Віталій Назарук: Вибране

Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Світлана Моренець

Ранкові етюди

***
Ранок  вбрав  трави
в  небесні  діаманти.
Ждуть  Царя  світил.

***
В  досвітніх  зірок
вже  тьмяніють  лампадки  –
Сонце  проснулось.

***
Ранкова  зоря
зашарілась  красою.
Цар  іде  на  трон.

***
Нічна  красуня*
закрилася  від  Сонця.
Вірна  Місяцю.

*  Нічна  красуня  розкриває  квіти  з  вечора  до  ранку.
Від  яскравого  сонця  всі  квіти  закриваються.

28.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


dovgiy

НА СКРОНЯХ БІЛИЙ-БІЛИЙ СНІГ

На  скронях  білий-білий  сніг,
Ознака  раннього  старіння.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Немов  життя  обледеніння.
Та  знов  облився  цвітом  сад,
Де  все  для  пісні  оживає.
Життя  дається    тільки  раз,
Йому  повторення  немає.
На  скронях  білий-білий  сніг,
У  очі  старість  зазирає…
На  скронях  білий-білий  сніг,
Чому  ж  це  серце  завмирає?
Десь  чується  дівочий  сміх,
Десь  з  кимось  юнь  нова  жартує
А  тут  на  скронях  білий  сніг
В  дорогу  костура  готує.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Ти  цього  снігу  не  лякайся!
На  скронях  білий-білий  сніг,
Та  знов  в  дорогу  ти  збирайся.
Нехай  летять  твої  літа,
Не  оглядайся  у  минуле.
Душа  ще  надто  молода,
Ще  смак  до  мандрів  не  забула!
Іди  дорогами  у  світ,
Познач  мету,  щоб  напрям  знати
І  намагайся,  попри  сніг,
На  легкий  шлях  не  повертати.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Відлуння  випробувань  долі.
Душею  я  іще  не  дід  -
А  просто  хлопець  сивочолий!
Живе  у  серці  квіт  надій,
Ще  сходить  в  небі  зірка  рання
І  при  лебідоньці  моїй
Душа  співає  від  кохання!

28.04.2017  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Ганна Верес

Червоний колір з чорним завжди поруч (Правому сектору і його прапору присвячую)

Червоний  колір  з  чорним  завжди  поруч    –

За  землю  то  людська  пролита  кров,

У  ній  велика  сила  непокори

Й  безмежна  до  Вкраїни  є  любов.



Червоний  з  чорним  –  кольори  це  болю,

Тривоги  за  понівечений  край,

Це  кольори  синівської  любові,

Котра  дітей  під  стяг  один  збира.



Вони  готові  за  Вкраїну  вмерти,

Бо  доля  у  борців  саме  така.

Червоний  з  чорним  –  кольори  безсмертя,

Героїв  слава  житиме  в  віках.
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Ганна Верес

Голубіла весна


Вишивала  весна    
синім  бісером  росяні  ранки,

Заглядала  туди,    
де  ще  спала  цнотлива  краса,

Я  ж  відчула,  що  я  –    
то  не  я,  а  закохана  бранка,

І  висіли  вгорі,    
мов  з  шифону,  легкі  небеса.


Малювала  вона    
дивним  пензликом  зелень,  мов  руту,
   
Простеляла  до  ніг    
кучеряві,  густі  спориші…

Може,  вербам  і  я    
довголистом  на  гілочці  буду,

І  тоді  я  й  весна    
вже  ніколи  не  будем  чужі…    


Голубіла  весна    
диво-морем  квітковим  в  долині,

Обзивалась  бджола,    
заглядаючи  в  свіжий  той  цвіт,

Ніжний  трунок  пила  
  із  суцвіть  ніжно-білих  калини,

І  вже  не    засинав    
зачарований  квітами  світ.
15.07.2016

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 28.04.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Світлана Моренець

Нічні замальовки

***
Місячний  човник
пливе  серед  хмаринок.
Там  –  мої  мрії.

***
Єдина  хмарка
в  місячному  сяєві.
Краса  і  смуток.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  у  невідомість.
Нема  в  них  гнізда.

***
Моргають  зорі.
Важко  їм  втримувати
космічні  тайни.

27.04.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Леся Утриско

Який холодний квітень.

Який  холодний  квітень:
В  журбі,  із  заметіллю,
Співучий...  сходом  квітів,  
В  зимовому  весіллі.

Який  холодний  квітень:
І  сніг  в  зеленім  листі,  
Пелюстки  змерзлих  квітів,
Зодягнені  у  блиску.

Який  холодний  квітень,  
Яке  зрадливе  сонце,
А  в  нім  чарівні  квіти  -
Замріяне   віконце.  

Який  холодний  квітень,  
А  в  нім  стежки   у  травах,
Згубились  білі  квіти,
В  сонливих  ще  загравах.  

Який  холодний  квітень.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730768
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ганна Верес

Мир і Правда дорожчі за золото

Заколисана  піснею  й  мовою

Українська  жива  ще  рідня,

Це  Росія  війну  нам  замовила,

Щоби  знищити  нас  –  роз’єднать.


Мать  Рассєя  нехай  не  старається  –

Україні  і  мові  в  ній  –  жить,

А  імперія  скоро  розвалиться,

Путін-цар  у  тайгу  забіжить.


І  тоді  заживе  вільно  й  солодко

Україна  –  найкраща  земля.

Мир  і  Правда  дорожчі  за  золото  –

Дійде  це  колись  зайдам  з  Кремля!
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730706
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


evgen

Вона шукала ідеал


Вона  шукала  ідеал
А  він    любив  її    безмежно  
Безтямно  і    беззастережно
Й  не  стримував    кохання  шал

Завжди  в  усьому  потакав
Вбачав  у  ній  лише  відраду
Не  помічав  підступність,  зраду
І  на  взаємність  все  чекав

Та  поруч  з  ним  була  не  та
Не  та  що  може  зрозуміти
І  горе  й  радість  поділити
Жаль  що  змарновані  літа.

Все.  На  минулому  хрести.
Душа  звільнилась  від  опіки,
і  мабуть  час  найкращі  ліки,
Нарешті    спалені  мости.

Та  час  від  часу  крадькома
Мов  грушу  сумнів    душу  трусить  
І    знає  ж      що  забути    мусить
А    щось  тримає,  щось  трима.

Вже  ж    їхнім    веснам  не  цвісти.
Ятрить  образа,      біль  голосить
Волає  розум  годі,  досить,
А    в  серці  тенькає  -  прости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Аяз Амир-ша

Злива.

Набрякло  і  сказало  сиве  небо:
-Я  зараз  вас  прополощу!
Просити  урожаю,люди,треба,
А  ви  все  просите  дощу?

І  небо  впало  і  розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На  дрібні  краплі  розлетілось
І  цілим  морем  розлилось.
                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 26.04.2017


Світлана Моренець

ЧОРНОБИЛЬ – ЗНАК БІДИ

Той  сон  –  він  не  забудеться  до  скону:
в  Марії  Діви  –  сльози  по  щоці,
й,  хитнувшись,  долу  падає  ікона,
де  плаче  Мати,  з  Сином  на  руці.

І  шок  скував  як  спрут  все  тіло.  Серце,
завмерши,  знов  зірвалося  навскач.
Біда!  Страшний  удар  віщує  сон  цей:
ікона  плаче  –  ой  лихий  то  знак!

Страхи  вгризалися  у  спину.  Що  робити?
Я  –  звір  у  клітці,  з  відчуттям  біди.
Спасати!  Треба  їхати!  Дзвонити!
Та  лиш...  кого?  Від  чого?  І  куди?

Рука...  –  коханий  тихо  гладить  плечі:
"Що,  сон  поганий?  Розкажи  воді*".
Та  демон  пекла  вже  прорвався  з  печі
і  в  смертоносній  поспішав  ході,

й  палив.  Обпік  вогнем  смертельним  жертви,
які  собою  захищали  світ.
Ще  тисячі  прирік  у  муках  вмерти,
і  землю,  й  води  умертвив  навік.

Полин  –  гірка  зоря  твоя,  Вкраїно!
На  зони  розділив  тебе  Господь:
на  півдні  –  Криму  доленька  чаїна,
на  сході  –  "зона",  прозвана  АТО,
на  півночі  –  Чорнобильська  руїна...  –

смітник  радіаційний.  Вся  Європа
під  саркофаг  новий  звезе  сміття.
Що  ж,  владі  –  гроші,  а  всім  іншим  –  ж*опа.
Кого  хвилює  наше  майбуття?

Якщо  головотяпство  (а  не  фатум!)
скерує  хибно  розпаду  ходи,
на  атоми  вже  НАС  розщепить  атом.
Чорнобиль  –  наш  довічний  знак  біди.

Та  все  ж  народ  мій  сильний  буде  жити,
хоч  історичний  потяг  наш  скрипить.
Навчімось    краю  віддано  служити,
не  даймо  владі  в    беззаконі  жити,  –
і  усміхнеться  нам  щаслива  мить.

*  народне  повір'я:  щоб  поганий  сон  не  збувся,
треба,  помолившись,  розповісти  його  воді,
попросивши  її  змити    з  вас  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Леся Утриско

Вдвох пірнемо у сонячній ніжності.

Знов  лечу  в  унісон...
В  унісон  розправляючи  крила,
Це  не  сон...  ні  не  сон,
Це  кохання,  намріяне,  мила.
Всі  світи  лиш  для  нас,
Злети  всі-  ні  одного  падіння:
Дай  лиш  час,  щоб  для  нас,
Жило  вічне  кохання  нетління.  
Крила  дай-  
Ми  з  тобою  у  двох  в  унісон,
Знов  кохай-  
Це,  кохана,  любов,  а  не  сон,
Ти  і  я-  два  птахи  світла  вірності:
Зачекай!-   Вдвох  пірнемо
У  сонячній   ніжності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730558
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Ганна Верес

Це кіборги? – Ні, ангели…

–  Це  кіборги?
–  Ні,  ангели  без  крил…
Це  люди,  що  зрослися  із  бетоном…
–  Живих  ніколи  їх  не  підкорить!  –
Нарешті  зрозуміли  «лугандони».

Летовище
І  досі  у  вогні…
Там  волю  України  захищають…
Там  оборону  віддані  сини
Упевнено  вже  місяці  тримають.

Таких  не  візьмеш
Силою,  вогнем  –
Бетон  і  дух  цих  вояків  рятують…
І  народився  дикий  план  «NN»,
Яким  смертельну  пастку  приготують…

Жахливий  цей  
Кремлівський  дикий  план:
Під  терміналом  хлопців  поховати…
І  мозок  несподівано  закляк:
Невже  таких  народжує  теж  мати?!..

Про  цей  жорстокий  
І  підступний  план
Бетон  дізнався  й,  мов  живий,  …здригнувся  ,
Та  своє  тіло  на  бійців…  поклав…
Підірваний,  над  хлопцями  нагнувся.  ..

Сіріє    пам’яттю    
Вчорашній    термінал,
В    могилу    братську    поховав    героїв…
А    щоб    війні    скоріш    прийшов    фінал,
Старе    й    мале,    берімося    за    зброю!..
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730436
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ганна Верес

Пам’яті Володимира Івасюка

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


dovgiy

ВРАЖЕННЯ


ВРАЖЕННЯ

Лиш  пара  фраз  і  все!Розмова
   Закінчена.  Немає  слів.
А  я  чомусь  подумав  знову,
Що  брат  про  щось  казать  хотів…
Здалося…  віє  чужиною
Із  слухавки  вже  в  котрий  раз.
Поміж  ріднею,  поміж  мною
Такий  місток…  із  пари  фраз.
Не  хочу  я  від  них  нічого,
Між  нами  вже  давним-давно
Немає  спільної  розмови,
Тепла  родини  не  дано.
Але,  небозі,  ще  здається,
Що  в  цьому  світі  серед  дня
У  когось  серденько  заб’ється,
Комусь  ще  милий  як  рідня.
Давно  нас  доля  розлучила,
Поміж  чужих  чужі  зросли
Своїм  життям  лише  прожили,
Немов  братами  не  були.
Нечисленні,  скупі  світлини,
Та  невідомі  голоси…
Живи  собі,  чужа  людино
І  більш  нічого  не  проси!  
 
вівторок,  25  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730455
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ РОЗВІЄМОСЬ, ЯК ДИМ?

А  фініш  вже  –  не  за  гора́ми.
Зірвуть  життя,  мов  з  гілки  плід,
і  ми  розвіємось  димами,
лиш  в  пам'яті  лишивши  слід
у  тих,  що  йдуть  слідом  за  нами.
А  дальше?  Потім,  коли  й  ті
покриють  диму  пеленами
земні  діяння  і  путі?
Плита  чи  хрест  на  кладовищі,
що  менше,  ніж  за  сотню  літ  –
як  вуглики  на  попелищі  –
не  збудять  спогадів  політ
в  нащадків,  нам  уже  не  знаних.
Що  наші  ймення  скажуть  їм,
крім  викарбуваних  там  даних?

Без  нас  би  рвалась  нитка  роду:
в  їх  краплях  крові  –  наша  тінь,
твій  погляд,  сміх,  твій  янь,  мій  інь,
від  нас  в  них  мудрість,  сила,  врода...
Тож  в  древі  нашого  народу
є  гілка  кровних  поколінь.

2012  р.,  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.

Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Весна… Тепло в долоні…

Весна…    
Тепло    в    долоні…
Згори    –    
безмежна    синь…
У    сонечка    
в    полоні
Народження    краси…

Проснулися    
листочки,
І    перші    
квіточки,
А    серед    них    –    
синочки
І    усмішка    дочки.
2.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Наталя Данилюк

Будь мені…

Знову  бундючаться  
хмари  розпатлані  –
сірі,  як  повсть
на  молочному  ватмані…
Поки  весна  
не  виходить  з  депресії,
ти  у  мені  затерпай,
наче  спеції.

Ти  розливайся  
судинами  п’яними
нотками  свіжими,  
нотками  пряними,
будь  у  гортані  
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,  
тайно-розмовами.

Ти  мої  зливи  
розщеплюй  на  атоми,
будь  між  лопаток  
цілунками  м’ятними,
ти  інкрустуй  
мою  власну  галактику
перлами-зорями  –  
клаптик  за  клаптиком.

Небо  підперли  
дерева  розхристані…
Будь  мені  сонцем  
янтарним  на  відстані,
будь  у  пустелі  душі,  
мов  конвалія,
спразі  –  як  во́ди,  
а  нервам  –  як  Валіум.

Зрошуй  вологою  
висохлі  кратери,
поки  цей  вітер  
мене  шматуватиме,
хай  залишаюся  
світлою,  чистою...
Поки  ти  поруч,
будь  певен,  
я  вистою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Володимир Бабієнко

Рожевий сайт сучасної поезії


Постійна  тільки  зміна,  непорушна  тільки  смерть.  Серце  з  кожним  ударом
завдає  нам  рану,  і  життя  вічно  стікало  би  кров’ю,  якщо  б  не  поезія.  Вона  дарує  нам  те,  в  чому  відмовила  природа:  золотий  час,  що  недоступний  іржі,  весну,  яка  не  в’яне,  безхмарне  щастя  і  вічну  молодість.
                                                                                           Берне


На  рожевий  сайт  сучасної  поезії  я  потрапив  випадково,  коли  шукав  в  Інтернеті  вірші  свого  земляка  Тараса  Федюка.  Це  в  деякій  мірі  схоже  на  те,  як  Костянтин  Паустовський  випадково  відкрив  для  себе  невідому  і  заповідну  землю  –  Мещеру,  роздивляючись  обривок  карти,  в  нього  йому  завернули  в  сусідньому  гастрономі  пачку  чаю.  На  цій  карті  було  все,  що  приваблювало  письменника  з  дитинства  –  глухі  ліси,  озера,  звивисті  лісові  річки,  закинуті  дороги.  Там  він  зрозумів,  що  означає  любов  до  своєї  землі.  Ніщо  не  збагатило  його  так,  як  цей  скромний  і  тихий  край.  Там  він  познайомився  з  багатьма  письменниками  і  зобов’язаний  йому  чудовими  оповіданнями  і  повістями.
На  рожевому  сайті  поезії    розміщується  клуб  поезії.  Рожевим  називають  його  ще  тому,  що  сторінки  сайту  зафарбовані  в  рожевий  колір.  Рожевий  колір  –  ніжний  і  засновник  сайту  вибрав  його  тому,  щоб  підкреслити  ніжність  і  привабливість  поезії.
Якщо  ви  любите  поезію,  якщо  вас  до  неї  тягне,  якщо  ви  пишете  вірші  і  хочете  їх  друкувати,  якщо  ви  хочете  познайомитися  і  спілкуватися  з  іншими  поетами,  то  кращого  середовища,  ніж  наш  сайт  поезії,  ви  не  знайдете.
Зайти  на  сайт  поезії  дуже  просто.  Потрібно  набрати  в  строчці  пошуку  браузера    слова  «Клуб  поезії»,  потім  клацаєте  по  строчці  «Сторінка  реєстрації»,  реєструєтеся,  вносите  свої  дані,  обов’язково  свою  дату  народження,  щоб  потім  вас  ми  могли  вітати  з  днем  народження.  Рік  народження  вносити  необов’язково.  І  майже  всі  його  не  вносять.  Тут  засновник  сайту  проявив  мудрість  і  прозорливість.  Ну,  хто  захоче  вносити  точно  свій  рік  народження?  Щоб  всі  подумали,  що  ви  вже  старий  і,  можливо,  з  вами  ніхто  не  захоче  мати  справу,  і  з  вами  нецікаво  спілкуватися?  Але  ви  глибоко  помиляєтеся.  Це  ви  в  житті  солідні  за  віком,  а  в  поезії  ні,  і  ще  раз  ні.  В  поезії  ви  молодий,  ви  пишете  про  кохання,  про  молодість,  про  почуття,  про  палкі  поцілунки,  про  побачення  в  місячні  ночі  на  посипаних  пелюстками  квітів  стежинках.  На  сторінках  сайту  буяє  вічна  молодість.  На  сайті  ставлять  свій  рік  народження  тільки  молоді  поети,  що  прагнуть  близько  познайомитися  з  такими  самими  молодими  поетами,  і  ті  поети,  яким  вже  за  80.  Таким  вже  нічого  соромитися  свого  віку,  навпаки,  вони  у  всіх  викликають  повагу.  Вони  гордяться  своїм  віком,  що  так  багато  прожили,  що  так  багато  бачили  на  своїм  віку,  і  ще  спроможні  писати  гарні  вірші.  Попробуйте  так  прожити  життя,  як  вони,  не  кожному  удасться.
Потім  ви  повинні  записати  свій  псевдонім.  Це  надзвичайно  важлива  і  серйозна  справа.  Про  нього  вже  потрібно  було  думати  кілька  років  до  цього.
Псевдонім  повинен  коротко,  стисло,  ємно  відображати  вашу  сутність,  вашу  творчість,  ваш  характер.  Псевдонім  повинен  бути  оригінальним,  незвичайним.  Він  повинен  різко  кидатися  в  очі  і  запам’ятовуватися.
Коли  я  вперше  реєструвався,  а  це  було  два  роки  назад,  і  потрібно  було  записати  псевдонім,  я  розгубився,  бо  не  продумав  це  питання.  Крім  цього  я  думав,  що  псевдонім  обов’язково  повинен  бути  відмінним  від  свого  прізвища  і  імені.  Я  гарячково  думав,  бо  час  ішов,  і  врешті-решт  вирішив,  що  поезія  моя  лірична,  лагідна  і  тому  я  буду  «Лагідний».  На  сторінці  відразу  висвітлилося  «Вітаємо  Вас,  Лагідний».  Реєструвався  я  в  школі,  на  роботі.  Вчителька  української  мови  похвалила  мене,  сказавши,  що  я  вдало  вибрав  псевдонім,  що  він  підходить  до  моєї  поезії  і  мого  характеру,  і  я  задоволений  пішов  додому.  Вдома  я  дружині  розповів,  що  в  Інтернеті  я  випадково  натрапив  на  клуб  поезії,  де  можна  друкуватися,  і  що  я  вибрав  собі  псевдонім  «Лагідний».  Дружина  почала  сміятися,  розкритикувала  мене,  сказала,  що  на  поличці  у  неї  в  кухні  лежить  пакуночок  з  приправою  і  називається  він  «Кетчуп  лагідний»,  і  коли  на  сайті  прочитають  цей  псевдонім,  то  відразу  згадають  приправу.  На  мене  це  подіяло,  я  задумався,  і  почав  мені  мій  псевдонім  дуже  не  подобатися.  Потім  на  сайті  я  декілька  разів  посилав  сльозливі  листи  і  просив  змінити  мій  псевдонім,  аж  поки  засновник  не  зжалився  наді  мною  і  не  поміняв  його  на  моє  прізвище  і  ім’я.
Пройшло  два  роки.  Став  я  потрохи  обвикатися  на  сайті,  став  більше  розуміти.  Звичайно,  добре,  коли  псевдонім  прізвище  і  ім’я,  тебе  взнають.  Та  тепер  я  прийшов  до  другої  думки,  необхідно  було  залишити  псевдонім  «Лагідний»,  а  ще  краще  потрібно  б  було  взяти  з  легкої,  а,  може,  з  важкої  руки  моєї  дружини:  «Кетчуп  лагідний».  Такий  псевдонім  і  оригінальний,  і  запам’ятовується,  і  відповідає  моїй  поезії,  лагідній  і  іноді  трішки  з  перчинкою.
Далі  слід  помістити  свою  фотографію,  вона  буде  висвічуватися  на  вашій  домашній  сторінці.  Фотографію,  на  мою  думку  потрібно  брати  не  ту,  скільки  вам  зараз  років,  а  ту,  найкращу,  яким  ви  були  в  молодості:  гарним,  вродливим,  з  променистим  блиском  в  очах  і  зазивною  посмішкою.  Чому  саме  так?  А  тому,  що  по  собі  знаю,  яким  ви  були  в  молодості,  таким  ви  залишаєтеся  в  своїй  душі,  в  своєму  серці  назавжди,  до  кінця  свого  життя.  І  коли  дивишся  на  таку  фотографію,  дивишся  на  ваше  обличчя,  у  ваші  очі,  то  мимоволі  відчуваєш  вашу  поезію,  вона  незримо  присутня  у  вас  і  поряд  з  вами  назавжди.
Під  фотографією  є  рубрика  «Про  себе».  Я,  наприклад,  написав  таке:  «Вчитель.  Пишу  вірші,  оповідання».  А  тепер  вважаю,  написати  ці  речення,  це  нічого  не  написати.  Обов’язково  потрібно,  як  на  мою  думку,  сказати,  який  маємо  характер:  мрійливий,  поступливий,  спокійний,  вибуховий,  емоційний,  жорсткий,  лагідний,  мстивий,  образливий  і  так  далі.  Як  почали  писати  вірші,  коли  почали  писати,  що  любите  читати.  На  які  теми  вам  подобається  писати  вірші,  як  приходить  до  вас  творче  натхнення,  як  творите  вірші,  які  ваші  уподобання.  Чому  так  потрібно?  А  тому,  що  коли  ми  читаємо  ваші  вірші  і  вони  нам  подобаються,  то  хочеться  про  цього  поета  взнати  побільше  і  ми  обов’язково  заглядаємо  на  сторінку  автора,  дивимося  на  його  фотографію  і  з  цікавістю  та  задоволенням  читаємо  все  про  нього.
На  домашній  сторінці  автора,  тобто  поета  сайту,  висвітлюються  всі  назви  надрукованих  на  сайті  його  творів.  Вони  можуть  бути  також  розміщені  по  темам.
Пам’ятаю,  коли  я  вперше  помістив  на  сайт  свій  вірш  «Село  моє  –  куточок  України»,  я  страшенно  хвилювався.

Село  моє  –  куточок  України,
Куди  б  не  йшов,  куди  б  не  їхав  я,
Немає  в  світі  кращої  країни,
Немає  в  світі  кращого  села!

В  долині  річка  в’ється  між  гаями,
Сосновий  бір  тули́ться  близь  гори.
Тумани  білі  простяглись  полями
Ранкової  сріблястої  пори.

Батьківський  дім  і  мальви  біля  тину,
Розлогий  клен,  що  ріс  біля  вікна.
До  болі  в  серці  рідна  ця  картина  –
Дитинством  намальована  вона.  

 Мені  здавалося,  що  всі  будуть  критикувати  і  сміятися  над  віршем,  що  він  недосконалий,  поганий,  і  нічого  лізти  в  сайт  поезії,  і  мені  тут  не  місце.  Але  поетеса  Джульєтта  відразу  прислала  мені  гарний  лист,  а  один  з  поетів  схвалив  вірш  значком  з  піднятим  вгору  великим  пальцем.  Я  посміливішав,  і  вирішив,  що  справи  мої  не  так  вже  погані,  як  думається.  А  ім’я  «Джульєтта»  я  запам’ятав.
Робоча  сторінка  автора  створена,  я  вважаю,  унікально.  Вона  проста,  а  все  просте,  як  говориться  геніальне.  За  це  потрібно  низько    кланятися  в  ноги  засновнику  сайту.  Цю  сторінку  розглянемо  більш  детально.  Зліва  висвітлюється  колонка  «Зараз  на  сайті».  Тут  всі  псевдоніми  авторів  (далі  псевдоніми  будемо  називати  іменами),  що  сидять  за  комп’ютером  і  ввійшли    в  даний  час  на  сайт  поезії,  тобто  перебувають  в  клубі  поезії.  Для  спілкування  це  дуже  зручно,  ви  бачите  знайомих  авторів,  знайомі  імена.  Так  і  хочеться  привітатися  з  ними.  І  що  ви  думаєте,  можна,  і  це  дуже  просто,  бо  так  побудований  сайт.  
Я  вже  замітив,  що  моє  ім’я  висвітлюється  завжди  посередині  списку.    Поетеса  Ганна  Верес  прилаштовується  поряд  зі  мною.  Ми  ніби  в  театрі  сидимо  поряд  на  сусідніх  кріслах.  Мені  це  приємно.
А  от  Джульєтта,  скромно  займала  останнє  місце,  ніби  уступала  дорогу  іншим,  більш  напористим  поетам.
Мені  подобалася  ця  скромність.  Вона  нагадувала  мені  скромність  простої  польової  квітки.  Але  якщо  уважно  придивитися  до  неї,  то  можна  побачити,  яка  вона  прекрасна,  в  ній  таїлася  своя  особлива  незбагненна  краса.
Мені  здавалося,  що  кожного  разу  вона  ніби  виглядала  мене,  ніби  чекала  мого  нового  твору,  і  під  її  поглядом  я  намагався  створити  його  досконалішим.
Я  не  Ромео,  але  нік  Джульєтти  збуджував  уяву,  і  я  не  міг  не  написати  цей  романтичний  вірш:

Весь  замок  сіяє  казково  вогнями.
На  бал  приїжджають  в  розкішних  каретах.
З  поклоном  паяц  відкриває  дверцята
В  надії,  що  вийде  прекрасна  Джульєтта.

У  вихорі  танцю  несуться  вже  пари
Бушують  гітари,  звучать  кастаньєти.
А  бідний  паяц  то  сміється,  то  плаче,
Бо  в  залі  танцює  привабна  Джульєтта.

Та  врешт  синьйорина  паяцу  всміхнулась
І  кинула  срібну,  грайливо,  монету.
Губами  з  підлоги  дістав  він  дарунок,
Цілуючи  пристрасно,  ніби  Джульєтту.

Він  довгі  роки́  пам’ятав  синьйорину,
Монету  на  шиї  носив  амулетом.
І  навіть  красуні-дочці́,  що  родилась,
Дав  і́м’я,  прекрасне,  жагуче:  Джульєтта.

У  правій  частині  робочої  сторінки  простяглася  вниз  колонка  під  назвою  «Нові  твори».  Це  сама  основна  і  знаменита  колонка  сайту.  Вона  рухома.  Це  серце  сайту.  Воно  ні  на  мить  не  зупиняється,  воно  пульсує,  воно  б’ється  і  з  кожним  його  ударом  на  початку  колонки  появляється  ім’я  автора  з  назвою  його  нового  вірша.  Потім  появляються  все  нові  і  нові  імена,  список  рухається  неперервним  потоком.  Потік  не  припиняється  ні  вдень,  ні  вночі.  Це  б’є  джерело  народної  творчості,  ні  не  джерело,  це  тече  повноводна  ріка  народних  пристрастей.  Саме  ця  колонка  явилася  причиною  написання,  як  на  мою  думку,  вдалого  вірша  «Рожевий  сайт»:

Зайду  на  сайт,  рожевий  сайт  моєї  мрії,
Порину  у  гущавину  його  віршів.
Тут  український  дух,  як  ватра  палахтіє,
Незламний  дух  великих  предків-козаків.

Одні  лиш  ніки-диво  варто  прочитати,
Відтінки  душ  поетів  чуються  у  них.
Роман  з  продовженням  тут  можна  написати,
Сюжет  у  назвах  відшукається  чудни́х.

Біжить,  як  той  струмок,  поезія  народна,
Ніяк  напитися  не  можу  досхочу.
Це  не  струмок,  ріка  пристра́стей  повноводна,
Кохання,  ненависті,  щастя  й  розпачу́.

Тут  виливається  душа  мого  народу,
Його  найкращі,  щирі,  чисті  почуття,
Готовність  до  борні,  зі  всяким  злом  незгода,
Надія,  віра  в  мирне  світле  майбуття.

Тут  вся  Укра́їна  моя,  як  на  долоні.
Ось  вірші  з  Києва,  Поділля  і  Карпат,
Ось  з  Таврії.  На  цьому  виріс  лоні
Парнаса  українського  розкішний  сад.

Куди  б  в  житті  поетів  доля  не  кидала,
Ми  зустрічаємось  на  сайті  знов  і  знов,
Бо  нас  усіх  сюди  привела  і  з’єднала
Свята  до  ніжної  поезії  любов.

І  це  чиста  правда.  Сайт  поезії  –  це  наше  братерство,  це  лоно,  куди  ми  іноді  втікаємо,  щоб  заховатися  від  жорстокого  навколишнього  життя,  це  казкове  лоно  наших  мрій  і  сподівань.  Нас  до  нього  тягне,  ми  вже  без  нього  не  можемо  жити,  і  ми,  бувало,  не  вилазимо  з  сайту  цілодобово.
Ти  клацаєш  в  колонці  по  назвам  віршів,  читаєш  їх.  Хочеш  прочитати  якомога  більше,  і  не  можеш,  не  встигаєш,  бо  вони  рухаються  неперервно  і  їх  дуже  багато,  і  ти  від  безсилля  майже  плачеш.  З  часом  ти  вже  починаєш  вибирати  лише  вірші  знайомих  авторів,  а  по  іншим  іменам  лише  ковзаєш  поглядом.  І  тут  зіграє  психологічна  роль  яскравого  незвичайного  псевдоніма,  який  привертає  твою  увагу,  аналогічно  до  того,  як  квітка  привертає  до  себе  увагу  бджоли.  Наприклад,  «Кава  з  молоком»,  «Гнев  волка»,  «Дочка  бджоляра»,  і  так  далі.  Ти  мимоволі  клацаєш  по  «Кава  з  молоком».  Ні,  ти  не  програєш.  Ти  знайомишся  з  новим  поетом,  з  його  творчістю.  І  іноді  потрапляєш  на  такі  шедеври!  Але  часу  немає,  та  і  очі  болять.  Тут  одні  тільки  псевдоніми,  їх  називають  ніками,  якщо  прочитаєш,  то  вже  отримаєш  велике  задоволення.  Які  тільки  назви  тут  не  зустрінеш,  воістину  справжня  народна  кмітливість  і  творчість.  Бувало,  одні  тільки  ніки  являлися  причиною  написання  нових  віршів.  По  нікам  можна  розповідати  історії,  казки.
Якщо  ми  клацнемо  по  назві  вірша,  то  він  появиться  посередині  нашої  робочої  сторінки.  Під  віршем  розміщується  поле  для  коментарів.  Тут  засновник  сайту  знову  таки  проявив  геніальність.  Саме  завдяки  коментарям  ми  можемо  спілкуватися,  робити  аналіз  вірша,  вказувати  на  помилки,  приходити  до  спільної  думки.  Хвалимо  автора  за  душевність,  музикальність  вірша,  за  те,  як  розкрита  тема,  за  оригінальну  структуру,  зближуємося  поглядами  і  здружуємося.  Коментарі  можуть  читати  всі  автори,  а  якщо  ми  захочемо  щось  сказати  авторові  особисто,  то  для  цього  існує  внутрішня  пошта  сайту  і  ми  можемо  послати  один  одному  листи.
Читаєш  вірші  сайту,  читаєш  і  мимоволі  заражаєшся  їх  ритмом,  і  от  вже  рефлексивно  коментарі  пишеш  у  віршованій  формі,  які  потім  часто  являються  початком  нових  віршів.  Часто  прочитаний  вірш  автора  викликає  у  тебе  бурю  емоцій,  почуттів  і  теж  виливається  в  написання  нового  вірша.
Так,  на  вірш  чудової  поетеси  Ольги  Шнуренко  «Цілуй  мене»  я  написав  вірш  «Музика  без  слів»:

З  великою  цікавістю  я  прочитав
Твоє  прекрасне  сотворіння  –  ніжний  спів.
Про  поцілунки  я  вже  трішки  дещо  знав.
Та  щоб  отак!  Це  справді  музика  без  слів.

Ця  музика  витає  в  сні  і  наяву.
Вона  пронизує  наскрізь  тебе  й  мене,
Цілує,  пестить  милу  душеньку  твою,
Народжує  для  нас  кохання  чарівне.

Ця  музика  у  кожнім  кроці  ніг  струнких,
У  тихім  шурхотінні  платтячка  твого,
У  дивній  модній  зачісці  волос  м’яких,
Що  на  прогулянці  чарує  будь-кого.

Ця  музика  у  погляді  звучить  твоїм,
У  дотику  безумно  ніжної  руки
У  ви́гині  твоїх  вишневих  губ  звабні́м.
Я  все  життя  її  би  слухав  залюбки.

Коментарі,  зауваження.  Протягом  всього  сайту  вони  йдуть  поряд  з  нами.  Спочатку  я  ображався  на  зауваження  до  віршів,  навіть  сперечався  з  авторами.  Зауваження  чомусь  болісно  били  по  мені.  Напевно,  це  так  відбувається  з  кожним  поетом.  Тепер  я  дякую  за  зауваження  і  будь-яку  критику,  і  чим  більше  її,  тим  краще.  Саме  зауваження  привчили  мене  відноситися  більш  уважно  до  створення  віршів,  до  його  структури,  до  недопустимості  використання  русизмів,  до  чистоти  української  мови.  Хоча,  признатися,  мені  іноді  важко  виразити  на  українській  мові  багатство  і  тонкість  почуттів,  зворотів,  синонімів,  так  як  це  можна  виразити  на  російській  мові.  Це  признавав  ще  Сталін.  Звідси  висновок.  Українську  мову  слід  потужно  розвивати,  не  заковувати  її  в  канони.  Цьому  дуже  може  сприяти  якраз  робота  таких  поетичних  сайтів,  як  наш,  адже  саме  тут  ми  бачимо  слово  народу.  Бо  тут  поети  з  різних  куточків  України,  і  вони  доносять  до  нас  нову  лексику,  діалекти,  звороти,  синоніми,  нові  слова,  що  використовуються  на  їх  окрузі.
Поет  Zang  часто  критикував  мене  за  наголоси.  І  я  признаю,  це  мій  недолік.  Я  всіма  силами  намагаюся  зробити  так,  щоб  наголосів  було  якомога  менше.  Читачу  поясню,  що  іноді  я  змінюю  наголос  в  слові,  відповідно  до  ритму  рядка.
Поети  бурно  реагують  на  свята.  Тридцять  першого  грудня  сайт  був  традиційно  заповнений  вітальними  віршами.  Я  так  само,  як  і  інші  поети,  стараюся  теж  написати  вірш  на  свято.  Не  завжди,  звичайно,  це  вдається.  Цього  разу  вечором  тридцятого  грудня  я  придумав,  на  мою  думку,  непогані    дві  строчки:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
А  далі  в  мене  не  заладилося.  Не  йде  вірш,  і  все.  Я  вже  хотів  було  його  кинути,  але  жаль  було  цих  двох  строчок.  І  тільки  тридцять  першого  вранці  я  його  дописав:
Сімнадцятий  вривається  в  країну,
Як  революція  сто  літ  назад.
В  цей  Новий  рік  бажаю  Україні
Прожити  в  розквіті  сто  літ  підряд.

Сімнадцятий  –  це  рік  не  високосний,
Не  буде  в  ньому  вже  олімпіад.
Давайте  будем  жити  в  ньому  просто,
Без  катастроф,  смертей,  протистоянь.

Давайте  всі  разом  піднімем  чаші,
Помиримось.  Припиниться  війна.
Я  знаю  –  це  бажання  наше  й  ваше,
Бо  Україна  в  нас  на  всіх  одна.

І  цього  ж  дня  передноворічного  виставив  його  на  сайт.  Відразу  прослідувала  реакція.  Поет  Grower  написав  в  коментарі,  що  слово  «Давайте»  неприпустимий  русизм.  
Я  хочу  внести  деяке  пояснення.    Я  житель  півдня  України.  І  мова,  особливо  раніше,  в  нас  була  змішана.  Ми  з  дитинства  говорили:  «Давайте  будемо  гратися»,  або  «Давайте  гратися».  Так  що  слово  «давайте»  у  мене  в  крові.  Тактична  Ганна  Верес  мені  порадила  виправити  рядки  так:
                                                                         Живімо  в  ньому  мирно,  просто…
                                                                         І  дружно  всі  разом  піднімем  чаші…
Я  згоден,  можна  так  виправити.  Взагалі,  можна  все  що  завгодно  виправити.  І  все-таки  чогось  після  цього  не  вистачає.  Можливо,  не  вистачає  м’якого  братерського  заклику,  який  я  вклав  в  слово  «Давайте»,  чи  може  втрачається  мій  стиль,  я  не  знаю.  На  сайті  декілька  днів  назад  появився  вірш  другого  автора  з  іншої  округи,  де  він  теж  використовував  слово  «Давай»  в  тому  самому  значенні.  Тоді  виникає  друга  думка.  Якщо  народ  використовує  це  слово  в  такому  значенні,  чи  не  варто  включити  його  до  словника  української  мови.  Чим  більше  слів  і  синонімів,  тим  багатша  мова.
В  цю  передноворічну  ніч  я  десь  майже  до  дванадцятої  години  сидів  за  комп’ютером  і  перебував  на  сайті  поезії.  Разом  зі  мною  перебували  на  сайті  десь  приблизно  поетів  п’ятдесят.  І  я  подумав,  невже  існує  в  когось  більша  любов  до  сайту,  ніж  у  цих  поетів.  І  тільки  за  одне  це  їх  потрібно  поважати.
І  я  вирішив  їх  привітати  рядками:

Вітаю,  вас,  хто  31-го  на  сайті,
Хто  у  цю  мить  читає  новорічні  вірші  наші.
Дванадцять  б’є,  скоріш  вином  фужери  наповняйте.
Я  п’ю  за  вас  й  прекрасні  ніки  обнімаю  ваші.

Пам’ятаю,  одного  разу  я  написав  вірш  «Все  найкраще  для  тебе  робив  я»:

Все  найкраще  для  тебе  робив  я,
Все  найкраще  тобі  діставав,
Все  життя  за  тобою  ходив  я
І  найкращі  вірші  дарував.

Що  для  тебе  ще,  мила,  придумать?
Що  для  тебе  ще,  мила,  зробить?
Може  знову  тебе  приголубить
Й  на  побачення  знов  запросить?

До  світання,  як  в  юності  я́сній,
Будем  слухать  в  гаю  солов’я.
Місяць,  свідок  кохання  сріблястий,
Буде  нам  усміхатись  здаля.

Хочу  вроди  твоєї  напитись,
Хочу  стан  твій  тонкий  обнімать,
В  очі  ніжно  я  буду  дивитись
Й  вишні-губи  твої  цілувать.

Один  з  авторів,  після  того  як  прочитав  цей  вірш,  зауважив,  щоб  я  не  зловживав  дієсловами-римами.  Що  ж  він  правий,  я  і  сам  це  бачив.  Дієслівних  рим  у  мене  дійсно  було  багато.  Позбавитися  я  їх  не  міг.  Я  не  професіонал.  Для  цього  необхідно  мати  великі  знання  і  добру  пам'ять.  Якщо  почитати  Пушкіна,  та  і  інших  поетів,  то  можна  замітити,  що  у  їх  віршах    мало  дієслівних  рим.  Але  постає  питання,  чому  дієслівні  рими  –  це  вада?  Пушкін  про  це  писав  в  поемі  «Домик  в  Коломне»,  хоча  я  там  не  зовсім  все  зрозумів:  

Четырестопный  ямб  мне  надоел:
Им  пишет  всякий.  Мальчикам  в  забаву
Пора  б  его  оставить.  Я  хотел
Давным-давно  приняться  за  октаву.
А  в  самом  деле:  я  бы  совладел
С  тройным  созвучием.  Пущусь  наславу!
Ведь  рифмы  запросто  со  мной  живут;
Две  придут  сами,  третью  приведут.

А  чтоб  им  путь  открыть  широкий,  вольный,
Глаголы  тотчас  им  я  разрешу…
Вы  знаете,  что  рифмой  наглагольной
Гнушаемся  мы.  Почему?  Спрошу.
Так  писывал  Шихматов  богомольный.
Но  большей  части  так  и  я  пишу.
К  чему?  Скажите;  уж  и  так  мы  голы.
Отныне  в  рифмы  буду  брать  глаголы.

Не  стану  их  надменно  браковать,
Как  рекрутов,  добившихся  увечья,
Иль  как  коней,  за  их  плохую  стать,  -
А  подбирать  союзы  да  наречья;
Из  мелкой  сволочи  вербую  рать.
Мне  рифмы  нужны;  все  готов  сберечь  я,
Хоть  весь  словарь;  что  слог,  то  и  солдат  –  
Все  годны  в  строй:  у  нас  ведь  не  наряд.

Одного  разу  я  пізно  вечором  складав  вірш  про  свою  маленьку  внучку  Софійку  «Я  люблю  тебе».  До  речі,  моя  перша  збірка  віршів  так  і  називається  «Я  люблю  тебе».  А  на  обкладинку  книжки  із  тисяч  фотографій,  які  я  зробив  для  Софійки,  я  помістив  саму  найкращу,  ту,  де  вона  в  літньому  легкому  сарафанчику,  забравшись  в  квітник,  притулила  до  свого  обличчя  велику  червону  жоржину.  
Вже  було  пізно  і  я  ліг  спати.  Але  голова  продовжувала  гарячково  працювати.  На  мене  найшло  те  творче  натхнення,  про  яке  так  люблять  говорити  поети.  Я  зривався  з  ліжка,  біг  до  столу  і  записував  наступний  рядок,  на  що  одна  з  поетес  зауважила,  що  потрібно  при  собі  завжди  мати  олівець  і  блокнот.  Я  згоден.  По  телебаченню  я  бачив,  як  плив  в  човні  по  Ангарі  письменник  Распутін  і  щось  записував  у  блокнот.  Але  я  ладен  цілу  ніч  бігати  до  столу,  лиш  би  частіше  приходило  це  натхнення.  Якщо  таке  натхнення  приходить  до  простолюдинів-поетів,  як  зауважував  наш  чудовий  поет-пісняр  Віталій  Назарук,  то  що  вже  говорити  про  великих  поетів  світу  сього.
Знову  повернемося  до  Пушкіна.  Поему  «Полтава»  він  писав  в  кінці  жовтня  в  Петербурзі.  Пушкін  творив  дома,  сидячи  за  столиком,  на  якому  валялася  купа  списаних  і  перекреслених  листків.  В  кутку  напроти  палав  камін  і  потріскували  березові  дрова.  Погода  надворі  стояла  похмура  і  слякотна.  Дув  пронизливий  холодний  вітер  і  кидав  у  вікно  дощем  з  мокрим  снігом.  На  Пушкіна  чомусь  саме  в  таку  пору  надходило  творче  натхнення.  Тема  йому  надзвичайно  подобалася,  голова  його  буквально  горіла.  Він  писав  цілий  день,  не  сходячи  з  місця.  Вірші  йому  ввижалися  навіть  вві  сні,  так  що  він  вночі  схоплювався  з  постелі  і  записував  їх  в  темряві.  Коли  голод  його  діставав,  він  біг  в  найближчий  трактир,  але  вірші  доганяли  його  і  там.  Він  їв  на  швидку  руку  страви,  які  йому  подавали,  і  відразу  повертався  назад,  щоб  записати  те,  що  набралося  в  нього  під  час  бігу  і  за  обідом.  Таким  чином,  в  нього  скупчувалося  сотні  віршів  за  добу.  Іноді  думки  не  вміщалися  у  вірші,  тоді  він  записував  їх  прозою.  Потім  слідувала  правка,  після  якої  від  чернеток  не  залишалося  і  четвертої  частини.
Одного  разу  я  написав  вірш  «Я  не  знаю,  з  ким  тебе  вже».

Я  не  знаю  з  ким  тебе  вже,
Мила,  порівняти.
Може  з  садом,  що  весною
Пишно  розцвітає.

З  лісовим  озерцем  чистим,
З  співом  солов’їним,
Із  берізкою  стрункою,
З  небом  синім,  синім.

Скільки  ти  мені  вже  снилась,
Мабуть,  не  вгадаєш.
Найсолодша  в  світі  мрія,
З  серця  не  зникаєш.

 І  в  коментарях  прочитав  відзив  поета  dashavsky:  

Вдихну  я  квітучого  саду  аромат,
 З  лісового  озера  чистої  води  нап’юся,
 І  в  обіймах  твоїх  кохана  втоплюся.    
Тон  коментаря  мені  здався  знущально-ядовитим.  Я  ще  раз  уважно  перечитав  свій  вірш.  Як  на  мою  думку  вірш  чудовий,  навіть  натяку  на  щось  несерйозне,  чи  то  вульгарне,  чи  засюсюкане  немає.  Мене  зацікавило,  чому  читач  так  написав.  Може,  як  автор,  я  щось  недобачаю  в  своєму  вірші.  І  я  запитав:  «Пане  dashavsky,  напевно,  Вам,  чимось  не  подобаються  ці  вірші.  Дайте,  будь-ласка,  свій  розширений  коментар,  мені  цікаво.  Я  не  ображусь».
Dashavsky,  як  і  всякий  чуттєвий  поет,  відчув  у  моїх  словах  офіційний  тон,  а  то  і  образу,  і  щиро  вибачився,  сказавши,  що  він  пожартував.  Я  відповів:    «Дякую!  Ні,  вибачатися  не  треба,  я  більш  за  все  не  хочу  зачепити  хорошу  людину.  Я  просто  подумав,  можливо,  щось  не  так  у  віршах,  адже  пишеш  їх  у  натхненні,  а  зі  сторони  видніше.  Всього  самого  доброго».  Dashavsky  відповідь  сподобалася,  та,  очевидно,  і  мої  вірші  йому  подобаються.  Людина  він  тактовна,  розумна,  і  ми  стали  друзями.  Він  навіть  мене  вніс  в  білий  список,  і  мені  це  було  дуже  приємно.  Що  цікаво,  що  потім  я  десятим  почуттям  відчув,  що  його  гумор  таки  прицільний.  Dashavsky  любить  свою  країну,  свою  землю,  і  все,  що  на  ній  живе  і  росте.  Любить  працювати  на  землі.  Любить  природу  і  пише  про  неї  милі  вірші.    Привчає  своїх  внуків  теж  писати  вірші  та  любити  свою  землю.  Мріє  побувати  на  морі,  і  я  впевнений,  що  побуває.
Нещодавно  я  прочитав,  що  подібний  діалог  відбувся  між  Женьшень  та  іншими  поетами.  Юна  гарна  поетеса  Женьшень  написала  вірш:  «Нерівна  кострубата  писанина».

Моя  душа  перетворилася  на  божевілля
Бо  в  коханні  давно  уже  немає  дива
Стала  нерівна  кострубата  моя  писанина
Мене  розсипаючи  глиною  по  стінах.

Особисто  я  її  вірш  зрозумів.  У  багатьох  зараз  душа  перетворилася  на  божевілля.  Спочатку  я  було  не  звернув  на  цей  вірш  особливої  уваги.  Здавалося,  нічого  такого  в  ньому  нема.  Майже  білий  вірш,  без  стандартних  рим.  Але  що  дивно,  чим  більше  я  на  нього  дивився,  чим  більше  я  його  читав,  тим  більше  він  мені  подобався.  Більш  того,  він  засів  в  голову.  Де  б  я  не  ходив,  я  його  вже  повторяв  і  цитував.  Ось,  що  означає  талант.  Але  є  українська  поговірка:  «На  колір  та  смак  -  товариш  не  всяк».  Напевно,  в  тому  і  полягає  мудрість  сайту,  в  його  демократичності.  Кожен  має  право  висловити  свою  думку,  навіть  якщо  вона  і  не  подобається  автору.  В  спорі,  як  говориться,  народжується  істина.  Поет  Святослав  дав  на  вірш  такий  коментар:
 Коли  в  коханні  зникає  Диво,
 Душа  перетворюється  на  божевілля,
 Світло  змішується  з  темрявою  
 В  один  клубок,
 І  розбивається  об  зла  чорні  стіни  
 Кострубата  писанина
 .................
 Коли  так,  то  не  до  сміху.
 
Подивіться,  як  тактовно  Женьшень  відповіла  на  цей  коментар:
 «А  Вам  що,  смішно  від  мого  вірша?  Смійтеся,  я  ж  не  забороняю».  Тут  втрутився  поет  Сергій  Улько:  «Прямо  про  мене.  Окрім  писанини.  Вона  завжди  такою  була.  Ахах».
 Женьшень  заперечила:  «А  мені  чомусь  не  смішно.  Дякую,  що  читаєш.»
 Сергій  Улько:  «  Треба  знаходити  привід  для  сміху,  а  то  так  можна  і  глузд  втратити.  Вибач,  що  своїм  "Ахах"  образив».
 На  що  Женьшень  мудро  відповідає:  «Я  поки  що  ще  не  втрачаю  глузд,  а  мислю  тверезо».
Подібні  діалоги  зустрічаються  на  сайті  дуже  часто.  Я,  напевно,  помилявся,  пишучи  на  початку  нарису,  що  на  сайті  можна  заховатися  від  навколишнього  життя.  Як  бачимо,  і  тут  вирують  пристрасті,  образи,  вдячності,  сльози,  сміх  та  всі  інші  людські  почуття.  Напевно,  там  де  люди,  там  і  життя.  І  від  нього  не  втечеш,  як  і  від  людей.
Особисто  я  в  коментарях  на  вірші  притримуюся  чіткого  принципу,  як  в  лікарів:  «Не  нашкодити».  Мабуть,  я  на  критика  не  годжусь.  Але    у  віршах  завжди  намагаюся  відшукати  щось  хороше,  талановите,  оригінальне,  влучне,  ліричне,  хоча  б  один  рядок,  зворот,  слово.  І  я  це  обов’язково  відмічаю.  Я  по  собі  знаю,  як  окрилює  і  підтримує  сказане  добре  слово.  
Приведу  приклади  коментарів  на  деякі  мої  вірші:
Поет  Владимир  Зозуля  на  вірш  «У  моїм  саду  травневім»  пише:
 «Люблю,  когда  стихи  пахнут  сиренью,  прекрасный  запах...  душевный  стих  получился  у  Вас...грустный  и  светлый».
Поетеса  majra  вірш  «Троянда  і  ти  (пісня)»  охарактеризувала  так:
   «Надзвичайно  гарно!  Ось  звідки  беруть  початок  народні  пісні!        Зачарували  ніжні  слова!».
Поетеса  Леді  Осінь,  прочитавши  вірш  «Я  в  полі  дівчину  зустрів  (сон)»,  сказала:
 «Гарні  слова.  Прекрасний  вірш.  Після  прочитання  у  душі  ніби  пробігає  промінчик  сонця».
Після  таких  слів  хочеться  жити,  радіти  і  творити.  Та  і  написати  такі  коментарі  можуть  тільки  талановиті  люди,  які  самі  також  поети.
Я  описав  далеко  не  всі  достоїнства  поетичного  сайту.  Ті,  хто  зайде  на  сайт,  переконається  в  цьому  сам.  У  кожного  поета  є  чорний  та  білий  список.  В  чорний  список  попадає  той  автор,  хто  образив  поета,  або  вірші  якого  йому  дуже  не  подобаються.  Білий  список  містить  тільки  тих  авторів,  вірші  яких  подобаються  поету.  Крім  цього  в  кожного  поета  на  сайті  є  гостьова  зала,  куди  приходить  в  гості  до  поета  автор  або  гурт  авторів.  Гостьова  зала  гарно  прибрана,  в  кутку  взимку  палає  камін,  а  посередині  стоїть  стіл,  застелений  гарною  білою  вишитою  скатертиною.  На  столі    в  чашечках  парує  духмяний  індійський  чай,  а  також  натуральний  бразильський  кофе.  За  столом  гості  п’ють  чай  або  кофе,  спілкуються  з  поетом,  записують  свої  враження  від  віршів  в  гостьову  книгу.
Нещодавно  в  правій  колонці  під  назвою  «Нові  твори»  появилася  назва  «Еволюція  сайту  поезії».  Клацнувши  по  цій  назві,  ми  відкриємо  нову  сторінку,  яка  починається  зі  звернення  засновника  сайту  поезії  Євгена  Юхниці  до  поетів  сайту.  В  ньому  надруковані  цікаві  пропозиції  щодо  оживлення  сайту  й  поліпшення  роботи  клубу  поезії,  зокрема:  вибирати  вірш  дня  і  друкувати  його  на  першій  сторінці,  видавати  збірники  поезій  та  створити  ринок  їх  збуту,  залучати  композиторів  до  наших  поезій,  створити  свій  Фестиваль  та  багато  інших.
Під  зверненням  йде  колонка  коментарів.    Тут  розгорнулася  бурна  дискусія.  Поети  емоційно  обговорюють  і  аналізують  пропозиції,  а  також  вносять  свої  пропозиції  і  висловлюють  думки.  Читати  ці  коментарі  надзвичайно  цікаво.  Тільки  по  одним  ним  можна  написати  повість..
В  коментарях  поети  пропонують,  не  вагаючись,  оновити  сайт,  змінити  його  зовнішній  вигляд,  зробити  більш  сучасним.  Звернути  більшу  увагу  на  українську  мову,  тому  що  за  нею  ніхто  не  стоїть,  окрім  самих  українців.  Чітко  визначити  однозначну  мету  сайту.  Або  це  клуб  для  проби  пера  і  спілкування,  або  щоб  тут  творилася  дійсно  висока  поезія.  Для  цього  слід  розбити  сайт  на  дві  частини.
В  своєму  нарисі  я  вже  кілька  разів  згадував  засновника  сайту  поезії.  Мені  не  подобається  слово  «засновник».  Якесь  воно  гладеньке.  Воно  абсолютно  нічого  не  може  сказати  про  особистість  засновника.  Засновник  Академії  наук,  засновник  галереї  картин…  Якщо  ми  ідемо  в  Третьяковську  галерею,  то  що,  ми  згадуємо  і  думаємо  про  Третьякова?  Звичайно,  ні.  А  треба  думати  і  згадувати.  Тому  що  не  було  б  Третьякова,  не  було  б  і  всесвітньовідомої  галереї  картин.  Аналогічно  і  тут.  Ми  що  говоримо,  рожевий  сайт  сучасної  поезії  Юхниці?  Ми  говоримо  просто:  сайт  поезії.  І  абсолютно  про  Юхницю  не  згадуємо.  А  на  сайті  лише  глибоко  внизу  в  кінці  сторінки  написано  мілким  шрифтом,  що  проект  ініційовано  у  2003  році  київським  поетом  Євгеном  Юхницею.
Спробуємо  короткими  мазками  пензля  намалювати  невеличкий  етюд  про  особистість  Євгена  Юхниці,  хоча  тут  потрібен  великий  майстер  і  велика  картина.  І  я  впевнений,  вона  буде  написана.
Народна  мудрість  говорить:  «Чого  бідний,  бо  дурний.  Чого  дурний,  бо  бідний».  Отже,  звідси  висновок.  В  житті  потрібно  бути  розумним  і  не  бідним.
Євген  докладає  всі  зусилля,  щоб  не  бути  бідним.  Він  вчиться  в  залізничному  інституті,  в  інституті  харчової  промисловості,  закінчує  інститут  народного  господарства,  створює  могутню  та  багатофіліальну  аудиторську  компанію  аудиторів  «Ніко»,  стає  заслуженим  економістом  України.
В  житті  він  бігун  на  далекі  дистанції,  стратег,  вольова  людина.  Коли  щось  робить,  то  робить  вже  так,  ніби  намагається  зійти  до  Сонця.  Талант,  витончений  до  жаху,  сентиментальний,  ним  захоплюються.  Непередбачуваний  і  оригінальний  (наступні  три  вірша  Євгена  Юхниці).

Я  б  не  хотів  дарма  прожить  життя,
В  речах  шукать  і  в  їжі  насолоду,
 В  оставинах  сприймати  сенс  буття,
Не  стати  за  маяк  для  благ  народу.

Я  б  не  хотів  прогаяти  свій  час,
Промарнувати  на  плітки  таланти.
І,  читачі,  розчарувати  вас,
І  віршами  надмірно  набридати.

Я  б  не  хотів  сподобитися  тлі  -  
І  більш,  ніж  є,  багатств  не  запросити...
Я  б  не  хотів  померти  в  скруті  й  злі,
І  всіх,  що  сущі,  не  благословити.  

Кожного  ранку,  коли  він  встає,  то  відчуває,  що  зробив  замало,  що  він  здатен  на  більше,  що  він  народжений  для  вищого,  і  нібито  хтось  владний  і  нетерпимий  змушує  його  рухатися  далі  і  покоряти  нові  вершини.
Вільно  володіє  українською,  російською,  французькою  мовами,  розуміє  та  розмовляє  англійською  та  німецькою.
В  Індії,  куди  він  приїжджав  по  роботі,  одного  разу,  відпочиваючи  серед  вічнозелених  пальм  на  березі  теплого  Індійського  океану,  раптом  відчуває  великий  потяг  до  поезії,  починає  писати  вірші.  І  буквально  через  місяць  зрозуміє,  що  він  поет  зі  своєю  долею,  яку  мусить  проповзти  поміж  колючок,  але  зі  своєю  місією.  Відчуваючи  нестачу  спеціальних  знань,  їде  вчитися  до  Московського  літературного  інституту.
Видає  кілька  збірок  віршів.  Стає  членом  спілки  письменників  України.  За  поетичну  збірку  «Мозаїка  метафор  —  сюжети  і  характери»  йому  присуджують    літературну  премію  імені  Андрія  Малишка.

Я  відчуваю:  йде  той  час,
Коли  звернуться  і  до  нас,
Коли  візьмуть  у  руки  слово,-
І  оживе  висока  мова.

І  зміни,  мовби  землетрус,
Зметуть  невір'я  з  наших  вуст,
Наповнять  міццю  щирий  голос,
Просякнуть  вільним  сонцем  колос.

Народи  знатимуть  шляхи,
Де  високо  летять  птахи.
І  слово,  як  речуть  святі,
Займе  належне  у  житті.

Євген  Юхниця  багато  їздить  Україною  з  літературними  виступами,  дає  інтерв'ю  на  телебаченні  та  радіо.  Він  є  спеціалістом  зі  створення  та  використання  новослів'я,  засновником  приватних  тематичних  і  синонімічних  словників.

Облиште  геть  всі  справи  на  хвилину  -
В  напрузі  й  так  марнуємо  життя...
Ви  уявіть  минулу  Україну,
Крізь  час  збудіть  свідомо  сенс  буття.

За  що  місця  навколишні  родючі,
Та  й  мова  в  нас  -  співуча  над  усі.
Животворять  людей  Дніпровські  кручі.
Кому  й  за  що  ми  винні  цій  красі  ?..

І  разом  з  тим  -  тіжка  постійно  доля.
Несе  наш  люд  суворий  хрест  віки.
Чому  така  разюча  Божа  воля:
Земля  цвіте,  а  ми  в  нужді  таки  ?..

Не  кара  це,  скажіть,  за  зволікання  ?
Не  поштовх  це  святих  поводирів  ?
І  тих  завдань,  яких  невиконання
Не  входить  в  план  Космічних  терезів...

Чорнобиль  -  то  остання  засторога,
А  вільний  хліб  -  навмисне  щедрий  шанс,
Це  мешканцям  підказана  дорога,
А  багатьом  -  поблажливий  аванс...

В  минулих  днях  -  завжди  всесвітній  розум  !
Майбутній  схід  із  вчора  майорить...
Хто  розбере  давнезну  предків  прозу,
Того  життя  життям  нагородить  !..

 Рівно  о  12-тій  годині  кожного  дня  Євген  кладе  на  стіл  одну  поезію  українською  мовою,  і  одну  –  російською.  Це  мрія  кожного  поета,  так  писати  вірші.  Як  би  я  не  хотів,  як  би  не  напружувався,  я  би  так  не  зміг.  У  мене  пишуться  вірші  по  різному.  Один,  бувало,  блискавично,  другий  через  день,  а  третій  –  через  місяць.  Щоб  написати  вірш,  мені  потрібна  деяка  підготовка  до  написання,  деякі  матеріали,  повна  зосередженість,  щоб  ніхто  не  турбував,  ну,  і,  звичайно,  натхнення.
Ну,  з  віршами  у  мене  не  вийшло,  так  як  у  Євгена,  то,  подумав  я,  може  вийде  з  прозою.  Задумав  я  писати  кожен  день  хоча  б  по  сторінці.  Попробував.  Ні,  знову  нічого  не  вийшло.  Бувало,  за  день  пишу  тільки  декілька  рядків,  а  то  і  зовсім  нічого.  Не  так  це  просто,  виявляється,  бути  великим.
У  віршах  Євгена  відчувається  його  невгамовний  характер,  політ  швидкої  думки.  Його  поезія  нестандартна,  оригінальна,  як  і  він  сам.  Як  влучно  написав  про  нього  Василь  Довжик:  «До  поезії  Є.  Юхниці  потрібно  звикнути  і  ще  раз  перечитати  з  олівцем  у  руках…»
Коли  я  прочитав  його  підпоему  «Жах»,  мною  оволодів  жах.  Мене  тіпало  і  під  цим  враженням  я  миттєво  написав  вірш  «Я  над  усе  ненавиджу  бандитів»:

Я  над  усе  нена́виджу  бандитів,
І  перемови  з  ними  не  веду.
І  за  життя  маленької  дитини
Я  на́смерть  проти  іродів  піду!

Щось  повилазило  на  світ  багато
Гадюк  й  отруйних  чорних  павуків.
Все  норовлять,  кого  б  пограбувати,
А  то  і  вбить,  хто  проти  стати  смів.

Народе  мій!  Ти  -  велет  надвеликий!
Та  роздави  ж,  нарешті,  гадів  цих,
Щоб  не  шипіли  більше  страхітливо
І  не  вповзали  до  осель  людських.

Одні  тільки  його  слова:  «Вечір.  В  кімнату  ввійшла  чарівниця.»  визвали  в  мене  бурю  емоцій.  Я  уявив,  що  в  новорічну  ніч,  коли  тільки-но  пробило  дванадцять,  в  мою  кімнату  ввійшла  прекрасна  фея  ночі.  Одягнена  вона  була  в  темно-синю  довгу  сукню,  а  на  голові  в  неї  сяяла  непередаваної  краси  корона  з  діамантами  у  вигляді  зірок  та  світлого  місяця.  В  руках  у  феї  була  чарівна  паличка.  Вона  махнула  паличкою  і  кімната  враз  перетворилася  в  казковий  зал  і  замерехтіла  різнокольоровими  гірляндами.  В  одному  кутку  зали  виросла  гарна    прикрашена  ялиночка,  в  іншому  запалав  камін.  Посередині  зали  появився  святковий  новорічний  стіл.  Фея  доторкнулася  до  мене  чарівною  паличкою  і  в  мені  враз  щезли  всі  хвороби,  мені  здалося,  що  я  став  молодим.  Двері  зали  відкрилися,  до  мене  підбігла  моя  дружина,  з  якою  ми  посварилися  три  дні  назад  і  більше  не  розмовляли.  Вона  обняла  мене,  поцілувала,  привітала  з  Новим  роком  і  добавила:  «Я  обіцяю,  що  ніколи  більше  не  буду  з  тобою  сваритися».
Сайт  поезії  цікавий  своїми  зустрічами  і  пригодами.  Пройшло  вже  стільки  років,  і  раптом  в  нетрях  сайту  мене    випадково  зустріла  поетеса  Лавинюкова  Тетяна.  З  нею  колись  в  молодості  я  разом  вчився.  Пам’ятаю,  вона  приходила  в  гості  до  нас  в  кімнату  гуртожитку,  сідала  на  стільчик  і  я  читав  їй  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  На  відміну  від  інших  дівчат,  вона  мене  уважно  слухала:
На  горі  стоїть  хатина,
 В  ній  живе  гірник  старий.
Там  шумить  ялина  тихо,
Світить  місяць  золотий.

Є  в  отій  хатині  крісло
В  дивних  різьбах  –  аж  сія;
Хто  сидить  в  нім  –  той  щасливець,
І  отой  щасливець  я.

Біля  ніг  моїх  дівчатко,  -  
Чарівний  щасливий  вид.
Очі  –  дві  зорі  блакитні,
Губки  –  наче  рожі  цвіт…

І  от  тепер  вона  -  відома  поетеса  на  сайті  і  на  її  вірші  пишуть  пісні.
З  творчістю  багатьох  поетів  на  сайті  я  добре  знайомий.  На  жаль,  не  тільки  охарактеризувати  їх  творчість  неможливо  в  короткому  нарисі,  а  навіть  і  перелічити  їх  імена.  Правильно  підмітила  поетеса  Тріумф,  що  тут  про  кожного  можна  написати  книгу.  Я  люблю  вірші  багатьох,  дуже  багатьох  авторів.  Краще  ніж  віршем  про  це  не  скажеш:

На  сайті  я  уже  із  багатьма  знайомий,
З  Дантесом,  що  обра́з  нікому  не  прощає,
Із  Марсіанином,  перо  якого  гостре,
Який  на  все  надтверду  точку  зору  має.

З  Гардецьким  Любомиром,  добрим,  мудрим,  щирим,
Який  щодня  по  два  вірша  швидких  складає,
Із  Zang-ом,  що  не  любить  на́голос,  русизми
Й  ретельно  по́милки  у  ві́ршах  виправляє.

А  Валентина  Малая  і  Ганна  Верес?
Давно  я  люблю  їх,  любов  цю  не  ховаю!
Тріумф,  і  Геометрію,  і  Косач  Ксеню,
Принцесу-Настасійку  –  просто  обожаю.

Калинонька  на  сайті  пишно  розцвітає,
Віталій  Назарук  пісні  свої  співає,  
Дід  Миколай  внучатам  щось  розповідає,
Джульєтта  скромна  щастя-долю  виглядає.

З  Лавинюковою  Тетяною  я  вчився,
Від  цього  ніку  в  серці  спогади  взбурлились.
А  від  віршів  Ділан,  Уковича,  Утриско
Мені  бальзами  дивні  прямо  в  душу  ли́лись.

Знайомий  з  Дзвонарем,  з  його  лунким  набатом,
З  Юхницею,  що  прагне  бути  нестандартним.
Нема  в  рожевім  сайті  в  нас  людей  бездарних,
А  є  одні  оригінали  і  таланти.

Прочитавши  цей  вірш,  один  із  поетів  вірно  підмітив,  що  цей  список  можна  продовжувати  і  продовжувати.
І  все  таки,  я  торкнусь  хоча  би  трішки  кількох  поетів:  Валентини  Малої,  Ганни  Верес,  Віталія  Назарука  і  Тріумф,  за  творчістю  яких  слідкую  вже  давно.
На  сайті  Валентина  Малая  -    відома  поетеса.  Дуже  часто  публікуються  її  нові  твори,  тому  її  вірші  я  часто  читаю  і  коментую.  Так  ми  і  познайомилися.
За  характером  вона  весела,  товариська,  любить  співати  і  гуморити.  Мабуть  завдяки  цьому  вірші  складає  легко  і  невимушено.  Намагається  жити  в  мирі  з  усіма  людьми.    В  житті  керується  принципом  Сократа:  «Скажи    мені    що-небудь,    щоб    я    тебе    побачив».    ЇЇ  кредом  є  мудрі  слова:

«Сказав    мудрець:  -  Живи,    добро    звершай!  
 Та    нагород    за    це    не    вимагай.    
Лише    в    добро    і    в    вищу    правду    віра.  
 Людину    відрізня    від    мавпи    і    від    звіра.
 Хай    оживає    істина    стара:    
Людина    починається    з    добра!»  
                                                                                       Л.Забашта  
Валентина    вважає,  що  все  у  світі  відбувається  через  слово,  зі  слова,  навколо  слова.  «Поезія  для  мене  -  то  є  скарб»,    -  пише  вона  у  своєму  однойменному  вірші.
Любить  своє  рідне  місто  і  пише  про  нього  вірші.  Любить  подорожувати,  відвідувати  незнані  чудові  місця  на  Україні,  що  надихають  її  на  нові  твори.  
Надихає  поетесу  на  творчість  також  її  родина,  діти,  любима  4-річна    онука.    Вона  планує  найближчим  часом  випустити  кілька  книжечок  для    дітей    (Повчальні    казки,  вірші  для  малечі),  збірку  різнопланової  лірики  під    назвою  «Сонце  в  долонях»  та  збірку  про  її  родовід,  який  вона  досліджує  вже    декілька  років.  Дуже  влучно  і  виразно,  щиро  Валентина  сказала  про  стан  своєї  душі,  про  любов  до  рідних,  до  людей,  до  музики,  до  цілого  світу  у  вірші  «Я  хочу  обійняти  цілий  світ».

Я  знаю,  що    нічого  ще  не  знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я  знаю  те,  що    я    люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму    я    поміч    у    музики,
 Проста    і    добра    жінка    я-піїт.

 Я  чую  музику    чарівну  і  красиву,
 І    ніжність    фонтанує    через    край,
 Жертовна    я    і    дуже    співчутлива,
 І    багатьом    прощаю,  та    нехай.

 Я    впевнена    в    собі    і    маю    досвід,
 Порадитись    всі    йдуть,  цікава    річ,
 Люблю    й    радію,  як    приходять    гості,
 Гомонимо    про  все,  поки    настане    ніч.

 Я    маю    донечку,  красуню    і    надію.
 І    зичу    щастя    їй    на    довгії  літа!
 І    за    всі    успіхи    її    дуже    радію,
 Вона    у  мене    справді,  золота!

 Онука  в  мене    є,  це  справжнє  чудо!
 Гарнюня  дівчинка,  принцесочка  моя,
 Мабуть    артисткою    дитиночка    ця    буде,
 Буде    гордитися    онукою    сім'я!

 Мої    батьки  -  старенькі    зозулята,
 Удвох    так    дружно    по    життю    ідуть,
 Поклін    Вам    низько    і    цілую    рученята,
 О,  Боже,  подаруй    їм    довгу    путь.

 Моя    любов    чуттєва    і    велика,
 Я    хочу    обійняти    цілий    світ,
 Проситиму  я  поміч  у  музики,
 Проста  і  добра  жінка    я  -  піїт.

 Я    знаю,  що  нічого  ще  не    знаю,
 нічого    не    повернеться    назад,
 я    знаю  те,  що    я  люблю,  кохаю
 всіх    наперед    і    навіть    листопад.

 Вона  не  може  стояти  осторонь  тих  подій,  які  відбуваються  в  Україні,    тому    багато  її  віршів  присвячені  патріотичній  громадянській  тематиці.  В    жовтні  минулого  року  в  арт-кафе  рідного  міста  відбулася  презентація  її  збірок  та    творчості.
Мало  хто  знає,  але  Валентина  -    феномен  у  нас  на  сайті.  Вона  може  писати  як  правою  рукою,  так  і  лівою,  так  і  обома  руками  одночасно,  причому  при  цьому  може  писати  різні  тексти.
На  сайті    я  з  нею  в  теплих,  дружніх  стосунках  і,  як  поет,  не  міг  не  присвятити  їй  цей  милий  вірш  «Ох,  ти,  Валечко,  Валюшо»:

Валя,  Валечко,  Валюшо!
Ох,  бере  твій  вірш  за  душу.
Лине  тво́я  пісня  сайтом
Від  світання  до  світання.

Де  навчилась  так  писати,
З  нами  ві́ршем  розмовляти,
Про  життя  і  Україну,
Про  нелегку  нашу  днину.

Завітай  до  мене  в  гості,
Не  один  піднімем  тост  ми,
За  вірші,  за  сайт  наш  милий,
За  талант  твій  сизокрилий.

Пі́дем  в  поле  ми  гуляти,
Там  нарву  квіто́к  багато.
Чарівні  вручу  букети
Сво́їй  гарній  поетесі.

Потім  підемо  до  річки,
Оксамитової  стрічки,
Там  зеленії  вербички
Нахилились  до  водички.

Все  туманом  оповито,
Луг  і  трави  соковиті,
Вже  із  них  униз  до  річки,
Заспішили  роси  срібні.

Ти  хлюпнеш  на  сво́є  личко
Кришталевої  росички.
Враз  рум’янець  запалає,
Ще  гарнішим  личко  стане.

Ох,  ти  Валечко,  Валюшо!
Ми  з  тобою  зда́вна  дружим.
Хочу  теж  я  побувати
У  твоїй  веселій  хаті.

Носик  твій  поцілувати,
Ці  частівки  проспівати,
Щоби  настрій  твій  піднявся,
Вірш  найкращий  написався!

Саме  теж  завдяки  коментарям  я  познайомився  і  з  поетесою  Ганною  Верес.  Коли  я  запитав  Ганну,  який  свій  вірш  вона  вважає  найкращим,  то  вона  відповіла,  що  вірші  її  –  то  як  діти  її.  Що  характерно,  я  думаю  так  само,  як  і  Ганна.  Вірші  мої  –  це  як  діти  мої.  І  вибрати  найкращий  серед  них  я  не  можу.
Ганна  Верес  за  характером  стримана,  турботлива,  чуйна,  уважна  до  людей.  Коли  вона  взнала,  що  я  хворію,  вона  відразу  запитала:  «А  може  я  зможу  чимсь  допомогти?»  І  це  при  тому,  що  я  їй  фактично  незнайома  людина.  Про  себе  вона  говорить,  що  вона  звичайна  сільська  жінка.  Але  на  мою  думку,  Ганна  -    незвичайна.  Вона  вміє  робити  все,  і  за  господарством  дивитися,  і  в  хаті  порядкувати.  Дуже  любить  вишивати  і  в'язати.  На  стінах  у  неї    портрети  рідних  увішані  вишитими  рушниками  з  гарними  орнаментами,  а  столи  покриті  вишитими  трояндами  та  барвінком  скатертинами.  Внуки  ходять  в  розкішних  светрах,  зв’язаних  Ганною.  Гостей  вона  пригощає  своїми,  спеченими  за  власним  рецептом,  пирогами  з  журавлиною,  смородиною,  виноградом,  сиром,  капустою,  картоплею,  та  такими  смачними,  що  пальчики  оближеш.  
Ще  в  школі  Ганна  виділялася  серед  учнів  розвиненою  творчою  уявою.  Вірші  почала  писати  ще  з  дванадцяти  років,  але  потім  життя  склалося  так,  що  було  не  до  віршів.  Інші  турботи,  інші  проблеми  відтиснули  від  неї  поезію  на  довгі  роки.  І  лише  зараз  вона  повернулася  знову  до  своєї  любимої  поезії  і  змогла  повністю  присвятити  себе  віршам.  На  сайті  вона  тепер  –  признана  поетеса.  Пише  про  все.  Дуже  проникливий,  до  сліз,  у  неї  є  вірш  про  маму  «Подаруй  мені,  мамо,  долю».

Подаруй      мені,    мамо,    долю,
І      щасливу,    і    невідому,
Ще    й      любов    подаруй,    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Почуттями    щоб    дорожила,
Добра    мати    була    й    дружина.

Заспівай    мені,    мамо,    пісню,
Щоб    жилось    між    людьми    не    тісно,
Хай    навколо    гуляє    воля,
Дітвора    щоб    рясна,    не    квола,
І    щоб    сонечко    їй    сміялось,  
 А    від    того    згоріла    заздрість.

Розкажи    мені,    мамо,    казку,
Бо    без    неї    так    жити    важко,
Бо    без    неї    життя    буденне,
А    вона,    як    вода    студена:
І    омиє    мене,    й    напоїть,
Рани    серця    й    душі    загоїть.

Намалюй    мені,    мамо,    квіти,
Кольорів    щоб    позичить    звідти,
Більш    яскравих    –    не    хочу    темних,
Хоч    і    не    обмину    я    терни,
І    колючі,    і    терпко-кислі,
Все    ж    без    цього    життя    не      мислю.

Подаруй    мені,    мамо.    серце,
Щоб    раділо    грозі    й    веселці,
Щоб    любити    й    прощати    вміло,
Щедре    й    добре    було,    і    сміле.
Бо    без    серця    як    жити    буду?
Бо    страшні    безсердечні    люди…

Подаруй    мені,    мамо,    долю,
І    щасливу,    і    невідому,
Ще    й    любов    подаруй    юначу,
Щоби    справжня    була,    терпляча.
Щоб    любила    клітинка    кожна    –
Без  любові  прожить  не  можна!

Дуже  хвилює  її  війна,  багато  хороших  відгуків  отримує  на  пейзажну  лірику.  Випустила  вже    чотири  поетичні  збірки,  а  скільки  в  неї  ще  є  чудових  віршів,  які  потрібно  публікувати.  Нещодавно  вона  почула  історію  про  тривале  кохання  друга  її  брата,  який  втратив  дружину  і  тепер  намагається  відшукати  своє  перше  кохання.  Ця  історія  так  схвилювала  Ганну,  що  вона  написала  чудовий  вірш  «Кохання  довжиною  в  півстоліття»
Як  повторюються  долі,  як  буває  вони  схожі  одна  на  одну.  Я  так  само  як  і  Ганна  почав  писати  вірші  ще  з  раннього  дитинства,  так  само  як  і  в  Ганни  мою  поезію  відсунули  на  півстоліття  обставини,  і  тільки  всього  два  роки  назад  я  повернувся  до  неї,  і  зараз  дописую  все  те,  що  мав  написати  за  все  своє  життя.  Спішу,  щоб  встигнути.
 Ганні  Верес,  з  якою  я  постійно  спілкуюся  на  сайті  і  знаходжуся  в  товариських  відносинах,  я  присвятив  цей  прекрасний  вірш:

Ганно!
                   Ти  для  мене  взірець  золотий
                                                                                                 незрівнянний.
Ганно!
                   Ти  як  жінка  в  житті  і  в  сім’ї
                                                                                                         бездоганна.
Ганно!
                   Подивись,  як  собою  для  нас  ти
                                                                                                             привабна.
Ганно!
                   Як  троянда  і  мальва  ти  ніжна  і
                                                                                                                           гарна.
Ганно!
                   Моє  серце  до  тебе  неба́йдуже
                                                                                                                       зда́вна.
Ганно!
                   Твої  ві́рші  набу́ли  на  сайті
                                                                                                               визна́ння.
Ганно!
                   Залюбки  їх  читаю  всю  ніч  до
                                                                                                                 світання.
Ганно!
                   В  тво́їх  ві́ршах  палає  жагуче  
                                                                                                                   кохання.
Ганно!
                   І  любов  до  Вітчизни  моєї
                                                                                                               нестямна.
Ганно!
                   Ти  до  не́другів  Вкра́їни  вкрай
                                                                                                     невблаганна.
Ганно!
                   Викриваєш  їх,  громиш  пером  
                                                                                                       безпощадно.
Ганно!
                   І  звучать  в  тво́їх  ві́ршах  палкі
                                                                                                           сподівання.
Ганно!
                   Що  Укра́їна  наша  й  народ
                                                                                                         нездоланні.
Ганно!
                   Що  життя  на  Вкраї́ні  настане
                                                                                                             прекрасне.
Ганно!
                   Твоє  ім’я  для  мене  найкраще  
                                                                                                           бажання
Ганно!
                   Повторяю  його  як  святе  
                                                                                                       заклинання.
Ганно!
                     Віртуальна  ти  мрія  моя  і
                                                                                                               реальна.

На  Віталія  Назарука  я  відразу  звернув  увагу.  Мабуть  тому,  що  в  нього  гарне  ім’я  та  прізвище,  в  мене  чомусь  воно  асоціювалося  з  іменем  відомого  українського  співака  Назарія  Яремчука.  А  скоріш  всього  тому,  що  в  нього  гарні  вірші.  Його  вірші  нагадують  мені  пісні,  і  тому  я  назвав  Віталія  поетом-піснярем.  В  нього  справді  багато  пісень.  Він  випустив  тритомник  своєї  поезії,  кожна  книга  має  близько  350  сторінок.  Перша  книга  має  назву  «Синьоока  Волинь».  Таку  ліричну  поетичну  назву  книзі  може  дати  тільки  справжній  поет.  Книга  гарно  оформлена.  Вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.
В  поезії  Віталія  мені  імпонує  ясність  думки,  простота  викладу.  Я  намагаюся  писати  вірші  теж  так.  
У  вірші  «Осінні  яблука»  поет  вражаюче  тонко  передає  почуття  двох  закоханих  людей:
Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
І  білі  хмари  світяться  червоно.
Ми  так  колись  дивились  на  весну,
Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..

Люблю  тримати  руку  у  руці,
Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.  

Щастя  знайшли  колись  у  цім  саду,
Як  яблуні    купалися  у  цвіті.
Замість  весни,  я  в  осінь  поведу,
Де  яблука  достигли  соковиті.

Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну,
Давай  зігрію  подихом  долоні.
Я  розповім  про  сад  і  про  весну,
А  сад  простягне  яблука  червоні.

Віталій  Назарук  -    поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  Найкращим  своїм  віршем  він  вважає  вірш  «Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати».  Чому?  А  тому  що  в  цьому  короткому,  але  надзвичайно  ємному  талановитому  вірші,  виражена  вся  краса  його  поезії,  вся  суть  його  душі,  душі  українського  поета.

Послухай,  друже,  ти  куди  спішиш…
Чи  можеш  хоч  хвилину  зачекати…
Ще  сонце  не  зійшло,  а  ти  уже  не  спиш?
-  Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

Бо  тільки  вранці,  як  дрібна  роса,
Коли  по  спориші  розсипалися  зорі.
Вода  у  річці  чиста,  як  сльоза,
Виходить  Муза  на  широке  поле.

Коли  босоніж  ходиш  по  полях,
І  запах  жита  наповняє  груди.
Ти  розумієш  -  це  твоя  земля,
Твоя  країна,  твої  рідні  люди.

Вже  сходить  сонце,  наступає  день,
Мені  пора,  я  мушу  поспішати…
Пасуться  коні,  чути  «дзень  –  дзелень»,
Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

У  нас  на  сайті  ми  можемо  зустріти  вірші  на  будь-який  смак  і  напрям.  Якщо  ви  людина  глибоко  віруюча,  то  вам  слід  почитати  вірші  талановитої  поетеси  Тріумф,  яка  віддала  себе  повністю  служінню  Богу  і  присвячує  йому  свої  твори.  За  віршами  поетеси  завжди  стоїть  її  яскрава  неординарна  особистість.  
Взагалі,  вона  людина  спокійна,  терпелива,  з  багатосторонньою  зацікавленістю.  Любила  завжди  вчитись  усьому  і  все  робити  й  від  того  мати  радість.  Але  на  все  не  вистачало  часу,  а  задумів  і  мрій  багато.  Вірші  писала  завжди.  Свята,  ювілеї,  сценарії,  поздоровлення,  але,  на  жаль,  не  збирала  їх.  16  років  тому  пізнала  Господа  і  після  того  не  писала  жартівливих,  творів  для  розваг,  бо  її  серце  від  того  вже  не  мало  радості,  а  стала  писати  на  славу  Господу.  Серце  її  прагнуло  пізнати  Господа.  Вона  тепер  вірить  кожному  Слову  Господа  Бога.  В  Господі  вона  знайшла  мир  у  серці,  радість  життя  і  пізнала  суть  життя.  Він  відкривається  тим,  що  відповідає  на  молитви  самим  дивним  чином  і,  навіть,  дає  доручення  і  поради,  настанови,  знання  і  розуміння,  веде  в  молитві,  рятує,  оживлює,  зцілює.  
Тріумф  говорить:  «Тепер,  коли  країна  в  небезпеці,  потрібно  всім  каятись  перед  Владикою  Всесвіту,  Господом  Богом  Всевишнім  і  просити  прощення  і  допомоги,  і  не  збирати  гнів  Божий  на  день  гніву».
На  моє  запитання:  «Які  із  своїх  віршів  Ви  вважаєте  найкращими?»,  Тріумф  відповіла:  «Всі  вірші  вийшли  з  моєї  душі,  але  вірш  «Мій  Оберіг»  -  поза  конкурсом».

Хвала  Тобі,  Ти  Альфа  і  Омега!
Ти  –  Той,  що  був,  що  є,  завжди  живий!
Я  іншого  не  хочу  оберега,
Бо  Ти  Хранитель  Вічний,  дорогий.

Ополчується  Ангел  Твій  за  мене
І  табором  з  мечем  стає  навкруг.
А  меч  його  гігантський  і  вогненний
Січе  і  палить  ворога  назруб.

Господь  і  Бог  мій  завжди  мене  чує,
Тримає  Своє  око  на  мені,
І  відповідь  завжди  мені  готує,
Коли  я  прошу  щось  у  таїні.

Про  мене  Він  турбується,  шукає,
Щоб  часом  не  зблудила,  не  пішла.
І,  як  Адама  у  Раю,  шукає,
І  на  дорозі  засвічує  світла.

Він  став  мостом  мені  через  безодню,
Щоб  я  навік  вернулась  до  Отця.
І  став  водою  у  місцях  безводних  –
Приніс  любов  від  Отчого  лиця.

Багато  достоїнств  у  рожевого  сайту,  але  одним  з  найбільших  я  вважаю  його  бібліотеку.  Щоб  зайти  до  неї  достатньо  в  клубі  поезії  клацнути  по  слову  «Бібліотека».  Тоді,  як  на  блюдечку  з  голубою  окаймовочкою,  перед  нами  відкривається  бібліотека  світової  класики.  Тут  поети  і  прозаїки  України,  поети  Росії,  Білорусії,  Франції,  Великобританії,  Німеччини,  Італії,  Іспанії,  Америки,  Польщі,  Японії.  Я  спеціально  їх  всіх  перерахував,  бо  мені  це  дуже  подобається.  Мені  дуже  подобається,  що  я  можу  відкрити  поетів,  наприклад,  Німеччини,  і  почитати  вірші  свого  любимого  поета  Генріха  Гейне.  До  речі,  епіграф  до  цього  нарису  є  також  епіграфом  до  твору  Генріха  Гейне  «Подорож  на  Гарц».  Я  відкриваю  його  знаменитий  вірш  «Wenn  ich  an  deinem  Hause»  і  вже  в  котрий  раз  його  перечитую.  Відчути  красу  цього  незрівнянного  вірша,  його  відточеність,  передзвін  його  музикальних  слів,  можна  лише  тоді,  коли  вивчиш  німецьку  мову.

Wenn  ich  an  deinem  Hause
Des  Morgens  vorübergeh,
So  freut’s  mich,  du  liebe  Kleine,
Wenn  ich  dich  am  Fenster  seh.

Mit  deinen  schwarzbraunen  Augen
Siehst  du  mich  forschend  an:
“Wer  bist  du,  und  was  fehlt  dir,
Du  fremder  kranker  Mann?”

“Ich  bin  ein  deutscher  Dichter,
Bekannt  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  besten  Namen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.

Und  was  mir  fehlt,  du  Kleine,
Fehlt  manchem  im  deutschen  Land;
Nennt  man  die  schlimmsten  Schmerzen,
So  wird  auch  der  meine  genannt.”

Після  висміювання  у  віршах  пруського  режиму  військові  пригрозили  розправитися  з  поетом.  Генріху  Гейне  прийшлося  емігрувати  до  Франції.  Туга  по  батьківщині,  переживання  за  її  долю  і  вилилося  в  цьому,  по-німецьки  лаконічному,  геніальному  вірші.  Проблеми,  що  підняті  в  цьому  вірші,  актуальні  і  в  наш  час.
Кожного  ранку,  коли  поет  повільно,  а  був  він  вже  хворим,  йшов  по  вузькій  вуличці  старовинного  французького  міста  до  центру,  він  зупинявся  біля  одного  й  того  самого  будинку  і  перепочивав.  З  вікна  будинку,  відсунувши  вбік  вазончики  з  квітами,  і  підперши  ручками  підборіддя,  на  нього  кожен  раз  здивовано  дивилася  широко  розкритими  темно-карими  очима  дівчинка,  і  поету  було  дуже  приємно,  що  він  знову  бачить  її  у  вікні.  В  її  очах  він  ніби  читав  німі  запитання:  «Хто  ти,  і  що  тебе  турбує,  чужий  і  хворий  чоловіче?»  Поет  так  само  в  думці  їй  відповідав:  «Я  –  німецький  поет,  дитино,  відомий  в  своєму  краю.  Хто  буде  називати  найкращі  імена  там,  той  обов’язково  згадає  і  моє.  А  що  мене  турбує  на  сьогодні,  то  турбує  багатьох  в  німецькім  краю.  Хто  буде  називати  найгостріші  болі  в  моїй  країні,  той,  певно,  й  мою  назве».

Коли  повз  твій  будинок
Уранці  проходжу  я,
Радію  в  вікні  уздрівши,
Тебе,  дитино  моя.

Очей  твоїх  карих  погляд
Запитує  зоддалік:
«Хто  ти  й  чого  тобі  треба,
Чужий,  сумний  чоловік?»

Відомий  в  землі  німецькій,
Поет  німецький  я.
Згадають  людей  найкращих
Назвуть  і  моє  ім’я.

Багато  німців,  дитино,
Хочуть  того,  що  й  я,
Згадають  найгірше  лихо  –  
Назвуть  і  моє  ім’я.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729010
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 23.04.2017


dovgiy

НА КАМІННІ

На  камінні,  вчепившись  корінням,
Кривобока  росте  деревина.
Їй  нелегко  зростити  насіння
Та  у  неї  земля  ця  єдина.
І  у  небо  їй  не  злетіти,
Хоч  за  вітром  кошлатим  так  рветься
Від  напруги  аж  тріскають  віти,
Ще  й  над  обрієм  Сонце  сміється.
Неродюча,  скупа  на  вологу,
Їй    ділянка  у  долю  дісталась…
Та    слухняна  Всевишньому  Богу,
В  новім  квітні  щораз  розквітає.
Обливає  покорчені  віти
Білим  дивом    весняної  цноти,  
Бо  готова  серденьком  любити,
Попри  долю,  що  повна  скорботи.
Зустрічає,    весь  всесвіт  чарує
Нареченої  диво-фатою
В  подарунок  себе  пропонує
Для  майбутності  золотої
І  дівочу  заквітчану  мрію
Визирає  між  диким  камінням
Та  дарує  цим  скелям  надію
На  оживлення,  воскресіння…
Кривобока,  слабенька  із  виду,
А  для  стійкості  сил  вистачає.
Чи  тумани,  чи  сльоту  плаксиву,
Чи  завій  сніговища  стрічає.
Деревино,  відкрий  мені  правду
Хто  дає  тобі  сил,  щоб  стояти
Може,  я  і  для  себе  щось  знайду,
Може,  також  зумію  долати
Оцей  шлях  поміж  вирвами  болю,
Оцю  стежку  страждань  і  любові,
Аби  бачити  милу  як  долю,
До  бурхливої  радості  в  крові.
Деревина  мовчала…  мовчала…
Білоцвіттям  весну  зустрічала.

20.04.2017  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729739
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017


dovgiy

ВІРНІСТЬ

Ой,  літали  лебідоньки,
Над  весняною  землею,
Ой,  співали  веселились
Від  вродливості  своєї.

Білім  білі,  наче  хмари,
Мили  крила  у  блакиті.
Були  в  нерозлучній  парі
До  останньої,  до  миті.

Ой,  до  чого  ж  тепле  небо,
Та  ласкаве  денне  світло!
Ця  весна  лише  для  тебе,
Дорога  моя  лебідко!

Пісня  лине  над  рікою,
Піднімається  на  крилах...
Аж  земля,  лебідку  білу
Хижим  пострілом  зустріла!

Ой,  незчулася,  нещасна,
Як  на  землю  впала  з  неба
З  неба  лебідь  білий  плаче:
"Ой,  не  житиму  без  тебе!

Ти  пробач  мені,  кохана,
Що  не  встиг  оборонити,
Що  не  зміг  крилом  широким
Від  біди  тебе  закрити!

Ти  пробач,  що  постріл  чорний
В  моє  серце  не  поцілив,
Ти  пробач,    що  моє  горе
Ти  як  небо,  не  розділиш!"

Він  піднявся  аж  за  хмару,
Крила  склав  і  впав  додолу,
Тільки  вітер    над  обширом
Плакав  тихо  –  тихо  в  полі.

Люди!  Чуєте?!  Молю  вас,
Бога  в  серці  своїм  майте,
В  білу  пісню  в  синім  небі,
Не  стріляйте,  не  стріляйте!

Хай  летять  над  нашим  світом
Білі  лебеді  у  парі,
Хай  лунає  їхня  пісня
Про    весни  одвічні  чари.

21.04.2017


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729736
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Тетяна Луківська

Отакої…весняний сніг

У  сніжній  заметілі
знов  чарами  зима,
неначе  в  водевілі,  
і  вітер  "у  керма".
Сніжинки  розставляє,  
то  колом,  а  то  в  ряд,
у  небо  піднімає
і  сипле  їх  назад.
Ну,  де  ж  тут  зрозуміти,
що  вітровій  в  танку
ще  закрутив  півсвіту
в  зимовому  вінку.
Він  пухом  застеляє
доріжки  і  сліди,
здається,  і  не  знає,
що  нам  іти  сюди.
У  сніжній  заметілі
хурделить  ...навісна  !  
Не  страшно!  В  водевілі  -
акторкою  Весна!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729610
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

Ніч мовчазна повільно допливала

Ніч,  мовчазна,  повільно  допливала
Уже  до  ранку,  тишу  як  збудив
Зозулі  голос.  Поряд  закувала.
Ще  кругле  тіло  місяць  ледь  котив.

Цвіли  у  небі  одинокі  зорі
І  слухали  пташине,  мирне  «ку».
Солдат  всю  ніч  простояв  у  дозорі  –
Хотілося  дрімати  юнаку.

–Зозуле,–  каже,  –  птаха  ти  пророча,
Для  мене  припасла  ти  скільки  літ?
Він  повернув  у  бік  до  неї  очі  
Й  помітив  раптом,  як…  здригнувся  цвіт.

І  біль  –    стрілою  пронизав  нестерпний,
Звалив  із  ніг  солдата-козака,
І  кров  –  фонтаном,  свіжа,  його,  тепла,
І  постріл…    птаху  звуком  налякав…

Застигли  очі  десь  в  ранковім  небі,
Мов  для  душі  бійця  шукали  шлях…
Його  ж  думки,  останні,  не  про  себе  –
Про  матір  й  щоб  живий  лишився  птах…
24.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Ганна Верес

І запанує лад у ріднім краї

Я  не  ворожка,  не  ідеаліст,

Та  долю  іншу  всім  передрікаю:

Зійде  на  землю  нашу  благовіст,

І  запанує  лад  у  ріднім  краї.

Ще  засміються  мати  і  дитя,

Вдихнуть  повітря  свіжого  у  груди,

І  України  зміниться  життя,

І  заживуть  щасливо  наші  люди.

І  сонце  буде  веселіш  світить,

І  зацвіте  біліш  рясна  калина,

Земля  радіти  буде  і  родить

Багаті  врожаї  своїй  родині.
11.02.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729533
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Квітневий сад мов хтось заворожив

Квітневий  сад  мов  хтось  заворожив:
Країна  див  –  такий  він  вигляд  має.
Зелене  листя  й  пелюстки  снігів
Холодний  вітер  на  землі  гортає.

Навіщо,  сад,  піддався  ворожбі.
І  весь  зомлів  під  подихом  студеним?
Ось  вишенька  програла  в  боротьбі
Й  схилила  гілочки  –  свої  знамена.

Не  чутно  у  саду  птахів  і  бджіл,
І  їх  природа  збила  з  пантелику…
Хтось  розстріляв  по-снайперські  в  приціл
Саму  Весну,  що  впала  та  без  крику.

Та  злодіякам  це  не  зійде  з  рук,
Країна  див    потроху  вийде  з  коми…
В  повітрі  забринить  тремтячий  звук
Десятків  крил,  що  кожному  знайомий.

Цей  звук  розтопить  кригу  нищівну,
Зігріє  цвіт,  що  можна  врятувати,
З  землі  підніме  скривджену  Весну,
Візьметься  її  рани  лікувати…

І  сад,  і  світ  навколо  оживе,
Весни  хвороби  досить  виліковні!
А    блискавка  згори  ворожок  вб’є
За  справи  грішні  і  холоднокровні!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729715
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Наталя Данилюк

Примхлива весна

Нехай  весна,  капризна  і  похнюплена,
Така  скупа  в  цю  пору  на  тепло,
Хай  буде  словом  серце  приголублене,
Немов  лелечим  затишним  крилом.

Хай  гріють  світлі  спогади  про  Ра́дову*,
На  тлі  густого  моху  й  камінців  ─
Таку  перлинно-ртутну,  ледь  смарагдову,
Що  ковзає  по  вмоченій  руці…

І  шелестить  між  пальців,  і  видзвонює  –
Завжди  непроминальна  і  жива!
Хай  дихає  між  теплими  долонями
Росою  інкрустована  трава…

Хай  сниться  серцю  готика  смере́кова
Мов  ромбики  чіткі  на  полотні,
Хай  голубінь,  мережана  лелеками,
Дарує  золоті  й  натхненні  дні!

І  хоч  весна,  зарюмсана  примхливиця,
Така  скупа  в  цю  пору  на  любов,
Хай  на  душі  від  теплих  слів  розвидниться,
Як  в  церковці  від  чистих  молитов!

[i]*Радова  –  гірська  річка,  яка  протікає  через  
селище  Перегінське  на  Івано-Франківщині.[/i]

[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Galina Udovychenko

Любов до Батьківщини


Я  любов  до  Вітчизни  не  міряю  гречкою,
Ні  купюрами  тими,що  маю  в  руках.
Не  захоплююсь  зроду  «святими  овечками»,
Які  люблять  народ  свій  лише  на  словах.

Мені  золото  променем  сиплеться  з  неба,
А  смарагди  росою  спадають  до  ніг.
У  багатстві  такім  відчуваю  потребу,
Лиш  виходжу  уранці  за  рідний  поріг.

 Тут  рубіни  й  сапфіри,  блискучі  алмази-
Все  дарує  мені  наш  заквітчаний  край.
На  полях,у  лісах  і  в  степах  диво-  стрази,
Скільки  хочеш  в  душевну  скарбницю  збирай.

Саме  ці  «камінці»  найдорожчі  у  світі,
Тільки  треба  усім  нам  колись  зрозуміть:
З  діамантами  згинуть  «овечки»  всі  ситі,
А  Вітчизну  свою  треба  просто  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729433
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

У ВІДЬОМСЬКУ ВАЛЬПУРГІЄВУ НІЧ

У  відьомську,  Вальпургієву  ніч,
Ти  народилась,  дорога  та  мила.
Тож  відьомська,  Вальпургієва  ніч
Тебе  таким  мистецтвом  наділила,
Яким  ти  серце  назавжди  взяла
В  полон  любові,  повної  на  згубу.
Горить  воно,  а  ревнощів  зола
Притрушує,  веде  свою  рахубу,
Не  знаючи  надовго  це,  чи  ні…
Та  Бог  із  нею!    Якось  же  існують
Із  нею  люди.  Ніби  в  напівсні
Тобою  зачаровано  милуюсь.
Коли  прийдеш  у  мій  звичайний  день
І  зробиш  з  нього  доленосну  дату.
В  країні,  де  не  чується  пісень
Я  буду  оті  миті  святкувати
Де  ти  була!  Де  чувся  голос  твій,
Торкалися  чола  ласкаві  руки,
Метелики    оманливих  надій
Кружляли  понад  повінню  розпуки
Від  того,  що  недоля  нас  сильніша
І  ми  її  змінити  неспроможні.
Мить  розставання,    за  ножа  гостріша,
Нам  відрізає  від  життя  день  кожний.    
А  це  життя  коротке.  Кожна  мить
Лише  одна:    і  раптом  –  опустіла…
Я  намагавсь  затримати,  а  ти  -
А  ти  ніби  на  крилах  полетіла
І  знов  тебе  на  кілька  діб  нема,
Знов  ланки  часу  пальцями  гаптую…
Праворуч  стінка  в  килимку,  німа,
Ліворуч  –  стільчик.  Книжечку  святую
Про  вічне  почуття  своє,    до  рук
Хоч  іноді  беру.  Та  слабнуть  очі…
     Чи  це  є  наслідок  моїх  душевних    мук,
Чи  це  даються  в  знак  неспані  ночі…
Нащо  про  це?    Вальпургієва  ніч
Своє  зробила.  Подарунок  Долі
Там  світять  зорі  в  трилліони  свіч,
Згорає  серце  в  рожевій  неволі.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729303
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


dovgiy

ЗОТЛІЛІ СЛІДИ

Прекрасна  Людино,  ти  знову  зі  мною
Цей  вечір  квітневий  нам  зустріч  приніс
Між  нами  ледь-ледь  повіває  весною
Бо  холод  за  плечі  бере  все  сильніш.
Немає  тепла…  розквітають  дерева
Ми  вже  не  цвітемо.  Мабуть,  відцвіли.
Засмучені  очі  тепер  невеселі
А  був  колись  час,  що  й  щасливі  були.
Обличчя  у  зморшках,  вуста  опустились…
Здається,  ще  трошки  –  і  зірветься  плач.
Колись  ми  з  цих  вуст  дикий  мед  разом  пили…
Колись  це  було,  а  сьогодні  –  пробач!
Чого  ми  не  взяли  з  якоїсь  причини,
Того  не  візьмемо…  хоч  знаємо  ми,
Що  десь,    в  глибині,    іще    справні  пружини,
Що  можуть  дива  сотворити  з  людьми.
Чи    здатні  на  щось  у  цей  час  ми  обоє?
Мабуть,  що  вже  ні…  з’їла  душі  іржа.
Розлука  холодною  лила  водою
І  різала  їх  гостротою  ножа.
І  всі  поривання  здаються  даремні.
Я  –  тут.  А  ти  –  там.  І  так  буде  завжди.
І  ночі  без  снів  будуть  важкі  і  темні,
І  десь  в  падолисті  зотлілі  сліди.
Зотлілі  сліди  впертих  мрій  та  ілюзій.
Зотлілі  сліди,  що  вели  у  туман.
Чи  ж  також  наснились  на  росянім  лузі
Купання  нічне  і  зірок  океан?
Чи  ж  тільки  примарився  місяць  уповні
Що  нам  по  ставку  рушничок  простеляв
Ох!  Щастя  ти  нашого  зоряний  човник,
Чому  тільки  маревом  кличеш  здаля?!
Подруго  єдина,  я  знову  з  тобою.
Для  бесіди  маємо  кілька  хвилин
Ділися  зі  мною  своєю  журбою
А  там  –  на  добраніч!  
В  безсоння.
Один.

18.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729269
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Наталя Данилюк

Благословенні, що діждали свята…

Благословенні,  що  діждали  свята,
Що  великодній  дзвін  розв’яже  піст!
Земна  Планета  –  писанка  строката,
Де  кожен  візерунок  має  зміст.

Де  лінії,  чіткі  і  символічні,
В  собі  ховають  автентичний  код.
І  безкінечник  –  це  насправді  Вічність,
А  сварґа  –  це  буття  коловорот.

І  Дерево  життя  –  зелений  явір  –
Сягає  незапам’ятних  ще  літ,
Де  у  людській  незайманій  уяві
Зароджувався  архаїчний  світ.

І  кожен  ромбик,  рисочка  чи  цятка  
Щось  має  споконвічне,  неземне  –
Основу  гармонійного  порядку:
Як  в  Сонячній  системі  рух  планет,

Як  рівень  кисню  в  нашій  атмосфері
Чи  досконала  формула  води.
Лиш  прочини  думок  уявні  двері    –
І  світ  тобі  відкриє  стільки  див!

Бо  все  живе  –  від  Божої  любові!
І  в  цій  орнамента́ції,  затям,
Ти  –  символ,  закодований  у  слові,
Ти  –  рисочка  на  Дереві  життя.

[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Ніна-Марія

Великодні дзвони

[color="#0b25b8"]Великодні  дзвонять  дзвони,
Яйця  в  кошиках  червоні,
Люд  пливе  до  храму  плавом,
Всі  Ісуса  щиро  славим!

Сталось  чудо  із  чудес  -
Він  із  мертвих  нам  воскрес!
Муки  ж  бо  за  нас  терпів.
Світ  увесь  щоби  прозрів.

Будьте  ви  добріші,  люди,
Зла  нехай  в  душі  не  буде.
Руку  ближньому  подайте.
Правило  це  пам'ятайте![/color]

[img][/img]

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!

ВСІХ  ЩИРО  ВІТАЮ  З  ВЕЛИКОДНЕМ!
ЩАСТЯ,  МИРУ  ВАМ  І  ДОБРА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729020
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Далеке

                                                           «…Я  хотів  би  поїхати  в  місто  далеке
                                                                   І  там  жити  собі  Може  чиїсь  рядки
                                                                   Мені  б  навіяли  образ  міста  вічної  ночі…»
                                                                                                                                                         (Гійом  Аполлінер)

Всі  міста  далекі,  а  поруч  лише  Порожнеча,
Місто,  в  яке  приводить  Шлях
Чомусь  виявляється  містом  Вічної  Ночі  –  
Містом  в  якому  ніколи  не  сходить  Сонце,
Містом,  в  якому  живуть  сновиди  
І  щоночі  блукають  у  срібному  світлі  Місяця  –  
Бога  котів  і  злодіїв,  свідка  містерій  та  оргій,
Блідого  поета  жорстоких  казок
І  поем  про  Ніщо.  І  пророка  тьми,
В  якій  заблукала  Істина  –  дівчина  хвора
З  очима  червоними  від  отрути  зірок  –  
Гірких,  наче  крихти  опію,  солоних,  як  кров,
Бо  хіба  може  бути  хоч  щось  солодке
У  місті  Вічної  Ночі,  де  поснулі  кондитери
Кидають  у  печиво  сіль  замість  цукру,
А  на  ратуші  ворон  –  чорніший  самої  тьми
Кричить:  «Часи  проминули,  
Нічого  відбутись  не  може  у  місті  Вічної  Ночі
Спаліть  свої  літописи,  
                                                         припиніть  друкувати  газети,
Замалюйте  петрогліфи  на  стінах  холодних,
Віддайте  рукописи  хронік  волохатому  дему  мишей!»
А  я  тим  часом  пакую  валізи,
Складаю  туди  хронометри  і  прозорі  клепсидри,
Поїду  у  Місто  Далеке  на  конику  з  довгою  гривою,
Сумними  очима  і  підковами  срібними,
У  місто,  яке  відшукати  не  зможе  ніхто,
Навіть  пан  у  крислатому  капелюсі,
Що  ховає  його  сірі  очі  
В  тінь.
Навіть  він.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728646
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Тетяна Луківська

Слова…


СЛОВА…  СЛОВА…(Світлана  Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204


Неначе  вирвав  хто  слова  
з  душі  моєї.
В  рядочок    ставлю  букви  я  -
все  не  з  тієї.
Нічне  безсоння  заверну,
розсиплю  плаєм.
Краєчок  долі  відгорну
за  небокраєм.
Там  сонце  потуги  кладе,
щоб  знову  встати,
А  серце    спомином  веде
мене  до  хати,
Де  від  дитинства  в  царині  -  
батькі่่вський  подих.
Поріг,  обістя  й  уві  сні  
ріднить    на  подив…
З  тих  пір,  здавалось,  всі  слова
несла  для  світу.
Сьогодні  ж  -    “кру่гом  голова”
комусь  на  втіху.
Мовчанням  губляться  в  яру,
дощать  сльозою.
Та  я    слова  таки  зберу
і  “  вийду  з  бою”.
Загоять  душу  солов’ї  -
озвусь  рядками.
Й  слова,  відроджені  мої,
зійдуть  житами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Валентина Малая

СПІВАЙ ОСАННУ НЕБЕСАМ

Ісус  усе  зробив  вже  для  людини!
Розіп"ятий    Він  був  і  вже  воскрес!
Він  смертю  смерть  поправ  тієї  днини!
Тепер  керує  нами    із  небес.

Сидить  Він  одесну  від  Свого  батька
На  Божому  престолі  ,Слава  Їм!
Задумане  було  Його  розп"яття
Щоб  ти  спасений  був  в  житті  своїм.

Бог  полюбив  своє  творіння  сильно-сильно,
Що  Сина  свОго  Він  послав  на  хрест!
Повіривши  у  це,  ти  станеш  вільним.
Повір  і  ухватись  за  Його  перст!

Бо  ж  Він  збавитель    й  Спас  усього  люду  !
Він-  Пасха,  Щит  Спасіння,  наш  ХРИСТОС!!!
Відмиє  Він  тебе  від  всього  бруду
Життя  позбавить  від  страждань  і  хмарочос!

Співай  ОСАННУ  небесам  і  АЛІЛУЯ!!!
Слав  триєдиність  Бога  і  молись!
І  злийся  з  Ним  у  серці  й  одесную
Прийди  із  каяттям  і  похрестись!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728588
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


dovgiy

Я ТВІЙ ПОЕТ

Я  твій  Поет.  У  тебе  ще  не  було
Таких  палких  зізнань  у  почуттях!
Здавалося,  що  все  давно  відбулось,
Перетворилось  в  мотлох  для  сміття.
Аж  раптом  спалах!  Раптом  громовиця!
Знов  в  очі  погляд,  в  глибину  душі
І  вже  незмога  серцю  зупинитися,
І  як  та  повінь    полонять  вірші
В  яких  високим  поетичним  штилем
Звучать  слова  про  вічне  джерело
Мого  натхнення  від  очей  цих  милих,
Від  слів  твоїх,  від  подиху  твого.
Якби  ти  знала,  моя  ніжна  пташко,
Як  дні  розлуки  в  серденьку  болять
І  як  без  тебе  в  синім  небі  важко,
Коли  я  сам,  без  дружнього  крила.
Як  розказати,  дорога  голубко,
Про  мої  думи  о  нічній  порі.
Коли  в  безсонні  мну  свою  подушку,
А  у  вікні  від  неба  дві  зорі  
Наче  два  ока  дивляться  в  оселю
В  якій  даремно  мрія  ожива
І  рояться  в  буянні  невеселім
Докорів,  безпорадності  слова.
Що  докоряти!  Чим  це  допоможе,
Коли  це  присуд?  Бути  разом  –  гріх?
Для  нас  –  табу!  А  я  уже  не  можу
Без    цих  шовкових  пасемців  твоїх,
Без  губ  твоїх,  солоних  від  сльозинки,
Без  кроків,  що  лунають  наче  дріб,
Без  всього  того,  що  складає  жінку,
Чим  вічно  життєдайна  наче  хліб.
Така  ти  є!  стрічаю  красномовно
Стискаючи  у  серці  біль  розлук
Цілую  пальчики  ласкаві,  безвідмовні,
Натруджених,  до  щему  рідних  рук.
Я  –  твій  Поет.  Оспівуючи  вроду,
Звеличуючи  в  тім  твоє  ім’я,
Славлю  життя!  Цю  життєносну  воду.
Чим  і  живу,  голубонько  моя!

13  квітня  2017  р.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728586
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Леся Утриско

Чом літа молоді вже не лічить зозуля?

Мати,  з  болем  в  саду,  доторкається  вишні,
Сина  здалеку  жде,  та  гармати  там  свищуть,
Впали  чорні  сніги,   де  синівська  дорога,
Простелились  стежки  в  тиху  вічність-  до  Бога.


            Приспів:  

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  


Знову  вишня  цвіте,  огортається  смутком,  
Мати  сина  все  жде,  та  життя  в  незабутках,  
Впали  чорні  сніги,  де  синівська  дорога,
Снить  матусенька  сни-  шлях  синівський  до  Бога.


          Приспів:

Алилуя!  Алилуя!  Алилуя!  
Чом  літа  молоді  вже  не  лічить  зозуля?
Чом  притихла  в  гаю,  задрімала  журбою?
Обірвалось  життя  на  світанку  війною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728557
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Макієвська

МОЄ ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ, СВІТЛЕ, БОСОНОГЕ… ( Присвячення с. Пархимову)

Я  знову  згадую  своє  дитинство  босоноге
І  верби  могутні,  розлогі,  що  гнулись  край  дороги,
Стареньку,  "шевченківську  хату"  -  батьківську  колиску
Й  ластівок  гніздечко,    звите  над  порогом  зовсім  низько.

Під  стріхою  і  над  самісінькою  головою,
Що  дістати  можна    писклявих  ластовенят  рукою...
Берези    дві  білокорі  та    стрункі  осокори,
Над  духм"яними  травами  шуміли  ген,  на  просторі.
Бузок,  що  з  цікавістю  заглядав  у  шибки  вікон,
Хмелив    навколо  своїм  квітом,  мов  медом  терпким,  диким...
Любисток,  мальви,  м"ята,  чорнобривці  та  спориші,
Ви  рідними  стали  ще  в  дитинстві  для  моєї  душі.

Я  згадую  чорнилом  помазані  пальці  й  губи,
Щовковиць  дуже  солодкий  смак  і    сині  від  них  зуби,
Тріскотіння    пари  сорок  біля  хати  на  кленах
І  моріжок  у  дворі,  де  клуня,  зелений,  зелений.

«Півники»,  півонії  та  барвінок    синій  ,  синій,
Під    старою  яблунею...Бабусю  в  старій  свитині
На  лавці  під  тином...Глечики,  що  грілись  на  кілках...
Маки  червоні,  троянди  і  волошки  на  рушниках,
Вишиті    нитками,    в  кутку  хати,  над  образами...
Город,    вкритий    жовтими  кабаками  та  гарбузами
Поміж  картоплею,  з  оранжевими  животами,
Маму-квочку,  що  квокче  над    пухнатими  циплятами...

Ставок,    в  який  заглядали    старі  й  кудлаті  верби,
Шукаючи  у  відображенні    сонцелике    небо,
Карасі  та  коропи  по  лікоть,  плавали  в  ньому,
Рибалок,  що  тихо  ховались  в  очереті  німому  ...

Спутаних  коней,  що  мирно  паслися    біля  ставка
І  Зорьку,  що  несла  додому,  повне  вим"я  молока...
Я  згадую    в  лузі  синокіс  і  дзенькіт  стальних  кіс
На  світанку...А  вдалині,  на  горизонті,  чорний  ліс
В  серпанку...    Й  як  парне  молоко  з  чорним,  теплим  хлібом,
Ми  всі  смакували  після  косовиці  разом  з  дідом...
Тепло  й  радісно    стає  мені  від  згадки  про  ті    дні,
Щасливі  й  безтурботні  були  і  як  сонечко  ясні.

******
Картина
«Шевченківська  хата»
Худ.Доброштан  І.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

Літа у сиві кучері вдяглись

Літа  у  сиві  кучері  вдяглись,
У  молодість  давно  забута  стежка.
Не  той  політ,  як  то  було  колись,
І  на  обличчі  зацвіли  мережки.

Щоразу  на  лелечому  крилі
Моя  весна  до  мене  прилітала,
І  радощі,  й  надії  немалі  
На  мир  вона  народу  повертала.

Й  на  те,  що  скоро  кінчиться  війна,
Й  сини  живі  повернуться  додому.
Я  знаю:  ця  заквітчана  весна
Поверне  землю  у  старих  кордонах.
7.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Про мир для України я благаю

Свинцем  нависло  наді  мною  небо
Й  про  осінь  нагадало  знов  мені,
Не  можу  я  забуть,  що  миру  треба,
Й  звертаюся  до  світу:  «НІ  війні!»  

Зима  сніжком  біліє  чи  хурделить,
На  те  ж  вона  в  природі  й  є  зима.
Болить  війна  всім  людям.  Миру  треба!
Зима  мина,  а  миру  ще  нема.

Коли  ж  весна  проснеться  в  ріднім  краї
І  подарує  сонечко  й  тепло,
Про  мир  для  України  я  благаю,
Щоб  сліз  і  горя  менше  в  нас  було.  

А  як  запахне  літо  першим  плодом  
І  землю  знов  купатимуть  дощі,
Здобудемо  ми    мир  усім  народом,
Й  писатиму  я  про  красу  вірші.
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728316
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Небо над Україною

Мов  золоті  курчата,  зорі

В  нічному  небі  розбрелись.

Воно  ж,  безмовне,  непрозоре,

Все  пам’ятало,  як  колись


Стогнала  матінка-землиця

Під  кіньми  дикої  орди,

Та  була  змушена  скориться…

Багато  утекло  води,


Крові  пролитої  немало,

Що  обагрила  води  ті.

Списів  –  не  тисячу  зламали…

А  скільки  ж  зламаних  життів!


На  все  те  зорі  німо  зрили,

Від  жаху  падали  униз,

Та  українці  не  скорились  –

Здобути  волю  спромоглись.


Квітуй  же,  мати  Україно,

Тобі  хай  заздрять  вороги.

Навік  зіллються  воєдино

Дніпра  обидва  береги.
24.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728312
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


dovgiy

САМОТНІЙ ПТАХ

Кружляє  птах  в  блакитній  глибині,
Одним  –один  без  пари  і  без  зграї.
Йому  сирітськи  в  небі,  як  мені,
Бо  на  землі  нікого  він  не  має.

Голубка  була,  мов  одне  крило,
Літали  вдвох  пірнаючи  в  блакиті.
Недовго  щастя  зорями  цвіло,
Час    воркування  -  лиш  короткі  миті.

Кружляє  птах,  шукає  інший  світ,
Де  є  щось  схоже  на  прожитий  в  щасті…
Чи  знайде  він  на  поклик  свій,  привіт,
Чи  доведеться  свої  крила  скласти?

Над  цим  життям  злітаю  у  думках,
Немов  на  крилах  молодих  і  дужих.
Який  важкий  цей  голубиний  шлях!
Та  ще  триматись  треба…  хоч  для  Музи.

Вона  приходить,  зрідка,  у  мій  день.
Мов  ясне  сонце  в  очі  заглядає.
Хай  не  співає  молодих  пісень,
Та  добрим  словом  серце  зігріває.

Про    це  життя  воркуємо  удвох,
Про  спільне  небо  мріяти  не  в  змозі.
Здоров’я  пір’я  сиплеться  в  обох
І  тінь  розлуки  вічно  на  порозі.

Кружляє  птах,  виблискує  крилом
В  промінні  сонця  білу  мрію  носить…
Оце  і  все,  що  бачу  за  вікном,
А  кволі  крила  ще  блакиті  просять.

11  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Леся Утриско

Вже навіки з Богом.

Ой  Іване,  Іваночку-  
голубенькі  очі,
вишивала  тобі  мати
сорочку  щоночі.
Вишивала  тобі,  синку,
доленьку  щасливу,
де  любов  свою  вкладала
світові  на  диво.  
Простеляла  світлі  ранки,
та  й  місячні  ночі,
квіт  калини  коло  ганку  
заквітав  у  мочі.
У  барвінку  дозрівали  
літа  молодії,
рум'янилось  біле  личко  
в  пелюстках  лелії.
Та  прийшла  біда  в  господу-   
війнонька  проклята:
серце  крається  в  народу,  
сумна  стала  хата.  
Ой  змарніли  синку  нині
голубенькі  очі,
з  горя  сич  лиш  на  калині  
плаче  серед  ночі.
Роздирає  душу  неньки,
що  стоїть  над  гробом,
ліг  барвінок  до  земленьки-
вже  навіки  з  Богом.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Будиночок в Криму

Будиночок  в  Криму  
Давно  стоїть  порожній..
Будиночок  в  Криму  
Запитує:  чому?
Притулок  він  давав
Туристам  й    подорожнім
Та  де    поділись  всі,
Як  ворог  сів  в  Криму.

Навколо  ж  квітне  сад,
То  білим,  то  рожевим,
І  персик,  й  виноград
Віддячать  за  труди,
Пробач  мені  ,мій  сад
Квітнево-мигдалевий,
Пробач  мені,  мій  дім,
Не  повернусь  туди.

То  мій  солодкий    Рай,
І  спогади  дитинства,
Немов  за  небокрай
Пішли  вони,  пішли…
Покинула  тебе
Через  людей  злочинства.
Не  стримуючи  сліз,
Пишу    тобі  вірші.

Інакше  не  могла:
Дивитись  як  чужинці
Руйнують    спокій  наш
І  топчуть  спориші…
Будиночок  в  Криму
Сумує    наодинці,
Тепер  лише    вітри  
Його  товариші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728246
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Валя Савелюк

БУЛЬБАШКИ

мильні  бульбашки  –
виникають  нізвідки,  
ні  з  чого  –  
брунькою
набухають  між  хрестовини
упоперек  і  уздовж  розтятого
і  на  боки́  заломленого
кінчика  житньої  соломини  
 
так  
виникають  вірші  –
менші-більші,
твої-мої  –
барвистою  сферою  
на  хрестовиднім  краю
уяви  –  у  субстанцію
потаємну  душі,
як  у  мильний  розчин,  вмоченої  

лише  
ефекту    інтерференції
завдяки
робляться  видимі  оку
тришарові  тонесенькі  стінки  
мильної  бульбашки  –
обережний  окремий
теплий  видих  легень  людських,
обмежений  чарівливими
переливами  барв  
водно-мильної  плівки:
позитивною  кривизною  сфери  –
розплітається  світло  на  всі  кольори
і,  легша  від  атмосфери,  весе́лкова  красота
у  піднебессі-висі
вита  –
як  у  відкритому  космосі  
барвиста
наша  планета…  

…людина  –  
Духом  Божим  натхненна  
мильна  бульбашка,
переливчасто-нетривка…

краплина  внутрішнього  Тепла  
у  сфері  відбитого  зовні  Світла

…у  безпечній  умовній  плівці
лечу  кудись,  як  усі  ми,
над  лісами-полями  –  
сонячні  промінці
на  барви  і  кольори
сплітають  і  розплітають  
чутливі  пальці…
відсторонено  
до  само-полону
захоплена  чарами  світло-гри  –
непомітно  холону…

…холону

неба  відкриті  обійми  –  прозорий  натяк:
зростає  внутрішній  тиск…  слабне  зовнішній  натяг…

вітерець  випадковий  дмухне
і  –  
у  царстві  Твоєму  небесному
поклич  на  ймення  мене  

пом`яни…  

весни
кольорами  квітневими  –
ніжни-ми  

10.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728154
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

І вірить мати, що синок живий

Подарувала  осінь  срібну  нить
І  посріблила  мамі  нею  коси,
А  та  чекає  сина  із  війни,
Уберегти  живого  Бога  просить.

А  той  мовчить…  І  звісточки  нема
Для  неї  від  єдиного  синочка,
Хоч  не  одна  минула  вже  зима
Й  не  раз  калина  відцвіла  в  ярочку.

Нарешті  ось…  Син    без  вісти  ізник…
Не  може  слів  тих  мати  зрозуміти,
Бо  син  її  –  досвідчений  лісник,
Він  пішки  міг  дійти  додому  звідти.

І  томлять  мозок  тисячі  думок,
Шукаючи  і  день,  і  ніч  розради,
Та  вірить  мати,  що  живий  синок:
Не  міг  же  він  її  і  землю  зрадить…
6.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728176
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Незабудки в твоїх руках…

Букет  тримав  ти  незабудок,
Так  міцно  у  своїх  руках.
В  очах  твоїх  печалі  смуток,
А  може  просто  дивний  страх...

Для  мене  їх  подарувати,
Хотів  коханий  ти  давно.
Наважився  прийти  до  хати...
Щасливе  долі  полотно...

І  ось  уже  слова  лелечі,
Зронив  коханий  з  своїх  уст.
І  тихо  так  узяв  за  плечі,
А  я  стою  не  ворушусь.

Я  так  давно  цього  чекала
І  марила  про  це  щодня.
Душею  й  серцем  так  кохала,
Та  залишалася  одна.

І  ось  нарешті  мої  мрії,
Збулися  любий  в  одну  мить.
Я  не  відкинула  надії,
Душа  радіє  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728175
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Молюсь за тебе…

Такі  довгі  ночі,  зорі  за  туманом,
Сонечко  не  світить  і  холодний  ранок.
Лебединим  криком  тужу  за  тобою,
Шлях  такий  великий,а  тобі  до  бою...

Заплющую  очі  ти  передімною,
Серце  важко  б'ється  немає  спокою.
Вербная  неділя  в  церкві  дзвонять  дзвони,
У  свічках  яскравих  Божії  ікони.

Стою  на  колінах  і  молюсь  за  тебе,
Хай  почують  зорі,  хай  почує  небо.
Хай  моя  молитва  вбереже  від  кулі,
Довгого  життя  хай  накують  зозулі.

І  засяє  сонце  у  погожу  днину,
Ти  вернеш  назавжди  у  свою  родину.
Буде  мир  і  спокій  в  нашій  Україні,
Будуть  ночі  тихі,  будуть  ночі  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728173
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Радченко

Погляд той чужий

Який  знайомий  погляд,  та  ...чужий
І  посмішка  чужа,  але...  знайома.
І  холод  в  серці  зимно-крижаний,
Й  болюча  спогадів  в  душі  судома.
Заплющить  очі  й  стиснути  вуста,
Зробити  крок  й  зірватись  раптом  в  прірву,
Щоб  вгамувати  біль  і  почуття
І  відштовхнути  невгамовну  кривду.
Й  не  бачити,  як  дивиться  услід
Той  погляд  і  вуста  про  щось  шепочуть.
Пройшли  віки,  сто  тисяч  довгих  літ,
А  відпускати  спогади  не  хочуть.
А  може,  все  примарилось  й  не  більш,
Що  погляд  той  чужий  такий  знайомий?!
І  спогадів  відпустить  мовчки  біль
Й  надії  стихнуть  непомітно  дзвони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728127
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
Й  стелилася  б  доля  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась. 2.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728003
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Ти матусі частиночка

За  недоспані  ночі
І  заплакані  очі
Хто  заплатить  матусеньці?
Навіть  плати  нема…
А  найбільше  їй  горечко,
Коли  всім  людям  сонечко,
Радість  жде,  хоч  манюсіньку,    
А  у  серці  –  зима.

Ув  очах  потемніє,
Та  сказать  не  посміє,
Як  і  боляче,  й  соромно
Жити  між  усіма,
Давить  матінку  горечко:
Виглядає  в  віконечко,
Очі  дивляться  стомлено  –
Діток…    так  і  нема.

Скільки  світ  голубіє,
Серце  хай  не  грубіє:
Ти  ж  матусі  частиночка.
Поки  ненька  жива,
Не  роби  рідній  горечка,
Щоб  жилося  їй  сонячно,
Щоб  у  чорну  хустиночку  
Не  вдяглися  жнива…
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728002
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна-Марія

Смак кохання

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]

[color="#16ad16"]Я  хочу  в  тую  весну,  що  так  колись,
Красою  нас  обох  заполонила.
Вказала  стежку  в  чарівний  дивосвіт,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила.

Дощі  рясні  його  не  загасили.
Не  зміг  розвіять  світом  вітровій.
Текли  роки  і  весни  відцвітали,
Все  пестив  нас  любові  буревій.

В  кохання  справжнього  не  має  віку
У  ньому  щастям  сяє    кожна  мить.
Немов  вино,  настояне  роками,
Смакує,  насолодою  п'янить.

Лелійте,  як  дитину  почуття  ці
Не  всім  таки  цей  шанс  дарує  доля
Буденністю  не  стопчеться  хай  цвіт,
Хоча  в  житті  на  все  є  Божа  воля.[/color]

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Наталя Данилюк

Вербна Неділя

Вербна  Неділя  сонячна  –
Мед  в  молоці!
Моляться  дню  навстоячки
Верби  в  ріці.
Небо  –  склепіння  це́рковці,
Лагідна  синь!
Світ  у  воді,  як  в  дзеркальці,  –
Стільки  краси!
Хлюпни  собі  на  личенько
І  просвітлій!
Ве́рбо  моя,  верби́ченько,
Паростку  мій.
Сяють  вохристо  котики,
Вербні  дари,
Мов  підпалило  ґнотики
Сонце  згори.
Світ,  у  весну  залюблений,
Білий,  як  дим.
Квітню  мій,  приголуб  мене,
Переведи
Через  сади  просвітлені,
Серед  юрби.
Хай  же  окропить  світ  мені
Гілка  верби.
Днино  моя  розвеснена,
Вдарить-бо  дзвін!
З  Богом  і  ми  воскреснемо
З-поміж  руїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Леся Утриско

Вербо світла, вербиченько.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.

Бий  ти  ворога  кнутами
За  синів,  що  рекрутами,
На  війноньку  йдуть  смертную,
Де  за  воленьку  жертвою.

Моя  Земленька  раною...
Простелися  Осанною,
Впадь  до  Бога  Всевишнього,
Бий  мене  й  мого  ближнього.

Вербо  світла,  вербиченько!
Торкни  мою  Земличеньку,
Торкни  правдою,  вірою,
У  молитві  з  офірою.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727939
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Валентина Ланевич

Летимо, я і ти, між зірок вечорових.

Летимо,  я  і  ти,  між  зірок  вечорових,
Дві  душі  що  одна  у  далекій  путі.
Світ  галактик  мигає  в  свічах  кольорових,
Нас  хрестують  на  щастя,  на  долю  святі.  

Бо  любов  уособлення  вищої  сили,
Що  тримає  в  серцях  незбагненний  порив.
Первородний  вогонь,  що  його  не  згасили,
Хоч  з  віками  пройшло  сотні  карстових  злив.  

Душі  часто  злостиво  вбивали  цвяхами,
Вони  ж  йшли  через  муки  в  буремний  політ.
Переймав  Перелесник  спокуси  гріхами,
Лиш  єднання  спалило  в  тілах  пустоцвіт.

08.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


MERSEDES

Смарагдова весна…

Смарагдова  весна  яскрава  у  вікні,
Розкидала  вона  прикраси  чарівні.
Квітує  рясно  сад  і  небо  голубе,
Вечірній  зорепад  і  я  люблю  тебе.

Любов  в  твоїх  очах  так  затишно  в  душі,
Кохання  у  серцях  для  тебе  ці  вірші.
Пташиний  спів  дзвенить,  відбірні  голоси,
Яка  прекрасна  мить,  намисто  із  роси.

І  я  торкнусь  тебе  із  ніжністю  весни
І  будуть  снитись  нам,  казкові,  дивні  сни.
В  обійми  попаду,  яка  щаслива  я,
В  вікно  постукала  смарагдова  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727853
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ганна Верес

Донбас димить, а матері… ридають

Закуталась  багрянцем  знову  осінь,
Лелечі  клини  зникли  в  далині,
А  він  димить…  Болить  Донбас…  і  досі,
Бо  полягло  вже  стільки  в  цій  війні!

Вітри  осінні  дмуть  на  нас  зі  Сходу
І  день,  і  ніч…  Чи  ж  стомляться  вони?
Усі  казали:  ми  одного  роду  –
Чому  ж  ми  стали  жертвами  війни?

Донбас  димить,  а  матері…  ридають…
Під  дзвін  могилка  свіжа  вироста.
Багрянець  тихо  з  дерева  спадає,
Та  не  прикриє  чорного  хреста…
27.09.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727840
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

СТОЇМО…

Електричка  стоїть  в  Солониці.
Це  ж  отут  відбувались  бої…
І  тепер  в  хуторах  і  в  столиці
все  воюють  чужі  і  свої.

Чи  ти  плач,  чи  трави  анекдоти,
не  пришвидшиш  омріяну  даль.
Електричка  стоятиме  доти,
доки  не  прошмигне  тут  «Хюндай».

Надшвидкий  просвистить  гордовито.
Ти  ж  –  покращення  мрією  тіш.
Мало  ще  сідаків  грошовитих,
тож  вагони  порожні  частіш.

Там  комфортно,  а  тут  –  люта  спека.
Людно  тут  –  і  студенти,  й  торби.
Матюкайся  чи  мовчечки  хекай,
мрій  не  мрій,  та  якби  ж  то,  якби.

Переміг  у  бою  Наливайко.
І  Мазепа  якби  переміг…
Чи  свистіла  б  над  нами  нагайка?
Та  й  Господь  розсудити  не  зміг.

Стоїмо,  а  пора  вже  рушати.
А  куди,  до  якої  мети?
Якби  ж  знали  у  хаті  чи  в  шахті,
то  могли  б  уже  й  пішки  дійти.

Стоїмо…
Звідси  трішечки  видно
Як  стоять  над  Сулою  Лубни.
Симпатичне  містечко  не  винне,
що  й  заводи  стоять  без  вини.

Безробітні,  бездомні  –  всі  вільні.
Боже,  вільні…
                                         Нарешті.  Ура.
Потяг  рушив.
                                         Княгиня  невільна
сохне  й  чахне.
                                         Ген  –  Лиса  гора.

Звідси  трішечки  ближче  до  неба.
Краєвиди  посульські  видніш.
Тільки  ж  спека  стоїть  полуднева,
у  вагоні  задуха  тим  більш.

Знову  стали…
Ці  кляті  «Хюндаї»…
Ну,  дістали!  
Сталевий  кортеж…
Що  ж  то  буде  творитися  далі?
Допокращились.
Ціни  –  без  меж…

Бандократам  –  і  вілли,  і  яхти.
Роботягам  –  стабільний  дуляр.
Якщо  й  трішечки  не  спекулянт  ти,
то  в  кишенях  лиш  вітер  гуля.

Отака  це  пора  витривання.
Все  одно…
І  борись,  не  борись.
Що  слова?
Лиш  одне  глузування.
Гей,  сіромо,  за  зброю  берись!

Підіймайся.
Замало  молитви.
На  колінах  –  не  зможеш  дійти.
Підіймайся  на  праведну  битву,
щоби  ворога  перемогти!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Коник в рукаві

Ти  пам'ятаєш,  як  щасливі  
З  тобою  борсались  в  траві,  
І  я  тобі  сказала  :  «Милий,
У  мене  коник  в  рукаві!
Бешкетник  так    мене  лоскоче,  
Злови  ж    зеленого,  злови»  
І  ти  ловив  його    охоче,  
Шукав  із  ніг  до  голови.  
Ой  конику  та  зелененький,  
Чи  був  ти  в  рукаві  чи  ні?
Не  пам'ятаю,  чи  ти  дзенькав,  
Чи  то  дзвеніло  щось  в  мені!
Солодке,  пристрасне  кохання,  
І  рук  оголені  дроти,
Правічні  рухи  возз’єднання  
І  шепіт  твій  …до  хрипоти.  
Вечірнє  сонце  червоніло,
Схиляючись  за  небокрай,
Я  сонце  пошепки  сварила  :
«Не  підглядай!  Не  підглядай!»
Лишилась  смужка  лиш  червона
На  небі,  й    на  самій  траві
А  коник  грав  щось  з  Мендельсона,
Й  радів,  що  він  «не  в  рукаві»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727751
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Наталя Данилюк

Все – просте

Крізь  плазму  мокрого  вікна
Свій  смуток  вилити  назовні
І  зрозуміти,  що  весна
На  завтра  сонця  жмені  повні
Тобі  усміхнено  хлюпне  –
І  день  новий  інакшим  здасться!
І  все  приземлене,  сумне
Переросте  у  хвилю  щастя,
Яка  накотить  звідусіль,
Тебе  накривши  з  головою…
І  той  полинний  давній  біль
Умить  затягнеться  травою,
А  там  –  кульбабові  луги
Заусміхаються  медово.
І,  вкотре  сповнена  снаги,
Ти  на  землі  почнешся  словом  –
Таким  натхненним  і  простим,
Бо  все  просте  –  першооснова:
Від  чистих  росяних  краплин,
Від  Бога,  що  постав  зі  Слова,
Від  зернятка,  що  проросло
З-під  ґрунту  пагоном  вологим,
Від  рівчака,  що  стрімголов
Біжить  по  травах  край  дороги  –
У  лоно  вічної  ріки,
З  малого  плину  –  у  велике.
Між  днів,  нестримних,  гомінких,
Життя  таке  багатолике!
Лише  будь  пильним  і  лови
У  цій  шаленій  круговерті
Цікавий  ракурс  і  новий
Мазок  на  білому  мольберті,
І  щось  у  звичному  таке  –
Просте  й  водночас  незбагненне,
Як  перше  сонце  боязке,
Як  скарб  любові  сокровенний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Валентина Ланевич

Ти приходь в мої зоряні сни.

Ти  приходь  в  мої  зоряні  сни,
Коли  ніч  розіпне  покривало.
Як  розтане  далеке  "курли",
Від  якого  аж  серце  кричало.

Коли  вишня,  що,  ген,  за  вікном,
Замилується  місяцем  пишним.
Ти,  схились,  над  моїм  бо  чолом
З  теплим  поглядом  ласкаво-ніжним.

Усміхнись  і  торкнися  до  вуст,
Затріпочуть  хай  вії  в  чеканні.
-Милий,  -  мовлю  під  пальчиків  хруст,
Душа  видихне  звуки  гортанні.

І  тіла  зашаріються  враз,
І  відкинуть  життєвості  прозу.
І  пройме  їх  медовий  екстаз,
І  підхопить  любов  ту  відозву.

07.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727728
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017


dovgiy

З'ЄДНАЛО НАС

З’єднало  нас  та  не  звело  докупи
І  ми    обоє,  наче  береги,
До    спільних  днів    як  до  води  прикуті
І  мало  з  них,  для  серця  дорогих!

З’єднало  нас.  Та  скупо  як  і  пізно!
Роки  минали  і  не  знали  ми
Що  хтось  страждає  від  свого  заміжжя,
А  хтось  без  весен  вже  зазнав  зими…

З’єднало  нас,  шалено  закрутило
В  гріхах  бажань,  в  стремлінні  глибини.
Нам  вирватись  із  вихору  несила,
Як  і  несила  воду  зупинить.

З’єднало  нас,  несе  у  світ  розлуки
Мізерно  мало  давши  для  життя
Нащо    багато  хмурих  днів  для  муки?!
Як  же  багато  в  душах  почуття!

З’єднало  нас…    чи  це  для  чогось  треба,
Щоб  був  ланцюг  без  волі  для  душі?
Блакитний  квітень  хмурить  чоло  неба,
Краплі  дощу  нашіптують  вірші.

З’єднало  нас  та  зараз  так  далеко
Від  мене  ти.  На  кілька  довгих  днів.
Я  –  озеро.  А  ти  –  моя  смерека
Що  дивиться  в  таємну  глибочінь.

З’єднало  нас  бурхливо  і  нестримно,
Щоб  через  малий  термін  розвести.
Води  життя  вирують  білопінно,
Руйнує  доля  поміж  нас  мости.

07.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727651
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Думки-птахи

Я  долю  шила  рівними  хрестами,
Бо  так  навчила  ненька  вишивать…
І  діти,  й  внуки  вже  повиростали,
Душа  ж  моя  ще  сонячно-жива.

Й  думки-птахи  у  голові  кружляють:
Яке  ж  коротке  це  людське  життя!
Уже  й  гніздечко  діти  залишають,
Я  й  не  намилувалась  до  пуття.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
У  просторі,  у  часі  –  свій  політ:
Хтось  прожива,  мов  за  дверима  в  Бога,
А  хтось  страждає,  мов  прив’ялий  цвіт.

І  розмах  крил  у  кожного  теж  різний  –
Не  всі  спроможні  досягти  мети.
В  часи  ж  життєві,  часто  досить  грізні,
Так  хочеться  і  правнуків  зростить!

Немає,  знаю,  особливих  формул,
Як  молодість  до  віку  зберегти,
Я  ж  молитвами,  щирими,  по  формі,
Благатиму  Отця  допомогти.
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727640
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Леся Утриско

Благовіщення день.

Матінко  наша,  Небесна,  
Матінко  всіх  матерів,  
Дитятко  в  утробі  зачала...
Збори,  рідна,  зависть  та  гнів.  

Тяжка  Тобі  випала  доля,
У  терню  стелився  Твій  шлях,
Ти  світ  хоронила  від  горя,
Як  сина  несла  на  руках.  

Тобі  підкорилося  небо,
У  янгольських  хорах  псалми,  
В  земних,  у  буденних  потребах,
В  молитвах  ідемо  всі  ми.

Дитя  Твоє  шлях  свій  життєвий,  
Розп'ятий,  на  хрест  покладе,  
Гріхами  напоєний...  щемний,
В  офіру  себе  принесе.  

О  Матінко  наша,  Небесна,
О  Матінко  всіх  матерів,  
Цілую  сліди  Твої  хресні:  
Рятуй  від  біди  всіх  синів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Їм  подарує  скрипочки  й  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Шон Маклех

Вихор, що гасить полум’я

                                                       «Ось  він  –  Падолист  –  сидить  біля  вогню,
                                                           Гріє  худі  і  сині  пальці.
                                                           О,  ці  душі,  що  так  жадали  дня!
                                                           О,  ці  вітри-мандрівці!
                                                           Б’ються  в  стіни,  крутяться  біля  вогню…»
                                                                                                                                                           (Еміль  Верхарн)

                                                                         Шеймасу  Шейге*.  Щиро.  

Мій  твідовий  піджак  –  
Колись  подарований  Падолистом
Має  безліч  кишень  –  
І  кожна  для  вихору:
Він  залітає  і  живе  там  щоп’ятниці:
Той  самий  вихор  пізньої  осені,
Що  зриває  цноту  листя  червленого  кленів,
Що  заходить  до  кожної  крамниці-порталу:
Залітає  з  одним  лише  привітанням-верлібром,
Шурхотить  сторінками  конторських  книг
Та  папірцями  з  портретами  королев  
Чи  президентів,
А  на  вулиці  він  безхатько,
Що  гріє  пальці  біля  вогню  –  
Такого  ж  незатишного  і  не  домашнього,
Як  вогні  Святого  Ельма  
Чи  святого  Патріка-джентльмена**.
Куди?  Куди  мандрують  душі  
Дорогами  падолиста-монаха
Сідлаючи  вітри-комоні  сиві  як  смерть
І  холодніші  безодень  інферно***?  
Куди?  В  який  сід  божевільний,
В  який  Авалон****  мжички?  
За  годину  до  Дня  Всіх  Мертвих,
За  хвилину  до  Самайну  жертвоприношень
Я  знайшов  сірників  коробку  
У  кишені,  де  міг  би  сховатися  Світ,
А  не  те,  що  моя  Ірландія  разом  зі  Свіфтом
(А  казали,  що  Ірландія  не  поміститься  до  кишені,
А  я  –  дивак  –  не  вірив,  не  пророчив  –  бо  зайве),
І  тими  сірниками  марно
Намагаюсь  розпалити  вогнище
На  цьому  вітрі  Падолисту  Мертвих,
Вогнище  з  опалого  листя  кленів,
Які  самі  по  собі  є  пожежею  Останніх  Днів,
А  бруківкою  –  базальту  сірого
Важко  ступають  копита  коней  візничого
І  м’яко  ступають  лапи  кота  Часу  –  
Не  цього,  не  хворого,  таки  того  –  доцільного  –  
М’яко.  А  я  чекав  благовіщення  –  
Останній  учень  Хоми-літописця*****,
Та  дублінського  паяца,  що  блукав  від  пабу  до  пабу
В  пошуках  неіснуючої  скрипки  вуличного  музики,
Чи  то  просто  вихору,  що  гасить  полум’я.  
Коли  на  це  ніхто  не  сподівається.  Ніхто.
Навіть  Фіннеган  –  той  самий,  
По  якому  потім  влаштують  поминки******…  

Примітки:
*  -  я  називаю  його  Шеймас  Шейге.  А  ви  називайте  його  як  собі  хочете.  
**  -  він  насправді  запалював  вогні  на  вершині  гори.  Ці  вогні  були  не  домашні.  А  якщо  не  домашні,  то  і  не  затишні.  А  те,  що  він  був  джентльменом,  так  про  це  говорить  народ.  А  мені  заперечувати  думку  народу  якось  не  випадає...  
***  -  Данте  Аліг’єрі  писав,  що  в  безоднях  інферно  панує  жахливий  холод.  Наскільки  він  був  правий  –  не  знаю.  Я  аж  так  далеко  не  спускався.  
****  -  в  Авалоні  сиро,  туманно,  мокро  і  холодно.  Так  само  як  в  Уельсі  восени.  Можете  мені  повірити...  Мені  обманювати  немає  сенсу...  
*****  -  Хома  –  він  же  Фома.  Скільки  не  читав  його  Євангелія,  стільки  переконувався,  що  він  був  правий.  І  його  Євангеліє  це  теж  літопис.  А  Хома  Брут  був  теж  і  літописцем  і  євангелістом.  Тільки  про  це  всі  чомусь  сором’язливо  мовчать...  
******  -  три  кварки  йому  від  короля  Марка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Макієвська

Народження природи із лона Матінки Землі

[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/44369/220779633.19/0_541a6a_ee461051_orig[/img]
[img]http://kartinkiprazdnik.ru/wp-content/uploads/2016/02/ya-dariu-tebe-vesny.gif[/img]
Чи  чуєш  ти,  цей  крик  природи  родовий,  
Напрочуд    громогласний  та  дзвінкий  
народження  із  лона  Матінки  Землі,
Після  сну  в  зимовій  сніжній  імлі?

Чи  відчуваєш  ти,  збуджений  доторк  вуст
на  собі,  пуп"янків  шелест  і  хруст...
Цей  абрикосово-весільний  фейєрверк  
весни  і  терпкий  аромат  смерек?

Чи  бачиш  ти,  сади  в  рожевому  вбранні,
Які  стоять,  немов  на  виданні  
в  білій  фаті...А  над  ними  гудуть  джмелі,
Мов  поважні  й  круті  менестрелі?

Чи  відчуваєш  ти,  пряний  від  квіту,  шлейф,
що  ніжно  хмелить?  Можливо  то  блеф?
Вже  бджоли  стосами  у  соти  несуть  мед,
збираючи  нектар,  тчуть  з  пилка  плед.

Щоб  вкрити  ним  всі  квіти  в  полях  і  садах  ,
Їх  працю    ми  побачим  по  плодам...
Чи  чуєш  ти  ,  клекіт  лелек  над  хатами,
Чи  бачиш  їх  політ  під  хмарами?

Чи  відчуваєш  ти,  бриніння  природи
навколо?  Чи  бачиш  її  вроду?
Як  знов  народжується  в  любові  життя?
Чи  чуєш  ти,  своє  серцебиття?

То  Господь  посилає  нам  ці  почуття,
Щасливу  мить    до  самозабуття,
Кохання,  пристрасть  і  наших  доль  з"єднання,
Вдосконалення  й  самопізнання.

*******
Картинка    Художник  Ярослав  Чижевський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727514
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

В білий іній черемшина заквітчалася (Слова для пісні) .

В    білий    іній    черемшина    
Заквітчалася,
Козаченько    і    дівчина
Там    прощалися…
Ой,    зібрався    ж    козаченько
Тай    на    війноньку…
«Бережи    себе,    серденько,»    –
Просить    дівонька.

Цілував    козак    кохану
В    пишні    губоньки,
Думав:    «Доленько,    лихая,
Мини    любоньку.»
Черемшина    ж    відчувала
Чорну    бідоньку,
Тої    правдоньки    не    знала
Лиш    лебідонька.

В    білий    іній    черемшина
Знов    квітчалася,
Війна    пару    розлучила    –
Не    вінчалися.
Колисає    черемшині
Вітер    білий    цвіт…
В    чорній    хусточці    дівчині
Тай    не    милий    світ…

Ой,    чарує    черемшина,
Запахом    п’янить,
П’є    журбу    сама    дівчина    –
Серденько    болить…
21.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727499
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Ганна Верес

А може, просто, мрія не збулась?

В    глибоку    осінь    ми    удвох    вступили    –
В    літах    обоє    вже    –    і    ти,    і    я.
У    тебе    –    син    і    в    мене  теж    два    сини…
У    кожного    із    нас    –    своя    сім’я.
Синів    батьками    наших    називають,
Бо    й    їх    дорослі      стали    вже    сини.
Своїх    висот    онуки    досягають    –
Міцніють    і    ростуть,    мов    ясени.
Нам    солов’ї    давно    відщебетали,
І    грози    відшуміли    теж    давно.
Поважними    людьми    тепер    ми    стали,
Та    про    минуле    спогадів    –    танок.

Студентами    були    в    одному    вузі,
На    лекціях,    в    читалці    –    всюди    вдвох,
На    сесіях    теж    мали    по    заслузі,
Та    трапилося    горе    під    Різдво.  
Немов    крилаті    ми    лелеченята,
Літали    по    льоду    на    ковзанах.
Розлуки    нашої    то    був    початок,
Коли    ти,    впавши,    ногу    там    зламав.
Тож    витяжка,    і    гіпс,    і    стіни    білі…
Так,    плинув    час    –    його    ж    не      зупинить,
Й    хоча    усе    здавалося    стабільним,
Цей    випадок    життя    наше    змінив.
Ти    там    зустрів    в    халаті    білім...    долю,
А    я    не    стала      плакать,    заважать,
Призначення    одержавши,    додому
Поїхала,    не    стала    й    заїжджать.

Пройшло    життя.      Ні,    птахом    пролетіло.
І    раптом…      зустріч,    через    стільки    літ:
Не    ті    вже    очі    і    волосся,    й    тіло.
У    кожного    із    нас    був    свій    політ,
Та    тільки    у    душі    щось…    обірвалось,
Хай    глухо,    але    в    самій    глибині…
Чому    та    на    катку    проста    недбалість
Життя    тобі    змінила    і    мені?
Колись    би    долею    це    все    назвали.
Чому    ж    вона    так    з    нами    повелась?
Чи    може,    не    життя    –    ми    казку    знали,
А    може,    просто,    мрія    не    збулась?..            
1.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Леся Утриско

Я світ прихилю вірністю тобі.

Я  у  снігах  знов  виплету  тебе,
Купатиму  в  стрімких  весняних  ріках,
Як  ясен  місяць,  що  химерою  зійде,
Тебе  вколишу  в  літніх  ніжних  втіхах...
Я  у  снігах  знов  виплету  тебе.  

Я  у  любові  зачарую  знов  тебе,  
Квіт  папороті  вистелю  на  ложі,
В  любистку,  що  для  тебе  лиш  зійде,
В  веселках,  що  на  тебе  дуже  схожі...
Я  у  любові  зачарую  знов  тебе.  

Ця  неповторна  лебедина  ніжність,
Цей  промінець  досвітньої  зорі,
Ця  грація  -  Господня  стигла  плідність,
І  ця  краса-  блаженства  вікові...
Я  світ  прихилю  вірністю  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Валентина Ланевич

Як же хочеться просто кохати.

Як  же  хочеться  просто  кохати,
Очі  в  очі,  щоб  іскри  з  душі.
Щоб  без  слів  говорити,  звучати,
Щоб  співали  в  серцях  солов’ї.

Щоб  усмішка  так  гріла  собою
І  ласкала  чуттєві  тіла.
Щоб  цілунок  став  звабною  грою
І  торкнувся  глибин  всіх  єства.

І  безвільні  та  віддані  волі,
Зову  плоті,  в  політ  їх  нести.
Щоб  в  пульсації  гарячній  крові,
Озивалось:"Любов  моя  -  ти!"

05.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727417
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Світлана Моренець

ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ

Вже  клин  за  клином  линуть  журавлі,
спішать  із  чужини  до  свого  раю.
Несуть  тепло  на  зморенім  крилі,
весні  відкривши  шлях  до  ріднокраю.

І  серце  мре  розчулено,  коли
я  чую  сум  і  радість,  й  крик  любові
в  пташиному  журливому  "курли",
безмежно  глибше,  ніж  в  людському  слові.

В  негоду,  в  дощ  і  в  зоряній  імлі
веде  їх  клич.  В  нім  –  тайна  диво-сили.
А  ми,  "царі",  до  рідної  землі
цей  потяг...  в  метушні  життя  згубили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Ганна Верес

Сурмить весна! Дзвенить весна!

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

То  ллється  пісня  жайвора.

Траві  земля  тепер  тісна  –  

Вилазить  моложавою.


В  набухлій  брунечці  давно

Нове  життя  закладене.

Комахи  кинулись  в  танок.

Тепло  вже  непідвладне  є.


Пливуть-вертають  журавлі,

Вітаються  з  хмаринками.

І  тепло,  й  радісно  землі

Під  зорями-жаринками.


Зелом  встелилася  земля,

Стріляло  небо  грозами,

Їжак  проснувся  і  змія:

«Не  стрітися  б  з  морозами!»


Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

Радіти  й  справді  хочеться.

Верба  тепер  уже  рясна,

І  сонце  довше  котиться!
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727172
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


MERSEDES

Самотня у саду…

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Весняний  дощик  заховав  сльозу,
Думками  шепотіла...  Я  не  ваша...

Колись  він  дарував  їй  небеса,
Вона  була  весела  та  щаслива  
На  плечі  падала  її  коса
І  небуло  у  світі  більше  дива.

Їх  зігрівали  ніжні  почуття,
В  морози  люті,  холоди  осінні.
Попереду  було  таке  життя,
Та  не  судилося,  покрив  все  іній...

В  руках  вона  тримала  папірець,
У  нім  слова  сумні...  Я  більш  не  з  вами...
Коханню  нашому  настав  кінець,
В  листі  було  все  сказано  словами...

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Чи  то  на  щастя,  а  чи  набіду,
Заполонила  все  довкола  тиша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Коли весна загляне в голий гай

Коли    весна    загляне    в    голий    гай
І    сонце    промінець    пошле    в    долину,
В    душі    такий    неспокій    і    розмай,
Немов    до    сонця    й  я  на  крилах  лину.


І    бачу,    як    землиця    ожива,
Дарує    силу    бруньці    і    людині.
Їм    ніколи    тепер    відпочивать,
Бо    рік    годує    весняна    година.
16.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726875
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Прийшла весна

Вдягла    весна    рясну    нову    сорочку,
Мережану    травою    й    першим    квітом,
У    жовтому      кульбабовім    віночку
Й    блискучими    листочками    на    вітах,

Прийшла    вона    і    з    піснею    дзвінкою,
Заколисала    річку,    ліс,    долину…
Й    стояло    все,    зчароване,    довкола,
Завмерли    сиві    росяні    краплини. 8.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Леся Утриско

День сміху. (Гумореска) .

Кажут-  нині  є  день  сміху,  день  усіх  варятів,
Рано  Стефка  надурила,  жи  втікала  м  з  хати.  
Ну  і  шо  жи  маю  трохи  років  за  плечима,  
Жартувати  можна  всім,  я  також  людина.  
Встала  зрані...Стефко  спав,  я  го  не  будила,
Вчора  в  місті,  на  базарИ,  маску  си  купила.  
Таку-  з  чорними  очима,  зи  всіма  зубами:  
Гей  би  смерть,  та  дуже  схожа  на  Стефкову  маму.  
Трохи  страшну,  та  нічого,  най  мій  Стефцьо  знає,
Яку  жінку  моцну  має,  мене  най  кохає.
Обвила  сі  полотном,  ту  маску  на  писок,  
Стала  м  з  косов  коло  ліжна...  Як,  шо  сили  свисну...
Стефко  скочив  у  потах,  не  знав  шо  сі  робит,  
Я  з  косов  стою  над  ним...Стефко  в  штанці  родит.  
Всьо  зробив:  і  перше,  й  друге-  не  міг  сі  відмити,
Так  сі  просив  в  тої  смерти,  жи  ше  хоче  жити.  
Вочи  витріщив  на  мене,  як  туті  цибулі,  
А  я  тихо  му  співаю:  -  Люлі,  Стефцю,  люлі.  
-Нині,  Стефцю,  перше  квітня,  я  ті  набрихала,
А  би  твоя  головонька  "полів"  не  орала.  
Маєш  своє,  коло  себе-   орай  скілько  влізе,
А  як  ні,  то  та  з  косов  скоренько  прилізе.
Як  сі  Стефко  пробудив  з  тутого  кошмару,
Думала  м,  жи  то  юш  небо  обірвало  хмару.  
Зуби  ми  не  рахував,  бо  м  втікла  за  хату:
-То  тобі  за  коханки,  мій  Стефцю,  заплата.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726840
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ганна Верес

Я вийду в поле

Стоїть  зажурена  тополя,
Неначе  небо  підпира,
Здається,  час  виходить  в  поле
І  сіяти  зерно  пора

Дідівським  способом  –  рукою,
Що  зашкарубла,  в  мозолях,
Понад  ярком,  понад  рікою,
І  парувала  щоб  земля.

Я  вийду  в  поле  рано-рано,
Тополі  й  Богу  помолюсь,
Зерном,  що  у  жнива  збирала,
Із  полем  щедро  поділюсь.
11.06.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726793
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Ганна Верес

Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Леся Утриско

А ти кохав…любив…а ти чекав?

А  ти  кохав,  отой  єдиний  раз:
Без  болю,  без  обману,  без  розлуки,
Без  слів  пустих,  фальшивих  фраз,  
Не  проливаючи  пекельні  муки?
А  чи  кохав,  отой  єдиний  раз?

А  ти  любив,  так  чисто...  без  вагань,  
Без  сумніву,  без  пустоти,  без  зречень,
Без  божевільних  сподівань,  
Без  слів  пустих,  промов  і  речень?
А  чи  любив,  так  чисто...без  вагань?

А  ти  чекав  її,  ту,  неповторну,
Таку  палку,  квітучу,  молоду,
Таку  чарівну-  водночас  примхливу,
Таку  закохану  у  тебе,  мов  в  весну?
А  ти  кохав...любив...а  ти  чекав?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Микола Холодов

Ювілейне свято

                                                                 50  -  річчю
                                                             мого    кохання
                                                       з    першого    погляду

 Я    дякую    тобі,    мій    Боже,    Свят,
 За    те,    що    дав    можливість    бути    диву,
 Яке    початком    стало    моїх    свят  --
 Той    день,    як    закохавсь    я    в    юну    діву.

 Півсотні    літ    минуло,    коли    мій
 Погляд,    як    проникливим    промінцем,
 Раптово    зосередився    на    ній.
 В    ту    мить    я    ястав    закоханим    по    вінця.

 Цей    день  --  мій    правомірний    ювілей,
 А    діва  --  то    суцільні    й    нині    чари.
 Цей    ювілей  --  то    мій    лиш    привілей,
 Всі    ж    інші    свята    ми    святкуєм    в    парі.

 Попереду    ще    кілька    круглих    дат.
 До    них    нам,    звісно,    варто    би    дожити.
 А,    щоб    дожить    до    славних    отих    свят,
 Нам    треба    ще    у    Бога    заслужити.    


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Наталя Данилюк

Просто квітка

Кожен  наступний  день  –  це  насправді  шанс,
Спроба  почати  вкотре  усе  спочатку:
Ще  раз  у  долі  випросити  аванс,
Спробувати  привчитися  до  порядку  –

Передусім  у  помислах,  в  голові,
Порозгрібати  мотлоху  цілі  стоси…
Просто  радіти  променям  у  траві,
Що  на  нитки  нанизують  срібні  роси.

І  не  бажати  більшого,  лиш  тепла
В  рідному  колі,  в  лоні  своєї  хати,
Де,  мов  листку  весняному  від  стебла,
Взяти  тобі  судилося  свій  початок.

І  зрозуміти  істину,  що  життя  –
Чи  не  найбільше  диво  на  цій  планеті!
Вкотре  урок  важливий  собі  затям:
Скільки  б  тобі  не  випало  прірв  і  злетів,

Дім  твій  насправді  там,  де  душі  й  думкам
Те́пло,  коли  вертаєшся  хтозна-звідки,
Де  між  долонь  надійних  садівника
Ти  –  просто  квітка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Віктор Ох

Будинок, за́мок, хата чи кімната (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------

Щасливий  той,  хто  має  власний  Дім  –
будинок,  за́мок,  хату  чи  кімнату  –
і  відчуває  його  прихистком  своїм,
де  затишок  не  створений  за  плату.

Не  треба  золота,  коштовних  пам’ято́к,
химерних  примх  дизайнерського    раю.  
Достатньо  теплої  розмови  чи  книжок,
простої    їжі  чи  смачного  чаю.

Щоб  душу  зігрівав  маленький  світ  –
звучала  тихо  музика  знайома,
в  вазонах  квіти,  а  на  кріслі  кіт,
та  головне,  щоби  були  всі  вдома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

У Мгарі

На  узліссі  край  села  –
в’ється  стрічкою  Сула.
Сонях  обіперсь  на  тин,
мружиться  на  монастир.
Проти  сонечка  пала
золото  на  куполах.  
Тут  лелеки  клекотять,
низько,  повагом  летять.
Поруч  гребля  і  ставок,
й  білі  лебеді  удвох.
Третій  –  сам,  немов  монах  –
одинокий  чорний  птах.

Є  ченці  і  справжні  тут.
Ось  послушники  ідуть:
пізнають  небесну  суть.
Також  череду  пасуть.
Літо  в  квітах,  у  траві…
А  куди  це  кличе  дзвін?

Приїздять  сюди  туристи,
кобзарі  і  бандуристи,
українці  з-за  кордону  –
із-за  Сени,  Тиси  й  Дону,
із  Австралії,  Канади…
Бо  вони  землі  цій  раді.
Рідним  словом  володіють.
Діточок  навчити  вміють
і  молитві  благовісній,
і  народній  щирій  пісні.

І  дорослі,  і  малі  
люблять  бути  у  Мгарі,
щоб  красоти  помічати
та  минувшину  вивчати.
Коли  добре  потрудитись,
то  не  гріх  повеселитись.
На  узліссі  край  села,
там,  де  стрічкою  Сула…


"БАРВОГРАЙ"  -
оповідки  й  жартоласунки
малюкам  і  малокласникам
ЛУБНИ-2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726527
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Ганна Верес

ОЙ, РОСЛА КАЛИНА (Слова для пісні)

Ой,    росла    калина    біля    річки,

Соловей    стеріг    її    щонічки,

А    як    сонце    день    свій    привітає,

Кущ,    як    біле    диво,    зацвітає.

Ой,    росла    калина    біля    тину,

І    співав    їй    вітер,    мов    дитині,

Колискову    пісню    тихо-тихо:

«Хай    мине    тебе,    кохана,    лихо.»


Ой,    росла    калина    біля    хати:

«Досить,    козаченьку,  вже    зітхати,

Бо  любов    сміливих    поважає,

Бо    в    житті    всьому-всьому    межа    є.»

Ой,    росла    калина    у    долині,

Тут    козак    зізнається    Галині.

Їх    зозуля    буде    забавляти,

А    калина    й    Бог    благословляти.


Ой,    росла    калина    на    обніжку,

Ходять    туди    ніжні    босі    ніжки,

Хай    стерня    ті    ніжки    не    поколе,

Й    стежка    не    загубиться    ніколи.

23.12.2012


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ганна Верес

Краю мій

[u](Мій  рідний  край  -  Чернігівська  земля  -  чарівний  Тростянецький  дендропарк,  названий  Українською  Швейцарією).            
[/u]
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Макієвська

Невидиме сплетіння доль

Змотаю    в  клубок  місячне  сяйво,  
А  в  другий,  сонячне  проміння,
Я  сплету  з  небокраю    яскраво,
Ніжної  шалі  павутиння.

Зв"яжу  своєї  долі    сплетіння
З  твоїм  таємничим  корінням,
Скрученим  путами  з  планетами
Невидимими  тенетами.

Додам  до  них  ниток  з  нічних  зірок,
Що  блискають  вгорі  неоном,
А  з  Венери,  магічний  волосок,  
Щоб  шаль  здалась  хамелеоном.

Накину  той  палантин  на  плечі
Й  полечу    до  тебе  надвечір,
Укриємось  чарівним  серпанком,
Щоб  кохатися    до  світанку.

Потім  забрати  в  свої  тенета
І  не  відпускати  більш  долю,
Кинути  їй  на  щастя  монету...
З"єднай  нас  Боже,  тебе  молю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726401
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Юхниця Євген

Байка про зарвавшогося прислужника

Не  рік  і  не  два,  у  свята́  й  серед  збит  -
Друзякались  тісно  губанчик  і  кит.
Кит  щедро  запрошував  в  шкіру  до  себе
Де  гість  мацюкенький  вдавався  до  шкребів:
Сміття,  вшів  морських  апетитно  з’їдав,
І  з  другом-китищем  подорожував!
...А  ще  ...лоскотав  плавником  шкіру  ситу
Щоб  дружбу  скріпити  бочко́м  ваговито:
Аж  так  витинав  прибиральний  фокстрот  -
...Губан  заповзав  до  кита  навіть  в  рот!

Та  от,  час  прийшов  і  китиха  з  китом
Дитя  народили  з  любов,ю,  з  теплом.
А  тут  пан  губан  –  та  до  китових  спин:
--Я  вам,  каже,  ближче  був,  навіть  ніж  син!
І  спадщину  вашу  –  моря  й  океани
Я  -  маю  отримати!  В  мене  це  в  плані...
А  зовсім  не  те  галасне  китеня,  -
...Й  губанчик  надулося,  мов  жабеня...

Тепер,  каламутить  десь  води  підводні,
Де  плив,  колись,  кажуть,  і  кит  верховодний.

Й  нам  інколи  чується  з  ч’їхось  бравадок:
--Це  я,  губаню́сько,  ...китовий  ...нащадок.

11.10.09  р.  (  "Байка  про  прислужника"  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726365
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


горлиця

ВІН

 Містерія  життя  перед  очима.
Символіка?  Ні,  все  це  наяву,
Немов  іскра  з  багаття,  невловима,
Вже  не  поверне  втоплену  весну.

Летять  думки,  і  падають  у  річку,
Вона  байдужа,  схоплює,  несе,
І  крутить,  крутить  давню  кінострічку,
Те  що  було,  назад  не  принесе!

Та  він  сидить  і  мріє  ,  повернеться
Хочай  на  день,  у  той  минулий  світ,
Де  сонце  ссяє,  серце  в  щасті  б'ється,
Родинний  круг!    Він  -батько,  муж  і  дід!

Тріщить  багаття,  догаряє  ватра,
Шумить  вода,  біжить  у  далечінь
І  так  сьогодні  ,і  так  буде  завтра,
Усе  повторне,  неповторний  ВІН!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726318
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Леся Утриско

Молодята. (Гумореска) .

Побралисі  молодята,  полігали  спати...
Шо  там  було-  вже  розкажу,  бо  мусите  знати.
Так  юш  було,  жи  м  сама  не  могла  заснути,
Мусіла  старому  свому  під  паху  зіхнути.  
Та  то  діло  молоде,  добре  жи  сі  любліт*,
Таких  знаю  у  селі,  жи  сі  і  но  чубліт*.  
Як  їм  вснула-  не  згадаю,  так  ми  було  файно,
Мій  старий  ше  ого-  го,  має  моци...а  й  но.
Встала  м  тихо,  йду  до  кухні  снідані  ладити,  
Тепер  мушу  крім  старого,  зятьови  годити.  
Наладила*,  напекла,  кави  наварила,  
Ну  а  моя  молодьож  ше  сі  не  збудила.
Але  чую,  жи  не  сплєт,  шось  си  там  говорят,  
Я  їх  кличу  на  снідані,  а  вни  цуда*  творят.  
Каже  зять,  жи  не  голодні,  встанут  до  обіду,  
Ой  як  добре,  я  тим  часом  за  хлібом  поїду.  
Осідлала  старий  ровер,  як  Стефко  кобилу,  
Так  педалі  моцно  кручу,  до  обіду  встигну.  
Вернула  м  сі  з  тої  будки,  ногами  не  крешу,   
Засапана,  захекана...  то  правда-  не  брешу.  
Скоро  тіста  намісила,  пирогів  зліпила,   
А  сама  як  та  коза,  жи  води  не  пила.
Кличу  свої  молодята  до  обіду  встати,
А  вони  і  в  вус  не  дуют,  не  вилазіт  з  хати.  
Так  і  вечір  наступив,  і  знов  свіже  ранє,
А  вони  собою  ситі,  бо  їдят  коханє.
Ви  то  доню  споживайте  плід  свого  кохані,
Тілько  йдіт  сі  подивіт,  шо  сі  робит  в  стайні.
Всі  сі  кури  подавили  вашими  гумками,
Жи  с  те  з  ночи  покидали  ме  жи  патиками.   
Тілько  квочка  сі  лишила,  бо  з  гнізда  не  злізла,   
На  дворі  ше  трохи  зимно,  а  вна  чось  облізла.  
Я  тепер  ка  ніц  не  знаю,  бо  в   тім  всім  сі  гублю:
Котрим  ліпше?  Жи  сі  чублєт?  Чи  тим,  жи  сі  любліт?


Любліт-  люблять,  чублєт-  чублять,  наладила-   наготовила,   цуда-  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726316
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Радченко

Доба за добою

Доба  за  добою  трагічні  —
Донбас  передиху  не  зна.
Поранення  й  смерті  цинічні:
Для  когось  війна  —  крутизна.
Бо  круто  в  кредит  заганяти
Народ,  що  повірив  в  Майдан
Й  надію  людську  оскверняти,
А  Рада,  то  є  —  балаган,
В  якому  самі  скоморохи,
Що  вивчили  ролі  давно.
Немає  в  них  совісті  й  трохи,
Брехня  їм,  немов  би  багно,
І  душі,  й  серця  обліпило,
Байдужість  їм  застить  весь  світ.
Ніколи  їм  і  не  боліло,
Як  нам,  пересічним,  болить.
Так  круто,  коли  не    мільйони,
Мільярди  зелених  украв
І  знати,  що  їх  віп-персони
Ніякий  ще  суд  не  карав.
Себе  називають  панами
І  в  Раду  ведуть  паненят.
Вкраїна  умита  сльозами  ...
І  тужно  так  дзвони  дзвенять.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726308
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ганна Верес

Чи бачив ти, якою є весна?

Чи  бачив  ти,  якою  є  весна,
Та,  найраніша,  у  моєму  краї?
Погода  ще  не  тепла,  та  ясна,
Веселих  горобців  літають  зграї.
Не  спить  і  чорна  у  полях  рілля  –
Господаря  чекає,  щоб  засіяв.
І  свіжим  подихом  похвасталась  земля,
Чекає,  мов  жона  після  весілля.

Ще  не  тривожать  неба  косяки
Птахів,  що  повертаються  додому.
Припухли  на  деревах  ледь  бруньки,
Мов  скинули  зимову  сіру  втому.
Ще  корчаться  листочки  трав  в  шпичках,
Та  вже  весні  стежки  намалювали,
Чи  то  ідилія  у  неї  є  така,
Щоби  по  зелені  в  вінку  ішла-ступала.
Втопила  річка  рижі  береги,
А  з  ними  –  й  осоку,  і  очерет  по  пояс,
Та  й  ця  весна  теж  додає  снаги,
Й  не  залиша  мене  глухою  чи  сліпою.    
21.10.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Звідки до нас з’являється весна

Звідки  до  нас  з’являється  весна:
Із  монотонності  небес,  чи  із-під  снігу,
На  різнотрав’я  і  пташиний  спів  рясна,
Де  всі  змагаються  весні  й  собі  на  втіху?

А  може,  сонце  нам  спуска  весну,
Щоби  і  працею  уславилась  людина,
Під  солов’їну  пісню  голосну
Нові  земля  щоб  врожаї  усім  зродила.

О  весно!  Ти  загадка  й  для  малят,
З  теплом  повінчана  і  з  казкою-красою,
Лиш  ти  так  можеш  душі  звеселять
Й  вмивати  ранки  свіжою  росою!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726263
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


dovgiy

ПИШИ МІЙ ОЛІВЦЮ

Пиши,  мій  олівцю,  пиши!
Про  все,  що  думка  шепче  тихо.
Вона  не  мріє  про  вірші,
А  ними  свою  мову  пише.
Неначе  самі  по  собі
В  катрени  склалися  рядочки.
Є  римам  місце  в  цій  юрбі,
 Слова  у  вишитій  сорочці,
Біля  калинових  гілок
Шикуються  в  садку  любові,
Щоб  утворити  свій  вінок,
Уславити  цей  день  чудовий.
Не  затупляйся,  не  кришись,
Не  загубись  в  пустелі  ночі.
Пиши,  мій  олівцю,  пиши:
Про  стан  стрункий,  глибокі  очі
В  яких  втопилася  душа
Та  серце  спокою  не  знає.
Хоч  вже  роками  сплинув  час,
А  чари  дивні  не  згорають.
Чи  кроки  чуєш?  Це  –  Вона!
Моя  натхненниця  і  Муза.
Незмінно  ніжна,  чарівна,
Мрія  Коханця,  мрія  Мужа
Іде  сюди  в  самотні  дні,
Іде  сюди  весняним  шалом,
Щоб  так  кохалося  мені,
Як  ще  до  цього  не  кохалось!

29  бер.  17  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726211
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Наталя Данилюк

Причаститись променем весняним…

Причаститись  променем  весняним
О  такій  піднесеній  порі!
Бірюзово-ніжним  океаном
День  тече  у  горла  димарів.

І  пташки,  прудкі,  немов  рибини,
В’ються  серед  водоростей  віт:
То  пірнуть  у  спінені  хмарини,
То  зненацька  вигулькнуть  на  світ  –

Цятками,  мов  стружка  шоколадна!
Вітерець  вигойдує  бджолу,
Грядочки́,  розстелені,  мов  рядна,
Зачекались  на  дбайливий  плуг.

Все  таке  пульсуюче  і  свіже  –
Притуляйся  серцем  і  брини!
Слухай,  як  холодне  лезо  ріже
Во́гкий  ґрунт,  і  зу́бці  борони

Хрумкотять  скоринкою  землиці...
Як  співають  пружні  рівчаки,
Шурхотять  у  нетрищах  лисиці
І  сухі  розламують  гілки…

Як  ріка,  мов  на  акордеоні,
Награє  експромтом  щось  своє,
Й  за  плечима  крила  безборонні
Наростають,  збільшують  об’єм  –

Лиш  лети  у  просинь  і  світися,
Хай  хмеліє  щастям  голова!
У  захмарно-бірюзових  висях,
Як  весна,  вже  вкотре  відродися  –
Молода,  заквітчана,  нова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

Щоб хресний шлях з Тобою жити.

Мені  б  туди,  де  повінню  добро,
Мені  б  туди,  де  пригорщами  щастя,  
Мені  б  туди,  де  сонце,  де  тепло,
Мені  б  туди,  де  слово,  мов  причастя.
Мені  б  туди,  де  водоспад  зірок,
Мені  б  туди,  де  граються  веселки,
Мені  б  туди,  де  миру  вічний  крок,
Мені  б  туди,  де  квітнуть  закапелки.
Та  де  ж  той  світ,  що  повінню  добро?  
О,  де  ж  той  світ,  де  пригорщами  щастя?
Чому  в  душі  лиш  холод...не  тепло?
Де  в  смутку,  Господи,  пливе  нещастя.
Спиваю  чашу  гіркоти,  вдягаю  біль,
Мов  оксамити,
Йду  на  Голгофу...  як  і  Ти,
Щоб  хресний  шлях
З  Тобою  жити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Валентина Ланевич

Я усмішку ловлю у відкриті долоні.

Я  усмішку  ловлю  у  відкриті  долоні,
Там  прихована  щирість,  душі  доброта.
І  запальну  іскру  ув  очах,  на  припоні,
Не  тримаєш  ти  ласку,  пропащая  я.

Пропадаю  у  день,  бо  думками  з  тобою,
Мрії  бархатні  вечором  човником  тчу.
Нічку  темную  місяць  скородить  скобою,
Я  ж  молюся  до  Бога,  а  тілом  тремчу.

Пропадаю  з  любові  в  час  грізної  смути,
У  серці  покірно  її  буду  нести.
Не  боронь  цього,  Доле,  впереджуй  від  скрути,
На  нелегкім  шляху  від  незгод  вбережи!

29.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726149
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Інна Серьогіна

Мне б только в поворот судьбы вписаться

Мне  б  только    в  поворот  судьбы    вписаться  
На  скорости  предельной,  без  страховки,
За  хрупкую  надежду  б  удержаться,
Не  спрыгнуть  на  ненужной  остановке.

И  не  сорвать  стоп-кран,    желая  счастья
Летящей  под  откос    моей  вселенной.
Мне  б  только  малость  переждать  ненастье,
Души  осколки  клея  постепенно.

Не    взвыть  от  страха  бы,  не    бить  тревогу,
Несясь  в  потоке  тьмы  навстречу  свету.
Пусть  все  случится,  как  угодно  Богу,
Его    черед    настал  бросать  монету.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726125
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Макієвська

"Сині кити", що гублять дитячі душі ( Суїцид в соціальних мережах ( для дорослих і підлітків)

Хижі  дахи  багатоповерхівок,    упираючись  в  небо,
Майданчик  для  польоту  "  метеликів"  в  безодню,
Де  немає  ні  тата,  ні  мами,  ні  друзів,
Ні  суперників,  ні  зрадників,  ні  коханих...
Там  тільки  ловець  душ,  з  рогами  та  копитами,
Усміхається  криво  і    поїдає  поглядом  вогняних  очей,
Чекаючи  на  свою  жертву,  яку  не  любили  вдома  на  землі,
Яку  не  обіймали,  не  голубили,  ні  цілували,  ні  пестили,
бо  заклопотані  заробітком  грошей,  випивкою,  наркотиками,
різними  турботами  свого  людського  життя...
А  їх  ,  своїх  нащадків,  недолюбили,  недооцінили,
Тому  вони    і  знайшли  те,  чого  шукали.
Гуляючи  в  інтернеті,  подорожуючи  соціальними  мережами,
Зустріли  "космічних    синіх  китів",  посередників,  між  життям  і  смертю.
Заковтують  дитячі  душі    ті  "  кити"  до  своїх  пащ,  що  переступили    межу
між  світами...Дають  хибну  надію  на  безсмертя.
Батьки!  
Бережіть  свої  квіти  бо  не  буде  надії,  дайте  їм  світло  ВІРИ
У  Божественне  начало  буття  й  небуття.  
Не  дайте  занапастити  душі,  ще  нерозквітлих  троянд.  
Віддайте  їм  свою  любов,  тепло  батьківської  душі,
Обійміть  своє  нерозумне  дитя.  Бережіть  своє  золото  
чи  ще  необроблений  діамант.

*******
До  церкви  ведіть,  до  Бога  йдіть!


Читати
http://espreso.tv/article/2017/02/24/syniy_kyt

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726062
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Україно, ти моя колиско (Слова для пісні) .

Де  шумлять  Карпатські  водограї
І  милує  неба  височінь,
Нічка  зорі  в  пелену  збирає
І  купає  у  Дніпрі  й  Збручі.
Де  в  озер  цнотливо-срібні  плеса
Заглядає  сонечко  згори,
Там  від  Сум  до  сивої  Одеси
Підпирають  небо  явори.

Приспів:
Від  Десни  і  до  Карпат  неблизько,
Навіть  птах  за  день  не  доліта…
Україно,  ти  моя  колиско,
Моя  нене,  рідна  і  свята…

Де  козацькі  шаблі  і  корогви
України  славили  ім’я,
Йшли  за  волю  в  бій  –  не  за  корону  –
То  моїх  прапрадідів  земля.
Де  вітри,  мов  привиди  гуляють,
Спокушають  горді  пшениці,
Колоски  там  голови  схиляють,
П’ють  чарівний  трунок  чебреців.
4.04.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726059
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

До дня народження Шевченка. Мадрид.

День,  який  ніс  весняний  настрій-  день  святої  неділі  дарував  хвилини  відпочинку  від  буденності,  ніс  ранішню  молитву  в  поклоні  до  Творця,  дарував  роздуми,  покаяння,  смуток  та  радість-   все,  чим  живе  кожна  людська  душа.  Подих  свіжого  дощу  змінився  доторком  теплого  сонця,  в  якому  оживало  все,  що  благословив  Господь  на  життя.  
   Сонячний  теплий  підвечірок  кликав,  вів  у  чудову  залу,  де  враз  чужина  зміниться  на  те,   рідне  та  близьке  серцю  кожного  українця.  
Частинка,  мізерна  частинка  великого  Мадриду  почує  рідне  слово  великого  кобзаря-  Тараса  Шевченка  у  виконанні  піаніста,  молодого  маестро  з  Карпатських  гір-   Ігоря  Прокоп'юка.  Звучатиме  на  двох  мовах-  українській  та  іспанській.  Слово,  велике  слово  України  почують  іспанські  друзі,  де  потім  дадуть  високу  оцінку  нашій  культурі,  поезії,  творчості  великих  класиків  різних  епох.  Концерт  класичної  музики  в  Мадриді,  організований  Ігорем,   приурочений  до  дня  народження  Шевченка,   збере  чи  малу  аудиторію,  як  українців  так  і  іспанців.

Якби  ви  вчились  так,  як  треба,  
То  й  мудрість  би  була  своя.  
А  то  залізите  на  небо:  
«І  ми  не  ми,  і  я  не  я,  
І  все  те  бачив,  і  все  знаю,  
Нема  ні  пекла,  ані  раю,  
Немає  й  бога,  тілько  я!  
Та  куций  німець  узловатий,  
А  більш  нікого!..»  –  «Добре,  брате,  
Що  ж  ти  такеє?»

«Нехай  скаже

Німець.  Ми  не  знаєм».  
Отак-то  ви  навчаєтесь  
У  чужому  краю!  
Німець  скаже:  «Ви  моголи».  
«Моголи!  моголи!»  
Золотого  Тамерлана  
Онучата  голі.  
Німець  скаже:  «Ви  слав'яне».  
«Слав'яне!  слав'яне!»  
Славних  прадідів  великих  
Правнукі  погані!  
І  Коллара  читаєте  
З  усієї  сили,  
І  Шафарика,  і  Ганка,  
І  в  слав'янофіли  
Так  і  претесь…  І  всі  мови  
Слав'янського  люду  –  
Всі  знаєте.  А  своєї  
Дас[т]ьбі…  Колись  будем  
І  по-своєму  глаголать,  
Як  німець  покаже  
Та  до  того  й  історію  
Нашу  нам  розкаже,  –  
Отойді  ми  заходимось!..  
Добре  заходились  
По  німецькому  показу  
І  заговорили  
Так,  що  й  німець  не  второпа,  
Учитель  великий,  
А  не  те  щоб  прості  люде.  
А  гвалту!  а  крику!  
«І  гармонія,  і  сила,  
Музика,  та  й  годі.  
А  історія!..  поема  
Вольного  народа!  
Що  ті  римляне  убогі!  
Чортзна-що  –  не  Брути!  
У  нас  Брути!  і  Коклекси!  
Славні,  незабуті!  
У  нас  воля  виростала,  
Дніпром  умивалась,  
У  голови  гори  слала,  
Степом  укривалась!»  
Кров'ю  вона  умивалась,  
А  спала  на  купах,  
На  козацьких  вольних  трупах,  
Окрадених  трупах!  

   Так  розпочнеться  вечір:  словами  кобзаря,  які  торкнуться  душі,  ранять  серце  болем  сьогодення-  болем  за  рідний  Край,  рідний  дім,  рідний  народ,  рідну  мову.  
     І  полине  музика,  полине  пісня.  Чарівний  сопрановий  голос  оперної  співачки,   українки  за  походженням,  Олени  Слої,  крихітної  одеситочки  увірветься  в  серце,  де  пробудяться  спогади,  за  все  ,  так  дороге  кожному  з  нас.  Неймовірно.  Неперевершено.
     А  мені  захотілося  сказати,  подарувати  такі  слова,  які  прокричали  болем  в  моїй  душі  на  чужині:  

Заспівай  ми,  соловейку,  
Та  й  у  ріднім  Краю,
Бо  в  чужині  ми  не  легко,  
Душа  ми  ся  крає.  

Ми  ся  крає,  та  сльозою  
Лине  понад  гори,
Синє  море,  степ  широкий-
Там,  де  ясні  зорі.  

Де  барвінком  ся  встеляє
Дорога  до  хати,  
На  порозі  ми  зустріне
Ріднесенька  мати.  

Все  покину  та  й  полину,
Де  калина  в  гаю:
Заспівай  ми,  соловейку,
Та  й  у  ріднім  Краю.  

   Це  тобі,  Оленочко,   тобі,   наш  соловейку,   хай  Господь  благословляє  та  добру  долю  шле,   бо  ми  в  чужині,   далекій  чужині.  
   Прозвучать  твори  Василя  Барвінського,  Левка  Ревутського,  Лев  Колодуб,  Мирослава  Скорика,  Кирила  Стеценка,  Євгена  Станковича,  Анатолія  Кос-  Анатольського.  І  саме  найцікавіше,   що  українську  класику  на  скрипці  виконає  іспанський  скрипаль,   молодий  юнак,   вчитель  музики-  Адріан  Пінеда.  Браво  маестро.  
 Троє  молодих  людей,   три  квітки  на  цій  землі,  три  юних  життя  подарують  хвилини  неповторності,  хвилини  того,  що  зветься:  великою  творчістю,  талантом,  любов'ю.  
       
       Доторкнися,  маестро,  печалі,
       Дай  акордам  і  волю  і  рай.
       Чуєш?  Кличуть  замріяні  далі,
       Пісня  лине  за  гори,  у  гай.
       
       Дай  їй  сповідь  свою  і  причастя,
       До  безтями  наповни  життям,
       Ти  молитву  читай  їй,  щоб  щастя,
      Дарувалося  світлим  серцям.
 
       З  повагою  та  подякою,  ваша  Леся Утриско.
       
       
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725935
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Постукала у серце моє осінь

Осіннє  срібло  зацвіло  у  косах,
Мереживо  заграло  на  лиці,
Постукала  і  в  серце,  моє,  осінь,
А  з  нею  роки  –  віддані  гінці.

Жита  дозріли  –  колос  гнеться  долу,
Напившись  досту  сонця  і  тепла,
Отак  і  я,  шаную  власну  долю,
Хоч  не  завжди  та  вірною  була.

Життя  обох  підносило,  ламало,
Немов  перевіряло  нас  на  міць.
Солодке  з  нею  разом  смакували,
Гірке  ж  –  завжди  доводилось  самій.

Сьогодні  осінь  вдома  нас  застала,
Сприймаю  я  її,  як  Божий  дар,
Крилята  у  борні  повідростали,
То  ж  витримали  з  нею  ми  удар.

Я  долю  пошаную,  як  годиться,
А  стрінеться  важливіша  пора,
Любов’ю  срібло  в  косах  освятиться
Й  радітимем  і  я,  і  дітвора.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Валентина Ланевич

Чуєш, нічка як охкає сплеском води.

Чуєш,  нічка  як  охкає  сплеском  води,
Соловей  тишу  зморену  смиче.
Коханий,  Воїне  Світла,  Страж  ти  війни,
Серце  ласкою,  ніжністю  дише.

І  зорею  пливе  до  твоєї  зорі,
Смуток  стримує  в  грудях  щосили.
Небезпека  чигає,  стоїть  на  порі,
Ти  і  зло  навіч  сили  схрестили.

Твоя  сила  у  вірі  на  захист  добра,
За  свободу,  за  честь  і  на  славу.
Віра  в  тебе  на  кінчику  мого  пера,
Я  горджуся  тобою  по  праву.  

27.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725743
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


dovgiy

НІЧНА РОЗМОВА

Ти  сказала,  що  я  –  твоє  небо.
А  ти  –  зіронька  ясна  на  ньому!
Це  ж  тому,  долаючи  втому,
Я  блакиттю  лечу  до  тебе!
Хай  громи  моє  тіло  шматують,
Хмари  лиха  дощами  плачуть.  
Я  тебе  крізь  розлуки  побачу,
Крізь  мовчання  безодні  почую!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  пісня.
А  ти  –  ніжна  мелодія  ночі!
Зачаровано  дивлюся  в  очі
І  від  щастя  аж  серцю  тісно!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  скеля,
За  якою  ти  захист  відчула.
Ти  для  мене  –  це  дітки  поснулі
Після  пустощів  милих,  веселих.
Ти  казала…  багато  казала!
Поцілунками  все  покриваю
І  на  крилах  в  сузір’я  злітаю
Де  тебе  так  багато!..  і  мало!

27  березня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725777
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

І вкотре жахається небо, і Бог


Не  може  розмірено  дихать  земля:

Вогонь  їй  і  дим  заважають.

Лихі  посланці  прибули  від  Кремля,

Людей  у  катівні  саджають.

Не  просто  людей  –  України  синів,

Що  здатні  безмежно  любити

І  землю,  й  дітей,  і  своїх  матерів,

І  волю,  яку  не  убити.


Й  горить  у  очах  їх  незвичний  вогонь    –

Катам  його  не  зрозуміти,

Й  поставити  поряд  немає  кого

Із  тих,  що  Москви  сателіти.

І  вкотре  жахається  небо,  і  Бог

Того,  що  творять  у  Донбасі,

А  та,  до  Росії  велика  любов,

Загубить  усе  там  наразі.
4.11.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725575
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ганна Верес

Зоряна ніч, невесела


Зоряна  ніч,  невесела,

Сумно  дивилась  згори

На  поруйновані  села

І  на  чужі  прапори,

І  на  поля,  почорнілі,    

В  ранах  там  стогне  земля,

І  на  міста,  спорожнілі,    

Від  «подарунків»  Кремля.


Раптом  ту  ніч  сколихнуло

Вибухом,  і  не  одним,

Небо  знов  стало  похмуре:

Нове  убивство  під  ним.

І  поселилась  тривога

В  темній  небесній  імлі…

Де  та  надійна  дорога,

Край  покладе  що  війні?!
19.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Леся Утриско

Відпустка (Гумореска) .

Скоро  літечко  прийшло,  сонечко  пригріло,  
Так  юш  всьо  кругом  цвіло,  жи  сі  жити  хтіло.
Позбирали  сі  дівки  їхати  на  море...  
Вибирали...  край  який,  пляж,  а  може  гори.  
Спорядили  чемодани,  всього  нахапали  
І  як  птахи,  в  теплий  край,  тихо  відлітали.
А  чи  тихо,  а  чи  ні,  то  лиш  богу  знати:
Як  сі  всіли  у  літак,  то  не  міг  злітати.
Трохи  було  забагато  ваги  на  папери:
Дві  злетіли  нині  зрані,  а  дві-  по  вечери.
Слава  богу  літаки  без  проблем  летіли  
І  так  само,  без  проблем,  в  Барселоні  сіли.  
Повилазили  дівки,  знайшли  чемодани,  
Штири  таксі  найняли-  по  їднім  для  панни.  
Як  приїхали  в  готель-  іспанці  сі  злєкли,
Як  зубачили  дівок  то  в  лиці  сі  зблєкли.
То  такі,  вже,  штири  кралі-  возом  не  об'їдеш:
Така  вуха  ти  відирве  і  знай-  не  обідиш.  
Повлазили  до  нумерів,  душі  поприймали,
Купальники  повдігали  і  на  пляж  пігнали.  
А  там  люду,  як  мурахів-   ні  сісти,  ні  встати,  
Давай  но  си  там  дівки  тай  ради  давати.  
По  іспанськи-  ні  бум-  бум,  тілько  всьо  на  мігах,  
Гудували  всьой  народ  на  свій  лад-  на  фігах.  
Розгребли  кусок  на  пляжі-  приватизували,
То  їх  місце  там  було,  інші  прав  не  мали.
Як  влазили  до  води-  люди  сі  топили,  
Море  лізло  з  берегів  на  високій  хвили.
До  басейну  у  готелю  ніхто  не  мав  місцє,
Чотирьом  дівкам  у  нім  було  навіть  тісно.
Шо  іспанка  проти  Каськи,  як  глиста,  як  шкварок,
Бо  інакше  тісто  наше,  інакших  ми  марок.  
Як  си  лігла  на  пісочку...  не  збереш  до  купи:  
Повна  пазуха  цицьок,  оберемок  д...пи.
Попід  груди  штири  складки,  на  животі  крісло,
Як  би  там  си  котре  сіло,  то  би  юш  не  злізло.  
Задивлялисі  хлопи,  знимок  си  зробили,  
Та  такого  страху  мали-  з  таков  би  не  жили.
Наша  баба,  як  той  шандар,  скоро  го  зачеше:  
А  іспанец,  шо  не  дихне,  то  напевно  збреше.
Так  дівки  чужі  терЕни  собов  частували,
На  іспанськім  моцнім  сонцю  всі  жири  зганяли.
Запекли  сі,  як  ті  раки-  хо  тя  й  крем  мастили,
Бо  від  ранє  та  й  до  ночи  на  тім  пляжі  жили.  
Відпуск  скоро  сі  скінчив,  знов  літак,  валізи:
Най  загар  сі  вас  тримає  і  скоро  не  злізе.
І  фігуру  припільнуйте-  не  їчте  так  сало,   
Бо  вам  завше  на  тих  пляжах  буде  місця  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725548
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віктор Ох

ДУМА (V)

Слова  –  Юрій  Малий
Виконує  –  Володя  Охріменко
----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HnwZOY3GJQ8[/youtube]
         
                                                                                                                                           (  Максиму)

                                       [color="#ab2b2b"]  –  ТИ  ЧОМУ  СУМНИЙ,  КОЗАЧЕ?
                                           ЧОМУ  КОБЗА  ТВОЯ  ПЛАЧЕ?
                                           ЗАІРЖАВІЛА  ШАБЛЮКА?
                                           ЗАГУБИЛАСЬ,  МОЖЕ,  ЛЮЛЬКА?
                                           ЧИ  ПАПАХУ  ПРОГУЛЯВ?
                                           СИВИЙ  КОНИК    ЗАКУЛЬГАВ?
                                           ЧИ  ПЛАЧУ  ТВОГО  ПРИЧИНА
                                             ТА  ПРИМХЛИВАЯ    ДІВЧИНА?

                                       
                                     –      ПОМИЛЯЄШСЯ,  МІЙ  БРАТЕ  –
                                           КОНЯ  МОЖНА  ПІДКУВАТИ,
                                           ШАБЛЮ  ЗНОВУ  НАГОСТРИТИ,
                                           ДІВКУ  ВПЕРТУ  ТА  Й  ПРОВЧИТИ.
                                           АЛЕ  ГІРКО,    ДРУЖЕ-БРАТЕ,
                                           ПРО  СТАРШИНИ    ЗРАДУ    ЗНАТИ.  
                                           ЩО  ЗНЕВАЖИЛО    КОЗАЦТВО,
                                           І    ЗВИТЯГУ,    КРОВ    І    БРАТСТВО,
                                           ЩО  БРУДНИМИ    ЯЗИКАМИ
                                           ЯТРЯТЬ    ЧЕСНІ    БРАТСЬКІ      РАНИ!

                                         –  БОГ    ЇХ    ПОКАРАЄ,    БРАТЕ!
                                           І  НЕ    ДОВГО    ВЖЕ    ЧЕКАТИ…
                                               [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725514
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


@NN@

"Нерозсудлива щедрість творіння" (*Расточительность творения*)

Ви  бачили  світ,  що  навколо  лежить,  очима  любові?

У  гомоні  річки,  У  шелесті  вітру  в  кроні  дубовій,  
В  вечірньому  небі,  де  зорі  мов  стрази  палають,
В  польоті  лелеки,  що  відстань  додому  долає,
В  легеньких  хмаринках,  що  вітер  над  морем  розвісив,
В  буянні,  на  полум’я  схожім,    осіннього  лісу,
В  кружлянні  сніжинок,  що  в  біле  землицю  убрали,
У  краплях  дощу,  що  промінь  на  сім  кольорів  розіклали,
У  срібнім  звучанні  дзвінкого  дитячого  сміху,
У  щебеті  пташки  в  гніздечку,  захованім  в  стріху.
У  пролісках  синіх,  що  небом  лежать  на  галяві,
В  весільнім  танку  лебединім  на  дзеркалі  ставу,
В  цвітінні  троянди,  в  дозрілих  кетЯгах  калини,

Радійте  красі  -  це  Світ,  що  Господь  сотворив  для  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Володимир Шевчук

Майже



Мрії  мої  побожні  
Майже  нічого  не  значать.  
Бачу  тебе  у  кожній..,  
А  все  ж  –  я  тебе  не  бачу.  

Може,  ті  мрії  пустка?  
Може,  то  шлях  недобрий?  
Вернути  тебе  не  просто  –  
Ти  полетіла  за  обрій.  

І  все-таки  –  я  не  проти  
Бачити  майже  в  кожній  
Погляду  твого  дотик,  
Губи  твої  тривожні…  




24.03.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Шлях до єднання йде крізь війни

Ти  чув,  як  тиша  вміє  гірко  плакать,
Коли  оглухли  і  земля,  і  дим,
Коли  скінчилась  чергова  атака,
Котра  ввірвалась  мінами  сюди?

А  бачив  хлопців  вимучені  очі,
Чи  з  камуфляжу  у  крові  шматки?
І  черв’яком  твоє  серденько  точить:
Відбутись  мала  битва  ця,  таки…

Шлях  до  єднання  йде  частіш  крізь  війни,
І  наш  також  через  Донбас  проліг.
Та  Україна  буде  сильна,  вільна,
Імперський  знищить  у  Москві  барліг!
27.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725400
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

З дитинства ми всі родом

З  дитинства  ми  всі  родом,  і  з  села,
Й  дорога  в  світ  для  кожного  була
Своя,  що  дуже-дуже    не  проста  є,
Бо  ж  без  землі  ніхто  не  виростає.
Це  їй  завдячуєм  своїм  життям-буттям,
Саме  її  і  я,  і  ти  дитя,
І  першим  почуттям,  і  першим  кроком.
Вона  є  мати  й  те  незриме  око,
Що  бачить  все  і  зрад  не  пробача,
Тож  хай  не  втомиться  творить  добро  душа,
Щоби  жили  у  мирі  наші  діти,
Щоб  світ  умів  прийдешньому  радіти,
І  більше  буде  теплих  кольорів,
І  очі  посвітліють  матерів!
6.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725398
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725329
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Передрікати долі не берусь

Передрікати  долі  не  берусь,

Росія  жить  як  буде,  Білорусь,

Європа,  Африка  чи  навіть  цілий  світ,

Своїй  землі  лишаю  заповіт:

Єднайтесь,  люди,  проженіть  розбрат,

Лікуйте  рани,  де  панує  «блат».
   
І  працю,  милу  серцю,  полюбіть,

Тоді  лиш  кращу  доленьку  собі

Здобудете  і  рідним  діточкам,

Й  щасливі  будуть  син  ваш  і  дочка,

І  рід  служитиме  лиш  праведній  землі,

Й  своїм  нащадкам  жити  так  звеліть.
12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725326
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Ганна Верес

Кличе сурма

Україна  з  горя  посивіла:
Топче  ворог  землю  її  знов,
Та  жива,  жива  душа  і  віра,
І  надія,    і  свята  любов.

Кличе  сурма  кожного  в  дорогу,
Хто  зберіг  ці  щирі  почуття,
Дорожить  хто  батьківським  порогом
Й  не  шкодує  власного  життя.

Бо  ж  війна  шматує  землі  наші,
Хоче  знов  накинути  петлю.
Не  роки  –  віки  воює  Раша,
Долі  всім  ламає  без  жалю.

Кличе  сурма  і  мене  до  бою,
Щоби  боронити  отчий  край,
Тяжко  розлучатись  нам  з  тобою,
Залишати  наш  сімейний  рай.

Потемніло  небо  у  Донбасі,
П'є  земля  синівську  свіжу  кров.
«Помолись,  кохана,    ти  до  Спаса,
Щоб  москаль  Вкраїну  не  зборов!»
Чернігів.  9.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725167
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Ганна Верес

Не раз я весни у житті стрічала

Не  раз  я  весни  у  житті  стрічала,
З    них    кожна    особливою    була,
І    поступ    весняна,    теж    величава,
Холодну    зиму    враз    перемогла.
Сніги    зійшли.    Струмки    відголосили,
Та    сонце    не    барилося    з  теплом.
Весна    в    цей    час    ще    не    така    красива,
І    журавлів    не    чути    за    селом.

Та    як    тепло    весняне    в    гай    загляне,
Зеленотрав’я    килимом    зійде,
Мов    синьооке    диво  на    поляні,
І    з    пролісків    там    озеро    цвіте.
А    далі    –    друге,    третє,    ген    –      четверте…
Аж    подих    перехоплює    краса.
Тож    не    дозвольте    диву    цьому    вмерти,
Благословенні    сині    небеса.
9.02.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Ганна Верес

О земле…

О  земле  моя,  непросту  маєш  долю:
Твої  споконвіку  найкращі  жита
Сьогодні  лежать  закривавленим  полем,
Сьогодні  ти  є  України  алтар.

О  земле  моя,  посивіла  від  болю,
Ти  платиш  сьогодні  високу  ціну:
Москва  принесла  смертоносні  розбої,
Й  тебе  утягла  у  велику  війну.  

О  земле,  сини  твої  стогнуть  у  ранах:
Це  третя  уже  почалась  світова…
Під  «Градом»  російським  кипить  поле  брані,
Й  заплакала  кров’ю  в  Донбасі  трава.

О  земле,  ти  вміла  гостей  шанувати,
Любить,  цінувати  велику  рідню,
Та  зараз  синочків  ти  мусиш  ховати
І  вже  проклинаєш  цю  дику  війну.

О  земле  моя,  скільки  раз  москалями
Зі  сходу  топталась  на  захід  і  в  Крим,
Та  вже  під  орлом  не  бувати  Сваляві,
Й  накрить  Україну  не  вистачить  крил.

О  земле,  ти  є  найбагатша  у  світі,
Творцем  твоїм  є  всіма  визнаний  Бог,
Оспівана  ти  в  Кобзаря  заповіті,
Тобі  я  несу  свою  світлу  любов!
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.

Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.

«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля. 4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Леся Утриско

Гуси. ( Гумореска) .

Кажут  нині  день  Поета:-  Як  сі  паньство  мают?  
Бо  всі  гуси  по  селі  без  пір'є   гуляют.
Шо  за  пера  нині  роблют...  то  вже  кара  Божа,   
Таке  всьо  то  ніц  не  варта,  як  Касьчина  "рожа".
Встала  зрані,  йде  до  стайні...  а  там-  світе  білий,
Навіть  гусак  старий  юш  не  чорний,  а  чось  посивілий.  
Завітав  хтось  тої  ночи  до  неї  у  гості,
Тихо  виключив  машину  і  лишив  на  мості.
Мала  страху  вийти  в  ночИ,  би  сі  не  зі...ти,
То  заперла  сі  в  коморі,  жи  є  заду  хати.  
Ніц  не  взєли  іно  пір'є...і  то  тілько  грубе,
Її  Стефко  так  сі  вкурвив,  жи  наставив  зуби.
Губи  му  сі  так  юш  трєсли,  як  старій  кобилі,
Але  сі  тримав  на  місце,  на  великій  силі.  
Шо  теперкай  має  бути,  на  дворі  ше  зимА,
Гуси  мої  такі  сині,  як  та  пуповина.  
Мусів  Стефко  навіть  втєти,  ту  жи  гріла  єйці:
Бисте  так  здоров'є  мали,  як  повні  відерці.  
Дві  пирини  мушу  шити-  бо  такого  пуху:
Як  би  я  вас,хлопці,  прала,  по  за  ваші  вуха.
Розробила  усьо  м'ясо,  тушонки,  рулєта:
Дай  вам  щастя,  добродії,  у  ваш  день-  Поета...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724762
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Накрився  ледь  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724737
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


dovgiy

ЦІЛУЙТЕ

Про  перший  поцілунок  моя  мова,
Він  першим    поміж  двох  тоді  буває,
Коли  злітають  три  чарівних  слова
І  проліски  у  серці  розквітають.

Про  перший  поцілунок  в  ясні  очі,
Що  стали  визначальними    у  долі,
Коли  втопити  душу  свою  хочеш
У  глибині  солодкої  неволі.

Про  перший  поцілунок    в  ніжні  груди
У  кожну,  у  бажану  дрібку  тіла!
Коли  і  сам,  злітати  птахом  будеш,
До  царства  життєдайного  світила.

Зливаються  в  нестримному  бажанні
Наші  вуста,  солодші  за  медові.
Це  дві  душі,  поєднані    коханням,
Зріднилися  у  подумках  і  слові.

Про  перший  поцілунок  на  світанні
Коли  зоря  прокинеться  ранкова
У  відповідь  на  дружнє  привітання,
У  відповідь  на  три  чарівних  слова.

Цілуйте,    доки  поруч  найдорожчі,
Цілуйте,  доки  голос  милий  чути
Бо  миті  щастя  з  кожним  днем  коротші,
І  заново  їх  не  дано  вернути!

3/21/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  всміхнулося  життя,  хоч  і  осколків  вився  рій,
Чіплявся  осами  за  одіж  на  ногах,  він  -  вцілів.
І  побратимам  пообіцяв,  що  повернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Леся Утриско

Журавка.

Знаєш,  мамо,  так  сумно  без  тебе,
Наша  вишня  вже  так  не  цвіте,
Лиш  журавка  торка  тихо  неба,
Де  у  вічність  стежина веде.

Чуєш,  мамо,  знов  вітер  шепоче,
Знов  читає  всі  мої  думки,
Поєднати  молитви  лиш  хоче,
Би  журавкою  в  вічність  нести.  

Бачиш,  мамо,  самотнє  подвір'я,
На  порозі  застигло  життя,  
Стара  груша...  похилене  гілля,  
Тут  зосталось  лишень  каяття.  

Вже  не  так,  як  колись  було,  мамо,
Навіть  весни  не  ті,  що  були,  
Тільки  пам'ять  зосталася  з  нами  
І  журавка, і  твої  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Ніна-Марія

Весняний ранок

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]

[color="#2674bd"]Шепочеться  із  вітром  очерет,
Заслухалася  тиша  в  їх  дует.
Зітха  в  обіймах  ночі    верболіз,
Вдивляючись  у  темний,  густий  ліс.

Діброви  прокидаються  і  став.
Виводять  птахи  в  декілька  октав.
А  здалеку  вже  досвіток  бреде
І  тихо  собі  новий  день  пряде.

На  небі  гаснуть  одинокі  зорі  
І  губляться  в  небесному  просторі.
Розплющив  очі  росяний  світанок,
Ступив  на  землю  весняний  ранок.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала  долю  мати
Та  й  на  рушникові,
Стала  щастя  теж  прохати
Й  тому  юнакові,
Без  якого  личко  юне
Не  цвіте  –  ридає,
Без  якого  життя  доні  –
То  лише  біда  є.

Вишивала  рушник  мати
Доньці  на  весілля,
Й  довелося  їй  згадати
Мудреє  прислів’я:
–  Піти  заміж  –  треба  знати,
Ой,  та  й  треба  знати:
Пізно  лягти,  рано  встати,
Ой,  та  й  рано  встати.

Вишивала  зрання  мати
До  пізньої  ночі,
І  не  думали  дрімати
Материні  очі,
А  старались,  придивлялись,
Руки  ж  гаптували,
Щоб  бідоньки  не  траплялись,
І  життя  тривало.                      
17.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


MERSEDES

Так легко на душі…

За  вікнами  шумить  холодний  дощ,
Течуть  сльозинки  по  шипках  так  рясно,
Весна  під  капелюх  ховає  пасма,
Ще  спить  у  соннім  царстві  тихо  хвощ...
 
Встелили  землю  проліски  малі,
Їх  хочеться  обняти,  пригорнути
І  так  ось,  все  життя  в  обіймах  бути
І  відчувати  дотики  твої.

Затамувати  дихання  своє,
Бо  поруч  ти,  найкращий  в  цілім  світі,
Даруєш  запашні,  духм'яні  квіти,
Щаслива  я  бо  все  оце  моє..

Чого  бажати  ще  у  цім  житті,
Найкраще  ,  наймиліше,  найрідніше
Історію  кохання  ще  напише
І  буде  битись  серце  в  доброті...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724284
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ганна Верес

Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724306
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Микола Шевченко

Тоді я (пісня)

текст,  музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко

посилання  на  пісню:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/tod-ya


Коли  на  душі  віддощить,
щокою  сльоза  відблищить,
коли  вже  ніщо  не  болить,
не  знати,    де  вічність  -  де  мить.
Надія  -  твій  спис  і  твій  щит,
загублені  в  розпалі  битв.
І  серце  вистукує  біт,
а  розум  шукає  молитв.
Приспів:
Тоді  я,  до  дії!  До  дії!

Закінчив  життєвий  етап  -
одразу  потрапив  до  лап.
Змінив  свої  правила  гри  -
зі  столу  цукерку  бери.
Оцей  примітивний  обман  -
старезний,  мов  дідів  баян.
Чим  вищий  ви  маєте  сан  -
тим  сильніший  дадуть  
вам  стусан!
Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723745
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПІСНЯ ЄДНОСТІ

Крізь  серце  столиці  пульсуючим  нервом  
Славутич  до  моря  тече.
А  Ненька-Вітчизна,  торкаючись  неба,  
стоїть  зі  щитом  і  мечем.

О  скільки  за  долю  тут  крові  пролито!
Навали  відбили  усі.
Плекаємо  волю  в  боях  і  молитвах,
нащадки  святої  Русі.

В  гостинному  Києві  –  люд  звідусюди,  
достаток  тут,  злагода  й  мир.
Дніпро  сизокрилий  прослався  між  люди  –  
об’єднує  два  береги.

Тримаймося  ж  разом  в  країні  єдиній,
щоб  мати  добро  і  любов.
Рівняймося,  браття,  на  ймення  Людина!
І  нам  допоможе  Господь.

І  дзвони  скликають  на  прощу,  на  віче.
В  задумі  прабатько-Кобзар.
Хоч  не  відцуралося  сонце  правічне,  
та  котиться  світом  гроза.

Якби  ж  не  міліла  козацька  звитяга  
і  славна  слов’янська  ріка.
Хай  квітне  й  міцніє  вкраїнська  держава  
і  пісня  лунає  гінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПРАПРИРОДНІЙ ЗОВ

Ви  маєте  бібліотечку,  
де  є  легенди  і  казки?
А  чи  були  ви  в  Берестечку,  
де  діють  справжні  козаки?

Де  з  поля  в  небо  добра  слава  
князів  шляхетних  долина?
Де  гартувало  міць  державну  
вкраїнське  військо  Богуна?

В  книжках  –  бувальщини  й  пророчі
слова.  А  варто  знати  більш  –
побачити  на  власні  очі  
нащадків  дієздатний  кіш.

Збагнути  досі  чи  змогли  ви  –  
існує  ж  праприродній  зов:
козацькі  бачачи  могили,  
відчути  з  предками  зв'язок?

Вас  привітають  із  гармати  
й  отаман  мову  поведе…
Поближчає  Вітчизна-мати,  
у  саму  душу  западе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720453
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ВАМ ПОРА НА ВОЛИНЬ

Ви  бували  на  Шацьких  озерах?
Походжали  в  волинських  лісах?
А  в  ошатних  спинялися  селах,
де  лелеки  прядуть  небеса?

Коні  тут  –  по  дорозі  й  на  лузі,
і  корів  череда,  й  не  одна.
А  зустрічні,  мов  давнії  друзі,  
Свою  душу  відкриють  до  дна.

А  чи  бачили  Луцьк  ви  сучасний?
Чи  ходили  ви  містом  старим?..
Наповняйтеся  змістом  прекрасним,
споглядайте  природи  дари.

В  дивотрав’ї  оцім  побродити,
в  чистих  водах,  в  пташиних  хорах…
Щоб  добро  неодмінно  творити  –
приїздіть  на  Волинь,  вам  –  пора!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720452
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Наталя Данилюк

Відродження

Тіло  моє  –  весни  вмістилище,
Вітер  збиває  з  ніг!
Видно,  сезон  зими  закрили  вже,
Довшими  стали  дні.

Стягую  нерви,  як    шнурівками,  –
В’яжу  в  тугі  вузли…
Пружно  бринить  асфальт  автівками,
Води  летять  углиб.

Сонце  –  млинець  пухкий,  умочений
В  білі  вершки  хмарин.
Давні  сліди  зимових  злочинів
Стерли  за  ніч  вітри.

Але  на  те  й  весна-цілителька:
Латка  до  латки  –  й  світ!
Серцем  вертаю  знов  до  витоків,
Думка  –  швидкий  болід.

Далі  і  далі  –  вгору  сходами,
Вище  хіба  що  сни!..
Вкотре  на  цій  землі  відродимось
Пролісками  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ганна Верес

І знову сто двадцяті б'ють

І  знову  сто  двадцяті  б'ють  по  наших,
Аж  стогне  все  від  вибухів,  виття…
Плює  на  Мінське  перемир'я  Раша,
І  в  вічність  знов  летить  чиєсь  життя.

Загрався  світ  з  Росією…  Чи  ж  варто
Вже  третій  рік  порядності  чекать
І  слухати,  і  руку  подавати
Особі  із  радянського  ЧК?

Немає  й  бути  в  ній  ніяк  не  може
Того,  чим  володіє  демократ,
Та  правда  й  розум  ,  вірю,  переможуть
І  Перемоги  буде  в  нас  парад!
9.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719991
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ганна Верес

Мороз-морока

Давно  вже  лист  осипався  з  калини,
Зачервоніли  ягоди,  мов  кров,
Пісні,  пташині,  теж  давно  не  линуть,
Нарешті  холод  осінь  поборов.

Сніги  лягли.  Тепер  мороз-морока
Мережив  гілля  пензлем,  чарівним,
Скрипіли  ранком  мелодійно  кроки,
І  хвильки  в  річці    він  також  спинив.

Мости  поставив  синьокришталеві,
У  їх  узорах  –  вічна  таїна,
Вони  дешевші  є  від  металевих  –
Така  буває  взимку  дивина.  
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719986
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Наталя Хаммоуда

Заробітчанин.

Лиш  тільки-тільки  двері  зачинились,
Іще  горить  цілунок  на  щоці,
Та  сльози  знов  я  втримати  не  в  силі,
На  цілий  рік  ти  їдеш  вдалечінь.

І  знов  почнуть  тягнутися  роками
Такі  холодні,  спорожнілі  дні,
Неначе  бездна  відстань  поміж  нами.
Я  тут  не  вдома.  Ти  там  в  чужині.

Вже  стільки  літ,  а  звикнути  не  можу
До  тих  розлук,  до  відстані  й  доріг,
Хіба  ж  вартують  всі  на  світі  гроші
Тих  слів,  що  ти  б  мені  сказати  міг?
Тих  дотиків,  тих  снів    в  твоїх  обіймах?
Наповнених  радінням  вечорів?
Ось,  місяць  пролетів,  ти    знов  у  "прийми",
А  вдома  ще  і  місця  не  зігрів.

І  так  летить  життя:  минають  рòки,
А  всіх  грошей  ніяк  не  заробить.
Одне  хотілось  знати  б  тільки-  доки
Чужі  країни  працею  міцнить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Мій Боже.

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

Негідна  тебе  я  благати,
Мій  гріх  тебе  вбив  на  хресті,
Ридає  страдальная  Мати,
Там  небо  схилилось  Тобі.

Прощення  благаю  уклінно,  
Возношу  свої  молитви,
Служила  і  буду...  сумлінно,  
З  Тобою  іти  всі  віки.  

Мій  Батьку,   мій  світе  у  болю,
Згорйована  моя  печаль,
Віднайду  для  душеньки  волю,
Покуту  понесу  я  в  даль.
 
Я  прощення  прошу  в  Тебе,  
Цілунку,  як  Іуда,  не  дам,
Прихилю  в  поклоні  все  небо,  
Прощаю  усім  ворогам.  

Лиш  воля  твоя   всіх  судити,  
З  усіх,  Ти-  єдиний  суддя,
Дай  сили,  щоб  вірою  жити,
Гріхи  забери  в  забуття.  

Мій  Боже,  подай  мені  руку
І  душу  в  гріхах...  захисти,
Народжену  в  болю  та  муках,
Всі  біди,  молю,  відверни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720006
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Сусід ( Гумореска) .

Встала  зрані,  йду  до  стайні  худобу  кормити,
Прати,  мити  та  варити,  та  всім  догодити.  
Та  ше  м  вочи  не  протерла,  сніданє  не  їла,
Взяла  відро  в  свої  руки-  корову  здоїла.
СметанИ  всі  позбирала,  єйці  перебрала
І  нарешті  поснідала,  шо  м  у  шафці  мала.
Взіла  відро-  йду  по  воду,  до  сусіда  Клима:
-  Дай  вам  Боже  добрий  день,  хай  добра  година!
Сусід  трактор  ремонтує,  шось  сі  не  заводит
І  сам  собі,  та  й  під  ніс,  шось  тихо  городит.
Я  води  відро  взіла,  несу...аж  сі  вгнула-
Придивилам  сі  до  хлопа...  зі  страху  зівнула.
Підійшла  до  нього  ближче-  а  в  нього  шось  висит,
Чи  то  кили,  чи  то  єйці-  най  го  качка  свисне.
Не  смію  сі  запитати,  та  добре  не  бачу,
Я  юш  так  сі  приглідаю,  шо  мало  не  скачу.
А  він  навіть  не  моргне,  жи  з  ним  сі  шось  стало,
Так  му  пузо  уросло-  тілько  їдно  сало.
І  не  видит,  жи  то  всьо  вітер  му  хиличе...  
Шо  за  ганьба  вже  в  селі,  то  таке  не  личит.
Але  я  сі  запитаю,  шо  то  з  ним  сі  стало
Видно  таке  юш  вросло,  жи  місця  замало.
-То  я  єйці  вентилюю  би  сі  не  затухли,
Так  ми,  зрані,  прохолодно,  як  вітерець  дмухне.
Моя  Каська  зварювала-  випрала  всі  штанці,
В  штанах  дзюри  не  зашила-  вивітрую  вранці.
-Йду  сказати  мому  Влодку-  най  го  біда  свисне,
Жи  ти  всьо  повилазило,  аж  дзюра  ти  тисне.
Най  так  буде  Гандзю  люба...така  ваша  воля,
Бо  не  виїду  орати,  юш  такий,  до  поля.  
Йду  до  хати,  несу  штанці,  жи  ше  з  етикетков,  
Най  не  думає  за  ті,  шо  висят  над  жердков.
-  Ваша  Каська  точно  має  майтки,  жи  на  гумці,
То  вже  добре  пошукайте  у  старезній  сумці.
В  них  так  зручно  і  так  тепло,  та  й  нічо  не  видно,
Поховайте  туто  всьо,  бо  самій  ми  стидно.
Йой...  ховайте,  сусідоньку,  начинє  старезне,
Бо  як  вно  сі  не  затухне,  то  колись  відмерзне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719946
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ганна Верес

Село вмирає

Село  моє  не  плаче  –  умирає,
Останній  стогін  губиться  в  ріллі.
За  що  ж  ти,  доле,  трударів  караєш?
Надії  шмат  убити  хто  звелів?

Мовчить  земля,  доглянута,  багата,
Таких  раніш  не  знала  врожаїв,
Радіти  б  їй,  з  вітрами  б  заспівати  –
Вона    –  в  зажурі  через  буржуїв.

Усе,  що  дбала  для  людей  щоденно,  –
Не  тим,  хто  вчасно  і  води  не  пив,
А  тим,  хто  обкрада  селян  у  –енне,
І  це  держави  нашої  стовпи?!

Без  сорому  з  мільйонами  –  в  офшори,
Турбуються  про  власний  «чорний  день»?
Та  скоро  вже  народ  зірве  ті  штори,
Хоч  не  одне  й  село  вже  пропаде.
26.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719838
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Колисають літа

Колисають  літа  
мою  долю,  немов  вишиванку,

Де  узори  і  біль
  у  житті  моїм  переплелись.

Не  пройшли  по  життю
 із  дитинства  матусі  співанки,

Бо  в  роботі,  лишень,  
її  дні  протікали  колись.


Скільки  ж  мук  на  віку
довелося  тоді  пережити!

Двічі  голод  проповз  –
очі  бачили  дикий  той  жах…

У  війну  і  пізніш
мама  мусила  полю  служити,

Діток  не  на  бабусь,
а  на  себе  самих  залишать.


І  вечірню  зорю
зустрічали  колгоспом    у  полі,

І  не  ранок  будив  –  
заблукалі  із  ночі  зірки…

Не  роки  –  цілий  вік,
  мов  заручниця  сивої  долі,

Й  мозолі    –  лиш  краса  
на  долоні  шорсткої  руки.


Невідомий  їй  був  
смак  простого  жіночого  щастя.

Поле  і  трудодні  
у  коротких  мелькали  у  снах.

Не  було  для  дітей  
у  матусь  тоді  вільного  часу  –

На  колгоспних  полях  
їх  чекала  весна  й  посівна.


Колисають  літа  
мою  долю  і  пам’ять  і  досі,

Вже  й  моя  сивина  
білим  снігом  на  скронях  цвіте,

Стріла  й  я  на  шляху  
літом  бабиним  виткану  осінь,

Але  пам’ять  моя
 не  забуде  ніколи  про  те.
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719834
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Galina Udovychenko

Водохреща (гумор із циклу

 В  Водохрещу  до  ріки,мабуть,  вже  вдесяте
Ми  із  кумом  подалися    «помочити  п’яти».
Але  дійство  це  святе  модним    стало  нині,
Тож  народу  тут  зібралось  більш,як  в  магазині.

І  свої  тут,і  чужі,діти  і  мамаші.
Бачу:  кралі  дві  стоять,видно,що  не  наші.
В  модних  шубках  хутряних  здалеку  примітні,
Наче  квіточки  ясні,що  в  снігу  розквітли.

Я  швиденько  до  води,пірнув  аж    три  рази,
Бачу,  кум  вже  коло  них.  От  уже  зараза!
Ми  ж  домовились  про  лазню,пиво  і  шашлик
А  тепер  усим  цим  планам,бачу  вже,гаплик.

Ну  а  він,як  той  павич,  хвіст  свій    розпускає,
Біля  цих  чужих  дівиць  м’язами  аж  грає.
А  дівульки  і  собі  шубки  поскидали-
Від  видовища  такого  люди  ледь  не  впали.

Сам  священник  аж  присів,з  ляку  поточився,
І  в  холодну  ту  купівлю    ледве  не  звалився.
Бо  народ    тут  ще  не  бачив  такого  наряду:
Дві  мотузки  на  дівках,спереду  і  ззаду.

Ті  дівиці,як    левиці,  тягнуть  кума  в  воду,
А  на  березі  регоче  сотні  дві  народу.
Тут  вже  й  в  кума  спрацювала  гальмівна  пружина,
Не  дай,Боже,про  це  взнає  від  когось  дружина!

І  почав  він  вириватись  із  обіймів  клятих,
Та  із  річки    так  втікав,аж  блищали  п’яти.
А  удома  без  води  жінка  посвятила:
Перебила  на  спині    новесенькі  вила.

Та  і  я  до  кума  теж  претензії  маю:
Замість  лазні  і  пивка  випив  склянку  чаю.
Так  зате  тепер  у  нього    ім’я  стало    нове.
У  селі    всі  так  і  кличуть:  «Привіт,Казанова!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719802
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ганна Верес

Коли ж раба задавиш у собі?

Майдан  горів,  як  в  небо  піднялися
Сто  ангелів,  щоб  нас  урятувать,
Щоб  кожен  українець  ізмінився,
Щоби  зміцніла  наша  булава.
Спливли  три  роки.  На  Майдані  свічі
Завершити  почате  кличуть  нас.
Небесна  сотня  нові  жертви  лічить,
Та  вплинути  не  може  на  Донбас.

На  жаль,  не  сколихнула  душ  тим  сотня,
Хто  мають  собі  інших  сіячів
І  вірять  вони  рашівським  сексотам.
Й  ціна  тій  вірі  –  в  небі  тисячі.
Чому  ж  війна  наукою  не  стала
І  не  змиває  брехні  свіжа  кров?
Чому  Донбасу  люди  не  повстали?
Чи  не  тому,  що  страх  їх  поборов?

Проснися,  люде,  гідність  тебе  кличе,
Допоки  будеш  Раші  рабувать?
Синівська  кров  вже  не  тече,  а  хлище.
За  що  й  за  кого  йдеш  ти  убивать?
Щоб  у  Росії  стати  другим  сортом
І  заселить  Камчатку  чи  Сибір,
Носити  мед  в  чужі,  російські  соти?
Коли  ж  раба  задавиш  у  собі?
22.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719623
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Леся Утриско

Рудий кіт ( Гумореска) .

Нині  день  собі  такий-  вічної  любови,  
В  домі  панських  стариків, де  одні  сеньори.
Прилетіла  добра  фея їх  почастувати,
Комусь  в  чомусь  помогти, когось  поховати.  
Походила  по  кімнатах, не  знала  де  сісти,
Вздріла  паню  із  котом,  що  не  міг  вже  злісти.  
Вже  напевно  літ  так  мав,  як  стара  сеньора:  
Таке  руде  та  страшне,  як  якась  потвора.  
Пожаліла  фея  паню- дай  но  їй  поможу,
Три  бажання  най  гадає,  трохи  їй  догоджу.  
Доживає  пані  віку  із  котом  тим,  рудим,
Так  го  гладит  як  дитину,  той  ляга  на  груди.
-  Добрий  день  старенькій  пані,  як  сі  тут  вам  має?
А  чи  знає  що  за  день, чи  іно  гадає?  
В  день  святого  Валентина  зроблю  всьо, що  хоче-  
Пані   очі  відкриває  і  сі  лиш  регоче.  
Добре...  перше  шо  я  хочу-   зроби  з  мене  дівку,   
Би  волосє  було  чорне  і  фігурка- гілков.  
Лиш  то  пані  проказала-   стала  молодицев,  
Як  та  пава  в  новім  пір'ю- з  гарненьков  г...цев.
Друге, каже-  поміняй  то  старезне  ліжко,
Нове  хочу,  як  в  покоях, аби  легко  злізти.  
Ліжко  стало, як  плацдарм, літакам  злітати,  
Таке  воно, як  в  нікого,  можна  вічність  спати.
Ну  а  третє-  хочу  мати  коло  себе  "мачо",
А  би  так  задовільнив-  з  радости  заплачу.  
А  зроби  з  мого  кота, із  рудим  волоссям,  
Бо  я  іншого  не  хочу-  на  біса  здалося.  
За  хвилину  коло  бабки  лежит рудий  блазень:  
Мускулистий, корінистий  на  "торо"*  похожий.  
Пані  тихо  сі  вмостила  коло  нього  в  ліжку,   
А  він  лижит, як  поліно,  як  не  в  своїм  стіжку  .
Та  сі  лестит, го  цілує- а  воно  як  мертве:  
-Що  сі  стало  із  тобов, шо  не  можеш  "  втерти".
Він  сі  різко  розвертає,  та  знав  шо  сказати:  
-  Не  тре  було  мене,  пані,  колись  каструвати...  



                                                                                               торо-  бик  у  перекладі  з  іспанської.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719410
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Плекаймо ж мову

Нас    об’єднало    рідне    слово,
Барвисте,    мов    калини    цвіт,
Воно    є    нації    основа,
Нових    поезій    дивосвіт.

Болить    нам    України    доля,
Адже    тяжка    вона,    гірка,
Хоч    завтра    наше    невідоме,
Та    нас    ніщо    не    заляка,

Бо    лиш    одна    в    нас    Україна
І    батько    теж    один    –    Дніпро,
Наш    край    –    це    пісня    солов’їна
І    тихий    шелест    в    нім    дібров.

Плекаймо    ж    мову    калинову,
Щоб    Україну    відродить,
Бо    тільки    рідна    здатна    мова
В    душі      святу    любов    збудить.
13.05.2016.  


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719457
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Майже всі владики - трафаретні…

*      *      *

Майже  всі  владики  –  трафаретні.
Не  художник  –  долі  фаворит,
хоч  його  пейзажі  та  портрети
мають  неповторний  колорит.

На  мольберті  пишуться  сюжети...
Важче  й  краще  буде  ще  колись.
Між  писак  трапляються  поети.
Ще  таланти  не  перевелись.

Божий  дар,  а  може  –  кара  Божа?..
Чи  мистецтва  сіль  доступна  всім?
Чи  впізнає  бідний  і  вельможа
нас  в  буденній  праведній  красі?

Нам  дано  зважать  на  примхи  долі
і  творить  з  любов’ю  день-у-день.
Щоб  душа  лишалася  на  волі,
щоб  добром  горнутись  до  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


@NN@

Сум…

           пам’ятаймо  завжди

Нестерпний  біль  і  сум.  
Стискає  серце,
Гордість  -  розпирає.
Ту-тум,  ту-тум,  ту-тум.
..................................
Над  Україною,  
Мов  журавлиний  ключ,
-  Небесна  Сотня,  
Квилить,  пролітає.
................................
Почуй  нас,  Господи,
Війну  цю  припини.
-  Сльозами  серце
В  Небеса  стікає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж      до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зоранім.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Кому із нас пейзаж такий не снився?

Вечірній  сум  заслав  собою  небо,
Стомився  вітер  –  крила  опустив.
Зима,  таки,  нагадує  про  себе,
Хоча  й  спустився  морок,  ледь  густий.

А  коли  ранок  нічку  переборе,
І  день  опустить  очі  у  сніги,
Побачить  у  мереживі  обори,
Мов  королівство  біле  навкруги.

І  знову  хмари  сірими  стежками,
Пливтимуть  понад  снігом  до  весни,
Трястимуть  чарівними  рукавами…
Кому  із  нас  пейзаж  такий  не  снивсь?!..
22.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Що в Україні відбулось?

Зима.  Майдан.  Горять  вогнями  свічі…
Такі  лютневі  поминальні  дні.
Народ  зібрався  втретє  вже  на  віче,
Знедолений  і  стомлений  в  війні.

Бруківка  вже  не  пахне  димом,  кров’ю,
Та  біль  не  зник  у  душах  матерів…
Ішли  їх  діти  на  Майдан  з  любов’ю.
Чому  ж  вони  в  вогні  мали  згоріть?

Портрети  вбитих.    А  під  ними  –  квіти…
І  очі  щирі  зі  світлин  в  стіні…
Дорослі  тут,  а  поряд  –  майже  діти.
Це  ті,  хто  полягли  тоді  в  борні.

Тут  ті,  кому  боліла  Україна,
І  ті,  кому  болить  вона  й  тепер.
Одна  мета  в  них:  це  –  піднять  з  руїни
І  знищити,  хто  корупціонер.

Тут  ті,  хто  вижив  під  російським  «Градом»
І  зна,  як  дзвін  за  вбитими  рида.
Нема  лиш  тих,  хто  Україну  зрадив,
Хто  на  крові  торгує  без  стида.

Нема  і  тих,  хто  зараз  під  вогнями
На  фронті  і  в  блокаді  під  ОРДЛО.
Їх  ночі  й  дні  –  справжнісінькі  цунамі.
Що  ж,  справді,  в  Україні  відбулось?

Це  історичне,  непросте  питання,
Та  істину  засвоїв  мій  народ:
Боротись  так,  немов  би  це  востаннє,
І  кожен  має  бути  патріот!
18.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719104
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


MERSEDES

Мої думки і сподівання…

Я  десь  думками  так  далеко,
Кажуть  минулого  нема.
Чого  ж  вертається  лелека,
У  край  де  лютая  зима.

Ти  не  заставиш  битись  серце,
Щоб  ритм  єдиний  був  удвох.
І  не  закрутиш  веретенце,
Як  почуття  покриє  мох.

І  не  накажеш  зорепаду,
Щоб  він  не  падав  горілиць.
Ти  не  обтрусиш  цвіту  з  саду,
Бо  сад  то  українська  міць.

Ромашки  квітнуть  й  маки  в  полі,
У  берегах  дзвенить  роса.
Як  вітер  обійма  тополю,
Хтось  обіймає  небеса.

Так  ніжно  вранці  промінь  сонця,
Заграє  блиском  по  стіні.
І  тихий  ранок  у  віконце,
Пришле  цілунок  твій  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718943
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Рідне гніздо

Зима  ще  дрімає.  Сніжок  посірів.
Зіщулився,  мабуть,  від  страху.
Тікає  струмками  вода  із  дворів,
Чекає  давно  на  птахів.

У  тузі  ще  з  осені  рідне  гніздо,
Від  снігу  й  дощів  посіріло,
І  хоч  прикривалось  від  вітру  листом,
Ледь  вижило.  Постаріло…

Оселя  людська  теж  допоки  жива,
Допоки  лунають  в  ній  кроки,
Допоки  людина  їй  дух  зігріва,
Й  звучать  голоси  допоки.
27.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

Майдан тепер горить уже в серцях

[u](Присвячую  3-ій  річниці  Майдану.)[/u]

Земля  і  мати…  Діти  і  війна…
Чи  можна  в  вузол  це  один  зв’язати?
Як  цей  момент  в  історії  назвати
І  визначити,  в  цім  чия  вина,
Коли  згорають  заживо  серця
Й  від  матерів  щоночі  сни  тікають,
Коли  дітей  жахи  війни  лякають
Й  за  волю  нашу  знищують  борця?

А  може,  той  Майдан  не  догорів?
За  що  ж  тоді  знялася  Сотня  в  небо,
І  на  землі  вже  вигатили  греблю
Тими,  хто  гідність  і  любов  зберіг?
Війні  ніяк  не  видно  ще  кінця,
І  влада,  ніби  посестра  тирана,
Не  дозволяє  рубцюватись  ранам.
Майдан  тепер  горить  уже  в  серцях.

Болить  народу,  чом  же  не  збулось
Бажання  стати  вільним  і  великим,
Ніхто  не  відповів  за  чорне  лихо,
І  навіть  істини  згубилося  зерно?
Допоки  змучений  нестатками  народ
Кайдани  не  зіб'є  олігархату,
І  лад  не  наведе  у  власній  хаті,
Не  матиме  ніяких    нагород.
16.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718907
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Макієвська

Весна сонцем сміється нам в обличчя

Весна  сонцем    сміється  нам  в  обличчя,
Заглядає  немов  в  люстерко  у  вічі,
Відзеркалюючи    в  них  протиріччя,
Як  на  картинах  художника  Да  Вінчі.

Підморгує  промінчиком  незвично,
Сніг  смутком  тане  на  душі,    хаотично,
Виглядає    ніби-то  прозаїчно,
Не  буває  все  на  цьому  світі  вічно.

А  зима  до  себе  в  полон  всіх  взяла,
Закрутила,  захурделила,  замела,
Заморозила...,хоч  душу  відвела,
Засніжила  ...  з  розуму    нас  вона  звела.

На  порозі    стоїть  весна  чарівна
І  вже  чується  здаля,  пісня  солов"я  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ганна Верес

День зимовий

День  зимовий  не  такий  холодний,
Коли  світить  сонечко  згори
На  сліди  в  снігу  звірів  голодних,
На  розваги-ігри  дітвори.

Кине  промінь  він  з  небес  на  білий,
В  діамантах  сніговий  розмай.
Там,  де  річка  донедавна  бігла,
З  льоду  трасу  виткала  зима.


В  чудернацькі  вбралися  обнови
З  осені  оголені  ліси,
Намистинки  свіжокалинові
В  обіймах  купалися  краси.

А  сніги,  мов  білосрібна  постіль,
На  якій  вмостився  день  ясний,
Снігурі,  зими  постійні  гості,
Вже  відчули  подихи  весни.
3.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Поет-пророк

Поет  –  це  той,  хто  не  зерном,  а  словом
Уміє  душі  людям  засівать,
Його  в  житті  є  особливе  соло,
Де  мелодійні  і  різкі  слова.

Коли  вони  освячені  любов’ю
І  мало  місця  їм  уже  в  душі,
Тоді  дарунком  є  вони  від  Бога,
Й  виплескує  душа  їх  у  вірші.

Поет  –  пророк.  У  нім  –  жива  надія
На  те,  що  завтра  кращий  буде  день,
Попереду  іде  він  від  події
Й  з  народом,  як  вона  уже  гряде!
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


MERSEDES

Мавка з довгим волоссям…

Між  високих  і  стиглих  хлібів,
Що  у  полі  буяє  колоссям.
На  стежині  її  я  зустрів,
Наче  Мавку  із  довгим  волоссям...

А  усмішка  така  чарівна,
Ніжні  очі  її  волошкові.
Зігрівали  неначе  весна,
Зігріває  в  казковій  любові.

І  полинула  пісня  дзвінка,
Полетіла  у  небо  блакитне.
В  береги  де  самотня  ріка,
Де  схилилась  берізка  тендітна.

Підхопили  на  крила  її,
Журавлі  і  понесли  під  хмари.
Залишилися  в  серці  мені,
Пломеніючі  дивні  стожари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Валентина Ланевич

Стелиться низько сивий дим з труби.

Стелиться  низько  сивий  дим  з  труби,
Іскра  летить  на  сніг  зруділий.
Сичить  поліно  підняте  з  води,
Пахне  листок  у  пічці  спрілий.

Солдат  замерзлі  руки  потира,
Скида  бушлат,  тепліють  пальці.
Вогонь  ласкає,  відпочить  пора,
Аж,  ось,  і  сон  -  ступа  назирці.

Й  торка  усмішка  втомлене  чоло,
Уява  любку  змалювала.
Тулилась  до  грудей  всьому  на  зло,
Запоєм  в  губи  цілувала.

15.02.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ганна Верес

Іще одна сотня (Присвячую воїнам-афганцям, полеглим у зоні АТО)

[u]15.02.1979р.  останні  радянські  війська  залишили  Афганістан.[/u][u]  Афганців  чекала  іще  одна  війна  на  Україні.  
[/u]
Іще  одна  сотня
Злетіла  у  небо  –
Це  наші  «двохсоті»…
Скількох  іще  треба!..
Герої,  в  яких
За  плечима  Афган,
Солідні  роки…
Мають  в  землю  лягать?

Чому  смерть  зустріли
У  рідній  землі?
Чужа  ж  пожаліла…
Онуки  малі…
Як  їм  пояснити
Такий  рудимент,
Стріляв  коли  в  нього
Свій  ворог,  ще  й  мент?
Чи  той,  з  ким  пліч-о-пліч
В  Афгані  стояв?
Чому  творить  злочин?
В  чім  правда  своя?

Афганці-герої,
Ви  нації  квіт,
Хто  шлях  перекроїв:
Росія  чи  світ?
І  зморшку  старечу
Омиє  сльоза
Матусі.  До  речі,
Хто  може  сказать,
За  що  її  сина
Убили  свої?..
Портрет  он,  красивий,
Стоїть  на  столі…
Тремтяча  рука
Губить  хусточку  вниз…
«Діждалась»  синка
Зі  своєї  війни…

А  чи  розуміє
Козак-дідуган,
Що  випив  без  міри,
Де  був  той  Афган,
Що  смерть  він  посіяв
І  горе  приніс,
І  що  не  в  Росії
Пеньок  його  ріс  –
Коріння  ж  зосталось
У  нашій  землі,
І  хто  на  Кубані
Їм  жити  звелів?
Не  знає!!!
І  стогне,
Як  мати,    
Вкраїнська  земля,
Сховає  героя,    
Та  душ  не  зціля,
Лиш  долі  всім  кроїть...

Убивцею  вже
Отой  доживає,
Хто  різав  ножем,
І  руки,  і  очі    
Униз  опускає…
Безсонні  і  ночі,
Бач,  доля  й  така  є?
Й  зорітимуть  очі
Ясні  із  граніту,
А  поряд  –  жіночі…
І  внуки,  і  діти
Із  квітами  прийдуть.
І  пада  сльоза…
А  поряд...  могилка
Й  матусі  зросла...
14.02.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718354
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Все про кохання

Кохання  –  що  це,  загадка  природи,
Чи  поклик  нерозгаданий  душі,
Де  не  останнє  місце  має  врода?
А  мо’,  життя,  подружнього  рушій?
Кохання  –  це  дарунок  злої  долі,
Чи  почуттів  найвищий  пілотаж?
А  може,  тільки  Богу  це  відомо,
Коли  воно  й  до  кого  завіта?

Кохання  –  й  досі  загадка  для  світу,
Хто  ним  керує:  зіронька,  чи  Бог?
Без  нього  не  бува  й  в  природі  цвіту.
А  мо’,  містком  жаданим  є  для  двох?
Кохання  перше  –  зоряний  віночок,
Коли  обоє  в  обіймах  його,
Коли  навпроти  –  ті  єдині  очі
І  вже  не  чуєш  ти  єства  свого.

Кохання  й  доля  –  вороги  чи  друзі?
Не  кожному  ця  істина  гряде,
Й  хоч  стрілась  на  життєвім  виднокрузі,
Та  іспит  кожен  тільки  сам  складе.
Ніхто  не  знає,  хто  кого  рятує:
Кохання  долю,  а  чи  навпаки.
Страшніш,  коли  одне  із  двох  жартує,
А  це  життя  не  впіймані  роки.

Хто  знав  кохання  те,  що  є  взаємне,
Щасливий,  кажуть,  то  є  чоловік.
Коли  ж  не  так,  життя  все’дно  не  темне,
Бо  сонцем  освятило  воно  вік.
Кохання  –  то  є  долі  вишиванка,
Де  кольори  в  гармонії  злились,
Й  життя  тоді,  мов  мамина  співанка,
Що  з  молоком  ти  пив  її  колись.

Нехай  роки  не  стануть  на  заваді,
Коли  кохання  прагне  ще  душа,
Й  коли  ще  серце  здатне  когось  вабить,
Й  народжує  йому  свого  вірша.
Коли  ж  зненацька  кров  твоя  отерпне
Від  неземного  того  почуття,
Й  душі  від  того  затишно  і  тепло,
Вирішуй  сам,  як  бути.  Це  –  життя!..
25.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Наталя Хаммоуда

Стрітення.

[i]Зустрілися  зима  з  весною,
Обидві  сильні-мов  жінки,
Уперті,  гарні  і  красою
затьмарять  в  небі  всі  зірки.

Та  тільки  ролі  їхні  різні:
Одна  холодна-наче  лід
А  інша,сповнена  надії,
Дарує  нам  тепло  і  цвіт.

Споконвіків  зимі  на  зміну,
Приходить  сонячна  весна,
Назвали  СТРІТЕННЯМ  цю  днину,
Зі  святом  всіх  вітаю  я.

Н.  Хаммоуда.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Galina Udovychenko

Холостяк


Я  звик  давно  вже  жити  сам,
І  кум  про  це  теж  знає.
Але  чомусь  він  різних  дам  
Завжди    мені    шукає.

У  нього  логіка  своя,
Для  мене  неприйнятна.
Він    твердить,що  без  жінки  я,
Неначе  дуб  без  дятла.

На  вигляд,  -каже,  -ти  міцний,
Та  погляд  не  іскриться.
У  тебе  він  якийсь  сумний,
Давно  пора  жениться.

-Що  з  дубом  ти  мене  зрівняв,-
Кажу,-  приємно,  дуже.
Але  щоб  хтось  мене  довбав,
То  вибач  мені,друже.

Вже  вкотре  я  кажу    тобі,
І  в  цьому  саме  суть:
 -Я  одружуся  лиш  тоді,
Як    дятлів  розберуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718223
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Nino27

Священні почуття

[b][i][color="#7700ff"]Все    що    народжене    з    любові  -
Завжди    є    бажаним    й    святим.
І    в    подарованому    слові,
Що    серцем    сказано    твоїм  -
Світлішає    життя.
Усмішка    сонечком    хай    світить,
Душі    щоб    не    торкнувся    сум...
А    я    не    вмію    не    любити,
Життям      із    вдячністю    несу
Священні    почуття.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ганна Верес

Ми на різних з тобою покосах

Ми  на  різних  з  тобою  покосах

Відспівали  життєві  пісні,

Зацвіли  сріблом-інеєм  коси,

Та  промінчик  надії  яснів,


У  дуеті,  однім,  поєднати

Наші  долі  і  наші  серця,

Щоб  могла  для  нас  двох  залунати

Недоспівана  пісня  оця.


Щоб  цвіло  для  обох  одне  щастя,

Й  заіскрилось  у  сивих  очах,

Смакуватимем,  ніби    причастя,

і  кохання,  і  вірність  плеча…
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

НЕВ’ЯНУЧИЙ БУКЕТ ДВОВІРШІВ ПРО КОХАННЯ

*      *      *                        
Букет…
Нев’янучі  рядки…
Нехай  говорять  пелюстки…

*      *      *                        
Непомітно  світла  нічка  відцвіла,
бо  зі  мною  щебетушечка  була!

*      *      *                        
Коли  серце  до  серця  тулиться  –  
буде  свято  на  нашій  вулиці!

*      *      *                        
На  обжинки  з  короваєм  
ми  весілля  відгуляєм!  

*      *      *                        
Простягнули  голуб’ята  крилоньки-рученьки,
поворкують  молодята  –  будуть  козаченьки!

*      *      *                        
Як  же  ніжно  в  серці  скрипка  виграє…
Миле  сонечко  негаснуче  моє…

*      *      *                        
Коли  мотив  настояний  в  душі,  –
плекай  пелюстку  кожну  у  вірші.

*      *      *                        
Хоч  білі  квіти  й  посивіли,  –
сім  хризантем  у  росах  віри…

*      *      *                        
Є  почуття,  і  зайві  тут  слова.  
А  значить,  і  любов  свята  жива.

*      *      *        
Повертайся  з  оков,
повертайся  в  любов.

*      *      *                                      
Говориш,  з  Музою  я  спав.
Повір  же  –  навіть  не  дрімав…

*      *      *                          
Світла-світла  ніжна  нічка
закохала  нас  хронічно.

*      *      *                                                                                                                
Закоханість  спізнай,  до  ниточки  віддайся.
Щаслива  засинай,  щаслива  прокидайся.

*      *      *
О,  як  багато  говорили  очі!
Я  впізнавав  усе,  що  напророчив…

*      *      *                                      
А  таки  життя  прекрасне!
Світку  ясний  мій,  не  гасни!

*      *      *                        
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль…

*      *      *                        
Усе  лікується  любов’ю.
Зима  багата  теплокров’ю.

*      *      *
Я  вже  істину  знаю  ясно:
як  не  тяжко  –  життя  прекрасне!

*      *      *
У  Господа  спитаємо  поради
і  стрінемось  на  березі  розради.  

*      *      *
Де  ми  облюбували  човен  мрії,
ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

*      *      *
Повеслувалось  на  гінкій  воді…
А  ми  ж  були  красиві  й  молоді!..

*      *      *
Де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою,
там  серце  прагне  повені  любові.

*        *        *  
Вечірня  зірка,  а  чи  зірка  рання,  –
найкрасивіша  жінка  –  у  коханні!

*        *        *  
Не  повторити  жодну  мить,
та  спомин  тішить  і  щемить…

*        *        *  
Хоч  пошрамована  картина,  –
у  тепле  літо  плину-лину…


*      *      *
Юнка  закосичена  ніжно  усміхалася…
Врода  не  позичена  в  серденьку  зосталася.

*      *      *
Як  же  ми  горнулися,  як  же  милувалися!
Почуття  із  юності  досі  ще  зосталися.

*      *      *        
Хай  єднає  обох  
свідок  праведний  –  Бог.

*      *      *
Зоре  ж  моя,  зоре,  зоре  моя  рання.
Ти  ж  моє  кохання  перше  і  останнє.

*      *      *
Слова  нетлінні  птахами  злітають.
Шепочуть  пелюстки  неодцвітанні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718132
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ЛЮБОВІ ПОВІНЬ

Теплі  спомини  –  струм  руки…
Диво-Всесвіт!  
                                     Бажань  вітрила!
Поміж  нами  –  роки-роки…
Двері  зойкнули  –  ти  відкрила.

Через  стільки  студених  літ!..
Стрілись  мрійники.
                                                     Очі  в  очі.
В  горах  горя  розтанув  лід,
полились
                           почуття
                                                       урочі.

О,  яким  чарівним  вином
можуть  бути  уста  медові!
Де  ще  в  книзі,  в  якім  кіно
отака  є  любові  повінь?!.

Біло-біло.
Зима-зима.
Та  надія  завжди  зоріє.
За  заметами  –  ти  сама.
Теплі  спомини  душу  гріють…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Леся Утриско

Єйці ( Гумореска)

Зібрала  сі  баба  Касі  їхати  до  Львова,
Спорядила  си  сумки,  вигнала  корову,  
Хустку  в  квіти,  із  вінцьом,  ладно  завізала,  
На  маршрутку,  на  зупинці,  тихонько  чекала.  
Здибала  сусіда  Влодка,  з  ним  сі  привітала,
Попросила  би,  в  полудни,  корову  ввізали.
Сіла  з  мУков  до  маршрутки...  бо  вже  літа  мала,
Як  то  кУрє  сі  угріла,  тай  си  задрімала.  
Щось  сі  снило...  ні  то  гроші,  ні  то  якісь  воші,
Ні  то  злодій,  ні  то  храм-  в  нім  люди  хороші.  
В  тяжкім  пОті  сі  збудила,  чоло  витирає,
Руков  лізе  до  кишені...а  грошей  немає.  
Знов  забула  ту  хустинку,  де  їх  носит  завше,
Стала  думати,  гадати,  шо  шоферу  скаже.
Приїхала  вже  до  Львова-  треба  вилазити,
А  в  кишени  "миші  лазєт",  нема  чим  платити.
-  Пане  шофер,  ради  Бога,  шо  то  за  хороба?  
Згадалам  си  я  за  гроші  тілько  коло  Львова.  
Маю  в  торбі  молоко,  і  маю  сметану,
Трохи  сира  і  цибулі-  на  білєт  ми  стане.  
В  бутлю  мала  баба  єйці,  газетов  завиті,
Був  він  схований  на  дні,  у  старенькій  свиті.  
-  Йой  забула  м,  пане  шофер,  маю  іншу  плату,
Тілько  мусите  ми  дати  тую  білу  шмату,
Бутиль  мушу  свій  відкрити,  бо  моцно  запертий:
Би  вам  ,  пане  шофероньку,  могла  єйці  втерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

А судить хто?

Стоїть  над  урвищем  розп’ята  Україна...
В  багні  спинивсь  її  непевний  крок…
«Вважаєте,  ця  влада  незборима?  –
Звертаюсь  до  пригнічених  зірок,  –
Невже  так  і  застигнем  на  півкроці,
І  знову  ми  не  дійдем  до  мети?
Невже  і  в  цьому,  вже  новому  році,
Не  зможемо  брехню  перемогти?

Адже  могилами  засіяна  землиця,
Від  Дону  і  до  Сяну  –  у  хрестах…
Як  можна  німо  на  цей  біль  дивиться,
Тамуючи  свій  полиновий  страх,
Тоді  як  порізно  й  надійно  розпинають
Отих,  орду  в  кросівках*  хто  спиняв?
Як  вирок  слухати,  котрий  лунає
Із  вуст,  кому  «родная  мать»  війна?

А  судді  ж  хто?  Питання  риторичне.
За  кожним  майже  сіро-бурий  шлейф…
Збагачують  свої  кишені,  звісно.
То  може,  вже  нарешті  їх  пошлем?!»
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Леся Утриско

Україна- то ненька.

Не  кради  мою  волю
І  не  нищ  мою  долю,
Не  топчи  мою  землю-
Я  народжений  в  ній,
Хай  матуся  не  плаче,
Чорний  ворон  не  кряче
І  я  хочу  ,  щоб  татко,
Мій  лишився  живий.
Бо  як  виросту  враже,
Знай,  тобі  я  покажу
Свою  силу  і  волю
І  свою  булаву,
Українець  маленький,
Україна-  то  ненька,
Українське  моє,  все,
До  безтями  люблю.
Подивись  в  мої  очі,
В  мирі  сплять  тихі  ночі,
Бо  ще  дуже  маленькі
І  не  знають  біди,
Забирайся  із  дому,
З  мої  рідної  хати
І  ніколи  вже  більше  
Навіть  в  гості  не  йди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717883
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

Риють землю нашу «Гради»

Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні,
Ворог  знову  спокій  краде…
Україна  –  у  війні.
Дим  закутав  терикони  –
Для  людей  пекельний  час.
Там  свої  на  все  закони  –  
Не  такі,  як  в  галичан.

Стогне  ненька  Україна  –
Болем  стомлена  земля.
В  душах  у  людських  руїни  –
Біди  маєм  від  Кремля:
Той  отримав  домовину
Із  синочком  молодим.
В  чім  була  його  провина,
Що  він  посланий  туди?
А  комусь  –  мільярдів  пару
Зелененьких…  у  крові…
Й  хоч  став  заможним  паном,
Не  поможе  удові.

Важко  осягнуть  сьогодні,
За  що  гинуть  без  вини
Діти  наші?  Щоб  вільготно
Грабували  нас  пани?
Щоб  багатий  ще  багатшав,
Сором  втративши  навік,
Та  без  міри  тілом  гладшав,
Хоч  державний  чоловік.
Риють  землю  нашу  «Гради»,
Стогне  небо  у  вогні…
Прийде  час  –  нечистий  вкраде
Тих,  хто  винен  у  війні.
12.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717826
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Валя Савелюк

ПРАВДА

над  струмком  у  долині  –  
крига
товщею  сірою  нароста,
життя  –  
прочитана  книга,
перед  небом  розгорнута…

…роки-літа…  

янгол  минулого  літа  
подумки
горта  сторінки  –
та
на  сторінках  –  пустота

…порожнеча  і  пустота
незвична,
нема  ані  букви,  ні  фрази,
а  так  починалося  все  
класично:  
«Десь,  якось,  одного  разу…»

так  романтично  –  
мімоза  в  руках…
захоплення-вірші-побачення,
та  не  зосталося  
на  сторінках  
ані  титла,  ні  крихти  значення

…такими  зближеними  були,
навзаєм  кумирів  собі  зростили,
і  ось  тобі  -  стався  крах:  
чужі  і  сторонні…  

…а  чисту  Правду  читають  янголи  
не  в  книжках,
а  у  кожного  –  на  долоні

12.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717793
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


MERSEDES

Наче в казці…

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці,
Павутина  лягла  в  небесах.
Вийти  вранці  в  погоду  цю  щастя,
Не  побачиш  такого  у  снах.

Білі  сукні  вдягнули  берізки,
Їм  хоч  зараз  іти  під  вінець.
Грають  діти  так  весело  сніжки,
Що  на  гілці  притих  горобець.

Примостилась  на  лавочці  кішка,
Що  за  диво  дивує  вона.
Мабуть  краще  лежати  на  ліжку
І  чекати  що  прийде  весна.

Ті  думки  перебили  синички,
Небезпека  шепнула  одна.
Хтось  насипав  зерно  в  годівнички,
Полетіли  склюємо  додна...

От  дурненькі  замислилась  кішка,
Полетіли  неможу  дістать...
Буду  краще  ловити  я  мишки
І  Веснянку  у  гості  чекать...

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717773
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Любов Іванова

ОТРАЖЕНИЕ ЛЮБИМЫХ ГЛАЗ

О-чей  твоих  бездонных  глубина,
Т-ону  я  в  них...  и  каждый  раз  без  страха
Р-есниц  коснется  нежности  волна,
А-  дальше  все  в  плену  ее  размаха.
Ж-елать,  хотеть  ли  мне  чего  еще?
Е-два  ль.  Зачем?  Есть  ты  и  в  этом  счастье
Н-ас  Бог  омыл  своих  щедрот  дождем
И-  защитил  от  всех  земных  напастей.
Е-жеминутно    взгляд  твой  нужен  мне,

Л-ишь  с  ним  мне  так  комфортно  в  мире  этом.
Ю-неть  душой  и  в  звездной  тишине
Б-ыть  мне  тобой,  как  солнышком  согретой.
И-пусть  вокруг  хоть  шторм,  хоть  ураган
М-не  свет  очей  твоих  -  маяк  в  тумане
И(ы)    нет  сомнений,  ты  мне    Богом  дан,
Х-ранитель  счастья  в  бурном  океане  ...

Г-рущу  когда  ты  где-то  далеко
Л-елею  мысли  о  скорейшей  встрече.
А-  на  душе  становится  легко
З-десь  я  и  ты...  и  мир  наш  общий  вечен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717768
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ніна-Марія

Роздуми…

[i][b]Ми  всі  приходимо  в  цей  світ
Малесенькі  й  безгрішні.
І  як  обрати  вірний  шлях-
Знать  може  лиш  Всевишній.  

Хоч  доля  в  кожного  своя
Та  все  ж  її  рихтуєм...
Коли  свого  не  чуєм  серця,
То  потім  так  шкодуєм.

Хоч  іноді  бракує  сил
Важку  цю  ношу  нести
Тримайся!  Не  дай  Бог,впадеш,  
Бо  важко  враз  підвестись.

Якщо  гне,  навіть,  до  землі
З  усіх  ти  сил  пручайся.
Завжди  йди  праведним  шляхом,
Людиною  лишайся...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717769
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Нема перемоги без бою…

Нема  перемоги  без  бою.
Сміялася  доля  й  ревла.
Життя  –  не  життя  без  любові.
А  радість  і  біль  –  два  крила.

На  когось  надіятись  годі.
Без  поту  врожаю  не  жди.
Люби  Україну  сьогодні.
Люби  Україну  завжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717613
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
на  толк  народові.

За  казематом  –  каземат…
Всі  хочуть  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Уперто  битим  шляхом  йду,
умитий  зливою.
Стрічаю  лихо  і  біду,
та  все  ж  –  щасливий  я.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли…
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717612
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Данилюк

Мандрівка

Дорога  стелиться  снігами  –
Цупка  стерильна  пелена.
І  кінострічка  панорами
Біжить  у  рамочці  вікна.
Таке  німе  красиве  ретро
У  ґлянці  білої  зими!
Летять  у  безвість  кілометри,
Мережить  гума  килими.
Дерев  ондатрове  убрання
У  стружці  інею  ряхтить…
Це  тимчасове  обмирання,
Ця  перестуджена  блакить,
В  якій  ні  поруху,  ні  звуку,
Хіба  що  пирсне  горобець.
Мороз  пропхав  колючу  руку
Мені  за  теплий  комірець,
І  так  пощипує  зухвало,  –
Мовляв,  попалася,  ага!
І  за́шпорів  пекучі  жала
Пульсують  спазмами  в  ногах.
А  я  хапаюся  вустами
За  пару  дихання  твого,
Мов  літо  те́плиться  між  нами,
І  лід  розплавлює  вогонь!..
Летить  захекана  автівка
Крізь  охололу  плазму  дня…
І  ми  удвох,  і  ця  мандрівка
В  сідлі  залізного  коня.

[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


dovgiy

НЕХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ТЕБЕ ГОСПОДЬ

Нехай  благословить  тебе  Господь!
На  добру  справу  і  на  щире  слово,
Щоб  гідно  ти  звеличував  народ
І  мову  свою  рідну,  колискову!

Нехай  благословить  тебе  Господь
У  час,  коли  постанеш  ти  за  Волю.
Коли  від  озвірілих,  всіх  заброд
Людей  ти  захищатимеш  і  Долю!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Хай  мудрістю  безмежно  обдарує
І  сил  додасть  в  доланні  перешкод,
І  веснами  хай  серце  зачарує!

Нехай  благословить  тебе  Господь!
Надіями  свій  ранок  зустрічати
І  навколишній  світ  своїм  теплом
До  днів  останніх  щиро  зігрівати!

11  лютого  2017  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717576
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Наталя Хаммоуда

Зламана гілка

Надламана  гілка  кропить  соками  трави,
Ніби  відплакує  свòю  останню  осінь.
Спілі  ранети  із  віт  до  землі  роками,
Діти  дорослі  -  просивінь*  у  волоссі.

Листям  із  яблунь  додолу  літа  останні,
Миті  щасливі  в  вирій  за  журавлями,
Зустріч  -  прощання.  Для  когось  це  тільки  грані,
Сльози  пекучі  в  серці  дощем  -туманом.

Квіти  весняні  -  то  знову  надія  й  віра,
Лепет  дитячий  -  музикою  у  серці,
Гнів  і  прощення  знають  тепер  вже  міру,
Легше  сприймати  факт,  що  усі  ми  смертні.

Тріснута  гілка  у  трави  стікає  соком,
Хтось  вже  на  захід,  хтось  тільки  ще  на  сході.
Може  цей  подих  зіллється  з  останнім  кроком,
Або,  супрòти,  наступне  життя  народить.

Тільки  ніщо  вже  не  буде,  як  було  досі,
Доля  секунди  вирішить  все  для  тебе.
Гілка  засохла.  Була  то  остання  осінь...
Долі  усім  нам  давно  написало  небо.

Просивінь*-сивина.
11/02/2017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717560
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Володимир Шевчук

Вірш молодого тата



Скоро  осінь  холодна,  зубаста,  картата,  
Відчуваю  її,  хоч  не  видно  в  біноклі…  
«Сьо  ти  писесь,  –  донька  запитала  у  тата,  –  
І  цому  твої  очі  моклі?»  

Тато  витер  сльозу,  обійняв,  наче  ненька,  
Взяв  на  руки  мале  чудо  зіткане  з  раю…  
Як,  ну  як  пояснити  дитині  маленькій?  –  
Лиш  вона  його  окриляє!  




16.08.2016  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Коли любові дивний сад

Коли  любові  дивний  сад

Зненацька  квітом  забуяє,

Коли  твоя  п’янка  краса

Мене  не  тільки  забавляє  –

Стає  казковим  тим  човном,

В  якім  пливу  життям,  мов  раєм,

Й  радіють  очі  і  чоло,

А  серце  вальс  кохання  грає,


Тоді  тобі  моє  болить,

Тоді  мене  твоє  хвилює,

Це  й  є  ота  щаслива  мить,

Заради  неї  жить  вартує.

Тоді  і  я,  і  ти  –  це  ми  –

Це  наша  формула  кохання,

Доводить,  що  ми  є  людьми,

І  це  фундамент  для  єднання
9.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ганна Верес

Не знаю я такого ще народу

[u]Вчора  зайшла  на  сторінку  штабу  блокади  ветеранами  АТО  торгівлі  з  окупованими  територіями  і  ще  раз  переконалася,  який  ми  все-таки  народ![/u]

Не  знаю  я  такого  ще  народу,
Щоби  зумів  так  волю  полюбить,
Щоб  відсіч  так  давав  лихим  забродам
І  на  землі  не  дав  себе  згубить.

Косили  його,  мучили-карали,
А  він,  мов  фенікс,  знову  оживав.
Ні  золота  не  мав,  ані  коралів,
Лише,  як  віл,  уперто  працював.

Сьогодні  знов  здає  народ  мій  іспит:
Народ  він,  чи  поселення  рабів,
Що  здатне  тільки  працювати  й  їсти.
Та  вірю,  раду  дасть  таки  собі!
10.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


горлиця

СВОЄ КОРИТО!

Чого  плюєш  у  батьківське  корито,
Клянеш,  що  це  не  золотий  баняк.
Що  ти  зробив,  щоб  краще  було  жити,
Крім  нарікань,  що  в  хаті  все  не  так!  

Прокляв  людей  і  проклинаєш  Бога,
Бо  бач,  тобі  попав  не  той  кусок,
Чекаєш  ,щоб  прочистили  дорогу,
Щоб  ти  зажив,  як  заповів  “  пророк”.

Ану  і  ти  візьми    у  руки  зброю,
У  пекло  йди  і  за  свій  край  воюй!
Плече-в-плече  обороняй,  відстоюй
Оте  “корито”,  а  не  в  нього  плюй!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717424
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Леся Утриско

В правді воленьки, болю тернами.

В  чорних  жорнах  тіла  змелені,
В  груди  меч  тобі-  вінець  з  терену,
Стиглі  вишеньки,  кров'ю  квітчані,
Темні  силоньки  знов  повінчані.

Віра  продана-  антихрИстами,
Душі  спалені-  єзуїтами,
Тіла  змучені  під  хоругвами,
Розпорошені  косовицями.

Слово  праведне-  тюрми  повінню,
Бо  неправдою  світ  закований,
Супротивнику-  хрест  із  вІнцями,
Подарований  божевільцями.

Днесь  мировані  водохрещами,
Захоронені  миромазанням,
Душі  вкрадені...оправдовані-
У  однім  ряді  із  воскреслими.

Дух  запалений  в  лютій  ярості,
Світ  засіяний,  Бога  зернами,
Косовиця  знов,  смертна,  зроджена,
В  правді  воленьки,  болю  тернами.

Божа  правдонька  з  молитовцями,
Воскресіння  день  у  люстрації,
Стигла  вишенька-  земля  кровцею:
Слава  Господу!  Слава  Нації!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Світлана Моренець

Зима штрихами

***
Сліпучі  сніги  
на  безмежному  полі  –
малюнок  зими.

***
Пухнаста  ковдра,
білопінно  іскриста  –
постіль  ангелів.

***
Зима.    Морози.
Ріки,  скуті  кригою.
Замкнені  води.

***
Озеро  –  в  кризі.
В  глибинах  –  своє  життя,
дрімотно-тихе.

***
Чорні  во́рони
над  засніженим  полем.
Контраст  кольорів.

***
В  місячнім  сяйві
білосніжне  довкілля  –
зимова  казка.

                                 9.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717229
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


dovgiy

ІДУ ДОДОМУ

Зима.  Лютий  місяць  панує  над  нами.
Завірюха  невтомна  мете  і  мете.
Перед  зором  маскує  дорогу  снігами
І  ледь  видне  крізь  темінь  вікно  золоте.

За  вікном  жде  Вона.  Вечірня  година
Розтягнулась  для  неї  немовби  на  рік...
Біля  мене  співає  своє  хуртовина,
Виє  вовком  голодним,  стрибає  до  ніг.

Зараз  прийду  додому  з  полону  дороги,
Обгорну  змерзлі  плечі  сувієм  тепла,
Сяду  в  крісло,  розправлю  натомлені  ноги,
І  нічого  не  треба!  Тільки  б  мила  була

Біля  мене  завжди.  Сиві  прядки  волосся,
Буде  звично  знімати  рукою  з  чола...
Поки  що  я  іду...  Вітер  кидає  клоччя
У  замерзле  обличчя  немовби  від  зла.

Нащо  сердишся  ти?!  Скаженіло  лютуєш,
Ніби  я  перед  Небом  у  чім  завинив!
Я  додому  іду!  До  коханої!  -  чуєш?!
Не  студи  моє  серце,  донизу  не  гни!

Ще  не  час  крокувати  долиною  смерті,
Доки  Муза  моя  розтривожено  жде.
Зі  сторінок  життя  наші  весни  не  стерті.
Не  востаннє  ще  повінь  бузкова  прийде.

Не  вщухає  негода!  Та  ближче  і  ближче
Випливає  із  марева  вогник  вікна.
Зустрічай  мене,  хато!  Мій  рідний  домище!
Ось  подвір'я,  ось  ганок,  а  в  дверях  -  Вона!

Не  вдяглася  у  тепле...  одна  лиш  хустина
На  кофтині  накинута,  падає  з  пліч...
Моя  зірочка  ясна!  Кохана!  Єдина!
Сяють  радістью  очі  мов  зоряна  ніч!

І  позаду  всі  труднощі,  виклики  долі,
Поринаю  у  пахощі  страв  на  столі...
А  Вона,  -  наче  пташка,  -  літає  на  волі!
Так  старається  друга  зігріти  в  теплі.

   9  лютого  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Наталя Хаммоуда

Втомилась…

я  дуже  втомилась  від  себе,  від  тебе,  від  нас,
лукаво  тобі    посміхатись,      в  усьому  годити,
втомилась  даремно  чекати  на  тебе  весь  час,
втомилася  поруч  з  тобою  не  бути,  не  жити.

я  просто  втомилась  щодня  дожидатись  дзвінка,
втомилася  чути:  пробач,  я  сьогодні  не  зможу...
втомилась  не  бути  коханою  в  твòїх  руках,
чекати  на  ласку,  неначе  на  щедрість  вельможі.

повір,  я  втомилась  себе  дарувати  тобі,
втомилась  у  наступ  іти,  добиватись  кохання,
втомилася  від  існування  у  цій  боротьбі,
втомилась  дурити  себе,  що  сьогодні-  востаннє.

то  ж  знай  -  я  втомилась!  і  більше  вже  так  не  будè,
бо  втома  руйнує,  ламає,  вбиває,  калічить.
чим  далі-все  більше.    відходить  життя  молоде,
вже  пасма  сивин  опадають  на  втомлені    вічі.

втомилася  знати,  що  я  -забагàнка  твоя,
втомилася  бути  забàвкою  в    примхах  дитячих,
бо  ти  не  доріс  до  кохання  іще,  ну  а  я-
втомилася  просто  ніколи  твоєю  не  стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
цілує  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́  –
жорстоких  москалів  після  лихих  батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  їх  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Леся Утриско

Я тобі намалюю світанок.

Я  тобі  намалюю  світанок,
В  нім  зустріну  весну  твою  знов,
Я  тобі  подарую  наш  ранок,
А  у  ньому  свою  всю  любов.  

                     Приспів:

Білий  лебедю  віри  й  надії,
Розбуди  мої  сни  у  вінку,
Розбуди  мої  сонячні  мрії,
Поведи  у  казкову  весну.


Хай  цвіте  в  ній  любов  фіалкОва,
Хай  ромашка  коханням  зійде
Й  лебединая  вірність  ранкова,
У  дощах  веснянкових  цвіте.

                     Приспів:

Намалюй  наш  ранковий  світанок,
В  нім  зустрінемо  нашу  весну,
Подаруй  знов  закоханий  ранок,
А  у  ньому  лишень:  Я  люблю.

                       Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716974
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Бо український ми народ

Сьогодні  України  доля

Та  й  світу  також  –  на  кону:

Донбасу  жителі  –  бездомні,

Що  слали  з  шахт  вугілля  в  домни,

Тепер  утягнуті  в  війну.

Росія  танки  подає  їм,

Снаряди,  міни,  словом,  смерть,  

Немов  біди  нема  своєї,  

Якогось  дурня  з  себе  клеїть

І  закровила  край  ущерть.


Невже  і  цих  є  жертв  замало,

Щоб  осягнути  рабства  суть,

Коли  на  хрест  нас  підіймали,

Село  голодне  розпинали,

Тепер  війни  взяли  косу,

Щоб  цвіт  найкращий  покосити,

В  могилу  щоб  ярмо  звело,

Щоб  не  були  в  нас  діти  ситі,

Та  вже  не  будемо  проситись,

Бо  найважливіше  збулось:

Проснулась  гідність...  Українська.

І  нам  Росія  –  не  указ:

Своя  у  нас  мета  і  військо,
 
Терпіти  досить  тії  звірства,

Котрі  чинились  раз-у-раз.

Нам  місце  знайдеться  у  світі,

І  землю  звільним  від  заброд,

Ми  жити  хочем  без  совітів,

Із  Кобзаревим  заповітом,

Бо  український  ми  народ!
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Єднаймось, люде!

Невже  потрібно  йти  було  століття,

Щоб  знов  зустріть  невігластво  в  путі:

Ті  ж  руки  Раші,  у  крові  по  лікті,

Що  спрямувала  нам  війни  потік.


Ми  ж  кращими  платили  їй  за  волю,

А  та  тікала  кожен  раз  від  нас,

Й  сьогодні  у  нерівному  двобої

Кладем  життя  за  неї  і  Донбас.


Обділені  і  досі  в  нас  любов’ю

І  мова  наша,  і  пісні,  що  ввись.

Нам  послані  вони  Великим  Богом.

А  як  з  героями  своїми  повелись?


Сьогодні  знов  диктують*  нам  умови,

Кого  із  них  у  безвість  віднести.

А  мо’  це  сатанинська  діє  змова,

То  як  без  Правди  маємо  зрости?!


І  пісня  наша,  й  мова,  і  герої  –

То  нації  надійні  складові,

Тому  ж  і  хочуть  знищить,  перекроїть

І  Раша,  й  ті,  хто  є  при  булаві.


Єднаймось,  люде!  Наша  це  країна!

УПА  й  Бандера  гинули  за  нас!

Ми  довго  й  так  стояли  на  колінах.

Прийшов  для  цього  історичний  час!


Так,  непроста  нам  випала  дорога

Й  через  війну  судилося  пройти,

Мізерну  маючи  від  світу  допомогу,

Воюючи  на  два  важких  фронти,

Але  до  світла  зведемо  мости!
7.02.2017.

*  Заява  з  боку  Польщі  в  особі  Ярослава  Качиньського:  «Україна  має  прийти  в  Європу  без  Бандери».


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716970
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Ганна Верес

Вкладеш свої думки у щирі вірші

Коли  не  все  ще  випите  вино
Гіркої  зради  і  німого  болю,
Цілющим  може  стати  ще  воно,
Коли  словам  своїм  даси  ти  волю.
Очистиш  душу,  щоб  впустити  знов
З  повітрям  свіжим  почуття  новіші,
І  замість  непотрібних  вже  розмов,
Вкладеш  свої  думки  у  щирі  вірші.
2.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Ще раз про мову

З  прадавніх  посивілих  літ
У  муках  корчилося  слово,
Крізь  глибину  страшних  століть
Пробилась  і  зміцніла  мова.

Її  слова  –  найбільший  скарб
Для  єдності  мого  народу.
Їх  сила  дужча  у  стократ  –  
Від  Бога  справжня  нагорода.

Її  слова  –  найбільший  сніп,
Що  зріс  під  сонцем  полуденним,
Отой  святий  насущний  хліб,
Який  вживаємо  щоденно.

Її  слова  –  дитячий  сміх,
Молитва  матері  до  Бога,
І  найцінніші  від  усіх
Слова  ті  щирої  любові.

Її  слова  –  тривога  й  біль  –
Вони  в  житті  цім  місце  мали.
І  дітям  накажи,  й  собі,
Щоб  мову  рідну  зберігали!
9.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Валентина Малая

У кожного своя стезя

У  кожного  своя  стезя-  життєвий  шлях,
І  помилки  свої,і...  перешкоди...
В  реаліях  ти  переможець  ачи  в  снах,
Чекаєш  часто  в  долі  нагороди.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І  кожен  вчинок    залишає  слід.
Пильнуй  за  своїм  кроком,зокрема,
Щоб  жоден  з  них  не  був  тобі  на  встид!

Можливо,місія  у  кожного  своя,
Й  ми  діти  часу  ачи  провидіння,
А  на  сторожі  -янголи  у  нас  стоять,
Керують  нашим  кроком  і  сумлінням.

Не  в  більшості  у  мізках  "сенс  життя",
Й  закони  бумеранга  не  всі  знають,
Не  кожен  добіга  до  каяття...
Багато  хто  з  нас  ближніх  розпинають.

В  житті    ,знай,випадковостей  нема!
І    кожен  крок  наш    залишає  слід.
Крокуй  вперед  ,іди  не  без  керма!
Тримай  свій  на  контролі  вчинків  плід!
07.02.2017р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716750
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Леся Утриско

Згадаймо всіх мертвих й живих.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

З  життя  ви  прийняли  уроки,
Прийняли  і  смерть  в  палача,
Тож  нам  цілувать  ваші  кроки-
Ті  кроки,  що  йшли  до  Христа.

Життя  положили  за  нас,
За  нас  кожен  день  ви  в  бою:
Молімось,  щоб  вогник  не  згас
За  мертвих  й  живих...  у  раю.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716724
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Світлана Моренець

ІМПЕРІЯМ БОГ НЕ ПРОЩАЄ ЗЛА

Тремтить  земля,  здригається  в  судомах  –
нечистий  з  пекла  прочинив  портал.
У  Сірії  –  Алеппо,..  в  мене  вдома
горять  міста,  аж  плавиться  метал.

Миролюбивий  мій,  священний  краю!
Чи  хто  зурочив  доленьку  твою?!
Ти  видаєшся  ласим  шматом  раю
загарбнику-убивці-палію.

Безпутний  змій  давно  вже  втратив  міру
і  глузд.  За  ним  –  війна,  розруха  й  смерть.
Навів  би  лад  в  несходженім  Сибіру.
Вже  завойованих  земель  у  раші  –  вщерть!

Не  потягнути  більше.  Крим,  злодюзі,
застряг  у  горлі,  досі  не  ковтне.
Та  все  не  йметься  виродку-катюзі.
Що  скоро  –  в  пекло,  досі  не  збагне.

Дурним  сусідам  віділлються  сльози
і  горе,  й  відчай  наших  матерів,
з  "гуманітаркою"  смертельною  обози
і  наклеп  від  медійних  упирів,..

й  синочків  наших  зграї  журавлині...
Імперіям  Бог  не  прощає  зла!
Прийдуть  розплати  лютої  хвилини  –
побачить  світ  знеславлені  руїни,
зітліє  "велич",  зганьблена  дотла!

                                           6.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Вкраїна на передовій…

Вкраїна  –  на  передовій
посеред  світу  одиноко…
Всевидяче  Вселенське  Око
сприяє  третій  світовій?

У  прірву  котиться  Земля?
Це  ж  хто  планетами  жонглює?
Чи  й  цілий  світ  капітулює
перед  нахабністю  Кремля?

Гібридна  шириться  мана,
щоб  там  лукавці  не  казали…
В  людську  свідомість  нав’язали
немовби  наша  в  тім  вина.

Вже  світом  править  сатана
і  карлики  його,  і  тролі.
Маріонетки  грають  ролі,
щоб  люд  знедолений  стогнав.

Щоб,  сам  собі  вчинивши  суд,
молився,  ставши  на  коліна.
Мов  «дуратіни»  із  поліна…
В  театрі  правив  щоб  абсурд.

Без  оголошення  війни,
брехавши  світові  у  вічі,
прийшли  зелені  чоловічки  –
окупаційні  таргани.

Коли  й  кордону  не  було  –
отаборились.
                                         Смерті  сіє
агресор-окупант  Росія.
І  править  бісове  Пуйло.

Чи  бачить  праведний  Господь,
як  ошалілий  піп  Кирило
благословляє  хижі  рила
на  вбивства?
Згинь,  рашистська  плоть!

Волаємо  –  Господь  спаси!
Прощати  путінців  не  гоже.
Не  відвертайсь  від  нас,  Дажбоже.
То  де  ж  ти  зраджений  єси?

Народ  стає  під  прапори,
та  кольори  –  догорираком…
Допоможи  нам  –  неборакам.
Чи  ж  дочекаємось  пори?..

Ждемо  покращення  життя  
в  системі  неокаганату.
У  мавпи  відбирать  гранату
ще  й  не  навчились  допуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716470
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Вже третя весна.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов    йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

Гнітучий  там  біль  уривався
І  в  душу  загнав  знов  меча,
А  розум  Тобі  сповідався,
З  Тобою  зійшов  на  хреста.  

Розп'явся  з  тобою,  мій  Боже,
З  Тобою  він  кров'ю  стікав
І  разом  з  тобою,  тоже
Вмираючи,  в  небо  волав.

Волав,  бо  боліла  неправда,
Волав,  що  страшні  знов  гріхи,
Кричав,  аби  знов  зійшла  правда,
Щоб  душу  у  ній  вберегти.  

Зґвалтована,  Боже,  продАна,
Як  правда  Твоя,  так  душа,
Розп'ята  вже  Твоя  Осанна,
Розхристана  з  болю  сльоза.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов  йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Чорні хрести, наче чорнії квіти.

Чорні  хрести,  наче  чорнії  квіти,
Вдовинії  сльози,  сирітськії  діти,
Світ  збожеволілий  сотні  роками-
Син  не  повернеться  більше  до  мами.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.

Самотня  у  горі  і  в  своїй  печалі-
Що  сину  сказати,  та  як  жити  далі?-
Зійшли  чорні  квіти  в  вдовинім  подвір'ї,  
Сповите  дитя  в  соколиновім  пір,ї.

Над  обрієм  згарище  свічок  воскових,
Салюти  прощальні  лунають  військових,
Душі  дві  у  небі  зустрілися  синім,
Життя  обірвалось  трагічно  так  нині.

Душі  дві  в  дорозі  лишень  привітались,
Намить  зупинились  і  тихо  прощались-
Я  буду  тебе  берегти,  любий  сину,
Дитинко  прости!-  я  не  знав,  що  загину.

Хрести  за  хрестами...  і  в  небо  політ,
Вдова  молоденька,-  а  скільки  їй  літ?
Дитя  ненароджене  батька  прощає,
Той  соколом  в  небо  високо  злітає.



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716492
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Така сьогодні наша Україна

Горять  лампадки,  шини  і  машини…
Півнеба  запалив  російський  «Град»…
Мов  струни,  натяглися  нерви  й  жили,
Й  серця  горять  від  підлості  і  зрад.

Така  сьогодні  наша  Україна:
Горить  її  розіп’ята  душа,
Той,  хто  не  хоче  жити  на    колінах,
Край  боронити  рідний  поспіша.

Бої,  блокади,  дзвони  будять  груди,
Адже  в  Донбасі  непроста  війна:
Там  ллється  кров  у  свята  і  у  будні  –
Це  Раші  ненависної  вина.

Саме  вона  кожнісінької  днини,
Нам  душі  травить,  долю  обійма,
Політ  спинити  хоче  лебединий,
Бо  незалежність  нашу  не  сприйма.

Важка  ця  ноша.  Тяжко  Україні….
Тріщить  хребет,  та  воля  ще  жива
Й  нову  збудує  долю  на  руїнах,
Тож  хай  надійна  буде  булава!
5.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Україна – матінка моя

Де  біля  хати  розквітають  вишні
І  пшениці  хвилюються  в  полях,
Цю  землю  дарував  мені  Всевишній!
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  ліс  піднявся  у  небесну  просинь
І  вітром  зацілована  земля,
Де  верби  у  воді  купають  коси,
Це  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  тішать  світ  Карпати  водограєм
Й  Дніпрова  повновода  течія,
Милішого  немає  в  світі  краю.
Це  Україна  –  матінка  моя.

Приспів:
Україно,  вільна,  єдина,
Ти  як  мати,  у  житті  одна,
Україно,  Україно,
Моя  рідна  сторона!

2.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

О, скільки ж горя випало народу!

Донецький  край  укотре    кров’ю  вмився.
Осліпли  зорі  в  спалахах  вогнів.
Народ  давно  вже  від  війни  втомився,  
Живе  в  незрозумілому  багні.

І  зиму,  й  весну  болем  зустрічає,
Кінця  не  видно  цій  брудній  війні.
І  найдорожче  –  діток  утрачає  –
Своє  майбутнє  :  дочок  і  синів.

Захмарні  ціни,  всюди  безробіття.
У  владних  кріслах  –  партія  бариг  –
Олігархату  віддані  лобісти,
Невже  не  видно  тих  страждань  згори?

Коли  ж  ти,  Боже,  спиниш  це  свавілля?
В  чім  України  бачиш  ти  вину?
А  може  не  болять  тобі  ці  війни?
Скільком  послав  каліцтво  й  сивину?

Невже  не  чуєш  матерів  ридання
Й  до  тебе  найщиріших  молитов?
А  кров’яну  ріку,  що  із  Майдану
Також  не  бачиш?  А  смертей  з  АТО?

О,  скільки  ж  горя    випало  народу!
Від  болю  стогне  змучена  земля.
Пошли  ж  нам  перемогу  в  нагороду,
І  небо  мирне,  світле  для  малят!
4.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716429
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Леся Утриско

Світло істинне ляже між нами.

Сонце  зійде,  зародиться  день,
Оживе  все  в  Господніх  обіймах,
Заспіває  ще  жайвір  пісень  
І  народиться  добрий  із  бідних.

І  народиться  чесний  із  добрих,
Місце  праведний  в  вірі  збудує  
І  зотліє  гординя  всіх  гордих,
Правди  світло  всю  темінь  зруйнує.  

І  воскресне  Господнє  Світло,
Все,  що  вибране  ним  віками:  
Світло  правди-  життя  надприроднє,
Світло  істинне  ляже  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716446
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ганна Верес

Макіївка (2017)

Тремтять  під  «Градом»  і  будівлі,  й  поле  –
Там  доля  України  на  кону.
Убитих  душі  в  дзвони  б’ють  на  сполох,
Щоб  не  забув  народ  наш  про  війну.

І  п’є  тривогу  материнське  серце,
Адже  її  дитина  саме  там:
Макіївка  так  схожа  на  «Освенцім»  –
Людські  ковтає  душі  і  життя.

Змиритись  важко,  а  тим  більше  жити
В  такий  важкий  невизначений  час,
Та  варто  лиш  одній  меті  служити:
Єднанню  –Київ,  Крим,  Львів  і  Донбас.
1.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Ми не манкурти

Схід  догора.  Ледь  корчиться  в  війні…
Шрами  земля  загоїть…  А  як  люди?!
Ба,  пам’ять  не  згорить  же  у  вогні
Й  багато  ще  крові  і  болю  буде…

І  кожного  тривога  огорта:
Земля  ж  одна  і  всі  ми  ніби  люди.
Будемо  жити,  сіяти  жита,
От  тільки,  як  війну  оцю  забути?

Чи  зможе  пам’ять  біль  отой  припнуть,
Що  в  серці  вжився,  коли  воно  плаче,
Забуть,  як  ворон  шастав  у  степу,
А  чи  кружляв,  там  де  тіла  юначі?

Ми  ж  не  манкурти,  котрим  все  одно,
В  якій  землі  чиїсь  діла  вершити.
Для  нас  важливо  сіяти  зерно
У  землю  ту,  де  діти  будуть  жити.  
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716272
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Відпускаю.

Обійми  мене,  благаю.  Обійми
Так,  щоб  аж  забракло  подиху  у  грудях.
Лиш  єдиний  поцілунок,  тільки  мить,  
Ну  а  потім  вже  іди,  і  будь,  що  буде.

На  останок  більш  нічого  не  прошу',
Бо  любові  набрала  від  тебе  вдосталь,
Час  розвіє  із  душі  розлуки  сум,
Не  зігрітою  лишивши  тільки  постіль.

Відпускаю.  Не  судилось  нам  життям
Довго  ніжитись  в  любовній  ейфорії,
Обійми  мене,  не  треба  каяття,
Все  одно  назад  вернути  не  зумієм.

Може  десь-колись  ще  перетнеться  шлях,
Буде  так,  як  то  написано  на  долях,
Поки  що,  стрічатись  будемо  у  снах,
До  сивин  у  скронях,  або  аж  до  скону.

04/02/2014
Н.Хаммоуда.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716281
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Світлана Моренець

СЛОВА… СЛОВА…

[i]Слова  наші  –
відлуння  душі  нашої.[/i]
Автоафоризм

[b][i]Слова...  слова...  Звідкіль?  Строфа  римована,
з  яких  висот  прийшла?  Ким  продиктована?
Якими  ду́хами?  Це  має  значення,
бо  й  озоріння  в  ній,  і  передбачення.
В  словах  енергія  –  від  світла...  й  темного,
(хтось  від  зірок  бере,  хто  –  із  підземного).
Одних  ви  раните,  для  інших  –  зцілення,
святого  й  грішного  і  смисл,  і  втілення.

Слова...  –  любов  і  бруд,  й  смертельні  палаші.
А  велич  слів...  вона  –
від  висоти  душі.

4.02.2017  р.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Коли літо відпахне любистком

Коли    літо    відпахне    любистком
І    зозулине    «ку»    відкує,
Ще    вода    тихим    золотом    блиска,
Літом    бабиним    луг    заснує.

Підрум’яниться    трохи    калина,
В    позолоті    –    березовий    гай,
Журавлиним    відточеним    клином
Розтривожиться    весь    небокрай.

Захмеліє    трава    тоді    в    росах,
Оживе    після    довгих    дощів,
Забреде    у    мій    край    рання    осінь,
Тихим    смутком    осяде    в    душі.  
30.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ганна Верес

Зупиніть же війну

Плине  сивий  Дніпро.  
Два  крила  він  з’єднав  України,
Між  полів  і  дібров
Доганяє  степів  далину.
Скільки  ж  доль  перетнув,
Переслухав  пісень,  солов’їних!
Чарував  серебром
І  в  історії  мить  зазирнув.

А  ізвідти  вони  –  України  і  слава,  й  кайдани,
Й  атрибути  війни,  
Вже  останньої,  з  свіжим  тавром,
І  синівська  любов,
Вороги  яку  не  розгадали,
І  зажурений  Бог,
Що  схилився  над  сивим  Дніпром.

Він  не  може  збагнуть,
Як  російський  народ,  православний,
Заповітне  забув,  котре  Він  диктував  їм  віки:
Не  убий!  Не  украдь!
Чом  же  Путіну  служать  васали?
Зупиніть  же  війну!
Схаменіться,  не  пізно  поки!
29.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


MERSEDES

Плаче бандура…

Стогне  і  плаче  бандура,
Розповідає  про  біль.
Рідного  серця  зажура,
Стрілами  мітить  у  ціль.

Ще  Кобзаревому  слові,
Допомагала  вона.
Вірність  завжди  у  любові,
Юність  неначе  весна.

Тихо  доносяться  звуки,
Наче  б  то  жалібний  плач.
Грають  досвідчені  руки,
Струни  шепочуть  пробач...

Вибач  кохана  за  долю,
Нерозуміння  мої.
Що  причинив  стільки  болю.
Засмучені  очі  твої...

Хочу  сказати  кохаю,
Лиш  повернись  у  життя.
Спокою  в  серці  немаю,
В  нім  перебійне  биття...

Плаче  в  зажурі  бандура,
Передає  почуття.
Десь  одинока  фігура,
Чекає  ще  каяття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716043
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Наталя Хаммоуда

Імена… Імена…

(Бійцям,  що  полягли  під  Авдіївкою.)
Імена...  Імена...  Віск  зі  свіч,
Плачуть  люди  по  всій  Україні.
Ми  зі  смертю  тепер  віч-на-віч,
Горе  майже  у  кожній  родині.

Імена...  Імена...  Імена...
Вже  ланцюг  тих  смертей  нескінченний
Обриває  суцвіття  війна,
То  ж  плодів  не  чекаймо  даремно.

Імена...  Імена...  Сльози  скізь,
Україна  в  сльозах  потопає.
Знов    отримали  хлопці  "  безвіз"
Журавлиним  ключем...  аж  до  раю.

Імена...  Імена...  Імена...
Н.Хаммоуда.
02/02/12017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716074
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Леся Утриско

Чорна птахо.

Чорна  птахо,  чом  б'єш  до  вікна?
Знов  матусям  несеш  похоронки?
Знов  танцює  зі  смертю  війна,
Знову  "Гради"  орають  ворОнки.

Все  змішалось-  і  кров,  і  зима,
І  сніги,  і  могили,  і  квіти...
Чорна  птахо  лети  із  вікна,
Досить  в  горі  матусям  сивіти.

Пробивається  сонце  в  імлі,
Буревії  й  сніги  замітають,
А  у  небі  летять  журавлі,
Сумно"Кру!"-  побратимам  співають.

Їх  стежки  розділила  війна,
Розділила-  на...  до  і  на...після,
Чорна  птаха  знов  б'є  до  вікна:
Так  трагічно  обірвана  пісня.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ніна-Марія

Жила і буде жити Україна!

[b][color="#240a70"]Моя  Вкраїно,  матінко  хрещена,
Із  диво-слів  вінок  тобі  сплету.
Я  крізь  роки  несу  в  своєму  серці
Любов  до  тебе  чисту  і  святу.[/b]
 
[b][color="#051345"]Твою  я  долю  вишию  нитками
З  казкових  розмаїтих  кольорів.
Хай  чорного  не  буде  в  ній  віками,
А  жовто-синій  завжди  б  майорів.
 
Серця  чужинців  чарувала  врода.
За  цю  красу  лилася  кров  роки...
Нікому  не  зломити  дух  свободи.
Він  все  нові  й  нові    дає  ростки.
 
І  ті,  що  зараз  гинуть  на  Донбасі,
Життями  платять,  линучи  увись,
Ординців  клятих,  щоби  зупинити,
Тримайся  ж,  моя  земле,  не  зігнись.
 
Я  вірю,  що  прийде  той  час  розплати
І  перед  Богом,  і  перед  людьми.
І  кару  понесуть  ті  супостати,
Бо  навіть  небо  плаче  від  журби.
 
Жила  і  буде  жити  Україна!
Прославлена  і  горда  у  віках.
Її  вже  не  поставить  на  коліна,
Хоча  й  нелегким  є  до  волі  шлях![/color]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

О світе, чом же ти такий жахливий?

О  світе,  чом  же  ти  такий  жахливий?
Живеш  у  війнах,  катаклізмах,  лжі,
Щодня  збираєш  чорне  своє  жниво,
І  сам,  здається,  вже  ти  на  межі.

Чи  мо’,  ти  звик  вже  до  людського  горя
І  до  дитини  й  матері  плачів,
Невимірним  що  розлилися  горем,
То  де  ж  твої  любові  сіячі?

Тебе  укотре,  світе,  закликаю,
Якщо  від  зла  ти  хочеш  вберегтись,
Не  дозволяй,  щоби  радів  тут  Каїн,
Бо  можеш  зникнуть  назавжди  і  ти.

А  в  душах,  у  людських,  посій  надію,
Що  світло  переможе  владу  тьми
І  буде  диктувати  ті  події.
Від  котрих  ти  б  ніколи  не  стомивсь.
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

Такі не здаються

[u](Присвячую  земляку,  веретану  АТО,    Володимиру  Доносу,  котрий  з  протезом  живе  повноцінним  життям,  навіть  займається  спортом  і  виступає  у  змаганнях).
[/u]
Коли  застогнав-закровив  Іловайськ
Й  з  оточення  хлопці  ті  рвались,
Серпневий,  важкий,  незабутній  був  час  –
Річниця  тоді  святкувалась,
Як  вирвались  із  есесерівських  пут.
Столиця  цвіла  парадом,
А  там  –  коло  смерті,  ба,  навіть  не  кут,
Й  призначення  їм  –  вмирати…

Горіла  земля…  І  котел  захлинавсь…
Антенами  все  волосся…
Таке…  у  АТО?  Хто  сказав,  що  війна?
Та  вижить  йому  велося,
Хоч  і  не  минула  година,  лиха  –
Костиста  вже  за  півкроку,
А  час,  загальмований,  пінно  збігав,
Боєць  не  піддався  року.
Безцінні  в  бою  санітара  знання  –
Спинив  джгутом  кровотечу
Й  поповз  до  «зеленки»  він  не  навмання…
Думки  відрубав  про  втечу.
«Чим  бігти?  –  із  себе  тихцем  глузував,  –
Якби  ж  не  такі  ці  ноги…
Й  кривився  від  болю,  вужем  ізвивавсь,
Подалі  щоб  від  дороги.

А  сонце  палило…  Карало  вогнем.
А  губи  води  просили...
«Синочки,  послухайте,  діти  мене,
Війну  виграють  лиш  сильні,  –
Згадав  він  комбата  пророчі  слова,  –
Тож  мусите  виживати.
Цю  істину  ніс  я  крізь  роки,  Афган:
В  бою  треба  жнивувати.»
Боєць  усміхнувся…  Поїсти  би  як?
Було  б  непогано  печеню.
Й  на  «перше»    –  живий,  дощовий  був  черв’як  –
В  немиту  поклав  він  жменю.
Так  ложкою  він  із  землі  добував
(Згодилась  таки  бійцеві).
Мурахи…  на  «друге»  собі  подавав.
Не  згадує  вже  про  це  він…

Чотири  доби  і  нога…  без  стопи.
Бог  знає,  як  він  тримався.
Полон.  Операція.  Воля.  Не  спить…
Тоді  лиш  собі  признався,
Як  жити  хотів,  як  росицю  із  трав
Спивав,  мов  живильний  трунок.
Коли  ж  наближається  серпень,  свята,
В  зіницях  –  новенькі  труни…

Він  вижив!..  І  навіть  на  ноги  устав.
Такі,  як  він,  не  здаються.
Життя  розпочав  із  нового  листа,
Та  чи  серед  нас  уживуться
Оті,  що  в  війні  здобули  такий  гарт,
А  він  не  усім  відомий.
Ну  й,  що,  що  у  нього  несправжня  нога,
Страшніша  душевна  втома!..
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715866
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

ДРУЖКА

Кептар*  я  доні  вибила*  сама
Пацьорки*  поєднавши  з  лілітками*,
Цвіте  на  кептарі  червоний  мак,
І  мальви  між  зеленими  листками.

Вдягає  доня  з  ружами*  вінка,
І  вишиванку-вуставки*  низинки*
Барвисто  грає  райдуга  в  стончкàх*
На  голові  малої  українки.

А  як  пасує  донечці  той  стрій*
І  шалєнова*  зрі'шена*  спідниця.
Заплутався  тихенький  вітровій
У  косах  довгих,  ніжиться  й  листиться.
Музик  троїстих  чути  іздаля,
Крокуємо  гостинцем*  хутко-дужко*
Радієм,  бо  в  родині    весіля'*
А  донечка  моя  сьогодні  дружка*.

02/02/2017р

Кептар*-  жилет,  безрукавка.
Вибити*-вишити  бісером  чи  лілітками.
Лілітка-один  із  різновиду  круглих  блискіток,  що  вживаються  для  прикрас  одежі.
Ружа*-роза  чи  троянда.
Вуставки*,  вущінки*-  вишиті  вставки  надовкола  горловини.
Низинка*-стародавній  вид  вишиття,  популярний  нині.
Стончка*-стрічка  розшита  шовком.
Стрій*-одяг,  вбрання.
Шалєнова*-  хусткова  тканина.
Зрі'шена*-  з  дрібними  складочками.
Гостинець*-  сільська  дорога.
Хутко-дужко*-швиденько-раденько.
Весіля*-весілля.
Дружка*-подружка  молодої.  Їх  може  бути  де-кілька,  навіть  до  дванадцяти  дівчат.  Всі  одягають  національний  стрій.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715893
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наталя Хаммоуда

Я була сьогодні на війні

Я  була  сьогодні  на  війні,
Я  солдатам  лікувала  рани.
Знаю,  то  було  лише  у  сні,
Але  все  здавалось  так  реально.
Я  пережила  увесь  пїх  біль  ,
Пропустивши  стогін  через  себе,
Бачила,  як  вилетівши  з  тіл,
Душі  відправлялися  у  небо.
Я  була  в  окопах  льодяних,
Мерзла  і  горіла  з  ними  разом,
Плакала  й  молилася  за  них,
Рани  їх  бинтуючи  тим  часом.
А  коли  проснулась  я  -сльоза
Залишилась  тепла  на  подушці.
Прошу,  змилосердьтесь,  небеса,
Зупиніть  ці  руки  загребущі.
Хай  не  гинуть  хлопці  наяву,
Хай  не  ллється  кров  і  в  снах  тривожних.
Щоб  не  чути  більше  про  війну,
І  живим  щоб  повернувся  кожний.
02/02/2017
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715850
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Моренець

ЗАПОВІТ ГЕРОЯ (пісня-дума)

Написано  раніше,  але  не  публікувалось.
По  ТВ  показували  похорон  останків  героя,
що  загинув  під  Іловайськом.
Звучала,  мабуть  гуцульська,  мелодія  думи-плачу,
слів  якої  не  було  чутно.
Мимо  волі  народжувались  слова,  що  лягали  на  ту  мелодію...

Змалку  мене  вчили  батько  й  мати,
що  любов  до  краю  треба  в  серці  мати.
–  Пам'ятай,  синочку!  Дім  наш  –  Україна,
тут  твоє  коріння  і  родина...

Час  прийшов,  Вкраїна    нас  позвала,
бо  орда  ворожа  вже  її  топтала,
захищав,  як  неньку,  мов  свою  дитину...
поки  в  бою  лютім  не  загинув.

Дай  вам  Бог,  не  взнати  тої  муки,
коли  тіло  в  полі  роздирають  круки...
Те  відчути  треба  тільки  нашій  владі,
тоді  в  краї  більше  буде  ладу.

Ой  нелегко  з  Неба  споглядати,
що  страждають  тяжко  мої  батько  й  мати,
як  дружина  горне  сиротинку-сина,
журиться  в  скорботі  вся  родина.

Горе  зігне  батька,  мов  лозину  –
його  син  єдиний  вбитий  за  Вкраїну...
Біль  скажений  серця  (не  дивуйся,  люде!)
в  цигарковім  димі  ховать  буде.

А  матусю  звістка  ізламала...
Сива,  мов  голубка,  за  одну  ніч  стала,
виплакала  сльози,  стогне  і  голосить,
сина  повернути  Бога  просить.

Мов  підбита  пташечка  –  кохана,
квилить,  плаче,  тужить  з  ночі  до  світання.
З  малим  сиротою  вік  їй  вікувати,
а  кохання  вірне  поховати...

До  усіх  вас,  люди,  просьби  маю:
рідних  не  полиште,  вас,  живих,  благаю!
Обігрійте  рід  мій  і  малого  сина,
бо  в  світи  незнані  я  полинув...

В  перемогу  нашу  майте  віру!
Не  віддайте  землю  на  поталу  звіру!
Полюбіте  серцем  край  свій  і  свободу...
І  молітесь  Богу  за  підмогу...

А  мене  згадайте  словом  щирим.
Як  безцінним  скарбом,  дорожіте  миром.
Вбережіть  країну,  її  честь  і  славу!
Не  дарма  ж  поліг  я  за  державу...

                                                   2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715854
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Сціли дитя.

Приспи  її,  приспи,  ту  панну  в  чорнім,  
Приспи  її...чи  в  сні,  чи  наяву,  
Несе  мені,  несе  пекуче  горе-  
Приспи  біду.

Заколиши  її,  дитя  її  рожденне,
Зїдає  розум,  точить,  наче  міль,
Ти  горе  вколиши  моє  скажене,  
Притихне  біль.

Посій...  посій  любов  між  люди,  
Щоб  з  вірою  іти  в  Твої  світи,
Зі  мною  Ти,  мій  Боже,  є  повсюди,
Дай  сили  хрест  нести.

Це  я,  мій  Боже,  ТвОя  Україна,  
Це  я,  мій  Отче,-  змучена  душа,  
Благослови,  і  дочку  мою,  й  сина,  
Сціли  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Леся Утриско

Знов небо посивіле від смертей.

Знов  небо  посивіле  від  смертей,  
Дощі  не  плачуть-  сліз  уже  забракло,  
Скінчився  відлік  днів,  як  і  ночей,
Ось  тут,  ось  так...життя  заклякло.

У  тиші,  Боже,  вічного  раю,
Відкриті  Твої  брами  благодаті,
Один  за  одним  так  тихенько  йдуть,
Твої  сини,  УкрАїно,-  солдати.

І  ти,  зомлівша  болем,  в  сивині,
Розхристана  в  пекучім  вічнім  горі:
Вже  наяву,  а  не  в  глибокім  сні  
Хрести  стоять,  мов  кораблі  на  морі.

Моя,  розбита  горем,  Україно,
Моя,  в  війні  знедолена,  земля,
Моя,  розрита  ворогом,  могило,
Пекучий  біль  мій,-  Матінко  моя.


(с)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715711
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


MERSEDES

Закоханість в очах…

Розчулили  слова  кохання,
На  серці  випитий  бальзам.
Здійснились  мрії,  сподівання,
Немає  більш  душевних  ран.

Враз  стало  затишно  в  квартирі,
А  за  вікном  мете  сніжок.
І  падають  сніжинки  білі,
Так  схожі  чимось  на  зірок.

Стою  в  вікні  милуюсь  світом,
Гарячі  руки  на  плечах.
Зима  танцює  в  парі  з  вітром,
Коханням  встелений  наш  шлях.

Ми  не  загубимось  ніколи,
У  цім  житті  де  ти  і  я.
Зими  чарівності  довкола,
Вернули  долі  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715696
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Земля України – героїв земля

Земля  України  –  героїв  земля  –
Історія  стверджує,  сива,
Сьогодні  устав  він  супроти  Кремля.
Це  доля  його  попросила?

Згадаймо,  як  вибухнув  стрімко  Майдан,
Голіруч  ішли  проти  сили,
Й  життя  не  один  з  них  за  волю  віддав,
Мети  ж  його  не  загасили?

Морози,  вітри,  льодяний  водомет  –
Мов  жито,  життя  косили,
Та  духу  герої  такий  мали  злет,
Що  «беркутівці»  відступили.

Ішли  в  хід  бруківка,  пляшки  і  бетон  –
Здавалося,  зло  змісили,
З  Майдану  летіть  довелося  в  АТО,
Де  їх  москалі  вже  косили.

Сьогодні  у  Божих,  святих  небесах
Ті,  хто  від  війни  не  ховались,
Косила  героїв  російська  коса,
На  місце  їх  інші  ставали.

Земля  України  –  героїв  земля  –
Це  кожен  уже  усвідомив.
А  тих,  керував  хто  війною  з  Кремля,
Гаага  чекає,  відома!..
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Горює Україна за синами (Слова для пісні)

Горює  Україна  за  синами,
Що  на  війни  дорогах  полягли,
Грудьми,  своїми,  ворога  спиняли
І  в  небо  полетіли,  мов  орли.

Стомилась  Україна  вже  від  воєн,
Від  материнських,  полинових  сліз.
А  кожен  її  син  –  то  світлий  воїн,
В  майбутнє  проклада  надійний  слід.

Одна  лише  Вкраїна  на  планеті,
Оспівана  і  зболена  земля,
Одна  в  своїй  трагедії  і  злеті.
Любить  її  нам  небеса  велять!
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

АвдіЇвки чорний дим (пісня)

1.
І  взимку  буває  грім,
І  взимку,  і  взимку...
Авдіївки  чорний  дим
Вкриває  будинки,
Ховає  верхівки  стріх,
Повзе  в  біле    поле,
Де  чистий  та  білий  сніг
Став  раптом  червоним.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

2.
А  десь  у  простім  селі
В  простому  будинку
Поклони  б"є  до  землі
І  молиться  жінка...
Авдіївки  дим  пече,
В"їдається  в  очі
Гаряча  сльоза  тече
Спинятись  не  хоче.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  в  журбі  схилилась  мати,
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

3.
І  сотні  таких  жінок  
По  всій  Україні
Чекають,  що  їх  синок,
Прийде  неодмінно!
Авдіївки  чорний  дим  
збирається  в  хмари,
І  взимку  вбиває  грім
Нещадним  ударом.

приспів:
Сліпне  ніч  від  пострілів  гармати,
Трасери  запалюють  вогні,
Бій  іде,  і  знов  великі  втрати.
Так,  на  жаль,  буває  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715624
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Наталя Хаммоуда

Місто гасить вогні.

Місто  гасить  вогні.    Відмолили  намаз  мінарети*,
В  темне    небо  вечірнє    гукнувши  останнє  "...Акбар",
Білі  чайки  над  морем,  неначе  хвостаті  комети
Розганяють  отари    кудлатих  розгнузданих    хмар.

Ніч  над  містом  пливе.  Засинає,  колишеться  море  
Тихим  плесом  гойдаючи  білі  човни  на  воді,
Тільки  чується  із  далини,    а  здається,  мов  поруч-
Розриваючи  тишу  ридає  сова  в  самоті.

Вдарить  хвиля  легка,  розлетиться  шумою  довкола    
Розстеливши  блискучі  шовки  на  загату*  із  глиб,
У  верхів'ї  хару'би*  зустрілись  два  лèготи*  кволі,
Й  розлітались,  метляючи  ставні  понурих  осель.

Місто  спить,  і  така  благодать  наокру'г  несказанна:
Чути    шелест  трави,    богомолів  пісні  голосні,
До  світання  лише,  бо  почувши    "Кор-ану"  читання,
Знов  прокинеться  місто    вдягнувши  намиста-  вогні.

Мінарет*-  верхня  частина  мечеті,  із  якої  лунає  заклик  до  молитви.
Загата*-гатка,  гребля,  тощо.
Харуба*-  плодове  дерево    родини  акацієвих.
Легіт*-несильний  вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Радченко

Ми віру не втрачали

Розстрілюють  Авдіївку,  але  ніяк
Не  можуть  напівмертву  розстріляти.
Війна  жорстока  і  безглузда,  мов  маньяк,
Їй  все  живе  так  звично  умертвляти.

Розбиті  хати  і  не  зорані  поля,
Нема  води,  тепла,  немає  світла.
І  не  ховаючись,  в  Авдіївці  гуля
Смерть  невблаганна  і  життя  затихло.

На  шмаття  вперто  рвуть  Луганщину  й  Донбас!
Це  ж  скільки  ненависті  у  серцях  продажніх!
Надіються:  тепер  настав  вже  їхній  час,
А  ми  побачили  запроданців  найсправжніх.

Жили  не  день  під  небом  й  сонцем  ми  одним,
Про  чорнобривці  і  рушник  разом  співали.
Й  не  знали  —  відрізнялися    від  них  ми  тим,
Що  віру  в  силу  України  не  втрачали.

Не  помічали  ми  фальшивих  нот  і  слів,
Та  і  не  вірилося  в  зраду  до  останку.
Братами  називали  завжди  москалів
Й  без  сліз,  й  страхУ  співали  дітям  колисанку.

Тепер  під  прапорами  різними  живем  —
Їм  синьо-жовтий,  мов  би  для  бика  ганчірка.
А  їхній  прапор  був  і  буде  міражем
Й  від  бублика  москальського  лишиться  дірка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715571
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Nino27

Поспіши…

[b][i][color="#8c00ff"]Із    думок    і    чекання    витканий
День    погас.
Зима,    вечір...І    хтось    невидимий
Краде    час.
В    душу    дивиться    з    неба    зорями
Змерзла    ніч.
І    малює    мороз    узорами  
На    вікні.
Квіти    мертві    у    світі    сніжному
Мов    кришталь.
Сльози    інеєм    в    серці    ніжному.
Тиша...Жаль...  
Та    чекання    не    гасне    іскорка
У    душі...
Невблаганний    час,  доля    бач    така.
Поспіши...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715580
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Війна та зрада… не мої.

Хтось  пише  про  квіткИ  та  про  весну,
Хтось  про  любов,  кохання  та  розлуку,
А  я  писати  буду  про  війну:
Про  сльози,  смерть...  пекельну  муку.

Хтось  випив  кави  дві,  а  хтось  одну,
Хтось  на"  Мальдіви",  хтось  до  ресторану,
А  я  вдихаю  сльози  полину,
Приношу  Господу  свою  Осанну.

Комусь  життя  в  незлічених  мільйонах,
Комусь  літак,  комусь-  усе,  що  є,
А  моє  серце  у  кровавих  ранах,
Мій  біль,  мій  стогін-  це,  усе  моє.

Моє,-  бо  тут  моє  коріння,
Моя  Земля  і  пращури  мої,
Моя  тут  віра,  та  моє  сумління,
Лишень  війна  та  зрада...  не  мої.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


…ЗАХІДНЯК

Не вмирай


Ти  чуєш  друже-  не  вмирай!
Не  смій  мене  тут  покидати!
Розплющи  очі  і-  вставай
В  раю  ще  встигнеш  побувати.

Спирися  на  моє  плече
Проси  у  Бога  допомоги
Щоб  вибрались  здорові  ми  
Попереду  у  нас  дороги…

Дивися,  нас  вже  оточили,
Потрібно  поспішити.
Удвох  загинемо  одразу-
Один  лиш  зможе  жити.

Зціпивши  зуби-  ти  прорвешся,
А  я  тут  залишуся.
Життя  добігло  до  кінця…
Я  смерті  не  боюся.

У  тебе  вдома  є  сім’я
Дружина  й  малі  діти
Мене  давно  вже  не  чекають,
Нема  кому  радіти.

Війна  забрала  в  мене  все-
Домівку  і  дружину.
Та  не  забрала  лиш  одне-
Єдину  Батьківщину!



                                                                                                               Липень  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715500
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ганна Верес

Спустить небо вистражданий мир

Вже  цвіркуни  й  останні  відспівали,
І  закотилось  літо  в  полини,
Деревію  долоні  дозрівали  –
Чекало  все  закінчення  війни.

Щоранку  топче  стежку  до  могили
Матуся  з  раннім  сріблом  у  косі…
Синочок  її  літом  цим  загинув,
Тож  ноги  й  очі  матері  в  росі.
Сьогодні  також  цвинтар  тоне  в  квітах…
Землі  горбочок  –  материнський  біль…
 І  хрест…  Його  помітила  ще  звідти,
Звідки  ішла,  та  крок  її  слабів…

Вологий  хрест  матуся  довго  гладить
(Вчорашній  дощ  устиг  його  скропить),
Цілує…  Плаче:  «Знов  не  ті  при  владі,
Народне  горе    теж  їм  не  болить.
І  ці  грабують,  сину,  Україну,
Боргів  надбали  і  для  правнучат…
Чекав  народ,  щоб  відбулися  зміни  –
З  телеекранів  лиш  байки  звучать.
З  багатих  так  ніхто  й  не  поплатився.
Жирують,  синку,  й  на  твоїй  крові.
Знов  хабарі.  А  дехто  навіть  спився,
Забув,  як  важко  матері,  вдові.
Усе  тобі  по  правді  розказала,
Та  ти  і  сам  те  бачиш  із  небес.
Думки  мене  і  сю  ніч  колисали:
За  що  ж  у  жертву  принесли  тебе?»

Дивилися  на  неї  темні  очі
З  портрета  сина  на  його  хресті…
«Поплатяться  усі,  мамо,  за  злочин,  –
Почулось  їй.  Чи  вітер  шелестів,  –
Коли  земля  вогнем  важким  палає
І  патріоти  падають  кістьми,
Вона  ніколи  тих  не  забуває.
А  небо  спустить  вистражданий  мир.»
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ганна Верес

Горить Донбас. Киплять сніги

Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Мороз  і  душі  пропікає.

Проклятий  час.  Пруть  вороги.

То  чорну  справу  вершить  Каїн.


Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Вогнем  і  небо  вже  палає.

Там  пекла  справжнього  круги

Й  героям  двері  там  до  раю.


Горить  Донбас.  Киплять  сніги.

Кровить  Авдіївська  промзона.

200-их,  ранених  –  стоги…

І  сатанинський  спів  Кобзона.


О  Боже,  де  ж  ти  забаривсь?

Чи  дим  тобі  вже  виїв  очі,

Що  ти  не  бачиш  ізгори,

Який  внизу  твориться  злочин.


А  мо’,  людей  тобі  не  жаль?

Чи  не  твої  це,  Отче,  діти?

Тоді  назви,  де  та  межа,

Щоб  мир  настав  і  в  нас,  і  в  світі!..
31.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Стогне небо сьогодні зі мною.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

Плачуть  воском  так  тихо,  зомліло,
Навіть  холод  зимовий  зомлів,
Заховалося  сонце  зболіло,
В  небі  місяць  сходити  несмів.

Бо  душа  піднімалась  до  неба,
Покидаючи  рідні  стежки:
Скільки  Янголів,  Господи,  треба,
Аби  згинули  злі  ватажки?

Кров  дітей,  все  таки,  не  водиця,
Сльози  матері-  ріки  сумні,
Вам,  катам,  хай  біда  людська  сниться,
Хай  горять  ваші  душі  в  огні.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

(с)  Леся  Утриско.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715432
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Світлана Моренець

СМУТОК ВТРАТИ

Світлий  ангеле  мій!  Найдорожча  за  всіх,
моя  мила  і  лагідна  Нене!
З  невідомих  світів    рідний  голос  і  сміх
крізь  роки  долинають  до  мене.

О  відхід  незворотний!..  О,  як  назавжди́
йдуть  матусі  в  незвідані  далі!
Залишають  нам  в  серці  скорботні  сліди  –
шрами  болю,  сирітства,  печалі.

День  народження  твій...  Сніг,  скрипучий  мороз.
Сиротливо  біліють  могили...
–  Здрастуй,  рідна!..  –
Кладемо  букети  мімоз
і  вклоняємось  матінці  милій.

...  А  яким  веселковим  був  день  цей  колись!
Що  морози  й  лихі  хуртовини?!
Всі  злітались  додому  (ми  так  поклялись)
на  матусеньчині  іменини.

Море  радості  й  сміху,  обіймів  тепла,
бо  збиратися  сім'ями  –  звичка.
Шум  застілля...  До  ранку  розмова  текла...
І  вколисував  дім-рукавичка...

Сльози  серця  течуть,  давня  туга  ятрить,
і  слова  тиснуть  горло  в  судомі.
Недомовлена  вдячність,  мов  опік,  горить...  –
запізнились  зізна́ння  вагомі...

–  Мамо,  знаю,  ти  й  звідти,  з  далеких  світів
нас  борониш  від  лиха  й  недолі.
Мабуть  Там  молитви  твої  чують  святі,
бо  поменшало  горя  і  болю.

Ми  за  все  тобі  вдячні!..  –
І  світла  печаль...
Став  терпким  аромат  від  букета...
Плаче  свічка...  і  ми...  Смуток  втрати  і  жаль
біля  твого,  Матусю,  портрета...

                                       31.01.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Хочу нині, в думках, помовчати.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."

Буду  вити,  як  виє  вовчиця-
Знай,  гріха  вже  в  мені  нема.
Закарбовані  смертю  обличчя,
Замурована  смертю  стіна.

Божеволіє  розум...  розпука,
Що  за  гріх,  що  за  світ-  все  дарма?
Чорна  птаха-  народжена  мука,
Було  світло  життя...та  нема.

Проміниться  стежина  їм  в  небо,
Догоріла  життєва  свіча:
Світе  скАжений,  що  тобі  треба?
Ти-  кровава  рука  палача.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715397
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


MERSEDES

Щаслива мелодія…

Зимова  казка  сніг  довкола,
Лягла  перина  на  поля.
І  лине  звідкись  скрипки  соло,
То  грають  руки  скрипаля.

Мелодія  щаслива  й  ніжна,
Заворожила  цілий  дім.
Зима  на  дворі  білосніжна,
Подарувала  казку  всім.

І  кожне  серце,  кожну  душу,
Зворушить  ніжності  смичок.
Її  я  спокій  непорушу,
Злетить  у  небо  до  зірок.

І  десь  далеко  між  світами,
Вона  загубиться  умить.
Лиш  небо  спалахне  зірками
І  серце  тихо  защемить...

Зимова  казка  чисте  диво,
Її  відчули  ти  і  я.
Вона  прилинула  красиво,
Від  скрипки  диво  -  скрипаля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715351
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


@NN@

Удосвіта…

                                                                       Нічого  особистого...
                                                                       Настроєвий  ранок...

Удосвіта  встану.
У  келих  туману
По  вінця  собі  наберу.
Вмощуся  з  ногами
В  куточок  дивану
І  *Триста  поезій*  візьму.
І  буду  п’яніти  
Від  рим-самоцвітів.
Кохатись,мов  квітка  в  росі,
У  ві́ршах  нетканних.
І  келих  з  туманом  
Підніму;  Поетко  -  *Prósit*.
За  Вас,  пані  Ліно...
Життя  швидкоплинне.
Лише  вічні    ваші  вірші,
Мов  квіти  духмяні,
Мов  ранки-світання,
Чи  гострі  козацькі  шаблі.
............................................
Удосвіта  встану,  
Ранковим  туманом,  
Поезії  ваші  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715338
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Ганна Верес

Немає ніде пуття

І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
На  сході  кипить  війна.
Війна  –  на  два  фронти:  пани  ж  каруселять
Й  з  Москвією  вона.
Війна  ця  жорстока  і  антинародна,
І  назва  її  -  АТО.
Не  просто  там  зайди  –  російські  солдати,
Котрих  підкида  Ростов.

Важка  ситуація:    суд  –  без  люстрації,
Вирок  –  із  рукава.
Це  ж  де  таке  бачено:  сепар  –  пробачений…
Судила  ж  бо  не  Москва!..
І  кров  закипає  від  несправедливості:
Скільки  ж  дітей  лягло!
Немає  від  кого  чекати  нам  милості…
В  траурі  місто  й  село…

Високу  ціну  людьми  нашими  сплачено:
Не  сотні  вже  –  тисячі…
Чи  ж  може  таке  бути  владі  пробачено  –
У  бізнесі  всі  й  рвачі!
Укотре  земля  наша  кров’ю  стікає…
О  небо,  ти  ж  свідком  є,
Ти  бачиш,  кого  навіть  кров  не  лякає  –
Багатство  ростять  своє.

Їх  душам,  іржавим,  потрібна  держава,
Аби  її  грабувать.
Це  ж  скільки  роботи  –  війна  на  два  боки  –
То  першим  кого  вбивать???
І  ночі,  холодні,  і  дні,  невеселі…
Собаче  в  людей  життя…
Ховають  синів  і  міста,  наші,  й  села,
Й  немає  ніде  пуття!..
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715298
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Леся Утриско

Мені б у небо.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,
Усі  віддать  світи.

Мені  б  до  тебе  сонечком,
Щоб  в  душу  босоніж,
Вдивлятись  у  віконечко,
У  вічність  роздоріж.

Мені  б  до  тебе  дощиком,
Зросити  твої  сни,
Зустрітися  на  мостику
Й  сказати:  "  Ти  прости."

Мені  б  до  тебе  вітриком-
Тим  вітром  із  вітрів,
Аби  для  мене,  синку  мій,
Воскреснути  зумів.

Мені  б  у  небо  птахою,
Туди,  де  зараз  ти,
Зігріти,  синку,  ласкою,  
Усі  віддать  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715227
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Ганна Верес

З останніх повідомлень про Донбас за 30. 01. 2017. (5 убитих, 13 поранених) .

Народе,  встань!  Замрімо  у  мовчанні!
Зніміть  кашкети,  всі  чоловіки!..
П’ять  ангелів  знялись…  Коли  б  останні!..
Це  ж  наші  українські  вояки!..

Вони  пливуть,  туди  де  вічний  спокій,
Снаряди  не  свистять  і  мовкне  «Град».
До  Бога  їх  ведуть  і  спереду,  і  збоку
Теж  ангели  –  небесний  то  парад.

А  на  землі  –  тіла…  лежать  ледь  теплі,
Трояндово  під  ними  сніг  розквіт,
Й  бійців  серця,  навіки  вже  отерплі,
Які  хотіли  цей  змінити  світ.

Країно,  станьмо  ще  раз  на  коліна,
Велить  так  звичай  нам  тіла  стрічать.
Твої  герої  це,  розп’ята  Україно…
Й  сльозою  капле  поряд  них  свіча…
30.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715294
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Анатолій В.

Ти просто прийдеш

Тебе  віднайду  на  окраїні  снів  і  галактик,
У  безвісті  всесвіту,  серед  сузір`їв  чужих...
Я  мрійник,  дивак,  а  іще    невиправний  романтик,
І  серце  заплуталось:    видих  зробити    чи  вдих?..

Тебе  дочекаюся  десь  на  межі  світостворень!
Я  знаю:    відчуєш,  я  знаю:  ти  прийдеш  колись,
Бо  це  вже  було,  світ  складається  з  безліч  повторень,
Де  ми  вже  були,  і  прощались,  й  зустрітись  клялись...

Знайду  і  залишусь  назавжди  в  твоєму  полоні,
Тебе  відшукаю  у  таїні  світобудов!..
Ти  просто  прийдеш,  станеш  сонячним  світлом  в  долонях,
Моєю  святою  основою  всіх  молитов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Віктор Ох

Польова творчість (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------

Намалюй  мені  круг  на  пшеничному  полі!
Закодуй  у  малюнку  таємне  знання
і  про  те,  що  життя  –  це  топтання  у  колі,
і  яка  це  захоплива  річ  –  пізнання.

На  пожмаканім    клапті  чиєїсь  уяви,
як  ескіз  чи  шедевр  намальовані  ми.
Тож  чому  б  не  прим’яти  у  полі  нам  трави,
щоб  створити  для  Неба  шматочок  краси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Наталя Хаммоуда

Карфаген

КАРФАГЕН.
Люблю  бродити  літнім  Карфагеном,
Вслухатися  в  розвалищ  голоси:
І,  знаєте,  стискає  серце  щемом,
Які  величні  відбулù  часи.

Мов  через  пальці  пролились  пісками,
Розвіялись  вітрами  наших  днів
Імперій  зміни,  війни  між  царями,
І  наче  чую,  голос  прогримів:

-Імперію  будуйте  в  цьому  місці,
Бо  Карфаген-  всій  Африці  чоло!
І  як  тут  не  згадати  про    Еліссу*?
(Таких  ще  досі  мудрих  не  було),

Бо    прозвучав  наказ:  землі  їй    дати,
Лиш  скільки  вкриє  шкіра  із  бика.
Як  там  зуміє  місто    збудувати,
То  й  правити  будè  її  рука,
Але  Елісса  вийшла  із  проблеми,
Порізала  ту  шкіру  на  паскù,
І  обв'язала    скільки  поля    ними,
Що  цитадель  вмістилась  завширшкù
Пів-Рима,  або,  навіть,  пів-Мілана,  
І  правила  б,  якби  не  хитрий  Рой,
Що  залицянням,  хитрістю  й  обманом    
Прирік,  неначе  відьму-на  вогонь,
Бо  дівчина    душею  була  чиста,
І  не  бажала  жити  у  грісі...
Існує  досі    самострати    місце,
І  пам'ятають  про  той  день  усі.
Тому  й  ідуть  тутешні  і  туристи,
Щоб  окунутись  в  тих  історій  мить...
Люблю  бродити  Карфаненом  літнім,
Який  через    століття  нам  кричить
Про  міць  свою  над  іншими  світами,
Колони  стогнуть,  молячись  Богам,
А  у  Ель-Джеммі  темними    ночами,
Лунають  дифірамби  давнім  дням,  
Де  кров  свою  лили  за  Рим  і  Трою,
Могутні  гладіаторські  бійці...
Стежинкою  історії  святою
Крокую    між  Імперій...  навманці.


Карфаген-давня  столиця  сьогоднішнього  Тунісу.
Ель-Джемм-місто  в  центрі  Тунісу,  в  якому  існує  точна  копія  Римського  колізею  збудована,  коли  Карфанег  був  частиною  Римської  імперії,    який  належить  до    всесвітніх  скарбів  людства  і  знаходиться  під  захистом  ЮНЕСКО.
У  вірші  згадана  княгиня  Елісса  Карфагенська(  Ді'дон),  яка  розумною  хитрістю  (  порізавши  бичачу  шкіру  на  паски  і  обв'язавши  нею  поля)  зуміла  взяти  у  царя  Роя    багато  землі,  на  якій  згодом  збудувала  цілий  Карфаген,  але  не  витримавши  його  брудних  залицять,  стратила  себе  на  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715123
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

"Свята" Расєя біситься

О  Боже  наш,  на  мить  поглянь.
Горить  Донбас,  горить  Лугань.
А  Крим  нечистим  зцапаний
став  базою  кацапською.

За  Родіну,  за  Путіна  –
з  іконами  бабусеньки.
Міста  хрестами  мічені
і  блокпостами  січені.

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.
Уперті  боси  й  босики  
зі  смерті  роблять  грошики.

Щоб  сірими  й  слухняними  
сиділи  й  не  буянили,  
братки  стають  іконами.
Задрали  люд  «зеконами».

Рогатий  карлик  гопкає
із  ядерною  кнопкою.
Змішав  ріллю  з  деревами,  
снарядів  регіт  з  ревами.

Горять  в  огні  тім  легені  
і  нелюди-перевертні.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Вони,  мов  небожителі  –
диявола  служителі.
В  імперію  запрошують.
Страшенно  варті  гроші  їм.

Зеленими  туристами  
прийшли,  не  терористами.
Які  ж  кумедні  звабники  –  
агресори-загарбники!

Єхидно  позолочені  
кремлівські  хижі  злочини.
Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься.

Негайно  вчинять  вибори  
й  до  влади  прийдуть  виродки.
Не  спиняться  правителі.
Земля  свята  аж  витиме.

І  землю,  й  Бога  ділимо  –
в  планети  серце  цілимо.
Гаазького  чи  Божого?
Суд  геть  чекає  кожного.

То  скільки  ж  пригинатися,  
у  братство  з  бісом  гратися?!
Захрясли  на  розпутті  ми:  
в  Європу  чи  до  Путіна?

Заміс  всесвітній  міситься  –
«свята»  Расєя  біситься!..
Живімо  ж  Україною  
і  пам’яттю  нетлінною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715087
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Наталка Ярема

СЕРГІЮ НІГОЯНУ


Ще  досі  ти  читаєш  заповіт-
А  ми  і  досі,  брате,  у  кайданах!
Хотів  змінити  ти  брехливий  світ!
А  світ  і  далі  у  руках  поганів!
А  світ  і  далі  котять  до  руїн!
Чому  ж  на  волі  всі  твої  убивці???
Мовчить  і  досі  той  набатний  дзвін,
Жирують,  п’ють,  гуляють  кровопивці…
А  що  народ?  Забули  заповіт?
Кайдани  на  руках  вже  як  браслети?
Крізь  камінь  проростає  горицвіт…
Де  ж  ви  герої?  Де  митці?  Поети?
Де  ж  ми  усі?  Розбіглись  по  кутах?
Де  наша  сила,  єдність,  правда  й  воля?  
Поодиноко  помираєм  на  хрестах,
А  потім  плачемо:  «  Така  наша  недоля…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713763
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Леся Утриско

Не плачу, синку, а лишень молю.

Не  плачу,  синку,  а  лишень  молю...
Напевно  сльози  вилились  рікою,
Не  спопелю  свій  біль-  не  спопелю,
Застиг  в  нім  шлях,  що  пройдений  тобою.

І  фотографію  притулю  до  грудей,
Вона  єдина,  що  мене  зігріє,
Твій  хресний  шлях  у  відліку  ночей,
Так  нескінченно  в  небесах  зомліє.

І  ніжний  погляд  карих  оченят-
У  сніжну  ніч  зболіле  серце  мліє,
Моя  молитва  та  сльоза  із  віч,
У  вічності,  синочку,  хай  зігріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714890
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Леся Утриско

Три роки страшної війни.

Три  роки-  три  роки  болю,
Три  роки  страшної  війни,
В  могили  ховаємо  долю,
В  могили  лягають  сини.

Закопане  людське  сумління,
Квітує  розруха  та  страх,
Де,  брате,  твоє  коріння?
Руйнуєш  ти  батьківський  дах?

Хто  згадує  нині  невинних,
Синів-  убієнних  в  борні?
Страдальна  рідненька  мати
Та  янголи  в  вічному  сні.

А  решта  живе  по-  своєму:
По-  своєму  живе  та  бідує,
Чи  бачиш  кінець  ти  цьому?
Бо  ворог  тебе  руйнує.

Зовнішній  тисне  війною,
Внутрішній-  звів  до  злиднів,
Українцю!-  Ну  що  з  тобою?
Подобається  світ  огидний?

Дожився-  кругом  могили,
Ростуть,  мов  дерева  в  лісі,
А  що  там,  далі  за  плани?
Прозрій  рідний  брате  до  біса.

Історію  пишуть  знов  діти
Від  Майдану  і  до  нині,
Засипані  снігом  квіти,
Льодові  куєм  домовини.

Чого  тебе  доля  приспала?
Лиш  кажеш-  "На  все  воля  Божа!"
Щоб  знову  тиша  настала,
В  борні  будуй  днину  гожу.

Голодомор  та  Чорнобиль,
Тепер  війна  та  майдани...
Брате,  скажи-  не  стидись,
На  скільки  тебе  ще  так  стане?

У  груди  бийсь  та  молись
І  час  відмір,  скільки  треба-
Повстань!  Молю-  розбудись!
Як  ні-  все  піде  до  неба.

Не  спи,  українцю-  "замерзнеш",
Бо  ворог  давно  вже  не  спить,
Якщо  Україна  ще  в  серці,
До  зброї,  брате!-  Борись!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714842
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ – 2


***
Чи  то  така  вже  доля  України?
З  новою  владою  –  нові  руїни...

***
Хто  б  не  зайняв  наш  державницький  трон,
друзям  –  усе,  а  всім  іншим  –  закон!

***
Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.

***
Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.

***
Як  сам  поліз  в  неволю,
не  звинувачуй  долю.

***
Чи  владою  (віками!)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?

***
Втративши  гальма  і  страх,  в  хижій  хватці  звіриній,
топчуть  вже  те,  що  лишилося  в  нас  від  людини...

                                             27.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


evgen

Їх вісім лишилось на тім блокпості]

Їх  вісім  лишилось  на  тім  блокпості
А  бій  клекотав  скаженіло  й  запекло
Горіла  земля,  скрізь  справжнісіньке  пекло
А  хмари  по  небу  холодні  й  густі.

Набої  скінчились  ,  поранених  сім
І  сенсу  немає  чекать    допомогу              
Ще  трішки  і  не  розірвати  облогу
Тоді  вже  кінець  прийде  разом  усім.

Серьога  сказав.  –Разом  не  відійти.
Тікайте  чимдуж  я  прикрити    зостанусь    
Збирайте  набої    я  ще  потримаюсь
Всміхнувся  й  сказав  –прощавайте  брати.

А  як  же  ти  сам.?  –  Інтернатівський  я.
Настала  тяжка  і  гнітюча  хвилина.
Безбатченко  я.  Так…  у  полі  билина.
За  маму  мені    Україна  моя.

Ти  гідно  беріг  її  від  ворогів
Щоб  вільна  й  соборна  була  Україна  
Тебе  вона  вірного  ,    рідного  сина
Оплакує  гірко  сльозами  дощів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714599
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Наталя Хаммоуда

МОРЕ ЗИМОВЕ

Куди  не  глянь-довкола  тільки  море,
Гойдає  хвиля  синій  оксамит.
Залив  Махдійський-чистий  і  прозорий,
Неначе  у  вінку  з  каміння  й  плит,
 
Що  на  сторожі  вічного  спокою
Стоять,  неначе  стрàжі  вікові,
Щоб  не  забрала  буря  за  собою,
Вітри  щоб  не  зламали  штормові,

Щоб  не  торкнулась  хвиля  серця  міста:
Будинків,  пальм,  оливкових  полів;
Човнів  рибачцьких,  що,  немов  намисто,
Насиляні  на  ниточку  кілків*,

Гойдаючись  легесенько  на  хвилях
Вслухаються  у  пісню  всіх  вітрів,
Тремтять  від  страху,  щоб  химерна  хвиля
Не  знесла  їх  від  рідних  берегів.

Бо  все  змінитись  може  за  хвилину:
Накотиться,  навіє,  надлетить,
Шалена,    велетенська  біла  хвиля
І  загребе  під  себе  все  за  мить:
Накриє  берег,  зніметься    горою
Все,  що  ухопить-понесе  на  дно,
А  потім,  задоволене  собою
Затихне  море.  Вляжеться  воно,
Забувши,  що  завдало  стільки  страху,
Знов  зорі  захитає  молоді,
Засне  і  місто,    лиш  відважні  птàхи,
Шукатимуть  поживу  на  воді.
                                     *      *      *
Куди  не  глянь-довкола  тільки  море,
(Стою,  милуюсь,  слухаю  прибій)
Дарує  плесо  лагідне  й  прозоре
Махдії,  вже  тепер  навік  моїй.

Кілок*-залізний  стовпчик,  до  якого  прив'язують  човни  та  малі  кораблі.
26/01/2017
Махдія,  Туніс.
Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714570
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Галина_Литовченко

* * *

То  сніг  танцює  в  завіконні,
То  сонце  –  лобом  у  шибки.
В  душі  –  і    сум,  і  гопаки:
якесь  шалене  міжсезоння.
Літа  –  до  осені  в  ясир,
а  мрія  все  у  весну  лине.
Ще  личить  у  квітках  хустина
і  капелюшок  набакир.
І  солов’я  чекаю  спів,
хоча  заручена  із  кленом,  
бо  ж  звабив  золотом  червленим.
Та  ж  під  вінець  –  ще  не  повів?..    
26.01.201
(малюнок  Наталі  Бесараб  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714556
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Це тобі, сива пісня моя!. .

[u]Присвячую  народній  артистці  України  Ніні  Матвієнко.
[/u]
(Слова  для  пісні)

Спів  той  слухала  ніжно-глибокий,

Мов  торкнулась  до  пісні  крила,

І  забула  про  все:  і  про  спокій,

Із  яким  я  до  цього  жила.

А  в  тій  пісні  –  уся  Україна,

Де  не  пасма  –  ряди  сивини…

Не  була  ти  ніколи  царівна.

Хто  й  кому  із  вас  двох  завинив?


Мов  Богині,  й  співачці  вклонюся,

Скроні  теж  її  у  сивині,

До  слідів  праотців  доторкнуся,

Що  згубилися  між  полинів.

А  в  слідах  тих  –  і  біль,  і  тривога,

Що  з  любов’ю  вплелися  в  пісні,

Торували  до  волі  дорогу,

То  ж  глибокі  вони  й  голосні!..


Й  пред  тобою  схилюся,  Богине,

Під  мотиви  пісень  солов’я,

О  Величносте,  ненько  Вкраїно,

Це  тобі  сива  пісня  моя!..
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714513
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Подяка друзям по сайту

Я  дякую  Богу  й  долі,

Що  в  Клуб  мене  привели,

І  на  поетичнім  полі

З  віршів  мені  храм  звели.

З  вас  кожен  уласне  світло

У  душу  мою  вливав,

Й  слова,  що  любов’ю  квітли,

Магічні,  п’янкі  слова.


І  кожного  постаралась

Насіять  добра  душа.

Пила  їх  я  й  усміхалась

Краплинкам  того  вірша.

В  світ  мені  здавсь  милішим,

Адже  вас  он  скільки  є,

І  січень  враз  потеплішав,

Мов  літечко  настає.


Спасибі  вам,  друзі  милі,

За  вашу  любов  тепло,

Ніколи  щоб  не  томились,

Намічене  щоб  збулось!

Хай  Музи  вас  не  лишають

Й  здоров’я  не  підведе,

Бо  в  кожного  з  вас  душа  є,

Що  трудиться  ніч  і  день!
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714512
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ганна Верес

Зимове

Розправивши  крилята,  кришталеві,

Сніжинки  тихо  падають  згори,

Усілись  на  сережки  довгі  кленів,

На  гостроверхі,  голі  явори.


Створили  казку,  снігову,  довкола,

Земля  під  нею  солодко  дріма  ,

Мороз  із  льоду  витесав  окови  –

Така  цьогоріч  видалась  зима.


Вітри  лоскочуть  гілля  і  замети,

Собі  щоб  казку.  білу,  підкорить,

Коли  ж  душа  живе  в  тобі  поета,

Віршами  стане  з  ними  говорить.

9.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714416
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ніна Незламна

Це сталося після дощу/проза/

Прохолодно…Поступово  підкрадалась  пізня  осінь….
Дерева  де-не-де    вже  скидали  з  себе  багряне  листя,яке    неслося  вітром,крутилося,обіймалося,збивалося    в  купи,  переверталося  і  знову  розсипалося  і  летіло,здавалося  доганяло  одне  одного.  Деяке    лежало,  приклеїлось    багнюкою  до  землі.  Вчора  цілий  день  мжичив  прохолодний  дощ.  Що  вже  тепла  чекати…..  З  кожним  днем  ставало  холодніше,небо  все  частіше  затягувалось  здоровенними  темними  хмарами,здавалося  ,як  якась  завіса  лягала  над  землею.  Зовсім  не  чути  співу  пташок,  тільки  горобці  літали  зграйками,один  перед  одним  цвірінькали,щось  знаходили  їсти  ,а  потім  десь  зникали.  Все  частіше  з`являлися  ворони,сердито  каркали  ,кружляли,  частіше  над  деревами  горіха  і  про,  щось  перегукувалися  між  собою.
         Раненько  сизе  небо  зустріло  Миколу,який  поспішав  на  станцію.  Сирість,аж  забивала  дух,час  від  часу  зупинявся,покашлював,  витирав  чоло  і  кожного  разу  поправляв  мішечок  з  соняховими  зернятами,який  чомусь  весь  час  сповзав    з  плеча.
       Вчора    майже  цілий  день  палив  пічку  і  смажив  просушені  зернята.  Трохи  їх,ще  підсолив    на  сковорідці,щоб  були  смачніші,  треба  ж  продати,хай  якась  копійка.  Хоч  не  молодий  ,але  й  не  дуже  старий,ще  треба  пожити,так  він  собі  роздумував.  
               Від  села    до  станції    добрих  кілометрів  п`ять  ,а  може  й  шість,але  люди  всі  раненько  поспішали  до  поїздів,щось  продати.  Дорога  встелена  була  давно,  частково  з  щебеню  та  вапняку  по  ній  теж  було  трохи  грязюки.  В  основному  йшли  в  резинових  чоботах,а  дехто  в  кирзових,жінки  ж  в  бурках  з  калошами,бо  простояти    на  місці  годин  шість  було  холодно.
 Хто  жив  ближче  ніс  на  продаж  картоплю,болгарський  перець,  молочні  продукти,  виноград,яблука.  Ну,  а  Микола    вже  три  роки  ,як  став  вдівцем,  тож  хазяйства  не  тримав,  бо  гадав  без  дружини  сам  не  справиться.  Мав  великий,  до  сорока  соток  город  ,тож  було  де  сіяти  соняшник    і  садити  городину.
               Пасажирський  поїзд  ,подав  сигнал,під`їжджав  до  станції,швидко  відкрилися  двері,було  чути  галас  і  люди  вискакували  немов  з  мішка  ,щоб  купити  якісь  продукти.
                 -Дідусю,дідусю,заховай  мене  будь  ласка,я  не  хочу  в  дитбудинок,я  потім,потім  тобі  все  розкажу,чесне  слово!-  писклявим  ,тремтячим    голосом  просило  хлоп`я.
             У  Миколи  від  несподіванки  округлилися  очі,не  міг  второпати    толком,що  він  говорить,але  зрозумів,що  хоче  заховатися..  Уважно  придивився,  перед  ним  стояв  дуже  худющий,переляканий,    чорнявий    хлопчисько  років  восьми,    чи  то  десяти.  Чорні  оченята
переповнені  слізьми    і  погляд  бігав  то  під  прилавок,то  на  нього,то  поміж  людей,раз  по  раз  трохи  пригинався.    Замурзане  обличчя  і  його  чорне  обдерте  лахміття  підкреслювало  смугляву  шкіру.
 Микола  помітив,  що  з  людьми  розмовляли  заклопотані  провідники,озирались,  немов  когось  шукали  і  тихо  сказав,
-Гайда,йди  за  мене,ховайся.
Він  зняв  кожуха  і  накинув  собі    на  плечі,сам  сів  на  пустий    ящик,який  завжди  залишав  на  станції,щоб  при  нагоді  зміг  посидіти.  На  базарі,як  на  базарі,в  метушні  ніхто  не  помітив,що  хлопчик  заховався,він  присів  за  спиною  і  був  покритий  кожухом.
           Загорівся  зелений  сигнал,поїзд  мав  відправлятися,  провідники  поспіхом  добігли  до  Миколи  купили  три  літрові  банки  зернят,як  завжди  на  всю  компанію  і  бігом  ,майже  на  ходу  сідали  в  вагони.
           -Ну,що  вилазь,партизан.  Загроза  минула,сьогодні,  ще  два  поїзди,  а  в  мене  є  зернята,так,що  хочеш  зі  мною  бути  то  треба  почекати,щоб  я  продав  свій  товар.
-А  поки  ,що  скажи,  як  тебе  звати?
         Хлопчик  трохи  трусився  чи  від  страху  ,чи  від  холоду,  Микола  побачив,що  взутий    в  кросівки,  з  яких  виглядали  пальці,всі  в  болоті.
       -О,  то  в  тебе  зовсім  діла  кепські,  замерз  чи  захворів,ось  на,  поки,  що  їж,
-  протягнув  йому  кусок  хліба  з  салом  і  цибулину.
-Мене  звати  Ярик…  Ой,  це  так  хлопці  звали,а  справжнє  ім`я  Ярослав,  я  із  під  Києва,-  тремтячим  голосом  сказав  він.
Хлопчик  притулився  до  нього  ,очі  наповнилися  радістю,  не  соромлячись,  жадібно  кусав  хліб,здавалося  він  вирвався  з          
 голодного  краю  ,прицмокував  і  кривився  від  цибулі.
         -  Це  треба  їсти,бо  скорчуся  раніше  чим  треба,хоч  гірка,та  я  сильний,витерплю,-  бурчав  собі  під  ніс  і  все  облизував  язиком  губи,одночасно  позирав  на  всі  боки.
Микола  дивився  на  нього  і  згадував  своє  дитинство,війну,  після  війни,здушило  в  горлі,непрохані  сльози  з`явилися  на  очах.  
-Діду,я  буду  гарним,слухняним,не  гони  мене,будь  ласка!      Побачиш,як  треба,буду  тобі  в  усьому  допомагати,ти  тільки  скажи.
                   -Ти  не  дивись  на  мене,як  на  діда,я  такий  на  вид,бо  не  побрився,  тільки    розміняв  сьомий  десяток.  І  просто  теж  худий,як  ти,    мене  краще  називай  дядьком  Миколою,домовились?-    уважно  дивлячись    на  нього,запитав  чоловік  .
Він  посадив  хлопчика  на  ящик,  роззув  ,замотав  холодні,як  лід  ноги  мішком,який    завжди  носив  з  собою  в  торбі.
             За  пів  години  був  другий  поїзд,    Миколі  підвезло,покупців  було  багатенько,  тож  зернят  лишилося  зовсім  мало,задоволено  поглядав  на  малого  і  усміхався,
-Будемо  збиратися  додому.
         Микола  завернув    малому  ноги  в  газети,які  мав  для  зернят,  щоб  хоч  трохи  було  сухіше  та  тепліше,взув  ті,  подерті  кросівки    і  приклав  руку  до  лоба.  
         -В  тебе  напевно  температура,давай  швидко  зайдемо  в  магазин,купимо  хліба,та  й  будемо  потихеньку  йти.  Тобі  не  зле,голова  не  крутиться?
Малий  крутнув  головою,  -  Ні,  тільки  спати  хочу.
         Неподалік  від  станції  було  декілька  магазинів,чоловік  взяв  малого  за  руку,підморгнувши  сказав,
-Ну  ,що  зайдемо,  подивимось,що  там  є?!  
В  магазині  було  два  відділення  «Продтовари»  і  «Промтовари».
-Дівчата,ходіть  сюди!  Ось,  пригощайтесь,а  нам  дайте  хліба  і  он,ту,  курточку  покажіть,-  звернувся    до  продавщиці  Микола  і  насипав  зернят  на  газету.
Хлопчик  був  вражений,  дядько  приміряв  на  нього  курточку,яка  йому  дуже  сподобалась,але  не  наважився  сказати.  Зробився  немов  німий,тільки  з  обличчя  не  сходила  усмішка.
-Ну  ,от  одівся  вже,  не  знімай,а  те  лахміття  викинь  в  сміттєвий  бак.  
       Ярослав  сяяв,як  сонце,очі  світилися  щастям  ,задоволено  позирав  на    всі  боки  ,немов  хотів  сказати,подивіться  ,яка  в  мене  красива  курточка.  Він  повеселішав  ,примружував  оченята  від  задоволення,  обличчя  підставляв  до  сонця,яке  його  пестило  ,  а  ще  й  веселий,трохи  теплий  вітерець  піднімав    настрій.
Раптом  зупинилися  біля  другого  магазину,Микола  витягнув  з  нагрудної  кишені,замотані  у  хустинку  гроші,почав  рахувати,а  потім    хотів  дати  Ярославу,
-А  ну  годен  порахувати?!
Той  трохи  соромлячись  опустив  голову,
-Не  дуже…..    Та  трохи  вмію,правда  здебільшого  копійки.
-  Добре,пішли,-  підморгнув  малому  і  зайшли  в  магазин.  
           -Гарні  чобітки!А  скільки  коштують?  Може  в  нас  грошей  не  хватить,-звернувся  до  продавщиці  заклопотано  Микола.
-Двадцять  п`ять,як  не  стане  принесете  завтра,тож  всерівно  будете  йти  на  базар.
Чоловік  повишкрябував  всі  кишені  та  таки  знайшов  гроші.
Це  просто  диво,думав  Ярослав,коли  Микола  взув  йому  гумові  чобітки  з  утеплювачем.
Тільки    вийшли  з  магазину  хлопчик  поцілував  Миколі  руку,
-Дякую,дядечку,  в  мене  ніколи  таких  не  було,  зроду,їй  Богу,правду  кажу.  Я  обов`язково,як  виросту  тобі  поверну  гроші,за  все  ,  все,ти  тільки  повір  мені.  Він  був  дуже  збуджений,хвилювався  і  тулився,  обіймав  його  за  пояс.
           Всю  дорогу  Ярослав  розказував,що  колись  меншим  був  в  дитбудинку  під  Києвом,сам  же  звідки  родом  не  пам`ятає.
 Так  немов  скрізь  туман  пригадує,як  колись  з  мамою  ходив  в  гори,там  обриви  були  і  з  гори  текла  вода.  
       В  садочку  сказали,що  будемо  йти  в  школу,то  взяв    та  й  втік.  Спочатку  просив  у  людей  гроші  ,а  потім  познайомився  з  циганами.  Ті  підманули  до  себе,  жили  на  окраїні  невеликого  села.  Заробляли  на  хліб,як-то  кажуть,  в  електричках,було  й  на  вокзалі  в  Києві,а  часом  їздили,аж    в  Білу  Церкву  і  в  Конотоп.  Та  гроші  старші  хлопці  весь  час  забирали,  навіть  було  таке,що  цілий  день  був  голодним.  Влітку  від  них  втік,перебивався  тим,що  знаходив,ходив  по  садках  ,  їв  яблука,  просив  у  людей  на  булочку,але  не  крав,  давав  голову  на  відсіч,все  клявся  малий.
По  дорозі  до  села    сонце  світило  прямо  в  обличчя,Ярослав  розчервонівся  і  навіть  трохи  впрів.  
Вже,як  підійшли  до  хати  зупинився  і  помітив,
-О,  то    мені  повезло,справжня  в  тебе  хата,я  думав,якась  халупа.
Почав  гавкати  собака,драв  задніми  лапами  землю,аж  рвався  з  ланцюга.
-Дружок,це  свої,привикай!-  утихомирював  Микола.
Собака  позирав  сердито,кожного  разу  повертався  боком  і  вже  почав  виляти  хвостом.
Чоловік  швидко  запалив  «примус»  ,поставив  гріти  воду,криниця  була  на  обісці,тож  далеко  йти    не    прийшлося.
В  великому  кориті,  з  пахучими  травами,  чоловік  викупав  хлопця    і  вже  вечеряли.
-Ти  Ярославе  кажи  всім,що  я  твій  рідний  дядько,що  приїхав  до  мене  з  Саратова,бо  лишився  сиротою.  В  мене  там  справді    троюрідний  брат  Олег  живе  і  жінка  Марія,так  ,що  ,щоб  знав  ,що  казати,скажеш  розбилися  на  машині,а  документи  вкрали  в  тебе  в  поїзді.
-Хоч  це  гріх,та  треба  ж  буде  тобі,якось  документи  зробити,якщо  ти  хочеш  зі  мною  жити.
-А,що  тебе  там  хтось  в  Росії  захоче  шукати,тепер  ми  незалежна  Україна.  І  більше  нікому  нічого,тож  запишу  твоє  день  народження,  щоб  не  забув  ,це  тобі  минуло  дев`ять.
-І  в  школу  підеш  у  другий  клас  ,писати  трохи  умієш  і  читати?
Хлопчик  уважно  слухав    і  мокав  картоплю  в  олію,яка  стікала  по  бороді,коли  їв.  Кивав  головою    і  знову  напихав  за  щоки  їжу.  Сидів  немов  хом`як,  ще  й  розчервонівся,був  задоволений.
         Вже  зовсім  темно  за  вікном,на  ніч  пішов  дощ  та  його  зовсім  не  чути,Микола  слухав  новини,а  малий  вже  солоденько  спав  на  білій  постелі  ,на  пухових  подушках.
Та  все  ,як  гадалось  не  сталось  ,під  ранок  Ярослав  почав  кашляти,немов  задихався,аж  синіли  губи.  Звичайно  серце  тьохнуло  в  Миколи,що  ж  робити?.Вже  сам  тремтів,  біг    до  Катерини,  жінка,напевно  трохи  молодша  за  нього,  в  селі  лікувала  травами.
-Спасай  голубко,  хлопчик  задихається!
-Який  ,ще  хлопчик?  Чий?
-Та  він  мені  ,як  син  ,брата  покійного  з  Росії,дай  ліків!
-Я  маю  бачити  його  ,що  і  ,як,  температура  є?
-Та  вчора  міряв    була  тридцять  сім  і  два,  я  його  добре  в  травах  викупав,воно  бідне  добиралося  до  мене  зо  два  тижні  по  вагонах  в  холоді,в  голоді,  розказував  по  дорозі  Катерині,яка  теж  знервовано  спішила  до  хлопця.
Три  дні  і  три  ночі  провозилися  біля  нього  ,він  бліднів,  зривався  весь  мокрий,температура  зовсім  впала  до  тридцять  п`ять  і  нуль.
Коли  хлопчикові  було  зле  він  тулився  до  Миколи,обіймав  його  і  дивлячись  в  очі  запитував,
-Я  ,що  помру?  Не  поживу,як  люди?Я  ж  гадав  ,що  ми  з  тобою    довго  і  добре  поживемо,я  ж  хочу  бути  ,як  всі,  вивчитися  і  ,щоб  ти  мені  був  за  батька.  
 В  Миколи  текли    сльози,обіймав  його  ,гладив  по  голові  і  пригадував  свого  єдиного  сина  ,який,  ще  в  шістнадцять  років  розбився  на  чужому  мотоциклі.  Після  тої  трагедії    не  зважились  мати  другу  дитину,прожили    все  життя  з  дружиною  вдвох.
               На  пару  з  Катериною  вночі,по  черзі    чергували.  Вже  й  фельдшерку,що  в  селі,  визивали,та  сказала  ,що  запалення  легенів.  Лікували  всім  чим  знали,і  травами  і  ліками,дві  курки  зарубали  на  бульйони,щоб  підняти  хлопця.
     Вже  два  тижні,як  Ярослав    відлежав  в  ліжку,  молитвами,  ліками  та  увагою  було  подолано  хворобу.
     Владнав  Микола  всі  справи  з  оформленням  документів  на  хлопця,за  гроші    зробив  все.  І  йому  зовсім  не  шкода  було  тих  грошей,добре  ,що  мав  заничку,хлопець  припав  до  душі,для  нього  нічого  не  жалів.
                 В  селі  середня  школа,хоч  не  велика,та  з  багатьох  сіл    діти  автобусами  приїжджали  сюди  вчитися,класи  були  повні.  Ярослав  швидко  вписався  в  колектив,в  навчанні  майже  не  відставав.  Це  все  завдяки  Миколі,який  кожного  дня  окрім  уроків  з  ним  додатково    займався  уроками.  Хлопець  дуже  розумівся  по  математиці  і  читав  книги  в  голос.
     Чоловік  тішився    ним  ,все  його  підбадьорював,заохочував  своїми  розповідями    про  війну,розказував  ,як  бідував  люд,як  не  хватало  їсти  і  теж  довго  ходили  всі  в  лахмітті,бо  життя  не  було  легким.
Вже,як  хлопчик  перейшов  в  п`ятий  клас,став  трохи  старшим,зважено  дивився  ,по  телевізору  і  часто  задавав  питання,  чому  так    не  справедливо,одні  мають  все  ,а  інші  ледь  виживають  і  пригадував  часом  деякі  моменти  з  життя  в  дитбудинку  ,як  вихователі  в  обід    забирали  собі  масло,яке  мали  б  дати  дітям.
         Наважився  Микола  завести  поросятко  і  свиноматку,та  побільше  курей,щоб  здати  і  мати  якусь  копійку.  Ярослав  весь  був  на  долоні,завжди  поспішав  після  школи  додому,в  усьому  без    заперечень  допомагав  Миколі.  Вже  сам  був  годен  палити  пічку  і  рубати  дрова,та  нагодувати  хазяйство.
Часом  він  бігав  до  хлопців,які  збиралися  посеред  села,грали  в  футбол,а  здебільшого  в  волейбол,в    школі  була  волейбольна  команда,яка  навіть  їздила  на  змагання  в  область.
     А  літом  то  було  справжнє  задоволення.  Він,Микола  та  Катерина  йшли    в  ліс,по  дорозі,в  поле  збирали  лікарські  рослини.  Це  для  хлопця  була  справжня  прогулянка,він  брав  з  собою  Дружка,    задоволено  з  ним  вганяв  по  траві,аж  перевертався,грався  і  сміх  линув  ,губився  по  полю,  чи  луною  віддавався  в  лісі.  Клопітка  то  була  робота,та  юрбою  ,кажуть  завжди  все  робиться  веселіше.  Приносили  цілі  тюки  трав,Ярослав  ліз  на  горище,розсипав  її  там,щоб  висушити.  Які  трави  збирати,  тітка  Катерина    в  них  зналася,бо  давно  лікувала  людей.  Трохи  лишала  собі,а  то  здавали  в  приймальний  пункт.
Тітка    жила  сама  і  частенько  приходила  до  них  в  гості,  навчила  Ярослава  робити  вареники  та  пельмені.  Хвалилася,що  син  живе  в  Києві,має  престижну  роботу,що  має  двох  онуків-близнюків.
Микола  вечорами  все  затівав  тему,про  гроші,що  треба  більше  скласти,для  того  ,щоб  Ярослав  зміг    поїхати  в  велике  місто  вчитися.  Все  за  розмовами  запитував  хлопця  ким  хоче  бути,той  трохи  усміхався  ,а  потім  казав,
-Ось,підтягнусь  трохи,може  поступлю  на  адвоката  чи  юриста,хочу  книгу  велику,бачив  в    магазині,називається  «Право».
Микола  тільки    весело  підморгував,хлопав  по  плечі,
-Давай,давай,  обіцяв  бути  гарним,слухняним….
         Темна  ніч  за  вікном,хурделиця  била  в  шибки,скрипіло  на  дворі  старе  дерево.  Гарна  була  зима,сніжна,часто  хурделило  і  морозець  так  красиво  розмалював  узори    по  всіх  вікнах.
 Микола  несподівано  проснувся,не  міг  зрозуміти  від  чого,чи  то  від  вітру  ,чи  від  скрипіння  дерева,виглядав  у  вікно,хотів  ,щось  там  побачити,та  хіба  побачиш,як  все  скло  було  в  візерунках.
Раптом  побачив  ,як  на  дивані  крутився  Ярослав  і    вісні    бурчав,
-Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай…
       Не  став  чіпати  хлопця,але  й  не  заснув  до  ранку,може  розповість,  що  йому  наснилося.  Хлопець  проснувся,  витягувався  на  дивані,  потім  різко  встав  ,схватив  гантелю,почав  з  нею,немов  гратися,  робив  зарядку.
       Микола  заніс  дрова  з  вулиці,привітався,  поглядав  на  хлопця  і  думав,  гарний    парубок  виріс,шкіра  була  трохи  смуглява,хоч  і  чорнявий  та  на  цигана  не  схожий.
               Вже  останній,одинадцятий  клас  ,на  порозі  екзамени,а  що  далі,часом  сам  себе  запитував  Микола.  Та  грошей  трохи  наскладали,гадав  ,що  ,якщо  навіть  з  ним  ,що  станеться,то  йому  досить,щоб  вивчитися.  Вже  з  роками    він  відчував,що  здоров`я  підкачує,  часом  тиск  підніметься,  а  часом  серце  затремтить.  Катерина  все  тримала  на  контролі,  велику  роль  зіграла  в  виховані  Ярослава,можна  було  сказати  ,що  була  їхня  лікарка  і  порадниця.
-Ти,щось  сьогодні  вертівся,не  спокійно  спав,чи  це  від  хурделиці,чи  може  сон  ,якийсь  наснився?-  запитав  Микола.  Хлопець  ,поправив  чуба,трохи  зніяковів,а  потім  серйозно  сказав,
-Не  хотів  тобі,дядьку  казати  ,вже  третій  раз  поспіль  ,я  бачу  один  і  той  же  сон.  В  горах  біля  стрімкої  річки  ,майже  на  обриві  стоїть  жінка,коси  розплетені,трохи  хвилясті  в  синьому  платті  з  білими  горохами,гукала,  чітко  чув  ім`я  -  Захаре  …
А  потім  чийсь  голос  кричав,-  Мамо  ,мамо  зачекай,зачекай.
Це  вже  втретє  таке  сниться,не  знаю,  обличчя  тієї  жінки  не  бачив,а  ось,  місце  це  здається    колись,  десь  бачив,  тільки  точно  не  пам`ятаю.
-Не  переймайся,може  колись  ,ще  десь,  щось  пригадаєш,знайдеш  своїх  батьків,для  тебе  краще,бо  я  вже  таки  трохи  старий,хто  знає  скільки  мені  ,ще  лишилося.  Основне,щоб  ти  поступив  вчитися,а  там  я  вже  спокійно  можу  закрити  очі.
Ярослав  підійшов  до  Миколи,своїми  змужнілими  руками    міцно  обійняв,
-Давай  про  це  краще  не  говори,ти  мені  ,як  справжній  батько,я  б  напевно  пропав  без  тебе,дякую,що  ти  мене  прийняв  і  виховуєш,як  рідного  сина,не  кожному  повезе  мати  такого  батька.
Микола  виглядав  перед  ним  маленьким,худеньким  дідом,в  обіймах  розчулився,почав  шморгати  носом,покотилися  непрохані  сльози,
-Ну,ну  батьку,не  треба,не  збирайся  помирати,он,  ще  стільки  роботи.  Ти  маєш  мене,  ще  вивчити    і  одружити,хіба  ні?
 -І  досить,  я  вже  дорослий,гадаю  маю  право  тебе  так  називати.
                 Був  гарний  сонячний  день…..  Літо    добре  набирало  сили,  в  садах  рясніли  і  вже  достигали  вишні,ранні  абрикоси.  Природа  чарувала  своєю  красою.  Теплий    літній  вітер  підіймав  настрій.  По  дорозі  вервечкою  йшли  люди,  а  під  посадкою  килимом  встелялися  суниці.  Хтось  вже  збирав  на  продаж,а  хтось  смакував,всі    один  одного  знали,весело  спілкувалися,щось  жартували  і  сміялися.  По  обіч  дороги  розквітли    барвінок,  дзвіночки  і  ромашки  ,неначе  кольоровий  рушник  стелився  між  дорогою  і  полем.
       На  станції    перед  приходом  поїзда  було  людно,поруч    на  маленькому  базарі,як  завжди    продавали  сільські  продукти,  суниці,вишню  ,малину  і  абрикоси.
Микола  стояв  поруч  з  хлопцем  і  тихо  надавав  поради,
-Ти  ж  дивися,адресу  тобі  Катерина  дала,так,що  гадаю  на  вулиці  не  залишишся,з  грішми  будь  обережним,ти  ж  знаєш,який    зараз  час.  Нікому  не  довіряй,окрім  Дмитра,гарного  сина  виростила  жінка,  тобі  допоможе,побачиш.  І  напиши  мені  листа,щоб  я  спокійно  спав.  Здаси  документи,дізнаєшся  коли  екзамени,сам  вирішиш  чи  приїхати  ,чи  почекати  там.  Ти  ж  знаєш  ,що  гроші  з  неба  не  падають,тож  будь  економним  та  ,як  приїдеш  купи  хліб  і  торт  до  хати,бо  пусто  йти  не  можна.  
Ярослав  стояв  уважно  прислухався  ,а  в  самого  серце,аж  вискакувало  від  хвилювання.  Вперше  за  скільки  років  він  знову  їде  і    їде  сам  ,але  вже  дорослий  з  документами,радів,що  вірно  зробив  коли  втік  від  циганів,що  нарешті  має  освіту  і  чекав  на  рівну  тепер  дорогу  в  житті.
               Привітно  Київ  зустрів  хлопця.  Сонце  ж  літом  сходить  рано,так  весело  мерехтіли  промені  по  митому  асфальту.  Високі,велетенські  каштани    придавали  краси  місту,хоч  вже  відцвіли  та  листя  гарно  блищало  на  сонці.  
   Ой,як  я  тут  давно  не  був,розмірковував  про  себе,як  тут  змінилося  все.  Та  де  не  поглянь,    скрізь  повно  людей,йому  здалося,що  ще  більше  стало  чим  в  ті  роки,коли  він  тут  мандрував.
   Добре  ,що  рано  приїхав,подумав  він,тож  ще  не  всі  роз`їхались  на  роботу,буде  хтось  вдома.
 Двері  відкрила  жінка  років  сорока,тільки  поглянула  і  усміхнулась,
-Точно  мама  описала  тебе,красень,заходь  не  стидайся.
-Дмитре,вставай,є  наш  гість,а  ти    хвилювався,що  вже    давно  мав    добратися.  А  це,  нащо  було  брати?
-показуючи  на  торт  сказала  жінка.
-Досить  продукти  тягнув,  надривався,ще  й  гроші  тратив.
-Мене  звати  Надія,а  хлопці  наші  Максим  і  Сашко  -близнюки  відпочивають  в  таборі.  Так,що,будь  ,як  вдома  ,заважати  ніхто  не  буде,готуйся.
         Дмитро  поїхав  з  Ярославом    за  компанію,подали  документи    в  Київський  національний  університет  імені    Т.  Шевченка,  на    юридичний  факультет.  Поки  хлопець  писав  заяву  в  гуртожиток,  Дмитро  спілкувався  в  коридорі  з  знайомим  деканом.  Надія  у  хлопця  була  поступити,так,як  по  документах  він  був  сиротою.
Дмитро  взяв  собі  відгул,як  він  сказав,за  прогул,бо  робота  без  нього  не  зупинялась,працював  головним  економістом  в  великому  торговому  центрі.
                     Ярослав  лише  два  дні  побув  у  Дмитра,дали  кімнату  у  гуртожитку,вона  була  розрахована  на  двох  чоловік,тож  хлопець  залишився  дуже  задоволений.  Але  Дмитро  наполіг,щоб  він  приходив,    не  соромився,якщо  щось  треба,навідувався  в  гості  і  пообіцяв    тимчасово  працевлаштувати  на  роботу    до  себе  в  торговий  центр,поки  ,ще  немає  занять.  
           Пройшов  час….    Ярослав  сидів  в  поїзді  і  просто  дивився  в  вікно,  збігало  літо,люди  почали  копати  картоплю,зовсім  висохло  бадилля.
В  голові  роїлися  думки,яке  ж  щастя  ,що  тоді  його  хотіли  впіймати  провідники,як  би  його  не  помітили,то  не  тікав    би  і  не  попав  би  в  це  село,та  ,ще  до  такого  гарного    чоловіка.  
           На  обісці  у  Миколи  людей  ,як  ніколи,приїхала    машиною  вся  сім`я  Дмитра  ,ще  й    двоюрідна  сестра    Наді,Оля,  всі    чекали  на  Ярослава.  Керувала  Катерина,готувалися  різати  поросятко,треба  ж  відсвяткувати  таку  подію,хлопець  став  студентом.
Микола  знав  розклад,  тож  чекав  біля  хвіртки  з  хвилини  на  хвилину.  Побачивши,  ще  здалеку,шморгав  носом    і  ,як  мале  дитя  трусився,витирав  сльози.
-Батьку!Обіймав  і  підхватив  на  руки  ,крутнувся  разом  з  ним  на  місті.  Я  студент,батьку!Я  так  скучив  за  тобою.
               І  це  було  правда,хлопець  вечорами  ,а  то  часом  на  роботі  згадував  його  настанови  та  розповіді  про  життя.  
     Дмитро  працевлаштував  його  в  торговий  центр  товарознавцем,в  його  обов`язки  входило  їздити  з  шофером  за  товаром,  доставити  з  бази  в  торговий  центр  та  часом  розвести  по  невеликих  магазинах.  Він  там  був  не  один,хлопці  ,що  їздили  домовлялися,  кому  зручніше  і    в  який  час  зробити  рейс,тож  Ярославу  було  це  на  руку.  Зміг  навіть  грошей  заробити,ще  й  не  погані,загалом  працював  ввечері.
Жінки  метушилися  накривали  на  стіл,пахощі  летіли  на  все  обісця,жарилася  свіжина.  За  столом    всі  весело  спілкувалися.  Ярослав  сидів  поруч  з  батьком,все  однією  рукою  обіймав  за  плече.
Надія  ж  звичайно  познайомила  Ярослава  з  Олею,дівчина  навчалася    в  торгово-економічному  технікумі,на  другому  курсі.
Вони  сиділи  навпроти,  час  від  часу  Оля  уважно  придивлялася  на  хлопця,хотіла  піймати  його  погляд.  Та  все  було  дарма,він  всю  увагу  приділяв  Миколі,все  ,щось  шепотів  на  вухо.
         Два  дні  і  всі  поспішали  до  Києва.  Катерина  з  Миколою  пакували  копченості,  сало,консервацію  в  машину.  
-Там  розберетеся  між  собою,щоб  хлопець  не  голодував  ,-наказувала  жінка.
                   Пройшло  три  роки…  За  цей  час  багато  подій  відбулося  в  житті  Ярослава.  Він  справно  справлявся  з  навчанням    і  в  той  же  час  працював  в  торговому  центрі.  І  мав  уже  свій  бізнес  пополам  з  Дмитром.  На  Хрещатику  викупили  не  поганий  магазин  ,в  якому  працювала  Оля  і  Надія.  Всі  вважали  вже  своїм  Ярослава,  минуло  два  роки,як  він  зустрічався  з  Олею,стосунки  були  серйозні.
           До  Миколи  приїжджав  два  рази  на  рік,  щоб  трохи  побути  з  ним  та  допомогти  біля  хати  зробити    якийсь  невеличкий  ремонт.
     Ярослав  признався  йому  ,що  закохався  в  Олю  і  після  закінчення  навчання  хоче  одружитися.  Микола  радів  за  нього,схвалив  його  вибір,тішився  ,що  у  хлопця  буде  велика  родина.  І  все  жалівся  ,що  не  доживе,бо  вже  почував  себе  зовсім  кволим.
                   Був  гарний  літній  день.  Небо  синьо-голубе  здавалося  зовсім  не  високо  і  білі  пухнасті  хмари    лежали  прямо  між  горами.
Сонячні  промені  ніжно  світили  в  обличчя  Олі    і  через  скло  добре  гріло.  Траса  була  не  погана,  вони    знаходилися  між  горами  немов  в  ямі.    Величні  дерева  ;бук  ,сосна,ялини,смереки  з  двох  сторін
огортали  трасу.  В  відкрите  вікно  повівав  теплий  вітерець  з  запахом  хвої.  Ярослав  вміло  вів  машину,вони  їхали  відпочивати  в  Карпати  на  базу  відпочинку  в  Яремче.  Батьки  Олі  взяли  на  роботі  путівку,вони  працювали    в  аеропорту  »Жуляни»,мама  касиром,батько  митником.  Для  єдиної  доньки  не  жаліли  нічого,ось  і  машину  дали  по  довіреності  на  Ярослава,  для  поїздки.  Вони  знали  про  їхні  близькі  відносини  ,були  прихильні  до  вибору  доньки.  Йшов  дві  тисяча  дванадцятий  рік,тож  не  було  дивиною,що  молоді  вирішували  стосунки  самі,не  чекали  весілля.
-Ой,дивися  Ярославе,яка  краса!-  відволікала  Оля.
-Не  заважай,мені,щось  не  подобається,гул  мотору,треба  напевно  відпочити.
-Та  ми  ж  майже  вже  приїхали,вже  стільки  ідемо  від  Надвірної?
-Так  вже  скоро,та  вже    й  скоро  стемніє,ми  допіру  проїхали  ,якесь  село,може  там  квартиру  знімемо,а  машину  хай  хтось  підтягне  на  ремонтну  станцію,десь  на  стовпі  бачила  знак.
На  обідці  гралися  діти,побачивши  молодих,вже  звали  маму.
Та  жінка  відказала  в  квартирі,сказала,що  тут  скрізь  у  кожного  є  туристи,навряд  чи  знайдуть  поблизу  ,хіба  піднятися  трохи  по  доріжці  вверх,там  є  декілька  хат,може  там  хтось  прийме.  Ярослав  попросив  хазяїна  підтягнути  машину  на  ремонт.
 Вже  почало  сутеніти,коли  вони  підіймалися  вгору.
За  не  високим  дерев*яним  парканом  сидів    чоловік,щось  в  руках  стругав.  Молодь  сміливо  привіталася  ,чоловік  підійшов  до  паркану.
   Оля  звернула  увагу  на  чоловіка,що  він  був  смуглявий,як  Ярослав  і  зростом,статурою  теж  схожий.
 Ярослав  відійшов  в  сторону  ,почав  з  чоловіком  розмовляти,  повідав  в  свої    проблеми.  А  Оля    стояла  осторонь,немов  остовпіла,очі  здавалось  вилізуть  на  орбіту.  Вона  помітила
 схожість  цих  двох  чоловіків,їхні  рухи  теж  були  подібні.  Хитро  позирала  коли  завершать  розмову,щоб  спитати  Ярослава,чи  часом  в  нього  тут  немає  родини.  Оля  знала,що  Ярослав  не  рідний  син  дядькові  Миколі  та  більше  нічого  не  знала.
-  Проходьте,проходьте,собаки  не  маю.  Ось  ваша  кімната,що  треба  звертайтеся,мене  звати  Захар.
Ярослав  здивовано  глянув  на  чоловіка.  В  хаті  вже  було  включене  світло,тож  міг  розгледіти  краще.  Як  чоловік  зняв  капелюха,  Ярослав  помітив,що  чуб  майже  такий  ,як  у  нього,тільки  волосся  не  таке  густе  і  шкіра  теж  була  смугла.
-Вас  погукаю  на  вечерю  ,посмакуєте  наших  страв,там  таких  в  Києві  немає.
Оля  зайшла  в  кімнату  і  усміхнувшись  підійшла  поцілувала,
-Ну,що  Ярославе,  мені  здається,чи  в  тебе  тут  є  родина?  Він  мовчав,не  міг  всього  переварити,що  побачив  ,і  те  саме  ім`я,  пригадав  в  котрий  раз  сон.  Невже  я  звідси  і  хто  він  той  Захар,хто  його  гукав  в  вісні.  
Вечеряли  майже  мовчки,чоловік  трохи  розповідав  про  своїх  овець,яких  випасав  на  пасовищах.  Мови  ні  за  дітей,ні  за  жінку  ніякої    не  було.  Ярослав  не  наважувався  спитати  ,все  уважніше  придивлявся  до  чоловіка.
-А  ти  звідки  родом,бачу  смуглявий,хто  за  національністю?  Бачу  не  циган,а  такий  смуглий  майже,як  я.
-Я  українець    з  під  Києва,а  ви?
У  мене  бабця  угорка,а  дід  українець,та  бачиш  покоління  пройшло  ,  трохи    передалось    у  спадок.
-Ну  добре,  на  добраніч.  Завтра  рано  вставати,-  заметушився  Захар.
Молодь  пішла  в  свою  кімнату.
На  ліжку  вже  солодко  сопіла  Оля,а  Ярославу  не  спалося,мабуть,аж  під  ранок  заснув.  Вісні    здавалося  чув,якісь  голоси,та  тільки  дерева  були  перед  очима.
Він  проснувся  першим,вийшов  з  кімнати,хазяїна  не  було.  Дозволив  собі  підійти  до  серванту,за  склом  стояли    чорно-білі  фото.
Ярослава  вразило  жіноче  обличчя,щось  рідне,  немов  закололо  в  серці  і  товста  до  половини  розплетена  коса  майже  до  пояса.
Він  сів  взявся  обома  руками  за  голову  ,це  напевно  мама,тільки  в  неї  було  синє  плаття  в  білий  горошок.  І  пригадав  той  сон  ,де  жінка  з  розпущеним  волоссям  стояла  в  такому  платті.    Зірвався  з  місця,  залетів  в  кімнату  до  Олі.
-Олю,сонечко  проснись!  Ти  знаєш!  Ти  знаєш  ,
-вже  заплакав  сів  біля  неї.  Вона  зірвалася  не  могла  зрозуміти  в  чому  справа,лише  помітила,як  текли  сльози  по  його  щоках.  Скули  рухалися,обличчя  ,аж  посіріло.  Вже  обіймала  його  і  запитувала  в  чому  річ.
А  за  вікном  враз  загриміло  і  полило  немов  з  відра,по  шибках  річкою  стікала  вода,шуміло,зовсім  стемніло  і  раз  у  раз  знову  гриміла  гроза.
-Ой,поглянь,яка  гроза,-  кинулась  Оля  до  вікна.
А  він  сидів,закрив  руками  обличчя  і  перед  очима  спогад…  
Вони  на  базарі  втрьох,він  в  тата  на  руках  і  гриміло,починався  дощ,а  мама  купила  цукерку  на  паличці  «півника»,якого  він  так  хотів,  і  згадав  мамину  усмішку  і  щасливий    блиск  карих  очей.
-Олю,у  неї  були  карі  очі,і  волосся  трохи  світле,ну  ,світло  -  русяве,я  пригадав  !
Ярослав    дуже  хвилюючись  розповів  свою  історію,як  він  потрапив  до  Миколи.
-Але  ж  ти  не  впевнений!  І  де  та  жінка,якщо  вона  твоя  мама?
-Не  поспішаймо  ,хай  прийде    він,є  в  мене  одна  задумка,
-  хвилюючись  сказав  Ярослав.  
Дощ  вщух,останні  краплі  стікали  з  вікна,знову  яскраво  засвітило  сонце.  Оля  відкрила  двері  навстіж,повіяло  свіжістю  і  сирістю.  Захар  трохи    змоклий  поспіхом  заскочив  в  хату,в  руках  тримав  майже  повне  відро  молока.
-Доброго  ранку!  Повставали,оце  линуло!  Найшла  із-за  гори  хмара,де  взялась,не  видно  було…  Добре  шарахало,хоч  би  пожежі  ніде  не  наробило.  А  ось,  буде  бринза,  зараз  пішли  снідати,-
-  поспішаючи  говорив  і  вже  накривав  на  стіл.
Після  сніданку    подякували,  з-за  столу  не  виходили,Оля  дивилася  на  хлопця,кивнула,немов  підказувала  «Запитай,що  хотів».
-А  тут  десь  річка  є  якась  поблизу?
-Звичайно,багато  невеликих,але  дуже  стрімкі  течуть  з  гір  та  впадають  в  річку  Прут.
-Олю  підемо,  подивимося  !
-Ні,  ні  самі  не  ходіть,  там  великі  обриви,Ще  й  дощ  пройшов,ще  чого  доброго  нещасного  випадку.  Я  вас  проведу  краще.
Вже  підтримуючи  один  одного  пробиралися  до  річки,з  дерев  летіли  великі  краплі,які  попадали  за  комірець,аж  проймало  холодом,Оля  щулилася  від  них,а  Ярослав  здавалося  не  помічав  зовсім  їх,весь  час  дивився  вперед,навіть  зашпортувався.  Захар  не  раз  попереджав,  щоб  добре  дивилися  під  ноги  і  не  поспішали.  
Ярослав,побачив  те  саме  місце,що  йому  наснилося.
Захар  присів  на  камінь,зняв  каптура.
-Тут  сталася  страшенна  трагедія,я  впав  з  обриву  та  за  мною  кинувся  син  Ян.  Йому  було  лише  чотири  роки  ,я  лишився  живим,а  сина    не  знайшли,  пропав,  Можливо  потрапив  в  річку,бо  все  облазили,не  знайшли.  Вже  думали  течією  в  Прут  занесло,та  тіла  ніде  не  було.  В  той  час  було  багато  відпочивальників    і  цигани  кочували,прямо  по  долинах  розбивали  свої  шатра.  Шукали  скрізь,  подавали  в  область  на  розшуки  та  все  даремно.  
-А  моя  Марічка  тяжко  перенесла,стався  інфаркт  і  вже  за  три  роки  не  стало,не  могла  пробачити  себе,за  те,що  не  встигла    перехватити  сина.  Дуже  тяжко  перенесла  втрату  та  і  я  від  тоді  так  і  не  одружився,живу  одинаком.  Ще  молодшим  в  Польщу  на  заробітки  їздив,а  тепер  маю  вівчарню,ось  з  цього  і  живу.
-Ой,  ви  мене  вибачте,що  я  все  так  вам  повідав,  серце  все,ще  пече,так    з  цим  і  живу.
Оля  дивилася  на  Ярослава,а  в  нього  котилися  горохом  сльози,
- Захаре,а  в  неї  плаття  синє  в  білий  горошок  було?
Чоловік  піднявся,одів  каптура,  а  ти  звідки  знаєш?
-Йдемо  назад,треба  поговорити,-  опустивши  голову,  на  ходу  сказав  Ярослав.
Оля  залишилася  надворі,чоловіки  зайшли  до  хати.  Ледь  чути  було  голос  Ярослава,та  не  заходила,вона  розуміла,їм  треба  побути  вдвох.  Захар  вийшов  з  хати  поліз  на  горище,вже  звідти  тягнув  стару,обдерту  валізу,
-Пішли  до  хати  ,дещо  покажу,тремтячим  голосом  запросив  Захар.  Руки  трусилися  ,як  відкривав  валізу  ,зі  сльозами  на  очах  позирав  на  Ярослава.
         В  валізі    були  фото  і  те  плаття  синє  в  білий  горошок,який  вже  від  років  трохи  пожовк.  На  фото  Захар  з  дружиною  і  між  ними  на  стільчику  маленький  хлопчик,розрізом  очей  похожий  на  Захара.
       Лише  кілька  днів  молоді  люди  побули  на  базі  відпочинку.
         Вікно  в  машині  було  відкрите,  вітер  бив  в  обличчя  Ярославу,він  напевно  змужнів  за  ці    дні,в  душі  переживав    за  все  ,що  сталося  та  щось  підказувало,що  це  батько.  Машина  їхала  по  трасі  Яремче-Київ,на  задньому  сидінні  сиділа  Оля,тримала  в  руках  сумочку  в  якій  лежали  матеріали  на  аналізи  ДНК.
     Минув  рік….  Ярослав  закінчував  університет.  
Вони  з  Олею  жили  в  двохкімнатній  квартирі,ключі  від  якої    були  подаровані    батьками  на  весіллі.  На  серванті    в    красивій  рамці  стояло  велике  фото  трьох  чоловіків  різного  віку,  всередині  усміхався  щасливий  Ярослав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ганна Верес

Їм жити й жити в пам’яті, народній!

Гримить  на  сході  день  і  ніч  війна,

Калічить  землю  і  людей,  і  душі,

Й  здригається  небесна  далина  –

Навіть  вона  до  цього  не  байдужа,

Коли  стрічає  плем’я  молоде…

А  скільки  ж  душ  туди  вже  піднялося!

Поглянь,  як  небо,  зоряно  цвіте,

Ті  зорі  сріблом  падають  в  волосся…

Тим,  хто  умів  їх  віддано  любить,

І  хто  без  них  тепер  осиротіли

Вони  готові  все-усе  зробить,

Аби  душа  вернулася  до  тіла!..


Та  вись  глуха  є  до  людських  страждань

І  німо  зустрічає  вбивцю  й  жертву,

Хто  за  любов  життя  своє  віддав,

А  це  герой.  Такий  не  може  вмерти!..

Живі  герої  в  помислах,  ділах,

Вони  землі  своєї  патріоти,

Покликані  ворожу  рать  здолать.

Їм  жити  й  жити  в  пам’яті,  народній!..
24.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ганна Верес

Подаруй мені, любий, ніч

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Щоби  ласки  було  багато,

Ти  і  я  коли  віч-на-віч,

А  у  небі  рясний  зорепад.

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Щоб  серця  не  втомились  кохати,

І  любов  ту  в  тобі  й  мені

Не  замів  восени  листопад.


Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Котра  тільки  одна  буває,

Коли  душі  й  обох  тіла

Переповнені  почуттям.

Подаруй  мені,  любий,  ніч,

Хай  коханням  два  серця  палають,

Щоб  у  душах  любов  цвіла,

Яскравішало  наше  життя.  
Чернігів.  3.11.2016.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714184
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Любов Іванова

А ВОЗРАСТ ВОВСЕ НИ К ЧЕМУ

А/хинея  -    наши  годы  ,  вздор,  бессмыслица

В/  них  загадки  и  подтекста  вовсе  нет.
О/глянусь  с  высот  своих  -  все  так  же  мыслится
З/ря  мне  летопись  ведет  подсчеты  лет.
Р/азукрасили  виски  мне  годы  проседью,
А/  душа?  Душа,  как  прежде  молода
С/колько  прожито,  с  неё  туманной  моросью
Т/яжесть  лет  моих  стекает,  как    вода..

В/еселюсь,  пою,  влюбляюсь  я  по  прежнему
О/бнимаю  добрым  сердцем,  как  крылом.
В/едь  оно  всегда  подвластно  чувству  вешнему
С/коль  бы  раз  летела  вера  под  уклон...
Е/жевичных  зим  нисколько  не  пугаюсь  я

Н/у  не  вечные  в  природе  холода.
И/  пройдусь  без  страха  я  высокой  насыпью

К/ак  никто  не  проходил...  и  никогда.

Ч/то  мне  годы,  обозначенные  в  паспорте,
Е/сли  их  не  собираюсь  брать  я  в  счет.
М/не  весне,  цветам  сказать  бы  снова  "Здравствуйте!"
У/лыбнуться,  продолжая  путь  вперед.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714146
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Надія Таршин

А бува, що прориває…

Відчай  сходить    із  сльозами  -
Я  ще  плачу…  Слава  Богу.
Від  розмови  з  ворогами
Затуманило    й    дорогу.

Рясно  скапують  сльозинки,
Душу  щедро  умивають,
Щось  в  мені  ще  є  від  жінки…
Коли    сльози    не  вщухають.
 
Не  слабка    і  не  плаксива,
А  бува,  що  прориває,
Бо    душа  від  болю  сива  
І    сльозам  цим  ціну  знає.

Як  дитина,  ревно  плачу,
Кулаками  утираю…
Вороги,  я  не  пробачу,
Ми  ніколи  не  програєм.

Затаїлися    в  чеканні
Вас,  лукаві,    наскрізь  бачу.
Ви  не  перші  й  не  останні,  
Бійтеся  коли  я  плачу.

23.01.  2017р.      Надія  Таршин.  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714067
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ганна Верес

Горів Майдан три місяці (Слова для пісні) .

Горів  Майдан  три  місяці  зимою

І  вже  три  роки  живемо    війні.

Ця  антиукраїнська  вража  змова

Нагадує  минуле  вже  мені,

Коли  Рассєя  із  більшовиками  

Накинули  петлю  на  мій  народ

Й  давили  без  жалю  його  роками,

Й  стогнав  Сибір,  як  гинув  патріот.


Сьогоднішня  війна  –  не  просто  бійня  –

Вкраїни  доля  зараз  –  на  кону,

Борімось,  щоб  не  впасти  у  «обійми»,

Як  відбулось  недавно  у  Криму!

Горів  Майдан  три  місяці  зимою,

І  плавив  той  вогонь  серця  і  сніг.

Це  завдяки  йому  ми  мали  змогу

Не  впасти  без  війни  Москві  до  ніг!
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714006
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ганна Верес

СпоконвікуУкраїну (Слова для пісні) .

Споконвіку  Україну
Зайди  грабували,
Синів  її,  мужніх,  вірних,
На  смерть  катували.
Й  сльоза,  гірка,  материнська,
Розливалась  морем,
Не  діждавшись  сина  з  війська,
«Втішалася»  горем…

Чи  ж  не  досить  тобі,  ненько,
Муки  пить,  стогнати,
Нап’ястися  раз  гарненько
Та  й  сновиг  прогнати?
Свою  правду  в  своїй  хаті
Тоді  будеш  мати,
Як  у  владу  не  багатих
Будеш  вибирати,
А  тих,  котрі  мають  гідність,
Нею  не  торгують,
Кому  землі  наші  рідні
Й  хто  за  них  воює.
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Леся Утриско

На рушнику принесу хліб та сіль.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

А  ти  всміхнешся  мальвами  червоно,
Крилом  лелечим  тихо  обіймеш
І  подаруєш  калинове  гроно,
Де  я  зрадію  щиро,  що  живеш.

Живеш  так  вільно,  дихаєш  розлого,
Шумлять  мені  вітрами  пшениці,
Нема  війни,  ні  сліз...  нічого  злого,
Летять  пісні,  мов  хвилі  по  ріці.

Напевно  сон  наснився  насвітанку,
Як  терпко  пахнуть  трави  та  сади,
Веселий  промінь  щипне  сонну  зранку-
Тобі,  Вкраїно,  жичу  лиш  цвісти.

Соборна,  Незалежна,  Непоборна,
Свята,  Велична  у  ділах  та  вірі-
Живи  рідненька  завше  вільна  й  горда,
Хай  світ  прийде  в  поклоні  та  довірі.

Святковий  день,  жевріє  сонний  ранок,
З  тобою  ділю  смуток,  радість,  біль,
Впаду  Вкраїно  в  тихий  твій  світанок,
На  рушнику  принесу  хліб  та  сіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713898
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ніна-Марія

У лабіринтах літ

[youtube]https://youtu.be/z1n9GZWvAcQ[/youtube]


У  лабіринтах  літ  чогось  шукаю...  
Дороги  знаю,  не  знайти  назад.
За  плечі  обійма  осінній  холод,    
Надворі  он  рудіє  листопад.

Ми  ще  з  тобою  в  літі  не  зігрілись,
Ще  весни  нам  усі  не  відцвіли.
А  знову  на  порозі  стоїть  осінь,
Вже  й  роки  сиву  паморозь  вплели.
 
Течуть  літа,  як  ріки  швидкоплинні.
Куди  ж  несе  стрімка  їх  течія?
Хай  будуть  же  вони  довіку  разом
Твоя,  мій  любий,  доленька  й  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713793
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


MERSEDES

Молюсь матусю за твоє життя…

Молюсь  матусю  за  твоє  життя,
Для  мене  ти  найкраща  в  світі.
Любов  твоя  й  гарячі  почуття,
Як  символ  передалась  дітям.

Спішу  до  тебе  матінко  моя,
Мене  ти  завжди  виглядаєш.
Теплом  зігріта  усмішка  твоя,
Коли  до  себе  пригортаєш.

Знайома  стежка  в'ється  в  споришах,
Цвіте  черемха  біля  хати.
І  б'ється  серце  радість  у  очах,
Як  обіймає  мене  мати.

Я  пригорнусь,  до  неї  притулюсь
І  сльози  хлинуть  враз  рікою.
В  дитинство  наче  б  то  своє  вернусь,
Як  добре  матінко  з  тобою...

Ось  рушники  і  фото  на  стіні,
У  візерунках  піч  знайома.
І  молоко  у  глеку  на  столі,
Як  вип'єш,  то  минає  втома.

Розказуй  доню,  як  твоє  життя,
Що  нового  у  тебе  в  місті...
Повітря  мабуть  важке  мов  сміття,
А  тут  світанки  такі  чисті...

Я  навстіж  відчиню  вікно  у  сад,
Відчую  запах  матіоли.
Піснями  замилуюся  дівчат,
Що  линуть  ніжністю  довкола...

Прошу  не  забувайте  отчий  дім
І  поспішіть  до  мами  й  тата.
Зберіться  всі  родиною  у  нім,
Бо  можна  рідних  не  застати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Світлана Моренець

Проба пера



***
Небо  ясніє,
вабить  небесна  блакить.
Злетіти  б  птахом.

***
Вітер  ламає  
оголену  гілочку...
мов  чиюсь  долю.

***
Сполоханий  крик
маленької  пташини.
Тривога  в  душі.

***
Бліднуть  зіроньки
від  місячного  сяйва.
Цар  затьмарив  свиту.

***
Пташка  літає
над  засніженим  полем,
мов  душа  землі.

                                   22.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


dovgiy

ЗЕМНОМУ ЯНГОЛУ

Ти  -  неймовірно  гарна!  Ти  -  вродлива!
Милуюся  тобою,  моя  квітко.
Хоч  як  хотів  би  жити  я  щасливим
З  тобою,  моя  сонячна  лебідко,
Та  долі  наші  не  звелись  докупи
І  не  зведуться,  хоч  серцями  разом...
А  час  спливає,  давні  мрії  губить
У  вічності  бездонних  водоспадах.
І  гіркотою  наповняє  душі
Від  нездійсненних  прагнень  до  єднання.
Та  дякувати  Богові  ми  мусимо
І  за  таке,  обкрадене  кохання!
Вже  не  збагну:  як  міг  без  тебе  бути
Аж  стільки  літ,  порожніх  зим  і  весен?
Душа  була  у  панцирі  закута,
Зациклена  на  міражеві  звершень
Яких  без  тебе  не  дано  здійснити,
Як  соняху  не  розцвісти  без  світла!
Тебе  зустрів,  став  дихати  і  жити,
Поезії  зоря  в  душі  розквітла,
Осяяла  добу  яскравим  ранком,
Тривогами  поналивала  ночі,
Щоб  крізь  розлук  потьмарені  серпанки
Сузір’ями  я  бачив  твої  очі.
Моя  бажана!  Зустрічі  нечасті
У  нас  бувають  в  цьому  повсякденні.
Та  як  приходять  оті  миті  щастя,
До  чого  ж  вони  світлі,  небуденні!
То  наше  свято!  Поглядом  відкритим
Вдивляємося  жадібно  у  погляд,
Щоб  потім,  в  час  розлуки  -  далі  жити,
Коли  немає  змоги  бути  поряд.
Земний  мій  янгол!  Нам  обом  нелегко
У  плині  днів  при  скруті  виживати.
Болить  від  перевтоми  твоє  серце,
Здоров’я  не  стачає  заробляти
Оту  копійку,  без  якої  в  світі
Поміж  людей  прожити  неможливо...
А  злидні  розставляють  свої  сіті
І  годі  сподіватися  на  диво!
Та  попри  все  плекаю  я  надію
На  нашу  зустріч  у  прийдешній  днині,
Щоб  в  котрий  раз  як  можу  і  як  вмію
Зігріти  душу  дорогій  людині!

21  січень  2017
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ганна Верес

Споконвіку наша це земля

Ще  в  сніги  природа  не  вдяглась
І  не  дошкуляють  нам  морози,
Планів  теж  Росія  не  зреклась:
Посилає  військо  і  погрози.

Зруйнувавши  повністю  Донбас,
Запиває  лихо  наше  кров’ю.
Та  не  залякає  вона  нас,
Адже  ми  озброєні  любов’ю.

Споконвіку  наша  це  земля,
Пращурів,  далеких,  тут  могили,
Боронити  волю  нам  велять.
Будемо  стояти  до  загину.

Хай  малюють  плани  вороги,
Духу  міць  нікому  не  здолати.
У  руках  надійних  корогви,
Пам’ятайте,  москалі,  прокляті!
Чернігів.  11.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713555
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ганна Верес

Плакала трембіта

Плакала  трембіта  в  горах  синіх,
Ридала…
То  плачі  матусині  за  сином…
Віддала…
Віддала  синочка  воювати
Та  й  на  Схід…
Як  за  ним  журилась  рідна  мати!
Плакав  рід…

Ждала-виглядала  вона  сина
Ніч  і  день.
Серденько  матусі  голосило:
«Чи  ж  прийде?
Зупини  війну,  о  милий  Боже,»  –
Молилась…
Личенько  змарніло  її,  гоже…
Схилилась…

Цілувала  матінка  ікону.
Хрестилась,
Не  забуде  проводів  до  скону,
Стомилась…
Плакала  трембіта  в  горах,  синіх,
Ридала…
Доля…  врятувала  мамі  сина
Й  віддала…

Мужнього,  живого,  до  порогу  
Привела,
Та  в  очах  у  матері  тривога
Немала…
Пригорнулась  матінка  до  сина,
Тулилась…
Скроні  у  синочка  стали  сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713553
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Леся Утриско

До нас нині йшов Іван.

До  нас  нині  йшов  Іван,
Зодягнув  кожуха,
Землю  снігом  засівав
По  саменькі  вуха.
За  плечима  приніс  міх...
А  в  нім  щось  ховає,
Всіх  нас,  хвалько,  сповіщає,
Що  свят  вже  немає.
Що  ж,  Іванку,  там  ховати
За  широкі  плечі,
Усі  щиро  тя  вітають
Із  святом  Предтечі.
А  вже  хитрий  той  Іван,
З  під  брови  моргає,
Сліди  свої  білим  снігом
Міцно  замітає.
Знаєм,  знаєм  свято  твоє-
Івана  Предтечі,
Позбирав  всі  свята  нині,
Та  й  забрав  на  плечі.
Віднесеш  у  Божі  гори,
У  степи  широкі,
Там  ховатимеш  їх  добре
На  наступні  роки.
Хай  Ісусик  наш  ся  родить,
Хреститься  в  Йордані,
Завше  славиться  Марія-
Небесная  Пані.
Завінчую  ти  Іване...
Що  личко  рум'яне-
Ой  ще  трошки,  зовсім  трошки
Й  веснонька  нагряне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713448
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Валентина Ланевич

Дається все те неспроста.

Сивина  накрила  скороні,
Набута  мудрість  -  помилки.
Не  всі  причини  втім  вагомі,
Не  в  кожен  крок  в  небі  зірки.

Та  жаль  тримати  без  потреби,
Бо  в  мовних  знаках  солі  суть.
Відчуті  серцем:  "а",  "і","щоби",
Нас  по  житті  вперед  ведуть.

І  відкривають  сокровенне,
Занурують  у  світ  пізнань.
Те,  що,  здається,  так  буденне
Стає  святим  в  часи  вигнань.

Любов,  турбота  і  повага,
І  вірність,  чесність,  доброта.
І  сила  волі,  і  наснага,
Дається  все  те  неспроста.

20.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Світлана Моренець

Коротко про різне

***
Невже  я  неглибоку  душу  маю?
Якесь  мілке  моє  душевне  дно.
Чи  радість,  а  чи  гнів  в  душі  буяє,
як  не  запихую,  як  не  ховаю  –
хоч  лусни,  не  ховається  воно!
То  ріжки,  а  то  ніжки  випирають.

***
Не  відкривай  ти  всім  душі  одразу.
Є  люд,  подібний  крижаним  вітрам.
Щоб  не  відчути  сорому  й  образи,
лиш  о́браних  впускай  в  священний  храм.

***
Проходиш  іспит  з  витримки,  терпіння?
У  горлі  кісткою  комусь  твоє  життя?
Прости    отрутовустові  створіння,
пославши  їм  глибоке  співчуття.

***
Життя  по  Вищому  сценарію  біжить.
А  ми  плануємо,  надіємось,  наївні,
аж  поки  кукурікнуть  треті  півні...
і  на  кінцевій  потяг  просвистить.

                                       20.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713386
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


evgen

І серця жар й холодна голова.

[b][/b]

У  хáосі,  в  лиху    й  страшну  годину
ти  спалахнула  зіркою  у  грізний  час.
Надіє!  Ти  надія  України!
Ти  символ  мужності  і  гордості  для  нас!
   
Незламна,  нескорима  духом  сильна,
тому  лютує  і  біснується    сатрап.
Ти  сяєш  щоб  Вкраїна  неподільна
знов,  на  віки,  не  втрапила  до  хижих  лап.

Гори,  палай    об’єднуй  Україну!
Хай  лусне    з  люті    двоголовий  супостат  !
З'єднаєм    Батьківщину  воедино.
Хай  зникнуть  чвари,  недовіра  та  розбрат!

******
Я  думав  так,  упевнено  і  щиро
Радів  із  того,  що  звільнилася  від  пут
Я  думав,  Бог  тебе  помазав  миром
Від    Бога    послана,  що      спалахне  твій  трут.

Так!  Спалахнула  та  нараз  погасла.
Чи  інтелекту  не  хватило,  чи  мізків
А  всі  слова,  обіцянки  і  гасла
Картинки  гарні    для  наївних  простаків

Хіба  ж  це  символ  й  гордість  України  ?
Недбалість  одягу,  цигарка  у  зубах
Пиха,  розв’язність,  грубість  щохвилини  
Це  осоружно,  це  ганьба,  це  просто  жах.

Ні  так  не  об’єднаєш  Україну!
А  обіцянки  це  всього    лише  слова.
Можливо  воз’єднати  Батьківщину
Як    буде  в  серці  жар  й  холодна  голова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713370
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


@NN@

При. . суть. . ність…

Три  дні  над  містом  смог  лежав  пеле́нами  сідими.
І  серце  в  грудях  мов  пташина  злякана  у  клітці.
А  на  четвертий,  зранку,  коли  старий  годинник
Відлічував  преддень  Хрещенський,  випав  іній.
Вдягли  на  себе  шати  з  органзи  кущі  й  дерева,
Для  серця  і  очей  створивши  відпочинок  дивний.
Так  відгукнулася  на  Богоявлення  природа  вся.
Бо  тільки-но  зійшов  Христос  у  води  іорданські,
Як  Дух  Святий  спочив  на  ньому,  й  голос  з  Неба  -
*  Мій  Син  улюблений,  на  Нім  Моє  благовоління*.
Вода  Йордану,  в  яку  змивав  гріхи  народ  обра́ний,
Преобразилася  й  запам’ятала  присутність  Бога.

З  тих  пір,  в  день  Хрещення  Святого,
Вода  повсюди  благодатною  стає,
Через  віки  несе  Господню  коду...
.............................................................
Людино,  чом  же  ти  така  невдячна?
Чом  забуваєш,  Хто  гріхи  на  себе  взяв,
І  ніс  без  ремства,  аж  до  смерті...
                                                               до  смерті  хресної.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713369
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Не сни то

Не  сни  то  –    
пам’яті  моєї  то  картини
Часів,  коли    
була  я  ще  дитина,
І  по-дитячому    
не  зовсім  розуміла,
Чому  звичайні  люди  
 жить  не  вміли,

Лиш  працювали  важко,    
повсякчас,
І  бачили  батьки  
 вночі  лиш  нас.
Тепер  радієм,
Бо  ж  була  робота…
А  де  ж  держави    
про  людей  турбота?

Й  що  бачили  в  житті  
 і  ми  –  їх  діти?
А  довелося  з  них    
скільком  сидіти
За  вільне  слово  –  
  волі  вже  катма,
У  таборах,    
де  літечка  нема!?..

І  знову  пам’ять    
важко  застогнала:
Чому  народ  наш  
 доля  обминала?
Не  дочекались    
кращого  ті  люди.
Тож,  може,  діти    
наші  вже  здобудуть
І  вільне  мислення,  
 і  правове  життя  –
Не  виживання,  а  
достойне  майбуття?!
29.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713337
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Балада про матір

Матусенько,  голубко,  сива-сива,
В  очах,  твоїх,  застигла  сіро-синь,
Ти  ниву  свою  старанно  косила,
Аж  руки  мозолисті  від  коси.

Над  сином,  мов  чаклунка,  чаклувала,
І  материнським  пестила  теплом,
У  колискову  ніжність  уплітала.
Життя  ж  бурхливо  річкою  текло.

А  як  зміцніли  синові  крилята,
Ти  й  не  намилувалася  на  цвіт,
Як  полетів  він  землю  визволяти
І  рятувати  від  фашистів  світ.

Сніги  упали  в  коси  –  вже  не  сива  –
Молитвами  ти  сина  берегла,
І  Бога  про  одне  лише  просила…
Та  доля  твоя  раптом  відцвіла…

Коли  ж  тебе,  утомлену,  сховали
На  цвинтарі,  що  виріс  край  села,
Ти…  рушником  з  хреста  свого  махала  –
Свого  синочка  й  звідти  берегла.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Наталя Хаммоуда

Рідні обійми.

Рідні  обійми  є  для  нас  раєм:
Бо  ми  і  від  смерті    у  них  воскресаєм,
У  них  забуваємо    болі  і  втому,
У  них  пізнаємо    допір  невідоме.
Рідні  обійми-  то  крапля  у  спеку,
Подумки  в  них  летимо  із  далека,
Там  пахне  домом,    і  медом,  і  сіном,
В  них  так  затùшно.  В  них  так  спокійно.
Рідні  обійми-  то  мамині  руки,
Батькове  слово  тепер  вже  онукам,
Рідні  обійми,  ох,    як  вас  бракує.
Скоро  вже  зустріч.  Хвилини  рахую.
Дорога...  Стежина...  І  рипнула  брама.
Я  в  рідних  обіймах.  Я  в  тата  і  мами.
Н.Хаммоуда.
19/01,2017






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713335
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ганна Верес

Кілька запитань

Я  хочу  запитати  Боже  небо,
Що  рухає  людьми,  коли  вони,
Пройшовши  через  біль,  жахи  війни,
Туди  ж  вертають?  Що  це  є?  Потреба?
Бажання  землю,  рідну  боронить?!..

А  хіба  може  дружба  та  не  вразить,
Поміж  бійцями,  вірна,  бойова,
Коли  тебе  друг  тілом  закрива,
І  ти  з  ним  тут,  щоб  знищити  заразу,
Яка  дощами  смерті  полива?

І  хто  на  себе  міряв  ту  тривогу,
Чи  зна,  як  тліє  другова  душа,
Коли  ось  поряд  бачив  ще  живого,
А  вже  душа  у  небо  поспіша
Після  страшного  бою,  чергового?

А  сльози  бачив  ти  чоловіків,
Як  побратимів  вийдуть  проводжати
В  останню  путь?  Й  як  можна  не  зважати
На  вдів  і  сиріт,  змучених  батьків,
Котрих  із  горем  мусять  залишати?

О  небо!  Ти  єдине  у  цім  світі,
Що  здатне  океани  поєднать  ,
Адже  осипалось  вже  стільки  цвіту,
Зроби,  щоб  стала  нація  міцна,
Й  залиш  це  Україні  заповітом!!!
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Наталя Данилюк

Водохрещенське

[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]

Січневий  ранок.  Снігу  стоси.  
Терпке  повітря  горло  дре,  
І  водохрещенські  морози  
Скриплять  суглобами  дерев.  

Ялинка  пишна  і  зелена  
Напнула  з  паморозі  шаль,  
І  Ра́дова*,  мов  наречена,  
Закута  в  матовий  кришталь,  

Переливається  водою,  
Вітає  сонце  молоде!  
І  молитовною  ходою  
Між  берегами  люд  іде  –  

Напитись  чистої  водиці  
І  просвітліти  ще  на  рік!  
Пухкий,  мов  з  хутра  рукавиці,  
З  кущів  злітає  білий  сніг.  

І  в  цій  святковій  благодаті,  
Напившись  чистих  молитов,  
Ми  повертаємось  багаті  
На  світло,  щедрість  і  любов.  

*Радова  –  річка,  яка  протікає  через  селище  Перегінське.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Леся Утриско

Снігами зомліли святі Небеса.

Снігами  зомліли  святі  Небеса,
Міцними  льодами  знов  день  засвітився:
Днесь  Янгольські  хори  вітають  Христа,
В  Йорданській  воді  Син  Господній  Хрестився.

Щедрівка  лунає  відлунням  дзвіниць,
Молитва,  як  пташка,  зігріє  серденько,
Водиця  свячена  торкнеться  до  лиць,
Охрестить  весь  світ  і  дитятко  маленьке.

Псалмами  пронизана  кожна  душа,
І  серце  відкриється  в  сповіді  ранній:
Честь  Богу  віддаймо!  Вітаймо  Христа!
Господь  днесь  Хрестився  у  річці  Йордані!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713060
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Леся Утриско

Йордане Господній.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.

Хреститись  з  Тобою  у  вірі  й  надії,
Шлях  хресний  з  Тобою  в  покорі  пройти,
Дай  сили  здійснити  всі  задуми  й  мрії
І  чесно  свій  хрест  до  кінця  донести.

Йордане  Господній!-  життя  наше  вічне,
Ти  щит  наш  і  меч,  Ти  вселенська  любов,
Хрестився  сьогодні  Отець  наш  предвічний:
Христос  Охрестився!-  вітаємось  знов.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713026
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Радченко

Запах груш

Який  солодкий,  ароматний  запах  груш!
Їх  на  шматочки  дрібно-дрібно  ріже  мама.
Троянд  червоних  на  подвір'ї  квітне  кущ
Й  розмова  нескінченно  ллється  поміж  нами.
Ось  мама  усміхнулася  й  навкіл  очей  
Зібралися  густі  морщинки  павутинням,
А  очі  голубі  з  відтіночком  ночей
Недоспаних,  сумних  й  важких,  немов  каміння.
Вдивляюсь  з  ніжністю  в  обличчя  дороге,
Так  хочеться  на  ньому  сум  осінній  стерти
Й  шкодую,  що  не  сказано  щось  головне.
А  пам'ять  свідок  невблаганний  й  дуже  впертий,
Веде  крізь  сни  у  рідний  дім  і  аромат
Грушевий  знов  знайомо  й  легко  огортає...
А  на  душі  ще  важче,  чим  було,  в  стократ
І  сон,  де  мама  ріже  груші,  геть  тікає.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Ганна Верес

Буде вільна козацька земля

(Після  коментаря  мого  вірша  Віталієм  Назаруком).

Нам  би  миру  та  волі  ковточок,
Ми  багато  не  прагнемо  мать:
Зберегти  щоб  синочків  і  дочок,
Психологію,  рабську,  зламать.

І  життя  потече  в  іншім  руслі,
Працювати  ми  вміємо  й  жить,
Зникнуть  хмари  від  горя  на  Русі,
І  земля  буде  людям  служить.

Квітуватиме  в  лузі  калина
Під  вечірні  пісні  солов’я.
Величатиме  світ  Україну.
Буде  вільна  козацька  земля!
15.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712928
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ніна Незламна

Після випускного/ продовження /

     Був  гарний  сонячний  день,хоч  збігав  серпень.  В  останні  літні    дні  ,ще  добре  припікало  сонечко  і  у  відкрите  вікно  було  дуже  чути  пахощі  з  саду.  Достигли  груші  Бера  ,які  приманювали  до  себе  бджіл    та  ос.  Сміливі  горобці  час  від  часу  сідали  на  підвіконня  і  заглядали  в  кімнату.
Олексій  перебирав  папери,зошити    і  одночасно  слухав  телевізор.  Батьки  кожного  дня  на  роботі  окрім  неділі,вони  працювали  на  заводі  (Сектор),на  конвеєрі,на  збірці  
радіотехнічних  плат,а  молодший  брат  Вадим  ходив  до    школи,  навчався  у    п`ятому  класі.  Була  п`ятниця,тож  залишився    вдома  сам.  Лише  другий  день,як  приїхав  з  Харкова,де  закінчив  ремонт  в  кімнаті  ,в  гуртожитку.  Дуже  радів  ,що  мрії  збулися,тож  тепер  треба  не  втрачати  швидкості,яка  ним  здавалось  вирувала,як  той  метеор,справлявся  зі  всякими  поточними  справами.  А  інакше  і  не  могло  бути  ,він  завжди    мав  такий  настрій,всього  досягати,  і  в  той  же  час  був  дуже  розважливий.  Добре  здав  екзамени,без  проблем  поступив  в  ХПИ.
Взяв  до  рук  трубку    стаціонарного  телефону,вже  набирав  номер,-
-Привіт,Оксанко,я  приїхав  позавчора  пізно  ввечері.  Як  ти  ?    В  тебе  все  гаразд?  Поступила?  
В  трубці  почувся  веселий  голос  дівчини,вона  немов  пищала  від  задоволення,
-Поступила,поступила,але  гуртожиток  не  дали,тож  шукаю  собі  квартиру.  Ось,від  радості  на  всю  кімнату  включила  приймача,перебираю  речі  ,треба  потроху  навести  порядки  після  літа,готуватися  до  нового  життя.
-Ти  вдома  сама?
-Так,  мої  сьогодні  чергують  обоє  до  двадцятої  години.
-То  я  прийду,-  задоволено  відповів  Олексій.
   Оксана  скоро  почала  складати  речі,оділа  красивий,  голубого  кольору  халатик,який    дуже  пасував  до  очей  і  підкреслював  фігуру.
Батьки  Оксани  заможні  люди,вже  кілька  поколінь,  всі  були  пов`язані  з  медициною.  Батько  в  районній  лікарні  працював  терапевтом,а  мама  на  «Швидкій  допомозі»  фельдшером.  Вона    в  них  одна  дитина,хоч  часом  запитувала  батьків,вже  ,як  дорослішала,чому  одна,вони  усміхалися  і  запитували,
-А  ,що  тобі  погано?Тебе  треба  вивчити,все  дати  в  житті,щоб  ти  змогла  своїй  дитині  теж  потім  допомогти,зараз  життя  дуже  складне…
         Олексій  в  саду  набрав  яблук,груш,слив,дістав  з  шафи  красивого  шарфика,якого  купив  в  Харкові  для  Оксани    і  з  гарним  настроєм  поспішав  до  неї.  По  дорозі  зайшов  в  магазин  купив  коробку  цукерок  »Асорті»,які  вона  дуже  любила  і  звичайно  ж  червоні  троянди.
Він  не  йшов,а  летів  до  неї,літній  вітерець    куйовдив    волосся,ніжно  пестив  обличчя,підіймав  настрій.  Йому  здавалося  ладен  перевернути  гори,щоб  ,як  скоріше  бути  біля  неї.
Зустріч  була  дуже  тепла    обіймання,  поцілунки.  У  обох  очі  сяяли  щастям,але  тримали  дистанцію,щоб  часом  не  перестаратися,бо  вік  був  саме  «гарячий»,що  можна    було  наробити  помилок.
Вже  повернулися  з  роботи  батьки  Оксани,привітно  зустріли  Олексія,  знали  його  ,ще  зі  школи,раділи,задоволено  вітали,що  поступив  вчитися.  А  потім  чаювали,  за  розмовами  час  пролетів  швидко.  Вже  Олексій  поспішав  додому,  Оксана  провела  його  на  сходовий  майданчик,  вони  жили  на  третьому  поверсі  п`ятиетажного  будинку.
-На  Новий  рік  зустрінемося,сказав  він  і  ніжно  поцілував.
       Чотири  місяці  пролетіли  в  нових  турботах.  Оксана  з  Олексієм  спілкувалися  листами,  тож  все  один  про  одного  знали  і  старанно  вчилися.  Нажаль  на  Новий  рік  Олексій  чергував  в  гуртожитку,а  потім  сесія,вирватися  додому  не  вдалося.  Дуже  хвилювався,що  не  зміг  приїхати,але  що  поробиш,втішав  себе,що  все  буде  добре.
Окрім  навчання,  інколи  вечорами  ходив  до  залізничної  товарної  станції,розвантажити  вагони,щоб  мати  собі  гроші.  Хоч  батьки  висилали,та  він  вважав  з  хлопцями  по  кімнаті,що  зайвих  грошей  не  буває.
           Завдяки  праці  і  своїй  рішучості  він  вирвався  на  один  вечір  додому,напередодні  свята  Восьмого  березня.  Відчувалася  весна,настрій  підносив  його,мріяв  зустрітися  з  коханою,потонути  в  її  обіймах.
 Сюрприз  вдався,нікого  не  попередив,з  вокзалу  відразу  пішов  до  Оксани.  Вона  вже  була  вдома,готувала  дещо  смачне  до  завтрашнього  свята.
         Олексій  стояв  перед  дверима  з  червоними  трояндами  і  чомусь  хвилювався,його  часом  мучили  думки,щоб  часом  Оксана  не  зустріла  когось.  Раптом  почув  ,хтось  підіймався  на  третій  поверх,поглянув  донизу,  йому  привітно  усміхався  Володимир  Степанович,батько  Оксани.
Радості  не  було  меж,  у  всіх  був  чудовий  настрій.
-А  ти  пропав  хлопче,-  помітив    її  батько.
Та  ні,ні  у  нас  все  добре,ми  листуємося.  Я  кохаю    Оксанку,що  ви,  у  нас  все  буде  добре!
Оксана  стояла  вся  розчервоніла,як    почула  ті  слова,  кров  прихлинула  до  обличчя,адже  він  їй  цього  не  говорив.  Від  несподіванки  впустила  чашку,яку  тримала  в  цей  час  в  руках,та  розбилася  на  маленькі  кусочки.
Олексій  підійшов  взяв  за  руку  Оксану,
-Це  на  щастя!  У  нас    все  добре  ,не  хвилюйтеся.  Він  впевнено  і  ніжно  дивився  на  Оксану,поцілував  у  щоку.
Їй  стало  трохи  ніяково,  а  батько  посміхнувся  і  сказав,
-Я  за  вас  радий,на  першому  плані  звичайно  навчання,зробити  міцну  дорогу,по  якій  йтимете  по  житті.
Вже  біля  третьої  ночі  Олексій  з`явився  додому,відразу  завалився  в  ліжко.  Йому  треба  вставати  о  шостій,щоб  вчасно  добратися  до  Києва,а    вже  потім  до  Харкова.
           Наступного  літа  батько  Оксани    на  роботі,через  профком  взяв  для  неї  туристичну  путівку  по  Кавказу.
 Вона  давно  просила  батьків,щоб  кудись  поїхати,помандрувати,  побачити  світу.
Олексій  був  розчарований,лише  два  дні  побули  разом  і  вже  проводжав  її,а  потім  знову  навчання.
Вже  Олексій  і    Оксана    стояли  на  порозі  останнього  раку  навчань.
Йому  дали  направлення  на  практику  на    Дніпропетровський  авіаційний  завод  ,який  саме  набирав  розмаху.  В  цьому  місті  проживав    рідний  брат  батька,тож    Олексій  був  дуже  радий    і  по  закінченню  навчання  хотів  тут  працювати.
         Осінь  стукала  в  вікно….    Надворі  мрячив  дощ,була  п`ятниця,Оксана  виглядала  в  вікно,мав  зустріти  батько.
Вже  насправді  надоїли  подорожі  електричкою    і  це  навчання    та,  ще    й  Олексій  у  Дніпропетровську.
Вона  побачила  батька  здалеку,біля  нього  стояв  білокурий,пухкенький  на  обличчі,  молодий  хлопець.
Батько  привітався  і  поцілував  в  чоло,-
-В  тебе  все  гаразд?  Ось  знайомся,мій  практикант,Олег.  
Останній  рік    так  ,як  і  ти  зубрить  науки.
Хлопець  зирнув  на  неї,намагався  виглядати  чемним,але  зміряв  її  поглядом,немов  хотів  роздягти.  Оксана  протягнула  руку,він  з  усмішкою  привітався  і  поцілував.
Вони  всю  дорогу  йшли  мовчки,  заходили  в  під`їзд,  Оксана  йшла  першою,  батько  вперед  пропустив  Олега,а  потім  сам  зачиняв  двері.  Вона  була  здивована    його  поведінкою    та  не  переймалася,що  він  запросив  гостя.
Мама  була  вдома    і  зовсім  не  здивувалася  Олегові,  це  її  трохи  вразило  та  вирішила,що  батько  попередив  і  швидко  пішла  до  своєї  кімнати.
Олег  був  зростом  майже  такий,як  Оксана.  Все  намагався    дивитися    весь  час  їй  в  очі  та  він    їй  не  сподобався.  Подумала,якийсь  татів  синочок,  своїми  рухами  нагадував    незграбну  жабу,бо  був  все  таки    добре  повним.
Переодягнувшись  вона  поспішила  до  мами  на  кухню.
-Доню,мама  вже  все  приготувала,сідай  з  нами  трохи  поговоримо.  Знаєш  Олег  з    Одеси  ,син  мого  однокурсника  проходить  у  нас  практику,він  теж  у  вашому  інституті  навчається.  Ми  з  його  батьком  жили  в  гуртожитку  в  одній  кімнаті,от  би  зустрітися,вже  десять  років  минуло  ,як  на  семінарі  в  Києві  бачились.
Оксана  мовчала,тільки  не  могла  зрозуміти,до  чого  веде  батько.  Вже  повечеряли  дівчина  хотіла  йти  до  себе  кімнату  та  раптом  Олег  несподівано  взяв  за  руку,
-Може  підемо  прогуляємось?
-А  ,що  доню,дощ  перестав,та  ще  й  не  пізно,чому  перед  сном  не  пройтися,  завтра  ж  вихідний,  -  підтримав  його  батько.
Оксана  різко  встала  із-за  столу,
-Ні,ні  тату,мені  треба  написати  листа  Олексію,  я  цілий  тиждень    не  мала  часу  відписати..А  завтра  хочу  відіспатися,тож  вибачте.
Олег  розгублено  дивився  на  батька,теж  встав  із-за  столу.    Оксана  пішла  в  свою  кімнату,чомусь  защеміло  серце,нащо  це  знайомство,тож  знає,що  ми  з  Олексієм  кохаємо  один  одного.
За  дверима  чулися  голоси,а  Оксана    не  роздягаючись,поклала  подушку  на  голову,вкрилася  одіялом,намагалася  заснути,на  душі  було  чомусь  гидко.
На  ранок  Оксана  з  кімнати  вийшла  з  осторогою,гадала,що  гість  ночував  у  них.  Мама  з  батьком  вже  снідали  на  кухні.
-Доброго  ранку,-  привіталася  Оксана.
Батько  задумливо  дивився  в  чашку  з  чаєм,
-Доню,  вчора  так  не  гарно  вийшло,хотів,щоб  ти  трохи  краще  познайомилася  з    Олегом,сім`я  гарна.  А  ти  гадаєш,така  впевнена,що  вже  стільки  років  у  Олексія  в  Харкові  нікого  немає?  Я  гадаю..
Оксана  різко  перебила,  
-Тату,  це  що  роки,чи  що,змінило  ставлення  до  Олексія?
-Не  намагайся,чуєш  ,навідь  не  смій  про  це  думати!
Оксана  пішла  до  себе  в  кімнату,в  цей  час  їй  так  хотілося,щоб  Олексій  був  поруч,щоб  ніжно  долонею    витер  сльози,які  котилися  немов  горошини.  Вона  вважала,що  це  так  принизливо…  Скільки  хлопців  за  ці  роки  їй  пропонували  дружбу,запрошували  на  побачення  та  серед  них  вона  не  бачила  такого,як  Олексій.Тільки  він  міг  запалити  вогник  кохання  в  її  серці.
                 Йшов  тисяча  дев`ятсот  вісімдесят  шостий  рік,  пролетіли  п`ять  років  в  навчанні  і  в  той  же  час  в  розлуці  з  коханим.  Вони  любили  один  одного  і  це  всі  знали.  Оксана  закінчувала  педіатричний  факультет  в  Вінницькому  інституті  ім.  М  І  Пирогова.  Пишалася  цим  і  чекала  на  направлення,яке  наважилася  попросити  у  декана,щоб  ті  два  роки,що  треба  було  відробити,була  можливість  потрапити  до  Дніпропетровська.  Олексій  проявив  себе  на  практиці  дуже  здібним,тож  завод  дав  індивідуальну  заявку,його  відразу  обіцяли  працевлаштувати.
         Яке  то  щастя  дипломи  на  руках  і  знову  разом….  
Літо….  Позаду  перші  кроки  ,перші  переживання,  тривоги  відійшли,попереду  ціле  життя.
Йдуть  обнявшись  по  дорозі  до  того  місця  де  після  випускного  гуляли.  Теплий  ,літній  вечір  загорнув  їх  в  свою  чарівність.
-Яка  краса,  подивись  Оксанко!  
Олексій  розвів    руки  підійняв  голову  догори  і  голосно  закричав,-
-Я  тебе  кохаю!  Ми  разом  назавжди!
-Ти  будеш  моєю  дружиною?Сонце  моє,радість  моя,без  тебе  я  не  зможу  жити,ми  так  цього  давно  чекали….
У  Оксани    гучно  стукало  серце,в  очах  які    світилися  щастям  заіскрили  сонячні  вогники,її  посмішка  немов  сяйво  придала  йому  впевненості.
Впав  на  коліна  ,з  карману,дістав  коробочку  і  відкрив.
Дві  обручки  заіскрили    на  останніх  променях  сонця,яке  вже  ховалося  за  обрій.  Вони  радісно,дивлячись  один  одному  в  очі  ,  оділи  обручки.  Він  встав  з  колін  і  міцно  ніжно  поцілував,підхватив  на  руки  і  поніс  до  річки.
-Вода  тепла,тож  літо,скупаємося,
-нахилившись  до  неї  радісно  і  тихо  говорив  Олексій.
-Зачекай,я  в  купальнику,  нащо  одяг  мочити,постав  на  ноги,
-весело  просила  дівчина  і  виривалася  з  рук.
-Он    там  човен,-  показала  біля  очерету.
-Давай  одяг  тут  покладемо,бачиш    смеркається,як  зовсім  стемніє,де  будемо  шукати,що  будемо  бачити?
Він  легко  опустив  на  траву,ніжно  цілував.  Два  тремтячі  тіла  горіли  полум`ям  кохання,що    тут,  подумав  Олексій,відчув  легкий  біль  в  плоті,яка  відчувала  тіло  Оксани.  Вона  підняла  руки  догори,  лежала  тихо,немов  завмерла,він  все  зрозумів,це  остудило  його  бажання.  Та  відчував  себе  котом  у  якого  забрали  мишу.  Ривком  піднявся,на  ходу  зняв  брюки  і  кинувся  у  воду.
 Сполохалися  жаби  неподалік,десь  закричала  качка.  Вода  тепла  пестила  його  тіло,та  він  хотів  її  любові.
Вже  тверезо  оцінив  своє  бажання  та  ніяк  не  зміг  змиритися,коли,  коли  ж  вона  стане  нарешті  його.
-Оксанко,йди  до  мене,хвилюючим  голосом  позвав  Олексій.
Вони,як  діти  жартували  у  воді,плавали,плескалися  ,сміх  роздавався  далеко  над  водою    і  ніде  більше  нікого.
-Вже  підійшов  і    довго  цілував,вона  ж,  аж  захлиналася  від    поцілунків,
-Ти  будеш  моя?  Моя  до  смерті  чуєш!  Будеш?
І  тихо  ніжно  на  вухо  почув  ,
-Так,так,зараз,бо  кохаю  тебе  дуже.
Поніс  на  човен.  Щасливі  душі  відчули  один  одного,  два  тіла  стали  одним  цілим.  Той  біль  і  бажання  кохати  їх  не  зупинило.  Лише  місяць  підглядав  мінливо,а  зорі  мерехтіли,здавалося  раділи,що  вже  вони  стали  чоловіком  і  жінкою,що  це  справжнє  кохання,що  це  їхня  доля..
   Під  ранок  прийшли  додому  до  Оксани.  Тихо  відкрили  двері  крадькома  пробралися  в  її  кімнату,впали  знесилені    в  ліжко,засинали.  
На  ранок  снідали  мовчки,ніхто  не  наважувався  ,щось  сказати,батьки    побачили  обручки  ,  переглядались  один  з  одним.  Мама    майже  не  відводила  очей  від  Оксани,немов  намагалася  ,щось  запитати.
Мовчанку  перервав  Олексій,
-Я  прошу    руки  вашої  доньки,гадаю  все  буде  добре.
-У  нас  з  Оксаною  направлення  в  Дніпропетровськ,так  ,що  одружимося  вже  на  місті.
-Ну,що  ж  промовив  батько,наливаючи  в  келихи  вино,-
-Ви  молоді,шануйте  один  одного,поважайте,хай  допоможе  вам  Бог.
         Олексій  поїхав  в  Дніпропетровськ    на  початку  серпня,щоб  знайти  квартиру,вже  потім  забрати  Оксану.  Сам  же  вже  працевлаштувався  і  знайшов  лікарню    в  якій  мала    працювати  Оксана.  Їй  треба  було  приїхати  до  першого  вересня.
       Вже  майже  готувала  валізи  ,як  батько  прийшов  дуже  в  гарному  настрої,-
-Що  я  тобі  приніс,подивись,це  мені  передали      з  Одеси.
Він  витягнув  з  дипломату  туристичну  путівку  на  круїз  Одеса  –  Тбілісі  –  Одеса,  з  двадцять  дев`ятого  серпня  по  п`яте  вересня  і  весело,задоволено  помітив,
-Доню  така  нагода,буває  раз  в  житті,ти  ж  хотіла  помандрувати,сімейне  життя  почнеться,тоді  вже  навряд  чи  поїдеш.  Закажи  переговори  з  Олексієм,попередь  на  тиждень  пізніше  вийдеш  на  роботу,нажаль  путівка  одна,та  гадаю  його  ніхто  зараз  з  роботи    і  не  відпустив  би.
Оксана  відразу  насторожилася,
-Тату  ,а  це  не  задумка  нас  розлучити?
-Ні,доню,що  ти,  це  просто  так  тобі  повезло,а  що  до  Олега,то  Володимир  ,його  батько  казав,що  син  одружується  ,якась  його  однокурсниця  з  Вінниці,планують  запросити  нас  на  весілля  ,десь    в  жовтні  здається.
-Тобі  не  буде  сумно,він  взяв  три  путівки,та  й  там  до  тисячі  людей  буде  представляєш,який  лайнер,а  назва,ось  дивись,золотими  літерами  написано  »Адмирал  Нахимов».
             На  переговори  пішли  разом  з  батьком,спочатку  він  переговорив  з  Олексієм,тоді  вже  трубку  дав  Оксані.
Після  розмови  з  батьком  у  Олексія  не  було  багато  часу  на  роздуми,гадав  хай  сама  вирішує,що  робити,а  то  подумає,  що  він  їй  не  довіряє.
-Оксаночко,  я  люблю  тебе,гадаю  ти  сама  вирішуй.Я  почекаю,думаю  з  роботою  владнаю,якщо  ти  так  дуже  хочеш  .  
-Я  дуже  скучив  за  тобою,сонце  моє.  Ти  дивись  тільки  не  знайди  собі  когось  там,трохи  хвилюючим  голосом  говорив  Олексій.
-Ну,що  ти  Олексію,прийдеш  до  себе    на  квартиру  подивись  на  моє  фото  і  заспокойся,все  буде  добре,я    теж  тебе  люблю  і  цілую,пока….
Оксана  відчула  трохи  якусь  тривогу  в  серці,це  ж,  ще  десять  днів  поки  зустрінемось.  Серце  калатало,від  хвилювання,  минуло  лише  два  тижні,як  він  поїхав,а  вона  вже  так  скучила  за  ним.Та  нічого  і  на  довше  розлучалися  все  буде  гаразд,вже  заспокоювала  себе.
       Батько  проводжав  Оксану  на  поїзд,попереджав  ,які  пігулки  випити  в  разі,якщо  закачає.  Весело    розмірковував,яку  вона  красу  побачить  пропливаючи  по  морю,її    в  Одесі  мав  зустріти  Олег  з  нареченою.
         Вже  відпливав  величезний  ,красивий      лайнер,люду  було  справді,як  комах.  Проводжаючі    посилали  поцілунки,  грала  весела  музика,їх  трьох  прийшли  проводжати  батьки  Олега.
       Першого  вересня  всі  канали  по  ТБ  повідомляли  про      страшенну  трагедію  ,яка  сталася    тридцять  першого  серпня  о  двадцять  другій    годині  при  зіткненні  суховантажа  «Пётр  Васьев»  і  лайнером  «Адмирал  Нахимов».  
             Поїзд  Новоросійськ-Москва  відправився    за  графіком.  В  купе  сиділо  четверо  чоловіків  з  понуреними  головами,вони  поверталися  з  розпізнання  загиблих.  Олексій  схилив  голову  до  столу,волосся  біля  висків  взялося  сивиною,а  очі  вже  не  мали  сліз….
       Минуло  тридцять  років….    На  могилі  Оксани  ,як  і    завжди  тридцять  першого  серпня    з`являлися  дві  вази  з  трояндами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712687
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ніна Незламна

Після випускного/проза/

Чудовий  ,ясний  світанок  пробуджував  все  на  землі.  Яскраві  сонячні  промені  танцювали,  вигравали  фіолетовими,світло  –  синіми,  синіми,  а  часом  рожевими  кольорами.  Немов  один  перед  одним  хизувались,який  з  них  вміє  краще  мерехтіли  .  Небо    на  сході    вже  світло-голубе  і  чисте,  зовсім  немає  хмаринок.  Аж  десь  там,  вдалені,туди  на  захід,здавалося  підпирали  від  обрію  дві  великі    темно-сірі    хмари.  .
Вже  маленькі    пташки  пурхали  час  від  часу  над  землею  і  знову    зникали  в  високій  траві  і  в  кущах.  Скрізь  світилися    золотим  сяйвом  чисті    роси  ,  здалеку  здавалися    криштальні.
             Після    випускного  вечора    не    поспішали  ,йшли  не  далеко,  та  за  розмовами    добрели,  аж    до  річки,трохи  далі  вже  розлігся  широкий  став.  Густий  ,високий  очерет  і  зілля    немов  охороняли  їх.
 А  далі  потопала  в  шовкових  травах    і  квітах  долина.
 В  небо  здійнявся  красень-лелека  ,широко  розправивши    крила    літав,кружляв    ,оглядав,    що  діється  довкола.
Олексій  з  Оксаною  сиділи  на  великому  сухому  дереві    навпроти  річки,  на  пагорбку,між  квітучих  шовковиць.  Чарівні  пахощі  літали  навкруги,  від  річки  відчувався  запах  зілля  і  води,свіже  повітря  наповнювало  серця  радістю.
                 За  плечима  ,  трохи  вище  ,виднілись  дачі,а  далі    до  траси  листяний  ліс  ,який  тягнувся  ,аж  до  містечка.
По  воді  мерехтіли  перші  сонячні  промені.
-Ой  дивись  ,дивись,-  показувала  на  річку    Оксана.
Там  плескалися  сріблясті  рибки,то  одна,то  за  нею  друга,немов  гралися  в  схованки    і  по  воді  розходилися    пружні  круги.  
-Тихо…  Не  кричи,  бо  злякаєш…,
-  спокійно    промовив  Олексій  і  махнув  рукою    під  окрай  річки.
 На  піску  сиділи  дві  жаби,  вирячивши  очі  ,полювали  на  комах.
 А  над    водою    майже  на  місці  висіла,махала  крилами  бабка.    Та  раптом  крутнулася    і  швидко  зникла,почувся  в  чагарнику  шурхіт,мелькнула  видра  і  шубовтнулася  в  воду.
-Оце  да!  Ти  бачив?-  тихо  запитала  дівчина.    Він  кивнув    головою,великий  палець  приклав  до  губ,показав,щоб  мовчала.
Сиділи    задоволені,не  зводили  очей  з    річки,милувалися,як  рябила  вода  від  вітру  і  виблискували  на  сонці    водяні  білі  лілії.  А  зовсім  поруч  нахилилась  стара  плакуча  верба,її  коси  купалися  в  воді,  під  ними  вода  немов  завмерла,що  навіть  видно  було  водорослі  і  зграйки  маленьких  риб.
Десь  далеченько  почувся  крик  качки,відразу  пролунало  кілька  звуків  у  відповідь.  На  другій    стороні  річки,ще  дрімали  два  лебеді,голови  були  сховані  під  крила.
-А  може  вже  підемо?-  запитала  Оксана,обхватила  себе  руками.
-От  я  дурень,ти  ж  в  легенькому  платті,прохолодно..
Зняв  з  себе  жакета,накинув  на  плечі,,  подивився  в    красиві,  голубі  очі,врешті  ніжно  поцілував  в  уста.
Вона  нічого  не  сказала,трохи  зашарілася,почервоніла.
-Ти  пам`ятаєш,як  ми    ще  в  п`ятому  класі  приходили  сюди,я    вчив  дівчат  плавати?-  запитав  хлопець
-А  чому  ж  ні,звичайно  А  ти  не  забув,як    в  восьмому  класі  хлопці  взяли  в  когось  на  дачах  надувний  човен  і  ми  сперечалися  хто  буде  першим  кататися  ?    І    ,як  тоді  прибіг    хазяїн  за  ним,-  посміхнувшись  продовжила  розмову  дівчина.
-  Так,збігло  дитинство,вже  й  юність  тікає…  Ми  вже  дорослі,на  нас  чекає  зовсім  інше,нове  життя,-  помітив  Олексій.
-Ти  ж  знаєш  ,я  подаю  документи  в    Н  Т  У  (  Х  П  И  ),  думаю  все  буде  гаразд,треба    вчитися,щоб  чогось  досягти.
-Тобі  хочеться  в  Харків?.Я  тут  поближче  в  Вінницю,  в  медичний  університет  хочу,та  не  знаю  чи  вийде  ,великий  конкурс.
-Ми  ж  не  слабаки,  будемо  впевнені  в  собі,      поступимо  вчитися,принаймні  я  так  надіюсь  і  мрію,все  буде  добре….
-Почекай,зараз  прийду  ,-    сказав  Олексій,  піднявся  в  гору  за  шовковицю    і  зник.
Вона  дивилася  вслід  і    тішилася  ним.  Красень,думала  про  себе,стрункий,чорнявий,ще  й  розумний.  Ловила  себе  на  думці,що  давно  їй  подобається,  себе  не  вважала  красивою,та  русяве  густе  волосся  вражало  всіх  в  класі  своїм  блиском.  А  за  очі,  в  класі  хлопці  шепотіли  між  собою,що  один  погляд  міг  звести  з  розуму,  та  на  ці  розмови  дівчина  не  звертала  уваги.
Вони    в  школі  сиділи  в  різних  рядах,  часом  помічала  його  погляд,піднімала  голову,обоє  ж  червоніли,  перша  опускала  очі.
 Це  тільки  після  Новорічного  карнавалу  став  проводити    її    зі  школи  додому    А  на  свято  Восьмого  Березня  привітав  квітами,був  дуже  веселий,багато  розповідав  про  свої  плани,що  хоче  працювати    в  сфері  технологій,того  вечора  він  перший  раз  її  поцілував.    В  останній  місяць    занять  залишалися  після  уроків  в  школі,зубрили  формули,  готувалися  до  екзаменів.  
           Поїде    вчитися,тай  по  дружбі  ,думала  дівчина,хто  знає,що  буде  через  п`ять  років…
             Вже  зовсім  виринуло  сонце  і  промені    лягли  на  росяну      траву,яка    блистіла,переливалася,мерехтіла  зелено-синім  кольором  немов  шовк.
Він  стояв  перед  нею    і  посміхався,  -  Дивись  що  я  знайшов!
В  долонях  тримав  яскраво-червоні,кругленькі  полуниці,
-  Бачиш,це  далі  на  пагорбі,їх  правда  не  багато  там….  Їж,це  тобі,я  трохи  наївся  коли  збирав…
Вона    задоволено  подивилася  ,подякувала.  Він  дивився  в  її  очі,здавалося  намагався    запам`ятати  їх.
           Хлопець  сів  поруч  з  нею  ,з  долоні  брав    по  одній  суниці  підносив    до  губ,щоб  вона  їла.  Задоволена  всміхалася  і  після  кожної  дякувала.  Вже,  як  всі  з`їла  ,обоє  розсміялися,він  поцілував  ..
-Мені  здається  ,що    буде  дощ,бачиш  ,ті  хмари,що  були  на  заході,  вже  до  нас  підкрадаються  і  вітерець    почав  віяти  прохолодний,-
міцно  обійнявши  проговорив  Олексій.
     Оксана  вибралася  з  обіймів,піднялася,
-    Ну  то  пішли,бо  й    так  далеко  заперлися,  скільки  часу  мине  поки  доберемося,а  то  й  справді,  ще  змокнемо.
       Піднімалися  під  горб,  з  кущів  вилетіли  сполохані  горобці.
-О,бачиш,ховаються,напевно  точно  буде  дощ.
   Взявшись  за  руки  прямували  дорогою  під  лісом,а  поряд    красувалося  на  сонці  поле  з  конюшиною.
-Почекай,-  моргнувши  сказав  їй.  
Вже  попід  лісом    в  траві  рвав  квіти.  Ромашки,дзвіночки  і  листки  папороті  склав  у  букет,  демонстративно  підніс  і  вклонився  ,  чмокнув  в  щічку.
Вона  збуджено  сміялася,як  мала  дитина  підносила  квіти    вгору  і  знову  весело  сміялася.
Опанувавши  себе  від  емоцій  проговорила,-
-Ой  насправді,яка  чудова    природа,яка  краса  довкола  нас.  Наша  земля  найкрасивіша,наша  земля  найщедріша,як  можна  її  не  любити.  і  десь  їхати.
-Та  ,що  ти,  тож  я  ,  в  Україні,проминуть  п`ять  років  швидко,та  й    літом  же    буду  вдома,ще  не  раз  полюбуємося  разом    природою.
-Пішли  швидше,бо  вже  накрапає  дощ,-  проговорила  Оксана.
Ой,дивись  ,там  при  дорозі  стара  скирта  ,побігли  заховаємось,-запропонував  Олексій.
Познімали  капці,босоніж,як  малі  діти  бігли  до  скирти.
     Ті    хмари  здавалося  не  великі  та  дощ  йшов  гарний.  Вони  весело  сховалися  в  соломі,лише  ледь  виднілися    прикриті  обличчя.
-Ну  нарешті,закінчився…Ти  змок?,запитала  дівчина..  
-Я  -  то  в  твоєму  жакеті,а  ти  в  одній  сорочці.  Тепер  вигляд  в  нас  напрочуд  не  карнавальний,-  продовжила  вона  і  вилізла  із  скирти.
-Та  ні,так  трохи,-  заперечив  Олексій.
Знову  яскраво  виглянуло  сонце,ледь  сірі  хмари  пливли  вдалину  і  небо  стало  синьо-голубе  та  де-не-де  з`явились  маленькі  ,білі  хмаринки.
Вони  задерли  голови  догори  вже  милувалися  небом.  Ласкаві  промені  падали  на  їхні    обличчя,  примруживши  очі    посміхалися,  раділи  ,насолоджувалися  теплом.    
     Олексій  підійшов  до  неї,збирав  останню  солому  на  голові,обтрушував    плаття  ,обіймав.  
-Ну  пішли  прохолодно,-  вириваючись      проговорила  дівчина.
         Грунтова  дорога,аж  блистіла  від  дощу,ноги    ковзали  по  ній..Він    взяв    під  руку,весело  шльопали  по  багнюці.
               Нарешті  добрались  до  траси.  Хлопець  нарвав  багато  трави,вона  ж  звичайно  була  мокра,намагався  витерти    Оксані  ноги.
Їй  було    не  зручно,трохи  соромилась,    стояла  на  одній  нозі  трималася  за  нього,  від    лоскоту  заходилася  сміхом,він  задоволено    з  посмішкою  спостерігав.  Врешті    дістав  носову  хустинку    витирав    майже  чисті  ноги,взував  капці.
Вся  розчервоніла  від  сміху  підійшла    чмокнула  в  щоку,та  він  обійняв  і  вже  цілував  в  уста.
           По  широкій  трасі    проїхала  ,засигналила  машина.
-Ой,що  ми  робимо,  нас  же  бачать,-  проговорила    вириваючись  дівчина.
Взялися  за  руки,щасливі,радісні  йшли  по  обіч  траси  з  надією  в  світле  майбутнє,    перед  ними  стелилась  велика  дорога  в  нове  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712117
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ганна Верес

Земля. Сніги. Мороз пищить…

Земля.  Сніги.  Мороз  пищить…
Усе  тепла  шукає.
Донбас  кипить.  Броня  тріщить:
Карає  «брата»  «Каїн».

Невже  біблійний  цей  сюжет
В  житті  існує  вічно?!
Та  мій  народ  –  не  Авель  же  –
Ми  люди  героїчні.

Палають  душі  не  вогнем  –
Великою  любов’ю,
Тож  москалів*  ми  проженем,
Закривши  край  собою.

Нехай  мороз!  Нехай  зима!
Хай  небеса  –  в  загравах!
Святішого  для  нас    –  нема,
Як  знищить  вовчу  зграю.

Настане  світла  ще  пора
Й  сніги  стечуть  водою.
Ми  ж  будем  сіять  і  збирать.
Не  знаючись  з  бідою!
17.01.2017.
*  "Москалi"*  -    назва  тих  людей,  якi  хвалять  Путiна,  пiдтримують  дii  Путiна,  спрямованi  на  розшматування  Украiни.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712931
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Світлана Моренець

В ПОЛОНІ СПОГАДІВ

Пірнуло  місто  в  сиво-білий  смог,
молочна  пелена  заслала  вікна.
Колотить  серце,  мовби  від  тривог,
хоч  –  ні  думок,  ні  почуттів...  Одвикла
від  гурту,  я  в  жаданій  самоті
над  віршами  хвилинку  помудрую...
і  полечу  в  деньочки  золоті  –
в  своїм  минулім  тінню  помандрую.
Там  знані  й  рідні  –  всі  іще  живі,
ще  туга  душу  втратами  не  рвала.
В  натягнутій  сердечній  тятиві
стріла  кохання  долю  чатувала.
Здавалося,  життя  не  має  меж,
а  почуття  –  довічні  і  взаємні!
Красива  –  і  в  наряді...  й  без  одеж!
Всі  люди  –  світлі!  Тільки  ночі  темні...

Злетіло  в  мить...  Живу  вже  без  вітрил,
а  музика  –  piano,  не  мажорна.
І  мрії  веселкові  стерлись  в  пил,
пропущені  через  життєві  жорна.
І  хоч  не  все  в  житті  "уже  було",  –
на  долю  плакатись  не  вдячно  й  грішно,  –
безцінне  і  найкраще  відцвіло
і  вхід  до  нього  замкнено  навічно.

Душа  ятрилась  виром  почуттів,
і  нуртувало  пам'яті  джерельце.
...  А  смог  за  нічку  інеєм  осів,
а  теплий  спомин  –  на  скрижалі  серця...

                                       17-18  січня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ганна Верес

Що ж трапилось з тобою, Україно?

З  війною  й  третє  літо  пролетіло,
Осінній  смуток  випила  зима…
Донбас  перетворився  у  катівню
Для  тих,  борцем  хто  став  проти  Кремля.

Доноси  знову  в  моді  у  Донбасі  –  
Чи  не  в  30-ті  зроблено  стрибок?
Хоча  2017-ий  на  часі,
Не  популярні  Правда  і  Любов!

Історія  не  знає  поворотів,
Та  37-ий  там  таки  запах:
Доноси  на  сусідів-патріотів,
Котрі  готові  вже  створить  УПА.

Закуті  в  сніг  стоять  німі  руїни,
Де  донедавна  сріблом  лився  сміх…
Що  ж  трапилось  з  тобою,  Україно?
Коли  і  як  примириш  ти  усіх???
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712700
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Ганна Верес

Коли сонечко сяде за ліс

Коли    сонечко    сяде    за    ліс,
Небо    вишиють    ніжні    серпанки,
Я    іду    по    нагрітій    землі,
Котра    вистигне    тільки    до    ранку.

А  внизу    мене    стріне    вода,
У    полон    забере    мої    очі,
Місяць    молодо    вниз    погляда,
Де    замовкла    вода      й    не    хлюпоче.

Я    у    воду,    ще    теплу,    зайду,
Буду    слухать,    як    річечка    дише,
Комарі    у    цей    час    не    гудуть    –
П’ють    зі    мною    і    місяцем    тишу.
10.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712693
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Леся Утриско

Напишу тобі, мамо, листа.

Напишу  тобі,  мамо,  листа
Із  далекої  мої  чужини,
В  нім  молитва  моя  до  Христа,
Моя  сповідь  для  тебе  й  родини.

Напишу  тобі,  мамо,  слова,
Що  не  встигла  колись  я  сказати-
Зачекай!-  знов  стікає  сльоза...
Ти,  старенька,  стоїш  коло  хати.

Не  сказала  тобі  я-  Пробач!
Ти  сама,  як  ота  сиротина:
Я  вернуся,  ти  тільки  не  плач,
Бо  лелекою  стала  дитина.

Напишу  тобі  рідна...зажди,
Всі  дороги  встелю  рушниками,
Ти  за  обрій  так  скоро  не  йди,
Зачекай!-  Я  вернуся  з  вітрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712613
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Світлана Моренець

СИНОЧКИ, ВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ!

Кружляє  сніг,  мете  до  підвіконня,
і  ніч  безкрайня  тягнеться,  як  сум...
В  полоні  у  безжального  безсоння
холоне  серце  від  тривожних  дум.
До  сина  всі  думки  мої  прикуті  –
він  на  війні  о  цій  лихій  порі  –
і  перед  образами  на  покутті
молюся  до  ранкової  зорі.

Приспів:

Всі  молитви́  прошепочу
за  тебе,  найдорожчий  мій.
Від  хвилювань  я  не  втечу,
бо  знаю:  був  жорстокий  бій.
–  Мій  Боже,  кулі  відведи,
щоб  біль  синочків  не  зморив!
І  захисти  всіх  од  біди,
тих,  хто  собою  нас  прикрив!

Але  повзе  колючими  голками
до  серденька  біди  передчуття...
Прославившись  орлами-вояками,
б'єтеся  ви  до  самозабуття.
І  страх  в  азарті  бою  відступає...
Свистять  осколки,    мов  осиний  рій...
Та  раптом  душу  струмом  пробиває:
–  Ох,  що  з  тобою  сталось,  сину  мій?!

Приспів:

Я  горлицею  полечу
над  степом,  понад  кручею.
Підбитим  птахом  закричу
над  раною  болючою!
Тебе  до  серця  пригорну,
страждання  заберу  собі,
невідворотне  відверну,
не  кину  я  тебе  в  журбі,
рідненький    мій!..

Синочки!  Нині  ви  в  боях,
та  ждуть  вас  в  селах  і  містах.
Благаю!  Будьте  всі  живі
на  славу  нашої  землі!
Щоби  не  плакати  вдові,
і  не  сиві́ти  матерям,
на  зло  здурманеній  москві
і  вбивцям-виродкам-"царям",  –

ЖИВІТЬ,  СИНИ    МОЇ!!!

                                             16.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Мати й зоряна ніч

[u](Багато  загиблих  у  Донбасі  були  єдиними  синами  у  сім'ях,  часто  залишаючи  матір  одну.  Не  можу  обминути  цю  тему.)[/u]

А  за  вікном  стояла  сонна  ніч,
На  плечі  зоряну  накинувши  свитину,
Серед  мільярдів  недосяжних  свіч
Десь  та  –  одна  –  зоря  її  дитини.

І  погляд,  стомлений,  матусиних  очей
Перебирає  ніжно  кожну  зірку,
А  в  серці  рана,  мов  вогнем,  пече,
Й  душі  так  важко,  одиноко  й  гірко…

Один  у  неї  він,  єдиний  син  –
Дитя  її,  надія  і..  кровинка,
Тепер  приходить  у  короткі  сни,
І  спогадам  її  нема  спочинку.

«Чом,  доле,  сина  ти  не  вберегла?
Чом  кинула  його  на  полі  брані?
В  Донбас  дитину  нащо  повела?»  –
Кричала  із  грудей  матусі  рана…

І  журить  небо  біль,  нестримний,  фраз.
Безмовна  вись  аж  знітилась,  темніла,
Й  тремтіли  зорі  в  котрий  уже  раз,
Бо  туга  матері  за  сином…  теж  боліла.
15.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712474
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Чиїм ти є солдатом?

(Вірш  про  антигероїв.)
Генерал    Василь  Блохін,  кавалер  ордена    Трудового  Червоного  Прапора,  ордена  Леніна  та  інших  високих  державних  нагород  був  чекістом  і  головним  катом  при  сталінській  системі  у  20-40-х  роках,  керував  розстрілами  більше  10000  чоловік,  виконуючи,  (  за  словами  Сталіна)  чорнову  роботу.  Він  особисто  вбив  біля  700  поляків  у  Катині.
Вірш  стосується  і  співробітників  «Беркуту»,  котрі  воювали  проти  повсталого  народу  на  Євромайдані  у  2013-2014  р.р.

Була  ж  така  професія  «палач»
З  Компартії  квитком  в  своїй  кишені.
«Совіцький»  він  смакуючи  калач,
В  людей  стріляв,  мов  по  живій  мішені.
Прицільно  й  сміло  кулю  посилав
Частіше  у  потилицю  він  жертві.
В  званні,  мов  гриб  після  дощу,  зростав,
Без  Бога  помагав  людині  вмерти…

Служитель  він  закону?  –  Сатани!
Йому  дістався  камінь  замість  серця,
Не  відчував  і  власної  вини  –
Лише  вбивать  життєвим  стало  сенсом.
Десятки  тисяч  пар  людських  очей
Плили  перед  курком.Серця  спинялись...
Щоб  зірка,  п’ятикутна,  на  плече
Упала,  вбивця  був  завжди  слухняним.
Важкий  фінал  у  генерала  був
Й  людського  співчуття  не  міг  він  мати  –
Закон,  важливий,  вбивця  той  забув  :
Життя  людей  не  можна  позбавляти.

Торкнулась  теми,  давньої,  в  вірші,
Бо  по  пекельнім  летимо  ми  колу…
Чи  ворухнулось  щось,  людське,  в  душі
У  беркутівця,  що  служив  зразково,
Коли  забувши  головний  закон,
Такі,  як  він,  "пожартували"  кров’ю?
Громадянин  це?  -  Немічний  кокон,
Ні  співчуття  у  нім,  ані  любові.

Тож  перш,  ніж  руку  на  народ  піднять,
Гарненько  зваж,  чиїм  ти  є  солдатом,
Що  честь  і  совість  –  зовсім  не  «фігня»,
Й  найбільший  гріх  –  ці  якості  продати!
Не  стань  в  житті  коконом-палачем  –
Такого  і  Всевишній  не  прощає,
Під  камуфляжем  чи  під  шкіряним  плащем
Народ  твоє  хай  серце  захищає.
15.01.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Мені зараз хочеться

Мені  зараз  хочеться  просто  лягти  і  заснути...
Без  снів  і  без  мрій,  без  нічого,  забутись  —  і  все...
І  стати  листком  на  воді,  або  річкою  бути,
І  просто  пливти...  Течія  все  ж  кудись  принесе...

Мені  зараз  хочеться  із  журавлями  у  вирій,
У  сонячний  край,  де  в  зелене  одягнутий  сад,
Ромашкове  поле,  і  в  небі,  до  дзвінкості  синім,
Лелеки  навчають  літати  своїх  лелечат!

Мені  б  стати  річкою,  мовчки  дивитися  в  небо,
Воно  б  віддзеркаленням  тихо  пливло  по  мені
І  знало  б  усі  мої  мрії  таємні  й  потреби,
І  лоскітно  хмарами  гралося  у  глибині...

Ромашкове  поле  все  біло-яскраво-зелене,
І  Ти  на  світанку  по  ньому  до  мене  ідеш.
Як  в  дзеркало,  в  воду—  у  очі  —заглянеш,  у  мене,
Захочеш  умитись  -  і  з  мене  води  зачерпнеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ганна Верес

Плине доля…

Плине  птахою  

Доля  в  небі,

Розпашілому  від  війни,

У  зажурі-тривозі  

верби  –

Миру  хочуть  давно  вони.


Плине  доля

Над  чорним  полем,

Хвилювалися  де  жита…

Серце  матері  

Рветься  болем  –

Упізнала  ж  своє  дитя.


Плине  доля

Над  полем,  білим,

Залишає  кривавий  слід…

Її  крилонька

Геть  зболіли…

Туманіє  навколо  світ…


Плине  доля

Над  бором,  сивим,

Слабша  помах  її  крилят…

«Ти  тримайся,  

Коханий  сину,»  –

Закликає  його  земля.


Тихим  болем

Луна  озвалась,

Покотилася  в  далину  –

Доля  то  

За  життя  змагалась,

Проклинаючи  цю  війну.
14.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712247
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ганна Верес

Їх три було

[u](Світлій  пам’яті  загиблих  морпіхів  присвячую)[/u]

Їх  три  було,  відважних,  і  хоробрих,
Вернутись  не  судилось  їм  назад.
Тривожна  звістка,  чорна  і  недобра,
Поранила  усіх,  немов  гроза:
Ворожа  міна  шлях  їм  перервала,
Життя  лишивши  дужих,  молодих,
Котрі  ординську  втримали  навалу,
Яку  нечистий  в  Раші  наплодив.

Їх  три  було,  сміливих,  сильних,  мужніх,
Землі  й  присязі  відданих  синів,
Їм  доля  України  небайдужа,
Хотіли,  небокрай  щоби  яснів.
Їх  три.  Морпіхи.  Різного  всі  віку,
Але  одну  несли  в  собі  любов,
І  кожен  був  бійцем  і  чоловіком,
Котрий  і  в  сні  боявся  стать  рабом.

Вдяг  січень  вкотре  траурну  хустину
І  цих  героїв  в  небеса  провів…
А  кожен  з  них  –  то  є  чиясь  дитина
І  незабутня  пара  удові…
Вічна  слава  героям:
мол.  сержанту  Миколі  Охріменку,
мол.  сержанту  Сергію  Соньку,
старш.  Матросу  Сергію  Трубіну,
котрі  під  час  виконання  бойового  завдання  
8  січня  2017  року  підірвалися  на  міні.  (Їх  вік  -  23,  29  і  53  роки)
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712245
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ

ВІДОМІ    ІСТИНИ

***
Неважко  відрізнити  дійсно  мудрих,
від  того,  хто  лише  нам  "мізки  пудрить".

***
Чим  більше  мудрість  світу  осягаєш,
тим  менше  коло  щирих  друзів  маєш.

***
Як  нас  занапастити,  –  доля  знає:
вона  тверезий  розум  відіймає.

***
Покірно  стерпівши  образу,
наступну  викличеш  одразу.

***
Солодшим  те  здається,
що  важче  дістається.

***
Чомусь  чуже  для  нас  миліше,
нехай  і  гірше,  аби  інше.

***
У  статі  сильної  побільшало  декору...
Все  менше  лицарів  без  стра́ху  і  доко́ру.

***
Як  легко  співчуваємо  нещастю!
Як  важко  порадіть  чужому  щастю...

                               14.01  2017  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Любов Іванова

МАМИНА ГЕРАНЬ

Дом  опустел..  Уж  неделя,  как  мама  ушла
В  мир,  где  душа  поселиться  готова  навечно.
Нет  с  той  поры  в  нашем  доме  былого  тепла.
Все,  что  жило,  все  приблизилось  к  точке  конечной.

Мама  ушла...  Рассказав  до  того,  что  и  как,
Что  раздавать,  кому  шкаф,  а  кому-то  посуду,
Даже  пиджак,  свой  девичИй  потертый  пиджак
Глаше  -  соседке,  с  одеждой  у  бабушки  худо.

Старый  казан  был  завещан  соседке  другой..
Будет  ей  в  чем  корм  скоту  собирать  и  отходы.
Тихо  шептала:  "Мне  надо  уйти  на  покой.
С  верою  в  то,  что  не  зря  прожила  свои  годы...."

Распорядилась....  ушла  в  предрассветную  рань...
Все  говорят,  что  отходит  душа  на  рассвете...
-  Мамочка!  Мам...  А  куда  же  девать  мне  герань?
Ты  же  её  больше  всех  обожала  на  свете.

Старый  горшок.  В  нем  вазон,  неказистый  на  вид
Листья  свои  опустил  так,  как  будто    бы  плачет..
Каждый  листок  по-сиротски  от  страха  дрожит
Вроде  ему  час,  как  маме  ушедшей,  назначен.

Что  тут  решать,  это  память  о  маме  моей.
Мне  уезжать,  я  присяду  в  избе  на  минутку.
Мамин  вазон  я  укутаю  кофтой  своей,
Надо  спешить  на  последнюю  в  город  маршрутку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Леся Утриско

Ти- небесний мій Рай.

Мій  розхристаний  дощ,
Моя  вічна  життєва  Голгофо,
Молитви  людських  прощ,
У"Осанні"  відспівана  строфо.

Сонця  промінь  в  пітьмі,
Моя  сповідь  на  чистім  престолі,
Заповіт  у  письмі,
Мій  спаситель  од  вічного  болю.

Моя  радість  і  сум,
Рождество  і  смертельна  покуто,
Мій  читець  вірних  дум,
І  причастя,  прийняте  розкуто.

Мій  квітучий  розмай,
В  нім  стежина  протоптана  гоже:
Ти-  небесний  мій  Рай!
Мій  єдиний  і  вічний  мій  Боже!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ніна-Марія

Любові невичерпне джерело

[color="#051b3b"]Роки,мої  роки,  птахи  крилаті,
Верніть  мені  ту  юність  золоту,
Там  де  стрічала  мама  біля  хати,
Де  вишні  буйно  квітли  у  цвіту.
 
Стежина  та,  що  слалась  до  городу.
За  ним  виднівся  невеличкий  став
І  клен,що  посадив  колись  мій  тато
Щоб  він  зі  мною  разом  підростав.
 
Шовковиця  стара  така  й  розлога,
Минуло,  мабуть,  їй  уже  сто  літ,
І  кущ  троянди,  що  біля  порога,
Який  п'янив  мого  дитинства  цвіт.
 
І  гріє  щемний  спомин  мою  душу
Любові  невичерпне  джерело,
З  якого  п'ю  оту  цілющу  воду,
Те  материнське  й  батьківське  тепло.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ганна Верес

Життя – це…

Життя  –  це  не  завжди  пряма  дорога
І  ти  на  ній  –  без  досвіду  турист,
Коли  не  знаєш,  звідки  ждать  підмоги,
Та  хтось  тобі  наказує:  борись!

Життя  –  ріка,  глибока,  швидкоплинна,
Котра  несе  людину  в  майбуття,
Пливи  й  знаходь  ті  на  шляху  перлини,
Котрі  б  тебе  будили  до  звитяг.

Життя  –  це  дивовижно-хлібне  поле,
Де  між  колоссям  –  зрілі  полини,
Де  чайкою  кигиче  власна  доля,
Коли  те  поле  в  ранах  від  війни.

Життя  –  любов,  велика  і  всесильна,
Готова  ізцілить  собою  всіх.
Це  шлях,  важкий,  від  матері  до  сина,
Це  божий  світ  у  всій  його  красі!

Життя  –  це  рани,  іноді  утрати,
Але  і  тут  рятує  нас  любов,
Якою  наділяє  діток  мати
І  освятив  давно  Великий  Бог!
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Ганна Верес

До поетів

Не  гріх  –  любов  початком  є  людини,
Саме  вона  всім  душі  зігріва
Від  крику  першого  маленької  дитини
Й  допоки  двері  в  вічність  відкрива.

Коли  ж  мороз  постукає  у  серце
І  душу  закує  в  льоди  зима,
Заклякнуть-захолонуть    ритми  скерцо,
І  Муза  теж  замовкне,  мов  німа.

Тож  сіймо  між  людьми  любові  зерна,
Хай  проростуть  і  забуяє  цвіт.
Це  наші  будуть  крапельки,  мізерні,
Для  того  щоб  теплішав  білий  світ!
14.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Леся Утриско

Всі Маланку частували.

Впав  на  землю  Божий  вечір,
В  небі  зорі  тріпотали,
Із  старим,  вже  Новим  роком,
Всі  Маланку  частували.

Зодяглася  в  пишні  шати,
Василя  під  руку  брала,
З  колядою  йшла  до  хати-
Любо  й  мило  щедрувала.

Ясним  місяцем  світила,
Господарів  сповіщала:
Щоб  земля  рясно  родила,
Господиня  гроші  мала.

Усі  печі  оглядала,
Де  лягала  спочивати,
Та  зерно  Васильку  дала,
Аби  щиро  засівати.

Засівайся  пшениченько,
Хай  хліби  рясні  зародять,
Щедруй,  любий  Василенько,
В  хороводах  дівки  ходять.

Зігрій  душу,  зігрій  серце,
Личко  біле,  рум'яненьке-
Задивилось  у  люстерце
Дівча  гарне,  молоденьке.

Візьме  козу  до  таночку,
Так,  що  сили  воно  має,
Защедрує  щедрівочку:
Христос  скоро  ся  Хрещає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711965
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Привітання друзям по сайту

Поспішаю  щодня  на  сайт,

Де  чекають  на  мене  друзі,

Де  поезій  рясна  краса

І  закохані  в  ліру  душі.


Там  злилася  небесна  синь

З  далиною  степів  і  моря,

Діамантові  сни  роси

І  велике  народне  горе.


Гуркіт  вітру  там  і  грози

В  парі  з  тишею  повінчались,

Й  материнської  біль  сльози

За  дітьми,    що  не  повертались.


Міць  козаччини  сива  там

І  вкраїнства  дух,  незборимий,

Там  кохання  п’янкий  кришталь

Заворожує  свіжу  риму.


Із  Маланкою  привітать

Поспішаю,  рахую  кроки…

Довгі  стеляться  хай  літа!

Зі  старим,  ба,  Новим  вас  роком!
13.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Народному герою-земляку Івану Банку

На  скроні  впала  перша  сивина  
Сьогоднішньому  нашому  герою.
Пофарбував  не  іній  їх  –  війна  –
Саме  вона  покликала  до  бою
Івана  із  далекого  села,
Що  загубилось  між  полів,  широких,
Спочатку  в  Югославію  вела,
Тепер  в  Донбас,  де  з  братом  вже  два  роки.

Війну  бійці  пізнали  у  лице,
Їм  не  забути  запах  диму  й  крові.
Не  раз  їх  ворог  частував  свинцем,
Та  до  землі  не  зменшилось  любові.
Сьогодні  в  Вільний  Степ  Іван  прибув,
Щоби  вдихнути  запах  дому  й  волі,
Вклонитись  степу  також  не  забув
Й  кохання  стрів,  яке  послала  доля.

Не  кожен  з  нас  героєм  може  стать  –
Війна  для  цього  кращих  обирає,
В  сім’ї  великій  дружній  він  зростав,
Тепер  Герой  Народний  –  гордість  краю.
Важкий  для  України  зараз  час
І  лиш  такі,  як  він,  кують  їй  долю,
Повернуть  Крим  і  вивільнять  Донбас.
І  Вільний  Степ  –  село  стане  відомим!
10.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711903
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Радченко

Вже не запитую

Вже  не  запитую  себе:  чому
Усе  частіше  думаю  про  вічність?
Сама  з  собою  цілу  ніч  мовчу,
В  безсонні  бачу  днів  моїх  логічність.
А  за  вікном  кружляє  знову  сніг,
Чи  серпень  розсипає  зорепади,
Чи  лист  багряний  падає  до  ніг,
Чи  соловейко  тьохкає  рулади.
Ось  знову  замінила  календар  —
Старий  сьогодні  став  вже  непотрібним.
І  час,  життя  єдиний  володАр,
Обдарить  знову  серпантином  срібним
З  секунд,  годин,  років,  ночей  і  днів.
Хіба  бува  ціннішим  подарунок?
І  знову  я  рядочками  віршів
Життя  малюю  різнобарвним  візерунком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711939
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Валентина Ланевич

Як вмирає осінній листок.

Як  вмирає  осінній  листок,  що  укрив  його  сніг,
Так  самотня  душа  помирає  в  схололому  тілі.
Чи  то  присуд  такий,  чи  обставин  жахливих  то  збіг,
Що  очі  вологі  із  сумом  і  вуста  занімілі?

Тільки  серце  так  б’ється  шалено  від  згадки,  подій,
Де  у  щасті,  любові  хвилинно  години  збігали.
Ні,  не  вірю,  що  жив  у  тобі  тоді  схований  змій,
Коли  ми  розпашілі  обоє  утоми  не  знали.

Без  жалю  я  би  тисячі  раз  повторила  той  шлях,
Хай  там  що:  і  печаль,  і  розлука,  і  чекання,  і  лінч.
Стала  тінь  я  твоя,  по  твоїх  йду  неспинно  стопах
І  тепло  на  плечах  -  я,  як  у  небі  згаса  моя  ніч.

13.01.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711936
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Ганна Верес

Під загрозою уся наша планета

Здолаю  океани  і  моря,
І  паралелі,  й  шир  меридіанів,
Звернуся  до  усіх  простих  мирян:
«Любіть  цей  світ,  прекрасний  і  жаданий.

Поставте  перепони  для  війни,
Бо  в  небезпеці  вся  наша  планета.
Під  подихом  небесних  зоряниць
Вона  народить  нам  нових  поетів,

А  ті  співати  будуть  про  красу
І  про  любов,  високу,  непідвладну
Ні  розуму,  ні  волі…  Й  дивний  сум
Торкнеться  тих,  хто  є  напівгалантним.

Бо  лиш  краса  й  любов  врятують  світ  –
Слова  ці  істину  святу  «глаголять»:
І  поняття  про  мир  стають  нові,
Що  не  дозволять  мій  народ  неволить!
28.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ганна Верес

У світ прийшли не для війни

В  тихі  сни
Запрошу  я  ніч,
Побесідую
Із  зірками.
До  далеких
Торкнусь  сторіч,
Помережу
Свій  шлях  думками.
Про  життєву
Високу  суть,
Дивну  місію
В  ній  людини,
Про  земну
І  людську  красу,
Про  держави
Міцну  родину.

Скроні  в  променях  
Сивини
Перебрали
Важке  минуле:
В  світ  прийшли  ми
Не  для  війни    –
Перша  думка
В  мені  майнула.

Ми  прийшли
Збагатити  світ
І  утвердити
В  нім  людину,
Свій  у  нім
Колисати  рід,
Відвернути
Лиху  годину,
Щоб  земля
Мала  день  і  ніч,
Й  одне  одного  
Не  вбивали,
Щоби  досвід
Важких  сторіч
Рятував
Від  орди-навали.
15.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Галина_Литовченко

ВІДЛИГА

Виводить  світ  з  зимової  зажури
Ярило  справно  порухом  руки.
Сміються  так,  аж  трусяться  боки,
від  лоскоту  промінням  кучугури.

Бурульки  дзвінко  падають  з  дахів,
сліди  чобіт  наповнились  водою.
Суха  копиця  пахне  молодою
й  поважні  пні  вилазять  з  кожухів.

В  дворах  сідає  у  калюжі  сніг,
потічкам  русла  прокладає  дехто.
Грачиний  ґвалт  з  весняним  діалектом
так  веселить,  мов  співи  голосні.
12.01.2016
(На  фото  полотно  Бориса  Єрьоміна)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

Говорила мені бабуся…

Говорила  мені  бабуся:
"Так  живи,  щоб  собою  збувся.
Бо  тому  ми  на  світ  родились,
щоб  робити  те,  що  судилось".

Нагадала  стріла  дитинства,
як  я  стати  хотів  артистом.
Й  не  шукав  собі  Голівуда.
Роль  найліпша  –  собою  бути.


Справжня  роль,  головна,  
                                                                 найтяжча  –
в  білім  світі  плекати  щастя.
Віддзеркалюю  в  спраглі  душі
свій  неспокій  і  небайдужість.

Щось  збулось,  
                                   що  не  зможе  кожний.
Хоч  за  фахом  –  лише  художник.
Не  лечу  –  йду,  кручу  педалі.
Заробив...  інший  бік  медалі.
Та  засвоїв  найкращим  чином:
добрий  вчинок  –  
                                             мов  відпочинок.

Світ  невпинно  стає  жорстоким.
Й  добрі  люди  –  по  різні  боки.
Як  не  є,  не  покину  ниву  –
засіваю  й  жнивую  з  ними.

Годі  плакатись,  сором  нити.
Різні  ми,  та  пора  ріднитись.
Не  цураймося  дому-хати.
Доки  ж  матір’ю  торгувати?
Щиро  каймося  й  разом  діймо,
Щоб  ріднилося  слово  з  ділом.

Калиново-тернова  доля...
Хай  вам,  люди,  живеться  добре.
Якщо  стоїком  зможу  вмерти,  –
називайте  мене  поетом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Віктор Ох

Зима (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nHC2sqNZhe8[/youtube]
--------------------------------------

Зупинився  часобіг
зимньою  порою.
Сяючий  пухнастий  сніг
все  покрив  собою.

Біла,  світла,  тиха  ніч.
Лиш  блищать  бурульки.
Хочеться  на  теплу  піч
і  дивитись  мультик.

З  печивом  попить  чайку,
вдома    посидіти.
Або  бабу  снігову
з  друзями  зліпити.

----------------------
 В  кліпі  використано  графічні  роботи  грузинського  художника  Гурама  Доленджашвілі  (олівець)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711589
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ніна-Марія

Я хочу, щоб скінчилася війна

[b]Ми  стомилися  всі  від  війни,
Від  смертей  тих,  що  косять  країну.
Зупинись  же  тиране,  кремлівський,
Пробуди  в  своїм  серці  людину.
 
Не  злічити  всіх  ран,  Україно,
На  розтерзанім  тілі  твоїм.
Знову  ворог  нарощує  сили.
Знов  клекочуть  запеклі  бої.
 
Захищають  сини  тебе  славні
Дорогою  ціною  життя.
І  злітають  у  вись  журавлями.
І  нема  звідти  їм  вороття.
 
Так  болить  і  кричить  стоголоссям
Материнська  в  печалі  душа,
Бо  життя  вже  для  неї  без  сина,
Геть  не  варте  тепер  і  гроша.
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711471
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Дрімає нічка

Дрімає  нічка,  приспана  піснями…
Зірки  ще  небо  й  тишу    стерегли…
Воно  ж,  німе,  застигло  ген  над  нами,
З’єднавши  океанів  береги.

І  плине  час  невидимо  над  світом,
Мов  загадковий  космосу  гінець,
Після  весни  в  тепло  закутав  літо,
З  колосся  виплів  золотий  вінець.

Коли  ж  росою  луг  засіє  ранок,
І  підведеться,  оживе  трава,
Знов  соловей  почне  своє  сопрано,
Яке  любов’ю  душі  зігріва.
15.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Закінчилась би враз війна

Тільки  сонце  в  житті  не  плаче  –

Не  буває  у  нього  сліз.

Скільки  горя  людського  бачить!

Лиш  теплом  відповість  на  злість.


От  би  в  нього  усім  повчитись,

Чи  позичить  собі  тепла,

Від  ненависті  відпочити,

Закінчилась  би  враз  війна!
16.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ганна Верес

Доле моя, незрадлива (Слова для пісні)

1.Доле  моя,  незрадлива,
Подруго  вірна  моя,
В  світ  повела,  ніби  в  диво,
Стежку  барвінок  встеляв.
Там  непорочна  і  мила
Рідна  моя  сторона
Піснею  в  серці  зродилась,
Ніжно  заграла  струна.
Приспів:
Там  мої  будні  і  свята,
Там  мій  початок  путі,
Там  стала  я  на  крилята,
Вперше  кохала  в  житті.
Стежкою  слалася  доля,
Зелень  стрічалась  ,густа,
Та  найтепліше  удома,
Де  довелось  виростать.

2.Пісне  моя,  посивіла,
Ти  найдорожча  мені,
Звідти  і  спогади  віють,
Мріють,  мов  сон,  вдалині.
І  оживає  там  хата
Й  рідне  до  болю  село,
Дякувать  буду    й  зітхати,
Бо  ж  не  усе  відбулосоь…
Приспів.
Доле  моя,  незрадлива,
В  тиші  розвій  мені  сум,
Спогади  ніжно-вразливі
Вип’ю,  мов  чисту  росу,
Й  знову  подякую  долі,
Й  спогади  буду  гортать,
Про  найтепліше  удома,
Де  довелось  виростать.
Приспів.
14.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711309
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ганна Верес

Літа у сиву паморозь вдяглись

Літа  у  сиву  паморозь  вдяглись,
У  коси  білу  кинули  мережку.
Високі  мрії  хоч  не  всі    збулись,
Та  не  дарма  життя  топтала  стежку,

Оглянусь:  лан,  засіяний  добром,
Дітей  і  внуків  оцінили  люди,
Закохана  в  святу  красу  дібров
І  друзі  в  мене  -  щирі,  не  зануди.

Життя,  земне,  виходить,  удалось,
Подякувати  зорям  є  потреба,
І  хоч  не  все,  сплановане,  збулось,
Про  це  ніколи  шкодувать  не  треба. 13.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Наталя Данилюк

Є час для родинного затишку…

Є  час  для  родинного  затишку,  світла  й  тепла,
Вітального  слова,  обіймів  і  рідного  кола,
Коли  закосичена  хата,  мов  біла  сова,
Кошлатим  крилом  пригортає  і  кличе  до  столу.

І  простору  робиться  більше,  і  згустки  вогнів
Крізь  матову  шибку  сочаться  назовні  медами.
Несуть  благодать  ці  святочні  усміхнені  дні,
Як  східні  царі,  що  приходять  в  оселю  з  дарами.

І  ось  тобі  золото,  ладан  і  мирт  запашний,  
І  пригорщі  білого  снігу,  як  вовна,  густого…
Від  першого  слова  розписаний  шлях  твій  земний:
Із  глини  –  у  попіл,  із  попелу  –  в  небо,  до  Бога.

А  поки  –  радієш,  хапаєш  кожнісіньку  мить,
У  колі  тісному  тобі,  як  у  космосі,  вільно!..
І  щось  ностальгійними  нотками  в  серці  щемить,
Коли  ти  прокручуєш  пам’ять,  мов  кадри  із  фільму.

А  в  ній  стільки  світла,  тепла  й  лімітованих  див!
Тому  і  чекаєш  між  буднів  родинного  свята,
Допоки  у  Вічності  час  тебе  не  розщепив,
Як  атом.

[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Леся Утриско

Диво- казка у сні.

Знов  тріпоче  нам  сніг,
Розкидавши  сонливі  сніжинки,
До  комірки  забіг,
Де  святкує  зимові  обжинки.

Закотився  у  двір
І  розлігся  під  грушу  старезну,
Та  нема  йому  мір-
Поцілунком  холодним  примерзну.

Бешкетує  дивак:
Де  цілує-  рум'яняться  щічки,
Знову  взує  шлапак,
Не  чекаючи  тихої  нічки.

Зажене  всі  зірки
Під  небесну  посИвілу  хмару
І  затулить  дірки,
Аби  знову  не  впали  в  кошару.

Зарегоче  в  вікні,
Переплетений  разом  з  вітрами,
Диво-  казка  у  сні,
Що  зимою  лягає  між  нами.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711215
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонці  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блага  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старезні  мого  маловірства.
Так  би  хотіла,  щоб  Небо  влилося  в  душу
І  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Так  ...
Так  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова  вповні́  цю  втіху  прийняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Світлана Моренець

НЕ ВІДІСЛАНИЙ ЛИСТ НА ФРОНТ

Минула  осінь  золота,
і  листопадова  сльота
вповила  білий  світ  журбою.
Забрали  радість  журавлі,
віднесли  в  безвість  на  крилі́,
в  далекий  вирій  за  собою.

Не  замітає  сніг  сліди
печалі  нашої  й  біди
в  серцях,  обпалених  війною.
Горить  розтерзаний  Донбас,
де  більше  року  ти  без  нас,
а  ми  –  у  тузі  за  тобою

ждемо  дзвінка...  ждемо  новин...
Вже  впізнає  маленький  син
свого  татуся  на  світлині,
малює  донечка  портрет,
ти  ж  –  гордість  і  авторитет,
герой  і  захисник  наш  нині.

Нема  твоєї  в  тім  вини,
що  вкрались  пасма  сивини  –
тривоги  випила  по  вінця.
Без  тебе  свят  у  нас  нема,
і  дітки,  бачу,  крадькома
стають  в  молитві  на  колінця.

Цілую  я  тебе  у  снах,
а  сльози  виллю  у  листах,  
які  тобі  не  відправляю...
Без  скарги  витерплю  біду.
Ти  ж  –  на  війні!..  Я  вірно  жду
й  тебе  молитвами  спасаю.

За  нами  серденька  не  край,
лиш  захисти  наш  рідний  край,
не  дай  спали́ть  свого  гніздечка!
І  бережи  життя  своє,
ти  –  найдорожче,  що  в  нас  є!

–  Твої
кохані
три
сердечка.

                                                         9.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ганна Верес

Не можу не писати про війну

Не  можу  не  писати  про  війну,
Допоки  ворог  Крим  і  Схід  ґвалтує,
Не  хоче  мене  біль  той  оминуть,
І  лиш  поезія,  хоч  трохи,  та  рятує.

Болять  мені  повсюдні  кров  і  крик,
Бо  ж  Україна  –  то  не  просто  ненька  –
Сам  Бог  в  мені  любов  тоді  відкрив,
Коли  була  я  зовсім  ще  маленька.

Болять  мені  сплюндрована  земля,
Руїни,  сірі,  і  мов  тіні,  люди,
Герої,  вбиті  слугами  Кремля…
Такого  навіть  внуки  не    забудуть.
Не  можу  не  писати  про  війну…
25.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Ганна Верес

Спіткнулося іще одне перо

[u](Поетесі  Світлані  Костюк  присвячую,  котра  померла  6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося  іще  одне  перо

І  впало  на  стежині  до  Аїда,

Любов’ю  воно  дихало  й  добром,

Теплом  душі,  жіночої,  зігріте.


Два  роки  у  нерівному  бою…

З  хворобою  боролась  відчайдушно.

І  доленьку,  поранену,  свою,

В  пісні  вплітала,  хоч  було  сутужно.


В  Святвечір  попрощалася  душа

І  ангелом    наблизилась  до  Бога,

Останнього  не  скінчивши  вірша

І  не  допивши  до  кінця  любові…
5.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Світлана Моренець

***

   (Із  давно  написаного)

Все  сніг  і  сніг...  Засипало  по  вікна,
заколисавши  спогади  сумні.
Журба,  біди  супутниця  одвічна,
сьогодні  вже  не  подруга  мені.

Обидві  ми  нагорювались  вволю,
були  віч-на-віч  довгі  ночі  й  дні,
оплакали  примхливу  нашу  долю,
мов  дві  сестри,  покинуті  самі.

Та  всьому  є  кінець.  Вона  ще  має
по  всьому  світу  страдницьких  сестер,
тому  мене  сьогодні  залишає,
бо  знає:  я  вже  виживу  тепер.

Спасибі,  що  була  мені  за  друга,
журливо  навіваючи  вірші,
тож  не  замурувала  серце  крига,
а  світло  доторкалося  душі.

Я  знаю,  вічним  є  зв'язок  між  нами.
Коли  в  сльозах  схилюсь  біля  вікна,
Ти  знову  обіймеш  мене  крила́ми,
щоб  я  не  божеволіла  одна.

                                               2000  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710950
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

Ти розумієш, що таке неспокій

В    нічному    озері    купалися      зірки
І    місяць,    мов    велика    жовта    диня.
А    вдень    зникало    це.    І    так    було    роки.
Жила    й    мудрішала    із    цим    щодня    людина.

Дитинство    чомусь    швидко    пробіга,
А    далі    юність    запрягає    роки.
Якщо    ти    хоч    колись    когось    кохав,
То    розумієш,    що    таке    неспокій.

Про    нього    пам’ятають    і    зірки,
І    дивний    місяць    з    Вічності,    ні,    з    неба,
Кохання    берегли    вони    роки,
Щоб    ти    прожив    –    не    існував    як-небудь.
18.02.2013.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

А може все не втрачено іще?

Немов      пташиним    зраненим      крилом,
Листа    тримаю.    Вирвалось    зітхання…
Перебираю    в    пам’яті:    «Було!?
А    може,    тінь    то    від    мого    кохання?»

Вдивляюсь    я    у    літер    рівний    ряд,
Та    очі    слів      не    бачать,    не    читають,
Адже    надії,    почуття    горять.
Терпке    розчарування    лиш    ковтаю.

І    ранить,    і    бентежить    серце    щем,
Та    не    звільнюсь    від    дум    важких,    чекання…
А    може,    все    не    втрачено    іще
Й    воскресне,    оживе    наше    кохання?      
25.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


MERSEDES

Потрапила у твій полон…

Потрапила  коханий  в  твій  полон,
Скажи,  кохання  то,  чи  може  сон.
Довкола  музика  лунає,  сміх,
Яж  ніжно  так  всміхаюся  до  всіх.

Мені  ти  руку  подаєш  свою,
А  я  мов  зачарована  стою.
Про  чудо  це  я  марила  давно,
Душа  горить  мов  випите  вино.

Слова  твої  для  мене  рай  в  душі,
У  небі  зорями  горять  ковші.
До  себе  пригортаєш  ти  мене,
А  я  радію,  що  ти  в  мене  є...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710939
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ніна-Марія

Крилом нічка землю вкрила

[img]http://marinashtefuca.eto-ya.com/files/2013/12/5345800_large.jpg[/img]

[color="#07248c"]Крилом  нічка  землю  вкрила,
В  темінь  все  навкруг  сповила.
Ясні  зорі    запалали,
Небо  перлами  заграло.

До  них  місяць  чепурився..
Ріжком  дуба  зачепився.
Засвітив  так  ясно-ясно,
Ліс  поринув  в  диво-казку.

Сніг  легенько  так  трусив.
Білих  мух  в  танок  просив.
Ті  іскрились  на  морозі,
На  пелюстки  срібні  схожі.

Десь  губилися  у  кронах,
Танули  в  моїх  долонях.
Лише  місяць  не  дрімав
В  небі  зорі  колисав.

А  ті  спати  не  хотіли
Все  вогнями  мерехтіли.
Разом  з  магією  ночі
Я  порину  в  сни  дівочі.

З  тобою  стрінусь  віч  на  віч
В  цю  Різдвяну  світлу  ніч![/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710934
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Віктор Ох

МУЗЕЙ ЗАБУТОЇ ЛЮБОВІ (V)

Чомусь  раніше  не  виставив  цю  пісню.  Слова  до  неї  написала  поетеса  Світлана  Костюк,  яка  пішла  від  нас  в  Святвечір  06.01.2016

Виконує  -  Ярослав  Чорногуз
Кліп  -  Олексій  Тичко
Слова  -  Світлани  Костюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
-------------------
     
На    віях    дощ.    І    солоніє    мить.
Блідніють    сни    рожево­кольорові.
У    затишку    моїх    сумних    пісень
тепер    ­    музей    забутої    любові.

Тут    навіть    простір    –    цінний    експонат.
І        тиша    промовляє    так    вагомо…
Тут    всі    стежки    вже    спалено.    Назад
тепер    не    повернутися    нікому…

На    шибці    січня    –    дивна    акварель.
Ми    підсвідомо    ще    складаєм    ноти…
Щоденник    мій    –    самотній    менестрель,
терпкі,    цілющі    ліки    від    скорботи…

Тремтить    рука.    А    як    душа    тремтить.
В    музеї    цім    –    історія    висока…
Тут    десь    за    склом    живе    щаслива    мить,
що    відібрала    мій    щоденний    спокій…

Святочно    так,    як    в    церкві    при    свічі…
Німіють    строфи    і    німіють    рими.
Тут    навіть    не    молися.    Тут    мовчи.
Під    почуттями    світлими    моїми…

Тут    музика    нечувана    щораз,
перегортає    сторінки    у    слові.
А    томик    віршів    –    як    іконостас,
від    нас    самих    врятованій    любові…  

----------------
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]

Крім  цього  варіанта  пісні  є  ще  два  -  один  на  музику  і  з  виконанням  Володимира  Сірого,    другий    -    Миколи  Шевченка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710828
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

КУТЯ

Щастя  –  коли  немає  нещастя.
Народна  мудрість


У  різдвяний  довгожданий  вечір
(вже  на  покуті  поставили  кутю)
завітав  у  новомоднім  френчі
наш  сусід  на  прізвисько  «Утюг».
–  Драстуйтє.  Ну,  как  ви  здесь  живьотє?
Шо  там  обещаєт  мер?  О,  єс!
Налівай,  хазяюшка,  кампоту  –
малость  пріполощім  «Мерседес»...

У  голоднім  повоєннім  році
(не  вдалося  стерти  забуттю)
по  вечірній  мерзлій  поволоці
я  носив  хрещеному  кутю.

Він  стрічав  щасливий  біля  печі,
що  світила  жерлом  у  вікно.
Був  святим  для  нього  той  святвечір,
бо  дітей  у  нього  не  було.

Всі  померли  в  лютім  тридцять  третім...
Він  живим  лишився,  бо  «сидів»...
І  не  раз  дивився  в  очі  смерті
за  десяток  житніх  колосків.
Ще  б  сидів  у  тій  «казенній  хаті»  –
виручили  кляті  вороги:
під  Берліном  вже  у  сорок  п’ятім
він  лишився  правої  ноги.

–  Добрий  вечір!  Як  живете,  татку?  
Він  сміявся  у  вечірній  млі.
–  Не  меди,  та  краще,  ніж  у  танку!..  –
на  новій  пострибував  гилі.  *

–  Ловка,  правда  ж,  ловка?  І  легенька.
От  би  ще  жовтенький  обідець.
А  на  низ  би  гуму,  щоб  товстеньку.
А  сюди  –  фабричний  ремінець...

Важко  і  мовчати,  і  кричати...
Танк  і  дядько.  «Мерседес».  «Утюг»...

Пироги  й  узвар  давала  мати
для  годиться.
Та  сусід  забув...

Ще  й  тепер  гойдається  на  чатах
сивий  сонях  –  виклик  забуттю...

Будемо  онуків  зустрічати.
Разом  куштуватимем  кутю.

___________

*  -  гила  –  саморобний  протез.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710765
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Леся Утриско

Будьмо людом єдиним.

Притихла  хурделиця  в  тихому  сні,
Мороз-  морозенко  у  вічі  всміхнувся,
Там  сонечко  любо  вляглось  на  вікні,
День  Божий  святковий  проснувся.  

Виспівують  дзвони  стареньких  дзвіниць,  
Осанну  Дитятку-  Рожденному    Богу,
Молитва  свята  межи  всіх  таємниць,
Потоком  людським  Йому  встелить  дорогу.

Христос  Народився!  Славімо  Його!  
Славімо!  І  днесь,  й  повсякденно,  та  вічно,
Хай  віра  торкнеться  до  серця  твого,
Хай  правда  в  душі    запанує  довічно.

Дитятко  Господнє  на  землю  зійшло,
Родилося  людству  в  святім  Вифлеємі,  
Любов  і  добро...    надію  несло,
Для  цілого  світу  у  слові  буденнім.  

Прислухайся  люде!  -  Не  вічне  життя,
Вся  вічність  у  небі  із  Господом-  Сином,
Стри  війни  і  смерть,  весь  біль  із  буття-
Ми  діти  Його,  будьмо  людом  єдиним!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ганна Верес

Синички

Я  в  зимову  казку  заблукаю,
Поселилась  що  в  моїм  саду,
Доторкнусь  до  гілочки  руками,
З  них  кристали  інею  впадуть.
Заіскряться-замигтять  сніжинки,
Затанцюють  на  снігу  вогнем,
І  синички  дружно,  без  спочинку,
Привітають  «пінь»  своїм  мене.

Жовто-сиві,  пишні  груденята
Дописали  казочки  сюжет…
Милі  мої,  смілі  пташенята,
Не  злякає  вас  ніхто  уже:
Ні  морози,  ані  завірюхи,
З  голоду  ж  пропасти  я  не  дам  –
В  годівничку  і  зерна,  й  макухи
Насипати  буду  вам  щодня.  
15.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710692
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ганна Верес

У мене дві сьогодні батьківщини

У  мене  дві  сьогодні  батьківщини:
В  землі  Чернігівській  дароване  життя,
В  Полтавській  –  гартувались  воля  й  крила,
Зерно  шукати  вчилась  між  сміттям.

Я  їх  обох,  як  матір  двох,  шаную
За  те,  що  є  і  буду  мати  ще,
І  день  новий  життя  свого  почну  я
Молитвою  і  піснею,  й  віршем.
12.10.2015.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Наталя Данилюк

Коли Різдво колядкою дзвінкою…

Коли  Різдво  колядкою  дзвінкою
Постукає  у  шибку  крижану
І  доторкне  пресвітлою  рукою
Душі  твоєї  приспану  струну,
Щось  ворухнеться,  чисте  і  високе,
Десь  там,  на  денці.  Вгору  навпрошки
Зашелестять  чиїсь  дрібонькі  кроки,
Як  в  рукавичці  теплій  копійки  –
Твої,  заколядовані,  щасливі…
І  закортить  повірити  в  дива,
Такі  закономірні  і  правдиві,
Як  перша  зірка  в  переддень  Різдва,
В  якій  є  щось  прекрасне  й  таємниче!
Як  шурхання  вертепної  ходи,
Що  дзвониками  за  собою  кличе,
Карбує  візерунками  сліди…
Як  храбустіння  снігу,  чимось  схоже
На  соковитий  хрумкіт  кавуна…
І  на  тобі  –  благословення  Боже,
І  благодать  на  серці  неземна!

Хіба  для  щастя  більшого  щось  треба?
Коли  по  вінця  радісних  думок!?
Чи  то  зірки  дзвенять  на  денці  неба,
Чи  в  рукавичці  жменя  копійок!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шон Маклех

Срібні черевики

                                         «I  cried  when  the  moon  was  murmuring  to  the  birds:
                                             Let  peewit  call  and  curlew  cry  where  they  will,
                                             I  long  for  your  merry  and  tender  and  pitiful  words,
                                             For  the  roads  are  unending,  and  there  is  no  place  to  my  mind.»
                                                                                                                                                             (William  Butler  Yeats)

У  липні  1977  році,  подорожуючи  графством  Кілдер  –  графством  Кілл  Дара  –  графством  Церкви  Дуба,  я  відвідав  замок  Кілкі  –  давній  ґотичний  замок  рідкісної  величі  і  якоїсь  моторошної  краси.  Правильно  називати  цей  замок,  звісно,  Кілл  Кахах,  а  не  Кілкі,  але  я  не  про  це.  На  той  час  замок  вже  перетворили  в  готель  –  досить  фешенебельний  і  головне  романтичний.  Графи  гордого  роду  ФітцДжеральд  давно  вже  не  жили  в  ньому.  Готель,  не  дивлячись  на  те,  що  розміщений  був  в  замку  неймовірної  краси,  мало  користувався  популярністю  в  туристів  –  був  майже  порожнім.  Я  зупинився  в  одному  з  номерів.  Оглянувши  замок,  поговоривши  з  службовцем  готелю  Брінданом  О’Ріганом  про  старовину  я  повернувся  до  себе  в  номер,  відкрив  вікно  і  споглядав  літню  ніч.  Коли  вже  було  далеко  за  північ  і  околиця  занурилась  у  мовчання  темряви,  я  почув  тупіт  копит  –  до  замку  під’їхав  вершник  на  білому  коні  в  довгому  плащі  та  береті.  Він  залишив  коня  неприв’язаним  блукати  біля  замку  і  прочинив  ворота.  Я  вийшов  з  номеру  і  почав  ходити  коридорами  замку,  намагаючись  перестріти  цього  нічного  гостя.  І  справді  –  в  напівтемному  коридорі  замку  біля  башти  я  помітив  постать  у  старовинному  камзолі  та  червоному  плащі,  накинутому  на  плечі  і  взутому  в  срібні  черевики,  які  блищали  і  дзвеніли  при  кожному  його  кроці.  Я  одразу  зрозумів  хто  це.  Це  був  Джеральд  ФітцДжеральд  –  ХІ  граф  Кілдер,  якого  називали  «Граф-чаклун»,  алхімік  і  знавець  магії,  лицар  і  вигнанець,  багач  і  жебрак,  нащадок  королів  і  волоцюг,  той  хто  двічі  сходив  на  ешафот,  але  вертався  з  нього  з  головою  на  плечах,  некоронований  повелитель  Ірландії.  Я  промовив  до  нього  ірландською:  «Fáilte,  Do  Mhórgacht!  Tá  mé  do  aoi,  tá  brón  orainn  gur  tháinig  sé  gan  chuireadh…»  («Вітаю  Вас,  Ваша  Світлосте!  Я  Ваш  гість,  вибачаюсь,  що  приїхав  без  запрошення…»)  Але  він  навіть  не  озирнувся  і  продовжив  йти  коридором  до  сходів  з  тихим  мелодійним  дзвоном  своїх  срібних  черевиків.  Втративши  будь-яку  чемність  я  намагався  його  наздогнати,  але  він  раптом  зник  –  розтанув  у  повітрі.  Зранку  я  почав  розпитувати  службовців,  але  ніхто  нічого  не  бачив.  Тільки  старий  ключник  кинув  мені:  «Кажуть,  буває  тут  таке…  Через  кожні  сім  років…»    Згадавши  цей  випадок  я  уявив  на  мить,  що  він  відповів  би  мені,  якби  захотів  і  написав  на  білому  листку  паперу  таке:

«Якщо  світ  білий  чи  то  посріблений,
А  копита  коней  білих  дзвінкі  й  важкі,
І  важко  думати:  а  може  я  останній  –  
Лицар-алхімік  і  граф-чарівник
І  просто  мрійник  –  невже  останній?
Я  шукав  золота  –  а  знайшов  срібло,
Я  шукав  світла  –  а  навколо  темрява,
Я  шукав  мудрості  –  а  знайшов  забобони,
Я  був  графом  –  а  став  вигнанцем,
Я  шукав  слави  –  а  знаходив  плаху,
Я  шукав  Вітчизну  –  а  знайшов  Тауер,
Башту  ґратовану-муровану  для  таких  от
Шляхетних  чи  то  гонорових  –  надто,
Для  таких  от  неприкаяних-непотрібних,
Навіть  для  пекла  зайвих.  Чи  то  заячих.
І  смерть  на  чужині  у  місті  брудному-чужому,
Де  навіть  багно  чуже,  у  місті  патлатої  королеви
І  язиків  злих  зміїних  чорнилом  фарбованих.
І  де  вона  істина?  Серед  літер  покручених
Фоліантів  старих  важких  і  запилених?
Чи  може  на  вістрі  меча  сталевого  
Чи  в  оцих  сутінках  таємничих?  Де  вона?  
А  в  очах  людей  страх  –  у  зіницях  синіх,
А  в  очах  людей  відчай  –  бо  де  вона,  
Земля  наша  –  чи  там  за  пагорбами,  
Чи  тільки  в  жмені  –  і  та  між  пальцями
Піском  сухим…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710563
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Леся Утриско

Перед Богом, днесь рожденним, на коліна стану.

Земле  рідна-  рідний  раю,
з  Різдвом  тя  вітаю!
Зажурилось  моє  серце
у  чужому  краю.

У  думках  до  тебе  лину,
як  птаха  до  сонця,
у  спогадах  колядую
та  й  коло  віконця.

Під  віконцем,  коло  хати,
де  уся  родина-
тая  доля  розлучила,
та  гірка  година.

Пахне  сіном  рідна  хата,
на  куті  ялиця-
убралася  в  вишиванку
і  моя  світлиця.

На  оборі  моїй  рідній,
де  матуся  й  ненько-
Богу  щирий  поклін  дати,
на  зорі-  раненько.

Замітає  білим  снігом
у  нічку  Різдв'яну-
перед  Богом,  днесь  рожденним,
на  коліна  стану.

Заспіваю,  завінчую-
Най  чужина  знає,
Що  на  моїй  Україні
Христос  ся  рождає!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710476
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

Любов і життя


Любов,  немов  гроза,  ввірвалася  неждано

У  душі  спраглі,  вільні  ще  серця.

Вони  ж  співали,  іноді  ридали,

Боялись  випить  трунок  до  кінця.


Пили  його  ковточками  дрібними,

Зібравшись  смакувати  все  життя.

А  дні  котились  сірими  й  нудними,

Не  здатними  до  чергових  звитяг.


Летів  так  час,  нові  долав  вершини,

Перевіряв  на  міцність  почуття,

Й  застав  обох,  як  стали  вже  чужими,

І  сторінки  вже  лічені  життя.
10.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

Кохання, довжиною в півстоліття

Кохання,  довжиною  в  півстоліття,

Ввірвалось  в  серце,  молоде,  його,

Й  хоча  давно  він  чоловік,  солідний,

Та  не  розтратив  почуття  свого.


Майнули  в  даль  всі  зустрічі  їх  теплі,

Та  не  згубились  в  хаосі  життя,

Моменти,  як  від  щастя  душі  терпли,

Котре  нести  збирались  в  майбуття.


А  час  летів,  уносив  корективи,

І  долі  їх  розвів  урізнобіч.

Лиш  пам’ятку-світлину  з  об’єктиву

Носив  усе  життя  він  при  собі.


Дивились  звідти  очі,  безневинні,

Й  щораз    будили  в  нім  солодкий  щем,

Коли  вони  під  співи,  солов’їні,

Кохалися  під  зоряним  плащем.


Пів  сотні  літ  –  це  для  життя  немало…

Листав  уперто  роки  календар,

Й  хоч  долі  їх  упевнено  тримали,

Він  крадькома…  на  фото  поглядав.


І  ось  наваживсь  очі  знов  зустріти

Оті,  з  далеких,  сімдесятих  літ.

Давно  дорослі,  самостійні  діти,

Онуки  є,  але  ж…  неповний  світ.


Кохання,  довжиною  в  півстоліття,

Пронесене  через  мости  життя,

Були  утрати,  зваби,  лихоліття,

Та  вистояли  світлі  почуття.  


Шляхи  життєві  –  вічні  лабіринти,

Де  доля  –  поводир  є  і  суддя,

Вона  уміє  серце  підкорити,

Та  не  завжди  є  щастя  знаряддям.
5.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Ганна Верес

О нічко, зореока

Скінчився  день.  Росою  вмився  вечір.
Укрилась  нічка  зоряним  крилом.
Усівся  місяць  дубові  на  плечі,
А  той  стеріг  із  півночі  село.

Замовкли  скрипки  цвіркунів  у  лузі,
Чекають  ранку  сонні  комарі,
Села  не  видно  в  темнім  виднокрузі,
Хоч  світло  місяць  сипав    угорі.

Прослала  нічка  вишиту  доріжку  –
Чумацьким  шляхом  Бог  її  назвав,  –
А  місяць  опустив  у  воду  ріжки
І  ними  спраглу  душу  напував.

О  нічко,  зореока  чарівнице,  ,
Твої  принади  –  дивна  таїна,
Це  ти  прядеш    із  марева  спідницю,
У  котру  річка  ранком  порина.
3.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Мої літа

Купають  хмари  землю  і  мої  літа:
Її  –  дощем,  літа  –  горюч-сльозою,
Здається,  вище  враз  усе  зліта,
Умите  щедрою  весняною  грозою.

Колише  небо  хмари  і  мої  літа,
Впивалось  сонцем,  крало  водограї.
Життя  мого  мелодія  ота
Озвалась  горем  у  чужому  краї.

І  зорі,  тихі-тихі,  як  мої  літа,
Зорять-міркують,  падати  не  хочуть.
Мені  ж  здається,  ця  пора  –  свята.
Я  благоденство  в  ній  собі  знаходжу. 25.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Стогне наша земля

Стогне  наша  земля  від  горя  –  

То  трагічна  для  неї  мить:  

Сліз  у  неї  не  ріки  -  море,

В  неї  серце…  болить,  щемить.

Хто  засіяв  поля  розбратом,

Це  відомо  світу  всьому,

І  хоч  мова  із  східним  братом

У  Донбасу  одна,  кому

Він  потрібен  отам,  в  Росії,

Коли  нищиться  всюди  все,

Коли  Кремль  лиш  брехнею  сіє

Й  не  ховає  своє  лице.

Над  подіями  час  схилився,

Зрозуміти  не  може  теж,

Хоч  терплячий,  але  стомився,

Й  знов  шукає  початок  меж,

Що  народ  розділили  навпіл,

Перекроїли  душі  тим,

Хто  держави  нові  на  мапі

Теж  малює  й  свої  фронти.


Стогне  наша  земля  від  болю,

У  підвалах  народ  сидить:

Він  боїться  за  власну  долю

Й  чи  снаряд  не  доб’є  сюди.

Може  ж,  досить  уже  ховатись,

Брати  вже  пора  автомат,

Проти  ворога  об’єднатись

І  піднятися  з  усіма.

Тільки  в  єдності  справжня  сила

Й  Українська  одна  земля:

Різномовна,  але  красива,

Всі  пішли  її  визволять!
10.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Ганна Верес

Перший сніг

Сірий  купол  грудневого  неба…

Трусить  тихо  лапатим  сніжком.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Сіна  стіг,  всім  здалося,  далебі,

Чарівним  сніговим  став  стіжком.


Він  тулився  за  садом,  в  леваді.

Білим  пухом  укрились  гілки.

І  ніщо  не  було  на  заваді

Довгожданим  сніжинкам  легким.


Вітерець  заховався  за  хмари,

Щоб  дивитись  на  сніг  звідтіля,

Тиха  радість  душі  не  затьмарить.

А  ще  більше  радіє  земля,


Снігу  першого    не  забуває  –

Снігопади  ще  будуть  в  житті,

І  здається,  таке  відчуває

Наречена  в  весільній  фаті.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


dovgiy

У ЦІМ САДУ

Плекаю    сад.  Рослини  незвичайні
У  цім  саду  буяли  та  цвіли.
Ростуть  тут  спогади  про  відкриття,  про  таїни,
Тут    були  мрії,  прагнення  були…
Та  поміж  них  ще  є  казкова  квітка:
Нев’януча,  бажана  як  життя…
Це  Ти,  Кохана!  Ти,  -  моя  лебідко,
Самого  Неба  ангельське  дитя!
Вже  стільки  літ  не  втомлююсь  казати,
Що  Ти  для  мене  ідеал  всього.
Бо  Жінка  Ти!
Моїх  нащадків  Мати.
Ти  берегиня  майбуття  мого.
Ніби  звичайна  хатня  трудівниця,
Весь  вік  в  турботах  за  родинний  лад…
Твоє  ім’я  піснями  промениться
І  твоя  врода  осяває  сад
Промінцями  незгасної  любові
Де  ніжності  серпанок  голубий.
Ти  –  це  нестримний  буревій  у  крові
І  пестощів  непереможний  рій.
Є  в  тім  саду  наші  далекі  ночі,
Бузковим  цвітом  встелені  стежки
І  світлі  зорі  –  твої  любі  очі
В  які  не  втомлююсь  вдивлятись  всі  роки  
І  знов  як  вперше  таємницю  бачу
Переді  мною  Всесвіт  постає
Зворушений  від  ніжності  я  плачу
Бо  серце  не  витримує  моє
Отого  захвату,  що  маю  в  нагороду,
Не  знать  за  що!..  пробач  оцю  сльозу…
Моя  трояндо!  Мій  довічний  подив,
Вже  в  котрий  раз  про  все  Тобі  кажу!  

03.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710211
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]
З  днем  народження,  сину!  Вітаю!
І  за  тебе  я  тост  піднімаю!
Хай  дорога  твоя  буде  чиста,
Як  гірське  кришталеве  намисто!

Тобі  зичу  здоров'я  міцного
Та  достатку  і  злагоди  в  домі!
Хай  завжди  буде  поруч  родина,
Твої  діти  й  кохана  дружина!

Хай  здійсняться  усі  твої  мрії!
Відбуваються  світлі  події!
Йдуть  з  тобою  завжди  у  житті
Лише  друзі  найкращі  твої!

Ти  завжди  пам'ятай,  рідний  сину!
Ти  моя  найдорожча  людина!
Ти,  мов,  світло  в  моєму  віконці,
Ти,  немов,  моє  вранішнє  сонце!

Я  бажаю,  щоб  день  твій  святковий
Був  веселим,  яскравим,  казковим!
Хай  від  радості  серце  тремтить,
І  в  житті  неодмінно  щастить!

04.01.  2017  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Радченко

Смерть Козака

Тягнуть  Козака,  лишаючи  кривавий  слід  —
Познущалися  прокляті  каїни.
Бо  і  душі  їхні,  і  серця  —  суцільний  лід,
Їм  услід  летять  прокльонів  камені.
Та  байдужість,  мовби  панцир,  щільно  прикрива
Спини,  душі  і  серця  запроданців.
Захищаючи  не  знамо  що,  знов  убива
Брата  брат.  З  руки  чужих  годованців
Без  сумління,  легко  зброю,  з  радістю,  прийма,
Називаючись  "освободітєлєм".
Саме  їм,  як  рідна  матінка  така  війна  —
Смерть  й  розруха  після  тих  "спасітілєй".
Умирав  у  муках  Проводенко  Леонід  —
Сплюндрували  тіло  по-звірячому.
Тільки  душу  не  убили  і  її  відхід
Був  важким,  бо  серденьку  терплячому
Так  хотілось  вижити,  щоб  знову  рідний  край
Мирним  був,  багатим  й  не  заплаканим.
Вірило,  що  прийде  все  ж  війні  проклятій  край
І  поля  зачервоніють  маками
Там,  де  мінами  тепер  розорена  земля,
Там,  де  рідна    Козака  Михайлівка.
Журавлем  душа  у  небі  хай  його  кружля
Й  в'є  гніздечко  знов  під  дахом  ластівка.


Р.S.29  грудня  2016  року  був  закатований  бойовиками  командир  відділення  розвідки  №12  мотопіхотного  баталйону  72-ї  механізованої  бригади  Леонід  Проводенко,  позивний  Козак.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710029
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Леся Утриско

Дитя Господнє світу днесь рождає.

Без  стримку  розгулялися  сніги
Встеляють  землю  пишно  килимами
Вмостилися  на  греблю  й  береги
Аби  Різдво  зустріти  разом  з  нами.

Мелодію  виспівують  вітри
В  колядах  гучно  хочуть  загубитись
Із  людським  хором  славу  донести
Із  Сином  Божим  разом  охреститись.

Рожденному  принести  пелини
І  зодягти  у  білосніжні  шати
Від  Ірода  сховати  в  ялинИ
Та  й  радість  донести  у  людські  хати.

Хай  коляда  полине  до  небес
Як  біла  птаха,  що  увись  злітає
У  Божій  ласці  цілий  світ  воскрес
Дитя  Господнє  світу  днесь  рождає...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709980
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ганна Верес

Душа – святий дороговказ

Не  може  вицвісти  душа  –
Вона  ж  бо  вічна,  милий  друже,
Найбільший  гріх,  як  залиша
Вона  в  біді,  стає  байдужа.

І  хоч  життя  дається  раз,
Радій,  що  душу  маєш  вічну,
Вона  святий  дороговказ,
І  ти  у  неї  підопічний.

Та  мудрість  інше  ще  гласить,
Що  душу  шліфувати  треба.
–  Цього,  –  із  неба  голоси,  –
Ніхто  не  зробить,  окрім  тебе.

Ганна  Верес  (Демидено).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Ганна Верес

Належить Україна тільки нам

Іще  один  упав  на  полі  бою
І  закотивсь  для  нього  сонця  диск,
Окрилений  високою  любов’ю
Він  край  свій  боронити  заходивсь.

Йому  зозуля  мало  накувала
Й  роки  добігли  швидко  до  кінця.
Грудьми  в  Донбасі  він  зустрів  навалу
Уже  на  третій  день  після  вінця.

Він  знав  війну,  жорстоку,  у  обличчя
І  з  автоматом  був  лише  на  «ти».
«Сороковий»  була  у  нього  кличка,
Навіть  її  боялися  кати.  

Для  нього  ж  кличка  ця  була  святою  –
Від  прадіда  прийшла,  від  козака,  
Допомагала  воювать  з  ордою,
Й  не  одного  поклав  бойовика.

Тепер  от  смерть  навідалась  до  нього,
Хоч  чесно  відслужив  своїй  землі,
Скінчились  дні  життя  його  земного,
І  Бог  до  себе  йти  йому  звелів.  

Й  душа  його  не  знатиме  спокою,
Допоки  не  закінчиться  війна.
Кремлівським  зайдам    тут  не  буть  ніколи  –
Належить  Україна  тільки  нам.  
Чернігів.  13.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Наталя Данилюк

Чим пахнуть перші дні Нового року?

Чим  пахнуть  перші  дні  Нового  року?
Смачним  імбирним  пряником  в  руці,
Кислинкою  грейпфрутового  соку,
Багрянцем  журавлини  в  молоці…

Морозним  трунком  лісової  хвої
Із  нотками  солодких  мандарин,
Екзотикою  кави  запашної,
Заморською  гірчинкою  маслин…

Шампанським  золотистим  і  грайливим,
Молочним  шоколадом  на  фользі…
А  ще  –  таким  простим  і  добрим  дивом,
Якого  так  очікуємо  всі!..

І  світлими  надіями  на  щастя,
На  звершення,  гармонію  і  мир,
На  те,  що  рік  прожити  вкотре  вдасться
З  близькими  і  потрібними  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Анатолій В.

Тримай мене

Прислухайся.  Чуєш,  як  пада  задумливо  сніг,
Земля  загортається  в  білу  замислену  тишу?..
Я  жити  без  тебе  спокійно  б,  напевно,  не  зміг.
Ти  чуєш,  крізь  сніг  звіддаля:  «Я  тебе  не  залишу!»?

Ти  чуєш,  як  вітер  натужно  гуде  у  дротах
І  грається  хмарами  в  мареві  сірого  неба?..
Душа  крізь  хурделицю,  як  замерзаючий  птах,
І  чується  в  помахах  крил:  «Я  до  тебе,  до  тебе»...

Навколо  лютує  холодна  і  сніжна  зима,
У  вітрі  і  снігові  губляться  стишені  звуки...
Та  ближче  за  нас,  все  ж,  на  світі  напевно,  нема...
Тримай  мене  міцно,  тримаймося  міцно  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Віктор Ох

Телескопом в космос (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnudSOmsJGI[/youtube]

---------

Телескоп  придумали  торговці,
щоб  на  морі  бачить  кораблі.
Та  направив  його  в  небо  хтось  же  –
щоб  зірки  зорити  в  чорноті.

Космос  -  нескінченність  незбагненна,  
неосяжна  розумом  людським.
Виглядають  зовсім  вже  нікчемно
всі  наземні    справи  перед  ним.

Телескопом  в  космос  заглядаєм,
силуємось      щось  там  пояснить.
Та,  можливо,  Всесвіт  нас  вивчає,
а  для  нього  наша  вічність  –  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709858
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ганна Верес

А сніг ішов…

А    сніг    ішов…
І    день,    і    ніч    ішов…
М’якою    ватою    стелився    він    під    ноги…
Здавалось,    білі
Він    скарби    знайшов
І    вирішив    засипати    дороги…

Злилися    небо
Й    сонна    далина,
І    горизонт    на    милю    підступився…
Навколо    тільки
Біла    пелена…
Собачка    навіть    гавкать    притомився…

Вдяглися    в    сніг
Дерева    і    кущі,
Пропали    раптом    гамірні    ворони…
І    ненароком
Вирвалось    з    душі:
«Та    це    ж    зима    дарує    всім    корони!..»
21.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


dovgiy

ГІРКЕ

Люди  добрі,  що  це  відбувається?
Час  іде,  реформи,  -  як  бур’ян,
Тільки  балачками  заміняються,
Безладом  засмічуючи  лан.
Четверть  віку  в  України  вкрадено,
Четверть  віку  в  нікуди  йдемо.
А  життя  людське  коротке  дано  нам:
Більшістю  жебрацьки  живемо.
Люд  тікає  від  примари  бідності
За  кордони  -  заробить  на  хліб.
І  втрачає  віковічні  цінності
У    болотах  цінностей  чужих.
Закордонні  мнучи  асигнації,
Терплячи  війну  від  злих  заброд,
Тяжко  стогне  українська  нація,
В  муках  виживає  наш  народ.
Знову  давлять  цінами  космічними,
Знов  жахає  прийдешня  зима…
Ми  пішли  за  мріями  міфічними,
За  якими  майбуття  нема…
Шлях  Європи…  лицемірство  лисяче.
Ніж  у  спину  кожну  мить  чекай…
Ми  ж,  панове,  ще  істоти  мислячі,
Чом,  як  птиці,  залишаєм  край?!
На  батьків  чому  дітей  кидаємо
Та  згинаєм  шиї  під  ярмо?
Чом  своїх  кліщів  не  виганяємо,
Щоб  цією  гаддю  й  не  несло?!
Розвелось  –  кишіє  кровопивцями:
Набивають  статки  на  крові…
Чом  свою  дорогу  не  промислимо?
Може,  мало  клепок  в  голові?
Отакі  –  іще  сьорбнемо  горенька,
Безхребетних  доленька  гірка…
Доки  не  найдем  Пилипа  Орлика
І  нового  Гетьмана  Сірка!

29.09.2016    

 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709779
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Леся Утриско

Ну, як прожилося тобі, солдате?

Ну  як  прожилося  тобі,  солдате,
В  ту  першу  Божу,  Новорічну  ніч?
Напевно  снилися  стежки  до  хати,
А  може  не  змикав  сьогодні  віч?
 
Напевно  бачив  грізні  феєрверки,
Що  ворог  нагло  нині  посилав,
А  може  вішав  автомат  на  жердки,
Та  й  тихо  есемеску  посилав?

До  хати,  де  були  лишень  молитви,
Де  у  куточку  блимав  каганець,
Благання  матері  в  Господнім  лику,
Аби  війні  навік  прийшов  кінець.

У  колисковій  завмирало  сонце,
Сльоза  стікала  болем  по  щоці,
Кохана  дарувала  своє  серце-
Тобі-  єдиному,  що  на  війні.

І  ніч  пройшла,  і  зажеврівся  ранок,
І    світ  ступив  у  відлік  знов  новий,
А  ти,  у  спогадах,  зайшов  на  ганок-
Вже  посивілий,  зовсім  молодий.

Ти  цілував  кохану  до  безтями,  
Дитя  й  кровину  з  рук  не  відпускав,
Вдивлявся  в  погляд,  зболений,  у  мами
І  сльози  тихі  батьківські  вдихав.  

То  був  лиш  спогад,  молодечі  мрії,
Де  йде  війна,  де  смерть,  де  біль  і  страх,
Надія  й  віра  у  душі  жевріє-
Тепло  домівки,  рідні-  рідний  дах.

То  ж,  як  прожилося  тобі,  солдате,
У  ту  святкову,  Новорічну  ніч?
Вели  напевно  всі  стежки  до  хати?
Сльоза  тихенько  падала  із  віч.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709661
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ніна-Марія

З Новим роком!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6lqQgU8IFxEBdFpOIImAVGasfBZIQgcP26fcokyWIgjwMLnXO[/img]

[color="#820303"]Хай  же  Півник  рано  будить
Тих,  хто  Україну  любить.
Щоб  завзято  працювали,
Разом  ворога  здолали.

Хай  іде  він  звідси  геть
І  не  сіє  більше  смерть.
Щоб  у  злагоді  і  мирі  
Жили  всі  ви,  друзі  милі.

Щоб  у  кожного  вкраїнця
У  господі  і  в  хатинці
Було  їсти  що  і  пити.
Щоб  могли  ми  вільно  жити.

Щоби  доля  не  цуралась,
Мрії  ваші  щоб  збувались.
Щоб  жили  ви  у  любові
І  були  ви  всі  здорові.

Щоб  пшениця  в  нас  родила,
Процвітала  Україна!
Закінчилась  вже  війна-
за  це  вип'ємо  до  дна!

Всім  вітання  посилаю
Від  землі  до  небокраю!!![/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709666
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Ганна Верес

«Козак»

[u]28  грудня  2016  року  під  Крутою  Балкою  під  час  бойового  завдання  загинув  розвідник  Леонід  Михайлович  Поводенко  («Козак»),  родом  із  с.  Михайлівка  Перевальського  району  Луганської  області.[/u]

Бідою  стежка  раптом  обірвалась,
Якою  йшов  упевнено  герой,
Крутою  Балкою  те  місце  називалось.
Це  тут  «Козак»  наш  смерті  не  зборов.
До  ворогів  так  не  хотів  потрапить,
Розвідник  знав  собі  і  їм  ціну.
У  пекло  двох  таки  устиг  відправить,
Хоч  одночасно  проклинав  війну.

Він  з  тих  країв,  де  сріблом  упивалась
У  літній  день  замріяна  Лугань,
На  повні  груди  там  душі  співалось,
Красу  цю,  мов  святиню,  зберігав.
За  неї  він  пішов  і  воювати:
Донбас,  Лугань  –  то  все  його  земля.
Не  міг  її  він  тим  подарувати,
Команду  хто  виконує  Кремля.

Він  України  був  відважним  сином,
По-іншому  ж  не  вміють  козаки,
Та  підвела  його  козача  сила,
Коли  насіло  кілька,  мов  круки.
«Умієте,  таки,  ви  катувати
І  будь-кого  готові  злісно  вбить,
Я  про  одне  лиш  буду  шкодувати,
Що  живете  не  навчені  любить»,  –

Сказав  і  змовк  у  тій  святій  задумі,
Яку  востаннє  лиш  людина  п’є,
І  йшов  від  нього  той  живильний  струмінь,
Що  сил  боротись  іншим  додає.
Потухли  очі,  козакові,  сині…
Лугань  відчула  смерть  його  здаля…
«Він  Україні  був  надійним  сином,  –
Луною  обізвалася  земля…
31.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709624
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  плането!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
розквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  пресвітлий  мир,
хай  обійме  тебе  і  [b]кожну  душу![/b]
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  всюди  зваблює  казковість  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
і  кровних,  і  не  зовсім,  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  всіх  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
для  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  [b]друзі  по  перу[/b],
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  нелегкий  час
здолаєм  перешкоди  крок  за  кроком.
В  умі  згадавши  поіменно    вас,
вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого.

...А  ще  –  аби  біда  від  нас  втекла...
...І  пісню  б  (замість  "градів"!)  солов'їну...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Я  п'ю  за  вас!  За  мир!    За  Україну!

                                                 31.12.2016  р.

Я    ВАС    ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Зима

Біліють  здалеку  поля,

Дрімають  луки  під  снігами.

Морозом  скована  земля  –

Мов  діаманти  під  ногами.

У  тиші-казці  ліс  стоїть,

Закутаний  у  срібло-іній,

Напевно,  бачить  сни  свої.

Від  сонця  впали  сині  тіні.

Мороз  і  річечку  скував,

Аж  тріск  луною  обзивався.

Проміння  сонця  ліс  сховав,

І  з  небом  далина  злилася.

Спустився  вечір  над  селом,

Вже  запалив  у  вікнах  світло,

Накрив  натрудженим  крилом.

Все  небо  зорями  розквітло.
12.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709464
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Іще один рік

Ось  іще  один  рік  не  пробіг,  мов  майнув,
Закривавлений,  неспокійний.
Не  закінчили  ми  цю  прокляту  війну,
Бо  ж  Росія  –  держава-  кіллер.

Несприятливий,  бач,  високосний  цей  рік,
І  для  нас  не  зовсім  хороший:
Йде  війна:  той  –  убитий,  а  той  –  згорів…
А  життя  ж  не  купить  за  гроші!..

У  війні  живемо  уже  третій  ми  рік,  
Але  ж  вистояли,  зуміли.
Чи  то  Бог  на  нас  зглянувся  і  уберіг,
Чи  в  боях  серця  скам’яніли?!

На  порозі  наступний,  сімнадцятий  рік  –
Рік  нових  сподівань  на  Бога.
Хай  же  він  принесе  нам  святий  оберіг
І  наповнить  серця  любов’ю!
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709462
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Постукав рік сімнадцятий у двері

[u]Всіх  друзів  по  клубу  вітаю  з  Новим  роком!  Здоров'я,  натхнення,  любові  і  миру!
[/u]
Постукав  рік  сімнадцятий  у  двері,

Та  не  святково  зовсім  на  душі.

Не  кличуть  ні  розваги,  ні  таверни  –

В  Донбасі  ж  люди  гинуть,  й  молоді.


Болить  душа…  Дніпро  від  сліз  солоний…

Рожевий  від  крові  вже  небозвід,

Та  серед  нас  і  п’ята  є  колона,

Котру  московський  радує  привіт.


Хіба  не  дикість  –  рік,  Новий,–  в  Гаваях,

І  це  тоді,  коли  кипить  війна,

Не  день,  не  два  –  три  роки  вже  триває.

Чому  ж  не  ранить  їхніх  душ  вона?


Убиті  -  поміж  ангелів  герої,

Мережить  скроні  рання  сивина.

Росія  Українські  землі  кроїть…

І  бранців  сотні…  Це  чия  вина?


І  все-таки,  я  Новий  рік  чекаю,

В  букет  складаю  горсточки  надій:

Мир  запанує  у  моєму  краї

Після  кривавих,  змучених  подій!
29.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709343
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Ганна Верес

Вони – це України авангард

[u]Ветерани-комбати  "Азову",  "Донбасу"  та  інших  підрозділів  вирішили  шляхом  блокування  припинити  корупційні  зв'язки  з  окупованою  територією  і    заставити  бойовиків  повернути  заручників.
[/u]
На  вітер  слів  не  кидають  комбати,

Ідуть  ва-банк  до  влади  –  напролом,

Ідуть,  можливо,  і  на  смерть  за  брата,

Котрий  давно  утрапив  у  полон.


Залізна  воля.  Витримка  військова.

В  боях  здобутий  і  імунітет.

Вони  брати,  хоча  і  не  по  крові.

Єднає  їх  війна,  менталітет.


Не  раз  поміж  життям  і  тінню  смерті,

Немов  по  лезу  бритви  вони  йшли,

Й  не  одному  судилось  там  умерти.

Тепер  же  інший  фронт  вони  знайшли.
 

Корупція,  що  наскрізь  пронизала,

Терпіння  їхнє  висмоктала  все.

Й  подонків  тих  комбати  розпізнали:

То  –  з  Ради,  то  кабмінівське  лице.


Нема  у  хлопців  інших  варіантів,

Як  у  державі  цій  навести  лад

Та  повернути  людям  ті  мільярди

За  ліс,  метал,  спиртне  і  шоколад.


На  бій  вони  ідуть  тепер  зі  спрутом,

Котрий  усюди  щупи  розпростер,  

Його  створив  у  нас  не  Вовка  Путін,

А  той,  чий  капітал,  мов  гриб,  росте.


Народ  чинуші  й  за  людей  не  мають,

Тарифний  вдягши  надважкий  хомут,

Стаж,  трудовий,  до  смерті  піднімають,

Податками  і  безробіттям  жмуть.


Два  роки  бранці  у  Криму,  в  Росії,  

Їх  вистача  в  підвалах  ДНР,

Вожді  ж  брехню  межи  очі  всім  сіють,

Що  для  їх  волі  роблять  все  тепер.


Отож  надія  тільки  на  комбатів,

Цінніше  їхнє  слово  за  мільярд,

Їх  не  цікавить  слава,  чи  дебати,

Вони  –  це  України  авангард!
29.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  
Ганна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Валя Савелюк

ЦИНІЗМ

                                         [i]Ти  на  пчіл  [бджіл]  поглянь:  є  робучії,  
                                         Але  й  трутні  є  неминучії  [/i]
                                                                                             (Степан  Руданський)

українські  жінки
по  всіх  європах  
наводять  порядки:
прибирають  чужі  домівки,
з-під  старих  і  хворих
виносять  нічні  горшки  –
за  центи,  тобто  за  копійки

заробітчанки…

радіють
забезпечені  європейки  –
затишок  і    чистота,
домашні  лади-порядки,
доглянуті  матері  
старі
і  
батьки  –
обходяться  їм  в  копійки…

«цивілізовані»  
рабовласники

дешевенькі  
«цінності»  прагматичні  –
довготривалі,  та  не  вічні…

…я  не  застану,
але  прийде  ж  пора
обітова́на  –
збудеться  сказане:
«…не  буде  більше
так,  щоб  одні  сіяли,
а  плоди  пожинали  інші»

цивілізовані  європейці  –
такі  ж  рабовласники
як  і  москалі-ординці:
усієї  різниці  –
у  привабливій  упаковці…
яскравій  обгортці  –  
повапленій
глянсом  обкладинці

а  під  обгорткою  –
тільки  гроші,
гроші!  і  бариші

українці  –
«дешева  робоча  сила»,
щоб  пиха  чужа  –
різномаста  ну́жа  –
множилась  і  багатіла:
скрізь  попідтинню  люди  наші
трудяться  за  гроші́,
як  викинуті  з  кубла
осиротілі  сірі  миші

…поприбирайте  їм  у  хатах,  дівчата,
бо  самі  собі  –  
без  наймитів  і  рабів  –
ради  не  годні  дати

29.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709097
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Ганна Верес

Останній дзвінок

[u]Андрій  Байбуз  загинув  18грудня  2016р.  під  Світлодарськом.  В  останні  хвилини  свого  життя  він  подзвонив  матері  мобільним  телефоном.[/u]

Стелився  дим.  Затих  нарешті  бій.
Давно  такого  не  було,  жаркого…
Він  подзвонив:  «Це  я  дзвоню  тобі…
Ти  пам’ятаєш,  мамо,  ще  такого?
Жартую  трохи.  В  мене  все  –  о’кей.
До  перемоги  зовсім  небагато.
Я  й  тут  боєць,  матусю,  –  не  лакей,
Хоч  до  війни  так  не  хотів  звикати.
На  світі  цілих  сорок  я  прожив,
А  поряд  –  ще  й  молодші,  вполовину.
Ти,  головне,  себе  побережи,  
А  я  вернусь,  живий,  не  в  домовині…
І…  з  перемогою.  Ти  це  запам’ятай:
Не  зрадив  я  в  житті  ніде  й  нікого.
Мене  нічого  більше  не  питай…
Може  й,  не  був  у  тебе  я  зразковим,
Та  й  забував  слова  тобі  знайти
Оті,  що  кожна  матінка  чекає…
Знай:  найрідніша  і  найкраща  ти…»
І…  змовк…  Життя  із  рани  витікало…
28.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709065
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Ганна Верес

Нелегкі думки засіли

Нічка,  зоряна,  у  небі
Сум  усюди  сіє,
Знов  стріляють-громлять  лейби,
Покидьки  з  Росії.
Б’ють  прицільно,  крадуть,  нищать
І  міста,  і  села.
Міномети  смертю  свищуть.
Край  той  невеселий.

Поміж  зорями  вузенький
Шлях,  Чумацький,  димний,
Десь  голосять  вдови  й  неньки,
Діток  розбудили.
Перелякані  навіки
Зорі  й  бідні  люди,
Загубили  спокій-ліки.
В  житлових  спорудах
Нема  вікон  –  лиш  тривога:
Коли  ж  мир  настане?
Куди  ж  виведе  дорога
Тих,котрі  повстали?
Й  малоросами  не  хочуть  
Тут  вони  вмирати,
Зрозумівши  власний  злочин.
Схід  *–  не  Емірати…
У  Примор’ї  **  лиш  китайців
Частіше  зустрінеш;
Копійки  за  свою  працю.
В  чужім  краї  –  й    фініш…

Нелегкі  думки  засіли,
І  печуть,  і  мучать:
Чи  ж  там  вийде  жити  сміло.
Чи  за  дріт,  колючий?
Душу  холод  пропікає:
З  цим  як  далі  жити?
Кращі  роки  утікають…
На  полях  –  не  жито  –
Міни,  сховані  розтяжки.
Пахне  смертю  звідти.
Небезпечно  жити    й  важко.
Бідні  й  ми,  і  діти.

Гляне  нишком  в  паспортину,
Синю,  українську,
Молить  Бога  за  дитину,
Що  в  чужому  війську:
«Війна  нащо  йому,  треба?
Примири  ж  всіх,  Боже!»
Сумно  дивиться  у  небо,
Жде,  чи  ж  допоможе?
Ніч  до  краю  добігає.
Зіроньки  погасли:
«Може,  Бог  це  нас  карає
За  російські  гасла?!»
20.12.2016.
*Далекий  Схід.
**Мається  на  увазі  Далекий  Схід  у  Росії,  куди  запрошували  кримчан.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709063
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Під Світлодарськом

Тривожно  спав  у  ніч  ту  Світлодарськ,
Бо  бій  ішов,  жорстокий  і  нерівний,
Й  чекала  чорна  вояків  біда,
Таких  безстрашних,  Україні  вірних.

На  дрібки  сік  повітря  автомат…
Свистіли  міни…  Рухались  солдати…
Та  ось  упав  улюбленець-комбат…
Й  згадалося  його:  «Не  смій  ридати!»

Лежав  комбат,  мов  зрізаний  дубок,
Навколо  дим  стелився  сивиною.
Й  здалось  на  мить,  послав  йому  сам  Бог,
Отих,  що  перевірені  війною.

А  поряд  нього  корчивсь  побратим,
Ще  молодий,  якому  жити  й  жити.
Просив  ледь  чутно  той  боєць:  «Води...»
«До  нього,  хлопці,  треба  Вам  спішити,  –

Сказав  комбат,  –  а  я  іще  міцний…»
Й  послав  до  неба  свій  останній  погляд.
Там  образ  матері  побачився,  ясний,
Що  піднялася  чайкою  над  полем.

Й  душа  його…  злетіла  догори,
Щоби  оглянуть  звідти  місце  бою.
«О,  ні!  Таких  уже  не  підкорить,  –
Якби  ж  я  міг  закрити  їх  собою.»
27.12.2016.
[u]Під  час  бойової  операції  на  Світлодарській  дузі  (18  грудня  2016р.)  дійсно  один  із  героїв  Андрій  Байбуз  (позивний  "Ефа")  відмовився,  щоб  його,  пораненого  в  ноги,  врятували,  і  попросив,  щоби  забрали  з  поля  бою  молодого  бійця.  Так  і  загинув  "Ефа",  перед  смертю  ще  встиг  поговорити  з  матір'ю  по  мобільному  телефону,  пояснивши  їй,  чому  він  так  зробив.
[/u]
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Мої вірші воюють у Криму

Мої  вірші  воюють  у  Криму.
Розвінчують  російського  тирана.
Ви  скажете,  потрібно  це  кому?
Тим,  хто  живу  у  серці  має  рану.
І  хто  давно  вже  виріс  із  раба
Й  навчився  жити  під  крилом  у  волі,
У  кому  поселилася  журба,
Та  мрія  ще  жива  про  світлу  долю.
І  не  лише  для  себе  –  для  дітей,
Онуків,  правнуків,  для  Криму-України,
Хто  вірить,  що  майбутнє  те  гряде  –
Й  закінчиться  доба  війни-руїни.

Мої  вірші  не  тільки  у  Криму,
Але  й  на  сході,  в  вогнянім  Донбасі.
Пишу  я  їх  невтомно  ще  й  тому,
Щоби  відкрити  очі  бідоласі,
Котрий  повірив  у  «Російський  мир»,
Мовляв,  його  це  історичні  браття.
Без  України  «Мир»  той  утомивсь
І  запалив  війни  жарке  багаття.
Людей  лишив  уласного  кутка,
Розбив  дороги,  школи  і…  надії.
Як  не  влаштовує  вас  доля  отака,
Берімося  за  зброю  і  до  діла:
Всю  наволоч,  гнилу,  відкиньмо  геть;
Не  личить  нам  стояти  на  колінах.
Шахтар  ти,  робітник,  інтелігент,
В  руках,  у  наших,  доля  України!
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ніна-Марія

Життя, що розділене навпіл

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3Iiv-gFwAGHuMn0KHw5azqpiNMnZHf_x_eqaObqTh0hcpRNMi[/img]


[color="#066e19"]Скажи,  за  що  так  можна  любити,
Чи  мо  просто  за  те,  що  ти  є  ?
В  твоїм  серці,  як  всесвіт  великім
Б"ється  серце  маленьке  моє
 
Інший  вимір  мене  не  злякає.
І  час  той,  що  невпинно  летить.
Навчитись,  як  по  іншому  жити?
Прожите  -  я  умію  цінить.
 
На  життя,  що  розділене  навпіл,
Озирнусь,  через  призму  років.
Там  де  ти  —  там  квітучий  оазис,
Без  тебе  -  світ  увесь  спопелів...
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708811
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Наталя Хаммоуда

МРІЯ. ( Нащадкам присвячено)

Коли  я  відійду,  коли  мене  не  стане,
Коли    уже  і  світ  забуде,  що  булà,
Я  мрію  із  небес  крізь  решето  туманів,
Вертатися    до  Вас  промінчиком  тепла.
Торкатись  Ваших  мрій-  нехай  усе  здійсниться,
Стелити  трав  шовки  на  всі    земні  путі,    
Лишати  світла  тінь  на  кожному  обличчі,
Хто  у  хвилину  ту  зневірився  в  житті.
Леліяти  в  садах  весняні  диво-квіти,
Дощем  рясним  з  небес  пролитися  в  жита,
І  з  усіма  із  Вас  страждати  і  радіти,
І  поряд  з  Вами  йти  через  усі  літа.
Коли  я  вже  піду...  Коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  була,
Із  висоти  небес,  з  поміж  густих  туманів
Вам  упаду  до  ніг  промінчиком  тепла.
27/12/2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708786
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Можливо я когось і подивую

Можливо  я  когось  і  подивую,
Що  тільки  словом  землю  бережу,
Я  з  нього  кам’яну  стіну  збудую
І  серце  кожне  духом  заряджу.

А  дух  ніколи  не  здолати  «градом»,
І  куля  таке  серце  не  проб’є,
Не  назвемо  й  Росію  більше  братом,
Бо  істина  нам  право  це  дає.

Поки  серця  пульсують  наші  кров’ю,
І  сонце  торжествує  кожен  день,
Ми  уп’ємось  синівською  любов’ю,
Й  від  заздрощів  наш  ворог  упаде.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Під-під-па-дьом

Заколосилися    жита,
Заколосились,
Перепел    пару  щось  питав:
Душа      просилась.
Рясніла    краплями    роса,
Поїла    стебла,
Під    колосочками    звиса
Вона    ледь    тепла.
Приспів:      –  Під-під-па-дьом,–                      (2р.)
Жита    співають.
 –  Під-під-па-дьом,  –                        (2р.)
Росою    грають.
 –  Під-під-па-дьом,  –                            (2р.)
 Перепіл    кличе,  –
 –  Думала    море    за    селом,  –
     Чайка    кигиче.

Заголубіли    небеса  –
Раділи    житу,
А    його    вітер    колисав  –
Хотілось    жити.
Спішило    сонце    освятить
Той    повний    колос.
До    нього    з      жита    ген    летить
Цей    дивний    голос.
Приспів:      –  Під-під-па-дьом,  – (2р.)
  Жита    співають.
 –  Під-під-па-дьом,  – (2р.)
 Промені    грають.
 Під-під-па-дьом,  – (2р.)
Перепіл    кличе.
–  Думала,    море    за    селом,  –
Чайка    кигиче.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708779
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


dovgiy

З НОВИМ РОКОМ

Гурт  ялинок,  галявина  в  лісі,
Сніговій  позакутував  їх.
Новоріччя  запалює  свічі
На  небесних  свічадах  нічних.
Там  від  кожної  зірки  прикраса
Діамантово  грає  в  гіллі
Бо  казкових  веселощів  свято
Знов  крокує  по  нашій  землі.
Де  не  стане  вальсуючим  кроком,
А  чи  в  людську  оселю  зайде,  
Вечір  добрий!  Всіх  вас  -З  Новим  роком!
Хай  вам  щастя  і  радість  буде!
Хай  здоров’ячко  з  вами  довічно
Не  зазнає  завчасних  розлук,
Нехай  щастя  кружляє  як  пісня
Та  пташиною  сяде  до  рук,
Хай  кохання  палке  та  взаємне
Кожну  долю  зігріє  теплом,
Хай  схиляється  нива  доземно
Та  врожаїться  щедрим  зерном,
Над  прарідним  вкраїнським  обширом
Хай  від  Бога  зійдуть  благодаті
І  такого  бажаного  Миру
Хай  пошле  нам  до  кожної    хати!
При  святковім  родиннім  застіллі
Не  забудьмо  згадати  солдатів.
Вони  там,  під  виття  заметілі,
Мусять  землю  від  зайд  захищати.
Вони    там,  віддають  найдорожче,
Ради  кожного  з  нас  без  вагання…
Тож  давайте!  –  я  дуже  вас  прошу!
Перед  Богом  навколішки  станьмо
І  за  них  помолімося,  браття!
Аби  всі  повернулись  живими,
Щоби  також  могли  святкувати
Із  дітьми  та  батьками  своїми!  
Чи  причулось?  Та  ж  ні!  За  порогом
Скрипом  снігу  порипують  кроки
Дід  Морозко  в  кожушку    червонім
Нас  вітає  усіх  –  з  Новим  роком!

26.12.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708739
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

Любов і сльози виплетуть сузір'я.

Загляну  тихо  у  розбите  серце
І  поцілунком  рани  всі  сцілю,
Я  вип'ю  сльози  твої,  мов  озерце-
Бо  я  люблю.

Де  буде  насолодою  причастя,
Що  душу  мою  грішну  сповідає,
Із  чаші  божевілля  вип'ю  щастя-
Бо  я  кохаю.

Розтану  в  нім-  у  нашім  надвечір'ї,
Чи  зле,  чи  добре...я  таки  не  знаю,
Любов  і  сльози  виплетуть  сузір'я,
Де  я  чекаю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708714
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Валентина Ланевич

Дивляюсь на спалахи нічні зірок.

Дивляюсь  на  спалахи  нічні  зірок,
Де  та,  котра  містком  єднає  душі?
Плете  кохання  чуттєвий  ланцюжок,
Серця  й  собі  не  в  змозі  буть  байдужі.

І  стежечка  в’юниться  десь  поміж  хмар,
Що  вітер  гонить  небом  без  перерви.
Гортає  погляд  настінний  календар,
Душа  горить  і  неспокійні  нерви.

І  ніжність  з  сумом  у  грудях  щемонить,
Повзе  по  тілу,  що  чека  любові.
-Живу  тобою,-  єство  моє  кричить,
Тужить,  скоряючись  німій  розмові.

26.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708687
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

А я прийду сьогодні просто так.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Без  музи,  без  написаного  вірша,
Із  запашною  кавою  в  руках,
У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  душею,  а  у  ній  думки  розквітлі,
Торкніть  її-  скуштуйте  її  смак,
Солодкий  смак  у  веснянковім  світлі.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  любов'ю,  що  живе  у  моїм  серці,
Яскравою,  як  в  літнім  полі  мак,
У  кольорах  яскравих  на  веселці.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Така,  як  є,  аби  побути  з  вами,
Я  гнів  прийму...  чи  не  прийму  ніяк,
Та  привітаюсь  щирими  словами.

У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня,
Я  привітаюсь  щирими  словами,
Залиште  гнів  на  вічнім  попелищі-
А  я  прийду-  побуду  нині  з  вами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ганна Верес

Такими чекає нас світ

Давно  це  вже  не  таємниця,

Знущався  над  нами  як  брат,

Вивозив  як  жито  й  пшеницю,

Народ  залишав…  вимирать.

Давив  як  не  раз  нашу  волю

І  мову  топтав  теж  не  раз,

Він  рабську  кував  для  нас  долю,

Покраять  державу  зібравсь.


Були  ми  завжди  другим  сортом:

Бач,  не  українці  –  «хохли»,

Хоча  і  у  війнах,  і  в  спорті

Частіше  ми  перші  були.

В  Сибір,  в    Воркуту,  у  Печору

Везли  у  кайданках  дідів,

Здається,  неначе  учора

З  нас  кожен  десятий  сидів.


Морозили  і  катували,

Свободи    щоб  вибити  дух,

А  ми  ще  твердіші  ставали,

Спинять  не  збиралися  рух.

Час  прийде:  в  кулак,  у  єдиний,

Зіллються  і  захід,  і  схід

За  правду  і  право    людини.

Такими  чекає  нас  світ!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Ганна Верес

Якби ж не те колоссячко…

[u](Знала  я  одну  жінку,  котра  відсиділа  за  сім  колосків  7років  при  тих  комуністах,  за  якими  так  багато  ще  плачуть,  виступають  проти  декомунізації.  У  творі  її  доля.)
[/u]
Вона  одна.  Одна,  як  перст,  і  в  хаті,

І  в  дощ,  і  в  спеку,  й  як  тріщить  мороз.

Не  звикла  й  плакатись  на  людях  чи  зітхати,

Хоча  не  шкодувала  доля  гроз.

Одна  вона  і  день,  і  ніч  стрічає,

Але  найтяжче  ранку  їй  чекать:

Все  слухає,  як  серце  кров  качає,

А  ніч  не  поспішає  утікать.  


У  світ  прийшла  давно.  Ще  довоєнна.

І  стежку  теж  топтала  непросту,

Не  бачила,  й  які  вони  –  «зелені»,

Й  скарбничку  мала  теж  вона  пусту.

Сьогодні  теж  старій  ніяк  не  спиться  –

Калейдоскоп  прокручує  життя:

Якби  ж  не  те  колоссячко  пшениці,

Усе  було  би  в  неї  до  пуття.

А  так…
І  попливе  думками

В  далекий  край,  де  молодість  згнила.

(Її  впіймали  в  полі  з  колосками,

Котрі  вона  під  голод  підняла.

Не  забарився  й  вирок  зі  статтею,

І  доля  повела  її…  в  Сибір.

Можливо,  інший  був  би  за  межею,

Вона  ж  везла  всі  біди  на  собі).

Усі  сім  років  згадувала  мову,

Якій  навчала  мама  з  ранніх  літ.

Й    морози  вдома    не  такі,  зимові.

Який  тісний  і  величезний  світ!


Коли  ж  землі,  своєї,  вже  ногою

Вона  торкнулась,  залилась    слізьми.

Не  просто  й  рани  їй  було  загоїть,

Тай  чи  можливо  пережите  змить?!

Так  і  лишилася  одна  у  цілім  світі.

Не  дочекалися-спочили  і  батьки

У  сорок  сьомім,  у  голоднім  літі.

Така  ціна  була  за  колоски.

Погас  завчасно  й  вогничок  любові

(Чужого  ж  красти  жінка  не  могла).

Так  і  лишилась  без  сім’ї,  небога,

Лиш  доля  рясно  зморшками  лягла.

І  сивина  навідалася  рано

У  коси,  її,  чорні,  як  смола,

А  може,  проросла  з  тієї  рани,

Що  довго  у  душі  її  жила…

До  фінішу  вже  роки  добігають,

У  косах  і  у  голосі  –  зима.

Вогонь  в  очах  її  не  меркне,  пригасає…

Дістались  колоски  не  задарма…


Аж  ось  постукав  ранок  у  віконце,

Хоч  не  склепила  зовсім  ще  очей.

Бентежить  схід  промінчик,  перший,  сонця,

І  серденько  ще  звечора  пече.

«Та  то  –  дарма,  –  подумала,  –  минеться,

Пішли  молодші  мене  за  межу,  –

Й  піднятися  із  ліжка  жінка  пнеться,  –

Чого  ж  це  я  і  досі  ще  лежу?!..»
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708610
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Світлана Моренець

ЗУСТРІЧ

Засидівшись  у  замкненому  колі,
в  полоні  буднів  бранкою  щодень,
випурхуєш  пташиною  з  неволі,
муркочучи  собі  під  ніс  пісень.

Летиш  до  друзів,  що  для  серця  милі.
Як  риба  в  воду  –  в  однодумців  гурт
пірнаєш...  і  несуть  нас  теплі  хвилі,
і  не  затягує  на  дно  підступний  нурт

ворожості,  зміїного  сичання
ані  отрута  непорозумінь...
Купаєшся  у  щирому  братанні,
у  позитиві  світлих  янь  та  інь.

Розмови  тихі,  спогади,  гостро́ти,
автографи  –  доробки  ж  є  у  всіх!
Є  дружня  критика  і  похвали  щедро́ти,
і  безліч  тостів,  анекдоти,  сміх...

Від  легкості  аж  випрямились  плечі  –
це  зустріч  дарувала  два  крила.
Ну  а  в  душі,  немов  настав  святвечір
і  благодать  торкнулася  чола...

                                 25.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Nino27

Знаю, зимонько…

[b][i]Та    пекельна    зима    слід    назавжди    лишила,
Болить    в    ранах    душа,  плаче    досі    зима...
Білосніжна    моя,  плачучи    пережила
Чорноту    і    страхи,  й    почорніла    сама.
І    холодна    душа    в    неї    болем    боліла,
Й    дрібним    дощиком    жаль    долітав    до    землі...
А    сьогодні    сніжком    все    навкруг    відбілила,
Приховавши,  ось    так,  чорно-сірі    жалі.

Доторкнулась    щоки    білосніжна    сніжинка,
Поцілунком    холодним...  і    зникла    за    мить.
Залишила    свій    слід,  мов    холодна    сльозинка...
Знаю,  зимонько,  в    мене    душа    теж    болить.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708465
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Наталя Хаммоуда

Солдатська мати

СОЛДАТСЬКА  МАТИ
В  глибоких  зморшках  тонуть  краплі  поту,
Потерплі  руки  склала  на  колінах,
Одна  їй  залишилася  турбота:
Живим  із  фронту  дочекати    сина.

Вже  цілий  рік  з  полону  не  вертає,
Та  хто  б  сказав:  живий,  чи  вже  на  правді?
І  молиться  щодня,  і  виглядає
І    вірить,  що  повернеться,  насправді.

А  уві  сні  він    їй  так  часто  сниться:  
То  повернувся  радісний  зі  школи,
То  воду  набирає  із  криниці,
Чи  вдвох  із  батьком  дров  на  зиму  колять.

Вона  й  себе  в  них  бачить  молодою:
Де  ще    біда  обличчя    не  зорала,
Спливлù  роки,  немов  би  за  водою,
Вже  старість  підкрадається  помалу.

Вогні      Різдвяні  миготять  у  вікнах,
Та    зовсім  не  до  радості    старенькій.
Із  дня  на  день  чекає  сина,  бідна,
Вже  чисто  посивіла  в  горі,  ненька.
2016,  грудень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708416
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Леся Утриско

Лунає світом колядниця.

Так  тихо-  тихо  сніг  рип,  рип,
Старезні  сани-  скрип  та  скрип
І  білі  коні-  на  припоні,
Овечки  гріються  в  загоні.

До  хати  батько  сніп  заносить,
Та  й  до  молитви  мило  просить,
Уся  сім'я  втихає  з  миром,
Складають  ручки  діти  щиро.

Дитя  Господнє  щоб  просити:
У  Його  ласці  вічно  жити,
Хвалити  нині  та  довіку
І  многих  літ  Йому  без  ліку.

Лунає  світом  колядниця,
Мов  зачаровує  дівиця,
Весь  світ  сьогодні  привітає:
Христос  наш  нині  ся  Рождає!  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708294
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ганна Верес

Зачекай!

[u](Звернення  до  тих,  хто  воює  з  нами  у  Донбасі).[/u]

Зачекай,  не  спіши,  не  треба!
Зупинися,  ну,  хоч  на  мить!
Запитай  не  себе  вже  –  небо,
Як  у  вбивці  душа  щемить.

Не  стріляй,  не  гріши,  бо  ж  може,
Саме  в  цьому  твій  оберіг,
Глузд,  здоровий,  хай  переможе.
Не  вбивай:  це  найтяжчий  гріх!

Не  стріляй!  Будь  не  вбивця  –  воїн  –
Статус  різний  у  них  обох:
Воїн  –  то  захисник  є  волі,
Вбивцю  ж  першим  накаже  Бог.

Чию  ж  волю  ти  тут  рятуєш,
Коли  б’єш  по  таких,  як  сам?
Знаю,  ти,  як  і  я,  бідуєш
І  не  віриш  у  чудеса.

Ти  такий  не  один,  я  знаю,
Мудрість,  все-таки,  прояви.
Ти  є  гостем  у  нас  незваним,
Стань  карателем  для  Москви!

Саме  звідти  нечиста  сила
Повела  тебе  в  наш  Донбас.
Пам’ятай,  я  тебе  просила.
Роковий  скоро  прийде  час!
24.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708404
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Ганна Верес

Писати хочу так

Писати  хочу  так,  серця  щоб  завмирали,
Пізнаючи  землі  нетлінний  рай,
Зі  мною  зорі  в  небі  щоб  збирали
Й  любили,  як  і  я,  свій  рідний  край.
Я  закохати  хочу  всіх  у  слово,
Просте,  співуче,  в  нім  –  народу  суть,
Щоб  ним  клялися  в  вірності  й  любові
І  відчували  істини  красу.

Писати  хочу  так,  щоби  мене  чекали
Із  порцією  правди  про  війну,
Щоб  вороги  тих  слів,  моїх,  лякались,
Визнаючи  свою  у  ній  вину,
Щоби  разом  нам  випало  сміятись
В  обличчя  тим,  хто  мав  нас  за  рабів,
Щоби  в  путі  ніколи  не  спинятись
І  ціну  знати  ворогу  й  собі.

Писати  хочу  так,  щоб  волі  не  приспати,  –
Неволі  не  пробачить  нам  земля,
Коли  на  неї  прийдуть  супостати
Й  на  шмаття  стануть  рвати-розділять.  
Серця  я  хочу  словом  розбудити
В  тих,  кому  власне  жниво  –  не  межа,
Своє  ім'я  боялись  щоб  ганьбити,
Щоб  українців  світ  весь,  поважав.

Писати  хочу  так,  щоб  тисячі  читали
І  про  далеку,  сиву  давнину,
Чиї  сини  ми,  й  дочки,  пам’ятали
Й  землі  платили  власну  данину.
Я  хочу  віру  людям  відродити
У  завтрашній,  у  кращий,  світлий  день,
Любов  до  ближнього  у  душах  розбудити,
Вона  за  руку  мир  нам  приведе.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Намалюй мене білим зима

Намалюй  мене  білим,  зима,
На  поверхнях  засніжених    вікон,
Ми  3  тобою  зрівнялись  за  віком
Вже  на  скронях  блищить  сивина.

Намалюй  мене  білим,  зима,
На  папері,    що  є  чистим  полем,
Хай  озветься  малюнок  той  болем,
І  я  довго  ще  буду  сумна.

Намалюй  мене  білим,  зима
Кольорів  -  різнобарв'я    не  треба,
Досить    світла  що  лине  із  неба,
Я  малюнок  довершу  сама.

Що  ж  вагаєшся,  біла  зима?
Я  ж  так  часто  тебе  малювала
У  віршах  своїх.  Душу  вкладала.
Чи  в  хурделиці  пензля  нема?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708370
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016


Любов Іванова

Не отрекаются любя - акро

Н/а  небо  вышла  полная  луна
Е/два  спустились  сумерки  на  город

О/пять  по  сердцу  памяти  волна
Т/ы  мне  безмерно,  как  и  прежде,  дорог.
Р/азводит  жизнь  по  разным  берегам
Е/жеминутно  ком  сжимает  горло
К/ак  дальше  жить?  Разрушен  общий  храм
А/  между  нами  -  мерзлота  и  холод  .
Ю/лой    кручусь  от  горьких  мыслей-туч
Т/ы  жил  без  чувств,  какой  то  странной  ролью
С/тою  у  края,  рядом  бездна  круч..
Я/  и  обрыв...меж  чувствами  и    болью

Л/арец  разбит,  осколками  звеня
Ю/чусь  ко  льдам,  но  в  них  нельзя  согреться
Б/ог  НАС  оставил.  Ты...  теперь...  меня
Я/  минус  ТЫ  ...  и  два  разбитых  сердца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708272
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


dovgiy

ЧЕРПАЮ СИЛИ

Черпаю  сили  з  тебе,  моя  земле:
З  твоїх  безкраїх  золотих  ланів;
З  твоїх  садів  в  мереживах  зелених;
З  твоїх  озер  в  оточенні  гаїв.

Черпаю  мудрість  у  твоїх  Пророків:
Франка,  Шевченка  та  Сковороди.
Їхні  життя  –  завжди  мені  уроки
Як  треба  сину  Матінку  любить.

Черпаю  мужність  у  твоїх  Героїв:
Хто  на  шляху  загарбників  постав,
Хто  у  цей  час  в  солдатських  одностроях
Своє  життя  за  мирні  дні  віддав.

Красу  черпаю  де  пісенна  повінь
З  творів  Поетів  –  ніжних  солов’їв.
По  всій  Землі  дзвенять  пісні  чудові
З  мережива  мелодії  та  слів!

А  ще  я,  земле,  дякую  за  Мову,
Яка  до  мене  з  правіків  прийшла.
Рятую  душу  нею  знову  й  знову
Від  чужини  оманливого    зла.

Щоб  труд  малий  мій  в  безвісті  не  згинув,
Як  в  багатьох  буває  повсякчас,
Молю  за  Тебе,  Мамо  –  Україно,
Аби  Господь  беріг  Тебе  для  нас!

24.12.2016



 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708235
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ганна Верес

Чому заручники?

Іще  ‘дна  ніч  до  ранку  доповзла,
І  голова  від  дум  ще  важча  стала:
Як  же  ці  дикі  найманці  Кремля
Вже  Україну  й  цілий  світ  дістали!

«Майстри»,  так  звані,  нелюдських  тортур
Знімать  навчились  й  скальпи  з  полонених,
А  щоб  вогонь  живий  в  очах  потух,
То  розпинають  на  хрестах…  у  –енне.

І  це  вчорашні  друзі,  ба,  брати?!
(Киплять  думки,  аж  мозок  пожирають),
Це  нелюди.  Це  навіть  не  скоти.
Ніде  заручників  у  світі  не  карають.  

Заручники?  І  це  у  час  війни?
Чом  звикли  ми  до  терміну  такого?
Ніколи  не  загладити  вини
Тим,  хто  вбиває  й  заробля  на  крові!..
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ганна Верес

Б'ється мій народ з тираном

Де  вітри  ковил  гойдали
Й  степ  із  небом  обнялись,
Ранки  росами  спадали,  
Край  той  був  таким  колись.
А  тепер  земля  –  у  ранах,
Кров  у  травах  –  не  роса  –
Б'ється  мій  народ  з  тираном:
У  диму  і  небеса.

Матерів  гірке  ридання
Сколихнуло  синю  вись,
Недоспіване  кохання
Закотилося  кудись.
І  зажурена  калина
Віти  опуска  в  траву,
Удові  сльоза-краплина
Затулила  синяву.
12.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Любов Іванова

Наша любовь, словно дождь посреди февраля.

Наша  любовь,  словно  дождь  посреди  февраля,
Смывший  снега  и  унесший  всё  сразу  в  озера.
Хрупкие  льды,  да  и  те  не  на  главных  ролях
Серо-промозглый    и  плачущий  ливнями  город.

Наша  любовь,  словно  дождь  посредине  зимы
Вроде  не  мог  этот  промах  в  природе  случиться.
Видно  дана  эта  встреча  средь  жизненной  тьмы,
Чтобы  потом,  исправляя  просчет  -  разлучиться.

Наша  любовь  -  опоздавший  в  порту  пассажир,
В  пункт  назначения  так  и    не  смогший  добраться.
Наша  любовь  -  не  заполненный  счастьем  эфир,
Он  во  Вселенной  успел  среди  звезд  затеряться.

Наша  любовь,  словно  дождь  посреди  февраля,
Снег  на  чело  среди  теплого,  яркого  лета.
Наша  любовь  не  венчала  нас  у  алтаря...
Что  же  мы  ждем  до  сих  пор  друг  от  друга  ответа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708257
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Галина_Литовченко

НЕДАЛЕКО ДО РІЗДВА

Зимовий  день.  З  морозом,  як  годиться.
В  відрі  на  ґанку  кварта  б’ється  в  лід.
Парує  в  небо  з  вулиці  криниця,
в  заметі  стежку  порпає  сусід.

Насупилася  з-під  острíшку  клуня,
ступають  кури  з  оглядом  на  сніг.
Прикраса  двору  –  снігова  бабуня,
тримає  міцно  віник-оберіг.

Ялинка  ловить  лапами  сніжинки,
зубами  пес  лякає  білих  мух.
Заждався  дідух  свята  ще  з  обжинку,
стріпнувся  враз,  аж  захопило  дух.

Сільської  церкви  маківку  і  плечі
зима  пухнастим  хутром  накрива.
Колядки  вже  розспівує  малеча,  
бо  ж  недалеко  зовсім  до  Різдва.
23.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Ганна Верес

У жалобі Україна


У  жалобі  Україна

Після  Миколая.

Впали  люди  на  коліна,

Голови  схиляють:

Пливуть  спереду  знамена,

Журбою  повиті,

А  за  ними  –  не  померлі  –

В  Світлодарську  вбиті.


Ниють  душі,  плачуть  очі

У  тих,  хто  стрічає,

І  серця  кричать-тріпочуть:

«Чому  ж,Миколаю,

Від  дітей  ти  відвернувся

В  день  такий,  великий?

Богу  ж,  мабуть,  присягнувся

Боронить  від  лиха?!


Уся  ж  наша  Україна

У  хрестах,  могилах,

Схід  горить,  земля  –  в  руїнах…

Там  же  кращі  гинуть!..»

Мовчать  усі:  Захід,  небо

Про  війни  багаття.

Сподіваймося  ж  на  себе,

Українці-браття.
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708112
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Валентина Ланевич

Обіймаю тебе душею.

Обіймаю  тебе  душею,
зором  внутрішнім,
теплом  та  ласкою  сповненим,
серцем  своїм  гарячим
до  самозречення  люблячим.
Обіймаю  тебе  очима,
тугою  зволожено-тривожною,
поглядом  у  далеч  спрямованим,
віями  тремтячими  обрамленим.
Обіймаю  думкою  стрімкою,
що  тілом  жадним
до  тебе  горнеться,
обіймів  взаємних  бажаючи.
Єством  своїм  усім  обіймаю,
що  кров,  коханням  налиту
по  венах    вергає.
Від  подиху  війни,
вітром  принесеним,  ціпенію,
холод  стискає  груди  мої.
Молюсь  щиро,  ревно,  
смиренно  вклякнувши  на  коліна.
Господи,  Святий  Отче,
Пресвятая  Діво  Маріє,
Захистіть  та  зішліть  мир  нам
та  землі  нашій,  Україні!
Хай  скине  з  себе  окови  злодійські,
підступом  на  неї  вдівані
і  стане  знову  вільною  та  щасливою,  
і  заколоситься  хлібами  рясними
на  нивах,  де  вже  ніколи
й  ні  на  кого  не  чигає  смерть,
де  панує  радість,  
спокій  та  благополуччя!

22.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707992
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Галина_Литовченко

РУШНИЧОК

Мамі  вишила  калину
на  кухоннім  рушнику.
Ту,  що  в  нас  росте  під  тином
серед  мальв  у  квітнику.
Візерунок  мій  матуся
розглядає  залюбки.
Я  ж  тепер  сама  беруся  
витирати  тарілки.
Може  це,  звичайно,  жарти  
й  не  шедевр  –  гостинець  цей,
та  матуся  каже:  варто
віднести  його  в  музей.
Ну  й  матуся!  Ну  й    ідея!
Здивувала,  просто  –  шок.
Я  ж  три  дні  лише  для  неї  
вишивала  рушничок!
20.12.2016
(мал.  Ніни  Денисової,  фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707893
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Хіба можна забуть?

Я  не  хочу  війни…
Хочу,  щоби  її  загасили,
Бо  гіркі  полини
Залоїли  в  мені  кожну  кліть.
Хіба  можна  забуть
Материнське  ридання  над  сином,
Із  АТО  що  прибув?
Хіба  може  таке  не  боліть?

Не  двоколірний  світ  –
Ми  про  це  не  сьогодні  дізнались.
Найстрашніше  ж,  як  він
Одягається  в  чорну  чалму,
Коли  землі  в  крові,
Коли  люди  живуть  біля  згарищ,
Коли  падає  квіт
Із  питанням,  останнім:  «Чому?»

Я  не  хочу  війни,
Щоб  зірки  без  причини  згорали.
Чим  юнак  завинив,
Котрий  місце  у  небі  зайняв?
Де  ж  та  правда,  скажіть?
Божа  сила  чом  тих  не  карає,
Хто  не  знає  межі
Й  руку  хто  на  хлопчину  підняв?

Не  один  ще  впаде,
Та  залишить  нам  віру  й  надію,
Щоби  завтрашній  день
Попіл  згарища  не  притрусив,
Щоби  він  і  вона
Квітам,  сонцю  і  дітям  раділи,
Щоби  жодна  війна
Наші  долі  не  сміла  косить.
21.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707842
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Світ прокляне війну

Щодень  читаю,  думаю  і…  плачу,
Історії  ковтаю  сторінки,
А  там  і  Русь,  і  половці,  й  Козача
Доби  Вкраїни.  Нелегкі  стежки
Пройшов  народ  мій,  та  здобув  свободу,
Политу  кров’ю  і  слізьми  не  раз,
Вдяглася  пам’ять  у  вінок  скорботи,
Бо  промінь  не  один  завчасно  згас.

Сьогодні  знов  народ  мій  у  тривозі,
Адже  терзає  долю  «східний  брат»,
Здавалось,  не  було  звідтіль  загрози,
Та  Крим  устиг  й  Донбасу  пів  забрать.
Й  думок,  сумних,  лякаюся,  щоразу:
І  друг,  і  брат  в  житті,  щоб  виручать,
А  не  для  того,  в  хату  щоб  залазить,
Вбивати  й  сиротити  онучат.

Історія  іде  по  свому  колу,
Нові  щоразу    в’яже  нам  вузли,
Життя  ж  –  то  найсуворіша  є  школа,
Скоріше  би  назад  ви  поповзли.
18.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Леся Утриско

Я молитиму Бога.

Я  молитиму  Бога  за  мою  Україну,
У  високому  небі  хай  сотворить  чудес,
Я  молитиму  Бога  за  кожну  дитину,
Я  молитиму  Бога,  аби  син  твій  воскрес.

Посивілі  вуста,  затамований  подих,
На  граніті  слова-  закарбований  погляд,
Я  молитиму  Бога  за  кожного  сина,
Бо,  десь  плаче  дитя,  що  напівсиротина.

Я  молитиму  Бога  за  кожну  родину,
Я  молитиму  Бога  за  оту  сиротину:
Хай  почує  молитву  із  високих  небес,
Я  молитиму  Бога,  аби  син  твій  воскрес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707836
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Віктор Ох

Ми з тобою зовсім різні (V)

Слова  –  Надія  Козак
Виконує  –  Ярослав  Чорногуз  
Звукозапис  –  Олександр  Салицький
Кліп  -  Олексій  Тичко
-----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tLqCPqGhL5M[/youtube]

Біла  птаха  в  піднебессі  –  
Погляд  свій  не  відведу.
Ти  мене  не  розумієш,
Кажеш:  з  піснею  іду.
                   Ми  з  тобою  зовсім  різні,
   Хоч  удвох  взялись  вливти:
   Я  шукаю  щастя  в  небі,
   На  землі  шукаєш  ти.

Приспів:  Щастя  в  небі,  щастя  в  небі  –  то  для  мене.
                         На  землі  у  мене  щастя,  –  кажеш  ти.
         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...  
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.
 
Я  хотів  би  кращим  стати:
Може,  зіроньку  оту
Принесу  тобі  до  хати,
Ще  й  у  пісню  заплету…      
   Але  ж  ми  такі  вже  різні,
   Наче  осінь  і  весна:
   На  вустах  у  тебе  проза  –
   В  мене  музика  ясна...

Приспів:  Пісня  серця,  пісня  серця  –  то  у  мене,  
         Ти  б  серйозності  набрався,  –  кажеш  ти.
                         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707800
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


MERSEDES

А душа лишилась на пероні…

Я  не  розлюблю  тебе  ніколи,
Пам'ятатиму  тебе  завжди.
Сніг  мете,  хурделиться  довкола,
Мчать  у  безкінечність  поїзди...

А  душа  лишилась  на  пероні
І  слова  ще  ніжили  її.
Билось  серце,  пульсували  скроні,
Очі  пам'ятатиму  твої.

В  них  блакить  і  глибина  озерна,
Блиск  такий  немов  зійшла  зоря.
Кава  на  столі,  холодна...  Темно...
За  тобою  так  сумую  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707723
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Ганна Верес

Не розмінна ми монета

Раша  хоче  перекроїть
Нашу  Україну.
Скільки  вже  лягло  героїв!
Та  й  сьогодні  гинуть.
Іловайську  чорну  дату,
Дебальцевський  смуток,
Світлодарськ…  Не  передати
Таке  й  не  забути!
Не  розмінна  ми  монета
Для  Європи  й  світу,
Налаштуємо  багнети  –
Досить  вже  терпіти
На  собі  експерименти
Російської  зброї,
Котру  так  спішать  підвезти
Вражі  гумконвої.
Щоб  не  утилізувати,
Цілять  в  груди  наші,
Мінськ  нам  радять  визнавати
І  Європа,  й  Раша.

Братньої  війни  ми  подих
Добре  відчуваєм:
Вивезли  метал,  заводи,
«Градами»  шугають.
Сунуть  карту  нам,  дорожну,
Мовляв,  ще  й  без  плати.
«Терористам  вірить  можна?»  –
Хочеться  спитати.
Поміж  миром  і  війною  –
Два  лиш  кілометри,
В  Миколая  день,  зимою,
Скільки  впало  мертвих?!

Ситі-ситі  ми  цим  миром,
Олланде  і  Меркель,
Співчувать  нам  не  втомились
І  експериментам?
Ще  до  вас  не  долітають
Міни  та  снаряди?
Наших  хлопців  накривають
Гаубиці  й  «гради».
Не  витримують  вже  вуха
І  брехні  Росії.
Досить,  мабуть,  уже  слухать,
Буть  голіруч  ціллю!
Ще  ніхто  війни  не  виграв
Чужими  словами,
Враг,  як  ноги  об  нас  витре,
Прийде  і  за  вами!
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707714
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Світлана Моренець

НА СВІТЛОДАРСЬКІЙ ДУЗІ

Знов  за  хмари,  в  небо  синє  –
журавлиний  клин...
Вкотре  –  "...  кача  по  Тисині"...
Вкотре  –  болю  плин...

Світлодарською  дугою
смерть  пройшла  (по  дань!),
залишивши  за  собою
океан  страждань.

Крові!  Крові!  Море  крові  –
вампірякам  пир...
І  кричать  сліди  багрові
від  убитих  тіл.

Бог  візьме  їх  всіх  до  Себе,
прийме  і  земля...
Світлі  душі  линуть  в  Небо  
через  гріх    кремля.

Шиють  в  лазаретах  рани,
в  муках  –  вояки...
Щось  не  те  твориться  з  нами,
любі  земляки:

ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...

                                     20.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Ганна Верес

Вони зустрілись

Наснилось  мамі,  що  синок  в  біді.
Чекати  ранку  вже  вона  не  стала,
Умилась  наспіх  в  крижаній  воді,
Останні  гроші  із  ензе  дістала.
Бігцем  побігла  рано  на  вокзал
Й  там  нетерпляче  поїзда  чекала.
Застигла  в  глибині  очей  сльоза.
Ніщо  її  тепер  не  залякає:
Ані  дорога,  хай  і  довга  путь,
Ні  невідомість  –  має  бачить  сина.
Не  міг  же  Бог  слова  її  забуть,
Не  раз  в  молитві  про  синка  просила.

Аж  ось  і  поїзд.  У  вагон  матуся
Свої  нехитрі  речі  занесла.
Згадалась  донька.  Виросла  Катруся  –
Красуня  перша  їхнього  села.
Стовпи  мелькали  і  міста,  і  села,
І  кілометри  бігли  між  коліс.
Бліде  обличчя  мами  –  невеселе,
Зовсім  не  те,  яким  було  колись.

Нарешті  й  до  поста  вона  добралась,
Хоч  довелось  немало  пережить,
Поки  в  людей  дорогу  допиталась:
Війна  ж  іде  тут,  як  ти  не  кажи.  
Бійців  зустріла.  Молодь,  є  і  старші.
У  кожного  жовто-блакитний  знак.
«Захисники,  –подумала,  –  від  Раші.»
Спішила  сина  серед  них  пізнать.

Та  не  так  сталось,  мамі  як  гадалось:
Сказали,  син…  потрапив  у  шпиталь.
Погасла  у  очах  коротка  радість…
«А  де  він?»  –  командира  знов  пита.
І  серце  знову  у  дорогу  кличе…
Пости  і  села,  сіра  і  земля.
Душа  без  звуку  чайкою  кигиче:
Що  ж  наробили  найманці  Кремля?!

Аж  ось  Дніпро.  Шпиталь  стоїть.  Військовий.
Й  питання  перше:  «Так  у  вас  мій  син?»
«Він  тут.  Багато  втратив  крові,  –
Сказав  хірург  і  губу  закусив,  
Як  лікарі,  ми  робим  все  можливе.
І  догляд  відповідний  має  він.»
З  грудей  матусі  вирвався  тужливий
Непевний  звук.  На  неї  погляд  звів
Тоді  вже  лікар.  Знітилася  мати
Дістала  дна  тепер  його  очей:
«Я  сина  свого  буду  доглядати!..
Ведіть,  я  маю  сильне  ще  плече…»

Вони  зустрілись:  мати  і  синочок…
Не  зразу  –  через  кілька  довгих  днів.
Пов’язка,  біла,  покривала  очі…
В  колясці…  син,  тримаючись,  сидів.
Вона  не  впала  синові  на  груди  –
Все  зрозуміла  без  чужих  речей:
До  подиху,  останнього,  з  ним  буде  –
Клялась  собі,  бо  син  же…  без  очей…
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707597
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Ганна Верес

Свято Миколая

Ой,  надворі  зимно,  біло,
Віхола  гуляє.
Свято  до  дітей  прибігло
Свято  Миколая.
Цей  святий  аж  надто  добрий,
В  бороді  –  сніжинки,  
Він  слухняним  і  хоробрим
Вже  припас  машинки.

З  неба  в  вікна  заглядає
Й  вибира  в  торбинці,
Під  подушку  підкладає
Непрості  гостинці:
По  лозинці  –  неслухняним
До  ліжечок  віша,
В  його  торбі,  полотняній,
Книги,  найновіші.

Ранком  сонечком  заскочить
Дідусь,  будить  діток:
«Може  ще  хтось  спати  хоче?»  
Враз  пізнали  діда:
«Хоч  хотілося  зими  нам
І  твоїх  гостинців,
Принеси  ти  краще  мир  нам
У  своїй  торбинці!»
20.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707596
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016


Наталя Данилюк

Передріздвяний Львів

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img]  [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_31494867269714