свій  край  степовий  і  сонячний,
Що  зберти  не  зуміли…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527432
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Таня Кириленко

Питання чи вирок?

"Це  кінець"  -  питання  мені  чи  вирок?
Я  сама  не  зніму  тягар  із  Твоїх  плечей.
Здійнялись  думки  невловимим  виром,
А  у  мене  в  грудях  від  слів...  пече.

Ти  моїми  руками,  певно,  не  зміниш  суті,
І  Твоїми  зусиллями  марно  міняти  шлях.
Ми  з  Тобою,  схоже,  зо́всім  Богом  забуті,
З  головою  загублені  часом  у  відчуттях.

Та  чи  нам  з  Тобою  дано  будувати  межі,
Чи  дано  руйнувати  те́,  що  саме  прийшло?
Ми  до  чогось  прив'язані  і́  в  той  же  час  залежні,
Тож  невже  Ти  сховаєш  від  ме́не  своє  тепло?

І  невже  я  сховаю  сво́є  тепло  від  Тебе?
Стане  сил,  та  чи  серце  потім  мене  простить?
Я  б  Тебе  не  шукала,  якби  не  було  потреби,
Та  чомусь  воно  тільки  Тобою  снить...

Я  б  Тебе  відпустила,  якби  на  те  мо́я  воля,
Я  б  Тебе  не  обрала,  якби    вибирала  сама.
Пульс  сто  двадцять  у  миті,  коли  Ти  поряд.
Так  виразно  говорять  очі.  Та  не  слова...


30.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527024
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 03.10.2014


Любов Ігнатова

Тобі сімнадцять…

Вітаю  свою  любу  донечку  Олю  з  Днем  народження!  


Тобі  сімнадцять...  Всього  сімнадцять!  
Ще  первоцвітна  молодість  твоя,  
Ще  повні  рухи  весняних  грацій,  
Іще  веселка  у  тобі  сія;

Ще  сяйвом  казки  душа  зігріта,  
Іще  літаєш  у  дівочих  снах...  
Хто  б  подумав:    бабиного  літа  
Мені  вродилась  Мамина  Весна...  

Тобі  сімнадцять...  Уже  сімнадцять!  
Вже  рушниками  стеляться  шляхи...  
Під  шум  жовтневих  золотих  овацій  
Летять  у  небі  твоїх  мрій  птахИ...  


♥♥♥
Моя  лебідко,  хай  щаслива  доля  
Тебе  здійма  у  зоряний  політ!  
І  пам'ятай,,  що  там,  за  видноколом,  
Кінця  не  має  цей  безмежний  світ!...  

Я  тебе  дуже  люблю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527368
дата поступления 02.10.2014
дата закладки 03.10.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВИ СЛАДОСТЬ

                                                           [i]Всем,  кто  любил...[/i]

[b][i]Во  все  века  любови  сладость,
Как  страсть  к  соитию  –  о  стыд,
В  мгновенье  ока  разбивалась
О  горечь  мелочных  обид.

Придирки,  брань,  косые  взгляды
И  колкость  лживых,  грубых  слов  –
Что  вам  еще,  злодеи,  надо,
Чтоб  сжечь  невинную  любовь?..

Что  ж,  наслаждайтеся  злословьем,
Кичитесь  жесткостью  гримас!..
Они  ваш  образ  –  безусловно!  –
И  лик  людской  погубят  в  вас.

Слова  обидные  все  рушат,
И  злость  любовь  испепелит!..
О  пепелище!  Спрячь  получше
Следы  безумства  и  обид!

На  диком  камне,  на  опале
Взойдут  цветы  и  травы  вновь,
И  как  Исток  –  всему  начало  
Созреет  Вечная  Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное  (Крым)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата поступления 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014


kulbabka

Осіння історія

Поважний  жовтню,  пане  мій  ласкавий,
Як  личить  вам  оливковий  наряд!
Ну,  запросіть  на  філіжанку  кави
Самотню  пані  біля  ліхтаря...

Вона  така  розгублена  і  мила,
В  руках  потерті  рукавички  мне,
Тріпоче,  мов  метеликові  крила,
На  вітрі  теракотове  кашне.

Погомоніть  про  те,  про  се,  мій  пане,
Під  шурхіт  падолисту  і  газет,
Під  брязкання  металу  й  порцеляни
Послухайте  розчулений  кларнет.

Хай  ваша  пані  теплими  вустами
Пригубить  кави  терпкість  запашну
І  загориться  іскорка  між  вами,
І  затеплі́є  погляд  пані...  Ну!..

Побудьте  трішки  звабником  принадним,
Даруйте  компліменти  і  вірші,
Хай  подих  тютюново-шоколадний
Здіймає  ураган  в  її  душі!..

Летять  думок  розірвані  конверти...
Та  хто  там  знає,  може  й  неспроста
Чомусь  вам  личить  стриманість  уперта,
А  вашій  пані  -  скромна  простота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата поступления 01.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Дід Миколай

У долину приніс ювелір

Горять  з  гаю  чертоги  огнисто,
Ще  несуть  бджоли  в  вулик  пергу.
Соковите  червоне  намисто,
Ледь  тримає  дозрілу  вагу.

Бурштиново-багряна  майстриня,
Осінь  пізня  спустилася  з  гір.
Із  діброви  неначе  богиня
В  обладунках  засліплює  зір.

Вітер  в  лузі  калину  колише,
Дражнить  лебеді  білі  в  ставку.
Моє  серденько  в  солоді  дише,
Тріпотить  наче  рибка  в  садку.

Стеле  Мавка  в  раю  скатертину,
Сипле  долами  яшму  й  сапфір.
Їй  з  високих  стежин  серпантину
У  долину  приніс    ювелір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


kulbabka

Карпатська осінь

Карпатський  ліс.  Готичні  цитаделі
Смереками  втікають  догори.
Вже  де-не-де  шафранні  акварелі
Позолотили  клени  й  явори.

Гірська  стежина,  всіяна  голками,
Між  валунів  холодних  поповзла,
Берізка  юна  тягнеться  гілками
Крізь  гущину́  у  пошуках  тепла...

Її  листочки  -  крильця  невагомі  -
Лоскоче  пряний  подих  вітерця.
Тополя  заплела  у  коси  промінь,
Їй  золото  осіннє  до  лиця.

Гриби  свої  беретики  вощані
Ховають  у  намітці  листовій,
Сочаться  сонця  полиски  медвяні
Крізь  опаха́ла  хвойних  темних  вій.

Ген  по  горі  високій  і  плечистій
Розлила  осінь  теплий  теракот...
У  тиші  цій  намоленій  і  чистій
Душа  радіє  бе́зміру  щедрот!..

І  так  відрадно  серцем  доторкнутись
До  цих  тополь,  смерічок  і  беріз!..  
Вже  вкотре  мною  пройдені  маршрути,
А  ніби  вперше  забрела  в  цей  ліс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Дід Миколай

ох ці українки

Кипить,  як  побачу  де  кралечку  нашу,
Ох  ці  ж  українки,  красиві  ж  усі.
Люблю  Валентинку,  Марічку  і  Сташу,
Як  промені  ранні  в  грайливій  ясі.

                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

Роки  зупиніться,  розгнуздані  коні,
Прошу  не  мішайте  кохати  й  любить.
Як  щем  не  лягайте  в  посріблені  скроні
Бо  кров  ще  нуртує  й  в  зіницях  блищить.

                                           *
Це  ж  скільки  не  спито  ще  і  не  зціловано,
Моя  прохолодо  в  ранковій  росі..!
І  сумно  і  гаряче,  серце  стурбоване
Ну  як  не  черпати  із  вас  криниці.

                                             *
Не  можу  змиритись,  відмовить  спокусі,
Малим  облизали  у  небі  зірки.
Чомусь  колихали  мене  на  обрусі
Тож  як  не  любить  мені  вас  жіночки..?


                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526675
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Любов Ігнатова

Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Таня Кириленко

Можливо, востаннє

Можливо,  востаннє  сьогодні...  І  назавжди
Для  мене  ти  станеш  лиш  спогадом  теплим  у  серці.
Яке  ще  до  тебе  не  раз  в  своїх  снах  озветься,
Смиренно  латаючи  надто  глибокі  сліди.

Можливо  востаннє...  Міцніше  мене  обійми
І  в  очі  мої  подивися  п'янкими  очима.
Хай  смуток  на  мить  промайне  майже  неуловимо:
Можливо,  сьогодні  востаннє  зустрілися  ми.

Тримай  мою  руку,  і  гладь  мою  душу  мовчанням  -
Воно  красномовніше  будь-яких  пафосних  слів.
Хай  зникне  із  пам'яті  все,  що  сказати  не  смів,
А  я  ще  радію  тобі  -  і,  можливо,  востаннє....

28.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526503
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Олекса Удайко

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  грез  ночных  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


kulbabka

Розпогодилось!

[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]

Розпогодилось!  Сонячний  спис  протаранив  діброву
І  застряг  у  густій  шевелюрі  тополі.  А  день
Заплітає  у  вільхові  кучері  стрічку  шовкову
З  потічків  говірких  і  веселих  пташиних  пісень.

Розпогодилось!  Боже,  ну,  що  іще  треба  для  щастя?
Може  крил  невагомих  для  злету  в  небесну  теплінь?
І  нестримної  віри  в  душі,  що  усе  в  тебе  вдасться,
Що  відступить  тривоги  і  сумніву  капосна  тінь!

Що  утрати  минулі  ти  при́ймеш  в  душі,  як  належне,
Не  зронивши  за  ними  ні  краплі  гіркого  жалю...
Глянь,  як  пізня  троянда  на  клумбі  удосвіта  мерзне,
Та  вона  не  розмінює  теплу  надію  свою...

Її  віра  у  ранок  прийдешній  росте  безупинно,
І  у  сонце  нове,  що  розсіє  кристали  роси...
Так  і  ти  не  здавайся  і  вір  у  прекрасне,  людино,
І  радарами  серця  лови  неземні  голоси!

Налаштовуй  себе  на  красу,  на  любов  і  на  диво,
Хай  тебе  не  зламають  підступні  зневіра  і  страх...
Озирнися  довкола:  як  сонячно,  легко,  красиво  -
І  у  світлому  храмі  природи,  і  в  тебе  в  думках!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Небесний екіпаж

                       Савур  -  могила.

           Памяті  танкістів  героїв:
           Миколи  Степанчука.
           РаФіка  Невинуватого
           та    Івана  Приходька  .

Гриміли  пушки  й  Урагани,
Горіла  й  плавилась  броня.
Від  крові  харкали  кургани,
А  танк  стояв  немов  стіна.

На  нього  падали  снаряди,
Свистіли  міни  навкруги.
Впритул  розстрілювали  Гради.
Й  давило  небо  від  ваги.

Та  раптом  скінчились  патрони,
І  ось    дивися,  дивина…
Плював  на  тактику  й  закони,
Рвонув  безстрашний,  як  стіна.

Гриміло:  «Слава  Україні»!
Аж  в  Підмосков’ї  загуло…
Звучало  в  пісні  солов’їній:
«  За  Україну  помремо»!

Ординець  з  ляку  розбігався...
В  штани  наклали  сцикуни.
Наш  прапор  гнівно  розвівався,
Втікали  зайди  –  дикуни…

     Р.с.

Тіло  й  душу  ми  положим
І  зіп’ємо  чашу.
Нашу  славоньку  примножим,
Зіб’єм  пиху  вражу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526222
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Мессія

Донести  бля..  сук.,  подати,  схвалити
В  три  дні  те,  що  зветься  АТО  закінчить…
Купились  і  вибрали  гниду  гаспиди,
Надіялись  зможе  воно  щось  звершить.

Чергова  Мессія  з  коліна  Іуди,
Прилипла  до  тіла,  як  в  полі  репях.
Допоки  сліпії  ви  будете  люди,
Гонити  вам  будуть  лапшу  по  вушах.

Помажуть  цукеркою  висохлі  губи
З  Рошену  що  десь  затерявся  в  Орді.
Кацапам  же  також  щось  треба,  для  згуби
Не  їсти  ж  їм  братнім  обгортки  пусті…

Домовились  знову  онуки  гебрея,
Допоки  живі  ми  мішає  їм  Русь.
Адже  не  забули  онуки  Мойсея,
Як  звився  за  вітрем  хозарський  Улус…

Лукаві  й  жостокі  вже  тисячу  років
З  часів  байстрюка  нас,  як  липку  деруть.  
Хазарять  Вкраїну  жиди  лупоокі,
Щоденно,  щонощно  й  ніяк  не  зжеруть.

Прийшла  вже  година,  пристали  моменти.
Зібралася  кучі  вже  зграя  круків.
Закінчились  мирні,  сухі  аргументи,
Пора  з  відгодівлі  зачистить  хряків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526105
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014


Любов Ігнатова

Осіннє…

Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси,  
Злітаючи  ввись  нестримно...  
...А  в  серце  вкрадалась  осінь...  

Тихенько  дощем  сіріла  
І  листячком  облітала:  
Вона  грала  сум  уміло,  
Їй  просто  сльотИ  -  замало...  

Вона  огортала  хмарно  
Моєї  душі  світлину,  
Ховаючи  в  незугарну  
Заплаканих  днів  ряднину...  

Та  думалось:    все  минеться,  
Ще  вітер  туман  розвіє,  
Весна  ще  воскресне  в  серці,  
Тюльпанно  зросте  надія...  

Забула  я  хід  природи...  
Зима  замітає  осінь;
Куйовдить  сади  негода,  
Де  пташка  співала  досі.

Наносить  мороз  на  вікна  
Сніжинчасті  витинанки,  
Гойдаючи  непомітно  
Печаль  на  моїх  фіранках...  

...Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси...  
Напевно,  я  в  чомусь  винна,  
Раз  осінь  в  мені  голосить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


корозлик

сльозинка

сльозинкою  у  човники  долонь
впаду...  
               зігрій,  без  тебе  так  замерзла!
відчути  хочу  внутрішній  вогонь
душі  твоєї,  стук  шалений  серця...
твій  подих  навіває  дивні  сни...
пробач,  я  так  стомилася  з  дороги!
прошу  лиш  -  на  долонях  пронеси
усе  життя,  крізь  відчай  і  тривоги...
а  якщо  ні...
               то  просто  відпусти..
я,  на  зорі,  в  одне  зіллюсь  з  росою
і  долі  мене  висушать  вітри,
раз  не  судилось  бути  нам  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Юхниця Євген

Якби Нац. банк так керував, як ті комбати

Якби  Нац.банк  так  керував,  як  ті  комбати
Хто  стримує  агресора  -  хребтом,
 То  стала  б    жу́рна  Україна  так  багата,
Що  всі  Швейцарії  нам  заздріли  б  –  гурто́м!

 23.09.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525929
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


kulbabka

Відаро́мило в полі покосами…

Відаро́мило  в  полі  покосами,
Відболіла  ключами  блакить...
Мов  долоні  багряної  осені,
Листя  клена  чуттєво  тремтить,
Опадає  з  гілок  сухозліткою,
Захурделене  вальсом  чудним...
І  гілками  риплять,  наче  хвірткою,
Поруділі  гнучкі  ясени.
Шкаралупки  колючі  каштанові
Підмітають  вітри-двірники,
Блискотять  болота  порцелянові,
Відбивають  небесні  хмарки.
Тут  роса  кришталевими  нотами
Мерехтить  на  судинах  листків...
То  чому  ж  не  радію  щедротами,
Не  хапаю  лелітки  крихкі?
А  стою,  мов  якась  наполохана,
Відгорнувши  цю  щедру  парчу...
Наче  осінь  пробіглась  непрохано
Холодком  по  моєму  плечу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Олекса Удайко

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліш,  утішніше  за  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  не  рвать  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Валентина Ланевич

Туди звертаю погляд…

Копирсаюсь  у  залежах  зі  слів,
Зриваю  з  сутності  цупкі  окови.
Щоб  голос  мій  із  осені  бринів,
Щоб  не  пропасти  безвісти  ніколи.

В  гарячім  стогоні  горить  земля,
Навік  в  ріллю  всотались  краплі  крові.
Туди  звертаю  погляд  я  з  даля,
Де  осколки  градів  рвані  у  рові.

Один  осколок  серце  геть  навпіл,
Стікаю  смутком  тихим  на  папері.
В  свідомості  самбурний  переділ,
Де  біле  -  чорним  стало  мимоволі.

Збирає  ніч  в  скарбничку  нитки  снів,
Ранок  роса  вбирає  в  збляклі  зорі.
Печеним  хлібом  пахне  з  димарів,
Боже,  не  дай  рукам  звикать  до  зброї.  




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Дід Миколай

Микольці до шістьдесятиліття

Захмарена  просинь  сховалась  у  літі,
Діброви  багряні  в  зажурі  стоять.
Дощами  обмиті,  вітрами  побиті,
Роки  наче  хмарки  за  обрій  біжать.

Та  плюньмо  на  роки  посивілий  друже,
Гарячі  і  горді  нехай  собі  мчать.
З  них  пам'ять    частинку  солодку  зіструже
Щоб  довго  моглося  любить  і  кохать.

Хоч  хочеться  часом  лукавих  спіймати
В  осінніх  деревах  здається  горять.
Та  листя  високо  не  може  літати,
Зірками  вчорашні  над  нами  висять.

Гей  роки,  веселку  ви  нам  нахиліте
У  тихому  сяйві  осінніх  принад.
Промінням  яскравим  її  запаліте
Аби  зупинився  весни  листопад.

Такі  нерозтрачені  ще  залишились,
Заповнюють  соти  із  зоряних  краг.
Лише  відучора  у  досвідку  вмились
Їм  так  ще  багацько  потрібно  віддать.

Збирають  ще  глеки  росу  світанкову,
Вони  ще  молоді,  їм  лише  шістдесят.
Отож  бо  наллємо  і  випєм  медову
Й  забудем  за  роки.
                                                       Гулять  так  гулять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525867
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Анна Берлинг

Арештоване Кохання

Пішла  до  Любові  на  зустріч,
Сидить  у  синцях  –  катували.
Кажу  їй  тихенько  віч-на-віч:  
 –  За  що  тебе  арештували?

Кого  краснощока  згубила,
Та  так,  що  сама  вже  зів’яла?
Чи  пана  спіймала  на  вила,
З  сиріткою  шлях  пов’язала?

Чи,  може,  майстриня  велика,
Така  вже  без  досвіду  сватка,
Забрала  з  сім’ї  чоловіка  
І  діток  лишила  без  татка?

Ти,  може,  дівча  полонила,
Коханням  завіяла  очі?
Й  та  віку  собі  вкоротила,
Скінчивши  страждання  дівочі.

Затьмарила  мізки  дитині,
І  десь  біля  млину,  за  балку,
У  річці  на  тій  же  місцині
Всі  бачать  зелену  русалку?

За  віщо  ти  в  довгії  коси
Уже  не  вплітатимеш  квіти,
Не  топчеш  уранішні  роси
В  саду  за  парканом  сусіди?

Скоріш  повертайся,  Любове,
В  полоні  жури  односельці,
Як  ніби  затьмення  здорове
Накрило  в  селі  і  на  серці.

І  зара  хто  наче  на  небі
Всевидяче  виколов  око,
І  людям,  Кохання,  без  тебе
Так  сумно  і  так  одиноко.

Петро  вже  не  ходить  до  Ділі,
І  Гриць  із  Мар’яною  в  сварці,
То  ж  хлопці  вже  другу  неділю
Знаходять  відраду  у  чарці.

А  Ганна  –  порядная  тітка,
Красива  така,  повновида,
Пішла  по  селу  така  плітка  –  
Заходить  вночі  до  сусіда.

Летіли  від  Ганни  і  тріски,
Як  муж  здогадався  про  зраду.
Хто  вставить  їй  мудрість  у  мізки
І  дасть  справедливу  пораду?

Лиш  ти,  наша  леле-подрУго,  
Бо  в  тебе  і  очі  лелечі,
Всю  ношу  любовної  туги
Ти  брала  на  власнії  плечі.

А  Стельмахів  –  добру  родину,
Ще  в  школі  воскресній  учились,  
Спіткала  пекельная  днина  –
В  минулий  четвер  розлучились.

Нема  почуттів,  одностайно,
Дівчата  не  марять  фатами,
Зі  сватання  хлопці  печально
Додому  ідуть  з  гарбузами.

А  ти  нам  завжди  помагала,
Науки  амурної  вчила,
Всі  тонкощі,  хитрощі  знала.
О,  скільки  ти  пар  заручила!

Це  горе  сльозами  не  змірять,
Від  нині  ти  в  ранзі  злочинки,
Та  люди,  все  рівно,  не  вірять
В  твої  протиправнії  вчинки.  

Без  тебе  тьмяніють  світанки,
Ми,  навіть,  з  тобой  не  прощались.
Скажи-бо  мені,  новобранко,
За  що  вони  так  познущались?

Заплакала  тихо  в  долоні,
Так  тяжко,  аж  серце  зімліло,
І,  руку  піднісши  до  скроні,  
Промовила  тихо  несміло:

 –  Розкажу  тобі  по  секрету,
Я  чула  таємну  розмову,
Як  судді  складали  декрети,
А  з  ними  чинили    і  змову.

Вночі,  як  торкнулися  зорі,
І  сяйво  лилось  крізь  решітки,
Я  чула  тоді  в  коридорі,
Я  впевнена  голос  був  звідки,

Бо  я  не  стулила  і  очі,
І  тиша  залИла  комору,
Я  чула  тоді  серед  ночі
Суддя  говорив  прокурору:

 –  В  сусідньом  селі  живе  пане,
І  все  в  нього  добре,  нівроку,
От  лише  він  серце  кохане
Не  може  знайти  вже  півроку.

Та  так,  що  аж  вовком  вже  виє,
Не  тямить  знайти  собі  панки.
Гладкий,  і  ланцюг  є  на  шиї,
В  багатих  свої  забаганки.

Із  золота,  мабуть,  в  три  пальці
Таке  вже  він  носить  намисто,
Картоплю  готує  на  смальці
І  пряне  вимішує  тісто.

Поля  в  нього  є  і  худоба,
І  річка  при  в’їзді  немІлка,
Яка  ж-бо  смачна  в  нього  здоба
І  чиста  як  скельце  горілка…

І  погляд  спіймав  прокурора,
Суддя  перейшов  в  інше  русло:
   –  Забита  достатком  комора.
   У  нього  багато  і  густо!

І  пан  той  підслухав  від  люду,
Під  церквою  десь  між  жебрачих,
Що  в  нас  на  селі  відусюди
Кохання  єднає  батрачих.

І  він  пропонує  нам  злато
За  голе  своє  сподівання.
Ми  будемо  жити  багато  –  
Чотири  мішки  за  Кохання!

Зіниці  блищали  судейські
Від  повної  наміру  влади.
Отак  вороги  іудейські
Колись  розповзлися  як  гади.

Як  в  кодлі  запроданці-змії  
За  побут  багатий,  заморський.
   –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію,  –  
   Тут  голос  сказав  прокурорський.

Кохання  ридало  не  в  себе,
Відчувши  огиду  від  зради,  
І  очі  підводило  в  небо,
Дивуючись  підлості  влади.

О,  Боже,  то  присмертні  звуки,
За  примхи  багатого  пана
Послати  на  вічнії  муки
Кохання,  кохання,  кохання!

Кохання  зібралось  акторськи,
(А  я  під  решітками  млію).
…Тут  голос  сказав  прокурорський:
     –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію.

В  багатих  свої  забаганки,
Нам  хвате  із  Вами  до  скону.
Чотири  мішки  за  панянку  –  
Це  вміститься  в  рамки  закону.

Тямущий,  одначе,  напарник,
І  в  місті  вагома  фігура.
І  далі  зі  стажем  хабарник
Балакав  на  мові  «де-юре».

   –  Команда  вже  дАна!  Таємно.
Тут,  власне,  прихований  намір,
Аби  кріпоснії  даремно
Не  стали  чинити  нам  гамір.

Бо  люде  –  одно  як  собаки,
Розносять  під  вікнами  вісті.
Забрали  її  до  бараку
Вночі  у  своєму  помісті.

Проникли  у  дім  по  городу
І  сонну  схопили  під  варту.
Так  що  ми  скріпляємо  згоду?
   –  Гадаю,  це  є  того  варте…

Отак  спорядились  верхівки,
На  серці  від  різок  тчуть  рани,  
Військові  посеред  домівки  
Наділи  на  руки  кайдани.

Петро  хай  хмільну  не  ковтає,
Достатньо  у  п’яницю  гратись.
До  посту  Великого  має
Із  Ділею  в  церкві  побратись.

До  Стельмахів  щастя  прибуде,
За  них  закажу  молитовні.
Їх  Господи  ввік  не  забуде,
Якщо  самі  немногословні.

За  Ганну  повідаю  богу,
Хоча  він  тій  зраді  був  свідок,
Хай  згодою  вистле  дорогу,
І  помсту  від  мужа,  сусідок  

Направить  у  добру  стихію,
І  Ганні  відкриє  зіниці,
Щоб  похоті,  прелюбодії
Ховала  чимдуж  під  спідниці.

Ти  всім  перекажеш  наразі:
Вас  бачу,  люблю,  пам’ятаю,
Ви  в  пам’яті,  серці,  повазі.
Я  дуже  вас,  люди,  кохаю!

Бажаю  Вам  миру  і  віри.
Та  вирок  мені  підписали,
Залізли  до  хати  злі  звіри,
Кайданами  шлях  пов’язали.

Забрались  вночі  по  городу
(І  нащо  їм  Боже  дав  сили?)
Отак-бо  і  скажеш  народу:
Мене  продали  і  купили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516717
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 25.09.2014


Світлана Моренець

ВІЧ-НА-ВІЧ З ДУШЕЮ


Чого,  душе,  ти  знову  у  тривозі?
Розгублено  завмерла  й  жоден  крок,
напівпритомна,  подолать  не  в  змозі...
Чого  трясешся?  Це  ж  –  лише  урок!
Це  не  удар  страшний,  а  так  –  легенький
дитячий  ляпас,  щиголь,  геть  пусте!
Що?  Шок  у  тебе?  Нужбо!  Потихеньку
пройде  і  це,  мине,  переросте.
Подумаєш!  Набили  нові  гулі?
Загояться,  і  оком  не  мигнеш.
Ще  й  плюнули  і  показали  дулі?
Здіймись  у  вись  –  й  забудеш,  оживеш!
Питай  у  Бога,  Він  єдиний  знає,
для  чого  тобі  задано  урок.
Він  вірить  в  тебе  і  надію  має,
що  мудра  ти  й  не  зробиш  хибний  крок.
Гординю  придуши,  моя  кохана,
не  гонорись!  Прислухайсь  до  Отця,
бо  Він  веде  тебе  не  на  заклання,
тортури  чи  тернового  вінця.
Достойно  все  приймай!  Лиш  не  бездумно  –
учись,  гартуйся  і  долай  щаблі́,
не  наступай  ти  вдруге  нерозумно
на  порозкидані  по  всіх  шляхах  граблі.
Від  заздрощів  і  бруду  очищайся,
старайся  гнів  в  собі  перемогти...
Люби,  душе!  Літай  і  омивайся,
щоби  світліші  шати  зодягти!
Для  того  тут  дали  тобі  з'явитись,
аби  навчитись  високо  літать,
вогнем  страждань  і  болю  освітлитись
і  зірочкою  в  небі  засіять.

           2011  р,      2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525566
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Любов Ігнатова

Ти знаєш…

Навіяне:    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256

Ти  знаєш:  я  хочу  лягти  горілиць  поруч  тебе
В  нескошені  трави,що  трохи  гірчать  полином,
І  поглядом  спільним  обняти  цілісіньке  небо,
І  вірші  спивати  солодким  досвітнім  вином...

Ти  знаєш:  я  хочу  навчитися  слухати  вітер  ,
Пізнать  таємницю  сплетіння  розхристаних  рим;
І  піснею  серця  весь  Всесвіт  холодний  зігріти,
І  змити  дощем  із  душі  вже  потрісканий  грим...

Ти  знаєш:  я  хочу  життя  по  краплині  пізнати  ,
Знайти  його  сутність  в  намисті  коштовнім  роси;
І  промені  перші  з  тобою  щоранку  стрічати,
І  слухати  світу  пташині  дзвінкі  голоси....

Ти  знаєш:  я  хочу  розпити  на  двох  чашку  кави,
Одну  щоб  на  двох,  щоб  по  черзі  її  цілувать;
І  просто  мовчати  про  те,  що  обом  нам  цікаво,
І  просто  сміятись,  бо  нам  іще  є  ,що  сказать....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525603
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


ксенічка

Чи вмерти, чи жити…

Що  далі  робити,  чи  вмерти  чи  жити,
Чи  лебедем  стати  і  в  небо  злетіти?
Чи  стати  сніжинкою,  щоб  розтопитись,
І  більше  ніколи  ніде  не  зявитись...
Забути  що  значить  любити,  чекати,
І  крила  кохання  свої  поламати....
Не  муч  мене  більше,  якщо  вже  не  любиш,
Якщо  щасливішим  із  нею  ти  будеш...
Не  муч  мене  більше,  я  стану  сльозою,
Впаду  із  очей  твоїх,  рани  загою...,
А  потім  розтоплюсь,  мене  вже  не  стане,
Не  буду  я  більше  стояти  між  вами....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525381
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Дід Миколай

…не вір жидам синок, не вір…

О  ,  що  воно  городить,
Ото  навчився  єзуїт.
Та  так  по  вухах  граблі  водить,
Що  часом  кидає  у  піт.

То  наче  вивільга  заплаче,
А  то  загавкає,  як  лис.
Як  сіра  крячечка  закряче,
Знайде,  для  себе  кампрамісс.

Усе,  що  ми  колись  збирали,
Як  ту  зіничку  зберегли.
Жидва  на  пархи  розіп’яло,
Курчатко  бідне  оскубли.

Ой,  як  ви  ж  сук.  надоїли,
Солодка  наволоч  лиха.
Майбуть  закушуйте  вулила,
Час  собиратись  вже…  Пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525399
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Анна Берлинг

Я сумую за тобою, любий

Я  сумую  за  тобою,  любий,
Хворі  нерви  колихає  струс,
Ти  для  мене,  як  пекельна  згуба
І  найбільша  в  світі  зі  спокус.

Я  сумую,  ніби  сніг  улітку,
Як  мольберт  за  поштрихом  митця,
Як  тварина,  загнана  у  клітку,
Я  сумую,  любий,  без  кінця.

Лиш  вві  сні  розпливчасто  малюю
Сині  очі  ніби  іздалля,
А  прокинусь  –  наново  сумую,
Як  за  мамою  невтішне  немовля.

А  душа  надіями  ятриться,
Кволе  тіло  розтинає  щем,
Так  сумує  молода  пшениця
За  липневим  проливним  дощем.

Так  чекає  серед  посту  здоба,
Зраджена  захмеленим  вином,
І  так  плаче  птаха  жовтодзьоба  
За  розбитим  батьківським  гніздом.

Я  втомилась  і,  мабуть,  до  скону
Не  знайду  тебе  в  імлі  дібров,
І  сумую,  як  свята  ікона,
Що  давно  не  чула  молитов.

І  від  вітру  я  із  неба  чую,
Що  вже  сліз  забракло  і  богам,
Та  поки  –  я  віддано  сумую,
І  цей  сум  нікому  не  віддам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Любов Ігнатова

Дощ…

Ізранку  дощ  вистукує  мотиви  
Пісень  прадавніх  на  литаврах  стріх  ;
Наспівує  мелодію  тужливу  
Про  хмарозиму,  про  холодний  сніг...  

Вистукує  -видзвонює  краплинно  ,
Мов  бісер,  ноти  сипляться  згори;  
А  у  калюжі,  ніби  човник,  плине  
Шматок  старої  темної  кори...  

За  пасажира-  втрачена  надія  ,
Шукає  берег  Ілюзорних  Мрій  ...
А  вітер  стугонить,  безжально  віє  ,
Спліта  у  коси  вижухлий  пирій...  

А  дощ  іде  ...  Рахує  метрономно  
Сльотаві  па  минулого  часУ;
І  бубонить  уїдливо  -невтомно  
До  осені:  "Вальсуй!    Вальсуй!  Вальсуй!.."

І  щось  в  мені  розхлипалось  тихенько  ,
Підспівує  дощу  на  всі  лади...
І  вересень,  води  набравши  в  жменьку,  
Змива  твої  розсипані  сліди.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Микола Шевченко

Вишиванка (посилання на фотокліп!)

На  фото  в  кінці  кліпу  -  виконавиця  пісні  Марина  Романович



https://www.youtube.com/watch?v=Mqyv7VEmym0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525195
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Олекса Удайко

УЖ ОТГРЕМЕЛИ KАНОНАДЫ

[i][b]Уж  отгремели  канонады,
Ушли  сердечные  бои!..
Что  мне  еще,  о  боги,  надо,
Чтоб  вспять  вернуть  лета  мои?

Чтоб  дни  плясали  в  танце  тихом!
Чтоб  песни  пелись  напролет!
Чтоб  кони  мчались  в  поле  лихо!
Чтоб  был  безоблачным  полет!

Чтоб  стих  звенел  в  душе,  как  туго
На  гриф  натянута  струна.
Чтоб  улеглася  в  сердце  вьюга,
Чтоб  свет  разбрызгала  весна.

Чтоб  солнце  жгло  блаженным  жаром
Обледенелые  сердца,
Чтоб  каждый  впрок  внимал,  не  даром
Словам  паяца-мудреца.

...Уж  отгремели  канонады,
Царит  немая  тишина...
Что  мне  свершить  такое  надо,
Чтобы  очнуться  ото  сна?

Чтоб  ощутить  порывов  сладость,
Преодолев  хандру  и  слабость,
Чтоб  не  в  мечтах,  а  наяву
Дарить  всем  добрым  людям  радость!..

Пока  я  есть!  
                                                             Пока  живу!
[/b]
28.07.2003  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525008
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014


Борода

Ми вже ніколи друзями не станем

О,  Україно!  Безталанна  мати,
ти  знов  палаєш  у  вогні  війни,
а  той,  кого  ти  називала  братом,  
підступно  вдерся  на  твої  лани.
Стріляє,  топче,  нищить  все  довкола,  
п"є  кров  людську,  неначе  вовкулак,
конвої  смерті  засилає  й  болю
і  бреше  підло,  сміючись  в  кулак.
Згоряють  ночі  в  реактивнім  гулі,
здригається  земля  від  гаубиць.
місяць  повис  на  танковому  дулі,
а  зорі  у  окопах  впали  ниць.
Першу  зірницю  розстріляли  "гради".
навіть  не  давши  очі  їй  відкрить,
вступили  "смерчі"  в  гуркіт  канонади,
змішавши  з  кров"ю  землю  і  блакить.
Завили  міни  злісно  наостанок,
немов  й  собі  змагаючись  у  злі,
тримавсь  за  груди  ранений  світанок,
сповзав  на  обрій  по  кривавім  тлі.
А  небо,  продірявлене  навиліт,
котило  сонця  обгорілий  перст.
Падав  літак,  тілами  пасажирів
засіяв  поле  на  десятки  верст.
А  ті  ординці,  заслані  зі  Сходу,
з  трупних  шматків  здирали,  як  вовки.
вцілілі  речі.  Вбивці  і  заброди
"трофеї"  пакували  в  рюкзаки...
І  це  слов"яни?  Іродові  дітИ.
Спаси  й  помилуй  від  таких  братів!
Наші  шляхи  ще  розійшлись  тим  літом,
як  спалив  Київ  Юріїв  Андрій.*
Жорстокості,  підступності  і  хамства  
в  слов"янській  крові  зроду  не  було,
хто  ви  насправді  розберіться,  панство,
бо  видається  що  орда  давно.

Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,
помежи  нас  окопи,  "їжаки",
помежи  нас  загиблі  тисячами
і  ваші,  й  наші  мертві  юнаки.
Помежи  нас  зловіщі  залпи  "градів",
снарядна  буря,  мінометний  гул,
глумливі  полонельницькі  паради,  
жорстокості  і  підлості  розгул.
Помежи  нас  ота  границя  волі,
яку  вам  перейти  ми  не  дамо,
помежи  нас  ріка  людської  крові,
в  якій  ваш  "мір"  купається  давно.
Помежи  нас  могили  і  кургани,
помежи  нас  підступність  і  брехня.
Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,  
бо  козакам  бандюги  не  рівня!


Пробився  промінь  крізь  тенета  диму
і  освітив  далекі  рубежі
під  Іловайськом  і  Савур-могилу,
окопи,  батареї,  бліндажі.
Відважні  прикордоннії  застави
та  батальйони  воїв  на  броні,
і  блок-пости,  над  блок-постами  стяги,
Донецьк,  Луганськ,  Новоазовськ  в  огні.
А  по  дорогах  валки  волонтерів,
до  смільчаків  крізь  вибухи  і  дим
спішать  колони  бронетранспортерів
вся  Україна  блок-постом  війни.

Як  і  колись  на  заході  країни
на  захист  краю  від  фашистських  орд
повстала  юнь  цілої  України
і  їй  допомагає  весь  народ.
Почерк  фашиста  не  змінивсь  відтоді:  
насильство,  вбивства,  підлість  і  обман  -
це  зброя  всіх  імперських  верховодів,
ким  би  не  був  за  расою  тиран.
Згадаймо  як  підступно  очорнили
колись  відважних  воїнів  УПА
по  цю  пору  ворушаться  могили,
а  про  живих  нікчемнії  слова.
Такі  же  звірства  чиняться  і  нині,
Донбас  горить,  а  в  злочинах  своїх  
цинічнії  російські  командири
знов  винуватять  наших  земляків.
А  може  досить!  Годі  вам,  брехливі!
Ми  не  дамо  героїв  очорнить.
Ідіте  геть,  підступні  і  фальшиві,
бо  ми  волієм  чесно  в  світі  жить.
Своїм  героям  воздамо  по  праву
від  козаків  до  воїнів  АТО  -
усім,  хто  нашу  захищав  державу,  -
навіки  слава,  шана  і  любов!  


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524888
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

Як затишно сльотавої пори…

Як  затишно  сльотавої  пори
Вмоститися  біля  старої  пічки
І  слухати,  як  буки  і  смерічки,
Враз  полум'ям  охоплені  рудим,
Нашіптують  легенди  і  казки
Старого  лісу.  Блискітки  грайливі
Пищать,  немов  комарики  дражливі,
Гойдаються  вогненні  язики,
Облизуючи  темряву  густу,
Похмурі  стіни  покривають  лоском!
На  блюдці  мед  солодкий  тане  воском
І  сон  легкий  наблизився  впритул.
За  вікнами  вдаряє  у  шибки
Сирої  мжі  розсипана  крупиця
І  змокла  осінь,  мов  руда  лисиця,
Припала  до  кленової  руки
І  лащиться,  шукаючи  тепла,
В'ючи́сь  довкола  змійкою  прудкою!..
У  купелі  чуттєвій  супокою
Моя  душа  по  хмарах  побрела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Олекса Удайко

БЛАГОДАТНІ СНИ

[i][b]До  чого  сняться  милі  сни?
До  чого  в  сні  приходять  милі?
Чи  то  –  до  скорої  весни?
Чи  то  шаліють  дужі  сили?

Як  не    було  б...  Від  того  сну,
Від  усмішок  у  сні  до  болю,
Візьмеш  вершину  не  одну,
Бо  вже  готовий  йти  до  бою!

А  нам  же  є  з  ким  йти  на  чин,
Так  вже  накреслено  судьбою  –
З  російським  “братом”  на  почин!  
Та  інколи  й  з  самим  собою…

В  цей  святень-день  мої  вуста
Благають  так  Святу  Пречисту,
Щоб  в  день  народження  Христа
Було  у  краї  нашім  чисто!

За  ту  знаменну  благодать
Ми  будемо  молити  Бога!
Ми  найдорожче  можем  дать,
Аби  очистив  Він  дорогу!

В  цей  день  належало  б  згадати
Слова  Тарасові  не  злі:
“І  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі!”[/b]

21.09.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Микола Шевченко

Через тебе (пісня на вірш автора Isetta) !!!

Слова  -  Кириленко  Тетяна  (Isetta)
муз.,  виконання  -  Шевченко  Микола  (Николя-бабА)

Коли  ти  дивишся  у  синь  хмільного  неба,
Коли  по  ночі    в  нім  рахуєш  зорі,
Згадай,  не  тільки  ти,  а  через  тебе,
Життя  свої  змальовує  узори.

Коли  тобі  в  душі  від  чогось  тепло,
Або  тебе  щось  змушує  радіти,
Ти  пам'ятай:  не  ти,  а  через  тебе
Життя  сприймає  все,  що  є  в  цім  світі.

І  кожен  рух,  і  кожен  дотик  -  трепет,
І  кожен  подих  -  просто  щастя  бути.
Бо  то  не  ти,  а  просто  через  тебе
Життя  бажає  саме  це  відчути.

Коли  ідеш  -  то  будь  у  кожнім  кроці.
Коли  ти  любиш  -  дай  тебе  любити.
І  мрій  своїх  не  відкладай  на  потім,
А  просто  дай  життю  тебе  прожити...

Внизу  -  посилання  на  сторінку  чудової  авторки  Isetta

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672


11.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Зірочка для тебе

Коли  заснеш  ти  міцно-міцно,
Я  полечу  у  синє  небо,
Тебе  любити  буду  вічно,
Дістану  зірочку  для  тебе.
А  хочеш,  полетиш  зі  мною,
Тобі  позичу  свої  крила.
Між  всіх  зірок  ми  будем  двоє,
Ось  так  тебе  я  полюбила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524795
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Війна нас не зламає…

Поглянь,  Україна  вже  кров'ю  залита,
І  тонемо  ми  у  нащасних  сльозах...
А  скільки  героїв  іще  буде  вбито?
Вони  наче  ангели  вмерли  за  нас...
Війна  все  руйнує,  пощади  не  знає,
І  в  душі  вселяє  небачений  страх...
Та  дух  Український  вона  не  зламає,
Він  вічно  палатиме  в  наших  серцях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524651
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Дід Миколай

Ой стережи холєру стережи.

Чудне  життя,  страждала  ти
Все  терпіла  сновиду.
Знов  виглядала  для  воріт,
Заразу  із  овиду.

Пробач  мені,  що  я  «  творив».
За  ту  любов  підбиту.
О,  якось  так  тебе  любив,
Прекрасну  й  сумовиту.

Хоча  і  досі  ще  дурний,
Я  ж  не  купляв  планиду.
Тримай  і  далі,  чорт  старий
Ще  не  соромить  виду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524757
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Світлана Моренець

НАШІ ЯНГОЛЯТА


Ранок  зачудований  все  збудив
і  росою  срібною  світ    умив.
Мій  ону́чок-сонечко  теж  встає,
з  ліжка  мені  рученьки  подає.
В  сад  наш,  цвітом  спінений,  ми  йдемо,
білий  світ  вивчати  ми  спішимо:
все  торкнути  пальчиком,  язичком,
цілувати  квіточку  із  листком,
споглядати  коників  і  комах,
"політати"    ручками  так,  як  птах...
Милі  білі  ніженьки  тупотять,
повернути  з  стежечки  норовлять.
Ти  стежино  рівная,  чом  крута?
Чом  маленьку  крихітку  так  хита?
Ой,  бабусю,  з  поміччю  поспіши,
бо  заплутавсь  внучок  твій  в  спориші!
Як  же  легко  крихітці  помогти!
(Аби  ж  то  до  старості  так  змогти!)
Тупає  онучок  мій  босоні́ж,
кожний  хибний  крок  його  –  в  серце  ніж.
Малюка  ж,  все  зваблює,  все  зове,
все  йому  –  диковина,  все  нове!
Мабуть,  бачить  він  лише  чудеса,
бо  блаженна  посмішка  не  згаса,  
очки  від  захоплення  блискотять,
а  долоньки  радісно  плескотять,
так  вражає  крихітку  красота!

...  А  мене  –  безгрішна  ще  чистота...
Бог  послав  нам  янгола  із  небес,
диво  –  дивовижніше  всіх  чудес!

                     ©    Збірка    "Душі  несмілі  первоцвіти"
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

В забутому скверику

Хлопчику  мій,  цей  
самотній  покинутий  скверик  
в  пам'яті  нашій,  мов
Богом  забутий  Версаль...  
У  позолоті  сусальній
дерева-химери  
струшують  мідну  фольгу
на  холодний  асфальт.

Як  же  тут  тихо,
неначе  у  ветхому  склепі,
сонце  вчепилось  за  гілку
рудим  кошеням,
теплі  пейзажі  прокручую
слайдами  сепій,
смолами  рани  затягує
хвойна  броня.

Може  тобі  і  не  стане
причалом  ця  лавка,
серця  чужого  поманить  
далекий  маяк...
Тлінь  уплітає  деревам
у  кучері  мавка,
як  заховатись  від  неї,
мій  хлопчику,  як?

Чим  побороти  в  душі
гіркоту  розставання,
як  не  розсипати  крихти
тепла  і  надій
в  час,  коли  осінь
розгубить  сусальне  убрання
в  цьому  забутому  скверику,
хлопчику  мій?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Олекса Удайко

КАЛАПЕЦЯ (Тетраптих) *

               

[b][i]1.  У  природі

Вже  не  Літо,  ще  й  не  Осінь,
Не  мороз,  а  холодно…
Де-не-де    небесна  просинь,
А  безодня  –  наче  дно!

Кажуть,  все  іде  у  зиму:
І  дерева…  і  трава…
Назбирав  грибів  корзину  –
І  зимі  тій  –  “трин-трава”…

Та  не  хочеться  у  Зиму,
Ще  б  хоч  мент  політувàть!
В  бак  залив  ущерть    бензину  –
І  з  коханою  –    на  ять!  

…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша  !  Із  життя!
Та  у  небі  ворон  в’ється…
Час  від  часу  вік  пита…

17.09.14

2.  У  суспільстві

А  що  діється  в  суспільстві?
Наче  мир,  але  –  війна…
Щось  не  видно  обопільства  –
Смертю  щириться  вона!

На  границі,  та  й  у  центрі  –
Скрізь  нещадна  мнялиця:
Там  –  за  прихожан  у  церкві,
Тут  –  за  сонячні  місця…

Партії,  особи,  блоки:
Хто  –  із  вилами,    хто  –  без...
Та  народу  це  –  морока:
Треба  б  вичерпний  лікбез!
                                                                                               
…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша…  й  без    вина!
Мир  уклав  з  безПутним  Петя:
Наче  мир…    Але  ж  -  війна!

Та  на  часі  вже  Обама:**
Що  ж  гарантії  –  брехня?
Їх  мета  –  зіткнуть  лобами,
Щоб  локально!..    От  чухня!

…Калапеця,  калапеця  –
Гарна  каша,  та  гірка!
Рве  на  сóбі  чуба  Петя:
Мономашка***    не  легка![/i][/b]

19.09.14
_______
*Далі    буде…
**Президент  США.
***Шапка  Мономаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Світлана Моренець

ДЕ ВЗЯТИ НАМ СВОГО МОЙСЕЯ?

Всі  нації  утворювались  так:
народ  землі́    своєї,  мова    плюс  ідея  –
це  гуртувало  всіх  в  міцний  кулак,
французів  –  в  Францію,  в  Ізраїль  –  іудеїв...
Ми  ж,  що  на  цій  землі  споконвіків,
як  спадкоємці  Києва  русинів,
прямі  нащадки  славних  козаків  –
до  єдності  ще  не  прийшли  донині.
Рассєя  нас  гнобила  сотні  літ,
цвіт  нації  вбивала  і  гноїла,
то  голодом  нас  гнала  за  край-світ...
історію  –  і  ту  перекроїла.
А  як  запхали  нас  в  еСеСеСеР,
то  вже  й  герой  став  "ворогом  народу"...

Проте  козацький  ген  дрімав,    не  вмер.
То  ще  відродим  націю,  породу?!
Народ  єднається,  всіх  ворог  розбудив...
та  націй  гарт  –  це  довга  Одіссея,
Мойсей  своїх  аж  40  літ  водив...
Але...  де  взяти  нам  СВОГО́́    Мойсея?

             19.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Олекса Удайко

СЛАДКАЯ СВОБОДА*

         [i]В  полоске  солнца  на  траве  
         Пускай  купается  душа...  
         Одна.  Свободно  в  голове.
         И  просто  хочется  дышать...  
[/i]
                     [b]  Ірина  Лівобережна[/b]


[i][b]Когда  "свободно  в  голове",
Я  постою  на  голове...
И  мысли,  что  ушли  куда-то,
Придут  назад  вдруг  виновато!

А  захочу,  чтоб  возвратились  -
Сажусь  на  зад:  "Домой,  на  милость!"
И  так  всю  жизнь  -  творя  живу,
Зовя  свой  ум  на  рандеву...  [/b][/i]

18.09.14
_______
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524359
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


горлиця

СПОКІЙ

 Я  так  люблю  ставок  свій  біля  хати,
Такий  затишний  спокій  навкруги,
Похилі  верби,  сосни  пелехаті,
Високі  трави  ,схили    берегів  .  

Десь  крик  гусей,  гойднувся    стоголосо,
Хвилево  хлюпнув  із  небес  й  принишк,
І  знову  тихо,  спочивало  плесо,
Купався  промінь,    відбивався    блиск!

 А  я  стою.  Вечірню  жду  годину.
Вона  прийде,  пригорне,  обійме,
І  на  руках,  мов  заспану    дитину,
У  цій    тиші    до      хати    занесе!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524310
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

… в дорозі

Не  обіжай  старих  не  гоже,
Овен  постояти  ще  може.
Як  результат,  без  двох  зубів,
Г.вно  відправилось  в  «архів».

Сам  напросився  ти  небоже,
А  це  для  парубка  не  гоже.
Дістав  мене  твій  сучий  спів
І  так  задовго  дід  терпів...

Пораду  дам  тобі  хорошу,
Не  лізь  в  корито  із  розкОшу.
Не  вчись  підлоти  в  москалів
Бо  геть  залишися  зубів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524342
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

На Інститутській…

Стоїть  портретик  вкутаний  журбою,
Туга    розп'яла,    змучена    в    гіллі.
Стріляв  нас  «беркут»  вранці  під  горою,
Залишив  липкам  пам'ять  в  стовбурІ.

Давай  закурим  братику  з  тобою,
Судомить  так,  судини  на  чолі…
Сльозу  не  зміг  спинити,  я  рукою,
Скупа  сама  скотилася  по  склі…

Ну  що  ж  браток,  порадився  з  тобою,
Хай  наші  болі  втішаться  в  імлі.
Взбуяла  кров  під  жухлою  травою
В  промінні  зблиснув    меч  наш  угорі.

Щоб  не  була  утрата  ця  сліпою,
Чекати  досить  й  нидіти  в  ганьбі.
Війна  завжди  була  для  нас  чужою
Та  здачі  мусим  дати  Сатані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524266
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Радченко

Холодні дні осінні й сірі (акро)

[b]Х[/b]олодні  дні  осінні  й  сірі,
[b]О[/b]дягнені  в  тумани  і  дощі.
[b]Л[/b]етять  птахи  в  далекий  вирій,
[b]О[/b]сінньо-сумно  в  мене  на  душі:
[b]Д[/b]есь  в  чужині  їм  буде  тепло,
[b]Н[/b]е  винуваті  зовсім  в  тім  вони
[b]І  [/b]прощавальний  лине  лепіт  -

[b]Д[/b]алекий  шлях  назад  їм  до  весни.
[b]Н[/b]апевно  в  сни  ще  прийде  літо
[b]І[/b]  зустріч  наша  повториться  знов:

[b]О[/b]чей  твоїх  сіро-блакитних
[b]С[/b]крізь  бачу  усмішку  й  моя  любов
[b]І[/b]де  назустріч  їй  сміливо,
[b]Н[/b]е  стримуючи  в  серці  почуття.
[b]Н[/b]е  спинить  й  дощ  мене,  мій  милий,
[b]І[/b]  будемо  щасливі  ти  і  я.

[b]Й[/b]  не  знаю  я  чом  серце  знову

[b]С[/b]умує  в  унісон  осіннім  дням
[b]І[/b]  пам"ять  знов  веде  розмову,
[b]Р[/b]озказує,  як  гарно  було  нам
[b]І  [/b]літо,  що  минуло,  не  обман.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524249
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


kulbabka

Старенький Бім

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка,
Спокійний  погляд,  мудрий  і  сумний...
Ще  наші  сни  ховаються  у  шпарки
І  пахне  пам'ять  подихом  весни.

Яким  ти  був  –  кумедним  і  зухвалим,
За  спритним  вітром  нісся  навздогін!
І  росянисті  трави  лоскотали
Тебе,  мов  мавки,  із  усіх  сторін.

А  як  удвох  ховалися  від  хвищі,
Обтрушуючи  краплі,  мов  разки,
І  порпалися  на  старім  горищі,
Де  ночували  бабині  казки!..

І  здмухували  у  небесну  просинь
Кульбабок  парашутики  чудні,
Пірнали  у  розніжені  покоси,
Шугали  невгамовних  цвіркунів!

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка...
Невже  й  тебе  завихрив  листопад?
І  не  знайти  чудесного  дзиґарка*,
Що  дні  твої  відміряв  би  назад?

Та  стрілки  вже  повернуто  на  зиму
І  я  в  очах  уловлюю  твоїх
Ні,  не  якусь  тривогу  незбориму,
А  тихий  смуток,  чистий,  ніби  сніг...  


[i]*Дзиґар,  дзиґарок  (заст.)  –  годинник.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Дід Миколай

Янголятко

Дідусю  й  бабусю  погляньте  в  віконечко
Для  вас  засвітилось  іще  одне  сонечко.

Промінчиком  в  шибоньку,  як  ластівятко
Від  Бога  даруночком  вам  онучатко.

Вже  всі  неприємності  сходять,  як  крига
В  хатинку  приходять  лиш  радощі  й  втіха.

Нехай  же  у  легеня  красень  зростає,
Про  діда  й  бабусю  на  старість  подбає.

Допоки  ж  хай  радістю  вас  звеселяє
Ще  доля  щаслива  на  нього  чекає.

Шкодуйте,  лелійте  своє  янголятко,
Росте  хай  здоровеньке  в  вас  немовлятко.

Хай  ллється  застілля  у  даль  перегуком
Він  буде  найкращим  у  світі  онуком  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524218
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Дід Миколай

Там також цукерки мішали…

Ну  шо  землячки  напилися,
Солодкого  меду  в  жидів?
По  що  ж  ви  кліщу  продалися,
Шо  й  так  в  вас  на  шиї  сидів.

Сліпії,  накоїли  дурні,
Вкраїну  на  сук  розпяли,
Замало  жидам  винокурні?
В  хоромах  кубло  їм  звили.

Тож  знову  лихі  «бедуїни»,
Шматочками  плоть  мою  рвуть.
Домовились  суки  й  «пінгвіни»
Під  ноги  ординцям  кладуть.

Плювать  на  нас  хтіла  хЄвропа,
Гнила  і  зачухана  мразь.
У  Сема  давно  за  холопа,
Іудам  за  пить  продалась.

Там  також  цукерки  мішали,
Система  солодка  в  «братів».
Вони  вже  давно  зрахували,
Вкраїну  мою  й  поготів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523926
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олекса Удайко

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олександр Шевченко

Похорон богів


У  священних  гаях  під  дубів  віковічними  кронами,
Між  блакиттю  небес  і  безмежжям  полів  золотих
Жив  великий  народ  за  своїми  старими  законами
І  молився  тим  самим  богам,  що  й  батьки  і  діди.

Та  правителі  їх  поріднились  з  незваними  го́стями,
Що  прине́сли  чуже  божество  із  чужої  землі,
І  упали  священні  дуби  під  сокирами  гострими,
Залишилися    сиротами  і  старі,  і  малі.

Несміливі  скорились,  бо  просто  вже  звикли  скорятися
А  захланні  купилися  пряником,  чи  калачем,
Ну,  а  тих,  хто  не  вмів  лицемірити  і  притворятися,
Навернули  до  нового  бога  вогнем  і  мечем.

Відтоді  той  народ  звідусіль  на  шматки  роздирається,
І  висить  над  його  головою  прокляття  біди,
Бо,  хто  плюне  в  криницю  свою,  потім  гірко  розкається,
По  сусідах  пішовши  просити  напитись  води.

Відмахнулися  ми  по-дитячому  і  нерозважливо,
Сиві  хвилі  століть  нас  товчуть  до  чужих  берегів,
Може,  все  через  те,  що  колись  легковажно  й  зневажливо
Відвернулися  ми  від  прадавніх  батьківських  богів.

А  забуті  боги  не  пропали  безслідно,  не  згинули,
Хоч  все  нових  богів  нам  несе  невблаганний  наш  час,
Невідомо  тепер,  чи  це  ми  їх  байдуже  покинули,
Чи,  скоріше  всього́,  це  вони  відвернулись  від  нас.

8.12.1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523634
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


горлиця

Лиш свій поріг теплий!



Ой,  зібралися  лелеки,
 Відлітать  в  краї  далекі,
Кажуть,  щоб  і  я  летіла,  
Ще  й  дарують  свої  крила.

Там  за  морем  сонце  гріє,
В  теплих  променях  леліє,
Перебудеш  цю  содому,  
Та  й  повернешся  додому!

Ой  лелеки,  птахи  білі
Ви  ,де  сонце  ,там  би  й  сіли.
Мені  сонце  не  підмога,
Як  нема  свого  порога!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523682
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Дід Миколай

На Мексиканському плато…

Веде  до  ручки  невгамовний,
Абсурд  зашкалює  верхів.
Подумав  мабуть  вже  сановний,
Що  взяв  за  бороду  лохів.

Це  той,  що  бив  себе  у  груди
В  три  дні  закінчити  АТО...
Отож  чекайте  с,  від  іуди
На  Мексиканському  плато.

Тепер  не  плюйте  навздогінці,
Пардон  с  вже  випите  вино.
Знов  продалися  українці,
Солодке  с  в  жида  «лібідо».

І  знову  обрані  ординці
Неначе  в  нас  своїх  нема…
В  рідню  плюємо,  як  чужинці.
Яка  ж  ми  безтолоч,  німа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523666
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Любов Ігнатова

Осінні роздуми

Моїй  старшій  донечці  задали  домашнє  завдання:    написати  твір,  в  якому  б  речення  розміщувались  в  алфавітному  порядку  (перше  речення  має  розпочинатися  на  літеру  А,    друге  -  на  Б,  третє  -на  В  і  т.д.).  Ось  що  у  нас  вийшло:  


   А  ще  вчора  було  літо.  Безмежно  -  сонячне,  неповторно  -золотисте  і  барвисте.  Волошками  голубіло  на  полях  і  ртуттю  сріблилось  у  річці,  полум'яніло  дикими  маками...              Гриміло  часом  літо,  спалахувало  блискавицями,  бриніло  дощами...  День  за  днем  крокувало  містами  і  селами,  даруючи  радість  відпочинку  і  приємну  втому  від  нелегкої  праці  .  ..  
   Ех,  літо...  Єднання  з  природою...  Життя  у  ритмі  сонця...  Зорепадові  ночі...Ич,  згадалося...  І  чого  б  це?  Їй-бо,  чогось  навіялося  -  надумалося...  Його  ж  усе  одно  не  повернеш...  
   Крокує  осінь...  Лягає  під  ноги  листочками,  кутається  у  вранішні  тумани,  супить  кошлаті  брови  -хмари.  Мені  подобається  осіння  терпкість.  
   Напевно,  вже  ліс  радує  грибників  смачними  гостинцями...  От  гайну  у  вихідний  по  підосичники!  Повнісінький  кошик  наберу,  ще  й  терну  на  вареники  прихоплю!..  
   Роздмухує  осінь  багаття  у  верховіттях,  уже  де-не-де  спалахують  перші  жаринки...  Сьогодні  вже  бачила  перший  журавлиний  ключ,  який  відмикав  небо  для  дощів.  Тільки  не  хочеться  ще  суму  і  сірості!..  Учора  ж  іще  було  літо...Феєричне  і  закохане  у  Чумацький  Шлях,  сповнене  пригод  і  нових  вражень,  оповите  ароматами  троянд...  
   Хоча...  Ця  осінь  -теж  незвичайна:  я  ж  стала  на  першу  сходинку  самостійного  життя!  Через  багато  років  я  з  трепетом  згадуватиму  цей  вересень,як  щось  особливе  і  особисте.  
   Швидко  плине  час,  незабаром  трава  посивіє  від  інію,  а  калюжі  вранці  захрумтять  першою  несміливою  кригою.  Ще  мить  -  і  засніжиться...  
   Юна  осінь  тільки  -но  розпочала  свій  шлях  до  зими...
   Я  теж  зробила  свої  перші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523642
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Макієвська

Україна в пекельному вогні війни…

Україна  в  пекельному  вогні  страшної  війни,
Лине  над  донецьким  степом  плач  і  крик  матерів,
Гинуть  за  Незалежність  батьківщини  доньки  й  сини,
Захищаючи    дітей  і    батьків  від  ворогів.

Спалені  села  й  міста,  просякнута  кров'ю  земля
Від  смертної  оди  "градів"  і  ракет  із  Кремля,
Тільки  рев  і  стогін    стоїть,    замість  співу  солов'я,
Біда  прийшла  але  голови  бійці  не  схиля...

Воля  до  перемоги  і  сильний  дух  їх  окриля,
Почуйте  ПУТІНСЬКА  СВОЛОТО  Й  ІМПЕРІЄ  ЗЛА!
Ніколи  не  буде  у    рабстві  Україна    моя!
Господь  з  нами  і  материнська  молитва  жива!

*******

Схилимо  голови  до  рідної  землі  ,
Перед  героями,  що  за  всіх  нас  полягли,
Серед  донецьких  териконів  і  степів,
Від  канонади  руських  "  градів"  і  під  куль  спів!
За  нашу  свободу  і  за  нашу  волю,  
За  волошкову  рідну  українську  мову,
За  квітучу  нашу  неньку  батьківщину,  
За  тата,  дитя  ,  дружину  і  маму  сиву!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523589
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


kulbabka

Казка бабиного літа

Бабине  літо  сидить  на  строкатому  пледі,
Здмухує  бульбашки  мильні  в  погожу  блакить,
Хмари  повзуть  –  вайлуваті  кумедні  ведмеді,
Річка  косулею  спритною  в  далеч  біжить.

День  підсолоджений  гусне  в  липкій  карамелі,
В  пасмах  трави  розплескалось  обіднє  тепло,
Жваві  пташки  розсипають  чаруючі  трелі  –
Мов  розлітається  друзками  тріснуте  скло!..

Десь  у  смарагдово-мідному  плетиві  пущі
Млин  причаївся,  як  ветхий  біблійний  ковчег,
Проз  його  стіни  трухляві,  колись  невсипущі,
Сонце  груше́вим  сиропом  у  шпарки  тече.

В  кучері  річки  нападало  прілого  листу,
Хвильки  грайливі  розхлюпали  світлу  печаль,
Клен  молодий  у  чуприну  яскраво-огнисту
Вплів,  наче  бантик,  серпанку  тендітну  вуаль.

Бабине  літо  надбало  тонких  павутинок  –
Між  гілочками  напнуло  чудні  макраме...
Світку  мій  милий,  як  легко  на  серці  й  дитинно!..
Вітер  попутний  у  плечі  окрилені  дме...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Світлана Моренець

КОЛИСКОВА

Вечір  тихесенький
віє  легесенько,
сни  розвіва  по  гіллі,
тихо  сплять  пташечки,
киці,  комашечки,
люленьки,  люлі  –  люлі́...

Спи,  мій  малесенький,
спи,  мій  ріднесенький,
очки  скоріш  закривай,
солодко  спатимеш  –
дужим  зростатимеш,
спи,  моє  щастя,  бай,  бай...

Спать  лягло  сонечко,
ген  за  віконечком
нічка  махає  крильми  -
місяць  роздмухала,
щоб  не  розхлюпала  
темрява  лагідні  сни...

А  над  голівкою
світлою  зіркою
янгол  витає  в  імлі,
страх  відганятиме,
сон  навіватиме  –  
люлі,  коханий,  люлі́...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Ніна-Марія

Завжди пишаюсь тим, що українка!

Завжди  пишаюсь  тим,  що  українка!
Що  на  прекрасній  цій  зросла  землі,
Де  мова  ллється,  наче  гра  сопілки
А  як  же  на  весні  тут  щебечуть  солов’ї

Я  в  ці  краї  закохана  з  дитинства
У  росяні  ранкові  спориші
У  цвіт  калини  в  мами  на  причілку,
Що  до  сих  пір  живе  в  моїй  душі

В  ті  мальви  під  вікном,  такі  рожеві,
Що  ранками  всміхалися  мені
І  ті  дівочі  мрії  і  надії,
Які  приходили  до  мене  у  вісні.

А  та  розкіш  кольорів  багряно-жовтих,
Що  килимом  стелилася  до  ніг,
І  відчуття  ті,  радісного  щему,
Коли  переступала  батьківський  поріг

Ти,  Україно,  найгарніша  в  світі!
Тобою  дихаю,  тобою  я  живу
І  поки  серце  в  грудях  моїх  б’ється
Молитимусь  за  доленьку  твою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523466
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Фотографический портрет

Фотографический  портрет...
Лучами  солнца  тихо  создан,
За  труд  фотографу  он  воздан,
Сияет  словно  вешний  свет.

Фотографический  портрет...
Кусочек,  капелька  прогресса,
Но,  даже,  истинный  повеса,
Его  бы  отдал  под  запрет,

И  не  хотел,  чтобы  для  многих
Портрет  такой  дарован  был,
А  сторожил  душевный  пыл  
Отрадой  лишь  в  его  тревогах.

Да  был  всегда  перед  глазами
В  иссиня-светлой  белизне,
Как  будто  свет  любви  в  окне,
Омытом  радости  слезами.

Фотографический  портрет...
Кружилась  бесконечно  зала,
И  всё  ль  друг-другу  вы  сказали,
Когда  там  были  tête  à  tête?

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523461
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Боль, моя боль

Боль,  моя  боль,  
Словно  Спас  на  кресте,
Сердце  моё  не  сдаётся.
Боль,  моя  боль,
Ведь  в  твоей  темноте,
Милости  не  найдётся.
Боль,  моя  боль,
Мне  никак  не  забыться,
Что  я  могу  изменить?
Боль,  моя  боль,
Сколько  крови  же  литься,
Чтоб  моей  Родине  быть?!
Боль,  моя  боль,
Поднимается  валом
Мразь,  чтобы  волю  убить.
Боль,  моя  боль,
По  щекам  нашим  впалым
Ярость  устала  ходить.
Боль,  моя  боль,
Сколько  лжи  навалилось,
Истины  стонут  в  бреду.
Боль,  моя  боль,
С  нами  Господа  милость,
Чтоб  одолеть  ту  беду!

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523459
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Олекса Удайко

ДЕЩО ПРО СЛАВУ*

               [i]    Тебе  моя  дорога  не  по  нраву.  
                   Своих  сынов  против  моих  в  войну?  
                   Так  мы  имеем  кровь  с  тобой  одну!..  
                   Весь  грех  твой  у  тебя  отнимет  славу.[/i]
                                                           [b]  [i]Людмила  Дзвонок

У  Путі  слави  не  було  ніколи:
Ославив  він  себе  як  КГБіст!
Йому  б  в  психушці...  діставати  вколи,
А  він  підсів  прогресові  на  хвіст...
 
Й  тиранить  світ  спадковою  шизою,
Відомо,  більш  як  кільканадцять  літ!..
Мо',  хто  в  мороз  потомною**  зимою
Пхне,  як  Распутіна  колись,  під  лід?!

Він  славу  топельця́  "снискал"  по  праву,
Бо  ж  нелюдям  не  місце  на  землі!
Потопить  він  в  крові  й  свою  державу...  
Те  знають  вже  й  дорослі,  і  малі!  [/i][/b]

11.09.14
_______
*Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523317
**Грядущий  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523331
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Дід Миколай

Дами, запрошуйте в вальс

     На  осінь  АКМ

Осінь  застужена
Променем  збуджена
Голову  вкрила  шатром.
Вийшла  з  туманами
Понад  лиманами
Чудить  із  царських  хором.

З  бубном  циганами
Звечора  п’яними,
Як  угоріла  летить
Кіньми  шайтанами
Разом  з  багряними,  
Днями  буває  мовчить...  

Листя  загублені
Холодом  згублені
Сумом  лежать  на  землі,
Вітром  поранені
Прямо  об  камені
Тужать  уже  по  весні.

Ми  ж  зачаровані  
В  дні  обціловані
Ви  ж  не  цурайтеся  нас.
Злотом  гаптовані
Як  намальовані
Як  я  закоханий  в  вас.

В  віршах  оспівані
Ви  ж  не  розгнівані
Що  полюбив  вас  Пегас.
Вітром  римовані
В  пісню  вмонтовані
Дами,  запрошуйте  в  вальс!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523229
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБИШЬ - НЕ ЛЮБИШЬ*

[b][i]Быть  
в  сем  мире  грешном,  
ох,  как  сложно,
ибо  боли  
избежать  нельзя:
больно,  
что  не  любишь,  
хоть  и  можно,
больно,  
           когда  
                 любишь,  
                               но  
                                     нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Любов Ігнатова

Художники, поети, музиканти…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780


Художники,  поети,  музиканти  -
Дорослі  діти  з  непростим  життям  ,
Володарі  й  заручники  таланту,
Пронизані  навіки  почуттям...

Багато  з  них  ламається  душею,
Ще  більше  -губляться  у  пошуку  грошЕй...
А  Муза...Хто  рахується  із  нею,
Коли  довкола  стільки  нелюдЕй...

Та  є  такі,  що  зберегли  світлинку
І  не  втоптали  свій  талант  у  бруд!
Вони  щораз  дають  себе  частинку,
Коли  виносять  витвір  свій  на  суд...

Художники,  поети,  музиканти....
Без  них  цей  світ  давно  б  уже  помер....
Вони  красу  тримають,  як  атланти,
На  рівні  світлості  душі  й  небесних  сфер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


tamriko

Я изменюсь!


 Я  изменюсь  
 и  поменяю  все  привычки.
 Я  полюблю  себя  
 ещё  сильней.
 А  время,  
 оно  просто  коробок  
 и  спички,
 А  я  хочу  летать  
 не  замечая  дней.
 Я  изменюсь,  
 и  мир  увижу  
 по-другому,
 В  котором  небо  
 синевою  так  пленит...
 Отдамся  счастью,  
 обыкновенному  
 земному.
 Любовь  безумную  мою,  
 Вселенная  хранит.
 Я  изменюсь,  
 а  Ты,  
 как  вредная  привычка,
 Останешься  
 в  душе  
 моей.  .  .
 /Ночами  так  же  снишься,/
 не  отпуская  из  души
 своей.


     



 Свидетельство  о  публикации  №114090502857

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523185
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Шон Маклех

Серед квітів

           «Сліпо  блукає  в  траві
               і  видихає  свій  хміль
               устами  нових  квітів…»
                                         (Р.  М.  Рільке)

Я  любив  серед  квітів
Думати  про  вічне,
Дивуватися  необачно,
Що  були  колись  ліси  без  квітів,  
Без  пташиного  співу,  
Без  кольорів  і  дзижчання  джмелів,
Без  веселого  гомону:
Мовчазні  ліси  таємниці,
Моторошні  ліси  почвар.
Я  любив  серед  квітів
Усвідомлювати  себе  блукальцем
У  нескінченні  світи  радості.
Але  нині  серед  квітів
Лежать  мертві
І  дивляться  у  саме  небо
Поглядом  вічного  докору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Любов Ігнатова

Щоденник невідомої поетки

Щоденник  невідомої  поетки  -
Барвисті  пелюстки,  хмаринки,  став,  
Листочки,  паперовії  серветки  
І  вітер,  той,  що  душу  лоскотав.  

Лишаючи  невидимі  помітки,  
Щоразу  перечитуючи  сни,  
На  небо  нашива  дощів  лелітки,  
Чи  прикрашає  сонечком  Ясним.  

Закохана  у  осінь  яснооку,  
Збирає  стиглих  віршів  зорепад  
У  тім  саду,  де  вересневим  соком  
Налився  кучерявий  виноград...  

І  занотує  серцем  у  щоденник  
Північний  шепіт  споловілих  трав,  
І  щось  оте,  незнано-потаємне,  
Від  чого  смуток,  як  туман,  розтав....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522997
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


kulbabka

Вересню мій…

[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]

Стихли  натруджені  бджоли,
Вигорів  буйний  спориш,
Вересню  мій  мідночолий,
Як  невблаганно  мовчиш...

Мов  розгойдали  смереки
Неба  вселенську  печаль,
Міряють  крила  лелеки,
Кличе  незвідана  даль.

Сонце  тримає  гілками
Явір,  що  майже  зачах,
Скелі  лягли  кістяками
В  темних  вологих  лісах.

Пахнуть  грибами  і  мохом
Теплі  осінні  вітри,
Серце  моє  ненароком
Впало  кудись  догори.

І  загубилось  в  лелітках,
Мов  у  крупинках  перги!..
Листя  тонка  сухозлітка
Вкрила  пусті  береги.

В  сиву  ріку  по  судинах
Збігли  гірські  потічки.
Я  -  невловима  краплина
В  ю́рмищі  течій  гірських...

Я  в  нерозпізнані  крики
Тихі  вплела́  молитви...
Вересню  мій  мідноликий,
Тріснуло  сонце.  Кровить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Дід Миколай

Зорі колихали

Не  зогледівся,  скоро  вже  й  зима,
Роки  –  журли  із  осені  втікають.
Вже  під  крилом  курлики  журавля.
Все  вище  й  вище  вдалеч  піднімають.

Так  якось  швидко,  наче  й  не  прожив,
Здається  вчора  бігав  ще  хлопчиськом.
Дівчат  красивих  «козами»  дразнив,
Писав  «науку»  в  зошиті  огризком.

Гусей  пас  сірих  зграю  за  селом,
Крутив  хвости  коровам  круторогим.
В  сусідський      залазив  вечірком,
Вів  дружню  мову  з  буслем  одиноким.

І  так  любив  заплави  для  ріки,
Ми  там  в’юни  в  болоті  витягали.
А  потім  вечір...  в  білі  рушники,
Коли  відмиють,    Мами  одягали.

Світився  Місяць  ясний  за  вікном.
З  братами  ми  у  ліжку  засинали
Під  колискову  пісню,  за  Стиром
До  ранку,  срібні  зорі  колихали...

Ой,  як  давно  те  вранішнє  було,
Бувало  всяк,  затишно  і  журливо.
Та  часом,  так  нам  хочеться  в  тепло,
Хоча  роки  вернути  не  можливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522931
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Олекса Удайко

МИЛІ БОЯГУЗКИ

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм,  земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  позовіть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  муруєм  гаспидові  склеп!
 
Нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


kulbabka

Грозове

Затягнуло  з  ночі  органзою
Захололу  вигаслу  блакить,
Небо,  розколисане  грозою,
Мов  оркестр,  гучно  торохтить.

Павутинки  сріберних  сузір'їв
Затулили  хмари  дощові,
Змахує  верба  вологі  вії,
Діаманти  губить  у  траві.

Золотаві  яблука-лампадки
Нагинають  віти  до  землі,
Струшує  тополя  мокрі  прядки,
Аж  від  бризків  будяться  джмелі.

Ну,  а  ми,  захекані,  мов  діти,
Під  плащем  куценьким  біжимо
І  ліхтар  далекий  тепло  світить,
Вабить  рій  окрилених  думок.

А  калюжі  коляться  на  друзки,
Розсікають  сіточку  дощу!..
Я  до  тебе,  наче  боягузка,
Притулюсь  і  вже  не  відпущу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Світлана Моренець

ШЛЯХ ДО…


Ну  хто  з  нас  думає  щоденно
про  вічне,  в  метушні  буденній,
в  котлі  буття?
Та  кожним  словом,  кожним  вчинком
заповнюємо  ми  сторінки
свого  життя.

Все  зважують  Небесні  Ваги...
Та  ми  безпечні,  без  уваги,
як  в  небі  птах.
Бо  тільки  за  життєвим  краєм
взнають  –  до  пекла  чи  до  раю
проклали  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Дід Миколай

Схаменіться …дони

Спить  засмучена  Вкраїна,
Лише  схлипи  кволі.
Чи  заснула  в  домовині,
Чи  скорилась  долі?

Вітри  злії  на  билину,
Вз'їлися  прокляті.
По  частинках  рвуть  дитину,
Жидове  пархаті.

Зовсім  гади  обнагліли,
Доки  ми  німії.
Вже  від  крові  захмеліли,
Думають  сліпії…

Володимира*  паскуди.
Зайди  з  каганату.
Ще  подавитесь  приблуди.
Юди  із  хабату.

Дочекаєтесь  собаки,
Не  минете  плахи.
Вже  проснулись  гайдамаки,
Зникнете  ,  як  ляхи...

Жириновські  і  Радзінскі,  
Вальцмани**  й  Гордони.
Рабі***  й  прочі  Коломойські,
Згинете  ..ндони.
 
 *Байстрюк  від  хазарки  ВОЛОДИМИР  -  "КРАСНЕ  СОНЕЧКО",  який  угробив  нас  9  .  із  17  всього  населення  Київської  Русі.**Вальцман,що  ПАРаШЕНКО,  або    в  переводі  з  сербського.  ***  РАБІНОВИЧ,  який  украв  і  вивіз  17  кг.  золота  на  мінору  в  Ізраїль.  Будують  вже  в  нашій  землі  черговий  Каганат  і  не  ховаються  від  цього.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522591
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Микола Серпень

Эта дама в колье бирюзового цвета

Эта  дама  в  колье  бирюзового    цвета,
В  серой  шляпке,  которая  помнит  Париж,
В  новом  платье,  вся  так  элегантно  одета,
Что  немного  похожа  на  мадам  Бовари.

Поворот  головы  и  кудряшки  на  шее
Оттеняет  каштановых  локонов  прядь,
И  глаза,    от  которых  мужчины    робеют,
Словно  омуты  там,  где  заманчива  гладь.

Пролетели  века,  и  рождается  в  муках,
Двадцать  первый  лениво-загадочный  век.
В  нем  эмоции  капают  клавишным  стуком,
Суетой  да  машинами    жив  человек.

А  она,  словно  сказка,    парит  над  толпою.
Пусть  далёко  Париж,  недоступен  Милан,
Как    она  недоступна,  и  только  мечтою,
Иль  надеждой  блеснет  неожиданно  вам.

И  заходится  сердце  от  сладких  томлений,
Кровь  волнуется  и  просветляет  ваш  взор.
Вы  становитесь  лучше  от  этих  волнений,
И  готовы  на  вечный,  на  рыцарский  спор.

Вряд  ли  время  нечаянно  всё  это  спишет,
Вечно  будут  туманиться    нежные  взоры,
И  с  волнением  ждать,  как  послания  свыше,
Сквозь  душевную  смуту  судьбы  приговоры.

23.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522166
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Коханий

Сховай  мене  в  обіймах  своїх  щирих
У  нетрі  ласки  тіло  віднеси.
Зніми  з  його  окови  збайдужілі,
Пропащу  душу  в  ніжність  загорни.

Наповни  келих  трунком  здичавілим,
Своїм  терпким  настояним  вином.
Нехай  пливуть  пориви  захмелілі,
Укриють  сором  сутінки  зонтом.

Вдягала  нічка  верби  у  сутани,
Втікав  розсудок  спалахом  свічі.
Забрала  розум  в  пелену  нірвана,
Нам  дарувала  блага  неземні.

В  гаю  сичі  раптово  захмеліли,
Струмок  в  долині  наче  пересох.
Заледве  зорі  в  небі  мерехтіли,
Лише  для  нас.
                                             Для  нас  лише,  удвох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522047
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Радченко

Поздняя любовь

Так  решили  и  вечность,  и  звёзды:
Две  судьбы  обвенчать  навсегда.
Он  красивый,  чуть  грустный,  высокий,
На  висках  серебром  седина.

Она  хрупкая,  нежная,  светлая,
А  в  глазах  и  в  улыбке  весна.
Они  осень  свою  вместе  встретили
На  закате  ушедшего  дня.

Из  двух  судеб  собрали  осколки,
Словно  пазлы  сложили  в  одну.
Не  страшны  им  молвы  кривотолки  -
Сердце  сердцу  дарило  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522063
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Шон Маклех

Теж

       «…  Насувається  тиша.  Спати  більше  не  здатний?
               Вікно  твоє  ловить  зорі  на  небосхилі.»
                                                                                       (Р.  Рільке)

Він  теж  старий  –  цей  блідий  дивак,
Цей  сивий  сторож  нічного  неба  –  
Місяць  ранньої  осені.
Він  теж  нагороджений  шрамами
І  зморшками  слова  «бути»
Він  теж  такий  же  як  ти  –  
Волоцюга  без  прихистку,
Буття  він  теж  дивиться  на  людей
Як  на  шукачів  неіснуючого
І  листя  клена  бачить  сторінками
Невідомої  книги  про  сумну  жінку,
І  теж  (як  і  ти)  блукає  високими  травами
Поночі  –  коли  птахи  сплять
(Навіть  сови,  бо  вони  теж  зневірились)
Може  тому  (бо  чому  ж  і  навіщо)
Ти  так  часто  спілкуєшся
З  цим  божевільним  світилом  –  
Другом  всіх  меланхоліків  і  диваків,
Поетів  і  божевільних.
Ти  розповів  йому  таємницю  таємниць.
Ти  йому,  а  не  він  тобі.
Бо  ви  обидва  старі  –  
Подивись  у  дзеркало  –  
Людино  сивого  місяця…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522017
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


kulbabka

Залиш…

Урвала  голос  ві́трова  трембіта
І  цвіркуни  розпирскали  пісні...
Залиш  мені  медову  краплю  літа
У  гущі  кави,  чорно-смоляні́й.

Нехай  мені  розвидниться  раптово,
Коли  ти  будеш  десь  по  інший  бік,
Заграють  барви  тепло-кольорово
В  моїй  осінній  лагідній  журбі.

Коли  туман  моло́ками  густими
Стече  в  багряне  прядиво  дібров,
Я  заплету  свої  журливі  рими
У  світло-ніжний  спомин  про  любов.

Княгиня-осінь,  горда  і  вродлива,
Розсуне  штори  сивої  сльоти...
Залиш  мені  маленьку  краплю  дива
В  сім  океані  смутку  й  самоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Ясне сонечко моє

…З  гаю  диво  –  аромат.
Соковита,  як  гранат.
Неземна,богемний  сад.
Їй  лишенько  пятьдесят.

А  коли  вона  іде,
Поряд  з  нею  все  бліде.
І  старе  і  молоде
Заздрять…  кращої  ніде.

Господь  балував  мене,
Клав  в  колиску  "вогняне".
Видно  знав,  що  це    «п’яне»,
Всіх  красуней  не  мине.

Дурні  кажуть:  -  "Не  твоє».
Для  мене  воно  встає...
Ясне  сонечко  моє,
Дяку  Богу,  що  ти  є..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521922
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ПЕРЕ-МОЖЕМ

Господи!
зглянься  сюди,
Око  Твоє  Всевидяче  не  одведи  –
бачиш:  кремлівські  нелюди
вбили  і  тіло  людини  –
брата-батька-мужа-воїна-сина  
і  Твоєї  дитини  –
на  
ви́соково́льтні  повісили  проводи́:
навіть  не  звірі  –  відверті  репти́лії-не́люди!

вбили  і  тіло  людське  знущально  кинули  в  небо  –
звідти,  Господи!  –  ближче  до  Тебе

…мерзотно  регоче  
перед  Лицем  Твоїм
кремлівський  Каїн  –
людиноподібне  вмісти́лище  сатани  –

Око  Твоє  Всевидяче
не  одверни!

гинуть  за  правду  і  волю  Сини
Матері-України

повстань,  Господи,  проти  московської  скверни!

розпинає  одвічний  ворог
дітей  Твоїх  на  Те-подібних  опорах
високовольтної  мережі́

Україну,  Господи,  збережи

…з  нами  Любов  і  Світло  Боже  –
переможемо…
пере-можем

...поросте  колись  по  окопах
вічно  живий  барвінок  хрещатий:

блюзнірства  -  не  можна  прощати

06.09.2014

БЛЮЗНІРСТВО,  а,  сер.  Зневажання  чого-небудь  святого

[i](В  Старобешево  садисты-психопаты  из  ДНР  наслаждаются  тем,  что  развешивают  на  линии  электропередач  тела  военных  и  гордо  пишут  об  этом  в  интернете.

Не  новость,  что  против  Украины  воюют  нелюди  и  зверье.  Но  вот  такие  факты  мы  тут  тщательно  собираем  и  документируем.  Думаю,  они  еще  сыграют  свою  роль.  Чтобы  потом  через  20-30  лет  никакая  продажная  сволочь  не  сказала,  что  "этого  не  было",  как  говорят  сейчас  про  Голодомор  1930-х.)[/i]  -  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ДЕСЬ ТАМ

десь  там,
піл  Іловайськом,
сокіл  мій
коханий-єдиний,
він  любить  мене  й  Україну,
бо
яка  між  нами  різниця?..

присягав,  
що  живим  пове́рнеться

десь  там,
під  Іловайськом,
у  полях  нежата  пшениця
золотими  слізьми
на  землю  криваво  сльозиться  –

хліб  святий…

хоче  
знищити  Україну
московська  орда-Батий

десь  там,  
під  Іловайськом,
горить  нежата  пшениця…
соколе  мій,
у  тривозі-печалі  давно  не  спиться…
а  як  очима  зведу  –  щоразу  сниться:
хрестиком
вишиваю  сорочку  білу  –  кому?..  кому…

чи  ж  повернешся  ти  додому…
 
а  не  вернешся  –  слідом  полину,
вишиванку  твою  
нашому  сину
покину

це  тобі  заповіт  наш,  сину,
храни,
як  ми  –  люби-борони
родину,
хліб,  вишиванку
і  Україну
святу-єдину

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Олекса Удайко

Ніде впасти цеглині

[i]Йшов  раз  містом  чоловік,
А  зверху  –  цеглина!
Прямо  в  голову...  І  –  той
К  праотцям  полинув.
Мертве  тіло  обступили
Зіваки-прохожі...
Голос  з  натовпу:  "На  що  це,
Людоньки,  "похоже"?  
Каменюки,  наче  груші,
Сиплються  із  неба!..
То  все,  певно,  москалі
Ліплять  -  як  не  треба!"

...Розступився  натовп  спішно,
Це  приїхала  "швидка".
Ба!  Впізнали  в  потерпілім
Всі  знайомого  жидка.
Знову  той  же  голос  в  натовп:
"Розвелось  їх,  мов  собак,
Що  й  цеглині  ніде  впасти!"
Та  й  пішов  собі  в  кабак,
Щоб  хильнути  чарку-другу
За  небіжчика  Сруля,
За  здоров'я  штукатура  -
Ще  живого  москаля!
[/i]
31.12.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521720
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Надія М.

Ми не пробачимо…

Ми  не  пробачимо…  цього  не  пробачають!
Коли  твій  рід  так  знищити  хотять,
Коли  дітей  на  їх  землі  вбивають
І  в  мирнім  небі  постріли  дзвенять.

Коли  людина  жертвує  собою
Заради  нас,  майбутніх  поколінь.
Ми  не  забудемо,  як  здобували  волю!
І  як  народ  свій  захищає  дім!

Ми  не  пробачимо  всі  братські  ті  могили
І  сивину  голів  наших  дітей;
Німе  чекання  повістки  у    скрині
І  крики  болю  наших  рідних  нень.

Пройдуть  роки,  що  спинять  ті  ридання.
Пройдуть  роки,  притуплюючи  біль.
Ми  не  забудемо  усі  наші  страждання,
Вони  в  очах  лишаться  у  дітей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521655
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ - ТО ВІЧНІСТЬ

Боюсь,  о  люди,  ярої  любові.
Вона  –  що  пломінь!  Може  спопелить.
Вона  у  серці,  в  помислах,  у  слові.
Вона  –  як  вічність,  а  не  просто  -  мить!

Але,  як  ніч,  що  тягнеться  до  світла,
Щоб  в  сонячному  промені  згоріть,
Іду  туди  урочисто  і  світло...
Любов  –  то  вічність,  а  не  просто  –  мить!

21.08.2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Олекса Удайко

ЖИТИ В ПРАВДІ

Кажуть  люди:  живи  
   мо-  
                 мен-
                                   та-
                                                 ми,
Адже  правди  в  житті  нема…
І  летять  слова  
   комп-
                     лі-
                                 мен-
                                                 та-
                                                             ми,
Править  кривда  в  житті  сама...

Я  ж  утямив  нерушну  істину:
Щоб  не  мати  життя  за  мить,
Якщо  треба  –  я  й  землю  їстиму!
Жити  в  правді  –  це  значить  жить!

7.09.  2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Печаль дивовижна


Світла  печаль…  світла…
Ніжна…до  болю  ніжна…
Сонячна,  та  вже  не  літня,
Тиха  печаль…  дивовижна…

Вже  відчуваються  зміни
В  запахах,  в  шелесті  листя:
Літо  і  осінь  –  між  ними
Ледве  вловима  відстань.

Декілька  кроків  зробити…
Може,  в  житті  це  найважче?
Просто  дорогу  вступити,
Бо  вже  не  можна  інакше.

Вибору  вже  немає,
ТОму  й  печаль    світло-  ніжна.
Все  у  житті  минає  –
Й  тиха  печаль    дивовижна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521529
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Страх



В  душі  гнітюча  тиша,
Як  камінь  давучка.
Вірші  вона  не  пише,
На  Музу  не  чека.
А  місто  сутінкове
Старіє  на  очах
І  дзвін  шепоче,  стогне,
Гніздиться  чорний  страх
Усюди:    у  розмовах,
І  в  стомлений  плечах,
І  в  сивині  на  скронях,
В  зажурених  очах.
Життя  розбите  навпіл  –
Війна  і  до  війни.
Донбас  стирають    з  мапи
Чужинці    і  свої.
Батьки  дітей  втрачають,
А  діточки  –  батьків.
Двохсотий  зустрічають
І  моляться  без  слів,
Бо  слів  уже  бракує  –
Лиш  сльози  й  почуття.
Війна  крізь  смерть  крокує
Й  не  знає  каяття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521371
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Мазур Наталя

На ротацію

Кужіль  зажури  хмаринами  небо  пряде,
Шлях  до  родини  і  дому  тривав  цілу  вічність.
Він  так  чекав  цей    щасливий  і  радісний  день,
Справдились  думи  і  мрії  його  чоловічі.

Став  на  коліна,  майбутнє  своє  притулив,
Запах  відчув  білуватого  шовку  волосся…
Смерть  на  війні,  що  не  раз  загравала  із  ним,
Ще  й  молитвами  доньки  обійти  удалося.

Потом  і  пилом  зчорнілим  пропах  камуфляж.
Губи  обвітрені.  Шепіт  придушений:  «Мила!
Світе  єдиний,  кровиночко,  сонечко,  я  
Знову  з  тобою,  як  ти  мене,  доню,  просила».

І  розступилися  люди,  і  гамір,  і  час,
Як  пригортав  і  голубив  єдину  дитину…
«Боже!  –  промовив.  -    Помилуй  і  зглянься  на  нас!
І  ради  щастя  дітей  бережи  Україну!»


03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521293
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Надія Таршин

Глуха, сліпа, задурена Росія…

Глуха,  сліпа,  задурена,    Росія,
Сьогодні  ти  руйнуєш  в  світі  мир.
До  краю  збожеволілий    «месія»  -  
Герой  для  тебе  нині  і  кумир.

На  параною  хворий  чоловік  –
Тебе  штовхає  на  усе  це  звірство.
Нам  не  забути  зло  твоє  повік    -  
У  серці  відчуваємо  презирство.

В  яку  безодню  кинула  народ…
І  ненависть  посіяла  між  нами  –  
Обману  лицемірного  оплот,
Ганьба  твоя  не  змиється  віками.

«Величність»  дута  тріскає  по  швах,
Обвал  переростає  у  лавину.
І  неминучим    є  твій  крах  –  
За  те  ,  що  брату  вцілила  у  спину.

08.08.2014р.    Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521280
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Вітаєм щиро і всерйоз

Роки  вчорашні  в  мандри  подались,
Біжать  холера  вдалеч  все  паскуди.
В  саду  осіннім  браги  напились,
Жалі  лишили  нам  і  пересуди.

І  ми  сьогодні  також  нап’ємось,
Хай  нам  позаздрять  верби  під  горою.
Ми  над  життям  своїм  посміємось,
Нам  так  кортить  розслабитись  порою.

Зійшла  в  діброву  вивірка  руда,
Дістала  з  сховку  фарбу  пурпурову.
Фарбує  клени  осінь  золота,    
Зелене  листя  рядить  у  обнову.

Зелений  гай  продовжує  буття,
Нові  Всевишній  створює  етюди.
Круговоротом  створене  життя,
Дарує  нам  постійно  і  повсюди.        

Щоб  ми  могли  хоч  мить  побуть  в  Раю,
Щоби  могли  чого  живем  збагнути.
Для  нас  співають  птахи  у  гаю,
Щоб  не  могли  йому  ми  дорікнути.

Тож  хай  нам  з  вами  випите  вино,
Заграє  в  жилах  піснею  хмільною.
Тримайте  міцно  чарку  і  кермо,
Для  нас    ще  довго  твердою  рукою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521314
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Осіння печаль

Виніс  відерце  Багрянець,
Хлюпнув  з  порогу  вогню.
Осінь  запрошує  в  танець,
З  гаю    спізнілу    рідню.

Всівшись  в  долині  на  коні
Вітер,  колише  бджолу.
Вже  себе  мріє  на  троні,
Здмухує  листя  в  золу.

З  ранку  молочні  тумани
У  кришталі  наче  ртуть.
Вділи  деревам  жупани,
Квіти    останні    пасуть.

Білочка  ген  очманіло,
Трусить  горішки  в  гаю.
Сіра  блакить  захмеліло,
Стукає  в  душу  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521224
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


kulbabka

І не мариться вже, і не сниться…

І  не  мариться  вже,  і  не  сниться
Солодкаво-серпнева  імла...
Теракотова  спритна  лисиця
Павутинку  хвостом  замела.

І  припудрились  міддю  дерева  –
Хоч  дивуйся  обнові,  не  вір!..
Срібнодзвонить  печаль  кришталева
В  пасмах  річки  прудкої  між  гір.

Ще  бринять  у  квітках  медоноси,
Допиваючи  літній  нектар,
Відшептали  у  полі  покоси,
Буйні  трави  обстриг  перукар.

І  заплів  золотаву  пшеницю
У  сухі  шурхотливі  снопи.
Де-не-де  розілляв  багряницю
Щедрий  вересень.  Чуєш,  поспи,

Моя  ду́ше  натомлена,  квола,
Відпусти  ці  тривоги  й  жалі!..
Даль  осіння,  немов  захолола,
Пригинає  печаль  до  землі.

І  у  сяйвом  наповнену  шпарку
Виє  протяг,  пече  до  кісток!..
На  розписаний  вижухлий  аркуш
Опустився  кленовий  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Мазур Наталя

А восени дерева зацвіли

А  восени  дерева  зацвіли…
«Не  до  добра»,  -  старі  казали  люди,
Та    молоді  не  вірили,  вони
Все  жартували:  «Буде  так,  як  буде».

І  був  Майдан.  Війна,  забравши  Крим,
Повзла  Донецьким  степом  і  Луганським,
Вкривала  землю  безліччю  могил,
І  проклинала  люд,  що  звався    братським.

…  Перейдено  ілюзій  рубікон:
Ніхто  не  допоможе  в  цілім  світі.  
Герої  першими  ішли  за  горизонт,
Коханих  залишаючи  сивіти.

Незмірне  горе.  Спалена  земля.
Як  пам`ять  багряніє  брость  калини.
Дерева  листом  устеляють    шлях  -  
Не  зацвітайте  більше  восени  ви!

03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521096
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Світлана Моренець

Кілька питань до ГЕНШТАБУ від простої українки

Мені  здається,  вам  чогось  бракує...
Передчуття  в'їдалось  в  молитви:
"Якусь  "падлянку"  Пу  до  свят  готує"...
ЧОМ  ЦИМ  ПИТАННЯМ  НЕ  ПРОЙНЯЛИСЬ  ВИ?

Ви  не  чекали  "смерчі",  "урагани",
бригади  кадрових,  ПЗРК    чи  "град"...
А  ЩО,  ВИ  ЖДАЛИ  З  РАШІ  МАРЦИПАНИ
З  ШАМПАНСЬКИМ,  ЩОБ  ВІДМІТИТЬ  НАШ  ПАРАД?

В  котлі  під  Іловайськом,  героїчно
солдати  бились  і  все  слали  "SOS"...
ЧОМ  КЕРІВНИЦТВО  ТАК  ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО?  ЧОМ  НІЦ  НЕ  СПРОМОГЛОСЬ?

Десь,  на  якомусь  рівні  –  явна  зрада!
Терпіння  люду  вичерпано  вщерть.
ЧОМ  БОЙОВІ  МАШИНИ  ВСІ  НА  СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ  БЕЗЗБРОЙНИХ  ВИ  ШЛЕТЕ  НА  СМЕРТЬ?

А  РОЗВІДКУ  Й  СТРАТЕГІВ  НАШИХ  –  ВКРАЛИ?
В  солдатських  матерів  питань  –  "не  счесть"!
ЧОМУ  НА  ФРОНТІ  –  ПАРА  ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ  ЩЕ  ІСНУЄ  ОФІЦЕРСЬКА  ЧЕСТЬ?..

В  бійців  –  геройство,  в  вас  –  лише  вагання...
ХТО  Ж  ВІДПОВІСТЬ  ЗА  СМЕРТІ,  ЗА  ПРОВАЛ?
І,  на  останок,  основне  питання:
ЧОМУ  МОВЧИТЬ  ВІЙСЬКОВИЙ  ТРИБУНАЛ?

Та,  крім  питань,  є  висновки:  НАРОДУ,
що  велетнем  здіймається  з  колін,
не  личить  геть  терпіть  гнилу  породу!..
ІДЕ  ЗАМІНА  З  НОВИХ  ПОКОЛІНЬ!

                   2  вересня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
дата поступления 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Микола Серпень

Конь блед

Он  твое  проклятие,  Россия!
Страшное  проклятье  роковое!
Тень  усатого  тирана  Джугашвили
Водит  неустанно  за  собою.

След  кровавый  тянется  годами.
Многое  здесь  тихо  кровоточит,
Тёмными  и  мрачными  делами
Так  не  всяк  отметиться  захочет.

Постоянно  лжет  он  и  пиндосит,
Перед  миром  извивается  ужом,
И  людские  жертвы  всё  приносит,
Свет  в  тоннеле  подменяя  злом!

Да  упорно,  словно  сумасшедший,
Раздувает  на  Донбассе  он  огонь,
Вековым  проклятием  взошедший,
Библией*  пророченный  блед-конь.

Лишь  того  не  ведает  бедняга  -
Он  последний  в  лютой  той  квадриге,
Что  обрушилась  на  наше  благо,
По  порядку*,  как  и  в  древней  книге.

Хорошо  мы  знаем  из  пророчества  -
Злу  добро  не  выйдет  одолеть,
И  в  финале  дьявольскому  зодчеству
Все-равно  придется  околеть.

*Откровение  Иоанна  Богослова
*Всадник  на  бледном  коне  завершает  Апокалипсис  революции.  Думали  обойдется,  нет  не  обошлось.  В  этой  череде  -Белый  конь  -  предреволюция;  Черный  (Рыжий)  -  гражданская  и  все  другие  войны  и  беды;  Вороной  -оттепель  и  распад,  и,  наконец  пришел  и  он  -  Блед-конь,  предсказанный  В.Брюсовым  еще  в  1903г.

01.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520883
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Микола Серпень

У нас война

У  нас  война!  Враг  топчет  наши  нивы,
Сжигает  технику  и  пленников  берет.
Сегодня  кажется  он  нам  неодолимым,
Но  завтра,  завтра  будет  наш  черед!

У  нас  война!  И  все  мы  как  один
Собой  готовы  заслонить  свободу!
Никто  в  стране  себе  не  господин
Все  наши  души  отданы  народу.

Уже  погибло  воинов  без  счета,
Воюем  мы  за  каждый  наш  очаг,
У  нас  у  всех  одна  теперь  забота  -
Сражаться  твердо  до  победы  так!

Мы  выстоим,  мы  их  осилим,
Нам  нужно  только  дух  перевести,
И  отстоять  мы  сможем  наши  нивы,
Здесь  рабство  не  позволим  завести.

Должны  мы  стойко,  как  беду  какую,
Перемолоть  пришедшие  полки.
Они  по-прежнему  нас  атакуют  -
Подвижны  и  на  подлости  легки.

И  нам  на  помощь  не  спешат  соседи,
Надеются  на  дух  наш  боевой,
Еще  немного  -  пригласим  к  обедне
Мы  недругов  на  пир  их  чумовой!

У  нас  война  и  враг  еще  узнает,
И,  что  почем  и,  кто  здесь  господин:
Пусть  от  победы  много  отделяет,
Но  драться  с  ними  будем  как  один.

Могилы  предков  -  нам  они  помогут,
Их  образы  в  сердцах  у  нас  живут,
И  наши  воины  в  бою  не  дрогнут  -
Огнем  проложим  мы  к  победе  путь!

У  нас  война!  Мы  кровью  истекаем,
Но  враг  наш  будет  истекать  втройне!
Все  как  один,  теперь  одно  мы  знаем-
Должны  мы  победить  в  лихой  войне!

29.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520882
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Олекса Удайко

Яка Вкраїна дівка мила!

[i]...тільки  б  не  постраждав  хто  з  вас
     як  убивця,  чи  злодій,  чи  злочинець,
     або  як  той,  хто  зазіхає  на  чуже...
                             [/i]
                                             (Біблія.  Від  Петра,  4,14-16)
                         
[b][b][i]Яка  Вкраїна  дівка  мила:
І  личко  біле,  й  гарний  стан!..
І  виростають  раптом  крила,
Стікають  заздрістю  вуста.

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Ну,  прямо  ясочка  якась!
І  вже  скипіла  кров  у  жилах,
І  вже  на  танках  скаче...  мразь*!

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Та  не  дістанеться  тобі!
Вона  свою  чималу    силу
Кувала    ревно  в  боротьбі…

Яка  Вкраїна  дівка  мила!
Та    вона  заміжжю**  уже...
...  Вже  люттю    кров  кипить  у  жилах.
Не  зазіхай,  кат,  на  чуже![/i][/b][/b]

31.08.014
________
*Свідомо  російське…
**За  ЄС  (:D  :D  :D)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520747
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Щоби поет у кожному воскрес

Цеж  скільки  розвелося  вже  поетів,
Нахабних  і  зрифмованих  знавців.
А  їх  книжок,  як  сміття  у  кометі
В  окрузі  навіть  менше  горобців.

За  карканням  співців  пошти  не  чути,
Круковоронний  в  хмарах  апогей.
Крізь  сірий  стрій  й  фінансові  редути,
Слова  прекрасні  рідкісні  в  людей.                          

О,  як  я  хочу  разом  їх  зібрати,
В  промінні  сонця  сплетені  з  чудес.
І  спраглу  душу  людську  втамувати
Щоби  поет  у  кожному  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520573
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Я не терплю амбітності

Я  не  ціню  маніжних  зай,
Закоханих    в    амбітності.
В  словах  холодний  наче  Кай,
Коли    не    бачу    щирості.

Тож  вибачай  бо  маю  честь,
І  не  терплю  амбітності.
З  років  взаємності  увесь,
Не  розгубив  ще  гідності.

Тобі  вдалося  на  Парнас,
Зійти  з  «богоподібності».
Ох  і  брикнеться  ще  Пегас,
Не  любить  він  амбітності.

Не  поважає  він  лайно,
Що  блудить  у  наївності.
Сухе  не  визріє  вино,
Із  зародків  амбітності!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520414
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Ірина Лівобережна

На захист Вітчизни

Я  найкращі  візьму  із  барв.
Жовту-жовту,  і  синю-синю!
Бо  -  свободи  наш  щедрий  дар
Під  загрозою  в  Україні.

Друзів  щирих  зберу  усіх,
Хай  побачать  нас  всі,  почують!
Під  веселий  і  дружній  сміх
Ми  країну  всю  розмалюєм!

Відступіться  ви,  вороги!
Від  кордону,  села,  і  міста!
Синьо-жовте  -  все  навкруги!
Сяє  -  щедро  і  променисто!

Під  ногами  горить  земля,
Де  ступає  нога  ворожа!
Від  окраїни  -  до  Кремля
Синьо-жовтий  наш  стяг  проложим!

Піднімайтеся!  Поможіть!
На  усіх  у  нас  фарби  стане!
Хай  у  паніці  той  біжить,
Хто  ховається,  хто  -  не  з  нами!

У  підвалах  нехай  тремтить
ЗапродАнець,  агент  ворожий!
Як  відступимось  -  хоч  на  мить  -
То  ніхто  нам  не  допоможе!

Друг,  закличні  співай  пісні!
Виступай,  як  оплот  єдиний!
Переможемо  у  війні!
Захищатимем  -  Батьківщину!

Так,  із  зброєю,  у  борні,
Захищатимем,  коли  треба!
Щоб  світилось  у  вишині
Жовте  сонце,  і  синє  небо!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520267
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

ЗАЦЕЛУЮ ТЕБЯ*

П  а  р  о  д  і  й  н  о,      с  п  і  в  у  ч  е    

         [i]и  находяся  в  опьяненьи  ....
         [u]такой  зовущей  простотой[/u]....
         губами  пробовать  колени.....
         лаская  грудь  твою  рукой...

         от  пальчиков  на  стройной  ножке.....
         нежней  чем  в  песне  соловьи
         смывая  языком  дорожки....
         с  малышки....
                                                                   Ху!  Ого![/i]

[i][b]Зацелую  тебя,  детородную,
свою  плоть  утолю  я  голодную…
Как  же  так?..  без  тебя  я  все  маялся,
а  теперь  вдохновенно    играюся…

Ох,  какая  же  ты,  моя  сладкая!
Без  тебя  моя  жизнь  была  гадкая!
Когда  мне  почему-то  взгруснулося,
Моя  плоть  ненароком  проснулася….

И  теперь  я  тобой...  наслаждаюся  –  
Виртуальностью...  [i]  п[/i]лена  не  маюся:
Утолил  свою  плоть  я  голодную…
Рад,  что  встретил  тебя,  детородную![/i][/b]

10.08.2014
_______
*Даруйте    автору    деякі  "фізіологізми"
   та  мову  викладу.  Цьому  виною  є
   пародійний  стиль  твору  та
   "ху...  ого"    матеріалу...
   І  ще...  дещо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520220
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Дід Миколай

Моя душа.

Моя  душа  у  небі  птаха,
Як  Боривітер  на  крилі.
То  Еверест  то  гірка  плаха,
Ласкавий  промінь  у  пітьмі.

Моя  незвідана  бродяга,
Мої  невилиті  жалі.
Свята  заложниця  у  блага,
Розпята  радість  у  гіллі.

Мій  дикий  розпач  і  відвага,
Рубці  в  долонях  й  мозолі.
У  полі  дикім  чиста  сага,
Морщин  здобуток  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


горлиця

ОСІНЬ


Тихо  ,  на  вшпиньках,  підкралася  осінь,
Небо  заплакало,  зникло  тепло,
Верби  схилили  гілки  жовтокосі,
Скошено  в  полі  останнє  стебло.

Пташки  гуртуються  ,довга  дорога-
Літо  шукати  летять  за  моря,
Там  перебудуть,    та  й  знов  до  порога
Рідного  краю  ,покличе  пора!  

Чи  ж  повернуться  усі  до  одного?
Скільки  їх  згине  ,  від  втоми  шляху?
Крила  зітруться,  чи  ж  буде  підмога,
Щоб  долетіти,  вітати  весну.

Так  вирушають  в  незнану  дорогу,
Молодь  ,краса  наша,    ,  маковий    цвіт!
То  ж  помолімося  ,з  проханням  до  Бога,
Щоб  оберіг  ,й  був  короткий  відліт!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519725
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


laura1

Анатомія зради

Яке  те,  вкрадене  кохання?
І  чи  існує  взагалі?
Всього  лиш  миті  довгожданні,
Які  зникають  у  імлі.

І  у  душі  розчарування
Вони  залишать  назавжди!
Розбите  серце  від  прощання,
Болючу  пустку  і  рубці.

За  потай  вкрадене  кохання
Розплата  прийде  в  майбутті.
За  сльози  інших  і  страждання,
Не  буде  щастя  у  житті.


26.  08.  2014                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519651
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Таня Кириленко

Кілька життів

[img]http://daypic.ru/wp-content/uploads/2011/04/7200-900x618.jpg[/img]
Пам'ятаєш  кілька  життів  тому
Ми  так  само  тримались  за  руки,
І  стелився  долівкою  тихий  сум,
Невід'ємний  супутник  розлуки.

Лиш  горіло  в  очах  благання  німе:
Зрозумій:  ти  найкращий  з  можливих.
Не  залиш,  не  пускай...  обійми  мене!
Бо  без  тебе  уже  несила.

Закотився  за  обрій  сонця  диск,
Теплий  вітер  волосся  плутав.
Ти  не  чув  мого  серця  і  руку  розтис...
З  тої  миті  усе  забуто.

....
Знову  в  очі  твої  як  тоді  дивлюсь
І  так  само  благаю  без  слів:
Ти  чужому  мене  не  віддай  комусь  -
Ми  ж  ішли  сюди  кілька  життів...

25.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519556
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Олекса Удайко

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Валентина Ланевич

Моя ти Музо…

Моя  ти  Музо,  в  огнянім  убранні,
Тебе  зректись  не  сила,  цвіте  мій.
Зринаєш  знову  у  думках  плеканні,
Стають  слова  рядками  в  рівний  стрій.

Дяка  тобі  -  очищення  сльозою,
Що  жмутком  літер  падає  із  вій.
Без  тебе  йшла  би  я  життям  слабкою,
Де  квітнуть  маки,  був  би  там  пирій.

В  зневіри  поприщі  не  дай  зачахти,
Роз’ятрюй  серце,  душу  ти  неволь.
Нові  вірші  нестимуть  світла  вахти,
Тепло  кохання    -  позивний  пароль.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

густар

З    роси    багряної    полуди,
Стрибнув    промінчик  у  вікно.
Єлеєм    тьохнуло    у  груди,
Розлившись    хмелем,як  вино.

Злетіла    музика  угору,
Заграла  скрипка  -  контрабас.
Черпав  Густар  із  медозбору,
Нову  мелодію  щораз.

Зорів  багряною  габою,
Кленове  листя  золотив,
Розводив  солодом  левкою,
В  діброві  фарбу  із  олив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519503
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

День народження на Припасаху

Пора  червлена  ,  осінь  мила,
Вдягла  багрянець  на  дворі.
Хмільну  медуницю  зварила,
Нас  пригощає  на  дворі.

Трудяга,  бджілонька  комаха,
Спекла  із  яблучок  пиріг.
Як  господиня  Припасаха,
Несе  в  подолі  на  поріг.

Прийшла    дарунок  передати,
В  такий  терпкий  і  трудний  час.
Із  Днем  народження  вітати,
Спішить  також  грушевий  Спас.

Щоб  повернулась  правда  в  світі,
Тепло  світилося  в  очах.
Веселка  дарить  вам  блакиті,
Щоб  освітить  терновий  шлях.

Майбуть  ви  в  Бога  заслужили,
Зболіла  ніжність  у  душі.
Я  ж  Вам,  щоб  довго  ще  любили,
Тепло  дарую  у  вірші.

   Поету  –  другу
         БОРОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519465
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


kulbabka

Будь мені, вересню, другом…

Хлюпнула  осінь  багрянцю
В  літній  притишений  сад.
Клич  мене,  серпню,  до  танцю
В  цей  вогняний  маскарад!

Пишні  оливкові  крони
Вкрив  золотавий  пилок,
Листя,  неначе  дублони,
Жевріє  поміж  гілок.

Зранку  молочні  тумани
Пряжить  вологий  ефір,
Лускають  стиглі  каштани,
Гепають  на  кашемір.

Яблук  медові  плафони
Сіють  лелітки  дрібні...
Скирти  вляглись,  мов  бізони,
На  обгорілій  стерні.

Поле  поголене  гладко,
Серпень  щетину  зібрав...
Хто  ти,  руденьке  хлоп'ятко
В  купелі  пряних  отав?

Первісток  осені?  Промінь,
Вкраплений    в  пізні  листи?
Серце  в  раптовій  судомі
Скапує  медом  густим.

Сонце  мольфарить  над  лугом,
Крильця  лоскоче  джмелю...
Будь  мені,  вересню,  другом
Й  тим,  кого  щиро  люблю...

Тим,  хто  не  тішився  цвітом
В  буйному  морі  весни,
Всім,  недолюбленим  літом,
Вколеним  жалом  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Дід Миколай

Проведемо ще вас у могилу на моїй, українській землі!

«Членувать  бля,  втопити,
На  Хресті    с.ка  укров  розпять».
Гниди  –  зайди  й  донецькі  бандити,
В  нашій  хаті  свиньми  верещать…

Де  козацькая  гідність  ходила,  
Слава  наша  сягає  століть.
Ворогами  розрита  могила,
Савур  –  пам’яттю  в  душах  болить.

Не  чекайте  пощади  звірюги,
В  п’яну  тундру  до  вас  не  йдемо.
                                                                   Ми  удома.  
Й  не  стерпим  наруги.
Вам  по  писку  ординці  дамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519311
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


kulbabka

Ще крок…

Ще  крок  до  перемоги,  мій  народе,
Один  лиш  крок,  але  який  важкий!..
Нема  шляхів  широких  до  свободи,
Лише  тернисті  і  вузькі  стежки.

Ще  подих  до  омріяного  волі!..
А  поки  задихаються  в  димах
Твої  калини,  верби  і  тополі,
Твої  багряні  маки  у  житах...

А  поки  кров'ю  скроплена  землиця
Щодень  палає  в  лютому  вогні
І  роздирає  грізна  блискавиця
Блакить  небес.  І  гинуть  у  борні

Твої  сини  за  правду  незбориму,
Бо  голос  крові  праведний  не  вщух!
Під  обстрілами  в  гіркотинні  диму
Гартується  незламний  їхній  дух.

Ще  крок  до  перемоги,  ще  лиш  подих,
Одне  зусилля  –  хай  і  надважке  –
До  справжньої  свободи,  мій  народе,
Бо  згине  зло  лукаве  й  нетривке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

ЗІ СВЯТОМ, ДРУЗІ

[b][i]Сьогодні,  друзі,  знову  свято…
Й  парад  військовий,  як  колись…
Хоч  Сходом  ратують  хлоп’ята,
Калини  соки  пролились…

На  стяг  Вкраїни  кров  пролита  –
В  жаркому  варимось  котлі!
Та  купину  не  опалити  –
Не  віддамо  і  п’ядь  землі!

У  цю  лиху  для  нас  годину
Всім  побажаємо  добра!
Ми  скоро  проженем  скотину,
Що  породила  чорна  гра!

Тож,  співвітчизники,  зі  Святом!
Хоч  свято  те  цей  раз  в  імлі…
Та    “буде  син  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі”![/i]
[/b]
24.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Валентина Ланевич

Обійму твою душу.

Ривком  відчаю  розірвана  сорочка,
Пальцями,  нігтями  впиваюсь  у  груди.
Ось  воно  -  серце!  
Тріпочеться  в  долонях  -  живе.
Візьми  його!  Візьми  мій  біль!
На  кристальному  теплі  кохання  замішаний,
Духом  бунтівним,  блудливим  підбитий.
Пригорни!  Занурюсь  в  тебе,  як  в  пісню,
Глибоко,  в  саму  серцевину  сутності  твоєї,
Гармонійність  духовності  вбираючи  -  зцілюсь,
В  блажестві  зміст  існування  свого  відчувши.
Без  нього  мертвію!  
Суха  гілка  на  дереві  зеленому,  вітрами  заштопана.
Пливу!  В  людській  штовханині  загублена,
Обперезана  звідусіль  її  енергетичністю,
Зникаю  у  ній,  втрачаюсь  -  мене  вже  нема...
Одна  тілесна  оболонка...Як  же  холодно...
Сонце  -  це  ти!  Я  тут  -  стою  перед  тобою!
Спали  мою  душу  оголену!  Віднайди  мене!
Впусти  в  своє  серце!
Розіллюсь  у  ньому  річкою  бурхливою,  повноводною,
Хвилею  ласки  небесної  обійму  його,
Обійму  твою  душу,  тебе  самого!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Дід Миколай

Як іудею без війни.

Нікчемне  нице  і  лукаве,
Кривавий  виплодок  пітьми.
До  трону  вилізло  плюгаве,
З  німої  волі  Сатани.

По  злій  іронії  природи,
В  відхожій  вирите  свиньми.
Ну,  як  кацапам  без  уродів.
Як  іудею  без  війни…

Коли  ж  згібіє  плем’я  суче,
Орда  хазарська  від  чуми.
Гей,  заметіть  вітри  колючі,
Щоб  загубились  і  сліди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519162
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку,
з  з  настоєм  трав  піалу...
В  душі  дзвенів
сріблястий  камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                 жити!
                         жити!
                                 жить!!![/i]

22.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ой Боже, як тебе любив.

Надворі  в  гаю  тихо  сутеніло...
Вже  Місяць  в  хмарах  свічку  запалив.
По  ставу  легінь    зважено  і  сміло,
До  лілей  білих  човником  поплив…

А  ми  у  вербах  вхмелені  кохались.
Ой,  як  тебе  ж  я  щиро  цілував.
Аж  хмарки  в  небі  томлено  зітхали,
Червлений  Місяць  в  човні  смакував…

Побігли  зорі  стрімко  до  кошари,
То  промінь  в  доли  досвідок  розлив.
Украв  ряденце  в  в  томленої  Мари,
Перину  в  хмарах  зорям  розстелив..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518757
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


kulbabka

Простромлена вишня

Простромлено  вишню  
призахідним  сонячним  списом,
черлені  листочки  
кривавлять  густим  каркаде...
На  лапах  нечутно
підкрався  допитливим  лисом
сатиновий  вечір  
і  згустки  багряні  краде.

Згортається  кров  
у  вишневій  пораненій  кроні,
зализує  лис  теплу  рану  
м'яким  язиком,
і  пирскають  краплі,  
немов  пелюстинки  червоні,
у  збанок  небесний  
зі  свіжим  парним  молоком.

Розтрушує  сажу  
дрібну  зореока  арабка
і  сипле  монети-зірки  
зі  свого  рукава,
вигойдують  віти  
медові  ліхтарики-ябка
і  дихає  пряно  
розпорена  лезом  трава.

В  тонку  паранжу
загорнулися  сонні  дерева,
у  тиші  вечірній  
думками  тривожусь  про  те,
що  серце  моє  –
то  простромлена  крона  вишнева,
що  теплою  кров'ю,  немов
пелюстками,  цвіте...

І  добре  мені...
І  така  моя  рана  приємна,
бо  списом  тонким
мене  вразила  світла  любов!..
А  ніч  за  вікном,  ніби  знахарка,
завше  недремна,
пораненій  вишні
нитками  затягує  шов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ніколи ми не станем на коліна.

Моя  прадавня,  бідна  Україно,
В  віках  стражденна    батьківська  земля.
Люблю  тебе  всім  серцем  до  загину,
Як    мати  любить  в  горі  немовля.

Тебе  віками  нищили  і  рвали,
Синів  найкращих  гнали  у  Сибір.
Собачі  діти  вдома  ґвалтували,
Щоб  ти  жила  біді  наперекір.

Схилю  в  зажурі  голову  й  заплачу,
Сльоза  скупая  котиться  з  очей.
Змахну  її  рукою  нетерплячу.
Нехай  в  Москві  не  тішиться  пігмей.

Збіжить  лиха,  прокотиться  година,
Розплата  гряне,  громом  перед  ним.
Ми  ж  ні  за  що,  не  станем  на  коліна.
І  не  впадем  в  ході  ні  перед  ким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Борода

Савур-Могила

Савур-Могила  стогне  по  ночах,
шматують  землю  вражії  фугаси
та  не  лякають  синьо  жовтий  стяг
своїм  оскалом  в  небі  над  Донбасом.

Курганом  слави  був  спокон  віків,
Курганом  волі  стане  у  прийдешнім
Савур-Могила  ордам  хижаків
по  самі  плечі  обрубала  клешні.

Козацьким  духом  дишеш  в  синяву,
відважним  ликом  бісиш  окупантів
твій  гордий  торс  в  Карпатах  і  в  Криму  -
неначе  вирок  всім  колоборантам.

Здіймайся  в  славі  до  самих  небес,
в  клейноди  волі  розмальовуй  крила,
нехай  долине  до  Господніх  плес
клич  перемоги  твій,  Савур-  Могило!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518214
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


MERSEDES

Біль сьогодення…

Україно  моя,  ти  гориш  у  вогні
І  болить  моє  серце  за  тебе.
За  свободу  твою  гинуть  кращі  сини,
Чорним  димом  закрилося  небо.

Розруйнований  Схід,  плачуть  діти  малі,
Пригортаються  тихо  до  мами.
Пропадає  дитинство  дітей  у  війні.
Смерть  -  убога  блукає  полями...

Чи  могла  Україно  повірити  ти,
Що  сестра  по  щоці  тебе  вдарить.
Забере  рідний  Крим  для  розваги  собі,
Зброю  в  бік  тобі  страшну  направить...

І  летять  з  відусюд  кулі  наче  джмелі,
Забирають  життя  у  народу.
Посилаючи  звістки  у  сім'ї  сумні,
Та  не  зломлять  вони  твого  роду...

Не  залишить  народ  Батьківщину  в  біді,
Бо  живуть  у  ній  мужнії  люди.
І  не  схибить  ніхто  у  жахливій  війні
Знову  мир  запанує  усюди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518076
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Борода

Збудуймо храм…


Збудуймо  Храм  Господнього  Тепла,
збудуймо  Храм  Господньої  Любові  -
в  серцях  своїх  збудуймо  Божий  Храм
та  поріднімось  в  нім  у  кожнім  слові.
Збудуймо  храм  на  місці  свіжих  ран,
на  місці  болю,  втрат  невідворотних,
збудуймо  в  душах  власних  Божий  Храм,
хранилище  для  янгольської  сотні.
Збудуймо  храм,  щоб  зупинить  війну,  
збудуймо  храм  із  паростків  любові,  
щоб  відспівати  втрату  не  одну
та  зупинити  проливання  крові.
Збудуймо  храм  без  страху  і  вагань,
хай  пам"ять  cтане  в  нім  іконостасом,
сонм  янголів  замість  блискучих  бань
зійде  з  небес  на  цю  святиню  нашу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518147
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Олекса Удайко

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  рай  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

І  вже  в  мені...  ти  граєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  З  тобою  ж  я  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ,  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці  шаленіть!
Я  донесу  її...  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014


Дід Миколай

Не буде місця в нас підлоті.

Внук  Мордехайчика  плюгавий,
Миршаве  бидло  Сатани.
Насіння  суче  і  двоглаве,
Вогонь  роздмухав  із  Орди.

Знов  крові  свіжої  схотілось,
Мутантам  хижої  змії.
Бабло  у  танці  закрутилось,
Не  сплять  іуди  й  шахраї.

Чого  ти  лізеш  в  Україну,
Побачить  хочеш  у  вогні?
Скоріше  ляжеш  в  домовину,
І  перевернешся  в  труні!

Засланці,  дау,  лугандони,
Розперезалися    вужі.
Та  вже  наведені  «понтони»,
Не  прижилися  в  нас  чужі.

Живуть  татари  і  євреї,
Давно  в  Україні  живуть.
Разом  із  нами  люблять  неньку,
Як  рідну  матір  бережуть.
 
А  цих  непрощених  чужинців,
Правнуків  злодіїв  і  вбивць.
Тобі  відправим  на  «гостинці».
Щоб  ти  дарунками  вдавивсь!

Не  тут  ваш  тато  народився,
Невже  забув  ти  сукин  син.
Бліц  –  кріг  тобі  тут  не  судився,
Ще    памятаєм      Чигирин!

Закінчать  зрадники  й  іуди,
Як  Брюховецький  у  петлі.
На  Чорну  Раду  вийдуть  люди,
Горіть  вам  в  пеклі  у  смолі.

Ми  мирні  й  добрі  українці,
Та  все  ж  не  стерпимо  хулу.
Ті  що  прийшли  раніш  чужинці,
Получать  й  вдома  по  .уйлу.  

І  нагадай  про  це  засланцям,
Не  знайдеш  раю  тут  жидам.
Не  має  місця  в  нас  маланцям.
Щоб  не  скінчили,  як  Саддам!

Спливли  Майдани  із  нірвани
З  Дніпра  водиці  зачерпнуть.
Могили  наші  і  кургани,
Криваві  хмари  розменуть!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517685
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олекса Удайко

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


tamriko

РОЗІРВАНЕ СЕРЦЕ

[i]
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  .  .
 Тобі  віддала  його  все.  .  .  
 а  Ти.  .  .  
 розірвав  на  шматки.
 А  я  проживу  
 і  без  серця.  .    .
 так  краще  мабуть.
 Не  буде  боліти  коханням.  .  .
 і  зможу  вночі  вже  заснуть.
 Не  буду  з  думками  все  воювати.  .  .
 і  плекати  віри  малий  жарок.  .    
 Просто  буду  жити.  .  .
 без  болю  в  серці.  .  .
 і  без  думок.
 Тебе  я  забуду.  .  .
 як  вчорашнію  зливу.
 Яка  лишь  скропила  
 своїми  сльозми  траву.
 А  та  від  вологи  піднялася.  .  .
 і  набрала  свою  красу.
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  
 Тебе...  забути  не  можу!
 Ти,  в  моїй  душі!
 Кохання  моє  ЖИВЕ!
 Його  не  вбити!
 Воно  СПРАВЖНЕ  і  МІЦНЕ![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517590
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


kulbabka

Занурена у музику дощів…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]

Занурена  у  музику  дощів,
У  сиву  органзу  краплин  прозорих,
Бреду  босоніж  в  мокрому  плащі
Повз  ліхтарів  яскраві  метеори.

І,  плавно  розсікаючи  озон,
Мов  плазму  океану  каравелла,
Вслухаюся  в  небесний  баритон  -
Розспівується  грозова  капела.

Б'ють  на  ударних  блискавки  прудкі
І  спалах  розсікає  темні  хмари!
Свої  перуки,  змоклі  і  важкі,
Обтрушують  на  во́гкі  тротуари

Акації  у  гранулах  краплин,
Мов  парижанки,  горді  і  високі!
Закутана  у  зливовий  сатин,
Вдихаю  шепіт  вулиці  крізь  кроки.

І  так  мені  спокійно  на  душі,
Пряде  вечірнє  небо  сивий  ку́жіль...
Пунктиром  обриваються  вірші
І...  плюскаються  у  дзвінкі  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Дід Миколай

Не буду я ні тліти ні гибіти.

Сходив  немало  в  долі  по  світах,
Тримав  жар  птицю  часом  у  долонях.
Життя  лишало  шрами  на  руках,
І  сивиною  вишило  на  скронях.

Ой  як  ще  хочу  жити  і  любить,
Зібрати  внукам  зорі  із  орбіти.
Допоки  можу  ворога  зустріть
Не  будуя,  ні  тліти  ні  гибіти.

Й  нехай  мої  згорьовані  слова,
Зупинять  зло  опльованого  літа.
Ще  буде  ранок,  скінчаться  «жнива»,
Бо  ж  мною,  буде  випита  цикута!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517341
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Знов  лютуєш,  люба?..  І  чого...
Так  кумедно  надуваєш    губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


kulbabka

Медовий Маковій

В'ялить  сонце &n