Віталій Назарук: Избранное

НАДЕЖДА М.

Туман яром…

Скінчилась  злива.  Над  водою
Прослалось  біле  полотно.
Невже,  хтось  щедрою  рукою
Пролив  тут  свіже  молоко?

Парне,  тепленьке,  біле-біле.
Запах  неначе  увесь  світ.
А,  може,  ранок  посивілий,
Відчув  дощів,  цих  довгих,  гніт.

Чи,  може,  знов  зацвів  ще  терен,
І  цвіт  розсіявсь  по  воді?
Як  можна?  Он  цвіте  вже  верес.
Та  він  не  дасть  гіркі  плоди.

Гірчить  полинь,  а  пахне  м"ята.
Ще  будуть  сонячними  дні.
Краса  ще  літа  не  прим"ята.
Ще  будуть  ночі  запашні.

Розкітнуть  в  кольорі  жоржини.
Зберуть  осінній  бджодли  мед.
А  небо  буде  синє-  синє.
Лише  роки  спішать  вперед.

Туман  цвіте  допоки  сонце
Його  промінням  не  приб"є.
Живе  людина,  доки  серце
Наперекір  всьому  цвіте



--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590822
дата поступления 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015


Дід Миколай

…циган заблукав

В  моїх  онуках  кров  сябрів,  
І  польської  частина.
З  Вкраїни  витоки  струмків,
Словянська    пуповина...

Земля  моя  Вкраїнонько  моя,
Земля  дітей  моїх  і  внуків.
Хіба  ще  десь  так  чутно  соловя...
Зозулі  чудні  перегуки.

А,  предок  циган  заблукав,
Влюбився  в  волинянку.
Отак  закоханий  й  пристав,
Чарунку  випив    шклянку…  

Земля  моя  Вкраїнонько  моя,
Земля  дітей  моїх  і  внуків.
Хіба  ще  десь  так  чутно  соловя...
Зозулі  чудні  перегуки.

Той  ген  також  в  моїх  синів,
У  доці,  ох  холера…
Улив  талант  свій  від  Богів,
 Як  водоспад    в  озера.

Земля  моя  Вкраїнонько  моя,
Земля  дітей  моїх  і  внуків.
Хіба  ще  десь  так  чутно  соловя...
Зозулі  чудні  перегуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590672
дата поступления 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015


нікомуневідомий

Сьогодні дощ…

Сьогодні  дощ  посіяв  в  серці  тугу,
Осінній  настрій,  смуток  і  печаль...
І  виграє  на  серці  щемну  фугу
Самотності  холодна  сіра  сталь.

Сьогодні  заховаюся  у  себе
І  питиму  ковтками  світлий  сум!..
Чомусь  у  серці  виникла  потреба
Побути  серед  сумно-світлих  дум...

Я  відшукаю  в  колі  суму  спокій,
Журба  піде  й  не  потривожить  більш!
Прийде  спочинок  тихий  і  глибокий  -
Сум  вихлюпнеться  римами  у  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590553
дата поступления 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Любов Ігнатова

Задощилося

Дощовечір.  Дощодень.  
Дощоніч  і  дощосни.  
Все  співає  нам  пісень  
Стиглий  дощопад  рясний.  
Дощонастрій.  Дощостан.  
Дощолітній  сірий  сум...  
Все  плете  самообман  
Цей  меланхолійний  шум...  
Дощороси.  Дощокрай.  
Дощодзеркало  калюж.  
І  повзе  дощоручай  
По  дорозі,  ніби  вуж...  
Дощовимірний  портал  
Десь  прорвала  повінь  вод...  
І  якийсь  дощовандал  
Щиро  тішиться  з  негод...  
З  дощонеба  повсякчас  
Дощохмара  цебенить...  
І  промоклий  мій  Пегас  
П'є  у  вірші  дощомить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата поступления 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Микола Серпень

Україні


[i]До  дня  конституції[/i]

З  сусідами  всяке  бувало,
Та  мужній  козацький  наш  рід
До  світла,  до  честі,  до  слави
Все  вів  український  нарід!

Бувало  жорстока  навала
Спішила  тут  все  руйнувать,
Народ  не  ховав  свою  славу,
І  вмів  за  свій  край  постоять!

А  з  миром  коли  прибували,
І  віра,  і  воля  в  серцях  цвіла
Единим  народом  ставали,
Щоб  дружби  перлина  росла!

Такі  вже  ми  є  –  українці,
Нам  воля  та  честь  -  над  усе!
Обнімемо  завжди  чужинця,
Що  лицарство  в  серці  несе!

Нескорені,  мужні  і  сильні  -
Крізь  бурі  ми  стяг  пронесли!
Ми  вірні  своїй  Україні,
І  щастя,  здається,  знайшли!

Хай  знають  народи  у  світі,
Якщо  світу  знов  припече,
Не  будем  ми  нишком  сидіти,
Ми  правді  підставим  плече!

 28.06.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590515
дата поступления 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015


dovgiy

НЕ СПІШИ


НЕ  СПІШИ

Коли  при  зустрічах  ніщо  не  грає  кров’ю,
І  тільки  гра  веде  єство  твоє,
Не  називай  стосунки  ці  любов’ю,
Бо  цим  руйнуєш    щастя  ти  своє.
Воно  ще  десь,  воно  іще  не  поряд.
А  те,  що  зараз  маєш  у  цім  дні,
Лиш  епізод,  лише  твій  спраглий  погляд,
У  пошуках  богині  твоїх  снів.
Не  поспішай  освідченням  кидатись
І  не  штовхай  стосунки  до  межі…
Бо  ж  помилки  примусять  шкодувати,
Що  здибались,  побралися  –  чужі…
Чужі!!!  А  дітки?  А  оті  пташата?
Оті  сирітки  при  батьках  живих?..
Бабусина,  -  сільська,  -  привітна  хата,
Просте  подвір’я:  стежка  і  спориш.
Старі  миски,  -  для  каченят,  для  кішки,
Собача  будка…  на  цепу  –  Бровко…
А  батьківської  ласки  –  ні  на  трішки,
Без  маминих  цілунків…    Отако!
Тож  думай,  хлопче!  Думай,  чоловіче!
Послухай  серце,  поспитай  в  душі…
Хоч  як  «природа»  на  розваги  кличе,
Не  поспішай  на  поклик,  не  спіши.

червень  15  р    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590378
дата поступления 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Михайло Гончар

РАНДЕВУ

                   "...И  поднес  мне  плохое  вино,
                   Человек,не  любивший  меня..."
                               (Ю.Разумовский)

Я  нікуди  сьогодні  не  їду,
Не  лечу,не  пливу,не  іду,
Не  чекаю  з  шампанським  сусіда
І  сусідку  із  тортом  не  жду.

Тет-а-тет,сам  на  сам  із  собою,
З  другим  "Я"  проведу  рандеву  -
Поговорим  без  свідків  і  зброї,
Як  мужик  з  мужиком  наяву.

Він  мав  рацію  деколи,  в  чомусь,
Хоч  і  знав  тьму  образливих  слів,
Та  коли  називав  біле  чорним
Я  терпів,щоб  не  впасти  у  гнів.

Поміж  нами  давно  барикада
І  холодна,холодна  війна,
А  було  все  колись  в  шоколаді...
Мабуть,  втрутився  сам  сатана.

Сивина  у  обох,не  до  воєн,
Ні  до  чого  слова-колючки.
Чорне  хай  залишається  чорним,
Біле  білим,а  не  навпаки.

Ні  до  чого  капризи  погодні,
Ні  до  чого  сто  інших  причин  -
День  народження  в  мене  сьогодні  -
Маю  право  побути  один...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590410
дата поступления 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015


Дід Миколай

Спустився шал цей із небес. на муз. В. Оха №73

   

Аккордом  пристрасть  вирвалася  з  гами,
Нектар  любові,  спитий  вже  губами…
Не  можу  милий  більше,  я  страждати,
Сьогодні  ж  хочу  все  тобі  віддати.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Не  зволікай  прошу  тебе,  не  зволікай,
Я  віддалася  вся,  прошу  тебе  кохай.
Моє  серденько  втомлене  хмеліє,
Бери  мене  усю  не  пожалієш.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Візьми  мене  за  грудоньки  руками,
Омий  нектар,  любові  знов  губами.
До  мене  милий  в  лоно  йди  прилини,
Які  ж  солодкі  ці  мені  хвилини.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

Пробач  нам  Боже  ці  гріхи  простивши,
Кохання  наше,  грішне  освятивши.
Адже  спустився  шал  цей  із  небес,
Зійшов  до  нас  із  райдуги  чудес.

Як  Боже  милі  мені,
Благості  ці  неземні.

 Альтернатива  до  вірша  Олекси  Удайка  "Віддай  любов"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590425
дата поступления 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015


НАДЕЖДА М.

Вічне кохання…

За  твором  Олекси  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
_______________________________________________

́Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає...
Леся  Українка.

-----------------------------
Тихенько  жевріє  у  серці  пломінець.
Маленький  вогник  вірного  кохання,
Та  ніжністю  не  спалить  він  сердець,
А    грітиме,  як  зірка    ніжна  рання.

Тобі  дарую  крихітку  тепла.
Та  не  спали  у  ньому  всі  надії.
Зневіра  душу,  щоб  не  обпекла.
Нехай    здійсняться  потаємні  мрії.

Ти  просто  подаруй  щасливі  дні.
Не  обіцяй    свого  земного  раю.
Нехай  любов  цвіте,  як  навесні.
Ти  кращий  всіх.  Тебе  я  вибираю.

А  пристрасть  у  ціні,  коли  кохання.
Не  просто,  щоб  погрітись  у  теплі,
А  потім,  щоб    убити  все  мовчанням,
Бо  ти  відчуєш,  що  чуття  не  ті.

А  за  вікном  холодна  літня  мжичка.
А  я  чекаю  з  неба  промінець.
Нехай  любов    не  взнає  слова  "звичка",
Тоді  любові  буде  вже  кінець.

Нехай  засяє  фарбами  веселки,
І  вічною  хай  буде,  як  зоря.
А  пахощі,  як  першої  фіалки...
І  в  серці  хай  ніколи  не  вмира...

__________________________________
Дякую,  Олексо,  за  ідею...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590351
дата поступления 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ЛЮБОВ (Муз. В. Охріменка)

[i][b][color="#ff0000"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла!..                        
Я  відігріюсь  в  нім,  та  не  зомлію
І  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла,
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  негоди  і  похмурі  дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу...
Й  прокинешся  –  як  у  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Тобі  змурую  я  гранітну  пристань
І  вирощу  мільйони  білих  руж...
А  ще  віддам  тобі  жагучу  пристрасть.

Та  ряст  топтати,  мила,  не  спіши:  
Піти  у  вічність,  жа́данко,  поспієш.    
Віддай  кришталі  серця  і  душі!
Віддай  любов!..  І  ти  не  пожалієш.[/color][/b]

 29.06.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата поступления 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015


Любов Ігнатова

Колючки

Дякую    Касьяну  Благоєву  
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123


Живу,  дарую  своє  серце,
Таке,  як  є,  без  солі  з  перцем...
Натомість  маю  звідусіль
Біль...
***
Які  ж  то  вірші  пишуть  нам  мужчини  :
Букет  троянд,  загорнутий  у  рими....
В  житті  ж  :  сумки,  ганчірка,  посуд...
Осуд...
***
Коли  ти  друзям  віддаєш  останнє,
Коли  на  все  готовий  для  кохання,
Спочатку  окуляри  витри  гарно-
Аби  не  марно!
***
Коли  тобі  хтось  крила  подарує  -
Радій,  літай  -  не  втрать  те  диво  всує...
Тільки  дивись,  щоб  та  ж  людина  крила
Не  спалила....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата поступления 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015


Дід Миколай

Ігнатовій

Талант  силище...  голова...
Як  маків  цвіт  частуєш.
Хоча  й  скупий  я  на  слова,  
Та  ти  щораз  дивуєш.  

Це  ж  треба  так  урізнобіч,
Глибоко  і  красиво.
Буває  навіть  з  протиріч,
Збираєш  з  скалок  диво.

Любаво,  любонько  моя,
Мене  ти  зачепила.
Душа  мелодії  твоя,
Безмежна  і  чутлива.

Не  всім  дано  її  пойнять,
Не  кожного  й  почуєш.
Твої  ж  рядочки  цибенять..
І  ти  того  вартуєш!!!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590266
дата поступления 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015


НАДЕЖДА М.

Коли кидає доля врізнобіч…

Скінчився  ливень  і  пройшла  гроза,
Краплинки  з  листя  тихо  опадають.
А  небо,  ніби  шовку  бірюза,
Мені  в  цей  час  про  море  нагадає.

Он  хвилі  виціловують  пісок.
Погладять  і  назАвжди  десь  зникають.
А  он  пливе  беззахисний  листок.
Закрутять  хвилі  і  безжалісно  ковтають.

В  житті  бувають  дуже  схожі  миті.
Здається,  що  піщинка  я  мала.
Підхопить  вітер  і  не  зупинити,
Бо  влада  над  тобою  чимала.

Коли  кидає  доля  врізнобіч,
Кого  покличиш  тут  на  допомогу?
Летиш  ти  вітру  все  ж  таки  навстріч,
Та  вітер  не  надасть  тобі  підмогу...

І  як  тоді  триматися    тобі?
Яка    велика  вітру  бува  сила!
Але  в  цей  час  відчуєш  у  душі,
Що  виростають  дужі,  міцні  крила.

А  до  провалля,  може,  лише  крок.
Один  єдиний  тільки  залишився...
Єдина  тільки  мить  -    мільйон  думок.
Невже,  за  мене  хтось  в  цей  час  молився?

Пройшов  по  тілу,  ніби  сильний  струм.
Це  я  відчула  вірну  твою  руку.
І  сумніви  зникають  моїх  дум,
Що  відстань  пророкує  всім  розлуку...
-------------------------------------------

Натисніть  на  картинку...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590003
дата поступления 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Юхниця Євген

Письмо без ліхтарика

В  мене  є  чудна  писачка:
Пишеш-пишеш...і  не  видно.
З  боку  іншого,  в  дивачки,
Є  -  ліхтарик  світловидний.

Як  направиш  на  рядочки
Оживляюче  проміння  -
Прочитаєш  на  листочку
Гарне  слово  „Україна”.

 24.01.07  р.  (Ручка-писачка-зникачка)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589948
дата поступления 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Марічка9

Риторичне

Я  б  хотіла  тебе  обняти,
і  не  можу  віддати  більше.
Розпадаються  дні  на  дати,
а  давно  це  уже  не  тішить.

Бо  не  можу  ніяк  сказати,
що  насправді  найбільше  мучить.
Десь  між  тими  речама  ґрати
поставали  такі  гнітючі.

Ми  живемо.  І  це  вже  добре.
Та  непри́йняте  -  гіркне  досі.
Твоє  серце  -  таке  ж  хоробре.
Й  перший  сніг  у  моїм  волоссі.

Все  не  вмію  оте  прийняти,
не  навчилась  валити  стіни.
Тихо  пам'ять  в  моїй  кімнаті
Перетворює  нас  на  тіней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586707
дата поступления 11.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Олекса Удайко

МАЛИНО́ВЕ СОЛО

               [i]  Це  не  мені    –  обра́зи  соло…
                                                                               Lu57            
                                                                                   [youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]    
[b][color="#f009d1"]Минулися  в  саду  вже  полуниці,
Суничне  поле  вибило  дощем,    
Та  літо  креше,  мов  об  крицю  криця,
І  промінь  сонця  кре́мсає  ножем…

Он  там,  в  кущах  зоріє  вже  малина
І  малино́во  манить  солод  ваб…
Веде  свій  хор  задумливо,  билинно,
Мов    барвами  виблискує…  єдваб.  

І  ось  чарівність…  та…  солодка  в  роті…
І  солодить.  Та…  трішечки  гірчить:
Не  ті  вояки,  батальйони  й  роти,
Не  той  у  оборонців  хист  і  чин!..

Та  гіркота  чуттями  невловима  –
Дурманить  мозок  літа  смакота!
Уява  наша  ж  бо  неопалима,
Коли  спіліє  ягода  ота!

Коли  природа    зріє  на  пригріві,  
Коли  в  душі  чуттів  нестримний  герць…
І  ущухають  пристрасті  і  гніви,
Стихає  якіт  охижілих  серць.

Бува,  у  літа  ягідників  коло
Впаде…  Й  стихає  їх  співучий  хор…
Та  ось  неквапно…  править  своє  соло
Малинового  смаку  семафор.    

Малинове  життя  куйовдить  заздрість
Злостивців,    не  умільців  і  невдах,
Бо  всі  принади  малино́ві  вадять
Тому  лиш,  хто…  з  собою  не  в  ладах![/color]  [/b]

25.06.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата поступления 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015


горлиця

НЕЗМІННИЙ ЛЬВІВ

 
До  тебе    лину,  мій  старинний  Львове
Скарбнице  гордості  і  величі  ,і  знань,
Тут  б`ється  серце,    українське  слово,
Обіт  закладений  не  зламаних  змагань.

Обіт  простий,  у  серці  УКРАЇНА,
І  клич  “вперед”  ,  це  воля,  чи    за  неї  смерть!
На  варті  молодь,  в  поклику  єдина,
В  них  серце  сповнене  патріотизмом  вщерть!  

До  тебе  ,  Львове,  їдуть  воду  пити,
Оту  джерельну,  що  бурлить  мов    водограй,
Центральний  парк,  де  любо  відпочити,
Послухати  пісень,  минулих  днів  звичай.

Красуєшся,  не  змінний  ти  століттям,
Вузенькі  вулиці,  по  них  тече  життя,
Привітний  люд,  твоє  майбутнє  в  дітях,
Ти  Славнем  був,  й  так  будеш  до  кінця!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589830
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015


нікомуневідомий

Ми часто перед вибором безсилі.

Чому  від  мене  заховалось  небо?
Немає  волі  сплутаним  думкам...
Моя  душа  не  зна,  чого  їй  треба...
Чи,  може,  зна...  Та  їй  цього  не  дам!

Життя  зависло  між  двома  світами,
А  правда  в  світі  білому  -  одна...
Змішалася  із  мріями  і  снами,
Як  не  крути,  болюча  і  сумна...

Ми  часто  перед  вибором  безсилі,
Бо  вибір  завжди  навпіл  ділить  світ...
І  тліємо  у  марному  зусиллі
З  душі  зіпхнути  цей  болючий  гніт.

Тільки  тоді,  як  цей  тягар  тримати
Нема  вже  змоги  на  своїх  плечах,
Усе  ж  прийдеться  рішення  приймати  -
Та  й  то  завжди  з  оглядкою  на  страх!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589823
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Володимир Шевчук

Усе тече



Усе  тече,  ганяється  кудись…  
Хіба  стрімке  життя  –  це  наша  школа?  
Постій-же,  літо,  досить,  зупинись,
Чекай  секунду.  
Роздивись  навколо:  
Поглянь,  який  світанок  золотий!  
Які  яскраві  аромати  раю  
І  як  старі  дерева  і  сади
Біля  квіток  ніскільки  не  вмирають!
А  як  всю  ніч  закохані  стоять!  
Яка  любов  їх  ніжна,  
щира,  
рання,  
Як  тепла  річка,  гори  чи  поля  
Нагадують  про  вічне,  
Про  кохання.  
Ця  тиха  хвилька  вічністю  несе.    
Стривай  же,  літо!  
 Чи,  скажи,  куди  ти?  
…Бо  так  злетить  життя,  любов  і  все,  
Якщо  не  зупинятись,  щоб  
дивитись.  

25.06.2015  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015


Микола Шевченко

Скошенеє небо (пісня)

Сл.,муз.,вик.,зап.  -  Микола  Шевченко


Скошенеє  небо
1
Скошенеє  небо,
зношене  взуття...
Мною  ти  -  не  гребуй,
я  твоє  -  недоношене  дитя.
Переношене  дитя.
А  щоб  полетіти  
на  тибя,  права.
Раві,  мулла,  піпа,
лама,  ксьондз  не  видава.
Овва...  Хтось  інший  видава...
Приспів:
Небо,  небо,  небо,  неболить  -  в  небі.
Небо,  небо,  небо,  небоюсь  неба.
Небо,  небо,  небо,  неборака  -  ліз  би  рака...
Небо,  небо,  небо,  небеса  косі,
каси,  кеші,  куля  покуса  -  кості...
Плечі  брата,  крові  втрата,  площа-проща,
мощі,  рака...
2
Кожен  свій  до  неба
обирає  шлях.
Кожен  тут  -  за  себе.
Най  же  трафить  шляг
типів  тих,  хто  піти  туди  тобі  допомага...
Небо  угорі  десь  там  -
було  і  буде.
Небом  треба  дихати  -
не  рвати  груди!
Хтозна  де,  коли  і  як  
воно  тебе  чига...
Приспів:
Хто  тобі  казав,  що  не  болить  в  небі?
Хто  туди  літав  і  не  боявся  неба?
Рака  ж  навіть  по  воді  -  не  поплазуєш...
Чуєш,  в  небі  на  горі  свистять  коси,
янголи,  снопи,  врожай  і  сліз  роси...
Як  шкода,  що  ти  вже  все  це...  чуєш...




25.06.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589814
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015


kulbabka

заговори…

[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img]  [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]

заговори…
мов  літеплом,  все  тіло
своїм  чуттєвим  тембром  
оповий…
як  плід  граната,  
серце  переспіло
і  тріснуло,  
в  туманну  ніч  кровить…
збери  у  жмені  
зе́рнята  багряні,
на  спомин  
у  шкатулку  заховай.
Купальська  ніч  
гойдає  роси  п’яні,
пахтить  у  небо  
стеблами  трава.
цей  дикий  танець,
пристрасно-тваринний,
цей  поєдинок  
вітру  і  вогню!..
мов  у  свічках,
у  ватрах  полонини…
і  розсікає  темряви  броню
огненний  бог
своїм  пекучим  лезом,
із  лона  іскри  
сиплються  дрібні!..
не  личить  бути
в  ніч  таку  тверезим,
тож  пий  мене  по  крапельці,
п’яній!..
заговори,  зашепоти,
вколисуй!
коли  ж  ущухне  хміль  у  голові,
майнемо  вдвох
у  храм  густого  лісу
шукати  квітки-папороті
цвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015


Любов Ігнатова

Я - просто так….

Я  -  просто  подих  вітру  на  губах...  
І  більш  нічого...  Чуєш  :  більш  нічого...  
Моє  життя  -  Чумацький  Зорешлях  :
Удень  його  нема  -  є  тільки  спогад...  

Я  -  просто  павутинка  під  дощем  :
Промокла,  та  все  та  ж  -  дзвінкоголоса...  
Отруйним  упивається  плющем  
У  зранену  ментальність  хижа  осінь...  

Я  -  просто  птаха,  вигнана  з  небес...
За  що  -  не  знаю  -  відібрали  крила...
Мій  світовимір...він  кудись  пощез...  
Чи  я  його  собі  сама  наснила?..  

Я-крихітна  росинка  на  листку  :
Безслідно  зникну,  як  пригріє  сонце...  
Лиш  Всесвіт  на  Калиновім  Містку  
Тримає  мою  душу  на  долонці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 72 (Світлана Моренець, горлиця, Віталій Назарук, natalux)

Світлана  Моренець

   ІЩЕ  ЛЮБЛЮ

Вже  стільки  сходжено  стежками
і  бездоріжжями  життя...
Як  хвиль  у  морі,  так  між  нами
любові,  болю  й  каяття...

   Приспів:
     Роки,  мов  птахи  пролітають,
     до  хмар  зросла  твоя  верба...
     На  осінь  літо  повертає,
     та  серце  обмина  журба,
     бо  руку  я  твою  тримаю
     і  поки  разом  ти  і  я.

Торкаєш  ти  моє  волосся  –
і  шумовинням  в  серці  кров...
Налитим,  визрілим  колоссям
хвилюється  іще  любов.

     Приспів:
     Без  тебе  тягнуться  години
     і  зміст  життя  втрачає  нить...
     Щомить  до  тебе  серцем  лину
     і  голос  трепетно  бринить...
     Ховаю  в  серці,  як  перлину,
     любові  кожну  світлу  мить...

-------------------------

горлиця

   ПРИЙДИ

Я  знов  чекав  ,  а  ти  не  вийшла,
Поблідла  вже  наша  зоря,
Кругом  лягала  чорна  тиша,
Тебе  нема,  тебе  нема!  

 Приспів:    
     Прийди,  моєму  серцю  мила,
     Чом  зникла  десь,  немов  весна,
     Прийди,  зима  нам  знищить  крила,
     Впадуть  сніжинками  чуття.
     Прийди,  зима  нам  знищить  крила,
     Впадуть  сніжинками  чуття.  

Тебе  любив,  хоч  все  даремно,
Я  був  для  тебе  просто  гра,
Кохання  ти  моє  безмежне,
Отруту  ти  мені  дала.

   Приспів.

-----------------------

 Віталій  Назарук

     ЧЕРВОНІ  ВИШНІ

Гілки  покрили  рясно  вишні,
Червоні    ягоди  -  давно…
В  цей  час  ми  двоє  стали  грішні,
Кохання  випили  вино.

   Приспів:
     Червоні  вишні  вже  дозріли,
     І  все  було  немов  у  сні…
     Бо  ми    з  тобою  стали  грішні,
     Єдині  грішні  на  землі.        
     Бо  ми    з  тобою  стали  грішні,
     Єдині  грішні  на  землі.    

Очей  від  тебе  не  відводив
І  губи-вишні  цілував,
А  соловей  «тьох-тьох»  виводив,
І  зайві  нам  були  слова.

   Приспів:
Завжди  люблю  вишневу  пору,
Бо  пахнуть  вишнею  вуста,
Ми  рахували  в  небі  зорі,
Де  вишня  в  ягодах  густа.
Ми  рахували  в  небі  зорі,
Де  вишня  в  ягодах  густа.

---------------
   natalux

       В  кав’ярні

В  такій  знайомій  нам  кав’ярні
Рука  в  руці,  а  очі    -  вниз.
Не  говори,  не  псуй  мовчання.
Це  і  не  примха  й  не  каприз.

   Приспів:
     Те,  що  важливе,  є  мовчазне.
     Все  зрозуміла  я  давно.
     А  розлучатись  треба  вчасно,
     Поки  не  згіркло  ще  вино.

Мовчи,  дозволь  мені  забути
Твій  голос    і  твої  слова.
Не  додавай  в  вино  отрути.
Любов  моя  іще  жива.

   Приспів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589709
дата поступления 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 71 (Світлана Моренець, Віталій Назарук, zazemlena)

Світлана  Моренець

   ПОКИ  В'ЄТЬСЯ  ДОРОГА

Все  частіше  вертаюсь  туди,
де  ступили  в  життя  перші  кроки,  
де  залишились  босі  сліди
від  дитинства  на  довгії  роки,
де  змивали  і  тінь  від  біди
безтурботності  чисті  потоки.

Пр:
Зачекай!
                           Не  ховайся  в  туман,
карооке  веселе  дівчатко!
Я  –  майбутнє  твоє,  не  обман...
Дай  же  ручку!  Пройдемо  спочатку
                           всі  стежини...  спочатку...

Обійдем  всі  куточки  двора,
де  всміхалися  мамині  квіти,
щебетала  сільська  дітвора
і  привітно  вклонялися  віти...
мамин  голос  почуєм  здаля...  –
найрідніший,  найкращий  у  світі!

Пр:
Одзовись!
                               Повернись  хоч  на  мить
світло  юності,  цвіт  неповторний!
Не  озвався...  Лиш  вітер  шумить
і  сумує  під  звуки  валторни,
                               що  життя  –  неповторне.

Коли  ро́ки  вповільнюють  кров
і  сміються  над  нами  з  люстерця,
ми  в  дитинство  вертаємось  знов  –
з  кришталевого  п'ємо  джерельця,
там  черпаємо  сили  й  любов
і  лікуємо  зранене  серце.

Пр:
Не  тікай!
                           Ще  хвилинку  зажди,
моє  миле  дівча  босоноге!
Ти  –  мов  совість  моя  назавжди,
доки  в'ється  життєва  дорога...
                           Поки  в'ється  дорога...

---------

       Віталій  Назарук

 МОЯ  РІДНА  ЗЕМЛЯ

Україно,  моя  синьоока,  де    в  намисті    калина  й  жита…
Я  люблю  тебе,  земле  моя,  бо  для  мене  завжди  ти  свята…
Я  люблю  тебе,  земле  моя,  тут  моя  воскресає  душа…

         Приспів:
   Земле  моя…Відродись!
   Я  прошу  материнського  слова,
   Я  люблю  тебе,  земле  моя,  
   Моя  рідна  земля,  калинова…  
   Моя  рідна  земля…  

Україно,  мій  краю  святий,  солов’ї  у  гаях  стоголосі,
Ти  для  мене  з  дитинства  свята,  доля  миру  у  Господа  просить,
Ти  для  мене  з  дитинства  свята,  доля  миру  у  Господа  просить,

Приспів.  

Україно,  моя  синьоока,  де    в  намисті    калина  й  жита…
Я  люблю  тебе,  земле  моя,  бо  для  мене  завжди  ти  свята…
Я  люблю  тебе,  земле  моя,  тут  моя  воскресає  душа…

Приспів.  

--------------------------

 zazemlena

     Де  ти  є?

Де  ти  є?  Де  ти  є?  Де  ти  є?
Все  сумує  душа.  Плаче  скрипка.
Ти  кохання,  ти  щастя  моє.
То  далеко  ти,  то  зовсім  близько.
Ти  кохання.  Ти  щастя  моє,
То  далеко  ти,  то  зовсім  близько.

Приспів:
     Де  тиє?
     Це  для  тебе  пісні.
     Пригортаюсь  до  тебе  душею.
     Я  слова  всі  зібрав  чарівні...
     Де  ти  є?  Де  ти  є?  Де  ти  є?  Де...
     Посміхнись  хоч  Орфею...

Літній  день  заквітчав  ліс  і  луг,
І  зозуля  кує  для  нас  долю...
Ти  кохання  моє,  ти  мій  друг,
Ти  неволиш  й  даєш  мені  волю.
Ти  кохання  моє,  ти  мій  друг,
Ти  неволиш  й  даєш  мені  волю.

 Приспів.

Я  знайду,  щиро  вір,  я  знайду,
Серед  тисяч  тебе  відшукаю,
І  дощем  попід  ноги  впаду,
Бо  тебе  лиш  єдину  кохаю.
І  дощем  попід  ноги  впаду,
Бо  тебе  лиш  єдину  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589386
дата поступления 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015


Дід Миколай

Спимо…

Чому,  як  виплачемо  долю,
Собі  шукаємо  ярмо…
Лише  проллємо  кров  за  волю,
І  як  упоєні  спимо.

Зовемо  ворога  враженьком,
М’о  він  загине,  як  роса…
Як  плюне  витремось  хутенько,  
Щоб  не  сміялись  небеса.

Закоротило    ум  за  кишку,
Немає  зору,  випав  слух...
У  прірву  скочуємось  тишком,
Як  рецидив  уже  недуг.

В  поту  просолено  пів  –  світу,
Ми  ж  хлібосольні  стаємо…
В  чужих  могилах  стільки  цвіту,
Що  вже  його  й  не  зберемо.

Та  жити  треба,  заробляють!
Вже  сліз  і  крові,  як  води…
То  нашу  хату  визволяють,
Один  від  одного  жиди!!!
         По  Є.  Дудару

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589401
дата поступления 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015


Світлана Моренець

А МИ ВСЕ ЛОВИМ ВІТЕР В ПОЛІ


                   ***
В  людей  украли  мрію  про  красу,
натомість  –  клопіт  лиш  про  хліб,  комірне...
Забрали  б  ще  повітря...  висоту,
і  нас  розплющить  в  площину  двомірну.

                   ***
Та  це  ж  талант!  Отак  уміти
брехню  і  правду  перевити,
наобіцявши  рай,  свободу,
обдерти  всіх...  а  кінці  –  в  воду...

                   ***
Усі  в  нас  –  "за  народ!",  усі  –  порядні,
допоки  не  займуть  верхи  привладні...
Сумні,  брато́ве,  повороти  долі:
хоч  не  дурні,  а  ловим  вітер  в  полі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589470
дата поступления 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015


Радченко

Знайомий голос

Шепоче  дощ  всю  ніч:  "Пробач",
Знайомим  голосом  шепоче.
Під  ранок  шепіт,  ніби  плач,
Що  зупинятися  не  хоче.
Згадати  голос  -  скроні  знов
Болюче  думка  розриває.
Вже  й  дощ  сховався,  геть  пішов,
Бо  відповіді  й  він  не  знає.
Знайомий  голос  цілий  день
То  тихим  був,  то  голоснішим,
А  серденько  немов  мішень  -
Той  шепіт  був  усе  влучнішим.
Знайомий  голос...  Та  невже
Кохання  перше  обізвалось?
Давно  в  минулому  живе,
За  що  ж  воно  так  пробачалось?
За  мрій  безмежність  і  печаль,
За  те,  що  я  була  щаслива?
За  безоглядність  двох  мовчань  -
Яка  ж  любов  бува  вразлива!
З  роками  істина  проста,
Що  перше  не  завжди  назавжди,
З  сумлінь  й  безсоння  пророста
І  в  ній  немає  напівправди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589182
дата поступления 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015


kulbabka

Уяви…

[img]http://www.perticonespedizioni.com/sites/default/files/storia.png[/img]

Уяви:  шоста  ранку,  старий  допотопний  автобус,
Затягнувшись,  викашлює  дим,  торохтить  двигуном…
На  сидінні  потертому  ти,  ухопившись  за  спробу
Повернути  в  дитинство,  сидиш…  І  тобі  все  одно,
Що  позаду  лишається  червень,  міста  і  вокзали,
Недопита  і  вистигла  кава,  запилений  стіл,
І,  розсипані  стосами  крил,  перепрілі  журнали,
Між  якими  пожовклі  від  часу  конверти  листів…
Хай  воно  залишається  там,  під  печаткою  “завтра”  –
Ці  буденні  турботи,  ці  втрати  себе  в  суєті…
Із  рипучих  колонок  свідомість  загойдує  мантра  –
Призабутих  улюблених  треків  мотиви  прості…
У  закурених  вікнах  проскакують  слайди  пейзажів
І  засвідчує  небо  погожий  і  сонячний  день!
Так  комфортно  тобі  наодинці,  між  цих  антуражів,
Шурхотить,  мов  льодяники,  пам’ять  у  сховках  кишень…  
Перламутрові  трави  блищать,  наливаючись  сонцем,
Мандариновим  сяйвом  запалює  ранок  зеніт…
Не  повіриш,  та  всі  ми,  дорослі,  плекаємо  схрон  цей,
У  якому  захований  чистий  незайманий  світ.
В  кріогенній  посудині,  в  ампулі,  ніби  чар-зілля,
Має  кожен  галактику  власну.  І  в  обраний  час,
Коли  хвилею  теплою,  наче  хмільне  божевілля,
Ностальгія  накриє,  втікаємо  далі  від  мас…
І,  впіймавши  автобус,  тримаємо  курс  у  минуле,
Де  у  кожного  стільки  щасливих  простих  таємниць!
І  руйнуються  відстані,  з  гуркотом  падають  мури,
Коли  Вічність  вливається  в  ґудзики  наших  зіниць…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589075
дата поступления 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015


Осіріс

Парадокси швидкоплинного буття

         

Я  зміряв  Безкрайність,  стоптав  дно  Безодні,
Уславив  Звичайність  в  булому  Сьогодні.
Ще  плюнув  у  Вічність  погрібши  Безсмертя,
Знеславив  Величність  смішком  Пересердя.  
Затуркав  Розумність,  спаскудив  Порядність,
Навчивши  Безумність  кріпачити  Владність.
Родився  на  Старість  в  гріху  Покаяння,
Де  в  першу  хвилину  -  пробила  остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588958
дата поступления 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015


Олександр ПЕЧОРА

УКРАЇНСЬКИЙ НАБАТ



Україно  моя  –  дивина!
Світом  котиться  поклик  Майдану!..
Вже  й  світало  було,  та  неждано
почалася  рашистська  війна.

Насьорбалися  «братства»  сповна!
Пойняли  бандустанівську  расу.
На  руїнах  Лугані  й  Донбасу
реготить  Вітчизняна  війна!

Дочекалися  манни,  овва!
І  явився  «месія  Капутін».
І  Європа,  і  світ  на  розпутті:
вітчизняна,  а  чи  світова?!.

То  не  манна  –  прокислеє  щі.
То  –  хронічна  імперська  отрута.
То  –  ординсько-диявольські  пута.
Люди  божі,  отямтесь  мерщій!

В  світі  білому  сіється  тьма.
І  блукають  «зелені  туристи»  –
неопутлєровські  терористи.
Їх  усіх  не  сховає  тюрма.

Може  й  буде  на  небі  їм  суд,
це  ж  вони  на  Вкраїну  напали!
Їх  усіх  не  посадиш  на  палю  –
треба  нечесть  цю  нищити  тут!


2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588862
дата поступления 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом медпрацівників…

Нехай  на  небі  сонце  сяє,
Щоб  не  затьмарили    хмарки.
З    хорошим  днем  тебе  вітаю.
Нехай  здійсняться  всі  думки.

Нехай  твій  Ангел  поряд  буде,
Який  врятує  від  біди.
Ну  а    удача  не  остудить,
Не  зменшить  в  серці  доброти.

А  доля  хай  тобі  всміхнеться:
Дарує  безліч  гарних  днів.
Життя  твоє  нехай  складеться,
Як  ти  того    завжди  хотів.

Дорога  хай  буде  легкою.
Крокують  поряд  нехай  ті,
Своєю  легкою  рукою
Завжди  підтримають  в    житті.

____________________________
Всім  лікарям  бажаю  доброго  здоров"я,
міцних  нервів,  чуйності  та  доброти.














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588801
дата поступления 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015


Дід Миколай

Юдо - демократи

Болить  мені,  так  серденько  болить,
За  те,  що  досі,  коється  в  країні.
Коли  погляну  кров  моя  кипить,
Керують  нами  виродки  і  свині.

О  Боже,  скільки  можна  ще  терпіть,
Худобу  скільки    можна  обирати.
Чи  не  пора  вкраїнцям  зрозуміть,
Що  нас  імєют…  юдо  –  демократи.
 
Душа  моя,  у  сутінках,  в  труні,
Незгоєна,  скалічена  ганьбою.
При  владі  й  досі  вихрести  одні,
Тому  брати,  не  маю    я  спокою..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588761
дата поступления 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015


нікомуневідомий

Хочу бути…

Хочу  бути,  просто  бути  поруч...
Просто,  без  надій  і  сподівань,
Хоч  на  серце  туго  давить  обруч
Зіркоснів  й  прихованих  бажань.

Я  вже  гнав  їх  і  від  них  ховався
За  високі  мури  і  замки!
Так  собі  самому  й  не  зізнався
Про  таємні  мрії  і  думки...

А  вони  сховалися,  як  миші,
І  гризуть  всі  закутки  душі...
Ще  й  не  сплять  -  у  вечоровій  тиші
Спідтишка  нашіптують  вірші...

Ось  чому  мені  вночі  не  спиться:
Мрії  я  переступив  поріг!..
Це  моя  скарбниця  чи  в`язниця?
Моя  муза  чи  ...  солодкий  гріх?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588703
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015


горлиця

Роздуми

Не  завжди  самота  приносить  спокій,
Не  завжди  колискова  заколише,
Не  завжди  скажеш  скільки  комусь  років!
Лишень  тому,  що  він  «на  ладан  дише».

На  самоті  сумуєш,  бо    забутий,
І  спокій  твій  стає  тобі  тюрмою,
То  ж  молишся,  щоб  Господа  почути,
Розмова  надоїла  зі  собою.

Заслухаєшся  в  пісню  і  сон  змориш,
Слова  зайдуть    у  душу  й  розтривожать  ,
Дитинство  призабуте  зі  сну  збудиш,
І  гіркоту  словесну  лиш  помножать.

Не  вгадуй  роки,  це  земний  рахунок,
Душі  вони  ніколи  не  міняють,
Скільки  б  не  жив,  це  Господа  дарунок,
Роки  земні,  а  душі  воскресають!    

Думки,  думки,  горобчики  безкрилі,
Притихли  ,  геть  зіщулились,  змарніли,
Чекаєте  хвилинку  чуда,  милі,
Щоб  крила  виросли  і  ви  злетіли!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588681
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015


Любов Ігнатова

Чомусь не сплю…

Шепоче  ніч  солодкі  дощосни-
Відчинене  вікно  вбирає  звуки, 
А  морок  надто  в'їдливо-масний 
Мене  тримає  холодом  за  руки... 
       
Чомусь  не  сплю...  Снує  павук  думки, 
Вплітаючи  секунди  в  павутиння... 
Так  хочеться  намалювать  зірки 
На  ватяне  промокле  хмаровиння... 
       
У  тишу  закарбоване  "тік-так"-
Годиннику  не  спиться  і  без  кави... 
Вітрисько  -  розкуйовджений  відьмак, 
У  темінь  викликає...для  забави... 
       
Іти  -  чи  ні?  Так  страшно  квилить  птах  - 
Напевно  править  опівнічну  месу...
А  що,  цікаво,  снить  замшілий  дах?
Чи  мають  Янголи  свою  імейл-адресу? 
       
Як  лялечка,  щільніше  загорнусь 
У  ковдрококон  -  для  метаморфози...
А  ранок  -  затуманений  дідусь  - 
Зітре  зі  щік  мої  безсонні  сльози... 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015


Шон Маклех

Сутінковий шарлатан

                       «І  сутінковий  шарлатан
                           Тут  крутить  всім  як  заправила»
                                                                             (Гійом  Аполлінер)

У  сутінкову  епоху  –  
Сіру,  як  миша  Аполлона,
Огидну,  як  хвіст  щура,
Що  несе  гуму  у  кожне  кам’яне  місто
Шарлатан  сутінковий
Став  популярнішим
Аніж  паяц  торговища
У  країні  холодної  темряви,
У  країні  одвічної  сирості
(Не  лісів  дрімучих,  а  свідомості),
Що  гущавіє  тижневими  вершками
Молока  хворої  корови  демагогії
Чи  то  словоблудства.
Сутінковий  шарлатан
Кульгавим  карликом
Дарує  всім  закоханість
У  самознищення,
Руйнування  та  здичавіння.
Він  прийшов  з  темряви,
З  селища  чуді,  
Що  згубилось  за  болотами,
Прийшов  на  торжище,
Де  продавали  віру
І  завів  всіх  у  сутінки
Буття  чи  то  свідомості.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588651
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015


нікомуневідомий

Бажання неба…

А  хочеться  прийти  до  тебе
І  залишитись  назавжди...
Знайти  свої  ключі  від  неба
І  полетіти  вдвох  туди!

На  світ  увесь  махнуть  рукою,
На  всі  кордони  і  замки  -
І  залишитися  з  тобою...
Дивитись  разом  на  зірки...

Та  що  дивитись  -  стати  ними!
В  безмежнім  просторі  буття
Летітимуть  літа  і  зими,
А  в  нас  горітиме  життя!

Ми  поза  виміром  і  часом,
Немає  нам  пересторог...
Завжди  у  парі,  поруч,  разом,
І  якщо  згаснем,  то  удвох!

Ну  що?  Вирішуй...  Зробиш  крок?
Бо  час  крізь  пальці  витіка...
Вперед?  Угору?  До  зірок?!!
Тримайся!  Ось  моя  рука!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588533
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015


Любов Ігнатова

Не відпусти

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти,  
Бо  я  впаду  під  ноги  людостаду...  
Попереду  у  нас  -  місток  хисткий,  
Та  спалені  дороги  -  вже  позаду...  

Не  відпусти...  Не  рви  тоненьку  нить  -  
Вона  з  клубочка  діви  -  Аріадни...  
Відчуй  всім  серцем  цю  тендітну  мить  :
Початок  -  це  і  просто,  й  дуже  складно...  

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти,  
Не  дай  згубити  відчуття  надії...  
Кидає  осінь  звОхрені  листи,  
Де  я  писала  сни  -  дівочі  мрії...  

Не  відпусти...  Тримай  мене  міцніш  -  
Бо  кожен  крок  -  Русалоччина  мука...  
Та  поцілунок  зболений  -  п'янкіш,  
А  шепіт  ніжний  -  наймиліші  звуки...  

Тримай  мене  за  руку  -  не  пусти!  
Вона  в  твоїй  долоні  пташенятком  
Потроху  забува  свої  хрести  
І  починає  вірити...  спочатку...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата поступления 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Дід Миколай

Осса

З  св’ятом  тебе  курча,  
Зичу  добра,  бажаю
Хай  твоя  юнь  -  душа,
Як  маків  цвіт  палає.                    

Море  тобі    добра,
Муза  нехай  літає…
Сріблом  твого  пера,
Хай  нам  сонати  грає.  

Скрипкою,  як  дощі,
Тишею  ніжною  з  гаю.
Барвами,  десь  в  виші…  
Краплею  з  водограю.

Хай  в  веселковий  ріг,
Крапельки  ллють  ручаєм.
Щастя  тобі  в  поріг,
Щиро  тебе  вітаєм.  

Наснаги  тобі  у  міх
В  натхнення  твоє  безкрає...
Хай  твій  яскравий  сміх,
Піснею  нам    лунає.

         Поетесі  і  другу  Наталі  Метлашевській  -  Музира.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588397
дата поступления 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015


НАДЕЖДА М.

Сум пролився тихо, як дощем…

Сум  пролився  тихо,  як  дощем.
Блиснула  у  хмарах  блискавиця.  
Обдала  навколо  все  вогнем.
І  схитнувся  вогник  у  світлиці.

А  душа  в  тривозі  все  не  спить.
Грім  десь  прокотився,  як  луною,
А  в  очах  минуле  мерехтить...
А  хіба  воно  було  з  тобою?

Це  зустрілись  просто  дві  душі.
В  них  нема  минулого  і  завтра.
Та  вони  все  ж    зовсім  не  чужі.
Це,  як  спалах  ніжний,  теплий  ватри..

Та  чия  у  цьому  є  вина?
Осінь  наступає  вже  на  п"яти.
Мимо  нас  пройшла  давно  весна.
І  пора  вже  осінь  зустрічати...

І  прийде  осіння  довга  ніч.
Спогади  про  те,  що  не  збулося.
Виникають  дУмки  протиріч..
Може,  все  було,  чи  це  здалося?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588205
дата поступления 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Світлана Моренець

НЕ ВІДМИВАЄ ЧАС НА ДУШАХ ПЛЯМИ

Проходить  час  крізь  мене,  мов  крізь  скельце,
лишивши  світлі  згадки...  рани...  плями...
Черпаю  силу  з  Божого  Джерельця,
щоб  змити  плями  із  душі  та  серця
і  освітлитись.
                                           Рани  заживуть,
їх  ча́с  загоїть  у  рубці  і  шрами
на  згадку  про  помилки,  втрати,  драми,
що  всіяли  мою  гріховну  путь...

Та    не  відмиє  час  на  душах  плями,
щоб  світло  Сонця  й  Духа  не  закрили,
і  анемія  хутко  вразить  крила...
Душі  знекриленій  не  віднайти  дорогу
до  Вічності,  до  Дому  і  до  Бога,
тож  каменем  шубовсне  у  безодню,
у  невідомість  темну  і  безводну,  –  
а  там...  А  там!  О,  Боже  мій,  що  там!?
Від  страху  аж  скоцюрбилося  серце...

Лети  ж,  мій  час,  крізь  мене,  як  крізь  скельце,
лиш  душу  борони  від  темних  плям!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587987
дата поступления 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015


нікомуневідомий

За вікном…

У  голубім  квадраті  неба
Воля!
З  останніх  сил  триматись  треба  -
Доля!..
Каштанів  свічка  у  вікно  -
Пам`ять...
На  душу  спогадів  кіно
Давить.
Весна  дрібно-рясним  дощем
Плаче,
Слізьми  по  склу,  як  по  душі,
Наче...
Скільки  не    сказано  ще  слів!...
Шкода...
В  мелодіях  щасливих  днів  -
Кода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587881
дата поступления 16.06.2015
дата закладки 18.06.2015


нікомуневідомий

Змінити світ…

Під  тягарем  гріхів  людських
Убік  схилилася  земля,
Втонула  серед  душ  слизьких
І  хоче  все  почать  з  нуля.
Уже  хитається  й  скрипить
Іржава  стомленая  вісь,
І  не  вперед  земля  летить,
А  швидко  котиться  униз.
І  відлік  часу  вже  назад,
І  шлях  вже  добіга  кінця,
А  в  наших  душах  маскарад  -
Одні  лиш  маски  без  лиця:
Всі  повні  чванства  і  пихи,
Сховались  в  коконах  брехні
І  дивляться  на  всі  гріхи
Крізь  окуляри  захисні.
Я  сам,  скажу,  не  без  гріха
(Хто  не  грішив  із  нас  хоч  раз?),
Та  в  моїм  серці  є  жага
На  світ  поглянуть  без  прикрас!
Пізнати  істину  просту,
Просту,  але  таку  вагому:
Нести  між  люди  доброту,
Та  перш  змінитися  самому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587767
дата поступления 16.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Дід Миколай

Чужина

Озвуся  громом  з  чужини,
Чомусь  так  гірко  стало  жити.
Терзають  душу  полини…
О  Боже,  що  мені  робити?

Вдаль  піднімуся  в  небеса,
Полину  криком  журавлиним.
Впаду  на  Землю,  як  роса…
Плачем  до  неньки  лебединим.

О,  Земле  –  матінко,  прости,
Мене  за  вирії  лелечі.
В  серденьку  болі  відпусти…
І  так  туга  бере  за  плечі.

Пішло  за  обрій  стільки  літ,  
В  тумані  сиві  поховались.
Побігли  навздір  із  воріт…
Зі  мною  грішні  й  не  прощались.

Та  нащо  вже  мені  літа,
Так  небагато  залишилось.
Жила  б  Вкраїнонька  свята…
Щоб  їй  стежинонька  стелилась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата поступления 16.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Олекса Удайко

ПОЛУНИЧНЕ ЕСЕ

   [b]  [i]tth  [/i]      [/b]

               [i]Полуницею  пахне  сполоханий    
               щебетом  ранок…
                                                                     [b]Ірина  Кохан

[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються  че́́рвнем  
                                                         в  саду  полуниці,
Іскриться    на  сонці  багряне  руно,
Привітно  блищить,    
                                                       мов  вода    у  криниці,
Цнотою  і  свіжістю  вабить  воно…


Над  ними  схилися...  
                                                           сонно  орхідні:
Каланти,  ванілі,  пурпурність  лілей…
Вони  розімліли...  
                                                     в  жазі  необхідній  –  
Барша́ном  пелюсток  вітають  людей…


Та  ось  господиня  
                                                       вже  рве  полуниці…
Й  до  хати  піднесено-гордо  несе,
Хлюпочеться  сік,  
                                                   мов  вода  у  криниці,  
І  пестує  зір…  полуничне  есе.


Та  ягода  рання...  
                                                   уяву  марудить,
Ніщо  не  хвилює  нас  так  із  уяв!
Фантазії  в  нас  і  розбурхує,    
                                                                               й  будить…
Не  згаку*    ж  в  природі  є  Нав…    
Та  ще  й  Яв.  


І  певно  –  період  масний,      
                                                                           полуничний  
У  пам’ять  згрубілу  у  нас  запада
Й  тече  поміж  пальців,  як  казка…    
                                                                                               як  вічність,
Як    
           свіжа  
                                   студена  
                                                               кринична  
                                                                                                 вода…[/color]
[/b]
18.06.  2015
_________
*Не  дарма  (рідко  вживане).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата поступления 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015


НАДЕЖДА М.

Добротою ниву засіваймо…

Доки  на  землі  існує  сонце,
Всі  ми    називаємось  людьми.
Кожен  має  душу  свою,  серце.
Тільки  ми  обділені  крильми.

Мріями  ми  можемо  літати,
Досягать  незвіданих  вершин.
Значно  важче  добрим  в  світі  стати,
Не  жаліти  теплоти  хвилин.

Доброта,  любов  і  ніжна  ласка.
Серце  щедротою,  щоб  цвіло.
Щоб  не  одягать  на  лице  маску.
Не  робити  людям  прикре  зло.

Не  карайте  за  малу  провину
Тих,  хто  щось  у  вас  не  зрозумів.
Розуміння  робить  з  тих  ЛЮДИНУ,
Хто  мовчанням  покарать  не  вмів.

Тільки  зло  породжує  жорстокість.
Робить  серце  чЕрствим  і  глухим.
Завітає  в  душу  і  самотність.
Ось,  що  зробим  вчинком  ми  лихим...

Сонце  Землю  ніжно  зігріває,
А  людину  доброта  душі.
Добротою  ниву  засіваймо!
Гарні  сходи  будуть  у  житті...
--------------------------
Натисніть  на  картинку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587969
дата поступления 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015


kulbabka

Бувають люди…

Кожна  душа  –  то  чийсь  особистий  острів,
Б’ються  об  нього  зради,  образи  й  лють.
Знаєш,  бувають  люди,  як  стріли,  гострі:
Вразять  тебе  у  серце  і  просто  вб’ють!..

Що  тобі  хтось,  далекий  і  невловимий?
Що  вас  єднає  в  морі  мільйонів  душ?
Просто  живи,  вплітаючи  дні  у  рими  –
Так,  як  раніше,  зболеного  не  руш!

Буде  тобі  пекти  і  колоти  груди,
Будуть  жалі  дурманити,  мов  абсент…
Знаєш,  бувають  справді  огненні  люди:
Іскру  черкне́ш  –  і  вигорить  все  ущент!

Попіл  собі  залишиш,  вогнем  налитий,
Буде  тобі  ятрити  старі  рубці…
Боже,  хіба  життя  не  навчає  жити?
Вкотре  з  дороги  сходжу  на  манівці.

Знову  тривожу  давні  забуті  рани,
Лихо  мені  показує  свій  оскал…
Знаєш,  бувають  люди,  мов  океани:
Кинь  камінець  –  і  збуриш  дев’ятий  вал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Marisong

На всьому ставлю жирну крапку

На  всьому  ставлю  жирну  крапку  -
Прийшов  кінець  мого  терпіння,
Й  нехай  гризе  мене  сумління,
Та  навіть  й  в  гіршому  випадку,
Я  вирву  все  твоє  з  корінням,
Що  терном  в'їлось  в  мою  душу.
За  що  це  все  терпіти  мушу?
Щоб  жити  так  потрібне  вміння.

Моїм  ж  повітрям  мене  душиш,
І  душу  видерти  готовий,
Не  відчуваєш  мого  болю.
За  що,  скажи,  мене  так  мучиш?
Й  коли  мине  твоя  постійність
В  так  званій  щирій  нелюбові?,  
Що  просякла  мене  до  крові
І  товче  в  ній  безперебійно.

Все...  Досить!  Лопнуло  терпіння  -
Я  в  кулаки  зібрала  нерви.
Тебе  відпущу  без  перерви.
Все...  Від  сьогодні  ми  вже  вільні.

 
                                                                                           //8.06.15//  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587466
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


НАДЕЖДА М.

Для моєї Світлани…

Жіночі  імена  всі  мають  тайну.
І  кожне  з  них,  як  перший  цвіт  весни.
Та  я  скажу  сьогодні  про  Світлану.
Такі  жінки  приходять  лише  в  сни.

Щасливим  буде,  хто  її  зустріне.
Її  ім"я  освітлює  весь  світ.
І  він  за  нею  завжди  йти  повинен,
Тоді  життя  його  не  пустоцвіт.

Все  на  землі  живе,  цвіте  від  світла.
І  світлий  колір  -  значит  чистота.
Що  білою  трояндою  розквітла,
А  квіти  ці,  як  радість,  як  святА.

Рожевий  на  лиці  рум"янець,
А  в  серці  непідступна  доброта.
Хай  буде  гідний  чистоті  обранець,
Бо  жінка  ця  надійна  і  свята...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587400
дата поступления 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Анатольевич

О русском…

Что  станем  врагами  –  кто  думал  о  том?!
Мы  братьями  русских  считали!
Но    «братья»    тихонько,  и  подло    притом,
Кусок  Украины  украли…
   Хохол  ты,  кацап  –  нету  разницы  в  том!
Российским  гостям  были  рады…
Мне  русский  родным  был,  но  в  зоне  АТО
Родство  расстреляли  из    «Градов»!
   Как  стало  доктриной?    Расскажет  ли  кто?
Обман,  извращение    сути…
Мне  русский  противен  стал  только  за  то,
Что  им  лжёт  всему  миру  Путин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


Олекса Удайко

ТИ ЗАПАЛИВ МЕНЕ

[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]                                                                
                                                                                                   [i]  [b]tth
[color="#ff0000"]Ти  запалив  мене...  
і  душу  засвітив…
Тепер,  неначе  свічка  воскова,  палаю.
Для  чого  ж  загорілась  я  вогнем  отим?..
Вже  вечір  золотить  
верхів’я  плаю.

Іду  по  вулиці...  
і  тишком  я  свічусь,
зустрічні  ж    приязно  усмішкою  вітають…
Ще  й  озираються  услід  мені  чомусь,
немов  і  їхні  сторінки    
життя  гортаю.

Та  в  відповідь  
я  лише  солодко    мовчу…
Щоб  не  розхлюпати  оте  раптове  щастя…
Захочеш  –  я  здіймусь  і  стрімко  полечу…
Хоч  до  вінця́...  
а  хоч  до  Божого  
причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
Приміточка:  читати  бажано  в  супроводі  музики.
Враження  -  неймовірне!  Архиповський  вміє  більше!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата поступления 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


НАДЕЖДА М.

З Днем Народження, СИНУ…

Спішать  роки,  ти  вже  дорослий,  сину...
Нелегко  по  дорозі  життя  йти.
Недавно  був  маленькою  дитиною,
Тепер  зумів    мету  в  житті  знайти.

Ти  чуйний  син,  хороший  добрий  батько,
Дружину  любиш,  що  з  тобою  поряд  йде.
В  житті  проблем,  звичайно,  є  багацько,
Та  хто,  крім  тебе,  вихід  з  них  знайде.

Єдиний  наш,  найкращий,    любий  сину.
Нехай    щаслива  доля  не  мине  .
Люби,  як  матір,  рідну  Україну,
Хай  квітне  над  тобою  небо  голубе.

Живиеш  ти  так,  як  ми  тебе  учили.
Ми  раді,  що  ти    чуйний  до  людей.
Хай  Бог  добавить,  сину,  тобі  сили,
Щоб  досягти  нездійснених  ідей.

Шануй  батьків  своїх,  будь  вдячним  сином.
Не  забувай  про  друзів,  син,  своїх.
І  підсоби  в  потрібну  ім  хвилину.
Не  забувай  наставних  слів  моїх...

А  я,  як  мати,  помолюся  Богу,
Щоб  в  час  незгод  підтримав  він  тебе.
Відвів  від    тебе  суми  і  тривоги.
НЕХАЙ  МОЛИТВА  У  ЖИТТІ  СПАСЕ!!!

Здоров"я,  Любові,  радості,  достатку,  миру
На  довгі  роки  життя!!!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587087
дата поступления 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Дід Миколай

нема зубів у роті, капи

Колись,  багато  мав  я  друзів,  
Та  оглянувся,  тож  хохли...
Лишилося  кілька  десь  на  Прузі,
Ширяють  в  небі,  як    Бусли..!  

Вам  не  чета  глухі  засланці,
Бо  ж  ви  худоба  й  верблюди.
Уваг  не  варті  ви  заср.нці,
Зас.али  кров  вашу  ж.ди...

Німії  виросли  слугою,
Не  голова  в  вас  чавуни...
Дарма  вас  править  й  кочергою,    
Бо  ви  й  родились  сцикуни.

Голоти  тінь  лиха  й  нещасна,
З  болота  плодитесь  жаби.
Зїд’ять  хазяїни  вас  власні,
Каліки  нашої  ганьби…

Нема  зубів  у  роті,  капи...
В  мовчанці  випали  вони.
Імєют  ПОЦи  вас  й  Кацапи,
За  холуїв  ви  в  Сатани...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587072
дата поступления 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Любов Ігнатова

За місяцем….

Отак  іти  за  місяцем  у  безвість,  
Сховавши  душу  за  тугий  замок,  
Вростаючи  свідомістю  в  безмежність,  
Де  сліз  нема,  ні  болю,  ні  думок...  

Вінок  із  будяків  з  чола  здійнявши,  
У  плащаницю  загорнувши  сміх,  
Сузір'ям  стати  (хоч  дрібним)  назавше...  
Та  тягне  в  баговиння  Єви  гріх...  

І  засихає  вкотре  сіль  на  віях...  
Чи  є  мета  в  розлуки  -  вища  суть?  
Я  алгоритм  життя  не  розумію  -  
Та  чи  дано  комусь  його  збагнуть?..

...Ця  ніч  на  двох  -  в  ній  тільки  я  і  місяць  ...  
Отак  би  йти  за  ним  у  небуття..    
Мій  поводирю  світлий,  ти  не  смійся  -  
Я  нерозумне  і  сліпе  дитя...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата поступления 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Юхниця Євген

Чого більше в дитині твоїй має бути?

Не  та  матуся,  що  родила
А  та,  що  понад  все  тебе  любила.

автор:  Dixi



Я  дивлю́ся  на  рій  телебаченних  звичок,
І  на  вишкіл  людей  у  військово-полонному  рабстві,
І  на  агрус,  який  садівник  виробнично  -
Генним  модифікатором  робить  ряснішим,  кислястим.

...Чого  більше  в  дитині  твоїй  має  бути:
Рис  –  порядних,  чуттєвіших,  хитрих,  сильніших?
Генів  батька  і  мами,  одних,  самобутніх?
Чи  тому,  що  дитина  навчиться  від  інших?

11.06.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586754
дата поступления 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015


Дід Миколай

Не плаче сину мати без причин

Впаду  в  траву  до  долу  притулитись,
Все  нижче  й  нижче  тягне  до  землі.
Усе  частіше  хочеться  схилитись,
Вже  на  колінах  сивому  мені…

І  хоч  я  тілом  й  духом  ще  нічого,
Буває  ж  гірше  в  декого  колись.
Думки  тривожні  йдуть  як  від  чужого,
Роки  паскуди  за  мене  взялись...

Парити  досить  в  небі  вже  небоже,
Спустися  грішний,  досить  вгомонись.
Літати  в  хмарах  довго  так  негоже...
У  грудях  просить  й  давить  схаменись.

Земля  тебе…  вродила  і  споїла,
Для  неї  ти  завжди  будеш  малим.
Вона  без  тебе  плакала  й  терпіла,
Не  плаче  сину  мати  без  причин..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586698
дата поступления 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015


Галина_Литовченко

ПРО ГОРОХ ІЗ КОЛГОСПНОГО ПОЛЯ

Як  зростала  городина  в  мами,-
починав  непокоїтись  льох.
Все  розкішно  буяло  рядами.
В  дефіциті  був  тільки  горох.

Перевага  давалась  квасолі
на  селянських  городах  здавен,
а  горох  -  на  колгоспному  полі
розкотився  гектарами  ген.

У  поля  рудосІльську*  малечу
від  душі  закликав  цвіркунець.
За  врожаї  турботу  на  плечі
брав  тоді  агроном  Саганець.

Ми  з  сестрою  червоні  хустини
повязали  на  голови  так,
щоб  здаля  малювалась  картина,  
наче  квітне  в  огудинні  мак.

Маскувались  під  сонечком  радо
піонерським  тонким  полотном,
але  хитро  продуманий  задум
розгадав  молодий  агроном.

Червоніли  від  сорому  лиця,
як  записував  нас  у  блокнот
і  горох  майорів,  як  суниці,
і  згадалась  змістовність  чеснот.

Насмішив  Саганця-агронома  
непідробний  дітей  переляк.
Відпустив  нас  з  горохом  додому  -
тато  був  -  головбух,  як-не-як.

...Я  сьогодні  черешні  нарвала
у  занедбанім  кримськім  саду.
А  в  саду  про  горох  пригадала.
І,  що  з  совістю  завжди  в  ладу.

*  за  назвою  села  Руде  Село.
10.06.2015
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586692
дата поступления 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015


Любов Ігнатова

Холодне літо

У  кошиках  ромашок  стигне  літо...  
Чому  ж  тоді  так  холодно  мені,  
І  дощосльози  залишає  вітер  
На  підвіконні,  на  моїм  вікні?  

У  полуницях  рум'яніє  ранок,  
Мережать  ластівкИ  примхливу  даль...  
Чому  ж  мені  дістались  на  сніданок  
Солоні  краплі  і  гірка  печаль?..  

Поля  лоскочуть  небо  колосками,  
Лелеки  цибатІють  у  гнізді...  
А  я  кариатидою,  руками,  
Тримаю  Всесвіт  в  лихоманці  днів...  

Летить  над  світом  літечко,  співає,  
Леліє  -  пестить  вишнями  сади...  
А  в  мене  пересохшим  водограєм  
Лишились  рим  потріскані  сліди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата поступления 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015


Дід Миколай

Із неба падає блакить

Вклонюсь  тобі  мій  рідний  краю,
Впаду  листком  тобі  до  ніг.
Несу  на  крилах  водограю,
Любов,  що  в  буднях  приберіг.

В  поля  де  барви    веселкові,
І  з  неба  падає  блакить.
Цілують  промені  ранкові,
А  вечір  річеньку  сріблить.

Ночами  Місяць  жовто  –  ясний,
Гуляє  в  зорянім  вінку.
Бува  до  ранку  не  погасне,
Лягає  спатки  на  даху..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586612
дата поступления 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015


Дід Миколай

Люблю жінок, у чому ж їхня суть…

Жінки  це  диво  дивнеє,  весна…
Коли  їх  гарних,  чую  я  і  бачу.
Як  молодий,  п’янію  від  вина,
Вони  заводять  кров  мою  гарячу.

О  Боже,  що  за  розкіш,  неземна…
Які  ж  вони,  небачені  бувають.
Вони  для  нас,  як  зірочка  ясна,
Нектар  весняний  млоєм  напувають.

Мене  дивує,  їхня  простота…
Веселий  сміх,  із  гаю  прохолода.
Як    дивоцвіт,  цілюща  чистота,
Як  річка  буйна  в  кручах  повновода.

Люблю  жінок,  у  чому  ж  їхня  суть…
І  що  є  спільне,  що  їх  всіх  єднає?
Вони  весну,  у  душі  нам  несуть,
Тому  так  кров  у  вени  прибуває...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586427
дата поступления 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015


НАДЕЖДА М.

Ясною зорею увійду в твій світ…

Тихо,  ясною  зорею  увійду  в  твій  світ.
Хай  не  буду  я  твоєю,  все  ж  не  пустоцвіт.
По  осяяній  доріжці,  місячній  пройду.
Це  так  схоже  на  грабіж,  все-таки  вкраду.

Упаду    тобі  під  ноги  срібною  росою.
Хай  освятить  ту  дорогу,  що  пройдеш  зі  мною.  
І  нехай  душа  відчує  наміри  краси.
І  за  мною  хай  кочує,  щоб  знов  розцвісти.

Полетим,  за  руки  взявшись,  в  інші  вже  світи.
Тільки  б  ти  не  сумнівався:  моя  доля  -  ти.
А  коли  нам  важко  стане,  крила  упадуть,
Обміліють  океани,  допливти  дадуть.

Подалали    шлях    нелегкий  рідні  дві  душі...
Розвіває  вітер  ніжно  маки  у  тиші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586370
дата поступления 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015


нікомуневідомий

Осінній настрій серед літа…

Осінній  настрій  серед  літа...
Чому  в  житті  буває  так,
Що  в  сонцеднях,  теплом  зігрітих,
Душа  дощів  почує  смак?
Пече  і  жарить  сонце  біле
У  небі  вогняно-м`ячем...
Надворі  літо  недоспіле,
А  в  серці  хлюпає  дощем...
А  в  серці  вже  пожовкле  листя
Наводить  на  осінній  сум;
Деньки  сховались  променисті
Серед  важких  осінніх  дум.
Ця  осінь  тихо  в  серце  вкралась...
І  дай-то,  Бог,  що  не  зима
До  глибини  душі  дібралась
І  хазяйнує  там  сама.
Вже  скроні  білим  посріблила...
Та  то,  мабуть,  що  не  біда  -
То  мої  білі  срібнокрила
Душі,  що  й  досі  молода!
Осінній  настрій  серед  літа
Розвіє  серце  бунтівне...
Моя  душа  теплом  зігріта,
І  це,  мабуть,  що  головне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата поступления 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015


НАДЕЖДА М.

Ніхто не розгадає тайну жінки…

Ніхто  не  розгадає  тайну  жінки.
Чому  душі  твоїй  дає  політ?
Яка  ціна  одній  її  сльозинці?
Чому  любов  бува  лиш  до  воріт?

Красива  зірка,  що  нам  сяє  з  неба,
Та  жінка    у  сто  раз  бува  ніжніш.
От  тільки  придивитись  краще  треба.
А  від  любові  світиться  палкіш.

Не  все  сказали  про  жінок  поети.
Від  них  хміліють  більш,  як  від  вина.
Які  природа  вклала  в  них  секрети,
Бо  кожна  жінка  -  нова  дивина?
                                                                                           
Вони  чарують,  ніби  тиха  річка,
Що  хвильками  голубить  береги.
Самі  стрункі,  тендітні,  як  смерічки.
До  серця    тільки  б  вірний  шлях  знайти.

А    як  без  нас  вам  зустрічати  літо?
Хто  зробить  незабутню  літню  ніч?..
Та  можуть  все  зламать,  як  сильний  вітер,  
Коли  думки    біжать  урізнобіч.

У  кожної  із  них  своя  родзинка,
Що  неповторність  кожній  придає.
Прожита  з  нею  хоч  одна  хвилинка,
То  вічністю  бува    в  житті  стає...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586214
дата поступления 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


Дід Миколай

Прибуде

Впаде  листок,  додолу  і  зівяне,  
Життя    як  цвіт,  відійде  в  небуття.
Не    гріє  там  вже  сонечко  весняне,
Не  йдуть  туди  ,  тепло  і  співчуття…

Та  сніг  розтане,  й  в  березі  морена,
Зійде  з  долин,  проціджена  вода…
Верба  для  річки    знов  буде  зелена,
Цвістиме  буйно,  липа  молода…

І  що  з  того,  що  нас  уже  не  буде,
Закриють  очі  пасма  сивини…
У  світі  цьому,  ще  не  раз  прибуде.
За  нас  в  цім  світі    внуки  і  сини!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586192
дата поступления 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


laura1

Материнська любов

[i][/i]Похилилась  старенька  хатина
У  старому  садку  край  села.
Сива  мати  чекає  на  сина,
Вишиваючи  біля  вікна.

Лине  думка  її  у  минуле,
В  молоді  і  щасливі  літа.
Та  вони,  наче,  мить  промайнули,
Залишилась  гірка  самота.

Шиє  голка  стежки  кольорові,
Ледь  тремтить  материнська  рука.
Просить  сину  найкращої  долі,
Вишиває  любов  на  віка.

Руки  кволі  працюють  невтомно,
Вже  на  небі  з'явилась  зоря.
"Ось  сорочка,  мій  сину,  готова,
Вже  готова  сорочка  твоя.

Ти  прийди,  прилети  на  світанку.
Догорає  моя  вже  свіча.
Я  тебе  дочекаюсь  на  ґанку,
Нам  з  тобою  прощатись  пора.

Обійму  тебе,  любий  мій  сину!
Ти  прости  за  провини  мене.
В  інший  світ  відійду  я  щаслива,
Бо  ж  востаннє  побачу  тебе"

Похилилась  старенька  хатина
У  старому  садку  край  села.
Сива  мати  чекала  на  сина,
Вишиваючи  біля  вікна...


08.  06.  2015                                Л.Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
дата поступления 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


Любов Ігнатова

Душа…

У  сонмі  блискавок  -  заграв,  
Поміж  запльованих  криниць,  
Де  люд  байдужий  поспіша
У  край  приручених  синиць,  

Лежить  зґвалтована  душа  
Обабіч  пройдених  доріг  -  
Уже  не  варта  ні  гроша,  
Лиш  так...ганчірочка  для  ніг...  

Посеред  слів  важких  -  в'язких,  
З  ножем  по  саму  рукоять  -  
За  те,  що  вірила  в  казки,  
Що  можна  душу  покохать...  

Наївна!..  Зовсім,  як  дитя...  
Обличчя  й  тіло  -  над  усе!  
Тоді  на  блюдечку  життя,  
Напевно,  щастя  принесе...  

...  Там,  на  розпутті  доль  і  мрій,  
Де  душ  загублених  базар,  
Котилась  болем  з-попід  вій  
Чи  то  дощинка...чи  сльоза....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата поступления 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015


stawitscky

Прости мене, поезіє, прости


Прости  мене,  поезіє,  прости.
Я  не  зрікаюся  твоєї  зваби.
Мене  укотре  ураган  настиг
Воістину  вселенського  масштабу.

Жбурнув  зумисне  від  очей  твоїх,
Щоби  забув  і  аромат,  і  дотик,
Додавши  ще  –  писати  нині  гріх,
Коли  навколо  –  океан  роботи.

І  сад,  і  нива,  грядка,  сінокіс  –
Усе  уваги  і  уміння  просить.
Твоє  ж  писання  почекає,  pliz,
Доки  прощально  закурличе  осінь.

Я  так  уважно  слухаю  його,
Я  і  канали  всі  сторонні  вимкнув.
-Але  на  твій  чаруючий  вогонь
Я  утечу,  хоча  би  на  хвилинку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585930
дата поступления 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Любов Ігнатова

Світанкове…

З  вдячністю  Касьяну  Благоєву  
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585730

Коли  на  сході  запалає  день,  
Зцілуй  росинки  на  моїх  долонях,  
Збери  з  волосся  залишки  пісень,  
Наспіваних  шаленістю  безсоння...  

В  твоїх  очах  ще  зоряні  шляхи,  
Що  ми  пройшли,  тримаючись  за  руки  ;
І  наші  свідки  -  небо  і  птахИ  
Вплітають  в  ранок  срібнодзвонні  звуки...  

Зігрій  мене  пригубленим  теплом,
Щоб  розлилося  венами  винОво,  
Щоб  огорнула  шОвковим  крилом  
Нас  черешнева  пристрасть  світанкова...  

Сьогодні  і  назавжди  -  я  твоя...  
Не  приторно-солодка,  трохи  з  перцем...  
Не  відпускай!..  Без  тебе  згину  я...  
Без  тебе  змовкнуть  вірші...змовкне  серце...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585909
дата поступления 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Юхниця Євген

Промінчик із мрій - в нерухомість, в нечутність…

В  жарінь,  у  неділю,  вповільнюється  може  й  кров.
Напої  та  їжа  –  тяжкі,  й  важкодиханням  мстяться.
Промінчик  надій  та  прохань  теж  замлів,    і  ввійшов
У  стан  апатичних  «ні  руш»  з  виживань  і  прострацій.
То  так...  Ми  набої  свої  шлем  -  то  в  крила,  то  в  спів,
То  в  лікарську,  як  нам  здається,  цілющу  самотність.
...Як  й  сонця  –  занадто,  так  й  від  спопеляющих  слів  -
Промінчик  із  мрій  -  в  нерухомість,    в  нечутність,    в  ...негодність.

-Засмагни!  Скупайся!  Качнись!  Та  не  їж  у  той  "льох"...,
Порухайся!  Схудни!  Подихати  –  в  ліс,  до  Дніпра!
...Та  сила  сумних  протидій  до  надмір-допомог
Дорівнює  в  пружніх  людей  -  силі  «дій  для  добра».

07.06.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585892
дата поступления 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


залюблена у світ

Чуда… не буде

Вона  тихо  вдихала  його  безнадію,
Пропускала  крізь  себе,  вбиваючи  сум:  
-  Я  не  кину  Тебе...  Я  люблю,  я  зумію
Врятувати  обох  від  ненависних  дум!

Ти  не  бійся,  не  дам  я  обіцянок  марних,  
Тільки  те,  у  що  вірю  і  те,  чим  живу...
Не  приймаю  цих  сумнівів  диких,  безбарвних,
Буду  зводити  мрію  про  щастя  нову...

Ну  то  й  що,  що  між  нами  витки  кілометрів?  
Ми  здолаємо  швидко,  бо  вистачить  сил
Крилам  тим,  що  злітають  між  хмарного  фетру,
Лиш  поклич,  мене,  серце...  Ти  лиш  попроси…

Чуєш  кави  тонкий  аромат,  шепіт  Дюка?..
Все  в  нас  буде,  мій  милий,  коханий,  -  лиш  будь
Тим,  ким  є…  -  а  у  відповідь  з  пустки  -  ні  звуку,  -
Ти  ще  є?  Де  ти,  любий?  Ну,  й  годі...Забудь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585859
дата поступления 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Крилата

Яка ж ти гарна, Україно!

Яка  ж  ти  гарна,  Україно!
Є  в  тебе    гори  і  моря.
І  мова  лине  солов’їно,
І  пісня  душу  окриля.

Біжать  річки,  срібляться  хвилі,
Ліси  барвінково  цвітуть!  
Птахи  літають  легкокрилі,
Дзвінкоголосий  спів  несуть.

Купає  сонце  в  водограї
Свої  проміння-скакуни.
Як  жити  хочеться  у  краї,
Де  в’ють  гніздечка  боцюни,

Де  при  житах    палають  маки,
Де  славу  люд  зсилає  дню.  
Лише  б    спинить  війни  атаки,
Звільнити  землю  від  вогню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585808
дата поступления 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Шон Маклех

Вусате літо

                     «Тоді  поїхав  по  дорозі  Куаллан
                         і  незабаром  побачив  трьох  вершників,
                         що  неслися  до  Дому.»
                                             (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Вусате  літо
Вітає  мене  гудінням
Вусатих  блискучих  жуків,
Білими  хмарами  вати  спогадів
Про  блукання  лісами  бажань
Темних,  як  кожні  пошуки
Невідомого
Серед  хаосу  пожовклих  манускриптів
І  глиняних  табличок  «минуле».
Квітами  синьої  вероніки
Неба  шматочки  під  ноги  мріям.
Вужем  жовтовухим  свідомість
Повзе  в  невідоме  –  в  хащі
Абетки  цвяхованого  Всесвіту
У  затінок  крон:
Білим  пугачем  чи  то  круком
(Теж  альбіносом)
У  пошуках  вічних
Привітанню  назустріч.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585596
дата поступления 05.06.2015
дата закладки 07.06.2015


нікомуневідомий

Я став краплиночкою сонячного літа.

Медово-полуничні,  ясні  дні...
Акація  втонула  в  білім  цвіті,
І  соловей  закохані  пісні
Витьохкує  у  сонячному  літі.

А  я  втону  у  вечоровій  тиші,
Вдихну  п`янкий  квітковий  аромат
І  наче  на  хвилинку  світ  залишу...
Розплющу  очі  -  повернусь  назад.

Заплющу  й  розчинюся  у  розмаї,
У  центрі  виру  зелені  й  краси...
Мене  на  цьому  світі  вже  немає  -
Я  серед  квітів  крапелька  роси.

Я  ластівка  у  небі  вечоровім,
Де  сонячна  жарина  догоря...
Хмаринка  в  небі  теплокольоровім,
Вечірня  біля  місяця  зоря...

Частиночка  замріяного  неба,
Єдине  ціле  із  безмежним  світом...
Мені  нічого  більшого  не  треба,
Я  став  краплиночкою  сонячного  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585700
дата поступления 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Олександр ПЕЧОРА

ОЧІКА (сатира)

                                                         «Увага!  Поїзд  №  ...  очікується!»


Новинку  круту  двадцять  першого  віку
якийсь  "зобритатель"  із  дуру  вчинив.
О,  як  же  противно  гуторить  «Очіка»!
Його  зачали  залізничні  чини.

Немовби  всадили  його  за  решітку
та  ще  й  попоїсти  йому  не  дали.
Сухісінько  ж  як  талаконить  Очіка,
немовби  хтось  чимось  його  привалив.

По  декілька  раз  торохтить  щохвилини
про  поїзда  номер  і  точний  маршрут.
Той  текст  монотонно  і  штучненько  лине.
Той  голос  вже  всі  зненавиділи  тут.

Насправді  ж  –  він  вміє  балакати  чітко,
а  в  якості  робота  –  душу  шкребе!
Солідненький  диктор  по  кличці  Очіка,
можливо,  що  крутиться  на  СТБ.

Очіку  прикручують  і  вимикають,
а  він  –  то  бурчить,  то  мовчить,  то  кричить.
Хоч  люд  пасажирський  до  всього  звикає,  –
Очіку-каліку  потрібно  лічить.

«Та  я  б  і  начальство  "жеде"  й  програміста  –
(Тут  тітка  вжила  всенародний  жаргон)  –
повісила  б  за  найболючіше  місце!»
І  сердився,  й  трішки  гигикав  перон.

Невже  «Геть  Очіку!»  пора  скандувати?
Та  як  же  начальству  добавить  ума?
Навіщо  ж  терпіння  людське  катувати
заради  непевних  чинуш-розумах!?

Вони  ж  так  не  їздять,  в  них  –  бакси  та  джипи.
То  ж  ми  –  в  електричках,  ми  ж  –  люди  прості,
очікуєм  поїзд  зі  скрипом  і  рипом.
Й  летять,  мов  скажені,  «Хюндаї»  пусті!

Дешеві  понти?  Не  дешеві,  повірте.
Очіка  ж  триндить,  мов  Пилип  з  конопель.
Ідуть  поїзди  з  Огурців  до  Грибівки.
Ще  трішки  й  докотимось  до  Європе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585735
дата поступления 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015


kulbabka

Слухати б дощ…

[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]

                                                       [i]"Лицем  до  сонця..."[/i]

                                                                     [i]В.  Савелюк[/i]

Слухати  б  дощ,  але  вікна  зашиті  у  пластик,
По́встю  тугою  затягнута  вмита  блакить…
Хочеться  вийти  і,  в  небо  стрибнувши,  упасти
І  прокричати  на  Всесвіт  “Мені  не  болить!”.

І  полоскати  долоні  у  зливі  червневій,
В  пахощах  мокрих  ірисів,  бузку  й  полуниць!
Взяти  й  пірнути  у  трави  м’які  перкалеві,
Слухати  небо  й  лежати  собі  горілиць…

І  відмахнути  думки  непривітні  й  понурі,
Мов  комашню  надокучливу…  Гнати  в  обхід!..
Навіть  у  час  найчорнішої  грізної  бурі
Треба  обличчя  своє  повертати  на  схід.

Звідти  і  сонце  народжує  кожен  світанок,
Звідти  й  веселку  прядуть  сивогриві  дощі!..
Вибіжиш  босою  в  час  післягроззя  на  ґанок  –
Літо  полоще  в  калюжах  тремкі  промінці!

Глянеш  довкола  –  які  ж  бо  разючі  контрасти:
Скільки  життя  у  природі  і  штучності  в  нас…
Поки  небесна  блакить  не  зашита  у  пластик,
Слухаю  дощ…  І  спиняють  годинники  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата поступления 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015


Олекса Удайко

ГЕЙ, ЗАЧЕКАЙ НА МЕНЕ, ЛІТО!

     [i]Гей,  зачекай  на  мене,  стрімкість  літа:  
     Схоплю  ще  тільки  мрію  в  “тормозок”,  
     (вже  там  натхнення  і  пригод  ковток),  
     біжу-лечу  знов  навперейми  світу!
                                                               [b]  Фіна  Ярінець

[youtube]https://youtu.be/gP2-FOyyEDA?list=RDgP2-FOyyEDA[/youtube]


[color="#00b3ff"][color="#002fff"]Карпати,  світу  невловимість...
Біжімо  їм  навперейми́:
Така  вже  вдача...  й  літа  милість!
Такими  станемо  і  ми!

Бо  запалили  Фіни*  вірші
І  авторки  темпераме́нт!
Та  ми  від  них  ніяк  не  гірші,
Ловімо  кожен  свій  момент!

Кому  -  степи,  кому  -  Карпати,
Мені  ж  ще  й  море...  поготів!
Та  ще  б  попутницю  злапати,
Щоб  мати  все,  чого  хотів!

Нехай  у  нас  буяє  радість  –
Нам  не  потрібні…  ум  і  сум:
Вже  суне  літа  безпорадність,
Лишає  нас  всіляких  дум!

А  відпочивши  всі  на  славу,
З  думками  тими  зберемось,
Як  відновити  нам  державу,
Щоб  не  диміти…    на  “авось”.

А  ще  займемось    Каганатом
Щоб  підсобить  своїм  "братам"
Імперії  спиляти  грати  –  
В  Кремлі  зробити  та-ра-рам...

Бо  нам  не  гоже  вже  терпіти
Під  боком  той  "гітлер’юге́нд"  –
Спалити  маєм  чорта  сіті...  
Й  прискорить  рашинський  the  end**
[/color][/color]
[/b]
05.06.15[/i]
_______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
**Пісець  (англ.,  але  на  нашому,  "майданутому"  жаргоні)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585484
дата поступления 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015


Валентина Ланевич

Ой, не кряч, вороне чорний.

За  туманом-туманочком  в’ється  стежка  лугом,
Там  миленький  несе  службу  у  парі  із  другом.
Чують  "віть",  де  лист  зелений,  збитий,  соком  плаче,
А  під  хмарами  кружляє,  хижий  ворон  кряче.

Ой,  не  кряч,  вороне  чорний,  не  кряч  -  відступися,
Захищаєм  землю  рідну,  а  кров  -  не  водиця.
Захищаєм  честь  по  честі  -  на  те  Божа  воля,
Розвелося  в  краю  нашім  жадібне  крамолля.

Орють  поле  злі  фугаси  -  зупиня  час  стрілки
Та  нехай  у  вороженьків  трясуться  піджилки.
Сміло  станем  насторожі  любої  держави,
Наші  цінності  -  свобода  -  за  них  ми  повстали.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585304
дата поступления 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015


Любов Ігнатова

Запроси ти мене до осені

Запроси  ти  мене  до  осені  
Літнім  дощиком  з  грозовицею,  
Може,  ранком  прозоро  -  росяним,  
Чорнокавою  із  корицею...  

В  журавлинім  знайди  клинописі  
Мого  імені  знаки  -  музику  -  
У  вітрів  семиструннім  голосі  
Розв'яжу  всі  мінорні  вузлики...  

Твою  осінь  зігрію  сонячно,  
Розчинюсь  у  тобі  веселкою;
Проведу  між  сузір'їв  поночі,  
Прожену  туман  -  зраду  спекою...  

Кожен  з  тисячі  моїх  дотиків  
ВідізвЕться  в  тобі  мурашково...  
І  прогнозам  на  зло  синоптиків  
Розіллється  тепло  ромашкове...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата поступления 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015


Світлана Моренець

ЧИ ДОЧЕКАЮСЬ?. .

Немов  зі  стану  нотного  всі  ноти
розкидав  шквал  розлючених  вітрів,
краде  життя,  мов  тать,  мої  цінно́ти
і  втрати  гіркоту  вливає  в  спів.

Вже  барвами  не  виграю́ть  у  слові
емоції  співочої  душі...  –
бліді,  як  міль,  німі,  потухлі  й  кволі
мовчать...  і  не  нашіптують  вірші.

Чи  дочекаюсь  сонячного  вітру?
Чи  понесе  ще  до  зірок  Пегас,
щоб  запалити  неживу  палітру?
Мо'      вогник  серця    не  наза́вжди    згас?

                                       3.06.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585151
дата поступления 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015


нікомуневідомий

Тиша…

Дякую  за  натхнення  автору    Роя
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034





А  тиша  -  це  як  ліки  для  душі,
Щоб  з  нами  примирилася  душа;
У  тиші  добре  пишуться  вірші,
Ну,  а  буває,  ріже  без  ножа...

Вона  відкриє  в  серці  зорепад,
Здола  страхи...  Чи,  може,  дасть  нові?..
Крок  уперед  чи,  може,  два  назад?..
Майбутнє  в  тиші  ...  й  тайни  вікові.

Вона  наш  поводир  до  нас  самих,
Стирає  те,  що  хочемо  забути...
В  душі  схололій,  закутках  німих
Допомагає  віру  знов  здобути.

У  тиші  є  мелодія  чарівна,
Та  часто  в  унісон  з  прощанням
Вона  звучить  надривно  і  незмінно...
Не  переплутай  тишу  із  мовчанням!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585141
дата поступления 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 70 (zazemlena, Віталій Назарук, горлиця )

zazemlena

     Нахили  мені  край  неба

     Приспів:
 Нахили  мені,
 Нахили  мені,
 Нахили  мені  край  неба,
 Бо  любов  моя
 Зіркою  сія,
 Бо  загину  я  без  тебе.

Мої  очі  зорять,  коханий,
На  вустах  твоє  мріє  ім’я,
Б‘ється  серденько  полум’яно,
Як  зустрінемось  десь  ти  і  я.
Як  ти  поряд  –  стихає  вітер,
Дощ  ховається  в  гори,  ліси.
В  моїй  долі  ти  сонцем  світиш,
Джерело  ти  натхнення  й  краси.

     Приспів.

Ти  для  мене  -  лебідка  вірна,
Ти  і  мрія  й  надія  моя.
Ти  –  троянда  моя  розквітла,
Де  ти  будеш,  там  буду  і  я.
Як  ти  поряд  –  душа  співає,
Переспівує  всіх  солов’їв.
Ніжно  я  тебе  пригортаю  –
Найдорожчий  мій  скарб  із  скарбів.

     Приспів.

Як  ми  разом  –  життя  прекрасне:
Крізь  події  спішать  дні  й  роки.
І  кохання  наше  не  згасне.
Серця  потяг  юначо  палкий.
Завжди  поряд  –  і  сонце  світить.
З  неба  хмари  зникають  вмить.
Нас  вітають  дерева  і  квіти…
Вік  тривала  б  ця  радісна  мить…

-----------------

 Віталій  Назарук

     Приспів:
 Дівчино  моя,  ластівко  моя,
 Я  цілую  білі  коси,
 Ти  ясна  зоря,  ти  моя  зоря,
 А  це  наші  стиглі  роси…

Як        весною    сяють    очі,
Меду    вип’ю    із    вуст    твоїх,
Обніму    я  за    стан    дівочий,
Він    розтопить    у    серці    сніг.

Ти    життя    мого    троянда,
Ти    надія  моя    і    жура,
Ти    моя    гірська    лаванда,
Ти  єдина  моя  зоря.

   Приспів.

Замість    зір    дивлюся    в    очі,
В    їх    чарівную    глибину,
Що    сіяють    посеред    ночі,
Що    позбавили  вже    від    сну.

Моя    люба,    кохана    зоре,
Знов    до    нас    прийшла    весна,
Ти    мого    кохання    море,
Долі  нашої    глибина...

   Приспів.

Як        весною    сяють    очі,
Меду    вип’ю    із    вуст    твоїх,
Обніму    я  за    стан    дівочий,
Він    розтопить    в    серці    сніг.

Ти    життя    мого    троянда,
Ти    надія  моя    і    жура,
Ти    моя    гірська    лаванда,
Ти  єдина  моя  зоря.

-------------------

     горлиця  

ОЙ,  ТИ  КОНЮ  ПИШНОГРИВИЙ!  

Ой,  ти  коню  пишногривий,
Б`ють  копита,  хай  дрижить  замля!
Осідлає  чорнобривий,
Як  засвітить  вечірня  зоря.

Кінь  несеться,  а  трави  гнуться,
Воля  кличе,  він  дожене,
Синє  небо  житам  всміхнеться,
В  полі  пісня  знов  оживе!

Ой,  ти  коню  пишногривий,
Б`ють  копита,  хай  дрижить  замля!
Осідлає  чорнобривий,
Як  засвітить  вечірня  зоря.

Десь  в  далі  ще  б`ють  гармати  ,
Це  ще  залишки  злої  війни  !
Геть  журбу,  бо  ростуть  крилаті,
Чорнобривого  горді  сини!

Ой,  ти  коню  пишногривий,
Б`ють  копита,  хай  дрижить  замля!
Осідлає  чорнобривий,
Як  засвітить  вечірня  зоря.

Стій  мій  коню,  усе  скінчилось,
Воля  сонечком  в  нас  вже  зійшла,
Ми  з  тобою  в  війну  влучились,
Щоб  була  у  нас  знову  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585060
дата поступления 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Валентина Ланевич

Сходить сонце над горою.

Сходить  сонце  над  горою,  ллє  світло  донизу,
Біжить  життя  все  рікою  до  краю  карнизу.
Дав  Бог  всякому  серденько  і  душу,  і  розум,
Щоб  творив  по  честі  долю  і  не  робив  безум.

Бо  буває,  що  буяє  дерево  зелено,
А  в  середині  трухняве  і  живе  червлено.
І  душа  квилить  холодна,  зубожіла  й  боса,
І  заклякла  у  поклоні  на  намітці  з  проса.

А  буває  посилає  тепло  й  порятунок
І  так  щедро,  як  хотів  би,  не  вбереш  у  клунок.
Світ  широкий  -  кожен  знає  -  не  всі  хочуть  знати,
Що  добро  славить  дорогу,  невдячність  -  то  грати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585001
дата поступления 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Дід Миколай

Співав пісню ручай

Пригадай,  пригадай,  
Як  колись  ми  любились.
Співав  пісню  ручай,
Трави  в  ноги  тулились.
                       Пр.
Пригорну,  як  колись,
Буйну  пристрасть  втамую.
Щоби  мрії  збулись,
У  думках  зацілую.                    

Не  чутно  ручая,
Лише  пам'ять  лишилась.
Чом  же  доле  моя,
Ти  тепер  зажурилась.
                     Пр.

Як  давно  то  було,
Десь  роки  загубились.
Сивини  прибуло,
Думи  гіркі  прибились.
                   Пр.

Ти  сьогодні  мені,
Наче  чудо  наснилась.
Ой,  чого  ж  лише  в  сні,
Бути  вдвох  нам  судилось.
                     Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584967
дата поступления 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Олекса Удайко

ЦЕ Ж ТРЕБА ТАК!

                       [i]                                      [b]Дітям:[/b]
                                                             мертвим,  
                                                             живим  і  
                                                             ненародженим…*

[b]Це  ж  треба  так!  В  космічну  пору  світу,
Коли  –  лиш  мить,  щоб  взнати  його  суть,
В  війни  гієні  гинуть  наші  діти  –
З  опіль  Донбасу  вісті  нам  несуть.    

Та  не  про  них  на  цей  раз  тут  балади  –  
Героям  –  слава!..  І  батьківська  дань!  –  
Хотілось  би  майбутньому  зарадить,
Щоб  вже  не  мати  нам  отих  страждань.

Бо  хочеться  у  злагоді  прожити  –  
Жадання  те  не  кожному  збагнуть!  –
Щоб  зла,  ненависті  зловісні  ниті
Не  сплутували  праведну  майбуть…

Відтак  подай  нам  Бог  пісень  і  арій
Нових  богданів,  байд,  а  чи  гатил,
Щоб  в  нас  зродився  свій  по  крові  Дарій  –
То  й  був  би  фронт  –  не  в  масть  ворожу!  –  й  тил...

Якщо  й  не  воя,  то  б  хоч  Роксолану,
Щоб  усмирить  імперську    “благодать”,
Чи  Ярославну  –    королеву  Анну,
Щоб  вла́дцям  глузду  свіжого  додать!

До  того  й  сам  хотів  би  прилучитись…
Я  Да́рка  жду…  свого  на  цілий  світ…
Чи  Роксолану…  То  знаменно  чимось,
Як  восени  –  свят  яблуневий  цвіт!

То  ж,  люди  добрі,  більше  вже  не  лаймось,
Живімо  в  злагоді,  добротливім  миру́…
Згадаймо  роду  України  славність!..
На  себе  й  я  отой  тягар  беру.

…І  прийде  час,  коли  тузи  пузаті
Уступлять  місце…  розуму  й  добру.
Усіх  диктаторів  повинні  ми  прибрати!
І  цей  тягар  на  себе  я  беру…[/b]

[b]Й  наступить  час…  Народяться  ще  діти!
В  країні  щастя,  не  в  глухім  бору…
Від  того  нам  вже  нікуди  подітись!

…Ще  й  цей  тягар…  на  себе…  я  беру.[/b]

1.06.  2015
________
*...в  День  захисту  дітей[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата поступления 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Любов Ігнатова

Жива!. .

Я  дивилась  на  неї  крізь  морок  нічної  палати  -  
На  бліду,  ніби  з  місяця  зіткану,  шкіру...  
І  не  плакалось  вже...не  хотілось  ні  їсти,  ні  спати..  
За  плечима  десь  Янгол  тримав  мою  віру...  

В  завіконні  береза  сердечками  -  листям  тремтіла,
Виплітаючи  з  тіні  якісь  силуети...  
Лікар  стомлений  -  час  крокував,  одягнувши  бахіли,  
Внутривенно  вливав  мені  "завтра"    в  катетер...  

І  набридлива  думка  снувала  "якби"    недоречне,
 Оплітаючи  серце  липким  павутинням....  
І  від  станції  "видих"  до  станції  "вдих  ''  -  безкінечність...  
І  байдужим  дощем  розповзлось  хмаровиння...  

Я  тримала  її  півпрозорі  тонесенькі  пальці...  
Від  тривоги  з  душі  всі  слова  відлетіли...  
...  Десь  під  ранок  лягло  на  тендітно  -  знервованій  шальці  
Світле  слово  :"  жива  ",  як  метелик  несмілий....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата поступления 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015


Віктор Ох

Ти у зоні АТО (V)


Слова  -  Ніна    Третяк
Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Звукозапис  -  Олександр  Салицький  
Кліп    –  Олексій  Тичко
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JSs6apfJdvk[/youtube]

Хто,  скажи  мені,  хто,
Напророчив  біду  твоїй  долі?
Ти  у  зоні  АТО,
На  вчорашньому  мирному  полі.

В  тебе  цілиться  брат,
Що  одвічно  вважав  своїм  братом...
Поряд  рветься  снаряд.
Зорі  падають  вниз  зорепадом.

Ти  у  зоні  АТО
За  чужу  не  ховаєшся  спину,
Як  не  ти,  тоді  хто
В  час  лихий  порятує  країну,
Як  не  ти,  тоді  хто,
Принесе  перемогу  крилату?

Ти  у  зоні  АТО  -
Твоя  місія  –  перемагати!
А  коли  все  мине
І  війна,  непотрібна  нікому,
Сном  страшним  промайне  –
Ти  повернешся  іншим  додому.

Почуття,  відчуття
Не  даватимуть  довго  ще  спати.
За  Вітчизну  життя
Ти  готовий  синівське  віддати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584756
дата поступления 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015


НАДЕЖДА М.

Прохання до літечка…

Ну  от  і  все  про  вЕсну,  пелЮсток  снігопад.
Ну  а  тепер  про  літо,  про  літній  променад.
Хорошими  словами  задобрить,  щоб  прийшло
З  врожайними  дощами,  щоб  нас  не  обійшло
Коханням    світлим,  чистим,  як  вранішня  роса.
Щоб  душі  не  гнітила  непрохана  сльоза.
Щоб  ситцем  кольоровим  укрилися  поля,
А  небо,  хай    шовковим  атласом  виграва.
Щоб  ти  кохав  сильніше,обійми,  щоб  палкі.
Хай  не  тривожать  душу  образи  всі  мілкі!
І  щоб  життя  у  радість,    щоб  не  було  війни...
Ну  ось  і  всі  прохання...Ти,  літечко,  прийми..

----------------------------------------
Вітаю  всіх  з  першим  днем  ЛІТА!  Хай  воно  
принесе  вам  всім  радість,  щастя,  мир!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584737
дата поступления 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015


НАДЕЖДА М.

Останній день весни відплив…

Останній  день  весни  відплив,
Неначе  катер  від  причалу.
Чомусь  у  голосі  надрив,
Хоч  літо  входить  вже  помалу.

А  я  стою,  дивлюся  вслід  .
Думки    зненацька  нагадають:
Недовго  літечка  прихід.
А  там  вже  листя  опадають..

Та  вдячна,  весно,  я  тобі
За  твої  сонячні  надії,
Що  рятувала  від  журби.
Не  всі,  на  жаль,  збулися  мрії..

От,  не  цвістиме  тільки  сад...
Життя  тепер  другого  змісту.
Ще  не  осінній  променад...
З  дощем  приходить  літо  в  місто...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584655
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


Дід Миколай

Напасть

Ох  і  дістали  сучі  діти,
Вухаті  виплодки  з  Орди.
Бодай  у  пеклі  їм  горіти,
Коли  ж  впакують  їх  туди.

Втомили  виродки  «кирпаті»,
Де  грішми  пахне  все  жиди…
Від  духа    обрано  -  зачаті,
Ведуть  нас  грішних  в  нікуди…

Усе  покрали,  захопили,
Як  дівку  Владу  узяли.
Чи  не  пора  нам  брати  вила?
Поки  вони  нас  не  взяли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584632
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


Світлана Моренець

ПРОЩАЙ, ВЕСНО!

З  Весною  в  ірій  відлітає  Травень...
Дочерпуючи  квоти  і  ліміт,
прощально  пестить  буйне  різнотрав'я,
розкішний  веселковий  різноцвіт.

І  жаль  розлуки...  холодом  повіяв,
проливсь  дощем...  А  він  хотів  –  теплом!
О,  трудівниче!  Ти  розумно  діяв.
Дощ  так  потрібен!  Не  смутній  чолом.

Творець  краси!  Твоі  живі  картини
без  краю,  без  початку  і  кінця,
у  сяйві  барв  і  ди́ханні  неспиннім  –
достойні  Геніального  Митця!

                                       31.  05.2015  р.

Фото  з  власного  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584586
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


kulbabka

Зелені Свята

Зелені  Свята.  Літо  молоде.
Війнули  в  душу  м’ята  й  метеринка!
Весна  за  обрій  травами  бреде
І  шаліно́ва  палахка  хустинка
У  ковилі  рябіє  де-не-де.

Пливе  у  червень  хата  чепурна,
Зама́єна  зеленими  гілками,
Скородить  небо  стріхи  борона,
Перебирає  вітерець  листками,
Із  вікон  курить  зелень  запашна.

Мов  павичеві  атласні  хвости,
Стирчить  з-під  хати  папороть  розлога,
І  піниться  у  збанку  мед  густий,
І,  чебрецями  встелена,  підлога
Припрошує  в  оселю  Дух  Святий.

Яка  відрада  –  впасти  горілиць
В  цій  запахущій  зелені  клечальній!
І  наслухати  в  кучерях  суниць
Дрібних  комашок  гімни  величальні,
А  в  буйнолисті  –  щебетання  птиць!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584572
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


нікомуневідомий

Квіткою виросте вірш.

Тепло-пекучим  нервом,
Ніжністю,  щемом  в  душі,
Пульсуючи  безперервно,
Рвуться  на  волю  вірші!..

Б`ються  в  судомах  рими,
Собі  шукають  подібних...
У  серці  то  весни,  то  зими
Грають  на  струнах  срібних.

Слово  не  вмре,  не  щезне  -
Стане  частинкою  світу!..
Не  помирають  весни,
Просто  приходить  літо.

Знову  теплом  зігріє
І  не  відпустить  більш...
Знову  в  душі,  що  мріє,
Квіткою  виросте  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584552
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


Олекса Удайко

ДНІПРИК*

             [i]  В  єднанні  з  природою  наша  сила...
               Бережімо  ж  її  від  своїх  і...чужих!  

[b][color="#1a00ff"]Зозулин  спів…    Ще  й  іволги  свистання…
Шматує  шпарко  душу  соловей…
То  Дніприкове    трепетне  вітання  –
Струмка,  що  йде  з  любов’ю  до  людей!

Найменший  брат  Дніпра  –  маленька  річка  –  
Ручай,  що  чудом  від  конання    уцілів,
Доплив**  Дніпра,  неначе    Божа  тичка  –
Любов  моя,    і  музика,  і  спів…

Тут  віддихаю  я  душею  й  тілом  –
Молюся  пташкам...  і  город  саджу  –  
Поезія,  пошлюблена  із  ділом…
За  болем  пліч  про  неї  я  суджу!

Ось  тут  буряк…  петрушечка  вже  сходить,
А  там  зозуля.    Долю  нам  кує…
Хай  ремесло  те,  може,  вже  й  не  в  моді,
Та  то  вже  так…  Захоплення  моє.

Ще  доглядаю…    дикі  орхідеї,
Що  втрапили  в  червоний  фоліант…
Вони  мені  нашіптують  ідеї,
Як  мусить  жить  scientifical    pedant***!

Вже  так  судилось:    запізнілі  діти
Ми  з  Дніприком…    Останні  з  могікан.
Несе  він  води,  хоч  не  зна    де  діти****,
А  я  пишу...  закоханиним  пеан.

Ославлю  труд  і  єдності  природи,
Засів  пашниці,  зілля  на  добро…
Ми  не  ждемо́  від  Бога  нагороди  –  
То  наш  такий  місцевий  тил  і  фронт!

А  там,  на  Сході  інші  каруселі,
Вже  інший  вимір,  інші  мир  і  смерть…
Міста  і  села  зовсім  невеселі,
Сльозами    ріки  виповнені  вщерть…[/b]
                                               
[color="#0011ff"][b]Та  прийде  час  –  і  дикі  орхідеї
Ручними  стануть  й  буйно  зацвітуть
В  садах  Донецька…  Зайди  та  халдеї  
Явили  нам  свою  злодійську  суть![/b][/color]

8.05.2015
________
*Витоки  струмка  Дніприк    (смт    Чабани,  передміcтя  Києва)  –  
   територія  природно-заповідного  фонду,    оголошена  ботанічною  
   пам’яткою  природи  місцевого  значення  Київською  облрадою  для  
   збереження  популяції  рідкісної  орхідеї,  занесеної  до  ЧК  України.  
**Притока  (  діал.).
***Науковий  “чистоплюй”    або  той,  що  займається  науковою  роботою.
****Дніприк,  наповнивши  два  ставки  в  Чабанах,  натрапляє
             на  Одеську  трасу,  і  як  3000  українських  малих  річок,
             вмирає,  занурюючись  у  підґрунтя  та  заболочуючи  поля,
             чим  наносить  непоправну  шкоду  їм  та  екології  регіону.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата поступления 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015


Микола Шевченко

Старе вино (пісня на слова Віталія Назарука)

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Давно  я  в  чарці  бачив  дно,
Міцним  стає  старе  вино,
Бо  хміль  і  нині,  заповняє  душу,
П’янію  я,  п’янієш  ти,
Любов  зуміли  зберегти,
Кохання  наше  наше  несемо,  як  ношу…  

А,  як  було  колись  –  давно,
Ми  пили  молоде  вино,
Вечірнє  небо  дарувало  зорі,
Вони  злітали  із  небес
Це  було  чудо  із  чудес,
А  роси  -  роси  вишивали  нам  узори.

Усе  пройшло  давним-давно,
Перебродило  вже  вино,
Старе  вино  смакуємо  ковтками,
Втекли  у  даль  оті  літа,
Де  була  юність  золота,
Що  шила-вишила  нам  доленьку  нитками.

В  нас  не  допите  ще  вино,
Іще  відчинене  вікно,
Кохання  запах  ще  летить  по  хаті,
Летять  у  молодість  літа,
Сміється  юність  золота,
Кохаємо,  а  значить  ми  багаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584095
дата поступления 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015


Галина_Литовченко

ШТОРМОВИЙ ЕКСПРОМТ О 6. 00

Море  гупає  хвилями  в  мол,
Затаскало  русалок  за  коси.
Косить  камку  старий  Чорномор  -
Розкладає  пахучі  покоси.

Теплий  вітер  до  берега  дме
То  з  Туреччини  то  від  болгарів,
Із  покосів  плете  макраме  
В  опт  і  роздріб  місцевих  базарів.

Море  з  ночі  добряче  штормить.
Заскучав  соловей-бідолаха.
Хвиле!  Змовкни,  будь-ласка,  на  мить  -
Сі-бемоль  дай  настроїти  птаху.
28.05.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584049
дата поступления 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015


НАДЕЖДА М.

Чому блаженство, а сльоза гірка?…

Неспішно  вечір  вії  опускає.
Згортає  крила,  приземлившись,  ніч.
А  із  вікна  десь  музика  лунає.
Птахами    відлітає      врізнобіч.

Яка  чарІвна  музика  страждання!
Чуттів  людських  шалений  водоспад.
Можливо,  хтось  оплакує  кохання...
Мелодія  приречена  ридать...

То  раптом  затихає,  ніби  річка.
Над  плесом  сонні  трави  у  росі.
І  яром  покотилась,  немов  стрічка...
Надавши  волю  вилитись  сльозі.

І  сльози  чомусь  ллються  безупинно.
Чому  блаженство,  а  сльоза  гірка?
Чому  так  плаче  серце  безпричинно?
Невже  мелодія  минулим  доріка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584044
дата поступления 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015


kulbabka

Спробуй…

Спробуй  не  впасти  духом,  коли  несила
Стати  собі  опорою  в  час  важкий…
Знаєш,  простіше  взяти  і  скласти  крила,
Пилом  припасти,  наче  старі  книжки,
Десь  на  поличці  долі,  всіма  забута,
Вирвана  із  корінням  з-поміж  своїх…  
Спробуй  закрити  вуха  й  себе  почути  –
Десь  ворухнеться  ноткою  чистий  сміх...
Світлий,  наївний,  добрий,  тому,  і  щирий,
Наче  колись  в  дитинстві:  тобі  десь  п’ять,
Може  і  трішки  більше…  Дощу  пунктири
Б’ються  землі  у  груди  і  мерехтять.
Плавиться  світ  у  ртуті  хмільної  зливи
І  шурхотять  намоклі  перуки  крон…
Що  тобі  дощ?  Ти  зараз  така  щаслива!
Небо  легке,  мов  росами  вмитий  льон…
Там,  де  дощить,  там  завше  веселка  сходить  –
На  горизонті  барвами  грає  пруг!
Спробуй  сюди  приходити  в  мить  негоди  –
Гроз  безпросвітних,  бурі  та  завірюх…
Нащо  шукати  щастя  в  захмарній  зоні?
Рано  чи  пізно  втомишся,  давши  збій…
Так,  як  перлинка  в  мушельці  безборонній  –
Так  цілий  Всесвіт  криється  у  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата поступления 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015


Анатольевич

Моєму сину. На вірш Віталія Назарука.

МОЄМУ  СИНУ


Подарую  тобі,  сину,
Що  зберіг  в  душі  єдине,
Це  єдине,  сокровенне,  що  в  мені,
Як  залишиш  Батьківщину,
Принесуть  тебе  знов  крила,
До  найкращої  святині  на  землі.

Приспів:
Там  де  Світязя  перлина,
Там  де  пращурів  хатина,
Де  льонові  мерехтять  вгорі  зірки.

Повертайсь  додому,  сину,            -2  рази
На  Волинь,  на  Україну,
Повертайсь  завжди  додому  залюбки…

Часом  важкий  шлях  проляже,
Але  серденько  накаже,
Повертайся,  бо  заскучила  земля,
Може  знов  насіння  враже,
На  коліна  стать  накаже,
Що  вже  суне  до  нас,  сину  із  кремля.

Приспів:
Ти  візьми  у  руки  зброю,
Стань,  до  бою,  будь  героєм,
Батьківщину  захисти  і  її  честь,
Щоби  сонце  над  горою,
Засіяло  знов  спокоєм,
Обійшла  в  бою  за  волю  тебе  смерть.

Зичу  я  тобі  мій,  сину,
Бережи  завжди  країну,
Що  зростила  і  послала  у  політ,
Повертайся  в  Україну,
Бережи  свою  родину,
Бо  для  тебе  тут  зійшовся  клином  світ.

Приспів:
Тут  де  Світязя  перлина,
Тут  де  пращурів  хатина,
Де  льонові  мерехтять  вгорі  зірки.

Повертайсь  додому,  сину,        -2  рази
На  Волинь,  на  Україну,
Повертайсь  завжди  додому  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583994
дата поступления 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015


Світлана Моренець

ФІАЛКОВИЙ РАЙ

Запізніла  весна  ще  справляє  свої  карнавали:
кожне  де́ревце  саду  –  немов  від  Кардена  модель,
і  розкішні  свічки  Фаберже  на  каштанах  палали,
а  вдягла  уніформу  зелену,  то  всім  –  від  Шанель!

Відгорає  тюльпан,  спраглий  келих  наповнивши  сонцем,
відзоріли  нарциси  –  пахучий  рясний  зорепад,
та  милу́є  блакить  незабудок  під  самим  віконцем
і  тендітних  конвалій  п'янить  –  від  Діор!  –  аромат.

Феєрверками  барв  ще  зуміє  весна  захопити,
що  сховались  в  розбухлих  бутонах  півоній,  троянд.
Ну,  а  нині  в  саду  –  ніжна  скромність...  аж  ні́де  ступити  –
заметіль  фіалко́ва...  чи  плетиво  сніжних  гірлянд.

Може  ельфи  злетілись  в  мій  сад  соловейка  послухать
і  в  усіх  закутках  всілась  безліч  білесеньких  зграй?
Як  співав  соловей!..  І  затих...  побоявся  сполохать
цю  святу  чистоту  –  білосніжний  фіа́лковий  рай.

                                                           19.05.2015  р.

Власне  фото  із  власного  саду.  Нажаль,  надана  нам  можливість  
не  дозволила  якісно  передати  більш  масштабний  вид.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583861
дата поступления 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015


Галина_Литовченко

* * *

Ти  -  біля  Бога,  знаю,  біля  Бога.
Нараз  усі  розвіялись  гріхи.
Під  сяйво  зір  лягла  твоя  дорога,
Мені  земні  лишилися  шляхи.

Живу  майбутнім,  бережу  минуле
і  сьогодення  відчуваю  смак.
В  оцім  шаленім  всесвіту  загулі
Хоч  раз  подай  мені  із  неба  знак.

Хіба  дарма  тамую  хвилювання,
Коли  ступаю  ввечір  на  поріг?
З  тобою  знала  спокій  і  кохання.  
Що  не  простила  -  мій  найтяжчий  гріх.
26.05.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583712
дата поступления 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


Олександр ПЕЧОРА

ЗОРЕ МОЯ РАННЯ

Парубоцька  вольниця  досі  мені  сниться  –
Чарівна  околиця,  лугова  криниця…
Юнка  закосичена  ніжно  усміхалася,
Врода  не  позичена  в  серденьку  зосталася.

Зоре  ж  моя,  зоре,
зоре  моя  рання.
Ти  ж  моє  кохання  
перше  і  останнє.

Як  іду  левадою  –  калиновим  раєм.
Дивну  пору  згадую  –  серце  завмирає!
Як  же  ми  горнулися,  як  же  милувалися!
Почуття  із  юності  досі  ще  зосталися.

Приспів.

В  лузі  під  вербичкою  ще  криниця  грає.
І  цілую  личенько,  бо  тебе  кохаю!
Лагідна  дружинонько,  незрадлива  доленько,
Вірна  половинонько,  непогасна  зоренько!

Приспів.

(Є  музика  Олександра  Житинського)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583678
дата поступления 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


залюблена у світ

Загублена… в чаті

Розсипані  кучері…  боса….  в  халаті…
Ще  –  кава  холодна,  сухий  бутерброд...
Знайомтеся,  це...  –  це  Загублена  в  чаті
Тамує  у  неті  душевний  озноб…

Вона,  наче,  -  справжня…  торкнешся  до  тіла  –  
Відчуєш  тепло  і  пульсуючу  кров…
Та  все  ж  і  нема…  в  віртуальність  злетіла
До  світу  беззвучних,  фальшивих  розмов…

Розплющені  широко  очі,  рум’яні
Шаріються  щічки,  у  вирі  чуттів
Купається  серце,  в  і-нетнім  коханні
Вона  уже  вся…  бо  не  вміє  «напів»…

Самотній  диван…  простирадла  зім’яті,
І  посуд  немитий  чека  в  унісон…
Знайомтеся,  це...  –  це  Загублена  в  чаті  
шукає  в  нім  щастя,  забувши  про  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583636
дата поступления 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


Mariania

Бабусі


Від  неї  так  пахло  сонцем,
А  може  вона  ним  була,
Тихенько  сидить  під  віконцем
Під  пісню  внуча  засина.
Від  неї  так  пахло  світанком
На  зморшки  упала  сльоза,
Волосся  покрилось  серпанком,
Долоні  покрила  роса.
Від  неї  так  пахло  варенням
І  хлібом,  що  дітям  пекла,
Якимось  далеким  смиренням,
Минулим  бабуся  цвіла.
Від  неї  так  пахло  весною
На  крилах  носила  внучат,
Леліяла  діток  собою
Чекала  і  буднів,  і  свят.
Від  неї  так  пахло  домом,
Бабусиним  світом  тепла,
Казок  недочитаних  томом
І  щастям,  яке  всім  дала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583351
дата поступления 24.05.2015
дата закладки 26.05.2015


Юхниця Євген

Як ся маєш, ти, самостнісь?

У  пустелі,  на  скелі,  в  долині  -
Хоч  одну,  та  зустріну  людину.
Привітаю,  салюту  -    зрадію
У  пустелі  –  я  маю  надію:
Там  до  мене  охоче  заговорять!
Там  людина  -  опиниться...поряд,
І  не  зникне,  як  ліфтом  –  сусіда.
І  на  мить  хоч...нікуди  не  піде...
Від  мене...
Від  мене.
У  набитих  маршрутках,    на  бульварах,  в  магазинах!
У  метро,  на  базарах,    у  малюнках-лімузинах,
У  мансардах,  на  площах,  у  лавках,  в  палацах
Ми  самотні,  зтелефоненні  ув’язнені  паяци...
...Спілкування  –  як  уявне,  з  текстом,  голосом,  ім,ям.
Як  ся  маєш,  ти,  самостнісь,  думка-слухавка  моя?

2010-2015рр.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583444
дата поступления 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015


НАДЕЖДА М.

Нехай кохання невзаємне…

А  я  про  тебе,  милий,  мрію.
Куди  подітись  від  думок?
Ти  -  недосяжний,  розумію...
От  закрутився  цей  клубок.

І  кожну  мить  я  біля  тебе.
І  так  чекаю  я  дзвінка.
Невже,  душі  оце  так  треба:
Тебе  відчула,  щоб  рука?

Пускати  мрії  в  бездоріжжя,
І  в  дощ  ,  і  в  спеку,  і  в  буран.
І  щоб  відчуть  твоє  байдужжя,
Що  зіб"є  з  ніг,  як  вітрюган.

Але  бажання  має  силу!
Перепливти,  перелетіть.
І  щоб  мені  там  не  світило,
У  недосяжності  згоріть.

Нехай  кохання    невзаєме,
Нехай  у  розпачі  душа,
Зате  воно  таке  приємне,
Чомусь  життя  все  прикраша...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583480
дата поступления 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015


НАДЕЖДА М.

На чужині…

Присвячення  моїй  подружці...
-----------------------------

Гіркота  полинула  від  річки.
Розцвітає  знов  євшан-полин.
А  у  сні  прилинули  смерічки.
І  відчула,    ніби  рідний  дим.  

І  берізки    йдуть  до  мене  в  гості.
Передать  поклони  від  батьків.
І  пливуть  надії  в  високості,
Ще  зустріть  живими  стариків.

А  вночі    явилась    рідна  хата,
Сонях,  що  заглядує  в  вікно.
Ніби  ця  розлука,  як  розплата.
За  які  гріхи  оце  дано?

І  кого  винити  в  цій  розлуці?
Точить  бідну  душу,  мов  іржа.
І  згадала  терен  в  білій  хустці.
І  кому  тут  треба  я?  Чужа...

Нахилила  голову  на  руки.
Виплакані  сльози  докінця.
Як  перенести  оцю  розлуку?
Буде  чи  пробачення  отця?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583335
дата поступления 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Дід Миколай

Доля

Моє    життя    суєт    екстрим,
В  диму,  стражданних  перелогах.
Так  і    живу,  постійно  з  ним,
Як    рідна  жінка  у  пологах...

Пройшов,  я  босий  Крим  і  Рим,
В  стинанні,  болях  і    тривогах.
Здається  дивним  і  чужим,
Таке  життя    моє  в  залогах…

Хоч  за  плечима  стільки  зим,
Одні  терни    в    моїх  дорогах.
Та    я    змирився    жити    з  цим,
Життя    ж  одне,  воно  у    Бога...

Опам'ятався,  вже  старим,
Моя  ти  доленько  убога...
Та  діти,  внуки,  рідний  дім,
Для  мене    сильна  перемога  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583296
дата поступления 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


нікомуневідомий

Іще один проходить день.

Іще  один  проходить  день,
Нічим  від  інших  не  відмінний...
Цвіркун  в  траві  співа  пісень  -
Гучний,  хоч  зовні  не  примітний.

Згасає  день  пустим  конвертом
Іще  один,  як  сотні  днів...
Із  пам`яті  нема  чого  й  зітерти...
День  просто  був...  І  ось  -  згорів.

У  вишнях  стих,  заплутавсь  вітер,
І  білий  цвіт  -  немов  зима...
Кінець  весни,  вже  скоро  літо...
Майже  півроку  вже  нема...

Ніжно-духмяна,  тиха  мить
Проймає  холодком  за  плечі...
Бджола  до  вулика  спішить...
Йде  день  у  безкінечність...  Вечір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583246
дата поступления 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Світлана Рачинська

Перегорів

Дивна  муза  трапилась  цієї  ночі...

Перегорів  багаттям  русих  кіс.
Очима,  що  говорять  про  високе.
У  снах  твоїх  якась  травнева  місс.
«Stag  Party»  і  вечірка  в  караоке.
Перегорів.  Так  просто.Без  вини.
І  без  образ.  Я  знала  –  не  буває.
Ти  не  шукай  подібних  зі  спини
І  спереду,  і  збоку.  Їх  немає.
Перегорів.  Надихатись  не  встиг.
Набачитись.  Начутися.  Прожити...
Бо  коли  двоє  граються  у  гріх  -
Хтось  грає.  А  комусь  таки  –  грішити.
Перегорів,  як  ранок  у  зелі.
Вони  лиш  схожі,  як  «Twin  Towers»  в  сході.
Не  люблять  так  щитину  на  чолі,
І  посміх,  що  в  очах  твоїх  на  споді.
Перегорів.  Ти  хочеш  хвилювань.
Бентежних  слів.  Не  просто  для  годиться.
Тіла,  що  зазнавали  віршувань
І  сон,  що  на  плечі  твоїм  насниться.
Перегорів.  Відчула.  Тільки  так.
Бентежним  ранком  винирну  з  безсоння.
Лишу  тобі  приємний  післясмак
Солодких  губ  хмільного  беззаконня.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583230
дата поступления 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Олександр ПЕЧОРА

ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ (Муз. С. Голоскевича)

Музика  Сергія  Голоскевича


ЦВІТУТЬ  ТЮЛЬПАНИ

Не  питай,  кохана,  чом  в  задумі  я.
Знов  цвітуть  тюльпани,  знов  бузок  буя.
Срібними  нитками  доленька  сія.
В  травні  заблукала  молодість  моя.

Пахли  медом  трави,  квітував  садок.
В  пору  цю  яскраву  стрілися  удвох.
Квітла  юна  панна,  милувався  Бог.
Дарував  тюльпани  і  плекав  любов.

Приспів:
Тюльпани,  знов  і  знов  цвітуть  тюльпани.
Квітне-пахне  ранній  травень,  
нас  оновлює  весна.
Кохана,  ти  повік  мені  кохана.
В  моїм  серці  ти  жадано  
квітуватимеш  одна.

Я  уже  не  буду  більше  молодим,
тільки  вірші  будять  світлий  спомин-дим.
Ой  куди  ж  ви,  коні,  ой  куди  ж,  роки?
Білі  і  червоні  мріють  пелюстки.

Хоч  в  безмежні  далі  утекло  води,  –
в  зоряній  вуалі  –  місяць-молодик.
Кучерява  вишня  приміря  фату.
Молодість  колишня,  я  до  тебе  йду.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583085
дата поступления 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015


Олекса Удайко

ТЕЧЕ ПІСОК…

[i]  23  травня  в  переддень  перепоховання  праху  Тараса    
Григоровича  Шевченка  думалось  про  минуще  і...  вічне.  
Бо  вічна  Йому  пам'ять  в  українського  народу,  якому  він  
служив,  будучи  митцем,  мислителем,  пророком...  
         Вічне  і  пам'ять!  Ми  піщинки  у  сьому  світі,  елементарні
часточки  цілого  –  Універсуму,  космосу.  Роздумам  про  
окреме  і  ціле  присвячено  цей  вірш.  Читання  твору  
супроводжується  космічною  музикою,  виконуваною
на  терменвоксі  –  оригінальному  електроінструменті,
винайденому  Львом  Терменом  у  1919  році.  Читаючи,
слухайте...  Враження  неймовірне...[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2FUhzda10Jc[/youtube]
[i][b][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]Тече  пісок...
як  вічність  –  поміж  пальців  –
пливуть  хвилини  нашого  буття…
Ще  на  землі,
а  вже  космічні  п’яльці
тарганять  нас  на  круг  –  до  забуття!

Хоч  нам  принадно
мить  ту  зупинити
й  ще  побродити  в  звабах  стромовин,
вбираючи  красу,
та  годі  й  снити  –
безбожник  ти...  чи  вірний  хрестьянин…

Бо  так  все  бри́жко,  ла́мко…
І  уносить
життя  по  крихтах,  мов  зибу́н  боліт,
безпечність  днів…
І  знов  приходить  осінь
непогамовних  й  неповторних  літ.

Мить  осяйна...
Ні  з  чим  її  не  сплутать!
Чарівний  світ  –  
усе  у  ньому  є…
Знайде́мо  ми  відгадку  його  суті  –
про  все  це  тут  колядництво  моє.

Шкода  одно́го:
на  землі  ми  –  гості
вервечкою  біжучих  пражних  днів…
Та  на  вселенсько-мирному  погості
відлунює  
                           величний  
                                                           тихий  
                                                                                   спів![/color][/color][/b]

23.05.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата поступления 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015


kulbabka

Відсвіжити думки…

Відсвіжити  думки  
в  перемитій  дощами  траві,
де  розсипались  бедрики,  
наче  гранатове  зерня…
І  очистити  пам’ять,  мов  сад,  
від  колючого  терня,
прорідити  густі  бур’яни  
у  своїй  голові…

Наковтатися  пахощів  пряних  
зі  смол  деревних,
захмеліти  собі  в  океані  
пахучих  веро́нік…
З  ностальгією  щемкою  
вижухлі  аркуші  хронік
погортати,  вмостившись  
на  свіжому  лоні  весни…

Відіслати  е-мейлом  комусь
найніжніший  привіт  –
і  далекому  наче,
й  водночас  такому  близькому!..
І  поставлену  зопалу  крапку
змінити  на  кому  –
може  щось  та  й  складеться
із  плином  розтрачених  літ…

Полоскати  думки
в  океані  густої  трави,
в  білій  піні  кульбаб,
що  осипались  лагідним  пухом…
Лоскотати  уяву,
мов  кішку  пухнасту  за  вухом,
і,  зірвавшись  у  небо,
окрикнути  вітер:  “Лови!”

Запливти  поміж  хмари,
пірнати  дельфіном  углиб,
і  водойму  душі  очищати
од  плісняви  й  моху,
паперові  кораблики  мрій
відпускати  потроху  –
в  бірюзові  поля
з  косяками  мандруючих  риб.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582953
дата поступления 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015


Дід Миколай

Квіти неземні

Вдіг  сорочку  білую,
Рукави  в  льонах.
А  веселка  хвилею,
У  її  тонах.

Вишиванка  милує.
Світиться  здаля.
Мабуть  я  із  крилами,
В  небі  журавля.

Ой,  як  серцю  солодко,
У  душі  гаї.
Б’ється  часто  й  коротко,
Наче  я  в  раї.

Цю  сорочку  вишила,
Донечка  мені.
Квіти  Божі  лишила,
З  льону  в  полотні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582796
дата поступления 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015


НАДЕЖДА М.

Формула щастя…

Формула  щастя  проста  і  звичайна.
Та  недоступна,    відомо,  усім.
Може,    ховається  тут  якась  тайна,
Може,  закон  її  все  ж  непростий?

Просто  себе  відчувай  ти  щасливим,
Хоч  на  душі  затягнулись  дощі.
Швидко  пройдуть  всі  тумани  і  зливи,
Коли  ти  відкинеш  весь  сум  із  душі.

Будеш  сміятись,  коли  тобі  сумно,
Радість  недовго  прийдеться  чекать.
Зможеш  відкинуть  думки  нерозумні,
То  і  вночі  будеш  солодко  спать.

Щастя  це  те,  коли  завжди  ти    поряд,
Сонячний  день  і  цвітіння  весни.
Ніжний,  ласкавий  коханого  погляд.
Коли  на  серці  немає  зими.

Щастя,  коли  обнімаєш  за  плечі,
Тихо  шепочеш  на  вушко  мені.
День,  щоб  новий  не  приніс  порожнечі,
Щоб  не  узнати  новини  сумні.

Знати  про  те,  що  тебе  хтось  кохає,
Маєш    талант  покохати  і  ти...
Кожного  ранку  ти  сонце  вітаєш...
Тільки  отак  зможеш  щастя  знайти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582727
дата поступления 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015


горлиця

ЧУЖИНА

Коли  душа  зірвалася  із  осі,
Порвалися  без  догляду  шнурки,
А  ти  стоїш  розхрістаний  і  босий,
Повітря  ловиш,  згублені  думки...

Знов  нарікаєш  на  «прокляту  долю”.
А  хто  ж  її,  ту  долю,  тобі  дав?
Ти  ж  сам  себе  запхав    у  ту  неволю,
І  стала  мрія  -  чужини  удав.

Не  плач  і  не  тужи.  Усе  минуло.
Ти  свою  душу  краще  бережи!
Радій  ,що  знову    спогадом  війнуло,
Давню    кaртину  в  серці  віднови.

Як  колисала  мати  до  схід  сонця,
І  цілувала  там  де    “ваву”  мав,
У  сни  пірнав  ,  а  щастя  у  долонці
Так  цупко  в  кулачку  своїм  тримав.

Минуло  все  і    вже  того  не  вернеш,
Як  й  не  повернеш  перший  цвіт  весни.
На  чужині  життя  своє  завершиш,
Хай  сняться,  друже,    тобі  давні  сни.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582719
дата поступления 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015


НАДЕЖДА М.

Синьоока квітка…

Синьоока  квітка  розцвітає,
Що  ввібрала  кольори  небес.
І    думки  в  дитинство  повертає.
І  неначе,  край  чудес  воскрес.

Розкошують  півники  у  склянці.
І  під  тином  розрослися  вряд.
Що  на  погляд,  ніби  новобранці,
Струнко,  непорушно  так  стоять.

Ще  цвітіння  погляд  мій  шукає...
Тільки  що  відцвів    вишневий  сад.  
Ну  а  серце  все  сліди  шукає,
Юності  моєї  зорепад.

Ось  бузок    на  сонці  вже  линяє.
Та    який  калини  рясний  цвіт!..
Тільки  тут  ніхто  не  привітає.
Мама  вже  не  вийде  до  воріт...

І  гірка  сльоза  з  очей  сповзає.
Чом  короткий  у  людини  вік?
Те,  що  дороге,  кудись  зникає.
А  життя  на  заячий  лиш  скік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582663
дата поступления 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015


НАДЕЖДА М.

Летіть, мої мрії, в найкращі світи…

Як  тільки    прокинеться  ранок  весняний,
І  сонячний  дощик  проллється  в  степу,
А  в  хату  вірветься  повітря  духмяне,
По  росяним  травам  за  вітром  біжу.

О  буйний  вітрило,  розправ  свої  крила
І  спробуй  у  полі  мене  наздогнать.
Я  знаю,  що  буде  тобі  не  під  силу,
Бо  мріями  можу  сильніше  літать.

До  неба  злечу  вище  хмар,  вище  сонця.
Я  мрію,  вітрило,  свою  не  спалю.
Лиш    тільки  тепла  зачерпну  у  долоньці
І  мрії  свої  цим  теплом  окроплю.

Осяяні  сонцем,  вітрами  остуджені,
Летіть,  мої  рідні,  в  найкращі  світи.
Ви  радісні  мрії,  ніким  не  засуждені.
Та  жаль,  ваша  доля,  лиш  в  серці  цвісти...

                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582425
дата поступления 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Олекса Удайко

О, ДОЩЕ–БУЯNЕ, ВЕСНЯНАЯ ЗЛИВО!

[b][i]tth[/i][/b]                                          
                                                                 
[color="#ff0000"]  …ти  й  не  второпаєш:  дощ  то  чи  я.[/color]                                                          
                                                                   [i]Ол    Удайко  [/i]  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296  
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О,  доще-буяне,  весняная  зливо,
Полий  задарма  і  спроквола  мій  лан…
Зволожуй,  удобрюй    ту    жадібну  ниву,
Аби  споконвічний  утілити    план…  

Я  маю  те  поле  засіяти  квітом,
Дорогу  до  нього  потопчемо  вкрай…
Там  будемо  ми,  наче  Божії  діти,  –
То  буде  для  нас  ще  незвіданий    край…
 
О  ти,  благодатне,  розоране  поле:
Таке  життєдайне  –  широкий  безкрай!
Засію  я  зернами  щастя  –  не  болю
Й  тебе  наречу:  Несподіваний  рай.
 
Алею  до  поля  обрамлю  платаном,  
Щоб  нею  в  майбутнє  безпечно    іти…
Освоїмо  пристрасті    всі  –  й  поза  планом  –
Й  життя  не  змарнуєм    –  я,  Да́рко*  і  Ти*![/color][/i][/b]

[i]20.05.  2015
__________
*Всі  імена  в  романі,  як  і  картинки  весни,
 –  фейєричні  вибрики  Пегаса  на  Парнасі.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
дата поступления 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015


залюблена у світ

Люблю

Люблю  Тебе  –  не  плутай  із  «кохаю»,-  
Бо,  кажуть,  є  різниця  у  любові…
Тоді  -  нехай,  
собі  я  вибираю,  
Де  менше  мук,  і  де  немає  крові

Душ  зболених  і  змучених  стражданням,
Обпечених  чуттями  і  чеканням
Кінця…  
Я  ж  впевнена  уже  зарання:
Любов  -  то  щастя,  хай  і  не  кохання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582183
дата поступления 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Lu57

САМА СОБІ

Як  вміємо  ми  боляче,  зумисне,
Ударити  зневажливо...  за  мить,
Образа  дошкуляє,  серце  тисне,
В  душі  щось  скімлить,  болем  стугонить.

Навіщо  нанизала  те  намисто?
Перлини  -  сльози  -  нитками  з  думок,
Розхристаних,  невиразно-землистих,
Зібравши  з  них  заплутаний  клубок...

Тепер  бо,  знов  по  краплі  сумнів  точить,
Я  не  потрібна?..що  ж  новий  урок.
Сама  собі  і  ворожу  й  пророчу,
Сама  і  хрест,  і  втіха,  і  курок...
10.05.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582386
дата поступления 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Анно Доміні

Загасіть мене…

Загасіть  мене,  мов  свічку  на  труні.
Дайте  біль  гіркий  до  дна  допити.
І  зітріть  мене,  мов  краплі  на  вікні.
Я  без  Вас  не  можу  більше  жити.
~2002

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582154
дата поступления 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015


Дід Миколай

…не кувала

Проснувсь,  не  чути  солов’я.
Й  зозулька  не  кувала.
Чого  ж  ти,  доленько  моя
В  мені  не  ночувала?

Як  важко,  Боже,  на  душі,
Зібрати  б  все  до  кучі.
Онукам...,  висиплю  вірші
В  мої  роки    біжучі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582087
дата поступления 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015


горлиця

ДУБ

Старезний  дуб  пишався  біля  хати  ,
Розлогим  віттям  зупиняв  вітри,
Найбільші  бурі  не  могли    зламати,
Він  гордо  ріс,  мов  оберіг  сім`ї.

І  бурі  й    холод,  і  надмірну  спеку,
Все    пережив  він    на  своїм  віку,
Ростив  гілки  для  хатньої  безпеки,
Ховав  її    в  затишному  кутку.

Підступно  так  до  корена  терміти
Підкралися,  взялися  підточить,
Почав  всихати.  Підлі  паразити
Зробили  те  ,  що  вітром  не  убить.

Боровся  вперто,  хоч  і  віти    голі
Не  міг  утримать,  бо  й  малий  вітрець
Приносив  дубові  убивчі    болі,
Він  відчував,  життю  іде  кінець.

 Всихали  гілки...падали,  ридали,
Постогнував  старий,  не  мав  вже  сил,
Без  захисту,  вітри    хату  хитали    ,
Темніли  вікна  ,ближчав  небосхил.

Не  стало  дуба!  Заридала  хата,
Згубила  друга,  що  давав  життя  .
Скилет  лишився,  зникли  лелечата,
Роздріблені,  без  рідного    чуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582059
дата поступления 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015


Фурія

Кольорові люди

Дивлюсь  в  вікно  ,а  там  усім  на  зло  
все  ходять,  ходять  кольорові  люди  ,  
як  клякси  фарби  ,  йдуть  на  полотно  
стікають  потічком  всія  і  всюди  .

Такі  смішні  ,кумедні  у  куртках  ,
уся  палітра  кольору  повсюдно
і  в  когось  синій  смуток  на  руках,
а  хтось  ховає  радощі  міжлюдно.

Тут  смутку  синь  і  радості  блакить  
відтінки  одного  ,  бувають  різні  
два  епіцентри  стягує  й  манить  
лиш  серце  щире    і  нитки  залізні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581349
дата поступления 15.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Дід Миколай

Кричать їх невгоєні рани

Не  можем    забути,  гірка  ця  утрата,    
Прокляттям  ця  пам'ять  у  грудях  лежить.
Пекельная  біль,  непоправная  втрата,                              
В  душі  невгасима,  у  генах  не  спить.

Скалічені  долі  їх  знищені  душі,
Мільйони  голодних  дитячих  очей.
Невинно  -  вбієнні  і  крові  калюжі,
Моїх  замордованих,  рідних  людей.

Та  доки  нас  мучити  будуть  погани,
Морити  умори  в  Гулагах,  душить.
Коліном  піддаймо,  під  зад  юдос.ані,
Пора  вам  чужинці...  вже  "весла  сушить".

Це  ж  скільки  майбуття  украли  у  роду,
Як  липку  Вкраїну  мою  роздягли.
Пора  відповісти  ординцям  за  шкоду,
Невинно  померлі  їх  юд    прокляли.

Щоденно  приходять  до  нас  із  нірвани,
І  з  докором  дивляться  в  душу  з  очниць.
"Віддячте"  -  кричать  їх  невгоєні  рани,
В  коліна  голодними  падають  ниць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581896
дата поступления 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015


НАДЕЖДА М.

Доторкнусь на відстані рукою…

Доторкнусь  на  відстані  рукою.
Чи  відчуєш  ти  її  тепло?
Ще  пройдусь  ходою  я  легкою.
Дві  сльозинки  упадуть  на  скло.

Доторкнусь  душі  я  ніжним  словом,
Але  тільки  пошепки,  в  тишІ́́́.
Може,  ти  почуєш  випадково
Знай,  що  вони  йтимуть  від  душі.

Доторкнуся  спраглими  вустами
До  твоєї  теплої  щоки.
Часто  так  буває  поміж  нами.
Дозволяють  лише    це  зірки.

А  коли  на  землю  ніч  загляне,
Подивлюся  на  Чумацький  Шлях...
І  на  серці  любо-любо  стане...
Ти  про  це  узнаєш  у  віршах...

Знаю,  й  ти  думками  біля  мене.
І  здаля  я  чую  серця  стук...
Тільки  знай:  молитимусь  за    тебе...
Бережи  надію,  не  впусти    із  рук...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581833
дата поступления 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


нікомуневідомий

Лише загублені слова…

Ми  не  трималися  за  руки
У  прохолоді  вечоровій,
І  не  для  нас  чарівні  звуки
Закоханого  солов`я...
Та  серед  безлічі  історій,
Написаних  на  серці  шрамом,
У  кожного  життєва  драма...
У  нас  -  написана  своя.
У  ній  немає  поцілунків
Чи  ніжних  доторків  долонь,
Нема  ніяких  подарунків,
Лише  загублені  слова...
Хоча  слова  ті,  як  вогонь,
Що  опікає  щемом  душу...
Я  лікувати  її  мушу?
Чи  дякувати,  що  жива?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата поступления 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


НАДЕЖДА М.

Ми з тобою не побачимось ніколи…

Ми    не  побачимось  ніколи.
Надто  довгий  у  минуле  час.
Не  погладиш  коси    ти  шовкові,
Бо  давно    немає  уже  нас.

Просто  я  і  ти  не  одне  ціле.
І    тепер  у  кожного  свій  шлях.
Що  було,  повільно  перепріло.
Не  приходь,  прошу  тебе,  і  в  снах.

Та  чому  ж,  коли  заграє  скрипка
І  утне  мелодію  сумну,
Враз  проскоче  у  душі  іскринка,
І  засвітить  шлях  мій    на  льоту.

Так  захочу  раптом  полетіти,
Впасти  у  обійми  дорогі.
І  слова  такі  прошепотіти...
От,  чи  вони  треба,  чи  вже  ні?

А,  коли  мелодія  стихає,
То  на  місце  розум  поверта.
І  у  серці    все  тоді  вщухає...
Надто  недосяжна  висота.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
дата поступления 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


Дубовик Марина

Лицарям

Кличуть  серце  й  помисли  –  до  бою!
Степ  горить  і  котиться  вогнем!
Голубінь  наповнена  мольбою…
П`ють  уста  надію  день  за  днем…


Піднебесся  квилить  журно  –  тату!..
І  тремтить  свіча  стражденним  –  син!..
Гуркотять  у  відповідь  гармати.
Плачуть  ранки  зернами  роси…


Кров  тече  з  осінньої  калини.
Сум  бринить  у  хмари  на  крилі…
І  розносять  зграї  журавлині
Жовто-сині…  болі  по  землі…
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558986
дата поступления 11.02.2015
дата закладки 17.05.2015


kulbabka

Може забіжиш яко́сь на каву…

Може  забіжиш  яко́сь  на  каву
В  мій  пропахлий  цвітом  тихий  сад,
Розкуйовдиш  вишню  кучеряву,
Обтрусивши  листя  від  цикад…

Не  щоки  торкнешся  поцілунком,
А  моєї  спраглої  душі,
Забринить  щасливе  серце  лунко,
Наче  бабка*  десь,  у  комиші…

Ні,  воно  не  викаже  любові,
Мов  дитина,  втішиться  тихцем,
Тільки  очі  ніжно-волошкові
Обів’ю́ть  теплом  твоє  лице…

Захололу  каву  в  порцеляні
Молоком  розбавлять  пелюстки  ─
І  нехай!  Вуста  від  щастя  п’яні,
Бо  вдихають  подих  твій  легкий!



[i]*Бабка  ─  стрекоза.[/i]

[i]Ілюстрація:  Anna  Emilia  Laitinen[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата поступления 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


НАДЕЖДА М.

А я листаю ось наступний лист…

Чомусь  не  спиться  і  цієї  ночі...
У  котрий  раз  листаю  все  життя.
Але  чому  ж  заплакані  знов  очі?
Невже  відчула  я  себе  дитям?

Беззахисним,  слабким  та  одиноким,
Чи  ніч  омана  наших  почуттів?
А,  може,  просто  світ  оцей  жорстокий,
І  так    бракує  теплих,  ніжних  слів?

Знов  краплі  стукотять  по  підвіконню.
А  я  листаю  ось  наступний  лист...
І  знову  піддаюся  я  ваганню:
Невже,  помилка,  зроблена  колись?

Надворі  вже  помітно  посіріло...
Це  ранок  загляда  в  моє  вікно.
У    котрий  раз  у  серці    защеміло,
Хоч  це  було  давним,  давним  -  давно...















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581436
дата поступления 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


Микола Шевченко

Облиште геть всі справи на хвилину (пісня на слова Євгена Юхниці)

Слова  -  Євген  Юхниця
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Облиште  геть  всі  справи  на  хвилину  -
В  напрузі  й  так  марнуємо  життя...
Ви  уявіть  минулу  Україну,
Крізь  час  збудіть  свідомо  сенс  буття.

За  що  місця  навколишні  родючі,
Та  й  мова  в  нас  -  співуча  над  усі.
Животворять  людей  Дніпровські  кручі.
Кому  й  за  що  ми  винні  цій  красі  ?..

І  разом  з  тим  -  тіжка  постійно  доля.
Несе  наш  люд  суворий  хрест  віки.
Чому  така  разюча  Божа  воля:
Земля  цвіте,  а  ми  в  нужді  таки  ?..

Не  кара  це,  скажіть,  за  зволікання  ?
Не  поштовх  це  святих  поводирів  ?
І  тих  завдань,  яких  невиконання
Не  входить  в  план  Космічних  терезів...

Чорнобиль  -  то  остання  засторога,
А  вільний  хліб  -  навмисне  щедрий  шанс,
Це  мешканцям  підказана  дорога,
А  багатьом  -  поблажливий  аванс...

В  минулих  днях  -  завжди  всесвітній  розум  !
Майбутній  схід  із  вчора  майорить...
Хто  розбере  давнезну  предків  прозу,
Того  життя  життям  нагородить!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581409
дата поступления 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


dovgiy

Ранок

РАНОК

Очерет  при  березі  гойдається,
Під  ранковим  легким  вітерцем
Над  дрімливим  лісом  піднімається
Ніжний  ранок  з  радісним  лицем.
Чарівними  променями  –  стрілами
Пробиває  зарості  густі
І  гойдає  ангельськими  крилами
На  траві  кульбабки  золоті
Від  води  легкою  прохолодою
На  траву  повзе  липкий  туман
І  верба  чарує  очі  вродою
Надягає  легкий  сарафан
Нею  явір  здалеку  милується,
Хоч  літами  вже  немолодий
І  від  нього  шелест  -  подив  чується,
Ніби  вперше  бачить  диво  з  див.
Я  бреду  по  травах,  по  заросяних,
Босоніж  збиваю  перли  з  них.
І  стрибають  водяні  горошини
На  долонях  –  листях,    духмяних.
У  новому  дні  священно  вірую
В  торжество  безсмертного  життя,
Бо  є  ти!    Живу    з    тобою,  -  Мрією,
Довгі    -  довгі    зими  і  літа.

14.05.2015  21:58

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581312
дата поступления 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


dovgiy

Все притаманне

Все  притаманне

Самотній,  на  краю  свого  існування,
В  щоденних  гризотах  важкого  життя,
Він  зранку  чекає  предмета  кохання,
Хоч  байдуже  їй  до  цього  почуття.
Воно  й  зрозуміло:  якби  ще  молодший,
Якби  іще  якось  робити  щось  міг,
А  так…  тільки  поглядом  душу  тривожить,
Хоч  небо  готовий  їй  кинуть  до  ніг.
Сидить  на  візку,  і  її  виглядає
Коли  усміхнеться,  коли  ледь  кивне…
Вона,    ніби  пташка  по  небі  –  літає.
Хоч  близько  від  нього,  а  все  ж,  промине.
Мовчить  він,  лиш    дивиться.  Що  він  їй  скаже?
Що  серце  розбите?  Що  повне  жалю?
Та  ні!  Промовчить!  Здушить  серденько  враже,
Аби  забувало  про  слово  «люблю».
Про  те,  що  не  спить,  не  прохопиться  й  словом,
Це  вже  не  для  нього…  Минули  літа…
Навіщо  жартує  над  ним,  сивочолим,
Навіщо  хвилює  весна  золота?
Коли  колоб  сонця  у  мить  надвечір’я,
Свій  погляд    кидає  прощально  на  світ,
Як  сяє  яскраво  у  чарах  проміння
Минулого  дня  золотавий  привіт!
Отак  і  йому  це  останнє  кохання.
У  серці  згасаючім  виник  вогонь,
Щоб  дні  цінував  аж  до  миті,    останньої,
Щоб  сіяв  тепло  із  гарячих  долонь.
Хай  душить  душі  потаємні  бажання,
Хай  їй  не  промовить  слова  чарівні,
Допоки  живий,  -  все  йому  притаманне
І  сльози  відчаю,  і  щастя  пісні.

13/05/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581062
дата поступления 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015


залюблена у світ

Забуваю тебе

Забуваю  я,  забуваю,  -  
Та  забути  тебе  не  можу.
Все  журбу  свою    проганяю,
Сподіваюсь  на  ласку  Божу,

Щоб  віддати  тебе….  Не  можу
я  підняти  повік  безслізних,  
все  шукаю  на  тебе  схожих  -
і  знаходжу  усяких,  різних,

Але  все  не  того,  одного,
Не  тебе,  без  якого  важко,
Мов  небесного,  та…  земного,  
Мов  отрута  з  моєї  пляшки…

Я  тебе  пригублю  ковточок,
Проковтну,  і  тепло  лоскітне
Забіжить  у  душі  куточок,
Там  завмре…  ну,  а  потім  -  зникне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580881
дата поступления 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015


Олекса Удайко

КОВПАКІВЦІ І БАНДЕРІВЦІ*

                               [i]Обніміться  ж,  брати  мої,
                               Молю    вас,  благаю!  ..
                                               Тарас  Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го  Травня…  Янтарна  сльоза  –
То  біль,  перемішаний  з  кров’ю…
А  в  небі  –  блакить  і  жахіть  бірюза,
Земля  ж  наша  зранена…  “нов’ю”!  

В  неспішнім  строю  ветерани  війни…
В  майбутнє  несуть  свої  рани,
І  їхньої  в  тому  немає  вини,
Що  йдуть  не  разом…  ветерани!  

Бо    інколи  в  оці  шаліє  той  блиск,
Що  ділить  навпіл  українців:
Ми    йдемо  парадом  своїм,  як  колись,  –
Ковпаківці  і  бандері́вці…

І  буцім-то  кожен  хисти́в  рідний  край
Від  –  вищого  штибу  –  фашистів:
Живи,  українцю,    увік  –  не  вмирай!
І  втілюй  в  життя  свої  хи́сти…

То  монстри  політики  СССР
У  бойні  звели  брат  на  брата!..
Оте  нам  явили  вони  і  тепер,
Що  кинули  край  наш  за  грати.

Єднаймося  ж,  браття!...  Зглобіте  ряди,
Щоб  путінській  встоять  навалі!
Диктаторе!  В  себе  город  городи!
…Лихому  ми  клятв  не  давали…[/color][/b]

13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий  рейд  з’єднання  С.А.Ковпака  “від  Путивля
до  Карпат“  закінчився  розгромом  партизанського
руху  в  період  ІІ-ї  Світової.  А  з  решток  партизанського  
загону  були  сформовані  загони  НКВС,  які  зупинили
національно-визвольний  рух  в  Україні,  започаткований
ОУН-УПА.  Все  ще  загадковою  залишається  смерть
комісара  з’єднання  генерал-майора  С.В.Руднєва.
[/i]

[b]На  світлині:  [/b][i]Роксолана  Вірлан  з  синочком.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
дата поступления 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015


dovgiy

Відцвітають яблуні мої

Відцвітають  яблуні  мої:
Одяглися  в  густолистя  віти,
Розпростали  їх  під  сонцесвіт,
Аби  сонцем  яблучка  налити.
Знов  почався  цей  коловорот
Пишний  цвіт  розродиться  плодами.
До  моїх  зачинених  воріт
Ти    не  пишеш,  добрих  слів,  слідами.
Там  тепер  буяють  бур’яни,
Затягли  стежинку  павутинням…
Винні  у  розриві  не  вони,
Добрі  люди  у  незгодах  винні.
Дні  пливуть,  як  хмари  над  селом
У  не  завжди  голубому  небі.
Залишають  у  душі  розлом,
Залишають  сірий  дим  без  тебе.
Тільки  дим,  де  тепло  нам  було.
Тільки  дим,  де  все  цвіло  весною
Розгорілось  як  багаття  зло
і  плітками  биті  ми  обоє.
Говорили:    кат  –  зна,  що,  про    нас!
Кожному  окремо  і  таємно
Чужі  вікна  світять  в  темний    час,
А  у  моїм  домі  завжди  темно…
Відцвітають  яблуні  мої,
Споришами  вруниться  подвір’я.
Ніби  очі  дорогі  твої  
В  мої  вікна  дивляться  сузір’я.

11/05/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580673
дата поступления 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015


Marisong

Біда не приходить одна…

Біда  не  приходить  одна...-
З  собою  волочить  за  руку
Сестер  своїх  -  зраду  і  муку,
А  ззаду  ще  суне  рідня:

Хвороба  і  брат  її  біль  -
(запрошень  від  тебе  не  просить),
Так  нагло  приходить  у  гості.  -
Приймай!  Це  ж  обов'язок  твій!

Всі  сядуть  за  круглим  столом
(голодні  ж  приперлись  з  дороги),
Прогнати  гостей  цих  не  зможеш.
Годуй  їх!  -  В  меню  корвалол!

Заси́ділись  гості,  не  йдуть...
Здається,  вже  нерви  на  грані.
Безсила  наллю  валер'яну  -
Бодай  на  годинку  заснуть.

Та  доза  напевна  мала  -
Ніщо  їхній  гам  не  вспоко́їть,
І  кожен  по  черзі  уколить.
Терпіння  вже  зовсім  нема...

Нічого,  люб'язні,  сидіть!
Гостіться  сльозами  і  лусніть!
Я  ж  вірю  -  за  бідами  мусить
Прийти  й  благогсло́венна  мить.

                                                                                                                 //27.12.14//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580482
дата поступления 11.05.2015
дата закладки 13.05.2015


kulbabka

Жінка малює квіти…

                                             [i](Катерині  Білокур)[/i]

Жінка  малює  квіти  –  чудна  затія!..
Теплі  мазки  лоскочуть  цупкий  папір,
Сонце  цілує  скроні,  тремтить  на  віях,  
В  дивній  палітрі  квітне  строкатий  двір.

Жінка  –  проста  і  скромна  волошка  в  житі,
Скільки  краси  од  світу  цього  у  ній!..
Ловить  душа  натхненні  чуттєві  миті,
Вправно  виводить  світлом  на  полотні.

Як  вона  вміє  –  сумно,  дитинно,  чуйно,
Навіть  наївно  трішки,  космічно  аж!..
Квітнуть  сади,  поля  і  подвір’я  буйно,
Дихає  раєм  кожен  новий  пейзаж!

Пензлик  в  її  руках,  мов  легка  пір’їна,
Вмочена  в  сік  землі,  в  голубінь  небес…
Жінка  малює  свято  в  раю  на  стінах,
Скільки  простих  і  добрих  у  ній  чудес!..

Зі́йдуть  з  полотен  білих  барвисті  квіти
І  приживуться  в  наших  земних  садах…
Жінко,  в  котрої  сонце  у  грудях  світить,
Квіти  твої  підперли  небесний  дах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата поступления 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015


НАДЕЖДА М.

Коли пелюстки вишень струсить вітер…

Коли  пелюстки  вишень  струсить  вітер,
Вони    впадуть  на  землю,    як  сніги,
Я  їх  зберу  на  ниточку,  як  бісер.
Вони  мені  так  будуть  до  снаги.

Ним  вишию  сорочку  тобі,  милий.
Відчуєш  ти  любові  аромат.
І  станеш  ти    вже  іншим,  сивочубий,
У    десять,  а  чи,  може,  у  стократ.

Не  взнаєш  ти  себе  у  тім  люстерці,
Там  інші  очі    будуть,  молоді.
І  лиш  любов  не  зміниться    у  серці
Ота,  що  так  давно  живе  в  тобі.

Коли  ж  повіє  з  степу  гіркотою,
Це  значить  зацвітає  вже  полинь,
Ту  пору  називають  золотою...  
Та  ти  думки    свої  сумні  відкинь.

То  осінь  виглядає  з-за  лаштунків,
Та    колір  не  міняє  неба  синь.
В  такий  ось  час  міцнішають  стосунки...
Хай  серце  не  зазнає  потрясінь.

І  все  тоді  становиться  інакшим.
І  кожну  мить  життя  ми  бережем.
Тоді  про  них  всі  кажуть,  що  найкращі.
От  тільки  б  все  не  стало  міражем...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580932
дата поступления 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015


нікомуневідомий

Твої несказані слова.

Ніч  розлилася  солов`єм...
І  світить  місяць  вповні,
А  на  душі  пекучий  щем
Рве  душу,  виверта  назовні.

Чому  мене  не  відпускають
Твої  несказані  слова?
Вогнем  із  серця  виринають  -
І  рана  кожен  день  нова...

Не  думати  про  це?..  Несила...
Кудись  ховатися?..  Дарма!..
Ти  б  мою  душу  відпустила,
Бо  просто  сили  вже  нема!

Благаю:  дай  нарешті  спокій!
Німує  тиша...  Лиш  здаля
Спів  солов`я  поодинокий
Хоч  трохи  душу  звеселя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580629
дата поступления 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015


УЛВІР

Калино біла!

Цвіте  калина  білим  цвітом  навесні,
А  я  вертаюсь  на  свої  пороги,
Вклонюся  матінці  рідненькій  до  землі,
У  травах,де  ходили  босі  ноги!

Ти  своїм  дітям  віддала  своє  тепло,
Усю  любов  й  тривогу  материнську,
Життя  своє  стелила  і  добро,
В  дарунку  роки-як  роса,краплинку!

Калино  біла  не  торкай  мою  матусю,
Не  замальовуй  коси  в  сивину,
До  неї  ніжністю  й  любов*ю  притулюся,
Щоб  не  одну  зустрінути  весну!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580553
дата поступления 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015


kulbabka

І якщо…

[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img]  [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]

Дівчино  з  голосом,  дивовижним,  як  музика,
Викидаючи  блузку  стару,  не  забудь
Залиши́ти  собі  перламутрові  ґудзики  –
Заховай  у  шкатулку,  а  там  –  будь-що-будь.

І  якщо  пощастить  вже  дістатися  пристані,
Обійшовши  підступний  кораловий  риф,
Ти  тримай  свої  мрії  від  інших  на  відстані,
Втаємничуй  думки  в  закодований  шрифт…

Розтинай,  мов  кораблик,  смарагдові  повені
І  не  бійся  раптово  зірватися  вниз!..
Хай  легені,  озоном  по  вінця  наповнені,
Видихають  у  небо  просолений  бриз.

Вірю,  зможеш!  І,  крила  пожухлі  розправивши,
До  своєї  мети  долетиш,  далебі,
Дівчино  з  голосом,  як  розладнані  клавіші,  
Знай,  що  космос,  насправді  –
не  десь,  а  в  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата поступления 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015


Анатольевич

Знов цвітуть тюльпани. На слова Олександра Печори.

Десятого  травня,  сорок  п"ять  років  тому,  зустрілися  і  покохали  один  одного  двоє  молодих,  красивих  і  сповнених  світлих  надій  людей.  Мій  друг  по  клубу,  співавтор  наших  пісень,  чудовий  поет  Олександр  Печора  знайшов  свою  половинку,  яка  стала  його  вірною  подругою  на  всі  роки  їх  спільного  життя.  На  його  прохання  і  на  його  вірш  до  цієї  дати  я  написав  цю  пісню.  Щастя  і  здоров"я  вам,  молодята,  ще  на  стільки  ж  років!

ЗНОВ  ЦВІТУТЬ  ТЮЛЬПАНИ

Не  питай,  кохана,  чом  в  задумі  я.
Знов  цвітуть  тюльпани,  знов  бузок  буя.
Срібними  нитками  доленька  сія.
В  травні  заблукала  молодість  моя.

Пахли  медом  трави,  квітував  садок.
В  пору  цю  яскраву  стрілися  удвох.
Квітла  юна  панна,  милувався  Бог.
Дарував  тюльпани  і  плекав  любов.

Приспів:
Тюльпани,  знов  і  знов  цвітуть  тюльпани.
Квітне-пахне  ранній  травень,
нас  оновлює  весна.
Кохана,  ти  повік  мені  кохана.  (2  рази)
В  моїм  серці  ти  жадано
квітуватимеш  одна.
                           ПРОГРАШ
Я  уже  не  буду  більше  молодим,
тільки  вірші  будять  світлий  спомин-дим.
Ой  куди  ж  ви,  коні,  ой  куди  ж,  роки?
Білі  і  червоні  мріють  пелюстки.

Хоч  в  безмежні  далі  утекло  води,  –
в  зоряній  вуалі  –  місяць-молодик.
Кучерява  вишня  приміря  фату.
Молодість  колишня,  я  до  тебе  йду.

Приспів.

ПРОГРАШ  (половина  вступу)

Кохана,  ти  повік  мені  кохана.
В  моїм  серці  ти  жадано
квітуватимеш  одна.


































адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580250
дата поступления 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015


НАДЕЖДА М.

Моїй МАМІ….

Які  слова    тут  можна  підібрать,
Щоб  висловить  подяку  своїй  мамі?
Ну  як  любов  свою  тут  доказать?
Хіба  можливо  передать  словами?

Чимало  є  на  світі  гарних  слів.
Яке  із  них  тут  вибрати  для  мами.
Щоб  вітер,  їх  почувши,  занімів.
Що  щиро  промовляються    вустами.

Що,  ти  рідненька,  краща  в  світі  всіх.
За  доброту,  любов  і  ніжну    ласку.
Як  затишно  мені  було  в  руках  твоїх.
А  як  тобі  було  так  з  нами  важко.

Стирати  сльози  на  твоїх  очах,
І  довго  цілувати  твої  руки,
За  те,  що  ти  молилася  за  нас.
Терпляче  так  чекала  в  час  розлуки

Щоб  доля  добра  нас  не  покидала,
За  внуків,  щоб  щасливими  були...
Частіше    зустрічати  нас  жадала.
Та  це    не  завжди    розуміли  ми.

Оце  б  сказать,  та  дуже  уже  пізно...
Як  цвіт  черешні,  відійшла  в  той  світ.
Та  залишилась,  ніби  ніжна  пісня,
Як    та  зоря,  яку  не  погасить.  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580180
дата поступления 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015


kulbabka

Найдорожчі

[i](всім  мамам,  бабусям,  сестрам  і  донечкам  
у  це  світле  травневе  свято  -  День  Матері)[/i]

Бабцю,  Ви  сад  перейшли
на  світанні  весни  –
буйним  розмаєм  
віддячила  щедра  природа,
травень  цей  храм
доглядає,  він  –  мудрий  господар,
і  на  деревах  розвішує
пряники-сни.

Мамо,  Ви  зранку  в  городець
насипали  фарб  –
квіти  зійшли  і  лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться  ніжно
до  рук  оксамитових  мами,
переливаються,  мов  
самоцвітовий  скарб!

Сестро,  ти  променем  вишила
білий  рушник  –
ніжне  мереживо  золотом
грає  при  світлі!
Тороків  білі  пір’їни
тремтять  у  повітрі…
Твій  оберіг  –
у  сакральні  світи  провідник.

Доню,  ти  хлюпнула  сонця
у  шибку  душі  –
ніжна  кульбабка
у  ній  ворухнулась  зненацька…
Пирснула  сміхом  –
і  блискіток  рій  чудернацький
темряву  враз  розігнав,
ніби  світло-рушій!

Рідні  мої,  найдорожчі
у  світі  жінки!
Ви  –  обереги  надійні,
відрада,  і  крила!
Скільки  би  дзигою
доля  життя  не  крутила,
знаю,  що  поряд  –  опертя  
міцне  для  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата поступления 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015


kulbabka

Ніколи знову…

[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]

Ніколи  знову,  чуєте,  ніколи!..
Хай  буде  травень,  сонце  і  роса,
Бузкова  повінь,  ніжність  матіоли,
Хмарин  отари  в  мирних  небесах…

Хай  буде  щебет  вранішньо-пташиний,
А  не  зловісні  постріли  гармат,
Щасливий  сміх  маленької  дитини,
Лиш  не  тривожний  подзвін  у  набат…

Хай  буде  річки  свіжість  кришталева
Замість  багряно-спечених  струмків,
І  буйноцвіттям  дихають  дерева,
Лише  б  не  чаду  видихи  їдкі…

Лише  б  не  вдів  згорьовані  обличчя,
Гірка  розпука  в  маминих  очах…
Нехай  війна  до  зброї  не  покличе  
Простого  хлібороба-орача…

О,  скільки  їх  пішло  за  виднокола!..
Чи  є  десь  мірка  втратам  і  жаля́м?
Ніколи  знову,  чуєте,  ніколи!
А  хто  посміє  -  проклене  Земля!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата поступления 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015


НАДЕЖДА М.

А поряд квітнуть. квітнуть маки…

Пливе  зрадлива  степом  тиша.
Лиш  на  хвилинку  стихнув  бій.
Неподалік  розквітла  вишня.
І  лиш  думкам  приходить  збій.

Чомусь  насупилося  небо.
І  чорна  хмара  попливла.
Кому  війна    оця  так  треба?
Нащо  атака  так  ревла?

Тихенько  ринули  краплини.
Неквапно  вітер  зашумів.
То  квітнуть  маки  у  долині?
Від  болю  степ  весь  занімів.

Схилила  вишня  низько  гілля.
А  поряд  воїн  міцно  спить.
Все  заспокоїлось  довкілля.
Вже  розпогодилась  блакить.

Та  знову  чути  десь  атаки.
Горить  вже  стомлена  земля.
А  поряд  квітнуть,  квітнуть  маки...
Чому    це  лебідь  тут  кружля?

Упали  дві  гіркі  сльозинки
На  це  усміхнене  лице...
А  в  серце  сипались  крижинки,
Затвердівали  враз  свинцем...













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579968
дата поступления 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Олександр ПЕЧОРА

МІСЯЧНА СОНАТА (оновлено!)

 Присвячую  славному  землякові,
 народному  артисту,  композитору
                                                           П.І.МАЙБОРОДІ
 


Ще  постріли  околиці  гойдали.
Весняний  вечір  сутінки  стелив.
Червонозоряні  бійці  ступали
в  німі  німецькі  стомлені  тили.

Безлюдний  дім,
     зачинені  віконця.
В  кімнату,
             де  давно  ніхто  не  жив,
впустили  воїни  шматочок  сонця,
і  свіжий  вітер  тишу  ворушив.

Телефоніст  Платон  
                                                   спинивсь  раптово  –
рояль  –  мов  диво!
               Постріли  мовчать.
Бетховена  погруддя  мармурове…
Палають  пальці…
                   Клавіші  звучать.
Полинула  мелодія  журлива.
З  глибокого  прокинулася  сну
кімната,
               у  хвилини  ці  щаслива,
неначе  хто  впустив  сюди  весну.
Заслухались,  замріялись  солдати  –  
домашнім  затишком  оселя  віддає.
Звучала  владно  "Місячна  соната"…
І  кожен,  певно,  думав  про  своє.

Платону  бачилось  безкрає  поле,
село  і  верби  над  ставком  стоять,
полтавський  шлях,  
                     уздовж  –  стрункі  тополі…

І  мати…
Линь,  сонато!    Линь  стократ!..

Вже  музика  заповнила  кімнату,
і  стало  невимовно  тісно  їй.
Через  віконниці  і  вулиць  варту
злітала  музика  на  тлі  руїн!..

Незвично,  несподівано  звучала
соната  після  бою  в  тиші  тій.
Зі  сховища  в  магічному  мовчанні
йшли  постаті,
     мов  привиди  нічні.

Коли  ж  завмерла  
                                               вже  й  остання  нота,
старенький  німець  
                                                       ближче  підійшов.
–  Як  же  це  так?
Воюєте  ви  проти,
а  німця  музику  "іграєт  карашо"?

–  Не  проти  Гейне
                                                 і  не  проти  Баха,
Бетховена  чи  Шіллера  війна.
Проти  фашизму,  –
 мовив  автоматник,  –
воюємо.
Війна  –  його  вина.


Платон  мовчав.
Бо  думкою  полинув
в  своє  село,
яке  згоріло  вщент.
Вже  не  ступати  шляхом  тополиним
загиблим  друзям.
             Невимовний  щем
озвався  разом  з  пострілом  гармати.
І  кожен  думав  про  своє  стократ!

Солдати  мовчки  поспішили  з  хати.
За  матір!
         За  сонату!
                       В  бій,  солдат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579838
дата поступления 08.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Олекса Удайко

СОЛОВЕЙ – СПОКУСНИК

       [b]  [i]tth[/i][/b]
[i]          Сміються,  плачуть  солов'ї  
         І  б'ють  піснями  в  груди:  
         Цілуй,  цілуй,  цілуй  її,  -  
         Знов  молодість  не  буде!
         
         ***
         Солов'єва    пісня    ллється,    
         Розливається    в    низах,    
         Соловей    лящить,    сміється…    
         Наче…    тоне    у    сльозах.    
                                       Олександр  Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось  ліс…  Галявина…  Удвох…
Милуються  довкіллям…
Ялина…  Явір…  Стовбур    всох,
Як  розум  –  на  дозвіллі…

Плече-в-плече,  рука-в-руці…
І  вдих,  і  видих  –  разом…
Чому  ж  серця  в  мовчання  ці  –  
Не  гомонять  наразі?..

Про  се,  про  те…  Не  по  любов…
Так,  обмін  відчуттями…
Бо  від  земних  отих  турбот,
Ще  не  прийшли  до  тями,

Що  в  світі  тут  вони  одні,
Що  вколо  все  буяє…
Що  почуття  оті  на  дні
Шамо́тяться  до  яву…  

…Та  ось  у  вітах  перший  “тьох”,
Мов  юності  відлуння…
І  тут  серця  збудились  –  “ох”…
І  рухнула,  мов  клуня,

Стара  гарба  земних  негод…
І  радість  верх  узя́ла
І  завела  у  них  той  код,
Де  юність  не  зів’яла…

…Та  так  вторили  солов’ю,
Що  той  уже  й  стомився…

…Кохані  впали  в  дежавю,
А  птах…  в  сльозах  втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата поступления 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015


Дід Миколай

Юрку

Є  древня  порада  земна,
Життя  ж  наше  штука  складна.
Не  заздри  чужим  і  не  злись,
На  себе    із  боку    дивись.

Як  маєш  борги  віддавай,
І  в  горі  людям  співчувай.
Якщо  є  образа  прощай,
Глибоко  її    закопай.

У  вірі  будь  твердим,  булат.
Глухим  не  бувай  до  порад.
Де  грішна  ще  тліє  межа,
Підскаже  мій  друже  душа.

Тримай  свою  гордість  «ковбой»,
Бо  часто  ти  й  сам  не  герой…
Щоб  грівся  у  серденьку  храм,
Прощай  своїм  близьким  -  братам.

Такі  побажання  -  дари,
Хай  Сонечко  світить  згори...
Й  легкої  стежини  в  путі,
Хай  квітнуть  роки  золоті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579589
дата поступления 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015


kulbabka

Феєрверки цвітінь

Травень  феєрверками  цвітінь
Вибухнув  у  просинь  василько́ву
І  пташине  радісне  "цвірінь"
Розгойдало  вранішню  діброву...

З  пелюстково-лагідних  піал
Обтрусило  бджіл  рудих  і  сонних.
Попливли,  полишивши  причал,  
В  океан  смарагдовий  балкони.

І,  напнувши  сріберну  вуаль,  
Розлякавши  риб  прудких  лускатих,
І  моє  вікно  пустилось  в  даль,
Мов  саме  відчалило  від  хати...

В  дивовижні  сяючі  світи,
Звуками  наповнені  і  цвітом!..
Як  відрадно  травами  пливти  –
По  краплинках  м'ятного  мохіто!

Аж  ряхтить  в  калейдоскопі  див
Ця  весна  розбурхана  і  п'яна!..
Наче  Бог  долоню  притулив  –
І  війни́  загоїлася  рана...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579351
дата поступления 06.05.2015
дата закладки 08.05.2015


Ніна-Марія

Ми всі так хочем миру в Україні

Народе  мій,  прекрасний,  волелюбний,
Незламний  і  стражденний  водночас,
Доки  терпіти  мусиш  ці  свавілля
І  нести  хрест  цей  на  своїх  плечах?

Скільки  непотрібу  ще  нам  кидатиме  путінська  Росія,
Як  довго  вигрібати  нам  доведеться  це  сміття?
Чи  не  набридло  їм  топтати  українську  землю
І  руйнувати  наші  села  і  міста?

Де  ж  матері-зозулі  тих  солдатів,
Яких  їм  грузом  «двісті»    відправляють?
Чи  так  бояться  свого  «царя-месію»,
Що,  навіть,  правди  в  нього  не  питають?

Але  від  Бога  нічого  не  сховаєш
Час  розплати  просто  неминучий.
За  ріки  крові,  за  сльози  матерів,
За  сиріток-дітей,  за  біль  в  серцях  пекучий.

Стомився  і  зневірився  терплячий  наш  народ.
Не  зна  -  де  є  брехня,  а  де  -  святая  правда,
І  кому  вигідна  ця  страшна  війна.
Так  хочеться  всім  миру,  який  був  донедавна!
 
5.05.2015  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579566
дата поступления 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015


Галина_Литовченко

НАВІЯНЕ СВІТАНКОМ

Роздолля  солов`ям!  Ще  людство  спить.
Весняним  цвітом  свіжий  ранок  дише.
Скотився  Віз*  із  неба,  не  скрипить,
Лиш  солов`ї  піснями  будять  тишу.

А  я  стою  край  берега  сама.
І  хоч  сьогодні  прикро  так  від  того,
Та  в  заметілі  сад  і  не  зима,
А  травень  біло  вистелив  дорогу.  

*  -  сузір`я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579476
дата поступления 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015


НАДЕЖДА М.

Заплутався у квітах промінець…

Заплутався  у  квітах  промінець,
Порушивши  мрійливу  їхню  тишу.
Горобчик  впав,    неначе  камінець
У  теплу,  дощову,  мілку  калюжу.
Сіренький  дочекався  ледве  дня.
На  сонечку  погрітися  хоч  трохи.
Підняла  крик  пташина  вся  рідня.
Цвірінькають  усі,  як  на  сполОхи.
Посипались  з  гілок  всі  стрибунці.
І  баню  влаштували  спозаранку.
І  з  радістю  купались  й  промінці.
І  гвалт,  і  лемент  чуть  безперестанку.
Живильна,  освіжаюча  вода.
Приносить  і  птахам  весняну  радість...
Вмостившись  на  розквітлому  бузку,
"Живий"!  "Живий",-  кричать  після  купання.
Для  всіх,  хто  був  в  духмяному  садку,
Мабуть,  було  ранкове  побажання.
А  серце  це  все  бачить  й  спочива.
І  відступа  чомусь    душевна  слабість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579541
дата поступления 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015


нікомуневідомий

Місячне кіно

Посеред  кімнати  місячна  доріжка
Стежкою  у  небо  -  прямо  до  зірок...
Нереальна  казка  прямо  біля  ліжка,
Варто  тільки  встати  і  зробити  крок.

І  вікно  неначе  золотом  розшите,
А  за  ним  безмежний  паралельний  світ...
У  іскристій  тиші  загадка  розлита,
І  муркоче  тихо  у  куточку  кіт.

Поза  меблі  мовчки  поховались  тіні
І  з  котом  співають  пісню  в  унісон...
Як  по  сходах,  з  неба  в  місячнім  промінні
Спуститься  до  мене  кольоровий  сон.

Зорі  загадково  світяться  у  небі,
Як  ілюмінатор,  зоряне  вікно...
Скоро  вже  світанок...  Мені  спати  треба,
А  я  задивився  ...  місячне  кіно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579015
дата поступления 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015


Дід Миколай

З днем народження внучко

Буяють  квітом  пахощі  весняні,
Цвіте  вогнем,  як  диво  –первоцвіт.
Біжать  в  долину  проліски,  як  п'яні
Несуть  тендітні  спалахи  у  світ...

Горить  блакить  в  гармонії  безмежжя,
Так  тепло  серцю,  пишуться  вірші.
Вишневий  цвіт,  як  повені  пожежа,
Солодким  медом  гріє  на    душі.

Пробився  промінь  в  затишок  безкраїй,  
Пелюстки  срібні  сипле  із  небес.              
В  весняну  душу  падає  розмаєм,
Купає  розкіш  в  мареві  чудес.      

В  цей  день  зявилась  внученька  -  лілея,
Спустилась  в  світ  з  потаєних  орбіт…
На  радість  всім  родилась  наче  фея,
І  розцвіла,  як  в  горах  горицвіт…

Краса  яка,  ні  витоку  ні  краю...
Блакить  із  неба  впала  з  височінь.
Пришла  до  нас  гармонія  із  раю,
Встелила  буйну  розкіш  в  широчінь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579109
дата поступления 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015


Радченко

Ніжність така навкруги

Запах  черемхи  пливе
Густо-духмяний,  п"янкий,
Пам"ять  так  вперто  зове
В  ті  незабутні  роки,
Де  далечінь  ще  ясна,
Рідні  мої  всі  живі.
Всіх  дивувала  весна  -
Вишні  й  черемхи  цвіли.
Світ,  ніби  іншим  ставав  -
Ніжність  така  навкруги!
А  соловейко  співав  -
Слухать  до  ранку  могли!
Згадував  кожний  своє:
Батько  минулу  війну,
Мама  дитинство,  а  ще  -
Маму,  бабусю  мою.
Й  ще:  по  зарослих  стежках
Йшли  ми  на  гору  й  згори
Місто  в  вишневих  садках
В  захваті  бачили  ми.
Боже,  яка  то  краса!  -
В  ній  неповторність  живе.
Вишні,  черемхи...  Весна...
Й  пам"ять  в  минуле  зове.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578893
дата поступления 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015


Микола Шевченко

Ти ніколи не будеш сивою (пісня на вірш Віталія Назарука!)

Слова  -  Віталій  Назарук  (надихнула  -  прекрасна  українська  поетеса  Ліна  Костенко)
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

...Коли  я  буду  навіть  сивою,
і  життя  моє  піде  мрякою,
а  для  тебе  буду  красивою,
а  для  когось,  може,  й  ніякою.
А  для  когось  лихою,  впертою,
ще  для  когось  відьмою,  коброю.
А  між  іншим,  якщо  відверто,
то  була  я  дурною  і  доброю...
                                                   
                                               ©Ліна  Костенко

І,  власне,  пісня:

   1
Ти  ніколи  не  будеш  сивою,
Пофарбують  роки  волосся,
Залишайся  завжди  красивою,
Щоб  задумане  все  збулося…
Не  була  ти  ніколи  відьмою,
Не  була  ти  ніколи  коброю,
Ти  родилась,  щоб  бути  жінкою,
Бути  мамою,  ласкавою  і  доброю.
ПРИСПІВ
А  постава  яка  у  тебе…
В  тебе  мудрості    вистачає,
Прихилю  я  для  тебе  небо,
Бо  і  нині  тебе  кохаю.
     2
Берегиня  ти  свого  роду
І  онукам  бабуся  люба,
Ти  ніколи  не  втратиш  вроду,
А  от  я  вже  лишився  чуба.
Я    без  тебе  не  зможу  жити,
Ти  для  мене  не  будеш  сивою,
Хочу  разом  кохання  пити,
Залишайся  завжди  красивою.


4  травня  2015  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578944
дата поступления 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015


stawitscky

Ні коренів, ні пам’яті, ні честі


Ні  коренів,  ні  пам’яті,  ні  честі.
Інстинктів  і  рефлексіїв  раби.
Такий  зручний  –  чи  пластилін,  чи  клейстер
Для  «паханів»  новітньої  доби.

Які  ідеї,  прагнення  і  гідність?
Які  –  свобода  і  високий  дух?
Порядні  діти,  навіть  хай  нерідні,
Не  накликають  матері  біду.

Слід  нищення  тотальний  українства
На  українській  сонячній  землі…
Це  ж  треба  так  дияволу  залізти
У  душі,  не  вмикаючі  голів!

Чи  горизонт  затягнутий  габою,
Чи  дзвін  монет  –  мелодія  іуд  –
Щоб  дотягнувшись  враз  до  аналою
Несамовито  крикнуть  –  наших  б’ють!

Роздмухали  пожар  на  всеньке  небо.
Вже  рукопашну  розгортає  світ.
І  Україну  занавісив  крепом
Слов’янсько-доброзичливий  сусід.

І  все  ж  надія  напина  вітрило,
До  перемоги  рветься  напролом.
Не  мають  права  обтинати  крила
Ті,  в  кого  крил  ніколи  не  було!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578884
дата поступления 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015


Галина_Литовченко

ПЕРЕВАГА ВЕСНІ

День,  як  день.  Субота,  як  субота.
Пізня  кава,  ранній  інтернет.
На  фарфорі  грає  позолота,
Крає  шибку  сонячний  багнет.  

Під  вікном  шикуються  платани  -
Тішить  погляд  свіжий  камуфляж.
І  ранкова  прохолода  тане  -  
В  полуденний  точиться  пейзаж.

Закриваю  віко  ноутбука  -
Хай  впадає  в  летаргічний  сон.
Розцвітають  першим  маком  луки,
Солов"ї  розспівують  шансон.

*  шансон  -  в  перекладі  з  французької  мови  -  пісня.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578652
дата поступления 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015


kulbabka

Травню, поклади мене на музику…

[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img]  [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]

Травню,  поклади  мене  на  музику  –
Ніжно-ніжно,  нотками  весни…
Вже  бруньки,  зав’язані  у  вузлики,
Вибухнули  вицвітом*  лляним.

День,  як  вулик,  бджолами  махровими
Аж  гуде  і  хлюпає  увись!
І  гаї  милуються  обновами,
Травню  мій  бузковий,  подивись!

Доторком  розбурхай  сонні  клавіші,
Випусти  крилатий  нотний  рій
І  вербові  струни  найяскра́віші
Підіграють  музиці  твоїй…

Мій  натхненний  звабнику  і  злодію,
Це  для  нас  весна  полотна  тче!
Поклади  мій  настрій  на  мелодію,  
А  долоню  теплу  на  плече.


[i]*Вицвіт  (діал.)  –  цвіт.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата поступления 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Олекса Удайко

ДОБРОГО РАНКУ, КОХАНА

[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]

[i][b][color="#ff0044"]Доброго  ранку,  
кохана  моя  –
Скажу  я  тобі  це  ще  стуленим  ротом…
…І  вмиємось  о́ба  свіжісіньким  потом,
що  ти  й  не  второпаєш
дощ  то  чи…    я.

А  потім  торкнуся
щасливих  повік...
А  ще...  умиротворено-млосного  серця.
А  якщо  й  глибше,  –  кохана,  не  сердься:  
торкатимусь  так  я,
напевне,    повік…

А  ще  я  торкнуся
Тебе  своїм  словом….
Повір  мені…  Точно…  Я  тут  вже  не  збре́шу  –
Слова  моя  дяка  не  каже,  а  креше!..
До  того    пеану  мого
будь  готова…

А  потім  впущу  вже  я
вранішнє  сонце…
Й  тебе,  моя  мила,  -  хоч  цілому  світу!
Бо  він  зачекався  вже  тво́го  привіту…
Нехай  уже  сходить…

Кохана!  
Не  cон  це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата поступления 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015


нікомуневідомий

Весняний настрій

Я  сьогодні  сп`янів
Від  весняно-духмяного  цвіту,
Від  усміхнених  днів
І  кульбабок  -    предвісників  літа.

Аромати  весни
Розлилися  рікою  по  венах,
Як    замріяні  сни
Заховалися  в  травах  зелених.

У  садочку  сиджу,
Грію  душу  у  цвіті  черешні.
Я  цю  мить  збережу,
Заберу  у  дні  літа  прийдешні.

І  коли  облетить
Білий  цвіт,  наче,  снігом  розтане,
Я  згадаю  цю  мить
І  на  серці  так  хороше  стане...

Огорне  божа  ласка
Мою  душу  любов`ю  до  світу...
І  прокинеться  казка
Весняним    подарунком  до  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578224
дата поступления 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання поету…

Віталію  Назаруку  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11312

Віталію!  Вітаю  тебе  з  2000  віршем.
Бажаю  тобі  відмінного  здоров"я,  людського  щастя,  
взаємного  кохання,  вірних  друзів  і  натхнення  для  написання
чудових  віршів...  Хай  збудуться  всі  твої  мрії!
_________________________________________________

На  нашім  сайті  є  поети,  які  так  гідні  похвали.
Вони  римують  нам  куплети.  Читаєм  з  радістю  їх  ми.
Та  твій  талант,  мабуть,  від  Бога.  Ну  хто  нам  може  так  сказать
Про  рідний  Луцьк,  що  він  прекрасний,  так  Україну  оспівать!
В  твоїх  віршах  -  кохання  чари..  Як  ніжно  можеш  ти  любить.
Бувало  іноді  читали,  як  серце  плаче  і  щемить.
Але  це  зовсім  ненадовго...І  знову  в  радості  душа.
Ти  відкриваєш  світ  прекрасний,  що  наші  болі  заглуша.
і  пахнуть  трави  в  рясних  росах,  зозуля  десь  кує  в  гаю.
І  гладиш  ти  коханій  коси,  даруєш  щедро  їй  зорю.
Нехай  душа  цвіте  в  любові,  а  в  серці  буде  благодать.
Пиши  ще  вірші  пречудові.  На  радість  нам  нехай  звучать!!

Удачі  тобі  у  всьому!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578202
дата поступления 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


Радченко

Стоїть у білім цвіті сад

Чому  тривожиться  душа?
Чому  думки  сумують?
Що  серце  в  дивних  снах  шука,
Що  дивні  сни  віщують?
Який  рясний  вишневий  цвіт!
І  невловима  ніжність
Приходить,  як  в  сімнадцять  літ,
Й  попереду  ще  вічність,
В  якій  і  радість,  і  печаль
На  вік  переплетуться
Й  слова  "кохаю"  і  "прощай"
То  плачуть,  то  сміються.
І  мрії  легко,  як  птахи,
Летять  дорогами  надії.
Хіба  буває  навпаки?
Це  потім  прийдуть  суховії,
Морози,  дощ  і  листопад
І  мрії  не  усі  здійсняться.
Стоїть  у  білім  цвіті  сад...
І  дивні  сни  для  чогось  сняться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577985
дата поступления 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015


НАДЕЖДА М.

Коли я думаю про тебе…

За  твором  Олекси  Удайко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505059
-----------------------------------------------------
Коли  я  думаю  про  тебе,
Не  загнуздать  мої  думки.
Вони  зриваються  до  неба,
Летять  до  тебе  напрямки.

Неблизький  світ,  важка  дорога.
Вітри,  тумани  і  дощі.
Душі  торкається  тривога:
Так  небезпечно  уночі.

Якщо  дощі  -  промокнуть  крила.
Та  щоб  не  збилися  з  доріг.
Ви  все  ж  летіть,  летіть  щосили.
Моя  Молитва  -  оберіг.

І  ось  бажання    вище  всього.
Надія  сили  додає.
Любов  освітлює  дорогу,
А  віра  в  серці  все  ж  живе.

Додому  вранці  повертайтесь.
На  вас  чекаю,  золоті.
Зі  мною  завжди  залишайтесь.
Не  покидайте  в  самоті.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577850
дата поступления 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015


Віктор Ох

Життя – Менует (V)


Зйомки  –  Павла  Олійника
Монтаж  –  Галини  Загороднюк  (ДТРК    «КУЛЬТУРА»)
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=trtNFt90aIA[/youtube]

Життя  подібне  на  забутий  танець,
що  був  народним  і  придворним  –  менует,
де  кожен  за  ранжиром  лише  стане  
й  підтримає  порядок  –  етикет.

Життя  –  пряма  дорога,  як  лінійка
з  народженням  і  смертю  на  кінцях;
чи  коло  циферблату,  або  змійка,
чи  струмінь,  що  пульсує  у  серцях.  

Життя  для  нас  –    призначення  небесне.
У  чомусь  всі  ми  королеви  й  королі.
Народимось,    помрем  і  знов  воскреснем,  
лишивши  слід  ходіння  на  землі.

Життя  –  краса  й  гармонія  природи,
І  хаосу  веселий  хоровод.
Життя  це  прагнення  блаженства  і  свободи,
Весни  і  осені,  спочинку  і  пригод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577738
дата поступления 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015


kulbabka

Упасти в ніжне прядиво трави…

Упасти  в  ніжне  прядиво  трави,
У  китиці  махрові  молочаю
І  слухати  бджолині  молитви
У  купелі  весняного  розмаю...

І  думати  про  світле  й  неземне  –
Яке  це  щастя  в  сій  буремній  ері!..
Коли  тебе  натхнення  доторкне,
Відкривши  серцю  в  раювання  двері...

Упасти  поміж  косами  струмка
І  наслухати  шепіт  загадковий,
Коли  дзюрчання  музика  легка
Вплітається  у  кучері  діброви...

І  ніжити  долоні  в  завитках
Грайливо-неприборканих  потоків...
І  стежити,  як  розтинає  птах
Небесні  плеса,  чисті  і  глибокі...

Промінню  підставляючи  лице,
Усотувати  проблиски  медові,
І  прорости  у  землю  деревцем,
По  вінця  повним  цвіту  і  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата поступления 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015


НАДЕЖДА М.

Не примножуй смутку ти мені словами…

За  віршем  Віталія  Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576441

----------------------------------------------------

Не  примножуй  смутку  ти  мені  словами.
Сама  бачу  осінь  в  золотім  листі.
А  так  літа  хочеться,  просто  до  нестями.
Як  же  його  осінь  просто  обійти?

І  пройти  з  тобою  буйними  садами,
Тільки  б  бути  поруч,  хай  тільки  на  мить.  
Смакувати  вишні  спраглими  вустами.
Як  же  таку  мрію  просто  оживить?

Заблукати  в  травах,  впасти  на  покоси.
І  дивитись  в  небо,  де  блакить  ясна.
І  щоб  ти  був  поруч,  гладив  мені  коси...  
А  черешня  цей  рік,  любий,  бач  рясна..

Поряд  тільки  снами...  там  квітує  літо.
І  живуть  надії  вже  чимало  літ.
Медоносні  трави,  пахощі  розлито.
У  душі  буває  й  осінню  розквіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577648
дата поступления 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015


dovgiy

Перші кульбабки

Перші  кульбабки  вранці  зацвіли,
Немов  на  трави  впали  краплі  сонця.
Врочисту  пісню  щастя  затягли
Пташки  веселі  під  моїм  віконцем.
Це  є  Весна!  Дівчина  –  алича
Наділа  сукню  з  білої  кисеї.
А  біля  неї,  наче  той  хлопчак,
Дубок  застиг,  та    дивиться  на  неї.
Як  не  дивитись  на  такі  дива:
Смарагдом  роси  виграють  на  травах,
Від  пахощів  хмеліє  голова
І  кожна  жінка  наче  та  Купава.
Принадлива,  вся  дивна,  неземна…
Наповнена  таємним,  милим  змістом.
Кульбабки    зацвіли…  Іде  весна
Вродливою  дівчиною  по  місту.

27.04.2015  17:57:00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577618
дата поступления 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015


нікомуневідомий

Навпіл я не ділитиму душу

Навпіл  я  не  ділитиму  душу,
А  зроблю  ще  одну,  дублікатом...
Її  брати  тебе  не  примушу,
Хоча  дві  вже  мені  забагато.

А  ти  скажеш:  "Підробку  не  хочу!
Хочу  справжню,  першу,  фірмову!"
Розумію  капризність  жіночу  -
Забирай  будь-яку  без  розмови.

Вона  ніжна  і  лагідно-мила,
А  від  болю,  буває,  плаче...
Їй  зневагу  терпіти  не  сила...
За  добро  тим  же  самим  віддячить.

Покохає  -  так  раз  і  назавжди:
Нескінченно,  безмірно,  безмежно!
Все  шукає  істини  й  правди...
Тільки  ти  тримай  обережно!

Огорни  її  ласкою  ніжно,
І  вона  тим  же  самим  озветься!..
Не  святу,  може,  трішечки  грішну
Пригорни  до  гарячого  серця!

Як  не  хочеш,  то  краще  не  треба
Брати  в  руки,  хай  не  звикає...
Відпущу  її  прямо  у  небо  -
Диво-кулькою...  Хай  відлітає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577597
дата поступления 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015


НАДЕЖДА М.

Полоще дощ весняний теплий вечір…

Полоще  дощ  весняний  теплий  вечір.
А  я  люблю  помріяти  в  цей  час.
І  радують  оті  короткі  втечі,
Від  тих  проблем,  що  так  гнітять  підчас.

Люблю  я  слухать  тихий  шепіт  вітру,
Коли  на  небі  сонячна  блакить.
І  кожен  день,  щоб  змінював  палітру...
Та  не  люблю,  коли  душа  болить.

І  так  люблю,  коли  ти  завжди  поруч,
Твоє  кохання  крильми  обійма..
Та  не  люблю,  коли  в  чуттях  є  порух,
Тоді  весна  на  зиму  поверта.

І  знову  шарудить  між  листям  дощик.
І  ранок  із  туману  вирина.
Повільно  прокидається  мій  дворик...
Солодка  мрія  в  сон  вже  порина...









 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577370
дата поступления 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015


Юхниця Євген

Зазвичай, ти – один…

Зазвичай,  ти  –  один,  як  ...шуліки  накинуться  градом.
Друзі  ж...  їх  –  як  нема,  коли  смерть,  й  захищатися  -  час.
Як  щось  маєш,  до  свят,  -  тут  як  тут  "обіймайка-громада".
І  ...никого,  як  ворог  близь  ший  гризе,  мов  ціпов,яз.

А  весні  –  все  одно,  що,  десь  –  ба́йдуже,  сонце  ж,  вік  росту.
Між  коріннячом  –  бій?  Так  –  завжди́.  Інші  –  сквітнуть,  зійду́ть.
Як  війна,  нас  –  врятуй  ...А.Мали́шкова  гречка  колгоспна,
Щоб  на  дворі  ізнову  дзвеніла  усміхнена  людь.

25.04.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577145
дата поступления 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Дід Миколай

І син. . , що в внучкові Воскрес

Весна  прийшла  неначе  казка,
В  дворі  тернами  розцвіла…
Примчала  радість  чудо  –  пташка,
Пелюстки  сипле  із  крила.

Дурманить  запах  черемховий,
Вишневий  цвіт,  як  дим  кружля.
Під  ноги  килим  кольоровий,
На  св'ято  дивом  застеля.

...  нехай  життя  твоє  осяє,
Зірками  всипле  із  орбіт...
В  житті  щодень  благословляє,
Як  вітер,  втримує  політ.

Та  все  ж,  добавлю  трішки  смутку,
Немає  щастя  без  чудес...
То  біль  Чорнобилем  в  закутку…
І  син...,  що  в  внучкові  Воскрес!

Оберігай  його  Всевишній,
Від  підлих  заздрощів,  обмов.
Щоб  квітували  вічно  ...Вишні,
Здаруй  внучку  мою  Любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577179
дата поступления 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Микола Шевченко

Нічна ностальгія (пісня на вірш Олексія Тичко)

Слова  -  Олексій  Тичко
Музика,  виконання,  запис  -  Микола  Шевченко

Нічна  ностальгія

Щоночі  настирливо  сниться
Калини  похилений  кущ,
Хатина  матусі  й  криниця,
У  цвіті  і  яблунь,  і  груш.

Нехай  ностальгію  незриму
І  сум  на  чужій  стороні
Розвіють  кущі  біля  тину,
Бузок,  що  цвіте  по  весні.

Спориш  і  стежина  до  ставу,
Що  знає  тепло  моїх  ніг.
Співають  птахи  без  угаву,
Я  знаю,  тут  мій  оберіг.

Молитись,  немов  на  ікону,
Просити  прощення  у  всіх:
У  мами,  у  рідного  дому,
Бо  довго  не  був,  а  це  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577054
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 26.04.2015


нікомуневідомий

Чи бувають кордони для мрій?

Чи  бувають  кордони  для  мрій?
В  мріях  теж  зупинятися  треба.
Є  межа,  а  за  неї  не  смій...
Потім  боляче  падати  ...  з  неба.

Хоч  не  проти  омріяних  снів,
І  за  ґрати  їх  не  сховати,
У  віночку  римованих  слів
Хочу  душу  свою  заховати.

У  душі  хочу  жити  з  весною,
Із  сумлінням  бути  на  "ти",
Будувати,  вести  за  собою,
А  не  спалювати  мости.

А  бува,  щоб  нове  збудувати,
Щоб  душа  заспівати  змогла,
Все  старе  треба  розруйнувати
І  самому  згоріти  дотла!

Ще  й  сумління  на  вулик  схоже:
Розтривожиш  і  боляче  вмить,
І  ніщо  тут  не  допоможе...
Може,  з  часом  перегорить...

У  космічному  вирі  галактик
Вже  накреслена  долі  ріка,
І  пливеш  по  житті,  як  кораблик,
В  течії  весняного  струмка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата поступления 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015


горлиця

Роздуми над життям

Молитва,  це  не  колесо  в  запасі,
Вживати,  коли  станеться  біда,
Це  керівниця  шляху,  плинність  часу,
Вталяє  спрагу,  мов  свята  вода!  

Чи  думав  ти  ,чому    вікно    широке,
Як  їдеш  автом,  вибираєш  путь.
А  зеркала  малі,  все  ж  бачиш    кроки,
Та  досить  й  це.  Минуле  не  забуть!  

Я  друзів  можу  прирівнять  до  книжки,
Потрібна  лиш  секунда  ,щоб    спалить,
Роки  пройдуть  без  спину,  передишки-
Писати  книжку...  як  нових  зустріть.  

Усе  в  житті  так  швидко  проминає
І  радість  і  печаль,  усе  мине.    Живи!
Бери  ті  дні,  що  Бог  для  тебе  має
І  пий  нектар,  не  залишай  на  дні.  

Коли  здається  нитка  обірветься,
Дорога  зникла,  виходу  нема
Звернись  до  Бога.  Він  лиш  усміхнеться,
Потішить  –  заворот....    вперед  хода!  

То  ж  не  журись!  Це  лиш  додасть  заботи!  
Мозок  приспить  і  сон  твій  відбере,
Журба  не  змінить  завтрашні  турботи,
 Лиш  спокій  твій  сьогоднішній  вкраде.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576556
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015


НАДЕЖДА М.

Твої слова подібні зорепаду…

Твої  слова  подібні  зорепаду,
Що  падає  в  серпневу  теплу  ніч.
І  ніби  я  стою  під  водопадом
І  слухаю,  як  сповідь,  дивну  річ.

Смакую  кожне  слово  знову  й  знову.
І  ніби  мед,  стікає  по  вустах.
Душа  вдягається    у  чарівну  обнову,
Від  радості  злітає,  наче  птах.

На  яворі  прищулив  вітер  вуха.
Зозуля  від  пісень  відпочива.
Природа  чарівні    слова  ці  слуха.
Не  жалить  ноги  навіть  кропива.

А  я  стою,  вагаюсь  на  розпутті.
Чомусь  з-під  ніг  пливе  уже  земля.
І  зводять  з  розуму    слова  твої  почуті...
І  навіть  гордість    голову  схиля..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576562
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015


нікомуневідомий

Завітай в мої сни

Завітай  в  мої  сни
Білим  янголом.Теплою  ласкою  слів
Ти  мене  огорни
Щоб  забулися  труднощі  днів.

Заспівай  колискову
Про  казковий  та  лагідний  сон,  і  нехай
Я  засну.  А  ти  ,знову,
Завтра  в  ніч,  в  мої  сни  завітай.

Завтра  в  ніч.
Знов  чекатиму,  спрагло,  на  тебе.
В  чому  річ?
Що?  Не  спустишся  янголом  з  неба?

То  приходь
Ким  завгодно,як  хмарка,  чи  вогняний  птах.
Не  запитуй  навіщо
Так  хочу...Просто  будь...Залишись  в  моїх  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576507
дата поступления 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015


kulbabka

Квітникарю, прошу, загорніть мені жмуток весни…

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  жмуток  весни
В  шурхотливу  газету!  Візьму  оберемок  духмяний,
Пробіжусь  під  дощем  аличево-шовково-хмільним
І  нитками  його  позатягую  давнішні  рани.

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  кращий  –  он  той…
Я  сьогодні  від  щастя  така  неприборкано-п’яна,
Ніби  взяла  і  виграла  сонця  обійми  в  лото!..
І  дорога  моя  мерехтить,  мов  гладка  порцеляна!  

І  сліди,  мов  уламки  розбитих  на  друзки  свічад,
Віддзеркалюють  клаптики  свіжо-бузкового  неба!
Розтинаю  повітря,  а  пульс  торохтить  невпопад,
І  судини  мої  стугонять,  мов  напоєні  стебла…

І  душа  –  обважніле  від  цвіту  живе  деревце,
Що  радіє  отій  життєдайній  намоленій  зливі!
Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  щастя  оце  –
Не  зада́рма,  а  так  –  
за  усмі́шку,  
за  очі  красиві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015


НАДЕЖДА М.

І рядки лягають знов про тебе…

Пролетіли  лебеді  над  полем.
Прокричали  над  моїм  селом.
Пронеслося  в  пам"яті  все  з  болем.
Так  торкнулось  болісно  крилом.

І  рядки  лягають  знов  про  тебе.
Цей    рожевий  яблуневий  світ.
Знову  я  торкаюсь  ніжних  стебел,
Тільки  б  вітер  не  збивав  їх  цвіт.

Все  частіше  в  сни  приходиш,  любий.
Фарбами  веселка  розцвіла.
І  сумує  вечір  сивочубий,
Бо  чола  торкнулась  сива  мла.

А  на  ранок  морозець  ударив.
Ледь  торкнув  рожевий  дивоцвіт.
Може,  так  цвітінню  він  позаздрив,
Що  цвіте  у  серці  стільки  літ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576255
дата поступления 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Дід Миколай

Неначе випив меду трунок

Кладу  рядочки  в  візерунок,
Струмочком  ллються  із  душі.
Неначе  випив  меду  трунок,
Не  спиться,  Муза  на  плечі…

О  Боже,  як  же  їх  забути,
Терпкі  цілунки  губ  твоїх.
Сором’язливо,  від  розпути,
Ховав  нас  втомлений  горіх…

Здрімаю  трішки,  відпочину.
Краплинки  поту  на  чолі.
І  знову  в  юнь  свою  порину,
Бо  ще  тримаюсь  у  сідлі…

Зігнувся  Місяць  у  підкову,
Збалдів  лукавий  від  утіх.
Підняла  нічка    чорні  брови,
Й  в  яри  понесла  юний  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576170
дата поступления 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015


kulbabka

Вітре, передай привіт…

Вітре,  передай  привіт  квітневий
Тій,  котра  приборкує  вогонь,
У  котрої  клени,  наче  леви,
П’ють  росу  з  оливкових  долонь…

Передай  трембіти  клич  ранковий
Зо  самого  серця  гір  Карпат
Тій,  котра  оздоблює  підкови
Каменями  в  тисячі  карат…

Тій,  котра  жене  хмарин  отари
По  небесних  луках  голубих,
Ловить  на  невидимі  радари
Космосу  найменший  видих-вдих…

У  котрої  Всесвіт  за  дверима  –  
Говір  лісу,  древній,  гомінкий!..
Тій,  котра  вплітає  зорі  в  рими,
Промені  і  зливи  у  рядки…

Вітре,  передай  весни  цілунки
І  квітневі  пригорщі  тепла
Тій,  котра  у  мідні  обладунки
Сонця  власне  серце  одягла…

Передай  роси  дрібне  намисто,
Згусток  неба  –  чистий,  мов  топаз!
Хай  їй  буде  світло  і  врочисто
На  душі  у  цей  квітневий  час…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015


Олекса Удайко

СЛОВЕСНА СКРУТА

[i][b][color="#700707"]Красивості  не  пишуться,
А  будь-що-будь  –  не  хочу:
Хотілось  би  насититься  –  
Втопить  в  диви́нах  очі;

Себе  ж  в  вогні  розплавити,
А  серце  –  у  коханні,
Охлялі  дні  розправити,
Немов  бажання  ранні…

А  ніч  сліпу,  докучливу
Провчити…  за  нескромність,
Бо  душу  вкрай  замучила
У  піст  свята  скоромність.

Красивості  не  пишуться,
А  будь-що-будь  –  не  буду  
Нехай  жага  потішиться,
Та  не  тура́ти  ж  блуду!  

Словесний  блуд  немислимий
Тим  більш  –  його  покута.
Не  зголоднію  мислю  я,
Як  та  словесна  скрута!..[/color][/b]

18.04.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата поступления 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015


Микола Шевченко

Квітню більш не… (жарт)

...Довелося  прочитати,  
в  інтернетах,  як  сидів.
"Квітню  більш  не  наливати!"
-  всі  благають  місяців.
Хоч  у  будні,  хоч  на  свято,
а  чи  з  тостом,  а  чи  без!
Квітню  більш  не  наливати!
Хай  "вмика  весну",  балбес!
Січню  спати  заважає,
з  лютим  п`є  "на  брудершафт".
Травня  матом  ображає,
березню  заплутав  шарф.
Серпню  ж  нічого  зривати
буде  -  бджоли  ж  не  гудуть!
Квітню  більш  не  наливати  -
закусити  хай  дадуть...
Краще  б,  друже,  ти  завзято,
не  "буянив"    а  "буяв".
Квітню  більш  не  наливати!
-  вимагають  річка  й  став.
Вимоги  дерев  і  квітів,
різних  пуп`янків-трави,
профспілки  весни  на  мітинг
винесли.  Гайда  і  ви!
Досить  куртки  надягати,
годі  крижаних  вистав.
Квітню  більш  не  наливати!
Ні  під  яких,  під  застав.
Медовуху  -  заховати!
Квас  березовий  -  заграв!
Квітню  більш  не  наливати!..
...Ой!
 По  пиці  
травень  дав!...

15.04.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574582
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015


dovgiy

Здавалось

Здавалось

Опало  листя,  і  гілля  немов  обпалене,
Темніє  чорно  на  туманнім  тлі.
І  нам  любов  здавалася  віддалена,
Немов  не  з  нами  була  на  землі.

Немов  не  ми  брели  по  травах  росяних,
Немов  не  ми  відчули  дивний  злет  
Двох  юних  душ  споріднених,  закоханих
Аж  до  орбіт  невивчених  планет.

Мов  мертвий  шерхіт  під  моїми  кроками
З  гілок  сповзають  крапельки  води
Обійми  були  щирими,  широкими,
Тому  душею  прагнув  я  сюди.

Здавалось  знову  зацвіте  каштанами
Цей  старий  парк,  як  і  у  тій  весні…
І  знову  ми  ідемо  під  туманами
Давно  не  ті,  не  юні,  не  хмільні.

Давно  не  ті,  що  в  спогадах,  як  снилися…
Поморщені,  посивіли,  сумні…
І  при  розмові  ти  тепер  не  дивишся,
В  моє  обличчя,  як  в  далекі  дні.

Час  невблаганний.  Все  в  тобі  змінилося.
В  мені  також…  колишнього  нема.
Чого  ж  тоді  в  минуле  закортілося,
Чого  ж  тоді  шукав  я  задарма.

Нащо  плекав  у  споминах  ілюзії,
Коли  в  житті  давно  ти  не  моя?
Не  знаю  й  сам…    неначе  для  іронії,
Я  повернувся  на  круги  своя.

15.04.2015  12:26  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574542
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015


НАДЕЖДА М.

Сонячний дощ…

Перший  промінь  сонечка  ясного
Ніжно  доторкнувся  до  лиця.
І  прогнав  нічну  безсонну  втому.
День  хорошим  бути  обіцяв.

Прокричали    в  полі  десь  лелеки.
Клин  пронісся  стомлених  птахів.
Затихає  біль  за  небезпеку,
Довгих,  небезпечних  їх  шляхів.

Ринуло  проміння...  повна  хата.
І  скупалась  в  сонячнім  дощу.
Сонце  посміхнулось  винувато.
"  Не  хвилюйся,  я  тобі  прощу"...

Дощ  живильний  стер  усі  проблеми,
Хоч  промокла  вся  я  до  рубця.
І  тепер  спростились  теореми,
Що  проблемам  не  бува  кінця.

Подивлюсь  на  них  з  другого  боку.
Може,  хвилюватись  так  не  слід?
Сумувати  зовсім  нема  толку,
Просто  сум  цей  перейти  убрід*

----------------------------------

ВБРІД  (УБРІД),  присл.  По  дну  річки,  ставу,  озера  і  т.  ін.  в  неглибокому  місці;  бродом








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574509
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015


НАДЕЖДА М.

Строкатим ситцем простяглося поле…

Строкатим  ситцем  простяглося  поле,
А  ми  йдемо  з  тобою  навпрошки.
Куди  ти  нас  ведеш,  скажи  нам,  доле?
Чи  будуть  ці  щасливими  стежки?

А  сонце  так  палюче,  бо  в  зеніті.
Напитися  б  джерельної  води.
Так  радує  весна  у  новім  цвіті.
Вона  ще  дасть  життю  нові  плоди.

І  пахне  первоцвіт  уже  медовий.
Кульбаби  цвіт  відчула  вмить  бджола.
І  світ  увесь,  неначе  пречудовий.
І  як  без  тебе,  любий,  я  жила?

Тихенько  хлюпа  недалечко  річка.
Кошлатий  джміль  відчув  квіток  нектар.
Дорога  в"ється,  як  барвиста  стрічка,
А  почуття  злітають  вище  хмар.


















--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574308
дата поступления 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Юхниця Євген

Сміливість наша - сторінки книжок.

Сміливість  наша  -  сторінки  книжок.
Коли  ж  смерть  ріже  волю  і  тканини,
А  поруч  рвуть  боки  знайомих  –  міни,
То  краще,  що  із  нами,  то  це  –  шок!

Тим  добре,  хто  не  мусить  тренувать
Ні  розпач,  ні  спітнілі  зтяті  ноги.
І  не  звикати  жжужі  кульних  тьохів.
Наркози  ті,  природні,  поки  сплять...

13.04.15  р.

П.С.  Першим  рядочком  розжився  у  автора  "Витіснені  емоції".  Якщо  Ви  проти  -  я  його,  перший  рядочок,  зміню!  (запитую)  Дякую!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574174
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Шевченко

Коли ти не чуєш (пісня на слова Віталія Назарука)

слова  -  Назарук  Віталій
музика,  запис,  виконання  -  Шевченко  Микола

Коли  ти  не  чуєш,  як  пахне  в  дворі  матіола,
І  знизу  не  бачиш  великого  в  небі  «ковша».
Це  гине  кохання  і  більш  не  воскресне  ніколи,
А  в  грудях  замовкла  уже  зачерствіла  душа.

Відразу  тоді  -  солов’ї  у  гаях  безголосі,
І  роси  на  травах  -  краплини  простої  води.
І  вже  не  хвилюють  ні  брови  чарівні,  ні  коси,
І  в  серце  вриваються  хижі,  страшні  холоди.

Слова  повтікають  у  степ  чи  до  темного  лісу,
І  сонце  змарніє,  неначе  дівча  на  лиці.
Життя  на  шляху  враз  повісить  новеньку  завісу,
І  більше  не  буде  тепла  у  холодній  руці.

Слова  повтікають  у  степ  чи  до  темного  лісу,
І  сонце  змарніє,  неначе  дівча  на  лиці.
Та  буде  ще  щастя,  йому  не  повісять  завісу,
І  долю  зігріють  гарячі  життя  промінці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574094
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015


нікомуневідомий

Ми розминулись

Весна  цьогоріч  така  рання,
Такі  погожі,  теплі  дні...
Ми  заблукали  у  коханні?..
Чи  загубились  у  весні?..

Усе  у  мріях  і  тумані,
Горить  і  гасне  щось  в  мені...
У  ясно-сонячнім  розмаї
Є  "ТИ  плюс  Я",  а  разом  -  "НІ".

Це,  мабуть,  березень  навіяв
Думки  чарівні  ...  чи  сумні...
Назустріч  ми  так  бігли  в  мріях!..
Та  розминулись...  заблукали  у  весні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574082
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015


Шон Маклех

Дороги самотніх

                       «І  тоді  ми  пішли  розійшлись  хто  куди
                           Пілігрими  сумнівів  вигнання...»
                                                                                 (Гійом  Аполлінер)

На  шляху  
Хтось  поставив  тріснутий  глек
Ліплений  кульгавим  гончарем
З  сірої  ірландської  глини
На  скрипучому  колесі  озер,
Замісивши  мертву  глину-прах  на  воді
З  білої  хмарини  плачу.
Чому
Він  лишив  цей  глек  на  перехресті
З  надією  наповнити  його  прощаннями?
А  ми  розходимось-розбрідаємось,
Самотні  пілігрими  віри  рибалок,
Вояки  зі  старими  ниючими  ранами,
Повторюючи  одне  слово:  «Ерінн»,
Солдати  Долі,
Вдягнені  в  сині  сорочки  неба.
І  тільки  голоси  бардів
Далекої  епохи  короля  Домналла  О’Нейлла*
Супроводжують  нас  –  вічно  самотніх
У  нескінченній  подорожі
Під  тьмяними  зорями.
І  тільки  голоси  дерев  шепочуть:  
«Ерінн  го  бра!»

Примітки:
*    -  Домналл  О’Нейлл  –  верховний  король  Ірландії,  956  –  980  роки  правління.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573995
дата поступления 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015


Олекса Удайко

СОНЕЧКО РАДІЄ НА ВЕЛИКДЕНЬ*

[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У  пам’яті  ще  дні  мого  дитинства…
Коли  все  ще  попереду  було…
Та  вже  зустрів  те  неймовірне  дійство,
Котрому  дивувалось  все  село!
Було  те  диво  дивне  на  Великдень…
Будив  нас  ранок  і...  церковний  дзвін,
Мені  здавався  надто  він  великим,
Що  не  вміщався  навіть  в  серці  він…
Дідусь  мій,  перш  ніж  куштувати  паску,
Так  щиросердно  і...  за  всіх  моливсь.
А  ми  малі  були…  Й    велику  ласку
Хотіли  б  мати  зараз  –  не  колись.
Бо  в  нас  іще  були  пусті  кишені,
Як  паска  на  святковому  столі**,
Ми,  малюки,    наївні  і  невчені,
Відчули  Божу  ласку  на  чолі:
То  сонечко  ласкаве  і  привітне,
Що  вигравало  крізь  вишневий  цвіт,
Разом  з  весною  і  святами  світло
Так  щедро  слало  ласку  на  весь  світ.
                                                       
А  зараз  що?..  Як  глянув  у  віконце
(Вікно  зі  спальні  дивиться  на  схід),
Побачив  я,  немов  в  дитинстві,  сонце,
Що  починало  по  землі  свій  хід…
Та  не  раділо  чомусь  те  світило
Й  не  дарувало  посмішку  воно…
Пред  ним  ми  чимось,  певно,  завинили,
Затьмарили  небесне  в  світ  вікно!
То,  може,  я,  а,  може,  й  інші  люди
Не  так,  як  треба,  в  Бозі  живемо?
І  промені  не  ті  у  сонця  будим?
Не  ті  цеглини  в  дім  свій  кладемо?

Та  є  ще  час!  О,  люди  добрі,  каймось!
Є  час  –  себе  і  вимір  свій  збагнуть…
А  ні  –  життя  свого  ми  відрікаймось,
Щоб  ощадить  планети  вірну  путь[/color].
[/b]
12.04.  2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав  ритуал,  що  існував  у  родині,
   коли  після  "всенощної"  освячену  паску
   їли  лише  після  колективної  молитви.  
   А  потім  виходили  дивитися  на  сонце,
   котре  (нам  здавалось,  а  може  так  і  було),
   переливалось  усіма  кольорами  райдуги,
   радіючи  Великодню  і  Воскресінню  Божому.
**Часто  у  паски,  випеченої  у  домашній
   печі  утворювались  пустоти,  які  бабуся
   пояснювала  (певно,  жартома)  тим,  що
   там  “ночував  Бог”.    А...  може  так  і  було?  [/color][/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015


НАДЕЖДА М.

Шматочок неба у стакані…

Шматочок  неба  у  стакані.
Фіалки  вбрали  неба  цвіт.
І  ллються  пахощі  духмяні.
Листочки  -  справжній  малахіт.

Втопився  сонячний  промінчик,
Упав  на  дно  живій  воді.
Та  не  лежав  там,  як  камінчик,
Пірнав  в  воді  і  так  радів.

То  відбивався  від  стакана,
Скакав,  як  зайчик  по  стіні.
Немов  дитя,  був  неслухняним.
Це  так  подобалось  мені.

Раділи  й  квіти  цій  забаві.
Здалось,  всміхалися  вони.
А  під  вікном  їм  заздрив  явір:
Не  відчував  він  ще  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573918
дата поступления 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Михайло Гончар

Діла хрінові…

О,був  колись  я  пряником  медовим!
Живи,радій,кричи  "кукурікУ",
Та  якось  помаленьку  став  хріновим  -
Змінилися  рецептори  смаку...

Що  ж,я  в  житті  спожив  чимало  хрону,
Тому  й  відчулась,мабуть,гіркота...
Таки  ревуть  воли,хоч  ясла  повні,
Коли  нема  для  щастя  вороття.

Я  намагався  збутися  гіркого,
По  хліб  лише  заходив  в  гастроном,
Спалив  світлини  із  життя  старого,
А  гіркість  заливав  одним  сітром.

Не  помогло...колись  вуста  медові
Тепер  шипіли  вкрай    чумні  слова...
Не  виплив  човен,бо  води  був  повен  -
Блефує  доля  -  це,як  два  по  два.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573647
дата поступления 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015


Шон Маклех

Світ весняних запахів

                                               «Цієї  ночі  повітря  пахне  Часом.»
                                                                                                         (Рей  Бредбері)

Квітневій  вітер  
Вдерся  в  мою  ірландську  хатинку,
Що  стоїть  серед  пагорбів  спогадів,
Серед  вересових  пустищ  вічної  казки
(Яку  так  ніхто  і  не  прочитав)
І  цього  дня  Блідого  Весняного  Сонця.
Повітря  пахло  легендами:
Залізом  мечів  Ніала  Дев’яти  Заручників,
Горілими  торфовищами  часів  короля
Конна  Сто  Битв,
Козячими  шкірами  літописів
Короля  Кормака  Мудрого.
Повітря  пахло  диким  камінням
З  якого  мурували  круглі  башти
Чорні  монахи  кляштору  Клонмакнойс,
Повітря  пахло  давниною,
Самим  одвічним  Часом.
Тільки  квітами  воно  не  пахло:
Не  вчувалося  аромату
Анемон  та  рясту,  медунки  та  пролісків  –  
Бо  в  нашій  старій  Ірландії  надто  терпким
Є  віскі  історії,  грог  давнини  кланів,
Ель  того  зачарованого  кола
Яким  біжимо  нескінченно
І  ніяк  з  того  божевілля  не  вирвемось,
Повітря  пахне  Часом  –  тільки  ним.
Особливо  на  торфовищах...
На  пустках  наших  спогадів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573515
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 11.04.2015


вчитель

Ода каві

́́́Складаю  оду  терпкому  напою,
Що  бадьорить  і  робить  нас  меткими.
О  каво!  Суть  енергії  твою
Не  порівняти  з  трунками  п'янкими.

Засмаглі  зерна,  сповнені  натхнення,
Готові  вмить  з  окропом  поєднатись,  
Щоби  збагнути  кави  одкровення
І  кожному  глиб  істини  пізнати.

Своєю  силою  й  снагою,  ароматний  друже,
З  Богів  напоєм  можеш  дорівнятись,  
Бо  в  загадковому  історії  розвої
Прихильники  були  і  будуть  поклонятись.

Моя  амброзіє  ранкова!  Духмяна  мріє!
Чарівна  ти  у  будь-якій  оздобі:
Чи  шапочка  вершків  тебе  прикрасить,
А  чи  присмачить  дрібка  імбирю,  кориці...

І  навіть  у  класичному  убранстві
Ти  є  окраса  пані  Філіжанки!
Ковточком  вишуканим  у  блаженстві
Забути  клопоти  земної  Забаганки!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата поступления 30.06.2013
дата закладки 11.04.2015


Михайло Гончар

Шакал не катує шакала…

                           "Окстись,палач  зверей  и  птиц,
                             развившаяся  обезьяна..."
                                         А.Вознесенский."Сон"

Шакал  не  катує  шакала,
Вовки  не  вбивають  вовків  -
Їм  нЕбо  само  вкарбувало
Табу  на  убивство  братів.

Орел  просто  мусить  вбивати,
Аби  запобігти  біді  -
Щоб  голод  не  знищив  орляток
В  захмарно  високім  гнізді.

Немає  ненависті  в  звірів,
А  здобич  -  то  їхнє  життя.
Вони  у  концтабірних  збірнях
Не  здійснюють  кроволиття.

Найкращий  убивця  -  людина,
По  "мокрих"  ділах  чемпіон.
Що  спинить  земну  різанину?
Хіба  лише  Армагедон...

Ніякі  табу  вже  не  діють
Не  значить  ніщо  Отченаш,
Стріляють,аж,ніби  радіють,
Втискаючи  в  пузо  "калаш".

О,так,може  навіть  сьогодні
Шарахнути  в  Землю  скала,
Та  це  була  б  кара  Господня  -
З  любові  до  нас,а  не  зла...

Страшніше  -  диявола  помста  -
Антихрист,побий  його  в  прах,
Й  валізка  пекельносодомська
В  холодних  нелюдських  руках.

Та  в  більшості  люди  поети.
І  вірять,і  мріють  завжди,
Що  все  ж  перетворять  планету
На  дивні  едемські  сади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573599
дата поступления 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015


kulbabka

Дівчинка на гойдалці скрипучій…

Дівчинка  на  гойдалці  скрипучій
Розтинає  ночі  органзу!
І  зірок  побря́зкачі*  лискучі  
Пригинають  небо,  мов  лозу.

Дівчинка  підошвами  лоскоче
Вишитий  сузір’ями  велюр!
Місяць-кіт  примружив  сонні  очі,
І  приліг  на  хмарці  від  кутюр.

Поведе  хвостом,  як  опахалом  –
І  дмухне  лелітками  в  пітьму,
Зблисне  оком  жовтим,  як  опалом  –
І  траву  оберне  в  бахрому.

На  його  нашийнику  зі  шкіри
Мерехтить  в  оправі  адуляр
І  холодних  відлисків  рапіри
Розрізають  поволоку  хмар.

А  внизу,  на  гойдалці  крилатій,
Під  шатром  нічного  полотна,
Сновидінь  метелики  строкаті
З  рукава  витрушує  весна.


[i]*Побрязкачі  (застаріле)  –  монети.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573538
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні ( п'ятниця)

Сьогодні  суд  у  Пилата...
За  святість  Його  знущання.
Його  вже  чекає  страта 
(Обіцяна  у  Писаннях  )

Що  більше  болить  -хто  знає? 
Чи  тіло  Його  побите, 
Чи  серце,  що  Божим  краєм 
Несло  благодать  молитви?.. 

Сьогодні  -дорога  хресна... 
І  натовп  в  самоомані... 
Із  дерева  хрест  важезний.... 
Завіса  роздерта  в  храмі... 

"Прости  їм,  Пресвітлий  Отче...  "
І  смерть...між  землею  й  небом... 
І  день,  що  темніший  ночі... 
І  списове  вістря  в  ребра... 
       
Сьогодні  було  розп'яття... 
І  учнів  розчарування... 
...Позавтра  -День  Благодаті 
І  нОвих  надій  світання...
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Галина_Литовченко

БАЛАКЛАВСЬКИЙ ЕТЮД

Розкинув  крила  досвіток  рожевий,
Розвів  на  пісню  спритно  солов`я.
Дзвенить  потік  гірського  ручая,
Росою  квіти  вкрилися  травневі.
Піймав  грайливий  промінь  мис  Айя.  

Знялося  із  фортеці  вороння,
Із  плеч  минуле  скинули  руїни.
У  море  вийшов  Юра  Паратіно*
Розкрився  простір  мріям  і  пісням.
Зійшла  на  берег  Афродіта  з  піни.

*  герой  повісті  О.Купріна  "Лістригони"
25.03.2015

На  фото  акварель  Вероніки  Шевчук  "Ранок  в  Балаклаві"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573425
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Галина_Литовченко

КРАЮ МІЙ

Краю  мій,  вербова  сторона,
З  клекотом  лелек  понад  дахами,
З  вихором,  що  носиться  шляхами,
Щебетом  ріки  біля  млина.

Найрідніший,  з  далеку  близький,
Ти  у  згадках  серце  ніжно  грієш,
Літеплом  у  сновидінні  млієш,
Мамині  нашіптуєш  казки.

Ти  -  в  прозорій  крапельці  роси
І  в  могуті  вікового  дуба.
Ти  -  у  серці,  бАтьківщино  люба,
І  в  моїм,  і  матінки  Руси.

Вітерцем  колишуться  гаї,
В  душу  рястом  заглядають  щиро.
Хто  тобі,  мій  краю,    зичить  миру,
То  -  жадані  гості  і  мої.

Сяйвом  сонце  тішиться  навкіл  -
Вже  весна  кохається  в  розмаї.
Дістаю  із  печі  короваї,  
Скатертину  вже  стелю  на  стіл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573376
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні (четвер)

Сьогодні  Він  митиме  ноги  
Всім  учням  Своїм...та  Юді...  
Змиватиме  пил  дороги,  
Утому  і  пересуди....  

І  хліб,  і  вино  -востаннє...  
Сьогодні  і  тут...назавше...  
А  завтра  -Його  заклання...  
І  смерть...во  спасіння  наше...  

Сьогодні  -сад  Гетсимані...
Молитва...до  кровопоту...  
І  прОщення,  і  прощання...  
Щоб  завтра  йти  на  Голготу...

Терновий  вінок...і  цвЯхи...  
І  хрест  -як  щабЕль  останній...  
І  темінь  над  битим  шлЯхом...  
І  нОвих  надій  світання...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата поступления 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


нікомуневідомий

Моя душа

Моя  душа  -  розхристане  розп`яття:
Вода  й  вогонь,  а  я  між  двох  світів...
І  можу  запалати  теж  багаттям
Або  втонути  в  хвилях  почуттів!..
В  обох  світах  мені  вмирати  -
Або  потоп,  або  пожар...
Страшніше  смерті  обирати,
Чи  фенікс  я,  чи  іхтіандр?
І  серце  то  кричить,  то  стогне  -
Цей  вибір  навпіл  ділить  світ...


Чи  не  горить  і  у  воді  не  тоне?..
Це  що  ж,  душа  моя,  як  лід???

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573120
дата поступления 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


НАДЕЖДА М.

Чому сльоза жіноча спокуша?

І  все  на  світі  треба  пережити,
І  кожен  фініш  —  це,  по  суті,  старт,
І  наперед  не  треба  ворожити,
І  за  минулим  плакати  не  варто.

Л.  Костенко.

_______________________________
Чому  так  довго  плаче  сіре  небо,
Невже,  то  -  гріх  чиїхось  блудних    душ?
Яким  наразі  трапилась  потреба,
Покаятись  й  поплакати  чимдуж.
А  вітер  розгулявся,  все  жартує.
Гіркі  сльозинки  кидає    у  скло..
Хіба  він  біль,  чи  смуток  той  відчує,
Що  душі  грішні    болем  обпекло?
Чомусь  вночі  частіше  ллються  сльози.
І  темінь  не  поможе,  хоч  кричи.
Лише  луною  пронесуться  грози,
Як  відчай,  як  спасіння    для  душі.
Жіночі  сльози,  то  не  жінки  неміч.  
А  ознака  того,  що  є  душа,
Що  тонша  за  найтонший  невід,
Тому  сльоза  жіноча  спокуша...

.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572939
дата поступления 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Дід Миколай

Підніми мене тату на руки Муз В. Оха

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015


dovgiy

РОЗДУМИ НАД СВІТЛИНОЮ

ДУМИ  НАД  СВІТЛИНОЮ

Мамо!  Все  дивлюся  на  Вашу  світлину
І  це  все,  що  лишилось  від  Вас  у  моєму  житті.
Дарувала  життя  Ви,  колись,  середульшому  сину,
Та  не  мала  що  дати  на  його  подальшім  путі.
Не  знайшлося  для  мене,  щасливої,  світлої  долі,
Не  знайшлось  рушника,  аби  щастя  прийшло  на  поріг.
Дарувала  весь  світ  з  необмеженим  простором  волі,
Та  не  дала  крила,  щоб    птахом    літати  я  міг.
Мамо!  Чимало  проїздив  шляхами.
Чимало  стрічав  на  чужині  я  добрих  людей.
Та  тільки  не  було  між  ними  такої  як  мама,
Не  було  тих  рук,  не  було  тих    рідних  грудей.
Встають  над  землею  квітневі  веселі  світанки,
Легенькі  дими  вітрець  уздовж  вулиць  жене.
У    забутій  хатині    чомусь  колихнулись    фіранки,
Мабуть  Ваша  душа  з  доріг  виглядає  мене.
У  небі  високім  лунають    «курли»    журавлині,
Зраділі  птахи  повернулись  до  рідних  земель.
Мене  не  зустріне  Ваш  погляд    і  докір  журливий,
Не  відкриються  двері  під  скрегіт  іржавих  петель.
Жив  далеко  від  Вас,  долаючи  труднощі  нові,
Тяжка  випала  доля,  життя  обгортала  пітьма,
Долітали  в  листах,  слова  такі  мудрі,    чудові:
Діставав  я  підтримку,  якої,  -  на  жаль,  -  вже  нема…
Мамо!    Я  ще  вперто    вірю  в  удачу,
Ще  весняне  розкрилля  очима  у  небі  ловлю.
Хоч  жорстока  недоля,  та  я  не  жаліюсь,  не  плачу
І  життя,  Богом  дане,  за  кожну  краплинку  люблю!
Від  синяви  високої    в    серці    хлюпочуться  хвилі,
У  пісенній  душі    зростають  нові  почуття.
Маю  віру,  що  очі  –  Ваші  очі  блакитні  та  милі,
Шлють  благословення  на  миті  земного  буття.

07.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572610
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015


Олекса Удайко

ТИХИЙ ХУТІР

                                         [i]Куди  йдемо,  братове?..
                                         Благовіщення...[/i]

[b][i][color="#ff5900"]О,  як  обрид  скрипучий  галас  вулиць,
Свавілля  рейок  –  гільйоти́н  метро!..
До  тиші  з  болем  мрійно  я  приту́люсь:
Шукаю  спокій  і  сюжети  про

Сільську  ідилію,  де  солов’ї  і  жаби
Хорали  в  ніч  на  всі  лади  ведуть...
Там  заспівав  натхненно  з  ними  й  я  би,
Аби  той  спів  проклав  до  раю  путь…

Аби  в  гармонії  народжувались  діти,
Аби  лилася  солодкість  пісень…
Аби  було  де  душам  бідним  дітись,
Аби  був  мед  в  житті  –  і  ніч,  і  день!

Відтак  і  мрію…  щось  про  тихий  хутір,
Де  –  бджілки  лиш  та  вільні  козаки́…
Де  б  не  чували,  що  воно  є  “путін”,
Де  б  все  було  прикла́дно...  навпаки.

А  ще...  щоб  нас  турботливо  коза́чки
Чекали  з  поля  у  вечірній  млі…
Щоб  у  душі  росли  святі  заначки
Про  рід  людський,  квітучий  рай  Землі.

І  вірю  я,  що  там,  де  тихий  хутір,
Козачка  Та...  чекає  вже  й  мене…
Нехай  звучить  заявка  надто  круто,
Та  доля  та  поета  не  мине.

Бо  знаю  певно,  що  комусь  в  пригоді
Я  стану  ще,  хоча  уже  –  роки́…
Неда́рма  ж  бо  козацької  породи
Й  родився  в  плавнях  Удаю-ріки![/color][/b]

07.04.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата поступления 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015


dovgiy

СПОКУСА

СПОКУСА

Звичне  безсоння  квітневої  ночі.
Тягнеться  час  ніби  ніч  на  віки.
Лізуть  та  лізуть  думок  поторочі,
Крутять  свідомості  танок  важкий.
Вчора  всміхалось  між  хмарами  небо,
Вітри    мережили  круги  свої.
Думаю,  мила,  в  безсонні  про  тебе,
Згадую  руки  пестливі  твої…
Раптом  думки:  якби  сталося    диво  –
Хтось  би  сказав:  Їдь  в  далекі  краї.
Будеш  там  жити  заможно,  щасливо,
Там  всі  жінки,  як  захочеш  –  твої!
Все,  що  захочеш,  там  буде  доступне,
Тільки  платити  прийдеться  за  це,
Тим,  що  назавжди,  навіки  забудеш
Жінки  цієї  прекрасне  лице.
Більше  не  глянеш  в  зажурені  очі,
Більш  не  почуєш  цей  голос  грудний
Будуть  летіти  миттєвості  ночі
Так,  як  колись.  Коли  був  молодим.
Тільки  б  оці  почуття  охололи,
Як  під  осіннім  падолистом  слід…
Ти  ж  не  пожив  у  багатстві  ніколи.
Чи  будеш  проти  прикрасити  вік?
Бісом  спокуси  творилося  царство,
Дивні  сади,  помаранчевий  гай,
Пишне  громаддя  казкових  палаців,
Юних  облесниць  небачений  рай.
Я  серед  них  наче  теж  пробуваю.
Тільки  вдивляюсь  у  кожне  лице,
Наче  тебе,  -  серед  гурій,  -  шукаю,
Та  не  знаходжу…  шкодую  про  це…
Потім  немов  як  прокинувсь,    -  О!  Леле!
З  вуст  моїх  в  ніч  виривається:  Ні!!!
Хай  м’ясорубка  недолі  нас  меле,
Хай  мої  ночі  в  пекельнім  вогні,
Хай  досить  часто  стогнати  я  мушу
Коли  життя  потрапляє  на  злам,  
Тільки  тебе,    свою  пісню    і  душу,
Я  ні  за  що  на  землі  не  віддам!
Доки  ти  є  в  цьому  світі  зі  мною,
Я  –  найбагатший  з  відомих  царів!
Всесвіт  безмежний  я  маю  з  тобою,
Тим,  що  ти  є  –  собі  серце  зігрів.
Хай  громовицями  кидає  небо,
Хай  сто  розлук  у  майбутньому  жде,
Я  після  сотої  прийду  до  тебе,
Зірка  кохання  мене  приведе.
Ти  в  мої  вічі  довірливо  глянеш,
Віями  –  крильцями  тільки  стріпнеш,
В  моїх  обіймах,  гарячих,  розтанеш,
В  рай,  що  у  курені,  жити  підеш!

 06/04/2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572386
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


stawitscky

Ще паморозь іскриться, як парча


Ще  паморозь  іскриться,  як  парча,
Світанок  сонно  протирає  очі,
А  вже  синичка  сонце  зустріча
Непогамовним  голосом  дзвіночка.

Чому  так  радо  сповіщає  день
Її  душа  розвеснено-пташина?
Чому  завзяття  палко-молоде
Не  залишає  ані  на  хвилину?

Заморський  край  не  зваблював  її
Своїм  чужинським  диво-колоритом,
І  рідний  легіт  вітру  і  гаїв
Для  неї  рай,  і  затишок  й  молитва.

Співа  маленьке  сонячне  пташа
Не  задля  слави,  звіту  чи  параду  –
Воно  добро  посіять  поспіша,
Своїй  землі  подарувати  радість.

Співай,  синичко!  Кланяюсь  тобі!
Перебираю  в  тебе  мудрість  жити,
Не  гнутись  у  затятій  боротьбі
Й  пишатись  отчим  незрівняним  світом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572411
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


нікомуневідомий

Квітка душі

Як  хочу  розірвати  на  шматки
Всі  чорні  думи!  В  хвилях  протиріч
Квітка  душі  закрила  пелюстки,
Дріма  до  ранку,  а  навколо  -  ніч...

Не  знаю,  як  слова  зібрати,
Що  десь  по  закутках  душі
Мовчки  сховалися  за  ґрати.
Як  заплести  їх  у  вірші??

І  де  отой  ясний  світанок
Чи  хоч  маленький  промінь  сонця?
Коли  рожевий  світлий  ранок
Загляне  у  моє  віконце?

Чекаю...  Вже  й  весна  надворі,
І  теплі  дні,  неначе  влітку,
А  на  душі  лиш  світлі  зорі
Мрійливо  світять  на  закриту  квітку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572417
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Любов Ігнатова

Веснокрилиться

Ще  пів  неба  співає  сонячно,  
А  пів  неба  вже  хмарокрилиться;  
Із-за  обрію  мряка  войлочна  
Вогко  диха  вітрам  в  потилицю...  

І  хова  зірочки  калюжниця  
Старотрав'ю  в  торішню  бороду...  
І,    неначе  Зими  прислужниця,  
Віддається  Веснянка  Холоду...  

А  назавтра,  дощами  вмитая,  
І,  як  фенікс  зі  смерті  зроджена,  
Ніжне  тіло  прикривши  свитою,  
Розпочне  своє  нОве  сходження...  

І  садами  пройде  квітневими,
І  посяде  на  трон  царицею...  
Черевичками  кришталевими  
Грім  розбудить  із  Блискавицею...  

...Хай  Зима  в  навісній  агонії  
Холодить  ще  вітрам  потилиці,  
Та  проклюнулися  півонії...  
І  пів  неба  вже  веснокрилиться....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата поступления 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Віктор Ох

ЄВРОПА ВРАНІШНЯ (V)


Слова  -  Станіслав  Бондаренко  
Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Звукозапис  -  Олександра  Салицького  
Кліп    –  Олексій  Тичко


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T1L-JeYLw9c[/youtube]


Бачу,  ти  засмучена,  зашарілась,
ніби  хтось  назвав  тебе  "просто  дикою"
чи  "провокаційною  Еврідікою"...
чи  твої  араби  на  щось  жалілись?

Знаєш,  люди  всюди  тепер  змаліли
(Ще  Сосо  згноїв,  мабуть,  кращі  зерна):
от  у  нас  -  що  вище  й  розкішніш  вілли,
то  двонога  фауна  в  них  мізерніш.

Вже  мені  жалівся  і  "Вор  в  законє"
каже,  світ  розклався,  як  свідчать  дані.
І  нема  "понятій"  ні  тут,  ні  в  зоні,
як  було  в  совєцькі  часи  недавні:

ще  як  на  Подолі  стояв  "Ударник",
той  кінотеатричок  дерев"яний,
де  ми  з  ним  дивились  кіно  бездарне,
Все  ж    оптимістичне  -  щоб  люд  не  в"янув.

...  Глянь,  таки  світає.  А  перед  ранком
(ні,  я  не  про  напад  якийсь  серцевий),
перед  ранком,  мабуть,  ми  всі  підранки,
а  твоє  лице  постає  взірцевим.

Євросвіт  ясніє  вже  євроличком
(Хоч  Жадан  казав  би  про  європопу),
крихітко-кровинко,  моя  величність,
ти  моя  фіранка,  моя  Європо!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572220
дата поступления 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015


dovgiy

НЕЗДІЙСНЕНИЙ НАМІР

НЕЗДІЙСНЕНИЙ  НАМІР

Була  настроєна  рішуче:
З  нею  кінчати  назавжди.
Тому  що  лихо  неминуче
І  почуття  це  до  біди.
Ще  звідусіль  лунала  лайка,
Та  звинувачення  в  гріхах…
Прав  на  життя  не  мала  Мавка
З  букетом  пролісків  в  руках.
Дивилась  ніжними  очима
На  ту,    хто  прагнув  розпинать
Та  білі  крила  за  плечима
Про  янгола  давали  знать
І  стільки  було  в  ній  покори,
Стільки  весняного  тепла,
Що  намір  свій  –  рішучий,  гордий,
Здійснити  просто  не  змогла.
Що  робить  –  і  сама  не  знала
Згорів  той  намір  у  вогні
І  на  коліна  раптом  впала
В  обійми,  наче  птах,    мені.
І  ставши  мрією,  бажанням,
Перетворившись  на  зорю,
Як  у  вогонь  -  ввійшла  в  кохання,
В  якому  я  також  горю!  

04.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571900
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015


Галина_Литовченко

СТЕП ДОЩОВИЙ


Дощ  полякав  небосхили
І  припустив  не  на  жарт.
Шаром  дорожного  пилу
Гаситься  крапель  азарт.

Гнеться  шипшинова  гілка,
Змокла,  як  хлющ,  ковила,
Виводок  свій  перепілка
В  кущ  полину  повела.

Мак  затремтів  полохливо,
Заторохтів  татар-чай,
Мокне  байдужий  до  зливи
Сивий,  як  лунь,  молочай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572025
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015


kulbabka

Квітень брунькою вербовою…

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/0/113/289/113289206_large_520371_original.jpg[/img]  [img]http://muzmix.com/images/songs/102743/7.jpg[/img][img]http://img829.imageshack.us/img829/2185/forumdasnetpamukcicegi.jpg[/img]

Квітень  брунькою  вербовою
Впав  у  пазуху  весні…
Не  питай,  що  я  приховую
В  серці,  на  самому  дні:
Чи  хурделиці  непрохані,
Чи  пелюстя  пелену́?
Квітень  мрійником  закоханим
Заколисує  весну.
А  вона  кружляє  звабою,
Сіє  блискітки  з-під  вій…
Не  питай,  чи  я  пригадую
Трішки  хриплий  голос  твій?
Пам’ятаю  все  доне́схочу
І  не  стерти,  хоч  умри!..
Крізь  розрізану  небес  парчу
Видувають  сніг  вітри.
І  летять  бавовни  клаптики,
Студять  квітневі  чоло…
Навіть  наших  душ  галактики
Білим  пухом  замело…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572027
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015


нікомуневідомий

Ми поряд

Ми  поряд  на  рівні  ментальності,
Де  мрії  й  думки,  наче  сон...
В  одній  підсвідомій  тональності
Вібруємо  в  унісон.

В  комп`ютернім  світі  зустрілися,
Нема  тут    вербальних  зв`язків;
В  реаліях    загубилися  -
Між  дат  календарних  листків.

За  рим  перепону  ховаємось,
А  далі  за  неї  -  не  руш!
І  друзями  залишаємось  
На  відстані  доторку  душ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Радченко

Тут вчаться вибачатись і прощать

На  кладовИщі  тиша  особлива:
Неповторима  і  така  дзвінка.
Печаль  утрати,  ніби  невловима,
Але  реальна  і  така  близька

І  скільки  б  не  пройшло  років,  незмінні
Біля  могилок  рідних  почуття
Любові,  ніжності,  а  ще  й...провини,
Й  болючого,  важкого  каяття.

Обличчя  рідні-рідні  на  світлинах
Всміхаються,  сумують,  як  в  житті.
Залишаться  на  вік  в  своїх  родинах  -
Із  спогадів  і  снів  куди  їм  йти?

На  кладовИщі  тиша  особлива  -
Тут  мало  розмовляють,  більш  мовчать.
Печаль  утрати,  ніби  невловима  ...
Тут  вчаться  вибачатись  і  прощать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571748
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Любов Ігнатова

На мої долоні ляже вірш…

Дощ  звучить    за  вікнами  дзвіночком  -
То  весна  кує  тепла  мечі...  
Хочеться  згорнутися  клубочком,  
Муркотіти    на  твоїм  плечі...

Заховатись  від  думок  і  світу
В  затишку  твоїх  надійних  рук,  
І  на  ноти  веснянОго  вітру  
Твого  серця  заспівати  стук...  

Пригорнутись,  ніби  на  прощання,  
До  тремтіння,  щоб  відчути  щем...  
Споглядати  як  прийдЕ  світання  
Вмите  до  рум'яності  дощем...

Щоб  душа  позбУлась  обладунків...  
В  неї  ж  крила,  Янгола  незгірш....
...ПелюсткАми  ніжних  поцілунків  
На  мої  долоні  ляже  вірш...  

ПІСЛЯМОВА.  
Нам  на  сьогодні  сніг  передають...
Весна  холодна,  мабуть  в  тому  й  суть,
Що  захотілось  крапельки  тепла,
Тому  цей  віршик  Муза  принесла...
Він  не  найкращий  з-поміж  інших  рим,
Та  якось  стало  мені  добре  з  ним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата поступления 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


Галина_Литовченко

ПІВДЕННОБЕРЕЖНІ ХАЙКУ

           *  *  *
Очам  на  диво
В  віхолу  сніжинок
Підсипала  пелюсток  алича.

           *  *  *
Допіру  місяць
Був  на  кипарисі,
Тепер  розлігся  паном  на  даху.

           *  *  *
Під  поглядом
Блакитного  барвінку
Зніяковілим  видався  мигдаль.

           *  *  *
Поміж  зелених  
Пуп`янків  -  єдиний,
Себе  нарцисом  почува  нарцис.

           *  *  *
На  пальму  дивлячись,
Ці  півники  кмітливі
Складають  опахалами  списи.

         *  *  *
Мінливе  море:
То  смарагдом  сяє,
То  схоже  на  пожмакану  фольгу.

         *  *  *
Усе  живе  
Весною  стрепенулось,
Вже  й  на  дубах  вві  сні  бубнять  бруньки.

28.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571618
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015


Галина_Литовченко

НЕДІЛЬНА ДРІМОТА

На  моє  підвіконня  
примостилась  голубка.  
Нахиляла  голівку,  
заглядала  в  вікно.
А  в  кімнаті  дрівцята  
їла  поїдом  грубка,
ткав  розважливий  ранок  
сновидінь  полотно.

Випливали  строкаті,  
як  життя,  гобелени:
то  грайливі  левади,  
то  пожухла  стерня.
То  дизайнерка  осінь  
крила  золотом  клени,
то  сідлало  вже  літо  
вороного  коня.

Від  вогню  червоніли  
чавунові  дверцята,
а  майоліка  грубки  
розливала  тепло.
Вже  стояли  на  старті  
за  дверми  ґринджолята,
неприкаяним  в  сінях  
виглядало  весло.

Запітніли  у  вікнах  
загартовані  шибки,
відлетіла  голубка  
розчарована  вщент.
Зачерствілого  снігу  
відірвалася  скибка,
поторочила  стрісі  
золотий  позумент.

Обіймала  привабно  
тепла  ковдра  із  вовни.
Шкряботів  з  нетерплячки  
розважатися  пес.
І  недільного  свята  
чисті  дзвони  церковні
Над  селом  підіймались  
до  прозорих  небес.

03.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571614
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015


Олександр ПЕЧОРА

Як ми з кумом погуляли в НЛО

Всього  не  пригадаю,  що  було.
Прийшов  додому,  як  уже  світало.
І  як  попали  з  кумом  в  НЛО,
і  як  у  нас  обох  зарплат  не  стало.

Сучасний  бар,  крутезний,  саме  те.
Дива  там  відбуваються  довкола.
Найбільше  пам’ятаю  вар’єте:
крутилася  дівиця  майже  гола.

Показували  нам  пупи  дівки.
Такого  кайфу  не  буває  вдома.
Там  виступали  молоді  зірки,
та  ще  й  співачка,  з  давнини  відома.

Іще  згадав  штуковину  одну:
показував  бармен  нам  фокус-покус.
А  кум  надибав  кралечку  чудну
та  й  домовлялись  мандрувати  в  космос.

Покайфували  з  кумом  в  НЛО.
І  пам’ятні  згадали,  й  круглі  дати.
Нам  настрою  чимало  долилось.
Потратились,  та  буде  що  згадати.

До  ранку  тусувались  в  НЛО.
Та  й  згадували  самогонку  й  сало.
У  кума  більше  грошей  не  було.
Досиділись,  поки  й  моїх  не  стало.

Шалені  танці-шманці  там  були.
Ми  з  кумом  також  гарно  гарцювали.
З  дівками  перемовини  вели,
та  називали  нас  вони  дядьками.

Стрибучий  репер  теревенив  реп.
Ті  скоромовки  досі  доганяєм.
Я  краще  буду  їсти  вінегрет.
Кермуй  на  хату,  куме!  Приземляймось!

Одноголосно  вирішили  ми  –
про  НЛО  нам  з  кумом  годі  думать.
Найкраще  гостювати  у  куми.
Нічого,  як  не  буде  вдома  кума.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571506
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015


Дід Миколай

П. ци.

Сонце  світить  та  не  гріє…
На  Донбасі  обрій  тліє.
Ворон  чорний  в  небі  кряче,
Україна  гірко  плаче.

То  не  ворон  то  іуди,
Позліталися  зівсюди.
Сучі  діти  –  козопаси,
Показились  від  прокази.

Моя  Ненько,  Мати  бідна,
Що  війна  для  жида,  рідна?
Дітки  Яг.е  підер.сти.
Научились  в  мами  красти…

Що  узяти  із  повії,
Ради  вигоди  все  в  дії.
Богообрана  братва,
Розпяла  навіть  Христа.

Побродила  з  Моїсеєм…
І  прикрилися  євреєм.
Та  де  правду  тую  діти,
Бачим,  Каїнові  діти.

Що  масковскій  Мордихей,
Що  наш  Вальцман,  не  єврей.
Як  ти  кіньми  не  крути,
Підлі  вихідці  з  Орди.

Що  їм  кров  людська  водиця,
Можна  вмитись  і  напиться.
Їхня  ненависть  сліпа.
То  ж  даруйте  й  є  хуцпа…

ТочИть  ножики  криві,
Генетично  в  них,  в  крові.
Все  скупили  й  розпродали,
Іудейські  феодали.

Синагоги  і  мінори…
Повилазили  умори…
Доки  нам  не  стнули  шию,
Гнати  мусимо  Месію.

І  сектантів    заодно,
Подамо  їм  у  рядно.
Щоб  іудам  не  тужити,
Будуть  й  в  пеклі  їм  служити.

Біля  хати,  біля  тину,
Ще  посадимо  калину.  
Розцвітуть  гаї  і  луки,
Наче  сон  забудем  муки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571556
дата поступления 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015


нікомуневідомий

Запрошу весну на каву

А  я  весну  ніжну  й  ласкаву
Березневим  погожим  деньком
Запрошу  на  розмову  і  каву
З  медом,  корицею,  крендельком.

Ми  під  яблунькою  у  садочку
Сядем  поряд  -  й  так  тепло  мені...
Вона  -  в  сонячному  віночку,
А  я  ...  трохи  у  сивині.

Хай  розкаже  про  теплі  світанки,
У  душі  теплим  словом  озветься
І  розтопить,  скине  кайданки,
Що  зима  залишила  на  серці.

Наша  мила,  приємна  розмова  -
Про  кохання  і  радісні  сни...
І  розтане  крига  зимова
Від  гарячих  цілунків  весни.

Посміхнулася  білій  хмаринці
І  на  крилах  -  у  небо  з  птахами;
Залишила  мене  наодинці
Із  закоханими  вітрами...

Полетіла...  Прощатись  не  треба...
Залишився  на  згадку  вінок,
В  чашці  -  синій  кусочок  неба
І  надкушений  крендельок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571353
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЯ ВІКУ НЕ МАЮТЬ

                                                               [i]  NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти  питаєшся,  скільки  мені?
Не  питай,  бо  я  й  сам  не  знаю.
Пробудись  у  моєму  вогні,
Доторкнись  до  раю!

Станеш  танути  –  тихо  скажи:
Поведу  у  едем  пещо́ти.
На  краєчку  тієї  межі
Що  робитимеш?..  що  ти?

Від  розбурхань  твоїх  у  мені
Стане  серце  нараз  слухняним,
Й  колорит  мій,  неначе  у  сні,
І  міцним,  і  духмяним…

Й  злетимо  ми  упевнено  ввись
У  нові…  на  кону…  висоти:
Ти  дозволь…  допусти…  і  дивись:
Своїм  серцем  усотуй!

Чи  спитаєшся,  скільки  мені
Коли  звідаєш  раю?  –
На  баскому  (не  вечір!)  коні
Чуття  віку  не  мають…[/color][/i][/b]

[i]1.04.2015
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Микола Шевченко

Україна калинова (пісня на слова Віталія Назарука!)

Слова  -  Назарук  Віталій
Музика,  запис  -  Микола  Шевченко
Співає  -  Марина  Романович

1
Україно  моя  калинова,
Мій  ожиновий  край  –  ковила.
Твоя  пісня  дзвінка  і  казкова,
Твоя  пісня  дзвінка  і  казкова,
Що  в  полон  моє  серце  взяла.

Приспів:
Посадіть  біля  дому  калину,
Та  вклоніться  зеленим  лісам.
І  любіть,  як  святе,  Україну,
І  хвалу  вознесіть  небесам.
Бо  немає  на  світі  країни,
Де  співають,  як  в  нас,  солов’ї,
Це  єдина  моя  Україна,
А  ми  діти  своєї  землі.
     2
Синє  небо,  хліба  золотисті
І  смереки,  що  тягнуться  ввись.
І  красуні  дівчата  в  намисті,
І  красуні  дівчата  в  намисті,
Все  найкраще  у  нас  –  роздивись.

Приспів:    (той  самий)
     3
Перламутрові  роси  із  ранку,
Найдухмяніша  в  світі  трава,
І  найкращі  з  усіх  вишиванки,
Наймиліші  з  усіх  вишиванки,
Хліб  усьому  у  нас  голова…

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571242
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015


A.Kar-Te

Спустився вечір до води…

Спустився  вечір  до  води,
Щоб  вербам  коси  розплітати.
Залишив  росяні  сліди  -
Боявся,  мабуть,    заблукати.

Та  заблукав..,  заліг  в  траві
Під  старим  дубом  відпочити.
Схилились  віти  вікові,
Обніжили    духм"яні    квіти.

То  що,  добродій,  засопів  ?
Солодким  сном  заколихало...
А  нічка  ллє  пташиний  спів,
Щоб  серденько  його  кохало...



(фото  з  інету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569990
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 01.04.2015


НАДЕЖДА М.

Мої думки…

Віталій  Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041

Летять  думки,  як  зграя  птахів,
Бо  кожна  думка  на  крилі,
Думки  святі  і  думи  -  страхи,
У  вік,  коли  старі  й  малі...
------------------------------------------------------
Коли  дощі    ідуть  безперестанку,
А  вітер    б"ється  крилами  в  вікно,
Не  сплять  думки...  Тривожні  в  лихоманку.
Хоч  сон  під  вікнами  тупцює  вже  давно.

Летять  туди,    де  радо  їх  стрічають,
Де  в  ніч  таку    не  спиться  ще  комусь.
І  їх,  немов  птахів    там  приручають.
Я  за  політ  щасливий  їх  молюсь

Далека,  небезпечна  ця  дорога.
Та  мрія    вище  хмар  уже  летить.
Але  в  душі  ще  теплиться  тривога:
На  цей  раз,  може,  мрію  зупинить?

Роки  ідуть,  а  ми  уже  старієм.
І  час  життя  не  можемо    спинить.  
А,  може,  у  долонях  стиснуть  мрії
І  просто,  і  спокійно  собі  жить?

Думки  приборкать,  хоч  вони  крилаті...
А  ви  все  летите,  забули  про  тривоги.
Долаючи  важкі  залізні  грати....
Щасливої,    легкої  вам  дороги....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571102
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

РАШАМ



Проб’є,  колись,  і  мій  останній  час
І  замість  ранку  буде  морок  ночі.
Поки  живий,  ще  думаю  про  вас…
З  недружнім  почуттям,  хоч  і  не  хочу,
Не  хочу  я  сваритися  ні  з  ким,
Розпалювати  факел  ворожнечі.
Та  від  осель  розстріляних  йде  дим,
Та  по  країні  ходить  горе  втечі.
Тікає  люд  від    ласкавих  катів
Та  від  обіймів  підлого  кацапства.
Вас  кликали  до  себе  як  братів,
А  ви  прилізли  як  посланці  рабства.
Раби  самі,  нас  прагнете  також,
Уярмити  в  своїм  ординськім  ігу.
Гадаєте:  загнали  нас  ви  в  дрож?
Так.  Боїмось!  Та  з  рабством      -  з’їжте  фігу!
Народ  наш  –  вільний!  Ми  –  зовсім  не  ви!
Терплячі  ми.  Можливо,  аж  занадто!
Та  вже  коли  дійшло  до  голови,
То  вже  тримайтесь,  не  шановне  панство!
Толокою  змайструємо  мітлу,
Та  всім  народом  вас  зметем  зо  світу.
Щоб  не  гуляти  світовому  злу,
Та  на  пожежах  вам  кісток  не  гріти!
Загарбники,  насильники  лихі,
Брехливі,  та  облесливі  базіки,
Ви  прокляті  людьми  на  всі  віки,
Моральні  параноїки  й  каліки!
Пройде  все  лихо.  Повернеться  мир
До  нашої  побіленої  хати.
Колись,  та  здохне,  хитрий  ваш  кумир,
Та  вас  не  зможемо,  по  –  людськи,  шанувати.
Нема  за  що.  Буде  волати  кров
Вами,  невинно,  люто  убієнних…
Хоч  нам  Господь  заповідав  любов
І  до  таких  як  ви,  покручів  темних.        
 
квітень  15  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571077
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Олександр ПЕЧОРА

ВІДМОВИВ (гумореска)

Мучивсь  дядько  в  автобусі.
Жах  –  їзда  тутешня.
Весь  обвішаний  торбами.
Вже  в  одній  яєчня.
Ні  обпертись,  ні  присісти.
Загнуздані  руки.
В  ногах  лантух,  зверху  сітка.
Знизу  тітка  щупа.
Не  втрималась.
–  Ей,  мужчина.  Не  мажте  одежу!
А  давайте  ваші  яйця  
трішечки  подержу.

Хто  правий  тут,  а  хто  вредний  –
сказать  не  беруся.
–  Та  я,  мовив  дядько  твердо,  –
лоскоту  боюся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570971
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 01.04.2015


Олександр ПЕЧОРА

В електричці вже й білета не питають…

*      *      *  

В  електричці  вже  й  білета  не  питають.
Добре  ж  видно  їм,  що  я  –  пенсіонер.
Провідниці  мимо  мене  пролітають,
вже  й  не  дивляться,  не  радують  мене.

А,  буває,  юнка  чемно  запитає:
«Ваш  квиточок?»  –  розквітаю  я  в  момент!
Проїзний,  а  ще  й  посвідчення  я  маю,
та  звучить  оте,  неначе  комплімент!

І  дивлюся  їй  услід,  і  молодію:
не  зносився,  мабуть,  з  виду  сильно  я.
І  натхненно,  і  дитинно  так  радію  –
сяє  посмішка  і  лисина  моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570970
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 01.04.2015


Любов Ігнатова

Вітер б'ється грудьми у шибку…

Вітер  б'ється  грудьми  у  шибку,  
Як  сліпий  заблукалий  птах  -
Чи  то  неба  йому  невидко,  
Чи  то  втратив  на  волю  шлях?..  

Розлітається  снігопір'я,  
Припада  до  брудних  узбіч  -
Покрива  наготу  ганчір'ям  
Ця  зазИмлена  весноніч...  

Виє  вовком  і  стогне  хрипко,  
Плаче  слізно  -чи  їй  болить?..  
...Каніфолить  смичок  для  скрипки  
Опівнічна  незрима  мить:  

Завтра  знову  концерти    зранку  -
Дежавю  навісних  погод...  
І  осінні  руді  останки  
Де-не-де  ведуть  хоровод...  

І  маленьке-в-мені-дівчисько,  
Загорнувшись  у  ковдру  мрій,  
Все  шепоче:  "Весна  вже  близько!..  "
Ніжно  -пролісковій  зорі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


НАДЕЖДА М.

Весна надворі… задощилось…

Весні  початок...  Задощилось.
Фарбує  обрій  промінець.
На  небо  сонечко  скотилось.
Значить  життю  ще  не  вінець.

Земля  ще  сонна...  Тихо  диха.
Спокійно  вії  підняла.
Віщує  все:  не  буде  лиха.
Дощ  гарний  день  благословля.

Від  хати  тягнеться  стежинка.
Ледь  пробивається  трава.
Але  чому  ж  гірка  сльозинка
З  очей  твоїх  ось  попливла?

Ти  подивись  на  чисте  небо!
Зітри  непрохану  сльозу.
Не  плач,  хороший.  Чув?  Не  треба...
Чи,  може,  просто  це  зі  сну?

Ти  не  сумуй,  що  нема  рясту,
І  сад  вишневий    не  цвіте.
Іде  весна!  І  все  прекрасно!
Наступна  теж  весна  прийде.

Знайди  в  собі    бажання,  сили,
Щоб  новий  світ  собі  відкрить.
Думки,  щоб  душу  не  гнітили!
Нове  життя  ще  майорить.

Люби,  твори,  не  сумнівайся.
Ти  довго  ще  товктимеш  ряст!
Новому  дню  завжди  всміхайся.
Твоя  зоря  лиш  зайнялась..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570888
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Радченко

А весни серце біллю крається

А  на  теплого  Олексія
Ніч  крупу  білу  сіє  й  сіє
Й  торохтить  по  вікну  докучливо:
«За  зимою  ви  раптом  не  скучили?».
Вітер  дмухає  несамовито,
Гуготить  в  димарях  сердито
І  ламає  гілля  він  граючись,
Крутить-вертить  всю  ніч  не  спиняючись.
Усміхнулась  весна  нам  несміло.
Повернутись  зима  захотіла  -
Хазяйнує,  собою  пишається,
А  весни  серце  біллю  крається:
У  лісах  уже  проліски  сині,
Чи  зимі  у  цей  час  до  гордині?
Всеодно  усміхнеться  нам  сонечко
І  весна  загляне  в  віконечко.
Сніг  розтане,  трава  підніметься
І  похмурий  настрій  теж  змінеться.
І  розкриє  весна  обійми  –
Господинею  прийде,  не  в  прийми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570841
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


kulbabka

Чи варто?

Ці  болі  давно  вже  фантомні,
А  ниє  щораз,  як  колись.
Жалі,  мов  собаки  бездомні,
Провулками  днів  розбрелись…

І  ти  не  приборкуєш  крики,
Заламуєш  руки  худі…
Збери  все  докупи  і  викинь
На  звалище  мертвих  надій!..

Чи  варто  дражнити  минуле  
І  штрикати  десь  під  ребром,
Коли,  мов  розлючений  вулик,
Думок  навіжених  огром*?

Чи  варто  хапати  мотузку,
Яка  перепріла  давно?
І  щастя,  розбите  на  друзки,
Летить  у  відкрите  вікно…


[i]*Огром  –  громаддя  або  шум,  гамір.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


нікомуневідомий

Пробач мені за всі мої слова

А  за  вікном  замерзла,  темна  ніч
Дощем  холодним  стука  у  вікно...
Ти  не  моя,  а  я  не  твій,  така  от  річ,
Така  життєва  драма,  не  кіно...

Пробач  мені  за  всі  мої  слова,
На  серці  що  було  -  те  й  говорив.
Доки  любов  ще  трішечки  жива,
То  я  її  у  вирій  відпустив.

Нехай  летить  в  чужі  краї,  тепліші,
Комусь  другому  пише  там  вірші?...
У  серці,  наче  зими  найлютіші,
Померли  весни,  крига  на  душі...

Мені  залиш  безмежну  пустку  сніжну,
Піднесено-холодну  далечінь.
Тебе  весняно-теплу,  милу  й  ніжну
Я  відпускаю  з  сніжних  володінь.

Іздалеку  тобою  милуватись,
А  більшого  мені,  мабуть,  не  треба...
Я  обіцяю  вже  не  наближатись
До  краю  прірви  чи  до  краю  ...  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570820
дата поступления 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


dovgiy

До тебе йду

Моя  кохана,  скарб  дорогоцінний,
Всього  життя  окраса  й  дивина.
Ти  –  як  дитя,  як  янголя  невинне,
Така  як  є:  з  –  поміж  усіх,  -  одна!
Буваєш  ти  весела  і  сердита,
Буваєш  ти  і  грішна,  і  свята.
Туманами  ранковими  обмита,
Від  сонячного  сяйва  золота.
З  минулих  літ  протягуєш  ти  нитку
У  сьогодення,  сповнене  тривог.
На  нитці  –  твоїх  справ  сяйне  намисто,
Переживання  серденька  твого.
На  твоїй  нитці  –  всі  мої  походи,
Розлуки  наші,  втрати,  надбання,
І  тяжкі  біди,  що  неслись  як  води,
Дітей  хвороби,  часте  неспання,
І  всі  мости,  що  створені  між  нами
Після  руйнівних  повеней  життя,
І  миті  щастя,  що  цвіло  піснями
Та  кликало  летіти  в  майбуття.
В  куточку  кухні  сядемо  під  вечір,
Натомлено  складемо  кисті  рук.
Квітчаста  хустка  з’їхала  на  плечі,
Годинника  чіткий,  невтомний  звук.
Дивлюсь  на  тебе!  Скільки  нам  ще  жити
Дано  від  Бога?  Чом  питаю  я?
На  тебе  ще  не  можу  надивитись,
Налюбуватись,  дорога  моя!
А  це  життя  минуче,  швидкоплинне.
Незчуєшся,  як  все  вже  позаду…
Чи  не  тому  з  усіх  доріг,  невпинно,
До  тебе,  -  до  єдиної,  -  іду!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570544
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Радченко

І зовсім скоро північ прошепоче казку (акро)

[b]І[/b]  зовсім  скоро  північ  прошепоче  казку  –

[b]З[/b]  далекого  дитинства  принесе  привіт.
[b]О[/b]горне  ніжністю:  «  У  новий  день  ,  будь  ласка,
[b]В[/b]війди  й  не  оглядайся  у  минулість  літ».
[b]С[/b]ліди  мої  пісок  часу  заносить  вперто
[b]І[/b]  крізь  туман  років  розглЕдіть  важко  вже
[b]М[/b]ого  життя  якісь  сумні  й  смішні  фрагменти,

[b]С[/b]вавілля  пам'яті  чомусь  бува  без  меж.
[b]К[/b]оли  їй  хочеться  –  вона  забути  може  –
[b]О[/b]бірве  легко    ниточку  між  «є»  й  «було».
[b]Р[/b]аз-по-  раз    пам'ять  серденько  моє  тривоже  –
[b]О[/b]манливе    і  бажане  її  тепло.

[b]П[/b]риходить    північ,  щоб  зірвать  в  календарі
[b]І[/b]ще  один  листочок,  бо  завжди  так  буде.
[b]В[/b]же  тьмяно  плямами  жовтіють  ліхтарі,
[b]Н[/b]е  спиться  вітру  –  гонить  хмари  він  в  нікуди.
[b]І[/b]  вже    очікувані  розбрелися  сни,
[b]Ч[/b]омусь  до  когось  підкрадається  безсоння.

[b]П[/b]рисниться  літо  чи  задумливість  зими,
[b]Р[/b]іка  життя  то  тихоплинна,  то  бездонна.
[b]О[/b]двічна  таємниця  наших  сновидінь,
[b]Ш[b]кода,  що  ми  не  зАвжди  здатні  зрозуміти
[b]Е[/b]лементарну  річ:  то  наших  вчинків  тінь  -
[b]П[/b]рожити  ще  раз  в  сні,  та  тільки  не  змінити.
[b][b]О[/b]сь  ще  одне:  передбачати  вміють  щось
[b]Ч[/b]и  просто  підказати  нам  якусь  подію.
[b]Е[/b]кспромти  снів  згадати  не  завжди  вдалось  –

[b]К[/b]артаю  іноді  себе  та  не  жалію.
[b]А[/b]  північ  зовсім  скоро  прийде  в  дім  мій  знов,
[b]З[/b]ітхне,  присяде  поруч,  тихо  прошепоче:
«[b]К[/b]азками  про  життя  я  намалюю  сон,
[b]У[/b]  нім  домалювати  зможеш,  що  захочеш».  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570457
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


kulbabka

Вродлива веснянка

                                             [i]  (Лесі  Геник  в  День  народження)[/i]

Веснянко  вродлива,  гуцулко  з  карпатських  країв,
Невже  заквітчала  у  коси  розніжені  трави
І  спів  солодкавий  гірської  флояри  струмків,
І  вітру  соснового  подих  духмяно-ласкавий?

Невже  повплітала  слова  у  розкішний  ґердан*,
Що  грає  на  сонці  і  милує  зір  мерехтінням?
Душа  твоя  ніжна  –  то  світлом  наповнений  жбан,
Лише  привідкрий  –  і  засяє  медовим  промінням!

І  згарди*  квіткові,  і  пахощі  ніжні,  й  дива
Зібрала  у  тайстру*  й  кудись  понесла  ворожити:
Вплітати  красу  в  дивовижно-чуттєві  слова,
Як  маки  й  волошки  природа  вплітає  у  жито.

Окрилена  па́вітром*,  купана  в  росах  землі,
Цілована  музою,  сонцем  і  березне-квітнем,  
Нехай  рушниками  гуцульськими  стелить  плаї
Усміхнена  доля  до  мрій  веселкових  і  світлих!    


(10.03.2015.)


[i]*Ґердан  –  діал.  Шерстяна  стьожка  або  ажурний  
комірець  з  бісеру,  якими  в  Галичині,  на  Буковині  та  
Закарпатті  жінки  прикрашають  шию  або  голову.
*Згарда  –  діал.  Намисто  з  монет  або  хрестиків.
*Тайстра  –  діал.  Гуцульська  торбина,  яку  носять  через  плече.
*Павітер  –  слабкий  вітерець  або  вітер  змінних  напрямків.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570468
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


НАДЕЖДА М.

І знов чекай наступної весни…

Летять  в  ефір  знайомі  мені  звуки.
І  серденько  підвищує  удар.
На  відстані  вчуваю  теплі  руки.
Твої  слова  лилися,  як  нектар.
Так  хочеться  злетіти  білим  птахом
У  край,  де  можна  в  травах  заблукать.
Лише  одним,  одним  єдиним  змахом
У  край  моєї  мрії  завітать.
І  просто  посидіть  на  підвіконні.
Із  рук  твоїх  клюватиму  крихти.
А  потім  ти  візьмеш  мене  в  долоні...
От  тільки  чи  впізнаєш  мене  ти?
Ти  пильно  подивись  в  зелені  очі.
До  серця  білу  пташку  пригорни...
Нам  мало  залишилось..  до  півночі.
І  знов  чекай  наступної  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570497
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Дід Миколай

Свої виплакали очі

Гуси  –  лебеді  летять
В  небі  голосно  кричать.
Гулі  гуси  –  лебедята,
Вас  чекають  мама  й  тато.
                                 Пр.
Зачекались  своїх  діток,
Зачекалися  сиріток.
Довгі  ночі  і  досвітки,
Наші  болі,  як  лелітки.
Кожен  ранок  вже  давно,
Виглядають  у  вікно…
                                   
А  вони  усе  літають,
Про  батьків  своїх  не  дбають
Діти-дітоньки,  малята,
Ви  не  вдячні    соколята.
                                     Пр.
Від  світанку  і  до  ночі,
Ми    проплакали  вже  очі.
Що  ж  ви  їли,  як  ви  спали,
Чи  подушечку  вам  слали..?
                                     Пр.
Доки  ще    цвіте    моріг.
Прилітайте    на    поріг,
Бо  вже    йде  пора  зоріє,
Любов  наша  не  зігріє.
                                     Пр.
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570347
дата поступления 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Дід Миколай

еФеМ

Танцює  дощ  в  долині  під  еФеМ...          
І  з  хмар  кошлатих  бризкає  потрохи.
Звучить  весняна  музика,  як  щем,
Несе  луною  тьохкання  і  охи…

Земля  зеленим  вкрилася  плащем...
Лежить  в  долині  п’яна  від  вологи.
Неначе  казка  впала  міражем
З  небес  веселка  прямо  нам  під  ноги.

Весна  малює  барви  олівцем...
Наводить  фарби  пензликом  потрохи.
Все  далі  й  далі  в  гори  манівцем,
Поміж  яруги,  доли  і  розлоги...

Умили  личко  проліски  дощем...
Зявилось  чудо…  з  іншої  епохи.
Біля  черемхи  сіли  під  кущем
В  мої  вірші  вкладають  монологи.

Зібрав  свої  і  їхні  у  гарем...
Відшліфував  рядочками  у  строфи.
В  гаю  відкрились  двері  у  Едем,
Принесли  з  Раю  Янголи  і  Боги…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570105
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015


Крилата

Нехай же буде воля Неба

Весна  у  дощових  парфумах.
Шал  сонця  хоче  загасити.
Ти  носиш,  носиш  мене  в  думах
І  вже  не  хочеш  відпустити.    

Я  знаю,  нитку  відчуваю,
Котра  з  тобою  мене  в’яже.
І  я  до  дум  уже  звикаю  -  
Отих,  що  час  усе    підкаже.

Я  почекаю,  скільки  треба.
Я  скільки  літ  тебе  чекала...
Нехай  же  буде  воля  Неба,
Чи  пить,  чи  ні  любов  з  бокала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569997
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


stawitscky

Пора б вже


Пора  вже  б  пізнати  підступність  трибун  і  плакатів,
Та  знову  купились  на  змагу  солодких  речей,
Залили  водою  від  гніву  палаючий  кратер,
Від  клятв  і  обітниць  серця  переповнював  щем.

І  ми  прикипіли  до  нашої  нової  віри,
Поклавши  надію  на  кров’ю  омитий  престол.
Та  маємо  звичку  слова  ваші  справами  мірять,
Хоч  знали  напевне  –  ніколи  не  буде  на  сто.

Вже  душі  сумирні  терпіння  набрались  по  вінця,
В  чеканні  навшпиньки  –  аж  закам’яніли  –  звелись,
А  книга  лишилась  відкрита  на  тій  же  сторінці,
Глузливо  скривився  оновлень  непочатий  лист.

Зате  ви  навчились  хапати  друг  друга  за  груди,
Не  бачить  проблем,  яких  вже  нагромадивсь  огром,
Та  спритно  відкрили  нові  українські  Бермуди
Куди  провалилось  безслідно  народне  добро.

Як  зручно  сьогодні  всі  біди  валити  на  Рашу
І  паперть  всесвітню  за  звичкою  не  покидать.
В  країні  юдолі  багатий  стає  ще  багатшим,
А  для  посполитих  лишились  кресало  й  вода.

Шановні  панове,  прошу  –  не  розхитуйте  човен,
Поглине  безодня,  якщо  не  тримати  стерна.
Як  будем  дивитись,  запродавшись,  в  очі  Дніпрові?
І  що  ми,  прокляті,  залишимо  внукам  й  синам?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570004
дата поступления 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


kulbabka

Бабця пече завиванці великодні…

[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img]  [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img]  [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]

Бабця  пече  зави́ванці  великодні,
Запах  такий  духмяний  –  на  цілий  двір!
Ніби  спускається  з  неба  Дух  Господній,
Піч  позіхає  жевривом,  як  факір.

Бабця  пече  паски́  і  солодкі  ба́би,
Сипле  родзинки  в  тісто,  немов  зірки…
Мліє  гаряче  диво,  рум’янцем  вабить,
Лиже  вогонь  засмаглі  хрумкі  боки.

Збоку  росте  найменша  рум’яна  паска  –
Буде  смачна  потіха  мені  малій!…
Піч  розпеклася,  наче  нагріта  праска,
Пара,  як  біле  мливо,  повзе  по  склі.

Тихо  сиджу,  бо  рипатися  негоже,
Щоб  не  потало  тісто,  що  підросло.
В  кожному    де́ку  вродиться  сонце  Боже,
Кі́птем  обтрусить  в  комині  темне  зло.

І  Берегиня  роду  тонка,  мов  свічка,
Руки,  від  тіста  білі,  здійме  увись…
Бабці  давно  немає  і  давня  пічка
Вже  не  вагітна  здобою,  як  колись…

Але  у  Страсний  тиждень,  за  крок  до  свята,
Щось  дивовижне  коїться  –  вір-не-вір:
З  пам’яті  виринає  старенька  хата,
Мліє  у  пе́чі  паска  рожевувата  –
Запах  на  цілий  Всесвіт,  не  те,  що  двір!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Микола Карпець))

«Шакалом жил - шакалом сдох!»

[youtube]https://youtu.be/1UCW-tmB8F0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/b848e-flnZM[/youtube]
[b]«Шакалом  жил  -  шакалом  сдох!»[/b]
[color="#0202d1"][b][i]Шакалом  был,  шакал  и  есть!
Забыты  совесть/правда/честь
Забыты  добрые  слова
Идёт  по  трупам  лишь,  москва

Идёт  каЦАПИК  удалой
Не  дружащий  всегда  с  башкой
Тупой,  бездушною  толпой
Идут  каЦАПЫ  на  убой

За  вовку  пуКина  подох
Подох,  как  распоследний  лох!
Подох  -  воняет  у  обочин
А  воронье  клюет  им  очи!

Домой  придет  закрытый  гроб
Его  окончен  гороскоп
Уж  черви  жрут  остывший  труп
И  не  слетит  с  застывших  губ:
"какой  же  был  я,  все  ж,  дурак!
Шакалом  жил  -  подох  же  так"
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*27.03.15*  ID:  №569681

[/i][/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569681
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Олекса Удайко

В МОЄМУ ЛАНІ ВЖЕ ОБЖИНОК

                       [i]  Собі...  коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]

[b][i][color="#5c0404"]В  моєму  лані  вже  обжинок,
Зоря  вечірня  зайнялась…
Чи  довго  ще  топтать  стежину,
Де  квітне  тихо  буйний  ряст?..

Чи  вдасться  ще  любить,  творити?
Чи  принесе  творіння  “сласть”?  
Чи  Музині  дорослі  діти
Доглянуть  сад,  де  квітне  ряст?

Чи  стане  пороху  і  хисту
Тих  діток  викупать  в  росі
Та  в  небо  –  світле,  не  імлисте  –
Послать  нащадкам  на  засів?..

Всі  о́бзиви  у  Божій  волі:
Він  знає  все:  що…  де…  коли…
Та  так  хотілось,  щоб  у  долі
Не  сталось  прикрої  імли…

Нехай  та  істина  життєва
Ще  довго  осяває  путь…
А  як  кончина,  то  –  миттєва,
Щоб  без  турбот  для  всіх  заснуть.

І  все  ж,  найперше…  що  б  хотілось  –
Життям  попасти  в  трібну  масть,
Щоб  і  душа,  і  грішне  тіло
Не  толочили  да́рма  ряст![/color][/i][/b]

27.03.2015
________
На  світлині:  з  братом  Василем  
(ліворуч)  на  могилах  батьків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата поступления 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Ілея

СИНОВІ УКРАІНИ (присвята О. Удайку)

Якби  синів  таких  Земля  плекала,
То  розквітала  б  нині  Украіна,
А  не  принижено  жебракувала...
Добро  творила,не  була  б  руіна...

І  якби  всяк,так  шанував  свій  день,
Граніт  науки  так  уперто  гриз...
Вже  б  здобули    в  Європу  бюлетень,
І  не  летіли  б  ,так  шалено  вниз...

І  якби  кожен  мав  те  джерело,
Без  знань,давно  би  висохло  воно,
Твоє  ж  -  науці  користь  принесло,
І  поетичне...поле  вже  зійшло...

Мабуть,зібрав  багатства  ти  душі
На  берегах  чудового  Удаю,
Ввібрав  красу  плодючоі  Землі:
Тепло  і  цвіт  Шевченкового  краю...

Свій  лан  ти  любиш,наче  хлібороб:
Травиночку  і  деревце  лелієш...
Ти  -  Украіни  справжній  патріот:
Для  іі  щастя,  ти  гориш  -  не  тлієш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569584
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


kulbabka

Цитринний кіт

Цитринний  кіт  сидить  на  парапеті,
Заходить  сонце,  плавляться  дахи…
Далекий  дзвін,  як  лама  у  Тибеті,
Читає  сутру*  голосом  глухим.

А  кіт  очима  плутається  в  зорях,
Крізь  глянс  вечірній  дивиться  углиб
Де  у  чорнилі,  мов  у  хвилях  моря,
Пливе  сузір’я  двох  космічних  риб.

Очей  нефрити  глипають  на  мапу,
Штовхає  ніч  від  берега  ковчег…
Цитринний  кіт  кладе  махрову  лапу
Мені  на  голе  вистигле  плече.


[i]*Сутра  –  (санскрит  –  буквально,  нитка)  –  у  древньо-індійській  філософській  літературі  афористичний  вислів
філософського  характеру,  а  також  сукупність  сутр,  об’єднаних  
в  одне  ціле,  так  звані  трактати,  що  несуть  у  собі  певну  концепцію.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569460
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Любов Ігнатова

Квіти….

Квіти  вмирають  стоячи  -
Мовчки...  таємно...  боляче...  
Сиплять  пелюстям  -душами,  
Сірість  навкруг  затрушують...
Завтра  їх  просто  викинуть  
(В  зіткану  безвість  митями  )...
...
Тільки  з  небес  залатаних  
В  скрипко  -дощах  заплаканих  
Їм  зазвучить  адажіо  -
Щиро...  розбито...  наживо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата поступления 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Валентина Ланевич

Ой, якби ж бо я, мій милий, та й літати вміла.

Ой,  якби  ж  бо  я,  мій  милий,  та  й  літати  вміла,
Горличкою  би  сизою  до  тебе  спішила.
Розрізала  б    хмари  в  небі  крилами-руками,
Цілувала  б  вуста  твої  спраглими  губами.

Припадала  б  до  серденька,  що  б’ється  в  напрузі,
Чорним  круком  посвист  кулі  там  в’ється  в  окрузі.
Зцілувала  б  з  очей  втому,  щоб  дивились  зірко,
Відігріла  б  теплом  душу,  щоб  трималась  стійко.

До  грудей  твоїх  схилилась,  випила  б  знемогу,
Щоби  використав  розум  всю  пересторогу.
Щоби  зайдам  чужорідним  було  місця  мало,
На  землі  нашій  негоже  їм  вестись  зухвало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569164
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


kulbabka

Люблю…

Люблю  міста  великі  й  метушливі,
Юрбу  строкату  в  пазусі  весни,
Обличчя  світлі,  мрійні  і  щасливі,
Зустрічний  погляд,  теплий  і  ясний!

Люблю  гортати  слайдами  пейзажі,
Будівель  древніх  стіни  кам’яні,  
Де  леви  у  дозорі,  ніби  стражі,
Суворо  в  очі  дивляться  мені.

Вони  мовчать  про  давні  таємниці
Розвіяних  в  історії  віків.
Мій  гордий  леве,  як  тобі  сидиться
На  цій  плиті  холодній  і  слизькій?

Такий  у  тебе  погляд  норовливий,
Що  і  на  мить  не  викаже  жалю,
Не  личать  левам  чуйності  пориви…
Тому,  і  велич  лев’ячу  люблю!

І  так  відрадно  зліва  заховати
Чужого  міста  теплий  аромат
І  повезти,  як  спомин,  у  Карпати
Цю  жменьку  щастя,  взяту  напрокат.

І  при  нагоді  вийняти  зі  скрині,
Пірнути  з  головою  в  теплі  сни
І  так  пливти,  відбившись  у  вітрині,
В  юрбі  строкатій…  В  пазусі  весни!..

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Вількозукра

Щоб не соромно було.

                                                           Щоб    не    соромно  було.

Там    далеко  .    Степом  ,  степом  ,    козаки    гуляють
Від    ворожих      зазіхань    нас    охороняють.
Спис    і    шабля  ,  коник    приткий    ,    весь    їх    обладунок  
Небо    чисте    ,    лісок    в    лузі      їхній    порятунок.

Наші    пращури    і    предки    життя      віддавали
Щоб      ми    в      вільній      Україні    з    вами    проживали.
Не      пропили    розум      й    гідність  ,    не    ганьбили    мову
І      ростили    нашу      зміну  ,  міцну    і    здорову  .

Ось    тому  сьогодні      треба    ,      козацькому    роду
ВідстоЯти    в  боротьбі    -    волю    для    народу  .
Берегти    земельку    рідну  ,  наші    тихі    ночі
Щоб    не    соромно      було      іншим    глянуть      в    очі  .

                                                                                                         Василь      Вількозукра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567849
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 24.03.2015


НАДЕЖДА М.

Я відчуваю світло у твоїх очах…

Коли  слова  звучать,  як  музика,
Від  подиву  і  вітер  завмира.
Немає  більшого  спокусника,
Бо  слово  до  мурашок  пробира.

Я  поринаю  в  ці  акорди,  сподіваюсь,
І  зовсім  іншим  бачу  тепер  світ.
(  А  іноді  я  все  ж  таки  вагаюсь)
Але  ж    слова,  як  ніжний  вишень  цвіт.

Буває  сумніви  заляжуть  ненароком:
Чи  вірити  потоку  пишних  фраз?
Снують  думки:  не  стали  б,  щоб  уроком.
Чи,  може,  вони  просто  для  прикрас?

І  в  пам"яті  зринають  твої  руки.
Вони  не  мають  серця  і  очей.
Та  здатні  випромінювати  звуки,
Коли  вони  торкаються  плечей.

Я  в  очі  подивлюсь  тобі  уважно...
Яка  у  них  осяйна  глибина!
Слова  і  руки  все  уважно  зважу.
Яка  тут  дивина....  І  сумнів  обмина.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568978
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Дід Миколай

Щож це Господи в світі цім коїться

Куди  оком  не  кинь  загороджено…
Заплювали  вщент  душу  мою.
Все  жидами  загарбано,  схоплено…
Розчарований  в  гніві  стою.

Що  ж  це  Господи  в  світі  цім  коється?
До  кого  вже  звертатись  й  куди.
Загноїлася  рана  й  не  гоїться…
Коли  ж  вдавиться,  стерво  з  Орди.

Будьте  прокляті  зайди  похрещені,
Вовкулаки,  перевертні  злі.
Діти  чорта  лукаві  й  розбещені,
Мрію  бачить  сволоту  в    труні.

Щоби  Доля  всміхнулась  в  віконечко,
Адже  можеш  ти  диво,  створи…
Щоб  зійшло  над  Вкраїною  сонечко,
Пошли  Ангелів  Боже  згори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568615
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Лі Чень Дао

Вишня цвіте

                   «У  давнину  вчились
                       Щоб  поліпшити  себе.
                       Нині  вчаться,
                       Щоб  сподобатись  іншим.»
                                                                             (Конфуцій)  

Весною  теплою  та  лагідною,
Коли  зацвіла  вишня,
І  в  Піднебесній  на  час  короткий
Запанував  спокій,
Вчитель  приїхав  у  Забуте  Селище,
Де  жив  один  старий  відлюдник  –  
Сивий,  як  сова  біла,
Всіяний  зморшками,  як  кора  кипарису.
Приїхав  з  метою  єдиною  –  
Поговорити  про  істину.
І  спитав  Вчитель  відлюдника
На  ймення  Гун  Мін  Цзя
Про  мудреця  Гун  Шу  Просвітленого:
-  Чи  правда,  що  він  не  говорить,
Не  посміхається,  не  отримує?
І  відповів  відлюдник:  
-  Той,  хто  сказав  це  –  перебільшував.
Він  говорить  вчасно  –  
І  ніхто  від  слів  його  не  втомлюється,
Сміється,  коли  весело  –  
І  нікому  його  сміх  не  докучає,
Отримує,  якщо  справедливо  –  
І  нікого  його  отримування  не  обтяжує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568566
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Лі Чень Дао

Дорога в царство Чу

                             «Ти  полюбляєш  давати  оцінку  людям.
                                 Який  ти,  напевно,  досконалий,  Ці!
                                 А  в  мене  для  цих  справ
                                 Немає  часу.»
                                                                                                 (Конфуцій)

Вчитель  з  найкращими  учнями,
Що  не  полишили  його  в  часи  скрути,
Мандрував  в  царство  Чу  далеке  –  
В  країну  жаркого  жовтого  сонця
І    прозорих  глибоких  рік,
Гонорових  правителів
І  впертих  працьовитих  селян,
Дикунських  звичаїв
І  незнайомих  ієрогліфів,
Сумних  поетів
І  веселих  розпусних  пісень.
Їхали  плутаними  дорогами,
Мимо  дрібних  царств
Змордованих  війнами,
Мимо  сіл  та  міст  сплюндрованих,
Де  селяни  голодні  й  пограбовані
Проводжали  злими  поглядами
Кожного  мандрівника-подорожнього,
І  якось,  дослухаючись  до  скрипу  коліс
Старого  дерев’яного  воза,
Змайстрованого  з  столітнього  ясена,
Вчитель  сказав  учням
З  обличчями  вкритими  пилом:
-  Чи  не  радісно  вчитися
І  постійно  домагатися  досконалості?
І  чи  не  приємно,  коли  друзі
Приїжджають  здалеку?
І  чи  не  той  воістину  шляхетний  муж,
Хто  не  нарікає,  що  невідомий  людям?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568569
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Олекса Удайко

МИЛА МОЯ ЛУНКО (Муз. В. Оха)

                                                       [b][i]NNnn[/i][/b]

[b][i][color="#ff00e1"]Мила,  не  журися..  мене  поцілуй,
серце  зашкарубле  й  мене  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       заклично  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Та  пташина  пісня..
       моє  серце  крає,    
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежину  одну
Й  зустрінемо    нашу    єдину  весну.
Вже  серця̀  радіють,  в  пере́дсмаку    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…
         
Мила  моя  лунко,  мій  безцінний  скарб:
красне  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  манливий  дуже,  наче  та  верба.
Ти    –  як  та  моя  судьба.[/color][/i]
[/b]

22.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата поступления 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 69 (Олекса Удайко, Віталій Назарук, горлиця, Крилата )

Олекса  Удайко

     МИЛА  МОЯ  ЛУНКО  

Мила,  не  журися..  мене  поцілуй,
серце  зашкарубле  й  мене  зачаруй…
Жайвори  у  висі  долі  нам  прядуть,  
в  щастя  прокладають  путь.
         
       Приспів:

       Хай  жайвір  співає,  
       чарівно  співає…  
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я    до  тебе  йду.
       Пташина  та  пісня..
       моє  серце  крає,    
       Ти  –  моя  кохана…  
       Я  тебе  знайду.

Ми  пройдем,  кохана,  стежину  одну
Й  зустрінемо    нашу    єдину  весну.
Вже  серця̀  радіють,  в  пере́дсмаку    мруть,
спільну  долю  нашу  ждуть…

   Приспів.

Мила  моя  лунко,  мій  безцінний  скарб:
красне  твоє  личко  –  в  моїм  серці  карб  –
стан  манливий  дуже,  наче  та  верба.
Ти    –  як  та  моя  судьба.
   
Приспів.
-----------------
 Віталій  Назарук

         ВЕСІЛЬНА

Заграли  музики  польку  на  два  боки,
Каблуки  гарячі,  червоніють  щоки,
Втома  десь  поділась,  сліду  вже  нема.
І  пішла  до  танцю  пара  молода.
             
 Приспів:
   І  пішла  до  танцю
   І  пішла  до  танцю,
   І  пішла  до  танцю,
   Пара  молода…
   І  пішла  до  танцю
   І  пішла  до  танцю,
   І  пішла  до  танцю,
   Пара  молода…

Грайте  музиченьки,  гарне  в  нас  весілля,
Прийдемо  ще  взавтра  сюди  на  похмілля,
Від  утоми  зранку  не  буде  й  сліда,
Знов  піде  до  танцю  пара  молода.

   Приспів:
   І  піде  до  танцю,  
   І  піде  до  танцю,
   І  піде  до  танцю
   Пара  молода…
   І  піде  до  танцю,  
   І  піде  до  танцю,
   І  піде  до  танцю
   Пара  молода…

Стан  стрункий  дівочий  і  кремезні  плечі,
Скоро  порадіють  молоді  малечі.
А  коли  народить  мужу  козака,
На  хрестинах  знову  вріжем  гопака.

 Приспів:
   Грайте  музиченьки,
   Грайте  музиченьки,      
   Грайте  музиченьки,
   Дружно,  як  один…
   Грайте  музиченьки,
   Грайте  музиченьки,      
   Грайте  музиченьки,
   Щоб  родився  син.

------------------
   горлиця

       Щастя  мариться

Ось  так  ти  до    мене,
Ніжно  пригорнись,
Хай  пала  любов,  
Ти    ж  бо,    не  барись!

Йди,  йди,  я  чекаю,
Нічка  замала,
Зацілую  я...
Весна!

     Приспів:
     
     Щастя  мариться,
     Весна  далиться,
     Ну  ж  бо    милий,    трохи    підспішись,
     Серце  стукає
     І  не  слухає,
     Ой  коханий    мій,  де  ж  ти  забаривсь

Ось  вже      небо  в  зорях
Ясна  буде  ніч.
Я  жду  не  діждуся,
Слізоньки  із  віч.

Йди,  йди  я  чекаю,
Нічка  замала.
Зачекалсь  я...
Нема!

   Приспів.

Впала  зірка  з  неба.
У  серці  вогонь.
Мені  цього  й  треба.
Срібло  біля  скронь.

Ти  йдеш,  підбігаєш
Уже  майже  тут.
Сонця    жмут,
Ще  весна!  

   Приспів.

-------------

Крилата

На  схід  піду,  люди,
Край  мій  у  біді.
Проганяти  буду
Ворога  з  землі.
Бо  хто  ж,  хто  ж  це  зробить,
Та  коли  не  я?
В  мене  сила  –
Ще  й  яка!

         Приспів:

     Піду  битися,
     Не  миритися,
     Зброю  добру  лиш  подавай.
     Буде  щастям
     Мій  край  іскритися.
     Гей,  отамане,  не  зівай!

Ворога  здолаєм,
Дух  міцний  у  нас.
Заблищать  над  краєм
Зорі,  мов  алмаз.
Світ  нам  допоможе.
Як  не  помогти?
Станьмо  ж  дружно
Я  і  ти.

       Приспів.

Не  плач,  люба  мамо.
Й  тату,  ти  не  плач.
Загояться  рани,
Вийдемо  з  невдач.
Перемога  близько,
Вірте  в  нас  усі.
Край  засвітиться  в  красі.

       Приспів:

     Підем  битися,
     Не  миритися,
     Зброю  добру  візьмем  в  кулак
     Буде  щастям
     Наш  край  іскритися.
     А  по-іншому  ж
     То  ніяк.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568331
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Олександр ПЕЧОРА

ПОДОВЖЕННЯ МИТІ (Світанкова елегія)


Мене  покликав  місяць-молодик,
аби  не  продрімав,  бува,  світанок.
Здавалось  би,  іще  занадто  рано.
Якби  не  пізно.
Подивуйся  йди!

Поглянь,  які  природи  чудеса!
Як  розцвітає  волошкове  небо!
І  цілий  світ  вітається  до  тебе...
Ти  в  творчій  одинокості  –  не  сам.

Віків,  кумирів  безміри  спливло...
Кумують  жаби,  шаленіє  птаство.
Сльоза-роса...
Воскреслий  ранку,  здрастуй!
Торкнула  душу  ластівка  крилом.

Художнику,  це  все  давно  було.
Але  тобі  талан  дано  творити,
щоб  неповторність  заново  відкрити.
Поглянь,  як  дивно  небо  розцвіло!

А  онде  понад  банями  дерев,
гілля  гойднувши,
                                               опустився  легко
й  розправив  крила  на  гнізді  лелека.
У  нього  місяць  інтерв’ю  бере.

А  чи  надовго  зупинилась  мить?
На  фото,  на  картині,  в  згадці,  в  слові...
Довічне  –  лиш  народжене  в  любові.
Тоді  і  пам’ять  гріє  і  щемить.

Поет  уміє  краще  багатьох
ловити  миті,  ткати  думи  віщі,
аби  відчути,  зрозуміти  вічне,
щоб  серце  озивалося:  тьох-тьох!

Мить  –  неповторна.  
Іншої  –  не  жди.
Та  саме  в  тому  –  таїна  жадана,
щоб  кожен  раз  –
                                         неначебто  востаннє,
щоб  світлі  мрії  й  сонячно  –  завжди.

Вуздечку  напинає  ясендень
і  напуває  простір  барвограєм.
Чаруймось  білим  світом,  наче  раєм.
Життя  –  то  мить.
А  іншого  –  ніде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568333
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015


Олекса Удайко

МОЄЇ НАЦІЇ ВИСОТИ

           [i]Вже  рік  Майдану...  Та  його  значення  для  людства
           не  таке,  щоб  забути.  Був  весняний  Кельн-2014-го...
           А  в  душі  -  лише  він,  Майдан!  Всупереч  всьому,  
           що  було  потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І  знову  Кельн...  На  цей  раз  вже  весняний...
Як  контрастує  він  з  моїм  кублом  –
Освячено-знеможеним  Майданом,
З  розчавленим,  в  ланці  закутим  злом...

Там  попіл,  згарь,  сплюндровані  красоти...
Тут  –  надмір,  лоск,  німецький  педантизм!
Та  там...  моєї  нації  висоти...
Все  там  –  ове́ршки  осяйні...  і  низ.

...Так,  знову  –  Кельн!  Узбіч  –  рожевість  са́кур...
Біжить  шосе  захопленням  навстріч,
Бо  ждуть  мене  меди,  нектари,  сахарь...
А  там  –  життя...  і  дяка  всіх  сторіч!

То  вже  нічим  борця  зі  злом  не  звабить  –
Фанатів  Батьківщини  не  збагнуть!
Коли  твій  край  вождям  драконів  вадить,
Коли  твій  край  -  уярмлена  майбуть.[/color][/b]

12.04.2014,  Кельн[/i]

На  світлині:  автор  з  зятем  та  внуком  пересікають
границю  між  Німеччиною  та  Польщею  на  паромі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
дата поступления 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Валентина Ланевич

В небі вечірнім шукаю зірку.

В  небі  вечірнім  шукаю  зірку,
Одну-єдину  -  твою  й  мою.
Тепліє  погляд  і  пісню  дзвінку
Душа  співає  у  сповитку.

Омилась  ніжністю  скупою
У  вчутім  голосі,  шуга  в  політ.
Ховаєш  сміх  за  бородою,
Ловлю,  вустами  мовлене:"Привіт!"

Серце  зривається  назустріч,
До  твого  тягнеться,  де  монітор.
Милішого  немає  опріч,
Де  є  любов,  там  ясний  все  колор.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568155
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Любов Ігнатова

Не спали мене, небо…

на  твір:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор  Наталія  Циганова.  

Не  спали  мене,  небо...
Ні,  не  птаха,  не  зірка  я...  
І  святіший  хто  -небудь  -
То  перлина  і  є  твоя...
Та  дозволь  хоча  б  краєм,
Хоч  по  хмарах  пройти  мені...
Просто  я  догораю
У  холоднім  чужім  вогні...

Не  карай  мене,  небо,
За  зухвалість  мою  таку...
Ні,  без  прав  я  на  тебе...
Та  щастить  же  і  жебраку...
Так  подай  мені  милість...
Не  на  довго...  хоча  б  на  мить...
І  болюча  безкрилість
У  обійми  твої  злетить...

А  тоді  -хоч  у  прірву...
Хоч  у  темінь  болотних  вод...
Обіцяю,  я  вирву
Із  душі  твій  секретний  код...
Не  ховай  мене  ,небо  ,
Не  цурайся  колючих  сліз...
Дай  торкнутись  до  тебе...
А  тоді...  можна  впасти  вниз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


горлиця

І де воно взялось, таке паршиве!

"Ми  завжди  вважали,  що  росіяни  і  українці  -  один  народ,  я  так  вважаю  і  зараз",  -  сказав  Путін.
Джерело:  fakty.ictv.ua


І  де  воно  взялось,  таке  паршиве,
Чи  мати  ненормальною  була,
Пихате,  загрибуще,  вередливе,
Якої  нації  порода,  й  сам  не  зна!  

Твердить  -“Один  народ  існує  ,
Такого,  як  УкрАїна  нема!  
Ми  допоможем  тим,  що  нас  не  чує,
Для  них  же  рік  ведеться  ця    війна.

-Розіб`ємо  ті  мрії  нереальні,
Москва  їх  мать!  А  Київ,  це  дочка,
Народ  у  нас  найбільше  ідеальний,
І  вас  не  пустим  зі  свого    гачка!”

Чи  думаєш  ти  перший  це    торочиш,
Збираєшся  “переробить”  народ?
Надурно    голову  собі  морочиш  ,
У  душах  нації  захований  наш  код!  

Не  знайдеш!  Не  одягнеш  більш  кайданів!
Тобі  такого  Богом  не  дано!
Врахований  ти  будеш  до  тиранів  ,
За  ними  підеш  в  пекло  всеодно!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567956
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


горлиця

Поезія! Життя моїх емоцій!


Поезія!  Життя  моїх    емоцій,
У  барвах  розмаїття  перебіг,
І  щастя  тут,  і  біль  на  кожнім  кроці,
Кровиця  з  ніг!  Захований  поріг!  

Та  я  іду!  В  руках  немов  спасіння  ,
Папір  і    вже  надломане  перо,
Кладу  сюди  душевні  сподівання,
Тут  плачу  і  радію  заодно!

Найкращий  друг!  Не  зрадить  не  покине  !
Слова  пливуть,  в`яжу  все  у  вінок.
Поезіє,  з  тобою  не  загину,
Немов  вулкан,  змиваєш  біль  думок!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567823
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 20.03.2015


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 68 (Юрій Лазірко, Олекса Удайко, Віталій Назарук)

       Юрій  Лазірко

небо  низького  росту  
де  ти  моя  дитино  
там  де  померти  просто  
круки  летять  у  гості  
чорна  з  вогню  година  

чорна  з  вогню  година  
очі  позатуляла  
може  щe  не  загинув  
бачили  мого  сина  
там  де  війна  лягала  

там  де  війна  лягала  
світе  ти  сивий  наче  
душі  повисихали  
труни  позабивали  
злива  не  йде  а  плаче  

злива  не  йде  а  плаче  
там  на  землі  розбитій  
сина  і  сну  не  бачу  
хай  він  мені  пробачить  
вісткою  нині  вбитій  

вісткою  нині  вбитій  
в  горі  перегорілій  
як  же  на  світі  жити  
Бога  й  людей  любити  
сину  мій  цвіте  білий  

---------------
 Олекса  Удайко

     (К  годовщине  аннексии  Крыма)      
         
Ялта  зелено-багряна…
Хмурятся  тучками  дни…
Желто-лиловы  платаны
Стелют  ландшафт  не  одни.  (2  раза)

Припев:

   Море  неистово  волны
   Шквалом  бросает    о    брег…
   Где  же  вы,  дни  мои,  полны  
   Тайних  желаний  и  нег?..(2  раза)

Радуетесь  ли  со  мною?
Прочь  ли  пускаетесь  вскачь?
Я    вам  чудес    не  открою    –
Я  не  бродячий  циркач…(2  раза)

Припев.

Вам  бы  с  зимою    уладить,
Да  усмирить  холода!
Реквием  морю  –  руладно  
Плачет  морская  вода…(2  раза)

Припев.

Волны    волнуйтеся  в  море,
Бейте    и    дале,      как  встарь…
Я  ж  покидаю  вас  с  горя  –
Счастья  унылый  кустарь!(2  раза)

Припев.

Верю  я,    явится  лето…
Зов  его  слышу  давно…
Сердце  лучит  дивным  светом:
Тайну  раскроет  оно…(2  раза)

-----------------


 Віталій  Назарук


Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знов  журавлі  летять,
Знов  журавлі  летять…

Певно  така  в  нас  доля,
Певно  така  в  нас  доля,
Певно  така  в  нас  доля,
Жити,  але  мовчать,
Жити,  але  мовчать.

З’явиться  цвіт  калини,
З’явиться  цвіт  калини,
З’явиться  цвіт  калини,
Ляже  весни  печать,
Ляже  весни  печать.

Знов  розцвіте  країна,
Знов  розцвіте  країна,
Знов  розцвіте  країна,
Вдягнеться  в  благодать,
Вдягнеться  в  благодать.

Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знову  весна  на  дворі,
Знов  журавлі  летять,
Знов  журавлі  летять…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567653
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015


kulbabka

Що мені вдіяти?

Що  мені  вдіяти  з  цим  божевіллям  весни?
Як  вгамувати  свою  неприкаяну  душу?
Мокрими  віями  небо  лазурне  ворушу,
Хмари  пливуть,  наче  пір’ям  набиті  човни.

Теплими  пальцями  міцно  хапаюся  за
Нитку,  що  сонце,  мов  кульку  шафранну  тримає…
Пахне  повітря  зеленим  жасминовим  чаєм,
Схоже,  в  душі  назріває  майбутня  гроза…

Збити  б  усе,  як  вологу  у  хмари  пухкі:
Дрібкою  перцю  розвіяні  кривди  й  образи,
Поза  контекстом  розсипані  жмутками  фрази,
Де  обпікають  слова  полиново-гіркі…

Всі  попелища  в  тісних  закомірках  душі
І  недовіру,  помножену  вдвічі  на  гордість  –
Вилити  все  у  чуттєве  співзвуччя  акордів
Цих  життєдайних,  нашептаних  небом  дощів!

Що  ж  мені  вдіяти?  Я,  наче  буря  хмільна,
Що  проти  вітру  здіймає  обшарпані  крила!..
Тільки  чуттєвий  порив  заглушити  несила,
Крокусом  ніжним  в  душі  ворухнулась  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567766
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Світлана Моренець

ЗНОВУ НЕ ТІ?

                   ***
В  ду́рні  пошилися  в  котрий  вже  раз!
Знову  обрали  не  того  й  не  тих,
знову  країні  завдали  обра́з...
Господи,  знаю  –  немає  святих,
дай  хоч  порядних...
                                               як  в  інших....
                                                                                 хоч  раз...

                   ***
При  владі  –  персони  з  кривого  люстерка,
народ  в  своїм  краї  –  небажаний  гість,
тому  й  живемо́,  як  в  дурдомі  "Веселка",
в  убогій  палаті  під  номером  шість*.

                   *  –  Мається  на  увазі  "Палата  №6"    А.П.  Чехова.

                   ***
Здається,  що  й  новообра́ній  владі
народ  –  поперек  горла,  на  заваді
таємних  махінацій,  грабежу...
Не  даймо  знову  перейти  межу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567380
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Олекса Удайко

ЖИТТЄВІ ЙОДЛІ

       [i]Інколи  буває…  такий  стан  душі  що…
       хочеться  музики…  високої,  незвичної…
       Такої,  яка  раптом…  приведе  вас  в  альпійські  луки
       Тіролі,  де  квітують  едельвейси…  де  чується  аромат
       цнотливої  природи  в  унісон  співу  баранчиків*  душі...  

[b][color="#751c1c"]У  світлу  рань  душа  співає  йодлем**
під  пригравання  шалу  віщих  снів,
Та  мить  стає  –  немов  хорти  голодні,
коли  змовкає  той  чарівний  спів…

Навколо  тебе  колорит  альпійський,
а  в  тілі  сонми  незвитяжних  сил:
під  стать  любі  рекорди  олімпійські…
немов  би  ось…  гектар  трави  скосив…  

І  музика  душі  в  далекій  висі
сягає  раптом  у  казковий  край,
де  жайвір  в  небі  непорушно  висне
і  прочиняє  двері...  в  сущий  рай…

Від  тих  шалених  духу  варіацій
спирає  подих…  лоскотлива  мить  –
душі  і  тілу  хочеться  вібрацій,
знов  народитись  хочеться…  І  –  жить!

Життя  і  є  та  музика  чарівна…
І  хто  ввібрав  її  у  свою  суть,
той  буде  цар,  а  як  вона  –  царівна:
вам  вічним  сном  ще  довго  не  заснуть[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула  (рос.).
**Спосіб  виконання  пісні,  поширений  в  Тіролі
       та  інших  провінціях  і  країнах  Західної  Європи.[/i]

[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата поступления 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015


kulbabka

Весняно-погідне

Розпогодилось  наче  —
аж  бризнуло  в  душу  коктейлем
березневого  фрешу!  
І  серце  зробило  кульбіт!
Бірюзова  весна  
розсилає  по  світу  е-мейлом
у  рожевих  конвертах  
мімозово-ніжний  привіт.

У  навушниках  —  щебет
і  теплі  котячі  концерти,
на  щоках  —  мітки  янголів  —
милі  й  чудні  ямочки́!
Як  дощам  не  під  силу  
прикмети  весняні  зітерти,
так  і  сонця  не  згаснуть  в  очах
золоті  світлячки.

Розпогодилось  наче:
в  душі,  у  природі  довкола,
життєдайними  соками
знову  нуртують  бруньки...
І  потягує  віти  розве́снена
вишня  спроквола,
умокаючи  пальчики
в  ніжні  хмаринні  вершки.

Рештки  талого  снігу
бринять,  мов  акорди  гітари,
стугонить  металева  труба,
як  запалений  нерв!..

Відпускаю  тривоги  свої,
мов  небесний  ліхтарик,
залишаю  у  серці  
любові  і  світла  резерв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015


Микола Шевченко

Славна Україна (пісня на слова Віталія Назарука) ВДОСКОНАЛЕНА!

Слова  -  Віталій  Назарук
Музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

Де  Дніпрові  кручі,  де  ліси  Полісся,
Де  Карпати  сині  –  килими  степів,
на  квітучих  землях  наш  народ  вознісся,
З  пам’яттю  у  серці  про  своїх  дідів.

Пр.  
Тут  росте  ожина,  тут  цвіте  калина,
Тут  тепло  на  серці  навіть,  як  зима,
Це  моя  країна  -  славна  Україна
І  такої  в  світі  більш  ніде  нема…

Березневі  ранки  і  травневі  квіти,
Журавлі  квітневі  і  сумне  «курли»,
Дякую  я  долі,  тут  я  хочу  жити,
Тут  за  нашу  волю  козаки  лягли.

Пр.

Помолімось  Богу,  хай  молитва  лине,
Вознесімо  вгору  України  стяг,
Вже  зняла  кайдани  любляча  країна,
Засіяло  сонце  в  синіх  небесах.

Пр.

Друзі!  Я  сердечно  перепрошую  всіх,  хто  заходив  до  мене  на  сторінку  й  слухав  оту,  старішу  версію.  Вибачайте,  що  не  відповів  вам,  бо  я  її  видалив,  щоб  виставити  вдосконалену  версію.  Щиро  дякую  вам,  други,  за  відгуки.  Та  ще  й  (чом  би  й  ні)  сподіваюся  на  нові  відгуки.  Хай  всім  нам  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566958
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Валентина Ланевич

Я б писала тобі щохвилини листа.

Я  б  писала  тобі  щохвилини  листа,
Укладала  б  у  нього  і  серце,  і  душу.
Та  триматися  мушу  я  строго  поста
І,  як  треба,  спокою  твого  не  порушу.

Милий,  спи,  зацілую  в  жаданому  сні,
Віддаси  мені  кіптяви  вугіль  із  тіла.
Я  в  уяві  з  грудей  твоїх  вирву  усі,
Всі  турботи,  щоб  втома  й  тривога  не  їла.

Примощуся  тихенько,  аби  -  не  чутно,
Спи,  коханий,  ти  вже  не  укритий  вітрами.
Я  теплом  своїм  вкрила  тебе  і  панно
Не  відгонить,  аж,  ген,  вогняними  вратами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566766
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015


Дід Миколай

РаСейсКІМ…Мордихеям

Зроблені  в  тундрі  ви  сп’яну,
Слуги  диявола  злі.
Згиньте,  як  слайди  з  екрану…
Геть  із  моєї  землі!

Будьте  ви  прокляті  зайди.
Щоб  вам  горіть  у  вогні.
Суко  –  уражені  хвойди,
Вийняли  знов  пазурі.

Сунете  урки  до  хати
Щоб  убивати,  хорти.
Час  уже  близько  розплати,
Лапті  пора  вам,  сплести…

Тож  не  чекайте  пощади
Прийшлі  в  ночі  злодії.
Ями  копають  лопати…
Виплодкам  юдо-  змії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566686
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Любов Ігнатова

Там…

Там,  у  світі  моєму,  вже  вкотре  блукають  дощі,  
Вимиваючи  біль  з  посірілих  за  вічність  асфальтів;  
І  душа  неприкаяна,  в  наскрізь  промоклім  плащі,  
Грає  тихо  мінор  на  старім  і  розладнанім  альті...  

Там,  у  світі  моєму,  все  виють  -голосять  вітри,  
Викидають  на  берег  човни,  обриваючи  мрії;  
Я  не  можу  заплакать,  бо  сіль  і  без  того  ятрить  
Свіжі  шрами  від  ран,  звідкіля  вигризала  надію...  

Там,  у  світі  моєму,  палають  останні  мости,  
У  багрянець  фарбують  розп'яте  утратами  небо...  
Я  тебе  не  тримаю:  як  хочеш  -будь  вільним!  Лети!  
Я  жила  якось  до...  Значить  ,зможу  прожить  після  тебе....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

За вікном

Вже  місяць  –  "під  домашнім  арештом".  Світ  бачу  лиш  з  вікна,
тож,  мов  той  степовик,  "що  бачу,  те  співаю"...

Аж  посіріло  небо  хворобливо,
зашторилось  і...  ось  дощем  зітхне,
образившись,  що  вітер  не  дмухне,
і  сонце  не  всміхнулось  співчутливо...

О,  дайте  небу  вволеньку  сплакнути,
бо  хмарам  обважнілим  –  аж  болить!
Тягар  лише  сльозами  можна  змить...
й,  очистившись,  всіх  сяйвом  огорнути...

                           14.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566609
дата поступления 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Любов Ігнатова

Весняному Вітру….

О,Вітре  весняний,  -близький  і  далекий    коханцю,  
Ти  пестиш  так  ніжно,  що  тіло  листочком  тремтить,  
Ведеш  мене  знову  у  снах  до  весняного  танцю,  
Вплітаєш  у  коси,  як  стрічку,  омріяну  мить...

Мене  знов  тривожиш,  розвітрюєш  заспане  серце,  
Роздмухуєш  знову  в  мені  первозданний  вогонь...  
І  жінка  навпроти  (в  чарівнім,  напевно,  люстерці  )
Бере  знову  сонце  до  теплих  дбайливих  долонь...  

Ти  знаєш,  мій  Вітре,  як  я  сумувала  ночами,  
Зимове  колюччя  шпигАло  нестерпно  у  бік...  
І  йшли  сірі  дні,  як  до  храму  смиренні  прочани...
Я  їх  розгубила,  вервечці  утративши  лік...  

Ти  знов  повернувся...  На  тебе  цю  вічність  чекала....  
Цілуй  мене,  Вітре,  отак,  як  умієш  лиш  ти!  
І  буде  весни  нам,  як  завжди,  напевно,  замало,  
Щоб  знову  пізнати  далеких  галактик  світи....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015


kulbabka

Чи знаєш?

Моїм  думкам  сьогодні  не  до  сну,
Війнула  в  душу  свіжість  березнева!
Ти  знаєш,  як  чекали  на  весну
Оті  сумні  оголені  дерева?

Як  колихали  подумки  бруньки,
Немов  у  сповитку  дрібну  дитину
Гойдає  мама  й  тулить  до  щоки,
Наспівуючи  пісню  лебедину?

Чи  знаєш  ти,  як  проліски  малі
Вовтузилися  нетерпляче  в  лоні
Заплідненої  березнем  землі,
Як  розпускали  крильця  безборонні?

Як  гнізда,  спорожнілі  восени,
Тепло  тримали  парам  журавлиним,
Допоки  ті  плекали  теплі  сни,
Витаючи  над  берегом  чужинним?

І  як  будили  сонну  комашню
Посланці  сонця  –  промені  ранкові,
Кору  пробивши,  як  товсту  броню,
Не  стрілами,  а  дотиком  любові?

Як  лід  ламали  води  навісні,
Пізнавши  березневе  розговіння?
Отак  і  я,  довірившись  весні,
Очікую  між  нами  потепління…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015


НАДЕЖДА М.

Природа змінює палітру…

Прийшла  весна,  яку  чекали.
У  серці  взимку  ще  цвіла.
Вона  багато  обіцяла,
А  що  вона  нам  принесла?

Я  чую  тріскання  бруньок.
І  тихий-тихий  шепіт  вітру.
Прорізавсь  стиха  спів  пташок.
Природа  змінює  палітру.

Шепочуть  збуджені  гілки,
Повітря  пахне  вже  весною,
Але  так  хочеться  втекти,
Аби  поринуть  з  головою

У  край  свободи  й  чистоти.
Де  злоба  й  ненависть  відсутні.
ВІдчути    радість  доброти,
Де  правда  й  дружба  всемогутні.

Та  де  для  цього  взяти  сили?
Як  біль  страждань  перемогти?
І  щоб  не  чуть,  як  знавеснілі
Наш  край  плюндрують  вороги.

До  кого  б  душу  прихилити,
Щоб  утекти  від  цих  думок?
Допоки  людям  сльози  лити
Від    цих  жорстоких  помилок?..














--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566388
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Олекса Удайко

НАРКОЗ КОХАННЯ*

[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
                                                                     [b][i]NNnn[/i][/b]

[i][b]Щасливе  кохання  –  коштовна  оздоба,
Та  в  кожної  доля,  мов    сукня,  своя:  
В  одно́го  –  до  гроба,  а  в  іншого  –  злоба,  
Щасливими  бути  стараються  о́ба:  
Витримує  все  наша  грішна  земля!

Коли  ж  сонце  встане  –  ніч  темна  розтане,
День  Божий  стрічаєш,  бува,  не  один...  
Радієш  світанню  –  природи  вітанню:
Спочинеш  на  мить  від  палкого  кохання  
Й  наповнить  по  вінця  тебе  ендорфін.

                           Приспів:

             Наркотик  кохання  –
             Щасливе  зітхання.
             Цілунки  таємні  –  
             Немов  дикий  мед…
             Палкі  феромони    
             Дарунок    Помони…
             Кохання  взаємне  –  
             Душі  й  тіла  злет!

Та  так  ще  буває,  що  й  третій  витає  
На  крилах  почвари,  немов  чорний  птах!
В  двобої  фатальнім  презможе  вітальне,
І  скуток  для  чорних  в  двобої  –  летальний:
Кохання  не  легко  пове́тгнути  в  прах…

Побідний  наркотик,  відчутний  на  дотик,  
Вгамує,  мов  лікар,  нав’язливий  біль...
Хоч  з  виду  –  як  котик,  та  щедрий  –  як  ско́тень**,
Всесильний,  як  правда,  кохання    наркотик
Галеру  ворожу  посадить  на  кіль.[/b]

13.03.2015
________
*Наркотик  кохання  —  окситоцин  (є  в  аптечці  автора).
**Скотень  -  (слов.)  багатій,  від  «скотниця»  -  казна.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата поступления 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Марічка9

* * * ( ще один безіменний вірш )

Прости,  як  зможеш.  Зможеш,  то  прости.
А  коли  ні,  то  так  тому  і  бути.
У  наші  душі  врізались  світи
Чужих  надій,  що  гірше  за  отруту
З'їдають  все  і  більше,  ніби  рак.
Чеканням  дні  наповнені  дощенту.
А  знаєш,  яке  марево  на  смак,
Коли  його  торкаєшся  моментом?
І,  просинаючись,  мовчиш.  Мовчи.

Кружляють  дні  у  вирії  і  роки.
Які  по  нас  залишаться  сліди?
Такі,  якими  були  наші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 13.03.2015


kulbabka

Мрійливий дощ, закоханий француз…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/0/35/475/35475367_088004.jpg[/img]

Мрійливий  дощ,  закоханий  француз,
“Падам-падам”  з  весною  елегантно
Закружеляв  серед  акацій-муз,
Замерехтів  гранованим  брильянтом.

Свічада  вулиць  мокрих  і  слизьких
Сповила  мряка  газовим  вельоном,
Лискучі  туфлі  й  модні  чобітки
У  па  легких  красуються  синхронно.

По  маківках  картатих  парасоль,
Повзуть  дрібні  кристалики  вологи.
Весна  –  немов  закохана  Ассоль,
Дощ  навіть  небо  кинув  їй  під  ноги…

І  заквітчавши  гронами  мімоз
Її  русяве  сплутане  волосся,
Він  вальсував  –  умілий  віртуоз!
І  крапель  монотонне  суголосся

Десь  деренчало  в  ринві,  аж  луна
Дзвеніла  в  рукавах  порожніх  вулиць…
Лише  двірник  (ну,  що  йому  весна?),
Різкий,  немов  розладнана  струна,
До  ниточки  промокнувши,  зіщуливсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566073
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


НАДЕЖДА М.

Журавлі…

Враз  розступилось  синє  небо.
Летять  додому  журавлі.
Із  плачем  змішаний  їх  щебет.
Я  бачу  помах  крил  в  імлі.

Стискає  груди  щира  радість.
І  сльози  котяться  з  очей.
Це  не  душі  моєї  слабкість,
Не  біль    недоспаних  ночей.  

Це  зовсім  інші    мої  сльози:
У  рідний  край  летять  птахи.
І  буть  спокійним  тут  невзмозі:
Далекий  край,  важкі  шляхи.

Для  них  звичайні  перельоти.
Спішать  додому,  в  рідний  край.
Та  вже  позаду  їх  турботи:
Стрічає  рідний  небокрай.

Вітає  гіллям  сонний  явір.
Хмарки  услід  птахам  пливуть.
А  в  мене  виникло    в  уяві:
Убиті  в  їх  серцях  живуть...

І  так  спішать  вони  додому,
Де  їх  чекають  матері.
Забудьте  геть  про  тяжку  втому,
Покваптесь,  милі  журавлі...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566005
дата поступления 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Любов Ігнатова

ВЕСНА

Це  вже  весна...  Розумієте,  люди,  -  ВЕСНА!!!  
Та,  що  нарощує  в  душах  троянди  і  крила;  
Та,    що  торкає  солодким  бажанням  у  снах;
Та,  що  фарбує  в  червоне  безбарвні  вітрила...  

Гей!  Це  ж  -ВЕСНА!!!    Розумієте  -все  оживе!  
Знову  співатиме  птаство,  літатимуть  бджоли...  
Значить,  ми  всі  починаємо  коло  нове...  
Значить,  у  нас  заборонене  слово  "НІКОЛИ!  "

Чуєш:    ВЕСНА!!!    Значить,  час  відкривати  себе!  
Душу  провітрити,  щоб  не  було  в  ній  застою...  
Клин  журавлів  розірвав  синю  тишу  небес...  
Руку  -но  дай  -полетімо  за  ними  з  тобою!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Валентина Ланевич

Гори, моя ватро…

Гори  моя,  ватро,  вогнем  у  душі,
Дорогу  в  майбутнє  осяйно  світи!
Палає  кохання  і  вдень,  і  в  ночі,
У  серці  моєму  так  тепло,  там  ти.

У  голосі  ніжність:  ти  ж  вишня  моя:
Дозріла,  солодка,  спізнав  тебе  я.
Від  слів  отих  млію,  думок  метушня
Ураз  припинилась  -  зорею  зійшла.

І  з  місяцем  в  парі  у  даль  попливла,
Щоб  тихо  торкнутися  твого  плеча.
На  вушко  сказати:  твоя  я  свіча,
Зустрілись  обоє  бо  ми  неспроста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565718
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Олекса Удайко

НОСТАЛЬГІЙНЕ

                                         [i]  Ностальгії  совковій...
                                               [/i]
 
[b][i][color="#5800bd"]Мало  кануло  в  Лету  ще  часу,
Коли  дітьми  неначе  були,
Та  збудились  від  сну  біомаси,
І  в  нудьзі  постаріли  гримаси,
Потрухлявіли  зборів  столи…

...Де  ти,  наша  Наташа  Вітренко
І  при-МАР-ний,  як  вій,  писарчук*?
Виповзайте  на  сонце  скоренько,
У  Кремлі  вас  вітатимуть,  сук!  

А  де  ще́  отой  пастор  cовковий  –
Всім  відомий  “кумир”-губошльоп?..
Мо’,  збирає  на  пам’ятник  новий,
Щоб  об  нього  розбити  свій  лоб?

А  відомий  гонитель  історій  –
Горезвісний  поет…  і  мороз?
Проектує  новий  крематорій
Для  буремних  теорій  і  проз?

Ну,  а  той  “гречкосій”  –  Порновецький,
Що  махнув  назавжди  за  кордон?
Студіює  пісні  половецькі
Чи  шизоїдний  пестить  синдром?

Холуї,  що  мостирили  Хаму
До  штиблетів  заморські  шнурки  –  
Де  вони?..  Продали  ж  бо,  як  маму,
Україну  імперські  совки…  

…Ще  б  хотілось  згадати  немало
Українських  “героїв”  ганьби,
Що  вплітали  за  дві  щоки  сало,
Та  були  у  Кремля  як  раби…

То  ж,  як  класик  сказав,  те  ми  й  маєм
(та    не  чують  поденки  вини!),
Що  ніяк  не  йменується  раєм:
В  Україні  –  гієна  війни![/color][/i][/b]

[i]11.03.2015
_________
*Прес-секретар  і  закулісний  друг  очільниці  ПСПУ.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565746
дата поступления 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015


kulbabka

"Об'єднані словом"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]

[i]Слова:  Наталя  Данилюк.
Музика  і  виконання:  Володимир  Сірий.
Відеоряд:  Олексій  Тичко.[/i]

Слово  об’єднало  нас  в  родину,
Стало  оберегом  назавжди.
З  кожного  куточка  України,
Мов  на  крилах,  линемо  сюди  -

Ув  обійми  нашої  світлиці,
Під  її  осонцений  покров,
Де  в  очах  у  кожного  іскриться
Незгасима    лагідна  любов.

Слово  об’єднало  нас  ,  поетів,
Пригорнуло  теплими  крильми,
Мов    ключі  журавликів  у  леті,
Вкупі  всі  тримаємося  ми.

Несемо  велику  силу  слова,
Щоб  запричастилася  душа
І  дзенить  співуча  рідна  мова
У  піснях,  у  прозі  і  віршах.

Тут  єднання  кожного  зігріє,
Надихнувши  на  високий  злет.
Слово  об’єднало  наші  мрії
У  святе  покликання  “Поет”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш Тараса Шевченка: Заворожи мені, волхве

Заворожи  мені,  волхве,
Друже  сивоусий,
Ти  вже  серце  запечатав,
А  я  ще  боюся.
     Боюся  ще  погорілу
     Пустку  руйновати,
     Боюся  ще,  мій  голубе,
     Серце  поховати.

Може,  вернеться  надія
З  тією  водою
Зцілющою  й  живущою,
Дрібною  сльозою.
     Може,  вернеться  з-за  світа
     В  пустку  зимовати,
     Хоч  всередині  обілить
     Горілую  хату.

І  витопить,  і  нагріє,
І  світло  засвітить...
Може,  ще  раз  прокинуться
Мої  думи-діти.
     Може,  ще  раз  помолюся,
     З  дітками  заплачу,
     Може,  ще  раз  сонце  правди
     Хоч  крізь  сон  побачу...

Стань  же  братом,  хоч  одури,
Скажи,  що  робити:
Чи  молитись,  чи  журитись,
Чи  тім’я  розбити??!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565501
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Дід Миколай

Лежать ножі освячені

Збунтувавсь  Дніпро  широкий,
Аж  до  неба  хвилі.
Знов  нуртує  звір  глибокий
В  своїй  страшній  силі.

Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

Як  стріла  лягла  в  тятиву,  
Стрепенулась  круча.    
То  проснулася  від  гніву,
Воленька  пекуча.
                             *
Встаньте  вої  -  отамани,
Брати  посивілі.
Рвуть  Вкраїну  вуркагани,
Зайди  знахабнілі.
                             *
Пора  скінчити  шараду,
Посміхнулась  доля.
В  хаті  нашій  наша  правда,
Наша  сила  й  воля.  
                             *
На  коліна  бусурмани,
Зірвана  пружина.
Встали  лицарі  й  Гетьмани,      
Захистять  Вкраїну!                            
                           
Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565475
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Любов Ігнатова

Про хворобу…

А  я  нещодавно  десь  вірус  впіймала  
(Хворіть  навесні...  Чи  зими  мені  мало?  )...

Дротами  Кахикало  горло  лоскоче,  
Чоло  розпіка  і  заклеює  очі...  

У  вусі  стріляє  гармата  (ЦАРЬ-ПУШКА!!!!!  )
І  ядра  летять  у  моє  бідне  вушко...  

Ще  й  гад  якийсь  Землю  гойдає  і  крутить...  
(Ото  б  заловить  його,  дать  йому  прута  )...

Та  ще  й  неслухняні  мої  тарганята  
В  моїй  голові  облаштовують  свято;  

Мені  ж  замість  тортиків  і  танцювання  -
Мікстури,  пігулки,  гіркі  полоскання...  

*****
Та  я  -оптимістка:    у  всього  є  плюс:  
Допоки  хворію  -хоча  б  відісплюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565346
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


горлиця

Моя Казка

Я  знову  тут,  посеред  мрій  казкових  ,
Наснаг    куток,  без  горя  й  зайвих  сліз,
Моє  гніздечко  ,  радостей  ранкових,
Реальності  моєї  ,  імпровіз!  

Дзюрчить  струмок,  складає  нову  пісню,
Не  чута  ще  симфонія  бренить,
Куйовдить  вітер  знов    косу  розкішну,
А  на  плечі  промінчик  шепотить.

Про  щастя  те  ,що  в  серці  оселилось,
Тут  сміх  і  радість!  Жменями  бери!  
Я  молода!  Роки  сюди  не  вкрались,
Бо  ж    казка  не  міняє  береги!  

Ой,  не  будіть!  Нехай  ще  тут  побуду,
У  розкоші  моїх  чарівних  снів  ,
Тут  відпочину.  В  мріях  нема  блуду!  
Черпну  тут  сили  для  буденних  днів!    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565338
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Світлана Моренець

ПРОВИДЕЦЬ (подається повторно)

                                                 
                                                 "...  А  панство  буде  колихать,
                                                 Храми,  палати  мурувать...
                                                 Та  й  більше,  бачиться,  нічого."
                                                                       Т.  Шевченко

Про  нас  писав.  Провидів  сьогодення.
Бо  що  змінилося    за  півтора́ста  літ?
Хіба  що  Малоросія  змінила  ймення,
підгримувавши  модерново  лик,
ледь  залатавши  ґрунтові  дороги...
                   Та  й  більше,  бачиться,  нічого.

Мов  чиряки,  прорвало  но́ве  панство...
в  правителі  –  із  банд,  із  тюрем,  хамства,
палаци  –  за  накрадене  –  будує,
свавільно  в  беззаконності  лютує,
а  ми  лиш  уповаємо  на  Бога,
                   бо  більше  і  нема  на  кого.

І  через  прірву  літ,  на  часі  знову
питання  про  безправну  рідну  мову,
злиденне  виживання,  вбогу  долю...
Здається...  –  час  буди́ть  хиренну  волю,
обуха  миром  всім  стали́ть  страшного...
                   бо  більше,  бачиться,  нічого...

                             Червень,  2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
дата поступления 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Віктор Ох

Посивіли кульбаби на луках (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Звукозапис  -  Олександра  Салицького  
Кліп  –  Олексія  Тичка
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEtyMkw43lc[/youtube]

Посивіли  кульбаби  на  луках
Поміж  пагонів  юних  трави.
Ніби  сум  віковічний  розлуки
Голівоньку  мою  оповив.
 
Тихий  шепіт  озерної  ріні,
Де  вітрець  легкі  хвилі  жене
Щебетання  палкі  солов`їні
Утішали  немовби  мене.
 
Чи  небесні  навіяли  чари
Чи  уява  ті  спогади  в`є,
Раптом  в  образі  ніжної  хмари
Личко  миле  явилось  твоє.
 
Де  взялася  незвідана  сила,
Що  злетіти  давала  снагу?
Так  до  себе  та  хмарка  манила
Поцілунком  повітряним  губ.

Як  метелик,  на  світло,  на  диво
Вітерцем  полетів  я  увись.
Хмарні  коси  я  пестив  щасливий
І  вуста  із  вустами  злились.

…Посивіли  кульбаби  на  луках,
Сива  думка  по  мозкові  б`є:
«Все  минає,  мине  і  розлука  –
Чом  так  тьохнуло  серце  моє?!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565191
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015


kulbabka

Березневий котопад

[img]http://www.samara-photo.ru/images/49cfcc35924bd.jpg[/img]

Розвесніло,  ніжність  березнева
Зранку  розбудила  сонний  сад.
Пухови́м  десантом  на  дерева
Приземлився  справжній  котопад.

Хутряні  мішечки  муркотливі
Животами  гріють  ріжки  крон
І  хвости  розпушено-красиві
Підмітають  хмари  в  унісон.

І  вмокають  мордочки  ще  сонні
Котики  у  спінену  блакить,
Сонце,  мов  пластинка  в  патефоні,
Сліпить  очі,  грає  й  мерехтить.

Вже  весна  калюжі  розпустила,
Розметала  друзками  свічад...
Підставляю  руки,  наче  крила,  
Під  весняний  теплий  котопад.

Упіймати  б,  душу  відігріти,
По  шерстинках  пальцями  гребти!..
Та  коти  вчепилися  за  віти
І  муркочуть  ніжно  з  висоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565221
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015


Мазур Наталя

Крок у життя

І  сльози,  і  радість  -  усе  проминає  колись,
Зникає  під  сонцем,  як  дрібка  солодкої  вати.
І  мрії  відходять,  які  за  роки  не  збулись,
Ховаючи  в  пам`яті  прагнення  вічне  -  кохати.

Усе  затихає:  і  шторм  безупинних  проблем,
І  те,  що  у  світі  здавалося  надто  важливим.
А  спогади  пахнуть  забутим  гірким  мигдалем,
І  ниють  ночами  обшарпані,  зранені  крила.

Та  в  час,  коли  день  заглядає  у  шпарку  гардин,
Ти  вже  не  лежиш  і  не  плачеш  невтішно.  
Натомість
У  вузол  збираєш  волосся  розкішний  бурштин
І  знов  робиш  крок  відчайдушний  в  хитку  невідомість.

07.03.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565001
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Любов Ігнатова

Я любила дощі…

навіяне  твором  "  Воскресить  мы  пытались  любовь."  Автор  Потусторонний.  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564948

Я  любила  дощі  і  твій  сміх...
Тепло  -сонячний...  тихий...  привітний...
І  пили  ми  удвох  напівгріх,
Все  блукаючи  небом  і  квітнем...

Грали  ми  у  чотири  руки
(Так  здавалося  нам  )  вальс  весняний...
Та  вже  тліли  потроху  містки
І  фальшивило  фортепіано...

Чи  було  то  коханням?..  Хто  зна...
Може,  просто  хотілося  казки?
Я  була  не  чужа  -мовчазна...
Просто  щастя  хотіла  і  ласки...

Хто  ж  із  нас  віднайти  не  зумів
Срібний  ключик  до  спільного  раю?...
..І  вслухаючись  в  музику  слів,
Розуміла:  тебе  я  втрачаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564966
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


НАДЕЖДА М.

Те, що колись в душі боліло…

Те,  що  колись  в  душі  боліло,
Не  має  значення  тепер.
Неначе  листя  перепріло,
Чи  ніби  хтось  старанно  стер.

Чи,  може,  в  трави  закотилось,
Чи  в  річку  впало,  як  зоря?
В  ніщо  тепер  перетворилось.
Що    доля  знов  мене  звіря?

За  що  тепер  усе  розп"яте,
Що  було  змістом  у  душі?
Чи,  може,  часом  вже  прим"яте,
І  стали  просто  ми  чужі?

Якась  холодна  пустка  в  серці.
Думки  десь  зграйками  знялись.
Неначе  висохле  джерельце,
А  було  ж  річкою  колись...

Вже  не  чекаю,  що  вернешся,
А  навпаки,  боюсь  цього.
Та  прийде  час  і  ти  озвешся...
Не  буде  прощення  мого...
-------------------------------------

Події,  описані  в  творі,  не  стосуються  автора..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565051
дата поступления 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


НАДЕЖДА М.

Торкнися ніжним словом до душі…

Торкнися  ніжним  словом  до  душі.
Нехай  воно  веселкою  заграє.
Зумій  чуття  у  серці  зворушить.
Хай  музика  любові  не  згасає.

В  похмурий  день  розгонить  всі  думки,
І  рясно  зацвіте  весняним  цвітом.
Загомонять  розбуджені  струмки.
Життя  наповнить  зовсім  іншим  змістом.

Торкнися  хоч  на  відстані  руки.
Моя  душа  тепло  це  відчуває.
А  я  вустами  доторкнусь  щоки.
А  серце  від  думок  цих  калатає..

Торкання  слів,  торкання  ніжних  рук.
Це  радості  душевній  запорука...
Це  вічний  зов,  якийсь  таємний  звук,
До  серця  кожного  цим  можна  доторкнутись...
------------------------------------------------
Потрібні  слова,  сказані  в  потрібний  час  можуть  змінити  життя.
Іноді    досить  сказати,  а  іноді  просто  обняти,
Щоб  людина  відчула  себе  захищеною  і  рідною.
Частіше  кажіть  і  просто  ніжно  обіймайте  тих,
Хто  вам  безкінечно  дорогий...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564939
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Дід Миколай

Заросла бурянами алея

Сліди  наші  затер  тротуар,
Попливли  із  роками  у  схили.
Лежить  смутком  впечалений  яр,
Памятає,  як  ми  тут  ходили.

По  стежині  вчорашній  пройду.
Та  чомусь  у  душі  защеміло.
Запекло  мені..,  швидко  піду.
Бо  у  грудях  серденько  здавило.

Загубилися  наші  сліди,
Заросла  бурянами    алея.
Колючками  порвали  глоди,
Чи  зів’яла...  вчорашня  Лілея?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564965
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Шон Маклех

Друже Вільяме!

Він,  насправді,  не  був  і  не  біг  бути  моїм  другом:  коли  до  нього  прийшла  сумна  старість,  я  був  ще  дитиною  і  не  знав,  що  є  люди  які  пишуть  вірші  зраненого  серця.  А  коли  до  нього  прийшла  смерть,  я  був  ще  юнаком  і  не  знав,  що  в  цьому  ж  старому  місті  привидів  і  королів  помирає  великий  поет  і  що  я  теж  колись  буду  писати  вірші  про  туман  і  людей.

Друже  Вільяме!
Ти  співав  про  диких  лебедів,
Про  холодне  небо  і  сіру  скелю,
Про  трьох  жебраків  
І  скрипаля  з  Дунею,
Аж  раптом  побачив,
Що  прийшла  жахлива  краса.
Друже  Вільяме!
Ти  блукав  сумним  пастухом
Селищами  нашої  Ірландії,
Майстрував  для  журби
Човен,  шив  їй  плащ  і  панчохи,
Щоб  тихо  до  всіх  прийшла  журба,
Аж  раптом  у  життя  наше  вдерлася
Жахлива  краса.
Друже  Вільяме!
Ти  писав  п’єси  
Які  ніхто  не  розумів  –  
Навіть  друзі,  не  те  що  глядачі,
Які  кидали  в  акторів  гнилі  овочі.
Ти  писав,  що  Катлін  (чи  то  Ірландія)
Дочка  Хулігана,
Ти  писав  про  прокляття  Адама,
Про  волхвів  і  ніч,  що  прийшла,
Та  раптом  в  Ірландію  вдерлася
Жахлива  краса.
Друже  Вільяме!  
Ти  один  плакав
Над  три  кольором  ірландським,
Коли  вбивали  ми  одне  одного
Невідомо  навіщо  і  за  що
(Бо  прийшла  жахлива  краса!)
Друже  Вільяме!
У  чорній  ірландській  вежі
Ти  один  вартовим  лишився
На  сторожі  нашого  острова,
Виглядаєш  тінь  короля,
Що  прийде  вісником  волі.
Бо  досі  в  Ірландії
Панує  жахлива  краса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564806
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Лі Чень Дао

Маленька пташка

         «Якими  чарівними
             Стають  звуки  мелодії,
             Коли  її  початок  
             Виконує  майстер  Чжоу,
             А  кінець  завершує
             Пісня  «Крики  чайки».
                                                               (Конфуцій)

Коли  вчителя  підкосила  хвороба
І  лежав  він  нерухомо  на  ложі,
І  думав,  що  дорога  життя  довершена:
Так  дочасно  і  так  невчасно,
І  час  уже  підвести  підсумок,
Риску  під  картиною  життя,
Чи  то  текстом  на  шовку  днів,
І  марно  складати  заповіт,
І  останні  настанови  давати
Учням  нетямущим  –  бо  навіщо?
Попросив  Вчитель  
Ложе  до  вікна  підсунути,
І  вікно  весні  відчинити,
Щоб  помилуватись  востаннє
Квітучою  гілкою  вишні.
І  тоді  він  побачив,
Як  на  гілку  квітучу,
Яку  вітерець  пестив,
Сіла  маленька  пташка  –  
Жовта,  як  весняне  сонце,
З  синім  –  як  весняне  Небо,
І  проспівала  веселу  пісню
Про  життя  нескінченне.
Тоді  Вчитель  покликав  учнів
і  промовив  їм  голосом  бадьорим:
«Відкрийте  ноги  мої!
Відкрийте  руки  мої!
У  Піснях  сказано:
«Трепетно  остерігайся,
Наче  ти  на  краю  безодні,
Наче  ти  на  тонкій  кризі.»
Віднині  мені  зрозуміло,
Що  я  вцілів,  діти  мої!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564868
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Лі Чень Дао

Попіл і дим

               «Народ  можна  примусити  до  послуху,
                 Але  примусити  його  до  знань  неможливо.»
                                                                                                         (Конфуцій)

Вони  мандрували  
Нескінченною  дорогою
(Від  царства  до  царства  –  
Тільки  стук  коліс),
Вони  мандрували  
Від  світанку  до  заходу
(Тільки  вогонь  заграв,
Тільки  чорнота  ночі),
Вони  мандрували
Від  селища  до  селища
(Тільки  втомлені  очі  селян  –  
Іноді  недобрі  і  злі).
І  якось,  коли  дорога  
Йшла  через  спалене  поле,
А  вдалині  догорало  село  –  
Підпалене  чи  то  солдатами,
Чи  то  просто  пожежею
(Гіркий  дим  роздирав  легені,
А  під  ногами  сірий  попіл),
Вчитель  сказав  
Своїм  сумним  учням:
«Повага  без  ритуалу  втомлює,
Сміливість  без  ритуалу  викликає  бунт,
Від  прямоти  без  ритуалу  нестерпні.
Якщо  шляхетний  муж
Прив’язаний  душею  до  близьких,
У  народі  процвітає  людяність;
Якщо  ним  забуті  старі  друзі,
Народ  чинить  низько.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564863
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Радченко

Ще скрипку доля з рук не випуска

Не  затиха  мелодія  кохання,
Звучить  тихіше.  Ну  й  то  що?
І  тільки  б  не  прийшло  колись  мовчання,
Тоді  життя  моє  -  ніщо.

А  зараз  є  мені  для  чого  жити  -
Ще  скрипку  доля  з  рук  не  випуска,
Бо  серце  з  серцем  хоче  говорити  -
Тому  й  душа  моя  ще  не  пуста.

Я  посмішці  твоїй  завждИ  радію
Й  тону  в  твоїх  очах  я  залюбки.
Давно  тебе  без  слів  я  розумію
Й  твої  читати  вмію  я  думки,

Бо  я  твоя,  коханий,  половинка  -
Інакше  бути,  знаю,  не  могло.
У  нас  в  житті  одна  на  двох  стежинка.
Звучить  мелодія  тихіше?  Ну  й  то  що?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564728
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 07.03.2015


Дід Миколай

Плюють нам у писок, а ми їх прощаєм…

Ми  мудрі,  як  вічність,  як  віл  працьовиті,
Ми  маємо  совість  ,  вона  ще  жива…
Чому  ж  тоді  Боже  твій  промінь  дотично,
Лиш  зрідка  душею  Вкраїну  пройма?

                                 пр.                                      
Тому  мабуть  щастя  у  долі  немаєм,
Що  наші  борги  ворогам  ще  прощаєм.
Паскудних  чужинців,  як  діток  плекаєм,
Плюють  нам  у  писок,  а  ми  їх  прощаєм....                      

Ми  добрі,  як  дощик  ранковий  весною,
Ми  літня  з  полудня  блаженна  гроза.
Як  роси  осінні,  що  впали  з  досвітку,
Навскрізня  корзина  тепла  і  добра.      

                                           *
Ми  чисті,  як  небо  без  хмарок  улітку,
Співучі,  як  жайвір  високий  в  жнива.
Ми  вільні,  як  вітер  нестримний  у  полі,
Прозорі,  як  в  мами  моєї  сльоза.

                                             *
Ми  дітки  щасливі  в  домашньому  колі,  
І  сильні,  як  в  горах,  як  в  морі  скала.
Дівчата  у  світі  нас  славлять  красою,
О,  Боже,  які  часом  творим  дива...

                                             *

Привітні,  як  в  лузі  червона  калина,
І  щедрі  для  друзів,  як  Божа  бджола.
Вкраїно  –  Матусю  коштовна  перлино,
Чому  ж  у  нас  доля  лихая  така…?

                                           *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564551
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Любов Ігнатова

У скронях пульсує ніч…

Зі  щирою  вдячністю,  повагою  і  любов'ю  до  Оленки  Зеленої,  яка  надихнула  і  дозволила  використати  назву  її  чудового  віршу:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381



У  скронях  пульсує  ніч...
Годинник  ковтає  тишу...
І  плетиво  протиріч
Сумління  гризе,  як  миша...

Який  розділовий  знак
Поставлять  нулі  дисплею?
Цілую  в  уста  (про  всяк  )
Улюблену  орхідею...

За  штучним  світилом  -бра
Ховається  згусток  темний...
І  гусне  нічна  пора
Як  млосний  шербет  гаремний...

Від  приторності  чекань
Тремтіння  душі  і  тіла...
Чи  вартий  ти  хвилювань?
Чи  то  я  тебе  зустріла?

Знов  опік?  Чи  вітер  змін?
Болітиме?  Чи  загоїть?
Торкаюсь  холодних  стін
У  пошуках  супокою...

А  в  скронях  пульсує  ніч  -
Безжальна,  глуха,  байдужа...
І  зорі  -мільярди  свіч  -
Не  гаснуть  чомусь  в  калюжах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Дід Миколай

Достойний син єврейського народу

Різонуло,  як  пострілом  слух.
Твої  очі  навіки  закрились...
Ти  як  брат  мені  був,  любий  друг,
Для  Вкраїни  наш  сокіл  стокрилий.

Пам’ятаю  той  перший  Майдан…
Бліді  хмари  в  небеснім  акрилі.
В  груди  падав  холодний  туман,
Пили  чай  ми  під  ранок  змарнілі.                                                  

Із  небес  дивний  голос  гримів,
Ковалі  розпалили  горнило.
І  в  булат  заплітали  наш  гнів,
Кров  кипучу,  що  так  клекотіла.

Смерть  ходила  з  тобою  слідом,
Україна  не  раз  гомоніла.
Скільки  ночей  безсонних    разом.
А  убила  кремлівська  Горила…

Несуть  чайки  тугу  над  Дніпром,
Лежать  в  ранах  засмучені  схили.
Плаче  в  хвилях  єврейський  фантом.
Не  всі  в  пеклі  жиди  погоріли…

Чи  зберіг  ти  мій  друже  той  стяг,
Що  ми  в  штабі  тобі  здарували?
Чи  на  небі  з  тобою,  як  птах,
Чи  в  дорогу  далеку  поклали..?

Хай  Вкраїни  частинка  жива,
Веселковими  барвами  грає.
На    тім    світі    тебе    зігріва…
Чисту  душу  нехай  зберігає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564326
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


Любов Ігнатова

Ішла містом вечірнім дівчина…

Не  красуня,  але  й  не  чудовисько,  
Ішла  містом  вечірнім  дівчина  -
Ішла  гордо,  повз  вічне  збіговисько  
З  теплим  вітром  і  місяцем  звінчана...  
Не  скарбів  не  несла,  ні  придАного,  
Тільки  мрії  безмежне  сяєво,  
Тільки  душу,  шипами  зранену,  
Тільки  серце,  на  два  розкраєне...  
І  брела  навпростець  грозами,  
І  босоніж  брела  калюжами...  
Тільки  верби  з  гнучкими  лозами  
Не  бували  до  сліз  байдужими...  
Навздогін  їй  летіли  камені,  
І  зловтіха  лилась  отрутою...  
Два  крила  ледь  кровили  зламані  
За  інакшість  її  спокутою...  
Йшла  за  місто  бруднюче  смілИво  -
Де  дорога  кінчалась  прірвою...  
Крок  останній...  І  сірість  в'їдлива  
Вже  невладна  над  птахою  білою...  
...Не  красуня,  але  й  не  чудовисько-
Просто  трохи  інакша  дівчина  -
Стала  лебедем  над  збіговиськом  
У  призахідних  сонця  промінчиках...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564198
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Дід Миколай

Щоби устала Воля із могил.

І  знову  й  знов  коліньми,  я  схилюся,
Звертаючись,  до  вищих  вже  світил.
Не  вірю  в  Бога,  але  все  ж  молюся…
До  всіх  земних  і  надприродних  сил.

Надія  тліє  вже  та  все  ж  борюся,
Хоча  спалив,  немаю  вже  тих  крил.
Вкраду  в  чужого,  Бога  і  здіймуся…
Візьму  вогню  з  божественних  горнил.

Щоби  жила  Вкраїнонька  –  Матуся,
Гукну  щоб  встала,  Воля  із  могил.
Лише  тоді,  на  Землю  повернуся…
Впаду  їй  в  груди  солодко,  як  пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


kulbabka

Безхатько-пес

Безхатько-пес  з  вологими  очима
На  тротуарі  ловить  горобців,
Його  зажура  –  майже  невловима,
Як  тінь  від  гілки  у  моїй  руці.

Весняне  сонце,  мокре  і  сонливе,
Ще  ледве  гріє  вулиці  сирі,
А  пес  –  такий  безклопітно-щасливий!
Ця  вулиця  для  нього  –  оберіг.

Тут  все  йому  близьке  і  майже  рідне:
І  кущ  отой,  і  лавка,  і  смітник,
І  дерево  безлисте  непримітне,
І  завше  набундючений  двірник.

Ніхто  не  знає,  як  живеться  псові
На  велелюдній  вулиці  брудній,
Та  очі  в  нього  сповнені  любові,
Довірливі  і  трішечки  сумні…

І  може  хтось  десь  віником  огріє,
Чи  жартома  запустить  камінцем,
А  пес  –  благий,  він  злитися  не  вміє,
Десь  біля  плоту  вляжеться  тихцем.

Він  радий,  що  позаду  довгі  зими
І  тішиться  омріяній  весні  –
Безхатько-пес  з  вологими  очима,
Що  так  запам’яталися  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564070
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Любов Ігнатова

Хочеш?

А,  хочеш,  я  буду  твоєю  веснянкою  -
Розвітреноніжною,  сонячноквітною?..  
Звучатиму  сміхом,  або  колисанкою?..  
Чи  пташкою  стану,  до  неба  привітною?..  

А,  хочеш,  сніжинкою  стану  останньою  -
Впаду  на  долоні  п'янкою  краплиною?  
У  вікна  зорею  світитиму  ранньою...  
У  каві  корицею  стану  -жариною...  

Чи,  хочеш,  я  квіткою  стану  підсніжною,  
Тією,  що  з  дійсністю  бореться  сірою?  
Чи  стежкою  стану  длятебепідніжною...  
...Не  зрань  мене  тільки  своєю  невірою...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата поступления 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015


kulbabka

Весняні тренди

Березень  порюмсав  і  притих,
Дощиком  урвався  на  півслові...
Знов  у  тренді  проліски  й  коти,
Шарфики  лимонні  й  бірюзові.

Парасольки  теплих  кольорів
І  парфумів  пахощі  принадні:
З  нотками  лавандових  вітрів,
Цитрусові  й  ніжно-шоколадні...

Знов  у  моді  ритми  каблучків
По  розмитих  теплих  тротуарах,
А  квітчасті  плаття  –  й  поготів!
І  нічні  прогулянки  у  парах...

І  за  склом  осяяних  вітрин:
Гіацинти,  крокуси  й  тюльпани  –
Вибухові  свіжі  кольори,
Що  бентежать  запахом  весняним!

І  акорди  хриплої  струни:
То  різкі,  то  трішки  полохливі...
Тільки  ми  не  в  тренді  у  весни,
Крапельку  принишклі  і  журливі...

Тільки  ми,  розкидані  в  юрбі,
(Кожен  зі  своїми  тарганами),
Затаїли  кривду  у  собі
І  ніяк  не  прийдемо  до  тями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563733
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Олекса Удайко

ДВОБІЙ АБО ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ

                                     [color="#d11414"]  Надії  Савченко[/color][/i]

       
[b][i]Яке  небо  у  нас  голубе
І  поля  золотисто-жовтаві!
Небо  кличе  в  безодню  тебе,  
А  земля  –  у  обійми  ласкаві…

Уподобала  все  ж  ти  його  –
Де  п’янка  і  безкрая  стихія…
Підкорити  орла  одного́  –  
Твоя  давня  і  зболена  мрія!

…І  шугала,  мов  птаха,  між  хмар,
Та  орла  ти  намарно  шукала…
На  землі  лиш  зустріла  примар
На  чолі  з  людожерним  шакалом.  

Хоч  вже  тілом  знесилилась  ти,
Та  твій  дух  і  любов  не  вмирають!  
Бо  ростуть  смертоносні  хрести  –
Смертохристи  шаліють  у  краї.

Вже  у  небі  вартує  тебе́  
Той,  хто  так  покохав  твої  коси
Й  необачно  сягнув  до  небес
Через  темряву  в  ангельську  просинь…                                                  
                                 
Там,  в  блакиті  немає  журби,    
Святі  ангели  Сотні  літають  –
По  велінню  своєї  судьби  
Всіх  героїв  землі  прославляють.[/i][/b]

1.03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015


Олекса Удайко

НА СМЕРТЬ БОРИСА НЕМЦОВА*

[b][color="#b80909"]Им  не  хватило  Новодворской…
За  ней  ушел  Борис  Немцов!
Убит!  Так  нагло,  по-воровски.
А  кто  за  ним?..  Спросите  псов!

Убит!..  Они  боятся  правды,
Как  сатана  чумной  –  креста!
Убит  коварно,  подло,  крадясь  –
Метода  борова  проста!

Диктатору  ты  неугоден  –  
Стоишь  за  правду  –  получай!
И  так  в  России  год  за  годом    –
Таков  у  банды  обыча́й!

На  черносотенцах  держалась
В  империи  любая  власть:
Крови́  невиданную  алость
Псари-подонки  хлещут  всласть!

Опричники  слылú  при  Грозном,
Охранка  –  блудника  Петра!
Екатерининские  розги...  
Сексоты  Нового  царя!

...Но  хватит  нам  лукавить  миру:
Придет,  Вол  Дырь,  и  твой  черед  –  
Диктаторы  Рассеи,  в  “ирий”!..  –  
Грядет  
                             возмездие,    
                                                                           урод!  [/color]
 [/b]
[i]28.02.2015
___________
*Опубліковано  на  СТИХИ.РУ  та  на  ФБ
   http://www.stihi.ru/2015/02/28/6927

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115022806927  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563199
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю всіх із святом менших друзів…

Вітаю  всіх  із  святом  менших  друзів:
Котів  і  кішечок.  Породистих,  простих.
Маленьких  і  великих  карапузів.
Нудне  життя  було  б  у  нас  без  них.

Вони  розумні,  хитрі,  і  грайливі.
Буває,  що  не  слухаються  нас.
Та  можуть  позбавляти  негатива,
Який  бува  навідує  підчас.

Свого  Тімоху  з  святом  теж  вітаю.
Він  справжній  кавалер    у  нашому  дворі.
Із  захватом  ганя  пташину  зграю.
Така  забава  нашій  дітворі.

М"якенькі  лапки  і  гостренькі  кігті.
Вусатий  розбишака  любий  кіт.
Мурликає  він  нам  чудові  пісні.
І  забуваємо  про  цей  жорстокий  світ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563478
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


НАДЕЖДА М.

Хміліє світ від матіоли…

Жовтогарячі,  наче  сонце,
Так  любі  серцю  квіточки.
Дивлюсь  на  них  я  крізь  віконце.
Ласкають  погляд  зірочки,

Що  розквітають  рано  вранці.
Не  люблять  довго  спать  квітки.
А  он,  неначе  новобранці,
Чубаті  півники  стрункі.

А  під  вікном  поважні  мальви,
Як  чиста  згадка  про  любов.
Чомусь  хвилюють  оці  барви.
В  минуле  лину  знов  і  знов.

Хміліє  світ  від  матіоли.
Роса  на  землю  опада.
Який  чарівний  світ  навколо..
Надію  в  серці  окриля.

Зроблю  букет  з  чарівних  квітів.
Запахне  в  хаті  дивоцвіт.
Всі  зможуть  болі  заніміти.
І  зовсім  іншим  стане  світ.

І  зможу  я  тоді  збагнути,:
Яке  прекрасне  це  життя!
Що  турбувало  -    все  забути.
Вловить  хороше  відчуття..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563422
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Микола Шевченко

Милий мій (пісня)

Пісня  давня  (років  вісім  їй,  але  абсолютно  ніде  не  звучала,  бо  була  лише  в  голові)

Виконує  -  Марина  Романович
Слова  і  музика  -  Микола  Шевченко

                     

                           Милий  мій
     1
Вуста  не  мають  сили,  щоб  відмовити,
твоїм  гарячим  подихом  обпечені.
Тебе,  мов  пісню,  хочу  я  замовити.
(Ми  вдвох  з  тобою,  ми  вдвох  з  тобою,  
ми  вдвох  з  тобою
на  любов  приречені  )  2  рази
ПРИСПІВ:
О,  милий  мій,  я  шепочу:  -  Зажди,  постій!
Зоря  схилилась,  підглядає-підслуховує.
Ти  тільки  мій,  кохання  дотиком  зігрій!
А  пісня  в  душу  поринає  -  зачаровує.
   2
То  ж  нагадай  мені,  як  гай  зелений  цвів,
ромашок  білі  крила  нас  торкалися.
Ти  на  галявину  мене  за  руку  вів.
(І  сонце  гріло,  і  душі  мліли,  
обоє  до    світанку  ми  кохалися  )  2  рази
ПРИСПІВ:  2  рази

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563359
дата поступления 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015


Світлана Моренець

МАМИНА ПІСНЯ

Дитинство...  Ти  мені  дісталось
щасливим...  лиш  в  надіях,  снах,
та  ще  –    у  пі́сні.  Я  купалась,
мов  рибка,  в  маминих  піснях.

Із  сонячним  промінням,  ранок
будила  чарівна  краса  –
матусине  меццо-сопрано
злітало  птахом  в  небеса.

Усі  довкола  завмирали,
коли  звучав  небесний  спів,
аж  до  мурашок  пробирали
той  тембр  і  магія  чуттів.

Безжальна  доля...  Злий  сценарій
вдові  писався  молодій...
Не  довелось  співати  арій,
(хоча  –  кому,  якщо  не  їй?!),

весь  біль  свій  в  пісню  виливала.
З  роками,  я  збагнула...  враз  –
вона  коханому  співала
увесь  свій  вік,  щодень  і  час...

Вже  я  –  мов  перезрілий  колос,
та  ясно  чую  дотепер
матусеньки  чарівний  голос,
що  ллється  із  небесних  сфер.

                   28.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563124
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Любов Ігнатова

Місячний вірш…

Сьогодні  туман  -ніби  зітканий  з  місяця,  
Просякнутий  ним,  ніби  маревом  снів....  
Напевно  із  крил  світлих  янголів  звісився,  
Щоб  виткать  вельон  на  весілля  весні...  

Сміливо  зайду  в  це  звучання  сонатове,  
У  нім  розчинюсь,  відродившись  у  нім;
Зі  світлом  зіллюсь  до  останнього  атома,  
Сузір'ям  лишусь  в  піднебессі  нічнім...  

Тріпоче  душа,  ніби  в  іншій  реальності,  
У  вимірі  нот  і  скрипічних  ключів,  
На  рівні  чуттів,  ейфорії  ментальності,  
Де  тільки  Любов  -без  щитів  і  мечів...  

Вже  вени  мої  повні  місячним  променем....  
Ще  мить  -і  політ...  Але  я  повернусь!  
У  землю  вросту  розгалуженим  коренем,  
У  кожнім  струмку  кришталево  озвусь...  

Спадає  туман  на  волосся  перлинами...  
Цілує  вуста  прохолодністю  зим...  
Та  думку  мою  пропікає  жаринами  
Цей  місячний  вірш  -моїх  снів  пілігрим...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015


evgen

СПИТАЮ Я В РОСІЯНИНА

Спитаю  я  росіянина.
-  Чому    вже  слово  Україна
Приводить  вас  в  звірячу  лють?
Я  що  спалив  російську  хату?
 Убив  сестру  твою  чи  брата?
У  чім  причина?  В  чому  суть?

Відверто  хочу  запитати,
-  чому  так  вперто  і  завзято  
В  серцях,  у  вас  палає  гнів  
Звідкіль  ця  ненависть  і    злоба.  
Чи  то  вас  зверхності  хвороба?
Чом  в  нас  вбачаєш  ворогів?


Тому  що  північ  обживали?
Рубали  ліс,  руду  довбали
На    Колимі,    на    Соловках    
Ви  ж  нас  людьми  не  рахували  
Та  все  хохлами  обзивали
Не  рік,  не  два,  а  у  віках.

Скажіть  чому?  Чого  заради  
Ревуть  гармати,  виють  гради,
За  що  вбиваєте  ви  нас?
Руйнуєте  міста,  заводи  
ЛЕП,  села,  шахти,  газоводи
Чому  ви  вдерлись  на  Донбас?

Нема  страшному  горю  ліку.
Ненависть,  і  розбрат  навіки
Засіяно    на  довгий  час
За  що  ця  помста,  бувший  брате?.
Чому  так    хочеться      вбивати  
 За  що  ти  ненавидиш  нас!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562984
дата поступления 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015


НАДЕЖДА М.

Натруджений думками дріма вечір…

Натруджений  думками    дріма  вечір.
Він  свідком  є  усіх  людських  проблем.
Лягають  на  його  старечі  плечі,
А  він  до  них  проймається  жалем.

Пливуть  туманом  ці  жалі  і  болі,
А  вітер  прибива  їх  до  землі.
І  тануть  понад  річкою  поволі,
Краплинками  спадають  на  ріллі.

І  падають  на  квіти  живі  роси.
Це  сльози  безпорадні  матерів.
Від  смутку  посивіли  рано  коси,
Бо  все  чекають    із  війни  синів...

Та  хто  загоїть  зможе  оці  рани,
Які  до  серця  ліки  прикладать?
Наповнені  жалем  пливуть  тумани...
Кому  про  ці  страждання  розказать?

На  землю  тихо  нічка  опустилась.
Торкнулася  крилом  людські  серця.
У  кожного  у  хаті  примостилась.
І  заспокоїть  враз  чаклунка  всіх  оця...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562551
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Анатольевич

Ненька Україна. Слова і музика С. Голоскевича

Прошу  оцінити.  З  подякою  прийму  будь-які  зауваження  і  підказки.

Багато  на  Землі    країн  є,  не  злічити,
І  кожному  народу  найкраща  лиш  своя.
Для  мене  ж  тільки  та,  де  Бог  дав  щастя  жити,  -2рази
Найкраща,  наймиліша,  люба  матінка  моя.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

Родючий  чорнозем,  чаруюча  природа,
Тут  запорізьку  славу  збороли  козаки.
Звитяжні  юнаки,    дівоча  диво-врода,        -2рази.
І  щедрий  наш  народ  –  тебе  уславим  навіки!
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

                                                   Програш.
                                                     Приспів.
Ти  моя  єдина,  ненько  Україно,
Мальовничі  села,    радісні  міста.
Мова  солов*їна,    під  вікном  калина,    -2рази.
Хай  велична  пісня  слави  ввись  зліта!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


kulbabka

Є час…

Є  час  для  відчаю  і  втрат,
Для  неповернень-непробачень,
Коли  життя  твого  трактат
Вже  набуває  інших  значень…

Коли  не  хочеться  плеча,
Яке  тобі  прихилить  небо.
І  чи  з  мечем,  чи  без  меча  –
А  все  одно  змиритись  треба.

І  ти,  чіпляючись  за  те,
Що  вже  по  швах  тріщить  і  рветься,
Збагнеш  одвічне  і  просте:
Не  можна  приручити  серце.

І,  може,  вперше  без  образ,
Не  закусивши  зуби  злісно,
Повіриш,  що  приходить  час,  
Коли  вже  пізно…  Надто  пізно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Анатольевич

Осіння пісня для мами. Сл. Олени Іськової.


             Осіння  пісня  для  мами  

Спинися,  осене,  коло  воріт!
 Не  треба  йти  в  святе  подвір’я  мами.
 Життя  її,  як  липа  у  дворі,
 Хоч  пахло  медом—спечене  громами.
 Не  заплітай  їй  в  косу  сивину,
 І  не  вибілюй  очі  волошкові.
 Не  раз  лишали  ми  її  одну,
 Вона  ж  взамін  нічого,  крім  любові.

 Присядь  на  лавку,  трохи  відпочинь.
 Всміхнися  сонцем—хай  побуде  літо.
 Допоки  в  мами  сяє  щастям  синь,  
Ми,  хоч  в  душі,  такі  ж  наївні  діти.
 Стряхни  додолу  золото  із  віт
 І  вдаль  іди  розкішною  ходою.
 Лиш  не  заходь  до  маминих  воріт,
 Дозволь  їй  ще  побути  молодою.

                                     Програш

Лиш  не  заходь  до  маминих  воріт,
Дозволь  їй  ще  побути  молодою.
Дозволь  їй  ще  побути  молодою…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Віктор Ох

Мамо (V)

Слова  -  Людмила    Ганяк  (insolito)
Виконує  -  Володя  Охріменко
----------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUTNNpvde14[/youtube]

Мамо,    мамо,    де    живуть    загаслі    зорі?
 Мамо,    мамо,    знову    сняться    віщі    сни!
 Мамо,    мамо,    розкажи,    чому    надворі
 перша    осінь,    що    без    тебе,
                   відреклася    від    весни?
 Перша    осінь,    що    без    тебе,
                   відреклася    від    весни…

 Мамо,  мамо,    у    полях    самі    стеблини.
 Бачиш    вітер,    їх    із    ранку    обірвав.
 Пригадай-но,    як    із    пухом    тополиним
 нашу    хату,    cум    лелечий,    
                     тихим    ранком    огортав.
 Нашу    хату,    сум    лелечий,
                     тихим    ранком    огортав…

 Не    згадаєш...    заросла    бур'яном    стежка.
 Не    пригорнеш,    через    мармуру      полон.
 Знаєш    мамо,    я    тепер    твої    сережки
 подарую    своїй    доні,    
                       в  ніч  перед  святим  Різдвом.
 Подарую  своїй  доні  
                       в  ніч  перед  святим  Різдвом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562242
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Любов Ігнатова

Вірш, написаний за чашкою чаю

Зелений  чай,  ватрушка  на  сніданок,  
У  вікна  -неймовірний  сонцесяй,  
Лиш  де-не-де  шифоновий  серпанок  
Спустив  на  луки  обважнілий  край.  

Загрався  кіт  -розсипав  муркотИнки,  
Тепер  танцюють  штори  пірует...  
І,  нанизавши  плани  на  хвилинки,  
Годинник  метрономить  часолет...  

В  родзинках  сну  ще  солодИться  думка,  
Хоча  буденність  вже  гризе,  як  міль...
І  ранок  поруч  потихеньку  хрумка  
Корицю  ночі  і  зірок  ваніль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата поступления 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


kulbabka

Дощ перестрів мене раптово…

[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]

Дощ  перестрів  мене  раптово
На  тихій  вулиці  міській,
Де  усміхались  волошково
Весняні  бісики  з-під  вій...
Де  все  було  таким  ще  сонним
В  обіймах  ранньої  весни...
Лиш  розфіранчені  балкони
Пливли  в  повітрі,  як  човни,
А  вітер  дмухав  на  вітрила
З  легкої  диво-органзи.
І  я  віршами  говорила,
Виймала  слово  зі  сльози,
І  лікувала  наболіле,
Допоки  дощ  оцей  не  вщух.
А  краплі  бісером  летіли
І  шелестіли  біля  вух.
Я  затуляла  теплі  груди,
Немов  боялася,  що  хтось
Тепло  в  душі  моїй  остудить...
А  з  неба  свіжого  лило́сь
І  обмивало  все  на  світі:
Тривоги,  біль  і  гіркоту...
І  стін  зволожене  графіті,
Мов  розтікалось  на  льоту.
І  так  хотілось  розгубити
У  цій  мандрівці  дощовій
Все  відболіле  й  пережите!..
Але  найдужче...  Образ  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Любов Ігнатова

Я досі вірю в те, чого нема…

Я  досі  вірю  в  те,  чого  нема...  
Все  намагаюсь  осягнути  вічність...  
Ховає  свої  щупальця  пітьма  
У  місяцем  розчинену  північність...  

Стаю  потроху  "річчю  -у-собі  "
(Пробачте,  Канте,  за  таку  зухвалість  )...
На  крила  почорнілих  голубів  
Наклеюю  думок  недосконалість...  

Під  абажуром  заховались  сни  -
Червоні  маки  посеред  ромашок...  
Напередодні  балу  у  весни  
Малюю  сніг  мазочками  "гуашок  "...

У  музиці  нестало  півтонів  -
Бемоль  з  дієзом  зрадили  палітру...  
І  попелом  легесеньким  злетів  
Останній  вірш,  написаний  для  Вітру...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата поступления 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015


Лі Чень Дао

Темрява і світильник

         «У  жителів  півдня  є  приказка:
             Хто  немає  постійності,
             Той  не  може  стати
             Навіть  шаманом  і  лікарем!
             Чудово  сказано!»
                                                             (Конфуцій)

Було  так  темно,
Така  чорнота  панувала  у  Піднебесній,
Заповзала  з  бамбукових  хащів
У  палаци  й  халупи,
Що  навіть  у  будинку  вчителя
Стояв  такий  густий  морок,
Що  заповзав  у  горнятка  для  чаю
І  в  глибини  свідомості.
А  вчитель  заборонив
Запалювати  кольоровий  світильник
І  так  у  темряві
Грав  сумну  мелодію  давнини,
А  коли  звуки  стихли
Молодий  учень  на  ймення  Лі  Чжан
Розповів  вчителю,  що  він  написав  пісню
В  якій  оспівав  героя  та  його  меч,
Чи  то  меч  та  його  героя.
Тоді  вчитель  наказав  принести
І  запалити  світильник.
І  коли  це  було  зроблено,
І  промені  зробили  видимими
Обличчя  учнів  і  візерунки  на  чайнику
Вчитель  сказав:
«Не  знаючи  веління  Неба,
Не  станеш  шляхетним  мужем.
Не  знаючи  ритуалу,
Не  зможеш  утвердитись.
Не  розуміючи  сказаного,
Не  зможеш  розібратися  в  людині.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559284
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Світлана Моренець

… А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ

ВСІМ    МАТЕРЯМ    ЗАГИБЛИХ  ФРОНТОВИКІВ  –  НАШ  ЗЕМНИЙ  УКЛІН...

Було  в  жінки  щастя...  В  ту  весну  далеку,
дарунок  від    Бога  принесли  лелеки  –
так  довго  жадану  єдину  дитину,
мов  сонечко  яснеє,  –  крихітку-сина.

Своє  янголятко  кохала,  плекала,
мов  квітку,  ростила,  всю  душу  вкладала...
Злетіли  роки  несподівано  хутко  –
зростила  орла  одинока  голубка.
І  сином  своїм  не  натішиться  мати!
Їй  тільки  б  радіти,  онуків  чекати...  

Війна!..  враз  пекельним  вогнем  налетіла
і  "градами"  душі  людей  обпалила.
На  фронті  синок.  Від  думок  та  від  болю
поси́віла  враз...  але  вірить  у  долю,
з  дороги  не  зводить  заплакані  очі  –
чекає  синочка  од  ранку  до  ночі,
а  ночі    без  сну  –  у  молитвах  до  Бога:
"Візьми  МОЮ  душу...  за  сина  живого"...
Та  Бог  не  почув...  не  достукалась  мати...
Надіється,  жде  його...  Звідки  їй  знати,
що  тіло  схололо  у  полі  далекім...
вже  й  Богові  душу  віднесли  лелеки...

З  любов'ю  та  смутком,  з  небесного  раю
синки  споглядають  –
                                                                 їх  мами  чекають!
Хай  гріють  ці  душі  на  край-небосхилі
подяки  і  шани  народної  хвилі!

                               22.02.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: СВЯТА СВІТЛИЦЯ



Двадцятий  вік  спинився  біля  тину.
Священна  хата  –  криком  самоти.
Отут  на  світ  прийшла  проста  людина,
щоб  землю  рідну  словом  освітить.

Свята  світлиця  вбрана  рушниками.
І  образи,  й  на  покуті  –  свіча.
В  барвистих  квітах  –  вічна  мати  Ганна,
і  світлий  сум  в  згорьованих  очах.

     Приспів:
   Рідні  до  болю  лиця  –  
   мати  і  лицар-син.
   Мріє  свята  світлиця.  
   Тут  народивсь  Василь.

   Мріє  в  задумі  Удай,  
   плине  в  Сулу  й  Дніпро.
   Йдуть  до  світлиці  люди.
   Тут  струменить  добро!


І  Василева  правда  –  гори  рушить.
І  знову,  й  знову  –  повінь  і  жнива.
Байдужих  будять  і  лікують  душу
нетлінні,  мудрі,  праведні  слова.

В  широкий  світ  сягла  стежина  сина
з  фортеці  духу  на  семи  вітрах.
Тут  білолиця  мила  Батьківщина,
отут  –  його  духовності  вівтар.

     Приспів:
   Рідні  до  болю  лиця  –  
   мати  і  лицар-син.
   Мріє  свята  світлиця.  
   Дивиться  в  світ  Василь.

   Хаті  сумній  на  втіху  –
   дивний  калини  квіт,
   мальви  під  саму  стріху,
   лебедів  клич-політ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561526
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Любов Ігнатова

Про вірші

Під  небесним  шатром  шовковим,  
Там,  де  вишиті  сни  -сузір'я;  
Візерунком  із  мрій  квіткових
Покривається  хмаропір'я;  

Де  ховається  дощ  -маестро,  
Загорнувши  у  спогад  скрипку;  
Спочивають  весни  оркестри,  
Час  від  часу  бурмочуть  хрипко;  

Саме  там,  де  блукають  грози,  
І  Амури  ладнають  стріли,  
І  парфуми  із  туберози  
Огортають  любові  крила;  

У  таємних  садах  словесних,  
Де  сунички  найчервоніші,  
У  весЕлкових  перевеслах  
Я  свої  відшукала  вірші....  

То  колючі,  то  дуже  ніжні,  
То  сумні,  то  в  іскринках  сміху,  
То  холодні,  зимово-сніжні,  
То  тепла  принесуть  утіху...  

Зазирають  мені  у  очі,  
Як  малі  пустотливі  діти,
Ніби  душу  мою  лоскочуть...  
Ну  і  як  же  їх  не  любити?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


Ксенія Косач

***

Прости…  Не  пишу  я…  Зовсім…
В  мені  щось  не  хоче  писати…
І  крила  намоклі    без  снів
Не  можуть  на  небі  тримати…
Різкий  перехід  –  до  без  «нас»,
Нехай  лиш  уявно-реальних…
Відкритий  був  шлях  на  Парнас  –
У  парі  -  щасливо-сакральній…
Прости…  не  така,  як  чекав…
Опорою  стати  не  в  силі…
Чомсь  сірим  відтінком  уяв
Розлилося  небо  по  сині…
Не  в  змозі  піднять  свою  тінь,
Крізь  неї  пройти  щоб  наосліп,
Хоч  там  десь  –  чека  далечінь,
Віками  намолений  досвід…
Не  можу…  Мо  потім…  Колись…
Знов  руки  одягну  у  крила,
Полину,  мов  ластівка,  ввись,
А  зараз  –  прости,  що  несила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561800
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015


НАДЕЖДА М.

Мої думки наївні та смішні…

Ось  ти  ідеш.  Мій  погляд  тобі  вслід.
Так  хочеться  хоч  раз,  щоб  озирнувся.
Мої  думки  летять  у  супровід.
Бажа  душа,  щоб  ще  раз  посміхнувся.

І  тане  силует  у  метушні.
Людський  потік    затінює  обличчя.
Ці    помисли  наївні  та  смішні.
Та  я  ніяк  не  хочу  з  цим  змириться.

А  в  голові  тісняться  вже  думки:
Забути  про  пристойність  -  й  за  тобою.
Ледь  чутно  доторкнутися  руки
Своєю  розпашілою    щокою.

Зніяковілий  погляд  твій  знести.
Уважно  подивитися  у  очі.
Мої  чуття  в  твої  думки  вплести..
Щось  серденько  хвилюється,  стукоче.

Іще  хвилина,  й  зникнеш  назавжди.
Мої  бажання  й  роздуми  в    двобої...
Услід  тобі  кричу:  Мене  зажди.
Та  голос  недоступний...  Вже  у  збої...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561501
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


Дід Миколай

Навіщо нам парад дурним

...А  нашим  гетьманам  плювати.
Здають  Вкраїноньку  чужим.
Привикли  Путіну  лизати,
Пускають  ворога  у  дім.
Дістали  виплодки  із  зРади,
Все  ділять  рідним  і  своїм.  
Як  осмерділи  ж  демократи,
Майбуть  і  мертвим  і  живим.
Гримлять  гармати  смалять  Гради.
На  сході  згарище  і  дим.
Коли  нема  чим  воювати,
він  ліпить  нам  ПАРАД  дурним..?
Як  можна  плоттю  торгувати?
Та  що  чуже  їм,  ніпочім…
Так  дійдуть  зайди  у  Карпати,
Допоки  гримне  в  горах  грім.
Отож  не  можу  більш  мовчати,  
Невже  сліпі  Берлін  і  Рим.
Погляньте  ворог  в  нашій  хаті,
З  води  не  вийти  й  вам  сухим.
Ох  і  ударить  грім  розплати,
Дістав  вже  «тишею»  режим.
Іуд  пора  із  хати  гнати,
Бо  геть  залишимось  ні  з  чим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561461
дата поступления 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


Анатольевич

Я повернуся. Пісня.

         Я  повернуся!

Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
"Бог  храни  тебе,  дитино!
 З  перемогою  вертай!
 Хай  обходить  тебе  горе
 на  жорстокій  тій  війні,
 світи  тобі,  ясна  зоре      -2рази
 в  чужедальній  стороні!

 Бережи  себе,  синоньку,
 та  ховатися  не  смій  
і  свою  маленьку  доньку  
захистить  від  зла  зумій!
 Що  іще  сказати,  сину?
 Борони  свій  рідний  край,
 нашу  неньку  Україну,    -2рази
кращої  немає,  знай!"

 "Матінко!  Я  повернуся!»
 Син  переступив  поріг…
 Мати  гірко  заридала…
 Впала  синові  до  ніг...  
Проводжала  мати  сина  
на  війну  в  далекий  край:
 "Бог  храни  тебе,  дитино!      -2рази
 З  перемогою  вертай!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015


kulbabka

Схоже, весна повернулась…

Сонце  рум'яним  панкейком*  пірнуло  у  пудинг
Талого  снігу,  сиропом  густим  потекло...
Схоже,  весна  повернулася,  чуєте,  люди?
Хлюпають  ринви  і  маківку  гладить  тепло!..

Вікна  всі  навстіж,  хай  світло  заповнить  оселі,
Вивільнить  сирість  зимову  з  трухлявих  дірок,
Перші  турботи  весняні,  немов  каруселі,
Стрімко  завихрять  і  день  пригальмує  свій  крок.  .

Срібні  калюжі  лоскочуть  намочені  п'яти,
Сніг  розвезло  по  асфальті,  мов  кашу,  проте,
Хочеться  йти  і  очима  повільно  спивати
Хма́рки  вершкової  лагідну  пінку-латте.

Хочеться  сонцю  назустріч  летіти  на  крилах
І  виднокрай  розтинати  залізним  конем...
Коси,  пропахлі  бруньками,  весна  розпустила
І  поцілунком  у  скроню  торкнула  мене!


[i]*Панкейки  ─  невеличкі  пухкі  млинці,  политі  сиропом.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Дід Миколай

Без мови немає Держави і Роду

О,  мово  моя  ти
прекрасна  і  сильна.
Як  барви  Веселки
коштовне  каміння.
Ти  сонячне  сяйво  
ти  трель  жайворонка.
Вкраїнцеві  кожному
в  серці  іконка.
Сосуд  кришталевий,
коштовная  ваза.
Мій  промінь  яскравий
моя  ти  Оаза.
Без  Тебе  немає
насіння  і  плоду,
Усе,  що  я  маю,
віддам  у  догоду.
Хоч,  як  таврували
та  досі  ти  вільна.
Бо  крівонька  наша
від  Батька  коріння.
Мелодія  флейти
оправа  алмаза.
Не  брала  ні  куля
тебе  ні  проказа.
Тобі  моя  мово
моє  поклоніння,
Моя  ти  надія
моє  ти  прозріння.
Тож,  як  не  кохати
і  як  не  любити.
Ну  як  тобі  душу
свою  не  відкрити.
Ти  спрага  джерельна
від  вітру  скала.
У  дюнах  скроплЕнна
зі  слізок  зросла.
За  Тебе  готовий
в  вогонь,  я  і  воду,
Без  Тебе  немає
Держави  і  Роду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата поступления 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Світлана Моренець

ВОНИ – ГЕРОЇ НА ВІКИ!

́
                   ***
На  Інститутській  –  звірство!..  Смерть  трагічна
забрала  СОТНЮ...
                                                         ВСІ  –  ІЗ  МОГО  РОДУ,
бо  сколихнулась  пам'ять  генетична
одвічним  болем  за  синів  народу...


                   ***
У  пам'яті  ніколи  не  вмирають
ті,  хто  життя  віддав  за  свій  нарід,
за  долю  і  свободу  свого  краю...
Вони  в  фундамент  нації  лягяють,
мов  камінь  найдостойніших  порід!

                   20.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561032
дата поступления 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Валя Савелюк

ЛИСТОК

"Тліє  листя,  скручене  в  пергамент..."
                                                       Наталя  Данилюк

небокраю
по́спіхом  добігає  
життя  достигле  моє  –
як  сонце,  коли  –  на  мороз  –  сідає:
на  півнеба  –  роз`ятрена  рана,
за  тисячу  років  –  неви́гоєна,
ординцями  
мирозлобно  запалена

…ллється
густо-червона  крайнеба  кров  
на  миролюбність  
наших  пагорбів  і  дібров

у  півнеба  –  роз`ятрена  рана
чи  знов?  під  ордою  покину  тебе,
як  і  застала  –  Україно  моя  кохана...

…є  потреба
у  одірваного  од  гілки  листка,
намагання-спроба  –  
згорнутися,  умираючи,  до  пе́ршозго́ртка,
як  у  лоні  бруньки  давно  –  до  пе́ршожмутка́  –  
за́родка-пе́ршоклубо́чка:
змаліти  назад  хоче
єство  листо́че,
ніби  чекає  десь  та  –  
звичайна-проста,
не  розбуджена  ще  Теплом  –  його  брунька…

отака
і  у  мене  потреба:
навзнак  упасти  -
лицем  до  неба,
закотитися  у  який  куток,
згорнутися  
у  пе́ршоклубо́к  –  
одпустити  повіддя
і  -  коліна  до  підборіддя…
очі  міцно  зімкнути  –
забути,  забути,
заснути,
небокраю  сягнути  –
за  лінію  перейти…
може  ізвідтам  уже  побачити  –
вільна  і  незалежна!
ти

19.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560843
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Світлана Моренець

СИНІЙ КОНИКУ, ПРОЩАЙ!

Понурий,  низько  голову  схиливши,
бреде  поранений  у  душу  Кінь
і,  гору  чорних  днів  в  мішок  зваливши,
в  очах  тамує  смутку  й  болю  тінь.

Ти  не  страждай  так,  Коню  Синьокрилий!
Нема  твоєї  в  лихові  вини  –
що  тисячі  убитих  схоронили,
зламали  долі  жорнами  війни,
не  вберегли  ні  миру,  ні  покою,
що  землю  застелив  кривавий  сніг...
Коли  у  людства  розлад  з  головою  –
до  чого  рік  тут,  місяць  а  чи  дні?

Прощай!  Прошу:  йдучи  до  свої  хати,
в  космічні  діри  висип  горе  й  зло...
А  у  Вівці  вже  будемо  прохати,
щоб  вбивцю-карлу  геть  з  землі  змело!

                             19.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


kulbabka

Бірюза

Я  ─  бірюза,
інкрустована  
в  перстень  весни,
камінь  
солоного  моря
і  вільного  вітру…
Ніч  розчинила  в  мені
свої  кавові  сни,
темні  прожилки  вплела
у  яскраву  палітру.

Я  ─  німфаліда  небесна,
що  снить  на  плечі
літа  
з  відтінком  шафранним  
густої  засмаги…  
Крил  моїх  цятки  ─
розтоплений  віск
на  парчі,
море  збирає  його
у  смарагдові  фляги.

Я  ─  на  осінній  долоні
ще  теплий  бурштин,
пам’ять  застигла  в  мені,
мов  скрипуча  цикада…
Час  перемеле  на  жорнах
роки,  
наче  млин,
тільки  моя  таємниця
йому  непідвладна.

Я  ─  намистинка  прозора
з  ґердану  зими,
криги  уламок
у  серці  ображенім  Кая…
Вирви  мене,
якщо  зможеш,
візьми  й  розломи!..
Розум  забуде  про  все.
А  душа?
Пам’ятає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Осіріс

Схлипують хмари…



Схлипують  хмари
             снігу  крупинами
                                     над  головою.
Їхні  отари
           котяться  брилами
                                         до  водопою.
Сонце  розчавлене,
             в  темінь  удавлене  
                                         гасне  поволі.
Вітер  долиною
                 зблискує  спиною
                               в  наглій  сваволі.
Здиблює  шкуру  
                   осока  приморена    
                                         над  берегами.
Крекче  зажуру  
                           ріка  переорана  
                                     льоду  плугами.
Лютий  велителем,
           зимним  хранителем
                                         попід  сосною,
Всівшись  між  вітами,
               жде  першоцвітами
                               зустріч  з  Весною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560663
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Анатольевич

Гасла перемоги. (Пісня) Сл. С. Голоскевича і Л. Ігнатової.

 P.S.  Величезна  подяка  нашій  чудовій  поетесі  tatapoli  за  толкові  поправки  до  тексту!  Танюша,  ти  справжній  друг!  19.02.2015.

Ще  одна  величезна  подяка  другу,  колезі,  талановитому  композитору  і  поету  Колі  Шевченко  з  Борисполя,  який  звернув  мою  увагу  на  вступ  до  пісні.  Цей  вступ  дуже  нагадував  (  якщо  не  цитував)  вступ  до  пісні  Мартинова  "Мамины  глаза".    Твір  досить  віддалений  у  часі,  тому  забувся,  а  в  памяті  на  дні  зберігся.  Тому  й  вистрілив,  як  моє.    Дуже  вдячний  Колі!  Здоров"я  йому  і  успіхів!  А  хто  ще  його  не  читав  і  не  слухав  -  співчуваю!  Рекомендую  наздоганяти!  20.02  2015.

І,  нарешті,  подяка  із  подяк    нашій  чудовій,  улюбленій  Любочці  Ігнатовій!  Вона  в  коментарях  подарувала  мені  гарнючий,  оптимістичний  третій  куплет  і  любязно  дозволила  використати  його  в  пісні.  Що  я  з  задоволенням  і  роблю!  20.02.2015.
                       Гасла  перемоги.

   Знову  чорні  хмари  вкрили  Україну,
смерть,  розруху,  горе,  сльози  принесли...
Знову  хочуть  нас  поставить  на  коліна
і  позбавить  долі,  щастя  та  весни!
                                 Приспів.  
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

   Нас  гнобили  ляхи,  нищили  ординці,
німці,  шведи,  турки  і  російський  "брат".
Але  проти  нього  ми  не  наодинці  -
з  нами  світ  і  правда,  знає  наш  солдат.  
                                   Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

   З  вірою  у  серці  неньку-Україну,
захистить  зумієм,    зможем  відродить!
І  почують  знову  пісню  солов"їну
у  вінках  квітучих  зранені  сади!

                                     Приспів.  

Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"  -2  рази.  
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

               СЛАВА!  СЛАВА!!  СЛАВА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560903
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Світлана Моренець

ЧОРНІ ДАТИ. 18 люте 2014 р. ; 18 люте 2015 р.


Ці  чорні  дати  в  долі  України,
повторення  яких...  –  невідворотнє?
Каліцтва...  бій...  пожарище...  руїни
і...  вже  десятки  душ  –  в  НЕБЕСНІЙ  СОТНІ.
Їх  поіменно  знають  українці...

Про  "закулісся"  ж  –  вмовчує  історія:
страшна  різня  у  парку  Маріїнськім...
і  сотні  трупів,
                   СПАЛЕНИХ  ТАЄМНО
                                       В  КРЕМАТОРІЯХ,

втаї́вши  звірства    звезеного  "сброду"
укупі  із  звіри́ною  "ґаранта"  –
супро́ти  українського  народу,
в  якого
                   ПРАГНЕННЯ  ДО  ВОЛІ  –
                                       домінанта...

І  через  рік,  знов  владою  знеславлене
побоїще  в  Дебальцевім...  руїна...
герої  –  полонені  і  поранені...
і  зраджена  вже  вко́тре  Україна...

                   15.02.  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560637
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Анатольевич

Гасла перемоги.

Написав  вірш,  який  має  стати  піснею.  Мелодія  вже  є,  роблю  оркестровку.  Думав  встигнути  на  сьогодні,  але  не  склалося.  Мабуть,  ще  день-два  доведеться  попрацювати.  А  поки  що  виставляю  слова  з  надією  на  зауваження  і  поправки.  18.02.2015.

P.S.  Величезна  подяка  нашій  чудовій  поетесі  tatapoli  за  толкові  поправки  до  тексту!  Танюша,  ти  справжній  друг!  19.02.2015.

                                     Гасла  перемоги.
Знову  чорні    хмари    вкрили    Україну,
смерть,  розруху,  горе,    сльози    принесли...
Знову  хочуть  нас  поставить  на  коліна
і  позбавить  долі,  щастя    та    весни!

                                       Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

Нас  гнобили  ляхи,  нищили  ординці,
німці,  шведи,  турки  і  російський  "брат".
Але    проти    нього  ми  не  наодинці  -
з  нами  світ  і  правда,  знає  наш  солдат.

                                         Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!

                                       ПРОГРАШ.
                               
                                         Приспів.
Нас  не  підкорити,  волю  не  зламати!
Наближаймо  разом  перемоги  час!
"Слава  Україні!"  і  "Героям  слава!"    -2  рази.
Гасла  перемоги,  що  єднають  нас!
                   СЛАВА!  СЛАВА!!  СЛАВА!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560693
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Віктор Ох

Антихрист і його кацапи


В  росії  є  й  нормальні  люди,
але  їх  дуже  мало  там.
А  решта  –  кацапня-іуди  –
угноєння  своїм  царькам.

Антихрист  вже  прийшов  на  землю!
Він  у  кацапів  –  президент.
Уже  давно  засів  у  кремль  він
і  мріє  знищить  світ  ущент.

Кацапський  «мір»  смердючі  лапи
свої  протягує  завжди.
В  лайні  сидять  собі  кацапи
і  прагнуть  всіх  втягнуть  туди.  

Така  вже  сутність  всіх  кацапів  –
убогість,  п’янство  і  розбій.
Не  стулять  і  двох  слів  без  мата,
Зате  на  газовій  трубі.

Кацапи  –  заздрісний  народець.
Кацапи  -  нація  нездар.  
Сучасний  їхній  полководець  –
їх  душ  убогих  кочегар.

Від  тупості  і  безнадії
Кацапи  майже  всі  спились.
Скільки  кацапів  на  росії  ?–
на    рейтинг  путіна    дивись.

Він  дав  їм  величі  оману    –
удав  і  стадо  «вandar-log».
Вони  для  нього  –  як  барани.
Для  них  їх  путін  майже  бог.

Кацапи    –  тварі  гидомирні,
Що  в  світ  лиш  ненависть  несуть.  
Під  наглядом  вождя  сумирні.
Тому  їх,  як  свиней,  пасуть.

Війна  триває  три  століття.
Ще  прийде  перемоги  час.
Переживемо  лихоліття.
Кацапам  не  здолати  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560697
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


Галина_Литовченко

ТРИ СЕСТРИЧКИ З СІМЕЙНОГО ФОТО

Як  сьогодні  було.  Пам`ятаю:
Цвів  пахуче  на  вулиці  лох,
Мама  плаття  з  червоної  майї
Нам  пошила  у  білий  горох.

І  в  горошок,  і  синю  картату
Купувала  на  трійко  персон.
Шила  платтячка,  наче  близнятам,
Лиш  найменшій  міняла  фасон.

На  причілку  горошок  духмяний
На  низенькі  штахетини  ліз,
КапелЮшки  на  свято  весняне
Тато  з  Києва  саме  привіз.

А  прибулий  фотограф  з  району
Мав  престижний  з  триногою  "ФЕД"
У  наш  сад,  мов  до  фотосалону,
Діти  збіглись,  як  мухи  на  мед.

Посміхалися  сором`язливо
Від  їх  поглядів  троє  дівчат.
...Я  в  саду  бачу  маму  щасливу
І  малих  на  даху  лелечат.

18.02.2015
(на  фото  я  з  сестричками)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560682
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015


kulbabka

Дівчині, Воїну, Птасі

Дівчино,  Воїне,  Птахо,
Сонце  твоє  не  зайшло!
Поки,  кероване  страхом,
Плем'я  примножує  зло...

Поки  стриножена  воля
Б'ється  у  клітці  грудьми
І  сатаніє  сваволя,
Дико  шматуючи  мир...

Ти  не  здаєшся  і  віриш:
Правда  здолає  брехню!
Серце  своє  для  офіри
Міцно  закуй  у  броню.

Кожен  борець,  як  месія,
Будить  із  рабства  людей,
Бо  недарма  ти  —  Надія,
Та,  що  до  світла  веде.

Як  би  не  видалось  важко
В  морі  людської  біди,
Дівчино,  Воїне,  Пташко,
Будь  на  льоту,  не  впади!



[i]Малюнок  художниці  Asta  Legios.

На  днях  Благодійний  фонд  *Віта  Дольче.  Серце  патріота*  
видав  поетичну  збірку  *Живи,  Надіє!*  на  підтримку  нашої  
Жанни  д'Арк  —  ув'язненої  Надії  Савченко.  До  збірки  увійшли  
вірші  авторів  з  різних  куточків  України,  присвячені  Наді,  
також  —  і  цей  вірш.    Книга  буде  передана  Надії  через  
її  адвоката.  Сподіваємося,  збірка  стане  підтримкою  
для  нашої  відважної  льотчиці  у  такий  складний  для  неї  час.  
Живи,  Надіє!  Ти  —  незламна,  як  Україна![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


НАДЕЖДА М.

Ромашки…

Ситцевое  поле,  солнечный  денек.
Птицам  здесь  раздолье.  Небо  синий  шелк.
На  лесной  поляне  скромненький  цветок.
Скажет,  не  обманет  белый  липесток.

Любит  иль  не  любит.  Верить  ему?  Ждать?
К  сердцу  приголубит?  Он  не  может  врать.
Белая  рубашка,  тонкий  стебелек.
Милая  ромашка.  Желтый  ободок.

Ветер  с  ней  играет.  По  душе  игрок.
Приласкать  желает.  Он  ведь  одинок.
Я  нарву  ромашек.    Беленький  букет,
И  не  буду  спрашивать:  любит  или  нет..

Просто  я  поставлю  в  вазу  на  окно.
И    приму  спокойно,    что  судьбой  дано...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560565
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Олекса Удайко

ТРІОЛІ ДОЛІ. Муз. Анатольевича

[b][i][color="#f50c0c"]Велетам  ефіру  
Бог  ладнає  ліру,
А  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах  –  
принесе  в  офіру  
він  буденність    сіру,
тугу  розплескає  на  семи  вітрах.

Злигодні  й  турботи,  
мов  старі  чобóти,  
скину  і  безжально  відішлю  в  архів...
Мов  тріолі  долі,  
всі  гіркі  юдолі
я  вплету  у  пісню,  в  мій  небесний  спів.

Приспані  бемолі  –  
мов  душа  в  неволі,
Та  у  небі  сизий  бистрокрилий  птах.
Всі  земні  юдолі,
мов  тріолі  долі,  
піснею  розвіє  в  неомірний  прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата поступления 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Надія Таршин

Мрії линуть до Бога…

Мрії    линуть  до  Бога,
Давайте  помріємо    й    ми:
Нехай  у  нас  буде  дорога
Без  болісних  втрат  і  війни.

Бо  скоро  весна…  Запарує
Земля  у  чеканні  насіння.
ЇЇ  б  нам  прожити  не  всує,
Засіяти  –  Боже  веління.

Засіяти    згарища,  рани,
Її  рятувати  від  болю.
Набридли  їй  війни,  омани…
Земля  хоче  бути  собою.

Не  хоче  палати  в  огні,
А  квітами,  житом  родити.
Болить  їй  втрачати  синів,
Бо  їх  народила  щоб  жити.

15.02.2015р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560346
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Дід Миколай

Стою удома наче уві сні

Назустріч  стежка  бігла  від  садка,
Струмочком  в  ноги  ніжно  дзюркотіла.
Дощами  з  стріхи  плакала  зима.
Немов  прощатись  з  нами  не  хотіла.

Багряне  диво  блимнуло  навстіж.
Снігур.  Як  м’ячик  з  вишеньки  скотився.
Стряхнув  крильми  ото  вже  нетерпіж.
Напроти  мене  в  блюдечці  умився.

Живе  давно  у  мами  вже  привик,
Не  вперше  гостя  з  двору  зустрічає.
Крутнув  хвостом  й  сховався  чарівник.
Із  –  за  оріха  шмуйлик  виглядає.

Зробилось  тепло  й  радісно  мені,
Ступив  в  затишок  тихо  до  калини.
Стою  удома  наче,  я  у  сні:
"Як  мало  треба,  Боже  для,  людини".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560383
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


kulbabka

Сонце моє

Сонце  моє  вже  сходить!  Хоч  і  поволі
Медом  густим  сочиться  крізь  діри  хмар,
Плутаються  гілками  стрункі  тополі,
В  небо  вмокнувши  крони,  немов  у  кляр.

Сонце  моє,  ну,  де  ж  ти  було  донині?
Запеленали  душу  густі  сніги...
Схоже,  зима  вантажить  дубові  скрині,
Пролісками  вагітніють  береги.  

Скоро  крізь  товщу  по́всті*  землі  сирої
Пустять  зелені  стріли  тонкі  ростки,  
Вибухнуть  на  деревах,  немов  набої,
Кігтиками  листочків  тугі  бруньки.

Пирсне  цитринним  соком  на  шибку  сонну
Ранок  новий,  розбризкає  свіжий  фреш...
Сонце  моє,  спасибі,  що  безборонну
Душу  мою  у  теплий  полон  береш!


[i]*Повсть  —  вигот.  із  вовни  способом  валяння  
цупкий  матеріал,  який  використовується  для  
оббивання  дверей,  вироблення  теплого  взуття,  
капелюхів  і  т.  ін.  Повсть  виробляється  з  грубої  
кінської  або  коров'ячої  шерсті,  змішаної  
з  борошняним  клейстером.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560366
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


НАДЕЖДА М.

Розчарування…

Коли  немилим  все  здається  в  світі,
І  падає  у  тебе  все  із  рук.
Куди  себе  тоді  від  мук  подіти?
Твого  розчарування  чую  в  серці  звук,

Та  серце  не  болить,  а  просто  пусто.
У  розпачі  зневірена  душа.
Боротись  з  цим,  повірте,  так  непросто.
І  віра  у  людей  тоді  лиша.

Так  часто  зустрічаєм  досконалість
У  людях  розчаровувать  серця.
Один  другому  дарувати  болість.
А  ми  невтішно  любим  ще  творця.

Страждаємо,  але    усе  ще  любим.
Чекаєм  СМСу,  чи  дзвінка.
Готові  буть  обдуреними  вдруге.
Чекаєм  з  нетерпінням  край  вікна.

Та  треба  знайти  силу,  щоб  простити,
Піднявши  голову,  піти  з  його  життя.
І  не  просить,  а  просто  відпустити,
Хоч  будеш  чути  слізне  каяття.

І  не  питать:  чому  розчарування
Закралося  зненацька  до  душі.
Не  треба  тут    ніякі  з"ясування,
Коли  від  щастя  втрачені  ключі...













--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560364
дата поступления 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Надія Таршин

Гидко сичить контрволюція…

Гидко  сичить  контрреволюція:  -
Що  вам  дала  ця  революція?
Сиділи  б  тихцем,  не  ішли  проти  влади,
Були  і  зарплати,  були  і  посади.
А  вам  подавай  Україну  і  волю…
Майдан  підняли    за  омріяну    долю.
І  що  тепер  маєте,  дурні  наївні?
Не  виграти  вам,  бо  сили  нерівні.

У  кого  з  нас  сила  –  не  вам  рахувати.
Ми  вас,  як  непотріб,    –  мітлою  із  хати.
Бо  видно  пройти  цей  шлях  усім  треба,
Щоб  з  нами  був  світ  і  праведне  небо.
І  ми  подолаєм    усіх  душогубів,
Що  радо  тягнули  країну  до  згуби.
Ще  трішки,  і  зовсім,  брати,  небагато
І  прийде  на  страдницьку  вулицю  свято!

15.01.  2015р.          Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560171
дата поступления 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Дід Миколай

Стелив рядно черемховий дурман

Розносив  вітер  запах  черемховий,
Котивсь  в  долину  яром  наче  дим.
Спинився    з    нами    наніч    у    діброві,
Майбуть  підглянуть  здумав  Херувим…

В  човні  нас  двоє,  Боже  оп’яніли,
Ховав  його  край  берега  туман.
Лілеї  нам  лампадками  світили,
Стелив  рядно  черемховий  дурман…

Вже  засвітився  промінь  у  блакиті,
Роса    неквапом    падала,  як    сніг.
Там  ми  були  удвох  на  цілім  світі,
Нам  зорі  тихо  падали  до  ніг…

Цвіркун  зайшовся  наче  й  не  втомився,
Немов  не  він  тут  шпарив  цілу  ніч.
В  росі  цнотливій  хлопець  видно  вмився,
Звучала    пісня    ранком    врізнобіч…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559979
дата поступления 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015


evgen

Щоб в атомному пеклі не згоріти


Вже  рік  минув  згорьований,  кровавий
У  плетиві  незгод  і  протиріч
Як  лютий,  кровожерливий  двоглавий
Шматує  Україну  день  і  ніч.

Не  захотіла  вільна    Україна  
В  кайдани  руки  –  шию  у  ярмо.
Перед  сатрапом  стати  на  коліна.
І  знову,  рабське,  на  плече  клеймо.

Не  упіймалася  на  обіцянці
Молочних  рік,  в  кісільних  берегах
Московській  не  скорилась  забаганці
Ординських  не  злякалася  ватаг

Що  москалі  то  нелюди  брехливі
Я  в  тому  пересвідчився  стократ
Вони  безсовісні,  нахабні  ,    хтиві.
Такий  сусід  не  друг  мені  й  брат!

Бандитів,      найманців      та      мародерів  
В  російська  армії  усіх    мастей.
З  зенітних  градів,  танків,  бетеерів
Руйнують  все,  вбиваючи  людей.

Малих,  старих,  що  їм  до  всього  того?
Запрограмовані  вони  вбивать
Бездушний  монстр!Немає  в  нім  святого
А  є  одне!  Вбивать!  Владарювать!

І  це  брати?  Це  друзі?  -  Ні  чужинці!
Бісівська  плоть,  підступна,  хижа    суть
Мерзенні    вбивці!  Нелюди  –  злочинці
Такі  «брати»  останнє  загребуть.

***
На  Сході,  Заході,  в  усіх  куточках  світу,
Єднайтесь  люди  щоб    сказати  Ні!
Щоб  в  атомному  пеклі  не  згоріти
Усім  нам,  в  третій  світовій  війні!
За  мир  і  злагоду  в  усьому  світі  –
ЄДНАЙТЕСЬ  люди  на  усій  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559708
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

Можна утікати від любові…

*      *      *

Можна  утікати  від  любові,
спати  чи  кудись  невпинно  йти,  
а  кохання  власне,  світла  повне,
цілий  вік  шукати  й  не  знайти.

Можна  долі  висловить  осанну,
бо  кохання  досягти  ознак.
І  найперше  мати,  і  останнє,
справжнього  не  звідавши  однак.

Можна  плакатись,  втрачавши  міру,
помилятись,  не  тримавшись  меж.
Та  ніколи  не  втрачаймо  віру
й  нам  вона  тоді  не  зрадить  теж.

Можна  впасти  в  довгий  сон  зимовий…
Повесніло  врешті  до  пуття.
Стрілися  на  березі  любові.
Повінь  вже  –  проснулись  почуття!

Можна  так  багато  загубити
й  вірити,  що  більше  знайдеш  все  ж.
Варто  долю  кожну  мить  любити,
бо  від  неї  справді  не  втечеш.

Можна  і  потрібно  й  крізь  зітхання
вірити,  й  не  знавши,  що  гряде.
І  любов  –  ясне-ясне  кохання
прийде,  наче  з  неба  упаде!

Можна  вправно  бавитись  у  Слові,  –
без  кохання  ж  гарно  не  зречеш.
Утікати  можна  від  Любові,
та  від  неї,  звісно  ж,  не  втечеш.

Можна  знати  –  ще  напевно  буде
радість,  біль  у  почуттях  обох.
Від  Любові  не  втечеш  нікуди,
бо  її  оберігає  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559680
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Дід Миколай

Нехай в Орді загубиться їх слід

Моя  Вкраїно  матінко,  небога
Чого  так  довго  терпиш  і  мовчиш?
Втомився  вже  звертатися  до  Бога,
А  ти  моя  кохана  спиш  і  спиш…

В  очах  глуха  полуда  –  заволока,
Собачі  зграї  гавкають  скубуть.
Та  що  мене;  не  чуєш  і  Пророків,
Дніпрові  хвилі  плачуть  і  ревуть…

Допоки  ж  ти  мій  змучений  народе
В  куточку  будеш  плакати  й  мовчать.
Хіба  тобі  це  личить  мудрий  Роде...
У  себе  дома  цуциком  скавчать.

Кайдани  скинь;  не  сковують  хай  волю,
Розсиплеться  полуда  наче  лід.
Кусати  зайдам  досі  нашу  долю,
Нехай  в  Орді  загубиться  їх  слід..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Валя Савелюк

ІПОСТАСЬ

відпові́сти
Любов`ю  на  нелюбов  –
тільки  Бог  може…
Любов  –  
Іпостась  неодмінна  Божа…

тому  і  сказано:  «…Божі  діти»  –
Батька  рідного
не  слухатись,  не  любити,
бо  –  не  розуміти

а  для  чого  Йому
неслухняних,  
нелюблячих  нас  –
любити-терпіти?
бо  діти!  –
мають  рости,
розумнішати,
себе  і  світи  
пізнавати  –
жити:
навча́тись  любити

стежками  тернистими,
кам`янистими
йти,
серця́    і  ноги  до  кривлі́    збивати,
падати  і  вставати,
не  знати  чого  шукати
і  нарешті  –  Любов  у  собі  знайти
у  ви́явах
Красоти-Простоти-Доброти  –
навчи́тись  люби-Ти…

Бог  терпеливий  знає,
чого  кожен  із  нас  шукає  –
допомагає,
чекає…

чи  міг  би  примусити?
міг  би…  але
рабський  по́слух  –  із  при́мусу,
а  любові  із  примусу  не  буває…

куди  б  не  водили  наші  стежки,
проз  які  нетрі  і  болота́
мета  –  проста:
кожна  звивиста
плутана  кам`яниста  дорога
приведе  до  Любові  Ісуса  Хреста  ,
до  Любові  взаємної  –  людини  і  Бога:

Любов  –  це
до  Світла  розвинуті  ум  і  серце,
і  кожна  людська  дорога  –
до  Отчого  дому  прагне,  до  Любові-Бога

14.02.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559621
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олекса Удайко

КРИШТАЛІ СЕРЦЯ

                                                                                 [b]  [color="#eb2121"]П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Ю
                                                                                                         всім      закоханим[/color][/b]

[i]                  Принципи  камашастри  (взамоєвідношень  між  чоловічим
     і  жіночим  чинниками  –  інь  і  янь)  як  одного  із  взірців  до-
     релігійної  духовної  культури  хвилювали  не  одно  покоління
     людей...  Чи  не  найголовнішим  принципом  камашастри  є  
     взаємопроникнення,  обмін  між    Інь  і  Янь  у  людей  різної  статі  
     як  джерело  прогресу,  отримання        задоволення  від  життя...  
           Сю  "тендітну"  тему  автором  нещодавно*  було  піднято  
     у  вірші,  що  перекликається  з  думкою  іншого  автора,  ключові  
     слова  якого  наведено  нижче.  Щоправда,  є  і  інші  погляди  
     на  цю,  здавалося  б,  добре  зрозумілу  проблему**.  
      Ризикуючи  знову  попасти  під  обстріл  "важкої  артилерії"  
     моїх  опонентів,  в  цей  святковий  для  даної  теми  день,  подаю  
     новий  варіант  вірша,  написаний  уже  у  новому,  5-стопному  ямбі.    
       
                                   Отдай  мне  капельку  души,
                                   Отдай!  И  ты  не  пожалеешь.
                                                                   Лариса  Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай  мені  хоч  крихітку  тепла  –                      
Я  відігріюсь  в  нім…  Нехай  зомлію,
Та  не  згорю,  як  ніч  моя,  дотла…
Лиш  засвічусь  від  іскорки  надії.

Віддай  свої  гіркоти  від  журби:
У  вирі  почуттів  я  їх  покраю  
І  в  гріб  навічно  покладу!    Аби    
Був  спокій  і  любов...    Заради  раю.  

Віддай  негоди  і  похмурі    дні…  
А  ще  панянку-ніжність  у  додачу  –
Й  прокинешся...  немов  в  казковім  сні:
Я  всім  життям  своїм...  тобі  віддячу!

Віддай  любов,  та  вірність  не  поруш!  
Змурую  у  собі...  гранітну  пристань...
І  вирощу...  стокільканадцять    руж,
В  тобі  ж  відкрию...  безугавну  пристрасть.

...Та  ряст  топтати  радше  не  спіши:  
Піти  у  вічність  –  злим  навкір  –  успієш...    
Віддай...  кришталі  серця  і  душі!
Віддай!..  І  ти  не  пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01.  2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата поступления 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Анатольевич

Сміх крізь сльози. ( Або про орхіт)

Після  успішного  переселення  з    «магічного  урологічного»  додому  пройшло    біля  тижня.    Видужував  активно,  гуляли  з  жінкою  і  внуком    над  Дніпром.  Життя  вдалось!  І  раптом  –бац!  Післяопераційне  ускладнення,  яке  буває  досить  часто  –  орхіт…  Знову  на  три  тижні  у  ліжко  ,  уколи,  антибіотики,  пігулки,  компрес…    Через  пару  днів  знайшов  у  цьому    всьому  чимало  гумору.  Зліпив  віршика,  думав  –  для  рубрики    «не    для  жінок».    Відіслав  друзям  по  клубу,  дідам  і  парубкам.    Десь  біля  двох  десятків  листів.  І  от  (на  диво!)    майже  всі  написали  вердикт  :»Виставляй!  Гумор  хоч  і  натуралістичний,  проте    життєвий.  А  про  те,  що  у  тебе  оті    самі    частини  тіла,  які  запалились,    існують  по  природній  конструкції,    жінки  і  так  здогадуються.    Так  що  –  в  друк!»  Змушений  підкоритися  більшості…  Хоча  і  не  без  задоволення  та  лукавої  усмішки.    Ловіть!

         Сміх  крізь  сльози.
       (  Або  про  орхіт)
Скажіть,  за  що  мені    все  це?!!    
 Розперло  дідові    яйце…
Сную    роздутий,  мов  рахіт…
 А    зветься  ж  гарно  як  :  «Орхіт»!
Можливо,  що  не  до  лиця
 писать  про  вибрики  яйця,
та  прошу  зрозуміти  це  –  
душа  ж  болить  за  те  яйце!
Нелегка  справа  –  встати,  сісти,
А  треба    ж  вмитися,  поїсти,
Уколи,    ліки  –  все  за  раз…
А  потім  ще  й  на  унітаз!
Компрес    з  горілки  на  те  місце,
Що  не  дає  без  болю    сісти,
А  він  вогнем  пече,  падлюка!
(Щоб  від  горілки  –  така  мука?!)
І  як  назвати  кару  ту?
Мабуть,  що  «яйця  у  спирту»!
На  кухню  сунусь  в  штанах  спортивних,
А  в  плавках  в  мене  –  компрес    активний
І  там  стирчить  такий  бугор!
Ой,  треба  бачить  це  «ОГО»!
Стримати    регіт    жінка  хоче…
Ні…Не  вдалось  –  як  зарегоче:
«Тебе  б  в  трико  –  і  до  балету!
Твої  були  б  усі    кобєти»!
Я  ,  друзі,  геть  зійшов  з  лиця!
(  Що  не  стосується  яйця…)
І  нащо  нам  ті  причандали,
Щоб  в  старості  так  діставали?!
Нехай  би    в  років  шістдесят
Ті  балабони,    що  висять,
Тихесенько  собі  зів*яли  
І  мирно  уночі  відпали…
Можливо,  скаже  хтось  :»  Рахіт!
У  нього,  бачите,  орхіт,
То  ж  він  усім  ТАКЕ  бажає!»...
Хай,  хто  здоровий,  вибачає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559517
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

АКРОВІРШ для Надії Савченко

*      *      *

Символом  незламності  Вкраїни,
Лицаркою  славною  зросла!
Агнецем  не  стала  ти  покірним  –
Вільною  була  в  темниці  зла!
Авелевим  квітом  здивувала  –
Укром-диво-птахою  звелась!
Каторжно  пеклась-голодувала,  
Рашенським  сатрапам  не  здалась!
Авелеві  внуки  разом  діють.
Їх  не  переможе  Каїн-кат!
Надя  –  україночка  Надія  –  
Істинно  народний  депутат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559513
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


горлиця

ЗА ЩО ТИ ТЕРПИШ, УКРАЇНО

За  що  ти  терпиш  Україно?
Які  такі  тяжкі  гріхи
Тебе  обсіли  горобинно  !
Вп`ялися  в  тіло  реп`яхи!  

Чи    для  дітей  землі  не  мала?
Чи  пишнo  збіжжя  не  росло?
Росло!  І  хліба  вистачало,
Для  себе  й  для  других  було!  

Не  даром  же  тебе  прозвали-
Ти  -  “хлібний  кошик  “!  А  сусід  ,
Збирав  це  золото  роками,
Йому  все  мало  на  обід!  

Оці  ворожі  зазіхання,
Не  зупинялись  ні  на  мить.
Століттями  стоїть  питання,
Чи  ж  можна  ворога  спинить?

Лилася  кров  твоїх  героїв,
І  Крути  й  Сотня  в  небесах,
Лиш  подивись  ,що  він  накоїв,
 Кров  розлилась  по  всіх  полях.

Та  й  це  мине!  Поля  засієм.
Пшениця  золотом  зійде,
Терпіти  довго  ми  умієм,
Та    час  гряде!  Народ  росте!
 
Вставай,  незламна  Україно!
Давно    очікуєш  чудес!  
Минеться  горе!Ми    родина!  
Приклад  -Господь.  Терпів!  Воскрес!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559411
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Валя Савелюк

ЯБЛУНЬКА

яблуньці  цій
довго  ще  треба  рости  –
рано  її  формувати,
бо  
зачепиш  дочасу  –
стане  уперто
дикі  гілки  
із  себе  гнати  –
загуща́віє  хижо  гілками  –
садівники
називають  такі  гілки  –
«вовка́ми»…

всі  ми  дерева  у  цьому  світі  –
сонцем  зігріті,
дощами  змиті...
та  навіщось  кожному  треба
захопити  кроною  усе  небо…

на  те  і  –  
садівники-лісники:
приходять  і  
свого  часу
обтинають  дикі  гілля-ки:
формують
красоту  і  культуру  крони  –
зна-ють
Розвитку-Росту  закони

…ввічливі  і  тендітні  берізки
не  потребують  обрі́зки,
не  одбирають  у  інших  неба  –
їм  у  обрізці  нема  потреби:
берізки  стрункі  –
від  народження  делікатні  такі…

поруч  дуби  –
мідні  козацькі  чуби;
сос-ни!  –  
вічнозелені  колючі  сни
пропускають  достатньо  радощів  –
світла-дощів
для  черемх  низькорослих,
кущів  і  плющів:
не  залежно  од  висоти  ствола  –
усе  прагне  світла,  води  і  тепла  

неба!  неба!
життєва  потреба

…а  яблуньці  
дикій  цій,
що  до  амбітної  пнеться  мети  –
собою  небо  усе  захопити  –
довго  іще  треба  рости…

рости  і  рости  –
чекати
садівника,
чия  уважна  рука
буде  її  плекати,
вовчі  гілки  підчищати  –
формувати…

може,  вирішить  щепу  щепи́ти…
багато  є  спо́собів  –  окульту́рити

…і  зародять  колись  на  цій
яблуньці
сонцеподібні  цілющі  плоди  –
від  любові,  землі  і  води

а  ще  –  од  мудрості  садівника…

ситцева  казочка  
отака…

13.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559403
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Шон Маклех

Торбинка снів

         «Що  ж,  коли  так,  візьму  торбинку  снів,
             Послаб  вузли  і  насолоду  відчуй  у  мріях.»
                                                                                   (Вільям  Батлер  Єтс)

Я  свою  торбу  снів
(латану-перелатану)
Несу  за  спиною  старечою,
Блукаючи  дорогами  Ірландії,
Які  так  сплетені-переплетені,
А  ведуть  все  одно  нікуди  –  
Точніше  в  Ніщо
Кожна
(А  ми  думали  до  Тари!)
Але  блукаючи
Вже  сто  років  оцими  
Кам’яними  дорогами
(Прямуючи  зовсім  не  в  Дублін*,
І  навіть  не  в  Балє  Ахе  Клях**)
На  кожному  перехресті  дарую
Сон  зі  своєї  торбини  латаної
Дітлахам  з  очима  синіми
(Наче  небо  над  озером  Лох  н-Ехах)
З  чупринами  рудими
(Наче  світанок  над  торфовищем)
Дивіться  мої  сни  кольорові,
Мрійте  як  я  колись
Про  квіти  і  вітрильники,
Пло  млини  і  водоспади,
Про  королів  благородних
І  сиву  минувшину,
Про  дерево  одкровень  –  
Ясен  на  горі  Уснех,
Про  пісню,  яку  співає  дощ
Старому  жебраку-волоцюзі...

Примітки:

*    -  насправді  всі  кам’янисті  дороги  ведуть  в  Дублін  (мало  не  сказав  «до  Дубліна»  -  це  було  б  смішно...)

**  -  скажу  вам  по  секрету:  я  по  оцій  кам’янистій  дорозі  (яку  проклали  зовсім  не  каменярі  і  навіть  не  масони)  все  життя  йду  з  Дубліна  до  Балє  Ахе  Клях.  Але  так  і  не  дійшов...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559352
дата поступления 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


горлиця

ЯК ТОБІ ЖИВЕТЬСЯ, МОВО, У КРИМУ?

 
Мово,  наша  мово,  квітко  волошкова,  
Як  тобі  живеться,  мово  у  Криму?
Чи  в  пошані  пісня,  чи  в  пошані  слово,
Те,  яке  ми  мовим  одне  одному?
Скажемо  відверто:  мова  не  в  пошані,  
Падчеркою  мова  наша  тут  живе…
Чим  же  завинила  ти  в  Криму,  кохана?!
Всяк  тебе,  як  хоче,  по  живому  рве.
Варто  лиш  промовить  в  люднім  місці  слово  —  
«Гаварі  панятно!»  —  крикне  шовініст.
«Гаварі  на  нашєм»  —  от  і  вся  розмова.
Отакий  печерний  інтернаціоналіст.
Де  вже  там  про  рідні  українські  школи,  
Про  театр,  про  книгу  слово  нам  сказать.
«Нє  дождьотєсь!»  —  кине  «друг»  якийсь,  —  ніколи,  —
Але  ж  ні,  чекаєм,  будем  ждать  і  ждать!
Віримо,  гімназій  ще  у  нас  прибуде,  
І  в  Криму  державна  мова  забринить!
Бо  у  своїй  хаті  правда  є  і  буде,  
І  Тараса  слово  буде  з  нами  жить!
Житимеш  ти,  мово,  квітко  волошкова,  
Не  дамо  нікому  твій  топтати  цвіт.
Будеш  веселково,  наше  рідне  слово,  
У  серцях  у  наших  ясно  пломеніть!

Написав  Александер  Польченко,  Сімферополь

Відео  варте  вашої  уваги!

https://www.facebook.com/video.php?v=775356029206362&pnref=story

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558319
дата поступления 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015


Дід Миколай

Ми голопузі в черені шаліли

Не  сплю  сьогодні  пишуться  вірші.
В  рядочки  білі  сиплються  білилом.
Прийшли  до  мене  спомином  вночі,
Як  сніг  на  скло  вкладаються  акрилом.

Згадав  дитинство  й  ночі  на  печі,
Колись  у  хаті  просо  ми  сушили.
По  вуха  в  просі  наче    ті    вужі,
Ми    голопузі    в    черені  шаліли.  

Смолою  пахло  в  хаті  і  зерном,
Лучинка  тьмяно  з  припічка  світила.
Кружляла  нічка  темна  за  вікном,
Як    Фея  добра  спатоньки  ложила.  

Немов  би    вчора      диво    це    було…
Лягли  глибоко  зморшки  вже  у  руки.
Це  ж  скільки  років  вдалеч  віднесло,
Коли  виходять  заміж  вже  онуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558318
дата поступления 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015


kulbabka

Припудрились лискучі болота…

Припудрились  лискучі  болота́,  
Імлою  затягнулась  далеч  синя,  
Димар  задер  кошлатого  хвоста
І  лащиться  об  сиве  хмаровиння.

Розчавлений  холодний  рафінад
Підхопить  сі́вер*  і  жбурне    під  ноги,
Кадильниці  засніжених  лампад
Куря́ть  уздовж  порожньої  дороги.

Вдихаю  свіжі  пахощі  сосни  —
Димлять  ліси,  розпатлані  вітрами...
Здавалося  б,  рукою  до  весни
Подати  —  і  забутись  до  нестями!..

Примарилось:  не  сніг,  а  пелюстки
Посипались  згори  мені  на  плечі!..
Та  ще  зима  розв'язує  мішки,
На  волю  випускаючи  хуртечі...

Свистить  її  тонесенький  батіг
Аж  курява  димиться  по  дорозі!..
І  білий  лев  у  гордій  самоті
Дрімає  на  порепанім  порозі.


*Сівер  —  холодний,  пронизливий  вітер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558272
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 09.02.2015


НАДЕЖДА М.

Чує серце: лунає десь музика…

Чує  серце:  лунає  десь  музика.
Це,  як  квітів  весни  дивоцвіт...
І  душевність  проймає  акустики.
Це  здається  душі  чийсь  політ.

І  на  крилах  знялася  уява,
І  назустріч  душі  вже  летить.
Чомусь  музика  ніжна,  ласкава,
Але  серце  від  неї  болить.

Розтривожене  небо  шовкове,
Все  навколо  затихло  на  мить.
Тільки  присмак  гіркий  полиновий
У  акордах  таємно  звучить.

Солов"ї  зупинились  в  польоті.
Присмирів  і  старенький  гайок.
Спалахнули  хмарки  в  позолоті.
Закричала  десь  зграйка  чайок.

Тихо  музика    грає,  ридає.
Може,  втрачене  щось  дороге?
Мабуть,  так  хтось  любов  повертає.
Хай  почує,  за  ким  сльози  ллє...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558137
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Дід Миколай

…пропитая мессия


Проклятой  будь  убитая  Рассия.
Как  не  навижу,  я  тебя  Орду.
Достала  ты  пропитая  мессия.
Видать  хочу  давно  тебя  в  Аду.

За  смерть  детей  моих  и  внуков,
За  слези  дедов,  ихних  матерей.
ПЗРК,  подарочки  из  «Буков»,
За  вопли  зайдо  –  суко  -  дикарей…

Я  не  забил  Чечню  и  Приднестровє,
Афган  еще,  грузинскую  войну…
За  это  вам  паскуды  белокровє,
Отсюда  йдете  суки  вы  ко  дну.

Вам  нужен  Крым  и  терики  Донецка?
Сибирских  мало  б.яди  лагерей.
Слепые  бидло  –  виплодки  Лохх  –  Несска,
Ху.ло  которым  правит  Мордихей.

Да  ты  больна  Рассея  безнадежно.
Дебилам  разве  колется  наркоз.
Лечить  тебя  пропиту  невозможно,
Тебе  поставил  Юда  диагноз!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558076
дата поступления 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Дід Миколай

Даючи час на роздум живим…

Наші  мрії  розтали,  як  дим
Помайданням  в  Донбасі  вмирають…
Даючи  час  на  роздум  живим
В  небеса  неживих  забирають.

Самі  кращі  до  Сотні  ідуть…
Безневинно  –  убиті  вмирають.
«З  хати  викиньте  юдо  –  паскуд...
І  помстітесь  за  вбитих»,  волають!

Досить  браття  терпіть  припекло.
Поки  ми  із  .уйлом  воювали
Суч.    плем’я  до  влади  прийшло,
Єзуїти  й  сектанти  обрали…

На  Олімпі  убивці  й  бандит.
Звіроящур  лукавий  при  владі.
Не  жилець  цей  без  доляра  вид
Де  грошва  там  хасид  при  посаді.

А  скажіть,  може,  судді  сидять…
Мо',  манкуртів  уже  посадили?
Прокурори  закінчена  тать…
В  кабінетах  ще  більш  обнагліли.

Гнати  шушваль  з  Вкраїни  пора
Поцани  вже  козу  задоїли…
Нехай  згинуть,  як  вранці  мара,
Поки  нас  ще  живих  не  поїли.

З  летаргічного  вийдіть  ви  сну.
З  небес  просимо  вас  розбудіться.
Україна  стоїть  на  кону…
Доки  можна  ще,  їй  прислужіться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558050
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015


НАДЕЖДА М.

Подари мне Аленький цветочек…

Подари  мне  Аленький  цветочек.
На  полях  из  сказок  отыщи.
Напиши  стихами  пару  строчек,
Сделай  праздник  для  моей  души.

Знаю,  что  зима  с  холодной  вьюгой,
И  цветы  под  снегом  еще  спят.
Им  тепло  под  белоснежной  шубой...
Но  цветочек  мой  я  буду  ждать.

Если  серце  теплится  любовью,
Пусть  в  душе  зардеется  весна.
Пусть  снежинки  потекут  водою,
Разбуди  цветочек  ото  сна.

А  когда  услышишь  птичек  трели,
Ты  сорви  и  спрячь    возле  души.
Не  страшны  тогда  ему  метели
Краткий  путь  ты  к  сердцу  отыщи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557901
дата поступления 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015


Галина_Литовченко

ДОПОКИ В ЦВІТ ЗБИРАЮТЬСЯ ЖИТА

Хмарки  у  плесі  мліють  потонулі,
Іти  у  цвіт  збираються  жита,
В  осиках  понад  річкою  зозуля  
Кує  усім  бажаючим  літа.
 
Сплели  гілля  в  заплаві  верболози,
В  гурті  тополі  вибрались  на  шлях,
Чекає  жнець  на  зоряного  Воза,
Що  до  смеркання  їздить  у  полях.

Своїх  пташат  над  хатою  лелека
Підійме  зовсім  скоро  на  крило.
На  сонці  вишні  сушаться  у  деках,
Городиною  хвалиться  село.

Злітає  дзвін  із  кузні  в  надвечір`я
І  літній  день  за  обрій  відліта.
Кує  зозуля,  стверджує  повір`я  -
Допоки  в  цвіт  збираються  жита.

автор  ілюстрації  Микола  Рябоконь  http://www.neizvestniy-geniy.ru/users/43132.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557670
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Дід Миколай

…які солодкі ції муки.

Несу  в  руках  тобі  світанок.
Намалював  його  у  снах.
Скажу  коханій:  «Добрий  ранок»
І  вип’ю  солод  на  вустах.

І  що  нам  з  того,  що  на  дворі
Сліпа  хурделиця  мете.
Ми  судді  долі  апріорі.
Для  нас  сьогодні  вар’єте.

Так,  як  колись  візьму  за  руки
І  буду,  буду,  буду  пить…
Які  солодкі  ції  муки.
Хіба  хтось  може  так  любить?

Зима  в  обіймах  снігопаду.
Їй  не  до  нас...,  не  до  тебе.
Співає  в  вікнах  серенаду.
Нуртує  серце  молоде..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557759
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


НАДЕЖДА М.

Що мені у свято дарувати?

Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
–  Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?  

Олекса  Удайко    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614

__________________________________--

Жінка,  це  почувши,  зупинилась.
Очі  враз  здивовані  звела...
Це  мій  чоловік?  Не  помилилась?
На  вустах  усмішка  розцвіла...

Неземна  краса?  Це  так  багато...
Жінка  я  проста:  така,  як  всі.
Хочу,  щоб  приносив  ти  зарплату,
Щоб  лунав  дитячий  в  хаті  сміх.

Щоб  любив  мене  не  тільки  в  свято.
І  не  треба  дарувать  зірки,
Май  ще  доброти  в  душі  багато.
Не  даруй  так  часто  будяки.

Хай  душа  любов"ю  розпахнеться.
І  цілуй,  як  це  було  колись.
Доля  нам  обом  хай  посміхнеться.
Пам"ятаєш:  вірності  клялись?

А  вночі,  коли  всі  будуть  спати,
Тихо  шепочи  такі  слова,
Щоб  хотілось  в  травах  заблукати
І  почуть,  як  пахне  кропива...
-----------------------------------------
Тиша  цю  підслухала  розмову,
Усміхнувся  місяць  з  висоти...
Як  здійснити  мрію  неказкову,
І  не  загубити  слів  у  суєті?...

____________________________________
А  я  підслухала  слова  Олекси...))
Дякую  за  ідею!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557723
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Дід Миколай

Зима


Ще  вчора  сіру  стежку  замело,
Зима  послала  в  полі  скатертинку.
Хтось  в  ополонці  виправ  полотно
І  змалював  у  Господа  картинку.

О  боже  мій,  яка  краса,
Мене  сьогодні  вранці  чарувала.
Нам  дарували  чудо  –  небеса,
Сердечко  в  грудях  дяку  калатало.

Дарунок  цей  із  царства  запорош,
Гілки  вишневі  пальцями  хапали.
Вдягали  білий,  білий  макінтош
З  хмаринок  білих  настрій  нам  черпали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557584
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


горлиця

КОРОТКО ЩАСТЯ ТРИВАЄ!



Хмари  насупились,  сипиться  сніг,
 Квіти  схилили  голівки,
Осінь  минула,  горобчик    притих,
Полем  літають  сніжинки.  

Крутить  метелиця,  сніг  розкида,
В  купки  усе  замітає,
Квіти  шепочуться,  в  серці  журба,
Коротко  щастя  триває.

Сльози  замерзли,  перлинки  блистять,
Тихо  кругом...серце  ниє,
Де  ж  та  весна?  Хай  пташки  вже  летять!
Сонечко  душу  зігріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557515
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


kulbabka

Агов, зимо!

                               [i]Ta  гей,    зима!  Ну  де  це  ти  блукала,  
                               Чого  це  ти  тепер  несеш    сніги?

                                                                                                           Горлиця.[/i]

Агов,  зимо́,  невже  прийшла  до  тями
І  натрусила  свіжого  сніжку?
Під  ранок  спорожнілими  полями
Хурделиця  промчала  на  скаку́.

Збиває  хтось  розпорену  перину  ─
Мете  довкіл,  аж  куриться  земля,
Сховалась  під  пухо́ву  скатертину
Волога  наїжачена  рілля.

Запізно  ти  взялась  хазяйнувати,
Дарма  пряде  замети  вправна  рать!
Хоч  в  кожухи  убралися  Карпати,
Та  вже  струмки  весняні  жебонять.

Дивись,  весна  задихала  у  спину,
Хоч  ти  сліди  ретельно  замела,
Вона  тебе,  ображену  дитину,
Голубить  ніжним  дотиком  тепла.

То  залоскоче  проліском  чуттєвим,
Хлюпне́  в  обличчя  ніжний  аромат,
То  голосом  поважним  королеви
Раптово  оголосить  шах  і  мат.

І  струшує  тонка  чорнява  вишня
Дарунок  твій  ─  намітку  снігову...
Агов,  красо  погордлива  і  пишна,
Даремно  закопилила  губу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557494
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Олекса Удайко

ЖІНКА НЕЗЕМНОЇ КРАСОТИ

                 [i]Невдовзі  християнське  свято
                 Святого  Валентина!  Кожен  зараз  
                 в  роздумах  -  що  подарувати  в  день
                 з  а  к  о  х  а  н  и  х...  Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]

[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка  йде  неквапним,  тихим  кроком…
Їй  би  ще  воліти  і  цвісти…  
І  спитав  Я,  наче  ненароком:
     –    Що  б  хотіла  мати  в  сей  день  ти?    
 Он  дивись,    бурує  п’яний  вітер,  
мов  гультяй  невгавний  –  Дон  Кіхот…
Він  тебе  доставить  на  край  світу
до  нових,  незвіданих  висот!

     –    А  мені  не  треба  світ  казковий,
дай  хоч  той,  реальний…  Та  навік!
Щоб  утішив  ранок  смерековий
й  вечір…  теплий,    щирий,  без  доріг.
Там  могла  б  я…  серцем  посміхнутись
у  одвіт…  на  усмішку  твою…
і  до  тебе…  ніжно…  пригорнутись,
щоб  тебе  кохати…  Я  молю.  

   –    Подаруй  освідчення  в  коханні,
щоб  умить…  піднятись…  в  небеса…
і  повідай…  всі  свої  страждання…
і  земні…    приборкай    чудеса.

   –    Ти  ж  даруй    мені  цупку  основу,
щоб  здійснити  сонми  тайних  мрій:
чоловіче  непорушне  Слово  –
без  колізій…  пафосних  затій.  
І  лелій  мені  присвяти…  Та  –  не  прозу      
звичного,    буденного  життя.
Теплі  дні  –  не  зимові  морози,
чистоту  думок,  а  не  сміття!

Подаруй  мені  блаженство  тиші,
лоскіт  світла…  прохолодну  тінь,
гру  прибою,  що  розколе  хвищу    
об    грайливу…  побережну  рінь.
Хай  дарунком  буде  шепіт  вітру  –
Леготу,    що  в  полі  шелестить
колосками  й  волошковим    цвітом.        
 І  яси…  
                             небесної…      
                                                                         блакить.
                                   
Ніччю  прихили    зіркове  небо,          
щоб  щасливим…  падало…  дощем.
Я  прилину  росами…  до  тебе
В  ранок  наш,    де  серць  медовий  щем.  
                                       ______              
 …Небо  і  земля,    підвладні  року*  –    
 тішаться…  в  обіймах…  два  світи…
По  землі…    іде…  неквапним  кроком        
Жінка…  Неземної…  Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля,  судьба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015


dovgiy

На загибель Андрія Кузьменка.

Чи  то  вибоїна,  що  була  на  шляху,  
Чи  то  із  льоду  покриття,  неждане,
Принесли  звістку  страшну  і  лиху:
Андрія  поміж  нас  уже    немає.
Не  віриться  ні  друзям,  ні  рідні
У  те,  що  сталось:  надто  вже  жорстоко!
Лунають  життєрадісні  пісні,
Душа  його  вже  в  небесах,  високо!
Розтрощене,  розкидане  авто,
Вантажівка  побита  край  дороги…
Ніщо  не  дало  знати  і  ніхто,
Не  дало  в  серце  паростки  тривоги.
І  він  поїхав  у  останню  путь
Наповнений  натхненням  та  горінням,
Щоб  через  мить  повітря  не  вдихнуть,
Та  Україну  вдарить  потрясінням.
Нема  Кузьми…прощай,  співак,  прощай!
Ти  будеш  жити  поміж  нас  піснями.
Душі  твоєї  золотий  розмай
Залишиться  назавжди  разом  з  нами!

04.02.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557096
дата поступления 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


MERSEDES

Пам'ять вічно жива…

Верніте    сина!...  -  мати  прокричала,
Верніть  живого,  а  не  у  труні...
Сльоза  гірка  на  руки  їй  упала,
Забилось  серце  болісно  її...

"Не  плачте  мамо,  тяжко  від  розлуки,
Я  пташкою  постукаю  в  вікно.
І  цілувати  буду  ваші  руки,
Ви  ж  пригубіть  за  упокій  вино...

Я  берегтиму  спокій  ваш  матусю
І  розмовляти  буду  з  вами  в  снах.
На  землю  тихим  дощиком  проллюся,
Пташиним  співом  озовусь  в  житах...

Я  поруч  буду  завжди  і  усюди,
Хоча  мене  убили  на  війні.
Хай  бережуть  про  мене  пам'ять  люди,
Від  цього  буде  легко  тут  мені...

Я  знаю  мамо  будеш  виглядати,
Дивитися  на  стежку  будеш  ти.
До  серця  моє  фото  пригортити
І  пам'ять  будеш  вічно  берегти...

Не  плачте  мамо,  -  ні  я  нескорився,
Загинув  на  непрошеній  війні.
Так  шкода  що  мій  син  не  народився,
Що  непочую  ваші  більш  пісні..."

Зустрінем  знову  ми  свою  весну,
І  листя  заплете  берізка  в  коси.
Та  біль  залишить  в  серці  про  війну,
І  упадуть  на  землю  дрібні  роси...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557167
дата поступления 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015


Валя Савелюк

ФЛЮГЕР

першофлюгер  явився  
у  образі  прапорця́    на  списі:  
підказував  у  давнину  мисливцю-вою,
як  метати  чим  далі  –  за  вітром  –  зброю:
у  бою́
звірялися  за  прапорцем  –
у  спину  ворога  дме  вітер,  чи  у  лице,  
приміряли,  з  якою  силою
уцільно  метнути  свою
далекобійну  зброю…

…у  ході  сторіч
творчо  мінялася  форма  –
і  яких  тільки  флюгерів  зараз  нема:
позабира́лися  на  високі  дахи́
майстерно  точені  дерев`яні
чи  із  металу  делікатно  ко́вані
романтичні  всілякі  птахи́,
летять  у  ступах  я́ги-відьми,
чи  вітрильники  
під  усіма  
надутими  ніби  вітрила-ми…

там  –  дитина  бавиться  із  котом,
що  зіп`явся  на  задні  лапки…
тут-о  –
шпацірує  півень  завитим  у  іпомею  пло́том  

різні  форми,  а  суть  одна:
із  вітра́ми  навіки  поєднана,
вільним  вітра́м  неодмінно  ві́ддана
душа  флюгерна

не  існує  для  них  іншого  –
меншого-більшого,  
кращого-гіршого:
на  стрижні,  на  витонченій  осі́  
серцями  чуло  у  подихи  вітру  вслухаються,
за́вжди  обличчями  до  вітрів  обертаються  
єдинодушні  флюгери  всі

тільки  вітер…
єдиний  вітер  –
у  безмежності  і  у  вічності,
смішні  спокуси  і  безсилі  принади  світу
перед  флюгерним  абсолютом  Вірності

тільки  Вітер  –  завжди  і  всюди
 
не  прочитали  
достеменно  образу  люди,
значення  не  сягли́  
і  зневажливо  облихосло́вили  –
у  суті  перекрутили,
звинуватили  у  непостійності,
приписали  флюгерам  власні  
егоцентричні  пристрасті-цінності…

взяли  -
у  не-Вірності  
звинувати-ли

але  
що  флюгеру  до  людей,
до  їхніх  образів-без-ідей:
хто  йому  пастир,  і  хто  –  пресвітер?
у  серці  кованім  –  іскрою  заповіту
нескінченна  першооснова  Все́світу  –
вітер…
вітер

єдино-Вітер…

…коли  до  купки,  до  пу́ху-по́роху  проржаві́є  –
Вітер  його  
розвіє

02.02.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556617
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Юхниця Євген

Тримали ручиськами

Вони  не  відмовили  –  за́хистній  праці,
Не  зникли  від  стукіту  мобілізацій.
Тримали  ручиськами  лінію  фронту,
Хати  й  супермаркети,  школи  й  городи  -
Грудьми  захищали  до  сбитого  диху!
Сказіли  «ні!»    підло-сусідському  лиху...
...Загинув  Герой  за  рясну  Україну.
Вклонімося  матері  чесного  сина!

...Йо,  вже  не  розбуркаєш,  вдосвіта,  зрання...
Для  мам  зсиротілих  –людське    шанування!
І...може  Держава  ...Святим  -  допоможе...
За  них  кожен  з  нас,  живих  -  молиться:  «Боже!..»

30.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556538
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Дід Миколай

Солодка утома ти…

                                                                               На  Астронавт  .
                                                                                                     Малиновоє…17.01.15  р.


Як  в  лузі  калина,
як  в  полі  льони.
Солодка  ожина
                                 ти,
подих  весни...


Як  вітер  із  гаю,
наливка  з  айви.
Як  іскорка  раю,
                                   ти,
 шепіт  трави...


Моя  ти  діброва,
мій  лагідний  луг.
Солодка  утома
                                   ти,
сонячний  пруг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556467
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Світлана Моренець

ВЕЛИКА ГРА…

Велика  гра,  запекла  гра  –  життя!
Між  пеклом  і  між  раєм  –  грань  мізерна,
якщо  не  вистачає  каяття
і  не  пробилися  любові  зе́рна.

Пропаща  та  душа  без  вороття,
що  не  каралась  в  сумнівах,  не  мала,
хоч  не  любові  –  просто  співчуття
і  серця  біль  слізьми  не  гамувала,
не  прикривала  від  біди  крильми
нещасніших  від  себе...
             Є  ж  готові,
мов  Данко,  запалавши  між  людьми,
віддати  серце...  аж  до  краплі  крові...

Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.

                                         1.  02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556464
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Олена Бондар (Бондаренко)

Кажуть час лікує давні рани

Кажуть  час  лікує  давні  рани,
А  моя  ще  свіжа  і  болить
Як  тебе,  мій  лебедю  коханий,  
ПоглинУла  голуба  блакить.

Я  б  злетіла,  якби  мала  крила,
Й  грудкою  б  упала  у  траву...
Я  злетіла  б  –  та  не  маю  сили  –  
Бо  без  тебе  наче  й  не  живу.

І  тепер  несу  свій  хрест,  як  кару,
Застилає  світ  мені  сльоза.
Боже,  ти  забрав  у  мене  пару,
Дай  же  сил  піднятись  в  небеса!

Я  тепер  немов  зів’яла  квітка
Клином  на  тобі  зійшовся  світ.
Лебедю,  гукни  свою  лебідку,
Як  колись,  візьми  мене  в  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556513
дата поступления 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015


Олександр ПЕЧОРА

МОЛИТОВНИЙ РОЗДУМ

Туман!..  Такого  –  не  було!
А  де  ж  хрещенськії  морози?
На  сході  –  терористські  грози.
Й  Сахару  снігом  замело?

Перевернувся  світ,  овва!
Який  абсурд!  Останні  яви.
Вселився  в  карлика  диявол.
Невже  вже  третя  світова?

На  троні  –  кривда  і  брехня.
Цар  –  не  святий.  То  де  ж  месія?
Невже  загарбниця  Росія
братерства  сад  зведе  до  пня?

Урвався  праведний  терпець.
В  овець  вселяється  лукавий.
Тож  заступися,  Боже  правий.
Коли  вже  Путлєру  капець?

І  кожен  хоче  щось  сказать,
можливо,  й  крикнути  запекло,
що  розширяється  тут  пекло  –
планета  вже,  немов  казан!

Суцільний  стелиться  дурман.
Покірний  вміє  лиш  молитись,
свобідний  –  за  свободу  битись,
та  світом  гоготить  обман!

Без  каяття  –  нема  життя.
Без  боротьби  –  ладу  не  буде.
Допоки  правитимуть  юди,
єднаймося  за  майбуття!

І  прийде  праведна  весна
на  поле  хлібне  й  поле  мінне.
І  мир  наступить  неодмінно,
і  світла  буде  далина!

У  світі  вже  почуті  ми.
Весна  наступить  українська
на  враже  путлєровське  військо.
І  буде  справедливий  мир!

Мій  Боже,  єдність  онови.
Прости  усім  діла  гріховні.
Народ  мій  оздоров  духовно  –
на  світлу  путь  благослови!

19.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556368
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Юхниця Євген

Апофегма Президенту Порошенко

Працівники,  і  ла́вки  й  фабрики,  –  заможні  в  Порошенка,
І  Україна  в  Нього  стане  нам    -  імуща  й  чималенька!
То  ж,  народилась  апофегма  нещодавня  і  смішненька,
Коли  за  зустріч  з  пані  Меркель  «цар»  питав  у...Порошенко.
 
30.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556297
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


kulbabka

Пташка

Пташко  моя,  а  небо  так  низько-низько,
Борошно  трусить  лютий  і  буде  сніг...
Сльози  течуть  шибками,  бо  їм  там  слизько,
Вітер  у  спину  дме  і  збиває  з  ніг.

Знай,  то  є  щастя  ─  бути  крилом  для  когось,
Знай,  що  любов  ─  насправді  свободи  вдих!
З  давніх  давен  закладена  мудрість  Богом
В  істинах  вічних,  наче  вода,  простих.

Кожна  душа  ─  то  квітка,  що  сонця  просить,
Штучним  теплом  даремно  не  приручай.
Є  такі  крила,  що  й  неба  для  них  не  досить,
Розмах  такий  безмежний,  що  аж  за  край!..

Є  такі  люди,  що  космос  несуть  у  грудях,
Втрапиш  туди  і  втопишся  камінцем!..
Що  ж  ми  так  мало  тямимо  часом  в  людях  ─
Не  роздивитись,  поки  лице  в  лице...

Не  зрозуміти,  поки  мчимо  нестримно,
Поки  шалені  темпи  збивають  з  ніг!..  
_________________________________
Пташко  моя,  закутайся,  буде  зимно...
Борошно  обертається  в  білий  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015


Шон Маклех

Архіпелаги хмар

         «І  птиці  летять
             В  небесних  озерах
             Повз  острови  хмар.»
                                                     (Майк  Йогансен)

Архіпелаги  хмар.
І  голос  –  звідти,  з  блакиті:
«Поміж  них  є  острів  для  тебе,  філософе!
Я  знаю,  той  острів  сонячний,
Тільки  занадто  білий
Навіть  для  мене  білочупринного
Занадто.
А  ви  думали,  човен?
Той,  зроблений  з  мрій
З  вітрилами  думок?
А  ви  думали  каравела
Чи  може  бригантина
Безбородого  дивака  Христофора
Чи  джентльмена  Кука
Такого  ж  вітроплинного
І  заобрійно  мислячого.
Де  ж  та  епоха  мрійників,
Волоцюг  солоного  вітриська,
Що  писали  Terra  incognita  
У  щоденники  своєї  свідомості,
У  бортових  журналах  свого  серця.
Господи,  як  хочеться
Не  те,  що  на  острові  далекому  оселитися
(Бо  кожен  материк  –  острів)
А  просто,
Якщо  хтось  необачний  скаже:
«Архіпелаги»,
То  одразу  щоб  думалось:
Архіпелаги  хмар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556088
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Лілія Ніколаєнко

Якби ти міг воскреснути з оман…

Якби  ти  міг  воскреснути  з  оман,
І  стати  найсолодшим  божевіллям…
На  сотні  криків  порвана  пітьма,
Та  відповідь  ятриться  в  ранах  сіллю.

Стікає  воском  часу  біль  і  грим.
А  чиста  мрія,  зваблена  одчаєм,
В  зіницях  ночі  народила  гріх.
А  я  шукаю  серед  пекла  раю…

Твій  розум  –  меч,  освячений  слізьми.
Твої  боги  блукають  поміж  істин.
Розлука  –  наш  двобій.  Якби  ти  міг  
Спинити  цю  стихію  падолисту.

Дощами  тиші  відміряє  час
Твоя  душа,  в  рядки  мої  закута.
Настояну  на  вічності  печаль
Я  вип’ю  до  останньої  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556141
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


Дід Миколай

Свіча жалоби у вікні

Біжать  роки  летять  епохи,
А  людство  тоне  у  крові.
Не  стало  легше  їм  нітрохи,
Іуди  визріли  нові.

Хтось  важко  гнеться  і  працює
У  поті  лоба  день  при  дні.
Воно  ж  накрало  і    раює,
Пощо  їм  ваші  мозолі…                                                

Насильство  підлість  і  гармати,
Свіча  жалоби  у  вікні.
Вкраїнці  мусять  помирати,
За  їхні  статки  на  війні.

З  іуди  роблять  знов  святого
І    гірко  стало  від  ганьби.
Життя  не  вартує  нічого,
При  владі  вихідці  з  Орди.

А  нам  ще  хочеться  любити,
Але  не  має    вороття.
Не  можем  далі  ми  так  жити,
Згубила  нечисть  нам  життя.

Хіба  ми  можемо  скоритись?
Терпіти  досить  цих  нікчем.
Пора  вже  браття  їм  помститись,
Хай  захлинеться  враг  плачем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556175
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015


НАДЕЖДА М.

Кожна крапля дощу - це, як сльози…

Кожна  крапля  дощу  -  це,  як  сльози
За  убитих  в  нещаднім  бою.
За  болючі,  нестямні    загрози
У  війні  за  Вітчизну  свою.

За  найкращих,  сміливих,  відважних,
Молодих,  що  не  взнали  життя.
Кулі  в  серце  від    братків  продажних.
Зупинили  їх  серцебиття.

Скільки  їх  полягло  на  цім  полі.
Закінчився  життєвий  їх  шлях.
Зажурились  над  ними  тополі...
А  по  шкірі  мурашки...  Це  жах!

Тихо  крапає  дощ  по  обличчях.
Це  природа  не  має  вже  сил...
Не  потрібні  тепер  їм  рушниці.
Відійшов  на  спочинок  чийсь  син.

Дощ  змиває  роз*ятрені  рани.
Хто  ж  це  їм  допоможе  в  цю  мить?
Виглядають,  чекають  їх  мами...
Недалеко  он  знову  гримить..

Тільки  ворони  крячуть  у  полі.
О,  який  же  жорстокий  цей  світ!!!
Не  хотіли  такої  ми  долі...
Скоротили    безжально  так  вік!










-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556028
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Олекса Удайко

ГЕЙ, ВСТАЄ СОНЕЧКО РАНЕНЬКО

             [i]  Буває  ж  таке!  Приснилась  пісня…
               Слова  і  музика…  Записав  слова…
               А  музику  не  встиг…  Пропала…              [/i]          

[b][i][color="#ff00d9"]Гей,  вста-а́-є…  Гей,  встає
сонечко    раненько…
Закохав    мя….  Закохав
Козак  молоденький…
Гей,  у  того  козака
Та  й  вуса  чорненькі,
Ще  й  у  того  гультяя
Нема  батька  й  неньки…

             П  Р  И  С  П  І  В:

             Та  як  гляну  на  коза́ка  –  
             серденько  заниє,
             А  в  гайочку  молодому  
             соловей  запіє…
             Скажи  ж  мені,  моя  ненько,
             Що  маю  робити:
             Чи  в  ставочку  утопитись,
             Чи  його  любити?

Нема  в  нього  батька  й  неньки
Та  й  своєї  хати.
Як  же  маю  я  такого
Цілий    вік  кохати?
Піду,  мабуть,  в  бережечок
Піду  та  й  втоплюся,
Чим  в  козака-гультяя
Бе́з  толку  влюблюся…[/color][/i][/b]

16.05.2014…  9-та  ранку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556110
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


горлиця

Ми не забудем ( КРУТИ )

Пізнай  історію,  пізнай  її  героїв,  
Зроби  до  правди  громадянський  крок,  
Бо  в  цьому  є  патріотизму  прояв,  
І  необхідний  для  життя  урок.  

Цьому  не  вчили  у  радянських  школах,  
Де  був  Mорозов  Павлік  всім  взірець,  
А  молодь  сліпо  йшла  за  комсомолом,  
Йому  віддаючи  вогонь  сердець.  

Та  час  минув  і  вже  не  приховати  
Геройські  вчинки  і  святу  любов  
Борців  за  Україну,  що  вмирати  
Пішли  у  бій  й  пролили  вражу  кров.  

...  Зима  лютує,  та  серця  гарячі  
Воліли  розтопити  ті  сніги  
Й  життя  покласти  на  вівтар  юначі  
Щоб  в  Київ  не  вступили  вороги.  

У  січні  вісімнадцятого  року  
Три  сотні  відчайдушних  юнаків  
Під  Крутами  спинили  наче  блоком,  
Шість  тисяч  Муравйовських  вояків.  

Строчили  кулемети,  як  скаженні,  
І  від  гармат  здригалася  земля,  
І  гинули  бійці  від  навіжених  
Озброєних  досхочу  орд  Кремля.  

Тривав  той  бій  жорстокий  і  кривавий.  
Зійшлися  тут  патріотизм  і  міць,  
Висока  мужність,  доблесть,  честь  і  слава  
Й  ганьба  головорізів  і  убивць.  

Студент  Омельченко  закликав  не  здаватись  
Хоча  набоїв  більше  не  було.  
І  хлопці  намагались  захищатись,  
Доки  не  знищили  усе  ліве  крило.  

Лилася  кров  захистників  невпинно,  
І  семикласник  Пипський  заспівав  
Гімн  рідний  "  Ще  не  вмерла  Україна"  
Й  підтримали  його  всі,  хто  стояв.  

Мов  град  із  неба  сипалися  кулі  
Косили  молодь  ,український  цвіт.  
Не  схибили  студенти  ,  не  звернули  
Загинули  у  розквіт  своїх  літ.  

Та  тридцять  п'ять  знесилених  героїв,  
Потрапили  в  полон  до  ворогів  
Але  судилось  їм  і  після  бою  
Іще  зазнати  лютості  катів.  

Стріляли  в  них  й  багнетами  кололи  
За  те,  що  не  скорились,  не  здались.  
І  душі  юні  їх  ,  немов  соколи,  
Полинули  у  піднебесну  вись.  

І  подвиг  їх  із  пам'яті  не  стерти,  
Допоки  Україна  ще  жива,  
Бо  героїзм  завжди  сильніший  смерті,  
І  це,  мій  друже,  не  пусті  слова!  

Пізнай  історію,  пізнай  її  минуле,  
Відкинувши  брехню  і  тінь  облуд,  
Й  вклонися  тим,  безсмертя  що  здобули  
В  священному  бою-  героям  Крут!  

написала  у  2007  році.  Друковано  у  журналі  "Військо  України"-  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555836
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Дід Миколай

На відстріл нас веде каганат

Здійнялася  земля  на  диби.
Запалила  заграву  хуртеча.
На  порозі  пігмея  хорти…
З  калашами  паскуди  на  плечах.

Як  собаки  в  Донбас  упились.
Здичавілії  кровю  вмивають.
Терикони  і  ті  піднялись…
Порятунку  у  Бога  благають.

Озвіріли  ординські  кати.
Генетична  в  гієни    потреба.
І  горять  українські  хати…  
Сотня  дивиться  з  докором  з  неба.

Плаче  мати  убитих  солдат.
На  Майдані  невинно  й  в  Донбасі.
На  відстріл  нас  веде  Каганат…
У  передсмертнім  своєму  екстазі.

Та  зростуть  ковилою  степи.
І  піднімуться  знищені  храми.
Пам'ять  наша  поставить  хрести…
Закарбує  сьогоднішні  шрами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555981
дата поступления 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015


Галина_Литовченко

В ТУМАНІ

Накрив  туман  село  й  долину,
Розлився  сивим  молоком.
Висока  вежа  тополина
У  морок  врізалась  клинком.

На  цілий  світ  сердиті  кури
Дзьобають  помацки  зерно,
Села  просту  архітектуру
Ховає  димчасте  рядно.

Отямились  від  летаргії
Штахетини-поводирі.  
Ліхтар  ще  з  ночі  без  надії
Над  тином  блимає  вгорі.

Десь  голоси,  неначе  з  ями,  
Несамовито  рветься  пес...
КурИть  димок  над  димарями,
Здійнятись  мріє  до  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555910
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


НАДЕЖДА М.

Як віртуозно плаче скрипка…

Як  ніжно  звідкись  лине  голос  скрипки..
Звучить  така  мелодія  сумна.
А  дощ  в  цей  час  тихенько  стука  в  шибки,
Співзвучна  цій  погоді  і  струна.

Як  гарно,  віртуозно  скрипка  плаче!
Хто  міг  так  розтривожить  скрипаля?
А  музика  відтворює  терпляче,
І  спокій  мій  порушує  здаля...

Здалося,  що  запахла  матіола,
Рожевий  цвіт  всю  землю  застеля.
Прокинулась  весна..  Цвіте  навколо,
Побачила  на  квіточці  джмеля.

Все  більше  розвивалася  уява.
А  звуки  все  торкалися  душі.
Яка  сумна,  але  яка  ласкава
Підсилює  зажуру  цих  дощів.

Дует  дощу  і  скрипки  дивовижний.
А  їх  іще  підсилюють  струмки.
Красивий,  дивовижний,  граціозний,
Що  в  серці  схвилював  мої  думки..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555791
дата поступления 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Дід Миколай

Ви ж у кориті свині…

В  поріг  кацапа  не  пускай.
Не  виженеш  із  хати.
Подалі  виплодка  тримай.  
Бо  будеш  годувати.

ЖидА  цурайся  бо  лихе.  
І  з  тіла  витягне  судини.
Ти  не  дивися,  що  мале.
Бо  ікла  там  звірині.

Та  є  в  «дитяток»  цих  одне.
Куди  ту  правду  діти.
Від  них  обох  Ордою  тхне.
То  й  не  дають  нам  жити.

Чимало  маєм  росіян.
Й  євреїв  в  Україні.
Та  з  ними  ділимо  Майдан.
Й  куточок  у  хатині.                          

Вам  не  чета  паскуди  злі.
Вони  Вкраїни  діти.
А  ви  іудо  –  москалі.
Тож  в  пеклі  вам  горіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555711
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Світлана Моренець

КОЛИ СЛОВА НІМІЮТЬ

Чи  слід  планет  –  їх  злого  поля  –
є  в  траекторіях  орбіт,
чи  з  волі  Бога  –  наша  доля
викручує  лихий  кульбіт.

Душа,  в  пориві  істеричнім,
такий  трагічний  вірш  утне!..
чи  засумує  драматичним,
то,  слізно,  жалісним  зітхне...

або  ж  –  на  противаги  болю
і  вибрикам  примхливим  долі  –
забути  про  всі  рани  схоче
і  жартівливим  залоскоче,..
а  світлі  спогади  нахлинуть  –
й  слова  кохання  враз  полинуть...

Та,  врешті,  значення  не  має,
як  написалися  вірші,
аби  чуття,  що  їх  рождає,
ішло  від  серця  і  душі.

Коли  ж  удар  –  аж  до  живого  –
напалмом  випалить  в  душі...  –
німіють  думи,  клякне  слово...
і  замовкають  в  нас  вірші...

                           29.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555708
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015


dovgiy

Про дзеркала душі твоєї.

До  чого  ж  мені  затишно  з  тобою!
Дивлюся  в  очі  щиро  і  відверто,
Ділюсь  з  тобою  радістю  й  журбою,
Усім  –  усім,  що  мається  на  серці.
Не  знав  до  тебе  ні  одної  в  світі
З  якою  би  отак:  душею  в  душу.
Всі  одкровення,  як  весняні  квіти,
В  своїй  душі  оберігати  мушу.
Душі  твоєї  дзеркала  привітні
Мене  ласкаво  держать  у  полоні
І  ніжності  твоєї  дивоцвіти
На  серце  мені  ллються  крізь  долоні.
Тому  і  вдячний  я  тобі  безмежно
За  кожну  мить  даровану  у  днині.
Тебе  цілую  ніжно…обережно…
Як  найдорожчу  на  землі  людину.
Тебе  ціную  так,  бо  ти  –  єдина,
У  кому  від  життя  усе  що  маю,
Бо  ти  підеш  надвечір  в  морок  сивий,
Де  біля  тебе  місця  ще  не  знаю.
І  будеш  там  аж  дві  доби  предовгих,
Аж  дві  доби,  що  тягнуться,  як  роки!
Чекатиму  невтомно  знову  й  знову
На  милу  пісню  твоїх  легких  кроків.
Стікає  час,    немов  вода  нестримна
І  знов,    з  тобою  -  назавжди  прощаюсь,
Аж  поки  повернеться  мить  щаслива,
Де  знов  не  буде  суму  та  відчаю.

28/01/2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555573
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


НАДЕЖДА М.

Про любов написати неважко…

Про  любов  написати  неважко.
Значно  важче  про  це  нам  сказать.
Кожен  з  нас  відчував,    як  це  тяжко
Пару  слів  для  коханих  зв"язать.

Ми  чомусь  боїмося  це  слово,
Десь  ховаєм  далеко  в  душі.
І  не  скажем  його  принципово,
Бо  засудять  нас  люди  чужі.

Посміються,  позаздрять,  уколять.
Слово  ж,  знаєте,  може  убить.
І  собі  ще  багато  дозволять,
Бо  в  житті  не  узнали  цю  мить.

Є  і  інші:  це  слово  голублять.
Ці  слова  не  запруть  у  архів.
І  водою  й  слізьми  не  розбавлять.
Не  шукатимуть  зради  шляхів.

Не  боюсь  я  писать  про  кохання,
Хоч  давно  в  мене  вік  вже  не  той.
Я  живу,  значить  є  хвилювання.
А    любити  -важка  дуже  роль...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555627
дата поступления 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015


Дід Миколай

…і грона гніву зрошені слізьми

В  степу  донецькім  спокій  сповили.
Орда  напала  підло  –  юродива.
Гармат  розриви  небо  підняли…
І  розп’яли  Украйну  над  обривом.

То  платить  нам  Хазарія  добром.
Уже  до  горла  руки  простягає.
Вірьовку  глянь  зав’язану  вузлом…
На  шию    «брат»  нам  дома  одягає.

Який  ти  брат,  прибулець  ти  лихий.
Чого  ти  зайдо  смерть  свою  шукаєш.
Кісток  чужий  в  могилу  не  збереш…
В  моїх  степах    собакою  сконаєш.

Іде  помста  вже  виплодкам  чуми.
За  всі  гріхи  отримаєш  амебо.
І  грона  гніву  зрошені  слізьми…
Впадуть  на  зло,  гієнною  із  неба!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555410
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015


Осіріс

Тебе я чую в шепоті зорі…

Тебе  я  чую  в  шепоті  зорі,
У  лаві  маків    поміж  крапель  зливи.  
Прядуть  твій  образ  на  піску  припливи.
Мережить  сонце  хмарами  вгорі.

Його  малюють  тьохканням  сердець,
Вечірні  солов’ї    в  примовклім    гаї.  
Волошки  пишуть  на  пшеничнім  плаї,
Метеликовим  порухом  крилець…

На  протягах  розхристаних  вітрів,  
Мені  радієш  сполохом  ковилу.  
Ромашками  біжиш  навстріч  зі  схилу,
Веселками  здійнявши  звиви  брів.  

Цілунком  росним  спалюєш  вуста,  
Серпанком  ніжним  оповивши  шию…  
Розтанувши  в  обіймах  я  зорію,
У  лоно  трав  сльозиною  з  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555449
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015


НАДЕЖДА М.

Обвітрені, розхристані думки…

Обвітрені,  розхристані  думки.
Чому  не  маю  влади  я  над  вами?
Ви  лините  вночі,  немов  птахи.
Літаєте  із  вільними  вітрами.

Спішіть  туди,    де  з  радістю  приймуть.
Де  вас  вже  заморилися  чекати.
З  відкритим  серцем  ніжно  обіймуть.
Скажіть  йому:  як    можу  я  кохати.

Як  діти  неслухняні  ви  мої.
Та  я  вам  пробачаю,  бо  я  мати.
Розсійте  негаразди    всі  свої,
Та  швидше  повертайтеся  до  хати.

Як  тільки  десь  розсіються  зірки,
І  місяць  задрімає  після  ночі,
І  зникнуть  непомітно  ці  казки,
Півільно  закриватимуться  очі,

Летіть  назад,  до  мене,  залюбки
Я  вас  прийму  ...  Мої  ви  знов  до  ночі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555045
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


dovgiy

Не спала.

А  вже  за  вікном,    потихеньку,  світає.
Іще  одна  ніч  із  життя  відлітає.
Кружляла  вона  своїм  чорним  крилом,
А  жінка  не  спала  за  темним  вікном.
Не  сяяли  їй  ясні  зіроньки  з  неба,
І  в  чарах  любові  не  було  потреби,
І  ніжність,  при  згадці,  вже  душу  не  гріла,
А  швидше  за  все  –  пригадати  не  сміла.
Навіщо  ті  згадки?  Для  чого  ятрити?
Вона  днем  поточним  тепер  буде  жити.
За  внуків  турбота,  за  власне  здоров’я,
І  нащо  їй  згадувать  те  безголов’я?
Чому  ж  тоді  серце  стискається  болем,
Коли  чує  пісню  кохання  за  полем,
Коли  юний  голос  натхненно  співає,
Як  ніжно  та  вірно  дівчину  кохає?
А  що  ж  їй  робити,  коли  серце  має?
Воно  ж,  навіжене,  і  часу  не  знає.
Здається,  вже  стільки  часу  пролетіло…
Вже  мало  б  забути!..    таж  ні  –  защеміло!
Отак    пролежала  до  самого  ранку,
Який  синім  оком  зирнув  за  фіранку.
Піднялася,  стомлено,  поратись  стала.
Не  м’ята,  не  клята,  а  ночі  не  спала.

18.12.2014  22:30:37    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554756
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015


dovgiy

Червоне і чорне.

Червоне    і    чорне.    
Минулого  року  сорочку  мені  дарували.  
Оту,  вишиванку,  в  якій  на  світлині  сиджу.
Двома  кольорами  сорочку  мою  вишивали
Бо  тільки  два  кольори  в  долі  нелегкій  ношу.
Два  кольори  долі,  два  кольори  смутку  –  печалі,
Червоний  і  чорний    -  безмежна  любов  та  журба.  
Це  дружба  та  зради,  які  на  шляху  зустрічались,
 Знання  наукові  та  древня,  як  світ,  ворожба…
 Кохання  та  зрада,  розлуки  у  часі  безмежні
Та  зустрічей  нових  короткий,  мов  крадений,  час.
Не  був  я  ніколи  у  долі  своїй  обережним
Тому  маю  чорного  на  кілька  життів,  про  запас.
Червоне  і  чорне…  Чи  доля  мене  ще  пригорне?
Чи,  може  відлучить  від  ласки  життя  назавжди?
Іду,  поки  можу,  по  непроторенній  дорозі,
Чи  сонце  зустріну,  чи  прірву  нової  біди?
Червоне  і  чорне…    стривожено  думкою  лину
Туди,  де  ракети  летять  на  мирних  людей.
Там  ворог  безжально  винищує  цвіт  України,
Неначе  рве  серце  із  цих  небайдужих  грудей!
Червоне  і  чорне…  Покорчені  шмаття  металу
Та  кров  не  застигла,  на  цій  обгорілій  землі…
Не  можна  віддати  країну  свою  на  поталу,
Щоб  гинули  люди,  калічили  діти  малі.
Я  щиро  шкодую,  що  зовсім  не  матиму  змоги
До  рук  взяти  зброю,  на  фронт  добровільно  піти,
Аби  цим  наблизить  омріяну  мить  перемоги,
Яка  в  наші  днини  повинна,  як  ранок,  прийти.
Червоне  і  чорне.  Сорочка  моя,  вишиванко,
Тебе  я  надіну  чи  в  радість  свою,  чи  в  журбі.
Тобі,  моя  земле,  належу  я  весь  –  без  останку,
Душею  і  серцем  я  відданий  тільки  тобі!

27.01.2015  6:23

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555009
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


Микола Серпень

Тупые заводят в тупик

Тупые  заводят  в  тупик...
Куда  ж  им  ещё  завести?
И  как  бы  мир  ни  был  велик,
Тупые  -  всегда  в  тупик,
При  них  безнадёге  -  цвести!

Годами  одно  ведь  и  тоже-
Вот,  вроде,  куда-то  ведут,
Но  стоит  взглянуть  на  их  рожи,
И  как  они  "лезут  из  кожи",
И  ясно,  что  путь  не  найдут!

Тупые,  они  хоть  тупые,
Да  деньги  умеют  считать!
Им  надо  хоромы  большие,
Часы,  что  бы  супер  крутые,  
Да  по  заграницам  гулять!

Тупые  не  чувствуют  боли,
Чужой  для  них  попросту  нет,
Под  их    отупевшую  волю
В  страну  неприглядная  доля,
Почти  навсегда  забредет!

Твердят  они  так    беспросветно,
Что  счастье  -  оно  придет,
И  только  лишь  должен  ответить,
За  всё,  что  творится  на  свете,
Соседний  строптивый  народ!

И  тупо  тупые  войну  затупят,
Бубня,    что  воюют  другие,
Во  всех  будет  целиться  "Град",
Без  счета  погибнет  ребят,
Пока  в  фаворитах  тупые.

27.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555004
дата поступления 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015


Радченко

Розпрямимо зранені крила

Жили  у  великій  родині
По-різному,  як  у  сім"ї:
І  сварки  були  й  іменини,
Будневі  й  святкові  дні.
Ростили  дітей  і  онуків
І  дбали  про  затишок  й  мир.
Своїх  не  ховали  здобутків,
Не  лізли  в  чужий  монастир.
І  раптом  -  війна,  як  торнадо:
Донбас  у  руїнах  й  вогні.
І  дати  не  можемо  ладу
Нахабству  і  голій  брехні.
Калік  й  убієнних  безвинно
Не  сотні,  а  вже  тисячі.
Як  боляче,  люба,  родино  -
Не  гаснуть  у  храмах  свічки.
І  тільки  б  надії  і  віри
Не  згасла  у  душах  свіча.
Розпрямимо  зранені  крила,
Щоб  ранок  без  сліз  зустрічать.
І  буде  усе,  як  раніше  -
З  руїн  ми  піднімем  Донбас.
Ми  будемо  йти  ще  певніше,
Ніхто  не  зупинить  більш  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554927
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015


НАДЕЖДА М.

Тільки ворогам це не збагнуть…

Згадую  у  полі  білі  маки,
І  рожеві,  ніби  сонця  схід.
Колихає  вітер  жовті  злаки.
Біля  річки  червоніє  глід.

Сонях  заглядає  до  віконця,
М"ята  обважніла  від  роси,
А  тепленький  промінець  від  сонця,
Як  вінець  ранкової  краси.

Гладить  листя  ніжний  теплий    вітер..
Хвильки,  чимсь  збентежені,  пливуть.
Чарівний  увесь  природи  витвір,
Тільки  ворогам  це  не  збагнуть.

Чобітьми  тупцюють  по  природі.
Крові  й  сліз  течуть  уже  річки.
Ви  давно  вже  прокляті  в  народі,
І  життєві  всі  ваші  стежки..

Зупиніться!  Подивіться  в  небо.
Є  у  вас  родини  і  батьки...
Нащо  руйнівна  війна  вам  треба?
Не  пробачать  вам  всього  й  віки..

Тихо  плине  вечір  понад  ставом,
Опускає  крила,  щоб  спочить..
По  якому,ви  скажіть  це  праву,
Сплюндрували  цю  красу  за  мить?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554853
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Макієвська

Боже, забери Путіна й убивць до пекла…

Ніколи  не  пробачимо  ми  вбивць
простих  і  невинно  вбитих  людей,
Ніколи  не  забудемо  той  день,
коли  лежали  вбиті  горілиць!

Коли  цебеніла  кров  із  грудей
і  біль  текла  сльозами  із  зіниць...
Тая  ж  смерть  ,не  одну  тисячу  лиць
згубила  на  війні...й  нищить  дітей!

Боже,  забери  Путіна  й  убивць
до  пекла  й  бандитів  різних  мастей!
Світ  втомився  від  бредових    ідей,
ось,  скоро  прийде  путінцям  кінець.

Ми  за  мир,    ми  проти  рабства    й  смертей,
ми  за  свободу  й  чистоту  сердець!
Хай  ворог    ковтне  із  "градів"  свинець,
захлинувшись  від  залпів  батарей!




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554848
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Дід Миколай

І ми з тобою медом захмелілі

Весна  в  саду  нас  юних  зустрічала,
Пелюстки  білі  ласкою  лились.
Високо  в  небо  музика  злітала…
Вишневим  цвітом  в  небо  крадучись.

Твої  тугі  молочно  –  білі  груди
В  тумані  сизім  з  жаром  цілував.
Слова  п’янкі,  чи  можна  їх  збагнути…
В  азарті  хтось  нам  з  Космосу  читав.

Сова  в  гаю  чогось  зареготала.
Тай  подалася  знай  собі  кудись.
Вона  не  довго  нам  надокучала…  
В  єдине  тіло  й  подихом  злились!

Стояли  вишні  срібні  у  акрилі.
Ген  на  Обруччі  ранок  догоряв.
І  ми  з  тобою,  медом  захмелілі…
Додому  нас,  Амур  не  відпускав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
дата поступления 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015


Дід Миколай

Дістали …облизані

Сиди  тихо  і  жуй  собі  слинку.
Ти  дивися  знайшовсь  індивід.
Богообраний,  штрикаєш  в  спинку,
Від  Ісуса  облизаний  цвіт…

Не  «метай»  ти  лайно  без  упину.
Не  спинити  тобі  мій  політ.
В  небі  вільним,  я  птахом  загину
Щоб  залишить  на  обрії  слід...

Не  для  мене  холуйська  задуха.
Не  збираюся  жити,  як  кріт.
Пора  витрусить  вошей  з  кожуха,
Остогидли  за  стільки  століть.

Не  зливайся  у  пінку.  Послухай:
«Бог,  -  Шевченків  для  нас  Заповіт»!
Мати  ж  божа  твоя,  була  шлюха…
Ось  такий  тобі  жиде  одвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554610
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Світлана Моренець

ВОЛНОВАХА, ДОНЕЦЬК, МАРІУПОЛЬ…

Світ  –  шокований!  Світ  здригається
від  новин,  що  летять  з  ефіру:
кров'ю  вулиці  вже  вмиваються
від  безумств  кремлівського  звіра
в  Волновасі,  Донецьку,  Горлівці...
Маріуполь...  а  "Боїнг"?..  Боже!
Хто  на  черзі  стоїть  в  години  ці?
Скільки  ще  він  життів  положе?!
Скільки  болю,  смертей,  руйнації,
скільки  горя  іще  посіє
цей  "спаситель  российской  нации"  –
збожеволівший  "цар-месія"?!!

Що  з  тобою,  Росіє,  діється?
Глянь-бо,  "цар"  твій  –  це  біс,  лукавий!
Чи  проснешся?  Чи  чад  розвіється?..
Схамени  їх,  о  Боже  правий!!!

                             25.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


НАДЕЖДА М.

Неправда боляче шмагає…

Хіба  настане  такий  час,
Що  правда  буде  жити  в  світі?
Невже,  ми  втратимо  цей  шанс,
Допоки  в  світі  будем  жити?
А  хто  придумав  ті  казки,
Де  злість  добро  перемагає?
Чомусь  на  світі  навпаки:
Неправда  боляче  шмагає...
Куди  сховатися  від  злості,
Коли  терпінню  прийшов  край?
Невже  лиш  там,  у  високості,
На  нас  чекає  справжній    рай?
А  що  ж  життя?  Дано  на  муки,
Узнати  підлість  рідних  душ?
Невже  глухі,  не  чують  звуки?
Навколо  все  кричить:  НЕ  РУШ..
А  як  живеться  матерям?
Хіба  любити  їх  не  вчили?
Пройнятись,  може,  співчуттям?
Нащо  це  звірство  учинили?
Та  прийде  ще  за  все  розплата:
За  горе,  сльози,  тяжкий  гріх.
І  будуть  душі  ті  розп"яті,
Бо  Бог  з  небес  все  спостеріг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554515
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олекса Удайко

ОФІРИ

       [i]  Боги  Русі  не  беруть  жертви  людські  ані  животини,
         єдине  —  плоди,  овочі,  квіти  і  зерна,  молодо  і  суру  питну,
         на  травах  настояну,  і  мед;  ніколи  —  живу  птицю  ані  рибу.
         І  це  варяги  еланські  Богам  дають  жертву  іншу  і  страшну  
         чоловічу.  А  ми  того  не  маємо  діяти,  бо  єсьми  Дажбові  внуки...  
                                                                                                                                 (Велесова  Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За  все  приходиться  платить:
За  нелюбов,  за  втрату  віри…
Та  чи  потрібні  нам  офіри  
В  зіркову  для  неправди  мить?

То,  певно,  так  вже  хоче  Бог,
Щоб  світ  побув  у  стані  вдиху…
Коли  ж  знайде  з  розпуки  вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне  невимушено:  “Ох!”.

Що  ж,  так  судилося  вже  люду:
В  часи  затемнення  й  облуди,
Любові  втрати  і  зневіри,

Де  панував  над  глуздом  гріх,
Що  одурманював  усіх,
Здобути  правду  за  офіри.[/color][/color][/b]

25.01.  2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата поступления 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Олександр ПЕЧОРА

БРАТ

Запалала  війна.
Почали  її  хижі  сусіди.
І  які  там  брати  –  
з  давнини,  ще  з  орди  –  вороги!
Ось  така  дивина.
Брат  на  брата  війною  чи  ж  піде?
В  хату  вдерлись  кати.
Ріднокрайцю,  свій  дім  борони.

Із  імперії  зла
самозвано  явився  «месія».
І  напружився  світ,
і  Європа  уся  загула.
Шаленіє  брехня,
сіє  смерть  агресивна  Росія.
Де  загарбника  слід,
там  повсюди  лишилась  зола.

Бреше-піниться  звір  –
не  могла  й  допустити  уява!
Шаленіє  рашизм!
А  про  мир  –  то  лише  на  словах.
Московітам  не  вір,
коли  й  згине  кремлівський  диявол.
Про  «Союз»  не  кажи  –
буде  вічно  чужою  Москва.  

«Старший  брат»  –  не  гарант,
окупант  він  –  і  Криму,  й  Донбасу…
Знаний  Путлер-мурло  –
найпідліший  тепер  терорист.
Рашенвовкові  брат
доведе  бандустанівську  расу  –
покарається  зло!
Воїн  світла,  за  правду  борись!

Хитрій  казці  –  кінець!
«Руській  мір»  на  крові  сотворили!
А  давно  вже  пора
янучарами  греблю  гатить!
Геть  урвався  терпець!
Скиньмо  ризи  «святого»  Кирила!
На  сторожі  добра
станьмо  разом  і  сестри,  й  брати!

Шаленіє  вогонь!..  
Де-не-де  лише  –  вибухи  правди.
Захистити  приходь  –
це  потрібно  мені  і  тобі!
Світом  править  Любов,
чи  народами  виродки  правлять  –
хай  розсудить  Господь.
Нумо,  брате,  на  праведний  бій!


Листопад,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Юхниця Євген

Ранкові розмови по селах

Як  пережити,  що  нас  убивають  на  нашій  землі?
Як  пережити  нам  смерті  дітей  і  знайомих?
У  стомленій  лавці,  під  пиво  гірке,  на  безмужнім  селі
Жінки  гомоніли  слізьми    про  «Ато»  до  утоми.
І  чулось:  «Сама  піду,  бо  -  скоро  й  нас  «відіжмуть»,
Російські  підручники  всунуть  затравленим  сиротам».
...У  лавці  в  мороз  паром  дихала  визвольна  лють  -
Туди,  де  по  наших  ланах  били  «Градами»  виродки...

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554173
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Дід Миколай

Від вас я втомився…

Будьте  прокляті  ви  зайди,
Слуги  диявола  злі.
Мойшо  –  стурбовані  хвойди,
Згиньте  з  моєї  Землі.

Я  не  один  утомився,
Встали  з  могил  КОБЗАРІ!
Терпіж  у  крові  умився,
Кров’ю  спилися  звірІ.

Скільки  іуди  вам  треба,
Скільки  паскуди  гнилі..?
Втомлений  хочу  АМЕБИ,
Бачити  вас  у  труні.

Щоб  ви  назавше  зніміли
З  тим,  що  у  вас  на  умі.
З  папіком  -  чортом  згоріли,
Бидло  -  нащадки  Прямі.

Мушу,  я  правду  сказати.
Досить  терпілось  в  душі.
Хватить  живими  конати,
Вкраїна  моя,  на  межі...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554094
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Радченко

Вже не стримує мама усмішки

Снігопаду  мелодія  ніжна
Понад  містом  велично  пливе
І,  як  світ  наш  безмежна  і  вічна,
У  дитинство  мене  знов  зове.

Крізь  роки  чую  сміх  я  і  гомін  -
По  заметам  навмисне  йдемо.
Повно  в  валянках  снігу  й  за  комір
Ненароком  сніжку  жбурнемо.

Буде  мама  бурчати:  "Знов  мокрі,  -
Тільки  очі  сміються  чомусь  -
На  лежанку  бігом,  дітки  хворі
Не  потрібні,  за  вас  я  боюсь.

Молоко  з  медом  пийте,  бо  завтра
Знов  на  вулицю  побіжите".
На  лежанці  так  затишно  й  правда
Завтра  снігу  ще  більш  намете.

Вже  не  стримує  мама  усмішки,
Укриває  нас  пледом  старим.
Висипає  нам  в  жмені  горішки  -
Це,  щоб  вам  добавлялося  сил.

Снігопаду  мелодія  лине,
А  в  душі  -  почуттів  зорепад,
Бо  дитинство  далеке  й  чарівне
Знову  в  спогадах  кличе  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553993
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Олекса Удайко

«ОЙ НЕ П’ЮТЬСЯ ПИВА-МЕДИ»

         [i]    Ой  не  п’ються  пива-меди,
           Не  п’ється  вода,
           Прилучилась  з  чумаченьком
           У  степу  біда.
                                         Тарас  Шевченко
[/i]

[b][i]"Ой  не  п’ються  пива-меди,
Не  п’ється  вода,
Прилучилась  з  чумаченьком
У  степу  біда".

…То  ж  безбатченки-хозари
Б’ють  ганебно  в  ціль  –
Крадуть  сонце,  і  товари,
І  життя…  І  сіль…

Так  було  нам  споконвіку  –
І  тепер  ось  знов:
Вже  новітні  злі  ординці
П’ють  гарячу  кров!

То  було  під  Іловайськом,  
А  тепер  вже  скрізь  –
Луплять    “гради”    й  міномети…
Прямо  і  навкіс.

Гинуть  наші  козаченьки  –
Поросль  молода.
Тане,  тане  військо  наше,
Як  гірка  вода.

І  ніко́му  наче  й  діла  
До  того  нема…
Немов  в  світі  запаніла  
Вікова    зима.

”Згинуть  наші  воріженьки…”
Але  не  самі.
Допоможемо  всім  світом  –  
Жити  ж  не  в  пітьмі!

Запряжіть  сталевих  коней  –
Сурми  кличуть  нас!
Будем  гнати  воріженьків  
В  Рашу  й  на  Кавказ.

І  задушимо  дракона
На  його  землі,
Суд  учинимо  ми  правий
В    ВОВчому  Кремлі.

Ой  не  п’ються  пива-меди,
Поки  є  біда…

…Та  над  нами  уже  сходить
Побідна  звізда.  [/i][/b]

[i]23.01.  2015
Кельн,  ФРН[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Крилата

ПИТАННЯ

Щодень  хтось  кулю  дістає.
А  нерви  –  не  бетонні  плити.
Хто  скаже,    план  якийсь  там  є,
Що  із  Донбасом  нам  робити?

Тягну́ть  з  московського  ярма
Отих  рабів,  що  Мамку  здали?
Ця  боротьба…  Чи    не  дарма?
За  волю  воїни  вмирали?

Ще  скільки  крові,  скільки  бід?
Ще  скільки  сліз  і  чорних  хусток?
І  буде  з  того  всього  плід?
Ми  –  вже  суцільний  болю  згусток.

Питання  точать,  мов  черв’як:
За  що?  Коли?  З  ким?  Чим?  І  як?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553936
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Валя Савелюк

ЕТАПИ

де  починаються  порівняння  –
починається  оцінювання;

де  починається  оцінювання  –
закінчується  спонтанність;

де  закінчується  спонтанність  –
закінчується  творчість;

де  закінчується  творчість  –
починаються  змагання;

де  починаються  змагання  –
закінчується  дружба;

де  закінчується  дружба  –
закінчується  свобода;

де  закінчується  свобода  –
починається  страх…

де  починається  страх  –
закінчується  любов;

де  закінчується  любов  –
зникає  свято;

де  закінчується  свято  –
починається  нудьга;

де  починається  нудьга  –
починається  заздрість;

де  починається  заздрість  –
починається  зло;

де  починається  зло  –  
гасне  світло…

де  гасне  світло  –
закінчується  радість,  творчість,  любов  –
Життя…

20.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553204
дата поступления 20.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ми  звикли  чути:  "Моя  хата    –  скраю"...
Сиділи  в  хатках...  а  між  ними  –  зло
гадюччям  розповзалося  по  краю.
Мовчали  ми...  А  зло  росло  й  повзло...

У  хватці  анаконди  змій  нас  тиснув,
обплутувала  армія  "чинуш"...
Несмілий  (зрідка)  спротив  –  тихо  виснув
у  вакуумі  збайдужілих  душ.

А  зло  росло,  як  ракова  пухлина,
масштаб  якої  важко  вже  й  збагнуть...
Над  пеклом  балансує  Україна,
а  демони  повзуть,  щоб  зіштовхнуть...

Рік  боротьби...  Просвіток...  й  чорні  дати,
надій  переплетіння  й  темних  снів...
І  туга  обіймає  так  затято!..  –
боро́нимось...  й  оплакуєм  синів:
своїх  вірменів,  нам  по  духу  рідних,
чи  білорусів...  наших  вояків,
НЕБЕСНУ  СОТНЮ  й  тисячі  загиблих,
і  "кіборгів"  –  незламних,  світлих,  вірних  –  
ЦВІТ  НАЦІЇ!!!
Болить...  Немає  слів...

Прийшов  важкий,  печальний  час  розплати
за  те,  що  в  краї  розвели  "бардак",
за  те,  що  досі  "скраю  наші  хати"!

...  Чи  горе  об'єднає  нас  в  кулак?

                               22.01.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 23.01.2015


Юхниця Євген

Буде що взавтра розповісти одне одному

Я  чую  хмари  в  нас  на  підвіконнях,
Де  сонце  грає  зайчиками  в  схованки.
Ми  не  зустрінемося  ввечері  сьогодні:
Нас  оточили  справи-завойовники.
У  втомах  дня,  переговорних  поголоссях
Уявлю  погляд  твій  збадьорний  і  шансоновий...
Це  не  біда,  що  не  зіскайпилися  досі  -
Буде  що  взавтра  розповісти  одне  одному.

22.01.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553630
дата поступления 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015


Vita V-D

Не святкується, не співається…

Не  святкується,  не  співається,  
Не  радіється  так,  як  завжди,  
Біль  за  душу  щоденно  чіпляється  -  
Відведи  нас,  Господь,  від  орди!  

Захисти,  Боже,  нас  від  навали,  
Нащо  знов  вона  п'є  нашу  кров?  
Стільки  тонн  її  вже  насмоктали  -  
Прояви  до  нас,  Отче,  любов!  

Нехай  згинуть  усі  ворожнечі,  
З  ними  разом  підуть  вороги,  
Ми  втомилися  від  колотнечі  -  
Стільки  часу  тривають  торги...  

Прошу,  Боже,  дай  розуму  людям,  
Що  за  гроші  ідуть  на  війну,  
Поясни  їм,  що  щастя  не  буде,  
Бо  ж  заплатять  дорожчу  ціну.  

Поясни,  що  не  можна  вбивати  
Ні  жінок,  ні  старих,  ні  дітей  -  
Буде  довго  тривати  розплата  
За  життя  безневинних  людей.  

Поясни,  що  є  гріх  і  є  кара,  
Як  не  втямлять  -  одразу  карай,  
Бо  знахабніла  п'яна  навала  
І  шматує  коханий  наш  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553371
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


kulbabka

Вивчати тебе…

Вивчати  тебе,  як  ревний  нічний  звіздар
Вивчає  на  мапі  неба  чудні  сузір'я,
Ловити  найменші  імпульси  на  радар,
Торкатися  мрій,  як  легіт  легкого  пір'я...

Вивчати  тебе,  а  спільно  ─  й  себе  в  тобі,
Крізь  призму  душі  твоєї  уздріти  власну,
І  кожен  запеклий  в  серці  своєму  бій
Навчитися  обертати  на  мить  прекрасну  ─

На  видих  весни  в  погожу  духмяну  рань,
Де  гнів  ─  лиш  палка  корида  ривкого  вітру,
І  кров  ─  це  не  кров,  а  вибухла  в  день  герань,
Малесенький  штрих  в  чуттєву  м'яку  палітру...

Вивчати  тебе  по  крапельці,  мов  дитя,
Що  порух  найменший  вловлює  вмить  очима!..
І  пульсу  твого,  і  серця  чітке  биття
Вплітати  в  розмову  з  небом,  у  сни  і  рими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата поступления 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015


Corvin

Пам’яті Небесної сотні…

Колись  я  приїду  до  Києва  з  сином...
Колись...    Як  цвістимуть  каштани...
Під  небом  пройдемось  високим  і  синім,
Пройдемось  ошатним  Майданом...

Торкнуся,  припавши  на  мить  на  коліно,
Гладкого,  новенького  бруку...
-  Він  все  ще  гарячий!  Це  так  неймовірно!
Давай!  Приклади  свою  руку...

-  То  сонце  нагріло!  -  і  в  сина  усмішці
Шукатиму  трохи  розради...
-  Ні  сину,  не  сонце...  На  цьому  ось  місці
Горіли  колись  барикади...

Людей,  що  піднялись  на  ці  барикади,
Ніщо  не  могло  подолати!
Ніякої  сили  не  було  у  влади,
Лиш  страх,  брудні  гроші  і  ґрати...

І  люди  боролись...  І  найсміливіші
Дивилися  снайперу  в  дуло...
І  лилася  кров...  Але  найголовніше,  -
Війни  в  Україні  не  було!

Ось  там  можна  їх  імена  прочитати,
Я  всіх  називати  не  стану...
-  А  що  там?  Чому  стільки  квітів  там,  тату?
-  Це  стелла  Героїв  Майдану...

-  Цікаво...  Навіщо  туди  позносили
Ці  шини  від  автомобілів?
-  Це  замість  вінків...  Це  тепер  ніби  символ,
Це  знаки,  для  всіх  зрозумілі...

Мій  син  помовчить  і  спитає  останнє:
(Мов  вітром  холодним  подуло!)
-  Я  все  розумію...  Одне  лиш  питання:
Чому  тебе  з  ними  не  було?...

23.02.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 20.01.2015


Радченко

Мальви

Заціловані  сонцем  і  вітром,
МАльви  в  вікна  заглядують  нишком.
Матіолово-п"яне  повітря,
Як  в  дитинстві  далекім,  колишнім.
Мама  звично  готує  вечерю,
Спочиває  на  сходинках  тато  -
В  цій  картинці  ні  краплі  не  стерто
Буревієм  років.  Пам"ять  надто
Бережливо  її  зберігає,
Мов  в  сімейній  реліквії  спалах  -
Крізь  роки  і  крізь  сни  не  зникає
Кольорів  розмаїття  і  запах.
Із  портрету  всміхається  мама
І  світлина  -  на  сходинках  тато.
Заглядає  в  вікно  моє  мальва  -
А  для  спогадів  це  так  багато.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 20.01.2015


Осіріс

Невчасна хіть весни

Дірку́є  осінню  листок,
На  попелищі  снігопаду.
Неначе  грона  винограду.
Борулі  скрасили  місток.

На  тонкосльозий  лід  ріки,
Що  не  доніжився  в  фаворі,
У  смолянистому  уборі
Поважно  виповзли  круки.

Глядиться  сонечко  з  небес
В  калюж  розкидані  люстерця.
Хмарин  розсипчасті  відерця,
Черпають  марево  із  плес.  

Жовтавим  подивом  очей
Кульбабки  всіяли  пригріви.
А  горобці  вчинили  співи
З  кленових  заспаних  плечей.

Несвоєчасна  хіть  весни,
Бруньки  намовила  вербові.
Ті,  роздобріли  до  любові,
Під  голим  стовбуром  сосни.

Спізнілим  кроком  в  далині  
Хрещенські  дріботять  морози.
На  ранок  шерхнуть  їх  погрози,
Безсилим  сріблом  в  шалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553001
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Дід Миколай

На Водохреще. …до Бога!

Небесна  музика  звучала,
Дніпро  розносив  передзвін.
В  повітрі  голубом  літала,
Як  аромат  церковних  вин…

Води  священної  нап’юся,
Кипить  в  грудях  адреналін.
Ступлю  у  проруб…  помолюся
Схиливши  тіло  на  поклін.

ПопрошУ,  я  моїй  Вкраїні,
Спокою  дай  і  тихий  мир.
Вкажи  де  місце  тим  з  чужини,
Відправ  вражину...  в  їхній  вир!

…упала,  спраглою  росою.
Розтала  в  тілі,  як  зефір.
Злилася  нотками  з  душею
Й  збриніла  в  серці,  як  ефір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552983
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Марічка9

Живий

Ці  сторінки  із  пам'яті  не  стерти,
Душі  не  зцілить  щедрість  нагород.
Живий  лиш  той,  хто  був  готовий  вмерти
За  матір,  за  кохану,  за  народ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552835
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітаю Всіх зі СВЯТОМ ВОДОХРЕЩЕННЯ…

Рано  встану,  помолюся  Богу,
Надіп"ю  священної  води.
Попрошу,  щоб  освятив  дорогу,
Щоб  на  ній  не  знали  ми  біди.
Щоб  здоров"я  дав  усій  сім"ї,
І  для  друзів.    Щоб  не  знать  тривоги.
Щоб  скінчились  війни  на  Землі.
Хай    живі  повернуться  солдати,
Ті,  що  захищають  рідний  край.
Я  не  попрошу  в  Тебе  багато,
ПрОшу  :  про  заблудших  пам"ятай.
І  пробач  усім    на  землі  грішним,
Посели  у  серце  їм  добро.
Подаруй  для  них  слова  утішні.
І  зніми  із  душ  таких  тавро.
Може,  від  Твого  Благословення,
Лід  розтане  у  серцях  глухих.
І  знайдуть  в  житті  своїм  спасіння.
І  прозріють  від    Чарівних  слів  Твоїх...
Поведи  за  руку  всіх  живущих
І  водою  всіх  нас  окропи.
Страждучим,  болящим  і  скорбящим
Віру  у  життя    знов  поверни...
Тільки  ТИ  ОДИН  прощати  можеш,
Попрошу  ще  й  за  свої  гріхи.
Будь  до  мене  милостивим,  БОЖЕ,
Якщо  нагрішила,  то  прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата поступления 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015


kulbabka

Щедрий вечір

[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]

Дрібні  зірки  розсипались  на  друзки,
Немов  старі  розбиті  ліхтарі,
Рогаликом  рум'яним  на  мотузку
Ніч  насилила  місяць  угорі.

Вчепилася  гілками  щупла  слива
В  небесне  оксамитове  сукно.
Десь  у  дворі  малеча  галаслива
Словами  сіє  щедро,  мов  зерном!

Там,  під  горою,  притулилась  хата,
Лампадкою  ряхтить  проз  гілочки...
Немов  прудкі  весняні  ластів'ята,
Гучні  щедрівки  б'ються  у  шибки.

А  сивий  комин  трусить  бородою  ─
От-от  насипле  повні  жмені  див!
І  сам  Господь  йорданською  водою
Благословенний  двір  сей  окропив!

Радіє  серце,  святом  обігріте!
Та  все  ж  бентежать  по́мерки  журби:
Чи  дочекаєш,  мій  коханий  світе,
Щасливої  і  мирної  доби?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]Катрусі
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Галина_Литовченко

ВОДОХРЕЩЕ ПО-КРИМСЬКИ

На  вулиці  зима,  а  не  сніжить
і  щоки  не  пощипує  морозом.
Уже  весна  черемухою  снить
і  ніжними  суцвіттями  мімози.

А  хочеться,  щоб  посипа́в  сніжок,
і  кучугур  таких,  як  у  Карпатах.
Та  з-під  землі  вже  проліска  вершок
зазеленів  із  остраху    проспати.

Та  ще  й  шпаків  із  сотня  під  вікном
такий  гармидер  вранці  влаштували!
(Строкаті,  мов  побризкані  вапном,
чи  цілу  ніч  зірки  їх  цілували).

І  це  б  кому  сказати  –  на  Йордан
бубнявіють  бруньки  бузку  затято!
…Наплутав  щось  "синоптик-бусурман",
забув,  що  нині  християнське  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552611
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Якби-то знати

По  стежці  зОряній  приходив  в  сни,
Дивився  довгим-довгим  поглядом.
А  в  ньому  -  біль  розлуки,  біль  вини,
Наповненний  незвичним  холодом.

Дивився  в  очі  і  чомусь  мовчав  -
В  минулому  слова  лишилися.
Якби-то  знати  хто  нас  обікрав
І  в  чім  тоді  ми  помилилися.

Та  марно  копирсатися  в  думках
І  сни  тлумачити  як  хочеться.
Ховаються  сумління  в  трьох  крапках,
З  минулим  серце  не  шепочеться,

Бо  тайни  всі  розказані  давно
І  ні  про  що  уже  не  мріється.
...А  повний  місяць  дивиться    в  вікно,
З  стежинки  пил  росою  сіється.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552600
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Дід Миколай

За Україну нашу - долю

Вони  загинули  за  волю,
За  хліб  насущний  на  столі.
За  Україну  нашу  й  долю,
Убили  кляті  москалі.

Їх  Божі  Ангели  підняли,
Ген  в  златоглавих  на  шпилі.
Для  нас  вже  коней  осідлали
І  подають  з  небес  мечі.

Ні,  недарма  вони  померли,
Розбудять  славу  у    імлі.
ВІд  Сахаліну  до  Говерли,
Понесли  клич  свій  на  крилі.

Щоби  замовкнули  гармати,
Подохли  карлики  малі.
Заквітли  мальви  біля  хати,
Запала  тиша  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552590
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


НАДЕЖДА М.

Женские слёзы…

Я  смотрю  на  испуганных  птиц,
Закружились  снежинки,  как  стая.
На  секунду  коснулись  ресниц,
Побежали  водой,  вмиг  расстаяв.

По  щеке  покатились  слезой..
Неужели  причина  есть    плакать?
Пусть  задет  тут  твой  нерв  болевой,
Не  старайся  слезу  свою  прятать..

Если    это  устала  душа
От  холодной  назойливой  вьюги,
Научись  просто  глубже  дышать.
Вот  увидишь:  излечит  недуги.

Может,  кто-то  забыл  в  кутерьме,
Как  ты  долго  его  ожидаешь,
Помолись  за  него  в  тишине...
Обещай,  что  его  ты  прощаешь.

Посмотри,  как  плывут  облака,
На  свету,  как  снежинки  сверкают.
И  душа  облегчится  слегка.
Незаметно  обиды  расстают.

Облегченье..  Как  камень  с  души.
Только,  что  ж  заставляет  нас  плакать?
Почему  так  бывает:  спешим
Наши  слёзы  от  глаз  людских  прятать?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Радченко

Но не забыла

Грустили  глупо  мои  сны,
Мои  капризы  и  причуды.
Терялись  в  омуте  зимы...
Я  их  спасать  теперь  не  буду.

Я  стала  на  печаль  сильней,
Я  стала  на  любовь  мудрее.
Ключ  потеряла  от  дверей  -
От  прошлого,  сказать  вернее.

Сомнения  оставив  там
И  боль  обид  необъяснимых,
Сильнее  стала  на  обман...
Но  не  забыла  глаз  любимых.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552559
дата поступления 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015


Віктор Ох

А зараз просто снись мені (V)


Слова  -  Олександри  Кійко
Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Кліп    –  Олексій  Тичко  
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_BEYzQVcq8#t=451[/youtube]
Закрила  очі  ніч  у  тиші.
Танцюють  світлом  ліхтарі.
І  щось  приховується  більше...
Сьогодні  просто  снись  мені.

У  візерунку  мліють  зорі
Пророцтвом  наших  віщих  снів.
Якщо  хвилин  щасливих  сотні,
Не  думай  скільки  буде  днів.

Поглянь  ще  раз  в  моє  обличчя.
За  крок  майбутнє  в  далині.
І  лиш  вперед  повз  всі  узбіччя...
А  зараз  просто  снись  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552434
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Дід Миколай

У хуртечі свічу запалю

Розгорну  гордо  зігнуті  плечі,
Зором  болю  свій  край  охоплю.
І  могуттю  святого  Предтечі
У  хуртечі  свічу  запалю.

Там  високо  в  світах  порожнечі,
Я  до  рани  її  притулю.
Щоб  засяяла,  жаром  із  печі,
Й  розбудила  Вкраїну  мою.

Упаду  зорепадом  надвечір,
Без  вагання  зроблю  і  жалю.                                        
Спалю  душу  і  крила  лелечі
За  Вкраїну,  яку  так  люблю.  
                                                                                                               
На  кривавому  тлі  колотнечі,
Де  колись  ми  всміхались  в  Гаю.
Зупиню  чужини  ворожнечі,
Своїм  світлом  простори  заллю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552435
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Вы видели, вы не могли не видеть

[i]15.01.2015г  ребята  из  Армии  SOS  выложили  в  интернете  видео  донецкого  аэропорта,  снятое  беспилотником.  Более  жуткую  апокалиптическую  картину  представить  трудно,  и  это  то,  что  осталось  от  одного  из  красивейших  и  новейшых  аэропортов  Украины,  на  который  ушли  деньги  всех  украинцев.  Это  результат  неустанной  «долбежки»  украинской  земли  российскими  снарядами.  Это  похоже  на  руины  Ковентри,  развалины  Герники,  разрушенный  Грозный,  на  все,  что  попало  под  руку  фашистам  или  рашистам  не  важно.[/i]  

Вы  видели,  вы  не  могли  не  видеть?
Земля  кричит  во  весь,  воронок  рот!
И  кто  посмел  ту  землю  там  обидеть?!
Да  в  апокалипсис  загнал  аэропорт?

Они  пришли  горласто  и  надменно.
Все  их  идеи  -  сила,  власть,  нахрап.
Пусть  всё  сгорит  столбом  огненным,
В  гнилой  ухмылке  возликует  раб.

Ну  вы,  то  хоть  не  будьте  дураками!
Пусть  их  ТВ  несет  свой  жуткий  яд,
Народ  здесь  в  мире  проживал  веками
Пока  их  подлый  не  явился  «Град"!

За  что  горит  Донбасская  земля?
За  что  здесь  гибнут  честные  трудяги?
За  обещание  всем  рая  от  Кремля.
Зачем  вы  стали  нужными  сутягам?

И  где  он,  у  соседа,  светлый  рай!
Всё  -  вертикаль,  судилища,  ОМОН,
Да  нефтяной  иглой  пронизан  край,
А  совесть,  справедливость  -  за  кордон!

Они  вас  запихнули  в  предприятие,
Где  за  их  флаг  да  герб  двуглавый,
Вам  обещали  жизнь  по  их  понятиям,
А  получилось  месиво  кровавое...

Лукаво  руки  перед  миром  умывают-
"Там  всё  идет  конфликт  гражданский",
Да,  глумконвоями  снаряды  присылают,
Отряды  орков,  артиллерию  и  танки...

Чего  ж  хотят?    За  что  они  вцепились?
И  раскрутили  пропаганды  колесо?
Чтоб  лучше  и  свободней  здесь  не  жили,
Чтоб  все  надежды,  как  у  них  -  в  песок...

17.01.2015г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552325
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Микола Серпень

Историческая справедливость

[i]Вождь  соседней  страны  назвал  бандитский  захват  Крыма  –«исторической  справедливостью»[/i]

Порою  совсем  не  ревниво,
Ведь  ясно,  что  страсть  улеглась,
Мы  веруем  в  справедливость,
В  великие  предков  дела.

В  сомнениях  каждодневных
На  что  нам  еще  опереться?
Сказанья  усвоив  древние,
Историей  тешим  мы  сердце!

Но  вот,  что-то  вдруг  исказилось,
И  тень  меж  людей  пролегла,
И  названо  «справедливым»,
Хитросплетенье  низкого  зла!

Так  подло  обидеть  соседа  -
Солдат  своих  скрытно  заслать,
И  праздновать,  словно  Победу,
Что  землю  там  вышло  отнять!

История  Богом  слагается,
Та’инство  то,  не  в  силах  понять,
Менять  её  как  пожелается  -
Значит-  душой  и  умом  хромать!

И  сердце  в  тревоге  забилось  -
Так  плутни  для  них,  что  пути?!
Злодейство  и  справедливость
Не  могут  ведь  рядом  идти!

Историю  вновь  переписывать,
Устои  и  карты  с  азартом  кроить,
Вы,  земли,  вам  ими  приписанные,
Готовы  другим  возвратить?!

И  может  ли  тот,  кто  глумливо
Законы  посмел  растоптать,
Разбой  называл  справедливым,
Кумиром  для  мира  вдруг  стать?

Не  может,  не  должен,  не  станет
Злодейство  не  будет  добром!
Весь  мир,  вся  планета  восстанет,
На  поджигающих  общий  дом!

23.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552324
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Галина_Литовченко

ПАМ"ЯТІ ПОЕТА

                     «  Ой,  ридала  гармонь  ридма...»
                                                     (Данило  КОНОНЕНКО)
А  серце  –  
воно  ж  не  камінь…
Воно  ж  чутке,
мов  струна.
Палало  
у    світлім  храмі,
зірвалось,  
коли    війна.
Злетів  у  
прозорий  ранок
сваволею
вбитий  птах.
І  сонячний  
обагрянок
завис  
на  гірських  хребтах.
Вкраїна  
лишилась  сина,
від  болю  
і  слів  нема…
Схилила  гілля  
калина,
ридає  
гармонь  ридма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552316
дата поступления 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Тамара Шкіндер

Багатострунна сніжна вертикаль….

Багатострунна  сніжна  вертикаль.
Небесних  арф  лунають  дивні  гами.
В  зимовім  храмі  схований  Грааль
Нуртує  таємницею  віками.

Снігами  снить  безмірна  далина.
Малює  знак  рукою  абсолюту.
До  двох  сердець  торкнулася  зима.
Уламки  щастя  кригою  закуто.

Вервечкою  присипаних  слідів
Блукають  спогади  минулих  весен.
В  бузковім  вітрі  потонулих  днів,
Завіяних  у  простір  піднебесний...

Та  в  голограмі  всесвіту-  блакить!!!
Гряде  весна  -  фейєрія  Едему!
Де  щастям  озоветься  кожна  мить.
Я  вірю,  що  ми  наш  Грааль  знайдемо!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551739
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015


НАДЕЖДА М.

Рідній школі присвячую…

Все,  як  і  раніше:  школа,  вчитель,  клас.
Із  теплом  приймають,  як  і  завжди,  нас.
Сонечко  заглядує  в  вікна  кожен  день.
Є  помітні  зміни:  незначні...  Лишень:
Підросла  берізка,  липа  вже  цвіте.
Тільки  де  ж  дитинство  ділось  золоте?
Десь  кує  зозуленька,  все  рахує  дні.
Хто  ж  може  забути  роки  ці  шкільні?
Ти  все  ж  не  старієш,  школо  золота,
Бо  у  твоїх  стінах  знову  дітвора.
Дякуєм  за  все  вам,    любі  вчителі.
І  прийміть  поклони  наші  до  землі.
Підростай  ще  вище,  дорога  берізко.
Жаль,  що  пролітають    шкільні  роки  швидко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552055
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


Дід Миколай

Не загубися в метушні

Хай  обійдуть  тебе  тривоги,
Хай  світить  небо  без  війни,
На  ниві  гладкої  дороги
В  тилу  надійної  стіни.

Сімя  хай  буде  тобі  святом,
Радій  життю  і  веселись.
Для  щастя  треба  небагато
Та  звісно  гроші  щоб  велись.

Нехай  обходять  тебе  зради,
Не  загубися  в  метушні.
Цінує  хай  сімя  й  громада
Й  стрічає  вогник  у  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552020
дата поступления 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015


kulbabka

Краса під твоїми повіками…

Стікає  багряними  ріками
Згасаючий  день  з  висоти...
Краса  під  твоїми  повіками,
Лише  привідкрий  ─  і  світи!

Спивай  виднокола,  окреслені
Довкі́л  облямівкою  хмар.
Хай  крила,  мов  зи́ми  розвеснені,
Обтрусять  вечірній  нагар.

Як  мушлі,  наповнені  рокотом,
Вітри  притуляй  до  щоки,
Вслухайся,  як  сунуться  покотом
Посріблені  хвилі  ріки...

Як  безгомінь,  за́склена  кригою,
Немов  оживає,  рипить...
І  світ  вибухає  відлигою
На  ранок  у  чисту  блакить!

І  мріється  легко,  і  те́плиться
В  тобі,  мов  у  звитку  гнізда,
Весняного  цвіту  метелиця  ─
Як  свіже  вино,  молода!

Як  провесінь,  чисту,  оновлену,
Зачерпуй  життя  із    ковша,
Бо  світлом  таємним  наповнена,
Мов  шопка  різдвяна,  душа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата поступления 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015


Олекса Удайко

ДВІ ЛІНІЇ ДОЛІ

[b][i]Я  [color="#9e0505"]кінчиком  пальчика  –
в  пристрасті  сонній,    
за  межами  стулених
вій,  в  супокої  –
дві  лінії  щастя  
шукаю  в  долоні,
з  притлумленим  диханням  
таїнство  кою.  

Тихесенько,  трепетно  
никну  в  зап’ясті  
і  ніжно,    поволі,  
поверх    передпліччя  
осиковим  ли́стом    
втикаюсь  у  щастя,
що  в  серденьку  мріє,    
де  істина  вічна...  

І  –  сонми  мурашок  
по  стерплому  тілу,  
нечутний  мій  видих      
завмер  на  хвилину…
Не  сплячі  чуття,  
немов  птах,  прилетіли
і  в  ямочках  щічок  
дві  долі  молили…

Я  світлом  займуся,  
мов  клен  на  осонні,  
торкнуся  губ  милих
неспішно,  поволі...
й  шепну  їй  на  ушко:
"  Люблю  тебе,  сонну!"
Дві  лінії  щастя  –  
дві  лінії  долі.[/color][/b]

13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата поступления 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Микола Шевченко

Спаси Україну (пісня на слова Віталія Лебедя)

Слова  -  Віталій  Лебідь  (мій  земляк,  з  нашого  юнацького  гурту  "Камін").  Віталік,  так,  між  іншим,  дав  мені  слова(я  й  не  знав,  що  він  поет),  коли  ми  репетирували  7го  числа  (хочемо  напрацювати  "народний"  репертуар,  з  трубою-баяном-басом-барабаном-гітарою-сопілкою.  Українські  пісні,  може  які  авторські  свої).  Каже  -  підредагуй,  і  може  пісеньку  напишеш.  От,  написалося...
Музика,  запис,  виконання,  фотокліп  -  Микола  Шевченко
Нижче  -  посилання  на  фотокліп  в  Ютубі:

https://www.youtube.com/watch?v=_TNBX3IN2EM

             1
       Пролетіла  смерть  на  крилах,
   у  крові  Майдан  втопила.
   Розірвала  долі  й  душі  -
   криком  врізалася  в  уші.
         Від  Майдану  і  до  Сходу,
         бій  триває  за  свободу.
         За  Вкраїну  і  родину,
         якщо  треба  -  я  загину...
 ПРИСПІВ:
Боже  праведний  -  спаси!
Мир  в  державу  принеси.
Сохрани  і  відведи,
від  війни  і  від  біди...
             2
       Підіймайте  батальйони,
     зброю  всю  й  людські  прокльони.
     Материнські  сльози  й  горе  -
     все  здолаєм,  все  поборем.
           Піднялась  вся  Україна  -
           Не  упала  на  коліна.
           Із  руїн  Вона  повстала,
           скрізь  луна:  "Героям  слава!"
 ПРИСПІВ:
           3
       Вибач  мамо,  вибач  нене,
     що  залишишся  без  мене.
     Ми  в  Небесній  сотні  з  неба,
     допоможем,  якщо  треба.
           Повертайтеся  солдати,
           вас  чекає  вдома  мати.
           Вас  чекають  жінки  й  діти,
           ви  повинні  з  ними  жити!
 ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551055
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


горлиця

Незбутній вірш- ДО УКРАЇНЦІВ

Для  тих,  які  не  знають  хто  вони.  Які  шукають  Новоросії,  і  новоспечені  республіки!  
Знаю,  багато  вже  читали  цей  вірш,  але  може  хто  і  пропустив.  Варто  познайомитись!  

Віктор  Баранов
До  українців

Я  запитую  в  себе,  питаю  у  вас,  у  людей,
Я  питаю  в  книжок,  роззираюсь  на  кожній  сторінці:
Де  той  рік,  де  той  місяць,  той  проклятий  тиждень  і  день,
Коли  ми,  українці,  забули,  що  ми  —  українці?
І  що  в  нас  є  душа,  повна  власних  чеснот  і  щедрот,
І  що  є  у  нас  дума,  яка  ще  од  Байди  нам  в'ється,
І  що  ми  на  Вкраїні  —  таки  український  народ,
А  не  просто  юрба,  що  у  звітах  населенням  зветься.
І  що  хміль  наш  —  у  пісні,  а  не  у  барилах  вина,
І  що  щедрість  —  в  серцях,  а  не  в  магазинних  вітринах.
І  що  є  у  нас  мова,  і  що  українська  вона,
Без  якої  наш  край  —  територія,  а  не  Вкраїна.
Я  до  себе  кажу  і  до  кожного  з  вас:  —  Говори!
Говорімо  усі,  хоч  ми  й  добре  навчились  мовчати!
Запитаймо  у  себе:  відколи,  з  якої  пори
Почали  українці  себе  у  собі  забувати?
Запитаймо  й  про  те,  як  ми  дружно  дійшли  до  буття,
У  якому  свідомості  нашій  збагнути  незмога,
Чом  солодшим  од  меду  нам  видався  чад  забуття
Рідних  слів,  і  пісень,  і  джерел,  і  стежок  від  порога?
Українці  мої!  То  вкраїнці  ми  з  вами  —  чи  як?
Чи  в  "моголах"  і  вмерти  судила  нам  доля  пихата?
Чи  в  могили  й  забрати  судилось  нам  наш  переляк,
Що  розцвів  нам  у  душах  смиренністю  "меншого  брата"?
Українці  мої!  Як  гірчать  мені  власні  слова...
Знаю  добре,  що  й  вам  вони  теж  —  не  солодкі  гостинці.
Але  мушу  казати,  бо  серце,  мов  свічка,  сплива,
Коли  бачу,  як  люто  себе  зневажають  вкраїнці.
Українці  мої!  Дай  вам  Боже  і  щастя,  і  сил.
Можна  жити  й  хохлом,  і  не  згіркне  від  того  хлібина.
Тільки  хто  ж  колись  небо  нахилить  до  ваших  могил,
Як  не  зраджена  вами,  зневажена  вами  Вкраїна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551031
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Микола Серпень

Весняний дощ

По  дощі  я  йшов  собі  по  місту,
Щоб  купити  де-що  на  село.
Навкруги  усе  вже  так  розкисло,
Й  парасольки  в  мене  не  було...
Раптом  на  вітрину  я  наткнувся
Там  стояло  стільки  парасольок!
Від  одної  просто  я  жахнуся,
Ніби  від  півнеба  був  осколок!


Аби  ж  мені  тую  парасолю,
Не  останні  чоботи  я  маю,
Під  дощем,  неначе  в  чистім  полі,
Про  врожай  я  пісню  заспіваю!
Аби  ж  мені  тую  парасолю!


Я  візьму  у  жмені  парасолю,
І  гайда  під  той  шалений  дощ,
Ніби  вихор  вирвався  на  волю,
Чи  зажарку  вкинули  у  борщ!
Хай  шумить  бродяга-дощ  у  місті,
І  вода  хай  залива    пороги...
Будуть  коли  помисли  всі  чисті,
Щастя  і  до  нас  знайде  дорогу!


Дощ  уже  пройшов  і  зупинився,
І  веселка  в  небо  піднялась,
Кожен  стеблик  досхочу  напився,
Потяглася  радість  до  села!
Ой,  моя  ти  земле-сподіванко!
Як  мені  надихатись  тобою?!
Тут  крізь  розмальовані  світанки,
Та  дощі,  роки  йдуть  чередою!

5.01.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550419
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Радченко

Зима їм співає пісень

Дрімає  засніжений  сад
В  безмежжі  обвітрених  снів
І  сниться  йому  зорепад,
Повернення  з  півдня  птахів.
Й  мороз  не  такий  вже  й  страшний,
Бо  прийде  весна  все  одно
Й  на  вишнях  цвіт  буде  рясний,
Весна  розплескає  тепло.
І  вітами  знов  зашумлять
Дерева,  вітаючи  день.
А  зараз  нехай  ще  посплять  -
Зима  їм  співає  пісень.
В  них  ніжності  ноти  бринять
І  знов  заколисують  сад.
Сніжинки  кружляють,  летять  -
Йде  третю  добу  снігопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550643
дата поступления 11.01.2015
дата закладки 12.01.2015


Дід Миколай

Нас просять чайки і могили

Скількох  ще  можна  загубити,
Скількох  згноїти  у  Ато.
Щоби  вкінець  вже  зрозуміти,  
Що  в  нас  давно,  своє  .уйло.

І  поки  нам  на  когось  злитись,
Додому    кликати  біду.
Пора  у  хаті  роздивитись.
Невже  приспав  вас  Мурабу…                          

І  знов  дорвались  до  корита
В  Горбах,  як  янгол  на  виду.
Прийшло  від  зайд  свиняче  бидло,
Нажратись  й  справити  нужду.

Вже  не  бояться  й  хамовито,
То  -  тож  генетика,  в  роду.
Як  ті  вовки  несамовито.
Гвалтують  матір  молоду.

Украсти,  сприщити,  продати,
Всигає  яструб,    на  льоту.
Чи  не  пора  уже  їх  гнати
І  погань  знищити  люту.

Нас  просять  чайки  і  могили,
Відкиньте  просять    дрімоту.
Вже  Ваші  предки,  що    почили,
Перевертаються  в  гробу.

Щоб  Ваші  внуки    не  змаліли,
Пора  відправить  зайд  в  Орду.
Поки  хазар"є  не  втопили,
Зовсім  Украйну  молоду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549951
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


Таня Кириленко

Навіщо?

Навіщо  усе  це  було  й  так  жорстоко  скінчилось?
Навіщо  лишились  відбитки  на  дні  моїх  снів?
Змінилась  байдужістю  радість  і  звичкою  милість.
Лиш  попелу  жменька  лишилась  в  долонях  моїх.

Тих  барвів  прекрасних,  тих  дотиків  дивних  чарівних,
Тих  звуків  казкових  і  тиші  тієї  п'янкої,
Тих  затишних  і  наймиліших  у  світі  обіймів,
І  того,  що  я  так  хотіла    назвати  любов'ю.

Очей,  що  губились  в  очах  моїх,  дихання  поруч,
І  дотиків  губ  неймовірно  легких  чарівливих....
Лиш  спомин  важкий  нині  серце  по  вінця  наповнить
Просторами  тими,  де  ми  так  безглуздо  щасливі.

08.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549942
дата поступления 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015


laura1

Сон

Наснився  сон.  Стою  я  серед  поля.
В  обіймах  квітів  синіх  і  червоних.
І  ось,  немов  на  кіноплівці,  моя  доля
Пройшла  повз  мене  в  барвах  кольорових.

Яскравий  білий  колір  -  то  дитинство.
Моїх  життєвих  митей  неповторних.
Що  пропливли  перлиновим  намистом,
І  зникли  десь,  у  далях  невідомих.

Серед  перлин  -  мої  усміхнені  батьки.
Які  дивилися  з  небес  біло-блакитних,
Немов  з  туману  вийшли  крізь  роки,
І  зникли  знов  у  зоряних  палітрах.

Рожевий  колір  -  з  юності  привіт!
Наступна  мить  життєвої  дороги.
Таємних  мрій  квітучий,  ніжний  світ,
Кохання  першого  і  радості  й  тривоги.

Червоний  колір  -  молоді  мої  роки.
Пора  безмежної  любові  й  сподівання.
Промчали  водами  бурхливої  ріки,
Розтанули,  мов  вранішнє  світання.

Передостанній  колір  -  золоті  літа,
Що  стеляться  осіннім  листопадом.
А  на  порозі  вже  засніжена  зима,
Вкриває  шлях  холодним  снігопадом.

Остання  мить  -  це  суміш  кольорів,
Якими  вишите  усе  моє  життя.
А  далі  стежка  йде  в  незвідані  краї,
Яка  зникає  в  вічності  буття.

08.  01.  2015                                    Л.  Маковей



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549740
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Макієвська

Христос народився! Славімо його!


Зійшла  Зоря  на  небесах,  забили  дзвони  у  церквах,
Блискавкою  спалахнув  священний  вогонь,  запалав,
Пречиста  Діва  Марія  сина  народила,    в  яслах,  
Про  це  сповістили  три  Царя  і  сам  Бог  звістку  дав.

Славімо  його!  Возносимо  ми  осанну  в  молитвах,
Христос  народився!  Для  спасіння  твого  і  мого,
Щоб  були  любов  і  мир  у  нас,  і  не  жили  ми  в  гріхах,
Щоб  не  було  в  нас  війн  і  вибрали  світлу    дорогу.

Бог  на  Землю  Сина  свого  єдинородного  послав,
Своє  дитя  на  муки  віддав..."Вір!  Я  одесную"-
Він  сказав-"  Є  Бог  і  є  вічне  життя...",-  щоб  Віра  зросла,
Укріпилася.  Христос  народився  !  Алілуя!

***
З  Різдвом  Христовим  всіх  вітаю!
Миру  й  злагоди  бажаю!
Щоб  любов  була  у  вас,
А  Христос  нас  від  бід  спас!

***
Р.S.
В  перекладі  з  церковно-слов`янського  :  "одесную"  -  означає  по  праву  сторону.  
Можливо:  перехрещу    правою  рукою  і  цим  захищу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549642
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Дід Миколай

Тануть чоколядки

Рік  старий  тікає
Кізонька  ступає.
Із  доріг  у  хату,
Прямо  на  поріг.
Згляньтесь  мої  дітки,
Прихистіть  сирітку,
Втомлена  з  дороги,
Збилася  із  ніг.

Взуйте  із  полички  
В  білі  черевички.
В  білому  халаті,
Світла  наче  сніг.
Кізочка  -  лебідка,
Вам  віддячить  влітку.
Влітку    її  личко,
Висохне  від  сліз.

Зимонька  крупою
Всіялаcь  густою.
Мяла  з  конопельок,
Сріблений  кужіль.
Разом  з  Колядою,
Виткала  сувою.
Он  який  розкішний,
Пледовий  текстиль…

Забирайте  кізку,
Нехай  витре  слізку.
Пора  вже  гулятки,
Висох  в  неї  ніс.
Вділи  рукавички?
Застебніть  гудзИчки.
На  дворі  й  синички,
Поховались  в  ліс.

В  хижці  годівнички,
Всипте  їм  пшенички.
Досить  вже  ховатись,
Кличте  на  узвіз.
З  дому  на  левадки,  
Йдіть  колядуватки.
Тануть  чоколядки,
Кізоньки  сюрприз.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Олекса Удайко

ЧУТТЄВО І ТРІШЕЧКИ ЖАРТОМА

                                           [i]    …і  блукає  у  пошуках  рим  
                                               не  почуте  «люблю».
                                                                         [b]Оленка  Зелена

[color="#ff0000"]
Шалений  біг…  Нестримні  маси…
Коловорот  чумних  епох…
Й  Орфей  гостює  час  від  часу  
В  гаремах  душ,  де  –  дремний  бог…
У  нього  доля  –  мов  би  наша:
Нараз  жирує,  то  худить…
Як    калапеця  –  гарна  каша,
Як  неотесана  блакить.
І  ось  вистукує  епіграф,
Снують  метафори…    І  враз  –  
Впадає  Ліра  із  пюпітром
В  несамовитий  нот  екстаз…
А  той  скрипковий  ключ  –  наївний,  
Немов  скажений,    ллє  і  ллє…
Небесну  музику  чарівну,
Що  і  не  втямиш,    де  ти  є…
Чи  то  в    концертній  світлій  залі,
Де  чари  ті  щасливлять  мить,
Чи  у  чуттів  земних  вуалі,
Де  темна  ніч  чарівність  снить…
І  в  неземних  гортанних  звуках
Блукає  чарівне    “ЛЮБЛЮ”…
Шукає  рим  і  з  небом  злуку!
Неначе  плуг  свою  ріллю…
І  вже  вони  усі  у  небі…
Душа  вже  зм’якла…  Випав  ключ…
Він  їй  тепер  уже  не  треба  –
Її  пошарпану  не  муч!
Та  ось  зникає  вже  наснага…
Чуття  метафор,  твердих  рим…
Пошліть  Орфею  мить  розваги:
Нехай  Неаполь  чи  то  Рим…  

…І    ось  Орфей  вернувсь  з  відпустки
І  знову  взяв  до  рук  штурвал…
Його  ми  просим  часто-густо:
“О,  дай  дихнуть,  спини  свій  шал!”

…Та    рими  враз  вірші  знаходять,
Бо  Ліра  знову  тішить  муз,
Немов  поета  –  пишна  врода  
Неперевершених  Марусь..[/color][/b]

08.01.2015
Кельн,ФРН


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549815
дата поступления 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Tombe la neige

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Сальваторе  Адамо)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K-DKXuWuoYM[/youtube]

   [b]  Падав  сніг[i][/i][/b]

Сніг  опадає.
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє.
Але  сум  мій  без  меж.
Біла  сніжинко,
Ти  сльозою  впадеш!
Пташка  на  гілці
В  розпачі  теж.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..


Сніг  опадає  .
А  ти  не  прийдеш.
Сніг  все  кружляє
скорботно,  та  все  ж,
Сум,  безнадію
Він  не  накрив,
Білу  самотність
Не  запорошив.

   Ти  сьогодні  не  прийдеш!
   Моє  серце  розіб’єш!
   Білий  сніг  все  обсипає,
   І  байдужо  так  кружляє.

Ла-ла-ла………
У-у-у………..

==========================


[b]  Salvatore  Adamo[/b]

 
         [i]Tombe  la  neige   [/i]
 
Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Et  mon  cœur  s’habille  de  noir  
Ce  soyeux  cortège  
Tout  en  larmes  blanches  
L’oiseau  sur  la  branche  
Pleure  le  sortilège  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège  

Tombe  la  neige  
Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
Tombe  la  neige  
Tout  est  blanc  de  désespoir  
Triste  certitude  
Le  froid  et  l’absence  
Cet  odieux  silence  
Blanche  solitude  

   Tu  ne  viendras  pas  ce  soir  
   Me  crie  mon  désespoir  
   Mais  tombe  la  neige  
   Impassible  manège

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549492
дата поступления 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ніни Третяк :: Різдвяна


Забіліли  сніги  над  світом,
Завірюха  не  бачить  світу,
Закрутила  сніжинок  зграю  –
І  з  полону  не  випускає.

         Приспів:
   [i]Я  снігами  бреду,  снігами,
   Поспішаю  в  село  до  мами.
   Де  країна  дитинства  чудова,
   Де  різдвяна  кутя  медова.
[/i]
А  хурделиця  посміялась  –
І  погналась  за  кимсь,  погналась,
А  на  небі  зоря  різдвяна
Випливала  з  густого  туману.

Приспів.

Задивились  на  землю  зорі  –
Просвітліло  в  душі  й  надворі,
Де  безмежно  щаслива  мати
Виглядає  мене  на  свято.

Приспів.

Перейшла  я  густими  снігами,
Поклонилась  зірниці  і  мамі,
І  країні  дитинства  казковій,
І  різдвяній  куті  медовій.
 
---------------

Ніна  Третяк  -  поет  з  великим  творчим  стажем  -  тільки-но  з'явилась  в  дружній  сім'ї  сайту  Клуб  Поезії.  Цією  піснею  вітаю  її  з  цим.  
З  Різдвом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549298
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Дві самотні душі…

Ти  прилітай  прошу  тебе,  коханий  вітре,
Бо  я  із  пам’яті  тебе  ніяк  не  витру.

 Віталій  Назарук
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189

------------------------------------
За  вікном  тополя  рівна,  як  струна.
Мабуть,  така  доля:  все  стоїть  одна.
Іноді  самотність  вітер  поруша,
Так  її  покірність  душу  полегша.

Дві  самотні  душі,  вже  прив"ялий  цвіт.
Тільки  є  несхожість:  різний  в  них  політ.
Прилетить  погладить,  а  вона  все  спить.
Це  ж  зима,  так  треба...  тихо  не  будить.

Припаде  до  гілок,  тихо  шепотить,
Та  вона  не  чує...  Так  солодко  спить..
А  мороз  лютує..  Вона  бачить  сон:
Він  її  врятує  в  цей  важкий  сезон.

Сніг  їй  по  коліна  й  на  гілках  приліг.  
Та  її    зігріє  ніжний  оберіг.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
дата поступления 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Радченко

На полі ще визріє житечко

Поспішно  іду  і  боюсь
Спіткнутись  і  впасти.  Що  потім?
А  раптом  я  не  підіймусь  –
Й  сліда  не  лишиться,  лиш  попіл
Моїх  «не  сбулось»  і  «було».
Літа  відлетять  геть,  у  вирій,
Мій  Ангел  підставить  крило
Й  полине  душа  в  інший  вимір.
І  серед    мільйонів  зірок
Погасне  іще  одна  зірочка.
Але  не  прийшов  ще  мій  строк  –
На  полі  ще  визріє  житечко.
Ще  прийдуть  і  осінь,  й  зима,
На  зміну  весні  прийдуть  й  літові.
Іду  я  життям  не  дарма  –
Зустрічному  дякую  вітрові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548795
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Валя Савелюк

ГОЛОВНА НОВИНА

основну
новину́  –  
головну
на  кожну  наступну  
«завтрашню»  днину
сповіщає  
звичайний  «ді́дівський»
непомітно-настінний  одривний  календар:
отакий  винятковий  пророчий  дар
тільки  «дідівський»  одривний  календар  –  має…

а  сучасні,  глянцеві,  перекидні,
річні́-мі́сячні,
розцяцькові  і  престижні  –  ні…

…десь,  на
цивілізаційній  обочині,
у  старенькій  хатині
на  давно  біленій  до  Різдва  стіні  –
ще  туляться,  сірі  і  мовчазні,
забуті  провісники  одривні́

там,  у  хатині  глиняній,
забутий  на  покутті  –  дідух  столітній:
на  усе  іще  хвацько  вусатих  колосках  житніх,    
на  сокирка́х-васи́льках,  про́сі-вівсі́,  
усілякому  збіжжі-коло́ссі  –
у  ажурному  павутинні
час  заплутався  
і  дрімає-пока́шлює  у  теплому  по́росі,  
а  з  ним  –  календарі  одривні,  
настінні-щоденні,
годинники  заводні  –
з  котами-зозулями-гирями  –  механічні…


заберешся  одного  разу
у  отаку  оазу  –
побачиш  на  білій  стіні
давно  пожовклі  прожиті  дні
чиїсь  одривні
і  на  кожнім  вицвілому  листочку
у  непримітнім  його  куточку
знайдеш  набиту  
найдрібнішим  друкарським  петитом
основну
найважливішу  завтрашню  новину…

листок  календарний
навздогін  тобі  
на  долівку  глиняну  упаде  -
із  пророчим  дрібненьким  на́писом:

«ЗАВТРА  СОНЦЕ  ЗІЙДЕ...»!!!

05.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549002
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


горлиця

СНІЖИНКИ

Кружляють  сніжинки  в  зимовому  вальсі  ,
На  хвильку  присядуть,  та  й  знову  в  танок  ,
Витворює    вітер    дивні  вихиляси,
Навкруг  розкидає    пухнастий  сніжок!

Он  кинув  сніжинку    в  обійми  другої,  
Зліпилися  разом  летять  понад  став,  
Mандрують  тихенько    в  обіймах,  між  хвої
Спочинок  знаходять,  де  вітер  настав!    

У  затишку  мило  їм,    вітер  не  віє  ,
Так  вічно  б  сидіти,  та  знають  одне,
Хоч  вітер  й  затихне  ,  то  сонце  пригріє,
Розтане  в  них  щастя,  сльоза  потече!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548988
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Олекса Удайко

Ноймарк Саксонський

1.
[i]Глухими  штрасами  Ноймарку
Летить  з  дощем  осіння  мить,
І  вітер  з  темного  фільварку
Шаліє,  казиться,  шумить.
Бурчитить  сердито  струмінь  в  Басі*-
Ще  довго  до  могутніх  рік**!  -
Немов  струна  у  контрабасі,
Гуде  між  скель,  як  і  торік.
Щаліє,  сердиться  природа...
У  цю  тривожну,  темну  ніч:
Нема  на  вулицях  народу  -
Всі  з  темрявою  віч-на-віч,
Та  там,  в  будинках  світлі  шиби  
Теплом  у  темінь  мерехтять,
І  враз  чуття  стають  на  диби:
У  світі  є  –  які  не  сплять…

Що  думають  неспалі  люди?..  
Чим  потурбовані  вони?  
Які  бажання  їх  так  будять?
Адже  у  них  тут  –  без  війни!

Зайдемо  ще  раз  в  їхні  хати,
Щоб  все  в  неспалих  розпитать…

...Та  час    додому  повертати,
Де  інші  люди,  інший  тать…[/i]
_______
*Маленька  гірська  річка  в  Саксонії.
**Ноймаркський  Бах  впадає  у  р.  Плайзе,  а  та  
     через  Ельстер  і    Заале  в  Ельбу  (в  Магдебурзі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549058
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


kulbabka

Снишся мені…

[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]

Ніч  обростає  снігом,  мов  деревій,
Знову  на  небі  борошно  труть  крізь  сито...
Снишся  мені  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  вітром  шибку  душі  розбито.

Виють  крізь  неї  протяги,  як  вовки,
Б'ються  крильми  замети,  мов  дикі  гуси...
Ти  говори  зі  мною,  сотай  думки,
В  серці  вгамуй  цунамі  і  землетруси!..

Взявши  за  руку,  в  далеч  мене  веди  ─
Десь  у  надхмарний  простір,  а  може  й  вище!..
Не  озирайся  ─  сніг  замете  сліди,
Не  прислухайся  ─  вітер  дротами  свище...

Ліпить  хуртеча  в  очі  ─  ну,  хай  їй  грець!
Комин  коптить  у  небо,  немов  сигара,
Вітром  розсіяний  відгомін  двох  сердець
Ловлять  з  висот  небесних  земні  радари.

Так  мені  легко  в  аурі  світлій  цій,
Проз  хуртовину  світить  щаслива  зірка!..
Просто  приходь  у  пору  рясних  завій  ─
В  час,  коли  серце  гупає  до  одвірка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання зі святами для Оксанки ( Корозлик) …

Горить  тихо  свічка,  пломінець  палає.
Ніч  стулила  вічки,  а  я  все  благаю:
Поможи,  Мій  Боже,  добрій  оцій  жінці,
Щоб  Любов  наповнилася  аж  по  самі  вінця.

Щоб  здоров"я  й  щастя  були  повна  хата,
Щоб  ти,  Оксаночко,  була  всим  багата.
Щоб  збулися  мрії,  що  лягли  на  душу.
За  все  поважаю:  я  признатись  мушу.

Хай  в  далекім  краї,  не  болить  серденько.
Знай:  тебе  чекають  рідні  твої,  ненька.
Не  сумуй:  так  сталось,  так  повинно  бути.
Тільки  Україну,  не  дай  Бог,  забути.

А  коли  на  серці  тобі  буде  важко,
Ти  згадай  берізки,  польові  ромашки.
Полетить  до  тебе  вітер  рідний  з  поля...
Нехай  ніжним  цвітом  цвіте  твоя  доля...

Вітаю  зі  сятами  тебе,  МОЯ  РІДНА!!






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548951
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015


НАДЕЖДА М.

Нащо серця забаганку бережу, лелію?

Знову  крутить  заметіль.
Рання  ще  пора.
Затамую  свою  біль.
Може,  то  все  гра?

Скільки  літ  ішла  до  тебе,
Але  тільки  в  сні.
Може,  серцю  тепла  треба
В  ночі  крижані?

Де  взялась  оця  біда,
Що  вселилась  в  душу?
Хоч  надія  тут  бліда,  
Та  терпіти  мушу.

Може,  гріх  того  любити,
Хто  про  це  не  знає.
Чим  ти  зміг  так  осліпити?
Іще  рік  минає...

Чашка  чаю  спозаранку,
Дочитаю  мрії.
Нащо  серця  забаганку
Бережу,  лелію?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548924
дата поступления 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Елена Марс

Таємне кохання

[b]В  зимовому  парку,  в  маленькій  альтанці,
Ховалась  любов,  від  сторонніх  очей.
Ще  вчора  -  знайомі;  сьогодні  -  коханці.
Чи  буде  співати  для  них  соловей?..

Здається,  що  журить  весь  світ  це  кохання,
І  навіть  альтанка  -  цей  свідок  німий.
А  в  них  ця  любов  -  ніби  казка  остання;
Малесеньке  щастя  -  мов  дар  від  зими.

У  теплі  обійми,  у  вир  поцілунків,
Від  всього  тікали,  бодай  би  на  мить
Відчути  гарячість  таємних  стосунків,
Красивих  стосунків  -  мов  неба  блакить.

На  жаль,  прокричати  про  це  -  неможливо!
Хоч  гріх  і  солодкий,  а  все-таки  -  гріх!
...Чужі  язики  -  мов  пекуча  кропива!..
Таємне  кохання  -  як  сльози  крізь  сміх.[i][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547706
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 05.01.2015


Дід Миколай

Ще є робота дома

Ідіть  сини  мої  ідіть,
Ідіть  мої  солдати.
Додому  Волю  принесіть,
Чекає  Батько  й  Мати.

На  нашій  втомленій  землі,
Гостинців  дайте  з  Граду.
Щоби  почули  у  Кремлі,
І  з  переду  і  з  заду.

Ідіть  солдатики,  ідіть.
Нехай  не  візьме  втома.
Свою  голівоньку  верніть
Бо  є  робота  дома.

Сидять,  як  когути  жиди
В  Донбасі  й  на  Волині.
Зажрались  зовсім  вже  с.оти,
Розпаслися,  як  свині.

Проснулись  Умань  і  Лубни,
Запалено  лампаду.
Тож  хай  подавляться  вони,
Камінням  із  Арбату..!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548865
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015


НАДЕЖДА М.

Надії вогник сяє хай в очах…

Коли  в  душі  зашкалює  від  щастя,
Так  хочеться  обняти  цілий  світ.
Я  відчуваю:  це  мені  удасться,
Бо  поруч  очі  -  справжній  малахіт.

А  серце  так  тріпочеться,  як  пташка,
Коли  торкаюся  твоєї  я  руки.
І  що  зима,  повірити  так  важко,
Бо  від  тепла    розтріскались  бруньки.

Та  я  іще  не  вірю  в  те,  що  сталось,
На  віях  забриніла  знов  сльоза.
А,  може,  мені  сильно  так  бажалось,
Почути    ще  нечувані  слова?

І  закрутилися,  як  сніг,  у  круговерті.
І  я  повірила  у  ці  прості  слова,
Бо  так  звучали  щиро  і  відверто.
І  ніби  казка  дивна  ожила.

Слова  посіять  можуть  в  серці  муку,
То  ж  будьте  обережні  у  словах.
Не  завдавайте  любим  своїм  смутку.
Надії  вогник  сяє  хай  в  очах....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548778
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Михайла Плосковітова :: У свята



Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  в  цьогорічнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Юхниця Євген

У гірському готелі

У  гірському  готелі

 Не  прагне  гаснути  багаття
 В  Гостинному  каміні.
 Вуглинки,  як  вечірні  плаття,
 Виблискують  камінням.
 Хоч  хто  на  спалахи  не  гляне  –
 Той  не  відводить  очі.
 Як  мріють  вразливі  гурмани,
 Щоб  не  скінчались  ночі...

 Ліворуч,  раптом,  блисткограєм,
 Немов,  із  вогняних  каблучок.
 Ти  сходила  у  зал:  "Вітаю",  
З  гірських  кришталиків  співучих
 Свята  привітна  досконалість...
 "Кому  з  нас  диво  усміхалось?",  -
 Подумалось  чоловікам.
 ...Камін  палав  серцям,  очам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548689
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


НАДЕЖДА М.

Життєва річка знову потече…

Таке  життя...Тече,  неначе  річка.  
Повільно,  не  виходить  з  берегів.
І  тануть  дні,  як  непогасша  свічка,
Як  талий  сніг,  пливе  кудись  з  полів.

Це  не  дорога,  вкрита  килимами
Із  квітів  неземної  красоти.
Та  все  -таки  наповнена  дивами:
На  ній  колись  зустрілись  я  і  ти.

І  ось  ідем  ми  битими  шляхами,
По  бездоріжжю,  що  бува  підчас.
Бува  болить:  ідемо  колючками,
Та  треба  йти,  бо  вогник  ще  не  згас.

Схитнеться  світ:  закрадеться  безсилля.
Та  як  зуміти  тут  підняти  дух?
А  що  робить,  коли  накриє  хвиля
Із  негараздів  і  життєвих  мук?

Тоді  думки:  як  зберегти  багаття?
Можливо,  тут  звернутись  до  вітрів?
Нехай  в  душі  роздмухують  знов  ватру,
Коли  у  серці  запече  надрив.

Ми  сядемо  край  вогника  святого.
Надійне  над  усе  твоє  плече.
Немає  виходу,  повір,  другого...
Життєва  річка  знову  потече...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548699
дата поступления 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Дід Миколай

З любовю до України

Щоби  відчулось  серденьку  привітно,
Аби  свобідно  дихалось  грудьми.
Тримай  себе  достойно  і  привільно,
Нехай  розтануть  залишки  зими.

Сховай  гординю  й  заздрощі  в  закуток.
Нехай  назавжди  спішаться  вони.
Лелій  в  житті  до  гробу  цей  здобуток
Й  в  очах  засвітить  пролісок  весни.

Люби  Вкраїну  віддано  і  щиро,
Всміхайся,  крізь  життя  її  твори.
Добро  твори,  направо  і  наліво.
Тобі  колись  повернуться  дари.

Ще  пам’ятай,  що  ми  синок  удома,
Коли  плюють  лице  не  підставляй.
Не  та  у  наших  генах  хромосома,
Під  зад  паскуді  синку  надавай.

Щоб  не  забуть  свою  козачу  вдачу...
Хай  пам’ятають  підлі  вороги.
З  піховОк  виймем  шаблю  на  роздачу
Щоб  не  лишить  за  ними  й  потрухи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548299
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 04.01.2015


kulbabka

Дива таки трапляються…

Дива́  таки  трапляються,  повір,
І  засвіти  лампадкою  надію
У  ніч,  коли  посріблений  факір
Зірок  огненних  вивергне  завію
В  безодню  неба,  вижухлий  велюр
Вмить  спалахне  гранатовим  камінням
І  в  завитках  розкішних  шевелюр
Зимових  крон  розсипле  мерехтіння.
Обтрусять  сажу  в  комині  вітри,
Як  чорну  пудру  на  обличчя  ночі,
Різдвяний  янгол  спуститься  згори,
Крильми́,  мов  хуртовина,  залопоче...
І  за  собою  мовчки  поведе
Настрі́чу  дню  січневому  новому,
І  розіллє  багряне  каркаде
Світанок  у  мереживі  тонкому
На  вовну  хмар,  і  перший  промінець
Затягне  облямівкою  тонкою
В  душі  твоїй  задавнений  рубець,
Немов  сам  Бог  торкнув  тебе  рукою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Осіріс

На краєчку завії

               

У  вицвілій  тиші  німої  дрімоти
Нашіптує  грудень  зими  привороти,
Змороженим  басом.  
Заклякли  в  боязні  під  льодом  калюжі.
На  вікнах  розквітли  прозірчасті  ружі,  
Що  витечуть  з  часом.

Промінчиком  сонце  голубить  бурульки.
Розкурює  вітер  закопчені  люльки
Печей  над  дахами.
Мережать  синички  галуззя  вільхові.
Пряде  полохливо  в  тепленькому  схові
Зайчисько  вухами.

Вовтузяться  миші  в  кургановім  тілі.
На  обрії  сунуть  хмарини  дозрілі
З  нюансом  завії.
Ще  мить  й  проти  сонця  займуться  жаринки.
Опустяться  тихо  тендітні  сніжинки  
Алмазом  на  вії.  

В  чарівності  білій  німої  дрімоти,
Шептатиме  січень  зими  привороти…
В  гонитві  із  часом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548289
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Любов Ігнатова

Відлига

Люблю  відлигу:    небо  акварельне,  
Напівпрозорі  хмарки,  дзвін  струмків...  
Душа  бринить,  співає  акапельно,  
І  настрій  враз  метеликом  злетів!..  

Я  човника  зроблю  із  мрій  крилатих,  
А  замість  ростри  -посмішка  моя;  
І  хай  пливе,  щоб  друзям  дарувати  
Солодкий  спомин  -  співи  солов'я!..  

І  поцілую  вітрове  стокрилля,  
Щоб  знов  побачить  кучеряві  сни...  
Хтось  думає,  що  це  -зими  безсилля?  
Відлига  -  репетиція  весни!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


НАДЕЖДА М.

Любов без метушні…

Всю  ніч  мете  надворі  завірюха.
Закидані  дерева  і  шляхи.
А  я  люблю  зимову  пісню  слухать,
Коли  у  сон  потонуть  всі  хати.

І  вітер  неспокійний,  завиває.
Йому  бракує,  мабуть,  теплоти.
А  пам"ять  жовтий  зошит  все  гортає...
Так  хочеться  узнать,  де  зараз  ти.

Сніжинки  закрутились,  ніби  мухи.
Підсліпуватий  блимає  ліхтар.
Я    намагаюсь  тиші  голос  слухать.
Он  ряд  ялинок,  ніби  ряд  примар.  

Знайомий  голос  чую  в  заметілі.
Я  знаю:  це-  фантастика  одна.
Мої  думки  знялися  й  полетіли.
Уява  розгулялася  моя.

Душа  моя  радіє,  хоч  ти  витвір.
Та  все  ще  придивляюся  в  вікно.
Та  ні,  то  все  регоче  вітер.
Як  жаль,  що  я  не  можу  пить  вино..

Коли  думки  над  мною  верховодять,
То  як  же  довподоби  це  мені.
Вони  мене  у  світ    щасливий  вводять,
Де  світ  чудес:  любов  без  метушні...



















-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


@NN@

Здавалось, - такого не може бути…

                                                   Хай  буде  той  навік  проклятий,  
                                                           Хто  батька  й  край  свій  забува!
                                                                       (Володимир  Сосюра)


Здавалось,  -  такого  не  може  бути,
Двадцять  перше  століття...  і  що  -  війна.
В  Україні  знову  часи  лихопуття,
Серце  навпіл  -  сльозами  умилась  вона.
.....................................................................
Її  хлопці  знову  лягають  в  ріллю,
Бо  Ірод  забув,  що  ми  Божі  діти,
І  будем  до  скону  за  землю  свою
Стояти,  і  нас  не  збороти,  не  вбити.
...............................................................
По  венах  тече  у  нас  кров  -  не  водиця,
Ми  вмієм  боротись  і  сіяти  хліб.
І  палко,  всім  серцем,  до  Бога  молиться,  
Хоч  ми  й  трударі,  та  козацький  наш  рід.
........................................................................
Знайте  свої  і  чужинські  Іуди,
Господь  вас  навік  зайклеймив,  як  таких,
Не  буде  вам  щастя  і  долі  не  буде,
Ви  струхли  давно  в  утробах  своїх.
............................................................................
Небо  Вкраїни  -  волошками  синіми,
І  хліб  золотий  нам  уродить  земля,
Маки  в  житах  -  то  пам’ять  про  Сина,  
Що  Мати  за  волю  і  мир  віддала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015


laura1

Новорічне привітання

Вітаю  з  Новим,    2015  роком  родину,  друзів,  поетів  і  весь  народ  України.  Нехай  Новий  рік  буде  радісним,  щасливим  і  переможним  у  війні    з  російськими  окупантами.

От  і  знову  Вас  вітаю  з  Нови́м  роком!
Зі  старим  прощаюсь  без  жалю.
Бо  пройшов  він  Україною  галопом,
І  приніс  багато  горя  і  вогню.

Прокотився  він  жорстокою  війною,
Забираючи  з  собою  в  інший  світ,
Наших  славних,  доблесних  героїв,
Наш  найкращий  молодості  цвіт.

Був  для  нас  він  вчителем,  пророком.
Показав,  які  є  цінності  життя.
Милосердя  й  співчуття  давав  уроки,
І  пішов,  як  і  прийшов  у  небуття.

Що  ж,  у  всьому  є  дві  сторони  медалі,
І  людей  вчить  більше  горе  і  біда.
Незважаючи  на  все,  йдемо  ми  далі.
Незважаючи  на  те,  що  йде  війна.

Я  бажаю  всім  в  Ново́му  році
Мудрості,  терпіння  і  любові.
Щоб  від  радості  світились  Ваші  очі,
Мир  був  і  добробут  в  кожнім  домі.

Щоб  здійснилися  усі  Ваші  бажання,
Що  під  Нови́й  рік  Ви  загадали.
Я  бажаю  всім  Вам  процвітання,
І  щоб  більше  матері  так  не  страждали.

Славний,  надзвичайний,  мій  народе!
Ти  найкращий!  Ти  моя  родина!
Новий  рік  хай  принесе  нам  перемогу,
Україна  буде  сильна  і  єдина.

І  нікому  не  зламати  нашу  волю,
Бо  судилося  нам  жити  в  цій  країні.
В  Нови́й  рік  я  зичу  кращої  Вам  долі,
Хай  щастить  у  рідній,  вільній  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548371
дата поступления 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Дід Миколай

Спіть мої малята

Із  –  за  хмарки
сонечко,
Загляда  в
віконечко.
Чи  проснулись  з
нічки,
Лесики  й  Марічки.
 
Досить  вам  вже
спатки,
Пора  уставатки.
Вийдіть  у
садочок,
Підем  на
ставочок.
 
На  ставку  малята,
Ялинка  патлата.
Дід  Мороз  у
клунок,
Вам  поклав
дарунок.
 
І  з  нагоди  свята,
Ви  беріть
санчата.
Грайте  любі  в
сніжки,
Діда  Білосніжки.
 
Граються
внучатка,
Лісові  звірята.
Навкруги  казково,
Світить
загадково.
 
Та  вже  скоро
спатки,
Тож  пора  до
хатки.
Блимнула  лампада,
Вже  вам  нічка  рада.
 
Спіть  мої  малята,
І  в  ставку  зайчата.
Зорі  -  ночі  чати,
Будуть  колихати.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548233
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Галина_Литовченко

РІЗДВЯНЕ

Вкрила  щедро  зима  і  сади,  і  поля,
постеливши  пухнастого  снігу  перину.
І  зеленим  гіллям  білий  світ  звеселя,
зустрічати  Різдво  спорядилась    ялина.

Принесли  снігурі  горобини  разки,
нахромились  на  хвою  різьблені  сніжинки.  
Помолов  вітерець  кригу  в  срібні  друзки,
сипонув  мішури  на  рамена  ялинки.

В  полив’янім  горнятку  зімліє  кутя,  
розвеселим  вертепом  затіється  свято
і  шляхетні  в  серцях  спалахнуть  почуття
що  із  сяйвом  зірок  принесуть  янголята.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548241
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


НАДЕЖДА М.

Я не люблю відлигу зимову…

Знітилися  зненацька  кучугури
І  сніг  увесь  полегшено  присів.

 stawitscky  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548106

---------------------------------------
Я  не  люблю,  коли  в  природі  зміни.
Усе  повинно  збутися,  як  слід.
Навіщо  ті  разючі  переміни,
Навіщо  восени  вишневий  цвіт?

Зима    хай  буде  сніжна  і  морозна.
Я  не  люблю  відлигу  зимову.
Кому  сказать,  що  це  все  несерйозно:
Ось  сніг  розтав  і  бачу  я  траву.

Течуть  струмки,  як  ранньою  весною.
Купаються  в  калюжах  горобці.
Я  хочу  милуватися  зимою,
Щоб  сніг  не  тав  в  моєму  кулаці.

А  то  зима  закрутиться  весною.
Квітучий  сад  закидають  сніги.
Так  хочеться  заплакать  за  красою,
Морозом  вбиту,  бачу  навкруги.

Отак  і  в  нас  з  тобою  бува  часто:
Зимою  у  серцях    цвіте  весна...
Та  раптом  все  міняється  й  невчасно
Хурделиця  все  снігом  заміта.

Я    хочу,  щоб  в  житті  була  стабільність,
Хоч  знаю:  не  минути  і  зими.
В  душі  ми  можем  помінять  тональність.
Чому  ж  не  зАвжди    робимо  це  ми...

Чому  буває  так?  Чому?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548181
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015


Дід Миколай

З Новим роком мої українці

Україно  моя  неповторна,
Неспалимий  мій  лагідний  спів.
Твоя  мова  в  віках  непоборна,
Не  знайду  для  любові  їй  слів.

З  Новим  роком  моя  Україно
В  крилах  віру  несуть  чаклуни.
Ще  розквітнеш  могутня  й  єдина,
Захистять  тебе  внуки  й  сини.

Не  забули  солдати  в  окопах,
Скоро  прийдуть  чекайте  в  Горбах.
Засиділася  ваша  вже  жо.а,
Їздить  досі  на  наших  плечах.

Пора  брати  "правИло"  у  руки,
Поки  в  душах  вогонь  не  потух.
Очі    всохли  уже  від  розпуки,
Пора  браття  позбутися  мух.

Лише  красти  навчились  примати,
Нас  дістали  вже  ваші  байки.
В  нашій  хаті  пора  вже  забрати,
Те  що  наші  надбали  батьки.

Нехай  згинуть  іудо  -  ординці,
Хай  повіситься  жид  і  москаль.
З  Новим  роком  мої  українці,
Дома  ми  свого  щастя  коваль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547981
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Олекса Удайко

ВСІХ КЛУБІВЦІВ – З НОВИМ РОКОМ!*

[b][i]Ми  року  Нового  чекали,
Як  нового  життя  начало…  
І  ось  він  в  хату  увійшов
Хоч  ноги  збив…  до  підошов!

Хай  Новий  рік  несе  дива…
Нехай  дотла  згорить  Москва!
І  ще  б  нам    дуже  повезло,
Якби  застрелився  х-ло!

Нехай  у    наших  ворогів
Всі  ріки  вийдуть  з  берегів!
Щоб  газ  –  по  тридцять,  нафта  –  двадцять:
То  ж  москалі  хай  веселяться!

…А  нам  щоб  жити  без  війни.
Нехай  насняться  віщі  сни.
Щоб    кожен  українець  –  брат!
Щоб  рід  помножився  стократ.

Щоб  стали  вільними  ми  нині,
Здобудем  славу  Україні!
Щоб  геть  із  влади  –  всю  холеру,
Й  родивсь  новий  Степан  Бандера!**[/i]
[/b]
_________
*Не  претендуючи  на  авторство,  пропоную  
   колегам  і  читачам  клубу  цю  співомовку  як
   нешкідливий  засіб  від  новорічного  похмільного
   синдрому.  Вірш  надіслала  мені  колега  Наталія
   Матвієнко,  офіційним  опонентом  дисертації  якої  
   я  мав  нагоду  виступити  в  переддень  нового  року.
   Мав  гріх  редагувати  твір  та  додати  1-го  катрена.

**День  народження  якого  ми  відзначаємо  сьогодні.    
[youtube]http://youtu.be/Denma8YWL0Y[/youtube]      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547949
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Середзим’я


Білосніжна  скатертина.
Все  сріблиться  і  дзвенить.
Днів  зимових  самотина
через  стіни  студенить.

В    зимнім  чуді  є  потреба.
Час  замерз  і  ледь  повзе.
Грип  напав  на  хмуре  небо,
Навіть  в  сонця  ГРЗ.

Все,  що  я  за  рік  напташив,  
В  своїй  нірці  розложу,
Запрошу  когось  із  наших,
Щось  важливе  розкажу.  

Буде  полум'я  в  каміні.
Ми  читатимем  вірші.
Від  сп'яніння  й  розуміння  
Потепліє  на  душі.

Тижнів  два  ми  будем    п'яно
Підкоряти  зимній  пік,
доки  врешті-решт  не  грянем:
«Ну,  так  здрастуй,  новий  рік!»

01.01.15
-------------

На  фото  власний  малюнок  -  чорна  акварель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547935
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


НАДЕЖДА М.

Вітання з Новим роком…

Тихенько,  непомітно  Новий  рік
Спупив  з  надією  на  кожен  наш  поріг.
Повільно  він  рахує  кожен  час.
Я  вірю,  що  з  добром  прийшов  до  нас.
Дозволь  сказати  пару  тобі  слів:
Хай  все  здійсниться  те,  що  ти  хотів,
Щоб  серця  вогник  вітер  не  згасив.
Нехай  дорога  стелиться  пряма.
Надія  в  серці  теплиться  свята.
Любов  цвіте,  зігріта  у  теплі.
Усі  слова  найкращі  лиш  тобі.
Хай  серденько  дивує  добротою,
А  вчинки  й  твої  помисли  -  красою.
Я  дякую  за  радість  спілкування.
Прийми  від  мене  щирі  побажання.
З  Новим  роком!  З  новим  щастям!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547900
дата поступления 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015


Дід Миколай

з новим роком

З  Новим  Роком  всіх  вітаю,
Діточок  й  зайчаток  з  гаю.

В  санках  сплетених  з  лози,
Їде  в  гості  Рік  Кози.

Гляньте  хвостиком  махає.
Вже  сьогодні  прилітає,

І  на  дворі  і  в  оселі,
Будьте  радісні  й  веселі.

Вже  ступила  на  поріг,
Зустрічайте  Новий  Рік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547859
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015


Віктор Ох

Побажання на Новорічне Свято

Вітер  на  голочки  сніжних    ялинок
наче  алмазного  пилу  жбурнув!
Двох  не  буває  подібних  сніжинок!
«Ви  дивовижні!»,    -    я  їм  шепнув.

В  ніч  новорічну  задумати  варто  -
що  має  збутись,  що  б  я  хотів?
Танців  і  музики,  ігор  і  жартів!
Не  кулеметних  –  бенгальських  вогнів!

Щоб  на  ялинці  висіли  цукерки,
чути  було  щоб  пісні,  а  не  мат,
залпи  салютів  і    фейєрверків,
а  не  російських  гранат  чи  гармат!

Хай  перетворяться  в  лід  окупанти,
хай  заметуть  їх  горби  снігові,
а  хутіна  вдарять  кремлівські  куранти
по  безтолоковій  його  голові!
31.12.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


НАДЕЖДА М.

МОЇМ ЛЮБИМ ДРУЗЯМ САЙТУ…

Добігає  кінця  старий  рік.
Хай  не  всі  в  нас  збулися  надії.
Новий  рік  ось  ступа  на  поріг.
Хай  здійсняться  нездійснені  мрії.

Хай  нам  радість,  всім  мир  принесе.
І  щоб  очі  від  сліз  не  блищали.
Хай  здійсниться  омріяне  все.
Щоб  багатші,  щасливими  стали,

Я    спілкуюся  з  вами  давно.
І  радію  я  завжди  таланту,
Тим  кому  від  природи  дано.
Хай  щастить  моїм  друзям  із  сайту.

Я  вітаю  найкращих    з  усіх,
Тих,  хто  знає  ціну  справжній  дружбі.
Хай  лунає  в  житті  вашім  сміх.
Щиро  дякую  Ніні,  Ользі  і  Любі,  Таісії.

Не  забула  про  Іру,  Валюшу,
Про  Віталіка,  Федора,Сергія,  Петра,
Олексу,  Надійку,  Оленку,
Наталку,  Світланку,  Оксанку.

Всіх,  хто  в  білому  списку  у  мене.
Навіть  тих,  хто  чита  безіменно.
І  Юхниці    за    сайт  моя  дяка,
Хай  добро  не  проходить  повз  вас.

І  Олегу  від  серця  подяка,
Що  змогли  згуртувати  всіх  нас.
З  Новим  роком,  ДРУЗІ!  З  НОВИМ  ЩАСТЯМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата поступления 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Любов Ігнатова

Замерзлий вірш…

Цей  день  сніжить...  То  замерзають  сльози, 
Складається  у  перемети  сум  ...
 Кому  вони  потрібні,  ці  морози?
Чому  в  їх  скрипі  відчуваю  глум? 

Не  зрозуміло:  пада  сніг,  чи  зорі...
Ступаю  по  землі,  чи  вже  лечу? 
Лише  бурульки  -чисті  і  прозорі  -
В  них  бачу  і  причастя,  і  свічу... 
       
Мете,  курИть,  зриває  хмари  з  неба, 
Жбурляє  в  мене,  опіка  лице... 
Чому  у  грудня  виникла  потреба 
Сповити  бірюзу  важким  свинцем?

Замерзлі  пальці  колючіють  болем...
Та  у  душІ-  на  зиму  холодніш  ...
Жене  вітрисько  перекотиполем
Оцей  колючий  і  схололий  вірш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


kulbabka

В Новий рік з надією…

[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img]  [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]

Гірські  вітри  збудили  заметіль,
Крильми  тріпоче  лебідь  білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті  химери
Злітаються  роями  звідусіль.

На  блискітками  вкритій  білизні́
Слідів  чужих  присипані  мережки...
За  стріху  зачепились,  мов  сережки
Бурульки  кришталево-осяйні.

Так  прибрано  і  чисто  ─  все  до  свят:
І  затишок,  і  щедрість,  і  турбота.
Припудрилась  ялинка  біля  плота,
Чекає  на  різдвяний  маскарад...

Коли  строкаті  вервиці  вогнів
І  дощику  вплетуться  в  пишні  віти,
І  голосом  карпатської  трембіти
Святе  Різдво  озветься  вдалині.

Важким  був  рік:  і  відчаю,  і  втрат
Йому  не  бракувало...  Дай  же,  Боже,
Забрати  у  Новий  усе  хороше,
Що  приведе  з  собою  низка  свят!

І  запалити  в  кожному  вікні
Зорю  пресвітлу  віри  і  надії!
Хай  заметуть  ці  щедрі  сніговії
Обпалені  війною  чорні  дні...

Нехай  новонароджене  Дитя
Благословить  кожнісіньку  родину,
Чиї  батьки  й  сини  в  тяжку  годину
Стоять  на  варті  миру  і  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014


НАДЕЖДА М.

Казка для Паші на Новий рік… ( для дітей)

Слухай,  Пашо!  Розповім    я  казку.
Там  далеко,  де  живе  Зима,
І  пройти  туди  так  буде  важко:
Хуртовина    шлях  весь  замела.

Там  серед  ялинок,  пишних  сосен
В  крижаній  печері,  як  кришталь.
Там  ніколи  не  буває  осінь.
Дід  Мороз  живе    в  таку  ось    даль.

Лише  раз  на  рік  буває  в  місті
Дід  Мороз  із  торбою  в  руках.
Він  приносить  завжди  добрі  вісті,
Подарунки  дітям  на  святах.

Ти  чекай.  До  тебе  теж  він  прийде,
У  вікно  он  стука.    Чуєш  ти?  
Ти  відчиниш  двері  обережно.
І  дозволиш  ти  йому  зайти.


Те,  про  що  ти  мріяв  принесе:
І  рожевий  є  у  нього  коник,
Паравозик  і  машинка  -  все.
І  цукерки,  олівці  і  дзвоник.

Все  давно  для  діток  припасе.
З  рукава  він  випустить  сніжинки.
Усю  землю  снігом  замете...
Будь  щасливою,  Моя  Дитинко.

Побажа  здоров"я  і  піде,
Бо  чекають  інші  його  дітки.
Він  у  радість  стежку  прокладе.
У  очах  спалахують  лелітки...

Мій  Хороший!  Новий  Рік  іде!








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547293
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ

                       [i]  Всім,  кого  стрічають[/i]

[b][i]Я  зустріну  тебе,  златогривий….
Бач,    сіяння  моє  розлилось…
Ти  зі  мною  так  будеш  щасливий.
Що  відчуєш  в  душі  тайну  млость.

Ми  розквітнемо  в  світлі  Едему,
Попливемо    в  кораблику  мрій…
То    ж  до  пристані  хутко  підемо
Та    в  розбурхане  море  –  скорій.

Ти  проникнеш  в  мої  лабіринти
І  розвідаєш  фібри  душі…  
Та  про  наші  і  спурти,  і  спринти  ,
Я  прошу,  нікому  не  скажи.

А    в  Едемі  співці-менестрелі
Нам  співатимуть  райські  пісні,
Залоскочуть  серця    їхні  трелі  ,  
Й  зацвітуть  наші  долі    рясні…  

І  природа  відвертим  екстазом
На  чуття  молоді  відповість:  
Ми  прийдемо  до  посвіту  ра́зом,
Як  смиренним  ченцям  –  благовіст!  [/i]
[/b]

29.12.  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата поступления 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014


НАДЕЖДА М.

Твої слова запали мені в душу…

Твої  слова  запали  мені  в  душу.
Я  рада,  що  немає  в  них  зими.
З  своїх  думок  сумління  струсить  мушу.
І  всі  вагання  вже  за  ворітьми.

Цвітуть  волошки  серед  жита  в  полі.
Ромашок  простяглися  килими.
І  по  росі  ідемо    вдвох  поволі.
І  ти,  і  я  тепер  це  тільки  ми.

Розлогий  сад,  черешні  соковиті.
Ти  бачиш  он  зозулине  гніздо?.
Пташина  примостилася  на  вітті.
Кохання  нам  пророчила  давно...

Присядем  під  розлогою  вербою.
Від  спеки  задихається  земля.
А  ми  такі  щасливі  знов  з  тобою.
Від  радості  хвилюються  поля.

Не  будем  рахувати  роки  щастя.
Навчимося  їх    просто  берегти.
Я  впевнена,  тепер  оце  нам  вдасться:
Уміти  по  житті  із  ним  іти.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547035
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014


Олекса Удайко

НЕ УГЛЕМ ЕДИНЫМ

                     [i]Уголь,  добытый  в  шахтах  Донбасса,
                     российские  кампании  предлагают
                     купить  украинским  потребителям…
                                                                                   Из  прессы[/i]
[b][i]Ой,  какая  наша  Раша
Милосердная  теперь:
Наклала́  говна  парашу,
Не  закрыв  клозета  дверь…

И  воняет  всему  миру:
Видишь,  Рашу  нашу  бьют…
Понаставила  сортиры*  –
Уготовила  “капут”.

Куролесит  на  Донбассе,
“Узаконив”  грабежи,
Приказав  “нездешним  васям”
Не  роптать  в  ночной  “тиши”.

Уголек  все  ж  украинский
Выдает  днесь  на  гора,
Чтоб  потом  по  ценам  низким
Сбыть  в  Империи  ворам!

А  те  вон  из  кожи  парят,
Крокодильи  слезы  льют:
Уголек  тот  явно  “шарый”
Украинцам  продают.

Мы  ж  в  отместку  вам  –  по  локоть,
А  где  нужно  –  по  плечо!
Перестаньте    “акать”,  ”окать”  –    
 Мы  вас  "любим"  горячо!

Не  углем  живем  единым,
А  достоинством  своим!
Ждем  мы  Фюрера  кончины
Да  и  вас,  что  иже  с  ним![/i]
[/b]
[i]28.12.  2014
__________
*О  тех,  в  которых  фюрер  горозится
   “мочить”  все  страны  и  народы  мира.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547054
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014


Світлана Моренець

СЛОВА ЛЮБОВІ (настанова)

Частіш  кажіть  своїй  коханій
любові  ніжнії  слова,
такі  ласкаві  і  жадані,
щоб  аж  чманіла  голова.
Шепчіть  їх,  аж  до  щему  в  серці,
до  спазму  в  горлі,  аж  до  сліз...
Як  спраглому  води  джерельце  –
для  неї  ці  слова  твої.
На  них  кохана  так  чекає,
буває,  що  роками  жде
і  все  життя  їх  пам'ятає,
навіки  в  серці  береже.
Ще  вдвох  ви  на  життєвій  ниві  –
тож  не  соромтесь,  говоріть,
допоки  разом,  поки  жи́ві,
не  тлійте  –  полум'ям  горіть!
Горіть,  кохайте,  ще  не  пізно,
кажіть  –  ще  є  кому  сказать!
Чатує  десь  година  грізна,
щоб  лет  кохання  обірвать...
Тоді  у  відчаї  смертельнім
Впаде  на  груди  голова
і  серце  обпечуть  пекельно
усі  несказані  слова.
І  вовком  витиме  ридання:
"Не  долюбив!  Не  все  сказав..."
Нащо  тепер  оці  зітхання?..
Ти  так  любив  –  чого  ж  мовчав?!

Цих  слів  багато  не  буває,
їх  зайвий  раз  сказать  не  гріх...
Тож,  хто  любов  у    серці  має,
спішіть,  не  бійтесь,  говоріть!

©  "Душі  несмілі  первоцвіти"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546906
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


НАДЕЖДА М.

Як довго ми чекаємо тих слів…

Як  довго  ми  чекаємо  тих  слів,
Що  душу  оживляють  нам  без  ліків.
А  скільки  перебачено  вже  снів,
Де  сад  словесний  розцвітав,  як  квіти.

Чому  так  цінимо    прості  слова,
Чекаєм,  щоб  почути,  цілу  вічність?
Бо  ніжне  слово    щастям  напува,
І  має    у  житті  свою  величність.

Слова  живильні  й  чисті  як  роса,
Що  оживляють  землю  в  літню  пору.
Чомусь  від  них  і  серце  воскреса...
Лише  сказати  їх  потрібно  впору.

Слова  бувають  різних  кольорів.
Чекаєм  ті,  що  взяти  за  основу.
Щоб  світ,  як  від  вина,  весь  захмілів.
Отак  ціную  значення  я  слова.

Що  схожі    так  до  шепоту  вітрів,
Щоб  цвіт  жасміну  відчувать  зимою.
Щоб  й  ти    слова  мої  всі  розумів.
Були  б  в  житті  прикрасою,  каймою.









 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 67 (Янка Басаргіна, Віталій Назарук, горлиця, Tom d`Cat )

Янка  Басаргіна

від  крапки  до  крапки.  по  стрілці.  від  старту  до  фінішу
стискається  час  у  короткий  терпкий  інтервал.  
втрачаєш  усе,  що  колись  віднайшов,  або  винайшов.
сім  тисяч  ознак  порівняння  –  єдиний  фінал.        

   тому  –  видихаєш,  у  звуки  печаль  переплавивши,
   коли  замело  сніговієм  стрімку  магістраль,
   коли  кам'яніють  від  холоду  струни  і  клавіші
   і  багатозначно  мовчатиме  білий  рояль.

в  долоні  темніє  мішень  концентричними  колами.
так  легко  впіймаєш  стрілу  –  і  вона  тебе  теж.
від  сонця  до  серця  стікають  вібрації  полум’я.
від  серця  до  сонця  потягнешся  –  і  проростеш.

   і  все  у  тобі  затріпоче,  засяє,  палатиме,
   як  свідчення  того,  що  все-таки  виріс,  воскрес.
   ти  вийдеш  у  світ  –  цілуватися  на  ескалаторах,
   вростаючи  в  теплий  ефір  виноградних  небес.

зігрітих  долонь  обережно  і  ніжно  торкатися
і  бачити  версії  втілень  того,  що  хотів.
коли  восени  розцвітають  каштани  і  кактуси,
зростають  нескорені  тигри  з  домашніх  котів

   лисичка-сестричка  приносить  пакунки  з  цукерками
   і  вовк-сіроманець  таки  дожене  твій  трамвай.
   а  Всесвіт  тебе  обіймає,  іскрить  феєрверками,  
   закутає  в  плед  і  заварить  мелісовий  чай.  

і  все  нівелюється  цінністю  того,  що  виборов,
бо  вже  врівноважено  всі  конфронтації  сил.  
від  крапки  до  крапки  спливають  транскрипції  вибору
і  сиплють  молекули  звуків,  як  зоряний  пил.

     …твій  чорно-зелений  вітраж  огортається  інеєм.
     ламається  тиша,  немов  сургучева  печать.
     від  крапки  до  крапки  спливуть  трансформації  синього.
     і  струни  розквітнуть.  і  квіти  також  зазвучать.

---------------------------------
Віталій  Назарук

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

 Приспів:
   Підемо  крізь  луки,  моя  зоре  рання,
   Обоє,
   В  цілунку  зіллються  гарячі  вуста  у  тиші,
   Де  жайвір  відчує  із  ранку,  що  він  є  героєм,
   А  роси,
   А  роси  з  покосів  злітають  угору  вночі…

Кохання  своє  на  руках  принесу  до  порогу,
Бо  доля,
І  їй  на  прощання  зігрію  жагучі  вуста…
І  родиться  в  мене  єдине  бажання  з  тобою,
Щоб  сяяла  вічно,
Щоб  сяяла  завжди  роса.

 Приспів.

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

   Приспів.

----------------------
                   горлиця  

           ГОЛУБИ

Голубонько  сиза,  куди  відлітаєш  скажи  ж  ти.
Не  бачиш  як  голуб  воркоче  і  плаче  як  він,
І  пір`ячко  губить,  встеляє  дорогу  в  безмежжі,
Гніздечко  он  виє  і  просить  тебе,  не  покинь.

   Голубонько  люба,  не  край  його  серця,  не  край  же,
   Без  тебе  і  дуб  не  ростиме,  замерзне  струмок,
   І  крила  посохнуть,  більш  в  небо  злетіти  не  зможе,
   Бо  серце  як  камінь,  тяжке  воркотіння  думок.

Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,    ні  грім.

   І  хлинули  сльози  в  голубки,  стомилися  крильця.
   Поглянула  в  бік  там  де  голуб  голівку  схилив.
   Згадалися  роки  прожиті  у  теплім  кубельці.
   Махнула  крільми,  та  не  впала  бо  голуб  схопив.

Серденька  забились,  схилились  одне  до  одного,
Про  вічну  любов  воркотіли,  обнялись  крильми,
І  знали,  що  жити  окремо  це  смерть,  не  дорога.
І  ніжно  тулились  у  вічнім  коханні  вони.

   Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
   Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
   Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
   Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,  ні  грім.

-------------------------
     Tom  d`Cat

Край  неба  ледь  жеврів,  туман  поміж  верб  лився  косами...
Я  слідом  за  батьком  пірнув  у  росяву  імлу.
Йшли  полем  і  лугом  до  берега,  вкритого  лозами,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

Минулися  зорі,  сточилось  століття,  не  вичешеш
Злий  пух  тополиний  з  чуприни  —  хоч  плач,  хоч  не  плач!
І  хай  вечорами  ще  пісню  веселу  мугикаєш,
Та  в  цьому  театрі  все  менше  актор,  ніж  глядач.

Частіше,  ніж  хочеться,  згадують  сиві  однолітки
Про  стежку  отую,  з  якої  нема  вороття...
—  Чом  скисли?  —  питаю.  —  Чи  ви  переїли  антонівки?
Погляньте  довкола  —  ця  осінь  така  золота!

Хай  схід  намурмосився…  Дощ  восени  —  ви  не  звикли  ще?
І  краще,  і  гірше,  з  водою,  і  з  квасом  було...
Раніш,  ніж  належить,  нам  літо  ніхто  тут  не  висвище.
Чом  зморшки  даремно  взялись  наганять  на  чоло?

Наш  став  обійма  сніговій  лебединими  крилами,
Чи  вихор  гне  верби,  чи  громи  шматують  блакить  —
Негода  минеться,  розквітне  бузок  понад  схилами,
І  місяць  зіпнеться  на  небо,  ночей  ворожбит.

Край  неба  зажевріє,  трави  укриються  росами...
Хтось  інший  пірне  у  весняну  досвітню  імлу,
Пройде  ті  стежки,  де  в  дитинстві  ходили  ми  босими,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546462
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Галина_Литовченко

ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ

На  канікулах  скучати
Не  доводиться  мені.
Не  нудьгують  і  санчата
В  коридорі  на  стіні.

Летимо  із  гірки  зрання  –  
Вітерець  не  здожене.
Радо  возимо  на  са́нях
Я  Тимка,  Тимко  мене.

Ми  і  з  лижами  у  згоді  –  
Не  стоять  в  кутку  сумні.
Вже  проклали  на  городі
Паралельно  дві  лижні.

Підмели  й  каток  ми  чисто,  ̶
Ковзанів  лиш  видно  слід.
Вчора  тато  особисто
Провіряв  на  міцність  лід.

І  скажу  в  останнім  слові:
Навіть  сумніву  нема,
Що  канікули  чудові
Влаштувала  нам  зима!

На  фото  з  інтернету:  Валентина  Поварова  "На  катке"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546313
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


Любов Ігнатова

Напівсонне…

Зимове  небо  сяє  Оріоном, 
Конячками  розбіглися  хмаркИ, 
І  сни  казкові  кольоровим  гроном 
Нанизують  на  ниточку  зірки... 

Дрімає  котик  місячним  клубочком,
У  нього  поміж  лапок  грайлик  спить...
Груднева  ніч  морОзяним  дзвіночком
Вже  відміряє  опівнічну  мить...

Віддам  тривогу  вітру  у  долоні  - 
Нехай  розвіє  безвісти  її...
Вже,  майже,  у  дрімОти  у  полоні 
Слова  у  вірші  заплету  свої.. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата поступления 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014


НАДЕЖДА М.

Коли нудьга вповзе зрадливо в душу…

Коли  нудьга  вповзе  зрадливо  в  душу,
І  я  не  знатиму,  що  з  цим  мені  робить,
Та  вихід    я  знайти  із  цього  мушу,
Бо  як  в  такому  стані  мені  жить?

Поплакать,  як  дитина,  щоб  жаліли?
Та  сльози  уже  висохли  давно.
Мої  думки,  хіба  ви  збайдужіли,
Чому  удвох  тепер  ми  мовчимо?

Невже  розчарування  знову  в  друзях?
Чи,  може,  солоденьким  підсластить,
Щоб  серце  пораділо  знову  в  грудях?
Не  раз  бувало.  Знаю  як  зробить...

Ти  не  кивай,  що  дощ  надворі  знову,
Що  сонце  заховалось  за  блакить.
З  тобою  вдвох  відновимо  розмову.
Пройде  тоді,  що  в  кожного  болить...

Наллю  для  настрою  велику  чашку  чаю.
Вмощусь  з  котом  край  світлого  вікна.
Отак    собі  я  настрій  повертаю.
І  музика  звучить..  Хандра  мина...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545784
дата поступления 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014


Любов Ігнатова

Настроєве

То  не  небо  заплакало  зра'ння,  
То  не  чорнії  хмари  кишать  -
То  в  мені  роз'ятрилася  рана,  
То  в  мені  розболілась  душа...  

Загорнувшись  у  сиві  тумани,  
Знов  зрощу  у  собі  їжака...  
Мають  здатність  згасати  вулкани,  
Бо  нутро  їх  вогонь  випіка...  

Розлітається  попелом  листя  :
Інквізиція  впертих  думок  
Палить  осінь  -цю  відьму  вохристу,  
Що  зійшла  із  яскравих  зірок....  

А  зима...  Хтось  прокляв  мої  зими....  
От  би  стежку  до  неї  забуть...  
Може,  є  десь  чарі'вна,  незрима  
Обхідна  до  весни  мені  путь?    
...
Відживу...  Відхворію...    Відплачу...  
Знов  босоніж  ввійду  в  спориші...  
Ще  надія  жива!    А  це  значить  
Мої  вірші  -то  ліки  душі...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014


laura1

А я тебе, синку, так сильно люблю!

Пам'яті  загиблим  героям  за  Україну  у  війні    з  російськими  окупантами  і  їхнім  матерям,  присвячую

Отримала  мати
Страшну,  несподівану  звістку.
Немає  синочка,
Загинув  в  нерівнім  бою.
А  я  ж  тебе,  синку
Чекала  весь  час  у  відпустку.
Я  я  ж  тебе,  синку
Так  сильно,  так  сильно  люблю.

Куди  ж  ти,  мій  сину?
Куди  ж  ти,  мій  соколе  я́сний?
На  кого  лишаєш?
В  які  відлітаєш  світи?
Лечу,  моя  мамо,
За  обрій,  де  сонечко  красне,
Додому,  до  світла,
Туди,  де  немає  війни.

А  як  же,  мій  сину,
Без  тебе  я  буду  тут  жити?
І  як  залишу́ся
Одна  на  цій  грішній  Землі?
Немає  вже  сили,
Не  можу  вже  більше  терпіти
Цей  біль,  що  у  серці,
І  в  сивій  моїй  голові.

Прости,  моя  мамо!
Прости,  моя  рідна  матусю!
За  те,  що  від  кулі
Не  зміг  я  себе  вберегти.
Так  сталося,  рідна.
За  тебе  я  тут  помолюся,
Щоб  Ангели  Божі
Тебе  захищали  крильми.

Не  плач,  моя  ненько!
Не  плач,  не  тужи,  не  журися.
Мені  вже  тут  легко,
Немає  тут  болю  й  журби.
Я  з  райського  саду
На  тебе,  матусю  дивлюся,
А  ти,  моя  рідна,
За  мене  й  за  себе,  живи!

22.  12.  2014                                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Дід Миколай

З гаю чарівничка то моя Марічка.

По  діброві  річка,
Тече  невеличка.
Біля  річки  хата,
Вербова  загата.
У  ній  потерчата,  
Малі  небожата.
Ген  полощуть  ряску,
Пишуть  нашу  казку.

Не  свари  матусю,
Я  люблю  Марусю.
Прокладу  їй  кладку,
Запалю  лампадку.
Щоби  любуватись
З  нею  повінчатись.

Тут  біля  потічка  
Вже  чека  Марічка.  
Лісовик  –  Чугайстер
У  діброві  майстер
Воду  з  дна  черпає,
Нас  благословляє.                        
Світиться,  як  ласка,
Дорога  любаска.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

Вже  веду  до  хати,
Пора  зустрічати.
Поцілуйте  чічку,
Буде  за  невістку.
Вже  стоїть  чорнявка
На  пророзі  Мавка.
Вишита  спідничка  
З  гаю  чарівничка.

Не  свари  матусю,
Що  люблю  Марусю.
Запалю  лампадку.
Й  прокладу  їй  кладку,
Щоби  зустрічатись
З  нею  повінчатись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545526
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


НАДЕЖДА М.

Пливе відлунням голос твоїх слів…

Пливе  відлунням  голос  твоїх  слів,
А  я  з  надією  навколо  озираюсь.
Давно  навколо  світ  вже  постарів,
А  я  згадати    голос  намагаюсь.

А  як  сказать  про  головне  умів!
Яка  велика  сила  може  бути  слова!
Здавалося,  що  світ  увесь  німів...
Твої  ж  слова  не  брала  за  основу.

З  тих  пір  пройшло  неміряно  дощів,
А  час  не  терпить  роздуми  й  вагання.
Нащо  шукать  вже  втрачених  слідів?
Як  приглушить  сердешні  хвилювання?

А  згадка  в  небуття  все  відліта,
Як  пташка  із  гнізда  в  годину  ранню.
Та  плин  життя  не  радує  літа,
Бо    все  давно  лишилося  за  гранню..








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014


Галина_Литовченко

ТУМАННИЙ СІМЕЇЗ

Пахну́ли  хвилі  свіжим  бризом
і  відкотились  за  буйки.
А  по  провулках  Сімеїзу
Заструменіли  ручайки.

Збігають  жваво  чередою
В  розташування  берегів.
Із  хмари  чистою  водою
Умились  статуї  богів.

Нія́ким  променю  обманом
Пробитись  вниз  немає  сил.
Сховався  в  мареві  туману
І  небозвід,  і  небосхил.

Під  погляд  ягідного  тису
Та  білих  з  мармуру  колон
Потрапив  з  ряду  кипарисів
Красивий  тілом  Аполлон.  

11.2014

Фото  з  інтернету  акварель  Авдошиної  Лариси

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545251
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Галина_Литовченко

РОЗЫ, ГРОЗЫ…


Под  шум  дождя  и  рокот  грома
во  сне  на  миг  вернулось  лето.
Один  король,  давно  знакомый,
явился  в  образе  валета.

Был  поцелуй  и  были  розы,
была  приятною  беседа.
Шептала  под  окном  берёза  –  
мол,  рано  праздновать  победу.

Шла  голова  от  вальса  кругом    ̶
он  превосходным  был  ведущим.
Мы  с  удовольствием  друг  другу
гадали  на  кофейной  гуще.

За  гранью  сна  гроза  шумела,
ночные  разгоняя  грёзы.
Король  исчез,  понятно  дело.
А  вслед  за  ним  исчезли  розы.
11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545250
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Осіріс

Звичайне Диво

                         
Душа  її  –  незвідана  глибінь,  
Напівтонів  брунатного  какао.  
В  очах  пульсує  вилиняла  синь
Небес,  де  сонце  мружиться  лукаво.

М’якенький  обрис  повнотілих  форм,
Здригається  від  подиху  слабкого.
Життєвих  не  дотримуючись  норм,
Дарує  вогкість  серденька  палкого.

Задарма  злото  роздає  по  дню.
По  ночі  стелить  срібляну  доріжку,
Чужого  бруду  беручі  пеню,  
На  легковірну  трепетну  маніжку.  

Її  ж  планида  -  слізна  самота
Роззявами  заклятого  вигнанця,
Чужих  відбитків  груба  тіснота,
Чи  ляпас  від  проїжджого  коханця.

Руйнує  душі  чванство  і  пиха,  
Суспільні  упередження  байдужі.
Якщо  ж  позбутись  даного  гріха,
Красу  узріти  можна…  і  в  калюжі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545246
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Шон Маклех

Міст Собачої Зірки

           «До  місяця  оповні
               Душа  шалено  прагне  в  глибину,  а  після  –  в  світ…»
                                                                                                                         (Вільям  Батлер  Єтс)

Я  стою  на  мосту
Між  двома  безоднями  
Хтось  перекинув  це  дерев’яне  хитиво:
Підвісне  та  плетене  –  часом  без  поручнів.
Я  стою  на  мосту,
Що  висить  між  галактиками
З  ліхтарем  –  Сіріусом.
Не  дарма  оцю  зірку
Звали  відлюдники  давнини  Собачою.
І  не  тільки  відлюдники,
А  жерці  Часу  ненажерливого:
Великого  та  невблаганного
Стоокого,  але  з  очима  заплющеними.
Я  йду  в  цю  чорноту  запаморочливу,
В  оцю  безодню  одвічну
Раніше  самого  Часу  існуючу.
Одкровення  в  моїй  торбі  кружальцями  –  
Чи  то  подарунками,  чи  то  знаками
І  в  цьому  храмі  готичному,
Що  диваки  звуть  Нескінченністю:
Розчиняюсь  в  Істині.
А  ви  й  не  бачили  
Мої  черевики  стоптані  –  
Чи  то  на  порозі  залишені,
Чи  то  в  море  недбало  кинуті.  
Тільки  не  питайте  сюди  дорогу:
Я  все  одно  не  скажу
Ні  вам,  ні  тому  жебраку-прочанину
У  подертій  свиті  років,
Що  блукає  там  одвічно  
І  думає  –  ніхто  не  знає  про  що…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545220
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Дід Миколай

…нехай щебечуть карасі

Проснулись  в  річці  карасі,
Щебечуть  в  стрісі  горобці.
Біжать  зайчата,  сіроманці
По  подаруночки  уранці.

За  гаєм  сонечко  встає
В  промінні  соло  виграє.
Дідусь  щасливий  Миколай
Для  вас  зробив  сьогодні  рай.

Поклав  в  подушку  дітворі
І  під  ялиночку  в  дворі...
Чекає  Тропік  і  Гольфстрім,
Дарунок  дам,  я  вам  усім!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545210
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014


НАДЕЖДА М.

Можливо, в когось є думки?

Весною  пишний  цвіт  калини,
А  влітку  ягоди  гіркі.
Коли  надворі  хуртовина,
Які  плоди  тоді  смачні..

Колючий  терен  розцвітає.
Як  в  молоці  його  квітки!
Та  ось  і  зрілість  наступає.
Смакуєм  ми  гіркі  плоди.

Чи  і  в  рослин  є  своя  доля,
Дарує  кожному  своє?
А,  може,  це  чиясь  сваволя,
І  не  порушить,  бо    святе?

Людське  життя  до  цього  схоже:
Весною  всі,  як  пишний  сад,
А  прийде    старість,  кожен  зможе,
Отримать  те,  хоч  і  не  рад.

Одні  цвітуть,  як  сад  весною,
Збирають  ягоди  смачні.
А  інші,  що  кривить  душею,
Чомусь  плоди  їдять  гіркі.

І  що  ти  можеш  тут  зробити,
Хіба  це  все  за  помилки?
А  як  тоді  без  них  прожити?
Можливо,  в  когось  є  думки?






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545270
дата поступления 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014


горлиця

Вип`єм

 
Вночі  перекрутив  чаклун  годинник,
Та  не  години,  а  цілі  роки,
В  душі  я  залишилася    дитина,
А  в  зеркалі,  усе  до  навпаки!  

Рокам  забракло,  мабуть,  матер`ялу,
І    вишивати  стали    на  лиці,
Усі  прожиті  ,темпом,  серіали  ,
Врізьбили  ,ввіковічнили  ,митці.

Питають  друзі,  чом  тобі  не  спиться  ?
Ти  не  журись,  дай  вип`єм  “на  коня”!
А  я  кажу-  нехай  ще  кінь  пасеться,
Бо  бач  ,як  мчиться    молодість  моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545024
дата поступления 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Дід Миколай

Ради тебе, я крила спалю.

Упіймаю  на  прузі  хмаринку,
Синьоокій  вітрилко  напну.
Увіллю  свого  серця  частинку
Й  на  небесному  струзі  помчу.

Де  берізки  втомились  чекати,
По  стежині  назустріч  біжать.
Задурманені  в  пахощах  м’яти.
Сиві  клени  в  дворі  гомонять.

Кажуть  досить  по  світу  блукати  
Йди  до  хати,  ступай  на  поріг.
Глянь  на  лавці  зажурена  мати,
Виглядає  тебе  із  доріг…

Прихилила  голівку  до  тину
Посивіла  голубка  в  літах.
Не  одну  прогляділа  вже  днину,
Біль  розлуки  в  глибоких  очах.

Як  колись  до  її  усміхнуся,                                  
Обніму,  до  грудей  притулю.                                                              
Лиш  не  плач  моя  рідна  матусе,
Ради  тебе,  я  крила  спалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Світлана Рачинська

Пера

Це  не  зорі  у  мерехт
розлиті…
Це  октави  в  мажорі
злились.
Як  гріхи  в  пелена
перевиті  -
Чистим  плесом
здіймають  увись.
Це  не  крила,  долоні
як  лотос…
Витинання  ірисових
пер…
Та  тримає  ті  пера
лиш  волос,  
Що  промінням
торкається  сфер.
Відчуття  не  лишають
спокою.
Мій  тягар  непідсильний
перу…
Де  Сильфіда  в  зап’ясті
дугою
Простягає  світанку
цедру.
Де  те  слово  в  перстенах
лілових,  
Я  гойдаюсь  на  ниті
між  зір…
І  вітрила  такі  ж
пурпурові…
Дивний  сум
аметистових  гір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544220
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ЗИМНО


Накинулися  з  неба  заметілі,
укрили    землю  голубі  сніги.
В  замерзлій  річці  на  прозорім  тілі
намалювались  білі  береги.

Повзуть  полями  свіжі  перемети,
сховати  намір  мають  і  ріку.
Тримають  наступ  стійко  очерети,
вартують  кригу  на  ріці  тонку.

На  лід  слизький    упав  з  розбігу  вітер,
перечепившись,  рухнув  долілиць.
Лишила  осінь  грудню  заповіти
в  опалім  листі,  в  розсипах  зірниць.

Та  небо  густо  затягнули  хмари,
зірок  не  видно  й  місяця  нема.
Снують  вечірні  сутінки-примари,  
стискає  світ  обіймами  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


НАДЕЖДА М.

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки  ранок  став  на  зміну  ночі,
І  сніжком  присипав  шлях  до  хат.
Усі  вікна  тут  розкрили  очі:
Вогники  в  хатах  усіх  горять.

Всі  чекають  зранку  Чудотворця.
В  кожного  бажання  своє  є.
Він    прохання  викона  від  серця.
Всі  зусилля  з  радістю  вкладе.

Є  у  мене  теж  своє  бажання:
Хочу  я  здоров"я  всій  рідні.
Хай  ще  не  цурається  кохання,
Подаруй  щасливі  мені  дні.

Хай  до  друзів  поспішить  удача.
Благодать  поселиться  в  їх  дім.
Хай  по  жилах  кров  тече  гаряча,
Якщо  хтось  до  всього  збайдужів.

Мирного  прошу  для  всіх  я  неба,  
Бо  ми  всі  не  хочемо  війни.
А  для  щастя    небагато  й  треба.
Чудотворцю!  Від  біди  врятуй  і  збереже...
-------------------------------------
Вітаю  зі  святом  всіх  МОЇХ  ДРУЗІВ  сайту...
Щастя  Вам  та  удачі  в  житті...






--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


kulbabka

Різдвяно-спогадне

[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]

Мої  думки,  оголені  дерева,
Гілками  присягають  висоту
І  паморозі  стружка  металева,
Здіймаючись,  згасає  на  льоту.

А  спогади  –  захекані  хлопчиська  ─
Вже  вкотре  повертають  у  Різдво,
Де  світ  дитинства,  як  ніколи,  близько,
Де  з  вітром  неприборканим  удвох

Розхитуємо  гойдалку  скрипучу  ─
Аж  п’ятами  торкаємося  хмар!
На  прутику  різдвяну  зірку  кру́чу,
Усівшись  на  засніжений  димар…

І  пряники  розвішую  медові,
Стрічками  почепивши  за  гілки.
Тут  відлиски  на  шибці  кольорові
Мені  малює  місяць  від  руки.

Вкладає  бабця  казку  сизооку
В  картатий  вузлик:  “Спи,  дитино,  спи…”
І  серце  розбігається  з  півкроку,
В  сузір’їв  позолочені  снопи

Пірнає  легко,  тоне  в  мерехтінні,
Вбирає  в  себе  зоряний  пилок…
На  стику  часових  космічних  ліній
Відлунює  кожнісінький  мій  крок…

Минуле  там  розсипалось,  мов  сонях,
Насінням  перепріло  в  рукавах…
І  тільки  пам’ять  гупає  у  скронях,
Вривається  у  сни  мої  безсонням,
Як  посвіт  із  далекого  Різдва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Галина_Литовченко

ОСЕННИЙ РАССВЕТ

           

А  ночка,  как  видно,  на  ладан-то  дышит.
Рассвет  на  калитку  взлетел  петухом,
дымок  из  трубы  закружился  над  крышей,
на  северном  скате  украшенной  мхом.
 
Мурлычет  котёнок  за  пологом  сладко,
доить  собралась  бабка  Нюра  козу,
а  стёкла  в  окне  прослезились  украдкой,
слегка  промокнув  занавеской  слезу.

Беседуют  ходики  с  радиоточкой,
в  рассветную  синь  засмотрелась  герань:
сосед  одинокий  (ни  сына,  ни  дочки)
куда-то  пошаркал  в  такую-то  рань.

Восход  открывает  крючки  и  засовы,
пейзажей  осенних  разводит  печаль.
Лежит  на  скамейке,  почти  что  готова,  
из  козьего  пуха  невестушке  шаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544703
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Олекса Удайко

ЧУТТЯ РОКІВ НЕ РАХУЮТЬ

                                                                 [i]Собі[/i]

[b][i]Чуття  років  не  вміють  рахувати…
Коли  любов  –  у  віку  інша  грань:
Що  –  до,  що  –  після,  мусимо  те  знати  
 У  ту  щасливу,  тиху,  світлу  рань…

Бо  тіло  просинається  вже  іншим,
І  серце  враз  слухнянішим  стає…  
Й  розлуки  смак  здається  дещо  гіршим,
Й  шанують  стрічі  торжество  своє.

І  коли  любиш  –  не  стогни,  не  кайся:
Чуття  святе  не  кожному  дано.
Отримав  рай,  то  не  барись,  а  райся  –  
В  поти́к*  і  байд  опариться  воно.[/i][/b]

18.12.  2014
__________
*Потика  -  нерасторопный  (рос.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата поступления 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014


Віктор Ох

Підбираю для ноти стан (V)

Слова  -  Юрія  Лазірка
Виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексій  Тичко
Координатор  -  Світлана  Костюк

========================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nIb74vX0mms[/youtube]

Підбираю  для  ноти  стан,  
ніби  іскру  з  очей  дитячих.  
Живописні  твої  уста  –  
сьоме  небо  за  ними  плаче.  

Образ  істини  відтвори,  
говори  з  Нею,  наче  янгол.  
Затамовуй,  співай,  гори  
серцем,  подихом  –  вічним  танго.  

     Приспів:

День  дощить...  
падає  і  йде  поволі.  
Крик  душі...  
ти  підкинь  монетку,  доле.  
Веселка  воскреса  –  
не  плачте,  небеса.  
Так  холодно,  коли  
"прощай"  твоє  болить...  

Глянь  –  веселкою  усміхнись,  
відродися  душею  ліри.  
Переможемо  ми  колись  
даль  безмірну  і  недовіру.  

Ця  краплинність  і  круговерть  
відійде,  як  у  серці  трепіт.  
Не  ворон  порахує  Смерть,  
не  чекатиме  на  вертепи.  


(Приспів)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544296
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 17.12.2014


НАДЕЖДА М.

В надвечір*ї сонна пливе тиша…

В  надвечір"ї  сонна  пливе  тиша.
Блимають  в  тумані  ліхтарі.
Чути,  як  душа  тихенько  диха.
Курять,  мов  цигарки,  димарі.

Непомітно  сон  ступає  в  хату.
Ставні    незачинені  скриплять.
Вітер    відчува,  що  винуватий.
Зазирнув  в  вікно  -  усі  вже  сплять.

Тільки  ось  мені  чомусь  не  спиться.
І  думки  за  вітром  десь  летять.
Вирвались  з  гнізда,  неначе  птиці,
І  в  тумані  ледве  мерехтять.

Їх  не  загнуздать,  не  зупинити.
Понеслись  на  волю  з  моїх  рук.
Як  же  я  без  вас  ?  Як  жити?
В  тиші  розчинився  душі  звук...

А  надворі  заметіль  кружляє.
Збитися  так  легко  на  шляху.
Ви,  як  мої  діти.  Точно  знаю.
Повернетесь  в  хату  в  ніч  глуху.

Буду  я  вас  пестить,  як  дитину.
Обіцяю:  більше  не  пущу...
Та  думкам  моїм  нема  зупину.
Хіба,  просто  їх  приколишу?

Покладу  їх  в  ліжко  поряд  себе.
Може,  на  хвилинку  й  я  засну...
Якби  знали,  як  мені  ви  треба!
Тільки  в  сні  легесенько  зітхну...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата поступления 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Любов Ігнатова

Про Музу

Розлінилась  моя  Муза:  
Склала  крила  у  комод  
І,  почухуючи  пузо,
Все  горта  журнали  мод...
Я  ходжу  довкола  неї:  
"  Ну,  давай  вже,  прокидайсь!  
Вірші  час  писать  про  фею!...  "
А  вона  мені:    "  Та  зась!  
Хочу  я  відпустку  мати,  
Щоб  усе  -як  у  людей!  
А  іще  -солодку  вату  
(Для  осмислення  ідей...  )
Хочу  гору  шоколаду,  
А  морозива  -аж  дві!  
Хочу  бачить  водоспади,  
Облетіть  навкруг  Землі.....  "
"  Ну  то  що  ж",  -  кажу:    "Лінуйся!  
Оголошення  я  дам  
І  назавтра  вже  займуся  
Виборами  Музодам!...  "
Стало  у  кімнаті  тихо...  
Тільки  стрілки:  "Цок  "  та  "Цок  "...
І  бурмочучи:    "От  лихо...  "  -
Муза  одяга  вінок:  
"Ну  чого  ти?  Я  ж  готова!  
Маю  тисячу  думок:  
Про  курорти,  про  обнови  
І  про  розсипи  зірок;  
Про  кохання  і  про  каву,  
Про  людей  і  про  котів...
А  ще  думка  є  цікава  -
Написати  про  китів...  "
.....
Вже  давно  завечоріло...  
Хлипа  дощиком  зима...  
Моя  ж  Музочка  уміло  
У  світи  яснІ  зрина;  
І  приносить  мені  світло  
У  долонечках  хутчіш,  
Щоб  не  згасло,  а  розквітло  
І  новий  з'явився  вірш....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ті ж проблеми будуть вже смішні…

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили...  
Світлана  Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер  колихає  голе    гілля.
А  чи  варто  тому  сумувать,
Що  зима  й  безсонячне  довкілля?
Як  в  руках  себе  отут  тримать?

Що  розлука  -  боляче,  це  знаю.
Море  сліз  заповнюють  річки.
Але  те,  що  вже  дійшли  до  краю,
Перестаньте  пестить  ці  думки.

Ця  невдача  раз  один  карає,
Ми  ж  хворієм  нею  все  життя.
І  чомусь  про  те  ми  забуваєм,
Що  пішло  -  немає  вороття.

Не  забудьте  про  жіночу  гордість.
Голову  повище  підійміть!
Нащо  тут  показувати  слабість?
Мудрість  і  свій  розум  увімкніть...

Хай  позаздрить  той,  хто  вас  покинув.
Пожалкує,  що  зробив,сто  раз.
Тільки  не  кляніть  оту  хвилину,
Що  була  щасливою  для  вас.

Знаю,    що  нелегко,  буде  важко.
Будуть  іще  сонячними  дні.
Іншим  подаруєте  ви  ласку.
Ті  ж  проблеми  будуть  вже  смішні...

_________________________________
Дякую  Світлані  за  ідею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата поступления 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014


Світлана Моренець

ОДИНОКІ СЕРЦЯ


Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили,
і  в  болю  –  від  незді́йснених  жадань,
від  згуби  мрій,  що  вже  протерли  крила.

Чим  виміряти  втрату  сподівань
на  щастя  у  любові,  ніжність,  ласку?
Як  зважити  тягар  випробувань,
що  в  летаргічний  сон  загнали  казку?

Хто  відповість  на  тисячі  питань:
"Де  ти?",  "Коли?",  "За  що?",  "Невже  не  варті?"
отій  душі,  що  сповнилась  вагань,
і  в  ній  свічею  тане  собівартість?..

А  десь  в  світах  чи  поруч  на  землі
тебе  шукає  друга  половина...
Дві  долі  розминулися  в  імлі  –
мов  розвели  дороги  сили  злі  –
коли  несли  їх  крила  журавлині.


Великий,  в  щедрості  безмежний,  Боже!
Почуй  в  їх  молитвах  самотній  щем
й  пошли  так  щедро,  як  один  Ти  можеш,
спізніле  щастя,  проливним  дощем!

                       15.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


НАДЕЖДА М.

До вікон тягнуться гілки…

Замерзлі,  сковані  у  кризі,
До  вікон  тягнуться  гілки.
Зима  малює  всі  ескізи
Одним  лиш  помахом  руки.

Вона  всесильна,  усе  може.
Легеньким  подихом  своїм
Навколо  все  враз  заморозить.
Сніжинок  чуть  легенький    дзвін.

Посріблить  голови  ялинкам.
По  пояс  снігу  намете.
По  шапці  кине  всім  будинкам.
І  білим  цвітом  сад  цвіте.

Вона  панянка  і    чаклунка.
Тебе  до  мене  приведе.
А  іноді,  оця  пустунка,
Якщо  захоче  -  украде...

Бо  знає:  ти  боїшся  снігу.
Дорога  зовсім  неблизька.
Ти  будеш  ще  чекать  відлигу.
Тоді  ж  дорога  неслизька...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543969
дата поступления 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 66 (Валентин Бут, Наталя Кривун)

Валентин  Бут

От  і  зустрілися  ми  в  цім  житті  ще  раз
Погляд  збентежений  віями  не  прикривай.
Я  ще  блукаю  в  снігах,  спотикаючись  раз-у-раз
Повідай,  чи  ти  відшукала  зимі  тій  край?

-  Віхола  засипає  снігом  світ...
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Ми  так  сподівались,  що  літо  зігріє  нас,
На  щастя  надії  плекали,  та  все  дарма.
Як  вогник  кохання  у  наших  серцях  погас,
Прийти  за  весною  могла  там  лише  зима.

-  Віхола  засипає  снігом  світ
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Тож  випусти  серце  моє  із  своїх  долонь,
Підемо  далі  блукати  в  пусті  світи,
Лиш  подаруй  наостанок  очей  вогонь,
Лиш  поцілуй  на  прощання  і  вільна  ти.

-  Не  сумуй  все  минає  й  це  мине.
Вірю  я  є  зимі  тій  край.
Посміхнись,  зачаруй  ще  раз  мене
Повернім  наших  весен  розмай.

Віхола  замітає  цілий  світ,
Білий  сніг  сипле,  навісна.
Пригорнись  ,  хай  минуло  стільки  літ,
Але  нас  знов  знайшла  весна.

===================

   Наталя  Кривун

1. А  ти  пригадай,  як  ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Ти  щось  говорила  так  ніжно  і  трепетно..
Згадай,  моя  люба,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів:

Я  прийду,  ти  чекай,  чекай  мене..
Я  прийду,  тільки  вірно  кохай..
Хоч  життя  для  обох  нас  пройдене,
Та  прошу,  -  ти  не  забувай..

2. Ти  пригадай  весняні  ночі  бузковії,
Коли  ми  купались  у  них,  як  у  повені.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  мій  коханий,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів.


3. А  ти  пригадай…  Ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  все  минуле,  згадай,  як  було  тоді  нам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
дата поступления 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014


kulbabka

Зимово-мандаринове

[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img]  [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]

Вже  й  зима  надбала  хуртовин
І  діброви  міряють  обнови.
Ніби  угорі  прорвало  млин  -
Небо  сіє  борошно  зимове.

В  білій  пудрі  змерзли  ліхтарі,
Іній  закосичив  туям  вії,
Паленіють  пишні  снігурі
Яблуками  у  густій  завії.

У  спітнілій  рамочці  вікна
Вгадую  розмиті  силуети,
І  сліди  згортає  білизна,
Засипає,  ніби  трафарети.

Довгожданна  радісна  пора
З  присмаком  ванільно-мандаринним!
Золотить  блискуча  мішура
Колючки  патлатої  ялини,

Що  притихла  в  нашому  дворі
І  мовчить  в  очікуванні  дива...
Кучугура  ген  на  димарі,
Мов  сова  сердито-полохлива,

Примостилась  -  і  ні  пари  з  вуст,
Лиш  у  пір'ї  блимають  очиська.
Під  ногами  чутно  снігу  хруст  -
Вгадую,  що  ти  вже  зовсім  близько...

Скрипнувши  дверима,  зазирнеш,  
Обтрусивши  комір  од  сніжинок!..
І  розсиплеш  радощі  без  меж
Пахощами  свіжих  мандаринок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


Олекса Удайко

СНІЖНІСТЬ

 
                                                       [i]Колір  змінила  на  зиму  земля
                                                       Враз  Снігова  королева…
                                                                                                             [b]  Віталій  Назарук      [/b]
                                                       
                                                       Танок  цей  сріблястий  Кружляє…  -  
                                                       Спинися  -  молю!…  
                                                       Цілункам  холодним  твоїм  
                                                       я  коритися  мушу…
                                                                                                                               [b]  Гостя[/b]

[b]Сріблястість,  мов  ранок,    стрічає  земля…
Спинися  ,  молю  я,  стихіє!
А  то  –  захлинуся    в  конвульсіях  я
від  того,  що  в  серці  жевріє…

Сріблястість    довкола  усе  холодить
та  віти  квітчає  у    бісер…  
Гаптує  пухнасту  постіль…  не  на  мить,  
мурує  палаци  у  лісі…

Мете  і  хурделить  холодна  зима,
чуття  мої    вкутує  в  ніжність…
Й  мене  на  цім  світі,  мабуть,  вже  нема:
неволить  в  полон  мене  Сніжність…

Холоне  в  душі  моїй  поділ  клітин…  
Вже  змерзли  від  холоду  губи…
Бреду  у  бархани,  спираюсь  на  тин:
зима  вже  доводить  до  згуби…

…Та  що  за  халепа?..  Пірнаю  в  буття!..
І    чим  холодніше,  тим  глибше…
Ще  буде  й  у  мене  різдвяна  кутя!
Надіюсь,  не  тільки,  не  лише…

О,    де  вже  той  холод  –  лиш  поклику  гук:  
пірнаю  срібляно  під  ковдру…

...І  в  лісі  десь  тріснув  знеможений  сук,
і  впав  отрухлявлений  стовбур!

…А    глибоко  в  небі,  як  завше,  веснить!..
І  гріє  добром  грішні  душі.

О,  Боже,  спини  оту  срібність    на  мить,
життя  ж  бо  ми  любимо  дуже![/b]
[/i]
12.12.  2014

[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543478
дата поступления 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014


НАДЕЖДА М.

Праздники зимы…

Радость  теплится  в  сердце:
Все  мы  ждем  Рождество,
Что,  как  нежное  скерцо,
Принесет    волшебство.

Снежный,  светлый,  морозный
День,  как  чистый  листок.
Как  танцор  виртуозный
Снег  кружит  ветерок.

Праздник  дарит  улыбки,
Встречи  верных  друзей.
Всем  прощаем  ошибки:
Добротою    сильней.

Как  морозная  свежесть
Мысль  о  счастье  в  душе.
И  о  мире,  как  прежде,
Наяву,  не  во  сне.

Конфетти  и  игрушки,
Детский  радостный  смех.
Огоньки  и  хлопушки
Пусть  порадуют  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543020
дата поступления 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Світлана Моренець

ЖИТТЄВИЙ СКАРБ

За  вікном  пірнає  в  темний  вечір
краєвид  Дніпрових  берегів...
А  в  квартирі  –  так  нестерпно!  –  з  печі
паморочить  запах  пирогів...

Я  тебе,  коханий  мій,  чекаю
і  вслухаюсь,  як  ключем  черкнеш...
Вже  по  кроках  за  дверима  знаю  –
смуток  чи  тепло  в  душі  несеш.

Ти  візьмеш  лице  моє  в  долоні,
що  з  морозу  й  холоду  пашать,
я  цілую  рідні  сиві  скроні...  
Як  роки  до  вирію  спішать!

Вік  наш  тане,  як  церковні  свічі...
Ми  сто  літ  вже  топчем  спориші,
а  ти  досі  –  самий  кращий  в  світі
серцем  і  високістю  душі!

Ніжно  обіймеш  мене  за  плечі,
пригорнусь  я,  мов  мале  дитя...
Є  в  житті  неоціне́нні  речі...
найдорожчі...  скарб  твого  життя.

                           10.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата поступления 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014


Мазур Наталя

Безсоння

Ночі  безсонної  скапує  час,  наче  віск,
Крапля  по  краплі  -  повільно,  покірно,  невпинно,
І  розчиняється  серед  небесних  завіс,
Присмак  зажури  мені  залишивши  полинний.

Сонні  думки  тягарем  облягають  чоло,
Руки  свинцем  наливаються,  важчають  очі.
А  за  вікном  буревій.  Все  довкруг  замело.
Лютий  мороз  викарбовує  руни  пророчі.

Тиша  глибока  довкола,  така,  що  дзвенить
Довго,  нестерпно,  ковтаючи  відзвуки  ночі.
Мить  до  світанку  холодного,  певне,  ще  мить...
Губи  шепочуть:"Помилуй,  помилуй  мя`,  Отче!"

25.11  -  27.11.  2013                          23:40

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542676
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014


НАДЕЖДА М.

Живи любов…

Скрипить  приємно  під  ногами  морозець.
Сніжинки  пролітають  тихо  -  тихо.
І  лине  музика  закоханих  сердець.
Живи  любов...  Не  умирай,  а  дихай.

А  вітер  хай  розносить  світу  ці  дива.
Як  ніжно  цей  мотив  тремтить  в  повітрі.
Як  музика  тендітна  скрипаля.
Відтінки    неймовірні  у  палітрі.

І  той,  хто  любить,  здатен  це  відчути,
Бо  музика  таких  сердець    у  всіх    одна.
І  навіть,  хто  в  любові  був  забутий,
Торкнеться    до  душі  оця  струна.

Примусить  просльозитись  чуйне  серце.
Ці  сльози  не  безсилля  буде  знак.
Це  просто  розхвилює  тонке  скерцо,
Не  маючих  в  душі  черствих  ознак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542528
дата поступления 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  є  колючі,  наче  терен  –  
сатира  в  них  –  гостріш  ножа...
а  інші  –  в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі"  –
у  них  конкретні  платні  ролі:
нена́видіти  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  та  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались...
то  ж  зрідка  лиш  якась  вівця
шука  чужого  обійстя́.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні  –
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
вірші  на  сайті  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             04.12.2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014


НАДЕЖДА М.

А ти мовчиш…

Чомусь  мовчить,  ледь    диха  новий    ранок.
Сніжинки  притаїлись  на  землі.
Дерева  всі  закутались  в  жупанок.
Невже  морози  наступають  злі?

Душа  від  холоду  чомусь  німіє.
Чекає,  що  підкинеш  ти  слівце.
А  ти  мовчиш...  Боюсь,  що  зачерствіє,
Замерзне,    як  безлисте  деревце.

Дихни  на  неї  подихом  гарячим.
Нехай  відчує  втрачене  тепло.
Хай  серце  твоє  знову  стане  зрячим.
Врятуй    беззахисне,  поки  живе,  стебло.

У  файли  не  складай  слова  живильні.
Струси  з  них  павутиння  давнини.
У  новому  вбранні  хай  будуть  сильні.
Сумні  думки  із  серця  віджени...

Якщо  слова,  як  талі  води,  мерзлі,
А,  може,  ти  не  звик  щось  дарувать?.
Тоді  слова  хай  будуть  хоч  відверті.
Це  краще,  аніж  зовсім  промовчать...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542071
дата поступления 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014


Осіріс

Журба осіння

               

Стікає  небо  в  брудні  калюжі,
Намокли  клена  рамена  дужі
Попід  горою.

Шукає  вітер  в  ярах  спасіння.
Лякливо  блудить  пора  осіння
Між  трав  марою.

Здіймають  гуси  табун  під  хмари,
Печально  свищуть  крилець  удари
Понад  землею.  

Листок  останній  жде  облетіло  
Дублянку  сніжну,  втаївши  тіло
Межи  ріллею.    

Сопе  в  тумані  німий  садочок.
Щебече  дзвінко  в'юнкий  струмочок
З-під  приморозі.

Чекає  поле  на  воскресіння…
Ясніє  чорно  журба    осіння,
Круком  на  стозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541667
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014


laura1

Прости і відпусти

[i]У  зо́лоті  завмер  осінній  парк,
І  ми  йдемо  знайомими  стежками.
Як  в  юності,  багато  літ  назад,
Коли  цвіли  розложисті  каштани.

Життя  пройшло  по  різні  береги́.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Немає  в  тому  нашої  вини,
Бо  долею,  напевно  так  судилось.

Минуле  нам  не  повернути  ні  на  мить.
В  роках  розлуки  розійшлись  наші  дороги.
Чому  і  досі  ще  рука  твоя  тремтить?
Чому  в  очах  і  серці  твоїм  туга?

Ти  чуєш  друже?  Музика  звучить.
Як  і  колись,  у  дні  наші  світання.
Та  час  безжально,  мов  струмок  біжить,
І  музика  звучить  вже  на  прощання.

Нам  не  збагнути  долі  віражі.
Прости,  що  наші  мрії  не  здійснились.
Прости  за  все.  Прости  і  відпусти,
Бо  у  житті  нам  бути  ра́зом  не  судилось.


05.  12.  2014                                        Л.  Маковей[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541625
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


горлиця

Твої руки

Я  так  люблю  руки  твоєї  дотик,
Вона    тверда    і  ніжна  водночас,
Стираю  всю  непевність,чую  кроки,
Несеш  любов,  що  поєднає  нас!

Нарву  барвінку,  заплету  віночок,
Для  тебе  і  для  мене,  під  вінець,
То  ж  поспішай,  іще  маленький  крочок,
Життя  цвіте,    самітності  кінець.

В  твоїх  руках  і  тепло,  і    затишно,
Тримай  мене,  неси  у  даль,    неси!
Байдуже  де,  щоб  разом  і  навічно,
Нехай  засну.  А  ти  лиш  -  колиши!    


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата поступления 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014


Михайло Гончар

В МІНОРІ

Під  колеса  лягає  дорога,
Кілометри  ковтає  мотор...
Доле,доле  моя,прудконога,
Ну,  хіба  ти  не  чуєш,небого,
Що  змінився  мажор  на  мінор?

Розчинилася  осінь  в  тумані,
Сніжним  барсом  зима  йде  услід.
Я  нап'юсь...За  цим  діло  не  стане
І  порину,мов  йог  у  нірвану,
Щоб  не  битись,як  риба  об  лід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539385
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 05.12.2014


МАЙДАН

ВСТАВАЙ, КАВКАЗ!

Вставай,  Кавказ!  Кавказ,  вставай!
Восстаньте  гордые  народы!
Фашизм  касапский  покарай,
за  все  безвременные  годы!

Тюрьму  народов  разорвём,
когда  пойдём  единой  лавой,
и  кол  осиновый  вобьём
кремлю  на  площади  кровавой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541399
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Дід Миколай

Даруй нам усмішку свою.

Не  шкодуй  за  своїми  літами,
Ну  і  що,  що  удаль  подались.
Не  повернеш  вчорашніх  думками
Не  турбуйся  за  них  зупинись.

Не  ятри  своє  серце  в  опішні,
За  помилку  покайся  в  гріхах.
Лише  Боги  на  небі  безгрішні
В  цьому  світі,  ми  лише  в  гостях.

І  нехай  тебе  Янгол  боронить,
Неземних  хай  подасть  тобі  благ.
Коли  треба  хай  хмари  розгоне,
Витре  сльози  в  журливих  очах.

Коли  раптом  зустріне  негода,
Коли  гірко  тобі    на  краю.
Хай  зігріє  тебе  прохолода,
Як  дитятко  маленьке  в  Раю.

Хай  твоя    нерозтрачена  врода
Нам  в  долоньки  збирає  росу.
Як  криниця  із  гір  повновода,
Напуває  весняну  красу..!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541362
дата поступления 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014


Осіріс

Плетиво міжсезоння

       
З  осінніх  хмар  зима  морозне  диво,
Сипнула  перламутрами  сніжку.
Покрила  чуб  солом’яний  стіжку,
Що  вже  давно  весіннє  бачить  сниво.

В  промерзлому  до  коренів  садку,
Сніжинок  рій  безчинствує  грайливо.  
Розкішні  айстри  пломенять  мрійливо,
У  винограднім  в’язанім  рядку.

Холодні  думи  полем  дме  вітрило,
Лишаючи  в’юнкий  на  стежці  слід.
Пташки  останній  обривають  глід,
Знімаючись  над  гаєм  швидкокрило.

Здираючи  зі  скла  ажурний  лід,
У  шибку  груша  стукає  безсило.
Голубить  світлом  між  юги  ярило,  
Дзвінких  бурульок  сяючий  приплід.

Порідний  місяць  сіє  зорепад,
Окрайцем  срібним  в  небесах  неспішно,  
На  кризі  ставу  вабою  безгрішно,
Ростки  палають  сотнями  лампад.

У  ніч  ридає  віхола  невтішно.
То  стихне  то  регоче  невпопад.  
Із  груднем  переплівся  листопад,
Укривши  землю  перлами  розкішно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540980
дата поступления 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014


НАДЕЖДА М.

Сміятися і плакать - значить жити…

Буває  часто  плачем  без  причини.
Ніхто  тебе  в  цей  час  не  ображав.
І  співчуття  захочем,  як  дитина.
Так  хочеться,  щоб  хтось  про  це  узнав.

Солоні  сльози  ллються  безупинно,
Як  важко  нам  тоді  їх  зупинить.
А,  може,  так  в  житті  і  буть  повинно,
Коли  згадаєш  неповторну  мить.

А  музика  як  часто  душу  крає.
Ти  слухаєш,  відчуєш  щось  своє.
Не  думаєш  тоді,  що  все  минає.
І  навіть  те,  що  є  тобі  святе..

Душа  людська  -  чутка  частинка  тіла,
Що  часто  править  нами  у  житті.
А  то  буває  раптом  захотіла
Радіти  найпростішій  доброті.

Сміятися    і  плакать  -    значить    жити.
Узнати    смак  нелегкого  буття.
Знаходить  друзів,пробачать  уміти.
Любити    й  берегти  це  почуття..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата поступления 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014


kulbabka

Притрусило пудрою легкою…

[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img]  [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]

Притрусило  пудрою  легкою
Листопадом  випрані  плаї,
І  пірнули  в  купіль  супокою
Мовчазні  оголені  гаї.
Де-не-де  поцвіркують  синиці,
Чубляться  пискливі  горобці
І  гойдає  вітер  годівниці
На  гілках,  неначе  каганці.
Нависає  ковдрою  важкою
Сиве  небо.  Гранули  краплин,
Наче  бісер,  обліпили  хвою.
Інею  тендітний  серпантин
Замережив  білопавутинно
Мокрі  віти  й  шишки-їжачки.
День  чи  два  –  обсипляться  жасмином
Хмар  пухкі  шовкові  подушки.
Вдарить  в  очі  свіжими  снігами,
Від  морозу  дихання  зіпре́!..
Зарипить  приємно  під  ногами
Білизна́,  немов  білковий  крем!
І,  зігрівшись  кавою  терпкою
В  затишній  кав’ярні  край  вікна,
Я  пірну  у  купіль  супокою,
Від  краси  зимової  хмільна!
Розчинивши  пінку  в  порцеляні,
Наслухати  буду  залюбки,
Як  шустять*  у  дні  передріздвяні
Ласими  цукерками  думки.


[i]*Шустіти  -  шурхотіти.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Нащо нам з тобою ту весну чекати?

Я  чекаю  знов,  що  прийде  весна,
Бо  забути  тебе  я  безсилий.

Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540681
------------------------------------

Ось  уже  і  осінь,  любий,  пролетіла.
З  журавлиним  криком  зникла  в  нікуди.
Перепрілим  листям  щось  прошепотіла.
І  дощами  змила  всі  свої  сліди.

Це    для  нас  цвіла  листям  кольоровим.
Килимок  стелила  нам  до  самих  ніг.
Тільки  заважав  нам  запах  полиновий,
Що    тремтів    в  повітрі,  хоч  надворі  сніг.

Не  закрию    двері...  Стану  на  порозі.
Може,  день  зимовий  звістку  принесе?
Заспокойся,  серце.    Чом  же  ти  в  тривозі?
Думаю,  що  взимку  нам  ще  повезе.

Щастя  не  буває,  любий,  по  сезону.
Нащо  нам  з  тобою  ту  весну  чекать?
Не  смакуй  весною  калину  червону.
Пригуби    зимою...Неймовірний  смак!

----------------------------------
Щасливої  Вам  ЗИМИ,  мої  любі  читачі!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540720
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Осіріс

Вовча вірність

                                       
Стожильний  подорожній  вовк,  пітьми  властивець,  
Ковилу  топче  ніжний  шовк  між  чорнобривець.
Відлунком  місячних  вогнів  зоріють  очі,  
Вальсують  безкраєм  полів,  мов  поторочі.
Кошлатить  теплий  вітерець  шерстини  сиві.  
Сліди  швидкують  навпростець  по  сонній  ниві.  
Зміяться  урвищем  ярів  в  глушінь  розлогу,
Де  діточок  зазивний  спів  скавчить  з  барлогу.
Розтане  в  заростях  куги  його  стежина.
З  тьмяної  родиться  юги  навстріч  дружина.    
Оскалить  перламутр  зубів  з  перестороги.
Впізнавши  мужа,  схилить  гнів  під  дужі  ноги.
Торкнуться  ніжно  милих  щік,  вуста  медові
І  втратить  вовк  хвилинам  лік  в  танку  любові.
Серпанком  ляже  поміж  трав  повів  кохання…
Вколише  золотом  заграв  її  світання.
Він,  як  дбайливий  чоловік  замре  на  чатах  -  
Вона  ж  одна  йому  навік,  в  життя  пенатах!
Або  він  муж,  або  вдівець  –  аскет  курганів!
А  випасати  сто  овець  –  талан  бара́нів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540589
дата поступления 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014


Таня Кириленко

Присутність

Не  стало  слів.
І  серця  стук  -  єдиний  звук,
Мій  простір  тільки  дихання  колише.
Той  світ  змарнів,
Де  я  не  чую  Твоїх  рук.
Думки  ж  тепер  складаються  із  тиші.

Той  світ  змарнів,
Де  мало  назви  все  і  всі.
Слова  пусті.  Слова  давно  уже  забуті.
І  замість  слів,
Що  линуть  в  сотнях  голосів,
Душею  розлилась  Твоя  присутність.

В  моїх  обіймах,
Чи  за  сотні  верст  -  
Однаково  близький  і  просто  рідний.
Слів  не  потрібно:
Ледь  вловимий  жест
На  тлі  із  тиші  більше  ніж  помітний.

Чи  хто  б  посмів
Поодягати  у  слова
Те,  що  можливо  тільки  серцем  осягнути?
Немає  снів...
Думок  про  Тебе  вже  нема.
Лиш  тихо  зігріва  Твоя  присутність.

30.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540559
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Олександр ПЕЧОРА

Невже ж, невже…

*      *      *  

–  Невже  ж,  невже,  –  питають  у  селі,  –
на  небі  Бог,  але  не  на  землі?          

–  Невже  ще  розкошують  у  містах?..

Жирують  –  нечестиві.  
Саме  так.

Живуть  пани  і  животіє  люд.
Вкраїнонько,  о,  скільки  ще  іуд!

Невже,  невже  покинув  нас  Господь?
Дажбоже  рідний,  не  барись,  приходь.
І  кожного  прости  чи  покарай.
Хай  в  Україні  буде  справжній  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540510
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


Віктор Ох

Недопите глясе (V)


Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8Nfi8Y7BX4[/youtube]

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Нагромадила  купу  слів
І  у  двері  пішла  відразу.
Я  прощати  завжди  умів,
У  собі  не  ношу  образи.

Наздогнавши  твій  силует,
У  дощі  притулився  станом,
Ну  а  потім  ми  тет-а-тет,
Ніби  вперше  чи  у  востаннє  -

Поскидали  плащі  на  стіл,
Заважає  білизна  в  ліжку,
Буде  шал,  буде  танець  тіл
І  по  спині  -  нова  доріжка.

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Я  прощаю  тобі  усе  -  
Ще  орел,  але  в  сивім  пір"ї  -  
Недопиту  в  кафе  глясе,
Нігтів  слід  по  душі  і  шкірі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540484
дата поступления 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014


НАДЕЖДА М.

Ще дрімає сонний ранок…

Ще  дрімає  сонний  ранок.
Темінь  за  вікном.
До  землі  приліг  серпанок.
Спить  міцним  ще  сном.
Лиш  далеко  десь  відлуння
Грому,  що  лякав.
А  на  небі  повнолуння...
Дощ    вже  перестав.
Заспокоїлась  природа,
Тиша  навкруги.
Це  побачить  -  насолода,
Біль  перемогти.
Пронеслась    луна  по  річці,
Як  слова  твої.
Ніби  грім  пробіг  на  бричці,
Утопивсь  в  воді.
А  за  лісом  так  шварнуло...
Освятився  ліс.
Чомусь  в  серці  знов  кольнуло...
Та  не  треба  сліз.
Зазирнуло  сонце  в  шпарку.
Пахне  вітерцем..
Прожену  з  душі  я  хмарку
З  проливним  дощем.







 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата поступления 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014


kulbabka

Горянка-зима

Горянко-зимо́  з  фіалками  ув  очах,
Твій  погляд  криштально-чистий  і  майже  теплий...
У  грудях  твоїх  тріпоче  тендітний  птах,
А  вітер  тонкі  бурульки,  мов  коси,  клепле.

В  судинах  бурлять  нестримно  прудкі  струмки  -
На  дотик  такі  студені,  що  аж  пекучі!..
Хоч  голос  твій,  мов  крижина  крихка,  тонкий,
Та  крикнеш  -  і  пруть  лавини  з  гірської  кручі!

А  кинеш  мрійливий  погляд  -  і  ніжний  сніг
Здіймається  вгору  вальсом  лелійно-білим...
І  навіть  січневе  сонце  тобі  до  ніг
Складає  проміння  гостре,  неначе  стріли.

Люблю  споглядати  магію  у  вікні
Під  шепіт  вогню  у  пічці,  під  шурхіт  книги...
Так  пахнуть  фіалки-очі  в  ту  мить  мені,
Як  свіжо-весняний  подих  у  мить  відлиги!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата поступления 28.11.2014
дата закладки 29.11.2014


Дід Миколай

Та ще, попереду бій!

Почуйте  мене  благаю.
Бодай  ваш  терпіж  згорів!
Не  йтимуть  раби  до  раю  -
Не  прийме  їх  Божий  гнів.

Прошу  тебе,  Матінко  Божа.
Звернися  до  них  з  небес.
Можливо  твій  клич  поможе,
Щоб  в  вірі  їх  дух  воскрес.

Щоби  вони  знов  згадали,
Чиїх  вони  є  батьків  -
Відкрили  тугі  портали
З  прийдешніх  колись  віків...

І  прийде  майбУття  світле
З  моїх  неосяжних  мрій:
Вкраїна  моя  розквітне.
Та  ще    попереду  бій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539877
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


НАДЕЖДА М.

Я люблю дивитись на тумани…

Ой,  мої  тумани,  мої  долі,
Вас  ніколи  з  берега  не  гнав...
Віталій  Назарук.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539787

--------------------------------

Я  люблю  дивитись  на  тумани,
Що  пливуть  хмарками  по  землі.
А  навколо  непроглядно  -  тьм"яно.
Ніби  молоко  скрізь  розлили.

Крізь  імлу    тихенько  плине  річка.
Вітер  з  очеретом  розмовля.
А    струнка  берізка,  наче  свічка,
Дівчину  нагадує  здаля.

Все  в  природі  розкошує  вранці,
Як  освятять  землю  промінці..
А  в  туману  зникнуть  зовсім  шанси:
Всю  красу  купати  в  молоці.

І  побачу  іншу  я  картинку:
Небо  червоніє,  ніби  мак.
Вітер  колихає  павутинку,
Нас  вона  не  втримає  ніяк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539860
дата поступления 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014


Дід Миколай

Я в тебе вірю Україно

Біль  давить  груди  до  незмоги
В  серденьку  тіпає  пташа.
На  волю  проситься  небога,
Зболіле  тіло  спустоша.

Злягла  печаль  осіннім  смутком,
Холодним  подихом  в  душі.
У  злобі  тішиться  здобутком,
Лягла  іржею  на  душі.

Звели,  чужинці  Україну,
Зцідили  соки  з  поколінь.
В  тернах  розп’яли  сиротину,
Лишили  з  Раю  сіру  тінь…

Щоб  серце  більше  не  боліло
З  віків  не  ниділа  душа,
Чужинцям  вирию  могилу
Й  чохла  одягнУ  на  ножа.

Я  в  тебе  вір’ю  Україно,
Мине  пора  лихих  годин.
Бо  ти  не  впала  на  коліна
Й  сягнеш,  незвіданих  вершин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата поступления 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014


Дід Миколай

Сестричці

Добра  тобі  моя  сестричко,
Любові  й  літ  до  забуття.
Нехай  посмішка  квітне  з  личка
Й  не  покидають  почуття.

Сім’ї  твоїй  лише  в  прибуток
Хай  ранок  завтра  принесе.
Нехай  обійде  душу  смуток,
Тривоги  вітер  віднесе.

Хай  Янгол  божий  ясночолий,
Боронить  долю  від  біди.
Вчорашні  болі  і  тривоги
Хай  обминуть  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539452
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014


Надія Таршин

Захищає нас гідна зміна…

В  димарі  завиває  вітер,
У  по  вікнах  січе  дощем…
За  сльозами  не  бачу  літер,
У  душі  невимовний  щем.

У  донецькім  краю  ворожім,
У  землянках,  холодних,  сирих
У  короткому  сні  тривожнім  –
Молоденький  боєць  затих.

Як  дощем,  поливали  «Гради»
І  німіла  від  болю    земля,
І  від  підлої  чорної  зради…
Спить  боєць,  як  мале  немовля.

Автомат    -  на  худенькі  коліна,
А  щоку  поклав  на  плече…
Захищає  нас    гідна  зміна  –
За  них  сором  не  опече.

Дощ  за  вікнами  хлюпотить,
Холоди  ідуть,  холоди…
Не  забути  б  нам  і  на  мить,
Як  вони  рятували  з  біди.

18.  11.  2014р.    Надія  Таршин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539230
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 25.11.2014


Олекса Удайко

КРАПЛІ СМОЛИ

         [i]Окрім  33-го  ще  був  і  голодомор  47-го…

[b]Не  зажмурюйте    очі  на  дійсність…
Ви  тоді  ще,  мабуть,  й  не  жили,
а  у  нас  мозолі  від  тих  істин
ще  печуть,  немов  краплі    смоли.

…Може,  ви  у  болоті  ховались,
коли  ваші  горіли  хати́,
а  чинянки*  під  клунею  рвались,
й  не  було  куди  дітям  втекти?..

Знали  ви,  як  жаду́  ми  плекали
про  хлібці  із  муки  жолудів,
як  бруньки,  мов  цукати,  зривали  
із  дерев…  рученята  худі?

Може,  чули,  як  діти  у  сте́рнях
видлубали  з  землі  колоски,
а  на  них  чатувала  вже  че́рва**,
щоб  здобутки  додати  до  скирт?

А  чи  знали,  що  двісті  лиш  грамів
важив  в  полі  тяжкий  трудодень,
й  як  хотілося  їсти  ночами,
Бо  без  хліба,  бувало,  –  весь  день?!

Може,  вам  ненароком  відомо,
що  сиділи  батьки  у  тюрмі
за  мішок  бур’яну  для  худоби,
щоб  не  пухнули  з  голоду  ми?..

Чи  чекали  ви  жадібно  вісті
із  копалень  нудних  Воркути
Й  як  гіркими  вмивалися  слі′зьми
від  батькІв  довгождані  листи?..  

Як  цього  ви  в  житті  не  пізнали,
Й  через  душу  воно  не  пройшло,
І  серця  тим  вогнем  не  палали  –
Ви  не  знаєте,  що  таке  –  ЗЛО…[/b]

25.11.2014
_________    
*Бомби  [/i]
**Об'їзчиками  звали  тих  сторожів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014


laura1

Свічу запалю я

Закатованим,  замореним  голодом  Сталінським  режимом  у  1932-1933  роках,  українцям,  присвячую:

Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Коли  Україна  зникала  в  безодні,
Від  рук  біснуватих,  скажених  катів.

Минуло  вже  майже  аж  ціле  сторіччя
Від  тих  33-х,  жахливих  років.
А  сльози  і  досі  вкривають  обличчя
Нових  українців,  нових  поколінь.

І  досі  ще  душу  пронизує  холодом,
І  досі  ще  серце  стискає  той  біль.
За  тих,  безневинно  заморених  голодом
Моїх  українських  сестер  і  братів.

Кримлівський  режим  катував  їх,  знедолених,
Бо  створював  сіру  країну  рабів.
Та  йшли  із  життя  вони  горді  й  нескорені,
Мільйонами  в  небо  злітали  до  зір.

Збудований  був  на  тілах  українців,
"Великий,  могутній  Радянський  союз".
Загарбала  землі  навала  чужинців,
Насіяла  злиднів  "великая  Русь".

Втопила  в  крові  і  сльозах  Україну,
Наставила  ідолів  цілий  ланцюг.
Та  все  ж  не  поставила  нас  на  коліна,
Не  знищила  волі  і  єдності  дух.

Не  вбила  і  мову,  хоч  дуже  хотіла.
Повстала  вона  в  неосяжній  красі.
Бо  те  що  дарує  свята  Батьківщина
Не  можна  украсти  з  людської  душі.

Та  тих  убієнних  тобі  ще  замало,
Цинічна,  брехлива  верхівка  Кремля.
Немов  та  ординська,  зухвала  навала
Руйнуєш  ще  й  досі  ти  наше  життя.

Та  рано  чи  пізно  настане  розплата
За  знищення  нації,  зірваний  цвіт.
І  геть  заберуться  усі  супостати,
Бо  правда  за  нами  і  з  нами  весь  світ.

Свічу  запалю  я  під  дзвони  церковні,
Згадаю  події  страшних  тих  часів.
Молитиму  Бога,  щоб  знову  в  безодні
Не  зникла  країна  від  тих  же  катів.


22.  11.  2014                                        Л.  Маковей
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538741
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 24.11.2014


НАДЕЖДА М.

Чому на долю впав солодкий гріх?…

І  гасне  день,  коли  ти  так  далеко,
Що  і  думки  не  долетять  туди...
 Олена  Іськова.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
--------------------------------
 
Гарячий  чай  врятує  від  морозу.
Але  душа  спасіння  словом  жде.
Чомусь  невтішні  на  ці  дні  прогнози.
Мабуть,  погода  знову  підведе.
Неблизький  світ  тобі  іти  до  мене.
Зима  вишневим  цвітом  розцвіла.
Але  бажання  бачить  -  незбагненне.
Та  жаль,  зима  дорогу  замела.
Насипала  деревам  по  коліна,
Шапки  пухнасті  білі  одягла.
І  десь  в  душі  вкрадається  сумління:
Невже,  даремно  ця  зима  цвіла?
Вже  в  котрий  день  тебе  я  виглядаю.
А  поряд  обіймає  самота...
В  вікно  з  надією  я  часто  поглядаю.
А  сніг  кружляє,  тихо  проліта...
Ну  ось  стоїш  в  сум"ятті  на  порозі...
А  за  вікном  все  сипе,  сипе  сніг.
А  серце  ще  у  радісній  тривозі.
Чому  на  долю  впав  солодкий  гріх?








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539136
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


kulbabka

Тулитись теплими думками…

Тулитись  теплими  думками
До  захололих  щік  твоїх...
Вслухатись  в  те,  як  під  ногами
Рипить,  мов  цукор,  білий  сніг...

Як  десь  хрумтить  скоринка  льоду
Під  гострим  лезом  ковзанів!
Вдихати  теплу  насолоду
Терпкої  кави  у  вікні.

Ловити  цитрусові  нотки,
А  поміж  ними  -  хвойний  бриз:
Зимовий  мікс,  не  то  солодкий,
Не  то  з  кислинкою  сюрприз.

І  упиваючись,  п'яніти
Чи  то  від  сяйва  ліхтарів,
Що  заливають,  мов  софіти,
Слідів  мережку  у  дворі...

Чи  то  від  іскорок  гарячих
Твоїх  усміхнених  зіниць!..
І  пресувати  сніг  у  м'ячик
Теплом  ворсистих  рукавиць.

І  затуляти  що  є  сили
Тендітне  щастя  від  завій,
Що,  мов  метелик  тонкокрилий,
Бринить  у  тебе  в  рукаві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Марічка9

з Тобою

Думки  мої  -  мої  кайдани,
Мої  ж  ви  недруги  сумні,
Нащо  ятрити  давні  рани,
Як  навіть  сльози,  й  ті  прісні?
Мої  скупі  слова  пророчі,
Та  ж  час  не  вернеться  назад...
Хтось  ніби  долю  поторочив
І  сумнів,  злісний  адвокат,
Мені  шепоче  дивні  речі,
Вже  майже  вірю,  вже  здаюсь,
А  потім  ти  обіймеш  плечі
І  все  минається  чомусь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014


Макієвська

ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Мільйони  свічок  запалили  українці  в  день  скорботи,
Пролітають  кінострічкою  в  пам'яті  страшні  епізоди:
Гірчить  лобода  в  ротах  ,  в  розпухлих  від  голоду  животах,
А  мати,  ковтає  солону  сльозу,  дивлячись  на  дитинчат...

Йде    на  стерню,  незбирані  колоски  збирати,  наче  птах,  
Змішує  чорну  муку  з  лободою,  пече  хліб,  з  болем  в  очах...
Бо  синок    від  голоду  вже  під  образами  так  і  зачах,
Хочеться  від  того  на  весь  світ,  синіми  вустами    закричать...

Та  немає  у  неї    більше    сил...Тяжкі  настали  часи...  
Заскорублі  від  важкої  роботи  руки,  моляться:"  Спаси..."
І  чиїсь  голоси:  "Не  спи  мамо..."  ,  а  інший  чужий:  "Засни...",
Скрип  коліс,  на  підводі  тіл  цілий  ліс,  а  в  полі  одні  хрести...
 
Мільйони  наших  родин  померло  від  голоду  в  30-ті  роки!
За  геноцид    української  нації  ще  заплатять    кати,
Летять  увись    думки...Ми  вижили,  силі  волі  завдяки,
У  війні,  за  свободу  нації,  ми  повинні  перемогти.
 
Нас  ні  холод  ,  ні  голодомор  не  убив,  і  зараз  не  вб'є,
Хай  російські  кати  не  розраховують  на  це...В  нас  сила  є,
Непоборна  сила,  це  любов  до  своєї  батьківщини,  
Нехай  вогонь  свічі  з'єднає  нас,  в  любові  до  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538971
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


НАДЕЖДА М.

Нехай у відповідь ні звуку…

Коли  відчуєш,  що  у  серці
Маленький  пагінець  розцвів.
Оркестр  заграв  казкове  скерцо,
Ліричну  музику  без  слів,
Відкинь  думки  свої  безжальні,
Любов-  безпомічне  дитя.
Не  убивай  його  повально.
І  не  лишай  серцебиття.
Нехай  у  відповідь  ні  звуку,
Бо  замість  серця  камінець,  
Не  опускай  із  сумом  руки,
Твоїй  любові  не  кінець..
Коли  спіткнешся  об  бездушність,
Ти  не  хвилюйся...  Це  не  край.
Не  всі  любити  мають  здатність..
Проси:  Любове,  не  вмирай...









--  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата поступления 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014


Макієвська

УКРАЇНІ

Ми  боремося  за  Україну,  ми  боремося  за  краще  майбуття,
Чекаючи  вісті  з  фронту  щогодинно,  молимося  за  синів  життя,  
Стукотять  їх  хоробрі  серця  без  упину,  іде  за  свободу  війна,
Росія  перетворює  все  у  руїну,  нема  ні  краплі  каяття.
 
Не  страшні  нам  ні  холод,  ні  голод,  ми  пройшли  це  в  33-тьому  й  нація  жива,
Тримаючи  в  руках  смерті  молот,  нас  хочуть  знищити  та  сил  в  них  нема,
Б`ються  побратими,  кожний  з  них  патріот,  з  ними  ми  єдині,  кров  одна,
Скільки  у  них  чеснот,  а  у  нас  турбот,  впишуть  в  історію  їх  імена...  

Чорніють  спалені  ниви,  села  і  міста,  стоять  незібрані  поля...
Ми  в  горі  теж  єдині.  Де  той  страх?  Тільки  б  не  було  москальського  ярма,
Височіє  над  Україною  Тарас,  гетьман  наш,    "  Скоро  прийде  воля  
І  краща  доля  буде  у  вас  ,  нехай  сплине  трохи  час..."-  він  нам  промовля.

Ми  виборемо  його  і  нашу  мрію,  ми  вимолимо  у  небесах,
Ми  здійснимо  все,  що  він  воліє,    відбудуємо  ті  села  і  міста,
Дамо  нове  життя  Україні,  щоб  забриніло  щастя  в  її  очах,
Щоб  у  нашому  родинному  колі  запанував  мир  і  любов  свята.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538723
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Олекса Удайко

ПЕРШИЙ СНІГ

   [i]  Холодно.  Перший  сніг  
     вкрив  ще  не  змерзлу  землю,[/i]
                                                           [i][b]Патара  Бачія

Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушно…  Аж  до  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...

Ну,  а  нам  своє  робить  –
Покуняємо  ще  мить!

           Приспів.[/b]

 22.11.2014      [/i]
[youtube]http://youtu.be/qXk0KmzO_Co[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538684
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


kulbabka

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя  тендітна  свічечко,  тремти,
Розсіюй  чад  скорботної  печалі...
Рясніють  перекошені  хрести,
Як  свідки  мовчазні  сумних  реалій.

О,  скільки  їх  за  обрій  відійшло,
Мов  кануло  у  безпросвітній  Леті...
Як  упивалось  ненаситне  зло,
Смакуючи  ядучий  запах  смерті!..

Вже  не  було  із  праху  вороття,
Хати  чужіли,  мов  порожні  храми,
І  спрагло  так  хотілось  за  життя
Хапатися  промерзлими  руками...

А  що  життя?  –  Украдене  зерно,
Ним  землю  загноїли,  мов  тілами...
І  не  одне  засвітиться  вікно
В  суботу  скорбну  тихими  свічками.

Хіба  буває  в  деспота  межа
Жорсокості  і  підлого  цинізму?
Як  голосила  зболена  душа,
Бо  ні́кому  відспівувати  тризну...

Моя  тендітна  свічечко,  тремти...
За  все  усім  воздасться  по  заслузі:  
Одним  судилось  хлібом  прорости,
А  іншим  –  бур'яном  гірким  у  лузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


НАДЕЖДА М.

Ви відчували щастя запах?

Ви  відчували  щастя  запах?
Це  -  цвіт  рожевий  у  саду.
Це-  сонця  вранішнього  спалах,
Як  краплі  теплого  дощу.

Це,  як  цвітіння  матіоли,
Як  від  жасміну  хмільний  світ,
Чи  голос  ніжний  баркароли,
Чи  ледь  тужливий  звук  трембіт...

А,  може,  щастя  -  це  з  тобою
За  руки,  взявшись,  поряд  йти.
В  житті  не  знатися  з  журбою.
Не  відчувати  самоти...

Тоді  я  в  щасті  буду  жити,
Як  поруч  буде  вся  рідня.
Цьому  не  можна  не  радіти...
Про  щастя  думка  ось  моя.

Коли  в  сім"ї  нема  нещастя.
Навколо  диха  позитив.
Ось  це,  мабуть,  найбільше  щастя.
І  це  його    простий  мотив!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата поступления 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014


Валя Савелюк

ПАЦАНИ

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні…
обличчя  у  всіх  –  благородні:  
серйозні,
а  у  поде́котрих  –  сонячно-щиро  усміхнені

чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно  іще  в  миру́    трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і  от  вони
стали  –  воїни,  
кша́трії…  вої  –
кіборги,  ду́хи  війни…
Герої!  
славних  прадідів  
із  Великих  Могил  емана́ції  –
вос-кре́шений  Дух  Нації


…а  учора  ще  пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх  обзивала  манку́ртами,  
на  рідній  землі  –  чужаками,
безба́тченками-рабами,  
поколіннями,
навіки  захряслими  у  байдужій  прострації…

перед  
вос-кре́шеним  Духом  Нації
чи  не  пора  прийти
із  покая́ним  словом
і  публічно  по́милку  визнати
за  друковані  сто́си  хули́  ?

тепер  –  соколи  і  орли…
буй-тури,  леви…

ви
пристосуватися
до  подій  умієте  –
уже  славу  їм  пієте…

кайтеся!
зізнавайтеся,
що  ніхто  з  вас  не  був  прови́дцем,
а  крикливими  півнями  істери́чили,
гралися-римувалися,  розкидали  слівцем,
у  гордині  своїй  задава́лися,
що  керуєте  Сонцем:
Сонце  ж  без  півня  знає,
коли  Пора  настає
і  Сонце
сходити  має…

де  ви  нині  –
крикливі  півні,
із  обтушко́ваних  піделітних  сараїв?
хто  знає…

чи  реальність  наша  умовна,
чи  глухота-сліпота  ваша  повна,
метафізично-духовна…

глашатайство  –  тільки  кредо,
показна,  розхожа  мрія  –
чи  мімікрія?
чи  кров  неприборкана,  бунтівна,
вимагає  жертви  від  інших  вона?

кличе-зове
до  пролиття  крові  –
як  виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем  нездібності  до  Любові…

…Світла  Воїни  –
на  щастя,  вони
як  і  тоді  вас  не  чули,
так  і  зараз  ви  їм  не  треба:
за  ними  –  Душа  України,
над  ними  –  одкрите  Небо…

…повсідалися  рясно  хлопці,
як  горобці  
на  калині,  –
на  бойовій  броні́…
сонячно-щиро  усміхнені  –
обличчя  у  всіх  –  благородні…
відкриті  

діти…  
бійці

ізвідкись
у  прорізь  бійниці
смерть  чатує  щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини  –
кшатрії-воїни…

пацани…

…і  ті,  хто  прийдуть  додому  –
ніколи  не  вернуться  
із  війни…

…усвідомлення  місії,
 родові́дні  рації,
незборимість  
Духу  Нації

20.11.2014
[i]
*е[i]манація  -  витікання,  випромінювання,  виділення  чого-небудь  звідкись.
*пацан-.  те  саме,  що  хлопчак
*рація  –  тут:  розумна  підстава,  обґрунтування  чого-небудь.
[/i][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Макієвська

БОРЦЯМ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Плаче  й    ридає,  розхристане  небо,
котяться  сльози  гіркі,    мов  мигдаль  повз  край,
Чуєш!  Я  прошу!  Більше  вже  й  не  треба,
у  серці  моєму  і  так  важкий  тягар.

Голодна  й  зморена  війною  мати,
віддає  своїх  кращих  дітей  на  вівтар,
Україна  життями  синів    платить
за  свободу,  за  ясне  сонце  поміж  хмар.

А  ,  вона,  російська  імперія  зла,
їсть  ці  життя...  Кров`ю  запиває  і  цар-
Кровавий  гном...Розверзнеться    рашземля,
піде  у  забуття    убивця  і  тиран!

Засмучена  ,  згорьована    країна  ,
наша  ненька  Україна  бо  зрадив    брат,
Після  нього  лише  одна  руїна,
скоро  умиється  своєю  кров`ю  кат.

Ми  не  здамося,  не  підемо  в  рабство,
не  будемо  на  панщині  їй  гроші  жать,
Ми  увійдемо  в    Європейське  братство,
щоб  найкраще  майбутнє  своїм  дітям  дать.

Пом`янемо  нашу  Небесну  сотню,
борців  за  Незалежність,  злетівших  у  рай,
Моїй  душі  від  того  так  самотньо,
вип`ю  вина,  Боже,  ворогів  покарай!

Пом`янемо  загинутих  у  бійні,
наших  друзів,  братів  і  просто  героїв,
Віддамо  шану  живим,  що  на  війні
і  тим  бійцям,  покаліченим  війною.
Слава  героям!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538276
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


НАДЕЖДА М.

Зітру з лиця розчарування…

Якщо  підеш  колись  від  мене,
(я  точно  знаю:  прийде  час).
Кохання,  що  було  шалене,
Чомусь  зрадливе  бува    в  нас.
Не  буду  плакать  за  тобою,
Без  тебе  зможу  просто  жить.
Не  перекинуся    вербою,
Щоб  потім  довго  ще  тужить.
Твою  відсутність  не  помічу,
Ти  відійдеш  без  суму  й  сліз.
Відчую  біль  лише    гостріше,
Та  відведу  із  серця  злість.
От  тільки  дихать  стане  важко,
І  ніби  іншим  стане    світ.
Заб"ється  серце,  як  у  пташки.
Та  буде  сум  лиш  до  воріт.
Тоді  затримаю  дихання,
Любові,  знай,  не  попрошу.
Зітру  з  лиця  розчарування,
З  плечей  брехню  твою  струшу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538229
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Валентина Ланевич

Зеленіє поле під шелест діброви.

Зеленіє  поле  під  шелест  діброви,
У  житнії  сходи  падають  листки.
На  столітнім  дубі  воронячі  схови
І  більчата  тягнуть  у  дупло  гриби.

Милується  осінь  тихими  садами,
Схимницею  стала  калина  в  журі.
Обмежився  вітер  обіймами-снами,
Не  лишив  по  собі  хоч  слова  скупі.

Припадає  в  балці  до  гілок  тополі,
Обпіка  цілунком  -  серденько  терпи.
За  обрій  скотилось  сонечко  поволі,
Кутаються  в  вечір  деннії  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
дата поступления 18.11.2014
дата закладки 20.11.2014


Віктор Ох

Очікування блага

Люд  человeческий  живет  и  до  сих  пор  
лишь  потому,  что  наделён  надеждой.  
Она  не  мрёт  последней  -  что  за  вздор,
она  бессмертна  присно,  как  и  прежде.  
Она  приходит  и  когда  не  ждал,  
но  паче  -  если  ты  о  ней  взмолился.  
Я  это  не  для  рифмы  написал.
Вчера  я  в  этом  лично  убедился.

                 (Юрген  Пті)


Разом  із  відчаєм  приходять  сподівання
на  порятунок  в  майбутті,  на  кращу  долю.
Оманливе,  пасивне  уповання
веде  до  розпачу,    безвихіді  і  болю.

Надія  -    це  єдина  наша  власність,
розрада,  віра  в  правду  і  прогрес,
по  суті,    підсолоджена  сучасність,
ілюзія  про  праведість  небес.
 
                       (В.О.)

=============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538157
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014


kulbabka

Вислизає осінь…

Скинув  жовтень  мідні  обладунки,
Перепрів  у  стосах  падолист,
За  плечима  осені-чаклунки
Золотиться  промінь,  наче  спис.

Допиває  сонце  по  краплині
Захололе  дзеркало  ставка,
На  стрункій  розпатланій  модрині
Засріблилась  паморозь  крихка.

Тліє  листя,  скручене  в  пергамент,
Мов  уламки  згаслої  зорі.
Ще  дивують  айстри  кольорами
О  такій  притлумленій  порі.

При́йде  час  і  айстрову  гординю
Вистудять  непрохані  сніги...
Вже  зима  опоряджає  скриню,
Репаються  змерзлі  береги.

Запрягає  коней  білогривих
У  скрипучі  сани  -  і  гайда!
Вислизає  осінь  полохлива,
Мов  лисиця  загнана  руда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата поступления 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014


горлиця

РІЧНИЦЯ МАЙДАНУ !

Іде  річниця  Нового  народу,
Який  стояв  зимою  за  права,
Вони    вмирали  за  нашу    свободу,
Не  за  свою,  бо  в  ній  і  ти  і  я!  

Здобули  право!  Будуймо  і  творімо
Нову  країну!  Піднімаймо  стяг!
Усе  в  руках.  Єднаймось  і  живімо.
Так  ні  ж,  застрягли!  Зупуняє  страх.

Не  можемо  відрізать  пуповину  ,
Вросла  глибоко,  вимила  мозки,
П`ятнадцять  лиш  відсотків  цю  лавину  
Підняли    й  боряться.  А  де  є  ви?  

Чекаєте?  Ну  це  ще  не  погано,
Аби  не  йшли,  безглуздо,  всім    прю.
Ті  що  мовчать,  це  зле,  але  догана,
Тим  ,що  в  покорі    карлику-  царю!

Ніяк  не  можуть  цього  зрозуміти,
Це  дві  країни  з  різними  людьми,
І  вам  до  купи  їх  не  приліпити,
Вже  знаєте  ж  !  Ліпили  три  віки!

Невже  вам  мало  величі  своєї,
Московське  царство  ще  не  досить  вам?
Чого  претеся  до  землі  тієї,
Яка  не  хоче  ваш  ординський  хлам!

Та  й  це  мине!  Земля  яка  родила  ,
Небесну    Сотню,  що  лягла  за    край,
Вже  тисячі  повстанців  освятила,
І  буде  Україна!  Ти  це  запам`ятай!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537553
дата поступления 17.11.2014
дата закладки 19.11.2014


Борода

Макака з гранатою

У  зоопарк  гранату  хтось  проніс.  
Руда  макака  корчила  гримаси,  
відвідувачів  тішила  до  сліз,  
а  ті  кидали  їй  гостинці  ласі.  
Цукерки,  фрукти  сипались  до  ніг,  
а  мавпа  їх  кумедно  підбирала.  
Аплодисменти  не  вгавали,  сміх  
і  хтось  кричав:  "Ура,  макако!  Браво!!!"  
Та  раптом  та  з  кишені  у  когось,  
не  зна  на  що,  поцупила  гранату...  
Народ  завмер  (невже  рване  ось-ось?)  
й  почав  кричати  на  макаку  матом.  
А  та  глумливо  шарпала  кільце,  
ще  дужче  хизувалась  і  хамила,  
в  руках  крутила  бомбу,  як  яйце:  
"Оце  так &nbs