Віталій Назарук: Вибране

MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

І вкотре жахається небо, і Бог


Не  може  розмірено  дихать  земля:

Вогонь  їй  і  дим  заважають.

Лихі  посланці  прибули  від  Кремля,

Людей  у  катівні  саджають.

Не  просто  людей  –  України  синів,

Що  здатні  безмежно  любити

І  землю,  й  дітей,  і  своїх  матерів,

І  волю,  яку  не  убити.


Й  горить  у  очах  їх  незвичний  вогонь    –

Катам  його  не  зрозуміти,

Й  поставити  поряд  немає  кого

Із  тих,  що  Москви  сателіти.

І  вкотре  жахається  небо,  і  Бог

Того,  що  творять  у  Донбасі,

А  та,  до  Росії  велика  любов,

Загубить  усе  там  наразі.
4.11.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725575
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

Зоряна ніч, невесела


Зоряна  ніч,  невесела,

Сумно  дивилась  згори

На  поруйновані  села

І  на  чужі  прапори,

І  на  поля,  почорнілі,    

В  ранах  там  стогне  земля,

І  на  міста,  спорожнілі,    

Від  «подарунків»  Кремля.


Раптом  ту  ніч  сколихнуло

Вибухом,  і  не  одним,

Небо  знов  стало  похмуре:

Нове  убивство  під  ним.

І  поселилась  тривога

В  темній  небесній  імлі…

Де  та  надійна  дорога,

Край  покладе  що  війні?!
19.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Леся Утриско

Відпустка (Гумореска) .

Скоро  літечко  прийшло,  сонечко  пригріло,  
Так  юш  всьо  кругом  цвіло,  жи  сі  жити  хтіло.
Позбирали  сі  дівки  їхати  на  море...  
Вибирали...  край  який,  пляж,  а  може  гори.  
Спорядили  чемодани,  всього  нахапали  
І  як  птахи,  в  теплий  край,  тихо  відлітали.
А  чи  тихо,  а  чи  ні,  то  лиш  богу  знати:
Як  сі  всіли  у  літак,  то  не  міг  злітати.
Трохи  було  забагато  ваги  на  папери:
Дві  злетіли  нині  зрані,  а  дві-  по  вечери.
Слава  богу  літаки  без  проблем  летіли  
І  так  само,  без  проблем,  в  Барселоні  сіли.  
Повилазили  дівки,  знайшли  чемодани,  
Штири  таксі  найняли-  по  їднім  для  панни.  
Як  приїхали  в  готель-  іспанці  сі  злєкли,
Як  зубачили  дівок  то  в  лиці  сі  зблєкли.
То  такі,  вже,  штири  кралі-  возом  не  об'їдеш:
Така  вуха  ти  відирве  і  знай-  не  обідиш.  
Повлазили  до  нумерів,  душі  поприймали,
Купальники  повдігали  і  на  пляж  пігнали.  
А  там  люду,  як  мурахів-   ні  сісти,  ні  встати,  
Давай  но  си  там  дівки  тай  ради  давати.  
По  іспанськи-  ні  бум-  бум,  тілько  всьо  на  мігах,  
Гудували  всьой  народ  на  свій  лад-  на  фігах.  
Розгребли  кусок  на  пляжі-  приватизували,
То  їх  місце  там  було,  інші  прав  не  мали.
Як  влазили  до  води-  люди  сі  топили,  
Море  лізло  з  берегів  на  високій  хвили.
До  басейну  у  готелю  ніхто  не  мав  місцє,
Чотирьом  дівкам  у  нім  було  навіть  тісно.
Шо  іспанка  проти  Каськи,  як  глиста,  як  шкварок,
Бо  інакше  тісто  наше,  інакших  ми  марок.  
Як  си  лігла  на  пісочку...  не  збереш  до  купи:  
Повна  пазуха  цицьок,  оберемок  д...пи.
Попід  груди  штири  складки,  на  животі  крісло,
Як  би  там  си  котре  сіло,  то  би  юш  не  злізло.  
Задивлялисі  хлопи,  знимок  си  зробили,  
Та  такого  страху  мали-  з  таков  би  не  жили.
Наша  баба,  як  той  шандар,  скоро  го  зачеше:  
А  іспанец,  шо  не  дихне,  то  напевно  збреше.
Так  дівки  чужі  терЕни  собов  частували,
На  іспанськім  моцнім  сонцю  всі  жири  зганяли.
Запекли  сі,  як  ті  раки-  хо  тя  й  крем  мастили,
Бо  від  ранє  та  й  до  ночи  на  тім  пляжі  жили.  
Відпуск  скоро  сі  скінчив,  знов  літак,  валізи:
Най  загар  сі  вас  тримає  і  скоро  не  злізе.
І  фігуру  припільнуйте-  не  їчте  так  сало,   
Бо  вам  завше  на  тих  пляжах  буде  місця  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725548
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віктор Ох

ДУМА (V)

Слова  –  Юрій  Малий
Виконує  –  Володя  Охріменко
----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HnwZOY3GJQ8[/youtube]
         
                                                                                                                                           (  Максиму)

                                       [color="#ab2b2b"]  –  ТИ  ЧОМУ  СУМНИЙ,  КОЗАЧЕ?
                                           ЧОМУ  КОБЗА  ТВОЯ  ПЛАЧЕ?
                                           ЗАІРЖАВІЛА  ШАБЛЮКА?
                                           ЗАГУБИЛАСЬ,  МОЖЕ,  ЛЮЛЬКА?
                                           ЧИ  ПАПАХУ  ПРОГУЛЯВ?
                                           СИВИЙ  КОНИК    ЗАКУЛЬГАВ?
                                           ЧИ  ПЛАЧУ  ТВОГО  ПРИЧИНА
                                             ТА  ПРИМХЛИВАЯ    ДІВЧИНА?

                                       
                                     –      ПОМИЛЯЄШСЯ,  МІЙ  БРАТЕ  –
                                           КОНЯ  МОЖНА  ПІДКУВАТИ,
                                           ШАБЛЮ  ЗНОВУ  НАГОСТРИТИ,
                                           ДІВКУ  ВПЕРТУ  ТА  Й  ПРОВЧИТИ.
                                           АЛЕ  ГІРКО,    ДРУЖЕ-БРАТЕ,
                                           ПРО  СТАРШИНИ    ЗРАДУ    ЗНАТИ.  
                                           ЩО  ЗНЕВАЖИЛО    КОЗАЦТВО,
                                           І    ЗВИТЯГУ,    КРОВ    І    БРАТСТВО,
                                           ЩО  БРУДНИМИ    ЯЗИКАМИ
                                           ЯТРЯТЬ    ЧЕСНІ    БРАТСЬКІ      РАНИ!

                                         –  БОГ    ЇХ    ПОКАРАЄ,    БРАТЕ!
                                           І  НЕ    ДОВГО    ВЖЕ    ЧЕКАТИ…
                                               [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725514
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


@NN@

*Расточительность творения*

Ви  бачили  світ,  що  навколо  лежить,  очима  любові?

У  гомоні  річки,  У  шелесті  вітру  в  кроні  дубовій,  
В  вечірньому  небі,  де  зорі  мов  стрази  палають,
В  польоті  колібрі,  що  з  квітки  нектар  добуває,
В  легеньких  хмаринках,  що  вітер  над  морем  розвісив,
В  буянні,  на  полум’я  схожім,    осіннього  лісу,
В  кружлянні  сніжинок,  що  в  біле  землицю  убрали,
У  краплях  дощу,  що  промінь  на  сім  кольорів  розіклали,
У  срібнім  звучанні  дзвінкого  дитячого  сміху,
У  щебеті  пташки  в  гніздечку,  захованім  в  стріху.
У  пролісках  синіх,  що  небом  лежать  на  галяві,
В  весільнім  танку  лебединім  на  дзеркалі  ставу,
В  цвітінні  троянди,  в  дозрілих  кетЯгах  калини,

Радійте  красі  -  це  Світ,  що  Господь  сотворив  для  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Володимир Шевчук

Майже



Мрії  мої  побожні  
Майже  нічого  не  значать.  
Бачу  тебе  у  кожній..,  
А  все  ж  –  я  тебе  не  бачу.  

Може,  ті  мрії  пустка?  
Може,  то  шлях  недобрий?  
Вернути  тебе  не  просто  –  
Ти  полетіла  за  обрій.  

І  все-таки  –  я  не  проти  
Бачити  майже  в  кожній  
Погляду  твого  дотик,  
Губи  твої  тривожні…  




24.03.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Шлях до єднання йде крізь війни

Ти  чув,  як  тиша  вміє  гірко  плакать,
Коли  оглухли  і  земля,  і  дим,
Коли  скінчилась  чергова  атака,
Котра  ввірвалась  мінами  сюди?

А  бачив  хлопців  вимучені  очі,
Чи  з  камуфляжу  у  крові  шматки?
І  черв’яком  твоє  серденько  точить:
Відбутись  мала  битва  ця,  таки…

Шлях  до  єднання  йде  частіш  крізь  війни,
І  наш  також  через  Донбас  проліг.
Та  Україна  буде  сильна,  вільна,
Імперський  знищить  у  Москві  барліг!
27.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725400
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

З дитинства ми всі родом

З  дитинства  ми  всі  родом,  і  з  села,
Й  дорога  в  світ  для  кожного  була
Своя,  що  дуже-дуже    не  проста  є,
Бо  ж  без  землі  ніхто  не  виростає.

Це  їй  завдячуєм  своїм  життям-буттям,
Саме  її  і  я,  і  ти  дитя,
І  першим  почуттям,  і  першим  кроком.
Вона  є  мати  й  те  незриме  око,
Що  бачить  все  й  нічого  не  проща,

Тож  хай  не  втомиться  творить  добро  душа,
Щоби  жили  у  мирі  наші  діти,
Щоб  світ  умів  прийдешньому  радіти,
І  більше  буде  теплих  кольорів,
І  очі  посвітліють  матерів!
6.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725398
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725329
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Передрікати долі не берусь

Передрікати  долі  не  берусь,

Росія  жить  як  буде,  Білорусь,

Європа,  Африка  чи  навіть  цілий  світ,

Своїй  землі  лишаю  заповіт:

Єднайтесь,  люди,  проженіть  розбрат,

Лікуйте  рани,  де  панує  «блат».
   
І  працю,  милу  серцю,  полюбіть,

Тоді  лиш  кращу  доленьку  собі

Здобудете  і  рідним  діточкам,

Й  щасливі  будуть  син  ваш  і  дочка,

І  рід  служитиме  лиш  праведній  землі,

Й  своїм  нащадкам  жити  так  звеліть.
12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725326
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Кличе сурма

Україна  з  горя  посивіла:
Топче  ворог  землю  її  знов,
Та  жива,  жива  душа  і  віра,
І  надія,    і  свята  любов.

Кличе  сурма  кожного  в  дорогу,
Хто  зберіг  ці  щирі  почуття,
Дорожить  хто  батьківським  порогом
Й  не  шкодує  власного  життя.

Бо  ж  війна  шматує  землі  наші,
Хоче  знов  накинути  петлю.
Не  роки  –  віки  воює  Раша,
Долі  всім  ламає  без  жалю.

Кличе  сурма  і  мене  до  бою,
Щоби  боронити  отчий  край,
Тяжко  розлучатись  нам  з  тобою,
Залишати  наш  сімейний  рай.

Потемніло  небо  у  Донбасі,
П'є  земля  синівську  свіжу  кров.
«Помолись,  кохана,    ти  до  Спаса,
Щоб  москаль  Вкраїну  не  зборов!»
Чернігів.  9.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725167
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Ганна Верес

Я весни у житті не раз стрічала

Я    весни    у    житті    не    раз    стрічала    –
З    них    кожна    особливою    була,
І    поступ    весняна,    теж    величава,
Холодну    зиму    враз    перемогла.
Сніги    зійшли.    Струмки    відголосили,
Та    сонце    не    барилося    з  теплом.
Весна    в    цей    час    ще    не    така    красива,
І    журавлів    не    чути    за    селом.

Та    як    тепло    весняне    в    гай    загляне,
Зеленотрав’я    килимом    зійде,
Мов    синьооке    диво  на    поляні,
І    з    пролісків    там    озеро    цвіте.
А    далі    –    друге,    третє,    ген    –      четверте…
Аж    подих    перехоплює    краса.
Тож    не    дозвольте    диву    цьому    вмерти,
Благословенні    сині    небеса.
9.02.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Ганна Верес

О земле…

О  земле  моя,  непросту  маєш  долю:
Твої  споконвіку  найкращі  жита
Сьогодні  лежать  закривавленим  полем,
Сьогодні  ти  є  України  алтар.

О  земле  моя,  посивіла  від  болю,
Ти  платиш  сьогодні  високу  ціну:
Москва  принесла  смертоносні  розбої,
Й  тебе  утягла  у  велику  війну.  

О  земле,  сини  твої  стогнуть  у  ранах:
Це  третя  уже  почалась  світова…
Під  «Градом»  російським  кипить  поле  брані,
Й  заплакала  кров’ю  в  Донбасі  трава.

О  земле,  ти  вміла  гостей  шанувати,
Любить,  цінувати  велику  рідню,
Та  зараз  синочків  ти  мусиш  ховати
І  вже  проклинаєш  цю  дику  війну.

О  земле  моя,  скільки  раз  москалями
Зі  сходу  топталась  на  захід  і  в  Крим,
Та  вже  під  орлом  не  бувати  Сваляві,
Й  накрить  Україну  не  вистачить  крил.

О  земле,  ти  є  найбагатша  у  світі,
Творцем  твоїм  є  всіма  визнаний  Бог,
Оспівана  ти  в  Кобзаря  заповіті,
Тобі  я  несу  свою  світлу  любов!
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.

Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.

«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля. 4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Леся Утриско

Гуси. ( Гумореска) .

Кажут  нині  день  Поета:-  Як  сі  паньство  мают?  
Бо  всі  гуси  по  селі  без  пір'є   гуляют.
Шо  за  пера  нині  роблют...  то  вже  кара  Божа,   
Таке  всьо  то  ніц  не  варта,  як  Касьчина  "рожа".
Встала  зрані,  йде  до  стайні...  а  там-  світе  білий,
Навіть  гусак  старий  юш  не  чорний,  а  чось  посивілий.  
Завітав  хтось  тої  ночи  до  неї  у  гості,
Тихо  виключив  машину  і  лишив  на  мості.
Мала  страху  вийти  в  ночИ,  би  сі  не  зі...ти,
То  заперла  сі  в  коморі,  жи  є  заду  хати.  
Ніц  не  взєли  іно  пір'є...і  то  тілько  грубе,
Її  Стефко  так  сі  вкурвив,  жи  наставив  зуби.
Губи  му  сі  так  юш  трєсли,  як  старій  кобилі,
Але  сі  тримав  на  місце,  на  великій  силі.  
Шо  теперкай  має  бути,  на  дворі  ше  зимА,
Гуси  мої  такі  сині,  як  та  пуповина.  
Мусів  Стефко  навіть  втєти,  ту  жи  гріла  єйці:
Бисте  так  здоров'є  мали,  як  повні  відерці.  
Дві  пирини  мушу  шити-  бо  такого  пуху:
Як  би  я  вас,хлопці,  прала,  по  за  ваші  вуха.
Розробила  усьо  м'ясо,  тушонки,  рулєта:
Дай  вам  щастя,  добродії,  у  ваш  день-  Поета...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724762
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Накрився  ледь  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724737
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


dovgiy

ЦІЛУЙТЕ

Про  перший  поцілунок  моя  мова,
Він  першим    поміж  двох  тоді  буває,
Коли  злітають  три  чарівних  слова
І  проліски  у  серці  розквітають.

Про  перший  поцілунок  в  ясні  очі,
Що  стали  визначальними    у  долі,
Коли  втопити  душу  свою  хочеш
У  глибині  солодкої  неволі.

Про  перший  поцілунок    в  ніжні  груди
У  кожну,  у  бажану  дрібку  тіла!
Коли  і  сам,  злітати  птахом  будеш,
До  царства  життєдайного  світила.

Зливаються  в  нестримному  бажанні
Наші  вуста,  солодші  за  медові.
Це  дві  душі,  поєднані    коханням,
Зріднилися  у  подумках  і  слові.

Про  перший  поцілунок  на  світанні
Коли  зоря  прокинеться  ранкова
У  відповідь  на  дружнє  привітання,
У  відповідь  на  три  чарівних  слова.

Цілуйте,    доки  поруч  найдорожчі,
Цілуйте,  доки  голос  милий  чути
Бо  миті  щастя  з  кожним  днем  коротші,
І  заново  їх  не  дано  вернути!

3/21/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  усміхнулося  життя,  хоч  осколків  вився  рій,
Чіплявся  осами  за  одіж  на  ногах,  він  вцілів.
І  побратимам  у  клятві  обіцяв  -  вернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Леся Утриско

Журавка.

Знаєш,  мамо,  так  сумно  без  тебе,
Наша  вишня  вже  так  не  цвіте,
Лиш  журавка  торка  тихо  неба,
Де  у  вічність  стежина веде.

Чуєш,  мамо,  знов  вітер  шепоче,
Знов  читає  всі  мої  думки,
Поєднати  молитви  лиш  хоче,
Би  журавкою  в  вічність  нести.  

Бачиш,  мамо,  самотнє  подвір'я,
На  порозі  застигло  життя,  
Стара  груша...  похилене  гілля,  
Тут  зосталось  лишень  каяття.  

Вже  не  так,  як  колись  було,  мамо,
Навіть  весни  не  ті,  що  були,  
Тільки  пам'ять  зосталася  з  нами  
І  журавка, і  твої  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Ніна-Марія

Весняний ранок

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]

[color="#2674bd"]Шепочеться  із  вітром  очерет,
Заслухалася  тиша  в  їх  дует.
Зітха  в  обіймах  ночі    верболіз,
Вдивляючись  у  темний,  густий  ліс.

Діброви  прокидаються  і  став.
Виводять  птахи  в  декілька  октав.
А  здалеку  вже  досвіток  бреде
І  тихо  собі  новий  день  пряде.

На  небі  гаснуть  одинокі  зорі  
І  губляться  в  небесному  просторі.
Розплющив  очі  росяний  світанок,
Ступив  на  землю  весняний  ранок.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала  долю  мати
Та  й  на  рушникові,
Стала  щастя  теж  прохати
Й  тому  юнакові,
Без  якого  личко  юне
Не  цвіте  –  ридає,
Без  якого  життя  доні  –
То  лише  біда  є.

Вишивала  рушник  мати
Доньці  на  весілля,
Й  довелося  їй  згадати
Мудреє  прислів’я:
–  Піти  заміж  –  треба  знати,
Ой,  та  й  треба  знати:
Пізно  лягти,  рано  встати,
Ой,  та  й  рано  встати.

Вишивала  зрання  мати
До  пізньої  ночі,
І  не  думали  дрімати
Материні  очі,
А  старались,  придивлялись,
Руки  ж  гаптували,
Щоб  бідоньки  не  траплялись,
І  життя  тривало.                      
17.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


MERSEDES

Так легко на душі…

За  вікнами  шумить  холодний  дощ,
Течуть  сльозинки  по  шипках  так  рясно,
Весна  під  капелюх  ховає  пасма,
Ще  спить  у  соннім  царстві  тихо  хвощ...
 
Встелили  землю  проліски  малі,
Їх  хочеться  обняти,  пригорнути
І  так  ось,  все  життя  в  обіймах  бути
І  відчувати  дотики  твої.

Затамувати  дихання  своє,
Бо  поруч  ти,  найкращий  в  цілім  світі,
Даруєш  запашні,  духм'яні  квіти,
Щаслива  я  бо  все  оце  моє..

Чого  бажати  ще  у  цім  житті,
Найкраще  ,  наймиліше,  найрідніше
Історію  кохання  ще  напише
І  буде  битись  серце  в  доброті...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724284
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724306
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Микола Шевченко

Тоді я (пісня)

текст,  музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/tod-ya


Коли  на  душі  віддощить,
щокою  сльоза  відблищить,
коли  вже  ніщо  не  болить,
не  знати,    де  вічність  -  де  мить.
Надія  -  твій  спис  і  твій  щит,
загублені  в  розпалі  битв.
І  серце  вистукує  біт,
а  розум  шукає  молитв.
Приспів:
Тоді  я,  до  дії!  До  дії!

Закінчив  життєвий  етап  -
одразу  потрапив  до  лап.
Змінив  свої  правила  гри  -
зі  столу  цукерку  бери.
Оцей  примітивний  обман  -
старезний,  мов  дідів  баян.
Чим  вищий  ви  маєте  сан  -
тим  сильніший  дадуть  
вам  стусан!
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723745
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПІСНЯ ЄДНОСТІ

Крізь  серце  столиці  пульсуючим  нервом  
Славутич  до  моря  тече.
А  Ненька-Вітчизна,  торкаючись  неба,  
стоїть  зі  щитом  і  мечем.

О  скільки  за  долю  тут  крові  пролито!
Навали  відбили  усі.
Плекаємо  волю  в  боях  і  молитвах,
нащадки  святої  Русі.

В  гостинному  Києві  –  люд  звідусюди,  
достаток  тут,  злагода  й  мир.
Дніпро  сизокрилий  прослався  між  люди  –  
об’єднує  два  береги.

Тримаймося  ж  разом  в  країні  єдиній,
щоб  мати  добро  і  любов.
Рівняймося,  браття,  на  ймення  Людина!
І  нам  допоможе  Господь.

І  дзвони  скликають  на  прощу,  на  віче.
В  задумі  прабатько-Кобзар.
Хоч  не  відцуралося  сонце  правічне,  
та  котиться  світом  гроза.

Якби  ж  не  міліла  козацька  звитяга  
і  славна  слов’янська  ріка.
Хай  квітне  й  міцніє  вкраїнська  держава  
і  пісня  лунає  гінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПРАПРИРОДНІЙ ЗОВ

Ви  маєте  бібліотечку,  
де  є  легенди  і  казки?
А  чи  були  ви  в  Берестечку,  
де  діють  справжні  козаки?

Де  з  поля  в  небо  добра  слава  
князів  шляхетних  долина?
Де  гартувало  міць  державну  
вкраїнське  військо  Богуна?

В  книжках  –  бувальщини  й  пророчі
слова.  А  варто  знати  більш  –
побачити  на  власні  очі  
нащадків  дієздатний  кіш.

Збагнути  досі  чи  змогли  ви  –  
існує  ж  праприродній  зов:
козацькі  бачачи  могили,  
відчути  з  предками  зв'язок?

Вас  привітають  із  гармати  
й  отаман  мову  поведе…
Поближчає  Вітчизна-мати,  
у  саму  душу  западе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720453
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ВАМ ПОРА НА ВОЛИНЬ

Ви  бували  на  Шацьких  озерах?
Походжали  в  волинських  лісах?
А  в  ошатних  спинялися  селах,
де  лелеки  прядуть  небеса?

Коні  тут  –  по  дорозі  й  на  лузі,
і  корів  череда,  й  не  одна.
А  зустрічні,  мов  давнії  друзі,  
Свою  душу  відкриють  до  дна.

А  чи  бачили  Луцьк  ви  сучасний?
Чи  ходили  ви  містом  старим?..
Наповняйтеся  змістом  прекрасним,
споглядайте  природи  дари.

В  дивотрав’ї  оцім  побродити,
в  чистих  водах,  в  пташиних  хорах…
Щоб  добро  неодмінно  творити  –
приїздіть  на  Волинь,  вам  –  пора!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720452
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Наталя Данилюк

Відродження

Тіло  моє  –  весни  вмістилище,
Вітер  збиває  з  ніг!
Видно,  сезон  зими  закрили  вже,
Довшими  стали  дні.

Стягую  нерви,  як    шнурівками,  –
В’яжу  в  тугі  вузли…
Пружно  бринить  асфальт  автівками,
Води  летять  углиб.

Сонце  –  млинець  пухкий,  умочений
В  білі  вершки  хмарин.
Давні  сліди  зимових  злочинів
Стерли  за  ніч  вітри.

Але  на  те  й  весна-цілителька:
Латка  до  латки  –  й  світ!
Серцем  вертаю  знов  до  витоків,
Думка  –  швидкий  болід.

Далі  і  далі  –  вгору  сходами,
Вище  хіба  що  сни!..
Вкотре  на  цій  землі  відродимось
Пролісками  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ганна Верес

І знову сто двадцяті б'ють

І  знову  сто  двадцяті  б'ють  по  наших,
Аж  стогне  все  від  вибухів,  виття…
Плює  на  Мінське  перемир'я  Раша,
І  в  вічність  знов  летить  чиєсь  життя.

Загрався  світ  з  Росією…  Чи  ж  варто
Вже  третій  рік  порядності  чекать
І  слухати,  і  руку  подавати
Особі  із  радянського  ЧК?

Немає  й  бути  в  ній  ніяк  не  може
Того,  чим  володіє  демократ,
Та  правда  й  розум  ,  вірю,  переможуть
І  Перемоги  буде  в  нас  парад!
9.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719991
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ганна Верес

Мороз-морока

Давно  вже  лист  осипався  з  калини,
Зачервоніли  ягоди,  мов  кров,
Пісні,  пташині,  теж  давно  не  линуть,
Нарешті  холод  осінь  поборов.

Сніги  лягли.  Тепер  мороз-морока
Мережив  гілля  пензлем,  чарівним,
Скрипіли  ранком  мелодійно  кроки,
І  хвильки  в  річці    він  також  спинив.

Мости  поставив  синьокришталеві,
У  їх  узорах  –  вічна  таїна,
Вони  дешевші  є  від  металевих  –
Така  буває  взимку  дивина.  
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719986
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Наталя Хаммоуда

Заробітчанин.

Лиш  тільки-тільки  двері  зачинились,
Іще  горить  цілунок  на  щоці,
Та  сльози  знов  я  втримати  не  в  силі,
На  цілий  рік  ти  їдеш  вдалечінь.

І  знов  почнуть  тягнутися  роками
Такі  холодні,  спорожнілі  дні,
Неначе  бездна  відстань  поміж  нами.
Я  тут  не  вдома.  Ти  там  в  чужині.

Вже  стільки  літ,  а  звикнути  не  можу
До  тих  розлук,  до  відстані  й  доріг,
Хіба  ж  вартують  всі  на  світі  гроші
Тих  слів,  що  ти  б  мені  сказати  міг?
Тих  дотиків,  тих  снів    в  твоїх  обіймах?
Наповнених  радінням  вечорів?
Ось,  місяць  пролетів,  ти    знов  у  "прийми",
А  вдома  ще  і  місця  не  зігрів.

І  так  летить  життя:  минають  рòки,
А  всіх  грошей  ніяк  не  заробить.
Одне  хотілось  знати  б  тільки-  доки
Чужі  країни  працею  міцнить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Мій Боже.

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

Негідна  тебе  я  благати,
Мій  гріх  тебе  вбив  на  хресті,
Ридає  страдальная  Мати,
Там  небо  схилилось  Тобі.

Прощення  благаю  уклінно,  
Возношу  свої  молитви,
Служила  і  буду...  сумлінно,  
З  Тобою  іти  всі  віки.  

Мій  Батьку,   мій  світе  у  болю,
Згорйована  моя  печаль,
Віднайду  для  душеньки  волю,
Покуту  понесу  я  в  даль.
 
Я  прощення  прошу  в  Тебе,  
Цілунку,  як  Іуда,  не  дам,
Прихилю  в  поклоні  все  небо,  
Прощаю  усім  ворогам.  

Лиш  воля  твоя   всіх  судити,  
З  усіх,  Ти-  єдиний  суддя,
Дай  сили,  щоб  вірою  жити,
Гріхи  забери  в  забуття.  

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720006
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Сусід ( Гумореска) .

Встала  зрані,  йду  до  стайні  худобу  кормити,
Прати,  мити  та  варити,  та  всім  догодити.  
Та  ше  м  вочи  не  протерла,  сніданє  не  їла,
Взяла  відро  в  свої  руки-  корову  здоїла.
СметанИ  всі  позбирала,  єйці  перебрала
І  нарешті  поснідала,  шо  м  у  шафці  мала.
Взіла  відро-  йду  по  воду,  до  сусіда  Клима:
-  Дай  вам  Боже  добрий  день,  хай  добра  година!
Сусід  трактор  ремонтує,  шось  сі  не  заводит
І  сам  собі,  та  й  під  ніс,  шось  тихо  городит.
Я  води  відро  взіла,  несу...аж  сі  вгнула-
Придивилам  сі  до  хлопа...  зі  страху  зівнула.
Підійшла  до  нього  ближче-  а  в  нього  шось  висит,
Чи  то  кили,  чи  то  єйці-  най  го  качка  свисне.
Не  смію  сі  запитати,  та  добре  не  бачу,
Я  юш  так  сі  приглідаю,  шо  мало  не  скачу.
А  він  навіть  не  моргне,  жи  з  ним  сі  шось  стало,
Так  му  пузо  уросло-  тілько  їдно  сало.
І  не  видит,  жи  то  всьо  вітер  му  хиличе...  
Шо  за  ганьба  вже  в  селі,  то  таке  не  личит.
Але  я  сі  запитаю,  шо  то  з  ним  сі  стало
Видно  таке  юш  вросло,  жи  місця  замало.
-То  я  єйці  вентилюю  би  сі  не  затухли,
Так  ми,  зрані,  прохолодно,  як  вітерець  дмухне.
Моя  Каська  зварювала-  випрала  всі  штанці,
В  штанах  дзюри  не  зашила-  вивітрую  вранці.
-Йду  сказати  мому  Влодку-  най  го  біда  свисне,
Жи  ти  всьо  повилазило,  аж  дзюра  ти  тисне.
Най  так  буде  Гандзю  люба...така  ваша  воля,
Бо  не  виїду  орати,  юш  такий,  до  поля.  
Йду  до  хати,  несу  штанці,  жи  ше  з  етикетков,  
Най  не  думає  за  ті,  шо  висят  над  жердков.
-  Ваша  Каська  точно  має  майтки,  жи  на  гумці,
То  вже  добре  пошукайте  у  старезній  сумці.
В  них  так  зручно  і  так  тепло,  та  й  нічо  не  видно,
Поховайте  туто  всьо,  бо  самій  ми  стидно.
Йой...  ховайте,  сусідоньку,  начинє  старезне,
Бо  як  вно  сі  не  затухне,  то  колись  відмерзне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719946
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ганна Верес

Село вмирає

Село  моє  не  плаче  –  умирає,
Останній  стогін  губиться  в  ріллі.
За  що  ж  ти,  доле,  трударів  караєш?
Надії  шмат  убити  хто  звелів?

Мовчить  земля,  доглянута,  багата,
Таких  раніш  не  знала  врожаїв,
Радіти  б  їй,  з  вітрами  б  заспівати  –
Вона    –  в  зажурі  через  буржуїв.

Усе,  що  дбала  для  людей  щоденно,  –
Не  тим,  хто  вчасно  і  води  не  пив,
А  тим,  хто  обкрада  селян  у  –енне,
І  це  держави  нашої  стовпи?!

Без  сорому  з  мільйонами  –  в  офшори,
Турбуються  про  власний  «чорний  день»?
Та  скоро  вже  народ  зірве  ті  штори,
Хоч  не  одне  й  село  вже  пропаде.
26.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719838
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Колисають літа

Колисають  літа  
мою  долю,  немов  вишиванку,

Де  узори  і  біль
  у  житті  моїм  переплелись.

Не  пройшли  по  життю
 із  дитинства  матусі  співанки,

Бо  в  роботі,  лишень,  
її  дні  протікали  колись.


Скільки  ж  мук  на  віку
довелося  тоді  пережити!

Двічі  голод  проповз  –
очі  бачили  дикий  той  жах…

У  війну  і  пізніш
мама  мусила  полю  служити,

Діток  не  на  бабусь,
а  на  себе  самих  залишать.


І  вечірню  зорю
зустрічали  колгоспом    у  полі,

І  не  ранок  будив  –  
заблукалі  із  ночі  зірки…

Не  роки  –  цілий  вік,
  мов  заручниця  сивої  долі,

Й  мозолі    –  лиш  краса  
на  долоні  шорсткої  руки.


Невідомий  їй  був  
смак  простого  жіночого  щастя.

Поле  і  трудодні  
у  коротких  мелькали  у  снах.

Не  було  для  дітей  
у  матусь  тоді  вільного  часу  –

На  колгоспних  полях  
їх  чекала  весна  й  посівна.


Колисають  літа  
мою  долю  і  пам’ять  і  досі,

Вже  й  моя  сивина  
білим  снігом  на  скронях  цвіте,

Стріла  й  я  на  шляху  
літом  бабиним  виткану  осінь,

Але  пам’ять  моя
 не  забуде  ніколи  про  те.
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719834
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Galina Udovychenko

Водохреща (гумор із циклу

 В  Водохрещу  до  ріки,мабуть,  вже  вдесяте
Ми  із  кумом  подалися    «помочити  п’яти».
Але  дійство  це  святе  модним    стало  нині,
Тож  народу  тут  зібралось  більш,як  в  магазині.

І  свої  тут,і  чужі,діти  і  мамаші.
Бачу:  кралі  дві  стоять,видно,що  не  наші.
В  модних  шубках  хутряних  здалеку  примітні,
Наче  квіточки  ясні,що  в  снігу  розквітли.

Я  швиденько  до  води,пірнув  аж    три  рази,
Бачу,  кум  вже  коло  них.  От  уже  зараза!
Ми  ж  домовились  про  лазню,пиво  і  шашлик
А  тепер  усим  цим  планам,бачу  вже,гаплик.

Ну  а  він,як  той  павич,  хвіст  свій    розпускає,
Біля  цих  чужих  дівиць  м’язами  аж  грає.
А  дівульки  і  собі  шубки  поскидали-
Від  видовища  такого  люди  ледь  не  впали.

Сам  священник  аж  присів,з  ляку  поточився,
І  в  холодну  ту  купівлю    ледве  не  звалився.
Бо  народ    тут  ще  не  бачив  такого  наряду:
Дві  мотузки  на  дівках,спереду  і  ззаду.

Ті  дівиці,як    левиці,  тягнуть  кума  в  воду,
А  на  березі  регоче  сотні  дві  народу.
Тут  вже  й  в  кума  спрацювала  гальмівна  пружина,
Не  дай,Боже,про  це  взнає  від  когось  дружина!

І  почав  він  вириватись  із  обіймів  клятих,
Та  із  річки    так  втікав,аж  блищали  п’яти.
А  удома  без  води  жінка  посвятила:
Перебила  на  спині    новесенькі  вила.

Та  і  я  до  кума  теж  претензії  маю:
Замість  лазні  і  пивка  випив  склянку  чаю.
Так  зате  тепер  у  нього    ім’я  стало    нове.
У  селі    всі  так  і  кличуть:  «Привіт,Казанова!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719802
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Коли ж раба задавиш у собі?

Майдан  горів,  як  в  небо  піднялися
Сто  ангелів,  щоб  нас  урятувать,
Щоб  кожен  українець  ізмінився,
Щоби  зміцніла  наша  булава.
Спливли  три  роки.  На  Майдані  свічі
Завершити  почате  кличуть  нас.
Небесна  сотня  нові  жертви  лічить,
Та  вплинути  не  може  на  Донбас.

На  жаль,  не  сколихнула  душ  тим  сотня,
Хто  мають  собі  інших  сіячів
І  вірять  вони  рашівським  сексотам.
Й  ціна  тій  вірі  –  в  небі  тисячі.
Чому  ж  війна  наукою  не  стала
І  не  змиває  брехні  свіжа  кров?
Чому  Донбасу  люди  не  повстали?
Чи  не  тому,  що  страх  їх  поборов?

Проснися,  люде,  гідність  тебе  кличе,
Допоки  будеш  Раші  рабувать?
Синівська  кров  вже  не  тече,  а  хлище.
За  що  й  за  кого  йдеш  ти  убивать?
Щоб  у  Росії  стати  другим  сортом
І  заселить  Камчатку  чи  Сибір,
Носити  мед  в  чужі,  російські  соти?
Коли  ж  раба  задавиш  у  собі?
22.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719623
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Рудий кіт ( Гумореска) .

Нині  день  собі  такий-  вічної  любови,  
В  домі  панських  стариків, де  одні  сеньори.
Прилетіла  добра  фея їх  почастувати,
Комусь  в  чомусь  помогти, когось  поховати.  
Походила  по  кімнатах, не  знала  де  сісти,
Вздріла  паню  із  котом,  що  не  міг  вже  злісти.  
Вже  напевно  літ  так  мав,  як  стара  сеньора:  
Таке  руде  та  страшне,  як  якась  потвора.  
Пожаліла  фея  паню- дай  но  їй  поможу,
Три  бажання  най  гадає,  трохи  їй  догоджу.  
Доживає  пані  віку  із  котом  тим,  рудим,
Так  го  гладит  як  дитину,  той  ляга  на  груди.
-  Добрий  день  старенькій  пані,  як  сі  тут  вам  має?
А  чи  знає  що  за  день, чи  іно  гадає?  
В  день  святого  Валентина  зроблю  всьо, що  хоче-  
Пані   очі  відкриває  і  сі  лиш  регоче.  
Добре...  перше  шо  я  хочу-   зроби  з  мене  дівку,   
Би  волосє  було  чорне  і  фігурка- гілков.  
Лиш  то  пані  проказала-   стала  молодицев,  
Як  та  пава  в  новім  пір'ю- з  гарненьков  г...цев.
Друге, каже-  поміняй  то  старезне  ліжко,
Нове  хочу,  як  в  покоях, аби  легко  злізти.  
Ліжко  стало, як  плацдарм, літакам  злітати,  
Таке  воно, як  в  нікого,  можна  вічність  спати.
Ну  а  третє-  хочу  мати  коло  себе  "мачо",
А  би  так  задовільнив-  з  радости  заплачу.  
А  зроби  з  мого  кота, із  рудим  волоссям,  
Бо  я  іншого  не  хочу-  на  біса  здалося.  
За  хвилину  коло  бабки  лежит рудий  блазень:  
Мускулистий, корінистий  на  "торо"*  похожий.  
Пані  тихо  сі  вмостила  коло  нього  в  ліжку,   
А  він  лижит, як  поліно,  як  не  в  своїм  стіжку  .
Та  сі  лестит, го  цілує- а  воно  як  мертве:  
-Що  сі  стало  із  тобов, шо  не  можеш  "  втерти".
Він  сі  різко  розвертає,  та  знав  шо  сказати:  
-  Не  тре  було  мене,  пані,  колись  каструвати...  



                                                                                               торо-  бик  у  перекладі  з  іспанської.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Плекаймо ж мову

Нас    об’єднало    рідне    слово,
Барвисте,    мов    калини    цвіт,
Воно    є    нації    основа,
Нових    поезій    дивосвіт.

Болить    нам    України    доля,
Адже    тяжка    вона,    гірка,
Хоч    завтра    наше    невідоме,
Та    нас    ніщо    не    заляка,

Бо    лиш    одна    в    нас    Україна
І    батько    теж    один    –    Дніпро,
Наш    край    –    це    пісня    солов’їна
І    тихий    шелест    в    нім    дібров.

Плекаймо    ж    мову    калинову,
Щоб    Україну    відродить,
Бо    тільки    рідна    здатна    мова
В    душі      святу    любов    збудить.
13.05.2016.  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719457
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Майже всі владики - трафаретні…

*      *      *

Майже  всі  владики  –  трафаретні.
Не  художник  –  долі  фаворит,
хоч  його  пейзажі  та  портрети
мають  неповторний  колорит.

На  мольберті  пишуться  сюжети...
Важче  й  краще  буде  ще  колись.
Між  писак  трапляються  поети.
Ще  таланти  не  перевелись.

Божий  дар,  а  може  –  кара  Божа?..
Чи  мистецтва  сіль  доступна  всім?
Чи  впізнає  бідний  і  вельможа
нас  в  буденній  праведній  красі?

Нам  дано  зважать  на  примхи  долі
і  творить  з  любов’ю  день-у-день.
Щоб  душа  лишалася  на  волі,
щоб  добром  горнутись  до  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


@NN@

Сум…

           пам’ятаймо  завжди

Нестерпний  біль  і  сум.  
Стискає  серце,
Гордість  -  розпирає.
Ту-тум,  ту-тум,  ту-тум.
..................................
Над  Україною,  
Мов  журавлиний  ключ,
-  Небесна  Сотня,  
Квилить,  пролітає.
................................
Почуй  нас,  Господи,
Війну  цю  припини.
-  Сльозами  серце
В  Небеса  стікає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж      до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зоранім.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Кому із нас пейзаж такий не снився?

Вечірній  сум  заслав  собою  небо,
Стомився  вітер  –  крила  опустив.
Зима,  таки,  нагадує  про  себе,
Хоча  й  спустився  морок,  ледь  густий.

А  коли  ранок  нічку  переборе,
І  день  опустить  очі  у  сніги,
Побачить  у  мереживі  обори,
Мов  королівство  біле  навкруги.

І  знову  хмари  сірими  стежками,
Пливтимуть  понад  снігом  до  весни,
Трястимуть  чарівними  рукавами…
Кому  із  нас  пейзаж  такий  не  снивсь?!..
22.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Що в Україні відбулось?

Зима.  Майдан.  Горять  вогнями  свічі…
Такі  лютневі  поминальні  дні.
Народ  зібрався  втретє  вже  на  віче,
Знедолений  і  стомлений  в  війні.

Бруківка  вже  не  пахне  димом,  кров’ю,
Та  біль  не  зник  у  душах  матерів…
Ішли  їх  діти  на  Майдан  з  любов’ю.
Чому  ж  вони  в  вогні  мали  згоріть?

Портрети  вбитих.    А  під  ними  –  квіти…
І  очі  щирі  зі  світлин  в  стіні…
Дорослі  тут,  а  поряд  –  майже  діти.
Це  ті,  хто  полягли  тоді  в  борні.

Тут  ті,  кому  боліла  Україна,
І  ті,  кому  болить  вона  й  тепер.
Одна  мета  в  них:  це  –  піднять  з  руїни
І  знищити,  хто  корупціонер.

Тут  ті,  хто  вижив  під  російським  «Градом»
І  зна,  як  дзвін  за  вбитими  рида.
Нема  лиш  тих,  хто  Україну  зрадив,
Хто  на  крові  торгує  без  стида.

Нема  і  тих,  хто  зараз  під  вогнями
На  фронті  і  в  блокаді  під  ОРДЛО.
Їх  ночі  й  дні  –  справжнісінькі  цунамі.
Що  ж,  справді,  в  Україні  відбулось?

Це  історичне,  непросте  питання,
Та  істину  засвоїв  мій  народ:
Боротись  так,  немов  би  це  востаннє,
І  кожен  має  бути  патріот!
18.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719104
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


MERSEDES

Мої думки і сподівання…

Я  десь  думками  так  далеко,
Кажуть  минулого  нема.
Чого  ж  вертається  лелека,
У  край  де  лютая  зима.

Ти  не  заставиш  битись  серце,
Щоб  ритм  єдиний  був  удвох.
І  не  закрутиш  веретенце,
Як  почуття  покриє  мох.

І  не  накажеш  зорепаду,
Щоб  він  не  падав  горілиць.
Ти  не  обтрусиш  цвіту  з  саду,
Бо  сад  то  українська  міць.

Ромашки  квітнуть  й  маки  в  полі,
У  берегах  дзвенить  роса.
Як  вітер  обійма  тополю,
Хтось  обіймає  небеса.

Так  ніжно  вранці  промінь  сонця,
Заграє  блиском  по  стіні.
І  тихий  ранок  у  віконце,
Пришле  цілунок  твій  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718943
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Рідне гніздо

Зима  ще  дрімає.  Сніжок  посірів.
Зіщулився,  мабуть,  від  страху.
Тікає  струмками  вода  із  дворів,
Чекає  давно  на  птахів.

У  тузі  ще  з  осені  рідне  гніздо,
Від  снігу  й  дощів  посіріло,
І  хоч  прикривалось  від  вітру  листом,
Ледь  вижило.  Постаріло…

Оселя  людська  теж  допоки  жива,
Допоки  лунають  в  ній  кроки,
Допоки  людина  їй  дух  зігріва,
Й  звучать  голоси  допоки.
27.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Майдан тепер горить уже в серцях

[u](Присвячую  3-ій  річниці  Майдану.)[/u]

Земля  і  мати…  Діти  і  війна…
Чи  можна  в  вузол  це  один  зв’язати?
Як  цей  момент  в  історії  назвати
І  визначити,  в  цім  чия  вина,
Коли  згорають  заживо  серця
Й  від  матерів  щоночі  сни  тікають,
Коли  дітей  жахи  війни  лякають
Й  за  волю  нашу  знищують  борця?

А  може,  той  Майдан  не  догорів?
За  що  ж  тоді  знялася  Сотня  в  небо,
І  на  землі  вже  вигатили  греблю
Тими,  хто  гідність  і  любов  зберіг?
Війні  ніяк  не  видно  ще  кінця,
І  влада,  ніби  посестра  тирана,
Не  дозволяє  рубцюватись  ранам.
Майдан  тепер  горить  уже  в  серцях.

Болить  народу,  чом  же  не  збулось
Бажання  стати  вільним  і  великим,
Ніхто  не  відповів  за  чорне  лихо,
І  навіть  істини  згубилося  зерно?
Допоки  змучений  нестатками  народ
Кайдани  не  зіб'є  олігархату,
І  лад  не  наведе  у  власній  хаті,
Не  матиме  ніяких    нагород.
16.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718907
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Макієвська

Весна сонцем сміється нам в обличчя

Весна  сонцем    сміється  нам  в  обличчя,
Заглядає  немов  в  люстерко  у  вічі,
Відзеркалюючи    в  них  протиріччя,
Як  на  картинах  художника  Да  Вінчі.

Підморгує  промінчиком  незвично,
Сніг  смутком  тане  на  душі,    хаотично,
Виглядає    ніби-то  прозаїчно,
Не  буває  все  на  цьому  світі  вічно.

А  зима  до  себе  в  полон  всіх  взяла,
Закрутила,  захурделила,  замела,
Заморозила...,хоч  душу  відвела,
Засніжила  ...  з  розуму    нас  вона  звела.

На  порозі    стоїть  весна  чарівна
І  вже  чується  здаля,  пісня  солов"я  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Поет-пророк

Поет  –  це  той,  хто  не  зерном,  а  словом
Уміє  душі  людям  засівать,
Його  в  житті  є  особливе  соло,
Де  мелодійні  і  різкі  слова.

Коли  вони  освячені  любов’ю
І  мало  місця  їм  уже  в  душі,
Тоді  дарунком  є  вони  від  Бога,
Й  виплескує  душа  їх  у  вірші.

Поет  –  пророк.  У  нім  –  жива  надія
На  те,  що  завтра  кращий  буде  день,
Попереду  іде  він  від  події
Й  з  народом,  як  вона  уже  гряде!
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


MERSEDES

Мавка з довгим волоссям…

Між  високих  і  стиглих  хлібів,
Що  у  полі  буяє  колоссям.
На  стежині  її  я  зустрів,
Наче  Мавку  із  довгим  волоссям...

А  усмішка  така  чарівна,
Ніжні  очі  її  волошкові.
Зігрівали  неначе  весна,
Зігріває  в  казковій  любові.

І  полинула  пісня  дзвінка,
Полетіла  у  небо  блакитне.
В  береги  де  самотня  ріка,
Де  схилилась  берізка  тендітна.

Підхопили  на  крила  її,
Журавлі  і  понесли  під  хмари.
Залишилися  в  серці  мені,
Пломеніючі  дивні  стожари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Валентина Ланевич

Стелиться низько сивий дим з труби.

Стелиться  низько  сивий  дим  з  труби,
Іскра  летить  на  сніг  зруділий.
Сичить  поліно  підняте  з  води,
Пахне  листок  у  пічці  спрілий.

Солдат  замерзлі  руки  потира,
Скида  бушлат,  тепліють  пальці.
Вогонь  ласкає,  відпочить  пора,
А,  ось,  і  сон  -  ступа  назирці.

Й  торка  усмішка  втомлене  чоло,
Уява  любку  змалювала.
Тулилась  до  грудей  всьому  на  зло,
Запоєм  в  губи  цілувала.

15.02.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Іще одна сотня (Присвячую воїнам-афганцям, полеглим у зоні АТО)

[u]15.02.1979р.  останні  радянські  війська  залишили  Афганістан.[/u][u]  Афганців  чекала  іще  одна  війна  на  Україні.  
[/u]
Іще  одна  сотня
Злетіла  у  небо  –
Це  наші  «двохсоті»…
Скількох  іще  треба!..
Герої,  в  яких
За  плечима  Афган,
Солідні  роки…
Мають  в  землю  лягать?

Чому  смерть  зустріли
У  рідній  землі?
Чужа  ж  пожаліла…
Онуки  малі…
Як  їм  пояснити
Такий  рудимент,
Стріляв  коли  в  нього
Свій  ворог,  ще  й  мент?
Чи  той,  з  ким  пліч-о-пліч
В  Афгані  стояв?
Чому  творить  злочин?
В  чім  правда  своя?

Афганці-герої,
Ви  нації  квіт,
Хто  шлях  перекроїв:
Росія  чи  світ?
І  зморшку  старечу
Омиє  сльоза
Матусі.  До  речі,
Хто  може  сказать,
За  що  її  сина
Убили  свої?..
Портрет  он,  красивий,
Стоїть  на  столі…
Тремтяча  рука
Губить  хусточку  вниз…
«Діждалась»  синка
Зі  своєї  війни…

А  чи  розуміє
Козак-дідуган,
Що  випив  без  міри,
Де  був  той  Афган,
Що  смерть  він  посіяв
І  горе  приніс,
І  що  не  в  Росії
Пеньок  його  ріс  –
Коріння  ж  зосталось
У  нашій  землі,
І  хто  на  Кубані
Їм  жити  звелів?
Не  знає!!!
І  стогне,
Як  мати,    
Вкраїнська  земля,
Сховає  героя,    
Та  душ  не  зціля,
Лиш  долі  всім  кроїть...

Убивцею  вже
Отой  доживає,
Хто  різав  ножем,
І  руки,  і  очі    
Униз  опускає…
Безсонні  і  ночі,
Бач,  доля  й  така  є?
Й  зорітимуть  очі
Ясні  із  граніту,
А  поряд  –  жіночі…
І  внуки,  і  діти
Із  квітами  прийдуть.
І  пада  сльоза…
А  поряд...  могилка
Й  матусі  зросла...
14.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718354
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Все про кохання

Кохання  –  що  це,  загадка  природи,
Чи  поклик  нерозгаданий  душі,
Де  не  останнє  місце  має  врода?
А  мо’,  життя,  подружнього  рушій?
Кохання  –  це  дарунок  злої  долі,
Чи  почуттів  найвищий  пілотаж?
А  може,  тільки  Богу  це  відомо,
Коли  воно  й  до  кого  завіта?

Кохання  –  й  досі  загадка  для  світу,
Хто  ним  керує:  зіронька,  чи  Бог?
Без  нього  не  бува  й  в  природі  цвіту.
А  мо’,  містком  жаданим  є  для  двох?
Кохання  перше  –  зоряний  віночок,
Коли  обоє  в  обіймах  його,
Коли  навпроти  –  ті  єдині  очі
І  вже  не  чуєш  ти  єства  свого.

Кохання  й  доля  –  вороги  чи  друзі?
Не  кожному  ця  істина  гряде,
Й  хоч  стрілась  на  життєвім  виднокрузі,
Та  іспит  кожен  тільки  сам  складе.
Ніхто  не  знає,  хто  кого  рятує:
Кохання  долю,  а  чи  навпаки.
Страшніш,  коли  одне  із  двох  жартує,
А  це  життя  не  впіймані  роки.

Хто  знав  кохання  те,  що  є  взаємне,
Щасливий,  кажуть,  то  є  чоловік.
Коли  ж  не  так,  життя  все’дно  не  темне,
Бо  сонцем  освятило  воно  вік.
Кохання  –  то  є  долі  вишиванка,
Де  кольори  в  гармонії  злились,
Й  життя  тоді,  мов  мамина  співанка,
Що  з  молоком  ти  пив  її  колись.

Нехай  роки  не  стануть  на  заваді,
Коли  кохання  прагне  ще  душа,
Й  коли  ще  серце  здатне  когось  вабить,
Й  народжує  йому  свого  вірша.
Коли  ж  зненацька  кров  твоя  отерпне
Від  неземного  того  почуття,
Й  душі  від  того  затишно  і  тепло,
Вирішуй  сам,  як  бути.  Це  –  життя!..
25.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Наталя Хаммоуда

Стрітення.

[i]Зустрілися  зима  з  весною,
Обидві  сильні-мов  жінки,
Уперті,  гарні  і  красою
затьмарять  в  небі  всі  зірки.

Та  тільки  ролі  їхні  різні:
Одна  холодна-наче  лід
А  інша,сповнена  надії,
Дарує  нам  тепло  і  цвіт.

Споконвіків  зимі  на  зміну,
Приходить  сонячна  весна,
Назвали  СТРІТЕННЯМ  цю  днину,
Зі  святом  всіх  вітаю  я.

Н.  Хаммоуда.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Galina Udovychenko

Холостяк


Я  звик  давно  вже  жити  сам,
І  кум  про  це  теж  знає.
Але  чомусь  він  різних  дам  
Завжди    мені    шукає.

У  нього  логіка  своя,
Для  мене  неприйнятна.
Він    твердить,що  без  жінки  я,
Неначе  дуб  без  дятла.

На  вигляд,  -каже,  -ти  міцний,
Та  погляд  не  іскриться.
У  тебе  він  якийсь  сумний,
Давно  пора  жениться.

-Що  з  дубом  ти  мене  зрівняв,-
Кажу,-  приємно,  дуже.
Але  щоб  хтось  мене  довбав,
То  вибач  мені,друже.

Вже  вкотре  я  кажу    тобі,
І  в  цьому  саме  суть:
 -Я  одружуся  лиш  тоді,
Як    дятлів  розберуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718223
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Nino27

Священні почуття

[b][i][color="#7700ff"]Все    що    народжене    з    любові  -
Завжди    є    бажаним    й    святим.
І    в    подарованому    слові,
Що    серцем    сказано    твоїм  -
Світлішає    життя.
Усмішка    сонечком    хай    світить,
Душі    щоб    не    торкнувся    сум...
А    я    не    вмію    не    любити,
Життям      із    вдячністю    несу
Священні    почуття.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Ми на різних з тобою покосах

Ми  на  різних  з  тобою  покосах

Відспівали  життєві  пісні,

Зацвіли  сріблом-інеєм  коси,

Та  промінчик  надії  яснів,


У  дуеті,  однім,  поєднати

Наші  долі  і  наші  серця,

Щоб  могла  для  нас  двох  залунати

Недоспівана  пісня  оця.


Щоб  цвіло  для  обох  одне  щастя,

Й  заіскрилось  у  сивих  очах,

Смакуватимем,  ніби    причастя,

і  кохання,  і  вірність  плеча…
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

НЕВ’ЯНУЧИЙ БУКЕТ ДВОВІРШІВ ПРО КОХАННЯ

*      *      *                        
Букет…
Нев’янучі  рядки…
Нехай  говорять  пелюстки…

*      *      *                        
Непомітно  світла  нічка  відцвіла,
бо  зі  мною  щебетушечка  була!

*      *      *                        
Коли  серце  до  серця  тулиться  –  
буде  свято  на  нашій  вулиці!

*      *      *                        
На  обжинки  з  короваєм  
ми  весілля  відгуляєм!  

*      *      *                        
Простягнули  голуб’ята  крилоньки-рученьки,
поворкують  молодята  –  будуть  козаченьки!

*      *      *                        
Як  же  ніжно  в  серці  скрипка  виграє…
Миле  сонечко  негаснуче  моє…

*      *      *                        
Коли  мотив  настояний  в  душі,  –
плекай  пелюстку  кожну  у  вірші.

*      *      *                        
Хоч  білі  квіти  й  посивіли,  –
сім  хризантем  у  росах  віри…

*      *      *                        
Є  почуття,  і  зайві  тут  слова.  
А  значить,  і  любов  свята  жива.

*      *      *        
Повертайся  з  оков,
повертайся  в  любов.

*      *      *                                      
Говориш,  з  Музою  я  спав.
Повір  же  –  навіть  не  дрімав…

*      *      *                          
Світла-світла  ніжна  нічка
закохала  нас  хронічно.

*      *      *                                                                                                                
Закоханість  спізнай,  до  ниточки  віддайся.
Щаслива  засинай,  щаслива  прокидайся.

*      *      *
О,  як  багато  говорили  очі!
Я  впізнавав  усе,  що  напророчив…

*      *      *                                      
А  таки  життя  прекрасне!
Світку  ясний  мій,  не  гасни!

*      *      *                        
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль…

*      *      *                        
Усе  лікується  любов’ю.
Зима  багата  теплокров’ю.

*      *      *
Я  вже  істину  знаю  ясно:
як  не  тяжко  –  життя  прекрасне!

*      *      *
У  Господа  спитаємо  поради
і  стрінемось  на  березі  розради.  

*      *      *
Де  ми  облюбували  човен  мрії,
ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

*      *      *
Повеслувалось  на  гінкій  воді…
А  ми  ж  були  красиві  й  молоді!..

*      *      *
Де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою,
там  серце  прагне  повені  любові.

*        *        *  
Вечірня  зірка,  а  чи  зірка  рання,  –
найкрасивіша  жінка  –  у  коханні!

*        *        *  
Не  повторити  жодну  мить,
та  спомин  тішить  і  щемить…

*        *        *  
Хоч  пошрамована  картина,  –
у  тепле  літо  плину-лину…


*      *      *
Юнка  закосичена  ніжно  усміхалася…
Врода  не  позичена  в  серденьку  зосталася.

*      *      *
Як  же  ми  горнулися,  як  же  милувалися!
Почуття  із  юності  досі  ще  зосталися.

*      *      *        
Хай  єднає  обох  
свідок  праведний  –  Бог.

*      *      *
Зоре  ж  моя,  зоре,  зоре  моя  рання.
Ти  ж  моє  кохання  перше  і  останнє.

*      *      *
Слова  нетлінні  птахами  злітають.
Шепочуть  пелюстки  неодцвітанні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718132
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ЛЮБОВІ ПОВІНЬ

Теплі  спомини  –  струм  руки…
Диво-Всесвіт!  
                                     Бажань  вітрила!
Поміж  нами  –  роки-роки…
Двері  зойкнули  –  ти  відкрила.

Через  стільки  студених  літ!..
Стрілись  мрійники.
                                                     Очі  в  очі.
В  горах  горя  розтанув  лід,
полились
                           почуття
                                                       урочі.

О,  яким  чарівним  вином
можуть  бути  уста  медові!
Де  ще  в  книзі,  в  якім  кіно
отака  є  любові  повінь?!.

Біло-біло.
Зима-зима.
Та  надія  завжди  зоріє.
За  заметами  –  ти  сама.
Теплі  спомини  душу  гріють…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Леся Утриско

Єйці ( Гумореска)

Зібрала  сі  баба  Касі  їхати  до  Львова,
Спорядила  си  сумки,  вигнала  корову,  
Хустку  в  квіти,  із  вінцьом,  ладно  завізала,  
На  маршрутку,  на  зупинці,  тихонько  чекала.  
Здибала  сусіда  Влодка,  з  ним  сі  привітала,
Попросила  би,  в  полудни,  корову  ввізали.
Сіла  з  мУков  до  маршрутки...  бо  вже  літа  мала,
Як  то  кУрє  сі  угріла,  тай  си  задрімала.  
Щось  сі  снило...  ні  то  гроші,  ні  то  якісь  воші,
Ні  то  злодій,  ні  то  храм-  в  нім  люди  хороші.  
В  тяжкім  пОті  сі  збудила,  чоло  витирає,
Руков  лізе  до  кишені...а  грошей  немає.  
Знов  забула  ту  хустинку,  де  їх  носит  завше,
Стала  думати,  гадати,  шо  шоферу  скаже.
Приїхала  вже  до  Львова-  треба  вилазити,
А  в  кишени  "миші  лазєт",  нема  чим  платити.
-  Пане  шофер,  ради  Бога,  шо  то  за  хороба?  
Згадалам  си  я  за  гроші  тілько  коло  Львова.  
Маю  в  торбі  молоко,  і  маю  сметану,
Трохи  сира  і  цибулі-  на  білєт  ми  стане.  
В  бутлю  мала  баба  єйці,  газетов  завиті,
Був  він  схований  на  дні,  у  старенькій  свиті.  
-  Йой  забула  м,  пане  шофер,  маю  іншу  плату,
Тілько  мусите  ми  дати  тую  білу  шмату,
Бутиль  мушу  свій  відкрити,  бо  моцно  запертий:
Би  вам  ,  пане  шофероньку,  могла  єйці  втерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

А судить хто?

Стоїть  над  урвищем  розп’ята  Україна...
В  багні  спинивсь  її  непевний  крок…
«Вважаєте,  ця  влада  незборима?  –
Звертаюсь  до  пригнічених  зірок,  –
Невже  так  і  застигнем  на  півкроці,
І  знову  ми  не  дійдем  до  мети?
Невже  і  в  цьому,  вже  новому  році,
Не  зможемо  брехню  перемогти?

Адже  могилами  засіяна  землиця,
Від  Дону  і  до  Сяну  –  у  хрестах…
Як  можна  німо  на  цей  біль  дивиться,
Тамуючи  свій  полиновий  страх,
Тоді  як  порізно  й  надійно  розпинають
Отих,  орду  в  кросівках*  хто  спиняв?
Як  вирок  слухати,  котрий  лунає
Із  вуст,  кому  «родная  мать»  війна?

А  судді  ж  хто?  Питання  риторичне.
За  кожним  майже  сіро-бурий  шлейф…
Збагачують  свої  кишені,  звісно.
То  може,  вже  нарешті  їх  пошлем?!»
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Леся Утриско

Україна- то ненька.

Не  кради  мою  волю
І  не  нищ  мою  долю,
Не  топчи  мою  землю-
Я  народжений  в  ній,
Хай  матуся  не  плаче,
Чорний  ворон  не  кряче
І  я  хочу  ,  щоб  татко,
Мій  лишився  живий.
Бо  як  виросту  враже,
Знай,  тобі  я  покажу
Свою  силу  і  волю
І  свою  булаву,
Українець  маленький,
Україна-  то  ненька,
Українське  моє,  все,
До  безтями  люблю.
Подивись  в  мої  очі,
В  мирі  сплять  тихі  ночі,
Бо  ще  дуже  маленькі
І  не  знають  біди,
Забирайся  із  дому,
З  мої  рідної  хати
І  ніколи  вже  більше  
Навіть  в  гості  не  йди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717883
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

Риють землю нашу «Гради»

Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні,
Ворог  знову  спокій  краде…
Україна  –  у  війні.
Дим  закутав  терикони  –
Для  людей  пекельний  час.
Там  свої  на  все  закони  –  
Не  такі,  як  в  галичан.

Стогне  ненька  Україна  –
Болем  стомлена  земля.
В  душах  у  людських  руїни  –
Біди  маєм  від  Кремля:
Той  отримав  домовину
Із  синочком  молодим.
В  чім  була  його  провина,
Що  він  посланий  туди?
А  комусь  –  мільярдів  пару
Зелененьких…  у  крові…
Й  хоч  став  заможним  паном,
Не  поможе  удові.

Важко  осягнуть  сьогодні,
За  що  гинуть  без  вини
Діти  наші?  Щоб  вільготно
Грабували  нас  пани?
Щоб  багатий  ще  багатшав,
Сором  втративши  навік,
Та  без  міри  тілом  гладшав,
Хоч  державний  чоловік.
Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні…
Прийде  час  –  нечистий  вкраде
Тих,  хто  винен  у  війні.
12.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717826
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Валя Савелюк

ПРАВДА

над  струмком  у  долині  –  
крига
товщею  сірою  нароста,
життя  –  
прочитана  книга,
перед  небом  розгорнута…

…роки-літа…  

янгол  минулого  літа  
подумки
горта  сторінки  –
та
на  сторінках  –  пустота

…порожнеча  і  пустота
незвична,
нема  ані  букви,  ні  фрази,
а  так  починалося  все  
класично:  
«Десь,  якось,  одного  разу…»

так  романтично  –  
мімоза  в  руках…
захоплення-вірші-побачення,
та  не  зосталося  
на  сторінках  
ані  титла,  ні  крихти  значення

…такими  зближеними  були,
навзаєм  кумирів  собі  зростили,
і  ось  тобі  -  стався  крах:  
чужі  і  сторонні…  

…а  чисту  Правду  читають  янголи  
не  в  книжках,
а  у  кожного  –  на  долоні

12.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717793
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


MERSEDES

Наче в казці…

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці,
Павутина  лягла  в  небесах.
Вийти  вранці  в  погоду  цю  щастя,
Не  побачиш  такого  у  снах.

Білі  сукні  вдягнули  берізки,
Їм  хоч  зараз  іти  під  вінець.
Грають  діти  так  весело  сніжки,
Що  на  гілці  притих  горобець.

Примостилась  на  лавочці  кішка,
Що  за  диво  дивує  вона.
Мабуть  краще  лежати  на  ліжку
І  чекати  що  прийде  весна.

Ті  думки  перебили  синички,
Небезпека  шепнула  одна.
Хтось  насипав  зерно  в  годівнички,
Полетіли  склюємо  додна...

От  дурненькі  замислилась  кішка,
Полетіли  неможу  дістать...
Буду  краще  ловити  я  мишки
І  Веснянку  у  гості  чекать...

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717773
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Любов Іванова

ОТРАЖЕНИЕ ЛЮБИМЫХ ГЛАЗ

О-чей  твоих  бездонных  глубина,
Т-ону  я  в  них...  и  каждый  раз  без  страха
Р-есниц  коснется  нежности  волна,
А-  дальше  все  в  плену  ее  размаха.
Ж-елать,  хотеть  ли  мне  чего  еще?
Е-два  ль.  Зачем?  Есть  ты  и  в  этом  счастье
Н-ас  Бог  омыл  своих  щедрот  дождем
И-  защитил  от  всех  земных  напастей.
Е-жеминутно    взгляд  твой  нужен  мне,

Л-ишь  с  ним  мне  так  комфортно  в  мире  этом.
Ю-неть  душой  и  в  звездной  тишине
Б-ыть  мне  тобой,  как  солнышком  согретой.
И-пусть  вокруг  хоть  шторм,  хоть  ураган
М-не  свет  очей  твоих  -  маяк  в  тумане
И(ы)    нет  сомнений,  ты  мне    Богом  дан,
Х-ранитель  счастья  в  бурном  океане  ...

Г-рущу  когда  ты  где-то  далеко
Л-елею  мысли  о  скорейшей  встрече.
А-  на  душе  становится  легко
З-десь  я  и  ты...  и  мир  наш  общий  вечен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717768
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ніна-Марія

Роздуми…

[i][b]Ми  всі  приходимо  в  цей  світ
Малесенькі  й  безгрішні.
І  як  обрати  вірний  шлях-
Знать  може  лиш  Всевишній.  

Хоч  доля  в  кожного  своя
Та  все  ж  її  рихтуєм...
Коли  свого  не  чуєм  серця,
То  потім  так  шкодуєм.

Хоч  іноді  бракує  сил
Важку  цю  ношу  нести
Тримайся!  Не  дай  Бог,впадеш,  
Бо  важко  враз  підвестись.

Якщо  гне,  навіть,  до  землі
З  усіх  ти  сил  пручайся.
Завжди  йди  праведним  шляхом,
Людиною  лишайся...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717769
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Нема перемоги без бою…

Нема  перемоги  без  бою.
Сміялася  доля  й  ревла.
Життя  –  не  життя  без  любові.
А  радість  і  біль  –  два  крила.

На  когось  надіятись  годі.
Без  поту  врожаю  не  жди.
Люби  Україну  сьогодні.
Люби  Україну  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717613
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
на  толк  народові.

За  казематом  –  каземат…
Всі  хочуть  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Уперто  битим  шляхом  йду,
умитий  зливою.
Стрічаю  лихо  і  біду,
та  все  ж  –  щасливий  я.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли…
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717612
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Данилюк

Мандрівка

Дорога  стелиться  снігами  –
Цупка  стерильна  пелена.
І  кінострічка  панорами
Біжить  у  рамочці  вікна.
Таке  німе  красиве  ретро
У  ґлянці  білої  зими!
Летять  у  безвість  кілометри,
Мережить  гума  килими.
Дерев  ондатрове  убрання
У  стружці  інею  ряхтить…
Це  тимчасове  обмирання,
Ця  перестуджена  блакить,
В  якій  ні  поруху,  ні  звуку,
Хіба  що  пирсне  горобець.
Мороз  пропхав  колючу  руку
Мені  за  теплий  комірець,
І  так  пощипує  зухвало,  –
Мовляв,  попалася,  ага!
І  за́шпорів  пекучі  жала
Пульсують  спазмами  в  ногах.
А  я  хапаюся  вустами
За  пару  дихання  твого,
Мов  літо  те́плиться  між  нами,
І  лід  розплавлює  вогонь!..
Летить  захекана  автівка
Крізь  охололу  плазму  дня…
І  ми  удвох,  і  ця  мандрівка
В  сідлі  залізного  коня.

[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


dovgiy

НЕХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ТЕБЕ ГОСПОДЬ

Нехай  благословить  тебе  Господь!
На  добру  справу  і  на  щире  слово,
Щоб  гідно  ти  звеличував  народ
І  мову  свою  рідну,  колискову!

Нехай  благословить  тебе  Господь
У  час,  коли  постанеш  ти  за  Волю.
Коли  від  озвірілих,  всіх  заброд
Людей  ти  захищатимеш  і  Долю!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Хай  мудрістю  безмежно  обдарує
І  сил  додасть  в  доланні  перешкод,
І  веснами  хай  серце  зачарує!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Надіями  свій  ранок  зустрічати
І  навколишній  світ  своїм  теплом
До  днів  останніх  щиро  зігрівати!

11  лютого  2017  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717576
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Хаммоуда

Зламана гілка

Надламана  гілка  кропить  соками  трави,
Ніби  відплакує  свòю  останню  осінь.
Спілі  ранети  із  віт  до  землі  роками,
Діти  дорослі  -  просивінь*  у  волоссі.

Листям  із  яблунь  додолу  літа  останні,
Миті  щасливі  в  вирій  за  журавлями,
Зустріч  -  прощання.  Для  когось  це  тільки  грані,
Сльози  пекучі  в  серці  дощем  -туманом.

Квіти  весняні  -  то  знову  надія  й  віра,
Лепет  дитячий  -  музикою  у  серці,
Гнів  і  прощення  знають  тепер  вже  міру,
Легше  сприймати  факт,  що  усі  ми  смертні.

Тріснута  гілка  у  трави  стікає  соком,
Хтось  вже  на  захід,  хтось  тільки  ще  на  сході.
Може  цей  подих  зіллється  з  останнім  кроком,
Або,  супрòти,  наступне  життя  народить.

Тільки  ніщо  вже  не  буде,  як  було  досі,
Доля  секунди  вирішить  все  для  тебе.
Гілка  засохла.  Була  то  остання  осінь...
Долі  усім  нам  давно  написало  небо.

Просивінь*-сивина.
11/02/2017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717560
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Володимир Шевчук

Вірш молодого тата



Скоро  осінь  холодна,  зубаста,  картата,  
Відчуваю  її,  хоч  не  видно  в  біноклі…  
«Сьо  ти  писесь,  –  донька  запитала  у  тата,  –  
І  цому  твої  очі  моклі?»  

Тато  витер  сльозу,  обійняв,  наче  ненька,  
Взяв  на  руки  мале  чудо  зіткане  з  раю…  
Як,  ну  як  пояснити  дитині  маленькій?  –  
Лиш  вона  його  окриляє!  




16.08.2016  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Коли любові дивний сад

Коли  любові  дивний  сад

Зненацька  квітом  забуяє,

Коли  твоя  п’янка  краса

Мене  не  тільки  забавляє  –

Стає  казковим  тим  човном,

В  якім  пливу  життям,  мов  раєм,

Й  радіють  очі  і  чоло,

А  серце  вальс  кохання  грає,


Тоді  тобі  моє  болить,

Тоді  мене  твоє  хвилює,

Це  й  є  ота  щаслива  мить,

Заради  неї  жить  вартує.

Тоді  і  я,  і  ти  –  це  ми  –

Це  наша  формула  кохання,

Доводить,  що  ми  є  людьми,

І  це  фундамент  для  єднання
9.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Не знаю я такого ще народу

[u]Вчора  зайшла  на  сторінку  штабу  блокади  ветеранами  АТО  торгівлі  з  окупованими  територіями  і  ще  раз  переконалася,  який  ми  все-таки  народ![/u]

Не  знаю  я  такого  ще  народу,
Щоби  зумів  так  волю  полюбить,
Щоб  відсіч  так  давав  лихим  забродам
І  на  землі  не  дав  себе  згубить.

Косили  його,  мучили-карали,
А  він,  мов  фенікс,  знову  оживав.
Ні  золота  не  мав,  ані  коралів,
Лише,  як  віл,  уперто  працював.

Сьогодні  знов  здає  народ  мій  іспит:
Народ  він,  чи  поселення  рабів,
Що  здатне  тільки  працювати  й  їсти.
Та  вірю,  раду  дасть  таки  собі!
10.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


горлиця

СВОЄ КОРИТО!

Чого  плюєш  у  батьківське  корито,
Клянеш,  що  це  не  золотий  баняк.
Що  ти  зробив,  щоб  краще  було  жити,
Крім  нарікань,  що  в  хаті  все  не  так!  

Прокляв  людей  і  проклинаєш  Бога,
Бо  бач,  тобі  попав  не  той  кусок,
Чекаєш  ,щоб  прочистили  дорогу,
Щоб  ти  зажив,  як  заповів  “  пророк”.

Ану  і  ти  візьми    у  руки  зброю,
У  пекло  йди  і  за  свій  край  воюй!
Плече-в-плече  обороняй,  відстоюй
Оте  “корито”,  а  не  в  нього  плюй!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717424
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Леся Утриско

В правді воленьки, болю тернами.

В  чорних  жорнах  тіла  змелені,
В  груди  меч  тобі-  вінець  з  терену,
Стиглі  вишеньки,  кров'ю  квітчані,
Темні  силоньки  знов  повінчані.

Віра  продана-  антихрИстами,
Душі  спалені-  єзуїтами,
Тіла  змучені  під  хоругвами,
Розпорошені  косовицями.

Слово  праведне-  тюрми  повінню,
Бо  неправдою  світ  закований,
Супротивнику-  хрест  із  вІнцями,
Подарований  божевільцями.

Днесь  мировані  водохрещами,
Захоронені  миромазанням,
Душі  вкрадені...оправдовані-
У  однім  ряді  із  воскреслими.

Дух  запалений  в  лютій  ярості,
Світ  засіяний,  Бога  зернами,
Косовиця  знов,  смертна,  зроджена,
В  правді  воленьки,  болю  тернами.

Божа  правдонька  з  молитовцями,
Воскресіння  день  у  люстрації,
Стигла  вишенька-  земля  кровцею:
Слава  Господу!  Слава  Нації!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Світлана Моренець

Зима штрихами

***
Сліпучі  сніги  
на  безмежному  полі  –
малюнок  зими.

***
Пухнаста  ковдра,
білопінно  іскриста  –
постіль  ангелів.

***
Зима.    Морози.
Ріки,  скуті  кригою.
Замкнені  води.

***
Озеро  –  в  кризі.
В  глибинах  –  своє  життя,
дрімотно-тихе.

***
Чорні  во́рони
над  засніженим  полем.
Контраст  кольорів.

***
В  місячнім  сяйві
білосніжне  довкілля  –
зимова  казка.

                                 9.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717229
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


dovgiy

ІДУ ДОДОМУ

Зима.  Лютий  місяць  панує  над  нами.
Завірюха  невтомна  мете  і  мете.
Перед  зором  маскує  дорогу  снігами
І  ледь  видне  крізь  темінь  вікно  золоте.

За  вікном  жде  Вона.  Вечірня  година
Розтягнулась  для  неї  немовби  на  рік...
Біля  мене  співає  своє  хуртовина,
Виє  вовком  голодним,  стрибає  до  ніг.

Зараз  прийду  додому  з  полону  дороги,
Обгорну  змерзлі  плечі  сувієм  тепла,
Сяду  в  крісло,  розправлю  натомлені  ноги,
І  нічого  не  треба!  Тільки  б  мила  була

Біля  мене  завжди.  Сиві  прядки  волосся,
Буде  звично  знімати  рукою  з  чола...
Поки  що  я  іду...  Вітер  кидає  клоччя
У  замерзле  обличчя  немовби  від  зла.

Нащо  сердишся  ти?!  Скаженіло  лютуєш,
Ніби  я  перед  Небом  у  чім  завинив!
Я  додому  іду!  До  коханої!  -  чуєш?!
Не  студи  моє  серце,  донизу  не  гни!

Ще  не  час  крокувати  долиною  смерті,
Доки  Муза  моя  розтривожено  жде.
Зі  сторінок  життя  наші  весни  не  стерті.
Не  востаннє  ще  повінь  бузкова  прийде.

Не  вщухає  негода!  Та  ближче  і  ближче
Випливає  із  марева  вогник  вікна.
Зустрічай  мене,  хато!  Мій  рідний  домище!
Ось  подвір'я,  ось  ганок,  а  в  дверях  -  Вона!

Не  вдяглася  у  тепле...  одна  лиш  хустина
На  кофтині  накинута,  падає  з  пліч...
Моя  зірочка  ясна!  Кохана!  Єдина!
Сяють  радістью  очі  мов  зоряна  ніч!

І  позаду  всі  труднощі,  виклики  долі,
Поринаю  у  пахощі  страв  на  столі...
А  Вона,  -  наче  пташка,  -  літає  на  волі!
Так  старається  друга  зігріти  в  теплі.

   9  лютого  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Наталя Хаммоуда

Втомилась…

я  дуже  втомилась  від  себе,  від  тебе,  від  нас,
лукаво  тобі    посміхатись,      в  усьому  годити,
втомилась  даремно  чекати  на  тебе  весь  час,
втомилася  поруч  з  тобою  не  бути,  не  жити.

я  просто  втомилась  щодня  дожидатись  дзвінка,
втомилася  чути:  пробач,  я  сьогодні  не  зможу...
втомилась  не  бути  коханою  в  твòїх  руках,
чекати  на  ласку,  неначе  на  щедрість  вельможі.

повір,  я  втомилась  себе  дарувати  тобі,
втомилась  у  наступ  іти,  добиватись  кохання,
втомилася  від  існування  у  цій  боротьбі,
втомилась  дурити  себе,  що  сьогодні-  востаннє.

то  ж  знай  -  я  втомилась!  і  більше  вже  так  не  будè,
бо  втома  руйнує,  ламає,  вбиває,  калічить.
чим  далі-все  більше.    відходить  життя  молоде,
вже  пасма  сивин  опадають  на  втомлені    вічі.

втомилася  знати,  що  я  -забагàнка  твоя,
втомилася  бути  забàвкою  в    примхах  дитячих,
бо  ти  не  доріс  до  кохання  іще,  ну  а  я-
втомилася  просто  ніколи  твоєю  не  стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
ласкає  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  Дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́...
віки  спустошення  й  жорстокості    Батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  їх  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Леся Утриско

Я тобі намалюю світанок.

Я  тобі  намалюю  світанок,
В  нім  зустріну  весну  твою  знов,
Я  тобі  подарую  наш  ранок,
А  у  ньому  свою  всю  любов.  

                     Приспів:

Білий  лебедю  віри  й  надії,
Розбуди  мої  сни  у  вінку,
Розбуди  мої  сонячні  мрії,
Поведи  у  казкову  весну.


Хай  цвіте  в  ній  любов  фіалкОва,
Хай  ромашка  коханням  зійде
Й  лебединая  вірність  ранкова,
У  дощах  веснянкових  цвіте.

                     Приспів:

Намалюй  наш  ранковий  світанок,
В  нім  зустрінемо  нашу  весну,
Подаруй  знов  закоханий  ранок,
А  у  ньому  лишень:  Я  люблю.

                       Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716974
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Наталя Хаммоуда

Старість-мудрість

Було  у  жінки  два  сини.  Мати  жила  зі  старшим  сином,  а  молодший  одружився  і  збудував  собі  хату  в  іншому  краю  села.  І  ось  у  старшого  завжди  тихо  та  мирно,  а  у  молодшого  вічно  крики,  лайка,  прокльони.  Дійшла  чутка  й  до  старшої  невістки.  Каже  невістка  до  свекрухи:

-Підіть,  мамо,  до  свого  сина,  та  подивіться,  що  там  у  них  так  все  погано.
Пішла  стара.  Побула  кілька  днів,  а  там  ще  гірше  стало.  Вже  й  до  свекрухи  почала  придератись:  то  щось  не  так  сказала,    то  багато  з'їла,  то  не  там  сіла...  та  всі  ті  крики  та  сварки  чоловікові  до  очей.

Але  стара  довго  на  світі  прожила  і  багато  знала.  Кличе  вона  невістку,  тай  запитує,  чого  то  вона  вічно  зла,    та  тільки  й  шукає,  на  кім  би  ту  злість  зігнати.    Невістка  не  дуже  любила  свекрухи,  тому  нічого  їй  не  сказала.  Стара    ж  вирішила  додому  так  швидко  не  вертатись,  і  сама  придивитись  до  молодої  сім'ї,  в  чому  їх  біда.

Кілька  днів  було  тихо,  а  потім  прийшов  син  до  матері,  та    скаржиться:  жінка  так  багато  їсть;  жінка    першою  йде  в  ліжко  а  останньою  встає,  тільки  думає,  аби  довше  поспати;  вчора  чув,  як  вона  на  тебе,  мамо  нарікала...

Вислухала  стара  синові  слова,  сказавши  тільки,  щоб  не  сварив  жінку,  бо  вона  ще  дуже  молода,  а  сама  почала  діяти.  Пішла  до  невістки  поговорити.

-Чула  я,-  каже,-  як  мій  син  нарікав  на  тебе,  що  ти  багато  їси.

-Це  правда,  мамо,-  відповіла  невістка,-  але  ж  я  голодна.

-Отож  роби  так:  перед  тим  як  подати  чоловікові  їжу,  з'їж  половину  своєї,  а  іншу  половину  їж  при  ньому.  Тоді  він  думатиме,  що  ти  мало  їси.

-Добре,  -каже  невістка.

-А  ще  чула  я,  продовжила  стара,  як  си  сварились,  бо  ти  багато  спиш.  

-Так.  -,  скривилась  невістка.-  Але  що  мені  робити,  коли  як  тільки  стемніє,  у  мене  злипаються  очі,  а  як  розвидніє-не  можу  прокинутись?    Вічна  нестача  сну...

-Будь  мудрою,-відповіла  свекруха.-  Чоловік  весь  день  на  роботі.  Ти  поспи  трохи  вдень,  а  коли  увечері  він  уже  піде  спати,  тоді  і  ти  йди.  Хай  він  тебе  чекає.

-Добре,  так  і  зроблю,  -відповіла    невістка  знову.

-А  ще,  доню,  як  маєш  нарікати  на  мене,  то,  або  в  очі  мені  все    кажи,  або  бери  подушку  і  палицю,  та  іди  в  город  вибивати  пилюку,  а  сама  бий  і  думай,  що  то  ти  мене  б'єш,  але  перед  чоловіком  ніколи  нічого  не  мене  не  кажи,  бо  якою  б  я  не  була,  але  я  його  мати.  Тоді  і  мир  буде.

Невістка  аж  зблідла  від  почутого,  але  перечити  не  стала.  Кивнула  згідливо.

Стара  пішла  додому  і  залишила  молодих.  А  коли  вернулась  через  кілька  місяців,  то  в  хаті  був  мир  і  лад,  ніхто  вже  не  чув  ані  криків,  ані  плачу.

-Як  у  вас  справи,  синку?  -запитала  стара.

-Мамо,  не  знаю,  що  сталося,  але  жінку  ніби  підмінили:  їсть,  як  синичка,  спить,  як  жайвір,  а  співає,  як  соловейко...

Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716804
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Бо український ми народ

Сьогодні  України  доля

Та  й  світу  також  –  на  кону:

Донбасу  жителі  –  бездомні,

Що  слали  з  шахт  вугілля  в  домни,

Тепер  утягнуті  в  війну.

Росія  танки  подає  їм,

Снаряди,  міни,  словом,  смерть,  

Немов  біди  нема  своєї,  

Якогось  дурня  з  себе  клеїть

І  закровила  край  ущерть.


Невже  і  цих  є  жертв  замало,

Щоб  осягнути  рабства  суть,

Коли  на  хрест  нас  підіймали,

Село  голодне  розпинали,

Тепер  війни  взяли  косу,

Щоб  цвіт  найкращий  покосити,

В  могилу  щоб  ярмо  звело,

Щоб  не  були  в  нас  діти  ситі,

Та  вже  не  будемо  проситись,

Бо  найважливіше  збулось:

Проснулась  гідність...  Українська.

І  нам  Росія  –  не  указ:

Своя  у  нас  мета  і  військо,
 
Терпіти  досить  тії  звірства,

Котрі  чинились  раз-у-раз.

Нам  місце  знайдеться  у  світі,

І  землю  звільним  від  заброд,

Ми  жити  хочем  без  совітів,

Із  Кобзаревим  заповітом,

Бо  український  ми  народ!
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Єднаймось, люде!

Невже  потрібно  йти  було  століття,

Щоб  знов  зустріть  невігластво  в  путі:

Ті  ж  руки  Раші,  у  крові  по  лікті,

Що  спрямувала  нам  війни  потік.


Ми  ж  кращими  платили  їй  за  волю,

А  та  тікала  кожен  раз  від  нас,

Й  сьогодні  у  нерівному  двобої

Кладем  життя  за  неї  і  Донбас.


Обділені  і  досі  в  нас  любов’ю

І  мова  наша,  і  пісні,  що  ввись.

Нам  послані  вони  Великим  Богом.

А  як  з  героями  своїми  повелись?


Сьогодні  знов  диктують*  нам  умови,

Кого  із  них  у  безвість  віднести.

А  мо’  це  сатанинська  діє  змова,

То  як  без  Правди  маємо  зрости?!


І  пісня  наша,  й  мова,  і  герої  –

То  нації  надійні  складові,

Тому  ж  і  хочуть  знищить,  перекроїть

І  Раша,  й  ті,  хто  є  при  булаві.


Єднаймось,  люде!  Наша  це  країна!

УПА  й  Бандера  гинули  за  нас!

Ми  довго  й  так  стояли  на  колінах.

Прийшов  для  цього  історичний  час!


Так,  непроста  нам  випала  дорога

Й  через  війну  судилося  пройти,

Мізерну  маючи  від  світу  допомогу,

Воюючи  на  два  важких  фронти,

Але  до  світла  зведемо  мости!
7.02.2017.

*  Заява  з  боку  Польщі  в  особі  Ярослава  Качиньського:  «Україна  має  прийти  в  Європу  без  Бандери».


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716970
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Вкладеш свої думки у щирі вірші

Коли  не  все  ще  випите  вино
Гіркої  зради  і  німого  болю,
Цілющим  може  стати  ще  воно,
Коли  словам  своїм  даси  ти  волю.
Очистиш  душу,  щоб  впустити  знов
З  повітрям  свіжим  почуття  новіші,
І  замість  непотрібних  вже  розмов,
Вкладеш  свої  думки  у  щирі  вірші.
2.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Ще раз про мову

З  прадавніх  посивілих  літ
У  муках  корчилося  слово,
Крізь  глибину  страшних  століть
Пробилась  і  зміцніла  мова.

Її  слова  –  найбільший  скарб
Для  єдності  мого  народу.
Їх  сила  дужча  у  стократ  –  
Від  Бога  справжня  нагорода.

Її  слова  –  найбільший  сніп,
Що  зріс  під  сонцем  полуденним,
Отой  святий  насущний  хліб,
Який  вживаємо  щоденно.

Її  слова  –  дитячий  сміх,
Молитва  матері  до  Бога,
І  найцінніші  від  усіх
Слова  ті  щирої  любові.

Її  слова  –  тривога  й  біль  –
Вони  в  житті  цім  місце  мали.
І  дітям  накажи,  й  собі,
Щоб  мову  рідну  зберігали!
9.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Валентина Малая

У кожного своя стезя

У  кожного  своя  стезя-  життєвий  шлях,
І  помилки  свої,і...  перешкоди...
В  реаліях  ти  переможець  ачи  в  снах,
Чекаєш  часто  в  долі  нагороди.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І  кожен  вчинок    залишає  слід.
Пильнуй  за  своїм  кроком,зокрема,
Щоб  жоден  з  них  не  був  тобі  на  встид!

Можливо,місія  у  кожного  своя,
Й  ми  діти  часу  ачи  провидіння,
А  на  сторожі  -янголи  у  нас  стоять,
Керують  нашим  кроком  і  сумлінням.

Не  в  більшості  у  мізках  "сенс  життя",
Й  закони  бумеранга  не  всі  знають,
Не  кожен  добіга  до  каяття...
Багато  хто  з  нас  ближніх  розпинають.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І    кожен  крок  наш    залишає  слід.
Крокуй  вперед  ,іди  не  без  керма!
Тримай  свій  на  контролі  вчинків  плід!
07.02.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716750
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Леся Утриско

Згадаймо всіх мертвих й живих.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

З  життя  ви  прийняли  уроки,
Прийняли  і  смерть  в  палача,
Тож  нам  цілувать  ваші  кроки-
Ті  кроки,  що  йшли  до  Христа.

Життя  положили  за  нас,
За  нас  кожен  день  ви  в  бою:
Молімось,  щоб  вогник  не  згас
За  мертвих  й  живих...  у  раю.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716724
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Світлана Моренець

ІМПЕРІЯМ БОГ НЕ ПРОЩАЄ ЗЛА

Тремтить  земля,  здригається  в  судомах  –
нечистий  з  пекла  прочинив  портал.
У  Сірії  –  Алеппо,..  в  мене  вдома
горять  міста,  аж  плавиться  метал.

Миролюбивий  мій,  священний  краю!
Чи  хто  зурочив  доленьку  твою?!
Ти  видаєшся  ласим  шматом  раю
загарбнику-убивці-палію.

Безпутний  змій  давно  вже  втратив  міру
і  глузд.  За  ним  –  війна,  розруха  й  смерть.
Навів  би  лад  в  несходженім  Сибіру.
Вже  завойованих  земель  у  раші  –  вщерть!

Не  потягнути  більше.  Крим,  злодюзі,
застряг  у  горлі,  досі  не  ковтне.
Та  все  не  йметься  виродку-катюзі.
Що  скоро  –  в  пекло,  досі  не  збагне.

Дурним  сусідам  віділлються  сльози
і  горе,  й  відчай  наших  матерів,
з  "гуманітаркою"  смертельною  обози
і  наклеп  від  медійних  упирів,..

й  синочків  наших  зграї  журавлині...
Імперіям  Бог  не  прощає  зла!
Прийдуть  розплати  лютої  хвилини  –
побачить  світ  знеславлені  руїни,
зітліє  "велич",  зганьблена  дотла!

                                           6.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Вкраїна на передовій…

Вкраїна  –  на  передовій
посеред  світу  одиноко…
Всевидяче  Вселенське  Око
сприяє  третій  світовій?

У  прірву  котиться  Земля?
Це  ж  хто  планетами  жонглює?
Чи  й  цілий  світ  капітулює
перед  нахабністю  Кремля?

Гібридна  шириться  мана,
щоб  там  лукавці  не  казали…
В  людську  свідомість  нав’язали
немовби  наша  в  тім  вина.

Вже  світом  править  сатана
і  карлики  його,  і  тролі.
Маріонетки  грають  ролі,
щоб  люд  знедолений  стогнав.

Щоб,  сам  собі  вчинивши  суд,
молився,  ставши  на  коліна.
Мов  «дуратіни»  із  поліна…
В  театрі  правив  щоб  абсурд.

Без  оголошення  війни,
брехавши  світові  у  вічі,
прийшли  зелені  чоловічки  –
окупаційні  таргани.

Коли  й  кордону  не  було  –
отаборились.
                                         Смерті  сіє
агресор-окупант  Росія.
І  править  бісове  Пуйло.

Чи  бачить  праведний  Господь,
як  ошалілий  піп  Кирило
благословляє  хижі  рила
на  вбивства?
Згинь,  рашистська  плоть!

Волаємо  –  Господь  спаси!
Прощати  путінців  не  гоже.
Не  відвертайсь  від  нас,  Дажбоже.
То  де  ж  ти  зраджений  єси?

Народ  стає  під  прапори,
та  кольори  –  догорираком…
Допоможи  нам  –  неборакам.
Чи  ж  дочекаємось  пори?..

Ждемо  покращення  життя  
в  системі  неокаганату.
У  мавпи  відбирать  гранату
ще  й  не  навчились  допуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716470
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Вже третя весна.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов    йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

Гнітучий  там  біль  уривався
І  в  душу  загнав  знов  меча,
А  розум  Тобі  сповідався,
З  Тобою  зійшов  на  хреста.  

Розп'явся  з  тобою,  мій  Боже,
З  Тобою  він  кров'ю  стікав
І  разом  з  тобою,  тоже
Вмираючи,  в  небо  волав.

Волав,  бо  боліла  неправда,
Волав,  що  страшні  знов  гріхи,
Кричав,  аби  знов  зійшла  правда,
Щоб  душу  у  ній  вберегти.  

Зґвалтована,  Боже,  продАна,
Як  правда  Твоя,  так  душа,
Розп'ята  вже  Твоя  Осанна,
Розхристана  з  болю  сльоза.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов  йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Чорні хрести, наче чорнії квіти.

Чорні  хрести,  наче  чорнії  квіти,
Вдовинії  сльози,  сирітськії  діти,
Світ  збожеволілий  сотні  роками-
Син  не  повернеться  більше  до  мами.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.

Самотня  у  горі  і  в  своїй  печалі-
Що  сину  сказати,  та  як  жити  далі?-
Зійшли  чорні  квіти  в  вдовинім  подвір'ї,  
Сповите  дитя  в  соколиновім  пір,ї.

Над  обрієм  згарище  свічок  воскових,
Салюти  прощальні  лунають  військових,
Душі  дві  у  небі  зустрілися  синім,
Життя  обірвалось  трагічно  так  нині.

Душі  дві  в  дорозі  лишень  привітались,
Намить  зупинились  і  тихо  прощались-
Я  буду  тебе  берегти,  любий  сину,
Дитинко  прости!-  я  не  знав,  що  загину.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716492
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Така сьогодні наша Україна

Горять  лампадки,  шини  і  машини…
Півнеба  запалив  російський  «Град»…
Мов  струни,  натяглися  нерви  й  жили,
Й  серця  горять  від  підлості  і  зрад.

Така  сьогодні  наша  Україна:
Горить  її  розіп’ята  душа,
Той,  хто  не  хоче  жити  на    колінах,
Край  боронити  рідний  поспіша.

Бої,  блокади,  дзвони  будять  груди,
Адже  в  Донбасі  непроста  війна:
Там  ллється  кров  у  свята  і  у  будні  –
Це  Раші  ненависної  вина.

Саме  вона  кожнісінької  днини,
Нам  душі  травить,  долю  обійма,
Політ  спинити  хоче  лебединий,
Бо  незалежність  нашу  не  сприйма.

Важка  ця  ноша.  Тяжко  Україні….
Тріщить  хребет,  та  воля  ще  жива
Й  нову  збудує  долю  на  руїнах,
Тож  хай  надійна  буде  булава!
5.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Україна – матінка моя

Де  біля  хати  розквітають  вишні
І  пшениці  хвилюються  в  полях,
Цю  землю  дарував  мені  Всевишній!
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  ліс  піднявся  у  небесну  просинь
І  вітром  зацілована  земля,
Де  верби  у  воді  купають  коси,
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  тішать  світ  Карпати  водограєм
Й  Дніпрова  повновода  течія,
Милішого  немає  в  світі  краю.
Це  Україна  –  матінка  моя.

Приспів:
Україно,  вільна,  єдина,
Ти  як  мати,  у  житті  одна,
Україно,  Україно,
Моя  рідна  сторона!

2.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

О, скільки ж горя випало народу!

Донецький  край  укотре    кров’ю  вмився.
Осліпли  зорі  в  спалахах  вогнів.
Народ  давно  вже  від  війни  втомився,  
Живе  в  незрозумілому  багні.

І  зиму,  й  весну  болем  зустрічає,
Кінця  не  видно  цій  брудній  війні.
І  найдорожче  –  діток  утрачає  –
Своє  майбутнє  :  дочок  і  синів.

Захмарні  ціни,  всюди  безробіття.
У  владних  кріслах  –  партія  бариг  –
Олігархату  віддані  лобісти,
Невже  не  видно  тих  страждань  згори?

Коли  ж  ти,  Боже,  спиниш  це  свавілля?
В  чім  України  бачиш  ти  вину?
А  може  не  болять  тобі  ці  війни?
Скільком  послав  каліцтво  й  сивину?

Невже  не  чуєш  матерів  ридання
Й  до  тебе  найщиріших  молитов?
А  кров’яну  ріку,  що  із  Майдану
Також  не  бачиш?  А  смертей  з  АТО?

О,  скільки  ж  горя    випало  народу!
Від  болю  стогне  змучена  земля.
Пошли  ж  нам  перемогу  в  нагороду,
І  небо  мирне,  світле  для  малят!
4.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716429
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Леся Утриско

Світло істинне ляже між нами.

Сонце  зійде,  зародиться  день,
Оживе  все  в  Господніх  обіймах,
Заспіває  ще  жайвір  пісень  
І  народиться  добрий  із  бідних.

І  народиться  чесний  із  добрих,
Місце  праведний  в  вірі  збудує  
І  зотліє  гординя  всіх  гордих,
Правди  світло  всю  темінь  зруйнує.  

І  воскресне  Господнє  Світло,
Все,  що  вибране  ним  віками:  
Світло  правди-  життя  надприроднє,
Світло  істинне  ляже  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716446
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

Макіївка (2017)

Тремтять  під  «Градом»  і  будівлі,  й  поле  –
Там  доля  України  на  кону.
Убитих  душі  в  дзвони  б’ють  на  сполох,
Щоб  не  забув  народ  наш  про  війну.

І  п’є  тривогу  материнське  серце,
Адже  її  дитина  саме  там:
Макіївка  так  схожа  на  «Освенцім»  –
Людські  ковтає  душі  і  життя.

Змиритись  важко,  а  тим  більше  жити
В  такий  важкий  невизначений  час,
Та  варто  лиш  одній  меті  служити:
Єднанню  –Київ,  Крим,  Львів  і  Донбас.
1.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Ми не манкурти

Схід  догора.  Ледь  корчиться  в  війні…
Шрами  земля  загоїть…  А  як  люди?!
Ба,  пам’ять  не  згорить  же  у  вогні
Й  багато  ще  крові  і  болю  буде…

І  кожного  тривога  огорта:
Земля  ж  одна  і  всі  ми  ніби  люди.
Будемо  жити,  сіяти  жита,
От  тільки,  як  війну  оцю  забути?

Чи  зможе  пам’ять  біль  отой  припнуть,
Що  в  серці  вжився,  коли  воно  плаче,
Забуть,  як  ворон  шастав  у  степу,
А  чи  кружляв,  там  де  тіла  юначі?

Ми  ж  не  манкурти,  котрим  все  одно,
В  якій  землі  чиїсь  діла  вершити.
Для  нас  важливо  сіяти  зерно
У  землю  ту,  де  діти  будуть  жити.  
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716272
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Відпускаю.

Обійми  мене,  благаю.  Обійми
Так,  щоб  аж  забракло  подиху  у  грудях.
Лиш  єдиний  поцілунок,  тільки  мить,  
Ну  а  потім  вже  іди,  і  будь,  що  буде.

На  останок  більш  нічого  не  прошу',
Бо  любові  набрала  від  тебе  вдосталь,
Час  розвіє  із  душі  розлуки  сум,
Не  зігрітою  лишивши  тільки  постіль.

Відпускаю.  Не  судилось  нам  життям
Довго  ніжитись  в  любовній  ейфорії,
Обійми  мене,  не  треба  каяття,
Все  одно  назад  вернути  не  зумієм.

Може  десь-колись  ще  перетнеться  шлях,
Буде  так,  як  то  написано  на  долях,
Поки  що,  стрічатись  будемо  у  снах,
До  сивин  у  скронях,  або  аж  до  скону.

04/02/2014
Н.Хаммоуда.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716281
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Світлана Моренець

СЛОВА… СЛОВА…

[i]Слова  наші  –
відлуння  душі  нашої.[/i]
Автоафоризм

[b][i]Слова...  слова...  Звідкіль?  Строфа  римована,
з  яких  висот  прийшла?  Ким  продиктована?
Якими  ду́хами?  Це  має  значення,
бо  й  озоріння  в  ній,  і  передбачення.
В  словах  енергія  –  від  світла...  й  темного,
(хтось  від  зірок  бере,  хто  –  із  підземного).
Одних  ви  раните,  для  інших  –  зцілення,
святого  й  грішного  і  смисл,  і  втілення.

Слова...  –  любов  і  бруд,  й  смертельні  палаші.
А  велич  слів...  –  вона  
від  висоти  душі.

4.02.2017  р.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Коли літо відпахне любистком

Коли    літо    відпахне    любистком
І    зозулине    «ку»    відкує,
Ще    вода    тихим    золотом    блиска,
Літом    бабиним    луг    заснує.

Підрум’яниться    трохи    калина,
В    позолоті    –    березовий    гай,
Журавлиним    відточеним    клином
Розтривожиться    весь    небокрай.

Захмеліє    трава    тоді    в    росах,
Оживе    після    довгих    дощів,
Забреде    у    мій    край    рання    осінь,
Тихим    смутком    осяде    в    душі.  
30.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Зупиніть же війну

Плине  сивий  Дніпро.  
Два  крила  він  з’єднав  України,
Між  полів  і  дібров
Доганяє  степів  далину.
Скільки  ж  доль  перетнув,
Переслухав  пісень,  солов’їних!
Чарував  серебром
І  в  історії  мить  зазирнув.

А  ізвідти  вони  –  України  і  слава,  й  кайдани,
Й  атрибути  війни,  
Вже  останньої,  з  свіжим  тавром,
І  синівська  любов,
Вороги  яку  не  розгадали,
І  зажурений  Бог,
Що  схилився  над  сивим  Дніпром.

Він  не  може  збагнуть,
Як  російський  народ,  православний,
Заповітне  забув,  котре  Він  диктував  їм  віки:
Не  убий!  Не  украдь!
Чом  же  Путіну  служать  васали?
Зупиніть  же  війну!
Схаменіться,  не  пізно  поки!
29.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


MERSEDES

Плаче бандура…

Стогне  і  плаче  бандура,
Розповідає  про  біль.
Рідного  серця  зажура,
Стрілами  мітить  у  ціль.

Ще  Кобзаревому  слові,
Допомагала  вона.
Вірність  завжди  у  любові,
Юність  неначе  весна.

Тихо  доносяться  звуки,
Наче  б  то  жалібний  плач.
Грають  досвідчені  руки,
Струни  шепочуть  пробач...

Вибач  кохана  за  долю,
Нерозуміння  мої.
Що  причинив  стільки  болю.
Засмучені  очі  твої...

Хочу  сказати  кохаю,
Лиш  повернись  у  життя.
Спокою  в  серці  немаю,
В  нім  перебійне  биття...

Плаче  в  зажурі  бандура,
Передає  почуття.
Десь  одинока  фігура,
Чекає  ще  каяття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716043
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Імена… Імена…

(Бійцям,  що  полягли  під  Авдіївкою.)
Імена...  Імена...  Віск  зі  свіч,
Плачуть  люди  по  всій  Україні.
Ми  зі  смертю  тепер  віч-на-віч,
Горе  майже  у  кожній  родині.

Імена...  Імена...  Імена...
Вже  ланцюг  тих  смертей  нескінченний
Обриває  суцвіття  війна,
То  ж  плодів  не  чекаймо  даремно.

Імена...  Імена...  Сльози  скізь,
Україна  в  сльозах  потопає.
Знов    отримали  хлопці  "  безвіз"
Журавлиним  ключем...  аж  до  раю.

Імена...  Імена...  Імена...
Н.Хаммоуда.
02/02/12017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716074
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Леся Утриско

Чорна птахо.

Чорна  птахо,  чом  б'єш  до  вікна?
Знов  матусям  несеш  похоронки?
Знов  танцює  зі  смертю  війна,
Знову  "Гради"  орають  ворОнки.

Все  змішалось-  і  кров,  і  зима,
І  сніги,  і  могили,  і  квіти...
Чорна  птахо  лети  із  вікна,
Досить  в  горі  матусям  сивіти.

Пробивається  сонце  в  імлі,
Буревії  й  сніги  замітають,
А  у  небі  летять  журавлі,
Сумно"Кру!"-  побратимам  співають.

Їх  стежки  розділила  війна,
Розділила-  на...  до  і  на...після,
Чорна  птаха  знов  б'є  до  вікна:
Так  трагічно  обірвана  пісня.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ніна-Марія

Жила і буде жити Україна!

[b][color="#240a70"]Моя  Вкраїно,  матінко  хрещена,
Із  диво-слів  вінок  тобі  сплету.
Я  крізь  роки  несу  в  своєму  серці
Любов  до  тебе  чисту  і  святу.[/b]
 
[b][color="#051345"]Твою  я  долю  вишию  нитками
З  казкових  розмаїтих  кольорів.
Хай  чорного  не  буде  в  ній  віками,
А  жовто-синій  завжди  б  майорів.
 
Серця  чужинців  чарувала  врода.
За  цю  красу  лилася  кров  роки...
Нікому  не  зломити  дух  свободи.
Він  все  нові  й  нові    дає  ростки.
 
І  ті,  що  зараз  гинуть  на  Донбасі,
Життями  платять,  линучи  увись,
Ординців  клятих,  щоби  зупинити,
Тримайся  ж,  моя  земле,  не  зігнись.
 
Я  вірю,  що  прийде  той  час  розплати
І  перед  Богом,  і  перед  людьми.
І  кару  понесуть  ті  супостати,
Бо  навіть  небо  плаче  від  журби.
 
Жила  і  буде  жити  Україна!
Прославлена  і  горда  у  віках.
Її  вже  не  поставить  на  коліна,
Хоча  й  нелегким  є  до  волі  шлях![/color]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

О світе, чом же ти такий жахливий?

О  світе,  чом  же  ти  такий  жахливий?
Живеш  у  війнах,  катаклізмах,  лжі,
Щодня  збираєш  чорне  своє  жниво,
І  сам,  здається,  вже  ти  на  межі.

Чи  мо’,  ти  звик  вже  до  людського  горя
І  до  дитини  й  матері  плачів,
Невимірним  що  розлилися  горем,
То  де  ж  твої  любові  сіячі?

Тебе  укотре,  світе,  закликаю,
Якщо  від  зла  ти  хочеш  вберегтись,
Не  дозволяй,  щоби  радів  тут  Каїн,
Бо  можеш  зникнуть  назавжди  і  ти.

А  в  душах,  у  людських,  посій  надію,
Що  світло  переможе  владу  тьми
І  буде  диктувати  ті  події.
Від  котрих  ти  б  ніколи  не  стомивсь.
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

Такі не здаються

[u](Присвячую  земляку,  веретану  АТО,    Володимиру  Доносу,  котрий  з  протезом  живе  повноцінним  життям,  навіть  займається  спортом  і  виступає  у  змаганнях).
[/u]
Коли  застогнав-закровив  Іловайськ
Й  з  оточення  хлопці  ті  рвались,
Серпневий,  важкий,  незабутній  був  час  –
Річниця  тоді  святкувалась,
Як  вирвались  із  есесерівських  пут.
Столиця  цвіла  парадом,
А  там  –  коло  смерті,  ба,  навіть  не  кут,
Й  призначення  їм  –  вмирати…

Горіла  земля…  І  котел  захлинавсь…
Антенами  все  волосся…
Таке…  у  АТО?  Хто  сказав,  що  війна?
Та  вижить  йому  велося,
Хоч  і  не  минула  година,  лиха  –
Костиста  вже  за  півкроку,
А  час,  загальмований,  пінно  збігав,
Боєць  не  піддався  року.
Безцінні  в  бою  санітара  знання  –
Спинив  джгутом  кровотечу
Й  поповз  до  «зеленки»  він  не  навмання…
Думки  відрубав  про  втечу.
«Чим  бігти?  –  із  себе  тихцем  глузував,  –
Якби  ж  не  такі  ці  ноги…
Й  кривився  від  болю,  вужем  ізвивавсь,
Подалі  щоб  від  дороги.

А  сонце  палило…  Карало  вогнем.
А  губи  води  просили...
«Синочки,  послухайте,  діти  мене,
Війну  виграють  лиш  сильні,  –
Згадав  він  комбата  пророчі  слова,  –
Тож  мусите  виживати.
Цю  істину  ніс  я  крізь  роки,  Афган:
В  бою  треба  жнивувати.»
Боєць  усміхнувся…  Поїсти  би  як?
Було  б  непогано  печеню.
Й  на  «перше»    –  живий,  дощовий  був  черв’як  –
В  немиту  поклав  він  жменю.
Так  ложкою  він  із  землі  добував
(Згодилась  таки  бійцеві).
Мурахи…  на  «друге»  собі  подавав.
Не  згадує  вже  про  це  він…

Чотири  доби  і  нога…  без  стопи.
Бог  знає,  як  він  тримався.
Полон.  Операція.  Воля.  Не  спить…
Тоді  лиш  собі  признався,
Як  жити  хотів,  як  росицю  із  трав
Спивав,  мов  живильний  трунок.
Коли  ж  наближається  серпень,  свята,
В  зіницях  –  новенькі  труни…

Він  вижив!..  І  навіть  на  ноги  устав.
Такі,  як  він,  не  здаються.
Життя  розпочав  із  нового  листа,
Та  чи  серед  нас  уживуться
Оті,  що  в  війні  здобули  такий  гарт,
А  він  не  усім  відомий.
Ну  й,  що,  що  у  нього  несправжня  нога,
Страшніша  душевна  втома!..
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715866
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

ДРУЖКА

Кептар*  я  доні  вибила*  сама
Пацьорки*  поєднавши  з  лілітками*,
Цвіте  на  кептарі  червоний  мак,
І  мальви  між  зеленими  листками.

Вдягає  доня  з  ружами*  вінка,
І  вишиванку-вуставки*  низинки*
Барвисто  грає  райдуга  в  стончкàх*
На  голові  малої  українки.

А  як  пасує  донечці  той  стрій*
І  шалєнова*  зрі'шена*  спідниця.
Заплутався  тихенький  вітровій
У  косах  довгих,  ніжиться  й  листиться.
Музик  троїстих  чути  іздаля,
Крокуємо  гостинцем*  хутко-дужко*
Радієм,  бо  в  родині    весіля'*
А  донечка  моя  сьогодні  дружка*.

02/02/2017р

Кептар*-  жилет,  безрукавка.
Вибити*-вишити  бісером  чи  лілітками.
Лілітка-один  із  різновиду  круглих  блискіток,  що  вживаються  для  прикрас  одежі.
Ружа*-роза  чи  троянда.
Вуставки*,  вущінки*-  вишиті  вставки  надовкола  горловини.
Низинка*-стародавній  вид  вишиття,  популярний  нині.
Стончка*-стрічка  розшита  шовком.
Стрій*-одяг,  вбрання.
Шалєнова*-  хусткова  тканина.
Зрі'шена*-  з  дрібними  складочками.
Гостинець*-  сільська  дорога.
Хутко-дужко*-швиденько-раденько.
Весіля*-весілля.
Дружка*-подружка  молодої.  Їх  може  бути  де-кілька,  навіть  до  дванадцяти  дівчат.  Всі  одягають  національний  стрій.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715893
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

Я була сьогодні на війні

Я  була  сьогодні  на  війні,
Я  солдатам  лікувала  рани.
Знаю,  то  було  лише  у  сні,
Але  все  здавалось  так  реально.
Я  пережила  увесь  пїх  біль  ,
Пропустивши  стогін  через  себе,
Бачила,  як  вилетівши  з  тіл,
Душі  відправлялися  у  небо.
Я  була  в  окопах  льодяних,
Мерзла  і  горіла  з  ними  разом,
Плакала  й  молилася  за  них,
Рани  їх  бинтуючи  тим  часом.
А  коли  проснулась  я  -сльоза
Залишилась  тепла  на  подушці.
Прошу,  змилосердьтесь,  небеса,
Зупиніть  ці  руки  загребущі.
Хай  не  гинуть  хлопці  наяву,
Хай  не  ллється  кров  і  в  снах  тривожних.
Щоб  не  чути  більше  про  війну,
І  живим  щоб  повернувся  кожний.
02/02/2017
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715850
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Моренець

ЗАПОВІТ ГЕРОЯ (пісня-дума)

Написано  раніше,  але  не  публікувалось.
По  ТВ  показували  похорон  останків  героя,
що  загинув  під  Іловайськом.
Звучала,  мабуть  гуцульська,  мелодія  думи-плачу,
слів  якої  не  було  чутно.
Мимо  волі  народжувались  слова,  що  лягали  на  ту  мелодію...

Змалку  мене  вчили  батько  й  мати,
що  любов  до  краю  треба  в  серці  мати.
–  Пам'ятай,  синочку!  Дім  наш  –  Україна,
тут  твоє  коріння  і  родина...

Час  прийшов,  Вкраїна    нас  позвала,
бо  орда  ворожа  вже  її  топтала,
захищав,  як  неньку,  мов  свою  дитину...
поки  в  бою  лютім  не  загинув.

Дай  вам  Бог,  не  взнати  тої  муки,
коли  тіло  в  полі  роздирають  круки...
Те  відчути  треба  тільки  нашій  владі,
тоді  в  краї  більше  буде  ладу.

Ой  нелегко  з  Неба  споглядати,
що  страждають  тяжко  мої  батько  й  мати,
як  дружина  горне  сиротинку-сина,
журиться  в  скорботі  вся  родина.

Горе  зігне  батька,  мов  лозину  –
його  син  єдиний  вбитий  за  Вкраїну...
Біль  скажений  серця  (не  дивуйся,  люде!)
в  цигарковім  димі  ховать  буде.

А  матусю  звістка  ізламала...
Сива,  мов  голубка,  за  одну  ніч  стала,
виплакала  сльози,  стогне  і  голосить,
сина  повернути  Бога  просить.

Мов  підбита  пташечка  –  кохана,
квилить,  плаче,  тужить  з  ночі  до  світання.
З  малим  сиротою  вік  їй  вікувати,
а  кохання  вірне  поховати...

До  усіх  вас,  люди,  просьби  маю:
рідних  не  полиште,  вас,  живих,  благаю!
Обігрійте  рід  мій  і  малого  сина,
бо  в  світи  незнані  я  полинув...

В  перемогу  нашу  майте  віру!
Не  віддайте  землю  на  поталу  звіру!
Полюбіте  серцем  край  свій  і  свободу...
І  молітесь  Богу  за  підмогу...

А  мене  згадайте  словом  щирим.
Як  безцінним  скарбом,  дорожіте  миром.
Вбережіть  країну,  її  честь  і  славу!
Не  дарма  ж  поліг  я  за  державу...

                                                   2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715854
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Сціли дитя.

Приспи  її,  приспи,  ту  панну  в  чорнім,  
Приспи  її...чи  в  сні,  чи  наяву,  
Несе  мені,  несе  пекуче  горе-  
Приспи  біду.

Заколиши  її,  дитя  її  рожденне,
Зїдає  розум,  точить,  наче  міль,
Ти  горе  вколиши  моє  скажене,  
Притихне  біль.

Посій...  посій  любов  між  люди,  
Щоб  з  вірою  іти  в  Твої  світи,
Зі  мною  Ти,  мій  Боже,  є  повсюди,
Дай  сили  хрест  нести.

Це  я,  мій  Боже,  ТвОя  Україна,  
Це  я,  мій  Отче,-  змучена  душа,  
Благослови,  і  дочку  мою,  й  сина,  
Сціли  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Знов небо посивіле від смертей.

Знов  небо  посивіле  від  смертей,  
Дощі  не  плачуть-  сліз  уже  забракло,  
Скінчився  відлік  днів,  як  і  ночей,
Ось  тут,  ось  так...життя  заклякло.

У  тиші,  Боже,  вічного  раю,
Відкриті  Твої  брами  благодаті,
Один  за  одним  так  тихенько  йдуть,
Твої  сини,  УкрАїно,-  солдати.

І  ти,  зомлівша  болем,  в  сивині,
Розхристана  в  пекучім  вічнім  горі:
Вже  наяву,  а  не  в  глибокім  сні  
Хрести  стоять,  мов  кораблі  на  морі.

Моя,  розбита  горем,  Україно,
Моя,  в  війні  знедолена,  земля,
Моя,  розрита  ворогом,  могило,
Пекучий  біль  мій,-  Матінко  моя.


(с)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715711
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


MERSEDES

Закоханість в очах…

Розчулили  слова  кохання,
На  серці  випитий  бальзам.
Здійснились  мрії,  сподівання,
Немає  більш  душевних  ран.

Враз  стало  затишно  в  квартирі,
А  за  вікном  мете  сніжок.
І  падають  сніжинки  білі,
Так  схожі  чимось  на  зірок.

Стою  в  вікні  милуюсь  світом,
Гарячі  руки  на  плечах.
Зима  танцює  в  парі  з  вітром,
Коханням  встелений  наш  шлях.

Ми  не  загубимось  ніколи,
У  цім  житті  де  ти  і  я.
Зими  чарівності  довкола,
Вернули  долі  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715696
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Земля України – героїв земля

Земля  України  –  героїв  земля  –
Історія  стверджує,  сива,
Сьогодні  устав  він  супроти  Кремля.
Це  доля  його  попросила?

Згадаймо,  як  вибухнув  стрімко  Майдан,
Голіруч  ішли  проти  сили,
Й  життя  не  один  з  них  за  волю  віддав,
Мети  ж  його  не  загасили?

Морози,  вітри,  льодяний  водомет  –
Мов  жито,  життя  косили,
Та  духу  герої  такий  мали  злет,
Що  «беркутівці»  відступили.

Ішли  в  хід  бруківка,  пляшки  і  бетон  –
Здавалося,  зло  змісили,
З  Майдану  летіть  довелося  в  АТО,
Де  їх  москалі  вже  косили.

Сьогодні  у  Божих,  святих  небесах
Ті,  хто  від  війни  не  ховались,
Косила  героїв  російська  коса,
На  місце  їх  інші  ставали.

Земля  України  –  героїв  земля  –
Це  кожен  уже  усвідомив.
А  тих,  керував  хто  війною  з  Кремля,
Гаага  чекає,  відома!..
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Горює Україна за синами (Слова для пісні)

Горює  Україна  за  синами,
Що  на  війни  дорогах  полягли,
Грудьми,  своїми,  ворога  спиняли
І  в  небо  полетіли,  мов  орли.

Стомилась  Україна  вже  від  воєн,
Від  материнських,  полинових  сліз.
А  кожен  її  син  –  то  світлий  воїн,
В  майбутнє  проклада  надійний  слід.

Одна  лише  Вкраїна  на  планеті,
Оспівана  і  зболена  земля,
Одна  в  своїй  трагедії  і  злеті.
Любить  її  нам  небеса  велять!
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

АвдіЇвки чорний дим (пісня)

1.
І  взимку  буває  грім,
І  взимку,  і  взимку...
Авдіївки  чорний  дим
Вкриває  будинки,
Ховає  верхівки  стріх,
Повзе  в  біле    поле,
Де  чистий  та  білий  сніг
Став  раптом  червоним.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

2.
А  десь  у  простім  селі
В  простому  будинку
Поклони  б"є  до  землі
І  молиться  жінка...
Авдіївки  дим  пече,
В"їдається  в  очі
Гаряча  сльоза  тече
Спинятись  не  хоче.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  в  журбі  схилилась  мати,
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

3.
І  сотні  таких  жінок  
По  всій  Україні
Чекають,  що  їх  синок,
Прийде  неодмінно!
Авдіївки  чорний  дим  
збирається  в  хмари,
І  взимку  вбиває  грім
Нещадним  ударом.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715624
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Наталя Хаммоуда

Місто гасить вогні.

Місто  гасить  вогні.    Відмолили  намаз  мінарети*,
В  темне    небо  вечірнє    гукнувши  останнє  "...Акбар",
Білі  чайки  над  морем,  неначе  хвостаті  комети
Розганяють  отари    кудлатих  розгнузданих    хмар.

Ніч  над  містом  пливе.  Засинає,  колишеться  море  
Тихим  плесом  гойдаючи  білі  човни  на  воді,
Тільки  чується  із  далини,    а  здається,  мов  поруч-
Розриваючи  тишу  ридає  сова  в  самоті.

Вдарить  хвиля  легка,  розлетиться  шумою  довкола    
Розстеливши  блискучі  шовки  на  загату*  із  глиб,
У  верхів'ї  хару'би*  зустрілись  два  лèготи*  кволі,
Й  розлітались,  метляючи  ставні  понурих  осель.

Місто  спить,  і  така  благодать  наокру'г  несказанна:
Чути    шелест  трави,    богомолів  пісні  голосні,
До  світання  лише,  бо  почувши    "Кор-ану"  читання,
Знов  прокинеться  місто    вдягнувши  намиста-  вогні.

Мінарет*-  верхня  частина  мечеті,  із  якої  лунає  заклик  до  молитви.
Загата*-гатка,  гребля,  тощо.
Харуба*-  плодове  дерево    родини  акацієвих.
Легіт*-несильний  вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Радченко

Ми віру не втрачали

Розстрілюють  Авдіївку,  але  ніяк
Не  можуть  напівмертву  розстріляти.
Війна  жорстока  і  безглузда,  мов  маньяк,
Їй  все  живе  так  звично  умертвляти.

Розбиті  хати  і  не  зорані  поля,
Нема  води,  тепла,  немає  світла.
І  не  ховаючись,  в  Авдіївці  гуля
Смерть  невблаганна  і  життя  затихло.

На  шмаття  вперто  рвуть  Луганщину  й  Донбас!
Це  ж  скільки  ненависті  у  серцях  продажніх!
Надіються:  тепер  настав  вже  їхній  час,
А  ми  побачили  запроданців  найсправжніх.

Жили  не  день  під  небом  й  сонцем  ми  одним,
Про  чорнобривці  і  рушник  разом  співали.
Й  не  знали  —  відрізнялися    від  них  ми  тим,
Що  віру  в  силу  України  не  втрачали.

Не  помічали  ми  фальшивих  нот  і  слів,
Та  і  не  вірилося  в  зраду  до  останку.
Братами  називали  завжди  москалів
Й  без  сліз,  й  страхУ  співали  дітям  колисанку.

Тепер  під  прапорами  різними  живем  —
Їм  синьо-жовтий,  мов  би  для  бика  ганчірка.
А  їхній  прапор  був  і  буде  міражем
Й  від  бублика  москальського  лишиться  дірка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715571
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Nino27

Поспіши…

[b][i][color="#8c00ff"]Із    думок    і    чекання    витканий
День    погас.
Зима,    вечір...І    хтось    невидимий
Краде    час.
В    душу    дивиться    з    неба    зорями
Змерзла    ніч.
І    малює    мороз    узорами  
На    вікні.
Квіти    мертві    у    світі    сніжному
Мов    кришталь.
Сльози    інеєм    в    серці    ніжному.
Тиша...Жаль...  
Та    чекання    не    гасне    іскорка
У    душі...
Невблаганний    час,  доля    бач    така.
Поспіши...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715580
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Війна та зрада… не мої.

Хтось  пише  про  квіткИ  та  про  весну,
Хтось  про  любов,  кохання  та  розлуку,
А  я  писати  буду  про  війну:
Про  сльози,  смерть...  пекельну  муку.

Хтось  випив  кави  дві,  а  хтось  одну,
Хтось  на"  Мальдіви",  хтось  до  ресторану,
А  я  вдихаю  сльози  полину,
Приношу  Господу  свою  Осанну.

Комусь  життя  в  незлічених  мільйонах,
Комусь  літак,  комусь-  усе,  що  є,
А  моє  серце  у  кровавих  ранах,
Мій  біль,  мій  стогін-  це,  усе  моє.

Моє,-  бо  тут  моє  коріння,
Моя  Земля  і  пращури  мої,
Моя  тут  віра,  та  моє  сумління,
Лишень  війна  та  зрада...  не  мої.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


…ЗАХІДНЯК

Не вмирай


Ти  чуєш  друже-  не  вмирай!
Не  смій  мене  тут  покидати!
Розплющи  очі  і-  вставай
В  раю  ще  встигнеш  побувати.

Спирися  на  моє  плече
Проси  у  Бога  допомоги
Щоб  вибрались  здорові  ми  
Попереду  у  нас  дороги…

Дивися,  нас  вже  оточили,
Потрібно  поспішити.
Удвох  загинемо  одразу-
Один  лиш  зможе  жити.

Зціпивши  зуби-  ти  прорвешся,
А  я  тут  залишуся.
Життя  добігло  до  кінця…
Я  смерті  не  боюся.

У  тебе  вдома  є  сім’я
Дружина  й  малі  діти
Мене  давно  вже  не  чекають,
Нема  кому  радіти.

Війна  забрала  в  мене  все-
Домівку  і  дружину.
Та  не  забрала  лиш  одне-
Єдину  Батьківщину!



                                                                                                               Липень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715500
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ганна Верес

Спустить небо вистражданий мир

Вже  цвіркуни  й  останні  відспівали,
І  закотилось  літо  в  полини,
Деревію  долоні  дозрівали  –
Чекало  все  закінчення  війни.

Щоранку  топче  стежку  до  могили
Матуся  з  раннім  сріблом  у  косі…
Синочок  її  літом  цим  загинув,
Тож  ноги  й  очі  матері  в  росі.
Сьогодні  також  цвинтар  тоне  в  квітах…
Землі  горбочок  –  материнський  біль…
 І  хрест…  Його  помітила  ще  звідти,
Звідки  ішла,  та  крок  її  слабів…

Вологий  хрест  матуся  довго  гладить
(Вчорашній  дощ  устиг  його  скропить),
Цілує…  Плаче:  «Знов  не  ті  при  владі,
Народне  горе    теж  їм  не  болить.
І  ці  грабують,  сину,  Україну,
Боргів  надбали  і  для  правнучат…
Чекав  народ,  щоб  відбулися  зміни  –
З  телеекранів  лиш  байки  звучать.
З  багатих  так  ніхто  й  не  поплатився.
Жирують,  синку,  й  на  твоїй  крові.
Знов  хабарі.  А  дехто  навіть  спився,
Забув,  як  важко  матері,  вдові.
Усе  тобі  по  правді  розказала,
Та  ти  і  сам  те  бачиш  із  небес.
Думки  мене  і  сю  ніч  колисали:
За  що  ж  у  жертву  принесли  тебе?»

Дивилися  на  неї  темні  очі
З  портрета  сина  на  його  хресті…
«Поплатяться  усі,  мамо,  за  злочин,  –
Почулось  їй.  Чи  вітер  шелестів,  –
Коли  земля  вогнем  важким  палає
І  патріоти  падають  кістьми,
Вона  ніколи  тих  не  забуває.
А  небо  спустить  вистражданий  мир.»
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ганна Верес

Горить Донбас. Киплять сніги

Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Мороз  і  душі  пропікає.

Проклятий  час.  Пруть  вороги.

То  чорну  справу  вершить  Каїн.


Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Вогнем  і  небо  вже  палає.

Там  пекла  справжнього  круги

Й  героям  двері  там  до  раю.


Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Кровить  Авдіївська  промзона.

200-их,  ранених  –  стоги…

І  сатанинський  спів  Кобзона.


О  Боже,  де  ж  ти  забаривсь?

Чи  дим  тобі  вже  виїв  очі,

Що  ти  не  бачиш  ізгори,

Який  внизу  твориться  злочин.


А  мо’,  людей  тобі  не  жаль?

Чи  не  твої  це,  Отче,  діти?

Тоді  назви,  де  та  межа,

Щоб  мир  настав  і  в  нас,  і  в  світі!..
31.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Стогне небо сьогодні зі мною.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

Плачуть  воском  так  тихо,  зомліло,
Навіть  холод  зимовий  зомлів,
Заховалося  сонце  зболіло,
В  небі  місяць  сходити  несмів.

Бо  душа  піднімалась  до  неба,
Покидаючи  рідні  стежки:
Скільки  Янголів,  Господи,  треба,
Аби  згинули  злі  ватажки?

Кров  дітей,  все  таки,  не  водиця,
Сльози  матері-  ріки  сумні,
Вам,  катам,  хай  біда  людська  сниться,
Хай  горять  ваші  душі  в  огні.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

(с)  Леся  Утриско.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715432
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Світлана Моренець

СМУТОК ВТРАТИ

Світлий  ангеле  мій!  Найдорожча  за  всіх,
моя  мила  і  лагідна  Нене!
З  невідомих  світів    рідний  голос  і  сміх
крізь  роки  долинають  до  мене.

О  відхід  незворотний!..  О,  як  назавжди́
йдуть  матусі  в  незвідані  далі!
Залишають  нам  в  серці  скорботні  сліди  –
шрами  болю,  сирітства,  печалі.

День  народження  твій...  Сніг,  скрипучий  мороз.
Сиротливо  біліють  могили...
–  Здрастуй,  рідна!..  –
Кладемо  букети  мімоз
і  вклоняємось  матінці  милій.

...  А  яким  веселковим  був  день  цей  колись!
Що  морози  й  лихі  хуртовини?!
Всі  злітались  додому  (ми  так  поклялись)
на  матусеньчині  іменини.

Море  радості  й  сміху,  обіймів  тепла,
бо  збиратися  сім'ями  –  звичка.
Шум  застілля...  До  ранку  розмова  текла...
І  вколисував  дім-рукавичка...

Сльози  серця  течуть,  давня  туга  ятрить,
і  слова  тиснуть  горло  в  судомі.
Недомовлена  вдячність,  мов  опік,  горить...  –
запізнились  зізна́ння  вагомі...

–  Мамо,  знаю,  ти  й  звідти,  з  далеких  світів
нас  борониш  від  лиха  й  недолі.
Мабуть  Там  молитви  твої  чують  святі,
бо  поменшало  горя  і  болю.

Ми  за  все  тобі  вдячні!..  –
І  світла  печаль...
Став  терпким  аромат  від  букета...
Плаче  свічка...  і  ми...  Смуток  втрати  і  жаль
біля  твого,  Матусю,  портрета...

                                       31.01.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Хочу нині, в думках, помовчати.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."

Буду  вити,  як  виє  вовчиця-
Знай,  гріха  вже  в  мені  нема.
Закарбовані  смертю  обличчя,
Замурована  смертю  стіна.

Божеволіє  розум...  розпука,
Що  за  гріх,  що  за  світ-  все  дарма?
Чорна  птаха-  народжена  мука,
Було  світло  життя...та  нема.

Проміниться  стежина  їм  в  небо,
Догоріла  життєва  свіча:
Світе  скАжений,  що  тобі  треба?
Ти-  кровава  рука  палача.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715397
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


MERSEDES

Щаслива мелодія…

Зимова  казка  сніг  довкола,
Лягла  перина  на  поля.
І  лине  звідкись  скрипки  соло,
То  грають  руки  скрипаля.

Мелодія  щаслива  й  ніжна,
Заворожила  цілий  дім.
Зима  на  дворі  білосніжна,
Подарувала  казку  всім.

І  кожне  серце,  кожну  душу,
Зворушить  ніжності  смичок.
Її  я  спокій  непорушу,
Злетить  у  небо  до  зірок.

І  десь  далеко  між  світами,
Вона  загубиться  умить.
Лиш  небо  спалахне  зірками
І  серце  тихо  защемить...

Зимова  казка  чисте  диво,
Її  відчули  ти  і  я.
Вона  прилинула  красиво,
Від  скрипки  диво  -  скрипаля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715351
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


@NN@

Удосвіта…

                                                                       Нічого  особистого...
                                                                       Настроєвий  ранок...

Удосвіта  встану.
У  келих  туману
По  вінця  собі  наберу.
Вмощуся  з  ногами
В  куточок  дивану
І  *Триста  поезій*  візьму.
І  буду  п’яніти  
Від  рим-самоцвітів.
Кохатись,мов  квітка  в  росі,
У  ві́ршах  нетканних.
І  келих  з  туманом  
Підніму;  Поетко  -  *Prósit*.
За  Вас,  пані  Ліно...
Життя  швидкоплинне.
Лише  вічні    ваші  вірші,
Мов  квіти  духмяні,
Мов  ранки-світання,
Чи  гострі  козацькі  шаблі.
............................................
Удосвіта  встану,  
Ранковим  туманом,  
Поезії  ваші  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715338
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Ганна Верес

Немає ніде пуття

І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
На  сході  кипить  війна.
Війна  –  на  два  фронти:  пани  ж  каруселять
Й  з  Москвією  вона.
Війна  ця  жорстока  і  антинародна,
І  назва  її  -  АТО.
Не  просто  там  зайди  –  російські  солдати,
Котрих  підкида  Ростов.

Важка  ситуація:    суд  –  без  люстрації,
Вирок  –  із  рукава.
Це  ж  де  таке  бачено:  сепар  –  пробачений…
Судила  ж  бо  не  Москва!..
І  кров  закипає  від  несправедливості:
Скільки  ж  дітей  лягло!
Немає  від  кого  чекати  нам  милості…
В  траурі  місто  й  село…

Високу  ціну  людьми  нашими  сплачено:
Не  сотні  вже  –  тисячі…
Чи  ж  може  таке  бути  владі  пробачено  –
У  бізнесі  всі  й  рвачі!
Укотре  земля  наша  кров’ю  стікає…
О  небо,  ти  ж  свідком  є,
Ти  бачиш,  кого  навіть  кров  не  лякає  –
Багатство  ростять  своє.

Їх  душам,  іржавим,  потрібна  держава,
Аби  її  грабувать.
Це  ж  скільки  роботи  –  війна  на  два  боки  –
То  першим  кого  вбивать???
І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
Собаче  в  людей  життя…
Ховають  синів  і  міста,  наші,  й  села,
Й  немає  ніде  пуття!..
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715298
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Леся Утриско

Мені б у небо.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,
Усі  віддать  світи.

Мені  б  до  тебе  сонечком,
Щоб  в  душу  босоніж,
Вдивлятись  у  віконечко,
У  вічність  роздоріж.

Мені  б  до  тебе  дощиком,
Зросити  твої  сни,
Зустрітися  на  мостику
Й  сказати:  "  Ти  прости."

Мені  б  до  тебе  вітриком-
Тим  вітром  із  вітрів,
Аби  для  мене,  синку  мій,
Воскреснути  зумів.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,  
Усі  віддать  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715227
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Ганна Верес

З останніх повідомлень про Донбас за 30. 01. 2017. (5 убитих, 13 поранених) .

Народе,  встань!  Замрімо  у  мовчанні!
Зніміть  кашкети,  всі  чоловіки!..
П’ять  ангелів  знялись…  Коли  б  останні!..
Це  ж  наші  українські  вояки!..

Вони  пливуть,  туди  де  вічний  спокій,
Снаряди  не  свистять  і  мовкне  «Град».
До  Бога  їх  ведуть  і  спереду,  і  збоку
Теж  ангели  –  небесний  то  парад.

А  на  землі  –  тіла…  лежать  ледь  теплі,
Трояндово  під  ними  сніг  розквіт,
Й  бійців  серця,  навіки  вже  отерплі,
Які  хотіли  цей  змінити  світ.

Країно,  станьмо  ще  раз  на  коліна,
Велить  так  звичай  нам  тіла  стрічать.
Твої  герої  це,  розп’ята  Україно…
Й  сльозою  капле  поряд  них  свіча…
30.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715294
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Анатолій В.

Ти просто прийдеш

Тебе  віднайду  на  окраїні  снів  і  галактик,
У  безвісті  всесвіту,  серед  сузір`їв  чужих...
Я  мрійник,  дивак,  а  іще    невиправний  романтик,
І  серце  заплуталось:    видих  зробити    чи  вдих?..

Тебе  дочекаюся  десь  на  межі  світостворень!
Я  знаю:    відчуєш,  я  знаю:  ти  прийдеш  колись,
Бо  це  вже  було,  світ  складається  з  безліч  повторень,
Де  ми  вже  були,  і  прощались,  й  зустрітись  клялись...

Знайду  і  залишусь  назавжди  в  твоєму  полоні,
Тебе  відшукаю  у  таїні  світобудов!..
Ти  просто  прийдеш,  станеш  сонячним  світлом  в  долонях,
Моєю  святою  основою  всіх  молитов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Віктор Ох

Польова творчість (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------

Намалюй  мені  круг  на  пшеничному  полі!
Закодуй  у  малюнку  таємне  знання
і  про  те,  що  життя  –  це  топтання  у  колі,
і  яка  це  захоплива  річ  –  пізнання.

На  пожмаканім    клапті  чиєїсь  уяви,
як  ескіз  чи  шедевр  намальовані  ми.
Тож  чому  б  не  прим’яти  у  полі  нам  трави,
щоб  створити  для  Неба  шматочок  краси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Наталя Хаммоуда

Карфаген

КАРФАГЕН.
Люблю  бродити  літнім  Карфагеном,
Вслухатися  в  розвалищ  голоси:
І,  знаєте,  стискає  серце  щемом,
Які  величні  відбулù  часи.

Мов  через  пальці  пролились  пісками,
Розвіялись  вітрами  наших  днів
Імперій  зміни,  війни  між  царями,
І  наче  чую,  голос  прогримів:

-Імперію  будуйте  в  цьому  місці,
Бо  Карфаген-  всій  Африці  чоло!
І  як  тут  не  згадати  про    Еліссу*?
(Таких  ще  досі  мудрих  не  було),

Бо    прозвучав  наказ:  землі  їй    дати,
Лиш  скільки  вкриє  шкіра  із  бика.
Як  там  зуміє  місто    збудувати,
То  й  правити  будè  її  рука,
Але  Елісса  вийшла  із  проблеми,
Порізала  ту  шкіру  на  паскù,
І  обв'язала    скільки  поля    ними,
Що  цитадель  вмістилась  завширшкù
Пів-Рима,  або,  навіть,  пів-Мілана,  
І  правила  б,  якби  не  хитрий  Рой,
Що  залицянням,  хитрістю  й  обманом    
Прирік,  неначе  відьму-на  вогонь,
Бо  дівчина    душею  була  чиста,
І  не  бажала  жити  у  грісі...
Існує  досі    самострати    місце,
І  пам'ятають  про  той  день  усі.
Тому  й  ідуть  тутешні  і  туристи,
Щоб  окунутись  в  тих  історій  мить...
Люблю  бродити  Карфаненом  літнім,
Який  через    століття  нам  кричить
Про  міць  свою  над  іншими  світами,
Колони  стогнуть,  молячись  Богам,
А  у  Ель-Джеммі  темними    ночами,
Лунають  дифірамби  давнім  дням,  
Де  кров  свою  лили  за  Рим  і  Трою,
Могутні  гладіаторські  бійці...
Стежинкою  історії  святою
Крокую    між  Імперій...  навманці.


Карфаген-давня  столиця  сьогоднішнього  Тунісу.
Ель-Джемм-місто  в  центрі  Тунісу,  в  якому  існує  точна  копія  Римського  колізею  збудована,  коли  Карфанег  був  частиною  Римської  імперії,    який  належить  до    всесвітніх  скарбів  людства  і  знаходиться  під  захистом  ЮНЕСКО.
У  вірші  згадана  княгиня  Елісса  Карфагенська(  Ді'дон),  яка  розумною  хитрістю  (  порізавши  бичачу  шкіру  на  паски  і  обв'язавши  нею  поля)  зуміла  взяти  у  царя  Роя    багато  землі,  на  якій  згодом  збудувала  цілий  Карфаген,  але  не  витримавши  його  брудних  залицять,  стратила  себе  на  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715123
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

"Свята" Расєя біситься

О  Боже  наш,  на  мить  поглянь.
Горить  Донбас,  горить  Лугань.
А  Крим  нечистим  зцапаний
став  базою  кацапською.

За  Родіну,  за  Путіна  –
з  іконами  бабусеньки.
Міста  хрестами  мічені
і  блокпостами  січені.

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.
Уперті  боси  й  босики  
зі  смерті  роблять  грошики.

Щоб  сірими  й  слухняними  
сиділи  й  не  буянили,  
братки  стають  іконами.
Задрали  люд  «зеконами».

Рогатий  карлик  гопкає
із  ядерною  кнопкою.
Змішав  ріллю  з  деревами,  
снарядів  регіт  з  ревами.

Горять  в  огні  тім  легені  
і  нелюди-перевертні.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Вони,  мов  небожителі  –
диявола  служителі.
В  імперію  запрошують.
Страшенно  варті  гроші  їм.

Зеленими  туристами  
прийшли,  не  терористами.
Які  ж  кумедні  звабники  –  
агресори-загарбники!

Єхидно  позолочені  
кремлівські  хижі  злочини.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Негайно  вчинять  вибори  
й  до  влади  прийдуть  виродки.
Не  спиняться  правителі.
Земля  свята  аж  витиме.

І  землю,  й  Бога  ділимо  –
в  планети  серце  цілимо.
Гаазького  чи  Божого?
Суд  геть  чекає  кожного.

То  скільки  ж  пригинатися,  
у  братство  з  бісом  гратися?!
Захрясли  на  розпутті  ми:  
в  Європу  чи  до  Путіна?

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься!..
Живімо  ж  Україною  
і  пам’яттю  нетлінною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715087
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Наталка Ярема

СЕРГІЮ НІГОЯНУ


Ще  досі  ти  читаєш  заповіт-
А  ми  і  досі,  брате,  у  кайданах!
Хотів  змінити  ти  брехливий  світ!
А  світ  і  далі  у  руках  поганів!
А  світ  і  далі  котять  до  руїн!
Чому  ж  на  волі  всі  твої  убивці???
Мовчить  і  досі  той  набатний  дзвін,
Жирують,  п’ють,  гуляють  кровопивці…
А  що  народ?  Забули  заповіт?
Кайдани  на  руках  вже  як  браслети?
Крізь  камінь  проростає  горицвіт…
Де  ж  ви  герої?  Де  митці?  Поети?
Де  ж  ми  усі?  Розбіглись  по  кутах?
Де  наша  сила,  єдність,  правда  й  воля?  
Поодиноко  помираєм  на  хрестах,
А  потім  плачемо:  «  Така  наша  недоля…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713763
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Леся Утриско

Не плачу, синку, а лишень молю.

Не  плачу,  синку,  а  лишень  молю...
Напевно  сльози  вилились  рікою,
Не  спопелю  свій  біль-  не  спопелю,
Застиг  в  нім  шлях,  що  пройдений  тобою.

І  фотографію  притулю  до  грудей,
Вона  єдина,  що  мене  зігріє,
Твій  хресний  шлях  у  відліку  ночей,
Так  нескінченно  в  небесах  зомліє.

І  ніжний  погляд  карих  оченят-
У  сніжну  ніч  зболіле  серце  мліє,
Моя  молитва  та  сльоза  із  віч,
У  вічності,  синочку,  хай  зігріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714890
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Леся Утриско

Три роки страшної війни.

Три  роки-  три  роки  болю,
Три  роки  страшної  війни,
В  могили  ховаємо  долю,
В  могили  лягають  сини.

Закопане  людське  сумління,
Квітує  розруха  та  страх,
Де,  брате,  твоє  коріння?
Руйнуєш  ти  батьківський  дах?

Хто  згадує  нині  невинних,
Синів-  убієнних  в  борні?
Страдальна  рідненька  мати
Та  янголи  в  вічному  сні.

А  решта  живе  по-  своєму:
По-  своєму  живе  та  бідує,
Чи  бачиш  кінець  ти  цьому?
Бо  ворог  тебе  руйнує.

Зовнішній  тисне  війною,
Внутрішній-  звів  до  злиднів,
Українцю!-  Ну  що  з  тобою?
Подобається  світ  огидний?

Дожився-  кругом  могили,
Ростуть,  мов  дерева  в  лісі,
А  що  там,  далі  за  плани?
Прозрій  рідний  брате  до  біса.

Історію  пишуть  знов  діти
Від  Майдану  і  до  нині,
Засипані  снігом  квіти,
Льодові  куєм  домовини.

Чого  тебе  доля  приспала?
Лиш  кажеш-  "На  все  воля  Божа!"
Щоб  знову  тиша  настала,
В  борні  будуй  днину  гожу.

Голодомор  та  Чорнобиль,
Тепер  війна  та  майдани...
Брате,  скажи-  не  стидись,
На  скільки  тебе  ще  так  стане?

У  груди  бийсь  та  молись
І  час  відмір,  скільки  треба-
Повстань!  Молю-  розбудись!
Як  ні-  все  піде  до  неба.

Не  спи,  українцю-  "замерзнеш",
Бо  ворог  давно  вже  не  спить,
Якщо  Україна  ще  в  серці,
До  зброї,  брате!-  Борись!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714842
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ – 2


***
Чи  то  така  вже  доля  України?
З  новою  владою  –  нові  руїни...

***
Хто  б  не  зайняв  наш  державницький  трон,
друзям  –  усе,  а  всім  іншим  –  закон!

***
Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.

***
Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.

***
Як  сам  поліз  в  неволю,
не  звинувачуй  долю.

***
Чи  владою  (віками!)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?

***
Втративши  гальма  і  страх,  в  хижій  хватці  звіриній,
топчуть  вже  те,  що  лишилося  в  нас  від  людини...

                                             27.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


evgen

Їх вісім лишилось на тім блокпості]

Їх  вісім  лишилось  на  тім  блокпості
А  бій  клекотав  скаженіло  й  запекло
Горіла  земля,  скрізь  справжнісіньке  пекло
А  хмари  по  небу  холодні  й  густі.

Набої  скінчились  ,  поранених  сім
І  сенсу  немає  чекать    допомогу              
Ще  трішки  і  не  розірвати  облогу
Тоді  вже  кінець  прийде  разом  усім.

Серьога  сказав.  –Разом  не  відійти.
Тікайте  чимдуж  я  прикрити    зостанусь    
Збирайте  набої    я  ще  потримаюсь
Всміхнувся  й  сказав  –прощавайте  брати.

А  як  же  ти  сам.?  –  Інтернатівський  я.
Настала  тяжка  і  гнітюча  хвилина.
Безбатченко  я.  Так…  у  полі  билина.
За  маму  мені    Україна  моя.

Ти  гідно  беріг  її  від  ворогів
Щоб  вільна  й  соборна  була  Україна  
Тебе  вона  вірного  ,    рідного  сина
Оплакує  гірко  сльозами  дощів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714599
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Наталя Хаммоуда

МОРЕ ЗИМОВЕ

Куди  не  глянь-довкола  тільки  море,
Гойдає  хвиля  синій  оксамит.
Залив  Махдійський-чистий  і  прозорий,
Неначе  у  вінку  з  каміння  й  плит,
 
Що  на  сторожі  вічного  спокою
Стоять,  неначе  стрàжі  вікові,
Щоб  не  забрала  буря  за  собою,
Вітри  щоб  не  зламали  штормові,

Щоб  не  торкнулась  хвиля  серця  міста:
Будинків,  пальм,  оливкових  полів;
Човнів  рибачцьких,  що,  немов  намисто,
Насиляні  на  ниточку  кілків*,

Гойдаючись  легесенько  на  хвилях
Вслухаються  у  пісню  всіх  вітрів,
Тремтять  від  страху,  щоб  химерна  хвиля
Не  знесла  їх  від  рідних  берегів.

Бо  все  змінитись  може  за  хвилину:
Накотиться,  навіє,  надлетить,
Шалена,    велетенська  біла  хвиля
І  загребе  під  себе  все  за  мить:
Накриє  берег,  зніметься    горою
Все,  що  ухопить-понесе  на  дно,
А  потім,  задоволене  собою
Затихне  море.  Вляжеться  воно,
Забувши,  що  завдало  стільки  страху,
Знов  зорі  захитає  молоді,
Засне  і  місто,    лиш  відважні  птàхи,
Шукатимуть  поживу  на  воді.
                                     *      *      *
Куди  не  глянь-довкола  тільки  море,
(Стою,  милуюсь,  слухаю  прибій)
Дарує  плесо  лагідне  й  прозоре
Махдії,  вже  тепер  навік  моїй.

Кілок*-залізний  стовпчик,  до  якого  прив'язують  човни  та  малі  кораблі.
26/01/2017
Махдія,  Туніс.
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714570
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Галина_Литовченко

* * *

То  сніг  танцює  в  завіконні,
То  сонце  –  лобом  у  шибки.
В  душі  –  і    сум,  і  гопаки:
якесь  шалене  міжсезоння.
Літа  –  до  осені  в  ясир,
а  мрія  все  у  весну  лине.
Ще  личить  у  квітках  хустина
і  капелюшок  набакир.
І  солов’я  чекаю  спів,
хоча  заручена  із  кленом,  
бо  ж  звабив  золотом  червленим.
Та  ж  під  вінець  –  ще  не  повів?..    
26.01.201
(малюнок  Наталі  Бесараб  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714556
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Це тобі, сива пісня моя!. .

[u]Присвячую  народній  артистці  України  Ніні  Матвієнко.
[/u]
(Слова  для  пісні)

Спів  той  слухала  ніжно-глибокий,

Мов  торкнулась  до  пісні  крила,

І  забула  про  все:  і  про  спокій,

Із  яким  я  до  цього  жила.

А  в  тій  пісні  –  уся  Україна,

Де  не  пасма  –  ряди  сивини…

Не  була  ти  ніколи  царівна.

Хто  й  кому  із  вас  двох  завинив?


Мов  Богині,  й  співачці  вклонюся,

Скроні  теж  її  у  сивині,

До  слідів  праотців  доторкнуся,

Що  згубилися  між  полинів.

А  в  слідах  тих  –  і  біль,  і  тривога,

Що  з  любов’ю  вплелися  в  пісні,

Торували  до  волі  дорогу,

То  ж  глибокі  вони  й  голосні!..


Й  пред  тобою  схилюся,  Богине,

Під  мотиви  пісень  солов’я,

О  Величносте,  ненько  Вкраїно,

Це  тобі  сива  пісня  моя!..
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714513
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Подяка друзям по сайту

Я  дякую  Богу  й  долі,

Що  в  Клуб  мене  привели,

І  на  поетичнім  полі

З  віршів  мені  храм  звели.

З  вас  кожен  уласне  світло

У  душу  мою  вливав,

Й  слова,  що  любов’ю  квітли,

Магічні,  п’янкі  слова.


І  кожного  постаралась

Насіять  добра  душа.

Пила  їх  я  й  усміхалась

Краплинкам  того  вірша.

В  світ  мені  здавсь  милішим,

Адже  вас  он  скільки  є,

І  січень  враз  потеплішав,

Мов  літечко  настає.


Спасибі  вам,  друзі  милі,

За  вашу  любов  тепло,

Ніколи  щоб  не  томились,

Намічене  щоб  збулось!

Хай  Музи  вас  не  лишають

Й  здоров’я  не  підведе,

Бо  в  кожного  з  вас  душа  є,

Що  трудиться  ніч  і  день!
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714512
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Зимове

Розправивши  крилята,  кришталеві,

Сніжинки  тихо  падають  згори,

Усілись  на  сережки  довгі  кленів,

На  гостроверхі,  голі  явори.


Створили  казку,  снігову,  довкола,

Земля  під  нею  солодко  дріма  ,

Мороз  із  льоду  витесав  окови  –

Така  цьогоріч  видалась  зима.


Вітри  лоскочуть  гілля  і  замети,

Собі  щоб  казку.  білу,  підкорить,

Коли  ж  душа  живе  в  тобі  поета,

Віршами  стане  з  ними  говорить.

9.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714416
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ніна Незламна

Це сталося після дощу/проза/

Прохолодно…Поступово  підкрадалась  пізня  осінь….
Дерева  де-не-де    вже  скидали  з  себе  багряне  листя,яке    неслося  вітром,крутилося,обіймалося,збивалося    в  купи,  переверталося  і  знову  розсипалося  і  летіло,здавалося  доганяло  одне  одного.  Деяке    лежало,  приклеїлось    багнюкою  до  землі.  Вчора  цілий  день  мжичив  прохолодний  дощ.  Що  вже  тепла  чекати…..  З  кожним  днем  ставало  холодніше,небо  все  частіше  затягувалось  здоровенними  темними  хмарами,здавалося  ,як  якась  завіса  лягала  над  землею.  Зовсім  не  чути  співу  пташок,  тільки  горобці  літали  зграйками,один  перед  одним  цвірінькали,щось  знаходили  їсти  ,а  потім  десь  зникали.  Все  частіше  з`являлися  ворони,сердито  каркали  ,кружляли,  частіше  над  деревами  горіха  і  про,  щось  перегукувалися  між  собою.
         Раненько  сизе  небо  зустріло  Миколу,який  поспішав  на  станцію.  Сирість,аж  забивала  дух,час  від  часу  зупинявся,покашлював,  витирав  чоло  і  кожного  разу  поправляв  мішечок  з  соняховими  зернятами,який  чомусь  весь  час  сповзав    з  плеча.
       Вчора    майже  цілий  день  палив  пічку  і  смажив  просушені  зернята.  Трохи  їх,ще  підсолив    на  сковорідці,щоб  були  смачніші,  треба  ж  продати,хай  якась  копійка.  Хоч  не  молодий  ,але  й  не  дуже  старий,ще  треба  пожити,так  він  собі  роздумував.  
               Від  села    до  станції    добрих  кілометрів  п`ять  ,а  може  й  шість,але  люди  всі  раненько  поспішали  до  поїздів,щось  продати.  Дорога  встелена  була  давно,  частково  з  щебеню  та  вапняку  по  ній  теж  було  трохи  грязюки.  В  основному  йшли  в  резинових  чоботах,а  дехто  в  кирзових,жінки  ж  в  бурках  з  калошами,бо  простояти    на  місці  годин  шість  було  холодно.
 Хто  жив  ближче  ніс  на  продаж  картоплю,болгарський  перець,  молочні  продукти,  виноград,яблука.  Ну,  а  Микола    вже  три  роки  ,як  став  вдівцем,  тож  хазяйства  не  тримав,  бо  гадав  без  дружини  сам  не  справиться.  Мав  великий,  до  сорока  соток  город  ,тож  було  де  сіяти  соняшник    і  садити  городину.
               Пасажирський  поїзд  ,подав  сигнал,під`їжджав  до  станції,швидко  відкрилися  двері,було  чути  галас  і  люди  вискакували  немов  з  мішка  ,щоб  купити  якісь  продукти.
                 -Дідусю,дідусю,заховай  мене  будь  ласка,я  не  хочу  в  дитбудинок,я  потім,потім  тобі  все  розкажу,чесне  слово!-  писклявим  ,тремтячим    голосом  просило  хлоп`я.
             У  Миколи  від  несподіванки  округлилися  очі,не  міг  второпати    толком,що  він  говорить,але  зрозумів,що  хоче  заховатися..  Уважно  придивився,  перед  ним  стояв  дуже  худющий,переляканий,    чорнявий    хлопчисько  років  восьми,    чи  то  десяти.  Чорні  оченята
переповнені  слізьми    і  погляд  бігав  то  під  прилавок,то  на  нього,то  поміж  людей,раз  по  раз  трохи  пригинався.    Замурзане  обличчя  і  його  чорне  обдерте  лахміття  підкреслювало  смугляву  шкіру.
 Микола  помітив,  що  з  людьми  розмовляли  заклопотані  провідники,озирались,  немов  когось  шукали  і  тихо  сказав,
-Гайда,йди  за  мене,ховайся.
Він  зняв  кожуха  і  накинув  собі    на  плечі,сам  сів  на  пустий    ящик,який  завжди  залишав  на  станції,щоб  при  нагоді  зміг  посидіти.  На  базарі,як  на  базарі,в  метушні  ніхто  не  помітив,що  хлопчик  заховався,він  присів  за  спиною  і  був  покритий  кожухом.
           Загорівся  зелений  сигнал,поїзд  мав  відправлятися,  провідники  поспіхом  добігли  до  Миколи  купили  три  літрові  банки  зернят,як  завжди  на  всю  компанію  і  бігом  ,майже  на  ходу  сідали  в  вагони.
           -Ну,що  вилазь,партизан.  Загроза  минула,сьогодні,  ще  два  поїзди,  а  в  мене  є  зернята,так,що  хочеш  зі  мною  бути  то  треба  почекати,щоб  я  продав  свій  товар.
-А  поки  ,що  скажи,  як  тебе  звати?
         Хлопчик  трохи  трусився  чи  від  страху  ,чи  від  холоду,  Микола  побачив,що  взутий    в  кросівки,  з  яких  виглядали  пальці,всі  в  болоті.
       -О,  то  в  тебе  зовсім  діла  кепські,  замерз  чи  захворів,ось  на,  поки,  що  їж,
-  протягнув  йому  кусок  хліба  з  салом  і  цибулину.
-Мене  звати  Ярик…  Ой,  це  так  хлопці  звали,а  справжнє  ім`я  Ярослав,  я  із  під  Києва,-  тремтячим  голосом  сказав  він.
Хлопчик  притулився  до  нього  ,очі  наповнилися  радістю,  не  соромлячись,  жадібно  кусав  хліб,здавалося  він  вирвався  з          
 голодного  краю  ,прицмокував  і  кривився  від  цибулі.
         -  Це  треба  їсти,бо  скорчуся  раніше  чим  треба,хоч  гірка,та  я  сильний,витерплю,-  бурчав  собі  під  ніс  і  все  облизував  язиком  губи,одночасно  позирав  на  всі  боки.
Микола  дивився  на  нього  і  згадував  своє  дитинство,війну,  після  війни,здушило  в  горлі,непрохані  сльози  з`явилися  на  очах.  
-Діду,я  буду  гарним,слухняним,не  гони  мене,будь  ласка!      Побачиш,як  треба,буду  тобі  в  усьому  допомагати,ти  тільки  скажи.
                   -Ти  не  дивись  на  мене,як  на  діда,я  такий  на  вид,бо  не  побрився,  тільки    розміняв  сьомий  десяток.  І  просто  теж  худий,як  ти,    мене  краще  називай  дядьком  Миколою,домовились?-    уважно  дивлячись    на  нього,запитав  чоловік  .
Він  посадив  хлопчика  на  ящик,  роззув  ,замотав  холодні,як  лід  ноги  мішком,який    завжди  носив  з  собою  в  торбі.
             За  пів  години  був  другий  поїзд,    Миколі  підвезло,покупців  було  багатенько,  тож  зернят  лишилося  зовсім  мало,задоволено  поглядав  на  малого  і  усміхався,
-Будемо  збиратися  додому.
         Микола  завернув    малому  ноги  в  газети,які  мав  для  зернят,  щоб  хоч  трохи  було  сухіше  та  тепліше,взув  ті,  подерті  кросівки    і  приклав  руку  до  лоба.  
         -В  тебе  напевно  температура,давай  швидко  зайдемо  в  магазин,купимо  хліба,та  й  будемо  потихеньку  йти.  Тобі  не  зле,голова  не  крутиться?
Малий  крутнув  головою,  -  Ні,  тільки  спати  хочу.
         Неподалік  від  станції  було  декілька  магазинів,чоловік  взяв  малого  за  руку,підморгнувши  сказав,
-Ну  ,що  зайдемо,  подивимось,що  там  є?!  
В  магазині  було  два  відділення  «Продтовари»  і  «Промтовари».
-Дівчата,ходіть  сюди!  Ось,  пригощайтесь,а  нам  дайте  хліба  і  он,ту,  курточку  покажіть,-  звернувся    до  продавщиці  Микола  і  насипав  зернят  на  газету.
Хлопчик  був  вражений,  дядько  приміряв  на  нього  курточку,яка  йому  дуже  сподобалась,але  не  наважився  сказати.  Зробився  немов  німий,тільки  з  обличчя  не  сходила  усмішка.
-Ну  ,от  одівся  вже,  не  знімай,а  те  лахміття  викинь  в  сміттєвий  бак.  
       Ярослав  сяяв,як  сонце,очі  світилися  щастям  ,задоволено  позирав  на    всі  боки  ,немов  хотів  сказати,подивіться  ,яка  в  мене  красива  курточка.  Він  повеселішав  ,примружував  оченята  від  задоволення,  обличчя  підставляв  до  сонця,яке  його  пестило  ,  а  ще  й  веселий,трохи  теплий  вітерець  піднімав    настрій.
Раптом  зупинилися  біля  другого  магазину,Микола  витягнув  з  нагрудної  кишені,замотані  у  хустинку  гроші,почав  рахувати,а  потім    хотів  дати  Ярославу,
-А  ну  годен  порахувати?!
Той  трохи  соромлячись  опустив  голову,
-Не  дуже…..    Та  трохи  вмію,правда  здебільшого  копійки.
-  Добре,пішли,-  підморгнув  малому  і  зайшли  в  магазин.  
           -Гарні  чобітки!А  скільки  коштують?  Може  в  нас  грошей  не  хватить,-звернувся  до  продавщиці  заклопотано  Микола.
-Двадцять  п`ять,як  не  стане  принесете  завтра,тож  всерівно  будете  йти  на  базар.
Чоловік  повишкрябував  всі  кишені  та  таки  знайшов  гроші.
Це  просто  диво,думав  Ярослав,коли  Микола  взув  йому  гумові  чобітки  з  утеплювачем.
Тільки    вийшли  з  магазину  хлопчик  поцілував  Миколі  руку,
-Дякую,дядечку,  в  мене  ніколи  таких  не  було,  зроду,їй  Богу,правду  кажу.  Я  обов`язково,як  виросту  тобі  поверну  гроші,за  все  ,  все,ти  тільки  повір  мені.  Він  був  дуже  збуджений,хвилювався  і  тулився,  обіймав  його  за  пояс.
           Всю  дорогу  Ярослав  розказував,що  колись  меншим  був  в  дитбудинку  під  Києвом,сам  же  звідки  родом  не  пам`ятає.
 Так  немов  скрізь  туман  пригадує,як  колись  з  мамою  ходив  в  гори,там  обриви  були  і  з  гори  текла  вода.  
       В  садочку  сказали,що  будемо  йти  в  школу,то  взяв    та  й  втік.  Спочатку  просив  у  людей  гроші  ,а  потім  познайомився  з  циганами.  Ті  підманули  до  себе,  жили  на  окраїні  невеликого  села.  Заробляли  на  хліб,як-то  кажуть,  в  електричках,було  й  на  вокзалі  в  Києві,а  часом  їздили,аж    в  Білу  Церкву  і  в  Конотоп.  Та  гроші  старші  хлопці  весь  час  забирали,  навіть  було  таке,що  цілий  день  був  голодним.  Влітку  від  них  втік,перебивався  тим,що  знаходив,ходив  по  садках  ,  їв  яблука,  просив  у  людей  на  булочку,але  не  крав,  давав  голову  на  відсіч,все  клявся  малий.
По  дорозі  до  села    сонце  світило  прямо  в  обличчя,Ярослав  розчервонівся  і  навіть  трохи  впрів.  
Вже,як  підійшли  до  хати  зупинився  і  помітив,
-О,  то    мені  повезло,справжня  в  тебе  хата,я  думав,якась  халупа.
Почав  гавкати  собака,драв  задніми  лапами  землю,аж  рвався  з  ланцюга.
-Дружок,це  свої,привикай!-  утихомирював  Микола.
Собака  позирав  сердито,кожного  разу  повертався  боком  і  вже  почав  виляти  хвостом.
Чоловік  швидко  запалив  «примус»  ,поставив  гріти  воду,криниця  була  на  обісці,тож  далеко  йти    не    прийшлося.
В  великому  кориті,  з  пахучими  травами,  чоловік  викупав  хлопця    і  вже  вечеряли.
-Ти  Ярославе  кажи  всім,що  я  твій  рідний  дядько,що  приїхав  до  мене  з  Саратова,бо  лишився  сиротою.  В  мене  там  справді    троюрідний  брат  Олег  живе  і  жінка  Марія,так  ,що  ,щоб  знав  ,що  казати,скажеш  розбилися  на  машині,а  документи  вкрали  в  тебе  в  поїзді.
-Хоч  це  гріх,та  треба  ж  буде  тобі,якось  документи  зробити,якщо  ти  хочеш  зі  мною  жити.
-А,що  тебе  там  хтось  в  Росії  захоче  шукати,тепер  ми  незалежна  Україна.  І  більше  нікому  нічого,тож  запишу  твоє  день  народження,  щоб  не  забув  ,це  тобі  минуло  дев`ять.
-І  в  школу  підеш  у  другий  клас  ,писати  трохи  умієш  і  читати?
Хлопчик  уважно  слухав    і  мокав  картоплю  в  олію,яка  стікала  по  бороді,коли  їв.  Кивав  головою    і  знову  напихав  за  щоки  їжу.  Сидів  немов  хом`як,  ще  й  розчервонівся,був  задоволений.
         Вже  зовсім  темно  за  вікном,на  ніч  пішов  дощ  та  його  зовсім  не  чути,Микола  слухав  новини,а  малий  вже  солоденько  спав  на  білій  постелі  ,на  пухових  подушках.
Та  все  ,як  гадалось  не  сталось  ,під  ранок  Ярослав  почав  кашляти,немов  задихався,аж  синіли  губи.  Звичайно  серце  тьохнуло  в  Миколи,що  ж  робити?.Вже  сам  тремтів,  біг    до  Катерини,  жінка,напевно  трохи  молодша  за  нього,  в  селі  лікувала  травами.
-Спасай  голубко,  хлопчик  задихається!
-Який  ,ще  хлопчик?  Чий?
-Та  він  мені  ,як  син  ,брата  покійного  з  Росії,дай  ліків!
-Я  маю  бачити  його  ,що  і  ,як,  температура  є?
-Та  вчора  міряв    була  тридцять  сім  і  два,  я  його  добре  в  травах  викупав,воно  бідне  добиралося  до  мене  зо  два  тижні  по  вагонах  в  холоді,в  голоді,  розказував  по  дорозі  Катерині,яка  теж  знервовано  спішила  до  хлопця.
Три  дні  і  три  ночі  провозилися  біля  нього  ,він  бліднів,  зривався  весь  мокрий,температура  зовсім  впала  до  тридцять  п`ять  і  нуль.
Коли  хлопчикові  було  зле  він  тулився  до  Миколи,обіймав  його  і  дивлячись  в  очі  запитував,
-Я  ,що  помру?  Не  поживу,як  люди?Я  ж  гадав  ,що  ми  з  тобою    довго  і  добре  поживемо,я  ж  хочу  бути  ,як  всі,  вивчитися  і  ,щоб  ти  мені  був  за  батька.  
 В  Миколи  текли    сльози,обіймав  його  ,гладив  по  голові  і  пригадував  свого  єдиного  сина  ,який,  ще  в  шістнадцять  років  розбився  на  чужому  мотоциклі.  Після  тої  трагедії    не  зважились  мати  другу  дитину,прожили    все  життя  з  дружиною  вдвох.
               На  пару  з  Катериною  вночі,по  черзі    чергували.  Вже  й  фельдшерку,що  в  селі,  визивали,та  сказала  ,що  запалення  легенів.  Лікували  всім  чим  знали,і  травами  і  ліками,дві  курки  зарубали  на  бульйони,щоб  підняти  хлопця.
     Вже  два  тижні,як  Ярослав    відлежав  в  ліжку,  молитвами,  ліками  та  увагою  було  подолано  хворобу.
     Владнав  Микола  всі  справи  з  оформленням  документів  на  хлопця,за  гроші    зробив  все.  І  йому  зовсім  не  шкода  було  тих  грошей,добре  ,що  мав  заничку,хлопець  припав  до  душі,для  нього  нічого  не  жалів.
                 В  селі  середня  школа,хоч  не  велика,та  з  багатьох  сіл    діти  автобусами  приїжджали  сюди  вчитися,класи  були  повні.  Ярослав  швидко  вписався  в  колектив,в  навчанні  майже  не  відставав.  Це  все  завдяки  Миколі,який  кожного  дня  окрім  уроків  з  ним  додатково    займався  уроками.  Хлопець  дуже  розумівся  по  математиці  і  читав  книги  в  голос.
     Чоловік  тішився    ним  ,все  його  підбадьорював,заохочував  своїми  розповідями    про  війну,розказував  ,як  бідував  люд,як  не  хватало  їсти  і  теж  довго  ходили  всі  в  лахмітті,бо  життя  не  було  легким.
Вже,як  хлопчик  перейшов  в  п`ятий  клас,став  трохи  старшим,зважено  дивився  ,по  телевізору  і  часто  задавав  питання,  чому  так    не  справедливо,одні  мають  все  ,а  інші  ледь  виживають  і  пригадував  часом  деякі  моменти  з  життя  в  дитбудинку  ,як  вихователі  в  обід    забирали  собі  масло,яке  мали  б  дати  дітям.
         Наважився  Микола  завести  поросятко  і  свиноматку,та  побільше  курей,щоб  здати  і  мати  якусь  копійку.  Ярослав  весь  був  на  долоні,завжди  поспішав  після  школи  додому,в  усьому  без    заперечень  допомагав  Миколі.  Вже  сам  був  годен  палити  пічку  і  рубати  дрова,та  нагодувати  хазяйство.
Часом  він  бігав  до  хлопців,які  збиралися  посеред  села,грали  в  футбол,а  здебільшого  в  волейбол,в    школі  була  волейбольна  команда,яка  навіть  їздила  на  змагання  в  область.
     А  літом  то  було  справжнє  задоволення.  Він,Микола  та  Катерина  йшли    в  ліс,по  дорозі,в  поле  збирали  лікарські  рослини.  Це  для  хлопця  була  справжня  прогулянка,він  брав  з  собою  Дружка,    задоволено  з  ним  вганяв  по  траві,аж  перевертався,грався  і  сміх  линув  ,губився  по  полю,  чи  луною  віддавався  в  лісі.  Клопітка  то  була  робота,та  юрбою  ,кажуть  завжди  все  робиться  веселіше.  Приносили  цілі  тюки  трав,Ярослав  ліз  на  горище,розсипав  її  там,щоб  висушити.  Які  трави  збирати,  тітка  Катерина    в  них  зналася,бо  давно  лікувала  людей.  Трохи  лишала  собі,а  то  здавали  в  приймальний  пункт.
Тітка    жила  сама  і  частенько  приходила  до  них  в  гості,  навчила  Ярослава  робити  вареники  та  пельмені.  Хвалилася,що  син  живе  в  Києві,має  престижну  роботу,що  має  двох  онуків-близнюків.
Микола  вечорами  все  затівав  тему,про  гроші,що  треба  більше  скласти,для  того  ,щоб  Ярослав  зміг    поїхати  в  велике  місто  вчитися.  Все  за  розмовами  запитував  хлопця  ким  хоче  бути,той  трохи  усміхався  ,а  потім  казав,
-Ось,підтягнусь  трохи,може  поступлю  на  адвоката  чи  юриста,хочу  книгу  велику,бачив  в    магазині,називається  «Право».
Микола  тільки    весело  підморгував,хлопав  по  плечі,
-Давай,давай,  обіцяв  бути  гарним,слухняним….
         Темна  ніч  за  вікном,хурделиця  била  в  шибки,скрипіло  на  дворі  старе  дерево.  Гарна  була  зима,сніжна,часто  хурделило  і  морозець  так  красиво  розмалював  узори    по  всіх  вікнах.
 Микола  несподівано  проснувся,не  міг  зрозуміти  від  чого,чи  то  від  вітру  ,чи  від  скрипіння  дерева,виглядав  у  вікно,хотів  ,щось  там  побачити,та  хіба  побачиш,як  все  скло  було  в  візерунках.
Раптом  побачив  ,як  на  дивані  крутився  Ярослав  і    вісні    бурчав,
-Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай…
       Не  став  чіпати  хлопця,але  й  не  заснув  до  ранку,може  розповість,  що  йому  наснилося.  Хлопець  проснувся,  витягувався  на  дивані,  потім  різко  встав  ,схватив  гантелю,почав  з  нею,немов  гратися,  робив  зарядку.
       Микола  заніс  дрова  з  вулиці,привітався,  поглядав  на  хлопця  і  думав,  гарний    парубок  виріс,шкіра  була  трохи  смуглява,хоч  і  чорнявий  та  на  цигана  не  схожий.
               Вже  останній,одинадцятий  клас  ,на  порозі  екзамени,а  що  далі,часом  сам  себе  запитував  Микола.  Та  грошей  трохи  наскладали,гадав  ,що  ,якщо  навіть  з  ним  ,що  станеться,то  йому  досить,щоб  вивчитися.  Вже  з  роками    він  відчував,що  здоров`я  підкачує,  часом  тиск  підніметься,  а  часом  серце  затремтить.  Катерина  все  тримала  на  контролі,  велику  роль  зіграла  в  виховані  Ярослава,можна  було  сказати  ,що  була  їхня  лікарка  і  порадниця.
-Ти,щось  сьогодні  вертівся,не  спокійно  спав,чи  це  від  хурделиці,чи  може  сон  ,якийсь  наснився?-  запитав  Микола.  Хлопець  ,поправив  чуба,трохи  зніяковів,а  потім  серйозно  сказав,
-Не  хотів  тобі,дядьку  казати  ,вже  третій  раз  поспіль  ,я  бачу  один  і  той  же  сон.  В  горах  біля  стрімкої  річки  ,майже  на  обриві  стоїть  жінка,коси  розплетені,трохи  хвилясті  в  синьому  платті  з  білими  горохами,гукала,  чітко  чув  ім`я  -  Захаре  …
А  потім  чийсь  голос  кричав,-  Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай.
Це  вже  втретє  таке  сниться,не  знаю,  обличчя  тієї  жінки  не  бачив,а  ось,  місце  це  здається    колись,  десь  бачив,  тільки  точно  не  пам`ятаю.
-Не  переймайся,може  колись  ,ще  десь,  щось  пригадаєш,знайдеш  своїх  батьків,для  тебе  краще,бо  я  вже  таки  трохи  старий,хто  знає  скільки  мені  ,ще  лишилося.  Основне,щоб  ти  поступив  вчитися,а  там  я  вже  спокійно  можу  закрити  очі.
Ярослав  підійшов  до  Миколи,своїми  змужнілими  руками    міцно  обійняв,
-Давай  про  це  краще  не  говори,ти  мені  ,як  справжній  батько,я  б  напевно  пропав  без  тебе,дякую,що  ти  мене  прийняв  і  виховуєш,як  рідного  сина,не  кожному  повезе  мати  такого  батька.
Микола  виглядав  перед  ним  маленьким,худеньким  дідом,в  обіймах  розчулився,почав  шморгати  носом,покотилися  непрохані  сльози,
-Ну,ну  батьку,не  треба,не  збирайся  помирати,он,  ще  стільки  роботи.  Ти  маєш  мене,  ще  вивчити    і  одружити,хіба  ні?
 -І  досить,  я  вже  дорослий,гадаю  маю  право  тебе  так  називати.
                 Був  гарний  сонячний  день…..  Літо    добре  набирало  сили,  в  садах  рясніли  і  вже  достигали  вишні,ранні  абрикоси.  Природа  чарувала  своєю  красою.  Теплий    літній  вітер  підіймав  настрій.  По  дорозі  вервечкою  йшли  люди,  а  під  посадкою  килимом  встелялися  суниці.  Хтось  вже  збирав  на  продаж,а  хтось  смакував,всі    один  одного  знали,весело  спілкувалися,щось  жартували  і  сміялися.  По  обіч  дороги  розквітли    барвінок,  дзвіночки  і  ромашки  ,неначе  кольоровий  рушник  стелився  між  дорогою  і  полем.
       На  станції    перед  приходом  поїзда  було  людно,поруч    на  маленькому  базарі,як  завжди    продавали  сільські  продукти,  суниці,вишню  ,малину  і  абрикоси.
Микола  стояв  поруч  з  хлопцем  і  тихо  надавав  поради,
-Ти  ж  дивися,адресу  тобі  Катерина  дала,так,що  гадаю  на  вулиці  не  залишишся,з  грішми  будь  обережним,ти  ж  знаєш,який    зараз  час.  Нікому  не  довіряй,окрім  Дмитра,гарного  сина  виростила  жінка,  тобі  допоможе,побачиш.  І  напиши  мені  листа,щоб  я  спокійно  спав.  Здаси  документи,дізнаєшся  коли  екзамени,сам  вирішиш  чи  приїхати  ,чи  почекати  там.  Ти  ж  знаєш  ,що  гроші  з  неба  не  падають,тож  будь  економним  та  ,як  приїдеш  купи  хліб  і  торт  до  хати,бо  пусто  йти  не  можна.  
Ярослав  стояв  уважно  прислухався  ,а  в  самого  серце,аж  вискакувало  від  хвилювання.  Вперше  за  скільки  років  він  знову  їде  і    їде  сам  ,але  вже  дорослий  з  документами,радів,що  вірно  зробив  коли  втік  від  циганів,що  нарешті  має  освіту  і  чекав  на  рівну  тепер  дорогу  в  житті.
               Привітно  Київ  зустрів  хлопця.  Сонце  ж  літом  сходить  рано,так  весело  мерехтіли  промені  по  митому  асфальту.  Високі,велетенські  каштани    придавали  краси  місту,хоч  вже  відцвіли  та  листя  гарно  блищало  на  сонці.  
   Ой,як  я  тут  давно  не  був,розмірковував  про  себе,як  тут  змінилося  все.  Та  де  не  поглянь,    скрізь  повно  людей,йому  здалося,що  ще  більше  стало  чим  в  ті  роки,коли  він  тут  мандрував.
   Добре  ,що  рано  приїхав,подумав  він,тож  ще  не  всі  роз`їхались  на  роботу,буде  хтось  вдома.
 Двері  відкрила  жінка  років  сорока,тільки  поглянула  і  усміхнулась,
-Точно  мама  описала  тебе,красень,заходь  не  стидайся.
-Дмитре,вставай,є  наш  гість,а  ти    хвилювався,що  вже    давно  мав    добратися.  А  це,  нащо  було  брати?
-показуючи  на  торт  сказала  жінка.
-Досить  продукти  тягнув,  надривався,ще  й  гроші  тратив.
-Мене  звати  Надія,а  хлопці  наші  Максим  і  Сашко  -близнюки  відпочивають  в  таборі.  Так,що,будь  ,як  вдома  ,заважати  ніхто  не  буде,готуйся.
         Дмитро  поїхав  з  Ярославом    за  компанію,подали  документи    в  Київський  національний  університет  імені    Т.  Шевченка,  на    юридичний  факультет.  Поки  хлопець  писав  заяву  в  гуртожиток,  Дмитро  спілкувався  в  коридорі  з  знайомим  деканом.  Надія  у  хлопця  була  поступити,так,як  по  документах  він  був  сиротою.
Дмитро  взяв  собі  відгул,як  він  сказав,за  прогул,бо  робота  без  нього  не  зупинялась,працював  головним  економістом  в  великому  торговому  центрі.
                     Ярослав  лише  два  дні  побув  у  Дмитра,дали  кімнату  у  гуртожитку,вона  була  розрахована  на  двох  чоловік,тож  хлопець  залишився  дуже  задоволений.  Але  Дмитро  наполіг,щоб  він  приходив,    не  соромився,якщо  щось  треба,навідувався  в  гості  і  пообіцяв    тимчасово  працевлаштувати  на  роботу    до  себе  в  торговий  центр,поки  ,ще  немає  занять.  
           Пройшов  час….    Ярослав  сидів  в  поїзді  і  просто  дивився  в  вікно,  збігало  літо,люди  почали  копати  картоплю,зовсім  висохло  бадилля.
В  голові  роїлися  думки,яке  ж  щастя  ,що  тоді  його  хотіли  впіймати  провідники,як  би  його  не  помітили,то  не  тікав    би  і  не  попав  би  в  це  село,та  ,ще  до  такого  гарного    чоловіка.  
           На  обісці  у  Миколи  людей  ,як  ніколи,приїхала    машиною  вся  сім`я  Дмитра  ,ще  й    двоюрідна  сестра    Наді,Оля,  всі    чекали  на  Ярослава.  Керувала  Катерина,готувалися  різати  поросятко,треба  ж  відсвяткувати  таку  подію,хлопець  став  студентом.
Микола  знав  розклад,  тож  чекав  біля  хвіртки  з  хвилини  на  хвилину.  Побачивши,  ще  здалеку,шморгав  носом    і  ,як  мале  дитя  трусився,витирав  сльози.
-Батьку!Обіймав  і  підхватив  на  руки  ,крутнувся  разом  з  ним  на  місті.  Я  студент,батьку!Я  так  скучив  за  тобою.
               І  це  було  правда,хлопець  вечорами  ,а  то  часом  на  роботі  згадував  його  настанови  та  розповіді  про  життя.  
     Дмитро  працевлаштував  його  в  торговий  центр  товарознавцем,в  його  обов`язки  входило  їздити  з  шофером  за  товаром,  доставити  з  бази  в  торговий  центр  та  часом  розвести  по  невеликих  магазинах.  Він  там  був  не  один,хлопці  ,що  їздили  домовлялися,  кому  зручніше  і    в  який  час  зробити  рейс,тож  Ярославу  було  це  на  руку.  Зміг  навіть  грошей  заробити,ще  й  не  погані,загалом  працював  ввечері.
Жінки  метушилися  накривали  на  стіл,пахощі  летіли  на  все  обісця,жарилася  свіжина.  За  столом    всі  весело  спілкувалися.  Ярослав  сидів  поруч  з  батьком,все  однією  рукою  обіймав  за  плече.
Надія  ж  звичайно  познайомила  Ярослава  з  Олею,дівчина  навчалася    в  торгово-економічному  технікумі,на  другому  курсі.
Вони  сиділи  навпроти,  час  від  часу  Оля  уважно  придивлялася  на  хлопця,хотіла  піймати  його  погляд.  Та  все  було  дарма,він  всю  увагу  приділяв  Миколі,все  ,щось  шепотів  на  вухо.
         Два  дні  і  всі  поспішали  до  Києва.  Катерина  з  Миколою  пакували  копченості,  сало,консервацію  в  машину.  
-Там  розберетеся  між  собою,щоб  хлопець  не  голодував  ,-наказувала  жінка.
                   Пройшло  три  роки…  За  цей  час  багато  подій  відбулося  в  житті  Ярослава.  Він  справно  справлявся  з  навчанням    і  в  той  же  час  працював  в  торговому  центрі.  І  мав  уже  свій  бізнес  пополам  з  Дмитром.  На  Хрещатику  викупили  не  поганий  магазин  ,в  якому  працювала  Оля  і  Надія.  Всі  вважали  вже  своїм  Ярослава,  минуло  два  роки,як  він  зустрічався  з  Олею,стосунки  були  серйозні.
           До  Миколи  приїжджав  два  рази  на  рік,  щоб  трохи  побути  з  ним  та  допомогти  біля  хати  зробити    якийсь  невеличкий  ремонт.
     Ярослав  признався  йому  ,що  закохався  в  Олю  і  після  закінчення  навчання  хоче  одружитися.  Микола  радів  за  нього,схвалив  його  вибір,тішився  ,що  у  хлопця  буде  велика  родина.  І  все  жалівся  ,що  не  доживе,бо  вже  почував  себе  зовсім  кволим.
                   Був  гарний  літній  день.  Небо  синьо-голубе  здавалося  зовсім  не  високо  і  білі  пухнасті  хмари    лежали  прямо  між  горами.
Сонячні  промені  ніжно  світили  в  обличчя  Олі    і  через  скло  добре  гріло.  Траса  була  не  погана,  вони    знаходилися  між  горами  немов  в  ямі.    Величні  дерева  ;бук  ,сосна,ялини,смереки  з  двох  сторін
огортали  трасу.  В  відкрите  вікно  повівав  теплий  вітерець  з  запахом  хвої.  Ярослав  вміло  вів  машину,вони  їхали  відпочивати  в  Карпати  на  базу  відпочинку  в  Яремче.  Батьки  Олі  взяли  на  роботі  путівку,вони  працювали    в  аеропорту  »Жуляни»,мама  касиром,батько  митником.  Для  єдиної  доньки  не  жаліли  нічого,ось  і  машину  дали  по  довіреності  на  Ярослава,  для  поїздки.  Вони  знали  про  їхні  близькі  відносини  ,були  прихильні  до  вибору  доньки.  Йшов  дві  тисяча  дванадцятий  рік,тож  не  було  дивиною,що  молоді  вирішували  стосунки  самі,не  чекали  весілля.
-Ой,дивися  Ярославе,яка  краса!-  відволікала  Оля.
-Не  заважай,мені,щось  не  подобається,гул  мотору,треба  напевно  відпочити.
-Та  ми  ж  майже  вже  приїхали,вже  стільки  ідемо  від  Надвірної?
-Так  вже  скоро,та  вже    й  скоро  стемніє,ми  допіру  проїхали  ,якесь  село,може  там  квартиру  знімемо,а  машину  хай  хтось  підтягне  на  ремонтну  станцію,десь  на  стовпі  бачила  знак.
На  обідці  гралися  діти,побачивши  молодих,вже  звали  маму.
Та  жінка  відказала  в  квартирі,сказала,що  тут  скрізь  у  кожного  є  туристи,навряд  чи  знайдуть  поблизу  ,хіба  піднятися  трохи  по  доріжці  вверх,там  є  декілька  хат,може  там  хтось  прийме.  Ярослав  попросив  хазяїна  підтягнути  машину  на  ремонт.
 Вже  почало  сутеніти,коли  вони  підіймалися  вгору.
За  не  високим  дерев*яним  парканом  сидів    чоловік,щось  в  руках  стругав.  Молодь  сміливо  привіталася  ,чоловік  підійшов  до  паркану.
   Оля  звернула  увагу  на  чоловіка,що  він  був  смуглявий,як  Ярослав  і  зростом,статурою  теж  схожий.
 Ярослав  відійшов  в  сторону  ,почав  з  чоловіком  розмовляти,  повідав  в  свої    проблеми.  А  Оля    стояла  осторонь,немов  остовпіла,очі  здавалось  вилізуть  на  орбіту.  Вона  помітила
 схожість  цих  двох  чоловіків,їхні  рухи  теж  були  подібні.  Хитро  позирала  коли  завершать  розмову,щоб  спитати  Ярослава,чи  часом  в  нього  тут  немає  родини.  Оля  знала,що  Ярослав  не  рідний  син  дядькові  Миколі  та  більше  нічого  не  знала.
-  Проходьте,проходьте,собаки  не  маю.  Ось  ваша  кімната,що  треба  звертайтеся,мене  звати  Захар.
Ярослав  здивовано  глянув  на  чоловіка.  В  хаті  вже  було  включене  світло,тож  міг  розгледіти  краще.  Як  чоловік  зняв  капелюха,  Ярослав  помітив,що  чуб  майже  такий  ,як  у  нього,тільки  волосся  не  таке  густе  і  шкіра  теж  була  смугла.
-Вас  погукаю  на  вечерю  ,посмакуєте  наших  страв,там  таких  в  Києві  немає.
Оля  зайшла  в  кімнату  і  усміхнувшись  підійшла  поцілувала,
-Ну,що  Ярославе,  мені  здається,чи  в  тебе  тут  є  родина?  Він  мовчав,не  міг  всього  переварити,що  побачив  ,і  те  саме  ім`я,  пригадав  в  котрий  раз  сон.  Невже  я  звідси  і  хто  він  той  Захар,хто  його  гукав  в  вісні.  
Вечеряли  майже  мовчки,чоловік  трохи  розповідав  про  своїх  овець,яких  випасав  на  пасовищах.  Мови  ні  за  дітей,ні  за  жінку  ніякої    не  було.  Ярослав  не  наважувався  спитати  ,все  уважніше  придивлявся  до  чоловіка.
-А  ти  звідки  родом,бачу  смуглявий,хто  за  національністю?  Бачу  не  циган,а  такий  смуглий  майже,як  я.
-Я  українець    з  під  Києва,а  ви?
У  мене  бабця  угорка,а  дід  українець,та  бачиш  покоління  пройшло  ,  трохи    передалось    у  спадок.
-Ну  добре,  на  добраніч.  Завтра  рано  вставати,-  заметушився  Захар.
Молодь  пішла  в  свою  кімнату.
На  ліжку  вже  солодко  сопіла  Оля,а  Ярославу  не  спалося,мабуть,аж  під  ранок  заснув.  Вісні    здавалося  чув,якісь  голоси,та  тільки  дерева  були  перед  очима.
Він  проснувся  першим,вийшов  з  кімнати,хазяїна  не  було.  Дозволив  собі  підійти  до  серванту,за  склом  стояли    чорно-білі  фото.
Ярослава  вразило  жіноче  обличчя,щось  рідне,  немов  закололо  в  серці  і  товста  до  половини  розплетена  коса  майже  до  пояса.
Він  сів  взявся  обома  руками  за  голову  ,це  напевно  мама,тільки  в  неї  було  синє  плаття  в  білий  горошок.  І  пригадав  той  сон  ,де  жінка  з  розпущеним  волоссям  стояла  в  такому  платті.    Зірвався  з  місця,  залетів  в  кімнату  до  Олі.
-Олю,сонечко  проснись!  Ти  знаєш!  Ти  знаєш  ,
-вже  заплакав  сів  біля  неї.  Вона  зірвалася  не  могла  зрозуміти  в  чому  справа,лише  помітила,як  текли  сльози  по  його  щоках.  Скули  рухалися,обличчя  ,аж  посіріло.  Вже  обіймала  його  і  запитувала  в  чому  річ.
А  за  вікном  враз  загриміло  і  полило  немов  з  відра,по  шибках  річкою  стікала  вода,шуміло,зовсім  стемніло  і  раз  у  раз  знову  гриміла  гроза.
-Ой,поглянь,яка  гроза,-  кинулась  Оля  до  вікна.
А  він  сидів,закрив  руками  обличчя  і  перед  очима  спогад…  
Вони  на  базарі  втрьох,він  в  тата  на  руках  і  гриміло,починався  дощ,а  мама  купила  цукерку  на  паличці  «півника»,якого  він  так  хотів,  і  згадав  мамину  усмішку  і  щасливий    блиск  карих  очей.
-Олю,у  неї  були  карі  очі,і  волосся  трохи  світле,ну  ,світло  -  русяве,я  пригадав  !
Ярослав    дуже  хвилюючись  розповів  свою  історію,як  він  потрапив  до  Миколи.
-Але  ж  ти  не  впевнений!  І  де  та  жінка,якщо  вона  твоя  мама?
-Не  поспішаймо  ,хай  прийде    він,є  в  мене  одна  задумка,
-  хвилюючись  сказав  Ярослав.  
Дощ  вщух,останні  краплі  стікали  з  вікна,знову  яскраво  засвітило  сонце.  Оля  відкрила  двері  навстіж,повіяло  свіжістю  і  сирістю.  Захар  трохи    змоклий  поспіхом  заскочив  в  хату,в  руках  тримав  майже  повне  відро  молока.
-Доброго  ранку!  Повставали,оце  линуло!  Найшла  із-за  гори  хмара,де  взялась,не  видно  було…  Добре  шарахало,хоч  би  пожежі  ніде  не  наробило.  А  ось,  буде  бринза,  зараз  пішли  снідати,-
-  поспішаючи  говорив  і  вже  накривав  на  стіл.
Після  сніданку    подякували,  з-за  столу  не  виходили,Оля  дивилася  на  хлопця,кивнула,немов  підказувала  «Запитай,що  хотів».
-А  тут  десь  річка  є  якась  поблизу?
-Звичайно,багато  невеликих,але  дуже  стрімкі  течуть  з  гір  та  впадають  в  річку  Прут.
-Олю  підемо,  подивимося  !
-Ні,  ні  самі  не  ходіть,  там  великі  обриви,Ще  й  дощ  пройшов,ще  чого  доброго  нещасного  випадку.  Я  вас  проведу  краще.
Вже  підтримуючи  один  одного  пробиралися  до  річки,з  дерев  летіли  великі  краплі,які  попадали  за  комірець,аж  проймало  холодом,Оля  щулилася  від  них,а  Ярослав  здавалося  не  помічав  зовсім  їх,весь  час  дивився  вперед,навіть  зашпортувався.  Захар  не  раз  попереджав,  щоб  добре  дивилися  під  ноги  і  не  поспішали.  
Ярослав,побачив  те  саме  місце,що  йому  наснилося.
Захар  присів  на  камінь,зняв  каптура.
-Тут  сталася  страшенна  трагедія,я  впав  з  обриву  та  за  мною  кинувся  син  Ян.  Йому  було  лише  чотири  роки  ,я  лишився  живим,а  сина    не  знайшли,  пропав,  Можливо  потрапив  в  річку,бо  все  облазили,не  знайшли.  Вже  думали  течією  в  Прут  занесло,та  тіла  ніде  не  було.  В  той  час  було  багато  відпочивальників    і  цигани  кочували,прямо  по  долинах  розбивали  свої  шатра.  Шукали  скрізь,  подавали  в  область  на  розшуки  та  все  даремно.  
-А  моя  Марічка  тяжко  перенесла,стався  інфаркт  і  вже  за  три  роки  не  стало,не  могла  пробачити  себе,за  те,що  не  встигла    перехватити  сина.  Дуже  тяжко  перенесла  втрату  та  і  я  від  тоді  так  і  не  одружився,живу  одинаком.  Ще  молодшим  в  Польщу  на  заробітки  їздив,а  тепер  маю  вівчарню,ось  з  цього  і  живу.
-Ой,  ви  мене  вибачте,що  я  все  так  вам  повідав,  серце  все,ще  пече,так    з  цим  і  живу.
Оля  дивилася  на  Ярослава,а  в  нього  котилися  горохом  сльози,
- Захаре,а  в  неї  плаття  синє  в  білий  горошок  було?
Чоловік  піднявся,одів  каптура,  а  ти  звідки  знаєш?
-Йдемо  назад,треба  поговорити,-  опустивши  голову,  на  ходу  сказав  Ярослав.
Оля  залишилася  надворі,чоловіки  зайшли  до  хати.  Ледь  чути  було  голос  Ярослава,та  не  заходила,вона  розуміла,їм  треба  побути  вдвох.  Захар  вийшов  з  хати  поліз  на  горище,вже  звідти  тягнув  стару,обдерту  валізу,
-Пішли  до  хати  ,дещо  покажу,тремтячим  голосом  запросив  Захар.  Руки  трусилися  ,як  відкривав  валізу  ,зі  сльозами  на  очах  позирав  на  Ярослава.
         В  валізі    були  фото  і  те  плаття  синє  в  білий  горошок,який  вже  від  років  трохи  пожовк.  На  фото  Захар  з  дружиною  і  між  ними  на  стільчику  маленький  хлопчик,розрізом  очей  похожий  на  Захара.
       Лише  кілька  днів  молоді  люди  побули  на  базі  відпочинку.
         Вікно  в  машині  було  відкрите,  вітер  бив  в  обличчя  Ярославу,він  напевно  змужнів  за  ці    дні,в  душі  переживав    за  все  ,що  сталося  та  щось  підказувало,що  це  батько.  Машина  їхала  по  трасі  Яремче-Київ,на  задньому  сидінні  сиділа  Оля,тримала  в  руках  сумочку  в  якій  лежали  матеріали  на  аналізи  ДНК.
     Минув  рік….  Ярослав  закінчував  університет.  
Вони  з  Олею  жили  в  двохкімнатній  квартирі,ключі  від  якої    були  подаровані    батьками  на  весіллі.  На  серванті    в    красивій  рамці  стояло  велике  фото  трьох  чоловіків  різного  віку,  всередині  усміхався  щасливий  Ярослав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ганна Верес

Їм жити й жити в пам’яті, народній!

Гримить  на  сході  день  і  ніч  війна,

Калічить  землю  і  людей,  і  душі,

Й  здригається  небесна  далина  –

Навіть  вона  до  цього  не  байдужа,

Коли  стрічає  плем’я  молоде…

А  скільки  ж  душ  туди  вже  піднялося!

Поглянь,  як  небо,  зоряно  цвіте,

Ті  зорі  сріблом  падають  в  волосся…

Тим,  хто  умів  їх  віддано  любить,

І  хто  без  них  тепер  осиротіли

Вони  готові  все-усе  зробить,

Аби  душа  вернулася  до  тіла!..


Та  вись  глуха  є  до  людських  страждань

І  німо  зустрічає  вбивцю  й  жертву,

Хто  за  любов  життя  своє  віддав,

А  це  герой.  Такий  не  може  вмерти!..

Живі  герої  в  помислах,  ділах,

Вони  землі  своєї  патріоти,

Покликані  ворожу  рать  здолать.

Їм  жити  й  жити  в  пам’яті,  народній!..
24.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ганна Верес

Подаруй мені, любий, ніч

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Щоби  ласки  було  багато,

Ти  і  я  коли  віч-на-віч,

А  у  небі  рясний  зорепад.

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Щоб  серця  не  втомились  кохати,

І  любов  ту  в  тобі  й  мені

Не  замів  восени  листопад.


Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Котра  тільки  одна  буває,

Коли  душі  й  обох  тіла

Переповнені  почуттям.

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Хай  коханням  два  серця  палають,

Щоб  у  душах  любов  цвіла,

Яскравішало  наше  життя.  
Чернігів.  3.11.2016.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714184
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Любов Іванова

А ВОЗРАСТ ВОВСЕ НИ К ЧЕМУ

А/хинея  -    наши  годы  ,  вздор,  бессмыслица

В/  них  загадки  и  подтекста  вовсе  нет.
О/глянусь  с  высот  своих  -  все  так  же  мыслится
З/ря  мне  летопись  ведет  подсчеты  лет.
Р/азукрасили  виски  мне  годы  проседью,
А/  душа?  Душа,  как  прежде  молода
С/колько  прожито,  с  неё  туманной  моросью
Т/яжесть  лет  моих  стекает,  как    вода..

В/еселюсь,  пою,  влюбляюсь  я  по  прежнему
О/бнимаю  добрым  сердцем,  как  крылом.
В/едь  оно  всегда  подвластно  чувству  вешнему
С/коль  бы  раз  летела  вера  под  уклон...
Е/жевичных  зим  нисколько  не  пугаюсь  я

Н/у  не  вечные  в  природе  холода.
И/  пройдусь  без  страха  я  высокой  насыпью

К/ак  никто  не  проходил...  и  никогда.

Ч/то  мне  годы,  обозначенные  в  паспорте,
Е/сли  их  не  собираюсь  брать  я  в  счет.
М/не  весне,  цветам  сказать  бы  снова  "Здравствуйте!"
У/лыбнуться,  продолжая  путь  вперед.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714146
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Надія Таршин

А бува, що прориває…

Відчай  сходить    із  сльозами  -
Я  ще  плачу…  Слава  Богу.
Від  розмови  з  ворогами
Затуманило    й    дорогу.

Рясно  скапують  сльозинки,
Душу  щедро  умивають,
Щось  в  мені  ще  є  від  жінки…
Коли    сльози    не  вщухають.
 
Не  слабка    і  не  плаксива,
А  бува,  що  прориває,
Бо    душа  від  болю  сива  
І    сльозам  цим  ціну  знає.

Як  дитина,  ревно  плачу,
Кулаками  утираю…
Вороги,  я  не  пробачу,
Ми  ніколи  не  програєм.

Затаїлися    в  чеканні
Вас,  лукаві,    наскрізь  бачу.
Ви  не  перші  й  не  останні,  
Бійтеся  коли  я  плачу.

23.01.  2017р.      Надія  Таршин.  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714067
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ганна Верес

Горів Майдан три місяці (Слова для пісні) .

Горів  Майдан  три  місяці  зимою

І  вже  три  роки  живемо    війні.

Ця  антиукраїнська  вража  змова

Нагадує  минуле  вже  мені,

Коли  Рассєя  із  більшовиками  

Накинули  петлю  на  мій  народ

Й  давили  без  жалю  його  роками,

Й  стогнав  Сибір,  як  гинув  патріот.


Сьогоднішня  війна  –  не  просто  бійня  –

Вкраїни  доля  зараз  –  на  кону,

Борімось,  щоб  не  впасти  у  «обійми»,

Як  відбулось  недавно  у  Криму!

Горів  Майдан  три  місяці  зимою,

І  плавив  той  вогонь  серця  і  сніг.

Це  завдяки  йому  ми  мали  змогу

Не  впасти  без  війни  Москві  до  ніг!
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714006
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ганна Верес

СпоконвікуУкраїну (Слова для пісні) .

Споконвіку  Україну
Зайди  грабували,
Синів  її,  мужніх,  вірних,
На  смерть  катували.
Й  сльоза,  гірка,  материнська,
Розливалась  морем,
Не  діждавшись  сина  з  війська,
«Втішалася»  горем…

Чи  ж  не  досить  тобі,  ненько,
Муки  пить,  стогнати,
Нап’ястися  раз  гарненько
Та  й  сновиг  прогнати?
Свою  правду  в  своїй  хаті
Тоді  будеш  мати,
Як  у  владу  не  багатих
Будеш  вибирати,
А  тих,  котрі  мають  гідність,
Нею  не  торгують,
Кому  землі  наші  рідні
Й  хто  за  них  воює.
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Леся Утриско

На рушнику принесу хліб та сіль.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

А  ти  всміхнешся  мальвами  червоно,
Крилом  лелечим  тихо  обіймеш
І  подаруєш  калинове  гроно,
Де  я  зрадію  щиро,  що  живеш.

Живеш  так  вільно,  дихаєш  розлого,
Шумлять  мені  вітрами  пшениці,
Нема  війни,  ні  сліз...  нічого  злого,
Летять  пісні,  мов  хвилі  по  ріці.

Напевно  сон  наснився  насвітанку,
Як  терпко  пахнуть  трави  та  сади,
Веселий  промінь  щипне  сонну  зранку-
Тобі,  Вкраїно,  жичу  лиш  цвісти.

Соборна,  Незалежна,  Непоборна,
Свята,  Велична  у  ділах  та  вірі-
Живи  рідненька  завше  вільна  й  горда,
Хай  світ  прийде  в  поклоні  та  довірі.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713898
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ніна-Марія

У лабіринтах літ

[youtube]https://youtu.be/z1n9GZWvAcQ[/youtube]


У  лабіринтах  літ  чогось  шукаю...  
Дороги  знаю,  не  знайти  назад.
За  плечі  обійма  осінній  холод,    
Надворі  он  рудіє  листопад.

Ми  ще  з  тобою  в  літі  не  зігрілись,
Ще  весни  нам  усі  не  відцвіли.
А  знову  на  порозі  стоїть  осінь,
Вже  й  роки  сиву  паморозь  вплели.
 
Течуть  літа,  як  ріки  швидкоплинні.
Куди  ж  несе  стрімка  їх  течія?
Хай  будуть  же  вони  довіку  разом
Твоя,  мій  любий,  доленька  й  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713793
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


MERSEDES

Молюсь матусю за твоє життя…

Молюсь  матусю  за  твоє  життя,
Для  мене  ти  найкраща  в  світі.
Любов  твоя  й  гарячі  почуття,
Як  символ  передалась  дітям.

Спішу  до  тебе  матінко  моя,
Мене  ти  завжди  виглядаєш.
Теплом  зігріта  усмішка  твоя,
Коли  до  себе  пригортаєш.

Знайома  стежка  в'ється  в  споришах,
Цвіте  черемха  біля  хати.
І  б'ється  серце  радість  у  очах,
Як  обіймає  мене  мати.

Я  пригорнусь,  до  неї  притулюсь
І  сльози  хлинуть  враз  рікою.
В  дитинство  наче  б  то  своє  вернусь,
Як  добре  матінко  з  тобою...

Ось  рушники  і  фото  на  стіні,
У  візерунках  піч  знайома.
І  молоко  у  глеку  на  столі,
Як  вип'єш,  то  минає  втома.

Розказуй  доню,  як  твоє  життя,
Що  нового  у  тебе  в  місті...
Повітря  мабуть  важке  мов  сміття,
А  тут  світанки  такі  чисті...

Я  навстіж  відчиню  вікно  у  сад,
Відчую  запах  матіоли.
Піснями  замилуюся  дівчат,
Що  линуть  ніжністю  довкола...

Прошу  не  забувайте  отчий  дім
І  поспішіть  до  мами  й  тата.
Зберіться  всі  родиною  у  нім,
Бо  можна  рідних  не  застати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Світлана Моренець

Проба пера


Дякую  @NN@    і  Ясмині  Горич  за  натхнення.

***
Небо  ясніє,
вабить  небесна  блакить.
Злетіти  б  птахом.

***
Вітер  ламає  
оголену  гілочку...
мов  чиюсь  долю.

***
Сполоханий  крик
маленької  пташини.
Тривога  в  душі.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  в  небесній  сині.
Ілюзорний  світ.

***
Бліднуть  зіроньки
від  місячного  сяйва.
Цар  затьмарив  свиту.

***
Пташка  літає
над  засніженим  полем,
мов  душа  землі.

                                   22.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


dovgiy

ЗЕМНОМУ ЯНГОЛУ

Ти  -  неймовірно  гарна!  Ти  -  вродлива!
Милуюся  тобою,  моя  квітко.
Хоч  як  хотів  би  жити  я  щасливим
З  тобою,  моя  сонячна  лебідко,
Та  долі  наші  не  звелись  докупи
І  не  зведуться,  хоч  серцями  разом...
А  час  спливає,  давні  мрії  губить
У  вічності  бездонних  водоспадах.
І  гіркотою  наповняє  душі
Від  нездійсненних  прагнень  до  єднання.
Та  дякувати  Богові  ми  мусимо
І  за  таке,  обкрадене  кохання!
Вже  не  збагну:  як  міг  без  тебе  бути
Аж  стільки  літ,  порожніх  зим  і  весен?
Душа  була  у  панцирі  закута,
Зациклена  на  міражеві  звершень
Яких  без  тебе  не  дано  здійснити,
Як  соняху  не  розцвісти  без  світла!
Тебе  зустрів,  став  дихати  і  жити,
Поезії  зоря  в  душі  розквітла,
Осяяла  добу  яскравим  ранком,
Тривогами  поналивала  ночі,
Щоб  крізь  розлук  потьмарені  серпанки
Сузір’ями  я  бачив  твої  очі.
Моя  бажана!  Зустрічі  нечасті
У  нас  бувають  в  цьому  повсякденні.
Та  як  приходять  оті  миті  щастя,
До  чого  ж  вони  світлі,  небуденні!
То  наше  свято!  Поглядом  відкритим
Вдивляємося  жадібно  у  погляд,
Щоб  потім,  в  час  розлуки  -  далі  жити,
Коли  немає  змоги  бути  поряд.
Земний  мій  янгол!  Нам  обом  нелегко
У  плині  днів  при  скруті  виживати.
Болить  від  перевтоми  твоє  серце,
Здоров’я  не  стачає  заробляти
Оту  копійку,  без  якої  в  світі
Поміж  людей  прожити  неможливо...
А  злидні  розставляють  свої  сіті
І  годі  сподіватися  на  диво!
Та  попри  все  плекаю  я  надію
На  нашу  зустріч  у  прийдешній  днині,
Щоб  в  котрий  раз  як  можу  і  як  вмію
Зігріти  душу  дорогій  людині!

21  січень  2017
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ганна Верес

Споконвіку наша це земля

Ще  в  сніги  природа  не  вдяглась
І  не  дошкуляють  нам  морози,
Планів  теж  Росія  не  зреклась:
Посилає  військо  і  погрози.

Зруйнувавши  повністю  Донбас,
Запиває  лихо  наше  кров’ю.
Та  не  залякає  вона  нас,
Адже  ми  озброєні  любов’ю.

Споконвіку  наша  це  земля,
Пращурів,  далеких,  тут  могили,
Боронити  волю  нам  велять.
Будемо  стояти  до  загину.

Хай  малюють  плани  вороги,
Духу  міць  нікому  не  здолати.
У  руках  надійних  корогви,
Пам’ятайте,  москалі,  прокляті!
Чернігів.  11.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713555
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ганна Верес

Плакала трембіта

Плакала  трембіта  в  горах  синіх,
Ридала…
То  плачі  матусині  за  сином…
Віддала…
Віддала  синочка  воювати
Та  й  на  Схід…
Як  за  ним  журилась  рідна  мати!
Плакав  рід…

Ждала-виглядала  вона  сина
Ніч  і  день.
Серденько  матусі  голосило:
«Чи  ж  прийде?
Зупини  війну,  о  милий  Боже,»  –
Молилась…
Личенько  змарніло  її,  гоже…
Схилилась…

Цілувала  матінка  ікону.
Хрестилась,
Не  забуде  проводів  до  скону,
Стомилась…
Плакала  трембіта  в  горах,  синіх,
Ридала…
Доля…  врятувала  мамі  сина
Й  віддала…

Мужнього,  живого,  до  порогу  
Привела,
Та  в  очах  у  матері  тривога
Немала…
Пригорнулась  матінка  до  сина,
Тулилась…
Скроні  у  синочка  стали  сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713553
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Леся Утриско

До нас нині йшов Іван.

До  нас  нині  йшов  Іван,
Зодягнув  кожуха,
Землю  снігом  засівав
По  саменькі  вуха.
За  плечима  приніс  міх...
А  в  нім  щось  ховає,
Всіх  нас,  хвалько,  сповіщає,
Що  свят  вже  немає.
Що  ж,  Іванку,  там  ховати
За  широкі  плечі,
Усі  щиро  тя  вітають
Із  святом  Предтечі.
А  вже  хитрий  той  Іван,
З  під  брови  моргає,
Сліди  свої  білим  снігом
Міцно  замітає.
Знаєм,  знаєм  свято  твоє-
Івана  Предтечі,
Позбирав  всі  свята  нині,
Та  й  забрав  на  плечі.
Віднесеш  у  Божі  гори,
У  степи  широкі,
Там  ховатимеш  їх  добре
На  наступні  роки.
Хай  Ісусик  наш  ся  родить,
Хреститься  в  Йордані,
Завше  славиться  Марія-
Небесная  Пані.
Завінчую  ти  Іване...
Що  личко  рум'яне-
Ой  ще  трошки,  зовсім  трошки
Й  веснонька  нагряне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713448
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Валентина Ланевич

Дається все те неспроста.

Сивина  накрила  скороні,
Набута  мудрість  -  помилки.
Не  всі  причини  втім  вагомі,
Не  в  кожен  крок  в  небі  зірки.

Та  жаль  тримати  без  потреби,
Бо  в  мовних  знаках  солі  суть.
Відчуті  серцем:  "а",  "і","щоби",
Нас  по  житті  вперед  ведуть.

І  відкривають  сокровенне,
Занурують  у  світ  пізнань.
Те,  що,  здається,  так  буденне
Стає  святим  в  часи  вигнань.

Любов,  турбота  і  повага,
І  вірність,  чесність,  доброта.
І  сила  волі,  і  наснага,
Дається  все  те  неспроста.

20.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Світлана Моренець

Коротко про різне

***
Невже  я  неглибоку  душу  маю?
Якесь  мілке  моє  душевне  дно.
Чи  радість,  а  чи  гнів  в  душі  буяє,
як  не  запихую,  як  не  ховаю  –
хоч  лусни,  не  ховається  воно!
То  ріжки,  а  то  ніжки  випирають.

***
Не  відкривай  ти  всім  душі  одразу.
Є  люд,  подібний  крижаним  вітрам.
Щоб  не  відчути  сорому  й  образи,
лиш  о́браних  впускай  в  священний  храм.

***
Проходиш  іспит  з  витримки,  терпіння?
У  горлі  кісткою  комусь  твоє  життя?
Прости    отрутовустові  створіння,
пославши  їм  глибоке  співчуття.

***
Життя  по  Вищому  сценарію  біжить.
А  ми  плануємо,  надіємось,  наївні,
аж  поки  кукурікнуть  треті  півні...
і  на  кінцевій  потяг  просвистить.

                                       20.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713386
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


evgen

І серця жар й холодна голова.

[b][/b]

У  хáосі,  в  лиху    й  страшну  годину
ти  спалахнула  зіркою  у  грізний  час.
Надіє!  Ти  надія  України!
Ти  символ  мужності  і  гордості  для  нас!
   
Незламна,  нескорима  духом  сильна,
тому  лютує  і  біснується    сатрап.
Ти  сяєш  щоб  Вкраїна  неподільна
знов,  на  віки,  не  втрапила  до  хижих  лап.

Гори,  палай    об’єднуй  Україну!
Хай  лусне    з  люті    двоголовий  супостат  !
З'єднаєм    Батьківщину  воедино.
Хай  зникнуть  чвари,  недовіра  та  розбрат!

******
Я  думав  так,  упевнено  і  щиро
Радів  із  того,  що  звільнилася  від  пут
Я  думав,  Бог  тебе  помазав  миром
Від    Бога    послана,  що      спалахне  твій  трут.

Так!  Спалахнула  та  нараз  погасла.
Чи  інтелекту  не  хватило,  чи  мізків
А  всі  слова,  обіцянки  і  гасла
Картинки  гарні    для  наївних  простаків

Хіба  ж  це  символ  й  гордість  України  ?
Недбалість  одягу,  цигарка  у  зубах
Пиха,  розв’язність,  грубість  щохвилини  
Це  осоружно,  це  ганьба,  це  просто  жах.

Ні  так  не  об’єднаєш  Україну!
А  обіцянки  це  всього    лише  слова.
Можливо  воз’єднати  Батьківщину
Як    буде  в  серці  жар  й  холодна  голова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713370
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


@NN@

При. . суть. . ність…

Три  дні  над  містом  смог  лежав  пеле́нами  сідими.
І  серце  в  грудях  мов  пташина  злякана  у  клітці.
А  на  четвертий,  зранку,  коли  старий  годинник
Відлічував  преддень  Хрещенський,  випав  іній.
Вдягли  на  себе  шати  з  органзи  кущі  й  дерева,
Для  серця  і  очей  створивши  відпочинок  дивний.
Так  відгукнулася  на  Богоявлення  природа  вся.
Бо  тільки-но  зійшов  Христос  у  води  іорданські,
Як  Дух  Святий  спочив  на  ньому,  й  голос  з  Неба  -
*  Мій  Син  улюблений,  на  Нім  Моє  благовоління*.
Вода  Йордану,  в  яку  змивав  гріхи  народ  обра́ний,
Преобразилася  й  запам’ятала  присутність  Бога.

З  тих  пір,  в  день  Хрещення  Святого,
Вода  повсюди  благодатною  стає,
Через  віки  несе  Господню  коду...
.............................................................
Людино,  чом  же  ти  така  невдячна?
Чом  забуваєш,  Хто  гріхи  на  себе  взяв,
І  ніс  без  ремства,  аж  до  смерті...
                                                               до  смерті  хресної.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713369
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Не сни то

Не  сни  то  –    
пам’яті  моєї  то  картини
Часів,  коли    
була  я  ще  дитина,
І  по-дитячому    
не  зовсім  розуміла,
Чому  звичайні  люди  
 жить  не  вміли,

Лиш  працювали  важко,    
повсякчас,
І  бачили  батьки  
 вночі  лиш  нас.
Тепер  радієм,
Бо  ж  була  робота…
А  де  ж  держави    
про  людей  турбота?

Й  що  бачили  в  житті  
 і  ми  –  їх  діти?
А  довелося  з  них    
скільком  сидіти
За  вільне  слово  –  
  волі  вже  катма,
У  таборах,    
де  літечка  нема!?..

І  знову  пам’ять    
важко  застогнала:
Чому  народ  наш  
 доля  обминала?
Не  дочекались    
кращого  ті  люди.
Тож,  може,  діти    
наші  вже  здобудуть
І  вільне  мислення,  
 і  правове  життя  –
Не  виживання,  а  
достойне  майбуття?!
29.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713337
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Балада про матір

Матусенько,  голубко,  сива-сива,
В  очах,  твоїх,  застигла  сіро-синь,
Ти  ниву  свою  старанно  косила,
Аж  руки  мозолисті  від  коси.

Над  сином,  мов  чаклунка,  чаклувала,
І  материнським  пестила  теплом,
У  колискову  ніжність  уплітала.
Життя  ж  бурхливо  річкою  текло.

А  як  зміцніли  синові  крилята,
Ти  й  не  намилувалася  на  цвіт,
Як  полетів  він  землю  визволяти
І  рятувати  від  фашистів  світ.

Сніги  упали  в  коси  –  вже  не  сива  –
Молитвами  ти  сина  берегла,
І  Бога  про  одне  лише  просила…
Та  доля  твоя  раптом  відцвіла…

Коли  ж  тебе,  утомлену,  сховали
На  цвинтарі,  що  виріс  край  села,
Ти…  рушником  з  хреста  свого  махала  –
Свого  синочка  й  звідти  берегла.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Наталя Хаммоуда

Рідні обійми.

Рідні  обійми  є  для  нас  раєм:
Бо  ми  і  від  смерті    у  них  воскресаєм,
У  них  забуваємо    болі  і  втому,
У  них  пізнаємо    допір  невідоме.
Рідні  обійми-  то  крапля  у  спеку,
Подумки  в  них  летимо  із  далека,
Там  пахне  домом,    і  медом,  і  сіном,
В  них  так  затùшно.  В  них  так  спокійно.
Рідні  обійми-  то  мамині  руки,
Батькове  слово  тепер  вже  онукам,
Рідні  обійми,  ох,    як  вас  бракує.
Скоро  вже  зустріч.  Хвилини  рахую.
Дорога...  Стежина...  І  рипнула  брама.
Я  в  рідних  обіймах.  Я  в  тата  і  мами.
Н.Хаммоуда.
19/01,2017






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713335
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Кілька запитань

Я  хочу  запитати  Боже  небо,
Що  рухає  людьми,  коли  вони,
Пройшовши  через  біль,  жахи  війни,
Туди  ж  вертають?  Що  це  є?  Потреба?
Бажання  землю,  рідну  боронить?!..

А  хіба  може  дружба  та  не  вразить,
Поміж  бійцями,  вірна,  бойова,
Коли  тебе  друг  тілом  закрива,
І  ти  з  ним  тут,  щоб  знищити  заразу,
Яка  дощами  смерті  полива?

І  хто  на  себе  міряв  ту  тривогу,
Чи  зна,  як  тліє  другова  душа,
Коли  ось  поряд  бачив  ще  живого,
А  вже  душа  у  небо  поспіша
Після  страшного  бою,  чергового?

А  сльози  бачив  ти  чоловіків,
Як  побратимів  вийдуть  проводжати
В  останню  путь?  Й  як  можна  не  зважати
На  вдів  і  сиріт,  змучених  батьків,
Котрих  із  горем  мусять  залишати?

О  небо!  Ти  єдине  у  цім  світі,
Що  здатне  океани  поєднать  ,
Адже  осипалось  вже  стільки  цвіту,
Зроби,  щоб  стала  нація  міцна,
Й  залиш  це  Україні  заповітом!!!
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Наталя Данилюк

Водохрещенське

[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]

Січневий  ранок.  Снігу  стоси.  
Терпке  повітря  горло  дре,  
І  водохрещенські  морози  
Скриплять  суглобами  дерев.  

Ялинка  пишна  і  зелена  
Напнула  з  паморозі  шаль,  
І  Ра́дова*,  мов  наречена,  
Закута  в  матовий  кришталь,  

Переливається  водою,  
Вітає  сонце  молоде!  
І  молитовною  ходою  
Між  берегами  люд  іде  –  

Напитись  чистої  водиці  
І  просвітліти  ще  на  рік!  
Пухкий,  мов  з  хутра  рукавиці,  
З  кущів  злітає  білий  сніг.  

І  в  цій  святковій  благодаті,  
Напившись  чистих  молитов,  
Ми  повертаємось  багаті  
На  світло,  щедрість  і  любов.  

*Радова  –  річка,  яка  протікає  через  селище  Перегінське.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Леся Утриско

Снігами зомліли святі Небеса.

Снігами  зомліли  святі  Небеса,
Міцними  льодами  знов  день  засвітився:
Днесь  Янгольські  хори  вітають  Христа,
В  Йорданській  воді  Син  Господній  Хрестився.

Щедрівка  лунає  відлунням  дзвіниць,
Молитва,  як  пташка,  зігріє  серденько,
Водиця  свячена  торкнеться  до  лиць,
Охрестить  весь  світ  і  дитятко  маленьке.

Псалмами  пронизана  кожна  душа,
І  серце  відкриється  в  сповіді  ранній:
Честь  Богу  віддаймо!  Вітаймо  Христа!
Господь  днесь  Хрестився  у  річці  Йордані!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713060
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Леся Утриско

Йордане Господній.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.

Хреститись  з  Тобою  у  вірі  й  надії,
Шлях  хресний  з  Тобою  в  покорі  пройти,
Дай  сили  здійснити  всі  задуми  й  мрії
І  чесно  свій  хрест  до  кінця  донести.

Йордане  Господній!-  життя  наше  вічне,
Ти  щит  наш  і  меч,  Ти  вселенська  любов,
Хрестився  сьогодні  Отець  наш  предвічний:
Христос  Охрестився!-  вітаємось  знов.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713026
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Радченко

Запах груш

Який  солодкий,  ароматний  запах  груш!
Їх  на  шматочки  дрібно-дрібно  ріже  мама.
Троянд  червоних  на  подвір'ї  квітне  кущ
Й  розмова  нескінченно  ллється  поміж  нами.
Ось  мама  усміхнулася  й  навкіл  очей  
Зібралися  густі  морщинки  павутинням,
А  очі  голубі  з  відтіночком  ночей
Недоспаних,  сумних  й  важких,  немов  каміння.
Вдивляюсь  з  ніжністю  в  обличчя  дороге,
Так  хочеться  на  ньому  сум  осінній  стерти
Й  шкодую,  що  не  сказано  щось  головне.
А  пам'ять  свідок  невблаганний  й  дуже  впертий,
Веде  крізь  сни  у  рідний  дім  і  аромат
Грушевий  знов  знайомо  й  легко  огортає...
А  на  душі  ще  важче,  чим  було,  в  стократ
І  сон,  де  мама  ріже  груші,  геть  тікає.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Ганна Верес

Буде вільна козацька земля

(Після  коментаря  мого  вірша  Віталієм  Назаруком).

Нам  би  миру  та  волі  ковточок,
Ми  багато  не  прагнемо  мать:
Зберегти  щоб  синочків  і  дочок,
Психологію,  рабську,  зламать.

І  життя  потече  в  іншім  руслі,
Працювати  ми  вміємо  й  жить,
Зникнуть  хмари  від  горя  на  Русі,
І  земля  буде  людям  служить.

Квітуватиме  в  лузі  калина
Під  вечірні  пісні  солов’я.
Величатиме  світ  Україну.
Буде  вільна  козацька  земля!
15.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712928
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ніна Незламна

Після випускного/ продовження /

     Був  гарний  сонячний  день,хоч  збігав  серпень.  В  останні  літні    дні  ,ще  добре  припікало  сонечко  і  у  відкрите  вікно  було  дуже  чути  пахощі  з  саду.  Достигли  груші  Бера  ,які  приманювали  до  себе  бджіл    та  ос.  Сміливі  горобці  час  від  часу  сідали  на  підвіконня  і  заглядали  в  кімнату.
Олексій  перебирав  папери,зошити    і  одночасно  слухав  телевізор.  Батьки  кожного  дня  на  роботі  окрім  неділі,вони  працювали  на  заводі  (Сектор),на  конвеєрі,на  збірці  
радіотехнічних  плат,а  молодший  брат  Вадим  ходив  до    школи,  навчався  у    п`ятому  класі.  Була  п`ятниця,тож  залишився    вдома  сам.  Лише  другий  день,як  приїхав  з  Харкова,де  закінчив  ремонт  в  кімнаті  ,в  гуртожитку.  Дуже  радів  ,що  мрії  збулися,тож  тепер  треба  не  втрачати  швидкості,яка  ним  здавалось  вирувала,як  той  метеор,справлявся  зі  всякими  поточними  справами.  А  інакше  і  не  могло  бути  ,він  завжди    мав  такий  настрій,всього  досягати,  і  в  той  же  час  був  дуже  розважливий.  Добре  здав  екзамени,без  проблем  поступив  в  ХПИ.
Взяв  до  рук  трубку    стаціонарного  телефону,вже  набирав  номер,-
-Привіт,Оксанко,я  приїхав  позавчора  пізно  ввечері.  Як  ти  ?    В  тебе  все  гаразд?  Поступила?  
В  трубці  почувся  веселий  голос  дівчини,вона  немов  пищала  від  задоволення,
-Поступила,поступила,але  гуртожиток  не  дали,тож  шукаю  собі  квартиру.  Ось,від  радості  на  всю  кімнату  включила  приймача,перебираю  речі  ,треба  потроху  навести  порядки  після  літа,готуватися  до  нового  життя.
-Ти  вдома  сама?
-Так,  мої  сьогодні  чергують  обоє  до  двадцятої  години.
-То  я  прийду,-  задоволено  відповів  Олексій.
   Оксана  скоро  почала  складати  речі,оділа  красивий,  голубого  кольору  халатик,який    дуже  пасував  до  очей  і  підкреслював  фігуру.
Батьки  Оксани  заможні  люди,вже  кілька  поколінь,  всі  були  пов`язані  з  медициною.  Батько  в  районній  лікарні  працював  терапевтом,а  мама  на  «Швидкій  допомозі»  фельдшером.  Вона    в  них  одна  дитина,хоч  часом  запитувала  батьків,вже  ,як  дорослішала,чому  одна,вони  усміхалися  і  запитували,
-А  ,що  тобі  погано?Тебе  треба  вивчити,все  дати  в  житті,щоб  ти  змогла  своїй  дитині  теж  потім  допомогти,зараз  життя  дуже  складне…
         Олексій  в  саду  набрав  яблук,груш,слив,дістав  з  шафи  красивого  шарфика,якого  купив  в  Харкові  для  Оксани    і  з  гарним  настроєм  поспішав  до  неї.  По  дорозі  зайшов  в  магазин  купив  коробку  цукерок  »Асорті»,які  вона  дуже  любила  і  звичайно  ж  червоні  троянди.
Він  не  йшов,а  летів  до  неї,літній  вітерець    куйовдив    волосся,ніжно  пестив  обличчя,підіймав  настрій.  Йому  здавалося  ладен  перевернути  гори,щоб  ,як  скоріше  бути  біля  неї.
Зустріч  була  дуже  тепла    обіймання,  поцілунки.  У  обох  очі  сяяли  щастям,але  тримали  дистанцію,щоб  часом  не  перестаратися,бо  вік  був  саме  «гарячий»,що  можна    було  наробити  помилок.
Вже  повернулися  з  роботи  батьки  Оксани,привітно  зустріли  Олексія,  знали  його  ,ще  зі  школи,раділи,задоволено  вітали,що  поступив  вчитися.  А  потім  чаювали,  за  розмовами  час  пролетів  швидко.  Вже  Олексій  поспішав  додому,  Оксана  провела  його  на  сходовий  майданчик,  вони  жили  на  третьому  поверсі  п`ятиетажного  будинку.
-На  Новий  рік  зустрінемося,сказав  він  і  ніжно  поцілував.
       Чотири  місяці  пролетіли  в  нових  турботах.  Оксана  з  Олексієм  спілкувалися  листами,  тож  все  один  про  одного  знали  і  старанно  вчилися.  Нажаль  на  Новий  рік  Олексій  чергував  в  гуртожитку,а  потім  сесія,вирватися  додому  не  вдалося.  Дуже  хвилювався,що  не  зміг  приїхати,але  що  поробиш,втішав  себе,що  все  буде  добре.
Окрім  навчання,  інколи  вечорами  ходив  до  залізничної  товарної  станції,розвантажити  вагони,щоб  мати  собі  гроші.  Хоч  батьки  висилали,та  він  вважав  з  хлопцями  по  кімнаті,що  зайвих  грошей  не  буває.
           Завдяки  праці  і  своїй  рішучості  він  вирвався  на  один  вечір  додому,напередодні  свята  Восьмого  березня.  Відчувалася  весна,настрій  підносив  його,мріяв  зустрітися  з  коханою,потонути  в  її  обіймах.
 Сюрприз  вдався,нікого  не  попередив,з  вокзалу  відразу  пішов  до  Оксани.  Вона  вже  була  вдома,готувала  дещо  смачне  до  завтрашнього  свята.
         Олексій  стояв  перед  дверима  з  червоними  трояндами  і  чомусь  хвилювався,його  часом  мучили  думки,щоб  часом  Оксана  не  зустріла  когось.  Раптом  почув  ,хтось  підіймався  на  третій  поверх,поглянув  донизу,  йому  привітно  усміхався  Володимир  Степанович,батько  Оксани.
Радості  не  було  меж,  у  всіх  був  чудовий  настрій.
-А  ти  пропав  хлопче,-  помітив    її  батько.
Та  ні,ні  у  нас  все  добре,ми  листуємося.  Я  кохаю    Оксанку,що  ви,  у  нас  все  буде  добре!
Оксана  стояла  вся  розчервоніла,як    почула  ті  слова,  кров  прихлинула  до  обличчя,адже  він  їй  цього  не  говорив.  Від  несподіванки  впустила  чашку,яку  тримала  в  цей  час  в  руках,та  розбилася  на  маленькі  кусочки.
Олексій  підійшов  взяв  за  руку  Оксану,
-Це  на  щастя!  У  нас    все  добре  ,не  хвилюйтеся.  Він  впевнено  і  ніжно  дивився  на  Оксану,поцілував  у  щоку.
Їй  стало  трохи  ніяково,  а  батько  посміхнувся  і  сказав,
-Я  за  вас  радий,на  першому  плані  звичайно  навчання,зробити  міцну  дорогу,по  якій  йтимете  по  житті.
Вже  біля  третьої  ночі  Олексій  з`явився  додому,відразу  завалився  в  ліжко.  Йому  треба  вставати  о  шостій,щоб  вчасно  добратися  до  Києва,а    вже  потім  до  Харкова.
           Наступного  літа  батько  Оксани    на  роботі,через  профком  взяв  для  неї  туристичну  путівку  по  Кавказу.
 Вона  давно  просила  батьків,щоб  кудись  поїхати,помандрувати,  побачити  світу.
Олексій  був  розчарований,лише  два  дні  побули  разом  і  вже  проводжав  її,а  потім  знову  навчання.
Вже  Олексій  і    Оксана    стояли  на  порозі  останнього  раку  навчань.
Йому  дали  направлення  на  практику  на    Дніпропетровський  авіаційний  завод  ,який  саме  набирав  розмаху.  В  цьому  місті  проживав    рідний  брат  батька,тож    Олексій  був  дуже  радий    і  по  закінченню  навчання  хотів  тут  працювати.
         Осінь  стукала  в  вікно….    Надворі  мрячив  дощ,була  п`ятниця,Оксана  виглядала  в  вікно,мав  зустріти  батько.
Вже  насправді  надоїли  подорожі  електричкою    і  це  навчання    та,  ще    й  Олексій  у  Дніпропетровську.
Вона  побачила  батька  здалеку,біля  нього  стояв  білокурий,пухкенький  на  обличчі,  молодий  хлопець.
Батько  привітався  і  поцілував  в  чоло,-
-В  тебе  все  гаразд?  Ось  знайомся,мій  практикант,Олег.  
Останній  рік    так  ,як  і  ти  зубрить  науки.
Хлопець  зирнув  на  неї,намагався  виглядати  чемним,але  зміряв  її  поглядом,немов  хотів  роздягти.  Оксана  протягнула  руку,він  з  усмішкою  привітався  і  поцілував.
Вони  всю  дорогу  йшли  мовчки,  заходили  в  під`їзд,  Оксана  йшла  першою,  батько  вперед  пропустив  Олега,а  потім  сам  зачиняв  двері.  Вона  була  здивована    його  поведінкою    та  не  переймалася,що  він  запросив  гостя.
Мама  була  вдома    і  зовсім  не  здивувалася  Олегові,  це  її  трохи  вразило  та  вирішила,що  батько  попередив  і  швидко  пішла  до  своєї  кімнати.
Олег  був  зростом  майже  такий,як  Оксана.  Все  намагався    дивитися    весь  час  їй  в  очі  та  він    їй  не  сподобався.  Подумала,якийсь  татів  синочок,  своїми  рухами  нагадував    незграбну  жабу,бо  був  все  таки    добре  повним.
Переодягнувшись  вона  поспішила  до  мами  на  кухню.
-Доню,мама  вже  все  приготувала,сідай  з  нами  трохи  поговоримо.  Знаєш  Олег  з    Одеси  ,син  мого  однокурсника  проходить  у  нас  практику,він  теж  у  вашому  інституті  навчається.  Ми  з  його  батьком  жили  в  гуртожитку  в  одній  кімнаті,от  би  зустрітися,вже  десять  років  минуло  ,як  на  семінарі  в  Києві  бачились.
Оксана  мовчала,тільки  не  могла  зрозуміти,до  чого  веде  батько.  Вже  повечеряли  дівчина  хотіла  йти  до  себе  кімнату  та  раптом  Олег  несподівано  взяв  за  руку,
-Може  підемо  прогуляємось?
-А  ,що  доню,дощ  перестав,та  ще  й  не  пізно,чому  перед  сном  не  пройтися,  завтра  ж  вихідний,  -  підтримав  його  батько.
Оксана  різко  встала  із-за  столу,
-Ні,ні  тату,мені  треба  написати  листа  Олексію,  я  цілий  тиждень    не  мала  часу  відписати..А  завтра  хочу  відіспатися,тож  вибачте.
Олег  розгублено  дивився  на  батька,теж  встав  із-за  столу.    Оксана  пішла  в  свою  кімнату,чомусь  защеміло  серце,нащо  це  знайомство,тож  знає,що  ми  з  Олексієм  кохаємо  один  одного.
За  дверима  чулися  голоси,а  Оксана    не  роздягаючись,поклала  подушку  на  голову,вкрилася  одіялом,намагалася  заснути,на  душі  було  чомусь  гидко.
На  ранок  Оксана  з  кімнати  вийшла  з  осторогою,гадала,що  гість  ночував  у  них.  Мама  з  батьком  вже  снідали  на  кухні.
-Доброго  ранку,-  привіталася  Оксана.
Батько  задумливо  дивився  в  чашку  з  чаєм,
-Доню,  вчора  так  не  гарно  вийшло,хотів,щоб  ти  трохи  краще  познайомилася  з    Олегом,сім`я  гарна.  А  ти  гадаєш,така  впевнена,що  вже  стільки  років  у  Олексія  в  Харкові  нікого  немає?  Я  гадаю..
Оксана  різко  перебила,  
-Тату,  це  що  роки,чи  що,змінило  ставлення  до  Олексія?
-Не  намагайся,чуєш  ,навідь  не  смій  про  це  думати!
Оксана  пішла  до  себе  в  кімнату,в  цей  час  їй  так  хотілося,щоб  Олексій  був  поруч,щоб  ніжно  долонею    витер  сльози,які  котилися  немов  горошини.  Вона  вважала,що  це  так  принизливо…  Скільки  хлопців  за  ці  роки  їй  пропонували  дружбу,запрошували  на  побачення  та  серед  них  вона  не  бачила  такого,як  Олексій.Тільки  він  міг  запалити  вогник  кохання  в  її  серці.
                 Йшов  тисяча  дев`ятсот  вісімдесят  шостий  рік,  пролетіли  п`ять  років  в  навчанні  і  в  той  же  час  в  розлуці  з  коханим.  Вони  любили  один  одного  і  це  всі  знали.  Оксана  закінчувала  педіатричний  факультет  в  Вінницькому  інституті  ім.  М  І  Пирогова.  Пишалася  цим  і  чекала  на  направлення,яке  наважилася  попросити  у  декана,щоб  ті  два  роки,що  треба  було  відробити,була  можливість  потрапити  до  Дніпропетровська.  Олексій  проявив  себе  на  практиці  дуже  здібним,тож  завод  дав  індивідуальну  заявку,його  відразу  обіцяли  працевлаштувати.
         Яке  то  щастя  дипломи  на  руках  і  знову  разом….  
Літо….  Позаду  перші  кроки  ,перші  переживання,  тривоги  відійшли,попереду  ціле  життя.
Йдуть  обнявшись  по  дорозі  до  того  місця  де  після  випускного  гуляли.  Теплий  ,літній  вечір  загорнув  їх  в  свою  чарівність.
-Яка  краса,  подивись  Оксанко!  
Олексій  розвів    руки  підійняв  голову  догори  і  голосно  закричав,-
-Я  тебе  кохаю!  Ми  разом  назавжди!
-Ти  будеш  моєю  дружиною?Сонце  моє,радість  моя,без  тебе  я  не  зможу  жити,ми  так  цього  давно  чекали….
У  Оксани    гучно  стукало  серце,в  очах  які    світилися  щастям  заіскрили  сонячні  вогники,її  посмішка  немов  сяйво  придала  йому  впевненості.
Впав  на  коліна  ,з  карману,дістав  коробочку  і  відкрив.
Дві  обручки  заіскрили    на  останніх  променях  сонця,яке  вже  ховалося  за  обрій.  Вони  радісно,дивлячись  один  одному  в  очі  ,  оділи  обручки.  Він  встав  з  колін  і  міцно  ніжно  поцілував,підхватив  на  руки  і  поніс  до  річки.
-Вода  тепла,тож  літо,скупаємося,
-нахилившись  до  неї  радісно  і  тихо  говорив  Олексій.
-Зачекай,я  в  купальнику,  нащо  одяг  мочити,постав  на  ноги,
-весело  просила  дівчина  і  виривалася  з  рук.
-Он    там  човен,-  показала  біля  очерету.
-Давай  одяг  тут  покладемо,бачиш    смеркається,як  зовсім  стемніє,де  будемо  шукати,що  будемо  бачити?
Він  легко  опустив  на  траву,ніжно  цілував.  Два  тремтячі  тіла  горіли  полум`ям  кохання,що    тут,  подумав  Олексій,відчув  легкий  біль  в  плоті,яка  відчувала  тіло  Оксани.  Вона  підняла  руки  догори,  лежала  тихо,немов  завмерла,він  все  зрозумів,це  остудило  його  бажання.  Та  відчував  себе  котом  у  якого  забрали  мишу.  Ривком  піднявся,на  ходу  зняв  брюки  і  кинувся  у  воду.
 Сполохалися  жаби  неподалік,десь  закричала  качка.  Вода  тепла  пестила  його  тіло,та  він  хотів  її  любові.
Вже  тверезо  оцінив  своє  бажання  та  ніяк  не  зміг  змиритися,коли,  коли  ж  вона  стане  нарешті  його.
-Оксанко,йди  до  мене,хвилюючим  голосом  позвав  Олексій.
Вони,як  діти  жартували  у  воді,плавали,плескалися  ,сміх  роздавався  далеко  над  водою    і  ніде  більше  нікого.
-Вже  підійшов  і    довго  цілував,вона  ж,  аж  захлиналася  від    поцілунків,
-Ти  будеш  моя?  Моя  до  смерті  чуєш!  Будеш?
І  тихо  ніжно  на  вухо  почув  ,
-Так,так,зараз,бо  кохаю  тебе  дуже.
Поніс  на  човен.  Щасливі  душі  відчули  один  одного,  два  тіла  стали  одним  цілим.  Той  біль  і  бажання  кохати  їх  не  зупинило.  Лише  місяць  підглядав  мінливо,а  зорі  мерехтіли,здавалося  раділи,що  вже  вони  стали  чоловіком  і  жінкою,що  це  справжнє  кохання,що  це  їхня  доля..
   Під  ранок  прийшли  додому  до  Оксани.  Тихо  відкрили  двері  крадькома  пробралися  в  її  кімнату,впали  знесилені    в  ліжко,засинали.  
На  ранок  снідали  мовчки,ніхто  не  наважувався  ,щось  сказати,батьки    побачили  обручки  ,  переглядались  один  з  одним.  Мама    майже  не  відводила  очей  від  Оксани,немов  намагалася  ,щось  запитати.
Мовчанку  перервав  Олексій,
-Я  прошу    руки  вашої  доньки,гадаю  все  буде  добре.
-У  нас  з  Оксаною  направлення  в  Дніпропетровськ,так  ,що  одружимося  вже  на  місті.
-Ну,що  ж  промовив  батько,наливаючи  в  келихи  вино,-
-Ви  молоді,шануйте  один  одного,поважайте,хай  допоможе  вам  Бог.
         Олексій  поїхав  в  Дніпропетровськ    на  початку  серпня,щоб  знайти  квартиру,вже  потім  забрати  Оксану.  Сам  же  вже  працевлаштувався  і  знайшов  лікарню    в  якій  мала    працювати  Оксана.  Їй  треба  було  приїхати  до  першого  вересня.
       Вже  майже  готувала  валізи  ,як  батько  прийшов  дуже  в  гарному  настрої,-
-Що  я  тобі  приніс,подивись,це  мені  передали      з  Одеси.
Він  витягнув  з  дипломату  туристичну  путівку  на  круїз  Одеса  –  Тбілісі  –  Одеса,  з  двадцять  дев`ятого  серпня  по  п`яте  вересня  і  весело,задоволено  помітив,
-Доню  така  нагода,буває  раз  в  житті,ти  ж  хотіла  помандрувати,сімейне  життя  почнеться,тоді  вже  навряд  чи  поїдеш.  Закажи  переговори  з  Олексієм,попередь  на  тиждень  пізніше  вийдеш  на  роботу,нажаль  путівка  одна,та  гадаю  його  ніхто  зараз  з  роботи    і  не  відпустив  би.
Оксана  відразу  насторожилася,
-Тату  ,а  це  не  задумка  нас  розлучити?
-Ні,доню,що  ти,  це  просто  так  тобі  повезло,а  що  до  Олега,то  Володимир  ,його  батько  казав,що  син  одружується  ,якась  його  однокурсниця  з  Вінниці,планують  запросити  нас  на  весілля  ,десь    в  жовтні  здається.
-Тобі  не  буде  сумно,він  взяв  три  путівки,та  й  там  до  тисячі  людей  буде  представляєш,який  лайнер,а  назва,ось  дивись,золотими  літерами  написано  »Адмирал  Нахимов».
             На  переговори  пішли  разом  з  батьком,спочатку  він  переговорив  з  Олексієм,тоді  вже  трубку  дав  Оксані.
Після  розмови  з  батьком  у  Олексія  не  було  багато  часу  на  роздуми,гадав  хай  сама  вирішує,що  робити,а  то  подумає,  що  він  їй  не  довіряє.
-Оксаночко,  я  люблю  тебе,гадаю  ти  сама  вирішуй.Я  почекаю,думаю  з  роботою  владнаю,якщо  ти  так  дуже  хочеш  .  
-Я  дуже  скучив  за  тобою,сонце  моє.  Ти  дивись  тільки  не  знайди  собі  когось  там,трохи  хвилюючим  голосом  говорив  Олексій.
-Ну,що  ти  Олексію,прийдеш  до  себе    на  квартиру  подивись  на  моє  фото  і  заспокойся,все  буде  добре,я    теж  тебе  люблю  і  цілую,пока….
Оксана  відчула  трохи  якусь  тривогу  в  серці,це  ж,  ще  десять  днів  поки  зустрінемось.  Серце  калатало,від  хвилювання,  минуло  лише  два  тижні,як  він  поїхав,а  вона  вже  так  скучила  за  ним.Та  нічого  і  на  довше  розлучалися  все  буде  гаразд,вже  заспокоювала  себе.
       Батько  проводжав  Оксану  на  поїзд,попереджав  ,які  пігулки  випити  в  разі,якщо  закачає.  Весело    розмірковував,яку  вона  красу  побачить  пропливаючи  по  морю,її    в  Одесі  мав  зустріти  Олег  з  нареченою.
         Вже  відпливав  величезний  ,красивий      лайнер,люду  було  справді,як  комах.  Проводжаючі    посилали  поцілунки,  грала  весела  музика,їх  трьох  прийшли  проводжати  батьки  Олега.
       Першого  вересня  всі  канали  по  ТБ  повідомляли  про      страшенну  трагедію  ,яка  сталася    тридцять  першого  серпня  о  двадцять  другій    годині  при  зіткненні  суховантажа  «Пётр  Васьев»  і  лайнером  «Адмирал  Нахимов».  
             Поїзд  Новоросійськ-Москва  відправився    за  графіком.  В  купе  сиділо  четверо  чоловіків  з  понуреними  головами,вони  поверталися  з  розпізнання  загиблих.  Олексій  схилив  голову  до  столу,волосся  біля  висків  взялося  сивиною,а  очі  вже  не  мали  сліз….
       Минуло  тридцять  років….    На  могилі  Оксани  ,як  і    завжди  тридцять  першого  серпня    з`являлися  дві  вази  з  трояндами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712687
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ніна Незламна

Після випускного/проза/

Чудовий  ,ясний  світанок  пробуджував  все  на  землі.  Яскраві  сонячні  промені  танцювали,  вигравали  фіолетовими,світло  –  синіми,  синіми,  а  часом  рожевими  кольорами.  Немов  один  перед  одним  хизувались,який  з  них  вміє  краще  мерехтіли  .  Небо    на  сході    вже  світло-голубе  і  чисте,  зовсім  немає  хмаринок.  Аж  десь  там,  вдалені,туди  на  захід,здавалося  підпирали  від  обрію  дві  великі    темно-сірі    хмари.  .
Вже  маленькі    пташки  пурхали  час  від  часу  над  землею  і  знову    зникали  в  високій  траві  і  в  кущах.  Скрізь  світилися    золотим  сяйвом  чисті    роси  ,  здалеку  здавалися    криштальні.
             Після    випускного  вечора    не    поспішали  ,йшли  не  далеко,  та  за  розмовами    добрели,  аж    до  річки,трохи  далі  вже  розлігся  широкий  став.  Густий  ,високий  очерет  і  зілля    немов  охороняли  їх.
 А  далі  потопала  в  шовкових  травах    і  квітах  долина.
 В  небо  здійнявся  красень-лелека  ,широко  розправивши    крила    літав,кружляв    ,оглядав,    що  діється  довкола.
Олексій  з  Оксаною  сиділи  на  великому  сухому  дереві    навпроти  річки,  на  пагорбку,між  квітучих  шовковиць.  Чарівні  пахощі  літали  навкруги,  від  річки  відчувався  запах  зілля  і  води,свіже  повітря  наповнювало  серця  радістю.
                 За  плечима  ,  трохи  вище  ,виднілись  дачі,а  далі    до  траси  листяний  ліс  ,який  тягнувся  ,аж  до  містечка.
По  воді  мерехтіли  перші  сонячні  промені.
-Ой  дивись  ,дивись,-  показувала  на  річку    Оксана.
Там  плескалися  сріблясті  рибки,то  одна,то  за  нею  друга,немов  гралися  в  схованки    і  по  воді  розходилися    пружні  круги.  
-Тихо…  Не  кричи,  бо  злякаєш…,
-  спокійно    промовив  Олексій  і  махнув  рукою    під  окрай  річки.
 На  піску  сиділи  дві  жаби,  вирячивши  очі  ,полювали  на  комах.
 А  над    водою    майже  на  місці  висіла,махала  крилами  бабка.    Та  раптом  крутнулася    і  швидко  зникла,почувся  в  чагарнику  шурхіт,мелькнула  видра  і  шубовтнулася  в  воду.
-Оце  да!  Ти  бачив?-  тихо  запитала  дівчина.    Він  кивнув    головою,великий  палець  приклав  до  губ,показав,щоб  мовчала.
Сиділи    задоволені,не  зводили  очей  з    річки,милувалися,як  рябила  вода  від  вітру  і  виблискували  на  сонці    водяні  білі  лілії.  А  зовсім  поруч  нахилилась  стара  плакуча  верба,її  коси  купалися  в  воді,  під  ними  вода  немов  завмерла,що  навіть  видно  було  водорослі  і  зграйки  маленьких  риб.
Десь  далеченько  почувся  крик  качки,відразу  пролунало  кілька  звуків  у  відповідь.  На  другій    стороні  річки,ще  дрімали  два  лебеді,голови  були  сховані  під  крила.
-А  може  вже  підемо?-  запитала  Оксана,обхватила  себе  руками.
-От  я  дурень,ти  ж  в  легенькому  платті,прохолодно..
Зняв  з  себе  жакета,накинув  на  плечі,,  подивився  в    красиві,  голубі  очі,врешті  ніжно  поцілував  в  уста.
Вона  нічого  не  сказала,трохи  зашарілася,почервоніла.
-Ти  пам`ятаєш,як  ми    ще  в  п`ятому  класі  приходили  сюди,я    вчив  дівчат  плавати?-  запитав  хлопець
-А  чому  ж  ні,звичайно  А  ти  не  забув,як    в  восьмому  класі  хлопці  взяли  в  когось  на  дачах  надувний  човен  і  ми  сперечалися  хто  буде  першим  кататися  ?    І    ,як  тоді  прибіг    хазяїн  за  ним,-  посміхнувшись  продовжила  розмову  дівчина.
-  Так,збігло  дитинство,вже  й  юність  тікає…  Ми  вже  дорослі,на  нас  чекає  зовсім  інше,нове  життя,-  помітив  Олексій.
-Ти  ж  знаєш  ,я  подаю  документи  в    Н  Т  У  (  Х  П  И  ),  думаю  все  буде  гаразд,треба    вчитися,щоб  чогось  досягти.
-Тобі  хочеться  в  Харків?.Я  тут  поближче  в  Вінницю,  в  медичний  університет  хочу,та  не  знаю  чи  вийде  ,великий  конкурс.
-Ми  ж  не  слабаки,  будемо  впевнені  в  собі,      поступимо  вчитися,принаймні  я  так  надіюсь  і  мрію,все  буде  добре….
-Почекай,зараз  прийду  ,-    сказав  Олексій,  піднявся  в  гору  за  шовковицю    і  зник.
Вона  дивилася  вслід  і    тішилася  ним.  Красень,думала  про  себе,стрункий,чорнявий,ще  й  розумний.  Ловила  себе  на  думці,що  давно  їй  подобається,  себе  не  вважала  красивою,та  русяве  густе  волосся  вражало  всіх  в  класі  своїм  блиском.  А  за  очі,  в  класі  хлопці  шепотіли  між  собою,що  один  погляд  міг  звести  з  розуму,  та  на  ці  розмови  дівчина  не  звертала  уваги.
Вони    в  школі  сиділи  в  різних  рядах,  часом  помічала  його  погляд,піднімала  голову,обоє  ж  червоніли,  перша  опускала  очі.
 Це  тільки  після  Новорічного  карнавалу  став  проводити    її    зі  школи  додому    А  на  свято  Восьмого  Березня  привітав  квітами,був  дуже  веселий,багато  розповідав  про  свої  плани,що  хоче  працювати    в  сфері  технологій,того  вечора  він  перший  раз  її  поцілував.    В  останній  місяць    занять  залишалися  після  уроків  в  школі,зубрили  формули,  готувалися  до  екзаменів.  
           Поїде    вчитися,тай  по  дружбі  ,думала  дівчина,хто  знає,що  буде  через  п`ять  років…
             Вже  зовсім  виринуло  сонце  і  промені    лягли  на  росяну      траву,яка    блистіла,переливалася,мерехтіла  зелено-синім  кольором  немов  шовк.
Він  стояв  перед  нею    і  посміхався,  -  Дивись  що  я  знайшов!
В  долонях  тримав  яскраво-червоні,кругленькі  полуниці,
-  Бачиш,це  далі  на  пагорбі,їх  правда  не  багато  там….  Їж,це  тобі,я  трохи  наївся  коли  збирав…
Вона    задоволено  подивилася  ,подякувала.  Він  дивився  в  її  очі,здавалося  намагався    запам`ятати  їх.
           Хлопець  сів  поруч  з  нею  ,з  долоні  брав    по  одній  суниці  підносив    до  губ,щоб  вона  їла.  Задоволена  всміхалася  і  після  кожної  дякувала.  Вже,  як  всі  з`їла  ,обоє  розсміялися,він  поцілував  ..
-Мені  здається  ,що    буде  дощ,бачиш  ,ті  хмари,що  були  на  заході,  вже  до  нас  підкрадаються  і  вітерець    почав  віяти  прохолодний,-
міцно  обійнявши  проговорив  Олексій.
     Оксана  вибралася  з  обіймів,піднялася,
-    Ну  то  пішли,бо  й    так  далеко  заперлися,  скільки  часу  мине  поки  доберемося,а  то  й  справді,  ще  змокнемо.
       Піднімалися  під  горб,  з  кущів  вилетіли  сполохані  горобці.
-О,бачиш,ховаються,напевно  точно  буде  дощ.
   Взявшись  за  руки  прямували  дорогою  під  лісом,а  поряд    красувалося  на  сонці  поле  з  конюшиною.
-Почекай,-  моргнувши  сказав  їй.  
Вже  попід  лісом    в  траві  рвав  квіти.  Ромашки,дзвіночки  і  листки  папороті  склав  у  букет,  демонстративно  підніс  і  вклонився  ,  чмокнув  в  щічку.
Вона  збуджено  сміялася,як  мала  дитина  підносила  квіти    вгору  і  знову  весело  сміялася.
Опанувавши  себе  від  емоцій  проговорила,-
-Ой  насправді,яка  чудова    природа,яка  краса  довкола  нас.  Наша  земля  найкрасивіша,наша  земля  найщедріша,як  можна  її  не  любити.  і  десь  їхати.
-Та  ,що  ти,  тож  я  ,  в  Україні,проминуть  п`ять  років  швидко,та  й    літом  же    буду  вдома,ще  не  раз  полюбуємося  разом    природою.
-Пішли  швидше,бо  вже  накрапає  дощ,-  проговорила  Оксана.
Ой,дивись  ,там  при  дорозі  стара  скирта  ,побігли  заховаємось,-запропонував  Олексій.
Познімали  капці,босоніж,як  малі  діти  бігли  до  скирти.
     Ті    хмари  здавалося  не  великі  та  дощ  йшов  гарний.  Вони  весело  сховалися  в  соломі,лише  ледь  виднілися    прикриті  обличчя.
-Ну  нарешті,закінчився…Ти  змок?,запитала  дівчина..  
-Я  -  то  в  твоєму  жакеті,а  ти  в  одній  сорочці.  Тепер  вигляд  в  нас  напрочуд  не  карнавальний,-  продовжила  вона  і  вилізла  із  скирти.
-Та  ні,так  трохи,-  заперечив  Олексій.
Знову  яскраво  виглянуло  сонце,ледь  сірі  хмари  пливли  вдалину  і  небо  стало  синьо-голубе  та  де-не-де  з`явились  маленькі  ,білі  хмаринки.
Вони  задерли  голови  догори  вже  милувалися  небом.  Ласкаві  промені  падали  на  їхні    обличчя,  примруживши  очі    посміхалися,  раділи  ,насолоджувалися  теплом.    
     Олексій  підійшов  до  неї,збирав  останню  солому  на  голові,обтрушував    плаття  ,обіймав.  
-Ну  пішли  прохолодно,-  вириваючись      проговорила  дівчина.
         Грунтова  дорога,аж  блистіла  від  дощу,ноги    ковзали  по  ній..Він    взяв    під  руку,весело  шльопали  по  багнюці.
               Нарешті  добрались  до  траси.  Хлопець  нарвав  багато  трави,вона  ж  звичайно  була  мокра,намагався  витерти    Оксані  ноги.
Їй  було    не  зручно,трохи  соромилась,    стояла  на  одній  нозі  трималася  за  нього,  від    лоскоту  заходилася  сміхом,він  задоволено    з  посмішкою  спостерігав.  Врешті    дістав  носову  хустинку    витирав    майже  чисті  ноги,взував  капці.
Вся  розчервоніла  від  сміху  підійшла    чмокнула  в  щоку,та  він  обійняв  і  вже  цілував  в  уста.
           По  широкій  трасі    проїхала  ,засигналила  машина.
-Ой,що  ми  робимо,  нас  же  бачать,-  проговорила    вириваючись  дівчина.
Взялися  за  руки,щасливі,радісні  йшли  по  обіч  траси  з  надією  в  світле  майбутнє,    перед  ними  стелилась  велика  дорога  в  нове  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712117
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ганна Верес

Земля. Сніги. Мороз пищить…

Земля.  Сніги.  Мороз  пищить…
Усе  тепла  шукає.
Донбас  кипить.  Броня  тріщить:
Карає  «брата»  «Каїн».

Невже  біблійний  цей  сюжет
В  житті  існує  вічно?!
Та  мій  народ  –  не  Авель  же  –
Ми  люди  героїчні.

Палають  душі  не  вогнем  –
Великою  любов’ю,
Тож  москалів*  ми  проженем,
Закривши  край  собою.

Нехай  мороз!  Нехай  зима!
Хай  небеса  –  в  загравах!
Святішого  для  нас    –  нема,
Як  знищить  вовчу  зграю.

Настане  світла  ще  пора
Й  сніги  стечуть  водою.
Ми  ж  будем  сіять  і  збирать.
Не  знаючись  з  бідою!
17.01.2017.
*  "Москалi"*  -    назва  тих  людей,  якi  хвалять  Путiна,  пiдтримують  дii  Путiна,  спрямованi  на  розшматування  Украiни.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712931
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Світлана Моренець

В ПОЛОНІ СПОГАДІВ

Пірнуло  місто  в  сиво-білий  смог,
молочна  пелена  заслала  вікна.
Колотить  серце,  мовби  від  тривог,
хоч  –  ні  думок,  ні  почуттів...  Одвикла
від  гурту,  я  в  жаданій  самоті
над  віршами  хвилинку  помудрую...
і  полечу  в  деньочки  золоті  –
в  своїм  минулім  тінню  помандрую.
Там  знані  й  рідні  –  всі  іще  живі,
ще  туга  душу  втратами  не  рвала.
В  натягнутій  сердечній  тятиві
стріла  кохання  долю  чатувала.
Здавалося,  життя  не  має  меж,
а  почуття  –  довічні  і  взаємні!
Красива  –  і  в  наряді...  й  без  одеж!
Всі  люди  –  світлі!  Тільки  ночі  темні...

Злетіло  в  мить...  Живу  вже  без  вітрил,
а  музика  –  piano,  не  мажорна.
І  мрії  веселкові  стерлись  в  пил,
пропущені  через  життєві  жорна.
І  хоч  не  все  в  житті  "уже  було",  –
на  долю  плакатись  не  вдячно  й  грішно,  –
безцінне  і  найкраще  відцвіло
і  вхід  до  нього  замкнено  навічно.

Душа  ятрилась  виром  почуттів,
і  нуртувало  пам'яті  джерельце.
...  А  смог  за  нічку  інеєм  осів,
а  теплий  спомин  –  на  скрижалі  серця...

                                       17-18  січня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ганна Верес

Що ж трапилось з тобою, Україно?

З  війною  й  третє  літо  пролетіло,
Осінній  смуток  випила  зима…
Донбас  перетворився  у  катівню
Для  тих,  борцем  хто  став  проти  Кремля.

Доноси  знову  в  моді  у  Донбасі  –  
Чи  не  в  30-ті  зроблено  стрибок?
Хоча  2017-ий  на  часі,
Не  популярні  Правда  і  Любов!

Історія  не  знає  поворотів,
Та  37-ий  там  таки  запах:
Доноси  на  сусідів-патріотів,
Котрі  готові  вже  створить  УПА.

Закуті  в  сніг  стоять  німі  руїни,
Де  донедавна  сріблом  лився  сміх…
Що  ж  трапилось  з  тобою,  Україно?
Коли  і  як  примириш  ти  усіх???
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712700
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Ганна Верес

Коли сонечко сяде за ліс

Коли    сонечко    сяде    за    ліс,
Небо    вишиють    ніжні    серпанки,
Я    іду    по    нагрітій    землі,
Котра    вистигне    тільки    до    ранку.

А  внизу    мене    стріне    вода,
У    полон    забере    мої    очі,
Місяць    молодо    вниз    погляда,
Де    замовкла    вода      й    не    хлюпоче.

Я    у    воду,    ще    теплу,    зайду,
Буду    слухать,    як    річечка    дише,
Комарі    у    цей    час    не    гудуть    –
П’ють    зі    мною    і    місяцем    тишу.
10.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712693
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Леся Утриско

Напишу тобі, мамо, листа.

Напишу  тобі,  мамо,  листа
Із  далекої  мої  чужини,
В  нім  молитва  моя  до  Христа,
Моя  сповідь  для  тебе  й  родини.

Напишу  тобі,  мамо,  слова,
Що  не  встигла  колись  я  сказати-
Зачекай!-  знов  стікає  сльоза...
Ти,  старенька,  стоїш  коло  хати.

Не  сказала  тобі  я-  Пробач!
Ти  сама,  як  ота  сиротина:
Я  вернуся,  ти  тільки  не  плач,
Бо  лелекою  стала  дитина.

Напишу  тобі  рідна...зажди,
Всі  дороги  встелю  рушниками,
Ти  за  обрій  так  скоро  не  йди,
Зачекай!-  Я  вернуся  з  вітрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712613
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Світлана Моренець

БЛАГАЮ! ВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ!

Кружляє  сніг,  мете  до  підвіконня,
і  ніч  безкрайня  тягнеться,  як  сум...
В  полоні  у  безжального  безсоння
холоне  серце  від  тривожних  дум.
До  сина  всі  думки  мої  прикуті  –
він  на  війні  о  цій  лихій  порі  –
і  перед  образами  на  покутті
молюся  до  ранкової  зорі.

Приспів:

Всі  молитви́  прошепочу
за  тебе,  найдорожчий  мій.
Від  хвилювань  я  не  втечу,
бо  знаю:  був  жорстокий  бій.
–  Мій  Боже,  кулі  відведи,
щоб  біль  синочків  не  зморив!
І  захисти  всіх  од  біди,
тих,  хто  собою  нас  прикрив!

Але  повзе  колючими  голками
до  серденька  біди  передчуття...
Прославившись  орлами-вояками,
б'єтеся  ви  до  самозабуття.
І  страх  в  азарті  бою  відступає...
Свистять  осколки,    мов  осиний  рій...
Та  раптом  душу  струмом  пробиває:
–  Ох,  що  з  тобою  сталось,  сину  мій?!

Приспів:

Я  горлицею  полечу
над  степом,  понад  кручею.
Підбитим  птахом  закричу
над  раною  болючою!
Тебе  до  серця  пригорну,
страждання  заберу  собі,
невідворотне  відверну,
не  кину  я  тебе  в  журбі,
рідненький    мій!..

Синочки!  Нині  ви  в  боях,
та  ждуть  вас  в  селах  і  містах.
Благаю!  Будьте  всі  живі
на  славу  нашої  землі!
Щоби  не  плакати  вдові,
і  не  сиві́ти  матерям,
на  зло  здурманеній  москві
і  вбивцям-виродкам-"царям",  –

ЖИВІТЬ,  СИНИ    МОЇ!!!

                                             16.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Мати й зоряна ніч

[u](Багато  загиблих  у  Донбасі  були  єдиними  синами  у  сім'ях,  часто  залишаючи  матір  одну.  Не  можу  обминути  цю  тему.)[/u]

А  за  вікном  стояла  сонна  ніч,
На  плечі  зоряну  накинувши  свитину,
Серед  мільярдів  недосяжних  свіч
Десь  та  –  одна  –  зоря  її  дитини.

І  погляд,  стомлений,  матусиних  очей
Перебирає  ніжно  кожну  зірку,
А  в  серці  рана,  мов  вогнем,  пече,
Й  душі  так  важко,  одиноко  й  гірко…

Один  у  неї  він,  єдиний  син  –
Дитя  її,  надія  і..  кровинка,
Тепер  приходить  у  короткі  сни,
І  спогадам  її  нема  спочинку.

«Чом,  доле,  сина  ти  не  вберегла?
Чом  кинула  його  на  полі  брані?
В  Донбас  дитину  нащо  повела?»  –
Кричала  із  грудей  матусі  рана…

І  журить  небо  біль,  нестримний,  фраз.
Безмовна  вись  аж  знітилась,  темніла,
Й  тремтіли  зорі  в  котрий  уже  раз,
Бо  туга  матері  за  сином…  теж  боліла.
15.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712474
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Чиїм ти є солдатом?

(Вірш  про  антигероїв.)
Генерал    Василь  Блохін,  кавалер  ордена    Трудового  Червоного  Прапора,  ордена  Леніна  та  інших  високих  державних  нагород  був  чекістом  і  головним  катом  при  сталінській  системі  у  20-40-х  роках,  керував  розстрілами  більше  10000  чоловік,  виконуючи,  (  за  словами  Сталіна)  чорнову  роботу.  Він  особисто  вбив  біля  700  поляків  у  Катині.
Вірш  стосується  і  співробітників  «Беркуту»,  котрі  воювали  проти  повсталого  народу  на  Євромайдані  у  2013-2014  р.р.

Була  ж  така  професія  «палач»
З  Компартії  квитком  в  своїй  кишені.
«Совіцький»  він  смакуючи  калач,
В  людей  стріляв,  мов  по  живій  мішені.
Прицільно  й  сміло  кулю  посилав
Частіше  у  потилицю  він  жертві.
В  званні,  мов  гриб  після  дощу,  зростав,
Без  Бога  помагав  людині  вмерти…

Служитель  він  закону?  –  Сатани!
Йому  дістався  камінь  замість  серця,
Не  відчував  і  власної  вини  –
Лише  вбивать  життєвим  стало  сенсом.
Десятки  тисяч  пар  людських  очей
Плили  перед  курком.Серця  спинялись...
Щоб  зірка,  п’ятикутна,  на  плече
Упала,  вбивця  був  завжди  слухняним.
Важкий  фінал  у  генерала  був
Й  людського  співчуття  не  міг  він  мати  –
Закон,  важливий,  вбивця  той  забув  :
Життя  людей  не  можна  позбавляти.

Торкнулась  теми,  давньої,  в  вірші,
Бо  по  пекельнім  летимо  ми  колу…
Чи  ворухнулось  щось,  людське,  в  душі
У  беркутівця,  що  служив  зразково,
Коли  забувши  головний  закон,
Такі,  як  він,  "пожартували"  кров’ю?
Громадянин  це?  -  Немічний  кокон,
Ні  співчуття  у  нім,  ані  любові.

Тож  перш,  ніж  руку  на  народ  піднять,
Гарненько  зваж,  чиїм  ти  є  солдатом,
Що  честь  і  совість  –  зовсім  не  «фігня»,
Й  найбільший  гріх  –  ці  якості  продати!
Не  стань  в  житті  коконом-палачем  –
Такого  і  Всевишній  не  прощає,
Під  камуфляжем  чи  під  шкіряним  плащем
Народ  твоє  хай  серце  захищає.
15.01.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Мені зараз хочеться

Мені  зараз  хочеться  просто  лягти  і  заснути...
Без  снів  і  без  мрій,  без  нічого,  забутись  —  і  все...
І  стати  листком  на  воді,  або  річкою  бути,
І  просто  пливти...  Течія  все  ж  кудись  принесе...

Мені  зараз  хочеться  із  журавлями  у  вирій,
У  сонячний  край,  де  в  зелене  одягнутий  сад,
Ромашкове  поле,  і  в  небі,  до  дзвінкості  синім,
Лелеки  навчають  літати  своїх  лелечат!

Мені  б  стати  річкою,  мовчки  дивитися  в  небо,
Воно  б  віддзеркаленням  тихо  пливло  по  мені
І  знало  б  усі  мої  мрії  таємні  й  потреби,
І  лоскітно  хмарами  гралося  у  глибині...

Ромашкове  поле  все  біло-яскраво-зелене,
І  Ти  на  світанку  по  ньому  до  мене  ідеш.
Як  в  дзеркало,  в  воду—  у  очі  —заглянеш,  у  мене,
Захочеш  умитись  -  і  з  мене  води  зачерпнеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Плине доля…

Плине  птахою  

Доля  в  небі,

Розпашілому  від  війни,

У  зажурі-тривозі  

верби  –

Миру  хочуть  давно  вони.


Плине  доля

Над  чорним  полем,

Хвилювалися  де  жита…

Серце  матері  

Рветься  болем  –

Упізнала  ж  своє  дитя.


Плине  доля

Над  полем,  білим,

Залишає  кривавий  слід…

Її  крилонька

Геть  зболіли…

Туманіє  навколо  світ…


Плине  доля

Над  бором,  сивим,

Слабша  помах  її  крилят…

«Ти  тримайся,  

Коханий  сину,»  –

Закликає  його  земля.


Тихим  болем

Луна  озвалась,

Покотилася  в  далину  –

Доля  то  

За  життя  змагалась,

Проклинаючи  цю  війну.
14.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712247
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ганна Верес

Їх три було

[u](Світлій  пам’яті  загиблих  морпіхів  присвячую)[/u]

Їх  три  було,  відважних,  і  хоробрих,
Вернутись  не  судилось  їм  назад.
Тривожна  звістка,  чорна  і  недобра,
Поранила  усіх,  немов  гроза:
Ворожа  міна  шлях  їм  перервала,
Життя  лишивши  дужих,  молодих,
Котрі  ординську  втримали  навалу,
Яку  нечистий  в  Раші  наплодив.

Їх  три  було,  сміливих,  сильних,  мужніх,
Землі  й  присязі  відданих  синів,
Їм  доля  України  небайдужа,
Хотіли,  небокрай  щоби  яснів.
Їх  три.  Морпіхи.  Різного  всі  віку,
Але  одну  несли  в  собі  любов,
І  кожен  був  бійцем  і  чоловіком,
Котрий  і  в  сні  боявся  стать  рабом.

Вдяг  січень  вкотре  траурну  хустину
І  цих  героїв  в  небеса  провів…
А  кожен  з  них  –  то  є  чиясь  дитина
І  незабутня  пара  удові…
Вічна  слава  героям:
мол.  сержанту  Миколі  Охріменку,
мол.  сержанту  Сергію  Соньку,
старш.  Матросу  Сергію  Трубіну,
котрі  під  час  виконання  бойового  завдання  
8  січня  2017  року  підірвалися  на  міні.  (Їх  вік  -  23,  29  і  53  роки)
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712245
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ

ВІДОМІ    ІСТИНИ

***
Неважко  відрізнити  дійсно  мудрих,
від  того,  хто  лише  нам  "мізки  пудрить".

***
Чим  більше  мудрість  світу  осягаєш,
тим  менше  коло  щирих  друзів  маєш.

***
Як  нас  занапастити,  –  доля  знає:
вона  тверезий  розум  відіймає.

***
Покірно  стерпівши  образу,
наступну  викличеш  одразу.

***
Солодшим  те  здається,
що  важче  дістається.

***
Чомусь  чуже  для  нас  миліше,
нехай  і  гірше,  аби  інше.

***
У  статі  сильної  побільшало  декору...
Все  менше  лицарів  без  стра́ху  і  доко́ру.

***
Як  легко  співчуваємо  нещастю!
Як  важко  порадіть  чужому  щастю...

                               14.01  2017  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Любов Іванова

МАМИНА ГЕРАНЬ

Дом  опустел..  Уж  неделя,  как  мама  ушла
В  мир,  где  душа  поселиться  готова  навечно.
Нет  с  той  поры  в  нашем  доме  былого  тепла.
Все,  что  жило,  все  приблизилось  к  точке  конечной.

Мама  ушла...  Рассказав  до  того,  что  и  как,
Что  раздавать,  кому  шкаф,  а  кому-то  посуду,
Даже  пиджак,  свой  девичИй  потертый  пиджак
Глаше  -  соседке,  с  одеждой  у  бабушки  худо.

Старый  казан  был  завещан  соседке  другой..
Будет  ей  в  чем  корм  скоту  собирать  и  отходы.
Тихо  шептала:  "Мне  надо  уйти  на  покой.
С  верою  в  то,  что  не  зря  прожила  свои  годы...."

Распорядилась....  ушла  в  предрассветную  рань...
Все  говорят,  что  отходит  душа  на  рассвете...
-  Мамочка!  Мам...  А  куда  же  девать  мне  герань?
Ты  же  её  больше  всех  обожала  на  свете.

Старый  горшок.  В  нем  вазон,  неказистый  на  вид
Листья  свои  опустил  так,  как  будто    бы  плачет..
Каждый  листок  по-сиротски  от  страха  дрожит
Вроде  ему  час,  как  маме  ушедшей,  назначен.

Что  тут  решать,  это  память  о  маме  моей.
Мне  уезжать,  я  присяду  в  избе  на  минутку.
Мамин  вазон  я  укутаю  кофтой  своей,
Надо  спешить  на  последнюю  в  город  маршрутку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Леся Утриско

Ти- небесний мій Рай.

Мій  розхристаний  дощ,
Моя  вічна  життєва  Голгофо,
Молитви  людських  прощ,
У"Осанні"  відспівана  строфо.

Сонця  промінь  в  пітьмі,
Моя  сповідь  на  чистім  престолі,
Заповіт  у  письмі,
Мій  спаситель  од  вічного  болю.

Моя  радість  і  сум,
Рождество  і  смертельна  покуто,
Мій  читець  вірних  дум,
І  причастя,  прийняте  розкуто.

Мій  квітучий  розмай,
В  нім  стежина  протоптана  гоже:
Ти-  небесний  мій  Рай!
Мій  єдиний  і  вічний  мій  Боже!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ніна-Марія

Любові невичерпне джерело

[color="#051b3b"]Роки,мої  роки,  птахи  крилаті,
Верніть  мені  ту  юність  золоту,
Там  де  стрічала  мама  біля  хати,
Де  вишні  буйно  квітли  у  цвіту.
 
Стежина  та,  що  слалась  до  городу.
За  ним  виднівся  невеличкий  став
І  клен,що  посадив  колись  мій  тато
Щоб  він  зі  мною  разом  підростав.
 
Шовковиця  стара  така  й  розлога,
Минуло,  мабуть,  їй  уже  сто  літ,
І  кущ  троянди,  що  біля  порога,
Який  п'янив  мого  дитинства  цвіт.
 
І  гріє  щемний  спомин  мою  душу
Любові  невичерпне  джерело,
З  якого  п'ю  оту  цілющу  воду,
Те  материнське  й  батьківське  тепло.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ганна Верес

Життя – це…

Життя  –  це  не  завжди  пряма  дорога
І  ти  на  ній  –  без  досвіду  турист,
Коли  не  знаєш,  звідки  ждать  підмоги,
Та  хтось  тобі  наказує:  борись!

Життя  –  ріка,  глибока,  швидкоплинна,
Котра  несе  людину  в  майбуття,
Пливи  й  знаходь  ті  на  шляху  перлини,
Котрі  б  тебе  будили  до  звитяг.

Життя  –  це  дивовижно-хлібне  поле,
Де  між  колоссям  –  зрілі  полини,
Де  чайкою  кигиче  власна  доля,
Коли  те  поле  в  ранах  від  війни.

Життя  –  любов,  велика  і  всесильна,
Готова  ізцілить  собою  всіх.
Це  шлях,  важкий,  від  матері  до  сина,
Це  божий  світ  у  всій  його  красі!

Життя  –  це  рани,  іноді  утрати,
Але  і  тут  рятує  нас  любов,
Якою  наділяє  діток  мати
І  освятив  давно  Великий  Бог!
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Ганна Верес

До поетів

Не  гріх  –  любов  початком  є  людини,
Саме  вона  всім  душі  зігріва
Від  крику  першого  маленької  дитини
Й  допоки  двері  в  вічність  відкрива.

Коли  ж  мороз  постукає  у  серце
І  душу  закує  в  льоди  зима,
Заклякнуть-захолонуть    ритми  скерцо,
І  Муза  теж  замовкне,  мов  німа.

Тож  сіймо  між  людьми  любові  зерна,
Хай  проростуть  і  забуяє  цвіт.
Це  наші  будуть  крапельки,  мізерні,
Для  того  щоб  теплішав  білий  світ!
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Леся Утриско

Всі Маланку частували.

Впав  на  землю  Божий  вечір,
В  небі  зорі  тріпотали,
Із  старим,  вже  Новим  роком,
Всі  Маланку  частували.

Зодяглася  в  пишні  шати,
Василя  під  руку  брала,
З  колядою  йшла  до  хати-
Любо  й  мило  щедрувала.

Ясним  місяцем  світила,
Господарів  сповіщала:
Щоб  земля  рясно  родила,
Господиня  гроші  мала.

Усі  печі  оглядала,
Де  лягала  спочивати,
Та  зерно  Васильку  дала,
Аби  щиро  засівати.

Засівайся  пшениченько,
Хай  хліби  рясні  зародять,
Щедруй,  любий  Василенько,
В  хороводах  дівки  ходять.

Зігрій  душу,  зігрій  серце,
Личко  біле,  рум'яненьке-
Задивилось  у  люстерце
Дівча  гарне,  молоденьке.

Візьме  козу  до  таночку,
Так,  що  сили  воно  має,
Защедрує  щедрівочку:
Христос  скоро  ся  Хрещає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711965
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Привітання друзям по сайту

Поспішаю  щодня  на  сайт,

Де  чекають  на  мене  друзі,

Де  поезій  рясна  краса

І  закохані  в  ліру  душі.


Там  злилася  небесна  синь

З  далиною  степів  і  моря,

Діамантові  сни  роси

І  велике  народне  горе.


Гуркіт  вітру  там  і  грози

В  парі  з  тишею  повінчались,

Й  материнської  біль  сльози

За  дітьми,    що  не  повертались.


Міць  козаччини  сива  там

І  вкраїнства  дух,  незборимий,

Там  кохання  п’янкий  кришталь

Заворожує  свіжу  риму.


Із  Маланкою  привітать

Поспішаю,  рахую  кроки…

Довгі  стеляться  хай  літа!

Зі  старим,  ба,  Новим  вас  роком!
13.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Народному герою-земляку Івану Банку

На  скроні  впала  перша  сивина  
Сьогоднішньому  нашому  герою.
Пофарбував  не  іній  їх  –  війна  –
Саме  вона  покликала  до  бою
Івана  із  далекого  села,
Що  загубилось  між  полів,  широких,
Спочатку  в  Югославію  вела,
Тепер  в  Донбас,  де  з  братом  вже  два  роки.

Війну  бійці  пізнали  у  лице,
Їм  не  забути  запах  диму  й  крові.
Не  раз  їх  ворог  частував  свинцем,
Та  до  землі  не  зменшилось  любові.
Сьогодні  в  Вільний  Степ  Іван  прибув,
Щоби  вдихнути  запах  дому  й  волі,
Вклонитись  степу  також  не  забув
Й  кохання  стрів,  яке  послала  доля.

Не  кожен  з  нас  героєм  може  стать  –
Війна  для  цього  кращих  обирає,
В  сім’ї  великій  дружній  він  зростав,
Тепер  Герой  Народний  –  гордість  краю.
Важкий  для  України  зараз  час
І  лиш  такі,  як  він,  кують  їй  долю,
Повернуть  Крим  і  вивільнять  Донбас.
І  Вільний  Степ  –  село  стане  відомим!
10.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711903
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Радченко

Вже не запитую

Вже  не  запитую  себе:  чому
Усе  частіше  думаю  про  вічність?
Сама  з  собою  цілу  ніч  мовчу,
В  безсонні  бачу  днів  моїх  логічність.
А  за  вікном  кружляє  знову  сніг,
Чи  серпень  розсипає  зорепади,
Чи  лист  багряний  падає  до  ніг,
Чи  соловейко  тьохкає  рулади.
Ось  знову  замінила  календар  —
Старий  сьогодні  став  вже  непотрібним.
І  час,  життя  єдиний  володАр,
Обдарить  знову  серпантином  срібним
З  секунд,  годин,  років,  ночей  і  днів.
Хіба  бува  ціннішим  подарунок?
І  знову  я  рядочками  віршів
Життя  малюю  різнобарвним  візерунком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711939
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Валентина Ланевич

Як вмирає осінній листок.

Як  вмирає  осінній  листок,  що  укрив  його  сніг,
Так  самотня  душа  помирає  в  схололому  тілі.
Чи  то  присуд  такий,  чи  обставин  жахливих  то  збіг,
Що  очі  вологі  із  сумом  і  вуста  занімілі?

Тільки  серце  так  б’ється  шалено  від  згадки,  подій,
Де  у  щасті,  любові  хвилинно  години  збігали.
Ні,  не  вірю,  що  жив  у  тобі  тоді  схований  змій,
Коли  ми  розпашілі  обоє  утоми  не  знали.

Без  жалю  я  би  тисячі  раз  повторила  той  шлях,
Хай  там  що:  і  печаль,  і  розлука,  і  чекання,  і  лінч.
Стала  тінь  я  твоя,  по  твоїх  йду  неспинно  стопах
І  тепло  на  плечах  -  я,  як  у  небі  згаса  моя  ніч.

13.01.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711936
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Під загрозою уся наша планета

Здолаю  океани  і  моря,
І  паралелі,  й  шир  меридіанів,
Звернуся  до  усіх  простих  мирян:
«Любіть  цей  світ,  прекрасний  і  жаданий.

Поставте  перепони  для  війни,
Бо  в  небезпеці  вся  наша  планета.
Під  подихом  небесних  зоряниць
Вона  народить  нам  нових  поетів,

А  ті  співати  будуть  про  красу
І  про  любов,  високу,  непідвладну
Ні  розуму,  ні  волі…  Й  дивний  сум
Торкнеться  тих,  хто  є  напівгалантним.

Бо  лиш  краса  й  любов  врятують  світ  –
Слова  ці  істину  святу  «глаголять»:
І  поняття  про  мир  стають  нові,
Що  не  дозволять  мій  народ  неволить!
28.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ганна Верес

У світ прийшли не для війни

В  тихі  сни
Запрошу  я  ніч,
Побесідую
Із  зірками.
До  далеких
Торкнусь  сторіч,
Помережу
Свій  шлях  думками.
Про  життєву
Високу  суть,
Дивну  місію
В  ній  людини,
Про  земну
І  людську  красу,
Про  держави
Міцну  родину.

Скроні  в  променях  
Сивини
Перебрали
Важке  минуле:
В  світ  прийшли  ми
Не  для  війни    –
Перша  думка
В  мені  майнула.

Ми  прийшли
Збагатити  світ
І  утвердити
В  нім  людину,
Свій  у  нім
Колисати  рід,
Відвернути
Лиху  годину,
Щоб  земля
Мала  день  і  ніч,
Й  одне  одного  
Не  вбивали,
Щоби  досвід
Важких  сторіч
Рятував
Від  орди-навали.
15.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Галина_Литовченко

ВІДЛИГА

Виводить  світ  з  зимової  зажури
Ярило  справно  порухом  руки.
Сміються  так,  аж  трусяться  боки,
від  лоскоту  промінням  кучугури.

Бурульки  дзвінко  падають  з  дахів,
сліди  чобіт  наповнились  водою.
Суха  копиця  пахне  молодою
й  поважні  пні  вилазять  з  кожухів.

В  дворах  сідає  у  калюжі  сніг,
потічкам  русла  прокладає  дехто.
Грачиний  ґвалт  з  весняним  діалектом
так  веселить,  мов  співи  голосні.
12.01.2016
(На  фото  полотно  Бориса  Єрьоміна)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

Говорила мені бабуся…

Говорила  мені  бабуся:
"Так  живи,  щоб  собою  збувся.
Бо  тому  ми  на  світ  родились,
щоб  робити  те,  що  судилось".

Нагадала  стріла  дитинства,
як  я  стати  хотів  артистом.
Й  не  шукав  собі  Голівуда.
Роль  найліпша  –  собою  бути.


Справжня  роль,  головна,  
                                                                 найтяжча  –
в  білім  світі  плекати  щастя.
Віддзеркалюю  в  спраглі  душі
свій  неспокій  і  небайдужість.

Щось  збулось,  
                                   що  не  зможе  кожний.
Хоч  за  фахом  –  лише  художник.
Не  лечу  –  йду,  кручу  педалі.
Заробив...  інший  бік  медалі.
Та  засвоїв  найкращим  чином:
добрий  вчинок  –  
                                             мов  відпочинок.

Світ  невпинно  стає  жорстоким.
Й  добрі  люди  –  по  різні  боки.
Як  не  є,  не  покину  ниву  –
засіваю  й  жнивую  з  ними.

Годі  плакатись,  сором  нити.
Різні  ми,  та  пора  ріднитись.
Не  цураймося  дому-хати.
Доки  ж  матір’ю  торгувати?
Щиро  каймося  й  разом  діймо,
Щоб  ріднилося  слово  з  ділом.

Калиново-тернова  доля...
Хай  вам,  люди,  живеться  добре.
Якщо  стоїком  зможу  вмерти,  –
називайте  мене  поетом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Віктор Ох

Зима (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nHC2sqNZhe8[/youtube]
--------------------------------------

Зупинився  часобіг
зимньою  порою.
Сяючий  пухнастий  сніг
все  покрив  собою.

Біла,  світла,  тиха  ніч.
Лиш  блищать  бурульки.
Хочеться  на  теплу  піч
і  дивитись  мультик.

З  печивом  попить  чайку,
вдома    посидіти.
Або  бабу  снігову
з  друзями  зліпити.

----------------------
 В  кліпі  використано  графічні  роботи  грузинського  художника  Гурама  Доленджашвілі  (олівець)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711589
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ніна-Марія

Я хочу, щоб скінчилася війна

[b]Ми  стомилися  всі  від  війни,
Від  смертей  тих,  що  косять  країну.
Зупинись  же  тиране,  кремлівський,
Пробуди  в  своїм  серці  людину.
 
Не  злічити  всіх  ран,  Україно,
На  розтерзанім  тілі  твоїм.
Знову  ворог  нарощує  сили.
Знов  клекочуть  запеклі  бої.
 
Захищають  сини  тебе  славні
Дорогою  ціною  життя.
І  злітають  у  вись  журавлями.
І  нема  звідти  їм  вороття.
 
Так  болить  і  кричить  стоголоссям
Материнська  в  печалі  душа,
Бо  життя  вже  для  неї  без  сина,
Геть  не  варте  тепер  і  гроша.
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711471
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Дрімає нічка

Дрімає  нічка,  приспана  піснями…
Зірки  ще  небо  й  тишу    стерегли…
Воно  ж,  німе,  застигло  ген  над  нами,
З’єднавши  океанів  береги.

І  плине  час  невидимо  над  світом,
Мов  загадковий  космосу  гінець,
Після  весни  в  тепло  закутав  літо,
З  колосся  виплів  золотий  вінець.

Коли  ж  росою  луг  засіє  ранок,
І  підведеться,  оживе  трава,
Знов  соловей  почне  своє  сопрано,
Яке  любов’ю  душі  зігріва.
15.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Закінчилась би враз війна

Тільки  сонце  в  житті  не  плаче  –

Не  буває  у  нього  сліз.

Скільки  горя  людського  бачить!

Лиш  теплом  відповість  на  злість.


От  би  в  нього  усім  повчитись,

Чи  позичить  собі  тепла,

Від  ненависті  відпочити,

Закінчилась  би  враз  війна!
16.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Доле моя, незрадлива (Слова для пісні)

1.Доле  моя,  незрадлива,
Подруго  вірна  моя,
В  світ  повела,  ніби  в  диво,
Стежку  барвінок  встеляв.
Там  непорочна  і  мила
Рідна  моя  сторона
Піснею  в  серці  зродилась,
Ніжно  заграла  струна.
Приспів:
Там  мої  будні  і  свята,
Там  мій  початок  путі,
Там  стала  я  на  крилята,
Вперше  кохала  в  житті.
Стежкою  слалася  доля,
Зелень  стрічалась  ,густа,
Та  найтепліше  удома,
Де  довелось  виростать.

2.Пісне  моя,  посивіла,
Ти  найдорожча  мені,
Звідти  і  спогади  віють,
Мріють,  мов  сон,  вдалині.
І  оживає  там  хата
Й  рідне  до  болю  село,
Дякувать  буду    й  зітхати,
Бо  ж  не  усе  відбулосоь…
Приспів.
Доле  моя,  незрадлива,
В  тиші  розвій  мені  сум,
Спогади  ніжно-вразливі
Вип’ю,  мов  чисту  росу,
Й  знову  подякую  долі,
Й  спогади  буду  гортать,
Про  найтепліше  удома,
Де  довелось  виростать.
Приспів.
14.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711309
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ганна Верес

Літа у сиву паморозь вдяглись

Літа  у  сиву  паморозь  вдяглись,
У  коси  білу  кинули  мережку.
Високі  мрії  хоч  не  всі    збулись,
Та  не  дарма  життя  топтала  стежку,

Оглянусь:  лан,  засіяний  добром,
Дітей  і  внуків  оцінили  люди,
Закохана  в  святу  красу  дібров
І  друзі  в  мене  -  щирі,  не  зануди.

Життя,  земне,  виходить,  удалось,
Подякувати  зорям  є  потреба,
І  хоч  не  все,  сплановане,  збулось,
Про  це  ніколи  шкодувать  не  треба. 13.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Наталя Данилюк

Є час для родинного затишку…

Є  час  для  родинного  затишку,  світла  й  тепла,
Вітального  слова,  обіймів  і  рідного  кола,
Коли  закосичена  хата,  мов  біла  сова,
Кошлатим  крилом  пригортає  і  кличе  до  столу.

І  простору  робиться  більше,  і  згустки  вогнів
Крізь  матову  шибку  сочаться  назовні  медами.
Несуть  благодать  ці  святочні  усміхнені  дні,
Як  східні  царі,  що  приходять  в  оселю  з  дарами.

І  ось  тобі  золото,  ладан  і  мирт  запашний,  
І  пригорщі  білого  снігу,  як  вовна,  густого…
Від  першого  слова  розписаний  шлях  твій  земний:
Із  глини  –  у  попіл,  із  попелу  –  в  небо,  до  Бога.

А  поки  –  радієш,  хапаєш  кожнісіньку  мить,
У  колі  тісному  тобі,  як  у  космосі,  вільно!..
І  щось  ностальгійними  нотками  в  серці  щемить,
Коли  ти  прокручуєш  пам’ять,  мов  кадри  із  фільму.

А  в  ній  стільки  світла,  тепла  й  лімітованих  див!
Тому  і  чекаєш  між  буднів  родинного  свята,
Допоки  у  Вічності  час  тебе  не  розщепив,
Як  атом.

[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Леся Утриско

Диво- казка у сні.

Знов  тріпоче  нам  сніг,
Розкидавши  сонливі  сніжинки,
До  комірки  забіг,
Де  святкує  зимові  обжинки.

Закотився  у  двір
І  розлігся  під  грушу  старезну,
Та  нема  йому  мір-
Поцілунком  холодним  примерзну.

Бешкетує  дивак:
Де  цілує-  рум'яняться  щічки,
Знову  взує  шлапак,
Не  чекаючи  тихої  нічки.

Зажене  всі  зірки
Під  небесну  посИвілу  хмару
І  затулить  дірки,
Аби  знову  не  впали  в  кошару.

Зарегоче  в  вікні,
Переплетений  разом  з  вітрами,
Диво-  казка  у  сні,
Що  зимою  лягає  між  нами.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711215
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонці  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блага  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старезні  мого  маловірства.
Так  би  хотіла,  щоб  Небо  влилося  в  душу
І  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Так  ...
Так  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова  вповні́  цю  втіху  прийняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Світлана Моренець

НЕ ВІДІСЛАНИЙ ЛИСТ НА ФРОНТ

Минула  осінь  золота,
і  листопадова  сльота
вповила  білий  світ  журбою.
Забрали  радість  журавлі,
віднесли  в  безвість  на  крилі́,
в  далекий  вирій  за  собою.

Не  замітає  сніг  сліди
печалі  нашої  й  біди
в  серцях,  обпалених  війною.
Горить  розтерзаний  Донбас,
де  більше  року  ти  без  нас,
а  ми  –  у  тузі  за  тобою

ждемо  дзвінка...  ждемо  новин...
Вже  впізнає  маленький  син
свого  татуся  на  світлині,
малює  донечка  портрет,
ти  ж  –  гордість  і  авторитет,
герой  і  захисник  наш  нині.

Нема  твоєї  в  тім  вини,
що  вкрались  пасма  сивини  –
тривоги  випила  по  вінця.
Без  тебе  свят  у  нас  нема,
і  дітки,  бачу,  крадькома
стають  в  молитві  на  колінця.

Цілую  я  тебе  у  снах,
а  сльози  виллю  у  листах,  
які  тобі  не  відправляю...
Без  скарги  витерплю  біду.
Ти  ж  –  на  війні!..  Я  вірно  жду
й  тебе  молитвами  спасаю.

За  нами  серденька  не  край,
лиш  захисти  наш  рідний  край,
не  дай  спали́ть  свого  гніздечка!
І  бережи  життя  своє,
ти  –  найдорожче,  що  в  нас  є!

–  Твої
кохані
три
сердечка.

                                                         9.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ганна Верес

Не можу не писати про війну

Не  можу  не  писати  про  війну,
Допоки  ворог  Крим  і  Схід  ґвалтує,
Не  хоче  мене  біль  той  оминуть,
І  лиш  поезія,  хоч  трохи,  та  рятує.

Болять  мені  повсюдні  кров  і  крик,
Бо  ж  Україна  –  то  не  просто  ненька  –
Сам  Бог  в  мені  любов  тоді  відкрив,
Коли  була  я  зовсім  ще  маленька.

Болять  мені  сплюндрована  земля,
Руїни,  сірі,  і  мов  тіні,  люди,
Герої,  вбиті  слугами  Кремля…
Такого  навіть  внуки  не    забудуть.
Не  можу  не  писати  про  війну…
25.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Ганна Верес

Спіткнулося іще одне перо

[u](Поетесі  Світлані  Костюк  присвячую,  котра  померла  6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося  іще  одне  перо

І  впало  на  стежині  до  Аїда,

Любов’ю  воно  дихало  й  добром,

Теплом  душі,  жіночої,  зігріте.


Два  роки  у  нерівному  бою…

З  хворобою  боролась  відчайдушно.

І  доленьку,  поранену,  свою,

В  пісні  вплітала,  хоч  було  сутужно.


В  Святвечір  попрощалася  душа

І  ангелом    наблизилась  до  Бога,

Останнього  не  скінчивши  вірша

І  не  допивши  до  кінця  любові…
5.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Світлана Моренець

***

   (Із  давно  написаного)

Все  сніг  і  сніг...  Засипало  по  вікна,
заколисавши  спогади  сумні.
Журба,  біди  супутниця  одвічна,
сьогодні  вже  не  подруга  мені.

Обидві  ми  нагорювались  вволю,
були  віч-на-віч  довгі  ночі  й  дні,
оплакали  примхливу  нашу  долю,
мов  дві  сестри,  покинуті  самі.

Та  всьому  є  кінець.  Вона  ще  має
по  всьому  світу  страдницьких  сестер,
тому  мене  сьогодні  залишає,
бо  знає:  я  вже  виживу  тепер.

Спасибі,  що  була  мені  за  друга,
журливо  навіваючи  вірші,
тож  не  замурувала  серце  крига,
а  світло  доторкалося  душі.

Я  знаю,  вічним  є  зв'язок  між  нами.
Коли  в  сльозах  схилюсь  біля  вікна,
Ти  знову  обіймеш  мене  крила́ми,
щоб  я  не  божеволіла  одна.

                                               2000  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710950
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

Ти розумієш, що таке неспокій

В    нічному    озері    купалися      зірки
І    місяць,    мов    велика    жовта    диня.
А    вдень    зникало    це.    І    так    було    роки.
Жила    й    мудрішала    із    цим    щодня    людина.

Дитинство    чомусь    швидко    пробіга,
А    далі    юність    запрягає    роки.
Якщо    ти    хоч    колись    когось    кохав,
То    розумієш,    що    таке    неспокій.

Про    нього    пам’ятають    і    зірки,
І    дивний    місяць    з    Вічності,    ні,    з    неба,
Кохання    берегли    вони    роки,
Щоб    ти    прожив    –    не    існував    як-небудь.
18.02.2013.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

А може все не втрачено іще?

Немов      пташиним    зраненим      крилом,
Листа    тримаю.    Вирвалось    зітхання…
Перебираю    в    пам’яті:    «Було!?
А    може,    тінь    то    від    мого    кохання?»

Вдивляюсь    я    у    літер    рівний    ряд,
Та    очі    слів      не    бачать,    не    читають,
Адже    надії,    почуття    горять.
Терпке    розчарування    лиш    ковтаю.

І    ранить,    і    бентежить    серце    щем,
Та    не    звільнюсь    від    дум    важких,    чекання…
А    може,    все    не    втрачено    іще
Й    воскресне,    оживе    наше    кохання?      
25.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


MERSEDES

Потрапила у твій полон…

Потрапила  коханий  в  твій  полон,
Скажи,  кохання  то,  чи  може  сон.
Довкола  музика  лунає,  сміх,
Яж  ніжно  так  всміхаюся  до  всіх.

Мені  ти  руку  подаєш  свою,
А  я  мов  зачарована  стою.
Про  чудо  це  я  марила  давно,
Душа  горить  мов  випите  вино.

Слова  твої  для  мене  рай  в  душі,
У  небі  зорями  горять  ковші.
До  себе  пригортаєш  ти  мене,
А  я  радію,  що  ти  в  мене  є...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710939
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ніна-Марія

Крилом нічка землю вкрила

[img]http://marinashtefuca.eto-ya.com/files/2013/12/5345800_large.jpg[/img]

[color="#07248c"]Крилом  нічка  землю  вкрила,
В  темінь  все  навкруг  сповила.
Ясні  зорі    запалали,
Небо  перлами  заграло.

До  них  місяць  чепурився..
Ріжком  дуба  зачепився.
Засвітив  так  ясно-ясно,
Ліс  поринув  в  диво-казку.

Сніг  легенько  так  трусив.
Білих  мух  в  танок  просив.
Ті  іскрились  на  морозі,
На  пелюстки  срібні  схожі.

Десь  губилися  у  кронах,
Танули  в  моїх  долонях.
Лише  місяць  не  дрімав
В  небі  зорі  колисав.

А  ті  спати  не  хотіли
Все  вогнями  мерехтіли.
Разом  з  магією  ночі
Я  порину  в  сни  дівочі.

З  тобою  стрінусь  віч  на  віч
В  цю  Різдвяну  світлу  ніч![/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710934
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Віктор Ох

МУЗЕЙ ЗАБУТОЇ ЛЮБОВІ (V)

Чомусь  раніше  не  виставив  цю  пісню.  Слова  до  неї  написала  поетеса  Світлана  Костюк,  яка  пішла  від  нас  в  Святвечір  06.01.2016

Виконує  -  Ярослав  Чорногуз
Кліп  -  Олексій  Тичко
Слова  -  Світлани  Костюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
-------------------
     
На    віях    дощ.    І    солоніє    мить.
Блідніють    сни    рожево­кольорові.
У    затишку    моїх    сумних    пісень
тепер    ­    музей    забутої    любові.

Тут    навіть    простір    –    цінний    експонат.
І        тиша    промовляє    так    вагомо…
Тут    всі    стежки    вже    спалено.    Назад
тепер    не    повернутися    нікому…

На    шибці    січня    –    дивна    акварель.
Ми    підсвідомо    ще    складаєм    ноти…
Щоденник    мій    –    самотній    менестрель,
терпкі,    цілющі    ліки    від    скорботи…

Тремтить    рука.    А    як    душа    тремтить.
В    музеї    цім    –    історія    висока…
Тут    десь    за    склом    живе    щаслива    мить,
що    відібрала    мій    щоденний    спокій…

Святочно    так,    як    в    церкві    при    свічі…
Німіють    строфи    і    німіють    рими.
Тут    навіть    не    молися.    Тут    мовчи.
Під    почуттями    світлими    моїми…

Тут    музика    нечувана    щораз,
перегортає    сторінки    у    слові.
А    томик    віршів    –    як    іконостас,
від    нас    самих    врятованій    любові…  

----------------
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]

Крім  цього  варіанта  пісні  є  ще  два  -  один  на  музику  і  з  виконанням  Володимира  Сірого,    другий    -    Миколи  Шевченка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710828
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

КУТЯ

Щастя  –  коли  немає  нещастя.
Народна  мудрість


У  різдвяний  довгожданий  вечір
(вже  на  покуті  поставили  кутю)
завітав  у  новомоднім  френчі
наш  сусід  на  прізвисько  «Утюг».
–  Драстуйтє.  Ну,  как  ви  здесь  живьотє?
Шо  там  обещаєт  мер?  О,  єс!
Налівай,  хазяюшка,  кампоту  –
малость  пріполощім  «Мерседес»...

У  голоднім  повоєннім  році
(не  вдалося  стерти  забуттю)
по  вечірній  мерзлій  поволоці
я  носив  хрещеному  кутю.

Він  стрічав  щасливий  біля  печі,
що  світила  жерлом  у  вікно.
Був  святим  для  нього  той  святвечір,
бо  дітей  у  нього  не  було.

Всі  померли  в  лютім  тридцять  третім...
Він  живим  лишився,  бо  «сидів»...
І  не  раз  дивився  в  очі  смерті
за  десяток  житніх  колосків.
Ще  б  сидів  у  тій  «казенній  хаті»  –
виручили  кляті  вороги:
під  Берліном  вже  у  сорок  п’ятім
він  лишився  правої  ноги.

–  Добрий  вечір!  Як  живете,  татку?  
Він  сміявся  у  вечірній  млі.
–  Не  меди,  та  краще,  ніж  у  танку!..  –
на  новій  пострибував  гилі.  *

–  Ловка,  правда  ж,  ловка?  І  легенька.
От  би  ще  жовтенький  обідець.
А  на  низ  би  гуму,  щоб  товстеньку.
А  сюди  –  фабричний  ремінець...

Важко  і  мовчати,  і  кричати...
Танк  і  дядько.  «Мерседес».  «Утюг»...

Пироги  й  узвар  давала  мати
для  годиться.
Та  сусід  забув...

Ще  й  тепер  гойдається  на  чатах
сивий  сонях  –  виклик  забуттю...

Будемо  онуків  зустрічати.
Разом  куштуватимем  кутю.

___________

*  -  гила  –  саморобний  протез.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710765
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Леся Утриско

Будьмо людом єдиним.

Притихла  хурделиця  в  тихому  сні,
Мороз-  морозенко  у  вічі  всміхнувся,
Там  сонечко  любо  вляглось  на  вікні,
День  Божий  святковий  проснувся.  

Виспівують  дзвони  стареньких  дзвіниць,  
Осанну  Дитятку-  Рожденному    Богу,
Молитва  свята  межи  всіх  таємниць,
Потоком  людським  Йому  встелить  дорогу.

Христос  Народився!  Славімо  Його!  
Славімо!  І  днесь,  й  повсякденно,  та  вічно,
Хай  віра  торкнеться  до  серця  твого,
Хай  правда  в  душі    запанує  довічно.

Дитятко  Господнє  на  землю  зійшло,
Родилося  людству  в  святім  Вифлеємі,  
Любов  і  добро...    надію  несло,
Для  цілого  світу  у  слові  буденнім.  

Прислухайся  люде!  -  Не  вічне  життя,
Вся  вічність  у  небі  із  Господом-  Сином,
Стри  війни  і  смерть,  весь  біль  із  буття-
Ми  діти  Його,  будьмо  людом  єдиним!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ганна Верес

Синички

Я  в  зимову  казку  заблукаю,
Поселилась  що  в  моїм  саду,
Доторкнусь  до  гілочки  руками,
З  них  кристали  інею  впадуть.
Заіскряться-замигтять  сніжинки,
Затанцюють  на  снігу  вогнем,
І  синички  дружно,  без  спочинку,
Привітають  «пінь»  своїм  мене.

Жовто-сиві,  пишні  груденята
Дописали  казочки  сюжет…
Милі  мої,  смілі  пташенята,
Не  злякає  вас  ніхто  уже:
Ні  морози,  ані  завірюхи,
З  голоду  ж  пропасти  я  не  дам  –
В  годівничку  і  зерна,  й  макухи
Насипати  буду  вам  щодня.  
15.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710692
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ганна Верес

У мене дві сьогодні батьківщини

У  мене  дві  сьогодні  батьківщини:
В  землі  Чернігівській  дароване  життя,
В  Полтавській  –  гартувались  воля  й  крила,
Зерно  шукати  вчилась  між  сміттям.

Я  їх  обох,  як  матір  двох,  шаную
За  те,  що  є  і  буду  мати  ще,
І  день  новий  життя  свого  почну  я
Молитвою  і  піснею,  й  віршем.
12.10.2015.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Наталя Данилюк

Коли Різдво колядкою дзвінкою…

Коли  Різдво  колядкою  дзвінкою
Постукає  у  шибку  крижану
І  доторкне  пресвітлою  рукою
Душі  твоєї  приспану  струну,
Щось  ворухнеться,  чисте  і  високе,
Десь  там,  на  денці.  Вгору  навпрошки
Зашелестять  чиїсь  дрібонькі  кроки,
Як  в  рукавичці  теплій  копійки  –
Твої,  заколядовані,  щасливі…
І  закортить  повірити  в  дива,
Такі  закономірні  і  правдиві,
Як  перша  зірка  в  переддень  Різдва,
В  якій  є  щось  прекрасне  й  таємниче!
Як  шурхання  вертепної  ходи,
Що  дзвониками  за  собою  кличе,
Карбує  візерунками  сліди…
Як  храбустіння  снігу,  чимось  схоже
На  соковитий  хрумкіт  кавуна…
І  на  тобі  –  благословення  Боже,
І  благодать  на  серці  неземна!

Хіба  для  щастя  більшого  щось  треба?
Коли  по  вінця  радісних  думок!?
Чи  то  зірки  дзвенять  на  денці  неба,
Чи  в  рукавичці  жменя  копійок!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шон Маклех

Срібні черевики

                                         «I  cried  when  the  moon  was  murmuring  to  the  birds:
                                             Let  peewit  call  and  curlew  cry  where  they  will,
                                             I  long  for  your  merry  and  tender  and  pitiful  words,
                                             For  the  roads  are  unending,  and  there  is  no  place  to  my  mind.»
                                                                                                                                                             (William  Butler  Yeats)

У  липні  1977  році,  подорожуючи  графством  Кілдер  –  графством  Кілл  Дара  –  графством  Церкви  Дуба,  я  відвідав  замок  Кілкі  –  давній  ґотичний  замок  рідкісної  величі  і  якоїсь  моторошної  краси.  Правильно  називати  цей  замок,  звісно,  Кілл  Кахах,  а  не  Кілкі,  але  я  не  про  це.  На  той  час  замок  вже  перетворили  в  готель  –  досить  фешенебельний  і  головне  романтичний.  Графи  гордого  роду  ФітцДжеральд  давно  вже  не  жили  в  ньому.  Готель,  не  дивлячись  на  те,  що  розміщений  був  в  замку  неймовірної  краси,  мало  користувався  популярністю  в  туристів  –  був  майже  порожнім.  Я  зупинився  в  одному  з  номерів.  Оглянувши  замок,  поговоривши  з  службовцем  готелю  Брінданом  О’Ріганом  про  старовину  я  повернувся  до  себе  в  номер,  відкрив  вікно  і  споглядав  літню  ніч.  Коли  вже  було  далеко  за  північ  і  околиця  занурилась  у  мовчання  темряви,  я  почув  тупіт  копит  –  до  замку  під’їхав  вершник  на  білому  коні  в  довгому  плащі  та  береті.  Він  залишив  коня  неприв’язаним  блукати  біля  замку  і  прочинив  ворота.  Я  вийшов  з  номеру  і  почав  ходити  коридорами  замку,  намагаючись  перестріти  цього  нічного  гостя.  І  справді  –  в  напівтемному  коридорі  замку  біля  башти  я  помітив  постать  у  старовинному  камзолі  та  червоному  плащі,  накинутому  на  плечі  і  взутому  в  срібні  черевики,  які  блищали  і  дзвеніли  при  кожному  його  кроці.  Я  одразу  зрозумів  хто  це.  Це  був  Джеральд  ФітцДжеральд  –  ХІ  граф  Кілдер,  якого  називали  «Граф-чаклун»,  алхімік  і  знавець  магії,  лицар  і  вигнанець,  багач  і  жебрак,  нащадок  королів  і  волоцюг,  той  хто  двічі  сходив  на  ешафот,  але  вертався  з  нього  з  головою  на  плечах,  некоронований  повелитель  Ірландії.  Я  промовив  до  нього  ірландською:  «Fáilte,  Do  Mhórgacht!  Tá  mé  do  aoi,  tá  brón  orainn  gur  tháinig  sé  gan  chuireadh…»  («Вітаю  Вас,  Ваша  Світлосте!  Я  Ваш  гість,  вибачаюсь,  що  приїхав  без  запрошення…»)  Але  він  навіть  не  озирнувся  і  продовжив  йти  коридором  до  сходів  з  тихим  мелодійним  дзвоном  своїх  срібних  черевиків.  Втративши  будь-яку  чемність  я  намагався  його  наздогнати,  але  він  раптом  зник  –  розтанув  у  повітрі.  Зранку  я  почав  розпитувати  службовців,  але  ніхто  нічого  не  бачив.  Тільки  старий  ключник  кинув  мені:  «Кажуть,  буває  тут  таке…  Через  кожні  сім  років…»    Згадавши  цей  випадок  я  уявив  на  мить,  що  він  відповів  би  мені,  якби  захотів  і  написав  на  білому  листку  паперу  таке:

«Якщо  світ  білий  чи  то  посріблений,
А  копита  коней  білих  дзвінкі  й  важкі,
І  важко  думати:  а  може  я  останній  –  
Лицар-алхімік  і  граф-чарівник
І  просто  мрійник  –  невже  останній?
Я  шукав  золота  –  а  знайшов  срібло,
Я  шукав  світла  –  а  навколо  темрява,
Я  шукав  мудрості  –  а  знайшов  забобони,
Я  був  графом  –  а  став  вигнанцем,
Я  шукав  слави  –  а  знаходив  плаху,
Я  шукав  Вітчизну  –  а  знайшов  Тауер,
Башту  ґратовану-муровану  для  таких  от
Шляхетних  чи  то  гонорових  –  надто,
Для  таких  от  неприкаяних-непотрібних,
Навіть  для  пекла  зайвих.  Чи  то  заячих.
І  смерть  на  чужині  у  місті  брудному-чужому,
Де  навіть  багно  чуже,  у  місті  патлатої  королеви
І  язиків  злих  зміїних  чорнилом  фарбованих.
І  де  вона  істина?  Серед  літер  покручених
Фоліантів  старих  важких  і  запилених?
Чи  може  на  вістрі  меча  сталевого  
Чи  в  оцих  сутінках  таємничих?  Де  вона?  
А  в  очах  людей  страх  –  у  зіницях  синіх,
А  в  очах  людей  відчай  –  бо  де  вона,  
Земля  наша  –  чи  там  за  пагорбами,  
Чи  тільки  в  жмені  –  і  та  між  пальцями
Піском  сухим…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710563
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Леся Утриско

Перед Богом, днесь рожденним, на коліна стану.

Земле  рідна-  рідний  раю,
з  Різдвом  тя  вітаю!
Зажурилось  моє  серце
у  чужому  краю.

У  думках  до  тебе  лину,
як  птаха  до  сонця,
у  спогадах  колядую
та  й  коло  віконця.

Під  віконцем,  коло  хати,
де  уся  родина-
тая  доля  розлучила,
та  гірка  година.

Пахне  сіном  рідна  хата,
на  куті  ялиця-
убралася  в  вишиванку
і  моя  світлиця.

На  оборі  моїй  рідній,
де  матуся  й  ненько-
Богу  щирий  поклін  дати,
на  зорі-  раненько.

Замітає  білим  снігом
у  нічку  Різдв'яну-
перед  Богом,  днесь  рожденним,
на  коліна  стану.

Заспіваю,  завінчую-
Най  чужина  знає,
Що  на  моїй  Україні
Христос  ся  рождає!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710476
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

Любов і життя


Любов,  немов  гроза,  ввірвалася  неждано

У  душі  спраглі,  вільні  ще  серця.

Вони  ж  співали,  іноді  ридали,

Боялись  випить  трунок  до  кінця.


Пили  його  ковточками  дрібними,

Зібравшись  смакувати  все  життя.

А  дні  котились  сірими  й  нудними,

Не  здатними  до  чергових  звитяг.


Летів  так  час,  нові  долав  вершини,

Перевіряв  на  міцність  почуття,

Й  застав  обох,  як  стали  вже  чужими,

І  сторінки  вже  лічені  життя.
10.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

Кохання, довжиною в півстоліття

Кохання,  довжиною  в  півстоліття,

Ввірвалось  в  серце,  молоде,  його,

Й  хоча  давно  він  чоловік,  солідний,

Та  не  розтратив  почуття  свого.


Майнули  в  даль  всі  зустрічі  їх  теплі,

Та  не  згубились  в  хаосі  життя,

Моменти,  як  від  щастя  душі  терпли,

Котре  нести  збирались  в  майбуття.


А  час  летів,  уносив  корективи,

І  долі  їх  розвів  урізнобіч.

Лиш  пам’ятку-світлину  з  об’єктиву

Носив  усе  життя  він  при  собі.


Дивились  звідти  очі,  безневинні,

Й  щораз    будили  в  нім  солодкий  щем,

Коли  вони  під  співи,  солов’їні,

Кохалися  під  зоряним  плащем.


Пів  сотні  літ  –  це  для  життя  немало…

Листав  уперто  роки  календар,

Й  хоч  долі  їх  упевнено  тримали,

Він  крадькома…  на  фото  поглядав.


І  ось  наваживсь  очі  знов  зустріти

Оті,  з  далеких,  сімдесятих  літ.

Давно  дорослі,  самостійні  діти,

Онуки  є,  але  ж…  неповний  світ.


Кохання,  довжиною  в  півстоліття,

Пронесене  через  мости  життя,

Були  утрати,  зваби,  лихоліття,

Та  вистояли  світлі  почуття.  


Шляхи  життєві  –  вічні  лабіринти,

Де  доля  –  поводир  є  і  суддя,

Вона  уміє  серце  підкорити,

Та  не  завжди  є  щастя  знаряддям.
5.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

О нічко, зореока

Скінчився  день.  Росою  вмився  вечір.
Укрилась  нічка  зоряним  крилом.
Усівся  місяць  дубові  на  плечі,
А  той  стеріг  із  півночі  село.

Замовкли  скрипки  цвіркунів  у  лузі,
Чекають  ранку  сонні  комарі,
Села  не  видно  в  темнім  виднокрузі,
Хоч  світло  місяць  сипав    угорі.

Прослала  нічка  вишиту  доріжку  –
Чумацьким  шляхом  Бог  її  назвав,  –
А  місяць  опустив  у  воду  ріжки
І  ними  спраглу  душу  напував.

О  нічко,  зореока  чарівнице,  ,
Твої  принади  –  дивна  таїна,
Це  ти  прядеш    із  марева  спідницю,
У  котру  річка  ранком  порина.
3.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Мої літа

Купають  хмари  землю  і  мої  літа:
Її  –  дощем,  літа  –  горюч-сльозою,
Здається,  вище  враз  усе  зліта,
Умите  щедрою  весняною  грозою.

Колише  небо  хмари  і  мої  літа,
Впивалось  сонцем,  крало  водограї.
Життя  мого  мелодія  ота
Озвалась  горем  у  чужому  краї.

І  зорі,  тихі-тихі,  як  мої  літа,
Зорять-міркують,  падати  не  хочуть.
Мені  ж  здається,  ця  пора  –  свята.
Я  благоденство  в  ній  собі  знаходжу. 25.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Стогне наша земля

Стогне  наша  земля  від  горя  –  

То  трагічна  для  неї  мить:  

Сліз  у  неї  не  ріки  -  море,

В  неї  серце…  болить,  щемить.

Хто  засіяв  поля  розбратом,

Це  відомо  світу  всьому,

І  хоч  мова  із  східним  братом

У  Донбасу  одна,  кому

Він  потрібен  отам,  в  Росії,

Коли  нищиться  всюди  все,

Коли  Кремль  лиш  брехнею  сіє

Й  не  ховає  своє  лице.

Над  подіями  час  схилився,

Зрозуміти  не  може  теж,

Хоч  терплячий,  але  стомився,

Й  знов  шукає  початок  меж,

Що  народ  розділили  навпіл,

Перекроїли  душі  тим,

Хто  держави  нові  на  мапі

Теж  малює  й  свої  фронти.


Стогне  наша  земля  від  болю,

У  підвалах  народ  сидить:

Він  боїться  за  власну  долю

Й  чи  снаряд  не  доб’є  сюди.

Може  ж,  досить  уже  ховатись,

Брати  вже  пора  автомат,

Проти  ворога  об’єднатись

І  піднятися  з  усіма.

Тільки  в  єдності  справжня  сила

Й  Українська  одна  земля:

Різномовна,  але  красива,

Всі  пішли  її  визволять!
10.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Ганна Верес

Перший сніг

Сірий  купол  грудневого  неба…

Трусить  тихо  лапатим  сніжком.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Сіна  стіг,  всім  здалося,  далебі,

Чарівним  сніговим  став  стіжком.


Він  тулився  за  садом,  в  леваді.

Білим  пухом  укрились  гілки.

І  ніщо  не  було  на  заваді

Довгожданим  сніжинкам  легким.


Вітерець  заховався  за  хмари,

Щоб  дивитись  на  сніг  звідтіля,

Тиха  радість  душі  не  затьмарить.

А  ще  більше  радіє  земля,


Снігу  першого    не  забуває  –

Снігопади  ще  будуть  в  житті,

І  здається,  таке  відчуває

Наречена  в  весільній  фаті.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


dovgiy

У ЦІМ САДУ

Плекаю    сад.  Рослини  незвичайні
У  цім  саду  буяли  та  цвіли.
Ростуть  тут  спогади  про  відкриття,  про  таїни,
Тут    були  мрії,  прагнення  були…
Та  поміж  них  ще  є  казкова  квітка:
Нев’януча,  бажана  як  життя…
Це  Ти,  Кохана!  Ти,  -  моя  лебідко,
Самого  Неба  ангельське  дитя!
Вже  стільки  літ  не  втомлююсь  казати,
Що  Ти  для  мене  ідеал  всього.
Бо  Жінка  Ти!
Моїх  нащадків  Мати.
Ти  берегиня  майбуття  мого.
Ніби  звичайна  хатня  трудівниця,
Весь  вік  в  турботах  за  родинний  лад…
Твоє  ім’я  піснями  промениться
І  твоя  врода  осяває  сад
Промінцями  незгасної  любові
Де  ніжності  серпанок  голубий.
Ти  –  це  нестримний  буревій  у  крові
І  пестощів  непереможний  рій.
Є  в  тім  саду  наші  далекі  ночі,
Бузковим  цвітом  встелені  стежки
І  світлі  зорі  –  твої  любі  очі
В  які  не  втомлююсь  вдивлятись  всі  роки  
І  знов  як  вперше  таємницю  бачу
Переді  мною  Всесвіт  постає
Зворушений  від  ніжності  я  плачу
Бо  серце  не  витримує  моє
Отого  захвату,  що  маю  в  нагороду,
Не  знать  за  що!..  пробач  оцю  сльозу…
Моя  трояндо!  Мій  довічний  подив,
Вже  в  котрий  раз  про  все  Тобі  кажу!  

03.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710211
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]
З  днем  народження,  сину!  Вітаю!
І  за  тебе  я  тост  піднімаю!
Хай  дорога  твоя  буде  чиста,
Як  гірське  кришталеве  намисто!

Тобі  зичу  здоров'я  міцного
Та  достатку  і  злагоди  в  домі!
Хай  завжди  буде  поруч  родина,
Твої  діти  й  кохана  дружина!

Хай  здійсняться  усі  твої  мрії!
Відбуваються  світлі  події!
Йдуть  з  тобою  завжди  у  житті
Лише  друзі  найкращі  твої!

Ти  завжди  пам'ятай,  рідний  сину!
Ти  моя  найдорожча  людина!
Ти,  мов,  світло  в  моєму  віконці,
Ти,  немов,  моє  вранішнє  сонце!

Я  бажаю,  щоб  день  твій  святковий
Був  веселим,  яскравим,  казковим!
Хай  від  радості  серце  тремтить,
І  в  житті  неодмінно  щастить!

04.01.  2017  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Радченко

Смерть Козака

Тягнуть  Козака,  лишаючи  кривавий  слід  —
Познущалися  прокляті  каїни.
Бо  і  душі  їхні,  і  серця  —  суцільний  лід,
Їм  услід  летять  прокльонів  камені.
Та  байдужість,  мовби  панцир,  щільно  прикрива
Спини,  душі  і  серця  запроданців.
Захищаючи  не  знамо  що,  знов  убива
Брата  брат.  З  руки  чужих  годованців
Без  сумління,  легко  зброю,  з  радістю,  прийма,
Називаючись  "освободітєлєм".
Саме  їм,  як  рідна  матінка  така  війна  —
Смерть  й  розруха  після  тих  "спасітілєй".
Умирав  у  муках  Проводенко  Леонід  —
Сплюндрували  тіло  по-звірячому.
Тільки  душу  не  убили  і  її  відхід
Був  важким,  бо  серденьку  терплячому
Так  хотілось  вижити,  щоб  знову  рідний  край
Мирним  був,  багатим  й  не  заплаканим.
Вірило,  що  прийде  все  ж  війні  проклятій  край
І  поля  зачервоніють  маками
Там,  де  мінами  тепер  розорена  земля,
Там,  де  рідна    Козака  Михайлівка.
Журавлем  душа  у  небі  хай  його  кружля
Й  в'є  гніздечко  знов  під  дахом  ластівка.


Р.S.29  грудня  2016  року  був  закатований  бойовиками  командир  відділення  розвідки  №12  мотопіхотного  баталйону  72-ї  механізованої  бригади  Леонід  Проводенко,  позивний  Козак.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710029
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Леся Утриско

Дитя Господнє світу днесь рождає.

Без  стримку  розгулялися  сніги
Встеляють  землю  пишно  килимами
Вмостилися  на  греблю  й  береги
Аби  Різдво  зустріти  разом  з  нами.

Мелодію  виспівують  вітри
В  колядах  гучно  хочуть  загубитись
Із  людським  хором  славу  донести
Із  Сином  Божим  разом  охреститись.

Рожденному  принести  пелини
І  зодягти  у  білосніжні  шати
Від  Ірода  сховати  в  ялинИ
Та  й  радість  донести  у  людські  хати.

Хай  коляда  полине  до  небес
Як  біла  птаха,  що  увись  злітає
У  Божій  ласці  цілий  світ  воскрес
Дитя  Господнє  світу  днесь  рождає...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709980
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ганна Верес

Душа – святий дороговказ

Не  може  вицвісти  душа  –
Вона  ж  бо  вічна,  милий  друже,
Найбільший  гріх,  як  залиша
Вона  в  біді,  стає  байдужа.

І  хоч  життя  дається  раз,
Радій,  що  душу  маєш  вічну,
Вона  святий  дороговказ,
І  ти  у  неї  підопічний.

Та  мудрість  інше  ще  гласить,
Що  душу  шліфувати  треба.
–  Цього,  –  із  неба  голоси,  –
Ніхто  не  зробить,  окрім  тебе.

Ганна  Верес  (Демидено).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ганна Верес

Належить Україна тільки нам

Іще  один  упав  на  полі  бою
І  закотивсь  для  нього  сонця  диск,
Окрилений  високою  любов’ю
Він  край  свій  боронити  заходивсь.

Йому  зозуля  мало  накувала
Й  роки  добігли  швидко  до  кінця.
Грудьми  в  Донбасі  він  зустрів  навалу
Уже  на  третій  день  після  вінця.

Він  знав  війну,  жорстоку,  у  обличчя
І  з  автоматом  був  лише  на  «ти».
«Сороковий»  була  у  нього  кличка,
Навіть  її  боялися  кати.  

Для  нього  ж  кличка  ця  була  святою  –
Від  прадіда  прийшла,  від  козака,  
Допомагала  воювать  з  ордою,
Й  не  одного  поклав  бойовика.

Тепер  от  смерть  навідалась  до  нього,
Хоч  чесно  відслужив  своїй  землі,
Скінчились  дні  життя  його  земного,
І  Бог  до  себе  йти  йому  звелів.  

Й  душа  його  не  знатиме  спокою,
Допоки  не  закінчиться  війна.
Кремлівським  зайдам    тут  не  буть  ніколи  –
Належить  Україна  тільки  нам.  
Чернігів.  13.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Наталя Данилюк

Чим пахнуть перші дні Нового року?

Чим  пахнуть  перші  дні  Нового  року?
Смачним  імбирним  пряником  в  руці,
Кислинкою  грейпфрутового  соку,
Багрянцем  журавлини  в  молоці…

Морозним  трунком  лісової  хвої
Із  нотками  солодких  мандарин,
Екзотикою  кави  запашної,
Заморською  гірчинкою  маслин…

Шампанським  золотистим  і  грайливим,
Молочним  шоколадом  на  фользі…
А  ще  –  таким  простим  і  добрим  дивом,
Якого  так  очікуємо  всі!..

І  світлими  надіями  на  щастя,
На  звершення,  гармонію  і  мир,
На  те,  що  рік  прожити  вкотре  вдасться
З  близькими  і  потрібними  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Анатолій В.

Тримай мене

Прислухайся.  Чуєш,  як  пада  задумливо  сніг,
Земля  загортається  в  білу  замислену  тишу?..
Я  жити  без  тебе  спокійно  б,  напевно,  не  зміг.
Ти  чуєш,  крізь  сніг  звіддаля:  «Я  тебе  не  залишу!»?

Ти  чуєш,  як  вітер  натужно  гуде  у  дротах
І  грається  хмарами  в  мареві  сірого  неба?..
Душа  крізь  хурделицю,  як  замерзаючий  птах,
І  чується  в  помахах  крил:  «Я  до  тебе,  до  тебе»...

Навколо  лютує  холодна  і  сніжна  зима,
У  вітрі  і  снігові  губляться  стишені  звуки...
Та  ближче  за  нас,  все  ж,  на  світі  напевно,  нема...
Тримай  мене  міцно,  тримаймося  міцно  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Віктор Ох

Телескопом в космос (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnudSOmsJGI[/youtube]

---------

Телескоп  придумали  торговці,
щоб  на  морі  бачить  кораблі.
Та  направив  його  в  небо  хтось  же  –
щоб  зірки  зорити  в  чорноті.

Космос  -  нескінченність  незбагненна,  
неосяжна  розумом  людським.
Виглядають  зовсім  вже  нікчемно
всі  наземні    справи  перед  ним.

Телескопом  в  космос  заглядаєм,
силуємось      щось  там  пояснить.
Та,  можливо,  Всесвіт  нас  вивчає,
а  для  нього  наша  вічність  –  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709858
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ганна Верес

А сніг ішов…

А    сніг    ішов…
І    день,    і    ніч    ішов…
М’якою    ватою    стелився    він    під    ноги…
Здавалось,    білі
Він    скарби    знайшов
І    вирішив    засипати    дороги…

Злилися    небо
Й    сонна    далина,
І    горизонт    на    милю    підступився…
Навколо    тільки
Біла    пелена…
Собачка    навіть    гавкать    притомився…

Вдяглися    в    сніг
Дерева    і    кущі,
Пропали    раптом    гамірні    ворони…
І    ненароком
Вирвалось    з    душі:
«Та    це    ж    зима    дарує    всім    корони!..»
21.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


dovgiy

ГІРКЕ

Люди  добрі,  що  це  відбувається?
Час  іде,  реформи,  -  як  бур’ян,
Тільки  балачками  заміняються,
Безладом  засмічуючи  лан.
Четверть  віку  в  України  вкрадено,
Четверть  віку  в  нікуди  йдемо.
А  життя  людське  коротке  дано  нам:
Більшістю  жебрацьки  живемо.
Люд  тікає  від  примари  бідності
За  кордони  -  заробить  на  хліб.
І  втрачає  віковічні  цінності
У    болотах  цінностей  чужих.
Закордонні  мнучи  асигнації,
Терплячи  війну  від  злих  заброд,
Тяжко  стогне  українська  нація,
В  муках  виживає  наш  народ.
Знову  давлять  цінами  космічними,
Знов  жахає  прийдешня  зима…
Ми  пішли  за  мріями  міфічними,
За  якими  майбуття  нема…
Шлях  Європи…  лицемірство  лисяче.
Ніж  у  спину  кожну  мить  чекай…
Ми  ж,  панове,  ще  істоти  мислячі,
Чом,  як  птиці,  залишаєм  край?!
На  батьків  чому  дітей  кидаємо
Та  згинаєм  шиї  під  ярмо?
Чом  своїх  кліщів  не  виганяємо,
Щоб  цією  гаддю  й  не  несло?!
Розвелось  –  кишіє  кровопивцями:
Набивають  статки  на  крові…
Чом  свою  дорогу  не  промислимо?
Може,  мало  клепок  в  голові?
Отакі  –  іще  сьорбнемо  горенька,
Безхребетних  доленька  гірка…
Доки  не  найдем  Пилипа  Орлика
І  нового  Гетьмана  Сірка!

29.09.2016    

 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709779
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Леся Утриско

Ну, як прожилося тобі, солдате?

Ну  як  прожилося  тобі,  солдате,
В  ту  першу  Божу,  Новорічну  ніч?
Напевно  снилися  стежки  до  хати,
А  може  не  змикав  сьогодні  віч?
 
Напевно  бачив  грізні  феєрверки,
Що  ворог  нагло  нині  посилав,
А  може  вішав  автомат  на  жердки,
Та  й  тихо  есемеску  посилав?

До  хати,  де  були  лишень  молитви,
Де  у  куточку  блимав  каганець,
Благання  матері  в  Господнім  лику,
Аби  війні  навік  прийшов  кінець.

У  колисковій  завмирало  сонце,
Сльоза  стікала  болем  по  щоці,
Кохана  дарувала  своє  серце-
Тобі-  єдиному,  що  на  війні.

І  ніч  пройшла,  і  зажеврівся  ранок,
І    світ  ступив  у  відлік  знов  новий,
А  ти,  у  спогадах,  зайшов  на  ганок-
Вже  посивілий,  зовсім  молодий.

Ти  цілував  кохану  до  безтями,  
Дитя  й  кровину  з  рук  не  відпускав,
Вдивлявся  в  погляд,  зболений,  у  мами
І  сльози  тихі  батьківські  вдихав.  

То  був  лиш  спогад,  молодечі  мрії,
Де  йде  війна,  де  смерть,  де  біль  і  страх,
Надія  й  віра  у  душі  жевріє-
Тепло  домівки,  рідні-  рідний  дах.

То  ж,  як  прожилося  тобі,  солдате,
У  ту  святкову,  Новорічну  ніч?
Вели  напевно  всі  стежки  до  хати?
Сльоза  тихенько  падала  із  віч.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709661
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ніна-Марія

З Новим роком!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6lqQgU8IFxEBdFpOIImAVGasfBZIQgcP26fcokyWIgjwMLnXO[/img]

[color="#820303"]Хай  же  Півник  рано  будить
Тих,  хто  Україну  любить.
Щоб  завзято  працювали,
Разом  ворога  здолали.

Хай  іде  він  звідси  геть
І  не  сіє  більше  смерть.
Щоб  у  злагоді  і  мирі  
Жили  всі  ви,  друзі  милі.

Щоб  у  кожного  вкраїнця
У  господі  і  в  хатинці
Було  їсти  що  і  пити.
Щоб  могли  ми  вільно  жити.

Щоби  доля  не  цуралась,
Мрії  ваші  щоб  збувались.
Щоб  жили  ви  у  любові
І  були  ви  всі  здорові.

Щоб  пшениця  в  нас  родила,
Процвітала  Україна!
Закінчилась  вже  війна-
за  це  вип'ємо  до  дна!

Всім  вітання  посилаю
Від  землі  до  небокраю!!![/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709666
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ганна Верес

«Козак»

[u]28  грудня  2016  року  під  Крутою  Балкою  під  час  бойового  завдання  загинув  розвідник  Леонід  Михайлович  Поводенко  («Козак»),  родом  із  с.  Михайлівка  Перевальського  району  Луганської  області.[/u]

Бідою  стежка  раптом  обірвалась,
Якою  йшов  упевнено  герой,
Крутою  Балкою  те  місце  називалось.
Це  тут  «Козак»  наш  смерті  не  зборов.
До  ворогів  так  не  хотів  потрапить,
Розвідник  знав  собі  і  їм  ціну.
У  пекло  двох  таки  устиг  відправить,
Хоч  одночасно  проклинав  війну.

Він  з  тих  країв,  де  сріблом  упивалась
У  літній  день  замріяна  Лугань,
На  повні  груди  там  душі  співалось,
Красу  цю,  мов  святиню,  зберігав.
За  неї  він  пішов  і  воювати:
Донбас,  Лугань  –  то  все  його  земля.
Не  міг  її  він  тим  подарувати,
Команду  хто  виконує  Кремля.

Він  України  був  відважним  сином,
По-іншому  ж  не  вміють  козаки,
Та  підвела  його  козача  сила,
Коли  насіло  кілька,  мов  круки.
«Умієте,  таки,  ви  катувати
І  будь-кого  готові  злісно  вбить,
Я  про  одне  лиш  буду  шкодувати,
Що  живете  не  навчені  любить»,  –

Сказав  і  змовк  у  тій  святій  задумі,
Яку  востаннє  лиш  людина  п’є,
І  йшов  від  нього  той  живильний  струмінь,
Що  сил  боротись  іншим  додає.
Потухли  очі,  козакові,  сині…
Лугань  відчула  смерть  його  здаля…
«Він  Україні  був  надійним  сином,  –
Луною  обізвалася  земля…
31.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709624
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  плането!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
розквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  пресвітлий  мир,
хай  обійме  тебе  і  [b]кожну  душу![/b]
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  всюди  зваблює  казковість  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
і  кровних,  і  не  зовсім,  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  всіх  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
для  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  [b]друзі  по  перу[/b],
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  нелегкий  час
здолаєм  перешкоди  крок  за  кроком.
В  умі  згадавши  поіменно    вас,
вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого.

...А  ще  –  аби  біда  від  нас  втекла...
...І  пісню  б  (замість  "градів"!)  солов'їну...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Я  п'ю  за  вас!  За  мир!    За  Україну!

                                                 31.12.2016  р.

Я    ВАС    ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Зима

Біліють  здалеку  поля,

Дрімають  луки  під  снігами.

Морозом  скована  земля  –

Мов  діаманти  під  ногами.

У  тиші-казці  ліс  стоїть,

Закутаний  у  срібло-іній,

Напевно,  бачить  сни  свої.

Від  сонця  впали  сині  тіні.

Мороз  і  річечку  скував,

Аж  тріск  луною  обзивався.

Проміння  сонця  ліс  сховав,

І  з  небом  далина  злилася.

Спустився  вечір  над  селом,

Вже  запалив  у  вікнах  світло,

Накрив  натрудженим  крилом.

Все  небо  зорями  розквітло.
12.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709464
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Іще один рік

Ось  іще  один  рік  не  пробіг,  мов  майнув,
Закривавлений,  неспокійний.
Не  закінчили  ми  цю  прокляту  війну,
Бо  ж  Росія  –  держава-  кіллер.

Несприятливий,  бач,  високосний  цей  рік,
І  для  нас  не  зовсім  хороший:
Йде  війна:  той  –  убитий,  а  той  –  згорів…
А  життя  ж  не  купить  за  гроші!..

У  війні  живемо  уже  третій  ми  рік,  
Але  ж  вистояли,  зуміли.
Чи  то  Бог  на  нас  зглянувся  і  уберіг,
Чи  в  боях  серця  скам’яніли?!

На  порозі  наступний,  сімнадцятий  рік  –
Рік  нових  сподівань  на  Бога.
Хай  же  він  принесе  нам  святий  оберіг
І  наповнить  серця  любов’ю!
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709462
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Постукав рік сімнадцятий у двері

[u]Всіх  друзів  по  клубу  вітаю  з  Новим  роком!  Здоров'я,  натхнення,  любові  і  миру!
[/u]
Постукав  рік  сімнадцятий  у  двері,

Та  не  святково  зовсім  на  душі.

Не  кличуть  ні  розваги,  ні  таверни  –

В  Донбасі  ж  люди  гинуть,  й  молоді.


Болить  душа…  Дніпро  від  сліз  солоний…

Рожевий  від  крові  вже  небозвід,

Та  серед  нас  і  п’ята  є  колона,

Котру  московський  радує  привіт.


Хіба  не  дикість  –  рік,  Новий,–  в  Гаваях,

І  це  тоді,  коли  кипить  війна,

Не  день,  не  два  –  три  роки  вже  триває.

Чому  ж  не  ранить  їхніх  душ  вона?


Убиті  -  поміж  ангелів  герої,

Мережить  скроні  рання  сивина.

Росія  Українські  землі  кроїть…

І  бранців  сотні…  Це  чия  вина?


І  все-таки,  я  Новий  рік  чекаю,

В  букет  складаю  горсточки  надій:

Мир  запанує  у  моєму  краї

Після  кривавих,  змучених  подій!
29.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709343
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Ганна Верес

Вони – це України авангард

[u]Ветерани-комбати  "Азову",  "Донбасу"  та  інших  підрозділів  вирішили  шляхом  блокування  припинити  корупційні  зв'язки  з  окупованою  територією  і    заставити  бойовиків  повернути  заручників.
[/u]
На  вітер  слів  не  кидають  комбати,

Ідуть  ва-банк  до  влади  –  напролом,

Ідуть,  можливо,  і  на  смерть  за  брата,

Котрий  давно  утрапив  у  полон.


Залізна  воля.  Витримка  військова.

В  боях  здобутий  і  імунітет.

Вони  брати,  хоча  і  не  по  крові.

Єднає  їх  війна,  менталітет.


Не  раз  поміж  життям  і  тінню  смерті,

Немов  по  лезу  бритви  вони  йшли,

Й  не  одному  судилось  там  умерти.

Тепер  же  інший  фронт  вони  знайшли.
 

Корупція,  що  наскрізь  пронизала,

Терпіння  їхнє  висмоктала  все.

Й  подонків  тих  комбати  розпізнали:

То  –  з  Ради,  то  кабмінівське  лице.


Нема  у  хлопців  інших  варіантів,

Як  у  державі  цій  навести  лад

Та  повернути  людям  ті  мільярди

За  ліс,  метал,  спиртне  і  шоколад.


На  бій  вони  ідуть  тепер  зі  спрутом,

Котрий  усюди  щупи  розпростер,  

Його  створив  у  нас  не  Вовка  Путін,

А  той,  чий  капітал,  мов  гриб,  росте.


Народ  чинуші  й  за  людей  не  мають,

Тарифний  вдягши  надважкий  хомут,

Стаж,  трудовий,  до  смерті  піднімають,

Податками  і  безробіттям  жмуть.


Два  роки  бранці  у  Криму,  в  Росії,  

Їх  вистача  в  підвалах  ДНР,

Вожді  ж  брехню  межи  очі  всім  сіють,

Що  для  їх  волі  роблять  все  тепер.


Отож  надія  тільки  на  комбатів,

Цінніше  їхнє  слово  за  мільярд,

Їх  не  цікавить  слава,  чи  дебати,

Вони  –  це  України  авангард!
29.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  
Ганна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Валя Савелюк

ЦИНІЗМ

                                         [i]Ти  на  пчіл  [бджіл]  поглянь:  є  робучії,  
                                         Але  й  трутні  є  неминучії  [/i]
                                                                                             (Степан  Руданський)

українські  жінки
по  всіх  європах  
наводять  порядки:
прибирають  чужі  домівки,
з-під  старих  і  хворих
виносять  нічні  горшки  –
за  центи,  тобто  за  копійки

заробітчанки…

радіють
забезпечені  європейки  –
затишок  і    чистота,
домашні  лади-порядки,
доглянуті  матері  
старі
і  
батьки  –
обходяться  їм  в  копійки…

«цивілізовані»  
рабовласники

дешевенькі  
«цінності»  прагматичні  –
довготривалі,  та  не  вічні…

…я  не  застану,
але  прийде  ж  пора
обітова́на  –
збудеться  сказане:
«…не  буде  більше
так,  щоб  одні  сіяли,
а  плоди  пожинали  інші»

цивілізовані  європейці  –
такі  ж  рабовласники
як  і  москалі-ординці:
усієї  різниці  –
у  привабливій  упаковці…
яскравій  обгортці  –  
повапленій
глянсом  обкладинці

а  під  обгорткою  –
тільки  гроші,
гроші!  і  бариші

українці  –
«дешева  робоча  сила»,
щоб  пиха  чужа  –
різномаста  ну́жа  –
множилась  і  багатіла:
скрізь  попідтинню  люди  наші
трудяться  за  гроші́,
як  викинуті  з  кубла
осиротілі  сірі  миші

…поприбирайте  їм  у  хатах,  дівчата,
бо  самі  собі  –  
без  наймитів  і  рабів  –
ради  не  годні  дати

29.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709097
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Ганна Верес

Останній дзвінок

[u]Андрій  Байбуз  загинув  18грудня  2016р.  під  Світлодарськом.  В  останні  хвилини  свого  життя  він  подзвонив  матері  мобільним  телефоном.[/u]

Стелився  дим.  Затих  нарешті  бій.
Давно  такого  не  було,  жаркого…
Він  подзвонив:  «Це  я  дзвоню  тобі…
Ти  пам’ятаєш,  мамо,  ще  такого?
Жартую  трохи.  В  мене  все  –  о’кей.
До  перемоги  зовсім  небагато.
Я  й  тут  боєць,  матусю,  –  не  лакей,
Хоч  до  війни  так  не  хотів  звикати.
На  світі  цілих  сорок  я  прожив,
А  поряд  –  ще  й  молодші,  вполовину.
Ти,  головне,  себе  побережи,  
А  я  вернусь,  живий,  не  в  домовині…
І…  з  перемогою.  Ти  це  запам’ятай:
Не  зрадив  я  в  житті  ніде  й  нікого.
Мене  нічого  більше  не  питай…
Може  й,  не  був  у  тебе  я  зразковим,
Та  й  забував  слова  тобі  знайти
Оті,  що  кожна  матінка  чекає…
Знай:  найрідніша  і  найкраща  ти…»
І…  змовк…  Життя  із  рани  витікало…
28.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709065
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Ганна Верес

Нелегкі думки засіли

Нічка,  зоряна,  у  небі
Сум  усюди  сіє,
Знов  стріляють-громлять  лейби,
Покидьки  з  Росії.
Б’ють  прицільно,  крадуть,  нищать
І  міста,  і  села.
Міномети  смертю  свищуть.
Край  той  невеселий.

Поміж  зорями  вузенький
Шлях,  Чумацький,  димний,
Десь  голосять  вдови  й  неньки,
Діток  розбудили.
Перелякані  навіки
Зорі  й  бідні  люди,
Загубили  спокій-ліки.
В  житлових  спорудах
Нема  вікон  –  лиш  тривога:
Коли  ж  мир  настане?
Куди  ж  виведе  дорога
Тих,котрі  повстали?
Й  малоросами  не  хочуть  
Тут  вони  вмирати,
Зрозумівши  власний  злочин.
Схід  *–  не  Емірати…
У  Примор’ї  **  лиш  китайців
Частіше  зустрінеш;
Копійки  за  свою  працю.
В  чужім  краї  –  й    фініш…

Нелегкі  думки  засіли,
І  печуть,  і  мучать:
Чи  ж  там  вийде  жити  сміло.
Чи  за  дріт,  колючий?
Душу  холод  пропікає:
З  цим  як  далі  жити?
Кращі  роки  утікають…
На  полях  –  не  жито  –
Міни,  сховані  розтяжки.
Пахне  смертю  звідти.
Небезпечно  жити    й  важко.
Бідні  й  ми,  і  діти.

Гляне  нишком  в  паспортину,
Синю,  українську,
Молить  Бога  за  дитину,
Що  в  чужому  війську:
«Війна  нащо  йому,  треба?
Примири  ж  всіх,  Боже!»
Сумно  дивиться  у  небо,
Жде,  чи  ж  допоможе?
Ніч  до  краю  добігає.
Зіроньки  погасли:
«Може,  Бог  це  нас  карає
За  російські  гасла?!»
20.12.2016.
*Далекий  Схід.
**Мається  на  увазі  Далекий  Схід  у  Росії,  куди  запрошували  кримчан.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709063
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Під Світлодарськом

Тривожно  спав  у  ніч  ту  Світлодарськ,
Бо  бій  ішов,  жорстокий  і  нерівний,
Й  чекала  чорна  вояків  біда,
Таких  безстрашних,  Україні  вірних.

На  дрібки  сік  повітря  автомат…
Свистіли  міни…  Рухались  солдати…
Та  ось  упав  улюбленець-комбат…
Й  згадалося  його:  «Не  смій  ридати!»

Лежав  комбат,  мов  зрізаний  дубок,
Навколо  дим  стелився  сивиною.
Й  здалось  на  мить,  послав  йому  сам  Бог,
Отих,  що  перевірені  війною.

А  поряд  нього  корчивсь  побратим,
Ще  молодий,  якому  жити  й  жити.
Просив  ледь  чутно  той  боєць:  «Води...»
«До  нього,  хлопці,  треба  Вам  спішити,  –

Сказав  комбат,  –  а  я  іще  міцний…»
Й  послав  до  неба  свій  останній  погляд.
Там  образ  матері  побачився,  ясний,
Що  піднялася  чайкою  над  полем.

Й  душа  його…  злетіла  догори,
Щоби  оглянуть  звідти  місце  бою.
«О,  ні!  Таких  уже  не  підкорить,  –
Якби  ж  я  міг  закрити  їх  собою.»
27.12.2016.
[u]Під  час  бойової  операції  на  Світлодарській  дузі  (18  грудня  2016р.)  дійсно  один  із  героїв  Андрій  Байбуз  (позивний  "Ефа")  відмовився,  щоб  його,  пораненого  в  ноги,  врятували,  і  попросив,  щоби  забрали  з  поля  бою  молодого  бійця.  Так  і  загинув  "Ефа",  перед  смертю  ще  встиг  поговорити  з  матір'ю  по  мобільному  телефону,  пояснивши  їй,  чому  він  так  зробив.
[/u]
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Мої вірші воюють у Криму

Мої  вірші  воюють  у  Криму.
Розвінчують  російського  тирана.
Ви  скажете,  потрібно  це  кому?
Тим,  хто  живу  у  серці  має  рану.
І  хто  давно  вже  виріс  із  раба
Й  навчився  жити  під  крилом  у  волі,
У  кому  поселилася  журба,
Та  мрія  ще  жива  про  світлу  долю.
І  не  лише  для  себе  –  для  дітей,
Онуків,  правнуків,  для  Криму-України,
Хто  вірить,  що  майбутнє  те  гряде  –
Й  закінчиться  доба  війни-руїни.

Мої  вірші  не  тільки  у  Криму,
Але  й  на  сході,  в  вогнянім  Донбасі.
Пишу  я  їх  невтомно  ще  й  тому,
Щоби  відкрити  очі  бідоласі,
Котрий  повірив  у  «Російський  мир»,
Мовляв,  його  це  історичні  браття.
Без  України  «Мир»  той  утомивсь
І  запалив  війни  жарке  багаття.
Людей  лишив  уласного  кутка,
Розбив  дороги,  школи  і…  надії.
Як  не  влаштовує  вас  доля  отака,
Берімося  за  зброю  і  до  діла:
Всю  наволоч,  гнилу,  відкиньмо  геть;
Не  личить  нам  стояти  на  колінах.
Шахтар  ти,  робітник,  інтелігент,
В  руках,  у  наших,  доля  України!
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ніна-Марія

Життя, що розділене навпіл

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3Iiv-gFwAGHuMn0KHw5azqpiNMnZHf_x_eqaObqTh0hcpRNMi[/img]


[color="#066e19"]Скажи,  за  що  так  можна  любити,
Чи  мо  просто  за  те,  що  ти  є  ?
В  твоїм  серці,  як  всесвіт  великім
Б"ється  серце  маленьке  моє
 
Інший  вимір  мене  не  злякає.
І  час  той,  що  невпинно  летить.
Навчитись,  як  по  іншому  жити?
Прожите  -  я  умію  цінить.
 
На  життя,  що  розділене  навпіл,
Озирнусь,  через  призму  років.
Там  де  ти  —  там  квітучий  оазис,
Без  тебе  -  світ  увесь  спопелів...
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708811
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Наталя Хаммоуда

МРІЯ. ( Нащадкам присвячено)

Коли  я  відійду,  коли  мене  не  стане,
Коли    уже  і  світ  забуде,  що  булà,
Я  мрію  із  небес  крізь  решето  туманів,
Вертатися    до  Вас  промінчиком  тепла.
Торкатись  Ваших  мрій-  нехай  усе  здійсниться,
Стелити  трав  шовки  на  всі    земні  путі,    
Лишати  світла  тінь  на  кожному  обличчі,
Хто  у  хвилину  ту  зневірився  в  житті.
Леліяти  в  садах  весняні  диво-квіти,
Дощем  рясним  з  небес  пролитися  в  жита,
І  з  усіма  із  Вас  страждати  і  радіти,
І  поряд  з  Вами  йти  через  усі  літа.
Коли  я  вже  піду...  Коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  була,
Із  висоти  небес,  з  поміж  густих  туманів
Вам  упаду  до  ніг  промінчиком  тепла.
27/12/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708786
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Можливо я когось і подивую

Можливо  я  когось  і  подивую,
Що  тільки  словом  землю  бережу,
Я  з  нього  кам’яну  стіну  збудую
І  серце  кожне  духом  заряджу.

А  дух  ніколи  не  здолати  «градом»,
І  куля  таке  серце  не  проб’є,
Не  назвемо  й  Росію  більше  братом,
Бо  істина  нам  право  це  дає.

Поки  серця  пульсують  наші  кров’ю,
І  сонце  торжествує  кожен  день,
Ми  уп’ємось  синівською  любов’ю,
Й  від  заздрощів  наш  ворог  упаде.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Під-під-па-дьом

Заколосилися    жита,
Заколосились,
Перепел    пару  щось  питав:
Душа      просилась.
Рясніла    краплями    роса,
Поїла    стебла,
Під    колосочками    звиса
Вона    ледь    тепла.
Приспів:      –  Під-під-па-дьом,–                      (2р.)
Жита    співають.
 –  Під-під-па-дьом,  –                        (2р.)
Росою    грають.
 –  Під-під-па-дьом,  –                            (2р.)
 Перепіл    кличе,  –
 –  Думала    море    за    селом,  –
     Чайка    кигиче.

Заголубіли    небеса  –
Раділи    житу,
А    його    вітер    колисав  –
Хотілось    жити.
Спішило    сонце    освятить
Той    повний    колос.
До    нього    з      жита    ген    летить
Цей    дивний    голос.
Приспів:      –  Під-під-па-дьом,  – (2р.)
  Жита    співають.
 –  Під-під-па-дьом,  – (2р.)
 Промені    грають.
 Під-під-па-дьом,  – (2р.)
Перепіл    кличе.
–  Думала,    море    за    селом,  –
Чайка    кигиче.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708779
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


dovgiy

З НОВИМ РОКОМ

Гурт  ялинок,  галявина  в  лісі,
Сніговій  позакутував  їх.
Новоріччя  запалює  свічі
На  небесних  свічадах  нічних.
Там  від  кожної  зірки  прикраса
Діамантово  грає  в  гіллі
Бо  казкових  веселощів  свято
Знов  крокує  по  нашій  землі.
Де  не  стане  вальсуючим  кроком,
А  чи  в  людську  оселю  зайде,  
Вечір  добрий!  Всіх  вас  -З  Новим  роком!
Хай  вам  щастя  і  радість  буде!
Хай  здоров’ячко  з  вами  довічно
Не  зазнає  завчасних  розлук,
Нехай  щастя  кружляє  як  пісня
Та  пташиною  сяде  до  рук,
Хай  кохання  палке  та  взаємне
Кожну  долю  зігріє  теплом,
Хай  схиляється  нива  доземно
Та  врожаїться  щедрим  зерном,
Над  прарідним  вкраїнським  обширом
Хай  від  Бога  зійдуть  благодаті
І  такого  бажаного  Миру
Хай  пошле  нам  до  кожної    хати!
При  святковім  родиннім  застіллі
Не  забудьмо  згадати  солдатів.
Вони  там,  під  виття  заметілі,
Мусять  землю  від  зайд  захищати.
Вони    там,  віддають  найдорожче,
Ради  кожного  з  нас  без  вагання…
Тож  давайте!  –  я  дуже  вас  прошу!
Перед  Богом  навколішки  станьмо
І  за  них  помолімося,  браття!
Аби  всі  повернулись  живими,
Щоби  також  могли  святкувати
Із  дітьми  та  батьками  своїми!  
Чи  причулось?  Та  ж  ні!  За  порогом
Скрипом  снігу  порипують  кроки
Дід  Морозко  в  кожушку    червонім
Нас  вітає  усіх  –  з  Новим  роком!

26.12.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708739
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

Любов і сльози виплетуть сузір'я.

Загляну  тихо  у  розбите  серце
І  поцілунком  рани  всі  сцілю,
Я  вип'ю  сльози  твої,  мов  озерце-
Бо  я  люблю.

Де  буде  насолодою  причастя,
Що  душу  мою  грішну  сповідає,
Із  чаші  божевілля  вип'ю  щастя-
Бо  я  кохаю.

Розтану  в  нім-  у  нашім  надвечір'ї,
Чи  зле,  чи  добре...я  таки  не  знаю,
Любов  і  сльози  виплетуть  сузір'я,
Де  я  чекаю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708714
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Валентина Ланевич

Дивляюсь на спалахи нічні зірок.

Дивляюсь  на  спалахи  нічні  зірок,
Де  та,  котра  містком  єднає  душі?
Плете  кохання  чуттєвий  ланцюжок,
Серця  й  собі  не  в  змозі  буть  байдужі.

І  стежечка  в’юниться  десь  поміж  хмар,
Що  вітер  гонить  небом  без  перерви.
Гортає  погляд  настінний  календар,
Душа  горить  і  неспокійні  нерви.

І  ніжність  з  сумом  у  грудях  щемонить,
Повзе  по  тілу,  що  чека  любові.
-Живу  тобою,-  єство  моє  кричить,
Тужить,  скоряючись  німій  розмові.

26.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708687
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

А я прийду сьогодні просто так.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Без  музи,  без  написаного  вірша,
Із  запашною  кавою  в  руках,
У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  душею,  а  у  ній  думки  розквітлі,
Торкніть  її-  скуштуйте  її  смак,
Солодкий  смак  у  веснянковім  світлі.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  любов'ю,  що  живе  у  моїм  серці,
Яскравою,  як  в  літнім  полі  мак,
У  кольорах  яскравих  на  веселці.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Така,  як  є,  аби  побути  з  вами,
Я  гнів  прийму...  чи  не  прийму  ніяк,
Та  привітаюсь  щирими  словами.

У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня,
Я  привітаюсь  щирими  словами,
Залиште  гнів  на  вічнім  попелищі-
А  я  прийду-  побуду  нині  з  вами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Такими чекає нас світ

Давно  це  вже  не  таємниця,

Знущався  над  нами  як  брат,

Вивозив  як  жито  й  пшеницю,

Народ  залишав…  вимирать.

Давив  як  не  раз  нашу  волю

І  мову  топтав  теж  не  раз,

Він  рабську  кував  для  нас  долю,

Покраять  державу  зібравсь.


Були  ми  завжди  другим  сортом:

Бач,  не  українці  –  «хохли»,

Хоча  і  у  війнах,  і  в  спорті

Частіше  ми  перші  були.

В  Сибір,  в    Воркуту,  у  Печору

Везли  у  кайданках  дідів,

Здається,  неначе  учора

З  нас  кожен  десятий  сидів.


Морозили  і  катували,

Свободи    щоб  вибити  дух,

А  ми  ще  твердіші  ставали,

Спинять  не  збиралися  рух.

Час  прийде:  в  кулак,  у  єдиний,

Зіллються  і  захід,  і  схід

За  правду  і  право    людини.

Такими  чекає  нас  світ!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Ганна Верес

Якби ж не те колоссячко…

[u](Знала  я  одну  жінку,  котра  відсиділа  за  сім  колосків  7років  при  тих  комуністах,  за  якими  так  багато  ще  плачуть,  виступають  проти  декомунізації.  У  творі  її  доля.)
[/u]
Вона  одна.  Одна,  як  перст,  і  в  хаті,

І  в  дощ,  і  в  спеку,  й  як  тріщить  мороз.

Не  звикла  й  плакатись  на  людях  чи  зітхати,

Хоча  не  шкодувала  доля  гроз.

Одна  вона  і  день,  і  ніч  стрічає,

Але  найтяжче  ранку  їй  чекать:

Все  слухає,  як  серце  кров  качає,

А  ніч  не  поспішає  утікать.  


У  світ  прийшла  давно.  Ще  довоєнна.

І  стежку  теж  топтала  непросту,

Не  бачила,  й  які  вони  –  «зелені»,

Й  скарбничку  мала  теж  вона  пусту.

Сьогодні  теж  старій  ніяк  не  спиться  –

Калейдоскоп  прокручує  життя:

Якби  ж  не  те  колоссячко  пшениці,

Усе  було  би  в  неї  до  пуття.

А  так…
І  попливе  думками

В  далекий  край,  де  молодість  згнила.

(Її  впіймали  в  полі  з  колосками,

Котрі  вона  під  голод  підняла.

Не  забарився  й  вирок  зі  статтею,

І  доля  повела  її…  в  Сибір.

Можливо,  інший  був  би  за  межею,

Вона  ж  везла  всі  біди  на  собі).

Усі  сім  років  згадувала  мову,

Якій  навчала  мама  з  ранніх  літ.

Й    морози  вдома    не  такі,  зимові.

Який  тісний  і  величезний  світ!


Коли  ж  землі,  своєї,  вже  ногою

Вона  торкнулась,  залилась    слізьми.

Не  просто  й  рани  їй  було  загоїть,

Тай  чи  можливо  пережите  змить?!

Так  і  лишилася  одна  у  цілім  світі.

Не  дочекалися-спочили  і  батьки

У  сорок  сьомім,  у  голоднім  літі.

Така  ціна  була  за  колоски.

Погас  завчасно  й  вогничок  любові

(Чужого  ж  красти  жінка  не  могла).

Так  і  лишилась  без  сім’ї,  небога,

Лиш  доля  рясно  зморшками  лягла.

І  сивина  навідалася  рано

У  коси,  її,  чорні,  як  смола,

А  може,  проросла  з  тієї  рани,

Що  довго  у  душі  її  жила…

До  фінішу  вже  роки  добігають,

У  косах  і  у  голосі  –  зима.

Вогонь  в  очах  її  не  меркне,  пригасає…

Дістались  колоски  не  задарма…


Аж  ось  постукав  ранок  у  віконце,

Хоч  не  склепила  зовсім  ще  очей.

Бентежить  схід  промінчик,  перший,  сонця,

І  серденько  ще  звечора  пече.

«Та  то  –  дарма,  –  подумала,  –  минеться,

Пішли  молодші  мене  за  межу,  –

Й  піднятися  із  ліжка  жінка  пнеться,  –

Чого  ж  це  я  і  досі  ще  лежу?!..»
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708610
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Світлана Моренець

ЗУСТРІЧ

Засидівшись  у  замкненому  колі,
в  полоні  буднів  бранкою  щодень,
випурхуєш  пташиною  з  неволі,
муркочучи  собі  під  ніс  пісень.

Летиш  до  друзів,  що  для  серця  милі.
Як  риба  в  воду  –  в  однодумців  гурт
пірнаєш...  і  несуть  нас  теплі  хвилі,
і  не  затягує  на  дно  підступний  нурт

ворожості,  зміїного  сичання
ані  отрута  непорозумінь...
Купаєшся  у  щирому  братанні,
у  позитиві  світлих  янь  та  інь.

Розмови  тихі,  спогади,  гостро́ти,
автографи  –  доробки  ж  є  у  всіх!
Є  дружня  критика  і  похвали  щедро́ти,
і  безліч  тостів,  анекдоти,  сміх...

Від  легкості  аж  випрямились  плечі  –
це  зустріч  дарувала  два  крила.
Ну  а  в  душі,  немов  настав  святвечір
і  благодать  торкнулася  чола...

                                 25.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Nino27

Знаю, зимонько…

[b][i]Та    пекельна    зима    слід    назавжди    лишила,
Болить    в    ранах    душа,  плаче    досі    зима...
Білосніжна    моя,  плачучи    пережила
Чорноту    і    страхи,  й    почорніла    сама.
І    холодна    душа    в    неї    болем    боліла,
Й    дрібним    дощиком    жаль    долітав    до    землі...
А    сьогодні    сніжком    все    навкруг    відбілила,
Приховавши,  ось    так,  чорно-сірі    жалі.

Доторкнулась    щоки    білосніжна    сніжинка,
Поцілунком    холодним...  і    зникла    за    мить.
Залишила    свій    слід,  мов    холодна    сльозинка...
Знаю,  зимонько,  в    мене    душа    теж    болить.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708465
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Наталя Хаммоуда

Солдатська мати

СОЛДАТСЬКА  МАТИ
В  глибоких  зморшках  тонуть  краплі  поту,
Потерплі  руки  склала  на  колінах,
Одна  їй  залишилася  турбота:
Живим  із  фронту  дочекати    сина.

Вже  цілий  рік  з  полону  не  вертає,
Та  хто  б  сказав:  живий,  чи  вже  на  правді?
І  молиться  щодня,  і  виглядає
І    вірить,  що  повернеться,  насправді.

А  уві  сні  він    їй  так  часто  сниться:  
То  повернувся  радісний  зі  школи,
То  воду  набирає  із  криниці,
Чи  вдвох  із  батьком  дров  на  зиму  колять.

Вона  й  себе  в  них  бачить  молодою:
Де  ще    біда  обличчя    не  зорала,
Спливлù  роки,  немов  би  за  водою,
Вже  старість  підкрадається  помалу.

Вогні      Різдвяні  миготять  у  вікнах,
Та    зовсім  не  до  радості    старенькій.
Із  дня  на  день  чекає  сина,  бідна,
Вже  чисто  посивіла  в  горі,  ненька.
2016,  грудень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708416
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Леся Утриско

Лунає світом колядниця.

Так  тихо-  тихо  сніг  рип,  рип,
Старезні  сани-  скрип  та  скрип
І  білі  коні-  на  припоні,
Овечки  гріються  в  загоні.

До  хати  батько  сніп  заносить,
Та  й  до  молитви  мило  просить,
Уся  сім'я  втихає  з  миром,
Складають  ручки  діти  щиро.

Дитя  Господнє  щоб  просити:
У  Його  ласці  вічно  жити,
Хвалити  нині  та  довіку
І  многих  літ  Йому  без  ліку.

Лунає  світом  колядниця,
Мов  зачаровує  дівиця,
Весь  світ  сьогодні  привітає:
Христос  наш  нині  ся  Рождає!  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708294
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ганна Верес

Зачекай!

[u](Звернення  до  тих,  хто  воює  з  нами  у  Донбасі).[/u]

Зачекай,  не  спіши,  не  треба!
Зупинися,  ну,  хоч  на  мить!
Запитай  не  себе  вже  –  небо,
Як  у  вбивці  душа  щемить.

Не  стріляй,  не  гріши,  бо  ж  може,
Саме  в  цьому  твій  оберіг,
Глузд,  здоровий,  хай  переможе.
Не  вбивай:  це  найтяжчий  гріх!

Не  стріляй!  Будь  не  вбивця  –  воїн  –
Статус  різний  у  них  обох:
Воїн  –  то  захисник  є  волі,
Вбивцю  ж  першим  накаже  Бог.

Чию  ж  волю  ти  тут  рятуєш,
Коли  б’єш  по  таких,  як  сам?
Знаю,  ти,  як  і  я,  бідуєш
І  не  віриш  у  чудеса.

Ти  такий  не  один,  я  знаю,
Мудрість,  все-таки,  прояви.
Ти  є  гостем  у  нас  незваним,
Стань  карателем  для  Москви!

Саме  звідти  нечиста  сила
Повела  тебе  в  наш  Донбас.
Пам’ятай,  я  тебе  просила.
Роковий  скоро  прийде  час!
24.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708404
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ганна Верес

Писати хочу так

Писати  хочу  так,  серця  щоб  завмирали,
Пізнаючи  землі  нетлінний  рай,
Зі  мною  зорі  в  небі  щоб  збирали
Й  любили,  як  і  я,  свій  рідний  край.
Я  закохати  хочу  всіх  у  слово,
Просте,  співуче,  в  нім  –  народу  суть,
Щоб  ним  клялися  в  вірності  й  любові
І  відчували  істини  красу.

Писати  хочу  так,  щоби  мене  чекали
Із  порцією  правди  про  війну,
Щоб  вороги  тих  слів,  моїх,  лякались,
Визнаючи  свою  у  ній  вину,
Щоби  разом  нам  випало  сміятись
В  обличчя  тим,  хто  мав  нас  за  рабів,
Щоби  в  путі  ніколи  не  спинятись
І  ціну  знати  ворогу  й  собі.

Писати  хочу  так,  щоб  волі  не  приспати,  –
Неволі  не  пробачить  нам  земля,
Коли  на  неї  прийдуть  супостати
Й  на  шмаття  стануть  рвати-розділять.  
Серця  я  хочу  словом  розбудити
В  тих,  кому  власне  жниво  –  не  межа,
Своє  ім'я  боялись  щоб  ганьбити,
Щоб  українців  світ  весь,  поважав.

Писати  хочу  так,  щоб  тисячі  читали
І  про  далеку,  сиву  давнину,
Чиї  сини  ми,  й  дочки,  пам’ятали
Й  землі  платили  власну  данину.
Я  хочу  віру  людям  відродити
У  завтрашній,  у  кращий,  світлий  день,
Любов  до  ближнього  у  душах  розбудити,
Вона  за  руку  мир  нам  приведе.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Намалюй мене білим зима

Намалюй  мене  білим,  зима,
На  поверхнях  засніжених    вікон,
Ми  3  тобою  зрівнялись  за  віком
Вже  на  скронях  блищить  сивина.

Намалюй  мене  білим,  зима,
На  папері,    що  є  чистим  полем,
Хай  озветься  малюнок  той  болем,
І  я  довго  ще  буду  сумна.

Намалюй  мене  білим,  зима
Кольорів  -  різнобарв'я    не  треба,
Досить    світла  що  лине  із  неба,
Я  малюнок  довершу  сама.

Що  ж  вагаєшся,  біла  зима?
Я  ж  так  часто  тебе  малювала
У  віршах  своїх.  Душу  вкладала.
Чи  в  хурделиці  пензля  нема?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708370
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Любов Іванова

Не отрекаются любя - акро

Н/а  небо  вышла  полная  луна
Е/два  спустились  сумерки  на  город

О/пять  по  сердцу  памяти  волна
Т/ы  мне  безмерно,  как  и  прежде,  дорог.
Р/азводит  жизнь  по  разным  берегам
Е/жеминутно  ком  сжимает  горло
К/ак  дальше  жить?  Разрушен  общий  храм
А/  между  нами  -  мерзлота  и  холод  .
Ю/лой    кручусь  от  горьких  мыслей-туч
Т/ы  жил  без  чувств,  какой  то  странной  ролью
С/тою  у  края,  рядом  бездна  круч..
Я/  и  обрыв...меж  чувствами  и    болью

Л/арец  разбит,  осколками  звеня
Ю/чусь  ко  льдам,  но  в  них  нельзя  согреться
Б/ог  НАС  оставил.  Ты...  теперь...  меня
Я/  минус  ТЫ  ...  и  два  разбитых  сердца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708272
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


dovgiy

ЧЕРПАЮ СИЛИ

Черпаю  сили  з  тебе,  моя  земле:
З  твоїх  безкраїх  золотих  ланів;
З  твоїх  садів  в  мереживах  зелених;
З  твоїх  озер  в  оточенні  гаїв.

Черпаю  мудрість  у  твоїх  Пророків:
Франка,  Шевченка  та  Сковороди.
Їхні  життя  –  завжди  мені  уроки
Як  треба  сину  Матінку  любить.

Черпаю  мужність  у  твоїх  Героїв:
Хто  на  шляху  загарбників  постав,
Хто  у  цей  час  в  солдатських  одностроях
Своє  життя  за  мирні  дні  віддав.

Красу  черпаю  де  пісенна  повінь
З  творів  Поетів  –  ніжних  солов’їв.
По  всій  Землі  дзвенять  пісні  чудові
З  мережива  мелодії  та  слів!

А  ще  я,  земле,  дякую  за  Мову,
Яка  до  мене  з  правіків  прийшла.
Рятую  душу  нею  знову  й  знову
Від  чужини  оманливого    зла.

Щоб  труд  малий  мій  в  безвісті  не  згинув,
Як  в  багатьох  буває  повсякчас,
Молю  за  Тебе,  Мамо  –  Україно,
Аби  Господь  беріг  Тебе  для  нас!

24.12.2016



 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708235
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ганна Верес

Чому заручники?

Іще  ‘дна  ніч  до  ранку  доповзла,
І  голова  від  дум  ще  важча  стала:
Як  же  ці  дикі  найманці  Кремля
Вже  Україну  й  цілий  світ  дістали!

«Майстри»,  так  звані,  нелюдських  тортур
Знімать  навчились  й  скальпи  з  полонених,
А  щоб  вогонь  живий  в  очах  потух,
То  розпинають  на  хрестах…  у  –енне.

І  це  вчорашні  друзі,  ба,  брати?!
(Киплять  думки,  аж  мозок  пожирають),
Це  нелюди.  Це  навіть  не  скоти.
Ніде  заручників  у  світі  не  карають.  

Заручники?  І  це  у  час  війни?
Чом  звикли  ми  до  терміну  такого?
Ніколи  не  загладити  вини
Тим,  хто  вбиває  й  заробля  на  крові!..
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ганна Верес

Б'ється мій народ з тираном

Де  вітри  ковил  гойдали
Й  степ  із  небом  обнялись,
Ранки  росами  спадали,  
Край  той  був  таким  колись.
А  тепер  земля  –  у  ранах,
Кров  у  травах  –  не  роса  –
Б'ється  мій  народ  з  тираном:
У  диму  і  небеса.

Матерів  гірке  ридання
Сколихнуло  синю  вись,
Недоспіване  кохання
Закотилося  кудись.
І  зажурена  калина
Віти  опуска  в  траву,
Удові  сльоза-краплина
Затулила  синяву.
12.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Любов Іванова

Наша любовь, словно дождь посреди февраля.

Наша  любовь,  словно  дождь  посреди  февраля,
Смывший  снега  и  унесший  всё  сразу  в  озера.
Хрупкие  льды,  да  и  те  не  на  главных  ролях
Серо-промозглый    и  плачущий  ливнями  город.

Наша  любовь,  словно  дождь  посредине  зимы
Вроде  не  мог  этот  промах  в  природе  случиться.
Видно  дана  эта  встреча  средь  жизненной  тьмы,
Чтобы  потом,  исправляя  просчет  -  разлучиться.

Наша  любовь  -  опоздавший  в  порту  пассажир,
В  пункт  назначения  так  и    не  смогший  добраться.
Наша  любовь  -  не  заполненный  счастьем  эфир,
Он  во  Вселенной  успел  среди  звезд  затеряться.

Наша  любовь,  словно  дождь  посреди  февраля,
Снег  на  чело  среди  теплого,  яркого  лета.
Наша  любовь  не  венчала  нас  у  алтаря...
Что  же  мы  ждем  до  сих  пор  друг  от  друга  ответа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708257
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Галина_Литовченко

НЕДАЛЕКО ДО РІЗДВА

Зимовий  день.  З  морозом,  як  годиться.
В  відрі  на  ґанку  кварта  б’ється  в  лід.
Парує  в  небо  з  вулиці  криниця,
в  заметі  стежку  порпає  сусід.

Насупилася  з-під  острíшку  клуня,
ступають  кури  з  оглядом  на  сніг.
Прикраса  двору  –  снігова  бабуня,
тримає  міцно  віник-оберіг.

Ялинка  ловить  лапами  сніжинки,
зубами  пес  лякає  білих  мух.
Заждався  дідух  свята  ще  з  обжинку,
стріпнувся  враз,  аж  захопило  дух.

Сільської  церкви  маківку  і  плечі
зима  пухнастим  хутром  накрива.
Колядки  вже  розспівує  малеча,  
бо  ж  недалеко  зовсім  до  Різдва.
23.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Ганна Верес

У жалобі Україна


У  жалобі  Україна

Після  Миколая.

Впали  люди  на  коліна,

Голови  схиляють:

Пливуть  спереду  знамена,

Журбою  повиті,

А  за  ними  –  не  померлі  –

В  Світлодарську  вбиті.


Ниють  душі,  плачуть  очі

У  тих,  хто  стрічає,

І  серця  кричать-тріпочуть:

«Чому  ж,Миколаю,

Від  дітей  ти  відвернувся

В  день  такий,  великий?

Богу  ж,  мабуть,  присягнувся

Боронить  від  лиха?!


Уся  ж  наша  Україна

У  хрестах,  могилах,

Схід  горить,  земля  –  в  руїнах…

Там  же  кращі  гинуть!..»

Мовчать  усі:  Захід,  небо

Про  війни  багаття.

Сподіваймося  ж  на  себе,

Українці-браття.
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708112
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Валентина Ланевич

Обіймаю тебе душею.

Обіймаю  тебе  душею,
зором  внутрішнім,
теплом  та  ласкою  сповненим,
серцем  своїм  гарячим
до  самозречення  люблячим.
Обіймаю  тебе  очима,
тугою  зволожено-тривожною,
поглядом  у  далеч  спрямованим,
віями  тремтячими  обрамленим.
Обіймаю  думкою  стрімкою,
що  тілом  жадним
до  тебе  горнеться,
обіймів  взаємних  бажаючи.
Єством  своїм  усім  обіймаю,
що  кров,  коханням  налиту
по  венах    вергає.
Від  подиху  війни,
вітром  принесеним,  ціпенію,
холод  стискає  груди  мої.
Молюсь  щиро,  ревно,  
смиренно  вклякнувши  на  коліна.
Господи,  Святий  Отче,
Пресвятая  Діво  Маріє,
Захистіть  та  зішліть  мир  нам
та  землі  нашій,  Україні!
Хай  скине  з  себе  окови  злодійські,
підступом  на  неї  вдівані
і  стане  знову  вільною  та  щасливою,  
і  заколоситься  хлібами  рясними
на  нивах,  де  вже  ніколи
й  ні  на  кого  не  чигає  смерть,
де  панує  радість,  
спокій  та  благополуччя!

22.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707992
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Галина_Литовченко

РУШНИЧОК

Мамі  вишила  калину
на  кухоннім  рушнику.
Ту,  що  в  нас  росте  під  тином
серед  мальв  у  квітнику.
Візерунок  мій  матуся
розглядає  залюбки.
Я  ж  тепер  сама  беруся  
витирати  тарілки.
Може  це,  звичайно,  жарти  
й  не  шедевр  –  гостинець  цей,
та  матуся  каже:  варто
віднести  його  в  музей.
Ну  й  матуся!  Ну  й    ідея!
Здивувала,  просто  –  шок.
Я  ж  три  дні  лише  для  неї  
вишивала  рушничок!
20.12.2016
(мал.  Ніни  Денисової,  фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707893
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Хіба можна забуть?

Я  не  хочу  війни…
Хочу,  щоби  її  загасили,
Бо  гіркі  полини
Залоїли  в  мені  кожну  кліть.
Хіба  можна  забуть
Материнське  ридання  над  сином,
Із  АТО  що  прибув?
Хіба  може  таке  не  боліть?

Не  двоколірний  світ  –
Ми  про  це  не  сьогодні  дізнались.
Найстрашніше  ж,  як  він
Одягається  в  чорну  чалму,
Коли  землі  в  крові,
Коли  люди  живуть  біля  згарищ,
Коли  падає  квіт
Із  питанням,  останнім:  «Чому?»

Я  не  хочу  війни,
Щоб  зірки  без  причини  згорали.
Чим  юнак  завинив,
Котрий  місце  у  небі  зайняв?
Де  ж  та  правда,  скажіть?
Божа  сила  чом  тих  не  карає,
Хто  не  знає  межі
Й  руку  хто  на  хлопчину  підняв?

Не  один  ще  впаде,
Та  залишить  нам  віру  й  надію,
Щоби  завтрашній  день
Попіл  згарища  не  притрусив,
Щоби  він  і  вона
Квітам,  сонцю  і  дітям  раділи,
Щоби  жодна  війна
Наші  долі  не  сміла  косить.
21.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707842
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Світ прокляне війну

Щодень  читаю,  думаю  і…  плачу,
Історії  ковтаю  сторінки,
А  там  і  Русь,  і  половці,  й  Козача
Доби  Вкраїни.  Нелегкі  стежки
Пройшов  народ  мій,  та  здобув  свободу,
Политу  кров’ю  і  слізьми  не  раз,
Вдяглася  пам’ять  у  вінок  скорботи,
Бо  промінь  не  один  завчасно  згас.

Сьогодні  знов  народ  мій  у  тривозі,
Адже  терзає  долю  «східний  брат»,
Здавалось,  не  було  звідтіль  загрози,
Та  Крим  устиг  й  Донбасу  пів  забрать.
Й  думок,  сумних,  лякаюся,  щоразу:
І  друг,  і  брат  в  житті,  щоб  виручать,
А  не  для  того,  в  хату  щоб  залазить,
Вбивати  й  сиротити  онучат.

Історія  іде  по  свому  колу,
Нові  щоразу    в’яже  нам  вузли,
Життя  ж  –  то  найсуворіша  є  школа,
Скоріше  би  назад  ви  поповзли.
18.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Леся Утриско

Я молитиму Бога.

Я  молитиму  Бога  за  мою  Україну,
У  високому  небі  хай  сотворить  чудес,
Я  молитиму  Бога  за  кожну  дитину,
Я  молитиму  Бога,  аби  син  твій  воскрес.

Посивілі  вуста,  затамований  подих,
На  граніті  слова-  закарбований  погляд,
Я  молитиму  Бога  за  кожного  сина,
Бо,  десь  плаче  дитя,  що  напівсиротина.

Я  молитиму  Бога  за  кожну  родину,
Я  молитиму  Бога  за  оту  сиротину:
Хай  почує  молитву  із  високих  небес,
Я  молитиму  Бога,  аби  син  твій  воскрес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707836
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Віктор Ох

Ми з тобою зовсім різні (V)

Слова  –  Надія  Козак
Виконує  –  Ярослав  Чорногуз  
Звукозапис  –  Олександр  Салицький
Кліп  -  Олексій  Тичко
-----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tLqCPqGhL5M[/youtube]

Біла  птаха  в  піднебессі  –  
Погляд  свій  не  відведу.
Ти  мене  не  розумієш,
Кажеш:  з  піснею  іду.
                   Ми  з  тобою  зовсім  різні,
   Хоч  удвох  взялись  вливти:
   Я  шукаю  щастя  в  небі,
   На  землі  шукаєш  ти.

Приспів:  Щастя  в  небі,  щастя  в  небі  –  то  для  мене.
                         На  землі  у  мене  щастя,  –  кажеш  ти.
         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...  
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.
 
Я  хотів  би  кращим  стати:
Може,  зіроньку  оту
Принесу  тобі  до  хати,
Ще  й  у  пісню  заплету…      
   Але  ж  ми  такі  вже  різні,
   Наче  осінь  і  весна:
   На  вустах  у  тебе  проза  –
   В  мене  музика  ясна...

Приспів:  Пісня  серця,  пісня  серця  –  то  у  мене,  
         Ти  б  серйозності  набрався,  –  кажеш  ти.
                         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707800
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


MERSEDES

А душа лишилась на пероні…

Я  не  розлюблю  тебе  ніколи,
Пам'ятатиму  тебе  завжди.
Сніг  мете,  хурделиться  довкола,
Мчать  у  безкінечність  поїзди...

А  душа  лишилась  на  пероні
І  слова  ще  ніжили  її.
Билось  серце,  пульсували  скроні,
Очі  пам'ятатиму  твої.

В  них  блакить  і  глибина  озерна,
Блиск  такий  немов  зійшла  зоря.
Кава  на  столі,  холодна...  Темно...
За  тобою  так  сумую  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707723
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Ганна Верес

Не розмінна ми монета

Раша  хоче  перекроїть
Нашу  Україну.
Скільки  вже  лягло  героїв!
Та  й  сьогодні  гинуть.
Іловайську  чорну  дату,
Дебальцевський  смуток,
Світлодарськ…  Не  передати
Таке  й  не  забути!
Не  розмінна  ми  монета
Для  Європи  й  світу,
Налаштуємо  багнети  –
Досить  вже  терпіти
На  собі  експерименти
Російської  зброї,
Котру  так  спішать  підвезти
Вражі  гумконвої.
Щоб  не  утилізувати,
Цілять  в  груди  наші,
Мінськ  нам  радять  визнавати
І  Європа,  й  Раша.

Братньої  війни  ми  подих
Добре  відчуваєм:
Вивезли  метал,  заводи,
«Градами»  шугають.
Сунуть  карту  нам,  дорожну,
Мовляв,  ще  й  без  плати.
«Терористам  вірить  можна?»  –
Хочеться  спитати.
Поміж  миром  і  війною  –
Два  лиш  кілометри,
В  Миколая  день,  зимою,
Скільки  впало  мертвих?!

Ситі-ситі  ми  цим  миром,
Олланде  і  Меркель,
Співчувать  нам  не  втомились
І  експериментам?
Ще  до  вас  не  долітають
Міни  та  снаряди?
Наших  хлопців  накривають
Гаубиці  й  «гради».
Не  витримують  вже  вуха
І  брехні  Росії.
Досить,  мабуть,  уже  слухать,
Буть  голіруч  ціллю!
Ще  ніхто  війни  не  виграв
Чужими  словами,
Враг,  як  ноги  об  нас  витре,
Прийде  і  за  вами!
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707714
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Світлана Моренець

НА СВІТЛОДАРСЬКІЙ ДУЗІ

Знов  за  хмари,  в  небо  синє  –
журавлиний  клин...
Вкотре  –  "...  кача  по  Тисині"...
Вкотре  –  болю  плин...

Світлодарською  дугою
смерть  пройшла  (по  дань!),
залишивши  за  собою
океан  страждань.

Крові!  Крові!  Море  крові  –
вампірякам  пир...
І  кричать  сліди  багрові
від  убитих  тіл.

Бог  візьме  їх  всіх  до  Себе,
прийме  і  земля...
Світлі  душі  линуть  в  Небо  
через  гріх    кремля.

Шиють  в  лазаретах  рани,
в  муках  –  вояки...
Щось  не  те  твориться  з  нами,
любі  земляки:

ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...

                                     20.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Ганна Верес

Вони зустрілись

Наснилось  мамі,  що  синок  в  біді.
Чекати  ранку  вже  вона  не  стала,
Умилась  наспіх  в  крижаній  воді,
Останні  гроші  із  ензе  дістала.
Бігцем  побігла  рано  на  вокзал
Й  там  нетерпляче  поїзда  чекала.
Застигла  в  глибині  очей  сльоза.
Ніщо  її  тепер  не  залякає:
Ані  дорога,  хай  і  довга  путь,
Ні  невідомість  –  має  бачить  сина.
Не  міг  же  Бог  слова  її  забуть,
Не  раз  в  молитві  про  синка  просила.

Аж  ось  і  поїзд.  У  вагон  матуся
Свої  нехитрі  речі  занесла.
Згадалась  донька.  Виросла  Катруся  –
Красуня  перша  їхнього  села.
Стовпи  мелькали  і  міста,  і  села,
І  кілометри  бігли  між  коліс.
Бліде  обличчя  мами  –  невеселе,
Зовсім  не  те,  яким  було  колись.

Нарешті  й  до  поста  вона  добралась,
Хоч  довелось  немало  пережить,
Поки  в  людей  дорогу  допиталась:
Війна  ж  іде  тут,  як  ти  не  кажи.  
Бійців  зустріла.  Молодь,  є  і  старші.
У  кожного  жовто-блакитний  знак.
«Захисники,  –подумала,  –  від  Раші.»
Спішила  сина  серед  них  пізнать.

Та  не  так  сталось,  мамі  як  гадалось:
Сказали,  син…  потрапив  у  шпиталь.
Погасла  у  очах  коротка  радість…
«А  де  він?»  –  командира  знов  пита.
І  серце  знову  у  дорогу  кличе…
Пости  і  села,  сіра  і  земля.
Душа  без  звуку  чайкою  кигиче:
Що  ж  наробили  найманці  Кремля?!

Аж  ось  Дніпро.  Шпиталь  стоїть.  Військовий.
Й  питання  перше:  «Так  у  вас  мій  син?»
«Він  тут.  Багато  втратив  крові,  –
Сказав  хірург  і  губу  закусив,  
Як  лікарі,  ми  робим  все  можливе.
І  догляд  відповідний  має  він.»
З  грудей  матусі  вирвався  тужливий
Непевний  звук.  На  неї  погляд  звів
Тоді  вже  лікар.  Знітилася  мати
Дістала  дна  тепер  його  очей:
«Я  сина  свого  буду  доглядати!..
Ведіть,  я  маю  сильне  ще  плече…»

Вони  зустрілись:  мати  і  синочок…
Не  зразу  –  через  кілька  довгих  днів.
Пов’язка,  біла,  покривала  очі…
В  колясці…  син,  тримаючись,  сидів.
Вона  не  впала  синові  на  груди  –
Все  зрозуміла  без  чужих  речей:
До  подиху,  останнього,  з  ним  буде  –
Клялась  собі,  бо  син  же…  без  очей…
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707597
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Ганна Верес

Свято Миколая

Ой,  надворі  зимно,  біло,
Віхола  гуляє.
Свято  до  дітей  прибігло
Свято  Миколая.
Цей  святий  аж  надто  добрий,
В  бороді  –  сніжинки,  
Він  слухняним  і  хоробрим
Вже  припас  машинки.

З  неба  в  вікна  заглядає
Й  вибира  в  торбинці,
Під  подушку  підкладає
Непрості  гостинці:
По  лозинці  –  неслухняним
До  ліжечок  віша,
В  його  торбі,  полотняній,
Книги,  найновіші.

Ранком  сонечком  заскочить
Дідусь,  будить  діток:
«Може  ще  хтось  спати  хоче?»  
Враз  пізнали  діда:
«Хоч  хотілося  зими  нам
І  твоїх  гостинців,
Принеси  ти  краще  мир  нам
У  своїй  торбинці!»
20.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707596
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Наталя Данилюк

Передріздвяний Львів

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]

Передріздвяний  Львів  –  зимове  диво!
На  шоколадні  плитки  площ  і  стріх
Стікає  вечір,  темний,  наче  пиво,
І  піною  шумує  білий  сніг.

Ряхтять  вогнів  льодяники  барвисті,
І  ваблять  апельсини-ліхтарі…
Ялинка  у  святковому  намисті  –
Серед  зими  різдвяний  оберіг.

Із  приймачів  доносяться  колядки,
Передсвятковий  ярмарок  гуде!
Заманюють  яскравим  крамом  ятки
Щасливих  заклопотаних  людей.

А  там  –  тепленькі  вироби  із  вовни
І  керамічна  писана  краса,
І  гальби  з  пивом,  пінисті  і  повні,
Й  вишивані  добротні  чудеса!..

І  пряники  медові  у  глазурі,
Пахуча  шинка,  сало,  і  хлібець!
Музичить  на  дротах,  мов  на  бандурі,
Раптово  увірвавшись,  вітерець.

У  фарах  і  гірляндах  довга  траса…
І  я  від  щастя  свічуся,  хмільна,
Немов  з  ялинки  зірвана  прикраса  –
Ота,  найяскравіша,  най-най-на…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Валентина Ланевич

Тускло світить ліхтар на перехресті.

Тускло  світить  ліхтар  на  перехресті,
Дрібні  сніжинки  білі  скопом  віхолять,  мигтять.
Їм  вітер  додає  нічної  жесті,
Поодинокі  перехожі  поспіхом  біжать.

Тяжіють  голови,  сутулі  плечі,
Думки  плетуть  життя  безмовну,  скудну  марноту.
Зібратись  з  духом  так  було  б  до  речі,
Аби  збороти  у  грудях  приступну  стидобу.

Що  животіємо,  що  копійчину
Стискають  руки,  аж  ниють,  затвердлі  мозолі.
Ростуть  мільйони  в  банках  беззупину
В  керманичів,  у  тих,  хто  на  верху,  хто  на  чолі.  

20.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707512
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Микола Миколайович

Безповоротний час

Безповоротно  час  вже  близько,
Кровавить…  небо  голубе.
Упали  ви  занадто  низько,
Розплата  вже  за  вами  йде.

Тож  перестаньте  скаженіти,
Чужинські  виплодки  імли.
Пора  у  пеклі  вам  згоріти,
Налл’ємо  скоро  вам  смоли.

За  підлість  вашу,  за  насилля,
За  війни  горе…  за  біду.
Брехню  терпіти  вже  несила,
Косити  будем  вас…  Орду!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707294
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Ганна Верес

Назад немає вороття

Сонце  тче  веселу,  теплу  днину.
Колисає  вітер  зелен-гай.
Поспішаю  вкотре  до  хатини,
Пам'яті  струна  де  тихо  гра.
То  не  пісня  над  землею  лине  –
То  весни  замріяна  пора:
Клини  наді  мною,  журавлині,
Тож  душа  від  щастя  завмира.

Ніби  білопінно-ніжна  фея,
Ледь  рожево  яблуня  цвіте,
Простягає  рученьки  до  мене,
А  в  суцвіттях  –  сонце,  золоте,
Йду  до  хати…  Привидами  речі:
Мамина  хустина  і  халат,
Рогачі  й  лопати*  біля  печі,
Виставлені  ненькою    улад.

Стрілися  з  портрета  очі  тата,
Мудрі  і  серйозні,  як  завжди,
З-під  його  рук  виросла  ця  хата,
Нас  до  праці  рано  теж  будив.
Мало  місця  спогадам  у  серці,
За  плечима  –  стежечки  життя,
Посивілі  у  складному  герці,
Та  назад  немає  вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне  знаряддя,  схоже  на  лопату,  для  випікання  хліба  у  печі,  як  правило,  на  листкові  з  капусти.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ганна Верес

Українця серце

Точу  щоденно  я  своє  перо,
Щоби  на  все  в  житті  реагувало,
Але  ж  болить  мені  найбільше  кров,
Котру  в  Донбасі  діти  проливають.

О,  скільки  ж  там  понівечених  доль!
І  тисячі  у  небо  вже  злетіли…
Згадаймо  Іловайський  коридор:
Як  жити  наші  хлопчики  хотіли!..

Чому  згорали  вояки  в  котлах
І  гинули  в  Донецьку  під  бетоном?
Як  спати  влада  уночі  могла,
Коли,  здавалось,  у  крові  потонем?!

Та  встояли  орлята!  Ні,  орли
В  нерівному  цім  історичнім  герці,
Заслон,  надійний,  для  усіх  звели,
Бо  в  кожного  з  них  –  українця  серце!..
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707402
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Леся Утриско

Їде Миколай вже, де високі гори.

На  високих  горах  видно  білі  сани,
Їде  Миколай  в  них...  мабуть  до  Оксани,
До  Ганусі  певно...  завітає  зранку,
Лишить  подарунки  на  сніжному  ґанку.

Радості,  без  міри,  серденько  дістане,
Діточкам  це  свято-  миле  та  кохане,
Молитви  приносять  щиро  на  колінцях,
Їм  радіють  навіть  овечки  в  загінцях.

Тихо  темна  нічка  в  морозі  ступає,
Миколай  в  дарунках  всіх  дітей  вітає,
А  хто  був  нечемний,  покладе  і  різку-
Посади  навесно  молоду  берізку.

Світяться  ясніше  нині  в  небі  зорі,
Та  й  Сірки  притихли  на  кожній  оборі,
Заспівають  славу  янгольськії  хори,
Їде  Миколай  вже,  де  високі  гори.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707312
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Віктор Ох

Східний колорит (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1WEQgA1Hdtw[/youtube]
В  кліпі  використано  картини  художників  Китаю  і  Японії.
----------------------------

Зірки  на  небі  Сходу  незчисленні.
Вони    до  себе  манять  і  п’янять.
Пізнати  б  ієрогліфи  священні,
що  заповіти    праведні  таять.
Про  те,  що  і  в  години    невеселі
знаходить  треба  радість  знов  і  знов;
засяють  небеса  і  в  підземеллі,
коли  на  серці  спокій  і  любов;
розмалювати  світ  у  барви  щастя,  
у  кольори  фантазій  і  бажань,
мандруючи  реальністю,    удасться,
коли  позбудешся  даремних  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707310
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ганна Верес

Виглядає вже зима

Вже  листопад  перегорнув  останні  дні.

Короткі  стали,  сірі  і  сумні.

Намоклий  лист    він  скинувши  на  землю,

Вклонився  грудню  щиро  і  доземно.


А  той  зрадів,  пославши  морозці,

Вже  холодніше    і    щоці,    й    руці,

І  опустили    голови    жоржини,

Синички    на    деревах    затужили.


У  стріхи  заховались  горобці.

Бач,  винахідливі  які  ці  молодці!

Темніли  у  зажурі  пізні  води,

Бо  після  грудня  січень  на  підході.
 

Ген  із-за  лісу  курявить  зима,

Снігами  й  хуртовинами  всіма.

Та  правди  нікуди,  усе-таки,  подіти:

Найбільше  їй  радіють  наші  діти!
24.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707209
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Ганна Верес

Гомери* України

(Після  прочитання  однойменної  статті  у  фейсбуці).

[u]На  початку  грудня  в  1930  роках(точно  рік  указати  важко,  бо  довго  ця  інформація  була  засекречена)    біля  ст..  Козача  Лопань  було  розстріляно  337  кобзарів-лірників,  котрих  звезли  до  Харкова  (тодішньої  столиці  України)  буцім  то  на  з’їзд.  
[/u]
Сліпі  Гомери  неньки  України

У  Харків**    звозилися  на  важливий  з’їзд.

Співці  не  знали,  що  відтак  загинуть…

Та  не  згубивсь  в  історії  їх  слід.


Тік  день,  грудневий,  вітряний,холодний…

При  кожному  сліпому  кобзарі

Був  поводир  –  дрібне  хлоп’я,  голодне.

Торбина  на  плечі  для  сухарів.

А  в  кобзаря  –  його  незмінна  кобза,

Вона  йому  –  дружина  і  сім’я.

Життя  його  –  гірка  суцільна  проза.

Ще  й  доля  з  ним.  І  в  кожного  –  своя.


Про  волю  їх  пісні  і  думи,  й  мова.

Гортали  й  історичні  сторінки

У  спеку  й  дощ,  і  в  пору,  у  зимову

Їх  слухали  і  діти,  і  жінки.

І  зморшками  лоби  перекривало

Чоловікам,  ба,  напівкріпакам,

Як  кобзарі  співали  про  навалу,

Про  запорожців,  Байду-козака.

Тоді  чоловіки,  мов  підростали,

Охоплені  незвіданим  чуттям,

А  в  душі  наливалось  тверді-сталі,

З  покори  виривалося  життя.


Співців,  їх  думи  влада  не  любила.

Їх  скликавши  на  форум,  непростий,

Більше  трьохсот  у  ешелон  набили,

В  Москву,  мовляв,  збирались  відвезти.

Й  не  бачили  сліпі,  де  зупинився

Той  ешелон,  що  віз  їх  в  нікуди,

І  як  рельєф  навколо  них  змінився,

Як  яр  дорогу  перегородив.

Очей  також  не  бачили  дитячих,

Лиш…  трепет  чули  рук  поводирів…

І  тільки  Лопань  пам’ята  Козача,

Дітей  як…  розстріляли  й  кобзарів…

Як  на  снігу  цвіло  вогнем  багаття:

Горіли  кобзи  –  їх  не  загасить…

Палило  їх  в  погонах  дике  гаддя  –

Системи  то  покірні,  вірні    пси.


Примовкла  пісня-дума  в  Україні,

Та  пам’ять  не  вмира  про  кобзарів,

Потроху  виправля  народ  коліна...

Озвуться  й  думи  із  могил,  старі!..
18.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

*Гомер  –  давньогрецький  сліпий  поет-співець.

**Харків  –  столиця  Радянської  України  до  1934року.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707206
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016


Ніна-Марія

Вітер

Кудись  летів  бешкетник  вітер.
Чомусь  шалено  поспішав.
Змітав  усе  на  переметах.
Куди,  мабуть,  і  сам  не  знав.

Зухвало  рвав  з  дерев  сорочки
Давно  руді  вже  від  дощів
Вони,  налякані  дивились,
Сховатись  —  та  нема  плащів.

Жбурляв  додолу  мокре  листя.
Сердито,  якось  без  жалю.
Чому  його  життя  коротке?,
Себе  на  думці  я  ловлю.

В  природи  є  свої  закони.
Не  сила  нам  їх  переглянуть.
Живуть  дерева  сотні  літ.
А  квіти  квітнуть-згодом  в"януть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707099
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Ганна Верес

Він… вижив…

Чи  є  народ,  щоби  такі  страждання
Зміг  пронести  крізь  темряву  століть:
Пожежі,  війни,  голод  і  повстання?
Він…  вижив!  Не  судилось  околіть!

Чи  є  пісні  такі  ще  на  планеті,
Щоб    з  болю  народилися  й  журби?
Це  з  ними  йшов  народ  наш  на  багнети,
Таких  пісень  не  відають  раби.  

А  чи  земля,  багатша,  є  у  світі
Із  долею,  тяжкою,  орача,
З  мереживом  зими,  весни  і  літа
Й  духмяним  запахом  хлібини-калача?

Це  ми  її  своїми  мозолями
Леліяли  завжди,  немов  живу,
То  кров’ю  поливали,  то  сльозами,
Втрачали  й  здобували  булаву.

Ми  карту,  чорну,  вивчили  Росії:
Печора  в  ній,  Норильськ*  і  Воркута.*
Дух  волі  й  там  народ  наш  рясно  сіяв,
Але  земля  під  ним  була  не  та.

Зна  наші  муки  і  тайга,  сибірська,
Пив  нашу  кров  «Горлаг*»,  Екібастуз,*
Енкавеесу  непростимі  звірства  –
Скрутити  ж  нас  не  вистачило  уз.

Вкидали  нас  у  війни,  у  криваві,
Стогнали  де  В’єтнам  і  Гондурас,
І  правду  про  Афган    не  відкривали
Так  само,  як  сьогодні  про  Донбас.

Здавалося,  що  випив  чашу  горя
І  відновився-відродивсь  народ,
Росія  ж,  мов  чума,  у  Чорнім  морі,
Й  катує  тих  в  Криму,  хто  патріот.  

Це  наш  народ  пройшов  крізь  ці    страждання
На  протязі  кількох  важких  століть:
Пожежі,  війни,  зради,  постмайданні…
Він…  вижив!  Незборимий  він!  Не  зліть!..
15.12.2016.
*  Міста  і  табори  в  Росії,  де  відбувалися  повстання  політв’язнів,  засуджених  за  ст..58  на  10-15років,  основна  кількість  яких  були  українці.  Саме  вони  були    організаторами  тих  повстань,  борцями  проти  стукачів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Ганна Верес

Собор Михайлівський

[u]Кожного  11грудня  після  2013року  у  Києві  дзвони  Михайлівського  собору  нагадують  Україні,  як  тодішня  влада  хотіла  зачистити  Євромайдан,  кинувши  тисячі  силовиків.  Але  народ  вистояв.  Собор  став  тоді  прихистком  для  сотень  поранених.  
До  цього  собор  мовчав  майже  8століть  (з  часу  нападу  монголів  у  1240році).
[/u]
Собор  Михайлівський  вже  третій  рік  підряд
Своїми  дзвонами  у  день,  грудневий,  тужить,
І  хоча  шини  на  Майдані  не  горять,
Російські  танки  наш  Донбас  «утюжать».

Укотре  він  нагадує  всім  нам,
Щоби  народна  пам’ять  не  старіла,
Не  вірили  ніколи  щоб  панам,
Уміло  щоб  чужі  стрічали  стріли.

Коли  я  чую  той  тривожний  дзвін,
Знов  риюсь  в  історичному  лахмітті,
Й  спливає,  як  народ  покликав  він
Орду  зустріти  у  крові  по  лікті.

І  пророста  надія,  хай  хитка:
Монголи  щезли  –  щезне  і  Росія,
Бо  доля  завойовника  така.
А  землю,  мирну,  житом  ще  засієм!
12.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707089
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Світлана Моренець

І ЗАКОРТІЛО ЇЙ МОРОЗУ ВЗИМКУ

Ще  вчора  осінь  тут  пройшла  дощоволоса,
сьогодні  –  вже  припудрює  зима,
так...  –  ледь  покрила  сива  пелена.
А  хочеться,  щоб  дійство  відбулося!

Щоб  падав  сніг  всю  ніч  густий-густий,  лапатий,
немов  травневий  вишні  дивоцвіт,
і  закружляв  у  білім  вальсі  світ,
і  ти,  і  я,  і  песик  наш  кудлатий.

Морозу!  Вітру  хочу,  щоб  пробрав  добряче!
Забігши  в  дім,  в  спасенному  теплі
під  пледом  в  кріслі,  наче  у  дуплі,
мрійливо  смакувать  глінтвейн  гарячий.

І  наче  спокоєм  дихне  казкова  Фея.
Під  тихий  тріск  дровець  і  гул  вогню,
й  невтомну  вашу  з  цуциком  возню,
я  відпливу  в  обійми  до  Морфея...

Насниться,  що  пейзаж  набридливо-облізлий
із  чорно-сірих  (що  вже  нудять!)  барв,
загорнуть  Віхола  і  Сніговій-казкар
в  пухнастий  килим,  срібно-білосніжний...

                                           17.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707068
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


stawitscky

Забудьмо про все

Забудьмо  про  все  –  про  обов’язки,  клопоти,  біди,
І  душі,  як  птахів,  відпустим  у  вільний  політ.
Хай  кожна  віднайде  їй  суджену  Богом  орбіту  –
Не  хресну  дорогу  на  цій  непривітній  землі.

Погляньмо  у  небо  –  які  вони  нині  щасливі,
Себе  відшукавши  між  тисяч  нездійснених  мрій…
Хай  смажить  їх  сонце,  полощуть  небачені  зливи  –
Це  втіхи  весняні  і  ангельський  спів  дітворі.

А  ми  ж  їх  колись  пропили,  продали,  прогадали,
Шукали  теплішого  місця  й  жирніший  шматок.
Ми  власної  долі  жаскі  персональні  вандали
Шукаємо  винних.  Крім  нас  не  озветься  ніхто.

Від  душ  відкупитись  –  немає  таких  індульгенцій.
Носімо  вериги  –  хоч  плата  за  зраду  впаде…
Якщо  ще  лишилось  хоч  трохи  провини  у  серці  –
Пускаймо  на  волю  –  хоча  б  на  хвилину  у  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707027
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Галина_Литовченко

ПОВНИЙ МІСЯЦЬ

Тої  ночі    був  місяць
вповні  –  
не  зімкнула  повік  
до  ранку.
Ллялось  сяйво  на  ліжко
ззовні,
закривала  дарма  
фіранку.
Врешті  півень  відтяв  
цілушку,  
під  крило  заховав  
з  півнеба.
Пригорнула  і  я    
подушку,  
та  приснився  не  той,  
що  треба.
15.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707026
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Радченко

Мовчазна засніжена ніч (акро)

Мовчазна,  засніжена  ніч,
Обрамлені  в  іній  дерева.
Вже  північ  притихла,  мов  сич,
Чаклунське  розплескує  мрево.
А  я  все  чекаю  на  сон...
Златавий,  замислений  місяць
На  небі  займає  свій  трон,
Аби  відпочивши,  скотитись

За  гору,  що  спить  в  далині.
А  тіні,  немов  павутинням
Сніг  вкрили  й  мороз  на  вікні
Накриє  шибки  взором  дивним.
І  пам'ять,як  пазли  склада,
Життя,  де  дитинства  безмежність.
Емоцій  сукупність  складна  —
Наповнює  душу  бентежність.
А  місяць  поблідшав  уже,

Невже  буде  скоро  світати?
І  серце  моє  збереже
Чарівного  спогаду  свято.
   

мрево  -  марево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706974
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Ганна Верес

Ми є люди з тобою

Ми    є    люди    з    тобою    –
Це    найвище    звання,
Народились    з    любові,
Отже    це    не    звільня
Нас    від    того,    що    люди
Мають    жить,    як    брати,
Тож    давайте    так    будем
Жити    він,    я    і    ти.  

Ми    є    люди    –    це    значить    –
Ми    є    діти    Землі,
Головне    де    з    призначень    –
Посміхатись    зорі,
Цій    володарці    долі
І    людей,    і    країн,
Милуватись    роздоллям,
Вище    буть    королів.

Ми    є    люди    з    тобою…
В    цім    висока    є    суть:
Ні    війна,    ні    розбої
Щастя    не    принесуть.
Ми    є    люди    з    тобою,
Будьмо    й    завтра    людьми
Ті,    що    в    полі,    в    забої.
Україна    –    це    ми!
25.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706904
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016


Ганна Верес

Коли тікають сни посеред ночі

Коли    тікають    сни    посеред    ночі,
То    запрягаю    я    свої    думки
І    про    життя,    дитяче    і    дівоче,
І    про    заміжні    непрості    роки.

Все    пережите    проживаю    в    -енне,
Змінити    щось    не    дозволяє    час;
І    непросте,    і    заразом    буденне,
Але    життя    лише    одне    у    нас.
16.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706903
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016


Тетяна Луківська

Моя зима



Здається,  все  про  зиму  написали,
Моя    ж  душа  в  рядок  несе  слова...
Дивилась  ж  бо,  як  діти  сніг  топтали
І  як  сміялась  Баба  Снігова,
Як  тихий  усміх  щастям  материнства
Коректував  цей    білосніжний  грим.
І    радощі    у  галасі  дитинства  -
В  нелічених  роками  диво  зим...
Лапатіші    все  падають  сніжинки,
Їх  не  злякає  кригою  мороз.
У  пригорщах  тепліють      на    краплинки...
Такий  от  є    в  зими  “метаморфоз”.
Хурделиця    загралася  з  вітрами,  
Мете  сніги  в  горби,  ген  на  шляхи!
Із  срібного  засніжжя    панорами,
Лиш  в  обрисах  видніються  дахи.
Я  нашепчу    у  віхолу  бажання,
Нехай  летять  у  відстань  зимову.
І  в  нашу    ніч,  що  видалась  остання,
Краєчком  щастя    спомин  відгорну.



                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706876
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016


Микола Шевченко

Ще одна версія пісні

https://www.youtube.com/watch?v=gAURB3X6h08

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706807
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016


Микола Миколайович

гай

Водив  в  діброві  вітер  хороводи
Під  тихий  шорох  посеред  галяв.
В  осінній  день  у  хвилях  позолоти,
Нові  в  гаю,  сюжети  малював.

Зачаклував    долини  візерунком,
Узором  схили    вдаль  замалював.
Покрив  гаї  багряним  поцілунком,
Дарунком    вкотре  всіх  подивував.

Стелив  під  ноги  осені  перлини…
В  спориш  бажання  сипав  із  уяв.
Бурштин  ладнав  у  доли  і  стежини,
Багряний  день  в  гаю  благословляв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706709
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Ганна Верес

Чи є у світі ще така земля?

Чи  є  у  світі  ще  така  земля,
Щоб  так  чорніла  галкою  у  полі,
Щоби  могла  так  око  забавлять
Й  стогнала  у  ярмі  чужім  без  волі.

Чи  є  у  світі  ще  такий  народ,
Який  уміє  землю  так  любити,
За  неї  ладен  будь-кого  збороть,
Життя  дітей  не  пошкодує  в  битві?

Чи  є  у  світі  ще  така  краса,
Яку  так  важко  випити  словами,
Де  так  рясніє  матері  сльоза,
Бо  землю  кров’ю  діти  засівали?
27.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706693
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Ганна Верес

Міні-вірші

Спокійно  спати,  бач,  не  кожен  може.
Чому  так  є?  Я  легко  доведу:
Сумління  лиш  того  в  житті  не  гложе,
Хто  з  ним  завжди  і  всюди  у  ладу.
***
Людиною  прожить  мені  так  хочеться,
Людське  обличчя  людям  зберегти,
Не  буде  і  твоє  сумління  корчиться,
Коли  це  гасло  матимеш  і  ти.
***
Найбільша  у  держав,  сімей  є  вада,
Коли  негідник  чи  дурак  при  владі.
***
Тривожать  війни  світ  вогнем  і  кров’ю  –
Червоний  з  чорним  поруч  кольори.
Ненависть  в  вічній  боротьбі  з  любов’ю  –
Чомусь  давно  так  послано  згори!..
***
А  дні,  немов  птахи,  летять  в  історію,
Й  назад  нема  й  не  буде  вороття,
Живи,  щоб  не  було  за  себе  соромно,
Бо  лиш  одне  в  нас  на  землі  життя.
***

Пробачити  –  не  значить  –  все  забуть    –
Не  тіло  ранить  слово  –  серце  й  душу,
Тому  розважливим  і  мудрим  завжди  будь,
Каратися  пізніш  себе  не  змушуй.
***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706689
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Наталя Хаммоуда

Передсвяткова колискова

ПЕРЕДСВЯТКОВА  КОЛИСКОВА
Нічка  зорями  встеляє  небокрай,
Вже    збирається  в  дорогу  Миколай.
Бо  його  чекають  діти,
До  усіх  потрібно  вспіти,
Поспішай!

Кучугури,  завірюха-не  біда,
Ухопилась  льодом  на  ставках  вода,
Він  замети  подолає,
Ось,      санчата  вже    ладнає.
І,  гайда!

Понад  гори,  через  ріки,  через  гай,
Мчить  з  дарами  до  малечі    Миколай,
Кожній  лагідній  дитині
він  залишить  по  торбині.
Засинай!
!5/12/2016
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706677
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Сокольник

Колись любив я зиму…

Колись  любив  я  зиму...  Часу  плин...
І  вдома...  І  у  тих  краях  далеких,
Де  в  небі,  мов  до  вирію  лелеки,
Тюльпани  чорні  душами  пливли...

Колись  любив  я  зиму...  Не  тепер...
Той  шинозгар...  І  кров,  що  пролилася
І  на  снігу  корою  запеклася...
І  смуток,  що  у  вічності  завмер...

І  душі,  що  неначе  голуби,
Злетіли  в  небо  до  порогу    Раю...
Любив  раніше  зиму...  Не  сприймаю
Її  тепер...  Ні.  Вже  не  полюбить.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121411278  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706589
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Nino27

Самотній вечір

[b][i][color="#0900ff"]Вечір    зітканий    з    смутку    й    чекання,
Болем    душу    самотність    торкає...
Якщо,    Боже,  це    випробування  -
Я    печаль    у    молитву    сховаю.

І    не    плакати,    серця    попрошу,
Бо    й    в    холодно-зимовому    світі
Гріє    зболену,  стомлену    душу
Подароване    вміння    любити.[/color][/i][/b]

[b][i][color="#0022ff"]Спокій    краде    знервований    вітер,
Сніг    по    шибці    сльозою    стікає...
І    самотність...загорнута    в    світер
І    думки...
                           Все    чекає,  чекає...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706622
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Світлана Моренець

ВІК ЖИВИ – ВІК УЧИСЬ, І…

(Напівжартома)
***
Від  подиву  одвісилась  щелепа,
бо  зрозуміла,  врешті:  я  –  дурепа!
Цей  висновок  з  життєвого  уроку
вже  потребу́є  розуму  (хоч  трохи!),
отож  до  мудрості  –  вже  ближче  на  півкроку.

***
У  гніві  в  нас  трапляються  моменти,
що  в  клоччя  здатні  рвати  опонента.
Та  в  ці  хвилини  так  потрібне    зволікання
чи  –  наймудріше  рішення  –  мовчання!
В  уяві  "відгамсель"  його,  заразу!
А  наяву  на  гнів  –  всміхайся.
Доведеш  до  сказу!

***
Сказавши  "Ні!!!"  безглуздому  двобою,
здобудеш  славну  перемогу  –  над  собою.

***
Як  хочеш  над  собою  ще  на  крок  піднятись  вгору  –
прости  образникам  геть  все  і  без  розбору.

***
Що,  десь  закрались  сумніви?  –
Стаєте  ви  розумними!

***
Розумно  й  з  друзями  дистанцію  тримати,
спроможні  в  кожну  мить  ви  ворогами  стати.
Із  древності  відомий  всім  урок  –
любов  і  ненависть  роз'єднує  лиш  крок.

                                 14.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706515
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Ганна Верес

Чи є в вас серце? Діти, діти!

Штовхались,    товпились    слова,    
В    рядки    так    важко    їм    лягати,
Тож    кострубато    так:    вдова,
Стара,    слаба,    дітей    двох    мати.
Живе,    як    Бог    дасть,    в    самоті.
Важкі    вже    руки,    ноги    сині…
На    стінах    –    фота.      Молоді…
Вона    –    у    парі,    донька    з    сином…

Дровцята    в    грубі    гоготять,  
Сусідка    тільки    розтопила,
Старенька    прикрива    котят
(Спустила    Мурка    з-під    стропила).
«Не    змерзли    щоб,    такі    ж    малі,»    –
Міркує    вголос    сива    бабця
І    тре    холодні    мозолі.
Прикрила    очі.    Знебулася…

І    проплило,    немов    у    сні,
Життя    її,    все,    до    дрібниці,    
Як    і    побрались    повесні,
Як    викопав    Іван    криницю,
Як    потім    хату    вже    звели    –
Своє    гніздечко    наймиліше.
Про    діток    мову    завели,
Казав    Іван:    «Якби    побільше.»

«Подарував    Всевишній    двох,
У    рік,    що    був    перед    війною,
Якраз    під    празник,    під      Різдво,»  –
Заслало      очі    пеленою.
Пішов    Іван.    І    в    перші    дні
Його    війна    в    бою    скосила.
Вона    ж,    хоч    оченьки    й    сумні,
Та    доньку    бавила    і    сина.

О,    скільки    зведено    ночей,
Поки    вони    на    ноги    стали!
Колись    слабке    її    плече
Тепер    було,    немов    із    сталі.
Робила    в    полі,    наче    віл,
В    дворі,    у    хаті,    на    городі,
Розтерті    ноги    до    крові…
Терпіла…    Бач,    така    порода.

А    потім…    Потім,    як    млинок
На    вітрі    крутиться    і    верне,
Життя    крутило    так.    Синок,
Дочка...    Чуть    світ    –    вона    на    фермі.
Усе    робила,    як    могла,
Дітей    будила    до    роботи,
Та    й    полетіли    із    села
Подалі.    Мати    –    у    турботі:

То    примудриться    щось    послать,
Листів    від    кожного    чекає,
Готова    все    була    здолать
(Живуть    в    далекім    діти    краї).
Не    зчулась,    як    життя    пройшло,
Сховалась    старість    за    плечима…
Газдиня    на    усе    село    –
Тепер    ледь    бачила    очима.
Чекає    вісточки    від    них,
Раділа    внукам,    правнучатам:
«Які    то    вже    тепер    вони?..
Не    їдуть…    Нікого    й    стрічати…»

Сусідка    дров    іще    внесла,
Стареньку    щоб    якось    зігріти,
На    фота    глянула:    «Діла!..
Чи    є    в    вас    серце?    Діти,    діти!..»
13.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Ганна Верес

Дітьми дорожіть же, люди

Коли    залиша    лебідка
І    лебедя,    і    гніздо,
Це    так    неприродно    й    бридко    –
Не    хвалить    цього    ніхто.
Коли    забува    лебідка,
Що    мати    вона    й    одна,
Що    плачуть    без    неї    дітки,
Й    осудить    її    рідня,
Тоді    вона      не    лебідка,
А    швидше      –    зозуля-птах.
Її    не    хвилюють    дітки,
Хоч    в    сивих    уже    літах.
Зозуля    кує    красиво    –
Живе    вона    як,    хто    зна?
Пробачити      мо’    й    просила,
Та    син    її…    не    впізнав…
Нехай    це    уроком    буде
І    людям,    і    птахам    –    всім.
Дітьми    дорожіть    же,    люди,  
Свою    їм    любов    несіть.
12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706491
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Наталя Данилюк

Люди шукають людей

Люди  шукають  людей,  щоб  зігрітися  трішки,
Будні  зимові  розбавити  і  метушню:
Пити  какао  і  хрумкати  разом  горішки,
І  милуватись  палким  пасадоблем  вогню.

Взувши  на  ноги  бабусині  вовняні  капці,
Вкупі  гортати  журнали  і  фотоальбом,
Погляд  губити,  шаріючись,  між  ілюстрацій,
Бо  від  взаємності  доторків  те́пло  обом…

Щось  говорити  про  фільми  й  книжкові  новинки,
Хором  співати,  збиваючись  з  темпу,  пісні…
Мріяти  спільно  про  пахощі  свіжі  ялинки,
Про  новорічний  такий  несподіваний  сніг,

Що  храбустітиме,  мов  накрохмалена  вовна!..
Про  кольорові  гірлянди  у  вікнах  квартир…
Люди  шукають  людей,  ця  потреба  –  духовна,
Десь  підсвідомо  закладений  орієнтир:

Бути  із  кимось,  так  легше  повірити  в  диво
Напередодні  пресвітлого  свята  Різдва.
Люди  знаходять  людей  –  і  від  цього  красиво,
Множиться  щастя  в  повітрі  і  справжні  дива!

[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


горлиця

І ЗНОВУ СУМ

Думки,  думки,  слова  без  рими,
Немов  сніжинки  лісові,
Нема  спокою,  хуртовини
Стіну  створили  навкруги!

Спішусь,  ловлю  свою  сніжинку,
Тулю  до  серця  мов  зорю,
ТеплО  в  долоні.  Біль,  сльозинка
Змиває  радість.  Знов  на  прю!

Я  стукаю,  вмирає  голос,
Ніхто  не  чує,  пустота!  
А  серце  б'ється,  гине  колос,
То  чи  ж  повернеться    весна?

Чи  ж  ще  засію  свою  ниву,
Чи  ж  ще  зберу  свої  жнива?
Чи  заморожу  суму  зливу
Й  навіки  лишиться  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706329
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Леся Утриско

Андріїв день.

Вкрила  столи  скатертина,
Бо  прийшла  Андрія  днина,
Розв'язався  міх  святковий-
Ох,  Андрію,  чорнобровий.
Одяглися  в  вишиванки
І  Оксанки,  і  Мар'янки,
Вечорниці  завітали,
Щоб  дівки  вночі  не  спали.
Ні,  не  будуть  вони  спати,
Треба  пару  вибирати,
Звабити  красу  козачу-
Ой,  як  весело...  аж  плачу.
Тішуся  у  їх  бажаннях,
У  великих  сподіваннях.
Поки  дівки  ворожили,
Та  хліби  на  стіл  ложили,
Хлопці  збитків  наробили-
А  би  довгих  років  жили.
Веселяться  всі,  гуляють,
Господарі  все  ладнають:
Вікна  миють,  хвіртки  чинять,
Хай  Андрійки  відпочинуть.
Наробили  всім  чудес,
Аж  сховався  в  будку  пес,
Чи  зі  страху...  здивування-
Ой,  Андрійку,  то  вже  рання.
Дай,  вам,  Боже  довго  жити,
Та  ніколи  не  тужити.
Дівок  красних  покохайте
І  ніколи  не  лишайте.
Нині  ваша  гарна  днина,
Вас  вітає  вся  родина,
Щирі  друзі  та  дівчата,
Повний  стіл,  тепленька  хата.
За  вас  келих  підіймаю,
Многих  літ  я,  вам,  бажаю.
Ой,  Андрійки-  козаки
Веселіться  залюбки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706307
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ганна Верес

Щоб слово солдатом стало

Крізь  ситечко  серця  війну  пропускаю,
Щоб  вилити  на  папері
Дочірню  любов  до  Вкраїнського  краю
У  звичній  мені  манері:
Щоб  слово  солдатом,  воюючим  стало
За  мир  на  землі,  праотчій,
У  спротив  до  ворога  щоб  виростало,
Усім  відкривало  очі.

Удосталь  ми  горя  уже  напилися,
Ми  нація  вільна,  горда,
Тож  кожен  собі  у  душі  поклянися,
Єдиним  щоб  стать  народом.
Щоб  захід  і  схід  врешті-решт  обнялися
І  з  Кримом  в  єдине  ціле,
Полеглих  героїв  щоб  мрії  збулися
І  люди  цьому  раділи.
13.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706285
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Ганна Верес

Ми всі поранені війною

Ми  всі  поранені  підступною  війною
(Її  осколки  в  кожному  із  нас),
Життя  синів  сьогодні  є  ціною
За  наш  далекий  і  близький  Донбас.

Ці  рани  незагойні  в  душах,  наших,
Не  скоро  угамується  їх  біль,
Який  принесла  вкотре  уже  Раша,
Щоби  перетворити  нас  в  рабів.

Але  немає  в  світі  цьому  сили,
Щоби  могла  наш  дух  перемогти.
Моя  Вкраїна,  вільна  і  красива,
Приречена  і  жити,  і  цвісти!
13.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706284
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Леся Утриско

На попелищі згорених віків.

На  попелищі  згорених  віків,
Пора  тобі  воскреснуть,  українцю!
Із  хати  свої  змести  ворогів,
Дорогу  в  пекло  вистелить  чужинцю.

Він  посягнув  на  славу-  твою  честь,
На  твою  волю,  та  на  рід  словесний...
Сини  твої  ідуть  на  вірну  смерть,
Де  бачать  день  у  день  лиш  скал  облесний.

Згадай  Майдан,  гостри  свої  мечі,
Хай  булава  під  синім  небом  свище,
У  перевертнях  ворог  йде  вночі-
Будь  сильний  духом,  бо  інакше  знищить.

Зверши  свій  суд-  суд  прадідів  й  дідів,
Тобі  одному  долю  будувати,
Бо  світ  мовчить...  нема  у  нім  братів,
Тобі  одному  волю  здобувати.

На  попелищі  згорених  віків,
Вже  час  воскреснути  і  славі  й  волі,
Вже  час  у  шию  гнати  чужаків,
Й  очистить  душу  своїй  рідній  долі...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706223
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Леся Утриско

Віджитий світ у мами.

Замерзлий  день  уже  притих,
Закурений  снігами,
Там  старістю  весь  світ  проник-
Віджитий  світ  у  мами.

У  нім  нема  вже  каяття
У  вишитій  сорочці,
Лиш  погляд  змерклий  почуття,
Зоставлений  на  дочці.

В  її  кровині  та  житті,
В  тій,  постарілій  днині,
У  тім  старечім  вишитті,
У  маминій  ряднині.

В  теплі  душі  та  ніжних  рук,
У  погляді  та  ласці,
Лишила  старість  тихий  звук
В  обличчі,  наче  масці.

В  її  обличчі,  що  повік
Покрилося  журбою:
Твій  час  життя  так  скоро  втік,
Твій  погляд  лиш  зі  мною.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705941
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Nino27

Час…біжить

[b][i][color="#0022ff"]Настав    час    підрахунків,
         до    кінця    біжить    рік...
Десь    в    душі    на    поличках
         пережитого    лік.
Час    безжально    гортає
         календарні    листки,
Доля    вписує    в  книгу  :-
         "Про    минуле"  роки...
І    не    знаєм    ще    скільки,
         (  призначаєм    не    ми...)
В    мирі    б    й    злагоді    жити,
           й    залишатись    людьми.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706029
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Nino27

Там де зорі так низько

[b][i][color="#9900ff"]Там    де  зорі    так    низько,
               що    не    страшно    пітьми.
І    там    вчора,  неначе
               ми    були    ще    дітьми.
Зовсім-зовсім    недавно
               полетіли    у    світ...
Щира    мами    молитва
               збереже    цей    політ.
І    завжди    повертатись
               душа    просить    туди.
Там,  на    стежці,  дитинства
               залишились    сліди.
І    на    крилах    лелеки
               там    приносять    весну.
Солов"ї    серед    літа  -
               що    ніяк    не    до    сну.
Білі-білі    ромашки
               у    зелених    полях,
Пахне    липа    медами,
               пахне    хлібом    земля.
І    щедротами    осінь
               обдаровує    всіх,
А    зима-чарівниця
               все    закутує    в    сніг.
А    там    зорі    так    низько
               і    ромашки    в    полях...
Там  -  дитинства    колиска,
               рідна    серцю    земля.


[/i]
               [/b]

[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706022
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Світлана Моренець

МИНАЄ ВСЕ…

Забрів  у  зиму  теплий  день  осінній,
в  гіллі  когось  оплакував,  жалів...
Хмарки  дрімали  в  сірому  склепінні,
їм,  схоже,  снився  клекіт  журавлів...

Давно  з  птахами  радість  відлетіла,
жар-птицею,  у  сонячні  краї.
І  споглядає  небо  опустіле
осиротілі  луки  та  гаї.

У  чорнім  полі  вітер  завиває,
висвистує  в  засохлій  ковилі,
в  пожухлих  травах  смуток  спочиває
та  вороння  жирує  на  ріллі.

А  ліс,  що  стоголосо  й  безтурботно
буяв  життям  серпневої  пори,
закляк  в  заду́мі  і  гуде  скорботно,
накрившись  темним  саваном  жури.

Мій  краю  рідний!  Вражений  війною
і  втратами  в  нерівній  боротьбі,
сумуєш  ти,  а  разом  із  тобою
і  вся  природа  –  в  тузі  і  журбі.

Крізь  сірі  барви,  радо  зеленіє
і  тішить  око  лиш  озимина,
вселяючи  і  віру,  і  надію:
добро  вже  сходить!  Тож  мине    війна.
                                     11.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706113
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Валентина Ланевич

Як спускається сутінь з небесних висот.

Як  спускається  сутінь  з  небесних  висот
Й  б’ється  сірістю  вечір  в  кімнату  крізь  шибку,
Робить  пам’ять  уперто  різкий  поворот  -
У  очах  незнайомця  лукаву  усмішку.

Погляд  в  погляд,  раптово,  на  людях,  тихцем,
Що  відбився  прибоєм  гарячим  у  скронях.
Хоч,  здавалось,  тоді,  що  не  скоро  знайдем
Ми  слова,  що  сховають  обличчя  в  долонях.

І  в  обіймах  прокинеться  в  душах  екстаз,
І  вогнем  їх  напоїть,  гамуючи  спрагу.
Розговіють  тіла,  стрепенуться  нараз
І  любов  рознесе  по  крові  рівновагу.
11.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705977
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Ганна Верес

Клекоче бій. Ридають небеса.

Клекоче  бій.  Ридають  небеса.
Змішалися  там  кров  і  сльози,  й  муки…
Там  кожен  вибух  землю  колиса…
Тіла  лежать,  а  поряд  –  ноги,  руки…

Сховалось  сонце  в  почорнілий  дим,
Воно  від  горя  також  потемніло,
Боялося  заглянути  туди,
Чекало.  Щоби  небо  заніміло.

Туди  ж  злітали  й  душі  вояків,
Їм  простелили  ангели  дорогу
До  тих,  котрі  на  протязі  віків
Кували  Україні  перемогу.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Ганна Верес

Землі, моєї, доля під прицілом

Летить  життя,  немов  вітри,  осінні,
Рвучкі,  холодні,  часом  із  дощем;
Землі  моєї  доля  під  прицілом
Й  від  того  в  серці  осідає  щем…

Чому  ж  така  ти,  доле,  безталанна?
А  мо’,  Всевишній  відвернувсь  від  нас,
Бо  ж  Україну  розривають  клани:
Не  поділили  Крим,  тепер  Донбас.

Їм  не  болять  людські  щоденні  втрати
І  навіть  доля  матінки  землі,
Плодять  безвольну  і  беззубу  «вату»,
І  за  одно  з  тими,  що  у  Кремлі.

Проснись,  народе,  зупини  грабунок  –
По  всьому  світу  вже  твоє  добро,
Не  раз  ти  пригубляв  свободи  трунок
І  боронив  від  недругів  Дніпро.

Ще  маєш  порох  у  порохівницях,
І  з  кланами  тобі  не  по  путі;
Історія  –  це  вічна  шахівниця,
Де  перемога  сильного  в  житті.  

Хіба  тебе  не  кличе  вже  до  бою
Загиблих  кров,  що  рятувала  нас?
Ти  маєш  стати  знов  самим  собою,
Не  маєш  права  втратити  цей  час!
12.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706095
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


dovgiy

ШАЛЕНЕЦЬ

ШАЛЕНЕЦЬ

Шаленець  я,  чи  просто  божевільний
Коли  про  тебе  всі  мої  думки?
Щодня  лиш  сум,  щодня  душа  невільна,
Щодня  бажань  як  течія  ріки.
Лише  бажань…  мовчазна  темінь  ночі,
Та  гріхопади  куцих,  жарких  снів…
Ранок  у  вікна,  а  я  знову  хочу
Знайти  для  тебе  оберемок  слів.
Наче  знайшов…  гайда,  перебирати!
І  вже  й  не  чую,  як  мина  життя!
Та  прагну  щось  найкраще  дарувати,
Для  тебе,  мила!  Та  слова  –  сміття…
Відкинув  все!    Лишилось  тільки  слово:
Одним-одне,  мов  зойк  під  час  жалю,
Медове  і  водночас  полинове,
Віками  заяложене  –ЛЮБЛЮ!
Побачив  і  застиг  отетеріло:
Оце  і  все?!  Чи  ж  досить  для  душі,
Аби  від  нього  серце  загорілось
Так  як  у  мене…  а  куди  вірші?
Для  чого  оці  рими,  ці  катрени,
Вся  ця  словесна  гра  у  почуття,
Коли  достатньо  для  такої  теми
Одного  слова  –  і  на  все  життя!
Якби  ж  то  так!  Якби  було  взаємно,
То  й  римувати  б,  кинути,  не  гріх!
А  то  щодня,  щомиті  доля  темна,
Хоч  у  віршах,  та  не  чужий  для  всіх…
І  злість  бере…  і  ревнощі  звірячі
Рвуть  спраглу  душу  іклами  думок.
І  все  це  мовчки.  Тільки  очі  плачуть,
Коли  із  серця  дістаю  рядок.
З  дурного  серця!  Дав  йому  я  волю
Тому  і  маю  клопіт  на  всі  дні.
В  прекрасні  очі  впав  як  у  неволю
І  вже  без  тебе  не  прожить  мені.
Коли  у  злості,  сам  собі  клянуся,
Що  вже  назавтра  дурість  припиню…
 Приходить  завтра,  знов  за  те  ж  беруся
Скучаю  за  тобою,  що  аж  ну!
Що  ти  за  жінка!!!  Ще  далеко  кроки,
А  я  вже  весь  на  кіловати  струм!
І  штиль  думок  мажорний  і  високий,
І  десь  сховався  учорашній  сум.
Зараз  зайдеш,  простягнеш  дружньо  руку,
Її  я  з  вдячністю,  побожно,  пригублю…
Пройшовши  відчай,  ревнощі,  розлуку,
Цілуючи,  шепну:
ЛЮБЛЮ…
ЛЮБЛЮ…

11.12.2016  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705951
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ніна-Марія

Мелодія кохання

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTT0yu1wolgq0ho92GALjIsAUr8bHXZHLFDupiIOhhV1vMF6EhhFQ[/img]
[youtube]https://youtu.be/MxZCW4ALWm8[/youtube]

[color="#3a6e30"][color="#3c7a38"]Я  тобою  по  вінця  упита
І  летіти  готова  за  край
За  межу  ту,  любов"ю  сповиту,
Що  приніс  нам  щасливий  розмай.

На  крило  я  візьму  свою  мрію,
Що  трояндою  квітне  в  душі.
І  цей  трунок  медовий  любові
Ми  удвох  розіп"ємо  в  тиші.

А  зоря  догорить,  як  остання,
І  новий  вже  прокинеться  день,
Ми  мелодію  цього  кохання
Переллємо  у  звуки  пісень.

Забринить  вона  ніжно  струною
В  моїм  серці  і  в  серці  твоїм.
Я  радітиму,  житиму  нею,
Не  розстанусь  зі  скарбом  своїм[/color][/color]

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00282088.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705957
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Галина_Литовченко

СІЧУ КАПУСТУ

У  завіконні  -    вітрів  розпуста,
а  я  співаю  й  січу  капусту.
Ходжу  по  хаті  в  лляній  сорочці,
тихенько  грає  вишняк  у  бочці.
А  у  коморі  є  й  журавлина  –  
десь  зо  дві  жмені  у  діжку  вкину,
щоб  веселенька  була  капуста,
щоб  спокушала  сусідів  хрустом.
Заскочить  якось  сусіда  в  хату
і  буде  в  мене  таємне  свято.
Сором’язливість  вишняк  здолає,
з  сусідом  разом  майну  до  раю.
Про  те  прознає  сусідка  згодом
і  кине  грудку  з  свого  городу.
Прицільно  кине,  якраз  у  шибку,
та  так,  що  стане  фіранка  дибки.
Ворота  зранку  у  дьогті  будуть
і  те  побачать  сторонні  люди.
Скажіть,  навіщо  мені  той  сором?
Хай  вітровії  співають  хором,
але  не  тягнуть  мене  в  розпусту.
І  досить,  мабуть,  сікти  капусту…
11.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705927
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Віктор Ох

Пейзаж (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8o1XFOa1UL0[/youtube]
---------------------

Стежина  в  полі,  море,  гори,  ліс,
засніжені  двори,  піщані  пляжі,
човни  на  річці,  плавні,  верболіз  –
природа  закарбована  в  пейзажі.

Передає  художник  настрій  свій–
можливо  тугу,  смуток  чи  самотність.
Його  картини  –  сховок  для  надій,
або  медитативна  безтурботність.

Час  робить  швидкоплинною  красу
думок,  ландшафтів,  кольорів  і  звуків.
Цвітіння  саду,  вранішню  росу
увіковічать  живописця  руки.
----------------------

В  кліпі  представлено  акварелі  американського  художника  Роберта  Гайсміта.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705850
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ганна Верес

В автобус заходив юнак

В    автобус,    що    йшов    із    Полтави    в    Хорол,
З    речами    юнак…    Мо’,    з    дому…
Своє    хвилювання    він    чемно    зборов.
Ще    й    мама...    (в    очах    –    утома)    

Дивилась      у    двері        синочкові    вслід,
Мов    долю    його    благала:
Не    буде    для    нього    жорстоким    хай    світ,
Рівненька    стезя    лягає.

Легка    і    тверда    нехай    буде    для    ніг,
Щоби    не    заспотикались.
Чекати    завжди    буде    отчий    поріг,
Якщо    раптом    заблукає.

А    рушив    автобус    –    ті    очі    в    вікні
Ще    їхали    довго    за    мною…
Чому    ж    не    такою    любов    є    синів,
Як    у    матерів,    –    земною?
22.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705915
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ганна Верес

Дивний стрівся чоловік

Три    подружки    ішли-пливли    по    місту,
Весняна    синь    світилася    в    очах.
У    душах    –    і    тривожно,    й    урочисто,
Бо    ж    квапились    життя    нове    почать.

Учора    відлунав    останній    дзвоник    –
Він    юність    від    дитинства    відділив    –
Тепер    вони    не    підлітки    вже    кволі    –
На    зрілість    перші    заліки    здали.

І    сонечко    їм    тепло    усміхалось,
І    ледь    встигав    за    ними    юний    вік,
Здавалося,    усе    навкруг  прибралось,
От    тільки    дивний    стрівся    чоловік,

Пропитий    до    останньої    клітини,
Мав    порожнечу    в    синіх    теж    очах
(Одної    з    них    це    батько    був.    Дитини...
Він    не    впізнав    –    шукав    могорича).

І    коли    з    ним    дівчатка    порівнялись,
Дочка    свій    погляд    відвела    убік,
Про    батька    вона    друзям    не    призналась.
Та    й    чи    пробачить    це    колись    собі?..

Але    сьогодні    в    неї    було    свято    –
Подолана    важлива    висота.
«А    може    б,    слід    було    і    обізватись?»    –
Горіли    щоки    з    сорому-стида.
10.06.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705911
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Анатолій В.

Ми були вже

А  я  начебто    знав  тебе  тисячу  років,
Сотні  зим  ми  разом,  сотні  зоряних  літ...
За  плечима  у  нас  тисячі  спільних  кроків
З  тих  часів,  як  було  Богом  створено  світ...
 
І  немовби    давно  все  колись  відбувалось,
Просто  знов  повернулася  часу  спіраль...
Ми  були  вже  разом...  І  щасливо  сміялись,
І  разом  проживали    скорботу  й  печаль...
 
Ми  були  вже  разом  -  в  тім  житті,  у  минулім...
Та  чи  зійдуться  знов  паралельні    шляхи?..
Плаче  осінь  дощами  у  листі  заснулім,
Зафарбовує  світ  у  свинцеві    штрихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Ганна Верес

Він їхав знов туди…

Він    їхав    знов    туди,    де    був    торік,
Де    з    долею    удвох    перебували.
Вона    його,    чи    він    її    вберіг
І    рашівську    спинили    все    ж    навалу?..

Він    їхав    знов    в    задимлений    Донбас,
Зруйнований    наполовину,    чорний,
Щоб    з    долею    знов    рятувати    нас…
(Повістку    знов    отримав…    тільки    вчора).

А    дома    ж    залишилася    сім  ‘я:
Батьки,    дружина    й    діточки,    обоє,
Й    земля,    Чернігівська,    і    рідна,    і  своя,
Й  молитва    мамина  –  свята  розмова    з  Богом.

Він    вернеться    таки    живим    колись,
І    мир    в    Донбасі    все-таки    настане.
Дай,    Боже,    щоби    мрії    ці    збулись
Й    мара    війни    назавжди    хай    розтане!..
22.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705739
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Ганна Верес

Дощик, сірий, з неба сіяв (Слова для пісні)

Дощик,  сірий,  з  неба  сіяв,
Мов  осінній  сум,
Як  на  воду  птаха  сіла  –
Виткала  красу.
Та  пташина  –  то  лебідка  –
Воду  ледь  горта…
«Ти  куди  летіла  й  звідки?»  –
Річечка  пита.

«Ой,  летіли  ми  зі  сходу  –
Край  той  у  війні.
Не  забуду  цього  зроду:
Вдарили  вогні.
Над  Донбасом  пролітали
Разом  ми  з  дітьми,
Й  не  одненьке  тіло  впало
З  мертвими  крильми.

Мій  коханий,  мої  діти
Більше  не  злетять,
Не  цінується  у  світі
І  людське  життя…»
Сіяв  дощик  з  неба,  сірий,
Сльози  їй  змивав…
Смертю  знову  «гради»  сіють  –
Бій  іще  тривав…
8.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705740
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Валя Савелюк

ЗА ПРУГОМ

б`ється  вітер  крилами  у  шибки,
мов  полонена  птаха
о  ребра  клітки…

з  усього  розмаху  –  у  вікно…
наче  птах,    
пручаючись  відчайдушно  –  
усупереч  перешкоді  рветься  на  волю,
тіло  нівечить  –  болю
собі  завдає,
а  біль  –
швидко  приборкує…

ні,  не  зрушать  
у  прозорій  оманливості  шибки…

кине  дух  покалічене  тіло…

розтривожених    сосон  верхівки
ґрунтують  небо
у  однотонне  сіре  тло  

…б`ється  душа  крилами  у  вікно…

життя  –  власноруч-приватно
добутими  фарбами  
заґрунтоване  і  написане  полотно:
які  кольори  обрано,
у  яких  пропорціях  змішано,
сюжети-манери-прийоми  засвоєно  –
таким  і  виявиться  воно

відтінки-тони́,
колорити-освітлення-настрої:
на  холодні  стіни  
Галереї
тунеле-на́́скрізної  -  
кожен  почепить  
шедеври  нетлінні  свої:

натюрморти,  пейзажі,  портрети  –  автопортрети
у  бутафорній  пишності  чи  вишуканій  простоті:
яким,  себто,  характер  бачився  і  власне  лице…

...сягнути  б  висот  довершеної  майстерності  –
щоб  доручили  писати  небо,  
коли  за  вечірній  пруг  заходить  сон-це  

10.12.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705735
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Валентина Ланевич

Косий дощ поливає розкислий асфальт.

Косий  дощ  поливає  розкислий  асфальт,
Кида  краплі  холодні  у  зблідле  обличчя.
Йду  неспішно,  в  душі  озивається  альт,
Розквітає  оаза,  що  часто  так  сниться.

Де  ласкає  твій  погляд,  торкає  мене,
Й  шаленіє  у  грудях  стривожене  серце.
Я  занурююсь  в  сон,  ніжність  тілом  тече
І  тремчу,  що  на  вітрі  тоненьке  стебельце.

Трепет  той  підіймає  дозріле  вино,
Ту  глибинну  любов,  що  розбурхує  сутність.
Я    -  твоя,  я    -  в  тобі,  не  сьогодні  -  давно,
Моє  дихання  -  ти  і  моя  ти  майбутність.
09.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Ганна Верес

Здригнувся світ

Здригнувся    світ    у    котрий    уже    раз    –
Майдан    горів,    тепер    горить    Донбас,
І    доля    України    –    на    кону    –
Росія    ж    утягла    нас    у    війну.

І    гинуть    українці    –    батько    й    син    –
За    землю    несказанної    краси,
За    волю    гинуть    і    за    свій    народ,
Де    кожен    є    герой    і    патріот.

І    стогне    Україна    день    і    ніч,
Бо    ж    з    ворогом    зустрілась    віч-на-віч,
І    корчиться    від    ран    тяжких    земля,
Котра    чекала    щастя    із    Кремля.

Та    не    бува    законів    для    війни,
Бо    гинуть    мирні    люди    без    вини:
Жінки    й    чоловіки,    старі    й    малі
І    моторошно    від    смертей    землі…
20.07.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Ганна Верес

На тілі Вкраїни рана

На    тілі    Вкраїни    рана,
Її    –    не    залікувать…
Ти    радий    тепер,    тиране?
Не    вмієш    і    шкодувать
За    тим,    що    засіяв    смертю,
Що    гине    найкращий    цвіт…
А    може,    перш    ніж    умерти,
Ти    знищити    хочеш    світ?

Нарешті    знайшлося    слово,
Тебе    як    повеличать:
Для    світу    всього    –    «Х…о»    він!
Поставлю    і    я    печать.
Таких    не    хвилюють    люди,
Ні    Біблія,    ні    Коран.
Ти    Богом    задумав    бути?
Не    Бог    ти    –    тупий    тиран.

Немає    в    тобі    любові,
Скалічити    здатен,    вбить,
Лиш    зло    стоїть    за    тобою
І    з    цинку    важкі    гроби.
Та    Бог    ізгори    все    бачить,
Вривається    вже    терпець.
Гадаю,    Він    не    пробачить,
Близький    тобі    вже    кінець!..    
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705574
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Віктор Ох

Співець з народу

[b][i]Віталій  Назарук[/i][/b]
[b]«Синьоока  Волинь»[/b]
                   Поезії
Вибране.  Книга  перша.
ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»
   [i]      Луцьк  -  2016[/i]


   От  і  настали  ті  давно  сподівані    «довгі  зимові  вечори»  –  пора,  коли  можна  знайти  більше  часу  для  цікавого  і  приємного:  читання-писання  та  споглядання-слухання.  Засніженими  дорогами,  через  відстані  і  негоду  добралася  до  мене  поштова  бандероль.  І  ось  я  вже  тримаю  в  руках  поетичну  збірку  Віталія  Назарука  «Синьоока  Волинь».  
   Я  не  беруся  оцінювати  прочитану  поезію,  я  лише  ділюся  своїми  суб’єктивними  враженнями  від  книжки.  Мені  цікаво  зрозуміти  з  чого  виростають  вірші,  яким  є  внутрішній  світ  поета.  Яка  різниця,  зрештою,  чим  замиловуватись:  справжньою  першоджерельністю,  чи  псевдоавтентикою,  чи  творчістю  певного  поета  з  народу?  Головне,  щоб  твір  приносив  задоволення,  зачіпав  за  живе.
   В  поезії  Віталія  Назарука  імпонує    ясність  думки,  простота  викладу.  Не  треба    розгадувати  складних  ребусів,  намагатися  зрозуміти  зашифровану  метафору  чи  замаскований  символ,  як  буває  з  заумними  віршами  деяких  віршотворців.  Пан  Віталій  нічого  не    вигадує  і  не  фантазує,  пише  про  те,  що  в  душі,  але  здібність  окрилятись  своєю  поезією  його  ушляхетнює.  
   «Синьоока  Волинь»  –  це  перша  книга  задуманого  автором  тритомника  вибраного.  Об’єм  –  350  сторінок.  Видано  гарно.  Упорядковано  і  оформлено  чудово.  Сподобалися  вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.  (На  жаль,  зустрічалися  мені  книжки,  де  ілюстрації  не  доповнюють  текст,  а  тільки  псують  загальне  враження.  Дуже  часто  буває,  що  на  мінімалізм  претендує  несмак,  а  замість  романтичної  картинки  отримуємо  кіч*.)
Всього  в  збірці  сім  розділів  з  промовистими  назвами:
– Вірші  про  Луцьк;
– Вірші  про  Волинь;
– Пісні  про  землю  Волинську;
– Про  Україну;
– Кілька  гуморесок;
– Про  мову,  слова  і  вірші;
– Лірика  кохання;
   Кожен  розділ  збірки  присвячений  означеній  темі.  А  вірші  –  то  ніби  варіації,  що  обрану  тему  розглядають  з  усіх  сторін.  Так  рідне  місто  поет  змалював  з  усіх  можливих  ракурсів,  в  різні  пори  року  і  час  доби.  Ось  лише  назви  деяких  віршів:
«А  Луцьк  цвіте»  (с.12**),  «Весна  в  Луцьку»  (с.17),  «Осінній  Лучеськ»  (с.13),  «Мандри  вечірнім  Луцьком»  (с.18),  «Нічне  місто»  (с.15).
В  віршах  з  розділу  про  Волинь  раз  по  раз  з’являються  вподобані  поетом  образи-символи:  замок  Любарта,  Шацькі  озера,  Світязь,    річка  Стир,  болота,  ліси,  льон,  синь  неба,  Мавка  і  Лукаш.  І  хоча  ці  характерні  картини  і  постаті  змальовували  в  своїх  творах  вже  десятки  поетів,  проте  Віталію    Назаруку  також  вдається  переконати  читача,  що  його  мала  материзна  –  Волинь  –  найкраща  з  усіх.
   [i]Поліській  край  –  моя  земля,
   Вже  відцвітає  дика  м’ята,
   Це  край  грибний  –  ліси  й  поля,
   І  жити  тут  для  мене  свято…[/i]
«На  Волинь  по  гриби»  (с.44)

Але  він  також  і  признається  в  любові  до  великої  батьківщина  –  України:
[i]    Не    раз    в    житті    ти    скривджена        була,
   Хоча    умієш    кривди    всім        прощати,
   Ти    є    й    була    завжди    у    нас    свята,
   Моя    єдина,    Україно    –    мати!    [/i]
«Моя  єдина»  (с.144)

Що  поганого  в  тому,  щоб  віднайдені  засадничі  орієнтири,  наприклад,  патріотизм,  морально-етичні  чи  загально-гуманістичні  норми,  пропагувати  і  надалі,  і  в  цих  окреслених  рамках    розгортати  свою  творчу  діяльність.  
[i]    Вірші    пишу    вночі    і    тихо    плачу,
   У    серці    ще    живе    моє        ­    «ОТЕ»,
   Шаную    землю    ­    душеньку    козачу,
   Бо    все,    що    в    Україні    –    то    святе![/i]
«Святе»  (с.212)

Звісно,  можна  було  б  продукувати  все  нові  й  нові  ідеали  та  уявлення,  і  це,  мабуть,  найвища  форма  творчості.  Але  коли  ідеї  і  цінності  вже  віднайдені  то  пошук  нових  –  не  факт,  що  приведе  до  чогось  кращого  –  «Від  добра  добра  не  шукають!»
І  тому    в  Віталія  Назарука  так  багато  віршів  на  патріотичну  тематику.  Раз  по  раз  повертається  він  до  улюблених  о́бразів  і  мотивів.
   [i]Давайте  славити  у  віршах  все  своє:
   Червоний  борщ,  полтавські  галушки,
   Красу  полів,  яка  завжди  в  нас  є,
   І  в  споришах  заквітчані  стежки.[/i]
 «Давайте  славити  у  віршах  все  своє»(с.111)

Віталій  навіть  гордиться    лелеками  за  їх  патріотизм:
 [i]  Де  ожиновий  цвіт  застелив  болота,
   Між  озер  і  льонів  заблукали  лелеки,
   Гордість  серце  моє  за  лелек  огорта,
   Що  вернулись  додому  здалека.[/i]
«Пісня  про  мою  Волинь»(с.50)

Згадуються  також  і  нинішня  наша  відкрита  рана    війни  зі  споконвічним  ворогом  –      північним  сусідом:
   Та  й  нині  наче  вільні,  та  раби,
   Бо  знову  з  півночі  до  нас  прийшли  сусіди.
   Розвозять  по  домівках  знов  гроби,
   І  ворог  суне,  наче  озвірілий.
«Благослови»  (с.127)

Віталій  Назарук  не  приховує    свого  соціального  походження,  бо  чи  не  у  всіх  народів  селянська  культура  –  то  природне  постійне  джерело  творення:
[i]    Нехай  селюк,  нехай  простак,
   Але  пишу  вірші  душею.
   Можливо,  щось  пишу  не  так,
   Але  це  все    поза  межею.[/i]
«Селюк»(с.214)

Завдяки  відданості  селян  своїм  землі,  мові,  вірі  –  країна  наша  ще  зберегла  хоч  якісь  національні  ознаки.  Селянська  культура  у  нас  –  це  досвід  нестерпності  буття.  Та  все  одно  поет  переживає  за  долю  села:
[i]    Постаріло    село,    постаріло,
   Зрідка    в    полі    хтось    кіньми    оре,
   Воно    тихо,    як    вечір    згасає
   І    колись    непомітно    помре…[/i]
«Сільська  доля»  (с.38)

Поет  багато  роздумує  про  мову,  про  її  значення  в  державотворенні.
   [i]Слова    говорять    і    кричать    слова,
   Слова    співають    і    словами    плачуть.
   Слова    чарівні    сотворять    дива
   І    є    слова,    які    багато    значать…[/i]
«Слова  і  мова»  (с.172)

Або:
   [i]Прошу  Вас,  люди,  бережімо    мову,
   Чужинців  -  двадцять,    нас  -  вісімдесят…
   Не  хочу  говорити  я  чужою,
   Своєю  прагну  –  мовою  для  свят.[/i]
«Розмовляймо  своєю»  (с.216)

Творення  в  певному  ключі  –  це  наче  щеплення  читачам  вже  кимось  знайденого  коду  ідентичності.  Тому  він  пише  ще  і  ще:
 [i]  Я  звертаюсь  до  Вас,  дорогі  земляки!
   Хіба  в  світі  народ  є  без  мови?
   Якщо  мови  нема  і  держави  нема,
   То  лишаються  тільки  окови!  [/i]  
   «За  мову  я  ще  повоюю»  (с.179)

Є  в  поета  і  міркування  про  вірші,  про  поетичну  творчість:
[i]    А  я  пишу  щораз  все  новий  вірш,
   Ми  летимо  в  якийсь  незнаний  простір,
   Все  прагну,  щоб  писалося  не  гірш,
   Щоб  Муза  кожен  день  ішла  у  гості.[/i]
«Моя  поезія»  (с.201)

Дуже  вдалі  в  Віталія  Назарука  віршовані  гуморески  з  народними  фабулою***  та  гумором.
Багато  своїх  віршів  плодовитий  поет  уявляє  піснею,  і  пише  пісенною  формою.
Є  в  пана  Віталія  й  пейзажні  замальовки:
   [i]І  прийде  ранок  встелений  туманом,
   Лише  на  сході  світить  небосхил.
   Сіяє  перламутровий  світанок
   У  сивині  туманових  вітрил.[/i]
«Ранок  і  поет»(с.217)
Або:
   [i]Узявшись  за  руки,  ми  йшли  під  зорею,
   Вже  роси  покрили  луги…
   Кохання  літало,  мов  птах  над  землею,
   Сп’яніли  від  трав  береги.[/i]
«Одні  на  землі»  (с.246)

Є  гарні  рядки  любовної  лірики:
 [i]  Стоять  бокали  на  столі,
   Горить  свіча,  на  стінах  тіні,
   Ми  двоє  на  усій  землі,
   При  вечоровім  мерехтінні.[/i]
«Ми  і  молоде  вино»  (с.352)
І  ще:
   [i]Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
   І  білі  хмари  світяться  червоно.
   Ми  так  колись  дивились  на  весну,
   Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..
   Люблю  тримати  руку  у  руці,
   Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
   Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
   Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.[/i]
«Осінні  яблука»  (с.345)

Деякі  вірші  для  поета  являються  есенцією  людської  душі,  концентрованими  відчуттями  і  почуттями,  творами,  що  дають  можливість  відчути  своєрідний  катарсис.
 [i]  Все  життя  я  тебе  люблю,
   Що  я  можу  тобі  сказати…
   Половинку  знайшов  свою,
   Хоч  і  довго  прийшлось  чекати.[/i]
«Все  життя  я  тебе  люблю»  (с.235)

 По  суті,  всі  вірші  Віталія  Назарука  –  це  одна  велика  поема.  Це    «народницька»  поезія,  що  сповнена  громадянського  піднесення.  То  чому  б  і  не  повторювати  «золоту»,  «вічно  зелену»  тему  в  численних  варіаціях  і  імпровізаціях.  Це  повторення  буде  закріпленням,  підсиленням  підмурівку  на  якому  сформовано  світогляд  автора.  
   Зрештою,  для  читача  чи  є  різниця  між  ознайомленням  з  фолкльором  невідомих  національних  співців  і  схожим  тематично  чи  стилістично  матеріалом  конкретного  сучасного  автора  вихідця  з  глибин  цього  ж  народу.  Головним  є  те,  щоб  поет  був  хранителем  колективної  пам’яті,  носієм  народних  рис,  виразником  національної  самоідентифікації,  продовжувачем  традицій.  
Віталій  Назарук  таким  і  є.  Він  поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  
==============

*–    Кітч  (кіч)  (від  нім.  Кіtsh  —  букв,  сміття)  —  підробка  під  справжній  витвір  мистецтва,  розрахована  на  зовнішній  ефект,  термін  для  означення  низькоякісної  речі  масової  культури,  псевдомистецтва,  творів,  яким  бракує  смаку.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.
***  –  Фабула  —  хронологічне  послідовне  зображення  подій  і  пригод  у  художньому  творі;  канва,  схема  розвитку  життєвих  подій,  подана  в  художньому  творі  в  послідовному  порядку.

---------------------
         Євмен  Бардаков
   06.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Ганна Верес

Осінню казку пише листопад

Осінню  казку  пише  листопад
Вже  не  таку,  усміхнено-красиву,
Ріллею  ліг  на  зиму  у    степах,
Чи  маревом  понад  болотом,  сивим.

Ця    казка  добігає  до  кінця,
Фінал  ховає  свій  під  падолистом.
Він  до  калини  в  лісі  залицявсь.
Подарувавши  їй  до  свят  намисто.

Холодний  ранок  інеєм  пропах,
Вітрець  на  гіллі  ще  не  колихався,
В  мереживі,  ажурному,  реп’ях
До  мене  й  сонця  радо  усміхався.

У  сіру  шаль  прибрались  небеса,
Хотіли  ранок  подихом  зігріти.
Цю  казку  грудень  зможе  дописать,
Як  подарує  вікнам  дивні  квіти.
26.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко0.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705391
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Ганна Верес

Живий синок

Давно    вже    сонце    заплило    за      гору,
Безсонна    ніч    до    ранку    ледь    повзла:
Важке    матусю    огорнуло    горе…
Чи    доля    жартувала    з    нею    зла?

Її    синочка-красеня,    святого,
Здалося,    куля    мітила    убить…
Хотілось    би    заглянуть    в    очі    того,
Хто    став    на    шлях    страшної    боротьби.

За    що    воюєш,    вбивце-супостате?
Ти    проти    кого    зброю    повернув?
Свою    країну    став    четвертувати,
Цю    розпаливши    непросту    війну?

Мовчала    ніч,    як    завжди,    безголоса,
Читала    в    тиші    мамині    думки…
А    над    Донбасом    пропливала    осінь,
Й    стікали    кров’ю    наші    вояки.

Лежить    матуся.    Й    очі    не  закрила.
І    серце    стука,    ніби    метроном.
«Якби    ж    то    мала    ангельські    я    крила,
Була    би    там,»    –    бесідує    зі    сном.

Не    помогло    матусі    і    снодійне,
А    ранок    як    спустився    від    зірок,
Подарував    дзвінком    святу    надію:
«Поранений,    але    живий…    синок!..»
15.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705389
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Микола Миколайович

Десь на досвітку плаче Мати

Помер  Майдан,  затихла  мова,
Як  смуток  зранений  лежить.
Чи  сниться  Сотні  колискова…
Не  скаже  нам  цього  блакить.

Майдани  вкрали  і  жирують…
Не  наїдяться  глитаї.
Як  попередніки  гвалтують,
Чужинці  скрізь…  і  холуї.

Нема  душі  наскрізь  продажні,
Собаки  служать  ворогам.
Пощо  ті  воші,  гниди  страшні,
Які  прислужують  вошам.

О  боже,  де  ж  ця  гнидь  береться,
Проклята  в  небі  й  на  землі.
Як    міль  в  господі  не  зведеться…
Знов  змусять  вийняти  шаблі.

Десь  на  досвітку  плаче  мати,
Ламає  пальці  на  руці.
За  що  ж  пішов  ти  синку  спати…
Й  не  сохнуть  сльози  на  щоці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705327
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Ганна Верес

Я долю свою вишию хрестами (Слова для пісні) .

Я  долю  свою  вистелю  любов’ю
До  тебе,  земле,  й  рідної  сім’ї,
Поради  попрошу  в  самого  Бога:
«Дай  мудрості  для  всіх  дітей  твоїх!»
Я  долю  свою  вишию  хрестами,
Червоні  й  чорні  поряд  покладу
І  вип’ю  все  те  спраглими  устами,
Щоб  відвернути  від  землі  біду.

Я  долю  свою  квітами  засію,
Щоб  звеселити  ними  білий  світ,
Щоби  навік  затямила  Росія,
Що  маєм  свій,  прадавній  заповіт:
«Із  Волею  і  Правдою  лиш  жити
На  Українській  праведній  землі,
Нікому  і  ніколи  не  служити.»
З  прадавніх  літ  сам  Бог  нам  повелів.
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ганна Верес

О доле!

(Після  прочитання  твору  "Доля"  Надежди  М.)

О  доле,  сива!  Птахо,  невловима!
Ти  часто  вітром  стукаєш  в  вікно,
Або  ведеш  стежинами,  кривими,
І  тчеш  із  буднів  сіре  полотно.

О  доле!  Мила  ластівко,  крилата!
Пасу  я  твій  під  хмарами  політ
І  мрію  під  крилом,  твоїм,  літати,
І  серцем  пізнавати  білий  світ.

О  доле!  Ти  і  слава  моя,  й  плаха,
І  та  із  найвірніших  рятівниць,
Котра,  коли  в  житті  летить  все  прахом,
То  посилає  світло  блискавиць.

Зберу  тоді  їх  голими  руками
І  на  життєве  жезло  нанижу,
А  трохи  помудрію  із  роками,
То  про  життя  поему  напишу.
6.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705212
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ганна Верес

Летіла ластівка (2) (Повторно) .

Летіла    ластівка,    летіла
Через    ліси,    моря,    поля,
Несла    і    душу    свою,    й    тіло,
Домівку    бачила    здаля.

Вона    давно    цього    чекала
І    навіть    марила    у    сні,
Не    дні    –    години    рахувала.
Тепер    завдячує    весні.

Земля    і    пахне,    і    парує,
Крилу    наснаги    додає.
Любові    вибір    і    добру    є    –
В    гніздо    б    потрапити    своє.

Воно    єдине    й    найтепліше    –
Там    ластів’яти    перший    зойк,
Тому    воно    і    найрідніше,
Бо    хто    відчув    це    хоч    разок,

Той    знає    інші    ціни    й    цілі    –
Приходить    все    це    із    життям.
І    ластівка,    що    уціліла,
Те    саме    скаже.    Це    затям.

Летіла    ластівка,    летіла
З    весною    разом    на    крилі,
Несла    і    душу    свою,    й    тіло,
Щоб    стати    втіхою    мені.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705015
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Ганна Верес

Життєва казка

Нам    роки    весноньки    несуть
І    красні    літечка.
Життя    людського    справжня    суть    –
Жили    щоб    діточки.

Щоб    не    кінчався    родовід
І    небо    зоряне,
Світились    роси    щоб    в    траві,
Поля    щоб    зорані.

Рясніють    хай    густі    жита,
З    небом    стрічаються,
Життєва    казка    золота
Хай    не    кінчається…
6.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705011
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Nino27

Ми залишились двоє

[b][i]Там    за    вікном  ,  всю    нічку
Вітер    також    не    спав.
Ми    залишились    двоє...
Хтось    мені    вже    казав:-
"Все    буде    добре"...Знаю  -
Віра    рятує    нас.
Може?...Я    так    чекаю,
Слізно    благаю    час:  -
Не    поспішай,  не    треба,
Встигнути  б...,  хоч    на    мить.
Зоряна    ніч    і    небо...
Вітер    шумить,  шумить...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704991
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Наталя Хаммоуда

Трафунок*

ТРАФУНОК*
Оженився  чоловік,  привів  в  хату  жінку,  
А  та  стала  щодня  їсти  бідному  печінку:
Те  не  так,  і  се  не  сяк,  все  їй  недогода,
Як  не  злива,  то    їй  спека,  а  все  -непогода.
–  І  чого  то  твїй  мамі  так  рано  вставати?
Аби  лишень  не  лишити  невістку  поспати?
І  чого  то  твоя  мати  рипає  дверима?
Миски  миє,  курей  кличе...  Нещасна  година!
А  вчора  я  вареників  й  борщу  наварила,
А  вона  ще  до  полудня  те  усе  поїла...
Лиш  мені  усе  рахує,  кожну  крихту  хліба,
Хоч  нічого  й  не  говорить,  лиш  очами  кліпа,
Але  я  не  є  дурненька,  все  я  розумію.
По  "її"    не  хочу  жити  й  мовчати  не  вмію!
Бо  так    мене  молоду    зажене  в  могилу,  
Що    робити?  Ну  порадь  же,  чоловіче  милий?

Та  не  знав  той  чоловік,  як  зарадить  лиху,
Йде  до  матері  у  хату  і  питає  стиха:
–  Ось  такі  то,  мамо,  справи.  Що  мені    робити?
Як  то  мені  отій  дурній    жінці  догодити?

А  стара  жила  на  світі  вже  багато  років,
та  від  життя  отримавши  немало  уроків,
радить  сину  таку  раду,  щоб  раз  та  навіки
 Вгомонити  невисні  вибрики    невістки.
–  Скажи  сину,  що  я  вмерла.    Хай  буде  спокійна,
Вже  у  неї  не  попрошу  ні  шматочка  хліба,
ані  дверми  вже  не  гримну,    не  шкрябну  ногами,
не    розбуджу  її  зранку  мисками-горшками.  

Прийшов    чоловік  додому,  та  присів  на  лаві,
І  до  жінки  заговорив  такими  словами:
–  Все,  скінчились  твої  муки!  Нема  більше  мами,
Лягла  спати  і  не  встала...
Та  й  заливсь  сльозами.

А  невістка  від  радості  мало  не  зімліла,
Та  із  шафи  дістає  нову  хустку  білу,
Черевики  і  спідницю,  ті,  що  найновіші,
І  співає,  і  сміється,  так  ся  "горем"  тішить.

А    в  саду  в  ту  саму  пору  поспіли  черешні,
Йде  невістка  зранку  в  сад,  нарядилась  пишно,
Та  ще  й  брови  підвела,  (  бо  що  їй  скорбота?),
Рве  ягоди    пригорщами,  й  кùдає  до  рота,
Та  солодко  так  співає  як  той  соловейко,
Як  хто  б  почув,  порадів  би-співає  ж  гарненько:
–  Стара  вмерла,  дала  волю,  плакати  не  стану,
Піду  в  танець,  грай  музико  до  самого  рану*
Вмерла  стара  тай  остила,  а  я  не  сумую,
Я  черешню    солоденьку  досхочу'  смакую.

Та    стара  не  ликом  шита,  бо  життя  зазнала,
Ще  звечора  в  тому  саду  вона  ся  сховала.
І  сиділа  тихесенько,  й  бачила  невістку,
Коли  тій  застрягла  в  горлі  від  черешні  кістка.
Вже  пішла  б  дурна    до  Бога,  якби  в  ту  хвилину,
Стара  її  не  гупнула  кулаком  в  карчину*.

Видно,  що    навчив    невістку  той  сумний  випадок,
Бо  вже  більше  не  було  в    між  них  неполадок...

Трафунок*-випадок,
До  рану*-  до  рання.
Карчина*-  карк,  верхня  частина  шиї.
05/12/2016
Н.  Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704924
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


dovgiy

НАБОЛІЛЕ

Ліс  завмер  під  сніговою  ковдрою  пухкою
І  здається,  що  все  живе  в  темному  спокої
Наче  в  савані  сповите,  вже  й  не  одізветься
На  привіт  нового  ранку,  чи  на  оклик  серця.
Тиша…  тиша…  та  аж  раптом  півні  заспівали,
Гайда  будить  світ  поснулий  в  білім  покривалі!
І  почали  ланцюжками  вогні  загоратись:
Нова  доба  пішла  селом  –  від  хати,  до  хати!
Зарипіли  вхідні  двері,  шаркають  лопати,
Прочищають  собі  люди  стежки  вузькуваті,
Щоб  поратись  по  хазяйстві,  здійснити  турботу.
Хтось  як  засіб  виживання,  а  хтось  як  роботу.
Дві  години  промайнуло.  Небо  засвітліло.
Поза  лісом,  ватра  ранку  слабо  розгорілась
І  почала  важкі  хмари  язиком  лизати,
Щоб  Сонечко  в  небі  чистім  могло  посміхатись.
З  добрим  ранком,  світе  ясний!  З  добрим  ранком,  мила!
Ніби  ти  й  лягала  спати,  та  не  відпочила,
Ніби  ти  й  лягала  спати,  та  зранку  не  знала:
Чи  то  марила  спокоєм,  чи  то  справді  спала.
Важкий  день  пройшов  учора…  як  стачило  сили…
Молодого  сусідоньку  люди  хоронили.
Сорок  два  прожив  на  світі.  Боронив  країну.
Повернувся  в  домовині.  Не  вірилось  сину
В  те,  що  тато  вже  не  встане,  в  життя  не  вернеться,
Посмішкою  до  синочка  вже  не  усміхнеться.
Все  тримав  за  рідну  руку  холодного  трупа
І  нічого  вже  не  бачив,  нікого  не  слухав…
А  що  вже  казать  про  матір  –  нещасну  вдовицю!
Як  рибина  об  крижину  все  мусила  битись!
Тільки  тиждень    як  милого  з  дому  проводжала,
А  що  проводи  прощальні,  про  те  і  не  знала…  
Скільки  ще  людської  крові  за  волю  проллється?
Чому  нашому  народу  щастя  не  дається?
За  що  лиш  ярмо  на  шию  для  нього  готове?
Чому  чуємось  хохлами,  чому  не  панове?
Питаннями  як  шпильками  копирсаю  рану.
Пройшло  часу  вже  чимало  після  днів  Майдану.
Тисячі  загиблих  хлопців  біля  сотні  в  небі,
А  війна  іде,  гібридна…  комусь  її  треба…
Про  люстрацію  не  чути…  наші  ненажери
Всі  при  ділі,  всі  у  владі.  Корупціонери
Про  реформи  балакають,  всюди  обіцяють
І  кінці  всіх  схем  злочинних  у  воду  ховають.
Зневірились  наші  люди.  В  цю  нелегку  пору
Покидають  рідну  землю…  тінь  Голодомору
Нависає  понад  ними…  замість  біду  бити,
Їдуть  у  кубло  вороже  на  хліб  заробити.
Якщо  звідти  вертаються,  то  в  душі  не  наші:
Отруєні    цукром  рабства  у  московській  каші.
Отак  діє  потаємна  ця  колонна  п’ята:
Давить  людей  безробіттям,  цінами,  безправ’ям.
Над  зусиллями  спецкорів  зухвало  сміється:
Кришуючись  тінню  судів,  під  суд  не  дається.
Гірко,  гірко,  моя  Нене!  Гірко,  Україно,
Бути  твоїм  беззахисним  та  безправним  сином!
Страшно  бачити,  як  ближні  у  нужді  конають,
Як  тебе,  моя  єдина,  ворог  розпинає!
Віє  вітер  на  діброву,  сніг  мете,  кружляє,
Визираю  щастя-долю  та  її  немає.
Бо  немає  трибуналу  нашого  народу
На  злочинну  дію  влади,  на  її  породу.

05.12.2016          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704855
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Світлана Моренець

ПОСИДЕНЬКИ

Повіяв  сильний  вітер  –  і  "капе́ць"!
Ми  на  три  дні  одрізані  від  світу,
мов  пращури  в  добу  палеоліту,
запалюємо  чахлий  каганець.
З  нудьги  сусіди  на  той  вогник  йдуть.
Потріскують  тихенько  в  пічці  дрова,
невимушено  точиться  розмова
про  все  на  світі,  без  вникання  в  суть.

Хоч  піст,  та  час  вечері  вже  настав.
Картопелька  готова  для  застілля,
із  льоху  дістаємо  "різносілля"  –  
що  Бог  послав,..  а  Він  таки  послав:
капусту,  помідори,  огірочки,
салати  різні,  перці  та  грибочки,
і  скибочками  в  банці  кавуни
(здалися  найсмачнішими  вони).

Ласкає  слух  графинів  ніжний  дзвін  –
з'явилася  малинова  наливка,
духм'янить  на  всю  хату  аличівка  –
у  всіх  вже  слинки,  ледь  не  до  колін!
Тож  аличівка  перша  потекла,
бо  всім  ликерам  може  дати  фору...
І  спокій  ліг,  немов  під  омофором,
розлившись  в  домі  хвилею  тепла.

Коли  б  поси́діли  так  щиро,  без  ТВ,
а  отже,  без  убивств,  страшних  аварій,
без  гніву  на  верховний  серпентарій,
їх  декларації,  без  казнокрадства,
безкарності  судійського  трюкацтва
і  без  огиди,  що  якась  сволота
нас  тягне  до  рашистського  болота,
без  жертв  терору,  вивержень,  цунамі...
О,  як  "верхи"  збиткуються  над  нами!
Масоване  тотальне  зомбування
вбиває  насолоду  спілкування,
забивши  мізки  страхом  бід  сповна...

Селяни  –  мої  милі  добрі  гості,
без  пафосу  говорять  щирі  тости,
всі  розуміють:  лихо  в  нас  –  війна.
Тож  перший  тост  –  за  воїнів  –  до  дна,
і  в  повній  тиші,  з  болем  і  в  сльозах  –
загиблим  дяка,  що  на  Небесах.
Ми  маємо  цей  мирний,  гарний  вечір,
бо  жах  війни  вони  взяли  на  плечі...

Ще  всякі  в  нас  точилися  дебати,
та  думка  в  глибині  душі  –  одна:
закінчилась  би  клята  ця  війна,
солдати  всі  вернулися  до  хати,
відкрито  радість  ми  могли  б  сприймати,
а  не  крізь  ґрати  болю  через  втрати...
Достойних  вшанувавши  поіменно,
ми  відродили  б  край  благословенний.

                                             5.12.2016  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Ганна Верес

Поезія наша різна

Поезія  наша  різна
І  різних  людей  збира,
Частенько  аж  надто  грізна,
То,  наче  дитя,  капризна,  –
Така  в  одну  мить  згора.  

А  є  і  така,  що  п’ється,
І  випить  немає  сил.
І  плаче  вона,  й  сміється,
В  ранкову  траву  проллється
Краплиночками  роси.

Й  слова  простеля,  мов  душу,
Усе  ними  огорта:
І  річку,  й  крислату  грушу,
В  них  думка  звучить  потужно.
Поезія  ця  свята.

Поезія  наша  різна,
Як  різні  усі  і  ми,
Тож  поки  іще  не  пізно,
Віршуймо.  І  після  тризни
Залишимось  між  людьми.
12.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Ганна Верес

Розповзлись густі тумани

Розповзлись  густі  тумани,
Сиво-кучеряві,
Річку  вкрили  і  лимани,
В  воду  заглядали.
А  там  –  рибки-дзиги  грали,
Мили  лисці  ноги,
В  очеретяному  раї
Не  чути  нікого.

І  здалось  на  мить  туманам,
Що  й  вода  примовкла,
Бачать:  лисочка  тримає
Рибку  світло-жовту.
Верби  коси  опустили,
Ними  п’ють  водицю,
– Шкода  рибку,  –так  просили
Дику  вони  птицю.

Як  тумани  піднялися,
Сиві  та  лапаті,
Дві  пташини  обнялися…
Не  веліло  спати
Сонце,  що  ледь  пробивалось
Крізь  густу  завісу.
Хвильки  бігли,  ніби  грались,
По  водиці,  звісно.  
26.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704813
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Галина_Литовченко

МІЖСЕЗОННЯ

Безлистий  парк  –  мов  натяк  камасутри:
там  вітру  простір  в  безлічі  шпарин.
А  небо  вбралось  в  екзотичні  хутра
якихось  дивних  рідкісних  тварин.  

То  сніг,  то  дощ.  То  раптом  дощ  із  снігом.
Картатий  брук  змінився  на  муар,
лякає  ожеледиця  набігом  
і  двірники  пильнують  тротуар.
Дорога  в  лавку  млява  й  неохоча.
І  в  сонця  зранку  настрою  нема.
І  на  каштані  вóрони  пророчать,  
що  в  цьому  ґерці  виграє  зима.

Лиш  парк  давно  своїй  скорився  долі,
закинув  одіж  в  шафу  до  весни.
Ґвалтує  вітер  стовбурини  голі,
впадають  крони  в  летаргічні  сни.
04.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704734
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ніна-Марія

Уже зима

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSZynH6xlBXgXCahJVTpUdTSpm-dEZOO3meY_F0ABR7u0kuikOBRw[/img]

[color="#060e2b"][color="#350a8c"]Зима  вже  хукає  в  долоні.
Все  сипле  й  сипле  білий  сніг.
Він  пір"ям  падає  на  землю,
І  килим  стелиться  до  ніг.

Ялини  вбрались  в  білі  шати.
Красуні  справжні  лісові.
Червоні  грона  горобини
В  обійми  горне  сніговій.

В  красі  казковій  ліс  дрімає,
Під  співи  злої  хуртовини.
Його  морози  не  злякають,
В  дерев  тепленькі  кожушини.

Вітрисько  гонить  сірі  хмари,
Шугає  в  кожний  закуток.
Йому  би  вирватись  на  волю
Отам  би  він  ушкварив  рок!

Зима  все  водить  хороводи.
Вступила  вже  в  свої  права.
Усе  кругом  причепурила.
Милують  око  ці  дива![/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704703
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


MERSEDES

Любов обох поцілувала…

Зима  ступила  на  поріг,
В  повітрі  враз  похолодало.
На  землю  падав  білий  сніг,
Стелилось  срібне  покривало.

І  ми  засніжені    удвох,
У  диво  -  сніжній  заметілі.
Сніг  на  деревах  наче  мох,
Дахи  вдягнули  шапки  білі.

Сніжинка  впала  на  лице
І  вмить  краплина  з  неї  стала.
Моєму  серці  гаряче,
Любов  обох  поцілувала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704680
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


MERSEDES

Ти заблукав в засніженому місті…

Ти  заблукав  в  засніженому  місті,
А  я  ось  тут,  де  тепло,  де  весна.
І  почуття  такі  гарячі  й  чисті,
В  моєму  серці,  тільки  я  одна...

Зима  тобі  засипала  обличчя,
Холодний  вітер  рве  на  всі  боки.
Тебе  моє  серденько  в  гості  кличе,
Живе  кохання  в  ньому  всі  роки.

Я  попрошу  щоб  вітер  стих  допоки,
Ти  будеш  йти,  чекатиму  тебе.
І  хай  летять  у  безкінечність  роки,
В  обійми  ти  пригорнеш  все  ж  мене.

Я  зазирну  в  твої  зболілі  очі,
Теплом  зігрію  душу,  щоб  вона.
Не  знала  смутку  більше  і  щоб  ночі,
Тепло  нам  дарували,  як  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704683
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Анатолій В.

У очах твоїх Всесвіт

У  очах  твоїх  Всесвіт,  галактики,
Простір  неба  без  краю,  без  меж...
Зазирну  —  і  розірве  на  клаптики,
І  до  купи  мене  не  збереш...

У  очах  твоїх  весни  і  проліски,
І  гроза,  й  теплі  літні  дощі.
А  буває  і  блискавок  полиски...
І  до  всіх  дверей  в  душу  ключі...

У  них  літо  сховалось  жоржинами,
І  на  віях  гойдаються  сни,
Пропікаючи  душу  жаринами
Мене  ваблять  до  себе  вони...

У  них  мрії  мої  всі  здійснилися!
І  рояться  клубками  думки:
Що  ж  вони  на  роки  так  спізнилися?
Чи  то  я  поспішив  на  роки?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Ніч полонила гори

Ніч    полонила    гори,
Тихо    зійшла    в    поля.
Пташка    крилечком    горне
Ближче    своє    маля.
Слухають    шепіт    річки
Місяць    ясний,    зірки    –
Вірна    сторожа    нічки,
Найнята    на    віки.

Ранок    іще    не    може
Ночі    перебороть.
Сонечко    не    тривожить
Стомлений    теж    народ.
Ніч    –    то    не    тільки    диво    –    
Загадка    не    проста:
Тих,    хто    любив,    збудила,
Й    стрілися    їх    уста.
30.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Міні-вірші

Слова    свої    занурить
 в    кожну    душу,
Щоб,    як    зерно,    могли    там    ізійти,
Щоб    люди    не    були
 сліпі,    байдужі,
Щоб  місце  у  житті    змогли    знайти.
У    цьому    сенс          життя    мого,
мій    друже,
                                         Мене    ж    за    це,    прошу,    не    осуди!
***
Простить  –  не    означає    –    все    забуть,
Відсутній    термін    в    пам’яті      «табу».
***
Буває    дружба    на    усе    життя,
Хоч    рідко,    але    все    таки    буває,
Якщо    це    друзі    справжні    –    не    сміття,
Котрі    про    честь    свою    не    забувають.  
***
Кажуть,    що    доля,    ніби    птах      крилатий,
Коли    впіймаєш,    будеш    ти    багатий,
Щасливий    теж    і    матимеш    везіння,
А    не    впіймаєш    –    запасись    терпінням.
***
Питання    виникає    знову    й    знову:
Чом    України    шлях    такий    важкий?
У    відповідь:    біда    не    в    вірі    й    мові,
Біда    у    тім,    хто    наші    ватажки.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704598
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Вони умирали двічі

(В  продовження  теми  форсування  Дніпра  в  листопаді  1943р.,  коли  ціною  великих  жертв  Київ  був  таки  взятий.)

Вони    воювали    вперше
І    з    ворогом,    і    з    водою    –
То    час    був    великих    звершень:
Вони    у    бою…    без    зброї…
На    берег    спішили,    правий,
Столицю      аби    звільнити;
Навстріч      вогняні    заграви,
Ті,    після    яких      не    жити.

Охоплював    дикий    відчай
Їх    в    водах,    святих,    Дніпрових…
Хто    право    дав    їх    калічить,
Ще    юних,    а    вже    героїв?
Згасали    їх    очі-свічі…
Не    бігли    у    хлопців    сльози,
Дніпро    заглядав    у    вічі  
Й    останні    слова    відносив.

А    потім    вмирали    вдруге,
Коли    свої…    підривали,
Мовляв,    то    не    є    наруга,
Бо    з    трупів    були    завали.
Й    стогнав    очерет    іржавий
Із    заростей    прибережних:
«А    ви    за    яку    державу
У    жертву    життя    принесли?»

Мовчали…    й    вода,    й    герої,
Адже    не    розкажуть    мертві,
Як    юних    їх,    під    конвоєм,
У    пащу    вкидали    смерті…
Вони    умирали    двічі,
Щоб    Київ    постав    Героєм.
Та      він…    не    поставив    свічі,
Історію  …    перекроїв…

Вони    умирали    двічі,
Жили    щоб    і    ми,    й    столиця,
Дух    волі    щоб    дув      із    Січі,
Війни    не    було.    Й    пшениця,
Й    жита    на    полях    родили,
І    хвилі    Дніпром    гуляли,
Й    народ,    як    одна    родина,
Й    історію…    виправляли.

Вони    умирали    двічі
В    холодних    осінніх    водах.
Їх    роки…    ще      небо    лічить
І    їх    пам’ятає    вроду.
Вони    умирали    двічі,
Й    забути    їх    –    значить,    зрадить…
Для    них    не    потрібні    Віче,
Салюти,    гучні    паради      –
Лиш    тиха    розмова    з    Богом
Й    запалені    нами    свічі,
Й    ми    стали    самі    собою…
За    нас    же…    вмирали    двічі…
6.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Ганна Верес

Жити буде!. .

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина  –

Скроні  так  розмалювала    
юнаку  війна,

Йшов  туди,  веселий,  чорний,    
ямки  на  щоках…

Бій  запеклий  був  учора…    
І…  одна  рука…



Непритомний  впав…  у  шоці…
Мов  мерця,  звели…

Вже  не  ямочки  у  хлопця  –    
рани  зацвіли.

Лиш  ясніли  очі,  сині,    
задивились  в  вись…

«О,  яка  ж  вона  красива!    
Війни  де  взялись?!


Що  ділити  хочуть  люди?»  –    
Спрагу  п’є  душа.

Санінструктор:  «Жити  буде!..
В  госпіталь  рушай!..»

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина,

Ямки  кров’ю  малювала    
юнаку  війна.
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Ганна Верес

Душа народу корчиться від болю

                                                   
Душа    народу    корчиться    від    болю,
Адже    загарбник    ходить    по    землі.
Заміривсь    Кремль    на    нашу    долю    й    волю,
До    Криму    шлях    прокласти    тим    звелів,
Хто    тут    «під    кайфом»,    словом,      терористам,
Вести    під    прикриттям    російським    бій:
Тут    «зеки»    з    автоматами    й    артисти,
Їх    Батьківщина    –    Псков,  Урал,    Сибір.

Зима    і    дощ    вогонь    той    не    спиняють,
Хоч    по    коліна    у    крові    Донбас,
Росія    ж    «гумконвої»    посилає
Із    зброєю,    щоб    винищити    нас.
Давно    там    сміх    і    пісня    не    бриніли,
В    вогні    й    руїнах      весь    Донецький    край.
Там    серце    промислове    України
Спинилось,    бо    настав    російський    «рай».

Та    ворогові    нас    не    подолати,
Бо    наша    зброя    –    віра    і    любов,
Господарями    станемо    у    хаті,
Бо    з    нами    Правда    і    Великий    Бог.    
 3.02.2015.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704269
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016


Валентина Ланевич

Заховала б серце в льодянім покрові.

Заховала  б  серце  в  льодянім  покрові
Та  воно  невпинно  шле  тепло  по  крові.
Та  воно  пульсує,  б’ється,  як  шалене,
А  на  горизонті  світло  все  червлене.

А  на  горизонті,  де  сонце  заходить,
Летять,  виють  міни,  автомат  їм  годить.
Автомат  тримають  міцно  дужі  руки,
А  душа  ридає,  стогне  від  розпуки.

А  душа  згоряє  від  бажань  кохати
Та  війна  жорстока,  прагне  лиш  карати.
Розлучає  сина  з  матір’ю,  сестрою,
Кида  клич  у  вічність:"Ставай  же  до  бою.

Позабудь,  що  маєш  рідного  ти  тата,
Що  осиротіла  без  брата  бо  хата.
Що  дітей,  дружину  полишив  в  господі,
А  згадаєш  любку  лишень  при  нагоді.

Як  настане  тиша  в  угарнім  світанні,
Коли  забинтуєш  рани  вже  останні.
Щоб  злягла  утома  із  лиця  твойого
Обійме  шмат  неба  тебе  голубого."

02.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704297
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

Шлях до щастя

(Основою  для  написання  твору  став  випадок,  про  який  дізналася  із  новин  ТСН.)

Свій  шлях  до  щастя  в  кожного  із  нас,
Це  часто  не  прості  випробування:
Для  них  –  війна,  собака  і  Донбас,
Поки  зустріли  тут  своє  кохання.  

Він  молодий,  вродливий  і…  глухий,
Приїхав  на  велику  Україну:
Російський  триколор  не  до  снаги  –
Не  захотів  там  жити  на  колінах.

Його  багатство  –  чорний  вірний  пес
(як  міг  лишити  друга  на  поталу),
Не  уявляв  без  нього  він  себе,  
Хоч  з  ним  не  раз  біда  його  стрічала.

Чимало  ще  між  нас  черствих  людей,
В  таких  серцях  і  влітку  прохолодно,
Не  міг  знайти  з  ним  житла  він  ніде,
То  ж  просто  неба  спали  і…  голодні…

Аж  раптом  стрілась  та,  що  лиш  одна
Була  і  є  на  цілім  білім  світі,
Побачила  тоді  обох  вона,
І  розцвіло  у  їхніх  душах  літо.

Звела  їх  доля,  щоб  жили  утрьох
Вона  і  він,  і  друг,  обом  їм  вірний,
Нагородив  їх  донечкою    Бог,
Котра  була  для  них  кохана  й  рідна.  

Зустріла  я  усіх  їх  чотирьох,
Усміхнених,  по-справжньому  щасливих,
Побачила  й  упевнений  їх  крок,
А  у  очах  їх  –    сяйво,  особливе.

Нехай  на  сході  ще  гримить  війна,
Та  саме  їй  завдячують  цим  щастям:
Назустріч  долі    вигнала  вона…  
Таке  в  житті  стрічається  не  часто...
Чернігів  1.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704263
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Шон Маклех

Невчасне світло

                                       «Невчасне  й  недоречне  глоду  світло
                                           Горить  зимою  в  у  колючих  хащах…»
                                                                                                                                       (Шеймас  Гіні)

Наші  нетрі  колючі,  а  світло  невчасне,
Коли  над  затоками  тихої  радості  
                                                                                       гусне  імла,
Ми  такі  недоречні,  ми  такі  несучасні
Капітани  зелених  вітрил  
Шхуни  старої  «Життя».
Наш  вінок  –  то  не  плетиво  
Листя  зеленого  дуба,
І  не  з  квітів  весняних  
Його  нам  Плеяди  плели:
Трохи  глоду  –  колючого  древа  друїдів
Нам  на  чоло  –  за  труди.
І  куди  нас  носило
Вітрами  ірландського  моря,
І  для  чого  блукальцями  
Човен  вели  у  пітьмі?
Це  чорнило  ночей
І  безодня  озер  Голуей:
Цим  чорнилом  пишу
Я  на  квітах  зимового  глоду
Одкровення  невчасне  своє,
І  як  завше  лечу
В  снах  пташиних  своїх
За  сліпий  виднокрай,
Над  болотами  Ольстера,
Над  зруйнованим  замком  О’Нілів,
Все  туди,
Де  смерть  нам  борги  віддає.  
Нам  даровано  кожного  дива  по  три:
Три  листки  конюшини,
Три  стебла  очерету,
Три  чорних  вівці,
І  три  краплі  у  келих
Прадавнього  трунку,
Пий,  земляче,  бо  кулі  так  само
На  тебе  залишено  три.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

І став Дніпро холодним полем брані

Ішла    війна…      Верталася    зі    сходу…

Вогненні    кроки    міряла    назад.

Найважче    їй    було    долати    води…

Під    Києвом    збиралася    гроза…


І    став    Дніпро    холодним    полем    брані,

Схрестилися    де    шпаги    у    війні,

Отримавши    напівсмертельну    рану,

Він    вистояв…    Сказав    фашисту:    «Ні!»


Кипів    Дніпро    рожевою    водою,

Під    залпами,    немов    живий    стогнав,

З    коричневою    бився    як    ордою,

І    не    одну    молитву    тут    спізнав,


Як    обіймав    тіла    солдат,    ще    теплі,

І    плакав,    опускаючи    на    дно,

І    не    одна    душа    людська    отерпла,

Коли    дивилась    на      страшний    Содом.


Давно    минув    гарячий,    сорок    третій,

Та    рана    та    і    досі    ще    жива,

Історикам    наказує    й    поетам

Знайти    правдиві    про    війну    слова.
13.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ганна Верес

Азійська кров

Злились  в  єдине  кров  там  фінська

І  дикість,  не  проста,  –  азійська,

Котрі  не  кличуть  сіять,  жать,

А  грабувати  і  вбивать.

Азійську  дикість  Чингісхана

І  Грозного  –  царя  Івана

Кацапська  об’єднала  кров

І  знищила  до  тла  любов.

І  людям  стало  невідомо,

Як  жити  любо-мирно  вдома,

Родину  й  землю  берегти,

Бо  ж  звикли  лиш  чуже  гребти.

Назвавшись  хитро  нам  «братами»,

Насправді  хижими  китами

Були  й  ковтали  ціляком,

Хто  гордим  був  чи  смільчаком.  


Азійська  кров,  підступна,  мстива,

До  нас,  слов’ян,  немилостива,

Тож  москалі  нас  запрягли

Й  «раби»  змінили  на  «хохли»,

І  опинивсь  народ,  великий,

У  пазурах  страшного  лиха,

А  впившись  ним  донесхочу,

Сказав    «доволі!»,  бо  відчув

Уже  в  собі  достатньо  сили,

Щоби  не  гнутись,  не  просити  

Щоби  в  Москви  своє  ж  добро.

Й  радів  із  того  наш  Дніпро,

Що  врешті  стали  незалежні,

Вже  досить  годувати  лежнів,

Пора  для  себе  хліб  ростить.

Москва  ж  не  хоче  відпустить.


Та  й  заходилась  нас  ділити

На  Схід  і  Захід,  щоб  спалити

Ідею  й  віру  у  святе,

Що  інше  є  життя  –  не  те,

Що  і  земля,  й  народ  –  єдині,

Що  вільно  має  жить  людина,

Для  себе  тільки  працювать,

Це  не  високі  є  слова,

Народом  нас  щоб  величали,

Щоб  мова  рідна  зазвучала.


Коли  ж  Москві  сказали  «ні!»,

Та  захотіла  у  війні

Втопити  нас.  Кремлівська  влада

Послала  із  Чечні  півгадів,

З  Тамбова,  Пскова  дикарів.

Забрали  Крим.  Донбас  горів…

З  оскалом  звіра  нас  вбивали,

Передихнути  не  давали,

Карали  лиш  за  те,  що  ми

Другого  сорту  є  людьми.


Запам’ятай,  ворожа  зграє,

Не  панувать  тобі  над  краєм,

Де  вільні  люди  і  Дніпро,

Імперське  знищимо  тавро,

Не  ті  ми  вже  хохли,  наївні  –

Ми  громадяни  України,

Звелів  Господь  нам  довго  жить

І  всім,  що  маєм,  дорожить!.
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Валентина Ланевич

Одинокий бусел задививсь на воду.

Одинокий  бусел  задививсь  на  воду:
-Чи  то  я  причинний,  чи  не  маю  вроди?
Лист  спада  осінній  із  дерев  останній,
А  в  моєму  серці  думки  на  стенанні.

А  в  моєму  серці  гостя  -  студениця
Та  ще  осінь  денно  що  тая  сестриця.
Пір’я  напинає  вітер  сиворунний,
По  тілу  пускає  тік  жалюче-струмний.

І  душа  живая  тремтить  безголосо,
Сонячне  проміння  і  те  ляга  косо.
Біжить  вода  мимо  та  усе  без  ліку
І  життя  скупує  на  любов,  на  втіху.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704089
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Валентина Ланевич

Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч.

Тьмяний  блиск  ліхтаря  розколихує  ніч,
Миготять  у  танку  білокрилі  сніжинки.
Щось  не  можу  збагти  я  однісіньку  річ,
Те  кохання,  що  серце  вбирає  в  крижинки.

А  слова  жебонять  тепло-ніжним  струмком,  
З  вуст  течуть  солодаво-проникло  у  груди.
Підіймають  в  душі  нищівний  бурелом
І  -  вмовкають,  неначе  сторонні  приблуди.

Тиха  тихо  сльоза  з-під  припухлих  повік
Зачіпляється  краєм  тремтячої  вії.
А  єство  неприкаєне  в  крик,  що  по  вік
Прагне  блага  любові  без  штампу  повії.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Микола Миколайович

…Господь мене Мій береже

На  сцені  мої  побратими,  
З  ким  ночі  холодні    ділив.
Облогу  тримав  разом  з  ними…
Бувало...  очей  не  стулив.

Я  вірші  читав  в  Київраді,
Їх  першим  на  бруствер  підняв.
Невже  опинився  в  осаді…
Раз  Брат  мені  слова  не  дав.

Не  так  щось  в  громаді  сьогодні
Не  вільний  згорьований  дім.
У  Радах  чужі  й  інородні…
Й  так  важко  на  серці  живім.

В  душі  моїй  зріє  безодня…
Кому  ж  підставляти  плече?
О  де  ти,  Надіє  Господня…
Згвалтована  гідність  пече.

У  котре  невже  помилився
Не  спала  полуда  з  очей,
Чого  ж  дотепер  не  змінився…
Чи  надто  довірливий  ще?

Чи  може  чужий,  я  у  віці,
Змарніли  у  мріях  думки,
Чи  присуд  суд  виніс  каліці…
Можливо  підводять  роки?

Ні  рано  мабуть  народився,
Чи  може  запізно  уже?
Та  ні,  я  живий,  не  втомився…
Господь  мене  мій  береже.

Щоб  слово  ще  вище  підняти,
Щоб  правду  до  вух  донести.
Не  дам  свою  гідність  відняти…
Цього  не  дозволять  й  хрести.

Розплати  чекають  Майдани,
Хто  нас  захищав  тут  грудьми,
Невинно  вбієнні  з  нірвани…
З  докором  махають  крильми.

Не  вчили  мій  Тато  згинатись,
Вже  діток  синів  тепер  вчу.
Не  смійте  онуки  спинятись…
Для  них,  як  молитву  шепчу.

Вкраїни  ви  вільні  солдати,
Я  знаю  для  вас  по  плечу.
За  Неньку  повинні  подбати…
Ми    вам    запалили  свічу.

Повстане  із  праху  держава
У  променях  Сонце  зійде.
Я  вірю  згорьована  справа…
В  майбутнє  нас  вірно  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704192
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Наталя Данилюк

Схоже, зима…

Схоже,  зима  –  календарна,  справжнісінька,  свіжа!
Плями  чорнильні  дерев  на  папері  снігів…
Світ  молодіє,  немов  перекинулась  діжа  ─
І  розіллявся  кефір  уподовж  берегів.

Щось  неймовірне  і  світле  витає  в  повітрі:
Мов  у  дитинстві,  ти  й  досі  ще  віриш  в  дива,
Де  звичайнісінький  сніг  –  це  пушинки  на  вітрі,
Що  сповіщають  наближені  кроки  Різдва.

Коло  за  колом  мотає  дистанцію  часу
Ревний  дзиґарок,  поскрипує  десь  у  кутку.
В  серці  плекаєш,  немов  новорічну  прикрасу,
Мрію  про  свято,  тендітну,  яскраву,  крихку.

Ще  один  рік  –  подарунок  добродійки-долі,
Ще  одна  змога  надихатись  вволю  теплом,
Де  за  столом  у  близькому  родинному  колі,
Мов  до  святинь,  до  людей  припадаєш  чолом.

Мовчки  зсередини  світишся,  тішишся  збоку,
Дякуєш  Богу  і  просиш  надалі  того  ж!..
Грудень  –  остання  глава  у  нотатнику  року,
Все,  що  найкраще,  в  наступний  бери  і  примнож.

[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Микола Миколайович

Назарію Яремчуку

В  того  нелегкий  долі  рок,
Кого  нам  Бог  пришле  з  зірок.
Прийшов  до  світу,  як  Антей
Ти  український  соловей.
Ти  України  Фенікс  птах…
Ніс  пісню  нашу  по  світах.
Господь  тебе  благословляв
Щоб    ти  Вкраїну  прославляв.
Під    щемний  плач  гірських  трембіт
По  світу  ніс  вкраїнський  цвіт,
Згорів,  як  свічка,  спалахнув
І  знов    на  вік  в  землі  заснув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703958
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Ганна Верес

Доля

Де    лісів    посивіла    стіна
Поєдналася    із    небокраєм,
Там    несе    свої    води    Десна,
Й    на    кларнеті,    на    сонячнім,    грає.
Де    вітри    заблукали    в    жита
І    над    ними    розправили    крила,
Там    молитва    матусі,    свята,
Мені    шлях    у    майбутнє    відкрила…

Смакувала    всього    на    віку,
По    краплинці    душа    вигорала…
Чи    я    вибрала    долю    таку,
Що    вела    мене    в    світ    і    карала?
Чи    Всевишнього    воля    згори    –
На    шляху    цім    мені    заблукати,
Й    поки    свічка    моя    догорить,
Всі    шляхи    мої    будуть    строкаті?..
9.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Про слово

Пам’ятай    сиву  істину,  сину,
В    слові,  в  кожнім,  велика  є  сила:
І  лікує  воно,    і  вбиває,
І    жартує,    і    часто    карає.
Слово    лукаве    –    ніщо    перед    Божим,
З    праведним    словом    дружити    лиш    гоже.
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Але у серце вже закрався щем

Ще    пахне    літо    м'ятою    п'янкою,
Роменом    і    волошковим    кущем,
Й    легким    туманом,    сивим,    над    рікою,
Але    у    серце    вже    закрався    щем.

Біжить    життя,    складне    і    швидкоплинне,
І    не    завжди,    як    хочеться,    живем:
То    загрузаєм    у    життєвій    глині,
То    в    піднебессі    птахою    пливем.

Постане    осінь    у    твоїм    порозі,
Ромен    зів'яне    і    волошки    теж,
Не    м'ята    вже      –    полин    напише    прозу,
Накаже:    «За    своїм    здоров'ям    стеж!»

А    коли    осінь    в    серденько    постука,
І    в    теплих    жилах    прихолоне    кров,
Збагнем    нарешті,    як    болить    розлука
Із    тим,    кому    дарована    любов.

Деньок    осінній    швидко    пробігає,
Адже    для    ночі    відділив    аж    чверть.
Тому    й    зробити    все    не    устигаєм,
Та    спішимо,    шукаєм    слова    «смерть».
17.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703693
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Ганна Верес

Якби можна було…

Якби    можна    було    повернути    назад
Ті    літа,    що    у    даль    відлетіли,
Але    мрія,    неначе    вода,    вислиза    –
Незбагненна,    ні,    марна    затія.

Якби    можна    було    підкупити    любов,
Але    волі    вона    непідвладна    –
Імідж    є    і    краса,    і    багатство    дав    Бог,
А    з    любов'ю    чомусь    людям    складно.

Якби    можна    було    перекроїть    життя,
Щоб    без    болю    і    без    перелюбу    –
Без    минулого    ні,    не    бува    майбуття
Ні    в    самотніх,    ні    в    тих,    що    у    шлюбі.

Якби    можна    було    досвід    свій    передать
Своїм    тільки    народженим    дітям,
Та    життя    сторінки    заставляє    гортать
Лиш    свої…    І    куди    тут    подітись?..
17.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


dovgiy

РОЗТОПТАНА ТРОЯНДА

Безжалісний  світ  до  ніжних,  прекрасних  створінь.
Тендітну  троянду  хтось  кинув,  зім’явши,  під  ноги.
І  віє  байдужість  на  неї,  мов  вихор  північних  сторін,
Ступають  на  квітку,  неначе  сліпі,  перехожі.
На  сірій  бруківці  вмирають  її  пелюстки,
А  разом  із  ними  на  щастя  чиєсь  сподівання.
Троянда  –  не  квітка,  що  випала  долі  з  руки,
 Це  впало  й  розбилось  мов  люстро,  кохання.  Кохання?..
Якщо  й  підібрати,  то  те,  що  лишилось  –  гілля!
Бутону  немає,  підбори  його  розтоптали.
Не  прийме  в  буяння  закута  у  холод  земля
І  в  кого  питати:  навіщо  їй  жити  не  дали?
Це  квітка,  рослина.  А  ти,  -  чиєсь  миле  дитя,
Зі  страхом  в  очах,  які  днина  миє  сльозою?
Ще  тільки  розквітла  для  повного  щастям  життя,
А  вже  небокрай  закрила  біда  над  тобою.
Надовго  закрила…  впіймали  тебе  як  пташа
У  клітку  ліфта,  де  дико,  утрьох,  ґвалтували…
Кричала!  Пручалась!    Твій  лемент  в  пустелі  гучав,
Та  одягом  рот  запихали…
У  прірву  упала!  До  тями  прийшла  в  інший  світ.
Де  лампи  у  вічі…  сліпучі…
Де  страшно  болить  порізаний,  нащось,  живіт,
 Де  марення  чорні,  жахучі!
Бо  в  мареннях  тих  потвори  жеруть  твою  плоть,
Шматки  запиваючи  кров’ю…
Де  рветься  душа  зо  світу,  де  вмерти  прийшлось,
У  світ,  який  сяє  любов’ю,
В  Божественний  світ.    Від  себе  цей  світ  не  пускав:
На  те  твоя  мить  не  настала.
Бо  ще  над  тобою,  –  любимим,  єдиним  дитям,
Матуся  молитви  шептала.
Живеш  –  не  живеш.  Існуєш  для  неї,  тай  все.
Колишніх  вподобань  не  знати.
Брехливий  цей  світ,  в  якому  настирно,  без  меж    
Продовжують  люди  співати
Про  чари  кохання,  про  вірність,  про  трепет  душі…
Насправді  ж  -  тваринна  потреба.
Жорстокі  самці  вигадують    гарні  вірші
В  яких  почуття  –  аж  до  неба!
Провалля  очей,  де  море  гіркої  сльози,
Де  жах  лиш  від  слова  людей  чоловічої  статі…
 
Тобі  між  людьми  напевно,  дитино,  не  жить,
А  лиш  в  лікарняній  палаті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703640
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Микола Миколайович

Батьки

Шануйте  рідну  днину  гожу,  
Живі  батьки  допоки.
В  миру  сповняйте  волю  Божу,
Адже  втікають  роки.

                             Приспів:
Хай  їм  всміхнеться  довше  доля,
Дім  отчий  не  минайте.
Як  прохолода  ви  їм  з  поля,
Що  не  дали    воздайте.

Щоби  устигнути  й  віддати,
Їм  в  ноги  поклонитись.
Вони  не  вічні...  Батько  й  Мати,
Не  дай  Бог  запізнитись.

                           Приспів:

Тож  їх  провідуйте  частіше,
Про  них  не  забувайте.
Щоби  сказати  слово  ніжне,
Додому  стежку  не  минайте.                  

                           Приспів:  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703531
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Інна Серьогіна

Моєму першому онучкові

В  руках  тримаю  цілий    світ!
То  колисаю,  то  лелію…
Онучку,    ти  продовжив  рід!
Тебе  цілую  й  серцем  млію.

Яке  ж  то  щастя  –  до  грудей
Притиснути    кровинку  сина,  
Не  зводити  й  на  мить  очей,  
Милуючись,  як  спить  дитина.

Соколику    ти  мій  ясний,
Рости  на  радість  мамі  й  татку,
Хай  вічно  ллється  дощ  рясний
З  любові,  злагоди  й  достатку.

Зростай  у  щасті,    янголя!
Я  ж  з  щирістю  попрошу  Бога  
Нехай  тебе  охороня,
Барвисту  вистелить  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703467
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Юхниця Євген

Голодомор сльозами поета

До  Дня  голодомору  в  Україні

-  Чому,  чому  мамо́,  не  вивезла  мене
До  Праг,  чи  Мюнхенів    із  кладовища-вулиці?
Ти  ж  тиждень,  як  вже  вмерла...  Мене́  –  розпне?
Як  ту  надуту  тітку...  -  снилась...в    маслі  й  булочці...

Петро?  Ти  спиш?  Іду  в  сільраду...братик  –  спи!
Попро́шу  виїхати  десь  на  інші  села.
Я  вмію,  знаю  і  косу,  і  ціп  й  серпи!
Ну,  вже  пішла.  Та  ти  не  смикай,  чуєш,  стелю...

 -  Чекай,  сестра?  Скажи:  у  всіх  царів
Селяни  й  діти  мруть,  як  в  нас  в  селі  щоденно?

Сестра  не  чула  –  десь  пішла.  Й  чомусь  вгорі,
Здавалось  братику,  ситніше  жив  хтось  певний...

27.01.13  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703381
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Світлана Моренець

НАМИСТИНКИ КОХАННЯ (мініатюри)

***
Я  не  люблю  очей,  в  яких  нема  вогню,
як  не  люблю  й  вогонь,  що  обпікає.
Таким  теплом  вповитися  я  сню,
що  серденько  від  ніжності  стискає.

***
Не  потребу́є  співчуття
той,  хто  в  коханні  знав  страждання,
а  той,  хто  марнував  життя,
так  і  не  звідавши  кохання.

***
Я  кохаю  тебе  лиш  за  те,  що  ти  є,
і  в  осмисленні  цього  –  вже  щастя  моє,
бо  тепло  твого  серця  і  велич  душі
не  вміщають  романи  мої,  ні  вірші.

***
Кохання  –  це  вина  хмільного  бочка.
Одні  спішать  все  випити  до  дна,
у  багатьох  є  інша  заморочка  –
аби  щодень  пилася  інша  бочка...
Гурмани  ж  –  ті  смакують  по  ковточку,
цінуючи  і  градус,  й  смак  вина...
Тож  в  них  любов  –  на  все  життя  одна.

28.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703411
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Плаче свічка в вікні

Плаче  свічка  в  вікні
Вже  не  воском  –  людською  сльозою…
Тихо  ніч  осіда,
Накриває  все  сонним  крилом.
Я  ж  кричу  їй:  
– О,  ні!
Пригадай  33-ій…  Зимою
Голод  як  поїдав…
Вимирало  ж  і  місто  й  село…

Плаче  свічка  в  вікні,
На  шибках  вимальовує  тіні,
Темна  ніч  за  вікном
Заридала  осіннім  дощем.
Голос  мертвих  дзвенів,
Ніби  струмом  пронизував  тіло,
Й  хоч  було  це  давно,
Та  й  з  роками  не  меншає  щем…

Плаче  свічка  в  вікні,
Зна,  як  нас  виривали  з  корінням,
Й  знов  пекуча  сльоза
По  свічі  опускається  вниз.
Образ  Бога  змарнів:
Не  прийшло  ворогам  ще  прозріння,
Може  б,  він  підказав,
Щоб  покаятись  хоч  спромоглись.
27.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Прийшла пора вам правду розказать

[u](Розповідь  правнукам  про  гірку  минувшину  солдата-фронтовика,  який  пройшов  нацистський  і  радянський  табори).[/u]
         
 –Тоді  нас,  в’язнів,  з  табору  забрали
І  влаштували  непрості  лови…
–За  що  ж  тебе,  дідусю,  покарали?
–За  те,  що  залишився  я  живий!..
–  Це  ж  як  ,  скажи,  як  все  це  зрозуміти,
Хіба  за  це  людей  треба  карать?  –
Все  не  вгавали-дивувались  діти.
– Прийшла  пора  вам  правду  розказать.

Завжди    війна  –  це  лихо  для  народу,
Коли  повзе  ворожа,  хижа  рать
І  топче  землю,  долю  і  свободу,
Доводиться  тоді  вже  вибирать:
У  бій  іти  за  себе,  матір,  землю,
А  чи  рабом,  безгласим  бидлом  стать,
Віддать  чужинцям  ріки  і  озера,
Луги,  квітучі,  села  і  міста?  

Та  рабська  кров  вся  висохла  у  венах,
І  гідністю  не  вмів  я  торгувать,
Святим  обов’язком  було  тоді  для  мене
За  Батьківщину  ворога  скарать.
У  військо  добровольцем  записався  –
Наука  бою  і…  передова.
В  званні  від  рядового  підіймався
І  вже  накази  сам  я  віддавав.

В  Орловсько-Курській  аж  отримав  рану,
На  волосинці  тіпалось  життя,
І  як  в  полон  мене  тоді  забрали,
Не  пам’ятав  я  навіть  до  пуття.
А  там  –  неволя  й  нелюдська  наруга…
І  номер  –  ось  він  –  табірне  тавро…
Часом  така  в  душі  була  напруга,
Як  кажуть,  пам’ятатиму  «по  гроб».

Повзли  повільно  дні…  Ми  ледь  конали…
Надія  рятувала  й  молитви.
Із  мрій  рожевих  малювали  плани.
І  спогад  горло  кожному  давив.
Та  мрії  ті  солодкі  вщент  розбились,
Мов  дешевенький  півскляний  кришталь.
Ми  з  вартою  навіть  голіруч  бились…
Коли  звільняли,  втрапив  у  шпиталь.

А  звідти…  на  Сибір…  Дорога  дальня…
Лиш  через  вісім  повернувся  літ.
Листів  –  «ніззя»,  «запрєщєни  й  свідання».
Таке  уперше  бачив  білий  світ.

Старий  закінчив  сповідь.  Похрестився…
Безкровні  губи  і  рука  тряслись…
Праправнукам  роздав  свої  гостинці:
– Своїм  онукам  розкажіть  колись,
Яким  було  становлення  країни,
І  як  система  нищила  людей.
Історію  вивчайте  України,
Хай  по  життю  Всевишній  вас  веде!
23.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Леся Утриско

Я вірю в вас, усіх люблю й ціную.

Я  всі  думки  зберу  в  однім  букеті,
А  з  них-  слова  всім  друзям  роздарую,
Тим,  хто  зостався  у  моїм  сюжеті,-
Я  вірю  в  вас,  усіх  люблю  й  ціную.

Всю  доброту,  всю  щирість,  море  слів,
Прийму  за  честь  від  вас  рясним  дарунком,
І  віртуальність-  де  кожен  з  нас  зумів,
Хоч  трішки  бути  ніжним  поцілунком.

І  добрим  словом-  авторським  малюнком
І  критиком,  і  сміхом,  і  журбою,
Коханням,  а  у  нім  міцним  стосунком-
Згублюся  з  вами,  попливу  юрбою.

Юрбою  світу,  юрбою  океанів,
Життя  стежками,  у  думках  та  квітах-
Спиваю  келих  вин-  терпких  із  вами,
У  наших  днях,  у  тижнях,  веснах,  літах.

Я  всі  думки  зберу  в  однім  букеті,
Я  поділюся  самим  сокровенним
І  роль  свою  розділю  у  сюжеті,-
У  роздумах...  в  своїм  житті  буденнім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703246
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ніна-Марія

І лиш сичі у темну ніч кричали

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя  ти  люба,  ненько-Україно,
Чому  у  тебе  зболене  чоло?
Ти  завжди  йшла  тернистими  шляхами
Легких  доріг  у  тебе  не  було.
 
За  волю  ти  боролася  віками,
Козацький  дух  сталила  у  борні.
Ніхто  не  зміг  поставить  на  коліна,
Хоча  не  раз  горіла  ти  в    вогні.

Тоді  кати  страшний  вчинили  злочин,
Вкраїну  щоби  знищити  дотла,
Москальська  та  хижацька  влада
Голодний  зашморг  людям  одягла.

І  смерть  косити  стала  українців
На  тій  землі  де  завжди  рясніли  хліба
І  люд  не  міг  второпать  до  останку
Хіба  ж  це  не  врожай...чому?...хіба!!!

І  хати-пустки  зирили  очима
Невинно  -  убієнних  тих  мерців.
І  лиш  сичі  у  темну  ніч  кричали
Словами  тих,  хто  жити  так  хотів.
[/b]
[b]І  ми  не  маєм  права  забувати,
Нащадки  всю  повинні  правду  знать.
Дитя  те  ненароджене  і  мати
Нам  вічно  з  неба  будуть  зіркою  сіять  .[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Так, мені пощастило

Так,    мені    пощастило:
Мою    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною.
І    дідусь    якось    вижив
В    приголомшеній    тиші
В    тридцять    третім,    страшною    весною.

У    війну    був    героєм,
А    як    рани    загоїв,
Працював,    не    шкодуючи    сили,
Щоб    життя    ізмінилось.
Щоби    я    народилась,  
Рідним    татом    гордилась    –    їх    сином.

Так,    мені    пощастило:
Й    другу    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною,
Та    дідусь…    не    вернувся,
Бо    ніколи    не    гнувся,
Про    це    мама    ділилась    зі    мною.

Так,    мені    пощастило:
В    хаті    рідній    зростили,
Не    спізнала    я    голоду,    воєн,
Задивлялась    на    трави,
Зустрічала      заграви,
Не    ступала    на    землю    червону!..
23.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ганна Верес

Час тільки рани зціля

Нічка    посіяла    
зорі
В    полі    нічному,    
німім.
Води    вночі    
непрозорі.
Ранок    іще    
не    димів.

Верби    тут    сплять  
 і    тополі
В    передранковій    
імлі,
Голоду    свідки    
й    неволі
Тут,    на    вкраїнській    
землі.

Старість,    мов    зраджена  
доля,
Зморшки    в    корі    
пише-рве,
Ранить    щоразу  
 свідомість
Тим,    хто    між    
нами    живе.

Стиха    шепоче    
стежина
Про    найстрашніші  
роки,
Як    Україна    
тужила
І    не    роки,    
а    віки.

Скільки    ж    тут    сліз    
пролилося.
Знає    і    небо,    
й    земля,
Вітер    цілує  
 колосся.
Час    тільки    рани    
зціля…
3.12.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Віктор Ох

Мистецтво пам’ятника (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RPDHP0ha-4Y[/youtube]
-------------------------

Все  те,  що  залишається  на  пам'ять  –
то  пам’ятник.  Не  бронза  чи  граніт.
Творіння  –  Майстра  чи  Митця  уславлять.
Син  –  батька.  Мільйонера  –  заповіт.
Метал  перетворився  на  людину  
чи  це  людина  обернулась  на  метал?
Усяка  статуя      піддасться  часоплину,
проте,  в  нагоді  завжди  стане  п’єдестал.
Курган,  колона,  арка,  піраміда,
меморіальна  дошка,  обеліск  –
увічнені  події,    індивіди,
трагедії  чи  тріумфальний  блиск.
Прихильникам  помпезних    ритуалів
скажу  ще  наостанок  кілька  слів:
«Несправедливо  –  пам’ятати  генералів
і  забувати  про  могили  вояків!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703199
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонька  –  земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
та  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  погруз  в  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв    розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося    ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Леся Утриско

Голод.

Ти  бачиш,  як  полум'я  свічки
Торкає  Господніх  Небес?
Там  голод  нагрянув...звідки?
Бідою  він  в  хаті  воскрес.

Остання  зернина  катами
Лягала  на  ситі  вози,
Дитина  у  мами  питала:
"Де  хліба  шматочок  знайти?"

А  зранку  ложилося  тіло
В  чорнезній,  холодній  землі
І  сонце  сходило  зомліло,
Стогнав  Божий  день  в  каятті.

З  дощами  зливалися  сльози:
"Поспи  любий  синку,  спочинь."
Молитвами  падали  грози:
"Прокинься  синочку,  прокинь."

Як  темінь,  западені  очі
І  тіло-  людське  каяття,
Кричала  матуся  щоночі,
За  що  смерть  забрала  дитя?

Невинне  Господнє  творіння,
Забране  смертю  в  холод,
Прокляття  пустило  коріння-
Голод...  голод...  голод...















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703079
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Микола Миколайович

Геноцид України

Слуга  диявола  …  -  Горгона,
безбожне  б.дло  від  Мамона.  
Забрало  хліб,  картоплю…  й  міль
із  хати  зникла  навіть    цвіль.

Вкраїна  вся…  проклята  Богом,  
злягла  голодна  за  порогом.
По  селах  страх  і  каннібали,
плодили  с.ки…  комісари.

В  шкірянках  змії  –  люцифери,
живцем  нас  їли  людожери.
Вбивали  голодом  селян  ,
спололи  нас,  як  той  бурян.

У  гній  нас  кинули  мільйони,
паскудні  виродки  червоні.
Й  упало  тіло…  -  на  коліна…
але  душа  вона  ж  не  тлінна.

Тож  не  діждетеся  пощади,
ми  не  забулись  шакал  яди.
Вам…    Кагановича…    онуки,
розплата  близько  вже  за  муки.

За  цей  піар  про  Бабин  Яр…
Де  сотня  лише  вас  «хозар».
Війну  на  сході  за  офшори,
Ми  вам  віддячим  «пракулрори».


Удома  ми  тут...  -  приросли,
Бохгоопранні  ви  осли.
Вкраїна  вся  із  патріотів,
не  убєте  всіх  хижороті.

За  біди  наші…  -  геноцид…
ми  Вам  припишем    ціацид.
Собачі    дітки    -  пройдисвіти
на  тернах  будете  висіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703077
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ганна Верес

І плакала над ними власна доля

Давно  забута  стежечка  до  хати,
Нема  давно  у  ній  живих  людей,
Були  ж  у  ній  і  діти,  й  батько,  й  мати…
Туди  нас  пам’ять  крізь  роки  веде…

Хрестом  пробилась…  Крик    –  до  неба  й  досі,
Бентежить  розум  голоду  чума,
Людські  життя  складались  у  покоси  
Таке  забути  права  в    нас  нема!..

Мільйони  їх  лягло  тоді,  в  тридцяті,
Знесилених,  знекровлено-блідих,
За  ними  не  було  кому  ридати,
Подати  напівмертвому  води.

Мільйони  тіл,  розтерзаних,  у  полі,
А  хтось  знаходив  цвинтар  край  доріг,
І  плакала  над  ними  власна  доля,
Згубивши  у  Москві  свій  оберіг.

Від  голоду,  здалось,  умерла  й  віра,
Закутавши  серця  у  лід-сніги,
Нам  листопад  вінок  журби  приміряв,
Свічу  прозріння  подали  боги.

Мороз    по  тілу  і  клубок  у  горлі,
І  трепетом  в  очах  –  гірка  сльоза…
Нам  важко  говорить  про  це  й  сьогодні,
Та  треба  світу  правду  розказать,

Щоби  піднять  державу  із  руїни
Й  нову  вже  будувать  не  на  брехні.
Це  вистраждала  право  Україна
У  голоді,  у  холоді  й  війні!..
25.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ганна Верес

Трясе Росія знову білий світ

Трясе    Росія    знову    білий    світ
То    «градами»,    то    бомбами,    то    страхом,
Бо    кнопка    небезпечна    у    Москві
В    руках    неадекватного    є    птаха.

Цей    двоголовий    з    кігтями    хижак,
Пронизаний    імперською    іржею,
Ненавчений    нікого    поважать:
Ні    свій    народ,    ні    тих,    що    за    межею.

А    коли    жертвою    його  стає    народ,
Той    кігтями    безжально    розриває,
Ковтає    тих,    землі    хто    патріот,
І    кров’ю,    ненаситний,    запиває.

Чи    ж    довго    ще    терпітиме    це    світ,
Чи    все    ж    приборкає    огидну,    дику    птаху?
Скільком    ще    доведеться    посивіть,
Поки    кінець    прийде    орлу    і    страху?
3.02.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702764
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Nino27

Думка про тебе зігріє

[b][i][color="#000dff"]Під    вітряним    панцирем    ночі,
Де    вірші  ,  самотність    і    мрії,
Знов    пташкою    серце    тріпоче...
Лиш    думка    про    тебе    зігріє.

В    мовчання    закутано    душу,
А    вітер    то    плаче  ,  то    виє.
Хіба    забагато    я    прошу?  -
Хай    думка    про    тебе    зігріє.

Ні  ,  вітру    не    вкрасти  ,  нізащо,
Заховано    в    серці    надії.
І    вірити    треба    у    краще,
А    думка    про    тебе    зігріє.[/color][/i][b]

[b][i][color="#1100ff"]Під    вітряним    панцирем    ночі
Я    ранок    зустріти    зумію...
То    ж    пташкою    серце    тріпоче...
І    думка    про    тебе    зігріє.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702751
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Микола Миколайович

Мамаєва Слобода

Мамаєва  Слобода,  
Розкішна,  затишна.
Як  та  дівка  молода,
Наче  спіла  вишня.
Стіни  хаток  в  журавлях,
Коники  проворні.
Вої  вправні  на  шаблях,
Дівчата  моторні.
Гуси,  кури  і  воли,
В  діброві  корови.
Скрині  в  хаті,  постоли,
Гудуть  з  гаю  бджоли.
Козир  млину  вітрячок,
Кузня  край  озерця,
Серед  віхоли  хаток,
Лишу  частку  серця.
Варенички  в  Слободі,
І  терпка  вишнівка.
А  козачки  молоді,
Вдалася  мандрівка.
Пянкий  запах  матіол,
Заспівала  лютня.
Наче  з  казки  ореол…
Зустріч  незабутня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702739
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Галина_Литовченко

ГОЛОСИЛА ТИША (новела)

                   Біляєв  пробирався  крізь  височезні  густі  бур’яни  своєю  вулицею.  З  кожним  кроком  на  серці  робилося  тривожніше,  хотілося  бігти  чимдуж  до  своєї  хати,  до  дружини  та  дітей.  Але  дві  торби  з  сухарями  через  плече  та  великий    чемодан  з  гостинцями  чіплялися  за  напівсухі  високі  стебла  диндеру*  та  лободи.  Вони  стояли  густим  лісом  навкруги  хат  і  лише  де-не-де  вузенькою  просікою  виділялися  шляхи  –  свідчення  того,  що  там  ще  є  живі  люди.  Біля  однієї  з  хат  якась  дитина  в  лахмітті  паслась  навкарачки,  немов  тварина.  Від  жаху  чоловік  оторопів    і  зупинився  навпроти  двору.  Бур’ян  навкруги  хати  був  витолочений  і  лежав  рудим  сушняком.  Угледивши  чоловіка,  дитя    з  навіженим  блиском  в  очах  кинулася  до  нього,  наспівуючи:
                                   «Ходить  Павло  понад  річку:
                                       Чи  виконаєм  п’ятирічку?  
                                         А  Левко  на  коні:
                                         Може  так,  а  може  й  ні…
                                         А  Оверко  взявся  в  боки:
                                         Виконаєм  за  три  роки!»
                     Дитина  вишкірилася  на  Біляєва  так,  що  в  чоловіка  мороз  пробіг  шкірою.  
                     -  Ти  чєй  будєшь,  мальчик?  Гдє  твої  родітєлі?
                     Майнула  думка,  що  це  може  бути  й  дівчинка,  та  розпізнати  стать  патлатого  дитяти,  замотаного  в  брудну  мішковину  та  ганчір’я,  було  важко.
                     -  Ги-ги-ги  –  зареготало  дитя,  а  потім  тихенько  заплакало:    –  Пацюки  всіх  поїли,  он  скільки  їх  коло  хати…
                     Вхопило  товсту  стеблину  і  прожогом  кинулося    розганяти  лише  йому  одному  видимих  гризунів.
                     Стéжки  до  порога  в  своєму  подвір’ї  Біляєв  не  побачив  і  пішов  навпрошки  до  хати,  відхиляючи  вбік  густі  зарості.  Двері  та  вікна  заховали  бур’яни,  а  шибки  хтось  повитягував.    З  важким  серцем  повернувся  назад  і  попрямував  до  сусідки  спитати  куди  поділася  його  родина.    Чи  не  до  неї,  часом,  переселилися?  Двері  в  хату  були  напіввідчиненими,  то  ж  суха,  як  тріска  бабця,  тримаючись  за  одвірок,  виглянула  надвір.  
                     -  А,  це  ти,  Миколо,  людей  лякаєш…  -  байдуже  констатувала  факт  вторгнення  на  її  територію  стара.
                     -  Я  би  сказал,  что  ето  оні  мєня  пугают…  -  дорікнув  Біляєв.
                     -  Чи  не  Христя  стрілася?  Та  недовго  їй  лишилося  бідоласі:  день-два  і  теж  в  кагаті  буде…  Там,  де  вся  рідня…
                       -  Так  ето  –  Хрістя?  –  здивувався  чоловік.  –  А  что  с  єйо  роднимі  случілось?
                       -    Спочатку  подуріли,  а  потім  Митрофан  всіх  зараз  і  вивіз  підводою  в  кагат…  І  тих,  що  приставились  вже  перед  Богом…  і  тих,  що  конали  ще…  А  чого  два  рази  в  одну  хату  пробиратися?..  
                         Сусідка  неначе  розмовляла  сама  з  собою.  Кволо  вимовляла  слова,  робила  великі  паузи  та  переводила  погляд  з  одного  боку  в  інший,  немов  за  споконвічною  селянською  звичкою  видивлялася,  чи  все  в  подвір’ї  на  своєму  місті  і  за  що  б  взятися,  аби  відчути  мозолястими  руками  насолоду  від  домашньої  праці.    Роботи  тут  –  непочатий  край,  але  це  вже  був  той  випадок,  коли  бояться  не  тільки  очі,  а  й  руки.  Відчувала,  що  сили  покидають  з  кожним  днем.
                           -    А  «случілось»  страшне,    -  згадавши  про  питання,  продовжила  жінка.  –  Діти  та  бабця  їхня  вже  почали  пухнути  з  голоду,  а  дівча  візьми  та  й  залізь  на  хату.  Позривала  сніпки    і  давай  з  бабою  їх  теребити  –  може  зерно    десь  в  колосках  знайдеться.  Стара  змела  віником  на  долівці  пригорщу  жита  та  перетерла  його  на  борошно,  а  туди  потрапило  й  насіння  диндеру  –  ним  піч  топили.    Спекла  млинців  і  показилися  всі…  Коли  Митрофан  витягував  їх  з  хати,  Христя  отямилася  та  втекла.
                     Сусідка  криво  усміхнулася  чи  то  з  недбальства  Христиної  бабуні,  чи  то  зі  спритності  одурілої  дівчинки.
                     -  А  що  це  в  тебе  в  мішках?  Чи  –  сухарі?  –  запитала  вже  жвавіше.  –  То  чого  ж  стоїш,  заходь  до  хати…
                       Біляєв  переступив  поріг,  але  всередині  було  порожньо.  Ні  Явдохи,  ні  дітей…
                       -  А  гдє  же  Дуняша  моя?  –  розгублено  оглядався  навкруг  себе.
                       -  Як  де?  Там  де  й  всі  –  в  кагаті…  –  спокійно  відповіла  сусідка.
                       -  Как?!  Что  ти  мєлєшь,  тётка!  
                         Біляєв  ледь  стримався,  щоб  не  накинутися  на  жінку  з  кулаками.  Що  вона,  дурна,  несе?...
                         -  Я  же  каждий  дєнь  посилкі  отправлял  із  Москви!  Нє  могла  она  умєрєть  с  голоду!  Дажє  єслі  би  раз  в  нєдєлю  получала,  нє  могла  умєрєть!
                       Голос  зривався  на  крик  від  щойно  почутого  і  від  передчуття  ще  не  всього  сказаного  сусідкою.  Від  горя  та  нелюдського  страху  в  чоловіка  не  повертався  язик  запитати  про  дітей.
                       Явдоха,  його  дружина,  стала  вдовою  з  трьома  хлопчиками,  та  трапився  на  її  життєвому  шляху  Біляєв.  Любив  дітей,  як  рідних,  а  згодом  ще  й  двох  доньок  подарувала  йому  кохана:  Раю  та  Розу.  Коли  вже  в  32-му  році  стало  скрутно  жити  на  селі,  поїхав,  як  і  багато  інших  сільських  чоловіків,  на  заробітки  на  батьківщину  в  Росію.  Працював  тяжко,  старався  забезпечити  родину  всім  необхідним  і  був  впевнений,  що  його  поміч  до  них  доходить,  то  ж  і  не  знають  біди  його  рідні.
                   -  Бєдная  Дуняша…  -  вже  вголос  ридав  чоловік.  –  Она  же,  навєрноє,  рєшіла,  что  я  іх  бросіл….
                   -  Не  побивайся  так…  Вона  з  діточками  тепер  в  раю…  –  тітка  добивала  вже  до  кінця.
                   Біляєв  кинув  на  земляну  долівку  мішки,  обхопив  голову  і  завив  на  всю  вулицю.
                   Сусідка  байдуже  сиділа  на  лавці,  очікуючи,  коли  вже  її  гість  заспокоїться.  Той  був  майже  в  безпам’ятстві  від  несподіваного  горя.
                   -  А  Явдоха  не  гнівалась  на  тебе…  Пару  разів  привозили  їй  посилки,  запечатані  сургучем,    але  там  лише  сіно  та  цеглина  кожного  разу  лежали.  Вона  здогадувалася,  що  хтось  ті  посилки  потрошить  та  витягує  харчі.    
                   Біляєв,  підкошений  страшною  вісткою,    не  тямлячи  себе,  повільно  розв’язав  одну  торбу  та  висипав  з  неї  сухарі  на  голу  лежанку.
                   -  А  нехай  би  були  в  мішку  –  навіщо  висипав?  
                   -  На  самом  дєлє…  Хрістє  нємного  отнєсьош…  
                   -  Аякже…  -  квапливо  погодилася  стара.
                   Сусідка  смикнула  з  рук  Миколи  пустого  мішечка,  та  він  і  не  заперечував.  Навіщо  йому  тепер  це  все.
                   -  А  гдє  же  власті?  Как  оні  допустілі  такоє?
                   -  Та  це  ж  власть  і  довела  до  такого.  Все  відібрав  у  людей  той  засланий  недолюдок  та  його  сільські  прихвостні  активісти…  Обібрали  людей  до  останньої  нитки.  Що  краще,  самі  не  встидаючись  носять,  або  ж  пропонують  людям  викупити  їхні  ж  речі.  А  якщо  вже  нічого  було  взяти,  викидали  на  сніг  та  холод  і  старих,  і  малих,  а  хати  розбирали  до  останнього  сніпка,  до  останньої  бантини.            Найперше  вимерли  заможні  родини:  неспроможними  виявились  протистояти  голодові.  Дужча  частина  бідноти  ще  якось  тягне.  В  полі  з  ранку  до  ночі  із-за  миски  бовтушки  працюють.  Та  й  то  її  дають  лише  тим,  хто  виконує  норму.  Пухне  народ  з  голоду,  діти  пропадають  безслідно.  Люди  людей  їдять…  Страх  господній!
                   Мішечок  з  сухарями  додав  жінці  живого  блиску  в  очах  та  спритності  в  розмові.  Вона  обіймала  торбину  мертвою  хваткою  і  ніщо  не  примусило  б  випустити  з  рук  таке  добро.
                   -  Забула  сказати…  -    кинула  вже  в  спину  Біляєву,  який  виходив  з  хати.  -  А  Розочка  твоя  в  приюті  для  сиріт.  Піди  та  забери,  якщо  хочеш.  Не  знаю,  чи  жива…  Її  вже  геть  слабу  виносили  з  хати.
                   Сусідка  сама  злякалася  сказаного  і  ще  дужче  притиснула  до  висохлих  грудей  гостинець,  що  звалився  на  неї,  немов  з  неба,  неждано-негадано.
                   Чоловік  від  несподіванки  зупинився,  а  затим,  не  озираючись,  рвонув  з  хати,  підхопивши  з  порогу  чемодан.  Він  не  спитав,  де  знаходиться  той  сирітський  притулок:  ноги  самі  несли  його  до  колишньої  панської  садиби.
                                                                                                           *  *  *

                     Донька  лежала  на  дерев’яних  нарах  на  чорній,  набитій  соломою,  подушці.  Бліде,  з  запалими  величезними  очима  личко,  тоненькі,  як  ниточки,  ручки  і  таке  ж  безсиле  маленьке  тільце  –  це  все,  що  лишилося  від  його  пухкенької  малої  красуні  з  рожевими  щічками  і  м’якими  долоньками.  Біляєв  згадав,  як  ці  рученята  плескали  його  по  надутих  щоках,  а  Розочка    заливалася  дзвінким  розкотистим  сміхом.  В  такі  миті  розчулена  Дуня  не  стримувала  радості,  теж  підставляла  свої  наповнені  повітрям  щоки  і  Розочка  по  черзі  здувала  їх  то  у  матері,  то  у  батька…  
                       Біляєв  обціловував  своє  безкровне  дитя,  не  розуміючи,  що  могло  такого  статися  за  якихось  півроку,  доки  його  не  було  в  селі,  щоб  вимерла  вся  його  велика  родина,  за  що  страждає  ця  ледь  жива  крихітка.  Він  дістав  з  кишені  зачерствілий  пряник  з  цукровою  помадкою  і  поклав  в  долоню  Розочці.  Дівчинка  посміхнулася,  впізнавши  татуся,  поклала  гостинець  під  подушку  і  ледь  чутно  прошепотіла  сухими  губами:
                 -  Я  посплю,  а  потім  з’їм…  
               Стомлено  закрила  оченята  і  її  чиста  світла  душа  відділилася  від  охлялої  дитячої  плоті.                                                                                        
               Поховав  дівчинку  Біляєв  поряд  з  кагатом,  де  вже  покоїлася  в  одній  великій  купі  з  чужими  вистражданими  тілами  вся  його  велика  родина.
                 Йшов  з  села  вимерлими    безмовними  вулицями,  де  більшість  хат  залишилися  без  господарів  і  сумно  проглядали  пустими  зіницями  крізь  занедбані,  затягнуті  дикою  порослю  подвір’я  на  цього  чужого  чоловіка.  А  довкола  несамовито  голосила  тиша.
                 Більше  Біляєва  ніхто  в  селі  не  бачив.
24.11.2016
               
*  дурман      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702690
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Валентина Ланевич

Я - людина, чи Всесвіту пил?

Запитую,  хто  я?  І?  Отож,
Я  -  людина,  чи  Всесвіту  пил?
Не  згасити  в  душі  всіх  пожеж,
Хоч  не  в  змозі  розправити  крил.

Трусить  ніч  канонади  луна,
Миготить  сатанинським  вогнем.
Стогін  в  крові  здіймає  війна,
Неміч  тіла  підперта  плечем.

І  стоять  Геркулеси  земні,
Одні  одним  підтримують  дух.
Тисне  серце,  вуста  в  німоті,
Рокіт  бою  в  світанні  лиш  вщух.

24.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702654
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Світлана Моренець

ГОЛОДОМОР. НЕ ВИГАДАНА ІСТОРІЯ

Сандра  –  моя  колишня  односельчанка.  Ми,  діти,  часто  бачили  цю  жінку  з  дивними,  широко  поставленими,  витрішкуватими  очима,  від  чого  вона  видавалася  негарною.  Лиш  згодом  я  взнала  її  страшну  історію,  від  якої  стискалося  серце,  піднімаючи  таку  хвилю  жалості  і  співчуття,  що  вона  стала  для  мене  красунею...
33-ій,  47-ий  роки.  Малими,  ми  мало  що  знали  про  них.  Дорослі  мовчали,  наче  змовившись.  "Краєм  вуха"  ми  щось  чули  про  голод  з  тихих  дорослих  розмов,  та  на  питання,  чому  він  був,  отримували  коротку  відповідь:  "Неврожай".  Лише  згодом,  помітивши  моє  недитяче  зацікавлення  багатьма  подіями,  що  відбувалися  в  країні,  мама  стала  відверто  розповідати  мені  про  ті  страшні  роки,  в  тому  числі  й  історію  Сандри.
Голод...  Що  нинішня  молодь  знає  про  нього?  Хто  відчув  на  собі    муки    голоду?  
Невеличка  жменька  людей:  на  знак  протесту  чи  борючись  зі  страшною  недугою,  а  хто  –  ради  стрункої  фігури.  Я  також  була  наважилась  на  цю  екзекуцію.  Начитавшись  Брегга,  вирішила  покращити  здоров'я.  Зробивши  три  спроби  однодобового  голодування,  я  категорично  відкинула  цей  жах  через  постійні  неприємні  відчуття  в  шлунку,  який  кричав:  "Хочу  їсти!!!",  бридку  слабкість  всього  тіла  і  повну  капітуляцію  мозку  перед  шлунком,  бо  тепер  він  думав  лише  про  їжу,  а  не  роботу  і  ті  складні  задачі,  які  потребували  зосередженості  і  логіки  мислення.  Свобода  думки  і  мого  "я"  терпіли  фіаско  перед  тваринним  інстинктом.
То  через  що  пройшли  ті  люди,  які  місяцями  не  могли    втамувати  почуття  дикого  голоду?  Їх  не  чекали  холодильники,  набиті  смаколиками,  магазини,  з  прогнутими  від  харчів  полицями,  а  тільки  голі  стіни  в  хатах,  де  все  було  продано  або  вже  обміняно  на  їжу.  
Під  час  "державної  хлібоздачі"  команди  присланих  "уполномочених"  вивозили  все,  що  знаходили,  перекопуючи  городи,  щоб  знайти  мішечок  прихованого  для  дітей  зерна.  Навіть  витрушували  з  горщиків  залишки  круп.  Так  держава  потребува́ла  тої  жменьки  крупи  для  свого  процвітання,  що  ніхто  не  зважав  на  3-5-7-10  дітей  в  кожній  родині.  Що  там  діти?  Вони  ж  –  не  держава!
Ні  картоплини,  ні  зернинки...  Вже  була  з'їдена  така-сяка  худобина.  З'їли  і  їстівні  бур'яни,  а  часом  і  отруйні.  Їли  листя  і  лико  з  дерев,  равликів,  гнилу  картоплю,  що  знаходили  в  полях.  Аж  поки  не  стало  нічого...
Село,  в  якому  нараховувалось  більше  3000  тисяч  людей,  почало  пустіти.  Вмирали  масово,  часто  цілими  сім'ями.  Вже  не  хоронили  в  домовинах,  бо  не  було  кому.  На  цвинтарі  викопали  великий  котлован,  куди,  мов  сміття,  скидали  трупи,  не  загортаючи  землею  (назавтра  буде  нова  "порція"),  а  тільки  посипаючи  вапном.  "Уполномочений"  колгоспник  об'їжджав  село,  збираючи  мертвих  по  хатах,  сараях  та  під  тинами.  В  один  із  днів  він  заїхав  до  хати  Сандри,  щоб  забрати  мертвих  сестер,  а  з  ними  –  і  її,  10-літню,  висохлу,  як  трісочка,  дівчинку,  іще  напівживу.  Знесилена,  вона  не  пручалася,  лише  ледь  чутно  благала:  "Дядьку,  я  хочу  жити.  Не  везіть  до  ями..."
"Не  сьогодні,  то  завтра  помреш.  А  мені  що,  другий  раз  їхати  сюди?  На  цьому  кутку  вже  нікого  нема."  Постійні  голодні  муки  поступово  вбивали  людське  і  в  хороших  людях  –  співчуття,  жалість,  бажання  допомогти,  –  лишаючи  лише  бажання    вижити.
Лежачи  поверх  трупів,  перелякане  дівча  совалося,  її  колотило  від  холоду.  Засунувши  руку  в  кишеню    кофтини,  яку  сестра  перед  смертю  дала  доношувати,  Сандра  нащупала  якийсь    папірець...
Під'їхали  до  ями.  "Уполномочений"  взяв  на  руки  висохле  дівчатко,  в  якої  вже  і  сліз  не  було.  Вона  вчепилася  рукою  за  полу  його  піджака:  "Дядьку,  не  кидайте  до  ями!  Я  дам  вам  гроші."  І  протягла  йому  потерті  3  рублі.
Щось  людське  ворухнулося  в  затверділій  дядьковій  душі.  Міг  же,  забравши  гроші,  вкинути  дитину  до  ями.  Ніхто  не  бачив,  то  хто  б  судив  його  за  це?    
Поклавши  дівчинку  на  висохлу  траву,  він  закінчив  свою  "роботу",  а  потім  забрав  її  на  воза  і    відвіз  назад    до  хати...  помирати.
Та  вона  вижила!  І  прожила  ще  50  років.  Ніхто  не  знає,  як  їй  це  вдалося.  Може  страх  перед  тою  ямою  з  трупами  збудив  останні,  дрімаючі  сили,  щоб  знайти  якусь  бур'янину  і  спастися?  Та  подейкують,  що  це  дядько  зжалився,  вділивши  їй  шмат  макухи.
Це  лише  одна  із  страшних  історій,  які  знали  в  нашім  селі...  Згадуючи  кожну  з  них,  постійно  мучуся  багатьма  питаннями,  на  які  не  маю  відповіді.
Чому  в  нашій  країні  життя,  дароване  самим  Богом,  –  нічого  не  варте?
В  яких  муках  повинні  корчитися  в  пеклі  ті  виродки,  що  розробляли  нелюдський  план  знищення  мільйонів  людей  у  ненависній  їм  Україні?
Чи  понесли  вони  заслужену  Божу  кару?
І  чи  поменшало  нині  подібних  виродків?..

Запаливши  свічку  в  день  пам'яті,  пом'яну  і  помолюся  не  лише  за  померлих  в  муках  рідних  людей,  а  й  за  вцілілу  Сандру,  і  за  мільйони  невинних  жертв  –  моїх  земляків-українців,  закатованих  голодомором...

Ми  пам'ятаємо  про  вас!

                                           24.11.2016  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702599
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Згадай, як добре мати друга

У  віз  важкий  давно  літа  впряглись
Тай  полетіли  в  срібночолу  осінь.
Ми  ж  у  житті  своєму  відбулись,
А  душі  ще  тепла  і  щастя  просять.

Мережать  скроні  сріблом  нам  роки  –
Душа  ж,  людська,  ніколи  не  старіє  –
Життя  закон  неписаний  такий:
Кохана  лиш  людина  її  гріє.

І  хай  уже  давно  за  півста  літ,
Новий  непросто  лист  життя  почати,
Давно  осипавсь  молодості  цвіт,
 Та,  якщо  чесно,  нічого  втрачати.

Цінуймо  ж  кожен  рік  і  кожен  день  –
Вони  до  нас  не  прийдуть  уже  вдруге,
Тож  коли  час  важкий  в  житті  гряде,
Згадай,  як  добре  поруч  мати  друга!
5.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Леся Утриско

Аби на мить тебе із мертвих воскресити.

Привіт...Ну  як  ти  тут?  Тобі  щось  снилось?  
А  там  у  свіжий  бій  знов  йдуть-  судилось,
Там  пекло  те  ж  саме,  що  і  було  за  тебе,
А  тут  так  тихо-  мурашки  снують  до  неба.
Ти  не  сумуй,    я  тут  з  тобою  подрімаю,  
У  сні  разом,  як  і  колись  в  думках  злітаєм,  
У  мріях  наших,  у  хлопчачих  різних  долях,
У  перших  зустрічах,    цілунках,  перетролях.  
Ти  знов  розкажеш,  хто  твоя  чарівна  краля,  
Я  бачив  вчора,  ну  старий,  вна  просто  ляля,
Учора  була,  свічечки  несла  й  лампадки,  
Аби  хоч  трошки  сонця,  світлечка  до  хатки.  
До  тої,    що  навік  вас  з  нею  розлучила,  
Тоді,  як  куля  в  груди  назавжди  влучила.  
А  я  скучаю,  так  тебе  не  вистачає,
І  пісня  не  звучить  й  гітара  вже  не  грає,  
Немов  хтось  струни  обірвав  ураз  грозою-
Поговори,  як  то  колись,  ще  раз  зімною.  
Мовчиш...  І  я  змовчу,    змолю  молитву,  
Посплю  з  тобою,  як  в  окопі-  в  серці  битва,
Я  б  все  віддав,  аби    реальність  відпустити,  
Аби  на  мить  тебе  із  мертвих  воскресити.  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702518
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Леся Утриско

Завмерла доля у земному лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Над  ними  чорний  ворон  з  жалю  кряче-
Життя  людське  загублене  в  імлі,
Осіннє  небо  тихо  знову  плаче.

Бруківка  сивиною  вкрилась  днів,
Людська  хода  спливає  в  унісоні...
О  сину  мій,  як  волі  ти  хотів,
Ти  так  хотів  звільнити  людські  долі.

Свіча  горить,  горить  сумна  свіча,
Де  батько  й  мати-  всесвіт  у  поклоні-
Смертельний  подих  у  ворожого  меча,
Завмерла  доля  у  земному  лоні.

Вмлівають  дзвони  в  смутку  та  журбі,
Зігріє  душу  лиш  свіча,  юначе,
Там  квіти  й  молитви  лишень  тобі,
Лишень  по  тобі  небо  тихо  плаче.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702184
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Героям слава всім! (До третьої річниці подій на Майдані) .

З  Майдану  вони  помчали
Назустріч  лихій  орді,
Там  кулі    грудьми  стрічали
В  кросівках  бійці  тоді.

Палили  вогнем  із  «градів»,
Аж  плавилася  земля,
Азійсько-російські  гади,
Керовані  із  Кремля.  

Дивилися  хлопці  в  очі
І  смерті  не  раз  не  два,
І  снився  їм  стан  дівочий,
І  штаб  їх  не  раз  здавав.

У  холод  їх  зігрівала
Любов  до  землі,  свята,
Й  спинили,  таки,  навалу,  
І  армія  вже  не  та.  

Тепер  сторожують  небо  –
Не  сотня  їх  вже  –  сто  сім…
А  мо’,  в  них  і  там  потреба?!
Героям  слава  усім!..
22.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702166
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Ганна Верес

Третя осінь в війні

Втретє  вже  журавлі  відлітали,
Залишаючи  край  у  війні,
Де  серця  матерів  калатали,
Боячися  утрати  синів.  

Третя  осінь  не  росами  вмилась,
Не  дощами,  рясними,    –  слізьми.
Від  війни,  від  неправди  стомились,
Хто  простими  були  й  є  людьми.

Втретє  осінь  уже  роздяглася,
Та  чомусь…  не  покаране  зло,
І  сльозою  вдова  залилася,
Бо  зламалось  життєве  крило.

Третю  осінь  земля  у  Донбасі
З  дивним  трепетом  стогне  від  ран,
Де  не  раз  людська  кров  пролилася
У  війні,  що  намітив  тиран.

Втретє  осінь  сивіє  туманом,
І  повзе  над  землею  журба…
Скільки  ж  доль  ця  війна  поламала!
Кров’ю  впився  утретє  Донбас…
28.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702165
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Микола Миколайович

Під оком дикої Москви

Де  пахне  долярем,  церкви
Культура,  бізнес    і  фінанси,
Під  оком  дикої  Москви…
Усе  схватили  дикі  Пранці.

Сматрящі  справки  видають,
Баблом    закуплені  дзвінниці.
Посади  дзяблам    роздають,
Талан  оцінюють  по  пиці.

Розводи  Ради,    журнашлюх,
Продажна  преса,  зомбоящик.
Усе  в  руках  «народних»  слуг,
Які  …  уміють  лише  вкрасти.

А  може  скаже  хтось,  що  ні…
Змінилося…    в  сільмазі?
Та  ні…  повсюдно    на  коні…
Там    дзяблоносі  всі  наразі.

Приліз  в  Украйну  дикий  світ,
Державу  нашу  каламутить.
На  сході  нищить  юний  цвіт
У  душах  наших  звіра  будить.

З  підвалу    вилізли  щурі…
За  горло  нас  усіх  тримають.
Та    Прометеї    вже  в  горі…
Скалу  гієнну    колупають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702516
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


MERSEDES

Я пам'ятаю…

Я  пам'ятаю  блиск  очей
І  щиру  усмішку  твою.
І  дивну  музику  ночей
І  ніжне  слово...так  люблю...

Я  пам'ятаю  силует
І  неба  сум  такий  знайомий.
Твоє  зображення...  портрет...
І  ти  усміхнений  на  ньому.

Я  пам'ятаю  рідний  клас,
Знайомі  школи  коридори.
Перерви  зближували  нас,
А  за  вікном  цвіли  майори...

Тоді  були  такі  роки,
Веселі,щирі,  світанкові.
Дівчат  кохали  парубки,
Ті  вечори  були  казкові.

І  те  що  лишилось  в  душі
І  те  що  в  серці  залишилось.
Я  вклала  у  свої  вірші,
Сьогодні  лиш  тобі  відкрилась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701915
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Олеся Шевчук

With you

Сиплеш  світло  
на  рани
на  застуджену  душу
краплі,
Поглинаєш  мої  повні  кишені
сліз
Вишкрібай  нанівець  
холодні  будні,
доволі
Я  втомилась
падати  від  кохання  
вниз.
Розквітай  в  мені  квітами  ,  
 стишуй  бурю  всередині  мене
Вируй  полум'ям  хлопчику  ,
запалюй  серце  теплом
Прожени  ген  далеко  невідане
і  вогненне  
Будь  мені  океаном
і  джерелом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681113
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 23.11.2016


Світлана Моренець

СВІТЛИНИ ЖИТТЯ

Надворі  –  мряка  і  сльота,
погода  –  просто  пречудова,
коли  в  квартирі  –  теплота,
а  в  серці  –  радість  світанкова.

Від  клопотів  звільнивши  час
й  тривожні  відігнавши  мислі,
ми  сагу  дивимось...  про  нас,
вмостившись  вдвох  в  тісному  кріслі.

Перетин  двох  біополів,
коли  мене  ти  приголубиш,
не  потребує  зайвих  слів,
щоб  знати,  а  чи  досі  любиш...

На  флешках  –  тисяча  світлин,
життя  найяскравіші  грані,
і  ми  часу́  гортаєм  плин,
його  відбиток  на  екрані.

Пропустимо  гірке  й  сумне,
що  аж  за  вінця  пролилося.
Згадаємо  просте,  земне
любові  світле  відголосся.

Цей  нескінченний  листопад
подій  приємних...  і  бентежних,
родинних  свят,  яскравих  дат
і  подорожей  в  світ  безмежний,

де  стільки  радості  хвилин
й  смішних  (фотографа  недогляд)...
А  гріє  серце  та  з  світлин,
де  на  мені  твій  ніжний  погляд...

Життя...    –  воно  не  райський  сад  –
сплело  гіркі  й  щасливі  дати,
де  –  море  див  і  бід,  і  знад...
Не  варто  в  нім  шукати  вад,
а  дороге  все  цінувати.

                                               22.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702178
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Анатолій В.

Коли згасне зірка

Коли  згасне  зірка,  впаде  за  край  чистого  неба,
Я  стану  далеким  замріяно-лагідним  сном...
І  вже  хвилюватись,  боятись,  страждати  не  треба,
Бо  я  стану  проліском  і  проросту  під  вікном!

Зруйнуються  вщент  й  відбудуються  заново  храми,
Бо  я  поза  часом,  та  все  ж  повернутися  зміг...
Із  вирію  я  прилечу  навесні  з  журавлями,
Як  зійде  останній  старий  і  залежаний  сніг.

Палає  світанок  у  чистих  незбираних  росах  -
То  сонце  за  мною  пуска  мимоволі  сльозу...
У  шепоті  трав,  у  пташиних  піснях  стоголосих,
У  шелесті  вітру  я  буду  завжди  поблизу!

Я  буду  у  перших  тендітно-зелених  листочках,
У  пахощах  квітів,  у  співі  п'янкім  солов'я...
Котитимусь  хвилькою  в  теплих  весняних  струмочках...
Поглянеш  —  хмаринка  у  небі...  Чи,  може,  то  я?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016


залюблена у світ

Як ти хотів… (пародія 16+)

Поетичний  коментар-пародія  в  унісон  творам  поетес  Софі  Алєксандровоі  та  Наталі  Цигановоі  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701523

О,  як  хотів!  Ти  так  мене  хотів,
Що  шкіра  вся  "хотінчиками"  вкрилась,  
Ти  так  в  прелюдіі  мене  під  душем  мив,
Немовби  перед  тим  я  рік  не  милась!
Ти  розтирав  мене  махровим  рушником,
Мастив  мастилом-афродизіаком,  
А  потім  ще  звивався  черв'яком,  
Щоб  вигнулась  отак  ...  за  твоїм  смаком  🤓
Яка  там,  в  біса,  сукня,  декольте  -  
Я  тиждень  вже  нічого  не  носила,  
Бо  ти  хотів  (скидалося  на  те),  -  
Неначе  наковтався  ...  "дивосили"
Як  ти  хотів!..  А  як  хотіла  я?
Про  це,  мабуть,  забув  ти  запитати,  
А  я  хотіла  слухать  солов'я,
Цілунок  на  ніч  і...  лягати  спати.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701626
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Колись я покину ті вірші писати

Колись    я  покину  ті  вірші  писати,
Не  буду  палати  вогнем,
І  стану  тихенько  свій  вік  доживати,
Милуючись  сонячним  днем,
Свої  почуття  покладу  у  шухляду,
До  фотоальбомів  старих,
І  песика  я  заведу  для  розради,
Щоб  пильно  хазяйку  стеріг.  
Я  стану  старою  поважною    пані  
Що  молодь  так  любить  повчать,
Закрию  всі  спогади,  що  про  кохання,
Хай  в  дальній  кімнаті  скавчать.
Усе  буде  добре,  прийматиму  друзів  
На  каву  чи  в  карти  пограть.
Я  вже  не  піду  до  калини  у    лузі,
А  буду  лише  споглядать:
Як  зміниться  світ,  і  зростатимуть  діти,
Як    лине  технічний  прогрес…  
Життя  ж  неможливо  нічим  зупинити-
Воно  хоч  з  тобою,  хоч  без.  
І  впевнена  в  тім,  що  побачу  інакших
Письменників  і  поетес,
Які  володітимуть  словом  ще  краще,
Хоч  з  досвідом  нашим,  хоч  без.
Мине  і  ця  віра  в  свою  винятковість,
Що  ніжила  душу  роки…
Чому  ж  ця  буденна  про  будущність  повість
Лякає  мене  навпаки?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701397
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Галина_Литовченко

* * *

Сніговіями,
переметами
навкруги  розкошує  зима.
Застелила  городи  веретами,
що  наткала  завчасно  сама.
Чудернацькими
візерунками
розмальовує  прутиком  сніг,
намотала  сюрпризів  пакунками,
намела  кучугур  на  поріг.
Попід  вікнами,
попід  стріхою
завиває  вітрисько  невлад.
Зачарований  танцями  віхоли,
в  небуття  відлетів  листопад.
18.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701348
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ганна Верес

Ми здавна вільні люди

Історія  –  не  просто  термін-час  ,
Де  люд,    події    у  клубку    сплелися,
Хотілось  плакать  там,  а  іноді  кричать
Від  того,  що  всі  мрії  не  збулися.  

А  час  летів  і  долю  напинав,
Важку,  вдовину  долю  України,
Де  хрест  і  пісня,  де  народ  конав,
Та  вижив,  знать  хотів,  що  ж  буде  після?

Від  голоду  в  тридцяті  врятувавсь,
Напівживий,    лишивсь…  Чи  не  для  суду?
А  далі…  тридцять  сьомий  влаштував
Віссаріонич,  з  Грузії    Іуда.
Це  він  війну  на  плечі  нам  поклав,
Котру  проніс  народ  і  раз,  і  вдруге,*
Та  перемогу  впевнено  кував,
Хоч  мав  у  серці  непомірну  тугу,
Що  вилилась  у  праведну  мету  –
Оплакану  й  омріяну  свободу,
Й  після  стількох  в  історії  потуг
Таки  здобуто  волю  всім  народом.
І  хоч,  здавалось,  воля  –  ось  вона,
Та  московіти  все  до  рук  прибрали,
Й  тепер,  вже  через  двадцять  літ…  війна…
А  може  і  не  м’язи  то  заграли,
А  вміло  запланований  реванш,
Щоби  тугіше  стиснути  петлею?
Щоб  нахилити  знову  до  параш?
Вони  не  просто  з  себе  дурнів  клеють  –
Не  можуть  нам  пробачити    Майдан,
Коли  народ  відкинув  їхні  пута,
Коли  не  захотів  уже  ридать.
Це  добре  зрозумів  кривавий  Путін!

Та  той,  хто  волі  укусив  хоч  раз,
Недоїдки  вже  споживать  не  буде,
Це  усвідомити  вже  й  Путіну  пора:
Ми  –  не  раби,  ми  –  здавна  вільні  люди.
23.10.2016.
*Велика  Вітчизняна  пройшлась  по  європейській  частині  Союзу  на  схід  і  назад.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701300
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Вони пройшли крізь пекло

Вони  пройшли    війни  сувору  школу,
Пізнали  біль  поранень  і  утрат  –
Таке  не  забувається  ніколи,
Коли  чужий  стає  тобі,  мов  брат.

Пройшли  вони  крізь  пекло  у  Донбасі,
Де  кожен  крок  –  ціною  у  життя,
Два  други    –  не  у  мами  на  ковбасах  –
Аеропорт  –  їх  поле  для  звитяг.
Вони  не  просто  друзі  –  одне  ціле,
Не    просто  «укри»  –  названі  брати  –
Й  єдиною  було  обом  їм  ціллю
Ворожу  рать  в  бою  перемогти.
І  віра  теж  одна  у  них  –  незмінна:
Живими  повернутися  з  війни,
Тож  обминали  хлопців  вражі  міни,
Бо  це  Вкраїни  вірнії  сини.
Я  бачила,  як  вояки  прощались:
У  кожного  натруджена  рука,
Немов  брати,  вони  і  обіймались,
А  у  очах  їх  блиск  не  по  роках.
Стояли  вони  в  берцях,  камуфляжах,
Вловили  очі  й  ранню  сивину…
Ох,  нелегка,  синочки,  в  вас  поклажа!
Це  ваші  груди  стріли  цю  війну.
Та  вірю,  із  такими  Україна
Все  ж  вистоїть,  оновиться  земля.
Донбас  устане  з  сірої  руїни
Й  навіки  прокляне  «братів»  з  Кремля.
Лубни  (на  шляху  до  Чернігова)  29.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701293
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Валентина Ланевич

Хмурить брови зима, у проталинах сніг.

Хмурить  брови  зима,  у  проталинах  сніг,
Сонце  пестить  його,  щоб  не  ліг  на  поріг.
І  струмочком  стрімким  сніг  донизу  побіг,
Там  горобчик  малий  вже  його  підстеріг.

На  крислатій  сосні  ж  ворон  чинно  сидів,
Дивить  він  з  висоти  -  чорний  крук  прилетів.
-  Ой,  ти,  круче  чорний,  із  яких  ти  світів,
Що  нового,  кажи,  у  дорозі  узрів?

-  Я  зі  сходу  прибув,  небо  там  у  вогні,
Обпалило  крило  чисто  всеньке  мені.
Пекло  вергає  сталь  там  і  вдень,  і  в  ночі,
Хлопці  мужньо  себе  віддають  боротьбі.

За  Вкраїну  стоять,  її  волю,  за  вас,
Щоби  вільно  жилось,  щоб  не  чули  ви  трас.
Тих,  що  кулі  свистять,  тріпотить  лиш  атлас  -
Жовто  синій  колор,  а  в  горі  Божий  глас.  

18.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701306
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Микола Миколайович

Боже вікно

Часто  хочу  у  юність  вернутись,
Босоніж  я  побіг  би  туди.
Щоби  вербам  в  долині  всміхнутись
Знов  лишити  в  долині  сліди.

А  як  хочеться  в  даль  заглянути,
Зазирнути  за  Божий  фасад.
Якби  ж  міг  поміняти  маршрути
Невблаганний  життя  циферблат.

Та  в  реальності  рамки  суворі
Тож  зашторене  вічне  вікно.
Не  розписане  Господом  в  долі
Нам  відкрити  його  не  дано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701269
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Микола Миколайович

Пробачте Матусю

Пробачте  матусю  старенька  моя,  
Що  рідко  до  вас  прилітаю…
Роки…    постарів  і  у  мене  сім’я,
Все  більше  для  себе  тримає.

Здається  сьогодні  ще  вчора  було,
З  братами,    мов  буськи  гасали…
Вже  й  Стубла  немає    піском  замело
Пеньки,  де  миньків  діставали.

О,Боже  де  ж  ділася  та  Дубина...
Дубам  понад  тисячу  років.
Пощо  наші  роки,  пішла  і  вона,
Не  залишили…    Злі  для  потомків.

І  важко  чогось  мені  так  на  душі,
Опльовані  зайдами  схили….
В  Печерах  Дніпрових  засіли  чужі,
Що  ж  правнукам  ми  залишили.

Пробачте  матусю,  не  ваша  вина,
Що  знищили  все  хижороті...
Незмінно  ця  нечисть  у  пеклі  скона,
Ще  виставим  ціни  заброді.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701182
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Щаслива пара

В  дорозі  стріла  пару  я  щасливу  –
Вона  і  він  –  стрункі  і  молоді,
Обличчя,  мов  змальовані,  красиві,
Та  ще  одне  помітила  тоді.

Німі  вони…  Уста  їх  так  тремтіли,
Все  ж  не  зривався  з  них  природний  звук,
Вони  сказать  важливе  щось  хотіли,
Та  не  слова,  а  жести  й  пальці  рук…

Дивилась  я…  і  вірила…    у  диво,
І  дякувала  Богу,  що  їх  звів.
Це  Він  намітив  місце  і  годину,
Коли  юнак  в  житті  її  зустрів.
(В  дорозі  до  Чернігова  29.10.2016.)

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701104
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Пізня осінь

Журавлем  відкричала    осінь,
Літом,  бабиним  відцвіла,
Долила  сивини  у  просинь
І  заглянула    до  села.
Там  багрянці  струсила  з  кленів,
У  садках  –  де-не-де  плоди,
Одинокі  іще  й  зелені,
Не  злякались  вітрів,  води.

Коли  ж  висипле  з  торби  зорі
Ніч  осіння,  яка  краса!
Простір  стане  напівпрозорим,
Місяць  скибкою  зависа.
Пізня  осінь,  хай  не  яскрава,
Часто  купана  у  дощах.
Засинають  дерева  й  трави…
Прагне  спокою  і  душа.
Чернігів.    2.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Ганна Верес

Запишалася калина

Запишалася    калина
Квітом    білим,    
Біля    неї    по    долині
Річка    бігла,
Ніжним    цвітом    срібноока
Милувалася
І    водою    з    осокою
Забавлялася.  

Прилетів    у    ту    долину
Буйний    вітер,
Цілував    квітки    калини,
Пестив    віти.
Задивлялася    калина
Та  й    у    водоньку,
Ніби    в    люстерко    дівчина
Та  й    на    вродоньку.

Вона    з    вітром    гомоніла,
Колихалась,
Ягідками    червоніла    –
Закохалась.
До    водиці    важке    гілля
Нахилилося…
Слава    про    кохання    вірне
Покотилася.
25.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700926
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ганна Верес

Моєї долі джерело (Сл. для пісні) .

Там,      де    зорі    густо    небо    вкрили
І    шумить    напровесні    Десна,
Там    мої    росли    й    міцніли    крила,
Там    мого    життя    цвіла    весна.
Там    життя    мого    цвіла    весна.

Там,    де    юність    проплила    крилата
І    дитинство    снігом    замело,
Там    моє    село    і    рідна    хата,
Там    моєї    долі    джерело.
Долі    там    моєї    джерело.

Там,    де    жито    з    вітром    розмовляє
І    синіє    гордий    небокрай,
Сонце    пропливає    понад    плаєм,
То    мій    рідний,    незабутній    край.
Незабутній    то    мій    рідний    край.  
28.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Лілія Ніколаєнко

Плітки гримлять…

«Уж  лучше  грешным  быть,  чем  грешным  слыть…»
У.  Шекспир,  сонет  121

***
Плітки  гримлять  гучніш  за  мову  серця,
Ведуть  любов  на  суд  людських  думок.
Чуже  обличчя  дивиться  з  люстерця.
Я  –  вже  не  я,  а  привид  злих  розмов.

Не  давши  волі  пристрасті  любовній,
Караю  серце  у  в’язниці  рим.
І  душу  виправдовую  безмовно,
Що  носить  повсякчас  яскравий  грим.

Та  люд  не  вірить  у  її  святиню,
В  коханні  бачить  ненаситний  гріх.
Чому  ж  з  душі  невинність  я  не  скину,
Коли  і  так  сурмить  облудний  ріг?

Вже  краще  мати  дружбу  із  пороком,
Лиш  так,  щоб  натовп  не  судив,  не  знав,
Щоб  пристрасть  огорнув  солодкий  спокій
І  медом  стала  ця  гірка  вина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700893
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Світлана Моренець

БЕЗ ТЕБЕ

Намотують  колеса  кілометри
розбитих  асфальтованих  доріг...
У  володіннях  матінки-Деметри
є  мій  куточок  –  рай  і  оберіг.
Він  заховає  від  усього  світу,  
(вітаючи  привітно  ще  здаля),  
у  розкоші  кущів,  дерев  і  цвіту
чи  й  голого,  зчорнілого  гілля.

Таку,  як  є:  без  лоску  й  макіяжів,
(в  моїм  раю  не  спокушає  змій),
в  чоботях,  капцях,  стертім  камуфляжі
в  обійми  приймеш  радо,  саде  мій.
Пошепчемось,  де  в  кого  свіжа  рана,
вповита  в  таємниці,..  про  врожай...
"Але  ж  ти  тут  –  улюблена,  жадана.
Лиш  не  покинь,  скоріше  приїжджай!"

У  цім  раю  –  ні  підлості,  ні  зради...
Ти  –  мій  квітник,  а  я  –  твоє  пташа.
Без  мене  ти  здичавієш,  мій  саде,
без  тебе  губить  цвіт  моя  душа...

                                                   15.11.2016  р.
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Тетяна Луківська

Засніжило…


Випав  сніг.  Усміхнувся  зимою.
І  засипав  печалі  і  щем.
І  стежинку,  яку  ми  з  тобою,
Малювали  осіннім  дощем.
Випав  сніг.  Забілив  все  навколо,
Наче  пухом,  засипав  сліди.
Я  проходжу  вже    “...надцяте”  коло
І  усе  не  туди...  не  туди…
Випав  сніг.  Заморозив…  В  куделях
Опинилися  клени  й    дуби.
А  сніжинки  дорогу  все  стелять…
Та  я  знову  іду  не  туди.
Випав  сніг.  Холодить  вітровієм.
А  я  подумки  в  наших    словах,
В  поцілунку,  що  подихом    мліє
Ще  і  досі,  в  пришерхлих  вустах.
Випав  сніг.    І  мабуть,  недаремно.
Замітає  снігами    версти.
Ми  з  тобою  ніколи,  напевно,
Вже  не  будемо  знову  на  “ти”.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Віктор Ох

Міфопоетика (V)

В  кліпі  представлено  роботи  київського  художника  Олександра  Мельнікова
[youtube]https://youtu.be/jVSmdtXlruo[/youtube]

Казковий  світ    нам  лише  сниться.
А  вік  золотий  не  діждать.
Як  шурхіт  опалого  листя,  
казок  сторінки́  шелестять  –
про  вітер  в  широкому  полі,
про  смуток  великих  очей,
про  ясні  мечі  й  світлі  зорі,
про  шлях  до  таємних  дверей.
Фантазій  хитка  павутинка
не  вгрузне  в  буття  каламуть,
і  кожна  життєва  картинка
на  щось  натякає  мабуть.
Хвилини  збиваються  в  зграї
років  і  летять  в  далечінь
за  межі  твого  виднокраю
до  мрій,  сновидінь  і  прозрінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700612
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Наталя Данилюк

Вершково-зефірне

Вийдеш  у  двір,  а  довкола  вершково-зефірно!
Канула  осінь  у  лету  –  і  жодних  ознак…
Свіжість  морозну  природа  вливає  підшкірно,
Мов  по  краплині  міцну  чорну  каву  й  коньяк…
Крутиться  світ,  посміхаючись,  мружиш  повіки,
Дух  запирає  стерильна  густа  білизна!..
Ця  неймовірна  зима,  як  віднайдені  ліки,
Щось  ворухнула  в  тобі  –  й  зазвучала  струна
Після  тривалої  тиші  й  вологих  туманів,
Прілого  листя  і  сивої  дратви  дощу!..
М’ятно-вершковою  пінкою  тане  в  гортані
Чисте  повітря,  впиваюся  ним  досхочу!
І  розумію,  як  мало  потрібно  для  щастя:
Білої  тиші  в  душі  поміж  вітру  і  злив
І  розуміння  того,  що  усе  тобі  вдасться,
Адже  зима  –  це  пора  для  очищення  й  див…
Чаю  гаряче  горнятко  і  вовняні  капці,
Ніжних  зимових  картинок  у  стрічці  новин,
І  за  вікном  –  дивовижно  легких  декорацій,
Ніби  вершковий  зефір  на  прилавках  вітрин...

[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ СНІГ

Осінній  сніг  на  землю  ліг.  
Багаття  згасло,  стихли  звуки.  
Над  білим  полем  –  чорні  круки…  
Немов  за  гріх  на  землю  ліг  осінній  сніг.  

Осінній  сніг  –  новий  мотив.  
Та  біла  заздрість  швидко  тане.  
Невже  ж  ми  бачимось  востаннє?  
Невже  згасив  старий  мотив  осінній  сніг?  

Осінній  сніг  –  неначе  сміх,  
неначе  витівка  юнацька.  
Кохання  не  мина  зненацька.  
Лиш  білий  гріх,  лиш  білий  сміх  –  осінній  сніг.  


Приспів:  
Заметіль.  Заметіль.
Розгулялась  невпопад.
Але  душу  зігріва  листопад.  
Притуляється  до  ніг,  
розтає  осінній  сніг.  
Розгулялась  заметіль  невпопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700460
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Галина_Литовченко

* * *

В  монастир,  чи  у  вирій?  Їй-бо…
Щодо  вибору  –  час  підкаже.
Геть  не  пишеться  щось  про  любов  
і  не  гріють  морські  пейзажі.
Львів,  до  речі,  сховався  в  сніги,
хоч  якась,  та  –  різноманітність.
Біля  моря  ж  чаїне  «ки-ги»
колисатиме  аж  до  квітня.
Із  туману  стежина  гука  
до  дверей  монастирських  келій.
Вабить  здалеку  й  хата  гірська
у  засніженім  Буковелі.
14.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700538
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Світлана Моренець

ПРЕЛЮДІЯ ЗИМИ

І  ось  вона  –  прелюдія  зими,
так  передчасно  завітала  в  гості
без  царського  кортежу,  не  саньми,
а  просто  прилетіла  на  норд-ості.

Заграла  на  валторні  у  гіллі,
"сповзаючи"  охрипло  на  бемолі,
їй  в  унісон  дудук  звучить  в  імлі,
сумує  альт,  жаліючись  на  болі...

А  небо,  обважніле  від  хмарин,
на  вигляд    –  набундючених  і  грізних,
так  щедро  сипле  пухом  із  перин,
метеликів  пускає  білосніжних.

Кордебалет  із  міні-балерин
кружляє  граціозно  в  ля-мінорі...
Чому  ж  в  душі  до  потайних  царин
торкнувся  протяг,  ніби  зі  шпарин
зими...  під  звук  прелюдії  надворі?

                                             13.11.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Леся Утриско

Білокура панянка.

Білокура  панянко-  голову  вище,
Прийшла  нині  твоя,  святкова  пора,
Обнятий  тобою,  розпещено  свище
І  вітер,  і  сніг,-  вся  твоя  дітвора.

Паняночко-  зимо  в  перлинім  намисті,
У  білім  вельоні  із  зоряних  свіч,
Ти  нічкою  тихо  спустилась  у  місті,
У  холоді  тихо  торкнулася  віч.

Рушник  твій  зірковий  бульварами  ляже:
В  нім-  хрестик  і  гладь,  і  художника  слід,
Та  так  морозенко  пихато  розляже,
Що  подихом-  сміхом  скарбує  все  в  лід.

Білокура  панянко-  янгольські  крила-
Обнята,  прикрита,  приспана  земля-
Краса  твоя  світла,  божественно  мила,
Діамантова  вічність  зваблива  твоя.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700288
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


zazemlena

За совами - безмежжя брехні…

[color="#4400ff"][b]Є  бажання  -  немає  сили
Щоб  сказати,  що  добре  все...
Як  же  просто  нас  всіх  дурили,
Підсадивши  на  притке  слівце.
За  словами  такий  лютий  морок,  
За  совами  -  безмежжя  брехні...
А  ми  віримо,  що  в  такий  холод
Справи  чесні  хтось  кине  до  ніг.
А  ми  віримо  вперто,  щоденно.
Що  зірветься  терпіння,  мов  птах,
І  зітре  в  порох  сміття  буденне  -
Згине  в  кожному  звір  дивний  -  страх...
Буде  те,  на  що  воля  Божа,
Буде  те,  що  завершити  час...
Украно  моя!  Злість  ворожа
Зараз  слізьми  неправди  в  очах...
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700268
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Микола Миколайович

Знають службу стукачі

Сидять  у  Клубах,  на  фейсбуці,
як  бульдоги  по  кутках.
с.ки  з  владою  у  злуці
щоб    тримати  нас  в  руках.

Вислів  вільний,  чесне  слово,  
проти  ляпнеш  кілька  фраз.
Чи  дискусія  в  розмову…
визиває  в  влади  сказ.

Фас  команда  і  негайно,
повелінням  від  владик,
швидко,тупо,  одностайно
тобі  винесли  вердикт.

Визначають  квоти,  друзів,
«підсипають  анашу».
Бабуїнам  і  бабусям…
дружно  вішають  лапшу.

І  яка  власть  не  приходить,
заробітки…  калачі.
Мораль  з  владою  лагодять,
знають  службу  стукачі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700404
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Віктор Ох

Рано прощатись

[img]http://vesti.dp.ua/wp-content/uploads/2016/05/vodka-znamenitoe-sredstvo-narodnoj-mediciny.jpg[/img]
(з  циклу  "Тости")
         [i][b]Тост№1[/b]  «Прощальный»      (Під  гарбузівку)[/i]

Перехватило  дых,  
и  прохрипим  печально
два  дурака    седых  
(что  правда!)  
тост  печальный.
А  там  вон  впереди
ведь  как-то,  где-то,  что-то!..
Но  за́  серцем  зудит  –
конец!  Безповоротно!
И  в  пам'ять  о  годах,
что  табуном  промчались
ещё  один  шедевр
мы  сделаем,  прощаясь.  

         (Юрген  Пті)

-----------------------------

Не  наша  в  тім  вина,
що  молодість  минає…
Хай  наша  сивина
нам  зморшки  осяває!

Наповним  свій  обоз
не  золотом  –  думками!
Хай  мудрість  –  не  склероз  –
прийде  до  нас  з  роками!

Щоб  досвідом  своїм  
змогли  ми  скористатись!
Щоб  смуток  у  наш  дім
ніяк  не  зміг  дістатись!

     (В.О.)

         09.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700189
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Анатолій В.

Не хочеться бути прочитаним

Як  не  хочеться  бути  прочитаним,
Стати  вивченим,  і  нецікавим...
Бо  у  серці,  ще  навстіж  відчиненім,
Почуттів  не  згоріли  заграви...

Бо  в  душі  хризантемно-жоржиново,
Наче  сонечко,  квітка  любові...
І  осінньо-червоно,  калиново
Почуття  бринять  в  кожному  слові...

Почуття,  без  яких  по-осінньому
На  душі  плаче  сірість  дощами,
І  у  небі,  недавно  ще  синьому,
Відлітає  любов  журавлями...

Серед  інших  не  хочу  згубитися,
Стати  -  "просто",  зміліти,  згоріти...
Я  тобою  не  можу  напитися,
Я  без  тебе  не  можу  злетіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Микола Миколайович

Світанкова

Моя  мова  світанкова,

Ти,  мої  судини.

України  загадковий,

 Корінь  пуповини.  

 

Соковита,  повновида,

Як  груди  дівчини.

Світла  таїнством  налита,

Як  квіти  калини.

 

Тебе  нищили  кровино,

Тебе  мордували.

Зайди  дикі  погодинно

В  степах  ґвалтували.

 

Твоя  доленька  бідова,

Зневага  і    кпини,

Моя  росонько  ранкова,

За  які  ж  провини?

 

Тебе  ядом  напували

На  глум  підіймали.

Як  прокажену  цькували,  

Лихої  години.  

 

Ти  ж,  як  птаха  та  міфічна,  

Наче  й  не  вмирала.

Твоя  доленька  трагічна,

Із  попелу  встала.

 

Ген    веселка  понад    Дніпрем,

Розкинула  руна.

І  в  узорах  і  палітрі,

Наче  дівка  юна.

 

Знов  волошка  синя  в  житі,

Знов  ручай  у  лузі.

Дощові  хмарки  в  блакиті,

Й  Сонечко  на  прузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700199
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Микола Миколайович

Поліські панянки мої волинянки

Полісся  Волині,  берізки  в  долині,
Ген  збіглися  в  зграйку,  як  діти  малі.
А  ще  тут  дівчата,  а  в  них  очі  сині.
Як  хмарки  у  небі  грайливі,  живі.  

Чорняві,  біляві,  як  Мавки  із  Пісні,
Що  в  полі    тополі,  грайливі,  стрункі.
То  мальви  розкішні,  то  лілеї  ніжні,
Як  жайвір  співучі  вгорі  навесні.

Поліські    панянки,  мої  волинянки,
Як  льон  серед    поля,  волошки  в  житах.
Міські  і  селянки,  Марічки  й  Тетянки,
З  під  снігу  зимою  в  гаю  сон  -  трава.

Коли  повертаються,    доли  всміхаються,
Що  роси  ранковії,  мед  в  бурштині.  
Як  вранці  вітаються,  гай  прокидається,
Як  слізоньки  чисті,  як  цвіт  чарівні.

Як  бджілки  дівчатка  усі  працьовиті,  
Кохайте  їх    хлопці,  кохайте…  любіть  .
Найкращі  дружини  в  поліській  блакиті,
Вони  самоцвіти,  тож  заміж  беріть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699998
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Валентина Ланевич

Коли торкаєшся ножем холодним серця.

Не  полотнію,  не  стою  заціпеніло,
Коли  торкаєшся  ножем  холодним  серця.
Давно  вогнем  твоїм  всю  душу  обпалило,
Не  пручкаюсь  уже,  впіймавшись  в  сіті  сільця.

Чи  Божий  присуд  то,  чуттєвістю  вбачити,
У  калапсі  слів,  болем  розтерзану  стезю?
Нести  терпку  любов  у  грудях  й  не  питати,
Пощо  живеш  в  мені  ти  -  життєве  дежавю.

Збирати  пустоту  ночей  в  м’яту  подушку,
У  маренні  пірнати  під  милого  пахву.
Ловити  в  погляді  очей  зором  усмішку,
Ввібратись  тілом  у  ніжність  рук,  їх  теплоту.

10.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Заблукала коза у старої Дарини

Заблукала  коза  у  старої  Дарини
І  пішла  її  бабця  шукати  селом,  
Ой,  якщо  та  коза  по  дурному  загине,
Хто  напоїть  стареньку  парним  молоком?
І  на  кого  тоді  їй  півночі  сваритись,  
З  ким  розмову  вести,  замітаючи  двір?
Діти  в  місті  живуть,  що  в  селі  їм  робити?
Тай  онуки  не  їдуть  уже  з  давніх  пір.
Всі  про  бабцю  забули,-  років  їй  багато,
Довго  мабуть  живе,не  рахуючи  вік,
А  весь  скарб  то    коза,  і  оця  стара  хата,
Що  колись  збудував  її  дід  -чоловік.
Так,  звичайно,  давно,  ще  тоді  був  хлопчина,
Та  не  знали  утоми  дві  вірних  руки,
Він  привів  наречену  у    нову  хатину,
Одне  щастя  на  двох  пронесли  крізь  роки.
Все  було!  Відшуміло  життя  спільне  свято  
І  колись  не  прокинувся  ранком  дідусь,
А  старенькій  одній  дні  свої  бідувати,.
Діти  кликали  в  місто,  «Та  ні,  тут  лишусь!»
Опинилась  старенька  одна  на  одинці
Господарство  велике  -  несила  вести,
А  коза  –  то,  як  подруга  цій  старій  жінці.
Може  в  поле  гайнула,  щоб  там  попастись?
Заблукала  коза  у  старої  Дарини,
Пів  села  обійшла  по  хатах  і  дворах,
Витирає  сльозу  окраЄчком  хустини,
І  на  пагорб  присіла  –  спочити  в  ногах.
Раптом    чує  –  женуть  утікачку  сусіди,
І  страшний  має  вигляд  коза  в  реп'яхах…
Так  зраділа  стара,  що  забулись  і  біди,
Та  готова  козу  ту  нести  на  руках….

Ось  оказія  вийшла  з  тією  козою!
Та  в  історії  цій  є  зворотні  боки:
Ми  коріння  втрачаємо,  вкрились  лузгою,
А  самотня  Дарина  -  німий  нам  докір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699822
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Nino27

* * *

[b][i][color="#2600ff"]Неначе    віртуоз,
               на    скрипці    самоти
Сумну    мелодію
               грає    осінній    вечір.
Босоніж  ,вся    в    сльозах,
               у    ті    світи    де  ти
Розгублена    душа
               планує    нишком    втечу.
Їй    загорнутись    би
               в    долонь    твоїх    тепло,
Тоді    і    не    страшні
               ні    холод,  ні    морози...
Злетів    останній    лист,
               неначе    й    не    було...
І    грає    віртуоз...,
               душа    втирає    сльози.[/color][/i][/b]
               
               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699808
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Леся Утриско

У рідній мові птахою полину.

Родилась  в  ній,  у  ній  колись  зросла,
У  ній  любила,  вірила,  кохала,
У  ній  сміялась,  наче  немовля,
У  ній  тужила,  плакала,  чекала.

У  ній,  у  тій  найкращій  на  землі-
У  сонячній,  співучій,  солов'їній,
Змальованій  морозами  на  склі,
Дарованій-  славетній  Україні.

У  ній  живу,  у  ній  колись  і  згину
Знайшовши  щастя...  спокій  віднайду-
У  рідній  мові  птахою  полину
У  вирій,  у  небесну  синяву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699587
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Ви бачили народження вірша?

Ви  бачили  народження  вірша?
Поета  серце  -  то  жерло  вулкана,
Оголена  для  всього  світу  рана,  
І  місце,  де  кипить  його  душа.

Не  можна  передбачити  вулкан,
Коли  та  лава  вибухне  бурхливо…
Так  і  поет  раптово  створить  диво,
Із  слів  простих,  із  дум  та  сподівань.

І  світ  заклякне  від  пророчих  слів,
І  подих  затамують  всі  народи,
Тому  що  не  заради  нагороди
Він  виплеснув  віршами  біль  і  гнів.

Інакше  ж  бо  не  вмів  і  не  хотів...
Вир  почуттів  в  душі  його  кипів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699624
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Я ще памятаю

Я  ще  памятаю  як  все  це    було,  
Летів  журавель  над  неораним  полем:  
«Курли!»  -  та  спустошене  рідне  село!  
І  буйний  бур'ян  розцвітає  навколо.

Куди  ви  поділись  нащадки  слов'ян,
Ви  орачі,  ви  трударі-землепашці?  
Сміється  і  сіється  дикий  бур'ян,  
Лети  журавель,  не  дивись  на  це  краще!

Чиновники,  гірше  ніж  хижа  орда,  
Вбивали  село,  люд  зганяючи  в  місто,  
Чи  їм  українська  потрібна  земля?
Хіба  територія  звільнена  й    чиста.

Політикам  шмат  цього  поля  -  товар,
Який  конвертується  в  гроші  зелені,
І  кожен  отримає  в  спину  удар,  
Хто  стане  на  захист    селянських  поселень

Лети  журавель,  місце  інше  шукай,
Ти  ж  бачиш  навкруг  лиш  спустошені  хати,
Хай  прокляті  будуть  всі  ті,  хто  цей  край,  
І  бідний  народ  свій  взялись  ошукати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699621
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016