Віталій Назарук: Вибране

Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


MERSEDES

На землю ступить Новий рік…

На  землю  ступить  Новий  рік,
Старий  піде  відпочивати.
Чи  буде  він,  як  і  торік,
Війною  з  нами  воювати...

Чи  верне  мир  нам  і  добро
І  чи  синів  верне  до  хати.
Чи  знову  переб'є  крило
Й  народ  наш  буде  бідувати...

Я  загадаю  в  рік  Новий,
Здоров'я  й  миру  Україні.
Щоб  не  точився  страшний  бій
І  щоб  завжди  були  ми  вільні.

Хай  буде  в  єдності  народ
І  дружба  хай  міцною  буде.
І  новорічний  хоровод,
Луною  хай  летить  повсюди

Хай  щастя  прийде  в  кожен  дім
Різдво  нехай  зайде  до  хати.
Щоб  було  весело  усім,
Щоб  дружньо  всім  колядувати.

У  небі  зірка  спалахне
І  сповістить,  що  Син  родився.
У  серце  радість  принесе,
Щоб  кожен  цим  насолодився...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764370
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


MERSEDES

Новорічна диво - казка…

Замело,  захурделило  у  пурпуровій  млі,
Попливло  тихо  берегом  і  лишилось  на  склі.
У  узорчастім  кошику  хризантемів  букет,
То  мороз  в  диво  -  горщику  сплів  для  казки  сюжет.

Казка  та  починається  із  далеких  країв,
Там  до  купи  злітаються  чародії  вітри.
Їхня  мама  Хурделиця  настанову  дає,
По  землі  білим  стелиться  і  блискучим  стає.

Сніг  лапатий  кружляється  в  круговерті  мов  пух,
То  сніжинки  всміхаються  диво  -  дивне  навкруг.
Із  країни  чарівної  завітає  до  нас,
Миколай  із  торбиною  подарунків,  прикрас.

Усміхнеться  ялинонька,  зайчик  пісню  співа,
Позбирає  Снігуронька  всі  на  світі  дива.
І  синички  і  білочки  поскликають  весь  рід,
В  кульки  вбралися  гілочки  завітав  Новий  рік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764366
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Ганна Верес

Не хочу жити трутнем на землі

Не    хочу    жити    трутнем    на    землі,
Що    їсть    і    п’є    –    плід    інших    споживає,
Творити    хочу    справи    власні,    хай    малі,
Допоки    розум    є    і    я    жива    є,
Допоки    світ    нужду    має    в    мені,
Допоки    на    Землі    життя    триває.

Писати    хочу    про    усе-усе,  
Примірять    біль    чужий    утрати,    зради,
Хвилина    щастя    хай    увись    мене    несе,
Спитаю    там    у    Господа    поради,
Людську    хто    радість    в    небесах    пасе
І    хто    накаже    тих,    що    її    крадуть.

Писати    хочу    про    добро    і    зло,
Що    на    плечах    цей    грішний    світ    тримають,
Без    їх    гармонії    життя    би    не    було,
А    може,    зовсім    інший    світ    ми    б    мали?
Тож    хай    добра    міцнішає    крило.
Тільки    б    вітри    його    не    поламали!
Не    хочу    жити    трутнем    на    землі…
30.05.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764342
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Ганна Верес

Він запах крові пам’ятав

Він  запах  крові  пам’ятав  з  Афгану,
Знав  біль  утрати  друга  на  війні.
Колись  теж  був  солдатом  непоганим
І  «асом»  на  броньованім  коні.
Сьогодні  в  небезпеці  Україна,
А  це  його  і  праотців  земля,
Азійську  хитрість  добре  знав,  «зміїну»,
І  план  підступний  карликів  з  Кремля.
Не  мав  він  звички  зважувать,  чекати
(Гаряча  кров  –  ознака  козака),
Бо  Україна  є  для  нього  мати
І  в  білім  світі  лиш  одна  така.

Зібрав  нехитрі  чоловічі  речі,
Із  ночі  ще  намітив  і  маршрут,
Ніхто  йому  не  зміг  би  заперечить…
«Солдат-афганець  має  бути  тут,»  –
Сказав  собі,  й  свідомість  підкорили
Два  слова:  Україні  –  буть  –  не  буть…
І  в  бій  святий  душа  його  порине.
Такий  не  змінить  честі  на  ганьбу!
8.08.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764335
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Анатольевич

Чорна хмара.

                                         ЧОРНА  ХМАРА.
З  невеличкої  дзвіниці  лине  світом  дзвін  –
Плаче!  Кличе!  Розриває  кожне  серце  він!
З  невеличкої  дзвіниці  бідного  села
Горедзвоном    страшна,  чорна  звістка  попливла…
У  селі  тім  невеличкім  справних  мужиків
Може  сто…  А  може  менше    було  до  цих  днів…
А  тепер  ще  на  одного  стало  менше  їх  –
Привезли    в    труні    хлопчину…  На  війні  поліг…
Молода  ще,  гарна,  мати  постаріла  вмить…
Чи  жахливіш  є  наруга  –  сина  хоронить!
Сина  в    землю  положити!  Без  руки,  без  ніг!
Хто  таке  у  сні  страшному  уявити  міг?!
"Я    ж  тобі  молила  ,  сину,  довгого  життя…
Та  тепер  нема,  синоньку,  з  пітьми  вороття!
Ми  ж  тебе  чекали,  сину,  весілля  гулять…
Як  тепер  без  тебе  будем  жити-доживать!
Вас  з  коханою  чекали  ми  біля  воріт…
Не  діждалися  онуків!    Обірвався  рід!"
Ой,  за  що  ж  ти,  чорна  хмара,  впала  на  село?!
Звідкіля  на  нашу  землю    лихо  принесло?!
З  невеличкої  дзвіниці  лине  світом  дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває  кожне  серце  він…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


MERSEDES

Дивні чудеса…

Прокинувсь  ранок  у  пухкій  перині,
Яка  накрила  поле  і  ліси.
Пливуть  хмарини  білі  в  небі  синім,
Немає  в  світі  дивної  краси.

Зима  ступає  килимом  так  тихо,
Дороги  наче  в  казці  замело.
Для  неї  сипать  снігом  добра  втіха
І  добра  втіха  розпрамлять  крило...

Волочить  шлейф  сріблястий  королева,
Їй  кришталева  шуба  до  лиця.
У  теплі  шапки  одягла  дерева
І  снігу  ні  початку,  ні  кінця.

Стою  біля  вікна  й  зимі  радію,
Чи  є  у  світі  ще  така  краса.
Яка  у  серці  зігріває  мрію,
А  мрія  творить  дивні  чудеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764183
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Світлана Моренець

НЕМА СИЛЬНІШИХ МУК…

***
Безсоння  муки  мають  свій  секрет:
чимало  в  них  моментів  світлих,  гарних,
коли  із  Музою  нас  зводять  тет-а-тет
для  спілкувань  високих,  елітарних.

***
Я  з  Надсоном  погодитись  готова:
"Нема  сильніших  мук  від  муки  слова".
Поет  і  образ  творить,  і  картину  зриму,
емоції  й  думки  згармонувавши  в  риму.

***
Чомусь  у  суперечливі  моменти
зникають  геть  вагомі  аргументи.
А  вляжуться  емоції,  дебати  –
"Ех!    Я  ж  так  круто  міг  тоді  сказати!!!"

***
Трактат,  заумний,  –  так  буває  –
метелика  вік  проживає.
А  мудрість  влучної  строки
летить  стрілою  крізь  віки.


                       5.12.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764160
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


@NN@

Медитація…

Знаю  слово  дивне  -  медитація.
Тож  закрила  очі  і  ...  мовчу.
Відчуваю,  що  кудись  неначе  я,
Підібгала  ноги  і  лечу...
..........................................................

Щось  таке  навкруг  м'яке  і  тепле
Оповило  й  силоміць  трима...
-  Відпустіть...  *ой,  ненечко...  ой,  леле...*
З  середини  рвусь,  та  все  дарма.

Час  іде...  і  я  у  тому  часі,
Десь  пливу  у  зоряні  світи...
Проминула  маяки  і  траси,
Й  наче  б  то...  обвуглені  мости.

І  пора  мені  вже  зупинитись,
Та  не  можу  віки  розімкнуть...
Зшерхлі  губи,  тихо  -  *пити,  пити...*
І  будильник  дзвінко  -  *  сьома  -  нуль*.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764129
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Галина_Литовченко

МІШЕНІ

                             (Мій  син  уві  сні  сміється.  На  сході  гинуть,
                             щоб  він  уві  сні  сміявся,  а  я  –  це  чула.
                                                                                                               Ірина  Цілик)


Ранок  в  шибку  сонцем  цілить,
будить  тишу  голубами.
Промені  –  у  скло  лобами.
Тепла  ковдра,  стеля  біла.

…Кулею  поцілив  ранок:
гуркотить,  не  чути  тиші.
Спальники,  буржуйки,  миші,
зброя,  молоток,  рубанок.

В  ранок  вистрілили  градом  –  
кров,  воронка,  стогін,  глина…
..........................................
…На  м’якій  подушці  слина…
Гріх…  паради…  казнокради…
05.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764094
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Ганна Верес

О скільки ж горя випало народу!?

Донецький  край  укотре  кров’ю  вмився,
Осліпли  зорі  в  спалахах  вогнів.
Народ  наш  вкотре  від  війни  втомився,
Живе  в  незрозумілому  багні.

І  зиму,  й  весну  болем  зустрічає,
Кінця  не  бачить  цій  брудній  війні,
І  найдорожче  –  діток  утрачає  –
Своє  майбутнє:  дочок  і  синів.

Захмарні  ціни,  всюди  безробіття.
У  владних  кріслах  –  партія  бариг  –
Олігархату  віддані  лобісти.
Невже  не  видно  цих  страждань  згори?!

Коли  ж  ти,  Боже,  спиниш  це  свавілля?
В  чім  України  бачиш  ти  вину?
А  може,  не  болять  тобі  ці  війни?
Скільком  послав  каліцтво  й  сивину?

Невже  не  чуєш  матерів  ридання
Й  до  тебе  найщиріших  молитов?
А  кров’яну  ріку,  що  із  Майдану,
Також  не  бачиш  вбитих  у  АТО?

О,  скільки  ж  горя  випало  народу!
Від  болю  стогне  змучена  земля!
Пошли  ж  нам  перемогу  в  нагороду
І  небо  мирне,  світле  для  малят!
4.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764091
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Валентина Малая

СЛОВО ПРО СЛОВО

/[i]можна  ще    доповнювати  дане  розуміння[/i]/

***
[b]СЛОВО-  ЦЕ[/b]  СИЛА,ЕНЕРГІЯ,МАТРИЦЯ,
ЗБИРАНИЦЯ,ПШЕНИЦЯ  І  ЗДРАВНИЦЯ,

ТАЄМНИЦЯ,ДУШЕВНИЦЯ,ПРАВИЦЯ,
ЦЕ    ВІТРИЛА,СИМФОНІЯ,СПІЛЬНИЦЯ,

ЦЕ  ЯРИЛО,МЕЛОДІЯ,ДЗВІННИЦЯ,
ТРУДІВНИЦЯ,БЕСКІНЕЧНИЦЯ,ВІЛЬНИЦЯ,

ЦЕ    СКАРБНИЦЯ-КРАМНИЦЯ  І  МОВНИЦЯ,
ГРОМОВИЦЯ,ФАНТАЗІЯ,РОСИЦЯ.

ОКЕАН  ЦЕ,ПЛАНЕТА,ЗІРОК  ВОДОСПАД,
КЛЮЧ  ДО  ВСЬОГО,ТВОРЕЦЬ  І  ПРОМІННЯ  КАСКАД!

ШАХІВНИЦЯ,КРИНИЦЯ  І  СЛУЖНИЦЯ,
ПРОПОВІДНИЦЯ,ВІСНИЦЯ,ВАЖНИЦЯ.

ДЖЕРЕЛО,ГОВОРІННЯ  І  ЖИТТЄДАЙНІСТЬ,
ЦЕ  МИРО,ПРОСВІТЛІННЯ  Й  БЕЗКРАЙНІСТЬ,

СЛОВО-  НОСІЙ  І  НАПОВНЮВАЧ  МОВИ,
ПОЗАМОВНА  РЕАЛЬНІСТЬ,ІСНУВАННЯ  ОСНОВА.

КУПАЙСЯ  У  ПЕРЛАХ  СВЯТИХ    Й  ЗОЛОТИХ!
НАСОЛОДИСЬ  В  ПОВНОТІ!ЩОБИ  ВСТИГ!!

05.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764086
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Ганна Верес

Спустить небо вистражданий мир

Вже  цвіркуни  останні  відспівали,
І  закотилось  літо  в  полини,
Деревію  долоні  дозрівали  –
Чекали  всі  закінчення  війни.

Щоранку  топче  стежку  до  могили
Матуся  з  раннім  сріблом  у  косі…
Синочок  її  літом  цим  загинув,
Тож  ноги  й  очі  матері  в  росі.
Сьогодні  цвинтар  також  тоне  в  квітах.
Землі  горбочок  –  материнський  біль.
І  хрест…  Його  помітила  ще  звідти,
Ізвідки  йшла.  Та  крок  її  слабів.

Дійшла  і  хрест  вологий  довго  гладить,
(Вчорашній  дощ  устиг  його  скропить).
Цілує…  Плаче:  «Знов  не  ті  при  владі,
Народне  горе  зовсім  не  болить…
І  ці  грабують,  сину,  Україну,
Боргів  надбали…  і  для  правнучат.
Чекав  народ,  щоб  відбулися  зміни  –
З  телеекранів  лиш  байки  звучать.
З  багатих  так    ніхто  й  не  поплатився:
Жирують,  синку,  й  на  твоїй  крові.
Знов  хабарі.  А  дехто  навіть  спився,
Забув,  як  важко  матері,  вдові.
Усе  тобі  по  правді  розказала,  
Та  ти  і  сам  те  бачиш  із  небес…
Думки  мене  і  цю  ніч  колисали:
За  що  ж  у  жертву  принесли  тебе?  

Дивилися  на  неї  темні  очі  
З  синівського  портрета  на  хресті…
Поплатяться  усі,  мамо,  за  злочин,»  –
Почулось  їй,  чи  вітер  шелестів,  –
Коли  земля  війною  ще  палає
І  патріоти  падають  кістьми,  
Вона  ніколи  тих  не  забуває,
А  небо  спустить  вистражданий  мир!»  
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764082
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Галина_Литовченко

Хтось жартує зі мною…

***
Хтось  жартує  зі  мною,  
опускає  щомить  жалюзі.
Чи  то  птаха  якась  
розпускає  за  вікнами  крила?
Після  вахти  нічної  
ще  й  ліхтар  на  бетонній  нозі
збайдужів  до  всього  
і  повіки  відкрити  несила.  

Липне  морок  до  шибки,
гопаки  відбиває  дощем,
набридає  душі,
мов  вишукує  пару  для  себе.
Розпливається  смуток
і  ніщо  не  нагадує  ще
феєрверки  снігів  
і  про  сонячні  промені  з  неба.

Але  осінь  не  вічна  –  
ось  така  і  плаксива,  й  журна,
що  відважує  сум,
наче  ліки  старенький  провізор.
Піднімуся  і  вкотре
витру  краплі  рукою  з  вікна,
чи  на  гірший  кінець
ненадовго  включу  телевізор.
04.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763918
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Галина_Литовченко

Побіліли верби…

Побіліли  верби  край  мого  села  –  
грудень,  тож  зима  припорошила.
А  на  півдні  вдруге  квітне  мушмула,
протестує  цвітом  що  є  сили.

В  сновидінні  ґанок  бачу  в  картузі,
яблуню  в  пухнастім  білім  светрі.
Тут  же  –  виснуть  грона  вперто  на  лозі,
у  снігу  лиш  маківка  Ай-Петрі.

Зеленіє  верес  на  гірськім  плато
і  мороз  траву  мережить  тонко.
А  в  озерцях  місяць  з  висоти  перстом
мітить  для  Водохрещ  ополонки.  
03.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763818
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


MERSEDES

Кохання у грудях горить…

Він  пішов  не  обертаючись,
А  вона  залишилась  одна.
З  думками  своїми  знаючи,
Що  мине  все  й  наступить  весна...

Він  пішов  і  холодний  вітер,
Замітав  їх  кохання  сліди.
А  тоді  взяв  сльозу  і  витер,
"Не  для  нього"  -  промовив  їй  ти.

Хай  іде,  якщо  черстве  серце,
Хай  іде,  як  кохання  нема.
Бо  льодяне  кохання  б'ється
Й  замерза,  як  приходить  зима...

Усміхнеться  сонечко  ясне,
На  долоні  насипе  квіток.
Завітає  у  серце  щастя,
Засурмить  воно  в  диво  -  ріжок.

І  полинуть  чарівні  звуки,
Полетять  у  небесну  блакить.
І  скінчаться  нарешті  муки,
Бо  кохання  у  грудях  горить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763775
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Шляхи життєві


Хтось    вибрав    шлях,    прямий,    гладенький,
Тримавсь    порогу    батька-  неньки
І    фрази    завчені    казав,
А    коли    стрівся    у    двобої,
Не    зміг,    бач,    витримати    болю    –
Його    роззброїла    сльоза.
А    цей    не    любить    егоїстів,
Смачне    не    зможе    сам    поїсти.
Його    дорога    не    проста.
Та    з  ним  і    небеса  синіші,
І    гріє    сонечко    тепліше,
Бо    там    людська    є    доброта.
27.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763691
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Шон Маклех

Господар дому сього

                 «...Господар  звик  завжди  діяти  вовчки.
                           Господар  жив  красою  лише  доступного  й  зримого...»
                                                                                                                                 (Такамура  Котаро)

Господар  дому  сього
Ніколи  не  запалював  свічки:
Серед  темряви  пантрував
Скарби  краси  нетутешньої.
Господар  дому  сього
Не  продавав  нічого  й  нікому,
Тільки  купляв  –  це  –  нетлінне.  
І  зачиняв  у  скрині
В  домі,  де  завжди  було  холодно,
Де  завжди  в  димарях  було  порожньо,
Навіть  для  сажотруса-вітриська,
Навіть  для  холодних  вогників-потерчат,
Навіть  для  них.
Господар  дому  сього
Читав  у  темряві:
Книги,  що  писані  в  повітрі,
На  чорних  сторінках  ночі  замість  паперу.
Господар  дому  сього
Йшов,  повертався,
Шукаючи  непотрібне  й  незриме,
Ніколи  не  грівся  біля  язиків  полум’я
(Бо  навіщо?),
Сміявся  з  важкості  золота,
Малював  холодом,
Не  зазирав  у  дзеркало.
Хтось  може  й  бачив
Обличчя  його  бліде,
Але  не  в  оцьому  домі
Вічної  темряви...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763631
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ганна Верес

Моїх поезій диво-сад

Моїх  поезій  квітне  диво-сад,
Де  почуття  й  краса  в  одне  сплелися,
Там  дощики  осінні  моросять
На  голий  гай,  що  зняв  останнє  листя.

Заплетені  у  спогади  думки
І  в  вельон  білий  на  травневих  вишнях:
Ген  пролетіли  зграйкою  роки
Над  школою,  училищем  і  вишем.

Там  літо  з  осінню,  мов  сестри,  обнялись,
Вслухаються,  як  журавлі  голосять,
І  волошкова  заніміла  вись,
Теплом  підперта  зжатого  колосся.
11.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763596
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Ганна Верес

Ще мир повернеться сюди

Давно    вже    висохла    трава.
Косилась    тим,    хто    в    батальйоні.
Він    кров    за    край    свій    пролива,
Дружина    теж    у    медзагоні,
Бо    ворог    топче    землю    їх.
Нема    кози,    згоріла    хата.
Давно    не    бачили    своїх,
Дітей    забрала    його    мати.
І    хоч    не    поряд    він,    вона    –
Одну    велику    роблять    справу:
Воюють,    адже    йде    війна,
І    їхні    дії    чесні,    праві.

Із    ним      трофейний    автомат.
Ні    камуфляжа,    ані    берців  
Не    міг    він    з    ворога    знімать,
Хоча    і    був    у    небезпеці.
Та    ось    знайшовся    волонтер,
Такий    же    сміливий,    хоробрий,
Підкинув    одяг,    бетеер,
Обув,    на    перший    погляд,    добре.
У    нього    вже      не    батальйон,
А    полк,    стоять    на    смерть    готовий,
Щоб    вигнать    «руське    стадо»    вон,
Й    радітиме    Донбас    від    того.

Він    є    розвідник,    знає    це,
Від    нього    доля    всіх    залежить.
Знайшов    якось    в    траві    кісце.
Сховав.    Нехай    це    не    бентежить:
Ще    мир    повернеться    сюди,
Збереться    вся    його    родина,
Він    вип’є    свіжої    води
Й    косити    буде    знов    долину.
24.09.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ганна Верес

І знову – кров… Допоки, Україно?


Вона    Всевишнього    благала,    ні,    просила,
Щоби    війни    спинилася    гроза.
В    гіркій    жалобі    прапор    жовто-синій,
І    землю    кропить    матері    сльоза,

 І    знову  –    кров…    Допоки,    Україно?
Чи    кров    синів    така    тобі    смачна?
Чому    найкращий    цвіт    на    Сході    гине?
Нащо    тобі    й    гібридна    ще    війна?
Чому    тепер?    За    що    дітей    караєш,
Великий    Боже,    милий,    схаменись!
Вони    своєму      так    потрібні    краю,
Де    перші    кроки    зроблені    колись.
Тоді    ти,    земле,    діточкам    раділа,
Любов’ю    напувала    їх,    теплом,
Не    для    війни    ростила    їх    –    для    діла…
Якби    ж    то    все    по-іншому    було!

Та    дійсність    –    то    не    казка    веселкова
І    інші    кольори    частіше    в    ній.
Для    щастя    й    миру    викую    підкову,
Щоб    край    покласти    цій    брудній    війні!
21.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763087
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Наталя Данилюк

Останній видих осені

Останній  видих  осені…  Бувай,
Руда,  парчевопишна,  кароока!
Вже  сивиною  вкрилася  трава,
Холодна  гладь  дзвенить,  така  висока.

О,  ця  межа  між  сірістю  садів
І  снігопаду  пудрою  легкою,
Коли  згасають  кола  на  воді,
І  світ  пірнає  в  по́ру  супокою…

Щоб  перейти  у  ще  одну  весну,
Прийнявши  сон  зимовий,  як  турботу.
Отак  і  ти,  пізнавши  глибину,
Мудрішою  стаєш  бодай  на  йоту.

На  тлі  цієї  величі  й  краси,
Де  зорі  в  душу  сіються,  мов  зерна,
Де  чуються  космічні  голоси,
Стаєш  така  всесильна  і…  мізерна.

І  з  першим  снігом  віриш  у  дива,
Відкинувши  турбот  буденних  втому,
Бо  кожен  рік  з  наближенням  Різдва
Ти  відкриваєш  світ  цей  по-новому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763090
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Леся Утриско

Мені сміялась вікнами оселя.

Мені  сміялась  вікнами  оселя,  
Всміхалась  не  сьогодні,  а  тоді,  
Як  бігли  до  водиці  гуси-  гиля,  
Коли  батьки  ще  були  молоді.  

Стелилось  сіно  в  росяних  покосах,  
Губились  в  нім  надвечір  журавлі,  
А  я  життя  вдихала  в  свіжих  росах-  
В  них  босоніж  торкалася  землі.

А  нині  сніг  лежить  собі  до  хати,  
Зустріли  шибки  смутком  та  жалем,  
Нема  стежини,  що  стоптала  мати,  
Лиш  слід  пташиний,  під  бузку,  кущем.  

Старі  черешні  щось  мені  шепочуть,
Їх  вічний  квіт  цілує  знов  зима,  
Старі  пороги  так  відчути  хочуть
Дитячий  слід,  котрого  вже  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762979
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Ганна Верес

То України є біда


Там  вибухи,  вогонь  і  дим  –

Війни  холодні  очі,

Супроти  нас  там  злочин,

Бо  ж  син  упав…  І  не  один…


Давно  там  змучений  народ

Чекає  тиші,  миру,

Земля  давно  стомилась

Під  берцами  чужих  заброд.


Мороз  у  вікна  загляда,

Донбасу  дошкуляє,

Усюди  чорна  смерть  гуляє    –

То  України  є  біда.  
28.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762906
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ганна Верес

Курличе осінь в небі


 
Курличе  осінь  в  небі  журавлем

І  сіє  в  душу  у  мою  тривогу,

То  кличе  гай  бурштиновий  мене.

Прослала  осінь  листяну  дорогу.


І  ось  я  тут,  де  казка  навкруги,

І  шепіт  листя  товпиться  у  груди,

Дерева  –  різнобарвні  корогви…

Таку  красу  ніколи  не  забути.


Вдяглась  у  помаранч  горобина,

У  спалахах,  червоних,  кущ  калини,

А  наді  мною  –  неба  глибина,

І  я  туди  пташиною  вже  лину.


Перебираю  сонця  промінці,

В  мереживо  осіннє  їх  вплітаю,

І  щастя  вже  сміється  на  лиці.

Тепер  я  осінь  із-під  хмар  вітаю.



А  піді  мною  багряніє  гай,

Я  ж  упилась  красою,  неземною:

Це  мій  чарівний,  український  край,

Повінчаний  навіки  він  зі  мною.
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762902
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


MERSEDES

Лишилось літо десь за горизонтом…

Сумна  душа...  Бо  за  вікном  вже  осінь,
Блукає  в  ній  холодний  листопад.
Він  заплітає  жовте  листя  в  коси,
То  дощ  січе,  то  мокрий  снігопад...

Сумує  день  за  літечком  барвистим,
За  співом  птахів,  що  в  моїм  саду,
Виводять  пісню  ніжну  голосисто,
Нектар  збирають  бджілки  на  льоту...

Лишилось  літо  десь  за  горизонтом,
А  ми  скучати  будемо  за  ним.
За  морем  теплим  і  зеленим  кортом
І  за  ласкавим  сонцем  золотим...

Візьме  до  рук  свій  посох  Грудень  тихо,
Торкнеться  ним  до  мокрої  землі.
І  враз  у  небі  хуртовини  лихо,
В  танку  сніжинки  кружаться  малі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762957
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Галина_Литовченко

О, ДНІПРЕ МІЙ…

В  Дніпро  дивлюся  з  потяга  метро:
краса  Славути  чиста  і  бентежна.
Веселка  ген  занурює  відро  
в  його  блакитні  води  обережно.

Розпушують  спокійну  гладь  човни  
(позаздрила  –  мені  б  таке  дозвілля).
Комусь  з  кущів  мерещаться  лини  –  
пучок  вудилищ  висунув  з-під  гілля.

А  Правий  берег  –  в  сяйві  куполів,
пильнує  спокій  Батьківщина-мати.
Весняну  просинь  крають    журавлі  
й  пісень  про  Київ  хочеться  співати.

О,  Дніпре  мій,  люблю  твою  могуть,
поважний  вік  і  доблесне  минуле.
В  сім’ї  єдиній  Україні  буть,
козацьку  славу  ми  ще  не  забули!

Чатують  землю  воїни-сини  –  
забулись  ордам    посвисти  нагайки…
Розпушують  спокійну  гладь  човни,
як  в  давню  пору  запорозькі  чайки.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762922
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Радченко

Зима

Так  раптово,  а  в  тім,  як  і  завжди,
Немов  пір'я  з  перин,  з  сірих  хмар
Закружляв  перший  сніг  й  зразу  ж  майже
На  холодній  землі  він  розтав.

Осінь  кутала  плечі  в  тумани,
Йшла  назустріч  Зимі,  мов  на  плаху.
Приготовані  літечком  сани
Не  її  повезуть,  сіромаху.

На  санчатах  Зима,  мов  царівна,
Об'їзжатиме  володіння.
Неприступна,  холодна,  чарівна
І  слабка  водночас,  і  сильна.

Ось  такими  й  жінки  теж  бувають  —
Ні  до  кого  в  них  віри  немає.
Так  й  живуть  в  самоті,  замерзають,
Тільки  біль  їхній  справжнім  буває.

Так  й  Зима  від  Весни  геть  тікатиме  —
У  теплі  їй  незатишно  жити.
І  ніхто  і  ніколи  не  знатиме,
Як  набридло  їй  нишком  тужити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762854
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ганна Верес

Бешкетниця-осінь

Бешкетує  всюди  осінь:
То  дерева  роздяга,
Й  гілочки  на  вальс  запросить,
То  в  ріллю  зерном  ляга.
Чи  впаде  дощем  на  землю,
Скропить  місце  для  зерна,
З  очерету  у  озерах
Витче  й  казочку  вона.

А  у  воду  як  загляне,
Стане  зорі  рахувать,
Закурличе  над  полями.
Заклубочить  між  левад.
У  садку  плоди  дотрусить  –
Не  зимі  ж  їх  залишать!
Все,  як  слід,  зробити  мусить.
Дивна  в  осені  душа!
27.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ганна Верес

Куди йдемо?

Куди  йдемо,  о  люди?  Знов  блукаєм?
Катуєм  душі  не  чужим  –  своїм…
Вже  й  до  смертей  синів  в  АТО  звикаєм?
Невже  Господь  черствими  буть  велів?

Куди  йдемо?  Як  далі  існувати,
Коли  своє  лиш  кожному  болить?
А  мо'  у  нас  вселився  біснуватий?
А  нацією  станемо  коли?

Коли  одним  чуттям  заволодієм,
Й  проснуться  дух  і  віра  в  усіх  нас,
Тоді  лиш  адекватні  будуть  дії
Й  оцінить  світ  нас  –  не  лише  Донбас?
27.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762830
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ніна-Марія

Літа кружляють спогадом далеким

[img][/img]


[i]Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.
 
Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
Летів  життя  нещадний  часоплин.
За  обрієм  виднілись  силуети
Отих  крутих  вготованих  вершин...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


MERSEDES

Сьогодні Осінь сонечком всміхнулась…

Сьогодні  Осінь  сонечком  всміхнулась
І  ранок  доторкнувся  до  землі.
Від  сонячного  променя  проснулась,
У  небі  хмари  наче  кораблі.

Вдягнула  Осінь  капелюшок  радо,
Помандрувала  стежкою  у  сад.
У  тихім  сні  зажурені  левади,
Не  чути  грому  диво  -  канонад.

І  листя  вже  тихенько  відмирає,
А  нове  з'явиться  лиш  навесні.
Осіння  тиша  лине  понад  краєм,
Хоч  інколи  дощі  ідуть  рясні.

Сьогодні  Осінь  сонечком  всміхнулась,
За  вікнами  ясний,  чудовий  день.
Вона  душі  і  серця  доторкнулась,
Полинула  мелодія  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762775
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Леся Утриско

Дві панянки.

Зустрілись  на  узбіччі  дві  панянки:
Одна  в  намисті  білому  з  фіранки,  
А  інша...  загадково-  кольорова,
Трусила  листя,  кидала  до  рова.

Співали  щось  у  гурті  з  горобцями,
Врізали  день,  штукуючи  ночами,
Туманом  пили  каву  з  філіжанки-
Дві  чарівні,  розбещені  панянки.  

Та,  перша  зодягалась  в  оксамити,  
Дощем  сміялась,  далі  хтіла  жити,  
А  друга-   морозила  очерети,
І  падала  в  сніжні,  свої  замети.  

Обидві  награвали  щось  із  вітром,  
Співали  з  ним,  у  танці  вели  гідно.
Такі  чудні,  душевні  дві  панянки-  
Зима  та  осінь-   вірні  коліжанки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762744
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


@NN@

Маленька, зовсім крихітна…

Маленька,  зовсім  крихітна  каплиця.
Ну  скільки  в  ній  розміститься  людей?
Та  все  ж...  Стоїть.  На  стінах  строгі  Лиця.
Розмову  тихо  тут  душа  веде.

Про  що,    спитаєте...  Можливо  вічність
Випрошує  у  Бога  за  життя.
І  пахне  ладан,  тіні  ловлять  свічі,
У  кожнім  вогнику  тремтить  буття.

І  тисне,  тисне  так  мішок  заплічний...
На  грані  ти  -  не  має  вороття...
Здається  -  пройшли  хвилини  лічені,
А  визнаєш,  що  ти  вже  не    дитя.

Маленька,  зовсім  крихітна  каплиця...
Ну  скільки  в  ній  розміститься  людей?
Та  все  ж...  Стоїть.  Зі  стін  суворо  Лиця...
А  ти  не  смієш  відвести  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762631
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


MERSEDES

Голодомор (1932 - 1933) …

О  Боже!  Що  я  наробила...
Говорить  згороьвана  мати.
Сьогодні  дитя  схоронила...
Яке  не  зайде  більш  до  хати...

А  голод  нутро  дошкуляє,
Хоча  би  одну  картоплину.
Та  де  її  взяти...  Немає...
І  косить  той  морок  людину...

Ні  пташечки,  а  ні  тваринки,
В  селі  не  побачиш  собаки.
В  печі  догорають  жаринки,
Дерева  стоять,  як  ломаки.

Не  чути  дитячого  сміху,
Не  бігають  діти  юрбою.
Ні  радості,  а  ні  потіхи,
Забрала  їх  смерть  із  собою...

Забрала...  І  більш  не  поверне,
Село  засинає  самотньо...
Схилились  над  річкою  верби,
Згадалось  минуле  сьогодні...

Його  не  забути  ніколи,
Влилося  у  кожну  родину.
Роки,  що  принесли  нам  горе,
Не  знищили  нашу  країну....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762572
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Ганна Верес

Вже й осінь від війни стомилась

Прозорі  струни  осінь  напина,
Аби  на  них  зіграти  власну  пісню
І  нагадати,  що  іде  війна.
Їй  теж  болить,  що  буде  з  нами  після?
Адже  поліг-опав  народу  цвіт,
А  поруч  ворог  сильний  і  жорстокий…
Яким  він  буде,  той  майбутній  світ?
І  чи  з  війни  засвоїмо  уроки?

Четверта  осінь  вмилась  у  крові…
І  тисячі  в  небесний  рай  злетіли…
Хто  зна,  як  жити  матері  й  вдові,
Що  попрощались  із  холодним  тілом.
А  осінь  стеле  знов  красу  й  печаль,
Яку  ні  сльози,  ні  дощі  не  змили.
Не  вистачає  у  сім‘ї  плеча…
Та  й  осінь  від  війни  уже  стомилась.

23.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Ганна Верес

Брела пора осіння

Брела  пора  осіння  манівцями,
Дивилась,  чи  кленочки  вже  горять,
Напоєна  у  лузі  чебрецями,
Дощем  вона  купала  все  підряд.

Плили  над  нею  клини  журавлині  –
Автографи  осінньої  журби.
Намистом  вихвалялася  й  калина  –
То  сонця  промінь  диво  те  зробив.

Я  ж  подарую  осені  тенета  –
Нехай  не  поспішає  до  зими,
Щоби  красою  упились  поети
Й  свої  творіння  вилили  в  томи.
11.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762533
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


dovgiy

КОНЦЕРТ БАНДУРИСТІВ

Лиш  трепетні  пальці  до  струн  доторкнулись,
І  зринула  пісня  з  грудей  молодих.
Разом  загули,  заспівали  бандури,
Наповнений  зал  зачудовано  стих.

З  трьох  шкіл  музикальних  у  цьому  концерті
Вшановують  пам’ять  митця-кобзаря.
Вирують  пісні  в  чарівній  круговерті,
Майбутнього  злету  розквітла  зоря.

Видзвонюють  ніжно  настроєні  струни,
Барвисті  стрічки  на  голівках  дівчат,
А  їх  голоси,  ще  незаймано  юні,
Немовби  струмочки  прекрасно  звучать.

Вбивали  кати  нашу  пісню  крилату.
Когорта  митців  в  сиру  землю  лягла.
Гадалось  вождям  від  московського  «брата»,
Що  пам'ять  народу  спалили  до  тла.

Та  ж  ні,    -  не  вдалося!  Живе  наша  совість,
Живе  наша  пісня  і  правда  живе!
Ще  буде  прекрасна  майбутнього  повість,
Бо    слава  про  нас  понад  світом  пливе.

Не  кожній  з  дівчат  слава  сцени  судилась…
Життя  є  життя,  та  казатиму  знов:
Вони  не  забудуть  пісенне  розкрилля
І  в  гени  нащадкам  вкладуть  цю  любов.

Щоб  наче  птахи  над  роздоллям  діброви,
Злітали  мелодії  з  вуст  молодих,
Про  карії  очі  та  чорнії  брови
І  як  неможливо  прожити  без  них.
 
26.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762360
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Любов Іванова

Чому це так, ніхто не знає

Ч-орне  і  біле...  біле  і  чорне
О-чі  сприймають,  як  є,  без  прикрас.
М-ріється  завше  про  щось  неповторне
У-спіх,  нажаль,  не  у  кожного  з  нас.

Ц-інності  маємо  ми  особливі,
Е-кстра  бажання,  свій  смак  ,відчуття

Т-е,  що  для  когось  лиш  миті  звабливі,
А-ле  ж  для  іншого  -  подих  життя.
К-рила  ростуть,  як  людина  кохає,

Н-іби  сам  Бог  того  щастя  хотів.
І-ншої  долі  собі    не    бажає….
Х-тось  же  не  знає  таких  почуттів.
Т-ам,  де  взаємність  -  розрада  і  щастя,
О-плески  долі    красивій  такій.

Н-ебо  їм  дало  Господнє  причастя,
Е-рос  -    у  поміч  любові  палкій.

З-  вісно,  трапляються  різні  події,
Н-аче  прописані    з  неба  підчас…
А-нгел  з  небес  додає  нам  надії,
Є-мність  душі  не  міліє  у  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Ганна Верес

Укотре осінь здивувала

Озвалась  осінь  журавлиним  зойком,
Укотре  розірвавши  білий  світ,
Земля  впилась  дощами,  яблук  соком,
Що  розгубило  дерево  в  траві.

Тримаючи  вітри  в  своїх  кишенях,
Крізь  марево  проб’ється  таки  день,
Наллє  роси  він  у  долини-жмені,
Аж  поки  сонце  згодом  їх  знайде.

Не  акварелі  осінь  розливає  –
Красу  свою  у  лісі  і  в  дворі,
А  коли  роси  ранки  умивають,
Те  диво  є  найкраще  із  творінь.

У  осені  всього  завжди  доволі:
Тепла  й  печалі,  й  музики  дощів,
І  свіжої  ріллі  в  далекім  полі,
І  золотих  на  дереві  плащів.

Пора  осіння  щедра  і  багата
Невтомно  стеле  з  листя  килими,
А  чи  почне  на  струнах  сонця  грати,
Щоб  тих  розвеселити,  хто  втомивсь.
7.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762342
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


zazemlena

А дерева все вгору і вгору…

[b]А  дерева  все  вгору  і  вгору...
І  для  них  кожен  день  -  тихе  свято.
Є  терпіння  у  них.  Без  декору
А  чи  з  ним  виглядають  багато.

Простоять  собі  зиму  в  задумі,
Листям  шум  весня́ний  запалає.
Літні  пестощі  ніжним  струмом  -
Сонце  кожен  листочок  ласкає.

А  як  осінь  збирає  подать,
Найдорожче  дають  їй  дерева:
Всі  плоди  свої  й  навіть  свій  одяг,
Добре  знають,  що  це  недаремно.

Що  знов  мудрість  впаде  у  мовчанні,
Що  знов  холод  зітре  всі  провини...
І  ще  знають,  що  це  не  востаннє,
Що  знов  юність  у  листі  прилине...
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762350
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Олександр ПЕЧОРА

ТРИ ДУБОЧКИ (Новелетка)

         В  затишному  тупичку  –  між  хатами  й  старим  кладовищем  яскравіє,  з  виду  молода,  величенька  могила.  
До  хреста  тулиться  свіжий  вінок,  від  оновленої  міської  влади.
         Біля  напису  «Землякам-лубенцям  жертвам  голодомору  1932-33  років»  покірно  лежать  ще  живі  квіти.  
         Якось  непевно  плаче  пізня  осінь.  Чи  то  дощ,  чи  то  сніг?..
         А  ми  таки  посадили  три  малесенькі  дубочки:  від  просвітян,  рухівців  та  нашоукраїнців.  Мо’  хоч  один  прийметься,  виживе?
         Як  з  під  землі  чи  з  неба  сивого  нагодилась  тьотя  Поля  –  давно  вже  старенька,  а  таки  трохи  жвава  бабуся.
         «Отут,  –  мовила,  –    таку  було  грушу  посадили!  Вже  й  гарненька  була,  так  отож  припинали  на  могилах  кіз…  Да-а.  
         Тепер  –  одні  бур’яни.  Нові  якісь,  чудні.  І  кози  б  не  їли.
         Ото  усе  –  могили.  Голодоморні.  Безхресті,  всякі  були.
         Десь  отам,  де  вже  дерева,  –  тітка  моя.  А  потім  –  солдат  ховали.  Все  перемішалось.  Таке-то.
         …Авжеж  там.  Чоловіче  добрий,  а  хто  шукатиме  ті  архіви?
         Сторож,  було,  ось  скраю  яму  копав.  Та  й  дорився.  А  то  –  мій  дядько  похований,  з  онуком  разом.
         Люди  мерли  найбільше  ранньою  весною..  Це  вже  вижилі  спасалися  цвітом  акації,  пасльоном…  
         Так-так,  звозили  підводою.  Де  ото  чагарничок,  була  комора.  Як  зараз  бачу  –  привезли  осюди.  Кажуть,  було  дванадцятеро,  а  тут  одинадцять.  То  де  ж  той  мрець?
         «А  я,  –  каже,  –  сиджу  під  возом,  смерти  дожидаю».  Устав  і  пішов  –  у  комору.
         Оце  ж  навпроти,  бачите,  горбочок  чистенький.  На  хресті  ще  й  букви  були,  шо  то  батюшка  похований.  Хрест  осідав,  підгнив  та  йпав.  А  сей  год  прозівала,  –  спалили  з  гіллям  хрест.
         Да-а-а.  Е,  хе-хе,  хе-хе».
         Та  й  подибала  з  ціпком  наввипередки.
         Й  ми  помалу  порозходились.  Ятрилися  й  глибоко  влягалися  думки…
         Годилося  б  навідатись  сюди  невдовзі,  до  оцих  густих  одиноких  могил.  До  батюшки  поставити  б  хреста.  Не  переймаючись  якої  він  парафії,  із  міста  чи  села.  Тоді  ще  так  не  ділили  Бога…
         Допоки  ж  лише  плести?  Вже  в  селах  –  одні  хрести.
         О,  як  же  благально  дивились  нам  услід  малесенькі  дубочки!..

         Вже  осінь  стрілася  з  зимою,  то  ж  незабаром  і  весна.
         Дай  Боже…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762277
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Леся Утриско

Стікає кров'ю Україна.

Стікає  кров'ю  Україна,  
Мовчить  Європа,  як  мовчала,
Душа  роздерта-  смерть,  руїна:  
Чого,  рідненька,  ти  чекала?  

Кому  потрібна  ти,  убога?
Народ  зневірений-  байдужість?
Сльозами  збещена  тривога,
Світ  збожеволілий-  ворожість.

Вже  не  цвіте  яскраво  збіжжя,
Стускнів  твій  лик,  життя  відняте,
Колише  вітер  смертне  гілля,
Жертовне  ложе  знов  розп'яте.  

Ну  що  ж  ти,  світе  божевільний,
Меча  встромляєш  мені  в  груди?
Від  кари,  ти  уже  не  вільний-  
Опам'ятайтесь  злії  люди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762281
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Леся Утриско

В могилу клали Україну.

А  ви  свічки  палили,  наче  сіно,
Їх  оберемки  сохли  на  престолі,  
Згорали  душі  тихо,  тлінно,  
Тряслися  руки,  в  смерті,  кволі.  

Звіриний  рев,  брудне  ганчір'я-
Змішалось  праведне  із  грішним,
Сльозилось  кров'ю  надвечір'я,  
Заходом  сонця,  надто  спішним.

Колиска  дихала  кадилом,
Гойдалось  небо  в  ній  спітніле,  
Мастила  смерть  холодним  миром,  
Дитя  в  утробі,  ген  зомліле.  

Казився  відчай,  час  розправи,
Зерно  в  колоссі-   цвіте  терен,
Справляла  смерть  гучні  забави:
Могила,  розпач,  біль  та  дерен.  

А  ви  свічки  палили,  наче  сіно,
Дитя  родилось  для  загину,
Молитва  плакала  нетлінно-
В  могилу  клали  Україну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762181
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Ганна Верес

Правдоруб

Одну  світлину…  Лиш  одну  світлину
У  спадок  маю  я  від  дідуся
Й  думками  у  30-і  чорні  лину…
Ох,  не  одна  життєва  драма  ця.
І  пам’яті  фрагменти  повертають
В  скупі  з  бабусі  вирвані  слова:
«Про  це,  дитино,  в  Сталіна  питають,
А  не  у  мене»…  Й  мимохіть  сплива
Оте,  як  гнули  нас  тоді,  ламали…
Вели  вперед,  до  «світлої  мети»,
Два  голоди,  війну  із  німцем  мали…
Ой,  довелось  нам  дорого  сплатить!
Народ,  який  лиш  поклонявся  волі,
Плодився  й  жив  в  усі  часи  в  труді,
Зустрів  в  30-і  голод  і  недолю:
Жив  на  воді  і  дикій  лободі.
І  вижив,  щоб  відбутися  у  світі,
На  повен  зріст  устати  й  заявить:
Ми,  українці,  люди  горді  й  смілі,
Рабами  нас  ніколи  не  зробить!
І  «рай  союзний»  мали  –  досить  «щастя»,
Ним  ситі  й  на  майбутні  вже  віки,
Бо  інше  маєм  розуміння  братства.
Із  діда-прадіда  ми  вільні  козаки.
Дізналась  мало  я  тоді,  та  горда
Із  того,  що  дідусь  мій  –  правдоруб.
Для  мене  це  звання  є  вище  лорда;
Його  за  приклад  я  собі  беру!
28.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТАЙМО!

Сміливий  мій  народе,  мирний,  гордий,
хоч  ярмлений  століттями  як  раб!
Споконвіків  тебе  вбивали  орди,  –
ти  ж  воскресав  із  попелу  стократ.

Мечами  не  здолавши  непокору,
продумали  дияволи  Кремля
пекельно-вбивчий  план  голодомору...  –
такого  зла  не  знала  ще  земля,

бо  нація,  пісенна  і  весела,
конала  в  муках...  Впали  хоругви...
І  смерть  тотально  скошувала  села,
заповнюючи  трупами  рови.

Примарами  брели  голодні  тіні
по  землях,  плодовитих,  як  в  раю,
і  сотнями  вмирали  попідтинню
в  обкраденім  до  зернятка  краю́...

Тож  помолімось  всім  народом,  браття,
тяжку  скорботу  виливши  в  сльозах!
Згадаймо  ті  многомільйонні  втрати,
кого  здолав  голодний  смертний  жах,

тих  діточок,  що  в  муках  помирали,
тих  ненароджених,  що  не  прийшли  у  світ,
чим  рід  козацький  давній  перервали,  –
це  українства  винищений  цвіт.

І  пам'ятаймо,  хто  несе  нам  лихо  –
від  голоду  а  чи  від  "градів"  смерть!!!

...  А  свічі  пам'яті  горять  у  вікнах  тихо
і  в  серці,  сповненому  болем  вщерть...

                                                 25.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Теоретик

Основи поетики. Типи віршування

Можливе  віршування  на  дактилічній,  амфібрахічній  основі.  Силабо-тонічні  вірші  можуть  бути  римованими  і  неримованими  (білими).
Павзник  (паузник)
Його  назва  походить  від  лат.  pausa,  грец.  pausis  —  припинення.  Це  перерва  у  мовному  потоці,  що  виконує  роль  словоподілу  і  заради  експресивної  виразності  відмежовує  одну  фразу  від  іншої.  Павзник  —  вірш,  у  якому  в  певній  закономірності  поєднуються  різні  стопи.  У  російському  літературознавстві  його  називають  дольником.
 
У  рядках  два  дактилі  і  два  хореї.  Фольклорне  віршування
Виділяють  три  типи  фольклорного  віршування:  пісенне,  речитативне,  говірне.
Речитативний  вірш
Його  назва  походить  від  лат.  recitare,  італ.  recitativo  —  читати  вголос,  виголошувати.  Це  наспівна  декларація,  яка  характеризується  емоційно  забарвленою  інтонацією,  посиленням  або  зниженням  логічних  та  ритмічних  наголосів,  застосуванням  стилістичних  фігур.
Цей  тип  народного  вірша  використовується  в  українських  думах,  російських  билинах,  історичних  піснях,  баладах,  голосіннях,  духовних  віршах  фольклорного  характеру  та  пародіях  на  них.  Текст  народних  дум  ділиться  на  періоди.  У  кожному  з  них  висловлюється  певна  думка.  У  періоді  може  бути  від  двох  до  20-ти  рядків.  У  рядках  —  різна  кількість  складів,  рядки  об'єднуються  римуванням.  Головні  наголоси  і  їх  кількість  у  рядку  визначає  мелодія.  Коли  мелодія  повільна,  наголосів  менше,  якщо  швидка  —  більше.  Якщо  у  рядку  не  вистачає  складу,  то  сусідній  склад  співається  протяжніше.  Коли  є  зайві  склади  —  коротше.  Повторюючись,  музичні  періоди  надають  строфі  ритмічної  цільності.  Римування  рядків  —  дієслівне,  часто  охоплює  цілий  період.  Виконавець  думи  іноді  вносить  щось  нове  і  в  текст,  і  в  музику.
Думи  мають  традиційну  композицію:  заспів,  розгортання  сюжету  з  частими  ліричними  відступами  і  кінцівку  (славословія):

Ой  полем,  полем  Килиїмським  (9  складів)
То  шляхом  битим  Гордйнським  (8  -"-)
Ой  там  гуляв  козак  Голота  (9  -"-)
Не  боїться  ні  огня,  ні  меча,  ні  третього  болота.  (17  -"-)
Правда,  на  козакові  шати  дорогії  (13  -  "-)
Три  семирязі  лихії:  (8  -"-)
Одна  недобра,  друга  негожа,  (10  -"-)
А  третя  й  на  хлів  незгожа  (8  -"-)
("Дума  про  козака  Голоту  ")

Рівноскладові  рядки  і  пісенна  мелодія  підкорені  ритмічній  вимові.  У  цій  думі  немає  дієслівних  рим.
Билина  —  виконувалась  речитативом,  як  і  українська  дума.  Рядки  билини  вимовлялися  за  приблизно  рівну  кількість  часу.  Билинні  вірші  неримовані,  побудовані  на  тонічній  основі.  Рядки  мають  різну  кількість  складів  —  від  9  до  13,  ритм  оснований  здебільшого  на  трьох,  рідше  двох  наголосах  у  рядку.

Как  издалеча  было,  из  чиста  поля,
Из-под  белые  березки  кудревастыи.

Райошник  —  давня  форма  тонічного  речитативного  вірша.  Рядки  райошника  нерівні,  мають  парне  римування,  здебільшого  дієслівне.  Райошник  називають  фразовиком  або  римованою  прозою.  Форма  райошника  використовувалася  в  інтермедіях,  комічних  сценках.  Наприклад,  репліка  чорта  з  інтермедії  "Баба,  дід  і  чорт":

Один  день,  бабко,  і  ти,  діду,  милії,
Вижу,  же  є-сьтс  веселії  і  барзо  подпилії.
Музики  питаєши?  Я  грач  чудзоземски,
І  волочай  потішний,  а  жартун  вшеленски;
Як  заграю  —  не  кождій  в  танцу  весело  скачет,
А  інший  з  танечников  і  ревне  заплачет.
Я  такий  музикант  єстем:  як  скоро  заграю,
То  тим,  що  танцуют,  пекло  отвирают.

Говірний  вірш
Говірний  вірш,  на  відміну  від  речитативного  і  пісенного,  опирається  на  словесний  ритм,  який  не  має  музичного  оформлення.  За  ознаками  це  тонічний  вірш,  але  досить  часто  без  сталої  кількості  наголосів  у  рядках.  Його  ритм  посилює  рима.
В  загальнослов'янську  епоху  говірний  вірш,  як  і  речитативний  та  пісенний,  був  силабічним.
Говірний  вірш  вживається  в  прислів'ях,  замовляннях,  примовляннях,  заклинаннях,  у  дитячому  фольклорі  (забавлянках,  лічилках,  примовках,  скоромовках,  прозивалках,  звуконаслідуваннях),  ліро-драматичних  та  ліро-епічних  творах.
Говірний  вірш  передає  живе  мовлення  з  його  відтінками.  Довгі  і  короткі  речення  можуть  чергуватися  без  будь-якої  системи.  Характерна  ознака  говірного  вірша  —  перенесення.  Витримана  строфіка  і  римування  для  нього  не  обов'язкові.  У  деяких  творах  трапляються  розмовні  лексичні  елементи,  еліпс  (еліпсис):

—  Горілки!  Меду!  Де  отаман?
Громада?  Соцький?  Препогане,
Мерзенне,  мерзле  парубоцтво,
Ходіте  биться!  Чи  бороться,
Бо  я  борець!  —
Не  на  неділю,
Не  дві,  не  три  і  не  чотири!
(Т.  Шевченко)  Тонічна  система  віршування

Це  система  квалітативного  віршування  (грец.  tonos  —  натяк,  напруження,  systema  —  утвореня).  Принципи  тонічного  віршування  сформувалися  у  народній  творчості.  Тонічна  система  базується  на  ритмі  наголосів,  наголос  є  ритмічною  одиницею.  Різновидами  тонічного  віршування  є  народно-акцентний,  літературний  акцентний  і  декламаційно-тонічний  вірш.
Народно-акцентний  вірш.  Це  нерівноскладовий  вірш.  Основні  його  ознаки:
1)  ритм  вірша  визначається  силою  вимови  наголошених  складів;
2)  кожен  рядок  становить  закінчену  синтагму;
3)  рядки  римуються,  рима  підсилює  ритміку  вірша:

Ой  у  святу  неділеньку
Та  рано-пораненьку
То  не  сива  зозуля  кувала,
Не  дробна  птиця  щебетала,
А  не  в  борі  сосна  шуміла,
Як  та  бідна  вдова
Та  в  своєму  домові  гомоніла.

Елементи  акцентної  тонічності  є  в  приказках,  прислів'ях,  загадках.  Наприклад:  "Козацькому  роду  нема  переводу".  Літературний  акцентний  вірш"  У  його  основі:
1)  однакова  кількість  наголосів  у  рядку;
2)  рядки  римуються;
3)  стоп  немає.
Такі  вірші  писали  Шевченко,  Франко,  Пушкін,  Некрасов.
У  неділеньку  та  ранесенько,
Ще  сонечко  не  зіходило,
А  я,  молоденька,
На  шлях,  на  дорогу
Невесёлая  виходила.
(Т.  Шевченко)
Тут  у  кожному  рядку  два  наголошених  склади..Кількість  ненаголошених  до  уваги  не  береться.  Склад  не  відіграє  такої  ролі,  як  у  силабо-тонічному  вірші.  Основна  роль  належить  наголосам.  Залежно  від  кількості  наголосів  у  рядку  розрізняють  2-наголошені,  3-наголошені,  4-наголошені  (більше  наголосів  у  рядку  трапляється  рідко).

Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762081
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


MERSEDES

Засинаю без тебе…

У  гарячих  обіймах  твоїх,
Кожен  раз  засинаю  без  тебе.
Залишивсь  на  дверях  оберіг
І  той  день...  Забувати  не  треба...

Не  сумуй...  Промовляють  уста...
Я  з  тобою  кохана...  З  тобою...
Біля  хати  калина  рясна,
Не  сховати  в  душі  того  болю...

Біль  той  гіркий  неначе  полин,
Що  росте  в  самоті  при  дорозі.
Щемить  серце  від  цього...  Бо  він...
Повернути  тебе  більш  невзмозі...

У  гарячих  обіймах  твоїх,
Кожен  раз  засинаю  без  тебе.
У  житті  було  стільки  доріг...
Та  одна  повела  тебе  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762078
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ганна Верес

Я українка

Я  українка…  Це  високе  ймення

Усе  життя  несу  я  у  душі,

І  істину  пізнала  достеменно,

Як  до  свободи  мій  народ  тяжів.


Я  українка  в  –еннім  поколінні,

Тут  пращурів  могили  і  хрести,

І  пам'ять  є  про  них  свята  й  нетлінна,

Як  споконвічне:  Господи,  прости!


Я  українка  й  гордо  заявляю,

Що  Україна  –  це  моя  земля.

Сьогодні  ж  в  серце  у  моє  стріляють

Недолюдки,  керовані  з  Кремля.


Я  українка  –  випалене  часом.

Це  код  мій  і  єдиний  позивний.

Моя  земля  –  це  є  земля  Донбасу,

Карпат,  Полісся  й  Криму  без  війни!

Я  Українка!
23.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762025
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ганна Верес

Пливли журавлі в печалі

Пливли  журавлі  в  печалі,
Їх  небо  вгорі  стрічало,
І  води,  мов  скло,  блищали,
Й  тремтів  напівголий  гай,
Та  душі  птахів  кричали,
Землі  своїй  сповіщали,
І  глухо  слова  звучали:
«Не  всіх  дочекався  край.»

«Ви  шлях  не  кропіть  сльозами,  –
Хмаринки  їм  відказали,  –
Про  долю  просіть  в  молитві,
Зумійте  її  здолать.
Тримайте  міцніш  руками,
Не  так,  як  колись,  роками,
Не  сльози  вже  треба  лити,
Навести  в  родині  лад».

Отак  і  моя  країна
Долала  шлях  журавлиний,
Здобувши  священну  волю,
Спішила  сльозу  зронить,
А  з  неба  їй  вільні  птахи:
«Врятуй  же  синів  від  плахи  –
Від  третьої  світової,
Нав’язаної  війни».
19.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762023
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Галина_Литовченко

Такий листопад…


Мокро  і  сиро.  Туманно.  Такий  листопад.
Вбралися  бісером  висохлі  зонтики  кропу.
Мало  лишилось  в  природі  красивих  принад,
фазу  останню  завершив  осінній  листóпад.

Клени  принишклі  стоять  нерухомо  у  сні,
листя  опале  прилипло  до  мокрої  стежки  –    
не  роздивлюся:  орел  мені  випав,  чи  решка;
капають  краплі  із  неба  холодні  й  рясні.

Крок  із  порогу  роблю  в  володіння  дощу  –  
теплу  оселю  лишила,  взяла  парасолю.
Купол  рожевий  під  сірим  шатром  розпущу,
буду  і  далі  свою  випробовувать  долю.

Мій  ти  ровеснику  перший  в  ряду  до  зими…
Сивий  друзяко,  обшарпаний  мій  листопаде…
Хоч  парасолькою  настрій  довкіллю  розрадим.
Вдарим  в  розпуття  розтоптаними  чобітьми.

Гей,  припини  свій  нудний  і  плаксивий  романс!
Реп  почитай  на  даху,  стрепенися  мій  друже.
Бач,  онде  вабить  до  себе  глибока  калюжа.
Може  поміряєм?  Хтозна,  чи  буде  ще  шанс.
23.11.2017
(Фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761972
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Ганна Верес

Накипіло…

Накипіло…    Як    же    накипіло!..
Зацементувалася    душа…
І    болить    вона    сильніш    від    тіла,
Та    надія    все    ж    не    залиша:
Вистоїть    народ    наш    у    двобої,
Правді    ж    не    дозволено    вмирать…
Тих,    хто    знищив    малазійський    «Боїнг»,
Зможе    і    знайти,      і    покарать.

І    на    тих,    хто    зазіхнув    на    волю,
Начинив    фугасами    Донбас,
Бог    нашле    не    кару    вже    –    недолю,
Від    Кремля    врятує    згодом    нас.
І    засяє    сонце    перемоги,
Засміється    хвилями    Дніпро,
Пройдемо    свою    важку    дорогу,
Й    запанують    воля    і    добро!..
30.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761834
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Ганна Верес

Дух козацький

Давно    у    сиву    далечінь      спливли    літа,
Та    дух  ,  козацький,    як    завжди,      витав,
Дух    пращурів    –    йому    тісна    могила.
Ні    смерть,    ні    війни    дух    цей    не    зломили.

Він    непокірний,    гордий,    не    одне    життя  
Вів    козаків    до    слави,    до    важких    звитяг.
Літав,    як    Божий    дар,    завжди    над    нами,
Вертав    на    землю    знову    дочками,      й    синами.

І  кров    козацька  з    ним      міцніє,        ожива,
Й    народ  з  ним    іншу  долю  вишива,
Бо    дух    –    то    вічне,    те,    що    нас    єднає.
Ми,    українська    нація,    така    одна    є! 15.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Світлана Моренець

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Все  має  свій  початок,  гарну  пору
у  барвах  і  мелодіях  мажору,
за  зрілістю  ховається  згасання
і,  зрештою,  –  зажурливе  прощання.
Красуня-Осінь,  мила  чарівниця,
золотокоса,  в  царській  багряниці,
що  світ  в  казковій  розкоші  купала,
вже  свою  пісню  щастя  відспівала.
Минулий  шарм  здається  ілюзорним
в  фіналі  листопада,  де  над  чорним,
мов  обгорілим,  лісом  і  кущами
сумує  небо  сірими  дощами.
Короткі  дні  як  листя  за  водою
женуть  у  незворотність  чередою
вітри  різкі,  підступні.  Повні  сили,
Царицю  роздягали  й  голосили  –
співали  серенади,  віртуози  –
...  та  в  співі  тім  –  скорбота  лакримози.

Отямившись  від  марева  омани,
обшарпана,  ховається  в  тумани,
щоб  непомітно  з  ними  розчинитись...
А  через  рік  як  Фенікс  відродитись,
вдягнувши  королівські  пишні  шати.
Знов  буде  в  одах  і  піснях  звучати
осанна,  бо  ж  краса  її    –  велична.
Ти,  Осене,  –  космічна  гостя  –  вічна.

                                     22.11.2017  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761859
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Галина_Литовченко

Вишивальниці

                           
                             Світлій  пам’яті  Героя  України
                             кримської  вишивальниці,  
                             уродженої  лубенки  Віри  Роїк
                           (25.04.1911-  03.10.2010)

На  ллянім  полотні  повсідались  півні
із  лубенських  ранкових  тинів.
Сипле  жайворон  спів  і  з-під  голки  –  пісні
милих  серцю  полтавських  ланів.

Барви  заполочі  –  генофонду  ключі
у  мотивах  святих  рушників.
А  мережкою  стежка  -  як  промінь  свічі,
наче  плин  пережитих  років.  

Візерунками  ліг  кольоровий  моріг
під  шовкову  заквітчану  гладь.
І  нагадує  вишня  в  весняній  порі:
рідну  землю  ніколи  не  зрадь.

Не  схибнулась,  не  зрадила,  не  відійшла  –  
край  прославила  свій  на  віки.
Із  колодязя  світла,  любові  й  тепла
вишивáні  зійшли  рушники.
21.11.2017
(Фото  з  виставки  робіт  Віри  Роїк  в  Сімферополі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761839
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


MERSEDES

Щоб тебе вберегти…

Щоб  тебе  вберегти,  я  сама  замерзаю  як  сніг
І  сльозою  пливу  від  холодних  твоїх  берегів.
Сніг  так  біло  мовчить  у  обіймах  асфальтних  доріг,
Серед  натовпу  знов  мою  душу  любов'ю  зігрів...

І  вона  ожила,  мов  весняний,  грайливий  струмок,
В  переливах  дзвінких,  веселкових  весни  кольорів.
Перевтомлене  серце  докраю  мрійливих  думок,
Вітер  взяв  і  поніс  ті  думки  до  далеких  морів...

Серце  б'ється  шаленно  і  вирватись  хоче  з  грудей,
Заспокойся  прошу  і  мелодію  ніжну  зіграй.
Хай    полине  вона  наче  казка,  туди  до  людей,
Де  кохання  палке,  там  душі  переповнений  рай...

Почуття  що  в  думках,  змалювала  коханням  сюжет,
І  тобі  через  сон  віддала  всі  палкі  почуття.
В  ніч  зимову  мороз  намалює  для  мене  букет,
Доторкнуся  до  нього  і  буду  щасливою  я...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761684
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Леся Утриско

Міняється все і навіть погода.

Міняється   все  і  навіть  погода,
Проходить  усе  -  образа,  незгода,  
Так  зітканий  світ-  з  добра  та  облуди,  
Інакше  не  жили  б  у  ньому  вже  люди.  

Хтось  вірить  у  краще,  а  хтось  і  не  хоче,  
Хтось  любить  душею,  а  інший  регоче,  
Принижений  хтось-  за  правду  болючу,  
А  хтось  сипле  сіль  на  рану  пекучу.

Комусь-  ніби  з  гуся  водиця  студена,  
А  комусь  у  спину  образа  печена,  
Так  зітканий  світ-  з  добра  та  облуди,  
Інакше  не  жили  б  у  ньому  вже  люди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761659
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ганна Верес

Три дороги

Розлилися  води      
на  три  броди
І  блищать  вони,    
мов  серебро,
Для  мого  народу    –    
три  дороги,
 Волю  щоб  здобути    
і  добро.

Перша  з  них  –  важка,  
 полита  кров’ю,
Де  загине  наш  
 найкращий  цвіт,
Виткана  великою    
любов’ю,
Нею  йшов  до  Правди  
 цілий  світ.

Другий  шлях  –  змиритися  
 із  болем,
Крим  віддавши,  тихо  
 «здать»  Донбас,
Та  чи  зможем  бути    
ми  собою,
Внуки  наші  як    
оцінять  нас?

Третій  шлях  –  віддатися  
 Росії,
Мову  проміняти  
 на  «язык»,
Не  для  нас  поля    
свої  засіять,
І  Москви  боятись,  
 як  грози.

Розлилися  води    
на  три  броди  .
І  блищать  вони,  
 мов  серебро…
Час  твій  роковий    
настав,  народе:
Зняти  назавжди      
раба  тавро.
16.05.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761641
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Леся Утриско

Стоїш на варті всіх віків.

Стоїш  на  варті  всіх  віків,  
На  варті  всіх  народів,  
Для  мого  Краю  не  хотів  
Таких,  смертельних  сходів.

У  крові  зрошених  пшениць,
В  сльозах-  жита  проросші,
Життя  заснуло  горілиць,  
Панує  зло  та  гроші.

Зібралось  військо,  на  чолі,
З  тобою,  Михаїле!
Моліть  у  Господа  добра-
На  вас,  уся  надія.  

Летять  молитви  до  небес,
Сьогодні  й  повсякденно,  
Дай  Боже,  би  народ  воскрес,
Не  згинув  безіменно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761501
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Ганна Верес

Спогад про голод

Життя    свого    перегорну
Пожовклу  непросту    сторінку,
В    далекі    спогади    пірну
І    згадую    черству    скоринку
Від    хліба    чорного,    як    ніч,
А    поряд    з    ним    –    ще    смерть    і    голод,
Як    демон    тих    важких    сторіч,
Після    якого    глухо    й    голо
І    неба    крик    (воно    ж    німе)…
Забути    це    й  йому    несила:
Господар    з    голоду    умер,
Нещасна    мати…    з’їла    сина…
Із    розумом    вона    таки,
Все    ж    розпрощалася,    небога.
Не  пробача  земля  таким,
Тож    прожила    вона    недовго.

Лишилось    мало    тепер    нас,
Хто    знав    оту    лиху    годину.
Тепер,    звичайно,    інший    час    –
Не    знають    голоду    родини.
В    них    інші    й    спогади,    не    ті,
Що    маєм      ми,    вже  літні  люди.
Хай    же    ніколи    у    житті
Таких    страшних    подій    не    буде!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761463
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Ганна Верес

Я вірю

Бентежить  душу  знову  листопад
З  дощами,  морозцями  і  туманом…  
Мій  знов  народ  за  Правду  виступа,
Бо  надто  ситий  черговим  обманом.

Він  знає:  шлях  до  Правди  надважкий
Й  ціна  висока  українській  волі,
Але  ж  не  ті  при  владі  ватажки:
Їх  України  не  хвилює  доля.

Стомивсь  народ  і  від  АТО-війни  –
Синівські  душі  рай  заполонили,
Коли  спиняли  ворога  вони.
Та  вільні  наш  Дніпро  і  полонини.

Я  вірю  в  те,  що  вистоїть  народ,
Що  розірве  байдужості  кайдани,
І  зрозуміє:  тільки    патріот
Тримати  має  булаву  гетьмана.
17.11.2017


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761460
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Ганна Верес

Осіння елегія

Доспало  літо  не  в  траві  –
В  отав  покосах.
Несміло  вересень  привів
Нам  ранню  осінь…
І  обізвались  небеса
Криком  лелечим,
А  клену  з  золота  краса
Накрила  плечі.  

Дощами  скупані  луги,
Жовто-зелені,
Отави,  складені  в  стоги.
Без  листя  клени.
Ослабла  змучена  трава
У  сивих  росах,
А  осінь  землю  засіва
Й  холоду  просить.  
10.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761291
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Закружляло листя в хороводі

Закружляло  листя  в  хороводі  –  
Вітер  і  зривав  його,  й  трусив  –
Падало  на  землю  і  у  воду…
Сивий  дощ  із  неба  моросив.

Занедужала  трава,  зігнулась,
Не  раділа  холоду  й  воді.
Тихий  легіт  літа  не  забула…
Без  тепла  навколо  світ  збіднів.

І  хоч  до  весни  ще  так  далеко,
Упадуть  на  листячко  сніги,
Та  тепло  повернуть  нам  лелеки,
Все  зазеленіє  навкруги.
8.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761289
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Вчетверте ліг на землю листопад


Знов  пам’ять  людям  осінь  напина,

Що  ж  відбулось  насправді  на  Майдані,

Й  чому  нав’язана  Росією  війна,

Й  якими  ми  були  ще  донедавна?


Вчетверте  ліг  на  землю  листопад,

Водиці  із  Дніпра  втекло  немало,

Донецьке  небо  рве  не  зорепад  –

Російські  «Гради»  нам  життя  ламають.  


І  болем  обзиваються  серця,

Чи  не  даремно  Сотня*  піднялася?

Чом  революція  не  мала  ця  кінця

Й  чом  кровію  народною  впилася?


По  душах  вона  скрепером  пройшлась,

Шматуючи  країну  і  родини…

Системі  чом  не  дано  відкоша?

Чи  краще  стало  жить  простій  людині?


Коли  ж  на  історичних  терезах

Ми  зважимо  усі  і  «за»  і  «проти»,

То  зрозумієм:  то  була  гроза,

Що  розбудила  душі  патріотам.


Відтак,  назад  не  буде  вороття,

Бо  не  спинити  України  лету.

Такі  закони  нашого  буття,

Не  буде  вже  майданів  і  наметів,


Народна  хвиля  буде,  всіх  змете,

Навіть  старі  у  попелі  руїни,

Й  земля,  вдихнувши  волі,  розцвіте,

Земля,  ім’я  якої  –  Україна!
18.11.2017.

*  Небесна  сотня.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Лежить скалічена земля


Лежить  скалічена  земля

Під  небом  сірим.

У  бандократів  із  Кремля

Все  під  прицілом.

Летить  не  м’яч  –  важкий  снаряд,

Дітей  вбиває.

Дерева,  школи  –  все  підряд  

В  ранах,  кривавих.


І  стогне  змучена  земля:

«Буде  допоки?»

Росія  ж,  наче  та  змія,

Украла  спокій.

І  плаче  чорний  листопад,

Сльозою  росить.

Температурний  перепад

Людей  морозить.



Живе  надією  земля

На  перемогу.

Наш  стяг  на  сонечку  злиняв,

Не  жде  підмоги,

Бо    власні  рани  тільки  нам

Болять  сильніше.

Я  знаю:  скінчиться  війна…

Хоча  б  скоріше!
10.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

На цих позиціях стою

Не  визнаю  я  у  житті  напівбогів,
Напівзвірів  не  визнаю  й  напівборгів,
Напівненависть,  а  також  –  напівлюбов,
Бо  не  поділиш  половину  на  обох.
Адже  любов  є  у  природі  лиш  одна,
Дві  половинки  її  п’ють  і  всю  до  дна.
Не  визнаю  я  також  і  напівлюдей,
Напіврозлук,  напіврічок,  напівідей,
Не  визнаю  і  напівзрад,  й  напівжінок  –
Не  зодягають  для  вінчання  піввінок.
I  напiвзамiж  -  то  дурниця,  саме  так.
А  хто  це  робить  -  напiвдурень  той,  тупак.

Я  визнаю  ідею,  цінну,  різний  борг,
І  те,  що  світом  нашим  править  тільки  Бог,
Ненависть,  звіра  визнаю  і  жінку  теж,
Й  любов,  одну  лише  на  двох,  але  без  меж.
І  шлюб,  двополий,  традиційний,  визнаю  –
На  цих  позиціях  стояла  і  стою.
14.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761181
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

Осінь пливе понад краєм


Осінь    пливе    понад    краєм
За    журавлиним    ключем,
Роси,    мов    дивні    корали,
Після    вологих    ночей.

Заткані    озиминою
Зазеленіли    поля,
Ліс,    сіро-жовтий,    –    стіною,
Погляд    манив    іздаля.

Золотом    квітнуть    діброви,
Марево    пада    згори,
Мокре,    густе,    сивоброве.
Осені    то    кольори.
17.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761177
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


dovgiy

ЧОМ ЗАЖУРИВСЯ ОРЛЕ СИВИЙ

Чом  зажурився,  орле  сивий,
Чом  не  у  небі  суть  твоя?
Вітри  віднесли  в  синій  вирій
Тужливі  крики  журавля.

А  пір’я  рве  холодний  вітер,
Січуть  дощі  твоє  крило.
Здобич:  чи  зайця,чи  лисицю
У  дикі  нетрі  завело.

Сидиш  заклякло  на  гілляці
І  тільки  мрієш  про  обід.
Прийдеться  крилам  дати  працю,
Попри  негоду  –  у  політ!

Злетів  орел  і  озирнувся:
Закрита  хмарами  обшир
І  над  Карпатами,  над  Руссю,
Над  Галиччю,  -  панує  вир.

Уздовж  усього  Подніпров’я
Висить  дощів  густий  сувій.
Ще  бачить    з  неба  сивий  орлик
На  сході  димовий  завій.
   
 Де    степ  розлогий,  степ  широкий,
Де  терикони  ще  димлять,
Зринає  раптом  бій  жорстокий,
Стогне  від  вибухів  земля.

Житло  знівечене,  побите,
Заводи  теж  розбиті  вщент!
Що  будувалось  на  століття,
Зруйновано  в  один  момент.

Під  машкарою  гум  конвоїв,
Налізла  наволоч  біди…
Часом  не  знав  російський  воїн,
Чому  потрапив  він  сюди.

Шляху  назад  йому  немає.
Хіба  що  в  цинковій  труні.
Тож  в  землю  тисячі  лягають
В  неоголошеній  війні.

Та  є  також  свідомі  вбивці.
Ґвалтівники,    звір’я,  кати!
Це  їм  кремлівські  кровопивці
Готові  щедро  заплатить,

Аби  у  нас  одні  руїни
Та  кладовища  вшир  росли,
Щоб  ми  у  рідній  Україні
Завжди  чужинцями  були.

Як  виплодила  річка  Волга
Таких  заклятих  ворогів?!
Дніпро  дружив  із  нею  довго
Єднанням  братніх  берегів.

Хоч  те  єднання  кривобоким
Та  покаліченим  було.
Бо  не  на  щастя,  не  на  користь
Народу  нашому  пішло.

Зросійщені,  в  багні  розбрату,
З  тавром  продажного  хохла…
Дивились  в  хижу  пащу  «брату»
Москва  ж  бо  –  «істини»  рекла…

Рече  і  зараз…  всьому  світу
У  вуха  пхається  брехня
Про  святість  руської  еліти,
Про  обраність  божків  Кремля.

А  сам  народ?  Його  немає.
Є  тільки  ті,  хто  там  живе.
Душа  народу  лиш  дрімає
Не  чує,  як  свобода  зве.

Тих,  хто  будив,  або  убито,
Або  закрито  в  каземат.
Лояльним  –  гроші  і  корито
І  в  нагородах  –  повний  блат.

Ох,  орле,  орле!  Брате  смілий!
Дай  Бог!  -  тобі  своє  знайти!
Дай  Боже  й  нам  у  цій  країні
До  Перемог  своїх  дійти!

18.11.2017







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761151
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Леся Утриско

Не зрікайся.

Не  зрікайся  нас,  Боже,  молю!
Знаю-  грішні,  у  цьому  й  провина,
Всі  дороги  благанням  встелю,  
Навернися!-  бо  гине  дитина.  
Вчуй  молитву  та  сповідь  мою,
Хоч  не  варта  Твойого  проміння,
Не  зрічуся  Тебе...  не  зрічу-  
Віру  й  правду-  в  них  наше  спасіння.
Свого  ближнього,  Боже,  прощу,
Як  прощаєш  роз'ятрені  рани,
Тілом  й  кров'ю  себе  причащу,
Дай,  хай  син  повертає  до  мами.  
Отче  наш!  Заступися  з  небес,  
За  життя  та  невинне  творіння,
Ти,  із  мертвих,  для  грішних  воскрес,
Хай  воскреснуть  нові  покоління.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760970
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Валентина Малая

ПРО ЗИМУ І ЗИМОВІ СВЯТА ДІТЯМ ( додатковий матеріал для проведення зимових свят)

******************************
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]Ой  зимо-зимонько![/b]

 Ой  зимо-зимонько,  білая,..  мо-роз...  
Довго  чи  коротко,а  на  твоїх  до-ро-гах  
Ой,  серце  дІвчини  ти  не  за-мо-розь!
 Ой,зи-мо-зимонько,та  не  морозь  так  довго!...  
Зи-мо-зима!Насип  багато  снігу!!!  
І  дітям  дай  ...награтись  досхочу!
 Зи-мо-зима!Даруй  їм  купу  сміху!!!  
Зи-мо-зима!Не  треба  нам  дощу!
 зи-мо-зима!зи-мо-зима!  
Ой  зимо-зимонько,  білая,..  мо-роз...
 Довго  чи  коротко,а  на  твоїх  до-ро-гах...  
Ой,  серце  хлопця...ти  не  за-мо-розь!  
Ой,зи-мо-зимонько,та  не  морозь  так  довго!...  
Зимо-зимА!Насип  багато  снігу!!!  
І  дітям  дай  награтись  досхочу!!!  
Зи-мо-зимА!Даруй  їм  купу  сміху!!!  
Зи-мо-зимА!Не  треба  нам  дощу!  
зи-мо-зимА!зимо-зимА!  
Зи-мо-зима!Насип  багато  снігу!  
І  дітям  дай  награтись  досхочу!  
Зи-мо-зимА!Даруй  їм  купу  сміху!  
Зи-мо-зимА!Не  треба  нам  дощу!
 зи-мо-зимА!зи-мо-зимА!  02.12.2015р.  
***
[b]Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!![/b]

 Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!!
 Не  пуска  на  вулицю,вдома  всіх  трима!
 В  хаті  лиш  ялиночка  світить,зігріва!  
Де  ж  поділись,зимонько,  справжнії  дивА?
 Подарунки  з  лісу  нам  Дід  Мороз  привіз  
Печива  й  цукерочок  цілий-цілий  віз,
 Пісеньку  про  зимоньку  заспіваю  я,  
Хай  будЕ  веселою  вся  моя  сім'я!!  
У  вікно  дивлюся  я  на  лапатий  сніг!  
Не  дає  нам  Зимонька  вийти  на  поріг!  
І  не  видно  пташечок,холодно  усім!
 Розкажу  я  казку  теплу  родичам  своїм!  
Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!!  
Не  пуска  на  вулицю,вдома  всіх  трима!  
В  хаті  лиш  ялиночка  світить,зігріва!
 Де  ж  Різдвянії  поділись  справжнії  дивА?
 09.01.2015р.,
***
[b]ЛИСТ  ДІДУ  МОРОЗУ[/b]

 Здрастуй,Діду  наш  Мороз!  Борода  із  вати!!!  
Подарунки  ти  приніс  ?Дідусю  бородатий!  
Україні-мир,свободу!  Радість  -нашому  народу!  
Дітям-  печиво  й  варення,а    дорослим-сік  й  печення!
Старикам-здоров*я  віз!  Умоляю,Дід  Мороз!
Татові  супер-  зарплату!  Мамі-  фрукти,ті    гранати!  
А  сестрі-  відеоплеєр...Ти  ж  чарівний,добрий  геній!
Мені-  малесенький  айфон,хворим-грошей  мілліон.  
Сиротам-  знайди  притулок,  Маму,тата  й  порятунок...
 Всіх  людей  ти  помири,  заспокій,розвесели!  
Дай  побільше  Сонця  нам!  Настрій  вранку  і  бальзам!  
Силу    духу,силу  м*язам,  прибери    всі  негаразди!!
Все  налагодь    на  планеті,  Просять  і  дорослі  й  діти  !
 Милий  ,Дідусю  Мороз!  Борода  із  вати!!!
Подарунки  ти  приніс  ?Дідусю  бородатий!  
09.12.2015г.  
***
[b]Ой,  Морозе-морозець!!![/b]

 Ой,Морозе-морозець!  Ти  як  хлопець  -молодець!  
То  прийшов  і  всіх  злякав!  На  подвір'я  не  пускав!
То  утік  ,прийшов  дощем!  Під  вікном  і  під  кущем!  
Наробив  брудних  калюж  Повернись  до  нас  же...Ну  ж-бо!!  
Дітям  хочеться  розваг  І  зимових  рівноваг!!!
 Снігу,снігу  нам  насип!!  Он  Оленка  і  Пилип...  
На  балконі  з  саночками  Стриб  та  стриб...  стриб  та  стриб...
А  красунечко,Зима!  Тебе  теж  чогось  нема...  
Де  ти,біла,забарилась??  Чи  у  лісі  заблудилась??  
Ми  чекаєм  вас  обох!!  Не  забудьте  свій  посох!!
 І  засипте  нас  снігам́и!  І  здивуйте  нас  дивами!  
Щоби  діти  накатались,  І  у  сніжки  щоб  награлись!
 Не  роби  більше  калюж!  Повернись  до  нас  же!Ну  ж-бо!!!  
***
[b]Загубилась  зима  десь  у  місті…[/b]

 Загубилась  зима  десь  у  місті…  
Не  чарівна  вона,а  двоїста.  
Не  мете,не  свистить  і  не  стеле!
 І  дитяче  життя  не  веселе…  
Чи  заснула  вона  ненароком?  
До  нового  зимового  строку??  
Чи  замкнув  її  хтось  під  замок?  
Й  наказав  дуже  строго  :  «Замовкни!»
 Де  засніжені  зимнії  міхи  
Для  дитячої  гри  і  для  втіхи??  
Де  сніжинок  безмежна  краса??  
Чи  образились  «мо»  небеса??  
Загубилась  зима  десь  у  місті…
 Не  чарівна  вона,а  двоїста.  
Не  мете,не  свистить  і  не  стеле!
 І  дитяче  життя  не  веселе…  
04.02.2016р.
***
[b]Що  ж  це,  мамо,  за  зима?[/b]

 Вийшла  Оля  на  поріг  -Мамо,мамо,  а  де  ж  сніг??  
Чом  наш  песик  не  стеріг?  Й  заховався,  й  сам  забіг?!  
Де  ж  той  сніг?Та  де  ж  той  сніг??
 -Що  ж  це,мамо,за  зима?  Снігу  білого  –  нема!!  
А  дорослі  всі  байдужі…  Хіба  можна  по  калюжах  
На  санках  і  ковзанах?
 Ти  скажи  куди  піти  Й  дітям  снігу  попросити
 Щоб  з  небес,із  висоти  Сніг  пішов  на  радість  дітям?  
Мама  Олі  так  сказала:  -Інші  діти  затримАли
 Африканці,австралійці  Нігерійці  чи  кубінці...
 Перший  раз  їм  повезло,  У  них  снігу  не  було.  
Треба,доню,почекати,  Зиму  нашу  пошукати.  
Ми  про  зиму  прочитаєм,  Намалюєм,заспіваєм.
 А  вона  почує  нас!  Та  й  повернеться  до  нас!!  
04.02.2016р.
***  
[b]В  Новий  рік  чекаю  чуда[/b]

 В  Новий  рік  чекаю  чуда!  Я  слухняненькою  буду!
 Бо  все  бачить  Дід  Мороз,  правда-правда  і  всерйоз!
 Лист  з  бабусею  пишу,  подаруночки  прошу:
 Мамі-  посмішок  багато,  таткові-  круту  зарплату!  
Дідусю  дай  окуляри,  а  бабусенькам-доляри!  
Затишок  й  Любов  родині  й  мир  усім  назавжди  й  нині!  
В  Новий  рік  чекаю  чуда!  Я  слухняненькою  буду!
 Бо  все  бачить  Дід  Мороз,  правда-правда  і  всерйоз!  
Нагодуй  усіх  голодних,  обігрій  також  холодних,  
Укріпи  здоров'я  люду  і  про  це  просити  буду!
 Знаю,чуєш  ти  маленьких,  Дід  Морозе,дорогенький!  
Снігу  також  я  прошу  і  дописую,спішу!  
Дуже  хочу  на  санчатах  з'їхать  хутко  із  гори,
 Насип  снігу  так  багато  для  всієї  дітвори!  
Ти  все  бачиш,дід  Морозе!,  правда-правда  і  всерйоз!
Я  слухняненькою  буду!  В  Новий  рік  чекаю  чуда!  
30.12.2016р.
***
[b]Кружляють  снiжинки[/b]

 Кружляють  снiжинки  ,мов  з  казки  прийшли  .  
Лiхтарик  роздмухує  їх  бiля  себе.  
З  тобою  стрибнули  ми  в  казку  зими.  
Казкова  феєрiя  ,люба,для  тебе.
 Милуймося  чарами  снiжного  танцю!  
Готуймо  санки  для  зимових  катань.
 О,Як  я  люблю  твої  нiжнi  рум'янцi!  
Снiжинки  на  шубці  твоїй,ось  поглянь!
 Кружляють  вони  ,мов  iз  казки  прийшли  .  
Лiхтарик  роздмухує  їх  бiля  себе.  
З  тобою  стрибнули  ми  в  казку  зими,
 Казкова  феєрiя  ,люба,для  тебе.  
02.12.2016р.
***  
[b]Як  ти  кажеш,  що  зими  у  вас  нема??[/b]

 Вчора  вранці  подзвонила  внучка,
 -  Валю,  де  твоя  любима  авторучка?
 В  тебе  є  на  вулиці  зима???  
Привезу  тобі  в  "кайобоцькє"  сама...
 А  у  нас  зима  вже  за  вікном...  
Й  на  балконі  ,і  у  парку  ,  й  за  селом...  
То  нічого,  снігу  що  нема...  
Намалюю  тобі  сніг  сама-сама!  
Подивись  ,замерзли  он  калюжі!
 Холодно  пташкам  ,дуже-дуже!
 Мене  мама  тепло-тепло  одягає.
 На  подвір'ї  ж  там  зима,вона  знає.  
І  каток  є  недалеко  біля  нас,
 Там  морозять  поле,просто  клас!  
То  нічого,що  в  приміщенні  каток!  
Там  зими  є  теж  -  такий  шматок!  
Ти  приїдь  до  мене,бабцю,на  каток!  
Покажу  зими  тобі  шматок!!
 На  подвір'ї  зиму  теж  я  покажу!  
І  про  неї  намалюю,розкажу!
 Як  ти  кажеш,що  зими  у  вас  нема??  
Привезу  тобі  в  "кайобоцькє"  сама!!  
На  подвір'ї  зиму  теж  я  покажу!
 І  про  неї  намалюю,розкажу!  
13.12.2015р.
***
[b]Сніжинка  впала  на  долоню…[/b]

 Сніжинка  впала  на  долоню,  Така  красива,чарівна́...  
А  біля  мене-  моя  доня,  Моя  красу́нечка  славна́!
 І  внуця  Єва  ра́да  снігу!  Радіє,бігає,пищить!
 Зима  всім  дітям  на  уті́ху!  Лапатий  сніг  летить,летить!!  
-Хто  ж  виліпив  оті  сніжинки,  Такі  красиві,чарівні???  
Це  мов  малесенькі  іскринки  Ачи  зоринки  мандрівні...  
А  потім  їх  збирає  в  ку́пу  І  з  неба  сипле  прям  на  нас!!  
Неначе  через  сито  кру́пу...  -Дивись,вони  танцюють  вальс...
 Дитя  маленьке  раде  снігу!!  Сміється,бігає,пищить!!  
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!  Лапатий  сніг  летить,летить!!  
27.12.2015р.
***
[b]Дуже  зиму  я  люблю![/b]

 Дуже  зиму  я  люблю!  А  також  свою  сім'ю!  
Ми  проводимо  дозвілля  на  природі,на  подвір'ї!  
На  подвір'ї  сніг  лапатий,  не  пуска  дітей  до  хати!
 Білий  пух  неначе  вата,  Ой,як  весело  нам  грати!  
Буду  сніжки  я  кидати!  І  на  маму,і  на  тата!!!  
Бабу  зліпимо  в  дворі!  Як  же  весело  мені!!  
Я  дістану  ковзани!  Спробуй  мене  дожени!!  
Є  у  мене  і  санчата!!  Покатає  мене  тато!!  
Ми  милуємось  зимою,  Білой  казочкой  такою!  
Скатертина  на  землі  До  душі  тобі  й    мені!  
Ми  проводимо  дозвілля  на  природі,на  подвір'ї!  Д
уже  зиму  я  люблю!  А  ́також  свою  сім'ю!  
14.01.2016р.
***
[b]Взимку  тяжко  пташенятам![/b]

 Взимку  тяжко  пташенятам!  Вихователь  вчить  маляток.  
Не  у  всіх  є  тепла  хатка,  і  гніздечка,і  зернятка...  
Як  багато  пташок  гине...  Ой,тяжке  життя  пташине!
 Буду  я  їх  годувати,  І  попрошу  свого  тата:
 Побудуєм  теплу  хатку,  Будем  підсипать  зернятка,  
Стане  краще  пташенятам,  Й  гарна  справа  для  маляток!  
14.01.2016р.
***
[b]Ой,  дуже  біла-біла  Зима![/b]

Білі  сніжинки,біла  земля!
Біло  навколо,білі  поля  
Ой,дуже  біла-біла  Зима!  
Білою  казкою  нас  обійма!  
Білую  бабу  із  снігу  зліплю!
 На  білу  доріжку  стрибну  чи  ступлю.
Білими  снІжками  з  татком  я  граюсь.  
Ліплю  у  долонях  й  кидаю,стараюсь!  
Біла  ялинка,білий  поріг,  
Від  білого  снігу  не  видно  доріг!  
Та  усе  біле  на  сонці  блистить  
Яка  ж  це  прекрасна  зимовая  мить!  
22.01.2016р.
***
[b]Новий  рiк  крокуе  по  планетi[/b]

 Новий  рік  крокує  по  планеті,  
І  життя  тече,вирує,скаче...  
Дід  Мороз  з  Снігуркою  в  кареті  
Думають  ,ЯК  вирішать  задачу...  
Як  серця  зцілити  всі  від  спраги,  
Як  підняти  Україну  від  виснаги?  
Як  зробити  настрій  всім  чудовим,
 Рік  ,що  йде,най  завжди  буде  нОвим,
Дід  Мороз-  розвозить  подарунки.  
На  шибках  малює  візерунки!  
Ельфи,феї,гноми,чарівниці  -  
Думають,кому  й  що  пригодиться.  
Їх  чекають  і  дорослі  й  діти,  
Особливо  ті,що  із  реклами....  
Їм  найбільше  хочеться  радіти,  
Бо  немає  поруч  з  ними  мами...
Всі  чекають  знов  якогось  чуда,  
Вірять,що  життя  їх  стане  путнє,  
Думають,ЩО  краще  ЗАВТРА  буде...  
Хтось  щасливим  зробить  їх  майбутнє...  
Як  зробити  світ  увесь  щасливим??  
Чи  просить  про  це  небесні  сили?  
-ОТЧЕ  НАШ,ВЕЛИКИЙ,СИЛЬНИЙ,МИЛИЙ!  
ДАЙ  УСІМ  УСЕ,що  захотіли.  
Новий  рік  крокує  по  планеті,  
І  життя  тече,вирує,скаче...  
Дід  Мороз  з  Снігуркою  в  кареті  
Думають  ,ЯК  вирішать  задачу...  
Як  серця  зцілити  всі  від  спраги,-  
Як  підняти  Україну  від  виснаги??  
Як  зробити  настрій  всім  чудовим,  
Рік  ,що  йде,най  буде  завжди  нОвим!  
2012р.  
***
[b]З  наступаючим  Новим  роком!!
 (побажання  друзям)[/b]

 З  Новим  роком!З  Новим  щастям!
 Всім  навкруги  подаруйте  Любов!  
В  Новому  році  нехай  усе  вдасться!  
Не  наламайте  в  дорозі  дров!!!  
Життя  розмаїте!чекаймо  всі  чуда!  
Доля  хай  буде  люб'язною!Так!  
Миру  й  Любові  бажаю  всім  людям!
 Най  бУде  щасливим  багатий  й  бідняк!  
Цілуйтесь!Радійте  !Керуйте!!  Малюйте!
 Божеволійте!Мрійте!І  Бога  моліть!  
Смійтесь!Любіть!Веселіться!Танцюйте!  
Дружіть!Насолоджуйтесь  і  просто  живіть!  
В  Новому  році  нехай  усе  вдасться!
 Не  наламайте  в  дорозі  дров!!!  
З  Новим  роком!З  Новим  щастям!  
Всім  навкруги  подаруйте  Любов!  
01.01.2014р.
***
[b]Я  прошу  у  Миколая…[/b]

 Я  прошу  у  Миколая...  
Забери  того  бабая,  що  діток  усіх  лякає,  
Він,мабуть,зовсІм  не  знає,  Що  дітЯм  потрібен  ТИ,  
Й  Дід  Мороз  без  бороди!  
Миколайчику,прийди,  Всіх  дітей  розвесели!  
Не  забудь  про  подарунки!  
Про  смішинки-веселунки!  Про  утіхи  не  забудь!
 Помири  кого-небудь!
 І  згадай  про  Україну!  Нехай  пісня  всюди  лине!
 А  не  гіркота  війни!!!  Край  наш  рідний  борони!  
Щоб  кругом  у  цілім  світі!  Всі  були  щасливі  діти!  
18.12.2015р.  
***
[b]Знаю,  всі  чекають  свята![/b]

 Знаю,всі  чекають  свята!
Я  Дід  Мороз-  блаженний!  
За  спиною  цілий  міх  ,важкий,здоровенний!
Я  несу  для  України  мир,  благополуччя!  
Буде  рік  новий  веселим,щасливим,везучим!  
Я  осиплю  серпантином  щастя  і  добра  
Ваших  рідних,друзів,близьких!Лови,дітвора!  
А  даруночків  для  дІток  -  цілая  гора!!!  
Сміх,веселощі  та  ігри  ,кі-но-ка-ме-ра!!!  
Ворогів  задую  снігом,  кригою  скую!!  
Напущу  на  них  я  хуґу,та  козацькую!!  
Заморозю  і  накрию  вічною  зимой!!!  
Щоби  думали  ,що  роблять  !Своєй  головой!  
Напишу  я  їм  на  лобі:"  Затям  ,московит!!  
Якщо  сунеш  свого  носа,-будеш  ти  "убит"!!!  
Був  колись  ти  братом  нашим,мабуть,ти  брехав!  
Весь  свій  розум  ти  слов'янський  у  пекло  запхав!  
Новий  рік  вже  на  порозі!Проснись!Пробудись!  
З  усіма,кого  обидив,швидко  помирись!!  
Відроди  свій  дух  слов'янський,згадай,хто  ти  є!  
І  спасай  себе  від  згину  й  житіє  своє!!!  
Знаю,всі  чекають  свята!Я  Дід  Мороз-  блаженний!  
За  спиною  цілий  міх  ,важкий,здоровенний!  
Я  несу  для  України  мир,  благополуччя!  
Буде  рік  новий  веселим,щасливим,везучим!  
22.12.2015р.
***  
[b]ЩЕдрик  -  щЕдрик![/b]

ЩЕдрик  -  щЕдрик!  Дайте  вареник!  
Кільце  ковбаски!Бубликів  в'язку!
І  відріжте  нам  ...  сальця!  
Щедрість  ваша  -  вам  до  лиця!  
А  ми  добре  пощедруємо!
 Поспіваємо!Поколядуємо!  
На  щастя!  На  здоров'я!  
На  старИй  Новий  рік!  
Хай  буде  краще  ,ніж  торік!  
Годі  ж  вам-годі!Спати  й  куняти!  
Відчиняйте  швидше  двері!  
Будем  щедрувати!!  
Хай  господар  ,наче  сокіл,  
Господиня  наче  квітка!  
Будем  прославляти!!!  
А  ми  добре  пощедруємо!
 Поспіваємо!Поколядуємо!  
На  щастя!  На  здоров'я!
 На  старИй  Новий  рік!  
Хай  буде  краще  ,ніж  торік!  
13.01.2015
***
[b]Щасливого  Нового  року  і  Щасливого  Різдва![/b]

Щасливого  Нового  року  і  Щасливого  Різдва!  
Дай,БОГ,благословення!  Батькам  і  дітям,і  онукам,..ВСІМ!  
Хай  почуття  отримають  новеє  ймення!  
Хай  повниться  Добром  й  Любов'ю  кожен  дім!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва,  родино,мої  рідні!  
Най  зірка  щастя  в  серці  запала  у  вас!  
А  доля  і  життя  хай  будуть  плідні!!  
І  вогничок  Любові  щоби  не  загас!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва!  
Дай,БОГ,благословення!  
Батькам  і  дітям,і  онукам,..ВСІМ!  
Хай  почуття  отримають  новеє  ймення!  
Хай  повниться  Добром  й  Любов'ю  кожен  дім!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва!  
07.01.2015р.
***
[b]Ой,  яка  святкова  мить![/b]

 Ой,яка  ялинка  в  нас!!!  Скільки  сяє  там  прикрас!!  
Срібний  дощик  так  блищить!  Ой,яка  святкова  мить!
 Кульки  сяють  і  вогні!  Посміхаються  мені!!  
Зайчики  ,сніговики,  Білочки,лісовики,  
Їжачки  і  гномики,  Дзвоники  і  коники!!  
І  снігуронька  стоїть!  Ой,яка  святкова  мить!!  
Ой,яка  ялинка  в  нас!!!  Скільки  сяє  там  прикрас!!  
Срібний  дощик  так  блищить!  Ой,яка  святкова  мить!  
26.12.2015
***
[b]Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!![/b]

 Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!!  
Хай  він    усім  удачу  принесе!!!  
І  подарує  Мир,Благополуччя  і  Кохання!  
І  кожного  із  нас  від  темряви  спасе!  
Хай  щастя  принесе  лелека  в  дім!  
А  недруги  забудуть  всі  образи...  
Хай  у  душі  у  нас  не  буде  зим!!!
 Втішають  президентськії  укази!!  
Хай  казка  й  чудо  прийдуть  до  дітей!
 А  воїни  ...повернуться  додому!!!  
А  Рада  повернеться  до  люде́́й!!
 Нехай  обходять  негаразди  і  "Содоми"!
Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!!  
Хай  всіх  людей  він  сильно  не  трясе!!  
І  подарує  Мир,Благополуччя  і  Кохання!  
Хай  Новий  рік  усім  удачу  принесе!!!  
30.12.2015р.  
***
[b]ЗИМОВИЙ  РАНОК[/b]

Зимовий  ранок  й  іній  на  вікні.
Ступаю  в  зиму  красну  і  чарівную.
І  миготять  зірки  тобі  й  мені,
Милуймось  сніговою  королівною!

А  за  вікном  ще  трішки  й  -  Новий  рік,
Так  хочеться  й  чудесного  й  казкового.
А  час  летить  ,летить  за  роком-вік.
 Готуємось    й  чекаєм  чогось  нового.

Ялинка  в  хаті  блимає  й  сія.
чекають    діти  різних  подарунків,
Збереться  за  столом  уся  сім'я?
Щоб  закріпити  родові  стосунки.

Прошу  у  долі  щастя  усім  нам,
І  сміху  й  радості  по  самі    вінця!
І  мудрості,  і  дочкам  ,і  синам,
Й  здоров'я  й  миру  кожному  вкраїнцю!

А  за  вікном  ще  трішки  й  -  Новий  рік,
Так  хочеться  й  чудесного  й  казкового!
Най  буде  в  кожного  Добра  потік!
Любові  й  спілкування  загадкового!

Зимовий  ранок  й  іній  на  вікні.
Ступаю  в  зиму  красну  і  чарівную.
І  миготять  зірки  тобі  й  мені,
Милуймось  сніговою  королівною!

27.12.2016р.
***
[b]Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!![/b]

Ой,пустіте,господарі,до  себе  у  хату!  
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем  посівати!!  
Сієм,вієм,посіваєм!Щастя  й  радості  бажаєм!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Ой,пустіте,господарі,до  себе  у  хату!  
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем  щедрувати!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Щедрівочка  щедрувала,  для  вас  щастя  закликала!
 Мир,Любов  у  вашу  хату!Добро  посилала!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Подивіться!  Ось-господар!Родини  вашої  володар!  
Пісню  гарну  заспіваймо!І  Родину  прославляймо!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
А  ось  гарна  господиня!Трудолюбка  ця  ґаздиня!  
Із  гостинцями  в  руках!І  рум'янцем  на  щоках!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Хай  ростуть  щасливі  діти!І  здорові  і  багаті!  
Веселиться  вам  й  радіти!Миру  вам  у  вашій  хаті!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Вам  бажаєм  процвітання  і  достатку,і  кохання!  
Дружби,щастя  всій  родині!На  довгії  літа  й  нині!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Живіть  гарно  і  завзято,  величезної  зарплати!  
Веселіться!Не  тужіть!!До  ста  років  вам  прожить!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!
 Коза  наша  погарцює,на  порозі  потупцює,  
Щоб  родило  і  велося,веселилось  і  моглося!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
А  наша  Маланка  по  вашій  хаті  поважно  походжає!!!
 Усім,хто  тут  присутній  ,щастя  й  радості  бажає!  
На  щастя  ,на  здоров'я,  на  Новий  рік!
Щоб  було  краще,ніж  торік!!
Міхоноша  наш  із  міхом,із  веселощами  й  сміхом!  
Міх  свій  радо  відкриваєм  і  гостинчиків  чекаєм!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
***
[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!
 В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ![/b]

 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!
 В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
 НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
ЗАБЕРИ  ВСІ  НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ!  і  ГИДОТИ!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
 І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!  
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!  
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  
В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
 НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!  
ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИЙ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!  
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!  
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!  
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!
 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  
В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!  
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!  
13.01.2016р.  
***
[b]ДІД  МОРОЗ  НА  НАШІМ  СВЯТІ  [/b]
 /  правдива  історія  про  Новорічну  казку/

Сніжним  днем  і  через  ліс  Дід  Мороз  сюрпризи  ніс.
У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.
Вірші  вивчили  хлоп’ята,танці  вивчили  дівчата.
Вихователька  на  свято  вірішила  готувати  
веселесенький  концерт  й  ігри  різні  на  десерт.

Перша  виступає  Єва  у  костюмі  королеви..
Наша  Єва  гарно  стала  й[b]  віршик  [/b]голосно  казала:  
-  Новий  Рік  іде  до  нас!Я  вітаю  усіх  вас!
Зичу  вам  здоров'я,щастя!І  запрошую  на  вальс!  
Всі  дівчаточка-сніжинки,мов  легесенькі  пушинки,
закружляли  круг  ялинки.
Далі  мовила  Маринка  у  костюмі  мандаринки:  

-  Білий-білий-білий  сніг!Випав  з  неба  на  поріг!
Раді  снігу  і  зайчата,і  білчата,і  малята!
Нумо  пісню  всі  співаймо!Дружно  всі  розпочинаймо!  

[b]Пісня  [/b]

Снігу-снігу-сніженьку!Постели  доріженьку!Від  хати  до  хати!
Новий  рік  стрічати!  Від  хати  до  хати!Новий  рік  стрічати!

 Далі  мовить  Катеринка  у  костюмі,так,сніжинки:  
-  Нам  ялинку  Дід  Мороз  з  лісу  вирубав,приніс
.Нарядили  ми  ялинку  цукерками,кульками,
гірляндами,бурульками.
Нумо  станем  дружно  в  коло!Дитсадочок,також  школа.
Хоровод  танцюймо,діти!Годі  на  стільцях  сидіти!

 [b]Хоровод[/b]  
Тра-та-та!Тра-та-та!В  нас  ялинка  не  проста!
сяють  вогники  красиві!Ой,яка  ж-то  красота!  
Сніг  іде!Сніг  іде!Дід  Мороз  й  снігурка  де?
Он  везуть  нам  подарунки,  і  коробки  ,і  пакунки!
 
Далі  мовить  наш  Іван,а  за  ним  Данил,Степан  
у  костюмах  лісових,в  масках  різних  і  смішних:  
-  Щойно  ми  всі  із  морозу,  і  зустріли  там  Мороза!
Відчиняйте  йому  двері!Сторож  наша  тьотя  Мері!
 Двері  тьотя  відчинила,дідуся  до  нас  впустила.  

[b]Д.М[/b]
.-  Йшов  я  довго  через  ліс,  подарунки  усім  ніс  
У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.
 Вірші  вивчили  хлоп’ята?,танці  вивчили  дівчата?
Внучку  я  узяв  з  собою,щоб  погралася  з  юрбою.
Розгадайте  всі  загадки,милі  хлопчики  й  дівчатка!  

[b]Загадки  [/b]
1.Що  летить  неначе  пух  і  захоплюється  дух?
Що  рипить  в  нас  під  ногами,потім  розстає  краплями?  (сніг)
 2.Мчусь  на  чому  я  з  гори?Швидко-швидко,говори!
За  мотузку  я  тримаюсь  і  на  них  з  гори  спускаюсь?(сани)  
3.Хто  через  гай  і  через  ліс,подарунки  дітям  ніс?
Борода  і  довгі  вуса  і  його  я  не  боюся.(  Дід  Мороз)  
4.Вішають  на  неї  кульки,і  цукерки,і  бурульки.
Всіх  запрошують  у  коло,водять  хоровод  навколо?  (  ялинка)  
5.Хто  бажає  усім  щастя  краще-краще,ніж  торік,
Забува  старі  напасті.Ну,звичайно…(Новий  рік)
 
Далі  мовив  гучно  Костик  у  костюмі  формер  Ростик:    

-Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай  нам  подарунки  
для  садочку:  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку  ж  у  нас  свято!Не  один,не  два,не  три!  
І  готові  ми  до  гри!  

Далі  діти  дружно  грали,танцювали  і  співали.
Проводжали  рік  старий!Зустрічали  рік  новий.
Дід  Мороз  дістав  пакунки.Роздав  дітям  подарунки.
Побажав  всім  мирно  жити  й  тим,що  мають,дорожити.
Сів  із  внучкой  в  самохід  і  поїхав  через  лід.
І  у  школи,і  в  садки,  і  у  різнії  кутки.
Всім  повіз  він  подарунки  і  сюрпризи  у  пакунках.
З  усіма  дітьми  погрався  і  в  Лапландію  подався.
На  літак  свій  вони  сіли  і  на  північ  полетіли.  
Правда  це,ачи  це  казка  та  приблизилась  розв'язка.
Новий  рік  стрічати  треба.В  українців  є  потреба.
Пісні  й  віршики  вивчай.І  костюми  ший  ,і  маски.
Будуть  подарунки,знай!Новий  рік-  це  справжня  казка!!  
***
[b]ІШОВ  ЛІСОМ  МИКОЛАЙ  [/b]  /  казка  /

Скоро  казка  кажеться,вузлик  хай  розвяжеться!
За  лісами,за  морями,за  широкими  полями,
На  галявині  в  лісочку,На  зеленому  горбочку.
Стоїть  гарная  хатина  .Хлопець  там  живе  й  дівчина.
Влітку  поле  обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку  сторожують  ліс.Мають  те,що  Бог  приніс.
Як  приходить  рік  Новий,їдуть  в  ліс  вдвох  по  ялинку.
Люблять  також  рік  старий!Взимку  там  така  картинка!
Сніг  летить  неначе  пух,що  захоплюється  дух.
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться  .
Ішов  лісом  Миколай.Говорю,мене  не  лай!
 І  зайшов  у  ту  хатину.Хлопець  спав  там  і  дівчина.
Подарунків  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові.
Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Пішов  далі  Миколай,говорю,мене  не  лай!
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться.
Як  проснулись  рано  вранці,  хлопець  той  і  з  ним  дівчина  
Та  й  стрибать  в  веселім  танці!Чудес  повная  хатина!
Миколайчик  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.
 Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки  -швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові.
Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Стали  ще  дружніше  жити  ,діточок  своїх  учити.
І  чекати  Миколая!То  вже  казочка  друга---я!
***
Зима  зненацька  й  тихо  так  прийшла,  
Лиш  календар  про  неї  повідомив,  
Неначе  дівчинка  –сніжиночка  мала,  
З  якою  батько  ще  ні  з  ким  не  познайомив.  

Мороз  сховавсь  і  десь  ще  забаривсь,  
З  вітрами  десь  загрався  вдалині,  
Можливо,із  зимою  посваривсь?  
А  чи  сидить  в  фортецях  кам'яних.  

Чекають  зимоньку  і  діти,і  дорослі,  
Вона  несе  розваги  і  свята.  
Й  ми  дуже  любимо  її,наосліп!  
Вона  –чаклунка-чарівниця  та,
 
Яка  вкриває  ковдрою  весь  світ,  
І  одягає  в  іній  всі  дерева,  
І  всім  казковий  шле  вона  привіт,
 Бо  білосніжна  й  справжня  королева.
 02.12.2017р.
***
-[b]Зима  нам  -  неначе  царівна[/b]:
Вбрання  її  біле,  чарівне!
-Нас  кличе  в  засніжену  казку,
Щоб  всім  показать  царську  ласку!

-А  прийде  весна  -  дасть  під  дупу,
Розтопить  красу  ту  -  й  сліз  купа!

-Ті  слізки  зберем  у  ночовки,
Ґрунтам  подаруєм  обновки!
Або  зберемО  їх  докупи,
Землі  подаруєм  вихлЮпи!

-Зима-бездоганна  царівна!
Засніжена,біла,чарівна!
-Нас  кличе  в  засніжену  казку,
Щоб  всім  показать  царську  ласку!

грудень,2017р.

***
[b]Чарівна  казка  [/b]знов  до  нас  іде,
З  морозами,святами,білим  снігом.
І  дід  Мороз  на  санях  при-бу-де,
Із  подарунками,веселощами,сміхом.

У  нього  за  плечима  жовтий  міх
Для  діток,для  дорослих,для  звіряток,
Порадує  дарунками  усіх:
Старих,похилих,юних  і  маляток.

Усі  чекають  здійснення  бажань,
Покращення  в  житті,якогось  чуда,
І  відповідь  на  масу  сподівань,
І  змін  на  краще  в  їхніх  амплітудах.

Зими  розваги  до  душі  усім:
Щедрівки  ,коломийки,засіванки  ,
І  Новий  рік  приходить  в  кожен  дім,
А  з  ним  і  радості,і  різні  побажанки.

Шановні  друзі,рідні,су-сі-ди!
Готуймо  й  відкриваймо  всі  кишені!
Чарівна  казка  знов  до  нас  іде!
А  з  нею  щастя  ваше-  повні  жмені!!!

06.12.2017р.
***
[b]Новорічні  вихідні[/b]

д  и  т  я  ч  е  

Ой,як    весело  мені  і  також  моїй          рідні!
Дуже  сильно  полюбляєм  новорічні  вихідні!
Я  готуюсь  до  садочку  ,чітко  слідую  режиму,
Мама  порається  в  кухні,я-вивчаю  вірш  про  зиму.

Новий  рік.В  садочку  свято.  Так  яскраво  на  душі!!
Діточок  прийшло  багато!  Дуже  весело  мені!
Нове  плаття  я  наділа!  Схожа  на  принцесочку.
Дуже  я  його  хотіла!Й  синії    шкарпеточки.

Всі  зібрались  в  хороводі.Танцювали  ,гралися
І  сміялись  в  насолоді,  і  за  руки  бралися.
Дід  Мороз  прийшов  на  свято  разом  із  онукою.
Подарунків  так  багато    у  руках  снігуркиних.
 
А  ялинка  красувалась  ліхтарями  й  кульками,
Різнобарвними  вогнями  й  білими  бурульками.
Я  на  бороду  Мороза  сильно  так  дивилася,
Що    чомусь  вона  мені  уночі  приснилася.

Буду  слухать  я  матусю,поважатиму  бабусю!
Я  у  дідуся  Мороза  попрошу  ще  кицю  Мусю!
Ой,як    весело  мені  і  також  моїй          рідні!
Дуже  сильно  полюбляєм  новорічні  вихідні!

06.12.2017р.
***
[b]БІЛИЙ  ІНІЙ[/b]

Білий,  білий  ,  білий  іній  засріблив  усе  навколо,
Ми  зібралися  із  класом  на  подвір'ї  біля  школи.

Тут    потрапили  в  фортецю    Королівни    сніжної,
Їй  Мороз  допомагає!  –      дружить  із  чарівною.

Ми  не  бачили  такого!Срібло    мовби    зібране!
Справжня  казочка  зимова!Королівство  писане!

Срібний  ґанок,срібний  сніг,срібний  кущик  і  поріг!
Срібний  дуб  і  срібний  клен,срібні  вії  у  Мадлен!

Білий,  білий  ,  білий  іній  засріблив  усе  навколо,
Ми  потрапили  у  казку  на  подвір'ї  біля  школи!

09.12.2017р.

/світлина  з  інтернету  /  







@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

/  далі    буде  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761120
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Валентина Ланевич

Не відпускай мене, прошу, не відпускай.

Не  відпускай  мене,  прошу,  не  відпускай,
Нехай  душа  живе  у  пожаднім  полоні.
Неволь  чуттєвість  та  по  краплі  випивай,
Лице  щасливе  заховаю  у  долоні.

В  усмішці  ясній  понесу  щиру  любов,
Плекатиму  у  серці  пізню  свою  весну.
В  камінне  черево  підкину  сухих  дров,
А  в  тім  вогні  згорю  і  загодя  воскресну.

Не  відпускай,  без  тебе  згину  я,  помру,
Туманом  розчинюсь  в  осінньому  світанні.
Накинь  на  сутність  позолочену  вузду,
Той  гріх  безгрішний,  кохання,  що  на  стенанні.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761231
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Валентина Ланевич

Вклякає день перед зріділим листопадом.

Вклякає  день  перед  зріділим  листопадом,
Скупує  сонечко  на  ласку  у  промінці.
Кусками  цегла,  де  стіна  розбита  "градом"
І  виноградні  лози,  подерті  ремінці.

Скапує  сік  із  перестиглих  грон  вишневих,
Змучену  землю  порційно  біллю  напува.
Вкотре  Росія-мать  трясе  плечем  м’язевим,
Брязкає  сталлю  та  нашу  гідність  попира.

В  вогні  дерева-смолоскипи,  вогонь  в  серцях,
Злість  підіймається  з  глибин  і  повнить  груди.
Тримають  хлопці  наготові  зброю  в  руках,
Не  лізте  у  чужу  хату,  вам  зась,  паскуди.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Валентина Ланевич

Я не шкодую ні про що.

Я  не  прошу  тебе,  коханий,  ні,  ніколи,
Забути  те,  для  чого  ти  в  цей  світ  прийшов.
Відкрили  знавіснілі  звірі  дикі  лови
На  душі  тих,  хто  гідність  має  і  любов.

Любов  до  України  та  до  свого  роду,
До  ставу,  плес  озерних  між  густих  лісів.
До  гір  високих,  що  торкають  небозводу
І  міст  і  сіл,  що  загубились  між  полів.

І  до  землі,  що  стогне  у  риданні  гіркім,
Сплюндрована  вогнем  московської  чуми.
Прошу,  лиш  пам’ятай,  ти,  що  у  часі  зниклім,
Я  не  шкодую  ні  про  що,  молюсь,  живи.

17.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760911
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Ганна Верес

«Я проклинаю…»

«Я  проклинаю,  –  з  материнських  вуст

Слова  камінням  падали  додолу,  –

Хоч    матір’ю  у  світі  цім  зовусь

Й  слова  були  ще  досі  невідомі…

Я  проклинаю,  –  рвали  ніч  уста

Тієї,  що  жила  лише  любов’ю,  –

Синочок  мій  не  для  війни  зростав,»  –

Під  зоряною  корчилось  габою.

Й  калічив  серце  мамі  чорний  біль,

Не  даючи  дрімати  небу  й  ночі…

«Росіє,  завинили  чим  тобі?»  –

Вогнем  палали  материні  очі…


Вдихала  ніч  гіркий  цей  монолог,

Шукаючи  пояснень-аргументів:

Чому  так  статись  у  житті  могло

І  винен  хто  у  сина  її  смерті?

Сльози  її  зміліло  джерело

Й  матуся  не  зронила  і  краплини…

Чому  в  житті  так  з  нею  відбулось?

Чом  позбулась  єдиної  дитини?


На  небі  схід  ліниво  багровів,

А  мати  у  думках  важких  блукала:

Як  жити  їй,  афганця  удові?

І  від  прокльонів  душу  рятувала…

«Я  проклинаю,»  –  плакала  трава,

Й  німіло  небо  від  її  розпуки…

Вже  день  новий  в  природі  наставав,

Та  матінку  не  залишали  муки.
 9.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760801
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Валентина Ланевич

Як хмари в ніч ховають зорі.

Як  хмари  в  ніч  ховають  зорі,
Окутують  у  темінь  кругозір.
Так  невідомість  їсть  у  хворі
Політ  душі,  ти  серцю  тільки  вір.

Серце  підкаже,  що  робити,
Як  повестись,  коли  душа  болить.
Як  чуда  хочеться,  щоб  жити,
Щоб  щастя  втримати  за  тонку  нить.

Рушник  зітчу  в  колір  веселки,
Там  перевагою  є  світлотінь.
Човник  біжить,  дзвенять  осколки,
Їх  перетворить  час  у  пильну  тлінь.

16.11.17

*Човник  -  це  окрема  дерев’яна  деталь  ручного  верстака.  В  середині  човника  знаходяться  нитки,  якими  тчеться  полотно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760747
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


MERSEDES

Любов - то яблунь цвіт…

У  тебе  вже  давно  своя  сім'я,
У  мене  також  є  сім'я  моя.
Та  я  любов  неначе  яблунь  цвіт,
Все  бережу  для  тебе  стільки  літ...

Вона  в  моєму  серденьку  живе,
А  я  кохаю  досі  лиш  тебе.
І  може  ще  колись  на  схилі  літ,
Для  нас  цвістиме  папороті  цвіт.

Нераз  в  думках  горнусь  до  тебе  я,
Та  мрія  не  збувається  моя.
Хоч  відчуваю  дотики  твої,
Та  не  досяжні  почуття  мої...

Щаслива  я,  що  маєш  щастя  ти
І  хоч  прийшлося  нарізно  іти.
Нехай  тебе  кохання  зігріва,
Ніщо  не  вдієш  доля  в  нас  така...



Доля  не  моя...    Вигадана...  Просто  Муза  продиктувала...  Я  написала...
Та  нажаль  і  такі  випадки  часто  бувають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760682
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Благословляла мати

Благословляла    мати…    на    війну
Єдиного    улюбленого    сина,
І    холодом    у    серце    жах    війнув:
«Хіба    ж    для    цього    я    тебе    зростила?
Хіба    ж    на    світі    мало    й    так    біди?
Хіба    ж    ти    зайвий    у    моїй    родині?
Не    маю    права    я    сказать    –    не    йди,
Бо    ти    ще    й    України    є    дитина.

Які    і    де    знайти    такі    слова,
Щоб    ворога    держави    зупинити?
Жона    твоя    дитятко    сповива,
Як    їй    сльози    гіркої    не    зронити!
Якби    всі    сльози    матерів    зібрать
В    одне    велике    і    глибоке    море
Й    втопити    там,    ні,    з    Богом    покарать
Того,    хто    війни    шле    й    голодомори.»

Синок    святий    портрет    поцілував,
А    потім    неньку    у    щоку,    солону,
Дружину    пригорнув    з    синком,    що    спав,
Й    пішов,    щоб    мир    принести    у    долонях.
10.03.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760631
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


горлиця

ПРОЩАННЯ

Остання  ніч  в  моїм  селі,
Ця  незабутня  рана,
Зі  мною  завжди,  сплю  чи  ні,
У  пам'яті  прощання.

Батьки  чекали.  Молодий!
 Ми  всі    в  стодолі  спали,
Вже  ж  вісімнадцять,  не  малий,
Додому  йшов,  світало.

Нас  забирали  на  війну,
Батьки  усі  в  тривозі,
А  нам  то  що!  Нам  не  до  сну!
Ми  воїни  в  дорозі!  

Пращайте  мамо!  Я  вернусь
Ось  тільки  ворог  згине,
За  Україну  поборюсь,
I  випростаєм  спину!  

Ридає  мати...  Боже  мій,
Ой  ,сину  мій,  єдиний,
Чекай,  хвилиночку  постій,
Ллє  сльози  ,як  перлини.

До  батька  йду,  обіймів  жду,
Він  глянув,  відвернувся,
Махнув  рукою!  В  відчипну?
Я  з  болю  похитнувся.

Гуде  машина,  час  пливе,
Не  можу  більш  чекати,
Скоріш,  скоріш,  водій  реве,
Вже  мусим  відїжджати!  

Прошу  в  думках,  ну    обернись!
Нехай  хоч  раз  ще  гляну.
Ні  слова  з  уст.  Чого  ж  тремтиш?
 Стояв  і  якось  в'янув.

Не  знав  тоді-  шептав  прощай,
Ховав  від  мене  сльози,  
Які  стікали  мов  ручай,
Не  показав!  Не  може.  

Казав  завжди  що  -плач  то  гній!
Це  боягузів  звичка,
-Ти  будь  як  дуб  ,не  будь  гнучкий,
Ти  батька  син,  не  гичка!

Твоє  коріння,  гордий  рід,
Уріс  він  твердо  в  землю,
Ти  бережи  його  як  слід,
Щоб  не  прорвало  греблю!

 Ось  так    і  бачу  батька  я,
 Стрункий,  у  гордій  позі,
Пекуча,  згублена  сльоза,
Захована  в  порозі!  

 

 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760561
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Жовтень крутить осіннє колесо

Луг    сивів    унизу    туманами,
Стежечки    упивались    росами,
Сонце,    довоювавши    з    хмарами,
Промінцями    пробилось    косими
На    верхів’я    тополі    в    золоті
І    на    груші    під    багряницями,
І    на    кущик    калини    молодо
Що    давно    жартував    з    криницею.

Вітер    не    колисав    ще    листячка,
Та    уже    доторкнувся    пір’ячка,
Розцвіло    на    кущі    намистечко    –
Осінь    впала    і    на    подвір’ячко.
Заквітчалася    диво-квітами:
І    жоржинами,    й    чорнобривцями,
Й    золотими    берези    вітами,
Вихвалялася  і  полицями
З    помідорами    й    огірочками,
І    грибами,  й  смачненьким  соусом,
І    важкими    капусти    бочками.
Крутить    жовтень    осіннє    колесо.
21.11.2014.

ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760556
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Ганна Верес

Осінь рання, тепла, жовтоброва

Осінь    рання,    тепла,    жовтоброва,
Захотіла    рідний  край  змінить:
В  золото      укутала    діброви,
Пряла    літа    бабиного    нить.

Розгубила    запахи-дурмани
У    траві    високій    край    села,
Випасала    ранками    тумани
Біля    річки,    поряд    що    текла.

Фарбувала    листя    і    в    садочку,
Жартувала    з    вітром    на    воді.
І    панич,    останній    на    тиночку,
Небу    теж,    немов    дитя,    радів.

А    як    дощик    з    висоти    проллється,
Покупає    луки    і    поля,
Сонцю    осінь    жовто    посміхнеться
Й    стане    листям    землю    застелять.
21.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760555
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Леся Утриско

Так зачекалась рідного тепла.

Так  зачекалась  рідного  тепла,
Криниці  мої,  де  черпАла  воду,
Здається  ніби  вчора  там  була,  
Де  цілувалась  з  ягодами  глоду.  
Коса  в  траві  стогнала:  -  "Жмик  та  жмик",
І  на  городі  мама  виправляла  
Рівненьку  грядку-   тикала  часник,  
Щось  миле,  так  тихесенько  співала.  
Цибуля  очі  п'ялила  від  сліз,  
Під  стріхою  сміялась  кукурудза  
І  батько  закладав  на  плечі  міх,  
Із  струками  фасолі...  
Сон-  приблуда.  
Там  панував,  і  спокій,  і  любов,  
І  ніби  вчора  лік  віджитих  років,
Лиш  спогадами  лину  знов  і  знов,
Де  постарів,  і  час,  і  відлік  кроків.
В  нім  вітер  звиє  збурену  печаль,
Її,  невдаху,  кине  коло  брами,
Мої  думки,  а  в  них  болюча  даль,
Де,  коло  хати,  вічний  образ  мами.  
Та  де  то  все?  Запитую  в  життя,  
Вернути  б  час,  прихилю  в  ньому  неба,
Ті,  батьківські  слова  та  почуття-
Я  більшого  не  хочу,  і  не  треба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760541
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


MERSEDES

Привезли воїна в село…

Привезли  воїна  в  село
В  сумній,  холодній  домовині.
Зустрів  з  сльозами  син  його
Батьки,  дружина,  друзі,  рідні...

Він  землю  нашу  боронив,
Було  у  нього  мрій  багато.
Ворожий  снайпер  його  вбив,
Він  був  колись  для  нього  братом.

Він  руку  дружби  подавав,
Запрошував  до  себе  в  гості.
Тоді  в  минулому  не  знав,
Що  куля  влучить,  будуть  млості...

В  скорботі  ріднеє  село,
Моросить  дощ,  то  плаче  небо.
Птах  опустив  своє  крило,
Скликає  воїн  всіх  до  себе.

Старенький  дід  сльозу  зронив,
За  що...  Скажи  моя  дитино...
Я  від  фашистів  боронив,
Ти  ж  від  братів  мій  рідний  згинув...

За  що  скажіть  палає  Схід...
За  що  там  гинуть  мирні  люди...
І  хоч  пройде  багато  літ,
Страхіття  цього  не  забудем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760531
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


MERSEDES

Доторкнулася паморозь біла…

Доторкнулася  паморозь  біла,
До  листочка  осіннього  вже.
Вона  крони  дерев  посріблила,
Заблищало  довкола  усе.

Доторкнулась  своїм  поцілунком
І  лишила  його  на  вікні.
Залишився  у  серці  дарунком,
Той  цілунок  назавжди  мені.

Холодить  вітер  день  цей  осінній,
Смуток  в  небі  неначе  жалі.
Скоро  прийде  зима,  ляже  іній,
На  дерева,  кущі  ліхтарі...

А  цілунок  що  в  серці  лишився,
Буде  гріти  в  сумні  вечори.
Листопад  тихо  так  зажурився,
Полетять  білі  мухи  згори.

І  посипе  зима  сніг  лапатий,
Буде  в  казці  неначе  усе.
Дітвора  візьме  в  руки  санчата,
Вона  в  подорож  їх  понесе.

Зашаріються  щічки  дитячі,
Буде  чути  веселий  їх  сміх.
Доторкнуться  долонькі  гарячі,
І  розтоплять  пухнастенький  сніг...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760409
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Світлана Моренець

КРАПЛЯМИ ДОЩУ

***
Змарніла  Осінь
шле  світу  SOS  –  морзянку,
краплями  дощу.

***
Вальсує  листя
під  плач  музики  вітру...
Прощальний  танець.

***
Так  приречено
лине  листя  до  землі  –
в  обійми  Матері.

***
Зчорніле  гілля
на  небесному  фоні  –
зморшки  Осені.

***
Повзуть  тумани,
щоб  сором  і  наготу
прикрила  Осінь.

***
Під  виття  вітрів
проводжаємо  Осінь...
Ридайте,  дощі!

                           14.  11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760370
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Леся Утриско

Майтки. ( Гумореска ) .

Була  кума  на  базари-   купила  си  майтки:  
Щось  таке,   як  галіфе,  ну  а  може  райтки.  
Такі  білі,  як  той  сніг,  у  низу-   з  гумками  
Накрохмалені  усі,  навіть  з  фальбанками.  
Перед  люстром  вишивала  певно  з  дві  години,
Юш  морози  не  страшні-   чула  сі  людинов.  
-  Такі  мала  моя  бабці,  на  ріжні  гатунки,
Правда  молі  то  поїли-  ті  старенькі  клунки.  
Нині,  Касю,  юш  не  хочут  такі  викрутаси,  
Де  з  гумками  разом  шиті  білюнькі  кутаси.  
Тепер  майтки  з  фальбанками  цівком  юш  не  в  моді,
В  них  юш  тілько  сі  вдігают  чучала  в  городі.  
А  я  теж  сі  зодягну,   най  ми  буде  тепло  
І  гріха  юш  буде   менше-   не  піду  до  пекла.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760343
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ганна Верес

То моя свята земля (Слова для пісні)

Де    ходили    ноги    босі
Й    слід    козацького    коня,
Почорніли      раптом    роси    –
То      Донбасівська    земля.
То      моя    свята    земля.
Де    тополя    із    вербою
Й    з    вітром    буйним    розмовля,
Пісня    стрілася    з    журбою    –
У    вогні    моя    земля.
То        моя    свята    земля.

Де    вітри    ковил    колишуть,
Треба    землю    визволять,
Просить    миру    вона    й    тиші,
Плаче    змучена    земля.
То      моя    свята    земля.
Не    сніги    упали    в    коси    –
То      в    матусі    сивина,
Виглядає    сина    й    досі,
Бо    ж    покликала    війна.
Зачекалася    вона.
24.11.2014

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ганна Верес

Мов на побачення, спішу

Мов    на    побачення,    спішу    в    осінній    ліс,
Щоби    дубовим    запахом    упитись,
Щоби    його    частинкою    зробитись
І    залишити    слабкість    там    і    злість.

Серед    могутніх    велетнів-дубів
Себе    відчула    чудернацьким    гномом,
Отож    віддам    я    їм    душевну    втому,
А    міць    дерев    від    них    візьму    собі.

Дуби    ж    давно    забули    про    свій    вік,
До    мене    жолудями    посміхались,
Мов  між    собою    шепотом    змагались,
Коли    торкався    листя    вітровій.

Я    слухала    чарівне    те    шептання,
Ловила    зором    кожен    листя    рух;
Один    зірвався    й,    описавши    круг,
Упав    до    ніг    під    стримане    зітхання.
20.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ганна Верес

Це не наша війна?!

–Це  не  наша  війна  в  Донбасі?
На  мечах  не  слов’янська  кров?
Не  було  і  не  буде  спасу
Тим,  погасла  у  кім  любов.

–Ні,  це  наша  війна,  мій  друже,
Запалила  її  Москва,
Кацапня  і  тупа,  й  байдужа
Стала  наших  синів  вбивать.

Так,  це  наша  війна.  Й  це  правда.
Й  жити  нам  би  у  мирний  час,
Але  ж  цілять  ворожі  «Гради»
Вже  по  юних  вузьких  плечах.

Так  це  наша  війна.  Всі  знаєм.
Нам  кохатись  би  до  зорі,
Милуватись  весни  розмаєм  -
Похоронки  летять  в  поріг.

Так,  це  наша  війна  на  Сході.
України  там  ллється  кров.
Вона  славу  в  борні  відродить.
Переможе  війну  любов!
29.09.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760172
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ганна Верес

Пам’ятай

Як  потрібна  людині  пам’ять
На  добро,  на  людей  хороших,
На  корисні  і  мудрі  справи,
Бо  всьому  голова  –  не  гроші!

Як  потрібна  людині  мова,
Щоб  і  висловить,  і  почути
Необхідне  любові  слово,
Без  якого  життю  –  не  бути,

Без  якого  сіріє  днина,
Й  сонце  світить,  але  не  гріє!
Пам’ятай,  що  ти  є  людина!
Без  любові  слів  світ  змарніє!
25.11.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760171
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ганна Верес

Пливли вже гуси за селом

Ще  осінь  не  засіяла  дощем,
І  не  вдягла  із  золота  корону,
Але  тривожить  душу  ніжний  щем:
Коли  ж  на  жовту  клен  замінить  крону?

Пливли  низенько  гуси  над  селом,
І  смутком  сірим  небо  колисали,
Із  літечком  прощалися  крилом,
А  із  людьми  –  сумними  голосами:

«Прощайте,  люди  і  свята  земля,
Де  води  чисті  і  поля  широкі.»
Услід  їм  клен  дивився-надивлявсь,
І  особливий  мав  тому  неспокій:

Не  знав,  чекає  що  їх  у  путі,
І  чужина  далека  як  зустріне,
Тай  чи  побачить  ще  їх  у  житті  –
Він  пив  тривогу  із  землі  корінням…
28.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760097
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ганна Верес

Ті явори

Не  сплять  тумани.  Зранку  предвіщають

Хорошу  днину,  сонячну  й  ясну,

З  дитинством  я  сьогодні  попрощаюсь,

Тому  мені  давно  вже  не  до  сну.

П’ятнадцять  років  маю,  перших,  повних,

Крило  зміцніло,  проситься  в  політ.

З  сестрою  їдем  вчитися  обоє.

Прощай,  село,  на  бозна  скільки  літ.

Село  уже  сховалося  в  долині,

Дивились  вслід  верхівки  яворів.

Момент  оцей  живе  в  мені  й  донині,

В  життєвих  негараздах  не  згорів.

Ті  явори  не  раз  мене  стрічали

І  проводжали  в  обране  життя,

Стрункі  й  високі,  схожі  зі  свічками,

Вели  тепер  нас  до  нових  звитяг.
2.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760100
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Світлана Моренець

НА ОСІННІЙ ХВИЛІ

Гобелени  й  пухкі  килими
ткала  Осінь,  невтомна,  під  ноги,
над  землею  стелила  дими,
прибирала  весь  світ,  до  знемоги.

Сотворивши  казковий  дизайн,
малювали  із  Жовтнем  картини
і  кохання,  в  мереживо  тайн
заплітали  з  ниток  павутини.

Модулюючи  теми  із  фуг,
їм  співали  вітри  голосисто,
розсипаючи  щедро  навкруг,
мов  метеликів,  листя  барвисте.

Та  не  вічний  любовний  дурман  –
залишився  він  в  "бабинім  літі"...
Втрату  чарів  ховала  в  туман
і  за  хмари,  сльозами  налиті.

Листопадова  старча  злоба́
обірве  її  листя  останнє.
Ні  прохання,  ні  тиха  мольба
не  зупинять  хвилину  прощання...

Та  ще  –  Осінь.  Налиймо  ж  вина,
щоб  осінній  порі    порадіти!
Що  старіємо  –  то  не  вина!
І  в  душі  ми  лишились  як  діти,

хоч  життя  все  вкорочує  нить,
крадькома,  незворушно,  незримо
наближає  небажану  мить,
непомітно  штовхаючи  в  зиму.

Тільки  б  разом!  З  тобою  удвох
то  й  старіти  –  не  так  безнадійно.
Втім,  майбутнє  планує  лиш  Бог...
Ну,  а  поки  ще  Осінь,  –  радіймо!

                                                   10.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Ніна-Марія

Запахла осінь гіркими полинами

[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]

Запахла  осінь  враз  гіркими  полинами,
Опалим  листям  під  ногами  шурхотить.
Крильми  розлуки  наче  тріпотить  між  нами,
Вона  ніколи  у  мені  не  відболить.

В  пожухлих  травах  хай  росою  засріблиться,
Світанком  босим  до  оселі  забреде.
Якась  надія  ще  десь  у  душі  тепли́ться,
І  смутком  осені  на  землю  упаде.

Хай  він  зотліє  у  рудому  падолисті
Прогірклим  болем  невимовного  жалю.
Зберу  із  світлих  мрій  моїх  разок  намиста.
З  тобою  пополам  їх  любий  розділю.    

[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Валентина Ланевич

Підсуньсь, приляжу біля тебе.

Підсуньсь,  приляжу  біля  тебе,
Обіймеш  чистим,  втомленим  теплом.
Моєму  серцю  воно  любе,
Не  хочу  бути  я  під  каптуром.

І  притулюсь  бочком  до  тіла,
Аби  відчути,  як  тече  любов.
Щоб  та  обидві  душі  гріла,
Щоби  горіла  поспіль  без  відмов.

Торкнусь  зажури  на  волоссі,
Що  загубилась  в  прядках  сивини.
Нехай  в  нічному  безголоссі
Німий  розчиниться  привид  війни.

11.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759958
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Леся Утриско

Впало ябко в засніжені трави.

Впало  ябко  в  засніжені  трави:  
Ніби  в  парі,  а  ніби  саме,  
Увірвалось  у  подих  отави,
Румяненьке-  солодке  й  сумне.  

Ще  вдихало  осінні  тумани,  
Солодило  пробуджений  день,
Тільки  снігом  ятрилися  рани,  
Вигравав  собі  холод  пісень.  

А  ти  дихай!-   Нашіптують  трави,
Ну  радій!-  Хай  останній  твій  день,  
Це  зима  впорядковує  справи,
Бачиш  он,  як  насупився  пень.  

Теж  пручається  холоду  злому-  
Не  пора  ще  твоя-  не  пора,  
Де  відлуння  сонливого  грому,
Змінить  стогоном,  снігу  гора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760037
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Ганна Верес

Тікають сни

Тікають  сни.  Давно  минуло  й  літо,
І  осінь  до  кінця  вже  добіга,
Та  не  перестає  душа  боліти,
Бо  край  мій  топче  ворога  нога.

Щодень  я  жду  з  Донбасу  повідомлень,
Там  день  і  ніч  ідуть  важкі  бої,
Й  від  того  ніби  губиться  свідомість,
Бо  ж  люди  гинуть,  кращі  і..  свої…

Один  убитий,  два  чи  три  щоденно,
А  скільки  ж  тих,  хто  мучиться  від  ран!
Я  хочу  знати  вкотре  достеменно,
Коли  настане  світла  та  пора  ,
Коли  народ  мій  мирний  сон  здобуде
І  перестануть  гинути  сини,
І  заживуть  щасливо  наші  люди,
Не  знаючи  ніколи  вже  війни?!
Чернігів.  12.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759815
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Леся Утриско

Привіт, красуне.

Привіт,  красуне!  Добридень,  поетко!
Хто  ви-  печаль  чи  може  стиглий  гріх?
Я  заглядав  і  бачив  світ  в  люстерку,  
Де  ви  у  нім-  русалка  й  тихий  сміх.  

А  може  ви  дитя  мале  у  Музі?
Ви-  божество  в  реальності  та  снах?!  
Я  бачив  вас  зажурену  на  лузі  
І  слухав  гру,  де  ви  були  в  піснях.  

Скажіть-  хто  ви?  Чому  такі  секрети?
Я  розпізнати  хочу  вас  як  слід,
Пустіть  на  мить-  співатиму  сонети  
І  разом  з  вами  посмакую  плід.  

В  якому  ви-  не  звершене  кохання,  
Ви  в  нім  розлука,  а  за  мить-  струна,  
В  руках  маестро,  витвір  зпозарання-
Ранкові  грози,  райдуга  й  весна.  

Ви  не  відмовте-  зовсім  так  не  личить,
В  блаженнім  світі  Музи  та  вірша,  
Я,  разом  з  вами,  вкриюсь  падолистом,  
У  віщих  снах  із  осені  коша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ганна Верес

Не твоя (Слова для пісні)

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Продирявів  човен  сімейний…
Не  тобі  звучить  пісня  моя
І  твоя  тепер  –  не  для  мене…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Дотик  губ  твоїх,  рук  –  буденні.
Навіть  пісня  в  саду  солов’я
Теж  лунає  вже  не  для  мене…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Не  магнітить  мене  твій  погляд…
Жито  вилягло  у  полях
Й  нас  дві  стежки  ведуть…  не  поряд…

Не  твоя  я  тепер,  не  твоя…
Нас  вина  в  цім,  чи  вирок  долі?
Душу  сум  мою  застеля,
Та  не  хоче  мене  неволить.
22.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759696
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Ганна Верес

Зустріч з татком

Хто  радість  міряв  у  дитячих  грудях,
Коли  вертає  батько  із  війни?
«Не  відпущу  тебе  уже  нікуди!»  –
Дитячий  голос  дзвоником  бринить.

І  розпирає  радість  груденята,
І  сонце  яскравіє  ув  очах,
І  обнімають  шию  рученята,
А  в  татка  сльози  й  крила  із  плеча.

Розправить  він  їх  і  накриє  ними
Всю  землю,  щоби  ворога  спинить,
Щоб  небо  й  очі  не  були  сумними
Від  ран  і  втрат  безглуздої  війни.  
27.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759693
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Ганна Верес

Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759534
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Ганна Верес

У цьому бачу я свій сенс

Із    криці    виплавивши    слово,

З    собою    взяти    хочу    знову,

Щоб    не    зігнулось,    не    ржавіло,

Щоб    правду    говорити      вміло,

Щоб    запалило    всім    серця,

В    мені    побачило    борця

За    честь,    за    правду    і    свободу,

Таку    жадану    для    народу.

У    цьому    бачу    я    свій    сенс,

Щоб    словом    вплинути    на    все.



Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світлана Моренець

РІДНІЙ МОЇЙ (експромт)

Бог  кожному  дарує  рідний  край,
матусенька  єдина  –  теж  від  Бога.
Шляхів  дав  безліч,  але  обирай
той,  що  з  магнітом  рідного  порога.

А  в  кожнім  краї  мова  є  своя
як  ідентифікація  народу.
Моя  ж  –  ніжніш  від  співу  солов'я,
бо  мамина,  йде  з  роду  і  до  роду.

Вбираю  вірш,  молитву,  парафраз,
як  воду  із  свяченого  джерельця.
І  хоч  спілкуюсь  іншими  не  раз,
та  лиш  рідненька  йде  з  самого  серця.

                                       9.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Леся Утриско

В день уродин.

В  добрім  серці  та  душі,
Де  жевріють  світлі  мрії,
Хай  вас  гріють  і  дощі,
І  сніги,  і  буревії.
А  у  літі,  що  без  меж,  
У  любові  квітне  доля,
У  здоров'ї  й  щасті  теж,
Вам  букет  несу  із  поля.
Волошок-  небесну  просинь,
Маків-  стиглого  кохання,
Пшениців,  вплетених  в  осінь,
Та  лиш  щирі  привітання.  
Многих  літ  в  добрі  та  ласці,  
Та  в  любові  усіх  рідних,
Хай  цвіте  життя,  як  в  казці:
Світлих  днів-  ясних,  помірних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759434
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Галина_Литовченко

Вечір із полуднем бився…


Вечір  із  полуднем  бився  й  таки  переміг.
Сонце  за  синіми  шатами  вклалося  спати.
Вийду  із  хати  й  присяду  на  теплий  поріг  –  
буду  вечірню  зорю  в  самоті  зустрічати.

Я  прихилюсь  до  одвірка  старого  плечем,
він  мене  знає  давно,  тож  не  буде  перечить.
Темрява  крученим  ляже  до  ніг  паничем,
випливе  запах  левкой  у  нічну  порожнечу.

Видасть  присутність  під  тином  духмяний  тютюн,
блисне  очима  з  кущів  чорний  котик-приблуда,
спуститься  з  неба  і  пильність  приспить  Гомоюн,*
піснею  матінки  ляже  тихенько  на  груди.  

Ой,  люлі-люлечки,  стану  маленькою  я,
буду  леліяти  мрії  під  зоряним  небом…
(Певно  чекає  на  мене  домівка  моя,
серце  підказує  теж,  що  поїхати  треба).

*  З  слов'янської  міфології  відомо,  що  крик  птиці  Гомоюн  віщує  добру  звістку  (щастя),  а  людям  вона  співає  божественні  пісні  (гімни)  та  віщує  майбутнє  тим,  хто  вміє  чути  таємне.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Леся Утриско

Відлуння падолисту.

Щось  листя  вигравало  на  роялі,
Чи  свій  сонет,  чи  осені  думки,  
А  в  нім  сміялись  гучно  пекторалі,
Спотворено  малюючи  зірки.

Плаксивий  дощ-  смішний  та  одинокий,
У  парку  шкандибав,  мов  дідуган,
Всі  арії  згрібав-  рум'янощокий,
Де  музика  вдягалася  в  гердан.

Кафтан  із  мрій,  промов  та  божества,
З  веселок  осені,  застиглих  в  пекторалі,
Лунала  музика  природнього  єства-
Відлуння  падолисту  на  роялі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759348
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ганна Верес

Досить бездіяльно нить

Я  хочу  висталити  слово,
Щоби  міцніш,  твердіш  було,
Надію  сіяло  щоб  знову,
Щоб  зазвучало,  загуло.

Я  хочу  викресати  слово,
Щоб  запалити  ним  серця,
Й  окроплене  святою  кров’ю
Жило  в  людині  до  кінця.

Я  хочу  викарбувать  слово,
Щоб  душі  і  життя  змінить,
Щоб  розцвітала  наша  мова.
Вже  досить  бездіяльно  нить!
26.09.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759298
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ганна Верес

З нами правда і Великий Бог

Тремтить  сльозою  зболена  душа,
Коли  синів  поранених  я  бачу,
А  поряд  побратими  в  бій  спішать…
Як  кров  синівську  ворогу  пробачить?!
Закрить  несила  очі  на  війну
Й  змиритися  із  цим  не  маю  сили,
Хоч  дух  бійців  міцніший  за  броню,
Проймає  біль,  чом  ворога  впустили
У  український,  рідний  нам  Донбас,
Скалічили  там  землі,  люд  і  душі,
Чом  москалі  ненавидять  так  нас,
Народ  російський  чом  війни  не  тушить?

А  головний  палій  сидить  в  Кремлі
Ні,  не  болять  йому  ніякі  жертви,
Тут  справа  не  в  донбасівській  землі,
За  котру  мусять  наші  діти  вмерти.
«Він  –  вовк,  він  –  пан»,  –  згадаєте  мені,
Та  час  вовків  минув,  лишивши  болі…
Чом  люди  знову  гинуть  у  війні?
Тільки  тому,  що  шлях  веде  до  волі?
Війна  і  кров,  свобода  і  любов  –
Усе  змішалось  у  житті  сьогодні,
Та  з  нами  Правда  і  великий  Бог,
І  до  землі  палка  любов,  народна!
20.08.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759300
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало  сонце,  просинатись  треба.
А-  лінощі  кажуть  –  не  вставай  ще,  ні!!
Г-олубінь  безмежна  вранішнього  неба
Л-агідний  промінчик  скаче  по  стіні.
Я-  відкину  ковдру,  ніжитись  доволі,
Д-ень  прийдешній  стука  в  шибку    вітерцем
А-  душі  до  щему  необхідно  волі...
Є-  ж  бо,  що  тяжіє  серденько  свинцем..

Р-оздивлюсь  довкола,  день  такий  хороший,
А-ж  до  небокраю  поглядом  сягну.
Н-іч  вже  поскладала  сни  мої  у  кошик.
О-сь  де  я  сховаю  мрію  осяйну…  
К-олихає  вітер  калинОву  гілку,

У-  повітрі  пахне  прілий  падолист,

М-ріям,  як  і  людям,  солодко..  чи  гірко
О-н  скільки  зібралось  різних  тих  намист.
Є-  у  кожній  днині  неповторні  миті

В-осени  і  влітку,  взимку  й  по  весні,
І-  найкраще  небо  у  своїй  блакиті,
К-раще  не  насниться  навіть  увві  сні.
О-дчиню  кватирку  і  вдихну  свободи
Н-е  помітить  раю,  треба  буть  сліпцем.
Ц-е  й  не  може  бути  краще  насолоди
Е-ос*  розмовляє  з  першим  промінцем.

*  Еос  в  поезії  –  ранкова  зоря.

     Фото  -  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ганна Верес

Зроби свій вибір


У    кожного    із    нас      своя    є    Україна:
Для    когось    –    мати,    рідна    і    свята,
Де    особлива    пісня    солов’їна,
Де    роду    слава    власного    зліта,

Де      соняхом    цвіло    твоє    дитинство,
І    заповідні    слалися    стежки,
Де    упивався    запахом    любистку,
І    долю    стерегли    твою    зірки.

А    є    й    такі,    для    кого    Україна    –
Це    територія,    порожній    в    серці    звук,
Заради    вигоди    такий    усе    покине,
Терпіти    не    захоче    зайвих    мук.

Про    ці    позиції    почуй,    громадянине,
У    час    війни,    важких    випробувань,
Чим    є    для    тебе    наша    Україна,
Зроби    свій    вибір    і    не    забувай!
26.11.2014.



Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759181
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ганна Верес

Чи схолоне Схід?

Хто    жив    в    війну    в    Донбасі,
У    пам’яті    привіз,
Як    найнята    зараза
Топила    в    морі    сліз
Людей,    що    довіряли
Російським  псевдо-ЗМІ,
Слухняно    козиряли,
Жили,    мов    у    тюрмі.
Тепер    там    плач    і    стогін    –
То    голоси    війни.
Чи    чути    їх    в    Ростові?
Чи    гірко    від    вини,
Що    кров’ю    Україна  
Вмивається    щодня,
Й    Донбас    –    тепер    руїна,
Велика    й    не    одна?

Роздроблює    каміння
Там    смертоносний    «град»,
Осколки,    кулі,    міни
І    звуки    канонад…
Там    чорні    діри-вікна
Благають    небеса:
«Краще    б    сади    тут    квітли
Й    купала    їх      роса.»
Зима    вже    на    порозі,
Та    чи    схолоне    Схід?
Народ    живе    в    тривозі:
Невже    не    вплине    світ?!
22.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759182
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ніна-Марія (V)

[b]
Заспівай  же  ти  пісню  про  долю,  козаче[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uAgfFPV_ZX8[/youtube]

Заспівай  же  ти  пісню  про  долю,  козаче,
Про  гірку,  ту  що  в  хаті  на  покуті  плаче.
Про  синів  України  полеглих  в  боях.
Журавлями  у  небо  їх  стелиться  шлях.

Про  село,  де  затишна  над  кручею  хата,
За  ворітьми  терпляче  жде  стомлена  мати.
Від  обіймів  якої    милішає  світ...
Як  хотіла  б  вона  живим  сина  зустріть!

Та  пекучий  той  біль  розтинає  їй  груди.
У  скорботі  німій  до  землі  геть  зігнута.
Скільки  ж  праведних  мрій  в  її  сина  було!
Але  куля  ворожа  спалила  крило.

До  могил  тих  синів,  що  у  небо  злетіли,
Ми  червоні  супліддя  калини  прихилим.
Їх  потомки  прийдешні  не  зможуть  забуть,
Бо  весною  барвінком  вони  зацвітуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759105
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Леся Утриско

Де розділялись біль та чужина.

Зібрався  день,  заліг  під  хоругвами,  
Церковні  дзвони,  дихали  свічки,
А  я  в  молитві  линула  до  мами,
Цвіли  в  молитві  батькові  стежки.

Співали  хори,  три  хліби  жевріли,  
Стояла  вкопано  осіння  пелена,
У  Божий  лик  промінчики  летіли,  
А  я  була  у  світі  тім  одна.

Не  бачила  в  нім  люду-  не  хотіла,  
Лиш  білий  лист,  на  ньому  імена:
Я  б  в  небо,  рідні,  птахою  летіла,  
У  ваше  небо,  бо  в  моїм  зима.  

Так  холодно  без  вас  і  так  морозно,  
Лиш  сльози  теплі-  ранішні  дощі,
Тулились  до  мого  лиця  мімозно,  
А  в  них-  тепло  від  кожної  душі.  

Це  все,  що  є  і  все,  що  залишилось:
Та  світла  пам'ять,  спогад,  тишина,
Свіча  сумна-  у  ній  життя  молилось,
Де  розділялись  біль  та  чужина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758982
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Коли до осені вже просяться літа

Коли    до    осені    вже    просяться    літа,
І    перше    срібло    помережить    скроні,
Тоді    життя    ще    швидше    проліта,
Немов    несуть    його    вітри,    як    коні.

І    не    встигаєш    оглядатися    назад,
Спішиш,    немов    це    вперше    і    востаннє.
Тепер    і    в    радощах    непрохана    сльоза
Частіше    твої    очі    застеляє.

А    особливо,    коли    прямо    навпростець
До    тебе    внука    ніжки    чеберяють,    –
І    молишся,    і    ждеш    –    ось    підросте,    
Й    за    те,    що    впав,    собі    теж    докоряєш.

Отак    усе    життя    чомусь    летить
В    сльозах    і      радощах,    і    в    вічному    чеканні.
Змінить,    звернути    –    не    посмієш    ти.
І    справа    тут    є    не    лише    в    звиканні1
А    в    чім    тоді?..
25.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758967
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Пора осіння

Пора  осіння  з  вереснем  приходить,
Багата  і  красива  це  пора.
Завжди  у  неї  золото  у  моді,
В  гурти  птахів  для  вильоту  збира.

Із  потаємних,  жовто-сірих  схронів
Свої  дива  для  світу  дістає,
Живе  частенько  теж  не  по  законах:
То  літом  бабиним  дерева  заснує,

То  задзеркалить  сонцем  тиху  воду,
То  дощиком  умиє  сіру  вись,
Милується  щодня  на  свою  вроду  –
Не  відкладе  нічого  на  колись.
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


MERSEDES

А ти весни даруєш цвіт…

Коханий  мій  за  вікнами  вже  осінь,
Гаптує  вишиванки  на  зорі.
Вплітає  рижувате  листя  в  коси,
А  ти  цілуєш  рученьки  мої...

Вона  така  чудесна  наче  казка,
Вмиває  срібним  дощиком  поля.
В  душі  у  нас  живе  любов  і  ласка,
Щаслива  я  коханий  бо  твоя.

Твоя  назавжди  -  нам  шепоче  доля,
Твоя  -  шепоче  небо  в  вишині.
Про  почуття  ті  пам'ята  тополя,
Під  нею  ти  освідчився  мені...

З  тих  пір  спливло  багато  уже  років,
З  тих  пір  минуло  вже  багато  літ.
У  котре  осінь  робить  свої  кроки,
А  ти  весни  даруєш  мені  цвіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758921
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Придумав хтось колись вокзал


Придумав  хтось  колись  вокзал    –

Місце  розлуки,

Там,  де  непрошена  сльоза

Купає  муки.

І  коли  поїзд  дасть  сигнал,

Душа  здригнеться,

Й  готовий  дочкам  і  синам

Віддати  серце.

А  коли  поїзд  забира    

Твоє  кохання,

То  найстрашніша  є  пора    –

Без  сподівання.


Якби  Всевишнім  я  була,

Розлук  не  стало  б,

Коханим  стрітись  помогла  б.

Немов  кристали,

Ті  сльози  б  радістю  цвіли,

Й  горіли  б  очі.

Любові  теж  нема  ціни…

Думки  пророчі…


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758903
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Рання осене! Ой дивна осене!


Рання  осене!  Ой  дивна  осене!

Ти  по  саду  ногами  ще  босими

Ходиш  тихо,  ніким  не  помічена,

Та  пташки  галасують  у  відчаї:

За  моря  відлітати  збираються  –

Серед  них  ватажки  обираються.

Сад  рясний  так  радіє  цій  осені:

Ноги  миє  дощем  їй  і  росами.

І  туман  загляда-  женихається,

Тільки  осінь  над  ним  насміхається,

Тож  походить,  немов  неприкаяний,

І  в  найближчих  ярочках  зникає  він.


Рання  осене!  Ой  дивна  осене!

Моя  подружко  ти,  жовтокосая!

За  тобою  спішу,  йду  я  стежкою,

Зачепилась  за  кущик  мережкою,

Ой  мережечкою-  павутиннячком,

Полетіла,  легка,  в  капустиннячко!..

Рання  осене!  Ой  дивна  осене!
12.11.2012


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758899
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


MERSEDES

Осінь ти для мене мила…

Зблідла  осінь  моя  щира,
Загорнулася  у  шаль.
За  вікном  сльозу  зронила,
У  очах  її  печаль...

Може  чаю  тобі  рідна,
Що  би  ти  зігрілася.
Щоб  душа  твоя  розквітла,
Щоб  ти  не  журилася.

Скуштуй  яблочко  рідненька,
У  намисто  приберись.
В'ється  стежечка  вузенька,
Шпориші  переплелись...

Листя  падає  додолу,
Килим  стелить  по  землі.
У  садах  не  чути  соло,
Не  співають  солов'ї...

Небо  вбралося  у  сіре,
Дощ  сумує  за  вікном.
Осінь  ти  для  мене  мила,
Заколишиш  дивним  сном...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758810
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Любов Іванова

ХОЧУ ОБРАТНО В ЛЕТО

Х-лещет  с  утра  и  до  ночи,  
О-сени  царь  -  косохлёст,  
Ч-естно,  нет  более  мочи.  
У-жас,  блокада  из  слёз.  
 
О-х,  надоела  мне  слякоть,  
Б-оже,  как  ливень  унять,
Р-анит...  и  хочется  плакать,
А-вгуст,  вернись  к  нам  опять.  
Т-ам  спелых  яблок  корзины,  
Н-ежность  и  щедрость  лучей,  
О-сень  сменила  картины,  

В-плоть  до  земных  мелочей.  

Л-истья  сложив  за  сараем,  
Е-дкость  свою  укроти.  
Т-о.  что  мне  так  не  хватает,  
О-чень  прошу  -  возврати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Леся Утриско

Війна гібридна- смерть та молитви.

Спливають  дні  лелеками  за  обрій-  
У  когось  осінь,  а  комусь  цвіте  весна,  
Десь  мирно  сплять,  а  десь  вояк  хоробрий  
Стоїть  на  варті-  там  іде  війна.  

Дитя  родилось-   світ  увесь  радіє,
Дідусь  помер-  вже  свічка  в  голові,
Стареньку  матір  ніжно  син  леліє,  
Десь  пісня  дзвінко  лине  по  землі.  

Хтось  віддає  останню  крихту  хліба,  
А  хтось  згубив  в  маєтках  навіть  лік,  
У  церкві  поминальна  богослужба-  
Пройшов  свій  шлях,  короткий,  чоловік.

Хтось  скаже-  доля,  Господом  хрещЕна,  
Написана  Всевишнім  угорі,  
Хіба  та  смерть  колись  буде  прощЕна,
Де  гинуть  хлопці-   рідні  й  дорогі?

Ні,  це  не  доля-   це  брудна  розправа,  
Гидка  наруга,  згублена  душа,  
Де  лиш  слова:  -  Героям  Вічна  Слава!
Дубовий  хрест,  віночок  спориша.

Кровавий  слід-  матусина  скорбота,
Батьківський  біль  у  грудях  клекотав,
Там  куля  в  серце-   кат  й  брудна  робота,  
Останній  подих  десь  у  вічність  звав.  

Стоять  могили  чітко  у  шерензі,
Де  тишину  стрічають  лиш  птахи,  
Болючий  спомин  доторкає  сонце-  
Війна  гібридна-  смерть  та  молитви.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Ніяка сила волі не скорила

Земля  і  воля,  й  мова  солов'їна  –
Це  триєдиний  нації  портрет,
Якої  ймення  –  мати  Україна
Й  яку  не  раз  піднято  на  багнет.

І  мова,  й  воля  нагло  плюндрувались.
Проти  відваги  ворог  сатанів.
Земля  ж  сльозою  й  кров'ю  заливалась,
Та  відданих  не  позбулась  синів.

Сьогодні  долю  знову  розпинає
Росія  –  учорашній  «рідний  брат»,
(Чужинська  мова  у  містах  лунає)
Забрала  Крим,  Донбас  хоче  забрать.

Та  дух  козацький,  вільний,  незборимий,
Не  втримає  його  ніяка  кліть,
Ніяка  сила  й  волі  не  скорила
На  протязі  кількох  тисячоліть.

Єднаймось,  браття,  духом  і  тілами
Проти  свавілля-дикості  Кремля
Й  на  битву  із  іудами-панами,
Нам  Бог  поможе  і  свята  земля!
3.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758653
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Ганна Верес

Спіткнувся жовтень

Пливли    на    південь    клини    журавлині,
То  ж      небо    рвали    їхні  голоси,
А    на    узліссі    кущ    горів    калини,
Яку  до    танцю  вітер  запросив.

Обнявши  її  ніжними  руками,
Він    гілля      колисав    і    підіймав,
Сльозинками    роса  униз  стікала,
Бо    відчувала:    скоро    вже    зима.

Спіткнувся    жовтень    об    пеньок    під    листям,
Труснув    хмаринку    –    дощик    у    ріллю.
Лісок    іще    не    зовсім    оголився,
Та    все    одно    я    пору    цю    люблю.
5.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758654
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 06.11.2017


MERSEDES

Душа дзвенить струною…

У  душі  так  таємно  задзвеніла  струна,
Чи  в  твоїй  мій  коханий  відізвалась  вона.
За  вікном  листопадом  вітер  листям  мете,
Я  чекаю  на  зустріч  я  чекаю  тебе...

Зазирну  тобі  в  очі  там  озер  глибина,
Серце  вирватись  хоче  я  в  кімнаті  одна.
Коли  ляже  на  плечі  твоя  тепла  рука,
Заколише  нас  вечір,  понесе  вдаль  ріка.

Яке  щастя,  ти  поруч,  мрії  наші  збулись,
Місяць  в  небі  мов  обруч,  зорі  яснії  скрізь.
І  палкі  поцілунки  і  медові  уста,
Розгорілись  жаринки,  ніч  приспала  міста.

Мить...  Летять  зорепади  із  бажаннями  вниз,
У  тумані  левади  то  осінній  каприз...
Лине  музика  дивна  в  тишу  ніжну  таку,
Осінь  наче  царівна  їй  тепер  не  до  сну...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758751
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Валентина Ланевич

Скриплять качелі заржавілі.

Скриплять  качелі  заржавілі,
Не  чутно  сміху  дітвори.
Пусті  будинки  обважнілі,
Вітри  гуляють,  де  двори.

Жовтаві  сосни  німотою
Із  тугою  горнуть  печаль.
Текло  життя  колись  рікою,
Чорнобиль  -  пустки  пектораль.

Відродження  чекають  душі,
Хто  впав  в  невидимім  бою.
Життя  не  лиш  в  хлібі  насущнім,
У  єдності,  в  однім  строю.

Поправить  смерть  теплом,  любов’ю,
В  дружній  підтримці  всіх  живих.
Без  хизувань  у  марнослав’ї,
В  діяннях  людяних,  простих.

04.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Наталя Данилюк

Там, на горі…

Вже  засріблилась  памороззю  кора,
Сивий  туман  спускається  білобогом…
Там,  на  горі,  є  гражда,  стара-стара,
З  темних  сухих  пленичок,  покритих  мохом.

Хто  в  ній  ночує?  Жінка  –  рудий  огень!
Шишки  вплела  у  коси  й  пожухлі  квіти,
І  шурхотить  у  сховках  її  кишень
Зернами,  мов  дукатами,  буйний  вітер.

Мов  порцеляна,  шкіра  її  бліда,
Ніби  не  кров  у  ній,  а  густі  молока…
О,  як  нечутно  ллється  її  хода,
Німбом  предивним  сяє  печаль  висока!..  

Свіжу  вологу  п’ють  із  її  слідів
Спритні  косулі,  олені  та  лисиці…
Кола  дрібні  розходяться  по  воді,
Тліє  осіннє  листя  на  дні  криниці.
 
Там,  у  старенькій  гражді,  що  на  горі,
Тче  на  світанку  жінка  дощі  на  кроснах,
Сни  з  рукава  витрушує  за  поріг  –
Хай  мерехтять  монистом  на  мокрих  соснах.  

Пальці  її  пластичні,  як  теплий  віск,
Переминають  прядиво  тонкосрібне,
Поки  зарослий  хвоєю  темний  ліс
У  молоці  туману  поволі  блідне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017


MERSEDES

Хазяйнує листопад…

Ураз  десь  хмари  налетіли,
Їх  вітер  з  півночі  пригнав.
Сніжинки  закружляли  білі,
Пухнастий  сніг  на  землю  впав.

Упав  і  миттю  став  водою,
Бо  Листопад  дихнув  теплом.
Пройшовся  легкою  ходою,
Й  сховався  в  лісі  за  селом.

Не  час  зимі...  Промовив  тихо,
Хазяїн  тут  ще  поки  я...
Не  треба  нам  північне  лихо,
Навколо  нас  краса  своя.

Нехай  окрепнуть  ще  озими,
Дощу  нап'ється  хай  рілля.
Запросить  Грудень  в  гості  Зиму,
Прикрасить  сніг  тоді  поля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758554
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ганна Верес

ДАРУНКИ СОНЕЧКА

Дарує  сонечко  весну,  
Щоб  розбудить  життя  і  землю,
 Пташині  пісню  голосну.
За  це  вклонюсь  йому  доземно.  
Дарує  сонце  літа  час,  
Зігріти  щоб  теплом  любові  
Птахів  і  землю,  і  всіх  нас.
За  це  вклонюсь  йому  я  знову.  
Дарує  сонце  восени  
Землі  і  людям  урожаї,  
Пташині  дочки  і  сини  
Осінню  казку  поважають.  
Без  сонця  не  бува  й  зими,
Птахи  у  вирій  подалися,  
Земля  радіє  їй  і  ми  
Тепліш  обулись,  одяглися!  
12.10.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758489
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ганна Верес

ЗАГАДКА


 Котилось  небом  
Яскраве  диво
Навколо  тебе
Весь  день  ходило.  
Рухалось  небом,  
Не  присідало.
 -  Виспатись  треба,  -  
Врешті  згадало.  
За  ліс  сховалось,  
Закрило  очі.  
Сутінки  впали.  
Початок  ночі.  
Що  це?  
22.08.2012  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758488
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ганна Верес

Колише вітер золото в дібровах


Колише  вітер  золото  в  дібровах,
У  мареві  сховалась  далина    –
То  осінь  в  золотій  своїй  короні,
Іде  й  росою  трави  пелена.

Вже  заглядають  морозці  у  ранки,
Розчервонівсь  на  сонці  стиглий  глід,
Виконує  пташині  забаганки
Природний  лікар  серцю  –  його  плід.

А  осінь  шепче…  Шепче  казку  листю,
Рахує  дні  до  перших  холодів.
Почули  птахи  й  в  небо  піднялися,
Щоб  за  моря,  в  чужі  краї  летіть.  
14.09.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758410
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ганна Верес

Всього початком є природа-мати

Коли  зоря  дугу  опише  в  небі
І  згасне,  раптом  стиснеться  душа…
«Хіба  немає  в  ній  уже  потреби
Й  куди  вона  так  рано  поспіша?  –
У  Вічності  я  мрію  запитати,  –
Адже  ми  й  зорі  –  часточки  буття.
Всього  початком  є  природа-мати,
А  світ  навколо  –  то  її  дитя.
24.03.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758409
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Світлана Моренець

НЕСПОДІВАНО – ПРО ЛЮБОВ

Чийсь  кришталевий  сміх,  злетівши  лунко,
торкнувся  задрімалої  струни,
і  теплий  спогад,  ніжним  поцілунком,
збудив  щасливі  миті  давнини,

піднявши  вітерцем  листки  обпалі,
розворушивши  пласт  прожитих  літ.
А  там  –  весна!  Ми,  юні  та  зухвалі,
мов  первоцвіти,  пробивали  лід  

всіх  перешкод.  І  прагнули  кохання,
жагучого  і  –  щоб  на  все  життя!
Хтось  витяг  козир,  інші  –  сподівання,
а  то  й  розчарування,  каяття.

Мов  кадри  із  кіно,  перед  очима
пора  найщасливіша  протекла.
А  скільки  пронесли  ми  за  плечима
ударів  долі,  втрат  і  скалок  скла!

Кохання  –  справжнє  –  то  лише  із  Неба.
Його,  немов  квітник,    від  комашні
чи  заморозків  захищати  треба,
щоб  не  засох  в  буденній  метушні.

Душевний  трепет,  потягу  магічність,
п'янлива  ейфорія  двох  сердець,
нажаль,  –  не  назавжди,  недовговічні,
і  тут  безсилі  маг  ачи  мудрець.

Розсиплеться  крихке  в  космічний  порох,
освітить  душу,  мов  комети  слід,
тай  промине.  І  хтось  піде  як  ворог.
А  істинне  –  то  на  багато  літ.

Любов,  глибока,  спаює  в  єдине,  –
в  міцний  волоський  чи  морський*  горіх.
Візьміть  в  них  половинку  –  й  друга  згине.
Там  –  спільний  кровообіг,  щастя  й  гріх,

комфортність  в  щільній  сфері.  Дум  дотичність
чи  протилежність?  Сварки?  –  Буде  все!
Та  незбагненний  потяг  –  магнетичність  –
у  безвість  всі  незгоди  віднесе.

Не  згасне  ніжність  й  лагідність  юнацька
там,  де  шанують  інтереси  всіх.
...Такі  думки  навіялись  зненацька
під  чийсь  щасливий  кришталевий  сміх.


                         *  Морський  горіх  –  коко-де-мер  –  морський  кокос,
рідкісний  гігантський  (до  20  кг.)  дводольний  горіх,
що  росте  лиш  на  Сейшелах.

                         2.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


dovgiy

ПЕРЕДЗИМ'Я

Перший  день  Листопада  і  подих  зими.
Мокрий  сніг  на  траві,  коло  сходів  калюжа.
Передзим’я  прийшло…  зустрічаємо  ми
Цей  відрізок  життя,  цю  негоду  –  недуже.
Всі  ознаки  цієї  тяжкої  пори
Є  у  кожному  з  нас:  тільки  глянути  в  очі.
Вже  здається,  душа  почуттям  не  горить
І  безсоння  з  болячками  мучать  щоночі.
Не  приносить  полегшення  прийдешній  день,
Тане  кригою  в  серці  на  краще  надія…
Аж  не  віриться  в  те,  що  в  садочку  пісень
Не  цвістиме  для  мене  трояндова  мрія.
Чи  ж  не  я  ніжно  пестив  ці  дивні  квітки,
Поливаючи  їх  свого  серця  сльозою?
Чи  ж  не  я  цілував  ніжні  пальці  руки
Коли  доля  давала  ще  зустріч  з  тобою?
Чи  ж  не  я  присягався  у  кожній  добі,
Що  без  любих  очей  існувати  не  зможу?
Чи  ж  не  я  присвятив  свою  пісню  –  тобі
Як  єдиній,  з  можливих  ще,  милості  Божій?
І  все  це,  чим  я  жив,  віддавати  туди,
В  передзим’я  глухе  де  весною  не  пахне,
   Де  на  чорнім  шляху,  що  веде  в  нікуди
Час  останній  Кощієм  у  затхлості  чахне?  
Та  нізащо  такого  собі  не  прощу!
Знаю  твердо:  ми  люди  міцної  породи.
Ми  зустрінемо  в  травні  цілунки  дощу
І    відчуємо    шал  у  буянні  природи.
А  в  цю  пору  коли  оголились  гілки,
Коли  в  нашім  садку  перший  сніг  тихо  тане,
Разом  п’ємо  свій  келих  з  напоєм  гірким
І  кохаємо  так,    наче  вперше  й  востаннє!

середа,  1  листопада  2017  р.









.





     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758356
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


dovgiy

РЕАЛІЇ

Хвороби  нас  крадуть  одне  в  одного:
Зійшлись  на  мить  і  мова  лиш  про  те,
Як  мучить  нас  суцвіття  мору  злого,
Як  невмолимо  хижу  сіть  плете
Отой  павук  що  зветься  інвалідність,
Що  сили  з  тіла  смокче  без  кінця…
А  серце  чує  ще  свою  потрібність,
Душа  ще  хоче  бачити  лиця
Найтонші  риси,  зморшки  найдрібніші
І  рідні  очі  де  вже  ніч  журби
Запалює  нам  поминальні  свічі,
Аби  вони  погасли  назавжди.
Жахливо  це  і  вкрай  несправедливо!
За  віщо  нам  дається  стільки  мук?!
Ти  ж  народилась  щоби  жить  щасливо,
А  замість  щастя  –  цей  недуг-павук…
Молюсь  щоночі!  Та  байдуже  небо
Так  як  і  я,  -  не  чуюче,  -  глухе…
Яких  іще  йому  молитов  треба,
Яких  ще  жертв  потребує  лихе
Чиєсь  свавілля  чи  закон  природи,
Що  не  лишає  слабим  хоч  би  шанс?
Минає  ніч,  за  ранком  день  приходить
І  наше  лихо  знову  біля  нас.
А  жити  треба,    доки  ще  дихання
Здіймає  груди,  серце  ще  живе;
А  жити  треба,    доки  ще  кохання  
Не  вмерло  в  ньому  і  до  весен  зве!
Тому  ніяк  змиритися  не  можу
З  тим  присудом,  що  доля  нам  дає:
Попри  нещастя  та  байдужість  Божу
Я  все  ж  ціную  це  життя  своє
Допоки  ти  у  ньому  наче  зірка
Все  осяваєш  крізь  прожитий  вік,
Допоки  ти  –  найкраща  в  світі  жінка!
Допоки  я  –  закоханий  навік!
 
31.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758351
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ганна Верес

Ми здавна вільні люди

Історія  –  то  є  не  просто  час,
Події  й  люд  там  у  клубок  сплелися,
Коли  хотілось  плакать  і  кричать
Від  того,  що  всі  мрії  не  збулися.
А  час  летів  і  долю  напинав,
Важку,  вдовину  долю  України,
Де  хрест  і  пісня,  де  народ  конав,
Та  вижив:  знать  хотів,  що  буде  після.

У  голод  у  тридцяті  врятувавсь,
Лишивсь  напівживий…  Чи  не  для  суду?
А  далі  37-ий  влаштував
Віссаріон,  із  Грузії    Іуда.
Це  він  війну  на  плечі  нам  поклав,
Котру  проніс  народ  і  раз,  і  вдруге,*
Та  перемогу  впевнено  кував,
Хоч  мав  у  серці  непомірну  тугу,
Що  вилилась  у  праведну  мету  –
Оплакану  й  омріяну  свободу,
Й  після  стількох  в  історії  потуг,
Таки  здобуто  волю  всім  народом!

І  хоч,  здавалось,  воля  –  ось  вона,
Та  московити  все  до  рук  прибрали,
І  ось  аж  через  двадцять  літ...  війна…
А  може,  і  не  м’язи  то  заграли,
А  вміло  запланований  реванш,
Щоби  затиснуть  нас  тугіш  петлею?
Щоб  нахилити  знаву  до  параш?
Вони  не  просто  дурнів  з  себе  клеють  –
Не  можуть  нам  пробачити  Майдан,
Коли  народ  закинув  їхні  пута,
Коли  не  захотів  уже  ридать…
Це  добре  зрозумів  кривавий  Путін.
Та  той,  хто  волі  укусив  хоч  раз,
Недоїдки  вже  споживать  не  буде,
Це  усвідомити  вже  й  Путіну  пора:
Ми  –  не  раби,  ми  здавна  вільні  люди!
23.10.2016.
*  …проніс  народ  і  раз,  і  вдруге  –  Війна  пройшла  із  заходу  на  схід  і  назад.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Ганна Верес

Осіння казка

Малює  осінь  казку  за  вікном:
Закутані  у  золото  діброви,
Лелечі  клини,  згублені  давно
В  високім  небі,  раннім,  сіробровім.

Гаптує  осінь  диво-килими
І  літа  бабиного  ніжні  візерунки,
І  ліс,  нехай  не  зовсім  ще  німий,
Припас  для  нас  грибочки-подарунки.

Прядуть  дощі  осіннє  срібло  з  рос,
Колишуть  воду  вітряні  весельця,
Не  скоро  закує  її  мороз,
Тому  й  радіє  ніжне  пташки  серце.
27.05.2017.


 Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758231
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Леся Утриско

Що за світ ми живем?

Що  за  світ  ми  живем?
Чом  віками  так  проклятий  Богом?
Чорний  хрест  чом  несем?
По  тернистих,  кровавих  дорогах?

Що  за  звірі  у  нім?
Ті,  що  гірші  за  кожного  звіра,
Смерть  у  людстві  німім-
Юді  продана  Божая  віра.

Чом  ідуть  із  життя  
Ті,  найкращі-  призначені  Богом?  
Чом  душа  в  забуття?-  
Вічний  спомин,  карбоване  слово.  

Божевілля  в  пітьмі-
Сатана  править  бал  свій  у  пеклі
Там,  де  люди  німі,  
Кращі  платять  їх  мито  для  смерті.  

Їх  Господь  в  рай  веде,  
Бо  не  місце  в  земному  їм  пеклі.
Де  та  правда,  та...  де?  
Плаче  свічка,  воскова  у  церкві.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758098
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ганна Верес

Осінній смуток


Осінньо-синя  затремтіла  вись,

Стривожилась  лелечими  ключами,

Вони  ж  під  самі  хмари  піднялись

Й  землі  «прощай»  розгублено  кричали.    


І  смуток  борозною  в  серце  ліг,

Не  одному  сльоза  зросила  очі:

Тікало  літо  на  лелечому  крилі,

А  нас  чекали    довгі  темні  ночі.
26.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758056
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Любов Іванова

ОСІННЯ ЗАЖУРА

О-дцвіли  у  садах  різнобарвні  жоржини  і  айстри,
С-пілих  яблук  і  груш  вже  не  чути  п'янкий  аромат.
І-  змінився  чомусь  на  похмурий  з  веселого  настрій,
Н-аче  все  у  житті  розладналось  і  йде  невпопад.
Н-оровлива  пора,  то  морозно,  то  мряка,  то  вітер,
Я-сний  день  випадає  на  тиждень  хоча  б  лишень  раз.

З-аблукала  любов  серед  рим,  серед  смутку  і  літер,
А-    рядочки  віршів  затремтіли,  мов  лист  від  образ.
Ж-уравлине  «курли»,  як  ножами  у  зранене  серце
У-  природи  мінор…та  невже  буде  так  до    весни?
Р-зпинають  вітри  падолист  у  нестримному  скерцо,
А-  допоки  нехай  нам  насняться    про  проліски  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Наталя Данилюк

Останні барви осені

Останні  барви  осені  –  скупі,
Так  мало  в  них  експресії  і  блиску…
Вже  золотень  дистанцію  пробіг,
Підвівши  за  собою  жирну  риску.

Ні  звуків,  ні  вібрацій,  ні  тепла,
Лиш  де-не-де  ще  гупають  ранети,
Лише  густа  передзимова  мла
І  листя  обгорілі  трафарети.

І  сухозлітка  вранішніх  калюж  
З-під  подиху  осіннього  морозу.
О  листопаде,  увійди  й  поруш
Цю  атмосферу  сонну,  безголосу!..

Коли  душа  –  розтрощене  вікно,
В  яке  надривно  завиває  осінь,
Коли  слова,  як  вимерзле  зерно,
А  ти  ще  й  досі  плодоносиш,  досі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ганна Верес

Гарцює осінь

Гарцює  осінь  в    парках  і  лісах,
Золочені  вдягає  всім  корони,
Берізки  пофарбована  коса
Підкреслила  її  казкову  крону.

Запнулось  небо  в  сіро-синю  шаль
З  лелечими  тривожними  ключами
Й  затріпотіла  стогоном  душа,
Немов  услід  їм  з  болем  прокричала:
«Чекайте,  не  спішіть  у  край  чужий.
Іще  теплом  наш  рідний  край  багатий!»
«Звичайно,  хочеться  нам  тут  іще  пожить,
Але  зима  нас  може  покарати.»
І  зникли-заховалися  з  очей,
Вони  ж  лелек  довгенько  ще  шукали,
Не  розуміючи  в  природі  двох  речей,
Чому  птахи  у  край  чужий  втікали.
17.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757914
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж    до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зораний.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757913
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Старих Образ

                                         «...  Кличуть  збір  барабани  колишніх  образ
                                                     Безсилих  проклять,  що  розчавлені  в  прах
                                                     Кличуть  збір  барабани  в  умах...»
                                                                                                                         (Еміль  Верхарн)

Місто  старих  образ  –  босоногих  жебрачок,
Місто  лункої  бруківки,  черевиків,  чобіт  і  туфель,
Місто  в  якому  кожен  провулок  звучить  барабаном:
Місто  старих  образ  –  божевільних  прочан.

Місто,  яке  ніколи  не  мало  дерев  і  парків,
Місто,  в  якому  замість  трамваїв  горожани  
Каталися  на  барикадах  –  зайцями,  зайцями,  зайцями,
Місто  старих  образ  –  фанатичних  монашок.  

Місто,  яке  очікує.  Місто,  яке  завмерло.
Місто,  в  якому  коти  ховаються  в  комірчини,
Місто,  в  яке  злітаються  круки  й  граки:
Місто  старих  образ  –  цитат,  що  стали  людьми.  

Місто,  в  якому  холодний  вітер  не  згасить
Серця,  що  горять  полум’ям  слів,
Місто,  в  якому  листопад  несе  облігації  листя,
Місто  старих  образ  –  проповідників  сивих.  

Місто,  де  я  заблукав.  Місто,  де  від  негоди
Рятує  мене  чорний  плащ  –  одяг  ченця  й  чорнокнижника,
Місто  злих  і  колючих  дощів,  місто  листопада:
Місто  старих  образ  –  інсургентів,  яким  втрачати  нічого.

Місто,  в  яке  не  приходить  весна  –  тільки  осінь,
Місто,  в  якому  зачинені  всі  крамниці  шовкових  сорочок,
Місто,  яке  збудував  Томас  –  місто  тривожної  музики:
Місто  старих  образ  –  важких  крапель  очікування.  

Місто,  де  темний  готичний  собор  сліпим  жебраком
Співає  тужливу  пісню  про  те,  що  ніхто  не  забуде,
Місто,  де  майстри  гострять  інструменти  і  лагодять  годинники,
Місто  старих  образ  –  двірників  судного  дня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757833
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


MERSEDES

Листопад…

Листопад  закружляв  у  повітрі  осіннім,
Впав  туман  на  пожовклії  трави  уже.
Сиві  хмари  з'явились  у  небі  ще  синім,
Вітер  їх  мов  отари  в  кошари  жене.

Ночі  стали  холодні  і  темні  як  терен,
Тихо  зорі  приспались  не  хочуть  світить.
Листопад  холодить  і  у  цьому  він  впевен,
Що  без  нього  осінній  порі  не  прожить...

Мелодійно  за  вікнами  дощик  так  грає,
Хризантеми  голівки  схилили  свої.
Смуток  в  душу  осіння  пора  наганяє,
Не  співають  в  садах  голосні  солов'ї...

Лиш  як  вигляне  сонечко  в  небі  з  за  хмари,
Усміхнеться  щасливо  причесаний  день.
То  не  літо  в  якому  палали  стожари,
То  осіння  пора  заспівала  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757760
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ганна Верес

Тепла осінь у вересні

Заколисана  барвами
тепла  осінь  у  вересні,
Усі  птахи  вже  парами
і  гаї  повні  вереску…
Сивим  вранішнім  дощиком
полини  заросилися,
Ти  казкова  удосвіта,
в  полотно  попросилася.

Не  впізнати  й  тоді  тебе,
коли  з  сонцем  прощаєшся,
Мов  дитя,  ти  радітимеш,
вишить  сон  намагаєшся.
Неповторна  ти  в  обіймах
запізнілого  полудня,
Саме  ти  мною  обрана,
залишайся  у  споминах…
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ганна Верес

Нуртуй, козацька кров

Коли  в  душі  любові  дивний  сад
Вже  поселивсь  і  рясно  квітне  цвітом,
Коли  ти  не  втомився  колисать
Чуття,  яке  тобі  дарує  літо,
То  до  землі  до  рідної  любов,  
Котра  від  діда-прадіда  далася,
Ота  синівська,неспокійна  кров,
Що  у  борні  століттями  лилася.
Нуртуй,  козацька  кров,  не  затихай,
Адже  земля  під  ворога  прицілом,
Немає  в  світі  більшого  гріха,
Ніж  той,  як  діти  власний  код*  не  цінять.
25.10.2017.
*  Кодом  вважається  рідна  мова,  земля,  звичаї  рідного  краю.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757680
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Валентина Ланевич

Безборонна душа плаче, голосить у ніч.

Обпалила  мої  крила  клята  ця  війна,
Вогнем  дише  та  холодить,  пощо  ти  прийшла?
У  гонитві,  у  примарній  слави  бо  катма,
У  осінню  дощовицю  скапує  сльоза.

Безборонна  душа  плаче,  голосить  у  ніч,
Покохала,  як  уміла,  не  розправить  пліч.
У  серденьку  кіготь  гострий,  дайте  пару  свіч,
Роздмухаю  з  іскри  віру  на  тисячу  літ.

На  добро,  на  Перемогу,  на  вірную  путь,
В  Україні  зроду  люди  мирнії  живуть.
Коли  ж  ворог  кордон  рушить,  на  захист  стають
І  боронять  честь  та  гідність,  волю  бережуть.

28.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757644
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ніна-Марія

ПІЗНЯ ОСІНЬ

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSsVfvTDB35z5Dgxw1ctDtqkXAKVxpAiovWZwjQBYRr22gw5bWHqw[/img]
[color="#520c3e"]Ледь  гріє  сонце  й  зовсім  маліє  день,
Промінчик  нишпорить  десь  по  закутках.
Давно  дістала  осінь  фарби  з  кишень,
Узори  вміло  виводить  на  листках.
 
В  рудий  каштани  вбрались  на  алеях.
Лише  тополь  ще  не  торкнулась  осінь.
Стоять  стрункі  і  зовсім  ще  зелені,
Мов  збляклу  неба  підпирають  просинь.
 
В  зажурі  тихій  сад  старий  дрімає.
Йому  так  жаль  згасаючого  літа.
Останнє  листя  вітер  злий  зриває,
Тепер  чим  душу  в  холод  буде  гріти?...
 
А  небо  сіре  вже  дощами  плаче,
Сльота  осіння  всім  днями  докуча.
Зима  до  нас  на  білім  коні  скаче,
І  снігом  раптом  сипне  із-за  плеча.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757746
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Ганна Верес

Свіча й троянда

Свіча  й  троянда  –  два  зовсім  не  схожі
Дарунки  для…    загиблого  бійця:
Свіча  в  безсмертя  шлях  знайти  поможе,
Троянда  –  рано  зірване  життя.

А  поряд  на  портреті  в  стрічці  чорній
Обличчя  юне,  навіть  ще  без  вус.
Це  він  м’яча  ганяв  іще  учора,
Пірнав  найглибше  рибою  в  ставу.

Вдивляюсь  у  напівдитячі  очі,
Й  гірчить  сльозою  змучена  душа:
Це  він  стеріг  для  всіх  нас  мирні  ночі,
Тепер  у  сиву  вічність  поспіша.

О,  скільки  ж  їх  зібралося  над  нами
Крилатих  ангелів,  ні,  посланців  від  нас,
Щоби  не  розповзлося  те  цунамі,
Котре  перевернуло  весь  Донбас.

Свіча  й  троянда  –  символи  безсмертя,
Адже  вони  –  то  світло  і  життя,
Це  тим,  хто  йшов  до  волі  метр  за  метром,
Завдячуймо  ж  їм  всім  своїм  буттям!

Свіча  й  троянда  –  це  дарунки  Божі,
Утілені  в  них  світло  і  краса.
Поки  ми  жити  й  думати  спроможні,
Даруймо  тим,  хто  вже  на  небесах!
28.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ганна Верес

Я повернуся, мамо, із війни (Слова для пісні) .

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Можливо,  білим  ангелом,  крилатим,
Тебе  я  й  землю  гідно  боронив,
Життя  віддавши  за  Вкраїну-матір.

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Щоб  посмішку  тобі  подарувати,
На  півдорозі  ворога  спинив
Й  ані  тебе,  ані  себе  не  зрадив.

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
У  сон  твій  серед  ночі  завітаю,
Й  немає  в  тому  нашої  вини,
Що  я  на  небі.  Правда  ця  свята  є.
9.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757585
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


dovgiy

СНІДАНОК

Туман  свідомості,  думки  немов  би  хтось,
Наче  папір  -  зіжмакав  і    покинув.
Мав  намір  написати  хоч  би    щось,
Та  видно  сів  за    стіл  в  лиху  годину.
Не  йде  ніяк!  Із  хмари  день  пряде
Нитки  дощу,  які  їдкі  й  сльотаві.
Ті  падають  на  листя    золоте,
На  ще  зелені  під  парканом  трави.
Дивлюсь    на  все  зі  власного  вікна…
Вода  з  калюж  стікає  до  низини,
Де  аж  в  яру  зупиниться  вона,
 Щоб  стати  водопоєм  для  скотини.
Звичайна    проза  звичного  життя…
Наче  й  писати  приводу  немає
І  в  серці  солов’їне  почуття
Під  гнітом  осені  в  анабіоз  пірнає.
Лише  одне  ще  єство  веселить:
Шкварчить  в  пательні  ароматне  сало,
Картопелька  із  часником  шумить
Та  лист  лавровий  додано  до  страви.
Зараз  на  кухні  сядемо  удвох
І  зробимо  собі  ранкове  свято:
Ми  не  самі.  Ще  з  нами    «ах»  і  «ох»,
Компанія,  як  бачиться,  багата!
А  потім  кава…  що  там  не  кажи,
А  цей  напій  і  справді  як  від  Неба
Ковточками  всередину  біжить,
Та  усмішка  у  погляді  від  тебе.
Лице  в  лице.  Знайоме  до  дрібниць.
Ми  в  часі  осені.  Прив’яла  твоя  врода…
Та  хай  від  того  серце  не  щемить
Бо  ти  для  мене  –  вища  насолода!
Ковтаю  трунок,  слухаю  слова,
А  час  між  тим  до  полудня  прошкує.
Думок,  емоцій  -  повна  голова!
Ранок  з  тобою  від  хандри  лікує.

27.10.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757375
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Ганна Верес

Пасе вже осінь вранішні тумани

Пасе  вже  осінь  мокрі  вранішні  тумани,
Украла  дня  частину  немалу,
Ключі  останні  в  небесах  намалювала,
Добавила  роботи  ще  селу.

Така  вона  –  в  кількох  іпостасях  є  осінь  –
Цариця  й  трудівниця  водночас:
То  золотом  засипле  землю  не  назовсім,
То  працювати  заставляє  усіх  нас.

Та  осінь  ще  й  багата,  щедра  господиня:
Дарує  фрукти,  овочі,  вино,
Шанує  землю  й  трударя  на  ній  –  людину,
Пригостить  щукою,  карасиком,  лином,

А  іноді  пухким,  ще  теплим  короваєм
Із  свіжої  ,  й  як  білий  сніг,  муки.
Для  пирогів  калина  в  лузі  достигає,
Яку  й  пташки  в  мороз  смакують  залюбки.

Такою  осінь  кожен  рік  у  нас  буває
Й  земля  така  багата  –  тільки  в  нас:
Весною  зеленню  і  квітом  все  буяє,
Не  менш  чарівно-дивним  є  й  осінній  час!                
18.10.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757368
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ганна Верес

Розмова з Богом

Нічка  спить  у  обіймах  любові,

Висипавши  зорі  з  рукава,

Я  ж  веду  свою  розмову  з  Богом,

Добираю  змучені  слова:

«Чом  же  ти,  Великий,  мудрий,  вічний,

Не  зупиниш  війни  на  землі?

Матері  заглянь  у  її  вічі,

Коли  плаче  свічка  на  столі.

Лиш  тоді  ти,  Отче,  зрозумієш,

Що  то  є  матусина  любов».

Слуха  ніч  і  вись  її  темніє…

Упились  журбою  небо  й  Бог…
27.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757366
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ганна Верес

Поглянь, як осінь жовта пропливає

Поглянь,  як  осінь  жовта  пропливає
За  журавлиним  угорі  ключем,
Як  смутком  тихим  землю  поливає
І  в  душах  засіває  ніжний  щем.

Лягали  вони  золотом  червоним
На  листяні  дерева  і  кущі,
Я  ж  опинилась  в  осені  полоні
І  душі  наші  стали  не  чужі.

Як  і  усі,  я  в  неї  закохалась,
Хоча  цього  й  не  мала  на  меті,
Із  вітром  на  берізках  колихалась,
Перебирала  коси  золоті.

Коли  ж  діждусь,  як  ранок  заблукає
У  марева  кудлатій  бороді,
У  жовтолистім  лісовім  розмаї
Грибочки  я  шукатиму  тоді.
26.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757289
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Любов Іванова

РОЗДОРІЖЖЯ ЛЮБОВІ

Р-озійшлись,  розлучились,  погордо  пішли  в  різні  боки,
О-дцвіли  і  зів'яли  сумісного  щастя  квітки.
З-аблукались  в  житах  і    бажали  розлуки,  допоки
Д-оленосно  життя  не  зв'язало  образи  в  сніпки..
О-сь    тепер  все  як  є,  тільки  шлях  у  обох  одинокий,
Р-аптом  смуток  накрив  невимовно  брудним  полотном
І-  розлука  -  то  лиш  дуже  мудрі  життєві  уроки,
Жнив'яним  був  би  лан,  та  поріс  геть  увесь  бур'яном  .
Ж-уравлі  прилетять  і    зігріють  світ  білий  красою,
Я-блуневі  сади,  наче  снігом  покриють  траву.

Л-ише  тих,  хто  пішов  в  різні  боки  в  розлучнім  двобою
Ю-рми    тягісних  дум  заведуть  у  добу  грозову.
Б-ез  жалю  розійшлись,  та  відчули  тепер,  з  плином  часу
О-вдовіла  душа,  серце  кожного  рветься  навпіл
В-ідболілим  єством    корчить  підла  розлука  гримасу
І-    в  кохання  тепер  впились  сотні  отруєних  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Ганна Верес

Учора ще одна свіча згоріла

(Учора,  7.09.2017,    під  Авдіївкою  загинув  ще  один  укр.  воїн.)

Учора  ще  одна  свіча  згоріла…
І  над  промзоною    увись  душа  знялась…
Ще  сонце  вересневе  землю  гріло…
Чом  доля  врятувать  не  спромоглась?
Застигло  у  німім  риданні  небо
Над  полем,  де  Авдіївка,  в  четвер…
Скількох  ще  українців  туди  треба?  –
Серця  запричитали  всі  тепер.

А  згодом  вдома  свічечка  горіла
Й  рікою  сльози  бігли  із  очей…
Упала  мати  на  холодне  тіло
І  біль,  немов  метал,  її  пече:
Чому  ж  синочка  в  неї  відібрали
Й  за  що  насправді  ще  трива  війна?
Невже  то  доля  з  нею  жарт  зіграла  –
Її  і  нас  тривожить  таїна.  
8.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757286
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Леся Утриско

Школа - Дивосвіт.

Друга  за  величиною,  українська  школа  в  світі.  Щиро  вітаю  з  першим  десятиріччям.  З  роси  та  води  вам,  любі  освітяни.  Дякую  за  запрошення  на  ваш  чудовий  Ювілей  в  Мадриді.  



Маленький  клаптик  України  
В  батьках  і  учнях,  вчителях,  
У  рідній  школі  спів  дитини  
І  слово  рідне  на  вустах.  

Танок  гуцульський-   "Коломийка"
І  "Гопачок",  і  "Пластунець",
Умілі  руки-   пензлик,  скрипка,
Із  маку  плетений  вінець.  
 
У  нім  калина,  стиглий  колос  
І  волошок  небесна  синь,
І  український-  щирий  голос,
Степами  Краю,  вітром  линь.  

Десяток  перший-   Ювілейний  
Святкує  нині  "  Дивосвіт  ",
Прекрасний  день-   веселий,  щемний,  
У  нім  бажаю  довгих  літ.  

Тих  гарних,  щирих,  довгих  років,
Без  кривд,  образ  і  без  журби,
І  сонячних,  щасливих  кроків,
Свій  шлях  людський  у  лаврах  йти.  

З  роси  й  води-  вам  шлю  від  серця,  
Надії  й  віри,  всім-  від  світу,
Щоб  щастя  повнії  відерця:
В  добрі  та  славі  многа  літа.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757249
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Леся Утриско

Чаклунко поетичних Муз.

Княгине  Осене,  зодягнена  у  шати,  
В  свої  покої  й  храми  запросіть
І  прохолодою  дощів  ступіть  до  хати-
Тепло  душі  візьміть.

Богине  Осене,  у  світі  найсолодша,  
Медами  стиглими  зомлілий  виноград,  
Захмелена  вином,  зерном  проросша-
У  барвах  листопад.  

Красуне  Осене-  посипані  отави,  
У  хризантемах-   "Дама",  "Черви  Туз",
Серця  у  роскоші-  дзвінких  пісень  октави-  
Чаклунко  поетичних  Муз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757240
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Володимир Шевчук

Напевне, все…



Напевне,  все,  що  можна  уявити  –  
І  навіть  ві́рші!  –  ну  куди  ж  без  них,  
Секунди  днів,  турботами  залиті,  
Найлегші  мрії  і  найважчі  сни,  

Усе,  що  маю,  все,  що  є  в  природі,  
Сніги  лютневі,  квіти  запашні,  
Холодна  мряка  чи  травневі  води,  
Везучі  –  і  не  надто  –  довгі  дні  –  

Усе  Тобі.  Падіння  мої,  рани  
І  кожен  крок  для  того,  щоби  Ти  
В  майбутньому,  коли  весна  настане,  
Змогла  до  краю  неба  дотягтись.  



25.10.2017  р.  
́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017


MERSEDES

А я в очі волошкові задивилась…

А  я  в  очі  волошкові  задивилась,
Закохалася  у  небо  голубе.
У  туманах  кучерявих  розчинилась,
У  осінній  тиші  я  знайшла  тебе...

Листя  падало  під  ноги,  шерхотіло,
Серце  билося  моє  навперебій.
Осінь  радісно  з  тобою  нас  зустріла
І  я  знаю,  що  тепер  ти  тільки  мій.

Як  то  добре  коли  все  у  нас  взаємно,
Я  не  зводжу  з  твого  погляду  очей.
Не  лякаюсь  як  довкола  нічка  темна,
Скільки  буде  ще  не  доспаних  ночей...

Десь  за  вікнами  самотньо  плаче  вечір,
Мене  ж  ніжно  зігріва  твоє  тепло.
У  цілунках  потопають  мої  плечі,
То  кохання  у  тенета  нас  взяло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757082
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Зустрілось літечко з осінньою добою

Зустрілось    літечко    з    осінньою    добою,
Щоб    вересню    вудила    передать,
А    та    відповіла    йому    любов’ю,
Зраділа    почуттям    отим    вода.

Городи    запишались    врожаями,
У    золоті    діброви    і    ліси,
Громи    стомились    –    більше    не    дрижали    –
Боялись    край    позбавити    краси…
9.08.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757069
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Осінній ранок – то не просто казка,

Осіння  ніч  в  кишенях  сни  тримала,
Ділила  їх  на  всіх-усіх  людей,
А  коли  ранок  вирветься  з  туману,
Тоді  й  дорогу  сонечко  знайде.

Прорве  воно  завісу  щільну,  сиву
Несмілим  першим  променем  згори.
Нечітко  ляже  в  мареві  курсивом,
Як  свідок  осені  й  ранкової  пори.

Ще  вітер  не  насмілився  повіять,
Красу  боїться  ранку  сколихнуть.
В  росі  купають  айстри  свої  вії,
Щоб  сонечку  закохано  моргнуть.

Осінній  ранок  –  то  не  просто  казка,
Що  з  марева,  мов  човен,  виплива,
Він  той,  хто  для  душі  дарує  ласку,
Яку  не  передати  на  словах.
21.12.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Галина_Литовченко

В ПОРУ БАБИНОГО ЛІТА

Гомонять  тополі  тихо  в  частоколі,
на  дахи  вершини  дивляться  здаля.
Під  осіннім  сонцем  грають  скелі  голі,
над  широким  плаєм  вітерець  гуля.
 
Виснуть  павутини  бабиного  літа,
в’яжуть  у  пучечки  грона  горобин.
Гарбузи  вродили  –  нікуди  їх  діти,
сушиться  цибуля  на  щаблях  драбин.

Квітнуть  на  подвір’ях  кулями  жоржини,
гріють  на  кілочках  глечики  боки.
Витягнули  шиї  крізь  вузькі  шпарини  –  
норовлять  з  повітки  гуси  навтьоки.

Перекочували  яблука  із  саду
(їх  напередодні  повно  там  було).
Дітвора  у  гилку  грає  до  упаду,
цій  погожій  днині  тішиться  село.

Прийде  незабаром  смуток  листопаду,
зрідка  нагадають  про  минуле  сни.
Запасають  люди  кожен  промінь  радо,
щоб  було  достатньо  сонця  до  весни.
20.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Світлана Моренець

ІГРОМАНІЯ

В  темпи  скажені  насильно  нас  час  запрягає.
Розум  осилити  злети  прогресу  спішить
аж  закипає,  проте  не  усе  осягає
і  ностальгійно  у  спокій  колишній  летить.

Ґаджетів  безліч,  айфони,  ПК  і  планшети
втягують  нас  в  лабіринт  світових  павутин.
Анахронізмом  стають  звичні  книги,  газети  –
людство  й  без  них  потопає  у  морі  новин.

Зручно?  Комфортно?  Цікаво?  –  Авжеж,  безперечно!
Світ  нам  відкритий,  немов  на  долоні,  це  так.
Але,  пірнувши  у  те  спілкування  безпечно,
чи  не  втрачаємо  з  дітьми  душевний  контакт?

Гляньте,  як  тихо  в  дворах.  Зникли  ігри  дитячі,
В  джойстик  вчепившись  і  втупившись  жадно  в  дисплей,
граються  діти...  чи  дітьми  "стрілялки"  чортячі?
Смокчуть  одне  (не  дев'яте!*)  життя  із  дітей.

Щупальця  тягнуть  відверто  нав'язливе  порно
і  пропозиції  безлічі  втіх,  наркоти.
Психіку  ранять,  світогляд  калічать  потворно.
Батьку,  як  можеш  спокійним  лишатися  ти?!

Зайняті  всі!  А  комп'ютер  виховує  справно,
навіть  не  треба  здавати  в  гуртки,  в  інтернат.
Зрідка  –  безвихідь,  а  в  більшості  –  лінь,  віднедавна
діточок  наших  бездумно  здає  в  Інтернет.

Я  –  не  забита  чи  злякана  поступом  тітка,
а  за  тепло  у  сім'ї,  за  любов  і  добро.
Наша  байдужість  –  дитячій  душі  чорна  мітка,
знак  непотрібності  і  нелюбові  тавро.

Скаржимось,  що  покоління  стає  менш  духовним.
Але  звідкіль  та  високість  сформується  в  нім?
Духом  пивним  обдавали  діток,  не  жертовним,
віра,  душевність,  увага  минають  наш  дім.

Вибух  прогресу  –  значна  перемога  людини,
але  духовність  її  –  головний  інтерес.
Даймо  відчути  любов  та  увагу  родини,
то  не  впаде  у  комп'ютерне  рабство  дитина.
Ми  –  над  прогресом!    Але  не  над  нами  прогрес.

                       *  –  Герої    бойових  ігор  мають,  як  правило,  9  життів.

                                                     24.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756936
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Повнить серце журба осіння

Трави  після  жаркого  літа
Притомилися,  ледь  живі,
Мов  карлючки,  заклякли  квіти,
Забілів    лише    деревій.

Його  кругла  з  суцвіть  долоня
Себе  осені  простяга,
Та  ж  свої  золоті  корони
На  дерева  й  кущі  вдяга.

Вітер  бавиться  жовтолистом,
Що  зненацька  злітає  вниз,
Коли  ж  він  починає  злиться,
Рве  щосили  і  всім  болить:

І  листкам,  що  від  ран  страждають
На  холодній  блідій  траві,
І  гілкам,  котрі  голі  мають,
Зустрічатимуть  вітровій.

Повнить  серце  журба  осіння
За  красою  і  за  теплом,
І  шукає  душа  спасіння,
Щоб  весною  зійти  зелом.
18.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756917
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Дивлюсь, як осінь з золота тче казку

Дивлюсь,  як  осінь  з  золота  тче  казку
І  запряга  стривожені  вітри,
Ліс  одягає  жовтооку  маску,
Грибочками  засіяв  і  бугри.
Як  небо  нахилилось  над  землею,
Купає  землю  росами  й  дощем,
Вночі  чарує  жовтою  зорею,
І  будить  в  серці  дивно-ніжний  щем.

І  оповита  тишею-журбою
Осінню  ніч  вартує  ще  й  вода,
Під  зоряною  виспиться  габою.
Між  очеретом  сріблом  прогляда.
А  коли  сонце  день  новий  розбудить
І  павутинням  гілля  заснує,
Такого  дива  очі  не  забудуть…
В  душі  моїй  так  затишно  стає!..
10.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756916
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Ганна Верес

Тривожний час. Війна кипить на сході…

Тривожний  час.  Війна  кипить  на  сході…
Танцює  танго  Путін  на  хрестах,
Та  ми  не  віддамо  уже  свободи
Й  наш  спротив  до  рашистів  вироста.

Немає  в  світі  ще  такої  сили,
Щоб  закувала  волю  в  кайдани,
А  чи  змінити  колір  неба  синій.
Хоч  не  були  готові  до  війни,

Та  маєм  дух,  а  він  сильніший  зброї,
У  ньому  все:  і  мати,  і  земля.
Це  він  народжує  і  в  бій  веде  героїв,
І  рани  після  бою  ізціля.

Щоби  раділа  Україна  дітям,
І  не  чорніло  сонце  ув  очах,
Воно  також  радіє  й  краще  світить,
Коли  плече  торкається  плеча.

Єднаймося  ж  усі  в  кулак,  єдиний,
І  перемогу  викрешем  в  борні.
Тоді  лиш  прийде  світла  та  година,
Що  подарує  мир  тобі  й  мені!
31.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756758
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


Ганна Верес

Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,

Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,

Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.

Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.


Село  моє  –  то  сторона  веселкова

З  травневою  свіжістю  квіту  садів,

Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,

Помітив  для  мене  місцини  святі.


Село  моє  –  мною  не  випита  казка,

Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.

Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,

Думками  лечу  до  притихлих  ставів.


Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,

Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,

До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –

Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756754
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017


MERSEDES

Сімейне вогнище…

Осіннє  листя  впало  нам  до  ніг,
Стоять  дерева,  мерзнуть  без  одежі.
Як  добре,  що  любов  нашу  зберіг
І  клятву,  що  давав  мені  на  вежі.

У  свідках  було  небо  голубе
І  сонце  що  ласкало  нас  і  гріло.
Коханий,  як  же  я  люблю  тебе,
Кохання  в  серці  полум'ям  горіло...

Осінній  день  а  на  душі  тепло,
Твої  обійми  ніжно  зігрівають.
Вже  листопадом  листя  намело,
У  край  далекий  птахи  відлітають...

А  ми  з  тобою  двоє  у  човні...
Нас  вогнище  сімейне  зігріває.
Човен...  то  дім  збудований  мені,
Він  нас  з  доріг  далеких  зустрічає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ганна Верес

Осіннє

Дрімають  трави  попід  килимами,
Луги  й  галяви  в  росяних  стежках…
На  потемнілі  води  у  лиманах
Жовтневий  день  краплинками  стіка.

Стомившись  він  у  вечір  шкандибає.
Все  ж  не  забув  приспати  комарів.
А  сонце  небом  землю  застібає.
Переступає  ніч  святий  поріг…

Із  нею  й  місяць  виплив  на  доріжку,
Щоб  засвітити  зоряні  вогні.
Душа  за  день  теж  притомилась  трішки,
Нагадує  про  сон  вона  мені.
14.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756522
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ганна Верес

У ранки сиві осінь заблукала

Осіння  нічка  зорями  розквітла,
Коли  зустрітись  мали  ти  і  я.
Згори  лилося  чародійне  світло  -
То  місяць  посміхався  звідтіля.

У  ранки  сиві  осінь  заблукала,
Вони  ж  пили  росу  з  її  долонь.
Вітри  крилаті  бавились  квітками,
Поки  знов  ніч  усе  взяла  в  полон.
25.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756523
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Валентина Ланевич

Віддавалася серцем, любові повним.

Віддавалася  серцем,  любові  повним,
Припадала  душею  спрагло,  всеціло.
Тілом  горнулася  до  тіла  гріховним,
Хмеліла,  пив  ковтками  повільно,  вміло.

Віддавалася  жіночою  сутністю,
Озивалась  тремтінням  в  гарячім  лоні.
Обіймав  за  плечі,  ставала  м’ятою,
Податною,  ти  був  вже  король  на  троні.

Віддавалася  єством  усім  збудженим,
Розцвітала  в  полоні  твого  бажання.
Відкидавсь  на  подушку  геть  виснаженим,
Сльози  щастя,  ти  поруч  мене  до  рання.

22.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ганна Верес

Батькова молитва (Слова для пісні)

Де  барвінок  синій  
Килим  постелив,
Тато  свого  сина
До  грудей  тулив…  
Батькові  долоні
Теплі  і  тверді,
Вогкі,  ледь  солоні,
Все  життя  в  труді.

[i]Приспів:[/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.»

Батькові  в  волосся
Впала  сивина  –
В  пізню  його  осінь
Забрела  війна.
Чується  молитва
З  вуст  його  й  землі:
Не  були  щоб  вбиті
Батько  й  син  в  борні.

[i]Приспів.[/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.»

Де  барвінок  синій
Килими  стелив,
Внука  вже  –  не  сина
Дід  тепер  тулив,
І  з  грудей  молитва
Лине  мовчазна,
Та  її  Всевишній,
Вірю,  розпізнав:

[i]Приспів.  [/i]
«Не  буває  в  світі
Більшої  біди,
Коли  гинуть  діти
І  нема  води,
Як  земля  палає
Й  плачуть  матері,
Як  вогонь  над  плаєм
Й  чорний  диск  вгорі.
Хай  земля  квітує
В  обіймах  весни,
Небо  сторожує
Лиш  спокійні  сни.»
10.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756414
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017


Любов Іванова

Время печали - пора листопада

В/стречает  осень  снова  у  порога
Р/аскинув  густо  на  траве  оранж.
Е/ще  октябрь,  но  уже...  тревога,
М/инор  осенний  объявил  реванш.
Я/нтарь  созревшей  впору  облепихи

П/ылает  ярче  солнечных  лучей.
Е/й  бы  дарить    загадочные  блики
Ч/его  ж  ты,  осень,  душу  бьешь  больней?
А/  мне  бы  ...  мне  бы  по  весне  подснежник,
Л/есная  тень  и  теплый  шум  дождя,
И/  вереницу  впечатлений  нежных

П/од  трель    шального  в  роще  соловья.
О/тнюдь,  все  это  не  подарит  осень
Р/азвёл  октябрь  в  садах  своих  костры.
А/леют  ярко  в  парках  среди  сосен,

Л/есной  рябины  щедрые    дары.
И/  лишь  душе  нисколько  не  уютно...
С/ентябрь,  октябрь...а  там  -  зимы  простор,
Т/оропят  годы  и  несут  попутно
О/садок  грусти,    нАжитый  укор.
П/ылает  осень  желтым,  рыжим,  красным,
А/  на  душе  ,  как  в  беспробудном  сне.
Д/ень  ото  дня  унынье  шагом  властным
А/ванс  дает...  весенней  новизне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Радченко

Напевно

В  той  час,  коли  сонце  вляглося  вже  спати
І  вітер  в  кишені  зібрав  промінці,
За  звичкою  вечір  виходить  гуляти
І  торбу  з  зірками  несе  у  руці.
Він  й  сам  ще  не  зна,  як  йому  заманеться:
Розсипати  рясно  по  небу  чи  ні?
Нехай  тільки  ніч  хоч  здаля  озоветься,
А  в  голосі  радість  чи  нотки  сумні.
Стрічатиме  вечір  свою  королевну,
Як  радість,  то  рясно  зірками  сипне.
А  —  ні,  то  віддасть  торбу  їй,  бо  напевно,
Коли  розсипатиме  —  сум  прожене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017


MERSEDES

Зігріє зустріч нас…

Сумує  скрипка  у  осінню  тишу,
Мелодія  в  душі  моїй  сумна.
Вже  облетіло  жовте  листя  з  вишні
До  серця  закрадається  зима.

І  ти  десь  загубився  в  листопаді
А  я  ось  тут  із  скрипкою  одна.
Мелодії  колись  були  ми  раді
Тепер  смичок  не  хоче  брать  рука...

За  вікнами  блукає  дощ  сердитий,
Все  стукає  і  стукає  в  вікно.
Він  з  ніг  до  голови  уже  умитий,
Та  байдуже  йому  і  все  одно...

Я  за  тобою  любий  так  скучаю,
Хвилююся  і  думаю  весь  час.
Не  зігріває  філіжанка  чаю,
Зігріє  лиш  з  тобою  зустріч  нас...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756137
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

На шляху війни

Колисала    ніч    розлуку,
Падали    зірки,
Потонули    в    тиші    звуки…
На    землі    –    пташки.
Нічка    тишу    колисала,
Проганяла    сни,
А    в    бійця    життя…    згасало
На    шляху    війни.
Ніч    у    очі    заглядала,
Проганяла    смерть,
А    коли    уже    світало,
Напоїла    вщерть
Не    росою,    а    водою,
Що    лилась    дощем,
Й    розминувся    він    з    бідою,
Легшав    біль    і    щем.
Ніч    розлуку    колисала,
Зірку    ж    –    зберегла.
Долю    хлопцю    врятувала
Дівчина    з    села…
3.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756076
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

Кричала душа вдовина

Кричала      душа      вдовина
І      сліз    їй    не    вистачало…
Сьогодні    вона    вже    сина…
В    труні    із    АТО    стрічала.

Такого    ще    молодого,
Без    батька    зростав    із    нею,
Раненько    він    став    на    ноги,
Мов    Бог,    дорожив    сім’єю.

І    вмить    ожила    картина,
Далека,    сумно-тривожна:
Синок    був    зовсім    дитина    –
Забути    таке    як    можна?!..

Тоді    із    Афганістану
Доправили    чоловіка,
Так    рано    вдовою    стала
Тай    буде    уже    довіку.

І    серце      геть    розривалось,
І    глухо    душа    стогнала,
І    плечі    вдови    здригались…
За    що    їй    такий    аналог?
18.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756072
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017


Ганна Верес

Привезли чоловіка із зони АТО

Привезли    чоловіка    із    зони    АТО,
Щоб    у    рідній    землі    поховати.
А    чому    не    з    війни,    те    не    скаже    ніхто…
Боїмося    війну    ми    війною    назвати?..
Що    війна    це,    те    визнав    уже    цілий    світ,
І    вогонь    там    смертельний    літає:
України    воює    найкращий    там    квіт
І    вночі,    і    удень,    і    коли    ледь    світає.

Поховають    бійця,    як    належить,    як    слід,
Та    від    того    матусі    не    легше.
Смерть    і    цю    проковтне    Україна    і    світ?
Втрата    сина      далеко    не    перша.
Тисячі    полягли    у    нерівнім    бою,
І    без    бою    також    вже    без    ліку,
Захищаючи  землю,    родину    свою,
Люди    ж    ті    були    різного    віку.

Прогримить    над    могилою    залп    –    не    салют,
Спорожніє    душа    і    знеможеться    серце.
І    усі    цю    війну    у    думках    проклянуть.
Завтра    ж    знову    в    АТО    відправлятимуть    берци…
1.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756029
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017


MERSEDES

Любов на двох…

Вони  йшли  двоє  в  осінь  золоту,
За  руки  один  -  одного  тримали.
Любов  на  двох  ділили  лиш  одну
І  літ  що  вже  пройшли  не  рахували...

Якщо  в  думках  вернутися  назад,
То  оживе  знов  молодість  буремна.
Яскраво  заквітує  диво  -  сад
І  очі  в  кольорах  мов  ягід  терна.

Згадаються  розлогі  береги,
Бурхлива  річка,  човен...  в  ньому  двоє.
Він  діставав  їй  лілії  з  води,
А  на  вітру  гойдалися  тополі...

Вони  в  ті  дні  щасливими  були...
Вона  всміхалась  наче  сонце  ясне.
В  ромашках  загубитися  могли,
Або  губилися  у  лісі  часто.

Для  них  пісень  співали  солов'ї
І  незабудки  ніжно  їм  кивали.
Їх  освіщали  в  парку  ліхтарі,
Кохання  їхнє  зорі  малювали...

Вони  йшли  поруч  в  осінь  золоту
І  хоч  вже  їхня  молодість  минула.
Любов  пронесли  й  віру  по  життю,
Вона  туди  думками  їх  вернула...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756020
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Леся Утриско

Скільки треба тобі, ЛЮДИНО?

Я  стояла  й  дивилась  в  дорогу,  
Як  бабуся  в  аптеку  зайшла,
Ніби  тихо  молилася  Богу-   
Видно  ліки  для  себе  знайшла.  

Розглядала  полиці,  пігулки-
Шепотіли  щось  в  зморшках  уста
І  тряслися  старечі  руки,  
А  на  очі  скотилась  сльоза.  

Розгорнула  стареньку  хустинку,
Подивилась  на  зімятий  гріш,  
Краєць  хліба  виднів  з  торбинки,
Ніби  крихта  й  великий  кіш.  

Щось  просила-  слова  злітали...
Розвернулася  і  пішла,
Всі  розгублено  споглядали-
Розірвалась  від  болю  душа.  

Наздогнав  молодий  хлопчисько,
Пачку  ліків  тикнув  старій,  
Придивлялася  бідна  близько-  
Він  у  натовп  чкурнув,  мов  у  рій.  

Залилася  стара  сльозами,  
Хлипав  з  нею  небесний  дощ,
Знов  до  Бога  летіла  словами:
У  той  світ,  де  не  було  їм  прощ.  

......................................................

Що  за  світ  живемо,  ПАНОВЕ?
В  чім  провина  її  така?
Де  ж  закони  людські-  те  нове,
Що  не  має  стара  й  п'ятака?

Що  не  може  купити  ліків?-
Працювала  усе  життя.
Чом  на  старості  вкрадена  втіха?
Де  ж  бо  ваші,  людські  почуття?

Світ  зогнив  у  чужих  просторах,
Там,  де  злидні-  старечі  серця,
Брудні  гроші  лежать  у  офшорах
І  не  видно  вже  цьому  кінця.  

Де  кінець,  де  той  край,  де  межа?  
Скільки  треба  тобі-  ЛЮДИНО?
В  старе  серце  встромлено  ножа-
В  чім,  скажіть  бо  її  провина?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Валентина Ланевич

Обволокує вечір сивою димкою густий туман.

Обволокує  вечір  сивою  димкою  густий  туман,
Цідить  крізь  листя  багряне  на  землю  парне  молоко.
Вітер  притих,  ані  шелесне,  берізку  впіймавши  за  стан,
Стелить  їм  світло  доріжку  тремтячу,  де  хатнє  вікно.

І  зірка  на  небі,  перша,  ледь  тьмяно  ясніє  угорі
Та,  раптом,  зривається,  щезає  у  високій  траві.
Із  безвісти  місяць  вигулькує  і  висне  на  ліхтарі,
Душа  завмирає,  розхристана  стає  на  вівтарі.  

Ввібрала  в  себе  плач  знедолених,  покинутих,  забутих,
Матері  сердечний  крик  німий,  в  очах  благань  спокута.
Що  груди  рве  скорботою  через  гріхи  війни  проклятих
Та  надіється  щиро,  що  Господом  буде  почута.    

18.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


MERSEDES

Ти віддаєш своє тепло…

Світ  фарб  довкола  золотистий
І  листя  мов  перина  на  землі
І  неба  синь  в  сорочці  чистій,
З  височини  всміхається  мені.

Твій  погляд  ніжності  осінній,
Мене  мов  вітер  теплий  пронизав.
Закарбувався  колір  синій
І  ті  слова,  що  ти  мені  сказав...

Ти  чуєш,  осінь  разом  з  нами,
Торкається  до  малинОвих  губ.
Вмиває  личенько  дощами.
Ми  від  дощу  ховаємось  під  дуб.

У  дуба  чуб  й  великі  віти,
Там  дощ  нас  не  дістане  ні  за  що.
Шмигає  коло  нього  вітер,
Ти  віддаєш  мені  своє  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ганна Верес

Заплакав росою ранок

Заплакав    росою    ранок,
Як    сина    її    убили…
Тяжка,    незагойна    рана
В    душі    у    матусі    нила:
Чому    розтоптали    право
Її    мать    живого    сина?
За    що    була    ця    розправа,
За    колір,    за    жовто-синій?

Син    так    любив    Україну
Від    Заходу    і    до    Сходу,
За    що    ж    він    тоді    загинув    –
Продовжувач    свого    роду?
І    тихо    сльоза    стікала,
І    кров’ю    волало    серце,
А    з    ними    –    і    дні    тікали…
Життя    вже    не    мало    сенсу…

Та    є    материнська    сила,
Свята    і    непереможна,
Устане    вона    й    за    сина,
Загляне    у    серце    кожне
Й    поділить    загальне    лихо
На    всіх    –    по    дрібній    частині    –
Такий    заповіт    великий
Дістала    вона    від    сина.

І    плакав    росою    ранок,
Щоб    сили    ті    відновити,
Й    народу    глибокі    рани
В    росі    назавжди    втопити.
18.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ганна Верес

Постукали слова до мене

Постукали    слова    до    мене,
Щоби    у    вірші    їх    ввела,
Про    жито,    стигле    і    зелене,
Про    долю    рідного    села,

Й    про    неньку    нашу  –    Україну,
І    доленьку    її,    гірку,
І    про    красуню    Чураївну,
І    про    Дніпро    –    святу    ріку,

І    про    замріяну    калину,
Що    стереже    у    лузі    брід,
І    одиноку    тополину,
Що    український    славить      рід.

Слова…    Ви    друзі    мої    вірні
У    горі    й    радості    –    завжди,
І    це,    мабуть,    закономірно.
Врятуйте    ж    край    мій    від    біди!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ганна Верес

Це тільки штрих того, що відбувається

Гримить    війна    і    небо    розривається
Стрілою    вогняною    знов    навпіл,
А    на    землі    дівчатко    надривається,
На    ніжки    стаючи    свої    слабі.
Підняти    неньку    хоче,    закривавлену,
Мале    дитя    не    може    ще    збагнуть,
Чому    в    його    матусі    раптом    «вава»    є,
Що    до    життя    її    не    повернуть…
Плачем    дитячим    тиша,    приголомшена,
Дивилася    згори    на    чорний    дим,
На    дерево,    що    стало,    ніби    локшина,
І    на    стіну,    розсипану    в    ряди.
Це    тільки    штрих    того,    що    відбувається,
А    скільки    охопив    би    об’єктив,
І    показав,    як      кров’ю    упивається
Земля,      в    якій    міг    опинитись    ти?!
15.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755701
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


evgen

Ой не байдуже й боляче мені.

мені  болить  й  пече  у  серце  й    груди.
що  більшість  з  нас  вже  на  самісінькому  дні.
що  терплять  гніт  й  свавілля  наші  люди
серед  лукавства,  підлості,  брехні.
ой  не  байдуже  й  боляче  мені!



***
В  неподільній  Україні
Від  Тавриди  й  до  Волині  
Ти  мій  брат  і  я  твій  брат
Та    дорвалися  до  влади
Брехуни  та  казнокради
Від  Донбасу  й  до  Карпат.

Східняки  і  галичани
І  селяни  і  містяни
дружно,  без  усяких  схем
Цих  продажних  депутатів
Казнокрадів,    супостатів,
На  смітник  усіх  зметем.

Час  прийшов  нам  згуртуватись
Та  негайно  позбуватись
Всіх  невігласів  владик
Драною  мітлою  гнати,
Щоб  не  бачити  й  не  знати
Цих  мерзенних,  підлих  пик.  

Бо  вже  більш  ніж  четверть  віку
Горе  та  біда  без  ліку
Хазяйнують  поміж  нас
Падаємо  нижче  й  нижче
Видно  вже  ганебне  днище.
А  між  тим  минає  час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Леся Утриско

Лиш кохання зостане горіти.

Не  дописуй  мене,  
Залиши,  хай  дописує  вітер,  
Все  колись  промине,
У  забутім  коханні  зігріте.

Не  малюй,  я  прошу,  
Он  торкається  осінь  зухвало,  
Все  тобі  напишу,  
Лиш  придумаю  першу  октаву.  

Не  сумуй,  ще  не  час,
Ще  не  зіграні  матчі  та  битви,
Призначає  для  нас
Те  життя,  що  лиш  лезо  ув  бритви.

Ти  цілунком  зціли
Пелюстки,  що  завиті  в  бутони,  
Смолоскип  запали,  
Перетни  всі  болючі  кордони.  

Не  дописуй  мене,  
Намалюй,  аби  тихо  зотліти,
Все  колись  промине,
Лиш  кохання  зостане  горіти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755627
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


MERSEDES

Торкнулись спогади душі…

Торкнулись  спогади  душі,
Згадалось  те  що  вже  минуло.
Ті  не  написані  вірші,
Які  лише  для  тебе  були...

І  осінь  наша  золота,
В  якій  з  тобою  ми  зустрілись.
І  твої  очі...  доброта,
На  них,  на  тебе  задивилась...

Усмішка  ніжна  і  проста,
Тепло  долонь,  що  пригортали.
Твої  гарячії  уста,
Мені    цілунки  дарували...

Чудово  все  немов  кіно,
Я  вдруге,  втретє  подивилась.
Не  наче  долі  полотно,
Само  собою  відродилось...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755570
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


MERSEDES

Осінні сюрпризи…

Знову  дощ,  а  його  вже  не  треба,
Барабанить  і  стука  в  вікно.
Мабуть  навпіл  прорвалося  небо
І  не  можна  зашити  його...

То  нам  осінь  дарує  сюрпризи,
Бо  на  когось  сердита  вона.
Цілу  ніч  лише  сльози  й  капризи,
Вередує  і  плаче  щодня.

Заспокойся  красуне  -  благаю,
Теплим  променем  в  коси  вплетись.
Пройдись  стежкою  ти  понад  гаєм,
Наче  сонечко  нам  усміхнись.

Не  пручайся...  Прошу...  Тобі  раді...
Заспівай  мелодійних  пісень.
Закружляй  у  парчі  в  листопаді,
Хай  наступить  знов  сонячний  день...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755563
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

ТЕПЛОМ І ТУМАНАМИ ОСІНЬ БАГАТА

Теплом  і  туманами  осінь  багата  –  
Дерева  втопились,  і  річка,  і  хати.  
Важкою  росою  укрилась  верба,  
Аж  раптом  невидима  сила  зрива  
Жовтенький  листочок  і…  кидає  в  воду.  
«Шкода,  та  не  зміниш  закони  природи,  –  
Подумала  я,  задивившись  на  нього,  –  
Здається,  мене  кличе  на  допомогу.  
Чи  купіль  не  та  сиротині-листку?»  
В  тривозі  біжу  по  сирому  містку  
З  бажанням  листочок  таки  врятувати.  
Та  тільки  туман  його  встиг  заховати.  
30.10.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755525
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ніна-Марія

МИРНОГО НЕБА ТОБІ, УКРАЇНО

[img]http://dozor.kharkov.ua/content/documents/11802/1180181/thumb-big-420x305-be14.jpg[/img]

Я  хочу,  Вкраїно,  тебе  привітати!
Як  жінку  вродливу,  як  люблячу  матір.
Вклонитись  доземно,  що  ти  в  мене  є.
Тут  я  народилась,  в  тім  щастя  моє
 
З  тобою  разом  я  радію  й  страждаю.
Крізь  серце  всі  болі  твої  пропускаю.
Ти  ж  зовсім,  голубко,  така  молода,
Звалилась  на  тебе  страшенна  біда.
 
Свободу  виборюєш  крові  ціною.
Воюєш  з  москальською  злою  ордою.
Вже  стільки  у  землю  козаків  лягло,
Щоб  небо  над  нами  лазур'ю  цвіло.
 
Хай  слава  твоя  невмирущою  буде!
Я  вірю  в  боях  перемогу  здобудеш!
Хай  буде  щасливою  доля  твоя,
Святиться  в  віках  нехай  горде  ім'я!

СЛАВА  УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ  СЛАВА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755519
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Леся Утриско

Дві матері сиві.

Дві  матері  сиві-  гіренькі  дві  долі,
Там  зболений  світ  сирітки-  тополі.  
Та  хто  зрозуміє?  І  хто  їм  поможе?
Знов  сина  зустріти?!  О,  милий  мій  Боже!

Знов  сина  зустріти,  в  обійми  забрати,  
Де  мальви  встеляють  стежину  до  хати,
Де  світ  материнський  застиг  у  печалі,
Де  очі  в  сльозах,  де  зранені  далі.  

Де  очі  у  смутку  вдивляються  в  небо,  
Душа,  наче  птах,  злетіла  б  до  тебе.
Мій  сину-  синочку!  Чому  така  доля?  
Живу  серед  болю  сирітка-  тополя.

Дві  матері  сиві,  як  мати  Господня,  
У  долі  питають:  -  Чом  смерть  неприродня?
Чом  душі  юначі  лелекою  в  просинь?
Там  коси,  матусю,  накрила  вже  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755480
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наталя Данилюк

О часе, пригальмуй на хвильку біг…

О  часе,  пригальмуй  на  хвильку  біг,
І  блискавично  не  лети  повз  мене!..
Вже  світлофорить  осінь  вздовж  доріг
Багряним,  теракотовим,  зеленим.

Ще  ніби  вчора  літо  провела,
А  нині  жовтень  перетнув  екватор.
Чомусь  так  мало  справжнього  тепла,
Зате  леткого  блиску  забагато

У  вулику  людської  суєти,
Де  нерви  не  живі,  а  синтетичні!..
Цей  світ  давно  з  наукою  «на  ти»,
А  що  душа?  Як  нетрі  фантастичні  ─

Непроходима  хаща,  глухомань,
Де  що  не  крок  –  сліпі  космічні  діри…
Як  часто  між  земних  поневірянь
Людині  бракне  спокою  і  віри,

Щоб  осягнути  серцем  глибочінь,
Просканувати  поглядом  висоти
І  підібрати  кодові  ключі,
Й  замки  небесні  позривати  всоте…

І  духом  життєдайної  весни
Наповнити  кожнісіньку  судинку,
Допоки  час  тебе  не  розчинив
В  галактиці,  мов  зоряну  пилинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755456
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

Сонце сховалось за річку…

(З  карпатських  замальовок)

Сонце  сховалось  за  річку,  
щулиться  обрієм  день,
вечір  запалює  свічку,
гори  співають  «Марічку»
і  про  смерічок  пісень.
Місяць  на  голос  трембіти
робить  невпевнено  крок.
Вже  скористалася  літом  
нічка,  проворна  кобіта,
й  намолотила  зірок.
Ними  засіяла  хмари,
наче  ґаздиня  ріллю.
Із  полонини  отара
тюпки  біжить  до  кошари.
Хлопцям  на  руки  зіллю.
Чиста  з  потоку  водиця
втому  здолає  умить
і  чабанові  присниться
ніччю  розкішна  копиця.
Мила  під  зорями  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755442
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Галина_Литовченко

З карпатських замальовок

***
Скинула  хмара  зайву  вологу,
день  у  сльоті.
Всякій  погоді  дякують  Богу,
землі  святі.
Ринули  з  гір  під  ворини  потічки  –  
бистра  вода.  
Жінка  у  шибці:  коси  без  стрічки  –  
немолода.
Вже  спорожніли  гнізда  лелечі  –  
в  вирії  птах.
Хустка  з  вігоні  кутає  плечі  –  
діти  в  світах.
Виткала  в  скриню  всім  по  вереті  –  
плетиво  з  дум.
В  синіх  Карпатах  холод  на  злеті,
глипає  сум.
З  вулиці  вікна  дощ  помережив,
висне  туман.
Поміж  садиб  розпливаються  межі  –  
царство  оман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755307
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Валентина Ланевич

Без тебе скнію я, плекаю долю.

Без  тебе  скнію  я,  плекаю  долю,
Мого  кохання  дар  палкий.
В  серцях  вимолюю  святу  Покрову,
Щоби  минув  цей  час  важкий.

Щоби  в  тобі,  моя  терпка  любове,
Відчути  смак  минулих  днів.
Дивитись  в  чисте  небо  бірюзове,
На  лавці  поруч  ти  присів.

Сльози  зціловуєш  зі  щік  гарячі,
Краплини  щастя,  що  з  душі.
Во  істинно,  жінки,  ми  є  терплячі,
Знесемо  злигодні  усі.

14.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

Чарує осінь

Чарує  осінь  і  єство,  і  око,
У  вишиванках  і  поля,  й  ліси.
Вони,  мов  килими,  вузькі  й  широкі,
Луги  застигли  в  обіймах  краси.

У  очереті  заховалась  річка,
Що  служить  раєм  птиці  водяній,
Віншує  сонце  голубу  ту  стрічку
І  все,  що  відбувається  на  дні.

Акації  в  бурштинових  сережках
Рукасте  гілля    тягне  догори,
Берізонька  майстерно  тче  мережки
Й  шепоче  казку  денної  пори.

Вітри  їй  розплітають  довгі  коси,
Мов  нареченій  з-під  вінця  колись.
Траву  прибрали  ранки  в  сиві  роси  –
То  вересень  із  жовтнем  обнялись.
4.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755272
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ганна Верес

Стеле осінь листя

Стеле  осінь  листя  невпопад:
Під  кущі,  дерева,  у  калюжі  -
Килимками  зажовтів  і  сад.
Зеленіють  лиш  високі  ружі.

Квіти  ці  давно  вже  відцвіли,
Брилики  згубили  в  теплім  літі,
Горобці  свій  лемент  підняли  –
План  складають,  зиму  як  зустріти.

Пропливли  у  вирій  журавлі,
Десь,  мабуть,  до  моря  долітають…
Свіжі  скиби  чорної  землі
Трактори  в  полях  перевертають.
10.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755158
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


MERSEDES

Оксамити осені…

Десь  за  вікном  блукає  тихо  нічка
І  я  блукаю  з  нею  перед  сном.
Дзюрчить  неподалік  самотня  річка
І  світять  зорі  ясно  над  селом.

Вологою  насичене  повітря,
Туть  Осінь  порядкує  вже  давно.
Вона  у  гості  прилетіла  з  вітром
І  розстелила  жовте  полотно...

Розсипались  по  стежці  оксамити
І  заблищали  сріблом  наче  дощ
Росою  окропив  пахучі  квіти
І  заховався  тихо  десь  під  корч...

Не  чути  вже  сюрчання  за  городом,
Дрімає  у  корі  давно  цвіркун.
Мандрує  осінь,  водить  хороводи,
Дзвенить  мелодія  далеких  струн...

І  я  її  заслухалась  у  нічку,
Що  дарувала  ніжність  і  любов.
Вже  Місяць  запалив  у  небі  свічку,
І  загубився  в  шелесті  дібров...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755083
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ганна Верес

Посивіла земля полином проросте

Сипле    попелом    час,
Щоб    загоїть    Донбасу    рану,
Та    чи    вистачить    нас,
Щоби      пам’ять    від    болю      відмить,
Адже    в    кожній    душі
Ще    маячить    портрет    тирана,
Й    зашкарублі    брижі,
Без    яких    не    стають    людьми.

Скільки    зламаних    доль!
Хто    лічив    їх?    Та    й    чи    полічить?!..
І    у    душах    –    кордон,
За    яким    –    не    порожній    звук:
Там    –    молитви    слова
Й    передчасно    погаслі    свічі,
В    чорній    хустці    вдова
Й    тисячі    материнських    мук.

Не    одне    з    поколінь
Лікуватиме    спільну    рану,
Попіл    згаслих    полів
Намагатиметься    зцілить…
Посивіє    земля,
Полином    проросте,    мов    зранить…
Неба    сили    звелять
Україну    уже    не    ділить…
23.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755021
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Знов подвигами дихає земля

І    настане    час,
коли    один    скаже:
«Слава    Україні!»
І    мільйони    
відповідатимуть:
«Героям    слава!»
Степан    Бандера
Знов    подвигами    дихає    земля  
І    Україні    добавляє    слави,
Сини    її    в    бою    проти      Кремля
Стоять    на    смерть.    Вони    міцніші    сталі.

Із    діда-прадіда    долала    вона    шлях,
Щоби    позбутись    рабства    і    неволі,
І    падали    найкращі    на    полях
У    боротьбі    за    України    долю.

Історія    у    пасмах    сивини,
Але    не    відцуралась    від    свободи,
Кривавими    були    шляхи    війни,
Та    не    зламати    дух    мого    народу!

Напівзруйнований    сьогодні    наш    Донбас,
Болять    землі    його    смертельні    рани,
Та    прийде    істини    великої    той    час,
Коли    здолаєм    і    цього    тирана.
28.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755012
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Любов Іванова

Я ЖЕ БЕЗ ТЕБЯ НЕ МОГУ

Я/хта  наших  чувств  получила  крен

Ж/аль,  что  прерван  курс  в  гавань  радости...  
Е/сли  дружит  шторм  с  ветром  перемен  -

Б/ьет  о  борт  волна  беспощадности.
Е/й  не  жаль  совсем  шхуну  наших  чувств,
З/а  борт  брошено  наше  прошлое,

Т/ам,  в  пучине  вод  растворилась  грусть,
Е/й  одной  легко  в  этом  крошеве.
Б/ьет  неистово,    бьет  и  бьет  волна!  -
Я/  молю  в  слезах  -  стань  спасителем!

Н/е  смогу  сберечь  я  любовь  одна,
Е/сли  будешь  ты  вольным  зрителем.

М/оре  гневное  перестань  штормить,
О/тступись  совсем  темень  колкая.
Г/орько  будет  нам,  коль  порвется  нить,
У/  сердец  она  очень  тонкая...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Велика правда про УПА

Велика  правда  про  УПА

В  стогах  історії  ховалась,

Від  часу  навіть  загнивалась.

Німа  вона  була  й  сліпа,

Та  вижила,  прийшла  у  світ

Героїв  нації  назвала,

Їх  імена  крізь  товщу  літ

Прийшли  до  нас  і  запалали

Серця  святим  отим  вогнем.

Любов’ю  до  людей  розквітли,

Їх  більшало  із  кожним  днем,

І  темряву  прорвало  світло.  


Сьогодні  ще  іде  війна

Між  темним  мороком  і  сонцем,

Та  буде  названа  вина,

До  правди  хто  закрив  віконце,

Бо  нація  тоді  жива,

Коли  героїв  пам’ятає.

Ні  не  високі  це  слова  –

Такою  істина  свята  є.
2.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754884
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


MERSEDES

Дорога в осінь…

Веде  дорога  у  чарівну  осінь,
Туди  де  небо  пригортає  землю.
Де  омивають  трави  дрібні  роси,
Де  падають  листочки  наче  перли...

У  тихому  мовчанні  ліс  і  поле.
Лиш  вітер  дограє  мелодій  звуки.
А  під  ногами  рижувате  море,
Яке  щоразу  підіймають  руки.

Красується  в  сережках  горобина
І  майорять  довкола  хризантеми.
В  намисті  чепурна  стоїть  калина,
Пішли  за  обрій  спати  всі  проблеми.

Левади  вже  засніжені  туманом
І  тихо  так,  лиш  чути  колискову.
Зима  примчиться  в  санях  так  нежданно
Сніжинки  в  танці  закружляють  знову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754822
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Валентина Ланевич

Гасне осінь пожовклим, упалим листком.

Гасне  осінь  пожовклим,  упалим  листком,
Оголює  сутність  живую  прийдешню.
По  сумирнім  садку  йду  споквола  прошком,
Чіпляється  погляд  за  тонку  черешню.

Прикривається  гіллям  та  дрібно  тремтить,
Вітер  шарпає  крону,  бач,  бо  не  йметься.
Шарудить  залюбки,  ніби  скиглить,  шумить,
По  хвилі  міняє  тональність,  сміється.

Чи  то  над  собою,  чи  над  тим,  що  навкруг,
Духмяніють  квіти  у  барвах  весняних.
Безневинно  біліє  мальований  круг,
Вертає  до  витоків,  Богом  нам  даних.

10.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754659
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Ганна Верес

Чуття своєї матері Вітчизни

[b]("Чуття  своєї  матері  Вітчизни

Живе  у  її  дочках  і  синах",[/b]  -  такими  словами  почав  свій  коментар  до  мого  твору  відомий  поет  Олекса  Удайко.  Не  могла  я  не  продовжити  його  думку.)

Чуття  своєї  матері  Вітчизни

Живе  завжди  у  дочках  і  синах

Від  подиху  найпершого  й  до  тризни,

Аж  поки  доля  лет  років  спиня.


Й  немає  почуттів,  дорожчих  серцю,

Котрі  всотав  від  мами  з  молоком.

І  коли  Гімн  виконував  в  ясельцях,

І  коли  став  дорослим  козаком.


Й  тоді,  коли  зустрілася  козачка,

Опорою  що  стала  для  плеча,

Котра  з  дитинства  ще  була  смільчачка.

Вкраїну  матір'ю  вдвох  стали  величать.


Сьогодні  ворог  землю  навпіл  крає,

В  Донбасі  –  зрада,  вогняна  гроза,

Зі  зброєю  козачка  –  не  в  коралах,

Він  –  теж.  Повернуть  ворога  назад.
7.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754642
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 12.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


MERSEDES

Мої літа - моє життя…

Мої  літа  -  то  є  моє  багатство,
Гойднулося  на  сонячній  струні.
Поезія  і  Муза  щире  братство,
Яке  наснаги  додає  мені...

Життя  мене  ніколи  не  щадило,
Та  я  не  ображаюсь  на  життя.
Топтала  стежку  я  ногами  сміло,
Лиш  вгору,  вниз  -  не  має  вороття.

Цвіло  кохання  яблуневим  цвітом
І  зігрівало  щедрістю  й  теплом.
Несло  в  поля  де  маки  пахнуть  літом,
В  душі  моїй  завжди  було  добро.

Моя  сім'я  -  то  є  моя  опора,
Я  нею  дорожу  понадусе.
Заради  них  перевернула  б  гори
І  віддала  б  заради  них  усе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754505
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Наталя Данилюк

Беззастережно впасти в осінь…

Беззастережно  впасти  в  осінь,
Сягнувши  охрового  дна,
Де  нитка  сонця  у  волоссі,
Немов  обірвана  струна,
Заплуталася  випадково…
І  спалахнути,  мов  свіча,
Відчути,  як  достигле  слово,
Терпке  й  солодке  водноча́с,
Із  горла  проситься  назовні,
Як  з  гілки  обважнілий  плід.
Набрати  світла  жмені  повні
І  щедро  хлюпнути  землі  –
На  глянець  трюфельних  каштанів,
На  теплі  вощені  листки,
На  трави  в  сивому  тумані…
І  начерка́ти  від  руки
Думок  намічені  маршрути,
Щоб  не  розсипати  в  юрбі.
І,  врешті,  з  видихом  відчути,
Що  космос  плавиться  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Світлана Моренець

ДОНІ

В  заду́мі,  гортаю  сімейні  світлини
і  телепортуюсь  в  далекі  роки...
Ось  фото  –  найперше  –  моєї  дитини.
–  Привіт,  янголятко!  –  торкаюсь  руки,

а  там  –  світлий  Боже!  –  ті  пальчики  милі,
немов  у  Дюймовочки-крихти,  –  малі...
І  ніжість  щемливі  накочує  хвилі,
підхоплена  ними,  пливу,  як  в  імлі,

крізь  ночі  безсонні,  повз  пам'ятні  віхи:
ось  –  зубчик  найперший,  а  тут  –  перший  крок,
від  першого  слова  так  мліли  од  втіхи,
що  радість,  напевне,  сягала  зірок.

Згубилася  лялька  –  і  слізок  озерце,
обдерла  колінця  –  і  знов  полились
струмочком  окропу  на  мамине  серце...
Чи  буде  спокійним  воно,  хоч  колись?

Траплялися,  зрідка,  непослух,  пручання
і  таткова  кара  –  заслання  в  куток.
Та  це  вже  –  садочок  і  в  школі  навчання,
де  кожен  із  нас  свій  проходив  урок.

Росла  наша  доня,  а  з  нею  –  тривоги,
вже  час  самостійні  шукати  путі.
Рішуче  долола  затори  й  пороги,
тож  місце  достойне  знайшла  у  житті.

Ти  болі  й  хвороби  уміло  гамуєш.
З  жіночою  чуйністю  і  співчуттям,
поранені  душі  батькі́вські  лікуєш,
рятуючи  діточкам  їхнім  життя...

Кровиночко  рідна,  ти  нам  –  нагорода,
безцінний  прекрасний  дарунок  Небес.
Як  гілка  старого  козацького  роду,
ти  вистоїш  всюди  і  з  нами,..  і  без.

А  дехто  не  хоче  дітей.  І  без  риску
й  мороки  шукає  розваги  в  житті.
З  тобою  ж,  я  взнала  любов  материнську,
а  це  –  найсвятіше  з  людських  почуттів.

Що  просять  батьки  для  єдиної  доні?
Здоров'я,  кохання,  життя  без  проблем.
І  дякують  Богу  за  щастя  в  долоні,
аби  не  втекло  в  небеса  журавлем.

Ти  –  мама  і  жінка,  і  доня.  Людина.
Всі  люблять  тебе  не  лише  в  ювілей,
бо  грієш  теплом  своїм  щедро  щоднини.
Будь  Примою,  доню,  у  кожній  з  ролей!

                                 11.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ганна Верес

Ми не були з Росією братами


Ми  не  були  з  Росією    братами

Й  історія  засвідчила  про  це  –

Ми  у  Європу  є  й  були  вратами  

І  мали  незап’ятнане  лице.

Земля  котилась  впевнено  і  кволо

Й  стогнала  Україна  у  ярмі,

Та  мріяла  про  мир  вона  і  волю,

Хоча  кинджал  в  душі  її  стримів.


Ми  не  були  з  Росією    братами  ,

Коли,  мов  діти,  гралися  в  Союз,

Тоді,  як  в  кращих  голови  злітали,

Не  відчували  справжніх  її  уз.

Сьогодні  час  кинджал  той  витягати,

Тяжкі  загоїть  рани  вікові,

Навчитись  матір,  землю  шанувати,

Намітити  шляхи  собі  нові.
1.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754468
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Ганна Верес

Підкрадається вже осінь

Підкрадається  вже  осінь  –
Обережний  чути  крок  –
Золоті  обнови  просить
У  завбачливих  зірок.
Ще  отаву  коси  косять;
Це  –  остання  сіножать,
Ластівки  снують-голосять,
Навівають  тихий  жаль.
У  садочках  рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як  тумани  засивіють,
Осінь  зайде  і  сюди.
Сяде  бджілкою  на  віти,
На  дерева  чи  кущі,
Зацілує  ніжно  квіти
Й  тепло  стане  на  душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754228
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ганна Верес

Я долю витчу

Я  долю  витчу  власними  руками,
Щоби  мені  покірною  була,
Щоби  не  насміхалась  над  роками
І  польовими  маками  цвіла.
А  поміж  ними  житечка  колосся,
Щоби  життю  всміхалася  не  раз,
Легеньким  сріблом  розлилась  в  волоссі  –
А  це  найкраще  із  усіх  прикрас.

Я  долю  свою  вишию  руками
На  сірому  життєвім  полотні
І  простелю  святими  рушниками,
Щоб  ніг  не  поколоти  на  стерні.
Земля  і  хліб  –  щось  є  цього  дорожче,
Як  мак  цвіте  і  в  росах  свіжий  слід,
А  понад  ним  –  небесні  сині  очі…
Який  казковий,  все-таки,  наш  світ!
5.09.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754227
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит  свеча,  зажженная  недавно,
Е/два  мерцают  блики  в  темноте.
Г/ашу  её...не  гасится.  Забавно.
О/гарок  счастья...  все,  как  ты  хотел.    

М/осты  горят,  когда    того  желают.
Н/о  я  молила:  "Погоди!  Не  жги!"
Е/ще  не  время.  И  любовь  былая,

Г/лотая  боль,  вернёт  свои  долги.  
Р/азвеет  ветер  пыль  и  тлен  сомнений,
У/йдет  тоска,  подспудная  печаль.
С/лова  наполнят  мир  стихотворений,
Т/еплом  укроют  душу,  словно  шаль.  
Н/е  спится  мне,  всё  мысли,  мысли,  думы  
О/стывший  день  скатился  на  закат.

В/от  так  всегда,  предночный  час  угрюмый-

Э/кран  событий  -  кадрами  богат.  
Т/айм-аут  взят  бесспорно  для  раздумий.
О/дна  мечта,  пока  с  тобой  мы  врозь  -
Т/риумф  любви,  феерия,Везувий.

В/едь  я  живу,  чтоб  это  все  сбылось.  
Е/два  луна  зажжет  на  небе    звезды,
Ч/адрой  укроет  сонный  город  ночь,
Е/ще  не  сплю...мне  нужен  свежий  воздух,
Р/аскрою  окна.  Прочь  кручина...прочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Твоє ім’я вином солодким з вуст.

Твоє  ім’я  вином  солодким  з  вуст
У  грудях  підіймає  жарку  бурю.
Маліє  відстань  нараз  дальніх  верст,
Попала  я  в  приціл  на  влучну  зброю.

Серце  калатає  шалом  гінким,
Котрий  кохання  здатне  лиш  здійняти.
Чому  цей  світ  стає  таким  тісним,
Чую  тебе,  мої  ти  вічні  грати.

Рветься  єство  знеможено  в  полон,
Твоїх  обіймів  жадібне  безцільно.
Зійти  з  тобою  на  чуттєвий  трон,
Люблю  тебе,  люблю  безтямно,  сильно.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754198
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  щітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Вбрані  хлопці  у  бронь,  бронь  в  них  у  грудях,  мужність  в  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ганна Верес

Понад краєм осінь пропливає

Понад  краєм  осінь  пропливає,
Золоті  розвішала  дощі,
Землю  вони  спраглу  напувають
І  грибочки  кличуть  під  кущі.
 
Заглядає  осінь  і  в  озерця,
Засинають  росяні  стежки,
Забавляють  небайдуже  серце
Одинокі  у  гаю  пташки.

Не  танцює  листя  ще  в  таночку,
Ще  рясніють  фруктами  сади,  
В  золотих  берізоньки  сорочках
З  літом  попрощались  назавжди.

Осідлало  землю  сіре    небо,
Заблукало  в  сіро-жовті  сни.
Опустили  в  воду  коси  верби,
Думатимуть  думу  до  весни.

Понад  краєм  осінь  пропливає
В  сарафані  жовтому  й  вінку,
В  келихи  наливки  наливає,
Готувала  з  літа  ще  яку.  
26.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754017
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ганна Верес

Живе в мені моя любов

Коли    земля    із    сонцем    повінчалась
І    землю    заквітчав    зелен-розмай,
Вона    стає    безмежно-величава    –
Це    мій    усе,    це    український    край!

Десяток    сьомий    доля    розміняла,
Але    жива    в    мені    моя    любов
Ще    з    тих    часів,    як    мати    пеленала,
І    поки    душу    в    небі    стріне    Бог.

Від    сивих    гір    під    зорями    в    Карпатах
До    берегів,    освячених,    Дніпра
Моя    земля,    єдина  і    багата    –
Країна    хліба,    волі    і    добра.  
16.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


MERSEDES

Ліс дріматиме аж до весни…

Білий  глянець  з'явився  по  полі,
У  повітрі  уже  холодить.
Жовтень  листя  зірвав  із  тополі,
Зажурилась  тополя  умить.

Їй  не  весело  -  сум  огортає,
Красуватись  нема  перед  ким.
Не  співають  птахи  більше  в  гаї
І  довкола  туман  наче  дим.

Чути  каркання  лише  ворони,
Їй  не  затишно,сонця  нема.
У  дерев  вже  оголені  крони,
Незабаром  наступить  зима.

І  тоді  закружляють  сніжинки,
Шапки  вдінуть  деревам  вони.
Білим  пухом  покриють  ялинки,
Ліс  дріматиме  аж  до  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754042
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Леся Утриско

Вандал.

Не  дихає  час  Майдану,  
Завмер  у  осіннім  дощі.  
Як  глянути  в  очі,  мамо?
Вросли  ув  душі  кущі?!

Чом  світом  лягла  безбожність?
Бездушність-  без  молитов?
І  відчай,  і  біль-    лиш  схожість,  
У  хреснім  розпятті  оков.  

Слід  крові  роки  не  змили,
Їх  знищує  скал-  шакал,
Де  світло  і  пам'ять  жили,  
Торкнувся  диявол-  вандал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753969
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


MERSEDES

Линуть мелодії осені…

Лине  мелодія  осені  дзвінко,
Моцарт,  Бетховен,  Верді  чи  Глінка.
Тихі  акорди  а  то  голосні,
Осінь  симфонію  гра  на  струні...

Вітер  грайливо  узяв  контрабас,
Дощик  ударні  і  лине  вже  джаз.
Листя  кружляє  то  вгору,  то  вниз,
Вальс  мелодійний  заграв  піаніст.

Скільки  мелодії,  скільки  тепла,
Дощик  за  вікнами  в  серці  весна.
Нічка  торкнулась  тихо  сопілки,
Місяць  з  зорею  грали  в  лічилки.

Промені  ранку  освітять  знов  день,
Звуки  мелодій  торкнуться  пісень.
Осінь  мелодії  знову  збере
І  по  долинах,  полях  рознесе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753841
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Ганна Верес

Для них Україна – мати


Нові    сторінки    печалі
Гортає    моя    земля,
Про    весну    птахи    кричали
Й    про    напад    на    Крим    Кремля.
Схотіла    світ    перекроїть
Кремлівська    важка    рука,
Та    наших    нових    героїв  
Ніщо    уже    не    зляка.

Озброєні    сильним    духом,
Де    віра    й    любов    сплелись,
Такі    ж    вони,    відчайдухи,
Як    предки-діди    колись.
Ідуть    і    у    бій    без    зброї,
Боронячи    власну    честь,
За    землю    –    не    за    корону,
Бо    вільна    в    них    кров    тече.
Таких      –      ані    залякати,    
Ні    кулею    не    спинить,
Для    них    Україна    –    мати,
Вони    ж    є    її    сини!
24.03.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753873
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Валентина Ланевич

Ти поплач, моя осене, з теплим дощем.

Ти  поплач,  моя  осене,  з  теплим  дощем
І  змий  з  душі  ввесь  осадок  життєвий.
Бачиш,  у  сірому  небі  рваним  ключем,
У  даль  летить  журавлів  клин  журливий.  

У  мокрій  мережці  лине  лячне  курли,
Дощ  поглинає  розпачливі  звуки.
Тремтячу  надію,  міць  у  крилах,  несли,
Бути  живими,  вернути  з  розлуки.

04.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753718
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Леся Утриско

Двадцять вісім.

Плаче  тихо  зажурена  осінь:
Двадцять  вісім  у  твоїх  очах,
Над  могилою  падає  просинь,  
А  у  ній  щось  викрикує  птах.  

Що  він  каже?  Що  світу  голосить?
Чи  то  птах?  А  чи  твоя  душа?
До  матусі  у  смутку  приносить,  
Свій  віночок  і  спів  спориша.

Тишину  розриває  молебен:
Твої  роки-  так  в  грудях  болить,
Куля  в  серце-  в  свідомості  бубен,
Куля  в  душу  -  обірвана  мить.  

Двадцять  вісім-  засмучені  весни,
Двадцять  вісім-  розбиті  мости,
Двадцять  вісім-  Небесна  Сотня!
Двадцять  вісім-  Матусю!  Прости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753656
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Я вийшла з хати осінь зустрічати

Зібрало    літо    висохлі    покоси,
І    солов’ї    закінчили    пісні…
В    вікно    до    мене    обізвалась    осінь  –
Дощу    то    краплі    стукали    рясні.

Я    підійшла    до    вмитого    віконця,
Побачити    хотіла    стукача,
Чекала,        щоби    виглянуло    сонце,
Щоб      осінь    також    виплило    стрічать?

Вона    ж    стояла    в    золотавих    ризах,
З    букетом    чорнобривців    у    руці,
Найбільшим    же    було    мені    сюрпризом
На    жовтій    сукні    мокрі    горобці.

Я    вийшла    з    хати    осінь    зустрічати.
І    серце    огорнув    незримий    щем;
Хотілося      не    плакати    –    кричати:
Плили    ж    ключі    лелечі    під    дощем!

Тривожний    погляд    мій      летів    за    ними,
А    з    ним    –    моя    збентежена    душа.
Пташині    голоси    були    сумними…
Лиш    осінь    за    ключем    не    поспіша…
22.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Леся Утриско

Вітер

Вітер  чепурився  в  мене  на  плечі,
Терся  в  парасольку,  мокру  на  дощі:
-  Ой  ти,  хитрий  легеню,  я  он  мокра  вся,  
Обіймаєш  локони  з  мойого  плеча.
Не  цілуй  так  боляче,  прошу-  не  цілуй,
Осені  краплиночки  висуши  та  здуй,
Келихом  барвистого,  пригощу  вина:
-  Пий  нектар  божественний,  
Скоро  вже  зима.
Я  ж  прийду  до  хати-   кави  заварю,  
Дров  вишневих-  пахощів,  
У  камин  вложу,
З  вогником  воркуючи,  вечір  проведу:
-  Так  не  хочу  зимоньки-  літечком  живу.  
Вітругане-  вітрику,  в  локони  весни,  
Квітом  розтопися-  лязь  у  мої  сни,
Де  дощі  холодні  ув  відлунні  дня,  
Осідлають  холодом  рудого  коня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753626
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Наталя Данилюк

Журлива рапсодія осені

Журлива  рапсодія  осені,
Чуттєва  струна  скрипаля…
І  кучері  жовтня,  навощені,
Виблискують  міддю  здаля.

Осріблює  паморозь  пудрою
Траву  перепрілу  щораз.
Закладено  силою  мудрою:
Всьому  своє  місце  і  час.

Цвісти,  а  відтак  плодоносити,
Прийняти  дочасні  дари  –
Сусальні  коштовності  осені,
Барвисті,  леткі  кольори!

І  перш,  ніж  у  сон  провалитися,
Ще  сонця  зробити  ковток,
Що,  мов  поторочена  китиця,
Розпалось  на  жмутки  ниток.

І  знову  чекати  пробудження
Крізь  холод  зимовий  і  біль,
Допоки  гілки  перестуджені
Трястиме  лиха  заметіль.
 
Нічого,  здавалося  б,  зайвого  –
Ні  менше,  ні  більше,  як  є.
А  сад  усміхається  айвами,
Останнє  тепло  віддає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


zazemlena

А вона їм все щастя, до краплі

[b]Вимиває  поріг  дощем  осінь,
Щоб  по  чистому  в  дім  свій  зайти,
Перевірити,  що  відбулося,
Як  вона  мандрувала  в  світи.

Її  дім  -  це  не  звична  оселя,
Її  дім  -  це  ліси  і  поля,
Це  міста  і  містечка,  і  села.
Її  дім  -  це  принишкла  земля.

Вимиває,  щоб  золото  чисте
Засипати  в  засіки    свої,  
Щоб  звучали  вітрів  марші  в  тиші,
Щоб  туманилось  в  голові

Від  кохання  усім  новим  парам,
Хто  весілля  і  осінь  чекав...
А  вона  їм  все  щастя,  до  краплі
Віддає...Так,  усім,  кохає  й  кохав...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753527
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Де красу таку я ще знайду

Осінь  –  не  лише  дощі  й  морози,
Це  краса,  яку  ще  пошукать,
Це  пора,  де  віршів  більш,  ніж  прози,
Ця  пора  –  володарка  багать.

Ще  не  стогнуть  снігом  вітровії,
Сумом  дощ  у  відра  не  бринить,
Гладить  сонце  айстрам  довгі  вії,
А  між  ними  –  срібно-біла  нить,

Бабиного  лiта  павутинням
Вишила  мережку  i  в  саду.
Білий  вельон  теж  повис  на  тині…
Де  красу  таку  я  ще  знайду?
4.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753515
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Ганна Верес

Гаптує осінь диво-килими

Гаптує  осінь  диво-килими  –
Зна  ж  бо,  немає  кращої  майстрині,
Коли  ж  обійме  ставу  гладь  крильми,
Від  подиву  вода  у  нім  застигне.
Побачивши  земний  казковий  рай,
Гроза  остання  простір  сколихнула,
Осінній  день  пташок  у  гурт  збира
Й  земля,  здалось,  полегшено  зітхнула.

Гарцює  жовтень  в  вітру  на  крилі,
Обтрушує  з  дерев  останнє  листя,
Втекло  далеко  літо  у  брилі,
І  журавлі  у  небо  піднялися.
У  гай  шукає  стежку  листопад,
Простеле  скоро  килими  із  листя,
А  коли  їх  накриє  снігопад,
Заснуть  листочки,  мов  дитя  в  колисці.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753519
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОКЛИК ЛЕЛЕКИ

«Вже  в  Хитцях  не  гніздяться  лелеки»  –
мені  сумно  Олекса  повідав.

Як  же  те  споглядати  нелегко!..
Одиноку  він  хату  провідав…

А  було  ж  це  село  мальовничим:
річка  Удай,  узліски,  долини…
Як  же  боляче  в  спомини  кличе
неповторне  те  царство  дитинне!..

А  було  ж  воно  верхи  на  конях!..
Вже  давно  вороні  і  не  сняться.
Сивина  оселилась  на  скронях.
Вже  й  лелеки  тут  жити  бояться.

…Чагарник,  самосадні  дерева,
гомінливі  пташки,  та  не  люди…
На  горі  в  самоті  ферми  ребра…
По  Вкраїні  вже  так  ледь  не  всюди.

Тут  не  стрінеш  вже  й  древню  бабусю.
Кілька  хат  зирять  вікнами  в  небо…
Та  невже  і  Всевишній  забувся,
що  село  рятувати  вже  треба?

У  Хитцях  оселилася  тиша.
Тут  малеча  давно  не  щебече.
Олексій  про  село  своє  пише.
А  села  вже  немає.  Вже  –  вечір…

Клекотять  життєдайні  лелеки,
де  клопочуться  люди  в  оселях.
Вимирають  близькі  і  далекі
українські  покинуті  села…

Ще  провідує  цвинтар  ілюзій
Олексій  Неживий,  бо  живий  ще.
По  світах  розлетілися  друзі.
І  все  далі  до  них,  і  все  ближче…

Як  же  хочеться  хатнище  мати!..
Мов  лелека,  в  дворі  походжає…
Відлетіли  вже  батько  і  мати…
І  не  радий  Олекса  врожаю.

Хоч  садок  іще  родить  нівроку,
і  садили  город  для  годиться…
Це  ж  колись  тут  держали  корову.
Це  ж  отут  –  найсолодша  водиця…

Де  гриміли  пташині  оркестри
і  кумедні  перегуки  півнів.
Відлітають  брати  його  й  сестри.
Захлинається  серце  в  кипінні.

Тут  до  нього  ще  зовсім  недавно
озивалися  жваві  сусіди.
В  самоті  і  вечеря  й  сніданок.
Ну  куди  отепер  він  тут  піде?

Щоб  горіх  не  звалився  на  хату,
довелося  спиляти  по  пояс.
Його  плоду  і  так  забагато…
Озивається  в  степ  дальній  поїзд.

Покотились  літа  чередою
з  весен  радості  в  траурну  тишу.
Не  юнак,  а  дідусь  з  бородою
про  минувшину  зболено  пише…

Якби  ж  можна  вернути  минуле,
освятив  би  він  в  Удаї  воду.
Щоб  сюди  козаки  повернулись
і  на  храм  приїжджали  підводи…

Ой  ви  коні,  розгнуздані  коні,
покатали  ж  ви  як,  поносили!..
Серце  рветься,  слізьми  очі  повні
і  немає  тримати  їх  сили…

Боже  ж  боже,  за  що  ця  наруга
щоб  село  ще  живеньке  ховати?
Як  же  жаль  мені  вірного  друга
що  тулився  до  рідної  хати.

Що  вітався  уголос  з  порогу
і  хрестився,  неначебто  в  церкві.
Із  вікна  поглядав  на  дорогу…
І  рубці  розправлялися  в  серці.

Бо  Хитців  найрідніших  на  світі
всі  заморські  столиці  не  варті.
Тут  коріння,  тут  вічності  віти…
І  молитва  до  рідної  хати.

Тут  вівтар  на  вітрах  благодатний.
Тут  думок,  теплих  споминів  повінь.
Приїздить  Олексій  бородатий
на  довічно  святу  тиху  сповідь.

Стогне  вітер  в  дрімучій  долині…
Відродити  село  ой  нелегко!
Дзвонить  в  скроні,  у  серденько  лине
невмовкаючий  поклик  лелеки…

1  жовтня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

За небокрай ховалися лелеки

За  небокрай    ховалися  лелеки,
В  повітрі  ще  висіли  голоси…
У  теплий  край,  незвіданий,  далекий,
Птахи  летіли  і  журбу  несли.  

Упали  голоси  ті  на  тополі
Осіннім  сиво-сонячним  дощем,
І  хоч  теплу  раділи  луг  і  поле,
В  моєму  серці  обізвався  щем.  

Бентежною  стежиною  стелились
Ті  голоси  на  саме  дно  душі.
Я  ж  хочу,  щоб  їх  крила  не  стомились
І  втрапили  в  мої  нові  вірші.
5.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753425
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

Україна моя котрий рік у війні

Україна  моя  котрий  рік  у  війні  –
І  себе,  й  цілий  світ  рятує.
Її  вірні  сини  полягли  у  борні
За  свободу,  мов  хліб,  святую.

Україна  стріча  на  колінах  синів,
Біль  мечем  розриває  груди:
Скільки  ще  ця  війна  в  нас  поставить  хрестів,
Скільки  свіжих  могил  ще  буде?

Україна  ховає  найкращих  дітей…
Геноцид,  чи  ціна  за  волю?
Тільки  Бог  один  знає  всю  правду  про  те,
Як  нам  вибороть  кращу  долю.

Україна  у  ранах  кривавих,  важких,
Від  так  званих  «братів»,  лукавих,
Це  вони  гнули  нас  не  роки,  а  віки,
Смертю-голодом  не  злякали.

Україна  жива.  Й  хоч  болючі  шрами
Нагадають  не  раз  про  себе,
Гордо  пройде  вона  через  війни-шторми
Й  сонце  волі  освятить  небо!
5.05.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753424
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Леся Утриско

Вітання в день уродин.

Ти-  сонце  та  зорі,  ти-  квіти  та  гай,
Ти-  мати  та  донька,  ти-  світлий  розмай,
Добро  у  душі,  а  на  серці-  тривога,  
Хай  квітами  стелиться  твоя  дорога.
Хай  щастя  рікою...  та  ні-  океаном  
На  тебе  впаде...Так!  Так!-  хай  нагряне,
А  ми  будем  тільки  за  тебе  радіти,  
Щоб  знову  зустрітись-  погомоніти.  
Почути  думки-  десь  кави  попити,
Та  й  разом  з  тобою  життя  розділити:
У  будні  та  свята-   будь  завше  багата,
Без  бід  та  образ,  хай  повниться  хата,  
Квітують  трояндами  сонячні  кроки-
У  ласці  Господній  живуть  твої  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753271
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Леся Утриско

О, Осене- панно.

Розбавлені  фарби  лягли  оксамитом  на  душу,
Хтось  їх  обдурив,  посміхаючись  мило  ув  слід,  
Я  приспані  очі  цілунком  осіннім  зворушу,  
Смаком  горобини  розбавлю  засмучений  глід.  

Хай  світ  зажевріє,  зіп'є  раннє  сонце  в  зеніті,
У  бабинім  літі  намисто  зодягнуть  зірки,  
Ляні  волошки  ув  осінньому  стиглому  житі,  
В  розбовтаних  фарбах  шукають  гучні  вітряки.  

Одіті  дощами,  зомліло  напоєні  хмелем,
Зітхають  у  відчаї-  жити  б  іще  одну  мить.
Їх  вітер  минув,  доторкаючи  скроні  ув  кленів,
Упав  на  тополі-  приліг,  на  хвилину,  спочить.  

Поспи,  вітругане-  змарніло  розоране  поле,
Засіяний  смак  тополиної,  десь  гіркоти.
О,  Осене-  панно!  Скуштовані  холодом-  кволі,
У  фарбах  розбавлених  стигнуть  ті,  літні  стежки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753263
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


dovgiy

ВІЧНИЙ ДВОБІЙ


Вічний  двобій  душі  і  віку:
Минуле  –  закриває  дим,
Та    знову  дано  чоловіку
Себе    відчути  молодим
Отою-самою  душею,
Якою  володіє  біс…
Зустрівся  з  жінкою-зорею,
Душу  і  серце  склав  до  ніг.
Та  надто  пізно  і  невчасно,
Бо  ще  пригожа  й  молода.
Її  душа  така  прекрасна,
Та  життєдайна,  як  вода
У  тій  оазі,  що  в  пустелі
Тече  із  диво-джерела…
А  сам  –  вже  не  такий  веселий,
І  в  пічці  не  горять  дрова,
А  майже  попіл,  шлаковиння…
І  зовні  –  таки  літній  дід.
Хіба  з’єднаються:  горіння
І  немощі  грубезний  лід?
Та  ні!  Таке  не  поєднати.
Тож  з  цього  висновок  роблю:
За  щось  та  кимось  я  проклятий,
Коли  оцей  міраж  люблю!
Лише  міраж…    в  життя  пустелі
Марних  надій  та  мрій  туман
В  якому  по  пісках  пекельних
Прошкує  старий  караван.
А  як  душа?  Як  бути  з  нею?  
Вона  з  останніх  сил  в  огні.
Та    жити  з  ніжною  зорею
Судилось  Небом  не  мені.
Ну,  що  ж?    Не  хмара  я  осіння
Тож  нема  змоги  до  плачу.
Ще  трохи  й  птахом  біло  пінним
У  синє  небо  відлечу.

неділя,  1  жовтня  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753253
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

Я долю вишию

Я  долю  свою  вишию  нитками
На  сірому  життєвім  полотні,
Які  б  випробування  не  спіткали,
Шляхи  свої  пройду,  хай  і  складні.

Узори  вишивати  ті    непросто,
Та  старанно  стелитиму  свій  ряд,
Не  є  в  житті  високого  я  зросту,
Людські  закони  буду  підкорять.

На  полотна  буденно-сірім  фоні
Червоних  маків  вишию  я  ряд
І  голуба  біленького  в  долонях,
Під  ним  –  слова  про  мир  хай  зазорять.

Вогнем  вони  горітимуть  любові
До  України  –  отчої  землі,
Тож,  люди,  станьмо  всі  самі  собою,
Адже  сам  Бог  любить  її  велів.
14.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

То осінь… зачепилась

Вгорі  над  нами,  мов  завмерли,  хмари,
Розіп’ятий  заткавши  небокрай,
А  у  долині  м’ята  всіх  дурманить,
І  манить  ліс  грибочків  назбирать.

То  осінь  за  пеньочок  зачепилась,
Готує  землю  й  небо  до  зими:
Вдень  сонце  світлим  м’ячиком  котилось,
А  ранки  одягалися  в  дими.

Куйовдить  часто  ранок  мокру  тишу,
І  сплески  риб  частенько  спокій  рвуть.
Маленькі  хвильки  осоку  колишуть,
Ховаючи  свої  сліди  в  траву.
15.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

Ой, любове моя, мій дурманочку.

Ой,  любове  моя,  мій  дурманочку,
Закружляла  мене,  понесла  в  небеса.
Встала  п’яна  тобою  ще  зраночку,
Вчарувала  кохання  хмільная  краса.

Ти  приходиш,  коли  сам  того  хочеш,
Вітром  стиха  шепочеш  про  щось  за  вікном.
Йшла  би  я  за  тобою  світ  за  очі,
Устелила  б  дорогу  ллянним  полотном.

Вишиванку  під  ноги  би  кинула,
Від  розлуки  лихої,  щоб  нас  берегла.
Щоби  пісня  над  нами  лиш  линула
Та  дзвеніла  підкова  під  спів  солов’я.

01.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

В обіймах осені бреду стежками.

В  обіймах  осені  бреду  стежками,
Опале  листя  під  ногами  шурхотить.
Ряснить  калина  красна  сережками
І  озивається  в  мені  любові  мить.

Ота  весна,  коли  були  щасливі,
Після  розлуки  довгої  з  тобою,  вдвох.
Лилось  кохання  у  зітхання  зливі,
Закарбувалося  в  душі  гаряче:"Ох".

І  погляд  ще,  зі  сміхом  у  куточках,
Так  милих  серцю,  з  іскрою,  твоїх  очей.
Жадання  зустрічі  тужать  в  рядочках,
До  тебе  линуть  із  недоспаних  ночей.

30.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753098
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


MERSEDES

Ціна життя…

Цінуйте  життя  бо  воно  в  нас  одне,
Цінуйте  роки  бо  вони  не  вернуться.
цінуйте  батьків  бо  для  нас  то  святе,
Спокійно  душі,  як  вони  усміхнуться.

У  дружбі  цінуйте  правдиві  думки
І  старість  цінуйте  простої  людини.
І  бутьте  кохані,  як  ті  голубки,
Всміхайтесь  частіш  до  своєї  дитини...

Повагу  у  серці  своїм  бережіть,
Сміливість  даруйте  своїй  Батьківщині.
І  ворога  бийте,  що  висунувсь  вмить
І  вірність  даруйте  коханій  дружині.

Цінуйте  прекрасне  усе  і  живе,
Без  нього  у  світі  так  важко  прожити.
А  совість  ніколи  в  житті  не  помре,
За  гроші  ніякі  її  не  купити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753158
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

Плине Ворскла

Поміж  трав  і  лісів
Плине  Ворскла  і  слухає  тишу,
А  над  нею  присів,
Повний  місяць  у  сяйві  легенд.
Чую  я,    як  вода
Прохолодою  ранньою  дише.
Ще  вітрець  не  гойдавсь  –
Він  удень  головний  диригент.

Тихо  Ворскла  пливе  –
Оксамитом-водою  хлюпоче,
А  як  день  оживе,
Засміються  ліси  серебру,
Зацвітуть  береги,
Адже  знають,  як  річечка  хоче
Свою  долю  вручить
Незрадливому  батьку  Дніпру.
5.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Курличе осінь в піднебессі журавлем

Курличе    осінь    в    піднебессі    журавлем,
Дарує    золотаві    всім    дукати,
На    землю    сірим    падає    дощем,
До    цього    восени    нам    не    звикати.

Тоді    і    річка    часто    в    мареві    дріма,
Здається,    й    вітер    ніби    утопився,
Ніяких    птахів    на    воді    нема.
В      тумані      ранок    теж    з    дороги    збився.

Та    сонечко    пошле    на    землю    день
І    річку    радо    визволить    з    туману,
Бадилля    висушить,    уже    не    молоде,
Напоїть    осінь    м’ятою-дурманом.
3.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Валентина Ланевич

Моя любове, віра незгасима.

Моя  любове,  віра  незгасима,
У  дні  пекельної  війни,  гори.
В  житті  безпутнім  будь  усе  вагома,
Душею  чуй  та  серцем  говори.

Щоби  у  осінь  твердою  ходою
Ступати  сміло  в  долі  перехрест.
За  горизонтом  Схід  дрижить  землею
Та  підіймає  хвилею  протест.

Сваволі  слід  кривавий,  ворожнечі,
Зриває  стогін  з  глибини  єства.
Хустками  чорними  вкриває  плечі,
До  сліз  війна  байдужа  і  черства.

Скриплю  зубами,  стиснутими  в  гніві,
Допоки  маємо  терпіти  зло.
Кується  воля  в  куль  гарячих  співі,
Щоб  мирним  стало  небо,  як  було.

29.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Розлились по землі чорні сльози…

Розлились  по  землі    
Чорні  сльози  біди  і  печалі…
Бандюки,  що  в  Кремлі,
Про  війну  навіть  не  прокричали,

Лізуть,  і  не  спинить
Біль  гіркий  у  серцях  материнських…
Гинуть  кращі  сини
Від  рук  чорних  снарядів,  чужинських.

В  чорній  смуті  земля,
Адже  діти  щодня  її  гинуть…
Кровопивці  з  Кремля
Їм  підступно  готують  могили.

Та  мине  полоса  –
З  болю  чорного  вирвуться  люди,
А  святі  небеса
Скоро  синіми  й  мирними  будуть.
20.02.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752885
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди  наші  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров  живу  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Зустріла,  земле,  й  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752878
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Леся Утриско

Покайся світе.

Так  хочу  в  Господа  просить:  
-  О,  милий  Боже!  Не  зрікайся!  
Прости  народу-  ще  хоч  мить,
Покайся,  світе!  -  Так,  покайся!

Почуй,  що  каже  тобі  Бог:
Любити,  вірити,  прощати,  
В  законах  праведних  свій  крок,
Тобі  призначено  ступати.  

Чого  зійшов  із  шляху  віри?
Чого  розбитий  шлях  прощання?
Нема  твоїм  бажанням  міри,
В  душі  нема  вже  покаяння.  

Господній  світ  розбитий  болем,  
Душа  Господня  розтоптана,
Де  блудний  син  степами,  полем,
Кричить  у  слід  Йому-   Осанна!

Осанна  нині-   завтра  камінь,  
Забиті  цвяхи  в  Твої  руки.
Господня  кров-  священна  знамень,
Гріхи  людські-  Господні  муки.  

Так  хочу  в  Господа  просить:  
-  О,  милий  Боже!  Не  зрікайся!  
Прости  народу-  ще  хоч  мить,
Покайся,  світе!  -  Так,  покайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752823
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Плаче і сумує осінь золота…

Знову  дощ  сердито  стукає  в  вікно,
Гонить  небо  хмари  долі  полотно.
Плаче  і  сумує  осінь  золота,
У  садах  блукає  тихо  самота...

Падають  додолу  груші  запашні,
Позвисало  гілля  низько  до  землі.
Прокладає  осінь  свій  не  легкий  шлях,
Зажуривсь  сумує  вже  на  гілці  птах.

А  дощу  краплини  залили  шоссе,
Все  таке  безбарвне  не  знайоме  все.
Летять  бризки  мокрі  з  під  колес  машин,
Течуть  наче  ріки  струмочки  з  вершин.

Холод  проникає  під  одежі  вже,
Все  довкола  сіре  наче  б  то  чуже.
Заховалось  сонце  мабуть  тихо  спить,
На  м'яких  перинах  там  де  є  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752821
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Дякувати долі…

А  черемха  у  саду,
Зацвіла  духм'яна.
Ти  коханий,  любий  мій,
Я  твоя  кохана.

Часто  ти  приходиш  в  сни,
В  них  тебе  чекаю.
З  поцілунками  весни,
В  березовім  гаю.

Я  гублюсь  в  твоїх  очах,
Усмішка  іскриться.
Ніжні  руки  на  плечах,
Губи  полониця.

Ти  для  мене  білий  цвіт,
Блакитнеє  небо.
Я  кохаю  стільки  літ,
Не  можу  без  тебе.

Пролетіли  так  роки
І  літа  минули.
Стали  ми  давно  батьки,
Любов  не  забули.

Хай  вона  живе  в  віках,
Хай  квітує  в  полі.
Я  в  твоїх  міцних  руках,
Дякувати  долі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752567
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 29.09.2017


MERSEDES

Мама й тато…

Мама  й  тато  -  це  таке  тепло,
Мама  й  тато  -  найдорожчі  люди.
Щоб  в  житті  із  нами  не  було,
Їх  любов  нас  береже  повсюди.

Мама  й  тато  -  то  великий  рід,
Мама  й  тато  -  щастя  безкінечне.
Як  квітує  яблуневий  цвіт
Так  тепло  нас  зігріва  сердечне.

Мама  й  тато  -  чисте  джерело,
Мама  й  тато  -  солов'їна  пісня.
Завжди  підставлятимуть  крило,
Чи  у  ранці,  чи  в  годину  пізню.

Мама  й  тато...  Бережімо  їх,
Мама  й  тато  поклонімся  низько.
Бо  батьків  образити  -  то  гріх,
Не  ідіть  стежиною  де  слизько...

Ось  такі  написані  рядки,
Кожен  хай  вчитається  у  риму.
Найдорожчі  в  світі  є  батьки,
Будем  їх  любити  як  Вкраїну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752533
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Ганна Верес

Їде син додому… в домовині…

Закружляли  клини  журавлині…
Зажурились  осінь  і    земля:
Їде  син  додому…  в  домовині…
З  кулею  у  серці…  звідтіля,
Де  народ,  обдурений  роками,
Ще  бажав  вернутись  до  «совка».
Там  Росія  підлими  руками
Долю  загубила  юнака.

Тужить  ненька…  рученьки  ламає…
Журавлі  принишкли  угорі  –
Домовину  з  сином  піднімають    
Побратими  в  рідному  дворі.
Заридали  людоньки  довкола…
Зляканий  сховався  в  будку  пес…
«Не  дай,  Бог,  дітей  ховать  нікому!»  –
Линуло  тремтливо  до  небес…
13.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752707
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Ганна Верес

Моя любове, я до тебе лину

Моя  любове,  я  до  тебе  лину
На  крилах  мрій,  що  виткали  слова,
Через  роки  між  журавлиним  клином
Пташиною  я  буду  пропливать.

Не  розгублю  в  польоті  свої  сили,
Хай  виллються  у  світлі  почуття,
Котрі  б  вогонь  надій  не  загасили,
Щоб  не  сіріло  маревом  життя.

Моя  любове,  виткана  із  квітів,
У  краплях-кришталях  ранкових  рос,
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти,
А  ти  жива  і  в  спеку,  і  в  мороз.

Я  запрошу  весну  у  свою  душу,
Позичу  в  сонця  віри  і  тепла,
Любов  мою  ніщо  вже  не  задушить,
Якою  б  доля  в  мене  не  була.
20.06.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наталя Хаммоуда

Намалюю…

НАМАЛЮЮ...
Я  тобі  намалюю  світанок  яскравий-яскравий,
Той,  де  сонце  з-за  пагорба  тихо  торкає  дахи,
Там  де  ллється  проміння  з  небес  позолотою  в  трави,
І  так  голосно  в  чубах  дерев  метушаться  птахи.

Я  тобі  намалюю  село,  а  над  ним  синє  небо,
Ліс  і  стадо  корів,  що  додому  з  пасовиська  йдуть,
Наше  місце,  де  вперше  тебе  пригорнув  я  до  себе,
У  тих  вербах,  що  косами  впали  в  ріки  каламуть.

Я  тобі  намалюю,  як  в  плесі  гойдається  повня*,
І  сльозинку  від  щастя,  що  в  тебе  бринить  на  щоці.
Я  осиплю  полотна  свої  злàтом  щедрого  жовтня,
А  у  той  падолист  ми  крокуєм  -рука  у  руці.
28/09/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752680
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Ганна Верес

ПРАВДА ПРО КОЗАКА (Слова для пісні)

Що  й  у  чистім  полі  
Вітри  шаленіють,  
А  в  дівчини  тої  
Серденько  німіє,  
Бо  козак  у  похід  
Пішов  –  не  вертався:  
Чи  в  бою  він  поліг,  
Чи  ворогу  здався…  

«Що  вітри  ж  ви  мої,  
Вітри-вітровії,  
Розкажіть  же  мені  –  
Знати  правду  мрію:  
Якщо  він  та  й  поліг,  
Розчешіть  могилу,  
А  якщо  ж  перебіг  –  
Краще  би  загинув»

 І  летять  ті  вітри  
По  степах  широких,  
І  не  день,  і  не  три…
Раптом  бачать  збоку:  
Де  козак  той  поліг,  
Виросла  тополя,  
Він  же  рідній  землі  
Виборював  волю.  

Возвертались  тоді  
Вітри  до  дівчини.  
І  так  склалось,  що  ті  
Ворота  прочинить  
Не  та  дівчинонька,  
Що  їх  посилала  –  
Козакова  донька  
Правду  ту  пізнала.  
08.04.2013  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752085
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Леся Утриско

Краснуха. (Гумореска) .

Така  слічна  нині  восінь-  то  сонце,  то  хмари,  
Так  юш  людям  Бог  дає,  би  з  мо  всьо  зибрали.  
Зночи  міхи  спорядили,  плуги  юш  на  возі  
І  сусіди  посходились,  стоят  на  дорозі.  
У  селі  так  заведено-  вчора  були  в  Каськи,
А  день  скорше  з  мо  копали  у  свахи  Параськи.
Позавчора  у  куми-  нашої  Олени,
Нині  сі  знов  позбирали-  йдут  усі  до  мене.
Всьо  зладила,  навіть  їсти-  в  полю  так  смакує,
Тілько  бульби  на  вогни  Стефко  нам  зладує.  
Взув  сі  Стефко  мій  в  кальоші,  жи  вислала  донька,
Такі-  мают  дзюрочки  і  дуже  мігонькі.  
Шлапав  цілий  день  за  кіньми,  аж  сі  порох  курит,
Як  скінчив  усьо  робити,  капці  ті  з  ніг  шпурив.  
Я  сі  дивлю,  його  ноги  стали  чось  п'ятнисті:
-Йди  но  Стефку,  сполочи,  дам  ти  я  водиці.  
Стефко  ноги  сполокав-  плями  сі  лишили,  
-Шо  сі  стало  із  тобов,  плями  сі  не  змили?
-Боже  милий  шо  то  буде?  Дістав  їс  краснуху,  
Зів  їс  певно  с  тутов  бульбов  якусь  дурну  муху.  
Ті  м  просила-  руки  мий,  вон  вода  в  гарафі,
А  ти  казав,  жи  то  ніц,  жи  ті  шляк  не  трафе.
Ям  чепила  теліфон-  шукаю  нумери...
До  священника,  на  цвинтар-  до  тих  гардінерів.
Кінський  дохтор  ми  повів,  би  лігав  на  возі,  
Положити  мокру  шмату  на  писок  в  дорозі.
Та  шо  мают  ноги  з  писком?  Чось  ми  стало  дивно?  
Та  най  буде-  може  ноги,  тре  би  було  видно.  
Сіла  м,  плачу-  світ  не  милий,  кума  мі  втирає,
А  мій  Стефко  сі  регоче,  мало  не  вмирає.  
Каже  мені:-  Глупа  бабо,  то  загар  від  сонця,
На  кальошах  ті  дзюрки,  як  в  хаті  віконця.  
Не  плач  Касю-  я  живучий,  як  той  "Змій  Горинич",
Ні  колом  ми  не  доб'єш,  ні  від  мухи  згину.  
Муха,  бабо,  то  є  м'ясо,  а  може  і  сало:  
-  Ми  від  сміху,  моя  Касю,  живіт  злоскотало.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752028
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


MERSEDES

Щаслива я…

Шепоче  вітер  твоє  ім'я,
Квітують  квіти,  щаслива  я.
Летить  луною  у  береги,
Ми  двох  з  тобою,  щасливий  ти.

Ранкові  роси  бринять  в  траві,
Лежать  покоси  в  полях  нові.
В  промінні  сонця  прокинувсь  день,
Гойдає  віти  розкішний  клен.

Топлюся  зранку  в  очах  твоїх,
Торкнешся  ніжно  плечей  моїх.
Промовиш  тихо...  Навік  моя...
Тобі  всміхнуся...  Щаслива  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751989
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Наталя Данилюк

Цей чоловік

Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Він,  як  та  вісь,  що  мій  обертає  світ,
Ніби  солодкий  гріх,  ніби  щастя  крадене,
Розуму  –  згуба,  а  серцю  –  принадний  плід.

Сіль  проступає  в  нього  на  гострих  вилицях,
Ніби  на  скелях  витесаних  пісок…
Ну,  а  коли  він  спрагло  у  бік  мій  дивиться,
Я  відчуваю,  як  затерпає  крок.

Я  з-поміж  сотні  звуків  найперше  вгадую
Поступ  його  і  тембр  такий  терпкий,
Я  відчуваю:  кров  закипає  магмою,
Здавлює  ребра  тиском,  немов  гілки.

Я  забуваю,  що  інші  важливі  речі  є
В  мить,  коли  він  полює,  мов  хижий  звір…
Погляд  його  палкий,  мов  індійські  спеції,
Аж  до  молекул  спалює,  вір-не-вір.

Тож  коли  він  так  пильно  у  мене  цілиться,
Пружно  цупку  натягує  тятиву,
Я  відчуваю,  як  сіпається  вилиця,
Як  від  судоми  зводить  тонку  брову.

Я  вже  готова  здатися  у  полон  його,
Із  головою  кинутися  в  імлу  –
Так,  мов  нема  нічого  довкіл  стороннього,
Тільки  його  присутність  на  дотик-слух.

Тільки  його  тепло,  ніби  щастя  крадене,
На  перехресті  наших  земних  доріг…
Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Мов  найсолодший  гріх…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Валентина Ланевич

Вогонь в душі горить, а серце плаче.

Вогонь  в  душі  горить,  а  серце  плаче,
Манить  любов  собою  навмання.
Здалось  мені  укотре,  що,  неначе,
Торкнувсь  рукою  ти  мого  чола.

І  усміхнувся  щиро  так,  ласкаво,
Розвіяв  сумніви  тривоги  враз.
Заграли  іскорки  знов  пустопливо,
Порив  жаги  відбився  у  очах.

Здригнулося  єство,  відчувши  злуку,
Тепло  накрило  з  голови  до  ніг.
В  грудях  затиснула  солодку  муку,
Молилась,  щоби  Бог  тебе  беріг.

24.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751964
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Стежка до осені

Виткало    літечко
Трави    до    пояса,
Бджілку    і    квіточку,
Й    дощ    над    покосами,
Й    ранки    з    туманами,
Й    небо    із    грозами,
Понад    лиманами
Верби    із    косами.

Бавилось    літечко
Вітром    і    тишею,
Колосом    житечка,
Квітами    пишними,
Грушами    стиглими
З    медом-принадами,
Росами    сивими
І    зорепадами.

Літечко    вислало
Стежку    до    осені
Вишнями    стиглими
І    абрикосами,
І    огірочками,
Й    жовтими    осами…
Йде    по    ній    хлопчик    мій
Ніжками    босими.
6.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Ми всі землі цієї діти

Золотисто-жовту  пектораль
Зодягла  на  себе  диво-осінь,
Кличе  мене  з  хати  ця  пора,
До  її  краси  торкнутись  просить.

По  розкішно-сивих  споришах,
Обережно  з  трепетом  ступаю,
І  здалось,  немов  моя  душа
Росами-краплинками  стікає.

Пригублю  холодної  роси
Із  долонь  безвітряного  ранку,
А  згори  –  небесна  сіро-синь
Привідкриє  сонечку  фіранку.

Й  попливе  воно  легким  м’ячем,
Мов  по  морю,  чистим  небокраєм,
А  під  ним  –  журавлики  ключем
«Кру»  своїм  ранкову  тишу  крають.

«Прощавайте»,  –  посилаю  вслід,
Хоч  за  ними  ладна  теж  летіти.
Так  уже  влаштований  наш  світ,
Що  ми  всі  Землі  цієї  діти.
17.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751911
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Ганна Верес

Благословенна батьківська земля

Благословенна  батьківська  земля,

Де  родить  хліб,  джерела  б’ють  студені,

Мій  рід  бере  початок  звідтіля,

Там  люди  роботящі  і  нужденні.

Це  там  єдиний  батьківський  поріг,

Що  кличе  нас,  дітей,  завжди  додому

З  усіх  далеких  і  близьких  доріг.

Йому  несем  свою  життєву  втому.


Благословенні  сині  небеса,

Що  хату  отчу  нам  оберігають,

Не  забувають  пам’ять  колисать,

Хоча  літа,  немов  вода,  збігають.

Це  там  я  пізнавала  вперше  світ,

Дитям  до  сонця  руки  простягала

Й  дивився  вслід  калини  білий  цвіт,

Коли  поріг  я  отчий  залишала.
9.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751670
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

Різдво Богородиці.

Освічена  сонцем,  осипана  зорями,  
У  квіті  осіннім  зійдеш  на  престол  
Заступнице  світу!-  піклуєшся  хворими  
І  дітьми-  сирітками-  янгольський  хор.  

В  молитві  оспівана,  в  ризи  зодягнена,
Святим  омофором  освітлюєш  путь,
О  Мати  Господня!  Гріхами  розправлена,
Молюся  до  Тебе,  щоб  шлях  не  минуть.  

До  Сина  Твойого-  Небесного  Раю,
До  серця  святого  хай  впадуть  світи,
У  квітах  сьогодні  стежину  вкладаю,
В  покуті  рідненька  до  Тебе  прийти.  

Різдво  Твоє  нині  в  молитвах  оспіване-
Моя  матіоло,  мій  квіте  земний.
Де  розум  людський  Тобі  вірний  та  відданий-
Молюся  до  Тебе  за  шлях  наш,  людський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751516
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

О Матінко Божа.

О  Матінко  Божа-  Небесний  мій  Раю,
До  Тебе  молюся,  для  Тебе  співаю,  
Зішли,  рідна  ненько,Ти  мир  в  Україну,  
Врятуй  її  сина  і  цілу  родину.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Богине,
Зішли  людям  радість  і  щастя  в  родини,  
Зішли  люба  миру  ув  мій  рідний  Край,  
Подай  людям  милість  та  ласку  подай.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Царице,  
Почуй  молитви  та  з  народом  молися,
Де  син  Твій  рожденний-  гріхами  розп'ятий,
У  душах  воскресне,  в  серця  буде  взятий.  

О  Матінко  Божа-   мій  квіте  чудесний,
Леліє  з  лелій!-  візьму  шлях  Твій  я  хресний,
Разом  із  Тобою  оплачу  дитину-
Молись  за  народ,  за  мою  Україну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751657
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


MERSEDES

Ти моє сонце і синя блакить…

Слово  лишилось  в  душі  поетичній,
Не  розлетілось  по  полю  піском.
Гратиме  ліра  кохання  ліричне,
В  тиші  замріяній  в  нас  під  вікном.

В  звуках  отих,  що  летять  над  землею,
Ніжність  п'янка  і  велика  любов.
Вітер  цілує  на  річці  лілею,
Ранок  умився  росою  дібров.

Промені  сонця  торкнулися  ніжно,
Хмар  білосніжних  і  трав  запашних.
Розплели  косу  твою  дивовижну,
Подарували  усмішку  для  всіх...

Я  пригорнувся  до  тебе  кохана,
То  найдорожча  була  мені  мить.
Ти  моя  доле  яснА,  полум'яна,
Ти  моє  сонце  і  синя  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751677
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ніна-Марія

Я знов тобі про осінь нагадаю

[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]

[color="#730808"]Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  бринить  в  моїй  душі.
А  я  дивлюсь  на  сиву  неба  просинь,
Яка  лягає  смутком  у  вірші.
 
У  спогад  днів  я  золотавих  лину.
Їх  вересень  нам  щедро  дарував.
А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо-
Той  знає,  хто  по  —справжньому  кохав...
 
Ми  слухали  мелодію  осінню,
Купаючись  у  барвах  кольорів.
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  мені  летів.
 
Тоді  весь  світ  навиворіт  ставав.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  цей  нам  Господь  намалював
І  об'єднав  у  дві  щасливі  долі.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

Маршрутка. (Гумореска) .

Нині  вам,  шановне  паньство,  історію  в'яжу,
Шо  той  світ  з  народом  робит  напевно  розкажу.  
Бульбу  з  полі  спорядили,  всі  грідки  скопані,
Бурак  правда  сі  лишив  й  кукурудза-  пані.  
Нинька  й  дощ  такий  юш  лєє-  ввірвала  сі  хмара,
-  То  си  можна  відпочити!-  ми  каже  Варвара.  
То  моя  з  кіньцє  городу  четверта  сусідка,  
Та  всьо  знає,  в  цілім  світі-  напевно  й  про  дітька.  
Я  зладила  штири  торби-  поїду  до  Львова,  
Бо  сі  файно  доїт  ше  старенька  корова.  
На  годинник  зазирнула-  можу  сі  збирати,
Ще  забігла  м  я  до  кухні  яєць  повтирати.  
На  зупинку  то  всьо  тєгну-   саплю,  як  ті  міхи,  
Жи  в  ковалє  на  ковадлі-  то  вже  є  потіхи.  
Я  сі  дивлю-   стоїт  Зоська  зи  своїм  дівчиськом,  
Так  го  чось  розперло  сильно,  не  підходжу  близько.  
Приїхало  тамтой  тиждень  з  тутої  Канади,
Шось  таке  юш  сотворило,  жи  нема  ю  ради.  
Як  заходило  в  маршрутку-  застрягло  у  дверях,
Цицьки  має  як  ті  відра,  як  туті  тарелі.  
Стефко  Ганчин  взєв  за  руки,  Місько  ззаду  пхає-
Голова  в  маршрутку  влазит,  а  вим'є  втікає.
Якось  хлопи  то  вложили  на  заднє  сидінє,
Так  упріли,  до  холєри,  як  в  грозу  на  сіні.
Як  рушали  зи  зупинки-  маршрутка  заглохла:
-  То  ті  в  світі  годували-  двисі,  як  "засохла".
По  дорозі  цуда  були-  люди  сі  здивляли,
Як  Марусині  цицьки  в  маршрутці  гуляли.  
Їдна  впала  на  коліна  старому  Андруху,  
Друга  вуйкови  Стефану  притиснула  вухо.
Як  машина  повертала  де  круті  дороги,  
Цицьки  падали  обидві  Гриньку  межи  ноги.  
То  сі  Зоська  юш  наїла  стиду  по  дорозі:
-  Ліпше  була  би  с  у  хаті,  як  ведмідь  в  берлозі.  
Їдь  Марусю  до  Канади,  най  ті  зремонтуют,
Бо  маршрутки,  як  у  нас-  в  світі  не  рихтуют.  
Би  з  юш  більше  Марусуню  цуда  не  робила,
Будь  таков,  як  тебе  мати  на  світ  народила.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751472
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Я зігрію цілунком уста…

Я  зігрію  цілунком  уста,
Пригорну  тебе  ніжно  до  себе.
Хай  летять  в  небуття  ті  літа,
Що  прожив  я  кохана  без  тебе.

А  тепер  ти  у  мене  одна,
Моя  зіронько  ніжна  і  ясна.
Не  злякає  мене  сивина,
Що  покрила  так  голову  рясно.

Не  злякають  прожиті  роки,
Що  минули  не  наче  хвилина.
Я  до  тебе  спішитиму  йти,
Бо  у  серці  моїм  ти  єдина.

Не  віддам  на  поталу  вітрам,
Буду  завжди  у  парі  з  тобою.
І  самотності  більш  не  віддам,
А  зігрію  любов'ю  п'янкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751447
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Леся Утриско

Кролі. (Гумореска) .

Їхала  м  зі  Львова  нині-  спізнила  маршрутку,
Через  свою  коліжанку,  любиму  Марушку.  
Вна  живе  у  самім  Львові,  а  я  в  Бориславі,
Як  сі  бидві  юш  зійдемо,то  справи  цікаві.  
Посиділи  у  кав'ярні,  рогальків  поїли,  
Так  мо  душу  юш  відвели,  як  тілько  но  хтіли.  
Могла  м  в  неї  ночувати,  та  у  хаті  діти,  
Тре  до  школи  спорядити,  зрихтувати  квіти.  
Завтра  перший  день  науки-  ми  чисто  забули,
А  як  тілько  здогадали-  урагани  здули.  
Взіла  м  таксі-  шо  робити,  тре  вихід  шукати,  
Наперед  їм  заплатила-  хлоп  не  мусит  знати.  
Вийду  скорше,  коло  Млина-  то  наша  пекарні,
За  їдно  шось  куплю  дітьом-  булочки  шикарні.  
Юш  минули  Трускавець,  в'їхали  до  ліса,  
Каже  шофер:-  Як  вас  звати?  Бо  я  звуся  Гріша.
Я  сі  тихо  розбудила-  не  зі  сну,  з  думочок,
Гріша  зняв  свою  кошулю*,  запнув  на  гачочок.  
Посміхає  сі  до  мене-  шось  напевно  хоче,  
Мені  всьо  чось  стало  дибки-  волосі  і  вочи.
Чую...  глохне  юш  мотор-  мені  не  дихнути...
Шо  то  буде,  милий  Боже,  нема  де  шмигнУти?
Вийшов  Гріша,  вийняв  плахту,  тихо  простеляє,
А  я  вкопана  стою-  фраз  го  взяти  має.  
Том  си  нині  наробила  біди  у  тім  Львові-
І  відразу  уявила,  жи  ми  з  Грішом  голі.  
Хочу  шось  іше  сказати,  та  слова  не  лізут,  
Чую  музика  вже  грає,  аж  мі  вуха  ріжут.  
Кажу:  -  Грицю,  я  заміжня,  чоловік  і  діти,
А  сама  шукаю  місця-  де  то  сі  подіти.  
Грицю,  чуєш?  І  свекруху-   звати  її  Олі,
Він  регоче,  як  коняка,  на  руках  мозолі.  
Слухав  Гріша  мою  сповідь-  плахта  на  камені,
А  мені  вже  серце  лізе  і  певно  легені.  
Певно  довго  слухав  бідний  мої  забобони-
Так  їм  плела,  шо  могла-  про  поля  та  коні.
Потім  каже:-  З  твоїм  хлопом  нічого  не  маю,   
То,  шо  пані  діти  має,  то  я  поважаю.  
Відвезу  тебе,  панунцю,  до  свекрухи  Олі,
-  А  тепер  йди,  рви  траву,  бо  я  маю  КРОЛІ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751418
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

Не заплачу я…

Не  заплачу  я  й  не  заридаю,

Коли  зрада  постука  в  вікно…

Біль  і  сльози  людину  з’їдають    –

Я  це  знаю  і  знала  давно.


Полинами  я  вистелю  душу,

Все  ж  надії  свічу  запалю:

«Що  ж,  так  малося  бути,  мій  друже,

Я  за  гріх  твій  також  помолюсь.


Не  тому,  що  образи  не  знаю,

Я  така  ж,  як  і  всі…  Я  –  жива…

Та  в  молитві  свій  статус  пізнаю:

Ні  дружина  ж  я  є,  ні  вдова…


Час  тихенько  повзтиме  без  тебе,

Календар  рахуватиме  дні,

Сонце  теж  буде  міряти  небо,

Поки  віра  проснеться  в  мені…»
23.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751415
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

А від щастя лишився… спогад


Полонила  мене  найбільше

Та  любов,  що  чарує  віршем

Про  таке  дороге  й  потаємне,

І  високе,  й  близьке,  й  приємне…


Полонила  мене  безмежно

Любов  перша  і…  обережна,

Про  яку  не  розкажеш  словом,

Невідома  і  мудрим  совам.


Полонила  мене  весною,  

Але  стала  чомусь…  пісною,

І  затьмарився  світлий  погляд,

Тож  від  щастя  лишився…  спогад.
24.04.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751414
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Анатолій В.

Світ без тебе

У  світі,  де  тебе  нема,
Цвітуть,  але  не  пахнуть  квіти;
Там  холодно,  завжди  зима,
Ніколи  не  буває  літа.

Цей  світ  від  себе  назавжди
Жену,  як  страх,  як  сну  примарність!
Хай  снігом  замете  сліди  -
Я  йду,  у  іншу  йду  реальність.

У  зиму  вже  не  повернусь.
З  тобою  вдвох  ми  вище  неба!
І  навіть  думати  боюсь
Про  світ,  про  мертвий  світ  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Вернулись в осінь…

З  тобою  ми  вернулись  в  осінь,
Через  багато  літ  назад.
Вже  біла  паморозь  в  волосі,
Круг  нас  танцює  листопад.

А  ми  усміхнені  у  ньому,
Не  можем  звести  погляд  свій.
Кружляєм  в  танці  чарівному,
В  душі  у  нас  багато  мрій.

Серця  лишилися  гарячі,
Не  захолонули  вони.
У  небі  голоси  лелечі,
Сумують  лише  восени...

Ми  будемо  у  парі  разом,
Наздоженемо  ще  своє.
Не  зв'януло  кохання  з  часом.
Бо  двоє  нас  у  парі  є...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751268
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Пташина доля…

Впав  листочок  сухий  на  пожовклії  трави,
Вітер  дощик  приніс  і  хмарки  кучеряві.
Десь  заграла  осіння  мелодія  скрипки
І  струмки  по  шибках  потекли  наче  ріки.

Я  у  літо,  туди  де  тепло  серцем  лину,
А  за  вікнами  осінь  малює  картину.
Припорошені  листом  ліси,  сквери,  луки,
Вже  пташині  пісні  голосять  про  розлуку.

Полетять  вони  скоро  в  далекії  далі
І  полишуть  свій  край  у  глибокій  печалі.
І  хоч  тепло  там  буде,  та  то  є  чужбина,
Ось  така  їхня  доля  не  легка  пташина...

Не  повернуться  всі,  бо  не  всі  доберуться,
У  дорозі  життя  не  одні  обірвуться.
Буде  край  їх  чекати  до  рідного  дому,
Переборять  вони  дикий  страх  свій  і  втому.

І  як  сонячні  промені  землю  зігріють,
Як  поля  дивним  килимом  зазеленіють.
Наші  друзі  в  лісах  защебечуть  пірнаті,
Знов  співають  птахи  -  ми  від  щастя  багаті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751264
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Леся Утриско

Свєто, туто з Гамерики. (Гумореска) .

Як  я  люблю  туту  восінь-  всьо  з  полів  збирати,
Ябка  трістИ,  груші-  дички,  на  сушку  складати.  
Гриби  з  лісу  Стефко  носит,  а  я  мариную,
Як  сі  свєта  зачинают,  то  гості  частую.  
Того  року!-  каже  Стефко-   гарбузи  вродили,
То  юш  свині  будут  їли-  будут  поросили  .
Диньки  миєм,  ладно  сушим-  аж  сі  сміют   кури,
Через  зиму  так  смакуєм,  би  глисти  не  були.
Бо  сі  бою,  би  ті  хроби  завчасно  не  зіли,  
Шкода  Стефка  і  мене-   жити  дуже  хтіли.  
Звіз  із  полі  гарбузи-  сокиров  лиж  тєти,
Так  рубає,   як  ті  дрова,   на  Різдвєні  свєта.  
Трохи  менчі  відложив-   до  півниці  носит,
А  сусід  сі  тілько  крутит  і  го  сильно  просит.  
-Дай  ми,  Стефку,  туті  чуда,   гроші  ти  заплачУ,
Так  сі  двоє  юш  регочут,   жи  мало  не  плачут.  
Взяв  у  плахту  кілька  штук  і  поніс  до  хати,
Стефко  всьо  то  закінчив-   полігали  спати.  
Я  встаю  із  рані  перша-   снідані  зладити,
Господарку  обійти,  та  хліба  вмісити.  
Встала  м  тихо,  сі  вдігнула,   молитву  змолила,   
Аж  сі  дивлю-  хлоп  в  вікні...   кров  застигла  в  жилах.  
Вочи,  писок-   однакові,   коло  вуха  свічка,  
Я  збіліла,  як  вапно-   бо,  ще  темна  нічка.  
В  нас  недавно  вуйко  вмер-   то  прийшов  напевно  ,
Зи  страху  не  розпізнаю-  до  холєри  темно.
Клякла  тихо  під  вікном,  аби  мі  не  видів:
-  Шо  ви,  вуйку,  хтіли  ше?  Іване  Сверидів?  
Вно  мовчит,  а  я  тим  часом  поносу  дістала,
Поки  з  хати  вибігала,  всіх  світих  згадала.  
Сіла  тихо  межи  корчі,  вилупила  вочи,  
Вуйко  виджу  коло  мене  тихо  сі  регоче.  
Шо  за  кара  мі  спіткала,  чи  я  зварювала?  
Всюди  вуйко-   Милий  Боже,  я  го  поховала!?
На  вікні,  зи  мнов  у  корчах-   по  усім  подвіру-  
Мені  мову  відняло,  вже  сі  не  підніму.  
Так  їм  довго  просиділа,  аж  сі  збудив  Стефко,
Як  мі  вздрів  у  наших  корчах,  у  вочох  сі  змеркло.  
Рух  зробив,  сусіда  кличе-   той  ми  віск  зливає,
Стефко  кругом  мене  гонит-  ми  вроки  здоймає.  
Сусід  каже,  жи  то  маски  він  зробив  для  сина,   
А  я  клацаю  зубами,  як  небожка-  сина.  
Каже:-  Скоро  буде  свєто,  туто  з  Гамерики,  
Мені  в  вухах  "Вічну  паміть"співают  музики.  
Відійшла...  зібрала  хлопів  на  сімейну  раду,
Всьо,  шо  хтіла,  то  сказала  і  дала  пораду:  
Тепер  Стефку,   будеш  ти  всіх  чортів  гонити,  
В  я  їду  на  курорт,  мушу  си  спочити.
-  Не  лишай  мі  моя  Касю,   я  без  тебе  згину!?
-  Та  коханку  си  заклич-   сусідку  Марину...

ТІ   ПРОЩАЮ,   ЯК  КСЬОНДЗ   В  ЦЕРКВІ-   ВСЮ  ТВОЮ  ПРОВИНУ-
ТО  Ж  ШАНУЙТЕ,   КОЗАЧЕНЬКИ,  СВОЮ  ПОЛОВИНУ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751241
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Ганна Верес

У мене дві сьогодні батьківщини

У  мене  дві  сьогодні  батьківщини:
Чернігівська  (там  витоки  життя),
Полтавська  (гартувала  дух  і  крила,
І  готувала  до  важких  звитяг).

І  матерів,  так  сталось,  двох  я  маю:
Та,  що  зродила,  ніжила  грудьми,
Співала  колискову  і  благала,
Людиною  була  щоб  між  людьми.

А  друга  матінка  –  велика  Україна,
Її  тризуб  для  мене  не  тавро,
А  гордість  за  історію  країни,
За  свій  народ,  за  сивий  мій  Дніпро!
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валентина Ланевич

Постукав вечір вітром у вікно.

Постукав  вечір  вітром  у  вікно
І  нічка  слідом  кинула  сірому.
Присіла  пустка  поруч  на  панно,
Чому  так  тяжко  у  житті  одному?

В  душу  лягли  минулого  сліди,
Твої  слова,  що  в’їлися  у  мозок.
Щоб  не  робила  -  всі  ведуть  туди,
Де  в  серці  залишився  теплий  сховок.

І  тілом  раптом  пробігає  струм,
І  в  жилах  б’ється  гаряченним  нервом.
Хлюпне  у  груди  тихий,  ніжний  сум
І  сутність  обійме  небесним  сяйвом.

18.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Леся Утриско

Осінній блюз.

Та  що  для  мене  осінь  ця:  
У  ній  малюєш  пекторалі  
І  ми  у  двох,  у  тому  залі,
Де  лине  музика  пянка.
Пянка  і  я,  в  твоїх  обіймах,
В  очах  твоїх,  твоїх  руках  
І  поцілунок  на  вустах,
Паде  і  губиться  у  прірвах.  
Та  що  нам  дощ,  зітхання  вітру,
У  двох  малюємо  палітру:
Осіннє  небо,  в  нім  кохання,
Осіннє  щастя,  в  нім  зізнання,  
Не  відпущу  ув  зими  люті  
Наш  шал  і  блюз-
Зірки  обуті.
Свічки  ув  сяйві,  грона  сині,
Де  в  блюзі  два  серця  невинні,
Та  що  для  нас  оті  дощі?
Та  стигла  осінь  у  душі?  
Де  блюз  і  джаз-  в  них  наші  долі,
У  вічній  ніжності  любові,
У  спалаху  нічних  вогнів
Притихне  той,  осінній  гнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751069
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


MERSEDES

Маряться ще дні ті дощовії…

Стоять  дерева  у  німій  покорі,
Довкола  тиша  оком  не  моргне.
Лиш  дощик  вибиває  своє  соло
І  смуток  у  душі  гнітить  мене.

Я  згадую  той  час,  як  були  разом,
Для  мене  то  були  щасливі  дні.
Їх  не  забудеш  ні  тепер,  ні  з  часом,
Залишились  у  пам'яті  мені...

Блакить  озерна  у  очах  манила
І  серце  виривалося  з  грудей.
Кохання  -  то  така  велика  сила,
Перемагає  сила  та  людей...

Ступали  ми  на  зрошені  покоси,
Сліди  свої  лишали  у  траві.
І  досі  спомин  обмиває  роси,
То  ж  маряться  ще  дні  ті  дощові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751067
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ганна Верес

Іще один в минуле день подавсь

Іще  один  в  минуле  день  подавсь,
Шлях  помережив  добрими  ділами:
З  вітрами  на  калині  погойдавсь,  
Озерну  воду  пив  із  журавлями,

Трудився  в  полі  –  жито  змолотив,
Колись  би  тиждень  люди  його  жали,
Тепер  же  лан,  бурштинно-золотий,
Стернею  став,  де  бусли  походжали,

Із  сонечком  купався  у  воді,
На  плесо-дзеркало  привів  качат-малечу.
Так  і  прожив  життя  своє  в  труді
Цей  день,  поки  йому  зустрівся  вечір.

9.08.2016.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751084
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Ганна Верес

В журбу закута ненька Україна

Життєві  сторінки  горта  нервово
Укотре  невблаганний  диво-час,
Багато  відбувається  нового,
Та  найстрашніш,  як  вибухи  звучать.
В  журбу  закута    ненька  Україна,
Останні  з  неї  сили  п’є  війна,
Донбас  перетворила  у  руїну,
Думки  і  душі  людям  розпина.

Земля  до  помсти  патріотів  кличе,
Народ  під  булаву  одну  збира,
І  кожна  мати  чайкою  кигиче
Й  душа  її  тихесенько  згора.
Думки  тривожні  сіре  небо  сіє,
Допоки  ще  війни  повзтиме  час.
Ви  чуєте,  убивці  із  Росії,
З  козацьким  духом  край  мій  повінчавсь.

А  дух  такий  нікому  не  здолати,
Адже  це  Бога  щедрий  світлий  дар,
Міцніший  він  від  справжнього  булата.
Тож  буде  переможена  орда!
Життєві  сторінки  горта  нервово
Тисячоліття  третє  вже,  нове,
І  матері  кричать,  і  плачуть  вдови.
На  подвиг  Україна  нас  зове!
15.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


dovgiy

НЕ ЖУРИСЬ

Не  журись,  ще  не  час,  ще  не  вечір.
Ще  наш  вік  посередині  дати.
Тільки  цвіт  опадає  на  плечі,
Тільки  весен  нам  вже  не  догнати!
 Ще  не  вечір,  лише  надвечір’я.
Ще  не  осінь,  та    близько  до  меж
Твого  світу  яскраве  сузір’я
Запалило  стихію  пожеж!
Спалахнув,  наче    листя  на  клені,
Пізня  зустріч  струснула  до  дна!
Ну  невже  ти  не  знала  до  мене,
Що  ти  в  світі,  така-ось,  -  одна?!
Нерозгадана  та  неповторна…
Незвичайна  та  чарівна…
 Дай,  до  серденька  міцно  пригорну,
Щоб  надалі  розлуки  не  знать.
Не  соромся,  що  вік  наш  не  юний,
Що  на  скроні  лягла  сивина,
Ще  в  душі  одзиваються  струни,
Хоч  мелодія,  часом,  сумна.
Не  сумуй,  моя  мила,  хороша,
Тобі  посмішка  так  до  лиця!
Пані  Осінь  чеканить  нам  гроші,
Щоб  достатку  не  було  кінця.
Цього  золота  всюди  по  вінця,
Не  ввібрати  очима  красу!
Я  збираю  в  букети  червінці
І  до  тебе,  лебідко,  несу!
З  цим  багатством  зайду  до  господи,  
Дай-то,  Бог!  –  щоб  тебе  там  зустрів!
Може  бути:  відчуєш  ти  подив,
А  чи  здасться,  що  раптом  здурів.
Не  здурів,  тільки  зранку  побачив:
У  очах  плеще  хвиля  жалю.
Бо  душа  по  осінньому  плаче,
Хоч  ще  літо  твоє  на  краю.
Не  сумуй,  подивись  мені  в  очі,
Почерпни  з  них  хоч  трішки  тепла.
Я  люблю  від  світання  до  ночі,
Аби  ти,  якнайдовше,  -  цвіла!

п'ятниця,  15  вересня  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750761
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


dovgiy

ЖІНЦІ

Я  від  тебе  не  хочу  нічого!
Лиш  одно:  в  цьому  світі  живи
І  даруй  оцей  усміх  чудовий,
Блиск  очей  та  бутон  голови,  
Який  наче  коштовна  жоржина
Розпустився  в  людському  гаю,
Щоби  була  вагома  причина
На  невтолену  спрагу  мою.
Просто  будь!  Не  зі  мною  в  щоденні,
Так  хоч  десь,  тільки  б  знати  мені,
Що  існуєш  в  розмаї  пісеннім,
Не  лише  як  уява  вві  сні.
Хай  ти  мрія,  нехай  недосяжна,
Хай  ти  болем  відчутна  в  душі,
Та  до  чого  ж,  -  як  жінка,  -  прекрасна!
Надихаєш  мене  на  вірші.
Вічна  зваба,  чарівна  спокуса,
Диких  ревнощів  ніжний  предмет
Твоє  ім’я  –  молитва  під  вуса,
Яку  шепче  ночами  поет.
Хай  кохання  як  доторк  медузи
Обпекло  в  передзим’ї  життя,
Будь  для  мене  як  стимул,  як  Муза,
Як  Богиня  мого  почуття!

п'ятниця,  15  вересня  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750758
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Леся Утриско

Квітне, леле, осінь.

Мушу  відпустити  смарагдОве  літо,  
Ще  б  за  ним,  мій  лелю,  птахою  успіть,  
Бо  в  душі  осіннє  сколосилось  жито,
Сивина  на  скронях  піснею  дзвенить.

Заганяє  роки,  що  хмарки  в  кошару,  
Чом  так  скоро  леле  літній  дощ  минув?
Ой  ви  дні-  примари-  лічені  отари...  
Подихом  осіннім  вітерець  моргнув.  

Бути  б  ще  весною,  цілуватись  з  літом  
І  сміятись  в  очі  осені  німій,
Сивина  на  скронях  квітне  буйним  квітом,
Квітне,  леле,  осінь-  вже  гублюся  в  ній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750634
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Galina Udovychenko

Куди пливеш ти, човне України?


Куди  пливеш  ти,човне  України,
Не  маючи  ні  весел,ні  вітрил?
Де  берег  твій  омріяний,єдиний,
Дістатись  до  якого  бракне  сил?

Навколо  тебе  валуни  і  брили,
Між  ними  ти,як  молоде  ягня.
Тобі  б  розправити  свої  вітрила,
Та  всі  зламались,інших  –  ще  нема.

Ледь  жеврієш  ти  в    морі  неозорім,
Що  піниться,шумує  і  бурлить
Й  готове  розтрощити  навіть  гори,
Тебе  ,як  тріску,в  піні  потопить.

 А  на  кормі  твоїй  є  темні  сили,
Які  гальмують  рух  твій  уперед,
Бо  їх  життя  і  зараз  є  щасливим,
Таким  солодким,як  травневий  мед.

Та  вірю  я,що  випливти  зумієш,
Цей  безлад  подолавши  і  в  собі,
Здійсниш    колись  свою  щасливу  мрію
І  сонце  усміхнеться  і  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750745
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Ганна Верес

ПОВЕРНЕННЯ

Чужа  земля  ніколи  не  ставала  
Їм  матір'ю.  Хіба  чужим  гніздом!    
Вони  ж  екзамен  не  один  здавали:  
Уміння,  мову  і  в  сім'ї  роздор.
«Спасибі»,  –  вимовила  чисто,  
Здалось,  аж  надто  урочисто,  
Сказала,  як  навчала  ненька,  
Коли  була  іще  маленька,  
Не  оглядаючися,  сміло,  
Так  як  колись  казати  вміла.  
Таксисту  заплатила  справно,  
Нарешті  закінчила  справи
 І  повернулася  додому,  
Упевнена  була  в  одному:  
Нікуди  їхати  не  буде,
А  житиме,  як  і  всі  люди,  
Та  й  правду  нікуди  подіти:  
Допомогла  добряче  дітям  –  
У  них  є  хліб,  до  хліба,  житло,  
То  ж  досить  в  чужині  їй  жити,  
Де  лиш  чужі  слова-розмови  
(Їй  довелось  теж  вивчить  мову),  
Та  не  така  вона  співоча  –  
Чужа…  «Прости  мені  вже,  Отче,»

 –  З  цими  думками  піднімалась,  
А  серце  все  чомусь  здригалось:  
Чи  то  від  надтяжкої  ноші,  
Чи  від  недоспаної  ночі…  
Ось  поверх  шостий,  заповідний,  
Такий  близький  для  неї  й  рідний.  
«Мабуть,  сюрприз  мене  чекає,  –  
Подумала,  –  бо  не  стрічає  
Її  омріяний  Микола.  
А  як  кохалися  ще  з  школи!..»  

Вона  нарешті  подзвонила,  
Та  двері…  жінка  їй  відкрила,  
Яку  не  бачила  ніколи.  
Спитала:  «Тут  живе  Микола?»  
Подумала,  що  помилилась,  
Злякалась,  адже  так  втомилась.  
Хотілось  швидше  відпочити  
І  з  кочівним  життям  скінчити.  
Та  раптом  голос  чоловіка  
Почувся  з  кухні:  «Хто  там,  Віко?»
 Він  до  дверей  прийшов  швиденько.
 «Це  я,  –  відповіла  тихенько,  –  
Твоя  дружина,  прилетіла,  
Давно  ж  зустрітися  хотіли.
Вже  досить  роки  марнувати  
Будемо  господарювати,
Тобі  ж  я  слала  добрі  гроші,  
Допоможи  ж  внести  цю  ношу,  
Тут  всім  гостинці…»  Та  Микола:  
«Пробачте,  вас  не  знав  ніколи…»  
Й  закрились  двері  перед  носом…  
Вони  здались  їй  чомусь…  косі.  
І  пересохло  в  неї  в  горлі…  
Хіба  буває  більше  горе?!..

Вона  посиділа  на  сходах,  
В  думках  своїх  дійшла  до  згоди:  
«Дарма  вже  правди  тут  шукати  –  
Найкращий  спосіб  –  це  тікати.  
Нове  життя  почати  зможу».  
Лишила  під  дверима  ношу…  
Знов  за  кордон  вона  летіла  
Шукать  собі  нового  діла…  
09.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


MERSEDES

Посланці осені….

Із  неба  гуси  кинули  прощай...
І  полетіли  у  далекі  далі.
Вони  прощались  з  краєм  дуже  жаль,
Під  хмарами  несли  свої  печалі...

Кружляло  листя  жовте  на  вітру,
Лягало  на  полеглі,  прілі  трави.
У  лісі  вже  не  чується  ку  -  ку,
Лиш  гонить  вітер  хмари  кучеряві.

Вони  немов  отари  баранців,
Кудись    спішать  ще  і  самі  не  знають.
То  Осінь  посилає    посланців,
Вони  про  неї  сповістити  мають...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750296
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Леся Утриско

Наснилась хата.

Наснилась  нині  рідна  хата,  
Де  я  у  ній-   мале  дитя.
До  церкви  йду,  за  руку,  з  татом-
Враз  пробігає  все  життя.  

Де  мама  хліб  пече  румяний,
Де  світло  б'є,  мов  у  раю,
Рушник  простенький,  вишиваний,
Молитва...  образ  на  краю.

Всідаюсь  нишком  у  бабусі  
На  ліжку-  гори  подушок,
Цілую  знову  кволі  руці,
Несу  в  дарунок  споришок.  

Той,  що  стелився  коло  хати,  
Вінком  хрестився  з  її  рук.
Там  їсти  несла  тихо  мати,  
Із  уст  наспівувався  звук.  

І  я  вдихала  мамин  запах,
В  нім  смакувала  радість  й  сум,
Мов  цілувала  цвіт  на  липах  
І  відчувала  серця  шум.  

У  нім  світились  очі  тата-
Його  слова,  його  душа,  
Свячена  ним  в  Йордані  хата  
І  я  у  ній-  його  пташа.  

І  так  мені  вже  мило  стало,
Таких  побільше  снити  снів,  
Де  сонце  тихо  б  лоскотало  
На  перехресті  моїх  днів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ганна Верес

Ваш син… пропав…

 «Ваш  син…  пропав,

Десь  безвісти  ізник,»    –

Ця  звістка  всіх,  мов  до    землі  прибила,

Ніхто  не  знав,

Що  трапилось  із  ним:

В  полоні,  чи  ворожа  куля  вбила.

Страшна  і  вбивча

З  фронту  новина

Усю  рідню  мов  паралізувала.

Проклята  тричі

Буде  хай  війна…

Чому  над  ними  доля  глузувала?

І  зморшка  ріже

Батькове  лице,

Із  жертвою  погодитись  як  знову?

Як  мамі  рідній

Пояснити  це

Та  чи  й  потрібна  їй  оця  розмова?

Війна  –  то  жах,

Калічить  і  вбива…

Цій  матері  того  не  зрозуміти,

Адже  вона

Тепер  напівжива,

Бо  найдорожча  втрата  –  її  діти!
10.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ганна Верес

Роздуми атовця

Життям  він  ризикуючи  не  раз,
Дивився  у  холодні  очі  смерті,
Рятуючи  від  погані  Донбас,
Готовий  навіть  молодим  умерти.

Він  бачив,  як  горить  його  земля,
Як  передчасно  матері  сивіють,
І  сум  синівські  очі  застеляв,
Чом  людські  душі,  мов  метал,  ржавіють?

Готові  власну  гідність  продавать,
Землі  й  своє  майбутнє  не  цінують,
Не  здатні  захищать  свої  права,
Хоч  не  живуть  давно,  лише  існують.
19.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750195
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017


MERSEDES

Сум калини…

Серед  трав  барвінкового  літа,
Серед  соняхів,  що  розцвіли.
Розмовляла  калина  із  вітром,
Чули  мову  оту  явори.

Вона  ніжно  до  нього  вклонялась,
Нахиляла  білесенький  цвіт.
І  до  танцю  його  зазивала,
Він  ж  робив  свій  у  небо  політ.

Тихо  падали  сльози  на  трави,
Сумувала  калина  одна.
Кругом  неї  насичені  барви,
А  вона  тихо  плаче  сумна.

У  яскравій  своїй  вишиванці,
Під  калину  присіло  дівча.
Трави  в  росах  не  наче  у  глянці,
А  вона  пригортає  куща.

Ти  не  плач,  не  журися  калино,
У  нас  доля  з  тобою  одна.
Відвернувся  від  мене  хлопчина,
Ти  для  мене  лишилась  рідня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750178
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


MERSEDES

Справжній рай…

Ще  співають  птахи  хоч  на  дворі  осінь,
Поселилась  радо  в  тихому  краю.
І  летить  луною  дивне  стоголосся
І  шепоче  вітер  тихо  їй  люблю...

Падає  на  землю  сонячне  проміння,
В  вечері  цвіркочуть  дивні  цвіркуни.
З  гарбузів  в  долоні  сипеться  насіння,
Виросли  великі  на  ланах  вони.

Тихо  так  і  гарно,  бабинеє  літо
У  горі  літає  наче  білий  сніг.
А  довкола  квітнуть  різнобарвні  квіти,
Радують  красою  ще  своєю  всіх.

Ось  така  вона  в  нас  ніжна  й  загадкова,
Осінь  чарівниця,  що  прийшла  у  край.
Лине  українська  пісня  калинова,
У  повітрі  осінь,  наче  справжній  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750145
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Ніна-Марія

Свою любов у віршах заримую

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00393954.jpg[/img]

[i][color="#34a110"]Свою  любов  у  віршах  заримую,
Вплету  осіннє  злото  між  рядків.
Я  знаю,  любий,  ти  мене  почуєш,
І  через  сотні  пройдених  років.
 
В  багрянець  барв  вберу  я  кожне  слово.
У  цвіт  жоржин  і  в  пахощі  любистку.
Хай  грона  їх  прикрасять  калинові,
Які  червоним  гратимуть  намистом.
 
То  ж  хай  мелодія  дощів  осінніх,
Розвіє  осад  смутку  в  твоїй  душі.
Про  те  кохання  вічне  і  нетлінне
Тобі  розкажуть  написані  вірші...[/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750142
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Леся Утриско

Лиш у сні.

Лиш  у  сні  повернусь  
На  батьківські  квітучі  пороги,
В  нім  до  Бога  молюсь,  
В  нім  лелеки  покличуть  в  дороги.

В  нім  на  крилах  свій  сум  
Понесу  до  спустілої  хати,  
Там,  де  тиша  німа,  
Де  не  вийде  зустріти  вже  мати.  

Голос  батьків  у  сні:
Тихе  слово  привітне,  пророче,  
Так  вслухався  мені,  
Цілував  сонні  сплющені  очі.  

В  нім  сльоза,  мов  роса,
В  нім  зима  та  засмучена  осінь
І  весняна  гроза,
Вогник  свіч  відлітає  ув  просинь.  

Все  минає,  лиш  сон  
Залишається  миттю  нетління,
Доторкає  вікон  
У  душі,  наче  докір  сумління.  

Про  залишений  дім:  
В  нім  приспана  любов,  вічна  туга,  
 Вічний  спогад  у  нім-  
В  нім  далека,   далека  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750130
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Наталя Данилюк

Бо на те вона й осінь…

…Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  дощ  лебедів  за  вікном
Під  журливу  мелодію  Вагнера,  Баха  чи  Верді,
Коли  небо,  мов  чан,  перекинутий  догори  дном,
А  природі  ще  хочеться  пульсу  й  тепла,  а  не  смерті.

Ще  у  затишних  клумбах  медові  й  густі  кольори,
І  деревам  довкола  не  бракне  зеленого  глянцю!..
Та  у  шереху  крон  відчуваються  нотки  хандри,
І  в  осикове  листя  вплітаються  плями  багрянцю…

Ще  теплінь  пообіді  тягуча,  як  сливовий  глей,
Ще  в  дібровах  щоранку  лунає  пташина  забава,
І,  здавалося  б,  ось  тобі  грушка  смачна  і  глінтвейн,
Чистий  аркуш  паперу,  натхнення  і  з  пінкою  кава.

Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  ніжити  серце  в  теплі,
Римувати  думки  й  розкладати  по  ветхих  полицях,
Відпускати  терпку  ностальгію  у  вільний  політ    ─
Хай  собі  покружляє  і  віршем  під  ранок  насниться.

Тож  допоки  довкола  такі  ще  живі  кольори,
Й  на  світанку  розгойдують  тишу  гаї  пишнокосі,
Насолоджуйся  світом,  закохуйся,  мрій  і  твори,
Бо  на  те  вона  й  осінь,  поете,  на  те  вона  й  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Валентина Ланевич

Живи! Люби! Кохай! Палай! Світи!

Лилась  крізь  крони  голубінь  донизу,
Бузкового  торкалася  суцвіття  вереска,
А  той  приваблював,  дражнив  джмелів,
Бо  пахнув  ніжним  солодом  і  так  хмелив,
А  ще  багон  дурманив  різко-стійко,
Де  притулилось  маслюків  до  шишки  двійко
І  блимали  червоними  очицями  брушниці,
А  під  ялинкою  нерівний  стрій  поганок  блідолицих
І  вітер  між  дерев  шумів  у  лісі  вічне:"Шу..."
Вмостилась  на  пеньку  і  я,  сиджу...
І  вічність  ту  усотую,  вбираю,  
Я  -  вічності  частинка,  я,  те,  певно  знаю
І  скоро  вічність  та  мене  поглине.
Їй,  вічності,  бо  байдуже,  хто  згине,
Кому  прийшов  вже  час,  листку  чи  хвої,
Що  впали  з  дерева  на  мох  чи  золотої,
В  перемішку  з  іржею  вже  трави
І  скільки  мали  "до"  та  "після"  ви.
Скільки  іще  життя  пускатиме  по  колу  вас,
Допоки  погляд  наш  у  темряві  не  згас.
Допоки  серце  б’ється  і  миру  хочеться  тоді,
Спокою  у  собі,  щоби  без  боротьби,
Нести  любов,  добру  лишень  служити
І  трунок  запашний  кохання  пити  та  радіти.
І,  хай,  он,  молодий  шуляк  змахнув  крилом,
То  його  сутність,  він  хижак,  що  бурелом,
Чи  та  стихія,  що  бушує  нині,  ураган,
Вони  природи  діти,  тільки  капкан
Здатні  поставити  комусь,  собі  бо  люди,  ми,
Де  ницисть,  злоба  -  прояви  холодної  душі.
Живи!  Люби!  Кохай!  Палай!  Світи!

09.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749950
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017


Ганна Верес

Це час передосінньої пори.

Згубило    літо    теплі    кольори,
Зозуля      житнім      колосом    вдавилась,
Чи    то    від    спеки    літньої    стомилась    –
Це    час    передосінньої    пори.

Відпахло    літо    стиглим    ячменем
Із    жовтооким    поглядом    ромену,
Й    волошкою,    що    тут    зросла    для    мене.
З    приходом    осені    цей    запах    теж    мине.

Темніють    лапи    бузини    густі,
І    шкіряться    червонощокі    груші,
Лоскоче    ніжно    серце    мені    й    душу
Калинове    намисто    на    кущі.
7.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749747
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Про щастя

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває,
І  щастя  їхнє  різний  час  триває:
У  когось  –  вік,  чи  рік,  у  когось  –  мить,
І  потім  все  життя  болить,  щемить
І  ниє  серце.  Що  йому  порадиш?
Чужому  горю,  звісно,  не  зарадиш,
Й  за  щастя  треба,  все-таки,  платить,
Адже  купатись  в  нім  завжди  кортить
Усім.  Допоможи  їм,  милий  Боже,
Та  й  щастя  у  людей  таке  несхоже.
Воно  завжди  у  кожного  –  своє:
Той  –  церкву,  сад  чи  місто  заснує,
Хтось  діток  цілу  дюжину  народить
І  не  чекає  манни-нагороди,
Той  –  рідну  землю  вірно  береже
Й  себе  не  бачить  іншим  він  уже.
Цей  –  служить  людям,  чесно,  без  віддачі,
І  сам  за  це  їм  навіть  дуже  вдячний.
Той  –  хліб  вирощує:  пшеницю  чи  овес    –
Від  сонця  скоро  вже  згорить  увесь.

Нещасних  повністю  ніколи  не  буває.
Вір,  щастя  прийде,  і  життя  триває!
14.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Валентина Ланевич

В світанках сірих гаснуть сни.

Збігають  дні,  минають  ночі,
В  світанках  сірих  гаснуть  сни.
Вітер  жене  кудлаті  тучі,
Земля  розмокла  від  води.

І  квилить  осінь  журавлями,
Летять  у  вись  ті  навмання.
Збігає  час  поміж  словами,
Пече  у  серці  надбання.

Мережить  зморшки  на  обличчі,
У  погляд  зрілість  додає.
Що  не  збулося  -  на  узбіччі,
Життя  для  інших  роздає.

07.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Любов Іванова

ДОРІЖКА ДО РІДНОГО ДОМУ

Д-е  б    не  топтала  я  стежки  життєві,
О-днак  є  та,  куди    спішу  весь  час.
Р-вуть  серце  й  душу  спогади  чуттєві,
І-  той...  будинок,  як  іконостас.
Ж-адана  мить  пройтись  уздовж  подвір"я,
К-овтнути  теплих  спогадів  за  мить.
А-  чи  то  правда,  чи  людське  повір"я,

Д-уша  тут  ніби  й  зовсім  не  болить...
О-двічний  щем  та  сходжена  стежина,

Р-озлогість  всіх  не  здійснених  надій.
І-  у  саду,  як  сполохи,  ожина...
Десь  тут  залишу  ревний  смуток  свій...
Н-іколи  вже  в  дворі  не  стріне    мати,
О-днак,  тут  стільки  ще  її  слідів...
Г-оріх,  що  ріс  у  нас  позаду  хати,
О-динакує...  наче  овдовів.

Д-оволі  сліз,    але  тремтять  повіки....
О-чам  болить  ось  цей  матусин  сад.
М-оя  печаль,  тут  смуток  мій  навіки,
У-се,  як  юнь,  не  вернеться  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Літа мої спішать

Весна  вже  тче  небес  ясну  блакить
І  жовтими,  і  білими  нитками,
Засяє  сонце  й  попливуть  хмарки,
І  я  пливу  між  ними  теж  думками

Туди,  де  юності  моєї  цвіт,
Де  перші,  десь  невдалі  мої  кроки
У  загадковий,  неспокійний  світ.
Це  він  припас  мені  свої  уроки.

І  затремтить  у  спогадах  душа,
І  застукоче  серденько  частіше  –
Літа  мої  до  вирію  спішать
Із  кожним  днем  жвавіше  і  жвавіше,
Щоб  відродитись  в  правнуках  і  віршах.
7.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


MERSEDES

Загубилося кохання серед літа…

Загубилося  кохання  серед  літа,
Залишилося  у  теплому  краю.
Там  де  поле,  де  буяють  рясно  квіти,
Де  лунає  щебетання  у  гаю.

Мандрувало  берегами  між  туманом,
Підіймалося  угору  до  зірок.
Дарувало  почуття  своє  коханим
І  робило  кожен  раз  на  зустріч  крок.

Гостювало  у  серцях  палких,  гарячих...
Поцілунки  посилало  кожен  раз.
Та  було  в  ночі  в  думках  сумних  дівочих
І  тривожило  їх  серце  водночас...

Так  хотіла  заховатись  в  ньому  осінь,
Танцювати    і  кружляти  увісні.
І  щоб  вітер  розплітав  їй  жовті  коси,
І  щоб  дотики  були  його  міцні...

Загубилося  кохання  де  шукати
І  чи  знайдеться  воно  іще  коли...
Так  в  самотності  не  хочеться  страждати,
Хочеться  щоб  почуття  завжди  цвіли...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749649
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


MERSEDES

Осінь складає куплети…

Хто  сплітає  в  небі  сірі  хмари?
Смуток  журливий  над  лісом  повис.
Осінь  барвиста  кидає  чари,
Впав  на  долоню  пожовклий  лист.

Зазолотилося  все  довкола,
Казка  прийшла  чародійна  у  сад.
Лине  до  серця  журавки  соло,
Грає  мелодію  листопад.

Човник  шушухнув  ген  в  очерети,
Річка  притихла  в  осінній  імлі.
Складає  Осінь  віршів  куплети,
Дарує  тихо  тобі,  -  мені...

І  ми  з  тобою  осені  раді,
Ти  хризантеми  даруєш  мені.
А  за  вікном  усе  в  маскараді,
Запам'ятаєм  щасливі  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749629
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Валентина Ланевич

Білим метеликом лечу в обійми.

Білим  метеликом  лечу  в  обійми,
В  твої  обійми,  любий,  прихисти.
Душа  тріпоче  в  тілі,  рветься  в  прийми,
Хоч  осінь  вже  стоїть  за  ворітьми.

Палає  стиглою  горобиною,
Рахує  пелюстки  у  хризантем.
Чаклує  та  милується  красою,
Ми  ж  злившись  у  одне,  себе  знайдем.  

І  в  ніжності  здолаємо  незгоди,
Тримаючись  за  руки  в  дощ  пірнем.
Там,  де  любов,  немає  непогоди,
Там,  райський  сад  осінній,  там,  Едем.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749568
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Ганна Верес

Що ти для України вже зробив?

Серця,  країну,  молодість  русяву,
Прийшов  нам  ворог  навпіл  роздирать,
Але  не  вмре  ніколи  наша  слава…
«Героям  слава!»  –очі  всіх  горять…

Від  східного  кордону  і  до  Сяну  –
Знайдеться  всюди  вірний  патріот,
Котрий  землі,  своїй,  примножить  славу.
«Героям  слава!»  –  не  змовка  народ.

Убитих  душі  в  небеса  злетіли…
«Героям  слава!»  –  світ  весь  підхопив…
Щоб  кулі  у  Донбасі  не  свистіли,
Що  ти  для  України  вже  зробив?
5.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749430
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Ганна Верес

Горджуся тим…

Горджуся  тим,  що  я  є  просто  жінка,
Й  від  батька  маю  прізвище  Ходак,
І  тим,  що  я  проста  є  українка,
А  прадідусь  відважний  був  козак.

Горджуся  тим,  що  рай  земний  пізнала,
Він  від  Карпат  до  сивого  Дніпра,
Пахучим  хлібом  з  часником  до  сала,
Котрий  в  сім’ю  родину  всю  збирав.

Горджуся  тим,  як  бачу  клин  лелечий,
Що  понад  краєм  рідним  проліта,
Як  дощ  купає  клену  жовті  плечі
Й  зозуля  лічить  у  гаю  літа.

Горджуся  тим  ,як  пахне  двір  любистком,
І  клечанням  на  Троїцькі  свята,
Як  ранок  в  споришах  росою  бризка,
І  українства  дух  над  цим  вита!
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите.

Золоторуса  осене,  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Радченко

Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя вершком за хмарину.

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


MERSEDES

Царівна Осінь…

Ось  вітер  зірвався,  листочок  приніс,
Від  шуму  такого  прокинувся  ліс.
Скупалися  трави  в  холодній  росі,
До  купки  хмарки  позбирались  усі.

То  Осінь  -  царівна  спустилась  з  небес,
Всміхнулась  чарівно,  від  усмішки  змерз
Дубок  молоденький,що  вже  закохавсь
В  берізку  тендітну  та  Осінь  злякавсь...

Вона  ж  зрозуміла  усе  навпаки,
Хмарки  чередою  розбіглись  в  боки.
І  небо  смарагдами  блиснуло  враз,
Осіння  краса  ще  порадує  нас...

До  танцю  її  запросив  вітерець,
Вона  ж  так  хотіла  із  ним  під  вінець.
А  в  нього  до  верби  були  почуття,
Ось  так  шкереберть  полетіло  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749319
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ніна-Марія

Заспівай же ти пісню, про долю, козаче

[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]

Заспівай  же  ти  пісню,  про  долю,  козаче,
Про  гірку,  ту  що  в  хаті  на  покуті  плаче.
Про  синів  України,  полеглих  в  боях,
Журавлями  у  небо  їх  стелиться  шлях.
 
Про  село,  де  затишна  над  кручею  хата,
За  ворітьми  терпляче  жде  стомлена  мати.
Від  обіймів  якої    милішає  світ...
Як  хотіла  б  вона  живим  сина  зустріть!
 
Та  пекучий  той  біль  розтинає  їй  груди.
У  скорботі  німій  до  землі  геть  зігнута.
Плаче  ранніми  росами  сина  могила-
Йому  куля  ворожа  вже  крила  спалила.
 
До  могил  тих  синів,  що  у  небо  злетіли,
Ми  червоні  супліддя  калини  прихилим.
Їх  потомки  прийдешні  не  зможуть  забуть,
Бо  весною  барвінком  вони  всі  зацвітуть.


[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Світлана Моренець

КАЛЕНДАРІ ДУШІ

Летять  роки  у  вирій,  мов  листочки
у  листопадний  час.  І  календар
фіксує  дат  яскраві  й  чорні  точки,
нам  послані  на  кару  ачи  в  дар.

Буденні  дні,  так  схожі  між  собою,
зливаючись  в  одноманітне  тло,
розвіються  туманом  над  водою,
зітерши  слід  свій,  згадку  чи  тепло.

Буває  ж  –  зрідка  –  доля  шле  дарунки,
як  усмішку  неждану  із  Небес,
осяявши  у  душах  візерунки
із  плетива  любові  та  чудес.

Моменти  щастя,  радості  та  втіхи,
коли  вирують  світлі  почуття,  –
то  наші  власні  вікопомні  віхи,
посвідчення  не  марноти  життя.

...  І  чорні  дні...  О  ці  болючі  дати
пекельних  мук!  О  незагойний  біль
і  відчай  незворотності  утрати,
коли  нема  рятунку  нізвідкіль!..

А  потім  –  нескінченно  довга  смуга
затерплості.  Для  нас  вмовкає  світ.
Лиш  серце  квилить.  І  безмежна  туга,
як  нурт...
Та  враз  –  спасіння  пліт

чи  рятівна  соломка  –  тепле  слово,
пробивши  врешті  мури  наших  бід,
пробудить  душу  і  відродить  знову
бажання  жити,  розтопивши  лід.

І    знову  всі  щасливі  й  чорні  дати
душа  вкарбує  у  календарі,  –
дорогу  долі  прагне  розгадати,
неначе  карту  неба  –  звіздарі.

                                           5.09.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ганна Верес

Бо лиш одне… життя

Нас  часто  доля  ставить  на  коліна,
Та  сліпо  їй  коритися  не  слід
Навіть  тоді,  як  у  душі  руїна
Й  чужим  і  сірим  здасться  білий  світ.

Не  дозволяй  назватися  слугою,
А  стань  за  себе  у  житті  борцем,
Що  здатен  рани  у  душі  загоїть.
Дарма  не  кидай  камінь  чи  слівце.

Нам  час  гартує  і  тіла,  і  душі,
У  цім  і  є  та  справжня  суть  буття,
До  себе  і  людей  не  будь  байдужим,
Бо  лиш  одне  дароване  життя.
30.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Леся Утриско

Стиглі волошки.

Яка  примхлива  дівка-  рання  осінь:
Чудна  така,  уся  собі  в  сльозах,  
Стернею  бігла  боса  в  неба  просинь,
Румянилося  личко  на  вітрах.  

У  стиглім  злаку,  у  пузатім  ябку,  
В  рубінах  виноградної  лози,
У  стиглій  груші  з  осами  на  ганку,
У  поцілунках  теплої  грози.  

Ще  тої,  літом  тканої  з  веселок,
Смішної,  в  каруселях  неземних,
Напоєної  хмелем,  стиглим  хмелем,
Напрочуд  у  сльозах  таких,  рясних.  

Яка  прекрасна  жінка-  осінь  стигла:
У  пекторалях  прибрані  стежки.
Така  мінлива,  сильна,  серцю  мила-
В  ній  неба  очі-   стиглі  волошки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749167
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


@NN@

Пейзажно-іронічний… з серії *Іронічні… *

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
І  гра  скінчилась  не  йому  на  користь.
Над  ставом  порудішав  очерет,
А  в  осоці,  немов  вітри  боролись.

Легенько  над  водою  органзу
Холодний  ранок,  вправно,  розстеляє,
У  небі  журавлиний  лине  сум
За  рідним  домом  і  за  милим  краєм.

Вже  Літо  відіграло  третій  сет,
Його  Партнерка  виграла  уміло.
Сумує  понад  ставом  очерет
І  верби  в  воду  коси  опустили.
..........................................................
Та  ця  Пора  ще  довго  буде  нас
Парсуною  своєю  дивувати.
Бо  вигравши  весь  *золотий  запас*
Не  стане  у  офшорах  зберігати.

02.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


MERSEDES

Летіло луною кохаю…

Пам'ятаєш,  як  ми  зустрічали  світанок,
Як  долоні  я  клала  у  руки  твої.
Ми  щасливі  були,  посміхавсь  до  нас  ранок
І  пісні  нам  співали  свої  солов'ї...

Ти  мені  дарував  ціле  поле  ромашок,
Сонця  промені  ясні  і  ніжну  блакить.
Заплітав  мені  в  коси  вінки  із  волошок,
То  була  неповторна  щасливая  мить.

Я  сміялась  й  раділа  неначе  дівчисько,
А  довкола  буяла  чарівна  краса.
Ми  стояли  один  біля  одного  близько,
Відчували  цілунки  твої  небеса.

І  летіло  далеко  луною  кохаю...
А  кохання  для  нас,  -  то  велике  життя.
Проживемо  у  щасті  з  тобою  я  знаю
І  у  серці  своїм  збережем  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749138
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

Пісня про булаву

Народе    України    мій,    великий,
Не    раз    в    житті    ти    падав    і    вставав,
Не    раз    відчув    ти    смак    гіркого    лиха,
Та    знов    тебе    єднала    булава.

Вона    є    атрибутом    сили    й    волі,
І    мій    народ    у    бій    вела    не    раз
За    землю    рідну    і    за    кращу    долю,
Яку    так    щиро    оспівав    Тарас.

Вона    не    річ    козацької    забави,
Хоч    слід    на    ній    і    злота,    й    серебра,
Вона      нетлінна    пам’ять    роду    й    слави,
Що    дух    гартує    воїнам    добра.

Народе    України    мій,    великий,
Не    раз    в    житті    ти    падав    і    вставав,
Не    раз    відчув    ти    смак    гіркого    лиха,
І    знов    тебе    єднає    булава!
2.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749049
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

УДОВИНЕ ЖИТО (Слова для пісні)

Удовине  жито  
Обсипається,  
Доля  з  удовиці  
Насміхається.  
Удовина  хата  
Плаче,  горбиться.  
Удовиця,  наче  
Тая  горлиця.  

Удовині  ночі  
Ой  довгесенькі,  
Донечка  й  синочок  
Ще  малесенькі.  
Удовині  коси  
Шовком  падають.  
Слізоньки  –  не  роси  
З  очей  капають.  

Удовині  сльози  
Течуть  річкою,  
Кличуть  її  доню  
Всі  Марічкою.  
Виросте  дівчатко  те  
Стане  мрією  
Пару  зустрічатиме  
Вже  Марією.

А  синочок-сокіл,  
Весь  у  батечка,  
Виросте  високим  –  
Видно  змалечку.  
Удовине  жито  
Не  обсиплеться  
Матінка  на  діток  
Не  надивиться.  
19.05.2013  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Леся Утриско

У горнятку із запахом кави.

Ти  поклич  мене  в  дощ-
У  холодну  навіжену  осінь,
Світло  міст,  гомін  площ  
І  падіння  у  виткану  просинь.
Вип'єм  кави  удвох,
Де  надвоє,  і  сміх,  і  порада,
Доторкнеться  обох
Спогад-
Наша  з  тобою  розрада.
Посмакуєм  димок-  
Насолоду  осіннього  ранку,
Впаде  сон  межи  строк-
В  нім  залишиться  спогад
На  ганку,
Смак  тепла  твоїх  рук
І  сонети  нічної  заграви,
Переспіваний  звук,
У  горнятку  із  запахом  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749032
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


MERSEDES

Самотній піаніст…

Закружляв  в  повітрі  жовтий  лист,
Мелодія  кохання  зазвучала.
Її  грав  самотній  піаніст,
Тихо  Осінь  слухала  й  мовчала.

Зажурилась  Осінь  у  ці  дні,
Дощиком  омила  своє  личко.
Опустила  оченьки  сумні,
Заплела  у  коси  рижу  стрічку.

Вже  за  очі  сутінки  взяли
І  у  небі  зорі  засвітились.
Не  співають  більше  солов'ї,
Лише  піаніста  звуки  лились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749031
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Любов Іванова

ВЕРТАЙСЯ ЛІТЕЧКО НАЗАД

В-  осінніх  днях    -  незвідана  краса,
Е-кзотика,  небачені  принади.
Р-оса  аж  по  полудень  зависа,
Т-а  кращі  в  світі  диво-зорепади.
А-  нам  теплинь  червнева  до  душі,
Й-  липневі,  неповторні  дні  і  ночі,
С-ерпневі  водограї  і  дощі,
Я-скраві  плеса  вод,  як  сині  очі.

Л-ибонь  о  цій  порі    є  щось    від  чар
І-  кожен  саме  так  про  осінь  скаже.
Т-яжіє  небосхил  казкадом  хмар,
Е-мблемами  дощів  веселки  в"яже.  
Ч-ому  ж    волієм  ми  вернути  знов
К-расу  і    неповторність  огрійливу
О-азу,  де  в    теплі  живе  любов,

Н-айкращих  мрій    рясну  сердечну  зливу.
А-  десь  туман  лягає  за  вікном  ...
З-а  ніч,  як  молоко,  від  прохолоди.
А-бсент  гірчить  дозрілим  полином
Д-одавши  гіркоті  тій  насолоди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749007
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Леся Утриско

Подих осені.

Цілувала  осінь  очі  чорнобривцям,  
У  жоржини  впала  подихом  дощу,  
Піснею  чудною,  сміхом  на  обжинках,
Спогадом  лелечим,  косами  плющу.

Колисала  літо  у  туманах  сивих,  
Снилися  примари-  блискавки  з  небес.
Синіми  степами  зорі  колосили,  
У  світах  далеких  журавлиний  плес.

Малювала  коси  травам  у  долині,
Виноградні  грона-  ночі  оксамит,
Загубилась  сонцем  у  густій  ожині,
Дарувала  світу  дощовий  букет.

В  нім  палітра  айстри,  очі  чорнобривців,
Подих  хризантеми,  спів  у  ковили.
Зустрічалась  осінь  з  літом-  наодинці,  
Колискову  ткала  з  холоду  й  журби.  

Чарувала  листям-  що  зерно  у  клунях,
Мигдалеві  соти  у  струмках  дощу,
На  лелечих  крилах  літечка  відлуння,
У  вінку  осіннім  коси  із  плющу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748982
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Ганна Верес

НАРОДЕ МІЙ

Народе  мій,  ти  загадка  для  світу:  
Терплячий  і  покірний,  і  палкий!  
Ці  риси,  мій  народе,  в  тебе  звідки?  
Від  тих,  чиї  топтали  нас  полки?  

Народе,  ти  на  диво  витривалий,  
Пожежу  в  душах  якісно  гасив  
І  витримав  ворожі  всі  навали  
Став  вільним  на  прийдешні  всі  часи!  

Народе  мій,  відомий  ти  у  світі,  
Твоя  складна  історія  –  моя.  
Не  хочем  жити  ми  Москві  підзвітні  
І  під  диктат,  що  лине  із  Кремля!  

Народе  мій,  проснися,  досить  жити  
За  принципом:  аби  тільки  не  я!  
Не  будь  обслугою,  зумій  служити,  
Стань  як  хрестом  освячена  сім'я!  

Облуду  скинь  з  очей,  о  мій  народе,  
І  від  князів  ти  відділи  синів,  
Щоби  не  милостиню  –  нагороду  
Від  них  усіх  ти  вимагати  смів!  

Народе  мій,  я  в  мудрість  твою  вірю,  
Постанеш  скоро  вже  на  повен  зріст,  
Бо  і  терпінню  є  в  природі  міра,  
Й  планету  сколихне  одвічний  благовіст!  
18.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748813
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ганна Верес

МУДРИЙ ЗАПОВІТ ВІД ПРАЩУРІВ

О,  скільки  бачила  земля  
І  Боже  небо  звідтіля,  
Де  Сонце,  й  зорі,  й  ясен  місяць,  
Як  чужоземці  її  місять!  
З  далеких,  сивих  тих  віків  
Випробування  ж  бо  які  
Їй  пережити  довелося!  
Сивіло  у  людей  волосся  
Від  тих  важких  випробувань.  
Але  народ  не  забував,  
Хто  він  і  де  його  начало,  
Терпів  ті  муки  незвичайні,  
А  власну  віру  вперто  ніс.  
І  з-під  історії  коліс  
Вихоплював  знання  і  досвід,  
То  ж  користуємось  ще  й  досі  
Свароговим  календарем:  
По  ньому  сієм  і  орем,  
П'ємо  ми  чудодійні  соки,  
Короваї  печем  високі,
Шануємо  Великий  день,  
Коли  Весна-красна  прийде,  
Землі  і  Неба  шлюб  освятить  –  
То  для  слов'ян  –  найбільше  свято.  

А  коли  птахи  до  гнізда  
Верталися,  радів  ґазда  
Їх  першій  пісні  і  роботі,  
Хоч  жив  тоді  щодня  в  турботі:  
Садив  і  сіяв,  і  моливсь  –  
Таке  життя  було  колись.  

А  літнє  свято  наближалось,  
Тоді  до  купи  всі  збігались,  –  
І  Бог  Купайло  у  вінку  
Благословляв  їх  на  таку  
Незвичну  ніч,  де  очищались  
Вогнем,  водою  обмивались,  
Шукали  папороті  цвіт.  
Чарують  звичаї  ці  світ  
І  досі.  Як  радіють  очі  
Сварога,  що  тієї  ночі  
Закріплював  щасливий  шлюб,  
Щоб  кожен  у  житті  був  люб,  
Щоб  всі  здорових  діток  мали,  
Богів  своїх  щоб  шанували!  
І  знову  праця  допізна,  
Щоденна,  але  кожен  знав,
 Як  сніп  останній  дожинають,  
В  червоні  стрічки  завивають  
Й  несуть  до  хати  «дідуха».  
І  радість  вже  не  затуха.  

У  Спасівські  свята  багаті  
Гостили  маком,  медом  в  хаті.  
У  свято  Матінки  Землі,  
Де  на  осінньому  зелі  
Жовтіла  ковдрою  Покрова.
 І  змішувались  різні  крові
Під  час  весільної  пори.  
Горіли  очі  в  дітвори,  
Біля  воріт  коли  ставали  
І  наречену  продавали.  
Біля  порога  на  землі,  
У  житньому  тоді  зерні  
Монети,  повзучи,  збирали  
Навперебій.  І  зберігали,  
І  хвасталися,  хто  як  міг.  
А  танцювали  вже…  без  ніг…  

З  сніжком  приходило  Видіння,  
А  з  ним  і  різне  рукоділля.  
Тут  видно  зразу,  хто  який.  
Як  вишивали  рушники,  
За  ниткою  теж  слідкували,  
Чи  легко  слалась,  чи  сукалась,  
Бо  ж  доля  буде  теж  така  
Нерівна,  вся  у  вузликах.  
У  всіх  вона  є  невідома,  
Тому  вшановували  й  Долю,  
А  та  з-за  зірки  визирала
 Й  життєву  нитку  тихо  пряла,
 Й  хоч  долі  свято  непросте,  
Та  мова  буде  не  про  те.  

А  хочу  повернутись  знову  
До  того,  шанувать  як  слово  
В  житті  людськім  і  берегти.  
Бо  розучились  я  і  ти  
Ним  дорожити.  А  тримали  ж  
Ще  наші  пращури  і  мали  
Від  того  шану  у  Богів,  
Тому  нащадкам  і  боргів  
Ніяких  теж  не  залишали,  
Крім  заповітів  на  скрижалях:  
Любити  й  берегти  свій  край,  
Щоби  потрапити  у  рай.
А  перепусткою  там  стане
 Свята  земля,  яка  пристане
 До  тіла  білого  твого,  
Коли  на  захисті  свого  
Стоятимеш  ти  роду.  Й  пальці  
В  землиці  будуть  теж  від  праці.  
Це  справді  мудрий  заповіт  –  
Якби  ж  виконував  це  світ!..  
23.12.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Наталя Данилюк

Ця пора

Ця  пора,  здавалося  б,  журлива,
Ця  тягуча  матова  теплінь!..
Попеляста  видублена  слива
Гріється  під  сонцем  на  гіллі́.

Вже  засмаги  мелена  кориця
Облітає  з  вилиць  і  колін,
А  в  гортані  ветхої  криниці
Цинкове  відро  –  застиглий  дзвін,

Що  відбув  прощальну  літургію,
Коли  осінь  в  сад  мій  увійшла…
Що  це  я  думки  сумні  лелію?
Ще  ж  достатньо  світла  і  тепла.

Ще  доволі  пахощів  і  цвіту,
Ще  такі  медові  кольори!
Ще  ж  у  душу,  ніби  у  трембіту,
Дмуть  легкі  просолені  вітри!

Ще  у  серці  теплому  гніздиться
Літо,  ніби  пташка  у  дуплі!..
Хоч  засмаги  мелена  кориця
Облітає  з  вилиць  і  колін…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748877
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

Лягаю спати, а думка лине з вітром.

Лягаю  спати,  а  думка  лине  з  вітром
У  степ  широкий,  перекоти-поля  край.
Де  за  Кобзаревим  вірним  "Заповітом"
Колосяться  хліба,  щоб  пікся  коровай.

Щоб  пахла  через  комин  суха  скоринка
І  лоскотала  ніздрі  солодом  м’ягким.
Зміїлась  стежка  лісом,  ген,  де  криївка,
Але  без  прикриття  курився  з  неї  дим.

Дим  стелиться  ж  на  Сході  їдкий  щоночі,
Твої,  Тарасе,  нині  згадую  слова.
Україна  вільна  та  вони  пророчі,
Кров’ю  окроплена  земля,  але  жива.

Жива  звитяжно  у  боротьбі  за  волю,
Бійці  гартують  свою  міцність  на  війні.
На  постріл    -  постріл,  згубити,  щоб  сваволю,
Щоб  в  мирі  зустрічати  ранки  у  вікні.

03.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748926
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Валентина Ланевич

На все нас провидіння поєднало.

На  все  нас  провидіння  поєднало,
Вінчало  розум,  душі  та  серця.
Здається,  що  життя  одного  мало,
Щоби  любов  пізнати  до  кінця.

Так  спрага  жаром  денно  сушить  губи,
Твоїх  цілунків  прагне,  бо  одна.
Хай  скаже  хтось,  що  я  впилась  облуди,
Тобою  марю,  милий,  п’ю  до  дна.

Єдиний  звіт  перед  Творцем  складаю,
Він  бачить,  знає,  як  люблю,  твоя.
Кохання  в  грудях  стиснула,  тримаю,
Аби  в  обіймах    вчути:"  Ти  -  моя!"  

02.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Ганна Верес

Тихо спало літо

Ще  дзвеніло  літо
В  теплих  споришах,
Сонце  ясно  світить,
Спать  не  поспіша.
Пахнуть  квіти  й  трави
Медом  та  вином,
Бабки  крильми  грають
Бавляться  давно.
Небо  синьооке
Простір  обняло,
Бігли  на  толоку
Вівці  за  село.
Сірі,  кучеряві,
Теплі  кожушки
Обминали  ями,
Бігли  навпрошки,
Адже  заблищало
Срібло  там  води,
Швидко  наближались
Й  ми  усі  туди.
Засинає  літо
В  теплих  споришах,
Майорить  в  повітрі
Осені  душа.
14.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748774
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Валентина Ланевич

Дай ще відчути безуму ковток.

Кохаю,  без  тебе  я  нежива,
Душа  мертвіє  без  твого  цілунку.
Зорею  будь,  хай  серце  ожива,
Дай  ще  напитися  хмільного  трунку.

Дай  ще  відчути  безуму  ковток,
Коли  торкнеш  рукою  мого  тіла.
Коли  проймуть  мурашки  до  кісток,
Як  ти  в  мені,  тобою  ж  бо  боліла.

Збирала  ніжність  в  серці,  берегла,
Щоби  насолодився  вдосталь  мною.
Щоби  пізнала  ще  твого  тепла,
Наситивши  взамін  тебе  любов’ю.

01.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748777
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Ніна-Марія

КАРПАТСЬКИЙ КРАЙ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTe1VqL5SAvjmH9uIv_-CRpqEvYTZsn2-L-9XzYZIc6tXauerN9wQ[/img]

[b]Який  вродливий  ти,  Карпатський  краю!
Лісів  чубатих  незаймана  краса.
Щоразу  ти  дивуєш  і  вражаєш.
Господь  лиш  здатен  творить  ці  чудеса.

Довкруж  усе  в  зелених  оксамитах.
П'янить  так  запах  квітучих  полонин.
У  купол  неба  голубий  сповите,
Який,  немов,  їх  торкається  вершин.

Такі  тут  свіжі  росянисті  ранки.
У  мареві  туману  сплять  долини.
Сюди  вже  поспішає  осінь  -  бранка.
Стихає  гомін  голосів  пташиних.

Струмків  дзвінких  мелодія  чарує.
Вода  в  них  чиста,  як  вранішня  роса.
Душа  моя  впокорена,  аж  мліє,
Яка  ж  довкола  несказана  краса![/b]

[i]На  світлині  один  із  струмків  Східниці.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748722
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Ганна Верес

ОЙ, У ПОЛІ ТРИ ДУБОЧКИ (Слова для пісні)

Ой,  у  полі  три  дубочки  росли  виростали,  
Росли,  поки  ті  дубочки  та  й  дубами  стали.  
Три  дуби  високі,  статні,  в  листі,  як  ніколи,
Три  богатирі  неначе  та  й  у  чистім  полі.  

Ой,  хто  ж  іде,  ой,  хто  ж  їде,  на  них  поглядає,  
А  сердитий  сильний  вітер  жолуді  гойдає.
 –  Ой  дуби,  мої  дубочки,  дуби  зелененькі,  
Чому  ж  у  вас,  чому  ж  у  вас  жолуді  дрібненькі?  

–  Ой,  тому  вони  дрібненькі,  що  у  чистім  полі,  
Що  тим  вітрам,  ще  й  сердитим,  забагато  волі.  
Що  ті  вітри,  сильні  вітри  дуби  роздягають,  
А  дощі  у  пізню  осінь  щедро  поливають.  

А  ще  сніги,  завірюхи  гілля  розпинають,  
А  морози-морозенки  печуть-допікають.  
Ой  дуби,  мої  дубочки,  дуби  зелененькі,
Пошли  ж  бо  їм  тепло,  Боже,  й  дощики  дрібненькі!  
21.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Леся Утриско

Наш світ.

Я  б  світ  коханням  підмела
Із  щастя,  радості,  любові  
І  душі  людські  завела  
В  сади  квітучі,  загадкові.  

Я  б  вишивала  рушники
Із  миру,  віри,  покаяння
Вкладала  б  радісно  нитки  
Зірками  в  серці,  на  світанні.

Я  б  запалила  всі  свічки  
Із  воску  виткала   молитву   
Несли  б  її  усі  річки  
Де  б  вгамувала  вічну  битву.  

Я  б  біль  загнала  у  кошари  
Із  суму  виткала  стежки  
Щоб  тільки  сині,  сині  хмари  
Дощами  дихали  в  степи.  

Вдихали  сміх,  життя  у  Бозі  
Та  й  колосили  молитви  
А  я  присяду  на  дорозі  
Тій,  де  воркують  голуби.  

На  тій  дорозі,  де  лиш  радість  
На  роздоріжжі,  що  з  добра.
Де  не  панує  людська  заздрість  
Де  горя  людського  нема.  

Нема  ні  сліз,  а  ні  печалі  
Нема  ні  смутку,  ні  образ
Там,  де  квітучі  магістралі  
Там,  де  любов  співа  для  нас.  

Де  світ  знайти-  такий,  казковий?
На  цій  знедоленій  землі?
Хоча  і  цей  такий  чудовий,
Та  чогось  губим  у  імлі.  

Не  ціним  те,  що  Богом  дане-  
Не  бережемо  заповіт  
Живем  життя  у  болю  гнане  
Мільйони  наших  людських  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748553
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Світлана Моренець

Прощавай, літо!

Обпікши  жаром  зелень  соковиту,
шалена  спека  вже  пішла  на  спад.
І  відзвучав  акорд    фінальний  літу  –
серпневий  феєричний  зорепад.

У  небесах  відлунюють  осанни  –
то  величальний  спів  пташиних  зграй
землі  і  дому  рідному,  востаннє  
до  вильоту  в  чужий  далекий  край.

Фальш-старт  зіграла  осінь  з  холодами...
По  склу  сльозинка  смутку  потекла...
А  пам'ять  йтиме  літніми  слідами
у  чарах  його  ласки  і  тепла,

пригадуючи  світле,  веселкове
чи  ледь  хмільне,  немов  аліґоте...
Було  ти  вередливе  –  і  чудове,
прекрасне,  незабутнє,  золоте.

                                       31.08.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Валентина Ланевич

Тільки життя дається раз прожити.

Відпочивають  ластівки  на  сонці,
Вмостившись  чинно  на  підвішених  дротах.
Стукоче  дятел  на  малій  сосниці,
Закукурікали  аж  півні  на  плотах.

І  відізвались  здалека  сороки,
Скречокуть  у  вільсі  густій  навперебій.
Пастух  на  стадо  гейкає  з  толоки,
У  кожного  із  них  своя,  умовна  ціль.

Тільки  життя  дається  раз  прожити,
Якої  б  не  досяг  в  польоті  висоти.
Не  сип  з  руки  ти  бруду  до  криниці,
Котра  дала  напитись  чистої  води.  

31.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748504
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Ганна Верес

КАЛИНОВЕ ЩАСТЯ (Слова для пісні)

Посаджу  калину  
В  себе  під  вікном,  
Хай  же  запах  лине,  
Змішаний  з  вином.  
Виросла  калина  –  
Зчарувала  світ,
З  нею  й  я,  дівчина,  
Ніби  маків  цвіт.

Калинові  губи  
Маками  цвітуть,  
Калинове  щастя  
Теж  зустріла  тут.  
І  хоч  гіркувате  –  
Кращого  нема,  
Щастя  не  сховати  –  
Не  зляка  й  зима.  

Калинова  гілка,  
Кажуть,  чарівна.  
З  неї  ж  бо  сопілка  
Незвичайно  гра.  
А  вже  як  заграє  
Для  коханих  двох,
Сина  посилає
З  неба  їм  Сварог.  

Хай  росте  калина,  
Гілля  не  всиха,  
Колискова  лине  –  
Сина  колиха  
Мати  молодая  
Зачарує  світ.
Радо  поглядає  
Калиновий  цвіт.  
23.10.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Шон Маклех

Літо довершилось

                                                               «...І  відав  я  одне:  од  Вас  приходить
                                                                         Знання  таємне  все,  бо  Ви  з  Едему
                                                                         Злітаєте  до  нас  крилатим  поступом...»
                                                                                                                                                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

Літа  краплі  останні
Додав  до  віскі  терпкого
Старості  моєї  нескінченної
Дивак-менестрель  вересень.
Тепер  тільки  осінь
У  моїй  Ірландії  моретравній
Мореплавній  і  морепрозорій
Чи  то  назавжди,  
Чи  то  просто  сторінками  книги  –  
Повісті  про  журбу  й  одкровення
Шелестить  невдаха-вітер.
Літо  довершилось,
Як  довершуються  династії
Вождів  непокірних  кланів,
Як  довершується  сама  історія
Землі  Еогайна-мрійника,*
Лишається  тільки  спокій,
Тільки  сумна  пісня  вітру,
Тільки  погляд  на  кам’яні  брили,
Що  чомусь  поставали  колом
Навколо  могили-пагорба,
Навколо  Сіда  темного**,
Навколо  світу  нашого  реального
(Світу-вигадки).
А  ви  собі  човни  будуєте  з  листя  торішнього
Горобинового  і  кленового,
А  ви  собі  на  банджо  без  струн
Все  ту  ж  мелодію
Пісні  хворої  дівчини  –  
Пісні  про  смерть.
А  ви  собі  все  грона  і  все  виноградові
Вичавлюєте  (сусло  між  пальцями),
А  ви  собі  про  сонечко,
А  воно  холоне....


Примітки:
*  -  мав  на  увазі  королівство  Тір  Еогайн.  Тут  ніяких  метафор  і  ніяких  натяків.  Не  шукайте  алюзій  там,  де  їх  немає...
**  -  а  ви  думали  Сід  світлий???  Тір  на  Ног  світлий,  але  це  не  зовсім  Сід.  Точніше  зовсім  не  Сід...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748468
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Nino27

Жаль…

[b][i][color="#167a2a"]Жаль,  квиток    "в    минуле"
                               не    купити,  ні.
І    в    скарбничку    "було"  
                       хтось    ховає    дні.
Невловимий    досі
                   злодій    краде    час...
Скоро,  скоро  осінь  -
                   літо    йде    від    нас.
Засмучений    погляд,
                         ніжності    сльоза...
Залишає    спогад
                               літечка    краса.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748336
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


MERSEDES

Синьоока волошко…

Синьоока  волошко,  яскрава,  тендітна,
Закохався  у  тебе  минулого  літа.
У  блакитних  очах,  бачу  озеро  синє,
А  уста  червонясті  мов  грона  калини.

Коси  кольору  стиглий  ячмінь  і  пшениця,
Я  кохана  не  можу  на  них  надивиться.
Чорні  брови  коромисла  вигнуті  дуги,
Голосочок  дзвінкий,  соловейка  подруги.

Ти  у  світі  одна  найдорожча  і  мила,
Як  зустріну  тебе  виростають  враз  крила.
Прихилитися  хочу  і  хочу  обняти
І  одну  лиш  тебе  донестями  кохати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748314
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


MERSEDES

Осені сюрприз…

Осінь  на  деревах  пожовтила  листя,
В  кошики  зібрала  фрукти  запашні.
Одягла  калину  в  намисто  барвисте,
Стали  дні  коротші,  стали  дні  сумні.

Сиро,  прохолодно  і  не  чути  співу,
Відлітають  птахи  у  чужі  краї.
Начепило  небо  пельорину  сиву
І  сховало  сонце  промені  свої.

Вкрилося  ріллею  й  почорніло  поле,
Загорнулась  річка  у  туман  густий.
На  гілках  ворони  каркають  довкола,
Ліг  в  комори  щедро  урожай  рясний.

Дощик  у  таночку  поливає  землю
І  течуть  струмочки  по  шибках  униз.
Вогником  жевріють  ніжні  хризантеми,
На  осінніх  фарбах  осені  сюрприз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748306
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Любов Іванова

ЗОЛОТАВА ПОРА НАСТУПАЄ

З-абавляється,  наче  дитина
О-сміх  дня  -  промінець-бешкетун.
Л-иже  ніжно  траву  біля  тину
О-смілілий  на  диво  пустун.
Т-еревені  розводять  ворони
А-ж  до  пізніх  вечірніх  годин.
В-еличаво  вдягнули  корони
А-куратні    алеї    жоржин.

П-рохолода  осінньої  ночі
О-пускає  на  землю  туман.
Р-ізнолистом  вітрисько  тріпоче
А-  поля,  наче  той  океан…

Н-ебо  втратило  барви  яскраві,  
А-  ліси  загорнулись  у  сни.
С-ад  одягнутий  в  сукні  цікаві,
Т-ануть  в  небі    гусей  табуни.
У-  повітрі  чадить  листопадом,
П-оховались  бджолині  рої,
А-  клубистії  хмари  –  каскадом…
Є-  у  осені  чари  свої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748268
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


dovgiy

БУЗКОВИЙ ЦВІТ ДУШІ МОЄЇ

Бузковий  цвіт  душі  моєї
Так  довго  цвів,  але  тепер
Він  обсипається,  бо  й  листя
З  усіх  гілок  вітрисько  здер.
Стою  в  садку  своєї  мрії,
Протягую  увись  гілки…
Немов  би,  ще  на  щось  надіюсь,
Немов,  ще  зможу  зацвісти.
Та  де  вже  там!  Немає  сили
Знов  набиратися  снаги.
Ще  трохи  часу  і  світ  милий
Накриють  саваном  сніги.
Чи  з  цього  приводу  сумую,
Чи  чогось  шкода  до  плачу?
Та  ні!    Минулим  не  шкодую
Та  й  про  нездійснене  мовчу.
Всьому  свій  час:  цвісти,  співати,
Кружляти  в  танку  знов  і  знов,
Своїй  калині  повторяти
Про  вічну  вірність  і  любов
І  бути    мрійником    наївним
З  порталом  ніжної  душі
З  якої  ллють  нестримним  плином
Про  сад  закоханих,  вірші.
Бузковий  цвіт  не  обсипався.
Він  тихо  в’янув,  засихав
І  ось  осипався  на  землю,
І  я  без  нього  голим    став.
 Не  знаю  вже:    чи  ще  в  корінні
Лишилась  іскра  для  життя,
Та  до  калиноньки-дівчини
Не  залишає  почуття.

неділя,  27  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748258
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Наталя Данилюк

Сум за літом не приховую…

Сум  за  літом  не  приховую
Між  пелюсточок  повік…
Серпень  м’якоттю  сливовою
Раптом  тріснув  і  потік…

Бризнув  краплею  цитринною
На  долоню  і  засох.
Вітер  бавиться  ліщиною,
На  камінні  пріє  мох.

Ця  пора  умиротворена,
Ця  межа,  тонка,  як  нерв!..
Я  стою,  така  впокорена,
Між  намолених  дерев.

Я  не  знаю,  що  чекатиме
На  перетині  мене…
Літо  мідними  дукатами
Віддзвенить  і  промине.

І  на  згадку  лиш  зостанеться
Бурштино́ва  світлотінь.
При́йде  вересня  обраниця,
Остудивши  цю  теплінь.

І  на  скроні  ляже  росами,
І  вплете  у  пасма  дим…
Зачекай  ще  трішки,  осене,
Жменьку  літа  не  кради!

Ще  гаї  дзвенять  березами,
Ще  думки  –  прудкі  пташки,
І  листки  тонкими  лезами
Ріжуть  світло  на  нитки.

І  душа  така  замріяна,
Мов  не  знає  жодних  меж!
А  тому  –  не  кліпнеш  віями,
Як  ув  осінь  забредеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Валентина Ланевич

Вогнем зорить кохання храм.

У  тихім  гомоні  осіннім  
Із  вуст  зрина  ім’я  твоє.
Минають  дні,  але  незмінним
Стук  серця,  що  до  серця  йде.

Збирають  ритми  ті  шаленство
У  душах,  в  обидвох,  порив.
Безмежне,  ніжне  те  блаженство  -
З  небес  Господь  благословив.

Він  перстував  любові  миті,
Ллючи  в  єства  хмільний  бальзам.
В  тілах  тремтить  той  гріх  неспитий,
Вогнем  зорить  кохання  храм.

28.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748150
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Валентина Ланевич

Засіває осінь щедро позолоту.

Засіває  осінь  щедро  позолоту,
Дощем  дрібним  миє  яблучка  в  садочку.
Розшумівся  вітер,  підвищує  ноту,
На  сопілці  грає  в  скрученім  листочку.

Пливуть  хмарки  сірі  поза  гай  до  лісу,
Красній  журавлині  вони  ще  на  втіху.
Щедро  добавляють  в  ягідки  спокусу,
Назбираю  прямо  в  пазуху  віддуту.

А,  он,  під  сосною,  заховавсь  грибочок,
Хвоєю  накрився,  щоб  підріс  синочок.
Щоб  його  не  бачить,  ще  один  би  крочок,
Щоб  зростати  в  парі,  то  щастя  шматочок.

Щастя,  що  дається  долею  в  дарунок,
Що  теплом  зігріє,  як  щедрий  притулок,
Що  душу  загоїть,  що  казковий  жбанок,
Неси  його  в  серці,  ту  любов-надбанок.  

28.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748120
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Ганна Верес

МОЛЮСЬ ЗА ТЕБЕ, УКРАЇНО!

Співаю  гордо:  «Україно,  
Ти  неповторна  і  свята.
Моя  молитва  щиро  лине,  
У  височінь,  мов  птах  зліта.

 Слова  цвяхами  забиваю,  
Надійно  й  влучно  щоб  було.
Хай  Бог  спасіння  посилає  
На  землю  нашу  і  зело.

 Нехай  далеко  слава  лине,  
Розбудить  сині  небеса,  
Хай  люди  у  війні  не  гинуть,  
Вогонь  добра  хай  не  згаса.  

Не  дай  же  рідну  Україну  
Нікому  й  зроду  розп’ясти,  
І  пісню  нашу  солов’їну  
Співати  й  знати  будеш  ти!

 Хай  сонце  наше  величаве,  
Щоденно  що  обходить  світ,  
Врожай  на  все  пошле  державі
 І  лад  на  тисячі  століть!»  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Ганна Верес

ЯСЕНИ І СИНИ (Казка)

Стоїть  ясен  над  водою,
 Розмовляє  із  бідою.  
Поряд  з  ним  біліє  хата,
 Кущик  мальви  волохатий,
І  осика,  і  тополя,
 А  за  хатою  ще  й  доля.  
Гуртом  біду  проганяють.  
Зорі  тихі  поглядають.  

Ріс  так  ясен  сім  годочків,  
Народив  ще  трьох  синочків.  
Росли  вони,  розростались,  
Поки  в  хаті  щастя  сталось:  
Там  з'явилися  двійнята  –  
Слід  колисочку  підняти.  
Попрохали  у  Ярила  
Ізрубати  ясенину,  
Діточок  щоб  колисати,  
Стали  ясен  той  тесати.  
Майстрували-чепурили,  
До  сволока  причепили.  
Не  годилося  колиску  
Вішать  в  хаті  надто  низько.
Ясен  діток  колисає,  
Матір  пісню  їм  співає:
«Ростіть,  дітоньки,  здорові,
 І  розумні,  й  чорноброві,  
Міцні,  сильні,  мов  дубочки,  
Головне  –  не  теремочки,  
А  щоб  добрі  були  душі,  
Не  росли  щоб  ви  байдужі  
До  людини  і  до  краю,  
Де  і  гори,  й  водограї,  
Де  поля  й  низькі  долини,  
Журна  пісня  журавлина,  
Й  солов’їне  щебетання,  
Й  козаків  святе  братання.  
Ой,  ростіть,  мої  синочки,  
Як  прекрасні  ясеночки,  
Міцні,  стрункі  ще  й  високі,  
Щоб  раділи,  й  люди,  й  сокіл.
 Личком,  тілом  щоб  красиві,  
А  ще  долею  щасливі!»
 Та  й  заснули  мама  й  діти.  
Місяць  з  неба  ясно  світить,  
Ясени  ті  розважає,
 Діткам  спать  не  заважає.  

Ясени  ж  три  молоденькі  
Стережуть  сон  діток,  неньки,  
Ведуть  мову  із  бідою:
 «Пливи,  бідо,  за  водою,  
Не  тривож  синів-дубочків,  
Хай  дрімають  їхні  очки,  
Вдень  сміються  –  не  ридають,
 А  виростуть  –  не  стидають,
 Не  соромлять  свого  роду,
 Батька-неньки  і  народу.»  
Ясени  так  над  водою  
Розпрощалися  з  бідою,  
Не  пустили  її  в  хату  
Дітям  доленьку  ламати.  
20.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Віктор Ох

Світлана Моренець читає свої вірші (V)

Квіти,  світлини  і  вірші  –  Світлани  Моренець

В  цьому  відеоролику  Світлана  Моренець    читає  власні  вірші  -
"Черлений  місяць"
"Хто  режисер  людської  долі"
"Парк  втрачених  мрій"
 та  інші.

[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
 на  слова  Світлани  Моренець  «На  війну  пішов  мій  милий».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


горлиця

ТИ В МОЇМ СЕРЦІ УКРАЇНО!

Чому  люблю  я  Україну,
Цю  землю  прадідів  моїх?
Бо  лиш  у  неї  небо  синє
І  море  золотих  ланів  !

Куди  б  дороги  не  водили,
В  яких  краях  я  б  не  була,
В  душі  вона  цвіла  і  гріла,
Моя  Вкраїна  дорога!

Ще  й  досі  чую  Дніпр  широкий
Пісні  співає,  хвилі  б'ють,
А  я  у  них  знаходжу  спокій-
Дитинства  спогади  пливуть.

Ще  чую  пісні  колискові,
І  не  забуте  рук  тепло,
Матусині  слова  любові,
Хоч  все  минуло,  все  пройшло.

Живеш  ти  в  серці  ,Україно,
Я  твій  нектар  постійно  п'ю,
Моя  ти  рідна  і  єдина,
Понад    усе  тебе  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747999
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Леся Утриско

Батьківські пороги.

Ніби  вчора  зустріли  здалеку  батьківські  пороги  
Посміхалась  калина  очицями  гордо  в  саду  
Час  злетів,  заманивши  відверто  в  далекі   дороги  
У  дороги  життя,  споглядаючи  тиху  ходу.

Тихий  щем,  тихий  спогад,  ті  вічні  людські  почуття  
Ніжний  подих  у  грудях-   пташині  розправлені  крила  
Тихо  впаде  сльоза-  в  ній  батьківське  прожите  життя
І  світлина  на  згадку,  і  усмішка  вірна  та  щира.  

Щирі  очі  без  дна,  що  в  криниці  водиця  свячена  
І  вуста,  наче  мід,  мов  блаженство  запалених  свіч  
І  молитва  свята  і  дорога  далека,  хрещена  
Тихі  роздуми  вічності  зорями  падали  з  віч.  

Ніби  вчора  зустріли  здалеку  батьківські  пороги  
Посміхалась  калина  очицями  гордо  в  саду  
Час  злетів,  заманивши  відверто  в  далекі   дороги  
У  дороги  життя,  споглядаючи  тиху  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748094
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


dovgiy

ГРУШІ

Нечастим  зустрічам  з  людьми,
Яких  в  житті  пізнав  давненько
Радію,  бо  із  світу  ми
Відходимо  всі  потихенько.
Отак  і  зараз:  в  літнім  дні,
На  ринку  спека,  люду  мало,
А  біля  входу,  на  рядні,
Тамара  груші  розіклала.  
Десятка  зо  два  їх  лежить
Зелені  боки  сонце  смалить
Для  мене  ще  вони  тверді
Та  шкода  тітоньки  Тамари
Стоїть  даремно…  Це  буття
Нас  обкрадає,  як  злодійка,
А  жінці  для  цього  життя
Потрібна  хоч  якась  копійка.
Тож  і  стоїть,  і  продає
А  на  ногах  стояти  годі:
Біль  у  суглобах  не  дає
Тай  поперек  на  перешкоді.  
Подумав:  нехай  сам  не  з’їм,
То  дам  тому,  хто  ще  зубатий,
Бо  цій  знайомій  на  жарі
З  цими  болячками  стояти…
Тай  кілька  слів  про  се,  про  те
Не  гріх  сказати  при  нагоді.  
А  дружнє  слово  –  золоте!
Завжди  в  пошані  у  народі.
Під’їхав,  груші  відібрав,
Даю  двадцятку  –  відпихає
Добавив  десять,  а  вона
Не  хоче  брати  –  пригощає!
Бери  за  так!    Кажу  їй:  ні!
Я  їх  купую,  щоб  віддати
Тому,  хто  наказав  мені
На  оці  гроші  груш  набрати.
(Кажу  неправду,  щоб  вона
Взяла  та  дарма  не  страждала.)
Поспілкувались…  я  їх  знав
Років  зо  тридцять.  Розказала,
Що  вже  здоров’я  на  межі
І  відчуває  подих  смерті.
Бо  тіло  крають  злі  ножі,  
А  всередині  -  як  роздерта.
Жахливо  втратила  вагу:
На  п’ятдесят  кіло  із  лишком
Стирала  зі  щоки  сльозу,
Яка  скотилась  з  ока  нишком.
І  правда:  вигляд  в  неї  був
Просто  жахливий  –  шкіра  й  кості.
А  я  минуле  не  забув
Колись  приходив  до  них  в  гості.
Тоді  Тамарочка  цвіла:
Весела,  жвава,  пишна  тілом,
Співала,  з  чарочки  пила
І  кращу  долю  не  просила.
Дочка  ще  підлітком    була
На  піаніно  гостю  грала
І  товариство  за  столом
Із  Окуджави  щось  співало.
Були  ще  зустрічі  у  нас
На  цьому  ринку,  випадкові
Та  був  до  нас  жорстоким  час
Ми  вже  стрічались  нездорові.
Та  все  одно,  попри  недуг
Охоче  відкривали  душі
Отак  як  зараз:  щирий  друг
Купує  у  Тамари  груші.

неділя,  27  серпня  2017  р.



 


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748087
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Валентина Ланевич

Щоби в мирі жити, слави наживати.

-  Чуєш,  внучко,  -  бабця  каже  так  малечі,  -
Що  закон  життєвий  знати  всім  до  речі.
По  голівці  гладять  руки  вузлуваті,
А  думки  обсіли  -  хмарки  пелехаті.

-  У  житті,  буває,  трапляється  часто,
Що  в  вогонь  не  треба  підливати  масло.
Бо  вогонь  пекучий  спопеляє    душу
І  не  скажеш  потім:"Я  про  все  забуду".

І  не  зможеш    долю  назад  повернути,
І  вже  неважливо,  що  осудять  люди.
Важливо,  що  сам  ти  при  цьому  відчуєш,
Якими  нитками  рушничок  згаптуєш.

Рушничок,  що  зветься  збіглими  роками,
Що  стежками  круто  ліг  між  споришами.
Що  стало  для  тебе  повчальним  уроком,
Щоб  внукам,  твоїм  вже,  було  щастя  кроком.  

Щоби  в  мирі  жити,  слави  наживати,
Вільними  у  силі,  щоб  війни  не  знати
Ні  в  душі,  ні  в  серці,  в  Україні-неньці,
Добром  засівати  щиро,  не  по  жменці.

27.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748027
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Валентина Ланевич

Ти спиш спокійно?

Ти  спиш  спокійно?  Бачиш  гарні  сни?
У  мирній  тиші  минають  вечори  та  ночі?
Ти  пам’ятаєш  тих,  хто  став  грудьми
На  захист  волі?  Вони  тобі  не  поторочі?

Вони  Вкраїни  вірнії  сини,
Той  оберіг,  що  землю  славою  укриває.
Де  піт  і  кров,  де,  нене,  без  вини,
Від  рук  чужинців  у  хлопців  світ  в  очах  згасає.

Вони  бійці,  твої  сторожові,
На  Сході  ж  ночі  грізні,  ясніють  від  заграви.
Пекельна  дань  буває  на  війні,
Ти  спи  до  ранку  і  не  буди  в  собі  опали.

24.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747712
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Леся Утриско

Славна Україна.

Вдивляюсь  тихо  в  небокрай,
В  думках  запитую:-  Де  рай,
Ще  більший  є?  Цвіте  калина,
До  сонця  стигне  горобина,
Цвіркун  вітає  спозарання,
Пташки  виспівують  кохання.
Де  зранку  промені  розбудять,
А,  через  мить,  дощі  загублять  
Тебе  у  травах  запашних,
Таких  ласкавих  та  смішних,
В  житах  розлогих-  пшеницях,
Де  мова  рідна  на  вустах.
Де  соловей  у  чистім  полі,
Краси  впивається  доволі,
Де  все,  до  болю  серця,  рідне:
І  дороге,  близьке,  помірне,
Що  Богом  дане-  неосяжне,
В  небесну  синь  молитва  ляже,
Моя  Земля-   свята,  нетлінна...  
На  ймення-   Славна  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747608
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Валентина Малая

СУВЕРЕННА, НЕЗАЛЕЖНА

(До  26-ої  річниці  НЕЗАЛЕЖНОСТІ  УКРАЇНИ!!!!)

Неповторна,  нескорима,  ,незалежна  і  єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна  і  гостинна
Славна  наша  Батьківщина!Батьківщина-Україна!!

Всі  збираймося  завзято  ,гордо,весело    на  свято
В  шароварах,вишиванках,капелюхах  і    стрічках
І  співаймо  гімн  крилатий,  із  любов*ю  ,заповзято
З  вірою  в  своїх  серцях!        З  почуттями,  так,що  «Ах!»

Варта  гордості  і  шани  українськая  земля!
Ми  загоїмо  всі  рани!Для  майбутнього  ,задля!
Розправляйте,люде,плечі!Ми  крокуєм  в  майбуття!
І  дорослі,і  малеча!З  Батьківщиною  в  життя!

Геть  від  нас  ,чернеча  сила!  У  віках  вкраїнці  вміли
Свою  землю  захистить,не  продати,ні  на  мить!
Геть  від  нас  ,ворожі    круки!  Забирайте  свої  руки!
Супостати,крадії,злодії,лиходіЇ!
Вимагаєм  ми,не  просим!Зарубіть  на  своїм  носі!
ЩО:

Неповторна,  нескорима,  ,незалежна  і  єдина
Дивовижна,неподільна,унікальна,самостійна
Суверенна,сонцелика,надзвичайна  і  гостинна
Славна  наша  Батьківщина!Батьківщина-Україна!!
24.08.2017р.

(Дивись  додатково  ще  тут,  за  наступним  посиланням  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746673)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747582
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017


Валентина Ланевич

Душею чистою горнусь до тебе враз.

Вслухаюся  у  осінь,  у  журавки  крик,
Що  у  високім  небі  поглинають  хмари.
П’янить  беззахистно  спокуси  базелік,
Серцем  своїм  ввібратися  у  твої  чари.

Відкинути  на  все  черговий  падолист,
В  любові  оксамиту  викупати  тіло.  
За  дальнім  рогом  зачекає  букеніст,
Сонце  яснить,  кохай,  доки  не  зсутеніло.

Кохай,  жадання  б’ється  в  стрілки  стук,  у  час,
Отим  тремтінням  лона  звабливим  кінечно.
Душею  чистою  горнусь  до  тебе  враз,
Твою  відчувши,  я  твоя  беззастережно.

23.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747560
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017


геометрія

ЗАГАДАЮ Я ЗАГАДКИ У ЯКИХ ЖИВІ ВІДГАДКИ…

                                         1.    Посеред  двора  стоїть  копа,
                                                   спереду  вила,  ззаду  мітла.
                                         2.    Іде  в  поле,  як  дощечка,
                                                   а  з  поля  -  як  бочечка.
                                         3.    Хвіст  кордюком,  ніс  п"ятаком
                                                   ще  й  два  ряди  гудзиків.
                                         4.    Бігає,  галасує,  землю  копирсає,
                                                   і  пищить,  і  плаче,  а  світа  не  баче.
                                         5.    На  тім    боці  на  толоці  вовки  шкуру  мнуть.
                                         6.    Собою  не  птиця,  співати  не  співає,
                                                   а  хто  у  двір  іде  -  знати  дає.
                                         7.    Сірий,  та  не  вовк,довговухий,  та  не  заєць,
                                                   з  копитами,  та  не  кінь.
                                         8.    З  бородою,  а  не  мужик,
                                                   з  рогами,  а  не  бик,
                                                   з  пухом,  а  не  птах,
                                                   лико  дере,  а  личаків  не  плете.
                                         9.    У  нашої  бабусі  сидить  дід  у  кожусі,
                                                   на  печі  гріється,  без  води  умивається.
                                       10.    Хвіст  -  як  ниточка,
                                                     само  -  як  калиточка,
                                                     а  очі  -  як  сім"я.

                                           Відгадки:  1  і  2.  Корова.    3  і  4.  Свиня.  5.Поросята  свиню  ссуть.
                                                                         6.Собака.  7.Осел.    8.Цап.  9.  Кіт.    10.  Миша.
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747507
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017


dovgiy

А ДОЩ ІДЕ

А  ДОЩ  ІДЕ

А  дощ  іде,  неквапний  та  дрібний,
Пелена  хмарна  обрій  закриває.
Я  під  дощем  іду  собі  сумний,
Думки  веселі  в  душу  не  вертають.
Стрибає  гномами  багно  з-під  підошов,
Ще  й  вітер  дме  пронизливо  та  вогко.
Чом    позавчора  у  твій  дім  пішов;
 Чому  у  серці    наче    коле  голка?
Як  озирнусь,  то  бачу  ще  вікно,
Яке  крізь  сутінь  світиться  невтішно.
Не  повернути,  що  було  давно,
Як  не  здійснити  наміри  колишні.
Ти  вже  не  та,  якою  знав  тебе.
Життя  тебе  нітрохи  не  жаліло.
 Очей  знайомих  небо  голубе
Від  прикрощів  життєвих  посіріло.
Змарніло  осяйне  колись    лице,
Куточки  вуст  застигли  в  миті  плачу…
Чи  я  хотів  побачить  саме  це,
Чи  полював  хоч  на  якусь  удачу?
Ні.    Не  хотів.    Як  не  шукав  удач.
Пройшли  роки,  чимало  пережито…
Провідати  чомусь  схотілось  вас,
Бо  ж  нам,  колись,  прийшлося  подружитись.
Знайшов  будинок,  стукнув  у  вікно,
Ти  глянула,  відсунувши  фіранку
І    не  впізнавши,  –  бачились  давно,
З’явилася  у  дверях  свого  ґанку…
Відповіла  на  «здрастуй»,  а  коли
Назвав  ім’я,    то  трохи  похитнулась
І  так,  неначе    в  плечах  щось  болить,
Крізь  свою  неміч  тяжко  потягнулась
До  мене  враз!..  Здригалася  в  плачу
Лице  сховавши  на  плечі  в  шкірянку.
Зайшли  у  дім    і    потім  цілу  ніч
Проговорили  про  своє  до  ранку.
Жила  самотньо.  Ніби  й  не  вдова,  
Та  й  не  заміжня…  діти  теж  далеко…
Під  хусткою  вже  біла  голова,
Лиш  сорок  п’ять…  а  прожила  нелегко
Із  Василем,  лише    десяток  літ.
Відтак  Василь  повіявся  по  світу
І  десь  пропав.  Від  нього  в  кожнім  дні
Чекала  звідкись  звісточки-привіту.  
Не  дочекалась!  Моде,    чи  й  живий…
Не  зчулась,    як  здорослішали  діти
Бо  понад  сили  мусила  робить,
Аби  дітей  зростити  і  навчити.
Ще  доглядала  немічних  батьків:
Які,  -  мов  свічки,  -  в  слабостях  згорали.
Так  день  за  днем,  складались  з  року  в  рік
І  птахами  у  безвість    відлітали.
Одна…    Сама.  Дочки  на  відданні.
Онучок  трійко  привели  бабусі.
Хоч  і  окремо  мешкають  вони,
Та    бавити  допомагати  мусиш.
І  я  також  розповідав  своє.
Неначе  б  то  сестрі,  -  по  крові  рідній.
Неначе  сповідь:  як  було  і  як  є.
Самотні  двоє,  та  життям  не  бідні.
Четвертий    день  тягнув  понад  селом
Кошлату  ковдру  дощової  муті.
Вода  дзюрчала  в  діжку  за  вікном,
Про  щось  своє  вели  розмову  гуси.
Зібрався  я.    Ніхто  мене  не  ждав
В  моїй  господі,  та  не  звик  гостити
У  когось  довго…  песик  проводжав,
Все  намагався  танцем  догодити.
Стояла  ти,  згорьована,  німа…
Котились  сльози  із  очей  на  щоки…
Ти  так  втомилась  бути  все  сама,
Та  я  не  міг  зробить  назустріч  кроки.
Із  двору  вийшов…  горбики  слизькі
Вели  мене  під  козирок  зупинки
Де  на  маршрутне    рідкісне  таксі
Очікували  дві  огрядні  жінки.
Стояли  ми  годин  напевно  три
Таксі  немає…  мабуть  і  не  буде…
Схилялось  до  вечірньої  пори
Пішли  додому  із  сумками  люди.
А  я  пішком,  по    полю,  за  селом,
До  траси  ще  годину  добирався
Вогонь  вікна  в  передвечірнє    тло,
Немов  маяк  для  когось  розгорався.

22.08.2017
 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747345
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Леся Утриско

Ослиця ( Гумореска) .

Так  сі  скоро  вже  змеркає,  як  глибока  восінь:
Холод  тисне  трохи  з  ночи,  зрані  зимні  роси.  
Люди  в  полю,  як  мурахИ-   косіт,  жнут,  молотіт,  
Всьо  скиртуют,  возіт,   носят-  півниці  золотіт.  
Взяла  м  фляшку  молока,  сіла  на  свій  ровер-  
Їду  тихо  в  пів  села,  як  той  старий  жовнір.  
Коліжанці,  каждий  вечір,  везу,  би  свіженьке,
Так  юш  хлопу  догоджає-  то  юш  третий...  Женька.  
Як  їм  їхала  селом,  коло  пасовиська,
То  ми   стримала  на  хвилю  сусідка  Мариська.  
Розказала  всі  новини,  жи  в  селі  за  тиждень:
Хто  з  ким  спит,  хто  сі  розвів,  а  хто  вмер-  не  вижив.  
Стоїмо  ми,  розмовляєм,  чуєм,  шось  у  корчах  
Так  сі  тламит,  як  у  лісі,  вовки  серед  ночи.  
Страх  ми  взяв,  Мариська  змовкла,  мову  ї  відняло,
А  вно  в  корчах  то  іржало,  то  назад  втікало.  
Стала  м  ціла  кам'яна,  ногами  не  рушу,
А  ше  їхати  кусок  і  вертати  мушу.  
Стала...  мовлю  молитви,  Мариська  сі  хрестит,
Вно  си  моцно  румигає,  та  галузя  пестит.  
Всьо  тріщало,  як  в  тім  пеклі,  вочи  му  горіли,
Ми  з  Мариськов  сі  хрестили  і  жити  не  хтіли.  
Вочи  м  вперла,   руки  ломлю-  то  нечиста  сила,
За  всі  пльотки  нині  буде  нас  двох  молотила.  
Морду  виперло  з  кущів-  мало  певно  роги,
Я  м  сі  стала  сповідати...  впала  до  дороги.  
Як  лежала  на  дорозі,  то  ми  облизало,  
Так  храпіло  на  ди  мнов,  шось  видно  казало.
Но  м  чекала,  би  скінчило  ті  чортівські  чари,
Би  не  взєло  у  казан,  на  й  ми  лише  нари.  
Як,  їм  юш  прийшла  до  себе-  як  риба  з  водиці:
Шляк  би  трафив  тую  Стефку-   то  її  ослиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747343
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Леся Утриско

Інтернет ( Гумореска) .

Шо  за  світ  такий  настав-  нема  в  нім  газети,
Всьо  в  комп'ютерах  сидит,  в  тутих  інтернетах.
Моя  Каська  зварювала,  не  можу  юш  жити,
Як  відключу  туті  дроти,  зачинає  вити.
Виє  так,  як  пес  на  звізди,  коло  магазину,
То  вже  кару  провели  в  тую  злу  годину.
Не  лігає  вночи  спати,  рано  мі  шлякує,
А  як  шось  ї  не  по  носі,  їсти  не  рихтує.  
Жару  єйці,  кобасу,  вріжу  кусок  сала-  
Моя  баба  в  тім  пудевку  юш  цівком  пропала.  
Закінчили  сі  жнива,  зерно  сі  зибрало,
Погоріли  соломИ,  поле  сі  зворало.
Скоро  бульбу  йти  копати-  добре  жи  є  коні,
Як  ми  Каську  відирвати-  сили  на  припоні.
Рано  кози  йде  доїти  разом  із  пудевком,  
Бим  не  видів  ,  то  ховає  за  великим  терком.
За  таким,  жи  би  худобі  бурака  утерти-
Певно  думає,  як  лише,  то  всьо  може  вмерти.  
Та,  там  тілько  тих  гудзіків-  міг  їм  сі  змилити,
Але  хтів  бим  то  пудевко  трохи  відключити.  
Вчора  їхав  їм  до  млина  зерно  завозити:  
Їдно  мушу  помолоти,  друге  молотити.  
Їду  з  млина-   моя  Каська,  пасе  свої  кози...
Чую,  з  ними  си  говорит,  про  квітки  мімози.
Їдна  стоїт  коло  неї,  друга  си  присіла,  
Я  сі  хрещу:  -  Милий  Боже!  Чи  Каська  здуріла?
Кози  мичут-   Каська  плаче,  сльозами  залита,
Так  сі  з  чогось  юш  регоче,  як  несамовита.  
Я  ї  прошу:  -  Бій  сі  Бога,  зи  мнов  не  говориш?
А  із  козами  регочеш?  Шо  ти,  бабо,  твориш?
Кинь  то  з  рук,  бо  юш  напевно  дах  тобі  зриває,
А  вна  навіть  сі  не  рушит,  навіть  не  моргає.  
Хлоп  без  баби,  як  без  рук-  а  вна  в  інтернеті,  
Йду  в  поліцію  напишу  скаргу  у  газеті,
Най  ми  вернут  мою  Каську,  паміть  полікуют,  
Най  ті  кляті  інтернети  хлопів  не  гвалтуют.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747326
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


MERSEDES

Гірка розлука…

Я  пам'ятаю  рук  твоїх  тепло,
Твою  усмішку  ніжну  й  загадкову.
О  Боже!  Як  давно  то  все  було,
А  ти  до  мене  в  снах  приходиш  знову...

Моя  кохана,  люба,  дорога,
Вишневий  сад  ніколи  не  забуде.
Ти  в  нім  неначе  квіточка  цвіла,
Твій  лик  носив  з  собою  я  повсюди.

Мочила  ноги  з  ранку  нам  роса,
Півні  співали  перші  на  світанні.
Манила  вдаль  до  поясу  коса,
Ховався  в  неї  до  самого  рання.

Топився  я  не  раз  в  твоїх  очах,
Твій  сміх  летів  з  відлунням  разом  з  вітром.
Блукала  наче  Мавка  в  берегах,
У  полі  осипав  тебе  я  цвітом.

Тендітний  й  досі  пригортаю  стан,
Беру  тебе  ще  досі  я  на  руки.
Ніяк  не  збавлюсь  від  душевних  ран
І  від  тяжкої,  гіркої  розлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747320
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


dovgiy

АМПЛУА

Кажуть,  у  мене  амплуа,
Що  окрім  милої  своєї  
Не  бачу  більше  нічиєї.
Нанизую,  -  отак,  -  слова
На  міцну  нитяну  основу.
Часом  підправлю,  потім  знову
Іще  перлинку  віднайду…
Тож  і  її  в  разок  кладу.
Здається  співи-переспіви
Про  чари  осяйної  діви,
А  чи  вже  жінки  при  роках
Набридли    всім  немов  оскома!
Та  тема  вічна  та  знайома
Подобається.  А  душі  -
Жіночій,  ніжній,  дай  вірші!
Та  так  скажи  в  них  про  кохання,
Сліпе,  дурне  зачарування
Жіночим  поглядом  з-під  вій;
Про  крик  відчаю,злет  надій
При  вічній  звабі  та  омані,
Щоб  і  Вона  в  оцім  дурмані
Такім  солодкім  та  гіркім
Перебувала,  ніби  в  трансі!
Аж  раптом  прокидаюсь  вранці
Із  думкою:  а  я  ж  то  –  сплю!
За  ким  біжу,  кого  люблю?!
Її    немає.  Тож,  -  це  привид?
Це  тільки  вигадка  примхлива
Що  створена  колись  митцем
Мов  на  папері  олівцем
Хтось  малював  солодку  мрію
Та  смакував  немов  олію
Із  житнім  хлібом  та  вином,
За  грубо  тесаним  столом.
Бо  побут  суто  холостяцький,
А  гра  в  кохання  наче  цяцьки…
Хіба  я  граюсь?!  Боже  Мій!
Позбав  мене  гріховних  мрій
Коли  вони  таки  гріховні!
Бо  лиш  диявол  в  силі  повній
Кохання  повний  келих  ллє,
Та  з  нього  й  краплі  не  дає  
На  пересохлі  мої  губи
І  тим  стражданням    до  загуби
Мою  нещасну  душу  гне
У  пекло  жагою  жене!
Моя  химера!  Сам  не  знаю
Нащо,  чому  весь  час  чекаю,
Шепчу  у  напівсні  ім’я,
А  ти  –  мана!  Ти  –  не  моя!
І  не  будеш  повік  моєю
Засну  колись  навік  із  нею,
Отою  мрією  вдівця,
Тим  витвором  з-під  олівця.
І  понесу  в  душі  до  неба
Мов  лебединий  крик  про  тебе,
Ті,  з  серця  тесані  вірші
Для  небайдужої  душі.

вівторок,  22  серпня  2017  р.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747206
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


MERSEDES

Зорепад…

Ми  милувались  в  небі  зорепадом,
На  нас  дивився  він  із  висоти.
Я  пригорталась  так  до  тебе  радо
І  ніжно  пригортав  до  себе  ти...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  цілував  мої  коханий  губи
І  ніжно  шепотів  мені  слова.
А  я  відповідала  тобі  любий
І  посилало  небо  нам  дива...
 
Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  дарував  мені  своє  кохання,
Гаряче  що  палало  у  душі.
Були  ми  з  зорепадом  до  світання,
Вмивалися  росою  шпориші...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746940
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Рідне.

Тут-  навіть  дихаєш  не  так,
Не  ті  думки,  не  ті  повір'я,
Тут  інший  світ,  і  інший  смак,  
І  дім,  і  сад-  твоє  подвір'я.

Не  так  колишуться  вітри,  
Не  так  хмарки  сльозу  пускають,  
Не  бешкетують  так  сніги,
І  в  рай  земний  не  так  вдягають.  

Тут  інше  все-  до  болю  рідне,  
Таке  глибинне,  світле,  гідне,
Таке  веселе  та  сумне,
Що  Богом  дане...  лиш  одне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746918
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Осінь.

Ще  вчора  літо  бігло  по  стерні,  
Таке  смішне,  гаряче,  босоноге,
Та  чуть  сумне-  здавалося  мені...
Хоч  пахло  сонцем,  та  ставало  строге.  

Хмарки  чесало-  вовняні  такі...
Кудлатим...  зовсім,  коси  виплітало,
Зкуйовджені-  м'які,  м'які,  м'які,   
В  небесну  загородку  тихо  гнало.  

Їм  вітерець  співав  усіх  пісень:
Про  весни,  буйний  світ  і  теплу  просинь,
У  снах  земних  наступить  новий  день:
-  А  зараз  спати,  бо  настала  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Я націоналіст

Я  націоналіст,  а  це  не  просто  слово  –
Це  той,  без  кого  нація  німа,
Саме  вона  народу  є  основа,  
Без  неї  і  держави  теж  нема.

Я  націоналіст.  Для  мене  це  важливо,
Я  нації  клітиночка  мала,
Ціную  мову  й  пісню,  ту,  тужливу,
Що  Роксолана  з  Турції  вела.

Я  націоналіст.  Когось  це  слово  тішить,
Для  декого  лише  порожній  звук,
Буденності  не  терпить  воно  й  тиші,
І  вироком  звучить  людському  злу.

Я  націоналіст.  Це  слово  підзабуте,
Та  без  таких,  як  я,  майбутнього  нема,
І  лиш  з  такими  Україні  –  бути,
Бо  нації  такої  не  зламать!

Я  націоналіст  і  це  архіважливо,
Бо  нація  тоді  лише  жива,
Коли  збере  все  історичне  жниво
Й  заходиться  нове  вже  вишивать.

Я  націоналіст  і  мрії  мої  світлі,
Адже  народ  без  них  не  вижива:
Своє  він  місце  відшукає  в  світі  –
Це  не  мої  –  пророка  це  слова!
18.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Сонячна стежка


Простелило  стежку

Сонце  на  воді,

Й  золота  мережка    

Зацвіла  тоді.

Хвилечки  тріпочуть,

Але  бережуть,

Як  до  сонця  схочу,

Нею  побіжу.


Пролягла  до  мене

Золота  струна,

Хвилька,  ледь  зелена,

Її  напина.

Простягну  долоні  –

Хочеться  заграть,

Опинюсь  в  полоні

Сонячних  багать.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Ганна Верес

Заблукало літечко в полинах

Заблукало  літечко  в  полинах,

Солов’ї  стомилися  й  заніміли,

Марева  ранкового  пелена

Луки  застеляла  вже,  хоч  несміло.


Потяглись  до  сонечка  нагідки  –

Золотої  осені  перші  квіти,

Мов  маленькі  сонечка  діточки,

Шлють  світилу  сонячні  теж  привіти.


Помідори  сонечка  напились,

Червоніли  радістю  на  городах,

Соняшник  зажурено  нахиливсь  –

Осінь  завойовує  всю  природу.
03.03.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валя Савелюк

ОГРАНЕННЯ ТИШІ

…от  і  спробуй  засни,
коли  прохолодної  тиші  кришталь  
стальними  напи́лками
ограновують  цвіркуни…

…шаль  
з  темно  синього  оксамиту,
павучками  зірок  рясно  розшиту,
сливі  на  малахітові  плечі  
покладає  осінній  вечір:

красива
слива,
бо  щаслива…

19.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Наталя Данилюк

Ранок серпневий яблуками пропах…

Ранок  серпневий  яблуками  пропах,
Сонце  сльозиться  м’якоттю  абрикоси…
Літо  ще  хазяйнує  в  густих  садах,
Ходить  в  махрові  трави  збивати  роси.

Ця  ледь  відчутна,  майже  наскрізна  грань,
Що  розділяє  серпень  і  ранню  осінь…
Смолами  пахне  видублена  кора,
Соки  сливові  смокчуть  янтарні  оси.

Пряно  гірчить  обпалений  сухостій,
Пе́ра  старі  скидають  додолу  сови…
Медом  п'янким  віддячився  Маковій,  
Яблучний  Спас  насипле  дарів  фруктових…

І  попливуть,  мов  човники,  у  двори
Кошики  закосичені,  жовтобокі…
Дзвін  молитовно  схопиться  догори
І  розіллє  над  світом  солодкий  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Початок липня

Пахла      м’ята    перцева    близько,
Ціпеніла    небес    висота.
У    гніздечко,    немов    у    колиску,
Дика    птаха    поклала      дитя.

І    співали    йому    колискову
Очерет    з    осокою    й    вода,
І    відкрилося    царство    казкове,
Де    хмариночку    хвиля    гойда.

Там    латаття    розпластане    листя
І    застиглий    квіток    білий    віск
У    первісній    красі    збереглися,
Здивувавши    мене    й    цілий    світ.

А    як    вечір    уп’ється    любистком,
Захмеліє    і    зоряна    ніч,
Погляд    мій    привертатимуть    блиском
Ті    віночки,    що    з    квітів    і    свіч.
16.11.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Сьогодні трьох поранено

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  материнських  серденька  занили…
А  чи  болить  тому,  хто  втік  в  Ростов
І  цю  війну  привів  на  Україну?

Сьогодні  пролилася  знову  кров…
За  що  війна  синів  наших  карає?
Чи  не  за  те,  що  знають  ту  любов,
Що  волю  береже  своєму  краю?

І  потекла  їх  кров  у  ту  ріку,
Що  Україні  воленьку  боронить…
Дитя  ж  героя  раптом  в  дитсадку
Не  по-дитячому  сльозинку  зронить.

Ріка  та  болем  всюди  розлилась
Й  заглянула  уже  не  в  три  оселі…
Чому  ж  і  досі  мрія  не  збулась,
Печаллю  заткані  міста  і  села?

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  горя  в  їх  постукали  оселі…
–Чи  відповість  за  кров  синів  хоч  хтось?  –
Шептала  кожна  матінка  до  себе.

Їх  троє  тих,  хто  залишили  стрій
І  на  їх  місце  сотні  інших  встали,
Життя  вручивши  долі  й  медсестрі,
Герої  вірять:  мир  таки  настане!
6.08.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746601
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  говорять  почуття.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ганна Верес

Через роки, через віки

Через  роки,  через  віки

Загляну  сміло  у  минуле.

–  Яка  ж  моя  земля  таки!  –

На  крилах  думка  промайнула,  –


Ген,  товпились  рясні  гаї

Побіля  білих  хат  з  садами,

І  повітки  були  свої,

Й  поля,  з  ворожими  слідами,


Й  вусаті  милі  парубки,

В  розкішних  диво-шароварах,

В  сорочках  вишитих  дівки,

Що  зналися  на  травах-чарах.


А  молодиці  ж  бо  які!

Кров  з  молоком  –  про  них  казали,

То  все  –  дружини  козаків,

Хоч  і  жили  не  в  царських  залах.


А  вже  як  прийде  та  пора,

Коли  сади  радіють  цвіту,

Щебече  всюди  дітвора    –

Немає  кращої  у  світі.


Були  й  такі  тоді  часи,

Коли  хати  вогнем  палали,

Та  нікому  було  гасить,

Бо  у  полон  людей  тих  гнали.


Все  витримала  ця  земля

Й  як  молодиця  після  родів,

Ще  краща  стала.  Й  звеселя

Її  природа  всі  народи.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Те, що в серці жило, що так довго мовчало

Те,  що  в  серці  жило,  що  так  довго  мовчало,
Що  ховалось  від  поглядів  в  тишу  долонь,
Раптом    зрушилось    все,  проросло,  задрижало,
Й  попросилось  назовні    до  теплих  осонь.

Що  це  трапилось,  що?  Чому  зірвано  тишу?
Б’є  у  серці  фонтан,  чи  то  справжній  вулкан…
Я  сміюсь,  я  пишу,  я  народжую  вірші,
Хтось  зламав  у  мені  цей  залізний  капкан!

Чи  радіти,  чи  ні?  Прощавай  мир  та  спокій!
Я  зірвалась  в  політ  без  хоч  будь-яких  крил.
Долечу  до  зірок  чи  зірвусь  в  яр  глибокий?
Та    у  небі  є    Той,  хто  додасть  мені  сил!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746429
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Ганна Верес

Літні замальовки

В  ліс  манить  запах  стиглої  суниці  

І  звуків,  і  видовищ  карусель,

Десь  «під-па-дьом»  лунає  із  пшениці

І  добавляє  шарму  до  пісень.


Як  вечір  літній  опускає  крила

На  розпашілий  сонця  жовтий  диск,

То  теплих  трав  вітрець  уже  не  бриє,

Бо  заховався  чи  утік  кудись.


А  ранок  прийде  –  вижене  тумани,

Немов  овець  з  кошари  на  луги,

І  засивіють  маревом  лимани,

Всі  заховавши  шати  навкруги.


Коли  вже  літо  в  осінь  заблукає

І  помережить  золотом  гаї,

Лиш  туга  журавлина  плине  краєм,

І  до  весни  замовкнуть  солов’ї.
4.06.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Акорди ночі…

Десь  там  у  небі  зоряні  дощі,
Ллють  сріблом  ясним  на  земні  простори.
Туман  крадеться  тихо  у  ночі,
Чомусь  сумні  стоять  високі  гори.

Озвався  десь  веселий  цвіркунець,
Прозора  річка  у  танок  пустилась.
Прокинувся  від  шуму  горобець,
В  самотності  калина  зажурилась.

Схилився  сонях  низько  до  землі,
Ховає  личко  від  пташок  цікавих.
Принишкли  не  співають  солов'ї,
У  ніч  ввірвався  вітер  кучерявий.

І  на  побачення  в  своїм  човні,
Мов  наречений  Місяць  випливає.
Цілунки  посилає  він  Зорі
Й  шепоче  ніжно,  що  її  кохає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Пробач мені моя любове…

Пробач  мені  моя  любове,
Що  я  кохання  не  зберіг.
Воно  було  таке  казкове,
А  у  душі  вже  падав  сніг.

Пробач  мені,  що  не  дослухав,
Що  не  повірив  у  ті  дні.
У  серце  стукала  розлука,
Неначе  у  гіркому  сні...

І  лиш  коли  минули  роки,
Я  зрозумів  що  наробив.
Був  світ  в  житті  такий  широкий,
Тебе  любове  в  нім  згубив.

То  близько,  а  то  так  далеко,
Я  був  з  тобою  не  завжди.
Кохання  бережуть  лелеки,
Моє  ж  пронесли  поїзди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Єдиний вальс…

Один  єдиний  раз,  ми  танцювали  в  клубі,
Ти  запросив  на  вальс,  тремтіло  тіло  й  губи.
Коли  моя  рука  лягла  на  дужі  плечі,
Кружляв  легенько  вальс  і  усміхався  вечір.

Мелодія  несла  думками  нас  у  мрії
Подарував  той  вальс  любов  свою  й  надії.
І  я  в  той  час  була  закохана  й  щаслива,
А  серце  билось  так,  що  починалась  злива.

Та  то  були  думки,  мелодія  спинилась...
Ті  пам'ятні  рядки  в  думках  моїх  з'явились.
У  небі  мережів  прозорий  знов  серпанок,
Так  холодно  мені,  в  вікно  постукав  ранок...

І  ти  далеко  десь,  сім'я,  дружина,  діти,
Я  пам'ятаю  всі  чудові  дивні  миті.
І  рада  що  вони,  були  у  нас  з  тобою,
Що  з  нами  був  наш  вальс  і  я  жила  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ганна Верес

Літній день давно вже притомився

Літній    день    давно    вже
Притомився,
Ненароком    вечір
Опустився,
Приголубив    верби
Над    водою,
М’ятою    упився
Молодою.
А    як    нічка    витче
Тихі    зорі,
Упадуть    ті    в    річку,
Непрозору,
Зацвіте    вода      тоді
Зірками,
І    ніхто    красу    ту
Не    злякає.
7.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Леся Утриско

Осіннє

Запахло  медом,  наче  раєм,
Бджола,  натруджена  за  гаєм  
Собі  сопе,  в  стерню  упала  
І  колихала,  колихала  
Худеньку  квітку,  божу  днину,
Цілує  холод,  в  ніч,  жоржину,  
Росою  пестить,  мов  корали...
Он  і  ріллю  вже  поорали.
Сумує  в  небі  знов  лелека-  
Мандрівка  жде  його  далека:
Лишає  дім,  свою  обору,
Господар  виряджа  комору,
Та  сонце  гріє  не  здається,  
Ще  зовсім  трохи-   все  минеться:
Той  квіт,  той  гай,  той  літній  рай,  
Обнімуть  хмари  небокрай,  
Проллють  дощі,  сльозами  впадуть,  
Зомлілий  лист  з  туманом  сядуть  
На  все  живе,  на  все  пахуче,
Зерно  напоєне  родюче  
Цілує,  осені,  мигдаль
Той  божий  світ,  той  божий  рай.
Зхмелілий,  випитий  до  дна,
А  там  гляди  і  вже  зима  
Усе  приспить-   нехай  спочине,  
Тепла  діждеться,  тої  днини,  
Де  воскресіння...  в  нім  життя
І  правда  божа...  каяття,
І  дивний  світ,  нові  пороги-
Дороги,  вічнії  дороги  
Земного,  людського  життя,
Буття,  квітучого  буття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Останній вірш

Останній  вірш  я  присвячу  тобі,
Бо  ти  мій  подих  –  перший  і  останній,
Бо  ти  мій  погляд,  сповнений  кохання,
І  відлік  часу  у  моїй  добі.

Лишу  його  у  рамці  на  стіні,
Де  поруч  ще  одна  –  з  моїм  обличчям,
Нехай  то  буде  вихід  в  потойбіччя,
У  наші  спільні  і  щасливі  дні.

Торкнись  рядків,  що  сповнені  тепла,
Моя  душа  відбилась  в  кожнім  слові,
У  них  відлуння  нашої  любові,
І  кришталевий  дзвін  із  джерела.

Останній  вірш.  Таких  не  буде  більш.
Його  ти  вивчиш  врешті  -  решт  на  пам'ять  ,
І  навіть,  якщо  дім  пожежі  спалять,
Із  попелу  його  ти  відтвориш.

Із  попелу,  із  зошитів  старих
Дістанеш  те,  що  справжнє  і  нетлінне  –
Любов,  яка  здивує  покоління,
Де  наш  тобою  спільний  видих-вдих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745997
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ганна Верес

Розсівала нічка зорі в небі (Слова для пісні)

Розсівала  нічка  зорі    в  небі.
Місяць  виплив  дивно-молодий.
Колисала  річка  сонні  верби
Під  чарівну  музику  води.

Приспів:  
«Хлюп-«,»хлюп-«,  «хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Добігає  нічка  до  півночі,
Місяць  воду,  зоряну,  гойда.

Зорі  нічка  під  крило  сховала,
Коли  ранок  сонце  зустрічав.
Дивним  сріблом  річка  вигравала,
В  ній  акорд,  ранковий,  зазвучав.

Приспів:
«Хлюп-,хлюп-,  хлюп-«,  –
Біжить  вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«,  «люб-«  –
За  нею  плине  в  даль.
Пташенятко  крильцями  тріпоче,
З  сонечком  цілується  вода.  
«Хлюп-«,»хлюп-»  ,»хлюп-«
20.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ВІРШІ - МОЄ СПАСІННЯ

В-се,  що  зріє  в  душі,  віддаю    читачеві  на  суд.
І-  думки  ,  і  бажання,  і  мрії,    і    прояви  болю.
Р-озфарбовую    словом    любов,  і  зневірливий  бруд,
Ш-аленіє  натхнення  і  рветься,  як  птаха  на  волю.
І  -    не  можна  в  цей  час  не  писати,  замкнувши  думки,

М-имоволі  вони  просять  дозвіл  лягти  на  папері.
О-мивають  серця,  як  весною  джерельні  струмки,
Є-  в  них  тиша  душі  і    стрімке  повноводдя  істерик.

С-ерце  рветься  навпіл,  я  пропишу  це  гострим  слівцем
П-ролікую  цю  біль  у  римованій,  ніжній  купелі.
А-  була  б    іще  в  римах    я  майстром  або  фахівцем
С-клала  б  легко  у  сніп  всі  життєві  складні  паралелі.
І-  підтверджу  не  раз:  "Порятунок  для  мене    в  словах"
Н-у  а  з    ними  я    враз  оживаю,  долаючи    болі.
Н-е  для  слави    пишу,  не  для  празних    життєвих  розваг,
Я-    натхнення    беру  в  сторінках    особистої  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПЛИВУТЬ ДНІ

ПЛИВУТЬ  ДНІ

Пливуть,  пливуть      повільні  дні
В  чеканні  та  тенетах  смутку.
О!  Як  діждатися  мені
Тебе,  тебе,  моя  голубко!
Дзвінок  увечері,  в  якім
Немає  втішної  новини…
Страждання,  болю  їдкий  дим,
Обох  нас  гнобить  без  провини.
За  що  нам  це?  Весь  вік  в  трудах,
Себе  для  ближніх  не  жаліли
 Тверді  мозолі  на  руках,
Назовні  випирають  жили.
І  як  всього  апофеоз,
Хребцеві  грижі,  тяжкі  муки
Хвороб  підступних  товстий  стос
І  тьма  роботи  в  слабі  руки.
І  хто,  голубонько,  скажи,
За  нас  всі  справи  переробить?
Терпіння  близьке  до  межі,
А  лікарі  уже  не  можуть
Хоч  чимось  нам  допомогти.
Отак  сповзаємо  по  глині
До  прірви,  наче  до  мети,
І  ми  у  цьому  не  єдині.  
Всі  наші  друзі  та  рідня
Також  давно  вже  без  здоров’я,
Хоч  би  уже  для  цього  дня
Нам  всім  черпнути  повнокров’я.
Та  тільки  звідки,  тільки  де?
Вже  й  віри  у  серцях  немає.
А  Хронос  невмолимо  йде
Та  всіх  калічить  і  ламає.
Ох,  негатив  цього  життя!
Як  би  хотів  його  забути!
Як  би  хотів,  про  почуття
Віночок  віршиків  утнути,  
Та  так,  щоб  серденько  твоє
В  огні  розчулення  зомліло
І  на  старання  те,  –  моє,
Сюди  голубонька  летіла!

субота,  12  серпня  2017  р.




 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745751
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


dovgiy

ПІДРІЗАНА СТРУНА

ПІДРІЗАНА  СТРУНА

В  романтичній  душі,  в  потаємній  її  глибині,
Сплеском  явиться  сум,  покличе  слова  за  собою,
Що  злетять  наче  звук  на  підрізаній  в  долі  струні,
Завмираючи  в  серці  то  щастям,  то  болем!
Граю  я,  граю  я  на  скрипці    душі
Про  любов,  до    якої  ще  й  досі  замріяно  лину.
Та,  на  жаль,  полиново  прогіркли  у  збірках  вірші
Від  чекання  мого,  тополиного.
Далина  неозорих  степів  розтяглась  навсібіч,
Та  часу  на  чекання  відміряно  мало!
Наді  мною  надії,  -  птахами!  -  немов  голуби…
Їхню  зграю  бідою  прогнало!
Скільки  раз  у  степу,  за  відстояні  ночі  і  дні,
Я  молив  про  весну  в  товаристві  зеленім.
Мріяв:  гурт  деревцят  виростає  ось  тут,  при  мені,
     В  передзвонах  пташиних  щоденно.
Не  збулося!    Всі  мрії  осіли  на  хмарах  нічних
Повтікали,  без  права  життя  на  світанку
Лиш  калина  стоїть  та  нагадує  мовчки  про  них
Убралась  як  дівча    в  вишиванку.    
Калинонько,  скажи,  чи  довго  судилося  нам
При  дорозі  чекати  омріяну  долю?
Чи  ще  довго  цю  землю  топтати  моїм  ворогам,
У  людей  віднімаючи  волю?
І  калина  не  знає.  Покірно  на  світі  живе.
То  цвіте  навесні,  то  ягід  дарунки  плекає.
А  над  нами  у  далеч  серпнева  задуха  пливе
Та  в  марі  надвечір’я  зникає.

субота,  12  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745749
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТІВКИ № 3

Пес  Тризор  з  цепка  зірвався,
Хай  би  краще  був  би  здох!!
Мій  Петро  за  ним  погнався.
Третій  день  нема  обох!
*
Злодій  вліз  до  мене  в  хату,
Кличу  я  його  на  піч:
-  За  окрему  може  плату,
Переспиш  зі  мною  ніч?
*
Перед  ранком  в  кукурузі,
Голий  хлоп  повзе  на  пузі!
Придивилася  -  сусід!!!
А  за  ним  -  глибокий  слід.
*
Цілий  вечір  біля  тину
Чути  зойки  крізь  розмов..
Певно  знов  когось  Христина
Розкрутила  на  любов.
*
Кум  з  кумою  мились  в  бані..
Та  води  не  стало  в  крані.
Замість  купелі  із  трав,
Він  її  вином  змивав.
*
Вчора  мій  прийшов  під  ранок
Каже  -  був  корпоратив.
Та  я  ж  бачу  -  від  коханок,
Бо  в  руці  презерватив.
*
Я  з  суботи  на  дієті
Це  ж  уже  четвертий  день
Може  хоч  страшенний  єті
Зкоса  гляне  через  пень.
*
Климе,  хвірткою  не  грюкай,
Не  сопи,  як  в  кузні  міх!
Нічка  темна  нам  на  руку,  
Наче  ширма  для  утіх.
*
На  городі  сію  редьку,
Вже  підряд  зо  пять  годин.
Спокушу  сусіда  Петьку,
Може  скоче  через  тин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745705
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені в світі жити.

Як  же  мені  в  світі  жити,
Щоби  не  тужити.
Спраглі  губи  хочуть  пити,
З  тобою  б  ожити.

Із  тобою  би  ожити,
Впустить  тепло  в  груди.
Те  бо  людям  не  судити,
Зацілуй  до  згуби.

Зацілуй,  піддамсь  охоче,
Хай  тіло  хміліє.
У  серденьку  щось  лоскоче,
В  небі  ж  місяць  мріє.

Мріє  в  небі  місяченько,
Вітер  серп  колише.
Як  же  в  парі  буть  любенько,
Душа  вогнем  дише.

11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ганна Верес

Віддзвеніло в лузі тепле літо

Віддзвеніло  в  лузі  тепле  літо,
Відцвіло  ромашками  в  саду,
На  широких  крилах  долі  вітру
Я  назустріч  осені  іду.
Моросять  дощі  тепер  частіше,
Зморшки-павутинки  зацвіли…
Осінь  і  ляка  мене,  і  тішить,
Забувать  про  літо  не  велить.

Кличе  мене  мрія  ще  в  дорогу,
Журавлями  спогади  пливуть
Знов  туди,  до  отчого  порогу,
Мимоволі  кожен  з  них  ловлю.
Й  оживають,  мов  у  сні,  картини,
Де  дитинства  вишиті  літа,
Й  серед  літа  мальви  біля  тину,
Й  юності  груднева  Калита.

Віддзвеніло  літечко  у  полі,
Відцвіло  волошками  в  житах,
Коли  стріла  карооку  долю,
Пролітала  що,  неначе  птах.
Все  те  я  на  пам’ять  нанизаю,
Й  заспіває  серце,  защемить.
Сторінки  нові  життя  пізнаю,
Як  весна  в  повітрі  засурмить.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Ганна Верес

Життя і доля

Життя  і  доля  –  що  ж  із  них  первинне
І  хто  керує  долями  й  людьми,
Кого  вважати  у  нещасті  винним,
Щораз  шукаєм  відповіді  ми.

І  кожна  з  них  складна  і  надважлива,
Немов  що  перше:  курка  чи  яйце,
Й  хоч  голова  вже  у  людини  сива,
Збагнути,  справді,    дуже  важко  це.
5.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017


MERSEDES

Навбридле каркання ворон…

Як  вже  навбридло  каркання  ворон,
Що  за  вікном  збираються  у  зграї.
Перебивають  наймиліший  сон,
Неначе  грає  кожен  свої  ролі...

У  небі  знов  воронячий  базар,
А  он  вони  вже  щось  не  поділили.
То  тут,  то  там  лиш  чути  їхній  гам...
Могутні  дзьоби  і  широкі  крила.

Розсілися  неначе  нотний  стан
І  кожна  вчить  навперебійки  гами.
Немає  у  ворон  душевних  ран,
Строчать  вони  для  когось  телеграми...

Лиш  коли  зійде  сонце  ввишині
Зігріє  землю  і  тепло  гаряче...
Ворони  стануть  враз  такі  сумні
І  не  одна  від  сонечка  заплаче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Шелести, мій саде, шелести

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Озивайсь  до  мене  співом  листя,
Скоро  упаде  воно,  барвисте
І  гілок  оголяться  дроти.

Шелести,  мій  саде,  вдень,  вночі,
Розмовляй  зі  мною  наодинці,
Зрозумій,  це  необхідно  жінці,
У  душі  якої,  як  в  печі.

Шепіт  твій  утішить,  звеселить,
Розжене  думки    гірко-солоні…
Простягаєш  ти  свої  долоні,
Щоб  від  зла  у  світі    захистить.

Знаю,  саде,  скоро  ти  заснеш,
Замотає  в  ковдру  завірюха
Ніжні  гілочки  по  самі  вуха,
Так  що  навіть  вже  не  шелеснеш.

Як    я  буду,  як  прийде  зима
Без  твоїх  розмов  і  без  розради,
Як  ці  довгі  дні  здолати,  саде,
Чи  зі  смутком  впораюсь  сама?

Шелести,  мій  саде,  шелести,
Доки  ще  можливо  бути  разом,
Будьмо  насолоджуватись  часом,
Де  ще  літо…вечір..    Я      і      ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745442
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Наталя Данилюк

Магія серпня

Є  у  серпневій  терпкості  щось  магічне,
Сповнене  світлих  передосінніх  див:
Жолудів  жменя,  вкинута  у  наплічник,
Ніжно-солодка  м’якоть  доспілих  слив…

Струни  трави  в  зіпрілому  воборо́зі*,
Що  награють  мотиви  гірських  висот,
Сонце  липке,  розхлюпане  по  підлозі,
Мов  ароматний  персиковий  компот…

Є  щось  таке  смиренне  і  таємниче
В  цій  передвересневій  легкій  журбі:
Ліс  у  свої  покої  соснові  кличе
Свіжістю  смол  і  пахощами  грибів…

Замшею  моху,  темного  і  густого,
Де  потають  підошви,  мов  серед  хмар,  ─
Просто  прийти  й  побути  у  тиші  з  Богом,
Налаштувавши  серця  свого  радар.

Хай  вільний  вітер  бавиться  у  волоссі,
Тіло  солоне  дубить,  лоскоче  нюх!..
Дай  собі  шанс  укотре  прийняти  осінь,
З  легкістю  відпустивши  серпневий  дух.


[i]*Воборіг    ─  конструкція  на  чотирьох  стовпах,  призначена  для  зберігання  сіна.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745451
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Віктор Ох

Поет Олександр Печора (V)

Продовжую  експериментувати  в  створенні  кліпів-відеопоезій.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9FmpJlTC0AU[/youtube]
Поет  Олександр  Печора  читає  власні  вірші-
[i]"Приємна  мова  вечорова…"
"Сім  хризантем"
"Оця  приречена  краса…"
"Щастя"
"Ще  не  пізно"
"Нема  перемоги  без  бою"[/i]
----------------------
Музичним  тлом  взято  фонограму  не  заспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  «Не  цурайсь  родини,  брате»



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745389
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Ніна-Марія

Запахло літо стиглими плодами

[img]http://dlm1.meta.ua/pic/0/10/182/HxS77qnQxB.jpg[/img]


Запахло  літо  стиглими  плодами.
Це  серпень  щедрі  нам  роздає  дари.
Налились  стільники  уже  медами,
Жовтіють  бери,  своєї  ждуть  пори.
 
Калина  в  лузі  вся  розчервонілась,
Цілує  вітер  цнотливі  їй  вуста.
Верба  на  її  вроду  задивилась,
А  дуб  кремезний  звисока  погляда.
 
На  тин  гарбуз  вмостився  собі  вдало.
В  нього  попереду  осінь  золота.
Похнюпивсь  сонях,  жде,  щоб  сонце  спало,
Бо,  навіть,  його  дістала  спекота.
 
Земля  чекає  з  нетерпінням  ночі.
Хоча  б  їй  трохи  вичахнуть  до  ранку.
Росою  вмити  заспані  ще  очі,
І  знов  гостей  стрічати  на  світанку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745364
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Радченко

Боляче нестерпно

Заростають  душі  рясно  бур'янами
Збайдужілість  чорна  в  поглядах  й  словах.
Ось  таким  —  на  цвинтар  поміж  могилками
Походить  й  відчути  за  майбутнє  страх:
Не  одну  забуту  стрінуть  там  могилку  —
Це  чиєсь  минуле  зникло  назавжди,
А  на  древі  роду  зломить  суху  гілку
Збайдужіла  пам'ять  й  заростуть  стежки.
Боляче  нестерпно,  бо  на  цвинтар  дуже
Схожий  наш  АТОшний,  зранений  Донбас
Й  дивляться  "всевладні"  з  Києва  байдуже
Скільки  в  Україні  залишилось  нас.
Тих,  хто  не  ховався  від  біди  у  хаті
Й  вірить,  що  нарешті  прийде  мирний  час.
Сьогоденням  стануть  мрій  думки  крилаті
І  з  руїн  воскресне  феніксом  Донбасс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валя Савелюк

ТЕМНА КІМНАТА

я  –  чорна  кішка
в  темній  кімнаті,
та  кажуть  люди  –
мене  тут  нема:

безглуздя  масове
сліпого  натовпу  –
острог  для  правди,
допр  і  тюрма

я  чорна  кішка  
у  власній  хаті,
в  темній  кімнаті,
я  –  є,  і  певна  себе  сама:
дрімаю  нишком
в  кутку  на  ліжку
і  чую  –  кажуть  –  мене  нема…

…як  око  зряче  –  
окремо  бачить:
де  чорна  кішка,
а  де  пітьма;
сліпці  ж  окаті  
люто  товкмачать,
що  у  кімнаті
мене  нема


щодо  моралі  –  усе  просто:
заперечувати  живе  –
відбирати  у  нього
життєвий  простір,
у  могилу  живцем
закопувати  язиками…
а
відкинутий  будівниками
дикий  камінь  –
став  основою  Храму

29.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Віктор Ох

Село під горою (V)

Кліп  до  ще  незаспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  гадаю,  можна  віднести  до  жанру  відеопоезії.  Адже  відеопоезія  -  це  комбінація  тексту  і  відео,  переклад  вірша  на  відеоязик.  Це  жанр,  в  якому  органічно  поєднуються  візуальний  ряд  і  поетичний  текст,  продекламований,  або  представлений  графічно.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LGmfIRaDsJA[/youtube]

Слова  –  Олександр  ПЕЧОРА

--------------------------
Село  під  горою  билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється    в  долині  ріка,
пахучі  левади  приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!  І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  мої  земляки.

І  дідові  вуси,  і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  усе  дороге.
І  спів  соловейка…  І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  село  трудове.

Чекає  і  кличе  село  мальовниче.
І  краще  на  світі  немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  І  сонце  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745126
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


MERSEDES

Люблю…

Блакить  небесна,  як  тебе  люблю  я
І  прохолодний  вітер,  що  торка  мене.
Коли  в  лісах  кує  собі  зозуля,
До  себе  промінь  сонця  ніжно  пригорне...

Люблю,  коли  дзюркоче  тихо  річка,
Б'є  прохолодну  воду  диво  -  джерело.
Коли  в  косах  блакитно  -  жовта  стрічка,
Як  птаха  в  небі  розпрамля  своє  крило.

Люблю,  коли  жовтіє  рясно  поле,
Пшеничним  колосом  налитим  доверха.
Як  соловей  щебече  ніжно  соло
І  як  радіє  з  цього  дива  дітвора.

Вдихну  повітря  я  на  повні  груди
Візьму  в  обійми  заворожену  красу.
Без  неї  не  життя  скажу  вам  люди
І  вам  в  дарунок  наче  казку  принесу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745107
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Люди і дерева

Дерева  й  люди.  Люди    і  дерева.
Іздавна  поруч  ми  на  цій  землі.
Вросли  корінням  у  земне  черево,
У  злагоді  та  мирі  ми  жили.
І  рід  вели  свій  з  дерева    прароду,
Зі    святістю    ходили  у  ліси,
Брали  собі  дарунки  від  Природи,
І  в    кронах  чули  предків  голоси.
Що  ж  змусило  людей  ворогувати
Із  цілим  світом?  Хто  надав  права
Себе  найрозумнішими  вважати,
Немов  навкруг    пустеля  нежива?
Ліси  прадавні  нищимо  під  корінь,
І  зводимо  будинки  кам'яні,
А  потім  –  то  пожежі  в  нас,  то  повінь,
То  бурі  й  землетруси  руйнівні!
Бо  ж  Всесвіту  терпіння  небезмежне
Для  тих  хто  безкінечно  чинить  зло.
Чи  не  пора  нам,  люди,  обережно
У  бік  природи  повернуть  чоло?
Про  неї  дбати,  як  про  рідну  матір,
Ходити,  не  соромлячись  в  ліси,
Щоб  там  коріння  роду  відшукати
І  знов  почути  предків  голоси?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745027
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

Солодке пустослів'я

Збирали  той  п"янкий  нектар  вуста
Зі  слів  твоїх  і  несли  в  чашу  серця...
А  вийшло  так,  що  мова  та  пуста,
Змішалась  з  пилом  у  життєвім  герці.
*
Чому  б  словам,  як  квітам,  не  цвісти,
Квітує  все  любов"ю  в  час  веснів"я.
Але  ж  буває  часом  цвіт  пустий,
Як  і    твоє    солодке  пустослів"я.
*
Тепер  гірчить  в  душі  моїй  полин,
Горять  вуста,  що  спрагло  пили  щастя.
Нектару  смак    поверне  часу  плин,
І  почуттів    нових  святе  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ЛИПНЕВИЙ ВЕЧІР

ЛИПНЕВИЙ  ВЕЧІР

І  знову  вечір.  Непробивна  тиша.
Стіна  та  вікна  в  сутінки  пірнають.
Весь  день  дощами  та  вітрами  бита,
Стара  береза  тихо  засинає.
Гілля  звисає  стомлено  донизу,
Неначе  хтось  розплів  жіночі  коси.
 На  ранок  сонце  полум’яно  бризне,
На  них  заграють  блискітками  роси.
А  зараз  тихо.  Яблука  оббиті,
Ще  недозрілі,  на  траві  як  докір.
Стихійним  силам,  які  в  буйні  миті
Наслали  на  садок  лихий  неспокій.
Плоди  горіха  в  дощових  калюжах,
Зеленими  горбочками  темніють…
Вони  б  кричали,  як  побиті  люди,
Про  порятунок!..  та  цього  не  вміють.
Липневий  сад  доношує  маляток
Своїх  дерев,  обтяжених  плодами.
Чи  буде  на  стола  хоч  щось  подати,
Чи  все  обтруситься  шаленими  вітрами?
Це  скаже  Осінь.  У  свої  комори
Вона  засипле  тільки  те,  що  має.
Крізь  скло  вікна,  крізь  клапті  хмари,  -  зорі
В  моє  безсоння  тихо  заглядають.
І  різні  думи  наче  бджоли  в’ються,
Не  даючи,  аби  на  мить  забутись…
Вмикаю  світло,  беру  в  пальці  ручку
І  хай  вітрило  понесе,  напнуте!

неділя,  6  серпня  2017  р.


 
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744954
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

ГРІЄ СОНЕЧКО

Гріє    сонечко  у  віконечко.
Відійшла  з  холодами  зима.
Чом  на  серденьку,    тяжко  зморенім,
Лежить  каменем  дума  сумна?
Скажи,  серденько,  не  байдужеє,
В  чім  причина  твоєї  журби?
Любиш  милого,  любиш  ніжного,
Тільки  він  безнадійно  слабий!
 Розстаємося,  ледь  не  плачемо.
Бо  серцями  давно  як  рідня.
Тільки  щастя  нам  не  призначене:
Нам  не  бути  у  парі  ні  дня…
Небо  зводить  нас  на  коротку  мить,
Я  до  нього  на  крилах  лечу!
Усміхаюся    на  очей  блакить  
І  ховаю  росинки  плачу.
Вміє  любий  мій,  як  з  людей  ніхто,
Діставати  слова  із  душі
Мов  перлиночки  їх  нанизує
І  дарує  сердечні  вірші.
І  намистом  цим  я  обвішана,
Наче  вишня  в  квітневім  саду.
Зачарована,  перевінчана,
В  ролі  Музи  до  нього  іду.
Була  зустріч  нам  не  в  урочий  час.
За  плечима  лягло  пів  життя.
В  пізній  осені  пов’язало  нас
Призабуте  в  літах  почуття.  
Зафарбовую  всі  сивиночки,
Тільки  зморшки  примножує  час.
Я  –  берізонька,  я  –  калиночка,
Я  у  нього  ще  й  досі  дівча!

неділя,  6  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744953
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Ганна Верес

Добробат

Він  є  лише  звичайний  добробат,
Не  вабили  якого  слава,  подвиг,
Для  когось  побратим,  комусь  "дружбан",
А  гроші  викликали  в  нього  подив.

Війною  він  закінчував  Майдан  –
Душа  його  на  битву  запросила…
В  житті  своїм  уперше  заридав,
Коли  на  Інститутській  вбило  сина…

Він  розумів,  за  що  мав  воювать,
Лишаючи  сім’ю  свою  в  столиці,
І  ворога  навчився  убивать,
Шукати  правди  тільки  не  стомився.

Він  знав,  що  смерть  гуляє  поміж  куль,
Й  синочкову  не  зможе  теж  забути,
Але  вступивши  у  війни  ріку,
В  ній  перемогу  вирішив  здобути.

Він  просто  був    звичайний  добробат
І  іншого  не  зна  для  себе  діла,
Покликаний  тим  голови  рубать,
Хто  Україну-неньку  його  ділить.
19.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744946
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Леся Утриско

У моїм серці.

Тобою  ніжно  напиваюсь-
Батьківська  хата,  зазвичай:
Де  мій  лелека,  у  дворі,  
Цвіркун  співає  до  зорі,  
Шпаки  злітаються  на  грушу,  
Усе  впивається  у  душу.  
Хмелію  сонцем  у  зеніті,
Спекотним  днем,
Дощем  у  літі,
У  травах  витоптана  стежка,  
У  серці  виткана  мережка,
У  винограді  стиглі  бджоли,
А  на  порозі  босі  ноги...  
Мої-  торкаються  землі,
Де  роси,  наче  косарі,  
Втомившись,  сіли  відпочити,
Як  солодко,  як  мило  жити
Там,  де  коріння,  де  родина,  
До  хати  вишита  стежина-
В  ромашка,  мальвах,  у  вітрах,
Мов  сон,  колишу  на  руках  
Ту  мить,  той  день,  ту  божу  днину,  
Батьків,  старесеньку  світлину  
І  світлий  спогад,  дивний  щем,  
Що  переплетений  з  дощем,
У  моїм  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744936
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017


dovgiy

КЛІП

Піднявся  ранок  ясночолий
Над  іще  сонною  землею,
Скінчилось  марево,  лиш  сонне,
В  якому  ти  була  моєю.
Лише  у  сні  бажане  тіло
В  бурхливих  звабах  пригорталось.
Воно  на  друзки  розлетілось
І  тільки  гіркота  зосталась.
Піднявся  ранок.  Що  я  маю?
Своє,  завжди    самотнє  ложе,
Над  ним  лише  ікона  сяє:
Зображення,  начебто,  Боже
І  пам'ять,  яка  вперто  крутить
Маленький  кліп  моєї  мрії
Чим  до  життя  наївно  будить
Вогник  пригаслої  надії.
Отак  живу  в  цих  днях  останніх
Відкритий  серцем  для  кохання
Та  замість  нього  завжди  маю
Врожай  журби  і  безталання.
Радість  життя!  Чи  прийдеш?  Де  ти?!
Гукаю  в  небо,  та  даремно…
Далеко  зірка  від  планети
Планеті    холодно  і  темно!

субота,  5  серпня  2017  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744866
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Любов Іванова

ВЕРБА СВОЄ ГІЛЛЯ ПОЛОЩЕ

В-іти  гнучкі  опустились  на  воду
Е-х!!  Невимовна    словами  краса!
Р-ічка  дзеркалить  величність  і  вроду
Б-ризки    на  листя  летять,  мов  роса.
А-    течія  розплітає    волосся,

С-онячний  промінь  дарує  тепло,
В-ітер  і  хмари  їй    свіжість  приносять
О-сінь  зів"ялить    усе,  що  було...
Є-  в  цім  така  таїна  від  природи,

Г-лянеш  лиш  раз,  пам"ятатимеш  вік
І-  ,  як  дитя,    відчуватимеш  подив,
Л-агідно  віття  купає  потік.
Л-ози  вздовж  річки    і  між  татар-зіллям
Я-  задивляюсь  в  небес  голубінь

П-росто  дива  -  краєвиди  Поділля
О-брази,  наче  з  моїх  сновидінь.
Л-истя  шепоче  щось  ніжно  і  тихо...
О-брій    в  палітру  додав  кольорів,
Щ-емно    до  серця  притулює  втіху
Е-кстра  глибоких  моїх  почуттів.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744374
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


@NN@

Що відділяє день від ночі

                             За  епіграф;    можливо  хтось  скаже
                                                                                         -  пафосно,
                                                                       та  вчора  лиш  ці  слова
                                                                       стугоніли  у  скронях...


Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужка  вечорова.
Чому  душа  болить,  а  очі
Слізьми  стікають  знову  й  знову.

Десь  там,  на  сході,  геть  під  корінь
Цвіт  українського  народу
Вирубує  *  всесвітній  злодій*,
І  кров  смакує,  наче  воду.

І  залишає  в  полі  чистім,
Найкращих,  хто  обрав  свободу,
(не  тих,  хто  мов  потрухле  листя)
-  Синів  Вкраїнського  Народу.

Що  відділяє  день  від  ночі?
Маленька  смужечка  ранкова.
Болить  серденько,  плачуть  очі,
Та  відродиться  Край  мій  знову.

Засяє  сонце  над  степами,
Перекувавши  біль  на  Славу,
Хай  нам  не  вірять...  Бог  же  з  нами.
Ми  відбудуємо  Державу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744299
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Леся Утриско

Ти кохав її… до і після.

Ти  кохав  її...до  і  після,  
Поцілунком  вітрів,  засніженим,
Заколисана  стиглою  піснею,
Тихим  подихом-  світлим,  мереженим.
 
Шепотів  запашними  травами,
Одиноким  шаленим  порухом,
У  зомлілих  руках...  загравами,  
Буйним  цвітом,  у  світі-  мороком.  

Ти  її  цілував  навіжено,
До  і  після-  кудлатими  гривами  
Білих  коней  в  степах,  розхристаних,
Літом  бабиним-  квітами  хриплими.

Ти  любив  її...  до  і  після-  
Диким  цвітом,  барвистою  осінню,  
Одбриніли  акорди  піснею,  
Заколисані  в  мареві  з  просінню.  

Ти  кохав  її...  до  і  після...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744249
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Коли в серці твоїм оселяється сум.

Коли  в  серці  твоїм  оселяється  сум,
Огортає  тривогою  збуджену  душу.
Тіло  раптом  пронизує  холоду  струм,
Не  впускай  у  думки  неприкаєну  скруту.

Усміхнися  до  сонця  в  новім  теплім  дні,
Вітру  навстріч  підстав  у  обійми  обличчя.
Прожени  геть  проблеми,  оті,  навісні,
Нехай  лихо  само  у  куті  чистім  злиться.

Вийди  в  степ,  чи  у  поле,  у  гай,  що  шумить,
І  єством  злийся  з  ними,  відчуй  благодаття.  
Віддай  морю,  чи  горам,  усе,  що  болить,
І  вогонь  запали,  як  жертовне  багаття.

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744509
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ганна Верес

Скучатиму

Скучатиму  за  Писарівським  раєм,
Де  річечка  внизу  біжить  в'юнка,
Де  золотом  на  хвилях  сонце  грає
Й  збирає  роси  в  травах  по  ярках.
Де  солов'їв  вечірнє  щебетання
Тривожило  мене  і  при  зорі,
Де  я  пізнала  тугу  і  кохання,
Гостей-подруг  стрічав  не  раз  поріг.

Скучатиму  за  молоденьким  садом
Й  зозулиним  розміреним  «ку-ку»,
За  квітами  і  сонячним  фасадом,
Й  маслятами  в  сосновому  ліску,
За  свіжими  до  річечки  стежками,  
Ховалися  що  поміж  диких  трав,
За  складеними  власноруч  стіжками
З  передосінніх  запашних  отав.

Скучатиму  за  щирим  привітанням
Зі  звичними  словами  «добрий  день»,
І  в  відповідь  –  «день  добрий»  так  спонтанно,
Що  мимоволі  тих  люблю  людей.
Й  шукатиму  посеред  незнайомців
Знайомі  риси,  розрізи  очей,
Так  схожих  на  дівчат  шкільних  і  хлопців,
Й  немало  пригадаю  ще  речей.

Скучатиму  й  за  вільними  вітрами,
В  них  розмах  крил  від  неба  до  землі,  
І  лікувати  буду  серця  рани
В  їх  подиху  й  цілющому  зелі.
П'янітиму  від  запаху  калини,
Він  нагадає  знов  далекий  край,
Думками  поміж  зорями  полину
У  Писарівський  неповторний  край.
4.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ніна-Марія

ЗУСТРІЧ НА ВОЛИНІ

[i]Я  дякую  долі,  що  звела  мене  з  такими  прекрасними,  талановитими  людьми  як  Віталій  Назарук  і  Олександр  Печора.  Ця  диво-зустріч,  яку  вони  так  вміло  організували,  назавжди  залишить  слід  в  моєму  серці.  Велика  подяка  Миколі  Серпню.  Без  його  допомоги  вона  б  не  відбулася.  Радію  знайомству  з  такими  чудовими  людьми,  з  якими  я  мала  змогу  провести  ці  три  незабутні  дні.  Всім  вам,  друзі,  мої  щирі  вітання!  [/i]


Волинь,  як  ти  мене  заполонила!
Закохано  вдивляюсь  в  цю  красу!
Я  вперше  у  житті  сюди  ступила
Спила  ранкову  чебреців  росу.
 
Для  мене  зустріч  справді  ця  казкова.
Про  неї  спогад  я  в  серці  залишу.
Ранковий  Луцьк  стрічав  гостей  святково.
Із  ним  охоче  побачитись  спішу.
 
Ось  Лесин  парк,  дуби  стоять  плечисті,
Крислаті  липи  й  красені  каштани.
Такий  увесь  ошатно-урочистий,
Немов  прибравсь  до  зустрічі  із  нами.
 
Он  замку  Любарта  мури  мовчазні.
Стоять  такі  величні  й  недосяжні.
Часи  згадались  історії  сумні-
Вели  бої  тут  козаки  звитяжні.
 
Колодяжне  ось  радо  всіх  вітає.
І  перед  нами  Лесина  садиба.
Затишний  двір  гостей  щиро  приймає,
Стежками  тими  я  змогла  ходити.
 
Почаївським  святиням  поклонились.
Там  я  відчула  Божу  благодать.
Водою  з  Анни  джерела  умилась,
Набралась  сил,  щоб  знову  в  путь  рушать.
 
А  далі-  диво-подорож  на  Світязь.
Милує  зір  озерна  голубінь.
А  як  п'янить  озонове  повітря!
Пірнути  хочеться  в  оту  глибінь.

Хоч  дощ  шалений  дорогою  ряснив
Не  зміг  картин  розмити  мальовничих
О  Боже,  яку  ж  красу  ти  тут  створив.
Ну  як  же  край  цей  можна  не  любити!

Перон...Вокзал...і  час  нам  розлучатись.
Злетіли  швидко  дні,  наче  одна  мить.
За  вами  усіма  я  вже  скучаю,
Ваш  голос,  друзі,  в  душі  моїй  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744064
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Валентина Ланевич

У вогні горівши, боїться і прози.

Кидаєш  погляд,  місяцю  холодний,
У  ніч,  закохану  в  палаючі  зірки.
Вдивляєшся  у  океан  бездонний
Сивого  Всесвіту,  в  поглинуті  віки.

Доріжку  світла  тчеш  мрійливо-ніжну,
По  небі  в  хвилечках  між  хмар  собі  пливеш.
Полонив  душеньку,  ту,  з  роду  грішну,
У  льодяні  обійми  маниш  та  зовеш.

Стискає  туга  щемна  плачем  серце,
Пісню  виспівує  смутную  крізь  сльози.
Мало  б  спокій,  коли  було  би  мертве,
У  вогні  горівши,  боїться  і  прози.

30.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744010
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Леся Утриско

Льоди. (Гумореска) .

Була  м  нині,  з  своїм  Стефком,  на  свєті  у  Львові,
Так  з  мо  з  ним  посвяткували-   пани  гонорові.
До  кав'ярні  з  мо  зайшли  зрані  поснідати,  
Марципанів  прикупили  дітлахам  до  хати.  
Шо  в  тім  Львові,  то  в  тім  Львові-  різні  витрибеньки,
Чокуляди,  пирожина-  великій  й  маленькі.  
Де  в  селі  таке  зобачиш...  іно  булку  купиш,  
А  в  тім  Львові  стілько  всього,  жи  вочи  загубиш.
Так  від  рані  находили,  жи  м  сі  заморила,  
Юш  такого  не  зобачу,  доки  буду  жила.  
Під  кінец  мій  Стефко  каже:  -  Ходи  зісти  льоди,
Сонце  сильно  так  пече,  аж  сі  котіт  сльози.  
Сіли  з  мо  спочити  трохи,  льоди  заказали,  
У  шклінках  таких  поридних,  аби  памітали.
За  якийсь  час  дівчатисько  з  фартушком-  модерна,  
Нам  принесла  такі  льоди,  жи  сі  аж  заперла.
Стефку  мову  відняло,  я  мало  не  вслабла,
За  ціну  юш  промовчу-  задусила  жаба.  
Обертаю  ту  посуду...  звідки  зачинати,
На  дворі  сі  юш  змеркає,  кінця  не  видАти.  
Нашпігало  того  всього-  і  навіть  гудзІки,
То  ж  ми  Стефку  догодив...  скілько  юш  потіхи.  
Зачала  м  туті  гудзІки  вилков  вибирати,  
Бо  напевно  треба  буде  то  назад  віддати.  
Поки  то  всьо  колупала,  льоди  сі  стопили-  
Би  вам  добре  було  жити,  то  ми  догодили.  
Кажу:  -   Стефку,  попроси,  най  ми  дадут  лижку,
-  Не  положено,  їч  вилков,  най  не  буде  стидно.  
Я  го  ловлю,   вно  втікає-  шо  за  кара  Божа,  
Гроші  Стефко  заплатив,  лишати  не  можу.
Взіла  я  тутой  горнец  тихо  в  свої  руки,  
Випила,  як  збан  води-  скінчили  сі  муки.  
Всі  гудзічки  облизала,  в  горнєтко  зложила-  
Менче  буде  дівчатиську,  юш  не  буде  мила.  
Вода  тоже  гріш  коштує,  та  й  тута  "Лехія"-
Нарід  дивисі  на  мене  і  зо  сміху  мліє.  
Як  лизала  ті  гудзічки,  фарба  з  них  пустила,
Шо  за  фабрика  паршива  таке  наробила.
З  торби  вийняла  люстерко,  від  прабаби  Зосі-
Всі  кольори  мав  язик,  як  туто  волосі.  
Я  папером  витираю,  фарба  вся  присохла,
В  пам'яти  молитву  молю,  а  би  м  де  не  здохла.
Стефко  навіть  не  моргав,  підігнав  машину,
Зі  встиду  не  вилазИв,  "Ладу"  не  покинув.  
Я  з  за  столу  тихо  встала,  пішла  як  та  пава:
Як  то  файно  у  тім  Львові,  коли  є  забава.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743979
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


Любов Іванова

НАМАЛЮЙ МЕНІ ЩАСТЯ

Н-анеси  на  папір  сім  яскравих  мазків
А-дже  це  буде  так  веселково.
М-іж  якими  впишу  я  сім  ніжних  рядків,
А-    любов  прикрашатиме  слово.
Л-едь  помітна  ця  ніжна  палітра  очам,
Ю-рби  дум,  хвилі  ніжності  в  серці.
Й-ду  до  того  мольберта,  неначе  у  храм,  

М-олитвИ  промовляю  веселці.
Е-х!    Як  вміло!  Як  гарно  ти,  любий,  творив,
Н-іби  справді    митець  сьогодення.
І-    Господь...  він  з  тобою  в  цей  час  говорив,

Щ-об  додати  в  роботі  натхнення.
А-  картина  -  шедевр!!!    В  ній  така  благодать,
С-вітанково-заквітчана  мрія.
Т-и  творив,  я  раділа...  бо  тут  -  життєдать.
Я-сен  світ,  ясен  день  і  надія..[color="#0400fc"][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743975
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017


MERSEDES

Постукало літо до мене в вікно…

Постукало  літо  до  мене  в  вікно,
За  вікнами  барвів  ясне  полотно.
Там  сонячні  промені  і  вітерець,
Торкається  ніжно  коханих  сердець.

Мелодія  лине  до  серця  легка,
За  руку  так  міцно  тримає  рука.
Ми  разом  з  тобою  а  це  головне
І  ти  пригортаєш  до  себе  мене.

Ромашки  довкола,  ще  заспаний  ліс,
Так  тихо  навколо  лиш  шепіт  беріз
Про  щось  розмовляють,  мабуть  про  своє,
Зозуля  так  голосно  в  лісі  кує...

І  ми  в  цьому  царстві  з  тобою  одні,
Мелодії  линуть  такі  чарівні.
Квітують  волошки  і  маки  в  житах
І  так  зачаровує  піснею  птах.

З  тобою  коханий  злечу  в  небеса,
Світанок  такий  і  такі  чудеса.
Спасибі  скажу  тобі  любий  за  все,
Нехай  наше  щастя  на  крилах  несе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743840
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


MERSEDES

Береги моєї мрії…

Береги  моєї  мрії,
Все  кудись  мене  ведуть.
Серцем  дихає  надія,
Щастям  встелений  мій  путь.

Розквітає  білим  квітом,
Яблуневий  ніжний  сад.
І  танцюють  хмари  з  вітром
У  вечірній  зорепад.

Тихо  щось  шепоче  річка,
Наболіле  про  своє.
Хлюпотить  слова  водичка,
Серце  стукає  моє.

І  гублюся  в  прохолоді
І  купаюся  в  росі.
Як  я  дякую  природі,
За  оці  дарунки  всі.

Береги  моєї  мрії,
Зупиніться  хоч  на  мить.
Щастя  у  душі  зоріє,
Серце  полум'ям  горить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743833
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Льоха. (Гумореска) .

Зима  в  нас  то  є  зима-  сніги  закурили,
Би  си  люди  трохи  сіли,  трохи  відпочили.  
Та  де  годен  спочивати-  маєш  господарку,  
Пранє,  митє,  діти,  внуки,  кухні-  вічна  варка.  
Того  року  крім  корови,  бичка  та  телички,
Маєм  льоху  стару  в  стайни,  як  та  молодичка.  
Розвалиласі  у  кучи,  цицьки  всі  розперло:
Скоро  буде  поросити,  животяру  сперло.  
У  ночи  не  можу  спати-   літаю  до  стайні,  
Вигортаю,  заглідаю,  би  ї  було  файні.  
Так  обходжу,  як  ту  кралю-  мало  не  цілую,  
Бо  прибуток  добрий  буде,  то  сі  нев  любую.  
Чую  зрані...  якісь  крики,  сусідка  Марушка...
Як  би  чисто  сі  встекла,  ми  заклало  вушка.  
Так  кричала,  як  скажена-  Льоха,  Боже,  Льоха...
Я  летіла  так  до  стайні,   жи  м  мало  не  здохла.  
В  стайни  тихо-  льоха  спит,  теля  румигає,  
-  Би  ті  фраз,  Марино,  взяв-  серце  вилізає.  
Йду  до  хати,  валідолу  під  язик  положу,  
Тай  до  Стефка  сі  притулю,  може  му  догоджу.  
Я  сі  дивлю  із  просонні-  в  Мариськи  сі  світит  
По  хатах  всіх,  на  подвір'ю  -  приїхали  діти.  
Дарку  м  її  упізнали  і  без  окулярів,  
А  із  нев  таке  стояло,  як  би  впало  з  хмарів.  
Сподні  куці,  в  старих  мештах,  у  руках  гармошка...
-  Познайомсі,  каже  Дарка,  то  коханий  Льошка.  
Шляк  би  трафив  твого  Льоху,  я  мало  не  вмерла,   
Думала  м  жи  якась  нендза  льоху  ми  відперла.  
Так  кричала  твоя  мати-   ніби  кінець  світу,  
А  то  ти  зі  своїм  Льохом...  у  зимовім  квіту.  
Де  ти  чудо  то  знайшла  із  тутов  гармошков?  
Скажу  прямо-  не  зрівняти  навіть  з  мойов  льошков.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743795
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Наталя Данилюк

Цей хлопець

Цей  хлопець  любив  справжній  рок  і  круті  мотоцикли,
Вслухатись,  як  басом  гарчить  розігрітий  мотор…
І  мчати  вітрам  навздогін,  вкотре  кинувши  виклик,
І  бути  господарем  долі.  Яке  там  АТО?

Яка  там  війна,  коли  ти  молодий  і  зухвалий?
І  море  тобі  по  коліна,  і  стільки  ідей!..
І  віра  міцна  у  якісь  неземні  ідеали,
У  те,  що  фортуна  тебе  неодмінно  знайде!

Цей  хлопець  умів  закохатись  і  втратити  розум,
А  потім  забутись  із  друзями  десь  у  кафе…
Сміливо  дивитись  у  вічі  щоденним  загрозам
І  дружбу  міцну  відрізняти  від  підлих  афер.

Він  був,  як  усі  –  молоді,  непохитні,  амбітні,
Мав  крила  міцні  за  плечима  і  пригорщу  мрій…
Допоки  на  Сході  війна  (десь  напевно  у  квітні)
Його  не  покликала  стати  із  хлопцями  в  стрій.

І  він  не  злякався,  а  вкотре  прийняв  гордо  виклик,
Залишивши  друзів,  розваги  і  рідну  сім’ю…
Забувши  улюблений  рок  і  круті  мотоцикли,
Він  вперто  ішов,  підставляючи  спину  свою

Розпеченим  «градам»,  що  падали  з  неба  плювками
Із  пащі  голодного  звіра  на  ймення  «війна»,
Як  міг,  так  боровся  за  клаптик  землі  з  ворогами,
Та  смерть  чатувала  його  і  впіймала,  хмільна!..

В  ту  мить,  коли  вибух  гучний  пролунав,  наче  вирок,
І  хлопець,  як  сніп  серед  поля,  злетів  під  укіс,
Так  прагнуло  небо  над  ним  розридатися  щиро!..
Та  бракнуло  сліз…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743802
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Цьотка Гані. (Гумореска) .

Цьотка  Гані,  жи  в  селі,  тігнула  під  сотку:
Мала  сина,  штири  внуки  і  невістку  Влодку.  
Із  невістков,  як  з  невістков-   як  кажда  свекруха:
Всяко  було  їм  в  життю,  навіть  в'єли  вуха.  
Сина  ліпшого  не  було  на  всім  білім  світі,  
І  вонукам  догоджала-   взуті  та  одіті.  
Інститути  покінчили,  ві  Львові  пануют,
Рідко  в  село  приїзджают,  та  бабцю  шануют.  
Їден  день  стара  прислабла,  злігла,  зеленіла-
Аби  наші  цьоці  Гані  вмирати  не  хтіла.  
Акушерка,   жи  в  селі,  тиск  старій  пильнує,
Каже:  -  Пульс  уже  слабий,  майже  го  не  чує.  
За  якийсь  час  каже:  -   Вже  стара  сі  скінчила,  
Купа  літ  юш  за  плечима,  юш  своє  віджила.  
Вмили  стару,   спорядили,   катафельок  роблют,
Всі  заводіт,  гірко  плачут,  священник  приходив.
Відлежала  цьотка  ніч...  на  рані  ховати,
Обід  ладєт-  вісілє,  аби  сі  змагати.  
Заспівали  "Вічна  пам'ять  "-  цьотка  вочи  вперла,
Люди  з  хати  повтікали,  невістка  завмерла.  
Сіла  стара  на  столі,  всьо  сі  обдивила:
-  Дай  ти  Боже,  невістонько,  аби  с  довго  жила.  
Більше  сутки  їм  не  їла...  до  псячої  мами-
Йди  до  кухні,  принеси,  мені  макарани.  
Добре  маслом  помасти,  би  легче  ковтати,
Ну  а  потім  можна  буде,  із  Богом,  вмирати.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743759
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Любов Іванова

ВІДБОЛІЛО УЖЕ, ВІДЛЯГЛО

В-се  минає,  минуться  і  муки
І-  не  ляжуть  рубцями  на  серці.
Д-алечінню  притишуться  звуки,
Б-ез  ознак  загубившись  між  терцій.
О-крім  спогадів...  Їх  же  не  вбити...
Л-ьодяні,  а  частіш  всього  -  теплі,
І  -  навіщо...  навіщо    любити,
Л-иш  згораєш,  неначе  у  пеклі.
О-сь  і  все...буду  вчитись  надалі

У-никати  тривог  своїх  хутко,
Ж-аль,  зібралось  чимало  деталей,
Е-пізодів  минулого  смутку.

В-се  минає,  як  літо  чи  осінь,
І-  безсоння  не  так  вже  тривожить.
Д-алебі...Десь  у  пам"яті  й  досі
Л-егкий  смуток  історію  множить.
Я-  готова  забути  страждання,
Г-ромовиці  хай  навіть  і  грози.
Л-иш  чому,  як  згадаю  кохання,
О-бпікають  непрохані  сльози...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Леся Утриско

Мешти.

Був  мій  Стефко  того  літа  на  трускавці  в  Польщи,
Би  купити  всім  на  восінь  мешта  та  кальоші.
І  воливи  прикупити,  гречки,  макаранів,  
Цукру,  сірки,  помідорів,  стиглих  баклажанів.  
До  зими  сі  підладити,  зробити  закрути,  
Челідь  маю-   так  їдят,  як  туті  рекрути.  
Так  вминают  всі  салати  з  бульбов  й  макараном:
Ніц  не  шкодит...  навіть  можут  запити  сметанов.  
Їден  день,  з  самого  рані,  їдемо  до  Львова,
Гроші  м  всюди  поховала-  би  м  була  здорова.
Їдні  в  майтках...  між  цицьками...  з  графков  у  кишени,
Бо  злодії  всьо  пільнуют-  най  їх  шляк  розжЕне.
Стефко  "Ладу  "  знов  паркує,  туту,   ше  стареньку,
То  корито  довго  служит,  як  рідненька  ненька.  
Розійшлисі  по  базарі,  аби  всьо  купити,  
Бо  додому  треба  скоро-  нема  коли  жити.  
Чую,  Стефко  мене  кличе,  мешта  приміряє,  
Такий  собі  веселенький,  аж  цілий  сіяє.  
Йду  сі  скоро  подивити,   аж  сі  збігли  люди-  
Шо  за  чуда  тепер  роблят,  аж  кишит  усюди.  
Як  їм  вздріла  свого  Стефка-   мало  м  не  зомліла:
Таке,  люди,   натігнуло-   крокодил  і  шкіра.  
Я  сі  дивлю-  вно  з  вочима,  моргає  до  мене,  
Всі  сі  сміют,   оглідают-   ніхто  не  віджене.  
-  Скинь  то  Стефку,  бо  ті  зіст-   когут  не  запіє,
А  він  з  мене  сі  сміє-  каже,  жи  го  гріє.  
То  юш  певно  крови  стілько  зи  Стефка  всмоктало,
-  Боже  милий,   я  сі  молю,   би  сі  шось  зостало.  
Шо  я  буду  вже  без  нього  у  світі  робити,  
Хто  поїде  на  трускавку,  гроші  заробити.  
Тиск  дістала,  серце  тисне-  юш  вмирати  буду,  
Стефко  каже-  Не  гризисі,   я  ті  не  забуду.  
Он  кума  живе  під  боком,  то  мі  поратує,  
Тоже  файна  господині,  та  й  файно  рихтує.  
Чекай,  Стефку,   я  ти  втну,   як  прийду  до  хати:  
Чесно  скажу  вам,  всі  люди-   Хлопи...  то  варяти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743674
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


@NN@

Лиш на хвильку примружу очі…

На  трішки,  на  завсім  трішки,  лише  на  хвильку  примружу  очі,
а  потому  погляну  в  небо,  де  засяють  на  фоні  ночі,
зорі,  поцілунки  Надії,  що  притишують  завірюхи,
гамують  в  душі  буревії,  діток  Ха́осу  і  Розрухи,
що  їх  спричинив  мій  вибір  -  свободи  -  в  прапрадавнім  минулім,
а  тепер  осколками  доля,  між  світів,  мов  риби  поснулих,  
пливе  у  незвідані  далі,  так  статечно  і  так  неспішно,
з  життя  мого  круговерті...  в  ній  сміюся  і  плачу  невтішно,
і  чекаю,    колись  зірвуся  від  припону  біля  порогу,
покладу  у  мішок  заплічний  білі  крила  -  дарунок  Бога,
поспішу,  бо  чекає  Вічність,  у  місцях  де  поспіх  відсутній...
ще  годинник  хвилини  лічить,  та  вже  дме  вітерець  попутній...

Лиш  на  хвильку  примружу  очі...          
                                                                                                                   а  потому  погляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743420
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літній дощ.

Ти  торкнувся  до  мого  серця,  
Тим,  сполоханим,  літнім  ранком,
Розчинялося  небо  відерцем,
Блискавками  над  нашим  ганком.

Милувалися  десь  веселки,
Сміхом  блимали  знов  очиці,
СмерекАми  тумани  меркли,  
Їм  хотілося  до  криниці.  

Впасти  милістю-  розчинитись,  
Зацвісти  оберемком  маку,
Танцювати  в  багатій  свиті,  
Винним  хмелем  у  стиглім  злаку.  

Заколисаний,  задурманений,
П'яний  хвилями-  перевертнями,
Розчинився  у  сні  зарумянений-
Літній  дощ  із  ранковою  спекою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743396
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Леся Утриско

Літом стиглим по осені йду.

Я  тобі  покладу  у  долоні
Море  щастя  та  безліч  добра,
Хай  печаль  не  лягає  на  скроні,
Серце  стигне,  мов  лезо  меча.  

Я  тобі  намалюю  світанки,  
Повні  спогаду-  без  журби,
Наші,  вдвох,  зачаровані  ранки-  
Наші  ранки  кохання  й  мольби.  

Ми  пірнемо  удвох  в  тихі  ночі,
Заблукалі  в  самотніх  струмках,
Мовчки  зустрічі-  сонячні  очі,
Слабкість,  ніжність  і  подих  в  руках.  

Я  зберу  акварелі  в  палітри,  
Сміх  веселок  у  коси  вплету,  
Зачаровано  стихнуть  оркестри,
Літом  стиглим  по  осені  йду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743287
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Волинська подорож минулим…

Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,за  такі  цікаві  екскурсії  і  неперевершену  подорож...


Сьогодні  я  зустріну  друзів,
Відчую  потиск  їхніх  рук.
Щоб  бути  в  поетичнім  крузі,
Доклав  зусилля  Назарук.

Земля  Волинська  пригорнула
І  віддала  своє  тепло.
Я  враз  потрапила  в  минуле,
Воно  в  думках  моїх  було.

Ось  замок  Любарта  в  чеканні,
Чекає  дорогих  гостей.
Для  нього  будемо  бажанні
Він  кожен  день  стіча  людей.

Волинський  край,  то  Лесі  пісня,
Колодяжне  зустріло  нас.
Тут  тихо  так,  так  дивовижно,
Та  сплинув  дуже  швидко  час.

Нам  презентацію  для  книги,
Зробив  Печора  й  Назарук.
Читали  ми  вірші,  щасливі,
Дарунки  узяли  до  рук.

Зачарувала  нас  піснями,
Олена,  щира,  Білокінь.
Лилася  пісня  поміж  нами
Її  за  це  низький  уклін.

Коли  співав  пісні  Куценко,
"Два  кольори..."  злетіли  ввись.
Щемливо  так  було  серденьку,
Слова  в  повітрі  розлились.

Пісні  люблю  я  ще  з  дитинства,
Пишу  слова,  співаю  їх.
Слова  лягають  мов  намисто
Червоне  падає  на  сніг...

І  знову  подорож  бажАнна,
Нас  за  собою  повела.
На  джерело  Святої  Анни
Я  зачарована  була.

Усе  було  так  загадково
І  неймовірної  краси.
Лилась  мелодія  казкова,
Такі  чарівні  голоси...

Вода  джерельна  прохолодна,
Здоров'я  й  сили  додає.
Яка  заквітчена  природа,
Так  легко  на  душі  стає.

Ліси,  рівнини,  дивні  гори,
Ведуть  в  чарівність  далі  нас.
Зустріли  Кременця  простори,
Я  бачу  все  це  в  перший  раз.

Ось  вже  видніється  Почаєв,
Блищать  на  сонці  купола.
Гостинно  Лавра  зустрічає,
Я  на  молебені  була...

Усе  закарбувала  в  пам'ять
Для  мене  це  понадусе.
Історія  так  душу  ранить
В  часи  минулії  несе.

Скажу  я  дякую  Оксані
Вона  для  всіх  чудовий  гід.
Ми  гості  в  неї  не  останні,
Не  перевівся  родовід...

Скажу  спасибі  водієві
Уміло  він  тримав  кермо.
Для  нас  гарячі  дні  липневі,
Перетворились  на  кіно.

Смішив  нас  жартами  Печора,
Без  нього  сумували  б  ми.
Закрию  очі,  ніби  вчора
Ми  разом  у  гурті  були.

Ось  старовинний  замок  Дубно
З  фортецямі  у  всій  красі.
По  ньому  так  ходити  сумно
Острозькі  тут  жили  князі.

Я  хочу  вам  сказати  друзі,
Що  ви  чудові  були  всі.
Привіт  великий  шлю  подрузі,
Валюша  ти  у  всій  красі.

Наш  шлях  лежить  на  поле  слави,
Козацькі  там  ішли  бої.
Во  ім'я  славної  держави,
Ложили  голови  свої.

Низький  уклін  їм  й  світла  пам'ять
За  те  що  боронили  край.
Минуле,  серце  моє  ранить,
А  пам'ять  -  то  небесний  рай...

Хочу  подякувати  за  цікаву  подорож  людям  які  доклали  зусиль,  щоб  ми  зустрілися.
Це  було  прекрасно.Ця  подорож  ще  нераз  буде  нагадувати  про  такі  чудові  дні...
Всім  великий  привіт  дорогі  мої!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743264
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Любов Іванова

КВІТУЄ В ПОЛІ МАКІВ ЦВІТ

К-уди  ведеш  мене,  стежино,
В-  отой  пшеничний,  справжній  рай?
І-шла  б    я  нею  без  упину,
Т-уди,  аж  ген  за  небокрай...
У-збіччя  трави  гне  додолу,
Є-  їх  доволі    й  між  хлібів.

В-рожайний  лан  шумить  довкола,

П-онад    яким  пташиний  спів.
О-сь  там,  в  галяві  волошковій
Л-ягти  б  у  самозабутті.
І-  назбирать  букет  чудовий,

М-оже  найкращий  у  житті...
А-  трішки  далі  червоніють
К-риваві  плями  на  землі.
І-    як  знамена  багряніють,
В-елично,  гордо  на  стеблі.

Ц-е  ті  вогні,  що  погляд  палять,
В-огнем  доповнюють  блакить.  
І-  я  внесу  собі  у  пам"ять
Т-авром  безцінним  кожну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


MERSEDES

Пройтися по траві…

Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Відчути  дотик,  ніжну  прохолоду.
І  щоб  ступали  ніженьки  мої,
В  блакитну  і  прозору  річки  воду.

Хоча  би  раз  здійснились  мрії  ті,
З  якими  я  так  часто  прокидалась.
Я  сліз  тоді  не  лила  б  в  самоті,
З  тобою  любий  назавжди  осталась.

Безжальна  доля  вибрала  мене,
На  неї  я  повір  не  нарікаю.
І  хоч  буває  серденько  сумне,
В  своїх  віршах  я  душу  зігріваю.

Я  потрапляю  в  казку  в  дивнім  сні,
Танцюю  вальс...  Кружляю  в  нім  з  тобою.
Мені  б  хоч  раз  пройтися  по  траві,
Щоби  душа  невідчувала  болю...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743168
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


Наталя Данилюк

Вже вдруге Волинь об’єднала поетів…

[i]Вже  другий  рік  поспіль  мальовнича  Волинь  зустрічає  авторів  «Клубу  Поезії»,
чиї  вірші  увійшли  до  колективних  збірок  –  цього  разу  це  «Мотиви  ріднокраю»  
та  «Опалені  рими»  (упорядник  Олександр  Печора).  Книги  побачили  світ
завдяки  меценатській  підтримці  Миколи  Серпня.  А  триденні  надзвичайно  
цікаві  екскурсії  організував  Віталій  Назарук.
Щира  подяка  невтомним  творчим  побратимам  Печорі,  Серпню  і  Назаруку  
за  колективні  збірочки,  за  цікаві  і  насичені  екскурсії  українськими  святинями  
та  історичними  місцями,  за  можливість  знову  зустрітися  з  чудовими
талановитими  людьми!
Як-то  кажуть:  і  я  там  була,  мед-горілку  пила)))  А  побаченим  пробую  поділитися
у  своїх  віршованих  рядках:[/i]


Вже  вдруге  Волинь  об’єднала  поетів
Під  небом  льоновим,  на  фоні  озер,
Де  стільки  ідей  для  красивих  сюжетів:
І  велич  церков,  і  Будинок  химер…

І  Любартів  замок,  величний  та  гордий,
Де  вежа  коронна  підперла  блакить,
І  тихого  Стиру  мрійливі  акорди,
Що  між  берегами  спокійно  бринить.

Цілюща  вода  зі  святої  купальні  –
Пірни  і  відчуй  ці  дари  неземні,
Подякуй  молитвою  Праведній  Анні,
І  знов  у  дорогу  –  навстріч  новизні!

Де  Божа  Гора,  і  святиня-Почаїв,
Що  блиском  і  величчю  сліпить  здаля,
Криштальних  озер  голубі  виднокраї,
Котрими  багата  ця  щедра  земля.

А  далі  –  слідами  козацької  слави
Майнути  й  відчути  звитягу  віків…
Пірнути  у  Світязь  безмежний,  ласкавий,
Вдихнути  дощу  аромати  п’янкі.

Й  радіти,  що  випала  знову  можливість
Між  цих  дивовижних  красот  і  святинь
Вдивлятись  в  обличчя,  прості  і  щасливі,
З  якими  тебе  поріднила  Волинь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743225
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


dovgiy

B. R. V.

Самотній  вечір,  ніч  і  ранок
Туга  та  холод  на  душі.
Горнятко  кави  на  сніданок
І  ось  сідаю  за  вірші.

Від  всіх  проблем  життєвих  –  втома.
Замість  надій  лише  «аби»:
Аби  не  гірше,  аби  дома,
Аби  не  тріснули  лоби,
Коли  об  стіни  ми  зопалу,
У  намальований  прохід,
Ударимось,  як  товста  паля…
І  чи  дамо  ще  «задній  хід»?  
Ніяк  не  вийдемо  із  бою.
Ти  знаєш  вже  давно  про  це.
Коли  прощався  я  з  тобою
Просились  сльози  на  лице.

Дивився  в  очі!  Надивлявся
На  стільки  довгих-довгих  днів!
І  все  одно,  коли  зостався,
То  від  туги  закам’янів!
Чи  ще  почую,  чи  побачу,
Чи  ще  зустріну  деінде?
Прощався  назавжди,  неначе,
Бо  вже  й  не  знаю,  чи  прийдеш…

І  не  тому,  що  вже  не  схочеш
У  вічі  глянути  мені.
Не  можу  я  і  ти  не  можеш
Біду  здолати  у  ці  дні.
Тримаюся,  як  тільки  можу,
Допоки  є  вогонь  в  душі.
Хай  і  тобі  у  цім  поможуть
Моя  любов,  мої  вірші!

16.07.2017



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742253
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Ніна-Марія

ВІДЧУЛА ТЕБЕ Я В ДОТОРКАХ ВІТРУ

[youtube]https://youtu.be/oS3Dnsy5u1g[/youtube]

Відчула  тебе  я  у  доторках  вітру,
А  мо'  в  шепотінні  ласкавому  трав.
Ти  виринув  просто,  неначе  нізвідки,
Як  відстань  ти  цю  неймовірну  здолав?
 
Куди  ж  мені,  милий,  тебе  садовити?
Хай  гріє  мене  твоє  рідне  крило.
На  тебе  мені  хоча  б  всмак  надивитись...
Ти  ж  знаєш,  як  довго  тебе  не  було!
 
Нас  ніжно  огорне  так  тиша  в  обійми,
Я  пташкою  буду  тобі  щебетать.
Поглянь,  вже  і  вечір  стуляє  повіки,
Та  хочеться  все  тобі,  все  розказать...
 
Прошу,  не  лишай  в  самоті  мене  довго.
Без  тебе  мені  один  день-немов  вічність.
Тоді  на  душі  моїй  так  полиново,
В  очах  твоїх,  рідний,—  усе  ж  моє  світло!
 
Сидіти  би  нам  так  рука  у  руці.
Нехай  в  унісон  б'ються  наші  серця.
Солона  скотилась  сльоза  по  щоці.
Коли  ти  не  поряд  —  то  вже  не  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742281
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017


Наталя Данилюк

Добре посеред літа…

Добре  посеред  літа  
стрибнути  в  потяг
і  дременути  в  пошуку  
свіжих  думок,
взявши  в  дорогу  
лише  необхідний  одяг,
ложку  медового  сонця  
і  вітру  ковток.

Вкинути  у  наплічник  
буденні  турботи,
щоби,  як  мотлох,  
пожбурити  прямо  з  вікна…
Й  переконати  себе,  
вже  напевно  всоте:
ти  –  музикант,  
а  твій  настрій  –  
це  тільки  струна.

Тож  і  тобі  задавати  
душі  ритмічність,
щастю  своєму  –  об’єм,  
а  думкам  –  висоту.
Добре,  що  ця  дорога,  
завдовжки  з  вічність,
знає,  що  ти  переслідуєш  
певну  мету:

Просто  втекти,  
розвіятись,  
захмеліти
від  фантастичних  вражень  
і  кольорів!
Всі  ми  в  душі  –  
наївні  мрійливі  діти,
спраглі  нового  віяння  
й  відкриттів.

Поки  ж  лисніє  ребрами
вздовж  дорога,
й  потяг  ритмічно  кашляє
серцю  в  такт,
подорож  ця  –  
іще  одна  перемога,
спроба  
у  буднів  випросити
антракт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ІРПІНСЬКІ РОЗДУМИ ОСІННІ

Яка  красива  осінь  в  Ірпені!
Сюди  колеги  звідусіль  злетілись.
Той  щебет  досі  чується  мені.
Прощатися  нікому  не  хотілось.

Прибулі  з  Криму  і  Галичини,  
з  Хмельниччини,  Полтавщини,  Волині…
Із  Кропивницького  й  Дніпра  вони.
Й  столичні  друзі  –  всі  в  душі  й  понині.

З  Чернігівщини  –  бравий  лікар  Ох.
Він  –  во!    –  поет,  художник,  композитор.
У  нього  хисту-вдачі  на  п’ятьох!
Є  й  «Гарбузівка»  –  може  пригостити.

З  Борисполя  –  Шевченко  завітав.
Він  –  музикант,  співак  і  композитор.
Давненько  і  поетом  гарним  став.
Й  художником,  мо,  стане  ще  маститим.

Добро  іскрилось  з  сонячних  долонь.
І  осінь  барвограйно  так  буяла!
Співала  нам  Олена  Білоконь!
І  пісня  наша  душу  окриляла!

Аплодували  приязно  собі  –
були  тоді  мистецьким  епіцентром!
І  кожен  захопитися  зумів
ще  й  співом  Анатолія  Куценка!

Усі-усі  –  і  хлопці,  й  дідусі,  
й  дівчата-жіночки  –  такі  чарівні!
Були  щасливими  й  раділи  всі  –  
відносно  незалежні  й  майже  рівні.

Об’єднані  у  слові  і  ділах
не  плакалися,  більше  –  жартували.
Те  світло  в  душу  бережно  заклав,  
аби  вона  вкраїнно  гартувалась.    

Об’єднані  метою  Луцьк  й  Лубни…
Дніпро  єднає  береги  священні.
Людей  натхненних  й  трішечки  чудних.
Ми  всі  –  прості,  хоч  серед  нас  є  й  вчені.

Ми  дещо  різні  й  рівень  різний  ще.
Не  будемо  себе  у  груди  бити.
Патріотичне  наше  дітище.
Хтось  хай  сичить,  а  нам  своє  робити.

Ми  вірні  лиш  одній  святій  меті,
щоб  дихалось  усім  на  повні  груди.
Ми  лірики  відважні  –  саме  ті!
Посеред  нас  немає  й  краплі  юди.  

Понад  усе  –  плекання  братських  уз.
І  людяність,  і  відданість,  і  гідність.
Єднає  нас  міцний  козацький  дух,
тверда  національна  відповідність.

Яке  ж  величне  й  горде  слово  «друг»!
Піднесено  струмує  й  коле  серце!
І  друг,  і  брат  –  Віталій  Назарук!
Розвіртуалиться  й  Микола  Серпень!

У  нас  ще  стільки  невідкладних  справ
і  задумів  добро  творити  разом!
Я  однодумців  творчих  тут  зібрав,
і  тих,  що  не  стрічалися  й  ні  разу.

О,  як  привільно  мріється  мені!
О,  як  же  моє  серденько  зігріте!
Яка  ж  красива  осінь  в  Ірпені!
І  будуть  ще  зима,  весна  і  літо!..

У  залі  й  в  барі  ми  дали  концерт!
Самі  себе  послухали  та  й  годі.
На  тому  не  робили  ми  акцент:
спілчани  ми  чи  трішечки  народні.

Були  ми  скромно  на  «передовій».
І  лінію  свою  натхненно  гнули.
Поети,  піснярі…  і  вітровій  
осінній,  щоб  журитись  за  минулим.  

В  глядацькій  залі  ще  й  трибуна  є,
й  столи,  мов  для  президії  зостались.
Більярдний  стіл  є  посеред  фойє.
Й  обдерте  піаніно  у  їдальні.

В  кутку  біліє  здоровенний  бюст  –
Гурамішвілі  –  гордого  Давида.
У  протилежному,  мов  хтось  забувсь  –
Шевченка  бюст  й  долоня  геть  відбита…

Розбиті  долі…  класик  тут  живий  –  
Василь  Голобородько…  втік  з  Лугані.
В  зажурі  курить…  
Та  пиши  чи  вий…
У  стелі  світ  дивися  на  дивані…

Вигранює,  довершує  вірша.
Немов  затворник,  догорає  в  горі.
Що  Інтернет?  На  прив’язі  душа!
А  осінь  златом  стелиться  надворі…

–  Зайдіть  до  нас,  щоб  ми  почули  всі…
–  Мені  б  ще  фрак,  і  тільки  від  Версаче!
Мені  б  ще  побродити  по  росі…

Сміються  очі,  але  серце  плаче.
 
Живуть  тут  й  молоді  бородачі,  
оті,  що  в  чорній  зоні  воювали.
Та  тільки  ж  потенційні  слухачі  
на  тім  концерті  в  нас  не  побували.

Ми  ж  пишемо  й  говоримо  про  них,  
допомагати  прагнемо  охоче,
щоб  Україну  разом  боронить…
А  доля  з  того  плаче  і  регоче.

Ірпінь  для  них  сьогодні  –  оберіг.
Що  буде  далі  –  ще  вони  не  знають.
В  Донецьку  залишились  матері…
А  як  синів  бандити  упізнають!..

Отак  собі  ми  поруч  живемо  –  
і  пишемо,  й  воюємо,  як  можем.
Із  неба  манни,  звісно  ж,  не  ждемо  –
ще  Господу  хоч  трішки  допоможем.

В  Будинку  творчім  не  були  й  доби,  
та  думи  зародилися  на  волі.
Нам  шелестіли  клени  і  дуби  –
скидали  листя  в  наші  душі  голі.

Ми  тут  обговорили  свій  Статут,  
як  «Ріднокрай»  нам  праведно  плекати.
Звести  гуртом  гартований  редут  
і  до  коша  заброд  не  допускати.

Пориви  наші  жовтень  золотив.
І  персонал  привітний  і  гостинний.
Підсилив  мікроклімат  колектив.
І  теплі  мрії  додали  нам  сили.

Нам  затишку  в  серця  додав  Ірпінь.
І  віри  в  праведність,  щоб  краще  жити.
І  підказала  неба  голубінь,
кому  і  як  ми  маємо  служити.  

Тут,  безперечно,  аура  ще  є  –
письменницька,  закохано-мистецька.
Таке  близьке  все,  й  наче  нічиє.
Тут  «ретро»  безпритульно-молодецьке.

Алеї  і  стежки…  і  падолист…
Так  хочеться  на  лавочку  присісти.
Напевно,  краще  тут  було  колись…
Зразкового  б  сюди  капіталіста!

Та  де  ж  той  благородний  меценат?
Тепер  чи  ж  тут  письменницька  еліта?
О  як  шалено  дивний  час  мина!
Як  прохолодно!  Чи  ж  діждуся  літа?

Поглинув  нас  враз  гамірний  перон,
й  вмістила  всіх  ранкова  електричка.
Від  почуття  вже  плавилось  перо…
Не  остудила  б  суєта  столична!


Листопад,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 33

Мне  сегодня  подфартило
Приходил  под  утро  Влас!!
Пока  тело  не  остыло,
Я  приму,  Максим,  и  вас!
*
Познакомился  с  девицей
Мини  юбка,  томный  взгляд,
Словно  булки  ягодицы,
Хотя  ей  под  шестьдесят!
*
Мы  с  кумой  договорились,
Съездить  в  город  потусить,
Мы  ж  не  знали,  что  мужчины  
Будут  нас  за    это  бить.
*
У  реки  в  траве  густой,
Жал    меня  Акакий.
Говорил,  что  холостой,
Оказалось  -  враки!
*
Стариною  мы  тряхнули
Долго  маялись  потом!
У  меня  на  попе  гули,
У  Петра  -  спина  колом!
*
Я  купил  машину  Любке,
Жаль,  что  помыслы  пусты!
Эта  ***  в  мини  юбке,
Ездит  каждый  день  в  кусты.
*
Летом  бабушка  Матрёна
Учудила,  прямо  страсть!!
Молодым  парням  гормоны,
Успокаивать  взялась.
*
Старый  дед  уселся  в  бричку,
Глянь,  такси  для  королев!
А  внизу  прибил  табличку
Джип,    Лачетти  шевроле!
*
По  грибочки  кум  с  кумою
Собирались  в  аккурат!
Расскажу  куме,  не  скрою,
Пусть  берет  с  собой  домкрат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741834
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Ніна-Марія

В піснях солов'їних скупана

[color="#3359cc"]В  піснях  солов'їних  скупана,
В  поезії  щедро  оспівана,
Де  ж  доля  твоя  та  згублена
Ти,  земле,  красою  уквітчана?
 
Війною  і  горем  убита,
Торуєш  до  волі  кров'ю  свій  шлях.
Вже  крові  стільки  пролитої,
А  скільки  синів  в  землі  тій  лежать.
 
Москаль,  що  колись  звався  братом,
Скажено  і  підло  з  градів  плює.
Довіку  не  хочу  їх  знати.
Назад,  що  прибрав,  нехай  віддає.
 
Вже  стільки  біди  наробили,
Що  пам'ять  століть  її  не  зітре.
Мізки  так  народу  промили,
Що  ворогом  лютим  нас  визнає.
 
Вкраїно,  лебідонько  сиза,
Тобі  я  підставлю  плечі  свої.
Зміцніють  хай  ослаблені  крила,
Рясними  будуть  хай  врожаї!
[/color]

[img]http://telegraf.com.ua/files/2016/06/92421.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741828
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Віктор Ох

Дівчина з веслом (V)

Хто  тільки  не  надихАвся  темою  знаменитого  совіцького  стандарту  -  "дівчина  з  веслом".  Я  теж  вже  давно  написав  про  це  вірш,    також  була  і  авторська  пісня  на  той  текст.  А  це  ще  й  повернувся  до  нього  в  жанрі  відеопоезії.
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BZsAuf5XN-A[/youtube]

В  широтах  забамбулених  совком
стояли  й  веселили  нас  скульптури:
«Шахтар»,  «Доярка»,  «Дівчина  з  веслом»  –
шедеври  пролетарської  культури.
Дебела  дівчина  велично  зирить  вдаль.
Придуркуватість  легка  на  обличчі.
Веслом  відгонить  смуток  і  печаль?
Веслом  долає  всякі  протиріччя?
«Для  чого  їй  весло?»  –  питаєш  ти.  -
Для  нападу,  для  самооборони?
Куди  збиралась  краля  з  ним  підти  –
в  бутік  чи  на  веслярські  перегони?
Чому  весло,  а  не,  скажімо,  смолоскип,
як  в  пОдруги  –  у  статуї  Свободи?
Чи  те  весло  взялась  постерегти
бой-френду,  поки  п’є  він  «Пиво-Води»?
Чому  не  оголила  вона  грудь,
як  інвалідка  та  –  Венера  із  Мілоса?
В  веслі  чи  в  чім  її  жіноча  суть?
Чому  в  «мужскіх»  трусах?  Чому  не  боса?"
Аж  раптом  зрозумів!  Мені  дійшло!!
Ця  дівчина  кохає  і  страждає!
«Гребіть  ви  звідси!  Нате  вам  весло!»  –
всім  виглядом  своїм  нас  закликає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741711
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Валентина Малая

АФОРИЗМИ чи поради для життєвої розради

[i]  [b]про  любов,уроки  життя,сімейні  відносини[/b][/i]

(Для  онуки  і  підростаючого  покоління)
***
Роботи-непочатий  край!
Така  уже  моя  натура!
Аби  зібрали  мій  врожай!
Мої  думки-  то  ж  як  мікстура!
***
Повні  долоні  для  тебе  тепла,  
Щастя  ,любові,  добра  від  бабусі.  
Щоб  ти  розумна  й  красива  була,  
І  все  життя  в  позитивному  дусі!  
***
Будуть  міцними  твої  кроки,
якщо  будеш  зважати  на  бабусині  життєві  уроки
.Для  тебе  в  них  багато  підказок,
життєвих  проблем  і  задач  розв*язок.
***
Прокидайся  вранці  рано,  Умивайся,йди  на  ґанок,
 Лови  промені  в  долоні,  І  даруй  їх  усім  Соням.  
***
Бог  ВСЕ    зробив  уже  для  людства,
Ввійдіть  лиш  ,люде,в  Його  радість.

***
Люди  гублять  ,розтрачують  своє  життя  
на  щось  несуттєве==  за  власним  бажанням  ...
***
Хтось    каже,що  одне  життя,
А  тому  все  -  усе  попробуй,-
Серед  УСЬОГО  є  й  сміття,
Розумна  будь,сміттям  тим  гребуй.
***
Майстер  вміє  все  робити,
Учень  вчиться  гарно  жити,
Дурнем  легше  в  житті  бути,
Він  не  відчуває    скрути.
***
Любов  –  чи  Є,  а    чи  –  нема,
Не  силуй    ззовні  ситуацію,
Не  кидай  бісеру  дарма,
Бо  будеш    мати    профанацію.

***
Хочеш  бути  ти  любима,
То  сама  усіх  люби  ,
Щоби  мужа  поруч  втримать,-
Не  жалкуй  йому  хвальби.

***
Подумай  і  Не  плюй  в  криницю,
Бо    прийдеш  сам  ,щоби  напиться.
І  "яму    не  копай"  другому,-
Бо  буде  сутужно  й  самому.

***
Якщо  сім*ю  ти  не  зберіг,
Нічого  в  вогнище*  не  кидав.
Ти  –  носоріг,єдиноріг!
І  сам  себе  пітьмі  ти  видав...

***
Любов  людська  -  то  є  печаль,
Хвороба,біль,розчарування,
Хто  в  почуттях  застряг,тих  жаль,
То  ніби  –    самоґвалтування.

***
Себе  самого  не  гризи,
В  думках  мізочків  не  затримуйсь,
Підтримуй  дах*  ,вивчай  ази,
І  ні  на  чому  не  зациклюйсь!
***
***
*дбай,щоб  все  було  по  розуму,  
а  не  навпаки.

***
Свою  родину  бережи,
Шануй  стареньких,близьких,рідних
Малечі    просто  –    підкажи  ,
Поводься  скрізь  солідно  й  гідно!

***
Шануй  і  батька,також  й  неньку,
І  буде  скрізь  тобі  гладенько.
І  Бог  продовжить  твої  дні,
На  славу  вашої  рідні!.

***
Ти  за  дітей  своїх  молись,
І  про  життя  їх  охорону,
Хай  не  заносять  вию  ввись,
І    не  потрібна  їм  корона.

***
П*яниць    і  трутнів  обминай,
Дружи    із  сильними  чоловіками,
Свого  із    інших  упізнай!
І  за  порадою  ---до  МАМИ!

***

На  помилках  себе  лови!
І  вчись  на  них  ,-  ВСЕ  БУДЕ  ДОБРЕ!
З  веселкою  в  душі  живи!
Виховуй  серденько  хоробре!

***
Душею    ницих    ти  прощай,
Пропащі  люди  то  й  негодні,
На  їх  слова  ти  не  зважай,
Вони  говорять  їх  з  безодні…

***
Якщо  почула,що  пліткують
Про  тебе  і  твою  сім*ю…-
То  вони  просто  відхаркують
Язико  -довгую        змію…

***

Перемагай  усе  і  всіх!
Й  себе,як  треба,перестрибни!
Не  лізь  в  спокусливий  той  гріх,
бо  потім  далі  -  усе  хибне!

***

Дарунки  долі  всі  приймай  
Вони  всі  як  життя  уроки,
І  Бадьорись  ,і  не  дрімай,
З  бажанням  все  роби,з  підскоком.

***

Хоти  і  мрій,і  фантазуй,
І  позаписуй  свої  цілі,
Хвилину  кожну  не  марнуй,
Зважай  на  досвід  батьків…зрілий.

***
***
Ти  люби    свою  натуру,
Дбай  про  тіло  і  фігуру,
І  книжки  також    читай,
І    IQ  свій  розвивай!

***
Дам  таку  іще  пораду,
Фрукти  й  овочі    із  саду,
Їж  сирими  і  у  джемі,
Будеш,як  Коко  в  Едемі.

***
Завжди  вихід  є  в  житті,
Не  сумуй  на  розпутті,
Матері  своїй  довірся,
Щоб  той  сум  та  й  геть  пронісся.

***

Не  чекай  з  моря  погоди,
Бери  весла  і  греби!
Щоб  доплисти  до  свободи,
Не  будь  ніби  амеби.

***

Проснувсь,-співай,
Роби  зарядку,
Слідуй  режиму  й  розпорядку!

***

А  іще  запам*ятай,
Лінь-це  деградація,
Про  свій  імідж  також  дбай,
Про  поставу  й  грацію.

***
І  пройде  час,і  пройдуть  роки,
Стануть  слабенькі  твої  кроки,
Та,щоб  тебе  вони  носили,
Ти  ЗАРАЗ    набирайся  сили!

***
Вино  глумливе  ,горілка  буйна  ,
Непотріб  цей    глузує  з  люду.
Ти  до  тверезості  будь  чуйна!
Бо  п*яні  піддаються  суду!
***
Корінь  всіх  зол-  любов  до  грошей,
Знай  міру  всьому,будь  хороша!
***
Що  б  не  робив,  -роби  з  Любов*ю,
Успіх  у  справах-  то  як  ловля!
***
***
Сміх-  то  для  здоров*я    ліки,
Твої  лікує  недоліки.
***
Життєва  цінність  –в  спілкуванні,
У  милосерді,у  навчанні,
Старанні  і  систематичності,
Змаганні  і  практичності.
***
Учню  треба  мовчки  слухать,
Хай  працюють  його  вуха.
***
Всяка  праця  шаноблива,
Не  гонорись,не  будь  спесива!
***
Швидкою  будь  ,щоб  зрозуміти,
Що  твої  діти-  то  є  квіти.
***
Системні  вправи  з  фізкультури
Покращують  твою  фігуру.
***
Стадіон  завжди  люби!
Мотивуй  всіх  до  ходьби!
***
Воду  пий  ,не  забувай!
І  здоров*я  зберігай!
***
Пам*ятай  життя  уроки!
Хай  сміливі  будуть  кроки!
***
Їдь  на  море  в    літню  спеку.
Близько  ,може  і  далеко.
***
***
Рано  вранці  прокидайся!
Умивайся  і  не  лайся!
Можеш  пісню  заспівать,
Танцювать  чи  пострибать!
***
Будь  завжди  й  щодня  весела,
В  чистоті  тримай  оселю!
***
Злих  й  сварливих  обминай,
То  не  друзі,просто    знай!
***
Не  пускай  образи  в  серце,
Й  Лихослов*я-  то  як  перці!
***
Із  сусідом  не  сварись,
З  допомогой  не  барись.
***
Руки  мий  після  подвір*я,
Сам  собі  включи  довір*я.
***
Дім  ,дерева,діти  –  це
Заплануй  своє  райце.
***
Заздрість-  то  погана  штука,
З*їсть  з  середини  без  стука.
***
Брехні  –то  велика  пастка!
Будеш  мати  дірку  з  в*язки.
***
Хочеш  мати  гарну  жінку,
Дивись  на  тещину  картинку!
***
***
Сила  є  –  розум  у  штанях,
У    телепки-    хлопа    Вані.
***
Припни  язика  ,прояви  в  тому  старання,
Бо  мудрість  жінки—таки  у  мовчанні…
***

Не  вір  чуткам,а  вір  першоджерелам,
Бо  результати  будуть  невеселі!
***
Роби  мазки  на  полотні,
Чи  візерунки  на  вікні…
Життя  своє    лише  не  маж
Бо  буде  кепсько  аж-аж-аж!!!
***
Солодка  жінка  –  то  спокуса.
Нехай  блондинка  ачи  руса…
Май  голову  завжди  на  плечах,
І  розберися  у  цих  речах…
***
Завжди  вертайся  у  свій  дім,
бо  вдома  краще  нам  усім!
***
Що  є  Любов—ти  досліди
І  будь  із  нею  лиш  на  «ти».
***
Відвертість  з  близьким  –  бережи
Усе,як  є,-  кажи,кажи…
***
Будь  досконалою  у  всьому
І  будь  господаркою  вдома.
Яскравою  й  собою  будь,
Роби  усе  не  як-небуть.
***

Виставляй  амбіції  та  не  скрізь!
За  перемогою  біжи  ачи  лізь!
***
***
Використовуй  ефективні  способи  рішення  проблем,
Якщо  забарився-  порадься  зі  своїм    учителем.
***
Дотик  перший-  дорогоцінний  крок
То  є  перший  урок,то  є  свіжості  ковток…
***
Не  бійся  новизни  та  невідомості,
Слухай  підказки  підсвідомості.
***
Помилки  потрібні  у  житті,  і  тобі,і  іншим,і  мені…
***
Будь  сильною,  слізки  фонтаном  не  випускай,
Рішення  усіх  проблем  Є---просто  пошукай!!!!
***
Тримай  синицю  у  руках,
Бо  журавель  далеко,АХ!
***
Гризи  науку  назубок,
Збирай  знання  Усі  В    клубок!
***
З  мурахи  приклади  бери,
 Дивись  на  їхні  манери.
***
Бджола  мала  і  та  працює,
Ніколи    в  справах  не  нудьгує.
Все  носить  з  квіточок  нектар,
Й  Ніхто  не  плотить  гонорар…
***
Не  упирайся  мов  віслюк,
То  не  розумно,  то  як-глюк!
***
***
Не  будь  лисицею  ніколи,
То  є  погана,бачся,школа!
***
Люби  і  слухай  солов*я,
хоч  ти  й  у  віці  надвечір*я!
***
Любов  усе  перемага!
Долає  все  й  допомага!
***
Життя-  театр,  а  ми-актери!
Хай  будуть  поруч  режисери!
***

Побач  яскравий  зорепад,
Зроби  з  лимона  лимонад!
Вперед  іди,не  тормози!
Важливі  скрізь  інфо-ази.
***

Життєва  втома  в  житті  моментах-
ТО  не  вистачає  мікроелементів!
***
Мрії    свої  направляй    увись!
У  себе  вір,з  негараздами  борись!
***
Не  так  важливий    макіяж,
Як  з  другом  несподіваний  вояж.
***

Відкривай  свою  душу  для  любої  нової  інформації,
Будь    попереду  сьогоднішньої  цивілізації.
***
Не  бийся  й  здачу  не  давай,
Собі  проблем  не  завдавай!
***
***
Посади  дуба  під  вікном,
Розкаже,як  це,-  агроном,
***
Твій  кишківник  скаже  «спасибі!»
Овочам,воді,кефіру  й  рибі!
***
Старі  фотографії  –  це  пам*ять  роду,
Це  перша  в  світі  нагорода!
***
Перебувай  на  позитиві,
Щоб  відкрились  перспективи!
***
М*яч,гантелі  і  скакалка-  
то  для  тебе  виручалка!
***
Милуйся  фарбами  веселки,
Щоби  життя  було  веселе!
***
Живи  у  правді,добрі,мирі,
І  вибери  собі  кумирів!
***
Старших  себе  поважай,
Меншим  всім  допомагай!
***
Часу  в  тебе  є  багато,
Слухай  Слово  мами  й  тата!
***
Присвячуй  час  також  собі,
Люби  себе  Й  кажи  «спаси-бі!»
Будь  вдячна  дуже  вся  і  всім  ,
Щаслива  будеш  ти  й  твій  дім!
***
***
Пережовуй  гарно  їжу,
їж  усе  лиш  свіже-свіже
***
Смаколиками  буде  нехай  Слово,
Книжки  цікаві  ,методики  нові!
***
І  ходи  в  бібліотеку,
там  цікався  картотекою!
***
Досліджуй  все,що  можна  дослідити,
Щоб  потім  дітей  своїх  тому  навчити!
***
Хочеш  бути  ти  багатим,
читай  книжечок  багато!
***
Сумніви  гони  подалі,
Геть  від  себе,в  темні  далі!
***
Надія,Віра  І  Любов
Хай  мотивують  твою  кров!
***
Коріння  роду  поважай,
Усе  про  рід  свій  вивчи  й  знай!
***
Умій  прощати  усім  людям,
знаходь  у  себе  на  то  сили!
***
Свій  рідний  край  люби,люби!
Свою  домівку  не  ганьби!
***
***
Є  люди  ,які  ходять  за  ліками  в  аптеку,
а  є  такі,які  хочуть  бути  здоровими.
Можна  бути  здоровим  без  лікарів!
Зроби  себе  сама!!
***
Живи  яскраво  й  люби  життя!
Рухайся  постійно,не  навмання!
***
Дружи  із  книгами  і  словниками,
і  за  передачею  досвіду-да  бабусі  і  мами!
***
Вмій  захистити  себе  від  брутальності  інших!
***
Плекай  в  собі  надію  на  все  краще!
***
Будь  готова  до  подарунків  долі,
які  бувають  різними.
***
Не  загубись  у  власних  почуттях,
вмикай  завжди  і  вчасно  розум!
***
Найголовніше  у  житті  =  твої  сім  "Я"  !!!  
***
Шануй  батьків  і  продовжаться  твої  дні  на  Землі!!!
***
Вчись  сама  і  вчи  інших!
***
У  доброчинстві  будь  розсудливою!  
Не  всі  потребують  допомоги.
Розберись,кому  вона  дійсно  потрібна!
***
Інколи  твоє  добро  може  повернутися  
для  тебе  поганим  недорозумінням.
Будь  готова  до  всього!Ніколи  не  розкисай!
***
Все,що  стосується  твоєї  оселі,твоїх  справ,
твого  здоров*я,  
відносин  з  чоловіками  ,матеріальних  статків-то  є  
конфедейційна  інформація.
Коли  ми  довіряєм  це  іншим-  ми  тим  самим  
роздаєм  своє  життя,або  своє  щастя!
***
***
Люби  і  бережи  природу,  Подорожуй,  як  буде  нагода!
***
***
Знай  ціну  праці  і  і  завжди  пнися  до  кращого!
***
Вчись  завжди  на  своїх  і  чужих  помилках!
***
Ненавидь  пихатість  ,хизування  ,зраду.  
Але  вмій  прощати  усім    людям!
***  
Не  тримай  образ  у  серці,вони  руйнують  саму  тебе!
***
Люби  оточуючих,як  саму  себе.
***
Йди  за  порадою  до  самих  близьких  тобі  
людей  (батька,матері,бабусі,дідуся),
довіряй  їм  свої  проблеми.
***
Май  мету,цілі  в  житті!
Плануй  на  день,неділю,місяць,рік.
***
Тренуймо  тіло,щоби  був  здоровий  дух!  
Долай  перешкоди  на  шляху  різних  смуг!
 Всі  тренування  треба  полюбити!  
Щоб  довго  жити-  примусь  себе  ходити!
***
Будьмо  всі  як  ті  діти  Відверті  і  щирі!
Треба  щось  зрозуміти  Й  жити  всім  нам  у  мирі!
***
Цiкавий  дуже    кожен  вiк!  
Свого  життя  ти  садiвник!
 в  яскравий  колiр  розфарбуй  
цiнуй  його,завжди  цiнуй!!!
***
Будьте  коханими  й  самі  любіте!  
Своїх  діточок  задарма  не  сваріте!
Майте  для  людей  широку  душу!  
І  вмійте    включати    великодушшя!
***
Почни  день  у  гарному  настрої!  
Почни  день  у  здоровому  глузді!
Почни  день  із  посмішки  доброї!  
Тримай  негативчик  весь...в  Узді!
***
Смійся...  над  всіма  негараздами!  
Смійся...над  життєвими  кривдами!  
Смійся...над  лукавими  правдами!  
Смійся  ...з  пліток  під  під'їздами!
***  
Борись  ...та  НЕ  з  вітряками!  
Борись...та  НЕ  зі  словом  мами!
Борись...та  НЕ  із  Любов'ю!  
Борись  та  не  в  збИток  Здоров'ю!
***
Прибери  всі  страхи  і  всі  сумніви!
 З  перешкодами  долі-  борись!  
І  співай  лиш  веселії  приспіви!  
Негараздам  своїм  не  корись!
***
Я  тобі  сказати,друже,мушу!  
Годувати  треба  свою  душу:  
Словом,ділом,правдою,піснями,  
Добротою  й  різними  вченнями.  
***
Ти  пильнуй,ЩО  в  тебе  на  сніданок:
 І  який  духовний  є  доданок...  
Дбай  завжди  про  житіє  своє!
 Бо  ,що  людина  їсть,тим  вона  й  Є!
***
Обніми  свою  рідню  По  сто  сорок  раз  на  дню!
 А  свиням  бісер  не  кидай!  Не  розтрачуй  себе,знай!
***
Роздавай  добро  усім  Самим  близьким,дорогим!!!
***
Ти  розмалюй  свій  кожен  день  у  світлі  фарби!  
І  заспівай  дзвінких  пісень,-то  справжні  скарби!  
Забудь  сумне,Очі  в  сльозах--лиш  випий  кави,  
Життя  підніметься  уверх,стане  яскраве!
***
Люби  себе  і  всіх  людей,  і  все  навколо!!!
І  якщо  гарно  на  душі,-  бери  віолу...  
Хай  ллється  музика  тонка,летить  у  гори!  
Разом  з  природой  гомони,вмикай  інтори*
*інтори  (з  англ.)-  вступ  (укр.),  вступление  (рос.).
(    вступай  в  природу  і  
зливайся  з  нею,
 або  розпочинай,
започатковуй  щось  хороше...)
***
Виходьте  всі  і  йдіть  назустріч  Сонцю!  
А,хто  не  може,-то  відкрий  віконце!!
 Підстав  долоні,щастя-ось,ло-ви!!  
Чарівні  звуки  музики  співай  чи  ви-мо-ви!!
***
А  ЗАВТРА  БУДЕ  НОВИЙ  ДЕНЬ!!!  
І  СИЛЬНА  ЗЛИВА  ТУГУ  ЗМИЄ!!  
ЗАСЯЄ  СОНЦЕ  У  ДУШІ!!!  
ТИ  СПРАВИШСЯ  З  УСІМ!ТИ  ВМІЄШ!!!
***
Добро  й  Любов  є      звідусіль...  
Лови-лови  в  свої  кишені...  
І    ЩАСТЯ  ПРИЙДЕ  У  ТВІЙ  ДІМ!  
ВІЗЬМИ  ЙОГО!ПІДСТАВ  ЖЕ  ЖМЕНІ!!!
***
Щоб  пожинати  щастя  і  надію,  
Не  загубити  радість  і  Любов,
Щодня  хай  буде  позитивна  мрія!  
Слова  -  лиш  добрі...знов  і  знов!
***
Дій,вперед-  вперед,вперед!  За  діло  берись!  
Ну  ж-бо  мрію  відпусти  Прямо  ввись!!!
 У  життя  багато  різних  Є  доріг.  
Вибирай,бери,крокуй,Іди,  ЩОБ  ВСЕ  встиг!!
***
ПОСМІХАЙСЯ,коли  вітер  в  обличчя!  
Посміхайся!-  тобі  це  так  личить!  
Посміхайся,  хай  стріли  хтось  мече...  
Посміхайся,хоч  доля  перечить..  
ПОСМІХАЙСЯ!!!
***
Всім  навколо  посміхнися,  
І  добром  своїм  ділися!  
Щоб  ти  завжди  не  робив,  
налаштуйсь  на  позитив!
***
Користуйся  досвідом  старших,
прислуховуйся  до  їхніх  порад!
***
Не  зупиняйся  на  досягнутому!
Прямуй  у  напрямку  Правди  і  Свободи
!Будь  енергійною!
***
Дбай  про  чистоту  мови  і  мовлення!
Будь  лаконічною  і  красномовною!
***
Завжди  є  декілька  варіантів  відповідей
 і  завжди  є  вихід  з  усіляких  проблем.
***
Слухай  своє  серце!
Твоя  енергія  зробить  тебе  сильнішою!

***
Будь  наполегливою  у  всьому.Виховуй  в  собі  наполегливість!
З  нею  подолаєш  будь-які  перешкоди.
***
Отримуй  знання  з  бажанням  і  легкістю  та  займайся  самоосвітою!
***
Займайся  саморозвитком  постійно,навіть  у  похилому  віці!
***
Свої  думки  направляй  у  позитивне  русло!Оптимізм  допомагає  у  житті!
***
Прогресивне  людство  настільки  про  все  подбало,що  скрізь  можна  знайти  те,що  потрібно  тобі  для  твого  розвитку  і  виховання.
***
Роботи-непочатий  край!
Така  уже  моя  натура!
Аби  зібрали  мій  врожай!
Мої  думки-  то  ж  як  мікстура!

(  далі  буде)

12.07.2017р.
















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741742
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017


Наталя Данилюк

Без помислів сторонніх, без мети…

Без  помислів  сторонніх,  без  мети
Гірськими  закарлючками-стежками
Пульсуючим  корабликом  пливти,
Ловити  вітру  дихання  руками.

І  досхочу  впиватися  теплом,
Мозаїкою  ягід  і  травою,
Ожину  зачепивши  рукавом,
А  хмаровиння  –  думкою  легкою.

Подалі  від  мирської  суєти  –
Де  б’ють  життям  артерії-потоки,
Де  за  плечима  –  спалені  мости,
А  в  перспективі  –  впевненіші  кроки.

Де  крон  густих  фісташковий  пломбір
У  сонячній  тягучій  карамелі
Стікає  по  хребтах  високих  гір,
Де  солодко  дзвенять  пташині  трелі.

Цей  ліс  не  твій,  і  ти  йому  чужа  –
Піщинка  непомітна  і  вразлива…
Та  як  у  нього  світиться  душа,
Коли  ти  посміхаєшся,  щаслива!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Галина_Литовченко

Хоч вискакуй з маршрутки…

***
Хоч  вискакуй  з  маршрутки  у  степ  на  ходу  –  
бачу  кашки  знайому  в  траві  позолоту!
І  цикади  дзвенять  за  вікном  до  ладу,
й  стрибунців  навперейми  пустилась  кіннота.  

Літо-літечко  йде  не  в  обхід  манівцем,
зачаровує  зір,  заворожує  сміхом,
розстелило  чубатим  хмарки  ялівцем,
на  житло  ластівок  налаштовує  стріхи.

Поміж  степом  і  морем  мій  дім  на  межі,
котить  хвилі  ковил  у  смарагдові  хвилі.
В  суходіл  уп’ялись  хвилерізів  ножі
де  піщані  суглинки  і  трави  похилі.

Жовті  мальви  цвітуть,  відцвітає  чебрець,
диха  спокоєм  степ  і  неспокоєм  море.
Із  маршрутки  додому  іду  навпростець  –  
ігноруючи  час,  осягаю  простори.
09.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741283
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017


dovgiy

КОРОЛЕВО МОЯ

КОРОЛЕВО    МОЯ

Королево  моя!  Ваш  вінець  осяває  мій  день
Ваша  приязнь  і  ласка  дають  мені  спокій  для  ночі.
Голос  Ваш  пізнаю  із  пташиних  пісень
Зустрічати  повсюди  Вас  хочу.
Перед  Вами  схиляю  посивіле,    в  зморшках,  чоло
Та  впокорюю  змучену  душу.
Аби  Вам,  -  Королево,  -  на  світі  тепліше  жилось
Я  ще  якось  триматися  мушу.
Вам  відомо  про  все,  що  було  у  моєму  житті
Невідомо  лише,  що  чекає.
Як  далеко  від  нас  бурхливі  літа  молоді
З  ними  разом  і  сили  зникають.
Ще  я  бачив  недавно  Ваших  доньок  у  формі  шкільній,
А  вони  вже  діток  народили
І  внучата-пташата  приносять  Вам  радісні  дні,
Додають  для  надій  нові  сили.
Королево  моя!  Знову  свято  прийшло  на  поріг:
Свято  Йвана  Купала.
Не  проклала  нам  Доля  до  щастя  стежинок-доріг,
Цвіту  папороті  Ви  не  шукала.
Не  шукаю  і  я.  Через  вогнище  марних  надій
Вже  стрибати  бездумно  не  можу
Догораю  як  свічка  у  келії  тісній  своїй
Тішусь  Вами,  як  милістю,  Божою!

08.07.2017
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741135
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


dovgiy

ВЖЕ В КОТРИЙ РАЗ

Вже  в  котрий  раз  назавжди  не  прощаюсь.
Та  розлучатись  як  ніколи  важко.
Ти  знов  за  обрій  літа  відлітаєш
До  днів  осінніх,  моя  люба  пташко.
Ти  відлітаєш…  половину  літа
Без  тебе  буду  дико  нудьгувати!
О!  як  же  мені  без  твоєї  з’яви
Аж  стільки  діб  ось  тут  переживати?!
Вже  в  котрий  раз…  а  час  життя  спливає…
Дорогоцінні  неповторні  миті.
Стою  мов  тополь  у  степу  безкраїм
І  визираю  ще  чогось  з  блакиті.
Не  у  просторі  ти  сліди  лишаєш,
А  десь  у  часі,  що  несе  майбутнє.
Там  моє  небо  хмари  застеляють,
Там    сонечко  закрите  каламуттю.
Вже  в  котрий  раз  з  молінням  гляну  в  очі
І  відпущу  -  так  болісно  та  важко.
Ти  знаєш,  знаєш,  що  душа  не  хоче,
А  розум  каже:  відпускаю,  пташко!

06.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741134
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


laura1

Україна - колиска моя!

Україна  -  мій  край  солов'їний!
Степ  безкрайній,  квітуча  земля.
Тут  зростає  повсюди  калина,
Золотіють  безкрайні  поля!

Вийду  в  гай  я  на  раннім  світанку,
Де  рожевим  цвітуть  спориші.
Розмалюю  я  їй  вишиванку,
Кольорами  своєї  душі.

Й  попливуть  візерунки  яскраві,
Долі  чорні  і  білі  смужки́.
Її  розквіт,  падіння  і  слава,
Та  історії  довгі  стежки́.

На  її  всяк  траплялось  дорогах,
Були  чорні  і  сонячні  дні.
Хоч  в  поразках,  а  хоч  в  перемогах
Українські  звучали  пісні.

І  як  землю  безжально  топтали
Різні  орди  огидні  й  брудні.
Як  в  катівнях  тюремних  страждали
Кращі  до́ньки  її  і  сини.

Як  боролась  вона  й  виживала,
Як  цвіли  оксамитом  сади.
Як  героїв  своїх  зустрічала,
Які  щойно  вернулись  з  війни.

Як  ридала  за  тими,  хто  більше
Не  прилине  до  лона  її.
Як  раділа  за  тих,  хто  нарешті
На  її  народився  землі.

І  нехай  більш  сумна  в  неї  доля,
А  для  мене  -  найкраща  вона!
Україна  моя  кольорова,
Калино́ва  моя  сторона!

08.  07.  2017                                Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Леся Утриско

Купальська ніч кохання.

Притихла  ніч,  заснула  в  очереті,
Стогнав  димок  на  березі  ріки,
Краси  відбиток  влігся  на  фуршеті,
Зомліли  похапцем  закохані  зірки.  

Манили  світ  у  кошик  із  хмаринок,
Збирали  жар  розпечених  багать,  
Лиш  мавки  доторкались  до  жаринок,
Ховаючись  у  цвіт  нічних  латать.  

Їх  вічна  ніч-  Купальська  ніч  кохання:
Свічки  в  вінках  і  папороті  цвіт,
Комусь  любов,  ну  а  комусь  страждання-
Такий  закон...  такий  Купальський  світ.   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741045
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Nino27

…роси сльозою вмита

[b][i][color="#dd00ff"]Там    зайві    всі    слова  -  там    просто    літо.
Закохана    душа    теплом    зігріта.
Там    серце    грає    барвами    любові,
Там    ніжність    в    тихо    сказаному    слові.
І    там,  під    небом    сонячного    літа  -
Цвіте    краса,  роси    сльозою    вмита.[/color][/i][/b]
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740876
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИЧНА КАРУСЕЛЬ

–    Ви  вже  сходьте,  а  ми  покатаємось,  
доки  скинути  нас  не  пора.
Ще  в  політиків  трішки  пограємось,  
щоб  добути  бабла  на  гора.
Ви  ловкенько  ще  побізнесуєте,  
ми  –  закони  протиснемо  ще.
Ви  собі  лохторат  підтасуєте,  
доки  зовсім  ще  він  не  пощез.
І  нехай  нас  розсудить  історія.
Ми  прикупимо  дешево  всіх.
Передвиборну  гнімо  риторику.
Хай  шукають  зерно  у  луззі.
Ми  –  елітні,  бо  стали  могутніми.
Стоїмо  вже  ми  скрізь  на  весь  зріст.
Виживаємо  ради  майбутнього  
конкурентів  у  гриву  і  хвіст.
В  хутірці  і  великому  городі  
політична  гряде  чехарда.
Вставим  разом  і  древнім,  і  молоді.
Ловка  в  нас  карусель!

–    Такі  да-а!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741028
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОЛІТИКИ

Політики  –  перевертні  пихаті.
Вони  не  в  змозі  перестать  брехати.
Для  них  закон,  авжеж,  –  неначе  дишло,
адже  із  бізнесу  вони  лукаво  вийшли.
Отам  вони,  звичайно  ж,  і  зостались.
Багатшими  в  політиканстві  стали.
Тримаються  кубла  чемненькі  хами,
об’єднуються  спільними  гріхами.
Уми  юрби  вони  окупували:
терпіть,  сіроми,  –  й  не  таке  бувало.
Безумствують  у  пошуках  варягів.
Диявол  в  їхніх  душах  витворяє.
Бувало  й  краще  і  бувало  й  гірше.
Але  ж  чи  маємо  терпіти  більше?

Політики  товчуть  у  ступі  воду.
Торгують  за  рахунок  лиш  народу.
Загрались,  забрехались  бузувіри.
Зоветься  все  це  кризою  довіри.
Політикам  чи  ж  довіряти  варто?
З  терпінням  небезпечно  жартувати.
От-от  народ  ошуканий  триклятий
почне  політиків  підряд  стріляти!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741027
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Анатолій В.

Політ…

Холодний  світ  і  в  хмарах  сірих  небо,
А  серце  скоро  виплигне  з  грудей!..
Вистукує:  до  тебе,  лиш  до  тебе!
Блукає  серед  безлічі    дверей...

З  останніх  сил  воно  шукає  шпарку,  
Втікає  із  реальності  у  сон...
І  віддається  зовсім  без  остатку,
Щоб  з  твоїм  серцем  битись  в  унісон...

Втікає  в  сон  і  горнеться  до  тебе...
Летить  у    безтілесність,  в  інший  світ,
А  там  -  лиш  ти,  весна,  ромашки  й  небо...
І  я  прошу:  "Не  зупиняй  політ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Валентина Ланевич

І хай доля серця не карає.

На  межі,  де  плуги,  крає  доля  скибки,
Відмяряє  то  рівно,  то  рвано.
Відлітають  грудки  що  заблудлі  роки,
Сивиною  у  прядях  так  рано.

Маків  цвіт  червонить  на  стражденній  землі,
Летять  душі  на  вічний  спочинок.
А  зозулька  спішить,  бо  змовчить  по  Петрі,
Живим  літ  накувати  в  світанок.

Гасне  в  небі  зоря,  сходом  сонце  яснить,
Понад  прірвою  місяць  зникає.
Збережіть  у  собі  повноти  кожну  мить
І  хай  доля  серця  не  карає.

06.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Анатольевич

Любочці Ігнатовій. На "Білий вірш"

Прочитав  "Білий  вірш"  і  чомусь  ця  моя  мелодія,  яку  я  почав  писати  (це  перша  частина)  видалась  співзвучною  з  Любиним  твором.  Можливо  я  не  правий.  Ваша  думка?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2017


Леся Утриско

Дві кави.

Ранкових  сутінків  спивав,  
Заварених  в  нічних  цілунках,
Завидний  місяць  задрімав,  
Забившись  подихом  у  клунках.
Сонливе  сонце  поцілунком,
Вляглося  сміхом  на  вуста,
Дві  кави,  із  кохання  трунком:
В  них-   ти  і  я  ,  в  них-   ти  і  я  .
Із  ночі  мелена  в  обіймах,
В  настою  хмелю...  почуттів,
У  ласках  рук,  в  думках  покірних,
Така  п'янка,  як  ти  хотів.
Така  ревнива  ув  смаку,  
Така  міцна,  така  примхлива,
Мов  хвиля  моря  на  піску,
Така  смачна-  весняна  злива.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740718
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Любов Ігнатова

Білий вірш

Дивлюсь,  як  плачуть  абрикоси
Пелюстям  білим,  наче  сніг,
Неначе  іній  білий  в  роси
Зірками  білими  приліг...

І  білі  хмари  метушаться  —
Жене  їх  вітру  білий  сон,
Дрімає  на  гілках  акацій
Весільний  завтрашній  вельон...

І  білий  терен  огортає
Мої  думки  у  гронах  днів...
І  лине  квітень  небокраєм,
Туманом  білим  посивів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740550
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Леся Утриско

Вдихаю світ на повні груди.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,
Таким,  як  є-   отим,  чудним,
Де  словом  ранять  добрі  люди,  
Тим  загадковим  та  складним.  

Цей  світ-  великий  нам  дарунок  
І  це  життя-  одне,  мов  нить.
Спиваю  слово,  наче  трунок,
Вдихаю  радість  кожну  мить.

У  слезах  тихо  забуваюсь,
Сміюсь  у  відповідь  журбі,  
Як  у  раю,  в  красі  купаюсь-  
Теж  саме  раджу  я  тобі.

Для  чого  смерті,  горе,  війни,  
Нерозуміння,  лють,  біда?
У  світі  жити  всі,  ми  гідні,
Та  душі  з'їли  холода.  

Зневірений,  сумний,  роздертий,
Забутий  Богом  та  людьми,  
В  нім  кожен  роджений,  щоб  вмерти,  
В  нім  ми  приходимо  гістьми.

Вдихаю  світ  на  повні  груди,  
Життя  приймаю,  мов  причастя.
Цініть  його!  -  вас  прошу,  люди,  
Бо  жити,  то  велике  щастя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740368
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Валентина Ланевич

Духмяніють в соннім лузі трав’яні покоси.

Духмяніють  в  соннім  лузі  трав’яні  покоси,
Призахідне  сонце  з  неба  ласка  медоноси.
Довгоногий  чорногуз  чап,  чалапає  в  роси,
Біля  річечки  вербиця  розпустила  коси.

Задивилася  на  воду,  що  плине  потоком,
Де  у  хвильку  чайка  б’ється  чорно-білим  боком.
Скиглить  з  криком  та  пірнає,  а  рибонька  скоком,
Гульк  у  вир,  що  не  дістати,  щоб  було  уроком.

Не  все  сльози,  що  так  ллються,  мають  ціну,  справжні,
Не  добром,  а  злом  вінчають  забаганки  давні.
І  будують  пам’ять  вічну  на  брехні  по  правді,
І  руйнують,  убивають,  думають,  -  безкарні.

Сіють  ненависть  війною,  виміщають  злобу,
Що  зібралася  у  тілі  та  живить  утробу.
А  є  сльози  полинові,  не  питайте  й  пробу,
Вони  щирі  та  сердечні  і  несуть  скорботу.

01.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740142
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


dovgiy

ЙОГО ТАЛІСМАН

ЙОГО    ТАЛІСМАН

Багато  хто  у  диво  це  не  вірить,
Бо  дивом  це  реальним  не  вважає.
Тому,  що  у  житті  на  цілу  вічність
Незмінного  кохання  не  буває.
Скороминучі  вихори  захоплень
Зведуть  на  мить  і  знов  розірвуть  душі,
Морями  гіркоти  і  сліз  затоплять
Всі  острівці  незайманої  суші.
Нехай  не  вірять!  Хай  собі  кепкують
Над  фобією  старого  поета!
У  Всесвіті  його  іще  існує
Всіх  романтичних  почуттів  планета.
Її  ім’я  він  в  серці  своїм  носить,
Як  талісман,  як  цінність  найдорожчу!
Для  неї  в    Неба  на  колінах  просить,
Хоч  зірку  щастя,  коли  йде  на  прощу.
Її  ім’я  –  це  жінка-українка,
Яка  його  назавжди  полонила.
Бо  ж  це  від  Бога  серця  половинка,
Це  чарів  вроди  нездоланна  сила.
Не  перший  рік  він  на  її  орбіті
Супутником  захоплення  кружляє.
Тенета,  що  міцніш  всього  на  світі,
Поета  серце  держать,  не  пускають.
Що  б  там  не  сталось,  як  би  хто  не  судить,
Та  він  про  неї,  про  єдину  пише.
Бо  вірне  серце  тільки  її  любить
І  нею,  як  повітрям  чистим,  дише!

 30.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739964
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Наталя Данилюк

Цей дощ – не дощ…

[quote]Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...

Любов  Ігнатова
[/quote]

Цей  дощ  –  не  дощ,  це  органза  на  вітрі,
Розгойдана  у  прорізі  вікна.
Гроза  толочить  хмари  у  макітрі,
Скрегоче,  мов  обірвана  струна.

Така  приємна  свіжа  прохолода
На  висохлі  знекровлені  ґрунти!
Збігають  цівки  сріберні  по  сходах,
Стара  іржава  ринва  торохтить.

Так  віртуозно  клавішами  стріхи
Перебігають  струмені-нитки,
А  грім  у  небі  лускає  горіхи,
Від  гуркоту  здригаються  листки.

І  добре  так  пробігтися  босоніж,  
Струсити  сльози  Бога  у  траві,
Й,  докупи  склавши  ковшиком  долоні,
Ловити  крапель  порухи  живі!

І  слухати,  як  обмиває  злива
Твоїх  думок  розпечений  граніт…
І  вірити:  в  житті  не  бракне  дива,
Бо  диво  –  це  насправді  цілий  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Валентина Ланевич

Серце б’ється в шаленім темпі.

Чом  тиняєшся  поміж  люддя,
Покриткою  в  благій  свитині?
Ноги  колиш  об  тверде  груддя,
Піт  холодний  по  мокрій  спині.

Благо  прісне  збираєш  ношно,
Правда  плаче,  де  слід  кривавий.
Та  не  відступиш,  це  вже  точно,
В  цім  житті  ти  не  ради  слави.

В  пучці  пальців  любов  до  Бога,
Щастя  ближньому  в  нього  просиш.
Щось  змінити  дається  спроба,
Доки  хрест  твій  не  вкрили  роси.

Серце  б’ється  в  шаленім  темпі,
Ти  -  поет  і  слова  рядками.
Птаха  вільна  у  звучнім  штампі,
Йде  душа  власними  стезями.  

29.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739844
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


dovgiy

СТІНОЮ ДОЩ

СТІНОЮ  ДОЩ

Стіною  дощ!  Дві  постаті  під  ним.
Вона  і  Він.  Гуркоче  громовиця!
Їх  не  розлити  і    ясніють  лиця
Первісним  щастям  –  ніжним  і  простим.
Вона  і  Він.  Прошкують  босоніж
В  розлив  калюж  на  грунтовій  дорозі
Святі  везуть  на  торохтючім  возі
Якісь  діжки…  ті  падають  униз!
Бах!  Тарарах!  По  небі  розляглось
Несуться  хмари  табуном  над  степом
Колись  і  ми,  -  отак,  -  в  тепер  далеке,
Ішли  з  тобою,  мов  хмільні  чогось…
Чи  час  змінив  нас?  Трохи  чогось  є.
Можливо,  менше  стали  відчайдухи.
Вже  не  йдемо  під  дощ  в  зелені  луки,
Ховаємось  в  гніздечко  –  вже  своє.
От  тільки  чари  давньої  пори:
Коли  свій  плащ  розкриє  фея  ночі,
Я  падаю  в  твої  чарівні  очі
І  у  хмелю  до  ранку  все  горить!

А  може,  ризикнемо?    Знов  під  дощ,
Коли  літа  на  вістрі  прощ!

29.06.2017  


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739838
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Ніна-Марія

Наливається соком літо

[img][/img]

Наливається  соком  літо.
Заквітчастилось  різнотрав'я.
Пнеться  в  рості  у  полі  жито,
Щоб  порадувать  урожайно.
 
Достигають  рожевощокі,
Недоспілі  черешні  в  саду.
І  розхитує  на  всі  боки
Вітер  яблуньку  молоду.
 
А  під  тином  красуні  мальви-
Червоніють,  чаруючи  світ.
І  милують  ірисів  барви,
І  жасмину  духмянить  так  цвіт.
 
Ой,  ти  літечко,  красне  літо,
Я  прошу  тебе  —  не  поспішай.
До  нестями  душу  зранену,
Одинокою  не  залишай.


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Виший, мамо, мені рушник.

Виший,  мамо,  мені  рушник,  
Як  вернуся  з  війни  додому.  
До  сирого  окопу  так  звик,  
Наче  в  рідній  хатині,  я  в  ньому.  

Виший  літніми  кольорами,
Листопадом,  осіннім  дощем,
Виший  також  моїми  стежками,
Хай  загубиться  в  ньому  щем.  

І  лягали  сади  вишневі
На  біленьке  лляне  полотно,
Жайвір  тихо  кружляв  у  небі,  
Все  болюче  влягалось  на  дно.  

Та  злились  кольори  воєдино,
Помарнів  у  окопах  світ:
Чорний  колір,  моя  дитино,
Болем  ліг  на  рушник  твоїх  літ.  

Чого  чорний?-  Ридала  мати,
Де  поділись  усі  кольори?
Від  окопу  стелився  до  хати,
Твій  рушник,  у  обіймах  біди.  

Вишивався  вже  чорним  по  чорнім,
Світ  зомлів-  в  нім  усі  береги,
Тихо  в  дзвонах  лунав  лиш  гомін,
Біль  обвив  днесь  рушник  біди.  

А  на  нім,  у  смертельнім  зойку,
Та  стежина  до  рідної  хати:
Чорні  круки  кричать  у  йойку...
Чорна  хустка  та  сива  мати.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739466
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Леся Утриско

Не йди, татусю, більше на війну

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,
Не  йди  ніколи,  чуєш,  там  вбивають,  
Не  залишай  в  дитячих  снах  одну,
Дощі  пекучі  світ  війни  вмивають.  

Зостанься,  прошу,  хай  пекельний  біль  
У  сивині  не  миє  мами  коси,  
Смерть  знову  мітить  підло  свою  ціль,  
У  крові  багряніють  літні  роси.  

Поглянь,  бабуся  наша  в  молитвах,  
Щодня  вмліває  розпаччю  за  тебе,  
Сльоза  прохання  стигне  на  вустах,
Щодень  громами  стигне  боже  небо.  

Не  йди,  татусю,  більше  на  війну,  
Не  йди,  зостанься-  ти  мені  потрібний,  
Не  залишай  мене  прошу  одну,  
Твоя  кровина  просить  тебе,  рідний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739755
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


dovgiy

ВІЧНО ВДЯЧНИЙ

ВІЧНО  ВДЯЧНИЙ

Не  гудки  паровозні  лякали,
А  ті  дні,  що  за  ними  пливли.
Там    гули  стоголосо  вокзали,
Визирали  плачі  із  імли.
Заглядав  я  не  раз  у  минуле,
Звав  у  снах  найрідніших  людей.
Та  дарма!  Їх  вже  поряд  не  було
І  в  майбутнє  ніхто  не  прийде.
Не  вітрами  приноситься  доля.
Самі  ліпимо  наче  гніздо.
Хоч  і  кажуть:  на  все  –  Божа  воля,
Та  про  неї  не  знає  ніхто.
Так  і  тут:  випадково,  буденно
Стрілись  ми  –  дві  душі,  два  тепла.
Її  мова  здалася  пісенною
І  сама  наче  скрипка  була.
Я  повірив.  Ні  в  чім  не  вагався!
Як  Ромео  в  Джульєтту  свою,
По  самісінький  дах  закохався
У  єдину.  Чарівну.  Мою!
Пізня  осінь  життя  все  хмурніша,
Вже  дощить  в  мій  щодень  листопад.
Тільки  поряд  ще  є  найрідніша  
І  літа  повертає  назад.
Не  дає  передчасно  старіти,
Будить  душу  від  чорного  сну,
Аби  міг  я  ще  довго  горіти
І  стрічати  в  коханні  весну.
Разом  з  нею  тримаюсь,  як  можу
Геть  жену  із  думок  біль  і  страх.
Трохи  вірую  в  милості  Божі,
Їй  щодня  зізнаюсь  у  віршах
Як  її,  -  по-юначи,  -  кохаю,
Хоч  не  вмію  співати  пісень
Вічно  вдячний  –  бажаю,  стрічаю!
Кожен  день,  кожен  день,  кожен  день!

29.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Микола Шевченко

Розкажіть мені, мамо (пісня на слова Вталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:



https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/rozkazht-men-mamo


РОЗКАЖІТЬ  МЕНІ,  МАМО

Коли    сад    зацвітає,    я    у    Ваших    очах    бачу    сльози.
А,    як    вишні    цвітуть,    чомусь    огортає    Вас    сум.
Ще    далеко    до    краю    прийдеться    іти    по    дорозі,
Ще    багато    прийдеться    у    житті    передумати    дум.

Приспів:
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть,    про    найпершу        весну…
Розкажіть    мені,    мамо!    
Розкажіть    мені,    мамо!    
Як    вдягали    весною    фату…

В    моїм    серці    весна    кожен    рік    солов’ями    співає,
І    душа    у    польоті,    коли        розцвітають    сади.
Бо    на    крилах    кохання    біля    вишні    в    садочку    чекає,
Пелюстки,    як    сніги,    замітають    у    травах    сліди.

Приспів.

Вийдіть    в    сад    на    хвилину    і    вдихніть    весняного    нектару,
Як    побачите    нас,    не    лякайте,    а    помовчіть.
Пригадайте,    коли    ви    чекали    в    саду    свою    пару,
Не    пускайте    сльози,    ну    а    смуток    із    серця    -    гоніть.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739454
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Любов Ігнатова

Ти давно володар моїх снів

Ти  давно  володар  моїх  мрій,
Ти    —  сюжет  і  головний  герой.
Хочеться  кричати:  «Тільки  мій!!!»
Та  я  просто  нулик...Я  —  зеро...

Випаде  на  мене  шанс  —  чи  ні?
Десь,  колись,  в  наступному  житті
Зіштовхнемось  у  чиємусь  сні,
У  якомусь  з  тисячі  світів...

Ти  мене  знайдеш  чи  я  тебе...
Та  яка  різниця  —  хто  кого?
Сяятиме  небо  голубе
В  розкоші  омріяння  свого...

І  зіллємось  ми  у  чарах  вуст,
В  дотиках  вогненних  язиків
В  найсолодшій  із  усіх  розпуст
На  долоні  пройдених  віків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


zazemlena

Самі

[b]Самі  будуємо    в'язниці  
Для  тіла,  для  думок  й  душі.
А  потім  в  них,  мов  в  клітках  птиці...
Лиш  зорями  в  очах  вірші.

Самі  себе  не  бережемо,
Усе  чекаємо,  щоб  хтось...
І  лише  квітів  оберемок,
Щоб  в  вірші  літо  збереглось.

Самі  собі  найбільша  кара,
І  адвокати  у  суді.
...Себе  любити  треба  зараз,
А  інше  все  колись,  тоді...[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739162
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


zazemlena

Нове літо

[color="#2600ff"][b]Нове  літо,  зовсім  нове  літо!
Не  було  ще  такого,  о    ні!
Я  б  промчалася  понад  світом,
Пошукала  б  знайоме  мені.
Та  ніде  не  знайду  того  щему,
Тих  тривожних  щасливих  зірниць...
Не  в  мені  мов  життя,  а  окремо
Слід  стирає  з  архівних  полиць.
Я  ж  над  ним  -  чи  не  з'явиться  диво,
У  чеканні  чи,  може,  вві  сні
Споглядаю  красу  всю...Щаслива:
Інші  враження,  інші  пісні
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739182
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Любов Ігнатова

Побажай мені доброї ночі…

Побажай  мені  доброї  ночі
І  не  дай  заснути  до  ранку  —
Розбуди  мою  сутність  жіночу.
Я  —  кохана  твоя  і  коханка.

Я  для  тебе  —  джерельна  водиця:
Спрагло  пий  мою  душу  і  тіло.
Я  —  твоя  неполохана  птиця,
Я  до  тебе  крізь  рими  летіла...

Зацілуй,  до  свідомості  втрати,
До  зупинення  часу  навколо...
Я  хотіла  би  хмаркою  стати,
Чи  засіяним  зорями  полем,

Я  хотіла  б  злетіти  у  небо
І  віддатись  тобі  до  останку...
Я  не  хочу  вже  жити  без  тебе,
Бо  кохана  твоя...  І  коханка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Наталя Данилюк

Буває, все в житті сторчма…

Буває,  все  в  житті  сторчма,
І  що  не  день  ─  здається,  гірше,
І  свіжих  помислів  катма,
Щоб  розродитись  хоч  би  віршем…

І  фрази,  штучні  та  масні,
Під  серцем  колють,  мов  рапіри!..
І  крапля  ницої  брехні
Руйнує  океан  довіри.

Необнадійливий  прогноз
Передбачає  шквальний  вітер,
А  ти,  рятуючись  від  гроз,
Не  знаєш,  де  себе  подіти…

Шукаєш  вірного  плеча
І  розуміння,  і  розради…
Одна  малесенька  свіча
Пітьмі  суцільній  не  зарадить…

Та  просвітлить  буття  твоє
І  вкотре  дасть  міцне  опертя.
В  житті  з  усього  вихід  є,
Немає  виходу  зі  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017


Світлана Моренець

ЯКЩО ЗАВТРА – ВІЙНА


Подаю  ще  один  із  віршів  Олександра  Моренця.


Що  робитимеш  ти,  якщо  завтра  –  війна?
Ні,  не  та,  що  АТО,  десь  далеко  на  сході,
а  твоя  вже  війна,  як  чума  нищівна,
коли  кулі  свистять  у  ТВОЄМУ  горо́ді?

А  орда  –  незчисленна  й  сильніша  стократ.
Утечеш  від  страху́  чи  впадеш  на  коліна?
Чи  як  воїн  затиснеш  в  руках  автомат
і  життя  віддаси  за  свою  Україну?

Якщо  завтра  війна  –  переможе  любов
до  родини  і  ближніх,  до  рідного  краю.
За  свободу  завжди  проливалася  кров,
і  [i]ніколи  рабів  не  пускали  до  раю.[/i]

                                         21.06.2017  р.

Автор  –  Олександр    Моренець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


dovgiy

ЗА ЩО?

Не  збайдужіло  серце,  о,-  ні!
Хоч  вже  очі,  як  перше  –  не  плачуть.
Гинуть  хлопці  на  клятій  війні,
Душі  линуть  у  небо,  юначі.

Їм  услід  наші  душі  ячать
Перегудом  прощального  дзвону,
Матері  тужним  плачем  кричать
При  незмірній  біді  похорону.

Води  часу  невпинно  течуть
Із  собою  в  минуле  уносять
Оцієї  доби  каламуть
І  снарядом  розірвану  просинь.

Клаптик  неба  в  солдатських  очах
Згаснув  іскрою  світла,  раптово.
На  усміхнених  досі  вустах
Добре  слово  запінилось  кров’ю.

Він  якраз  на  світлину  дививсь,
Звідки  мама  йому  усміхалась
Поруч  братик  малий  прихиливсь
І  сестричка  рукою  махала.

На  цю  осінь  додому  прийде.
Так  гадалось  оцьому  солдату
Через  день  сумна  звістка  гряде
Буревієм  біди  в  його  хату.

Не  гуляти  громаді  села  
На  його  голубинім  весіллі,
У  дівчини,  що  вірно  ждала,
Будуть  коси  русяві  і…  білі.

Бо  ж  далися  взнаки,  аж  тепер
Незабутні,  мов  крадені  ночі,
Коли  милий,  щасливий  сапер
Цілував  її  сяючі  очі.

Коли  жадібно  пестив  тоді
Її  стан,  її  стегна  і  груди…
Не  повторяться  дні  золоті,
Тільки  плід  тих  ночей  в  неї  буде.

Відгримить  побратимський  салют,
Наречуть  на  прощання  Героєм,
Й  далі  жити,  як  завжди,  підуть,
Підгортати  картоплі  на  полі.

У  родині  його,  чорний  сум
Назавжди  вже  отримав  прописку.
А  провладний  Гарант-товстосум
Підрахує  прибутки  від  зиску

Який  є  від  цієї    війни,
Бо  ж  торгують  не  чим-небудь  –  кров’ю!
Багатіють  новітні  пани,
Творять  власні  реформи,  з  любов’ю!

Не  збайдужіло  серце!  О,  -  ні!
Воно  стислося  так,-    аж  до  болю!
Гине  цвіт  на  гібридній  війні
Чи  за  статки  чиїсь,  чи  за  Волю?

21.06.2017




     

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738757
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017


@NN@

За селом криниця…

За  селом  криниця  обміліла,
Журавель  похнюплений  стоїть.
Ну  яке  кому  до  того  діло?
В  час  розчарувань  і  лихоліть.

Ну  яка  кому  до  того  справа?
Коли  лихо  ходить  між  людей,
Що  колись  втамовувала  спрагу
Козакам,  що  зупиняли  тут  коней.
...........................................................

І  тополі  всохли,  мов  якісь  примари
Верховіттями  у  небо  пнуться,
А  легкі  біленькі  нави-  хмари
Зачепились  і  немов  кужіль  прядуться.
...................................................................

І  село,  скоріше    це  вже  хутір,
Бо  недавно  розбомбили  три  господи,
*Град*  ударив  в  клен  на  перепутті,
Й  споришами  заростає  шлях  до  броду.

Ще  гудуть  дроти  високовольтні,
Під  горою  в  хаті  світиться  віконце,
Там  ще  мешкають,    такі  самотні,
Що  не  зазира  в  обійстя  навіть  сонце.
.................................................................

А  колись  в  криниці  плюскотіла,
І  в  цеберку  сріблилась  вода...
Ну  скажіть,  яке  до  того  діло?
Коли  бродять  смерть  навкруг  й  біда.

За  селом  криниця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Леся Утриско

Комар та муха. ( Гумореска)

Кажут,  шум  сі  учинив,
Комар  муху  оженив,
Затягнув  на  шию  пельку,
Тай  завісив  на  люстерку.

Мав  страху  жи  вна  втече,  
Він  її  не  дожене,
Чию  кровцю  буде  пити?
Хто  му  має  догодити?

Так  сі  бідна  виривала,
Жи  з  розгону  в  борщ  упала:  
Крила  в  жирі,  ніс  в  сметані,
Замість  крему-  то  для  пані.

Комар  того  не  замітив,
Муху  з'їсти  в  ночі  мітив,
Прилетів  він  до  люстерка,
Там  записка,  та  лиш  пелька.  

-Не  шукай  мене  "коханий",
Я  втекла  за  океани,  
Живу  в  хаті  цьоці  Гані,
Тай  купаю  сі  в  сметані.  

Цьоці  Гані  то  всьо  баче-
Я  сміюсі,  вона  плаче,
Так,  як  ти,  мене  ловила,
Я  за  ніс  її  вкусила.  

Ще  надгризла  трохи  вуха,
Аби  вна  таки  оглухла,
Би  не  чула,  як  я  зрані,
Вишиваю  на  сметані.  

Витинаю  викрутаси,  
Аж  скриплят  старі  матраси,
Хочу  їм,  а  хочу  п'ю,
Так,  як  хочу,  я  живу.

Ти  шукай  "коханий"  другу,
Таку  собі...  недолугу,
Я  красуня  -молодиця,
Оженю  на  собі  Гриця.  

Я  йому  у  борщ  упала,
Так  їм  влипла,   як  би  м  знала:
Комарів  не  любит  з  роду,  
Зробит  він  тобі  погоду.  

Аби  ти  мене  не  з'їв,  
Він  тебе  зі  мнов  розвів,
А  би  ти  мене  не  сав,  
Мухолапков  тобі  дав.  

Грицьо  сили  дуже  має,
Тебе  заб'є-  й  не  спитає.
Злетів  комар  на  вербицю-  
Як  без  мухи-  молодиці.

Плакав  ревними  слезами,  
Полетів  до  свої  мами,
Залишивсі  без  вечері,
Муха  му  закрила  двері.  


.......................................................
Суть  байки:   Кохайтеся  чорнобриві  
                          та  не  з  москалями.  







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738575
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Іванова

А РУЖА ВПАЛА В ПОПІЛ МРІЙ

А-  я    волію  все  забуть,

Р-оки  пройшли,  та  скільки  можна?
У-  нас    з  коханим  різна  путь,
Ж-иття,  думки,  хвилина  кожна.
А-  все  ж  болить,  ще  й  як  болить,

В-  душі  живе  якась  трагічність.
П-рошу  не  раз  -  вернути  мить,
А-ле  ж  та  мить  пішла  у  вічність....
Л-  юбов,  як  квітка  відцвіла,
А-вжеж....  її  не  напоїли.

В-она  без  ніжності  й  тепла

П-ов"яла...  ніби  отруїли.
О-пали  ніжні  пелюстки,
П-еремішалися  з  журбою
І-  лиш  оці  мої  рядки
Л-ишають  слід  про  нас  з  тобою.

М-оє  бажання  просто  жить  -
Р-адіти    сонцю  і  веселці.
І-    смуток  небу  відпустить,
Й-ому  немає  місця  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738326
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Валентина Ланевич

Ой, лелеки, лелеченьки, вісники добра.

Ой,  лелеки,  лелеченьки,  вісники  добра,
Полетіли  в  край  далекий  з  нашого  двора.
Полетіли,  покружлявши,  там,  де  чужина,
Зруйнував  осколок  хижий  дах  і  пів-гнізда.

Сміх  дитячий  не  лунає  на  порозі  в  дім,
Поселився  у  очицях  страх  поперед  всім.
Мале  серденько  стискає  тривога  всякчас,
Дзвонять  кулі  на  здвіниці,  летять  мимо  нас.

Засіває  війна  ниви  гільзами  й  вогнем,
Де  ж  бо  сховок  від  загрози  ми  собі  знайдем?
Не  милує  війна  люта  ні  землю,  ні  плоть,
Повертайте,  лелеченьки,  з  миром  щоб  жилось.

18.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Леся Утриско

Слава Герою! Герої не вмирають!

Куди  ідеш?  -  Іду  додому,  
Я  подолав  невільну  втому,  
Покликав  батько  до  господи,
Де  всі  єднаються  народи.  

Тобі  не  темно?-  Ні,  тут  сонце  
І  тепло  так,  і  світ  в  віконці,  
Мене  зустріли  земляки,  
Присісти  дали  залюбки.  

А  як  твій  біль?-  Тут  не  болить,  
Тільки  от  серце,  чось  щемить,  
До  вас  я  хочу...  знову  в  бій,
Та  вже  тепер  є  інший  стрій.  

Невже  це  правда?  Так  юначе,  
Сьогодні  знову  небо  плаче,  
А  я  всміхаюся  краплинкам:  
Душа  в  снігах,  життя  в  сніжинках.  

А  як  же  мати?-  Бережіть,
Не  дайте  вмерти,  розкажіть,
Що  я  віддав  життя  за  рідну-   
За  Батьківщину,  мою,  гідну.  

За  сина  й  дочку-   за  онуків,
Щоб  не  були  вони  закуті,  
Життя  їх  цвітом  розквітає:
Слава  Герою!  Герої  не  вмирають!  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738251
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


evgen

ГОРОБИНА НІЧ

Навколо    буйно    квітувало,
Раділо,    пахло,    щебетало  –
Мені,    на    зустрічі    сторіч,
Згадалась    «Горобинна    ніч»  

День  був  неначе  у  жаровні.
Задуха  в  хаті  –  спека  ззовні
Та  в  пізній  вечір  на  кінець
Дмухнув  легенький  вітерець

А    потім  враз    осатаніло  
Завило,  запалахкотіло
Полився  з  неба  дощ  стіною
Ніч  розрядилася  грозою

Я    з    острахом    перехрестився,
На    грізне    небо    подивився  –
Жахливе    пекло    у    увсебіч  –
Вирує    «Горобина    ніч»

Скрізь    стугонить,    вітри    гуляють,
Дерева    гнуть,    гілля    ламають.
Пітьма.    За    мить    знов    запалає,
Весь    небозвід  –  до    небокраю

Під    ранок,    всі    жахи    кромішні
Скінчились  .Праведні    та    грішні  –
Усі    полегшено    зітхнули,
За    день    чи    два  –  уже    й    забули

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738238
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017


dovgiy

ОТАК ЩОРАЗ

Кажуть:  закоханий  -  сліпий.
Кажуть:  глухий,  -  порад  не  чує,
А  я  тебе  очима    пив,
І    мовчки  слухав,  як  святую.
Тебе  все  поглядом  ловлю,
Душі  щоб  втамувати  спрагу
І  небо  про  одне  молю,
Щоб  дало  молоду  відвагу
Сказати  про  все  це  –  тобі:
Тобі  одній  на  цілім  світі!
Тебе  нема  –  мій  день  в  журбі,
А  як  ти  є  –  і  радість  світить!
Стороннім  рота  не  заткнеш,
Не  переслухаєш  поради.
А  я  дивлюсь:  ось  ти  пройдеш,
Ось  робиш  щось,  комусь  щось  кажеш…
Хай  не  до    мене,  хай  комусь
(Хоч  ревнощі  терзають  душу!)
 Отак  тобою  я  живу!
Отак  терпіти  часто  мушу
Те,  що  для  інших  маячня,
А  може,  запізніла  дурість.
Сідає  сонце  за  край  дня,
За  хмари  дощові,  похмурі.
Ти  вже  ідеш…  робочий  час
Для  тебе  промайнув,  мов  птиця.
Прощаємось…  отак  щораз…
Вже  й  парасолі  круг  розкрився.
Спортивна  одіж  стан  стрункий,
Немов  мій  погляд,  обгорнула.
Ось  помах  ніжної  руки,
Обличчя  дружньо  посміхнулось  -
І  все!  –  тебе  вже  тут  нема!
Лиш  цокотить  відлуння  кроків.
Я  поруч  йшов  би,  зонт  тримав,
Охороняв  би  в  цей  неспокій,
Та  не  дано.  Ти  –  не  моя.
Ти  з  іншого  прибула  світу…
Так  відпускаю  тебе  я
В  моїх  обіймах  не  зігріту.

14.06.17




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737865
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Любов Ігнатова

Дещо філософське…

Море  злизує  з  берега  рани,
Залишаючи  сіль  цілунків,
І  приправлена  сонцем  прана
Пророста  у  Всесвітню  Думку.

Розбентежене  небо  у  хвилі
Губить  ясно-червоне  коло
І  вітри  махаонокрилі
Пахнуть  піснею  матіоли.

Вечір  сутінь  підмішує  в  барви,
Як  мільйони  століть  до  мене,
Ще  бродили  тоді  кентаври,
Ще  співали  тоді  сирени,

Ще  блукало  світами  Кохання  —
Неприкаяне  і  не  грішне  —
Як  пречиста  сльоза  прощання
І  як  листя  терпке  торішнє...

Море  злизує  з  берега  рани,
Пестить  пінисто  шлях  зворотній,
Перетворює  біль  на  шрами,
Заживляючи  слід  самотній...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Леся Утриско

Мені наснилась паперівка.

Мені  наснилась  паперівка,
Коло  бабусиної  хати,  
Хилила  яблунька  голівку
Мені  у  руки,  би  дістати,  
Пахуче  ябко.Соковите,  
собі  за  пазуху  ховала  
І  бігла  з  ним  на  світлий  
Ганок,  своє  дитинство  
Там  гойдала.  
Бабуся  ставила  гербату  
У  філіжанці  з  порцеляни,  
А  я  вдихала  матіолу,  
Посіяну  руками  мами.  
Жоржина  кольором  бухтіла,  
Як  виноград,  бродила  вітром-
Я  цілувати  світ  хотіла,
Такий  солодкий...
Той,  за  фіртков.
Де  достигала  паперівка,
Впивались  бджоли  її  смаком,
А  я  із  сонцем  говорила,
Та  смакувала  булку  з  маком.  
Так  добре  було,  так  весело,
Ховались  в  стрісі  ластівки:  
Ох,  не  кінчайся  моя  ноче,  
Хай  ще  повернуся  туди.  
В  рясні  дощі  мого  дитинства,  
На  рідний  ганок,  в  мамин  цвіт,  
Де  паперівка  у  корзинці,  
Де  я  не  була  купу  літ.  
Тих  літ  нема,  давно  у  вирій,
З  собою  взяв  старий  лелека,
Не  залишили  мені  вибір-
Дитинство  моє  так  далеко.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737982
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Віктор Ох

Пейзажі (V)

Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  попередніх  циклів.  В  циклі  "Пейзажі"  представлено  спроби  безсюжетного  опису  живої  природи  чи  штучно  створеного  середовища.  Головною  задачею  було,  не  стільки  художнє  зображення  тієї  чи  іншої  декорації,  скільки  [i]фіксація  моменту  певного  настрою.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2WE471Bpn4E[/youtube]
---------------------------------
       [b]Пейзажі[/b]

[i]У  відповідь  –  мовчання[/i]

Дерев  печальних  темні  силуети,
Птахів  безшумнокрилих  перельоти,
Гірських  хребтів  химеристий  декор,
В  червоних  скелях  таємничі  гроти,
Один  із  них  нагадує  собор,
Розмитий  контур  місяця  вгорі,
Кудлаті  хмари  в  неба  фіолеті  –
Усе  навкруг  довершеністю  дише,
Все  це́  до  серця  припада  мені:
–  Хто  сотворив  казкову  цю  красу?
У  відповідь    мені  лунає  тиша.
Мовчання  –  краща  відповідь  дурлу́.
--------------------

[i]Кульбаба [/i]

Кульбаба  курчатами  в  лузі  жовтіє.
Квочечці-сонечку  тихо  радіє.
Потім  ввіб’ється  у  біленький  пух
і  розлетиться    по  вітру  навкруг.
--------------------

[i]Жайвір
[/i]
Дзвоником  весело  жайвір  дзвенить
і  звеселяє  небесну  блакить.
Вічність  дрімає  у  тихій  траві.
Жайвора  дзвін  не  розбудить  її.
--------------------

[i]Ставок[/i]

Не  створював  о́бразів  нових  ставок.
лише́  віддзеркалював:  
дію  і  спокій,
дерева  і  хмари,  людей  і  качок.
І  все  це  тому,  що  ставок  був  глибокий.
--------------------

[i]Латаття[/i]

Зірки  латаття  розпустило.
Горять  вони  сліпучо-біло,
божественно-велично  на  воді.
Тут  космос  теплої  заплави.
І  поміж    білими  зірками
кометами  проносяться  вужі.
--------------------

[i]Пара  коней[/i]

Розімліло  парує  земля.
Розлилась  над  рікою  імла.
Акварельно  розмита  верба.    
Пара  коней  у  травах  гуля.
--------------------

[i]Дорога  розкисла[/i]

Дорога  розкисла.
Вздовж  неї  тужливі  тополі.
І,  я́к  на  папері  перо,
так  слід  вантажівка  якась  залишила,
комусь  щоб,  можливо,  доставить  добро.
--------------------

[i]Вогні[/i]

Одні
нічні
вогні
в  пітьмі  
німі,
самі.
--------------------

[i]Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі[/i]

Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі.
Рухи  тіней  в  чужому  вікні.
Там  за  вікнами  люди  в  теплі.
Мабуть,  згадують  літнії  дні.
--------------------

[i]В  місті  все  є[/i]

В  місті  все  є  –  круговерть,  штовханина,
шум,  загазованість,  кіптява,  чад.
В  місті  –  мураха  ти,  а  не  людина.  
В  місті  можливостей  вічний  парад.
Світяться  вікна  в  будинку  навпроти.
Що  там  у  кого  –  падіння  чи  злет?
Там  розслабляються  після  роботи
злодій,  трудяга,  а  може  й  поет…
--------------------

[i]В  метро[/i]

В  метро  –  одні  додому,
інші  з  дому.
Коли  вони  працюють  –  
невідомо!
--------------------

[i]Розкрутка[/i]

Міські  етажерки  бетонні
крутять  асфальту  наждак.
На  них  там  розкладені  долі
предметів,  людей  і  собак.
Вони  всі    «розкрутки»    бажали,
тому  все  і  вертиться  так.
Зітре  їх  на  порох  з  роками  
міського  асфальту  наждак.
---------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738090
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


dovgiy

ВИШЕНЬКА


     Наливаються  ягоди  під  темно-зеленим    листям.
Молоденьке  вишневе  деревце  третє  літо  готує  дарунки.
Йдуть  люди  до  пошти  тай  подивляються  на  щедру  вишеньку,
Яка  нікому  не  шкодує  ароматних,  напоєних  сонячною  ласкою  плодів.
Хто  посадив  тебе,  вишенько?
Любов.
Хто  обкопував  землю  навколо  твого  стовбура?
Любов.
Хто  милувався  твоєю  весільною  фатою?
Любов.
І  так  лагідно  шелестять  її  обтяжені  ягодами  молоді  гілочки,  гойдають  услід  швидким  автомобілям,  автобусам,  мотоциклам  ніби  бажають  подорожнім  гарної  путі  і  просять  не  забувати  про  неї,  приходити  на  гостину.
Над  селищем,  над  розігрітими  залишками  асфальту,  над  численними  ямами  припоштового  майданчика,  висить  насичене  сонячною  палітрою  червневого  дня,  літо!
Гамір  близького  ринку,  уривки  розмов  літніх  жінок,  щебет  дітлахів,  котрі  бавляться  обабіч  головної  дороги,  -  все  зливається  в  урочисту  мелодію  життя.
Спостерігаєш,  всотуєш  у  своє  єство  здавалось  би  звичайний  плин  подій,  знаєш,  що  життя  важке,  часто  аж  надто  жорстоке  і  все  ж,    щоразу  знаходиш  у  ньому  такі  миті,  такі  події  –  аж  душа  птахом  злітає  від  почуття  радості,  замилування.  Божий  світе!  Ти  дарований  нам  для  щасливого,  заможного  життя.  Тобою  нам  дана  земля,  яка  в  собі  має  незлічені  скарби,  річки  та  озера,  моря  і  тільки  наша
Людська  сутність,  наша  невигойна  гріховність  призводить  до  того,  що  ти,-  Божий  світе!  -  перетворюєшся  на  пекло,  де  править  бал  війна;  де  людина-людині  ворог;  де  поряд  надмірне  багатство  і  злидні;  де  зрада  стала  нормою  життя.
А  як  же  любов?  Вона  є!  Вона  у  виді  ангела  повсюди  намагається  допомогти  нам  бути  людьми,  показує  нам  красу  Божого  світу,  наповнює  його  добром.
Це  любов  допомагає  нам  долати  труднощі,  вчить  перемагати  зло,  кличе  до  звершень  у  трудах,  пробуджує  мрії.
Тож  не  даремно,  на  припоштовому  майданчику  подільського  селища,  навпроти  поштового  відділення,  росте  вишенька,  посаджена  Любов’ю.
Вишенько,  що  найбільше  цінуєш?
Любов.
Вишенько,  що  всім  людям  даруєш?
Любов!
Вишенько,  що  до  осені  через  літо  пронесеш?
Вдячність  за  любов!
Стою.    Милуюсь  і…  ДЯКУЮ!

04.06.2017                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


dovgiy

НЕМАЄ МУЗИ

Другий  тиждень  чекаю  на  тебе
Та  даремно  марную  свій  час
Заблукала  у  травні  веселім
І  не  в  силі  вернутись  до  нас.
З  ким  ти  там  по  садках  розкошуєш
Під  пахнющим  розкішним  бузком?
Кого  лірою  ніжно  чаруєш,
Кому  слово  диктуєш  рядком?
Тут  вже  червень.  Тут  літо,  -  декада
Понад  нами  пройшла  наче  мить
Повертайся,  співуча  відрадо,
Нам    поезії  треба  творить.
Друзі,  -  он!  –  вже  давненько  чекають
Щось  душевне  та  ніжне  від  нас,
Тільки  ми  ні  на  що  витрачаємо
На  творіння  призначений  час.
Рано-вранці  присів  за  комп’ютер,
Два  –  три  слова  надряпав  –  і  все:
Всі  емоції  вивітрив  вітер
І  всі  образи  змиті  дощем…
Ніби  я  ще  до  цього  ніколи
У  екстазі  натхнень  не  горів,
Ніби  хлопцем  отим,  сивочолим,
Для  коханої  див  не  творив.
Зараз  вечір.  Як  бачите,  трохи,
Щось  шептав  олівець  перед  сном.
Дві  берези  –  стрункі  та  високі,
Щось  своє  шелестять  за  вікном.
Човник  місяця  в  хмари  пірнає,
Тиха  жура  навіює  щем.
Перед  ранком,  суглобами  знаю,
Ніч  розродиться  тихим  дощем.
Все  закрию,  та  вляжуся  спати,
Щоб  хоча  би  в  короткому  сні,
Прийшла  Муза,  аби  поспівати
Про  квітучі  сади  навесні.  
 
10.06.2017  23:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017


Наталя Данилюк

Мій світе золотий, зеленоокий…

Мій  світе  золотий,  зеленоокий,
Смарагде  між  низин  Карпатських  гір!
Тут  губляться  мої  дитячі  кроки,
Ромашкою  й  любистком  пахне  двір…

Мов  береже  той  сокровенний  спогад
Про  безтурботні  сонячні  літа.
І  куриться  пилюкою  дорога,
Як  тютюном  задимлена  гортань.

А  там,  на  тому  боці,  онде-онде,–
Де  не  ступи,  не  перейти  убрід,–
Усмі́шка  мами,  ніжна,  як  в  Джоконди,
Благословенням  дихає  услід.

Там  тато,  молодий  ще,  косу  клепле,
Як  червень  серпик  місячний  вгорі…
Шумує  молоко  в  дійниці  тепле,
Курчаток  водить  квочка  по  дворі.

Закручує  у  клаптики  газети
Дідусь  на  лавці  дрібки  тютюну…
Клубком  згорнувшись  на  краю  верети,
Куняє  кіт  у  мареві  півсну.

Над  купою  навозу  в’ються  мухи  –
Уперті  й  надокучливі,  ну  страх!..
Корівку  бабця  чухає  за  вухом,
Галузкою  відлякує  комах.

Поглипує  на  «ласю»  синьооко
І  тішиться:  бо  хоч  уже  й  стара,
Та  молока  дає  іще  нівроку,
Тому  й  дзюни́ня*  сите,  й  дітвора.

Десь  там,  серед  буденності  й  привілля,
І  я  собі  блукаю,  ще  мала,
І  білий  світ  вигойдую  на  віях,
І  слухаю,  як  молиться  бджола…

Бо  ще  не  знаю,  що  там  буде  далі,
Яких  утрат  відміряно  і  див…
Дрібонькими  відбитками  сандалій
Лишаю  у  дворі  свої  сліди…


[i]*Дзюни́ня  –  порося.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Леся Утриско

Завмерло сьогодні небо.

Синку!  Моя  лелеко,  
Що  сталось?  Чом  так  далеко,
Завмерло  сьогодні  небо?
І  я  кричу  в  нім:  -  Не  треба,
Не  йди  ув  світи  ті  вічні,  
Де  Господь  збере,  Предвічний,
Всіх  янголів-  охоронців,  
Де  ти  із  ними  в  колонці.  
А  я-  сиротою  в  полі,  
У  горі,  тяжкому  горі...
І  світ  не  світ-  у  болю,
Зросла  могила  в  полю.
І  маки-  жагучі  маки,
Та  мальва,  що  біля  хати,
Цвіте  сьогодні  журбою,
Де  небо  плаче  сльозою.  
Сумними,  впало  дощами,  
Вложилася  смерть  між  нами.  
Чого  не  я,  мій  світе?
Чого  в  могилі  діти?
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
За  обрій  летіли  далеко,
Прощали  рідну  домівку,
Цілує  мати  голівку:
Холодну,  обвиту  смертю,  
Сама  би  хотіла  вмерти,
Лиш  син  відкрив  би  очі,
Та  впали  предвічні  ночі.  
Внесли  хоругви  до  хати,  
Над  гробом  зомліла  мати,
Тримало  дівча  каблучку,  
На  віки-  вічні,  обручку.  
Стояло  в  куточку  тихо,  
Кохання...  розбило  лихо,
Не  бачило  світа,  ні  бога,
В  сльозах  обабіч  дорога.  
В  свічках,  у  громах  розпука:
О  Боже!  Яка  то  мука,
Де  мати  сина  ховає,   
Навіки  свій  світ  прощає.
Застиг  її  світ  болючий,
У  грудях-  лиш  хрест  пекучий,
В  душі  глибока  рана:  
Осанна,  Боже,  Осанна.  
Твоя  і  моя-  навпіл,  
Забила  війна  страшний  кіл,  
У  землю  святу,  невинну,
Забрала  людську  дитину.
Осанна,  Боже,  Осанна,
У  крові  розятрена  рана:
Хай,  разом  з  Тобою,  воскресне,  
Прийми  у  рай  свій,  Небесний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737641
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Світлана Моренець

ЧЕРВЕНЬ

Оспіваний  в  сонетах  і  верлібрі,
закоханий  у  солов'їний  спів,
літає  червень  пташкою  колібрі  –
король  краси  між  літніх  місяців.

Заколосив  смарагдові  отави,
грозою  розкіш  зелені  умив
і  феєрверком  вибухнув  яскравим,
розсипавши  скарби  краси  і  див.

Від  буйноцвіть  вгинаються  стеблини.
Жасмин  духмянить,  м'ята,  деревій.
Мов  стрази,  сяють  росяні  перлини,
а  барви,  барви  –  світе  ясний  мій!

У  царстві  лілій,  мальв,  під  шепіт  вітру,
гуде  бджолина  музика.  А  я
вбираю  серцем  райдужну  палітру,
і  миром  повниться  душа  моя.

Земля  тобою  вбрана  –  незрівнянна,
ти  вишив    самоцвітами  мій  край.
О  милий  червню,  пташко  осіянна,
дай  ще  красою  впитися  доп'я́на!
Чаруй  і  владарюй.  Не  відлітай!

13.06.2017  р.

Авторське  фото.  Один  з  куточків  мого  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Ніна-Марія

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ…

[color="#f51313"]Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Ми згубились у осені млі.


Ми  згубились  у  осені  млі,
На  губах  її  пили  краплини,
Тільки  ми  і  кольори  густі,  
В  них  зомліли  нагі  хвилини.  

Ми  згубилися  в  них,  чарівних,
У  осінніх  дзвінких  пекторалях...
Та  хіба  це  роки...  це  збіг,
Це  лиш  сон  у  замріяних  далях.

Далях  тих,  де  пливе  ріка,
За  свій  обрій  осіннім  ранком.
Наша  зустріч-  пянка  біда,
Осінь  наша-  пянким  світанком.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737426
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Леся Утриско

Роздуми після концерту.

                                 Боже!  Україну  збережи.  Господи!  Помилуй  нас.  
 Так  сьогодні  хотілося  просити,  молити,  благати.  Так,  у  молитвах,  ми  просимо  Всевишнього  кожен  день,  в  далекій  чужині,  про  той  клапоть  землі  у  вселенній,  що  чекає  своїх  ластівок  до  рідного  гнізда,  до  рідної  батьківської  оселі-  Україну.  Ластівок,  що  оселилися  та  звили  гніздечка  по  всім  світі.  Чому  так?  У  чім  провина?  Століттями  шукаємо  відповіді,  та  творимо  історію,  історію...  свою  і  нічию  іншу.  А  вона,  історія,  як  болюча,  так  і  радісна.  Українська  світова  діаспора-  цвіт,  розум,  талант.  
 Мадридське  сонце  зігрівало  один  із  чудових  недільних  днів,  де  чекала  несподіванка,  організована  Лілею  Ткачук.  Це  дитя  подарувало  велике  свято-  українці  Мадриду  зустрічали  у  прекрасному  залі  театру"  Nuevo  Apolo"  український  танцювальний  ансамбль  "  Громовиця"  з  Чікаго(США)  під  керівництвом  Роксани  Дика-  Пилипчак  та  скрипаля,  Заслуженого  артиста  України,  українського  "Паганіні"-  Василя  Попадюка,  що  проживає  в  Торонто  (Канада).
 Ансамбль  заснований  у  1980  році.  Колектив  об'єднує  танцюристів-  аматорів,  які  є  представниками  різних  хвиль  еміграції  українців  до  Америки.  Двічі  колектив  побував  в  Україні  та  виступав  на  сценах  театрів  Європи.  Колектив  не  тільки  зберігає  український  традиційний  танець  але  намагається  надати  йому  нової  сучасної  інтерпретації.
 Василь  Попадюк-  роджений  у  сім'ї  музикантів.  Український  "Паганіні"  навчався  у  музичній  школі  імені  Миколи  Лисенка  в  Києві,  Київська  консерваторія  імені  П.  Чайковського.  Засновник  власного  гурту"Papa  Duke"  успішно  концертує  країнами  Європи,  Америки,  Канади  та  Великої  Британії.  У  березні  2016  року  нагороджений  в  Україні  почесним  званням  "Людина  року".
 Зал  театру,  заповнений,  як  українцями,  так  і  іспанцями  прийняв  у  свої  обійми  близько  тисячі  глядачів.  Більшість  тих,  українських  ластівок-  емігрантів  на  теренах  Мадриду,  котрі  прийшли  побачити  та  почути  те  рідне,  те  так  близьке  серцю  за  десятки  літ-  українські  танці,  від  Привітального  до  Буковинської  польки,  від  Модерного  Аркану  до  Гопака.  А  між  ними  виливалася  музика,  плакала  скрипка  в  руках  скрипаля.  Гріла  та  до  сліз  бентежила  душу,  душу  в  чужині.  Чому  не  там,  чому  не  дома,  чому  не  в  Україні?  Чому?
 
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Тої  пісні  сумної,  тої  скрипки  п'янкої,
               Хай  смичком  доторкнеться  мої  долі  гіркої.
               А  я  слухати  буду,  вип'ю  ранки  з  тобою,
               Віднеси  в  Україну,  поділися  журбою.
               Дай  же  крила  пташині,  полечу  на  простори,
               Де  моя  яворина,  де  високії  гори.
               Де  калина  в  віночку,  соловейко  співає:
               То  моя  Україна,  там  мій  Край,  що  чекає.
               Не  журися  скрипалю,  бо  я  буду  журитись,
               Віднеси  мене  в  далі,  дай  доволі  напитись,
               Дай  на  повнії  груди  рути-  мяти  вдихнути,
               Грай  скрипалю  веселу,  аби  смуток  забути.
               У  чужині  заграй  ми,  звесели  мою  душу,
               Бо  чужина  не  рідна,  та  у  ній  бути  мушу.


               
               

               
               
               




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737380
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Олександр ПЕЧОРА

Приємна мова вечорова…

*      *      *

Приємна  мова  вечорова.
Тріскоче  тихо  каганець.
Потішусь  музикою  слова.
Покличу  Музу  під  вінець.

На  вівтарі  земних  взаємин
скажу  відверто  до  ладу:
лиш  їй  відкрию  потаємне,
довірю  душу  молоду.

Молюсь  на  долю,  Богом  дану.
О  Музо,  душу  освяти!
Світи  на  хатнище  жадане,
з  тобою  підемо  в  світи.

Який  п’янкий  приємний  трунок  –
небесне  царство  зір-владик...
В  самотині  на  срібних  струнах
плекає  Музу  молодик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737324
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017


Валентина Ланевич

Пригорнись до любові із мрій.

І  на  сонці  є  плями,  авжеж,
Землі  завдає  шкоди  злива.
Вир  кохання  в  душі,  що  без  меж,
Він  стрімкий,  вона  ж  бо  вразлива.

Вир  накриє  все  тіло  теплом
Ніжність  в  серці  заб’ється  ключем.
То  роздмухає  гнів  і  чолом
Змійка  сліз  пробіжиться  тихцем.

А,  як  вляжеться  пристрасті  рій,
Й  гостре  жало  сховає  оса,
Пригорнись  до  любові  із  мрій,
То  є  вічність,  духовна  краса.

11.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737256
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017


Наталя Данилюк

Смуто моя…

Смуто  моя  затаєна,
Стерлися  вітражі…
Мечусь,  мов  неприкаяна,
В  розпачу  на  межі…

Так  відцвіли  негадано
Яблуні  білим  сном.
Курять  світанки  ладаном
Попід  моїм  вікном.

Плачуть  вітри  примарами
Жалібно  «люлі-лю»…
Смуто  моя  захмарена,
З  ким  тебе  розділю?

Пущу  тебе  потоком  я,
Заговорю:  пливи…
Ляжу  собі  у  спокої
В  полі  серед  трави.

Зіллям  пахким  заквітчана,
З  літом  у  рукавах…
Що  мені,  смуто,  відчай  мій?
Що  мені,  смуто,  страх?

Переболю  між  квітами,
Перетерплю,  пере-…
Кров  у  мені  бринітиме
Соком  дерев.

[i]Картина  Ярослава  Чижевського.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737078
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Леся Утриско

Надпий мене, мій світе божевільний.

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний,
А  може  просто  тихо  доторкни,
Не  смілий  ти,  а  може  і  не  вільний...
Ти  мені  сутінком  моргни.  

Тобі  піддамся,  наче  молодиця,
А  може  ні,  нехай  мале  дитя,
О  світе  божий-  вічна  гра,  в'язниця-
В  тобі  покинуте  життя.  

Зціли  мене,  а  ні-  то  відроди,
У  зАдумі,  сотворену  снігами,
Мене  напийся...  з  джерела  води,
Тим  часом,  що  між  нами.  

Надпий  нектаром...  зрілий  літній    мід-
Зомлілий  трунок  у  святім  причасті,  
Залишений  писемний  вічний  слід,
У  божевільнім  щасті.  

Пянкий,  розпусний,  кволий-  наодинці,
Замовклий  в  сльОзах  сну  та  каяття,  
Освячений  в  нагій,  чудній  свитинці...
Заложений  в  моє  життя.  

Надпий  мене,  мій  світе,  божевільний.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736883
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

На стежі

                   «…На  стежці  вечоровій
                           На  лахи  дивлюся,  що  полишали
                           Чи  торфярі,  чи  душі  людей,
                           Що  пішли  геть…»
                                                         (Шеймас  Гіні  «Бачити  речі»)

Всі  йдуть  –  навіть  схимники,
Яким  (як  мені  здавалось)  йти  нікуди,
Всі  йдуть  –  не  вертають  –  не  оглядаються,
Лишають  по  собі  речі  чи  то  лахи,
Чи  то  просто  непотріб,  що  кидають  на  дорозі
(А  колись  цінували,  а  колись  збирали),
Чи  просто  сліди  на  ґрунті  зораному  –  
Відкритому  наче  рана  солдата,
А  дехто  вірші  –  ефемерні,  як  анемони:
Дехто.  Але  на  цьому  торфовищі,
На  цьому  острові  мохів  та  вересу,
На  цьому  уламку,  де  все  колишнє
(Навіть  ми  –  переписувачі  забутих  слів),
Ми  копаємо  торф  для  жаркої  ірландської  печі,
Для  тепла  (бо  більше  нам  цінувати  нічого),
Для  казанка  закіптюженого  (щось  там  таки  на  вечерю),
А  що  там  торф  ковтнув-сховав:
Чи  то  роги  оленя  ірландського  чи  то  минуле,
Чи  то  просто  майбутнє
Визирає  з  під  пластів  здертих  
Шкіри  землі  вересу:
Хто  зна:  лише  кинуті  речі
Душ  людей,  що  давно  пішли
І  не  вернуться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736743
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Шон Маклех

Під покровом Неба

                   «…Під  розірваним  небом,  що  кудись  летіло
                           Саме  на  тім  шляху
                           Тоді  й  відчув  лиху
                           «Покрівлю  неба»,  враз  немов  спустілу…»
                                                                           (Шеймас  Гіні  «Переступ»)

Під  покровом  неба  –  
Там,  де  холодний  вітер  і  птахи
Співають  про  свої  сни  кольорові
Там  люди:  стоять  серед  порожнечі
Між  минулим  і  прийдешнім,  
Між  замками  і  халупами,
Між  лезом  мечів  і  кулями  скорострілів,
Між  тьмою  віковічною  і  світлом  ранку,
Між  вогнями  інквізицій  і  холодним  морем,
Між.  Посередині.  Тут.  На  острові.
А  сороки  тим  часом  мурують  міст
Свої  хвостами  чорними
Через  ріку,  що  ніколи  не  була  прозорою:
А  все  каламутною  –  то  від  крові,
То  від  бруду,  а  то  просто  від  темряви:
Бо  ріка,  бо  тече,  бо  там  брід,
А  ми  коло  броду  –  хто  з  мечем,  хто  в  вилами,
Бо  там  володіння  чи  то  чужого  графа-зайди,
Чи  то  чужого  клану  зі  своїм  гонором
І  своїм  розумінням  волі,  а  ми  такі  неотесані,
А  ми  такі  танцюристи  джиги  шаленої,
А  нам  аби  воювати  за  землю  свою  загублену,
І  свободу  свою  втрачену,  а  нам  аби  співати
Про  росу  туману  і  брудне  старе  місто,
А  нам  аби  стояти  серед  порожнечі  цієї  
Вічної  та  холодної…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Nino27

А можна - я поплачу на плечі…

[b][i][color="#300a82"]А    можна  -  я    поплачу    на    плечі,
Душі    твоєї    мовчки    доторкнуся?...
Від    всіх    жалів    загубимо    ключі
Ніколи    смуток    щоб    не    повернувся.
А    можна  -  від    думок    сумних    моїх
(в    душі    ще    повно    ніжності    і    віри),
В    обіймах    заховаюся    твоїх?  -
Завжди    для    мене    бажаних    і    щирих.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736835
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Ніна-Марія

Сувій гортаю прожитих років

[color="#1a56cc"]Сувій  гортаю  прожитих  років
У  кожному  —  частинка  долі,
Яка  мене  крутила,  наче  млин,
Сталеву  гартувала  волю.
 
Ніколи  не  ходила  навпростець.
Легких  шляхів  я  не  шукала.
Назустріч  людям  завжди  я  ішла,
Свою  їм  руку  подавала.
 
Господь  хороших  друзів  посилав,
Які  зі  мною  в  радості  були.
І  горе  ми  ділили  пополам,
Тож  вдячна  їм,  і  сонцю  на  землі.
 
Крутив  свої  педалі  метроном.
Життя  шалено  поспішало.
Із  небом  часом  плакали  разом.
Та  цього  долі,  бач,  замало...
 
Нових  підкинула  випробувань.
Хіба  ж  вона  у  нас  питає?
Для  кожного  у  неї  є  свій  план,
Чом  тяжко  так  в  житті  буває?...[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736559
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Валентина Ланевич

Мій рідний краю, земле моя люба.

Мій  рідний  краю,  земле  моя  люба,
Квітуєш  зеленню  в  пташинім  співі.
Колише  віття  у  досвітках  верба,
І  росяніє  хліб  на  довгій  ниві.  

Між  колючок  шипшини  гудуть  джмелі,
Рожевий  цвіт  у  владній  волі  вітра.
Джмелі  ж,  від  пахощів  медів  хмільні,
Злітають  ввись  і  тягнуться  до  світла.

І  цвіркуни  збудились  в  густій  траві,
Дзвінкі  розносять  співу  переливи.
І  сонце  стало  над  лугом  на  порі,
І  викупало  все  у  теплій  зливі.

04.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


dovgiy

ЩЕ РАЗ ПРО ВІРУ

Буває,  часто,  віримо  ми  в  те,
Чого  насправді  і  немає  близько.
І  тільки  час  тумани  розмете,
І  нас  до  істини  опустить  з  неба  –  низько.
Побачиш  раптом  хто  з  тобою  був
У  час  твоєї  немощі  та  скрути,
Пізнаєш  тих,  хто  в  плині  дня  забув
Про  те,  що  й  ти  на  світі  маєш  бути.
А  ти  про  них  щомиті  пам’ятав,
На  слово  їхнє  сподівався  марно,
Дзвінка  з  нізвідки  наче  кисню  ждав
Коли  задуха  обкладала  хмарно.
Час  показав,  що  світ  людський  не  той,
Яким  ти  уявляв  його  допіру,
Що  балакун  не  завжди  є  герой,
А  хто  мовчить,  той  всьому  знає  міру.
Без  зайвих  слів  до  тебе  підійде,
Простягне  руку,  допоможе  встати
З  тобою  разом  певний  час  пройде,
Аж  доки  ти  не  зможеш  знову  впасти.
І  в  добрий  путь!  Нехай  і  не  разом,
Та  на  ногах  тримаєшся  надійно.
Дорога  –  стрічкою.  Розгониться    бігом,
А  потім  знов,  -  між  валунів,  -  повільно…
Нові  пейзажі,  зустрічі  нові
У  нових  днях  прийдуть,  старим  на  зміну,
І  дай  нам  Бог!  –  не  втратити  хоч  тих,
Хто  з  нами  був  і  у  біді  не  кинув!
 
05.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736532
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

Зелені Свята. Пахне зіллячко…

Зелені  Свята.  Пахне  зіллячко,
Янтарно  піняться  меди,
Святочно  замаїв  подвір’ячко
Невтомний  червень  молодий.

Розгойдане  повітря  дзвонами,
Під  ноги  стелиться  чербець.
Земля,  обернута  іконами,
Лежить  до  неба  горілиць…

І  на  бджолиній  мові  молиться:
Гуде,  вібрує,  торохтить…
Убрались  затишні  околиці
У  незабудкову  блакить.

Пахтять  букетами  клечальними
Хатки  привітні,  чепурні.
Є  між  обрядами  сакральними
Прадавні  знаки  потайні,

В  яких  з  правіку  закодовано
Природи  гармонійний  лад,
Як  благодать,  з  небес  дарована,
Як  Вічності  квітучий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736554
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Наталя Данилюк

На старті літа

Початок  літа.  Червень  лиш  на  старті,
А  отже,  все  попереду.  Ну,  що  ж,
Пора  маршрути  креслити  на  карті,
Забувши  про  сумбурність  і  про  дощ.

І  напинати  мрій  своїх  вітрила,
Бо  в  нас  по  курсу  –  зоряні  світи,
Де  мерехтять  неонові  світила,
Де  манить  неосяжність  висоти.

Де  можна,  ноги  звісивши,  збивати
У  піні  хмар  яскраві  бульбашки
І  прислухатись,  як  лоскоче  п’яти
Заморський  вітер,  теплий  і  п’янкий.

Як  булькають,  немов  прудкі  рибини,
Пташки  дзвінкоголосі  навкруги…
А  там,  внизу,  –  оази  садовини
І  маково-ромашкові  луги!

І  соковиті  кущики  суниці,
Й  коралі  черешневі  між  гілок,
І  дзеркальце  старенької  криниці,
На  дні  якої  –  дукачі  зірок.

І  череда  корів  у  зелен-морі
Лежить,  на  сонці  гріючи  боки…  
І  скільки  ще  таких  простих  історій,
В  які  пірнаєш  завше  залюбки  –

На  старті  літа,  стрімко,  з  головою,
Щоби  душа  наситилась  сповна,
І  проросла  віршами,  як  травою,
Твого  натхнення  ще  одна  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 03.06.2017


dovgiy

СТАРИЙ ДУБ

Самотнім    деревом    стою,  та  без  гілляк.
Один  лиш  стовбур  залишився  на  цім    світі.
Навколо  мене  незнайомий  молодняк
Буйно-зелено  розправляє  дужі  віти.
До  сонця  тягнеться,  нарощує  могуть,
В  пору  цвітіння  все  чарує  білопінно.
Його  так  вабить  поміж  зір  далекий  путь
Як  і  мене  колись  приваблював  невпинно.
По-наді  мною  в  небесах  гули  вітри,
Чесали  крону      нескорену  громовиці
І  як  хотілося  піднятись  догори,  
Разом  з  вітрами  і  летіти  так,  як  птиці!
Про  те  замріяно  я  друзям  шелестів,
А  ті    у  відповідь  згиналися  від  сміху.
Бо  хто  реаліями  зве  примари  снів,
Та  ще  й  розказує  загалу  на  потіху?
Я  заздрив  хмарам.  Легкокрилі,  мов  човни
Вітрами    дужими  наповнюють  вітрила.
Летять  над  світом  за  пригодами  вони,
Бо  простір  волі  їм  природа    не  закрила.  
А  тут  коріння  проросло  у  плоть  землі
І  розірвати  не  дано  одвічні  пута!
Щораз,  щоосені,  летіли  журавлі
І  зверху  кликали    у  зоряні  маршрути.
Кружляв  у  небі    невситимий  буревій,
Шукав,  на  чому  свою  силу  показати,
Тож    став  до  нього  в  одержимості  своїй,
Своє  прохання,  свою  мрію  посилати:
«О,  вітре-батечку!    На  хвильку  підлети,
Та  за  цю  крону  підніми  мене  до  неба!
Бо  вже  й  не  бачу  собі  кращої  мети,
Аніж  літати  в  синім  небі  біля  тебе!»
Почув  і  кинувся  до  мене  в  жахну  мить:
Змішалось  небо  із  землею  в  дикім  шалі
І  мої  віти,  відриваючись  в  блакить,
Із  власним  стовбуром    прощаючись,  тріщали…
 Отак  і  став  я  тільки  стовбуром  старим.
Вдалось  дві  гілочки  від  низу  відростити…
І  вже  не  раджу  я  нікому  звати  грім,
Щоб  з  буревієм  за  пригодами  летіти.
Не  треба  плакати!    Навколо  –  юний  ліс.
Буяють  зеленню  замріяні  діброви
Старезний  дуб,    мов  між  онуків  дід,
У  зморщеній  корі  кошлатить  брови.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735963
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


laura1

Подяка митцям від поета!

Дяка  славним  митцям  за  невтомну  і  віддану  працю!
За  красу,  що  увічнена  фарбами  на  полотні!
За  величні  шедеври,  які  випромінюють  вдачу,
Й  насолоду  безмежну  дарують  безсмертній  душі.

Дяка  славним  митцям  за  осяяні  сонцем,  пейзажі!
За  можливість  побачити  райські  куточки  Землі.
За  легкі  натюрморти  з  красунями-квітами  в  вазі,
Що  стоїть  на  святково-убраному  в  скатерть,  столі.

Дяка  славним  митцям  за  похмурі,  осінні  картини.
За  можливість  відчути  природи  пронизливий  біль.
Де  пожовклі  листки  доживають  останні  години,
У  полоні  мере́живних,  мов,  золотих  павутин.  

Дяка  славним  митцям  за  холодні  зимові  етюди!
Де  зловісно  кружляє  в  танку  снігова  заметіль.
Де  застиг  сніговик  коло  хатки,  немов,  той  приблуда,
А  у  сяйві  зірок  простягнулась  його  довга  тінь.

Вам  подяка,  митці!  Усім  разом,  а  також  окремо!
За  написані  вами  святі  і  сакральні  місця.
За  написані  Вами  життєві,  безцінні  картини,
Які  знову  і  знов  підкоряють  красою  серця.

01.  06.  2017                                    Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735927
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Наталя Данилюк

Надвечір

Надвечір  над  лісом  густим  опускається  мла  –
Тремтять  у  повітрі  легкі  золотисті  лелітки,
І  ніздрі  лоскоче  гірчинкою  пряна  смола,
І  гори  в  задумі  застигли,  довірені  свідки.

Вони  таємниці  звіряють  хіба  що  вітрам
І  соснам  старим  віковічним,  і  гніздам  пташиним…
Лоскоче  долоні  прогріта  пошерхла  кора,
І  звивиста  стежка  веде  до  стрімкої  вершини…

Де  сонце  лягає  в  кубельце  між  моху  й  трави,
Щоб  зранку  вже  вкотре  зійти  й  запалити  світанок…
І  ліс  біля  нього  на  чатах,  немов    вартовий,
Стоїть  незворушно,  допоки  пташине  сопрано

Не  вдарить  згори,  розгойдавши  цей  світ,  ніби  дзвін,  –
Аж  бризне  роса  й  розлетяться  дрібні  намистинки!..
Це  все  буде  завтра.  А  поки  бреду  навздогін
Сонливому  сонцю,  що  котиться  вниз  до  спочинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735882
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017


Ніна-Марія

Чи знаєш як живу без тебе ?

Чи  знаєш  як  живу  без  тебе  ?
Як  біль  стискає  серце  і  щем?
Зорею  ти  світиш  на  небі,
А  може  рясним  ллєш  дощем.
 
Змивають  дощі  мої  сльози,
Й  весну  напувають  життям.
Ніхто  зупинити  не  в  змозі
Той  час,  що  летить  в  майбуття.
 
Чим  доле  тобі  завинила?
Хіба  тим,  що  так  вмію  любить...
Ти  знаєш,  чого  б  я  просила:
Дай  сил  мені  його  відпустить...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735412
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Наталя Данилюк

В Чорткові

[i]Навіяне  нашою  з  Лесею  Геник  черговою  поїздкою  
до  чудового  міста  Чортків  на  Тернопільщині....[/i]

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18581456_1373425482739408_302255599385100040_n.jpg?oh=a620ec3ac4a48dbec50773725920b6b6&oe=59BCCD87[/img]

Пройтись  лискучою  бруківкою
Під  овидом  у  вовні  хмар,
І  слухати,  як  б’ється  цівкою
Із  ринви  дощ  об  тротуар.

Насолодитись  ароматами
Айви́,  каштанів  і  бузків,
Допоки  травень  поливатиме
Врочисто  прибраний  Чортків.

І  вже  на  пагорбі  високому,
Між  давніх  замкових  руїн,
На  мить  застигнути  у  спокої,
Вдихнути  велич  ветхих  стін.

А  поки  небо  сіє  мрякою
І  хмари  вовняні  пряде,
Прошепотіти:  «Боже,  дякую
За  час  і  місце,  за  людей…

Що  серед  гроз  і  непривітності,
Поміж  марнот  і  суєти
Є  ті,  кому  не  бракне  світлості,
Ні  глибини,  ні  висоти!».

[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18557389_1373425039406119_5171382368867629018_n.jpg?oh=87c467efcac8003b50e5ef6a8ded6bba&oe=59B7CBDA[/img]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735282
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Шон Маклех

Вино солодке літа

                                                 «Коли  б  знайшов  я  шовку  Неба,
                                                     Що  променями  золота  повитий,  
                                                     Щоб  день  і  тінь,  заграва  видноколу
                                                     Світилися  і  золотим,  і  синім...»
                                                                                                                     (Вільям  Батлер  Єйтс)  

Літо  вином  черленим
У  келих  днів  моїх  недоречних,
У  чашу  снів  моїх  нетутешніх
Наливає  бородатий  винар-батлер,
Пригощає  мене
Та  гостей  снів  моїх  –  світів  синіх:
Кожному  вусатому  –  по  краплі,
Кожній  кралі  келішок
Трунку  наче  кров  густого.
Дні  мої  синьо-білі  –  
Небом  наповнені  –  вщерть  по  вінця,
Цвітом  кульбаби  цятковані:
Квітами  золотих  ранків:
Ступаю  серед  них  босоногим
Диваком-апостолом
Віри  джмелів-вітроплавів
Від  одного  острова  солодкого
До  іншого  нектарного  й  златопилкового.
Буття  моє  сповнене  квітковою  радістю:
Яглицевою  та  трохи  суничною,
Дні  мої  –  кавалки  істини:
Одкровення  наче  вода  прозорого,
Наче  Лютер  невчасного,
Наче  Темний  Патрік  незаперечного,
Наче  граф-чарівник*  приблудного,
Наче  Камінь  Долі  мовчазного**.  

Примітка:  
*  -  Мається  на  увазі  Джеральд  Фіцджеральд  –  ХІ  граф  Кілдер  (1525  –  1585).  
**  -  він  і  досі  стоїть  на  горі  Кнок  на  Теврах,  хоча  всі  кажуть,  що  то  не  той  камінь,  а  той  камінь  давно  вкрали,  тому  він  і  мовчить,  хоч  колись  і  кричав  часом  так,  що  було  чути  по  всій  Ірландії...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Леся Утриско

Може досить, схаменіться.

Реготало  божевілля,   
правдонька  ридала,
посіялось  злеє  зілля,  
землиця  стогнала.

Чом  регочеш  божевілля?
Земля  вся  в  кайданах,  
пошматована  знов  правда-
зболена,  вся  в  ранах.

Плаче  правда,  небо  стогне,
журавлів  не  видно:  
А  хто  ж  тебе  тай  пригорне?  
Кому  буде  стидно?

За  знущання,  за  розп'яття,
за  хрести  й  могили.
Злеє  зілля  знов  в  зачатті...
де  ж  набрати  сили?

Сили  й  злоби  повні  торби,  
глибоко  вдихнути,  
випрямити  свої  горби,
за  біди  забути.  

З  покоління  в  покоління  
біду  споживаєм,
байдужості  підкорились,  
зависть  поїдаєм.  

Може  досить,  схаменіться?
Чи  ж  ви-  божі  люди?
Спам'ятайтесь,  пробудіться,  
бо  вас  світ  забуде.  

Ох...  забуде,  й  не  згадає  
такого  народу:
Ні  як  звати,  а  ні  хто  ви,
та  якого  роду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733773
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Світлана Моренець

ВЕНЕЦІЯ

Крізь  монотонність  днів  й  гримаси  долі  –
як  світла  усмішка  Святих  Небес  –
Венеція!  Збулося.  Ми  –  в  гондолі,
а  навкруги  –  вода  й  клондайк  чудес.

Монументальність,  плекана  віками,
в  громадді  стін,  що  виросли  з  води.
Адріатичне  море  лиже  камінь,
який  лишив  для  хвиль  тісні  ходи

між  островами*.  Плетиво  каналів
і  кілька  сотень  арочних  містків,
що  манять  нас  у  глибину  кварталів
з  чарівних  чи  й  обдертих  закутків.

У  прохолоду  древнього  собору,
де  Богу  сповідається  орга́н.
Аж  мліло  серце  від  бельканто  хору,
вмивав  слізьми  емоцій  ураган.

Нам  посміхалась  білопінна  хмарка,  
вслухаючись  в  нестримні  голоси
захоплень  від  базиліки  Сан-Марка  –
творіння  неповторної  краси,

від  граціозності  палацу  дожів**,
дзвінниці  (в  ній  згубив  маяк  свій  слід)...
Любили  жити  в  розкоші  вельможі,
але  ж  лишили  скарб  на  сотні  літ.

Тут  під  відкритим  небом  –  ресторани,
врочисто-білосніжний  інтер'єр.
Чекають  на  смаколики  баклани.
За  ними  стежить  строго  камер'єр***.

А  ми  уже  в  музичному  полоні:
у  чорних  фраках,  вправно  грав  квінтет
"Адажіо"  Вівальді,  Альбіоні****
й  мелодії  із  опер,  оперет.

О  неповторна  атмосфера  свята!
А  як  її  довершував  мускат!
...  Тяжкий  контраст  –  земля  моя,  розп'ята,
яку  плюндрує  споконвічний  кат...

Прости  мене,  Вкраїнонько  кохана!
Ми  ще  з  Тобою  вип'єм  полину,
оплачемо  всі  втрати,  болі,  рани...
Дозволь  на  час  забути  про  війну.

*  Венеція  розташована  на  118  островах.
**  дожі  –  правителі  Венеціанської  республіки.
***  камер'єр  –  офіціант  (італ.).
****  композитори  Вівальді  та  Альбіоні  народилися
і  довгий  час  творили  в  м.  Венеція.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733706
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Віктор Ох

Пори року (V)

[i](поетичні  мініатюри)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i4rUzegW7iQ[/youtube]
--------------------
[color="#1327c2"]Зима[/color]
Дерева  чорні,  чорні  ріки  і  поля
хтось  білими  зненацька  поробив.
Будинки  ж  білі  й  хмари  почорнив  –
у  негатив  перетворила  все  зима.
-----------
Здається  хвилі  заморозились  морські  –
такі  із  снігу  надуло́  горби́.
Як  щогли  затонулих  кораблів,
ялин  стирчать  з  заметів  стовбури́.
-----------
Від  холоду  сосни  на  вітрі    тремтять.
Навіть  тіні  в  них  сині.
Спалахують  цятки  в  повітрі  –
це,  мабуть,  повітряний  іній.

[color="#ed3e09"]Весна[/color]
Весняний  теплий  промінь  ще  не  встиг,
як  слід  достатньо  все  кругом  зігріти.
В  затінених  місцях  лежить  ще  сніг.
Та  він  якийсь  старий  вже,  целюлітний.
-----------
Травневий  дощ  збиває  з  яблунь  цвіт,
зволожить  землю  і  прикрасить  білим.
І  радості  й  печалі  млосний  гніт
напоїть  душу  спокоєм  тужливим.
-----------
Мене  все  важче  здивувати.
але  дивуюсь  сам  собі  –
мене  ще  здатні  хвилювати
ці  перші  квіти  весняні.

[color="#09ed59"]Літо[/color]
Небо,  як  велике  око,  дивиться  на  квіти.
Із  його  зіниці  –  сонця  –  світло  м’яко  ллється.
Дощ  накрапує  сльозами,  а  земля  сміється.  
Радісний  кінець  в  весни,  бо  почнеться  літо.
-----------
Я  милуюсь  барвами  лугів,
квітами  яскравих  кольорів.
Може  щось  гарніше  в  світі  є,
та  мене  влаштовує  і  це.
-----------
Літо.  Рибалка.  Ставок.  Поплавок.
Треба  б  позбутись  домашніх  думок.
Та  брижами  ходять  думки  по  воді
про  тих  хто  зали́шився  вдома  сидіть.

[color="#ff3c00"]Осінь[/color]
Червоні  дуби  і  оранжеві  клени,
жовта  береза  й  зелена  сосна,  
сині  хмарини  в  блакитному  небі  –
в  осінньому  лісі  райдуга  гра.
-----------
Облітає  листя
з  дуба  і  тополі.
Переміна  місця  –
переміна  долі
-----------
З  дерев  повільно  листя  опада.
Золота́ва  і  врочиста  ту́га.
Лавка  у  парку  стоїть  одна.
Посиді́ти  б  на  тій  лавці  з  другом.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733769
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Валентина Ланевич

Наділила доля хрест мені в дорогу.

Наділила  доля  хрест  мені  в  дорогу,
Чемодан  у  руки,  туфельки  на  ноги.
Шепотів  щось  вітер,  сіючи  тривогу,
Торсав  за  кофтину,  відлунням  лиш  кроки.

А  ще  місяць  в  небі  шукав  половинку,
Златом  навкруг  зорі  плели  павутинку.
Похилилось  жито  в  вечірнім  спочинку,
Бігла  в  даль  стежина  не  знаючи  спинку.

Шелестом  у  листі  вишні  проводжали,
Десь  далеко  в  лісі  совушки  кричали.
В  мандрівку  життєву  кликали  вокзали,
Що  не  все  так  просто,  чомусь,  не  казали.

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733474
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Володимир Шевчук

Вірш про весну

Травень  панує  босий.  
Хмари  лиш  де-не-де.  
Як  же  приємно  просто  
Дихати  теплим  днем!  

Сяє  весняне  сонце.  
Пахне  цвітіння  садів.  
…Радісно  серцю  –  хто  це  
Юність  душі  розбудив?  

Більше  не  гріє  спокій  –  
Я  уже  й  не  чекав  
Що  через  стільки  років  
Ти,  як  тоді,  близька!  



14.05.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Nino27

Вклонюсь до ніг, рідна матусенько

[b][i][color="#0c7018"]Мама    -    святе    і    найдорожче    з    слів    усіх,
Тож    помолюсь,    щоб    тебе    Боженько    беріг.
Весни    красу,    солодке    літечка    тепло
Тобі    несу,    щоб    горя    й    смутку    не    було.
Вклонюсь    до    ніг,    рідна    матусенько    моя,
З    усіх    доріг    є    найріднішою    твоя,
І    молитви    твої    боронять    від    біди.
Для    нас    живи,    мамо,    й    старішати    зажди.
Куди    б    квиток    не    дарувало    нам    життя,
З    усіх    стежок    завжди    до    тебе    вороття.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733452
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Лілія Ніколаєнко

Із холодного травня – в жар

Із  холодного  травня  –  в  жар,
Із  високих  думок  –  в  спокусу.
Із  любові  зійшла  іржа,
Без  ножа  
знову  ріже  душу.

Не  промовлю  слова  п’янкі.
Не  посмію  тебе  торкнутись.
Будеш  в’язнем  чужих  рядків,
Але  вільним.  
Не  спий  отрути

Із  трояндово-пряних  рим,
Із  чарівних  озер  Пегаса.
І  для  мене  лишись  ніким  –
Тільки  пилом  
на  крилах  часу.

Серце-жертва  –  на  олтарі.
Муза  рветься,  та  слів  бракує.
Із  гарячих  рядків  у  гріх
Не  впаду  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733424
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Ніна-Марія

Краса Поділля

[img][/img]

Дивлюсь  на  чисту  неба  голубінь.
Вона  немов  торкається  вершин.
Густого  плетива  зелен-лісів,
Яке  ховає  Товтри  від  усіх.
 
Промінчик  сонця  визира  між  крон,
Теплом  торкається  моїх  долонь.
Духм'яно  так  п'янить  чистий  озон,
Тебе  чарує  запахів  полон.
 
А  Збруч  мов  підперізує  красу,
Хмар-гір,  що  таїну  в  собі  несуть.
Далеких  тих  історії  століть,
Які  зазнали  стільки  лихоліть.

В  розкішнім  лоні  цеї  долини  
Лежить  краса  Поділля  —Перлина.
З  джерелами  цілющої  води,
Яка  звабливо  манить  всіх  сюди.
 
Хто  справжній  смак  відчув  із  джерела,
Купається  в  гармонії  тепла,
Яке  природі  Бог  подарував,
Щоб  ти  любив  і  завжди  шанував.  
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRyJWwfDxKMMoqo1Um5oInjr5k6k5VSnVtTE0HBJ8dsi50qed0uXQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733402
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Леся Утриско

Берегиня роду.

Так  хотілося  б  нині  матусю  обняти,
Пригорнутись  до  неї,  та  тихо  сказати:  
-Нині,  мамо,  твій  день,  ти  моя,  найрідніша,
Із  мільйонів  матусь,  ти  одна,  наймиліша.
Ти  дала  нам  життя,  з  Богом  долю  плекала,  
Все  найкраще  у  світі  діточкам  дарувала,  
Рід  продовжила  в  доньках,  у  любимих  онуках,  
Віддавалась  життю,  забувалася  в  муках.
Християнко  свята!-  Жила  в  Божих  законах,  
Ти  горою  була,  за  всіх  нас,  охороно.
Так  хотілося  б  нині  тебе  рідна  обняти,
Все  сказати  нараз,  та  не  в  змозі  сказати,  
Ти  десь  там,  поміж  зір,  коло  сонечка  сходу,  
Стала  Божою  зіркою-   БЕРЕГИНЕЮ  РОДУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733398
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Наталя Данилюк

Мамина любов

Таке  життя  –  шалена  колісниця,
Яка  крізь  нетрі  мчиться  напролом!..
І  добре,  що  зринають  рідні  лиця
У  пам’яті,  овіяні  теплом.

Що  можна  доторкнутись  до  дитинства,
Де  все  таке  намолене,  просте,
Як  Божий  дар  святого  материнства,
Як  паросток,  що  з-під  землі  росте…

Нехай  стезя  до  правди  вужча  й  вужча,
Й  куди  не  глянеш  –  терня,  болота…
Та  мамина  любов  непроминуща,
Безмежна,  всепрощаюча,  свята.

Вона  у  вирві  –  рятівна  мотузка,
Яка  мене  тримає  на  плаву.
Хай  мрії  розбиваються  на  друзки,
Та  я  до  світла  тягнуся,  живу,

Ще  змалечку  злеліяна  у  слові,
У  чистоті  пісень  і  молитов,
Де  щирість  материнської  любові
З  упадку  піднімала  знов  і  знов,

І  дарувала  у  зневірі  крила,
В  сльозі  –  розраду,  в  гніві  –  каяття…
Спасибі,  мамо,  що  благословила
Мою  дорогу  у  земне  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Радченко

Собі

У  День  народження  собі
Нічого  я  не  побажаю,
Бо,  що  бажати,  далебі,
Усе  в  своїм  житті  я  маю.
Не  шкодувала  доля,ні,
Яскравих  днів  і  днів  щасливих.
Звичайно,  поміж  них  сумні
Бували  дні,  в  сльозах  тужливих.
Та  рідних  посмішок  тепло
Завжди  будо  мені  в  підтримку
І  випрямлялося  стебло
Мого  життя,  й  біди  жаринку
Знов  вітер  долі  задував  —
Я  легко  крила  розправляла.
І  кожний  день  чимсь  дивував,
І  щастя  зірочка  сіяла.
Я  долі  дякую  за  все:
Родину  люблячу  й  кохання,
Яке  в  любій  біді  спасе
Й  надія  не  помре  остання.
У  День  народження  своє
Вклоняюсь  татові  і  мамі.
Я  долі  дякую  за  все,
Бо  я  живу  у  світлій  гамі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733391
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Валентина Ланевич

Як же, бабоньки, охота заарканить мужика.

Як  же,  бабоньки,  охота
Заарканить  мужика.
Он,  і  жаба  із  болота,
Знать,  ква-ква  все  викрика.

Одуд  плаче  в  очереті,
Дрізд  один  надувсь  на  пні.
Жайвір  в  дзвони  б’є  у  злеті,
На  вербичці  солов’ї.

І  співають,  так  співають,
Що  душа  зайшлася  в  щем.
В  серці  ніжності  без  краю,
Ну,  єдиний  раз  живем.

Прихилитися  б  в  любові,
Щоб  до  рідного  плеча.
Щоб  в  осінньому  покрові
Вчути  з  ласкою:  моя.    

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Микола Холодов

Мій брат загинув у Потсдамі

 Загинув    батько    --    в    бій    мій    брат    пішов
 Й    поліг    біля    Берліна,    у    Потсдамі.
 В    Європі    --    слід    його    від    підошов,
 А    вдома    --    сльози    ще    й    за    сина    в    мами...

 .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .

 Пройшли    роки.    В    промові    із    кремля
 Про    Другу    Світову    супроти    німців
 "Хтось"    надто    вже    зухвало    заявля:
 "Ми    виграли    б    війну    й    без    українців".

 О,    Боже,    Святе,    ну    навіщо    ж    так?
 Навіщо    має    "хтось"    язик    із    жалом?
 Його    заяви    --    то    ворожий    знак,
 То    в    спину    Україні    вдар    кинджалом.

 Жахливо    чути    все    оте!    Проте
 Заяв    тих    не    почують    брат    і    татко.
 Все    ж    пам"ять    про    полеглих    --    то    святе,
 А    глум    над    ними    --    сатанинська    хватка.

         ПРИМІТКА.    Вірш    створено    як    додаток    до    вірша
   "Мій    батько    до    Берліна    не    дійшов"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733206
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


dovgiy

ЧЕКАЮ НА ЧАЄЧКУ БІЛУ

Лети,  моя  чаєчко  біла,
Над  хвилями  синього  моря,
Знайди  за  тим  морем  великим
Місцину,  де  люди  без  горя.
Летіла  далеко-далеко,
І  досі  іще  не  вернулась…
Чи  може,  знайшла  тай  лишилась,
Про  мене  у  щасті  забула.
А  може,  над  морем  у  небі
Спіймали  ту  чаєчку  білу,
Убили  її  пазурами…
На  скелях,  розтерзану,  з’їли…
Чекаю,  три  роки  чекаю,
На  тебе,  о  чаєчко  біла!
Над  краєм  тривога  літає,
Війною  наруга  обсіла.
Стріляють  чужі  міномети,
Оселя  дощенту  розбита.
І  старість  на  сивій  планеті,
Ночує,  нічим  не  прикрита.
Над  степом  гуде  канонада
І  краю  біді  цій  не  знати.  
Допоки  без  дії  ця  влада,
Допоки  ридатиме  мати?!
Не  чайка  вертає  з-за  моря,
Над  берегом  дрони  ворожі.
Як  круки  поживу  шукають
Без  крові  людської  не  можуть!

13.05.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733175
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Nino27

Я прошу тебе…

[b][i][color="#8c00ff"]Ти    куди,  світе    мій,
Кожну    мить    залишаючи    спогадом...
З    пелюсткових    завій
Вже    весна,  зачарованим    поглядом,
Так    закохано    й    ніжно    дарує    свою
                                     неповторність    й    красу.
Бережи,  світе    мій,
Кожен    день    подарований    щедро    нам.
Наче    витканий    з    мрій
Весняних,  переповнених    щебетом,
Тих    дзвінких    солов'їв,  що    в    квітучих    садах  
                                     п'ють    ранкову    росу.
Хай    тріпоче    душа,
Весняною    любов'ю    стривожена.
Тільки    не    поспішай...
Я    прошу    тебе,  світечку,  можна    я
Берегтиму    любов    й    крізь    дароване
                                       Богом    життя    пронесу.[/color][/i][/b]                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732970
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ганна Верес

Горобина ніч (Балада)

«Ти    народилась    в    ніч,    у    горобину,  –
Бабуся    якось    журно    прорекла,    –
Боюсь    за    тебе:    щастя    б    не    згубилось,
І    доля    щоб    від    тебе    не    втекла.
Адже    зоря    твоя    тоді    страждала,
Коли    здригалось    небо    грозове,
Й    матуся    твого    крику    не    діждала,
Подарувавши    нам    життя    нове,    –
Й    рукою    так    нечітко    ледь    махнула,
Здалося    просто,    просто    в    нікуди.
І    фартушину    в    очі    умокнула,    –
Іди    уже,    дитино.    Ну,    вже,    йди…»

Дівча    стежину    кроками    долало,
А    в    голові    –    бабусині    слова:
«Чому    вона    мені    отак    сказала?»
Вітрець    волосся    ніжно    завивав.
Так    полетіла    в    світ,    чужий,    жорстокий…
Малярувати    вчилася.    Жила…
Та    в    місті    тім    якось    на    неї    оком
Накинув    чоловік.    З    ним…    сина    зачала.

Маля    невдовзі    світ    оповістило,
Що    тут    воно    й,    наперекір,    жиє.
А    вона    бавила    його,    ростила,
Дівоцтво    покалічивши    своє.
І    злиднів    якось    вигнати    не    вміла    –
Лиш    ледве-ледве    зводила    кінці.
Хваталася    за    всяке-всяке    діло.
Ой,    чи    окупляться    старання    їй    оці?
Признатись    не    могла    вона    й    бабусі,
Хоч    зрідка    їздила,    аби    допомогти    –
І    спіх    не    той    у    неї    був    у    русі.
Хлоп’ятко    поспішало    теж    рости.

Сама    його    поставила    на    ноги.
Він    прабабусю    не    застав    живу.
Вона    ж    боялася    сказати    їй    про    нього.
Квартиру   &nb