Віталій Назарук: Избранное

Дід Миколай

У долину приніс ювелір

Горять  з  гаю  чертоги  огнисто,
Ще  несуть  бджоли  в  вулик  пергу.
Соковите  червоне  намисто,
Ледь  тримає  дозрілу  вагу.

Бурштиново-багряна  майстриня,
Осінь  пізня  спустилася  з  гір.
Із  діброви  неначе  богиня
В  обладунках  засліплює  зір.

Вітер  в  лузі  калину  колише,
Дражнить  лебеді  білі  в  ставку.
Моє  серденько  в  солоді  дише,
Тріпотить  наче  рибка  в  садку.

Стеле  Мавка  в  раю  скатертину,
Сипле  долами  яшму  й  сапфір.
Їй  з  високих  стежин  серпантину
У  долину  приніс    ювелір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


kulbabka

Карпатська осінь

Карпатський  ліс.  Готичні  цитаделі
Смереками  втікають  догори.
Вже  де-не-де  шафранні  акварелі
Позолотили  клени  й  явори.

Гірська  стежина,  всіяна  голками,
Між  валунів  холодних  поповзла,
Берізка  юна  тягнеться  гілками
Крізь  гущину́  у  пошуках  тепла...

Її  листочки  -  крильця  невагомі  -
Лоскоче  пряний  подих  вітерця.
Тополя  заплела  у  коси  промінь,
Їй  золото  осіннє  до  лиця.

Гриби  свої  беретики  вощані
Ховають  у  намітці  листовій,
Сочаться  сонця  полиски  медвяні
Крізь  опаха́ла  хвойних  темних  вій.

Ген  по  горі  високій  і  плечистій
Розлила  осінь  теплий  теракот...
У  тиші  цій  намоленій  і  чистій
Душа  радіє  бе́зміру  щедрот!..

І  так  відрадно  серцем  доторкнутись
До  цих  тополь,  смерічок  і  беріз!..  
Вже  вкотре  мною  пройдені  маршрути,
А  ніби  вперше  забрела  в  цей  ліс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  лишь  овец  в  тайге  пасти!

И  нет  вам  дел  до  наших  братьев,  до  матерей  сестер,  их  слез…
Вам  следует,  как  встарь,  убраться.  И  прихватить  с  собою  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Читайте  хором  свои  “Вести”,  пока  не  съели  иваси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Дід Миколай

ох ці українки

Кипить,  як  побачу  де  кралечку  нашу,
Ох  ці  ж  українки,  красиві  ж  усі.
Люблю  Валентинку,  Марічку  і  Сташу,
Як  промені  ранні  в  грайливій  ясі.

                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

Роки  зупиніться,  розгнуздані  коні,
Прошу  не  мішайте  кохати  й  любить.
Як  щем  не  лягайте  в  посріблені  скроні
Бо  кров  ще  нуртує  й  в  зіницях  блищить.

                                           *
Це  ж  скільки  не  спито  ще  і  не  зціловано,
Моя  прохолодо  в  ранковій  росі..!
І  сумно  і  гаряче,  серце  стурбоване
Ну  як  не  черпати  із  вас  криниці.

                                             *
Не  можу  змиритись,  відмовить  спокусі,
Малим  облизали  у  небі  зірки.
Чомусь  колихали  мене  на  обрусі
Тож  як  не  любить  мені  вас  жіночки..?


                                   Приспів:
Коли  вони  поруч,  я  наче  в  нірвані,
Не  можу,  я  мимо  пройти.
Від  них,  я  в  захваті,  в  постійнім  дурмані,
Як  впоєні  медом  сади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526675
дата поступления 29.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Любов Ігнатова

Осіння колискова

Останнім  променем  призахідного  сонця  
Торкну  твоє  замислене  чоло,  
ЗалИшусь  теплим  вітром  у  долонці,  
До  серця  притулю  своє  крило...

Прошепочу  тобі  осінню  колискову  
Акордом  нерозгублених  листків,  
І  місячну  посріблену  підкову  
Віддам  за  тебе  феї  чароснів...  

Сплету  вінок  собі  із  білого  латаття,
Зроблю  намисто  з  тисячі  зірок,  
І,  скинувши  своє  домашнє  плаття,  
Зроблю  в  твій  сон  несмілий  тихий  крок...  

Наснюсь  тобі  в  цю  ніч  ...  Як  сниться  синє  море,  
Що  берег  заціловує  щомить...
Я  буду  така  ж  ніжна  і  прозора,  
Я  буду  колисати  і  п'янить...  

І  коли  сон  піде  від  тебе  рано  -вранці,  
І  день  розвіє  чари  до  кінця,  
Побачиш  знов  промінчик  на  фіранці  -
Мого  усюдисущого  гінця...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата поступления 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014


Таня Кириленко

Можливо, востаннє

Можливо,  востаннє  сьогодні...  І  назавжди
Для  мене  ти  станеш  лиш  спогадом  теплим  у  серці.
Яке  ще  до  тебе  не  раз  в  своїх  снах  озветься,
Смиренно  латаючи  надто  глибокі  сліди.

Можливо  востаннє...  Міцніше  мене  обійми
І  в  очі  мої  подивися  п'янкими  очима.
Хай  смуток  на  мить  промайне  майже  неуловимо:
Можливо,  сьогодні  востаннє  зустрілися  ми.

Тримай  мою  руку,  і  гладь  мою  душу  мовчанням  -
Воно  красномовніше  будь-яких  пафосних  слів.
Хай  зникне  із  пам'яті  все,  що  сказати  не  смів,
А  я  ще  радію  тобі  -  і,  можливо,  востаннє....

28.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526503
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


Олекса Удайко

НЕ ВОСКРЕШАЙ

             [i]Не  пробуждай  воспоминаний
             Минувших  дней,  минувших  дней,
             Не  возродишь  былых  желаний
             В  душе  моей,  в  душе  моей.
                                                                     Ф.Тютчев[/i]

[b][i]Прервав  чреду  святых  мечтаний,
Не  воскрешай  минувших  дней,
Не  пробуждай  былых  желаний
В  душе  измученной  моей!

И  не  являй  мне  сновиденья,
Где  жизнь  –  одна  лишь  благодать,
Огромным  счастьем  упоенье.
От  сонных  грез  –  ни  взять,  ни  дать!

Сердец  былое  излученье
Сожгло  связующую  нить,
Пришло  досадное  прозренье:
Минувшего  –  не  возвратить!

Нет,  не  вернуть  того,  что  было,
Не  начать  пройденный  раз  путь:
Что  в  воду  пало,  то  уплыло  –  
Реки  теченье  не  вернуть!

И  лунный  свет  воспоминаний
Не  озарит  рассудок  мой.
Не  пробуждай  былых  желаний,
Душе  уставшей  дай  покой!
[/b]
07.08.1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526498
дата поступления 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014


kulbabka

Розпогодилось!

[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]

Розпогодилось!  Сонячний  спис  протаранив  діброву
І  застряг  у  густій  шевелюрі  тополі.  А  день
Заплітає  у  вільхові  кучері  стрічку  шовкову
З  потічків  говірких  і  веселих  пташиних  пісень.

Розпогодилось!  Боже,  ну,  що  іще  треба  для  щастя?
Може  крил  невагомих  для  злету  в  небесну  теплінь?
І  нестримної  віри  в  душі,  що  усе  в  тебе  вдасться,
Що  відступить  тривоги  і  сумніву  капосна  тінь!

Що  утрати  минулі  ти  при́ймеш  в  душі,  як  належне,
Не  зронивши  за  ними  ні  краплі  гіркого  жалю...
Глянь,  як  пізня  троянда  на  клумбі  удосвіта  мерзне,
Та  вона  не  розмінює  теплу  надію  свою...

Її  віра  у  ранок  прийдешній  росте  безупинно,
І  у  сонце  нове,  що  розсіє  кристали  роси...
Так  і  ти  не  здавайся  і  вір  у  прекрасне,  людино,
І  радарами  серця  лови  неземні  голоси!

Налаштовуй  себе  на  красу,  на  любов  і  на  диво,
Хай  тебе  не  зламають  підступні  зневіра  і  страх...
Озирнися  довкола:  як  сонячно,  легко,  красиво  -
І  у  світлому  храмі  природи,  і  в  тебе  в  думках!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Небесний екіпаж

                       Савур  -  могила.

           Памяті  танкістів  героїв:
           Миколи  Степанчука.
           РаФіка  Невинуватого
           та    Івана  Приходька  .

Гриміли  пушки  й  Урагани,
Горіла  й  плавилась  броня.
Від  крові  харкали  кургани,
А  танк  стояв  немов  стіна.

На  нього  падали  снаряди,
Свистіли  міни  навкруги.
Впритул  розстрілювали  Гради.
Й  давило  небо  від  ваги.

Та  раптом  скінчились  патрони,
І  ось    дивися,  дивина…
Плював  на  тактику  й  закони,
Рвонув  безстрашний,  як  стіна.

Гриміло:  «Слава  Україні»!
Аж  в  Підмосков’ї  загуло…
Звучало  в  пісні  солов’їній:
«  За  Україну  помремо»!

Ординець  з  ляку  розбігався...
В  штани  наклали  сцикуни.
Наш  прапор  гнівно  розвівався,
Втікали  зайди  –  дикуни…

     Р.с.

Тіло  й  душу  ми  положим
І  зіп’ємо  чашу.
Нашу  славоньку  примножим,
Зіб’єм  пиху  вражу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526222
дата поступления 27.09.2014
дата закладки 28.09.2014


Дід Миколай

Мессія

Донести  бля..  сук.,  подати,  схвалити
В  три  дні  те,  що  зветься  АТО  закінчить…
Купились  і  вибрали  гниду  гаспиди,
Надіялись  зможе  воно  щось  звершить.

Чергова  Мессія  з  коліна  Іуди,
Прилипла  до  тіла,  як  в  полі  репях.
Допоки  сліпії  ви  будете  люди,
Гонити  вам  будуть  лапшу  по  вушах.

Помажуть  цукеркою  висохлі  губи
З  Рошену  що  десь  затерявся  в  Орді.
Кацапам  же  також  щось  треба,  для  згуби
Не  їсти  ж  їм  братнім  обгортки  пусті…

Домовились  знову  онуки  гебрея,
Допоки  живі  ми  мішає  їм  Русь.
Адже  не  забули  онуки  Мойсея,
Як  звився  за  вітрем  хозарський  Улус…

Лукаві  й  жостокі  вже  тисячу  років
З  часів  байстрюка  нас,  як  липку  деруть.  
Хазарять  Вкраїну  жиди  лупоокі,
Щоденно,  щонощно  й  ніяк  не  зжеруть.

Прийшла  вже  година,  пристали  моменти.
Зібралася  кучі  вже  зграя  круків.
Закінчились  мирні,  сухі  аргументи,
Пора  з  відгодівлі  зачистить  хряків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526105
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014


Любов Ігнатова

Осіннє…

Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси,  
Злітаючи  ввись  нестримно...  
...А  в  серце  вкрадалась  осінь...  

Тихенько  дощем  сіріла  
І  листячком  облітала:  
Вона  грала  сум  уміло,  
Їй  просто  сльотИ  -  замало...  

Вона  огортала  хмарно  
Моєї  душі  світлину,  
Ховаючи  в  незугарну  
Заплаканих  днів  ряднину...  

Та  думалось:    все  минеться,  
Ще  вітер  туман  розвіє,  
Весна  ще  воскресне  в  серці,  
Тюльпанно  зросте  надія...  

Забула  я  хід  природи...  
Зима  замітає  осінь;
Куйовдить  сади  негода,  
Де  пташка  співала  досі.

Наносить  мороз  на  вікна  
Сніжинчасті  витинанки,  
Гойдаючи  непомітно  
Печаль  на  моїх  фіранках...  

...Раділа  тобі  дитинно,  
Вплітаючи  сни  у  коси...  
Напевно,  я  в  чомусь  винна,  
Раз  осінь  в  мені  голосить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


корозлик

сльозинка

сльозинкою  у  човники  долонь
впаду...  
               зігрій,  без  тебе  так  замерзла!
відчути  хочу  внутрішній  вогонь
душі  твоєї,  стук  шалений  серця...
твій  подих  навіває  дивні  сни...
пробач,  я  так  стомилася  з  дороги!
прошу  лиш  -  на  долонях  пронеси
усе  життя,  крізь  відчай  і  тривоги...
а  якщо  ні...
               то  просто  відпусти..
я,  на  зорі,  в  одне  зіллюсь  з  росою
і  долі  мене  висушать  вітри,
раз  не  судилось  бути  нам  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Юхниця Євген

Якби Нац. банк так керував, як ті комбати

Якби  Нац.банк  так  керував,  як  ті  комбати
Хто  стримує  агресора  -  хребтом,
 То  стала  б    жу́рна  Україна  так  багата,
Що  всі  Швейцарії  нам  заздріли  б  –  гурто́м!

 23.09.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525929
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


kulbabka

Відаро́мило в полі покосами…

Відаро́мило  в  полі  покосами,
Відболіла  ключами  блакить...
Мов  долоні  багряної  осені,
Листя  клена  чуттєво  тремтить,
Опадає  з  гілок  сухозліткою,
Захурделене  вальсом  чудним...
І  гілками  риплять,  наче  хвірткою,
Поруділі  гнучкі  ясени.
Шкаралупки  колючі  каштанові
Підмітають  вітри-двірники,
Блискотять  болота  порцелянові,
Відбивають  небесні  хмарки.
Тут  роса  кришталевими  нотами
Мерехтить  на  судинах  листків...
То  чому  ж  не  радію  щедротами,
Не  хапаю  лелітки  крихкі?
А  стою,  мов  якась  наполохана,
Відгорнувши  цю  щедру  парчу...
Наче  осінь  пробіглась  непрохано
Холодком  по  моєму  плечу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Олекса Удайко

ВЕЛИЧНІШ ЗА ЛЮБОВ

       [i]Любовь  и  жизнь  -  одно!
                                               Николай  Гумилев[/i]

[b][i]  Зустрічать  піду,    де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  кохання  щасну  мить.
Лиш  подумай:  що  іще  зосталось,
Чим  ще  можем  на  цім  світі  жить?

Дім  –  робота  –  діти  –  магазини:
Бісів  круг  і  суєта  суєт!..
А  ще  будуть...  осені  і  зими,
Ще  вони  напишуть  свій  сонет.

Лиш  кохання  вирве  нас  із  круга,
Лиш  воно  зігріє  душу  й  кров!
Що  миліше  за  близького  друга?
Що  сильніш,  величніш  за  любов?!

...Зустрічать  піду,  де  ми  розстались,
Щоб  відчуть  між  нами  срібну  нить...
Так  багато  в  нас  іще  зосталось,
Що  нам  варто  на  цім  світі  жить![/i][/b]

[i]26.09.  2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата поступления 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Валентина Ланевич

Туди звертаю погляд…

Копирсаюсь  у  залежах  зі  слів,
Зриваю  з  сутності  цупкі  окови.
Щоб  голос  мій  із  осені  бринів,
Щоб  не  пропасти  безвісти  ніколи.

В  гарячім  стогоні  горить  земля,
Навік  в  ріллю  всотались  краплі  крові.
Туди  звертаю  погляд  я  з  даля,
Де  градів  осколки  рвані  у  рові.

Один  осколок  серце  геть  навпіл,
Стікаю  смутком  тихим  на  папері.
В  свідомості  самбурний  переділ,
Де  біле  -  чорним  стало  мимоволі.

Збирає  ніч  в  скарбничку  нитки  снів,
Ранок  роса  вбирає  в  збляклі  зорі.
Печеним  хлібом  пахне  з  димарів,
Боже,  не  дай  рукам  звикать  до  зброї.  




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Дід Миколай

Микольці до шістьдесятиліття

Захмарена  просинь  сховалась  у  літі,
Діброви  багряні  в  зажурі  стоять.
Дощами  обмиті,  вітрами  побиті,
Роки  наче  хмарки  за  обрій  біжать.

Та  плюньмо  на  роки  посивілий  друже,
Гарячі  і  горді  нехай  собі  мчать.
З  них  пам'ять    частинку  солодку  зіструже
Щоб  довго  моглося  любить  і  кохать.

Хоч  хочеться  часом  лукавих  спіймати
В  осінніх  деревах  здається  горять.
Та  листя  високо  не  може  літати,
Зірками  вчорашні  над  нами  висять.

Гей  роки,  веселку  ви  нам  нахиліте
У  тихому  сяйві  осінніх  принад.
Промінням  яскравим  її  запаліте
Аби  зупинився  весни  листопад.

Такі  нерозтрачені  ще  залишились,
Заповнюють  соти  із  зоряних  краг.
Лише  відучора  у  досвідку  вмились
Їм  так  ще  багацько  потрібно  віддать.

Збирають  ще  глеки  росу  світанкову,
Вони  ще  молоді,  їм  лише  шістдесят.
Отож  бо  наллємо  і  випєм  медову
Й  забудем  за  роки.
                                                       Гулять  так  гулять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525867
дата поступления 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014


Анна Берлинг

Арештоване Кохання

Пішла  до  Любові  на  зустріч,
Сидить  у  синцях  –  катували.
Кажу  їй  тихенько  віч-на-віч:  
 –  За  що  тебе  арештували?

Кого  краснощока  згубила,
Та  так,  що  сама  вже  зів’яла?
Чи  пана  спіймала  на  вила,
З  сиріткою  шлях  пов’язала?

Чи,  може,  майстриня  велика,
Така  вже  без  досвіду  сватка,
Забрала  з  сім’ї  чоловіка  
І  діток  лишила  без  татка?

Ти,  може,  дівча  полонила,
Коханням  завіяла  очі?
Й  та  віку  собі  вкоротила,
Скінчивши  страждання  дівочі.

Затьмарила  мізки  дитині,
І  десь  біля  млину,  за  балку,
У  річці  на  тій  же  місцині
Всі  бачать  зелену  русалку?

За  віщо  ти  в  довгії  коси
Уже  не  вплітатимеш  квіти,
Не  топчеш  уранішні  роси
В  саду  за  парканом  сусіди?

Скоріш  повертайся,  Любове,
В  полоні  жури  односельці,
Як  ніби  затьмення  здорове
Накрило  в  селі  і  на  серці.

І  зара  хто  наче  на  небі
Всевидяче  виколов  око,
І  людям,  Кохання,  без  тебе
Так  сумно  і  так  одиноко.

Петро  вже  не  ходить  до  Ділі,
І  Гриць  із  Мар’яною  в  сварці,
То  ж  хлопці  вже  другу  неділю
Знаходять  відраду  у  чарці.

А  Ганна  –  порядная  тітка,
Красива  така,  повновида,
Пішла  по  селу  така  плітка  –  
Заходить  вночі  до  сусіда.

Летіли  від  Ганни  і  тріски,
Як  муж  здогадався  про  зраду.
Хто  вставить  їй  мудрість  у  мізки
І  дасть  справедливу  пораду?

Лиш  ти,  наша  леле-подрУго,  
Бо  в  тебе  і  очі  лелечі,
Всю  ношу  любовної  туги
Ти  брала  на  власнії  плечі.

А  Стельмахів  –  добру  родину,
Ще  в  школі  воскресній  учились,  
Спіткала  пекельная  днина  –
В  минулий  четвер  розлучились.

Нема  почуттів,  одностайно,
Дівчата  не  марять  фатами,
Зі  сватання  хлопці  печально
Додому  ідуть  з  гарбузами.

А  ти  нам  завжди  помагала,
Науки  амурної  вчила,
Всі  тонкощі,  хитрощі  знала.
О,  скільки  ти  пар  заручила!

Це  горе  сльозами  не  змірять,
Від  нині  ти  в  ранзі  злочинки,
Та  люди,  все  рівно,  не  вірять
В  твої  протиправнії  вчинки.  

Без  тебе  тьмяніють  світанки,
Ми,  навіть,  з  тобой  не  прощались.
Скажи-бо  мені,  новобранко,
За  що  вони  так  познущались?

Заплакала  тихо  в  долоні,
Так  тяжко,  аж  серце  зімліло,
І,  руку  піднісши  до  скроні,  
Промовила  тихо  несміло:

 –  Розкажу  тобі  по  секрету,
Я  чула  таємну  розмову,
Як  судді  складали  декрети,
А  з  ними  чинили    і  змову.

Вночі,  як  торкнулися  зорі,
І  сяйво  лилось  крізь  решітки,
Я  чула  тоді  в  коридорі,
Я  впевнена  голос  був  звідки,

Бо  я  не  стулила  і  очі,
І  тиша  залИла  комору,
Я  чула  тоді  серед  ночі
Суддя  говорив  прокурору:

 –  В  сусідньом  селі  живе  пане,
І  все  в  нього  добре,  нівроку,
От  лише  він  серце  кохане
Не  може  знайти  вже  півроку.

Та  так,  що  аж  вовком  вже  виє,
Не  тямить  знайти  собі  панки.
Гладкий,  і  ланцюг  є  на  шиї,
В  багатих  свої  забаганки.

Із  золота,  мабуть,  в  три  пальці
Таке  вже  він  носить  намисто,
Картоплю  готує  на  смальці
І  пряне  вимішує  тісто.

Поля  в  нього  є  і  худоба,
І  річка  при  в’їзді  немІлка,
Яка  ж-бо  смачна  в  нього  здоба
І  чиста  як  скельце  горілка…

І  погляд  спіймав  прокурора,
Суддя  перейшов  в  інше  русло:
   –  Забита  достатком  комора.
   У  нього  багато  і  густо!

І  пан  той  підслухав  від  люду,
Під  церквою  десь  між  жебрачих,
Що  в  нас  на  селі  відусюди
Кохання  єднає  батрачих.

І  він  пропонує  нам  злато
За  голе  своє  сподівання.
Ми  будемо  жити  багато  –  
Чотири  мішки  за  Кохання!

Зіниці  блищали  судейські
Від  повної  наміру  влади.
Отак  вороги  іудейські
Колись  розповзлися  як  гади.

Як  в  кодлі  запроданці-змії  
За  побут  багатий,  заморський.
   –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію,  –  
   Тут  голос  сказав  прокурорський.

Кохання  ридало  не  в  себе,
Відчувши  огиду  від  зради,  
І  очі  підводило  в  небо,
Дивуючись  підлості  влади.

О,  Боже,  то  присмертні  звуки,
За  примхи  багатого  пана
Послати  на  вічнії  муки
Кохання,  кохання,  кохання!

Кохання  зібралось  акторськи,
(А  я  під  решітками  млію).
…Тут  голос  сказав  прокурорський:
     –  Ну  що  ж,  суперечить  не  смію.

В  багатих  свої  забаганки,
Нам  хвате  із  Вами  до  скону.
Чотири  мішки  за  панянку  –  
Це  вміститься  в  рамки  закону.

Тямущий,  одначе,  напарник,
І  в  місті  вагома  фігура.
І  далі  зі  стажем  хабарник
Балакав  на  мові  «де-юре».

   –  Команда  вже  дАна!  Таємно.
Тут,  власне,  прихований  намір,
Аби  кріпоснії  даремно
Не  стали  чинити  нам  гамір.

Бо  люде  –  одно  як  собаки,
Розносять  під  вікнами  вісті.
Забрали  її  до  бараку
Вночі  у  своєму  помісті.

Проникли  у  дім  по  городу
І  сонну  схопили  під  варту.
Так  що  ми  скріпляємо  згоду?
   –  Гадаю,  це  є  того  варте…

Отак  спорядились  верхівки,
На  серці  від  різок  тчуть  рани,  
Військові  посеред  домівки  
Наділи  на  руки  кайдани.

Петро  хай  хмільну  не  ковтає,
Достатньо  у  п’яницю  гратись.
До  посту  Великого  має
Із  Ділею  в  церкві  побратись.

До  Стельмахів  щастя  прибуде,
За  них  закажу  молитовні.
Їх  Господи  ввік  не  забуде,
Якщо  самі  немногословні.

За  Ганну  повідаю  богу,
Хоча  він  тій  зраді  був  свідок,
Хай  згодою  вистле  дорогу,
І  помсту  від  мужа,  сусідок  

Направить  у  добру  стихію,
І  Ганні  відкриє  зіниці,
Щоб  похоті,  прелюбодії
Ховала  чимдуж  під  спідниці.

Ти  всім  перекажеш  наразі:
Вас  бачу,  люблю,  пам’ятаю,
Ви  в  пам’яті,  серці,  повазі.
Я  дуже  вас,  люди,  кохаю!

Бажаю  Вам  миру  і  віри.
Та  вирок  мені  підписали,
Залізли  до  хати  злі  звіри,
Кайданами  шлях  пов’язали.

Забрались  вночі  по  городу
(І  нащо  їм  Боже  дав  сили?)
Отак-бо  і  скажеш  народу:
Мене  продали  і  купили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516717
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 25.09.2014


Світлана Моренець

ВІЧ-НА-ВІЧ З ДУШЕЮ


Чого,  душе,  ти  знову  у  тривозі?
Розгублено  завмерла  й  жоден  крок,
напівпритомна,  подолать  не  в  змозі...
Чого  трясешся?  Це  ж  –  лише  урок!
Це  не  удар  страшний,  а  так  –  легенький
дитячий  ляпас,  щиголь,  геть  пусте!
Що?  Шок  у  тебе?  Нужбо!  Потихеньку
пройде  і  це,  мине,  переросте.
Подумаєш!  Набили  нові  гулі?
Загояться,  і  оком  не  мигнеш.
Ще  й  плюнули  і  показали  дулі?
Здіймись  у  вись  –  й  забудеш,  оживеш!
Питай  у  Бога,  Він  єдиний  знає,
для  чого  тобі  задано  урок.
Він  вірить  в  тебе  і  надію  має,
що  мудра  ти  й  не  зробиш  хибний  крок.
Гординю  придуши,  моя  кохана,
не  гонорись!  Прислухайсь  до  Отця,
бо  Він  веде  тебе  не  на  заклання,
тортури  чи  тернового  вінця.
Достойно  все  приймай!  Лиш  не  бездумно  –
учись,  гартуйся  і  долай  щаблі́,
не  наступай  ти  вдруге  нерозумно
на  порозкидані  по  всіх  шляхах  граблі.
Від  заздрощів  і  бруду  очищайся,
старайся  гнів  в  собі  перемогти...
Люби,  душе!  Літай  і  омивайся,
щоби  світліші  шати  зодягти!
Для  того  тут  дали  тобі  з'явитись,
аби  навчитись  високо  літать,
вогнем  страждань  і  болю  освітлитись
і  зірочкою  в  небі  засіять.

           2011  р,      2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525566
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Любов Ігнатова

Ти знаєш…

Навіяне:    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256

Ти  знаєш:  я  хочу  лягти  горілиць  поруч  тебе
В  нескошені  трави,що  трохи  гірчать  полином,
І  поглядом  спільним  обняти  цілісіньке  небо,
І  вірші  спивати  солодким  досвітнім  вином...

Ти  знаєш:  я  хочу  навчитися  слухати  вітер  ,
Пізнать  таємницю  сплетіння  розхристаних  рим;
І  піснею  серця  весь  Всесвіт  холодний  зігріти,
І  змити  дощем  із  душі  вже  потрісканий  грим...

Ти  знаєш:  я  хочу  життя  по  краплині  пізнати  ,
Знайти  його  сутність  в  намисті  коштовнім  роси;
І  промені  перші  з  тобою  щоранку  стрічати,
І  слухати  світу  пташині  дзвінкі  голоси....

Ти  знаєш:  я  хочу  розпити  на  двох  чашку  кави,
Одну  щоб  на  двох,  щоб  по  черзі  її  цілувать;
І  просто  мовчати  про  те,  що  обом  нам  цікаво,
І  просто  сміятись,  бо  нам  іще  є  ,що  сказать....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525603
дата поступления 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014


ксенічка

Чи вмерти, чи жити…

Що  далі  робити,  чи  вмерти  чи  жити,
Чи  лебедем  стати  і  в  небо  злетіти?
Чи  стати  сніжинкою,  щоб  розтопитись,
І  більше  ніколи  ніде  не  зявитись...
Забути  що  значить  любити,  чекати,
І  крила  кохання  свої  поламати....
Не  муч  мене  більше,  якщо  вже  не  любиш,
Якщо  щасливішим  із  нею  ти  будеш...
Не  муч  мене  більше,  я  стану  сльозою,
Впаду  із  очей  твоїх,  рани  загою...,
А  потім  розтоплюсь,  мене  вже  не  стане,
Не  буду  я  більше  стояти  між  вами....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525381
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Дід Миколай

…не вір жидам синок, не вір…

О  Боже,  що  воно  городить,
Ото  навчився  єзуїт.
Та  так  по  вухах  граблі  водить,
Що  часом  кидає  у  піт.

То  наче  вивільга  заплаче,
А  то  загавкає,  як  лис.
Як  сіра  крячечка,  о...  враже!
Знайшло,  солодкий  кампрамісс.

Усе,  що  ми  колись  збирали,
Як  ту  зіничку  зберегли.
Жидва  на  пархи  розіп’яло,
Курчатко  бідне  оскубли.

Ой,  як  ви  ж  сук.  надоїли,
Солодка  наволоч  лиха.
Майбуть  закушуйте  вулила,
Час  собиратись  вже…  Пора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525399
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Анна Берлинг

Я сумую за тобою, любий

Я  сумую  за  тобою,  любий,
Хворі  нерви  колихає  струс,
Ти  для  мене,  як  пекельна  згуба
І  найбільша  в  світі  зі  спокус.

Я  сумую,  ніби  сніг  улітку,
Як  мольберт  за  поштрихом  митця,
Як  тварина,  загнана  у  клітку,
Я  сумую,  любий,  без  кінця.

Лиш  вві  сні  розпливчасто  малюю
Сині  очі  ніби  іздалля,
А  прокинусь  –  наново  сумую,
Як  за  мамою  невтішне  немовля.

А  душа  надіями  ятриться,
Кволе  тіло  розтинає  щем,
Так  сумує  молода  пшениця
За  липневим  проливним  дощем.

Так  чекає  серед  посту  здоба,
Зраджена  захмеленим  вином,
І  так  плаче  птаха  жовтодзьоба  
За  розбитим  батьківським  гніздом.

Я  втомилась  і,  мабуть,  до  скону
Не  знайду  тебе  в  імлі  дібров,
І  сумую,  як  свята  ікона,
Що  давно  не  чула  молитов.

І  від  вітру  я  із  неба  чую,
Що  вже  сліз  забракло  і  богам,
Та  поки  –  я  віддано  сумую,
І  цей  сум  нікому  не  віддам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Любов Ігнатова

Дощ…

Ізранку  дощ  вистукує  мотиви  
Пісень  прадавніх  на  литаврах  стріх  ;
Наспівує  мелодію  тужливу  
Про  хмарозиму,  про  холодний  сніг...  

Вистукує  -видзвонює  краплинно  ,
Мов  бісер,  ноти  сипляться  згори;  
А  у  калюжі,  ніби  човник,  плине  
Шматок  старої  темної  кори...  

За  пасажира-  втрачена  надія  ,
Шукає  берег  Ілюзорних  Мрій  ...
А  вітер  стугонить,  безжально  віє  ,
Спліта  у  коси  вижухлий  пирій...  

А  дощ  іде  ...  Рахує  метрономно  
Сльотаві  па  минулого  часУ;
І  бубонить  уїдливо  -невтомно  
До  осені:  "Вальсуй!    Вальсуй!  Вальсуй!.."

І  щось  в  мені  розхлипалось  тихенько  ,
Підспівує  дощу  на  всі  лади...
І  вересень,  води  набравши  в  жменьку,  
Змива  твої  розсипані  сліди.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата поступления 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014


Николя-бабА

Вишиванка (посилання на фотокліп!)

На  фото  в  кінці  кліпу  -  виконавиця  пісні  Марина  Романович



https://www.youtube.com/watch?v=Mqyv7VEmym0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525195
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014


Олекса Удайко

УЖ ОТГРЕМЕЛИ KАНОНАДЫ

[i][b]Уж  отгремели  канонады,
Ушли  сердечные  бои!..
Что  мне  еще,  о  боги,  надо,
Чтоб  вспять  вернуть  лета  мои?

Чтоб  дни  плясали  в  танце  тихом!
Чтоб  песни  пелись  напролет!
Чтоб  кони  мчались  в  поле  лихо!
Чтоб  был  безоблачным  полет!

Чтоб  стих  звенел  в  душе,  как  туго
На  гриф  натянута  струна.
Чтоб  улеглася  в  сердце  вьюга,
Чтоб  свет  разбрызгала  весна.

Чтоб  солнце  жгло  блаженным  жаром
Обледенелые  сердца,
Чтоб  каждый  впрок  внимал,  не  даром
Словам  паяца-мудреца.

...Уж  отгремели  канонады,
Царит  немая  тишина...
Что  мне  свершить  такое  надо,
Чтобы  очнуться  ото  сна?

Чтоб  ощутить  порывов  сладость,
Преодолев  хандру  и  слабость,
Чтоб  не  в  мечтах,  а  наяву
Дарить  всем  добрым  людям  радость!..

Пока  я  есть!  
                                                             Пока  живу!
[/b]
28.07.2003  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525008
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014


Борода

Ми вже ніколи друзями не станем

О,  Україно!  Безталанна  мати,
ти  знов  палаєш  у  вогні  війни,
а  той,  кого  ти  називала  братом,  
підступно  вдерся  на  твої  лани.
Стріляє,  топче,  нищить  все  довкола,  
п"є  кров  людську,  неначе  вовкулак,
конвої  смерті  засилає  й  болю
і  бреше  підло,  сміючись  в  кулак.
Згоряють  ночі  в  реактивнім  гулі,
здригається  земля  від  гаубиць.
місяць  повис  на  танковому  дулі,
а  зорі  у  окопах  впали  ниць.
Першу  зірницю  розстріляли  "гради".
навіть  не  давши  очі  їй  відкрить,
вступили  "смерчі"  в  гуркіт  канонади,
змішавши  з  кров"ю  землю  і  блакить.
Завили  міни  злісно  наостанок,
немов  й  собі  змагаючись  у  злі,
тримавсь  за  груди  ранений  світанок,
сповзав  на  обрій  по  кривавім  тлі.
А  небо,  продірявлене  навиліт,
котило  сонця  обгорілий  перст.
Падав  літак,  шматками  пасажирів
засіяв  поле  на  десятки  верст.
А  ті  ординці,  заслані  зі  Сходу,
з  трупних  шматків  здирали,  як  вовки.
вцілілі  речі.  Вбивці  і  заброди
"трофеї"  пакували  в  рюкзаки...
І  це  слов"яни?  Іродові  дітИ.
Спаси  й  помилуй  від  таких  братів!
Наші  шляхи  ще  розійшлись  тим  літом,
як  спалив  Київ  Юріїв  Андрій.*
Жорстокості,  підступності  і  хамства  
в  слов"янській  крові  зроду  не  було,
хто  ви  насправді  розберіться,  панство,
бо  видається  що  орда  давно.
Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,
помежи  нас  окопи,  їжаки,
помежи  нас  загиблі  тисячами
і  ваші,  й  наші  мертві  юнаки.
Помежи  нас  зловіщі  залпи  "градів",
снарядна  буря,  мінометний  гул,
глумливі  полонельницькі  паради,  
жорстокості  і  підлості  розгул.
Помежи  нас  ота  границя  волі,
яку  вам  перейти  ми  не  дамо,
помежи  нас  ріка  людської  крові,
в  якій  ваш  "мір"  купається  давно.
Помежи  нас  могили  і  кургани,
помежи  нас  підступність  і  брехня.
Ми  вже  ніколи  друзями  не  станем,  
бо  козакам  бандюги  не  рівня!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524888
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

Як затишно сльотавої пори…

Як  затишно  сльотавої  пори
Вмоститися  біля  старої  пічки
І  слухати,  як  буки  і  смерічки,
Враз  полум'ям  охоплені  рудим,
Нашіптують  легенди  і  казки
Старого  лісу.  Блискітки  грайливі
Пищать,  немов  комарики  дражливі,
Гойдаються  вогненні  язики,
Облизуючи  темряву  густу,
Похмурі  стіни  покривають  лоском!
На  блюдці  мед  солодкий  тане  воском
І  сон  легкий  наблизився  впритул.
За  вікнами  вдаряє  у  шибки
Сирої  мжі  розсипана  крупиця
І  змокла  осінь,  мов  руда  лисиця,
Припала  до  кленової  руки
І  лащиться,  шукаючи  тепла,
В'ючи́сь  довкола  змійкою  прудкою!..
У  купелі  чуттєвій  супокою
Моя  душа  по  хмарах  побрела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Олекса Удайко

БЛАГОДАТНІ СНИ

[i][b]До  чого  сняться  милі  сни?
До  чого  в  сні  приходять  милі?
Чи  то  –  до  скорої  весни?
Чи  то  шаліють  дужі  сили?

Як  не    було  б...  Від  того  сну,
Від  усмішок  у  сні  до  болю,
Візьмеш  вершину  не  одну,
Бо  вже  готовий  йти  до  бою!

А  нам  же  є  з  ким  йти  на  чин,
Так  вже  накреслено  судьбою  –
З  російським  “братом”  на  почин!  
Та  інколи  й  з  самим  собою…

В  цей  святень-день  мої  вуста
Благають  так  Святу  Пречисту,
Щоб  в  день  народження  Христа
Було  у  краї  нашім  чисто!

За  ту  знаменну  благодать
Ми  будемо  молити  Бога!
Ми  найдорожче  можем  дать,
Аби  очистив  Він  дорогу!

В  цей  день  належало  б  згадати
Слова  Тарасові  не  злі:
“І  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі!”[/b]

21.09.2014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Николя-бабА

Через тебе (пісня на вірш автора Isetta) !!!

Слова  -  Кириленко  Тетяна  (Isetta)
муз.,  виконання  -  Шевченко  Микола  (Николя-бабА)

Коли  ти  дивишся  у  синь  хмільного  неба,
Коли  по  ночі    в  нім  рахуєш  зорі,
Згадай,  не  тільки  ти,  а  через  тебе,
Життя  свої  змальовує  узори.

Коли  тобі  в  душі  від  чогось  тепло,
Або  тебе  щось  змушує  радіти,
Ти  пам'ятай:  не  ти,  а  через  тебе
Життя  сприймає  все,  що  є  в  цім  світі.

І  кожен  рух,  і  кожен  дотик  -  трепет,
І  кожен  подих  -  просто  щастя  бути.
Бо  то  не  ти,  а  просто  через  тебе
Життя  бажає  саме  це  відчути.

Коли  ідеш  -  то  будь  у  кожнім  кроці.
Коли  ти  любиш  -  дай  тебе  любити.
І  мрій  своїх  не  відкладай  на  потім,
А  просто  дай  життю  тебе  прожити...

Внизу  -  посилання  на  сторінку  чудової  авторки  Isetta

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19672


11.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448539
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Зірочка для тебе

Коли  заснеш  ти  міцно-міцно,
Я  полечу  у  синє  небо,
Тебе  любити  буду  вічно,
Дістану  зірочку  для  тебе.
А  хочеш,  полетиш  зі  мною,
Тобі  позичу  свої  крила.
Між  всіх  зірок  ми  будем  двоє,
Ось  так  тебе  я  полюбила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524795
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Коли тобі сумно…

Коли  тобі  сумно,  коли  тобі  важко,
І  серце  порвали  на  безліч  частин,
І  десь  в  глибині  у  душі  дуже  страшно,
Здається,  що  в  світі  ти  зовсім  один...
Коли  не  живеш  ти,  а  просто  існуєш,
Не  можеш  заснути,  бо  в  грудях  щемить,
Нікого  не  бачиш,  нічого  не  чуєш,
І  не  розбереш,  де  ж  так  сильно  болить...
Ти  спробуй  знайти  в  собі  промінь  надії,
І  блиск  у  глибоких  очах  відновити...
Згадати  про  те,  що  у  тебе  є  мрії,
І  знов  народитись,  і  знову  любити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524652
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


ксенічка

Війна нас не зламає…

Поглянь,  Україна  вже  кров'ю  залита,
І  тонемо  ми  у  нащасних  сльозах...
А  скільки  героїв  іще  буде  вбито?
Вони  наче  ангели  вмерли  за  нас...
Війна  все  руйнує,  пощади  не  знає,
І  в  душі  вселяє  небачений  страх...
Та  дух  Український  вона  не  зламає,
Він  вічно  палатиме  в  наших  серцях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524651
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Дід Миколай

Ой стережи холєру стережи.

Чудне  життя,  страждала  ти
Все  терпіла  сновиду.
Знов  виглядала  для  воріт,
Заразу  із  овиду.

Пробач  мені,  що  я  «  творив».
За  ту  любов  підбиту.
О,  якось  так  тебе  любив,
Прекрасну  й  сумовиту.

Хоча  і  досі  ще  дурний,
Я  ж  не  купляв  планиду.
Тримай  і  далі,  чорт  старий
Ще  не  соромить  виду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524757
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


Світлана Моренець

НАШІ ЯНГОЛЯТА


Ранок  зачудований  все  збудив
і  росою  срібною  світ    умив.
Мій  ону́чок-сонечко  теж  встає,
з  ліжка  мені  рученьки  подає.
В  сад  наш,  цвітом  спінений,  ми  йдемо,
білий  світ  вивчати  ми  спішимо:
все  торкнути  пальчиком,  язичком,
цілувати  квіточку  із  листком,
споглядати  коників  і  комах,
"політати"    ручками  так,  як  птах...
Милі  білі  ніженьки  тупотять,
повернути  з  стежечки  норовлять.
Ти  стежино  рівная,  чом  крута?
Чом  маленьку  крихітку  так  хита?
Ой,  бабусю,  з  поміччю  поспіши,
бо  заплутавсь  внучок  твій  в  спориші!
Як  же  легко  крихітці  помогти!
(Аби  ж  то  до  старості  так  змогти!)
Тупає  онучок  мій  босоні́ж,
кожний  хибний  крок  його  –  в  серце  ніж.
Малюка  ж,  все  зваблює,  все  зове,
все  йому  –  диковина,  все  нове!
Мабуть,  бачить  він  лише  чудеса,
бо  блаженна  посмішка  не  згаса,  
очки  від  захоплення  блискотять,
а  долоньки  радісно  плескотять,
так  вражає  крихітку  красота!

...  А  мене  –  безгрішна  ще  чистота...
Бог  послав  нам  янгола  із  небес,
диво  –  дивовижніше  всіх  чудес!

                     ©    Збірка    "Душі  несмілі  первоцвіти"
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
дата поступления 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014


kulbabka

В забутому скверику

Хлопчику  мій,  цей  
самотній  покинутий  скверик  
в  пам'яті  нашій,  мов
Богом  забутий  Версаль...  
У  позолоті  сусальній
дерева-химери  
струшують  мідну  фольгу
на  холодний  асфальт.

Як  же  тут  тихо,
неначе  у  ветхому  склепі,
сонце  вчепилось  за  гілку
рудим  кошеням,
теплі  пейзажі  прокручую
слайдами  сепій,
смолами  рани  затягує
хвойна  броня.

Може  тобі  і  не  стане
причалом  ця  лавка,
серця  чужого  поманить  
далекий  маяк...
Тлінь  уплітає  деревам
у  кучері  мавка,
як  заховатись  від  неї,
мій  хлопчику,  як?

Чим  побороти  в  душі
гіркоту  розставання,
як  не  розсипати  крихти
тепла  і  надій
в  час,  коли  осінь
розгубить  сусальне  убрання
в  цьому  забутому  скверику,
хлопчику  мій?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Олекса Удайко

КАЛАПЕЦЯ (Тетраптих) *

               

[b][i]1.  У  природі

Вже  не  Літо,  ще  й  не  Осінь,
Не  мороз,  а  холодно…
Де-не-де    небесна  просинь,
А  безодня  –  наче  дно!

Кажуть,  все  іде  у  зиму:
І  дерева…  і  трава…
Назбирав  грибів  корзину  –
І  зимі  тій  –  “трин-трава”…

Та  не  хочеться  у  Зиму,
Ще  б  хоч  мент  політувàть!
В  бак  залив  ущерть    бензину  –
І  з  коханою  –    на  ять!  

…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша  !  Із  життя!
Та  у  небі  ворон  в’ється…
Час  від  часу  вік  пита…

17.09.14

2.  У  суспільстві

А  що  діється  в  суспільстві?
Наче  мир,  але  війна…
Щось  не  видно  обопільства  –
Чóмусь  шириться  вона!

На  границі  і  у    центрі  –
Скрізь  нещадна  драчка  ця:
Там  –  за  прихожан  у  церкві,
Тут  –  за  сонячні  місця…

Партії,  особи,  блоки:
Хто  –  із  вилами,    хто  –  без...
Та  народу  це  –  морока:
Треба  б  вичерпний  лікбез!
                                                                                               
…Калапеця,  калапеця  –  
Добра  каша…  й  без    вина!
Помирився  з  Путнем  Петя:
Наче  мир…    але  ж  війна…

Та  на  часі  вже  Обама:**
Що  ж  гарантії  –  брехня?
Їх  мета  –  зіткнуть  лобами,
Щоб  локально!..    От  чухня!

…Калапеця,  калапеця  –
Гарна  каша,  та  гірка!
Рве  на  сóбі  чуба  Петя:
Мономашка***    не  легка![/i][/b]

19.09.14
_______
*Далі    буде…
**Президент  США.
***Шапка  Мономаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524548
дата поступления 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014


Світлана Моренець

ДЕ ВЗЯТИ НАМ МОЙСЕЯ?

Всі  нації  утворювались  так:
народ  землі́    своєї,  мова,  плюс  ідея  –
це  гуртувало  всіх  в  міцний  кулак,
французів  –  в  Францію,  в  Ізраїль  –  іудеїв...
Ми  ж,  що  на  цій  землі  споконвіків,
як  спадкоємці  Києва  русинів,
прямі  нащадки  славних  козаків  –
до  єдності  ще  не  прийшли  донині.
Рассєя  нас  гнобила  сотні  літ,
цвіт  нації  вбивала  і  гноїла,
то  голодом  нас  гнала  за  край-світ...
історію  –  і  ту  перекроїла.
А  як  запхали  нас  в  еСеСеСеР,
то  вже  й  герой  став  "ворогом  народу"...

Проте  козацький  ген  дрімав,    не  вмер.
То  ще  відродим  націю,  породу?!
Народ  єднається,  всіх  ворог  розбудив...
та  націй  гарт  –  це  довга  Одісея,
Мойсей  своїх  аж  40  літ  водив...
Але...  де  взяти  нам  свого́  Мойсея?

             19.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Олекса Удайко

СЛАДКАЯ СВОБОДА*

         [i]В  полоске  солнца  на  траве  
         Пускай  купается  душа...  
         Одна.  Свободно  в  голове.
         И  просто  хочется  дышать...  
[/i]
                     [b]  Ірина  Лівобережна[/b]


[i][b]Когда  "свободно  в  голове",
Я  постою  на  голове...
И  мысли,  что  ушли  куда-то,
Придут  назад  вдруг  виновато!

А  захочу,  чтоб  возвратились  -
Сажусь  на  зад:  "Домой,  на  милость!"
И  так  всю  жизнь  -  творя  живу,
Зовя  свой  ум  на  рандеву...  [/b][/i]

18.09.14
_______
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524212

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524359
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


горлиця

СПОКІЙ

 Я  так  люблю  ставок  свій  біля  хати,
Такий  затишний  спокій  навкруги,
Похилі  верби,  сосни  пелехаті,
Високі  трави  ,схили    берегів  .  

Десь  крик  гусей,  гойднувся    стоголосо,
Хвилево  хлюпнув  із  небес  й  принишк,
І  знову  тихо,  спочивало  плесо,
Купався  промінь,    відбивався    блиск!

 А  я  стою.  Вечірню  жду  годину.
Вона  прийде,  пригорне,  обійме,
І  на  руках,  мов  заспану    дитину,
У  цій    тиші    до      хати    занесе!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524310
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

… в дорозі

Не  обіжай  старих  не  гоже,
Овен  постояти  ще  може.
Як  результат,  без  двох  зубів,
Г.вно  відправилось  в  «архів».

Сам  напросився  ти  небоже,
А  це  для  парубка  не  гоже.
Дістав  мене  твій  сучий  спів
І  так  задовго  дід  терпів...

Пораду  дам  тобі  хорошу,
Не  лізь  в  корито  із  розкОшу.
Не  вчись  підлоти  в  москалів
Бо  геть  залишися  зубів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524342
дата поступления 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Дід Миколай

На Інститутській…

Стоїть  портретик  вкутаний  журбою,
Туга    розп'яла,    змучена    в    гіллі.
Стріляв  нас  «беркут»  вранці  під  горою,
Залишив  липкам  пам'ять  в  стовбурІ.

Давай  закурим  братику  з  тобою,
Судомить  так,  судини  на  чолі…
Сльозу  не  зміг  спинити,  я  рукою,
Скупа  сама  скотилася  по  склі…

Ну  що  ж  браток,  порадився  з  тобою,
Хай  наші  болі  втішаться  в  імлі.
Взбуяла  кров  під  жухлою  травою
В  промінні  зблиснув    меч  наш  угорі.

Щоб  не  була  утрата  ця  сліпою,
Чекати  досить  й  нидіти  в  ганьбі.
Війна  завжди  була  для  нас  чужою
Та  здачі  мусим  дати  Сатані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524266
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 19.09.2014


Радченко

Холодні дні осінні й сірі (акро)

[b]Х[/b]олодні  дні  осінні  й  сірі,
[b]О[/b]дягнені  в  тумани  і  дощі.
[b]Л[/b]етять  птахи  в  далекий  вирій,
[b]О[/b]сінньо-сумно  в  мене  на  душі:
[b]Д[/b]есь  в  чужині  їм  буде  тепло,
[b]Н[/b]е  винуваті  зовсім  в  тім  вони
[b]І  [/b]прощавальний  лине  лепіт  -

[b]Д[/b]алекий  шлях  назад  їм  до  весни.
[b]Н[/b]апевно  в  сни  ще  прийде  літо
[b]І[/b]  зустріч  наша  повториться  знов:

[b]О[/b]чей  твоїх  сіро-блакитних
[b]С[/b]крізь  бачу  усмішку  й  моя  любов
[b]І[/b]де  назустріч  їй  сміливо,
[b]Н[/b]е  стримуючи  в  серці  почуття.
[b]Н[/b]е  спинить  й  дощ  мене,  мій  милий,
[b]І[/b]  будемо  щасливі  ти  і  я.

[b]Й[/b]  не  знаю  я  чом  серце  знову

[b]С[/b]умує  в  унісон  осіннім  дням
[b]І[/b]  пам"ять  знов  веде  розмову,
[b]Р[/b]озказує,  як  гарно  було  нам
[b]І  [/b]літо,  що  минуло,  не  обман.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524249
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


kulbabka

Старенький Бім

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка,
Спокійний  погляд,  мудрий  і  сумний...
Ще  наші  сни  ховаються  у  шпарки
І  пахне  пам'ять  подихом  весни.

Яким  ти  був  –  кумедним  і  зухвалим,
За  спритним  вітром  нісся  навздогін!
І  росянисті  трави  лоскотали
Тебе,  мов  мавки,  із  усіх  сторін.

А  як  удвох  ховалися  від  хвищі,
Обтрушуючи  краплі,  мов  разки,
І  порпалися  на  старім  горищі,
Де  ночували  бабині  казки!..

І  здмухували  у  небесну  просинь
Кульбабок  парашутики  чудні,
Пірнали  у  розніжені  покоси,
Шугали  невгамовних  цвіркунів!

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка...
Невже  й  тебе  завихрив  листопад?
І  не  знайти  чудесного  дзиґарка*,
Що  дні  твої  відміряв  би  назад?

Та  стрілки  вже  повернуто  на  зиму
І  я  в  очах  уловлюю  твоїх
Ні,  не  якусь  тривогу  незбориму,
А  тихий  смуток,  чистий,  ніби  сніг...  


[i]*Дзиґар,  дзиґарок  (заст.)  –  годинник.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Дід Миколай

Янголятко

Дідусю  й  бабусю  погляньте  в  віконечко
Для  вас  засвітилось  іще  одне  сонечко.

Промінчиком  в  шибоньку,  як  ластівятко
Від  Бога  даруночком  вам  онучатко.

Вже  всі  неприємності  сходять,  як  крига
В  хатинку  приходять  лиш  радощі  й  втіха.

Нехай  же  у  легеня  красень  зростає,
Про  діда  й  бабусю  на  старість  подбає.

Допоки  ж  хай  радістю  вас  звеселяє
Ще  доля  щаслива  на  нього  чекає.

Шкодуйте,  лелійте  своє  янголятко,
Росте  хай  здоровеньке  в  вас  немовлятко.

Хай  ллється  застілля  у  даль  перегуком
Він  буде  найкращим  у  світі  онуком  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524218
дата поступления 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Дід Миколай

Там також цукерки мішали…

Ну  шо  землячки  напилися,
Солодкого  меду  в  жидів?
По  що  ж  ви  кліщу  продалися,
Шо  й  так  в  вас  на  шиї  сидів.

Сліпії,  накоїли  дурні,
Вкраїну  на  сук  розпяли,
Замало  жидам  винокурні?
В  хоромах  кубло  їм  звили.

Тож  знову  лихі  «бедуїни»,
Шматочками  плоть  мою  рвуть.
Домовились  суки  й  «пінгвіни»
Під  ноги  ординцям  кладуть.

Плювать  на  нас  хтіла  хЄвропа,
Гнила  і  зачухана  мразь.
У  Сема  давно  за  холопа,
Іудам  за  пить  продалась.

Там  також  цукерки  мішали,
Система  солодка  в  «братів».
Вони  вже  давно  зрахували,
Вкраїну  мою  й  поготів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523926
дата поступления 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олекса Удайко

ЙШОВ ПОЕТ*

 
                                                             [i]    В.О.[/i]

[b][i]Йшов  поет  –  принижений  і  голий,
Йшов  туди,  де  світлих  днів  нема,
Де  –  пітьма,  пустеля,  хвища,  холод,
Де  –  щодень…  і  круглий  рік  –  зима.

Йшов,  додолу  кинувши  похмуро
Прагнення,  і  думи,  і  слова…
Погляд  падав  до  землі  понуро,
Де  –  пожухле  листя…  й  трин-трава.

Йшов  і  думав  щось  він  про  лопату:
«Трапиться,  можливо,  на  путі,
Щоб  поглибше  долю  закопати,
Що  до  згину  мучила  в  житті?»

Та  нараз    зустрілась  інша  «Доля»  ,
Й  залунав  її  звитяжний  «клич»,
Що  збудив  його  і  мертве  поле…
А  у  лісі  –    «пугу-пугу»  –  сич  …

Що  «пугикав»  сич  у  ту  годину,
Що  пророчив  птаха  віщий  лет?..  
Та  в  душі  –  така  буянь  лавина,
Що  птахів  не  слухався  поет.

Обізнав  Судьбу  свою:  руками
Ухопив  її  спасенну  длань
Й  тішився  не  днями,  а  роками  –  
Хай  то  вечір,  чи  то  світла  рань.

Підвелись  і  прагнення,  і  думи,
І  знайшлись  піднесені  слова,
Погляд  сліп**  –  опрічний  і
                                               бездумний.
Зеленіло  листя…  Й  –  трин-трава-а-а!!!

Й  полились  у  світ  веселі  ноти,
Зашуміло  прядиво  пісень,
Ожили  і  книги,  і  блокноти  –  
Спаленів  ясою  новий  день.

Доля  ж  розпізнала  щире  серце,
Щедру  вдачу,  котрі  мав  поет,
Та  й  крутила  ним,  немов  люстерцем,
Вправленим  у  злато  і  грезет.

І  казали  люди:  «Знай,  поете,
Доля  з  поля  –  то  недоля.  Зась!  
Не  твори  балади  і  сонети  –
«Граються  тобою  –  ними  грайсь!»***

Та  для  нього  Доля  –  найдорожче…
Хоч  знайшов  він  те,  чого  нема:
Доля  та  –  мов  полиск  на  дорозі,  
Марево,  що  створює  сама.

…Йшов  поет  і  думав  про  лопату…

[/b][/i]
06.08.07
________
*О.  Удайко.  На  відстані:  поезії,  пісні.    К.:
ЗАТ  «Віпол»,  2007.    94  с.
**Сліпи  -  очі  (Б.  Грінченко).
***Вираз  із  вірша  І.Козаченка.

Подяка:  НАДЕЖДЕ  М.  за  картинку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата поступления 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014


Олександр Шевченко

Похорон богів


У  священних  гаях  під  дубів  віковічними  кронами,
Між  блакиттю  небес  і  безмежжям  полів  золотих
Жив  великий  народ  за  своїми  старими  законами
І  молився  тим  самим  богам,  що  й  батьки  і  діди.

Та  правителі  їх  поріднились  з  незваними  го́стями,
Що  прине́сли  чуже  божество  із  чужої  землі,
І  упали  священні  дуби  під  сокирами  гострими,
Залишилися    сиротами  і  старі,  і  малі.

Несміливі  скорились,  бо  просто  вже  звикли  скорятися
А  захланні  купилися  пряником,  чи  калачем,
Ну,  а  тих,  хто  не  вмів  лицемірити  і  притворятися,
Навернули  до  нового  бога  вогнем  і  мечем.

Відтоді  той  народ  звідусіль  на  шматки  роздирається,
І  висить  над  його  головою  прокляття  біди,
Бо,  хто  плюне  в  криницю  свою,  потім  гірко  розкається,
По  сусідах  пішовши  просити  напитись  води.

Відмахнулися  ми  по-дитячому  і  нерозважливо,
Сиві  хвилі  століть  нас  товчуть  до  чужих  берегів,
Може,  все  через  те,  що  колись  легковажно  й  зневажливо
Відвернулися  ми  від  прадавніх  батьківських  богів.

А  забуті  боги  не  пропали  безслідно,  не  згинули,
Хоч  все  нових  богів  нам  несе  невблаганний  наш  час,
Невідомо  тепер,  чи  це  ми  їх  байдуже  покинули,
Чи,  скоріше  всього́,  це  вони  відвернулись  від  нас.

8.12.1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523634
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


горлиця

Лиш свій поріг теплий!



Ой,  зібралися  лелеки,
 Відлітать  в  краї  далекі,
Кажуть,  щоб  і  я  летіла,  
Ще  й  дарують  свої  крила.

Там  за  морем  сонце  гріє,
В  теплих  променях  леліє,
Перебудеш  цю  содому,  
Та  й  повернешся  додому!

Ой  лелеки,  птахи  білі
Ви  ,де  сонце  ,там  би  й  сіли.
Мені  сонце  не  підмога,
Як  нема  свого  порога!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523682
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Дід Миколай

На Мексиканському плато…

Веде  до  ручки  невгамовний,
Абсурд  зашкалює  верхів.
Подумав  мабуть  вже  сановний,
Що  взяв  за  бороду  лохів.

Це  той,  що  бив  себе  у  груди
В  три  дні  закінчити  АТО...
Отож  чекайте  с,  від  іуди
На  Мексиканському  плато.

Тепер  не  плюйте  навздогінці,
Пардон  с  вже  випите  вино.
Знов  продалися  українці,
Солодке  с  в  жида  «лібідо».

І  знову  обрані  ординці
Неначе  в  нас  своїх  нема…
В  рідню  плюємо,  як  чужинці.
Яка  ж  ми  безтолоч,  німа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523666
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


Любов Ігнатова

Осінні роздуми

Моїй  старшій  донечці  задали  домашнє  завдання:    написати  твір,  в  якому  б  речення  розміщувались  в  алфавітному  порядку  (перше  речення  має  розпочинатися  на  літеру  А,    друге  -  на  Б,  третє  -на  В  і  т.д.).  Ось  що  у  нас  вийшло:  


   А  ще  вчора  було  літо.  Безмежно  -  сонячне,  неповторно  -золотисте  і  барвисте.  Волошками  голубіло  на  полях  і  ртуттю  сріблилось  у  річці,  полум'яніло  дикими  маками...              Гриміло  часом  літо,  спалахувало  блискавицями,  бриніло  дощами...  День  за  днем  крокувало  містами  і  селами,  даруючи  радість  відпочинку  і  приємну  втому  від  нелегкої  праці  .  ..  
   Ех,  літо...  Єднання  з  природою...  Життя  у  ритмі  сонця...  Зорепадові  ночі...Ич,  згадалося...  І  чого  б  це?  Їй-бо,  чогось  навіялося  -  надумалося...  Його  ж  усе  одно  не  повернеш...  
   Крокує  осінь...  Лягає  під  ноги  листочками,  кутається  у  вранішні  тумани,  супить  кошлаті  брови  -хмари.  Мені  подобається  осіння  терпкість.  
   Напевно,  вже  ліс  радує  грибників  смачними  гостинцями...  От  гайну  у  вихідний  по  підосичники!  Повнісінький  кошик  наберу,  ще  й  терну  на  вареники  прихоплю!..  
   Роздмухує  осінь  багаття  у  верховіттях,  уже  де-не-де  спалахують  перші  жаринки...  Сьогодні  вже  бачила  перший  журавлиний  ключ,  який  відмикав  небо  для  дощів.  Тільки  не  хочеться  ще  суму  і  сірості!..  Учора  ж  іще  було  літо...Феєричне  і  закохане  у  Чумацький  Шлях,  сповнене  пригод  і  нових  вражень,  оповите  ароматами  троянд...  
   Хоча...  Ця  осінь  -теж  незвичайна:  я  ж  стала  на  першу  сходинку  самостійного  життя!  Через  багато  років  я  з  трепетом  згадуватиму  цей  вересень,як  щось  особливе  і  особисте.  
   Швидко  плине  час,  незабаром  трава  посивіє  від  інію,  а  калюжі  вранці  захрумтять  першою  несміливою  кригою.  Ще  мить  -  і  засніжиться...  
   Юна  осінь  тільки  -но  розпочала  свій  шлях  до  зими...
   Я  теж  зробила  свої  перші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523642
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Макієвська

Україна в пекельному вогні війни…

Україна  в  пекельному  вогні  страшної  війни,
Лине  над  донецьким  степом  плач  і  крик  матерів,
Гинуть  за  Незалежність  батьківщини  доньки  й  сини,
Захищаючи    дітей  і    батьків  від  ворогів.

Спалені  села  й  міста,  просякнута  кров'ю  земля
Від  смертної  оди  "градів"  і  ракет  із  Кремля,
Тільки  рев  і  стогін    стоїть,    замість  співу  солов'я,
Біда  прийшла  але  голови  бійці  не  схиля...

Воля  до  перемоги  і  сильний  дух  їх  окриля,
Почуйте  ПУТІНСЬКА  СВОЛОТО  Й  ІМПЕРІЄ  ЗЛА!
Ніколи  не  буде  у    рабстві  Україна    моя!
Господь  з  нами  і  материнська  молитва  жива!

*******

Схилимо  голови  до  рідної  землі  ,
Перед  героями,  що  за  всіх  нас  полягли,
Серед  донецьких  териконів  і  степів,
Від  канонади  руських  "  градів"  і  під  куль  спів!
За  нашу  свободу  і  за  нашу  волю,  
За  волошкову  рідну  українську  мову,
За  квітучу  нашу  неньку  батьківщину,  
За  тата,  дитя  ,  дружину  і  маму  сиву!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523589
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


kulbabka

Казка бабиного літа

Бабине  літо  сидить  на  строкатому  пледі,
Здмухує  бульбашки  мильні  в  погожу  блакить,
Хмари  повзуть  –  вайлуваті  кумедні  ведмеді,
Річка  косулею  спритною  в  далеч  біжить.

День  підсолоджений  гусне  в  липкій  карамелі,
В  пасмах  трави  розплескалось  обіднє  тепло,
Жваві  пташки  розсипають  чаруючі  трелі  –
Мов  розлітається  друзками  тріснуте  скло!..

Десь  у  смарагдово-мідному  плетиві  пущі
Млин  причаївся,  як  ветхий  біблійний  ковчег,
Проз  його  стіни  трухляві,  колись  невсипущі,
Сонце  груше́вим  сиропом  у  шпарки  тече.

В  кучері  річки  нападало  прілого  листу,
Хвильки  грайливі  розхлюпали  світлу  печаль,
Клен  молодий  у  чуприну  яскраво-огнисту
Вплів,  наче  бантик,  серпанку  тендітну  вуаль.

Бабине  літо  надбало  тонких  павутинок  –
Між  гілочками  напнуло  чудні  макраме...
Світку  мій  милий,  як  легко  на  серці  й  дитинно!..
Вітер  попутний  у  плечі  окрилені  дме...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Світлана Моренець

КОЛИСКОВА

Вечір  тихесенький
віє  легесенько,
сни  розвіва  по  гіллі,
тихо  сплять  пташечки,
киці,  комашечки,
люленьки,  люлі  –  люлі́...

Спи,  мій  малесенький,
спи,  мій  ріднесенький,
очки  скоріш  закривай,
солодко  спатимеш  –
дужим  зростатимеш,
спи,  моє  щастя,  бай,  бай...

Спать  лягло  сонечко,
ген  за  віконечком
нічка  махає  крильми  -
місяць  роздмухала,
щоб  не  розхлюпались
в  темряві  лагідні  сни...

А  над  голівкою
світлою  зіркою
янгол  витає  в  імлі,
страх  відганятиме,
сон  навіватиме  –  
люлі,  коханий,  люлі́...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014


Ніна-Марія

Завжди пишаюсь тим, що українка!

Завжди  пишаюсь  тим,  що  українка!
Що  на  прекрасній  цій  зросла  землі,
Де  мова  ллється,  наче  гра  сопілки
А  як  же  на  весні  тут  щебечуть  солов’ї

Я  в  ці  краї  закохана  з  дитинства
У  росяні  ранкові  спориші
У  цвіт  калини  в  мами  на  причілку,
Що  до  сих  пір  живе  в  моїй  душі

В  ті  мальви  під  вікном,  такі  рожеві,
Що  ранками  всміхалися  мені
І  ті  дівочі  мрії  і  надії,
Які  приходили  до  мене  у  вісні.

А  та  розкіш  кольорів  багряно-жовтих,
Що  килимом  стелилася  до  ніг,
І  відчуття  ті,  радісного  щему,
Коли  переступала  батьківський  поріг

Ти,  Україно,  найгарніша  в  світі!
Тобою  дихаю,  тобою  я  живу
І  поки  серце  в  грудях  моїх  б’ється
Молитимусь  за  доленьку  твою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523466
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Фотографический портрет

Фотографический  портрет...
Лучами  солнца  тихо  создан,
За  труд  фотографу  он  воздан,
Сияет  словно  вешний  свет.

Фотографический  портрет...
Кусочек,  капелька  прогресса,
Но,  даже,  истинный  повеса,
Его  бы  отдал  под  запрет,

И  не  хотел,  чтобы  для  многих
Портрет  такой  дарован  был,
А  сторожил  душевный  пыл  
Отрадой  лишь  в  его  тревогах.

Да  был  всегда  перед  глазами
В  иссиня-светлой  белизне,
Как  будто  свет  любви  в  окне,
Омытом  радости  слезами.

Фотографический  портрет...
Кружилась  бесконечно  зала,
И  всё  ль  друг-другу  вы  сказали,
Когда  там  были  тет  на  тет?

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523461
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Микола Серпень

Боль, моя боль

Боль,  моя  боль,  
Словно  Спас  на  кресте,
Сердце  моё  не  сдаётся.
Боль,  моя  боль,
Ведь  в  твоей  темноте,
Милости  не  найдётся.
Боль,  моя  боль,
Мне  никак  не  забыться,
Что  я  могу  изменить?
Боль,  моя  боль,
Сколько  крови  же  литься,
Чтоб  моей  Родине  быть!
Боль,  моя  боль,
Поднимается  валом
Мразь,  чтобы  волю  убить.
Боль,  моя  боль,
По  щекам  нашим  впалым
Ярость  устала  ходить.
Боль,  моя  боль,
Сколько  лжи  навалилось,
Истины  стонут  в  бреду.
Боль,  моя  боль,
С  нами  Господа  милость,
Чтоб  одолеть  ту  беду!

14.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523459
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Олекса Удайко

ДЕЩО ПРО СЛАВУ*

               [i]    Тебе  моя  дорога  не  по  нраву.  
                   Своих  сынов  против  моих  в  войну?  
                   Так  мы  имеем  кровь  с  тобой  одну!..  
                   Весь  грех  твой  у  тебя  отнимет  славу.[/i]
                                                           [b]  [i]Людмила  Дзвонок

У  Путі  слави  не  було  ніколи:
Ославив  він  себе  як  КГБіст!
Йому  б  в  психушці...  діставати  вколи,
А  він  підсів  прогресові  на  хвіст...
 
Й  тиранить  світ  спадковою  шизою,
Відомо,  більш  як  кільканадцять  літ!..
Мо',  хто  в  мороз  потомною**  зимою
Пхне,  як  Распутіна  колись,  під  лід?!

Він  славу  топельця́  "снискал"  по  праву,
Бо  ж  нелюдям  не  місце  на  землі!
Потопить  він  в  крові  й  свою  державу...  
Те  знають  вже  й  дорослі,  і  малі!  [/i][/b]

11.09.14
_______
*Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523317
**Грядущий  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523331
дата поступления 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014


Дід Миколай

Дами, запрошуйте в вальс

     На  осінь  АКМ

Осінь  застужена
Променем  збуджена
Голову  вкрила  шатром.
Вийшла  з  туманами
Понад  лиманами
Чудить  із  царських  хором.

З  бубном  циганами
Звечора  п’яними,
Як  угоріла  летить
Кіньми  шайтанами
Разом  з  багряними,  
Днями  буває  мовчить...  

Листя  загублені
Холодом  згублені
Сумом  лежать  на  землі,
Вітром  поранені
Прямо  об  камені
Тужать  уже  по  весні.

Ми  ж  зачаровані  
В  дні  обціловані
Ви  ж  не  цурайтеся  нас.
Злотом  гаптовані
Як  намальовані
Як  я  закоханий  в  вас.

В  віршах  оспівані
Ви  ж  не  розгнівані
Що  полюбив  вас  Пегас.
Вітром  римовані
В  пісню  вмонтовані
Дами,  запрошуйте  в  вальс!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523229
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБИШЬ - НЕ ЛЮБИШЬ*

[b][i]Быть  
в  сем  мире  грешном,  
ох,  как  сложно,
ибо  боли  
избежать  нельзя:
больно,  
что  не  любишь,  
хоть  и  можно,
больно,  
           когда  
                 любишь,  
                               но  
                                     нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Любов Ігнатова

Художники, поети, музиканти…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780


Художники,  поети,  музиканти  -
Дорослі  діти  з  непростим  життям  ,
Володарі  й  заручники  таланту,
Пронизані  навіки  почуттям...

Багато  з  них  ламається  душею,
Ще  більше  -губляться  у  пошуку  грошЕй...
А  Муза...Хто  рахується  із  нею,
Коли  довкола  стільки  нелюдЕй...

Та  є  такі,  що  зберегли  світлинку
І  не  втоптали  свій  талант  у  бруд!
Вони  щораз  дають  себе  частинку,
Коли  виносять  витвір  свій  на  суд...

Художники,  поети,  музиканти....
Без  них  цей  світ  давно  б  уже  помер....
Вони  красу  тримають,  як  атланти,
На  рівні  світлості  душі  й  небесних  сфер...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


tamriko

Я изменюсь!


 Я  изменюсь  
 и  поменяю  все  привычки.
 Я  полюблю  себя  
 ещё  сильней.
 А  время,  
 оно  просто  коробок  
 и  спички,
 А  я  хочу  летать  
 не  замечая  дней.
 Я  изменюсь,  
 и  мир  увижу  
 по-другому,
 В  котором  небо  
 синевою  так  пленит...
 Отдамся  счастью,  
 обыкновенному  
 земному.
 Любовь  безумную  мою,  
 Вселенная  хранит.
 Я  изменюсь,  
 а  Ты,  
 как  вредная  привычка,
 Останешься  
 в  душе  
 моей.  .  .
 /Ночами  так  же  снишься,/
 не  отпуская  из  души
 своей.


     



 Свидетельство  о  публикации  №114090502857

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523185
дата поступления 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Шон Маклех

Серед квітів

           «Сліпо  блукає  в  траві
               і  видихає  свій  хміль
               устами  нових  квітів…»
                                         (Р.  М.  Рільке)

Я  любив  серед  квітів
Думати  про  вічне,
Дивуватися  необачно,
Що  були  колись  ліси  без  квітів,  
Без  пташиного  співу,  
Без  кольорів  і  дзижчання  джмелів,
Без  веселого  гомону:
Мовчазні  ліси  таємниці,
Моторошні  ліси  почвар.
Я  любив  серед  квітів
Усвідомлювати  себе  блукальцем
У  нескінченні  світи  радості.
Але  нині  серед  квітів
Лежать  мертві
І  дивляться  у  саме  небо
Поглядом  вічного  докору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Любов Ігнатова

Щоденник невідомої поетки

Щоденник  невідомої  поетки  -
Барвисті  пелюстки,  хмаринки,  став,  
Листочки,  паперовії  серветки  
І  вітер,  той,  що  душу  лоскотав.  

Лишаючи  невидимі  помітки,  
Щоразу  перечитуючи  сни,  
На  небо  нашива  дощів  лелітки,  
Чи  прикрашає  сонечком  Ясним.  

Закохана  у  осінь  яснооку,  
Збирає  стиглих  віршів  зорепад  
У  тім  саду,  де  вересневим  соком  
Налився  кучерявий  виноград...  

І  занотує  серцем  у  щоденник  
Північний  шепіт  споловілих  трав,  
І  щось  оте,  незнано-потаємне,  
Від  чого  смуток,  як  туман,  розтав....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522997
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


kulbabka

Вересню мій…

[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]

Стихли  натруджені  бджоли,
Вигорів  буйний  спориш,
Вересню  мій  мідночолий,
Як  невблаганно  мовчиш...

Мов  розгойдали  смереки
Неба  вселенську  печаль,
Міряють  крила  лелеки,
Кличе  незвідана  даль.

Сонце  тримає  гілками
Явір,  що  майже  зачах,
Скелі  лягли  кістяками
В  темних  вологих  лісах.

Пахнуть  грибами  і  мохом
Теплі  осінні  вітри,
Серце  моє  ненароком
Впало  кудись  догори.

І  загубилось  в  лелітках,
Мов  у  крупинках  перги!..
Листя  тонка  сухозлітка
Вкрила  пусті  береги.

В  сиву  ріку  по  судинах
Збігли  гірські  потічки.
Я  -  невловима  краплина
В  ю́рмищі  течій  гірських...

Я  в  нерозпізнані  крики
Тихі  вплела́  молитви...
Вересню  мій  мідноликий,
Тріснуло  сонце.  Кровить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Дід Миколай

Зорі колихали

Не  зогледівся,  скоро  вже  й  зима,
Роки  –  журли  із  осені  втікають.
Вже  під  крилом  курлики  журавля.
Все  вище  й  вище  вдалеч  піднімають.

Так  якось  швидко,  наче  й  не  прожив,
Здається  вчора  бігав  ще  хлопчиськом.
Дівчат  красивих  «козами»  дразнив,
Писав  «науку»  в  зошиті  огризком.

Гусей  пас  сірих  зграю  за  селом,
Крутив  хвости  коровам  круторогим.
В  сусідський      залазив  вечірком,
Вів  дружню  мову  з  буслем  одиноким.

І  так  любив  заплави  для  ріки,
Ми  там  в’юни  в  болоті  витягали.
А  потім  вечір...  в  білі  рушники,
Коли  відмиють,    Мами  одягали.

Світився  Місяць  ясний  за  вікном.
З  братами  ми  у  ліжку  засинали
Під  колискову  пісню,  за  Стиром
До  ранку,  срібні  зорі  колихали...

Ой,  як  давно  те  вранішнє  було,
Бувало  всяк,  затишно  і  журливо.
Та  часом,  так  нам  хочеться  в  тепло,
Хоча  роки  вернути  не  можливо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522931
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014


Олекса Удайко

МИЛІ БОЯГУЗКИ

       [i]  Я  до  тебе,  наче  боягузка,
         Притулюсь  і  вже  не  відпущу![/i]
                                     [b]  [i]Кульбабка

Нам  побільше  б  милих  боягузок!
Небо  стало  б  менше  грозовим...
Ми  б  негоду  обернули  в  трусок
Й  зажили  б  життям  своїм,  земним!

А  то,  бачте,  зайди-мухомори
Залили  коралом  поле  й  ліс.
Полонять  і  землю  нашу  й  море…
В  дýші  грішні  враз  вселився  біс.

Ще  й  ченці  канони  каламезять  –
Чортове  приймають  за  своє,
Алергічну  провокують  нежить…
Бог  все  ж  антидоти  подає!

Скоро  вже  на  небо  сонце  звалить  
І  розіб'є  хмари  грозові!
Боягузки!  Ми,  мужчини,  з  вами  –
Ви  нас  лиш  настирно  позовіть!

Ми  розправим  дані  вами  крила
Та  й  покажем  шуї*  нашу  креп  –
Від  негод  і  громовиць  прикриєм,
Бо  ж  муруєм  гаспидові  склеп!
 
Нам  побільше  б  милих  боягузок!..[/i][/b]

11.09.2014

________
*Haвoлoч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
дата поступления 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014


kulbabka

Грозове

Затягнуло  з  ночі  органзою
Захололу  вигаслу  блакить,
Небо,  розколисане  грозою,
Мов  оркестр,  гучно  торохтить.

Павутинки  сріберних  сузір'їв
Затулили  хмари  дощові,
Змахує  верба  вологі  вії,
Діаманти  губить  у  траві.

Золотаві  яблука-лампадки
Нагинають  віти  до  землі,
Струшує  тополя  мокрі  прядки,
Аж  від  бризків  будяться  джмелі.

Ну,  а  ми,  захекані,  мов  діти,
Під  плащем  куценьким  біжимо
І  ліхтар  далекий  тепло  світить,
Вабить  рій  окрилених  думок.

А  калюжі  коляться  на  друзки,
Розсікають  сіточку  дощу!..
Я  до  тебе,  наче  боягузка,
Притулюсь  і  вже  не  відпущу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Світлана Моренець

ШЛЯХ ДО…


Ну  хто  з  нас  думає  щоденно
про  вічне,  в  метушні  буденній,
в  котлі  буття?
Та  кожним  словом,  кожним  вчинком
заповнюємо  ми  сторінки
свого  життя.

Все  зважують  Небесні  Ваги...
Та  ми  безпечні,  без  уваги,
як  в  небі  птах.
Бо  тільки  за  життєвим  краєм
взнають  –  до  пекла  чи  до  раю
проклали  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Дід Миколай

Схаменіться …дони

Спить  засмучена  Вкраїна,
Лише  схлипи  кволі.
Чи  заснула  в  домовині,
Чи  скорилась  долі?

Вітри  злії  на  билину,
Вз'їлися  прокляті.
По  частинках  рвуть  дитину,
Жидове  пархаті.

Зовсім  гади  обнагліли,
Доки  ми  німії.
Вже  від  крові  захмеліли,
Думають  сліпії…

Володимира*  паскуди.
Зайди  з  каганату.
Ще  подавитесь  приблуди.
Юди  із  хабату.

Дочекаєтесь  собаки,
Не  минете  плахи.
Вже  проснулись  гайдамаки,
Зникнете  ,  як  ляхи...

Жириновські  і  Радзінскі,  
Вальцмани**  й  Гордони.
Рабі***  й  прочі  Коломойські,
Згинете  ..ндони.
 
 *Байстрюк  від  хазарки  ВОЛОДИМИР  -  "КРАСНЕ  СОНЕЧКО",  який  угробив  нас  9  .  із  17  всього  населення  Київської  Русі.**Вальцман,що  ПАРаШЕНКО,  або    в  переводі  з  сербського.  ***  РАБІНОВИЧ,  який  украв  і  вивіз  17  кг.  золота  на  мінору  в  Ізраїль.  Будують  вже  в  нашій  землі  черговий  Каганат  і  не  ховаються  від  цього.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522591
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014


Микола Серпень

Эта дама в колье бирюзового цвета

Эта  дама  в  колье  бирюзового    цвета,
В  серой  шляпке,  которая  помнит  Париж,
В  новом  платье,  вся  так  элегантно  одета,
Что  немного  похожа  на  мадам  Бовари.

Поворот  головы  и  кудряшки  на  шее
Оттеняет  каштановых  локонов  прядь,
И  глаза,    от  которых  мужчины    робеют,
Словно  омуты  там,  где  заманчива  гладь.

Пролетели  века,  и  рождается  в  муках,
Двадцать  первый  лениво-загадочный  век.
В  нем  эмоции  капают  клавишным  стуком,
Суетой  да  машинами    жив  человек.

А  она,  словно  сказка,    парит  над  толпою.
Пусть  далёко  Париж,  недоступен  Милан,
Как    она  недоступна,  и  только  мечтою,
Иль  надеждой  блеснет  неожиданно  вам.

И  заходится  сердце  от  сладких  томлений,
Кровь  волнуется  и  просветляет  ваш  взор.
Вы  становитесь  лучше  от  этих  волнений,
И  готовы  на  вечный,  на  рыцарский  спор.

Вряд  ли  время  нечаянно  всё  это  спишет,
Вечно  будут  туманиться    нежные  взоры,
И  с  волнением  ждать,  как  послания  свыше,
Сквозь  душевную  смуту  судьбы  приговоры.

23.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522166
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Коханий

Сховай  мене  в  обіймах  своїх  щирих
У  нетрі  ласки  тіло  віднеси.
Зніми  з  його  окови  збайдужілі,
Пропащу  душу  в  ніжність  загорни.

Наповни  келих  трунком  здичавілим,
Своїм  терпким  і  встояним  вином.
Щоб  ми  з  тобою  разом  захмеліли,
Щоб  нас  свобода  пестила  крилом…

Вдягала  нічка  верби  у  сутани,
Втікав  розсудок  спалахом  свічі.
Сховала  розум  в  пелену  нірвани,
Нам  дарувала  блага  неземні.

В  гаю  сичі  раптово  захмеліли,
Струмок  в  долині  наче  пересох.
Заледве  зорі  в  небі  мерехтіли,
Лише  для  нас.
                                             Для  нас  лише,  удвох!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522047
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Радченко

Поздняя любовь

Так  решили  и  вечность,  и  звёзды:
Две  судьбы  обвенчать  навсегда.
Он  красивый,  чуть  грустный,  высокий,
На  висках  серебром  седина.

Она  хрупкая,  нежная,  светлая,
А  в  глазах  и  в  улыбке  весна.
Они  осень  свою  вместе  встретили
На  закате  ушедшего  дня.

Из  двух  судеб  собрали  осколки,
Словно  пазлы  сложили  в  одну.
Не  страшны  им  молвы  кривотолки  -
Сердце  сердцу  дарило  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522063
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Шон Маклех

Теж

       «…  Насувається  тиша.  Спати  більше  не  здатний?
               Вікно  твоє  ловить  зорі  на  небосхилі.»
                                                                                       (Р.  Рільке)

Він  теж  старий  –  цей  блідий  дивак,
Цей  сивий  сторож  нічного  неба  –  
Місяць  ранньої  осені.
Він  теж  нагороджений  шрамами
І  зморшками  слова  «бути»
Він  теж  такий  же  як  ти  –  
Волоцюга  без  прихистку,
Буття  він  теж  дивиться  на  людей
Як  на  шукачів  неіснуючого
І  листя  клена  бачить  сторінками
Невідомої  книги  про  сумну  жінку,
І  теж  (як  і  ти)  блукає  високими  травами
Поночі  –  коли  птахи  сплять
(Навіть  сови,  бо  вони  теж  зневірились)
Може  тому  (бо  чому  ж  і  навіщо)
Ти  так  часто  спілкуєшся
З  цим  божевільним  світилом  –  
Другом  всіх  меланхоліків  і  диваків,
Поетів  і  божевільних.
Ти  розповів  йому  таємницю  таємниць.
Ти  йому,  а  не  він  тобі.
Бо  ви  обидва  старі  –  
Подивись  у  дзеркало  –  
Людино  сивого  місяця…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522017
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014


kulbabka

Залиш…

Урвала  голос  ві́трова  трембіта
І  цвіркуни  розпирскали  пісні...
Залиш  мені  медову  краплю  літа
У  гущі  кави,  чорно-смоляні́й.

Нехай  мені  розвидниться  раптово,
Коли  ти  будеш  десь  по  інший  бік,
Заграють  барви  тепло-кольорово
В  моїй  осінній  лагідній  журбі.

Коли  туман  моло́ками  густими
Стече  в  багряне  прядиво  дібров,
Я  заплету  свої  журливі  рими
У  світло-ніжний  спомин  про  любов.

Княгиня-осінь,  горда  і  вродлива,
Розсуне  штори  сивої  сльоти...
Залиш  мені  маленьку  краплю  дива
В  сім  океані  смутку  й  самоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата поступления 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014


Дід Миколай

Ясне сонечко моє

…З  гаю  диво  –  аромат.
Соковита,  як  гранат.
Неземна,
                                     богемний  .
Їй  лишенько  пятьдесят.

А  коли  вона  іде,
Поряд  з  нею  все  бліде.
І  старе  і  молоде
Заздрять…  кращої  ніде.

Господь  балував  мене,
Клав  в  колиску  "вогняне".
Видно  знав,  що  це    «п’яне»,
Вас  красуней  не  мине.

Дурні  кажуть:
                                 -  «Не  твоє».
Для  мене  воно  встає...
Ясне  сонечко  моє,
Дяку  Богу,  що  ти  є..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521922
дата поступления 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ПЕРЕ-МОЖЕМ

Господи!
зглянься  сюди,
Око  Твоє  Всевидяче  не  одведи  –
бачиш:  кремлівські  нелюди
вбили  і  тіло  людини  –
брата-батька-мужа-воїна-сина  
і  Твоєї  дитини  –
на  
ви́соково́льтні  повісили  проводи́:
навіть  не  звірі  –  відверті  репти́лії-не́люди!

вбили  і  тіло  людське  знущально  кинули  в  небо  –
звідти,  Господи!  –  ближче  до  Тебе

…мерзотно  регоче  
перед  Лицем  Твоїм
кремлівський  Каїн  –
людиноподібне  вмісти́лище  сатани  –

Око  Твоє  Всевидяче
не  одверни!

гинуть  за  правду  і  волю  Сини
Матері-України

повстань,  Господи,  проти  московської  скверни!

розпинає  одвічний  ворог
дітей  Твоїх  на  Те-подібних  опорах
високовольтної  мережі́

Україну,  Господи,  збережи

…з  нами  Любов  і  Світло  Боже  –
переможемо…
пере-можем

...поросте  колись  по  окопах
вічно  живий  барвінок  хрещатий:

блюзнірства  -  не  можна  прощати

06.09.2014

БЛЮЗНІРСТВО,  а,  сер.  Зневажання  чого-небудь  святого

[i](В  Старобешево  садисты-психопаты  из  ДНР  наслаждаются  тем,  что  развешивают  на  линии  электропередач  тела  военных  и  гордо  пишут  об  этом  в  интернете.

Не  новость,  что  против  Украины  воюют  нелюди  и  зверье.  Но  вот  такие  факты  мы  тут  тщательно  собираем  и  документируем.  Думаю,  они  еще  сыграют  свою  роль.  Чтобы  потом  через  20-30  лет  никакая  продажная  сволочь  не  сказала,  что  "этого  не  было",  как  говорят  сейчас  про  Голодомор  1930-х.)[/i]  -  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Валя Савелюк

ДЕСЬ ТАМ

десь  там,
піл  Іловайськом,
сокіл  мій
коханий-єдиний,
він  любить  мене  й  Україну,
бо
яка  між  нами  різниця?..

присягав,  
що  живим  пове́рнеться

десь  там,
під  Іловайськом,
у  полях  нежата  пшениця
золотими  слізьми
на  землю  криваво  сльозиться  –

хліб  святий…

хоче  
знищити  Україну
московська  орда-Батий

десь  там,  
під  Іловайськом,
горить  нежата  пшениця…
соколе  мій,
у  тривозі-печалі  давно  не  спиться…
а  як  очима  зведу  –  щоразу  сниться:
хрестиком
вишиваю  сорочку  білу  –  кому?..  кому…

чи  ж  повернешся  ти  додому…
 
а  не  вернешся  –  слідом  полину,
вишиванку  твою  
нашому  сину
покину

це  тобі  заповіт  наш,  сину,
храни,
як  ми  –  люби-борони
родину,
хліб,  вишиванку
і  Україну
святу-єдину

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014


Олекса Удайко

Ніде впасти цеглині

[i]Йшов  раз  містом  чоловік,
А  зверху  –  цеглина!
Прямо  в  голову...  І  –  той
К  праотцям  полинув.
Мертве  тіло  обступили
Зіваки-прохожі...
Голос  з  натовпу:  "На  що  це,
Людоньки,  "похоже"?  
Каменюки,  наче  груші,
Сиплються  із  неба!..
То  все,  певно,  москалі
Ліплять  -  як  не  треба!"

...Розступився  натовп  спішно,
Це  приїхала  "швидка".
Ба!  Впізнали  в  потерпілім
Всі  знайомого  жидка.
Знову  той  же  голос  в  натовп:
"Розвелось  їх,  мов  собак,
Що  й  цеглині  ніде  впасти!"
Та  й  пішов  собі  в  кабак,
Щоб  хильнути  чарку-другу
За  небіжчика  Сруля,
За  здоров'я  штукатура  -
Ще  живого  москаля!
[/i]
31.12.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521720
дата поступления 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Надія М.

Ми не пробачимо…

Ми  не  пробачимо…  цього  не  пробачають!
Коли  твій  рід  так  знищити  хотять,
Коли  дітей  на  їх  землі  вбивають
І  в  мирнім  небі  постріли  дзвенять.

Коли  людина  жертвує  собою
Заради  нас,  майбутніх  поколінь.
Ми  не  забудемо,  як  здобували  волю!
І  як  народ  свій  захищає  дім!

Ми  не  пробачимо  всі  братські  ті  могили
І  сивину  голів  наших  дітей;
Німе  чекання  повістки  у    скрині
І  крики  болю  наших  рідних  нень.

Пройдуть  роки,  що  спинять  ті  ридання.
Пройдуть  роки,  притуплюючи  біль.
Ми  не  забудемо  усі  наші  страждання,
Вони  в  очах  лишаться  у  дітей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521655
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 06.09.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ - ТО ВІЧНІСТЬ

Боюсь,  о  люди,  ярої  любові.
Вона  –  що  пломінь!  Може  спопелить.
Вона  у  серці,  в  помислах,  у  слові.
Вона  –  як  вічність,  а  не  просто  -  мить!

Але,  як  ніч,  що  тягнеться  до  світла,
Щоб  в  сонячному  промені  згоріть,
Іду  туди  урочисто  і  світло...
Любов  –  то  вічність,  а  не  просто  –  мить!

21.08.2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521508
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Олекса Удайко

ЖИТИ В ПРАВДІ

Кажуть  люди:  живи  
   мо-  
                 мен-
                                   та-
                                                 ми,
Адже  правди  в  житті  нема…
І  летять  слова  
   комп-
                     лі-
                                 мен-
                                                 та-
                                                             ми,
Править  кривда  в  житті  сама...

Я  ж  утямив  нерушну  істину:
Щоб  не  мати  життя  за  мить,
Якщо  треба  –  я  й  землю  їстиму!
Жити  в  правді  –  це  значить  жить!

7.09.  2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Печаль дивовижна


Світла  печаль…  світла…
Ніжна…до  болю  ніжна…
Сонячна,  та  вже  не  літня,
Тиха  печаль…  дивовижна…

Вже  відчуваються  зміни
В  запахах,  в  шелесті  листя:
Літо  і  осінь  –  між  ними
Ледве  вловима  відстань.

Декілька  кроків  зробити…
Може,  в  житті  це  найважче?
Просто  дорогу  вступити,
Бо  вже  не  можна  інакше.

Вибору  вже  немає,
ТОму  й  печаль    світло-  ніжна.
Все  у  житті  минає  –
Й  тиха  печаль    дивовижна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521529
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


Радченко

Страх



В  душі  гнітюча  тиша,
Як  камінь  давучка.
Вірші  вона  не  пише,
На  Музу  не  чека.
А  місто  сутінкове
Старіє  на  очах
І  дзвін  шепоче,  стогне,
Гніздиться  чорний  страх
Усюди:    у  розмовах,
І  в  стомлений  плечах,
І  в  сивині  на  скронях,
В  зажурених  очах.
Життя  розбите  навпіл  –
Війна  і  до  війни.
Донбас  стирають    з  мапи
Чужинці    і  свої.
Батьки  дітей  втрачають,
А  діточки  –  батьків.
Двохсотий  зустрічають
І  моляться  без  слів,
Бо  слів  уже  бракує  –
Лиш  сльози  й  почуття.
Війна  крізь  смерть  крокує
Й  не  знає  каяття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521371
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Мазур Наталя

Зустріч

Кужіль  зажури  хмаринами  небо  пряде,
Шлях  до  родини  і  дому  тривав  цілу  вічність.
Він  так  чекав  цей    щасливий  і  радісний  день,
Справдились  думи  і  мрії  його  чоловічі.

Став  на  коліна,  майбутнє  своє  притулив,
Запах  відчув  білуватого  шовку  волосся…
Смерть  на  війні,  що  не  раз  загравала  із  ним,
Ще  й  молитвами  доньки  обійти  удалося.

Потом  і  пилом  зчорнілим  пропах  камуфляж.
Губи  обвітрені.  Шепіт  придушений:  «Мила!
Світе  єдиний,  кровиночко,  сонечко,  я  
Знову  з  тобою,  як  ти  мене,  доню,  просила».

І  розступилися  люди,  і  гамір,  і  час,
Як  пригорнулась  до  тата  єдина  дитина…
Господи  Боже!  Помилуй  і  зглянься  на  нас,
Перед  Тобою  в  молитві  стоїть  Україна.

03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521293
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Надія Таршин

Глуха, сліпа, задурена Росія…

Глуха,  сліпа,  задурена,    Росія,
Сьогодні  ти  руйнуєш  в  світі  мир.
До  краю  збожеволілий    «месія»  -  
Герой  для  тебе  нині  і  кумир.

На  параною  хворий  чоловік  –
Тебе  штовхає  на  усе  це  звірство.
Нам  не  забути  зло  твоє  повік    -  
У  серці  відчуваємо  презирство.

В  яку  безодню  кинула  народ…
І  ненависть  посіяла  між  нами  –  
Обману  лицемірного  оплот,
Ганьба  твоя  не  змиється  віками.

«Величність»  дута  тріскає  по  швах,
Обвал  переростає  у  лавину.
І  неминучим    є  твій  крах  –  
За  те  ,  що  брату  вцілила  у  спину.

08.08.2014р.    Надія  Таршин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521280
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Вітаєм щиро і всерйоз

Роки  вчорашні  в  мандри  подались,
Біжать  холера  вдалеч  все  паскуди.
В  саду  осіннім  браги  напились,
Жалі  лишили  нам  і  пересуди.

І  ми  сьогодні  також  нап’ємось,
Хай  нам  позаздрять  верби  під  горою.
Ми  над  життям  своїм  посміємось,
Нам  так  кортить  розслабитись  порою.

Зійшла  в  діброву  вивірка  руда,
Дістала  з  сховку  фарбу  пурпурову.
Фарбує  клени  осінь  золота,    
Зелене  листя  рядить  у  обнову.

Зелений  гай  продовжує  буття,
Нові  Всевишній  створює  етюди.
Круговоротом  створене  життя,
Дарує  нам  постійно  і  повсюди.        

Щоб  ми  могли  хоч  мить  побуть  в  Раю,
Щоби  могли  чого  живем  збагнути.
Для  нас  співають  птахи  у  гаю,
Щоб  не  могли  йому  ми  дорікнути.

Тож  хай  нам  з  вами  випите  вино,
Заграє  в  жилах  піснею  хмільною.
Тримайте  міцно  чарку  і  кермо,
Для  нас    ще  довго  твердою  рукою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521314
дата поступления 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014


Дід Миколай

Осіння печаль

Виніс  відерце  Багрянець,
Хлюпнув  з  порогу  вогню.
Осінь  запрошує  в  танець,
З  гаю    спізнілу    рідню.

Всівшись  в  долині  на  коні
Вітер,  колише  бджолу.
Вже  себе  мріє  на  троні,
Здмухує  листя  в  золу.

З  ранку  молочні  тумани
У  кришталі  наче  ртуть.
Вділи  деревам  жупани,
Квіти    останні    пасуть.

Білочка  ген  очманіло,
Трусить  горішки  в  гаю.
Сіра  блакить  захмеліло,
Стукає  в  душу  мою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521224
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 04.09.2014


kulbabka

І не мариться вже, і не сниться…

І  не  мариться  вже,  і  не  сниться
Солодкаво-серпнева  імла...
Теракотова  спритна  лисиця
Павутинку  хвостом  замела.

І  припудрились  міддю  дерева  –
Хоч  дивуйся  обнові,  не  вір!..
Срібнодзвонить  печаль  кришталева
В  пасмах  річки  прудкої  між  гір.

Ще  бринять  у  квітках  медоноси,
Допиваючи  літній  нектар,
Відшептали  у  полі  покоси,
Буйні  трави  обстриг  перукар.

І  заплів  золотаву  пшеницю
У  сухі  шурхотливі  снопи.
Де-не-де  розілляв  багряницю
Щедрий  вересень.  Чуєш,  поспи,

Моя  ду́ше  натомлена,  квола,
Відпусти  ці  тривоги  й  жалі!..
Даль  осіння,  немов  захолола,
Пригинає  печаль  до  землі.

І  у  сяйвом  наповнену  шпарку
Виє  протяг,  пече  до  кісток!..
На  розписаний  вижухлий  аркуш
Опустився  кленовий  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Мазур Наталя

А восени дерева зацвіли

А  восени  дерева  зацвіли…
«Не  до  добра»,  -  старі  казали  люди,
Та    молоді  не  вірили,  вони
Все  жартували:  «Буде  так,  як  буде».

І  був  Майдан.  Війна,  забравши  Крим,
Повзла  Донецьким  степом  і  Луганським,
Вкривала  землю  безліччю  могил,
І  проклинала  люд,  що  звався    братським.

…  Перейдено  ілюзій  рубікон:
Ніхто  не  допоможе  в  цілім  світі.  
Герої  першими  ішли  за  горизонт,
Коханих  залишаючи  сивіти.

Незмірне  горе.  Спалена  земля.
Як  пам`ять  багряніє  брость  калини.
Дерева  листом  устеляють    шлях  -  
Не  зацвітайте  більше  восени  ви!

03.09.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521096
дата поступления 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Світлана Моренець

Кілька питань до ГЕНШТАБУ від простої українки

Мені  здається,  вам  чогось  бракує...
Передчуття  в'їдалось  в  молитви:
"Якусь  "падлянку"  Пу  до  свят  готує"...
ЧОМ  ЦИМ  ПИТАННЯМ  НЕ  ПРОЙНЯЛИСЬ  ВИ?

Ви  не  чекали  "смерчі",  "урагани",
бригади  кадрових,  ПЗРК    чи  "град"...
А  ЩО,  ВИ  ЖДАЛИ  З  РАШІ  МАРЦИПАНИ
З  ШАМПАНСЬКИМ,  ЩОБ  ВІДМІТИТЬ  НАШ  ПАРАД?

В  котлі  під  Іловайськом,  героїчно
солдати  бились  і  все  слали  "SOS"...
ЧОМ  КЕРІВНИЦТВО  ТАК  ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО?  ЧОМ  НІЦ  НЕ  СПРОМОГЛОСЬ?

Десь,  на  якомусь  рівні  –  явна  зрада!
Терпіння  люду  вичерпано  вщерть.
ЧОМ  БОЙОВІ  МАШИНИ  ВСІ  НА  СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ  БЕЗЗБРОЙНИХ  ВИ  ШЛЕТЕ  НА  СМЕРТЬ?

А  РОЗВІДКУ  Й  СТРАТЕГІВ  НАШИХ  –  ВКРАЛИ?
В  солдатських  матерів  питань  –  "не  счесть"!
ЧОМУ  НА  ФРОНТІ  –  ПАРА  ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ  ЩЕ  ІСНУЄ  ОФІЦЕРСЬКА  ЧЕСТЬ?..

В  бійців  –  геройство,  в  вас  –  лише  вагання...
ХТО  Ж  ВІДПОВІСТЬ  ЗА  СМЕРТІ,  ЗА  ПРОВАЛ?
І,  на  останок,  основне  питання:
ЧОМУ  МОВЧИТЬ  ВІЙСЬКОВИЙ  ТРИБУНАЛ?

Та,  крім  питань,  є  висновки:  НАРОДУ,
що  велетнем  здіймається  з  колін,
не  личить  геть  терпіть  гнилу  породу!..
ІДЕ  ЗАМІНА  З  НОВИХ  ПОКОЛІНЬ!

                   2  вересня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
дата поступления 02.09.2014
дата закладки 03.09.2014


Микола Серпень

Конь блед

Он  твое  проклятие,  Россия!
Страшное  проклятье  роковое!
Тень  усатого  тирана  Джугашвили
Водит  неустанно  за  собою.

След  кровавый  тянется  годами.
Многое  здесь  тихо  кровоточит,
Тёмными  и  мрачными  делами
Так  не  всяк  отметиться  захочет.

Постоянно  лжет  он  и  пиндосит,
Перед  миром  извивается  ужом,
И  людские  жертвы  всё  приносит,
Свет  в  тоннеле  подменяя  злом!

Да  упорно,  словно  сумасшедший,
Раздувает  на  Донбассе  он  огонь,
Вековым  проклятием  взошедший,
Библией*  пророченный  блед-конь.

Лишь  того  не  ведает  бедняга  -
Он  последним  в  лютой  той  квадриге,
Что  обрушилась  на  наше  благо,
По  порядку*,  как  и  в  древней  книге.

Хорошо  мы  знаем  из  пророчества  -
Злу  добро  не  выйдет  одолеть,
И  в  финале  дьявольскому  зодчеству
Все-равно  придется  околеть.

*Откровение  Иоанна  Богослова
*Всадник  на  бледном  коне  завершает  Апокалипсис  революции.  Думали  обойдется,  нет  не  обошлось.  В  этой  череде  -Белый  конь  -  предреволюция;  Черный  -  гражданская  и  все  другие  войны  и  беды;  Вороной  -оттепель  и  распад,  и,  наконец  пришел  и  он  -  Блед-конь,  предсказанный  В.Брюсовым  еще  в  1903г.

01.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520883
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Микола Серпень

У нас война

У  нас  война!  Враг  топчет  наши  нивы,
Сжигает  технику  и  пленников  берет.
Сегодня  кажется  он  нам  неодолимым,
Но  завтра,  завтра  будет  наш  черед!

У  нас  война!  И  все  мы  как  один
Собой  готовы  заслонить  свободу!
Никто  в  стране  себе  не  господин
Все  наши  души  отданы  народу.

Уже  погибло  воинов  без  счета,
Воюем  мы  за  каждый  наш  очаг,
У  нас  у  всех  одна  теперь  забота  -
Сражаться  твердо  до  победы  так!

Мы  выстоим,  мы  их  осилим,
Нам  нужно  только  дух  перевести,
И  отстоять  мы  сможем  наши  нивы,
Здесь  рабство  не  позволим  завести.

Должны  мы  стойко,  как  беду  какую,
Перемолоть  пришедшие  полки.
Они  по-прежнему  нас  атакуют  -
Подвижны  и  на  подлости  легки.

И  нам  на  помощь  не  спешат  соседи,
Надеются  на  дух  наш  боевой,
Еще  немного  -  пригласим  к  обедне
Мы  недругов  на  пир  их  чумовой!

У  нас  война  и  враг  еще  узнает,
И,  что  почем  и,  кто  здесь  господин:
Пусть  от  победы  много  отделяет,
Но  драться  с  ними  будем  как  один.

Могилы  предков  -  нам  они  помогут,
Их  образы  в  сердцах  у  нас  живут,
И  наши  воины  в  бою  не  дрогнут  -
Огнем  проложим  мы  к  победе  путь!

У  нас  война!  Мы  кровью  истекаем,
Но  враг  наш  будет  истекать  втройне!
Все  как  один,  теперь  одно  мы  знаем-
Должны  мы  победить  в  лихой  войне!

29.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520882
дата поступления 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014


Олекса Удайко

Яка Вкраїна дівка мила!

[i]...тільки  б  не  постраждав  хто  з  вас
     як  убивця,  чи  злодій,  чи  злочинець,
     або  як  той,  хто  зазіхає  на  чуже...
                             [/i]
                                             (Біблія.  Від  Петра,  4,14-16)
                         
[b][b][i]Яка  Вкраїна  дівка  мила:
І  личко  біле,  й  гарний  стан!..
І  виростають  раптом  крила,
Стікають  заздрістю  вуста.

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Ну,  прямо  ясочка  якась!
І  вже  скипіла  кров  у  жилах,
І  вже  на  танках  скаче...  мразь*!

Яка  Вкраїна  дівка  мила,
Та  не  дістанеться  тобі!
Вона  свою  чималу    силу
Кувала    ревно  в  боротьбі…

Яка  Вкраїна  дівка  мила!
Та    вона  заміжжю**  уже...
...  Вже  люттю    кров  кипить  у  жилах.
Не  зазіхай,  кат,  на  чуже![/i][/b][/b]

31.08.014
________
*Свідомо  російське…
**За  ЄС  (:D  :D  :D)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520747
дата поступления 31.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Щоби поет у кожному воскрес

Цеж  скільки  розвелося  вже  поетів,
Нахабних  і  зрифмованих  знавців.
А  їх  книжок,  як  сміття  у  кометі
В  окрузі  навіть  менше  горобців.

За  карканням  співців  пошти  не  чути,
Круковоронний  в  хмарах  апогей.
Крізь  сірий  стрій  й  фінансові  редути,
Слова  прекрасні  рідкісні  в  людей.                          

О,  як  я  хочу  разом  їх  зібрати,
В  промінні  сонця  сплетені  з  чудес.
І  спраглу  душу  людську  втамувати
Щоби  поет  у  кожному  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520573
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Дід Миколай

Я не терплю амбітності

Я  не  ціню  маніжних  зай,
Закоханих    в    амбітності.
В  словах  холодний  наче  Кай,
Коли    не    бачу    щирості.

Тож  вибачай  бо  маю  честь,
І  не  терплю  амбітності.
З  років  взаємності  увесь,
Не  розгубив  ще  гідності.

Тобі  вдалося  на  Парнас,
Зійти  з  «богоподібності».
Ох  і  брикнеться  ще  Пегас,
Не  любить  він  амбітності.

Не  поважає  він  лайно,
Що  блудить  у  наївності.
Сухе  не  визріє  вино,
Із  зародків  амбітності!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520414
дата поступления 30.08.2014
дата закладки 01.09.2014


Ірина Лівобережна

На захист Вітчизни

Я  найкращі  візьму  із  барв.
Жовту-жовту,  і  синю-синю!
Бо  -  свободи  наш  щедрий  дар
Під  загрозою  в  Україні.

Друзів  щирих  зберу  усіх,
Хай  побачать  нас  всі,  почують!
Під  веселий  і  дружній  сміх
Ми  країну  всю  розмалюєм!

Відступіться  ви,  вороги!
Від  кордону,  села,  і  міста!
Синьо-жовте  -  все  навкруги!
Сяє  -  щедро  і  променисто!

Під  ногами  горить  земля,
Де  ступає  нога  ворожа!
Від  окраїни  -  до  Кремля
Синьо-жовтий  наш  стяг  проложим!

Піднімайтеся!  Поможіть!
На  усіх  у  нас  фарби  стане!
Хай  у  паніці  той  біжить,
Хто  ховається,  хто  -  не  з  нами!

У  підвалах  нехай  тремтить
ЗапродАнець,  агент  ворожий!
Як  відступимось  -  хоч  на  мить  -
То  ніхто  нам  не  допоможе!

Друг,  закличні  співай  пісні!
Виступай,  як  оплот  єдиний!
Переможемо  у  війні!
Захищатимем  -  Батьківщину!

Так,  із  зброєю,  у  борні,
Захищатимем,  коли  треба!
Щоб  світилось  у  вишині
Жовте  сонце,  і  синє  небо!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520267
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

ЗАЦЕЛУЮ ТЕБЯ*

П  а  р  о  д  і  й  н  о,      с  п  і  в  у  ч  е    

         [i]и  находяся  в  опьяненьи  ....
         [u]такой  зовущей  простотой[/u]....
         губами  пробовать  колени.....
         лаская  грудь  твою  рукой...

         от  пальчиков  на  стройной  ножке.....
         нежней  чем  в  песне  соловьи
         смывая  языком  дорожки....
         с  малышки....
                                                                   Ху!  Ого![/i]

[i][b]Зацелую  тебя,  детородную,
свою  плоть  утолю  голодную…
Как  же  так?..  без  тебя  я  все  маялся,
а  теперь  вдохновенно    играюся…

Ох,  какая  же  ты,  моя  сладкая!
Без  тебя  моя  жизнь  была  гадкая!
Когда  мне  почему-то  взгруснулося,
Моя  плоть  ненароком  проснулася….

И  теперь  я  тобой...  наслаждаюся  –  
Виртуальностью...  [i]  п[/i]лена  не  маюся:
Утолил  свою  плоть  я  голодную…
Рад,  что  встретил  тебя,  детородную![/i][/b]

10.08.2014
_______
*Даруйте    автору    деякі  "фізіологізми"
   та  мову  викладу.  Цьому  виною  є
   пародійний  стиль  твору  та
   "ху...  ого"    матеріалу...
   І  ще...  дещо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520220
дата поступления 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014


Олекса Удайко

КОМИЗ ЖИТТЯ

       [i]Стихли  сурми,  тихо  день  спада
       З  небосхилу,  наче  лист  вербовий,
       Де  ти  є  –  єдина  жінка  та  –  
       З  життєдайним  вогнищем  Любові?*[/i]
                                           
                                                       [b][i]

Три  жінки  у  житті  є,
Яким  вклоняюсь  знов:
То  Віра  і  Надія,
А  ще  –  моя  Любов…  

Та  часто  так  буває  –
В  душі  –  немов  зима:
Самотність  серце  крає,
Бо  там  когось  нема!

Хоч  вже  кона  Надія,
Розтане  десь  Любов,
Візьму  я  в  серце  Віру  –
Кохатиму  я  знов!

Ні  ночі    без  кохання,
Ні  дня  баз  каяття!
Від  рання  до  смеркання...
Такий  комиз  життя![/i][/b]

27.08.2014
_________
*Слова  автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519775
дата поступления 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014


Дід Миколай

Моя душа.

Моя  душа  у  небі  птаха,
Як  Боривітер  на  крилі.
То  Еверест  то  гірка  плаха,
Ласкавий  промінь  у  пітьмі.

Моя  незвідана  бродяга,
Мої  невилиті  жалі.
Свята  заложниця  у  блага,
Розпята  радість  у  гіллі.

Мій  дикий  розпач  і  відвага,
Рубці  в  долонях  й  мозолі.
У  полі  дикім  чиста  сага,
Морщин  здобуток  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


горлиця

ОСІНЬ


Тихо  ,  на  вшпиньках,  підкралася  осінь,
Небо  заплакало,  зникло  тепло,
Верби  схилили  гілки  жовтокосі,
Скошено  в  полі  останнє  стебло.

Пташки  гуртуються  ,довга  дорога-
Літо  шукати  летять  за  моря,
Там  перебудуть,    та  й  знов  до  порога
Рідного  краю  ,покличе  пора!  

Чи  ж  повернуться  усі  до  одного?
Скільки  їх  згине  ,  від  втоми  шляху?
Крила  зітруться,  чи  ж  буде  підмога,
Щоб  долетіти,  вітати  весну.

Так  вирушають  в  незнану  дорогу,
Молодь  ,краса  наша,    ,  маковий    цвіт!
То  ж  помолімося  ,з  проханням  до  Бога,
Щоб  оберіг  ,й  був  короткий  відліт!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519725
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014


laura1

Анатомія зради

Яке  те,  вкрадене  кохання?
І  чи  існує  взагалі?
Всього  лиш  миті  довгожданні,
Які  зникають  у  імлі.

І  у  душі  розчарування
Вони  залишать  назавжди!
Розбите  серце  від  прощання,
Болючу  пустку  і  рубці.

За  потай  вкрадене  кохання
Розплата  прийде  в  майбутті.
За  сльози  інших  і  страждання,
Не  буде  щастя  у  житті.


26.  08.  2014                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519651
дата поступления 26.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Таня Кириленко

Кілька життів

[img]http://daypic.ru/wp-content/uploads/2011/04/7200-900x618.jpg[/img]
Пам'ятаєш  кілька  життів  тому
Ми  так  само  тримались  за  руки,
І  стелився  долівкою  тихий  сум,
Невід'ємний  супутник  розлуки.

Лиш  горіло  в  очах  благання  німе:
Зрозумій:  ти  найкращий  з  можливих.
Не  залиш,  не  пускай...  обійми  мене!
Бо  без  тебе  уже  несила.

Закотився  за  обрій  сонця  диск,
Теплий  вітер  волосся  плутав.
Ти  не  чув  мого  серця  і  руку  розтис...
З  тої  миті  усе  забуто.

....
Знову  в  очі  твої  як  тоді  дивлюсь
І  так  само  благаю  без  слів:
Ти  чужому  мене  не  віддай  комусь  -
Ми  ж  ішли  сюди  кілька  життів...

25.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519556
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Олекса Удайко

В БЕЗОДНІ

[i][b]Я  знов    жорстоко  кинутий  в  безодню
Мечем  неправди  й  пристрастю  наруг…  
О,  де  ти,  вірний  і  далекий  друг?
Чому  мовчиш,  коли  –  у  преісподню?

Коли  –  не  плач,  а  безголосий  крик;
Коли    щомиті  –  підлості  і  зрада...
Коли  до  слова  відбира  язик?..
Чому  мовчиш,  коли    зі  мною…  правда?

О,  ця  жорстока,  ница  німота́!
О,  ця  солодка  покритка  –  свобода!
Чому  ночами  сниться  пісня  та́,
Якій  наймення  –  щастям  насолода?..

Рожевий  сон  і  сотні  тисяч  мрев  –  
За  всі  тортури!  –  нагорода  тиха…

…  А  там,  за  морем  –  безпорадний  рев…
Мовчання…    І  –  ґвалтованої  втіхи…[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519542
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Валентина Ланевич

Моя ти Музо…

Моя  ти  Музо,  в  огнянім  убранні,
Тебе  зректись  не  сила,  цвіте  мій.
Зринаєш  знову  у  думках  плеканні,
Стають  слова  рядками  в  рівний  стрій.

Дяка  тобі  -  очищення  сльозою,
Що  жмутком  літер  падає  із  вій.
Без  тебе  йшла  би  я  життям  слабкою,
Де  квітнуть  маки,  був  би  там  пирій.

В  зневіри  поприщі  не  дай  зачахти,
Роз’ятрюй  серце,  душу  ти  неволь.
Нові  вірші  нестимуть  світла  вахти,
Тепло  кохання    -  позивний  пароль.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

ЗОРІВ

З    роси    багряної    полуди,
Стрибнув    промінчик  у  вікно.
Єлеєм    тьохнуло    у  груди,
Розлившись    хмелем,як  вино.

Злетіла    музика  угору,
Заграла  скрипка  -  контрабас.
Черпав  Густар  із  медозбору,
Нову  мелодію  щораз.

Зорів  багряною  габою,
Кленове  листя  золотив,
Розводив  солодом  левкою,
В  діброві  фарбу  із  олив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519503
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Дід Миколай

День народження в липні (Припасаха) .

Пора  червлена  ,  осінь  мила,
Вдягла  багрянець  на  дворі.
Хмільну  медуницю  зварила,
Нас  пригощає  на  дворі.

Трудяга,  бджілонька  комаха,
Спекла  із  яблучок  пиріг.
Як  господиня  Припасаха,
Несе  в  подолі  на  поріг.

Прийшла    дарунок  передати,
В  такий  терпкий  і  трудний  час.
Із  Днем  народження  вітати,
Спішить  також  грушевий  Спас.

Щоб  повернулась  правда  в  світі,
Тепло  світилося  в  очах.
Веселка  дарить  вам  блакиті,
Щоб  освітить  терновий  шлях.

Майбуть  ви  в  Бога  заслужили,
Зболіла  ніжність  у  душі.
Я  ж  Вам,  щоб  довго  ще  любили,
Тепло  дарую  у  вірші.

   Поету  –  другу
         БОРОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519465
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


kulbabka

Будь мені, вересню, другом…

Хлюпнула  осінь  багрянцю
В  літній  притишений  сад.
Клич  мене,  серпню,  до  танцю
В  цей  вогняний  маскарад!

Пишні  оливкові  крони
Вкрив  золотавий  пилок,
Листя,  неначе  дублони,
Жевріє  поміж  гілок.

Зранку  молочні  тумани
Пряжить  вологий  ефір,
Лускають  стиглі  каштани,
Гепають  на  кашемір.

Яблук  медові  плафони
Сіють  лелітки  дрібні...
Скирти  вляглись,  мов  бізони,
На  обгорілій  стерні.

Поле  поголене  гладко,
Серпень  щетину  зібрав...
Хто  ти,  руденьке  хлоп'ятко
В  купелі  пряних  отав?

Первісток  осені?  Промінь,
Вкраплений    в  пізні  листи?
Серце  в  раптовій  судомі
Скапує  медом  густим.

Сонце  мольфарить  над  лугом,
Крильця  лоскоче  джмелю...
Будь  мені,  вересню,  другом
Й  тим,  кого  щиро  люблю...

Тим,  хто  не  тішився  цвітом
В  буйному  морі  весни,
Всім,  недолюбленим  літом,
Вколеним  жалом  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата поступления 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014


Дід Миколай

Проведемо ще вас у могилу на моїй, українській землі!

«Членувать  бля,  втопити,
На  Хресті    с.ка  укров  розпять».
Гниди  –  зайди  й  донецькі  бандити,
В  нашій  хаті  свиньми  верещать…

Де  козацькая  гідність  ходила,  
Слава  наша  сягає  століть.
Ворогами  розрита  могила,
Савур  –  пам’яттю  в  душах  болить.

Не  чекайте  пощади  звірюги,
В  п’яну  тундру  до  вас  не  йдемо.
                                                                   Ми  удома.  
Й  не  стерпим  наруги.
Вам  по  писку  ординці  дамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519311
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


kulbabka

Ще крок…

Ще  крок  до  перемоги,  мій  народе,
Один  лиш  крок,  але  який  важкий!..
Нема  шляхів  широких  до  свободи,
Лише  тернисті  і  вузькі  стежки.

Ще  подих  до  омріяного  волі!..
А  поки  задихаються  в  димах
Твої  калини,  верби  і  тополі,
Твої  багряні  маки  у  житах...

А  поки  кров'ю  скроплена  землиця
Щодень  палає  в  лютому  вогні
І  роздирає  грізна  блискавиця
Блакить  небес.  І  гинуть  у  борні

Твої  сини  за  правду  незбориму,
Бо  голос  крові  праведний  не  вщух!
Під  обстрілами  в  гіркотинні  диму
Гартується  незламний  їхній  дух.

Ще  крок  до  перемоги,  ще  лиш  подих,
Одне  зусилля  –  хай  і  надважке  –
До  справжньої  свободи,  мій  народе,
Бо  згине  зло  лукаве  й  нетривке!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

ЗІ СВЯТОМ, ДРУЗІ

[b][i]Сьогодні,  друзі,  знову  свято…
Й  парад  військовий,  як  колись…
Хоч  Сходом  ратують  хлоп’ята,
Калини  соки  пролились…

На  стяг  Вкраїни  кров  пролита  –
В  жаркому  варимось  котлі!
Та  купину  не  опалити  –
Не  віддамо  і  п’ядь  землі!

У  цю  лиху  для  нас  годину
Всім  побажаємо  добра!
Ми  скоро  проженем  скотину,
Що  породила  чорна  гра!

Тож,  співвітчизники,  зі  Святом!
Хоч  свято  те  цей  раз  в  імлі…
Та    “буде  син  і  буде  мати,
І  будуть  люде  на  землі”![/i]
[/b]
24.08.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519256
дата поступления 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Валентина Ланевич

Обійму твою душу.

Ривком  відчаю  розірвана  сорочка,
Пальцями,  нігтями  впиваюсь  у  груди.
Ось  воно  -  серце!  
Тріпочеться  в  долонях  -  живе.
Візьми  його!  Візьми  мій  біль!
На  кристальному  теплі  кохання  замішаний,
Духом  бунтівним,  блудливим  підбитий.
Пригорни!  Занурюсь  в  тебе,  як  в  пісню,
Глибоко,  в  саму  серцевину  сутності  твоєї,
Гармонійність  духовності  вбираючи  -  зцілюсь,
В  блажестві  зміст  існування  свого  відчувши.
Без  нього  мертвію!  
Суха  гілка  на  дереві  зеленому,  вітрами  заштопана.
Пливу!  В  людській  штовханині  загублена,
Обперезана  звідусіль  її  енергетичністю,
Зникаю  у  ній,  втрачаюсь  -  мене  вже  нема...
Одна  тілесна  оболонка...Як  же  холодно...
Сонце  -  це  ти!  Я  тут  -  стою  перед  тобою!
Спали  мою  душу  оголену!  Віднайди  мене!
Впусти  в  своє  серце!
Розіллюсь  у  ньому  річкою  бурхливою,  повноводною,
Хвилею  ласки  небесної  обійму  його,
Обійму  твою  душу,  тебе  самого!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Дід Миколай

Як іудею без війни.

Нікчемне  нице  і  лукаве,
Кривавий  виплодок  пітьми.
До  трону  вилізло  плюгаве,
З  німої  волі  Сатани.

По  злій  іронії  природи,
В  відхожій  вирите  свиньми.
Ну,  як  кацапам  без  уродів.
Як  іудею  без  війни…

Коли  ж  згібіє  плем’я  суче,
Орда  хазарська  від  чуми.
Гей,  заметіть  вітри  колючі,
Щоб  загубились  і  сліди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519162
дата поступления 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Олекса Удайко

НЕБЕСНА ФЕЄРІЯ

[youtube]http://youtu.be/TqPjE4u3-JQ[/youtube]
[i]Мені  дав  Бог  
поглянути  на  тебе,
і  враз    старе...  
пішло  у  шкереберть...
Де  ми  пливли,  
там  гоготало  небо...
А  ми  крильми    
торкалися  небес.

І  музика  за  хмарами  
так  довго  нам  звучала,
відтак  з  розгону
упадала  в  сон...
Немов  в  п'янку
із  ройбушем*  піалу...
В  душі  дзвенів
Срібляно    камертон...

І  хмари    враз
розвіювались…  
Завше
відтоді  пломінь    
серце  попелить  …
Благим  думкам  
нічого  не  сказавши,
Так  захотілось…
                 жити!
                         жити!
                                 жить!!![/i]
22.08.2014
_________
*Сорт  чаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518818
дата поступления 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ой Боже, як тебе любив.

Надворі  в  гаю  тихо  сутеніло...
Вже  Місяць  в  хмарах  свічку  запалив.
По  ставу  легінь    зважено  і  сміло,
До  лілей  білих  човником  поплив…

А  ми  у  вербах  вхмелені  кохались.
Ой,  як  тебе  ж  я  щиро  цілував.
Аж  хмарки  в  небі  томлено  зітхали,
Червлений  Місяць  в  човні  смакував…

Побігли  зорі  стрімко  до  кошари,
То  промінь  в  доли  досвідок  розлив.
Украв  ряденце  в  в  томленої  Мари,
Перину  в  хмарах  зорям  розстелив..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518757
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Олекса Удайко

СУМНІВИ

[b][i]Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви...
Чом  ви  лінчуєте  сон
та  поміж  нами  –  украй  нерозумними  –  
чужості  сієте  клон?

Може,  тому    що  ніяк  не  нагріємо
місця  свого  у  житті,
тóму,  що  нам  зі  святими  і  грішними
випало  в  човні  пливти?

Може,  тому  що  рабів  нерішучими
робить  нужденне  життя?
Чи,  мо',  тому  що  з  успішними  учнями
бореться  нице  сміття?

...Сумніви,  сумніви,  сумніви,  сумніви
крають  кохані  серця...
Сумніви  злії,  не  будьте  безумними  –  
душі  жадають  вінця!

Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.

21.08.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518582
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014


kulbabka

Простромлена вишня

Простромлено  вишню  
призахідним  сонячним  списом,
черлені  листочки  
кривавлять  густим  каркаде...
На  лапах  нечутно
підкрався  допитливим  лисом
сатиновий  вечір  
і  згустки  багряні  краде.

Згортається  кров  
у  вишневій  пораненій  кроні,
зализує  лис  теплу  рану  
м'яким  язиком,
і  пирскають  краплі,  
немов  пелюстинки  червоні,
у  збанок  небесний  
зі  свіжим  парним  молоком.

Розтрушує  сажу  
дрібну  зореока  арабка
і  сипле  монети-зірки  
зі  свого  рукава,
вигойдують  віти  
медові  ліхтарики-ябка
і  дихає  пряно  
розпорена  лезом  трава.

В  тонку  паранжу
загорнулися  сонні  дерева,
у  тиші  вечірній  
думками  тривожусь  про  те,
що  серце  моє  –
то  простромлена  крона  вишнева,
що  теплою  кров'ю,  немов
пелюстками,  цвіте...

І  добре  мені...
І  така  моя  рана  приємна,
бо  списом  тонким
мене  вразила  світла  любов!..
А  ніч  за  вікном,  ніби  знахарка,
завше  недремна,
пораненій  вишні
нитками  затягує  шов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Дід Миколай

Ніколи ми не станем на коліна.

Моя  прадавня,  бідна  Україно,
В  віках  стражденна    батьківська  земля.
Люблю  тебе  всім  серцем  до  загину,
Як    мати  любить  в  горі  немовля.

Тебе  віками  нищили  і  рвали,
Синів  найкращих  гнали  у  Сибір.
Собачі  діти  вдома  ґвалтували,
Щоб  ти  жила  біді  наперекір.

Схилю  в  зажурі  голову  й  заплачу,
Сльоза  скупая  котиться  з  очей.
Змахну  її  рукою  нетерплячу.
Нехай  в  Москві  не  тішиться  пігмей.

Збіжить  лиха,  прокотиться  година,
Розплата  гряне,  громом  перед  ним.
Ми  ж  ні  за  що,  не  станем  на  коліна.
І  не  впадем  в  ході  ні  перед  ким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518519
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 22.08.2014


Борода

Савур-Могила

Савур-Могила  стогне  по  ночах,
шматують  землю  вражії  фугаси
та  не  лякають  синьо  жовтий  стяг
своїм  оскалом  в  небі  над  Донбасом.

Курганом  слави  був  спокон  віків,
Курганом  волі  стане  у  прийдешнім
Савур-Могила  ордам  хижаків
по  самі  плечі  обрубала  клешні.

Козацьким  духом  дишеш  в  синяву,
відважним  ликом  бісиш  окупантів
твій  гордий  торс  в  Карпатах  і  в  Криму  -
неначе  вирок  всім  колоборантам.

Здіймайся  в  славі  до  самих  небес,
в  клейноди  волі  розмальовуй  крила,
нехай  долине  до  Господніх  плес
клич  перемоги  твій,  Савур-  Могило!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518214
дата поступления 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014


MERSEDES

Біль сьогодення…

Україно  моя,  ти  гориш  у  вогні
І  болить  моє  серце  за  тебе.
За  свободу  твою  гинуть  кращі  сини,
Чорним  димом  закрилося  небо.

Розруйнований  Схід,  плачуть  діти  малі,
Пригортаються  тихо  до  мами.
Пропадає  дитинство  дітей  у  війні.
Смерть  -  убога  блукає  полями...

Чи  могла  Україно  повірити  ти,
Що  сестра  по  щоці  тебе  вдарить.
Забере  рідний  Крим  для  розваги  собі,
Зброю  в  бік  тобі  страшну  направить...

І  летять  з  відусюд  кулі  наче  джмелі,
Забирають  життя  у  народу.
Посилаючи  звістки  у  сім'ї  сумні,
Та  не  зломлять  вони  твого  роду...

Не  залишить  народ  Батьківщину  в  біді,
Бо  живуть  у  ній  мужнії  люди.
І  не  схибить  ніхто  у  жахливій  війні
Знову  мир  запанує  усюди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518076
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Борода

Збудуймо храм…


Збудуймо  Храм  Господнього  Тепла,
збудуймо  Храм  Господньої  Любові  -
в  серцях  своїх  збудуймо  Божий  Храм
та  поріднімось  в  нім  у  кожнім  слові.
Збудуймо  храм  на  місці  свіжих  ран,
на  місці  болю,  втрат  невідворотних,
збудуймо  в  душах  власних  Божий  Храм,
хранилище  для  янгольської  сотні.
Збудуймо  храм,  щоб  зупинить  війну,  
збудуймо  храм  із  паростків  любові,  
щоб  відспівати  втрату  не  одну
та  зупинити  проливання  крові.
Збудуймо  храм  без  страху  і  вагань,
хай  пам"ять  cтане  в  нім  іконостасом,
сонм  янголів  замість  блискучих  бань
зійде  з  небес  на  цю  святиню  нашу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518147
дата поступления 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014


Олекса Удайко

В ТОБІ, ВИНО, ВСЯ ВЛАДА

                                                                   [i]NNnn
[/i]
[b][i]Що  я,  бокал?..  Лише  кришталь  і  спрага,
Пустий,  холодний,  одинокий  звук.
Та  повен  я  бажання...  і  наснаги
Відчути  кайф  –  вина  закличний  гук!

І  ось  тебе...  повільно...    поглинаю:
Так  свято...  з  дзвоном...  десь  із  висоти
Повни́ш  мене...  від  денця...  і  до  краю...
І  вже  ущерть...  по  самі  вінця  –  Ти!  

Зі  мною  враз  заграєш  кольорами,
Тамуючи  і  спраглість,  і  жагу,
І  вже  немає  святості  між  нами  –  
Помножуєш...  бажання...  на  снагу!

...Хай  я  –  бокал!  Та  вже  мені  –  не  спрага,
І  не  мінорний,  одинокий  звук  –  
Симфонія  і  здійснення,  і  прагнень,
І  дотик...  ніжних  губ...  ланіт  і  рук...

Чарівність  я  твою...  не  розплескаю,
Аби,  вакханко*,  в  герці...  шаленіть.
Я  донесу  її  до  неземного  раю,
Де  нас  з'єднає  сластолюбна  мить...

І  буде  там  блаженство...  і  відрада:
І  хміль  вина...  й  бокалів  блиск  і  звук...
Хай  я  –  бокал,  в  тобі  ж,  вино,  –  вся  влада,
Бо  ти  в  мені...  римуєш  серця  стук![/i][/b]

17.08.14
__________
*В  грецькій  міфології  Вакх  –  Бог  вина;
«вакханка»  —  жінка,  нестримна  у  
 проявах  своєї  пристрасті.  

На  світлині:  Никанор  Тютрюмов,  "Отдых  вакханки".  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата поступления 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014


Дід Миколай

Не буде місця в нас підлоті.

Внук  Мордехайчика  плюгавий,
Миршаве  бидло  Сатани.
Насіння  суче  і  двоглаве,
Вогонь  роздмухав  із  Орди.

Знов  крові  свіжої  схотілось,
Мутантам  хижої  змії.
Бабло  у  танці  закрутилось,
Не  сплять  іуди  й  шахраї.

Чого  ти  лізеш  в  Україну,
Побачить  хочеш  у  вогні?
Скоріше  ляжеш  в  домовину,
І  перевернешся  в  труні!

Засланці,  дау,  лугандони,
Розперезалися    вужі.
Та  вже  наведені  «понтони»,
Не  прижилися  в  нас  чужі.

Живуть  татари  і  євреї,
Давно  в  Україні  живуть.
Разом  із  нами  люблять  неньку,
Як  рідну  матір  бережуть.
 
А  цих  непрощених  чужинців,
Правнуків  злодіїв  і  вбивць.
Тобі  відправим  на  «гостинці».
Щоб  ти  дарунками  вдавивсь!

Не  тут  ваш  тато  народився,
Невже  забув  ти  сукин  син.
Бліц  –  кріг  тобі  тут  не  судився,
Ще    памятаєм      Чигирин!

Закінчать  зрадники  й  іуди,
Як  Брюховецький  у  петлі.
На  Чорну  Раду  вийдуть  люди,
Горіть  вам  в  пеклі  у  смолі.

Ми  мирні  й  добрі  українці,
Та  все  ж  не  стерпимо  хулу.
Ті  що  прийшли  раніш  чужинці,
Получать  й  вдома  по  .уйлу.  

І  нагадай  про  це  засланцям,
Не  знайдеш  раю  тут  жидам.
Не  має  місця  в  нас  маланцям.
Щоб  не  скінчили,  як  Саддам!

Спливли  Майдани  із  нірвани
З  Дніпра  водиці  зачерпнуть.
Могили  наші  і  кургани,
Криваві  хмари  розменуть!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517685
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014


Олекса Удайко

ДЕНЬ І НІЧ

[b][i]Як  гарно,  Боже,  що  є  ніч,
де  можна  дню  закрити  очі,
і  все  на  мить  тікає  пріч…
Ах!  Як  люблю  я  темні  ночі!

Та  не  втекти  від  літніх  днин,
Від  повсякдення  сьогодення,
Його  жахних  –  не  раз  –  хвилин
невідворотного  будення…

Бо  лиш  удень  кується  ніч  –
щаслива  ніч  чи  одинока…
Нехай  жахне  тікає  пріч,
Хай  запанує  мир  і  спокій![/i][/b]

16.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517658
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


tamriko

РОЗІРВАНЕ СЕРЦЕ

[i]
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  .  .
 Тобі  віддала  його  все.  .  .  
 а  Ти.  .  .  
 розірвав  на  шматки.
 А  я  проживу  
 і  без  серця.  .    .
 так  краще  мабуть.
 Не  буде  боліти  коханням.  .  .
 і  зможу  вночі  вже  заснуть.
 Не  буду  з  думками  все  воювати.  .  .
 і  плекати  віри  малий  жарок.  .    
 Просто  буду  жити.  .  .
 без  болю  в  серці.  .  .
 і  без  думок.
 Тебе  я  забуду.  .  .
 як  вчорашнію  зливу.
 Яка  лишь  скропила  
 своїми  сльозми  траву.
 А  та  від  вологи  піднялася.  .  .
 і  набрала  свою  красу.
 Розірване  серце  моє.  .  .
 на  нитки.  .  .
 на  клапті.  .  .
 куски.  
 Тебе...  забути  не  можу!
 Ти,  в  моїй  душі!
 Кохання  моє  ЖИВЕ!
 Його  не  вбити!
 Воно  СПРАВЖНЕ  і  МІЦНЕ![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517590
дата поступления 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014


kulbabka

Занурена у музику дощів…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]

Занурена  у  музику  дощів,
У  сиву  органзу  краплин  прозорих,
Бреду  босоніж  в  мокрому  плащі
Повз  ліхтарів  яскраві  метеори.

І,  плавно  розсікаючи  озон,
Мов  плазму  океану  каравелла,
Вслухаюся  в  небесний  баритон  -
Розспівується  грозова  капела.

Б'ють  на  ударних  блискавки  прудкі
І  спалах  розсікає  темні  хмари!
Свої  перуки,  змоклі  і  важкі,
Обтрушують  на  во́гкі  тротуари

Акації  у  гранулах  краплин,
Мов  парижанки,  горді  і  високі!
Закутана  у  зливовий  сатин,
Вдихаю  шепіт  вулиці  крізь  кроки.

І  так  мені  спокійно  на  душі,
Пряде  вечірнє  небо  сивий  ку́жіль...
Пунктиром  обриваються  вірші
І...  плюскаються  у  дзвінкі  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

І літо знов цвіло у росах

[b][i]Вона  прийшла  –  
близька...  жадана...
Неначе  доля,
Богом  дана...
І...  
цілий  день
аж  до  смеркання
пісні,  як  сон,    
обом  вилися,
мов  жайвір  у
блакитній  висі…
І...
сонце  так
привітно  гріло,
й  приливом  сил
буяло  тіло...
Душа  росла,
немов  на  дріжджах.
Була  ж  раніш
гірка,  несвіжа,
неначе  пліснява  
в  кутку...
Хто  міг  терпіть
її  таку?!

...Були  мотиви  –  
«Долі  клич»*!  
Та  іншої
ти  їй  не  зич!..
І...  
хвиля  так
тіла  «ласкала»,
І...  
«Думи»  знов
нові  плекала.
І...
молоді  –  не  «вечорові»**  –  
від  спілкування...
від    любові...
Любові  вічної,
Як  світ...
І...  
сонце  –  знов!  –  
посеред  віт...
І...  
літо  знов
цвіло  у  росах,
по  камінцях  
ходило  босе.
І...  
любим  був  
невгавний  шторм,
для  чайок  –  з  рук  –  
жаданий  корм...
І...  
знову  гув
небесний  дзвін...    
Куди  подівся
обсіч  він?..
Невже  літав  
десь  за  моря
відчути  гук  
Календаря?..

Цвіте  земля,
шумлять  моря…
Для  них:  що  день,
що  ніч  –  зоря!
Й...  
вируює  хіть  
вже  безліч  днів...
Та  в  світі  ви
нараз  одні...

Нехай  людей
любов  єдна,
І...  
пийте  чашу
всю!  До  дна!
...Десятки,  ти-
сячі  кохань
пошли  їм,  Боже,
В  тиху  рань!

І..
хай  у  небі
жайвір  в'ється...
А  серце  в  грудях
клично  б'ється...  [/i][/b]
______
*)\"Долі  клич\"  (2005);  **)\"Думи  вечорові\"  
(в  роботі)  –  збірки  віршів  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517436
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Дід Миколай

Не буду я ні тліти ні гибіти.

Сходив  немало  в  долі  по  світах,
Тримав  жар  птицю  часом  у  долонях.
Життя  лишало  шрами  на  руках,
І  сивиною  вишило  на  скронях.

Ой  як  ще  хочу  жити  і  любить,
Зібрати  внукам  зорі  із  орбіти.
Допоки  можу  ворога  зустріть
Не  будуя,  ні  тліти  ні  гибіти.

Й  нехай  мої  згорьовані  слова,
Зупинять  зло  опльованого  літа.
Ще  буде  ранок,  скінчаться  «жнива»,
Бо  ж  мною,  буде  випита  цикута!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517341
дата поступления 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Олекса Удайко

Ніжні паростки любові

[b][i]Чом  лютуєш,  люба?..  й  на  когò?..
Дмеш  на  кòго  так  кумедно  губи?
Чом  не  чуєш  серця  ти  мого?
То  ж  нараз    зведеш  його  до  згуби...

Злість  твоя,  незрозуміла  лють
Спалять  ніжні  паростки  любові...
Ангели  у  небі  сльози  ллють
І  дивуються-дивуються  тобою.

Я  тебе  кохаю  до  нестям!
Ту  любов  не  вбити  вже  брехнею.
Я  довів  це  всім  своїм  життям,
Ти  ж  завжди  ховалася  за  нею.

І  нехай  зрадіє  дивина,
Як  умить  розстануся  з  тобою,  –
Не  моя  –  твоя  у  тім  вина,
Що  любов  вінчається  з  журбою...[/i]
[/b]
07.07.07

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517162
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


kulbabka

Медовий Маковій

В'ялить  сонце  скошені  отави,
Яблучно-медово  пахне  Спас.
День  такий  криштально-золотавий  —  
Мерехтить,  немов  іконостас!

Ще  тривожить  плюскотом  грайливим
Плесо  невгамовна  дітвора.
Достигають  синьоокі  сливи
В  чепурних  садочках  і  дворах.

Гусне  медом  полудень  спекотний,
Шурхотять  позліткою  снопи,
Вже  позаду  липень  безтурботний,
У  полях  виблискують  серпи.

І  кипить  до  вечора  робота,
Виростають  скирти  у  рулон.
Де-не-де  торкнулась  позолота
Кущиків  смарагдових  і  крон.

Ще  так  ясно,  тихо  і  прозоро,
Хоч  і  чутно  осені  ходу,
І  пастельним  лагідним  декором
Узялися  яблука  в  саду.

Ще  душа  в  легкому  мерехтінні
Гладить  сонце  кінчиками  вій!..
Хоч  і  курить  пахощі  осінні
У  садах  медовий  Маковій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Борода

Їх обидвох забрали небеса

                                               Пам"яті  М.  Березового  та  А.  Дрьоміна




Їх  обидвох  забрали  небеса.
На  двох  героїв  збільшилася  пам"ять.
На  місці  бою  випала  роса
і  заблистіла  в  споришах  багряно.
Їх  обидвох  убито  в  один  день
та  навіть  смерть  не  розлучила  друзів,
а  попрощались  з  рідними  лишень
і  стрілись  знов  на  ангельському  прузі.
Один  Донбасом  роджений  герой,
а  другий  родом  був  із  Тернопілля  -
знялися  ввись,  щоб  зупинить  конвой,
що  наповза  з  країни  божевілля.
Не  розуміє  підлий  супостат,
що  він  програв,  продовжує  вбивати...
За  кожну  смерть  віддячимо  стократ.
Прощайте,  браття.  Помстимося  кату!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517156
дата поступления 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014


Олекса Удайко

СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

               "Світ  ловив  мене,  та  не  впіймав"-
                 Сказав  Сковорода,  обнявши  глобус.
                 "Біжи  за  мною,  не  лови  ти  ґав"-  
                 Сказала  ти,  спішучи  на  автобус...
               
                 Біжимо  разом  вже  десятки  літ
                 По  ниві,  де  квітують  рясно  квіти.
                 Нехай  не  він  нас  -  ми  впіймаєм  світ,
                 Що  нам  в  дорозі  зореносно  світить.  

                 10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516645
дата поступления 10.08.2014
дата закладки 13.08.2014


kulbabka

Літо, немов марокканка

[img]http://www.patogh90.com/wp-content/uploads/0.890245001315292912_parsnaz_ir2.jpg[/img]

Літо,  немов  марокканка  в  тонкій  паранджі,
Мідний  пісок  обціловує  ніженьки  босі.
Дай  мені  руку,  дійдемо  удвох  до  межі,
Де  починається  теплою  охрою  осінь.

Очі  твої  –  антрацити,  глибокі,  мов  ніч,
В  їхньому  затінку  вкотре  ховаюсь  від  спеки...
Десь  в  павутинні  планет,  межи  світлосторіч,
Кличе  нас  мрія,  мов  острів  незнаний,  далекий.

Літо  танцює    саіді*,  оливкові  сни
Нас  накривають,  як  море,  розніженим  шовком!
Чи  бракуватиме  щастя  цього  восени,
В  час,  коли  вітер  завиє  покинутим  вовком?

В  час,  коли  міддю  обсиплються  пишні  сади,
Трави  обпалені  вкривши  важкою  парчею,
Стразами  з  неба  покотяться  краплі  води,
Клен  спалахне  під  дощем  і  погасне  свічею?

Як  бракуватиме  світла  цього  й  кольорів,
Шепоту  хвиль,  арабесок  тонких  силуетів!..
Соком  налиті  ренклоди,  немов  ліхтарі,
Сяйвом  наповнили  скель  дивовижні  мечеті.

Літо  гаряче,  мов  кава,  пікантно-терпке,
Тепле  каміння  пахтить,  мов  розпечені  праски...  
Дай  мені  руку,  збудуємо  свій  Марракеш*,
Щоб  не  прощатись  з  обіймами  літньої  казки!


[i]*Саіді  (Saidi  або  "Ракс  ель  асая")  –  східний  танець  з  тростиною.[/i]
[i]*Марракеш  (араб.[/i]  مراكش‎‎)  –[i]  одне  з  чотирьох  імперських  міст  в  Марокко.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516279
дата поступления 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014


Світлана Моренець

УМІТИ ВІДЧУВАТИ СМАК ЖИТТЯ

     
В  унісон  Тетяні  Лавинюковій  "Скільки  б  не  лишила  мені  доля..."
та  вказаним  у  неї  авторам.


У  вирій,  мов  птахи,  летять  літа,
щорік  летять  у  незворотний  вирій,
то  ж  стала  цінувати  неспроста
деньочки  до  межі  у  інший  вимір.

Весь  смак  життя    і  всю  красу  землі
вбираю  повні  груди  щохвилини!
Допоки  не  розчинюся  в  імлі,
мій  щирий  захват  білим  світом  лине!

2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516032
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


Олекса Удайко

ОРІЯНОЧКА

                                     [b]  [i]NNnn

Не  затишно,  не  затишно
В  моєму  курені,
Не  затишно,  не  затишно
Від  дум  тяжких  мені.

То  вітряно,  то  морозно,
І  не  вщухає  сніг.
В  душі  вечірні  мороки
Кладуть  свій  сум  до  ніг.

А  в  серці  пусто  й  гулко,
Хоч  закричи:  "Ау-у!".
І  відгукнеться  лунко:
"Ау-у!..  Ау-у!..  Ау-у!.."

Та  ось  з'вилась  зіронька,
Вечірняя  зоря
І  засвітила  віроньку
В  душі  моїй  здаля.

За  нею  друга,  третя,
Четверта,  п'ята  вряд...
І  вже  вирує  в  небі
Святковий  зорепад.

А  там,  в  небесній  далі
Готують  свій  наряд
Синкліти*  й  стихіалі*
З  невтілених  монад.

І  стало  раптом  затишно
В  моєму  курені    
Чарівні  струни  в  закутках
Заспівують  пісні!..

Та  зірка  –  оріяночка,
Що  Ладою  зовуть.
Вона  неначе  лялечка,
Вона  і  там,  і  тут.

І  в  серці,  і  в  уяві
Сьогодні  й  на  віки,
У  княжеській  поставі
І  в  помасі  руки.

...О  Боже!  Дай  нам  жити!
Дай  нам  любить,  творить!
Нехай  у  нас  щомиті
Зоря-душа  горить!

І  хай  зігріє    пломінь
Усе  навколо  нас,
Хай  життєдайний  промінь
Засвітить  в  нас  Парнас!

Хай  плине  час  рікою!
Хай  множаться  діла!
Cпасибі,  зірко  мóя,
За  те,  що  ти  дала…

Дала  натхнення  й  силу,
І  Віру  в  дану  мить,
Що  світ  навколо  милий,
Що  варто  в  світі  жить.[/i]
[/b]

30.12.1995  
_________
*Міріади  невтілених  душ  –  монад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516026
дата поступления 07.08.2014
дата закладки 07.08.2014


kulbabka

Осінній дух

Осінній  дух  обкурює  снопи,
На  вітрі  шурхотить  суха  солома.
Поспи  ще  трішки,  вересню,  поспи,
Дозволь  набутись  літечкові  вдома.

Серпнева  спека  випалила  луг,
Вже  де-не-де  трава  руда,  мов  грива.
Нап'яв  ставок  вербовий  капелюх
І  спить  в  полоні  лагідного  снива.

Лящить  коса  в  отаві  запашній,
Пластки  шовкові  стеляться  під  ноги,
Вже  цвіркуни  в  мелодії  чудні
Вплітають  нотки  смутку  і  тривоги.

Осінній  дух,  мов  злодій  сторожкий,
Крадеться  тихо,  ледве  чутно  шерех,
І  календарні  видерті  листки
Відносить  вітер  на  далекий  берег...  

Де  тепле  море  лащиться  до  скель,
Де  гордих  пальм  пустельні  бедуїни
Обвили  ноги  органзою  хвиль,
Де  ніжність  оксамитової  піни

Змиває  на  піску  чужі  сліди
Під  сонячним  розжареним  софітом!..
Не  йди  ще  трішки,  вересню,  не  йди,
Дозволь  мені  набутися  із  літом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата поступления 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Олекса Удайко

ЩАСТЯ… БЕЗ ЩАСТЯ

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=_h_98esWyEY[/youtube]
Щастя*,  кажуть,  мало  щастя
Мати  ідола  совків...
Але  сталося  "нещастя"  -
Ідол...  в  небо  полетів.

Як  тепер  вам  жить,  миряни,
Без  такого  ось...  попа?..
Може,  взять  вам  інший  пряник  -
Брошку  Путлера  "пока"?

Бо  ж...  нема  без  того  щастя  
Тим,  хто  вірить  в  фетишизм...

...Та  покиньте  місто  Щастя,
Хто  сповідує  рашизм!

05.08.2014
_________
*Місто  в  Луганській  області.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515754
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 06.08.2014


Дід Миколай

Здоровля бажаю земляче і щастя під ноги кладу.

В  діброви  волинського  краю
Де  вітер  голубить  росу.
Де  часточка  рідного  раю,                                                
Привіт  тобі  віршем  несу.

Хай  наші  льони  світлоокі,                                            
Засвітять  в  сердечку  розмай.                                                                    
А  сині    озера  глибокі,
Здарують  в  душі  водограй.

Хай  хмари  на  сході  розгонять,
Зупинять  пекучу  грозу.
Довкружжя  осонням  напоять  
І  витруть  Вкраїні  сльозу.

Тобі  ж  я  мій  друже  бажаю,
Здоровя  і  віри  вкінець,
Хай  біситься  ворог,  я  знаю,
Прийде  динозавру  капець.

Веселки  збиратимуть  роси,
Заграє  цвіркун  по  ночах.
Вже  Мавки  розчісують  коси  
У  наших  привітних  лісах.

                                                   В.  Назаруку  до  дня  народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515714
дата поступления 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014


Олекса Удайко

ШЛЯХ ВАЖКИЙ І ПЛІДНИЙ*

                                       [b][i]Віталію  Назаруку

Шлях  важкий,  та  плідний
Ти  пройшов,  мій  друже…
Вів  себе  ти  гідно  
Та  й  не  сумував  дуже.
Хоч  ще  мало  знаю,
Та  горджусь  тобою:
З  літ  вершини  видно
Те,  що  звем  судьбою.
Та  тобі  я  зичу
Вниз  не  оглядатись!
Є  чого  ще  жити,
Є  в  чому  й  кохатись.  

Приспів:

Будемо  жити  –  будемо  пити,
Будем  здорові  –  будем  любити.
Будем  любити  –  будем  писати,
Щоби  серденько  нам  не  приспати.
Якщо  не  ниє  –  хай  воно  піє    
Словом  хай  щирим  душу  зігріє!

Слово  твоє  гідне
В  ґрунті  проросте:
Шлях  твій  є  побідним
Й  діло  непросте!
Біжимо  ми  разом  
Вже  немало    літ
Нивою,  де  рясно  
Нам    квітує  цвіт.
Нехай  і  не  він  нас**  –
Ми  впіймаєм  світ,
Той,  що  сонце  виніс
Нам  посеред  віт.  

5.08.14[/i][/b]
_____
*Сьогодні  відмічає  свій  черговий  ДНР
   наш  славний  Віталій  Назарук.  Йому
   моє  слово  і  ваші  поздоровлення!
**Йдеться  про  відомий  вираз-епітафію
     Григорія  Сковороди  "Світ  ловив  мене,
   та  не  впіймав".
 
   На  моїй  світлині  часточка  Волинського
   краю  (неподалік  від  м.  Луцька),  який
   дарував  життя  нашому  іменникові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515575
дата поступления 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014


kulbabka

Океан навиворіт

[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]

Дівчинко,  ти  –  океан,  що  навиворіт!
Тиша  назовні  і  буря  всередині.
Серце  сльозами  солоними    вигорить,
Та  все  одно  очі  в  небо  підведені.

Што́рмами  доля  розгойдує  дні  твої,
Мов  паперові  тендітні  кораблики,
Знову  підставиш  бліді  щоки  вітрові!..
Ми  зі  світами  своїми,  мов  равлики:

В  декого  зовні  будиночки-мушельки,
В  декого  –  мікросвіти,  мов  галактики,
Гори  такі,  що  нікому  не  зрушити!
Хтось  в  океані  малесенькі  клаптики

Облюбував,  засадивши  оазами,
З  Богом  говорить  у  тиші  намоленій,
Хтось  за  гіркими  словами-образами
Прагне  сховати  думки  свої  зболені.

Дівчинко,  ти  ─  океан,  що  навиворіт,
Равлик  із  мушлею-світом  всередині.
Доля  людини  –  у  вічному  виборі,
Поки  приціли  ще  тільки  наведені…

Поки  немає  межі  неповернення,
Вільні  думки  у  польоті  високому,
Світла  душа  ще  нічим  не  осквернена  –
Ні  гіркотою  провини,  ні  докором…

Будь  комусь  мрією,  доброю,  чистою,
В  хащах  болотних  водою  прозорою!
Може,  якщо  не  зламаєшся,  вистоїш,  
Станеш  корабликом,  станеш  опорою...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Дід Миколай

Схаменися назад оглянися.


Щоб  в  дорозі  не  заздрить  чужому,
зупини  своє  я  на  межі.  
Не  бажай  зла  ніколи  й  нікому,
остуди  його  в  терпкій  душі.

Ще  спіткнешся  бува,  зупинися
не  порань  молодого  стебла,
оглянися,  назад  повернися
щоб  черпнути  води  з  джерела.

Бо  тоді  коли  трапиться  жити
і  так  схочеться  внуків  любить.
Може  доля  прийти  розчавити,
прямо  дома  в  порозі  зганьбить.

Де  б  не  був  ти,  дістане  розплата
в  світі  цьому,  як  вічність  стара.
Вона  завше  приходить,  до  хати
в  ясні  дні,  наче  вночі  Мара.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515061
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Vita V-D

Мені здається…

[b]Мені  здається,  зараз,  пахнуть  морем,  
Напірники  солдатських  матерів...  
Промочені  стражданнями  і  горем,
Їх  висушить  -  не  вистачить  вітрів.  

Солдатська  мати  -  наче  хрест  у  полі,  
І    стежка  є,  та  так  далеко  йти,  
Добратися  -  багато  треба  волі,  
А  потім,  в  серці  хрест  той  вік  нести.  

Як  заспокоїти,  чим  втішить,  що  казати,  
Коли  слова  ідуть  -  мов  крізь  стіну?  
Вона  б  давно  пішла  вже  воювати,  
Та...  не  пускають  сльози  на  війну.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514859
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олекса Удайко

НЕ ТЛІЙ ЛАМПАДНО

                                                               [b][i]  NNnn[/i][/b]

             [i]В  эту  ночь  я  буду  лампадой
             В  нежных  твоих  руках…
             Не  разбей,  не  дыши,  не  падай
             На  каменных  ступенях…

             …Я  буду  пылать  иконней  –
             Не  ты  ли  меня  зажег?
                                         [b]  М.  Волошин

Не  тлій  ти  мені  лампадно  –
Іконно  у  серці  палай!
Не  я  там,  на  сходах  падав,
А  ти  там  зі  мною  пила

Нектар  запізнілих  весен,
Отруту  сумуючих  зим...
О,  як  без  сталевих  весел
Пливти  за  маршрутом  твоїм?

І  як  осягнути  мозком
Нестримність  твоїх  орбіт,
Як  зрозуміти  –  бозна  –  
Бурхливість  твоїх  планід,

Де  люто  ревуть  буревії,
Й  вирує  стобальний  шторм,
Тремтять  діамантами  вії
Від  твоїх  неосяжних  норм!

І  враз  замовка  моє  серце
Від  здобутків  любові  й  втрат.
...Надривно  виспівує  скерцо
Під  скрипіння  до  раю  врат![/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514995
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Олекса Удайко

РЯТІВНІ ПРИТЧІ. ТРИПТИХ

                                                           [b]  [i]NNnn[/i][/b]
                 [i]Людина  народжується  не  тоді,  
                 коли  з'являється  на  світ  –
                 коли  віднаходить  свою  систему  
                 координат  у  цьому  світі…  
                                                                       Ол.  Удайко[/i]

[b]1.  Зеленка
[/b]
Буває  так,  що  дитині  хочеться  розваги,  екстриму…
Вона    бере  самокат,  стрибає  на  одній  нозі,
Опираючись  нею  об  асфальтову  дорогу  
І  їде…  І  їй  здається,  що  швидшого,  комфортнішого  
Транспорту  у  світі  не  існує…  Летить,  не  бачачи
Дороги  перед  собою…  Та…  Ой,  оказія  –
Падіння,  рана,  біль,  плач…  Мабуть,  більшого
Болю  в  житті  наче  й  не  трапляється…  Тут  
Несподівано,  але  вчасно  на  допомогу  
Приходить…    Зеленка  –  
Проста  і  доступна  речовина  –
Барвник  –  діамантовий  зелений!
Умочив  квачика,  змастив  ранку  –
І  знову  –  на  залізного  коня…
Здавалося  б…  дріб’язок,    
А  яка    у  ньому  сила!
ЗЕЛЕНКА…

[b]2.  Нашатир[/b]

Буває,  що  вже  доросла  людина  ненароком…
Впадає  в  паморок…  Від  неочікуваної  події…
Смерть  близьких…  Переляк…  Нарешті…
Несподівана…  нерозділена…  любов…
Страх…  розпач…безнадія…світ  немилий…
Сидиш  на  якійсь  проміжній  станції  життя
І  чекаєш,  коли  настане…    очікувана  смерть.
Та  ось  “неочікувана  “  людина  підходить,
Справляється  про  твій  стан  і  виймає
З  сумочки…  нашатирний  спирт…  
Звичайнісінький  гідроксид  амонію.
Одна-дві  інтенсивні  "затяжки"  і…
О  Боже!  Паморок  проходить…
Знову  живеш…    Радієш…
Немов  нічого  й  не  було…
Тверезість,  ясність  розуму
…І  перспектив!
НАШАТИР…

[b]3.  Ґумка[/b]

Все  буває  в  дорослому  житті…  Таке  інколи  наробиш,
Що  й  собака  не  перескочить…    Таке,  що…
Ні  людям,  ні  собі…  Прикро…  Бридко…
На  душі,  в  серці…  Бр…А  мозок?  Той,  клятий,
Інколи  так  розгуляється,  що…
Хоч  в  “дурку”…    Галопіридол!    
Електрошок!  ..  Гамівна  сорочка!..
Та  трапляється  раптом…    людина…
Проста-простісінька,  як  правда…
Дає  тобі  саме  те,  що  треба…  
Засіб  від  всіх  негараздів…
Витираєш    все  із  пам’яті…  
Немов  застарілий  файл.
Немов  пляму  бруду…
І  знову  живеш!  
Радієш!
Твориш...
ҐУМКА…

31.07.14
_____________
*Примітка:  *З  днем  народження,  NNnn!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514801
дата поступления 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014


Николя-бабА

Бузкове щастя (пісня на слова Лавинюкової Тетяни) !!!

Слова  -  Лавинюкова  Тетяна
Музика,  запис,  аранжування,  виконання  -  Микола  Шевченко

               Бузкове  щастя
   1
У  бузковім  саду,  у  бузковім  саду,
де  від  пахощів  п’яне  повітря.
В  п’ять  пелюсток  знайду,  в  п’ять  пелюсток  знайду,
квітку  я,  щоб  збулося  повір’я.

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!

     2
Відцвітає  бузок,  відцвітає  бузок,
але  щастя  бузкове  не  в’яне.
У  бузковім  тумані,  бузковім  тумані,
завжди  тебе  я  бачу,  кохана!

Приспів
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
А  в  очах  твоїх  світиться  щастя,
Хай  усе,  про  що  мріємо,  вдасться!
Ой,  та  п’ята  щаслива  пелюстка!
В  твої  очі  дивлюся,  як  в  люстро.
Це  очей  найніжніша  розмова,
Наше  щастя  бузково-казкове!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514711
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 01.08.2014


Світлана Моренець

І ЩОБ НЕ РОЗУЧИЛИСЬ МИ ЛЮБИТЬ…

Злітає  час,  ковтаючи  роки,
ми  ж  все  зітхаєм  в  "нікольства"  полоні,
не  роблячи  і  поруху  руки,
щоб  з  горла  відірвать  його  долоні.
По  дітях  помічаємо  свій  вік,
по  друзях,  зрідка  бачених,  старіння.
Нестримний  час,  немов  гірський  потік,
несе  невпинно  в  сиве  покоління.
То  ж  ювілеї  вже  не  тішать  нас,
бо  молодість  казковим  сном  майнула,
та  в  пам'яті  зринає  повсякчас,
все  те,  що  серце  пройняло,  торкнуло.
Життя  кидало  нас,  мов  м'яч  в  тини,
як  віск  нас  м'яло,  згідно  з  планом  долі,
мажорні  приглушаючи  тони,
знебарвлюючи  кольори  поволі.
Різьбить  нам  зморшки  пережитий  біль,
лягають  сріблом  втрати  на  волосся...
Та  –  "в  піку"  бідам  –  грає  в  серці  хміль,
і  блиск  очей  згасить  їм  не  вдалося!
Ну,  а  душа  –  то  вічнеє  дитя!
Вона  про  вік  не  хоче  пам'ятати,
стріпнеться  від  образи  чи  биття
і  знову  б  їй  радіти  і  кохати.
Журба  і  смуток  –  цим  не  помогти,
не  здатні  ми  майбутнє  підмінити...
Не  так  важливо  й  те,  як  битий  ти,
а  як  ти  встояв,  зміг  все  оцінити,
що  додалось  душі:  добро  –  чи  зло,
любов  там  світить  чи  сичить  образа,
щоб  сумнівів  у  Бога  не  було,
хто  –  черепок,  хто  –  кришталева  ваза.
І  щоб  не  розучились  ми  любить!
Тепло  осіннє  нам  миліш,  ніж  спека.
А  сивина?..  Ну,  що  ж,  її  не  змить,
Та  справжня  старість  –  ще    від  нас  далека!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514453
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 31.07.2014


Олекса Удайко

ЛЕВИЦЯ І ТИГР*

                       [b]  [i]NNnn  [/i]  [/b]

Ти  спиш  –  мов  дитиночка:
Губами  прицмокуєш,
І  вогка  ще  спиночка,
Мов  в  купіль  умочена.

У  снах  посміхаєшся
Картинам  із  юності...
Мені  ж  позіхається  –
Чи  стане  ще  мужності?

І  йду  я  до  ванної
Із  думами  скромними  –
Уславить  осанною
Жагу  твою  стомлену...

Та  знов  повертаюся
У  тепле  ще  ложе  я  –
Без  тебе  я  маюся,
Без  тебе  не  можу  я...

31.07.2014

________
*Назва  та  ж,  та...  не  баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014


горлиця

НАБОЛІЛО!

Тріщи,  ламайсь,  загарбницька  Росія,
Ти  ще  нікому  щастя  не  дала,
Приблуда  ти,  історії  повія,
Під  себе  все  чуже  завжди  гребла.

Та  час  прийшов,  і  знов  в  своє  болото,
Яке  гатила  тілом  козаків,
Провалишся,  московська  ти  голото,
Скінчиться  царство  підлих  хижаків.

За  кров  людську,  брехню,  підступсво,хамство,
За  все  заплатиш  ,світ  вже  зрозумів!
Фасад  упав  й  твоє  років    нахабство,  
Потягне  в  яму.На  це  ти  заслужив!

Знов    буде  синє  ,над  народом  ,небо,
Дозріле  жито,  сонце  буде  пить
І  сміх  дитячий  задзвенить  так  любо,
У  мирі    тихому  ,спокійно  будем  жить!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514242
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Олекса Удайко

"ГІБРИДНА" ВІЙНА

[b][i]Кажуть,  проти  нас  ведуть  війну  гібридну.
В  терміні  –  воєнний,  потаємний  смисл…
Та  гібридність    й  для  нон-профі  очевидна:
Не́долюди  в  Україну  подались!

Це,  відомо,  суміш    мері*  із  ведмедем,
З  мавпою  зеленою  чи  шимпанзе,
Клишоногий  лазить  в  вулики  із  медом,
А  примат  і  в  душу  вашу  заповзе.

Це  гібрид  підступності,  брехні  і  зради,
Ницості,  жорстокості...  May  be…
А  які  ж  ознаки  у  царя-тирана
Що  й  від  кого  він  успадкував  собі?  

Ленін,  Сталін,  Гітлер,  Мусоліні,
Франко,  Пот**,    Кадафі,  Асад  і  Хусейн  –  
Всі  в  геномі  Путіна!..  Всі  винні!
Та  найбільш  за  всіх  –  "кармічний"  Кім  Ір  Сен!    

Як  тепер  Мутанту  шкоди  не  робити,
Як  зідрать  з  лиця  присталу  кличку  Dieb***?
Вже  від  нього  помирають  наші  діти:
Падають  волошками  у  стиглий  хліб…

Ти,  зеброїд****,  цеападус****,  ненажера,
Виnлoдoк  мутантів-марсіан!
Вже  у  Леті  та  страшна,  жорстока  ера,
Де  палили  вчених  і  мирян…  

То  ж,  ката́бу****,    рафінований  гібриде,
Підтумок****  лукавий    Сатани,
Забирайся,  згинь  з  очей,  бандите,
Поки  не  "здонбасили"*****  штани!..[/i]
[/b]
9.07.14
______________
*Одно  із  племен,  яке  є  в  основі  сучасної  РФ.
**Пол  Пот  –  диктатор  Камбоджі.
***Ein  Dieb  (нім.)  -  злодій.
****Різновидності  гібридів.
*****Подібно  терміну-неологізму,  що  породила
                 Кримська  “ювелірна”  інтервенція  РФ,  –  
                 "скримздити",  пропоную  й  цей  неологізм:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510588

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514169
дата поступления 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014


kulbabka

Розмитою мозаїкою площ…

[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]

Розмитою  мозаїкою  площ
Пливуть  юрбою  мокрі  парасолі,
Липневий  день  закутався  у  дощ,
Скриплять  протези  залізничних  колій.

Кипить  буденна  звична  суєта,
Їй  і  дощі  не  стануть  на  заваді,
Свічадами  лисніють  болота́,
А  горобці  таким  розвагам  раді!

Дощ-піаніст  на  клавішах  дахів
Нові  акорди  пробує  сміливо.
Гортаю  давній  пам'яті  архів
Під  монотонне  замовляння  зливи.

А  там  таких  облич,  імен  і  дат,
Таких  дрібничок,  серцю  надто  милих!
Гіркої  кави  теплий  аромат
Моїм  легким  думкам  дарує  крила.

І  над  буденним  виром  суєти
Я,  мов  малий  журавлик-орігамі,
Лечу  в  далекі  пам'ятні  світи
По  рівній  дощовій  кардіограмі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 29.07.2014


Олекса Удайко

SPE SALVI*

                                                       [i]НАДЕЖДЕ  М**.

             Когда  все  дороги  заходят  в  тупик,  
             когда  разрушены  все  иллюзии,  когда  
             ни  один  луч  не  блеснет  на  горизонте,
             и  тогда  в  глубине  души  каждого  человека  
             остается  проблеск...  Надежды.

                                       Делия  Стейнберг  Гусман[/i]

[b][i]Однажды  утром  вдруг  ко  мне  явилась,–
Как  бы  со  странствий  дальних  воротилась,–
Звезда  Надежд...  Певец  ее  мятежный
Ее  так  долго  ждал.  
И  голос  нежный
Умолкшей  Музы  жаждой  слова  изнывал  –  
Перо  поэта  как-то  притупилось.

…Теперь  я  сызнова  живу,  радея
Живительному  пульсу  перемен...
О  Боже  мой!  Скажи  мне,  где  я?
Неужто  ты,  моя  о...  чудо-фея,
Раздвинула  простор,  теснину  стен,
Где  ярким  заревом  пылает  новый  День?

В  тот  День  мне  стоило  родиться  вновь!
Очистив  душу  от  тоски  и  скверны,
Избавившись  влекущих  вспять  оков,
Избрать  себе  тот  путь  едино-верный,
Чтоб  след  поэта,  труд  его  –  хотя  бы  в  меру  –
Сберечь  средь  нег,  мгновений  и  веков...[/i]
 [/b][/b][/i]
28.07.2014
_________
*Spe  Salvi  (лат.)  –  Спасены  в  надежде.  Вторая  
из  энциклик  (первая  -  спасение  в  Любови)  
Папы  Бенедикта  XVI.  Понятие  взято  из  Библии:  
«Ибо  мы  спасены  в  надежде.  Надежда  же,  когда  
видит,  не  есть  надежда;  ибо  если  кто  видит,  то  
чего  ему  и  надеяться?  Но  когда  надеемся  того,  
чего  не  видим,  тогда  ожидаем  в  терпении.»  
(Рим.  8:24).
**У  цьому  місяці  відсвяткувала  свій  день  
народження  (ДНр)  одна  із  поеток  нашого  
клубу  -  НАДЕЖНА  М.  Хто  не  вгавив,  той  
поздоровив  вчасно.  Я  вгавив,  та  після  ДНр  -  
можна,  хоч  цілий  рік!  Відтак  -  їй  моя  присвята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514033
дата поступления 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014


Віктор Ох

Бузкові міражі (V)

Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg
=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg[/youtube]


Розбудила  весна  мою  душу  і  тіло,
Змерзлі  мрії  нарешті  торкнулись  висот.
Срібло  снігу  зійшло,  його  тло  посивіле,
Розчинилось  в  теплі,  як  і  холод  невзгод.

Зацвітає  бузок  біля  двору,  під  тином,
Я  колись  посадив  на  весні  його  сам.
Ну  а  зараз,  чарує  він  кольором  синім,
І  на  нього  лягає  ранковий  туман.

Намалює  туман  в  світлих  контурах  мрії,
Нечіткі  твої  риси  в  ранковій  імлі.
Зі  снігами  зійшли  дні  холодні  і  сірі,
А  весна  розбудила  надії  мої.

Приспів:

   Планети  рух  іде  по  колу,
   Секунди  складено  у  дні.
   Ми  загубилися  з  тобою  –
   У  слові.  Часі.  Метушні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513872
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


kulbabka

У прадавньому лісі

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]

Прадавній  лісе,  вкрий  і  прихисти
Нас,  пілігримів,  у  своїй  дрімоті,
Де  сивих  гір  потріскані  хребти
Ряхтять  на  сонці,  ніби  в  позолоті.

Тут  зупинився  звичний  часоплин,
Мов  збився  з  ритму  суєти  мирської,
В  затишші  хвойно-букових  гардин
Гриби  собі  дрімають  в  супокої.

Вузенька  стежка  мохом  поросла  –
Ступати  м'яко,  мов  по  ковроліні,
Янтарним  воском  скапує  смола
І  мерехтить  у  теплому  промінні.  

Застигла  брила  ве́тха,  мов  ковчег,
Посеред  моря  зелені  і  моху,
Грайлива  річка  піниться,  тече
Отарою  овець  з  переполоху.

Фарбує  день  медовим  олівцем
Прозорі  хвилі,  схожі  на  цирконій.
Тут  кожен  з  нас  –  тендітне  деревце
У  мудрого  пралісу  на  долоні.

П'ємо  ковтками  спраглими  озон,
Вростаємо  у  пам'ять  корінцями.
Могутня  скеля,  дужа,  мов  бізон,
Згори  до  себе  манить  манівцями.

Тут  по  обіді  небо  в  молоці
Купає  соснам  чубчики  колючі,
Важкі  думки  летять,  мов  камінці,
У  пащу  прірви  зі  стрімкої  кручі.

І  вже  душа,  просвітлена,  легка,
В  обіймах  лісу  наслухає  го́вір.
Чиясь  міцна  невидима  рука
Збиває  хмар  подушечки  пухо́ві.

Така  краса,  аж  розум  солодить,
Очима  не  вловити  всю  палітру!
Тримаємось  думками  за  блакить,
А  крила  –  невловимі  руки  вітру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата поступления 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014


Світлана Моренець

ДАЙ, БОЖЕ, СИЛИ!


Пульсує  Всесвіт,  диханням  одвічним
задаючи  планетам  темп  і  ритми.
Планет  взаємодія,  таємниче
диктує  людським  долям  алгоритми,
котрі  ламають  часто  й  самі  долі
людини  чи  сім'ї,  а  то  й  країни,
раптово  і  неждано  чи  поволі
життя  і  щастя  нищать  на  руїни...
В  масштабі  Всесвіту  людина  –  атом,
що  в  хаотичнім  русі  може  збитись.
Коли  ж  розгін  бере  безжальний  фатум  –  
на  смерть  стояти  мусимо!..  Й  молитись...

                     26.07.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513620
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Ми ж будем знов любити і кохати.

Летять  роки,  як  коні  воронії,
як  повновода  річенька  біжать.
За  горизонти  мчаться  довгошиї,
сховатись  в  тінь  за  обрії  спішать.

Помчали  вдаль  не  стишились  в  галопі,
вчорашні  дні  примкнули  в  стремені.
Вдяглися  в  шаль,  невидимую  робу,
як  журавлі  сховалися  в  імлі.

Надворі  день  вбирається  у  шати,
відкрили  хмарки  очі  голубі.
Ми  ж  будем  знов  любити  і  кохати,
спивати  в  хащах  радощі  скупі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513670
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата поступления 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014


Дід Миколай

Жиди знову, як мессії.

Гудуть  вітри  буревії,
Глитайня  в  фаворі.
Де  ви  воїни  суворі,
СтрІльці  січовії.
Жиди  знову  за  мессію,
Вилізли,  як  змії.
Як  собаки  опостилі
У  своєму  стилі.

Лементують  в  ейфорії,
Верещать,як  свині.
Повсідалися  на  спині,
Наче  в  домовині.
Пишуть  рейтинги  фурії,
Колупають  в  стрісі.
Виріс  знову  десь  у  лісі,
Наче  ми  дурнії.

Йдуть  в  Парламент  лиходії,
Впевнені  й  щасливі.
Зупинітеся  блудливі
Не  кумарте  злії.
Знову  дзвонять  у  Софії,  
Схаменіться  миші.
Складіть  речі  свої  в  тиші
Й  не  будіть  до  дії…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513508
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Таня Кириленко

Історія одного почуття

Я  просила  піти  -  воно  вглиб  заховалося  злякано.
Забажала  убити  -  й  воно  прикидалося  мертвим.
Потім  мовчки  в  куточку  Душі  закатоване  плакало,
Та  не  давало  себе  остаточно  зі  спогадів  стерти.

Воно  раділо  у  снах,  зітхало  важко  в  сумній  реальності.
Воно  не  вірило  ні  на  мить  у  свою  випадковість.
Воно  безглуздям  вважало  дотримання  норм  і  формальностей,
І  потихеньку  до  себе  привчало  мою  свідомість.

І  розливалося  в  серці,  й  під  серцем,  і  в  кожній  клітиночці...
Заполонило  собою  весь  простір  моєї  Душі  -
Чи  то  такий  є  найвищий  прояв  Божої  милості,
Що  анулює  складні  закони  земних  тяжінь.

Чи  то  завчасно  все  саме  так  і  було  задумано,
Щоб  дати  ради  сама  я  ніколи  йому  не  змогла,
Щоб  попри  все  хоч  на  мить  зазвучало  лункими  струнами
У  коридорах,  де  не  відділити  добра  від  зла.

25.07.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513491
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


kulbabka

Падаю в небо

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  все  вище  і  вище...
З  лівого  боку  не  серце,  а  чорна  діра.
Там,  піді  мною,  суцільне  димить  попелище,
Битва  триває  між  силами  зла  і  добра.

Голими  п'ятами  ковзаю  плавно  по  хмарах,
Мов  паперовий  кораблик,  що  з  бурі  війни
Вирвала  смерті  раптова  холодна  примара...
Мамо,  прошу,  не  шукайте  чиєїсь  вини.

Може  й  мене  хтось  покликав  тримати  це  небо,
Стати  на  варті  мільйонів  невинних  життів,
Поки  чужинська  орда  розкрадає  ганебно
Землі  мої,  наче  зграя  скажених  вовків.

Так  повелося:  хтось  мусить  собою  прикрити
В  пастці  скалічене  миру  тендітне  пташа,
Важко  злетіти  увись,  бо  крило  перебите,
Але  ж  яка  в  нього  вільна  живуча  душа!

Скроплене  кров'ю  загиблих,  воно  стрепенеться,
Змиє  високо  і  темінь  густу  розітне!..
У  відголоску  його  невмирущого  серця,
Мабуть,  пульсує  й  малесенька  частка  мене...

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  далеко-далеко,
Наша  хатина,  як  цятка,  ще  мить  –  і  нема...
Там,  піді  мною,–  пекельна  задушлива  спека,  
Попіл  кружляє,  немов  серед  літа  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Олекса Удайко

ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ

                                                 [b][i]NNnn[/i][/b]

       [i]Бо  знаю  я,  у  те  я  твердо  вірю:
       Як  ми  земний  звікуємо  свій  вік,
       Полину  я  в  ясне  сузір’я  Ліри,
       А  ти  помчиш  у  протилежний  бік.[/i]                                              
                                     [b][i]Дмитро  Паламарчук          

Згоріло...  Все....  Вже  сум  бентежить  груди.
І  серце  ятрить...  І  клекоче  біль...
«Тебе  нема,  і,  певно,  вже  не  буде»  –    
Луна  жорстока  правда  ізвідтіль.

...Там  буйним  цвітом  квітнуть  цикламени,
Там  ми  земний  завершуємо  біг...
Хай  фініш  наш  –  туманність  Андромеди,
Та  ти  помчиш  у  Овеновий  бік.

І  саме  там,  в  космічному  осонні,  –  
Не  в  віковічно-цвинтарній  імлі,  –  
Знайду  тебе  живу...  святу...  іконну,
Яку  кохав  і  пестив  на  землі.[/i][/b]

[i]25.09.08  -  25.07.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата поступления 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Дід Миколай

Ще поспівайте Аллілуя…

В  чужинськім  мареві  полуди,
Гадюки  й  ворона  гібрид.
Чужинське  воїнство  від  юди
З  печери  вилізло  на  світ.

Балділи  Гетьмани  в  дуеті.
Углиб  Майдану  спів  несло.
Сьогодні  їх  на  парапеті
В  захмарья  чуть  не  понесло.

Ще  б  пак.  Їх  виборці  іуди,
Що  «без  політики»  живуть.  
Принесли  «шапку»  їм  на  блюді,
Тепер  на  нас  вони  плюють.

Зіграли  в  зло  пітьми  сполуки,
Коли  над  Площами  гуло.
Тепер  втирають  тихо  руки,
Укравши  в  заводі  весло.

Нема  вкраїнців  в  тому  стаді.
Жидівське  зомбі  -  помело.
В  пітьмі  зплодились  біснуваті,
Тому  зарази  й  прибуло.

Не  можу  більше  я  мовчати,
Давно  печалі  душу  рвуть.
В  нас,  не  збудуєте  Пархати.
Ще  є  вкраїнці.  Не  дадуть!

                       Сором  обливає  серце,  коли  українські    і  Мер  співають  в  унісон  аллілуя  разом  із  збіговиськом  заблуд,  які  ніколи  не  брали  і  не  візьмуть  в  руки  зброю  щоб  захистити  рідний  край.  Зате  ця  нечисть  проголосувала  саме  так  ,  як  їм  "аполітичним"  була  дана  вказівка.  Ось  чиї  в  нас  жидопрезиденти  і  юдомери.  Гідність  маю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512969
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 25.07.2014


Дід Миколай

Хіба в них спільне з гоями буває.

Нуртує  біль  у  стомленій  душі
Аж  кров  густа  у  жилах  закипає.
Терпіння  вже  завмерло  на  межі,
АТО  чумне  і  досі  ще  триває…

І  мруть  герої  далі  на  війні.
Майдан  в  пітьму  по  тихому  зникає.
І  гірко  плаче  «Сотня»  у  труні.
Просніться  браття  просить  нас,  благає!

Кого  в  Гетьмани  вибрали  дурні,
Хіба  такий  добра  нам  забажає?
Чому  чужинець  знову  на  коні,
Хіба  в  них  спільне  з  гоями  буває?

В  криваві  ночі  сплакались  дощі,
Бліда  зневіра  в  муках  догоряє.
Відходять  в  даль  з  Майданів  міражі,
Лиха  недоля  луками  втікає.

Озвались  болем  дзвони  на  Січі,  
Дніпро  пороги  хвилями  здіймає.
Гримлять  на  кручах  душі  -  сурмачі,
Веселка  гідність  з  пам’яті  черпає!
 
                       АТО  має  тривати  кілька  днів.
                                                     П.  ПОРОШЕНКО.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513167
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


kulbabka

Криваві жнива

Криваві  жнива  на  моїй  волелюбній  землі,
Що  стала,  немовби  розпечена  лава  на  дотик...
Тут  замість  ракет  агресивних  прості  журавлі
Із  давніх-давен  розтинали  небесні  висоти.

Тут  ґрунт  засівали  не  гільзами  –  чистим  зерном,
Леліяли  хліб,  а  не  покручі  Буків  і  Градів,
Тут  завше  стрічали  смачним  калачем  і  вином,
Бо  здавна  велось,  як  у  всіх:  чим  багаті,  тим  раді.

Тут  вчили  синів  не  тримати  в  руках  автомат,
Не  битись  за  землі  чужі,  а  свою  боронити,
Щоб  кирзовим  чоботом  жоден  докучливий  "брат"
Святині  вкраїнські  зухвало  не  смів  очорнити.

Тут  вчили  любити  і  спадок  батьків  берегти,
Тут  пісня  й  молитва  кріпили  в  думках  і  у  праці...
Допоки  не  вдерлись  до  рідної  хати  "брати"  –
Загарбники  вільних  і  духом  нескорених  націй!..

Криваві  жнива  –  небувалий  рясний  урожай...
Втішайся  набутком,  кульгава  беззуба  потворо!..
Чи  є  у  жадобі  твоїй  ненаситній  межа,
Чи  знайдеться  світло,  що  здатне  поглинути  морок?

Ще  визріє  хліб  у  напоєній  кров'ю  землі,
На  чорній  золі  проростуть  чебреці  й  матіоли...
Та  вбиті  життя  –  заблукалі  навік  журавлі  –
Із  вічного  вирію  вже  не  повернуть  ніколи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014


Радченко

Сорок років разом (акро)

[b]С[/b]орок  років  разОм  ідемо,
[b]О[/b]гортає  кохання  нас  ніжністю.
[b]Р[/b]адість  щастя  в  серцях  несемо
[b]О[/b]чаровані,  вінчані  вічністю.
[b]К[/b]ожну  мить  пам'ятаємо  ми  –

[b]Р[/b]ізнобарв'ям  живуть  вони  в  спогадах.
[b]О[/b]криляли  нас  мрії  й  вели
[b]К[/b]різь  літа,  по  життю,  вверх,  по  сходинках.
[b]І[/b]  дві  доньки,  й  тройко    онучат  -
[b]В[/b]  нашій  долі  найкраще,  що  сталося.

[b]Р[/b]ідні  усмішки  й  синь  оченят  –
[b]А[/b]  хіба  ще  щось  більше  бажалося?
[b]З[/b]ірка  нашого  щастя  пала,
[b]О[/b]зоряє  нам  долі  стежину.
[b]М[/b]и  щасливі,  ми  маєм  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512908
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Мазур Наталя

Листи на фронт (Лист 2)

Здрастуй,  козаче!  Збирається  небом  пітьма.
Вечір  заходить  спочити  до  рідної  хати.
Виживи  там,  у  горнилі  воєннім,  солдате,
Маму  згадай,  що  лишилася  вдома  одна.

Місяць  ліхтарик  направив  у  сонний  садок,
Де  наливаються  яблука  п́інистим  соком.
Ти  не  впади  там  під  чергами  куль    ненароком,
Страху  слизького  нехай  не  повзе    холодок.

Жовтий  гарбуз  на  городі  зіп`явся  на  тин,
І  на  грядках  огірочки  пов`яли  від  спеки.
Будь  обережний!  Дивись,  уникай  небезпеки,
І  пам`ятай,  ти  зостався    у  мами  один.

Ненька-Вкраїна  для  всіх  нас,  козаче,  одна.
Щоб  не  топтали  її  вороги-супостати,
Всю  ніч  навколішки  молиться  сторожко  мати
Біля  відкритого  навстіж  німого  вікна.

22.07.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512904
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


MERSEDES

Ніжність…

Солов'їні  гаї  тихо,  тихо  шумлять,
Нас  запрошують  в  гості  до  себе.
А  у  травах  густих  ніжно  роси  бринять
І  мелодія  лине  у  небо.

На  прогулянку  в  поле  пішов  вітерець,
Розгойдались  стебельця  пшениці.
І  кохання  торкнулось  гарячих  сердець,
Нахилилась  верба  до  водиці.

Зазирнув  промінь  сонця  до  мене  в  вікно,
Прохолода  ввірвалась  до  хати.
І  волошками  вкрилось  земне  полотно,
Щоб  на  ньому  життя  вишивати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512846
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ МОЯ

       [i]Де  ти  зараз,  що  з  тобою?  
       Заблукала  ,  рідна,  де?
       Серце  рветься  вже  до  бою  –  
       за  величне…  і  святе![/i]
                                   [b][i]О.  Удайко                            

Я  славлю  ту  благословенну  мить,
Коли  зустрів,  відчув  тебе  я  вперше:
Вогненними  очима  променить
Жага  до  дій,  жертовності    і  звершень.

В  моїх  словах  вбачала  ти  туман,
Коли  я  присягався  на  кохання…
Хто  любить  –  не  сповідує  обман:
В  любові  сенс  життя,  а  не  в  обмані.

Любов  моя!  Мені  ти  не    клялась,
Не  зарікалась,  не  давала  слова.
Тобі  прощати  нічого…  й  не  час,
Не  варт  й  мені  просить  прощення  знову.

Блюзнірствуй  же,  свавілля,  лихослов,
І  зводь  з  ума,  і  насилай  нещастя!!!
Випробування  витрима  любов  –
До  болю!    Від  розлуки!  До  причастя!

Любов  моя!  Про  гіркоту  розлук
Не  споминай!  Будь  ніжною  зі  мною!
Від  уст  твоїх,  очей,  ланіт  і  рук
Хай  буде  тепло  й  лютою  зимою!..

Ти  добра,  чуйна  і  не  терпиш  зла,
Оазис  мій,  криниця  невичерпна!
Тебе  не  тішить  –  плавать  без  весла,
Не  прославляти  –  каятись  до  смерті.
 
Любов  моя!  На  тебе  без  надій
Свої  я  покладаю  сподівання…
Покличеш  же  –  життя  і  спокій  свій
Віддам  тобі!  До  краю!  Без  вагання![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата поступления 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Любов Ігнатова

Моїй племінниці…

В  душі  твоїй  гроза...  Та  це  минеться  -
Пройдуть  дощі  сльозинками  з-під  вій;  
І  знову  забринить  веселка  в  серці  
На  семиструнні  волошкових  мрій...  

Життя  без  бурь  не  можна  пережити  -
То  тут,  то  там  здіймаються  вітри...  
Та  після  зливи  -  яскравіші  квіти!  
Не  плач  ,Веснянко,  сум  з  лиця  зітри!  

Тобі  болить...  Я  з  цим  знайома  болем...  
Та  знаєш:    хто  живе  -той  відчува;
Бо  гірше  стать  сухим  покотиполем  -
Кому  потрібна  вИжухла  трава?...  

В  душі  твоїй  гроза?  Радій  озону  -
Очистяться  думки  і  почуття!  
Жени  подалі  заздрісну  ворону  
І  викидай  з  минулого  сміття!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014


kulbabka

Подяка липню

Смаглявий  липню,  вдячна  за  тепло,
За  карамельну  спеку  полудневу,
Що  цілувала  бронзове  чоло
У  тиші  парку  мовчазному  леву.

За  бірюзову  свіжу  акварель,
За  кужіль  хмар,  що  випряли  світанки,
І  за  медово-сонячний  коктейль,
Розлитий  у  квіткові  філіжанки.

За  огнедишні  пасадоблі  гроз,
За  мантри  вітру  у  густому  житі,
За  хвиль  атла́сних  лагідний  гіпноз,
Що  дарував  такі  чуттєві  миті!

За  органзу  духмяних  вечорів,
За  кастаньєтне  брязкання  цикади,
А  ще  –  в  густому  сяйві  ліхтарів
Арабки-ночі  профіль  шоколадний.

За  поцілунків  присмаки  хмільні
На  задніх  крі́слах  пізнього  трамваю!..  
Коли  прийдуть  осінні  тихі  дні,  
На  самоті  я  все  це  пригадаю.

Перегорнувши  спогадів  альбом,
Зап'ю́  солодким  чаєм  ностальгію...
За  липнем  липа  плаче  за  вікном  –
Вона,  як  я,  прощатися  не  вміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата поступления 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014


Олекса Удайко

В МОЇЙ ТВОЯ РУКА*

                                           [b][i]NNnn

Я  дивний  світ  пізнав  з  тобою  –  **
Дух  вічності  і  ліпоти!
І  стала  мрія  голубою,  
Як  тільки  появилась  ти.

І  небосхил  піднісся  вище,
Пісні  стинали  з  серця  бруд...
Воркують  голуби  у  висі:
Люби!  
               Твори!  
                               Лелій!
                                               І  –  будь!

Мені  не  хочеться  в  минуле  –
Майбутнє  бачу  не  в  імлі:
Бездомним    був...  Та  вже  забулось.
Мій  дім  –  і  в  небі,  й  на  землі!

Ясу  освяченого  неба
У  плесі  висвітить  ріка…
Та  в  небі  раю  вже  не  треба  –
Була  б  в  моїй...  твоя  рука.

21.07.  2014[/i][/b]
 _______
*На  замовлення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508909
**Переклад  власного  вірша:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429088

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512573
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014


Любов Ігнатова

Без п'яти осінь…

На  годиннику  -вже  осінь  без  п'яти;  
Вже  легкі  злітають  павутинки  
У  безмежні  і  чужі  світи,  
Де  дитинства  жЕвріють  стежинки...  

Допивають  ранки  біль  думок  
У  жоржинах  дощового  літа,  
Де  рясніють  вишивки  зірок  ,  
Де  земля  ще  сонячно  -зігріта...  

Вже  потроху  з  вишні  капотять  
Теплі  дні  в  листковій  позолоті....  
На  годиннику  -вже  вересень  за  п'ять,    
А  мені  ще  в  осінь  неохота...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата поступления 20.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Шон Маклех

Тим, хто лишився в небі

                                     «…він  кожний  крок  зітханням  зважити  жадає
                                               і  підбирає  тиші  імено…»
                                                                                                                                                     (Райнер  Рільке)

Там  –  за  хмарами  –  тиша.
Там  –  над  хмарами  –  тільки  небо.
Високе  і  синє.
Може  тому  воно  так  нагадує
Вічну  дорогу  у  нескінченність.  
Ви  назавжди  полетіли  в  небо  –  
Чисті  й  прекрасні  люди.
Ви  залишили  нас  тут  –  
На  цій  Землі  божевільній
Серед  істот,
Що  ходять  між  нами,  людьми,
Що  так  нас  –  людей  нагадують,
Але,  які  не  мають  душі.
Які  одним  натисканням
Кнопки  на  залізній  почварі
Знищують  мрію
Радіти  сонцю  і  людям.
Ви  лишили  нас  тут  –  
На  цій  хворій  Землі,
Заповідали  сказати
Негідникам,  що  вони  негідники.
Сказати  вовкулакам,
Що  вони  вовкулаки.
Сказати,  що  не  можна
Землю  перетворювати  в  пекло.
Але  не  тільки…
Ви  нас  лишили  домріяти
І  дорадіти.
І  сказати  правду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 20.07.2014


laura1

Молитва за Україну

О  Господи!  Ісусе  мій  святий!
Почуй  мою  молитву  сокровенну!
Дай  сили  нам  у  час  цей  не  простий,
Не  впасти  духом  і  пошли  благословення.

Врятуй  мою  країну  від  смертей,
Від  лютих  ворогів,  нена́висті    і  битви.
Спаси  і  захисти  наших  дітей,
Від  куль  безжальних  силою  молитви.

Почуй,  Господь,  мої  моли́товні  слова!
Прости  мене  й  народ  мій  за  провини.
Нехай  розсіється  й  розійдеться  імла,
Засяє  сонце  над  степами  України.

Хай  більше  не  страждають  матері,
Хай  не  приходять  свіжі  домовини.
Хай  не  вмиваються  кривавими  слізьми
Над  тілом  рідної  єдиної  дитини.

Почуй,  Господь  мої  моли́товні  слова!
Я  знаю,  що  ти  сильний  і  могутній.
Очисти  Землю  від  руйнації  і  зла,
І  дай  надію  й  віру  у  майбутнє.


Л.  А.  Маковей                                        18.  07  .2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Радченко

Скільки потрібно смертей

Скільки  потрібно  смертей,
Щоб  зачинилися  двері
В  пекло  війни.  В  чім  критерій
Звірів  з  обличчям  людей?

Як  вурдалаки,  п"ють  кров,
Душать,  вбивають,калічать
І  на  шляху  своїм  нищать
Віру,  надію,  любов.

Скільки  потрібно  ще  сліз,
Болю  і  відчаю,  й  страху?
Рідну  Вкраїну  на  плаху
Жадібність  тягне  і  злість.

Господи,  де  ж  та  межа?
Чорних  сердець  збайдужіння  -
Це  помилок  відгоміння
І  політична  іржа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512105
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Олекса Удайко

О ТИ, МОЯ ЛЕЛЕКО

                   [i]І  ти  мені  не  ти...  І  я  -  не  ліпша...
                   Скриплять  слова  оскомою  "чужі".
                                                           [b]Оленка  Зелена

Знайоме…  Все...  До  цяточки...  До  болю*.
Пройшли  разом,  та  –  не  одні  світи.
Ніхто  не  винен.  ..  Не  святі…  Обоє:
І  "я  -  не  я"  і  "ти  мені  не  ти!"

Та  від  журби  –  лише  одна  дорога,
Яка  привести  може  врешті  в  рай…
Не  заважай  іти,  моя  пересторого!
Не  край  душі  моєї!  Тугу  –  край!

І  хоч  іти  по  ній  бува  нелегко:
Старі  вериги  знать  дають  своє,
Тяжкі  ланці  –  о  ти,  моя  лелеко,  –
Впиваються  у  серденько  твоє...

Хай  ціль  оця  наразі  й  недосяжна,  
Та  не  вертай  з  шляху  на  манівці:
Є  Cонце  –  зірка,  певно,  вельми  важна,
В  її  промінні  плавляться  ланці...

Можливо,  й  Місяць**  у  пригоді  стане,
Покаже  Сонцю**  всю  таємну  суть...
І  рай  небесний  на  землі  настане,
Щасливі  пари  квіти  принесуть!...

…Й  настане  день,  коли  між  ними  діти,  
Як  солов'ята,  будуть  щебетать...

І  прийде  мить,  що  нікуди  їм  дітись:  
Така  судьба…  Такий  у  неї  тать…

18.07.2014[/b][/i]
_____________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509861
**Деталі  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512129
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014


Дід Миколай

В могилу котишся Ордо.

Вжахнулась  Арктика  й  Бермуди,
Війнуло  смородом  з  віків.
Великий  Луг  в  крові  по  груди.
Терпіння  вийшло  з  берегів.

Пігмеї,  дауни  й  іуди,
Впились  непрощені  смоли.
По  грішній  милості  паскуди,
Невинні  душі  розпяли...

Аж  триста  виродки  забрали,
Пограли      с.ки  у  лото…
Чи  хочуть  жити  не  питали.
Таке  в  бандитів  ремесло.

Нехай  поплаче  гнида  Мати.
Вам  до  «копили»  прибуло.
На  горизонті  час  відплати,
Готуйся  Путінське  х.йло.

Скінчились  баєчки  Езопа,
Прийшла  повістка  від  Богів.
Проснулась  грьобана  Європа,
Під  дикий  регіт  москалів.

То  щож,  догралися  чужинці?
В  могилу  котишся  Ордо.
Й  ми,  не  забули  українці,
Нас  також  триста  полягло.

Запам’ятай  піжон  масковскій,
Ще  не  закінчилось  АТО.
Не  заховаєшся  і  в  Юрський…
Спартанці  близько,  як  ніхто!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512165
дата поступления 18.07.2014
дата закладки 19.07.2014


Любов Ігнатова

Літо

Бурштиново  -медовим  абрикосом 
Липневий  день  упав  мені  до  ніг;
А  десь  далеко  жовтоока  осінь 
Вплітає  хризантеми  в  оберіг... 
       
Збирають  сонце  працьовиті  бджоли, 
Наповнюють  по  вінця  стільники; 
І  бачить  сни  незвично  тиха  школа
Про  вересень,  про  учнів  і  книжки... 
       
У  прохолоді  річки  тане  спека, 
Малюючи  небесні  вітражі; 
І  походжає  повагом  лелека
По  щойноскошеній  ромашковій  межі... 
       
Цілують  хмарки  перші  ластів'ята,* 
Давно  вже  відзвеніли  пшеницІ...
Моїм  селом  від  хати  і  до  хати 
Блукає  літо  з  дощиком  в  руці... 
       

*  як  правило,  ластівки  мають  два  виводки  за  літо. 
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Валя Савелюк

ПЕРЕД СВІТАНКОМ

перед  світанком  –  
перед  четвертою  ранку
незбори́мо  хочеться  спати:  
пові́ки  важко  злипаються  –
хоч  уставляй  сірники…
збита  з  то́лку  уява
запускає  «галю́ники»…
усілякі  страшил-ки

перед  світанком
у  дозорі  нашому  –  
за́тишок,
поміж  гілок  і  кущів,  у  високій  траві  –  
гречано-медо́ві  
удихаємо  аромати  –
не  можна  спати!..
зусібіч  од  розлитих  по  обрій  полів  –
драпірують  марлею  чату
м`які  тумани,
забинто́вують  на  березах  і  со́снах  рани
осколочно-рвані

липневий  світанок  –
уселе́нська  тиша…
і  листочком  ніде  ніхто  не  колише:

неугавні
вимерли  цвіркуни,
комарихи  –  і  ті
поснули,  си́ті,
у  непорушному  придорожному  житі

і  тільки  чата:
не  спати!  не  спати…

просочується
крізь  марлю  туману,
як  рана,
місцевого  значення  траса  –
осідає  роса:
у  оптичний  приціл  -  польова  ромашка,  
як  домашнього  молока  повна  чашка,  
на  майданчику  снить  гвинтокрил  –
лопасті  опустив,  наче  підбита  пташка:

на  все  осідає  роса  –
на  траву,  на  листя,
на  щомиті  готову  до  бою  
зброю  –
і  
на  нас  
із  тобою

бо  що  до  того  росі?..  
перед  росою  –  рівні  усі


17.07.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511862
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Олекса Удайко

ХРЕЩЕННЯ СЕРЦЯ

         [i]  [b]NNnn[/b]
                                 
                                   Скрещенья  рук,  скрещенья  ног,
Судьбы  скрещенья.
                                                                 
                                                         [b]Борис  Пастернак[/b][/i]

[i][i][b]    
Сплетіння  рук,
сплетіння  ніг,
сплетіння  душ  –  
хреще́ння  серця...
Мій  плач  –  не  звук,
страждань  поріг,
не  шепіт  
"клуш"  –  
надривне  скерцо.

Ти  –  там,  я  –  тут:
мій  плач  –  твій  сміх...
і  ніг,  і  рук  
 в  чаду  сплетіння…  
В’язання  пут:
мій  сум  –  твій  гріх,
долання  
мук,
чуття  боріння...

Не  остуди
тепло  долонь
і  ніжність    рук,  
не  мисли  зради.
Вернись  сюди,  
не  охолонь!..  
Тут  серця  
стук!  
І  сум,  і  радість..[/b].[/i][/i]
[youtube]http://youtu.be/LDTnAsfSnxY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511837
дата поступления 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Дід Миколай

Війну серед Раю стеріг…

Матусенько  їду  до  хати
в  труні  мене  друзі  везуть.
Щоб  дома  мене  поховати,
провести  в  останнюю  путь.
                       Приспів:
Як  чайка  поринула  зойком  у  небо.
Злетіла    у    вись    зледеніла    душа.
Серденько  стражденне  забилося  крепом
у    грудях    від    болю,    змаліле    пташа.  

До  гробу  схилилася  мати,
тулилося  горе  до  ніг.
Тугою  взаємної  втрати,
ридав  під  ногами  миріг.

   Приспів:

Просила  ж  синочку  лишися
бо  згинеш  в  чужому  бою.
Проснися  дитино,  всміхнися,
потіш  свою  матір  стару.

   Приспів:

Рідненький  я  в  небо  здіймуся,
впіймаю  там  зло  на  льоту.
У  кручі  Дніпрові  зірвуся.
лише  б  зупинити    війну.

   Приспів:

Де  в  Бога  заквітчані  врати
Де  сходиться  гідність  з  доріг,
країни  моєї,
ПАРХАТИЙ  з  Дияволом  клятий,
Війну  серед  Раю  стеріг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511773
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Валентина Ланевич

Милую тебе думкою.

Молодимось...Літа  ж  накинули  вузду,
Коле  у  боці:"Ой,  -  стріряє  в  спині,  -  ай".
А  серденько  так  б’ється,  стежкою  іду,
Милую  тебе  думкою,  люблю  і  край.

Клен  щось  шепоче,  схилившись  до  тополі,
Тріпоче  листям  та  -  у  відповідь  мовчить.
Перебачив  клен  вже  у  житті  доволі  -
Цінує  радість  ту,  яку  дарує  мить.

І  соловейко  витьохкує  своєї,
Бере  найвищу  ноту  -  співає  душа.
Долі  не  бажаю  собі  нічиєї,
Правда,  за  шал  же  вчинків  розум  і  карта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
дата поступления 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014


Дід Миколай

Європа продажна мовчить.

Коли  Україна  життя  прокляла
І  ціла  могилою  стала.
Як  сльози  котились  і  в  демона  зла,
Європа  мовчала.
                                                   О.  Олесь.

Коли  Україна  страждала
й  коли  Україні  болить.
Європа  продажна  шалава
у  нас  за  спиною  мовчить.

З  улуса  ординська  навала,
укрила  небесну  блакить.
Закохана  хитра  й  лукава
за  спиною  знову  мовчить.

На  гідність  давно  вона  чхала,
вигоду  ловила,  як  мить.
Бандитам  вона  догоджала
й  тепер  за  спиною  мовчить.

Чи  раз  вона  нас  вже  здавала,
погляньте  в  глибини  століть.
По  милості  їхній  страждали,
вона  ж  за  спиною  мовчить.

Тож  плюньте  на  сімя  недбале,
воно  ж  на  біду  свою  спить.
Аби  лише  нас  не  кусало,
нехай  за  спиною  мовчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510773
дата поступления 11.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Дід Миколай

Чаклун купався в спокої наживо.

Звучала  пісня  тихо  і  журливо
в  гаю  зеленім  вечір  замовкав.                                              
Чіплялись  струни  зрадливо  й  манливо,
діставши  ноти  ніжні  із  октав.                              

У  дику  пущу  промінь  полохливо,
у  прохолоду  втомлено  втікав.
В  красі  горішній  вітер  соромливо,                                  
в  вечірній  тиші  верби  колихав.

У  стайні  Місяць  солодко  й  пестливо,  
зірок  сестричок  в  сяйво  пеленав.    
Скінчив  роботу  швидко  і  ревниво                                                                          
у  плавнях  красень  милу  виглядав.

Драбину  скинув  впевнено  й  сміливо,
звабливі  перли  з  припічка  дістав.
Обняв  лілею  міцно  і  щемливо,    
свою  кохану  в  груди  цілував.

Чаклун  купався  в  спокої  наживо,  
розкинув  чари  -  поли  серед  трав.
Як  той  юнак  закоханий  у  диво
по  дивохтиву  стежкою  ступав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511604
дата поступления 15.07.2014
дата закладки 16.07.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 64 (Олена Iськова, Крилата )

Олена  Iськова

   [b]Я  вернусь[/b]

З  кожним  пострілом  на  скронях  сивина.
І  щодня  летить  душа  чиясь  до  зір.
Вдома  ти  залишилась  одна.
Я  вернусь,  кохана,  просто  вір.

                         Приспів:
   Пригорнусь  до  тебе  хоч  у  снах,
   Незабудки  заплету  тобі  в  косу.
   Буде  в  нас  іще  омріяна  весна.
   Лиш  Вітчизні  мир  я  принесу.

Знову  бій  і  знову  хтось  летить  увись.
Не  буває  на  війні,  на  жаль,  без  втрат.
Тільки  ти,  моя  любов,  молись.
Я  вернусь.  Ну  все,  у  бій  пора.

                       Приспів.

Принесе  нам  мир  голубка  на  крилі
І  страшній  війні  прийде  нарешті  край.
Линуть  в  вирій  душі-журавлі.
Я  ж  вернусь.  Лиш  ти  мене  чекай.

                         Приспів.

=============

 Крилата

[b]УКРАЇНО,  НЕНЬКО  ТИ  МОЯ!  [/b]


Україно,  люба  мамо,  ти  в  біді.
Нелегкі  часи  у  тебе,  нелегкі.
Біль  гризе  свідомість,  наче  тля.
Йде  війна,    вбирає  кров  земля.

                               ПРИСПІВ:
Україно,  ненько  ти  моя!
Сили  й    помисли  віддам  тобі  усі.
Ти  умиєшся  водою  з  джерела,  
На  весь  світ  засяєш  у  красі.

Там,  де  кулі  свищуть  і  вогні  горять.
Наші  хлопці  мужньо  в  захисті  стоять.
Повернути  хочуть  краю  мир,
Зупинить  війни  кровавий  вир.

Знаю,  буде  перемога,  прийде  час.
З  нами  правдонька  свята  і  Бог  за  нас.
Ми  відродим  край  наш  із  руїн.
Станем  гідно  в  славі  між  країн.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511370
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Любов Ігнатова

Спасибі друзям і рідні за привітання

Мої  хороші,  сонячні  і  світлі,  
Я  вас  люблю  і  дякую  усім  
За  те,  що  ви  теплом  в  мені  розквітли,  
Зростили  сонце  в  серденьку  моїм!!!!  

Я  кожному  із  вас  бажаю  щиро
Любові,  щастя  і  безмежних  благ,  
Здоров'я,  злагоди  з  собою  й  миру,
Не  втратити  душевних  рівноваг!!!  

Я  вас  люблю,  і  завжди  разом  з  вами  
Де  б  не  була  я,  де  б  ви  не  були;  
Щоразу  обіймаю  вас  думками  ,
І  хочу  захистити  від  імли...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511401
дата поступления 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014


kulbabka

Мандри літа

Гусне  спека  яблучним  сиропом,
Смалить  сонце  кучері  беріз,
З  дня  у  день  мандрує  автостопом
Юне  літо  з  купою  валіз.

Модні  джинси,  кепка,  мокасини
Із  квітковим  принтом  —  супер  стиль!
Миготять  вітрильників  чуприни
В  бірюзі  шовкових  море-хвиль.

А  у  літа  —  бронзова  засмага,
Мерехтливі  стразики  в  очах!
Вітерець,  закоханий  стиляга,
Причепивсь  до  літа,  мов  реп'ях.

Дражнить  струни  сонної  гітари,
Щось  мугиче  лагідне  під  ніс...
Начепивши  модні  окуляри,
З  чередою  напханих  валіз

Знов  мандрує  літечко  русяве
Там,  де  море  —  чиста  бірюза,
Де  толочить  викохані  трави
Спересердя  вершниця-гроза...

Де  шумлять  грайливі  водоспади,
Скелям  білять  голі  кістяки,
Де  на  плитах  кінчиком  помади
Хтось  послання  пише  у  віки...

Де  пісок  пилюкою  із  міді
Прилипає  до  вологих  п'ят,
Де  гасає  липень  на  боліді,
Розвіває  платтячка  в  дівчат.

Там  в  кав'ярнях  до  міцної  кави
Додають  справжнісінькі  казки,
Юне  літо,  миле  і  смагляве,
Тістечком  ласує  залюбки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
дата поступления 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Олекса Удайко

ЩО ТАМ ЗІ СХОДУ ДЕБІЛІЄ?

       Відійшов  у  вічність  патріарх
       Київський  і  всея  України  Володимир.
       Земля  йому  пухом!  Парафіяни  ждуть
       нового  настоятеля  УПЦ  МП.  І  думають...
       Є  над  чим...    Щоб  не  схибити  ще  раз...

Що  там  зі  сходу  дебіліє
І...  ароматом  так  несе?..
То  меря  прагнення  леліє
З  собою  в  пекло  взяти  все...

Щоб  всім,  мовляв,  було  –  як  треба,
Щоб  всі  мовчали:  ні-ні-ні...
Щоб  дуб  морений  –  аж  до  неба,
Щоб  Божий  світ  –  лиш  у  вікні,

Що  пастві  прочинив  "намісник"
Святого  Бога  на  землі
Кирило  –  вupoдoк-зловмисник,
Що  сіє  зло  в  кадильній  млі...

Це  той,  що  зброю  освящає,
Щоб  йшов  на  брата  з  нею  брат,
Що  Бога  в  серці  вже  не  має
Й  свободу  мріє  відібрать.

Це  той,  що  р'яно  захищає
Гнилий  і  дикий  панславізм...
Та  кожен  з  жахом  хай  згадає
Той,  що  тортурив,  комунізм!

І  хай  гадають  християни,
У  котру  церкву  їм  іти.
О  УПЦ-парафіяни,
Зніміть  Кирилові  хрести!

Свободу  совісті  недаром
Дає  вам  Основний  Закон*:
Розстаньтесь  з  "братовим"  базаром  –  
Нема  сумлінню  перепон!

09.07.2014
______
*Конституція  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510244
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


kulbabka

Коли спіткнешся…

Коли  спіткнешся,  думай  про  політ,
Не  про  каміння,  а  про  світлі  зорі.
Яким  стрімким  не  був  би  цей  кульбіт*,
Над  долею  твоєю  Бог  в  дозо́рі.

Коли  життя  закрутить  дикий  вир,
Свободи  смак  вдихни  на  повні  груди!
Нехай  душі́  чіткий  орієнтир
Убереже  від  фальші  і  облуди.

І  вір  собі  на  зло  усім  вітрам,
Усім  життєвим  пасткам  і  невдачам,
Хай  віри  непорушний  світлий  храм
Плекає  серце  мудре  і  терпляче.

Хай  ніжний  порух  чистої  весни
В  тобі  розбудить  вічне  і  високе!
Коли  спіткнешся,  крила  розгорни,
Спрямуй  у  небо  невагомі  кроки.


[i]*Кульбіт  -  переворот  вперед  через  голову  з  опорою  на  руки.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата поступления 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014


Віктор Ох

Dance Me to the End of Love

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Леонарда  Коена)

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/5/92/172/92172076_large_8565_leonardcohen.jpg[/img]
------------------

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=ye6JssTdnvw[/youtube]

[b]Доки  є  у  нас  любов[/b]

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


Я  б  твоєю  вродою  тішився  завжди!
Як  вавілонянка    рухаєшся  ти.
Покажи,  чи  все  в  тобі  я  уже  знайшов,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!


В  себе  на  весіллі  ще  зтанцюєм  ми.
В  танці  мене  мила  ніжно  обійми.
І  вершин  досягнем,  і  дійдем  основ,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


В  танці  поцілунки  втаємничимо.
Згодом  своїх  діток  ще  народимо.
Танець  то  наш  сховок,  він  нам  як  покров,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!

===============

[b]Dance  Me  to  the  End  of  Love[/b]

[i]  (  Leonard  Cohen)[/i]

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  'til  I'm  gathered  safely  in  
Lift  me  like  an  olive  branch  and  be  my  homeward  dove  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Oh  let  me  see  your  beauty  when  the  witnesses  are  gone  
Let  me  feel  you  moving  like  they  do  in  Babylon  
Show  me  slowly  what  I  only  know  the  limits  of  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  wedding  now,  dance  me  on  and  on  
Dance  me  very  tenderly  and  dance  me  very  long  
We're  both  of  us  beneath  our  love,  we're  both  of  us  above  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  children  who  are  asking  to  be  born  
Dance  me  through  the  curtains  that  our  kisses  have  outworn  
Raise  a  tent  of  shelter  now,  though  every  thread  is  torn  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  till  I'm  gathered  safely  in  
Touch  me  with  your  naked  hand  or  touch  me  with  your  glove  
Dance  me  to  the  end  of  love

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509869
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Олекса Удайко

КУПАЛЬСЬКА НІЧ

                                                             Святу  Івана  Купали

Сьогодні  Україна  святкує  день  Івана  Купали  -  
традиційне  свято  слов'янських  та  неслов'янських  
народів  Європи.  Всі  ми  йдемо  в  ліс  шукати  квіт  
папороті...  Хай  ця  акція  стане  для  нас    
             СИМВОЛОМ  МИРУ  І  ЗЛАГОДИ  
                                             в  Україні...  
символом  єднання  всіх  народів,  які  населяють  
нашу  славну  Батьківщину.  Ну  а  тим,  хто  прийшов  
сюди  не  з  добром,  нехай  Купальська  Ніч  буде  
останню  на  нашій  багатостраждальній  землі!

Давайте  привітаємо  зі  святом
членів-доброзичливців    
і  гостей  нашого  клубу!

СЛАВА  ЄДИНІЙ  НЕДІЛИМІЙ  СУВЕРЕННІЙ  УКРАЇНІ!

[youtube]http://youtu.be/DmeGyJJwekM[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509593
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Борода

ЧАС

Він  то  летить,  а  то  повзе,  як  віз,  -
вибоїни  колесами  рахує.
Він  -  злету  мить  чи  болісний  надріз,
котрий  ятрить  роками  і  лінчує.
Несправедливо  та  щасливі  дні  -
стрімкі,  нестримні,  як  птахи  у  небі,
а  дні  тривожні  -  наче  кораблі,
які  завмерли  в  гавані  на  рейді.
Він  -  вимір  літ,  мереживо  епох,
маяк  прийдешнього,  минулого  зарубки,
його,  як  Світ,  створив  з  любов"ю  Бог,
навчив  лічити  прогріхи  й  здобутки
Він  -  ор"єнтир,  безмірність  і  доба,
він  -  наче  дзвін,  що  кличе  до  звитяги,
він  -  богатир  і  таїнства  габа,
вимір  Життя,  його  одвічна  сага.
Cучасник  епідемій  і  стихій,
ровесник  війн,  повстань  і  революцій  -
він,  як  вояк,  завжди  спішить  у  стрій,
константа  дій,  огранка  еволюцій.
Він  -  і  суддя,  бо  всі  земні  гріхи,
як  через  сито,  мовчки  пропускає,
шле  в  небуття  чи  пам"яті  віки,
когось  карає,  а  когось  прощає.
Та  не  прощає  вбивць  і  паліїв  -
за  кров  і  зраду  особлива  плата,
то  незагойні  рани  на  Землі,
за  них  Творець  велить  відповідати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509608
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014


tamriko

Навіщо далі жить?!

Як  важко  жити,  
коли  тримає  лише  пам'ять
і  ти  живеш  заради  тільки  почуття.
Яке  в  грудях,    
у  серці  тім  маленькім,
а  світ  і  доля,  
як  та  хмара  чорна  і  сумна.
Немає  сонця,  
світ  не  білий,  
а  ти  розп'ятий,
наче  на  хресті.  .  .
Ти  тягнеш  віру  і  надію,
а  руки  геть  не  слухають  тебе.  .  .
Судомить,
кожну  кістку  в  тілі  
і  ти  не  знаеєшь  
куди  далі  йти.  .  .  
Душа  так  вірить...  
і  в  серці  є  надія.
Але  ж  закриті,  
сукнОм  тЕмнІм,  
вікна  всі.
Ти  відкиваєш,  -  не  відкрити.  .  .
ти  роздираєш,
Знову  вони  є...  
І  просиш  в  Бога,    
лише  сили  
й  віри,    
щоб  дав  можливість  тобі  дійти.
А  що  тримає  в  цьому  білім  світі,  
...  тебе?  
За  раді  кого  далі  жить?..
Коли  весь  час  втрачаєш.  .  .
Навіщо  далі  жить?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509414
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Шон Маклех

An Íoslainn

                       «…  До  того  часу,
                                 Як  Господь  задмухає  зірки,
                                 І  небосхил  залишить  Місяць
                                 Зів’янувши  трояндою  блідою…»
                                                         (Вільям  Батлер  Йейтс)

Коли  ірландці  у  дірявому  човні  надії
Вирушали  скорботної  п’ятниці
У  нескінченність  океану  порожнечі,
Між  ними  і  холодною  водою  днів
Була  тільки  шкіра  бика  –  чорного,
Як  наші  ірландські  ночі  
(Бо  не  завжди  у  нас  були  дні  –  
Не  все  ж  коту  масляна,
Як  говорять  веселі  анти),
І  все  ж    ми  пливли  (не  знаючи  для  чого),
Замість  вітрил  здіймаючи  віру,
Але  зустріли  за  морем  тільки
Негостинний  острів  Оєр  Талун,
Що  годився  хіба  для  відлюдників,
Що  не  родив  навіть  трави  вівцям,
Що  гірчив  як  ненависть.
Там  ми  знайшли  свій  олтар
Для  молитов  відчаю,
Там  ми  тікали  від  суєтності
Світу  цього  грішного,
Там  замість  хліба  ми  дякували  за  камін,
Там  замість  радості  ми  вітали  буття,
Там  ми  вчилися  цінувати  тепло,
Будувати  не  хижки  –  келії  з  каменю,
І  ловити  рибу  слизьких  років…
Аж  доки  не  прийшли  вікінги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509298
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Олекса Удайко

ІЛЮЗІЯ: NNnn

                                                                                     
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся…    Сонце…  Спокій…  І  –  Вона…
Така  солодка...  Недосяжна...    Мила...
Нехай  і  так!  Та  на  душі  –  весна…
Я  вдячний  їй...  Вона  все  породила…

Доторкуюсь…  її  пухленьких  уст
І  гладжу  в  смак  скуйовджене  волосся…
А  в  голові  думок  приємний  хруст  –    
Колише  ніч  у  па́холка*  коло́си…

А  з  попід  брів  тече  зваблива  млість    
Очей  стрімких...  прудких...  каро-зелених…
І  вже  здається,  щастя  твоє  –  гість  –  
На  відстані  руки…  Густе...  Шалене…

І  лиш  до  тебе,  Недо**,  дотягнусь,
Як  ти  вже  тут...  В  мені...  уяві...  серці...
Я  враз  змахну  роки,  немов  той  гнус,  –
І  знову  ми...  у  божевільнім  герці.

...Та  в  двері  –  несподіваний  дзвінок...  
Солодкі  свічі  гаснуть...  Враз...    Реальність.
Життям  невдало  сплетений  вінок:
Весна  –  у  ро́здріб...  І  –  мізерна  малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут  у  значенні  -  парубок,  хлопець.
**Неда  (мовою  фарсі)  -  голос,  поклик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Левчишин Віктор

Тій, що пішла

Смерть
Невблаганна,
спокійна,
але  заклопотана,
Нарешті  торкнулася  серця  мого,
І  любов,  що  жевріла  під  попелом,
Сконала.
Дзеркальце
Не  спітніє  під  диханням,
Не  всміхнеться  раптовому  променю.
Остаточно  все  розчавлене,
Не  почути    тепер  навіть  стогону!
Десь  з  третини  дороги  до  смерті  цієї
Ти  прокляла  мить  нашої  зустрічі...
Дивак:
я  довго  шукав  панацеї!
От  і  знайшли  мене.  
Везучий!
От  і  маю  Іншої  руки,
Інші  очі,  раді  мене  милувати,
Але  зустріч  нашу  не  хочу  забути,
Як  і  не  можу  проклясти.
Я  перед  Долею  долу  схиляюся,
Цілую  Долі  долоні,
Бо  зустріч  з  тобою  щастям  каралося,
Хоч  дихання  смерті  було  біля  скроні.

Смерть,
Невблаганна,
Спокійна,
З  холодом  попілу,
Нарешті  торкнула  серце  моє
І  любов,
Жалюгідна  та  заклопотана,
Вмерла.

К.
01.08.1977
*******
"Печаль  Горгони"          216  х  325;
офорт;  08.10.1977

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509305
дата поступления 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014


Таня Кириленко

Подорож до Центру

Бракує  гучності,  аби  відчути  тишу*,
Щоб  заглушити  звуком  решту  світу,
Яку  тепер  не  хочу  розуміти.
Я  нині  лиш  на  трохи  з  нього  вийшла.

Лишитись  наодинці  із  собою
Й  читати  серця  давні  таємниці,
Що  сховані,  немов  на  дні  криниці,
У  місці,  недоступному  для  болю.

І  розпочати  подорож  до  Центру:
Розтанути  в  потоці  його  світла
Так  легко  і  практично  непомітно,
Всю  кіптяву  думок  порожніх  стерши.

Та  врешті  повернутися  назад,
Ступивши  крок  у  нескінченний  гамір,
Відчути  іншу  землю  під  ногами,  
І  далі  нею  мчати  навздогад...  

02.07.2014

*Іноді  хочеться  сховатися  від  зовнішнього  шуму  за  музикою  в  навушниках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508814
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Світлана Моренець

МОВ ГАРНІ СНИ….

Як  гарні  сни,  що  не  змело
життя  вітрами  і  снігами,
ці  згадки  –  їдемо  в  село!
В  дитинство.  В  спогади.  До  мами.
Там  всі  стрічають,  мов  рідня,
святково  прибрано  в  хатинці,
веселий  гамір,  метушня  –
це  йдуть  сусіди  по  гостинці
і  глянути  на  "гороцьких",
узнати  першими  новини
й  оповістити  всіх  сільських,
ще  й  прибрехати  половину...

У  всіх  –  аврал.    Городи  ждуть!
Робота  ломить  руки  й  спини...
Сусіди  на  підмогу  йдуть,
хто  –  на  півдня,  хто  –  на  годину.
Глянь  –  бульба  в  погребі  лежить,
три  дні  –  і  на  городі  голо,
бадилля  у  вогні  горить,
старих  й  малих  збирає  в  коло.
В  диму  згубився  запах  груш...
Кружком,  на  ряднах  із  коноплі
вмостилося  "осьмнадцять"  душ
навкруг  печеної  картоплі.
По  килиму  із  споришу,
пропахла  стравами  п'янкими,
до  мами  в  погрібок  спішу
за  огірочками  хрумкими,
несем  капусту  і  гриби,
і  всі  можливі  різносоли  –
віддячуємо  за  труди,
за  допомогу  хлібосолим...

Давно  заснув  гамі́рний  день,
та  ми,  під  зорями,  півночі
усе  співаємо  пісень,
розходитись  ніхто  не  хоче...

Пройшло...  Розвіялось,  як  дим...
Осліпла,  вже  чужа,  хатина,
упав  охлялий  трухлий  тин,
бо  зріс...  –  ще  я  була  дитина...
Все  змило  хвилею  часу...
Сусіди  скошені,  мов  жито,
гостинців  їм  не  принесу,  
хіба  що  на  могилки  квіти...
Село  пустіє...  Все  чуже.
Нерідне  –  серце  не  дурманить.
Ніхто  не  пізнає,  не  жде...
Той  час  ростанув,  мов  тумани...

                             2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508793
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Дід Миколай

Люби Вкраїну щиро і щомиті.

На  тридцять  вісім  сину  повернуло,
Пора  прекрасна  зелензолота.
Лише  роки  нестримно  і  похмуро,
Біжать  в  свої  нескошені  літа.

Як  би  хотілось  нам  їх  повернути,
Та  розвертає  й  камені  вода.
Тож  не  дано  нам  смертним  зупинити,
Їх  сила  дика  юномолода.

Отож  дивись  синок  не  заблудися,
Зерно  твоє  добром  хай  пророста.
У  помилках  своїх  ти  розберися,
Щоб  ярина  родилася  густа.

Хай  береже  Господь  тебе  на  світі,
Нехай  в  дорозі  лихо  не  спітка.
Люби  Вкраїну  щиро  і  щомиті,
Вона  прекрасна  люба  і  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508894
дата поступления 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014


Дід Миколай

Чортополох.

Терпіти  більш  приниження  не  гоже,
Озвалась  память  зболена  з  віків.
У  грудях  кров  нуртує  і  клекоче,
То  предків  дух  озвався  в  козаків.

Шматують  землю  орди  знахабнілі,
В  козацькій  славі  дикий  самосів.
Великий  Луг  у  кліщах  на  прицілі,
В  нащадків  угровиплодків  -  щурів.

Дістали  геть  ординці  хуцопері,
Гірке  терпіння  вилилося  в  гнів.
Чи  не  пора  вказати  вам  на  двері,
Із  глибини  родинних  почуттів?

Від  вас  приблуди  втомлена  святиня,
Терпіння  лихом  вийшло  з  берегів.
Отож  давно  із  Божого  веління,
Пора  мочить  вас  жидомоскалів.

Беріть  язик  магучий  свій  на  плечі,
Щоб  голу  .опу  вкрити  із  боків.
І  там  у  сірих  буднях  холоднечі,
Годуйте  ним  у  тундрі  комарів.

Ой,  як  же  ви  брати  осточортіли,
Чортополох  прибитий  берегів.
Щоби  за  вами  й  згадка  здичавіла,
А  на  Землі  не  лишилось  слідів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508699
дата поступления 01.07.2014
дата закладки 02.07.2014


Надія Таршин

Усім матерям Росії

 
Почуйте  нас  всі  матері  Росії  -
Не  посилайте  на  війну  дітей.
Обманюють    химерні  лицедії  –
Не  хочемо  ми  крові  і  смертей.

Не  екстремісти  ми  і  не  бандити,
А  добрий,  мирний,  трудівник-народ,
Який  хотів  у  мирі    з  вами  жити  –
І  свій  статут  не  пхав  у  ваш  город.

Не  даємо  вказівок  ми  нікому,  -  
Як  жити  далі  і  куди  іти…  
Усюди    -у  великому  й    малому  –
Ми  хочемо  усе  самі  знайти.

Не  треба  вам  нікого  рятувати,
Тягнути  у  замулене    минуле…
Ми  не  просили    вас  до  хати  –
Ви  тут  давно  нічого  не  забули.

Якщо  ви  матері,  а  не  вовчиці,
То  зупиніть  криваву  цю  війну,
Протріть  свої  засліплені  очиці  
І  неосяжну  визнайте  вину.

Своїх  синів  хоронимо  –  героїв.
Їм  почесті    і  шана  від  народу,
І  сльози  проливаємо  рікою,
Бо  полягли  за  правду  і  свободу.

А  ваші  убивають  нас  за  гроші,
Хіба  для  цього  ви  їх  народили?
Вони  ж  маленькими  були  хороші…
Тепер  у  них  не  буде  і  могили.

Зариють,  як  собаку,  уночі
У  спільнім  рівчаку  або  у  полі…
Хіба  що  закричать  по  них  сичі.
Такої  ви  синам  хотіли  долі?

Почуйте  нас  і  зупиніть  це  зло,
Кремлівський  ірод  не  поверне  сина,
Пощезне  він,  усе  його  кубло…
А  переможе  правда  –  Україна!!!

29.06.2014р.  Надія  Таршин




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508246
дата поступления 29.06.2014
дата закладки 02.07.2014


Анатольевич

Коломийка про "Хелло"

Лине  пісня  над  горами
і  на  полонині
з  дуже  гарними  словами  -
хітом  стала  нині.
 На  концертах,  дискотеках,
понад  містом  і  селом,
вдень,  вночі,  у  дощ  і  спеку:
"Ла-ла-ла-ла!"  і  "Хайло!"
 На  російській  і  німецькій,
українській  і  фарсі,
на  англійській  та  японській
лине  пісня  звідусіль!
   Скоро,  мабуть,  гімном  стане
хіт  про  бридке  це  гівно!
У  Росії  люд  повстане,
скаже  Путлеру  :"Хелло!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508486
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014


Олекса Удайко

СПОТИКАЧ

         В  радянські  часи  був  такий  напій  –  спотикач*,
         А  ще  «солнцедар»…  Неймовірне  пійло…  Годилось
         Лише  таким  совкам  як  ми…  А  ще  пиво  –  жигулівське!
         З  жахом  згадую  ті  «солодкі»  часи  нашого  політичного
         дитинства  …  Слава  Богу,  подорослішали!  Так  ось…


Гарна  штука  –  спотикач...
–  Я  хильну  спотикачу́  
(Пив  –  не  пив,  та  все  ж  палач!)
Та  й  в  Європу  полечу…

Думав  так  Володя  Путін,
До  Парижа  летючи,
В  голові  ж  тримав  він  смуту:
Ще  б  напакостити  чим…

Та  не  склалось  в  нього  тама  –  
Був  для  Путлера  сюрприз:
Не  вітав  його  Обама,
Хоч  старався  путо-пліз**…

Ну  а  Петя  Порошенко
Першим  не  подав    руки́…
Хоч  мостили  хорошенько
Канцлер***,  франкопарубки**

Й  повертався  в  Рашу  Путя
З  рилом  явно…    втікача.
Бо  ЄС  –  союз  могутній
Дав  йому  спотикача́!

Та  ще  Путю  на  Донбасі
Жде  такий  –  хоч    стій,  хоч  плач,  
Бо  нема  квитків  у  касі,  –
Вже  фінальний  спотикач…

Червень    14-го

_______
*Спотикач  –  за  Грінченком  –  1)  Родъ  настойки.  
 А  ще:  2)  Толчекъ,  подзатыльникъ.  

**Франсуа  Олланд,  президент  Франції  та  його  
   оточення.
***Ангела  Меркель,  канцлер  ФРГ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508403
дата поступления 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014


Микола Серпень

Отвести солдат из Украины

[i]МИД  России  в  унисон  самоназначенным  вождям  сепаратистов  призывает  вывести  солдат  из  Донбасса,  забывая,  что  это  Украина  и,  МИДу  ли  не  знать,  что  по  всем  законам  такие  вопросы  решать  Правительству  Украины  и  больше  никому.  Тем  самым  МИД  РФ  демонстрирует  свой  непрофессионализм  и  перед  всем  миром  разоблачает  ангажированность  России.[/i]

Отвести  солдат  из  Украины!
Самоваром  гневно  закипая,
"А  не  то,  вам  будет  всё  в  руинах"-
Наш  сосед  напористо  вещает.

Отвести  солдат  из  Украины...
Да  берите  шире  и  смелее  -
"Из  Финляндии  -  всех  финнов...
Из  Литвы...",  а  можно  и  наглее:

"Из  Европы  -  все  войска  долой!
Отведите,  да  не  мешкайте!
Ну,  а  мы  завалимся  гурьбой,
И  у  вас  все  станут  пешками!"

"Вот  мы  здесь  и  заживём  красиво!
На  понты  вас,  лохов,  разведем,
Будет  по  понятиям,  не  ксивам,
Все  законы  отдадим  в  дурдом."

"А  потом  дойдём  и  до  Америки...
В  этом  -  перспектива  и  прогресс!
И  не  надо  разводить  истерики..."
Вот  такой  выходит  здесь  "  замес".

Отвести  солдат  из  Украины  -
Значит,  этим  ордам  уступить!
Думают,  что  мир  такой  наивный,
И  себя  не  сможет  защитить...


28.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508208
дата поступления 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Віктор Ох

Щастя роду (V)

Слова,  виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8
==================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8[/youtube]

Щоб  народ  заспівав  знов  веселих  пісень  -
скільки  болю  здолати  прийшлося!
Над  роздоллям  святим  розвидняється  день
закосичений  в  житнє  колосся.

             Приспів:
   Щастя  роду  з  попелу  встає
   у  сяйливій  Божій  Благодаті.
   І  радіє  весь  народ,  що  є  
   своя  правда  в  своїй  хаті.


Нам  казали,  що  світ  захистить  нас  від  зла,
але  хто  ж  окрім  нас  на  це  здатен.
Той  із  міста  прийшов,  той  приїхав  з  села
Батьківщину  свою  захищати.


Не  було  би  ніколи  в  майбутньому  нас,
якби  ми  не  повстали    за  правду.
Твердо  йтиме  вперед  напророчений  час.
Волі  нашої  більше  не  вкрадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507832
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014


Олекса Удайко

СКАЖИ МЕНІ, МАМО

[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]

[i][b]
Скажи  мені,  мамо,  чому
Так  серденько  ниє,  щемить,
Коли  приїжджаю  на  мить
На  рідне  подвір'я?  Чому?

То,  може,  тому,  що  колись,
Щоб  злидням  і  смутку  зарадить,
Твоєї  послухав  поради?  –  
"Їдь,  синку,  до  міста,  учись!"

А,  може,  тому,  що  так  рано
Зів'яла,  померкла  краса,
Давно  посивіла  коса,
Яку  ти  ховаєш  старанно?

Чи,  може,  тому,  що  я  бачу
Вже  згорблену  постать  і  руки,
Що  винесли  горе  і  муки?..
Чи  може  тому,  що  ти  плачеш?

То,  мабуть,  тому,  що  зіниці
Твої  уже,  мамо,  не  сталь...
А...  –  дві...  –  глибоченні...  –  криниці,
В  яких  
                                 потонула  
                                                                           печаль...

Ще  й,  мабуть,  тому,  що  я  знаю:
Не  ти  лиш  в  стражданнях  живеш,
В  нестатках  і  тузі  помреш,
Земного  чекаючи  раю...

Та  все  ж...  ти  скажи,  моя  мамо,
Чия  в  цій  печалі  вина?..

...Я  знаю:  виною  –  війна,
Що  точиться  в  вічнім  тумані...

Війна  –    за  життя!  І  –  на  смерть!
Війна  –    за  жадану  свободу!
Війна  –    за  ідею  і  твердь!
Війна...  поміж  свóго  народу...[/b]

15.07.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата поступления 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014


Юрій Бужанин

Ху*ло

«Аквафреш»  і  «колорадо»
 Знавісніли  нам  ураз,
 Відколи  чужа  «армада»
 На  кордон  прийшла  до  нас.

 Марить  дідь*ко  невисокий
 Що  сусіди  ми  в  тайзі,
 Та  шляхетний  духом  Сокіл
 Рідній  відданий  красі.

 А  по  пармі  -  від  ведмедів  
 До  пілотів  НЛО
 Рознесло  строкате  «медіа»
 Хто  насправді  є  Ху*ло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507296
дата поступления 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014


Рідний

Очі твої пахнуть соком беріз (пісня)

Вірш  зі  збірки  "  Наодинці  зв  словом"  став  піснею.  Сам  собі  режисер  викладає  на  свою  сторінку  оновлене      творіння)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506669
дата поступления 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014


Світлана Моренець

НЕ З СВОЄЇ ВОЛІ…


Не  з  своєї  волі  ми  рождаємось,
живемо  в  трудах,  з  часів  Едему,
долю  і  батьків  не  вибираємо,  
не  з  своєї  волі  відійдемо.

Що  ж  тоді  свого́  нам  залишається?
Вибір:  руйнувати  чи  творити,
шлях,  куди  іти,  кому  вклонятися,
дорожити  чим,  кого  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506405
дата поступления 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014


Любов Ігнатова

Вітер дихає косовицею…

Вітер  дихає  косовицею  -
Чебрецем; 
Небо  свариться  грозовицею, 
Б'є  дощем... 

Десь  між  хмарами  -місяць  човником 
Без  весла; 
Стане  дуб  моїм  тихим  змовником 
Край  села...

Втаємничу  його  про  райдужне 
І  сумне, 
Розповім  йому  ,  що  небАйдуже  -
І  мине;

Шепотітиму,  нерозказане  -
Що  в  думках...
Вузлик  пам'яті  нерозв'язаний 
У  зірках...

Розпогодиться  -  знов  захмариться, 
Задощить...
В  казані,  ніби  зілля,  вариться 
Громомить... 

Креше  сяєвом  -блискавицями 
Небокрай;
Розлетілися  болі  птицями  -
Не  збирай!.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата поступления 21.06.2014
дата закладки 21.06.2014


kulbabka

Дідові

Діду-діду,  лавка  захолола,
Зачекалась  в  затінку  на  вас...
Журна  вишня  схлипує  спроквола
Під  скрипучий  вітру  контрабас.

Все  минає:  час,  події,  люди
В  цій  хиткій  нестримній  суєті.
І  невже  отак  воно  і  буде:
Перетне  межу  на  самоті

Кожен  з  нас,  лишивши  після  себе
Невигойну  траурну  журбу?
Ще  не  раз  запалиться  крайнебо,
Сповістивши  про  нову  добу...

Ще  не  раз  дощі  свої  етюди
Відіграють  клавішами  стріх...
Та  чиєїсь  зірки  вже  не  буде,
Тільки  попіл  -  сивий,  наче  сніг.

Розтривожать  душу  мідні  дзвони,
В  голосінні  вдарять  у  блакить!..
Діду-діду,  стежка  захолоне,
Заростуть  в  минуле  рубікони,
Тільки  пам'ять  час  не  спопелить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 19.06.2014


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука:: На захист України


                         
Українці,  ставайте  до  бою,
Нас  родила  єдина  земля,
Коли  разом,  то  ми  із  тобою,
Відіб’ємо  фашистів  кремля.

Шаблі  наші  нагостримо  нині
І  пістолі  за  пояс  візьмем,
Не  дамо  і  шматка  України,
Ворогам,  що  так  сунуть  тепер.

Українці,  мій  любий  народе,
Віра  в  Бога  і  віра  в  душі,
Не  віддаймо  нізащо  свободу,
Хай  сконають  собаки  чужі…


Об’єднайся,  стражденний  народе,
Від  Донбасу  до  синіх  Карпат,  
Збережімо  навіки  свободу,
Хай  загине  загарбницький  гад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505904
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Світлана Моренець

ЗОЗУЛЕ! ДОВГО ЩЕ ВІЙНА?. .

Вже  червень  вишеньки  рум'янить
і  м'ята  холодом  дурманить,
зелені  трави  вбрались  в  колос
і  веселить  зозулі  голос.
–  Скажи,  пташинко  осяйна:
коли  закінчиться  війна?

Та,  замість  тиші,  б'є  по  слу́ху
противне  нескінченне  "ку́-ку..."

Замовкни!  Годі!..  Мов  не  чує,
усе  кує,  кує,  ку-ку́є!..
Їй  ба́йдуже,  мир  чи  війна  –  
не  була  матір'ю  вона,
під  серцем  діток  не  носила,
не  си́віла,  не  голосила,
хоронячи  синочка  тіло...
Повія!  Їй  немає  діла
до  материнського  плачу...
І,  подумки,  щомить  лечу
туди,  де  йдуть  сини  під  кулі,
де  хижі  зайди,  мов  зозулі,
залізши  у  гніздо  чуже,
пташат  вбивають.  І  вужем
повзуть  зелені  лиходії  –
московські  найманці-злодії,
позбавивши  мій  край  від  сну,
розп'явши  на  хресті  весну...

По  СОТНІ  ще  сльоза  тече...
Чим  літо  серце  обпече?..

                     Червень,  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата поступления 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014


Любов Ігнатова

Моєму другу -художнику

Художник  пише  вірші  на  мольберті  -
В  римовані  й  верліброві  мазки  
Вплітає  свої  роздуми  відверті:  
Поеми,  оповідки  і  казки...  

Він  пише  грози  і  ранкову  тишу,  
Гарячу  каву  і  холодний  дощ,  
І  вітерець,  що  лагідно  колише  
Гармонію  звучань  вечірніх  площ...  

На  кожнім  полотні  зростає  вічність,  
Змережана  любов'ю  до  землі,  
Бурштинова  осіння    канонічність,  
Весняні  говірливі  журавлі....  

І  оживають  мрії  і  надії  
У  рухах  пензлів,  у  єднані  фарб;  
В  картині  кожній  райдужно  зорІє  
Його  душі  дорогоцінний  скарб...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Світлана Моренець

НЕМА ВЕЛИКОГО Й МАЛОГО…

У  Всесвіту  багатогранні,
мікрон  –  Галактика  моя.
З  Галактикою  в  порівнянні,
мов  електрон,  моя  Земля...
То  чим  тоді,  мій  Боже  Пра́вий,
у  цій  безмежності  є  я?

Нанамікрон  мілімікрона...
Ніщо,  фактично...    
Пустота!
Та  ці  НІЩО  жадають  трону
і  правлять  світом...
Сміхота!!!

Як  все  відносно!..
Лиш  для  кого?
Для  нас,  людей.
А  для  Отця?..

Нема  великого  й  малого
у  Всемогутнього  Творця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505641
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Віктор Ох

Світлини з дитинства (V)

Вірші  і  кліп  -  Олексій  Тичко

Виконання  і  запис:  Володимир  Сірий  (Рідний)
http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20
=======================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20[/youtube]




Дивлюся  фото  з  поруділими  краями,
Дитячі  лиця,  не  впізнати  -  хто  є  хто.
І  на  папері,    і  у  пам’яті  є  плями,
Хоча  минуло  сорок  років,  а  не  сто.

І  де  ви  зараз  усі  діти  зі  світлини,
Які  стежини  протоптали  по  землі?
Чекали  «пташку»  і  ображені  застигли,
Бо  не  діждались…  Ще  наївні  і  малі.

На  жаль,  ми  гості,  тимчасові  в  цьому  світі
Гортаю  фото  -  ви  живі  ,  чи  уже  ні?
І  тільки  згадки  на  папері  ніжно-світлі,
Беззвучно  плачуть,  бо  сумують  у  мені.

Приспів

Розрісся  бузок  і  акація  біла,
Торкаються  неба  уже  явори.
Це  часу  хода  все  змінити  зуміла,
І  ми  не  такі,  як  в  дитинстві  були.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505653
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Олекса Удайко

ДУМИ ВЕЧОРОВІ

[i][b]Вечір...  Ні  хмаринки
На  вечірнім  прузі...
Тихо  дуб  дрімає
На  спочилім  лузі.
А  як  сонце  зайде
За  межу  планети  –
Заведуть  про  вічність
Дум  нічні  кларнети.

               Приспів:

               Думи  вечорові,
               Думи  –  і  ні  слова,
               Думи  від  кохання,
               Думи  від  любові
               До  Вкраїни-неньки,
               До  святої  мови...
               Не  дають  заснути
               Думи  вечорові.

Думи  про  минуле,
Про  все  пережите,
Як  –  насупріч  долі  –
З  болем,  але  жити.
Вечір...  Вже  хмаринки  
На  вечірнім  прузі...
Ніч  гойдає  думи
На  небеснім  крузі.[/b]
[/i]
_____________
На  світлині  -  Лада  Лузіна,  письменниця,
журналіст,    яка  в  інтернеті  анонсувала
ненароком  вірш  "Спасибі  тобі,  Ладо"  та
псевдонім  автора  (Олекса  Удайко)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505602
дата поступления 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014


Борода

Упирові

Підступний  вбивце,  підлий  вовкулаче,
чи  перестанеш  кров  пити  козачу,
чи  від  брехні  і  злоби  втратиш  глузд,
як  більшість  узурпаторів-зануд.
А  ні,  то  ми  із  срібла  волі  виллєм  кулі,
відповісиш  за  злочини  минулі  
і  за  сучасні  доста  заплатиш  -
умреш  в  упирській  шкірі  і  згниєш.
А  ми  ще  кіл  засадимо  у  груди,
щоб  на  Землі  забули  мирні  люди
про  оте  зло,  що  ти  в  собі  таїш.
Всіх    убієнних,  нищенних  тобою,
у  небеса  відправим  і  з  любов"ю
попросим  Бога  в  янголи  прийнять,
щоби  народ  могли  охоронять
від  смороду  розкладення  гнійного,
брехні,  війни,  зневіри,  зради,  змови,
а  ми  відстоїм  краю  кожну  п"ядь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505461
дата поступления 16.06.2014
дата закладки 16.06.2014


Дід Миколай

Досить. Знахабніли.

Бодай  згоріло  племя  кацапине,
Коли  прибилось  наших  берегів.
Лама  чужинець  крила  Україні,
У  нашій  хаті  зайда  знахабнів.

Орда  проклята  вилізла  з  болота,
В  господі  нашій  гадить  язиком.
Неначе  дома  кичиться  сволота,
Звихнулась  в  злобі  наволоч  умом.

Що  вам  потрібно  сімя  тут  Ордине?
Ну  не  живеться  вам  без  Пахана…
Пігмей  масковскій    пуцєнька  вражина,  
Давно  чекає  вас  із  будуна…

Майбуть  забули  в  тундрі  ваша  хата.
В  улус  матайте  разом  з  язиком.
Дістали  вкрай  маскалики  прокляті,
Пора  всобить  Вам  «браття»  носаком.

Підняти  в  небо  крила  обгорілі,
Розцілувати  стомлену  блакить.
Позбутись  болю  в  стерзаному  тілі,
Й  без  вас  Вкраїні  долю  намолить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505420
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014


горлиця

ХОЛОДНО В ДУШІ!

Душа  пуста,  мов  в  осенИ  дерева  ,
У  серці  холодно  і  сипле    сніг  ,
А  ніч  така  блискучо  -  кришталева,
Мов  щастя,  що  втікло  з  під  моїх  ніг.  

Дивлюсь  ,як  сяйво  місячне  ,студене,
Зайшло  у  хату,  сіло    відпочить,
Не  прошено  ,тулилося  до  мене,
Любов  моя,  заледеніла,  спить!

Як  холодом  знов  розпалить  багаття?
Такого  ще  ніколи  не  було!
Дай  сонця  промінь,віднови  зачаття-
Верни  кохання,  що  колись  цвіло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505153
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Ірина Лівобережна

Ты - будь

Ты  просто  будь.  Мне  слов  не  надо.
Твоим  присутствием  живА.
Одним  предчувствием  :  ты  -  рядом,
Души  касаешься  едва

Тем  полу-вздохом,  полу-взглядом,
Биеньем  жилки  на  виске,
И  настроений  перепадом,
И  кожей  гладкой  на  руке...

От  осознанья,  умиленья,
Огонь  затеплится  в  груди...
Ты  просто  -  будь.  Моею  тенью.
И  никуда  не  уходи.

************************
Побудь  зі  мною.  Спраглу  тишу
Твоя  присутність  розрива...
Слова  лиш  в  спогадах  залишу.
Твоїм  я  іменем  жива,

Одною  думкою  -  ти  поруч...
Струна  у  серці  забринить,
Відтворить  очі,  губи,  голос,
Торкнеться  сяєвом  на  мить,

Теплом  незнаним  збудить  душу,
І  хвилі  повінню  заллють...
Ти  тільки  -  будь.  Ти  не  порушуй
Той  дивограй,  з  якого  п'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505268
дата поступления 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Лілія Ніколаєнко

Останній вірш

Останній  вірш.  Думок  гарячий  біль.
Палац  вітрів  зруйнований  прозрінням.
Душа  вагітна  тишею  безсиль.
У  серце  ж  без  гріха  –  летить  каміння.

Останній  грім  розірваних  небес.
У  літерах-дощах  –  печальна  сповідь.
Не  прийме  жодна  із  твоїх  адрес
Дарунку  запізнілої  любові.

Останній  Рим  ілюзій  упаде.
І  винесе  сумління  грізний  вирок.
А  спокій...  Не  знайду  його  ніде.
Та  відпущу  рядки  в  далекий  вирій.

Останній  лист  у  вічність  –  епілог,
Тускніє  дрібно-зоряний  мій  почерк.
Не  буду  я  у  списку  перемог.
А  ти  не  вчиниш  цей  блаженний  злочин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Борода

ТОЙ, ЩО ХРЕСТИВ ВОДОЮ


                                         “Наблизьтеся,  люди,  щоб  чути..."

[i]До  різдва  Святого  Івана  Хрестителя[/i]


Як  важко  буть  предтечею,  пророком
та  бачить  те,  що  іншим  не  дано,
випереджать  події  на  два  кроки,
вістити  людям  про  добро  і  зло.
Як  гірко  знати,  що  тебе  чекає,
яким  тяжким  буде  для  тебе  хрест,
але  іти,  віщати  правду  краю,
власним  життям  писати  маніфест.
Як  повернути  важко  тих  до  віри,
в  очах  яких  затоптана  була,
шоб  в  сірих  душах  зазвучала  ліра,  
як  в  змерзлій  бруньці  ожива  весна.

1.  "  В  пустині  готуйте  дорогу  для  Господа,  рівняйте  стежки  Йому!"  (Від  Матвія,  3  розділ,  1–3  вірші)

Безмежний  світ.  В  його  вселенських  надрах
вміщається  все  зіткане  Творцем,
від  тих  мікринок  у  клітинних  ядрах
до  велетенсько-звіздних  діадем.
І  вічний  рух,  як  існування  фактор  -
планети  обертають  круг  світил,
хоча  і  ті  лиш  часточка  галактик
у  безмірі  всесітнім  Божих  див.
Згоряють  зорі  в  термоядній  плазмі,
але  мільйоноградусним  теплом
вселенський  простір  зігрівають  ладно
аби  засіять  десь  життя  зерно.
Мільярди  літ  по  крихті,  по  мікрону,
усе  тепло  дароване  світил
Творець  збирав  у  позитивну  зону,
виплескуючи  в  простір  негатив.
Так  по  крупинках  і  збирав  планету,
якій  судилось  стати  носієм  
найкращого  секрету  всіх  секретів  -
Сенсу  Творіння,  яке    досі  є
найбільшим  чудом.  Осягнути  годі  -
який  то  труд!  Скільки  віків  відтоді
так  ні  на  мить  і  не  сідав  Творець,
бо  кожен  штрих,  кожен  удар  сердець,
і  кожен  подих  зроблений  опісля  -
то  як  рядок  новий  у  вічній  пісні,  
пісні  Буття,  без  права  на  кінець.

Але  вернемось  у  часи  Зачаття,
бо  непросте  направду  то  заняття
з  маленьких  часток  виліпить  життя,
таке,  щоби  й  ще  мало  майбуття
і  не  згоріло  в  першому  ж  багатті.
Оце  і  є  майстерністю  Творця,
всевищнім  даром  -  так  все  поскладати,  
щоб  кожен  вид  діливсь  на  батька  й  матір
і  лиш  удвох  відтворював  життя.
Щоби  із  двох  краплинок  братніх  крові
зібрати  краще,  вимішать  в  любові
і  власний  рід  продовжити  дитям.
А  коли  сам  на  те  шкодуєш  сили,
щоби  життя  продовжить  на  землі,
продовжить  рід  -  не  стать  тобі  щасливим,
пустелею  на  старість  стане  дім.
Хоча  не  є  гріхом  то  непоправним,
бо  можна  взяти  і  чуже  дитя
та  виховати  воєм  його  славним,
щоб  зберегти  свій  ланцюжок  життя.
А  от  жорстокість  і  гріховність  душ
не  засадить  живильним  первоцвітом,
то  наче  пліш,  пустинний  берег  світу,
забутий  берег  пустовіїв  й  стуж.
Те  зло  людей  випалює  до  дна
і  їхні  душі,  схожі  на  пустелі,
страшніші  за  круті  бескиди-скелі,
як  чорні  діри  Всесвіту  ятрять.
Тож  щоб  хто  б  там  що  і  як  не  говорив  -
пустелі  душ  страшніші  за  пустиню,
бо  не  іззовні  їх  вогонь  спалив  -
ізсередини.  Дотла  і  безупину
допалює  жадоба,  заздрість,  хіть,
вбиває  заживо  і  по-звірячи  їсть
людське  єство  в  утробі  по  клітині.
Ми  нібито  противимся  щосили
і  навіть  вголос  ганимо  всіляко,
але  утробна  пустота,  як  мряка,
нас  поглинає  і  потворить  тіло.
І  лік  один  -  потворність  цю  гірку
саме  в  пустині  треба  лікувати,
щоби  відчуть  як  гірко  є  втрачати,
що  відродилось  у  земнім  соку.
Ми,  власне,  всі  дітьми  є  тих  пустель,
бо  нас  Творець  ліпив  з  сухої  глини,
з  отих  піщинок,  що  й  весь  світ  цей  дивний,  
з  води  збовтав  тільки  живильний  гель.
І  ним  він  переповнив  нас  ущерть  -
три  четверті  у  кожного  в  утробі
в  тілах  той  гель  суперземної  проби
і  тлінної  основи  одна  чверть.
І  майже  безвагомая  душа,
що  ніби  незалежна  є  від  тіла,
неначе  птах:  вселилась-відлетіла,
та  код  життя  нащадкам  зберегла.  
Через  пустиню  Божі  посланці
йдуть  до  людей,  до  крові  збивши  ноги,  
показують  до  Бога  всім  дорогу,
щоб  ми  не  збились  десь  на  манівці.
Ато  й  ведуть  пустелями  народ,
щоби  очистить  від  гріхів  і  блуду
та,  як  Мойсей,  Закони  Божі  люду
вживити  в  кров  з  водою  від  незгод.  
Споконвіків  до  вісників  Творця
сучасники  охоче  прислухались,
із  острахом  гріхів  своїх  жахались
та  з  вуст  предтеч  взирали  в  майбуття.


2.«Серед  народжених  жонами  не  поставав  більший  від  Івана  Хрестителя."  І.  Христос


Через  озера  Хула  й  Кінерет
по  днищу  Гхор  -  западини  земної
з  висот  Голанських  і  у  Мертве  море
тече  Йордан  -  нікому  не  секрет.
Це  та  ріка,  в  якій  колись  Предтеча
лічив  людей  від  зла  і  ворожнечі,
хрестив  водою  мученик-аскет.  
Він  народивсь  звичайним  хлопчаком
В  Захарії  сім"ї  й  Єлисавети
у  Ейн  Каремі,  ріс  анахоретом
готовить  люд  до  зустрічі  з  Христом.
Отець  його  через  похилий  вік
на  сина  сподівань  не  тратив  сили  -
служив  в  Єрусалимі  чоловік
у  храмі  біля  вівтаря  кадила.
Коли  зайшов  в  святилище  служить  -
архангела  зустрів  там  Гавриїла
й  почув  від  нього  те,  про  що  і  мріять
не  смів  старий  й  зневірився  на  мить:
"Господь  тебе  з  дружиною  обрав,
щоб  породить  пророка  для  Месії,
назвеш  Іваном,  виростиш  уміло  
та  підготовиш  до  майбутніх  справ.
А  за  зневіру  мовою  сплатиш
аж  поки  сина  не  візьмеш  на  руки,  
то  ж  не  вини  Всевишнього  за  муки,
молися  щиро  й  сподівайся  лиш."
В  той  час  Марія,  звідавшись  також,
що  обрана,  як  матір  для  Ісуса
до  родички  іде  відвести  душу
та  розділити  радість  обидвох.
Єлисавета,  перша  серед  всіх,
впізнала  Богородицю  в  Марії:
"Благословенна  будь,  Пречиста  Діво,
переступивша  нині  мій  поріг!
Благословенна  будь  серед  жінок
і  Плід  утроби  -  Божий  дар  любові,
Маріє,  радуйся,  Господь  навік  з  тобою,
Отець  і  Син  твій  -  Всемогутній  Бог!"
Аж  до  рождення  сина  був  німим
Захарія,  не  мовив  ані  слова,
нарік  Іваном  -  і  вернулась  мова,
щоб  сина  й  Бога  міг  благословить.
Зійшла  зоря  Різдва  на  небокрай.
Після  рождення  Спаса  Ірод  дико
всіх  немовлят  вбивав  й  дитячим  криком  
переполошив  весь  юдейський  край.
Як  різники,  ходили  вояки,
вбивали  всіх,  хто  захищав  від  смерті
тих  малюків,  тіла  їх  розпростерті
оплакували  по  дворах  жінки.
Захарія  собою  заслонив  
стежину  втечі  до  гори  дружини,
благословив  востаннє  її  з  сином  
та  на  жертовник  впав  з  останніх  сил.
Єлисавету  ангел  заховав
разом  з  Іваном  у  гірській  пустині
і  дикий  мед  та  їжа  комашинна
була  Івану  замість  молока.
Отак  і  ріс  пустельником  Іван,
мужнів  й  потроху  сили  набирався,
окрім  Отця  ні  з  ким  не  спілкувався,
проводив  час  в  постах  і  молитвах.
З  тридцятиліттям  ангел  привітав
і  передав  Всевишнього  веління:
йти  до  людей,  во  ім"я  їх  спасіння
хрестить  в  Йордані  всіх,  хто  заблукав,
а  як  пройшли  очищення  водою
стрічать  Месію  мирною  ходою
й  відкрити  душі  для  Господніх  справ.

3.ГОЛОС  ТОГО,  ЩО  КЛИЧЕ

Свята  Земля  -  завітний  Божий  край,
найближчий  до  небес  і  до  ядра  Планети,
зібрав  у  собі  всі  земні  секрети,
Голгофу  мук  й  пряму  дорогу  в  Рай.
Тиверіадське  озеро  колись  
всі  називали  Галілейським  морем,  
і  де  Йордан  виходить  в  чисте  поле,
кожен  з  прочан  скупавсь  і  помоливсь...
Десь  там  ходив  Іван  колись  пророк,
хрестив  водою  учнів  й  неофітів,
гласив  прихід  Месії  всьому  світу,
вчив  Божих  Правил,  молитов  й  думок.
"Хрещу  водою,  а  за  мною  йде,
Той,  хто  хрестити  буде  Святим  Духом,  
кому  сандалі  розв"язати  рухом
нема  достойних  серед  нас  ніде.
Я  -  його  Голос,  чуєте  мене,
зміїнний  роде,  фарисеї  книжні!
Плід  покаяння  учиніть,  хай  ближніх
і  щонайдальших  вість  ся  не  мине!"
Гріхи  людські  він  викривав  нещадно
звичайні  люди  і  верхівка  владна
в  нім  бачили  пророка  перш  за  все.
Не  обминав  Предтеча  і  тетрарха  -
в  своїх  промовах  гнівно  викривав
хіть,  любодійство  грішного  монарха,
Іродіади  звабливий  рукав.
Але  ніхто  не  смів  чіпать  пророка,
боялись  кари  Божої  за  те,
лиш  та  розпусна  жіночка  жорстока
в  думках  вже  замахнулась  на  святе.

Іван  Хреститель  берегом  Йордану
лічив  людей  від  блуду  і  гріхів
коли  прийщов  хреститись  назарянин  -
впізнав  Ісуса  й  мову  таку  вів:
"Хреститись  я  повинен  би  у  Тебе,
і  тішитися  оцим  Божим  днем"
-  "Роби,  що  треба  по  Закону  Неба,
хрести  водою,  я  буду  вогнем!"  -
Зайшов  у  воду  і  молитву  мовив
торкаючись  чолом  простертих  рук,
і  голубом  з  небес  на  землю  сходив,
сів  на  плече  Ісусу  Божий  Дух.
У  Віфаварі  сталося  це  дійство  -
Спасителя  хрестив  пророк  Іван,
Іродіада  ж  вже  планує  вбивство,
й  виношує  в  душі  жорстокий  план.
Спочатку  підла  вмовила  тирана,
щоб  той  схопив  ХрестителЯ  Івана
та  в  Махеронті  кинув  у  підвал.

4.    “ПОКАЙТЕСЯ,  БО  НАБЛИЗИЛОСЬ!..”  


Піщані  бурі  по  Моаві  знов
розгулюють  і  насипають  телі,
випробують  на  міцність  Махеронт,
гамселячи  по  стінах  цитаделі.
Тут  у  палаці  Ірода  бенкет  -
зібралися  в  розкішнім  залі  гості,
вино  в  бокалах  і  троянд  букет,
змагання  арф  і  танцівниць  до  млості.
І  Саломея-падчерка  авжеж
в  танку  звабливім  вправно  закружляла,
чим  догодила  Іроду  безмеж
і  він  півцарства  її  обіцяє.
Або  що  схоче  -  виконає  вмить,
а  Саломею  підмовляє  мама,
Великого  Хрестителя  убить
і  голову  його  внести  до  зали.
Слухнянний  стражник  виконав  наказ
та  обірвав  навік  життя  пророка,
і  голову  на  таці  в  той  же  час
скривавлену  приніс  доньці  жорстокій.
А  та  Іродіаді  віднесла,
щоби  над  мертвим  познущалась  вдоволь  -
отак  помстилась  та  лиха  сім"я
Хрестителю  за  справедливе  слово.
Та  Божа  кара  не  минула  їх  -
віки  прокляли  іродове  плем"я,
їх  імена  -  як  прізвиська  для  всіх,
жорстоких,  підлих,  хтивих,  кровожерних.
Прийде  покара  всім  земним  катам,
що  кров  невинну  п"ють-  не  обіп"ються,
а  ті  краї,  що  сіють  смерть  й  обман,
в  мертві  пустелі  скоро  обернуться.
   
"ЗА  ТЕ,  ЩО  ВИ  НЕ  СЛУХАЛИСЯ  СЛІВ  МОЇХ…  
СТАНЕ  ЦЕЙ  КРАЙ  РУЇНОЮ,  СПУСТОШЕННЯМ".  
                                               І.  Христос

Возславим  же  в  щоденних  молитвах
найбільшого  з  усіх  земних  пророків  
за  Водохреща  дійство  та  уроки
як  до  Творця  знайти  в  пустелі  шлях.
Коли  новий  почнеться  сонцебіг
і  дні  ночам  дарують  по  хвилині  -
різдво  Хрестителя-Предтечі  в  Україні
в  купальські  дні  святкуєм  кожен  рік.
Свято  того,  хто  передрік  Христа,
велів  хрестить  йорданською  водою
весь  рід  земний,  пожертвував  собою
аби  очистить  людство  від  гріха.
Свята  вода  в  водоймах  у  цей  день
і  Дух  Святий  над  кострищем  літає,
обранців  Божих  поміж  нас  шукає,
єднає  долі,  грішних  направляє
під  хороводи  й  перегук  пісень.
Цьому  різдву  радіє  цілий  світ,
природа  відкриває  сокровенне  -
на  честь  пророка  в  гущі  лісу  темній,
рівно  опівніч  папороті  цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505227
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014


Світлана Моренець

ДУМКИ "ПЕРЕХІДНОГО" ВІКУ


Жаль...  Не  молодію...
Давно  вже  я  вмію
Зерно  відрізнять  від  сміття.
Дитячі  чекання,
Юначі  страждання
Полинули  в  "безвороття".

Прощаю...  Втрачаю...
Близьких  проводжаю  –
Все  більше  нас  йде  в  небуття...
Дозріли  надії,
Бажання  і  мрії  –
Прийшла  уже  осінь  життя.

Не  хочеться  в  зиму,
Бо  там  уже  зримо
Розлуки  наблизиться  час.
Ілюзій  не  маю,
Лиш  Бога  благаю:
Якщо...  –  то,  мов  сон,  водноча́с..

Не  скніти!  Не  тліти!
До  скону  горіти
І  в  серце  журбу  не  впусти́ть!
Душі  не  продати...
Віддячить...  Віддати...
І...    лагідний  спомин  лиши́ть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505103
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


Олекса Удайко

КАЮСЬ

[b][i]                                        

За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
Що  так  бездарно  мимо  пропливли
Й  залишили  слова  –  сухі  і  черстві  –  
І  вчинки  –    то  незграбні,  то  малі.
 
Прости  за  те,  що  був  я  неуважний
Й  за  бігом  пражнім
Не  відчув  версти,
Де  до  мети  
Було  не  більше  сажня  –  
«Прости,  романтик  мій,  мене,  прости!»*

...За  всі  гріхи  перед  тобою  каюсь,
У  Бога  відпустити  їх  молю,
Бо  я  без  тебе  не  живу,  а  маюсь,
Бо  я  тебе  до  одуру  люблю.

В  цей  день  святий    я  наряджусь  в  обнову
Й  прийду    у  світ  спокутувати  гріх,
Щоб  відродить  твоє  кохання  знову,
Щоб  постелить    моє  до  твоїх  ніг…  

Ти,  мов  ікона  у  святому  храмі,
Очистиш  душу.  А  вона  –  нас  двох...
Мої  гріхи  –  що  тіні  поміж  нами,  
І  хай  простить  їх  милостивий  Бог.

13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
[youtube]http://youtu.be/GPeXc0zhKEk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата поступления 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014


kulbabka

Заплети мене в коси трави

Заплети  мене  в  коси  трави
золотим  сухоцвітом
і  на  згадку  п’янкий  оберемок
собі  зберігай,
коли  взимку  раптово  душа
засумує  за  літом,
завари  собі  з  медом
на  травах  настояний  чай.

І  впивайся  теплом  і  ковтками  
смакуй  ностальгію,
ще  й  приправивши  ніжністю,
ніби  вершками,  напій…
Хай  за  вікнами  вовна
густа  на  деревах  біліє,
ти  у  спогадах  ніжних  себе,
мов  дитину,  лелій.

І  пригадуй  жита  ─  золотисті  
й  тугі,  наче  дреди*,
кучерявих  волошок    і  льону
легку  голубінь,
і,  намочені  пасмами  річки,
протоптані  кеди,
що  ловили  у  полі  мою
наполохану  тінь!

Буде  в  шибку  мести  
й  лютувати  лиха  завірюха,
буде  вітер  гасити  
лимонні  старі  ліхтарі,
притули  оберемок  пахучий
до  теплого  вуха,
наслухай  шепіт  літа  крізь  
кашель  зими  в  димарі.


*Дреди  -  особливо  заплетені  і  скручені  в  ковтуни  пасма  волосся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504978
дата поступления 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Надія Таршин

Синочки дорогі, за все простіть…

Синочки  дорогі,  за  все  простіть,
Що  всі  роки  терпіли  і  мовчали.
Плодилася  оця  мерзенна  гнидь,
Яку  і  владою  ми  величали.
Мирилися,  покірно  гнули  спини  –
Аби  лиш  оминула  нас  війна…
Сини  мої,  ми  перед  вами  винні
І  це  гнітюча,  болісна  вина.
Сьогодні  нас  війна  уже  накрила.
Всьому  терпінню  була  гріш  ціна,
Бо  кожен  день  –  могила  і  могила…
І  юного  життя  –  нема,  нема…
І  горбляться  від  горя  матері,
І  вицвітають  очі  в  них  до  часу…
Мерзенні  –  розкидають  ятері
І  на  війні  -  ловлять  поживу  ласу.
Усе,  що  продається  –  продають:
Пайки,  бронежилети,  автомати…
У  виродків  своя  –  зловісна  суть
І  на  життя  дітей  їм  наплювати.
Я  не  тримала  зброю  у  руках,
Ніколи  не  хотіла  убивати,
Не  бачила  навіть  в  поганих  снах,
Що  з  виродком  захочу  поквитатись.
 
11.06.2014р.      Надія  Таршин
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504640
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 13.06.2014


Любов Ігнатова

Винна…

Винна  сама:    возвела  тебе  в  ранг  напівбога,  
Ставши  адептом,  цілуючи  навіть  півтінь...  
Духом  збіднівши,  я  стала  душею  убога,  
Влипнувши  в  пута  медовості  словосплетінь...  

Що  нарікати,  коли  крізь  заплющені  очі  
Все  споглядала  величність  безмежну  твою,  
Бачила  сонце  в  тобі  серед  глупої  ночі..  
Впала  полуда...  а  я...  вже  край  прірви  стою...  

Ковзають  ноги  -  нелегко  здолати  безодню...  
Пальці  -  до  крові...  та  в  грудях  ще  більше  болить...  
Серце  стискають  ще  щупала  слизько  -холодні...  
В  скронях  пульсує:    "Протриматись  мить...ще  хоч  мить  "..

Винна  сама,  тож  не  буде  ні  сліз,  ні  прощання.  
Просто  піду,  залишИвши  на  стежці  сліди...  
Небо  оплаче  загублене  наше  світання,  
Тихо  зронивши  краплини  сумної  води...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Левчишин Віктор

Кодекс сенситива 1. 3.

09.05.1991
63.
Жоден  сенситив  не  має  права  обнародувати  відомості,  що  йдуть  йому  з  Тонких  Світів.  Ці  відомості  можуть  бути  чи  невірно  ним  інтерпретовані,  чи  навіть  дані  йому  з  метою  перевірки  його  здорового  глузду.  Такі  відомості  треба  ретельно  перевіряти,  особливо  на  стадії  Навчання,  оброблювати,  бажано  через  колектив  сенситивів,  і  тільки  отримавши  Коефіцієнт  правдивості  більше  К=  0,85,  говорити  в  голос.
64.
[i]Навіщо  даються  Знання  з  Тонких  Світів  сенситивам?[/i]  -  от  одне  із  головних  питань,  яке  повинне  бути  завжди  перед  очима  того,  хто  має  Контакт.  Ці  Знання  ніколи  не  даються  аби  так,  на  напризволяще,  на  розвагу  тому,  хто  їх  приймає.  Вони  Даються  для  того,  щоб  люди  навчилися  використовувати  їх  для  поліпшення  свого  життя,  виправлення  його  на  шлях  добра.  Але  конкретне  Читання  цих  Знань  -  справа  особиста.
65.
Ніколи  не  можна  використовувати  отримані  Знання  для  досягнення  корисної  мети.  З  точки  зору  Космосу  в  цю  категорію  входять  будь-які,  всякі  прояви  користі  -  від  грошей  та  до  славомарності.
66.
Нам  бажано,  щоб  усі  Вчителі  та  їх  учні  могли  мати  спілкування  між  собою  як  [i]по  вертикалі[/i],  так  і  [i]по  горизонталі[/i].  Іншими  словами:  Вчителі    не  повинні  мати  між  собою  перепони.  Тому  девіз  кожного  сенситива  (контактора)  повинен  бути  таким:  [i]"Я  знаю  те,  що  ви  не  знаєте;  ви  знаєте  те,  що  я  не  знаю.  Прошу  вашої  згоди  на  спілкування  та  обмін  Знаннями".[/i]
67.
Для  умов  обміну  Знаннями  необхідно,  щоб  основні  параметри  цих  Знань  сходилися  як  для  сенситивів,  так  і  для  їх  Вчителів.  Тому  необхідно  мати  ще  і  таке  гасло:  [i]"Кожен  має  своє  поле  діяльності,  але  Божа  Воля  вимагає  всіх  об'єднатися  під  Прапором  Добра  та  подолати  розбіжності  у  трактуванні  цього  добра.  Добро  не  може  прикривати  Зло  та  зло."[/i]
68.
Нам  необхідно  завжди  йти  один  за  одного  з  відкритим  серцем  та  щирими  бажаннями  допомогти  один  одному.
69.
Вчитель  та  його  учень  повинні  завжди  шукати  спільників.  Але  Вчитель  шукає  їх  через  свого  учня,  а  учень  шукає  допомогу  Вчителя.
70.
Той,  хто  вийшов  на  шлях  боротьби  зі  Злом,  не  повинен  думати,  що  Зло  є  найголовніший  його  ворог.  Його  найголовнішим  ворогом  є  те  зло,  що  має  повсякденний,  звичайний  вигляд,  до  якого  усі  призвичаїлися,  яке  просякло  всі  кістки  та  м'язи  людей  та  їх  справ.  Це  зло  фактично  і  є  Злом,  бо  в  Космосі  Зло  -  це  один  із  обертів  багатомірного  обертання  Всесвіту,  а  на  Землі  Зло  стало  суттю  життя,  яке  повинне  продовжувати  ланцюг  Безсмертного  втілення  Душ.
71.
Земне  Зло  зараз  є  найголовнішою  небезпекою  для  Всесвіту,  бо  воно  вийшло  із  під  контролю  не  тільки  Бога,  Розуму  та  НадРозуму,  а  і  Космічного  Зла.
72.
Космічне  Зло  зараз  втілюється  не  тільки  і  не  стільки  в  душах  людей,  скільки  в  їх  думках,  бо  чорні  думкоформи  отримують  все  більше  і  більше  підтримки  в  буденності  життя  земного.  Тому  для  кожного  сенситива  головною  метою  є  виховання,  виправлення  та  коригування  душ  людей.  Але  при  цьому  кожний  сенситив  повинен  своїм  прикладом,  своїм  життям  ілюструвати  свої  дії.  Кредо  такого  сенситива:  [i]Від  спрощення  отупілого  та  змарнілого  життя  -  до  різноманітності  добрих  вчинків![/i]
73.  
Коли  приходить  біда,  то  сенситив  повинен  бути  в  перших  лавах  рятувальників,  бо  він  ЗНАЄ  наперед  про  наближення  біди,  про  її  суть  та  строки.
74.
Кожний  сенситив  відомий  Вищи  Силам,  але  треба,  щоб  він  був  відомий  і  самому  сенситиву.

10.05.1991
76.
Кожна  людина,  у  якої  почали  Відкриватися  чи  були  Відкриті  від  народження  сенсорні  здібності,  повинна  розуміти,  що  це  є  дар  Божій.  Тому  вона  повинна  берегти,  розвивати  та  пестити  цей  дар,  щоб  він  перетворився  в  Дар.
77.
Той,  хто  усвідомив  це,  повинен  усвідомити  і  те,  що  він  автоматично  стає  з  цього  моменту  представником  Вищого  Розуму  на  Землі.  Тому  його  життя  повинне  з  цього  моменту  будуватися  по  Законам  Космічним*,  а  не  буденно  земним.
78.
Перед  такою  людиною,  яка  має  Дар,  завжди  є  три  шляхи  подальшого  формування  свого  життя.
79.
[i][b]Перший  шлях  [/b][/i]-  повністю  віддати  себе  Дару  і  знехтувати  все  земне.  Такий  шлях  Вищі  Сили  зараз  не  засуджують,  безумовно,  але  звертають  увагу  на  те,  що  цей  шлях  хибний,  бо  він  веде  до  індивідуалізму/капсулюванню.  Людина  така  вирощує  в  собі  Святий  Дух  заради  самого  себе.
80.
[i][b]Другий  шлях  [/b][/i]-  суто  земний.  Людина  починає  рано  експлуатувати  свій  Дар  на  свою  потребу.  Цим  шляхом  рано  чи  пізно,  але  йдуть  більшість  із  екстрасенсів,  сенситивів.  При  цьому  вони  проголошують,  що  несуть  добро  людям.  Але  часто-густо  це  є  полуда,  бо  під  маскою  боротьби  за  Добро  такі  люди  несуть  і  Зло  людям,  бо  це  зло  вони  вирощують  в  собі  і  воно,  прикриваючись  щитом  Добра,  кує  зброю  у  вигляді  жадібності  до  грошей,  слави,  авторитету,  у  вигляді  нетерпимості  до  інших  і  навіть  заздрощів,  гордині.
81.
[i][b]Третій  шлях[/b][/i]  -  на  відміну  від  Другого,  який  Вищі  Сили  засуджують,  найбільш  придатний  в  умовах  земного  життя.
Це  шлях  балансування  між  потребами  суто  земними  та  Космічними.
Найдоцільніше,  щоб  кожний  сенситив  оговорив  свій  власний  шлях  із  своїм/своїми  Вчителем/Вчителями,  розробив  для  себе  свої  власні/особисті  Правила  і  жив  по  ним,  оновлюючи  їх  залежно  від  свого  духовного  росту.
82.
Кожний  шлях,  обраний  сенситивом,  все  єдино  приведе  його  до  Бога,  бо  Бог  -  це  втілення  Вищого  та  НадВищого  Розумів.  Тому  сенситив  повинен  дбати,  щоб  його  шлях  був  як  можна  більш  монолітний,  не  роз'їдений  чорнотою  вчинків  та  неподолянням  труднощів.
83.
ТРЕБА  ПАМ'ЯТАТИ:
Здібності  сенсорні  є  не  у  всіх  людей;
Серед  тих,  у  кого  вони  є,  не  всім  дають  можливість  їх  розкрити;
Серед  тих,  кому  Розкривають,  мало  є  тих,  кого  Кличуть;
Серед  тих,  кого  Кличуть,  мало  є  тих,  хто  Чує;
Серед  тих,  хто  Чує,  мало  є  тих,  хто  Розуміє;
Серед  тих,  хто  Розуміє,  мало  тих,  хто  Хоче;
Серед  тих,  хто  Хоче,  мало  є  тих,  хто  Може;
Серед  тих,  хто  Може,  мало  є  тих  кому  Дозволяють;
Серед  тих,  кому  Дозволяють,  мало  є  тих,  хто  Йде;
Серед  тих,  хто  Йде,  мало  є  тих,  хто  йде  Вірним  Шляхом;
Серед  тих,  хто  Йде  Вірним  Шляхом,  мало  є  тих,  кому  Дається  Дар!
Тому  той,  хто  Отримав  Дар,  несе  відповідальність  перед  Тими,  Хто  йому  Дав  Дар,  перед  Носіями  Розуму,  перед  людьми  Землі,  перед  самим  собою!
84.
Спілкування,  яке  утворюється  між  Вчителем  та  Учнем,  обумовлює,  що  Дар  буде  розвиватися,  набувати  сили  та  ваги  тільки  при  умові  сумлінного  Навчання,  а  не  по  поруху  пальця.
Якщо  до  людини  ніби-то  раптово  прийшов  Дар,  то  це  тільки  означає,  що  Вищі  Сили  дали  людині  Аванс,  а  його  треба  відпрацювати  своїм  духовним  розвитком,  своїм  Навчанням.
85.
Вчитися  треба  у  Бога,  у  людей,  у  природи,  але  не  можна  вчитися,  маючи  злі  та  подібної  різноманітності  чорні  наміри.  Кара  неминуча.
86.
Сенситив  ніколи  не  повинен  поспішати  робити  висновки  з  інформації,  що  йде  до  нього  з  Тонких  Світів,  бо  ця  інформація  завжди  спотворюється  забрудненнями  його  душі**.  Чисті  душі  наближають  вірогідність  та  правдивість  інформації,  що  йде  до  них,  до  100%.

*******
Примітка:
*  Назва  умовна  і  прийнята  тільки  тому,  що  вона  стала  штампом  в  літературних  джерелах;
**  Коли  використовується  слово  "душа",  то  мається  на  увазі  внутрішня  суть  людини,  а  коли  "Душа",  то  мається  на  увазі  Симбіонт  людини,  який  є  Носієм  Життя  і  включенням  живої  людини  в  ТриЄдність  Середовище/Життя/Розум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504801
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


горлиця

БІДА!


Бувають  дні  такі  сумні  і  безнадійні  ,
Все  пахне  пусткою,  шукаю  співчуття.
Подруг  питаю-    як  у  вас,  чи  гарні  мрії?
Як  ви  очищуєте  біль  ,  свогo    життя?

І  дивну  відповідь  дала  мені  подруга,
Ану  повісьмо  наші    біди  на  шнурку,
Нехай  повісять  й  інші  у  кого  наруга,
І  виміняй  собі    найлегшу,  будь  яку!  

Зробила  так,  як  радила!  Шнурок  нагнувся
Під  тяжістю  різноманітних  наших  бід,
Там  де  моя  біда,  шнурок  уверх  напнувся,
Була  найлегшою.Забрала  в  свій  орбіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504569
дата поступления 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014


kulbabka

Крізь бірюзові скельця

Крі́зь  бірюзові  скельця
Сонце,  неначе  лайм.
Слухаю  ритми  серця,
Літо  в  мені  онлайн.
Зві́льна*  сотаю  стежку
Через  густі  лани.
Вставивши  свіжу  флешку,
Червень  гортає  сни.
Хвилі,  немов  позлітка,
Весело  шурхотять,
В  радощів  -  безлімітка,
Сонцю  кричу:  "Дай  п'ять!"
Тепла  його  долоня
Лине  навстріч  моїй!
Цідить  сонливий  сонях
Промені  поміж  вій.
Крізь  бірюзові  скельця  -  
Неба  аквамарин,
Між  децибелів  серця
Вібротони́  судин.
Шепіт  морської  піни
В  мушельках  теплих  вух,
Скелі,  як  бедуїни,
На  трав'яний  кожух
Сіли  лічити  хмари
Крізь  золотий  пилок.
Проблиски,  мов  динари,
Сиплються  між  гілок.
В  турці  парує  кава,
Наче  арабська  ніч.
Сонце  моє  русяве,
Клич  за  собою,  клич...
Літо  моє,  не  сердься,
Вітер  у  голові!
Крізь  бірюзові  скельця
Фарби,  немов  живі!


[i]*Звільна  -  повільно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата поступления 05.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Николя-бабА

На березі річки старої (посилання на кліп)

http://youtu.be/-1UYQSyhhR0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504788
дата поступления 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014


Дід Миколай

Частинка Лесиної пісні.

Віночок  з  маків  на  голівці
В  очах  бездоння  синява.
З  волошок  небо  по  краплинці,
Волинь  зібрала  у  жнива…

Струмить  серпанок  на  стежині,
Розкинув  лугом  два  крила.
Умивши  ніженьки  дівчині,
Шовкові  трави  вистила.

За  гаєм  далеч  забриніла,
Здійняла  струни  потайні.
Сердечко  в  тілі  оп’яніло,
Як  тепло  й  сонячно  мені.

Збудилась  з  Лесиної  Пісні,
Як  з  кліті  вирвалась    душа.
Красі  простори  стали  тісні,
Заграла  скрипка  Лукаша.

Красуня  бігла  по  долині.
Мені  назустріч  беріжком.
Ох  і  дівчата  на  Волині,
Що  мед  горішній  з  молоком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504250
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014


Світлана Моренець

ПРО КУТИ

                                           "Я  с  детства  не  любил  овал,
                                               я  с  детства  угол  рисовал."
                                                                                   И.  Коган


Я  не  приймаю  це.  Кинджальна  гострота
лишає  рани  і  синці  болючі,
в  кутах  –  безкомпромісна  прямота,
а  в  гіршім    разі,  –  тупість  чи  колючість.

Кут  –  це  безвихідь,  свара,  шлях  назад,
що  без  жалю  руйнує  наші  плани,
раптовий  злет  чи  безупинний  спад  –
все  блискавичне  –  це  душевні  злами.

Це  не  моє:  гостроти,  різкість,  шквал,
у  всьому  я  гармонію  шаную.
Ні!  Я  –  лише  за  плавність,  за  овал,
за  розуміння  й  гнучкість  голосую...

--------------------------------------------
Коли  все  гладко  й  тихо  –  то  ось  так  мудрую
і  за  гармонію  овальну  голосую...
А  відшмагає  доля,  як  з  берези  прут,  –
ховаюсь  страусом    в  свій  любий  "п'ятий"  кут!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504140
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Любов Ігнатова

Коли замовкають вірші…

Коли  замовкають  вірші  -
Впадає  душа  в  летаргію,  
І  крила  втрачають  мрії,  
І  ночі  стають  темніші...  
І  попіл  тих  слів  згорівших  
Змивають  дощів  краплини...  
Пече  десь  усерЕдині,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Від  них  залишаються  шрами,  
Думки  стають  ворогами,  
І  спади  стають  крутіші...  
Вкриваються  пилом  ніші,  
Де  вчора  іскрились  рими;  
Чуття  вкриті  шаром  гриму,  
Коли  замовкають  вірші...  

Коли  замовкають  вірші  -
Тьмяніє  весь  світ  навколо,  
Втрача  аромат  матіола,  
І  зорі  стають  блідіші...  
Записую  сни  торішні...  
Напевно,  я  завинила,  
Згорнувши  свої  вітрила  -
В  мені  замовкають  вірші...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Борода

Хто справжній друг

Старенька  Європа  про  слово  "війна"  
давно  вже  забула,  хоч  війни  бували.  
Відвикла,  безпечна.  Й  вона  не  одна,  
бо  світ  просить  миру.  Багато  чи  мало?  

Старенька  Європа  позбавитись  зла  
порадила  чесно  за  Кодексом  Права,  
а  "братня"  Росія  усе,  що  змогла  
зробила,  ганебна,  щоб  бійня  тривала.  

То  хто  справжній  друг?  Хто  нам  руку  чи  меч?  
Хто  своє  лице  не  ховає  в  забрало.  
Хто  щастя  будує  без  війн  й  ворожнеч,  
агресора  б"є  згідно  писаних  правил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504121
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

СПІЛЬНА ПОДУШКА

                                                                                   [i]NN

Хто  з  нас  не  мріяв…  про  спільну  подушку,
Про  нерозлучність  коханих  сердець?..
Хоч  не  завжди  потрапляє  на  мушку
Те,  що  шукає  лукавий  стрілець…    

Спільна  подушка  –  це  хата  читальня…
Гра  в  драмтеатрі  і  спів  солов’я…
Бога  напутливе,  щире  вітання:
Разом  навіки  –  від  А  і  до  Я.

Спільна  подушка  –  це  біди  і  радість,
Все,  що  не  стане,  –  ділиме    на  двох;  
Спільна  подушка  –  це  труд,  не  парадність:
Твій,  мила,  видих,  його,  звісно,  “вдох”.  

Спільна  подушка  –  це  ваша  родина,
Щасна,  здорова,  єдина  сім’я…
Грізна  нагряне,  не  дай  Бог,  година  –
“Ми  нерозлучні,  кохана  моя!”

З  неї,  злостивці,  сміятись  не  можна:
По́стіль  не  вами,  а  Богом  дана!
Хай  її  візьме  достойниця  кожна  –  
Й    “спільність”  по  праву  оцінить  сама…    

Спільна  подушка    –    це  приспана  доля,
Рай  неземний  для  коханих  сердець,
В  котрих  нуртує  свавільна  сваволя  –
Стати  освідченими  під  вінець.

Спільно  ж  любіть  її,  –  теплу  й  холодну,  –
Майте  таку,  яку  Бог  вам  дає…
Слів  не  кидайте  пустих  і  голодних...
Тіштеся  тим,    що  вона  у  вас  є!  

08.06.014[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
дата поступления 07.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Радченко

А Ви не купите нам картоплі

                         Намічені  справи  були  зроблені  і  Наталя  з  чоловіком  збиралися  в  гості,  до  чоловікового  двоюрідного  брата,  який  жив  в  селі,  кілометрів  за  30  від  міста.  Вона  вже  закривала  хатні  двері,коли  Василь  запитав:  «Паспорт  взяла?»  «Господи,  все  не  можу  звикнути,  що  зараз  потрібно  обов'язково  при  собі  мати  паспорт»,-  зітхнула  жінка.  
                         День  був  спекотним,  на  небі  ні  хмаринки,  вітерець  вривався  в  вікна    й  куйовдив  волосся.  Виїхали  за  місто,  повернули  на  дорогу,  яка  вела  в  село.  Через  декілька  хвилин  побачили  блок-пост.  Підїхали  до  нього,  зупинились,  Міліціонери,  зовсім  хлопчики,привіталися  «Добрий  день»,  «Здравствуйтє»  й  почали  огляд  машини  і  документів,  запитували:  куди,  до  кого,  чи  будемо  повертатися  в  місто.  Василь  відповів,  що  вони  побудуть  в  гостях  і  через  декілька  годин  повертатимуться  в  місто.
                       Блок-пост  був  розташований  в  посадці,  з-за  дерев  вийшов  чоловік  віком  старший  за  всіх  і  запитав:  «Дядь,  а  ви  не  купите  нам  два  кіла  картоплі»,  і  протягнув  гроші.  Василь,  відвів  руку  з  грішми  і  сказав:  «Які    гроші.  Чекайте.  Буде  вам  картопля».  Сів  в  машину  і  вони  поїхали  далі.  Наталя  декілька  хвилин  мовчала,  а  потім  прошепотіла:  «  Господи,  вони  ж  не  просили  ковбаси,  печива  чи  цукерок.  Тільки  картоплі…».  Їхали  мовчки  до  самого  двору,  їх  уже  зустрічали  Катя  і  Сашко.  Вони  зразу  ж  запитали:  «На  блок-посту  все  нормально?».  Наталя  і  Василь  розповіли,  що  хлопці  просили  привезти  картоплі.  Не  обійшлося  без  жіночих  сліз  і  міцних  чоловічих  слів.  
                             Час  гостювання  пробіг  швидко  і  Наталя  з  Василем  почали  збиратися  в  дорогу.  Катя  принесла  відро  картоплі,  солоного  сала,  банку  огірків,  молодого  часнику,  літрову  банку  тушкованого  м'яса,  олію.  В  крамниці  купили  хліба,  печива,  цукерок,  солодкої  води.  Біля  блок-поста  їм  показали,  що  вони  можуть  їхати  далі,  але  Василь  зупинив  машину  і  запитав  :  «А  де  ваш  старший?  Вам  тут  передачка».  Наталю  і  Василя  провели  до  «кухні»,  там  стояв  стіл  і  лавки.  Під  деревами,  на  землі,  відпочивало  декілька  хлопців.  Коли  Наталя  виклала  три  ще  теплих  палянички  на  стіл,  хлопці  загомоніли:  «Гля,  тітка  нам  і  хліба  привезла,  як  пахне!».  Дитячі  усмішки,  щасливі  очі...  як  ножем  по  серцю.  
                                 Всю  дорогу  їхали  мовчки.  Розпач  і  біль  наповнювали  душу  і  серце.  Думки  товклися  в  голові,  як  навіжені.  Наталя  тихо-тихо  прошепотіла:  «Вони  попросили  тільки  картоплі.  Тільки  картоплі…Господи,  почуй  молитви  матерів  і  батьків,  дружин  і  дітей.  Господи,  почуй!».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504037
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Світлана Моренець

ДІМ МІЙ, МОЯ УКРАЇНОНЬКО!. .

Дім  мій,  моя  Українонько!
Краю  згорьований,  зболений!
Ти  –  мов  захмарена  зіронька,
нерв  мій  болючий,  оголений!

Зраджена,  в  серце  поранена,  
па́синками  вщент  розорена,
нагло  брехнею  споганена...
слава  героїв  спотворена...

Завжди  привітна  до  кожного,
домом  й  чужинцям  ставала  ти...
З  волі  ординця  безбожного,
ворог  вповзає  навалою.

Стоптаний  край,  закривавлений
круками  з  поля  сусіднього...
Але  відродиться,  вславлений,
чистий  від    за́йди  негідного!

Земле  моя  незахищена,
корінь  мій  древа  родинного!
Ти  потребу́єш  очищення  
нашого.  Всіх  –  до  єдиного!!!

                                   8  червня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503943
дата поступления 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014


Олекса Удайко

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

На  стіл  робочий  ненароком,
Мов  необачний  вибрик  долі,
Промінчик  сонця  одиноко
Упав  мені  по  Божій  волі.

І  відблиск  вглиб  душі  поринув,
Розворушив  і  дні,  і  ночі,
А  потім  враз  мене  покинув,
Як  на  світанні  –  сни  дівочі...

І  на  столі  вже  знову  пусто,
Вже  знов  така  ж  робоча  згуба.
О  зайчик  мій  –  святая  пустинь!
Тебе  я  знов  чекати  буду.

1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Олекса Удайко

АНТРАКТ*

                                                                           [i]    [b]Ірині

Не  варто  красуні  в  роках  зізнаватись...
Хай  буде  хоч  скільки!  Бо  то  все  пусте.
Найкраще  було  б...  їй  ще  раз  закохатись,
Створити  оазу  посеред  пустель.

І  в  серці  леліяти  віру  й  надію  -
Пів-віку  для  жінки  -  це  лише  антракт!
Вистава  триває...  Продюсера  мрія  –
Новий  підписати  із  нею  контракт!

Життя,  як  відомо,  всього  лише  ліла**  –
Майстерно  змонтована  Богова  гра!
А  ми  в  ній  актори!  Беріться  за  діло  –
Заучуйте  ролі,  бомжі  …  й  доктора![/b]

31.05.2014[/i]
________
*Навіяне  віршем,  опублікованим  щойно  «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За  індуїстською  теософією  –  гра  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
дата поступления 31.05.2014
дата закладки 01.06.2014


Любов Ігнатова

Донечці

Вже  парта  не  чекатиме  на  тебе  ...
І  дзвоник  не  для  тебе  пролуна  ...
Бринить  дощами  посивіле  небо,
І  нерви  -  перетягнута  струна  ...

Тепер  ти    гостя  будеш  в  рідній  школі  :
Так,  забіжиш  колись  згадать  свій  клас  ...
Не  помились  на  перехресті  долі,
Бо  не  повернеш  в  інше  русло  час  ...

Востаннє  форму  фартух  прикрашає,  
Востаннє  бантики  в  волоссі  розцвіли  ...
Дитинство  відліта  за  небокраєм
Пташатком  білим,  трепетно  -малим  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502099
дата поступления 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014


горлиця

Спасибо за науку, Путин!


Пока  ты,  Путин,  не  начал  нам  "помогать",  мы  не  знали  многих  вещей.
 
-    Мы  не  знали,  как  расстреливают  снайперы  мирных  людей.
 
-  Мы  не  знали,  что  такое  диверсионные  операции.
 
-  Мы  не  знали,  как  выглядит  терроризм.
 
-  Мы  не  знали,  что  под  активистами  и  мирными  русско-язычными  украинцами  россияне  подразумевают  специально  обученных  людей,  вооруженных  зенитно-ракетными  комплексами,  гранатометами,  минометами,  автоматами  калашникова  российского  производства.
 
-  Мы  не  знали,  что  русско-язычных  украинцев  многие  годы  притесняли  в  Украине.
 
-  Мы  не  знали,  что  россияне,  живущие  в  Украине,  могут  быть  настолько  украинцами  и  патриотами,  что  многие  из  них  вместе  с  нами  борятся  за  нашу  и  вашу  свободу.
 
-  Мы  не  знали,  что  друг,  брат,  родственник,  живущий  в  России,  будет  верить  тому,  что  расскажут  об  Украине  Путин,  Киселев,  Чуркин,  Лавров  и  прочая  нечисть  из  зомбоящика,  а  не  нам,  украинцам,  близким  людям  и  просто  свидетелям  и  участникам  событий.
 
-  Мы  не  знали,  что  россияне,  по  первому  зову  Вовы  Путина,  готовы  взять  оружие  в  руки  и  прийти  нас  грабить  и  убивать,  особенно  в  тот  момент,  когда  мы  пытаемся  подняться  с  колен.
 
-  Мы  не  знали,  что  великую  русскую  нацию,  исторически,  культурно  и  духовно  богатую,  десятки  миллионов  людей,  можно  лишить  воли  и  способности  мыслить  критически  и  заставить  оставаться  в  коленно-локтевой  позиции.
 
-  Мы  не  знали,  насколько  высок  процент  продажных  пропутинских  шлюх  среди  деятелей  российской  культуры  и  искусства.  Надежда  Бабкина,  Геннадий  Хазанов,  Федор  Бондарчук,  Михаил  Боярский,  Сергей  Безруков,  Валерий  Гергиев,  Николай  Расторгуев,  Андрей  Могучий,  Олег  Газманов,  Олег  Табаков  в  открытом  письме  поддержали  Путина  и  его  действия  в  адрес  Украины.
 
-  Мы  не  знали,  что  поребриком  в  Питере  называют  бордюр,  но,  благодаря  знаменитому  "не  заходи  за  поребрик",  мы  узнали.
 
-  Мы  не  знали,  что  война  по-путински  -  необъявленная  подлая  война  с  пытками,  убийствами,  провокациями,  диверсиями,  выкалыванием  глаз,  отрезанием  ушей  и  вспарыванием  животов  украинским  патриотам.
 
-  Мы  не  знали,  что  в  России  есть  патриоты  Украины  и  чистокровные  бандеровцы,  которых  мы  любим  теперь  еще  больше:  Армен  Джигарханян,  Лия  Ахеджакова,  Борис  Акунин,  Олег  Басилашвили,  Наталья  Фатеева,  Юрий  Шевчук,  Борис  Гребенщиков,  Сергей  Юрский,  Андрей  Макаревич,  Валентин  Гафт,  Андрей  Мягков,  Михаил  Жванецкий,  Сергей  Гармаш,  Марк  Захаров,  Елена  Яковлева,  Галина  Волчек,  Владимир  Гостюхин,  Федор  Добронравов,  Леонид  Броневой,  Александра  Яковлева,  Александр  Балуев,  Юрий  Стоянов,  Станислав  Садальский,  Александр  Розенбаум,  Даниил  Гранин,  Марат  Башаров,  Сергей  Маковецкий,  Дмитрий  Харатьян,  Михаил  Кокшенов,  Эманнуил  Виторган,  Леонид  Куравлев,  Эльдар  Рязанов,  Андрей  Кончаловский.
 
Теперь  мы  знаем.  Спасибо  за  науку,  Россия.Гори  в  аду,  Вова...  после  смерти.  А  при  жизни  -  ПНХ!
 
СЛАВА  УКРАИНЕ!!!  ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!!
 
reukraine.blogspot.com

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501819
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Мазур Наталя

Поету-романтику

.                                        (  І.М.Г.)

Він  йде  додому,  де  гірка  пітьма
Його  чекає.  Відмикає  двері,
За  стіл  сідає,  що  біля  вікна,
І  залишає  мислі  на  папері.

Про  що  вони?  Та  майже,  як  в  усіх:
Про  теплий  подих,  лагідний  цілунок,
Про  зустріч,  потиск  рук,  жіночий  сміх,
Про  дрібку  щастя.  Зморщок  візерунок

Кругом  очей  збирається.  Проте
Із  серця  струменіє  щира  ніжність,
Безмежна  доброта,  тепло  святе,
І  щедро  виливається  у  вірші.

Так  день  за  днем  іде,  за  роком  рік...
Та  книгами  і  творчістю  багатий,
Поет-романтик,  просто  -  чоловік,
Несе  свій  хрест  і  Божий  дар  писати.

10.12.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501652
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Любов Ігнатова

Котикоранок

У  моєму  саду  білим  котиком  ранок  дрімає,
Розтрусивши  росу,  ніби  низку  коштовних  перлин  ;
І  клубок  вогняний  визирає  ріжком  з  небокраю
У  віночку  пухких,  щойно  випраних  дощохмарин.

Заплітає  трава  ще  не  скошені  коси  шовкОві,
І  волошки  синЯть  і  без  того  яскраву  блакить  ;
В  полуничок  яснИть  полум'яно  -червона  обнова,
І  бджілками  гледичія  жовто-медова  бринить.

З  кучерявих  півоній  звучать  аромати  симфоній,
З  ніжно-флейтовим  соло  в  рожевості  чайних  троянд  ;
П'є  метелик  нектар  на  квітковій  духм'яній  долоні,
Наливається  соком  лоза  виноградогірлянд.

У  волоссі  весни  -  уже  геть  посивілі  кульбабки
Парашутяться  снами  маленьких  крилатих  зернЯт  ;
Котик  -ранок  для  них  підставляє  розвітрену  лапку  -
Час  зродити  життя,  тож  нехай  собі  вільно  летять!  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501737
дата поступления 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014


Віктор Ох

ДИВО КОХАННЯ (V)



Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13[/youtube]
                                                                               
                                             
Глянеш  ніжно  –  і  розтане  сніг,
Усміхнешся  –  сонечко  засяє,
І  голублять  промені  ясні
Проліски  кохання  в  світлім  гаю.

З  губ  твоїх  цілющої  води
Я  нап`юся,  мов  з  берези  –  соку,
Стану,  наче  легінь  молодий,
Наче  птах,  полину  в  даль  високу.

Подих  твій  ласкавий  надихне
Сотворити  крилами  поему
Щастя  легко  на  папір  зітхне:
«Ти  –  весна,  весна  в  житті  моєму!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501242
дата поступления 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014


Дід Миколай

Чужиною втомились літа…

Синьоока  моя  Україно,
Батьківщини  моєї  розмай.
Обніми  свого  рідного  сина,
Що  летить  в  твій  затьохканий  гай.

Не  моя  була  в  томУ  причина,
Завела  мене  доленька  в  даль.
Тож  без  тебе  зростав  сиротина,
Пожалій  сиротину,  не  жаль.

Ген  для  хати  п’янка  черемшина,
Простягає  гілки  з  майбуття.
Обнімає  крилятками  сина,
Наче  пташка  в  гніздечку  дитя.

Голубінь  волошкового  клину,
Вишиванкою  гріє  жита.
Біля  річки  пахучу  ожину,
Заціловано  п’ють  небеса.

Зупинюся  і  також  нап’юся,
Омочу  свої  спраглі  вуста.
Накінець  я  собі  признаюся,
Чужиною  втомились  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501048
дата поступления 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014


kulbabka

Корицева донна

[i](навіяне  поезією  Сергія  Осоки  "Мадам  Донателла")[/i]

Корицева  донна
стоїть  на  терасі  нічній,
велюрова  сукня  блищить,
ніби  шкіра  пантери,
і  профіль  її  витікає
чорнилом  у  скверик,
і  кров  закипає  
подвійним  еспрессо  у  ній.

Самотня  і  горда,
цигаркою  дражнить  імлу,
роздмухані  іскри,
мов  паприка,  в'їлись  у  вени...
І  погляд  її  неприкаяно-
гірко-шалений,
мов  лазер  тонкий,
розсікає  застиглу  смолу.

Корицевій  донні
так  личить  лискучий  велюр,
у  ньому  вона,  ніби  пара,
легка  й  безтілесна,
налиті  глінтвейном,
паша́ть  оксамитові  перса
і  глянцевим  полиском
вабить  її  манікюр.

Між  пальців  худих
розтікається  сивий  димок
і  губи  її  кровоточать
солодким  мускатом,
розщеплюють  спазми
у  тілі  кожнісінький  атом,
і  подих  терпкий  обпікає
вогнем  до  кісток.

Корицева  донно,
спокусо,  спокуто  гірка,
ти  диханням  рівним  
затлумила  крики  і  кроки!..
Під  атласом  шкіри
вирують  рубінові  соки
і  ніч,  мов  пантеру,
твоя  приручає  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500861
дата поступления 23.05.2014
дата закладки 24.05.2014


Мазур Наталя

Моя земля

Моя  земля  так  спрагло  хоче  миру,

Так  стогне  в  цей  страшний  і  дикий  час.

Моя  земля  чудова,  наче  диво,

Зустріти  ще  світання  має  шанс.

Затихне  біль  і  відшумлять  тривоги,

Бо  це  безглуздя  -  в  бій  на  брата  йти.

А  всі  стежки,  і  всі  прямі  дороги

Додому  приведуть,  як  не  крути.

21.05.2014  -  20:58



Оригінал

МОЯ  ЗЕМЛЯ

автор:  Enola
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500304

Моя  земля  так  жадно  хочет  мира,

Так  стонет  в  этот  страшный,  дикий  век...

Моя  земля,  прекрасная,  как  диво,

однажды  все  же  встретит  свой  рассвет.  

Уймется  боль  и  отшумят  тревоги  –  

бессмысленно  идти  на  братьев  в  бой…

А  все  пути,  тропинки  и  дороги,

в  конечном  счете,  нас  ведут  домой.


Для  ілюстрації  використано  картину  художника
з  Кривого  Рогу  І  Просикіна  "Моя  планета  Земля".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500530
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


kulbabka

Голубінь незабудок

Розплеска́лось  небо  поміж  гір
Пригорщами  ніжних  незабудок.
Борознять  колоною  маршруток
Бджоли  напарфумлений  ефір.

Розсікають  чисту  голубінь,
Що  настояв  день  на  медуниці,
На  солодких  пахощах  кориці,
На  смолі  янтарних  мерехтінь.

На  шовкових  кісоньках  верби
Вітерець  музичить,  мов  на  арфі.
Річка  у  меланжевому  шарфі
Берегам  розчісує  чуби.

Мерехтять  наскрізні  гребінці
У  яскравих  сонячних  софітах,
Світяться  зелені  очі  літа
У  краплині  на  моїй  руці.

У  гаю  мелодію  дзвінку
Цвірінчить,  насвистує  синиця
В  діамантах  росяних  іскриться
Бедрик  на  вологому  листку.

В  купелі  квіткових  ворожінь,
Небом  заколисана  вершковим,
Споглядаю  простір  неозорий  -
Незабудок  чисту  голубінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
дата поступления 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Мирослав Вересюк

МАЙДАН ДЛЯ УКРАЇНИ - ЦЕ ГОРНИЛО

Майдан  для  України  –  це  горнило,
В  якому  доля  плавиться  народу!
Історія  не  пишеться  чорнилом,
Ми  кров’ю  здобували  цю  свободу!

Ще  в  сиву  давнину  скликали  Віче,
А  згодом  звали  козаків  на  Раду.
І  навіть  в  двадцять  першому  сторіччі
Майдан  народний  дійсно  має  владу!
 
Завжди  відкрито  обирали  долю
Та  гетьманів  шмагали  батогами.
Найбільш  за  все  ми  цінували  волю
І  землю,  що  дарована  Богами!

Народу  серце  б’ється  на  Майдані,
Душа  живе  у  пісні  і  молитві,
А  сила  наша  в  Вірі  та  єднанні,
Звитягу  ми  покажемо  у  битві!

Майдан  для  України  –  це  горнило,
В  якому  доля  плавиться  народу!
Історія  не  пишеться  чорнилом,
Ми  кров’ю  здобували  цю  свободу!

21.05.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500438
дата поступления 21.05.2014
дата закладки 22.05.2014


Світлана Моренець

"ДУШЕВНІ" МІНІАТЮРИ


***
Світі́ння  душі  –  це  перепустка  в  Небо,
твоя  закодована  суть.
Світі́ння  душі  –  лиш  його  Небу  треба,
по  ньому  нас  Там  впізнають.


***
Яким  безцінним  скарбом  є  життя,
збагне  лиш  той,  хто  в  розквіті  згасає.
Безмежні,  феєричні  почуття
доступні  тій  душі,  що  болі  знає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500137
дата поступления 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014


Світлана Моренець

ЗРУСИФІКОВАНИМ УКРАЇНЦЯМ

На  одному  з  телеканалів  вразила  фраза  жителя  Сходу,  чому  він  ратує  за  приєднання  до  Росії  :"Да  чтоб  мои  дети  разговаривали  на  этой  "ихней  мове"!  Никогда!.."    А  дідусі  і  бабусі  у  нього,  як  з'ясувалося,  –  українці...

Пробачте,  за  різку  розмову,
Я  захищати  честь  берусь:
Не  ображайте  мою  мову,  
Як  нижчевартісну  якусь!
Це  мова  цілого  народу  –
Нащадків  Київських  князів,  –
Що  дух  козацький,  силу,  вроду
Проніс  крізь  темряву  віків.
У  вас  –  позичена,  нерідна,
Моя  ж  –  врожде́на  і  жива,                              
Співуча,  мила,  своєрідна,
Пошану  в  світі  нажила.
Співала  нею  моя  ненька
І  дід,  і  прадід,  і  пра-пра...
Увесь  мій  рід,  що  вже  давненько
Живе  на  берегах  Дніпра.
Пережила  навали,  війни,
Все  чужорідне,  наносне,
Нещирі  "братскіє"  обійми
І  нас,  дасть  Бог,  переживе!
Я  різні  мови  поважаю,
Але  люблю  лише  її,
Котру  хутенько  "забывают"
Манкурти  й  ниці  холуї.
Мою  ріднесеньку  шаную,  
Я  нею  думаю,  творю,
У  ній  матусин  голос  чую,
Я  нею  з  Богом  говорю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499919
дата поступления 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Шон Маклех

Острів яблук

         «Три  дні  і  три  ночі  
             вони  пливли  вздовж  скель  
             і  так  і  зуміли  відшукати  місця,  
             де  можна  було  б  
             пристати  до  берега…»
                   (Скела  «Плавання  Майл-Дуйна»)

Яблука  виснуть  важкими  тягарями
На  островах  нашої  свідомості,
На  гілках  наших  мрій  листянозелених,
Падають  у  траву  життя  –  густу,  як  літо,
Несподівану  як  травневі  зливи,
Гірку  як  полин  нашого  отруєного  часу.
Там  мали  б  водитися  химерні  почварки  –  
Огидні,  як  зайди,  колючі,  як  ці  дні.
Але  там  порожньо.  Стиглі  яблука
Збирають  тільки  втомлені  руки
Моряків  розхристаного  моря  хвилин.
Якби  не  ці  яблука,  якби  не  цей  острів,
Ми  б  не  знали,  що  в  цьому  світі  вітрів
Існує  ще  щось,  крім  солоної  води  «сьогодні»,
Крім  гіркого  присмаку  морської  піни,
Крім  хвиль,  що  співають  пісню  смерті,
Але  острів  яблук  –  нам  трапився…  
Нам  –  орачам  ірландського  моря,
Нам  –  загорненим  в  картаті  тканини,
Нам  –  приреченим  на  блукання…  
Розфарбуйте  це  яблуко  долі
Кольорами  заграви…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499779
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 19.05.2014


Олекса Удайко

Дивовижний сон

                                           
                                             Всім  Іринам  клубу  і  не  тільки…
                                             в  День  великомучениці  Ірини  
                                                     П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я
     

                                                                             [b]Пролог[/b]

…Під  ранок...  Дивний  сон...Чисте,  голубе  небо,  а  в  небі  2  зграї  птахів:  одні  великі  білі  (певне,  гуси),  а  інші  –  менші,  темні  (мабуть,  качки).  Одна  з  малих  була  взята  в  полон  великими.  Останні  знущались  над  меншою,    вона  помирала,  а  всі  малі  птахи  були  байдужими  до  всього,  що  відбувалося,  але  ось  один  хоробрий  селезень  кинувся  визволяти  качку...  Чим  це  все  закінчилось  там,  в  небі  –  невідомо,    бо  сон  раптом  перенісся  на  землю,  де  була  вже...  Жінка  –  мила-премила,  чорнява,  немолода,  з  короткою  стрижкою,  подібна  до  феї...  Вони  вибирали  з  Нею  житло  –  1-кімнатну  квартиру.  Він  Її  так  тепло  і  ніжно  обіймав,  умовляючи  бути  разом  незважаючи  на  те,  що  все  вже  було:  заміжжя,  діти...  минуле...  Та  Вона  така  жадана!..  І  згоду  дала...  А  тут  трапився  якийсь  чоловік...  Незнайомець  просив  ключі  від  квартири  і...  ванну.  "До  чого  б  це"    -  подумав  Він.  У    них  ванни  не  виявилося,  а  була  вона  у...  Ірини.  Святої  великомучениці...    І  ось  Вони  –  удвох  –  виносять  ванну  надвір...  Вона  зовсім  гола,  і  Він  прикрив  собою  її  соромоту.
...Ранок.  У  вікні  яскраве  сонце...  Легкий  вітерець  колише  фіранку,  немов  легеньку  границю  між  потойбіччям  і  реальним  життям...  І  позивні  мобільного  –  пі-пі-пі...  Так,  вістка  із  далекої  Еллади,  що  вже  цілком  збудила  Його  віді  сну.  
               Яв...  
                                                                         [b]Зустріч[/b]

…Аеропорт  Бориспіль.  Він  з  трояндами..  і  чорнобривцями  у  виходу  з  термінала  для  іноземних  пасажирів,  тихий  гомін  серед  зустрічальників:  «Це  з  Салонник?».  «  А  з  Тель-Авіву  вже  прибув?»  Нестримно  закалатало  серце.  Ось  і  Вона.  Квіти  шугонули  догори  в  оскаженілому  привітанні...  Усмішка!  О,  яка  знайома  «усмішка»  на  лиці  у  неї!  Сльози  неймовірної  радості  на  очах  у  Нього...  Ніжний  доторк  вустами  до  щоки.  Який  знайомий  аромат  здорового  жіночого  тіла!  Слова  –    рідкі  і  теплі  –  і...  гострі  погляди  буравлять  одне  одного...  Що  у  кожного  зараз  в  серці?  Якийсь  нестримний  водоспад  давніх,  але  оновлених  розлукою  почуттів  в  Обох!  Чим  триваліша  розлука,  тим  тепліша,  більш  хвилююча  зустріч!  Маршрутка.  Її  рука,  м’яка,  волога  і  тепла  -  у  Його  твердій,  упевненій  руці.  І  -  ні  слова...  Так  би  вічність!..

                                                             [b]  Море    кохання[/b]
                                           
...  В  Крим.  У  вагоні  спокій  і  блаженство...  Ідилія  для  людей,  що  так  давно  чекали  одне  одного.  І  розмови,  розмови,  розмови.  Все  не  переговориш  –  так  багато  вже  позаду  і  ще  більше  попереду!..  
Зустріли,  доставили  в  саме  «туди»,  де  свіже  коров’яче  молоко...  фрукти...  овочі  і...  звабливе,  ні  не  Чорне  –  яскраво-волошкове  море  у  Береговому.  
Спокій  у  природі...  ласкаве  сонце...    Бурхливі  зустрічі,  плани,  суперечки,  непорозуміння,  примирення...  Але  все  –  Їхнє,  рідне...  Нарешті,  прогулянки  там,  де  багато  «сонць  крізь  віття»  і  квиління  чайок...  Серпневе  море  і...  океан  Кохання!  

                                     [b][i]Я  не  увижу  тень  печали:
                                     В  очах  твоих  –  два  янтаря!
                                     Хочу,  чтоб  горести  молчали,
                                     Ненужных  слов  не  говоря.
                                     В  душе  неистовой  –  не  злой  –
                                     Пускай  утонет  крымский  зной![/i][/b]

                                                                     [b]Епілог[/b]

                 ...«Такого  щасливого  купання  у  Морі,  Любові  і  Квітах  у  мене  ще  не  було»  –  мовила  Вона  стримано  після  «шаленої  і  несамовитої»  зустрічі...    мінеральних,  з  присмаком  солоного  поту,  ванн.  
   А  потім  вимушена  довга  розлука...  бо  відпустка  на  Небо  скінчилась.  
                   І  знову  –  ефір...  еСеМеСки...  туга...  згадки...  чекання...квиління  серця...  
                   Яв...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499717
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Валентина Ланевич

Не питай, чом так часто сумує душа.

Не  питай,  чом  так  часто  сумує  душа,
Зворохоблена  нудить  в  білому  світі.
Прагне,  мій  милий,  твойого  тепла,  скрушна,
Просто  правді  глянь  прямо  й  щиро  у  вічі.

Паралельні  дороги,  мов  дві  колії,
Що  невидима  вісь  єднає  життєва.
В  моїм  серці  ти  поруч,  привиджую  дні,
Де  в  любові  купаюсь  -  твоя  -  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Світлана Моренець

НІЧНА ФАНТАЗІЯ (дарую Джаннеточці Даклін)


Від  втоми  й  духоти  Земля  зітхає
І  прохолоди  вечора  чекає.
Скидає  з  себе  пелени  прозорі  –
Їй  нічка  хутко  хутко  вишиває  зорі
На  карнавальній  чорній  пелерині  –  
Землі  на  раут  міжпланетний  треба  нині.
Прошепотівши  на  ніч  дітям  казку,
Вдягла  на  очі  карнавальну  маску,
Ще  й  пришпилила    Місяць-діадему,
Згребла  з  плечей  усі  діла  й  проблеми
Й,  сховавши  під  супутницю-хмаринку,
Гайнула  на  космічну  вечоринку.
Не  з'явишся,  порушивши  дрес-коди,
То  завдаси  усім    планетам  шкоди.
Їм  просто,  безтурботно  лиш  гуляють,
Бо  егоїсти  клопотів  не  мають.
Серед  космічних  пані  –  це  єдина
Трудяга,  хлібосольна  господиня,
Привітна,  щиросердна,  незбагненна.
Дітей  у  неї  –  тьма  неізчисленна!
Всіх  треба  годувати  і  поїти,
Стражденну  флору  соками  налити,
І  фауні  строкатій  раду  дати,
І  homo  sapiens-ам  вкотре  нагадати,
Щоб  не  поводилися  з  меншими  по-панськи,
По-людськи  щоб  жили,  а  не  по-хамськи.
Від  них  –  самі  лиш  клопоти  й  турботи!
То  розіллють  в  морях  якусь  бридоту,
То  "вспять"  повернуть  ріки  –  а  на  біса?
То,  глянь  –  ліси  карпатські  стали  лисі!
І  надра  геть  спустошують  розбійно,
А  то  затіють  справжні  люті  війни...
І  серед  звірів  не  знайти  негідних,
Щоб  нищили  свій  прайд,  собі  подібних!
Ех,  діти!..  Ну  не  можуть  зрозуміти:
Без  тебе  –  ні  секунди  їм  не  жити!

Стомилася  Земля  і  перед  ранком
Затихла  на  годинку,  до  світанку...
Це  вам  не  жарт  –  вік  на  орбіті  пішки!
Здрімни,  рідненька,  відпочинь  хоч  трішки.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499709
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Любов Ігнатова

Такий собі експромт …

Без  тебе  так  сумно  і  важко  на  серці  ...
Між  нами  веснЯні  дощі  пролягли  ...
І  кожна  краплина  у  вірші  озветься
І  пустить  коріння  любові  углиб  ...

Я  знову  і  знову  вплітатиму  Слово
У  кожен  свій  видих,  в  кожнісінький  вдих  ;
Я  пісню  народу  візьму  за  основу,
Таку,  щоби  вітер  буремний  притих  ...

Я  буду  леліяти  думку  про  тебе...
В  ключі  журавлинім  частину  душі
Тобі  відішлю,  обійму  тебе  небом,
Схилюся  до  ніг  у  ряснім  спориші  ...

Я  буду  чекати  твоï  віршоспіви  ,
Як  предки  чекали  вогню  благодать,
Як  зе'млі  чекали  у  посуху  зливи,
Щоб  кожнеє  слово  у  серце  ввібрать  ...

Пиши  мені,  чуєш,  коли  бракне  сили,  
Як  сльози  у  грудях  вогнем  запеклись,
Коли  станеш  птахом,  розправивши  крила,  
Коли  знову  схочеш  злетіти  увись  ...

Це  знову  відповідь  на  відповідь  того  ж  автора  (Serg)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата поступления 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014


Дід Миколай

Зозуленька зупинить листопад.

Гелгочуться  онуки,
Як  гусоньки  малі.
Як  мед  ті  дивні  звуки,
Що  визрів  на  порі.

Заповнює    висоти,
Аж  гріється  душа.
Печатає,  як  соти,
У  осінь  вируша.

А  серденьку  байдуже,
У  грудях  стукотить.
Із  рамочки  зіструже,
Ще  хочеться  пожить.

Роки  нехай  кленові,
Біжать  в  осінній  сад.
Зозуленька  в  діброві,
Зупинить  листопад.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499669
дата поступления 17.05.2014
дата закладки 18.05.2014


kulbabka

Гримить…

Гримить.  Крізна́  краплинна  сітка
То  налетить,  то  зникне  враз,
Огрядна  хмарка,  сива  тітка,
Знічев'я  дра́жнить  контрабас.

Пташки  скрипалять  в  міжребер'ї
Слизьких  і  вимоклих  гілок.
Виводить  дощ,  мов  на  папері,
На  склі  кожнісінький  рядок.

То  спритне  сонце  злиже  почерк,
То  здує  хвацько  вітерець
І,  мов  хлопчисько,  зарегоче,
Чкурне  до  лісу  навпростець,

Де  строгі  сосни  курять  ладан
Із  позолочених  кадил,
Де  у  зволожених  шухлядах
Парфумить  хвойний  еліксир...

Де  трав  магічні  привороти
Кладеш  на  душу,  мов  компрес,
Де  потічки  вплітають  ноти
У  дивовижний  полонез.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата поступления 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014


Любов Ігнатова

Вже вкотре …

Вже  вкотре  розпинаєм  на  хресті 
Людського  Сина  під  гучні  фанфари,
Б'ючи  у  груди  :"Господи,  прости! 
Дай  оминути  праведної  кари!  "...
       
Відпрацювавши  тридцять  срібняків, 
Сльозами  омиваючи  обличчя,
З  проворністю  нікчемних  байстрюків 
Штовхаємо  слабкіших  на  узбіччя  ...
       
На  фантиках  смаколиків  -  зловтіх
Малюєм  ілюзорне  сьоме  небо  ;
Знов  поспішаєм  возвеличить  гріх  ,
Перекрутивши  заповідь  під  себе  ...

Бажаючи  прощЕння  роздобуть, 
Не  молимось  ,поки  не  чуєм  грому...  ...
Знов  Господа  ведем  у  хресну  путь,
Старим  шляхом  вертаючись  додому  ...

Забувши  істину,  що  Бог  -  то  є  ЛЮБОВ, 
Святе  Ім'я  згадавши  вкотре  всує, 
Між  ганчір'яно  -  туфельних  обнов 
За  гроші  індульгенцію  купуєм  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Шон Маклех

Звертання майстра щіток до одного містера

     «Рівність,  брате,  виключає  братство.
         І  в  цьому  слід  розібратись.
         А  рабство  завжди  породжує  рабство.»
                                                                 (Йосип  Бродський)

Містер  Чедвік  стоїть  на  вулиці  Дощів
З    невидимою  парасолькою  Мадейри,
А  якийсь  чорноокий  чоботар  Езоп
Гукає  йому  слова  вузькооких  гуків:
«Містере!  Ви  би  краще  взули  черевики,
Або  взули  оту  мадам  в  чоботи-лінкори,
Бо  Джон  Ленон  знову  став  Леніним
І  вічно  живим  і  комою  в  заповіті  кесаря.
Не  ходіть  босоніж  тротуарами  «а-ля-рюс»  -  
Ви  ж  джентльмен  або  схожий  на  нього  коп.
Пильнуйте  свого  саквояжа,  в  якому  
Крім  морфію  живуть  миші  карного  кодексу.
Ви  ж  доктор,  чи  то,  вибачаюсь,  лікар.
Коротше,  знахар  –  лікуєте  водогони
Міста  з  гучною  назвою  Вікна  На  Схід
(Бо  шибки  дзвенять,  а  Ви  в  молодості
Так  хотіли  стати  фельдшером
І  ставити  клізму  бульдогам  королівства).
Містере!  Ваші  окуляри  ілюмінатори,
Ви  сам,  як  капітан  підводного  човна:  
Давайте  глуху  команду  «занурення»
Тарганам  нашого  часу.  Моя  вакса
Це  колір  Ваших  днів.  Пасує  циліндрам.»
Але  майстра  щіток  давно  ніхто  не  слухає,
Не  чує,  бо  навіщо.  Вуха  заткані  ватою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499313
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Олекса Удайко

Я по́няв…

«Ти  по́няв?»  –    сантехнік  понуро  моргнув  
У  бік    ожило́го    сортиру:
Утричі  підняв  за  роботу  ціну́,
Неначе  на  газ  чи  квартиру…

«Ти  по́няв...»  –    промовив  старий  санітар
Й  підставив  кишеню…  «для  чаю»  
Та  скільки  ж  платні  тої  в  нього?..  Кошмар!
Цьому  я,  мабуть,  вибачаю…
 
«Ти  по́няв...»  –  так  нагло  бубнить  бюрократ
І  лізе  в  кишеню  клієнту…
А  той  заробляє,  мо’,  й  менше  в  стократ    –
Чиновник  не  впустить  моменту!
   
Але  як  хірург  вимага  кілька  «штук»,
Хоч  знає,  що  вмре  вже  бабуся,
Я  «по́няв»:  моєму  народу…  каюк!
Піду  і  натхненно…  нап'юся...  

15.05.2014

___________
*О,  цей  суржик!  Якби  ж  тільки  на  язиці  –  в  душі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499299
дата поступления 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


kulbabka

Періщить дощ

Періщить  дощ  на  втіху  полуницям,
Грибам  і  травам,    юним  деревця́м.
Тендітна  слива  в  затінку  сльозиться,
Крізне  намисто  так  їй  до  лиця.

Періщить  дощ,  розписує  курсивом
Тоненьку  шибку  в  рамочці  вікна,
Тріпоче  листя  вишні  полохливо,
Холодні  краплі  здмухує  весна.

Дзвенить  у  ринві,  наче  у  бляшанці,
Намокле  пір'я  вичищає  птах.
Топлю́  зажуру  в  білій  філіжанці,
Гаряча  кава  гіркне  на  вустах.

До  тебе  стежка  майже  захолола,
Пече  розлука  в  серці,  як  миш'як...
Періщить  дощ  і  студить  все  довкола,
Лише  думки  не  вистудить  ніяк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Мазур Наталя

Маленький олов`яний солдатик

     Олеся  побачила  його  ще  здалеку,  на  підході  до  багатоповерхівки,  що  хизувалася  своїм  зростом  перед  розквітлими  яблунями  передмістя.  Він  стояв  біля  під’їзду  і  нагадував  маленького  олов’яного  солдатика  із  казки.  Був  одягнений  в  парадний  зелений  мундир,  підігнаний  до  його  худорлявої  статури.  На  сонці  виблискували  жовті  ґудзики  із  зірочками.  На  погонах  теж  були  маленькі  жовті  зірочки.  
     «Маленький,  худенький,  старенький  ветеран  війни  минулого  сторіччя  у  формі  неіснуючої  держави»,  -  подумала  Олеся.  

- Чому  ж  він  не  на  параді  у  центрі  міста?  –  не  вгавав  розум.
- Може  у  нього  не  має  сили  йти  десять  хвилин  до  найближчої  маршрутки  пішки,  а  потім  ще  пів  години  їхати  до  центру,  -  озвався  внутрішній  голос.
- То  чому  ж  йому  вдома  не  сидиться?  –  затявся  розум.
- Бо  сьогодні  дев’яте  травня.  От  він  і  витяг  із  шафи  святковий  мундир,  який  раз  в  рік  дістає,  і  одягнув  його.  Бо  коли  б  ще  мав  одягти?  А  біля  під’їзду  став  у  надії,  що  його  хтось  привітає,  -  розкладав  усе  по  поличках  внутрішній  голос.
- Дев’яте  травня  –  то  не  веселощі,  не  музика,  а  панахида  і  молитва,  -  не  здавався  розум.
- Йому  цього  не  зрозуміти,  -  по  паузі  відповів  внутрішній  голос.  Усе  життя  про  ветеранів  згадували  саме  цього  дня.  Вручали  квіти,  наливали  сто  грамів,  давали  гречану  кашу  безкоштовно.  

     Олеся  сповільнила  ходу.  Їй  потрібно  було  саме  у  той  під’їзд,  біля  якого,  немов  на  варті,  струнко  стояв  ветеран.  Дівчині  раптом  стало  соромно.  Вона  згадала  травень  минулого  року,  море  і  Крим.
     Згадала  білий  іноземний  лайнер  в  порту  української  тоді  ще  Ялти  і  німецьких  туристів,  які  поважно  сходили  трапом.  Усі  сивочолі.  Спиралися  на  ціпки  чи  ходулі.  Біля  них  снували  стюарди,  допомагаючи  зійти.  «Круїз  для  німців  по  Чорному  морю»,  -  поширився  поголос  поміж  людей  на  пірсі.  Усі  зупинялися.  Милувалися  білосніжним  лайнером,  розглядали  німецьких  туристів,  що  переходили  до  автобуса,  аби  їхати  в  Лівадію.
     У  білих  шортах  та  капелюшках  німецькі  пенсіонери  виглядали  незвично.  Та  вони  особливої  уваги  на  портових  зівак  і  не  звертали.  Радісно  гелготали  один  з  одним,  готуючи  фото  та  кінокамери  для  зйомок.
     Чи  бачив  цей  ветеран  хоча  б  раз  лайнер?  -  подумала  Олеся.  -  Коли  він  в  останнє  відпочивав  на  морі?  -  І  чи  був  на  морі  взагалі?  Питання  сипалися  одне  за  одним.  Дівчина  похилила  голову.
     Їй  було  соромно  перед  цим  «маленьким  олов’яним  солдатиком».  Соромно  за  свою  країну,  яка  нічого,  окрім  патріотичних  пісень  на  свято  не  давала  ветеранам.  
     Було  соромно  за  цього  старенького  дідуся  у  зеленому  мундирі.  Соромно  за  його  засліплену  віру.  Бо  чоловічки  у  зеленій  формі  зараз  шматують  її  країну  і  вбивають  українців.
     Олеся  відвела  погляд,  зіщулилася,  опустила  голову  і  пройшла  повз  ветерана  у  двері  під’їзду.
     А  вже  десь  по  обіді,  сидячи  із  подругою  на  лавочці  під  білопінною  яблунею,  дівчина  побачила  схиленого  старичка  в  потертій  штурмовці,  заяложеному  кепчику  і  розношених  капцях.  Дідок  човгав  ногами  і  прямував  до  хлібного  кіоску.  Олеся  впізнала  ранкового  ветерана  і  їй  стало  соромно…  за  себе.

14.05.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499162
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Любов Ігнатова

Моє панно

Відповідь  на  відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор  Serg

Єдина  мить  ...а  скільки  ïй  дано
Верховним  Кимось  слабкості  і  сили?!
Сплітаю  візерунчасте  панно
З  пір'ïн  отих,  що  загубили  крила  ...

Вплітаю  віршів  золоті  нитки,
Душі  своєї  і  тепло,  і  світло  ;
Роблю  із  пісні  срібні  завитки,
Щоб  полотно  моє  душею  квітло  ...

Тобі  дарую  :  хочеш  -  забирай!
У  лютий  холод  хай  тебе  зігріє  ;
Твого  джерельця  чистий  віршограй
Відродиться  і  знов  заструменіє  ...


У  післягроззі  райдуга  сія,
І  дихається  солодко  і  вільно  ...
І  навіть  біль  уже  не  дошкуля,
Коли  він  нами  вистражданий  спільно  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата поступления 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014


Таня Кириленко

Не по колу

Так,  як  тебе,  мабуть,  уже  нікого...
Так  як  тоді,  мабуть  уже  ніколи.
Життя  не  йде  по  колу...

І  вже  ні  з  ким  така,  як  із  тобою,
І  вже  не  буде  в  прірву  з  головою.
Я  більше  не  здаватимусь  без  бою.

Вже  без  жалю  за  дії  і  бездію,
І  з  вірою,  що  тліє  без  надії,
Тобі  радію...

Вже  без  страху  за  те,  що  скажуть  люди,
Без  роздумів  про  те,  як  далі  буде.
Ти  є  усюди...

Вже  байдуже  що,  ким  і  як  зоветься.
Пізнавши,  що  життя  бува  із  перцем,
Безстрашна  серцем...

14.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499002
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014


kulbabka

(не) сон

[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]

В  оливкове  світло  крон
Аромить  квітковий  опій...
І  сон  мій  -  давно  не  сон,
Кульбаб  посивілих  попіл
Хурделить  в  небесний  льон.

Меланжева  шаль  думок
Лягає  на  теплі  плечі.
Скрипалить  вертки́й  струмок
І  трав  килимки  овечі
Затягують  кожен  крок.

Розлито  густий  акрил  -
На  сонці  ряхтить  палітра!
А  тіло  не  чує  крил,
Бо  крила  у  змові  з  вітром  -  
Чуттєвіші  од  вітрил!

В  полоні  бузкових  рим
Спинитися  б  і  стояти...
Де  травень,  мов  пілігрим,
І  втрати  -  давно  не  втрати,
Минулого  сивий  дим...

Зректися  б  усіх  спокус
У  цій  непорушній  тиші,
Де  байковий  мох-обрус
Холодну  росу  колише,
Де  промінь,  як  мед,  загус.

Де  зранку  хмільну  весну
Купають  світанки  свіжі...
Нашіптую  мантру  сну
І  вітер  мій  шепіт  ріже,
Як  скальпель  тонку  струну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Світлана Моренець

ВЕСЬ СВІТ – ТЕАТР


"Весь  мир  –  театр.
                                                               В  нем  женщины,  мужчины  –все  актеры."
 В.  Шекспир

То  ляпас  долі,  потім  –  поцілунок,
крихке  затишшя  на  короткий  час
і...  нові  втрати  чи  новий  дарунок,
чи  знову  сіра  смуга  без  прикрас.
Щасливі  злети,  нищівні  падіння,
екстаз  чи  відчай,  горя  німота...  –
і  водевіль,  і  драма.  Потрясіння
й  комізм  трагікомедії  життя.
Весь  світ  –  театр,  а  ми  у  нім  –  актори,
сценарії  –  переплетіння  доль...

Я  вдячна,  що  в  Цей  Світ  відкрили  штори
й  дали  мені,  хоч  і  не  з  перших,  роль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Шон Маклех

Фет Фіада

«Три  дні  і  три  ночі  провели  так  воїни,  
   А  коли  довершувався  четвертий  день
   Звелів  Мананнан  всім  піти,  
   Так  що  не  лишилось  в  домі  жодного,
   Хто  скуштував  життя  синів  жінки,
   Нікого  зовсім,  крім  самого  Мананнана  та  Енгуса.»
             (Скела  «Виховання  в  Домі  Двох  Чаш.»)

Чотири  лебеді  посеред  сутінок  людей  –  
Не  кельтських*,  ні,  бо  недарма  Флобер
Нам  казку  заповів  –  священний  скарабей
Довідався  читаючи  папірус  –  фараон  помер**.
А  ми  й  не  знали!  Ми  –  одвічні  робінзони
На  острові  журби  громадили  курінь
Таки  камінний.  Чаші  дві  –  зариті  в  землю  дзвони
Гудуть  і  стогнуть.  Вдосвіта  на  рінь
Прийшли  три  тіні  з  Вічномолодих  Країни.
Зеленокоса  річка  Бойн,  спочинь,
Бо  досить  хвилями  колИсати  руїни
Ти  краще  у  майбутнє  наше  линь.  
Там  зорепад.  Там  ночі  теплі  і  вогонь  жаркий
Згадати  змусять  мертве  слово  давнини
Друїда  й  схимника.  На  торфовИщі  провесінь  рудий***
Коли  смеркало  оповів  легенду    сивини.  
Таки  мені  –  крізь  чайок  крик  -  старому  волоцюзі,
Що  стоптані  сандалі  ніс  з  монастиря  вітрів
У  Дім  Двох  Чаш  –  де  віскі,  ель  і  друзі
Де  старості  й  журби  немає  й  поготів.  
Навколо  пустка  вересова  й  осінь.
Все  зникло:  ель,  пастух,  і  друзі,  і  курінь…
Воно  й  не  дивно  -  Фет  Фіада…  Це  просто  мрія,
Просто  сон.  Нікого  не  було.  Була  від  хмари  тінь…

Примітки:

Фет  Фіада  –  не  тільки  Діти  Богині  Дану  володіли  цим  мистецтвом,  бо  якщо  навіть  на  святого  Патріка  воно  не  діяло…  Фет  Фіада  –  це  здатність  робити  Сід  і  його  мешканців  невидимими,  коли  вони  тут  –  поруч…  

*    -  а  таки  кельтських.  Старина  Вільям  правий…  

**  -  всі  фараони  помирають.  І  хворі  на  голову  теж.

***  -  на  пагорбах  Донеголу  кожен  другий  якщо  не  О’Доннелл  то  О’Конелл  -    нащадки  королів…  А  ви  як  думали…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498559
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 14.05.2014


kalush

Ми - українці!

Нас  убивали  поодинці
І  часто  вистрілами  в  спину
За  те,  що  ми  є  українці
І  свято  любим  Україну.

За  те,  що  з́емлі  в  нашім  полі
Политі  кровію  і  потом,
За  те,  що  ладні  всі  за  волю
Померти  смертю  патріота.

У  злиднях,  ворогами  биті  –
Кого  в  остріг,  кого  в  чужину,
По  всьому  світу  гірким  цвітом
Напорошило  з  України.

Відірвані  від  власних  діток,
Принижені,  німі  й  безправні
Стомилися  жінки  сивіти
За  центи  в  закордонних  спальнях.

Ну,  а  мужчини  в  поті  й  солі
В  тайзі,  по  зимнику  і  ріках
На  каторзі  по  власній  волі  -
В  чужих  сибірських  лісосіках.

Гей,  українці,  сушим  порох,
Мечі  гартуємо  з  булату  -
Закрив  забрало  лютий  ворог,
Що  називався  старшим  братом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498850
дата поступления 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Таня Кириленко

Ти зі мною?

Ти  знаєш:  напевне  я  вкрай  жахлива  людина.
В  мені  егоїзму  як  в  небі  ясному  зірок.
Я  наполягаю  на  тім,  що  я  не  половина,
Я  -  ціле.  І  я  в  цьому  певна  до  мозку  кісток.

І,  мабуть,  зі  мною  нестерпно  на  довго  залишитись,
Бо  все  хочу  бачити  тільки  завершено  цілим.
Бо  саме  таким  досконалим  був  задум  Всевишнього,
Та  ми  на  вершині  утриматися  не  зуміли.

Ти  знаєш:  напевне  я  часто  буваю  диктатором,
І  хочу,  щоб  пил  моїх  слів  всі  приймали  за  істину.
Я  геть  не  мирюся  з  брехнею  й  болючими  втратами,
Та  гарно  ладнаю  з  такими  ж,  як  я,  егоїстами.

Тож  вибач.  Кому  я  крім  себе  самої  потрібна?
Собі  ж  я  потрібна,  без  сумнівів,  тільки  такою.
Ти  кажеш,  що  я  тобі  стала  уже  майже  рідна.
Та  ось  я  яка.  Що  ти  скажеш  тепер?  Ти  зі  мною?

13.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498755
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Любов Ігнатова

Сонний вірш

Місяць  скрутився  на  небі  клубочком,
Прядиво  снів  розтрусивши  додолу  ;
Ми  (з  муркотливим  сіреньким  коточком)
В  цій  колисковій  співаємо  соло  ...

Зіроньки  мружать  свої  оченята,
Хмароперини  збиваючи  стиха  ;
Казка  навшпинечках  ходить  по  хаті,
Крилами  з  ліжка  зганяючи  лихо...

Десь,  за  віконцем,  верба  солов'ïна
Вітер  колише  в  тендітних  листочках  ;
Цокають  мірно  на  заспаних  стінах
Дами  -хвилини  в  своїх  чобіточках  ...

Тіні  мережать  підлогу  кімнати
У  незвичайну  якусь  таємницю  ;
Вечір  у  кошик  вкладається  спати,  
Лиш  павучок  плете  щастя  на  спицях  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата поступления 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014


Світлана Моренець

ХВИЛИННІ СУМНІВИ

Може,  й  не  треба  вічного  двобою
супроти  долі,  тратячи  роки?
Хай  плин  часу    несе  мене  з  собою,
як  легку  тріску  течія  ріки?
Мабуть,  чудово  –  просто  колихатись
на  хвилях,  мов  у  мами  на  руках,
розслаблено  до  світу  прислухатись  –
як  виє  вітер,  а  чи  квилить  птах?
Вдивлятись  в  неба  голубінь  безкраю,
плисти  думками  в  сиву  давнину...
п'яніти  від  травневого  розмаю,
від  ароматів  степу,  полину...
Пірнути  в  казку,  тихо  погулявши
Чумацьким  Шляхом  о  нічній  порі,
у  міжпланетних  далях  політавши,
Торкаючись  до  кожної  зорі...
Одвічний  бій  –  чи  в  ньому  є  потреба?
Чи  саме  в  цьому  зміст  мого  буття?
Стільки  красот  і  мудрості  під  небом!
Мо',  споглядання  –  це  і  є  життя?..

                                                 2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498441
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Олекса Удайко

ПІДГОЛОСКИ

               
                   [i][b]Ясі  Сингаєвскій[/b][/i]  –  клубівці  
                   в      д  е  н  ь      н  а  р  о  д  ж  е  н  н  я

То  не  в  філармонії  бу́ло  –
У  лісі…  на  стиглій  траві…
Вальс    Доги*  звучав,  що  ви  чули…
У  кінотеатрі  в  Москві…

А  в  небі  –  весни  підголоски…
То  трелі,  то  –  з  придихом  –  тьох…
І  небо  яскраве  до  лоску  
Крізь  віти  вітало  нас  двох…

Ти  ніжно  шептала  на  ушко:  
«Мій  милий  твоя  я…  твоя».
Ти,  мабуть,  не  знала,  "звірюшко"**,
Що  стихнуть    пісні  солов’я…

Що  вчора  своїм  новобранцем
Покликав  мене  військомат…
Що  завтра  о  восьмій,  уранці
В  руках…  вже  не  ти  –    автомат…

...Вже  линуть  лихі  підголоски
З  театру  війни  від  Москви…
А  Дога***,  свій  Раші  «у  доску»,
Став  нижче  любої  трави.

Божественні    звуки  роялю,
Принижені  Марсом,  мовчать  –
У  нас,  не  в  далекій  Вуалі****
І  залпи,  і...  мати    звучать!

Та  хай  не  біснується  Раша:
Їй  реквієм*****  творимо  ми…
Хоробрість  і  відданість  наша
Позбавить  народи  тюрми!

Не  гоже  ж,  вкраїнці,  нам  скніти…
Вставаймо,  достойні  ,  з  колін  –
Майданом  посаджені  квіти
Цвітуть    для  нових  поколінь!..

12.05.2014
_____________
*Вальс  Євгенія  Доги  із  радянського  фільму  
   "Мой  ласковый  нежний  зверь".
**Асоціація  зі  згаданими  фільмом  та  вальсом.
***Тут  йдеться  про  музику,  а  не  самого  компо-
           зитора,  який,  як  відомо,  мешкає  в  Росії...
****Туманність  у  сузір'ї  Либідь
*****Реквієм  –  Імперії,  пеан  –  гуманістам  Росії,  
                 які  підтримують  нас    у  борні.  Ось  свідчення:
                 http://spasibo.nextmfa.org/?sort=last

[youtube]http://youtu.be/ymkWUBYPFJE[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498422
дата поступления 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Світлана Моренець

РОЗМОВА З МАМОЮ (уривки)


Відлетіла  у  вічність  матуся...
Ми  –  ще  тут,  грішимо  на  землі.
Часто  з  тугою  в  небо  дивлюся,
свою  неньку  шукаю  в  імлі.
Десь,  в  світах  неосяжних,  незнаних,
що,  можливо,  –  на  відстань  руки,
оселили  тебе  серед  званих
на  безмежні  роки  чи  віки.
Сподіваюсь,  ти  Богом  обрана,
світлих  янголів  бачиш  навкруг,
вже  забула  проблеми  і  рани...
Мабуть,  кожен,  хто  є  там,  –  твій  друг,
бо  й  в  житті  ти  не  лаялась,  ненько,
доброти  вистачало  на  всіх,
мала  щире  і  щедре  серденько
і  жила,  оминаючи  гріх...

Хочу  голос  твій  рідний  почути
і,  в  обіймах  натруджених  рук,
безтурботним  дитятком  побути
без  дорослих  проблем  та  бе  мук.
Неможливо...  І  люто  хапає
біль  за  серце.  Пече...  –  аж  до  сліз!
Так  матусеньки  не  вистачає,
її  ласки,  турботливих  слів!..

Дай  нам,  мамцю,  про  себе  щось  знати,
хоч  у  снах  розкажи,  як  там  є...
Знаю,  будеш  терпляче  чекати
нерозумне  дитятко  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498321
дата поступления 11.05.2014
дата закладки 12.05.2014


Роман Волошин

НІ ВІЙНІ!

Не  буде  другого  союзу
Ми  не  дамо  себе  вкусить
Ви  не  брати  нам  і  не  друзі
Чого  без  нас  вам  скучно  жить

Ми  сотні  літ  були  із  вами
Давали  вам  усе  своє
А  ви  обклали  нас  боргами
Тому,  що  воля  у  нас  є

Та  вам  її  і  не  здолати
Тому  ви  нас  і  боїтесь
У  вас  все  просто:  мури,  грати
Та  в  наших  венах  тече  честь

Тому  не  лізьте  краще,  люди
Ми  не  повернемось  в  ярмо
Радянський  гніт,  його  не  буде
Не  треба  лить  кров  в  молоко

Ми  розберемось  самі  в  себе
Господарі  на  цій  землі
А  вас  попросимо  за  двері
І  кричимо  всі  Ні  ВІЙНІ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497988
дата поступления 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014


Олександр ПЕЧОРА

ХУТОРЯНКА Балада про долю


В  глухому  хуторі  жила
стара-старісінька  бабуся.
В  світах  історія  гула...
Про  неї  білий  світ  забувся.

У  пам’яті  бабуся  та  –
минулого  століття  спогад.
Природа  дика,  мов  свята.
Отут  зустріти  можна  Бога.

Частенько  згадую  той  рай.
Тут  довелося  опинитись.
Прямцем  до  рідних  добиравсь.
Зайшов  у  двір  води  напитись.

Тут  огорожа  –  зайва  річ.
Як  буйно  квітли-пахли  вишні!
З  хатини  білої  навстріч
усміхнена  бабуся  вийшла.

–  Гостей  давненько  не  було.
Мо’,  молочка?    
                             Он,  бачиш,  мека...
Там  за  городом  –  джерело.
Он  там,  де  кружеля  лелека...

Вода  пречиста,  дивний  смак.
Яка  тоді  була  природа!
А  як  привільно  квітнув  мак...
Блага  яка  була  погода...

Бабуся  цюкала    хмизок,
в  плиті  надвірній  щось  варила.
–  То,  кажеш,  
                       навпростець  зайшов?  
І  говорила,  говорила...

–  Я  зроду  в  місті  не  була.
Тепер  і  зовсім  не  годжуся.
Отут  від  роду  прожила.

–  Бабу,  як  звати  вас?
–  Маруся.
Немов  на  Марсі  космонавт,
пісень  співаю  та  журюся.
Посеред  світу  тут  одна
тихенько  Господу  молюся.

–  А  скільки  літ  вам?
–  Та  мені        
ніколи  не  жилося  ловко.
Неначе  галка  на  ріллі.
А  посивіла  –  в  голодовку.

Повимирало  півсела.
З  моїх  нікого  не  зосталось.
То  небо  кару  посила.
І  у  війну  "нареготалась".

–  Набідувались?
–  Що  казать?
У  тридцять  третім  надивилась,
як  заставляли  помирать.
А  німці  в  хутір  не  з’явились.

Стояли  поруч.  Ну  то  й  шо?
Хати  не  стали  руйнувати.
А  от  коли  москаль  прийшов,
то  заходився  грабувати.

Той  визволитель-окупант
забрав  курей,  корів  –  тим  паче.
Страшніше  не  траплялось  банд.
Та  що  казать,  Господь  те  бачив...

–  А  чоловіка  й  не  було?
–  Ото  якраз  перед  війною
побралися.  Пішов  на  фронт.
Вернувся  сивим  старшиною.
І  вдома  враз  помер  від  ран.
Он  за  садком  його  могила.
Лише  її  я  вберегла,
а  інші  всі  –  ріллею  вкрили.

Карнач  –  пихатий  зубоскал,
трофейну,  гад,  гвинтівку  зцапав...
То  теж  був  капосний  москаль,
триповерховими  кацапивсь.

Коли  теплилось  кілька  хат,
всі  разом  якось  доживали.
Судилось  –  по  обох  світах.
Тепер  одна.  Всього  буває...

Оце  подужала  сарай,
держу  таку-сяку  худобу.
І  пекло  тут,  і  рідний  рай.
А  кажуть,  вже  перебудова...

І  що  коли  кому  гряде...
Не  всім  однаково  живеться.
А  радість  –  бачити  людей.
Буває,  й  радіо  озветься.

Щось  чую  про  нове  життя.
І  відчуваю,  й  трішки  бачу.
Хоч  помагає  каяття,
та  в  самоті  частенько  плачу.

–  Чи  ж  хтось  таки  вам  помага?
–  Найбільше  –  Бог,  за  віру  в  нього.
Спасибі,  що  дровець  врубав,
і  дякую  за  добре  слово.

Чекає  кожного  вінець.
На  долю  сердитись  не  треба.
Йти  шляхом,  а  чи  навпростець,  –
підкаже  і  розсудить  небо.

Буває,  що  нема  й  гроша,
і  дуже  вже  на  серці  млосно...
Але  на  місці  ще  душа.
І  носять  пенсію  колгоспну.

Якось  ходила  до  села
казенного  купити  хліба.
Ще  з  осені  як  залягла,
то  й  зиму  ледь  не  всю  хворіла.

Найбільше  дошкуля  зима.
Радію,  коли  сніг  розтане...

Вже  й  назви  хутора  нема,
та  хуторянку  пам’ятаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497818
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Віктор Ох

Героям слава (V)


Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80
======================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80[/youtube]

Звалили  Леніна  з  кривавого  граніту  –  
Героям  слава,  слава  навіки!
Нарешті  вже  позбулися  ми  гніту
Неволі  від  убивчої  руки!

Народ  скидає  з  брязкотом  кайдани,
Народ  не  залякати,  не  зігнуть!
Благословен  будь,  рідний  наш  Майдане  –  
Свободи  української  ти  суть!

 Ні  кігті  «Беркута»,  побої,  ні  тортури  –  
Не  зупинити  вам  священний  гнів
Народу,  що  змете  й  камінні  мури
Мільйонноруким  поштовхом  синів.

 Подалі  від  безПутньої  Росії,
Що  скніє  мовчки  в  рабства  ланцюгах…
Хай  здійметься  ізнов  рука  Месії,
Покаже  нам  ясний  в  Європу  шлях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497855
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Олекса Удайко

ПЕРЕМОГА ЗА ПУТЛЕРОМ*

             Ветеранам  усіх  війн
                   п  р  и  с  в  я  ч  у  ю

[b][i]Такий    погожий,  світлий  день
Дарує  нам  природа,
Та  щось  не  чути  ще  пісень
Із  уст  мого  народу!

Принишк,  присів  стражденний  люд
В  чеканні  дій,  сюрпризів:
Ще  до  яких  дійде́  облуд
Той  конопатий  прищик?!

Мо’,  «переможний»  свій  парад
Готує  вже  на  Площі**?
Чи,  мо’,  шикує  колорад,
І  «бдит»  Адольфа  мощі  ?..

Йому  б  піти  у  зоосклад:  
Там  є  вакантні  кліті!
То  був  би  цінний  експонат  –  
Один  в  усьому  світі.

Так  ні  ж!..  Сидить  собі  в  Кремлі  
Та  бредь  свою  віщає    –  
Усім  політикам  Землі
На  ніс  локшу  чіпляє…

Та  не  мостись  на  п’єдистал,
Не  чай  на  перемогу!!!
Своїм  єством  ти  світ  «дістав»  –    
В  брехні  короткі  ноги![/i][/b]

[i]09.05.2014[/i]
___________
*За  –  значення  прийменника,  що  раніше
   чомусь  підмінялось  прийменником  «по».
**Звичайно  Красна,  що  перед  гробницею
       російського  «тутанхамона».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497803
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Борода

В полон не брати

В  полон  не  брати,  винищить  дотла
зрадливе  зілля  в  себе  на  городі,
щоб  згодом  не  боліла  голова,
що  враже  сім"я  знов  пустило  сходи.
Щоб  не  розвіяв  вітер  хижий  пух
і  знов  комусь  залоскотало  в  носі  -
то  вирвати  будяк  той  чи  лопух,
аби  навік  позбавить  плодоносся.
В  сусідськім  полі  різнотрав"я  лан
і  будякам-агресорам  привілля  -
рости  собі,  не  пхайся,  наче  хам,
не  лізь,  наглючий,  на  наше  подвір"я.
Коли  заліз,  як  підлий  терорист,
то  й  знай,  нікчемний,  що  тебе  чекає  -
ми  виб"єм  з  тебе  той  паскудний  хист
і  спалимо,  а  попіл  закопаєм.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497781
дата поступления 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014


Шон Маклех

Співці рапсодій і пеанів

                           «Ще  мить  і  зазвучить  пеан.»
                                                                   (Майк  Йогансен)

Між  тишею  і  пеаном  –  мить,
Між  словами  рапсодії  –  павзи.
У  цих  павзах  ховаються  безодні  –  
Глибші,  ніж  безодні  між  галактиками.
У  їх  глибину  нескінченну
Летять  люди  без  парашутів  віри.
Сліпий  Гомер  на  площі  жовтого  міста  
Раптом  сказав  громаді  зрячих:
«Заспівайте  замість  елегій  пеан!
Ви  ж  елліни!  Не  юрба  пастухів
Вдягнених  у  чорне  руно  зневіри
І  сандалі  кволих  маленьких  істин.
Ви  елліни!  Діти  Геліоса,
Прославте  пеаном  Зевса!
Шануйте  оливкове  дерево,
Ще  прийдуть  часи  зітхання
В  тіні  кипарисів  струнких…
Заспівайте  нині  пеан!
У  вас  є  очі  –  дивіться  на  промені  Сонця,
Дивіться  на  світло  Правди!
Ваші  тіла  бронзи  подібні  щиту  Ахілла,
Закрийте  ними  Вітчизну
Від  стріл  ненаситних  варварів,
Від  дикунів  зі  сходу,
Від  андрофагів  півночі.
Ви  –  елліни  –  діти  богині  Ніки,
Ваша  Еллада  сонячна
Кличе  дітей  до  звитяги,
Кличе  вас  до  свободи,
Здіймайте  хоругви  сваволі!
Ви  –  діти  вільної!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497617
дата поступления 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014


Олекса Удайко

Холодна весна 14-го

Давно  не  було  в  нас  такої  весни,
Щоб  сонце  так  довго  блукало…
Щоб  змії  шукали  чиєїсь  вини…
Щоб  яструби  в  небі  літали.
Щоб  серед  посівів  пшениці  кукіль
Надовго,  мов  рак,  вкорінився…  
Щоб  хмарилось  небо  у  нас  із  відтіль,
Де  ранок,  як  марево,  снився…

…Холодна  весна!  Що  й  душі  не  зігріть…
А  як  вже  хотілося  літа!
Та  звіра  масна,  ненажерлива  хіть
Шукає  нового  корита…
Вдавилися  б  ласі  до  лю́дських  кісток  –
Кровавії  людино-жери!!!
Хисткий  до  неправди,  злодії,  місток:
Диктаторів  кінчиться  ера!

І  прийде  весна  у  арійські  краї…
Навіки  вже  згине,  холодна!
Ми  вирвемо  з  поля  осот,  кураї,
Звоюєм  шляхи  наші  водні.
А  вам  на  могилі  поставимо  хрест.
Побудьте  хоч  там  християни!
Навіки  здолаємо  доль  перехрест,    
Навік  розкуємо  кайдани…

О7.05.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497365
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Любов Ігнатова

Павукові іменини (дитяче)

В  Павука  на  іменинах
Вся  зібралася  родина  :
Син  Павло,  невістка  Пава,
Дід  Петро,  кума  Купава,
А  ще  тітонька  Павлина,
Павуковая  дружина,
Сваха,  баба  Повитиця,
Онучата  (як  годиться),
Кум  Павлиній,  сват  Павлій,
Брат  двоюрідний  -  Повзій  ...

Пригощали  всіх  на  славу  :
Із  комАшок  перші  страви,
І  салати  комарині,
І  ковбаси  стрекозині,
Купа  з  гусені  ватрушок,
І  компот  із  сухомушок...
А  пиріг  із  саранчею
Був  прикрашений  свічею  ...

Танцювала  вся  родина,
Аж  тремтіла  павутина!
Розійшлися  десь  під  ранок,
Як  упав  роси  серпанок.

І  радів  старий  Павук,
Що  немає  в  нього  вух  -
Бо  якби  смикнув  ïх  кожний,
На  слона  він  став  би  схожий  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Світлана Моренець

ЖИТТЯ – БЕЗЦІННЕ…


Якась  непоясне́нна  трансформація
духовних  запитів,  світосприймання,
потреба  в  поетичних  медитаціях
над  змістом  чи  безглуздям  існування,
пірнання  в  незбагненність  нескінченності,
вловивши  надглибокі  потрясіння,
польоти  в  безкінечність  незбагненності...
щоб  усвідомити:  життя  –  безцінне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497328
дата поступления 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Дід Миколай

Вставайте витерте соплі!

Проснітеся  раби  дурні,
Проснітеся  благаю.
Служити  досить  Сатані,
Збудітеся  волаю.

Печаль  рве  груди  і  жалі
І  душу  роздирає.
Як  наймити  в  своїй  землі,
А  іншої  немаєм.

Пора  вже  витерти  соплі,
Ординців  з  дому  гнати.
Вставати  в  хаті  із  колін
Пора  вже  вили  брати.

Чи  мо  забулися  чиї,
Онуки  ваші  й  діти.
Щоб  знов  трусилися  в  Кремлі,
Нам  мабуть  досить  тліти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497268
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 07.05.2014


Світлана Моренець

МІНІАТЮРИ 4


***
Ви  заздрите,  що  хтось  досяг  вершини?
Чи  прагнете  багатств,  що  хтось  вхопив?
То  з  цим  візьміть  всі  втрати,  горе,  кпини,
Сплатіть  ціну,  яку  він  заплатив.

***  
За  все  в  житті  ми  платимо  сповна,
За  радощі  –  даються  нам  напа́сті.
Всьому  у  світі  є  своя  ціна,
Найвищу  ціну  –  платимо  за  щастя.

***
Не  кожен  до  кінця  себе  взнає́,
Не  в  кожного  у  цьому  є  потреба.
Лиш  Богові  відомо,  хто  я  є,
Та  що  я  є,  мій  Господи,  без  Тебе?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497126
дата поступления 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Дід Миколай

Настусі до дня Народження.

У  садочку  біля  хати,
граються  внучатка.
Білу  кицю  волохату,
ціляться  впіймати.

Киця  хитра  волохата,
хвостиком  махає.
Скочить  трішки  для  звичаю
й  знову  повертає.

Верещать,  як  поросятка,  
дідові  внучатка.
Гука  тато  гука  мамка,
пора  дітки  спатки.

Лягли  спатки  дві  сестрички,
бабцині  порічки.
Натомились  витівнички,
наші  невеличкі.

Володіння  неокрає,
вечір  оглядає.
Коромислом  Місяць  з  гаю,
чічок  колихає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497088
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Любов Ігнатова

Реквієм собі …

Я,  напевно,  померла  серцем  :
Не  співається  і  не  спиться  ;
Лиш  тривоги  безрідна  птиця
Допива  моïх  мрій  озерце  ...

Тільки  темрява  скрізь  і  хмари  -
Вже  немає  ні  зір,  ні  сонця,
Тільки  крила  мого  Охоронця
Ще  витримують  днів  удари  ...

Я,  напевно,  уже  осліпла,
Бо  не  бачу  весняні  барви,
Тільки  болю  гудуть  литаври,
Закриваючи  моє  світло  ...

І  на  грудях  важке  каміння
Не  дає  мені  дихать  вільно,  
І  ятрить  рани  сльозосільно
На  межі  мого  збайдужіння  ...

Чи  впадуть  світанкОві  перли
На  розтерзані  душу  й  тіло?
Так,  я  -  грішна,  бо  жить  посміла  ...
Та,  напевно,  уже  й  померла  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496929
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Олекса Удайко

На баскому коні

               
                       [i]Нагряне  осінь  та  й  тоді  –  
                       Життя  не  все  іще  прожито...
                                                     
                                                           Віталій  Назарук

[b][i][i]Осінь  яко́сь  на  баскому  коні
До  мене  нараз  завітала…
Я  відповів  їй  упевнено:    "Ні!"
Бо  жив  на  цім  світі  замало.

Чхай  краще,  осінь,  у    гай!..  Заблукай
Між    рос,  верховіть  диких  сосен,
Я  ж  попливу  на  самісінький  край...
То  ж  не́  заважай  мені,  осінь!

За  горизонтом  я  сам  розберусь:
Кого  долюбив,  кого  –  зрадив…
Відпочивай  в  тім  високім  бору,
Не  пробуй  на  зуб  мою  владу…

Я  не  глухий,  не  сліпий,  не  німий:
Все  чую,  балакаю,  бачу…
Стріну  тебе  в  переможну  ту  мить,
Коли  причвалаєш  на  клячі.

О5.05.2014  [/i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496878
дата поступления 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Николя-бабА

Зеленіють волинські ліси (пісня Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук

Зеленіють  волинські  ліси,
А  поля  пахнуть  житом  і  льоном,
І  ніде  не  зустрінеш  такої  краси,
Де  б  калина  ховалася  в  гронах.

Чисте  небо  вгорі,  озеркова  блакить,
Синьоокі  поліські  дівчата,
Споглядаєш  красу  і  так  хочеться  жить,
Сонце  вранці  щодня  зустрічати.

Бачив  різну  красу  і  чужі  береги,
Та  вертався  завжди  до  Волині,
Це  пісенний  мій  край,  рідне  все  навкруги,
Де  дубові  гаї  солов’їні.

Це  поліська  земля,  моя  люба  Волинь,
Козаки  –  Лукаші,  ніжні  Мавки  –  дівчата,
І  замкова  краса,  диво-Світязя  синь,
Тут  живу  і  для  мене  це  свято...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496823
дата поступления 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Лілія Ніколаєнко

О, дівчинко-німфо!

О,  дівчинко-німфо,  закохана  в  зорі-скарби,
Не  плач!  -  на  тобі  забагато  дешевої  фарби,
Що  винесе  душу  на  осуд  гучної  юрби.
Хай  думають  краще  –  ти  просто  безжалісна  барбі.

 Дарма  не  печалься.  Світанок  прийде  неминуче.
О,  юна  богине  нічних  задурманених  вулиць!
Ніхто  не  утішить  тебе,  і  ніхто  не  приручить.
Кричи  про  кохання,  щоб  тишу  твою  не  почули…

О  хижа  багіро,  зінице  таємних  стихій!
Не  кайся,  о  місячна  жрице,  поранена  в  душу.
Твій  бог  любить  всі,  завіршовані  сумом,  гріхи,
І  сповіді  вічності  –  зорі,  відбиті  в  калюжах…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496615
дата поступления 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014


Лілія Ніколаєнко

Ми виросли з рабів!

Змінився  час.  Ми  виросли  з  вождів.
Їх  «величчю»  наситились  по  горло.
А  в  небі  будуть  вічно-молоді
Сто  янголів  –  болюча  наша  гордість.

Прийшла  пора.  Ми  виросли  з  рабів.
Хоч  важко  так  засвоїли  науку.
Гримів  у  душах  справедливий  гнів,
І  нація  родилася  у  муках.

Буяє  цвіт.  Діждалися  весни.
Яка  вона  заплакано-прекрасна!
Встають  за  правду  дочки  і  сини.
Із  квітами  ростуть  могили  рясно…

Чорніє  смерть  і  червоніє  кров.
Та  мій  народ  нескорений  від  роду.
У  нього  на  душі  святе  тавро  –
Любов  до  України  і  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496564
дата поступления 03.05.2014
дата закладки 04.05.2014


Шон Маклех

Наповнення

                   «Речі,  наче  віолончелі,
                       Заповнені  дзвінкою  тьмою…»
                                         (Райнер  Марія  Рільке)

Бавлюсь  з  темнотою  старих  речей
Які  ховаються  по  закутках  кам’яного  дому.
Дому,  що  розмовляє  тихими  ночами  зими
З  тінню  господаря,  що  танцює  на  холодній  підлозі
Бавлячись  з  вогнем  кахляного  п’єца,
Що  кидає  відсвіти  –  марно  намагаючись  
Прогнати  з  закутків  буття  тьму  –  бо  не  час.
А  скрипка  проситься  до  рук  у  запитує:
«Ти  святий  Бартелемей  чи  його  ніч?»
Але  що  розуміє  скрипка?  Вона  лише  інструмент,
Вона  буде  грати  будь-яку  мелодію,  
Вона  нічого  не  вирішує,  в  її  утробі  теж  тьма,
Вона  буде  видавати  дику  какофонію  замість  музики,
Якщо  потрапить  до  волохатих  рук
Старого  бандита  замість  віртуоза-музИки
З  тонкою  душею,  що  колись  був  її  господарем,
А  тепер  сховав  свої  атоми  в  глибинах  землі,
А  свою  душу  у  світі,  який  годі  шукати…
Я  наповнюю  звуки  змістом,  я  запалюю  свічку
І  ставлю  її  на  вікно  історії.  Але  за  вікном  сліпці  –  
Їм  байдуже  день  це  чи  ніч.
Вони  не  повірять  в  існування  свічки,
Вони  не  повірять  в  існування  кольорів
(Не  тільки  ультрамаринових),
У  них  замість  душі  дірява  газета,
Колись  вони  навчились  повторювати  слова
Не  розуміючи  їх  змісту.
А  нині  стали  важкими  краплями
Густої  рідини  темноти…  
Лишається  вірити.  Лишається  тільки  вірити,
Що  там  –  за  океаном  тьми
На  острівцях  старих  кам’яних  будинків  
Теж  дивляться  на  вогонь  люди
З  сумними  очима  старого  музИки…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496640
дата поступления 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014


Зоя Журавка

ВАМ ВСЕ ЖИТТЯ НЕСТИ ПРОВИНУ.

Отруєна  вода  в  Донецьку,
Літають  пулі  навкруги.
Оце  вам  казка,  правди  й  честі,
Як  люблять  нас  усіх  брати.
Дивіться  всі,  хто  продавали
Свій  рідний  край  за  копійки.
Провина  ваша,  вам  і  кара.
Бо  це  вже  правда,  не  казки.
Бо  це  вже  смерть,  яка  кружляє
І  вибір  в  неї  буде  свій.
Поляжуть  ті,  хто  продавали,
Й  невинні:  діти  та  батьки.
Невже  ж  ви  люди,  подуріли?
Немов  би  всі  ви  озвіріли.
О  Боже!  Боже!  Як  нам  бути?
Допоможи  нам  це  збагнути.
Допоможи  відкрити  в  серці
Любов.  І  не  згубити  честі.
І  просим  кари  в  тебе,  Боже
Для  тих,  хто  кулеметом    коси.
Хто  топче  землю  рідну  нашу,
І  для  продажніх,  хоч  і  наших.
Бо  їм  ніколи  не  пробачать
Всі  ті,  що  найрідніших  втратять.
За  все,  що  робиться  в  країні,
Вам  все  життя  нести  провину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496329
дата поступления 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014


Надія Таршин

Хто я є на цій землі…

Посадила  я  город,  посіяла  квіти,
Побілю  ще  хату  гарно  і  буду  радіти.
Ворог  лютий  не  посіє  в  мою  душу  смуту,
Не  пущу  у  неї  відчай,  подолаю  скруту.
Хай  не  тішаться  до  часу  вражими  прокляті  –
З  качалкою,  а  піду    -  землю  захищати.
Не  віддам  її  нікому  знову  на  поталу,
Бо  немало  вона  лиха  за  віки  зазнала.
Хто  я  є  на  цій  землі  ?  –  Жінка-українка  –
Берегиня  всього  роду,  не  якась  чужинка.
Ворог  підлий  і  зухвалий,  а  правда  за  нами,
Єднаймося  –  Бог  у  поміч,  на  бій  з  ворогами!

01.05.2014р            Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496201
дата поступления 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014


Дід Миколай

Донєцкім зайдам.

Затріщали  ребра  і  суглоби,
Витрясали  душу  із  грудей.
Стервяніли  виродки  від  злоби,
Убивали  нелюди  людей.

Тих  людей,  що  їх  колись  зустріли,
На  порозі  з  хлібом  прийняли.
А  вони,  як  дяку  скаженіло
Нас  на  глум  удома  підняли.

Під  фанфари  й  дике  голосіння
Із  кубла  невдатних  недорік.
В  тіні  блуду,  крові  й  мокротиння,
«Зазвучал  вдруг  ласковий  язик».

Чи  нас  мало  голодом  морили
Ви  прокляті,  грішні  дикуни.
Аж  високі  плакали  могили
Й  голосило  поле  від  журби.

Йдіть  в  Расєю,  ми  вас  не  тримаєм
Із  своїм  триклятим  язиком.
Поки  ми  шабельок  не  виймаєм,
Йдіть  в  улус  свій  -  хату  за  бугром.

У  Масков”ї  Путєн  вас  зустріне,
Каган  дикий,  виплодок  цапів.
Хіба  наша  є  в  тому  провина,
Що  лишились  ви  без  хазяїв?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496208
дата поступления 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014


kulbabka

В дитинстві моєму

В  дитинстві  моєму
на  сволоку  звили  гніздо
пернаті  пісні,
зозулясті  казки  і  поеми...
Крізь  пам'ятні  нетрі
думками  дотягуюсь  до
минулих  років,
де  не  тягнуть  сучасні  модеми.

Між  мною  і  небом
відкрито  духовний  портал,
де  Всесвіт  виходить
за  межі  усіх  моніторів,
увімкнений  Богом,
легкий  надчуттєвий  сигнал
душа  моя  ловить
з  верхівок  незримих  соборів.

Я  тут  ще  мала
і  навшпиньки  не  вийде  ніяк
торкнутись  до  сонного  
соняха  кінчиком  пальця...
Жахтить  каганцями
у  полі  пшеничному  мак,
що  вишило  літо
стібками  тонкими  на  п'яльцях.

На  вітах  кошлатих
вигойдує  велет-горіх
ранкових  пташок
дивовижні  пісні-перегуки,
рипить  перестигло
старенький  дубовий  поріг,
сухим  різнотрав'ям
пропахли  бабусині  руки.

І  так  мені  любо
і  затишно,  мов  у  гнізді
малому  пташаті:
злітаю  і  падаю  вгору!
А  крила  у  тата  
і  мами  -  такі  молоді,
мені  розвіконюють
теплу  блакить  неозору!

Тулюся  думками
до  споминів  через  роки,
що  в  рі́зьбленій  скрині
пиля́ться  укупі  з  казками...
Хурделять  у  вікна
тендітні  легкі  пелюстки,
біліють,  як  іній
на  скронях  у  сивої  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата поступления 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014


Николя-бабА

Дві кринички (пісня)

Слова,  музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Пісня  про  мою  малу  Батьківщину  -  село  Фарбовано,  на  Київщині,  фарбованське  кафе  під  назвою  "Криничка",  якому  вже  безліч  років  (більше  30ти),  та  про  чудесне  джерело,  яке  впадає  в  Супій,  у  Калиновому,  між  селами  Фарбованом  та  Трубівщиною,  освячене,  знане  далеко  за  межами  Яготинського  району,  та  й  Київської  області.  Має  народну  назву  -  "Криничка".  Ця  пісня  про  них,  та  ще  про  дещо...

 Дві  кринички.

1
А  хто  ж    не  зна  кафе  "Криничку"?
Всі  ресторани  -  програють.
Тут  завше  вогняну  водичку.
Чудесну  спраглим  подають.
Вона  -  Фарбованська  легенда.
У  світі  кращої  нема.
Пивце-винце,  і  віскі  й  бренді.
Зайди  й  наллє  тобі  кума!..

...А  десь  отам    неподалік  від  Трубівщини,
криничка  є  іще  одна.
І  люди  їдуть  без  упину,
вода  цілюща  в  ній,  смачна.
Свячена,  чиста  і  прозора.
У  Калиновому,  в  гаю.
Криничку  я  собі  на  горе,
ніяк  не  виберу  свою!

ПРИСПІВ:
Одна  криничка  -  звеселяє.
Друга  -  здоров`я  додає.
Коли  в  одній  перегуляю  -
в  другій  моя  душа  поп`є.
Життя  на  ці  кринички  схоже.
Його  ми  вип`ємо  сповна!
То  ж  пити  вдосталь  дай  нам  Боже  -
і  не  допитися  до  дна.
ПРОГРАШ
2
Хтось  рани  в  серці  заливає,
а  хтось  від  радості  співа.
В  житті  усякого  буває  -
болить  на  ранок  голова.
Горілкою  не  похмеляйся  -
з  кринички  випий  ти  води!
Живи  і  берега  тримайся.
В  корчмі  до  ранку  не  сиди!..

29  квітня  2014  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496135
дата поступления 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014


Дід Миколай

Двадцять пять.

Ну  що  таке  четверть  нічого.
Біжать  ще  роки  не  спіша.
Як  птаха  обласкана  Богом
В  дібровах  співає  душа.

Аби  ти  була  молодою,
Хай  доленька  творить  дива.
Бо  ж  ти  народилась  весною,
Як  в  лузі  верба  зацвіла.

Сережки  червленого  дуба,
Як  свічі  церковні  вгорі.
В  долоньки  хай  падають  руба,
Як  зіроньки  з  неба  в  горні.

Хай  щастя  біжить  за  тобою,
Подібне  хай  буде  вину.
А  проліски  схилів  Супою,
Здарують  хай  вічну  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496018
дата поступления 30.04.2014
дата закладки 01.05.2014


Любов Ігнатова

Зона відчуження

Наша  квартира  -  то  зона  відчуження;
Кожен  куток  в  ній  волає  самотністю...
Хворе  кохання  ...Чи  буде  одужання?
З  ким  поєдинок  -  колишнім  чи  з  совістю?
       
Маски  облич  вже  злилися  із  душами,
Знову  крізь  сльози  я  посмішку  вишию  ...
Як  і  коли  ми  зробились  байдужими 
В  світі,  що  пахнув  шаленою  вишнею?  ..
       
Стежка  між  нами  -  спориш  непротоптаний  ...
Всі  перші  кроки  давно  уже  зроблено  ...
Вечір  ходив  за  вікном  заклопотаний,
Ношу  мовчання  поніс  знову  згорблено  ...
       
Скельця  рожеві  дощенту  розтріскані 
Десь  у  альбомах  з  ясними  світлинами  ...
Хто  між  чужими  вимірює  відстані 
Цими  яскравими  щастя  краплинами?..
       
Крила  моï  уже  міллю  поïжені  -
Не  врятував  ïх  і  спогад  лавандовий  ...
Тільки  уперта  надія  засніжені
Ще  зігріває  пелЮстки  трояндові  ...
       

це  не  моя  істрія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495779
дата поступления 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Юхниця Євген

Ніхто не хоче помирать за територію

Застиглі  наміри,  надії,  сподівання.
Весна  на  осінь,  в  листопа́д,  перевдяглась.
Під  ребра  -  кулі  із  новин,  новин  останніх,
І  геть  пришиблений  мундирний  пустопляс.
Ніхто  не  хоче  помирать  за  територію,
Ніхто  не  хоче  помирати  взагалі.
І  людству  конче  потребуться  теорії,
Як  зберегти  свій  ореал  без  трун  й  золи.

Таке  стрічали  хижаки  за  тищоліття,
Таке  стрічалось  і  у  знищенних  людей.
Одна  земля  на  всіх  на  земляному  світі.
І  кожен  силиться  поліпшити  своє.

28.04.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495646
дата поступления 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Любов Ігнатова

Засолов'ïлися гаï

Засолов'ïлися  гаï
Довкруг  мого  села,
Білих  метеликів  роï
Черешня  одягла.

І  затюльпанились  двори
Під  спів  дощів  дзвінких,
Вплітають  щебет  дітвори
В  кульбабові  вінки.

Рахують  жабок  журавлі
У  кумканні  річок  ;
Сплітає  хма'рові  жалі  
В  тенета  павучок.

В  мереживі  пелюсткозлив
Куйовдяться  вітри  ;
Вже  вечір  зорі  почепив
На  шовк  небес  чадри.

Тріпоче  стомлена  душа  :
"О,  як  цвіте  бузок!!!"
І  Сонко  -Дрімко  поспіша
Стежиною  казок  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495579
дата поступления 28.04.2014
дата закладки 29.04.2014


Крилата

НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА

Майдан.  Повстання  за  права,
Проти  корупції  і  зла.
Загиблих  славні  імена  –  
Неоголошена  війна.

В  церквах  відспівування,  плач.
Верхівки  зміна.  А  палач  –  
В  Росії.  Братня  сторона?
Неоголошена  війна.

Сліди  зеленої  чуми.
І  здача  Криму  без  стрільби.
Угоди  –  до  морського  дна.
Неоголошена  війна.

Сепаратизм  і  тероризм.
Обстріляний    патріотизм.
Схід,  Південь,  пискіт  –  план  Кремля.
Неоголошена  війна.

Кордон.  Під  ним  чужа  броня  –  
Снаряди.  Танки.  Страх  щодня.  
Душа  –  натягнена  струна.
Неоголошена  війна.

Це  чорне  марення  якесь!
В  тривозі  світ  і  край  увесь.
У  серці  цвяхом  і  ця    весна  –  
Неоголошена  війна.

Та  вірим,  правда    з  нами,  Бог.
Звільнить  Господь  нас  від  тривог.
І    вп́аде  карою  вина  –  
Неоголошена  війна.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495229
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Лілія Ніколаєнко

Мій гордий нарцисе!

Мій  гордий  нарцисе,  володарю  рим  і  метафор!
У  дзеркалі  віршів  любов  ти  неволиш  пером.
А  душі  стікають  у  твій  позолочений  фарфор.
І  дзвінко  сміється,  пускаючи  стріли,  Ерот.

Твій  погляд  лукавий  собі  ж  задивився  у  вічі.
Поглянь  же  на  небо  –  там  потяги  юності  мчать,
Там  нудиться  в  черзі  чиясь  нерозгадана  вічність,
Щоб  стати  твоєю,  спинивши  розхристаний  час.

У  тебе  у  ліжку  дрімають  покинуті  музи,
А  ти  все  мандруєш  країнами  дивних  ідей.
Ти  ситий  життям,  та  шукаєш  засушений  кусень.
Бо  пишна  самотність  людину  не  втішить  ніде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495151
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Олекса Удайко

ЛЕТУЧИЙ ГОЛЛАНДЕЦЬ

                                               [i]Своїй  доньці  Марині  
                                               до  Дня  Народження[/i]

[b][i]Хто  з  нас  не  мріяв…  бігати  по  хвилях,
Коли  не  чуєш  тіла  і  ваги?
Поперед  ніг  морські  конають  милі,
Що  додає  і  сили,  і  снаги!

І  враз  в  уяві  виплива  "голландець",
Що  вмить  долає  відстані  і  час!..

...І  ось  уже  наш  шкіпер-гендерландець  
Вітає  щиро  і  привітно  нас.

Човнів  немало…  Вибрали  «Долорес»  –
Згадалась  невпокорена  Іспань…
Надулось  небо,  починалась  "морось",
Та  в  трюмі  в  нас  –  провінція  Шампань.

І  ні  на  що  вереди  непогоди:
В  кампанії*  і  затишок,  і  гам…
А  в  закутках  –  і  шкіперські  клейноди**,
І  «Ельзе  Океана»***  тарарам…

…  А  ранком  знов  в  дорогу  невідому  –  
Вже  синьо-жовтий  прапор  на  кормі!
Немов  ми  не  в  Голландії,  а  вдома  –
Все  ‘дно  ми  –  на  свободі,  не  в  тюрмі!

Як  не  хотілось  звати  дім  тюрмою,
Та  мій  сусід  готує  всім  ганьбу!…

...Вітають  стяг  проїжджі  над  кормою,
Картають  слів  російську  "голитьбу»!

І  мчить  в  майбутнє  гордо  наш  «голландець»,
В  Європу  прапор    прокладає  путь!..
О,  речники  російської  «бала́нди»,
Вам  мрії  наші  й  цілі  –  не  збагнуть!

Бо  ми  живем  не  на  одній  планеті,
Не  однако́ву  вибрали  судьбу:
Ви  віртуальний  світ  у  інтернеті,
А  ми  реальність  –  мир  і…  боротьбу!

Й  закмітьте  ви,  прогресу  відморозки:
Наш  рух  у  Всесвіт  вже  не  зупинить!
А  ваших  куцих,  недорослих  мо́зків  
Туди  не  пустять  зроду!..  Ні  на  мить!
[/i][/b]

26-28.04.2014,  Leeuwarden  –  Kӧln
___________
*Кают-кампанія  –  частина  човна,  в  якій  
збирається  команда  для  спілкування.
**Ботфорти  та  традиційна  люлька  шкіпера.
***Відомий  вокально-інструментальний  гурт
       "Океан  Ельзе".

На  світлині  зліва  направо:  внук  Максим,  донька
         Марина  і  автор  цих  рядків  на  човні  "Dolores",
         пришвартованому  на  каналі    неподалік    від  
         центру  міста  Leeuwarden  (Нідерланди).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495205
дата поступления 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


Світлана Моренець

ПРОСТИ…


Я  не  була  там,  де  твій  біль
стискає  подих  щільним  пресом,
там,  де  бажань  шалений  хміль
розтанув  у  обіймах  стресів.
Де  стільки  літ  ховав  жагу
в  таємних  мріях  сокровенних,
вслухаючись  в  мій  сміх,  ходу,
вже  й  без  надії  на  взаємність.

Мене  з  тобою  не  було,  
бо  з  іншим  я  літала  в  парі...
Ховав  ти  розпач  свій  в  зело́,
я  –  своє  щастя  аж  за  хмари.

О,  як  болить  душа  моя
за  тебе!..  В  мене  муж,  родина.
А  ти...  Жартують  всі,  що  я  –  
на  все  життя  твоя  єдина.
І,  попри  заборони,  ждеш...
Зарубок  на  душі  чимало...
Ти  все  життя  любов  несеш,
я  ж  –  тобі  доленьку  зламала...

                         Пробач,  мій  друг!..
                                                   Прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495030
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


Олекса Удайко

НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ…

     Озера  і  канали  Нідерландів  у  квітні  вже  теплі  і
     по  літньому  привітні…  Вільного  часу  було  багато…
     Читалось…      Серед  іншого    і  про  «Націю,  яка  не
     капітулює»  -  древніх  кельтів,    що  населяють  
     нинішню  Ірландію…    Знайшов  досить  багато  
     спільного    ірландців  з  нинішніми  українцями…
     Ірландці  –  нація,  яка  боролась  за  незалежність  
     близько  800  років,  яку  тут  у  "Клубі  поезії"    
     презентує  шановний  Шон  Маклех,  і  в  якої  є  
     чому  повчитись  нам,  українцям!

[b][i]Він  помирав…    Не  взявши  хліба  й  солі…
Бо  в  тому  був  борні  великий  сенс…
Його  народ  не  хоче  жить  в  неволі!
А  син  його  –  обранець  Боббі  Сендc*.

Він  помирав…    А  як  хотілось  жити:
Йому  ж  було  всього  лиш  двадцять  сім!
Його  чекали  і  дружина,  й  діти,
А  він  віддав  своє  життя…  усім.

Він  помирав…  Йому  це  було  треба  –
Не  хліб  єдиний  був  понад  усе:
В  лиху  годину  думав  не  про  себе  –  
Що  в  спільний  дім  з  собою  принесе!

Та  в  Боббі    й  друзів  справа  не  померла
(В  катівні  Мейз**  –  іще  дев’ять  смертей!)  –  
Ідея  кельтська  досягла    Говерли…
Посвіт  для  нас  здобув  нам  Прометей!  

25.04.2014,  Leeuwarden,  Nederland[/i][/b]
_____________
*  Бо́ббі  Сендс  (Robert  Gerard  Sands,  1954  —  1981)  —  
ірландський  волонтер,  член  Ірландської  республиканської  
армії  і  депутат  Парламенту  Великобританії,  причинець  коле-
ктивного  голодування  в  тюрмі  Мейз**  задля      визнання
спеціального  статусу  в’язням,  що  постраждали  як  воїни  ІРА.
Вмер  на  66-й  день  голодування  5  травня  1981  року.  Протест
його  був  підтриманий  ще  9-ма  в’язнями  членами  ІРА,  яких  
спіткала  така  ж  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987
дата поступления 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


kulbabka

Весняний день тюльпанами розцвів…

Весняний  день  тюльпанами  розцвів  -
Така  строкатість,  аж  бере  за  очі!
І  сонячно-медові  поторочі,
Мов  дітвора,  стрибають  у  траві.

Дурманять  вишні  цвітом  запашним  -  
Така  духмяна  тепла  завірюха!
Лінивий  кіт  нащурив  гострі  вуха
І  наслухає  порухи  весни.

Руда  бджола  принишкла  у  траві
І,  наковтавшись  пахощів,  шаманить.
Моріг  бентежить  ароматом  пряним,
Лоскоче  п'яти  кінчиками  вій.

Нап'яв  павук  тендітне  макраме
Між  гілочок  у  білосніжній  піні.
Скупавшись  у  янтарному  промінні,
Розніжився  замріяний  ромен.

Вигойдують  росу,  неначе  ртуть,
Тюльпанові  осяяні  фужери,
Волами  повлягалися  кичери,
Хмаринну  вовну  клаптями  скубуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата поступления 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Дід Миколай

Черемхова любов


Зозуля  десь  за  річкою  кувала,
У  полі  вже  замовкли  голоси.
Лиш  ми  удвох  у  заводі  стояли,
В  куточку  тихім,  Божої  краси.

Пахуча  нас  черемуха  сховала,
В  гілках  своїх,  що  падали  згори.
Пянким  дурманом  -  медом  напувала,
Як  в  тім  Едемі,  прямо  з  піялИ.

Думки  злетіли  десь  за  небокраї,
Спинить  пориви  наші  не  змогли.
Ключі  лишили,  -  часточку  від  Раю,
А  гріх  з  собою,  вдалеч  понесли.

Тебе  любив  безмежно  й  ненаситно,
Червлені  перли,  -    губи  цілував.
Цвіт  черемховий  заздрісно  і  стидно,
Жагучим  цвітом,  тихо  опадав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494859
дата поступления 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Vita V-D

Яка ж страшна була зима…

[b]Яка  ж  страшна  була  зима...  
Але,  проснулася  природа.
Нарешті.  Й  страху  вже  нема,  
Що  не  побачу  її  вроду.  

Буяє  вже,  цвіте  наш  край,  
Яскраво  й  зелено  навколо  -
Зелена  ковдра,  квітне  гай,  
У  лісі  пахне  прохолода.  

Закохана  навік  в  весну,  
Що  гідно  так  долає  зиму  
І  викидає  красень-цвіт,
Не  знавши  втоми, безупинно.

Як  не  любити  мій  край-рай,
Продати,  кинути,  забути?
Ні,  рідний,  любий  мій,  ти  знай  -
Мені  навік  з  тобою  бути.

[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494745
дата поступления 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Дід Миколай

Рашистам.

Пігмеї  зрощені  Ордою,
В  пітьмі  зформовані  з  приблуд.
З  віків  насилля  із  сохою,
В  мою  Украйну  знову  пруть.

Чого  вам  треба  в  нас  паскуди?
Зелені  вихідці  з  Луни.
Ви  дикі  виплодки,  -  іуди,
Собачі  внуки  Сатани.

Ми  не  запрошували  в  гості
Ви  самі  прете,  -  табуном!
Отож  залишите  в  нас  кості,
Зметете  бурю  язиком.

За  ту  любов,  що  "здарували",
Що  рвали  жили,  як  хорти.
Що  за  терпіння  «шанували»,
Пора  вже  нам  відповісти!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494680
дата поступления 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Борода

Солдат

Тепер  Солдат  не  покидав  Майдан  -
колись  щодня  отут  збиралось  віче
і,  де  ті  квіти  й  поминальні  свічі,
з  господарем  збирали  громадян.
Малим  щеням  той  взяв  його  собі,
виховував  суворо  та  з  любов"ю,
сам  через  вік  вже  не  пашів  здоров"ям,
але  собаку  доглядав  як  слід.
Солдатом  пса  назвав  (неабияк!)  ,
і  коли  гімн  співали  на  Майдані  -
на  задні  лапи  той  ставав  старанно
і  завмирав,  як  на  посту  вояк.
Отак  від  грудня  вдвох  вони  отут
співали  гімни  і  молились  Богу,
мокли  під  снігом,  замерзали  в  ноги
та  захищали  гідності  редут.
Кривавий  лютий  розірвав  тандем  -
підступний  снайпер  вцілив  його  друга
й  тепер  Солдат,  сховавши  біль  і  тугу,
на  цім  посту  залишився  один.
І  він  дививсь,  що  робиться  навкруг,  
на  фото  друга  в  оберемку  з  квітів,
навитяжку  стояв,  як  з  бронзи  литий,
солдат  майдану,  найвірніший  друг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494559
дата поступления 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Дід Миколай

Поет.

Поет  життя  прожив  у  вирі,
Напившись  променів  з  небес.
Слова  як  бджілки  в  соти  вміло,
Ладнав  у  пісню  із  чудес.

З  рядків  мелодія  лягала,
На  ноти  срібної  струни.
Чарівним  голосом  звучала,
У  дивних  звуках  таїни.

В  гаю  проснувся  соловейко,
Дрімав  на  гілці  наче  гном.
Озвавсь  до  музики  орфейко,
І  вже  десь  чутно  за  селом.

Весна  зраділо  до  нестями,  
Несла  дібровами  квартет,
Що  робить  пісня  із  птахами,
Коли  талантливий  поет!

       Анатолійовичу  
присвячую  до  дня  народження.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494527
дата поступления 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014


Любов Ігнатова

Шепоче час …

Шепоче  час
Пилинки  фраз
Про  сни,  про  нас,
Про  біль  образ,
Про  гордість  літ,
Про  сонцецвіт,
Мрій  зореліт,
Днів  моноліт  ...

Нитки  думок
Змота  в  клубок  ;
Карбує  крок  -
Все  "цок  "  та  "цок  "...
Не  зупинить
Прийдешню  мить,
Не  прихилить
Небес  блакить  ...

Танцює  час
Секундовальс
Без  космотрас
І  без  прикрас  ;
На  згинах  вій,
Де  зір  сувій,
Де  буревій
В  душі  моïй  ...

На  грані  снів,
Під  дощоспів,
Де  жар  вогнів
Від  почуттів  ...
Шепоче  час
Пилинки  фраз,
Де  лиш  каркас
Зостався  з  НАС...



ЩИРО  ДЯКУЮ  МИКОЛІ  ШЕВЧЕНКУ  (НИКОЛЯ-БАБА')    ЗА  МУЗИКУ  І  ВИКОНАННЯ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата поступления 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014


Таня Кириленко

В стані безсловесної молитви

Змінено  назавжди  стан  речей,
Послідовність  дій,  причинність  вчинків.
Рух  у  Вічність  -  жодної  зупинки,
Світло  -  сяйво  лагідних  очей.

Змінено  назавжди  почуття:
Їх  безмежність  нескорима  нормам,
Більше  не  лякає  невідоме,
І  колишні  шрами  не  болять.

Зламано  старий  і  звичний  лад:
Серце    -  провідник  мого  маршруту,
Щоб    ступити  -  треба  перш  відчути,
Вже  не  обертаючись  назад.

Знищено  усі  стереотипи:
Все  таке,  яким  і  має  бути,
Набирай  повітря  повні  груди
В  стані  безсловесної  молитви.

21.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493911
дата поступления 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014


Дід Миколай

Христос воскрес!

             
 Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!
Христосять  люди  з  церкви  по  дорозі.
Благословіння    спущене  з  небес,
Стрічає  ранок  щиро  на  порозі.

Дай  Боже  нам  прожити  без  війни,
Тебе  Всевишній  дарма  не  гнівити.
Вкраїну  нашу  Боже  сохрани
Не  дай  врагу  нещасну  розділити.

Щоби    без    горя,  муки  й  перешкод  
Від  сплячки  нам  Вкраїну  розбудити.
Скарай  ординців  звірів  і  заброд
Аби  її  нам  приспану  звільнити.  

Щоб  як  колись  в  Гансиманськім  саду,
Дзвінкі  бджілки  листочки  цілували.
За  це  й  за  тебе  голову  складу,
Щоби  онуки  в  хаті  панували.    

Христос  прийшов!  Воістину  прийшов!
Приніс  надію  часточкою  з  неба.
В  життя  він  вічне  смертю  перейшов
Тож  розговіймось  з  вірою  потреба!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493714
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Дід Миколай

Внучці Соні.

Коли  ти  плачеш  киця  волохата  
Хай  витирає  віченьки  хвостом.
З  віршів  рядочок  щирої  присвяти
Нехай  колише  в  люлі  перед  сном.

Щоби  тобі  барвіночок  хрещатий
В  стежину  клала  доля  за  селом.
І  не  томились  ніженьки  в  дівчати
Й  не  засівалось  поле  буряном.

Щоби  ніколи  кулі  і  гармати
Не  гомоніли  гнівом  за  шляхом.
Ось  проженемо  ворога  з  під  хати
Щоби  веселка  встала  над  Дніпром.

Щоб  не  прийшлось  саменькій  вікувати,
Спарує  з  гарним  красенем  вузлом.
Постеле  м’яко  з  руженьки  і  м’яти
І  защебечуть  внучки  за  столом.

Звучить  вже  в  вікнах  солодко  соната,
Загравсь  надворі  вітер  наче  гном.
Лягла  Софійка  спатоньки  оката.
Вже  укривають  Янголи  крилом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493703
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Борода

З Великоднем!

Воскреснути!  Яка  блага  мета!
Воскреснути!  Після  тортур  і  гніту.
Воскреснути  подібно  до  Христа
і  воскресіння  дарувати  світу!
Отцю  небесному  вклонитися  затим,
зерно  добра  засіяти  на  ниві  -
нехай  врожаєм  вдячить  золотим
й  вквітчає  землю  посміхом  щасливим.
Тож  воскресай,  Вітчизно  дорога
живильний  напій  скуштувавши  волі,
воістину  мета  твоя  блага,
Христос  воскрес  в  надії  і  любові!  

Щиро  вітаю  всіх  з  Великодними  святами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493690
дата поступления 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014


Дід Миколай

Путіна засланці.

Ми  чекали  вас  завжди
Й  виглядали  в  гості.
Ви  ж  прийшли,  як  ті  -  з  Орди,
Як  собаки  в  злості.

Схаменітеся  молюсь,
Не  глуміть  породу.
Геть  забулися  чомусь,
Із  чийого  роду.

Розійшлись  наші  шляхи,
Я  вас  не  приємлю.
Бо  прийшли,  як  вороги,
На  батьківську  землю.

Жаль,  були  десь  козаки,
Воїни  –  кубанці.
Залишились  кізяки,
Путєна  -  засранці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493651
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014


kulbabka

Твоя весна

Твоя  весна  порозплітала  коси
І  побрела  босоніж  по  землі,
Їй  проз  ажурну  хустку  абрикоси
Бриніли  вслід  цитринові  джмелі.

А  свіжий  ранок  жестом  ювеліра,
Мов  діамант,  відточував  росу
І  кожна  грань  у  сяйві  мерехтіла,
В  собі  відбивши  Всесвіту  красу.

Голубив  день  вербовими  бруньками
І  хмари  пряжив,  ніби  молоко,
На  полотні  ворожив  кольорами:
То  пурпуровим  вибухне  бузком,

То  закульбабить  охрою  у  травах,
Немов  розгубить  сонечка  дрібні!..
Розніжилась  конвалія  білява
У  малахіті  листя,  наче  сніг.

Твоя  весна  замаяна  цвітінням,
Розбруньчена,  мов  гілка  золота,
У  світлий  день  святого  Воскресіння
Природи  й  духу,  сонця  і  Христа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Дід Миколай

ДО. – РЕ. зайди, СІ бемоль!

Я  стояв  за  рідну  Україну,
Коли  в  груди  дихали  шторми.
Ви  ж  їй  зараз  ножичком  у  спину,
Коли  ворог  лютий  під  дверми.

Мене  били  беркути  безкрилі,
З  потойбіччя  виплодки  пітьми.
Ви  ж  сьогодні  зайди  здичавілі,
Стали  поряд  з  дохлими  курми.

Нє  до  Гєп  вам  давєча  до  Допи,
В  вас  праблєми  снова  с  язиком.
Притулітє  ви  єво  да  жопи,
Мо  дастанєт  висахшім  умом.

Что  жє  ви  при  бидловє  малчалі,
Вибіралі  тока  ж  «Мужіков».
Нєту  іх  давно  на  вас  пасралі,
За  бугром  нє  відна  чуваков.

Чінгізіди  писок  свій  закройтє,
Забирайтесь  к  чорту  в  свой  улус.
Трикалором  задніцу  прікройтє,
Шоб  в  путі  нє  трапівся  конфуз.

Коль  тревожат  далі  нєобятной,
Так  маніт  вас    Родіни  прастор.
Уперьод  й  нє  лізтє  по  попятной,
ДО.  –  РЕ.  зайди,    СІ    бемоль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493572
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Юхниця Євген

Любов одна - потреби існувань

Згніздився  дріт  колючий  на  надіях.
Прибуле  за  життя  не  варте  ніц.
...Весна,  в  шибки́  ж  -  домашняться  завії
І  гуркає  у  дах  металоріз.

Куди  тікать?  Чуже    спочатку  -  гостре,
Це  потім,  може,  вдастся  між  голки  -
Скрутитися,  вглягтися  на  підлозі,
І  сумно  вигравати  в  піддавки.

І  тільки  він,  людський,  в  клітинках,  досвід,
Залякувань,  полонів  й  руйнувань,
Зверне  нас  до  єдиного  –  любові,
Що  виразнить  потреби  існувань.

19.04.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493533
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Олекса Удайко

ЛЮБОВ НА ВІКИ́

                           
[b][i]Шугають  думки,  мов  шаленії  птиці:
Як  жить:    зупинитись?..    спочити?..    іти?..
А  в  небі  спалахують  Божі  зірниці  –  
То  душі  стражденні  освячуєш  Ти!

О  Боже  мій  милий!  Чом  воля  –  не  криця,
Що  кришить  незгоди,  як  промені  –  лід?
Чом  крицевий  меч  в  нас  в  руках  не  іскриться,
Долаючи  кремінь  непроханих  бід?

Напевне,    тому,  що  ми  –  люди,  не  боги…
Лиш  їх  повеління  нам  силу  дає!
Початок    і  право  на  чин  лиш  у  Бога,
І  благословіння  на  щастя  своє!

За  це  йому  наша  покора  й  служіння,
Йому  ми  і  шану,  й  хвалу  воздаєм!
Любов    наша  вірна,  тривка,  докорінна...
А  Божа  Любов  –  на  віки!..    Навзає́м![/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493505
дата поступления 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014


Івашина В.І. 2

Ожиновий край

Захід  малиновий.  Берег  калиновий.
В  далечі  синій--  замріяний  шлях.
Як  я  люблю  тебе,  край  мій  ожиновий,
До  одуріння  в  душі  і  очах.

В  святості  вічній  бачу  я  грішний
Муки  безмежні,  звитяги  святі,
І  недаремно  дав  нам  Всевишній
Йти  по  одному  з  тобою  путі.

Сльози  пекучі,  лихо  в  дорозі,
В  темній  ковбані  завтрашній  день.
Я  ж,  як  в  поезії,    шукатиму  в  прозі
Нашої  долі  світлих  знамень.

Хтось  розсміється,    скаже,  що  марно,
Губиш  ти  дарма  літа  молоді.
Жити  безбожно,  жити  безкарно
Стало  вже  нормою  в  нашім  бутті.

Ніччю  глухою  мучить  безсоння,
Котиться  в  прірву  знехаяний  світ,
Так  від  безправ’я,  від  беззаконня
В  серці  болючий  лишається  слід.

Захід  малиновий.  Берег  калиновий.
В  далечі  синій--  замріяний  шлях.
Край  мій  окрадений,  край  мій  ожиновий,
Зламані  крила,  зранений  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493342
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Борода

До Понтія Пилата

В  жахливий  спосіб  скінчиш  ти,  Пилате:
за  кожну  смерть  прийдеться  умирати,
каратись  в  муках,  як  колись  Ісус.  
А  ти  ж  бо  є  страшенний  боягуз,
отож  тортури  видадуться  втроє
болючішими,  ніж  отим  героям,  
яких  Господь  забрав  на  небеса.  
І  не  спроста,  далеко  не  спроста
тебе  не  раз  попереджав  Всевишний,
та  ти  себе  вдягнув  у  шати  пишні
й  рішив,  що  є  мудрішим  за  Отця.
Тепер  благай  хоч  легшого  кінця!
Ти  перейшов  межу  своїм  зухвальством  -
прийшов  кінець  тобі  й  твоєму  царству
за  ту  розправу  злу  на  Гарізім,
та  ти  заліз  ще  підло  в  чужий  дім
і  витер  чоботи  об  чисті  рушники,
чим  заслужив  прокляття  на  віки!
І  смерть  Ісуса  не  приписуй  люду,  
бо  тільки  ти  посіяв  ту  облуду
й  махнув  зловтішно  головою  кату.
Тож  згинь,  підступний  Понтію  Пилате!

 
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493285
дата поступления 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014


laura1

Українська ніч. за опов. Гоголя

Уривок  з  оповідання  М.В.Гоголя  "Майська  ніч,  або  утоплена"

Чи  знаєте  ви  українську  ніч?  о,  ви  не  знаєте  української  ночі!  Пригляньтесь  до  неї:  з  середини  неба  дивиться  місяць.  Безмежне  склепіння  небесне  розійшлось,  розширилось  іще  безмежніше.  Горить  і  дихає  воно.  Земля  вся  у  срібному  світлі;  а  дивне  повітря  віє  і  теплом,  і  прохолодою,  і  дихає  млостю,  і  розливає  океан  пахощів.  Божественна  ніч!  Чарівлива  ніч!  Нерухомо,  натхненно  стали  гаї,  виповнені  темрявою,  і  кинули  велетенську  тінь  од  себе.  Тихі  та  спокійні  ці  стави;  холод  і  морок  вод  їх  похмуро  оточений  темно-зеленими  стінами  садів.  Незаймані  гущавини  черешень  та  черемхи  боязко  простягли  своє  коріння  у  студені  джерела  і  шепочуть  іноді  листям,  немов  сердячись  та  гніваючись,  коли  прекрасний  зальотник  —  нічний  вітер,  закравшися  зненацька,  цілує  їх.  Увесь  ландшафт  спить.  А  вгорі  все  дише,  все  чудове,  все  урочисте.  А  на  душі  й  безмежно,  і  дивно,  і  рої  срібних  видінь  зграйно  виникають  у  її  глибині.  Божественна  ніч!  Чарівлива  ніч!  І  раптом  усе  ожило:  і  гаї,  і  стави,  і  степи.  Котиться  величний  грім  українського  солов'я,  і  здається,  що  й  місяць  заслухався  його  посеред  неба...  Як  зачароване,  дрімає  на  пагорбі  село.  Ще  біліше,  ще  краще  блищать  проти  місяця  гурти  хат;  ще  сліпучіше  вирізуються  з  темряви  низькі  їх  стіни.  Пісні  замовкли.  Скрізь  тихо.  Благочестиві  люди  вже  сплять.  Де-не-де  тільки  світяться  вузенькі  вікна.  Перед  деякими  тільки  хатами,  біля  порога,  запізніла  сім'я  сидить  за  пізньою  вечерею.
М.  В.  Гоголь

Українська  ніч

Чи  знаєте  Ви  українську,  тиху    ніч?
О,  ні!  Не  знаєте,  мабуть  напевно.
В  гаю  кричить  журливу  пісню  сич,
Запрошує  до  танцю  наречену.

Ось  роздається  неосяжний  небосхил,
Серпанком  чемно  місяць  випливає.
Відважним  воїном  стоїть  він  серед  зір.
Яскравий  промінь  свій  на  землю  посилає.

У  срібнім  сяйві  ніжиться  земля,
Немов  із  казки  вийшла  загадково.
Повітря  прохолодне  й  чисте,  як  сльоза,
Доносить  вітром  аромат  квітковий.

Яка  Божественна,  прекрасна  ніч!
Стоять  ліси  натхненно  й  нерухомо.
Зустрівшись  з  мороком  і  сяйвом  віч  на  віч,
Кидають  величезну  тінь  додолу.

Тихенько  сплять  притомлені  стави,
Несуть  їх  води  темряву  і  тину.
Понуро  дивлячись  на  розквітаючі  сади,
Ув'язнені  у  темні  вічні  стіни.

Незаймані  гуща́вини  чере́мхи,
Розкинули  коріння  вздовж  води.
Розкішні  крони  тягнуться  до  верху,
Старих  черешень  вікові  сади.

Лопочуть  інколи,  соромлячись  листочки,
Під  подихом  нічного  вітерця.
Коли  цілує  він  їм  пелюсто́чки,
Коли  жартує  й  кличе  до  вінця.

А  зверху  все  так  гарно  й  урочисто,
Що  раптом  ожили  стави  й  степи.
Виводить  пісню  соловейко  голосисто,
А  місяць  тихо  дослухається  згори.

Мов  зачароване  дрімає  на  узвишші,
Під  сяйвом  місяця  малесеньке  село.
І  тільки  де-не-де    в  хатиночці  принишклій,
Свіча  освітлює  вузесеньке  вікно.

                       17.  04.  2014                        Л.  А.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493121
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


kulbabka

Народе мій, воскреслий у віках…

Народе  мій,  воскреслий  у  віках,
Тобі  між  націй  європейських  бути,
Бо  ненаситне  зло  спіткає  крах
І  крик  його  залишиться  невчутим…

І  лють  його  нещадно  спопелить,
І  вичахнуть  ліси,  немов  пустелі.
А  над  тобою  лагідна  блакить
Розмиє  веселкові  акварелі!

Після  грози  розбурхана  весна
Сади  зама́їть  пишно,  як  на  свята,
Задріботить  у  полі  борона,
Зодягнеться  у  цвіт  вишневий  хата.

А  рідна  мова  стане  на  крило,
Мов  журавля,  злетівши  понад  хмари!
Заб’є  ключем  засохле  джерело,
Пощезнуть  воєн  да́внішні  примари…

І  ти  кущем  добірним  зацвітеш
Між  європейців,  мудрий  мій  народе!
Господь  поставить  Слово  пресвяте
На  варті  миру,  правди  і  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата поступления 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014


Таня Кириленко

Роман

Я  тоді,  мабуть,  вперше  відчула  свою  вину,
Зачепив  за  живе  твій  болючий,  упевнений  докір.
Ти  на  довго  забрав  з  мого  па́лкого  серця  спокій,
І  позбавив  на  сотню  ночей  мої  очі  сну.

Я  тоді  не  писала  віршів,  щоб  розрадити  біль,
І  здавалось  у  грудях  розпечена  рана  наскрізна.
Ми  були  дуже  схожі  й  водночас  приречено  різні.
Та  чомусь  не  могла  я  писати  віршів  тобі.

Оберемки  думок,  і  несказаних  слів  океан  -  
Їх  не  зі́ллєш  сльозами,  не  викажеш  теплому  вітру.
Я  мовчала,  аж  поки  мені  не  забракло  повітря,
А  тоді  я  тобі  написала  цілий  роман.

14.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492551
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 16.04.2014


горлиця

ЖИТТЯ

Ех,  ти  житуха  моя,  дивносива!
Ти  вже  господар,  колись  у  гостях,
Входила  в  хату  ,така  вередлива,
Все  вимагала  від  мене  присяг.

Щоб  я    повіки  з  тобою    дружила,
Завжди  давала  напитись  води,
Ти  ж  безсоромно  життя  моє    пила,
Впевнено  биті      лишала  сліди.

Завжди  верталась  ,  роки  прибавляла,
Торбу  на  плечі  мені  надягла,
Тяжко  тепер,  бо  тягар  нагрузила,
Ти  ж  ,за  ще  тяжчим  камінням  пішла.

Що  ж,подолала!  Вже  сили  лишають,
Тяжко  мені,  бо  підмоги  нема.
Вічні  душевні  вітри  завівають,
Вкрила  мене  безпощадна  зима.

Весни  приходять,  і  знову    відходять
Все  помінялось,  вогонь  майже  згас,
Дні    не  спинити,  бо    всім  верховодить,
Ворог  всесильний,  не  здоланий  час!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492921
дата поступления 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014


Олекса Удайко

Её глаза*

                     Твои  глаза...  
                     Глубокие  озёра,  
                     Обрамлены  прекрасным  камышом...
                     Их  глубина...  
                     Их  цвет  -  хмельного  моря,  
                     Когда  небес  лазурь  утонет  в  нём...
                         
                                                     [b][i]  Ірина  Лівобережна[/i]
[/b]
Я  видел  в  жизни  глаз  немало:
Зеленых,  карих,  голубых;
И  добрых,  и  –  до  не́льзя  –  шалых,
И  безразличных.  Но  –  таких!..

Они  мне  встретились  впервые.
В  них  и  усталость,  и  печаль,
И  молний  блики  роковые.
И  вдруг  мне  стало  их  так  жаль,
Что  захотелось  поделиться
Своей  печалью.  Но  слова
Застряли  в  горле...  И  молиться
Я  стал  безмолвно...  И  –  нова
Явилась  жизнь  в  воскресшем  взоре:
Как  будто  мы...  в  открытом  море...
Плывем  в  суденышке,  и  море
Все  дальше,  дальше  нас  уносит,
И  нет  у  нашей  лодки  весел,
И  ни  рулей,  ни  парусов...
И  слышен  нам  стихии  зов,
Стихии  бурной  и  безбрежной,
И  голос  рока  –  вещий,  нежный...

..Уж  нет  в  глазах  моих  печали!
В  ее  глазах  я  вижу  вновь,
Как  мореход  в  родном  причале,
И  жизнь,  и  радость,  и  любовь.

___________
*Навіяне:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492888









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492900
дата поступления 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014


Шон Маклех

Великодні дзвони Ірландії

             Пам’яті  героїв  
             Великоднього  повстання  1916  року.
             Минуло  98  років  –  а  ніхто  в  Ірландії  
             не  може  забути  той  Великдень…  

Гудуть  дзвони  над  Ерін
Віщують  божий  Великдень.
Колись  їх  срібний  поголос,
Що  летів  над  островом  Долі
Віщував  порив  до  Свободи,
Віщував  велике  повстання
Гелів,  що  дух  кришталевий  феніїв  
Воскресили  для  вічного  Неба,
Воскресили  для  душ  ірландців,
Що  в  цей  день  підняли  повстання,
Почали  війну  за  Свободу,
Кулі  відливши  зі  срібла,
Здійняли  наш  зелений  прапор  –  
Прапор  Святого  Острова
Щоб  він  горів  смолоскипом  
Під  кулями  окупантів.
Року  того  божого
Року  того  шістнадцятого
Ірландці  сказали  досить
Жити  нам  у  неволі!
Острів  зелений  весняний  –  
Острів  святого  Патріка
Несемо  у  звільнених  душах
Тих,  що  летять  у  небо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492668
дата поступления 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014


Олекса Удайко

ПІГМЕЇ Й ГУЛІВЕРИ ДУХУ

               До  Дня  космонавтики...
                                   Юрію  Гагаріну  Першому    
                                                         п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…

Для  чого,  Юро,  ти  ризикував    –
Нові  стежки  розвідував  у  космос?  
Розумним  ти  –  немов  дев'ятий  вал,
Пігмеям  же  –  як  ретроград  і  косність!    

Наш    [i]Homo  sapiens[/i]  хотів  пізнать
Систему,  стрій  і  Всесвіту,  й  матерій.
Пігмею  ж  важливіш  –  домашня  знать,
Сценарії    тваринницьких  містерій.

Пігмеї    куці  вже  давно  втяли:
Стежки  нові    їм,  карликам,  не  в  радість!
Їм  важно,  що  і  скільки  тут  взяли,
Щоб  тішить  ницим  неосяжну  заздрість…

Так  і  живуть  на  цій  святій  землі
І  карлики.  І  –Духу  Гулівери.
Одні  ховають  суть  свою  в  імлі,
А  інші  –  примули  Нової  Ери…

 Напевне,  Чарльз*  помилку  допустив,
З’єднавши  несумісне  у  єдине:
І  [i]Homo[/i]  –  як  тріумф  Господніх  див,
І  плем’я    гуманоїдів  мавпине…

Та  не  зустрілись  Чарльз  і  космонавт,
Хоча  й  були  дотичними  орбіти:
Один  був  у  науці  аргонавт,
А  інший  мріяв  в  космосі  про  квіти!

І  все  ж  в  обох  була  одна  біда  –  
Обидва  в  людстві  круто  помилились:
Один  не  розпізнав,  де  люд,  а  де…    вода,  
А  той  –  не  низійшов  на  Божу  милість…

І,  певно,  гуманоїдів  привіз
Гагарін  із  далекої  планети…
Інакше  як  могли  вони  без    сліз
Націлити  на  Божий  Дух  ракети!

12.04.2014
_________
*Чарльз  Дарвін  (1909-1982)  –  вчений  
   еволюціоніст  -  антрополог.    Основні
   праці  з  походження  видів  та  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492494
дата поступления 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014


Таня Кириленко

Довіра

Залишивши  без  сил  і  з  уламками  крил,
Без  надій  у  холодній  безодні,
Ти  сказав,  що,  напевне,  мене  не  любив,
І  по-іншому  все  від  сьогодні.

Я  смиренно  зустріла  слова  твої,
Відвернувшись,  ковтала  сльози.
Мені  сил  бракувало  піднятись  з  землі,
Та  гнівитись  була  не  в  змозі.

Мудрий  час  лікував,  затирав  сліди,
Доля  слала  нові  уроки.
Вже  по-іншому,  але  все  ще  є  ти,
Попри  логіку,  "за"  і  "проти".

І  довірлива,  як  ручне  кошеня,
Я  відкрита  тобі  до  краю,
Забуваю  про  те,  що  одного  дня
Ти  лишив  мене  в  пастці  відча́ю.

Що  минуло  -  як  попіл  по  вітру  нехай
Розлетиться  в  світи  без  останку.
Я  скорочую  кількість  своїх  питань,
Та  не  я  буду  ставити  крапку:

Ти  колись,  подолавши  в  нерівнім  бою,
Ту,  що  пристрасно  рвала  тенета,
Може  статись,  окрилену  душу  мою
Без  вагань  продірявиш  багнетом.

13.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492347
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Галина_Литовченко

* * *

В  моєму  домі  оселилась  тиша,
Коли  весна  пишалася  розли́вом.
Пішов  коханий  у  цвітіння  вишень
І  побажав,  як  завжди:  -  Будь  щаслива…

Те,  що  хотів,  неначе  б  то  отримав,
Успішним  став,  живе  не  в  самотині.
Та  хто  ж  мені  сьогодні  за  дверима
Лишив  букет  із  незабудок  синіх?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492329
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Марічка Берізко

Подих загубленої весни

Загублені  рядки  уквітчані  в  серцях,
Заповнюють  картини  пустоти,
І  може  лиш  вони  відновлюють  в  словах,
Частинки  пазлів  вічної  весни.

Вона  можливо  відчай  пройняла,
Бо  квітень  мій  вже  зовсім  не  такий,
Не  має  сонця  й  співу  солов’я,
І  дотик  вітру  майже  неживий.

Не  бачу  я  квітучих  пелюсток,
Гілки  дерев  додолу  опустились,
Чому  ти  весно  вбила  свій  танок,
Можливо  люди  в  чомусь  помилились.

Зламали  день  образами  подій,
Чи  обірвали  струни  боротьбою,
Ти  лиш  пробач  й  звільни  безмежність  мрій,
Стань  теплою  зеленою  порою.

Вертайся  швидше  з  запахом  роси,
Бо  я  не  можу  просто  існувати,
Мені  потрібні  подихи  краси,  
Щоб  із  натхненням  ранок  зустрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492230
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014


Галина_Литовченко

ВЕСНА-ВЕСНА…

Пустився  дощ  на  сиві  явори,
Розцілував  краплинами  листочки.
Дзвенить  довкілля  сміхом  дітвори,
Рвонули  в  ріст  в  городі  огірочки.

Маніжать  краплі  в  вікна  до  людей,
Тонкий  струмочок  ринва  цідить  в  діжку.
Припала  сукня  ніжно  до  грудей,
Заплуталась  в  струнких  дівочих  ніжках.  

На  квіти  взір  розгублено  відвів
Юнак  з  букетом  лісових  конвалій.
Весна-весна…  У  кронах  яворів
Святкує  дощ  травневі  фестивалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492212
дата поступления 13.04.2014
дата закладки 13.04.2014


I.Teрен

УКРАЇНА РОСІЇ

Ми  таки  сусіди  із  тобою.
Тільки  тато  в  тебе  –  сатана,
той,  що  всім  погрожує  війною,
аж  запахла  трупами  весна.

Я  її  уже  і  не  чекаю.
Ти  на  неї  очі  не  звела.
І  за  що  на  цей  раз,  я  не  знаю,
ти  на  мене  руку  підняла.

Я  уже  покарана  тобою
ще  у  роки  лютого  Петра.
Ненависть  прощається  любов’ю,
та  умита  сльозами  і  кров’ю,
я  віки  не  бачила  добра.

Убивала  і  тоді  нізащо,
та  і  досі,  як  воліє  цар,
утинаєш  все  моє  найкраще,
а  мені  лишаєш  яничар.

Із  мерзоти  витворила  хана,
що  тебе  поставив  дубала,
одурила  пасинків  Богдана
і  діла  Мазепи  прокляла.

Удаючи  сироту  казанську,
б’єш  за  пряник  довгим  батогом,
а  тепер  і  Таврію  татарську
ти  своїм  злизала  язиком.

Все  шукаєш  місію  до  сказу:
то  Чечню,  то  Грузію,  то  трон
на  вершині  вічного  Кавказу,
вічно  попираючи  закон.

Та  якщо  панують  фарисеї,
не  чекай  ні  щастя,  ні  добра.
Є  і  буде  істина  стара  –
захлинешся  кровію  моєю,
будеш  підколодною  змією
і  у  чорта  лисого  сестра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492028
дата поступления 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Олекса Удайко

Colonia Agrippina*

[b][i]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –  
З  освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані    красоти...
Тут  –  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там:  овершки  осяйні...  і  низ.

...Так,  знову  –  Кельн!  Узбіч  –  рожевість  сакур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,  
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...

А  там  –    
                                 життя...  
                                                                         і  дяка  всіх  сторіч!

Та  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить    –
Фаната  Батьківщини  не  збагнуть!

Коли  твій  край  вождю  драконів**    вадить,
Коли  твій  край  -  поругана  майбуть.

12.04.2014,  Кельн[/i][/b]

_______
*Назва  Кельна  часів  Римської  імперії.
**Воїнство  краю  Моксель  (за  В.  Белінським).

[b]Світлина  автора:[/b]  квітучі  сакури  в  Кельні,  
донька  Марина  і  внук  Максим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491989
дата поступления 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Николя-бабА

Закохався я! (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


             1
Закохався  я,  як  була  весна,
стрів  лебідку  єдину  для  пари.
І  зійшла  зоря,  зіронька  ясна,
і  в  гаю  солов’ї  заспівали…

ПРИСПІВ:
 А  весна  цвіте,  а  весна  цвіте,
білим  цвітом  вбирає  довкілля.
А  весна  цвіте,  а  весна  цвіте  -
молодим  готує  весілля…
           2
Зоряна  блакить  –  мерехтять  зірки,
місяць  стеле  коханим  дорогу.
Поєднав  місток  береги  ріки,
і  зберіг  нашу  вербу  розлогу.

ПРИСПІВ
             3
Чарівна  весна,  нас  звела  обох,
і  єство  від  кохання  тремтіло.
Поєднав  тоді  нас  на  віки  Бог,
небо  в  зорях  вгорі  мерехтіло…

ПРИСПІВ


11  квітня  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491825
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Паснак Марія

Лиш про війну , мій любий , не співай

Минули  швидко  молоді  літа,
Вже  юний  син  у  рості  доганя.
Він  взяв  від  мене  вдачу  запальну,
Пісні  співати  любить  про  війну.


Я  слухати  ,  як  всі  ,  не  можу  їх,
Бо  побратимів  згадую  своїх.
І  в  серці  відгукнеться  знов  вона,
Нікому  не  потрібна  ця  війна.


Але  в  військових  було  так  не  раз:
Як  тільки  зачитають  нам  наказ,
Ми  зараз  в  путь,  нічого  тут  не  вдієш,
Як  воювати  ,  друже  ,  вправно  ти  умієш.


Співай  ,  мій  сину,  пісні  про  кохання
І  про  дівоче  трепетне  страждання.
Лиш  про  війну  ,  мій  любий  ,  не  співай,
Не  край  мого  серденька  ти,  не  край.


Колись  давно,  в  вісімдесятих,
Мене  послали  воювати.
В  Кундузі  довелось  мені
За  когось  битись  ночі  й  дні.

Я  знову  вдома,  тут  моя  сім’я,
Я  знову  чую  тьохкіт  солов’я…
І  в  мене  підростає  красень-син,
Приємно  дуже  мені  гратись  з  ним.

Ми  робим  танки,  клеїм  кораблі,
У  нього  мрії,  скажем  ,  немалі.
Воює  він  з  «екраном»  залюбки,
І  падають  на  землю  вояки.

Синочку,  любий  ,  є  одне  табу:
Тобі  я  не  розкажу  про  війну.
Не  треба  ранити  твоє  серце  дитяче,
Не  хочу  бачити  ,  як  мій  синочок  плаче.

Ти  виростеш  ,  закінчиш  школу
І  вірю  я  ,  що  у  житті  ніколи
Не  візьмеш  ти  у  руки  автомат,
Щоб  убивати  молодих  солдат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491728
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Паснак Марія

Захищав спокій доні

Я  служив  на  кордоні,
Захищав  спокій  доні,
А  синочка  навчав  я
Бути  смілим  в  бою.

Та  прийшли  лихі  вісті,
Я  тепер  в  іншім  місці
Чужу  землю  афганську
Бережу,    як  свою.

Щоби  діти  навчались,
Щоб  свого  не  цурались,
Я  у  горах  Афгану
Несу  службу  важку.

Підростають  синочки
 Заневістились  дочки,
Я  –  конвой  каравану,
Ще  додому  не  йду.

Любі  діти  ,  вродливі,
Виростайте  щасливі,
Спіть  спокійно  ночами,
Не  тривожте  сон  мами.

Ми  й  за  вас  повоюєм
І  дитину  чужую
Із  вогненного  шквалу
Ще  врятуєм  не  раз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491729
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Любов Ігнатова

Весняна мініатюра

Вранішній  дощ  ніжно  пестить  ще  сонні  асфальти,
На  брунькощічках  залишає  свій    мокрий  дотик  ...
Весна  ховає  в  минуле  набридлі  зимові  пальта,
Розтрусивши  ловко  абрикосових  снів  наркотик  ...

Знову  хочеться  жити,  розправивши  білі  крила,
Заплітаючи  сонце  у  пісню  кульбабовіночків  ...
Із  землі  струменіє  відродження  світла  сила,
Пробудившись  від  дзвону  квітневих  дощодзвіночків  ...


•••  Прошу  вибачення  у  тих,  хто  читав  і  коментував  цей  вірш.  Я  знову  його  розмістила,  бо  вчорашній  текст  десь  загадково  зник  з  моєї  сторінки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491712
дата поступления 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014


Макієвська

А у нас на подвір'ї в абрикосів весілля…

А  у  нас  на  подвір'ї
 в  абрикосів  весілля,
Вітерець  награває,  
хор  пташиний  співає...

Сукні  гарні,  красиві,
 гості  дуже  щасливі,
З  бокалів  із  кришталю
всі    п'ють  цілющу  росу...

Хмеліємо  без  вина,
п'янить  чарівна    весна...
Солодко  моїй  душі,
зеленіють  спориші....

Скоро  загудуть    хрущі
на  весіллі  у  вишні  ...
Й  Воскресне  Бог,  Всевишній,
щоб  простити  нас,  грішних!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491454
дата поступления 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014


Олекса Удайко

Ну, що, панове, знову Крути?

[b][i]Ну,  що,  панове,  знову  Крути?
Знов  ті  ж...  знайомі  нам  граблі?
І  знову  «брат»?..*  На  цей  раз  Путін...
І  п'ядь  шматована  землі.  

Невже  закінчилась  держава?
Невже  нас  проковтне  Адольф?
Чому  ж  зіваємо  ми,  гави,
Поки  псарі  гуляють  в  гольф?!

А  ви,  іуди-підписанти,  
Що  Україну  роздягли?..
Ви  лише  чортові  гаранти  –
Йому  ви  совість  продали!

А  ще  гаранти  –  президенти!
Чим  ви  займались  20  літ?
Чекали  нових  прецедентів?..
Чечня,  Абхазія  чи…  світ?

Ви  мріяли,  що  обійдеться,
Що  не  полізе  "старший  брат"?
А  він  –  ножа  в  зболіле  серце,
Бо  так  звелів  Вкраїни  кат!

Тепер  з  бідою  наодинці...
Що  ваші  санкції  йому:
Свої  діла  німі  ординці
Вершать  собі…  й  не  по  уму!

Та  не  надійтесь,  європейці
Й  заморська  товстосумна  шваль,
Що  вас  минуть  «епікурейці»**,
Що  вас  їм  раптом  стане  жаль...

Дістануть  геть  за  океаном:
Що  для  ракет  той  океан!
...  О  де  ти,  булава  Богдана?
О  де  звитяжності  майдан?

Та  є  заначка  ще  у  Бога  –  
Збунтує  й  ваш  російський  дух!
І  буде  спільна  перемога:
«Кащей  безсмертний»  спустить  дух!

І  завесніє  вся  планета!
Вся  –  без  тиранів  і  царів...
Нам  пригодиться  ще  ракета  –
Відправим  в  космос  вас,  звірів!

А  ми  засієм  наше  поле
Любов’ю,  ладом  і  добром…
О,  ти  вкраїнська  наша  доле,
Копаєш  вглиб  міцним  копром!..[/i]
[/b]
8.04.2014
___________
*Йдеться  про  полковника  Мурав’йова,      який  
повів  багатотисячну  армію  на  Київ  у  1918  році,
коли  вирішувалась  доля  УНР  –  праобразу  
нинішньої  української  держави.  
**Епікур  –  однин  із  основоположників  «стоїчної»  
філософії  древньої  Еллади,  сучасник  Діогена.  
Саме  він  стверджував,  що  людина  може  бути  
щаслива  на  дибі.  Страждаючи  смертельним  
недугом,  подбав  про  дітей    померлого  раніше  
його  учня  Метродора  і  за  безбечив  їх  у  своєму  
заповіті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Тетяна Луківська

Не забути б…

Прихились  до  землі:  чуєш  стогін,
Це  сльозою  зітхає  печаль,
Це  страждання  людського  відгомін
І  душі  материнської  жаль.
Хіба  ж  можна  словами  сказати,
Як  туга  тишиною  кричить…
Кришить  серце  знедолене  мати,
А  воно  все  болить…і  болить!!!
Гладить  вітер  обличчя  змарніле
Та  не  легшає  навіть  й  на  мить.
Світлий  день  став,  як  ніч  почорніла,
І  захмарена  неба  блакить…
Задивись  в  небеса:  чуєш  тиша
У  засрібленій  висі  лежить.
Це  Героїв  душа  кожна  пише:
Україну  як  нам  боронить.
Викладаємо  з  вдячністю  квіти,
І  стираючи  тихо  сльозу…
Знов  стаємо  у  стрій  монолітний
Розігнати  над  краєм  грозу.
Прихились  до  плеча:  чуєш  міцність
І  незламність  у  вірі  святій.
Хтось  сказав,  що  даремно  у  вічність
Ви  пішли  у  своїй  простоті.
А  я  знаю,  що  ангелом  стали
І  нависли  над  краєм  крильми.
Не  скажіть…  не  даремно  вмирали,
Ви  свободу  прикрили  грудьми.
Зазирни  в  небокрай:  як  світає!
Україна  над  світом  встає.
В  небесах  Сотня  правди  чекає,
Пора  слово  сказати  своє.  
Крок  за  кроком  вперед,  щогодини
Розгрібаємо  безлад  чинів…
Доля  ж  вкотре  дає  для  людини
Вибирати  життя  і  Синів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491141
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Юхниця Євген

Вродливу – усі домагаються. Ми ж – Україна…

Погупують  Тролі  о  брами  хаток  і  палаців,
І  вже  не  сховаєшся  в  ліжку  у  ковдрах  турбот.
Їх,  скільки  народ  пережив(хто  живий)  узурпацій
І  знову  вітриська  принесли  військовий  цейтнот.

Колись  це  закінчиться?  тут,  в  мальовничій  країні?
Вродливу  –  усі  домагаються.  Ми  ж  –  Україна...

08.04.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491110
дата поступления 08.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Олександр ПЕЧОРА

БЛАГОВІСНІ ЖУРАВЛІ (Музика С. Голоскевича)

Музика  Сергія  Голоскевича


Відлітають  журавлі,  відлітають…  
Тануть  жалісні  ключі,  душу  крають.  
Залишають  рідний  край,  залишають,  
та  травинку  кожну  хай  пам’ятають.  
Що  було,  те  відцвіло  променисто  
і  зажурено  лягло  падолистом.  
Журавлиний  клин  печально  зависнув,  –  двічі
мов  розірване  вітрами  намисто.  

Програш  

Не  навічно  доля  нас  розлучає,  –
заповітнії  ключі  повертає.  
Повесні  "курли-курли"  ріднокраєм,  –
то  надія  і  кохання  безкрає.  
А  душа  моя  журавкою  лине,  
як  почую  рідний  спів  журавлиний.  
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня,                –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні.  

Розширений  програш  

Хай  душа  моя  журавкою  лине,
як  почую  рідний  клич  журавлиний.  
Хай  не  губиться  повік  їхня  пісня,  –            –  двічі
гріють  душу  журавлі  благовісні…

Благовісні,  благовісні,  благовісні  журавлі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491006
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Николя-бабА

Знов розквітли сади (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко


Знов  розквітли  сади,  загуділи  хрущі,
пелюсткова  знялась  хуртовина.
Ми  тепер,  як  тоді,  цілувались  в  ночі,
хоч  вже  мали  дорослого  сина…

Ніжно  гнав  вітерець  пелюстки  до  очей,
зорі  стиха  летіли  й  моргали.
Я  легенько  торкнувся  коханих  плечей,
а  вуста  поцілунку  жадали…

Соловейко  виводив  своє  «тьох»  та  «тьох»,
пахло  вишнею  пишне  волосся.
І  ця  зоряна  ніч  наповняла  нас  двох,
солов’їним  п’янким  стоголоссям.

Ми  щасливі  були,  як  в  юнацькі  роки,
ми  забули  незгоди  й  невдачі.
Твої  руки,  кохана,  я  притис  до  щоки,
і  забилося  серце  гаряче!..

7  квітня  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491029
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014


Любов Ігнатова

Болючий вірш

Мені  болить  ...  О,  як  мені  болить  ...
У  скроні  стука  і  пече  у  серці  ...
Пронизана  голками  кожна  мить
Розрядом  струму  у  мені  озветься  ...

Моя  сльоза  ...  О,ця  гірка  сльоза  -
Непрохана,  небажана,  нежданна  ...
Із  неï  смутку  пророста  лоза  -
Стрімка,  витка  і  зовсім  невблаганна  ...

Моя  душа  ...Розтерзана  душа  ...
Кому  потрібна  ти  в  своïм  натхненні?
Ти  -  наче  наполохане  пташа 
У  неба  дощовому  одкровенні  ...

Куди  піти?  Куди  мені  піти,
Коли  грозою  шви  тріщать  у  долі?
Чи  є  іще  незаймані  світи 
У  щастя  неземному  ореолі?

І  часу  плин.  ..  Нестерпний  часоплин,
Замішаний  на  сумнівах  колючих,
Гірчить,  неначе  вицвілий  полин
В  думках  підступних,  як  в  пісках  сипучих  ...

...На  перехресті  зламів  і  падінь 
Розпутний  камінь  шлях  мені  не  вкаже  ...
Мене  зреклась,  напевно  ,височінь  ...
Куди  тепер  мені...  безкровній,  майже?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата поступления 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014


Николя-бабА

До кохання крізь зорі (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

     1
Я  на  битій  стежині,  як  при  заході  сонце,
першу  зіроньку  стріну,  чарівну,  як  і  ти.
Стану,  люба,  для  тебе  на  життя  охоронцем,
щоб  тебе  через  зорі  у  любов  провести…
ПРИСПІВ:
Нехай  небо  співає,  нехай  падають  зорі,
ти  по  битій  стежині,  як  лебідка  прилинь.
Серед  квітів  весняних,  щоб,  як  хвиля  у  морі,
задурманила  серце,  як  духмяний    полин.
     2
Осідлай  красень  Місяць,    озовись    поцілунком,
хай  навік  нас  єднає    кохання  вінок.
Ми  нап’ємося,  люба,  вечорового    трунку,
і  підуть  зорі  в  небі  у  весільний  танок.
ПРИСПІВ


06  квітня  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490774
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 07.04.2014


НАДЕЖДА М.

Лиш той поет, хто має силу слова…

Лиш  той  поет,  хто  має  силу  слова.
Талант,   який   не  тліє,  а  горить.
Слова  душевні  в  нього  за  основу.
Від  них  у  інших  серце  затремтить.

В  віршах  його  знайдуть  душі  підтримку,
Якщо  вона  вразлива  і  болить.
Намалювати  слід  таку  йому  картинку,
Коли  надії  вже  нема,  щоб  запалить.

Коли  сльоза  бринітиме  над  словом,
То  значить  ти  достукавсь  до  сердець.
І  твій  талант  благословенний  Богом.
І  скажуть  всі:  народний  ти  співець...

Віддай  талант  і  душу,  якщо  маєш
Для  тих,  кому  ти  вирішив  служить!
Я  впевнена:  слова  ти  відшукаєш,
Які  в  важкі  часи  підкажуть,  як  прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Олекса Удайко

В НАС РУКИ Є…

           
                             
                 [i]    В  нас  руки  є,  які  із  автоматом,  
                     Тепер  вже  незалежні  від  кремля.[/i]
                                                             [b]  Віталій  Назарук
[/b]
[b][i]В  нас  руки  є,  які  –  із  автоматом...
Й  не  тіш  себе,  що  раптом  промахнусь:
Ціну́  високу  заплатила  мати,
Щоб  я  від  неї  підло  відвернувсь!

І  буду  «славу  й  волю»*  пильнувати,
Що  нам  навіки  звоював  Майдан!
Шкодую,  що  мені    лихого  "брата"
Так  необачно  вибрав  мій  Богдан.

Та  ще  не  вечір!..  Нові  колорити
Для  нас    розквітнуть!    Бо  туди  підем,
Де  не  прийдеться  вже  окопи  рити,
Де  в  радості  буятиме  Едем!

В  нас  руки  є,  та  хочу  в  них  тримати
Не  автомат  –  усміхнене  маля...
І  буде  син  і  буде  щасна  мати  –  
Тарас**    з  небес    пророче  промовля![/i][/b]

5.03.2014
________
*Гімн    України  вже  знає  напам’ять    кожен  українець!
**Відомі  пророчі  слова    Тараса  Шевченка:
                                                       …Умруть  
             Ще  незачатиє  царята...  
             І  на  оновленій  землі  
             Врага  не  буде,  супостата,  
             А  буде  син  і  буде  мати,  
             І  будуть  люде  на  землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490429
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Шон Маклех

Дороги весняного вітру

         «Сонце  означало  істину,
             кільце  змій,  звитий  у  кільце  –  вічність,
             якір  –  ствердження  або  раду,
             голуб  –  соромливість,
             птах  бусол  –  богошанування,
             зерно  і  насіння  –  помисли  і  гадки…»
                                                                     (Григорій  Сковорода)

Дороги  весняного  вітру
перетинаються  біля  старого  ільма,
Що  крислатим  дороговказом
Перетворює  думку  на  знак,
Що  чорним  калікою
Тичеться  в  море  квітів
Пальцями  сухих  гілок.
Дороги  весняного  вітру
Існують  у  мріях  птахів:
У  піснях  про  вічне  повернення
До  неіснуючого  дому
Вічних  блукальців  легкості.
Дороги  весняного  вітру
Білим  маревом  стелють  шлях  
Розтривоженим  душам
До  Валгалли  хмар  –  
Білих,  як  пелюстки  вишні
Чи  то  до  кудлатого  Сіду  –  
Темного  як  нутро  глека.
Дороги  весняного  вітру
Сповнені  гудінням  
Волохатих  прочан,
Що  торують  своє  паломництво
Від  храму  квітки  до  монастириська-вулика.
Дороги  весняного  вітру
Нескінченним  лабіринтом
Заводять  у  хащі  музики
З  яких  нема  вороття
Навіть  жебраку-скрипалю  
З  графства  Слайго.
Дороги  весняного  вітру
Стануть  колись  дорогами  осені
Коли  зацвіте  верес…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490501
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Борода

Бійцеві Горана

Безіменному  Герою  Євромайдану
     П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю



Лише  на  мить  забули  ми  за  Крим
у  переддень  святого  Великодня  -
іще  один  відважний  побратим
поповнив  сотню  янгольську  сьогодні.
Згорів  в  огні  за  волю  і  за  нас
та  не  помер,  а  заступив  на  варту,
прикрасив  лик  його  іконостас
з  воротами  священними  до  Правди.
Піднявся  ввись  над  Стелою  кружля,  
взира  звідтіль  на  ворогів  і  друзів
та  зводить  конху  Волі,  а  земля
вже  розцвіта  у  веселковім  прузі.
Оранті  Краю  сльози  обітер
та  до  калини  гілки  дотулився  -
він  там  в  дозорі  волі  відтепер
аби  назад  ніхто  не  поступився.
А  його  прах  залишено  землі,
там,  де  Аскольд  з  героями  із  Крутів.
де  квіти  умиваються  в  сльозі,
щоби  повік  такого  не  забути.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490601
дата поступления 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014


kulbabka

Хлопчику юний…

Хлопчику  юний
за  сірим  пробитим  щитом,
що  є  у  тебе  зі  зброї  -
крім  віри  у  Бога?
Лиш  оберіг  молитовний
над  теплим  чолом
і  материнська  любов,  
і  душевна  тривога?

Поки  тебе  під  прицілом
тримають  бійці,
рвуться  гранати
і  кров  багряніє  невинна,
вервицю  мама  стискає
у  теплій  руці
і  засинає  щоночі
з  думками  про  сина.

Молиться  Богу,
щоб  рідну  кровинку  беріг,
тільки  б  живим  повернувся
до  отчого  дому!..
Поки  чекають  дітей
із  війни  матері,
ми  сильні  духом
і  нас  не  зламати  нікому.

Поки  на  варті  свободи
такі,  як  і  ти,
ладні  померти  
в  нерівному  лютому  герці,
буде  міцніти  народ
і  думками  рости!
Хлопчику  юний  
з  кривавою  раною  в  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014


Микола Серпень

Шикуйсь Україно, шикуйся до лав!

Шикуйсь  Україно,  шикуйся  до  лав,
Бо  ворог  нежданий  зі  сходу
На  землю  твою  віроломно  напав,
Щоб  цим  познущатись  з  народу!

Ми  вірили  всі,  що  то  наші  брати!
Жили,  і  траплялося  все  між  братами,
А  треба  лиш  військо  було  берегти,
Допоки  той  Каїн  приходив  до  тями.

Так  низько  упасти  не  може  і  злодій,
(Нікому  не  клявся  він  вас  захищати),
І  лише  павук,  що  гніздо  звив  на  сході,
Усі  договори  спішив  розтоптати!

Тепер  вже  ніхто  не  повірить  ніколи,
Брехнею  півсвіту  йому  не  пройти!
Екстерном  і  світ  пройшов  оцю  школу-
Не  вірити  тим,  хто  грабує  братів!

Шикуйсь  Україно,  надіє  остання,
І  Каїну  більше  ні  краплі  не  вір!
Готується  він,  щоб  якось  на  світанні
Продовжить  тебе  шматувати  як  звір.

05.04.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490445
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Дід Миколай

Вже шістьдесят…

Вже  шістдесят  залишилось  позаду:
Пішли  роки  спорошені,  як  дим.
Побігла  стежка  навстріч  листопаду,
Не  буду  вже  ніколи  молодим.

Я  для  мети  не  сходив  із  дороги,
Давав  свободу  мислям  –  почуттям.
Ішов  рішуче  ради  перемоги,
Тож  не  давав  пощади  ворогам.

Любив  свою  кохану  Україну,
Волошки  сині  –  сині  серед  нив.
Ішов  на  кулі  з  нею  до  загину,
Як  рідну  матір  завжди  боронив.

За  те  Господь  побалував  жінками:
Увагу  їхню  всюди  відчував.
Любив  їх  завше  просто  й  до  нестями,
Для  цього  Бог  вогонь  мені  давав.

Тож  я  йому  ще  дякую  за  вдачу,
Що  не  забрав  його  й  на  схилі  літ.
Я  днів  своїх  намарне  ще  не  трачу,
Тому,  що  Овен  перший  у  богів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490404
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014


Любов Ігнатова

Страшна помста …

-  А  що,  тварюко,  ти  вже  не  крутий?!
Мовчиш  ...Дрімаєш?  ...Так  як  я  уранці  ...
Пізнаєш  зараз,  що  буваю  злий  -
Мій  гнів  кипить,  немов  окріп  у  склянці!!!

Мовчиш?  Мовчи,  як  нічого  сказать,
Тремти  від  жаху  у  своïм  куточку!!!
Я  відучу  тебе  на  всіх  гарчать!
Та  ти  -  ніхто,  ще  й  ходиш  на  шнурочку  ...

...
Отак  бурчав  і  зловтішався  кіт  
Собі  у  вуса,  може  і  під  носа,
Коли  кусав  оскаженіло  дріт
Залишеного  мною  пилососа  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата поступления 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014


Шон Маклех

Папірус пелюстки вишні

       «Зі  свого  квітучого  саду
           Назбирай  запахущих  споминів  про  квіти,
           Що  зникли  століття  тому.»
                                                   (Рабіндранат  Тагор)

Весна  –  це  хатинка  для  їжаків:
Всі  мої  думки  колючі,
Як  апострофи  у  книзі  Судного  Дня.
Нагромаджую  фрази,
Як  каміння,  що  назбирав
На  вбогому  полі
Волошкових  сутінок.
З  чорної  тканини  ночі
Шию  собі  сутану  монаха-схимника,
З  тонких  ниток  місячних  променів
Плету  собі  хітон  орфіка  дня.
Мої  нічні  пісні  тихі,
Мої  прозорі  думки  підняті
З  бездонного  колодязя  чорноти,
Мої  рядки  незачесані
На  папірусі  пелюсток  вишні.
Напишу  заповіт:
Слова  мої  повітряні  –  
Їжакам  лісу  темного:
Най  бережуть  їх  на  досвітках
Від  поглядів  злих  і  колючих,
Черевики  мої  стоптані  –  
Синицям  пагорбів  тисових  –  
Най  зів’ють  у  кожному
Гніздо  маленької  істини,
Мій  дім  відлюдника  –  
Старому  пугачу:
Най  живе  на  його  горищі,
Най  прокричить  серед  ночі
Світу  сього  цинічного
Правду-матінку  моторошну,
Мої  рукописи  вицвілі  -  
Старому  круку  чорному:  
Най  читає  їх  оком  блискучим,
Най  береже  таїну  літер
Аж  до  Суду  Страшного  Божого…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490132
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014


kulbabka

Бруньки вербові жовті, мов курчата…

Бруньки  вербові  жовті,  мов  курчата,
На  сонці  гріють  золотий  пушок
І  хмарка,  як  цукрова  біла  вата,
На  вільховий  намотана  вершок.

У  філіжанці  париться  ожина,
На  блюдечку  янтариться  медок,
Духмяних  трав  розлога  скатертина,
Розшита  візерунками  квіток

Шовкових  анемон  і  первоцвітів,
Підбі́лу  китиць  милих  і  густих.
Промінням  заціловані  й  зігріті
Приймають  ванни  сонячні  коти:

Хто  на  даху,  а  хто  собі  в  городі
На  моріжок  приліг,  мов  на  кожух,
То  вітерець  по  спинці  заскородить,
То  завібрує  бджілка  біля  вух.

І  навіть  я  жалями  відболіла,
Немов  лампадка,  сяю  і  цвіту!
Це  алича  так  ніжно  забіліла,
Чи  наречена  міряє  фату?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Любов Ігнатова

Розбився годинник …

Розбився  годинник  ...А  може,  то  час
Розсипав  свої  коліщата?
Тепер  на  долоні  у  кожного  з  нас
Уламки  життя  кострубаті  ...

Пружиниться  думка  квітневим  дощем  ...
Замерзла  промокла  Ерато•  ...
Минуле  для  нас  -  оповите  плющем  ...
Серця  ввійшли  в  темп  модерато  ••...

Згубились  ключі,  непотрібні  тепер.
Всі  звуки  -  неначе  крізь  вату  ...
Зродивши  в  душі  міріади  химер,
Все  грається  ніч  циферблатом  ...


•Ерато  -  муза  любовноï  поезії
••Модерато  -  спокійний,  помірний  темп  в  музиці  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Олекса Удайко

ДОЛІ ОБЕРІГ

       [i]  І  час  спливає  нотами  сумними...[/i]
                                                 Дід  Михайлич

[b][i]Мені  відоме  пекло  це,  мій  друже,
А  ще  -  коли  час  краплями  тече...
Та  небо  враз  побачу  я  в  калюжі,
Як  промайне  оголене  плече...

І  хочу  жить,  елегії  творити,
Пізнати  в  небі  смуток  дальніх  зір,
Аби  його  інтимні  колорити
Вбирав  мій  спрагло-зголоднілий  зір.

І  враз  життя  наповнюється  смислом,
І  доля  радо  ластиться  до  ніг...
Я  резюмую  світ  прийдешній  стисло:
Ти  –  мій...
                                 лелечий...  
                                                                         долі  оберіг[/i]![/b]

[i]3.04.2014
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489953
дата поступления 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014


Валентина Ланевич

Душа пташиною лине у ніч.

Душа  пташиною  лине  у  ніч,
Стукає  в  шибу  твойого  вікна.
Стислась,  -  люблю  тебе,  -  кинула  клич,
Радо  пристала  на  те  ж  я  й  сама.

Мене  без  тебе  немає  давно,
Я  -  пустельная  квітка  без  тебе.
Прісним  здається  життєвеє  тло,
В’ється  туга,  пряжу  з  нього  пряде.

Душно,  горю,  -  погаси  той  вогонь,
Що  всесильно  ятрить  моє  тіло.
Пульсує  жила  -  торкається  скронь,
Витри  сльози,  щоб  серце  не  мліло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
дата поступления 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Дід Миколай

Не плач Матусю.

Розтала  твердь,  як  магма  під  ногами,
Рука  обвисла  стріленим  крилом.
Незріла  юнь  прощалася  з  літами,
Свинець  залишив  мітку  над  чолом.

Платочок  витіг  вишитий  з  кармана:
Боролось  з  смертю  тіло  молоде.
Та  кров  гаряча  зпінилась  багряна:
Вже  забирало  небо  голубе.

Я,    не  хотів  матусю  помирати,
Прости  рідненька  синові  прости.
Що  вража  куля  встигла  наздогнати,
Й  не  зміг  у  двір  онучків  привести.

Не  плач  Матусю  вночі  буду  снитись,
При  зорях  тихих  птахом  прокричу.
Щоби  обнять  за  плечі  й  притулитись,
Вишневим  цвітом  в  хату  прилечу.

                   В  память  юного
           героя  Небесної  сотні  Григорія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489735
дата поступления 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Мазур Наталя

Чекати вмію (Лист у відповідь)

На  вірш  "Я  тихо  ухожу"  автор  Gocman
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486689

А  я  тобі  годила,  як  могла  –
Давала  їсти  і  давала  пити.
Тебе  від  злого  світу  берегла,
Хотіла,  аби  ти  міг  вільно  жити.

В  усьому  потакала  я  тобі  –  
Вино  ти  пив,  їв  українське  сало.
Чому,  скажи,  мене  не  розумів,
З  моєї  мови  кепкував  чимало?

Чому  співав  чужинських  ти  пісень,
Чужих  героїв  вихваляв  завзято?
З  весни  по  осінь  кожен  Божий  день
У  тебе  були  гості,  було  свято.

Чи  ти  не  знав,  як  тяжко  я  жила,
Як  гарувала,  зводилась  на  ноги?
До  того  ж  юна,  молода  була,
І  так  потребувала  допомоги.

Та  ти  собою  зайнятий  лиш  був.
Хоча  жили  ми  разом  в  одній  хаті,
Про  мене  зовсім  ти  давно  забув
І  за  паркан  став  нишком  поглядати.

От  і  розстались…  Ми  вже  не  одне…
Ти  шлях  цей  сам  обрав,  мій  Криме-сину.
Та  вірю,  ти  назад  таки  вернеш.
Чекати  вмію.  Підпис  –  Україна.

20.03.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489749
дата поступления 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014


Радченко

Затамував час подих

Яким  яскравим  й  ніжним  був  цей  сон:
Ось  мама  усміхається  очима,
В  зажурі  світлій  батько  за  столом
І  Вовка,  брат.  Стрічають.  Свічка  блима.

Ми  знову  разом,  як  було  колись,
Нам  є  про  що  вести  всю  ніч  розмову.
І  спокій  ніжний  навкруги  розливсь,
Лиш  чути  дальній  плач  чи  стогін  дзвону.

Запитують  мене:  "Як  ти  живеш?".
-  "Скучаю  дуже,  з  кожним  днем  все  більше".
-  "Ми  знаємо  як  снів  таких  ти  ждеш,
А  потім  про  минуле  пишеш  вірші  ".

Ручай  розмови  тихо  дзюркотить,
Здається  -  час  затамував  свій  подих.
Нам  не  дано  плин  часу  зупинить,
Часу  ж  дано  нам  залишати  подив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489552
дата поступления 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


kulbabka

Квітнева замальовка

На  павутинну  ниточку  душі
Нанизую  думки,  немов  коралі,
Весна  аромить  ніжністю  конвалій,
Перейдено  останні  рубежі.

Шовкові  мрії  в  пуп'янки  тугі
Затягнуті  й  чекають,  щоб  розкритись
Плеядами  квітково-пишних  китиць,
На  випраних  веретах  берегів

Розбудять  білосніжну  заметіль,
Вальсуючи  дрібними  пелюстками.
Тонує  квітень  теплими  мазками
Залишену  зимою  вогку  цвіль.

Природа  молодіє  на  очах,
А  з  нею  і  душа  квітує  щедро,
Пахтять  ліси  смерекою  і  кедром,
Пливуть  гаївки  чистого  ключа.

І  дні,  налиті  сонячним  вином,
Замайоріли  рясно  і  строкато,
А  поміж  ними  дощику  стаккато
Раптово  пролунає  за  вікном

І  обірветься...  Ранок  на  горі,
Запалить  люльку,  запарує  чаєм,
Весні  русявій  коси  заквітчає,
Уплівши  дві  загублені  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата поступления 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014


Любов Ігнатова

Не сумуй, мій трояндовий цвіте …

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Що  до  осені  стелиться  шлях  -
Ще  співатиме  сонячно  вітер
На  відроджених  стиглих  полях  ;

Ще  дощем  цілуватиме  небо
Твою  дивну  врочИсту  красу  ...
Я  щоранку  ітиму  до  тебе
Цілувати  холодну  росу  ...

Ще  не  раз  розів'ються  бутони
Пишноквіттям  солодких  думок;
Кучеряві  сплетуть  Купідони
З  них  коханню  вогненний  вінок  ...

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Не  ховайся  в  колючість  стеблин  ;
Доки  в  серці  твоïм  тепле  літо  -
Не  гірчитиме  душу  полин  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014


MERSEDES

Весняна мелодія…

Прокидається  рідна  земля,
Відпочила  напевно  за  зиму.
Зеленіють  безмежні  поля,
Дощ  купає  пшеницю  озиму.

Ліс  закутавсь  весняним  теплом,
Загубивсь  в  пролісковому  царстві.
Птах  торкнувся  до  неба  крилом,
Закружляв  в  проміневому  танці.

Задзвеніла  прозора  роса,
Зазвучала  мелодія  в  травах.
І  берізки  розкішна  коса,
Розпустилась  в  зелених  дібровах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489120
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


MERSEDES

Привіт тобі любов моя…

Весна  прийшла  до  краю  знову,
Шовкові  стали  береги.
Розпочали  птахи  розмову
І  ожило  все  навкруги.

Росою  вмилися  отави,
Розправив  крила  вітерець.
І  ніжні  полились  октави,
П'янких,  закоханих  сердець.

Хмаринки  в  небі  кучеряві,
Немов  маленькі  острівки.
І  сонця  промені  ласкаві,
Теплом  зігріють  залюбки.

З  тією  я  зіллюсь  красою,
Насолоджуся  нею  я.
І  привітаюся  з  весною,
Привіт  тобі  любов  моя!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489125
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Борода

Божевільна росомаха

Сказилася  Росомаха,  аж  заплила  з  люті,
що  її  дружка  Бурмила  копнули  по  суті  -
вигнали  старого  діда  з  царського  садиби,  
усі  речі  відібрали,  дачі  і  колиби.
Всі  машини  раритетні,  цінні  нічні  вази,
всі  рахунки  перекрили,  відкати  по  газу,
що  Бурмилі  й  Росомасі  капали  стабільно,
ще  й  у  розшук  об"явили  -  чиста  божевільня!  
Бо  як  звірам  надоїло  жити  у  обмані
та  зібралися  на  віче  вони  на  поляні  -
натравив  Бурмило  круків,  стерв"ятників  хижих
по  підказці  Росомахи.  Та  дістали  грижі,
хоча  звірів  й  поклювали,  багатьої  убили,
але  в  рабство  знов  загнати  не  хватило  сили.
Втік  Бурмило,  заховався  в  царстві  Росомахи,
тільки  зрідка  ричить  гидко  звідти  бідолаха.
Ну  а  злюща  Росомаха  взяла  в  руки  зброю
й  на  звіриннії  угіддя  пішла  враз  війною,
відірвала  жирний  клапоть  сусіднього  лісу
і  ще  точить  підла  зуби  на  решту  до  біса.
Скористалася  підлота,  коли  у  могили
проводжали  звірі  друзів,  що  їх  круки  вбили.

Та  забула  Росомаха,  що  її  наглючість
остогидла  всім  лісництвам,  ворогам  і  друзям.
Перекриють  всі  кордони  і  заженуть  підлу  
в  резервацію  ганебну,  як  і  їй  подібних,
бо  не  можна  всьому  світу  диктувати  волю,
навіть  коли  ти  від  злоби  й  люті  збожеволів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489174
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

СВОЇ (доповнене!)

Який  же  ми  таки  народ  наївний,
що  нами  досі  правлять  бандюки!
Усі  ми,  кажуть,    –  діти  України.
А  звідкіля  ж  беруться  байстрюки?

Тут  кожен  має  на  папері  волю.
За  землю  йдуть  нерівнії  бої.
Свободу  мають  злодії  в  законі
і  кажуть  вівцям,  люди  ми  –  свої.

Господарі  ми  тут  чи  приймаченки?
Обнімуться  брати,  а  чи  згорять?
В  задумі  з  неба  дивиться  Шевченко.
Ще  не  збулися  мрії  Кобзаря.

О,  скільки  ще  в  ментальності  прогалин!
По  закутках  співають  солов’ї.
І  родичі  вже  стали  ворогами  –
собраття  і  перевертні  свої.

Є  влада  –  незалежна  від  народу.
І  зрадники,  як  водиться,  свої.
Та  як  же  нам  позбутися  породи
байдужих  охломонів-холуїв?

А  скільки  люду  ще  клює  на  гречку!..
Солодкий  цукор,  та  гірка  ціна.
Якщо  ти  не  баран,  чи  не  овечка,  –
тебе  за  гріш  не  купить  сатана.

Мордують  Україну  янучари.
Чиї  ви  є,  юродивці-кати?!
Своїсінькі  чи  найманці-бичари,
що  вже  змогли  всі  межі  перейти?!

Невже  ми  –  вороги,  які  ж  ми  друзі?
Чи  в  нас  Вітчизна-ненька  не  одна?
О,  небо!..  Беркатюзі  –  по  заслузі.
Упав  юнак…  А  в  чім  його  вина?!

Вже  снайпери  вбивають  патріотів
посеред    мирних  згарищ  барикад.
Докерувалась  зграя  ідіотів…
Тому  тепер  вже  скрізь  ідолопад.

Спиніться!  Годі!  Далі  вже  –  безодня!
О,  скільки  ще  судилося  нам  втрат?!
Вже  дивиться  на  нас  небесна  сотня…
Стояв  Майдан…  Пішов  на  брата  брат…

О,  скільки  ще  нам  треба  революцій  –
уроків  у  одвічній  боротьбі?!.
І  звідки  такі  нелюди  беруться?!.
Потрібна  революція  в  собі.

Молитись  на  диявольщину  годі!
Вже  стільки  марно  репались  лоби!
Вже  стільки  нині  розбрату  в  народі,
бо  нами  досі  правили  жлоби!

А  ми  ж  були  довірливі,  терплячі,
ошукані,  зневажені  стократ.
Давно  в  нас,  браття,  жили  не  волячі  –
вже  стільки  крові  пив  двоглавий  брат!

Ми  ж  досі  зустрічали  хлібом-сіллю  –
свій  чи  чужинець,  «гаспадін»  чи  пан.
І  шанували  зрадницю-Росію,
допоки  в  дім  наш  вдерся  окупант.

Оце  вже,  кажуть,  справді  дожилися!
І  хто  ж  це  так  нещадно  повелів?
Імперський  узурпатор  вже  сказився.
О  Боже,  захисти  від  москалів!

Господній  карі  неодмінно  бути.
Сатрапи  не  сховаються  ніде.
Подавиться  таки  кремлівський  Путлер
і  згине  Бандюкович.  Суд  гряде.

Держави  справжньої  не  буде  доти,
допоки  є  перевертні-«боги».
Супроти  зла  єднаймось,  патріоти,
щоб  геть  усі  пощезли  вороги!

Який  страшний  інформаційний  вірус!
Імперська  суть  кодується  в  брехні.
До  влади  нині  всюди  недовіра.
І  люди  всюди  кажуть:  «Банді  –  ні!»

Вже  Путін  –  наче  Гітлер,  а  чи  Сталін.
У  відчаї  здригається  Земля.
Щоб  гопники  гвардійцями  не  стали  –
з  Майдану  вітер,  вій  аж  до  Кремля!

Козацький  дух,  правдиву  силу  й  волю
оновлюймо-плекаймо  повсякчас!
Вкраїні  славну  здобуваймо  долю,
щоб  цілий  світ  із  нами  родичавсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489114
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Дід Миколай

Герою Слава!

Ти  жив,  як  міг,  тож  воїном  загинув,
Поклавши  першим  голову  в  бою.
Твій  голос  в  вічність  соколом  поринув,
Десь  Боривітрем  шепче  у  гаю.

Армянський  син  моєї  України.
Життя  заради  неї  ти  поклав.
Ідеш  до  Бога  рано  від  родини,
Господь  найкращих  завше  забирав.

І    квітів,  мраморні  бруствери
В  вуаль  прощальну  груди  одягли.
Небесні  слуги  Ангели  –  трансфери,
Героя  в  Рай  небесний  підняли.

Від  хвиль  Дніпрових  пінилась  терраса.
Могуть    у    хвилі    з    Неба    подали.
Твої  слова  пророчі  від  Тараса,
Во  славу  нашу  світом  понесли!


           В  пам'ять
Сергія  Нігояна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489073
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014


Любов Ігнатова

Ранок на двох (з Віталієм Назаруком)

На  зрошене  вранішнє  небо
Нашию  проміння  цілунків  ;
Той  день,  що  почався  із  тебе  -
Найкращий  з  усіх  подарунків  !
Розкавилось  наше  світання,
Від  дотику  рук  стрепенулось  ...
-Мій  милий,  єдиний,  коханий  ...-
Із  кожним  ковтком  відгукнулось  ...
Ми  -  крила  одноï  пташини,
Ми  -  блискавка  з  громом  у  парі,
Одної  веселки  частини,
Романс  на  циганській  гітарі  ...

                                 Розкинутий  ранок  співає,
                                 Торкається  вікон  рукою...
                                 І  кращоï  миті  немає,
                                 Як  миті  удвох  із  тобою  ...
                                 Коли  ж  бо  проміння  сіяє
                                 І  кавою  пахне  у  ліжку,
                                 Рум’яниться  личко  й  співає,
                                 Душа  вишиває  маніжку.
                                 Кохана,  з  тобою  у  парі,
                                 Ми  будемо  в  щасті  горіти,
                                 Твої  намагнічені  чари,
                                 Довіку  нам  мають  світити…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Валя Савелюк

НАЯВНІСТЬ

присутність,  
осі́лість,
ная́вність  твоя  у  мені  –
це  навіть  не  те,  
якби  жив  традиційно  –
у  час-од-ча́совім  спо́мині…
 
ні…

образ  твій
оселився,  бачу,  наві́чно  –
обезсме́ртився  у  мені
листочком  трі́йчатим  із  мезозоїв  геологічних  –
конюши́ни  трилисничко́м
зберігся  випа́дком  у  скам`янілому  бурштині́…  

29.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488926
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


горлиця

Пісня- ЖИВИ УКРАЇНО! композиція Віктора Оха

 
Цвіте,  підростає  нове    покоління  
Безсмертної,  вільної  ,раю  -  землі,  
 Їх  чиста  душа  й  кришталеве  сумління,  
Підносить  Вкраїну,  мов  сонце,  з  пітьми.  

Живи  Україно,  коріння  тверде  !
Ти  небо  і  землю  єднаєш.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна  !
Ти  захід  і  схід  пригортаєш  !

Тут  знову  розквітла,  як  соняшник,  доля  ,
Калина  цвіте,  прикрашає  сади,  
І  гордо  пишається    люд,  бо  вже  -  ВОЛЯ  !  
Навіки    розтанули      рабські  сліди.  

Живи  Україно,  коріння  тверде  !
Ти  небо  і  землю  єднаєш.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна!
Народ  свій    з  колін    піднімаєш  !

Так  гордо  над  краєм  прапори  витають,
Пшеничного    поля,  синяви  висот  ,
Тут  рідною    мовою  співи    лунають  ,  
Вперед  Україно!  Ти  новий  -  народ  !  

Живи  Україно,  калина  цвіте  !
Ім'я-  небо  й  землю  єднає.
Ніхто  і  ніщо  вже  не  спинить  тебе,
Ти  вільна!
І  пісня  -"НЕ  ВМРЕШ!"  всіх  вітає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488947
дата поступления 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Marianna Tenetko

НЕЗЛАМНІ!

Ми  вижили!  Тоді,  коли  татари,  
Своїм  ярмом  нам  затуляли  хмари,
Коли  царя  безжалісна  рука
Зробила  з  нас  «німого»  кріпака.

Не  здалися!  Тоді,  коли  в  полон
Хотів  загарбати  усіх  Наполеон,
Коли  за  допомогою  «потвор»
Пронісся  по  землі  голодомор.

Ми  не  забули  й  досі  імена
Всіх  тих,  кого  забрала  в  нас  війна.
Ми  пересиділи  ув’язнень  каземати…
Невже  ти  думаєш,  що  можеш  нас  зламати?!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480601
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 29.03.2014


Олекса Удайко

ТАКА ВЖЕ НАША ДОЛЯ

                     Умить  блискавиця  розрізала  ніч,  
                     Ударила  вслід  громовиця…
                                                         Віталій  Назарук

Громи  вертають  з  вирію,
Несуть  вогонь  і  сталь,
А  нам  би  літо  вимріять,
Його  блакитну  даль...

Так  ні,  весна  тривогами
Ступає  крадькома...
Не  битими  дорогами,
А  тими,  де  -  пітьма!

Та  Князь  хай  не  радіє,
Що  вдягне  нас  в  пітьму.
Не  вмерла  ще  надія,
Що  світ  поборе  тьму!

Й  новий  вже  день  засяє
В  любові  і  добрі,
А  Князь  нехай  сконає  –
Бо    сам  в  пітьму  забрів!

Така  вже  наша  доля  
Нелегко  йти  в    Едем  –
З  мінованого  поля  
Ми  людство  поведем!

І  згинуть  "[i]монго[/i]–ликі"    
Умить  з  лиця  землі:
Числом  хоча  й  великі,
Та  духом  замалі!..

 28.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014


kulbabka

Ранок пахтить еспрессо…

Ранок  пахтить  еспрессо
В  сивий  холодний  день.
Де  ти,  квітуча  весно?
Мучить  сади  мігрень.

Так  неприродньо  сиро
В  передквітневій  млі.
Дощик  дрібним  пунктиром
Тонко  різьбить  по  склі.

Сонцем  налиті  скрині
Під  тягарем  замків.
Сіре  не  в  тренді  нині,
Трішки  б  легких  шовків  -

В  теплих  тонах  пастельних
І  бірюзи  вгорі!..
Ранок,  немов  пустельник,
Влігся  на  димарі.

Краплі  дрібним  калібром
У  міжребер'я  віт...
Знову  думки  верлібром  -
З  римами  дефіцит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


горлиця

Вірш Ростислава Дзундзи- Привет фашисткая Россия

Привет,  фашистская  Россия.  Послушай,  путинская  Русь:
В  своей  стране  я  не  Мессия,  но  и  Иуды  не  боюсь.
Ко  мне  пришла  ты  с  автоматом,  закрыв  чулком  свое  лицо.
Ты  говоришь  со  мною  матом,  наполнив  каждый  звук  свинцом.

Мои  поля  взрыхляя  танком,  ты  сеешь  мины  вместо  ржи,
Надев  солдатские  портянки,  насквозь  промокшие  во  лжи.
Да  разве  думал  в  сорок  пятом  мой  дед,  уставший  от  войны,
Что  тот,  кто  был  когда-то  братом,  сегодня  враг  моей  страны?!

Привет,  фашистская  Россия.  Зачем  тебе  моя  страна?
У  Путина  -  шизофрения!  Но  ты  же...  ты  же...  не  больна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488644
дата поступления 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014


kulbabka

Тут сонце розбивається об вежі…

Тут  сонце  розбивається  об  вежі
І  кровоточить  яблунями  в  день,
Цвітуть  сади,  горять,  мов  у  пожежі,
Димить  пелюстя  з  вижухлих  кишень.

На  вербах,  мов  на  гойдалках  зелених,
Вітри  росу  колишуть  золоту,
Маленький  жук  на  вусики-антени
Пташині  трелі  ловить  на  льоту.

Тут  береги,  мережані  стібками
Духмяних  трав,  зіп'ялися  у  вись,
Квітки  кульбаби  жовтими  пучками
Зарінками  сухими  розбрелись.

А  зорі,  мов  загублені  монети,
Щоночі  застрягають  в  димарі,
Старих  тополь  готичні  силуети
Окреслюють  лимонні  ліхтарі.

Тут  ранки  свіжі,  скупані  у  м'яті,
Зміїться  річка  по́логом  лляним
І  світлих  мрій  метелики  строкаті
Вовтузяться  у  пазусі  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488378
дата поступления 26.03.2014
дата закладки 27.03.2014


Любов Ігнатова

Знову вечір склада пасьянси …

Знову  вечір  склада  пасьянси
З  недороблених  вічних  справ,
Допиваючи  із  фаянсу
День  заварений  з  перших  трав.

Місяць  бавиться  в  хмаросніжки
З  віддзеркаленням  у  вікні,
Віднайшовши  собі  нічліжку
На  холодній  німій  стіні  .

Десь  летять  запізнілі  гуси,
Розбиваючи  тиші  дзвін  ;
Я  весняних  вітрів  нап'юся,
Щоб  злетіти  ïм  навздогін  ...

Переваживши  за  і  проти,
Відкладу  терези  думок  ...
Зачиняючи  сни  -ворота,
Замикаю  ïх  на  замок  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488187
дата поступления 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014


Любов Ігнатова

Сумна соната дощових краплин

Сумна  соната  дощових  краплин
Пронизує  артерії  світання;
Далеко  ще  до  кавових  годин  
Просякнутих  росою  і  мовчанням  ...

Крізь  вовну  хмар  проблискують  зірки,
Величним  Кимось  зібрані  в  букети  ...
Вільшаний  гай  (іще  не  говіркий)
Готує  стиха  солов'ïв  кларнети  ...

Дрімає  вітер  у  липких  бруньках,
Вслухаючись  у  колискову  ночі  -  
Вона  гойдає  небо  на  руках,
Немов  навіки  вколисати  хоче  ...

Десь  півень  розбиває  напівсон  -
Вже  скоро  глипне  сонце  з  небокраю  ...
І  я  з  дощем  сьогодні  в  унісон
Досвітню  пісню  серцем  заспіваю  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата поступления 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014


Олекса Удайко

Ума пейзажі – не кришталі серця

[b][/b][b][i]В  повітрі  –  марева,  химери  й  міражі…
В  степу  блищать  заклично  два  озерця  –
Творіння  людства  в  Бога  на  межі  –  
Пейзажі  душ,  а  ще...  пейзажі  серця.  

Тут  ковиляє  тріснутий  паркан,
А  там  –  знедолене  судьбою    коло…
А  поміж  них  –  вмонтований  капкан
На  мужність  нашу  та  розкуту  волю.

А  ще...  дерева  гострі,  мов  ножі,
Що  уп'ялись  в  болючий  розтин  неба  –
В  сад  Гетсіманський,  де  святі  мужі:
Їм  на  землі  нічого  вже  не  треба...

Любові  і  загину  на  межі  –
Гарматні  жерла  і  прицільні  скельця...  
То  вже  не  марева,  не  міражі:
Ума  пейзажі  –  не  кришталі  серця!

23.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487561
дата поступления 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014


Олекса Удайко

Ваша великорусская мечта

                               Шановні  друзі,  колеги!  Передруковуючи  цю  статтю
                               Олексія    Заводюка  на  нашому  сайті,  боюся,  що  вона  
                               матиме  неоднозначну  оцінку  читачів.  Але  я  свідомий  
                               того,  що  вона  необхідна    для  розуміння  процесів,які  
                               відбуваються  зараз  між  двома  братськими  народами!  
                               В  знанні  сила  і  ключ  до  пошуку  вірного  вирішення  
                               проблем,  що  виникли  тимчасово  на  відтинку  історії,  
                               свідками  і  дієвими  особами  якої  нам  випало  бути!  
                               Один  філософ,  здається,  сказав:  "Геніальність  -  
                               це  надзвичайне  почуття  відповідальності  за  в  все  те,  
                               що  нас  оточує!"  

                             ...Будемо  ж  геніальними,  друзі!    

[b][i]«Ваша  великорусская  мечта  –  сидя  по  горло  в  дерьме,  
затащить  туда  всех  остальных.  Это  и  есть  Русизм.»  
                                                                                                     Шамиль  Басаев[/i]  [/b]

Удивительно,  как  малограмотный  горец  
точно  определил  сущность  русского  народа.  
Мне  понадобилось  20  лет,  чтобы  понять  
смысл  этих  слов  чеченского  воина.  

Этот  пост  будет  очень  злым.  По  военному  
злым.  Я  скажу  все,  что  уже  накипело  и  
льется  через  край.  Слишком  долго  мы,  
украинцы,  молчали.  Старались  не  обидеть  
наших  русских  братьев.Но  больше  молчать  
не  могу.  Война  развязывает  язык  получше  водки.  

Я  знаю,  что  найдутся  люди,  которые  найдут,
что  сказать  в  оправдание  русскому  народу.  
Обязательно  найдутся  те,  кто  осудит  этот  
текст.  С  готовностью  выслушаю  и  тех  и  других,  
если  будет  что  слушать.  

Я  не  буду  обижать  весь  народ,  потому  что  
это  не  правильно.  Я  разделяю  русских  людей
на  русских  и  кацапов.  Русский  –  это  брат  
украинца.  Кацап  –  это  существо  омерзительное,  
несущее  в  наш  мир  только  злобу  и  ненависть.  

Главное  отличительная  особенность  кацапа  –
невежество.  От  невежества  все  беды  кацапа:  
пьянство,  воровство,  нищета  и  т.д.  

Чтобы  посчитать  количество  кацапов  на  
территории  России,  нужно  сложить  рейтинги  
Путина,  Жириновского  и  Зюганова.  

                                           ***  
Сегодняшний  шабаш  в  Кремле  –  пикник  
бандитов  на  Титанике.  Толпа  кацапов,  
которая  беснуется  не  понимая,  что  ее  
ведут  на  убой.  Сопли  взрослых  мужиков  
про  День  победы  и  благодарности  великому  
Путину.  

Да,  они  считают  это  убожество  великим.  
Потому  что  сами  кацапы  настолько  убогие,  
что  для  них  Путин  –  это  Величина.  
Практически  полубожество.  

А  какие  рыла  были  сегодня  в  Кремле.  
Торжество,  наглость,  упоение  безнаказанностью.
Не  было  на  этих  рылах  ни  стыда,  ни  совести,  
ни  разума.  Бандитская  малина.  Дележ  добычи  
рэкетирами.  Выступление  Путина.  Проследите  
за  его  логической  цепочкой:  

Меня  обидели  американцы,  но  ответить  им  я  
не  могу,  потому  что  я  слабак  против  них.  
Поэтому  я  дождался  пока  заболеет  мой  
ближайший  родственник  и  назло  американцам,  
я  вонзил  ему  нож  в  спину.  А  когда  меня  за  этот  
поступок  весь  мир  назвал  конченным,  я  объяснил  
им  что  зарезал  брата  для  того,  чтобы  его  не  
зарезал  кто-нибудь  другой.  

Бесноватая  толпа  многократно  аплодировала  
этому  стоя.  Так  же  как  она  в  свое  время  
аплодировала  Сталину.  Только  тогда  вместо
украинцев  были  троцкисты,  зиновьевцы  и  
другие  невиновные.  

Россия  не  победила  фашизм  в  45-м.  Она  его  
усыновила.  Мальчик  вырос  и  мир  ужаснулся.  
Только  в  отличии  от  Гитлера  у  мальчика  есть  
ядерная  бомба.  Сегодня  за  кулисами  Кремля  
стоял  дьявол  и  аплодировал.  Его  ученики  
сделали  хорошую  работу.  

Проклятая  страна,  убогие  люди.  Безнадежно  
всё.  Проходят  столетия  и  ничего  не  меняется.  
Тот  же  народ,  те  же  грабли,  то  же  убожество.  

Убогие  люди,  повторяют  мантру  о  величии  
России.  Их  не  надо  проклинать,  потому  что  
там  нечего  проклинать.  Это  пустые  места.  
70  лет  они  празднуют  победу  над  фашистами!  
Уже  все  фрицы  сдохли,  а  рабы  все  празднуют.  
Потому  что  праздновать  им  больше  нечего.  

За  70  лет  ни  одной  победы,  ни  одного  достижения,  
одна  показуха.  Гагарин  тоже  не  в  счет.  Какое  они  
к  нему  имеют  отношение?  Никакого.  Нация  бездарей,  
которое  кроме  пьянства  и  разбоя  больше  ничего  не  
умеет  делать.  

Найдутся  те,  кто  возразит  мне  и  скажет,  что  в  
России  было  много  достойных  людей.  Согласен.  
Бог,  в  отличии  от  меня  добр  и  посылает  в  Россию  
хороших  людей,  чтобы  хоть  немного  просветлить  
варваров.  Я  результата  не  вижу,  но  Богу  виднее.  

Жалкий  народец.  Завистливый.            С  черной,  
мстительной  душонкой.  Агрессия  от  бессилия  и  
понимания  того,  что  хуже  других.  Намного  хуже.  
А  так  хочется  превосходства.  И  как  это  
превосходство  получить,  если  делать  ничего
не  умеешь.  Если  только  бухаешь  и  воруешь.  
Если  похвастаться  можно  только  победами  
к  которым  ты  не  имеешь  никакого  отношения.  
Если  побежденные  спасали  тебя,  победителя,  
гуманитарной  помощью  и  кредитами,  чтобы  
ты  не  сдох  с  голода.  

А  теперь  кацапы,  как  ничтожнейшие  создания,  
платят  черной  неблагодарностью  за  все  хорошие  
дела,  что  сделали  им  немцы  и  американцы  
в  начале  90-х.  Не  будь  западной  помощи,  не  было  
бы  уже  давно  России.  А  теперь  у  них  появились  
деньги  и  можно  как  свинья:  и  сам  за  стол  и  
ноги  на  стол.  Немецкие  солдаты  называли  их  
свиньями,  значит  немецкие  солдаты  были  умнее
 нас  и  гораздо  быстрее  докопались  до  истины.  
Пока  мы  верили  в  пропаганду  про  братские  народы,  
солдаты  вермахта  правильно  расставили  акценты  
про  людей  и  свиней.  

А  кацапам  так  хочется  блистать.  Хочется  утирать  
носы  конкурентам.  И  мечется  медведь  в  поисках  
подвигов.  Напасть  на  Китай  страшно,  на  США  еще  
страшнее.  Но  нашли.  Напали  на  Грузию.  
Превосходство  1:30.  Герои  бля.  Ты  что.  
Суворов  обрыгался  от  счастья  на  том  свете.  
Какая  блистательная  победа.  Медали,  шампанское.  
Полный  кремль  уродов.  

И  как  воюют?  Подло.  Без  погон.  Вранье  и  коварство.  
Ничтожный  народец.  Ничтожнейший.  Дождались,  
когда  сосед  ослаб.  Когда  весь  украинский  народ  
воевал  с  криминальной  хунтой,  разве  названным  
братьям  они  помогали?  Нет.  Они  помогали  врагам  
украинцев.  Деньгами,  патронами  и  гранатами.  А  
когда  украинцы  победили,  ударили  в  спину.  И  
снова  празднование.  Мрази!  

Соперничать  с  американцами  у  них  не  получается.  
В  Америке  есть  Тайсон,  но  в  пару  к  нему  американцы  
могут  поставить  Билла  Гейтса.  Кого  в  пару  к  Валуеву  
выставит  Россия?  Кого?  Перельмана?  Ну  так  он  еврей.  
И  они  русские  знать  о  нем  ничего  не  знали  пока  
загнивающая  гейропа  не  сообщила  этим  бухарям,  
какой  самородок  у  них  есть.  Да  и  Валуев  по  сравнению  
с  Тайсоном  –  просто  мешок  с  говном.  

Отсюда  вся  эта  бесконечная  показуха.  Олимпиады,  
Сколково,  дворцы,  олигархи,  новые  русские.  Чтобы  
показать,  мы  мол  не  хуже  других.  Но  все  же  знают,  
что  хуже.  Оттого  и  злоба  в  их  чёрных  душонках.  

Ежегодно  европейцы  устраивают  автосалоны,  на  
которых  хвастаются  друг  перед  другом  новыми  
достижениями  автопрома.  И  только  кацапни  там  
нет,  потому  что  нет  никаких  достижений.  И  никогда  
не  будет.  Потому  и  ненависть  к  Европе,  с  одной  
стороны,  и  мечты  о  хорошем  немецком  или  
французском  авто  -  с  другой.  

Они  называют  тупыми  американцев.  Они  на  полном  
серьезе  считают  себя  конкурентами  Америки.  Сидят
за  компьютерами,  работающими  на  американской  ОС,  
подключены  к  сети  Интернет,  которая  придумана  
американцами  и  называют  их  пиндосами!  А  по  
телевизору  грозят  им  ядерной  войной.  Не  грозятся  
конкурировать  с  IBM  или  Apple,  нет,  бомбу  грозятся  
кинуть.  Если  кто  забыл,  то  бомбу  им  подарили  тоже  
американцы.  

Кацапы,  если  американцы,  которые  столько  дали  
миру  -  тупые  пиндосы,  тогда  я  вас  с  этих  пор  считаю  
обезьянами.  Если  сравнить  американцев  и  вас,  то  
польза  человечеству  абсолютно  не  сопоставима.  
А  не  нравится  Америка  –  откажитесь  от  американских  
технологий  или  закройте  свои  вонючие  хлебальники.  

По  кацапскому  телевизору  идет  реклама  Газпрома.  
Не  товаров  и  услуг,  сделанных  в  великой  империи,  
а  Газпрома.  Мы  на  первом  месте  в  мире  по  добыче  
газа.  Бог  ты  мой,  какое  великое  достижение.  
Пробили  дырку  и  качают  газ.  Это  обезьяна  сможет  
сделать.  А  если  учесть,  что  половина  Газпрома  
принадлежит  иностранцам,  то  вопрос  еще,  кто  ту  
дырку  сверлил  в  земле.  Если  вы  там  и  были,  то  
бригадир  точно  был  немец.  

И  украинцам  каждая  кацапская  срань  в  лицо  тыкает.  
Ты  же  мол  хохол,  газ  у  меня  покупаешь.  Смотри  мне,  
не  будешь  Пушкина  любить,  я  тебе  газ  продавать  не  
будут.  Мигом  закрою  вентиль.  

Вы  где-нибудь  видели,  чтобы  продавец  так  разгова-
ривал  с  покупателем?  Это  быдлячество  в  чистом  виде.  
Но  так  думают  в  России  практически  все,  за  исключением  
процентов  10  нормального  населения,  которое  каким-то  
чудом  еще  сбереглось  в  этом  мрачном  государстве.  

А  как  хочется  соперничать  с  Америкой?  Хочется,  очень  
хочется.  Да,  но  в  чем?  В  войне?  Американцы  кроме  войн  
дали  миру  интернет,  мобильную  связь,  компьютеры,  
технологии.  Они  много  чего  дали  этому  миру.  Что  дали  
миру  кацапы?  Только  войны  и  водку.  Больше  ничего.  

Потому  и  живет  кацап  от  войны  к  войне.  Потому  что  
заниматься  ему  больше  нечем.  Не  умеет  он  строить.  
Умеет  только  бухать,  воровать  и  убивать.  И  еще  
изворотливо  врать.  

А  посмотрите  какая  реакция  на  введенные  санкций.  
И  власть,  и  народ,  два  сапога  пара.  В  унисон  один  
мотив.  Да,  это  мы  украли,  да  это  мы  нарушили  все  
законы  и  договора,  но  мы  кацапы  и  нам  на  всех  вас  
насрать.  Они  даже  не  стесняются  своей  подлости.  
Они  гордятся  этой  подлостью.  Бравируют  ей.  
Смотрите  на  нас,  вы  не  можете  быть  такими  мудаками,  
а  мы  можем.  Потому  что  мы  русские.  Какие  вы  русские?  
Вы  кацапы.  Вам  до  русских  как  до  солнца.  

Умные  люди  просят  одуматься.  Предупреждают  о  
скорой  расплате  за  содеянное.  Но  ничего  не  помогает.  
В  безшабашном  угаре  пребывают  кацапы,  крым  с  нами  
и  все.  Будем  без  трусов,  но  с  крымом.  Это  очень  
похоже  на  поведение  пьяницы,  который  знает,  что  
завтра  утром  придет  расплата,  но  выпить  хочется,  
и  он  плюет  на  завтра.  Он  гуляет  сегодня.  И  гуляет  
так,  что  у  самого  морда  побитая,  да  у  соседей  
имущество  не  целое.  

И  потому  тянет  кацапов  со  всех  частей  света  назад.
В  кацапский  мир.  Потому  что  живя  в  Украине,  Крыму  
или  Латвии  надо  что-то  делать,  чем-то  полезным  
заниматься.  Но  что  может  делать  кацап?  Ничего.  
Построить  достойные  курорты  он  не  может.  Найти  
и  применить  себя  в  новой  стране,  тоже  не  может.  
Выучить  язык  страны,  в  которой  живет  –  не  может.  
Оттого  и  начинается  везде  одна  волынка.Его  унижают,
принижают,  не  дают  по-русски  говорить.  Хотя  дай  
ему  говорить  по-русски,  он  кроме  матов  и  бекания-
мекания  ничего  умного  и  не  скажет.  

И  понеслась  знакомая  песня  кацапа.  Сам  не  живу  
и  другим  не  даю.  Казалось  бы,  решить  вопрос  просто.  
Собирайся  и  едь  к  березкам  своим.  Но  он  же  кацап  
хитрый.  Он  понимает,  что  носится  с  ним  как  с  дитятей  
малой  будут  только  в  Европе,  которую  он  так  ненавидит.  
Будут  права  его  соблюдать  и  здоровьем  его  интересоваться.  
А  в  России  если  он  только  заикнется  про  свои  права,  
местные  мусора  отмудохают  его  так,  что  мама  родная  
не  узнает.  Потому  ноет  наш  ванюшка  про  родину,  но  
сидит  и  никуда  не  уезжает.  Кацапье  –  очень  хитрое.  

Любимая  мантра  против  Украины  -  перекроем  газ.  
Потому  что  больше  предложить  Украине  нечего.  
Когда  и  газ  уже  не  помог  –  пустили  в  ход  танки.  
Истерика.  Кацапы  -  это  психи  насильники.  Не  
получив  от  женщины  ответной  симпатии  угрожают  
ножом  и  как  животные  насилуют  ее.  Потому  что  
убогие,  а  женщины  убогих  не  любят.  Потому  что  
любить  там  нечего.  

А  перекрыв  газ  куда  вы  его  денете?  В  трубу  назад  
засунете  или  тайгу  будете  обогревать  им?  Это  же  
не  бензин  его  в  канистру  не  нальешь.  Почеши  голову  
свою  дурную,  подумай,  что  ты  говоришь.  

Но  когда  кацап  думал  головой?  Вместо  него  думает  
начальство,  его  дело  работать  на  плантации,  пить  
водку  (чтобы  меньше  думал),  воевать  с  соседями,  
чтобы  кремлевским  хозяевам  было  чем  хвастаться  
перед  иностранными  послами  и  умирать  пораньше,  
чтобы  барина  своего  не  печалить  своим  немощным  
видом  и  необходимостью  платить  пенсию.  

Газ  русским  дал  дьявол,  чтобы  окончательно  отравить  
их  гордыней  и  спесью.  У  арабов  тоже  есть  нефть,  но  
посмотрите,  как  они  себя  ведут  благородно.  Вы  когда-
нибудь  видели,  чтобы  арабы  вели  себя  как  стадо  гопников?  
Посмотрите  на  них.  Их  тысячи  в  наших  городах  и  
университетах.  И  посмотрите  на  русскую  молодежь  
за  границей.  Пьянь,  наркоманы,  отбросы  общества  и  
бесконечная  спесь.  За  исключением  тех,  кто  сбежал  
из  России  от  подобного  мракобесия.  

Откуда  у  вас  ребята  эта  спесь?  Что  такого  вы  
сделали  для  этого  мира?  Просверлили  трубу  и  
выкачали  нефть?  Ограбили  свою  страну.  Довели  
убогий  народ  до  полного  скотства?  Откуда  у  вас  
эта  спесь?  Мы  империя.  В  чем  вы  империя?  
В  идиотизме?  

Иметь  столько  всего.  Потенциально  самая  
богатая  страна  мира,  а  фактически  одна  из  
самых  бедных.  Чудовищная  детская  смертность  
и  олимпиада  в  тропиках  за  50  миллиардов,  а  
потом  как  контрольный  выстрел  в  голову  еще  
100  миллиардов  на  войну  в  Крыму.  Кому  вы  
завоевываете  эти  земли  если  вас  самих  
почти  не  осталось?  

А  украинцы  все  удивляются,  как  так  может  
быть?  Мы  говорим  им  правду,  а  они  верят  не  
нам,  а  мразям  из  банды  Януковича  и  путинским  
пропагандонам.  А  нас  даже  слушать  не  хотят.  
Да  потому  дорогие  украинцы,  что  душонка  у  
них  черная.  Черная  и  хитрая.  Не  хочет  кацап  
видеть  свободного  украинца,  не  может  он  
видеть  богатого  украинца,  не  в  силах  он  даже  
представить,  что  украинец  смелее  и  благороднее  
чем  он.  Невыносима  кацапам  даже  мысль  о  том,  
что  украинцы  без  нефти  и  газа,  и  без  Путина  
уделали  их  по  всем  статьям.  Не  смогут  они  \
этого  принять  никогда.  

И  дело  не  в  телевидении,  которое  якобы  их  
бедных  зомбирует.  Дело  в  том,  что  они  ищут  
доказательства  того,  что  украинцы  ничтожества,  
а  Путин  и  Киселев  просто  дают  им  то,  что  они  ищут.  
Иваны,  вы  хотите  найти  подтверждение,  что  украинцы  
твари,  а  вы  молодцы?  Получите.  Они  хотят  именно  
такого  телевидения,  путинского.  Не  будут  они  
смотреть  нормальное  телевидение,  которое  не  
мочит  хохлов  и  америкосов.  Кому  понравится  
смотреть  как  другие  радуются  жизни,  пока  ты  
сидишь  в  куче  дерьма.  

Вот  и  ответ  вам  на  вопрос,  почему  кацапа  
нельзя  переубедить  в  том,  что  украинцы  
нормальные  люди,  а  на  Майдане  не  было  
фашистов.  Когда  кацап  это  слышит,  он  
не  хочет  этому  верить.  Он  готов  поверить  
хоть  черту,  только  бы  не  признавать,  что  
украинцы  как  нация  стоит  на  несколько  
ступеней  выше,  чем  спесивые  кацапы,  
не  знающие  ни  истории,  ни  родства  своего.  
Да  к  тому  же  рабы  безропотные,  веками  
подставляющие  послушно  спины  под  плети.  
Это  не  украинцы,  которые  за  свободу  умирать  
готовы,  кацап  готов  умирать  только  за  хозяина,  
за  себя  лично  никогда.  

И  выдумывают  они  ложь  про  украинских  
проституток  в  Москве.  Только  забывают  
они  добавить,  что  проститутки  эти  в  основном  
генетический  мусор,  доставшийся  нам  от  
немытой  россии.  Посмотрите  откуда  они  
едут  и  на  каком  языке  говорят.  Донбасс  
и  русско-советский  восток.  Так  что  не  
обольщайтесь  кацапье,  едут  к  вам  не  
украинки,  а  биомасса,  доставшаяся  нам  
после  оккупации  от  вас.  

Но  Путин  каков  молодец.  Как  он  тонко  
уловил,  что  нужно  этим  убогим  доходягам.
Он  точно  уловил,  что  если  он  этим  
лузерам  даст  иллюзию  величия,  они  будут
целовать  его  в  жопу.  И  посмотрите,  так  
и  есть.  Чтобы  он  ни  делал,  они  прощают  
ему  все.  

15  лет  он  у  власти.  За  15  лет  немцы,  корейцы,  
японцы  сделали  реформы,  создали  государства  
с  судами  и  правоохранительными  органами,  
запустили  свое  производство,  дали  миру  хорошие  
товары  и  новые  технологии.  А  что  сделал  Путин  за  
15  лет?  Ничего.  Сидел  на  газовой  трубе  и  ни  хрена  
ни  делал.  Только  рассказывал  про  великую  россию,  
которая  встает  с  колен.  15  лет  вставала  и  кроме  
оккупации  Грузии  и  Крыма  ни  хрена  больше  не  смогла.  

Но  они  об  этом  даже  не  думают.  Никто  даже  не  
спрашивает  у  Путина,  а  где  деньги?  Почему  канадец  
получает  от  правительства  ренту  за  нефть,  а  русский  
получает  только  патриотическую  лапшу  на  уши?  Может  
по  мнению  Путина  русским  не  нужны  деньги.  Может  
Путин  думает,  что  они  все  равно  эти  деньги  пропьют?  

Удав  и  бандерлоги.  Мой  респект  тому,  кто  это  подметил.  
В  десятку.  Путин  –  жалкая  личность,  мстительное  и  
мелкое  ничтожество.  Но  какой  великолепный  манипулятор.  
Как  здорово  он  их  всех  имеет.  Ребята,  это  искусство.  
Большое  искусство.  В  течении  15  лет  грабить  150  
миллионов  людей,  а  они  тебя  считают  великим  и  
готовы  на  руках  носить.  

Я  пониманию  почему  американцы  не  хотели  свергать  
Путина.  Он  им  до  чертиков  надоел.  Они  могут  
свергнуть  его  за  год,  а  может  и  меньше.  Но…  
У  них  не  было  нового  пастуха  для  России?  Уйдет  
Путин,  а  кто  придет  ему  на  смену?  

И  Путин  понимает,  что  он  нужен.  Нужен  всему  миру
 для  того,  чтобы  как  факир  усмирять  этот  буйный  и  
злой  народ.  Народ,  который  готов  убивать  и  резать  
не  жалея  ни  себя  ни  врага.  Убивать  ни  за  что,  
просто  так.  Потому  что  ничего  больше  делать  не  
может  и  оттого  злой  на  весь  белый  свет.  

Нет,  это  не  Гитлер,  который  бился  в  истеричном  
припадке.  Этот  актер  классом  повыше.  Красивейший  
развод.  Я  начинаю  верить  в  то,  что  Путин  продал  
свою  душу  дьяволу.  Бог  не  награждает  такими  
«талантами».  Такие  таланты  дарит  только  Дьявол.  

Но  похоже,  что  в  этот  раз  Путин  доигрался.  Реальный  
руководитель  России  уже  принял  решение  и  процесс
пошел.  

Править  Путину  осталось  недолго  и  следующим  
русским  царем  будет  Ходорковский,  который  уже  
застыл  на  низком  старте  и  терпеливо  ждет  своего
часа.  

©  март  2014  Алексей  Заводюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487383
дата поступления 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014


Олекса Удайко

ФЕДЕРАЦІЯ?. .

                     Присвячується  ФЕДЕРАСТАМ,хто  так  палко  
                     мріє  про  українську  федерацію  (з  малої)

Говорили  знавці  –  революція,
Мов  оновлення…
Мовомовлення,
Не  нудИ!…
Революція  –  як    полюція:
Сили  мОлодця    –  
В  нікуди!

Федерація  –  педерація*:
Сили  нації  –
На  базар!
Федерація  –  деградація:
Таку  націю
Схопить    Цар!

На  порядку  ж  дня  концентрація!
Концентрація
В  один  гурт!
Транслокація  –  дислокація  –
Концентрація  –  
Гнівний  спурт**!

21.03.2013
______
*Педерация  (анекдот)*
Мой  ивритоязычный  сын  все  время  читает  википедию  на  иврите.  Почитает  немного  и  вопросы  задает.  Вот  только  что:
-    Папа,  ты  знаешь,  что  такое  ПЕДЕРАЦИЯ??
Я  чуть  не  остолбенел,  не  зная,  что  и  подумать.
А  он  через  пару  секунд  говорит  мне,  например  США  -  это  педерация  и  Россия  -  это  педерация.
Тут  я  дух  перевел.
-  Знаю  Миша,  только  ты  путаешь  ивритские  звуки  П  и  Ф,  говори  ФЕДЕРАЦИЯ!
________
*Для  тех  кто  иврит  не  знает:  в  иврите    П  и  Ф  обозначаются  одной  буквой,  а  как  читать,  надо  знать  

**Ривок  бігуна  на  фінішній  прямій:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487242
дата поступления 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014


kulbabka

Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав…

Мій  мирний  народе,  ти  зроду  війни  не  жадав,
І  ласим  не  був  на  чуже,  бо  свого  мав  доволі.
Чому  ж  тебе  вкотре  спіткала  нещадна  біда,
Весна  опинилась  в  тенетах  чужої  сваволі?

По  що  вони  йшли,  знавіснілі  од  люті  раби,
Узявши  твій  мир  під  холодні  і  точні  приціли?
Мій  славний  народе,  хрещений  в  огні  боротьби,
Від  крові  твоєї  не  раз  вороги  захмеліли!..

А  землі  святі  засівали  кістками  синів,
Їх  вічною  славою  смерть  в  полі  бою  покрила.
І  нас  не  зламати,  не  знищити  в  жодній  війні,
Бо  ангельська  сотня  над  нами  розправила  крила.

Дарма  потішається  ниций  лихий  окупант,
Дарма  скаженіє  орда  його  люта  і  п'яна!..
Якщо  і  горіти,  то  лиш  у  цвітінні  троянд,
Якщо  і  диміти  -  лише  в  яблуневих  туманах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486949
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Мазур Наталя

Летіли лелеки

Летіли  лелеки,  лишаючи  в  небі  "курли".
Летіли  здалеку,  спішили  до  рідного  дому...
На  крилах  весну  і  надію  на  щастя  несли                
На  землю  Вітчизни  летіли,  долаючи  втому.

Їх  кликала  пам"ять  батьків  і  священна  земля,
І  теплі  дощі,  і  молочні  тумани  світання.
І  стежка  в"юнка,  на  якій  рудокосе  маля
Так  довго  рукою  махало  услід  на  прощання...

Їх  кликали  трави,  що  буйно  росли  бережком,
І  запах  п"янкий  чебрецю,  материнки  і  м"яти.
І  гамір  хлоп"ят  голопузих  над  тихим  ставком,
Коли  понад  вечір  вони  прибігали  купатись.

Вкладали  у  мирне  "курли"  вічну  радість  і  щем,
І  світлу  любов,  і  надію,  та  віру  пташину,
Бо  в  ріднім  краю    житти    краще  для  них,  та  іще:
Зрікатись  не  вміли  ніколи  птахи  Батьківщини.

18.03.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486906
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Анатольевич

"Старший" (страшний) брат у нас в гостях…

О,  Боже!  Чи  могли  ми  уявити,
що  "старший  брат"  у  гості  ТАК  прийде?!
Що  замість  квітів  будуть  АК-аеми,  газ  і  бити
і  істерія  :"Бий  фашистів  і  "бендер"!
Моя  країна  у  скорботі  і  жалОбі,
бо  на  шляху  до  волі  полягли  її  сини...
А  наші  "старші  браття"  захлинаються  у  злобі,
нас  проклинають  і  ненАвидять  вони...
Ненавидять  народ,  що  прагне  волі,
погнав  у  пекло  злодіїв,  катів,
народ,  що  жити  вже  не  може  у  неволі
і  щастя,  долі  своїм  дітям  захотів!
Вони,  засліплені    брехливими  чутками
про  вбивства,  звірства,  плюндрування  міст
не  хочуть  навіть  розмовляти  з  нами,
встромивши  в  серце  брата  ненависті  спис!
Чому  ти  розуму  не  дав  їм,  любий  Боже?!
Брехні  повірили,перетворились  на  катів!
Та  знають  всі,  що  правда  переможе!
Бо  так  було  завжди!    Спокон  віків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486895
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014


Валентина Ланевич

Не шукаю собі ворожею.

Я  -  твоя,  я  -  невільниця,  Боже,
Чом  п’янить  та  задуха  любові?
Так  бажати  то,  певно,  негоже,
Але  вірність  лежить  в  першослові.

Упиваюсь,  теплію  душею,
Струмінь  світла  у  збудженім  тілі.
Не  шукаю  собі  ворожею,
Приласкай  бо  вуста  занімілі.

Не  путана  та  хочу  розкуто,
В  пута  вбравшись,  злетіти  в  безмежжя.
Всім  єством  я  до  тебе  прикута,
Тим  коханням,  де  цілісність  стержня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014


горлиця

Коли ворог стріляє в невинних людей

Коли  ворог    стріляє  в  невинних  людей
Й  по  хижацькі  у  яму  свою  затягає,    
Він  пишається  цим,!Це  його  привілей,
Він  же  паном  себе  над  всіма  величає!  

Це  пусте  ,що  там  інші  глаголять  йому,  
Він  герой,  хоч  і  карлик  нещасний  по  роду  ,
Розповсюдить  кругом  свою  підлу  брехню,  
До  повстання  покличе  тітушок  з  народу.

А  оце  вже  болить!  Зникла  правда  проста!
Скількі  років  разом!  Піддалися  підкупству?
Кричите  –розіпни,  як  розп’яли  Христа  ,
Дали  волю  чуттям    й  хижаку      перелюбству.

Схаменіться,  ще  поки  Христос  на  землі  !
Зрозумійте-  Вкраїна  це  рідная  мати.
Не  Росію  спасать!  Поки  діти  малі  -
Треба  землю  свою,  не  чужу  захищати!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486641
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 19.03.2014


stawitscky

Продажнії гетьмани


Продажнії  гетьмани  привели
Нас,  наче  служку,  у  чужі  палати,
І  у  чужинця  стали  сповідатись
За  булаву  і  барськії  столи.

Та,  помінявши  честь  на  бариші,
Плели  тенета  влесною  рукою.
А  ми  дрімали,  наче  поза  грою,
Поклавши  сподівання  на  старшин.

Коли  ж  підвели  очі  від  корит,
Щоби  оглянуть  рідні  небокраї
Потетеріли  –  хати  то  немає,
Лиш  на  тинові  ворон-ворожбит.

Не  нове  нам  –  із  попелу  вставать,
І  дух  міцний  –  лиш  варто  розбудити.
Пошли  нам,  Боже,  для  труда  і  битви
Ватага  непідкупного  обрать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486441
дата поступления 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014


kulbabka

Завесніло небо журавлями…

Завесніло  небо  журавлями,  
Розпушила  котики  верба,
Голубіють  проліскові  плями
На  вологих  вигрітих  горбах.

І  зірчасті  китиці  підбілу
Золотять  пожухлі  береги.
Проз  ріллю,  на  сонці  перемлілу,
Прозирає  паросток  тугий.

Дні,  неначе  викупані  в  пиві,
Мов  рідкий  розплавлений  бурштин!
І  медові  зблиски  мерехтливі
Виграють  у  прорізі  гардин.

А  грайлива  річка  недалечко,
Ніби  струни  срібні,  деренчить,
І  лелече  вигріте  гніздечко
П'є  вершкову  лагідну  блакить...

Вигляда  крилатих  емігрантів
Із  далеких  сонячних  країв.
Джміль  рудий  між  крапель-діамантів
Моторцем    проворним  забринів.

Вже  весна  у  квітень  привідкрила
Зеленкаво-сяючу  парчу.
Розправляю  руки,  ніби  крила,
І  біжу,  підстрибую...  Лечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486346
дата поступления 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Олекса Удайко

МЕНІ ОДНАК

[b][i]Мені  однак,  що  ти  про  мене  думаєш,
та  не  все  ‘дно,  що  буде  після  нас,
мені  в  цей  час    цікаво,  як  ти  кумкаєш,
мені  пече  мій  незворотній  час…

Й  однаково,  яка  сьогодні  кваша  –  
Солодка,  чи  ніяка,  чи    хмільна…
Та  –  над  усе:  яка  епоха    наша,  
яким  є  кінь,  які  в  нім  стремена!

І  править  НАМ  –  куди  і  звідки  вітер,
Що  нас  в  прийдешнє  обсіч  занесе!..
Я    все  минуле  так  натхненно  б  витер,
Аби  пізнать  оце  прийдешнє  все!!!

І  ради  знань,  ради  зняття  наруги
Хотів  би  жить  сьогодні  й…  у  віках!
Хотів  би  знать,  чи  ті  одя́г  підпруги,
чи  курсом  тим  летить  мій  вірний  птах!

17.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486333
дата поступления 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014


Володимир Шевчук

Асфальт


Ніжний  ранок  зійшов  на  зарошені  квіти.    
Ти  із  ліжка  встаєш,  та  не  дивишся  вниз.  
Підійдеш  до  вікна,  й  на  асфальті  помітиш  
Чиїсь  надпис  за  ніч:  «Я  сумую,  вернись!»  
І  все  щастя  землі  за  єдину  хвилину  
Добрим  гостем  душі  всю  тебе  обів’є.  
Ти  опустишся  в  двір,  і  допишеш  новину:  
«Я  не  знаю  тебе!  Напиши  хто  ти  є!»  
Тріпотіння  чекання  уріжеться  болем,  
Тільки  швидко  біжать  літні  сонячні  дні.  
Вже  наступного  ранку  відмова  готова…  
«Хто  це  тут  відписав?  Це  послання  мені!»  

І  хоч  скільки  ще  ранків  буде  в  цьому  домі,  
Більш  ніхто  не  напише  на  холодній  землі…  

15.03.2014  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485871
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Надія М.

Скажіть но росіяни

Здається  збожеволів  білий  світ
Чи  то  все  я  можливо  так  наївна
Проживши  стільки  в  мирі  довгих  літ
Для  мене  війна  смерть,  а  не  царівна!

Та  що  робить  коли  вона  прийде?
Я  візьму  зброю,  піду  воювати
Мене  не  уряд  в  битву  поведе
А  лиш  любов  до  України-мати

Скажіть  но  росіяни  як  це  вам
Підтримувати  ката  та  фашиста?
Ви  вірите  брехні,  його  казкам.
Підтримуєте  ви  моє  убивство?

Як  жити  у  країні  що  в  крові,
В  країні  що  не  гребує  вбивати?
Її  клянуть  народи  й  в  молитві
Благають  бога  смерть  вам  дарувати.

Як  жити  у  країні  що  бере
У  матері  її  одну  дитину?
Її  на  смерть  в  чужу  землю  веде
Путіну  -  зиск,  а  матері  –  могила.

Нехай  загине  може  більше  нас
У  вас  також  загинуть  ваші  діти!
Для  їх  родин  це  горе,  а  для  вас
Невже  статистика  лиш  з  назвою  «убиті»?

Бендеровці,  націоналісти  для  вас    ми!
Нехай,  та  ви  скажіть  мені  на  милість
Чи  хоч  ви  знаєте  про  кого  мова  йде?
Бо  від  трактовок  ваших  ми  втомились!

Ми  не  залежні  були  й  будемо
Нехай  нам  кров’ю  треба  заплатити
Наше  розп’яття  вам  в  душі  ярмо
Вам  крок  до  пекла,  бо  в  нас  будуть  діти.

Ми  встали  всі  боротись  за  своє
А  вас  у  гості  з  нас  ніхто  не  кликав
Вертайтеся  туди  звідки  ви  є
Бо  в  вас  давно  держава  стала  гнити

Спочатку  дайте  раду  ви  собі!
А  ми  без  вас  все  розгребемо  радо
Ми  волю  здобували  в  боротьбі,
А  ви  «учитесь  как  все  делать  надо»!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485898
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Vita V-D

Пророче наш…

Пророче  наш,  святий  наш  однодумцю,
Чи  знав  ти,  що  прийде  тріумфу  час?  
Чи  думав  ти,  що  день  колись  настане,  
Коли  відлуняться  слова  твої  у  нас?

Сьогодні,  як  один,  ми  у  полоні,  
Віршів  твоїх  -  отих  пророчих  слів.  
Чи  думав,  що  простягнемо  долоні  
І  зрозуміємо,  що  нам  ти  заповів?  

Нарешті,  об'єднались,  як  ніколи  -  
Стоїм,  всі  разом,  у  моральному  бою,  
Читаєм  вірші,  й  молимо  до  Бога,  
Щоб  відвернув  від  нас  лиху  біду.  

Цитуєм  твої  твори  й  відчуваєм,  
Все  те  -  що  пережив  в  свій  час.
І  зараз,  як  ніколи,  прозріваєм
І  розумієм  все,  про  що  молив  до  нас.  

Як  вчасно  нам  твій  ювілей,  Тарасе  -  
Сьогодні  ТИ  країну  об'єднав!  
Вклоняюся  тобі  -  Святий  Пророче,  
Й  шаную  кожну,  з  твоїх  віщих  глав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485751
дата поступления 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Любов Ігнатова

Ти знай …

Ти  знай,  що  я  молитимусь  за  тебе  
На  всіх  шляхах  прийдешньоï  весни,
Чи  посмішкою  сяятиме  небо,
А  чи  проллється  дощиком  рясним  ...

Де  б  ти  не  був,  відчуй,  що  я  -  з  тобою,
Душа  ...вона  ж  не  знає  перепон...
Я  обійму  тебе  плакучою  вербою,
З  птахами  заспіваю  в  унісон  ...

Відчуй  мій  подих  в  прохолоді  ранку,
Мої  слова  -  у  шепотінні  трав  ...
Я-  виткана  тумановим  серпанком
Найвища  нота  місячних  октав  ...

Ти  просто  знай,  що  не  самотній  в  світі,
Що  в  тебе  є  таємний  оберіг  ...
А  я...для  тебе  буду  просто  жити,
Вплітать  молитви  до  твоïх  доріг  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата поступления 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014


Шон Маклех

Моря хмар

         «…Як  сон,  що  наснивсь  колись
                 В  колисці  старих  морів
                 Душі  наївній  моїй.»
                                             (Майк  Йогансен)

Мій  сон  –  реальність.
А  реальність  –  лише  сон,
Що  сниться  Богу  серед  моря,
Бо  небо  –  просто  море  хмар
І  синяви.  Лише  колиска  снів,
Що  сняться  Богу.
Він  дозволив
І  грішним  нам  побачити  ці  сни,
А  ми  все  ділимо
Те  небо  на  квадрати
І  на  трикутники*,
Все  міряємо  марно
І  намагаємось
Отямитись  від  сну.
І  тільки  дереву  –  
Старому  ясену**,
Що  посадив  скрипаль***
Давно  померлий
Наснилось  справжнє:
Не  війна,  і  не  Калігула  –  
Не  божевільний  карлик****,
І  навіть  не  юрба  убивць.
Наснились  квіти:
Хризантеми  і  фіалки.

Примітки:

*    -  колись  в  часи  білих  колон  та  запашного  повітря  античності  жив  чоловік  на  ім’я  Евклід.  Він  любив  інколи  дивитися  в  небо  і  малювати  у  цьому  синьому  просторі  уявні  трикутники  і  квадрати.  Але  я  не  про  нього…  

**  -  цей  старий  ясен  росте  в  Дубліні  на  вулиці  Лана  Сан  Томас  (святого  Томаса)  –  недалеко  від  собору  Святої  Марії.  Я  часто  любив  спілкуватися  з  цим  деревом  –  цей  старий  ясен  чудовий  співбесідник,  завжди  розумів  мене…

***  -  цього  скрипаля  звали  Фланн  О’Браєн  (1879  –  1962).  А  посадив  він  той  ясен  у  1928  році.  

****  -  не  вперше  в  історії  жорстокі  та  божевільні  карлики  ставали  королями  і  імператорами.  Було  вже  таке…  Почитайте  хоча  б  Пера  Лагерквіста.  Сам  Калігула  не  був  карликом,  але  дуже  мені  вже  він  нагадує  одного  жорстокого  імператора  низького  зросту…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485659
дата поступления 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014


MERSEDES

Як не любити…

Як  не  любити  Дніпр  широкий,
Його  розлогі  береги.
І  синє  небо  яснооке,
Поля  зелені  і  луги...

Як  не  любити  ріки  бистрі,
Сади,  що  квітнуть  навесні.
І  українські  співи  чисті,
І  літнії  дощі  рясні...

Як  не  любити  край  де  виріс
І  український  свій  народ.
Сердець  тепло  і  слова  щирість,
Де  тихі  хвилі  серед  вод...

Як  не  любити  рідне  слово,
Що  промовляєш  вголос  ти.
І  солов'їну,  ніжну  мову,
Її  нам  треба  берегти...

Щоб  незабути...  пам'ятати,
Бо  це  для  нас  понадусе.
А  Україна  -  наша  мати,
Низький  уклін  її  за  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата поступления 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Vita V-D

Я не хочу

Я  не  хочу,  не  можу  й  не  буду,
Довіряти  отим  брехунам,  
Що  тримають  в  кишенях  іуду,  
Та  підкидують  крихтами  нам.  

Я  не  знаю,  чому  -  та  не  вірю,  
Їх  таким  милозвучним  словам.  
Лише  прошу  -  залиште  надію,  
Дайте  привід  довіритись  вам.  

Дайте  світла  вдихнути  наповну,  
Дайте  духом  не  сипатись  нам,
Не  робіть  знову  з  нас  непритомних  -  
Дайте  волю  блаженним  рабам.  

Дайте  трохи  розправити  крила  -  
Зкостяніли,  згорнУті  вони.  
Дайте,  хоч-би,  маленьку  надію,  
Що  не  буде  страшної  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484389
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 13.03.2014


Олекса Удайко

ХТО СПАСЕ КРИМ?. .

[b][i]Немов  би  в  світі  ні́чого́  й  не  сталось…
Хлюпочуть  хвилі,    буйствує  мигдаль…
Та  до  війни  всього  Нічо́го  –  малість,
За  нею  –  дим…    І  непідвладна  даль…

Немов  би  там  живуть  не  ті  народи,
Немов  не  та,  що  в  рицарів,  земля!
Та  землю  ту  шрапнелями  скородять…
Німіє  там  татарське  немовля…

Двоглавий  коструб  в  ду́ші  зазирає,
Немов  пізнати  хоче  –  чи  жива!
Вже  не  назвеш  ту  землю  чудо-раєм,
На  носі  вже  людські  страшні  жнива…

…Й  поллється  кров,  яку  давно  не  знали,
В  якій  весь  світ  не  важко  утопить  !
А  ви  –  "гаранти"!..    Гицелі  держави!
Збираєтесь    на  тризні  вина  пить?!

Ви  мрієте,  що  вдасться  відсидітись,
Й  не  втягне  вас  плутонієвий  смерч?..
Байдужості    не  буде  куди  дітись  –
Моста    у  небо  не  збудує  Керч!  

…  Та  є  ще  в  нас  і  сила  ,  і  наснага  –
Небесна  Сотня…    Дух  Святий…  Майдан…
Сини  Вітчизни,  що  дали  присягу,
Татари  –  "галичани"  мусульман*!

Настане  день  –  ґвалтівники  свободи
Предстануть  перед    праведним    судом
За  те,  що  уривали  вік  народу  –  
Творили  в  нас  Гомору  і  Содом!
[/i]
12.03.2014
_________
*За  влучним  висловом  Рафата  Чубарова

[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485138
дата поступления 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014


Валентин Бут

НЕЗДАРИ, або як за два тижні втратити Крим

Що  таке  красномовні  нездари  ми  мали  можливість  переконатися  протягом  тримісячного  стояння  на  Майдані.    Здавалося  б,  після  такого  досвіду    їх  на  гарматний  постріл  не  можна  було  допускати  до  керівництва  державою,  особливо  в  такий  складний  період.  Тим  не  менш,  загадковим  способом  на  ключових  державних  постах  опинилася,  в  спортивних  термінах  мовити,  дворова  команда,    яка  свято  вірячи    в  те,  що  «Захід  нам  допоможе»,  найбільшу  ставку  робить  саме  на  дипломатію    Європи  та  Сполучених  Штатів.    Утвердившись  як  професійні  опозиціонери,  десятиліттями  плентаючись  в  хвості  влади,  звикнувши  до  цієї  своєї  ролі,  вони  ледь  не  зрадили  Майдан,  підписавши  угоду  зі  вже  заплямованим  кров’ю  януковичем  про  перевибори    Президента  21  грудня,  тим  самим  легітимізуючи  його  злочини,  визнаючи  його  право  знову  балотуватися  на  цей  пост.  Лише  безкомпромісна  позиція  не  надто  відомого  до  того  лідера  Майдану,    дії  якого  наші  герої    спершу  довгий  час  таврували  як  провокативні,  його  рішучість  та  дієвість  врятували  справу.
Найбільша  проблема  новоявлених  очільників  держави  полягала  в  тому,  що  жодна  команда  не  мала  вже  сформованого  тіньового  уряду.  Причини  того  цілком  зрозумілі  і  багато  в  чому  витікають  зі  сказаного    вище.  Цілком  природно,  що  у  сформованого  нашвидкуруч  уряду  ще  більше  проявилася  ота  «дворовість».  
За  нормальних  обставин  то  було  б  не  так  очевидно.  Спливло  б  чимало  води,  доки  народ    розтямкав  би,  що  й  нові  королі,  м’яко  кажучи,  не  надто  обтяжені  одягом.  Але  ми  отримали  кризу.    Отут  би  знадобився  вже  готовий  уряд  ,  міністри  якого,  як  розігрітий  двигун,  з  ходу  бралися  б  до  справ,    Призначення  відбулись,  щоправда,  без  традиційних  для  українського  політикуму  спікеріад  та  міністерик.  От  лишень  якісний  бік  нової  влади  викликає  багато  питань.  
Так,  щойно  призначені  очільники  СБУ  та  МВС  на  мою  думку  не  сприйняли  з  усією  серйозністю  кримський  путч.  Збройне  захоплення  ВР,  Ради  міністрів  Криму,  не  отримало  належного  реагування    з  їх  боку.    Їх  поїздка  до  Криму,  з  метою  урегулювати  те  «непорозуміння»  особисто,  була  від  самого  початку  приречена  на  невдачу  і  засвідчила  лише  те,  що  вони  не  проаналізували  ситуацію,  що  склалася.  Ситуація  ж  була  вже  на  той  момент  настільки  серйозною,  що  лише  блискавичні  дії  нової  влади  могли  попередити  подальше  розкручування  її  суіцидального  маховика.    Аби  зрозуміти  про  що  йдеться,  візьмемо  лише  два  аспекти.  Не  найважливіші.  Суб’єктивні.    Поставімо  себе  на  місце  ВВешників,  чи  беркутівців,  яким  весь  час  втовкмачували,  що  вони  відстоюють  законність  і  справедливість  (покладімо  навіть,  що  були  й  такі,  які  свято  вірили  в  те).  Аж  раптом    той,  хто  був  символом  влади,    непорушності  її  основ  втікає,  кинувши  їх  напризволяще.  Не  знаю  наскільки  обґрунтованим  було  рішення  випустити  тих  «беркутів»  з  Києва.  На  сторінці  свого  Фейсбуку  пан  Гриценко  повідомляв,  що  супроводив  їх  ще  з  одним  депутатом  ВР  до  Умані,  аби  уникнути  конфронтації  з  постами  Самооборони.    Як  на  мене,  то  було  неоднозначне  рішення.  Все  ж,  на  той  час  я  бачив  те  як  позитив,  як  спробу  уникнення  непотрібних  жертв  з  обох  боків.  Але  ж,  з  тим  беркутом  треба  було  працювати.  Негайно,  невідкладно.     Повернувшись  в  регіони,  де  влада  і  частина  населення  були  інфіковані  вірусом    антимайдану,  перестрашені  усвідомленням  відповідальності  за  ті  злочини  ,  в  які  їх  було  втягнуто,    що  їм  лишалося  робити?    Готувати  допрівські  кошики?      А  ті  тисячі,  кого  за  гроші  звозили  ешелонами  до  Києва,  хто  відловлював  студентів,  викрадав  активістів,  громив  магазини,  кафе,  нищив  автомобілі    чи  не  мали  вони  страху  за  вчинене?  Відповідь  риторична.  Тут  би  новій  владі  і  розставити  все  на  свої  місця  –  чітко  й  недвозначно  запевнити,  що  покарання  будуть  застосовані  лише  законним  шляхом  і  виключно  до  тих,  чию  вину  буде  доведено  в  судовому  порядку.  Впевнений,  що  такі  заяви,  широко  розповсюджені  засобами  масової  інформації,    значно  зменшили  б  рівень  тих  страхів,  знизили  б  напругу  в  цілому.
Замість  того,  постановами  про  розформування  підрозділів  беркуту,  фактично  оголошення  їх  поза  законом,  відкриттям  прокуратурою  кримінальних  проваджень  скасуванням  і  справді  антиукраїнського  мовного  закону  можливість  мирного  урегулювання  було  бездарно  втрачено.  Владі  сердечно  хотілося  не  втратити    довіру    розколошканого  протистоянням  Майдану,  який  саме  оплакував  свої  жертви,  хотіла  продемонструвати  свою  силу.  Але  чи  оволоділа  вона  на  той  момент  ситуацією  в  країні?  Чи  замінила  кадри  януковича  на  місцях  на  тих,  хто  міг  проводити  їх  волю,  їх  політику?  В  черговий  раз    воза  було  поставлено  попереду  коняки.  Чи  ж  дивно,  що  та  засмикана  тварина  замість  того,  аби  сумирно  потягнути    того  возика,  заходилася  хвицатись?
Було  б  дивно,  якби  старший  брат,  який  протягом  усього  періоду  незалежності,  доклав  стількох  зусиль,    аби  повернути  Україну  в  лоно  Російської  імперії,  не  скористався  тими  відвертими  ляпами  наших  нездар,  аби    кардинально  розвернути  хаотичний  розвиток  подій  на  свою  користь.  Впевнений,  що  російські  аналітики,  стратеги  детально  прораховували  можливі  варіанти  розвитку  подій  (насправді,  їх  було  не  так  вже  й  багато)  і  на  певному  етапі,  відчувши,  що  київська  влада  в  якийсь  момент  протиставила  себе  тим  регіонам,    де  ще  не  вивітрився  вплив  влади  попередньої,  ризикнули  задіяти  свою  карту.  
Чи  можна  було  зупинити    втручання  на  цьому  етапі?  На  моє  глибоке  переконання,    –  так.    Захоплення  парламенту,    кабміну    Автономії  групою  невідомих  озброєних  осіб,  які  за  словами  колишнього  вже  кримського  прем’єра    Могильова  діяли  аж  так  коректно,  що  залишили  міліціонерам,  охороні  їх  табельну  зброю,  неозброєні.  благодушні  наряди  міліції  в  очепленні  тих  будівель,  підозрілі  переміщення  бронетехніки  ЧФ  РФ  в  безпосередній  близькості  від  Сімферополя  –  яких  ще  в  біса  сигналів,  які  б  свідчили  про  те,  що  відбувається  принаймні  державний  переворот,  потребував  Київ?  А  якщо  розуміння  того,  ким  були  ті  невідомі,  таки  було,  то  чому  ж  тоді  замість  нікчемної,  від  самого  початку  приреченої  на  провал  спроби  поїздки  очільників  МВС  та  СБУ  до  Криму,  не  було  задіяно  спецпідрозділи,  які  за  своїм  призначенням  саме  й  створені  для  попередження  та  нейтралізації  подібних  загроз?    Чому  від  самого  початку,  негайно,  в  перші  ж  години,  як  те  стало  відомо,  не  були  задіяні  військові  підрозділи  ЗС  України.  Не  було  впевненості  в  їх  вірності  присязі?    Лише  нікчеми,  які  не  відають  що  таке  присяга  могли  мислити  так.  Ось  тепер  маємо  певні  докази  тої  вірності,  та  чи  не  запізно?  Зелені  чоловічки  заполонили  півострів.  Хтось  каже  про    вісімнадцять,  хтось  про  більш  ніж  тридцять  тисяч  .    Новий  «прем’єр»  Автономії,  обраний,  очевидно,  тими  «невідомими  озброєними»  людьми,  бо  ж  крім  них  та  кількох  своїх  депутатів  до  ВР  не  допустили  навіть  представників  преси,  вже  формує  армію  «кримського  народу».  Щоправда,  то  вже  більше  як  декорація,  бо  джерело  сили,впевненості    нової  влади  зовсім  в  іншому.
Я  не  буду  торкатися  в  цій  статті  позиції  Російської  Федерації,  її  Президента,    відповідності  того,  що  чинять  наші  сусіди  (і  брати,  як  вони  люблять  те  підкреслювати)  в  сенсі  моралі,  права,  та  міжнародних  угод.  На  сьогодні  це  ворог,  що  топче  мою  землю.  Мої  претензії  до  київської  влади,  яка  по  наших  спинах  забралася  в  високі  кабінети.  Чи  адекватні  їх  дії    викликам,  які  постають  сьогодні  перед  Краєм,  тій  небезпеці,  яка  йому,  а  отже  й  нам  з  вами  загрожує?    Як  я  бачу,  –  ні.  Ми  знову  є  свідками  тактики,  вже  знайомої  нам  по  Майдану:  «стояти  і  не  провокувати»,  доки  старшина  домовляється  на  верхах.    Ця  тактика,  беззаперечно,  з  одного  боку  дозволяє  не  ризикувати    людськими  життями,  а  з  іншого,  ви  водить  старшину  в  рятівники  нації.  Забудьмо  на  хвилю  про  ефективність  тої  тактики  на  Майдані.  Питання  в  іншому  –  чи  придатна  вона  в  военний  час.    Озирнімося  –  війська  окупанта  без  жодного  спротиву  крокують  моєю  країною.  Продовжується  мінування    в  районі  Чонгара  (  а  це  вже  Херсонщина),  позавчора  захопили  прикордонний  відділок  Чорноморськ,  вчора  військову  частину  в  тому  ж  селищі,  вчора  ж  колонна  з  п’ятнадцяти  вантажівок  рушила  до  села  Оленівка,  що  на  мисі  Тарханкут.  Сьогодні  маємо  повідомлення  про    те,  що  зелені  чоловічки  вже  оволоділи  ракетною  частиною,  що  знаходиться  поблизу  того  села.  
Нашим  гарнізонам  в  Криму    віддано  наказ  не  застосовувати  зброю.  Тепер  ту  зброю  майже  повсюдно  контролюють  російські  війська.  В  деяких  гарнізонах  наші  вояки  ще  не  допускають  загарбників  до  ракетної  зброї,  оволодіння  якою  загрожує  дуже  серйозними  наслідками.  Уявіть  собі,  що  українською  ракетою  буде  збито  цивільний  чи  військовий  літак  третьої  сторони,    що  нею  завдадуть  удару  по  якомусь  судну,  військовому  кораблю!    Це  значною  мірою  легітимізувало  б  окупацію  нашої  території,  адже  можна  було  б  показувати  потім  пальцем  на  незугарних  майданутих    хахлів,  у  яких  дах  рве,    і    яких,  відповідно,  треба  взяти  під  контроль.
Що  ж  робить  «наша»  влада,  аби  припинити  інтервенцію,  покласти  край  окупації    Криму,  запобігти    завоюванню  самої  України,  втрати  незалежності?  Влада  веде  перемовини  зі  стурбованим  Заходом.    Про  їх  успіх  можемо  судити  самі,  бо  «  васька  (маю  на  увазі,  звісно  ж,  ввп)  слушает  да  ест».  Може  Кримом  вирішили  пожертвувати?    Деякі  наші  відомі  експерти  вважають,  що  путін  задовольниться  Кримом.    В  позавчорашньому  ефірі  Громадського  ТБ  про  це  говорили  п.п.  Горбач    та  Гарань.    Прогноз  Володимира  Горбача  щодо  того,  що  зелені  захоплять  частину  південної  та  східної  України  з  тим,  щоб  потім  повернутися  на  попередні  позиції  –  до  Перекопу  непродуманий,  безпідставний.  Південь  і  схід  України  абсолютно,  життєво  необхідний  Росії  в  цьому  розкладі.  Без  них  хоч  якесь  довше  існування  кримського  режиму  просто  неможливе,  оскільки  без  енергопостачання,  без  Дніпрової  води,  без  сухопутного  сполучення  з  Росією  Крим  загнеться  дуже  швидко.  Окрім  того,  путіну  потрібні  промислові  потужност  цих  регіонів.  Миколаївський  суднобудівний  вже  точно.  Це  наша  імпотентна  влада  всі  роки  незалежності  не  знала  що  з  ним  робити.  Якщо  ж  і  далі  продовжувати  лінію  поведінки  наших  "героїв"  в  ВР,  уряді,  РНБО,  які  й  на  Майдані  обзивали  тих,  хто  робив  якісь  рішучі  кроки  провокаторами  і  нині  закликають  стояти,  самі  сидячи  в  безпечних  (поки  що)  місцях,  то  в.в.  путін,  заохочений  такою  геройською  поведінкою,  безсумнівно  пройде  всю  країну  наскрізь.  Тоді  залишиться  хіба  що  реанімувати  Сидора  Артемовича.  
Пан  Гарань,  з  усією  повагою  до  нього,теж  помиляється.  путін  вже  робить  кроки,  про  які  я  мовлю.    Експерти  наче  сліпі.  Крим  лише  плацдарм  для  подальшого  наступу.
Що  ж  робити?  Облишити  переговори  з  Євросоюзом,  США,  НАТО  і  братися  до  зброї?    Так,  але    переговори  мають  тривати.  Більш  того,    їх  треба  вести  ще  енергійніше.  Цілком  зрозуміло,  що  прагматичний  Захід  жодним  чином  не  бажає  втягуватись  в  війну,  тим  більш  з  противником,  який  недвозначно  розмахує  ядерним    кийком  .    Після  тридцяти  років  відносної  стабільності  на  білий  світ  знов  виповз  привид  ядерної  війни.    Все  ж,  Захід    чудово  розуміє  необхідність  поставити  на  місце  новоявленого  фюрера,  який  за  прикладом  свого  попередника  (Sudetenlsnd  1938)  так  завзято  взявся  захищати  нібито  порушені  права  співвітчизників,  що  не  зупиняється  перед  загарбанням  території  сусідньої  країни.    В  світі  усвідомлюють,  що  ігнорування  подібних  дій  може  не  лише  призвести  до  неконтрольованого  розширення  числа    країн  з  ядерним  статусом,  а  й  до  хаосу,  який  може  виникнути  через  бажання  й  інших  країн  переглянути  післявоєнні  (Гельсінська  домовленість)  кордони.  Заява  Голови  об’єднаних  штабів  збройних  сил  США  про  готовність  надати  в  разі  потреби  в  тому  числі  й  військову  допомогу  Україні  свідчить  багато  про  що.  А  все  ж,  того  нічого  не  буде,  якщо  самі  не  застоїмо  свого  краю.  
Програно,  втрачено,  як  в  стратегічному,  тактичному,  матеріальному,  моральному  плані  стільки,  що  потонути  тепер  легко  й  просто,  а  от  вигребтись...  Все  ж,  на  мою  думку,  найперше,  варто  було  б  поглянути,  хто  це  довів  зараз  до  такого  сорому,  аби  негайно  усунути  їх  (до  крові  не  закликаю)  доки  ті  нездари  не  загубили  всю  справу.  В  Україні  є  досить  талановитих  генералів,  офіцерів,  які  ще  можуть  витягнути  цю  кампанію.  Друге.  Негайно  закрити  кордон  з  Росією.  Третє.  Негайно  ввести  війська  в  Крим.  Почнеться  війна?  З  ким  –  Росія  й  досі  каже,  що  її  флот  в  базі,  інших  військ  вони  тут  не  мають.  Отже  тут  лише  невідомі  і  НЕЗАКОННІ  збройні  формування.  Маємо  не  лише  право  –  ОБОВ'ЯЗОК  навести  лад  на  своїй  території.  Відсиджування,  очікування,  що  все  якось  розсмокчеться,  прийде  добрий  дядько  Сем,  агент  007,  рудий  Ганс  з  волохатими  руками  і  повитягує  нам  каштани  з  жару  є  нікчемними,  як  і  ті,  хто  їх  плекає.  Необхідно  докласти  всіх  зусиль  до  розблокування  наших  обложених  гарнізонів.  Чого  варта  країна,  яка  піддає  гідність  своїх  вояків  такому  довгому  випробуванню,  приниженнями,  відчуттям  зрадженості?!  Лише  власна  активна,  безкомпромісна  позиція,  та  задіяння  всіх  дипломатичних  важелів  впливу,  може  сподвигнути  США  та  Велику  Британію  надати  військову  допомогу.  Необхідно  докасти  всіх  зусиль,  аби  притягнути  на  допомогу  збройні  сили  НАТО.  Не  забувати  про  всебічну  роботу  з  самою  Росією.  Вона  має  відчути  всі  "вигоди"  агресора,  Справедливість  на  нашому  боці,  перемога  буде  за  нами.
Не  знаю,  чи  є  у  наших  заклопотаних    (жодної  іронії)  державців  час  проглянути  новини  з  Криму.  Я  дуже  хотів  би,  аби  вони  побачили  сльози    жінок,  що  стоять  уздовж  кримських  доріг,  тримаючи  українські  та  кримсько-татарські  прапори,  скандуючи  «Крим  це  Україна»    татарських  жінок,  дівчат,  діточок,  які  співають  гімн  України,  кричать  «Україно  не  полишай  нас!».    Шкодую,  що  не  бачили  вони  очей  молодого  капітана,  начальника  прикордонного  відділку  Чорноморськ,  полковника  з  євпаторійського  зенітно-ракетного  полку.  Гірко  і  соромно  за  українську  (чи  й  справді  українську?)  владу  від  того  видовища…  Київська  влада  здала  українців  Криму,    яких  вона,  зрештою,  ніколи  й  не  помічала,  здала  росіян,  які  разом  з  усією  країною    були  з  нами  і  в  горі  і  в  радощах  всі  ці  роки,  здала  кримських  татар  –  єдину  титульну  націю  Криму,  чи  не  найукраїнськіших  українців  тут.  І  якщо  гріх  за    зраду  свого  народу  великий,  то  наскільки  ж  більшим  він  має  бути,  коли  зраджують  народ  іншої  національності,  який  довірився  тобі!
Дуже  гірко,  що  чомусь  затих  безкомпромісний  Майдан.  Мовчить,  мов  у  рота  води  набрав.    Тисніть  на  владу,  хлопці.  Це  наша  країна.  Не  втратьмо  її!
Валентин  Бут

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485100
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014


kulbabka

А небо гладеньке, мов льон…

А  небо  гладеньке,  мов  льон:
Ні  сивого  пасма,  ні  хмарки.
Розхристані  кінчики  крон
Вистукують,  ніби  дзиґарки,
По  світло-плаксивих  шибках,
Така  розпогоджена  днина!
Немов  павутинка  крихка,
Тремтить  на  шовкових  гардинах
З  ниток  золотих  макраме  -
Дарована  сонцем  відрада!
Вітрисько  в  сопілочку  дме,
Скородить  калюжні  свічада,
Здіймає  дрібні  гребінці
І  тішиться,  ніби  дитина!
Розплавлена  крапля  в  руці,
А  в  ній  -  живописна  картина:
Відбитий  довколишній  світ,
Весняні  дива́  і  щедроти,
І  сонце  -  руде,  наче  кіт,
І  в  небі  пташині  польоти,
І  росяних  крапель  пунктир,
І  димка  рожева  над  гаєм,
І  спокій  довкола,  і  мир...
Без  миру  весни  не  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Дід Миколай

Не за те вмирали!

Гірко  дзвони  задзвонили,
У  лиху  годину.
Хазарюги  обступили,
Тулять  ножик  в  спину.

Байстрюка  нам  підсобили,
Виплодки  пагані.
Щоб  вас  гаспиди  побили,
Звірі  окаянні.

Ой,  чого  ж  його  не  вбили,
Коли  був  маленький.
Трон  паскуді  підсобили,
У  серденьці  Неньки.

Щоб  лиха  його  втопила,
Прямо  в  окіяні.
Щоби  мати  загубила,
Ще  малим  в  буряні.

Славний  князю  Святославе,
Чи  ти  думав  любий,
Що  байстрюк  тебе  знеславить,
І  синочків  згубить.

На  коліна  нас  поставить,
Тай  біди  наробить.
Нашу  Русь  хрестом  зневажить,
У  крові  потопить.

Тобі  прощення  немає:
Не  подав  би  руку.
Біль  -  тривога  серце  крає,
Бо  пригрів  гадюку.

Топчуть  тіло  тищу  років,
Роздягли  покритку.
Дика  паросль  здракоока,
Жили  в’є  у  нитку.

Розплодилися  заброди,  
Як  осот  в  городі.
Пора  бестолоч  «шкородить»,
Дома  і  на  Сході.  

За  Сибіром  сонце  сходить,
Хлопці  не  зівайте.
Досить  нам  вкраїнцям  шкодить,
Тож  часу  не  гайте.

Душі  згинулі  в  Вівані,
Ангели  у  тілі.
Дали  знак  нам  в  Ватикані,
Дві  голубки  білі.

Над  Майданом  позавчора,
Лебеді  летіли.
Над  Михайлівським  Собором.
Доленьки  просили.  

Ще  не  вмерла  Україна,
Пам'ять  не  украли.
Не  впокориться  руїна,
Не  за  те  вмирали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484862
дата поступления 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Олекса Удайко

НЕ ОДНАКОВО МЕНІ

           …Та  не  однаково  мені
           Як  Україну  злії  люде,
           Присплять  лукаві,  і  в  огні  
           Її,  окраденую,  збудять
           Ох,  не  однаково  мені.
                                       Тарас  Шевченко

«Аж  страх  погано,  як  згадаю»,
Які  часи  ми  прожили!..
Та  ще  омріяного  раю
Зовсім  не  видно  …  Бо  жалі

Оповивають  нас  у  краї…
Його  земля  всім  нам  болить,
Ще  кровоточить  свіжа  рана…
Та  як  не  жаль,  а  в  дану  мить

Свободу    нашу  вщент  попра́в
«Зелений»  змій,  який  зі  сходу
Полки  невільницькі  послав
Самому  д’яволу  в  угоду…

Грядуть  нові  випробування
На  міцність  нації  нової,
Чи  втримаєм    протистояння?
Чи  вистоять  козацькі  вої?..

Настав    вже  час,  щоб  чесно  зважить,
Чим  завинив  своїй  країні?..
Чи  все  й  достатньо  завантажив,
Щоб  край  не  кинуть  у  руїну?...

Вже  зринув  час  згадать  Тараса,
Його  пророчії    слова,
Чи  все  робив,  щоб  наша  раса
Розквітла  в  світі  як  нова?!

Чи  «Україну  злії  люде»
Вже  полишили  у  вогні?..
Хоч  вже  окрадену,  та  будять?..
Ох,  не  однаково  мені.
 
11.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
дата поступления 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014


Надія Таршин

Ти підняла на кого руку?

Ну  що  ти,  «матушка  Росія»,
Цинічно  брешеш  всьому  світу…
Загарбник  ти,  а  не  месія,
І  прагнеш  світ  переділити.

Тобі  все  мало  –  ненаситній,
Знов  хижо  пельку  розтулила.
Фашизм  викохуєш  новітній  –  
Таку  «сестру»    -  терпіть  несила.

Ти  підняла  на  кого  руку?
Кого  ти  хочеш  залякати?  
Та  ми  тебе,    брехливу  суку,  -
Ішли  у  війнах  визволяти.

Собою  затуляли    Кремль
І  на  фронтах  кували  славу,
Ми  твої  землі  берегли…
Ти  вдерлась  в  Ялту,  Балаклаву….

Невже  скінчилися  ресурси
На  підняття  земель  сибірських?
Немає  наших  політв”язнів    –
Всіх  мучеників  українських?

Всі  надра  викачала  наші,
А  за  свої  здираєш  плату  –
Таку,  що  темно  у  очах  –
Усе,  воістину,  як  брату.

Ти  на  своїй  землі  дай  лад,
Не  сунь  до  нас  поганий  лапоть.
Здавай,  «родимая»,  назад,
Бо    будеш  із  ганьбою  драпать!

Надія  Таршин    09.03.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484649
дата поступления 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014


Дід Миколай

Проясніло у чертогах.

Біла  птаха  –  лебедина,
Мою  Душу  крає.
Сива  Матінка  –  рибчина,
Доленьки  не  має.

Чорна  Доля,  як  примара,
По  степах  гуляє.
За  що  Боже  та  покара,
Чого  там  шукає.

На  покруччі  вітер  тужить,
Тужить  завиває.
Розриває  Серце  дуже,
Як  дитя  ридає.

Моя  рідна  Україна,
До  небес  волає.
В  сивих  кручах,  як  дитина,
Кровію  стікає.

Ой  проснися  вітре  чуйний,
Надворі  світає.
Прислужись  Вкраїні  буйний,
Хто  іще  подбає...

Здали  НАТО  і  Європа,
Вашингтон  дрімає.
Наче  ми  для  них  худоба,
Наче  нас  немає.

А  з  Орди  дикун  –  чужинець,
Ятаган  виймає.
На  Вкраїноньку  ординець,
Знову  зазіхає.

Геть  замкнуло  дикунові,
Жити  поучає.
У  багнюці  з  грязі  й  крові,
У  злобі  конає.

Та  вже  слава  наша  в  небі,
Соколом  шугає.
Перемкнуло  геть  амебі,
Вже  Господь  карає.

...Ще  козак  дівчині  милій,  
На  дуді  зіграє.
Чорноока  чорнобрива,
Йому  заспіває.

Він  пригорне  пожартує,
У  в  очах  засяє.
І  обніме  й  поцілує,
Діточок  «надбає».

Проясніло  у  чертогах,
Небо  неокрає.
Хвилі  гніву  на  порогах,
Вже  Дніпро  здіймає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484392
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

Піднімем разом неньку-Україну! Співає Олена Білоконь

Слова  О.  ПЕЧОРИ  та  А.  СУПРУНА.
Музика  Анатолія  СУПРУНА.
Виконує  Заслужена  артистка  України  Олена  БІЛОКОНЬ.


Міста  –  прекрасні,  мальовничі  –  села.
Щаслива  будь,  прабатьківська  земля.
Хай  пісня  лине  щира  і  весела,
Серця  і  душі  гріє  й  окриля!

Нехай  злітає  в  неозоре  небо,
Дощами  рясно  на  поля  спада.
У  праці  нам,  в  любові  жити  треба,
Бо  Україна  –  вільна  й  молода!

Приспів:
Піднімем  разом  неньку-Україну.
Нехай  здійсняться  мрії  Кобзаря!
Є  дух  козацький,  мова  солов’їна.
Над  світом  зійде  праведна  зоря!

Єднаймось,  друзі,  у  міцну  державу,
Плекаймо  рідний  неповторний  край.
У  світі  добру  здобуваймо  славу,
Святковий  підіймаймо  коровай!

Приспів.

Добром  квітують  материнські  очі.
Дитя  леліє  світлу  мрію  в  них.
Ми  в  злагоді  і  в  мирі  жити  хочем.
Нехай  Господь  усіх  нас  боронить!

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Олександр ПЕЧОРА

ОТА СТЕЖИНА Співає Олена Білоконь

Слова  Олександра  Печори.
Музика  Віктора  Охріменка.
Виконує  Заслужена  артистка  України
Олена  Білоконь.



В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Шляхів  подолано  сповна,
та  душу  тішить  
ота  стежина  осяйна
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,  
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484349
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


MERSEDES

Спокій душі…

Господь  створив  для  нас  цей  світ,
Щоб  ми  жили  у  мирі.
І  щоб  Земля  не  знала  бід,
Щоб  всі  були  щасливі.

Господь  створив  десятки  мов,
Добро  щоб  розуміли.
І  щоб  в  серцях  жила  любов,
Щоб  ми  її  цінили.

Господь  створив  материки,
Наситив  їх  водою.
Щоб  пам'ятали  всі  віки,
Й  не  брали  в  руки  зброю.

Щоб  черстві  не  були  серця,
Творіть  добро  для  люду.
Во  ім'я  нашого  Отця
І  спокій  в  душах  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484158
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 08.03.2014


kulbabka

Весна всміхнулась…

Весна  всміхнулась  кутиками  вуст  -
Дівча  русяве,  миле  й  синьооке!
Між  берегів  розмитих  лине  хруст,
Зима  пустилась  річкою  навтьоки.

Пливе  на  кризі  в  паводки  прудкі,
Верба  услід  їй  вітами  киває,
І  попелясті  котики  м'які
Під  сонячним  рум'яним  короваєм

Вологе  хутро  сушать  у  теплі,
Підсніжники  ворушаться  ще  сонні,
Лінивий  кіт  під  сонцем  розімлів
І  мушлею  сопе  на  підвіконні.

Земля  чекає  світла  і  молінь,
Відродження  весняного  і  волі,
Хапаючи  крихку  іще  теплінь,
Берізка  гріє  пальці  захололі.

А  разом  з  нею  мружиться  душа
Пташиною  дрібною  на  осонні.
Змиваються  потоком,  як  іржа,
Зимові  плями  на  земній  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484103
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014


Олекса Удайко

Макраме

Я  люблю  мистецьке  макраме:
коли  все  –  красивими  вузлами…
коли  все  найкраще  –  як  живе…
коли  все  уродливе  –  на  зламі!

Та  коли  словесним  макраме
суть  речей  умисне  вуалюють*,
хочеться  язик  той  –  в  макраме!
Хай  людці  без  язика  лютують!

Вже  лихим  став  людцям  Донузлав**  –
Бухта  й  так  для  нас  була  тісною!
Біс  туди  сову  свою  послав,
не  радіть  вкраїнцям  щоб  весною…

Де  ж  ти  забарився,  Геркулес***?
Щоб  морським…  міцним…  навіки
зав’язав  бодай  останній  стрес,
щоб  не  угибали  чоловіки…

Ще  весна  повіддям  розцвіте!
Буде  мало  місця  супостату  –
всім  потоп  у  морі  вже  гряде,
хто    пішов  війною  –  брат  на  брата!

Згинуть  Імператор  і  васал…****
Як  скоти  –  не  «як  роса  на  сонці»
Так  ніхто  ще  в  Гімні  не  писав…
Та  напишуть  хлопці  в  тій  сторонці!

07.03.2014
________________
*Кремлівські  поденки  підло  замовчують  
   свою  інтервенцію  в  Криму.
**Бухта,  в  якій  базується  українські  ВМС.
***Геркулесовий  вузол  –  один  із  4000  
морських  вузлів  макраме.
****Посіпаки  з  самозванного  т.з.  Уряду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484061
дата поступления 07.03.2014
дата закладки 07.03.2014


горлиця

Правда по путінські!

 

Захід  Путіна  спитав,
Чом  його  війська  у  Кримі,
Не  моргнувши  відказав
-Це  не  правда!  Ми  єдині!

-В  оборону  народ  став,
Вони    хочуть  з  нами  жити.
 -Хто  ж  російську  форму  дав?  
Чепуха!!  Могли  ж    купити!.

 -А  пощо  ж  та  зброя  в  них?
-Там  населення    вмирає,
 -    Ріжуть,  душать    рускіх  всіх,
Миру  там  дaвно  немає!!  
 
-Плачуть  гірко  матері,
Діточок  на  паль  саджають,
Морем  ллются  там  жалі,
Церкви  й  ті  он  розбивають.

-  Крим  це  руская  земля  ,
 Вже  давно  там  панували,
Та  й    Вкраїна  теж  Кремля,
Більш  трьох  сот  літ  її  мали.  

 Для  Вкраїни  ми  даєм,
Жити  вільно-  тільки  з  нами!
Позички  завжди  суєм-  
 Повиняйтесь  своїй    «мамі»

-Наша  «братняя»  рука,
Україні    на  підмогу,
Ми  встановим  мир  «братка»
Маршируйте  тільки    в  ногу!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483918
дата поступления 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Олена Бондар (Бондаренко)

Бреше путін

Путін  бреше,  що  не  ллється  кров,
Бо  не  зрозуміть  йому,  злочинцю,
Злом  своїм  він  просто  розпоров
Кожне  серце  справжнього  вкраїнця.

Підлий,  він  не  знає,  як  болить
Кожне  серце  віддане,  відкрите
Довго  рана  буде  ще  кровить
Словом,  ніби  кулею  пробите.

Бреше  путін,  що  не  ллється  кров…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483805
дата поступления 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014


MERSEDES

Народе мій за тебе я молюся…

Народе  мій,  за  тебе  я  молюся,
У  ці  весняні  і  тривожні  дні.
Я  Господу  низесенько  вклонюся
І  миру,  миру  попрошу  тобі.

Не  станеш  ти  ніколи  на  коліна,
Мій  мирний,  доброзичливий  народ.
І  буде  завжди  вільна  Україна,
Пливти,  мов  корабель  між  тихих  вод.

Ти  наша  добра  і  єдина  мати,
Леліяла  й  любов'ю  берегла.
Своє  тепло  і  ласку  нам  дала  ти,
Народу  завжди  вірною  була.

Щоб  не  топтали  землю  більш  чужинці,
Не  диктували  нам  своїх  думок.
Народе  пам'ятай  -  ми  Українці,
До  друзів  перші  робимо  свій  крок.

Твої  сини  і  доньки  неодмінно,
Традиції  ці  будуть  берегти.
Моя  рідненька  ненька  Україна,
В  моєму  серці  найдорожча  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483662
дата поступления 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014


Радченко

Дуб над могилою шумить

У  Моринцях  дві  сотні  літ  тому
В  сім"ї  Шевченко  хлопчик  народився.
Тарас  -  дали  таке  ім"я  йому
І  в  цьому  батько,  ні,  не  помилився.

Тарас  -  від  грецької,  то  є  -  бунтар,
Таким  Шевченко  й  був  в  житті  насправді.
Тому    підтвердженням  цього  -  Кобзар,
Він  жити  вчив  усіх  лише  по  правді.

Кріпак  з  душею  й  серцем  бунтаря
Усе  життя  про  вільну  Україну
Він  мріяв  й  вірив  -  спалахне  зоря
Над  рідним  краєм  і  розігне  спину

Народ,  який  втомився  в  рабстві  жить
Принижений,  затравлений,  безправний.
Та  не  змогли  пани  дух  волі  вбить,
Не  зміг  зламати  гніт  самодержавний.

Короткий  вік  дано  йому  прожить,
Але  велику  спадщину  залишить.
Дуб  над  могилою  його  шумить,
Немов  для  нас  шепоче  його  вірші.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483426
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Шон Маклех

Слово серед тьми

           «Mane  facto,  sicut  caligo  surgens  
               egressus  abiit  in  desertum  locum,  
               ibique  orabat.»  
                                   (Evangelium  secundum  Marcum.  1.35).*

Там  тьма.  
Так  безпросвітно,  що  аж  коле  око
Ця  темнота,  цей  морок  навісний
Десь  там  внизу  у  хащах  міст  далеко
Заснув  народ  і  спить  Єршалаїм,
Поснули  і  солдати,  й  фарисеї,  і  пророки
Заснув  торговий  кишеньковий  люд,
Та  є  молитва,  є  слова  і  роки
Якими  йти,  які  збирати  тут
У  кошик  неможливого,  серед  зневіри,
Де  ненависть  збирає  в  душах  урожай,
Нам  йти  і  йти,  нам  дуже  віри  треба,
Нам  треба  жити,  зберегти  свій  край,
І  вистояти  і  шматочок  неба
Нести  у  серці  в  свій  –  незайманий  вирай.
Наразі  ніч.  Наразі  пси  і  зло,
Наразі  тільки  слово  і  молитва,
Наразі  горе  і  страждання  –  тло,
І  слово  правди  –  наше  ремесло.  

*  -  «А  над  ранок,  як  дуже  темно  було,  уставши,  Він  вийшов  і  пішов  у  місце  самітне,  і  там  молився.»  (Євангелія  від  святого  Марка.  1.35.)  (лат.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483068
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Валя Савелюк

ХЛІБ І ЛАДАНКА

пахне  од  печі  хлібом…
снилася  мама…
небом…  небом…  ішла  сама
однотонним  порожнім  небом  –
ма-ма…

під  ногами  босими  –  сіра  безодня,
безрадісна  і  курна́…

глянула  у  вікно  –  сьогодні
перше  березня:
от  і  весна

дочекалися…
та  не  всі

перше  березня  –  от  і  війна,
традиційно:  орди  московської  проти  Русі́

…  диких  качок  авіа-ла́нка  
прорвалася  через  облогу,
либонь,  із  боєм…
до  Бога
молитва  наша,  а  сподіва́нка
на  синів,  що  стають  до  зброї  

…сину,  сину,  рушають  зранку,  
тут,  у  вузлику,  хліб…  вишиванка…
іконка…  
і  
з  чебрецем-євшан-зіллям  ла́данка…

03.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 05.03.2014


Олекса Удайко

ІV. Жив собі митець*

     О  море  днів,  гірка  твоя  вода!
                                             Ліна  Костенко

…У  місті  жив  собі  Митець  –
Не  по  професії  –  від  Бога.  
Та  не  легку  Святий  Отець
Вказав  йому  в  житті  дорогу…
Ще  будучи  «лихим»  студентом,
Він  дівку  милу  покохав,
Та  щоб  женитися?..  Ні.  О,  де  там?  –  
Він  ще  в  житі  турботи  мав!
Бо  був  активним  комсомольцем
І  так  цю  ношу  полюбив,
Що  й  не  помітив  Він,  як  сонце
Своєю  тінню  затулив…
І  відвернулась  щАсна  доля:
Вона  за  іншого  пішла,
А  зірка  нова  не  зійшла.

…Женці  ні  з  чим  вернулись  з  поля!

І  почались  поневіряння  
По  світу  Божому.  Йому
Дались  нестерпні  ті  страждання
Від  долі  злої…  Ту  суму́
Він  тяг  з  собою  кілька  років,
Аж  поки  плоть  свою  сяк-так
Не  влаштував  у  шлюбі.  Спокій
Все  ж  не  отримав  неборак.
Бо  не  було  там  ні  любові,  
Ні  шани  –  в  Господа  мольби  –  
Й  суму́  ту  знов  Він  взяв  з  собою,
Не  ждучи  милості  судьби.
Нещасних  діток,  що  з’явились,  –
А  їх  йому  найбільше  жаль.  
О,  ця  невимовна  печаль!  –  
Не  кинув  Він  на  Божу  милість.  

Відтак  десятки  згубних  років
Наш  неборак  недолю  ніс,
Терпів  тортури  всі,  допоки
В  ребро  не  встряв  лукавий  біс.  
Були  оказії  незграбні,  
І  –  страчений  в  блуканні  час…
Хвилини  хибні,  ниці,  зрадні
В  душі  посіяли  печаль…
Та  ліки  різні  єсть  у  Бога,
І  над  усе  –  його  Любов:
Від  зрад  «невинних»  засторога,
Дороговказ  й  спасіння  Боже…
Немає  більшого  гріха,
Ніж  сум,  журба.  І,  о,    відча́й…
Щоб  втихомирилась  печаль,    
Господь    послав  йому  –  Сваха́!**  –    

Сахаджа  йогу.  Ту,    що  вчила
Бажання  чисті  мати  лиш:
«Любове  наша,  рідна,  мила!..
 Гріховну  суть  ти  тут  облиш!»
Дружив  Він  з  нею  десять  років
І  мав  наповнене  життя.
В  душі  Сахадж  вселився  спокій
І  тихомирне  каяття.
А  ще  Йому  відкрилась  чакра  –  
І  пробудивсь  дивний  талант  –    
Художній  дар.  Й  жодного  акра
Не  проминув  його  талан…
І  полились  у  світ  картини,
Що  поєднали  Землю  й  Косм.
Та  суть  чекала  ще  чогось:
Був  скит  для  духу.  А  для  тіла?

…Того,  що  так  душа  жадала,  
Ще  довго  ждати  довелось.
І  горизонт,  і  рідні  далі
Не  йшли  йому  ув  очі  щось.
І  спохмурніли  враз  картини,
Бо  сум  у  фарби  поселивсь:
Потухли  барви,  зникли  кпини,
Жалі  у  простір  полились…
Та  ось  зі  сходу  як  спасіння,
Як  мантри  йоговської  дань
Зійшло  натхненне  воскресіння  –
Кінець  палітрових  страждань.
…І  не  кажіть,  що  співпадіння
Доріг  в  природі  не  бува,
Не  оживають  раз  слова,
Не  пророкують  сновидіння…


___________
*Уривок  з  поеми,  яка  ще  не  має  назви...
**Частина  мантри:  «Оум  твамева  сваха»,
   що  боронить  від  зла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483578
дата поступления 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014


горлиця

Пророцтво збувається! Читайте і не сумуйте!

Збувається  пророцтво  про  долю  України

30.01.2014  |    Рубрика:  Головні  новини,Культура,Новини  |    Автор:  Свобода  
 
2511Пророцтво  греко-католицького  священика,  отця  Германа  Будзінського  написане  в  день  українського  референдуму  1991  року  збувається.  Про  це  у  соцмережі  “vkontakte”  повідомила  група  “Бандерівець”.

Отець  Герман  Будзінський  (  р.н.  1905  –  р.с.  1995  )  –  монах  студит,  греко-католицький  священик,  який  пройшов  понад  20  років  тюрем  та  сталінських  концтаборів  пророкував:

«Ніхто  не  розуміє,  що  весь  світ,  а  особливо  Східна  Європа,  стоять  на  порозі  страшних,  кардинальних  змін,  як  це  було  на  початку  двадцятого  століття  перед  першою  світовою  війною.  Сьогодні  відбувся  народний  референдум  про  незалежність  України.  Є  величезна  ейфорія  в  народу  нашого,  який  350  років  стогнав  і  знищувався  в  московському  ярмі,  що  ми  на  кінець  станемо  вільними.  Люди  радіють  та  надіються,  що  все  зле  вже  позаду,  сподіваються  на  краще  життя,  на  гарне  майбутнє  для  себе  і  своїх  дітей.  Але  на  жаль  не  все  так  гарно  буде  в  України  та  українців  у  найближчих  чверть  віку.  Ще  мине  одне  покоління,  поки  Україна  отримає  свою  дійсну  незалежність,  бо  сьогоднішня  незалежність,  це  швидше  декларація,  ілюзія,  ніж  реальність  цього  історичного  факту.

Я  хочу  розказати  те,  що  чекає  на  наш  нарід  у  найближчих  чверть  віку:  Ейфорія  скоро  мине,  а  з  нею  повернеться  гірка  реальність:  люди  поведуться  на  заклики  фальшивих  пророків,  будуть  закриватися  заводи  і  фабрики,  розпочнуться  великі  звільнення  людей,  почне  рости  безробіття,  гроші  знеціняться  і  втратять  свою  вартість,  люди  почнуть  масово  виїжджати  за  кордон  на  заробітки,  як  це  і  було  колись.  Почнуться  нарікання  від  цих  самих  людей,  які  ще  вчора  раділи  незалежності,  то  тепер  вони  ж  будуть  на  цю  незалежність  страшенно  нарікати.  Так  буде  кілька  років.  По  цих  кількох  роках  життя  трохи  внормується  економічно,  але  почнуться  утиски  та  переслідування  політичні.  І  так  буде  тривати  13  років  аж  до  величезного  здвигу  людей  в  Києві,  який  буде  мирною  відповіддю  народу  на  дії  другого  керманича  України  посісти  владу  в  державі  пожиттєво.

Всього  за  чверть  століття  в  Україні  буде  п’ять  керманичів.  Чотири  керманичі  мужчини.  П’ятим  керманичем  України  буде  жінка,  яку  перед  тим  влада  буде  переслідувати  та  посадить  до  тюрми.  А  звільнить  її  з  тюрми  революційний  нарід.  Через  13  років  прийде  до  влади  третій  керманич  України,  на  якого  всі  щирі  українці  будуть  покладати  величезні  надії.  Але  він  стане  дуже  гірким  розчаруванням  для  нашого  народу.  Замість  приступити  до  тяжкої  праці  та  реалізовувати  надії  народу,  він  буде  займатися  тільки  пустослів’ям,  самолюбуванням  та  нечесним  збагаченням.

Тоді  знову  в  народі  почне  рости  розпач  та  безнадія.  І  тоді  Бог  пошле  нам  страшну  кару,  до  влади  в  Україні  прийдуть  треті  совєти.  Це  буде  страшна  бандитська  орда.  Це  станеться  через  15  років  після  мої  смерті  !!!  (Отець  Герман  Будзінський  помер  в  січні  1995  року  ).  В  людей  будуть  забирати  їх  майно,  над  ними  будуть  неймовірно  знущатися.  Плач  і  розпач  буде  панувати  на  всій  Україні,  бо  ці  бандити  будуть  скрізь:  в  міліції,  в  прокуратурі,  таємній  поліції,  судах,  державному  апараті.

Вождь  третіх  совєтів  буде  бандитом  і  не  маючи  ніяких  національних  традицій  та  виховання  почне  насаджувати  в  Україні  найгірші  совєтські  порядки  колишньої  імперії.  Тоді  настануть  другі  Крути,  після  яких  відбудеться  другий  великий  здвиг  народу.  Це  буде  перше  повстання  проти  третіх  совєтів,  яке  буде  жорстоко  подавлене  диявольською  владою.  Московщина  за  допомогою  третіх  совєтів  буде  старалася  втягнути  Україну  в  нову  імперію.

Новітнім  енкаведистам  буде  дозволено  все.  Для  них  не  буде  існувати  ані  Бога,  ані  закону,  ані  моралі.  Але  не  треба  боятися,  бо  це  триватиме  дуже  недовго.  Зло  ніколи  не  переможе  добро.  Бог  змилосердиться  над  Україною  і  вождя  третіх  совєтів  вб”ють.

Це  станеться  між  річницею  незалежності  та  річницею  народження  Тараса  Шевченка.  Його  ж  не  даремно  називають  Пророком  в  нашому  народі.  Ці  обидві  дати  мають  для  нас  великий  сакральний  зміст.  Шевченко  ж,  подіями  минулого  описував  наше  майбутнє.  Тільки  це  розуміти  треба,  як  і  Біблію.  Тому  його  так  ненавидять  вороги  України.  Після  цього,  як  Україну  очолить  жінка,  яка  вийде  з  тюрми,  на  Україну  чекає  дуже  скорий  розвиток  та  велике  майбутнє.  Від  сьогодні,  через  35  років  Україна  стане  однією  з  найсильніших  держав  світу.  Такою,  як  зараз  є  Америка».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483432
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Дід Миколай

Сучий виплодок.

Оглянься  сучий  виплодку  нервовий,
Дебіл  Масковскій,  з  Африки  пірат.
Звихнувся  зовсім,  зміє  двоголовий,
На  кого  гониш,  вжалений  примат.

На  землю  грішну  бидло  опустися,
В  якому  світі  дикий  ти  живеш?
Шакал  ординський  з  тундри,  схаменися,
Не  роздувай  із  полум’я  пожеж.

Невдатне  чмо  з  бандитської  дороги,
Гієна  дика,  -  виплодок  щурів.
З  Кремля  убоге  вилізло  з  барлоги,
Під  тихий  лепіт  жидо  –  москалів.

Лежать  на  вас  Іуди  застороги,
Гріха  не  змити  потім  у  крові.
Вас  не  сховають  Ягве  й  Синагоги,
Вже  й  в  Торі  глави  пишуться  нові.

Від  чумних  бліх  позбавляться  народи,
Не  пізно  ще  хай  каяться  в  гріхах.
Небесних  врат  відкрилися  розводи,
Несуть  від  Бога  свічку  по  світах.

І  зникне  Путін    гнида,  –  Янукович,
Згорять,  як  віск  тривоги  у  вогні.
Ще  солов’ї  співатимуть  в  діброві,
Розтане  горе  й  смуток  вдалині.

І  залунає  –  «Квітне  черемшина»,
Понад  ярами  й  лугом  попливе...
Моя  Вкраїна  сильна  триєдина,
В  злагоді  з  Богом  й  світом  заживе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483402
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Таня Кириленко

Молюсь

Я  не  хочу,  щоб  ти  брав  у  руки  зброю,
Щоб  у  серце  цілився  комусь.
Хочу  сад  ростити  із  тобою  -
День  і  ніч  молюсь,  молюсь,  молюсь...

Я  не  хочу  звуків  автомата,
Кров  не  хочу  бачити  чиюсь.
Я  не  хочу  жодних  окупантів
На  своїй  землі.  Тому  молюсь.

Хай  кружляють  пта́хи  небом  синім,
Стигнуть  на  полях  рясні  хліба́.
Хай  лунає  чистий  сміх  дитини,
Що  не  знає,  що  таке  стрільба.

Я  несу  у  своїм  серці  віру.
Я  тепер  нічого  не  боюсь.
Та  понад  усе  бажаю  миру  -
День  і  ніч  за  це  молюсь,  молюсь...

03.03.2014  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483289
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Борода

Реінкарнація фашизму

Фашисти  майбутнього  будуть  називати  себе  антифашистами.
                                                                       В.  Черчіль

Фашизм  змінив  обличчя,  мову,  стяг  -
Росією  керують  сатаністи
і  внуків  тих,  хто  брав  колись  Рейхстаг,
вожді  обули  в  чоботи  фашистів.
Брехня  відкрита  оправданням  дій,
підступність  хамська  -  честю  офіцера,
повзе  орда  фашистська,  наче  змій,
і  вже  в  Європу  прочинила  двері.
Наче  й  не  було  сім  десятиліть,
неначе  вчора  Австрія,  Судети,
знов  замахнувсь  фашизм  на  цілий  світ
і  мир  поклав  на  мушку  кулемета.
Певно  забули  Нюрбегський  процес  -
за  кожну  смерть  буде  покара  кату,
а  з  нами  Бог  і  Сотня  та  з  небес,
які  Вітчизну  кличуть  захищати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
дата поступления 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014


Любов Ігнатова

А весни не римуються з війною …

А  весни  не  римуються  з  війною  ...
Із  першогроззям,  з  ластівкою  -  так!
А  ще  із  первоцвітом,  посівною  ,
З  усим  отим,  що  має  щастя  смак  ...

Римуються  з  бруньками  і  дощами,
Із  дзьобиком  тюльпанових  ростків,
З  коханням  життєдайним  до  нестями  ...
Але  не  з  кров'ю  бравих  козаків  ...

Із  солов'ями,  з  райдуг  перевеслом,
Із  журавлиним  клином  поміж  хмар  ...
З  Любов'ю  Божою,  Яка  для  нас  воскресла  ...
Але  не  з  жертвами  на  Аресів  вівтар  ...


Ні...  весни  не  римуються  з  війною,
Ані  з  брехнею,  що  веде  на  смерть...
Лише  з  блакиттю  в  мирнім  супокоï,
Піснями  сонця  сповненою  вщерть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата поступления 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Дід Миколай

Що в Україні два крила.

Майдани  знов  спалахкотіли,
В  громах  тремтіла  далина.
Вставай  Вкраїно  прогриміло,
Й  скотилась  площею  луна.

Вставай  козаче  ворог  суне,
Масковські  зуби  вишкіря.
У  Душу  нашу  скоро  плюне,
Кайдани  ржаві  приміря.

Виводьмо  коника  з  стодоли,
Москалик  просить:  -  «  хай  гуля».
Пора  коневі  в  чисте  поле…
Погрози  знов  звучать  з  Кремля.

Та  списа  й  шаблю  не  забудьте,
Й  тугу  попону  для  коня.
Швиденько  часу  не  марнуйте,
Весела  буде  там  гульня...

Нам  українцям  не  звикати,
Ще  не  забула  ковила.
Нам  прищепили  Батько  й  Мати,
Що  в  Україні  два  крила.

Не  віддамо  свого  ні  п’яді,
Крим  наша  є  свята  земля.
Тут  Князь  хрестився  на  укладі,
Тож  дарма  Ворон  тут  кружля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483029
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Олекса Удайко

ХАЙ РИМУЄ ВЕСНА

[b][i]Невже  надворі  ті  ж  неправі  роки,
Коли  стріляли  за  благі  думки,
коли  робилися  лиш  перші  кроки
до  гідності  бурхливої  ріки?..

Невже  сатрапи  ще  не  мали  строків,
щоб  захлинулась  кров'ю  їхня  суть?..
"Царі"  новітні  і  нові  «пророки»
косу  як  стяг  у  майбуття  несуть!..

Невже  їм  мало  –  тим  псарям  –  страховищ:    
майданівських…  зі  зброєю…  жахіть?!
Вони  жадають  ще  нової  крові  –  
вже  експортованих  кровопролить?..

…На  Кримському  півострові  весна.
Рожево  мріють  приспані  мигдалі,
не  в  душах,  а  на  вулицях  –  війна…
…І  чорноморські  сухопутні  швалі.

Ще  не  говорять  –  дивно  –  автомати,
Мовчить    –  не  дивно  –  самозванець-цар,
Хоч  в  на́дриві  –  вкраїнські  –  дипломати,
Хоч  світовий  –  в  майбутньому  –  пожар!

Та  молить    Україна  не  стріляти…
Вже  так  стомився  від  стрільби  народ!
Так  хоче    у  Вітчизні  кожна  мати.
Не  хочемо  литавр  і  нагород.

…На  Кримському  півострові  весна.
Квітують    мрійно    цитруси,  мигдалі...
Весною  хай  римує  не  війна  –
весна!..  І  світлі,  веселкові  далі…    

2.03.2014[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


laura1

Народе рідний мій! Народе мій святий!

Народе  рідний  мій!  Народе  мій  святий!
Ти    прагнув  жити  в  вільній  Україні.
Європи  цінності  -  такий  був  вибір  твій,
Та  вкрадені  були  твої  надії.

Відважна  молодь,  юний,  ніжний  цвіт.
Проти  свавілля  влади  ти  повстала.
Спостерігав  із  жахом  цілий  світ,
Як  банда  Вас  цинічно  катувала.

Народе  вільний  мій!  Був  праведний  твій  гнів!
Піднявся  за  дітей  ти  і  країну.
Проти  насилля  виродків-катів,
За  рідну  землю,  нашу  Батьківщину.

Не  мав  ти  зброї,  тільки  сильний  дух!
Незламну  волю  дружньої  родини.
Взялись  за  руки  у  міцний  ланцюг,
Всі  українці  в  світі  й  в  Україні.

Народе  гідний  мій!  Народе  мій  єдиний!
Стояв  під  кулями  ти  мужньо,  мов  граніт.
Злетівши  в  небо  журавлиним  клином,
Небесна  сотня  відлітає  в  інший  світ.

Героям  слава!  Дзвонять  тужні  дзвони!
Героям  слава!  Пам'ять  у  серцях!
Ридають  матері́  в  невтішнім  горі,
Сини  їх  ангелами  стали  в  небесах.

Я  знаю,  рідний,  славний  мій  народе!
Господь  нам  допоможе  в  боротьбі.
Бо  правда  неодмінно  переможе,
Мир  запанує  на  святій  нашій  землі.

Ми  будемо  цвісти  в  своїй  країні!
На  нашій,  Богом  даній  нам  землі!
Героям  слава!  Слава  Україні!
Низький  уклін  Вам,  рідні,  дорогі.  



                           01.  03.  2014          Л.  А.  Маковей    mgf2012@meta.ua

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482833
дата поступления 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Олекса Удайко

Колискова для Путіна

Змучені  нервоньки,  стомлена  психонька  -    
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!
Вже  для  імперії  котиться  ніченька.
Спи,  імператор,  поспи!

Тож  закривай  свої  наглії  віченька,
Ми  колисатимем    сни,
Буде  колискою  темная  ніченька.
Спи,  наш  Путюнчик,  поспи!

Також  народ  твій  цю  нічку  не  спатиме,
Щоб  не  проспати  весни,
Крила  надій  своїх  снами  плекатиме...
І  чатуватиме  сни!

Сни  про  кончину  твого  імператорства…
Ти  ж  цю  "зухвалість"  прости:
Рано  чи  пізно  впаде  трон  диктаторства  –  
Діждешся  Божої  мсти!

Будемо  пити  ми  чисту  водиченьку  –  
Й  сліду  не  буде  ропи!
...Судному  чину  посвідчить  лиш  ніченька.
Спи  вічним  сном,  Вова!  Cпи!

01.03.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482851
дата поступления 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Любов Ігнатова

Забута лялька

Вона  лежить  самотньо  у  кутку  -  
Ота,  що  вчора  ще  була  царівна;
У  спогадів  сумному  сповитку  ...
І  біль  німий  -  тепер  ïï  катівня  ...

Немає  сліз  ...Чи  плачуть  іграшки?
Чи  просто  так,  у  забутті  вмирають?
Чи  заповітні  є  у  них  стежки
По  той  бік  Сонця,  десь,  за  небокраєм?  ..

Нема  зітхань  ...Та  й  хто  почує  ïх  -  
У  кожного  своï,  дорослі,  ігри  ...
І  падає  в  куток  холодний  сніг  -
Дитинства  півзабутого  верлібри  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482498
дата поступления 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


kulbabka

Борись!

Людино  моя  прекрасна,
Тримайся  за  світ,  борись!
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись,
І  тільки  на  крилах  білих
Незламних  своїх  надій!
Я  вірю:  достатньо  віри
У  світлій  душі  твоїй.
І  сонця  там  значно  більше,
Ніж  мороку  і  зневір!
Людино  моя,  не  бійся,
Незгодам  наперекір
Іди  лиш  на  поклик  серця
До  зоряних  перемог.
В  молитві  тобі  всміхнеться,
У  смуті  розрадить  Бог.
Бо  крила  твої  для  злету,
А  слово  –  то  храм  душі,
Нема  для  думок  поета
Умовностей  і  межі.  
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись…
Людино  моя  прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,  
Молись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата поступления 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Борода

Ще запах диму йде від барикад


Ще  запах  диму  йде  від  барикад,
ще  кров  героїв  на  щитах  багриться,
як  барабани  знову  б"ють  в  набат  -
у  триколорах  заблистіла  криця.
Ніяк  наш  не  вгамується  сусід
імперські  плани  чешуть  йому  руки  -
одних  бандитам  плюнули  услід,
а  він  нових  нам  підсилає  круків.
Неофашистським  смородом  пропах,
своє  криваве  рило  суне  всюди
та  бачить  Бог  -  впаде  двохглавий  птах
й  здихнуть  щасливо  на  планеті  люди.
І  від  уламків  смертоносних  зір,
останньої  імперії  терору
залишиться  хіба-що  сувенір
в  музеї  людства,  наче  кров,  червоний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482334
дата поступления 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Ірина Зінковська

Небесній Сотні

 Що  сталося  –  того  вже  не  вернути,
 Не  знайдуться  відкуплення  слова…
 У  темряві  глибокої  засмути
 Скорбить  Вкраїна  –  чорна,  як  вдова.

 Осиротіла  матір,  овдовіла…
 На  шиї  камінь,  а  на  серці  шрам
 Вона  ж  для  них  майбутнього  хотіла!
 Віддати  все  могла  ж  своїм  синам!

 Що  сталося  –  того  вже  не  забути.
 Тут  мало  співчуття,  були  важкі  хрести.
 Майдан  прийняв  за  нас  гріхів  спокуту.
 Нам  треба  пам’ять  про  Героїв  берегти…

 ©  Ірина  Зінковська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482439
дата поступления 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014


Юля Фінковська

Ми – пам'ять

Я  знаю,  с  тобой  не  расстанемся  мы,
Мы  память,  мы  память,  
Мы  звёздная  память  друг  друга...  Г.  Герман
                                                                                           
[i]Рідному  В.М.[/i]

Книга  Конана  Дойля  пахне  твоїм  читанням
Досі.
Гріє  сторінки  твій  обережний  сміх.
Кімнатні  тапочки,  залиті  прощанням,
Босі.
Босі,  бо  ти  [b]не  взуваєш[/b]  їх.

Годинник  твій  назавжди  завмер  на  старті
Влітку.
У  нетрях  серпня,  тихо  так,  як  і  жив.
Не  одного  за  свій  вік  ти  впіймав  Моріарті*,
В  клітку.
Але  останній  [b]панциром[/b]  тебе  скосив.  


Ти  є,  ти  будеш,  та  не  торкне  тебе  обіймання,
Дотик…
І  не  знайти  тебе  на  усесвітніх  мапах.
А  книги  Дойля  пахнуть  твоїм  читанням
Доти,
Допоки  я  [b]впізнаю[/b]  цей  загуслий  запах.

*  Моріарті  -  голова  потужної  кримінальної  організації,  геній  кримінального  світу  у  творах  Артура  Конана  Дойла  про  Шерлока  Холмса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482072
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.02.2014


Надія Таршин

Вже скільки років Вас немає, мамо…

Вже  скільки  років  Вас  немає,  мамо,                        
У  серці  притупилися  жалі,
А  я  понині  з  Вами  все  думками,
По  Вас  звіряю  справи  всі  свої.
Як  Ви  варили,  прали  і  пололи,
І  пироги  які  у  Вас  були  –
Я  не  забуду,  мамо,  це  ніколи,
Хоч  Ви  давно  уже  від  нас  пішли.
І  як  жінкам  ночами  сукні  шили  –
За  копійки,  бо  бідні  всі  були,
І  як  у  Бога  Ви  благали  сили,
Як  встояти  самі  вже  не  могли.
Як  ми  скупилися  для  Вас  на  ласку,
Бо  і  самі  без  ласки  ми  зросли,
І  як  чекали  на  Різдво  і  Паску,
Бо  у  свята  щасливі  всі  були.
Як  Ви  на  гріш  останній  купували
Обнови  дітям  на  свята  своїм,
І  стіл  родинний  щедро  накривали,
Коли  скликав  рідню  церковний  дзвін.
І  як  ми  кошик  Ваш  атакували,
Як  з  ярмарку  Ви  щось  для  нас  несли,
Мов  горобці  маленькі,  обліпляли  –
Сім’ю  ви  рятували,  як  могли...
І  як  в  студеннім  дикім  безголоссі
Душею  тоді  вижити  змогли,
Коли  топталися  по  Вас  нізащо  –
Ви  гордо  свою  голову  несли.
Коли  це  гріх  –  нехай  мені  проститься,
Що  мову  з  Вами  маю  я  свою,
За  те,  що  пережить  Вам  довелося,
Я  думаю,  що  ви  давно  в  раю.

08.07.2012р.                                  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481931
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 26.02.2014


Дід Миколай

Один із сотні голубої

Поздовж  як  кров  червоні  квіти,
Багряним  пломенем  лежать.
І  мати  плаче,  де  ви  діти?
Ми  ось,  на  брустверах  лежать!

Не  встигла  бідна  притулити,
Не  встигла  хлопчика  обнять.
Лежать  тюльпани  горем  вмиті,
Саменька  буде  вікувать.

Не  встиг  кубельце  своє  звити,
Щоби  водиці  їй  подать.
Щоб  сиву  голову  схилити,
Онуки  вже  не  прибіжать.

Куди  ту  біль  –  тугу  подіти,
З  душі  розхристаних  розпять.
Терпкі  весняні  первоцвіти,
До  Бога  з  Ангелом  летять!

Не  плач  матусю,  буду  снитись,
Як  зорі  в  небі  мерехтіть.
Для  тебе  маком  буду  в  житі,
Посеред  поля  пломеніть.

                                                                 Памяті  героя  небесної  сотні  з  Житомирщини,
який  помер  22.02.14  р.від  ран  в  одній  з  лікарень  Києва.  Написано  після  виступу  його  старшого  брата,  ветерана  –  інтернаціоналіста,  капітана  1  рангу  Левандовського  на  сцені  Майдану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481960
дата поступления 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014


kulbabka

Капітуляція зими

Відходиш  тихо.  Мовчки,  по-англійськи.
Ледь  чутний  скрип  розхристаних  воріт,
З  важкого  сну  прокинулись  берізки,
Тобі  кивають  вітами  услід.

Надворі  сиро,  крапельки  вологи
Тремтять,  мов  піт,  на  вижухій  корі,
Верхівки  крон  настромлюють  на  роги
Кудлату  пряжу  з  темних  димарів.

Твоїх  думок  розірвані  конверти
Шматує  пам'ять,  ніби  вітровій!..
Благенький  плащик,  сірий  і  потертий,
Не  так  вже  й  личить  величі  твоїй,

Як  пишні  шуби  з  норки  і  ондатри,
Скупе  в  цю  пору  небо  на  сніги...
Вже  де-не-де  підсніжників  кліп-арти
Вкривають  голі  мокрі  береги.

У  свіже  небо  куряться    духмяно
Набухлі  жили  вимоклих  гілок,
Ще  край  городу  знизу,  під  парканом,
Сіріє  сніг,  мов  попіл  цигарок.

Зібравши  кволе  виснажене  військо
Вітрів  колючих,  віхол  навісних,
Капітулюєш.  Мовчки,  по-англійськи,
Без  тріумфальних  почестей  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Дід Миколай

Не підем браття ми з Майдану.

І  хто  сказав,  політики  не  треба,
Це  хто  сказав,  потрібно  розійтись.
Ні  нам  говорить,  Сотня  з  неба,  
Щоби  щурі,  старі  не  завелись.

Бо  до  кінця,  не  виконані  плани,
Там  на  Печерах,  повна  каламуть.
Отож  не  підем,  доти  ми  з  Майдану,
Допоки  ці,  підмурки  не  впадуть.
                         
Аби  онуки,  ранок  зустрічали,
Пора  змію,  зажучити  в  кулак.                                                
Гнилі  почистим,  душі  і  завали,
Щоби  скінчити,  друзі  кавардак.

Не  буде  там,  облуди  і  дурману,
Не  буде  там,  принижень  і  проклять.
Очистим  хату,  світлу  від  обману,
Й  настане  спокій,  мир  і  благодать.

Тож  хто  сказав,  політики  не  треба,
Нам  хто  сказав  з  Майдану  розійтись.
Ми  зробим  все,  бо  виникла  потреба,
Аби  старі,  щурі  перевелись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481741
дата поступления 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014


Борода

Пам"яті Небесної Сотні


Майдан  завмер.  Молитва  і  сльоза.
Від  згустків  болю,  смутку  і  печалі
боліло  в  грудях  -  сотню  проводжали,
безсмертну  сотню  в  сині  небеса.
Вони  ставали  у  ангельський  стрій
один  за  одним  мовчки  у  колону,
як  йшли  на  січ  проти  орди  в  погонах
лиш  з  вірою  супроти  куль  у  бій.
І  їх  єднав  не  карб  рубців  і  ран,
не  дати  смерті  й  ці  холодні  труни  -
любові  до  Вітчизни  чисті  струни
торкав  молитвою  стривожений  Майдан.      
Як  шикувалась  сотня  в  небесах
кожен  ридав  і  присягав  до  скону
край  боронить  й  по  Божому  закону
колись  й  самим  звершити  в  небо  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Шон Маклех

1916 – тільки голос…

           «Ми  тільки  голос.  Хто  співав  про  далину,
               Де  серця  всіх  речей  єдиний  дзвін?»
                                                                         (Р.  М.  Рільке)

Ті,  хто  поліг  за  ці  зелені  пагорби,
Ті,  хто  підняв  прапор  республіки
Над  поштою  сивого  міста
У  шаленому  пориві
Звільнити  острів  нашої  долі.
Вони  стали  голосом,
Що  співає  ірландські  пісні
Пастухів  вересових  пустищ.
Вони  стали  словами
Старих  ірландських  легенд,
Що  вервечкою  прозорих  істин
Ведуть  нас  тисячоліттями
Крізь  туман  забуття
І  кощавість  байдужості.
Вони  стали  шелестом
Трави  серед  білих  каменів,
Трави,  яка  стільки  часу
Шепотіла  про  сховане
В  глибинах  безодні  озера
Наших  сліз  пам’яті.
Вони  стали  спогадами
Старого  сумного  лірника,
Чия  пісня  птахом
Літає  над  морем  грізним
Вони  стали  музикою,
Що  звучить  одвічно
У  водоспадах  Ерін…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481464
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


Шон Маклех

Голос цвіркуна

         «Життя  –  це  сторінка…»
                       (Р.  М.  Рільке)

На  Великдень  я  завжди  приходжу  до  одної  невеликої  старовинної  ірландської  церкви,  де  в  середині  темно,  майже  чорно,  і  тільки  через  кольорові  вітражі  падає  промінь  світла.  Веселі  прихожани  інколи  запитують  мене:  чому  я  такий  сумний  у  такий  радісний  день.  Вони  просто  не  знають,  що  я  згадую  Великдень  1916  року  у  Дубліні…  

Сентиментальний  цвіркун
У  старому  кам’яному  домі,
Що  стоїть  на  скелі  ельфів,
Серед  землі  вітрів  і  відчаю,
Ховається  за  холодною  пічкою
в  якій  ніхто  не  палив
Веселого  вогню  затишку,
Не  готував  на  його  язиках
Добру  вечерю  спогадів,
Не  грів  свої  зашкарублі  руки
Старого  моряка  мертвого  океану.
Але  цей  цвіркун  –  
Цей  вусатий  мудрець  спогадів,
Цей  вчитель  одвічної  журби
Співає  мені  пісню  тихої  радості  –  
Тихої  радості  людей  нашого  клану.
Коли  я  згадую  всіх  поіменно  –  
Всіх  кого  тоді  вбили,
Тоді  –  після  Великодня
Року  тисяча  дев’ятсот  шістнадцятого,
Коли  земля  моя  –  
Зелена  Ірландія
Рахувала  вдів  і  сиріт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481440
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014


горлиця

Ти прости мені мамо!


Ти  прости  мені  рідна  матусю,
Що  поранив  серденько  твоє,
Я  від  кулі  упав,  не  вернувся,
 Колись  знову    зустріну  тебе.  

До  тих  пір  буду    в  снах  оживати,
Ти  мене  у  поля  поведеш,
 Будем    маки  червоні  зривати,  
Ці  кровинки  ти  в  хату  внесеш!  

І  поставиш  он  там    на  покутті,
Де  Марія  й    Син  Бога-  Христос,
Він    життя  відмолив  на  розп’ятті,  
Щоб  я  жив  і  тут  маком    воскрес!  

 Я  цвістиму  в  пшеничному  полі,
 На  широких  просторах  землі,
Рідна  мамо  не  плач  ,  ми  на  волі!
Заспівай  колискову  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Микола Серпень

Моя Батьківщино! Лебідко моя!

Моя  Батьківщино!        Лебідко  моя!
Молитва  за  тебе  повсюди  хай  лине,
Вогонь    на    Майдані  як  сонце  сіяв,
Теплом      зігріваючи    всю  Україну.  

А  звідки  вогню  теє  море  взялося?
І  що  там  горіло  так  довго  у  місті?
То  полум’я  щирих  сердець  зайнялося!
Палають  народу  так  помисли  чисті!

Вона  наступила  -  жорстока  година:
Свинцем  їм  хотілось  усе  погасить,
Та  Cотня  Небесна  синів  України
Зуміла  собою  вогонь  той  закрить!

Віками  ми  волю,  як  долю  плекали,
Віками  ятрили  нам  рани  кайдани,
І  воля  крізь  болі,  здається,  настала  -
Вогнем  тим  зійшла  над  Майданом!

Моя  Україно!  Надіє  усіх  білокрила!
І  жалем  серця  по  героях  зайшлись,
Сьогодні  високо  ти  в  мріях  злетіла,
Щоб  наші  надії  нарешті  збулись!

23.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481286
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


АЛИК

СНАЙПЕР

Мойого  діда  снайпер  вбив,
невже  на  мене  теж  чекає?
Не  німець  він,  а  русофіл,
та  це  мене  вже  обминає.

Засів  падлюка  угорі!
Та  цілить  в  голову  і  шию!
А  ми  з  Майданом  начолі
лише  серцями  протидиєм.

Поліг  від  куль  черговий  взвод,
та  я  нічим  не  ризикую,
бо  дід  загинув  за  народ
і  я  за  нього  теж  воюю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481259
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Макієвська

Пробите серце України….

Пробите  серце  України,  на  барикадах  ллється  кров,
Франківськ,  Тернопіль,  Львів  і  Київ  у  гніві,  у  вогні  палають,
А  Беркут  поливає  Майдан  смертельним  свинцем  знов  і  знов,
Падають  герої,  умирають,  душі  їх  увись  злітають...

За  Україну,  за  свободу,  за  волю,  за  кращу  долю,
Життя  покладено  на  алтар...Штурмують  гади  барикади,
Гіркі  сльози  течуть  рікою,  а  я  тільки  Бога  молю,
Щоб  зберіг  він  життя  молоде  від  свинцевої  канонади.

По  містам,  по  селам  бандити-тітушки    псами  блукають,
Палять    авто,  катують  людей,  розпинають  і  убивають,
Їм  влада  дозволяє...Повний"  беспрєдєл"...Душа  картає,
А  бандит  Яник,  душами  людськими,  як  фішками  все  грає...
 
Зупинись!  Кров  не  пий,  бо  й  так  нею  по  вінця  заливсь  старий,
На  тебе  чекає  Божа  кара,  бо  багато  накрав  добра,
Україну  розорив  ти  до  тла...Клянуть  тебе  матері,
Бо  не  прийшли  додому  живими  сини!  Ганьба  тобі,  ганьба!

18-19-20.02.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481238
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Мазур Наталя

Вдарили дзвони

Пам`яті  Небесної  Сотні,  
полеглої  19-20  лютого  2014р.  на  Майдані


Вдарили  дзвони!  Бентежно,  нервово,  розлого!
Вдарили  дзвони  у  болісно-лютий  набат.
Відзвук  сполоханим  птахом  полинув  до  Бога,
Криком  тривожним  наповнивши  душі  стократ.

Дзвони  все  били,  і  били  на  білій  дзвіниці.
Глух  паламар,  та  видзвонював  гучно,  як  міг.
Годі!  Отямтеся!  Кров  -  то  не  просто  водиця!
Дзвони,  немов  заклинанням,  благали  усіх.

...  В  тата  безсило  котилися  сльози  рікою,
В  грудях  у  матері  бився  розпачливий  крик:
"Сину  мій,  сину!  Синочку  єдиний!  Герою!
Ти  для  Вітчизни  і  матері  був  захисник..."

Дзвони  дзвеніли,  шаліли  від  крику  і  болю.
"Отче  Правдивий  Святий,  що  на  небі  єси,
Хай  буде  воля  Твоя,  -  пронеслось  над  юрбою,  -  
Боже,  почуй!  Збережи  нас,  помилуй,  спаси!"

22.04.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Дід Миколай

Лежить Вкраїна…

В  гаю  заплакала  калина,
А  сльози  котяться  сліпі.
Десь  відірвалась  пуповина,
Забрали  хмари  голубі.

Закрила  очі  парусина,
Не  видно  світла  у  вікні.
В  тупих  амбіціях  кретина,
Лежить  Вкраїна  у  труні.

Прийшла,  як  мор  лиха  година,
Ховалась  з  ночі  у  ярмі.
Й  замовкла  пісня  солов’їна,
З  пітьми  закована  в  ярмі.

Скорбить  за  нею  Україна,
В  зажурі  верби  і  дуби.
Голосять  діточки  й  дружина,  
Та  сива  матір  від  журби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481262
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Дід Миколай

Небесні душі (Реквієм) .

Небесні  Душі  над  Майданом,
Як  пташенятка  у  гаю.
Колишуть  Ангели  вігвамом,
Готують  місце  у  Раю.

Зустріли  груди  їх  жакани,
Застрялі  кулі  в  голові.
Та  не  убили  їх  Таргани,
Хоч,  як  топили  у  крові.

Від  крові  пінились  фонтани,
Упала  сотня    Вас  в  бою.
Завдав  глибокі  ворог  рани,
Та  ми  із  Вами,  тут  в  строю.

В  надіях  світяться  Екрани,
Гримить  у  Бога  на  горі.
То  вже  посипались  боввани,
Й  тікають  виплодки  –  щурі.

Розтали  вирієм  тумани,
«Вам  слава!»  -  тричі  бунтарі.
Достойним  лицарям  пошани,
Складають  Думи  Кобзарі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481165
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Олекса Удайко

ПЛИНЕ КАЧА*

http://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc

                 Гей,  пливе  кача  по  Тисині.                                    
                 …cам  не  знаю,  де  погину.  
                         (лемківьска  народна  пісня)                  

«Плине  кача  по  Тисині…»
   
Плине  човен  по  Тисині,
А  у  човні  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті…
Навспіл  кулею  пробиті.

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плине  човен  по  Майдану
До  високого  кургану…
Там  знайшли  собі  спочинок
Сині  оченьки  хлопчини…  

«Плине  кача  по  Тисині…»

У  високому  кургані
Вибрав  постіль  непогану…
Та  немає  в  ній  дівчини,
Лиш  закриті  очі  сині…

«Плине  кача  по  Тисині…»

Плинуть  труни  по  Вкраїні
А  у  трунах  очі  сині…
Очі  сині,  та  закриті,  
Навспіл  круками  побиті.  

«Плине  кача  по  Тисині…»

22.02.2014
___________
*Муз.  супровіт  -  Піккардійська  терція  (Львів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Володимир Шевчук

Небесна сотня


Для  зрадників  –  лиш  пекло  і  безодня,  
А  для  свобідних  –  небеса  і  Бог.  
Оплакує  майдан  небесну  сотню,  
Готуючись  до  нових  перемог.  
Загиблим  кричимо:  «Героям  слава!»,  
Хоча  вони  вже  чути  не  будуть.  
Закінчується  зекова  вистава,  
Йому  тепер  не  вижити,  мабуть.  
Не  забариться  перемога,  буде!  –  
І  не  кажіть,  що  хтось  дарма  поліг.  
Стріляв  скотина  снайпер  в  шию,  груди,  
Однак  душі  прострелити  не  зміг.  

22.02.2014  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата поступления 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014


Надія Таршин

Плач

Снайпер  цілився  у  шию,
Голову  і  груди  –
Убивали  цвіт  країни  
Нелюди  –  не  люди.

Полягли  наші  синочки,  -
Прапором  накрили…
Не  відкриють  ясні  очки  –
Ляжуть  у  могили.

Не  прийде  уже  додому
Синок  ясноокий  –  
Куля  ката  наздогнала
Гідних  і  високих.

Не  обніме  тата,  маму
І  не  усміхнеться,
Не  пригорне  і  кохану
До  юного  серця.

Найкрасивіші  душею
Йдуть  на  барикади,
Щоб  звільнити  свою  землю
Від  чорної  зради.

Вивільнити  Україну
Від  підлого  ката,
Що  довів  усіх  до  краю  –
Пішов  брат  на  брата.

Буде  кара  і  для  нього
І  людська  і  Божа!
Бо  розстріляних  дітей  –
Забути  не  зможем!

21.02.2014р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


kulbabka

Важка дорога до весни

Така  важка  дорога  до  весни,
Терпка  зима  фарбована  в  багряне...
Чи  згасне,  врешті,  полум'я  війни
І  чи  світанок  в  ніч  твою  загляне,
Народе  мій?  Під  вибухи  й  дими
Твоїх  синів,  загорнутих  у  стяги,
Запеленали  янголи  крильми.
Гірка  ціна  народної  звитяги...
І  прапори,  умочені  у  кров,
Вітри  холодні  шарпають,  мов  круки.
Голосять  дзвони  храмів  і  церков,
У  відчаї  здіймає  в  небо  руки
Твоя  Вітчизна:  Боже,  зупини
Оті  криваво-варварські  розправи!..
Така  важка  дорога  до  весни,
Такий  оскал  голодний  і  лукавий
Страшного  звіра!..  Скільки  ще  життів
Тобі  поставлять  на  жертовні  плити,
Щоб  ти,  потворо,  пив  і  сатанів,
Розсмакувавши  кров  синів  убитих?
Гряде  твій  час:  у  кузнях  душ  людських
Кують  мечі  від  Заходу  до  Сходу
І  не  врятують  ниці  байстрюки
Тебе  від  помсти  нашого  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Пам'яті Небесної сотні

Я  вчора  стала  старшою  за  осінь,
Коли  весна  забрала  молодих.
Ще  цвіт  не  облетів,  а  вже  покоси…
Жнива  криваві.  Поминальний  дим.

Брати  мої  загиблі,  голубочки!
Вам  кігті  вражі  обірвали  літ.
Вам  біль  пекельний  затуманив  очі.
Упало  небо  від  ридань  землі.

Посивіла  душа.  Палає  відчай.
Та  дух  жадає  помсти  за  братів!
Погасло  сонце.  Затремтіла  вічність.
Ростуть  сади  героїв  із  хрестів…

Страшна  зима  вмираючи,  голосить.
Багріє  кров  і  тане  чорний  сніг.
Я  вчора  стала  старшою  за  осінь,
Проснувшись  у  розстріляній  весні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480961
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Макієвська

ПРОРОЦТВО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕННИКА, ОТЦЯ ГЕРМАНА БУДЗІНСЬКОГО ЗРОБЛЕНЕ В ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО РЕФЕ

Ні,  ніхто  не  розуміє,  що  весь  світ,  а  особливо  Східна  Європа,  стоять  на  порозі  страшних,  кардинальних  змін,  як  це  було  на  початку  двадцятого  століття  перед  першою  світовою  війною.  Сьогодні  відбувся  народний  референдум  про  незалежність  України.  Є  величезна  ейфорія  в  народу  нашого,  який  350  років  стогнав  і  знищувався  в  московському  ярмі,  що  ми  на  кінець  станемо  вільними.  Люди  радіють  та  надіються,  що  все  зле  вже  позаду,  сподіваються  на  краще  життя,  на  гарне  майбутнє  для  себе  і  своїх  дітей.

Але  на  жаль  не  все  так  гарно  буде  в  України  та  українців  у  найближчих  чверть  віку.  Ще  мине  одне  покоління,  поки  Україна  отримає  свою  дійсну  незалежність,  бо  сьогоднішня  незалежність,  це  швидше  декларація,  ілюзія,  ніж  реальність  цього  історичного  факту.

Я  хочу  розказати  те,  що  чекає  на  наш  нарід  у  найближчих  чверть  віку:  Ейфорія  скоро  мине,  а  з  нею  повернеться  гірка  реальність:  люди  поведуться  на  заклики  фальшивих  пророків,  будуть  закриватися  заводи  і  фабрики,  розпочнуться  великі  звільнення  людей,  почне  рости  безробіття,  гроші  знеціняться  і  втратять  свою  вартість,  люди  почнуть  масово  виїжджати  за  кордон  на  заробітки,  як  це  і  було  колись.  Почнуться  нарікання  від  цих  самих  людей,  які  ще  вчора  раділи  незалежності,  то  тепер  вони  ж  будуть  на  цю  незалежність  страшенно  нарікати.  Так  буде  кілька  років.

По  цих  кількох  роках  життя  трохи  внормується  економічно,  але  почнуться  утиски  та  переслідування  політичні.  І  так  буде  тривати  13  років  аж  до  величезного  здвигу  людей  в  Києві,  який  буде  мирною  відповіддю  народу  на  дії  другого  керманича  України  посісти  владу  в  державі  пожиттєво.

Всього  за  чверть  століття  в  Україні  буде  п’ять  керманичів.  Чотири  керманичі  мужчини.  П’ятим  керманичем  України  буде  жінка,  яку  перед  тим  влада  буде  переслідувати  та  посадить  до  тюрми.  А  звільнить  її  з  тюрми  революційний  нарід.

Через  13  років  (2004)  прийде  до  влади  третій  керманич  України,  на  якого  всі  щирі  українці  будуть  покладати  величезні  надії.  Але  він  стане  дуже  гірким  розчаруванням  для  нашого  народу.  Замість  приступити  до  тяжкої  праці  та  реалізовувати  надії  народу,  він  буде  займатися  тільки  пустослів’ям,  самолюбуванням  та  нечесним  збагаченням.  Вся  його  каденція  при  владі  -  це  даремно  прогаяні  роки  життя  для  народу  нашого.

Бог  дасть  нам  шанс  через  13  років  на  нове  життя,  але  цей  Божий  шанс  Україна  змарнує.  Тоді  знову  в  народі  почне  рости  розпач  та  безнадія.  І  тоді  Бог  пошле  нам  страшну  кару,  до  влади  в  Україні  прийдуть  треті  совєти.  Це  буде  страшна  бандитська  орда.

-  Отче,  а  коли  це  станеться  ???

-  Це  станеться  через  15  років  після  мої  смерті!!!  (Отець  Герман  Будзінський  помер  в  січні  1995  року)

-  Отче,  чи  це  будуть  знову  комуністи???  (Комуністи  в  Україні,  в  грудні  1991  року  були  заборонені)

-  Ні,  це  не  будуть  комуністи.  Перші  совєти  прийшли  до  нас  у  1939  році,  другі  прийшли  в  1944  році,  а  треті  совєти  прийдуть  до  нас  через  15  років  по  моїй  смерті.  А  комуністи  тоді,  вже  будуть  діяти  легально  і  будуть  їхніми  союзниками.  Це  буде  така  собі  двоголова  диявольська  совєтсько-комуняцька  гідра.  Це  буде  нова  орда  на  Україну,  яка  схоче  перетворити  наш  нарід  на  своїх  рабів.

І  ця  диявольська  гідра  дірвавшись  легально  до  влади  розпочне  страшні  знущання  над  нашим  народом.  Невинних  людей  почнуть  тяжко  переслідувати,  патріотів  будуть  бити,  садити  до  тюрем,  навіть  вбивати.  В  людей  будуть  забирати  їх  майно,  над  ними  будуть  неймовірно  знущатися.  Плач  і  розпач  буде  панувати  на  всій  Україні,  бо  ці  бандити  будуть  скрізь:  в  міліції,  в  прокуратурі,  таємній  поліції,  судах,  державному  апараті.  Всюди  буде  страшна  корупція  і  несправедливість.  Всі  хто  зможе,  будуть  старатися  покинути  Україну.

Москва  ж  буде  всіляко  підтримувати  цю  совєтсько-комуняцьку  гідру  та  допомагати  їй  і  мстити  всім,  хто  схоче  допомогти  українцям,  бо  для  Московщини,  українці  ніде  не  зможуть  знайти  захисту  та  справедливості,  відродження  України  є  смертельно  небезпечним.

Як  покарання  полякам,  за  їх  тверду  і  послідовну  підтримку  українців  і  як  попередження  всім  іншим  народам  світу,  Москва  повторить  для  Варшави  другу  Катинь.  Це  станеться  через  70  років  після  першої  Катині.  (10  квітня  2010  року  літак  з  польською  урядовою  делегацією  на  чолі  з  Президентом  Лехом  Качинським,  яка  мала  намір  відвідати  Катинське  кладовище,  що  розташоване  під  Смоленськом,  зазнав  катастрофи  під  час  посадки,  -  загинули  всі,  хто  перебував  на  борту  літака)

Вождь  третіх  совєтів  буде  бандитом  і  не  маючи  ніяких  національних  традицій  та  виховання  почне  насаджувати  в  Україні  найгірші  совєтські  порядки  колишньої  імперії.  Тоді  настануть  другі  Крути,  після  яких  відбудеться  другий  великий  здвиг  народу.  Це  буде  перше  повстання  проти  третіх  совєтів,  яке  буде  жорстоко  подавлене  диявольською  владою.

Московщина  за  допомогою  третіх  совєтів  буде  старалася  втягнути  Україну  в  нову  імперію.  Але  вкінці,  даремні  будуть  всі  її  зусилля,  їй  цього  не  вдасться  зробити  і  за  це  вона  буде  покарана  Богом.Розпочнуться  переслідування  та  репресії  проти  всіх  українських  патріотів.  Настануть  нові  сталінські  часи.  Новітнім  енкаведистам  буде  дозволено  все.  Для  них  не  буде  існувати  ані  Бога,  ані  закону,  ані  моралі.

Але  не  треба  боятися,  бо  це  триватиме  дуже  недовго.  Зло  ніколи  не  переможе  добро.  Бог  змилосердиться  над  Україною  і  вождя  третіх  совєтів  вб”ють.  Він  не  добуде  своєї  каденції.  Весь  цей  кровавий  та  жорстокий  період  буде  дуже  короткий  і  закінчиться  другим  великим  народним  повстанням.

Цим  другим  повстанням,  цей  диявольський  совєтсько-комуняцький  режим  буде  зметений  з  лиця  землі.  Настане  друга  українська  Коліївщина.  Лють  людей  буде  така  страшна,  що  третіх  совєтів  і  комуністів  будуть  лапати  на  вулицях  і  вбивати  без  суду  і  слідства.  І  цю  помсту  народу  нашого  ніхто  не  зможе  зупинити,  бо  злочини  які  зроблять  треті  совєти  і  комуністи  проти  України  та  народу,  будуть  такі  самі  страшні,  як  сталінські.  Обидві  банди,  третіх  совєтів  і  комуністів,  будуть  заборонені  та  розпущені,  а  проти  них  буде  організований  та  проведений  новий  Нюрнберг.  Міжнародний  судовий  процес,  аналогічний  нюрнберзькому  трибуналу.

Все  їхнє  майно  та  гроші  награбовані  в  України  та  українців  будуть  конфісковані,  а  ті  треті  совєти  і  комуністи,  що  лишаться  живі,  будуть  покарані  тюрмою.  Отоді  тільки,  народиться  дійсно  незалежна  Україна!

-  Отче,  а  коли  це  все  станеться???

-  Це  станеться  між  річницею  незалежності  та  річницею  народження  Тараса  Шевченка.  Його  ж  не  даремно  називають  Пророком  в  нашому  народі.  Ці  обидві  дати  мають  для  нас  великий  сакральний  зміст.  Шевченко  ж,  подіями  минулого  описував  наше  майбутнє.  Тільки  це  розуміти  треба,  як  і  Біблію.  Тому  його  так  ненавидять  вороги  України.

Після  цього,  як  Україну  очолить  жінка,  яка  вийде  з  тюрми,  на  Україну  чекає  дуже  скорий  розвиток  та  велике  майбутнє.  Від  сьогодні,  через  35  років  Україна  стане  однією  з  найсильніших  держав  світу.  Такою,  як  зараз  є  Америка.

А  на  Московщину  впаде  кара  Божа  за  всі  знущання,  які  вона  зробила  Україні  впродовж  350  років  та  іншим  народам.  Московщину  чекає  розпад  та  повний  занепад.  З  Володимира  почалося  і  на  Володимирі  закінчиться.  Така  воля  Божа.

-  Отче,  а  коли  це  буде  ???

-  Це  станеться  через  століття  після  большевицького  перевороту.

-  Отче,  а  чи  можна  щось  змінити???

-  Що  написано  на  небесах,  людина  змінити  не  може,  але  все  є  в  руках  Божих  і  на  нього  в  нас  вся  надія.  Ми  українці,  повинні  гідно  перейти  цю  страшну  сторінку  своєї  історії,  завжди  пам’ятати  це,  та  мати,  як  урок  на  майбутнє,  щоб  це  зло  диявольське  більше  ніколи  не  повторилося  на  нашій  землі.  Свободи  без  боротьби  не  буває,  але  з  нами  Бог.  А  якщо  з  нами  Бог,  то  хто  ж  тоді  проти  нас???

P.S.  Отець  Герман  Будзінський  (  р.н.  1905  –  р.с.  1995  )  -  монах-студит,  греко-католицький  священик,  який  пройшов  понад  20  років  тюрем  та  сталінських  концтаборів.


http://cerkva.horodok.lviv.ua/uncategorized/prorotstvo-hreko-katolytskoho-svyaschennyka-ottsya-hermana-budzinskoho-zroblene-v-den-ukrajinskoho-referendumu-roku-bozhoho-1991.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480986
дата поступления 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014


kulbabka

Твоє знамено

Твоє  знамено  кров'ю  і  вогнем
Освячене  на  барикадах  бою.
Коли  війна  покличе  за  собою,
Цей  біль  тебе  ніяк  не  омине.

Тут  кожна  смерть  і  рана,  і  сльоза
Твого  душею  зрідненого  брата    
Волатиме  повстати  проти  ката,
Що  твій  народ  калічив  і  терзав.

Твоє  перо  загостриться,  як  меч,
А  серце  загартується  металом
І  злість  на  очі  упаде  забралом
У  полум'ї  кривавих  ворожнеч!..

У  боротьбі  нерівній  і  важкій
Ти  станеш  вірним  воїном,  поете!
Там,  де  плекались  оди  і  сонети,
В  кипінні  спалахне  жорстокий  бій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Кривавий вирій

У  череві  зими  лютує  спека,
На  вістрі  смерті  запеклось  життя.
І  душі  воїв,  як  німі  лелеки,
Із  вирію  кривавого  летять…

А  з  ними  розлились  по  Україні
Пекельні  ріки  горя  і  ридань.
У  чому,  Боже,  твої  діти  винні?
За  що  крає  їх  лиха  орда?

Тепер  у  них  зосталась  лиш  свобода,
Така  жадана  і  така  гірка…
Крізь  чорний  дим  криваві  зерна  сходять,
Щоб  виростити  помсту  на  гілках,

Щоб  у  вогні  повстання  освятити!
Що  діється  за  правду  –  то  не  гріх.
Полеглі  за  Вітчизну  –  не  убиті,
Вони  –  безсмертні  у  серцях  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480598
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 20.02.2014


Юхниця Євген

дітей народжують батьки, щоб хтось їх…?

жалобний  плач

Невже  дітей  народжують  батьки,
Щоб  хтось  їх  кликав  вмерти  і  вбивав?
У  океан  -  біжать  одні  струмки,
В  провалля  –  інші,  в  котлован.
Так  було  і  до  нас,  віки.

Інфекціям,  їм  ба́йдуже  –  на  кого
Кидати  свій  смертельний  нищехват.
Ми  виростили    вбивчих,    «янголят»
Смертельним  підбадьором:  «  В  перемогу!..»
Всі  ми  -  і  винні!  І  пасивні,    і  -  «з  щенят».

19.02.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480454
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Олекса Удайко

АРМАГЕДОН 21 СТОЛІТТЯ

[b][i][i]Немає  слів,  щоб  вилити  відразу
Свій  гнів!..  На  дру́зки  серце  розрива!
Не  те,  щоб  глум,  не  те,  щоби  образа  –
Залиті  кров’ю  бруки  і  трава!

І  це  –  у  нас?!..  У  нашому  столітті?!
У  наш  космічний  21-й  вік?!!!  
Як  ти  посмів?!  У  тебе  кров  –  по  лікті!..
Ти  –  вовк  тамбовський,  а  не  чоловік?!

…Нам  би  усім  тихесенько…  в  Європу,
Додому  йти,  де  світ  –  квітучий  сад…
А  ти,  плебей,  лизнув  сатрапу  жопу  –
Й  підносиш  свій,  немов  повія,  зад!!!

Помі́сть  того́,  щоб  слугувать  народу,
Що  жне  хліба́  від  Сяну  і  по  Дон,
Пігмеям  з  «неділимої»  в  угоду
Кривавий  влаштував  Армагедон!

Не  тіш  себе  –  суворої    розплати
Тобі  не  обминуть,  не  обійти!..
Ти  кинув  нас  в  горнило  супостата!
Гряде  і  гнів…  і  праведні  суди![/i][/i]

19.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


Дід Миколай

Я стоятиму…

Я  стоятиму  тут  до  загину,
Де  за  совість,  за  гідність  і  честь,
Гинуть  воїни  за    Україну,
І  за  неї  ідуть  до  небес.

Не  побачать  круки  мою  спину,
Я  не  вхожий  до  них  на  поклін.
Духом  Предків  ізвідти  прилину,
Щоб  підняти  байдужих  з  колін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480467
дата поступления 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014


kulbabka

У купелі чуттєвої краси…

У  купелі  чуттєвої  краси,
У  сповитку́  карпатської  природи,
Де  музикою  ллються  голоси,
Даруючи  блаженство  насолоди...

Де  ніжно  доторкає,  ніби  струн,
Вербових  віт,  розпатланих  водою,
Гірський  вітрисько,  мрійник  і  пустун...
Де  свіжі  ранки  пахнуть  чередою,

Янтарним  пивом,  теплим  молоком
І  скошеною  пряною  травою,
Гарячим  хлібом,  медом,  тютюном,
Розніженою  в  росах  ковилою.

Тут  краєвиди,  ніби  вишиття,
А  шепіт  лісу  чистий,  як  молитва,  
Він  береже    минулі  дні  звитяг
Мого  народу  у  завзятих  битвах.

Тут  поєднались  велич  і  любов,
Краса  чуттєва  і  готичні  скелі,
Старі  обряди  й  сила  молитов,
Невтомна  праця  і  пісні  веселі.

Тендітні  квіти  й  височінь  дерев,
Минуле  й  суще  у  корінні  роду.
Ніхто  цей  рай  земний  не  одбере
В  мого  одвіку  вільного  народу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480299
дата поступления 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


MERSEDES

Заплутався вітер в твоєму волоссі…

Заплутався  вітер  в  твоєму  волоссі
І  так  по  дитячому  ніжно  обняв.
Розсипались  маки  у  жовтім  колоссі,
Ромашки  ховались  в  лугах  серед  трав.

В  блакитному  небі  з'явились  хмарини,
Впліталися  промені  сонця  у  них.
Упали  на  землю  з  роси  бісерини,
Почувся  здалека  закоханих  сміх...

Так  ніжно  і  мило  тримались  за  руки,
Стежиною  щастя  ішли  навпростець.
Сопілки  мелодії  ніжнії  звуки,
Розносив  по  полю  легкий  вітерець...

В  очах  волошкових  купалась  веселка,
Топились  крутії  у  них  береги.
Озвалась  в  високій  траві  перепілка
І  звуки  її  полились  навкруги...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480286
дата поступления 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Любов Ігнатова

Не перекреслюй розчерком пера …

Не  перекреслюй  розчерком  пера,
Все  те,  що  ще  в  тобі  пульсує...
Ти  знаєш,  як  це  жити  всує,
Коли  минуле  -  то  діра?  ..

Не  перекреслюй  розчерком  пера  ...

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам
З  німим  питанням  у  долоні?
Чи  відчував,  як  стука  в  скроні
Невіра  сказаним  словам?  ..

Чи  ти  колись  лишався  сам  на  сам  ...

Запеклий  бій..де  чорно-білий  ти...
Мат  королю  -  твоя  поразка  ...
І  тільки  серце  -то  підказка,
Де  світло  для  душі  знайти  ...

Запеклий  бій  ...де  чорно-білий  -  ти...

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар...
Трикрапка  ночі  не  бентежить...
Скупа  сльоза  -то  мозку  нежить  ...
Надія  сходить  поміж  хмар!

Зустрінь  хоч  раз  світання  без  примар  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата поступления 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014


Таня Кириленко

Просто схожа на мене

Просто  схожа  на  мене,  але  таки  не  я,
Що  ті  очі,  чи  губи,  як  серце  у  неї  інше?
Трохи  схожа  на  мене,  і  вже  цілком  твоя.
Не  така.  Хоч,  можливо,  за  мене  нічим  не  гірша...

Просто  спокій,  і  затишок  просто,  але  не  вогонь,
Чи  так  само  на  неї  ти  дивишся  як  на  мене?
Чи  так  само  вбираєш  тепло,  як  з  моїх  долонь,
І  знаходиш  в  очах  щось  і  досі  тобі  незбагненне?

Та  все  буде,  як  є.  Я  у  серці  твоїм  зали́шусь.
Що  казати  тепер,  запізнившись  на  півжиття,
Вже  не  варто  шукати  чому  саме  так  все  вийшло.
Просто  схожа  на  мене  з  тобою.  Шкода́,  що  не  я...

15.02.2014            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479942
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 17.02.2014


Любов Ігнатова

Гайнемо в зиму

А  давай  осідлаємо  коней  -
І  у  срібнозасніжену  зиму
УвірвЕмось,  як  вітер,  зрозгону,
Простодушно,  без  масок  і  гриму!  ...

З-під  копит  вибиваючи  скалки
Усього,  що  на  душах  намерзло...
В  первозданному  стані  русалки
Все  минуле  й  майбутнє  щоб  щезло  ...

І  донЕсхочу,  як  малі  діти,
Ми  всотАємо  радість  у  себе,
Будем  сніжкам  -бурулькам  радіти,
Обіймаючи  крилами  небо  ...

А  як  сутінки  місячним  сяйвом
Келих  ночі  наповнять  по  вінця,
Ми  слова  всі  відкинемо  зайві,
І  у  ватру  підкинем  полінця  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479835
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


kulbabka

Посмішка весни

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Привітне,  ніжне  і  сором'язливе!
І  райдуги  барвисті  переливи
Замерехтять  в  топазових  очах.

Підсніжників  шовкові  пелюстки
Проріжуться,  мов  зубики  в  малечі,
І  килимки  засніжені  овечі,
Обіднє  сонце  пустить  на  нитки,

Що  по  вологих  пагорбах  крутих
Задріботять  співучими  струмками.
Хапайся,  наче  дерево,  руками
За  хмаровиння  біле  і  лети!

Хай  об  небесно-про́ліскову  гладь
Твої  долоні  б'ються,  наче  весла,
І  веселкові  теплі  перевесла,
Як  віадуки,  в  небі  мерехтять.  

Вона  тобі  всміхнеться,  мов  дівча  -
Таке  грайливе  і  блакитнооке!
І  на  собі  її  відчує  кроки
Твоя  ще  сонна  втомлена  душа.

І  ти  до  неї  ніжно  усміхнись,
Промов  щось  тепле,  світле  і  привітне,
І  день  тобі  мімозою  розквітне,
І  подихом  сп'янить  небесна  вись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата поступления 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014


Маленька поетеса

Написав один російський журналіст…

Написав  один  російський  журналіст:
"Многие  сегодня  задают  вопрос,
почему  не  могут  москвичи  сойтись,
как  сошелся  на  Майдане  малорос?

Много  ль  флагов  видели  своей  страны,
что  с  машин  свисают  и  торчат  с  домов?
Ну  а  были  бы  друг  к  другу  столь  нежны?
Написали  бы  тогда  столько  стихов?

Мы  скорее  слово  из  тёх  букв,  чем  флаг,
нарисуем  на  скрасне́вшихся  щеках.
Не  откажемся  же  мы  от  сотни  благ,
чтобы  выйти  во  столицу  сквозь  свой  страх!

А  вы  видели,  как  гимн  поют  в  метро?
Тысяч  десять  человек,  иль  пятьдесят!
Раз  четыре  в  год,  по  телеку  порой,
поют  в  нас...  И  то  -  блаже́нного  взбесят!

В  Украине  нация  -  все  на  Майдан!
Дети,  старики,  студенты,  школьники...
В  Украине  нация  вольных  славян,
и  одной  идеи  все  сторонники!"

Так  чому,  скажи  мені,  народе  мій,
ти  пасивно  так  за  всім  спостеріга?
Зрозумій  лиш,  мій  народе,  зрозумій,
ця  держава  -  не  багатих,  а  твоя.

Горе  з  тим  Союзом  і  Європою!
Тут  уже  нам  не  куди  податись,
а  якими  всенародними  галопами
йди  вперед:  не  впасти  і  не  здатись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479652
дата поступления 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Таня Кириленко

На грані вибуху

Все  завмерло  на  грані  вибуху,
В  нашім  фільмі  незіграний  дубль.
Ти  мене  приголомшив  вироком.
Я  сказала  тоді:  "Просто  будь..."

Ми  застигли  на  піку  звершення.
І  у  дію  не  склались  думки.
Та  усе  мусить  мати  завершення
Через  дні,  місяці,  чи  й  роки.

Мов  скульптури  з  чудними  позами,
Зачаїлись  чуття  й  думки,
Але  маг,  що  керує  грозами,
Їх  розбудить  лиш  рухом  руки.

І  тоді  нам  не  буде  заздрощів:
Бо  усе  полетить  шкереберть.
Бо  ми  є  лиш  на  грані  крайнощів:
То  порожні,  то  повні  вщерть.

Я  хотіла  б  тобі  повірити,
Що  тоді  все  зробили  правильно.
Але  скільки  часу  відміряти,
Щоб  не  віяло  звідти  печалями?

І  чи  можна  в  байдужість  з'їхати,
З  точки,  де  все  на  грані  вибуху,
І  безглуздими  тішитись  втіхами,
Примирившись  з  жорстоким  вироком?

14.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479536
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Радченко

Вулиця мого дитинства

Вулиця  мого  дитинства...
Я  для  неї  вже  чужа  -
Тут  немає  мені  місця,
Аж  болить-щемить  душа!

У  хатАх  мені  знайомих
Незнайомий  люд  живе,
Декілька  садиб  бездомних...
Біль  торкає  за  живе.

А  колись,  ще  мама  з  татом
Сильні  й  молоді  були,
Будували  нову  хату  -
Їм  ділянку  тут  дали.

Нова  вулиця,  Крилова,
Молоді  шумлять  садки,
Недалеко  наша  школа,
Чути  потягів  гудки.

Дітвора  у  кожній  хаті,
Зараз  це,  як  дивина.
А  роки  легкі,  крилаті  -
На  порозі  вже  зима.

Йду  по  вулиці...  Чужа  я...
Слова  нікому  сказать.
Пам"ять  знов  мене  питає:
"Що  ти  хочеш  ще  згадать?".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479529
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Олександр ПЕЧОРА

Ти нічого мене не питай…

*      *      *  

Ти  нічого  мене  не  питай.
На  бажання  геть  всі  твої  згоден.
Океан  чи  ковточок  свободи  –
все  бери,  все,  що  хочеш  –  віддай.

І  злітай,  і  в  безодню  впади.
До  безтями  кохай  –  окриляйся.
І  собою  щомиті  лишайся,
будь  моєю  на  всенькі  лади.

Віддаю  все,  що  в  серці  ховав.
Нашу  пісню  співати  не  пізно.
Ти  така  несподівана,  різна,
неповторна…  і  зайві  слова.


(Це  ще  "начерк")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479525
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 15.02.2014


Мазур Наталя

Останній дзвінок

Пам`яті  поета  Миколи  Петровича  Верещаки
(24.12.1938  -  12.02.2012)
Сторінка  на  сайті:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645

Він  подзвонив:"Прощаюся,  Наталю!
На  світі  жити  вже  мені  не  сила.
Хвороба  й  старість,  видно,  підкосила,
Та  Вам  іще  сказати  дешо  маю.

Пишіть  вірші,  творіть  на  радість  людям..."
Я  перебила:"Ні!  Не  може  бути!!!"
Та  жаль  і  біль,  сильніше  від  отрути,
Скував  слова,  і  крик  застиг  у  грудях.

Його  не  стало  пару  днів  по  тому...
Як  тяжко  номер  видаляти  з  телефону...

2012  -  12.02.2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479330
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


MERSEDES

Зелений сад нам казкою віддасться…

Прийду  туди  де  тихо  плеще  плесо,
Де  сонце  зустрічає  ясний  день.
Веселки  кольорове  перевесло
І  солов'їв  мелодії  пісень...

Порину  у  природу  з  головою,
В  палітрі  фарб  хай  оживає  світ.
Омиюсь  прохолодною  росою,
Який  яскравий,  ніжний  колорит...

Стежиною  піду  у  сад  зелений,
Медових  яблук  в  кошик  наберу.
Послухаю  про  що  шепочуть  клени,
До  тебе  пригорнусь,  бо  так  люблю...

В  обійми  загорнутись...  таке  щастя
І  рай  такий  маленький  на  землі.
Зелений  сад  нам  казкою  віддасться,
А  ми  гарячі  почуття  свої...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479281
дата поступления 13.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Надія Таршин

Все буває…


 Бувають  і  муки,  бувають  і  болі,
 Буває  і  доля,  як  у  тополі,
 І  гне  в  усі  боки,  і  віття  ламає,
 І  встояти  як,  я  буває  -  не  знаю.

 І  все  ж  я  щаслива,  що  просто  живу,
 І  сонечко  бачу,  і  небо,  траву,
 Що  Бог  дає  силу  для  праці  важкої,
 І  мудрість  дає  -  у  житті  як  устоять.

 Що  серце  не  журиться  –  пісню  співає,
 Онук  мій  на  втіху  мені  підростає,
 Що  пишуться  вірші  і  діти  шанують,  
 Що  чую  я  друзів  і  вони  мене  чують.

 2012р.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479040
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Дід Миколай

Майданом розливалось.

Зайшла  Панянка  й  сутність  заніміла,
Лебідка  в  сяйві  сонячнім  пливла.
В  руках  Веснянки  диво  пломеніло,
Букетик  квітів  з  Криму  привезла.

Завмерло  все  ні  шороху  ні  згуку,
Поділись  десь  тривоги  й  голоси.
Зібравши  харч  зневіру  і  полуку,
Буденність  бігла  в  вікна  навскоси.

Усмішка  мила  жаром  струменіла,
Букетик  білий  матово  горів.
Сердечко  в  грудях  щемко  так  тремтіло...
Красу  Всевишній  подихом  творив!

В  її  руках  підсніжники  з  Гурзуфа,
Принесла  нам  в  веснянім  відерці.  
Зігріла  їх  вчорашня  завірюха,
Купав  уранці  Сніжень  в  молоці.

Моїй  Вкраїні  Сяєво  всміхалось,
Благословенням  повнило  прохід.                                          
Проміння  вслід  Майданом  розливалось,
У    благодаті  матових  флюїд.                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479319
дата поступления 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014


Олекса Удайко

МИРНО У ЧОВНІ ПЛИВІТЬ, УКРАЇНЦІ!

Не  розхитуйте  човна,  брати-українці  –  
У  ньому  пливти  нам  до  нових  висот!
Скажіть  це  і  мужу,  й  вибагливій  жінці
І  встаньте  пліч-о-пліч  за  власний  народ!

Нема  чого  нам  тут  в  країні  ділити:
І  Північ,  і  Південь,  і  Захід,  і  Схід!..
Бо  маємо  всі  ми  єдину  колиску,
В  ній  Богом  був  створений  аріїв  світ.  

А  ті,  хто  розхитують,  –  наші  чужинці...
Нема  для  них  місця  на  нашій  землі!
То  ж  мирно  у  човні  пливіть,  українці  –
І  Бог  нам  покаже  дорогу  в  імлі!

А  вам,  всі  розкольники  і  федерасти,
Заявим  упевнено:  нас  не  діліть!
Бо  виметем  вас  як  непотріб!..  І  баста  –  
Очистим  Вкраїну  від  нечисті  вмить!

В  історію  канули  вже  ПІСУАРи  –  
У  їхніх  вождів  горезвісна  судьба...
Вояк  українець  –  муштрований  арій!
То  ж  не  допоможуть  вам  кий,  і  мольба!

13.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479131
дата поступления 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014


Надія Таршин

Ми по обидва боки барикад…

Ми  по  обидва  боки  барикад.
І  мені    гірко,  боляче  за  тебе.
Моє  життя  не  райський  диво-сад,
А  тобі  що  –  падає  манна  з  неба?

Чому  тремтиш  осиковим  листком?
Виконуєш  негідні  забаганки
Цих  холуїв,  що  узяли  «райком»
І  хмарою  закрили  нам  світанки.

Вірніше,  не  взяли,  а  були  там  –
Райкомівські  нікуди  не  дівались…
Ганьба  двадцятилітня  наша,  срам,
Під  владу  кожну  вправно  лицювались.

Тебе  женуть  і  ти  ідеш  –  рабиня,
Охороняти  їх  адмінресурс…
Ти  у  своїй  родині  –  берегиня,
Який  для  неї  вималюєш  курс?

За  все  прийдеться  звітувати  небу
І  за  свої  діяння  і  слова.
Почує,  з  часом,  що  онук  від  тебе,
Як  запитає  –  де  тоді  була?

09.02.2014р.    Надія  Таршин


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478579
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Олекса Удайко

ЙДУ Я ДО МАЙДАНУ

[i][/i][b][/b][b][i]Йду  я  до  Майдану  –  назустріч  зорі…
Там  Вкраїни  серце,  там  богатирі…
Там  куються  долі!..  В  них  найвища  суть  –  
Прокладають  хлопці  у  Європу  путь…
Жарко  на  Грушевській:*  вогнемовний  герць
ЗаБулатив  сталі  небайдужих  серць!
Та  ворожі  дула  пробують  на  зуб
Леговані  се́рця  і  козацький  чуб.

         П  р  и  с  п  і  в:
                   
         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  

«Згинуть  воріженьки»  –  як  роса,  як  сон  –  
Втілять  нашу  мрію  вої  без  погон!..
На́рід  український  факел  запалив,
Не  згасить  вже  світла  і  мільярдом  злив!
Понесуть  народи  світло  у  майбуть  
Й  виберуть  для  долі  праведную  путь  –  
Скинуть  всіх  тиранів  раз  і  на  віки́!

…І  сплетуть  майданам  ла́врові  вінки!
               
         П  р  и  с  п  і  в:

         Йду  я  до  Майдану…  Стрічка  майорить…
         Стрічка  синьо-жовта  –  кольорова  мить!
         А  в  душі  –  трембіти:  наш  співочий  край!
         Вже  гряде  побіда!  Грай,  трембіто,  грай!  [/b][/i]
_____________
*Мова  йде  про  відомі  події  на  вул.  Грушевського  (у  Києві).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Дід Миколай

Київський Майдан.

Випливає  гідність    із  пітьми,
Наче  йду  у  церкву  на  причастя.
Тут  широко  дихаю  грудьми,
Спалахом  довершеного  щастя.

У  корінні  поросль  молода,  
Одягла  вже  паростки  у  лати.
Із  бетону  велич  пророста,
Обізвалась  в  правнуках  Аратти.

Під  дикунські  оргії  мерця,
Під  потуги  ворога  безсилі.
Вже  веде  початок  до  кінця,
Забива  гвіздок  йому  в  могилі.

Добігає  в  сутінки  зима,
Замітає  хмари  опостилі.
На  Майдані  сонячно  весна,
Рве  в  путині  орди  знахабнілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478689
дата поступления 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014


MERSEDES

Щастя…

Заблукало  щастя  в  сніжній  хуртовині,
Незнайти  дороги,  стежки  замело...
Падають  сніжинки,  та  вони  не  винні,
Холодно  у  серці  і  душі  було.

Заіскриться  щастя  вранці  від  морозу,
Полетить  у  небо,  в  голубу  блакить.
І  впадуть  на  руки  краплі  наче  сльози,
Буде  незабутня  ця  єдина  мить...

А  як  зійде  сонце,  променем  зігріє,
Доторкнеться  ніжно  і  віддасть  тепло.
Щастя  на  порозі  і  збулися  мрії,
То  його  кохання  справжнє  привело...

За  вікном  хурделі  зазирають  в  шибку,
Загорнулось  поле  у  білий  сувій.
У  кімнаті  ж  тепло,  ніжно  грає  скрипка,
Визирає  щастя  з  під  пухнастих  вій...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478986
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014


kulbabka

Кутайся, дівчинко…

Кутайся,  дівчинко,  кутайся,
знову  зима...
Сни  посіріли,  мов  кадри
старі  монохромні.
Сивого  озера  гусне
вершкова  кайма
тріщинки  ниють,  неначе
судини  судомні.

Кутайся,  дівчинко,  чуєш,
у  пору  застуд
вижени  протяг  з  душі
і  дражливі  озноби.
Просто  звикай,  що  життя  -
не  завжди  Голлівуд,
може  колись  пощастить
із  десятої  спроби.

День  завесніє  і  променя
скальпель  тонкий
лід  розітне  і  ростки
проберуться  назовні...
Кров  забурлить,  як  весняні
прудкі  потічки,
тепла  блакить  пробіжиться  
по  вижухлій  вовні.

Все  в  тебе  буде:  і  мрій
неземних  вітражі,
сяйво  з-під  вій  і  хмарини
пухкі  під  ногами!
Тільки  не  стій,  не  тремти,
як  листок,  на  межі!..
Кутайся,  дівчинко,  небо
вагітне  снігами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Любов Ігнатова

Не дивись в моï очі . .

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  ранкову  росу  ...
Моє  серце  до  крайнощів  схильне  -
Я  цей  хрест  свій  крізь  роки  несу  ...

Не  вдивляйся  ...Там  плаче  дощами
Листопадовий  крик  журавля  ...
Я  навмисно  лишаю  між  нами  
Непорушений  кроками  шлях  ...

Я  так  довго  ховала  від  тебе
Тихий  шепіт  незронених  слів  ...
Не  вдивляйся  так  пильно...не  треба
Проникати  у  тайну  вітрів  ...

Не  дивись  в  моï  очі  так  пильно,
Не  шукай  в  них  зображень  чужих  ...
Недовіра  морозить  могильно
Кожен  видих  і  кожен  твій  вдих  ...

На  півкроку  залишилось  стежки,
На  півмріï  залишилось  днів  ...
Не  вдивляйся  в  лякливу  мережку,
Якщо  більшого  щастя  хотів  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата поступления 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014


Маленька поетеса

Україна жива!

Ти  горіла  в  огні,
Ти  палала  у  самому  центрі  подій.
Війни,  голод,  репресії,  страх  –  
Все  було.
Сині  очі  твої,
Золотавих  пшениць  безокра́йя  полів
Пронесла  доля  крізь  сивий  час
Всім  на  зло.
Нездоланна  краса,
Мужня  воля  і  мудрість  твоїх  поколінь,
Соловейковий  голос  співа  –
Це  все  ти.
І  якби  хтось  сказав,
Що  стоїш  на  колінах  пред  світом,  як  тінь,
Що  ця  вся  благодать  не  твоя,
А  лиш  сни,
То  тоді  б  розійшлись
Громови́ці  у  небі,  гуділа  б  земля
І  світлиці  метали  огнем  -
Все  б  було.
Бо  брехлива  ця  мисль,
Що  так  часто  ввижається  злим  ворогам.
Україна  жива  і  живе
На  добро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478284
дата поступления 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014


Маленька поетеса

А давайте заспіваєм гімн на всю країну!

А  давайте  заспіваєм  гімн  на  всю  країну!
Щоб  від  Сяну  і  до  Дону  чулась  солов'їна,
Щоби  дід-Дніпро  із  нами  заревів  крислато,
Щоб  співало  все  сімейство:  діти,  мами,  тата,
Зашуміли  щоб  степи  всі,  і  ліси,  і  гори,
Чорне  море  і  Азовське,  простір  неозорий.

Якби,  браття,  заспівали  б  ми  на  всю  країну,
То,  напевне,  всі  зажили  б  рани  і  руїни,
То  всміхнулися  би  з  неба  янголи-вкраїнці,
То  приснився  би  син  вби́тий  всироті́лій  жінці.
І  тоді  сказав  би  Боже,  що  вже  нам  доволі
Всипалось  біди  і  горя.  Та  й  пошле  нам  долі.

І  якщо  ми,  українці,  заспіваєм  дружно,
Може  бути,  схаменеться,  чорт  той  осору́жний.
Та  що  "може  бути"  ...  Буде!  Буде,  браття,  воля!
Стане  знову  з  дуба  хлопець,  дівчина  -  з  тополі,
Зашумлять  гаї  безкаї,  захлюпоче  річка
І  засвітять  в  храмі  Божім  міліони  свічок!

Станем  єдно,  заспіваєм,  не  дамо  нікому
В  ріднім  краї  панувати,  чу́ждому  і  злому.
За  свободу  нашу,  браття,  віддамо  ми  душу,
І  свої  права  нікому  не  дамо  порушить.
Заспіваємо  ж,  рідненькі,  за  вербу  й  калину,
Щиро,  вірно,  вічно,  вільно,  на  усю  Вкраїну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478215
дата поступления 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014


kulbabka

Твої сліди затягує спориш…

Твої  сліди  затягує  спориш,
Терпких  думок  насіялось,  як  маку.
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Невтішне  серце  проситься  в  атаку.

Воно  не  знає  милості  й  жалю,
Воно  й  себе  шматує  до  нестями!..
Чи  ще  люблю?  -  спитаєш.-  Так,  люблю,
Та  що  усе  це  змінить  поміж  нами?

Чи  сколихне    холодну  сиву  тиш,
Чи  прорідить  цю  те́мінь  карооку?
Коли  в  мій  бік  піввічності  мовчиш,
Коли  в  мій  бік  не  робиш  і  півкроку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Маленька поетеса

Зупинка під назвою "Лютий"

З  туману  вигля́дає  синій  трамвай  -
Зупинка  під  назвою  "Лютий".
Над  брудно  пробіленим  містом  літай
І  чуй,  як  калатає  в  грудях.

На  площі  театру  захмарено  спить
Актор  другорядної  ролі.
Поштар,  заблукавши,  печально  сидить
Й  вартує  чужі  бандеролі.

По  вулицях  чорних  блукає  дівча,
Заморене  і  одиноке.
Горить-догорає  ліхтарна  свіча
І  жмурить  натруджене  око.

Гойдається  в  ритми  проїжджений  міст,
І  острів  на  річці  ликує.
Говорить  з  котом  молодий  журналіст,
А  той  його  ніби  не  чує.

Десь  дригає  струни  гітарний  співак,
І  вештають  площею  люди.
Спиняється  синій  трамвайний  хробак  -
Зупинка  під  назвою  "Лютий".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477964
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Ми - не боги…

Як  жаль,  що  ми  з  тобою  не  боги,
Лише  актори  на  підмостках  слова!
Ні  листям  лавру,  ні  жалем  терновим
Взаємні  не  окупляться  борги.

Ніколи  не  втамується  земним
Жага  причастя  словом  і  нектаром.
О  вічносте,  –  невидимий  олтарю!
Солодший  меду  твій  жертовний  дим…

Проходять  дні  –  фантоми  без  імен.
Кохання,  мов  руїни  Колізею,  –
Ні  мертве,  ні  живе.  Струну  Орфея
В  душі  рубає  невблаганний  меч.

І  стигне  біль  у  серці  янтарем,
Фальшує  вітер  піднебесні  ноти.
Ми,  як  боги,  пізнаємо  висОти,
 Не  спивши  тілом  із  хмільних  джерел…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477899
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014


Любов Іванова

Правда, трудное слово - Прости

 П/еревернем  страничку...  и  забудем,
Р/адиограммы  в  прошлое    не  шлют.
А/  вдруг...  а  вдруг  переплетенье  судеб,
В/ернет  надежду  на  былой  уют.
Д/а  что  гадать?Пусть  будет  все,  как  будет
А/жиотаж  ...  он  не  помощник  нам,

Т/ахикардийно    сердце  словно  бубен,
Р/азбушевалось...  рвется  пополам...
У/  извинений  столько  разных  красок,
Д/аже  у  радуг  столь  не  может  быть.
Н/о  рисовать  ...  ох  как  не  просто  часом
О/бид  моря  не  просто  переплыть...
Е/й  Богу,  всем  обиды  не  по  нраву

С/лезой  не  смыть  осадок  из  души
Л/юбовь  ведут  обиды...  на  расправу,
О/станови  священным  ..."Не  взыщи..."
В/  подтексте  фраз  магическая  сила,
О/  ней  мечтаем  средь  любых  тревог.

П/од  ней  бы  враз  вся  горечь  отступила,
Р/аздор  ушел  бы  где-то  между  строк.
О/твет  один  -  не  бойтесь  извиняться.
С/казать  не  сложно.  Сложно...  промолчать.
Т/олько  тогда    жди  радости  и  счастья,
И/  получай  от  Бога    благодать...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2014
Свидетельство  о  публикации  №114020710420  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477862
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014


kulbabka

Окупантка

[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]

Тримайся  за  небо,  
за  нитку  ворсистої  пряжі,
за  промені  перші  -
тонкі  наконечники  стріл!
Крадеться  весна,
синьооке  дівча  в  камуфляжі,
і  душу  твою
привідкриту  бере  під  приціл.

А  зброя  у  неї  -
то  світлом  налиті  гранати,
то  кулі  посріблені
свіжих  ранкових  дощів,
любовний  полон
і  жадані  невидимі  ґрати,
отрута  солодка
духмяного  цвіту  й  кущів.

Тримайся  за  небо,
розширюй  межу  горизонту,
і  дихай  вільніше,
із  вітром  п'янким  в  унісон!
Краденься  весна,
окупантка  з  південного  фронту,
дивись,  не  проспи!
І  не  здайся  в  солодкий  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014


Дід Миколай

Євреї з нами на Майдані!

Чого  ядюкою  плюєте,
Попи  московські  і  жиди.
Знов  паутиною  снуєте,
Вчорашні  вихідці  з  орди.

Євреї  з  нами  на  Майдані,
Приходять  в  гості  москвичі.
Сябри,  вкраїнці  і  армяни,
Зібрались  з  покликом  душі.

Ще  вчора  поряд,  тут  стояли,
За  нашу  славу  полягли.
Та  ви  їх  вбили  яничари,
Орлині  крила  відтяли.

Пішли  до  вічності  герої,
Почили  в  хаті  у  журби.
Покрились  славою  живою,
Щоб  ми  позбулися  ганьби.

І  вас  непрощені  іуди,
Гієни  зрощені  в  чаду.
Які  прийшли  до  нас  з  нікуди,
Щоб  ви  згоріли  у  аду!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477795
дата поступления 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014


Любов Ігнатова

Мурчелло Мурстрояні

 Мурчелло  (в  побуті  -  Мурчик)  був  першим  нашим  з  чоловіком  спільним  господарством.  Щойно  ми  почали  жити  разом,  як  взяли  собі  кошеня  -  чорне,  без  жодного  білого  п'ятенця.  Своє  ім'я  виправдовував  з  лихвою  :  муркотів  так,  що  чути  було  на  всю  хату,  аж  з  присвистом.  А  що  вже  добра  душа  -  словами  не  передати!
 Згодом  у  нас  з'явилися  дві  кішки  ...ну  як  "з'явилися  "-  прийшли  від  свекрухи  .  (До  речі,  одна  з  них  його  мама.)Ну,  звісно,  де  кішка,  там  і  кошенята  (підозрюю,  що  без  Мурка  тут  не  обходилось,  бо  чорнявих  було  вдосталь)  .З  часом  дрібнота  підростала,  і  мамці  треба  було  ходити  на  полювання  частіше,  щоб  діти  мали  всі  необхідні  для  росту  вітаміни  у  вигляді  мишей,  пташок,  вужів,  ящірок,  ато  й  риби  (була  й  така-  вправна  рибачка)  .  Що  цікаво,  кицьки  ніколи  не  ділили  потомство  на  своє  й  чуже,  удвох  доглядали  виводки,тож  кошенята  були  справненькі,  гарненькі  і  ïх  завжди  розбирали  залюбки.  Так  от,  відправляючись  на  лови,  кішка  відшукувала  Мурка,  приносила  йому  кошенят  і  спокійнісінько  йшла    собі  в  справах  -  у  дитсадка  надійний  нянь!  Так  кумедно  було  спостерігати,  як  здоровенний  котисько  вилизує  мордочки  своïм  підопічним,  дозволяє  ïм  гратися  своïм  хвостом,  вкладає  спати  в  себе  під  боком,  а  тим,  хто  ніяк  не  вгамується  ...дозволяв  смоктати  живіт  (ну,  як  мамка)  ...
Одного  разу,  коли  довго  не  було  кошенят,  вусатий  нянь  відкрив  дошкільний  заклад  для  ...курчат.  Уявіть  собі  картину  :  спить  Мурчик,  згорнувшись  довкола  чотирьох  пухнастих  клубочків  і  від  задоволення  голосно  муркоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477537
дата поступления 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014


kulbabka

Весна в лютому

[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]

Зимове  торочиться  хутро,
Небесний  виблискує  льон
І  сяють,  немов  перламутром,
Чудні  ієрогліфи  крон.
Збігає,  дзвенить  і  хлюпоче
По  ринві  грайлива  вода,
Сповзає  сніжок  неохоче
Зі  стріхи.  Густа  борода
У  комина  вже  поріділа
Овечий  кожух  посірів,
Затихла  хурделиця  біла
У  м'ятному  сховку  лісів.
Дзвінкі  канделябри-ледівки
Сльозяться  в  зимові  вершки,
По  мокрій  позлітці  бруківки
Дзюркочуть  прудкі  потічки.
І  слі́пить,  і  милує  око
Ця  світла,  як  сон,  дивина:
До  лютого,  мов  ненароком,
Забігла  у  гості  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата поступления 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Любов Ігнатова

Якщо це не кохання …

Якщо  це  не  кохання,  то  чому
Повітря  мало,  як  тебе  стрічаю,
В  очах  твоïх  без  спротиву  тону,
Відроджуюсь  -вмираю  -  воскресаю?

Чому  бентежно  стукає  десь  там,
У  лівім  підребер'ï,    моє  серце?
І  хочеться  підспівувать  пташкам  ...
І  розтектися  сонячним  джерельцем  ...

Якщо  це  не  кохання,  то  чому
Ти  в  сни  моï  приходиш  весноцвіті?
Долає  твоя  посмішка  пітьму
В  думок  моïх  розколенім  граніті?

А,  може,    все  це  -вигадка  моя?
Сама  собі  надумала  кохання?
А  твоє  дивне  і  святе  ім'я  -
То  музики  й  поезії  вінчання?

Якщо  це  все  полуда  -  то  нехай
Вона  й  надалі  застилає  мрії,
Аж  поки  я  ступлю  за  небокрай
І  зорі  покладу  собі  під  віï  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата поступления 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Осіріс

Нічний блюз

Ніч  дише  ніжно
Схлипом  тепла.
Зойкне  маніжно
Пташка  мала.
Вітер  крадеться  в  сухім  буряні,
Зіронька  з  неба  сміється  мені.

Я  по  стежині
Вийду  на  шлях.
Сутінком  нині
Ляжу  в  полях.
Місяць  палає  руном  в  вишині,
Полиски  маком  біжать  по  мені.

Річки  бистрина  
Плющи́ть  в  берегах.
Вогка  перина
Серпанку  в  лугах.
Зорі  іскряться  в  небеснім  вині  -
Ніченька  блюз  наливає  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477156
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014


Любов Ігнатова

Весновірш

Сонцеокий  день  розправив  крила
В  гороб'ячій  гамі  до-мажор  ;
Розігнавши  хмарові  вітрила,
П'є  зима  із  березнем  кагор.

Сніговий  кожух  зняли  дороги,
Одягнувши  сіре  пальтечко  ;
Відіспавши  сни  до  епілогу,
Пагінці  зелені  -  ïжачком  ...

У  змаганнях  пролісків  і  неба
Важко  зрозуміти,  хто  синіш  ...
І  зростає  впевнено  потреба
У  душі  посіять  весновірш  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


kulbabka

Різдвяна птаха

Птахо  моя  різдвяна,
Спогаде  світлий  мій!
В  сивих,  як  дим,  туманах
Снить  заметільний  рій.

Паморозь,  мов  позлітка,
Вкрила  цупке  гілля́.
Нащо  я  тут  і  звідки?
Лагідне  янголя

Вітрові  чеше  гриву,
Поки  той  мирно  спить.
Пряжу  сотає  сиву
Вихолола  блакить.

Птахо  моя  різдвяна,
Там,  у  далеких  снах
Пахне  ялинка  пряно,
Сни  мої  на  гілках

Сяють,  немов  цитринки  -
Світло  дитячих  мрій!
Часу  дрібні  пилинки
Здмухує  пам'ять  з  вій.

Жне  золотавий  серпик
Пасма  із  димарів.
Спогади,  як  вертепи,
Топчуться  у  дворі.

Наче  пожухлий  одяг,
Я  приміряю  дні
І  колядує  протяг
Схлипами  у  вікні.

Птахо  моя  небесна,
Ветхі  твої  світи,
По  відшумілих  веснах
Більше  не  перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476791
дата поступления 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Радченко

Мамина усмішка

Та  й  квапляться  ж  наші  літа!
Всміхаються  вітру  зустрічному.
У  кожний  період  життя
Цінується  щастя  по-різному.

І  навіть,  коли  назавжди
Загубиться  зірочка  в  вічності,
Матуся,  приходячи  в  сни,
Дарує  нам  усмішку  ніжності.

І  усмішки  рідне  тепло
Нам  сил  додає  і  терпимості,
Й  ослабле  в  польоті  крило
Наповниться  звичної  кріпкості.

Всміхніться  своїм  дітлахам  -
Роки  так  летять,  не  спиняються!
Незрадливі  усмішки  мам
Назавжди  в  серцях  залишаються.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476829
дата поступления 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


evgen

Накраю прірви



Зневірені  повстали  та  голодні.
На  барикади,  всюди,  вийшов    люд.  
Палає  там  і  тут  уже  сьогодні.
Зусюди  чути    грізний  пересуд.

Доведені      до  краю  зубожіння,
Грабунками  згрупованих  еліт,
Повстали,  гнані,  за  своє  спасіння,
Щоб  скинуть  хижий,  кримінальний  гніт.

Завмер  Майдан.  Завис  з  краєчку  прірви.
Ще  мить,    тоді  вже  дії  бойові
Жбурнуть  в  казан,  на  дні,  страшної  вирви,
У  вариво    з  ненависті  й  крові.

І  закипить  до  помсти  гнів  священний,
А  в  хаосі  вже  розум  не  глава!
Розлючений,  принижений,  злиденний
Не  чутиме  розважливі  слова.

Вогонь  і  газ,  жахлива  канонада.
Вода,  мороз,  прокляття,  стогін,  дим
Вже  ллється  кров,  вже  смерть  на  барикади
Прийшла,  безжально,  за  життям  новим.

Терпець  вривається.  Тріщать  морози.
Хитрує  влада,  а  Майдан  стоїть.
Там  нерішучість,  тут  нові  погрози,
А  материнське  серденько  болить

Вона  на  барикадах  з  матерями,
Навпроти  з  автоматами  сини
Чи  то  зомбовані,    чи  то  безтями?
Стрілятимуть  у  матерів  вони?

Почуйте  люди!  Владарі  лобами
Стикають  нас  неначе  баранів!
Незгоди,  сварки    сіють  поміж  нами,
Щоб  розбрат  поміж  нас  завжди  горів

Отож  виходьте  люди  на  майдани.
Позбудемось  манкуртів  ,  лихварів
Невігласів,  злодюг  та  шарлатанів,
Та  різних  «кровосісів  –  шахраїв»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476594
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Олекса Удайко

СНУЮТЬ ПО КИЄВУ ПРИМАРИ

[b][i]Снують  по  Києву  примари  –
Наш  український  Ку-клукс-клан  –
Зловіщий  вітер,  темні  хмари…
А    командир?..    Паханів  клан!

Вбивають,  палять,  п'ють  під  Мурку,
Під  пильним  наглядом...  Москви!
Наглядачі,  –  в  погонах  урки  –
«О,  доктор  Зорге,  хто  є  Ви?»

Чого  вам  тут,  в  країні  треба?
Мо’,  раптом    кровію  залить  
Нещасний  люд?..  В  тому  потреба?
У  тім    собача    ваша    сить?

Так  не  надійтеся  ж,  CTEPBOTO:
Хіп-хопо-гопник,  інша  срань!
Бо  патріоти  вже  в  роботі  –
Мітлою  виметуть  ваш  клан!

2.02.2014[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476565
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Лілія Ніколаєнко

Забракне слів…

Забракне  слів,  коли  ударить  біль
Нещадними  громами  по  надії.
А  серце,  загубившись  у  собі,
Залишить  вірші  –  пам’ятники  мріям.

Забракне  сліз,  бо  сльози  –  кров  душі.
Їх  висушить  пекельний  жар  печалі.
А  зброя  затупіє  від  іржі,
Що  захищала  праведні  скрижалі.

І  зморшок  суму  не  сховає  грим.
Над  «і»  крапок  немає,  тільки  після
Трикрапки,  ніби  безголосий  крик,
І  врізалася  в  серце  тужна  пісня.

Колись  печаль  розвіється,  як  дим,
Залишить  неосяжність  порожнечі.
Хто  не  любив  –  не  зраджений  ніким,
З  полону  волі  не  жадає  втечі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 02.02.2014


kulbabka

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Дід Миколай

Як цвіт стоять онуки і сини.

Нова  Вкраїна  з  вічності  постала,
Без  жидо  -  урків,  вихідців  з  орди.
Зозулька  долю  нову  накувала,
Зі  сліз,  терпіння,  слави  і  журби.

Як  довго  долю  тую  ти  чекала,
І  як  тобі  чекалось  без  вітрил?
Без  крил,  безкровна  в  обріях  літала,
Коли  ховався  в  смутках  небосхил.

В  дорогах  дальніх  тратила  ти  сили,
Зчорнілі  в  горі  лишила  сліди.
Й  високі  в  полі  сипані  могили,
Та  вперто  йшла,  незламна  до  мети.

В  огнях  уже  заквітчані  Майдани,
Як  цвіт  стоять  онуки  і  сини.
Розтали  хмари,    -  сіяні  тумани,
Й  над  ними  небо  синє,  як  льони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476357
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Олекса Удайко

КОЗАКИ НЕ СТАЮТЬ НА КОЛІНА!

[b][i]
Козаки  
не  стають  
на  коліна:
Не  зламати  
Вкраїнський  
народ!

Ті  наруги
над  честю  
людини  -
гострий  кетмень
на  полі
чеснот!

Не  шалійте,
людці,
азіати!
Неминучий  
вже  видно
к  і  н  е  ц  ь!

Козаки
уже  чільному  
кату
змайстрували
т  е  р  н  о  в  и  й  
вінець!
 
1.02.2014[/i]

[i][/i][/b]

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476336
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


Любов Ігнатова

Вечірнє

Розрізаним  навпіл  чужим  помаранчем
Скотилося  сонце  за  край  небосхилу  ;
Застигли  в  знімінні,  сторожа  неначе,
Прадавнього  степу  козацькі  могили  ...

Під  струпами  льоду  вже  ледь  б'ється  серце,
Пульсує  у  вирі  космічних  симфоній  ...
Заснуло,  затихло  пречисте  джерельце,
Згорнулось  і  стислось  у  неньчинім  лоні  ...

Весни  ембріони  у  сніжнім  завоï
Ще  міцно  тримають  зими  пуповину...
Лиш  вітер  північний  -  один  в  полі  воïн  -
Зганяє  у  безвість  морозяну  днину  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476295
дата поступления 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


kulbabka

Напряла за ніч, набілила…

Напряла  за  ніч,  набілила
Таких  дивовижних  красот!
Мов  атласні  білі  вітрила,
Мережать  ліси  горизонт.
А  срібла  на  вікнах,  а  хутра!..
В  молочному  губиться  світ
І  крига  тонким  перламутром
Ясніє  на  місці  боліт.
Як  білі  ведмеді  полярні,
Кущі  одяглись  в  кожушки,
Синиці,  мов  айви  янтарні,
Засніжені  вкрили  гілки.
І  ветхий  димар  бородатий
У  смушку  поважний,  як  пан,
Крізь  танучі  клаптики  вати,
Сотає  молочний  туман.
Потягує  люльку  дубову
І  сизий  викашлює  дим,
У  пе́чі  потріскують  дрова,
Охоплені  палом  рудим.
А  в  турці  посапує  кава
І  пінка  повзе  крадькома...
За  вікнами  горда,  як  пава,
Блукає  розкішна  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Дід Миколай

Данскім і прочим халуям.

Ще  вчора  чайки  -  довбанки  козачі,
В  Дніпрі  здіймали  хвилі  на  диби.
Сьогодні  ж  внуки,  -  євнухи  собачі,
Бандитам  зека,  служать,  як  раби.

Червоні  очі  впоєні  дурманом,
Горять  у  страсі  дико  від  злоби.
Тітушки  вночі  бидла  ятаганом,
Стругають  нам  у  темряві  гроби.                                                    

Як  істукани  «ряжені  повстали»,
Проскуру  брали  з  сучої  руки.
У  Дупи  й  Гепи  соплі  облизали,
Продали  честь  давно  за  копійки.

Штани  із  кухра  вийняли  в  лампасах,
Побиті  міллю  тріснуті  по  швах.
Наголо  шашки  ножни  в  прибамбасах,
Упалі  груди  в  ржавих  медальках.    

Чуби  «зістригли»  виродки  безпері,
Їх  закували  в  "Беркути"  жиди.
Козачі  внуки,  виросли  в  волєрі,
У  яничарах  вихідців  з  орди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476236
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Валя Савелюк

ДЗВІН

частина  І.  Примітивно-етимологічне

мова  дзво́на  –  
духовна,
триєдино-довершена
і  сферично-об`ємно  повна

«дзвін»  
у  нашій  мові  –  
є  смислови́м  
звуко-наслі́дуванням  у  слові…  

для  порівняння:  «колокол»  –  
із  сусідської  мови  –
у  їхньому  слові
у  понятійній  його  основі  –
осмислення  форми,
зовнішня,  зорова́    озна́ка:
«коло-кол»  –
кругле  щось,  приче́плене  до  «кілка́»…

іще  варіант,
аби  об`єктивно  до  решти  було    –
«коло  кол»  –  
«із  множи́ни  кіл  
утворене  кругле  тіло»,–
(як  і,  наприклад,  округла  людська  голова…)
ще  раз  –  ознака  зовнішня,  зорова…

правдиві  свідки  –  слова…

етимологія:  різні  підходи,
і  нічого  дивного,  
ми  –  
два  абсолютно  різні  народи…

«колокол»  –  
кругле,  і  чепить  на  колу́    висо́ко:
тобто,  формальне
зовнішнє  сприйняття  –  оком;

«здвін»  –
відображення  звуку,
сприйняття  суті  предмета  –  вухом,
духовним  слухом…

частина  ІІ.  Сакрально-зна́чиме

се́рця*
могутній  удар:  
бов-в-в!..  –
«Бог  є  Любов-в-в…»  
 
бов-в-в!...
до  Бога  зов  –
і  водно́час  відо́зва  Його:  
Любов-в-в…
у  звучанні  першого  
довгого,  рівного  і  густого
основного  тону,  
що  виникає  одразу  
після  удару  серцем  
об  стінку  дзвону  –

має  сакральне  значення  чисте  об`ємне  звучання  це  –
співвідноситься  вібраційно  із  Богом-Отцем

другий  тон
триєдиного  звуку  «бов-в-в!..»  –
«Господь  є  Любов-в-в…»  –
виникає  слідом  за  мить:
ніби  десь  водопад  
чи  невидимий  ліс  шумить,    
ніби  щось  неосяжне  у  повітрі  плине-кипить,
усере́дині  клі́тки  грудної  щось  ніби  дивне  м`яко  гуде  –  
таке,  яке  вічно  єсьмь  і  вічно  гряде,
щось  незбагненно  живе  і  повне,
ніби  як  трепет  любовний...  

…ця  всепрони́кна  лагідна  складова́  –
вібраційна  тональність  Хрестова,
Сина  Божого  –  Логоса-Слова

і  третій  тон  триєдиного  «бов-в-в!..»  –
Бог  є  Любов-в-в…  –
безпосередньо  дзвін:
Духа  Святого,
Життя  Пода́теля  закликає  і  презентує  він…

безпосередньо  дзвін…
 
частина  ІІІ.  Історично-символічне

імперія  нужди,
неробства,  дикості  і  зла  –
гіпертрофо́вана  горди́ня
імпе́рська,  що  себе  одли́ла
у  бронзі
найбільшого  у  світі,
дві-сотні-то́нного  
але  навік  німого  
«цар-ко́ло-кола́»

трагічна  доля  форми  –
позбавленої  смислу  і  душі:
гординею  здаве́н  грішать  
сусіди  східні  наші…

як  вони  кажуть:
«много  та  дурного»,
але  пишаються
на  цілий  білий  світ,  
що  сотворили  
найбільшого  з  усіх  –
хоча  і  без`язикого  й  німого…

ця  гли́ба,  ку́па  спла́ву  –
символізує  
імперії  останньої  несла́ву

…а  відко́лота  
від  "цар-колокола"
одина́дцятито́нна  частина  –
натякає-символізує  
на  суверенну  за  всіх  обставин  
незалежну  у  Го́споді  Україну

хоч  би  як  їхній  «Цар»  хотів  -
та:  «ніколи,  ніколи  не  буде  Вкраїна
рабою  московських  катів…»

…над  нами  –  наш,  живий,  сакральний  триголо́сий  Дзвін,
благослове́н  одвічно  і  довічно  він…


31.01.2014

серце*  -  металева,  циліндричної  форми  частина  дзвона,  розташована  у  внутрішній  його  частині;  язик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476190
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


горлиця

БЕРКУТ


Стіна  щитів,  нема  дороговказу,
Завмерло    серце    й  дух  вже  скам’янів,
Живі    статуї,  йдуть  лиш  по  наказу,
Стріляй,  вбивай-  хотів  чи  не  хотів!

У  багатьох  дитяче  ще    обличчя,
Ще  бритва  не  торкалася  щоки
Чому  він  тут?  Байдужість?  Протиріччя?
Чи  спроба  сили    юної  руки!

Питань,  питань!  На  них  не  відповісти,
Не  знав    життя  ,шукав  свою  мету.
Знайшли  його  провладні  активісти,
Забрали  серце,  убили  доброту.

І  ось  тепер  стоїть    на  барикаді,
Тримає  щит,  готовий  бить  народ.
Знає  одне  –  він  гаєчка    при  владі,
Наказ-убий!!  Провладний    «патріот»!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476183
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014


Таня Кириленко

Віднайдена Душа

Я  частина  всього  живого,
Я  пульсуючий  промінь  Всесвіту,
Що  прийшов  у  цей  світ  від  Бога
Повним  радості  й  світлого  трепету.

Я  єдина  в  своїй  унікальності,
Й  разом  з  тим  дуже  схожа  з  іншими,
Що  чураютсья  відповідальності,
І  змагаються,  хто  сильнішим  є.

Я  згубила  своє  призначення,
Повноважень  собі  добавила,
І  на  все  мала  власне  бачення,
І  сама  встановила  правила.

Але  раптом,  завмерши  над  прірвою,
Я  згадала,  що  мала  крила.
Що  сюди  я  спустилась  білою,
І  вже  тут  себе  забруднила.

я  стояла,  милуючись  квітами,
З  теплим  вітром  в  тонкім  єднанні,
Зі  світанком  легким  оксамитовим,
І  в  мені  визрівало  зізнання:

Ми  усі  тут  взаємопов'язані.
Я  частинка.  Та  я  не  окремо.
Я  так  довго  була  ув'язнена,
Тож  хоч  решти  не  згаю  даремно.

30.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476053
дата поступления 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Осіріс

Співчуття

             

Її  зустрів  у  днини  на  краю.
Вона  стояла  тиха  й  одинока:
Срібляста  шкіра,  смутку  поволока
У  зорах,  що  губилися  в  гаю.

Рукою  обійняв  тендітний  стан.
Вона  здригнулась,  та…  не  відступила.
Я  запитав:  -  «Кого  шукаєш  мила,
В  діброві  поміж  липових  сутан?»

Мов  подих  вітерцю,  сказала  з  болем:
-  «Там  клен  стояв…  допоки  буревій…»
І  сліз  роса  осипалася  з  вій
На  соняхи,  що  мандрували  полем.    
 
Замовкнув  я  допомогти  не  в  змозі…
Вона  ж  шептала  в  сяйну  пектораль:
-  «Він  там!  Я  знаю!..»    
                                                           Місяця  кришталь,
Котив  байдужо  на  нічному  возі…
 
         
Крізь  прах  зірок,  у  безпритульну  даль,  
Я  вартовим  вдивлявся,  аж  до  болі.
Жалів  перстами  кучері  тополі,  
Посмучені  у  темряви  мигдаль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476091
дата поступления 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014


Надія М.

Ми – українці

Ми  –  українці,  що  іще  сказать?
Ми  діти  всі  єдиного  народу
Їмо  ми  хліб,  бо  вмієм  жито  жать.
П’ємо  звичайну  із  криниці  воду.

Ми  –  українці.  Працьовиті  ми.
Ми  працювали  і  на  пана,  й  на  родину.
Не  тільки  ми,  а  й  наші  діточки.
Тепер  ми  хочем  працювать  на  батьківщину!

Ми  –  українці.  Живучі  та  веселі.
Нас  знищити  хотіли  вже  давно.
Нас  убивали,  щоб  селить  в  наші  оселі,*
А  ми  живем  й  жартуєм  все  одно.

Ми  –  українці.  Кажуть,  нас  немає.
І  що  історія  це  наш  фальсифікат.
Нас  це  обурює  та  наші  серця  крає
Та  ми  всі  знаєм,  що  все  це  не  так

Ми  –  українці!  Поважай  нас,  чуєш?!
Ми  той  народ  що  б’ється  за  свободу!
Нам  не  потрібні  ланцюги,  що  пропонуєш!
Ми  –  не  раби!Козацького  ми  роду!

*  голод  33го  року.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475549
дата поступления 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Валя Савелюк

ПАЛАНКА

зсере́дини  
Майдан  –  це  Січ,
пала́нка  Січова…

за  мирної  години
тут  кожен  сам  собі  –  
указ  і  голова

у  той  же  час  –  
це  братська
туго  поєднана  родина

Майдан  ізсереди́ни  –
община:
там  кожен  кожному  –  Людина…

це  пам`ять,
невмируща  генетично,
зв`язок  із  предками  ме́тафізи́чний,
це  голос  Крові  –
Свободи,  Гідності,  Любові

Майдан  –  є  символ  України:
Свобода  Духу  у  його  основі

Майдан  зсере́дини,
наче  людський  мурашник:
суцільно  «наші»…
без  жодної  прину́ки
там  кожен  творчий  труд
знаходить  творчі  руки,
всяка  робота  –  і  важлива,  і  вагома,
мета  –  конкретна  і  свідома,
Майдан  –  
це  ніби  ти  нарешті  
у  себе  вдома…

прийшов  –  роботу  бачиш,
то  бери  її  й  роби  –
о  ні,  вкраїнці  не  раби…

там  –  ноутбуки,  телефони…  
і  замашні  кілки,
якими  б`ють  
у  «тулумбаси»  самочи́нні  –
заліза  товстостінного  листки́

жінки́,
вдягнули  чисті  фартушки,
розносять  бутерброди  всю́дно
і  пиріжки  
різноначи́нні,
узвар,  чаї-напитки…
каву,  
самодієво-лю́дно

боїв  дими
і  вогняні  заграви...

спитаєш  –  скажуть,
не  знаєш  як  чи  де    –  підкажуть…

в  Труді  –  єдині,
у  боротьбі  –  єдині:
Майдан  –
це  гімн  живій  нескореній  Людині,
Родині
і  Общині  -
Україні

Майдан  –  це  Січ,
Паланка,  Зе́рнятко  усередині…

27.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475385
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Олекса Удайко

САТАНІЮТЬ ПСАРІ

Сатаніють  псарі,  сатаніють,
Поливаючи  кулями  нас!
По  другому  на  псарні  не  сміють:
"Фас  його,  беркуте,  фас!"

В  21-ім,  Христовім  столітті
Розгулялись  і  дикість,  і...  крах:
Вовкулаки,  у  крові  по  лікті,
В  кровопусках  ховають  свій  страх!

Глянь    на  обрій  –  вже  мріє  розплата:
Всім  ублюдкам  за  дикість  –  наш  гнів!
За  цькування  людей  –  брат  на  брата  –
Наших  дочок  і  наших  синів!    

Не  чекайте  від  Господа  прощі:
Злодіянь  переповнився  край!..
Щоб  не  лити  вже  крові,  я  прошу:
Залиші́ть  Богом  даний  нам  край!

Подавайтесь  в  Росію,  в  Ізраїль...
На  кулúчки  к  біса́м,  в  та-ра-ри!
Не  чадіть  в  благоліпному  раї  –  
Не  пиняйте    н  о  в  о́  ї    п  о  р  и!

28.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475481
дата поступления 28.01.2014
дата закладки 28.01.2014


kulbabka

Вогненна ніч

Сніги  курили  в  темряву,  як  ладан,
Шарілися  від  крові  і  вогнів,
Писалася  новітня  Іліада
Під  брязкоти  шоломів  і  броні.

Зима  рипіла  тужно  під  ногами
Під  знавіснілі  вибухи  гранат
І  пеленали  янголи  снігами
Тих,  що  по  різні  боки  барикад.

Дві  блискавиці,  дві  нерівні  сили
У  ковдрі  диму,  темній  і  густій...
І  плакальниці  гірко  голосили:
Когось  несли  в  рядні,  як  на  щиті...

Комусь  іще  весна  недобриніла,
Недоцвіли  бузки  і  алича...
Ворожа  куля  вп'ялася  у  тіло,
А  при  собі  -  ні  шаблі,  ні  меча...

Ані  тобі  найпу́щого*  набою,
Лиш  двоколірний  прапор  у  руці!..
А  поряд  непорушною  юрбою
Щити́ли*  Звіра  продані  бійці.


*Найпущий  (діалектне)  -  найпростіший,  найслабший.
*Щитити  -  захищати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475428
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Таня Кириленко

Несила

Несила  вдавати,  що  це  не  з  нами,
Що  хата  з  краю,  ми  непричетні,
Що  це  для  когось  вирує  драма,
А  ми  вдоволені,  ситі  й  теплі.

Що  все  одно  не  змінити  нічого,
Що  ми  є  зайняті:  нам  на  роботу,
Що  нам  не  треба  тепер  нового,
А  кому  треба  -  його  турботи.

Що  ми  не  знаємо  тих,  хто  гине,
А  я  не  лізу  -  мене  й  не  чіпають.
Та  совість  каже,  що  я  -  людина,
А  серце  болем    невпинно  крає.

27.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475362
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Надія М.

дід Петро

Мій  дід  був  мудрим  чоловіком
Багато  книжок  прочитав
Я  пам'ятатиму  до  віку
Все  те  що  він  колись  казав

Він  воював  за  свою  землю
Завжди  любив  він  свій  народ
Він  солов'їну  любить  вчив  нас
І  шанувать  краю  щедрот

Мій  дід  був  сильним  чоловіком
Бо  тільки  сильний  крізь  роки
Плекає  рідну  Україну  
Попри  всі  тернії  людські

І  будуть  вічним  заповітом  
Для  мене  ті  його  слова
Що  в  щасті  в  горі  слід  зібратись
Родина  має  буть  уся

В  родині  може  бути  сварка,
Може  образа  проповзти
Та  маєм  ми  триматись  разом
Нам  слід  родину  берегти

Уже  немає  мого  діда...
Та  в  голові  його  слова
Можливо  й  завдяки  йому  я
Як  українка  все  жива

"І  дай  нам  на  рік  дочекатись."
А  тих  в  кому  сумнів-зерно,
Щоб  хто  ти  є  не  сумніватись,
Нехай  знайде  свій  "дід  Петро".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475267
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Олекса Удайко

ЙОГО ОСТАННЯ ЮШКА НА МАЙДАНІ

                                                                     
                 Тисячі  львів’ян  і  жителів  області  прощаються  
                 з  Юрієм  Вербицьким,  якого  невідомі  21  січня
                 викрали  з  Олександрівської  лікарні  у  Києві…  
                 катували...  та  кинули  в  лісі  вмирати  на  морозі...
                                           (З  хронічки  останніх  подій…)

[b][i][b]Чи  знаєте  як  смачно  пахне  юшка
Після  гучних  літаврів  «бочкарів»*,
Що  виграю́ть,  узяті  вже  на  мушку
Таємних  і  продажних  снайпері́в?..

Ту  юшку  нам  готують  серцем,    щиро
Дівчата  наші,  сестри,  матері́…
Й  стоять  за  юшкою  у  черзі  мирно
Солдати  наші  славні  –  бочкарі!  

Горить  Майдан,  палають  жахно  шини,
Й  вогонь  буремний  в  молодих  серцях!
Сьорба́ють  юшку  істинні  мужчини  –
В  них  дух  звитяги  й  правди  не  зачах!

…Й  стояв  Юрко  в  тій  черзі…  Та  востаннє!
Вона  –  з  косою  –  вибрала  його…
Знайшов  він  смерть  свою  не  на  Майдані  –
В  катівні  зека    –  чорта  самого́!

Та  Він  не  став  пред  ними  на  коліна,
В  негідників  пощади  не  просив!
«Іще  не  вмерла»  й  перед  смертю  лине…

...Вмирав  за  правду  –  України  син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові  ефекти  на  бочках  -  у  піку  урядовим
   шумовим  гранатам,  начиненим  сльозогінним  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата поступления 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Юхниця Євген

На черзі - хто в них: ти? чи - ти? чи - ти?

Коли  нема  достатку  і  роботи
Рятує  участь  у  якійсь  війні.
Ідуть  на  злам  і  забобони  й  льоди,
В  мундирах  –  безробітні  і  блатні.
Навчились  й  джунглі  викликати  дощик,
В  сто  атмосфер  водичку  п,ють  зі  скель,
Що  ж,  ниньки  й  наші  українські  ночі
Кострами  вертять  людну  карусель.
На  телебаченнях  -  за  звичні  йдуть  розмови,
Як  зготувати  "Молотов-коктейль".
Лиш  смерті  відчайдух  -  не  паперові.
І  кличуть  зброю  вийти  на  панель.
Серця  від  куль  звіріють  і  німіють,.
А  поруч  ще  звичане  йде  життя.
Налагожуються  взаємодії?
У  бурю  в  ніч  –  найкраще  відплиття?

P,S,
Лише  злочинці  потирають  жмені:
"Ще  трошки  -  й  увірвемося  в  хати.
І  -  ґвалтувати!  Й  набивать  кишені!"
На  черзі  -  хто  в  них:  ти?  чи  -  ти?  чи  -  ти?

26.01.14  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475068
дата поступления 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014


Радченко

Над Києвом небо в загравах

Якщо  ти  все  бачиш  і  чуєш,
Чому  ж  ти  мовчиш?  Ти  ж  -  Всевишній!
Чом  подих  свій  тихий  тамуєш?
Невже  ми  настільки  всі  грішні?

Над  Києвом  небо  в  загравах
І  кіптяву  вітер  розносить,
Невже  в  політичних  "забавах",
ДітьмИ  треба  жертвоприносить?

Знівечиних  тілом  і  духом
Нелегко  тепер  зупинити.
Брехнею  б"ють,  ніби  обУхом,
Хіба  ми  хотіли  так  жити?

О,  Господи,  дай  Україні
Розправити  зв"язані  крила.
Ми  тілом  і  духом  ще  сильні
Й  не  хочеться  в  руки  брать  вила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474851
дата поступления 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014


Надія Таршин

В Сибір мою родину висилали…

 Хочу  віршем,  як  житнім  перевеслом,
 З’єднати  міцно  -  Захід  мій  і  Схід,
 Бо,  мабуть,  та  душа  -  в  мені  воскресла,
 Яку  обріхували  підло  -  стільки  літ...

 Ті  душі  катували  і  по  смерті,  
 Негідники  над  ними  вели  суд,
 За  те,  що  волелюбні  і  уперті  -
 Своїм  життям  -  звільнялися  від  пут.

 В  Сибір  мою  родину  висилали,
 Як  я,  лише  з'явилася  на  світ,
 Прощалися  з  домівками,  ридали,
 Бо  серцем  чули  -  може  і  навік.

 Якби  вони  -  з  мого  села  воскресли,
 І  правду  про  усе  розповіли...
 Коли  село,  у  товарняк  грузили,
 І  у  сибірську  зимоньку  везли.

 За  що  покрили  їх  усіх  ганьбою,
 І  нарекли  навіки  ворогами?
 Що  здобували  волю  нам  з  тобою,
 У  мерзлоті  жили  роками?

 2009  -2014рр.  Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474163
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Любов Ігнатова

Масік

 Масік  -  собака  моєї  тьоті.  Хтось  викинув  його  на  вулицю,  награвшись  кумедним  щеням,  і  кудлатий  змушений  був  шукати  собі  прихисток  ...Так  вони  й  зустрілися  ...
 У  дворі  з'явився  новий  господар,  а  у  тьоті  -  друг,  компаньйон  і  охоронець,  який  на  вихідних  ставав  ще  й  товаришем  в  іграх    для  двох  онучок  хазяйки.
 Мушу  сказати,  що  Масік  -  дуже  товариський,  знайшов  спільну  мову  навіть  з  представниками  родини  котячих,  яких  було  кілька  у  цьому  обійсті.  Кішки  йому  довіряли  найсвятіше  -  кошенят!
 Особливо  міцна  дружба  виникла  у  нього  з  Беллою  -  білосніжною  кицькою,  дуже  гарною  і  витонченою.  Вони  могли  разом  ïсти,  спати,  ганяти  горобців  і  ловити  мишей...  Була  у  них  іще  одна  спільна  риса  -  нелюбов  до  білого  кольору  ...
 Біла  кішка  в  селі  ...  Я  думаю,  що  всім  зрозуміло,  чому  ïï  доводилось  купати  дуже  часто.  Але  ...зранку  вся  білосніжність  випаровувалась  буквально  за  лічені  хвилини.  Довго  не  могли  зрозуміти,    ну  як  можна  так  швидко  забруднитися,  доки  не  побачили  картину,  достойну  "You  Tube  ":  Белла  підходить  до  Масіка,  той  бере  ïï  обережно  за  шкірку  (як  зазвичай  переносять  кицьки  свою  малечу)  і  волочить  по  росяній  траві,    а  потім  по  пилюці  грунтівки  ...    
 Якось  ранок  видався  не  росяний.  Провівши  звичну  процедуру,  і  не  отримавши  дрстойного  результату,  Масік,  довго  не  роздумуючи,  поніс  щойно  вимиту  білявку  до  грядки  з  полуницями,  яку  постійно  поливали,  і  провозюкав  ïï  по  рідкій  багнюці,  що  зібралася  у  канавці  в  кінці  ряду  ...Мабуть,  це  був  перебір,  бо  більше  вранішні  "купелі"  не  повторювалися...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474168
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Любов Ігнатова

Опівнічні роздуми (трохи сумбурне)

Половинкою  місяця  злоокою
Тривога  дивиться  мені  в  душу  ...
І  знову  немаю  ні  сну,  ні  спокою...
Снують  хмари  зиму  байдужу  ...

На  деревах  сльози  білим  інеєм  ;
На  щоках  -  просто  мокрі  смуги  ...
Моя  пам'ять  воює  з  твоïм  іменем  -
Щось  невдалі  в  неï  потуги  ...

Між  ударами  серця  годинника
Народжуються  -  вмирають  миті  ...
Час  не  має  достойного  супротивника,
Тож  і  пряде  різнодовгі  ниті  ...

Іще  не  завтра,  та  вже  і  не  вчора  -
Де  та  невидима  грань  між  ними?
Ідуть  рука  об  руку  щастя  і  горе  -
Людського  життя  пілігрими  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474014
дата поступления 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Валя Савелюк

БОГОЯВЛЕННЯ

над  Києвом  
дзвони  дзвонять  –
Йордана…  Предтеча…
хрещаймося,  браття,  духом
у  чистий  свят-вечір…

над  Майданом  білий  голуб!
хутенько  з  наметів  –
щедрувальники  вітати
прийшли  з  водометом:

у  шоломах,  з  гранатами,
щити,  пістолети,
а  за  ними  –  з  кандалами,
танки,  кулемети…

а  ми  вийдем  –  окропимось:
мирні  Божі  вівці…
до  Дніпра  –  струмки  криваві
по  мерзлій  бруківці

19.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473704
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Таня Кириленко

Залишся мрією

Залишся  мрією  в  ударах  мого  серця,
В  куточках  губ,  і    посмішці  очей,
У  кожнім  русі,  і  у  кожнім  герці
Вібрацій  Всесвіту,  у  темряві  ночей.

І  хай  не  забере  тебе  буденність,
Не  згубить  велич  чистих  почуттів.
Для  мене  будь  навіки  незбагненним,
Будь  приводом  для  найтепліших  слів.

Назавжди  залишись  моїм  натхенням,
Щоб  дихати  могла  твоїм  теплом.
Щоб  без  вини,  спокути  і  прощення...
Для  мене  залишись  яскравим  сном.

Залишся  нерозгаданим  і  світлим,
І  свіжим,  як  п'янкий  ковток  води.
Щоб  без  причин  могла  тобі  радіти,
Залишся  нездійсненним  назавжди.

20.01.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473938
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


Дід Миколай

Хай читає там Зекони.

Збожеволіли  приблуди,  За  худобу  у  вас  люде.
Згвалтували  українця,  Дикі  зайди  і  чужинці.

Розтоптали,  розвели,  Як  Ісуса  розпяли,
Що  студенту,  а  що  жінці,  Залили  по  самі  вінця.

Продалися  «беркути»,  Прокурори  і  суди.
Звірі  сповнені  амбіцій,  Удались  до  інквизицій.

Коли  ми  із  ночі  спали,  Вони  гайки  зажимали.
Та  різьби  уже  нема,  Іржа  зїла  все  до  тла.

У  крові  по  самі  груди,  Що  ви  робите  іуди?
Кому  служите  примати,  Ой,  настане  час  розплати.

У  бандитській  каламуті,  Скаженієте  від  люті.
Ви  забулися  майбуть,  Що  за  вами  теж  прийдуть.

Невже  вірите,  що  злодій,  Вас  не  знищить  при  нагоді.
Що  засліплений  в  польоті,  Вас  не  скине  у  болоті.

Ще  не  пізно  схаменіться,  Сходіть  в  церкву  помоліться.
Вівці  ж  ви  не  пастухи,  Може  простить  вам  гріхи.

Ще,  історію  читайте,  Чи  нормальних  запитайте.
Не  зупинить  «жеребець»,  Буде  хлопчики  писець.

За  потоптане  довіря,  Ще  провідаєм  Міжгір’я.
Й  за  гулаги  у  Сибірі,  Нагадаємо  вам  сірі.

З  нами  Бог,  святий  творець,  Він  для  нас  пастух  і  жнець.
Щоб  відвідати  режим,  Держить  порох  нам  сухим.

У  Дніпрову  сиву  кручу,  Скинем  нечисть  цю  дрімучу.
Вже  чекають  друзі  з  зони,  Хай  читає  там  ЗЕКони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473929
дата поступления 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014


kulbabka

Гартуй слова!

Гартуй  слова,  виточуй,  як  мечі,
Плекай  в  уяві  образи  і  рими,
Тримай  набої  власної  душі
Сухими!

Вони  тобі  згодяться  у  борн