Віталій Назарук: Вибране

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Магнолія

Магнолія...  Магнолія  в  цвіту,
Цілує  день,  ці  оксамитні  квіти.
З  весною  на  побачення  іду,
Тебе  у  пору  хочу  цю  зустріти.

Я  так  люблю  цей  дивовижний  цвіт
І  запах  той  такий  різноманітний.
Притягує  до  себе  мов  магніт,
Неначе  ти,  такий  для  мене  рідний.

Він  так  мене  дурманить  і  п'янить,
Заплющу  очі,  зразу  тебе  бачу.
Весна  подарувала  чудо  -  мить,
На  щастя,  на  любов  і  на  удачу.

Магнолія...  Магнолія  цвіте,
Як  я  люблю  ці  оксамитні  квіти.
Вони  мені  нагадують  тебе
І  ту  любов,  що    нас  могла  так  гріти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879297
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чи я тобі люба ( гумореска )

Перед  дзеркалом  дружина,
Себе  вихваляла.
Все  вертілась,  мов  пружина,
Наче  їй  найняло.

Запитала  в  чоловіка:
"  Чи  я  тобі  люба?"
Якби  знав,  що  так  до  віку,
Можна  врізать  дуба!

Васю,  ти  таке  морозиш,
Нащо  ж  одружився?
Мене  зрозуму  ти  зводиш,
Чи  ти  знов  напився?

Все  життя  з  тобою  п'яний,
Тільки  чую  й  чую.
Як  прийде  чужий  коханий,
В  курнику  ночую.

Всю  зарплату  забираєш,
Обдерла  до  нитки.
Наче  килим  вибиваєш
І  немає  свідків...

Що  ти  Васю,  що  ти  любий!
Не  кажи  такого.
Бо  недовго  і  до  згуби,
Уб'є  твоє  слово.

За  усі  роки  не  вбило
Й  тепер  не  дістане.
Щастя  ти  моє  розбила,
Неначе  екрана...

А  тепер  мене  питаєш,
Чи  ти  мені  люба?
Люба,  як  ти  засинаєш
І  притулиш  губу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879062
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Наталя Данилюк

Трійця

Світе  мій  духмяний,  незабудковий!
Трійця  закосичує  сади.
Свіже  зілля  розкладає  жмутками
На  долівку  червень  молодий.

День  пташиним  співом  аж  заходиться,
Біловіє  й  піниться  бузком,
Мов  пройшла  по  небу  Богородиця
І  впустила  глечик  з  молоком.

А  хатки,  так  зелено  замаяні,
Бережуть  освячені  дари,
Щоб,  бувало,  духи  неприкаяні
Не  прокрались  в  затишні  двори.

І  такою  благодаттю  сповнені
Ці  святочні,  сонцеликі  дні!
Ну  а  квітів,  квітів  -  цілі  повені,
Аж  хлюпочуть  барвами  в  мені!

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878970
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Довгожданна зустріч

Ти  запросив  мене  в  маленький  скверик,
Де  зустрічі  були  у  нас  колись.
Торкнувся  квітки  радісно  метелик,
Раділа  я,  що  мрії  знов  збулись.

Ті  почуття  лишилися  незмінні,
Кохання  досі  в  серці  я  ношу.
Чекала  довго  на  твої  обійми,
Нарешті,  ти  слова  мої  почув.

Спішу  любов  на  зустріч  із  тобою,
А  серце  б'ється  знову,  як  тоді.
Воно  згорає  в  полум'ї  любові,
Переді  мною  очі  голубі...

Ця  довгожданна  зустріч  відбулася,
На  гілці  птах  співав  своїх  пісень.
Раділи  ми  і  сквер  разо́м  сміявся,
Таким  щасливим  був  сьогодні  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878945
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020


Микола Серпень

Виклик долі

Тут  завжди  всім  хотілося  щастя,  
Щоб  усмішками  світ  розквітав.
Та  ніяк  не  могло  воно  вдасться,  
Бо  німіла  душа  від  заграв!

Лиш  лісові  брати,  
Та  воїни  УПА  
На  ті  страшні  світи
Посміли  виступать!

Вирувало,  стріляло,  вилося  
Темне  лихо,  мов  тіні  хотінь.  
В  дві  великі  напасті  сплелося,  
Де  руда,  то  червоної  тінь.  

Чого  варті  криваві  посули,  
Чи  насильства  затурканий  світ?
І  будив  людей  совість  заснулу  
Полум’яних  сердець  щирий  квіт!  

Та  немає  вже  свідків  заграв  тих,  
Нові  тіні  кругом  розвелись...  
Ми  не  смієм  забути  їх  правди,  
Щоб  назовсім  світ  не  розваливсь!  

14.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878838
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Микола Серпень

Українська молитва

Помолись!
За  Вітчизну  красиву  й  нещасну  свою,
Що  сивіє  щоденно  в  нерівнім  бою.

Помолись!
За  синів  її  й  дочок,  що  вже  полягли,
Захищаючи  край  від  ворожої  мли.

Помолись!
За  солдат,  що  в  холодних  окопах  лежать,
Лиш  би  ворог  не  зміг  всі  надії  віджать!

Помолись!
Як  молились  колись  перед  боєм  останнім
З  ворогами,  віднявшими  наше  світання!

Помолись!
І  вставай  в  повний  ріст,  на  всю  силу  вставай,
Мужність  в  серці  збери  до  останньої  крихти.

Помолись!
 І  без  галасу  й  пози  вперед  за  свій  край,
Поки  сам  назовсім  де-небудь  не  затихнеш.

Слава  Богу!
Що  разом  ми  всі  йдемо  вміло  і  вперто
Без  вагань,  коливань  і  прокльонів  пустих.

Зможем  всі!  
Зупинити  орду,  що  несе  всюди  смерті,
Щоб  навіки  вогонь  наш  святий  не  затих!

2.02.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878836
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Назбираю щастя

Там  де  трави  шовково  -    зелені,
Де  вітри  танцюють  у  полях.
Назбираю  щастя  повні  жмені,
Що  у  росах  срібних  на  листках.

У  вінок  вплету  волошки  сині.
І  до  хмар  біленьких  доторкнусь.
Павучок  заплутавсь  в  павутині,
Сіті  готував  мабуть  комусь.

Загорнусь  у  сонячне  проміння,
Стане  тепло  так  в  душі  мені.
Чути  бджіл  мелодії  -  гудіння,
Дятел  у  червонім  кептарі.

Обережно  день  веде  за  руку,
Дякую  за  подорож  йому.
Чарівні  природи  ніжні  звуки,
Я  у  серце  радісно  прийму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878714
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарований танець

Я  кожен  раз  танцюю  в  сні  з  тобою,
Той  вальс,  який  не  станцювали  ми.
Він  гріє  лебединою  любов'ю
І  розквітає  квітами  весни.

Я  відчуваю  твої  теплі  руки
І  чую  тихе  ди́хання  твоє.
Такою  довгою  була  розлука,
Але  любов  у  серденьку  живе.

Вона  не  лише  в  сни  мої  приходить,
Вона  крокує  поруч  все  життя.
Буває  навіть  з  розуму  так  зводить,
Бажає  знов  коханого  злиття.

Та  час  минув,  нічого  не  поробиш,
Чекаю  ночі  я,  щоб  знов  у  сні.
Мене  за  плечі  ти  тихенько  збудиш
І  танець  подаруєш  цей  мені...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Барви літа

Прийшло  тепло́  і  черешневе  літо,
Воно  торкнулось  сонцем  золотим.
У  квітниках  замайоріли  квіти,
Пливуть  хмаринки  в  небі  голубім.

Прийшло  нарешті  черешневе  літо,
Ромашки  в  коси  лагідно  вплело.
Летять  пісні  луною  понад  світом
І  птах  від  щастя  розпрамля  крило.

Цілуються  кохані  під  вербою,
Кує  зозуля  довгі  їм  літа́.
Танцює  теплий  вітер  над  рікою,
Шепоче  їй  зворушливі  слова.

Прийшло  тепло  і  черешневе  літо
У  різнобарвних  фарбах  вся  земля.
Воно  любов'ю  у  лугах  розлите,
Пейзажу  цьому  -  так  радію  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878492
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Усі ми люди - нашої країни

Є  серед  нас  художники,  артисти,
Є  композитори  і  піаністи.
Мелодії  хтось  пише,  хтось  співає,
Хтось  добрим  словом,  ниву  засіває.

Є  серед  нас  військові  і  спортсмени,
Є  циркачі,  любителі  арени.
Хтось  мир  і  спокій  наш  оберігає,
Хтось  нагороди  в  спорті  заробляє.

Є  серед  нас  учителі  й  юристи,
Є  вихователі  і  трактористи.
Хтось  діток  в  школі  мудрості  навчає,
А  хтось  у  полі  з  вітром  розмовляє.

Професій  в  нашім  світі  так  багато,
Ти  лиш  встигай  їх  з  смаком  вибирати.
Бо  кожна  ціниться  й  така  потрібна,
Хто  з  нею  здружиться,  то  стане  рідна.

Усі  ми  люди  -  нашої  країни,
Усі  ми  діти  -  нашої  родини.
Про  це  завжди  нам  треба  пам'ятати,
Що  Україна    -  то  є  друга  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878375
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020


Наталя Данилюк

Дощ тарабанить по дахах…

Дощ  тарабанить  по  дахах,
Товче  об  ринви  металеві.
Птахи,  як  ноти,  на  дротах
У  цій  мелодиці  червневій.

Вже  літо  входить  у  права,
Але  тепла,  мов  кіт  наплакав.
Буяє  змочена  трава
Під  сіткою  густої  мряки.

І  навіть  натяку  нема
На  дні  спекотні  і  медові...
Дарма  випрошують,  дарма
Бузки́  хоч  крихточку  любові.

І  ці  сади,  ще  молоді,
Що  гриви  лев'ячі  змочили,
Ховають  зав'язі  плодів,
Та  вітер  хльоскає  щосили.

Мов  і  не  літо,  а  весна
Свою  печаль  вплітає  в  ноти.
Дощу  густішає  стіна
Навпроти.

[i]Світлина  Ганни  Губіної.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878225
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лишу ту ніч на згадку

Я  ту  ніч  лишу  собі  на  згадку
І  тепло,  яким  мене  зігрів.
Не  забуду  нашого  світанку
Й  ніжну  пару  білих  голубів.

Кожен  раз,  як  їх  я  зустрічаю,
Спомин  постає  в  моїх  думках.
Вогник  свіч  і  філіжанки  з  чаєм
І  блакить,  блакить  в  твоїх  очах.

Не  забуду  слів  твоїх...  Кохаю!
І  твої  цілунки  наче  мед.
Кожен  раз  у  ті  часи  вертаю,
Знаю  все,  що  буде  наперед...

Я  ту  ніч  лишу  собі  на  згадку
І  любов  на  згадку  залишу.
Шепотіння  ніжності  світанку,
До  цих  пір  у  серці  я  ношу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878262
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біла акація ( слова для пісні)

Біла  акація  розпустила  віти,
Трепотять  тендітні,  шовку  ніжні  квіти.
Запахи  духм'яні  линуть  в  синє  небо,
Квіти  ліхтарями  манять  нас  до  себе.

Приспів:

Біла  акація,  біла  акація,  ніжна  немов  наречена,
Біла  акація,  біла  акація,  хиляться  грона  до  мене.
Біла  акація,  біла  акація,  дотиком  тихо  торкає,
Біла  акація,  біла  акація  свій  аромат  посилає.

Сонячне  проміння  гріє  і  ласкає,
Вітер  -  наречений  її  обіймає.
Її  обіймає,  тулиться  до  неї,
В  очі  зазирає  зелені,  зелені.

Приспів:

При́йдемо  до  неї  і  тихенько  сядем,
Про  любов,  що  є  в  нас,  ми  її  розкажем.
Будемо  щасливі,  як  вона,  з  тобою,
Будем  серце  гріти  нашою  любов'ю.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878139
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біжу до тебе

Я  біжу...  Там  де  хмари  із  небом,
Доторкаються  цвіту  ромашки.
Розмовляю  із  вітром  про  тебе,
Чую  голос  щасливої  пташки.

Я  біжу  по  шовковому  полі,
Розлітається  пухом  кульбаба.
Тут  з  тобою  зустріли  ми  долю,
Було  справжнє  кохання  -  не  зваба.

Я  біжу  босоніж  по  травичці,
Срібні  роси  збираю  в  намисто.
Вітер  вербам  сплітає  косички,
Світить  сонечко  вслід  променисто.

Я  біжу  мій  коханий  до  тебе,
Ти  на  мене  чекаєш  -  я  знаю.
Пригорне́ш  мене  любий  до  себе
І  промовиш  так  ніжно:"  Кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець любові

Так  грайливо  каблучки,
Відбивали  серця  стук.
Він  торкавсь  її  руки,
У  думках  торкався  губ.

Танець  з  нею  танцював,
Аромат  п'янив  його.
Так,  як  він  її  кохав,
Не  кохав  її  ніхто.

Сукня  -  моря  голубінь
І  глибоке  декольте.
Очі  -  наче  неба  синь,
Танець  у  вінок  сплете.

З  зали  чулись  голоси,
Квіти  падали  до  ніг.
Надзвичайної  краси,
Танець  був  на  сцені  їх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877590
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніхто не зможе так кохати

Просто  знай,  кохаю  любий  я
І  тебе  кохати  завжди  буду.
У  душі  живе  твоє  ім'я,
Я  його  ніколи  не  забуду.

І  якщо  розквітнуть  знов  сади,
І  весна  у  гості  завітає.
Ти  у  сад  коханий  наш  прийди,
Напою  тебе  медовим  чаєм.

Як  у  твої  очі  зазирну,
Вогник  в  моїм  серці  запалає.
Ти  люби,  люби  мене  одну,
Хай  кохання  наше  буде  раєм.

Просто  знай,  тебе  кохаю  я
І  кохати  вже  не  перестану.
Дарувала  нам  любов  -  весна,
Швидше  обійми  свою  кохану.

Подаруй  мені  цілунок  свій,
Щоб  його  мені  не  забувати.
Знай,  що  у  житті  ти  тільки  мій,
Більш  ніхто  не  зможе  так  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така вся загадкова

Вона  була,  така  вся  загадкова,
З  букетиком  конвалій  у  руці.
А  він  не  зміг  промовити  ні  слова,
Лиш  обпікав  рум'янець  на  щоці.

І  пригадались  ті  знайомі  очі,
Вони  волошками  в  житах  цвіли.
І  брови  чорні,  ніби  темні  ночі,
Зігнуті  у  коромисло  були.

Вона  всміхнулась,  сонячним  промінням,
Уста  її  неначе  маків  цвіт.
У  голові  пронеслося  прозріння,
Таку  шукав,  уже  багато  літ.

Вона  була  для  нього  загадкова,
Що  часто  так  приходила  у  сни.
І  ось  ця  зустріч  -    дивна,  випадкова,
Несла́  в  руках  букетик  від  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877203
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Звуки трембіти

Обізвалися  трембіти,
Підхопив  ті  звуки  вітер.
І  поніс  увись  луною,
Над  високою  горою.

Звеселились  полонини,
Загойдалися  модрини.
Птахи  радо  щебетали,
Едельвейси  розквітали.

Край  Карпатський  -  наче  казка,
Мами  й  тата  ніжна  ласка.
Радо,  весело  стрічає,
Чаєм  з  медом  напуває.

І  веде  стежина  вгору,
До  знайомого  нам  двору.
Обіймають  теплі  руки,
Ніби  й  не  було  розлуки.

Сад    за  мною  зажурився,
Як  побачив,  то  вклонився.
Положив  мені  в  долоні.
Смачні  ягоди  червоні.

Я  дивлюся  і  радію,
Врешті  -  решт  збулися  мрії.
Те,  що  рідне,  не  забути,
З  гір  -    трембіти  голос  чути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877077
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніколи не буду без тебе

Доторкнувшись  твоєї  руки,
Зазирнула  в  твої  карі  очі.
Нам  всміхались  із  неба  зірки,
Ясним  сріблом  із  темної  ночі.

Там  де  тихо,  ще  сплять  береги
І  де  стелять  перину  тумани.
Росянисті  стежки  пролягли,
А  кохання  писало  романи.

У  романі  твої  почуття
І  мої,  що  озвались  луною.
Скільки  буде  їх  ще  за  життя?
Та  один  збережемо  з  тобою.

І  нехай  пролітають  роки,
Хай  дощі  поливають  їз  неба.
Не  залишу  твоєї  руки
І  ніколи  не  буду  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Білоозерянська Чайка

Перше кохання

[b]  Крізь  дикі  терни
проб’ються  вперто  перші  сходи.
Кохання  зерна
в  серцях  зростуть  без  перешкоди.

 І  заспіває
у  почуттях  чудове  літо,
Бо  хто  кохає,
того  уже  не  зупинити.
           Чуттєва  врода…
тепло  стосунків  серце  тішить.
Кохання  сходи  –
Найперші…  мабуть,  найсильніші…
           Який  безмежний,
раптово-трепетний  цей  спалах.
Кохання  перше  –
як  теплий  дощ,  що  так  чекали…[/b]



(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Віктор Ох

Мерехкотять одноманітно

Переклад  вірша    Ніколая  Гумільова  "Однообразные  мелькают…"

-------------
Мерехкотять  одноманітно  
все  з  тим  же  болем  дні  мої.
Троянди  висохли  самітньо,
і  помирають  солов'ї.

Вона  печалиться  щоразу,
коли  несе  свою  любов.
Під  її  шкірою  з  атласу
отруєна  нуртує  кров.

Допомагає  мрія  жити,
що  зможем  всього  досягти.
За  руки  візьмемось,  як  діти
й  підемо  на  гірські  хребти,

туди  де  білих  хмар  гірлянди,
серед  садів,  серед  гаїв,
зів’ялі  ті  шукать  троянди
і  слухать  мертвих  солов'їв.

----------------

             Николай  Гумилёв

Однообразные  мелькают
Все  с  той  же  болью  дни  мои,
Как  будто  розы  опадают
И  умирают  соловьи.

Но  и  она  печальна  тоже,
Мне  приказавшая  любовь,  
И  под  ее  атласной  кожей
Бежит  отравленная  кровь.

И  если  я  живу  на  свете,
То  лишь  из-за  одной  мечты:
Мы  оба,  как  слепые  дети,
Пойдем  на  горные  хребты,

Туда,  где  бродят  только  козы,
В  мир  самых  белых  облаков,
Искать  увянувшие  розы
И  слушать  мертвых  соловьев.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876868
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець ночі

У  діадему  ніч  збирала  зорі,
Вкладала  срібні  блискавки  туди.
На  сукні  гладдю  вишила  узори,
Щоби  вони  цвіли  немов  сади...

Замилувався  місяць  таким  дивом,
А  ніч  всміхалась  тільки  і  всього.
Кружляла  у  танку  вона  щаслива,
До  танцю  зазивала  щей  його.

Він  придивлявсь  лишень  до  рухів  ніжних,
Та  все  не  намагався  підійти.
Не  бачив  тих  очей  її  бентежних,
Боявся  в  її  серце  увійти...

Бажання  ночі  й  мрії  -    так  далеко,
Не  знає  чи  здійсняться,  ще  вони...
Прийде  у  гості  дню  -  чваньлива  спека,
А  нічка  танцюватиме  у  сні...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876823
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020


Олеся Лісова

Я чую, як крокує травень

Я  чую  шепіт  загадковий
У  ніжнім  прядиві  трави,
Де  барбарисово-медово
Звучать  бджолині  молитви.

Цілує  пінний  цвіт  вустами
Проміння,  з  листяних  піал.
Лягає  тінню  між  гілками  
І  оголошує  привал.

В  чорнильнім  плескоті  розмаю
Й  полоні  білого  бузку
Весняну  книгу  дня  читаю
В  духмяно-щедрому  вінку.    

Милуюсь:    пухом  лебединим
Несеться  віхола  кульбаб,
Пташина  пісня  в  небо  лине
У  парашутиках  свічад.

В  лимонно-м’ятному  мохіто
Кружляє  тихий  вітерець.
По  вінця  в  сонячному  цвіті
Йде  травень  садом  навпростець.



Світлина  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876816
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітри

Вітри,  вітри  -  шумлять,  гудуть,
Про  щось  розповідають.
Учора  там...  сьогодні  тут...
Неначе  крила  мають.

Вони  веселі  -  то  сумні,
А  то  сердиті  дуже.
У  вікна  стукають  мені,
А  то,  якісь  байдужі.

Збивають  краплі  дощові,
Обтрушуючи  віти.
Тоді,  сховаються  в  траві,
Там,  де  яскраві  квіти.

Візьмуть,  метелика  штовхнуть,
Мабуть  погратись  хочуть.
Ти  доганяй...  я  тут...  я  тут...
Словами  так  лоскочуть.

Та  налітавшись  досхочу,
Набавившись  -  втомились.
Присіли  тихо  на  пеньку,
Магічно  розчинились...

І  стала  тиша  навкруги,
Теплом  торкнула  плечі.
Лягали  спати  береги,
Вже  наближався  вечір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Білоозерянська Чайка

ДОБРОГО РАНКУ!

Мелодія  ранку
У  спалаху  нового  дня...
Про  радість  світанку
Співає  пташина  рідня.

Я  слухаю  тишу,
Її  я  люблю  над  усе.
Цю  велич  залишу  –
Хай  рими  ранкові  несе…

Всю  свіжість  повітря
Я  віршем  до  Вас  донесу,
В  барвистій  палітрі
Ранкову  чарівну  красу.

Дивлюсь  крізь  віконце:
Рожеві  бринять  промінці,
Наповнились  сонцем
Всі  фарби  природи  оці.

Метелик  літає,
Стріча  новий  день  у  красі:
-  Вставайте,-  благає,-
І  доброго  ранку  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пробач коханий за любов

Пробач  мені  коханий  за  любов,
За  ту  любов,  що  серце  моє  гріла.
Так  часто  птах  торкав  її  крилом,
Вона  у  небо  разом  з  ним  летіла.

Пробач  мені  коханий  за  любов,
За  ту  любов,  що  спати  не  давала.
Коли  з'являвся  місяць  над  селом,
Вона  мені  пісень  своїх  співала.

Пробач  мені  коханий  за  любов,
За  ту  любов,  що  вогником  горіла.
Її  ти  в  моїм  серці  віднайшов,
Вона  ті  почуття  тобі  відкрила.

Пробач  мені  коханий  за  любов,
За  ту  любов,  що  по  життю  пронесла.
Вона  ще  зігрівала  нас  теплом
І  рахувала  ті  минулі  весни

Пробач  мені  коханий  за  любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876573
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Наталя Данилюк

Так люблю…

Під  сиворунну  мряку  дощову
Розсмакувати  твій  солодкий  голос!..
І  відпустити  смутку  тятиву  -
Нехай  летить  печаль  за  видноколо.

І  в  погляді  втопитися,  немов
Камінчик  у  прозорому  джерельці!
Хай  будуть  ніжність,  музика  й  любов,
Нехай  весна  проклюнеться  у  серці

І  зацвіте  духмяно,  як  айва́,
Розкриливши  п'янке  пелю́стя  травню.
Прислухайся,  як  дихає  трава
В  небесну  гладь,  так  лагідно  і  плавно...

І  як  вібрують  разом  в  унісон
Серцеві  ритми,  і  думки,  і  мрії,
Як  цей  легкий  травневий  напівсон,
Мов  легіт,  обціловує  нам  вії...

Й  дарма,  що  цвітом  трусить  без  жалю
За  вікнами  такий  невчасний  вихор,
Ти  просто  знай,  що  я  тебе  люблю  -
Так  солодко,  так  лагідно,  так  тихо.

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Трепетне люблю

Я  часто  згадую  той  день,
Як  ми  зустрілись  очі  -  в  -  очі.
Птахи  співали  нам  пісень,
Всміхалися  уста  дівочі.

Горіло  серце  від  вогню,
Від  полум'я  душа  горіла.
І  твоє  трепетне,  люблю,
У  холоди  мене  так  гріло.

Я  пам'ятаю  дотик  твій,
Як  ми  кружляли  вдвох  у  вальсі.
У  нас  було  багато  мрій,
Вони  ж  згубилися  у  часі.

Чому?  Ніхто  не  знає  з  нас,
Можливо,  так  потрібно  долі.
Та  перший  той  весняний́  вальс,
Тепер  танцює  вітер  в  полі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876233
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кумасине сало ( гумореска )

Раз  зайшов  кум  до  куми,
Позичити  сала.
А  кумася  на"горі",
Сало  те  сховала...

"Хочте  куме  сала  ви,  
Лізьте  на  горище.
В  мене  болить  голова,  
А  там  вітер  свище".

Лізе  по  драбині  кум,
А  вона  трясеться.
Глядь  у  кошичку  собі,
Курочка  несеться.

Тихо...  тихо  -  каже  кум,
Я  яєць  не  хочу.
Не  роби  будь  -  ласка  бум,
Лиха  напророчиш.

Тільки  він  проговорив,
Ті  слова  завітні.
Ставсь  нервовий  в  курки  зрив,
Очі  не  привітні.

Кума  взяв  від  того  страх,
Курка  закричала.
Їхав  вниз  він  по  щаблях,
Де  кума  стояла...

Тільки  й  всиг  промовить  я,
Тут  не  винуватий.
Люба  кумонько  моя,
То  драбина  клята.

А  ще  курка  мов  змія,
Засичала  злісно.
Переляк  отримав  я
І  драбина  трісла...

Замість  сала  гулю  він,
Отримав  добрячу.
Виймав  щепки  із  колін,
Сів  й  з  кумою  плачуть.

Ще  й  кума  із  злості  так,
Кума  обізвала.
Став  червоний  кум,  мов  рак,
Стидно  мабуть  стало...

Стежкою  пошкандибав,
Навпростець  додому.
Злість  у  серці  не  тримав,
Мав  велику  втому...

Більше  мабуть  сала  він,
Позичать  не  буде.
В  голові,  ще  й  досі  дзвін,
Скажу  добрі  люди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така пізня, але тепла осінь

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
У  полон  наза́вжди  нас  взяла.
І  лягла  вінком  калини  в  коси,
Вона  щедра  до  людей  була.

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Чаєм  напоїла  нас  своїм.
Смак  медовий  залишився  й  досі,
У  туманах  й  небі  голубім.

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Повела  в  країну  чарівну.
Там  де  чути  шепіт  поміж  сосен,
Хтось  торкав  і  веселив  струну...

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Ніжністю  влилася  до  сердець.
У  цю  пору,  так  вже  повелося,
Що  веде  кохання  під  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875961
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет зі слів

Пахни́ть  бузок  в  весняному  суцвітті,
З  -  за  офіранки  ранок  визира.
Шле  сонечко  проміння,  мов  у  літі,
Збираю  у  букет  рясні  слова.

Його  я  подарую  своїй  мамі,
Скажу  їй,  що  ріднішої  нема.
Поставлю  свічку  за  здоров'я  в  Храмі,
Нехай  Господь  її  оберіга...

Я  пригорнуся  ніжно  так  до  нені,
Вона  мене  обніме  за  плече.
"Як  добре  доню,  що  ти  є  у  мене!"
Сльоза  з  її  обличчя  потече.

Букет  зі  слів  -  найкращий  подарунок,
Букет  зі  слів  -  то  сонце  і  тепло.
Торкне  щоки  матусин  поцілунок,
Ніколи  не  забуду  я  його.

Яке  то  щастя  бути  з  нею  поруч,
Дитинство  відчувати  ще  своє.
Дарунки  дарувати  їй  власно́руч,
Нехай  матуся  довго  ще  живе!

Нехай  живуть  матусі  на  цім  світі,
Нехай  Господь  здоров'я  посила.
Допоки  є  вони  -  то  ми,  ще  діти,
В  букет  збираємо  для  них  слова!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875613
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Він подзвонив

Він  подзвонив  й  промовив  тихо:
"Для  мене  ти,  моє  життя!
Тебе  кохати  ціла  втіха,
Пробач,  так  помилявся  я".

Вона,  хвилини  дві  мовчала,
Знайомий  голос  прозвучав.
Їй  пригадалось,  як  кохала,
А  він  кохання  розтоптав...

Більш  повертатись  не  хотіла,
В  минуле  і  у  ті  часи.
Згадала,  як  душа  боліла,
Як  напилася  сліз  з  роси...

"Ти  вибач"  -  мовила  тихенько,
Та  більш  кохання  в  нас  нема.
Вже  захолонуло  серденько,
В  нім  поселилася  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875489
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмова з мальвами

А  мальви  тихо  понад  тином,  
Про  щось  із  вітром  гомоніли.
У  капелюшках,  так  не  винно,
Від  його  розповідей  мліли.

Він  пригортав,  ласкав  їх  ніжно,
Про  мандри  їм  розповідав...
Сніги  на  горах  білосніжні,
Є  десь  потік  гарячих  лав.

Для  мальв  було  усе  цікаво,
Вони  ж  не  бачили  цього́.
Підноги  їм  стелились  трави,
Вгорі  блакитне  полотно.

І  ось  він  знов  повів  розмову,
Що  бачив  море,  кораблі.
Країни  є  такі  казкові
І  фрукти  з  іншої  землі.

Всміхались  мальви  і  вслухались,
Цікаво  їм  було  усе.
Вони  б  із  вітром  політали,
Та  вітер  їх  не  понесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875351
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Олеся Лісова

Подарована любов

Наша  зустріч-дарунок  єднала  споріднені  душі.
У  бурхливому  вирі  життя  нам  хотілося  тиші.
У  природній  красі  глибину  споконвічну  сотали,
А  під  магію  світла  у  небо  безкрає  злітали.

Ми  любов  не  шукали,  та  щастя  ступило  на  ганок.
У  перлинах  росистих  щодня  зустрічали  світанок.
Але  доля  в  цей  час  вже  писала  чорнилом  скрижалі
І  чекали  круки  –  нести  вісті  розлуки  й  печалі.

Всю  даровану  радість  у  ноти  кохання  вплітаю,
Бо  я  певна  –  без  раю,  любов  у  душі  не  вмирає!
Не  побачиш  ніколи,  не  звівши  увись  свої  очі  –  
У  мільярдах  осяйних  зірок  –  ніжну  посмішку  ночі.



Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875402
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Минулого ніколи не забути

Минулого  ніколи  не  забути,
Воно  приходить  болем  з  тих  часів.
У  кожного  життя  могло  ще  бути,
Та  відлетіло  з  криком  журавлів...

Недільний  ранок,  ще  дрімав  тихенько,
Та  крадькома  повзла  уже  біда...
Тулилося  хлоп'я  мале  до  неньки,
Вона  йому  казки  розповіда.

Страшенний  гул...  Враз  перервало  тишу
І  поштовхи  почулись  звіддаля.
Самотню  вітер  гойдалку  колише,
Неподалік  здригається  земля...

Ніхто  не  знав  в  той  час,  що  то  за  лихо,
Враз  перервало  той  солодкий  сон.
Чому  усе,  що  так  дрімало  тихо,
Перетворилося  на  злий  циклон...

Фашистський  чобіт  вже  топтав  дороги,
Вбивав  людей,  знущався  над  дітьми.
Ще  довгі  будуть  дні  до  Перемоги,
І  рідний  край,  ще  буде  у  вогні...

Та  стануть  мужньо  на  його  защиту,
Сміливі  люди  -    дочки  і  сини.
І  будуть  ворога  нещадно  бити
Щоби  ніхто  не  знав  більше  війни...

Ніхто  життів  не  буде  рахувати,
І  хто  життя  віддав  тоді  своє.
Та  буде  кожен  всіх  їх  пам'ятати,
Бо  до  сих  пір  вони  із  нами  є.

В  кожній  сім'ї  повір,  в  кожній  родині,
Стоїть  стареньке  фото  на  столі.
І  дивляться  з  любов'ю  очі  сині,
Вони  для  нас  лишилися  живі...

У  день  цей  світлий,  пом'янімо  тихо,
Тих,  хто  життя  за  нас  своє  віддав.
Нехай  ніколи  не  торкне  більш  лихо,
Хто  з  Перемогою  їх  так  чекав...

Наші  думки,  слова  і  наші  мрії,
А  ворог  знову  перетнув  кордон.
І  забирає  всі  наші  надії
І  додивитись    недає  нам  сон...

Тепер  вже  сьогодення  страхом  будить,
Знов  гинуть  люди,  дочки  і  сини.
Скажіть  ну  доки  це  творитись  буде,
Коли  ж  скінчаться  дні  страшні  -  війни?















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя ти Мавко лісова

Я  пам'ятаю  берег  річки,
Твої  закохані  слова,
Росою  вмилася  травичка,
Моя  ти  Мавко  лісова...

Торкали  руки  мої  плечі  
Я  пригортав  твій  ніжний  стан.
Коханням  милувався  вечір,
А  у  душі  звучав  орга́н.

Цвіркун  хотів  щось  розказати,
Та  втрутилась  в  розмову  ніч.
Вона  любила  споглядати,
Коли  з  любов'ю  віч  -  на  -  віч.

Світили  ясні  зорі  з  неба,
Ховала  в  вітах  нас  верба.
Торкалась  клавіш  ніч  липнева
І  річки  чулася  хода...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сварилось небо

Сварилось  небо,  гуркотіло,
Було  ображене  чомусь.
Щось  доказати  всім  хотіло,
А  може  "насолить"  комусь.

Заплакали  хмарини  сірі
Їх  сльози  впали  у  траву.
Дощі  доклали  свої  сили,
У  цю  погоду  вітрову.

І  потекли  струмки  рікою,
Баюри  в  дзеркалі  стоять.
Гроза  торкнулася  рукою,
Хотіла  ма́буть  день  обнять.

А  він  весну  любив  безтями
І  так  обожнював  її.
Водив  широкими  полями
І  дарував  свої  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жити - то життю радіти

Життя  мене  неначе  тестувало,
Я  прийняла  належно  цей  урок.
Нераз  воно  мене  в  лещата  брало,
Та  я  щораз  вперед  робила  крок.

Я  не  озлобилась  на  світ  широкий,
Ніколи  не  бажала  комусь  зла.
Закарбувалися  назавжди  ро́ки,
Коли  на  собі  біль  перенесла.

Нераз  стояла  "  біла  смерь"  над  мною,
Та  я  її  у  руки  не  далась.
Тримав  мене  Господь  міцно  рукою
І  я  на  цьому  світі  зостала́сь.

Він  дарував  життя  у  друге,  третє...
І  я  від  нього  дар  цей  прийняла.
Хоча  могла  давним  -  давно  вже  вмерти,
Господь  в  моїй  душі  і  я  жива.

Для  мене  жити  -  то  життю  радіти,
Для  мене  жити  -  то  не  лиш  слова.
Я  розмовляю  з  полем,  там  де  квіти
І  там  де  жайворон  пісень  співа.

А  ще,  люблю  у  лісі  заблукати,
Піти  до  дуба  з  ним  погомоніть.
Суниць  в  свої  долоні  назбирати
Й  запам'ятати  цю  прекрасну  мить...

А  ще  люблю  вітатися  з  весною,
Торкає  літо  ніжним  промінцем.
Кружляю  з  білосніжною  зимою,
А  люба  осінь,  не  приносить  щем.

Всім  цим  сестрицям  -  дуже,  дуже  рада
Й  стрічаюся  із  ними  залюбки.
Бо  ж  з  ними  бути,  то  така  розрада,
Нехай  вони  живуть  усі  роки.

І  світ  нехай  живе  -  бо  він  прекрасний
Його  нам  з  вами  треба  берегти.
Щоби  світило  в  небі  сонце  ясне,
По  небу,  щоб  хмарки  могли  пливти.

Нехай  течуть  у  безкінечність  ріки,
Життя  -  то  найцінніший  скарб,  повір.
Нехай  живе  наш  світ  такий  великий,
У  оксамиті  й  перламуті  зір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Наталя Хаммоуда

Війна і весна

Ользі  Бенді,  Яні  Зінкевич  та  всім-всім  жінкам-  військовослужбовицям  присвячую...  
                                                   *      *      *  
Спустошено  дивились  очі  вдаль,
Губився  погляд  в  білосніжнім  цвіті.
Вона  така…  така  ще  молода,
А  скільки  вже  прийшлося  пережити.

З  п'янких  суцвіть  злітали  пелюсткù,
І  плутались  в  незграбному  волоссі,
Вона  на  днях  вернулася  з  війни,
Ох,  стільки  там  побачити  прийшлося…

Дощ  веснянùй  пробігся  по  гілках,
Жаглùвим  квітам  дощ  такий  за  щастя.
Щокою  потекла  скупа  сльоза,
Це  все,  на  що  сьогодні  спромоглася.

Тут  рідні  стіни,  мама,  хміль  весни,
Забути  б  все.  Та  спомини  ще  глибші...
Колись  звикала  довго  до  війни,
Тепер  зуміти  б  звикнути  до  тиші.

Н.  Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874748
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Lana P.

НЕ ДИВІТЬСЯ…

Не  дивіться  на  мене  Ви  так  —
Чи  то  з  сумом,  чи  то  так  благально…
Відлетів  у  минуле  літак
З  почуттям  у  валізі,  безжально.

Запалили  Ви  серце  в  журбі,
Де  немає  учора  і  завтра.
Розгубилися  знаки  в  юрбі,
Зігріває  на  віддалі  ватра.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874781
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В серці моєму єдина ( слова для пісні )

Траву  роса  купає  в  полі,
Співає  жайворон  на  волі.
А  я  пісень  тобі  співаю,
Щоб  знала  ти,  як  я  кохаю.

Приспів:  

В  серці  моєму,  єдина,
Линуть  до  тебе  слова
Ніжність  твоя  лебедина,
Голос  дзвінкий  солов'я.

Торкає  нас  весняний  ранок,
Давно  прокинувся  світанок.
Крокує  берегом  широким,
На  зустріч  робить  свої  кроки.

І  лине  пісня  понад  краєм,  
Усім  про  нас  розповідає.
Любов  собою  нас  накрила
Моя  кохана,  ніжна,  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874664
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Старовинний музичний інструмент

Селом  іде,  опершис  на  ціпок,
Старий  і  сивий  втомлений  дідок,
А  поруч  з  ним  босий  малий  хлопчина
І  полотняна  на  плечі  торбина.

Згори  немилосердно  пече  сонце,
Солоний  піт  аж  очі  виїда.
І  притомившись  дальні  подорожні
Присіли  в  холодку  відпочивать.

Дідок  дістав  із  торби  інструмент
Й  заграв,  усіх  сумним  так  вразив  співом,
Що  серця  кожного  торкнувся  біль  та  щем,
Гірко  заплакала  в  руках  музики...(  ліра).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874658
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Ганна Верес

Їхав козак (Слова для пісні)

Де    розляглося    Дике    поле,
Тополі    з    небом    гомонять,
Де    вітер    осідлала    воля,
Їхав    козак,    просив    коня:

Приспів:                              –  Неси    мене    у    Січ    далеку
За    неї    неньку    воювать,
Щоб    зупинити    небезпеку.
Летіли  вслід  за  ним  слова.

І    кінь    летів,    як    дикий    вітер,
Спішила    шабля    до    Дніпра,
Тягла    тополя    в    небо    віти.
Коня    козак    щосили    гнав.

Приспів.

Та    молода    козачка    стрілась,
Немов    спустилася    зоря.
Козацьке    серце    загорілось.
Не    міг    він    їхать    звідтіля.

Приспів.
Коли  ж  на  світ  благословилось,
Козак  уже  був  у  путі.
«Не  маєм  права  ми  спізнитись!»
Не  птах  –  козацький  кінь  летів.
Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874638
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Галина_Литовченко

НАВРЕЗ

Сьогодні  знайомлю  з  перекладами  віршів  МАЙЄ  САФЕТ.  Майє  добре  знає  українську,  навіть  робить  переклади  прозових  творів  з  кримськотатарської  на  українську,  але  вірші  пише  рідною  мовою  та  російською.

***                                                        
Свято,  пахнуть  талі  води,
чути  птаха  крик  здаля.
Цвіту,  весняної  вроди
дочекалася  земля.

Крим  садами  забуяє,
заплететься  в  виноград.
Бо  в  своєму  ріднім  краї
дасть  народ  в  усьому  лад.

Де  ще  так  синіє  небо
й  сонце  сяє,  мов  тамга!
Серцем  горнуться  до  тебе
діти,  земле  дорога.

Де  б  не  був  ти,  мій  земляче,
не  приховуй,  хто  ти  є,
милий  Крим  люби  найпаче,
пам’ятай  ім’я  своє.      
                                           
З  чужини  птахи  вертають,
наповняють  співом  ліс.
Розбудив  від  сну  розмаєм,
мрію  нам  Наврез*  приніс.

Хай  Зелений  мій  півострів
вкрився  хмарами,  проте
згине  ворог,  милий  простір    
знову  садом  розцвіте.

*свято  Весни

(переклад  з  кримськотатарської  мови)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874553
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Галина_Литовченко

Плаче серце….

Ще  один  переклад  вірша  Сеяре  Кокче  з  книги  "Сучасна  кримськотатарська  поезія"
***
Плаче  серце,  наче  чайка  серед  хвиль,
що  страждала,  та  надіялась  на  штиль.
На  глибоку  давню  рану  попада
замість  ліків  пересолена  вода.

Щоб  туманом  крила  сплутати  густим,
сунуть  хмар  нахабні  полчища  на  Крим.
В  чому  знов  Вітчизни  нашої  вина,  
що  прийшла  неоголошена  війна?

Скільки  ж  треба,  щоб  минуло  ще  віків
для  повернення  у  край  своїх  батьків?
Мій  народ  долає  шлях,  як  пілігрим,  
плаче  в  скруті  милий  острів  разом  з  ним.

Скільки  років  ми  чекали!  Досить!  Все!
Вже  Весна  на  крилах  волю  нам  несе.
Ще  й  старі  побачать  радість  навкруги  –  
ми  не  зникнемо,  не  мрійте,  вороги!

Плаче  серце,  наче  чайка  серед  хвиль,
що  страждала,  та  надіялась  на  штиль.
На  глибоку  давню  рану  попада
замість  ліків  пересолена  вода.

(переклад  з  кримськотатарської  мови)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874488
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохана жінка

Кохана  жінка  -  пісня  для  душі,
Кохана  жінка  -  діамант  в  оправі.
Про  образ  цей  складаються  вірші,
А  ще  романи  пишуться  яскраві.

Кохана  жінка  -  справжня  доброта,
Кохана  жінка  -  чарівна́  і  ніжна.
Вона  додасть  до  серденька  тепла,
Коханням  зацвіте  неначе  вишня.  

Кохана  жінка  -  чисте  джерело,
Кохана  жінка  -  наче  в  полі  квіти.
В  житті  підтримує  її  крило
І  з  нею  завжди  хочеться  радіти.

Кохана  жінка  -  озеро  глибин,
Кохана  жінка  -  теплота  душевна.
Вона  всміхається  до  нас  з  картин,
Мов  з  іншого  століття  королевна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сопілки звуки ( слова для пісні )

Сопілки  чути  ніжні  звуки,
То  сопілкар  весні  так  грає.
Заслухались  зелені  луки,
Весна  мелодію  приймає.

Радіє  сонечко  сопілці,
Промінням  радісно  торкає.
Замилувався  птах  на  гілці,
Під  звуки  ці  -  пісень  співає.

Приспів:

А  сопілка  грає,  грає,
Моє  серце  звеселяє.
Зачарована  я  нею,
Лине  пісня  над  землею.

В  блакить  небесну  загорнулась,
Мелодія  така  весела.
До  вітру  тихо  доторкнулась
І  полетіла  з  ним  у  села.

Нехай  почує  звуки  річка,
Радіти  буде  разом  з  нами.
Торкнуться  ноти  до  водички
І  будуть  литися  піснями

Приспів:

А  сопілка  грає,  грає,
Моє  серце  звеселяє.
Зачарована  я  нею,
Лине  пісня  над  землею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874419
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сукня з павутини

Павук  сплів  сукню  з  павутини,
Так  закохався  у  Весну́.
У  серці  мав  її  єдину,
Та  не  було  у  нього  сну.

Весна  раділа  цьому  диву
І  подарунок  прийняла.
Цю  сукню  радісно  оділа
І  свою  мову  повела.

"Спасибі  друже  за  дарунок,
Він  так  сподобався  мені."
Торкнувся  промінцем  цілунок,
Павук  лишивсь  наєдині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874418
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хтось вміє

Хтось  вміє  -    просто  ображати,
Хтось  вміє  -    серцем  розуміти.
А  хтось  по  справжньому  кохати,
Щоб  все  життя  у  парі  жити.

Хтось  вміє  -  просто  діставати,
Хтось  вміє  -  всіх  повеселити.
А  хтось  пісень  хоче  співати
І  світ  цей  з  ніжністю  любити.

Хтось  хоче  -  просто  помовчати,
Хтось  хоче  -  лишнє  говорити.
А  хтось  вірші  любить  писати,
Щоб  своїм  друзям  їх  дарити.

Хтось  вміє  -  злодієм  назвати,
Хоча  сама  краде  гарненько.
Потрібно  совість  в  серці  мати,
Сиди  й  пиши  собі  тихенько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874272
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020


Галина_Литовченко

ХИМЕРНЕ СНОВИДІННЯ

Під  шум  дощу  і  гуркіт  грому
приснилася  весна  на  злеті:
один  «король»  давно  знайомий
явився  молодим  валетом.

Був  поцілунок,  пишні  квіти,
та  звідкись  чула  й  засторогу,  
бо  правду  нікуди  подіти  –      
далеко  ще  до  перемоги.

Пливла  лебідкою  у  танці    
за  ним  покірно  в  райські  кýщі,
знаходила  у  філіжанці
всі  знаки  кавової  гущі...

Та  поза  сном  шуміла  злива.  
Я  аж  схопилася  від  грому.
Він  кинув  поспіхом:    «-Щасливо!»
і  зник  в  повітрі  …  мій  знайомий.  

(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874271
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми з тобою в осінню ніч

Золотисто  -  листковий  дощ,
Впав  на  руки  мої  і  плечі.
Причаївся  осінній  вечір,
Засвітився  зірковий  ковш.

Ми  з  тобою  в  осінню  ніч,  
В  серці  нашім  вогонь  кохання.
Ніжні  мрії  і  сподівання,
Диво  зустрічі  віч  -  на  -  віч.

Очі  -  в  -  очі  дивилися,
Відпускати  тебе  не  хотів.
Море  радощів  і  море  див,
Океаном  розли́лися...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874147
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020


Ганна Верес

ЗЕМЛІ, ІМ'Я ЯКОЇ – УКРАЇНА

Могутній  батечку  Дніпро,  
Землі  моєї  серцевина,  
Бідніє  пам'ять  на  добро,  
Але  ж  вона  у  тім  не  винна,  
Що  зліва  й  справа  люд  стогнав,  
Життя  його  –  пекельні  муки.  
Дим  воєн  очі  застеляв  
Батькам  і  дітям,  праонукам.  

О  земле,  матінко  моя,  
Ти  теж  не  можеш  те  забути,  
І    рани  ще  тобі  болять,  
Де  до  крові  в'їдались  пута?  
В  пологах  довгих  і  важких  
Народжуєш-таки  державу.  
Та  чи  не  схиблять  вожаки,  
Щоб  долю  світлу,  не  іржаву,
Подарувать  святій  землі,
Ім'я  якої  –  Україна,  
Якій  сам  Бог  тепер  звелів  
Буть  рівною  посеред  рівних?  
01.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873983
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Матуся вчила вишивати ( слова для пісні)

Мене  матуся  вчила  вишивати,
У  руки  голку  з  нитками  дала.
На  білім  полотні  розквітли  маки,
Волошками  стежина  пролягла.

Перейняла  від  мами  ту  науку,
Нитками  малювала  полотно.
Не  відчували  втоми  мої  руки
І  сіялись  стібки  немов  зерно.

У  візерунку  рушники  біленькі
І  скатертина  в  ружах  на  столі.
Я  вдячна  мамо,  так  тобі  рідненька,
За  цю  науку,  що  дала  мені.

Радію  моїй  першій  вишиванці,
Бо  ціле  поле  з  квітами  на  ній.
Я  одягну  її  сьогодні  вранці,
Цілунок  подарую  мамі  свій.

Вона  -  моя  любов  найкраща  в  світі,
Вона  -  моє  тепло,  що  у  душі.
І  скільки  на  землі  цій  буду  жити,
Матусю,  буду  вдячна  я  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874011
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я розмовляла

Я  сьогодні  розмовляла  з  садом,
Про  життя  своє  розповідала.
Гілка  вишні  нахилилась  радо,
А  на  ній  пташина  щебетала.

Я  сьогодні  розмовляла  з  сонцем,
В  променях  купалася  гарячих.
Відзеркалля  бачила  в  віконці,
До  цих  пір  воно  у  нім  маячить.

Я  сьогодні  розмовляла  з  полем,
Там  де  трави  пахнуть  й  пахнуть  квіти.
Пшениці  здаються  мені  морем,
А  на  хвилях  веселиться  вітер.

Я  в  думках  своїх  була  з  тобою,  
Відчувала  погляд  твій  ласкавий.
Розмовляла  з  ніжністю  й  любов'ю,
Бо  не  вмію  у  душі  лукавить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873896
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020


Галина_Литовченко

НЕ ГРИМАЙТЕ ГРОМИ

«Кринична  корбо,  цить!  
   Пшениця  зріє…»      (Костянтин  Мордатенко)

***
Не  гримайте  громи,  
бо  половіють  ниви.
Хай  спіють  колоски  
під  жайворонка  спів.
Хай  буде  в  цій  порі  
вам  благодать  властива  –  
спочиньте  на  межі,  
змініть  на  милість  гнів.

Жовтіють  колоски
на  тихому  підсонні,
де  й  стрибунця  ніхто
не  сміє  сполохнуть,
де  колом  сокиркú
застигли  в  обороні,
осмисливши  ураз  
свого  наймення  суть.

Не  гримайте  громи,
бо  нива  при  надії.
Не  буйствуйте  вітри  –  
найміться  до  млина.
Під  жайворонка  спів
нехай  пшениця  зріє.
Ще  трохи  –  і  зерном
розродиться  вона.

(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873882
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020


Галина_Литовченко

ОСІННІЙ СВІТАНОК

(І  весною  про  осінь  пишеться...)

А  нічка  на  ладан  безпомічно    диха  –  
світанок  на  хвіртку  злетів  когутóм.
Скривилась    від  диму  ранкового  стріха  –  
вже  в’ється  над  комином  сивим  джгутом.

Муркоче  в  пічурці  розніжено  котик.
Зібралася  бабця  доїти  козу.
У  вікнах  шибки,  ще  вологі  на  дотик,
стирають  фіранкою  з  виду  сльозу.

Звіряє  годинники  радіоточка,
в  розріджену  синь  задивилась  герань:
самотній  сусіда  –  роз’їхались  дóчки  –  
кудись  чимчикує  в  довколишню    рань.

Сплітає  світанок  щоденну  основу,
осінніх  пейзажів  розводить  печаль.
Лежить  на  ослінчику  майже  готова  
із  білої    вовни    невісточці  шаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873775
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ромашкове літо ( слова для пісні)

Ромашкове  спішить  у  гості  літо,
Життю  радіє  так  моя  душа.
Десь  жайворон  пісень  співє  в  вітах,
Стежина  проростає  в  споришах.
Проміння  в  косу  сонце  заплітає,
Блакить  небесна  дивиться  згори.
А  теплий  вітер  хмари  розганяє,
У  літа  різнобарвні  кольори.

Приспів:

Ромашкове  літо,  ромашкове  поле,
У  пахощах  квітів  купається  доля.
Ромашкове  літо,  пахучі  сади,
До  тебе  на  зустріч  я  буду  іти.

Гудуть  рої  бджолині  у  садочку,
Збираючи  пахучий  свій  нектар.
Одів  метелик  вишиту  сорочку,
Цвіркун  мелодій  в  полі  заспівав.
У  лузі  пахнуть  трави,  пахнуть  квіти,
Про  щось  шепоче  берегу  ріка.
Скажіть,  як  диву  цьому  не  радіти,
В  твоїй  руці  лежить  моя  рука.

Приспів:

Всю  цю  красу  у  серці  закарбую
І  може  напишу  ще  свій  сонет.
Ромашковому  літу  подарую
У  казку  поведе  його  сюжет.
Засвітяться  на  небі  ясні  зорі
І  місяць  посміхнеться  нам  згори.
Купатись  буду  я  в  твоїй  любові,
Співати  будуть  з  нами  явори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на долонці ( слова для пісні)

Довколо  зеркало  -  ріка,
А  ми  в  човні  пливем  з  тобою.
Весло  трима  твоя  рука,
Схилились  верби  над  водою.

Приспів:

В  твоїх  очах  весь  білий  світ,
Такий  прекрасний  і  чудовий.
І  ніжний  наче  первоцвіт,
Що  обіймає  нас  любов*ю

Берізки  наче  дві  сестри,
У  вітах  жайворон  співає.
Їм  з  нами  хочеться  пливсти,
Та  вітер  їх  не  відпускає.

Усмішка...  погляд...  ти  і  я,
А  ще  блакитне  небо  й  сонце.
Планета,  яку  звуть  Земля
І  щастя  наше  на  долонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873617
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Ганна Верес

ЩО ОБ'ЄДНАЄ УКРАЇНУ?

[b]Вірш  написаний  ще  у  2012  році,  але  проблеми  залишились  ті  ж.  [/b]

Летить-біжить  крізь  дні  і  ночі  
Найстарший  чин  в  державі  –  час.  
Він  землю  пам’ята  праотчу  
І  вболіває  знов  за  нас.  
Чому  земля  у  нас  єдина,  
І  біди,  й  звичаї  також,  
А  влада  чомусь  нас  ділила  
Ще  й  видала  дурний  закон

 Про  мови,  бач,  регіональні?  
А  українська?  Проживе?  
Адже  лиш  мова  об'єднає.  
З  часів  ще  Ігоря  зове  
До  нас  його  пророче,  славне:  
«Єднайтесь,  адже  ж  в  цьому  міць.»  
Згадай  поради  Ярослава,  
Зерно  в  них  мудрості  поміть.

Єднаймося  ж,  і  схід,  і  захід,  
І  північ  з  півднем  –  ми  ж  одні.  
Не  різнимось  навіть  сльозами,  
Єдиним  фронтом  у  війні!  
Чому  ж  ми  владі  дозволяєм  
Себе  ділити  на  сорти,  
В  церквах  теж  голови  схиляєм  
Владикам  різним?  Думав  ти,  

Як  довго  зможе  Україна  
Так  жити,  мов  між  двох  вогнів?  
А  може,  ждем,  коли  країну  
Народний  об'єднає  гнів?..  
Кажуть,  що  назва  «Україна»  
Від  слова  «краяти»  пішла…  
Не  крайте  душу  солов’їну.  
Зоря  нова  уже  зійшла!  
27.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873432
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Олеся Лісова

Відігрій мою душу

О,  весно,  відігрій  мою  душу,
Хай  проміння  накриє  печалі,
Бо  сама  я  цей  камінь  не  зрушу
Щоб  віднести  його  у  провалля.

Дай  мені  ще  тепла  хоч  краплинку:
Для  молитви  сердечної  треба,
Щоб  не  криком  минулому  в  спину,
А  словами  прощення  у  небо.

Знов  душа  відчинила  б  віконце,
У  світанок  злетіли  би  круки.
У  жовтенькому  платтячку  сонця
Йшла  б  з  любов’ю  у  літо  за  руки.



Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зорепад

Сьогодні  з  неба  зорепад,
На  землю  сипав  оксамити.
Це  диво  Всесвіту  парад,
Землі  свої  він  шле  привіти.

Ним  милувалася  весна,
Для  неї  то  чарівне  дійство.
Роса  холодна  і  рясна,
На  трав'янистім  королівстві.

І  навіть  теплий  вітерець,
На  диво  дивиться  магічне.
Краса  торкається  сердець,
З  природою  злилась  навічно.

Сьогодні  з  неба  зорепад,
На  землю  сипав  оксамити.
Затамував  свій  подих  сад,
Весна  зустрінеться  із  літом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873481
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, чи любиш ти мене ( слова до пісні)

Скажи,  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Весна,  весна  до  нас  у  гості  йде
І  білим  цвітом  сад  наш  розцвітає.

У  мріях  знов  вернулися  літа́
І  серце  знову  ритми  відбиває.
Душа  моя  лишилась  молода,
Вона  пісні  мов  соловей  співає.

Скажи,  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Нехай  кохання  нас  неомине,
А  зустріч  наша  буде  просто  раєм.

Тебе  чекаю  я  усі  роки
І  не  важливо,  чи  весна,  чи  літо.
Відчуй  тепло  і  серця  і  руки,
Ті  пахощі,  що  нам  дарують  квіти.

Скажи.  скажи,  чи  любиш  ти  мене,
Скажу,  скажу,  що  я  тебе  кохаю.
Любов  моя  тебе  не  омине,
У  серці  майорітиме  я  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873349
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так схожа

А  жінка  буває  на  осінь  так  схожа,
Вуалью  захований  сум  у  очах.
Вона,  як  та  осінь  заплакати  може,
Дощами  холодними  скроплений  шлях.

Вона  то  холодить,  то  сонечком  гріє,
Шепоче  на  вушко  кохані  слова.
Буває,  що  з  осінню  разом  радіє,
А  інколи  плаче  із  нею  бува.

Її,  як  і  осінь  вітри  обіймають
І  настрій  у  неї  мінливий  такий.
Буває  на  крила  свої  підіймають,
З  дзвінким  стоголоссям  пташиних  хорів...

А  жінка  буває  на  осінь  так  схожа,
Ранима,  як  осені  в  неї  душа.
Вона  наче  пані  чарівна,  вельможна,
До  тебе  у  гості  завжди  поспіша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій лист

Я  читаю  твій  лист,  що  прислав  мені  в  літо,
В  ньому  стільки  любові  і  стільки  тепла.
Сів  метелик  де  трави  гойдаються  й  квіти,
Прилетіла  послухати  лист  твій  бджола.

І  зібрались  хмаринки  у  небі  кудлаті
Їм  цікаво  мабу́ть,  що  ж  в  листі  написав?
Я  ховаюсь  у  трави,  що  вітром  прим'яті,
Щоби  лист  цей  у  мене  ніхто  не  забрав.

Б'ється  серце  моє,  затамовую  подих
Я  щаслива  читаючи  ніжні  слова.
І  зберігся  в  словах  тих,  блакитний  твій  погляд
І  минулого  зустріч  для  нас  ожива.

Пригортаю  твій  лист  і  так  ніжно  цілую,
Він  для  мене,  щось  цінне  таке  у  житті.
У  душі  моїй  літо  з  весною  танцює,
А  я  згадую  миті  щасливі  оті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873104
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Співоче поле тюльпанів

На  співочому  полі  розквітли  тюльпани,
Аромат  дивовижний  усіх  кольорів.
Кожен  раз  зустрічає  це  диво  світанок,
Доторкаючись  променем  сонячних  днів.

Я  милуюсь  цим  дивом  яскраво  -  магічним
І  вдихаю  цей  запах  солодкий  такий.
Настрій  в  мене  сьогодні  пісенно  -  ліричний,
Надихає  на  вірші  і  тисячу  мрій...

В  кольорах  цих  весняних  відбилося  літо,
Відобразилась  ніжність  й  чарівна  краса.
Хіба  ж  можна  красі  цій  усій  не  радіти,
Коли  в  серці  буяє  і  квітне  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872984
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стежки кохання ( слова до пісні )

Де  закохані  стежками  ходять,
Там  лишаються  завжди  сліди.
В  небі  чари  тихо  верховодять,
Доторкаючись  теплом  весни.

Піднімаючись  на  крила  вітру,
Щастям  переповнена  душа.
Лине  спів  у  черемхо́вих  вітах,
То  кохання  наше  поспіша.

Приспів:

Цвіте  черемха  білим,  білим  цвітом
Її  вдихаєм  ніжний  аромат.
До  нас  всміхнеться,  ще  барвисте  літо,
Свої  цілунки  подарує  сад.

Тихо  берег,  щось  шепоче  річці,
Він  закоханий  у  неї  теж.
Заблищали  роси  на  травичці,
Ти  стежиною  мене  ведеш.

Ніжно,  так  тримаєш  мою  руку,
Я  щаслива,  що  ти  поруч  є.
Де  кохання  там  нема  розлуки,
А  воно  у  нас  на  двох  одне.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Ольга Калина

Ластівко мила

Ластівко  мила,
Ти  прилетіла  
З  краю  далекого  
Через  моря.  

Нічку  просила,
Щоби  світила
В  зорянім  небі
Рання  зоря.  

Ранок  просила,  
Щоби  він  крила
Не  огортав  їй
Туманним  плащем.  

Хмарку  просила,
Щоб  відлетіла
І  не  мочила
Холодним  дощем.  
 
Вітру  просила
Збавити  силу,  
Щоби  негоду
 Не  розбудить.

Щоби  без  шторму  
Летіти  додому  –
В  ріднім  лиш  краї
Любо  так  жить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872372
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сердився вітер на весну

Чомусь  серди́вся  вітер  на  весну,
Розгойдував  дерева,  скубав  віти.
Йому  б  разо́м  із  нею  порадіти,
А  він  гудів  і  не  ішов  до  сну.

У  небо  піднімав  біленький  цвіт,
Тоді  жбурляв  на  землю  вередливо.
Йому  було  мабуть  не  так  важливо,
Що  то  останній  цвіту  був  політ.

Весна  його  спиняла,  та  дарма,
У  неї  не  було  такої  сили.
У  темні  хмари  вбрались  небосхили,
Зі  всіх  сторін  їх  вітер  обдима...

Лише  надвечір  заспокоївсь  він,
Коли  зоря  коли́санок  співала,
Вона  умить  його  заколихала
І  він  заснув  за  декілька  хвилин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872363
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Її сльоза

Сьогодні  небо  хмуриться  чомусь
І  сонечко  сховалося  за  хмари.
А  дощ  подарував  сльозу  комусь
Її  можливо  там  і  не  чекали.

Весна  розлуку  несла  на  крилі,
Хоч  так  розлуки  теї  не  хотіла...
Він  цілувавв  останній  раз  її,
Коли  весна  із  вітром  говорила.

Любові  полум'я  загасло  вмить,
Як  лиш  слова  болючі  прозвучали.
Ніхто  не  знав  до  того,  як  болить,
Коли  впинається  у  серце  жало.

Сльоза  упала  з  краплями  дощу,
Так  стало  холодно  у  ту  хвилину.
Взамін  тепла,  він  дарував  журбу,
Що  прилетіла  з  клином  журавлиним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872241
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю, так кохаю

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Тебе,  немов  весна  світанок.
Шумлять  дерева  тихо  в  гаю,
Привітно  усміхнувся  ранок.

Мої  думки  завжди  з  тобою,
Не  може  бути  в  нас  іначе,
Осиплю  я  тебе  любов'ю,
Душа  ніколи  хай  не  плаче.

Нехай  чарівні  линуть  звуки,
І  цвіт  вишневий  розцвітає.
Твої  мене  зігріють  руки,
Тепліше  них  в  житті  немає.

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Слова  торкають  наче  квіти.
І  ти  мене  коханий,  знаю,
Усе  життя  будеш  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872106
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Ніна-Марія

СВІТОВИЙ ВІРУС



Завмер  в  мовчанні  цілий  світ.
І  мегаполіси  змаліли.
Немов  готують  Богу  звіт
Про  те,  що  скоїти  зуміли.

Загнав  у  келії  тісні
нещадний  вірус  у  короні
й  ,,всесильних  світу''.  Мовчазні
сидять  -  безсильна  й  охорона.

Палаци,  замки  -  то  пусте.
Мільярдні  статки  не  рятують.
Згадайте  правило  святе,
і  ближні  вас  тоді  почують.

Давно  спокути  час  настав.
Отямтесь!  Вже  таки  й  запізно.
Пташиний  спів  дзвінких  октав
хай  розіллється  в  душах  ніжно.

Й  розбудить  у  серцях  добро,
що  разом  з  совістю  приспали.
І  змінить  світ  своє  нутро  -
постануть  світлі  ідеали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872022
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Згадалась зустріч

Сьогодні  плакав  квітень  за  вікном,
Лилися  сльози,  мов  потоки  річки.
Десь  гуркотіло  гучно  за  селом,
Кудись  так  поспішали  електрички.

Луною  відбивався  стук  коліс,
А  я  згадала  зустріч  на  пероні.
Яка  була  з  тобою  в  нас  колись,
Тремтіли  губи,  стукотіли  скроні.

В  юрбі  людей,  почулося:"  Привіт!"
Я  обернулась  й  немогла  збагнути.
Перевернувсь  перед  очима  світ,
Неможу  зустріч  ту,  ніяк  забути.

Ще  досі  чую  тихий  голос  твій,
Блакитні  очі  -  океан  любові.
Колись  ти  був  коханий,  тільки  мій,
І  ніжність  відчувалась  в  кожнім  слові...

Одне  тобі  промовила:"Привіт!",
Бо  більше  не  змогла  ніщо  сказати.
Переді  мною  інший  був  вже  світ,
Його  змогла  без  тебе  покохати...

Я  чую,  плаче  квітень  за  вікном,
Течуть  струмками  прохолодні  сльози.
Я  ж  перелистую  життя  альбом,
У  небі  гуркотять  весняні  грози.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871949
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Королівські обнови

Розквітли  абрикоси  ніжним  цвітом,
Оділа  білий  вельон  алича.
Щебечуть  птахи  радісно  над  світом,
Магнолія  -  красуня  розцвіла.

Вербові  котики  всміхнулись  радо,
Відкрили  своє  личко  для  весни.
Зазеленіли,  ожили  левали,
На  землю  впали  дощики  рясні.

Квітує  персик  й  сакура  рожева,
Дарує  нам  свій  королівський  цвіт.
Неначе  в  пишнім  платті  королева,
Танцює  танго  радуючи  світ.

У  цьому  розмаїтті  кольоровім,
Відпочиває  кожен  раз  душа.
Весна  дарує  всім  такі  обнови,
Тоді,  на  відпочинок  вируша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871829
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У рідний край прийшла весна

В  мій  рідний  край  прийшла  весна,
Птахи  вернулися  додому.
Принесла  радість  нам  вона,
Забрала  з  серця  біль  і  втому.

Зазеленіла  знов  трава
І  ніжно  сонечко  зігріло.
Від  сну  прокинулась  сова
І  кудись  з  гілки  полетіла.

І  стали  знову  довші  дні,
А  ночі  стали  вже  коротші.
Тебе  хоч  мало  бачу  в  сні,
Все  ж  сон  мені  той  найсолодший.

Лиш  там  у  спо́кою  душа,
Кохання  палко  зігріває.
Ті  сни  дарує  нам  весна,  
Вона  про  нас  давно  все  знає.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871613
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Озовуся

У  тобі  озовуся  струмочком,
Що  весною  так  ніжно  дзюрчить.
Посміхнуся  у  полі  дзвіночком,
Ти  лови  незабутню  цю  мить.

Озовуся  я  вітром  у  полі,
Доторкнуся  ясним  промінцем.
І  подякую  щиро  так  долі,
Що  вона  не  приносить  нам  щем...

Серце  мовить  страждати  не  мушу,
Хочу  знати,  що  мовить  твоє.
Хоч  думки  так  стривожили  душу,
Та  у  них,  ще  кохання  живе.

Те  кохання,  яке  незабути
І  не  викинуть  з  серця  мені.
Як  я  хочу  в  обіймах  побути,
Подаруй  мені  дні  чарівні.

Хай  вони,  ще  любов'ю  зігріють,
Хоч  на  відстані,  то  не  біда.
Мої  мрії  в  душі,  ще  жаріють
І  на  серце  моє  осіда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871464
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я так люблю

Я  так  люблю  дивитися  на  зорі,
Вони,  немов  смарагди  чарівні.
На  місяць,  що  пливе  неначе  в  морі,
Під  парусом  надутим  у  човні.

Я  так  люблю  блукати  з  вітром  в  полі,
Серед  ромашок,  маків  в  пшеницях.
Пташки  співають  входячи  у  ролі,
Лишають  нам  мелодії  в  серцях.

Я  так  люблю  блакить  ту,  що  у  небі,
Хмарин  пухнастих,  наче  білий  сніг.
І  завжди  кличе  ліс  мене  до  себе,
Казки  для  мене  він  свої  зберіг.

Я  так    люблю  мелодій  дивні  звуки,
Що  зігрівають  душу  кожен  раз.
А  ще  твої  коханий  ніжні  руки,
Що  обіймають  у  вечірній  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пора вже схаменутись люди

Пора  вже  люди  стати  на  коліна
І  в  Господа  проще́ння  попросить.
Признати  у  душі  свої  провини,
Господь  почує  вас  й  благословить.

Задуматися  вам  пора  вже  люди,
Що  у  житті  ви  робите  не  так.
Ви  подивіться,  скільки  злоби  всюди,
Подумайте,  хто  робить  цей  бардак...

Горять  ліси,  палають  сухостії
І  це  усе  робота  ваших  рук.
А  як  же  добрі  і  завітні  мрії,
Невже  вас  не  тривожить  серця  стук.

Згадайте,  як  було  в  часи  колишні,
Куди  не  глянеш  тиха  благодать.
Були  озера  й  ріки  такі  чисті,
Тепер  вони  так  болісно  кричать.

Міліє  Світязь,  висихають  ріки,
У  смітті  потопає  океан.
Довкола  зсуви  і  брудні  потоки,
Земля  страждає  від  болючих  ран.

Пора  вже  схаменутися    вам  люди,
Задуматись,  над  цим  життям,  що  є.
Скажіть,  що  ж  для  нащадків  наших  буде?
Якщо  тепер  усе  ми  попсуєм.

Чи  будуть  в  щасті  жити  наші  діти,
Чи  хватить  їм  води  на  цій  землі.
Чи  внуки  будуть  й  правнуки  радіти,
І  чи  курликнуть  в  небі  журавлі...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871220
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій давній рід

Я  з  любов'ю  обіймаю  світ
І  тебе  любов'ю  обіймаю.
Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Родовід  про  вас  розповідає.

Прабабуся,  ще  була  княжна,
Їздила  в  розкішнім  екіпажі.
Виділялась  щирістю  вона,
А  які  в  той  час  були  пейзажі...

Зеленіли  навкруги  поля,
Хімії    тоді  вони  не  знали.
Прокидалася  від  сну  земля,
Ранки  натюрморти  малювали.

У  розкішних  шатах  стояв  ліс,
Кликав  і  манив  усіх  до  себе.
І  грибні  поляни  були  скрізь,
Чистим  і  блакитним  було  небо.

Ріки  розливались  в  береги,
Не  смітили  так  колишні  люди.
Хоч  не  всі  освідчені  були,
Прибирали  за  собою  всюди.

Серед  роду  б́у́ли  й  козаки,
Захищали  землю  від  навали.
Як  її  топтали  чужаки,
То  життя  за  неї  віддавали.

Було  важко,  та  жила  любов,
До  сім'ї,  своєї  Батьківщини.
Кожен  правдою  тоді  ішов,
І  спокутував  свої  провини...

Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Як  твоє  змінилось  покоління.
Не  такий  тепер  вже  білий  світ,
Коли  ж  буде  в  нім  уже  прзріння...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871065
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрію в небо відпускаю

Я  свою  мрію  в  небо  відпускаю,
До  тебе  птахою  нехай  летить.
Нехай  тобі  розкаже,  як  кохаю
І  подарує  незабутню  мить.

Тримай  її  в  обіймах,  мій  коханий,
Зігрій  її  прошу  своїм  теплом.
Хай  з  мрією  тебе  зустріне  ранок,
Накриє  щастям,  вірності  крило.

Ти  бережи  її  не  дай  загинуть,
Не  ображай  коханий,  а  люби.
Мої  слова  до  тебе  з  серця  линуть,
Бо  в  моїй  мрії  найдорожчий  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870938
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З весною без тебе

Ми  знову  з  весно́ю  без  тебе,
Думками  торкаюсь  тих  днів.
Всміхалось  так  радісно  небо
І  ранок  про  щось  гомонів.

Дзвеніли  пташині  десь  співи,
У  нашім  з  тобою  саду.
Були  дуже  юні  й  щасливі,
Я  тими  думками  живу.

Все  хочу  потрапити  в  весну,
В  якій,  ти  за  руку  тримав.
І  пору  казкову,  чудесну,
Одній  лиш  мені  дарував.

Блакитні  мов  проліски  очі,  
Побачити  хочу  твої.
Щоб  билося  серце  жіноче,
Як  билось  дівоче  тоді...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870936
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Десь осінь розкидала листя

Десь  осінь  розкидала  листя,
Під  ноги  упало  воно.
Калина  червоне  намисто,
Поклала  мені  під  вікно.

По  шибці  стікають  струмочки,
Осіння,  холодна  роса.
Сумує,  чи  робить  примочки,
Чи  просто  журлива  сльоза.

Тумани  у  березі  ходять,
Навіюють  сум  і  журбу.
Вони  у  той  час  верховодять,
В  ранкову  осінню  добу.

Як  вигляне  сонечко  в  небі,
Промінням  торкнеться  землі.
Ще  віти  зігріє  на  вербі,
Промінчик  лиши́ть  на  стеблі....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870786
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вихвалялась ( гумореска)

Вихвалялась  Валентина  дочками  завзято,
Одна  в  мене  балерина,  друга  в  депутатах.
Третя  дуже  знатна  леді,  їздить  на  Канари,
Є  ще  й  син  у  мене  Федя,  ледар  і  бездара.

Працювати  він  не  хоче,  любить  добре  їсти,
Цілий  день  мов  кіт  муркоче  і  сидить  у  кріслі.
А  як  тільки  борщ  запахне,  бере  зразу  ложку,
Запихає  на  дві  гулі,  робить  в  губі  трощу.

Балерина  завітає  у  гості  до  мами,
Все  дієтою  балу́є  і  шле  телеграми.
В  телеграмах  чоловіку  надає  роботу,
Мабуть  буде  так  довіку  у  неї  він  "  мотом".

Як  приїде  депутатша  у  гості  до  мене,
То  не  мов  японська  гейша,  кімоно  зелене.
Все  промови  якісь  строчить,  шукає  трибуну,
А  тоді  блука  щоночі  з  бару  її  сунуть.

Коли  ж  третя  завітає,  дуже  знатна  "  леді",
То  така  до  всіх  привітна,  навіть  і  до  Феді.
Він  її  так  полюбляє,  наче  котик  треться,
Бо  багато  грошей  має,  мов  курка  несеться...

Спокійніше  в  хаті  стане,  як  нема  нікого,
Серце  рівно  в  мене  б'ється  і  не  болять  ноги.
Нехай  мають  свої  справи  і  в  них  поринають,
Я  від  них  не  хочу  слави,  хай  собі  тримають...

                                                 Трохи  недільного  гумору!!!  Посміхніться!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870779
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найкращий вальс у світі

Мелодія  звучала  у  залі  "  Білий  вальс",
До  нього  поспішила,  сказала:  "  Можна  вас".
А  він  їй  посміхнувся  і  враз  зніяковів,
Теплом  вальс  доторкнувся,  серця  їхні  зігрів.

Тримали  ніжно  руки,  йшла  обертом  земля,
Кружляли  вальса  звуки  в  думках  були  слова.
Як  я  тебе  кохаю!  Як  я  тебе  люблю!
Та  ти  мовчиш,  зітхаєш,  хоч  так  у  снах  зову...

Він  не  промовив  слова,  лиш  дихання  одне
І  серця  стукіт  знову,  їм  нагадав  сумне.
Мелодія  скінчилась,  та  погляди  зійшлись,
Вони  знов  розлучились,  бо  він  був  уже  чийсь...

В  думках  лишилась  пам'ять  і  той  останній  вальс,
Що  ще  звучить  і  ранить,  хоч  сплинув  уже  час.
Він  ті  єдині  миті  в  душі  закарбував,
Найкращий  вальс  у  світі,  для  них  тоді  звучав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніби то було ще вчора

Ніби  то  бу́ло  ще  вчора,
На  зустріч  я  бігла  до  тебе.
Ніби  то  бу́ло  ще  вчора,
До  мене  летів  ти  мов  лебідь.

Світило  у  небі  сонце,
Ховалася  я  в  твоїх  крилах.
Ти  був  моїм  охоронцем,
Коханням  нас  доля  накрила.

Любов  обох  обіймала,
Слова  шепотіла  казкові.
Тепло  вона  дарувала,
Що  бу́ло  у  кожному  слові.

Ніби  то  бу́ло  ще  вчора,
На  зустріч  я  бігла  до  тебе.
Ніби  то  бу́ло  ще  вчора,
До  мене  летів  ти  мов  лебідь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870628
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кличе сад до себе

Щоразу  мене  кличе  сад  до  себе,
У  надзвичайний,  романтичний  світ.
Блакить  свою  мені  дарує  небо,
А  сад  дарує  свій  біленький  цвіт.

Гудуть  рої  бджолині,  метушаться,
З  них  корчить  ледаря  ніхто  не  звик.
Побути  в  цій  красі,  для  мене  щастя,
Цей  сад  веселий,  добрий  чарівник.

М'яка  трава  вже  потопає  в  росах
І  чути  переспіви  десь  пташок.
Вишневий  цвіт  сад  приколов  у  коси,
А  вітерець  ним  вишив  рушничок.

Чарівний  сад,  дитинства  диво  -  казка,
Щоразу  хилить  віти  до  землі.
Дарує  ніжність  і  любов  і  ласку,
Дарує  світлі  спогади  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870366
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи мені

Скажи  мені,  що  ще  не  пізно
І  я  твої  слова  почую.
Хоч  ми  з  тобою  десь  нарізно,
Я  кожну  ніч  у  снах  ночую.

Рука  проводить  по  волоссі,
Торкають  пальчики  обличчя.
Душа  кохає  ще  і  досі,
Твоя,  чомусь  мене  не  кличе.

Скажи  мені...  і  я  почую...
Промов  тихенько,  що  потрібна.
Я  ніч  у  сяйві  намалюю
І  запалають  зорі  сріблом.

Скажи  мені...  Я  так  чекаю...
Без  тебе  дні  немов  в  тумані.
Прошепочи  мені:"  Кохаю"
І  залікуй  душевні  рани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прошу вас схаменіться

Природа  просить...  Схаменіться...
Пора  вже  братися  за  розум.
Що  тільки  в  світі...  Подивіться...
Невже  ми  це  змінить  не  можем.

Ліси  страждають,  плачуть  ріки
І  в  цьому  всьому  винні  люди.
І  плаче  світ  такий  великий,
Він  може  згинути  й  не  буде.

Якщо  й  надалі  руйнувати,
Усе,  що  берегла  природа
Якщо  ось  так  байдикувати,
Накаже  всіх  страшна  негода.

І  ось  уже  КОРОНОВІРУС,
Приперся  звідкись  невідомо.
Він  в  світі  вже  настільки  виріс,
Що  ставить  крапки,  рідше  коми...

Що  збережеться  для  нащадків,
Коли  зруйноване  все  буде.
Щоби  ніхто  не  зміг  карати,
Прошу  вас,  схаменіться  люди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870247
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дві краплі щастя


Дві  краплі  щастя  впало  нам  в  долоні,
В  коханні  б'ються  радісно  серця.
Твої  уста  малиново  -  червоні,
Мов  перелитий  келих  до  кінця.

Тебе  я  обіймаю  моя  мила,  
Для  тебе  лиш  звучать  мої  пісні.
В  моєму  серці  тільки  ти  єдина,
Одна  -  єдина  на  усій  землі.

Дві  краплі  щастя,  більшого  не  треба
І  ти  летиш  в  незвіданий  політ.
Дві  краплі  щастя,  мов  блакитне  небо,
Під  ноги  стелить  веселко́вий  цвіт.

В  промінні  сонця  ніжні  переливи,
Що  нас  торкають  так  своїм  теплом.
Летять  до  нас  мелодії  мотиви,
Даруючи  кохання  нам  обом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870087
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Lana P.

ВЕСНЯНИЙ ВІТРЕ ПЕРЕМІН…

Весняний  вітре  перемін
Із  крилами  свободи,
Підсиль,  озвуч  любові  гімн
І  не  чекай  погоди,
Змети  страждання,  біди,  злість,
Врятуй  людей  від  лиха.
Будь,  як  господар,  а  не  гість,
Бо  хвиля  б’є  велика,
Щоб  зрозуміти  хто  ми  є,
Для  чого  на  цім  світі.
Земля  нам  вкотре  шанс  дає  —
Стрічати  весни  в  цвіті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870066
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми, неначе з іншої планети

Ми,  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  тіж  думки.
Десь  мандрують  Всесвітом  комети
І  далекі  світяться  зірки.

Віримо  в  добро  і  Божу  волю
І  в  найкращі  в  світі  почуття.
Просим  Україні  щедру  долю,
Щоб  перемінилося  життя.

Хай  цвітуть  сади  у  нашім  краю,
Будуть  води  чистими  Дніпра.
Хай  лелеки  завжди  прилітають,
До  свого  рідненького  гнізда.

Ми  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  ті  ж  думки.
Скажуть  слово,  ще  не  раз  поети,
Будуть  шлях  освічувать  зірки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Припливи до мене у човні

Припливи  до  мене  любий  у  човні,
На  сопілочці  пісень  заграй  мені.
Хай  мелодія  розбудить  річку  й  ліс,
Кине  барви  веселкові  літо  скрізь.

Виглядаю  я  на  березі  тебе,
А  туман  ховає  небо  голубе.
Десь  доносить  річка  звуки  від  весла,
Я  стою  й  тебе  чекаю  тут  одна.

Припливи  до  мене  любий,  припливи
І  так  ніжно  свої  руки  простягни.
Хочу  я  побачить  усмішку  твою
І  почути  ніжне  слово,  так  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869825
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020


Ганна Верес

Не поет вона?!

«Не  поет  вона.  Не  поет!»  –
Чорна  заздрість  услід  сичала,
А  вона  набирала  лет  –
Музу  радо  свою  стрічала.

«Не  поет  вона.  Не  поет!»  –
Заявляли  й  авторитетні,
А  вона  мала  свій  секрет  –
Не  дозволила  лірі  вмерти.

Не  поет  вона?!  Може,  й  так
Та  словами  ж  он  як  жонглює.
В  дні  скорботи  і  у  свята
Світу  вірші  свої  дарує.

А  у  них  і  весни  розмай,
І  мелодії  солов’їні,
І  надія,  котра  трима
Дух  незламний  для  України.  
20.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869786
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 29.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Трудівник (гумореска)

Запитала  жінка  Гриця,
Де  ти  встиг  уже  напиться?
Я  вже  їсти  наварила
І  корову  подоїла.

Назбирала  огірочків,
Яблук  кошик  у  садочку.
Прополола  всю  капусту,
Щоби  була  мого  бюсту.

Хату  усю  побілила
І  вареничків  зварила.
А  тебе  усе  немає,
Вже  і  вечір  наступає.

Знаєш  -  Гриць  відповідає,
В  тебе  совісті  немає.
Я  спішив  уже  додому,  
Та  зустрів  в  сільмазі  Тому.

Вона  стільки  там  набрала,
Що  торбину  враз  порвала.
Шкода  стало  молодицю,
Поможи,  -  сказала,  Грицю.

Як  поміг,  почисть  криницю,
Вийми  з  неї  мою  кицю.
Принеси  води  до  хати,
Дах  он  треба  залатати.

Сіна  накосити  в  лузі,
А  тоді  ще  і  подрузі.
Відірвалась  онде  фіртка,
Протяг  такий,  наче  дірка.

У  хліві  кабан  втопився
А  держак  взяв  і  зломився.
Яж  кохана  так  втомився,
Ось  тому,  взяв  і  напився...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869692
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У руках моїх диво - тюльпани

Ти  приніс  мені  у  дні  весняні,
Оберемок  рожевих  тюльпанів.
То  для  мене  було,  таке  диво,
Неймовірне,  як  казка  красиве.

Від  захоплення  слів  бракувало,
Квіти  ті  до  грудей  пригортала.
Серце  билось  від  щастя  й  любові,
Квіти  ніжні  такі  і  чудові.

А  весна  у  вікно  зазирала,
І  кохання  усім  дарувала
Білим  цвітом  вкривала  дерева,
Веселилися  чисті  джерела.

Птахи  дзвінко  весну  прославляли
І  піснями  її  забавляли.
Я  в  цій  казці  з  тобою  у  парі,
У  руках  моїх    диво  -  тюльпани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869705
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій хлопчику з блакитними очима

Мій  хлопчику  з  блакитними  очима,
З  тобою  в  юність  повертаюсь  я.
Хоч  стільки  літ  у  нас  вже  за  плечима,
Та  не  забула  я  твоє  ім'я.

Воно  живе  в  моєму  серці  й  досі,
Коли  сніжить,  всміхається  весна.
Як  літо  розкидає  травам  роси
І  як  приходить  осінь  золота.

Як  дмуть  вітри,  кружляють  листопади
І  як  у  небі  грози  гуркотять.
Як  падають  під  ноги  зорепади,
Яскравими  вогнями  миготять.

Коли  збираються  птахи  у  вирій,
Торкаючись  своїм  крилом  сосни.
Мій  хлопчику,  лелеки  білокрилі,
Мене  до  себе  зазивають  в  сни...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869552
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ціна любові

Як  рано  ми  вмієм  кохати,
Закохувать  наші  серця.
Як  пізно  -  любов  цінувати,
А  потім  жаліть  безкінця.

Бува  нарікаєм  на  долю,
На  різні  дрібниці  в  житті.
Бува  переборюєм  болі,
Що  часто  тримаєм  в  душі.

Та,  щоб  не  любить  -  не  прикажеш,
Любов  -  не  закриєш  замком.
І  рук  їй  ніколи  не  зв'яжеш,
Вона  не  спливе  із  струмком.

Любов  -  почуття,  що  із  серця,
Любов  -  почуття  із  душі.
Вона  почуттями  озветься,
Мов  ллються  весняні  дощі.

Давайте  любов  цінувати,
Вона  цінний  скарб  на  землі.
Хто  вміє,  хто  вміє  -  кохати,
Той  буде  цінити  її...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869436
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020


євген уткін

СТАРА ХАТА


На  ву́лиці  вода  промила  зво́ри  
На  ній  прижився  й  хазяйнує  дикий  хміль
Кленки,  акація  та  осокори
А  на  городах  лобода,  полин,  кукіль.

Як  тяжко  бачить  вулицю  такою  
Колись  давно,  здається  в    іншому  житті,
Була  вона  курно́ю  й  гомінко́ю
Тепер  як  і  усе    село  у  забутті.

Серед    дороги  ями  та  прова́лля                            
Двори́  покинуті  згубилися  в  глуші́
Від    хат  лишилося    одне  цурпа́лля
Від  того  бо́ляче  і    то́скно  на  душі

Погли́нули    двори  суцільні  нетрі
Ошатна  вулиця  кущами  розрослась.
і    дивом  у  занедбаному  спектрі
Лише  одна,  край  шляху,  хатка    збереглась

Одні́сінька  немов  із  казки,  хата
За  тином  мальви,  чорнобривці  ,  огоро́д
В  гнізді  на  яворині  лелеча́та
На  груші  дикі  бжоли  водять  хоровод.

На  колодках,  схилилася  до  плоту
Сидить  бабуся,  в  самоті,    біля  двора́    
Вдивляється  в  глухо-німу  пусто́ту
Іще  від  ранку  виглядає  поштаря

Зв'язок  зі  світом  тільки  через  нього
Він  їй  новини,  хліб  і    ліки  принесе.
Порадує  стареньку  а  крім  того
Погомони́ть  з  бабусею  про  те  –  про  се.

Помер  дідусь,  осиротіла  хата
А  дітвора́  порозліталась  у  світи́.
Є  син  і  до́чка,  є  і  онуча́та
То  все  одно  старенькій  нікуди  іти  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869300
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гойдає вітер гойдалку порожню

Гойдає  вітер  гойдалку  порожню,
Яку  тримають  міцно  два  дуби.
По  гаю  лине  пісня  подорожня
Її  завжди  співав  для  мене  ти...

А  я  в  той  час  так  весело  сміялась,
Несла  до  неба  гойдалка  мене.
З  тобою  я  нічого  не  боялась,
Не  вірила,  що  доля  омине.

Вона  тоді  за  нами  слідкувала,
Немов  чаклунка,  ворожила  щось.
В  один  момент,  взяла  і  тебе  вкрала,
Отримав  долю  ту  щасливу,  хтось...

Мені  ж  лишилась  гойдалка  порожня,
Яку  тримають  міцно  два  дуби.
І  пам'ять,  що  забуть  ніяк  не  можна,
Й  любов,  яку  удвох  не  зберегли...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869290
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вальс кохання і весни

Ти  часто  так  приходиш  в  сни
І  я  з  тобою  вальс  танцюю.
Наш  вальс,  кохання  і  весни,
Мелодію  ту  й  досі  чую.

Ось  мої  руки  на  плечах,
А  твої  стан  мій  обіймають.
І  стільки  ніжності  в  очах,
Але  уста  мовчати  мають.

Весна  квітує,  чарівна,
Вона  із  вітром  теж  танцює.
На  скрипці  виграє  струна,
Що  навіть  ліс  собі  вальсує.

Тече  по  жилах  наших  кров,
І  серце  розриває  груди.
У  сні  чомусь  мовчить  любов,
Мовчить,  щоб  не  судили  люди...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Послухай музику весни

Чуєш,  як  струмок  тече  згори,
Як  шумлять  від  вітру  явори.
Ще  дощі  холодні  краплі  ллють,
А  у  гості  дні  вже  теплі  йдуть.

Чуєш,  як  мелодію  весна,
Нам  з  тобою  в  серце  посила.
Як  в  букет  збирає  первоцвіт,
Як  для  нас  малює  дивосвіт.

І  летять    у  височінь  слова,
Мила,  ніжна  серцю  дорога.
А  думки  торкаються  струни,
Ти  послухай  музику  весни.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869019
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У полон мене взяла

Ти,  наче  Мавка  лісова,
Усмішкою  зачарувала.
У  серце  додала  тепла
І  у  полон  мене  забрала.

Серед  пахучих,  буйних  трав,
Там  де  вітрів,  гучні  мотиви.
Тебе  я  ніжно  обіймав,
Моя  кохана,  люба,  мила.

З  тобою  ми  немов  в  Раю,
Немов  в  солодкій  диво  -  казці.
Тобі  любов  я  віддаю,
Вона,  то  наше  справжнє  щастя.

Ми  дуже  цінимо  його,
Воно,  то  світлий  в  сонці  ранок.
Блакитне,  неба  полотно,
І  неповторний  наш  світанок...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869016
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія, то казка й диво

                                                                                                                     
Дорогі  друзі!!!

Шановні  поети  і  поетки!!!
                                                                                                                     
Щиро  вітаю  вас  з  Днем  ПОЕЗІЇ!!!
Бажаю  всім  міцного  здоров'я,творчих  успіхів,  
плідної  Музи,терпіння  всім  у  ці  нелегкі  дні,
будьте  щасливі  з  розумінням  ставтесь  до  
теперішньої  ситуації,  теплого  вам  весняного
сонечка,  любові  і  Божого  благословіння!!!
 
                                       

Поезія  -  найкраща  подруга,  яка  не  зрадить,
Вона  торкається  любов'ю,  а  не  заздрить.
Поезія  -  співає,  наче  мама,  колискові,
Вона,  зі  мною  дихає  у  кожнім  слові.

Поезія  -  то  казка,  що  дарує  справжнє  диво,
З  тобою  люба,  почуваюся  щасливо.
Поезія  -  мені  подарувала  свої  крила,
А  ще,  несе  мене  по  морю  мов  вітрила.

Моя  подруго,  буду  завжди  вірною  для  тебе,
Торкатимусь  думками  білих  хмар  і  неба.
З  тобою  в  світі  цьому  жити,  сонячно  й  приємно
І  знати,  що  пишу  вірші  я  недаремно...





                                   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868757
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені тебе не розлюбити

Мені  тебе  не  розлюбити,
Весна  кохана...  тоді  літо.
До  нас  у  гості  завітає,
З  тобою  поруч  підем  гаєм.

Там  солов'їні  чути  співи,
Такі  веселі  і  грайливі.
А  я  тримаю  твою  руку,
Щасливі  двоє,  без  розлуки...

Хмарки  пливуть  кудись  завзято,
Коли  ти  поруч  в  мене  свято.
Твоя  усмі́́шка  сонцем  сяє,
А  моє  серденько  кохає.

Ось  так...  думками  я  з  тобою
У  них  ми  поруч,  тільки  двоє.
А  ще  любов  в  серцях  єдина
І  вірність  ніжна,  лебедина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868644
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий серпанок весни

Рожевим  серпанком  укрилося  море,
Свої  таємниці  шепоче  мені.
Підслухати  їх  намагаються  гори,
Секрети  щоб  всі,  розказати  весні.

Вдихаєш  повітря,  романтика  всюди
І  чайки  квеління  у  небо  летить.
Прокинувся  ранок,  прокинулись  люди,
Він  всім  даруватиме  дивну  цю  мить.

Сплелося  проміння  у  сонячну  косу,
Поніс  вдаль  хмаринки,  легкий,  вітерець.
Десь  линула  пісня  в  саду  стоголоса,
Торкалася  ніжно  до  наших  сердець




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868640
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прокинувсь день весняний

Вже  день  прокинувся  весняний
І  сонце  вмилося  росою.
Так  щиро  усміхнувся  ранок,
Схилились  верби  над  водою.

У  лісі  вже  зацвів  підсніжник,
Весна  взяла  у  руки  фарби.
Легенький  вітер,  перший  вісник,
Чудові  веселкові  барви.

Шумлять  потічки  край  дороги,
Щебечуть  птахи  в  піднебессі.
Втекли  далеко  пристороги,
Вдягну́ть  дерева  шати  в  лісі.

І  ми  з  тобою  в  тихий  ранок,
Зігріті  ніжною  весною...
Вже  на  столі  стоїть  сніданок,
І  чай    заварений  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868430
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Життя - не завжди казка

Спитатися  хотілося  не  раз,
Чому  брехня  живе  у  світі?
Спинився  на  хвилинку  ніби  час
І  сірими  враз  стали  миті.

Чому  немає  щедрості  в  душі?
І  де  поділись  ніжність,  ласка.
Я  хочу  запитать  у  цім  вірші,
Адже  життя  -  не  завжди  казка.

Не  завжди  рай,  який  малюєм  ми,
Не  завжди  ніч  дарує  зорі.
І  чуються  десь  голоси  сурми
І  неспокійні  хвилі  в  морі.

Тріпоче  серце,  хочеться  тепла,
Правдивих  слів,  яких  немає.
Тікає  із  під  ніг  моїх  земля,
Душа,  весь  біль  цей  відчуває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868450
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя невипита любов ( слова для пісні)

Під  ноги  впало  листя  клена,
І  відлітають    журавлі.
А  ти  завжди  в  душі  у  мене,
За  це  я  дякую  тобі.

Приспів:

Моя  кохана  і  єдина
У  очі  я  дивлюсь  твої.
Любов  і  вірність  лебедина,
Зігріє  нас  в  осінні  дні.
У  гронах  ніжиться  калина,
У  хризантемах  осінь  знов.
Моя  кохана  і  єдина,
Моя  невипита  любов.

Торкнусь  до  уст  твоїх  я  ніжно,
Змедую  солод  з  них  п'янкий.
Твій  погляд  люба,  дивовижний,
В  душі  залишиться  моїй.

Вітри  закружать  листопадом,
Дощами  сльози  упадуть.
А  ми  з  тобою  поруч  сядем,
Нам  почуття  тепло  дадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868198
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима у березня в гостях

Зима  завітала  до  березня  в  гості,
Мабуть  захотіла  цілунку  його.
У  сукні  біленькій,  чекала  на  мості,
Довкола  стелилось  снігів  полотно.

Холодні  сніжинки  лягали  на  руки
І  холодом  віяло  так  від  зими.
Хотіла  у  весну  послати  розлуку
І  сніжні  хотіла  стелить  килими.

Та  то  все  дарма,  їй  весна  усміхнулась,
Я  холоду,  люба,  уже  не  боюсь.
Даремно  ти  зимо  у  весну  вернулась,
З  тобою  сестрице  я  дуже  різнюсь...

Як  сонце  проміння  розкине  яскраве,
То  вмить,  будуть  плакати  білі  сніги.
Зелені  з  під  снігу  вигля́дують  трави
Вони  застеляють  уже  береги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868194
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірному другу ( слова для пісні)

Вірний  друг,  кращий  друг  і  єдиний,
Ти  для  мене  -    політ  лебединий.
Ти  не  зрадиш,  ніколи  не  кинеш
І  у  щирість  мою  завжди  віриш.

Я  в  цю  зустріч  радію  з  тобою,
Як  ти  поруч,  то  серце  без  болю.
У  словах  твоїх  стільки  любові,
Стільки  ніжності  в  кожному  слові.

Рада  я,  що  ти  в  мене  повірив,
Наче  казка  торкнулася  дивом.
Ти  до  ніг  моїх  кинув  всі  квіти,
Як  мені  дружбі  цій  не  радіти.

Вірний  друг,  кращий  друг  і  єдиний,
Хай  для  тебе  квітує  калина.
Хай  веселка  у  променях  грає,
Хай  здоров'я  Господь  посилає!

Нехай  линуть  пісні  солов'їні,
Вірність  ми  збережем  Україні.
Батьківщини  своєї  ми  діти,
Разом  будем  співати  й  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868071
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020


Ніна-Марія

ПАРОСТКИ ЛЮБОВІ

З  дитинства  паростки  любові
В  мені  корінням  проросли.
Їх  залишу  назавжди  в  слові,
Щоб  і  нащадки  берегли.

Святу  любов  до  ріднокраю
Невтомно  крізь  роки  несу.
Віночком  в  риму  заплітаю,
Його  Божественну  красу.

Де  весни  квітнуть  білопінно,
Чарує  солов'їний  спів.
Вітри  в  степах  Таврійських  вільно
Колишуть  золото  хлібів.

Люблю  Карпатські  полонини,
Цей  Богом  даний  справжній  рай!
Стрімких  потоків  переливи,
І  веселковий  водограй.

А  край  ожиновий  Волині,
Де  Мавки  славні  й  Лукаші.
Живе  у  серці  і  донині
Й  теплиться  спомином  в  душі.

О,  земле,  рідна  життєдайна,
Повік  нескорений  народ.
Нехай  же  Віра  сонцесяйна
Веде  до  праведних  свобод!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 15.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тримаю сонце на долонях

Тримаю  сонце  на  долонях,
Його  весна  подарувала.
Воно  всміхається  мов  сонях,
Хоч  шле  тепла,  ще  дуже  мало.

Та  я  йому  таки  радію,
Без  нього  зовсім  сумно  б  стало.
І  маю  в  серденьку  надію,  
Щоб  воно  променем  ласкало.

Тримаю  сонце  на  долонях,
Хочу  тобі  подарувати.
Пульсує  ритм  у  моїх  скронях,
З  весною  будемо  співати.

Підхопить  пісню  небо  синє,
І  полетить  вона  до  тебе.
Присяде  з  птахом  на  калині
І  зазвучить  в  відлунні  щебіт...

А  я  радітиму  з  весною,
Вже  журавлиний  чути  клекіт.
Щасливі  все  таки  з  тобою,
Торкає  слів  тихенький  шепіт.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867952
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нещирість

Коли  в  людини  ставлення  нещире,
То  враз  всі  обриваються  шляхи.
Неначе  птаху  хтось  підстрелив  крила,
Деревам  обламали  всі  гілки.

Немов  вода  джерельна  замутилась,
А  може  хтось  зробив  усе  це  сам.
Немов  погода  враз  перемінилась,
Щодуху  наказала  дуть  вітрам.

Здійнялись  в  небо  сильні  буревії,
Насипали  і  пилу  і  піску.
Чомусь  в  житті,  те  берегти  не  вміють,
Що  дарував  Господь  їм  на  віку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867947
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай торкається серця весна

Я  дивлюся  у  очі  весни,
Там  тебе,  там  тебе  люба  бачу.
Ти  приходиш  до  мене  у  сни
І  за  це  я  тобі  дуже  вдячний.

Хай  торкається  серця  весна,
А  довкола  цвітуть  первоцвіти.
Зеленіє  травичка  густа
І  сади  в  яблуневому  цвіті.

Я  тобі  моя  люба  віддам,
Те  кохання,  що  серце  так  гріє.
Накажу  не  торкатись  вітрам,
До  завітної  нашої  мрії.

Нехай  буде  блакить  у  очах,
Хай  весна  мені  сни  посилає.
Свій  цілунок  лишу  на  устах,
Він  про  мене  тобі  нагадає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867808
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як я люблю…

Ти  бачив  поле  маково  -  червоне,
Краса  така,  очей  не  відвести.
Пташині  переливи  наче  дзвони
Іх  вітерець  удаль  буде  нести.

Як  я  люблю,  поля  ці  шовковисті
І  край  свій,  дивовижної  краси.
Калину  в  вишиванці  і  намисті
І  ранки  прохолодні  у  росі.

А  ще,  як  промінець  торкає  плечі,
Хмарини  білосніжні  в  небесах.  
І  голоси  десь  чуються  лелечі,
Неначе  казка  шле  нам  чудеса.

Як  я  люблю  своє  село  і  річку,
Ми  з  нею  розмовляєм  повсякчас.
Торкаюся  рукою  до  водички.
Вона  мене  цілує  кожен  раз.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867614
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Ганна Верес

Жінка-мати

Любов  і  сльози,  й  щастя  диво-смак  –
Всього  мені  пізнати  довелося:
Була  і  серед  літечка  зима,
Котра  сніжком  упала  у  волосся.

І  мед  кохання,  й  гіркоту  розлук
З  келиха  долі  сміло  пригубила,
Пізнала  біль  і  материнських  мук,
Та  все  одно  життя,  людей  любила.

Чекати  вміла  свята,  ні,  весни
В  душі,  в  природі.  Вчилася  сприймати
Смак  неповторності,  німої  новизни,
Бо  розуміла,  що  я  жінка-мати.

Здається,  Бог  призначив  таку  роль:
Зміцнити  дерево  і  крону  свого  роду.
Лиш  мати  знає  код  той  і  пароль,
Щоби  на  гіллі  зав’язатись  плоду!
10.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Здрастуй, світ мій прекрасний

Здрастуй,  небо  блакитне,
Здрастуй,  ранок  ласкавий.
І  берізки  тендітні
І  хмарки  кучеряві.

Здрастуй,  берег  і  річка,
Трави  вмиті  росою
І  джерельна  водичка,
Верби,  що  над  водою.

Здрастуй,  світе  мій  ясний,
І  долини  і  гори.
Маки  всіяні  рясно,
Розмаїтні  узори.

Здрастуй,  сад  дивовижний,
У  пташиному  співі.
Я  купаюсь  так  ніжно,
У  словесному  диві...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867498
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пишу для милого вірші

Барабанить  дощ  у  бубен,
Не  дає  поспати.
Буду  краще  тобі  любий
Я  вірші  писати.

Нічка  темна,  зір  немає,
Небо  плаче  й  плаче.
А  серденько  так  кохає,
Не  може  іначе.

Я  з  тобою  мій  коханий
У  цю  темну  нічку.
У  думках  ходжу  полями,
Ношу  щастя  свічку.

Розповім,  як  б'ється  серце,
Вирватися  хоче.
Дощ  періщить  у  віконце,
А  душа  шепоче.

І  летять  слова  до  тебе,
Щоб  теплом  зігріти.
Як  розвидніється  небо,
Буде  день  п'яніти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867508
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний день

Весняний  день  всміхнувся  сонцем,
Торкнувсь  пташиних  голосів.
Постукав  у  моє  віконце
І  розчинився  у  красі.

Вже  зеленіють  в  лузі  трави
І  ліс  прокинувся  від  сну.
І  вітер  навіть,  кучерявий,
В  погоду  тішиться  ясну.

Біжить  і  веселиться  річка,
По  ній  кораблики  пливуть.
І  небо  мов  блакитна  стрічка,
Бажає  їм  щасливу  путь.

Розцвів  підсніжник  білим  цвітом,
Він  радість  в  серденько  приніс.
Прийшла  весна,  прийде  і  літо,
Теплом  торкнеться  ніжно,  скрізь...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867389
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 09.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я приходжу в наш сад

Я  приходжу  в  наш  сад,
Де  були  ми  з  тобою  щасливі.
Де  кружляв  листопад
І  мочили  осінні  нас  зливи.

Закида́ла  зима,
Нам  стежки,не  пускала  до  нього.
Та  було  все  дарма,
Бо  стелилась  коханням  дорога.

Я  приходжу  в  наш  сад,
Де  весна  нахиляла  нам  віти.
Не  було  у  нім  зрад,
Квітували  й  всміхалися  квіти.

І  птахів  голоси,
Нас  з  тобою  у  нім  зустрічали.
Літа  диво  -  краси,
Сонця  промені  ніжно  торкали.

Я  приходжу  в  наш  сад,
Він  за  нами  з  тобою  скучає.
Знов  у  нім  листопад,
У  осінньому  вальсі  кружляє...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867061
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси мене у весну

Запроси  мене  у  ве́сну,
Серденько  давно  чекає.
Запроси  мене  у  весну,
Там  де  птах  пісень  співає.

Де  пробуджується  ранок,
Ніжиться  в  промінні  сонця.
Залишається  серпанок,
Перламутний  на  віконці.

Поведи  мене  у  казку,
Що  весна  для  нас  створила.
Подаруй  любов  і  ласку,
Хай  несуть  у  даль  вітрила

Запроси  мене  у  ве́́сну
Я  прийду  у  дощ  і  зливу.
Запроси  мене  у  весну
І  зроби  мене  щасливу.

Нехай  гріють  твої  руки
І  так  ніжно  пригортають.
У  весни  -  нема  розлуки,
У  ній,  квіти  розквітають.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866972
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весни мотиви

В  саду  розквітли  первоцвіти,
Весні  дода́ли  кольорів.
Неначе  посміхнулось  літо,
Віршами  хтось  заговорив...

Звучали  для  весни  етюди,
Летіли  звуки  вище  хмар.
Весна  прийшла,  радіють  люди,
Кожен  із  них  її  чекав.

Вона,  мов  панночка  тендітна,
Свою  усмішку  посила.
Ще  трохи  часу,  сад  розквітне
І  птах  на  гілці  заспіва.

Відчула  й  я  весни  мотиви,
Від  сну  прокинулась  душа.
Кохання  в  серці,  наче  злива,
У  путь  з  весною  вируша.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866858
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Наталя Данилюк

Моя весна

Моя  весна  тендітна  і  окрилена,
Мов  зіткана  з  роси  і  молитов,
Її  зима  зухвала  не  осилила,
Тому  втекла  лісами  стрімголов.

Вона  для  мене  нитка  Аріаднина,
Що  виведе  із  лабіринту  снів.
Якою  б  не  була  я  безпорадною,
Але  душа  довіриться  весні.

І  крізь  імлу  проб’ється  ніжним  проліском,
Розкривши  світу  крильця-пелюстки.
Нехай  йому  і  моторошно,  й  боязко,
Але  тепло  надійної  руки

Вмить  розжене  вітри,  які  наскоками
Шматують  все,  що  стрінуть  на  путі.
І  загуде  земля  живими  соками,
І  китиці  мімози  золоті

Ударять  в  око  барвою  яскравою,
І  залоскочуть  монохромний  світ.
Запахнуть  ранки  пролісками  й  кавою,
І  леготом  вербовим  в  рукаві.

На  те  й  весна,  щоби  у  кожну  тріщинку
Вдихнути  хоч  краплиночку  душі,
І  березню,  пробудження  провіснику,
Вручити  від  усіх  дверей  ключі.

І  бути  всім  на  зло  непереможною
В  цій  за  життя  невтомній  боротьбі,
Й  судинкою  завібрувати  кожною
В  тобі.


[i]Картина:  Bernard  Charoy[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866827
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Там, де стрілися ми

Я  чекаю  тебе,  там,  де  стрілися  ми,
І  де  грона  бузку  нахиляли  нам  віти.
Я  чекаю  тебе,  де  буяли  лани,
Де  свої  килими,  ткало  ніжне  нам  літо.

Там,  де  неба  блакить,  де  дзвінкі  голоси,
Де  мелодії  линуть  відлунням  сопілки.
Де  торкаються  трави  намиста  роси
І  де  весело  вітер  розгойдує  гілки.

Я  чекаю  тебе,  вірю,  що  ти  прийдеш,
Переповнене  серце  любов'ю  й  коханням.
Серед  тисячу  стежок,  ти  нашу  знайдеш,
Бо  душа  через  край,  виливає  бажання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866743
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет фіалок

Букетик  фіалок  тримаю  в  руках,
Частинка  кохання  у  цьому  суцвітті.  
І  стільки  тепла  і  любові  в  думках
І  начебто  сонце  в  яскравому  літі.

Букетик  фіалок,  а  з  ними  любов,
Джерельна  і  світла,  немов  в  оксамиті.
Нап'юся  кохання  весняного  знов
І  буду  щасливою  в  цілому  світі.

Букетик  фіалок,  то  ніжності  цвіт,
Цей  запах  вдихаю,  від  нього  хмілію.
Його  ти  приносиш  уже  стільки  літ,
Від  справжнього  щастя,  душа  не  старіє.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866685
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кораблик кохання

Кораблик  кохання  по  морю  пливе,
До  себе,  так  манить,  до  себе  зове.
Несуть  його  хвилі  далеко  у  даль,
Мелодія  лине,  десь  грає  скрипаль.

Кораблик  кохання,  пливи  не  барись,
Мій  любий  керманич,  ти  тільки  вернись.
Попутнього  вітру  тобі  і  добра,
На  тебе  чекатиме  берег  і  я.

Гойдаються  хвилі  в  блакитній  воді,
Лишаються  схили  самотні,  одні.
Десь  чайка  озвалась,  так  тихо  до  нас,
Мабуть  привіталась  в  ранковий  цей  час.

В  обнімку  із  небом  уже  горизонт,
Кораблик  кохання,  то  зовсім  не  сон.
То  мрія  у  серці  далека  моя,
У  дійсність  її  перетворюю  я...












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866428
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А в нім усе життя

Нераз  з  вікна  дивилася  на  світ,
Тому,  що  іншої  не  мала  змоги.
У  нім,  то  квітував  весняний  цвіт,
А  то  були  осінні  монологи.

Віталася  із  сонечком  ясним
І  часто  милувалася  хмарками.
Вслухалася  в  мелодію  дощів,
Вони  були  для  мене  солов'ями.

Коли  на  землю  падав  білий  сніг,
Сніжинки  посміхалися  до  мене.
Зима  просилась  в  хату  на  ночліг,
Було  у  неї  серденько  студенне...

Одне  вікно,  а  в  нім  усе  життя,
Яке  мене  ще  зв'язувало  з  світом.
Промовлю  тихо,  вдячна  йому  я,
Воно  в  думках,  духм'яним  пахне  літом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866313
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 28.02.2020


Віктор Ох

До альманаху

[i]  [b]«На  крилах  душі»  [/b][/i]
[i](поезії)  [/i]
[b]Упорядник  –  Віталій  Назарук[/b]
[u]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»  [/u]
ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»
Луцьк  –  2019
Об’єм  –  268  сторінок.

                                     [b]1.[/b]

Альмана́х    -  то  є  різновид  серійного  (не  обов’язково  періодичного)  видання,  збірка  літературно-художніх  творів,  об'єднаних  за  якою-небудь  ознакою  чи  програмою  (тематичною,  жанровою,  ідейно-художньою  тощо).  Зміст  видання  визначає  його  упорядник.  Від  нього  залежить  що  і  хто  опиняється  під  дахом  спільної  палітурки.  І  тому,  якщо  в  альманасі  щось  не  подобається  читачу,  перепадає  на  горіхи  не  автору  невдалого  твору,  а  упоряднику.
Певна  перехідність  і  нестійкість  закладена  в  структурі  альманаху,  як  комбінованого  зібрання  уривків  творчості  різних  авторів.  Це  проявляється  в  не  жорстко  обумовлених      строках  видання,  жанровій  строкатості,    вільній  структурній  організації.  Але  найголовнішою  перевагою    є  те,  що  альманах  дає  можливість  проявити  себе  різноманітним,  а  часто  ще  і  невідомим  особистостям,    опублікуватися  всім,  хто  має  талант  і  прагне  щось  донести  до  інших.
Українські  літературні  альманахи  стали  з’являтися  ще  в  першій    половині  19  століття.
Так    "Харьковский  Демокрит"(1816  р.)  зібрав  твори  авторів  з  України  і  завдячує  своїй  появі  одному  з  перших  вихованців  Харківського  університету  В.  Масловичу.  
В  «Украинскій  альманахъ»,  виданий  1831  року  в  університетській  типографії  в  Харкові  Ізмаїлом  Срезневським  та  Іваном  Росковшенком,  було  відібрано  твори  про  Україну.
Альманах  «Ластівка»  (1841),  виданий  Євгеном  Гребінкою,  містив  перші  твори  Т.  Шевченка,  а  також  народні  пісні,  казки,  прислів’я.
«Перший  вінок»  -  жіночий  альманах»  (1887),  виданий  Н.  Кобринською  вкупі  з  Оленою  Пчілкою,  містив  твори  жінок-літераторів.
(Аналогічний  за  ідеєю  сучасний  альманах  «М’ята»(2017)  зібрав  під  однією  обкладинкою  45  українських  поеток  (упорядники  Василь  Кузан  і  Таня  П’янкова)).
Програмою  літературно-художнього  альманаху  «З-над  хмар  і  з  долин»  (1903,  Одеса)  –упорядник  Микола  Вороний  виявив  симпатії  «до  новіших  модернових  течій  в  літературі»,  через  що    зазнав  гострої  критики  з  боку  громадських  і  літературних  кіл  за  відхід  від  дійсності  у  сферу  «чистого  мистецтва».
Упорядниками  численних  літературних  альманахів  в  совітські  часи  були  ясно  хто,  тому  і  тематичні  цикли  підбиралися  відповідні:  керівна  роль  партії,  соціалістичне  будівництво  і    комуністичне  виховання  молоді  («Комсомолія»,  (з  1938),  «Партія  веде»  (з  1958),  «Молода  гвардія  України»  (з  1942).  В  післявоєнний  період  великого  поширення  набули  регіональні  альманахи    –  «Літературний  Донбас»,  «Радянське  Закарпаття»,  «Київ»,  «Харків»,  «Крим»  та  багато  інших.
З  набуттям  Україною  незалежності,  з  новим  етапом  формування  цілісної  української  культури,  з’явилася  потреба  донести  до  читача  набутки  “місцевих  геніїв”.  З’явилось  близько  30  альманахів,  для  яких  характерною  рисою  стало  зосередження  на  місцевому  колориті  та  тематиці.  Майже  кожний  альманах  стає  сходинкою  до  літературної  вершини  для  когось  із  письменників.
З  кожним  роком  літературних  альманахів  стає  більше.  (Щоправда  тиражі  їх  стають  все  меншими,  але  то  вже  предмет  іншої  розмови.)  
Географія  регіональних  альманахів  значно  зросла.  Ось  лише  деякі:
“Слобожанщина”  (з  1991  року)  альманах  літераторів  Сумщини.  Упорядники:  О.  Вертіль,  В.  В.  Вовчанецький.
«Тернопільський  альманах»    –  упорядники:  П.  Федоришин,  Т.  Валєєва.
 «Спадщина  Черкащини»  -  літературий  альманах  поетів  та  письменників  Черкащини,  заснований  Анатолієм  Макогоном  у  2005  році.  Нині  головним  редактором  є  його  донька  —  Ганна  Волошина.
Час  від  часу  виходять  «Русалка  Дністрова»  у  Вінниці,  «Світязь»  у  Луцьку.
З’являються  україномовні  поетичні  альманахи  і  за  кордоном.  
Український  поет  Ігор  Трач,  що  мешкає  в  Німеччині,  з  1994  року  упорядковує  літературно-мистецький  альманах  українців  Європи  –«Зерна».
Альманахи  і  часописи    видають  також  обласні  організації  Національної  спілки  письменників  та  Національної  спілки  журналістів  України.
                 Нагадаю,  що  часопис  (журнал)  дещо  відрізняється  від  альманаху,  в  нього  
                 своя  специфіка.  В  журналу  строго  визначена  періодичність  і  регулярність  
                 випуску,  наявність  матеріалів  у  вигляді  статей,  тематичне  направлення  
                 змісту,  він  має  вигляд  не  книги,  (як  альманах)    а  блоку  скріплених  в  корінці  
                 аркушів  друкованого  матеріалу  встановленого  формату,  особливе  
                 поліграфічне  оформлення.
«Подільська  толока»  –  альманах  літературного  об’єднання  при  Тернопільській  обласній  організації  Національної  спілки  письменників  України.  Упорядковує  письменник  Зіновій  Кіпибіда.
Альманах  «Стожари  Поділля»    виходить  при  Вінницькій  обласній  організації  Національної  спілки  журналістів  України  з  2003  року.  Упорядник  і  відповідальний  редактор  Світлана  Єлісеєва.
   Літературні  альманахи  випускають  і  деякі  навчальні  заклади.
У  Полтаві  з  2000  року  видається  альманах  Полтавського  Національного  педагогічного  університету    “Рідний  край”,  упорядник  Степаненко  Микола  Іванович.
До  студентського  альманаху  “Світанок”  (з  2002  р.)  ввійшли  поетичні,  прозові,  драматичні  твори,  есеістика  студентів  спеціалізації  “Літературна  творчість”  Інституту  філології  Київського  національного  університету  імені  Тараса  Шевченка,  а  також  недавніх  і  колишніх  випускників  та  авторів  попередника  –  альманаху  “Сполучник”.  
Альманах  "На  мольбертах  днів"  заснований  Рівненською  Малою  Академією  Наук  і  друкує  роботи  членів  цього  закладу.

Своєрідними  і  по-своєму  цікавими  є  літературні  альманахи,  що  видаються  на  засадах  самофінансування  і  дають  авторам  можливість  ознайомити  широкий  загал  із  власними  творами.
«Lithium»  (з  2011року),    «Lira»  (з  2012  року)  видається  Лілією  Стасюк,  Дмитром  Моцпаном  та  їхніми  колегами  у  місті  Хмельницькому.
 Альманах  «Скіфія»  виходить  щоквартально  з  2012  в  Каневі  під  егідою  видавництва  «Склянка  Часу*Zeitglas».  Технічний  редактор  і    упорядник  –  Олександр  Апальков.  Журнал  «Склянка  Часу*Zeitglas»  і  його  альманахи  ніколи  не  видавався  за  рахунок  держави,  спілок,  грантів,  «добрих  дядьків».  
Цінність  таких  видань  полягає  в  тому,  що  вони  з  регіональних  все  більше  набувають  всеукраїнського  літературно-мистецького  масштабу.  Альманахи  відкриті  для  молодих  талантів  і  допомагають  їм  творчо  самореалізуватися.
Серед  незлічених  українських  видань,  що  з’являються  і  зникають  на  наших  очах  завдяки  благословенній  свободі  слова  та  відсутності  до  них  будь-якої  уваги  «регулюючих  органів»  та  міністерств  є  й  такі,  що  замахуються  на    незалежне  об’єктивне  представлення  усієї  української  літератури,  мистецтва  та  інших  явищ  суспільного  життя.
 Серед  них  виявився  на  диво  живучим  культурологічний  “нерегулярник”  під  екзотичною  назвою  “Ї”.  
Також    втішає  українського  читача  гуманітарний  альманах  “Дух  і  літера”  (м.  Київ).
На  жаль,  літературно-художні  альманахи  з  невеликими  накладами  і  практично  відсутньою  рекламою,  низькою  передплатною  активністю  та  вузькою  мережею  продажу  занепадають,  «сходять  на  пси».
Загалом  історичні  дослідження  доводять,  що  для  альманахів    властиве  нетривале  життя;  вони  часто  репрезентують  одну  зі  сторін  літературного  процесу,  тому  час  їхнього  існування,  який  обмежується  одним  чи  кількома  роками,  а  інколи  і  кількома  випусками,  є  виправданим,  —  головне,  що  видання  здійснило  свою  місію  у  літературному  процесі.

       [b]2.[/b]

В  «укр.суч.літі»  кожен  із  літературних  альманахів  має  певну  роль  і  місце,  представляє  якусь  зі  сторін  літературного  життя,  репрезентуючи    українську  літературу,  або  є  органом  певного  літературного  об’єднання,
Візьму  на  себе  сміливість  висловити  думку,  що  літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»  періодично-нерегулярно  теж  видає  власний  альманах,  починаючи  з  2014  року.  За  час  існування  цього  неформального  літературного  об’єднання  під  його  опікою  вийшли  в  світ  сім  колективних  збірок:  «Мотиви  ріднокраю»,  «Жити  й  мислити  українно»,  «Понад  усе  нам  Україна»,  «Опалені  рими»,  «Українська  вишиванка»,  збірка  пісень  «Про  рідне  та  близьке».  В  кожному  з  них  превалювала  якась  програмна  тема  –  представлено  лірику  пісенну,  патріотичну,  громадянську,  про  путлєрівську  війну,  про  український  символ  –  вишиванку,  тощо.  Їх  редактором-упорядником  виступив  один  із  засновників  «Ріднокраю»  Олександр  Печора.  
Куратором  восьмого  чудово  оформленого  художньо  альманаху  «На  крилах  душі»  став  ще  один  батько-засновник  літературно-мистецького  коша  –  Віталій  Назарук.  Ще  тільки  плануючи  майбутнє  видання,  пан  Віталій  сформулював  його    програму  так:
   [i]«Ці  вірші,  що  родилися  з  крильми.
     Їх  серце  написало  для  душі.»[/i]
 «Ріднокраївцям»  Віталій  Теодосійович  запропонував  вибрати  для  збірника  по  десятку  віршів,  які  найбільше  подобаються  самим  поетам.  Участь  в  проекті  взяли  автори  з  різних  куточків  України,  а  також  з  Канади  та  Тунісу.  А  саме:
Ганна  Верес,  Леся  Геник,  Валерій  Гнатюк,  Тетяна  Горобець,  Наталя  Данилюк,  Ніна-Марія,  Інеса  Доленик,  Любов  Ігнатова,  Олена  Іськова-Миклащук,  Lana  P,  Людмила  Лєгостаєва,  Галина  Литовченко,Тетяна  Мирошниченко,  Віталій  Назарук,  Віктор  Охріменко,  Михайло  Плосковітов,  Микола  Серпень,  Володимир  Сірий,  Лідія  Скрипка,  Володимир  Стецюк,  Ігор  Стожар,  Наталя  Хаммоуда,  Леся  Шмигельська,  Юрій  Щербик.
Початок  кожного  авторського  розділу  прикрашає  рисунок  з  зображенням  архітектурного  чи  монументального  пам’ятника-символу  тієї  місцевості,  де  поет  живе  і  працює,  а  також  подано  невелику  біографічну  довідку.
Тематика  представлених  віршів  виявилася  дуже  різноманітною  –  пейзажна  і  любовна  лірика,  портрети  і  присвяти,  роздуми  і  медитації,  спогади  і  фантазії.
Але  кожен  читач  відмічає,  що  альманаху  якимось  чином  вдалося  уникнути  строкатості,  «вінігретності»  як  це  іноді  буває  в  збірках  з  великою  кількістю  авторів.  Альманах  залишає  враження  ікебани,  в  якій  добре  видно  кожен  вірш-квітку,  але  в  гармонії  форм  і  кольорів  композиція  являє  собою  одне  ціле.  Можливо,  формула  підбору  творів  запропонована  упорядником  Віталієм  Назаруком,  і  стала  запорукою  загалом  витонченого  смаку  і  оригінальності  альманаху.
Ніде  правди  діти,  альманахи  сьогодні  набули  статусу  видань  для  обмеженого  кола  читачів,  якими  часто  є  самі  літератори,  ті,  хто  публікується,  і  ті,  хто  відстежує  публікації.  От  і  збірка  «На  крилах  душі»  має  тираж  всього  100  примірників.  А  вона  ж  варта  більшого!
 [b]Нехай  знають  всі  –  художню  літературу  в  нашій  країні  творять  не  лише  професіонали.[/b]
----------

               25.12.2019
                                                   Євмен  Бардаков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866270
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 28.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нехай довше сняться сни

"  Я  люблю!"  -  шепоче  серце,
Вимовляються  слова.
Може  сниться  мені  все  це,
Та  я  вірю,  ще  в  дива.

Вірю  в  казку  чарівницю
І  про  принца  на  коні.
Про  принцесу  білолицю,
Що  так  тужить  день  при  дні.

І  тому  тебе  чекаю,
Щоб  прийшов  хоча  би  в  сни.
І  коли  зустріну,  знаю,
Ти  освідчишся  мені...

Понесуть  нас  ве́рхи  коні,
У  поля,  у  береги.
Цілуватимеш  долоні,
Дивна  тиша  навкруги.

Посміхатись  будуть  зорі,
Місяць  нам  освітить  шлях.
В  небі  з'являться  узори,
Радість  у  моїх  очах...

Так  прощатися  не  хочу,
Нехай  довше  сняться  сни.
І  твої  блакитні  очі
І  обійми  ті  міцні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866208
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не дощі - то сльози

Полетіли  у  небо  лелеки,
Ген  за  обрій,  де  хмар  вже  нема
І  не  чується  більше  їх  клекіт,
Лише  звістка  лиши́лась  сумна.

Не  дощі,  не  дощі,  паду́ть  сльози,
Горем  й  болем  вбитих  матерів.
Не  зустріти  їм  більш  на  порозі,
Не  обнянти  відважних  синів.

Високо  злетіли,  мов  лелеки...
Віддали  за  нас  своє  життя.
З  краю  полетіли,  так  далеко,
Звідти,  вже  немає  вороття.

І  коли  весна  теплом  зігріє,
Прилетять  лелеки  в  рідний  дім.
А  матусю  будуть  гріти  мрії,
Мов  синочок  повернувсь  живим...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866207
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Синя волошка любові ( слова до пісні)

Приколола  я  синю  волошку  у  коси,
Що  для  мене  у  полі  зірвав  її  ти.
Там  де  падають  роси,  пахня́ть  сінокоси,
Я  до  тебе  на  зустріч  готова  прийти.

Розповім,  як  кохаю,  як  жити  не  можу,
Без  любові  твоєї  і  твого  тепла.
Я  ціную  коханий,  хвилиночку  кожну
І  ту  мить,  що  зустрітись  нам  допомогла.

Тихо  стукає  ранок  до  мене  в  віконце,
Золотистим  промінням  торкає  лице.
Вийду  стежкою  в  поле,  всміхається  сонце
І  обійми  гарячі  свої  мені  шле.

Приколола  я  синю  волошку  у  коси,
Що  для  мене  у  полі  зірвав  її  ти.
Там  де  падають  роси,  пахня́ть  сінокоси,
Ми  в  парі  з  тобою  завжди  будемо  йти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865983
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нехай хоч сни собою зігрівають

Вже  стільки  часу,  стільки  літ  минуло,
Хмарини,  юність  понесли  з  собою.
А  я  все  пам'ятаю,  не  забула,
Ще  марю  любий  до  цих  пір  тобою.

У  снах  до  мене  часто,  так  приходиш,
До  себе  пригортаєш  мене  ніжно.
Торкаєшся  рукою,  мене  будиш.
А  як  прокинусь,  то  душі  так  слізно...

До  нас  в  життя  вже  завітала  осінь
І  паморозью  скроні  побілила.
Я  не  забула,  я  люблю  ще  й  досі,
Готова  в  літо,  ще  летіть  на  крилах.

Нехай  хоч  сни,  собою  зігрівають
І  ти  у  них  торкаєшся  до  мене.
Весняні  дні  у  гості  завітають
І  прибере  у  шати  все  зелене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865885
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти чуєш любий…

Ти  чуєш,  любий,  подихом  весна,
До  нас  у  гості  завітала.
Своїм  теплом  торкнулася  вона,
Пташиним  співом  заспівала.

У  сонячнім  промінні  золотім,
Берізки  розпрамляють  віти.
Так  хочеться  зігрітися  усім
І  хочеться  весні  радіти.

Вона,  живильним  соком  напува
І  оживляє  ліс  і  річку.
У  кожне  серце  посила  дива,
Вплітає  проліскову  стрічку

Ти  чуєш,  любий,  подихом  весна,
Несе  кохання  нам  на  крилах.
Луною  линуть  наші  імена,
І  квітнуть  квітами  на  схилах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865874
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сватанини ( гумор)

Загордилася  Наталка,
Своєю  красою.
Запитала  у  Михалка
-  Чи  будеш  зі  мною?

Він  на  неї  глянув  пильно
І  зразу  скривився.
-  Хто  полюбить  тебе  сильно,
Ще  не  народився...

-  Щож  ти  Мишку  таке  кажеш,
Стала  в  позу  бою.
-  Ти  до  купи  слів  не  зв'яжеш,
Та  нехтуєш  мною?

Ще  й  матусенькин  синочок,
Тримаєш  спідницю.
Котись  собі  колобочок,
Стежкою  в  пшеницю...

-  Ти  Наталко  балакуча,
Язик,  як  лопата.
За  тобою  пліток  куча,
Сміття  повна  хата.

Нащо  мені  така  жінка,
Що  губи  малює.
Буде  в  мене  наче  бджілка,
Трудівниця  Юля.

Як  її  не  покохати?!
Тиха  і  смирненька.
Вміє  шити,  вміє  прати,
І  така  гарненька.

-  Завтра  ж  свататися  буду,
Сватів  засилати...
По  дорозі  зустрів  Люду,
Й  забув  де  та  хата...

Вона  йому  усміхнулась,
Повела  бровами.
Серце  в  Мишка,  аж  здригнулось,
Підійшов  до  брами.

А  тоді  ступив  до  хати.
Голова  крутилась.
Поки  встигли  покохатись,
Матінка  з'явилась...

-  Ну,  кажи  "ворожий"  сину,
Що  у  ліжку  робиш?
І  чи  ти  мою  дитину,
По  справжньому  любиш?

-  Люблю,  люблю  -  промовляє,
Михасик  з  сльозами...
Кочерга  в  кутку  скучає,
Знає  норов  мами...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865768
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мамина усмішка ( слова до пісні)

Осінь  коси  посріблила,  відлетіли  журавлі,
А  усмішка  мами  щира,  серце  зігріва  мені.
Теплі,  ніжні  мами  руки,  пригортали  кожен  раз,
Чулись  завжди  мами  кроки,  по  кімнаті  в  пізній  час.

Приспів:

Ти  найкраща  у  світі  матуся,  найрідніша,  найближча  мені,
До  землі  тобі  низько  вклонюся,  хай  співають  пісень  солов'ї.
Поцілую  натруджені  руки  і  до  себе  тебе  пригорну,
У  житті  було  стільки  розлуки,  я  тебе,  моя  мамо  люблю.

Ти  ночей  не  досипала,  нашу  долю  берегла
Мов  в  сніпки  її  збирала,  щоб  щасливою  була.
Нам  співала  колискових,  біля  ліжка  кожен  раз,
Танцювали  місяць  й  зорі  і  у  снах  кружляли  нас.

Ллють  дощі  сумні,  осінні,  наступають  холоди,
Вже  змінилось  покоління,  не  змінилася  лиш  ти.
Та  ж  усмішка,  ніжний  погляд,  теплі  мамині  слова,
Ти  зі  мною  рідна  поряд,  найдорожча  і  жива...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865651
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мова солов'їна

Ніжна  мово  солов'їна,
Ти  лети  у  небо  синє.
Де  проміння  сонця  ясне,
Ти  у  нас  така  прекрасна.

Ти  у  нас  така  чудова,
Моя  мово,  калинова.
Ти  у  нас  така  привітна,
Хочу,  щоб  ти  завжди  квітла.

Щоб  співала  колискових,
В  росах  чулася  ранкових.
В  вишиванім  рушнику,
У  калиновім  вінку.

Ти  -  мов  з  джерела  водиця,
Роду  нашого  скарбниця.
В  мелодійному  звучанні,
Приймай  рідна  привітання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865649
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце українця

Серце  українця  -  щире  і  просте,
Якщо  лине  пісня,  все  довкіль  цвіте.
Солов'їним  співом  повняться  сади,
Виростають  завжди  у  садах  плоди.

Серце  українця  -  віра  і  любов,
Мова  -  чарівниця,  вирвана  з  оков.
Сонячне  проміння,  в  пшеницях  поля,
Небо  синє  -  синє,  найкраща  земля.

Серце  українця,  молиться  за  всіх,
Не  терпить  чужинця,  якщо  має  гріх.
Радо  почастує,  хто  прийшов  з  добром,
Щастя  подарує,  зігріє  теплом.

Серце  українця  -  щире  і  просте,
Не  буде  кориться,  правда  -  то  святе.
Нехай  лине  пісня  з  Дніпра,  до  Карпат,
Нам  в  гурті  не  тісно,  кожен  брату  -  брат...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865509
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Володимир Шевчук

Коли зірка вріжеться вечірня…


Коли  зірка  вріжеться  вечірня  
У  самотні  закутки  душі  
Найсвітлішим  золотом-промінням  –  
Просто  знай,  
ми  досі  не  чужі.  

Коли  тиша  звуками  вбиває,  
Або  шумно  так,  що  голова  
Наче  переїхана  трамваєм  –  
Просто  знай,  
трапляються  дива!  

Коли  дощ  у  очі  ліпить  палко,  
А  від  вітру  небо  голубе  
Розірвалось  на  дрібні  кавалки  –  
Просто  знай,  
я  згадую  тебе.  


20.02.2020  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Музика серця ( слова до пісні)

Музика  серця,  звучить  щохвилинно,
З  мріями  в  небо  далеке  лечу.
Ти  найдорожча  для  мене  людина,
Тільки  поклич,  я  до  тебе  примчу.

Прошепочи,  що  мене  ще  кохаєш,
Хочу  твій  дотик  відчути  слабкий.
А  головне,  що  на  мене  чекаєш
Віриш  і  досі  у  здійснення  мрій.

Музика  серця  римує  словами,
Навіть  заснути  мені  не  дає.
Зустріч  приходить  до  мене  думками,
І  соловейком  в  душі  виграє.

Вірю,  мелодію  любий  почуєш,
Вітер  на  крилах  її  принесе.
І  може  в  снах,  ти  моїх,  заночуєш
І  про  кохання  розкажеш  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865409
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливі спогади

В  далекім  небі,  наче  мед  розлили,
Впало  проміння  бурштино́м  на  ліс.
Траву  у  лузі  косарі  косили,
Трудівником  з  дитинства  кожен  ріс.

Десь  пахли  полини,  чебрець  і  м'ята,
Погойдував  ромашки  вітерець.
Вела  стежина,  змійкою  до  хати,
Уявою  торкалася  сердець...

Згадалося  село,  бабусі  руки,
Вона  завжди  привітною  була.
ЇЇ  любили  діти  і  онуки,
Гуртом  усі  з'їжджались  до  села.

В  садочку  стіл  прибранний  в  скатертину,
За  ним  збиралася  уся  рідня.
Приймав  їх  сад,  так  радо  і  гостинно,
Час  так  летів,  що  бракувало  дня...

Ніколи  незабути  ті  хвилини,
Ті  спогади  у  серденьку  моїм.
Як  за  столом  збирається  родина,
То  щастям  переповнюється  дім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865303
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цілунки під дощем

Як  цілувались  двоє  під  дощем,
То  осінь,  милувалась  тихо  ними.
Вкривала  їх  із  листячка  плащем,
Вони  були  такими  молодими.

В  горошок  парасолька  у  руках,
Він  ніжно  пригорта  свою  кохану.
Сидить  на  гілці,  весь  промоклий  птах,
Десь  тихо  так,  звучить  фортепіано.

Мелодія  Шопена  полилась,
Така  замріяна  і  загадкова.
За  нею  романтичний  "Венский  вальс",
Ця  зустріч  в  них  була  не  випадкова.

Вже  змокли  ноги,  та  щаслива  мить
І  радість  в  серці,  що  вони,  обоє...
Яке  то  щастя,  жити  і  любить!
А  ще,  ділить  свою  любов  на  двоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865114
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гарні відвідини ( гумореска)

Кум  відвідати  кумасю,рішив  спозаранку,
Вчув  її  смачненьку  кашу,  через  офіранку.
Вдів  нове́нькі  черевики,  сірого  костюма,
Капелюх  хоч  і  великий  й  так  зійде,  подумав...

Та  замнявся,  щось  на  ґанку,  як  відкрились  двері,
Перед  ним  стояв  Іванко,  мов  ворона  в  сквері.
Сіли  вдвох  вони  до  столу,  кум  заметушився,
Знаєш,  жінка  моя  хвора,  на  такій  женився.

Он  лежить  вона  на  ліжку,  піднятись  не  може,
Болять,  каже,  в  неї  ніжки  й  серденько  тривоже.
Куме,  підіть  до  лікарні,  швидку  викликайте,
Бож  кума  буде  в  трупарні,  совість  куме  майте!

Кум  швиденько  одягнувся,  побіг  до  району,
З  переляку  він  забувся,  що  є  телефони...
Тільки  чоловік  із  хати,  вийшов  за  ворота,
Кумі  враз  виздоровляти,  стало  так  "  охота".

Піднялась  вона  із  ліжка,  гарно  потягнулась,
Доки  прийде  Іван  пішки...  Вона  посміхнулась...
Ми  з  тобою  куме  разом,  будем  їсти  кашу,
Запивати  будем  квасом  її  ми  відразу.

Є  у  мене  "самогончик",  качечка  в  коморі,
Є  засмажений  кабанчик,  в  бочці  помідори...
Пили,  їли,  запивали,  доки  все  скінчилось,
Апетит  же  добрий  мали,  ніщо  не  лишилось.

Гарну  пісню  заспівали,  "розлягалась"  хата,
Тоді  двоє  танцювали,  кум  і  кума  рада...
Аж  "сирена"  обізвалась,  за  вікном  щосили,
То  швидка  уже  примчала,  наче  птах  на  крилах.

Кума  швидко  роздягнулась,  та  лягла  у  ліжко,
В  кума  спина  лиш  мигнула,  біг  городом  нишком.
Ось  таке  люди  буває,  як  брехня  у  хаті,
Хтось  жаліє,  хтось  співає,  а  комусь  звикати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865018
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сперечались дві сестри

Зустрілися  Зима  з  Весною,
Загомоніли,  що  є  сил...
Кожна  пишалась  з  них  собою,
Та  в  жодної  не  було  сил...

Ще  зранку  снігом  застелила
І  замела  стежки  Зима.
А  Весна  сльози  враз  пролила
І  стала  скупана  земля.

Зима  вклонилася  Морозу,
Щоб  заморозив  він  усе.
Весна  враз  розбудила  грози
І  ось  вже  вітер  дощ  несе.

Сестриці  любі,  не  сваріться,
Заполонив  усе  туман.
Ви  обійміться  й  помиріться,
Щоб  не  було  душевних  ран...

У  ніжнім  сонячнім  промінні,
Пропав  у  кожної  талант.
А  небеса  блакитно  -  сині,
Були  для  них  немов  гарант...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864927
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 16.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неймовірна подорож

Я  йшла  стежиною  у  поле,
Де  обрій  сонячний  тікав.
Співало  серце  моє,  соло,
Серед  пахучих,  ніжних  трав.

Голубив  промінець,  устами,
Мабуть  хотів  поцілувать.
А  вітер  шепотів  словами
І  намагався  жартувать.

Я  йшла,  за  мною  бігли  хмари,
Рука  торкалась  майже  їх.
Вони,  немов  овець  отари
І  білі,  білі,  наче  сніг.

Холодні  роси  мили  ноги,
Я  поспішала  до  верби.
До  неї  всі  вели  дороги,
Чекав  під  нею  мене  ти...

Уста  злилися  в  одне  ціле,
Засолодили  наче  мед.
А  почуття  несли  на  крилах,
Кохання,  ніжності  сюжет...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864888
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020


Ніна-Марія

МАЛИНОВИЙ РАЙ


Я  всі  зорі  зберу  на  світанні,
Що  розсипала  нічка  в  траву.
Завжди  будь  у  моєму  коханні,
Я  тобою,  мій  милий,  живу.

Хай  мелодія  вічна  любові
У  серцях  наших  ніжно  бринить.
В  кожній  миті,  у  кожному  слові,
Насолодою  душу  п'янить.

Приспів:
Уночі  нам  щастя  доленька  пряде,
Доки  усміхнеться  сонце  золоте.
Хай  вирує  шалу  срібний  водограй,
Де  кохання  наше  -  малиновий  рай!

Ми  не  спиним  ріку  швидкоплинну
Тих  років,  що  торкаються  нас.
Але  вірність  свою  лебедину,
Понесемо  у  вічності  час.

Загадкові  і  дивні  сюжети
Доленосно  мережить  життя.
Ми  з  тобою  в  прекраснім  дуеті
Проспіваєм  романс  до  кінця.

Приспів:
Уночі  нам  щастя  доленька  пряде,
Доки  усміхнеться  сонце  золоте.
Хай  вирує  шалу  срібний  водограй,
Де  кохання  наше  -  малиновий  рай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864814
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю зимові вечори

Люблю  зимові,  тихі  вечори,
Коли  свіча  і  філіжанка  кави.
Мене  до  себе  пригортаєш  ти,
А  в  шибку  місяць  загляда  яскраво.

Романтика  вселилась  у  душі
І  наші  вечори  такі  магічні.
Лягають  на  папір  мої  вірші,
Думки  в  словах  залишуться  одвічні.

Ти  ніжно  доторкаєшся  щоки,
Ті  теплі  почуття...  твої  обійми...
Я  пронесу  через  усі  роки
І  буду  насолоджуватись  ними.

Люблю  зимові,  тихі  вечори,
Коли  свіча  і  філіжанка  кави.
Мене  до  себе  пригортаєш  ти
А  в  шибку  місяць  загляда  яскраво...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864763
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лине " Кача"

Знову  лине  "  Кача",  син  вернувсь  додому,
Вся  родина  плаче,  жити  б  молодому.
Зупинилось  серце  з  ворожої  кулі,
Лежить  тіло  мертве,  притихли  зозулі.

Більш  роки  не  будуть,  вони  рахувати,
Буде  люд  "  Іуду"  злісно  проклинати.
Плаче,  плаче  мати,  пригортає  сина,
Просить  його  встати,  не  чує  дитина.

Пада  на  коліна,  проливає  сльози,
Схилилась  калина,  низько  при  дорозі.
Ой  сину,  мій  сину,  як  же  я  без  тебе,
Рано  так  дитино,  ти  пішов  на  небо...

"Не  плачте  матусю"  -  син  їй  промовляє,
"Я  до  вас  вернуся  дощиком  над  краєм.
Цвітом  застелюся  в  нашому  садочку,
В  виноград  вплетуся  тихо  в  холодочку.

Поцілую  руки,  хоч  на  серці  рани,
Не  буде  розлуки  я  прийду  думками!"
Буде  мама  завжди  сина  виглядати,
Син  життя  віддавши,  не  зайде  до  хати.

Став  героєм  справжнім  своїй  Батьківщині,
Був  завжди  відважним  і  мав  очі  сині.
Лише  вітер  тихо,  шелестить  листками,
І  щемливо  птаха,  щось  щебече  мамі...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864653
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 13.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я з тобою в осінь йду

Знову  пахне  осінь  стиглим  виноградом,
Квітнуть  хризантеми,  ще  в  моїм  саду.
Сонячне  проміння  так  торкає  радо,
Я  з  тобою  в  осінь  мій  коханий  йду.

Вона  нас  зустріне  ніжним  поцілунком,
Обійме,  пригорне,  ще  своїм  теплом.
Осінь,  мила  осінь,  наша  веселунко,
Ти  накрий  нам  долі,  ніжності  крилом.

Нехай  буде  стежка  довга  і  широка
У  життя  казкове  хай  вона  веде.
Моя  мила  осінь,  небо  синьооке,
Запрошу  на  каву  з  радістю  тебе.

Познайомлю  осінь,  тебе  з  своїм  милим,
Розповім  тихенько,  як  його  люблю.
Простели  нам  осінь  ти  із  щастя  килим
Я  тебе  прохаю,  я  тебе  молю...

А  рука  долоню  міцно  так  тримає,
Посмішка  щаслива  в  мене  на  лиці.
Любий  мій,  коханий  кращого  немає,
Як  твій  поцілунок  ніжний  на  щоці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864547
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Душа переповнена любов'ю ( слова для пісні)

В  душі  весна  і  квітнуть  квіти,
У  серці  -  наче  водограй.
А  ще  у  нім  гаряче  літо,
Різноманіття  наче  рай.

Як  у  лісах  кує  зозуля,
На  трави  пада  білий  цвіт.
Любов  стежиною  крокує,
Із  нами  поруч  стільки  літ.

Вона  веде  нас  в  світ  казковий,
Де  линуть  з  серденька  пісні.
А  ще  дарує  цвіт  бузковий
Думок  торкає  навіть  в  сні.

Ти  лише  мій,  тобі  шепчу  я,
Тобі  співа  моя  душа.
Тебе  кохаю  і  люблю  я,
Вогнем  палають  почуття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864328
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020


Lana P.

МІСЯЧНА НІЧКО…

Місячна  нічко,  закохана  в  обрій, 
Що  ти  у  ньому  шукаєш?  Скажи.
Хоч  він  для  тебе  принадний,  хоробрий,
Краще  на  зорях  собі  ворожи  —

Любить,  не  любить,  цуратися  буде,
Може,  пригорне,  як  зійде  роса?
Звісно,  довіку  тебе  не  забуде  —
Заполонила  сяйлива  краса.

Ти  ж  бо  у  нього  така  феєрична,
Наче  царівна  земних  сновидінь,
Сутність  твоя  загадкова,  незвична  —
Зникнеш  під  ранок,  лишаючи  тінь.   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864193
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У снах біжу до тебе

Все  життя  у  снах  біжу  до  тебе,
Лише  там  в  обіймах  я  твоїх.
Твої  очі,  мов  блакитне  небо,
Я  топлюся  мій  коханий  в  них.

Губляться  роки,  тікають  весни,
А  я  все  до  тебе  в  снах  біжу.
Лиш  у  снах  любов  наша  воскресла,
Я  тобі  про  неї  розкажу.

Розкажу  про  почуття  гарячі,
Що  палають  в  серці  день  і  ніч.
Що  душа  моя  буває  плаче,
Хочу  буть  з  тобою  віч  -  на  -  віч.

Пшениці  у  полі  наче  море,
А  між  ними  стежка  пролягла.
Знов  на  небі  засвітились  зорі,
А  у  снах  кохання  два  крила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863987
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Непорозуміння

Свариться  весна  з  зимовим  днем,
Обливає  бідного  дощем.
Він  терпить  всі  капості  її
І  стають  від  того  дні  сумні.

Розсерди́лось  небо  на  весну,
Вирішило  проучить  сестру.
Одягнуло  сивий  свій  сувій,
Щоб  було  не  весело  і  їй.

А  весна  покликала  вітри,
Щоб  блакить  для  себе  зберегти.
Щоб  вона  з'явилась  в  небі  знов
І  щоб  лишніх  не  було  розмов.

Тільки  сонце  помирило  всіх,
Від  проміння  вітер  зразу  стих.
Радістю  наповнився  враз  день,
А  весна  співала  їм  пісень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863983
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пташка

На  підвіконні  замерзала  пташка,
Мороз  в  свої  обійми  радо  взяв.
Ставало  дихати  їй  дуже  важко,
А  у  гніздечку  друг  її  чекав.

Стелили  шлях  для  неї  в  небі  зорі
І  нічка  доторкалася  пір'їн.
Ставали  оченята  вже  прозорі,
Лишалось  жити  декілька  хвилин...

Та  людські  руки  пташку  відшукали,
Її  зігріли  ніжністю  й  теплом.
Нове  життя  для  пташки  дарували
І  не  дали  заснути  вічним  сном.

Вона  так  радо  знов  защебетала,
Із  вдячністю  дивилась  на  людей.
Коли  від  них  уранці  відлітала,
Співала  дзвінко  радісних  пісень.

Лети  у  світ,  слова  їй  говорили,
Тебе  там  люблять  і  звичайно  ждуть.
Враз  розпустила  пташка  свої  крила,
Нехай  для  неї  легким  буде  путь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863866
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені ти Всевишнім дана

Ромашки  мережать  долю,
Цілує  теплий  вітерець.
А  ми  щасливі  з  тобою,
Коханням  гарячих  сердець.

Зустрілись  з  тобою  в  полі,
Стежина  туди  привела.
Замилувався  тобою,
Коханням  моїм  ти  була.

Приспів:

Для  мене  ти  наче  ромашка,
Усміхнена  і  чарівна.
Наташка,  Наталья,  Наташка,
Мені  ти  Всевишнім  дана.

Блакитні  мов  небо  очі,
Звабливі,  медові  уста.
А  брови  мов  чорні  ночі,
Така  не  забутня  краса.

Торкатись  до  тебе  хочу,
Ховатись  у  косах  твоїх.
Обняти  твій  стан  дівочий,
Тримати  в  обіймах  своїх.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863744
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найтепліші слова

Зацілований  небом  й  весною,
Скупаний  у  травах  запашних.
Ти  завжди  в  душі  моїй  зі  мною,
Талісман,  мій  справжній  оберіг.

Нехай  долі  сплетуться  в  єдину,
Наче  ріки  у  руслі  течуть.
Про  гарячу  любов  лебедину,
Вірші  в  серці  моєму  живуть.

Я  коханий  тобі  подарую,
Найтепліші  у  віршах  слова.
Заквітують  дерева  весною,
Нас  за  плечі  любов  обійма.

І  торкає  проміння  ласкаве,
А  у  небі  прозора  блакить.
Ранок  нам  наливає  вже  каву,
Про  кохання  потічок  шумить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863613
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щаслива сьогодні

Розфарбовує  світ  кольори
І  дарує  нам  ніжність  і  ласку.
Ми  кохання  своє  зберегли,
Воно  схоже  так  дуже  на  казку.

Наче  човники  в  небі  хмарки,
Лине  скрипки  диво  -  мелодія.
Ти  торкаєш  моєї  руки
З  тобою  щаслива  сьогодні  я.

Хоч  прилинуть  холодні  вітри.
Будуть  стукати  в  шибку  щоранку.
Поруч  мене  завжди  будеш  ти,
Хай  вони  відпочинуть  на  ґанку.

Зігріває  кохання  теплом
Я  кладу  тобі  руки  на  плечі.
Небо  в  зорях  для  нас  розцвіло,
Шле  цілунки  свої  теплий  вечір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863482
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020


Ніна-Марія

Листи тобі

А  я  тобі  писатиму  листи
Про  нашу  осінь  рудокосу.
Їм,  знаю,  адресата  не  знайти.
Душа  спустошена,  так  просить,
Й  мене  рве  відчай  стоголосий.

Про  ту  любов,  що  полином  гірчить,
І  про  безсонні,  довгі  ночі.
Чомусь  так  часто  за  вікном  дощить,
Знов  сняться  сни  якісь  пророчі,
До  дій  нездійснених  охочі.

І  світ  увесь  неначе  спорожнів,
Мені  самотньо  так  без  тебе...
Єдиний  погляд  -  замість  тисяч  слів,
Той  погляд,  що  сховало  небо...
І  більш  нічого  вже  не  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863423
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020


Володимир Шевчук

У серці вмістити космос…

У  серці  вмістити  космос,  
Що  гріє  тебе  щомиті…  
Любов  –  це  не  так  і  просто  
У  цьому  важкому  світі.  

Та  кожен  любити  вміє.  
Любов  –  це  для  серця  квіти!  
Це  ноша,  що  болем  ниє  
І  радість,  легка  як  вітер.  

Любов  –  як  чарівна  маска,  
Що  красить  усе  в  людині.  
Ненависть  –  її  фіаско,  
Взаємність  –  її  вершина.  

Ти,  друже,  багато  втратив,  
Якщо  не  відчув  взаємність  
І  все  таки,  варто  знати,  
Любив  –  отже  не  даремно.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863315
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Галина_Литовченко

А що вітри?…

***
А  що  вітри?  Я  вітру  не  боюсь.
Ну,  дах  знесе,  ну  витолочить  жито,
ну,  ще  добавить  прудкості  комусь
на  видноколі  чесно  та  відкрито.

Злякає  протяг  з  хитрістю  змії,
коли  підступно  заповзе  в  шпарину,
тихцем  розпустить  каверзи  свої:
продує  мізки,  поперек  і  спину.

Свою  довіру  випущу  з  долонь
в  шалений  вітер,  що  ламає  й  вежі.    
На  розсуд  свій  розпалить  хай  вогонь
чи  навпаки  втамує  в  нім  пожежу.

25.01.2020
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Галина_Литовченко

Сад убравсь одежиною білою…

***
Сад  убравсь  одежиною  білою,
видно  буйне  цвітіння  здаля.
Вже  щасливою  породіллею
усміхається  в  небо  земля.

Шаленіє  барвисте  та  врунисте  
у  довкіллі  зело  молоде,
і  пишається  присмаком  юності
на  лиці  ластовиння  руде.

Ці  небажані  сонця  відмітини
не  вдалось  відбілити  ніяк.
Та  махнула  рукою,  як  тільки-но
полюбив  їх  красивий  юнак.

Заглядаю  в  люстерко  і  згадую  
найщасливіші  сонячні  дні,
й  не  дивуюсь,  що  більше  досадою
не  було  ластовиння  мені.
25.01.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вальс кохання

У  вальсі  кохання  з  тобою  кружляєм
І  кращого  дива  у  світі  немає,
Моє  ти  кохання,  мій  принц  загадковий,
Тобі  лиш  зізнання  у  кожному  слові.

Приспів:

Ти  люби  мене  коханий  все  життя  і  навіть  більше,
Мій  чарівний,  незрівняний  ти  для  мене  наймиліший.
Хоч  роки  спливуть  рікою,  не  забуду  я  ніколи,
Ми  з  тобою  в  вальсі  знову,  лине  музика  навколо.

Любити  ніколи  я  не  перестану,
Міцніш  обійми  найдорожчу,  кохану.
В  медовім  цілунку  уста  хай  зіллються,
А  кроки  у  вальсі  хай  легко  даються.

Приспів:

Дивлюся  у  очі,  озера  там  сині,
Нас  крила  з  тобою  несуть  лебедині.
В  країну  казкову  де  щастя  рікою,
У  вальсі  кохання  кружляєм  з  тобою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863244
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А серце всеодно кохає

Що  може  нам  сказати  осінь?
Вона  лиш  мабуть  нагадає,
Що  серденько  тебе  кохає,
Забуть  ніяк  не  може  й  досі.

А  що  тобі  зима  розкаже?
За  вікнами  сніжок  кружляє,
А  серце  всеодно  кохає
Вірш  на  папір  думками  ляже.

Торкне  весна  своїм  промінням
І  я  відчую  твої  руки.
Бож  зникнуть  вже  часи  розлуки
І  літа  прийде  володіння...

У  літо  підем  ми  з  тобою,
Там  стільки  фарб  й  мелодій  ніжних.
І  запах  квітів  дивовижних,
Зустріне  почуттям  любові.

І  знову  осінь,  здрастуй  люба!
З  коханням  в  вальсі  закружляєм
І  ти  для  нас  буваєш  раєм,
Під  ноги  кинеш  листя  з  дуба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863034
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Примхлива погода

Чи  зима,  чи  весна,  а  чи  осінь,
Зрозуміти  неможу  ніяк.
То  дощі  цілі  тижні  моросять,
То  мороз  пощипати  мастак.

Зранку  дивишся,  сніг  замітає,
До  обіду  вже  просто  вода.
А  підвечір  нічого  немає,
Все  по  іншому  вже  вигляда.

То  блакить  в  небесах  сліпить  очі,
Ясне  сонечко  промені  шле.
А  то  сірим  усе  заволоче
І  довкола  таке  все  сумне.

А  так  хочеться,  снігу  зимою,
Розпускалось,  щоб  все  навесні.
Літо,  щоб  дивувало  собою,
Восени,  щоб  шуміли  дощі.

Стала  дуже  примхлива  погода,
Помінялись  чомусь  пояси.
І  тому  нас  дивує  природа,
У  всі  пори  і  різні  часи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862927
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустріч у нашім саду ( слова до пісні)

Квітує,  квітує  черешня
У  нашім  з  тобою  саду.
Мов  вперше,  кохана,мов  вперше,
До  тебе  на  зустріч  іду.

Так  хочу  з  тобою  зустрітись,
До  себе  тебе  пригорнуть.
І  зустріччю  насолодитись
З  тобою  кохана  побуть.

В  руках  я  несу  тобі  квіти
І  теплі  свої  почуття.
Ми  будем  з  тобою  радіти,
Що  знову  звело  нас  життя.

Для  мене  ти  ніжна  і  мила,
Неначе  трояндовий  цвіт.
Красою  мене  полонила,
Багато,  багато  вже  літ.

Квітує,  квітує  черешня
З  тобою  щасливії  ми.
Кохання  лишилося  перше,
Торкнулось  промінням  весни.

Мов  вперше,  кохана,мов  вперше,
До  тебе  на  зустріч  іду.
Квітує,  квітує  черешня
У  нашім  з  тобою  саду.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862822
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохані

Білим  цвітом  захурделила  весна,
Вона  в  вітер  так  закохана  була.
Він  її  то  обнімав,  то  цілував,
То  у  парі  з  нею  в  вальсі  танцював.

Весна  ніжно  посміхалася  йому,
Дарувала  цвіт  -  кохання  милому.
Ти  коханий,  найдорожчий  тільки  мій,
Дуже  сумно  й  одиноко  буть  самій.

Як  світило  ясне  сонечко  удень,
Птахи  їм  співали  радісно  пісень.
Піднімав  на  крилах  весну  вітерець.
Було  щастя  для  закоханих  сердець.

Та  коли  приходив  час  її  до  сну,
Шепотів:"  Без  тебе  люба  не  засну.
Буду  сон  твій  моя  весно  берегти,
Бо  для  мене  найдорожча  тільки  ти".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862718
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмова з сином ( гумореска)

Вів  в  садочок  Степан  сина,
Каже  син  до  тата:
"  Чого  в  тебе  тату  спина,
Стала  вже  горбата?"

Від  хазяйства,  від  роботи,
Пояснив  дитині.
Часом  і  не  знаєш  хто  ти,
Кінь  а  чи  людина.

Син  всміхнувся  і  промовив:
"Щось  тебе  не  бачив,
Щоб  ти  тату  рубав  дрова,
Чи  рішав  задачі.

Щоб  орав,  чи  може  сіяв,
Трактором  у  полі.
Чув  коли  ти  лише  мріяв,
Й  то  по  телефоні.

Все  спішиш  ти  до  Одарки,
Що  живе  навпроти.
Тоді  тобі  стає  парко,
Робиш  всі  роботи".

-Цить,  мовчи,  почує  мама,
Буде  дуже  злитись.
Така  мабуть  в  мене  карма,
В  сусідки  трудитись.

-  Тату  там  свиней  немає,
Коней,  ні  корови.
Вона  сидить  лиш  моргає
І  малює  брови.

-Бачив  в  неї  тебе  тату,
Я  щей  у  піджамі.
Як  сільське  було  в  нас  свято
І  не  було  мами.

-Замовчи,  моя  дитино,
Бо  ще  хто  почує.
Ти  не  розумієш  сину,
Хто  і  де  ночує...

Давай  зайдем  до  крамниці,
Куплю  шоколадку.
Не  кажи  цих  несинитниць,
-Добре,  добре  татку.

Тільки  мама  усе  знає,
Коли  ти  в  сусідки.
Їй  Іван  усе  моргає,
Біля  свеї  фіртки.

І  тоді  вони  обоє,
Йдуть  хазяйнувати.
Бо  свиней  в  нього  доволі,
Але  перше  в  хату...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862537
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020


Наталя Данилюк

Непроминальне

Пам'ять  моя,  ніби  шибка,  замшіла  і  трісла...
О,  як  минаємось  ми  і  минається  час!..
...Баба  малює  хрести  із  солоного  тіста
Понад  дверима,  щоб  нечисть  не  влізла  до  нас.

Дід,  посивілий,  як  Бог,  увійде́  ізнадвору
І  перехрестить  кропилом  чотири  кути.
Ми  у  свої  закапелки,  як  миші  в  комору,
Спробуємо,  та  не  встигнемо  вкотре  втекти.

Пирснемо  сміхом,  затулимо  дружно  обличчя,
Бризки  холодні,  мов  друзки,  довкіл  полетять.
Скільки  глибокого  змісту  таїть  кожен  звичай!..
Навіть  ці  краплі  води  –  то  свята  благодать.

Скільки  довкола  любові,  і  світла,  і  сміху,  
Вловлює  пам'ять  далекі  близькі  голоси.
Де  ж  ота  зірка,  що  впала  на  дідову  стріху?
Може,  застрягнувши  там,  дотепер  ще  висить...

Може,  той  спогад  щедрівка  дитяча  розбудить  –
Й  переді  мною  постануть  усі,  як  живі?!
О,  як  минається  час  і  минаються  люди!..
Скапує  віск  із  мізинчика,  скапує  віск...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Беру перо, пишу слова

Передімною  чистий  лист,
А  Муза  вже  слова  шепоче.
Про  почуття  мені  чиїсь,
Розповісти  секретом  хоче.

Беру  перо,  пишу  слова,
Природи  дивні  таємниці.
Неначе  казка  ожива
І  кожен  раз  все  інші  лиця.

Лягають  тихо  на  листок,
Щоразу  різні  людські  долі.
В  житті  зробив  хтось  помилок,
І  промовляє:  "  Вже  доволі!"

А  хтось,  так  ніжиться  теплом,
Кохання  солодом  спиває.
Хтось  йде  геройськи  на  пролом,
Від  ворогів  нас  захищає.

Шепоче  Музонька  слова,
Встигаю  лиш  їх  нотувати.
Я  потрапляю  в  вірш  сама,
Як  напишу,  вернусь  в  кімнату.

Життя  моє  таке  щодня,
Не  можу  щоби  не  писати.
Чекає  кожен  день  сім'я,
Щоб  їм  щось  но́веньке  читати.

Бува  біжу  собі  в  поля,
Там  простору  мені  багато.
Там  пшениці  немов  моря,
Малюю  словом  так  завзято.

Коли  вітри  танцюють  вальс
І  солов'ї  пісень  співають.
Поезія  приходить  враз,
Я  з  нею  завжди  розмовляю...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе чекаю

Ти  запитай  мене,  чи  я  кохаю,
Я  відповім:"Без  тебе  жить  не  можу".
За  вікнами  у  небі  вже  світає,
А  ранок  для  нас  зустріч  навороже.

Ти  запитай  мене,  чи  я  щаслива,
Я  відповім:"Щаслива  дуже,  дуже".
І  хоч  думки  мої  накриє  злива,
Вона  мені  кохати  допоможе...

Підставлю  до  краплин  свої  долоні,
Вони  мені,  немов  цілують  руки.
Від  дотиків  отих  пульсують  скроні,
А  в  серці  виграють  вже  скрипки  звуки.

Тебе  чекаю,  знаю,  що  ти  при́йдеш,
І  я  тобі  промовлю:"Так  кохаю".
Відкрию  тобі  любий  двері  навстіж,
Ти  пригорне́ш  мене  до  себе,  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862176
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А весна повз нас промчала

А  весна  повз  нас,  повз  нас  промчала,
Кинувши  під  ноги  лише  цвіт.
Та  вона  у  серці  квітувала,
Мій  коханий  так  багато  літ.

Вона  в  нім  квітує  ще  і  досі,
Хоч  під  ноги  падає  листок.
Застеляє,  застеляє  осінь,
Стежку,  що  вела  через  місток.

Мій  коханий  ти  дозволь  сказати,
Витерплю,  ще  сотню  перешкод.
Лиш  би  знати  любий,  лиш  би  знати,
Заблокований  кохання  код.

Хоч  зима  посріблить  наші  коси
І  спливуть  прожиті  вже  роки.
Не  торкнеться  серця  мого  осінь,
А  кохання  лиш  приходить  в  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862078
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 21.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безперестанку вірим в чудеса

Хоч  вже  роки,  та  ми  немов  ще  діти,
Безперестанку  вірим  в  чудеса.
І  хочеться  тому́  -  всьому́  радіти,
Як  сонечку  радіють  небеса.

Живемо  в  серці  з  вірою  й  любов'ю,
Наповнить  нею  хочемо  весь  світ.
Господь  послав  для  кожного  нам  долю.
Але  вона  не  в  кожного,  як  цвіт.

Так  хочеться  душею  все  ввібрати,
Бо  світ  в  якім  живем,  така  краса.
У  рідні  повертаємось  пенати
І  бачимо,  як  сонечко  згаса.

Притихло  все  і  зорі  мов  дукати,
Когось  шукають  тихо  в  берегах.
А  у  думках  все  пишуться  цитати,
Лягають  римами  в  моїх  віршах...


Дорогі  мої  друзі!!!
Щиро  вітаю  вас  з  Водохрещем!!!
Всім  міцного  здоров*я,  щастя,  миру  і  злагоди,  любові  і  Божої  ласки!!!

На  річці  на  Йордані  Мати  Сина  купає,  
Гріх  і  біль  наш  змиває.  
Освятив  Йордан  воду  на  щастя,  
На  здоров’я,  на  вашу  вроду.  
Цілий  світ  звеселився,  
Христос  Охрестився!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861844
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Наталя Данилюк

А кутя в полумиску, як зорі…

А  кутя  в  полу́миску,  як  зорі,
Що  зібрали  янголи  вгорі.
Морозець  поскрипує  надворі,
Ніч  полоще  коси  в  димарі.
Під  вікном  ялинку  місяць  бавить,
Бо  уже  померкла  від  Різдва.
На  столі  парують  теплі  страви,
Плаче  свічка,  піниться  узвар.
Ще  не  чути  "Щедрик-щедрівочка"
І  дзвінких  дитячих  голосів,
А  зима  вмостилася,  мов  квочка,
Над  сухими  га́врами  лісів.
Ще  Ісус  в  Йордані  босі  ноги
Не  вмочив  і  гладь  не  сколихнув...
Пугачами  всілись  вобороги
Межи  гір  у  мареві  півсну  –
Стережуть  блаженну  сиву  тишу,
Поки  дзвін  двори  не  розбудив.
На  мотузці  зіроньку  колише
Янголя  над  дзеркалом  води.


[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861747
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щаслива зустріч

Вони  вернулися  з  полону,
Не  легким  був  для  них  цей  шлях.
Вони  вернулися  додому
Із  вірою  в  своїх  серцях.

Палкі  обійми,  теплі  сльози,
Зустріла  радісно  земля.
І  навіть  грілися  морози,
Від  теплого  сьогодні  дня.

Такими  довгими  чекання,
Були  для  них  усі  роки.
Любов  спасала  і  кохання
В  думках  писалися  листи.

Ось  син  вже  обіймає  тата,
Цілунок  свій  дружина  шле.
Хтось  обіймається  із  братом,
Батьки  схилились  на  плече.

Як  добре  бути  в  колі  друзів,
Не  відчувати  більш  тортур.
Щаслива  посмішка  матусі,
Зруйнує  недоступний  мур.

У  кого  віра  є  у  серці
І  доки  там  вона  живе
Той  хто  дививсь  у  очі  смерті,
Всі  пута  на  куски  порве.

Вони  вернулися  з  полону,
В  молитві  кожен  їх  чекав.
Вони  вернулися  додому,
Той  день,  таки  для  них  настав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861715
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020


Олег Крушельницький

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА

Нема  села  -  одна  руїна
Та  де-не-де  стоїть  хатина.
Нема  доріг  -  одна  стежина.
Життя  вже  більша  половина...

Де  табуни,  де  вівці,кури,
Де  сіна  запашного  фури,
Де  снігурі  та  де  синиці,
Козацькі  кам’яні  криниці?

Де  врожаїв  сільських  кагати
З  полів  тих  буряків  лапатих,
Де  яблунь  білоокий  цвіт,
Їх  ароматний  стиглий  плід?

Де  рік  холодних  глибина?
(в  дитинстві  я  пірнав  до  дна).
Тепер  в  них  мулу  по  коліна  -
смердючі  цвілі  болота.

Колись  під  пагорбом  було
Цілюще  чисте  джерело.
Те  джерело  -  віками  било.
І  де  тепер  цілюща  сила?

У  лісі  я  збирав  суницю,
Косулю  бачив  і  лисицю,
А  зараз  де?  Ніде,  пропало,
За  чверть  сторіччя  лихо  стало.

Колись  село  цвіло,  буяло,
Тепер  все  висохло,  зів'яло.
Де  свіжість  сивого  туману,
Де  щирі  очі  без  обману,

Небес  блакитних  чистота,
Людського  серця  простота,
Де  чесна  безкорисна  мрія,
Де  добрий  намір,  чиста  дія?

Тепер  все  -  бізнес  і  понти,
І  тільки  б  вкрасти  та  гребсти.
З  землі  все  доять,  доять,  доять,
Лукаво  брешуть,  підло  коять.

А  ,  земле,  ти  терпи,терпи!
Грошима  їм  роди,  роди.
І  хто  там  зна  ще  скільки  втерпить.
Невпинно  час  Землею  вертить.

Дарма  це  лихо  не  проходить.
Посієш  вітер  –буря  вродить.
Та  все  одно  той  час  прийде,
Стерпіть  не  зможе,  злих  змете.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861652
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 18.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов лебедина

Роки  пролетіли,  роки  промайнули,
Лишився  лиш  погляд  блакитних  очей.
А  я  усе  згадую  наше  минуле
І  зір  кришталевих  в  намисті  ночей.

Твій  голос  завжди  мене  кликав  до  себе,
Я  жити  без  нього  ніяк  немогла.
І  кожного  разу  дивившись  на  небо,
Чекала  кохання,  весни  і  тепла.

І  навіть  коли  поверталися  птахи,
З  далеких  країв  до  насиджених  місць.
Кохання  моє  зазнавало  знов  краху,
Від  того  сильніша  була  його  міць.

З  тобою  були  ми  так  близько  й  далеко,
Твого  відчувала  я  сердця  биття.
Є  вірним  кохання  завжди  у  лелеки,
Є  вірним  воно  навіть  у  журавля.

Та  я  не  лелека,  я  просто  людина,
У  серці  моєму  горять  почуття.
Хай  буде  з  тобою  любов  лебедина,
Один  лише  раз  і  на  все  ще  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861487
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020


Олег Крушельницький

НЕ КІБОРГИ

Весна
Горять  вогні  аеропорту,
сідають  з  неба  літаки,
як  голка  виплітає  вправно
барвистим  променем  нитки.

Славетний  красень,  порт  небесний  -
Донбаський  урбанічний  рай.
Вогнів  Донецька  ясні  очі  -
шахтарський  непокірний  край.

Ти  всіх  сплітав  своїм  завзяттям
і  славним  духом  трударя,
допоки  підлі  ситі  свині
не  здерли  килим  з  вівтаря.

Зима
Багряне  місиво  на  злеті,
вогнем  горить  ворожий  БМП,
лежить  у  вишитій  сорочці  -
піддів  під  камуфльоване  ХБ.

Він  молодий,  та  де  там  –  юний,
уламком  вирвало  плече.
Вже  не  болить  його  нічого
і  в  грудях  більше  не  пече.

Горять  вогні  неначе  сльози,
течуть  струмочки  с  кіптяви
і  тільки  грабають  ворони  
російских  мертвих  вояків.

І  бриє  хвиля  вибухова
Твердий  скалічений  метал,
і  чути  знов  кацапську  мову  -
ідуть  спецназівці  в  навал.

За  тим  умовним  рубіконом
стоїть  бетонний  сірий  склеп,
а  звідти  кулі  сиплять  градом,
жнуть  норовливих  наче  серп.

Там  плоть  скувала  силу  духу
безстрашних  доблесних  бійців,
не  буде  там  назад  ні  кроку,
нема  там  підлих  й  брехунів.

Не  кіборги,  не  із  металу,
а  з  крові,  честі  і  плоті.
Вони  -  Орли!  Не  є  із  сталі.
Вони  -  могутні  та  живі!

Та  доки  є  той  дух  козацький,
Ти  будеш  матінко  жива.
Єднайся,  вільна  Україно,
Щоб  жити  вічно  у  віках!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861379
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сум римами лягає

Знов  за  вікном  ідуть  дощі,  
А  я  так  зимоньку  чекаю.
Закрався  сум  в  моїй  душі,
Він  римами  на  лист  лягає.

Хтось  тихо  стукає  в  вікно,
Беру  фіранку  відкриваю.
Сумне  природи  полотно,
Лиш  вітер  -  одинак  гуляє.

Йому  навбридло  мабуть  теж,
У  сірих  фарбах  метушитись.
Скажіть,  ну  де  ж  зима,  ну  де  ж?
Її  б  уже  пора  з'явитись.

Недочуває  слів  зима,
Не  чує  тих,  що  снігу  просять.
Його  давно  чомусь  нема,
Тому  і  сльози  шибки  росять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861380
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

То не сон ( слова для пісні)

Тихо  падає  сніг,  замітає  хурделиця
І  цілують  сніжинки  обличчя  твоє.
Тихо  падає  сніг  і  під  ноги  нам  стелиться,
Я  для  тебе  дарую  кохання  своє.

Приспів:

То  не  сон,  то  не  сон,  то  щасливий  зими  снігопад,
То  не  сон,  то  не  сон,  снігом  вже  захурделило  сад.
То  не  сон,  то  не  сон,  я  до  тебе  кохана  спішу,
То  не  сон,  то  не  сон,  тебе  ніжно  кохаю  й  люблю.

Тихо  падає  сніг  і  лягає  мереживом,
На  долини  й  поля,  що  чекали  зими.
Вирушає  вона  в  диво  -  казку  так  бережно,
Щоб  щасливо  в  коханні  зігрілися  ми.

Тихо  падає  сніг,  небо  грає  рапсодію,
Я  ж  для  тебе  кохана  зіграю  її.
Буде  линути  світом,  та  дивна  малодія,
При  якій  лиш  співають  в  садах  солов'ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861263
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Віктор Ох

Лист святому Миколаю (V)

Слова  –  Олена  Іськова-Миклащук
Виконує  –  Володя  Охріменко
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LPhQV-qfV7s[/youtube]


Виводила  донечка  букви  старанно,
Святому  Миколі  писала  листа:
«Я  хочу  прокинутись  з  сонечком  рано
Від  того,  що  тато  мене  пригорта…
Не  хочу  ляльок,  і  цукерок  не  треба!
Для  інших  діток  ти  віддай  шоколад:
Щоб  тільки  в  країні  не  рвалося  небо,
І  тато  вернувся  до  мене  назад.
Щоб  мама  не  плакала  більше  ночами,
Щоб  щастям  засяяла  в  неньки  весна  —
Святий  Миколаю,  своїми  ключами
Ти  лихо  замкни,  що  зоветься  Війна!»
…Прокинулась  доня,  наївне  дитятко,
Співала  від  щастя  й  крутилася  в  лад.
Спинилась  в  порозі:
«А  де,  мамо,  татко?..»
Розтало  дитинство,  немов  шоколад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860560
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 07.01.2020


Борода

***

Я    б  так  хотів  забути  всі  слова,
що  передують    зробленому  ділу,
щоб  вся  країна  їх  забуть  захтіла
й  до  кельні  засукала  рукава.
Щоб  кожен  з  нас    оглух  і  онімів
на  час  будови,  лиш  просив  у  Бога
здоров'я,  сил,  терпіння  в  допомогу
і  свіжий  розчин  цеглою  покрив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860465
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 07.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В обнімку із ніччю

Срібний  місяць  в  обнімку  із  ніччю,  
Танцювали  у  сніжному  вальсі.
Лоскотали  сніжинки  обличчя,
Замерзали  від  холоду  пальці.

Десь  сплітали  мереживо  зорі
І  так  мило  всміхалося  небо.
А  мороз  на  шибках  знов  узори,
Малював  срібні  гілочки  верби.

І  душа  розімліла  в  чеканні,
Зігрівав  її  радісно  вечір.
Мчало  з  юності  наше  кохання,
Доторкало  цілунками  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860335
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У долі шлях великий

Мерзнуть  пальці  на  морозі,
Тихо  так  у  верболозі.
Серце  б'ється  дзвінко,  дзвінко,
Виграє  немов  сопілка.

Сніг  летить  і  замітає,  
Хуртовина  десь  співає.
Про  кохання,  розставання,
Про  чекання  і  страждання.

Лише  в  долі  шлях  великий
І  любов  неначе  ріки,
Буде  гріти  нас  весною,
Сонячною,  голосною...

А  сьогодні  сніг,  як  казка,
Заметілі  ніжна  ласка.
Доторкає  мого  серця
І  у  ніч  кудись  несеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860220
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимовий вечір ( автор мелодії Наталія Крівець)

Сьогодні  знов  в  зимовий  вечір,
З  тобою  ми  в  родиннім  колі.
І  гріють  руки  мої  плечі,
Я  дякую  щасливій  долі.

Горить  багаття  у  каміні,
Іскринки  у  моєму  серці.
Ми  зберегли  любов  донині,
Блакить  в  очах  немов  озерце.

Тобі  коханий  ніжні  звуки,  
У  новорічну  ніч  дарую.
Хай  обіймають  твої  руки,
Твоє  кохання  серце  чує.

Кружляє  сніг,  шибок  торкає,
А  почуття  гарячі  з  нами.
Мелодія  враз  затихає,
Вітри  читають  телеграми.

Сьогодні  знов  в  зимовий  вечір,
З  тобою  ми  в  родиннім  колі.
І  гріють  руки  мої  плечі,
Я  дякую  щасливій  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860116
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прилетіла зима білим лебедем

Прилетіла  зима  білим  лебедем,
Загадково  спустилась  згори.
Застеляв  сніг  поля  тихим  шелестом,
Вітерець  з  ним  про  щось  говорив.

Танцювали  сніжинки  так  весело,
Навіть  місяць  пустився  в  танок.
А  зима  вже  гірлянди  розвісила,
Засвітилось  намисто  зірок.

Ніч  цим  дійством  також  милувалася,
І  робила  на  зустріч  їм  крок.
Вона  радо  до  всіх  посміхалася,
І  сплітала  з  сніжинок  вінок.

У  цю  ніч  ми  з  тобою  зустрілися,
Хуртовина  довкола  мела.
У  коханні  серця  притулилися,
Все  життя  цим  коханням  жила...

Знов  кружляє  зима  білим  лебедем,
Замітає  стежки  білий  сніг.
А  душа  в  солов'їному  щебеті,
Про  кохання  співає  для  всіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860024
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя в кожен дім

Любі  мої  друзі!!!  Новий  рік  вже  ступає  по  планеті  долаючи  заметілі  і  всі  перешкоди,  скоро  він  завітає  на  нашу  рідну  землю.  Тож  мені  дуже  хочеться,  щоб  разом  з  ним  у  кожну  оселю,  в  кожну  сім*ю,  завітало  щастя,  радість,  мир  і  спокій.  Міцного  вам  здоров'я,  веселих  посмішок,  творчих  успіхів  вам  всім!!!  Хай  ніч  казкова  радість  принесе,  ялинка  ніжно  мерехтить  вогнями,  та  буде  щастя  вам  понад  усе  з  любов'ю,  гумором,  піснями!!!

Білий  сніг  на  схили  ліг,
Замітав  стежини.
Стукав  дзвінко  Новий  рік,
У  кожну  хатину.

На  ялинці  вогники,
Мелодійно  грають.
Мов  з  літа  метелики,
В  кімнаті  літають.

Веселиться  дітвора,
Всі  чекають  дива.
Місяць  замість  ліхтаря,
Всміхнувся  щасливо.

Як  годинник  впівночі,
Буде  дзвінко  бити.
Чарівний  вогонь  в  печі,
Серця́  буде  гріти.

Хай  любов  буде  завжди,
Мир  в  нашій  країні.
Хай  повернуться  сини,
У  свої  родини!

Бо  їх  люблять  тут  і  ждуть,
Кожную  хвилину.
Нехай  мирні  дні  прийдуть,
У  світлу  цю  днину.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859831
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима - царівна біла ( слова для пісні)

Вже  знову  снігопад,  дороги  замітає,
Одівся  в  шубки  сад  і  ліс  собі  дрімає.
В  зимовому  вбранні,  зима  нас  всіх  чарує,
Сховались  снігурі,  мороз  шибки  малює.

Приспів:
Зима,  зима,  царівна  біла,
Принесла  радість  нам  усім.
Усе  довкола  посріблила,
Тепер  лиш  свят  чекаєм  в  дім

Сніжинок  ніжний  клин  у  віхолі  кружляє,
Торкається  ялин,  зима  нас  звеселяє.
І  радість  на  душі  в  чарівнім  сніговії,
Вже  відійшли  дощі,  лягає  сніг  на  вії.

Приспів:

Я  руки  простягну,  тебе  покличу  в  зиму,
Прошепочу  люблю  у  сніжну  хуртовину.
Нехай  казкова  ніч  нас  в  санях  покатає,
Ця  незабутня  зустріч,  щастям  поєднає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859822
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій коханий милий ( слова для пісні)

Сад  цвіте,  цвіт  опадає,  а  тебе  нема,
В  нього  осінь  завітає,  а  тоді  зима.
Буде  дощик  лити  сльози,  заметуть  сніги,
Як  я  хочу  мій  коханий,  щоб  був  поруч  ти.

Приспів:

Мій  коханий  милий,  буду  я  щаслива,
Як  прийдеш  до  мене  знов,  ти  моя  любов.
Мій  коханий  милий,  буду  я  щаслива,
Як  прийдеш  до  мене  знов,  ти  моя  любов.

Я  закохана  у  тебе,  ще  з  юнацьких  літ,
Знає  сонце,  знає  небо,  знає  цілий  світ.
Все  чекаю,  виглядаю  кохання  твоє,
Хоч  роки  минають  знаю,  ти  у  мене  є.

Приспів:

Замете  стежину  знову  білий,  білий  сніг,
Одягне  зима  обнову,  звеселить  усіх.
Тільки  я  тебе  чекаю,  любий  не  засну,
Кожен  вечір  виглядаю,  як  сонце  весну.

Приспів:

Мій  коханий  милий,  буду  я  щаслива,
Як  прийдеш  до  мене  знов,  ти  моя  любов.
Мій  коханий  милий,  буду  я  щаслива,
Як  прийдеш  до  мене  знов,  ти  моя  любов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859611
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так хочеться мережива зими

Так  хочеться  мережива  зими,
Щоб  побувати  знову  в  казці.
Бо  від  дощів  уже  втомились  ми,
Вони  справжнісіньке  нещастя.

Зліпити  б  знову  Бабу  Снігову
І  покататись  на  санчатах.
Побудувати  гірку  льодяну́
І  з  неї  горилиць  помчати.

У  сні́жки  хоче  грати  дітвора
І  лижами,  лижню  зробити.
Зима  в  природі  нашій  чарівна
Її  неможна  не  любити.

Де  ж  ти  поділась  Зимонько  -  зима!
Тебе  чекає  Україна.
Пошли  хоч  на  Різдво  свої  дива
І  снігу  кинь  нам  по  коліна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859399
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Lana P.

ПРОСВІТИ…

Просвіти  мене,  небо,  благаю
Крізь  осінніх  дощів  пелену.
Птаха  щастя  до  тих  прилітає,
Хто  життєву  пізнав  глибину,

Хто  пізнав  і  не  схибив  з  дороги,
Зрозумів  усіх  складнощів  суть,
Мав  падіння,  досяг  перемоги,
Хто  душею  освітлював  путь. 

Не  шукай  недосяжності  в  долі
На  земних  переплетах  доріг. 
Тут  у  кожного  —  образ  і  ролі,
Головне,  щоб  ти  совість  зберіг! 
       25/12/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859383
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Олег Крушельницький

ЗОРЯНЕ ТАНГО

Немає  смутку,  є  одне  натхнення.
Немає  болю,  є  одна  жага.
Нема  брехні,  є  тільки  откровення.
Як  в  синім  небі  не  буває  дна.

Немає  зла,  коли  його  не  носиш.
Немає  смерті,  бо  душа  жива.
Не  зрадять  люди,  коли  знищать  гроші.
Паде  печаль,  як  згине  боротьба.

Прокинешся,  та  вже  не  схочеш  спати,
Не  буде  втоми  в  тебе  на  душі.
Тобі,  як  всім  захочеться  співати,
На  новій  і  освяченій  Землі.

Навколо  тебе  затанцюють  зорі,
Промінням  срібним  забуяє  цвіт.
Сплете  невидима  господня  нитка
Небесний  килим  з  вогняних  орбіт.

І  цей  танок  проміньчиками  щастя
Наповнить  суттю  океан  буття.
Безкрайня,  чиста,  білосніжна  ковдра
Покриє  чорну  хмару  небуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859330
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Віктор Ох

Світло вийде з бліндажа

[u]Олена  Іськова-Миклащук[/u]
[b]"Світло  на  дні  бліндажа"[/b]
[i](Поезія)[/i]
[b][i]Видавництво  «Український  пріоритет»[/i][/b]
[u]Київ  –  2019[/u]
Об’єм  –  96  стор.

                               [b]  1.[/b]
     Вже  п’ять  років  воєнні  хроніки  викликають  в  українців  найбільше  емоцій.  І  це  надовго.  Боріння  триває  вже  четверте  століття.  Новий  виток  збройного  загострення    україно-московитських  стосунків  –  і  з’явився  цілий  пласт  чималої  кількості  яскравої  поезії    про  Майдан  і  війну.  Навіть  коли  ці  мотиви  відійдуть  із  прицілу  громадської  думки  до  сфери  історичних  подій,  і  тоді  залишатимуться  важливим  матеріалом  для  літератури.  Все  частіше  зустрічається  дещо  цинічний  вираз  «АТОшна  література».  Війна  і  мистецтво  все  тісніше  переплітаються  в  часі  й  просторі,  адже  мистецтво  це  спосіб  контакту  з  дійсністю.  
   Гарно  видана,  в  твердій  палітурці,  добре  відредагована  книга  «Світло  на  дні  бліндажа»  –канонічний  зразок  сьогоднішньої  громадянської  поезії.  Вірші  до  цієї  збірки  Олена  Іськова-Миклащук  писала  всі  ці  п’ять  важких  років.  Її  поезія  максимально  сповідальна  і  емоційно  напружена.  Поетеса  зізнається,  що  побачила  війну  очима  свого  чоловіка  –  бійця  АТО.  Вона  на  собі    відчула  «принади»  статусу  солдатки.  Вона  щоденно  заговорювала  сльози  донечці,  яка  сумувала  за  татком.
В  кожному  з  семи  розділів  книги  авторка  постає  в  іншій  якості.  То,  як  кохана  дружина  воїна,  то  як  громадянин-патріот,  то  як  мати.
Ось  вона  говорить  від  імені  мужнього  чоловіка,  який  збирається  йти  захищати  рідний  Край:
   [i]Пробачте,  мамо,  що  не  зміг  мовчати,
   Коли  на  гідність  стали  чобітьми.
   Оця  війна  не  мною  розпочата,
   Та  я  Вкраїну  затулив  грудьми.[/i]
«Пробачте,  мамо…»,  стор19)*

А  тут  опиняється  в  самій  гарячій  точці  на  лінії  фронту:

[i]    Суботнього  ранку  копали  блідаж.
   Сміялись  прогіркло:
   "Велика  могила..."
   Земля  застогнала  -  здригнувся  світ  аж!-
   Коли  їх
   живцем
   під  собою
   накрила...[/i]
(«Бліндаж»,  стор.36)

Передає  почуття  дитини:

[i]    Виводила  донечка  букви  старанно,
   Святому  Миколі  писала  листа:
   «Я  хочу  прокинутись  з  сонечком  рано
   Від  того,  що  тато  мене  пригорта…
   Не  хочу  ляльок,  і  цукерок  не  треба!
   Для  інших  діток  ти  віддай  шоколад:
   Щоб  тільки  в  країні  не  рвалося  небо,
   І  тато  вернувся  до  мене  назад.[/i]
(«Лист  святому  Миколаю»,  стор74)

Як  цілитель-психотерапевт,  зустрічає  чоловіка  з  травмованою  душею  з  терплячістю  і  розумінням:
   [i]Твої  долоні,  що  були  ніжніші
   За  промінь  сонця,  ангельське  крило,
   Як  їх  торкати,  щоб  не  стало  гірше?
   Щоби  тобі  від  серця  відлягло?[/i]
(«Твої  долоні»,  стор.65)

   Поезія  збірки  не  перенасичена  метафорами,  але  ті  що  є  -    справді  убивчі:

[i]    …В  засипані  снігом  окопи,  в  розбитий  бліндаж
   Витрушує  іскри  зі  свити  обпечене  небо.
   Болюча  краса!
   Лиш  псують  плями  крові  пейзаж:
   Скріпив  чотирьох  міномет  із  землею,  мов  степлер.[/i]
(«Дивний  листопад»,  стор.86)

   Авторка  оминає  прямолінійну  плакатність,  де  «бійці  АТО  на  Сході  тримають  на  своїх  плечах  мирне  небо  над  нашими  головами».  У  неї  небо  живе  і,  не  витримавши  жахіть  війни,  шукає  прихистку  біля  наших  бійців:

[i]    А  небо  теж  ховається  в  окопи,
   Тремтить  від  страху  загнаним  зайчам:
   Коли  на  нього  бризкають  окропом—
   Цілує  небо  руки  копачам.
   І  наливає  їм  по  кварті  чаю,
   Байдуже,  що  без  цукру  ,  
   мов  полин:
   Коктель  із  віри  з  присмаком  одчаю,
   Коли  під  Градом  тиснеш  Ф-1…[/i]
(«Небо  в  окопах»,  стор.39)

 Поетеса  звертається  і  до  псевдопатріота:

[i]    Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
   Твій  новий  імідж:  український  стрій.
   Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
   Священний  одяг  на  душі  старій.
…………..
   У  пральні  відперуть  дитячі  сльози,
   Останки  обіцянок  і  розмов,
   Важкі  прокльони  і  жахні  погрози…
   Не  відперуть  лише  пролиту  кров[/i].
(«Псевдопатріоту»,  стор.85)

   Громадянська  поезія  збірки  «Світло  на  дні  бліндажа»  Олени  Іськової-Миклащук  довершена,  потужна,  викликає  великий  емоційний  відгук.  Єдине    чим  може  хтось,  хто  «устал  ат  вайни»  дорікнути  («Стомленим  війною»,стор.83)  це  перенасиченість  переживанням    болю.  Але  безболісно  і  без  зусиль  протистояти  злу  неможливо.  Чим  швидче  люди  тут  забудуть  що  десь  там  йдуть  воєнні  дії,  тим  швидче  війна  прийде  сюди  до  кожного  в  дім.  

     [b]          2.[/b]

В  2014-му  році  російські  танки  могли  стати  реальністю  у  Києві.  Активний  наступ  військ  РФ  на  території  України  вдалося  зупинити  завдяки  спільним  зусиллям  українців,  які  стали  на  захист  держави  у  лавах  Збройних  Сил  України,  добровольчих  формувань  та  масового  волонтерського  руху.  Найбільш  патріотично  мотивовані  приставали  до  ледь  не  стихійно  утворених  добровольчих  формувань.
Пожертви  громадян  допомагали  і  допомагають  українській  владі  вести  цю  війну.
Гроші  та  амуніція  для  військових  збиралися  через  Facebook-групи,  спеціальні  веб-сайти,  текстові  повідомлення  (sms)  та  волонтерські  організації.
 Лише  за  перші  чотири  місяці  вдалося  зібрати  11,7  млн.  доларів,  включно  з  2,8  млн.  доларів,  які  надійшли  від  текстових  повідомлень  з  мобільних  телефонів  на  спеціальний  номер  565.
   Коли  стало  зрозуміло,  що  в  армії  України  немає  навіть  найнеобхідніших  речей,  активісти  створили  численні  інтернет-групи,  щоб  збирати  та  доставляти  допомогу  для  армії.  Переважна  більшість  речей,  які  приносили  волонтери,  не  зброя.  Це  їжа,  медикаменти,  предмети  гігієни,  бронежилети,  каски  та  біноклі.
Від  картоплі  та  консервації,  до  прицілів  та  тепловізорів  –  з  самого  початку  війни  волонтери  забезпечували  армію  та  добробати  усім  необхідним.
 Досі  на  волонтерах  тримається  великий  фронт  робіт  –  тут  і  дрібні,  але  важливі  речі  і  досить  дороговартісні.  Ставали  в  пригоді  звичайна  плівка  -  щоб  бліндажі  на  передовій  не  пропускали  воду,  маскувальні  сітки,  кабелі,  скоби.  Потребувала  армія  і  дорогу  оптику,  тепловізори,  далекоміри,  прилади  нічного  бачення,  приціли,    артилерійські  планшети,  технічні  прилади,  безпілотники,  дизель-генератори,    метеостанції.  Радували  солдатське  тіло  шкарпетки  і  рукавички  в’язані  жінками.  Зігрівали  солдатські  душі  дитячі  малюнки-обереги.  
   Важливими  також  були  і  є  психологічна  підтримка,  психологічна  реабілітація.  Волонтери  досі  грають  ключову  роль  в  підготовці  українських  позовів  до  Гааги.
----------------

 Але  ось  раптом  на  п’ятому  році  війни  почалися  невмотивовані    переслідування  з  боку  нової  влади  і  її  силових  структур  тих  людей,  які  у  найважчі  часи  російської  агресії  створювали  на  уламках  знищеної  української  армії  потужні  сучасні  Збройні  Сили.
 Представники  ДБР  (Державне  бюро  розслідувань),  використовуючи  надані  їм  широкі  повноваження,  замість  боротьби  зі  злочинністю  та  корупцією,  спрямовують  свої  зусилля  на  дискредитацію  справжніх  героїв  України.  До  того  ж  під  час  судового  засідання  зухвало  і  цинічно  дозволяють  собі    іменувати  присутніх  на  ньому  бійців,  захисників  Донецького  аеропорту  "ушльопками".
 Дедалі  частіше  влада  демонструє  зневагу  до  українських  воїнів,  кидає  за  ґрати  реальних  захисників  держави  і  відпускає  на  свободу  діячів  режиму  Януковича.
Корегувальники  вогню,  які  вказували  російським  артилеристам,  як  краще  обстрілювати  українські  міста,  виходять  на  волю.  В  той  же  час  по  бойових  офіцерах  і  генералах  фабрикують  кримінальні  справи  і  кидають  їх  за  грати.  Довоювалися.  Вороги  і  окупанти  –  "в  законі",  а  захисники  –  під  тиском  і  репресіями.  «Був  в  АТО?  Будеш  в  СІЗО!»  -  гіркий  афоризм  пишуть  на  імпровізованих  плакатах  АТОвці  під  стінами  судів.
 В  ДБР  мають  на  меті  дискредитувати  Збройні  сили,  зокрема,  зміни,  які  відбувалися  в  армії  протягом  останніх  років  завдяки  реформі.  
Держава  напускається    на  своїх  військових,  хоча,  натомість,  слідчі  ДБР  мали  би  зайнятися  генералами,  які  до  2014  року  знищували  армію.
 Просліджується  гидотна  тенденція  –  дискредитація  владою  військових,  ветеранів  і  волонтерів.
 При  такій  політиці,  дитина,  яка  отримала  посмертну  батькову  нагороду  через  п’ять  або  десять  років  перестане    гордитися  його  подвигом.  Людина  у  військовій  формі  буде  боятися  показуватися  на  вулиці  через  засудження  співгромадянами.
 За  даними  правозахисників,  СІЗО  забиті  добровольцями.  Найчастіше  добробатів  звинувачують  у  злочинах,  скоєних  у  зоні  АТО,  причому  переважно  у  2014  році.  Це  незаконне  носіння  зброї,  викрадення  людей  групою  осіб,  застосування  тортур,  незаконне  заволодіння  автомобілями,  участь  або  створення  організованого  злочинного  угруповання.
Значна  кількість  кримінальних  справ  порушена  тому,  що  конфлікт  на  Донбасі  кваліфікується  як  "антитерористична  операція",  хоча  насправді  слід  вести  мову  про  військові  дії.  Фактично  прокурори  застосовують  статті  Кримінального  кодексу,  призначені  для  мирного  часу.
 Оскільки  немає  стану  війни,  не  можна  застосовувати  статті  про  військові  злочини.  Тому  прокуратура  послуговується  статтями  про  загальні  кримінальні  злочини.  Але  це  неправильно.  
 У  2014  році,  коли  на  Донбасі  втілювався  сценарій  "руской  вєсни",  саме  добровольчі  батальйони  чинили  цьому  опір.
 Фактично,  вони  не  дозволили  поширити  зону  конфлікту  на  Південь  і  захищали  українську  територію  своїми  тілами.  Це  був  час,  коли  значна  частина  працівників  правоохоронних  органів,  СБУ  у  Донецькій  і  Луганській  областях  перейшли  на  бік  самопроголошених  республік,  вони  не  виконували  своїх  обов'язків,  як  у  мирний  час.  Добробатам  не  було  на  кого  сподіватися,  окрім  як  на  себе.
 Бійці  добровольчих  батальйонів  затримували  сепаратистів,  хоча  за  законом  не  мали  права  цього  робити,    це  справа  міліції  і  СБУ.  Тепер  ті  їхні  дії  кваліфікуються,  як  "незаконне  позбавлення  волі"  особи.  Не  може  Кримінальний  кодекс  застосовуватися  на  цих  територіях  так  само,  як  на  мирних  територіях.
Відомі  випадки,  коли  кримінальні  справи  відкривалися  за  заявами  сепаратистів.
 І  в  той  же  час  від  кримінальної  відповідальності  звільняють  бойовиків  „ДНР“    і  їх  посібників.
 Учасники  АТО/ООС  виступають  проти  амністії  для  бойовиків  і  переслідування  проукраїнських  активістів.
Останні  гучні  «справа  вбивства  Шеремета»  і  «справа  проти  генерала  Марченка»  створює  негативний  імідж  українській  армії  і  волонтерам.  Це  справи,  які  не  надають  авторитету  чи  позитивного  іміджу  Збройним  силам.  Все,  що  йде  не  на  користь  підвищенню  обороноздатності,  а  навпаки  –  на  послаблення  України  і  її  Збройних  сил,  може  бути  вигідно  лише  одним  людям  –  ворогам  України.  
   Судилище  над  генералом  Марченком  –  це  помста  тим,  хто  захищав  мирне  небо  над  Україною,  помста  влади  людям,  завдяки  яким  Київ  живе  мирно  і  багато.  
 І  знову,  як  тоді,  на  початку  війни,  небайдужі  громадяни  і  волонтери  оголосили    збір  коштів  для  внесення  застави  у  20  млн  гривень.  як  запобіжного  заходу  у  справі  генерала  Марченка.    Апеляційний  суд  "змилостивився"    над  десантником  –  зменшив  заставу  із  77  млн.  грн.  до  20,  "не  менш  фантастичних  мільйонів".  Один  мільйон  зібрали  люди,  ще  19  млн.  грн.  вніс  п’ятий  президент  Петро  Порошенко.  
Книжка  “Світло  на  дні  бліндажа”  Олени  Іськової-Миклащук  -  це  зброя  потужніша  за  БТРи  і  «Гради»,  це  також  внесок  (не  менший  ніж  президентський)  у  боротьбу  за  Незалежність  України,  проти  реваншу  і  капітуляції.  
 І  нехай  поетів  називають  «армією  УПА»  (Українська  Паперова  Армія),  їх  «АТОшна  література»  потрібна  суспільству.

 [i]  Вже  скоро  світанок.У  душах  розсіється  морок.
   Прозрівши  народ  мій  постане  сильнішим  стократ.
   Бо  й  предки  не  знали  огидного  слова:  покора.
   Та  поки  ще  темно,  я  просто    беру  автомат.[/i]
(«Я  просто    беру  автомат»,  стор.24)
---------------------
           25.12.2019

                         Євмен  Бардаков  і  Віктор  Охріменко

-------------------

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859372
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зіркова казка

Зіркова  казка  на  екрані  ночі,
Так  мило  зазирає  нам  у  очі.
Мелодія  торкається  словами
І  лине  в  простір  синій  разом  з  нами.

Зіркова  казка  ожива  далеко,
Ось  в  небі  крила  розпустив  лелека.
А  ось  на  небі  диво  птах  Жар  -  птиця,
Очима  сумно  дивиться  лисиця.

У  човнику  нас  покатає  місяць,
Над  нами  вогники  яскраві  висять.
Торкнемося  ми  ніжних  хвиль  рукою
І  попливем  молочною  рікою.

Для  мене  казка,  коли  ти  і  небо,
А  більшого  здається  і  не  треба.
Хіба  ж  не  казка,  коли  поруч  двоє,
Щасливі  і  зігріті  у  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859272
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Якщо пішов, то вже іди…

Ти  знаєш,  я  тобі  скажу,
Більш  не  надійся  ні  на  що.
Я  провела  в  житті  межу,
Якщо  пішов,  то  вже  пішов...

Ще  не  забулися  слова,
Що  так  образою  лягли.
І  може  скажеш  ти:"  Бува!"
Я  відповім:  "Пішов...  іди"

Душа  у  ніжності  живе,
Їй  би  краплиночку  тепла.
А  зрада  навпіл  душу  рве
І  холодить  немов  зима.

Я  відпустила  не  журюсь,
Ми  вже  на  різних  полюсах.
Настане  день  і  я  влюблюсь
І  буде  радість  у  очах...


Життєва  історія,  яка  блукає  світом  поміж  людей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859271
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя земля

Моя  земля  від  прадіда,  до  діда,
Моя  земля  простори  і  поля.
Моя  земля  у  короваї  хліба,
У  кожнім  колоску  моя  земля.

Моя  земля,  то  хлібороба  руки,
Моя  земля,  то  руки  тесляра.
Моя  земля,  де  зеленіють  луки,
І  кожне  слово  в  вірша́х  Кобзаря.

Моя  земля,  то  солов'їна  пісня,
Що  щебетанням  будить  нас  щодня.
Моя  земля,  яскрава  зірка  пізня,
Яка  моргає  щиро  нам  здаля...

Моя  земля,  дощами  слізно  плаче
І  просить  допомоги  від  людей.
Душа  болить,  коли  я  все  це  бачу,
Не  сходить  сум  і  біль  з  моїх  очей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859148
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Далекий погляд твій

Я  простягаю  руки  до  зорі
І  ось  вона  уже  в  руках  у  мене.
Лишивсь  самотній  місяць  угорі,
А  відчуття  від  неї  б'є  студенне.

Вона  ніколи  не  зігріє  нас,
Тому,  що  в  ній  для  нас  тепла  немає.
Холодна  -  наче  тисячу  образ,
За  руки  прохолодою  тримає.

Далекий  погляд  твій  відбивсь  у  ній,
Його  мені  забути  неможливо.
Твої  слова  неначе  біль  німий,
Немов  гроза,  немов  зрадлива  злива.

Коли  надво́рі  наступає  ніч
І  хоче  нас  усіх  захолодити.
Я  відкриваю  серце  їй  навсті́ж,
Воно  і  ніч  зуміє  ще  зігріти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859145
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Курйози природи ( слова для пісні)

Одягнуло  небо  сиву  шаль,
Холодом  повіяло  ще  з  ночі.
Мені  цю  погоду  дуже  жаль,
Бо  її  сльозяться  диво  -  очі.

Приспів:

А  дощі,  за  вікнами,  дощі,
Мокне  сад  немає  парасольки.
Хмари  одягнулись  у  плащі,
Небо  розділилося  на  дольки.

А  дощі,  за  вікнами,  дощі,
Ллють  і  проливають  свої  сльози.
Змокли  вже  дерева  і  кущі,
То  природи  дивної  курйози.

Вітер  сів  за  новенький  рояль,
Зазвучали  тихо,  тихо  звуки.
Обіймали  їх,  немов  печаль,
Шепотіла  про  гірку  розлуку.

Приспів:

І  нехай  вони  ідуть,  ідуть,
Поливають  краплями  так  рясно.
Небо  десь  прорвалося  мабуть.
Нам  з  тобою  дуже,  дуже  класно...

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859009
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зазирни в моє серце

Зазирни  в  моє  серце,
Моя  доля  то  ти.
Вона  птахом  несеться
В  невідомі  світи.

Там  де  радість  рікою
З  течією  пливе.
Ми  зустрілись  з  тобою,
Бо  ти  щастя  моє.

Доторкається  вітер,
Шелестінням  думок.
Їм  би  в  небо  летіти,
Плести  з  квітів  вінок.

А  вони  повертають,
Все  до  тебе  мене.
Лиш  тому,  що  кохають
І  воно  не  мине...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858880
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


dovgiy

НАД ЗБІРКОЮ

Душі  моєї  рідні  пташенята,
Ви  випурхнули  в    ясний  світ  людей.
Розправили  під  зорями  крилята,
Немовби  щира  пісня  із  грудей!

Із  кожної  книжини  в  спраглі  душі,
Заходите,  лікуючи  біду.
Я  з  вами,  мої  діти,  також  мушу
Планету  рятувати  на  ходу.

Я  стукаюсь  у  кожні  перші  двері,  
Байдужість  виганяю  із  очей,
Записую  на  хмарному  папері
Травневу    оду  зоряних  ночей.

Запрошую  повірити  й  кохати,
Помріяти  про  щастя  неземне
І  на  долонях  серце  дарувати
Так,  як  із  неба  навчено  мене.  

Мої  вірші  виношую  під  серцем
Дарую  їх  чоловікам,  жінкам…
Живе  в  душі  оте  чуття,  -  найперше
Яке  єдиній  з  серцем  я  віддам.

Його  беріг  від  вітру  крижаного
Байдужих  зим,  а  чи  спекотних  літ,
Щоб  знов  і  знов,  надіючись  на  нього,
Душею  в  небі  відчувать  політ.

23.12.2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858877
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Минулого торкаюся думками

Минулого  торкаюся  думками,
Воно  у  кожного  бува  своє.
Я  пам'ятаю  ніжні  руки  мами,
Усмішка  на  обличчі  розстає.

Біжить  сестра,  молодша,  по  стежині,
На  зустріч  татку,  що  з  роботи  йде.
Ці  найдорожчі  спогади  єдині,
Так  серце  розтривожили  моє.

А  ось  дідусь  всміхнувся,  в  вишиванці,
В  недільний  день  у  храм  зібравсь  іти.
Бабуся  зачекалася  на  лавці
І  вишні  у  садку  вже  розцвіли...

Які  то  дні  і  спогади  чудові,
В  минуле  повернутися  тепер.
Провідати  пшеничне  в  маках  поле
І  біля  школи  наш  з  тобою  сквер.

Пройтися  греблею,  де  верби  шумно,
Про  щось  із  вітром  гомонять  щодня.
Згадала  все  і  чомусь  стало  сумно,
Торкнулися  думки  самого  дна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858775
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А очі шукали

А  очі  шукали  тебе  в  цьому  світі
І  билося  серце  немов  в  барабан.
Водою  були  ми  тоді  нерозлиті,
Тепер  лиш  лишилися  шрами  від  ран.

А  очі  шукали,  уста  шепотіли,
Невже  ти  не  бачиш,  не  чуєш  мене.
Сказати  давно  я  тобі  так  хотіла,
Що  серця  торкнулось  кохання  земне.

Стежиною  щастя  воно  пробиралось
І  їхало  в  санях  зими,  мандрівних.
Хотіла  сказати  тобі:"  Закохалась",
Коли  зазвучала  знов  казка  для  всіх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858774
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лист на віконному склі

Напишу  тобі  лист  на  віконному  склі,
Дощ  мені  допоможе  розставити  коми.
Розкажу  про  свій  сум,  про  самотність  і  дні,
Що  для  мене  такими  були  невідомі.

День  летить  в  нікуди,  залишає  сліди
І  лягає  рясною  росою  на  трави.
Б'ється  серце  в  мені,  бо  у  ньому  є  ти,
А  на  небі  розсипались  зорі  яскраві.

Я  пишу  тобі  лист  на  віконному  склі,
Та  його  ти  читати  не  будеш  ніколи.
Заблукався  туман  в  перламутровім  сні,
У  житті  кожен  грає  свої  лише  ролі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У повітрі пахло грозою

В  небесах  дрімала  синя  тиша,
У  повітрі  пахло  вже  грозою.
А  душа  моя  складала  вірші,
Дощ  заплакав  чистою  сльозою.

Скуштувала  враз  земля  водиці,
А  то  сонце  спекою  зморило.
Сумував  жасмін  біля  криниці,
В  нього  також  вже  не  було  сили.

Квіти  мліли,  мліли  в  полі  трави
І  верба  до  річки  нахилилась.
Лиш  гроза  всміхалася  лукаво
І  під  ніс  усе  щось  бурмотіла

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858654
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Покинута троянда

Покинута  троянда  на  морозі
У  серці  біль,  а  на  очах  вже  сльози.
В  руках  вона  була  таких  гарячих,
Тепер  лежить  в  снігу́  і  тихо  плаче.

Чомусь  її  так  просто  залишили,  
Від  холоду  вже  покидали  сили.
Вона  чекала...  Хто  забув,  верне́ться
Її  зігріє  й  пригорне́  до  серця.

Та  все  було  дарма,вона  лежала
І  від  морозу  тихо  замерзала.
Не  знала,  що  загасло  десь  кохання,
Лишивши  в  серці  біль  й  розчарування...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858557
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце - дім для кохання

Серце  -  то  дім  для  кохання,
Чисті  такі  почуття.
І  солов'я  щебетання,
У  ньому  квітне  життя.

В  серці  мелодії  ніжні,
Звуки  її  чарівні.
Линуть  слова  дивовижні,
Линуть  кохання  пісні.

Серце  -  то  дім  для  кохання,
В  ньому  ти  завжди  живеш.
З  вечора  і  аж  до  рання,
Рідний  мене  бережеш.

Ніжні  слова  гріють  душу,
В  серці  троянди  цвітуть.
Любий,  признатися  мушу,
Що  почуття  там  живуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858457
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимонько тебе чекаєм

Де  ти  зимонько  поділась,
В  якім  лісі  заблудилась?
Ми  усі  тебе  чекаєм,
За  тобою  так  скучаєм.

Наближаються  вже  свята,
Сні́жки  хочеться  пограти.
Зимонько,  кинь  снігу  трішки,
Валянки,  щоб  вділи  ніжки.

Діти,  щоб  взяли  санчата
І  могли  згори  помчати.
Прометем  стежку  до  гаю,
Ми  Святому  Миколаю.

Принесе  він  подарунки,
Ніжні,  теплі  поцілунки.
Радо  нас  він  привітає,
Щастя  всім  нам  побажає...

Нехай  падають  сніжинки,
Для  Оксанки,  та  Маринки.
Для  усіх  дітей  на  світі,
Щоб  вони  могли  радіти.

І  ялиночку  у  хаті,
Буде  кожен  прикрашати.
Вогники  в  вікні  моргають.
Зимонько,  тебе  чекають.

Тож  прошу  не  забарися,
Хоч  на  Новий  рік  з'явися.
Замети  поля,  дороги,
Забери  з  серця  тривоги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858350
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Ніна-Марія

СПОМИНИ

Життєвий  млин  перетирає
Минулих  днів  нестримний  плин.
Душа  куточок  десь  шукає,
Щоб  притулитись  на  спочин.

У  спогадах  із  самотою
Пройтись  стежинами  буття.
Любов  габою  золотою
Колись  вела  нас  в  майбуття.

Крізь  злі  вітри  і  сніговії,
Омани  сіру  пелену,
Несли  негаснучі  надії
Туди,  де  віра  на  кону.

І  вдалі  злети  і  падіння
Долали  всім  наперекір.
Небес  вготовані  веління
Здавались  щирі  і  легкі.

Це  долі  щедрий  подарунок-
ЛЮБОВ-  цінніша  із  прикрас.
За  те,  що  ми  спивали  трунок,
Сплатити  мито  прийде  час...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858303
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019


dovgiy

НІЧНИЙ МОНОЛОГ ДО БОГА

Дай  мудрості  та  сили,  добрий  Боже,
Дай  в  серце  до  нужденних  доброту!
А  те,  що  я  сказати  в  слові  можу
По  Твоїй  Волі  вдягну  в  красоту.

О!  скільки  часу  я  прожив  в  печалі!
Гадав,  що  зірка  згасла  назавжди.
Не  знав,  чим  серце  житиме  надалі,
Бо  милої  загублені  сліди.

Загублені  сліди  в  опалім  листі.
На  тих  доріжках,  де  обоє  йшли.
Які  ж    то  були  наші  душі  чисті,
Які  ж  бо  ми  закохані  були!

Гадалось  нам,  що  тільки  одну  зиму
Судилось  бути  нарізно  в  житті.
Та  вийшло  так,  що  потяг  щастя  –  мимо,
А  хтось  із  двох  лишився  на  путі!

Не  нарікаю,  Господе,  на  Тебе!
Випробування  гідно  зміг  пройти.
За  лихо  в  долі  вказую  на  себе,
За  миті  щастя  дякую:  це  –  Ти!

І  як  би  не  ладнались  мої  справи,
На  Тебе  покладаюсь,  Боже  мій!
Мені  ти  сяєш  у  небесній  славі,
У  силі  незборимій,  у  Твоїй!

Літа  мої  просунулись  до  краю
Та  твоя  Милість  поруч  мене  йде:
Бо  вже  до  слуху  звістка  долітає,
Що  янгол  із  небес  мене  знайде.

Знайде  для  того,  аби  поруч  жити
І  тім  чинити  воленьку  Твою,
До  скону  днів,  -  відпущених,  -  любити
У  закордоннім,  у  земнім  раю!

15.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858123
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Симфонія ночі

Звучала  симфонія  ночі,
Яку  почала  завірюха.
Грав  вітер  на  скрипці  охоче
І  поле  і  ліс  її  слухав.

Торкалися  клавіш  роялю,
Зими  -  білосніжної  руки.
Симфонія  линула  в  далі,
Чудесні  її  були  звуки.

Від  цього  у  захваті  небо,
Симфонія,  то  ціла  казка.
З  сніжинок  з'явивсь  білий  лебідь,
В  очах  його  ніжність  і  ласка.

То  тихо,  а  то  голосніше,
Басами  звучала  хурделя.
Для  ночі  вона  була  сніжна,
В  мелодії  віолончелі.

І  тільки  під  ранок  все  стихло,
Лишилася  казка  від  звуків.
Лежав  на  рівнині  сніг  віхрем,
Від  гу́чних  симфонії  рухів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858121
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не важливо, що осінній день

Опалим  листям  вітер  шелестить,
Моро́сить  дощ  у  день  осінній.
Наш  клен,  де  зустрічались  тихо  спить
І  небо  не  блакитно  -  синє...

У  прохолоді  бавиться  туман
І  береги  уже  самотні.
Рука  пером  вже  створює  роман,
Й  дарує  щастя  нам  сьогодні...

Для  мене  щастя,  коли  поруч  ти,
Теплом  й  любов'ю  зігріваєш.
Проклала  доля  нам  свої  мости,
Та  ти  і  сам  про  це  все  знаєш.

І  неважливо,  що  осінній  день,
Що  сонечко  кудись  сховалось.
Душа  співає  радісно  пісень,
Лиш  осінь  хмурою  осталась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858014
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалася у тебе

Я  закохалася  у  тебе,
Як  ясне  сонце  в  синє  небо.
Як  білі  хмари  в  теплий  вітер,
Як  тихий  ранок  в  ніжні  квіти.

Берізка  до  води  схилилась,
Вона  мабуть  також  влюбилась.
Свої  розказує  бажання,
У  почуттях  моїх  кохання.

Я  закохалася  у  тебе,
Як  у  лебідку  білий  лебідь.
Як  ясний  місяць  в  срібні  зорі.
Як  білі  чайки  в  синє  море.

Як  зацвіте  в  дворі  калина,
Намисто  вдіне  горобина.
Нам  соловей  буде  співати,
Яке  то  щастя,  так  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857799
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Наталя Данилюк

Хата

Хато  моя  стара,  ну  які  роки  там?..
А  озирнешся  –  і  півжиття  нема.
Сніг  на  тобі  полатаний,  наче  свита,
То  вже  не  ті  морози  й  не  та  зима.

То  вже  не  ті  химе́ристі  купи  снігу,
То  вже  не  так  мете,  як  колись,  віда́й…
Кинешся  в  цю  пухку  білизну  з  розбігу,
А  із  порога:  «Дівко,  ану  вважай…»  ─

Бабці  така  знайома  вже  засторога…
Хай  ти  іще  мала,  та  пізнала  все  ж:
Варто  в  житті  надіятися  на  Бога
І  на  своїх  близьких,  безперечно,  теж...

Вміти  розчути  голос  твоєї  крові,
Бути  єдиним  цілим  із  усіма,
Хто  із  тобою  зріс  у  теплі  й  любові,
Ко́го  з  доріг  вертала  сюди  зима,

Щоб  у  родиннім  колі  зустріти  свята,
Сили  набратись  з  рідного  джерела.
Як  же  дбайливо  горне  до  себе  хата,
Пір’я  летить  з  осмиканого  крила…

Як  тут  сьогодні  порожньо  й  безголосо,
Наче  з  платівки  пам’яті  стерто  дні!..
Хато  моя  самотня,  простоволоса,
Де  прихилити  серце  своє  мені?

Станеш  у  дверях  –  протяг  із  сіней  дує,
Стисне  нутро  полинна  якась  журба!..
Бабо  і  діду,  хто  вам  заколядує?
Вітер  хіба…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857626
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Ганна Верес

Поки твоя горить іще свіча

Життя  –  ріка,  стрімка,  частіш  бурхлива,
Якої  води  в  даль  тебе  несуть,
Будь  же  плавцем  і  гордим,  і  сміливим,
Бо  саме  в  цім  життя  людського  суть:
Долати  біль  від  гострого  каміння,
Його  ж  у  бистрих  водах  вистача.
Пливи-борись  і  здобувай  уміння,
Поки  твоя  горить  іще  свіча.
А  коли  хвиля,  навіть  випадкова,
Задме  її  вогонь,  фінал  прийде,
У  очі  сонце  зазирне  й  споквола
Ти  усвідомиш:  це  –  останній  день.
10.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857556
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання сонцем сходить ( слова до пісні)

Кажуть,  що  зима  серця́  холодить,
Перетворює  на  кришталі.
А  моє  кохання  сонцем  сходить,
Поцілунок  залиша  на  склі.

Нас  з  тобою  щастя  не  покине,
Знаю  я  і  бачу  наперід.
У  серцях  любов  така  єдина,
Розквітає  наче  яблунь  цвіт.

Приспів:

Мете  хурделиця  із  почуттів,
Любов'ю  стелиться  із  твоїх  снів.
Кружля  за  вікнами  зима,  зима,
До  неї  звикли  ми,  в  серцях  весна.

Сердечко  ніколи  не  схолоне,
Коли  в  нім  живе  палка  любов.
Так  пульсують  люба  мої  скроні,
Закипає  в  жилах  моїх  кров.

Заметіль  за  вікнами  лютує,
Перемети  робить  на  стежках.
В  серці  музика  моїм  вальсує,
І  щебече  про  кохання  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Наталя Данилюк

Скринька див

[img]https://sun9-33.userapi.com/c855028/v855028689/197692/52P4uFbnw5M.jpg[/img]

А  знаєш,  цей  грудень  –  скринька  зимових  див:  
Лише  привідкрий  –  і  сяйво  наповнить  простір!  
І  можна  чекати  світлої  Коляди,  
Коли  за  столом  зберуться  найближчі  гості.  

І  мама  накриє  щедрий,  смачнющий  стіл,  
І  звично  стару  колядку  затягне  тато,  
І  з  давніх  ікон  родинних  усі  святі  
Підхоплять  мотив,  наповнивши  співом  хату.  

А  ти,  причаїшся  збоку  –  й  анішелесь,  
Боїшся  дихнути,  щоб  не  злякати  казку.  
Бо  магією  наповнений  світ  увесь,  
І  можна  роздати  кожному  світло  й  ласку.  

Відху́кати  іній  смутку  з  вікна  душі,  
Щоб  мрії,  немов  гірлянди,  рябіли  в  ньому,  
І  перетрясти  минулого  стелажі,  
Бо  варто  звільнити  місце  чомусь  новому.  

Усе  це  зринає  в  пам'яті,  мов  кіно,  
Затерте  вже  до  дірок  –  як-от  «Сам  удома»...  
Та  кожен  раз  гріє  душу  тобі  воно  
Так  свіжо  і  так  водно́час…  давно  знайомо.

А  віриш,  цей  грудень  –  скринька  зимових  див,
Яка  цілий  рік  проле́жала  на  горищі,
Щоб  ти  зазирнула  з  усмішкою  туди
Здмухнула  пилюку  на  дерев’яній  кришці  …

І  випустила  зі  сховку  Різдвяний  дух,
І  Богові  нашептала  про  власні  мрії...
І,  може,  одна  із  них  долетить  до  вух,
А  решта,  як  ті  сніжинки,  впаде  на  вії.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857545
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Омріяні спогади

Ти  чуєш,  мелодія  грає  зими́,
У  танці  кружляють  сніжинки.
В  казкову  цю  пору  зустрілися  ми,
А  сніг  замітав  нам  стежинки.

Сміялись  з  тобою  і  снігом  брели,
За  руки  трималися  міцно.
Щасливі  в  ту  пору  такі  ми  були,
Хотілось  щоб  так  було  вічно.

Зимова  пора́  грала  з  нами  в  сніжки
І  руки  від  снігу  пашіли.
І  так  загадково  всміхавсь  мені  ти,
В  коханні  сердечка  горіли.

А  потім  рукою  ти  струшував  сніг,
Злегка  доторкнувсь  до  обличчя.
Уста  поцілунком  гарячим  обпік...
Той  спогад  мене  завжди  кличе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857509
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щаслива мить

У  вербах  заблукаємось  з  тобою,
Нап'ємся  прохолоди  від  ріки.
Зігріємося  ніжною  любов'ю,
Нам  будуть  посміхатися  зірки...

У  срібних  переливах  хвиль  прозорих,
В  відлунні  ночі  линули  слова.
Привітно  так  світили  в  небі  зорі
У  росах  була  скупана  трава.

Доносивсь  ніжний  запах  матіоли,
Крутилася  від  цього  голова.
П'янило  від  кохання  все  довкола
І  вилітали  з  під  пера  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857398
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Олесева скарга ( гумор)

Пожалівсь  Олесь  матусі,
Я  до  школи  не  вернуся.
У  дверах  стоїть  Андрійко,
Забирає  всі  копійки.

А  за  партою  Світланка,
Забира  в  мене  сніданки.
Грицько  зуба  чуть  не  вибив,
Та  ніхто  цього  не  видів.

Ще  не  хочу  бачить  Мілу,
Заховає  знов  мобілу.
А  по  партах  Ромка  скаче
І  від  нього  кожен  плаче.

Є  в  нас  модниця  Оксана,
Як  укусить,  буде  рана.
Неслухняненький  Іванко,
Змалював  всю  вишиванку.

Таня  шарпає  за  коси,
Майже  вирвала  волосся.
А  коли  в  нас  малювання,
Забирає  альбом  Аня.

Є  у  класі  ще  Іринка,
Вона  начебто  пружинка.
Як  побачу  я  лінійку,
То  враз  згадую  про  Лільку.

І  гроза  у  нас  у  класі,
То  звичайно  хлопчик  Вася.
Він  так  копається  грізно,  
Калатухи  дуже  слізьні.

Мамо,  всі  мене  не  люблять,
Наче  в  бубен  мене  бубнять...
Ти  скажи  мені  синочку,
Що  у  тебе  за  деньочки.

В  школу  ходять,  щоб  учитись,
А  не  бігати  і  битись.
Розкажи  мені  будь  -  ласка,
Чом  на  штанях  в  тебе  краска?

Чом  в  щоденику  у  тебе.
Довгов'язий  стоїть  лебідь?
Зауважень  ціла  купа,
А  ти  кажеш  школа  -  мука...

Сину,  мабуть  в  тобі  справа
Твоя  розповідь  лукава.
Ти  ж  такий  непосидючий,
Учиш  тебе,  усе  учиш...

Знаю  я  твої  манери,
Вчитель  виганя  за  двері.
Бо  ти  кожного  дратуєш,
Друзів  зовсім  не  цінуєш.

Наклепи  кругом  збираєш
І  тому  усе  це  маєш.
Тож  іди  спокійно  в  школу,
Поведінку  май  чудову.

І  тоді  твої  всі  друзі,
Будуть  завжди  в  твому  крузі.
Тебе  будуть  всі  любити,
Тож  не  треба  їх  судити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857268
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Він її любив лише словами

Він  її  любив  лише  словами,
А  вона,  подумала,  любов.
Прилетіла  з  теплими  вітрами,
Запалав  вогонь  у  серці  знов.

Щось  в  душі  немов  перевернулось
І  згадалась  юність  у  цвіту.
Молодість  з  любов'ю    доторкнулась,
Птахи  заспівали  нальоту...

Тільки  все  лишилось  міражами,
У  пісках  сипучих  розповзлось.
Наче  хтось  насипав  сіль  на  рани
І  повір  тепер  комусь  і  щось...

Вона  вірила  в  палке  кохання,
Він  ту  віру  глибоко  втопив.
Залишив  душі  розчарування,
Біль  у  її  серці  залишив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857265
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова картина

Вбралось  небо  в  сумні  кольори,
Холод  закрадався  під  одежу.
То  зима  всміхалася  згори,
Свою  шаль  узорами  мережа.

Ще  хвилинка,  ще  одна  лиш  мить
І  сніжок  посипеться  лапатий.
Сковзанку  мороз  захолодить,
Хуртовина  буде  танцювати.

Загуло,  завило  у  дроти,
Мов  вовки  скажені  десь  зібрались.
То  чомусь  сварилися  вітри,
Між  собою  гучно  сперечались.

Закурили  люльку  димарі,  
Затягнулися  клубками  диму.
На  калині  всілись  снігурі,
Їх  присутність  сповіщала  зиму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857048
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Полин - трава гірка, як доля

Полин  -  трава,  така  гірка,
Як  доля,що  бува  гіркою.
Душі  торкається  злегка,
Лишає  в  серці  стільки  болю...

Буває  гірко  на  душі,
Пекельні  муки  відчуваєш.
Спасають  душу  лиш  вірші,
Їм  таємниці  відкриваєш...

Вона  гірчить,  гірчить  в  полях
І  вітер  її  також  знає.
Частенько  дивиться  на  шлях,
Когось  неначе  виглядає.

Полин  -  трава  між  інших  трав,
Її  зривати  я  не  буду.
Той  хто  по  справжньому  кохав,
В  житті  ніколи  не  розлюбе...

Полин  -  трава  з  душі  пішла,
Лишився  солод  лиш  медовий.
Ти  тільки  мій,  а  я  твоя,
Любов  лунає  в  кожнім  слові.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли ти поруч біля мене

Заплакали  дощі,  упали  сльози
У  темну  ніч  осінньої  пори.
Про  щось  так  гучно  розмовляли  грози,
Світились  блискавиці  нам  згори.

Не  бійсь,  кохана,  я  з  тобою,  поруч,
Коли  ми  двоє  -  не  страшні́  дощі.
Сховався  місяць  схожий  так  на  обруч,
Дощами  ліс  вмивався  уночі.

А  вітер  шарпав,  обривав  останнє,
Листки  летіли  у  холодну  ніч.
Не  мерзло  лиш  одне,  палке  кохання,
Торкаючи  цілунком,  ніжних  пліч...

І  що  нам  дощ,  кохана,  що  нам  грози,
Коли  ти  поруч  біля  мене  є.
Не  будуть  нам  страшні  навіть  морози,
В  коханні  б'ється  серденько  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856838
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019


Віктор Ох

Сьогодні в батька День народження! (V)

 [b]  Пісня-поздоровлення[/b]
Слова  -  Тетяни  Левицької.
Виконання  -  Ярослава  Чорногуза.
Звукозапис  -  Олександра  Салицького.
Відео  -  Олексій  Тичко.
-------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vOu9AUJbzwk[/youtube]

На  свято  ми  прийшли  раніше  за  усіх,
Аби  трояндами  прикрасити  кімнати.
Наш  батько  -  вірний  друг,  найкращий  оберіг.
Так  міцно  хочеться  обняти,  привітати
Аби  пісні  лилися  щастям  із  ковша
Й  співала  батькова  розчулена  душа.

         Приспів:

   Сьогодні  в  батька  День  народження.
   Тож  ресторан  -  місце  знаходження.
   Яскравий  день  не  по  сезону,
   Гуляє  в  батька  піврайону.  
   Чекають  танці  на  продовження.
   Сьогодні  в  батька  День  народження!
   
За  батькове  здоров'я  на  многії  літа
Фужери  повні  із  шампанським  піднімаєм.
Хай  повниться  життя,  мов  осінь  золота
Щедротами  добра  і  сонячним  розмаєм.
Аби  пісні  лилися  щастям  із  ковша
Й  співала  батькова  розчулена  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856707
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 03.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ступає Грудень на поріг

Ступає  Грудень  на  поріг,
Так  весело  всміхається.
Приніс  за  спиною  він  сніг,
Щоб  в  сніжки  діти  гралися.

У  білизну  вдяглись  поля,
Дерева  в  шубки  білії.
Під  покривалом  вже  земля,
Мороз  малює  лілії.

Спішать  птахи  до  годівниць,
Там  вже  зерно  насипане.
Летять  сніжинки  згори  ниць,
Мереживо  з  них  зіткане.

Згорнувся  котик  у  клубок,
В  печі  вогонь  потріскує.
На  небі  тисячу  зірок,
Яскраво  так  виблискує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856733
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вразлива осінь

Прощається  осінь,  ступає  легко́ю  ходою,
Туди  де  їй  снитися  будуть  солодкії  сни.
Її  проводжаєм  узявшись  за  руки  з  тобою,
Вона  проливає  у  відповідь  сльози  рясні.

Не  плач  люба  осінь,  тобі  вже  пора  відпочити,
Нехай  сонця  промені  висушать  сльози  твої.
Ми  вдячні  за  те,  що  навчила  кохати  й  любити,
Коханням  казковим,  що  є  лише́  у  лебеді́в.

Притихли  левади,  не  чути  пташиного  співу,
У  сонному  царстві  поснули  дерева  й  кущі.
Торкають  вітри  й  холодять  нашу  осінь  вразливу,
За  вікнами  гами  розучують  сильні  дощі.

Теплом  нашу  душу  завжди  зігріватиме  літо,
Й  гаряче  кохання  що  завжди  у  серці  живе.
Лети  наша  осінь,  в  країну  чудесного  світу,
Ми  будемо  з  радістю  завжди  чекати  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856617
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Малюю словом

Люблю  вірші  писати    спозаранку,
Беру  блокнот,  спішу  в  вишневий  сад.
Теплом  зігріє  чаю  філіжанка,
А  солодити  буде  шоколад.

Так  тихо  й  загадково  у  цю  пору,
Моє  милує  серце  спів  пташок.
Він  лине  з  саду  до  небес  угору
І  створює  для  мене  затишок.

В  віршах  своїх    змальовую  природу,
Малюю  словом  свій  чарівний  край.
Берізок  загадкових,  ніжну  вроду,
Хмаринок  білих  і  небесний  рай.

А  ще  я  признаю́сь  тобі  в  коханні,
Зробити  легше  це  в  своїх  віршах.
Спішу  в  вишневий  сад  з  блокнотом,  зрання,
Мене  він  зустрічає  в  кольорах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856500
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені ти снишся давно

Мені  ти  так  снишся  давно
І  часто  приходиш  у  сни.
Я  небо  люблю,  бо  воно,
Мов  очі  блакитні  -  весни.

Торкаєш  мене  за  плече,
Усмішку́  даруєш  свою.
І  дуже  стає  гаряче́́,
Коли  я  почую  -  люблю...

Мені  ти  так  снишся  давно,
За  руку  ведеш  мене  в  сад.
Мов  долі  відкрите  вікно
Й  немає  стежини  назад.

У  казці  буваю  щодня,
Як  тільки  ця  ніч  настає.
Ти  садиш  мене  на  коня,
Нас  вітер  в  обійми  бере.

Мені  ти  так  снишся  давно,
Чекаю  тебе  наяву...
Хоч  в  сні  я  тебе  всеодно,
Кохаю  і  дуже  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856397
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019


Олеся Лісова

Зітхає ніч

Зітхає  ніч,стирає  піт  з  чола,
Хмаринам  сіру  ковдру  розстеляє,
Повзе  вужем  передранкова  мла,
Густим  жахіттям  на  дахи  лягає.

Гілки  дерев  постукують  в  вікно.
Незримі  тіні  в  липкому  тумані
В  віконні  рами  вішають  панно
І  стигне  в  жилах  кров  осінньодрами.

Гудуть  дроти  повітряних  розмов,
В  таємних  снах  криниці  заніміли.
Збирає  міць  морозяний  призов
Лякаючи  калюжі  задубілі.

Вітрюга  змоклий  лист  несе  у  пріч,
Хребти  ламає  раті  сухостою.
Перлини  сліз  летять.  Зітхає  ніч…  
Несе  бажання  приспані  з  собою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856332
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 30.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хтось стукає у двері

Хтось  стукає  тихенько  в  двері,
Для  мене  то  нежданний  гість.
Чекав  на  когось  він  у  сквері,
Думками  вилив  море  сліз.

Промерзло  дуже  його  тіло,
Одежа  змокла  від  дощу.
Торкався  вітер  його  сміло,
Він  тихо  промовляв  "  прощу"

Гойдались  віти  на  деревах,
На  землю  килим  з  листя  впав.
Вже  настрій  був  його  на  нервах,
Він  з  лавки  якось  стрімко  встав...

Помандрував  у  день  той  сірий,
Думками  йшов  він  в  нікуди.
Дощі  холодні  дуже  ли́ли,
Змивались  враз  його  сліди...

І  ось  хтось  стукає  у  двері,
Я  відчиняю...  пустота...
То  сум  прийшов  до  мене  з  скверу,
Холоднії  його  уста...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856283
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пора чарівна й загадкова

Пора  чарівна  й  загадкова,  
В  душі  лишає  дивний  слід.
Одіне  край  в  пухку  обнову
На  казку  перетворить  світ.

Прикриє  білим  покривалом,
Зима  широкії  поля.
І  буде  тішитися  балом,
Немов  кумедне  немовля.

Милують  шубками  дерева,
Алею  снігом  замело.
Вже  поспішає  королева
У  кожне  місто  і  село.

А  як  радіти  будуть  діти,
Неперевершеній  порі.
На  вікнах  розмалює  квіти,
Мороз,  що  спуститься  згори.

І  закружляє  хуртовина,
Сніжинки  пустяться  в  танок.
Зима  у  нас  поки  єдина,
Торкає  снігом  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856168
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заворожена красою

Відзеркалюється  небо
В  бірюзовій  глибині.
Ранок  пригорта  до  себе
У  туманній,  тихій  млі.

Обнімає  ніжно  вітер,
Перламутні  паруса.
Аромат  дарують  квіти,
Диво  -  дивні  чудеса.

Сонця  промені  ласкаві,
Враз  зібралися  в  танок.
Ніби  десь  звучать  литаври,
Заворожує  струмок.

Падають  на  землю  роси,
Тільки  чути  дзінь  -  дзелень.
По  траві  йдеш,  ноги  босі,
Розпочався  новий  день.

Відкриваю  свої  очі
І  лечу  неначе  птах.
В  мріях,  мріяних  дівочих
Поцілунок  на  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням з юності приходиш

Я  часто  блукаю,  ще  тими  стежками,
Що  в  юність  далеку  мене  знов  ведуть.
Зриваю  пелюстки  з  ромашок  думками,
А  поруч  у  квітах  так  бджоли  гудуть.

Ідемо  ми  полем  з  тобою  лиш  двоє,
Куйовдить  волосся  пустун  -  вітерець.
Далеко,  далеко  печалі  і  болі...
А  запах  п'янкий  віддає  нам  чебрець.

Обійми  твої  такі  ніжні  й  гарячі
І  пісня  лунає  дзвінка  солов'я.
В  думках  оживає  минуле  неначе,
І  досі  у  серці  любов,  ще  твоя

Вона  не  дає  мені  спати  ночами
І  ти  кожну  ніч  все  приходиш  у  сни.
Вони  проливними  нас  мочать  дощами,
А  я  все  чекаю,  чекаю  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855935
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Ганна Верес

Душа поета

Душа  поета  –  у  його  віршах,
В  безсонні,  у  неспокої  і  справах,
В  часи  війни  в  окопи  поспіша,
Над  полем  бою  в  вогняних  загравах.

Душа  поета  там,  у  небесах,
Сніги,  дощі,  чи  іскру  Божу  ловить,
Й  п’янить  її  тоді  земна  краса,
І  слово  лине  чисте,  без  полови.

Душа  поета  має  свій  Майдан,
Звідки  звучить  його  нетлінне  слово,
Без  пафосу  високого  й  ридань,
Завжди  донести  правду  всім  готове!
24.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855887
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Той біль залишиться назавжди

́Той  біль  залишиться  наза́вжди,  
В  серцях  згорьованих  батьків.
Той,  хто  хотів  святої  правди,
Мовчати  більше  не  хотів.

І  засвітивсь  Майдан  вогнями,
Був  весь  у  чорному  диму.
Життя  своє  тут  віддавали,
Немов  платили  данину.

Вони  усі  хотіли  жити,
В  країні  щастя  і  добра.
Навчатись  в  вузах  і  любити,
Та  кожен  інший  шлях  обрав...

Відстріл  робили  супостати
У  кожного  була  лиш  ціль.
Стріляти...  цілити...  стріляти...
Вони  вбивали  сотню  мрій...

Стоїть  Майдан  в  скорботній  тиші
У  німоті  меморіал...
Поети  тут  читають  вірші,
Вогонь  у  свічці  запалав.

Тут  матусі́.  дружини,  діти
І  сльози  в  кожного  в  очах.
Той  біль  нікуди  не  подіти,
Він  нам  приходить  навіть  в  снах...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855729
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Привітання Амадею

З  Днем  народження  Вас  Андрію!!!

Багато  слів  хай  буде  сказано  сьогодні,
Нехай  зберуться  діти,  друзі  за  столом.
Хоч  осінь  посилає  дні  такі  холодні,
Та  добра  пісня  хай  зігріє  вас  теплом!

Бажаю  міцного  здоров'я  повні  міхи,
Кохання  справжнього  у  вашому  житті.
Щоби  у  творчості  знаходили  ви  втіху
І  щоб  ніколи  не  були    на  самоті.

Нехай  пісні  ваші  летять  увись  на  крилах,
Дарують  людям  радість  в  душу  і  тепло.
Зустріньте  ту,  що  серцю  вашому  так  мила
Нехай  обом  вам  буде  завжди  весело.

Нехай  Господь  благословіння  посилає,
І  береже  завжди  в  житті  від  різних  бід.
Хай  ваше  серденько  коханням  лиш  палає.
І  зігріває  добротою  цілий  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855610
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казку читала Фея

Казку  читала  нам  Фея,
Біля  дзвінкого  потічка.
В  серці  вогонь  Прометея,
Хоч  не  настала,  ще  нічка.

Ліс  весь  притих  у  мовчанні,
З  трав  тихо  падають  роси.
Ллються  слова  незвичайні,
Квіти  вплітаються  в  коси.

Слухали  казку  лілеї,
Вітер  наспівував  соло.
І  посміхалася  Фея,
Мило  і  якось  казково.

Так  мелодійно  і  ніжно,
Казка  лилася  словами.
У  височінь,  дивовижно,
Линула  з  диво  -  птахами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855613
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бувають все ж пророчі сни

А  осінь  знов  нас  покидає,
За  нею  в  сад  прийде  зима.
Та  серце  ще  тебе  чекає
І  вірю  я,  що  не  дарма.

В  далекий  край  пода́лись  гуси,
Не  буде  їх  аж  до  весни.
А  я  тебе  таки  діждуся,
Бувають  все  ж  пророчі  сни.

І  я  у  сни  ті  дуже  вірю,
Бо  зустрічаю  в  них  тебе.
Вони  несуть  мені  надію,
Вона  в  душі  моїй  живе.

При  зустрічі  загляну  в  очі,
Тебе  нікому  не  віддам.
Шаленні  з  нами  будуть  ночі,
На  зло  сто  -  тисячам  вітрам...

І  хоч  зима  насипе  снігу,
Щипати  буде  морозець.
Напишем  ми  життєву  книгу,
Теплом  закоханих  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855506
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мене обійми ( слова для пісні)

Обійми  ти  мене  обійми
І  до  серця  свого  пригорни.
Поцілунок  залиш  на  устах,
Щоби  радість  була  у  очах.

Буде  осінь,  чи  може  зима,
Буде  дощ,  а  чи  сніг,  то  дарма.
Хочу  рук  твоїх  чути  тепло
І  щоб  затишно  завжди  було.

У  душі,  ще  живуть  почуття,
Не  руйнує  їх  навіть  життя.
І  стежина  ще  в  весну  веде,
Я  на  ній  все  чекаю  тебе...

У  кімнаті  зі  мною  пітьма,
Я  без  тебе  коханий  одна.
Лише  ніч  і  у  небі  зірки,
А  твій  образ  торкає  руки.

Обійми  ти  мене  обійми
І  до  серця  свого  пригорни.
Поцілунок  залиш  на  устах,
Щоби  радість  була  у  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855396
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019


@NN@

Лік літам не веду.

Лік  літам  не  веду,
Й  голови  цим  собі  не  морочу,
Просто  вірю  й  живу,
Хоч  лякають  гріхи-поторочі.
Куди  дітись  від  них,
Вони  шальки,  що  впали  на  ва́ги.
Їх  немає  простих,
Бо  вони  всі  достойні  уваги.
Лік  літам  не  веду,
Й  голови  цим  собі  не  морочу.
Та  вчуваю  біду
І  сняться,  іноді,  сни  пророчі.
Поки  тут,  на  землі
Я,  гріхи  відмолити  зумію,
Відбіливши  в  сльозі
І  поклавши  на  Бога  надію.
Лік  літам  не  веду,
Та  в  висках  стугонить  все  частіше;
Як  за  пруг  мій  піду,
Чи  душа  моя  буде  біліша,
Білих  Ангела  крил,  
Чи  сувою,  в  якому  хрестили...
Дай  же,  Господи,  сил,
Щоб  гріхи  я  свої  відмолила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855310
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019


Наталя Данилюк

Листопад

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  ниточки  цю  осінь.
Срібляста  мряка  зблисне  у  волоссі,  
Як  згадка  про  холодні,  сірі  дні.

Земля  нап'ється  сивого  дощу
За  день  до  того,  як  посипле  з  сита
Дрібні  сніги  зима  несамовита.
І  я  печаль  у  небо  відпущу  -

Хай  розгойдає  горлицею  вись,
Від  сніговиці  струшуючи  крила.
Я  чи  не  вперше  осінь  незлюбила!..
Думки,  як  пси  побиті,  розбрелись.

Цей  до  дірок  затертий  монохром,
І  ця  нависла  над  душею  втома  -
Так,  ніби  я  відірвана  від  дому,
Як  той  листок  забутий  за  вікном.

Мов  пластилін,  втрачає  форму  світ,
Піддаючись  новим  метаморфозам.
І  паморозі  біла  целюлоза
Вкриває  кисті  закоцюрблих  віт.

Сей  листопад,  як  злодій  на  коні,
Він  оббере  до  квітки,  до  травинки...
А  там,  гляди,  і  плазму  неба  вимкне  -
І  буде  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Помахаю осені рукою

Я  помахаю  осені  рукою
І  проведу  її  на  відпочинок.
Холодний  вітер  понад  осокою,
Затіяв  із  дощем  свій  поєдинок.

Періщать  краплі  вітрові  в  обличчя,
А  він  здуває  їх  щоб  впали  в  річку.
Ніколи  не  принизиться  величчя,
Запалить  гордо,  ще  яскраву  свічку.

Достатньо  вам  вже  сперечатись  друзі
І  годі  витрачати  свої  сили.
Ви  краще  потанцюйте  двоє  в  лузі,
Омийте  й  причешіть  крутії  схили.

Такі  слова  промовила  їм  осінь
І  усмішку  лишила  на  обличчі.
Відбилося  відлунням  безголосим,
Упав  листок  із  гілки  на  узбіччя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855284
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжних снів тобі кохана

Ніжних  снів  тобі  кохана,
Шепочу  в  вечірній  час.
Ти  мов  зірка  полум'яна,  
З  найкрасивіших  прикрас.

Заворожуєш  словами,
Навіть  поглядом  своїм.
Переповнений  піснями.
Завжди  наш  родинний  дім.

Голос  твій  ласкавий,  ніжний,
Усмішка  казковий  рай.
Погляд  милий,  дивовижний,
Мов  блакитний  небокрай.

Зацілую  твої  руки,
Обійму  і  пригорну.
Не  змінили  думок  роки
Я  люблю  тебе  одну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Снайперський приціл

Вони  зустрілись  вперше  очі  -  в  -  очі,
Дивились  пильно  в  снайперський  приціл.
Десь  бачив  їх,  в  Криму,  чи  може  в  Сочі,
А  тепер  кожен  мусить  вцілить  в  ціль...

Згадалось  море,  хвилі  аж  до  неба,
Він  милувавсь  усмішкою  її.
Тепер  у  серці  стало  так  ганебно,
Співати  перестали  солов'ї.

І  ось  вона  вже  жертва  у  прицілі,
Не  роздивитись  більш  її  краси.
У  серці  завивають  заметілі,
З'явились  краплі  на  чолі,  роси.

Неначе  небо  рвалося  шматками,
Щось  стукотіло  в  кожній  голові.
А  деж  кохання,  що  було  між  нами?
Їх  розділяли  відстані  малі...

Вона  йому  також  дивилась  в  очі
І  не  змогла  натиснути  курок.
Ось  так  вони  стрічалися  щоночі,
Та  не  робив  ніхто  на  зустріч  крок.

Вони  були  колись  такі  щасливі,
Він  українець,  з  Ро́сії  вона.
І  впали  сльози  наче  сильні  зливи,
Як  задвигтіла  матінка  -  земля.

Летіли  кулі  і  стріляли  гради,
Ніхто  не  думав,  що  ота  війна.
Додасть  у  серце  їм  тієї  зради
Якої  вже  не  винесе  вона.

Тепер  приціл  і  лиш  кохана  в  ньому,
Блакитні  очі  в  посмішці  уста.
Навбридла  та  війна  йому  самому
І  та  гірка,  пекуча  висота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855076
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Колір твоїх очей

Який  колір  очей  у  тебе?
Може  такий,  як  у  весни.
Чи,  як  блакитно  -  синє  небо,
Чи,  як  з  коханням  диво  сни...

Вони  всміхаються,  як  літо,
Несуть  навколишнім  тепло.
Неначе  сонечко  над  світом
В  ромашках  ніжно  розцвіло.

А  ще  вони  неначе  осінь,
З  рудим  відтінком  серед  трав.
Із  блиском  у  дзеркальних  росах
Їх  поцілунком  я  торкав.

А  ось  вони  уже  холодні
І  притаманні  лиш  зимі.
Тож  розкажи  мені  сьогодні,
Якого  ж  кольору  твої...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854980
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь поспіша на відпочинок

Відлетіли  звуки  журавлині
Із  відлунням  в  теплії  краї.
Червоніють  грона  на  калині,
А  дощі  торкаються  землі.

Осінь  поспіша  на  відпочинок
Її  ніч    запрошує  до  сну.
Світять  зорі  сотнями  жаринок.
Шлють  у  сон  для  осені  весну.

Не  журися  золотава  осінь,
Ми  про  тебе  не  забудем  ні.
Змиють  всі  печалі  срібні  роси,
А  душа  співатиме  пісні.

Листопад  у  танці  ще  над  світом,
В  хризантемах  ще  квітує  край.
Відлітає  осінь  разом  з  вітром,
За  далекий  сірий  небокрай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854855
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ховається хтось за вікнами

У  тиші  дрімали  вулиці,
Світилися    лиш  ліхтарі.
Десь  місяць  до  нічки  тулиться,
Димлять  на  дахах  димарі.

Ховається  хтось  за  вікнами,
Будинків  старих,  кам'яних.
Ось  двері  химерно  скрипнули,
Хотіли  злякати  усіх.

Почулися  кроки  на  сходах,
Чичітку  відбив  каблучок.
Неначе  забило  подих
І  ось  уже  знову  мовчок...

Дерева  стоять  мов  примари
У  тиші  холодній,  німій.
А  нічка  кида  свої  чари
Попробуй  її  зрозумій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли тобі ще…

Коли  тобі  ще  тридцять  п'ять,  і  тіло  повне  сили,
А  мрії  у  душі  горять,  то  виростають  крила.
Попереду,  ще  стільки  справ,  вони  тебе  чекають
І  щоб  років  ніхто  не  вкрав,  то  до  мети  йти  мають.

Ти  ранки  бачиш  в  кольорах,  співає  птах  в  садочку,
Всміхнулось  сонечко  зверха,  вдягнулося  сорочку.
Іди  вперед,  ні  крок  назад,  добийсь  своєї  цілі,
Не  страшний  дощ,  ні  снігопад,  роки  ці  дуже  милі.

Коли  тобі  вже  шістдесят  і  сил  таких  немає,
Ти  йдеш  вперед  а  не  назад,  поезія  тримає.
Душа  лишилась  молода  і  у  віршах  є  сила,
Течуть  вони  немов  вода,  несуть  їх  вдаль  вітрила.

Співає  тихо  вітерець,  пісні,  шо  серцю  милі,
Доносить  радість  до  сердець,  щоб  всі  були  щасливі.
Нехай  роки  собі  летять,  ми  їх  не  помічаєм.
І  хоч  кружляє  листопад  в  дорогу  вирушаєм...́́  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустрілися з тобою

Ми  навесні  зустрілися  з  тобою,
В  твої  я  очі  мила  задививсь.
Довкола  все  покрилось  пеленою
І  десь  туман  у  берегах  з'явивсь...

Я  зажуривсь,  що  вже  літа  минули
І  осінь  стукає  до  нас  в  вікно.
А  та  весна  так  швидко  промайнула,
Неначе  вчора  люба  то  було.

Ми  навесні  зустрілися  з  тобою,
Птахи  співали  щебетом  в  садах.
Ми  молоді  тоді  були  обоє,
Любов  вогнем  палала  у  серцях.

Незайманим  було  тоді  ще  тіло,
В  любистку  ще  купалася  душа.
Люблю...  люблю  із  уст  слова  летіли,
А  руки  доторкалися  плеча...

Шепоче  осінь  сумними  словами,  
Розносить  їх  по  світу  вітерець.
Лишилась  та  весна  назавжди  з  нами
І  не  загасло  полум'я  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854524
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Королева музики

З  осіннього  саду  клавесина  гра,
Долетіла  до  душі  моєї.
Осінь  завжди  щира  й  серцю  дорога,
Королева  музики  тієї.

Гріють  ніжно  душу  осені  слова
І  торкають  клавіш  її  пальці.
Падають  під  ноги  осені  дива,
Мріями  бурштиновими  вранці.

І  летять  щасливо  ноти  в  небеса,
Там  їх  вітер  в  просторі  чекає.
Осінь  королева  -  оксамит  в  косах,
Тихо  нам  пісні  свої  співає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854412
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти на мене чекай ( слова для пісні)

Бачу  очі  твої,  в  них  весна  цвіте  й  літо,
Бачу  очі  твої,  то  волошкові  квіти.
Я  без  них  у  житті,  просто  жити  не  можу,
Бачу  очі  твої,  що  мене  так  ворожать.

Ти  для  мене  одна,  найдорожча  й  єдина,
Цвіте  в  серці  весна  і  квітує  калина.
В  небі  світять  зірки,  нічка  заполонила,
Бачу  очі  твої  й  виростають  враз  крила.

Ти  моя,  ти  моя  ,найрідніша  у  світі
У  піснях  солов'я  і  у  теплому  літі.
Неповторні  слова,  мою  душу  зігріють,
Чарівнице  моя,  нехай  збудуться  мрії.

І  нехай  і  нехай  нам  всміхається  небо,
Ти  на  мене  чекай,  поспішаю  до  тебе.
Обійму,  пригорну  і  тебе  зацілую,
Бо  кохаю  одну  і  твій  голос  лиш  чую.

Бачу  очі  твої,  в  них  весна  цвіте  й  літо,
Бачу  очі  твої,  то  волошкові  квіти.
Я  без  них  у  житті,  просто  жити  не  можу,
Бачу  очі  твої,  що  мене  так  ворожать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854317
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хочу, щоби сон цей не зникав

Ти  прийшов  в  мої  солодкі  сни
Із  пахучим  подихом  весни.
Пригорнув  до  себе  і  сказав,
Як  же  довго  я  тебе  шукав.

Билось  серце  і  кипіла  кров,
Ось,  яка  з  тобою  в  нас  любов...
Десь  роки  летять  за  горизонт,
А  мені  все  сниться  той    же  сон.

Я  у  нім,  зі  мною  поруч  ти,
Не  страшні́  ні  дощ,  а  ні  вітри.
У  руці  твоїй  моя  рука
І  несе  нас  у  човні  ріка.

У  країну  "  Щастя"  ми  пливем,
Та  країна,  то  для  нас  Едем.
І  немає  кращого  у  сні,
Ніж  з  тобою  любий  на  човні.

Хочу,  щоби  сон  цей  не  зникав,
Щоби  ти  завжди  мене  кохав.
А  можливо  буде  наяву,
Коли  ти  промовиш:  "  Я  люблю!"

Буде  вперше  це  і  назавжди,  
Від  кохання  зацвітуть  сади.
Ну  а  покищо  то  лише  сон,
Десь  звучить  із  тиші  вальс  бостон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854206
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Любов Іванова

Я ПОСПІШАЮ НА ЗУСТРІЧ З ТОБОЮ

[b][i][color="#0b9109"][color="#8c0523"]Я[/color]вір  кучерявий,  а  побабіч  плай,

[color="#8c0523"]П[/color]робігаю  спішно  у  зелений    гай.
[color="#8c0523"]О[/color]сокори  гучно  з  вітром  гомонять,
[color="#8c0523"]С[/color]погади  сердечні  знов  мене  п"янять.
[color="#8c0523"]П[/color]ам"ятаю  й  досі  кожну  мить  удвох,
[color="#8c0523"]І  [/color]кому  ж  це  в  гаї    соловей  тьох  -тьох?
[color="#8c0523"]Ш[/color]видкоплинна  річка,  схили  й  береги,
[color="#8c0523"]А  [/color]ще  квітів...  квітів    море  навкруги.
[color="#8c0523"]Ю[/color]ність  наша  квітла  проліском  яснИм,

[color="#8c0523"]Н[/color]іби  ми  і  справді  зіткані  з  весни.
[color="#8c0523"]А[/color]  серця  палали  і  кидало  в  жар,

[color="#8c0523"]З[/color]нов  блукає  пам"ять  десь  серед  стожар.
[color="#8c0523"]У[/color]  душі  і  серці  вогник  ще  не  згас,
[color="#8c0523"]С[/color]телеться  доріжка,  час  тепер  для  нас.
[color="#8c0523"]Т[/color]ам  чекає...  юність,  ніжність  і  любов
[color="#8c0523"]Р[/color]ідний  мій,  коханий,  ми  з  тобою  знов.
[color="#8c0523"]І  [/color]затихли  птахи,  зупинився  час.
[color="#8c0523"]Ч[/color]и  ж  берізки  вперше  бачили  тут  нас?

[color="#8c0523"]З[/color]нову  насолоду  повертає  Бог,

[color="#8c0523"]Т[/color]ільки  з  сивиною  скроні  у  обох...
[color="#8c0523"]О[/color]пинились  знову  біля  берегів,
[color="#8c0523"]Б[/color]оже!  Соловейка  знову  чути  спів.
[color="#8c0523"]О[/color]діп"ємо  разом  чар  земних  напій,
[color="#8c0523"]Ю[/color]ність  ще  жевріє  спалахом  надій.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854154
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ№ 126

[b][color="#0a45ab"]Феном  я  сушил  таранку
В  воскресенье  спозаранку.
Кум  пошел  за  пивом  снова,
А  таранка    -  не  готова.

У  меня  достоинств  масса,
Знает  лес,  кусты  и  трасса.
Брови,  щечки,  грудь  и  стан,
Я  красивше  всех  путан!!

На  свиданье  при  народе
Я  плыву  на  теплоходе...
Все  смеются,  это  ж  -  лодка!!!
...Но  какая  в  ней  молодка!!!

Что-то  милый  глаз  не  кажет
Видно  кремом  попу  мажет.
Шел  к  Наташе  за  любовью,
Получил  с  берданки  солью.

Милка  в  юбочке  с  разрезом
Я  в  фуфайке,  с  ирокезом.
Почему  смеются  с  нас,
Не  понятно  мне  подчас.

Дружно  все  везут  собачек,
Попугаев  и  котов.
Завершен    сезон  на  даче.
К  новой  жизни  -  будь  готов!!

С  декабря  по  посевную,
Вот  такие  времена.
Милый  дома  не  ночует,
Ну  а  я  сплю  -  не  одна.

Если  выпить  литр  пива
То  в  кусты  ищи  маршрут.
Ведь  до  первого  отлива
Ровным  счетом  -  пять  минут.

Шла  я  вечером  домой...
Глянь,  в  кафешке  Петька  мой.
Я  с  боксерской  тренировки.
Счас  нокаут  будет  ловкий!

Ехал  я  вчера  в  трамвае...
Рядом  дог  немецкий  лает.
Я  ему  гав-гав  в  ответ
Покажи-ка  свой  билет.

Мой  милок  ко  мне  пришёл...
И  дружка  с  собой  привел.
А  дружок  Петра  красивше  ..
Петьку  на  фиг,    буду  с  Мишей.

По  проспекту  мчится  трактор,
И  такой  страшенный  рёв.
Он  не  мины  для  терактов,
А  на  смотр  везет    коров!

То  жара,  то  непогода,
Кажет  нам  октябрь  спесь...
Зря  вчерась  фуфайку  продал,
Бабье  лето  еще    есть?!

Истрепали  мне  все  нервы,
В  этом  мире  бытовом.
Мой  супруг,  конечно,  первым,
А  любовники  -  потом.

Нас  ругать,  что  небо  красить  ,
Ругань  пьющим  сущий  пшик.
И  не  требуйте  не  квасить!!
Мы  ж  со  стажем  алкаши!!

Деньги  сняты  в  банкомате,
Для  поездки  на  курорт.
А  хватило  моей  Кате
На  такси  в  аэропорт...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854119
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні ноти

Губить  осінь  ноти,  падають  листки,
Скінчились  турботи,  квіти  мов  хустки.
Квітнуть  хризантеми,  наче  справжній  рай,
Додаються  теми,  лиш  писать  встигай.

Листопад  у  вальсі  закружляв  в  саду,
Доторкнулись  пальці,  обняли  вербу.
В  небі  сірим  глянцем,  лягло  полотно,
У  рудім  багрянці,  ліс  уже  давно.

Стих  пташиний  щебет,  солов'їний  спів,
Лише  під  хатами  чути  голубів.
Листя  під  ногами  килимом  лягло,
І  осінні  гамми  стукають  у  скло.

Дощиком  умився,  зажурився  сад,
День  вже  натомився,  притих  водоспад.
Завітає  нічка,  подарує  сни,
Будуть  зігрівати  лиш  теплом  вони...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853896
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я так довго чекала

Я  так  довго  на  тебе  чекала,
Вже  і  осінь  минула  й  зима.
Як  весна  на  сопілці  заграла,
Полетіли  із  серця  слова.

І  понесли  в  країну  кохання,
Нас  південні,  гарячі  вітри.
Твої  очі,  блакить  на  світанні,
Ясний  місяць  у  небі  то  ти.

Я  так  довго  на  тебе  чекала,  
В  моїх  мріях  завжди  був  лиш  ти.
А  зозуля  літа  рахувала
І  кохання  з'єднало  мости...

Почуттями  писалася  доля,
Нам  від  неї  уже  не  втекти.
Я  самотня  була  мов  тополя,
А  тепер  у  житті  моїм  ти.

Я  так  довго  на  тебе  чекала,
Вже  і  осінь  минула  й  зима.
Як  весна  на  сопілці  заграла,
Полетіли  із  серця  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853730
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поцілунок осені

Ще  осінь  цілує  літо,  а  літо  цілує  осінь,
Довкола  квітують  квіти  і  срібні  на  травах  роси.
Хоч  листям  земля  прикрита,  та  сонце  ще  зігріває,
Нагадує  нам  про  літо,  яке  нас  теплом  торкає.

Хоч  ранки  уже  холодні,  а  також  холодні  ночі,
У  вальсі  осінь  сьогодні,  виблискують  щастям  очі.
Всміхається  нам  так  ніжно,  всміхається  так  казково,
Вбрання  її  дивовижне  й  така  мелодійна  мова.

Торкнуся  осінніх  барвів,  порину  в  думки  з  коханням,  
Той  день  для  нас  був  не  зайвим,  він  сповнений  був  бажанням.
Як  руки  лягли  на  плечі,  слова  твої  зігрівали,
Цілунком  торкнувся  вечір,  серця  в  коханні  палали.

Ще  осінь  цілує  літо,  а  літо  цілує  осінь,
У  цій  казковій  палітрі,  під  впливом  я  ще  і  досі.
Не  будемо  сумувати,  будем  щасливі  з  тобою,
Зорі  неначе  дукати,  повисли  над  головою.

І  ще  шепотітиме  осінь,  слатиме  поцілунки,
Калину  вплете  у  коси,  і  подарує  дарунки.
Найкращий  дарунок  для  мене,зустріч  та  не  остання,
Серце  твоє  огненне  і  наше  шалене  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853641
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019


Наталя Данилюк

Як панацея

Ця  осінь  тобі  дається,  як  панацея,
Щоб  можна  було  сповільнити  звичний  ритм,
Розсипатися  на  ямби  і  на  хореї,
Ввібрати  у  себе  пахощі  й  кольори.

Розплавитися  у  золоті  падолисту
І  пасмо  ловити  сонця,  мов  кошеня,
Вдивлятись  в  осінню  синь,  кришталево  чисту,
Із  вкрапленнями  чорнильними  вороння́.

Ця  осінь  –  не  випадковість,  це  Божий  намір,  
Щоб  ти  не  спіткнулась  босою  на  стерні,
І  стала  комусь  журавликом  оригамі,
І  тліла  комусь  ліхтариком  у  вікні.

Щоб  він  прокидався,  згадуючи  про  тебе,
Здіймаючи  крильця  зморщечок  межи  брів,  
Щоб  ти  не  була  ножем  йому  поміж  ребер,
А  сонячною  леліткою  в  рукаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852602
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не спиться

Немає  ні  сну,  ні  спокою,
Ніч  дивиться  так  байдуже.
Думки  літають  сорокою,
Не  спокій  закрався  в  душу.

І  десь  серед  тиші  темної,
Симфонія  звуком  ллється.
Здається  мені  приємною,
Торкається  мого  серця.

Ні  зірочки,  а  ні  місяця
І  тіней  нема  за  вікном.
Коли  ж  ті  зорі  розвісяться,
Чи  будуть  світить  над  селом?

У  ліжку  верчуся...  Не  спиться,
У  руку  беру  олівець...
Віршами  душа  звеселиться,
Світає...  і  нічці  кінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852580
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заспіваю пісню ( слова до пісні)

Заспіваю  пісню,  ту,  що  мила  серцю,
Нехай  в  небо  лине,  наче  птах  вона.
Солов'їним  співом  у  душі  озветься
І  теплом  зігріє,  мов  прийшла  весна.

Хай  летить  луною  пісня  понад  краєм,
Дзвінким  стоголоссям  торкнеться  зірок.
То  для  тебе  любий,  серденько  співає
Із  моїм  коханням  радісних  думок.

Хай  почують  пісню  гори  і  долини,
Синь  блакитна  в  небі,  ранки  росяні.
Ти  в  моєму  серці,  чоловік  єдиний
Я  тобі  дарую  всі  свої  пісні

Хай  слова  торкнуться  ніжним  поцілунком,
І  уста  змедують  солодом  своїм.
Пісня  моя  буде  тобі  подарунком,
Ти  назавжди  в  серці  лишишся  моїм.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852127
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поклич мене

Якщо  тобі  погано  десь  коханий,
Поклич  мене  і  я  прийду  до  те́бе.
Любов'ю  залікую  твої  рани
І  прихилю  до  ніг  блакитне  небо.

Теплом  сердечним  я  зігрію  душу,
Не  дам  тобі  ніколи  сумувати.
І  навіть  сон  твій  любий  не  порушу,
Як  завітає  нічка  в  твою  хату.

Поклич  мене  -  летять  слова  із  серця
Я  посилаю  їх  тобі  думками.
Нехай  луною  почуття  озветься
Й  залишиться  навіки  разом  з  нами.

Поклич  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


євген уткін

Спогадів далеких перешум

Осінній  день  у  сутінках  сплива.
Зоріє  небо  сяйвом  золотистим
Окіл  встеляє  землю  падолистом,
Немов  сусальним  золотом  вкрива.

Все  холоднішає  вже  довша  ніч.
Серпневі  закінчились  зорепади
Сріблясті  роси  впали  на  левади
Куди  не  глянь,  а  осінь  з  увсебіч

Купаються  в  загравах    явори,
Стрункі  берізоньки  золотокроні
Казковий  ліс  у  чарівній  попоні
Зійшла  вже  осінь  на  гаї  й  бори

Гасають  галасливі  ластівки
У  полі  вже    гуртуються  лелеки  
Збираючись  у  чужину  далеку
Бо  ж  осінь  хазяйнує  все  ж  таки

Роки  мої  також  порозбрелись
Літами,  веснами  по  листопадах
Згубились  десь    у  чарівних  принадах.
А    може  теж  у  вирій  подались.

Мережка  згадок  навіває  сум
Бо  лиш  одна  доступна  забаганка
Осоння,телевізор    та  лежанка
Та  спогадів  далеких  перешум


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851297
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019


Віктор Ох

Сподівання на щирість

[i]  Світлана  Моренець  [/i]
«Любові  й  болю  береги»
[i]Поезія,  проза[/i]
Інтер  Парк
[u]Лубни  –  2019[/u]
[i](об'єм  -  190  сторінок) [/i]
               [i](наклад  -  100  при.)[/i]
Добре,  що  я  не  справжній  літератор-критик,  і  не  обмежений  сіткою  шаблонного  професійного  канону  –  то  ж  і  пишу,  як  і  що  в  голову  прийде.  Я  не  знаю,  як  там  правильно  складаються  рецензії,  і  коли  відгукуюсь  рефлексією  на  прочитану  книжку  чи  художній  витвір,  (найчастіше  це  окремі  роботи  чи  збірочки    таких  же,  як  я,  аматорів:  поетів,  художників,  музикантів)  то  лише,  щоб  висловити  своє  ставлення.  Якщо  ж  вдається  дати  хоча  б  мінімальну  інформацію  про  вподобаний  твір,    якось  співставити  його  з  іншими  –  то  вже  є  успіх  для  мене,  і,  сподіваюсь,  втіха  для  колєги.  Правдиво  писати  про  витвори,  які  нічим  не  приглянулися  чи  не  зацікавили  і  сенсу  немає,  це  було  б  неприємно  і  для  мене,  і  для  їх  автора.  
--------------------------

З  такими  думками  я  брався  до  цієї  своєї  невеличкої  розвідки  про  враження  від  книги    Світлани  Моренець  «Любові  й  болю  береги»,  яку  вона  мені  передала  через  нашу  спільну  знайому  поетку  Ніну  Діденко.  
Поезія,  будучи  складовою  літературного  мистецтва,  може  і  повинна  містити  або  претендувати  на  соціально  значущі  ідеї,  привернути  загальну  увагу  до  певної  тематики,  можливо,    звернутися  до  цілого  світу,  розібратися  в  самому  собі,  виразити  свої  почуття,  поділитися  з  читачем  цікавими    спостереженнями,  думками,  побачити  незвичайне  в  буденному,  віднайти  цікаві    художні  образи,  віддати  шану  тому,  що  сформувало  автора,  як  особистість.
Майже  всі  ці  сторони  можливих  зацікавленостей    літератора  знайшли  місце  в  творах  Світлани  Моренець.
Вірші  в  збірці  «Любові  й  болю  береги»,    скомпоновано  в  п’ять  розділів.
В  першому,  найбільшому  розділі    –  [b]«Моя  любове,  зранений  мій  краю»[/b]  розміщено    вірші  про  протиборство  українського  народу  з  віковічним  ворогом  –  московитами.  З  їх  нахабною  і  жорстокою  імперскістю,  зневагою  до  інших  націй,  хижацьким  ставленням  до  простого  люду,  насадженням  споживацтва  і  злодійкуватості;    з  нав’язаною  нам  продажною,  злочинною  «елітою».  А  також:
   Про  бездарність  можнавладців  –
[i]Яка  ж  ти  недолуга,  нова  владо!
Скрізь  –  безлад,  безпорадність.  Сміх  і  гріх!
Занадто  все  безглуздо  й  недоладно,
Щоб  не  вбачати  зло  у  діях  цих.[/i]
(стор.40)*

   Про  теперішню  війну  –
[i]Це  що?  Повтор  Батурина  трагізму?
Все  той  же  ворог,  розбрат,  влад  сваволя…
Та  тільки  сили  духу  й  героїзму
вже  не  зламати  в  прагненні  до  волі![/i]
(  стор.21)

     Про  материнські  сльози  горя  і  відчаю  –
[i]ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...[/i]
«НА  СВІТЛОДАРСЬКІЙ  ДУЗІ»  
(стор.55)

     Про  гордість  за  наших  воїнів-захисників  і  обурення  з  приводу  заяв  столичних  «ватних»  обивателів,  що  вони  «усталі  от  вайни»  –
[i]Які  дрібні,  які  нікчемні
проблеми  наші  непроблемні  –
на  сміх...  чи  курам...  чи  котам...
Бо  справжнє  лихо    –  ТАМ!!![/i]
«ДІАЛОГИ  ВІЙНИ»  (стор.32)

       Тут  є  і  розпач  від  безсилля  –
[i]Замовкли  вірші,  а  слова,  стомившись,
змарніли  і  знесилено  мовчать,
серед  брехні  й  облуди  розгубившись,
наклали  на  уста  свої  печать.[/i]
 «УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)

     Тут  і  риторичні  питання  –
[i]Чому  ж  отак  щораз  не  без  ганьби
закінчуються  всі  благі  пориви?
Чи  то  дурні,  чи  безхребетні  ми,
щоб  вичавити  не́чисті  нариви?[/i]
(стор.54)

     І  сподівання  на  краще  –  
[i]О  де  ти,  НАШ  майбутній  Вашинґтоне,
великих  пра...  пра...  прадідів  онук?
Спіши!  Спіши,  бо  у  болоті  тонем,
наївшись  обіцянок  вище  вух.[/i]
«УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)
--------------

В  другому  розділі  [b]«Листочок  я  на  кроні  віковій»[/b]  підібрано  вірші  про  рідних  і  близьких,  про  історію  роду,  витоки,  коріння.

[i]Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я,
від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.[/i]
«ЛИСТОЧОК  Я  НА  ДРЕВНІЙ  КРОНІ»  (стор.62)
--------------

Третій  розділ    [b]«Допоки  подих  є»[/b]  –  лірика  кохання.

[i]Не  тим  потрібне  співчуття,
Кому  любов  несла  страждання,
А  тим,  хто  марнував  життя,
Так  і  не  звідавши  кохання.[/i]
(стор.78)
--------------

В  четвертому  розділі  [b]«Миттєвоті  життя  –  на  кінчику  пера»  [/b]бачимо  сюжетну  різноманітність  віршів  Світлани  Моренець.  Є  вірші-роздуми  і  вірші-присвяти,      є    вірші  мініатюри  (в  основному,  вони  об’єднані  в  невеликі  тематичні  цикли)  і  жартівливі,  іронічні  і  самоіронічні  вірші  –

[i]Щоб  не  зросла  у  голові  корона,
Зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
І  це  найліпша  самооборона  –
Найпершою  із  себе  посміюся.[/i]
(стор.103)

[i]Зими  діждалась.  Чао,  дача!..
Стаю,  мов  ситий  кіт,  ледача.
Серед  спокус  –  як  на  габі...
я  програю́  нерівний  бій:
жую  та  клацаю  програми
і...  набираю  кілограми.[/i]
«В  ПОЛОНІ  СПОКУС»  (стор.139)

   Є  і  громадянська,  і  пейзажна  лірика  –

[i]Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.[/i]
«ТИ  БЕРЕЖИ  ЇХ,  БОЖЕ!»  (стор.133)


[i]Тьмяніють    барви,    злото    менше    сяє.
Пташина    мокне.    Холодно    кущу.
Це    Осінь    гасне.    Осінь    вже    згасає
у    зливі    падолисту    і    дощу.[/i]
«Осінній  блюз»  (стор.138)

Пані  Світлана  серйозний,  вдумливий  автор.    Вона  не  лише  чудово  володіє  технікою  віршування,  формальною  стороною  піїтики*,  вона  Поет  у  всьому.
Адже  насправді,  Поезія  не  обмежується  словами.  Для  Світлани  Моренець  вона  може  жити  всюди:  в  трудовій  діяльності,  в  ставленні  до  людей,  в  сприйнятті  світу.  У  вірші  «Дві  пристрасті»  Світлана  Степанівна  з  замилуванням  розповідає  про  два  свої  найбільші  душевні  захоплення:  вирощування  квітів  і  складання  віршів.

[i]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.
……………………………….
О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/i]

«Дві  пристрасті»  (стор.131)

Поезія,  музика,  мистецтво  для  пані  Світлани    це  і  особливий  спосіб  пізнання  світу  за  допомогою  образів  і  сам  результат  подібного  сприйняття  навколишньої  дійсності.  Твори  мистецтва  задовольняють  істинно  людську  потребу  -  потребу  в  прекрасному.

[i]Шумить  шалений  вітер  –  не  заснеш.
Безсоння…  Щоб  розвіятись  хоч  трохи,
я,  під  улюблену  «Елегію»  Массне,
пишу  –  пусте  –  якісь  окремі  строфи,
обірвані,  розхристані  рядки,
емоцій  вихор,  здогад,  підсвідоме,
нізвідки  –  несподівані  думки…
Та  враз  проб’ється  щемне  і  вагоме,
той  –  з  потайних  куточків  –  дивоцвіт,
безцінний,  наче  скіфські  діадеми,
що  осявав  і  душу,  й  білий  світ,
і  не  вміщався  в  станси  і  поеми…[/i]

Цей  уривок  з  вірша  «Елегія»  (стор.113),  я  навів  ще  й,  як  приклад  12-рядкової  строфи*.  Читаючи  збірку  «Любові  й  болю  береги»,  відмітив,  що  у  віршах  Світлани  Моренець  зустрічаються  строфи  майже  всіх  можливих  варіантів.  Є  і    двовірші  (дистихи),  і  тривірші  (терцети,  терцини),  і  чотиривірші  (катрени),  п'ятивірші,  шестивірші  (секстини),  семивірші,  восьмивірші  (октави),  дев'ятивірші  (нони),  десятивірші  (децими)  та  інші.  На  підтвердження  не  буду  наводити  всі  ці  різновиди,  (повірте  –  вони  в  збірці  є)  а  лише  декілька  прикладів.  
Більшість  двовіршів  пані  Світлани  мають  афористичний  характер  –  лаконічно,  наче  в  народних  прислів’ях,  в  них  висловлені  думки  чи  почуття.

[i]Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.[/i]
(стор.22)

[i]Чи  владою(віками)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?[/i]
(стор.13)

[i]Як  в  країні  тарарам  –
Користь  тільки  ворогам.[/i]
(стор.33)

[i]Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.[/i]
(стор.22)

Вірш  «Юність  і  старість»  (стор.137)  складається  з  двох  терцетів  (тривіршів)  і  дистиха(двовірша):

[i]Калейдоскоп  ілюзій,  сподівання
на    феєричну  казку,  рай,  кохання  –
надії  молодих...
А  спогади  життя,  хвилин  кохання,
жаль  за  минулим  і  сумні  зітхання  –
це  доленька  старих...
Як  же  збагатяться  обидва  ці  світи,
зумівши  точки  дотику  знайти![/i]

   А  ось  приклад  п’ятирядкової  строфи:

[i]Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.[/i]
«ВЕЛИКА  ГРА»  (стор.150)

Надам  ще  кілька  прикладів  різноманіття  строфіки  Світлани  Моренець.
Ось  дві  секстини  (шестивірші)  з  різними  варіантами  римування:

                             [b](ававав)[/b]
[i]Як  ро́ки  нам  вповільнюють  кров
і  сміються  над  нами  з  люстерця,
ми  в  дитинство  вертаємось  знов  –
мов  по  воду  святого  джерельця.
Там  черпаємо  силу  й  любов
і  лікуємо  зранене  серце.  [/i]
«Поки  в’ється  дорога»  (стор.70)

                                   [b](аавссв)[/b]
[i]Безсилою  здається  людська  мова,
ти  розумієш  всю  нікчемність  слова,
бо  для  святого  –  надто  всі  прості.
Я  намагалась  їх  знайти  –  даремно...
Сім  років,  як  сходила  Святу  землю,
проте  мовчала...  всі  слова  –  пусті.[/i]
«СВЯТА  ЗЕМЛЯ  (передмова)»  (стор.155)

     А  ось  приклад    нони  (дев'ятивірша):

                                 [b]  (авсссссва)[/b]
[i]Будь  з  нами,  Отче,  в  цю  лиху  годину!
Молю,  не  допусти  жахливу  мить,
щоб  всіх  позвала  Україна-мати.
Дай  мудрості  нам  розбрат  подолати,
до  рук  не  взявши  вбивчі  автомати.
Допоможи  всіх  ворогів  із  хати  –
і  зовнішніх,  і  внутрішніх  прогнати.
…Бог  захищати  край  свій  всім  велить,
В  собі  зберігши  совість,  честь,  Людину.[/i]
«Бог  захищати  край  велить»  (стор.60)
--------------

Та  повернімося  до  розділів  збірки  «Любові  й  болю  береги».
П’ятий  розділ  [b]«По  бездоріжжю  –  на  стежки  до  Бога»[/b]  присвячено  релігійній  тематиці.  Він  містить  і  вірші,  і  прозу  –  дуже  цікаві  дорожні  нотатки  подорожі  по  святих  місцях.

[i]Живу,  відкрита  для  усіх  вітрів,
так  і  пишу  –  насправді  сповідаюсь.
В  словесних  лабіринтах  не  ховаюсь.
На  щирість  душ  дитинно  сподіваюсь,
а  бути  дітьми  –  Бог  нам  заповів.[/i]
"Будьте  як  діти…"  (стор.151)
----------------

 І  на  завершення.  Поезія  для  Світлани  Моренець  -  це  і  стиль  життя  зі  сподіванням  на  щирість,  і  особливі  окуляри,  через  які  вона  приглядається  до  світу  і  вдивляється  у  саму  себе.  Мені  її  окуляри  теж  підходять.
------------------
         
*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.
*  Піїтика  -  те  ж,  що  і  Поетика  –  теорія  поезії,    майстерність  творення  віршів  (композиція,  образність  мови,  ритміка,  римування  тощо).
*  Строфа  —  фонічно  викінчена  віршова  сполука,  яка  визначає  ритмоінтонаційну  та  змістовну  цілісність.
-----------------

                           Євмен  Бардаков

                                                         14.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851154
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 12.10.2019


@NN@

Золотий павук

Палюче  сонце  -  золотий  павук,
Пряде  від  ранку  золоту  туні́ку
І  приміря  її  на  річку  й  луг,
Так  нині  є  і  так  було  від  віку.

І  розквітають,  на  її  канві,
Яскраві  квіти  і  сріблясті  роси,
А  я  біжу  навперейми  тобі
І  пестять  шовком  трави  ноги  босі.

А  серце  калатає...  -  Дожену?
Чи  так  і  пройдеш,  проминеш...  Не  знаю...
Я  сподівалась  не  одну  весну,
Що  озирнешся  ти  й  мене  впізнаєш.

Яскраве  сонце  -  золотий  павук,
Розкинув  павутину  золотаву,
Спинила  біг  серед  зелених  лук...
Пройшов...Не  глянув  на  прозору  наву.


08.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851115
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019


@NN@

Портрет

Художнику,  намалюй  мені  Слово  -  олія,  гуаш,  акварель...

Не  лик  мій  буденний,  що  в  ньому  такого,
А  Слово,  що  буде  від  серця  іти,  із  грудей.
Хай    сяють  у  ньому  земні  і  небесні  основи,
Хай  в  ньому  зоріє  любов  і  всесвітня  печаль,
Щоб  бу́ло  у  ньому  і  вранішньо,  і  вечорово,
І  поле,  і  річка,  діброва  й  заобрійна  даль.
Сія́ли,  щоб  там,  Господнього  неба  зірниці,
І  мамина  мудрість,  й  тепло  її  струдженних  рук.
Все  те,  що  любила  в  цім  світі  й  ще  буде  любиться,
Що  ві́зьму  з  собою,  колись,  за  останній  мій  пруг...

А  я  споглядатиму  вранці  на  це  полотно  неймовірне,

Радітиму  дню  і  словам,  що  колись  напишу.
Бо  то  не  портрет  мій  -  портрет  моїх  віршів,
Він  буде  єдине,  що  я  по  собі  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851114
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Іду щаслива

Вже  осінь  закружляла  листопадом,
З  калини  ніжно  сплетенім  вінку.
Не  сипляться  в  долоні  зорепади,
Лиш  місяць  відзеркалився  в  ставку.

Іду  щаслива,  стежкою  мандрую,
Туди  де  небо  землю  обійма.
Між  вітами  в  повітрі  голос  чую,
Тихенько  підкрадається  зима.

А  я  ще  хочу,  щоб  нас  гріло  літо,
В  ромашках  веселилися  поля.
Щоб  пригортав  до  себе  теплий  вітер
І  хвилями  торкалися  моря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850934
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце вибиває соло

Ти  чуєш  любий,  ніжно  флейта  грає,
Мелодія  доноситься  із  ночі.
Вона  нам  про  любов  розповідає,
Слова  її  летять  такі  пророчі.

У  небі  зорі  оксамитом  вкрились,
Неначе  світлячків  чарівне  поле.
Вони  на  небі  міцно  зачепились
А  в  грудях  серце  вибиває  соло.

Ти  зазирни  в  мої  зелені  очі,
Вони  тобі  багато,  що  розкажуть.
І  почуття,  що  так  летять  із  ночі,
Знов    на  осінній  лист  коханням  ляжуть.

Прислухайся  коханий,  я  шепочу,
В  мелодії  слова  мої  лунають.
Тебе  обняти  любий  дуже  хочу,
Хай  квіти  -  щастя  рясно  розцвітають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850807
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019


Віктор Ох

Вишиванка (V)

Прийшла  мені  музика  на  цей  вірш  Миколи  Серпня.  Тут  в  Клубі  Поезії  він  названий  [i]"Вишиванка"[/i].  А  в  збірці  поезій  "Українська  вишиванка"  літературно-  мистецькаого  коша  "Ріднокрай"  він  під  назвою  [i]"Хрестиком  розмічене  шиття"[/i]
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t3buLkRVc0E[/youtube]
           Слова  -  Микола  Серпень

Цілий  вечір  і,  часто,  до  самого  ранку
Під  стареньким  кіптявим  іще  каганцем
По  хатах  розквітали  колись  вишиванки,
Як  майбутньої    долі  щасливе  лице!
Піднімає  життя  щораз  вище  нам  планку,
І,  коли  вже  приходить  час  іспит  тримать,
Придає  нам  наснаги  нова  вишиванка,
В  ній  готові  на  все  часу  відповідь  дать!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Думи  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  натхненно  все  своє    життя,  
Свій  натільний  хрест  несли  до  Бога!

А  коли  вже  на  нас  поповзли  чужі  танки,
Та  загарбник  рішив  наші  землі  забрать,
наймужніші  із  нас  одягли  вишиванки,
І  пішли  Батьківщину  свою  захищать!
Ще  прийдуть  в  Україну  щасливі  світанки,
Небувало  розквітне  майстерність  митців,
І  одінемось  всі  ми  тоді    в  вишиванки,
А  в  найкращі  одінем  за  волю  борців!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Болі  на  нім  вишиті  й  тривоги,
З  ним  нам  легше  все  своє  життя,  
Свій  нелегкий  хрест  нести  до  Бога!

Вишиванка  нам  душі  теплом  зігріває,
Та  наснаги  на  кручах  життя  надає!
Вишиванка  -  то  знак  працьовитого  краю,
Що  віками  мережить  тут    щастя  своє!
Хай  над  світом  щаслива  вже  доля  злітає,
Скільки  можна  усім  натикатись  на  зло?
Вишиванок  для  всіх  Україна  надбає,
Щоб    планету  чарівне  шиття  вберегло!

Хрестиком  розмічене  шиття,  
Долі  на  нім  вишиті  й    тривоги,
З  ним  і  далі  в  широчінь    життя  
Понесемо  свій  ми  хрест  до  Бога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850734
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Артисти

Артисти...    артисти...  життя  на  колесах...
Сьогодні  у  Мінську,  а  завтра  в  Одесі.
Їх  праця  вимотує  нерви  і  сили,
Та,  як  заспівають,  стають  всі  щасливі.

Концерти...  концерти...  і  радісні  миті,
Їм  оплески  щирі  і  їм  море  квітів.
Коли  лине  пісня  у  залі  зі  сцени,
З'являється  радість,  зникають  проблеми.

Вслухаюся  в  пісню,  туди  поринаю
І  пташкою  в  небо  неначе  взлітаю.
Торкається  сонячний  промінь  обличчя,
А  ось  за  собою  стежина  вже  кличе...

Полинула  пісня  про  справжнє  кохання,
Палкі  почуття  і  цілунки  до  рання.
Я  дякую  щиро  за  творчість  їх  плідну
І  пісню  таку  милозвучну  і  рідну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850682
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019


євген уткін

ПАХНЕ РАНОК БОРЩЕМ


Пахне  ранок  борщем,
Пахне  мамою  ранок.
Ой  як  хочеться  ще,
В  той  дитячий  світанок.

Повернутися  знов
Та  босоніж  у  роси
До  ріки  стрімголов  
Де  верба  свої  коси

В  чистих  плесах  води
Виполіскує  зрання    
Там  чекає  завжди  
Моє  перше  кохання

Там  де  мій  дивосвіт
Який  часто  так  сниться
Там  де  літо  в  зеніт
Де  калина  й  криниця

Там  і  мальви  в  дворі
І  квіткові  заграви
У  гаю    солов’ї
І  шепочуться  трави

Там  духмяний    бузок,
Під  вікном  рута  –  м’ята  
Ой  якби  ще    разок
І  до  мами  й  до  тата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850705
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Карнавал осені

Присіла  осінь  тихо  в  сквері,
Серед  квітучих  хризантем.
Для  жовтня  відчинила  двері,
Тепер  за  руку  з  ним  підем.

І  хоч  стежина  вже  у  листі,
Так  часто  змочена  дощем.
Частіше  парасольки  в  місті,
Та  не  торкає  серце  щем.

У  вальсі  бабиного  літа,
В  осіннім  небі,  серед  хмар.
Кружляє,  веселиться  вітер,
Для  нього  осінь  -  карнавал.

Довколо  нас  пейзаж  осінній,
Одівся  в  різні  кольори.
Радієм  ми  прекрасній  днині
І  цій  чаруючій  порі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850409
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019


Наталя Данилюк

На хвилі осені

Дівчинко  із  очима,
як  скло,  вологими,
ти  вже  й  забула,  
як  пахнуть  осінні  рими…
Світ  тебе  ловить,    
обмотуючи  дорогами,
наче  бинтами  
стерильними  і  тугими.

Можна  цей  день  узяти  
і  залпом  випити,
але  від  цього  солодше  
тобі  не  стане.
Цей  сивоокий  дощ,  
наче  пес  не  при́п’ятий,
пробує  зализати  
торішні  рани.

Треться  у  шию  
носом  вологим,  
леститься,
прагне  твого  тепла  
наковтатись  вволю.  
Вся  ця  хандра  осіння  –  
маленька  дещиця
з  того,  що  перепасти  
могло  б  на  долю.

Можна  втекти  від  світу,
замкнутись  в  коконі,
випасти  непомітно  
із  цих  реалій.
Хай  собі  дні,
мов  коні  переполохані,
мчать  попри  тебе  стрімко
все  далі  й  далі.

Можна  весни  чекати,
немов  пробудження,
книгу  перегорнути,
не  прочитавши…
Та  повернути  втрачене
вже  не  здужаєш,
кане  у  Лету
осінь  твоя
назавше.

Тож  пропусти  цю  тугу
крізь  себе  хвилею,
виплачешся  –
і  стане  тобі  світліше!..
Там,  де  душа,  мов  птаха,
впаде  безсилою  –
вибухни  
ві́ршем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нехай та осінь наша буде

Розпочала  знов  осінь  откровення,
Сплітаючи  мереживо  з  листків.
Краплинами  дощі  упали  в  жмені,
Мелодія  почулась  скрипалів.

Полинула  так  високо  у  небо,
Лишилась  відголоском  журавлів.
Цілунком  доторкнулася  до  тебе,
Непосидючих,  лагідних  вітрів.

Ти  обійми,  не  відпускай  від  себе,
Даруй  слова  і  почуття  свої.
Розкрий  оте  щасливе  серцю  кредо,
Бо  лише  раз  живемо  на  землі.

Нехай  та  осінь  тільки  наша  буде,
Вплітається  коханням  у  вінок.
І  закружляє  листопадом  всюди,
Впаде  під  ноги  стомлений  листок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850305
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А ось і я

А  ось  і  я  -  сказала  осінь,
Із  рудим  блиском  у  очах.
Пробігла  в  лісі  поміж  сосен
І  листям  притрусила  шлях.

Скупала  жовті  трави  в  росах,
Побовталася  у  ставку.
Калину  заплела  у  коси,
В  осіннім,  пишному  вінку.

Вітри  покликала  холодні
І  наказала  лить  дощам.
Сховалось  сонечко  сьогодні
І  сумно  стало  усім  нам.

Ти  не  лякай,  прошу,  нас  осінь,
Припини  пустощі  свої.
Хай  тішить  погляд  неба  просинь,
Бож  відлітають  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850206
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохані годин не помічають (слова для пісні)

Віднайду  тебе  серед  туману,
Чи  серед  квітучої  весни.
Назавжди  твоєю  милий  стану,
Тільки  ти  приходь  до  мене  в  сни.

Приспів:

Закохані  годин  не  помічають,
Серця́  їх  завжди  б'ються  в  унісон.
А  почуття  метеликом  літають,
Не  на  один  не  схожі  вони  сон.

Будеш  цілувати  мої  руки,
Будуть  в  поцілунках  знов  уста.
Не  торкнуться  нас  птахи  розлуки,
А  Господь  пошле  життя  до  ста...

Казкою  у  снах  твоїх  я  буду,
Квіткою  серед  пахучих  трав.
І  тебе  ніколи  не  розлю́блю,
Лиш  би  ти  мене  завжди  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849833
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я зберегла тобі кохання ( слова до пісні)

Я  йшла  до  тебе  через  все  життя,
Торкаючись  думками  сподівання.
Вела  мене  стежина  майбуття,
Я  берегла  в  душі  тобі  кохання.

Зустріла  осінь  на  своїм  путі,
А  так  хотілось,  ще  зустріти  літо.
У  серці  почуття  мої  святі,
Квітують  яблуневим,  ніжним  цвітом.

Нехай  вже  осінь  сипе  листя  в  сад,
Нехай  вже  дмуть  в  лице  вітри  холодні.
А  у  душі  весни  моїй  парад,
Любов'ю  гріє,  зігріва  сьогодні.

Я  йду  до  тебе  знов  коханий,  знов,
Несу  тобі  весну  свою  на  крилах.
У  серці  дотепер  живе  любов,
З  тобою  любий  я  її  зустріла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849724
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А осінь торкає листком

Згадаю  ту  пору  осінню,
В  туманах  густих  береги.
А  хмари  у  сукню  весільну,
Себе  угорі  одягли.

Світилися  очі  мов  зорі,
Від  щастя,  що  поруч  був  ти.
Твої  поцілунки  казкові,
Я  хочу  навік  зберегти.

Торкалися  пальці  обличчя,
Волосся  було  наче  шовк...
Знов  осінь  до  себе  нас  кличе,
І  вітер  за  вікнами  змовк.

Та  тільки  цих  слів,  ти  не  чуєш,
Хоч  нічка  уже  за  вікном.
У  снах  моїх  часто  ночуєш,
А  осінь  торкає  листком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849630
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія - душа на крилах

Поезія  -  немов  душа  на  крилах,
Щоразу  прилітає  у  думки.
Без  неї  я  б  ніколи  не  творила,
Вплітаються  вірші  мої  в  вінки.

Поезія  -  то  чародійне  диво,
То  казка,  що  складається  зі  слів.
Вона  неначе  річечка  грайлива,
Торкається  щасливо  берегів.

Я  з  нею  свою  душу  зігріваю,
Гублюсь  в  туманах  ранньої  пори.
І  лише  їй  про  все  розповідаю,
Вона  на  мене  дивиться  згори.

Поезія  і  я  -  ми  нероздільні,
Любов  і  слово  нам  не  розділить.
Лиш  з  нею  можемо  ми  бути  сильні
І  дружим  щиро,  вже  багато  літ...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849537
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Друзям мого дитинства

Подруги  дитинства  за  вами  скучаю,
Так  згадую  часто,  зустрітись  бажаю.
Життя  в  різні  сторони  порозкидало
І  кожному  долю  свою  написало.

Тетянка  у  Рівному  жити  зосталась,
Світланка  в  прибалтику  помандрувала.
Хтось  в  Львів,  хтось  в  Італію,  хтось  в  Миколаїв,
А  я  вас  усіх  так  зібрати  бажаю.

Приходите  в  сни  ви  до  мене  щоночі,
А  може  ті  сни  все  ж    для  мене  пророчі?
Літа  пролетіли,  літа  промайнули,
Вас  згадую  часто,  про  вас  не  забула...

Щасливе  дитинство  і  ми  були  разом,
Хоч  не́посидючі  були  з  вами  часом.
То  "  хованки"  грали,  а  то  "  вибивного",
То  пупсикам  разом  всі  шили  обнови.

Була  в  нас  екскурсія  до  "нафтобази",
Раділи  шмати́нкам  зі  "складу"  всі  разом.
Смачним  було  сало  і  хліба  шматочок,
Було  виховання,  чекав  дит  -  садочок.

Коліна  збивали  і  плакали  часом,
Та  то  не  біда,  бо  були  усі  разом.
У  літній  період  ми  бавились  в  школу,
Так  весело  й  гамірно  було  довкола.

Нераз  різні  "капості"  ми  витворяли,
Закопані  клади  із  вами  шукали.
Ми  рвали  горох  на  "колгоспному"  полі.
Розписані  нам  вже  були  тоді  долі.

Баюри  ми  міряли  дуже  глибокі,
По  ним  ми  робили  кроки  широкі.
Були  усі  в  бруді,  та  дуже  щасливі,
Дощі  нас  мочили,  мочили  і  зливи...

До  школи  ходили  неначе  на  свято,
І  там  у  нас  друзів  було  так  багато.
Перерви  шкільні  ми  тако  ж  не  забудем,
І  черги  в  їдальню,  там  бу́ло  так  людно...

Своїх  вчителів  так  усі  поважали,
Вони  нас  усмішкою  всіх  зустрічали.
Тяжкі  теореми  доводили  сміло,
На  хімії  ставили  дослід  не  вміло.

І  часто  від  цього  сміялись  у  класі,
Тоді  невезло  лиш  тому  бідолазі,
Що  дослід  хімічний,  узяв  "запартачив,"
Та  вчитель  був  добрий,  йому  все  пробачив...

Лишились  позаду  і  школа  і  вузи,
Назавжди  зосталися  з  вами  ми  друзі.
Так  хочеться  знати,  як  вам  всім  живеться,
І  може  читаючи  вірш,  хтось  озветься.

Ми  стали  батьками  у  нас  уже  діти
А  доля  розкидала  нас  всіх  по  світу.
У  кожного  сім'ї,  проблеми,  робота,
І  може  не  в  всіх  вихідний  є  субота...

Роки  все  минали,  роки  все  летіли,
Онукам  ми  з  вами  тепер  вже  раділи,
Лиш  пам'ять  вертає  в  часи  ті  минулі
І  ви  мої  друзі,  я  вас  не  забула!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849429
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Микола Серпень

Наше Рівне


[i]Музика  і  вокал  Андрія  Ярмолюка[/i]

Тут  УПА  з  окупантами  билась,  
Коли  й  мальвам  дісталось  журби.
Мов  предвісники  волі  тут  вились  
Непокірні  козацькі  чуби.

Рівне  місто  славетних  традицій,
Рівне  місто  світанків,  надій!  
Тут  на  всі  сто  в  душі  ти  патрицій,
Коли  прагнеш  збуття  своїх  мрій!  

Були  рівні  добром  в  місті  люди,  
І  на  тому  ми  й  зараз  стоїм  -  
Із  добром  хто  до  міста  прибуде,  
Легко  стане  для  всіх  він  своїм.

Різні  мови  тут  пишно  звучали,  
Ледве  чутно  було  лиш  свою,  
Тут  в’язали    кінці  і  начала  
Українці  в  суспільнім  строю.

Як  цементу  в  граніті  не  видно,  
Так  не  видно,  ким  кріпиться  ріст!  
Але  всяк  рівненчанам  був  рідним,  
Хто  для  міста  потратить  свій  хист!  

25.07.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849361
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Микола Серпень

Рівне

 
[i]Музика  і  вокал  і  навіть  трохи  слів  Володимир  Сірий[/i]

Де  в  зеленій  хустці  в’ється  тиха  Устя  
Мимо  своїх  рівних  берегів,
Доброму  лиш  серцю  доля  може  збуться,  
А  для  злого  мало  буде  днів!

А  навколо  все  до  болю  рідне,  
Все  кругом  в  долинах  і  горбах,
Саме  тут  віддавна  місто  Рівне  
Рівність  проголошує  в  віках!  

Золочені  храми  бурштиніють  в  небі,
Променіють  очі  і  в  людей!
Вулиці  Соборній  і  Майдану  треба,
Бути  в  сяйві  радісних  ідей!

І  які  б  тривоги  об  поріг  не  бились,
В  нас  звичайні  будні  прижились!
Всі  ми  недаремне  тут  на  світ  з’явились,
Щоб  гордились  містом  всі  колись!

Предків  волелюбних  ми  не  позабудем,
Воля  й  рівність  поруч  скрізь  ідуть!
Хай  з  усього  світу  їдуть  до  нас  люди,
В  Рівному  знайдеться  всьому  суть!

27.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849360
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тихо плаче осіння ніч ( слова для пісні)

Так  тихо  плаче,  знов  осіння  ніч,
Дощами  вона  сльози  проливає.
А  я  торкнутись  хочу  твоїх  пліч,
І  серденько  давно  тебе  кохає.

Приспів:

Кохана,  кохана,  кохана,
Ти  ніжна  така  і  бажана.
Цілую  твої  мила  руки,
Не  буде  ні  сліз,  ні  розлуки.

Я  місяць  попрошу  щоби  світив
І  нічку  попрошу,  щоб  сліз  не  ли́ла.
Хоч  я  не  птах  й  немаю  люба  крил,
Та  ти  з  любові  їх  мені  створила.

Для  мене  ти  з'явилась  наче  сон.
В  моїх  думках,  в  моїй  душі  і  мріях.
Нам  осінь  буде  грати  вальс  Бостон,
Сльозинки  не  залишуться  на  віях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849310
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Голос моєї душі

Візьми  мої  долоні  в  свої  руки
І  більш  ніколи  їх  не  відпускай.
Щоб  не  тривожили  душевні  муки,
Бо  у  душі  живе  кохання,  знай.

Ти  у  життя  моє  ввірвавсь  неждано,
Для  мене  зірку  засвітив  вгорі.
Про  більше  говорити,  ще  зарано,
А  втім...  Ти  в  очі  подивись  мої.

У  них  знайдеш  печаль  мою  і  радість,
Романтику  й  наснагу  до  життя.
Ти  не  побачиш  там  ні  біль,  ні  старість,
Там  оптимізм  завжди́  і  боротьба...

Даю  тобі  мій  друже  свою  руку,
Веди  мене  коханий  по  прямій.
Засолоди  коханням  ту  розлуку,
В  осінню  пору  ти  теплом  зігрій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849186
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Відлітають журавлі ( слова для пісні)

Відлітають  журавлі  в  далекі  далі
І  несуть  свій  смуток  у  чужі  краї.
Залишають  у  душі  нашій  печалі,
Їм  живеться  краще  на  своїй  землі.

Приспів:

Ви  журавлики  не  плачте,  не  журіться,
Будемо  ми  вас  чекати  навесні.
Лиш  прошу  я  ви  усі,  усі  верніться,
Щоб  почули  вас  у  небі  голоснім.

Відлітають  журавлі,  сумує  осінь
І  у  серці  смуток  також  є  моїм.
Коли  в  небі  чути  дзвінке  стоголосся,
Долетіть...  Шепочу  тихо  навздогін!

Зашумлять  дощі,  слізьми  впадуть  на  трави,
Колискових  заспіває  вітерець.
Не  палатимуть  у  просторі  заграви,
Уже  осінь  доторкається  сердець...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849089
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жоржини ( слова для пісні)

Під  вікном  у  мене  розцвіли  жоржини,
Сонечко  дарує  їм  своє  тепло.
Стелить  осінь  листом,  застеля  стежини,
Чистою  водою  грає  джерело.

У  осіннім  вальсі  закружляє  вітер,
Зацілує  ніжно  пелюстки  жоржин.
Будуть  посміхатись  і  радіти  квіти,
Буде  вальс  кружляти  декілька  годин.

Сонця    схід  у  небі  грає  янтарями,
А  кудлаті  хмари  вдаль  кудись  спішать.
Як  кохання  наше,  так  й  жоржини  з  нами,
В  сонячнім  промінні  душу  веселять.

Покладу  я  руку  у  твої  долоні
І  піду  з  тобою  стежкою  життя.
Не  будуть  більш  сльози  падати  солоні,
Лише  буде  чути  серденька  биття.

А  коли  наступить  втома  вечорова,
Притомившись  вітер  ляже  на  траву.
Буде  линуть  пісня  ніжна,  ніжна  знову
Я  тобі  жоржини  у  букет  зберу.

Під  вікном  у  мене  квітують  жоржини,
Сонечко  дарує  їм  своє  тепло.
Ти  в  моєму  серці  залишивсь  єдиний,
В  пору  цю  осінню  щастя  розцвіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848676
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019


Микола Серпень

Пильнуйте час

пильнуйте  час,  його  туга  голосінь
струною  на  світанку  забринить.
все  йде  скоріш,  уже  дивись  і  осінь
тихенько  з  неба  згортує  блакить.

пильнуй  його  розгорток  нескінчений,
його  ніхто  не  може  зрозуміть,
ні  часовщик,  ні  навіть  хтось  учений,
не  зна,  що  гнітить  осінню  блакить.

а  час  іде,  хай  ходики  й  мовчать.
він  все  біжить  навперегін  із  сонцем.
лиш  місяць  зоряну  відтінює  печать,
як  ніч  вже  гостею  заходить  у  віконце.

та  що  їй  скажеш,  чим  повеселиш,
коли  і  сам  тим  часом  вже  калічений,
тому  й  мовчиш,  мовчить  в  кутку  і  миш,
а  не  мовчить  коханням  хтось  відмічений.

ось  перед  ними  час  знімає  шляпу,
лиш  з  ними  він  поділиться  майбутнім,
і  не  тому,  що  він  такий  розтяпа,
чи  враження  отримав  незабутні.

час  поважає  ту  коротку  мить,
що  спалахне  між  двох  так  одночасно,
що  й  не  важливо,  хто  гнітив  блакить  -
вона  для  них  ніколи  вже  не  згасне!

30.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848788
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою ми були в гостях у тиші ( романс, мелодія і виконання Н. Крівець)

З  тобою  ми  були  в  гостях  у  тиші,
Свіча,  папір  і  кава  на  столі.
А  ще  мої  зігріті  серцем  вірші,
Які  щораз  писалися  тобі...

Осінній  сум  із  тишею  у  парі,
Мене  вертають  у  минулі  дні.
Чи  то  любов,  чи  просто  серця  чари,
Чи  може  то  наснилося  мені?

Але  ж  душа  усе  те  відчуває
І  нам  її  ніяк  не  провести́.
Вона  і  досі  ще  тебе  кохає
І  посилає  з  тишею  листи.

Палка  любов  ніщо  не  вимагає,
А  просто  виливає  почуття.
І  ще  нераз  думками  запитає,
Чому  з  тобою  розвело  життя...

З  тобою  ми  були  в  гостях  у  тиші,
Свіча,  папір  і  кава  на  столі.
А  ще  мої  зігріті  серцем  вірші,
Які  щораз  присвячую  тобі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пересіклися поглядом німим

Пересіклися  поглядом  німим,
А  серце,  серце  так  кохало.
Минуло  вже  з  тих  пір  багато  зим,
Душа  любила  і  страждала.

Як  очі  закривалися  до  сну,
Твій  силует  з'являвся  знову.
З  тобою  поверталися  в  весну,
Заквітчену  і  кольорову.

Яка  була  чудовою  пора
І  хоч  лили  дощі  і  зливи.
Я  шепотіла  ніжності  слова,
То  передати  неможливо.

І  може  ще  в  житті  наступить  день,
Коли  нас  доля  поєднає.
Співати  буде  серденько  пісень,
Воно,  ще  любить  і  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848379
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Завітні мрії

Світились  оченята  від  надії,
Що  прийде  час  і  збудуться  ще  мрії.
Торкнеться  промінець  тепла  живого
І  дівчинка  підніметься  на  ноги.

Не  будуть  болі  більше  турбувати,
Вона  піде  світанки  зустрічати.
Омиють  ноги  прохолодні  роси,
Калина  цвіт  вплете  в  розкішні  коси.

Не  буде  у  душі  медикаментів,
Боятися  не  буде,  щоб  не  вмерти.
Фізичну  біль  не  буде  більш  терпіти,
Звичайно  буде,  як  людина  жити.

Вона,  мов  балерина  -  затанцює
І  світ  великий  в  фарбах  розмалює.
Цю  радість  у  вірші  не  передати,
Коли  живеш  -  так  хочеться  літати.

І  може  пролетять  літа  і  роки,
В  поезію  вона  ще  зробить  кроки.
Її  життя  минатиме  щасливо,
Тому,  що  в  слові,  завжди,  живе  сила.

Тепер  по  іншому  життя  складеться
І  новим  ритмом  серденько  заб'ється.
І  буде  той,  що  ще  теплом  зігріє,
Тоді  і  збудуться  -  завітні  мрії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848375
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Наталя Данилюк

…І ми пішли…

…І  ми  пішли,  не  озирнувшись  в  літо,
У  світанковий  сизий  перламутр,
На  мапі  неба  скалкою  графіту
Ніч  начеркала  нам  якийсь  маршрут.

Верткі  стежки  курилися  за  нами,
Сухі  поля  диміли  нам  услід,
І  жолуді  рипіли  під  ногами,
І  янтарі́в  залитий  сонцем  схід.

Ми  ще  не  знали:  що?  Куди?  І  звідки?
Манили  вдалеч  дивні  міражі.
Старі  тополі,  мовчазливі  свідки,
Нас  провели  до  крайньої  межі.

А  далі  –  світ  широкий  і  строкатий,
Нові  падіння,  злети,  забуття…
Бо  не  під  силу,  мов  макет,  зверстати
Життя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінні пейзажі

А  за  вікном,  а  за  вікном  вже  знову  осінь,
У  небі  чути  журавлине  стоголосся.
Під  ноги  сипе  вона  яблука  червоні
І  листя  падає  оранжеве  в  долоні.

Вітри  із  Півночі  примчалися  холодні,
Густим  туманом  вкрились  береги  сьогодні.
А  на  пожовклих  травах  залишились  роси,
Вплітає  вітер  прохолоду  вербам  в  коси.

Кудись  у  даль  за  руслом  поспішає  річка,
Свою  печаль  ховає  пташка  невеличка.
Самотньо  в  прохолодну  і  осінню    пору,
Їй  так  бракує  пташиного  фолькльору.

Квітують  знову  різнобарвні  хризантеми,
Про  них  одвічно  хтось  складатиме  поеми.
Милують  око  наше  ці  чарівні  квіти,
Між  ними  хочеться  співати  і  радіти...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти поклич

Ти  поклич  мене  в  осінь  цю  дивну,
Де  жоржини  так  рясно  цвітуть.
Подаруй  ту  любов  лебедину,
Яку  справжнім  коханням  зовуть.

Ти  поклич  мене  в  дощ,  навіть  в  зливу,
Я  до  тебе  прийду  всеодно.
Подаруй  мені  долю  щасливу,
Хай  вона  зазирне  у  вікно.

Відчини  мені  навстіж  всі  двері
І  листочками  стежку  встели.
Хоч  погасли  ліхтарики  в  сквері,
Мене  зорі  до  тебе  вели.

Хай  твій  голос  озветься  луною,
Через  ліс  полетить  навпростець.
В  нас  відбудеться  зустріч  з  тобою,
Ти  поклич...  Ти  поклич  накінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848064
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй коханий

Подаруй  коханий  мені  літо,
Нехай  осінь  не  приходить  ще  до  нас.
Під  вікном  щоб  ніжно  пахли  квіти
У  вечірній  і  ранковий  час.

Подаруй  коханий  мені  зорі,
Щоб  світили  і  не  гасли  уночі.
Хай  простелить  місяць  стежку  в  морі,
Своїм  світлом  щастя  несучи.

Подаруй  коханий  мені  ранок
Із  туманом,  що  лягає  в  берегах.
Хай  торкнеться  вітерець  фіранок,
І  розсипе  дощик  на  полях.

Подаруй  коханий  мені  сонце,  
Щоб  світило  і  не  гасло  цілий  день.
Нехай  світить  променем  в  віконце
І  птахи  співають  ще  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847941
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Везе мене потяг

Везе  мене  потяг  далеко,  далеко
У  теплі  краї  де  зимують  лелеки.
Туди,  де  моря  розмовляють  піною,
Туди  де  квітують  сади  дивиною.

За  вікнами  станції,  ліс  і  долини,
Летять,  пролітають  природи  картини.
До  тебе  коханий  доба  наближає,
Душа  в  своїх  мріях  куплети  складає...

У  серці  моєму  чекання,  чекання,
Думки  найдорожчі  й  моє  хвилювання.
І  ось  у  віконці  перон  показався,
Той  бажаний  час  до  нас  двох  наближався.

Я  вийшла  із  потягу,  чуть  не  зомліла,
До  тебе  коханий  на  крилах  летіла.
Цілунки,  обійми,  троянди  червоні,
Щасливі  обоє  стоїм  на  пероні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847727
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Думками до зірок

Торкаєшся  думками  до  зірок
І  відчуваєш  сум  якийсь  в  душі.
Отой  далекий,  зірний  холодок,
Лишає  слід  прожитий  на  землі.

Душа  бурлить  неначе  океан,
Нема  ні  пристані,ні  бережка.
Лишився  недописаний  роман.
Від  втоми  опустилася  рука.

А  у  вікно  вже  стукав  вітровій,
Він  про  розлуку  ту  розповідав.
Хтось  тихо  шепотів:  "  Він  тільки  мій."
А  хтось  тепла  уже  не  відчував...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847725
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Наталя Данилюк

Так терпко на порозі в осінь…

Так  терпко  на  порозі  в  осінь:
Від  цих  смарагдових  садів
У  пишному  дзвінкоголосі  –
До  перших  мряк  і  холодів…

Від  цих  медово-теплих  сепій
Стареньких  затишних  дворів  –
І  до  строкатості  вертепів
З  тополь,  беріз  і  яворів…

Від  цих  вітрів,  таких  солоних,
Зі  шлейфом  спецій  вогняних,  –
До  змерзлих  айстр  безборонних,
Дощем  прибитих    до  стіни.

Від  органзи,  що  грає  морем
Між  теракотових  ключиць  –
До  стриманості  і  покори,
І  до  смиренності  черниць.

Бо  ця  пора  тобі  –  як  сповідь,
Що  ви́сотає  кожен  гріх,
Щоби  початися  з  любові
Змогла  ти  вкотре  між  своїх...

Бо  все  вагоме  пізнається
На  тлі  глобальних  катастроф:
Співзвуччя  розуму  і  серця,
І  вічні  цінності,  і  Бог.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дякую за ту палку любов

Я  дякую  за  ту  палку  любов,
Яку  змогла  на  відстані  відчути.
Потрапила  неначе  в  казку  знов,
Мені  цього  ніколи  не  забути.

Щовечора  з'являються  зірки,
Вони  неначе  блискавки  у  небі.
Відчуй  тепло  на  відстані  руки,
Думками  пригорни  її  до  себе.

А  коли  сум  поселиться  в  душі,
Згадай  слова  і  посмішку  щасливу.
Як  прийде  Муза,  напиши  вірші,
Засій  словами  урожайну  ниву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зрада

Вони  жили  немаючи  образи
Дітей  ростили,  троє  було  їх.
Та  якось  навалилось  все  одразу,
З'явилась  зрада  й  посварила  всіх...

Вона,  враз  перекреслила  всі  плани
І  поселила  ненавість  в  душі.
Він  бути  перестав  уже  коханим,
З'явився  інший  у  її  житті...

А  за  плечима  вже  прожиті  роки,
Перед  його  очима  пронеслись.
Стежина,  що  вела  у  світ  широкий,
Все  щастям  це  для  них  було  колись.

Вона  всміхалась  й  тихо  шепотіла:
"Було  кохання  та  чомусь  пройшло.
Мабуть  тому,  що  іншого  зустріла,
Ну  а  тобі  тепер  не  повезло."

А  як  же  діти?  Ми  ж  їм  мама  й  тато,
До  неї  він  щосили  прокричав.
Вона  мовчала,  мов  створила  страту,
Дім  став  пустий,  він  дуже  сумував..

Одна  лиш  ніч,  ці  бачила  страждання
І  сльози  проливалися  дощем.
Неспалося...  Вже  зникла  зірка  рання...
А  на  душі  лишився  біль  і  щем...




                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847617
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Питає серце

Питає  серце:"  А  що  ж  далі..."
А  далі  -  лише  невідомість.
Лягають  на  папір  печалі,
Та  не  тікає  з  душ  свідомість.

Лиш  чути  в  слухавці  дихання,
І  ніби  кисень  перекрився.
Те  ніжне,  щире  спілкування,
Вже  в  небі  місяць  засвітився.

І  зорі  сиплять  поцілунки,
Мені  твої,  тобі  від  мене.
Дарує  нічка  подарунки,
Луною  голос  дзвінко  лине.

Думками  осінь  сновигає,
А  серце,  серце  просить  літа.
Ти  є...  А  то  тебе  немає...
І  вже  світанок  в  небі  квітне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846965
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пробудження

Ліг  туман  на  сонні  ще  долини
І  забрів  тихенько  навіть  в  ліс.
Пригорнувся  до  куща  калини
А  тоді  неначе  в  землю  вріс.

Ще  дрімав  світанок  до  схід  -  сонця,
Тиша  огорнула  береги.
І  роса  котилась  по  долонці,
А  у  ній  веселки  кольори...

Там  де  небо  цілувало  землю,
Промінь  сонця  вирвався  з  пітьми.
Привітався  й  милувався  нею,
Птах  махнув  широкими  крильми.

Прокидалася  від  сну  природа,
Посміхавсь  до  сонця  рідний  край.
Било  джерело  прозору  воду,
Вигравав  мелодій  водограй.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846854
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіння мелодія ( слова для пісні)

Кружляє  листя  по  алеях  саду,
Танцює  прохолодний  вітерець.
І  тихий  блюз  дощу  і  листопаду
Із  сумом  доторкається  сердець.

У  кружеві  гаптованім  берізки,
Серед  ялин  зелених  -  чарівних.
Ляга  туман  кудлатий  на  доріжки,
Вернувшись  з  далей  сонних  -  мандрівних.

Дарує  осінь  колір  золотавий,
Осінній  блюз  підхопить  саксофон.
Мелодію  послухають  отави
І  буде  линуть  пісня  вище  крон.

Послухай  й  ти  мелодію  цю  милу,
Замріяну,  окрилену  таку.
Вона  неначе  вітру  дивна  сила,
Вона  мені  несе  любов  п'янку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


АнГеЛіНа

***

В  сплетіннях  паралелей  проводів
Розгублює  свої  останки  літо.
Весь  термін  серпень  мирно  тут  сидів,  
Тепер  -  він  геть  біжить  із  цього  світу.  

А  я  -  все  так  же  мирно  тут  сиджу,  
Мені  ж  бо,  бачте,  нікуди  втікати.  
Ні  кроку  вбік,  ні  кроку  за  межу:
Хоч  є  й  бажання  -  сумнівів  багато.  

Так  і  живу  в  цій  марній  боротьбі,  
Давно  від  неї  маючи  оскому.  
Де  встигла  так  зневіритись  в  собі?..  
Хто  вчив  так  сумніватися  в  усьому?..  

...Дивлюся  в  небо  -  в  ньому  проводи
Собою  креслять  лінії  глибокі.  
Могла  б  -  за  літом  кинулась  туди
І  розповзлася  б  на  чотири  боки.

31.08.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846734
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохана моя ( слова для пісні)

Зустрічалися  з  тобою,  як  сади  цвіли,
Милувався  я  тобою  щасливі  були.
Цілував  я  біле  личко,  обіймав  твій  стан,
Моя  мила  чарівничко,  ти  бальзам  від  ран.

Приспів:

Ой  дівчино,  дівчино,ясная  зоря,
Ой  дівчино  дівчино,  кохана  моя.

Солов'ї  співали  радо  у  саду  пісні,
Відзвучали  канонади  звуки  голосні.
Я  топився  моя  мила  у  твоїх  очах,
Виростали  в  мене  крила,  я  летів  мов  птах.

Світить  місяць  мені  срібний  я  до  тебе  йду,
Упаду  в  твої  обійми  в  нічку  чарівну.
Під  ногами  утікати  буде  в  нас  земля,
Все  життя  буду  кохати  радосте  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846555
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Акварелі осені

За  вікном  кружляє  диво  -  листопад,
Щастя  десь  блукає,  зажурився  сад.
Падають  листочки  з  сумом  до  землі,
Вишиє  сорочку  осінь  для  зорі.

Подарує  радо  усмішку  землі,
Залишить  цілунки  ніжні,  росяні.
Зашепоче  вітер  лагідні  слова,
Полетять  над  світом  осені  дива.

Тихо  пригорнеться  вона  хризантем,
Попаде  неначе  в  розкішний  Едем.
Ляжуть  акварелі,  цвіт  замайорить,
Вже  не  чути  трелі  в  світанкову  мить.

Буде  небо  з  нею  в  парі  танцювать,
А  дрібненький  дощик  на  сопілці  грать.
Подарує  осінь  кольоровий  день.
Накида  у  кошик  ягід  повних  жмень...

Упадуть  додолу  груші  запашні,
Ти  їх  назбираєш,  принесеш  мені.
Будемо  з  тобою  ними  смакувать
Ти  уста  медові  будеш  цілувать.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуття весні довірю

Я  не  знаю,  що  сказати,
Як  повестися  мені.
Щоби  серцем  покохати,
Не  одні  потрібні  дні.

Почуття  весні  довірю,
Хай  вона  розсудить  нас.
Як  візьме  у  руки  ліру,
Зазвучить  чарівний  вальс.

Щось  мені  душа  шепоче,
То  для  мене  не  нове.
А  я  бачу  твої  очі,
Голос  твій  мене  зове.

В  серці  є  якась  тривога,
Воно  б'ється,  то  щемить.
Нелегка́  життя  дорога
І  життя  -  не  одна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846077
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лише в нас в Україні

Чути  трелі  солов'їні,
Лише  в  нас  в  Україні.
І  гаї  шумлять  казкові,
Співа  нічка  колискові.

Лине  спів  далеко  в  небо,
Обіймає  вітер  верби.
Засвітились  ясні  зорі,
Стихли  хвилі  в  синім  морі.

Заграв  місяць  на  сопілці,
Птах  притих,  заснув  на  гілці.
У  траві  цвіркун  цвіркочи,
Українські  люблю  ночі.

Так  люблю  природи  диво,  
Скажу  впевнено:"  Щаслива"
Більшого  немає  щастя,
Україночкою  зваться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846074
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Шепочу до осені:" Ти не поспішай"

Шепочу  до  осені:"  Ти  не  поспішай",
Бо  ще  тепле  літечко  покидати  жаль.
Пригріває  сонечко  променем  ясним,
Зазира  в  віконечко,  ми  щасливі  з  ним.

Нахилила  яблуня  віти  до  землі,
Трусить  вітер  яблука  великі  й  малі.
Я  зберу  у  кошик  їх  пригощу  тебе,
Буде  посміхатись  небо  голубе.

Десь  дзюркоче  річечка,  поспіша  кудись,
З  джерела  холодної  ти  води  напийсь.
Доторкнеться  бережно  ніч  твоїх  думок,
Полетять  всміхаючись  вони  до  зірок.

Осінь  привіталася,  серпня  обняла,
З  листячком  погралася  і  в  танок  пішла.
Вітерець  для  осені  пісню  заспівав,
Признавався  з  острахом,що  її  кохав.

А  вона  всміхалася  йому  лиш  в  отвіт,
В  гамаку  гойдалася,  летіла  до  віт.
Про  кохання  рано  любий  говорити,
Щоб  його  відчути,  треба  ще  пожити.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845812
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкалась осінь клавіш тихо ( слова для пісні)

Зіграла  осінь  на  роялі,
Журливу  пісню  під  дощем.
В  душі  з'явилися  печалі
У  серці  поселився  щем.

У  звуках  осені  тремтливих
Лиш  краплі  стукали  в  вікно.
Пішли  відпочивати  зливи,
Заснули,  випивши  вино.

Торкалась  осінь  клавіш  тихо,
Мелодія  увись  лилась.
Ця  гра  для  неї  ціла  втіха,
Дощем  на  землю  пролилась.

Листочки  в  вихорі  кружляли,
Під  цю  мелодію  сумну.
На  воду  човником  лягали,
Мабуть  готовились  до  сну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А вже осінь… (слова для пісні)

А  вже  осінь...  а  вже  осінь...а  вже  осінь...
Закружляє  нас  з  тобою  листопад.
А  вже  осінь...  а  вже  осінь...  а  вже  осінь...
Завітала...  завітала  до  нас  в  сад.

Упаде  під  ноги  листя  нам  шершаве,
Буде  хованки  з  ним  грати  вітерець.
Сум  у  небі,  наче  перший  сніг  розтане,
Доторкне  кохання  радісно  сердець.

Приспів:

А  вже  осінь...  а  вже  осінь...  а  вже  осінь...
Закружляє  нас  з  тобою  листопад.
А  вже  осінь...  а  вже  осінь...  а  вже  осінь...
Завітала...  завітала  до  нас  в  сад.

Пригорну  тебе  кохана  в  тихий  вечір,
Про  кохання  розкажу  тобі  своє.
Ясні  зорі  нас  торкатимуть  за  плечі,
А  до  ніг  впаде  намисто  росяне.

Я  кохаю...  я  кохаю  тебе  дуже
І  присвячую  для  тебе  всі  вірші.
Нехай  осінь...  нехай  осінь  навороже,
Щоб  лишилась  ти  назавжди  у  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845306
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Данило Київський

Осінні паралелі

У  співавторстві  з  Графинею  :

Осiннiм    Львовом  стелиться  туман.
В  казкову  ніжність  з  містом  поринаю.
Нову  сторінку  й  свій  новий  роман
Легким  пером  натхненно  починаю...

Тополя  жде  й  оголено  бринить,
Міцних  обіймів  тихого  туману.  
Природні  чари  вітру  не  спинить
В  таємні  миті  оживного  стану.

Стрясають  леви  з  грив  сріблястий  бриз.
Гряде  вуаль...  Душа  світам  відкрита!
Цілунки  крихітні  спускаються  до  ніг,
А  в  серці  сяють  промінцями  літа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845266
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


АнГеЛіНа

***

Така  вже  у  мене  натура  злощасна,  напевно,  
Що  в  кожному  світлі  знаходжу  шматочки  пітьми:
Шукаю  недоліки  (хоч  мимоволі,  та  ревно)
В  речах,  у  словах,  ну  і,  певна  річ,  поміж  людьми.

Будую  в  своїй  голові  неземні  ідеали:
Окреслюю  форми,  "глибокий"  вкладаючи  зміст,  
А  з  тим,  що  мені  особисто  здається  невдалим,  
Не  хоче  миритись  мій  внутрішній  максималіст.

І,  знаєте,  мабуть,  знаходжу  якусь  насолоду,  
Коли  до  ілюзій  намарно  рівняю  життя,
Бо,  певно,  така  вже  у  мене  злощасна  природа:
Уперто  шукати  в  усьому  гіркі  відчуття.

16.08.19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845215
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній блюз ( слова для пісні)

Осінній  блюз  звучить  у  тиші  ночі,
У  небі  оксамитові  зірки.
У  щасті  цім  твої  кохана  очі
І  наші  найцікавіші  роки.

Всміхнулась  ніч,  до  танцю  запросила,
Торкалося  кохання  нас  крилом.
Осінній  блюз  -  у  ньому  міць  і  сила,
Кружляв  нас  доти,  доки  розсвіло.

Туманом  сірим  вкрився  берег  річки,
Роса  дзвеніла,  падала  в  траву.
Я  цілував  твоє  кохана  личко
І  дарував  тобі  любов  свою.

Осінній  блюз  -  і  ми  такі  щасливі,  
Осінній  блюз  -  а  поруч  я  і  ти.
Нехай  співають  з  нами  навіть  зливи,
А  ми  кохання  будем  берегти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845098
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощі…

Дощі...дощі...  Тікайте  ген  за  обрій,
Вже  досить  тут  вам  сльози  проливать.
Хай  поверне́ться  день  до  нас  знов  добрий,
Щоб  з  вашими  слізьми  не  сумувать.

Дощі...  дощі...  Ну  що  ви  в  нас  забули?
Вже  ріки  напились  достатньо  вас.
Вертайтеся  дощі  собі  в  минуле,
Там  де  посу́ха...  там  чекають  вас.

Нехай  не  б'ють  у  небі  громовиці,
І  чорні  хмари  вітер  розжене.
Ідіть  поспіть  дівчата  -  блискавиці
І  не  турбуйте  більше  ви  мене.

Я  хочу  щоби  сонечко  світило
І  щоб  в  садах  співали  солов'ї.
Щоби  проміння  землю  обігріло,
Тікайте  геть  -  прошу  я  вас  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844891
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов нас на шляху чекала

Серпневий  день  струмує  ще  теплом,
Хоч  ранки  вже  ковтають  прохолоду.
У  небі  птах  махнув  до  нас  крилом,
Пожовкле  листячко  лягло  на  воду.

Ліс  вже  дрімає,  але  ще  не  спить,
В  повітрі  пахне  прілою  травою.
А  захід  сонця  -  дивовижна  мить,
Одна  лиш  мить,  в  якій  ми  тільки  двоє.

"Ти  мій"  -  летять  із  уст  увись    слова,
Кохання  накриває  пеленою.
У  відповідь  шепочеш:  "  Ти  моя"
Я  все  життя  живу  лише  тобою.

І  неважливо  -  осінь,  чи  зима,
Чи  дощ,  чи  сніг,  хіба  у  цьому  справа.
Важливіше  -  зустрілись  недарма,
Любов  на  тім  шляху  на  нас  чекала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844513
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Віктор Ох

Я тебе віднайшов (V)

Написалася  пісня  до  вірша  Любові  Ігнатової  "Я  тебе  віднайшла…".  
Сам  і  наспівав  (з  дієсловами  в  чоловічому  роді).
-------------
[youtube]https://youtu.be/GC8NG0HQc3k[/youtube]


Я  тебе  віднайшла  серед  сотень  прощальних  побачень,
Серед  тисячі  кроків,  мільйонів  холодних  ночей;
Я  відчула  тебе  у  безмежжі  брехливих  тлумачень,
Серед  безлічі  крил...  і  ще  більше  безкрилих  плечей...

Я  тебе  віднайшла  в  хризантемах  осіннього  ранку,
У  мереживі  хмар,  в  Оріона  на  вістрі  меча,
Де  збира  молоко  Шлях  Чумацький  в  полив'яні  дзбанки,
Де  у  мороці  днів  догорає  надії  свіча...

Я  тебе  віднайшла  в  грозовиці  раптової  зливи,
Де  троянди  зронили  свої  запашні  пелюстки...
Я,  напевно,  тепер  маю  бути  безмежно  щаслива...
То  чому  ж  в  серці  вітер  зриває  безжально  листки?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844684
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Молодість моя

Молодість...  О  молодість  моя!
Скільки  в  цьому  слові  сонця  й  літа.
За  тобою  так  сумую  я,
Заховав  тебе  від  мене  вітер.

Час  так  швидкоплинно  пролетів,
Нам  його  з  тобою  не  вернути.
Кожен  тоді  жив,  так,  як  хотів,
Молодість  -  ніколи  не  забути...

Вирувала  в  наших  венах  кров,
Ми  були  романтики  з  тобою.
Ти  подаруапла  нам  любов,
Завжди  захищала  нас  собою.

Я  так  часто  згадую  тебе
І  буває  не  сиджу  на  місці.
Поклик  твій  удаль  мене  зове
І  світанки  чисті,  променисті.

Я  біжу...  біжу  тобі  услід,
Та  догнати  вже  тебе  неможу.
Ти  в  душі  лишила  щастя  слід
І  собі  забрала  важку  ношу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844413
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої слова

Твої  слова  -  летять  неначе  птахи,
Неначе  зорі  сипляться  згори.
Твої  слова  -  немов  черемхи  запах,
В  букет  чарівний  їх  мені  збери.

Твої  слова  -  мов  грона  калино́ві,
Запалюють  у  серденьку  любов.
Бувають  ніжні  і  такі  казкові,
Радію  я,  що  ти  мене  знайшов.

Твої  слова  -  звучать  неначе  пісня,
Немов  троянда  розцвіла  в  саду.
І  хоч  пора  надво́рі  буде  пізня,
До  тебе  мій  коханий  я  прийду.

Твої  слова  -  шепочуть  мені  радо,
А  руки  обіймають  ніжно  стан.
В  повітрі  линуть  звуки  канонади,
Нас  береже  -  кохання  талісман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844321
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я люблю, люблю тебе / слова для пісні /


В  моїй  руці  лежить  твоя  рука,
Для  мене  ти  кохана  і  єдина.
Ми  йдемо  поруч  стежкою  життя,
Із  саду  лине  пісня  солов'їна.

Приспів:

А  я  люблю,  люблю  тебе  люблю,
Для  мене  ти  неначе  зірка  рання.
Я  дякую  і  Господа  молю,
З  тобою  поруч  бути  до  світання.

Всміхається  до  нас  ласкавий  день
І  промінь  сонця  радісно  лоскоче.
Наспівує  нам  про  любов  пісень
На  крила  вітерець  підняти  хоче.

Для  мене  ти,  моя  палка  любов,
Для  мене  ти,  блакитне  небо  чисте.
Я  шепочу,  кохана  знов  і  знов,
Свою  любов  дарую  пломенисту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843865
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кажуть, що я з полем обручилась

Кажуть,  що  я  з  полем  обручилась,
Все  біжу  на  здибанку,  біжу.
В  небі  ясна  зірка  засвітилась,
Дощ  на  травах  залишив  сльозу.

Пригортає  вітер  мене  й  поле,
Манить  шлях  Чумацький  вдалині.
У  житах  цвіркун  співає  соло,
А  в  душі  співають  солов'ї.

Ніч  свої  ховає  таємниці,
Місяць  човником  вгорі  пливе.
В  тиші  десь  палають  блискавиці,
Казка  вдалечінь  мене  зове.

Кажуть,  що  я  з  полем  обручилась,
А  воно  так  манить  мене  вдаль.
Я  в  поезії  йому  відкрилась,
Поруч  з  ним,  тіка  моя  печаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843780
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Наталя Данилюк

Липень вже додимів…

Липень  вже  додимів,  як  старий  кальян,
Пахощами  кориці,  малини  й  меду.
Небо  гладке  і  тихе,  мов  океан,
Хмари  пухкі  збиває  у  піну  щедру.

Сонце  пустило  стріли  поміж  дібров  –
Заструменіли  світлом  густі  верхівки.
Дні  пронеслись  потоками  стрімголов,
Наче  затерті  кадрики  ретро-плівки.

Ніби  вдалось  насититися  сповна
Спраглій  душі  яскравим  відрізком  літа:
В’яленими  суницями  у  сінах,
Бражниками  і  бджолами  в  мокрих  квітах…

Чистим  і  тонкосрібним  звучанням  злив,
Що  позвисали  струнами  між  дахами,
Полиском  бурштино́вим  достиглих  нив,
Дубленими  плаями  попід  ногами…

Лагідними  кучериками  димів,
Що  розповзались  між  язиками  ватри…
Ну,  а  тепер  лиш  тіні  минулих  днів,
Тільки  вітрів  липневих  солодкі  мантри.

Хай  вони  будуть  спогадом  дорогим
Чи  відгукнуться  ві́ршами  випадково.
Все,  що  тобі  залишиться,  –  тільки  дим,
Сіль  на  щоках  засмаглих  і  стигле  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843661
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Волошкові очі сині ( слова для пісні)

Ти  за  руку,  ти  за  руку  тримав  ніжно,
А  мені  було  казково  й  дивовижно.
І  всміхалися  волошки  -  сині  квіти,
Їм  причісував  голівки  в  полі  вітер.

Ой  волошки,  ой  волошки  милі  квіти,
Дарувало  їх  нам  поле  й  тепле  літо.
Бігли  поруч  ми  закохані  з  тобою,
А  довкола  лиш  волошки  і  нас  двоє.

Твої  очі  мов  оті  волошки  сині
Я  топлюся  в  них  кохана  і  понині.
Погляд  ніжний  так  до  тебе  мене  манить,
А  стріла  Амура  серце  моє  ранить.

Я  нарву  тобі  букет  з  волошок  синіх,
Подарую  лиш  тобі  одній  -  єдиній.
І  у  очі  твої  сині  задивлюся,
З  них  немов  води  джерельної  нап'юся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Віктор Ох

Вишивали

[u][b]«Українська  вишиванка»[/b][/u]
(Поезії,  пісні)
[i][b]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск  сьомий)
[u]Видавництво  «Інтер  Парк»[/u]
[u][i]Лубни  –  2019[/i][/u]
(Об’єм  –  240  сторінок)



   Кожен  раз  тепер  коли  братиму  в  руки  альманах    «Українська  вишиванка»  отримуватиму  приємність  не  лише  від  поезій  вміщених  в  збірці,  а  ще  й  від  спогадів  пов’язаних  з  теплим  спілкуванням  з  групою  її  авторів  на  гостинній  Волині.  
   Цю  і  минулі  зустрічі,  як  і  вихід  в  світ  цього  (вже  сьомого)  і  попередніх  альманахів  ініціювали  і  здійснили  співзасновники  літературно-мистецького    коша  «Ріднокрай»  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  і  Микола  Серпень.
Назва  збірки  –  «Українська  вишиванка»  –  визначає  і  головну  тему  представлених  240  віршів  73    авторів.  Певна  кількість  поезій  стали  піснями.  До  деяких  з  них  в  збірці  є  ноти,  а  на  деякі  надано  інтернет-посилання  і  при  бажанні  ті  пісні  можна  знайти  і  послухати  в  Мережі.    
   Читаючи  прозовий  твір,  нехай  навіть  фантастичного  жанру,  так  чи  інакше  бачиш  лінійність  викладу  –  початок,  середину,  сюжетну  кульмінацію,  кінцівку  чи  висновок.  А  от  занурюючись  в  «Українську  вишиванку»  не  відчуваєш  руху  ні  за  віссю  часу,  ні  за  координатами  місця,  натомість  впадаєш  в  своєрідний  медитативний  стан  внутрішнього  персонального  переживання  в  глибинах  поетичного  простору.
   Тексти  одної  тематики  в  збірці  споріднені,  але  не  однорідні.  Єднає  їх  українність,  патріотичність,  національні  почуття,  наповненість  даром  одухотворення.  Але  вони  і  несхожі  між  собою  композиційно,  інтонаційно;  різняться    ритмом,  образами,  формою,  змістом,  психологічною  чи  емоційною  насиченістю.
   Для  прикладу,  наведу  лише  по  одній  строфі  з  віршів  декількох  авторів.

     В  Лесі  Геник  Вишиванка  це:

[i]…  наче  світ  увесь  на  полотні
вмістився  тут  дрібненькими  стібками…[/i]
(«Вишиванка»  с.31*)

   Любов  Ігнатова  на  питання  «Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  дає  багато  означень,  ось  лише  кілька  з  них:
[i]
 …  Це  любов  безмежна  на  землі,
Це  яскраві  сонячні  світанки
І  весняна  пісня  журавлів…
Це  молитва  мовлена  без  слів.[/i]
(«Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  с.82)

   Микола  Серпень  переконаний,  що  Вишиванка  окрилює:
[i]
Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів![/i]
(«Вишиванка»    с.179)


   В  Тетяни  Мирошниченко  Вишиванка  викликає  радість  від  патріотичних  почуттів  і  бажання  передати  її  дітям:

[i]Як  вдягну  осяйну  вишиванку  –
Променію,  радію  щоранку!
Це  тепло  передам  доні  й  сину,
Щоб  любили  свою  Україну.[/i]
(«Я  –  українка»    с.116)

   В  пісні  Олександра  Печори    Вишиванки  –  це  спомини:    
[i]
Напилися  повені  береги  Сули.
Вишиванки-спомини  знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,  вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,  земле  молода.[/i]
(«Вишиванки  мамині»    с.150)

   В  Віталія  Назарука  Вишиванка  згадується  в  батьківських  напутніх  словах:

[i]Носи  сорочку-вишиванку,
Їж  житній  хліб,  бо  сила  в  нім.
Вставай  щоденно  на  світанку!
Співай!  Душею  не  німій…[/i]
(«Земля  в  хустинці»    с.124)
 
   Героїня  вірша  Тетяни  Горобець  вишиванку  лаштує  для  милого:

[i]Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.[/i]
(«Вишиванка  милому»    с.36)

   Наталя  Данилюк  дістає  вишиванку  зі  скрині,  як  реліквію:

[i]Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.[/i]
(«Скриня»  с.42)

   Для  Ніни  Діденко  Вишиванка  оберіг  і  предмет  гордості:

[i]Іду  я  гордо  по  Парижу
У  вишиваночці  новій![/i]
(«Вишиванка  в  Парижі»  с.60)

   Людмила  Лєгостаєва  Вишиванкою  кидає  виклик  ворогам:
[i]
Одягаючись  в  вишиванку,
Виклик  кидаю  ворогам!
Хай  ухопить  їх  лихоманка
І  поглине  навік  тайга![/i]
«Одягаючись  в  вишиванку»    с.97)

   Ганна  Демиденко    бачить  в  вишиванці  не  лише  веселкові  кольори:

[i]У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.[/i]
(«У  вишиванці»  с.46)

   Згорьована  мати  у  вірші  Інеси  Доленник  в  труну  сину  вбитому  москалями  кладе  Вишиванку:

[i]…Вона  не  зомліла,  змінився  лише  її  лик.
Вона  лише  стала  одразу,  як  хмара  осіння.
А  потім  поклала  в  труну  вишиванку  й  рушник
І  гладила  тіло  скалічене  милого  сина.[/i]
(«А  мати  бійцям  наказала  відкрити  труну…»    с.66  )

   Учасник  АТО  Юрій  Щербик  пише:

[i]Болить  і  вам…  я  знаю…  Встану  зранку  –
Усім  нам  сили  в  Бога  попрошу…
Якщо  не  камуфляж,  то  вишиванку
Носити  маю  право…  і  ношу![/i]
 («На  виклик  часу»    с.234)

   Олена  Іськова-Миклащук  з  гіркотою  звертається  до  псевдопатріота:

[i]Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
Твій  новий  імідж:  український  стрій.
Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
Священний  одяг  на  душі  старій.[/i]
(«Псевдопатріоту»    с.84)

   Світлана  Моренець  нагадує  про  емігрантів  для  яких  Вишиванка    -    це    символ    єднання:

[i]І    не    потрібні    слова    чи    зізна́ння,
хто    вони    родом    й    зібрались    чого,
бо    вишиванка    -    це    символ    єднання
в    світі    безмежнім    народу    мого.[/i]
(«Нашого  цвіту  –  по  всьому  світу»    с.120)


   Лідія  Скрипка  запрошує  на  свято  Вишиванки:

[i]Софійки,  Петрики,  Марічки,  Йванки,
У  цей  врочистий  надзвичайний  день
Спішіть  скорій  на  свято  Вишиванки  –
На  свято  світла,  радості  й  пісень.[/i]
(«Вишиваний  парад»    с.192)


   В  вірші  Галини  Литовченко  сама  природа  взялася  за  вишивку:

[i]Зникла  літня  заполоч  в  траві,
Золотим  шитвом  бравує  осінь.
Передзвоном  храми  вікові
Відізвались  в  листі  стоголоссям.[/i]
(«Золоте  шитво»    с.104)


     Вважаю,  що  тему  для  збірки  «Українська  вишиванка»  обрано  дуже  вдало,  бо  Вишиванка  не  лише  важлива  складова  нашого  національного  вбрання,  вона  ще  є  емблемою  української  загальнонародної  традиції.  Переміщення  Вишиванки  в  художньо-поетичний  простір  проявляє  її  з    несподіваного  боку,  відкриває  цілий  спектр  символів  і  значень,  в  ній  проступають  не  помічені  поза  художнім  контекстом  властивості,  ситуації  і  міркування.
     Чудовий  вийшов  альманах!
       Читайте  українську  поезію!
---------------
                     Віктор  Охріменко
20.07.2019

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Юна бандуристка

Бандура  в  її  руках,  
То  плаче,  а  то  сміється.
Блакитний  вогник  в  очах,
Любов  в  маленькому  серці.

І  лише  торкне  рука,
Натягнутих  струн  так  ніжно.
Як  вмить  полине  дзвінка,
Мелодія  дивовижна.

Голос  то  ніжності  мить,
А  мить  така  загадкова.
Мов  соловейко  дзвенить
У  казку  вертає  слово.

У  залі  тиша  німа...
Затамували  всі  подих.
Луною  линуть  слова,
Летять  у  зал,  до  народу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842711
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як цей край Поліський не любити…

Де  Русалка  розпустила  коси,
Озеро  Піскове  тихо  спить.
З  трав  спадають  прохолодні  роси,
Як  цей  край  Поліський  не  любить...

Сосни  нам  про  щось  розповідають,
Може  казку,  що  в  лісах  блука.
Хто  приїхав  в  край  цей,  зустрічають,
Я  цю  зустріч  в  серці  зберегла.

І  хоч  дощ  розплакавсь,  розтривоживсь,
Омивав  і  озеро  і  ліс.
То  стихав,  то  знов  собі  розходивсь,
Потім  взяв  і  в  травах  загубивсь.

Тихо  так  у  Лесиному  саду,
Яблука  звисають  до  землі.
Лиш  птахи  пісень  співають  радо,
Полюбились  ці  краї  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842607
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люби мене ( слова до пісні)

Ти  люби,  люби  мене,  люби,
Як  блакитне  небо  й  теплий  вітер.
Ми  з  тобою  наче  голуби,
Провіщаємо  кохання  світу.

Ти  люби,  люби  мене,  люби,
Будемо,  мов  пара  лебедина.
Хай  не  буде  у  душі  журби,
Від  любові  зацвіте  калина.

Ти  люби,  люби  мене  одну,
Ніжно  так,  по  справжньому  коханий.
Повернемось  з  щастям  у  весну,
Нас  удвох  зустріне  теплий  ранок.

Нехай  в  літі  сонце  зігріва,
Хай  пісень  співає  бистра  річка.
Нас  чекає  втомлено  верба,
Ти  прийди  коханий  до  потічка.

Доторкнеться  осінь  до  плеча,
Закружляє  вальсом  до  світання.
Запалає  у  душі  свіча,
Вогником  гарячого  кохання.

І  нехай  за  вікнами  мете,
Замітає  сніжна  хуртовина.
Я  прошу  люби,  люби  мене,
Нехай  в  серці  буду  я  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842435
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


dovgiy

Я ВДЯЧНИЙ ТОБІ, МОЯ МУЗО

Я  вдячний  тобі,  моя  Музо!
З  тобою  в  житті  я  не  сам.
Приводиш  мені  нових  друзів,
А  з  ними  сюжети  віршам.
В  мінливому  тлі  сьогодення
З’являються  фарби  ясні
І  думи  приходять  пісенні,
А  сум  відступає  у  сни.
Я  вдячний  тобі,  моя  Музо!
За  крила  Пегаса  стрімкі.
Я  можу  здійматись  над  лугом
Де  буйно  рясніють  квітки;
Де  ходить  дівча  босоноге
По  вранішній  срібній  росі;
Де  серцем  купатися  можу
У  цій  первозданній  красі.
Прикутий  бідою  до  ліжка,
З  тобою  я  знову  і  знов
Немовби  пташина  на  гільці
Співаю  про  ніжну  любов!
І  то  не  біда,  що  насправді
Взаємної  пісні  нема!
Комусь  нагадаю  про  радість
Коли  відступає  зима.
Бо  ж  було  колись  в  моїй  долі
Нормальне  коротке  життя,
Де  наче  волошки  у  полі
Небесно  цвіло  почуття.
Ще  й  зараз,  вдивляючись  в  очі,
Єдиної  з  кращих  людей,
Як  всякий  із  смертних  я  хочу
Її  пригорнуть  до  грудей.
Та  руки  мої  вже  не  крила.
Обвисли  вздовж  тіла,  німі…
Я  вдячний,  що  жінка  ця  мила
Назвалася  другом  мені.
А  ти  не  ревнуй  і  не  сердься!
Приходь  у  безсоння  ночей.
І  будемо  слухати  серце,
Де  пісня  про  прірву  очей,
В  які  я  щоразу  пірнаю
При  зустрічах  наших,  скупих…
І  також  щораз  я  не  знаю
Як  жив  я  раніше  без  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842220
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Наталя Данилюк

Пере-…

Перекричати  праведні  громи,
Перерости  ці  ріки  повноводні,
Супроти  вітру  впертися  грудьми,
І  випірнути  з  темної  безодні,

З  останніх  сил  хапаючись  за  край
Прудкої  хвилі,  мов  побитий  човен!..
Відвоювати  свій  маленький  рай,
Зубами  розгризаючи  окови  –

Тривог,  сум’яття,  відчаю,  страхів,
Безглуздих  правил  та  стереотипів.
Бо  кожне  «вчора»  –  це  лише  архів,
Який  потрібно  просто  відпустити.  

Переспівати  сріберні  струмки,
Ранкове  птаство  і  гірські  трембіти,
І  стати  вічним  коропом  ріки,
Що,  ніби  місяць,  лусочками  світить…

І  бути  тут  надійним  вартовим,
Що  стерегтиме  скелі  ці  і  води.
Між  пальців  часу  плавитись,  як  дим,
І  зустрічати  день,  що  сонцем  сходить
Рудим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нелегкий шлях…

Нелегкий  шлях  життям  своїм  пройшла,
Незавжди  шкодувала  мене  доля.
Надія  в  серці  у  моїм  жила,
У  справах  викарбовувалась  воля.

Життя  нераз  давало  свій  урок,
Випробувало  часто  так  пекельно.
Я  йшла  вперед,  робила  сміло  крок,
Бож  на  землі  живу  цій  недаремно.

Фізичний  біль  так  часто  дошкуляв,
На  нього  я  уваги  незвертала.
Що  я  пройшла...  Ніхто  й  неуявляв,
Лише  моя  душа  про  все  це  знала.

Я  вірила.  Що  все  ж  наступить  час,
І  біль  відступить,  згине  десь  далеко.
Я  посміхнуся  з  радістю  до  вас
І  крила  розгорну,  як  той  лелека...

Душа  моя  із  мріями  була,
Як  прокидалась,  як  лягала  спати.
Думки  свої  спивала  з  джерела,
Любити  вміла,  вміла  і  кохати.

Людей  стрічала  різних  на  шляху,
Та  кожен  раз  хотілося  творити.
У  моїм  серці  небуло  страху,
Бо  кращого  нема,  як  в  світі  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841479
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не зможу прожити без кохання

Не  зможу  прожити  без  твого  кохання,
Усмішки  твоєї  і  тво́їх  очей.
Як  в  небі  засвітиться  зіронька  рання,
Торкнися  цілунком  до  мо́їх  плечей.

В  обіймах  твоїх  наче  квітка  розквітну,
Прошу,  бережи  чарівні  пелюстки.
Не  дай  доторкнутись  холодному  вітру,
Нехай  несе  щастя  за  руслом  ріки.

Не  зможу  прожити  без  твого  кохання,
Як  місяць  без  неба,  як  небо  без  зір.
Тобі  у  вірші  посилаю  зізнання,
А  ти  прочитай  і  в  це  щиро  повір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841033
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова мить

Пастельних  фарб  торкнулася  рука
І  постає  в  очах  уже  картина.
Прокинулась  від  сну  дзвінка  ріка,
У  вогниках  палає  гороби́на.

Ярило  -  сонце  ніжить  небокрай,
Зібрав  світанок  із  роси  намисто.
Розквітли  квіти  мов  казковий  рай,
Виблискують  у  барвах  золотисто.

Стежина  повела  в  розкішний  сад,
Що  загорнувся  у  туман  блакитний.
Поплівсь  угору  диво  -  виноград,
Чарівні  мальви  під  вікном  розквітли.

Ввібрав  пейзаж  яскраві  кольори  -
І  ось  уже  картина  перед  нами.
А  в  небі  -  птахи  пізньої  пори:
Журавлики  з  журними  голосами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841015
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Долі полотно

Наближався  вечір  у  своїй  красі,
Умивались  трави  в  вечірній  росі.
Втомою  у  небі  сонце  розлилось,
Прохолоди  з  річки  воно  напилось.

Засюрчали  пісню  свою  цвіркуни,
Засвітились  в  небі  яскраві  вогні.
Вийшов  місяць  -  красень  в  воду  зазирнув,
Ніжну  прохолоду  він  також  відчув.

Капнула  з  листочка  у  траву  роса,
Розплелась  від  вітру  у  верби  коса.
Хтось  прийшов  до  річки,  вербу  обійняв,
Мабуть  в  час  вечірній,  щастя  він  шукав.

Ти  не  там  шукаєш,  -  мовило  воно,
Дуже...  дуже  близько  долі  полотно.
Ти  для  нього  стежку  свою  простели
І  у  свою  душу  впевнено  впусти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840870
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Віктор Ох

ОСІННЯ ЗОЛОТА ПОРА (V)

Не  втерпів  і  заспівав.  Не  судіть  строго.
Слова  –  Віталій  Назарук
Музика  і  виконання  -  Віктор  Охріменко
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2lzNZZ8WMss[/youtube]

А  ось  ще  один  варіант  виконання  -  вже  майстерного.  Співає  Андрій  Ярмолюк.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTSjMA3Ab0Q[/youtube]
Ще  не  раз  на  віку,
Ми  побачимо  в  золоті  клени.
Але  літо  пройшло
І  не  буде  нам  осінь  зелена.
Солов’ї  замовчать,
І  замовкне  зозуля  для  мене.
Легка  смутку  печать,  легка  смутку  печать,
Нас  вертатиме  в  літо  зелене.

         Приспів:
Ми  приймаєм  золото,
Як  дарунок  осені.
Срібло,  що  з’являється  –
Прожиті  літа.
Нам  було  однаково,
Як  ходили  босими,
Проте  вже  до  вирію
Осінь  відліта.

Крапелинку  тепла,
Ми  ще  можем  не  раз  дарувати.
Та  за  обрій  літа,
Чомусь  стали  тепер  поспішати.
Жовтий  лист  шурхотить,
Замість  листя  прийдуть  заметілі.
Рік  за  роком  злетить,  рік  за  роком  злетить,
Проводжає  літа  відлетілі…

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840887
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірне кохання ( слова до пісні)

Рано  -  вранці  сонечко  проснулось,
До  хмаринок  мило  усміхнулось.
Вранішньою  вмилося  росою,
Милувалось  літньою  красою.

Приспів:

А  голубка  з  голубом  в  коханні,
Стукають  в  вікно,  як  гості  ранні.
Радо  один  -  одному  воркують,
Ніжно  пригортаються,  цілують.

Чула  я,  що  голубина  пара,
Про  любов  усім  розповідала.
Вірності  цій  можна  порадіти
І  у  щасті  їхнім  будуть  діти.

Як  торкнусь  цілунком  до  обличчя,
Пригадаю  голубів  величчя.
Так  вони  лише  кохати  можуть,
Почуттями  душу  розтривожать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840539
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Роздуми

Альтанка...  тиша...  в  небі  зорі...
Маяк  яскраво  світить  в  морі.
Лиш  цвіркунець  про  щось  цвіркоче,
А  я  блакитні  бачу  очі.

Блокнот  лежить  передімною,
Ніч  видалась  чомусь  сумною.
Гублюсь  у  споминах  про  тебе,
Не  знаю  треба,  чи  не  треба.

Портрет  в  уяві  малювати,  
Вірші  тобі  свої  писати.
А  ще,  любити  безупинно,
Про  тебе  думать  щохвилинно...

Почула  кроки  за  плечима,
До  мене  знов  підкралась  рима.
Здригнулась...  причаївся  вітер...
Ти  не  сумуй...  шепоче  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840247
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Блакитний метелик

В  повітрі  метелик  блакитний,
Торкається  неба  крильми.
Міняється  колір  на  світлі,
Вмиваються  трави  слізьми.

Підхоплює  радісно  вітер,
В  обійми  хапає  його.
Складає  слова  теплі  з  літер,
Цілує  легенько  в  чоло.

Блакитний  метелик  -  то  диво,
Якого  небачили  ми.
У  промені  сонця  грайливо,
Він  пе́ребирає  крильми.

Лети  мій  метелик  на  волю,
До  квітів  метелик  лети.
Хай  буде  щасливою  доля,
На  це  заслуговуєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Наталя Данилюк

Досвіт

Ще  досвіт  вологий  такий  і  притлумлено-сірий,
Ще  променя  світлий  кучерик  заплутавсь  між  гір…
Та  мить  –  і  ранкового  сонця  тоненькі  рапіри
Проткнуть  і  розкрають  на  клаптики  світ,  як  папір.

Ще  бджоли  дрімають,  напившись  квіткового  трунку,
Сховавши  медовий  бурштин  у  тугі  стільники.
І,  наче  вуста  у  чеканні  палкого  цілунку,
Троянди  зімкнули  тендітні  свої  пелюстки…  

Й  чатують  спросоння,  допоки  мереживний  ранок
Пригубить  з  духмяних  голівок  намисто  роси,
І  світ  зодягнеться  в  лелітковий  диво-серпанок,
І  сріблом  поллються  пташині  дзвінкі  голоси!

Ще  руки  мої  нерухомі  на  теплому  ложе,
Чекають  гарячого  подиху  й  ніжних  торкань…
А  десь  за  вікном  розвидняється  небо  погоже,
І  сонце  між  гір  вибухає,  як  пишна  герань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Картини майстра постають

На  пасовисько  вийшли  коні
Їх  гриви  ніжні  наче  шовк.
Б'ють  копитами,  мов  в  долоні,
На  відпочинок  день  пішов.

Роса  горохом  пада  в  трави,
Туман  лягає  в  береги.
Притихли,  не  шумлять  діброви,
Став  тьмяний  місяць  угорі.

Не  видно  зір,  сумує  небо,
Лише  дзвіночок  дзінь  і  дзінь...
Гуртує  він  коней  до  себе,
У  берегах  лунає  він.

Де  зможеш  ти  таке  побачить,
Де  зможеш,  ще  таке  почуть.
Лише  природа  цим  віддячить,
Картини  майстра  постають...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839750
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Галина_Литовченко

ДІДУСІВ САД

Для  великої  родини
насаджав  дідусь  малини.
Вишень,  абрикос  і  слив
теж  багато  насадив.
А  ще  яблука  і  груші
я  щодня  збирати  мушу
крім  малини  й  абрикос,
щоби  авітаміноз
щезнув  навіть  з  лексикону
до  наступного  сезону.
Вітаміни  А-БЕ-ЦЕ
знаю  я  тепер  в  лице!
Порося  і  свинка-мама
об’їдаються  сливками.
Цілий  день  (якщо  не  сплять)
кісточками  хрумкотять.
Дружить  вся  родина  з  садом,
врожаї  збирає  радо.
Консервація  –  в  льоху,
сухофрукти  –  на  даху.
Для  бабусі  –  не  робота
наварити  нам  компоту.
Як  за  склянку  я  берусь,  
не  натішиться  дідусь.

16.06.2019

(малюнок  з  інтернету)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839470
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Галина_Литовченко

ІЗ СЕСТРИЧКОЮ НА ЛУГ

За  ромашкою  у  поле
із  торбиною  в  руці
йде  Олесин  брат  Микола
у  сестрички  назирці.
А  торбина  не  порожня
та  й  на  вигляд  не  легка.
Як  і  вчора,  в  ній  сьогодні
вафлі  й  пляшка  молока.
Братові  перечить  годі,
краще  –  далі  від  біди.
Каже  Коля:  –  На  природі
їсти  хочеться  завжди!
Після  гарного  сніданку
відпочинок  –  на  ура!
А  з  ромашкою  ділянку
хай  розшукує  сестра.
Спочиває  у  травичці,
слуха  жайворонка  спів.
Нащо  заважать  сестричці?
Зрозуміло  ж  і  без  слів:
квіти  –  справа  не  хлоп’яча,
трудиться  сестра  нехай.
М’ята  є  в  дворі,  тим  паче,  
з  неї  також  добрий  чай.    
Квіти  ж  романцю  дрібненькі,
випадають  із  долонь.
Маків  наберу  для  неньки  –  
ген  палають,  як  вогонь.
Буде  матінка  радіти
чаю  з  лікарських  рослин
і  букету  з  гарних  квітів,
що  нарвав  для  неї  син.

20.06.19
(на  фото  "Квітучий  луг"  Ганни  Афанасієвої)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839469
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще кохаю

Ти  прийшов  з  минулого...  Я  знаю,
А  душа  шепоче:"Ще  кохаю."
Я  не  можу  їй  заборонити
І  тебе  не  можу  -  не  любити.

Почуття  живуть  в  моєму  серці
Їм  не  можу  я  закрити  дверці.
І  тому  я  з  мріями  сумую,
Голос  твій  коханий  завжди  чую.

Часто  ти  приходиш  серед  ночі,
Пригортаєш  і  цілуєш  очі.
Але  це  лиш  сон  і  я  це  знаю,
Яж  тебе,  по  справжньому  кохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839527
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біля тебе

До  тебе  я  веснянкою  озвуся,
Торкнусь  обличчя  ніжним  промінцем.
В  твої  палкі  обійми  загорнуся,
Постукаю  у  шибку  з  вітерцем.

Прокинься  любий,  я  вже  біля  тебе,
А  ти  поринув  в  наймиліший  сон.
Всміхається  до  нас  блакиттю  небо,
Торкаються  хмаринки  тихо  крон.

Від  усмішки  твоєї  стало  тепло,
Сьогодні  дарував  її  мені.
У  сон  до  тебе  пробивалось  світло,
До  нас  вже  їхав  ранок  на  коні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839203
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 18.06.2019


Наталя Данилюк

Червень

Небо  прозоре  й  погоже,
Як  віддзеркалений  став.
Червню,  стели  мені  ложе
Серед  смарагдових  трав.

Маків  роздмухай  пожежу,
Збовтай  ромашковий  шум,
Най  у  привіллі  полежу
Серед  фісташкових  дум.

Най  я  надихаюсь  вітру
І  прохолоди  дібров,
Сонця  шафранну  макітру
Хтось  угорі  надколов  –

І  полилися  додолу
Світлі,  тягучі  меди.
В  сяйві  цього  ореолу,
Червню,  мене  поведи

В  поле  шовкове,  співоче,
В  лагідну  купіль  вівса,
Де,  мов  журавка  клекоче
Срібна  знайома  коса.

Де  так  привільно  й  розлого
Серед  солодких  цвітінь,
Де  за  плечима  у  нього
Крил  золота  світлотінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дерево бажань

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Загадую  для  України  миру.
Достатньо  людям  вже  отих  страждань,
Нехай  Господь  дасть  найміцнішу  силу.

Достатньо  вже  війни  на  цій  землі,
Достатньо  сліз,  що  проливають  діти.
Нехай  пісень  співають  солов'ї,
Дзвінкоголосі  голосять  трембіти.

Приходжу  я  до  дерева  бажань,
Там  тихо  так,  не  чути  навіть  вітру.
У  кожнім  серці  стільки  ще  чекань
І  душ  отих  розкиданих  по  світу.

Хай  сплять  вночі  спокійно  матері,
Хай  зорі  в  небі  світять  беззупинно.
Як  хочу  я,  щоб  мир  був  на  Землі
І  сміх  дитячий  линув  щохвилинно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838439
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Микола Серпень

Яблуневий квіт

[i]Музика  і  вокал  Андрія  Ярмолюка[/i]

А  сади  весною  сніжно-білі,  
Марева  туман  пливе  над  ними.
Нам  з  тобою  прямо  в  серце  цілить
Їх  дурман,  що  напливає  димом.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ  ялуневий  квіт
Розгорта  фату  весни  довкола!

Буде  квітнуть  знову  ніби  вперше
Щоб  в  серцях  у  нас  зорів  світанок.
В  білій  піні  скаче  літа  вершник
Через  весняний  цей  полустанок.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  стільки  літ,  ялуневий  квіт
Нас  ріднить  з  тобою  як  ніколи!

І  хай  просто  в  квіті  розминутись,  
Важко  нам  при  ньому  не  зустрітись.
З  цвітом  опадає  навіть  скрута,
І  майбутнє  стане  крізь  світитись.

Яблуневий  квіт  наших  мрій  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ,  ялуневий  цвіт
Надиха  коханням  як  ніколи!

3.05.2019  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838437
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019


Наталя Данилюк

Плач трави

Цих  покосів  повінь  запашна
І  квіток  мозаїка  строката!..
Даленіє  цяткою  човна
У  любистку  викупана  хата.

День,  мов  кінь,  пустився  навпрошки,
Лиш  на  сонці  блиснули  підкови.
Голосами  вдарились  пташки
Об  тінисті,  сонні  ще  діброви.

Мов  пацьорки,  блимає  роса,
Золотиться  липа  кучерява,  
І  твоя  наклепана  коса
Тонко  так  посвистує  у  травах.

Ще  ранкове  сонце  не  пече,
Межи  гір  крадеться  жовтим  лисом.
І  здається,  що  твоє  плече
Небо  простромило  мідним  списом.

Що  твоя  занесена  коса,
Ніби  меч  над  серцем  полонини…
Що  ота  розбризкана  роса  –
Плач  трави,  пекучий  і  полинний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 07.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Донечко моя ( слова до пісні)

Сходить  в  небі  сонечко,  ранком  золотим,
Загляда  в  віконечко,  променем  своїм.
Доторкає  лагідно,  щічок  твоїх  й  рук,
Усміхнешся  радісно,  чую  серця  стук.

Приспів:

Доня  моя  донечко  ти  мов  маків  цвіт,
Моє  миле  сонечко  вже  багато  літ.
У  очах  озеречка  і  небес  блакить,
Б'ється  моє  сердечко,  то  чарівна  мить.

Розфарбує  літечко  трави  в  берегах,
Ти  неначе  квіточка  розцвіла  в  садах.
Озовуться  щебетом  у  гаях  птахи,
В  небі  білим  лебедем  пропливуть  хмарки...

Підростеш  красунею,  донечко  моя,
Милою,  розумною,  поруч  буду  я.
Будеш  ти  щасливою,  полетиш  у  світ
Ніжною,  вродливою,  мов  весняний  цвіт.

Зацвіла  калинонька  в  нашому  дворі,
У  вінку  дівчинонька  всміхнулась  мені.
Сльози  тихо  капають,  доленька  така,
Зорі  щастя  падають  -  у  руці  рука...
                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837689
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пісню вам співає українка ( слова до пісні)

Квітує  літо  на  долоні  у  теплім  промені  сади,
Поспіли  ягоди  червоні,  візьми  у  руки  їх  збери.
І  лине  пісня  понад  краєм,  співають  дзвінко  солов'ї,
Чарівний  ранок  зустрічає  в  обійми  нас  бере  свої.

Приспів:

Там  де  солов'ї  щебечуть  дзвінко,
Де  квітує  сонячний  розмай.
Пісню  вам  співає  українка,
Зашумить,  підхопить  водограй

Малює  літо  натюрморти,  дарує  запашний  букет,
Нектар  збирають  бджоли  в  соти,  скуштуємо  солодкий  мед.
Міцні  кохання  перевесла,  лягли  у  серце  теплим  днем,
Так  швидко  пролетіли  весни,  ми  їх  тепер  не  доженем.

Приспів:

Попереду,  ще  буде  осінь  і  впаде  листя  нам  до  ніг,
Холодними  хоч  стануть  роси,  та  серце  гріє  оберіг.
В  коханні  є  велика  сила,  звучить  мелодія  сердець,
Вона  розправить  в  небі  крила  і  поведе  нас  під  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літо поспіша до нас

Хтось  розсипав  оксамити  в  темнім  небі  над  селом,
То  весна  стрічалась  з  літом,  доторкалася  крилом.
Вечір  теплий  посміхнувся,  він  хотів  обняти  двох,
У  туман  взяв  загорнувся,  ліг  на  прохолодний  мох.

Прислухалася  до  тиші  річечка  у  самоті,
Вітер  вітами  колише  і  пісні  співа  вербі.
Підхопила  пісню  жаба  в  очереті  ква...  та...  ква,
Аж  прокинулась  кульбаба,  то  не  пісня  а  нудьга.

Щось  в  траві  зашерхотіло  і  з'явилися  вогні,
Світло  світлячки  включили  в  казку  поведуть  вони.
Цвіркунець  завзято  в  травах,  личко  у  росі  вмивав,
Тихо  було  у  дібровах,  літо  весну  цілував.

А  вона  так  зашарілась  і  промовила...  Вже  час...
Нічка  в  озеро  дивилась,  літо  поспіша  до  нас.
Ми  його  зустрінем  радо,  посміхнемося  йому,
Знову  оживуть  левади  і  всім  буде  не  до  сну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837269
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019


Володимир Шевчук

Кольорові згадки



Кольорові  згадки,  мов  забута  пісня,  
Нагадали  серцю  про  минулі  дні.  
Як  же  було  добре!  І  любов  колишня  
Наче  в  позолоті  радості  магніт…  

У  думках  солодких  цілу  ніч  не  спиться,  
Ніби  повернулись  квіти  у  гаї!  
Що  ж  так  серцю  добре,  аж  горять  зіниці,  
Звідки  стільки  щастя  у  душі  моїй?  

Для  натхнення  квітень  –  вірогідно,  сила,  
Тільки  у  цвітінні  голос  мій  притих.  
Тільки  це,  напевне,  не  весна  зігріла  –  
А  про  тебе  згадка,  це  всеціло  ти!  



23.05.19  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836605
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощу сюрпризи

А  дощ  усе  іде...  іде...
Ні  спинку,  ні  кінця  немає.
Сховалось  небо  голубе,
Хмарини  сірі  лиш  зітхають.

Вже  напилась  води  земля
І  річка  гомонить  бурхливо.
Зазеленіли  скрізь  поля,
Та  не  вщухала  чомусь  злива.

Ранкова  мить  уся  в  дощі
І  птахів    більш  не  чути  співу.
Дерева  мокнуть  і  кущі,
Упали  краплі  на  кропиву.

І  навіть  та,  що  жалить  так,
Притихла,  бо  мабу́ть  втомилась.
Вже  третій  тиждень  кап...  і  кап...
Кропива  теж  на  дощик  злилась.

І  місяць  сумно  говорив
І  сльози  зорі  витирали.
Як  припинити  дощу  гнів,
Нажаль  вони  цього  не  знали...

Скоріше  б  сонечко  згори,
Послало  промені  ласкаві.
Щоб  радість  бу́ла  дітворі
Й  шуміли  верби  кучеряві...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836613
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019


Валентина Малая

Доброта й Любов- то є найкраще

[color="#8000ff"][i][b]
Доброта  й  Любов-  то  є  найкраще,
Що  придумав  Бог  для  всіх  людей.
Хай  вони  фонтаном  із  всіх  хлещуть
Щиро  і    відверто…              без  ролей!!

Маски  не  потрібні  серцям  рідним.
Лиш  відвертість  ,правда  й  простота.
Хто  не  любить,той  ,звичайно,бідний.
То  «неповноцінність»-самота…

Найрідніший-близько  й  завжди  поруч.
Істинна  Любов  –  то  навіки!
Коли  любиш,-  не  "підеш  ліворуч".
Будьте  справжніми  ,жінки  й  чоловіки!

Час-то  наш  порадник,може,недруг
Інколи  лікує  й  так  біжить…
Ніби  дзиґою  хтось  крутить  коліщатко...
Бережімо  і  цінуймо  кожну  мить…

Все  летить,міняється  і  плине,
Мить,що  вже  була,-не  повторить…
Вірне  лиш  Кохання  …лебедине…
Істинна  Любов-  животворить!

25.05.2019р.[/b]
/картинка  наз."Любов-то  серця  гарні  відчуття"

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836377
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наче наречена у вінку

Зацвіла  калина  білим  цвітом,
Наче  наречена  у  вінку.
Закружляла  в  вальсі  гордовито,
Залишивши  сльози  на  листку.

Закохавсь  туман  у  неї  зранку,
Притулявся  й  ніжно  цілував.
Подививсь  на  неї  наостанку
І  у  травах  почуття  сховав.

Прилетів  з  країв  далеких  вітер,
Прохолодою  вдихнув  в  лице.
Кинув  їй  під  ноги  зорецвіти,
А  вона  всміхнулася  за  це.

Тільки  й  він  не  був  у  неї  довго
У  далекі  мандри  поспішив.
Навіть  не  лишив  цілунку  свого,
А  самотність  лише  залишив.

Дарувало  небо  волошкове,
Для  калини  сонячне  тепло.
Відчувалось  почуття  казкове,
Справжнє...  Більш  такого  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836207
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 24.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я зіткала кохання з добра

Я  зіткала  кохання  своє,
З  почуттів  і  цілунків  гарячих.
Десь  у  лісі  зозуля  кує,
А  берізка  чомусь  тихо  плаче.

Переповнює  серце  блакить,
Що  зависла  вгорі  наді  мною.
Подих  ніжності,  то  така  мить,
А  ще  краще,  коли  ти  зі  мною.

Коли  просто  за  руку  візьмеш
І  усмішку  свою  подаруєш.
У  країну  казок  поведеш,
Чи  уста  поцілунком  змедуєш.

Я  зіткала  кохання  з  добра,
Додала  туди  пахощі  літа.
Щоб  дорога  життєва  вела
У  країну  казкового  світу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836109
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання так близько

Вдихаю  цей  запах  духмяний,  
Конвалії  цвіт  білосніжний.
Для  мене  дарунок  весняний,
Згадався  цілунок  твій  ніжний.

Спадають  із  квітів  росинки,
Лягають  мені  на  долоні.
Виблискують  наче  сльозинки,
За  смаком  вони  не  солоні.

Дрібнесенькі,  білі  дзвіночки,
Шлють  запах  такий  дивовижний.
Вплітаються  рими  в  віночки,
Бо  цвіт  у  конвалій  розкішний.

До  серця  тулю  диво  -  квіти.
Не  здійснене  мріїв  кохання.
І  лиш  заспокоює  вітер,
Лишає  в  думках  сподівання.

А  квіти,  щось  хочуть  сказати,
До  них  нахиляюся  низько.
Не  варто  тепер  сумувати,
Кохання  знаходиться  близько...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836011
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Володимир Шевчук

Любов



Про  таке  тільки  мріють.  Про  це  навіть  зорі  співають.  
І  не  має  різниці  що  твориться  там,  за  вікном.  
Наче  диво  із  див,  ніби  іскорка  світла  із  раю,  
Проростає  у  серці  в  теплі  і  надії  зерно.  

Проростає  у  серці  любов.  Це  стара  аксіома,  
Що  із  нею  поводитись  треба,  неначе  з  дитям  
І,  напевне,  тепер  буде  в  серці  усе  по  новому,  
Адже  ти  стільки  часу  чекала  на  ці  відчуття.  

Проростає  у  серці  любов.  А  коріння  і  пагін
Згодом  тьму  принесуть  незліченну  для  серця  скарбів!  
Лиш,  на  жаль,  моя  фея,  не  я  буду  в  центрі  уваги,  
Коли  ти  вибиратимеш  долю  казкову  собі…  



18.05.19  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835951
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


laura1

Я білий Бім!

Я  білий  Бім  і  в  мене  темне  вухо!
Життя  моє  гірке,  мов  той  полин!
Весь  час  силкуюсь  я  не  впасти  духом,
Та  лапи  все  ж  тремтять  від  цих  новин.

Погрожує  господар  мене  вбити
За  те,  що  його  курочку  я  з'їв.
Тож  як  мене  потрібно  не  любити!
Ну  чим  на  таку  ласку  заслужив?

Вина  моя  у  тому,  що  голодний,
Що  паморочить  часто  в  голові.
Старенька  в  мене  будка  та  холодна,
Ланцюг,  що  гне  додолу,  до  землі.

Узимку  потерпаю  від  морозів,
А  влітку  мучить  спрага  день  у  день.
Немає  в  цьому  світі  в  мене  друзів
Між  че́рствих  і  безжалісних  людей.

Я  мрію,  що  мене  хтось  приголубить!
Й  наза́вжди́  звільнить  з  цих  залізних  пут!    
Що  хтось  мене,  нарешті,  все  ж  полюбить,
Й  відмінить  вже  призначений  маршрут.

Я  білий  Бім  і  в  мене  темне  вухо!
Життя  моє  гірке,  мов  той  полин!
Весь  час  силкуюсь  я  не  впасти  духом,
Та  соромно,  що  курочку  я  з'їв.

Не  гляну  в  бік  курей  я  вже  ніколи!
Не  підійду  до  них  я  ні  на  крок!
Лиш  звідси  заберіть  мене,  панове!
Я  добре  вже  засвоїв  цей  урок.

15.  05.  2019                    Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

ФОТО  СОБАЧКИ  РЕАЛЬНЕ.  ХТО  ЗАХОЧЕ  ЗАБРАТИ,  ЗВЕРТАЙТЕСЬ  ЗА  НОМЕРОМ  ТЕЛЕФОНУ    0505232573  Ольга  Мельник.  ПЕСИК  МЕШКАЄ  ПІД  КИЄВОМ,  АЛЕ  ЗМОЖУТЬ  ПРИВЕЗТИ  В  КИЇВ.

Бім  знайшов  господаря.  Живе,  як  на  курорті,  в  приватному  секторі.  Навкруги  ліс.  Територія  вся  в  квітах.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835667
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце вміє любити

Світить  сонечко  у  небі,  білий  цвіт  весна  дарує,
Наречений  наче  лебідь,  до  лебідоньки  мандрує.
Пов'язало  їх  кохання,  назавжди  і  воєдино,
Впала  з  неба  зірка  рання,  зацвіла  в  дворі  калина.

Наречений,  наречена  ви  немов  весняні  квіти,
Наречений,  наречена  з  вами  будемо  радіти.
Лине  пісня  в  піднебесся,  возвеличує  кохання.
Буде  музика  лунати  у  дворі  аж  до  світання.

Наречений  й  наречена  поєднались  в  одну  долю,
Шелестіло  листя  клена,  верби́  віти  над  водою.
Оксамитом  впали  роси  і  омили  густі  трави,
А  дівчата  нареченій  вельон  на  голівку  вклали.

Цвіт  кохання  заквітує,  заіскриться  в  барвах  небо,
І  пригорне  її  любий,  найрідніший  в  світі  лебідь.
Буде  щастя  в  їхнім  домі,в  щасті  тім  ростимуть  діти
І  не  буде  в  серці  втоми,  бо  воно  вміє  любити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835865
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Місячні сонати

Розлетілись  місячні  сонати,
Полетіли  в  серденько  твоє.
Не  дали  тобі  сьогодні  спати,
Також  розтривожили  моє.

Враз  думки  переплелись  з  твоїми
І  з'явились  в  множині  питань.
Їх  морозили  так  довго  зими,
Додавали  смутку  і  страждань.

У  твоїх  очах  волошки  сині
І  веселки  радісне  тепло.
Відчуваю  почуття  єдині
І  надійне  і  міцне  крило.

Що  тобі  у  відповідь  сказати,
Слів  багато  і  думок  в  душі.
Хай  звучать  нам  місячні  сонати
І  в  коханні  пишуться  вірші.

Покищо  веди  мене  у  літо,
Там  де  роси  краплями  дзвенять.
Де  шепоче  про  кохання  вітер
І  слова  закохані  летять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835775
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З моєї юності думки

Коли  приходить  знову  вечір
І  розсипає  ніч  зірки.
Торкає  місяць  їхні  плечі,
Мені  ж  минуле  шле  думки.

О  юність!  Ти  така  чарівна,
Попереду  життєвий  шлях.
І  молодість  немов  царівна
І  стільки  радості  в  очах.

Пройдусь  з  тобою  полем  нашим,
Сплету  ромашковий  вінок.
О  юність!  Всім  тоді  розкажем,
Як  в  самостійність  був  наш  крок.

Були  і  злети  і  падіння,
Не  завжди  шлях  рівненьким  був.
Та  кожен  з  нас  зберіг  коріння
І  свого  роду  не  забув.

Ми  разом  добивались  цілі,
Зустріла  зрілість  радо  нас,
Наш  корабель  не  сів  на  мілі,
Пливе  на  хвилях  по  сей  час.

І  лиш  коли  приходить  вечір
І  розсипає  ніч  зірки.
Летять,  мов  з  вирію  -  лелечі,
З  моєї  юності  думки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835369
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бузкове щастя

Лежала  гілочка  бузку  на  підвіконні,
А  вітер  пив    з  неї  росу,  хтось  взяв  в  долоні.
До  серця  свого  притулив,  воно  забилось,
Кохаю,  враз  проговорив,  тепло  з'явилось.

Палали  квіти  чарівні  неначе  ватра,
Бузок  коханий  ніс  мені  на  кожне  свято.
Він  мав  малинові  квітки,  немов  намисто,
Лягали  на  папір  рядки  грайливо  -  чисто.

І  зародилося  в  душі  палке  кохання,
Разо́м  із  ним  лились  вірші  аж  до  світання.
Як  зацвітав  бузковий  цвіт  весняним  ранком,
Він  з  двору  пах  на  цілий  світ  в  туман  світанком.

Лилися  пахощі  бузку  і  розливались,
Кохані  руки  до  плечей  моїх  торкались.
Я  зашарілася  від  цього  мов  зомліла,
Коханням  гілочка  бузку  в  душі  горіла.

Бузок  коханням  говорив,слова  летіли,
А  ми  мов  птахи  нальоту  кохання  пили.
В  обіймах  я  була  твоїх  -  бузкове  щастя
Згори  нам  сипалось  до  ніг  в  гарячих  страстях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835418
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бойові заграви

Ще  тихо  спали  береги,  туман  упав  на  трави,
В  садах  співали  солов'ї    і  в  хмарах  кучерявих,
Блакить  виднілась,  вітерець  гойдав  зелені  віти,
А  десь  летів  уже  свинець  і  голосили  діти.

Торкнулася  людей  біда,  ввійшла  у  кожне  серце,
В  біді  країна  молода,  ліси,  поля,  озерця.
Страшенна  сунула  чума  із  чорними  хрестами,
На  довгий  час  в  полон  взяла,  лишивши  в  серці  рани.

Піднявсь  старий  і  молодий  на  захист  Батьківщини,  
Летіли  кулі  наче  рій,  валилися  хатини.
Із  гучномовця  Левітан  промовив  грізне  слово,
Війна!  Розпочалась  війна!  Кричало  в  душах  знову.

Ішли  бої,  що  несли  смерть,  там  гинули  солдати,
Довкола  стільки  було  жертв,  від  вибухів  гармати.
Лише  вперед,  ні  крок  назад  в  думках  були  єдині,
Була  сміливість  у  солдат  служити  Батьківщині.

І  кожен  хто  віддав  життя  за  щастя  Перемоги,
Пішли  у  вічність  в  небуття,  пішли  служити  Богу.
Ми  будем  пам'ятати  їх  і  згадувать  щорічно,
День  Перемоги  є  для  всіх  історією  вічно!

За  сьогодення  і  життя  ми  скажем  їм  спасибі!
Безсмертна  пам'ять  у  серцях  у  домі  і  садибі.
Хай  не  торкаються  землі,  більш  бойові  заграви,
Хай  пам'ятають  всі  живі  меморіали  Слави.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олександр ПЕЧОРА

Балада про діда Гната

Ще  Сула  не  розтала,
а  душа  –  відліта...
Діда  Гната  не  стало.
А  прожив  він  до  ста.

Нелегкими  шляхами
між  вітрами  ходив.
А  село  було  –  храмом.
Щедро  долі  годив.

Від  Дніпра  і  до  Праги
шлях  проліг  бойовий.
За  відвагу  мав  шану.
Вік  –  в  колгоспі  робив.

Факт:  єфрейтор  Муравський
з  фронту  скарбу  узяв  –
для  рубанків-струганків
півмішка  залізяк.

Бо  добавити  віку
вмів  оселям  усім.
Півсела  його  вікон
й  досі  дивляться  в  світ!

Мав  небесну  іскринку  –
вправно  столярував.
До  сторіччя  він  скрипку
для  душі  змайстрував!

Гнат  не  ойкав  ніколи.
Хоч  жилось  –  не  меди.
Півжиття  порав  бджоли,  –
мед  водився  завжди.

Мо’,  й  тому  в  нього  стільки
не  було  болячок?
Раз  –  боліла  печінка.
Раз  –  у  ногу  гвіздок.

І  було  –  подивуйся:
скрипку  візьме  мастак,
підфрантить  сиві  вуса
та  як  вдарить  гопак!

Не  втече,  було,  тісто,
коли  хліби  пече.
Смачно  вмів  попоїсти.
Мав  і  міру,  і  честь.

І  попоратись  впору
дід  проворний  встигав.
А  як  внуки  до  двору,  –
ввесь  куток  не  вгавав!

Кожна  зморшка  світилась
життєдайним  добром.
Йому  б  жити  годилось!..
І  ціни  б  не  було.

Рідко  дід  був  у  місті.
В  неба  ради  питав.
«Сільські  вісті»  провісні
здавнелезна  читав.

Не  ганявся  за  возом.
Власні  погляди  мав.
Спершу  голос  Морозу
на  підтримку  віддав...

–  Бандюковичу  –  дулю.
Ну  вже  й  ірод  крутий!
Вірю  Ющенку,  Юлі.
Треба  їм  помогти.

Як  було  б  усім  паші,  –
не  ревіли  б  воли.
Дуже  радий,  що  наші
врешті  перемогли!

Та  якби  ж  не  мішали...
Скакунів  запрягли,  –  
ради  слави  держави
багатезно  б  змогли!

На  омріяне  жито,
теплий  вітре,  повій.
Як  же  хочу  пожити
я  при  владі  новій!

Повесні  буде  літо
і  трава  в  молоці.
Будуть  в  пахощах  мліти
мальовничі  Хитці.

От  би  вулики  власні
доробити  в  момент.
Приїжджайте  на  Спаса,  –
буде  сонячний  мед!

Діда  Гната  не  стало.
Світла  пам’ять  жива.
Від  причілка  до  ставу
зеленіє  трава...

Вітер  хвірткою  скрипне,  –
в  путь  новий  вируша.
Озивається  скрипка,
мов  нетлінна  душа.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поспішаю до тебе ( слова до пісні)

Зашуміли  вітри,  закружляли,
Впали  краплями  тихі  дощі.
Вони  в  тебе  мене  закохали,
Ти  кохання  затримай  мерщій.

Хай  воно  розквітає  в  тумані,
Нехай  ллється  у  душу  твою.
Буде  щастя  для  нас  у  коханні
І  підвладне,  як  слово  люблю.

Ти  для  мене,  як  зірка  на  небі,
Засвітилася  у  темноті.
Поспішаю  кохана  до  тебе,
По  житті  будем  разом  іти.

Будем  міцно  триматись  за  руки,
Будем  разом  співати  пісень.
І  не  буде  між  нами  розлуки,
Буде  світлим  і  радісним  день...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834800
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бджолині рої

Загуділи  бджолині  рої
І  заграли  мелодій  для  вишні.
Милувалися  цвітом  її
І  торкались  пелюсток  розкішних.

Працьовиті,  збирають  нектар,
Метушаться,  щоб  більше  зібрати.
Так  шумливо,  неначе  базар,
Мов  доносяться  з  сцени  сонати.

Ясне  сонечко  їм  до  душі,
Кольорами  веселка  всміхнулась.
Коли  падали  рясно  дощі,
Вони  з  ними  в  той  час  розминулись.

Біла  хмарка  гойднулась  згори,
Полетіла  у  далі  далекі.
Де  у  вальсі  кружляють  вітри,
Де  курликанням  кличуть  лелеки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834492
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 05.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкаюсь таємниць

Дощі,дощі...  Напився  Стир  водиці,
Набрався  сил  неначе  богатир.
В  повітрі  сосни  запах  і  кориці,
У  цій  місцині  наберуся  сил.

Торкнусь  трави,  росою  вмию  ноги,
Медунки  замилують  погляд  мій.
Он  виросли  гриби  біля  дороги,
Немов  кептурик  хочуть  зняти  свій.

Іду  у  глиб,  заквітчені  суниці
І  килим  з  листя  прілого  лежить.
Ввижаються  в  деревах  казки  лиця,
В  чупринах  їхніх  вітерець  шумить.

А  ось  старезний  дуб  собі  дрімає,
Його  двома  руками  не  обнять.
За  стільки  літ,  що  він  прожив,  все  знає,
Ти  підійди  й  тихенько  під  ним  сядь.

Послухай,  що  тобі  він  нашепоче
І  про  минуле  разом  нагадай.
Закохана  була  в  блакитні  очі,
А  ночі  наші,  мов  солодкий  рай...


Стир  -  назва  річки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834153
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти приходиш у сни

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Я  коханий  на  них  так  чекаю.
Звуки  флейти  звучать  голосні,
Зустріч  ця  видається  нам  раєм.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Обіймаєш  мене,  пригортаєш.
Бачу  очі  блакитно  -  ясні,
А  душа  соловейком  співає.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
Посміхаєшся  і  розмовляєш.
У  нім  квіти  даруєш  мені
І  коханою  в  нім  називаєш.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни,
А  у  вікна  вже  стукає  ранок.
Хочу,  щоб  не  кінчались  вони,
Щоб  пізніше  всміхнувся  світанок.

Ти  приходиш  до  мене  у  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833947
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Микола Серпень

Наш довгий шлях

Подивись  в  вікно  ти  на  світанку,
Коли  тіні  ще  лежать  на  стінах,
В  них  побачиш  -  на  ворожі  танки
Йдуть  бійці  УПА  за  Україну.

Ми  від  них  все  далі  з  кожним  роком,
З  кожним  роком  нам  вони  все  ближчі!
Серед  кривд  і  муки  твердим  кроком
Йшли  вони  за  волю  в  пожарища.

Сотні  їх  пропали  в  казематах,
Тисячі  в  гулагах  не  скорились...
Самий  квіт  останньою  гранатою
В  українськім  небі  розчинились.

Нам  болять  донині  їхні  рани...
Все  за  що  боролись  в  тім  столітті,
Чи  могли  там  думать,  що  настане
Й  Україна  наша  так  розквітне!

Знов  бої  гримлять  за  Україну,
Легендарна  стійкість  знов  в  окопах;
Це  тепер  на  сході  хлопці  гинуть,
Щоб  ми  стали  ближче  до  Європи!

25.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833600
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Берегла слова

Вийшла  рано  -  вранці  в  береги  широкі,
Впав  на  землю  сонний,  вранішній  туман.
Манить  небо  синє  й  сонце  яснооке,
Незабудки  дивні  й  серденько  без  ран.

Верби  і  тополі  шелестять  листвою,
Вітер  ніжним  шовком  лагідно  торка.
Закриваю  очі  і  я  знов  з  тобою,
У  твоїй  долоні  знов  моя  рука.

Стільки  літ  минуло,  а  любов  лишилась,
Не  старіє  навіть  і  не  помира.
Вона  в  моїм  серці  просто  залишилась,
Я  тобі  коханий  бережу  слова.

Може  наша  доля  доторкнеться  сміло
І  дозволить  в  очі  зазирнуть  твої.
Я  скажу  коханий,  може  і  не  вміло,
Ти  найкращий  в  світі  на  усій  землі.


Вірш  виставляю  вдруге  (  перший  зник  з  сторінки  разом  з  коментарями)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833664
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 27.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя у долонях

Я  тримаю  щастя  у  долонях
І  воно  велике  наче  сонях.
Літ  моя  душа  не  відчуває,
А  тому,  що  все  життя  кохає.

На  життя  своє  не  ображаюсь,
Розквітаю  й  в  щастя  повертаюсь.
Розчиняюсь  в  мелодійних  звуках,
А  і  ще,  люблю  блукати  в  луках.

Синє  небо,  мов  волошки  в  полі,
Як  твій  погляд,  дякувати  долі.
А  ще  танець  перший  і  останній,
Й  промінь  сонця,що  торкає  ранній.

Я  люблю  цей  світ  й  тебе  у  ньому,
Важко  комусь  бути  в  нім  одному.
Моє  серце  б'ється  і  кохає,
Кращого  за  тебе  більш  немає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833218
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Микола Серпень

Ми - Самовидці

Всі  кругом  обмануті,  і  вже  не  до  себе,
Їх  брехня  нам  буде  клацати  щодня.
Поле  в  каламуті,  в  хмарах  наше  небо,
В  тренді  знов  іуди,  в  розбраті  рідня.

Уже  кров  пролита  об’єднать  не  може
Українців  славних,  зовсім  не  заброд.
Воля  ще  не  вбита,  та  на  смертнім  ложі
Дружно  стелить  саван  здурений  народ.

Вже  і  Президента  слухати  не  хочуть,
Захід  в  надвечір’я,  а  навколо  смеркло,
Стоптані  моментом  всі  слова  пророчі  -
Наміри  надмірні  то  ж  -  дорога  в  пекло!

Шалом  перемоги,  мов  іржою  вкрите
Молоде  й  зелене,  вранішнє  вино  -
Є,  здається,  змога  захопить  «корито»,
Хай,  моя  ти  нене,  служить  їм  воно.

І  побачить  легко,  що  вже  з  того  буде  -
Бо  там,  зверху  місця  мало  всім  завжди;
Насмішить  планету  штовхання  іудів,
І  тепер  вже  щастя  ти,  народ,  не  жди!

14.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832913
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Микола Серпень

Гроза

Знов  гроза  у  нас  на  горизонті,
Темна  сила  йде  нам  долю  править!
Я  прошу  вас,  ви  їй  не  дозвольте!
Нащо  нам  така  коротка  пам`ять!?

Ми  осилим  вибраний  свій  шлях,
Не  дай  Боже  з  нього  нам  звернуть!
Не  шукайте  болю  ви  в  очах,
В  них  шукайте  українську  суть!

Хитрість  та  підміна  домінують,
Хижість,  як  зубами,  б`є  в  долоні,
З  підтишка  вони  нам  пропонують,
Все  звернуть  і  жити  в  їх  полоні!

Ми  осилим  наш  священний  шлях,
Не  заставить  з  нього  нас  звернуть!
Не  шукайте  болю  ви  в  очах,
В  них  знайдете  українську  суть!

Наші  всі  здобутки  на  поверхні:
Мова,  віра,  армія  й  народ!
А  вони  все  прагнуть  стати  зверху,
Щоб  плювати  знову  в  наш  город!

Ми  осилим  вистраданий  шлях,
Не  заставить  з  нього  нас  звернуть!
Біль  душі  давно  сидить  в  очах,
Що  не  зрадять  українську  суть!

12.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832911
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не знайти ріднішої землі

Не  знайти  ріднішої  землі,
На  якій  в  садах  квітують  вишні.
В  них  співають  хором  солов'ї,
В  вечори  звучать  пісні  колишні.

Навіть  вітер  рідний  в  полі  нам,
Річка,  що  біжить,  куди  не  знаю.
Там  де  простір  вільний  пшеницям,
Як  нам  не  любити  свого  краю.

Не  знайти  ріднішої  землі,
Де  життя  подарувала  мама.
Тут  минали  юності  роки,
Дзвони  дзвінко  кликали  до  храму.

У  обіймах  верб  стояли  ми,
Милувались  заходом  і  сходом.
А  у  лозах  кумкали  жаби,  
Шепотіли  казку  тихі  води...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832849
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весна веде нас у казку

Весна  веде  з  тобою  нас  у  казку,
Туди  де  ранок  ніжний  і  ясний.
Де  промінь  сонця  подарує  ласку,
У  казці  тій  ти  будеш  тільки  мій.

Візьму  тебе  тихенько  я  за  руку
І  поведу  туди  де  вишень  цвіт.
Туди  де  трави  застеляють  луки
І  де  в  лісах  так  квітне  первоцвіт.

Нам  не  страшні  весни  грайливі  грози,
Приємний  нам  з  тобою  шум  дощу.
Хоч  проливає  він  на  землю  сльози,
Земля  вбере  ті  сльози  досхочу.

З  тобою  ми  у  цім  казковім  світі,
Запалимо  вогонь  кохання  знов.
У  очі  зазирну  твої  привітні,
Нехай  зігріє  нас  палка  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832459
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В думках так близько

Ти  від  мене  так  близько  коханий,
Розділяє  нас  осінь  лише.
І  світанок  отой  полум'яний,
Засвітився  у  небі  уже.

Я  раділа,  його  пригортала,
Він  для  мене  був  спомином  тим.
Коли  осінь  до  нас  завітала,
Листопадом  кружляла  рясним.

Ми  у  царстві  були  лісовому,
Там  де  казка  і  де  листопад.
Усміхалась  тобі  лиш  одному,
Жаль,  не  вернеться  день  той  назад...

Лиш  коли  у  вікно  стукне  осінь
Й  поведе  мандрувати  у  ліс.
Заблукається  вітер  між  сосен,
Буде  плакати  дощик  від  сліз.

І  тоді  я  про  все  нагадаю,
Мою  душу  зігріє  тепло.
У  думках  ти  так  близько  я  знаю,
Зазирає  кохання  в  вікно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832219
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливий Квітень

Весни  чарівної  краса,
Прокинулась  уранці.
Всміхнулись  ніжно  небеса
І  вітер  був  у  танці.

Торкались  промені  дерев,
Ласкали  їхні  віти.
А  поміж  сосен  -  королев,
Блукав  щасливий  Квітень.

Він  дарував  Весні  букет,
Вона  лиш  усміхалась.
Зіграв  мелодію  кларнет,
Вона  в  душі  зосталась.

Так  починавсь  весняний  день
У  кольорах  яскравих.
В  пташинім  щебеті  пісень
І  в  росянистих  травах.

Зазеленіли  береги,
Ріка  заметушилась.
А  на  папір  рядки  лягли,
Словами  залишились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831977
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 08.04.2019


Микола Серпень

Батьківський поріг

[i]Музика  і  вокал  Володимир  Сірий
[/i]
Життєве  море  навкруги  вирує,
І  спокою  чи  захисту  нема.
Та  є  десь  гавань,  що  усе  вгамує,
Світліє  в  ній  і  найгустіша  тьма!

Нехай  за  нами  тисячі  доріг,
Нехай  новини  часом  так  невтішні,
Ми  вернемось  на  батьківській  поріг  
Святі  і  грішні,  всі  -  святі  і  грішні!  

Чого  на  Божім  світі  не  буває,  
Легкої  долі  він  нам  не  пророчить.  
Дитинства  дім,  на  нас  завжди  чекає,
Не  дасть  нікому  він  з  дороги  збочить!

І  хай  натхненням  юності  повіє,
Нехай  вдихне  воно  жадобу  щастя  -
Батьківській  дім,  нам  додає  надії,
Що  нами  все  задумане  ще  вдасться!

19.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831762
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Веди мене у літо ( слова до пісні)

Солов'ї  у  гаю  заспівали,
Нам  з  тобою  літо  нагадали.
Ніжне  сонце  з  квітами  поляну
І  твою  усмішку  полум'яну.

Прислухаюсь,  що  шепоче  річка,
Хоче  пригорнутись  до  потічка.
Опустила  верба  в  воду  коси,
А  на  трави  впали  дрібні  роси.

Приспів:
Веди  мене  кохана  в  наше  літо,
Туди  де  пахне  матіола  цвітом.
Не  треба  нам  з  тобою  йти  у  осінь,
Нехай  вона  до  себе  нас  не  просить.

Сів  метелик  на  твоє  волосся,
Наче  море  в  пшеницях  колосся.
А  волошки  наче  очі  сині,
Про  які  я  згадую  донині.

Теплий  вітерець  торкає  щічки,
Ніжне  мов  троянда  твоє  личко.
Хочу  так  зустрітися  з  тобою,
Літо  двох  зігріє  нас  любов'ю.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831455
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

КВІТЕНЬ

Рясту  по  вінця,  
сонця  по  вінця  –  
квітень.
Виставив  бусол  
гострі  колінця  
гріти.
Понад  дахами  
знявся  ранковий
клекіт  –  
чується  голос  
радості  повен
далеко.
Димом  рожевим  
персик  у  небо  
диха.
Часом  забудеш,  
що  десь  панує
лихо.
Кинув  довкіллю
цвіту  чимало
квітень.
Від  нетерплячки  
затупцювало
літо.
30.03.19


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831585
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

Бабця життям просувається…

Бабця  життям  просувається  пішки.
Та  і  куди  їй,  скажіть,  поспішати?
Б’є  молоточком  волоські  горішки
внукам  щовечора  посеред  хати.

Помисли  бабці  старенької  щирі:
щоб  не  забулися  рідні  причали,  
щоб  у  міській  не  смітили  квартирі,
час  на  абищиці  не  витрачали.

До  вихідних  наготує  гостинців  –  
передає  їх  шофером  маршрутки.
Є  чим  зайнятися  їй  наодинці,
марно  ридати  в  оточенні  смутку.

Он,  назбирали  одежі  торбину  –  
не  відповідної  модним  вимогам.
Тра*,  перебрати  ту  щедру  купину
та  килимків  нав’язати  під  ноги.

Краще  –  й  сама  залюбки  ще  поносить,
перекладе  в  переповнену  скриню.
Дітям  спасибі  –  не  гола  й  не  боса,
зять  із  руками  й  дочка  господиня.

Вперто  бурмоче  в  кутку  телевізор,
проігнорований  вкотре  думками.
Щось  із  минулого  в  голову  лізе  –  
те,  що  під  пресом  лежало  роками.  

В  доньки  на  першому  плані  робота,  
не  відпускає  міська  аритмія.
Хочуть,  напевне,  й  поспати  в  суботу  –  
бабця  дітей,  як  ніхто,  розуміє…

*  (треба)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831583
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019


Галина_Литовченко

"Чекаю дощу…"

Чекаю  дощу  чи  добрячої  зливи,
щоб  рештки  зими  з  підсвідомості  змити,
щоб  враз  зацвісти  захотілося  сливі,
щоб  знати,  що  з  лютим  нарешті  ми  квити.

Замучився  вити  котяра  бездомний,
бо  й  кицька-приблуда  –  украй  вередлива.
Плугів  зачекалась  запущена  нива,
та  є  сподівання  на  ранок  скоромний,
коли  під  леміш  ляже  спрагнене  тіло,
а  той  розпочне  з  краю  в  край  борознити.  
Парує  у  небо  землиця  дозріла  –  
покликання  має  одвічне:  родити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831432
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Галина_Литовченко

"Розкрилась перша брунька аличі…"

Розкрилась  перша  брунька  аличі
і  спурхнув  квіт  метеликом  на  волю.
Пернаті  свистуни  та  трубачі
накрили  співом  вільху  і  тополю.  

Ще  трохи  –  і  черешня  у  шибки
побризкає  рясненько  пелюстками.
Очам  дарує  радість  залюбки
мені  щорік,  як  і  в  саду  у  мами.

І  що  з  того,  що  я  –  не  першоцвіт?
Не  гляну  в  люстро  –  і  про  те  забуду…
Спостерігаю  березня  політ,
як  дихає  весна  на  повні  груди.

18.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831431
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Наталя Данилюк

Таки весна!

Ранки  іще  похмурі  
й  такі  сирі,
березень  ще  тримає  
помірний  градус.
Вийдеш  вдихнути  
день  новий  
за  поріг,
викотишся,  
мов  яблуко,  
в  купіль  саду
і  зрозумієш:  
Боже,  таки  весна!
Хай  металева  сітка  
дрібної  мряки
душу  тобі  скородить,  
як  борона,
але  настане  час  
і  посходять  маки
там,  
де  лишилась  пустка  
після  зими,
висмоктавши  із  тебе  
останні  соки…
Викреше  
синь  небесна  
гучні  громи,
обрій  тобі  розвиднить  –  
такий  високий.
І  завібрує  звуками  
свіжа  рань,
трісне  скоринка  сонця,  
і  світла  цівка
квітневі    
залоскоче  
теплом  гортань  –
і  розіллються  промені  
по  верхівках.
Ну,  а  допоки  березень  
не  добіг,
не  передав  ще  квітневі  
естафету,
вийдеш  
вдихнути  день  новий  
за  поріг  –
й  думка  твоя  запрагне  
дзвінкого  лету!
Й  серце  твоє,  
як  брунька,  
ввібравши  сік,
вистрелить  білим  цвітом  
і  завесніє.
Знову  життя  постане  
у  всій  красі,
сходи  свої  дадуть  
молоді  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830838
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще дивують нас дива

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вкрило  землю  покривало,
Небо  сірим  димом  стало.

Вчора  сонечко  було
І  довкола  не  мело.
А  сьогодні  зпозарання,
Виє  вітер  на  світанні.

Щось  щебечуть  горобці,
Браві  хлопці  -  молодці.
Поховалися  під  стріху,
Їм  там  тепло,  їм  там  втіха.

Розсердилися  вітри,
Їм  би  весну  вберегти.
Розігнали  вони  хмари,
Зникли  враз  зимові  чари.

Сонце  глянуло  згори
Зашуміли  явори.
І  з  весною  знов  радіють,
Від  тепла  аж  молодіють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В обіймах гарячих вітрів

Замела  заметіль  білим  цвітом,
Закружляла  в  весняних  садах.
Прилетіла  з  веселим  привітом
І  назавжди  лишилася  в  снах.

Посміхнулась  веселкою  в  небі
І  озвалася  співом  птахів.
Пригорнула  коханням  до  себе,
Милозвуччям  дзвінких  голосів.

Вже  наповнились  дощиком  ріки,
Вийшли  навіть  вони  з  берегів.
Щоб  прикрити  стидливі  повіки,
У  обіймах  гарячих  вітрів.

Доторкнулась  промінчиком  ніжно,
Ясним  сонечком,  що  угорі.
Знов  вклонятися  буде  любязно,
Тихий  вечір  яскравій  зорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830389
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала весна

Сьогодні  плакала  весна,
Рукавом  сльози  витирала.
Була  вона  така  сумна,
Журба  за  серце  мене  брала.

Хотілось  їй  допомогти,
Щоб  посміхнулася  привітно.
Пісень  співали  їй  вітри,
Щоби  підсніжником  розквітла.

Текли  струмочки  по  стежках,
Спускалися  в  луги,  до  яру.
Блакиті  не  було  в  очах,
Лиш  біль  торкав  у  плечі  хмару.

Весні  промовила  вона:
"  Чому  сумуєш,що  з  тобою".
А  їй  у  відповідь  весна,
Болить  душа,  в  ній  стільки  болю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Микола Серпень

Живи країно!

Живе  країна  вуликом  одним,
Котрий  гуде  на  заході  і  сході,
І  суперечок  застарілий  дим  
Давно  вартує  злагоду  в  народі!  

Ми  президента  виберем  як  долю,
А  доля  та  тепер  на  всіх  одна  -
Народ,  країна,  армія  і  воля,
Для  нас  вже  стали  лозунгами  дня!  

За  нами  правда  здимлених  віків,
І  множимо  ми  стійкість  як  ніколи.
Хто  нав’язати  б  нам  чогось  хотів  -
Піде  від  нас  уже  своїми  колами!  

Ми  президента  виберем  як  долю,
А  доля  та  тепер  на  всіх  одна  -
Народ,  країна,  армія  і  воля,
Давно  вже  стали  лозунгами  дня!  

І  день  грядущий  бачимо  ми  свій  
Крізь  бійки,  суперечки  і  негоди,  
І  близько  час  -  країни  гордий  стрій,
Ще  стане  прикладом  усім  народам!  

Ми  президента  виберем  як  долю,
А  доля  та  тепер  на  всіх  одна  -
Народ,  країна,  армія  і  воля,
Для  всіх  вже  стали  лозунгами  дня!  

8.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829742
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Микола Серпень

Ровесниці

[i]Музика  і  вокал  Володимир  Сірий[/i]

В  нарядних  тих  дівчаток  ми  весело  влюблялись,
І  в  них  ми  із  рогаток  ніколи  не  стріляли,
Коли  нас  доля  парами  могла  позводить  всіх,
Під  грозами  та  хмарами  лунав  безпечний  сміх.

Ровесниці,  ровесниці  час  крила  ще  ростить
Чарівниці,  чудесниці  хай  вам  в  житті  щастить!

Розбіглись  ми  зі  школи,  і  мало  в  нас  зійшлось,
Відтоді  всім  ніколи  зустрітись  не  прийшлось.
А  ви  життя  любили,  на  ти  були  з  життям,
В  сумках  тяжких  носили  додому  майбуття.

Ровесниці,  ровесниці  час  стане  на  крило,
Чарівниці,  чудесниці  щоб  щастя  вам  було!

 І  зойкає  час  чайкою,  вже  й  скроні  побіліли,
А  ми  по  вас  скучаємо  таких  чарівно  милих!
Ми  любимо  вас  світлими,  як  ангелів  святих,
І  добрими  й  привітними,  не  буде  більш  таких.

Ровесниці,  ровесниці  час  вже  крилами  б`є
Чарівниці,  чудесниці  чи  щастя  у  вас  є?

Як  часто  серед  вулиць,  в  тугім  потоці  лиць
Нам  здасться,  що  мигнуло  і  серед  молодиць,
Як  сонцем  осіянна,  і  все  в  ній  молоде,
Ровесниця,  як  панна,  назустріч  нам  іде!

Ровесниці,  ровесниці  час  вже  став  на  крило,
Чарівниці,  чудесниці  чи  щастя  вас  знайшло?

14.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829739
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо ( слова до пісні)

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сиві тумани

Сиві  тумани  на  землю  упали,
Омились  сльозою  гіркою  вони.
Блукали  по  світу,  щастя  шукали,
Та  все  потрапляли  в  тенета  пітьми.

На  осліп  шукали  того  світанку,
Що  сонечком  зійде  у  дивній  красі.
Будуть  тумани  чекати  до  ранку,
Як  промінь  зігріє,  розчиняться  всі.

Серед  туману  у  чистому  полі,
Блукало  кохання  твоє  і  моє.
Любить  -  не  любить  гадало  на  долю,
А  там  десь  у  лісі  зозуля  кує.

З  тобою  ми  поруч  з  нами  кохання,
Гаряче  і  міцне  і  лише  на  двох.
Не  заблукає  воно  у  тумані,
Не  кине  у  серце  тривогу  думок.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829110
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двоє під вербою

Нахилила  віти  верба  над  водою,
Одягла  зелений,  ніжний  сарафан.
Ми  під  нею  любий  стоїмо  лиш  двоє,
Десь  вальсує  тихо  свій  танок  баян.

Ось  уже  на  небі  засвітились  зорі,  
А  у  лозах  стали  кумкати  жаби.
Вийшов  погуляти  місяць  на  простори
І  поплив  тихенько  з  хмарами  собі.

Застелили  в  лузі  перини  тумани,
Задзвеніли  роси,  падають  в  траву.
І  пішов  гуляти  вітерець  ярами,
Витре  сонце  ранку  гіркую  сльозу.

Не  сумуй  мій  ранок,  я  завжди  з  тобою,
Та  коханий  поруч,  я  його  люблю.
Зігріває  ніжність  двох  нас  під  вербою,
Я  її  одному,  лиш  йому  дарю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що за диво за вікном

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вчора,  ще  була  весна,
А  сьогодні  знов  зима.

Білий  пух  ліг  на  поля,
Його  видно  із  даля.
І  притих  в  зажурі  ліс,    
Хто  цей  пух  до  нас  приніс?

Захотілося  зимі,  
Вдіти  чоботи  нові.
Щоби  заздрила  весна,
Що  таких  в  неї  нема.

Щоб  не  вимазати  їх,
Кинула  під  ноги  сніг.
А  сестриця  крадькома,
Взула  чоботи  сама.

Не  страшні  весні  сніги,
На  них  лишила  сліди.
Розсердилася  зима,
Чобіток  в  неї  нема,

І  побігла  в  береги,
Де  весни  були  сліди.
Сонце  визирнуло,  вмить,
Де  сліди,  вода  блищить.

Ти  сестрице  не  сердись,
А  довкола  подивись.
Господиня  в  краю  я,
На  те  воленька  моя.

А  тобі  бажаю  сну,
Залишаю  вже  одну.
Ти  сестрице  засинай,
Справ  до  мене  більш  немай...



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828884
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ліричні гамми

Розучують  дощі  музичну  гамму,
То  ноту  Ре,  то  Фа  візьмуть  вони.
Якщо  забудуть  щось,  шлють  телеграму
І  допомоги  просять  у  весни.

Коли  сердиті  починають  плакать,
Течуть  струмками  сльози  по  шибках.
Ворони  надоїдливо  десь  каркнуть,
Свій  слід  лишає  дощик  на  стежках.

Весна  прийде  дощу  на  допомогу,
Попросить  вона  сонечко  ясне.
Щоби  воно  зігріло  всі  тривоги,
Дощ  перестане  плакати,  засне.

Тихенько  колихати  буде  вітер,
На  своїх  крилах  в  мандри  понесе.
І  будуть  снитись  дощикові  квіти,
Він  їх  у  сні  до  себе  пригорне.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828874
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Микола Серпень

Матері

Музика  і  вокал  Володимира  Сірого

Ось  тобі  вже  дев’яносто,  мамо!
Час  пролився  молоком  з  відра...
Дев’яносто  -  ніби  це  й  не  мало,
Це  ж  твоїх  турбот  яка  гора!

Кругом  тебе  діти  сивочолі,
Вже  у  внуків  срібло  завелось...
Ним  ми  відміряли  свої  долі,
Щоб  колись  і  нам  позаздрив  хтось.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  літам!

Ми  зібрались  дружною  сім’єю,
Всі  хто  є,  багато  з  роду  -  там...
Тішимось  ми  піснею  твоєю,
Спогади  зігріють  душу  нам.

За  твоє  здоров’я  добру  чарку
Кожен  з  нас  підніме  від  душі!
Від  тепла  сердець  хай  буде  жарко,
Що  палають  краще  дров  в  печі.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  рокам!

2.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828857
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, щасливий ти

Скажи  мені,  чи  ти  щасливий,
Без  мене  в  ці  холодні,  сірі  дні.
Самотні  за  вікном  знов  зливи,
Доносяться  дощу  сумні  пісні.

Краплини  в  шибку  б'ють  сердито,
Мов  хочуть  розказати  щось  вони.
А  я  пригадую  знов  літо
Й  кохання  те  дароване  мені...

Ромашками  буяло  поле,
Закохано  всміхалася  тобі.
Птахи  виконували  соло,
Не  думала,  що  буду  у  журбі...

Та  враз  змінилася  погода,
Умить  так  стало  холодно  мені.
То  поміняла  все  природа,
Скажи  мені,  щасливий  ти,  чи  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828712
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рідна Україна ( слова до пісні)

У  вінку  квітчається  калина,
Сонце  усміхається  згори.
Рідна  прокидається  країна,
У  садах  співають  солов'ї.
Соняшник  голівкою  колише,
Небо  синє  у  височині.
І  немає  в  світі  наймиліше,
Найрідніше  нашої  землі.

Приспів:
Моя  Україна  -  то  батькова  сила,
То  мамина  ласка,  тепло  і  любов.
Моя  Україна  -  то  сокола  крила,
Підніметься  вгору,  літатиме  знов.

Колоски  пшениці  налилися,
Червоніє  в  полі  маків  цвіт.
І  волошки  у  вінки  сплелися,
Бо  міцний  наш  український  рід.
Тягнуться  у  височінь  смереки
І  виходять  ріки  з  берегів.
Завжди  повертаються  лелеки,
У  свій  край  ще  пращурів  -  дідів.

Приспів:

Пригортає  вітерець  калину
І  шепоче  про  кохання  їй.
Міцно  бережім  свою  родину,
Будемо  щасливі  ми  у  ній.
Пам'ятаймо,  що  в  родині  сила,
Відданість,  любов  і  доброта.
Україна  нас  усіх  зростила
І  вона  для  нас  тепер  свята.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вийди мила у сад погуляти

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,  
Будемо  з  тобою  зорі  рахувати.
Будемо  з  тобою  по  росі  ходити,
Буде  місяць  -  красень,  ясно  нам  світити.

Вийди  моя  мила,  я  давно  чекаю,
Пригорнись  до  серця,щось  сказати  маю.
Я  ж  не  сплю  ночами,  і  дивлюсь  на  небо,
Ти  перед  очима,  не  можу  без  тебе.

Вийди  моя  мила,я  тебе  благаю,
Стих  вже  спів  пташиний  у  зеленім  гаю.
Серце,  б'ється  в  грудях,  вирватися  хоче,
Я  тебе  чекаю,  виглядають  очі.

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,
Не  кажи  мені,що  не  пускає  мати.
Я  тебе  зігрію  у  холодну  нічку,
Обійму  кохана,  зацілую  личко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе запрошую у весну

Я  тебе  запрошую  у  весну,
З  ніжним  цвітом  вишень  у  саду.
В  казку  загадкову  і  чудесну,
У  якій  сьогодні  я  живу.

Ти  прийди,  незабарись  коханий,
Ноги  у  росі  не  замочи.
З'явиться  на  небі  сонце  рано,
Нам  тепло  з  коханням  несучи.

Я  тебе  запрошую  у  весну,
Вона  так  давно  чекає  нас.
Небо  у  яскравім  перевеслі,
На  хвилинку  зупинився  час.

Усміхнусь,  впаду  в  твої  обійми
І  скажу,  що  я  навік  твоя.
Почуття  мої  до  тебе  сильні,
Ти  -  мені  потрібен.  Тобі  -  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827705
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Озовися голосом лелеки

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Прилети  до  мене  мрією  з  далека,
Щоби  суму  в  нашім  серці  не  було.

Щоби  зорі  з  неба  падали  в  долоні
І  щоб  місяць  посміхався  нам  згори.
Мій  коханий  я  давно  в  твоїм  полоні,
Ще  із  нашої  юнацької  пори.

Пригорнись  до  мене  теплим  вітром  в  полі,
Подаруй  букет  ромашок  запашних.
Відійдуть  усі  печалі  і  всі  болі,
Бо  моє  кохання  у  роках  твоїх.

Я  скажу  коханий,  що  тебе  кохаю,
Що  гублюся  в  мріях  і  очах  отих.
І  летить  весела  пісня  понад  краєм,
Де  гуляє  вітер  в  пшеницях  густих...

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Підросли  коханий  в  лісі  вже  смереки,
А  минуле  наше  ріками  спливло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Україна - друга мати

Рідна  Україно!  Ти  нам  друга  мати,
Будемо  тебе,  ми,  завжди  захищати.
Будемо  з  тобою  в  радості  і  горі,
Щоби  вільні  бу́ли  всі  твої  простори.

Щоб  всміхались  діти  і  пісень  співали,
Щоб  війни  ніколи  і  горя  не  знали.
Щоб  поля  вкривались  пшеницями  рясно,
Щоб  світило  в  небі  сонечко,  нам,  ясно.

Лесі  ніжна  пісня,  Кобзареве  слово,
Мудрі  поєднання  в  українську  мову.
Щоб  Дніпро  широкий  не  мілів  ніколи,
Щоб  трембіт  звучання  линуло  у  гори.

Знай,  народ  твій  завжди,  то  могутня  сила,
Підніметься  в  небо  і  розпустить  крила.
Кинеться,  мов,  яструб  яничара  бити,
Щоб  тебе  країно,  грудьми  захистити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826655
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Галина_Литовченко

До квітня доживу і з вирію вернусь…

До  квітня  доживу  і  з  вирію  вернусь
до  двох  стареньких  груш  і  сивого  горіха.
Мій  комин  задимить,  як  тютюном  дідусь,
кривий  беззубий  тин  покотиться  від  сміху.

Не  стримається  він  позбутись  ланцюга,    
турне  ціпком  у  бік  стару  набридлу  хвіртку.
Де  через  тихий  сад  барвінок  проляга,
бруньками  задзвенить  антонівка-сирітка.

Про  те,  як  тут  жилось,  стежина  розповість,
засвідчить  самоту  сухе  торішнє  листя.
І  вікна  натякнуть,  що  я  бажάний  гість,
та  ще  вхідних  дверей  завіси  голосисті.

Насію  квіточок,  оселю  побілю  –  
почну  в  своїм  дворі  я  господарювати.
Після  гостин  здіймусь,  подібна  журавлю,
щоб  повертатись  знов  в  свою  стареньку  хату.
25.01.2019
(фото  з  Інтернету,  дякую  авторові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима вертається у весну

Знов  зима  повертається  в  весну,
Білим  інеєм  вкрила  дахи.
Зникло  з  неба  ясне  перевесло
І  примерзли  у  лісі  мохи.

Знов  зима  стелить  снігом  по  полю,
Кличе  віхолу  в  гості  вона.
Лютий  дав  їй  на  те  таку  волю,
Щоби  ще  відпочила  весна.

То  нічого,що  крига  розтала
І  від  сонця  проснулись  бруньки.
То  зима  з  лютим  пожартувала,
Заморозить  мороз  ще  струмки.

Заскрипіла  журливо  тополя,
Прилетіли  холодні  вітри.
Ось  така  у  зими  мабуть  воля,
Щоби  снігом  мести  до  весни.

Коли  березень  посохом  гримне,
І  довкола  прокинеться  все.
Звеличають  весну  мов  царівну,
А  вона,  нам  тепло  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія для тебе

Рука  торкнулась  клавіші  роялю
І  полилась  мелодія  для  тебе.
Замріяно  летіла  з  вітром  в  далі,
Розповідала  про  кохання  небу.

Звучали  ноти,  тиша  в  них  вслухалась
І  десь  була  далеко,  так  далеко.
Той  день,  коли  я  вперше  закохалась,
На  крилах,  щастя  ніс  до  нас  лелека.

Я  вірила  мелодія  не  зрадить,
Не  відбере  вона  мене  у  тебе.
Лиш,  коли  зірка  у  долоні  впаде,
Її  теплом  зігріти  любий  треба.

Багато  є  мелодій  в  світі  різних,
Та  лиш  одну,  одну  для  тебе  граю.
Вона  звучить  немов  кохання  пізнє,
Про  нього  я  ніяк  не  забуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалась, моя доленько ( слова до пісні)

Ми  з  тобою  моя  доленько,  закохались  навесні,
Ти  прийшла  до  мене  доленько,  наяву  а  не  у  сні.
Ніжно,  ніжно  усміхалася,  дарувала  яблунь  цвіт,
Ми  з  тобою  не  побралися,  вже  пройшло  багато  літ.

Приспів:

Ой  ти  доле  моя  доленько,
Чом  ти  доленько  така.                      (  двічі)
Ой  ти  доле  моя  доленько,
То  солодка,  то  гірка.

Був  коханий  поруч  доленько,та  чомусь  моїм  не  став,
У  думках  лишився  доленько,взяв  і  іншу  покохав.
Угорі  світило  сонечко,  під  ногами  білий  цвіт,
Народилась  в  нього  донечка,ніжна  наче  маків  цвіт.

Пролетіли  роки  доленько,  швидко  ріками  спливли,
Та  лишилась  пам'ять  доленько.що  з  тобою  зберегли.
А  кохання  в  моїм  серденьку  не  погасло  ні  на  мить,
Воно  знову  розгорається  і  в  душі  моїй  горить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826053
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Наталя Данилюк

Квапиться весна

Так  нетерпляче  квапиться  весна
Зірвати  декорації  зимові.
Вона  із  лютим  начебто  у  змові,
Тому  зимі  дістанеться  сповна.

Коктейль  повітря  свіжий  і  п’янкий,
Рябіють  фарби  на  міських  білбордах.
Весна  іде,  усміхнена  і  горда,
Поцокують  по  бруку  каблучки.

Збиває  краплі  з  гілки  горобець,
За  нитку  снігу  сіпнув  промінець  –
І  поторочив  вовняну  накидку.

Як  відчайдушно  бореться  зима  –
Хапається  за  тіні,  та  дарма,
Їй  не  здолати  юну  ворожбитку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825663
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Наталя Данилюк

Цей світ

Цей  світ  постав  зі  сніжної  безодні
І  ви́прозорився,  немов  кристал.
Висить  Земля  на  вервиці  Господній
Між  галактичних  вигаслих  дзеркал.

І  світиться  у  темені  космічній  –
Така  складна  будова  й  простота!
Із  року  в  рік  традиції  предвічні
Наповнюють  сакральністю  свята.

І  додають  упевненості  й  віри
У  те,  що  з  Богом  розпочато  рік,
Що  цих  зірок  розсипані  сапфіри  –
Це  сльози  щастя  з  янгольських  повік.

Що  ці  леткі  посріблені  сніжинки  –
Лелітки  наших  чистих  молитов,
А  ці  поля  багаті  на  ужинки,
Бо  сам  Господь  їх  плугом  перейшов.

Отак  з  правіку,  з  давніх  літочислень,  
Коли  ще  люди  вчились  у  лісів
Красу  вдихати  спрагло,  наче  кисень,
Радіти  дню,  умитому  в  росі…

І  не  тягнутись  на  стеблі  гордині,
Щоб  замогти  Творця  і  сивий  час!..
А  мудрість  –  не  захована  у  скрині,
А  на  поверхні,  справжня,  без  прикрас.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825284
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прийди до мене, як прийшла весна ( слова до пісні)

Несе  тепло  нам  вітерець  мов  диво
І  будять  птахи  щебетом  своїм.
Весна  прийшла  довкола  так  красиво,
Краса  її  принесла  радість  всім.

Приспів:

Весна  мені  промінчиком  моргає,
Всміхаються  до  мене  небеса.
А  серденько  кохання  так  чекає,
Прийди  до  мене,  як  прийшла  весна.

Прокинулось  від  сну  широке  поле
І  жайворонок  пісню  заспівав.
Полинуло  його  далеке  соло,
Щоб  кожен  в  серці  весну  відчував.

З  тобою  весну  ми  зустрінем  радо,
Живе  кохання  з  нами  на  землі.
Гримітимуть  весняні  канонади,
Веселі  будуть  линути  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825252
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь щастя мені наворожить

Мокрі  краплі  дощу,  мені  тихо  про  щось  шепотіли,
Я  слова  ті  впущу,  притулюся  до  шибки  несміло.
Так  кохаю  тебе,  а  по  шибці  течуть  дощу  сльози,
Вітер  висушить  їх,  намалюють  картини  морози.

Стільки  часу  минуло,  душа  все  думками  з  тобою,
Марить  кожного  дня  і  страждає  без  тебе  до  болю.
Сон  приходить  тихцем,закрадається  тихо  до  хати,
Лист  пошлю  з  вітерцем,щоб  його  ти  зумів  прочитати.


У  листі  напишу,  що  мені  так  самотньо  без  тебе,
В  осінь  я  запрошу,  а  у  свідки  візьму  собі  небо.
Ти  для  мене  життя  у  якому  без  тебе  не  можу,
Я  лечу  в  забуття,  осінь  щастя  мені  навороже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На побачення іду

Пахне  м'ята  і  чебрець  у  полях  широких,
В  піднебессі  вітерець  й  місяць  ясноокий.
Зорі  падають  в  траву,  миються  росою,
На  побачення  іду  милий  із  тобою.

Я  ступаю  тихо  так,щоб  вітри  не  чули,
З'явиться  у  небі  знак  і  він  їх  розчулить.
А  кохання  у  душі  грітиме  словами,
У  мережці  спориші  у  нас  під  ногами.

Нерозтрачену  любов  я  віддам  для  тебе,
Щастя  нас  зустріне  знов  у  зірному  небі.
Підкрадається  туман,  піднявсь  над  водою,
Більш  нема  душевних  ран  у  нас  із  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Підставте другові плече

Господь  сказа:"  Покайтесь  люди!
Адже  Земля  у  нас  одна.
І  лихо  вам  від  того  буде,
Коли  розірветься  вона."

Усе  живе  повинно  жити,
З  любов'ю  в  серці  і  душі.
Життям  -  потрібно  дорожити
І  не  стояти  на  межі.

Не  смійтеся,  як  хтось  заплаче
І  коли  біль  в  душі  пече.
Господь  велів  робить  іначе,
Підставте  другові  плече.

Не  заздріть  тим,  хто  так  кохає,
Не  кидайте  гидкі  слова.
Бо  бумерангом  повертає,
Все  зло,  що  в  серці  ожива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824668
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 10.02.2019


АнГеЛіНа

Ножиці

От  би  взяти  великі  ножиці
І  розкроїти  душу  негожу,
Щоб  окремі  всі  клапті  "хочеться"
Зшити  намертво  з  латками  "можу".  

Щоб  узяти  шматочки  "вірую"
І  зібрати  всі  клаптики  "знаю",
Та  обривками  нитки  сірої
Приметати  їх  разом  по  краю.

Щоб  між  латками  цими  різними  
Познаходити  шмаття  "боюся"
Й  тими  ж  ножицями  залізними
Їх  відтяти,  чи  щось  в  цьому  дусі.

І  тоді  щоб,  зібравшись  з  силами
Й  геть  відсікши  обрізки  найгірші,  
Зшити  клаптиками  "красивими"
Нову  версію,  здатну  на  більше.  

03.02.19.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824143
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви чули, як плачуть дощі?

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Їх  сльози  по  травах  стікають.
І  навіть  самотні  кущі,
Цей  сум  у  собі  відчувають.

У  стрісі  сховавсь  горобець,
Голівка  лише  виглядає.
Скажіть,  коли  ж  буде  кінець?
У  птахів,  що  мокнуть  питає.

Закрили  суцвіття  квітки,
У  вулик  сховалися  бджоли.
Води  напились  береги,
Зраділо  й  скупалося  поле.

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Течуть  їхні  сльози  прозорі.
Стою  під  дощем  у  плащі,
Виблискують  краплі  мов  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закоханий політ (слова до пісні)

Коли  на  землю  впадуть  роси
І  цвітом  вкриється  трава.
Вплету  тобі  ромашки  в  коси,
Немов  у  пісню  ці  слова.

Піде́м  у  луг  у  чисте  поле,
Де  вітер  тихо  гомонить.
Дарує  небо  неозоре,
Кохання  ніжного  блакить.

Візьму  тебе  на  свої  руки
Й  до  свого  серця  пригорну.
Нехай  слова  почують  луки,
Як  палко  я  тебе  люблю.

Прошепочу,  що  так  кохаю,
Від  себе  більш  не  відпущу.
Кохання  наше  стало  раєм,
Не  змокло  навіть  від  дощу.

Ми  збережем  його  навіки,
Нікому  більш  не  віддамо.
Воно  у  нас  таке  велике
І  так  лиш  нам  любить  дано.

Моя  кохана,  моя  ніжна,
Для  мене  ти  ромашки  цвіт.
Твоя  усмішка  дивовижна,
Несе  в  закоханий  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекайте літа ( слова для пісні)

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна.

Зачекайте  літа,  не  приходьте  дощами
І  не  лийте  у  душу  печалі  мою.
Не  кидайте  літа  мені  срібло  снігами,
Не  морозьте  мене  я  вас  дуже  молю.

Сонце  променем  ніжно  торкає  обличчя,
Серце  б'ється  так  гучно  бо  в  ньому  весна.
І  кохання  моє  ще  у  подорож  кличе,
Між  високими  травами  юність  красна.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  ви  у  осінь,
Бо  душа  молода  і  ще  літо  у  ній.
Неозброєним  оком  видніється  просинь
І  коханого  очі,  ще  сняться  мені.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,  
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Грози кохання

Ти  не  шукай  мене  у  своїх  снах,
Ти  не  шукай  мене  прошу  не  треба.
Прийду  тоді,  коли  лише  весна,
Веселку  кине  у  блакитне  небо.

Ти  не  шукай  сліди,  що  на  снігу,
Ти  не  шукай,  бо  ти  їх  не  побачиш.
До  тебе  в  літо  сонячне  прийду,
Тоді  цілунок  обпече  гарячий.

Ти  не  шукай  мене  серед  дощу,
Ти  не  шукай  мене  коли  морози.
У  серце  лиш  тоді  тебе  впущу,
Коли  гримітимуть  весняні  грози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822943
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


dovgiy

ЦЯ СВІТЛА НІЧ

Неначе    прибрано,  побілено  до  свята:
Старі  дерева  у  садку  під  снігом  сплять.
Я  сну  не  знаю.  Наче  кимось  став  проклятим,
Бо  до  безсоння,  -  ще  й  кістки  старі  болять.
Ця  світла  ніч…  проміння  зір  відбите  снігом,
Крізь  шибку  синькою  розплилось  по  стіні,
А  думи  птахами  вовтузяться  по  гніздах
В  гілках  минулого,  де  милі  були  дні.
Самотність  стискує,  події  всі  відбулись…
Від  ватри    осені  туман  спливав  мов  дим.
Надії  зраджені  відплакали  й  заснули
І  тихо  канули  в  провалля  разом  з  ним!
Та  Бог  із  ними!  Не  волати  ж  від  безсилля!
Весняні  ранки  ще  повернуться  в  життя.
Та  чи  розтане  на  душі  проклята  крига,
Що  зараз  айсбергом  руйнує  почуття?!
Вона  покинула…  і  Всесвіт  теж  забрала…
Як  жити  далі  і  чим  дихати  тепер?
Палац  байдужості  відлунює  вокзалом
З  якого  потяги  прямують  в  світ  химер.
Майбутні  дні…  а  може,  тижні  чи  півріччя
Ось    так,  як  зараз,  будуть    мучити  в  ночах
І  всі  розлуки,  всі  життєві  протиріччя
Важкою  брилою  відчую  на  плечах.
Прямує    час…  отак  додумаю  до  ранку,
А  там  по  новому  прийде  одне  і  теж…
Дай,  Боже,  сили:  залишатись  до  останку
В  життя    закоханим  -  без  сумніву,  без    меж!

21.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822151
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої очі знов цілують

Ловлю  твій  погляд  на  собі,
Довкола  нас  усі  танцюють.
Але  не  байдуже  мені,
Що  твої  очі  знов  цілують.

Кажу  очима:"  Як  живеш?
Що  нового  в  житті...  Питаю.
Коли  стежину  віднайдеш?"
У  відповідь  твоє...  Не  знаю...

Тоді  до  танцю  запроси,
Не  можу,  заніміли  ноги.
З  твоєї  дивної  краси,
Твої  німі  перестороги...

Минуло  вже  багато  літ,
Як  ми  у  залі  цім  зустрілись.
Знов  зустріч...  Погляд...Цілий  світ...
Один  на  одного  дивились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822082
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти ( слова до пісні)

Довкола  падає,  кружляє  сніг,
Він  замітає  стежки  і  дороги.
Сріблястим  кришталем  у  душу  ліг,
Забрав  із  серця  всі  мої  тривоги.

Приспів:

Тільки  ти  -  шепоче  зима,
Тільки  ти  -  нікого  не  треба.
Тільки  ти  і  зустріч  одна,
З  нами  поруч  зоряне  небо.

Приспів:

Я  пригорнусь  до  тебе  в  тишині,
Сніжинкою  впаду  на  твої  вії.
Ти  усміхнешся  ніжно  так  мені
І  збудуться  мої  завітні  мрії.

Я  про  кохання  розповім  тобі,
Про  ночі  ті  самотні  і  холодні.
Думки  мої  мов  лебеді  в  журбі,
Несуть  мене  у  теплий  край  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і сльози

Холодний  дощ  періщить  у  вікно,
Заплакала  зима,  заголосила.
Довкола  стало  сірим  полотно,
Яке  вона  із  радістю  білила.

Розгнівавсь  дощ  на  подру́жку  свою,
Що  віддала  вона  любов  морозу.
Тому  накликав  хмару  дощову,
Даруй  тепер  йому,  ти  зимо,  сльози.

Мороз  втішати  зимоньку  почав,
Не  плач  кохана,  будуть  переміни.
Він  палицю  свою  до  рук  узяв
І  заморозив  дощові  краплини.

На  землю  знову  полетів  сніжок,
Хурделиця  -  матуся  посміхнулась.
І  білий  пух  упав  на  поріжок,
Зимова  казка  радо  повернулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821801
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрії

Я  у  мріях  блукаю  так  часто,
Там  ніхто  не  образить  мене.
Бо  всміхається  радісно  щастя
І  тікає  далеко  сумне.

Зустрічаюся  в  мріях  з  тобою,
Там  де  вишні  розкинули  цвіт.
Моє  серце  не  знає  більш  болю,
Переходимо  річку  у  брід.

Мої  мрії,  де  ти,  де  кохання,
Солов'їні  пісні  у  саду.
З  неба  зірка  всміхається  рання,
Коли  я  на  побачення  йду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821343
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Микола Серпень

Моя земле!

Моя  земле,  свята,  волошкова!
Краплі  маків  по  ній  там  і  тут.
Нам  тут  важко  ходити  в  оковах,
Вічно  прагнули  вирватись  з  пут!

Моя  земле,  в  полях  і  в  дорогах!
Квітне  поле,  дорога  блищить...
То,  чи  буде  нам  Томос  до  Бога?
Чи  єднання  з  ним  буде  ще  мить?

Все  своє  в  нас  -  і  муки,  і  радість,
То  чому  ж  до  них  ласий  так  світ?
Чому  наше  настільки  їм  важить,
Що  віки  гальмували  нам  зліт?

Хай  нам  воля  думки  розправляє,
Щоб  на  крилах  злетіли  цих  ми,
І  щоб  щастя  над  змученим  краєм
Зашуміло  своїми  крильми!

9.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821308
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Микола Серпень

Вишиванка

Що  для  кожного  є  вишиванка?
Чи  то  образ  такий,  як  калина,
Чи  ознака  то  наших  світанків,
Чи  то  просто  -  душа  України?!

І  ні  що  не  докажеш  тут  «ваті»,
З  нею  скептики  наші,  як  в  ділі...
Коли  "вата"  нас  прагне    вбивати-
Вишиванки  найперші  в  прицілі.

То  наш  символ  святий  в  Україні,
Ми  його  бережемо  недремно.
Їм  затямить  потрібно  віднині:
Ми  своїм,  вільним  шляхом  ідемо!

В  ній  і  код  генетичний  відбився,
І  відбилась  в  ній  наша  душа.
Там  наш  ранок  росою  умився,
Й  за  майбутнім  у  світ  вируша!

Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів!

14.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821309
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя любове ( слова до пісні)

Коханий  мій,  коханий  мій,тебе  чекаю,
Багато  мрій,  багато  мрій  я  в  них  літаю.
Хоч  хуртовина  за  вікном  і  сніг  лапатий,
Тебе  коханий  перед  сном,  хочу  обняти.

Приспів:
І  нехай  хоч,  що  буде  у  зиму  цю  сніжну,
Шепотітимуть  губи,  так  ніжно,  так  ніжно.
Притулюся  до  тебе  в  кохані  зіллюся,
Я  не  можу  без  тебе  я  в  серці  лишуся.


Коханий  мій,  коханий  мій,  моя  любове,
Ти  зрозумій,  ти  зрозумій,  цей  день  казковий.
Ти  будеш  завжди  у  душі  в  моєму  серці,
Не  відпущу  бажаних  мрій  в  очах  озерце.

Приспів:

Коханий  мій,  коханий  мій,  зима  так  сні́жить,
Твої  слова,  твоє  тепло,  голубить  й  ніжить.
І  не  страшні́́́  нам  хуртовини  ні  морози,
Хай  на  обличчі  лиш  від  щастя  будуть  сльози...  

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Володимир Шевчук

Сліди



Накриває  дорогу  і  ліс  
Білий  сніг,  мов  шматочки  паперу
І  сліди  на  холодній  землі  
Заховались,  закрилися  двері.  

Вихваляється  час  не  простий,  
Що  зима  розгулялася  знову…  
Як  дорогу  до  тебе  знайти,  
Моє  щастя  за  білим  покровом?  

В  такий  холод  блукав  не  один.  
Чую  відповідь  –  свист  буревію:  
Не  шукай  під  снігами  сліди  –  
Я  ж  у  серці  жаринкою  грію!  


05.01.2019  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820272
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дивна фотографія вісімнадцять літ

Дивна  фотографія  вісімнадцять  літ,
Серце  ще  не  займане  і  душа  мов  цвіт.
Мрії  з  неба  зорями  світяться  згори,
Чистими  прозорими  їх  ми  зберегли.

Посміхалась  дівчина,  віяло  тепло,
В  церкві  ще  не  вінчана,  вірила  в  добро.
Десь  шукає  суджений  в  світі  ще  її
І  кохання  сонечком  заблищить  в  вікні.

Доторкнеться  радісно  серця  глибини
І  прилине  заздрісно  у  дівочі  сни.
Солов'їним  щебетом  голос  задзвенить
І  красивим  лебедем  в  небо  полетить.

Дивна  фотографія  вісімнадцять  літ,
Передасть  з  минулого  радісний  привіт.
І  нахлине  спомином  молодість  моя,
У  очах  закоханих  оживуть  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820261
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 06.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цінуйте ту, що любить вас

Цінуйте  ту,  що  любить  вас,
Ту,  що  коханням  зігріває.
В  осінню  ніч,  в  зимовий  час,
Вона  вас  любить  і  чекає.

Віддайте  їй  своє  тепло,
Загляньте  в  очі  волошкові.
Підставте  вірності  крило,
В  них  стільки  ніжності  й  любові.

Десь  снігопад  кружляє  вальс,
Із  заметіллю  разом  в  парі.
Вона  ж  завжди  чекає  вас,
У  снах  так  часто  вами  марить.

Цінуйте  ту,  що  любить  вас,
Ту,  що  коханням  зігріває.
В  осінню  ніч,  в  зимовий  час,
Вона  вас  любить  і  чекає...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820083
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима в віконце стукає до мене

На  дво́рі  тихо  падає  сніжок,
Неначе  казка  завітала  в  гості.
Стоїть  в  снігу  зажурений  стіжок,
Кохану  зачекався  хтось  на  мості.

Он  дітлахи  спускаються  згори,
Їм  весело  кататись  на  санчатах.
Зимі  радіють  навіть  снігурі
І  звірі  її  люблять  зустрічати.

На  поле  впало  біле  полотно,
Прибралися  ялинки  в  наречених.
І  сонце  з  неба  світить  мов  руно,
Зима  в  віконце  стукає  до  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819777
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Наталя Данилюк

Мережива зими

Ці  крихкі  мережива  зими
На  шибках  освітлених,  навощених…
Шурхотить  патлатими  крильми
Свіжий  сніг  і  землю  припорошує  –

Ніби  пір’я  струшує  сова…
Ще  у  сховку  зіронька-провісниця,
Що  засяє  в  переддень  Різдва
Діамантом  у  короні  місяця.

Ще  не  видно  обрисів  доріг,
По  яких  царі  з  дарами  світлими
Побредуть,  протоптуючи  сніг,
Між  смерек,  що  витяглись  трембітами.

Ще  дрімає  в  теплому  гнізді
Мудра  казка,  ніби  сива  горлиця.
І  назустріч  давній  Коляді
Полем  йде  вагітна  Богородиця.

Ще  десь  там,  де  порухи  Різдва
Ледь  бринять,  як  перші  ноти  музики,
Добрий  Бог  зав’язує  дива
У  маленькі  кольорові  вузлики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819416
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Доторкнусь кохана твоїх губ

Лине  тихо  ніжний  скрипки  звук,
Мабуть  то  зима  виводить  ноти.
Доторкнусь  кохана  твоїх  губ,
Вони  медом  змазані  солодким.

Упаду  з  тобою  в  забуття,
Хочу  в  ньому  бути,  як  найдовше.
І  скажу,  що  ти  моє  життя,
Я  без  тебе  жити  більш  не  можу.

Місяць  промінь  кинув  у  вікно,
Скрипка  в  ту  хвилину  заніміла.
А  довкола  біле  полотно,
То  зима  його  для  нас  стелила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З Святом Святого Миколая!

Дорогі  мої  друзі!  

Я  всіх  хочу  привітали
З  святом  Святого  Мколая!
Бажаю  вам  міцного  здоров*я,  наснаги,  
Великого  щастя,  радості,  миру  і  злагоди,
Плідної  Музи,  нехай  збуваються  ваші  бажання,
Нехай  вас  всіх  береже  Господь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818174
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Віктор Ох

Мій критичний клекіт

Віталій  Назарук  
[i][b]«Лелечий  клекіт»  [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга  друга
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]



                 Прочитав  другу  книгу  поезій  Віталія  Назарука  «Лелечий  клекіт»  і  в  черговий  раз  приміряюся  до  ролі  літературного  критика.  Проте  варто  означити    функціональні  межі  своїх  писацько-критичних  зазіхань.  Саме  слово  [b]Критика  [/b]всотувало  в  себе  декілька  значень.  Відразу  скажу,  що  Критика,  як[b]  судовий  розгляд[/b],  як  [b]вказування  недоліків[/b]  чи  як  [b]негативна  думка  про  що-небудь  [/b]─  мені  нецікава.  Тут  мені  пригадується  Чапекове*:  «Критикувати  -  значить  пояснювати  авторові,  що  він  робить  не  так,  як  робив  би  я,  якби  вмів.»  
         Мені  в  моєму  віці  більш  цінним  бачиться  Критика,  як  [b]мистецтво  проводити  аналіз,  розбір[/b],  або[b]  обговорення  чого-небудь  з  метою  дати  оцінку[/b],  як  [b]особисте  враження[/b]  чи    [b]міркування[/b].
       І  такий  підхід  є  більш  корисним  для  літературного  процесу.
На  мою  думку,  під  час  діалогу,  обміну  враженнями  від  прочитаного,  (побаченого,  почутого)  і  виробляються  уподобання,  літературні  закони,  нові  категорії  і  форми  сприйняття  літературної  творчості,  як  для  тих,  хто  пише,  так  і  для  тих,  хто  читає  (переважно,  це  одна  і  та  ж  публіка).
       В  книзі  пана  Віталія  представлено  два  розділи  ─  по  150  сторінок  пейзажної  і  філософської  лірики.  На  кожній  сторінці  3-5-стопний  вірш.  Папір  і  друк  якісні,  художнє  оформлення  приємне.  Тираж  ─  100  примірників  (як  завжди  ─  лише  для  друзів  і  знайомих).
       Збірка  містить,  по  суті,  зображувальну  лірику,  як    описову  ─  в  першому  розділі  (пейзажну),  так  і  оповідну  ─  в  другому  розділі,  насиченому  авторськими  роздумами  (часом  з  алегоричним  чи  символічним  значенням).  
     Цей  жанровий  розподіл  в  більшості  випадків  умовний.  Бо  в  віршах-пейзажах  часто  ховається  якийсь  розмисел,  а  в  віршах-роздумах  фігурує  пейзаж.
       Ось,  наприклад,  вірш  «ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  з  першого  розділу.  Швидкими  і  яскравими  мазками  в  ньому  змальовано  поля  і  працюючих  людей  в  різні  пори    року.  Але  окрім  пейзажної  картинки  тут  присутні  і  роздуми  про  своє  життя,  і  побажання  миру  для  рідного  краю.

   [i]  Я  не  знав  що  живу,  я  не  знав,  як  належало  жити,
     Я  не  вірив  ніколи,  що  різні  бувають  літа.
     Я  дивився  щороку,  яке    колосилося  жито,
     Коли  з  чорного  в  зелень  вдягалася  нова  весна.

     Наступала  весна    і  народ  працьовитий  у  полі,
     Буряки  у  рядках  і  засіяні  Богом  льони.
     Де  співали  серця,  і  душевні  гоїлися  болі,
     Набиралися  сили  босоніж    до́ньки  й  сини.
…………………
   Боже,  рік  нам  пошли,  щоб  без  воєн,  додай  нам  спокою.
   Щоб  Хрещенська  вода  Україні  умила  лице.
   Щоб  готові  завжди  ми  були  за  святиню  до  бою,
   Але  град,  щоб  не  падав  ніколи  на  землю  свинцем…[/i]
                       («ВІД  ЗИМИ  ДО  ЗИМИ»  стор.34)**

       А  у  вірші  «ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  з  другого  розділу  (філософського)  роздуми  про  швидкоплинність  життя  спираються  на  пейзаж.

     [i]Лист  спадає  з  осінніх  дерев,
     Хоч  ще  літо  ─  в  душі  уже  осінь.
     І  такий  мене  смуток  бере,
     Що  вже  сніг  засрібливсь  у  волоссі.[/i]
               («ГОЛОВНЕ  У  ЖИТТІ»  стор.226)

             Читаючи  пейзажну  лірику  Віталія  Назарука    мені  раптом  пригадалася  поезія    [i]шань-шуй[/i].  Цей  жанр  віршів-пейзажів  набув  широкого  розповсюдження  у  Китаї,  у  рамках  філософсько-естетичної  концепції  шань-шуй  ("гори-води").  Тисячі    віршів  описували  одне  і  теж  ─  гори,  скелі,  потоки,  хмари,  туман  -  сакральні  елементи  китайського  космосу,  що  символізують  чоловіче  та  жіноче  начало  інь  і  ян,  а  також  їх  взаємовплив.  Віталій  Назарук  в  своїй  пейзажній  ліриці  пропонує  власний  букет    уявлень  і  символів  про  світ  природи.  Це  вітер  і  хмари,  туман  і  дощ,  поле  і  луг,  сад  і    ліс,  дерева  і  квіти,  пори  року,  день  і  ніч,  світанок  і  сутінки.  Про  кожен  з  цих  елементів  поетового  макрокосму  і  їх  співдіяння  ним  написано  по  декілька  віршів.

   [i]  Мовчала  ніч,  лиш  миготіли  зорі,
     Під  ранок    просипалися    півні.
     Туман  пінився,  наче  хвилі  в  морі,
     Холодні  роси  ще  були  у  сні.

     Схід  посвітлів,  немов  лице  красуні.
     І  дві  хмаринки  парою  були.
     Пташки  заворушились  в  стрісі  в  клуні.
     В  повітрі  чувся  запах  ковили.[/i]
             («РАНОК»  стор.27)

     [i]Зірка  засвітилася  ранкова,
     Місяць,  як  розігнута  підкова…
     Пухкали  потроху  димарі,
     Ранок  починався  на  дворі.
     Ще  чорніли  вікна  попід  ранок,
     Просинався  виспаний  світанок.
     Морозець  сміявся  після  ночі,
     Ніч  ховала  свої  зорі-очі.[/i]
           («РАНКОВА  ПОРА»  стор.43)

     В  віршіх  Віталія  Назарука    знаходимо  підтвердження  міркування  про  те,  що  пейзажна  лірика  ─  умовна  назва  ліричного  жанру,  в  якому  йдеться  про  художні  переживання  природи,  олюдненої  та  одухотвореної.

     [i]Потрохи  сутеніло  на  дворі,
     Та  через  сніг  було  ще  біло  –  біло.
     Зривали  горобину  снігурі,
     І  димом  з  коминів  тепло  диміло.

     Легенький  сніг  периною  лягав,
     Синички  доїдали  свіже  сало,
     Мороз  мовчав,  а  вітер  наче    спав,
     У  хмарах  небо  зорі  заховало.

     Сніжинка  раптом  впала  на  брову,
     Неначе  настромилася  на  вила,
     Ліпили  діти  бабу  снігову,
     Ніч  підтюпцем    до  заходу  спішила…[/i]
               («ЗИМОВІ  СУТІНКИ»  стор.83)

                 В  віршах  з  розділу  філософської  лірики  є  чимало  мудрих  думок.  Проте,  і  сам  поет  не  забуває,  що  будь-яка  мудрість  відносна,  а  вічної  істини  -  немає.  В  цьому  короткому  огляді  поетичної  збірки  неможливо  відтворити  весь  спектр  почуттів  викликаних  читанням  поезії.  А  простий  переказ  ліричного  вірша  вже  сприймався  б,  як  звичайна  інформація  і  не  передавав  би  моєї  специфічної  настроєвості,  як  читальника.
         Відзначу  лише,  що  всі  вірші  Віталія  Назарука    написані  від  першої  особи,  автор  присутній  в  кожнім  вірші.

   [i]  Роки    переплелися    у    літа,
     Вже    сонце    до    спочину    шлях    шукає.
     Проте    душа    жива    і    точно    знає,
     Що        є    вона    і    що    вона    жива…[/i]
               («А  ЗОРІ  СЯЮТЬ»  стор.266)

     І  ще  варто  відмітити  авторське  самозаглиблення  з  метою  самовдосконалення,  при  якому  поет  залишається  на  самоті  зі  своєю  свідомістю.  А  інтегруючою  думкою  поезій  цього  розділу  є  намагання  аналізу  свого  життя,  підведення  попередніх  підсумків  прожитих  днів.

     [i]Ні!  Ще  не  все…  Повірте!  Ще  не  все
     Я  встиг  зробити  на  віку  своєму!
     Життєвий  вітер  може  принесе,
     Ще  не  пророслу  долину  зернину.[/i]
           («ЗЕРНИНИ  ДОЛІ»  стор.158)

             Особистість  поета  ,  його  душа,  оформлена  в  рамки  рим,  співзвуч  букв  і  мелодійність  рядків  висловлена  в  своєрідному  поетичному  кредо  ─
[i]
               [b]    ЩО  ГОЛОВНЕ  В  ЖИТТІ[/b][/i]
   [i]  Неначе  є  пошана  від  людей,
     Родився  син  і  є  чудові  внуки.
     А  в  голові  є  тисячі  ідей.
     Лисий  давно.  Та  не  ношу  перуки…

     Люблю  жінок  і  ще  горілку  п’ю.
     Від    цього  не  втікаю  і  понині,
     Усе  своє    життя  –  життя  люблю,
     Радію,  що  родився  в  Україні.[/i]
                 (стор.222)

----------------------------------

*Карел  Чапек  ─  чеський  письменник.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.

               12.12.2018
                                                 
                               Євмен  Бардаков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


АнГеЛіНа

Потреба

І  весь  світ  зупинився,  напевно,
Тут,  під  покривом  мертвих  снігів,
Між  хурделиць  таких  навіжених
Він  навічно,  мабуть,  занімів

Весь  замерзлий  і  зблідлий…  Нещасний!
Геть  сховався  в  холодну  зиму,
От  його  б  пожаліти!..  А,  власне,
Чи  так  справді  погано  йому?

Чи  під  біло-безколірним  небом
Він  насправді  страждає?..  О,  ні!
Це  його  безумовна  потреба  –
Відпочити  від  всіх  і  від  себе
В  мовчазному  грудневому  сні.

                                                                 14.ХІІ.18.

P.S.  Одкровення  
Позавчора  на  мене  вкотре  напала  ностальгія  і  я  вирішила  зайти  на  цей  сайт  почитати  свої  старі  вірші  та  коментарі  моїх  друзів.  Це,  як  завжди,  викликало  у  мене  багато  почуттів,  і  навіть  сльози...  І  цілком  можливо,  що  саме  через  це  до  мене  прийшло  натхнення  (вперше  за  більше  ніж  5  (для  мене  це  дійсно  страшна  цифра)  років),  щоб  написати  новий  вірш.
Відчуття  після  цього  у  мене  після  цього  були  досить  суперечні.  Адже,  по-перше,  це  ейфорія  від  того,  що  у  мене  нарешті  з'явилося  і  вийшло  те,  чого  не  було  стільки  часу!  А  по-друге,  це  сум  і  навіть  у  деякій  мірі  страх  того,  що  цей  новий  вірш  -  не  показник  того,  що  в  моїй  душі  щось  знову  прокинулося...
Врешті,  я  вирішила  викласти  вірш  на  цей  сайт,  і  дуже  сподіваюся,  що  серед  читачів  будуть  і  мої  колишні  тутешні  друзі,  і  в  них  у  пам'яті  оживуть  приємні  спогади  пов'язані  зі  мною...  :)

P.P.S.  Якщо  хтось  захоче  перейти  на  мою  персональну  сторінку  подивитися  (або  згадати),  що  я  за  людина  -  знайте,  що  я  вже  не  дев'ятикласниця,  а  студентка  4  курсу  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817823
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси:
питущого  не  відтягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  Раю  –  у  самого  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Леся Утриско

Ох, як то весело було

Шумить,  снігами  завиває,
А  я  в  домівку  повертаю
У  чуднім  сні,  не  наяву,
Снігами  білими  знов  йду
В  свою  оселю,  де  батьки.
Де  баба  з  дідом  вже  старенькі,
А  ми  ще  діти-  так  маленькі:
І  огортає  враз  тепло,
І  час,  де  весело  було  -
Дід  колотив  із  моркви  юшку,
А  баба  різала  нам  грушку.
Варила  борщ  на  кухні  мама
І  веселилась  разом  з  нами,
І  батько  сніг  повідгортав,
А  він  все  падав,  тай  лягав
На  чисту  душу,  що  в  дитини.
Шукаю  нині  тої  днини
І  того  снігу,  тих  морозів,
І  щастя  того  -  наче  грози,
Минуло...  наче  й  не  було
І  десь  життя  вже  відцвіло.
Біжить  за  обрій...  не  огляне
Лише  у  сни  мої  загляне  -  
І  я  щаслива...  хай  це  сон,
Хай  незакінчена  година,
А  в  ній  уся,  свята  родина,
І  тепла  хата,  і  добро  -
Ох!  Як  то  весело  було...

(С)  Леся  Утриско

Картина  Олег  Шупляк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817480
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ганна Верес

Майдан – це перемога, чи поразка?


Майдан  –  це  перемога,  чи  поразка,  –

Думки  снують-хвилюють  кожен  раз,  –

Коли  вдягла  та  ж  сама  влада  маски,

То  Крим  «здала»,  тепер  «здає»  Донбас?


Майдан  для  України  –  це  феномен.

Народ  стає  тоді,  мов  моноліт,

І  землю  власну,  й  воленьку  боронить,

За  це  його  й  шанує  білий  світ.


Непереможний  він,  коли  є  віра

І  віддані  землі  своїй  сини.

Лиш  історичний  час  це  перевірить,

Хто  вийде  переможцем  із  війни.


Майдан  –  це  не  лише  красиве  слово:

Один  за  всіх  де  й  всі  за  одного,

Народовладдя  це  свята  основа.

Ніхто  й  ніколи  не  здола  його.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817477
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Розривала листи

Розривала  листи  на  клапті,  на  шмаття,
На  смужки  і  уривки  паперу…
Все  брехня  на  брехні.  Отаке  відкриття!
І  незламність  кохання    –  химера.

А  зима  тріскотіла  дровами  в  печі,
І  гілками  дерев  на  морозі.
Отаке  відкриття  я  зробила  вночі
На  слизькому  будинка  порозі!

Двері  навстіж.  Заходь,  люта  зимо,  в  мій  дім
Я  й  сама  холодніша  за  кригу,
Постели  мені  ліжко  на  рівно  сто  зим,
Я  засну  на  перині  зі  снігу.

Замуруй,  зачаклуй  мій  будинок  сумний,
Вже  не  маю  на  кого  чекати,
Двері-  вікна  сховай.  Хай  палац  крижаний
Не  впускає  сторонніх  до  хати.

А  уривки  листів  завірюсі  віддай,
Та  вже  знайде,  що  з  ними  робити
Там  від  слів  лиш  склади,    тож  читай  чи  співай,
Можеш  вголос,  як  мантри    їх  вити.

На  сто  років  забутися…  Я  залюбки,
В  цьому  випадку,  що  буде  краще?
А  листи  вже  не  склеїти,  як  і  друзки
Від  кохання  сімейної  чаші.

*літературний  герой  не  має  відношення  до  автора  (пояснення    на  прохання  чоловіка)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817465
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ганна Верес

Ой, то не вітер поміж гіллям свище (Слова для пісні)

Ой,  то  не  вітер  поміж  гіллям  свище  –
То  посивіла  матері  душа,
Упала  пелюстками  попід  вишні,
Неначе  чайка,  б’ється  і  кигиче,
На  цілий  світ  про  біль  свій  сповіща.

Її  ридання  шириться  довкола,
Схилило  травам  голови  униз,
Бо  ж  не  чекала  горенька  такого,
Й  ця  рана  не  загоїться  ніколи:
Синок  не  повернувся  із  війни…

Матуся,  ніби  пташечка  безкрила,
Що  лет  спинила  й  пада  стрімголов,
Адже  біда  зненацька  землю  вкрила,
Неначе  подих  раптом  перекрила,
Бо  пролилась  її  синочка  кров…

Та  час  настане  і  вітри  притихнуть,
Розвіються  війни  густі  дими,
І  Україна  буде  вільно  дихать,
Уп’ється  кров’ю  всенародне  лихо,
Й  настане  літо  посеред  зими.
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ганна Верес

Сьогодні знов…

У  траур  вкотре  осінь  одяглася,
Проводячи    синів  в  останню  путь,
А  ще  ж  недавно  нам  Москва  клялася,
Що  будем  жити  в  дружбі  ми  й  без  пут.  

Сьогодні  знов  по  ЗСУ  стріляли,
І  вкотре  не  почув  боїв  тих  світ.
Нікому  не  болить,  скількох  поклали.
А  це  ж  не  просто  діти  –  кращий  цвіт.

Сьогодні  знов  поранений  і…  вбитий…
У  «Книгу  пам’яті»  упишеться  ім’я…
Сльозами  очі  матінки  залиті…
У  траурі  всі  рідні  і  сім’я…

Та  ще  зоря  зненацька  з  неба  впала,
Мов  рятувать  збиралась  вояка.
Й  згубилась  над  донецькими  степами…
А  може,  «Град»  російський  налякав?!

Як  добре,  що  війни  нема  на  небі!
Такі  закони  нашого  буття.
Немає  у  рашистах  там  потреби,
А  зорі  там  для  вічного  життя!
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817437
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Валентина Малая

РІК ІДЕ, ЩЕ Й КАБАНЯЧИЙ

[color="#6a00ff"][i][b]
Десь  зі  Сходу,так  ледачо...  РІК    іде  ,ще  й  кабанячий…
Льохів,свиней,кабанців,  хряків  ,дзіків    і  кнурів
Рохів,пацьок,свинюків,ринд,чечугів  ,ландрасів.
Це  міцні  тварюки  й  сильні,мають  товсту  шкуру  й  спини.

Свиноматки  і  самиці  ,свійські  й  дикі,як  годиться…
Вепрі-дикі  кабани,кабанюги…Хто  ВОНИ???
Все  їдять,що  не  поставиш…Кличуть  їх:  «Паць-паць!»
Проґавиш-вимажуть  усе  на  світі,що  не  знатимеш  де  дітись.

Рила  риються  в  багнюці…Ні!Не  просяться  на  руці…
«Хро-хро-хро!»-  чи  зле,чи  мирне???Взагалі-тварина  смирна.
І  піддатлива  людині,витривалі  й  скороспілі…
І  продукт  то  є  високий,натуральний,в  різні  строки!

Знаний  на  усій  планеті.Подивись  у  інтернеті…
НАШ  ЦЕ  РІК,  хоч  стій,хоч  скач…УКРАЇНСЬКИЙ!    І  не  плач!
Свині  –наглі  і  крикливі,лізуть  до  корита  сміло  …
Словом,хочуть  бути  ситі,  ..Їжу  хрокам  =  не  жаліти!

Лише  будьте  обережні,  не  будьте  ледачі…
Бо  залізуть  …в  хату,в  душу…  рила  поросячі…
Їх    приплод    росте  миттєво  від  харчів  і  бруду…
Аби  було  з  ними  гарно  і  простому  люду…

Тримай  бісер  в  своїй  жмені  і  стули  долоню,
Щоби  сходу  не  потрапить  в  кабанчу-полоню.
Скрізь  і  всюди  правду  бачте  ,що  ще  говорити
Не  свинячте-поросячте-    ВИ  Ж  ГОСПОДНІ  ДІТИ!!!
13.12.2018р.

[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817395
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Леся Утриско

Маруська ( Гумореска)

Обіймає  нині  Стефко  ввостаннє  Марусю,
Сльози  котіт  сі  ріков,  а  я  лиш  сміюсі.
Сів  си  в  кучи,  коло  неї-  заглідає  в  вочи,
А  свиня,  як  та  дурна,  чуть  з  шкіри  не  скоче.  
Натігнув  ї  дивний  чепчик,  червоний,  як  комин,
І  так  виє,  ніби  встік,  селом  лине  гомін.
-  Боже,  Стефку,  подиви  сі  шо  вна  бульби  зіла,  
А  він  каже:  -  Цілий  рік  вна  ми  душу  гріла.  
Але,  Стефку,  солонину*  різав  би  с  шматками,
Пирогів  пісних  не  хочеш,  і  но  зи  шкварками.  
Кобасу,  туту  жи  в  смальцю,  метеш  аж  до  гику,
Кожен  вечір  так  смакуєш,  жи  маю  музику.
Кажду  ніч  ми  так  весело,  як  би  зів  їс  бобу,
Або  то  від  кобаси...  чи  маєш  хоробу?  
Таке  враження,  жи  єйці  затухли  в  коморі,
А  бо  хтось  сі  моцно  всрав  на  нашій  оборі.    
Шинка,  смалець,  цибулині,  часник  з  огірками
Або  ріжеш  свиню  нині,  або  йди  до  мами...
Кум  прийшли,  ножі  принесли,  усьо  причандалля,
А  Маруська  з  моім  Стефком  в  кучи,  як  та  краля.
Так  бидвоє  заводили,  як  вовки  на  зорі,
Всі  коти  сі  поховали  у  старій  коморі.  
Випив  кум  із  горя  чвертку,  ліг  си  у  солому,
Три  дні  різали  Маруську,  не  ішов  додому.
І  коптили  і  варили,  шинки  розбирали,
Так  си  бидва  догодили,  мало  не  сконали.
Дух  свинячий  пах  селом,  патики  шкварчали,
Всі  виндзарні  вже  пихтіли,  бо  Різдва  чекали.
Треба  Стефку  спорядити  свинячі  букети  
Діти  тоже  їсти  хочут,  нема  чо  тужити.  

Солонина  -  сало.  

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817389
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У ніч на Андрія

Мете  біленький  сніг  в  вікні,
Немов  зерно  хтось  сіє.
Згадалося  в  думках  мені,
Гадання  на  Андрія.

Смачні  пеклися  пампушки,
Варенички  варились.
В  печі  кипіли  галушки.
У  ніч  свічки  палились.

На  небі  вже  зійшла  зоря
І  почалось  гадання.
Побачив  хтось  богатиря,
А  хтось  палке  кохання.

Вгорі  висіла  калита́́,
Її  вкусити  треба.
В  різні  боки  вона  хита,
А  в  ній  така  потреба.

Дзвеніли  співанки  гуртом
І  саме  на  Андрія,
Дружив  собака  із  котом,
В  дівчат  збувалась  мрія.

Чию  пампушку  першу  з'їсть,
Сірко  чи  Мурчик  швидко.
До  того  завітає  гість,
Промовить  їй  "лебідко..."

Зима  трусила  білий  сніг,
У  день  той  кожен  мріяв.
Це  свято  радісне  для  всіх,
Первозванного  Андрія.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817384
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ганна Верес

Прийшла пора прозріти

Приносить  кожен  день  свої  новини,
Частіш  тривожні,  іноді  гіркі:
То  з  Україною  Донбас  рве  пуповину,
І  ллється  кров  її  захисників.

Країну  нашу  хоче  розірвати
Москва,  забувши  про  сумління  й  гріх.
Слугує  Раші  недалека  вата,
Рабами  ладна  впасти  на  поріг.

Людці  навіки  ці  в  совку  лишились,
І  заробляють  на  чужих  життях,
Чи  то  у  дурні  назавжди  пошились,
Чи  й  досі  жить  не  вміють  без  вождя?

І  боляче  мені,  й  людей  цих  шкода,
Адже  прозріть  давно  прийшла  пора…
Повернення  назад  нема  й  в  природі.
Ця  мудрість  вічна,  хоч  уже  й  стара!
16.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817240
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Леся Утриско

Ну а може то зима

Збожеволів  нині  вітер  -
Так  мете,  що  слів  нема,
Насадив  біленьких  квіток...
Ну  а  може  то  зима?

Разом  з  ним  танцює  в  танці,
Розсипає  пелюстки,
Всіх  збере  докупи  вранці,
Та  нанизає  нитки.

Оксамити  із  бурштином  
І  корали  снігові,
Шити  буде  із  сатину
Сорочки  собі  дзвінкі.

Вишивай  красуне  землю,
Тай  по  білому  біли,
Доторкни  намиста  щемно,
Намистини  кинь  згори.

Бісерини  сій  по  полю,
Хай  весною  цвіт  зійде,
Відпусти  себе  на  волю
І  зомлій  хоч  де-  не-  де.

У  лісах,  в  садах  казкових,
У  суцвітті  матіол,
Сни  насни  такі,  чудові,
У  багатті  дивних  зол...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817238
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Галина_Литовченко

ВЕЧІРНІЙ СНІГОПАД

Вечірній  снігопад  відваджує  від  сну,  
цяткує  шибу  зграями  сніжинок,
господарці  зимі  під  сосонку  рясну
наносить  кучугуру  на  зажинок.

Приховує  стежки  в  безлюдному  дворі,
зірки  раніш  засунув  у  кишені.
Під  світло  ліхтаря  злетів  пухнастий  рій  –  
метеликами  пурхає  у  темінь.

В  захоплені  чолом  тулюся  до  вікна,
дивлюся  на  оте  грудневе  диво.  
Хай  вибачить  моє  відступництво  весна,
бо  взимку  теж  буваю  я  щаслива.  
11.12.18
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817233
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Ганна Верес

Поет – душі людської зодчий

Я  не  люблю  розмов  про  все  і  ні  про  що,
А  хочу  словом  запалити  очі,
Серця  зачарувати  всім  віршом,
Адже  поет  –  душі  людської  зодчий.

Я  не  люблю  зарозумілих  фраз,
Бо  тільки  простота  –  найбільша  цінність  –
Цьому  навчав  Великий  наш  Тарас.
Писати  просто  маю  в  собі  смілість.

Я  не  люблю,  коли  туманяться  думки,
І  їх  не  кожен  може  зрозуміти…
Поезія  повинна  жить  віки,
Дорослі  щоб  впивались  нею  й  діти.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817047
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Віктор Ох

ЖІНКА-ОСІНЬ (V)

Ех,  яка  пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика  і  виконання  ─      Віктор  Шмигло
Слова  ─    Ніна  Третяк
------------------------------------
Непомітно  переспіло  стигле  літо.
Сиві  хмари,  як  отари,  побрели,
Небо  щедрими  дощами  перемито,
Хризантеми  пізнім  щемом  зацвіли.
Промайнули  юних  років  ноги  босі,
Загубилися  в  бурштиновій  росі,
І  вже  впевнено  ступає  жінка-осінь,
Зріла  жінка  в  помаранчевій  красі.
                                 Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

Прислухається  земля  до  її  кроків,
Злотосріблом  покриваючи  сліди.
Жінка-  осінь  у  короні  мудрих  років,
Діти-внуки  –  золоті  її  плоди.
Повела  її  дорога  до  світання,
Де  зачаєне  невипите  тепло,
Жінка-осінь  переповнена  коханням,
Як  цілюще  невичерпне  джерело.

                         Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Віктор Ох

Стежина (V)

Нову  пісню  на  слова    Миколи  Серпня  виконує  Володя  Охріменко.
[youtube]https://youtu.be/Vt26jyzROvI[/youtube]
-----------------------

Казала  мати,  ніби  в  сні...
Казала  мати:  «Час  вже  сину
Свою  вже  пісню  навесні,
Свою  в  житті  шукать  стежину!»

І  я  пішов,  і  спотикався,
І  скільки  раз  збивав  я  ноги,
Та  дуже  швидко  сам  дізнався  -
Немає  легкої  дороги!

Не  раз  додому  завертав,
Щоб  трохи  нових  сил  набратись.
Синці  від  рідних  я  ховав,
Все  їм  старався  посміхатись.

І  спотикайсь,  не  спотикайся,
Хіба  в  житті  одна  дорога?!
Я  добре  в  будні  постарався,
Знайшов  свою  стежину  строгу!

А  потім  в  батька  запитав:
«Скажи  мені  по  правді  тату,
Чи  я  на  ту  стежину  став,
Чи  зможу  бути  там  багатим?»

І  батько  тихо  відповів,
Ніколи  він  не  був  горластим:
«Коли  є  щастя  взагалі,
Нащо  тоді  тобі  багатство?!»

І  хай  колись  я  спотикався,
З  теплом  все  згадую  родину,
Бо  для  людей,  як  не  старався,
Від  рідних  чув  лиш  «Добре  сину!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816549
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ганна Верес

Рай і на землі бува

Іду-пливу  поміж  людей,
Життєві  сходинки  долаю,
Щоденне  щире  «Добрий  день!»
Собі,  як  данину  збираю.

Здавалось  би,  прості  слова,
Але  ж  лягають  як  на    душу!
Ба,  рай  і  на  землі  бува,
Тому  й  життя  любити  мушу!
14.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816934
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ВСПОМИНАЙ ОБО МНЕ

[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять  сыграла  со  мной  злую  шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет  по  сердцу  и  рвет  на  куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х  бы  вернуться  туда  на  минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной  любви  своей  видеть  ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу  нашу  и  белые  платья

[color="#c90459"]В[/color]-ишни    в  цвету  и  метель  лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова  почувствовать  радость  объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую  в  жизни  охапку  цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий  там  дом...  и  разбитое  сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин...  за  позднее  время  упрек,
[color="#c90459"]И[/color]-  гром  мелодий  немыслимых  герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи  без  сна,    губ  и  рук    твоих  шелк.
[color="#c90459"]А[/color]-  вот  теперь  когда  годы...    и  опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга  снова  поет    у  реки,

[color="#c90459"]О[/color]-чи  напротив  и  твой  милый  шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто  у  сердца    в  груди  мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень  уже  обнимает  за  плечи,

[color="#c90459"]М[/color]-еньше  оттенков  в  ней,  меньше  огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е  отпускай,  не  забудь  наши  встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли  любил  ты  и  вправду  меня...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не губись серед зими ( слова до пісні)

Знову  прийшла  зима,  падає  сніг  у  долоні,
А  у  твоїх  руках,  ніжні  троянди  червоні.
Ти  їх  несеш  мені,  щастя  в  душі  відчуваю,
Чую  слова  твої,  кохаю  люба,  кохаю.

   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                  
   Нехай  світить  зорями  небо.

Гріють  серця  почуття,  лагідним  поцілунком,
В  зиму  любов  поверта,  ніжності  подарунком.
Очі  мов  зорі  твої,  сяють  яскравим  блиском,
Білі  сніжинки  зима,  сипе  немов  намисто.

     
   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                        
   Нехай  світить  зорями  небо.

Нам  не  страшні  холоди,  нам  не  страшні  морози,
Лиш  би  був  поруч  ти  і  не  текли  з  очей  сльози.
Буду  в  обіймах  твоїх,  любий,  коханий  грітись,
Дякую  радо  зимі,  допомогла    зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816902
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Леся Утриско

Цей Мадрид

Цей  нічний  неповторний  Мадрид
У  вогнях,  перехресних  з  туманом,
Листопадом,  жагучим  навзрид,
Цілуватиме  п’янко  румяном.

Цілуватиме?  Ні  -  вже  цілує,
Обіймає,  хмеліє,  мовчить,
Запашілий,  вітрами  мандрує,
Поцілунком  жагучим  болить.

Так  замріяно  дихає  ранок,
У  вогнях  листопадних  корид,
Знов  жевріє  пахучий  світанок,
Смаком  кави  ранковий  Мадрид...

(С)  Леся  Утриско

Фото  Iryna  Martynovska  Kotselko

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816893
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ганна Верес

З народом я

Не  раз  я  весни  у  житті  стрічала
І  проводжала  осені  не  раз,
Поки  із  долею  поета  повінчалась.
Мої  кумири  –  Леся  і  Тарас.
Злітала  в  вись,  у  синьояснооку
І  животворним  падала  дощем.
Душа  мужніла,  не  жила  я  збоку,
Була  з  народом  серцем  і  віршем!
9.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816803
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ганна Верес

Люблю осінні вечори

Люблю  осінні  довгі  вечори,
Хоча  темніє  надто  таки  рано,
З  вікна  невидимі  ні  сад,  ні  явори,
І  місяць,  і  зірки  неначе  вкрали.

А  ми  із  музою  чаюємо  в  теплі,
Домовились  не  поспішать  нікуди,
Здається,  ми  одні  на  всій  землі…
І  спогадів,  і  планів  у  нас  –  пуди.

Коли  ж  у  нічку  вечір  заблука,
Посіє  букви  строго  у  рядочки,
А  в  них  –  про  нас,  героя-вояка,
То  кров  вистукує  у  скронях  молоточком.

Завмерли  у  шерензі  і  думки:
Комфортно  їм  у  довгому  чеканні,
Осінній  темній  ночі  завдяки,
Побачать  світ  і  вірші  про  кохання.

Люблю  я  довжелезні  вечори,
Коли  думкам  у  голові  не  тісно,
Коли  диктує  хтось  мені  згори
Наступний  вірш,  а  чи  слова  для  пісні.
22.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Любов Іванова

МРІЇ МОЇ, ЯК РОЗГНУЗДАНІ КОНІ

[b][i][color="#ab0909"][color="#0921ab"]М[/color]оже  даремно  у  сни  свої  вірю
[color="#0921ab"]Р[/color]анок  прийде,  змиє  росами  їх.
[color="#0921ab"]І[/color]  вже  сум"яття    в  черговій  зневірі
[color="#0921ab"]Ї[/color]стиме  далі,  як  березень  сніг...

[color="#0921ab"]М[/color]арення  ночі  розбудить  реальність
[color="#0921ab"]О[/color]тже,  у  сни,  віри  й  близько  нема...
[color="#0921ab"]Ї[/color]хні  сюжети,  то  справжня    банальність.

[color="#0921ab"]Я[/color]  ними    тішусь,  а    правда  -  німа.
[color="#0921ab"]К[/color]рутяться  кадри,  вертають  в  минуле

[color="#0921ab"]Р[/color]адість  зі  смутком  -    це  суміш  життя
[color="#0921ab"]О[/color]й,  якби  ж  ми  один  одного  чули
[color="#0921ab"]З[/color]нов  запалили  б  свої  почуття.
[color="#0921ab"]Г[/color]ірко  і  тоскно  буває  на  серці
[color="#0921ab"]Н[/color]іби  ж  не  горе,  а  сльози  біжать.
[color="#0921ab"]У[/color]  мелодійності  десь  поміж  терцій
[color="#0921ab"]З[/color]наково  смутки  і  болі  лежать...
[color="#0921ab"]Д[/color]ень  запалився  яскравим  промінням
[color="#0921ab"]А[/color]  може  сонце  зігріє  мене.
[color="#0921ab"]Н[/color]ебо  дасть  сил  і  наповнить  терпінням
[color="#0921ab"]І[/color]  ще  надію,  що  смуток  мине.

[color="#0921ab"]К[/color]ожну  хвилину  я  вірити  хочу
[color="#0921ab"]О[/color]сінь    відступить,  а  далі  -  весна.
[color="#0921ab"]Н[/color]ай  би  Всевишній  мені  напророчив
[color="#0921ab"]І[/color]нше  життя,  але  з  щастям  сповна...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816556
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Ганна Верес

Сива правда

Блукає  сива  правда  по  землі,
З  надією  у  душі  заглядає,
Для  кожної  із  них  вона  свята  є,
Та  нею  нехтують  частенько  королі.

Чому  ж  в  пошані  правда  не  у  всіх,
Важлива  для  малого  і  старого?
Хто  зупиня  її  біля  порогу,
Той  творить  чорний  непростимий  гріх.
2.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816450
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


dovgiy

І ТИ ТУДИ Ж

І  ти  туди  ж..  немов  вода  у  вир
Куди  і  всі  поволеньки  щезають.
Без  виправдань,  безмовно  покидають,
Того  хто  вірив,  хто  в  надії  жив.
І  ти  туди  ж…  у  чім  вина  –  не  знаю…
І  ні  в  кого  спитати  –  ну,  хоч  плач!
Якщо  в  чім  винен,  то  молю:  ПРОБАЧ!
Від  почуття  провини  догораю,
Хоч  впевнений  у  тому,  що  тебе
Не  зміг  би  я  образити  ніколи!
Ще  відчуваю:    серце  не  схололо,
Бо  до  життя    примушую  себе!
І  ти  туди  ж…  чи  зможу,  чи  вмолю?
А  може  вже  не  варто  сподіватись?
О!  -  небеса!      Та  як  могло  так  статись:
І  ти  туди  ж…  а  я  ще  так  люблю!

05.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816377
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Ганна Верес

Загадки життєві

Звідки  родом  людська  байдужість
І  невдячність  пихато-чорна,
Це  хвилює  тебе,  мій  друже?
І  мене.  І  не  відучора.

Чом  зернинки  добра  й  любові
Не  завжди  проростають  в  душах?
Мо’    ж  тому,  що  живем  без  Бога,
Тоді  й  духом  стаєм  недужі.

Світ  багатий  на  протиріччя,
Котрі  часто  не  пояснити.
Життя  викине  на  узбіччя  –
Не  спіши  знемагати-нити.
25.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816343
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Ганна Верес

Але ж чому?

Габа  зірчаста  ніченьку  укрила,

Й  безсоння  запрягає  знов  думки:

Чи  долю  ми  так  і  не  підкорили,

Що  нелегкі  нам  випали  роки?


Давно  у  косах  білі  заметілі,

У  інеї  й  синівські  скроні  теж.

Ми  ж  осені  спокійної  хотіли  –

Вона  ж  чомусь  не  квітами  цвіте.


Але  ж  чому?  Куди  поділось  щастя,

Що  небо  колись  міряло  для  нас?

І  як  у  цім  житті  пройти  й  не  впасти

І  нервів  де  позичить  про  запас?


Невже  не  бачить  Бог  з  ясного  неба,

Як  часто  люди  блудять  у  житті?

Кому  у  світі  білім  горе  треба,

Щоб    загубитись  раптом  у  плитті?


І  згоджуємось:  так,  живем,  як  можем.

І  біди  мусим  теж  свої  нести.

Свій  хрест  важкий-легкий,  несе  з  нас  кожен,

А  доля  по  життю  має  вести.
2.10.2017.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816342
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Наталя Хаммоуда

Літера Ж

                   ЖНИВА  ЖІНОЧОГО  ЖИТТЯ.
Жовті  жоржини  жаріли  жарàми
Жужлом*    жеврійним  жаріло  життя,
Жіночка-жниця  жмутами  жимàла*
Жимолость*,  живчикu*,  жовтозіллЯ*.

Живо-живесенько    жичила*-жала
Жовтого    житечка    жадібний  жмут,
Жировика*,    жовтеця*,  жовтюхана*,
Жлуктами*-жменями,  жиби*  жбиркут*.

Жалісний  жайвір,  жмІлі*-жубовіти*
Жмуться  в  жоржинах.    Жовтенева  журба.
Жінка  жадала  життя.      Жизнецвіту
Жребій  жбурнула  жура-жадобà.
Жолудем  (в)  жолоб...    
Жалùла  жигàвка*
Жевріє  жіночка,    жàлке  життя.  
Жертва,  жалобниця,    жінка-журкавка,
Жджòндана*,  жертвенна  жовтим  житàм.

Жу'жло-жужелиця,  ледь  теплий  жар  від  вугілля,  в  якому  майже  згас  вогонь.
Жимàти*-стискати.
Жимолость,  живчик,  жовтозілля,  жировий,  жовтець,  *  -лікарські  польові  трави.
Жичити*-позичати.
Жлукто*  -  ємкість  без  дна.
Жиби*-наче.
Жбекрут*-злодій.
Жміль*    -джміль.
Жубовіж*  -жужжій.
Жигавка*-кропива
Жджòндана*-  знищена,  втомлена,  змучена.
04.12.2018
 


 


                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816315
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моїм коханням будеш ти

Усе  життя  я  так  люблю  тебе,
Як  прокидаюсь,  як  лягаю  спати.
Як  світить  в  небі  сонце  золоте
І  як  торкає  вітерець  кирпатий.

Люблю  тебе,  коли  на  дво́рі  сніг,
Коли  метуть  за  вікнами  хурделі.
Коли  течуть  струмочки  навесні
Як  літо  нам  дарує  каруселі...

Люблю  тебе,  коли  впаде  листок,
Для  нас  їх  осінь  з  дерева  зриває.
Вдихну  повітря  свіжого  ковток,
Мене  любов  в  цю  пору  зігріває...

Люблю  тоді,  коли  цвітуть  сади,
Коли  роса  на  трави  пада  дзвінко.
Мені  сказати  хочеться  тобі:
"Коханий!  Подивись,  як  світить  зірка!".

Торкнися  пальцем  шибки,  до  зорі
І  усміхнись  мені,  я  так  чекаю.
Блакитні  бачу  оченьки  твої,
Моїм  коханням  завжди  будеш,  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Ганна Верес

Лягає осінь золотом на плечі

Лягає  осінь  золотом  на  плечі
І  чути  листя  тихий  шепіт:  «Шур-р-р!»
Ще  не  спустився  у  долину  вечір,
А  я  ще  день  затриматись  прошу,
Щоби  помилуватися  на  коси
Беріз  і  верб.  Лежить  стара  трава.
У  неї  колір  стиглого  колосся.
Вона  схололу  землю  зігріва.
Та  день  я  не  вблагала.  Сутеніє.
Дерева,  ніби  привиди,  й  кущі.
І  далечінь  в  очах  моїх  марніє,
Передає  свій  настрій  і  душі.
14.11.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Ганна Верес

Сон

Не  ворон  чорний  понад  бором  кряче  –
Ридає  мами  вирвана  душа,
А  біля  тіла  неньки  хлопчик  плаче,
Тоді  як  білий  світ  вона  лиша.

«Матусю,»  –  торса  хлопчик  її  груди,
Вже  захололі…  Тіло  –  без  життя…
Дитя  те  сподівалось:  маму  збудить,
Хоча  й  не  розуміло  до  пуття,
Що  відбувалося  тоді  навколо  нього…
Жахалось  небо  й  падало  униз,
Бо  горя  втримать  не  могло  земного
Й  прохало  долю:  «Досить,  схаменись!»  

А  матінки  душа  крик  сина  чує
Й  спішить  увись,  аби  допомогти:
«Чекай,  поки  до  Бога  долечу  я,
Проситиму,  щоб  вижив  край  і  ти!»

Синочок  упізнав  матусин  голос
І  змовк  нарешті.  Підкорився  сну.
Він  розумів,  яке  то  горе  –  голод,
І  бачив  сон  про  хлібець  і  весну…
25.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815575
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодійні звуки скрипки

Ой  заграй,  скрипалю,  на  скрипочці  ніжно,
Про  далекі  гори  й  зими  білосніжні.
Хай  чарівна  пісня  доторкнеться  серця,
Сколихне  долини,  оживуть  озерця.

Жартувати  буде  Полонина  з  вітром,
Хай  серця  коханих  від  любові  квітнуть.
А  душа,  як  скрипка  на  струнах  все  грає,
Бо  вона  так  любить,  вона  так  кохає.

Як  почують  хмари  музику  чарівну
То  розбудить  дощик,  польову  -  царівну.
Впадуть  краплі  срібні  на  гучні  цимбали,
Заворожать  звуки,  мелодійні  чари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У казку нестимуть вітрила

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  до  мене,  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обійми  мене  ти  пригорнеш  до  себе,
Зима  закружляє  у  парі  із  небом.

З  тобою  ми  поруч,  а  з  нами  наш  вечір,
Торкаються  руки,  лягають  на  плечі.
Мов  лебеді  білі  піднімуть  на  крила,
У  казку  з  тобою  нестимуть  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

День  поспішав  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  огненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом.

Лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  обіймала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  ось  ця
краса,  немов  по  Божому  закону  –
все  завдяки  нескореним  бійцям,
що  закривають  шлях  війни  дракону.

І  хвиля  смутку,  й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
бо  захистить  захисників  лиш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві!

                                             2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Він їхав з «нуля»*

Він  їхав  з  «нуля»  –    з  Донбасу.
На  нім  –  камуфляж.  Військовий.
Високий,  стрункий.  Ще  й  красень.
Поглянув  якось,  споквола.
До  Ніжина  їхав  воїн.
Розмови.  Спішив  додому.
Складались  думки  в  сувої:
Який  же  він  був  свідомий!

Собою  там  ризикує,
Бо  знає,  стоїть  за  кого,
Чув,  свище  як  вбивця-куля…
Сьогодні  мав  день  святковий.
Й  ціну  усьому  він  знає:
Любові  й  солдатській  дружбі,
Вогонь  у  очах  палає,
Коли  гомонить  про  службу,
Адже  в  біді  пізнаються
І  друзі,  й  серця  нещирі.
Чув,  як  вороги  сміються,
Стріляють…  в  людей  –  не  в  тирі.

Текла,  мов  вода,  розмова,
А  в  ній  –  про  дітей  (їх  троє),
І  про  побратимів  знову,
І  про  сім’ю,  і  тролів.
Добігла  кінця  дорога…
Сльоза  до  очей  просилась…
«Щасти  Вам,»  –  промовив  строго.
«Хай  Бог  береже  вас,  сину!»
21.11.2018.
*  Нуль  –  передова  в  Донбасі.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815444
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Горить Україна-2

Горить  Україна  –  не  порох  горить,
А  люди  й  земля  палають…
То  Раша  Донбас  хоче  наш  підкорить  –
Нависла  біда  над  краєм…

Усе  пожирає  смертельним  вогнем…
Земля  стогне  під  золою…
Донбас  український  ніяк  не  збагне,
Чому  він  живе  з  війною.

Горить  Україна,  і  долі  людські
Покладені  знов  на  плаху…
Нам  двері  в  Європу  тепер  завузькі  –
Мадяри  кусають,  ляхи.

А  мо’,  як  Христа  колись,  Іскаріот,
Свої  змогли    землю  зрадить?..
Горить  Україна…  Піднявся  народ  –
Не  хоче  він  волі  втратить.
25.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815442
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вічне кохання

Сніжинка,  доторкнулася  обличчя,  
Сльоза  холодна  по  щоці  спливла.
Кохання,  кажуть,  не  вмирає  -  вічне,
Такою  ж  вічною  й  любов  була.

Від  холоду  вона  не  замерзала,
Ніколи  не  тонула  у  воді.
Стріла  Амура  в  серце  потрапляла,
В  чеканні  дні  летіли  молоді.

Гаряче  щось,  так  пульсувало  в  скронях
І  не  давало  інколи  заснуть.
Лягали  руки  у  твої  долоні
Й  коханням  зігрівалися  мабуть.

Воно  було  з  тобою  в  нас  взаємне,
Не  покидало,  кожен  рік,  жило.
На  небі  зорі  в  ніч  з'являлись  темну
І  заглядали  радісно  в  вікно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815040
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Видихаємо - осінь, вдихаємо - зиму

Видихаємо  -  осінь,  вдихаємо  -  зиму,
Прохолода  за  вікнами,  падає  сніг.
Стали  хриплими  роси,  вже  інша  картина,
Більш  листочки  осінні  не  липнуть  до  ніг.

Білосніжна  зима  застеля  покривало,
Загортає  дерева  у  шубки  пухкі.
Сонця  промені  блиснули,  наче,  кресало,
А  у  небі  сіренькі  хмаринки  верткі.

Вітер  ще  зазирає  у  кожну  шпарину,
Підганяє  звірят,  щоб  ховались  в  нірки.
Срібло  вкрило  широку,  розлогу  долину,
Поснувало  із  інею  білі  нитки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814976
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Галина_Литовченко

МАЙСТРИНЯ

Тітка  Ганна  з  дівоцтва  відома  в  районі  майстриня  –
заслужила  в  людей  неабиякий  авторитет.
Її  витворами  аж  по  віко  наповнена  скриня:
кожна  річ  –  то  шедевр,  ні  для  кого  в  селі  не  секрет.

Має  душу  тонку  і  на  вигляд  вдалася  нівроку.
Їй  вклоняються  друзі,  а  недруг  плете  екстремізм.  
На  полотнах  її  розцвітає  вкраїнське  бароко  –  
заявляють  знавці  –  й  неокласика,  й  сюрреалізм.

Тільки  всі  ці  слова  тітці  Ганні  не  дуже  знайомі.
Вишиває  своє,  те  що  здавна  на  серці  лежить.
Подушки,  скатерки,  рушники  в  її  світлому  домі
грають  в  барвах  ниток,  і  хвилюють,  і  радують  мить.

Кожен  вишитий  твір,  наче  пісня  звучить  солов’їна.
В’ється  хміль  полотном,  розсипаються  грона  калин…
В  сповитку  рушників  на  стіні  милі  оку  світлини  –  
кожен  має  свого:  і  онуки,  і  донька,  і  син.

Заслужили  на  честь  рушника  мати  зять  і  невістка,
бо  ж  продовжують  гідно  початий  прапращуром  рід.
І  чекає  щодня  про  гостину  дітей  своїх  звістку,
щоб  спекти  коровай  і  зустріти  родину,  як  слід.

На  світлини  дівчат  сокирки  надивилися  сині,
візерунки  з  дубів  додають  козачатам  снаги.
Має  силу  рушник,  і  відоме  те  кожній  майстрині,
що  від  чарів  його  України  міцні  береги.
20.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813056
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох

Я  у  тебе  один,  ти  у  мене  одна,
Доля  щастя  на  двох  дарувала.
Зігрівала  любов  і  раділа  весна,
Осінь  в  танці  своєму  кружляла.

Доля  наша  -  життя,  а  життя  -  довгий  шлях,
Ми  з  тобою  не  схибили  в  ньому.
Усміхаюсь  тобі,  бачу  ніжність  в  очах,
Що  даруєш  мені  лиш  одному.

Хоч  за  вікнами  дощ,  чи  лютує  мороз,
Зігріває  палке  нас  кохання.
Дивний  запах  ловлю  від  розпущених  кос,
Ти  лебідко  моя  -  зірка  рання.

Промінь  сонця    загляне  у  наше  вікно
І  цілунком  обох  приласкає.
У  житті  ми  пили,  лиш  солодке  вино
І  солодшого  більш  не  буває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813082
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найголовніші у житті рядки

Прийшла  на  землю  осінь-чарівниця,
Торкнулася  чола  мого  віршем...
І  ось  сьогодні  знов  мені  не  спиться  -
В  думках  блукає  сум,  а  в  серці  -  щем.

В  моє  вікно  у  шибку  стука  вітер,
Як  і  тоді,  багато  літ  назад,
Ти  дарував  мені  осінні  квіти,
І  нам  кружляв  у  вихрі  листопад.

В  такт  шелестіло  листя  під  ногами,
А  ми  з  тобою  -  зовсім  молоді.
Торкався  ти  плеча  мого  руками  -
Від  щастя  я  всміхалася  тобі.

Роки  так  швидко  любий  пролетіли,
Мені  лишились  лиш  оті  думки,
В  яких  тобі  сказати  я  не  вспіла,
Найголовніші  у  житті  рядки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Віктор Ох

ТОБІ, МІЙ СИНУ (V)

Слова    -    Віталій  Назарук
Виконує    -  Юрій  Щербик
Запис  і  бек-вокал  -  Геннадій  Гусенцев
------------------------
[youtube]https://youtu.be/wDoscfmfLu4[/youtube]
Синочку  мій,  кровиночко  моя,
Радію,  що  живеш  ти  на  землі.
Ти  маєш,  сину,  крила  журавля,
Ти  колос  мій  на  твердому  стеблі.
 
                     Спадало  з  клена  листя  золоте,
                     А  в  небесах  летів  останній  клин.
                     Те  золото  було  тоді  святе
                   У  день,  коли  родився  ти,  мій  син.
 
Всього  досяг  у  цьому  світі  сам,
У  парі  нині  маєш  два  крила…
Подякуй,  сину,  Богу  й  небесам,
Що  доля  сил  та  мудрості  дала.
 
Шануй  родину,  бережи  сім’ю,
Вони  опора  у  твоїм  житті.
І  пам’ятай,  що  я  тебе  люблю,
За  серце,  що  тримаєш  в  доброті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809491
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Леся Утриско

О Боже! Де я? Де?

Запуталась  у  всьому  -  де  осінь,  де  зима
В  душевну  впала  втому,  нічого  в  ній  нема
Занурилась  у  будні,  де  все  таке,  рябе  
Присіла  коло  студні  -  о  Боже!  Де  я?  Де?
Цвіте  чарівна  осінь,  вкладає  кольори:  
-  Не  клич  пекучий  холод,  зостанься  ще-  не  йди
Мені  б  іще  з  тобою  у  вальсі  танцювать
І  холод,  наче  гомін,  у  сквері  зустрічать
Шукати  з  ним  октави,  сміятись  залюбки  
У  жартах  цілуватись,  з  дощу  плести  бульки
Їх  сипати  кошами  у  трави,  ще  пянкі  
Де  ніжаться  до  неба  мої  грушки,  гливкі
І  втому  тамувати  закоханим  снопом  
І  ранок  зустрічати  в  жоржинах,  під  вікном
І  жити,  знову  жити  у  цій  земній  красі  
Щоб  тільки  не  втомитись  у  божевільнім  сні
Прийде  -  незабариться,  всміхнеться  де-  не-  де
Невже  це  знову  осінь...  О  Боже!  Де  я?    Де?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807326
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Золотила осінь…

Золотила  осінь  кісоньки  берізці,
НасипАла  в  кошик  лісові  горішки.
Застеляла  килим  листячком  багровим,
Все  довкола  стало  різнокольоровим.

Кетяги  калини  хиляться  додолу,
Осінь  -  чарівниця  світ  міня  навколо.
Майорять  на  клумбах  айстри  кольорові,
Ще  з  пахучих  квітів  мед  збирають  бджоли...

Ночі  стали  довші,  вже  приносять  холод,
А  малина  пізня,  ще  дарує  солод.
Вітерець  колише  піснею  діброви,
Місяць  зажурився,  щось  нахмурив  брови...

Та  мине  це  диво,  паморозь  все  вкриє,
Поле  і  долини  срібним  снігом  вмиє.
Морозенко  в  гості  до  нас  завітає,
Небо  світлим  блиском,  зорями  засяє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807344
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Ганна Верес

Поезія – мереживо зі слів

Поезія  –  мереживо  зі  слів,
Освячених  небесною  любов’ю,
Ніхто  політ  спинить  їх  не  посмів.
Вона  чарує,  вчить,  зове  до  бою.

Поезія  –  це  особливий  храм,
В  який  зайти,  мабуть,  не  кожен  зможе,
А  хто  зайшов,  не  змінить  слів  на  крам,
Бо  тільки  цим  душа  його  заможна.

Поезія  –  це  вічний  камертон,
Котрий  звучить  і  крізь  тисячоліття.
Долає  він  і  віддаль,  і  кордон.
Це  диво  з  див,  що  є  й  було  у  світі.!

Поезія  –  словесне  джерело:
Вона  і  крає  душі,  і  єднає,
Де  не  загубиться  і  те,  що  вже  було,
І  те,  що  завтра  буде,  вона  знає.
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807292
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Ганна Верес

Подаруй

Подаруй  щиру  посмішку  тим,
Кого  справді  кохаєш  чи  любиш,
І  міцнішими  стануть  мости,
Більше  знайдеш  ти,  аніж  загубиш.

Подаруй  їм  зерно  доброти,
Бо  вона  окриляє  людину,
Їй  молитвою  шлях  освяти,
Щоб  міцну  мати  завжди  родину.

Подаруй  хоч  краплинку  тепла,
Щоб  зігрілись  серця  їх  і  душі.
Щоби  кожного  мрія  збулась
І  до  тебе  не  були  байдужі.
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807294
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Журавлики у вирій відлітають…

Над  виднокраєм  криками  бентежать,
Ключі  летючих  в  небі  журавлів.
Для  них  цей  простір  вільний  і  безмежний,
Поселить  в  серце  смуток  і  жалі.

Журавлики  у  вирій  відлітають,
Прощальне  коло  роблять  над  селом.
З  дерев  листочки  жовті  обпадають,
Торкає  птаха  осені  крилом.

Десь  вітер  губиться  в  кудлатих  хмарах,
Сумують  й  плачуть  проливні  дощі.
Як  буде  вам  журавлики  у  мандрах?
Коли  не  буде  зір  вам  у  ночі...

Летіть  мої  журавлики  у  вирій,
Ми  вас  весною  будем  зустрічать.
І  неба  простір  голубясто  -  синій,
Вас  зможе  знов  журавлики  обнять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807082
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Соняшник Микола

                                                                                     
- Гей,  квітко  сонця!  Соняшнику  мій!
Чому  стоїш  і  проклинаєш  долю?
Чому  такий  похмурий  і  сумний?
Напевно,  скучив  за  родинним  полем?

- Гей,  сонечку!  Чому  мені  радіть,
Хоч  ти  даруєш  і  тепло  і  силу?
Хтось  насінину    у  недобру  мить
Зронив  на  свіжоскопану  могилу.

З  тієї  насінини  виріс  я.
Навколо  цвинтар-  плити  мармурові!
Проліз  крізь  них  мій  стовбур  мов  змія,
І  я  прозрів  у  віці    півметровім!

Де  рідне  поле,  де  шукать  братів?
Де  неба  простір  аж  до  небокраю?
Один  стою,  стою  на  самоті,
І  від  тієї  думки  весь  всихаю!

А  потім  жінка  в  чорному  вбранні
Прийшла  і  впала  на  могильні  плити.
Така  бліда,  мов  привид  на  стіні…  
Я  чорних  сліз  своїх  не  міг  спинити.

Вона  мене  Микола  назвала,
І  гладила  то  стовбур,  то  надгробок,
Така  невтішна  та  вдова  була,
Що  я  відчув  і  біль  її,  і  морок

ЇЇ  душі.  Хотів  лиш  запитать:
«Хто  був  той  чоловік,  що  спить  в  могилі?
Йому  на  вигляд  сорок-  сорок  п’ять…»
А  потім  вже  почув:  «  Його  убили»

На  Сході  десь,  якесь  страшне  АТО
Зробило  молодичку  цю    вдовою.
Я  соняшник!  Що  міг  сказать  на  то?
Лише  хитав  від  горя  головою.

Весь  день  зі  мною  жінка  провела,
Коли  ж  ти,  ясне  сонечко,  сідало,
Прощаючись  мене  обійняла
І  прямо  у  лице  поцілувала.

Сказала:  «Прощавай,  Миколо  мій,
Я  записалась  в  батальйон  жіночий,
І  скоро  буду  на  передовій,
   Помщуся  ворогам  за  згаслі  очі»

Сказала,  посміхнулась  і  пішла,
А  я  лишився.  Ні  душі  навколо.
Такі  ось,  ясне  сонечко,  діла.

Хоча  в  мені,  напевно,  ожила
Душа  того,  кого  тут  звуть  Микола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806972
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ганна Верес

Це не наснилось

Листя  ляга  на  плечі
Дощиком  золотим…
Котиться  день  у  вечір…
Неба  вгорі  сатин…
На  голубому  фоні
Хмарки  уже  без  крил.
Вирвалось,  мов  з  айфону,
Журно-крихке  «курли»,

Й  падало  журавлино
Рясно  на  падолист  .
Два  довжелезних  клини
В  даль    синю  подались.
Й  туга  услід  за  ними,
Очі  засіяв  сум…
Це  мені  не  наснилось  –
В  пам’яті  я  несу.
22.03.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806947
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Світлана Моренець

Дві пристрасті

[b][i][color="#000080"]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.

Вражає  диво:  непримітний  корінь,
насіннячко,  а  іноді  й  листок,
враз  розіллються,  як  весняна  повінь,
квітучим  різнобарв'ям  пелюсток
у  ніжність  перших  крокусів,  нарцисів,
тюльпанів,  незабудок  голубінь,
в  помпезність  фараонову  ірисів,
півоній  чи  в  дельфініумів  синь.

Жаринами  полум'яніють  маки,
контрастом  їм  –  гортензії  шапки,
проснулися  від  сонця  портулаки
і  виткали  яскраві  килимки.
В  коронах  гордих  королівських  лілій
заграла  діамантами  роса.
З  дерев,  щоб  ті  від  спеки  не  зімліли,
розвісили  ліани  паруса.

З  верхівки  вишні,  обійнявши  гі́лля,
стовбурчить  вушка  "кручений  панич",
силкується  згадати,  мов  з  похмілля,  –
що  він  робив  на  вишні  цілу  ніч?
Мов  наречена,  вквітчана  веранда
потічками  з  ломиносів  квіток.
Цариці  незрівняннії,  троянди,
ошатно  оповили  закуток...  –

Для  них  раніше  сонця  прокидаюсь,
спішу  в  мій  рай  по  вранішній  росі,
блаженно  в  Божій  розкоші  купаюсь,
виспівуючи  серцем  гімн  красі.
Затамувавши  подих,  –  не  зламати  б!  –
я  вітерцем  над  квітами  лечу
і,  вбравшись  у  п'янливі  аромати,
розчулена,  з  пелюстками  тремчу.

Я  в  цьому  царстві  квітів  –  повелитель...  –
і  в  ролі  землекопа  та  раби.
"Кайфую"  від  краси  як  небожитель  –
і  падаю  від  втоми  чи  журби...

Що  ж  Муза?
                                     Неспроможна  на  образу,
ховається  за  плетивом  гірлянд
і  шле,  всміхнувшись,  думку,  о́браз,  фразу,
що  я  читаю  в  шепоті  троянд.

О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Віктор Ох

Матінко, голубко сизокрила (V)

Нове  звучання  пісні.  (На  жаль,  досі  ніким  не  виконаної).
Слова    -    Віталій  Назарук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3P6CSaKSwM4[/youtube]
------------------------------
Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   Матінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806952
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю…

Люблю  природу  після  зливи
І  вітер,  що  у  вишині.
Скажу  усім.  Така  щаслива,
Те  щастя  ти  приніс  мені...

Любю  росинки  на  світанні,
Як  грім  гуркоче  вдалині.
Те  нерозтрачене  кохання,
Яке  даруєш  ти  мені.

Люблю  блукати  берегами
І  слухати  природи  -  світ.
Губитись  в  сизому  тумані
Й  шукати  папороті  цвіт.

Люблю  життя  -  бо  ти  у  ньому,
Люблю  тебе  -  бо  ти  в  житті.
Я  не  віддам  тебе  нікому,
Бо  ж  важко  жити  в  самоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806837
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ганна Верес

Краплинки літа

Останні  тепла  краплинки

Утрапили  в  теплу  осінь.

Мов  рута,  стоять  ялинки,

Смакують  плодами  оси.


Краплинки  дрібненькі  літа

Душа  допиває  й  груди:

Ще  в  листі  зеленім  віти,

Одягнені  легко  люди.


І  раде  сонечку  небо,

Хоч  крик  сколихнув  журливий,

На  води  упав,  на  верби  –

То  ключ  пливе  журавлиний..


Останні  краплинки  літа

Із  запахом  незвичайним

Упали  дощем  на  квіти,

Красу  їхню  величають.


Останні  тепла  краплинки  

Весь  простір  заворожили,

І  кожну  трави  стеблинку,

Й  п’янкі  ягідки  ожини.

9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806735
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ганна Верес

В борні народжується воля

Військових  очі  із  газетних  шпальт…
Загиблі  то…  І  молоді,  й  не  дуже…
То  очі  тих  героїв  з  барикад,
У  кім  серця  і  душі  не  байдужі.

Вони  пройшли  крізь  дим,  вогонь  і…  біль,
Про  страх  забувши  і  про  обережність,
Пізнали  істину,  що  тільки  в  боротьбі
Здобути  можна  власну  незалежність.

Народ,  який  про  землю  свою  дба,
Кайдани  зніме  власними  руками,
Тому  й  триває  зараз  боротьба
Із  підлими  московськими  круками.

Ми  чверть  століття  тішили  себе,
Що  легко  й  швидко  вибороли  долю…
Чи  не  історія  глузує  з  нас  тепер:
Що  ж,  лиш  в  борні  народжується  воля!
8.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806633
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Валентина Малая

Ми не можемо когось зробити кращим

[i][b][color="#2600ff"]
Ми  не  можемо  когось  зробити  кращим.
Скільки  сірого  досита  не  годуй=
Все  одно  у  ліс  біжить  ледащо,
Хоч  щодня  на  мисці-  рататуй...

Й  Ви  не  ставте  «щось»  на    п'єдесталі,
І  когось  не  треба  теж  туди.
Бо,ймовірно,що  такі  дістануть...
Замість  «лю»  у  них-  алаверди...

Й  не  жалкуйте,що  когось  не  втримать=
Скатертю  доріжка,хай  біжить…
Значить,він  не  ваш,  спішить  отримать
Щось  своє,спішить,напевно,жить...

Легше  ситуацію  сприймайте=
Ніби  подолали  ще  бар'єр...
Й  серце  щільно  так  не  зачиняйте=
Може  бути  «справжній  інтер'єр»...

14.09.2018р.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806593
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


dovgiy

ВІДЛІТАЛИ ДИКІ ГУСИ

ВІДЛІТАЛИ  ДИКІ  ГУСИ

Відлітали  дикі  гуси,
Над  селом  кружляли
І  мою  нещасну  душу  
За  собою  звали.
Ой,  лети  за  нами  в  небо
Лети,  не  барися!
Скинемо  біленьке  пір’я
В  нього  уберися!
Уберися  в  біле  пір’я,
Зроби  собі  крила
І  лети  в  краї  далекі
Де  чекає  мила!
Ой,  не  кличте,  мої  любі
Гуси-лебедята!
Не  рвіть  пір’ячко  безцінне
Із  своїх  криляток!
Не  одіну  ваше  пір’я,
Не  змайструю  крила,
Бо  на  рідній  Україні
Залишиться  мила.
Залишиться  голубонька,
Наче  сиротина
І  покриє  голівоньку
Траурна  хустина!
Затуманить  ясні  очі
Лишеньком-сльозою,
Ой,  не  кличте  мою  душу
В  небо  за  собою!
А  ще,  гусоньки,  скажу  вам
Слово  на  прощання:
Нема  гіршого  ніж  знати
Миті  розставання!
Розставатись  із  землею
Де  біліють  хати,
Де  на  цвинтарі  під  дубом
Спочиває  мати!

14.09.2018      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806590
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Ганна Верес

Про життя

Життя  –  складна  невільника  дорога,
Де  доля  направляє  кожен  крок,
Частенько  шле  невдачу  і  підмогу
Під  поглядом  замислених  зірок.

Це  іноді  суцільні  коридори,
Вузькі  й  широкі,  іноді  тісні,
Де  радощі  чергуються  з  бідою.
Це  й  сльози  материнські,  і  пісні.

Життя  легкого  не  бува  в  природі,
А  настає  у  нім  така  пора,
Коли  себе  пізнать  маєш  нагоду:
Борець  ти,  чи  німий  покірний  раб.
2.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806529
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Ганна Верес

Цілителю

Буть  особливим  у  житті  непросто,
Коли  навколо  чорно-сірий  світ,
Коли  за  інших  ти  є  вищий  зростом,
І  відрізняється  від  інших  твій  політ,
Коли  на  землю  посланий  ти  Богом,
Є  носієм  і  мудрості,  й  добра,
Коли  душа  твоя  впилась  любов’ю
І  розумієш,  що  життя  –  не  гра,
Коли  ти  той,  без  кого  складно  людям,
І  особлива  місія  твоя,
І  милосердям  повні  твої  груди,
І  щедрістю  душа  твоя  буя,
Ти  є  цілитель,  а  таким  непросто,
Адже  стаєш  добра  ти  сіячем,
Ти  змінюєш  навколо  себе  простір,
Бо  ж  підставляєш  кожному  плече.
12.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806530
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Ганна Верес

Роси в травах спали

Роси  довго    в    травах    спали,
До    ранкової    зорі,
А    потім    сльозами    стали,
Заблищали    у    дворі.

Світлооко,    променисто
Ледь    закапали    із    віт,
І    свіжіло,    й    пахло    листя,
Й    чарували    квіти    світ.

Перші    крапельки    росиці,
Ніби    чари,    пригублю
І    не    зможу    вже    спиниться    –
Серце    тікає:    «Люблю…»

Засміявся    сонцем    ранок,
Підсушив    мої    уста,
Заясніла    у    коралах
Зелень,    свіжа    і    густа.
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806424
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Ганна Верес

Картина осені

Не  в  Божий  рай  прочинене  вікно  –
Де  голубих  ставків  лежать  лекала,
То  осінь  вишиває  полотно
Червоними  і  жовтими  нитками.

Гаї  в  мережках  піно-павутиннь,
Що  прилетіли  здалеку  з  вітрами…
Озер  долоні  і  небес  сатин…
Не  потребує  ця  картина  рами.

І  ліс  осінній  в  думі  непростій  :
Звірів-дітей  він  розгубить  не  хоче…
Далеко  ще  зима  і  сніговій,
Та  осінь  –  то  найкращий  в  світі  зодчий!
28.02.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806426
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Останній день тепла…

Ну  от  і  все,  останній  день  тепла,
У  небо  клином  гуси  піднялися.
В  далекий  край  дорога  пролягла,
А  рідний  край  за  ними  зажурився.

До  річки  нахилилася  верба,
Вмочила  віти  у  холодну  воду.
Її  зморила  осені  журба,
Бо  ж  осінь  відібрала  в  неї  вроду.

Сумує  день  за  сонячним  теплом,
А  у  ночі  вже  чути  прохолоду.
І  місяць  зажурився  над  селом,
Розкинув  зорі,  наче  карт  колоду.

Під  ранок  дощик  плакати  почав,
Текли  сльозинки  по  шибках  прозорих.
Він  осінь  усім  серцем  покохав,
А  от  вона  торкнулась  губ  медових...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806523
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Леся Утриско

Нові зуби, як нові мешта. (Гумореска)

Мала   м  якось  з  своїм  Стефком  таку  суперечку,
Жи  коханку  юш  не  знайде  і  не  скоче  в  гречку,
Зуби  му  повипадали  тай  сі  покришили  -  
Половину  виривали  а  другу  зішили.  
Лижит  тихо  на  дивані  через  трубку  смокче:  
Кашу,  воду,  зупу  терту  -  дихати  не  може.  
Відійшов  від  того  всього,  трохи  сі  обпірив,
Дві  щелепи  му  всадили  -  сам  собі  не  вірив.
Повернувсі  до  села...  йде  тай  сі  регоче  -  
Видно  всі  вже  трийціть  два,  змикати  не  хоче.  
Ввечир  сіли  до  вечері,  зладила  м  "тєфтєлі"-
Так  їв  Стефко,  жи  му  зуби  впали  до  тарелі.
Кажу:  -  Хлопе,  то  не  діло,  то  треба  ліпити,  
А  він  зблід,  як  то  вапно  -  юш  не  хоче  жити.  
-  Завтра  підеш  до  аптеки,  купити  "Корегу"-  
В  мене  вочи,  як  баньки  -  до  чого  то  треба.  
Каже  клей  такий,  зубатий-  ліпиш  і  тримає,
А  чого  його,  мій  Стефку,  та  аптека  має?
Клеї  всі,  коханий  Стефцю,  має  Супермаркет-
Завтра  куплю,  най  юш  буде...  не  будеш  шкварчати.
Написала,  як  сі  зве  -  не  хоче  китайський,  
Му  корейський  подавай,  а  може  швейцарський.  
Клей  купила,  привезла,  зуби  заліпила...
Стефцьо  змовк-  не  їст,  не  п'є,  мовчит  як  могила.  
Їч,  мій  Стефку,  бо  юш  зуби  не  впадут  ніколи,  
Бо  м  купила  "Супер  -  Клей",  жи  клеїт  підкови.  
Кожен  день  сі  мучив  дуже,  не  міг  зуби  зняти-
Я  не  знала  шо  робити,  чи  втікати  з  хати.
Червонів  і  зеленів,  синів  як  той  пупец,
Бо  щелепи  цілий  місяць  ніяк  не  відлупит.  
Відлупили  му  дохтори,  протези  зламали:
Стефцьо  далі  мій  беззубий  -  от  такі  то   справи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806369
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Світлана Моренець

На світанку

[b][i][color="#000080"]Як  дитинно  спить  світ  на  світанку!
Все  завмерло:  і  поле,  і  ліс.
Безгомінну  ідилію  ранку
ледь  порушує  шурхіт  коліс  –
й  знову  тиша.  Світлішає  морок.
Дальній  постріл  –  полюють  качок?
Мов  шампанського  вистрелив  корок,
наполохавши  з  плеса  пташок.
Мить  –  і  сонце,  ще  з-за  небокраю,
ніби  спалахом  прожекторів,
позоло́тить  хмариночок  зграю,
що  згубила  обійми  вітрів
і  зависла  у  сяєві  сонця.
Чи  зібрався  ангеликів  сонм,
що  літали  вночі  повз  віконця
й  стерегли  мирний  спокій  і  сон?

...  Для  душі  –  наче  жест  нагороди,
незабутні  моменти  чудес
ця  феєрія  дійства  природи
з  лазурової  сцени  небес.[/color][/i][/b]

                               12.09.2018  р.

Світлина  автора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Той перший вальс…

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс
І  я  така  щаслива.
Він  поєднав,  коханий,  нас,
Твоїх  обіймів  диво.

Торкнулись  руки  до  плечей,
Так  ніжно  пригорнули...
А  я  не  зводила  очей,
Хвилини  промайнули.

Один  лиш  вальс,  один  лиш  вальс,
Як  шкода  розставатись.
То  в  перший  раз,  останній  раз,
Було  нам  танцювати.

Тепер  згадаються  мені,
Ті  очі  волошкові
І  ті  найщасливіші  дні,
Ті  дні  такі  казкові...

Хоч  ми  давно  уже  не  ті,
Роки  давно  минули.
Та  ми  зустрілися  в  житті
І  як  би  там  не  бу́ло.

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс,
Його  я  пам'ятаю.
Він  поєднав  один  лиш  раз
І  був  нам  наче  раєм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806290
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Леся Утриско

Дівчатник (гумореска)

Осінь  тихо  так  прийшла,  жи  не  знаю  звідки  
Слякоть  зіла  пів  села,  не  дійти  до  фіртки.
А  чи  дощ,  а  може  мжичка  -  кожен  бульбу  риє  
Би  не  змокла,  не  зчорніла  -  бо  цівком  зігниє.
Ми  з  кумов  збирали  так,  жи  сі  чуть  не  всрали  
Кум  зі  Стефком  так  ворали,  як  би  юш  вмирали.
Як  не  нині,  то  юш  завтра  -   востатна  година  
Збирай  бульбу,  дурна  бабо,  як  тута  скотина.  
Позбирали  всю  у  нас,  а  потім  у  кума  
Мій  хребет  до  ночи  був,  як  мнігонька  гума.  
Викрутаси  вигинав,  як  тутой  на  сцені  
Якийсь  час  ми  сі  здало,  жи  лізе  із  мене.  
Правда  я  го  осідлала,  підвізала  плахтов  
Потім  Стефко  ми  натре  тов  пекучов  мастев.
Повечеряли,  попили,  трохи  відпочили  
І  обидві  із  кумов  всі  думки  зложили.
Каже  кума:  -  Може  Касю  дівчатник  згадаєм  
Трохи  наших  любих  хлопців  за  бульбу  скараєм.  
Без  проблем,  моя  кумасю,  запросим  ще  Зоську  
І  Мариську  з  під  долини,  з  під  ліса  Ориську.  
У  суботу  поставали,  всьо  пообходили  
У  ванєнці  сі  помили,  смальцьом  сі  мастили  
Би  нас  сонце  не  спалило,  від  дощу  не  змокти  
Бо  юш  потім  кости  крутіт,  а  найбільше  локті.
Губи  м  си  підмалювала,  бабету  скрутила  
Така  м  люди  ще  нічого,  жи  би  м  довго  жила.
Кажу  Стефку:  -  Не  дзвони,  не  смій  турбувати,  
Тілько  двері  не  закрий  бо  прийду  до  хати.
Так  мо  файно  святкували,  збігала  година  
А  за  нев  не  знаю  як  збігла  також  днина.  
Скілько  часу  то  тривало-  поняття  не  маю  
Тілько  взєла  м  теліфон,  тихо  заглідаю.
А  там  Стефко  з  есемесков,  сльози  по  підлозі  
Цілий  тиждень,  як  стовпок,  стоїт  на  дорозі.
-  Так  страху  сі  вже  наїв,  жи  м  мало  не  вмер:
-  Коли  Касю  будеш  дома?  Нині  юш  четвер?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806279
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Тетяна Луківська

Нічний етюд

Місяць,наче  скиба,  зачепився  в  небі,
Кажуть,  так    зростає  у  своїй  порі.
А  мені,  здається,  щось  таки  підгледів,
Просто,    сонно  зирить  помежи    зорі.
Як  земля  зітхає  щоденно  від    спеки!
Молодиться  ж  в  сяйві  місячного  тла.
Ніби  зовсім  поруч,  а  такий  далекий…
Й  місячну  доріжку  хмара  заплела.
У  просторі      ночі  сіє  таїною
Дивний  світ    незнаний,  вічністю  старий.
І  укотре  місяць    картину  двобою
Притаїв    захмар’ям    силует  то  чий…
Ночі  невідомість  приховала  темінь,
Страхами  засіла  з  кожного  кутка.
Лиш    ліхтар  сліпує  на  алеї  кленів...
Сполохом  у  тишу  дихає  з  листка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806234
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу свої літа…

Як  в  море  відпливають  кораблі,
Від  берега  відчалюють  так  швидко.
Так  і  літа  спливають  десь  мої,
Туди  за  горизонт  і  їх  невидко...

Не  відпущу  -  кричу  я  їм  у  слід...
Не  відпущу  -  тікати  ще  зарано...
Лишила  осінь  свій  незримий  слід,
Прикрила  листям  і  блідим  туманом.

Та  серце  б'ється,б'ється  і  живе,
Душа,  ще  соловейком  веселиться.
І  молодість  в  душі  моїй  ще  є,
В  очах  не  згасне  віра  і  зірниця.

Розквітнуть,  оживуть  мої  літа,
Усміхнено  зворушать  серце  й  душу.
Всі  кораблі  у  гавань  поверта...
Так  і  літа  -  я  повернути  змушу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806150
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 7

[b][color="#a55de8"]Гений  сыска  Сережа  Подушкин
От  меня  перебрался  к  подружке.
Я  махнула  рукой.
В  койке  он    -  никакой,
Пусть  уносит  свои  секс-игрушки!!

Змей  Горыныч  надумал  жениться
Только  с  харей  такой  -  как  решиться?
Сделать  губы  и  нос,
Вообще  не  вопрос...
А  для  силы  мужской  -  что  напиться??

Музыкальные  пальцы  у  Гали
От  которых  все  хлопцы  пищали.
Коль  что  в  руки  возьмет,
Сверху  вниз  проведет...
Ордена  ей  дают....  и  медали!

Маня  Оськина  -  девушка  в  теле
Не  ходила  на  танцы  доселе.
А  пришла  -  хлопцы  прут
Лишь  ее  в  круг    берут...
Нервы  в  клубе  у  всех  на  пределе!!

По  деревне  старухи  судачат
У  меня,  мол,  запущена  дача.
Не  взрыхлён  огород,
Ничего  не  растет...
Коль  желают,  пусть  сами  ишачат!!

Змей  Горыныч  надумал  жениться
Со  сватами  он  из  лесу  мчится!!!
А  когда  поглядел  -
В  миг  один  протрезвел!
Мужиком  оказалась  девИца!!!

Феофан,  здоровенный  детина
Соблазнил  моих  дочку  и  сына.
Он  же  сам,  как  Кинг-Конг
Предложил  им  хот-дог..
А  в  хот-доге  полно  героина.

Престарелая  тетушка  Лера
Все  искала  себе  кавалера.
Молодым  чтобы  был
Чтобы  -  Ух!!  Страсть  и  пыл.
Не  какого-то  пенсионера...

Трансвестит  из  Тайланда  Серега..
На  неделе  купил  себе  дога..
Мой  сосед  говорит
Что  и  дог  -  трансвестит
Срамота!  Побоялись  бы  Бога.

А  у  Митьки  супруга  ревнива
Нанимает  не  день  детектива.
Тот  агент  007
Обнаглел  уж  совсем.
С  шефом  снял  ее  возле  залива  ...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806079
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 10.09.2018


dovgiy

ЖУРАВЛИНЕ

Я  вчора  на  тебе  дивився  згори,
Коли  по  небесній  дорозі
Летів  журавлем  у  ранковій  порі,
Співаючи  пісню  тривоги.
Тривожився  я,  що  надовго  тебе
На  рідній  землі  залишаю.
По  волі  небес,  по  волі  небес
В  далекі    краї  поспішаю.
А  ти  все  стоїш  у  своєму  садку,
Тримаючи  грона  червоні.
Мені  навздогін  пружно  мають  листки,
Неначе  дівочі  долоні.
Калино  моя,  ой,  калино  моя!
Тебе  в  чужині  не  забуду!
З  теплом  березневим  стрічай  журавля,
Бо  разом  з  весною  прибуду.
Для  рідних  садів  я    весну  принесу
На  тяжко  натомлених  крилах,
Щоб  світ  милувався  на  білу    красу,
Яка  для  очей  така  мила.  
Розквітнеш  ти  знову  на  радість  людську,            
Дивуючи  вродою  ночі
І  знов  соловейко  в  старому  садку
Прославить  чарівність  дівочу.
Це  буде  весною,  а  зараз,  в  цю  мить,
Під  крилами  землі  чорніють,
Поміж  берегами  ріка  мерехтить
Та  крони  дерев  червоніють.
Попереду,  збоку  також  журавлі
В  блакитному  сяєві    линуть
І  шлють  «До  побачення!»  рідній  землі
Від  всього  земляцького  клину.

09.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806057
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 10.09.2018


dovgiy

ТАКЕ ЖИТТЯ

Нехай  забуде  хтось  про  мене,
Про  те,  що  мав  я  почуття,
Мовляв  життя  важке,  буденне,
А  я  –  немов  мале  дитя,
В  кохання  позахмарне  граюсь
Та  всіма  фібрами  душі
Задля  загалу  витворяю
Про  заборонене  вірші.
Нехай!  Розкислою  сльозою
В  ці  страшні  дні  не  попливу.
Не  вперше  доля  грає  мною
І  цю  біду  переживу!
Ось,  -  як  і  зараз,  -  перша  ночі
І  в  котрий  раз  немає  сну.
Поклав  комп’ютер  перед  очі,
   А  сам  про  неї,  -  про  одну,
В  пітьмі  нічній  гортаю  спогад:
Її  слова…  її  лице…
Її  такий  глибокий  погляд…
І  Богу  дякую  за  це!
Тому  що  попри  серця  жертви,
Попри  розлуки  гіркоту,
Я  ще  кохаю,  я  не  мертвий,
А  отже,  чисту  висоту
Лихим  прокльоном  не  покрию
Чиєсь  чергове  забуття.
Прощу  за  все!  Бо  що  тут  вдієш?!
Таке  життя…  таке  життя…

03.09.2018  1:14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Ганна Верес

Поет – це хто?

Поет  –  це  своєрідний,  дивний  радар,
Що  серцем  власним  здатен  відчувать
Землі  своєї  муки  сиві  й  радість
Й  завжди  знаходить  рятівні  слова.

Не  кожного  ще  за  життя  поета
Встига  народ,  як  слід,  повеличать,
Але  ім’ям  своїм  і  вільним  злетом,
Поет  удячний  людям,  зазвичай…
26.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805966
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Віктор Ох

Вишивала синові вишиванку (V)

Пісня  і  кліп  на  слова  Тамари  Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a8G-Ipwh-f0[/youtube]  

   ------------------------  
Вишивала  синові  вишиванку.
Пригорнула  хрестиком  синь  світанків.
Сонячним  промінчиком  обрамила.
Барвами  веселоньки  прикрасила.

Вишиванка  -  на  щастя,  вишиванка  -  на  долю.
Хай  розвіє  незгоди  чистий  вітер  у  полі.
Хай  рясними  хлібами  вся  земля  колоситься.
Хай  завжди  син  вертає  в  материнську  світлицю.

Вишивала  синові,  вишивала...
Ниточку  до  ниточки  додавала.
Заплітала  сонечко  й    щедру  зливу,
Щоб  у  цій  сорочці  він  був  щасливий.

Вишиванка  для  сина  -  лебедина  сорочка.
Оберегом  хай  буде  біло-сніжна  торочка.
Нехай  повниться  щастя,  мов  бездонна  криниця.
Нехай  кличе  до  дому  материнська  світлиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805900
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Ганна Верес

Вечір у горах

Вечірнє  сонце  гори  обняло,
У  променях  вершини  їх  скупало,
Не  опустились  сни  ще  на  село,
А  вже  вода  в  струмочку  закипала.

Рогатий  місяць  десь  іще  блукав,
А  мо’,  чекав,  долини  хай  схолонуть…
Струмок  у  ніч  у  зоряну  втікав,
Щоби  підставить  водяні  долоні.

Неквапом  вечір  в  тишу  осідав,
Завороживши  гори  і  долини,
Та  місяцю  новому  нагадав
Про  те,  як  ждуть  його  на  полонині.
28.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805718
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вересень обняв мене раненько…

Вересень  обняв  мене  раненько,
Доторкнувсь  цілунком  промінець.
Тихо  шепотів...  Вставай  рідненька...
Линула  мелодія  сердець.

Грав  мені  на  флейті  її  вітер,
На  цимбалах  грала  десь  роса.
Хором  заспівали  мені  квіти,
Ну  скажіть...  Хіба  не  чудеса?

Нахилилась  до  вікна  калина,
Звук  сопілки  ніжно  задзвенів.
Хтось  співав  мені...  Моя  єдина,
Зрозуміла  все  без  зайвих  слів.

То  твої  слова  лились  рікою,
А  у  них  купалася  душа.
Літо  нас  стрічало  під  вербою,
Осінь  нам  на  зустріч  вируша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Світлана Моренець

На грані осені та літа

Відщебетало,  буйно  відцвіло,
порадувало  гарним  урожаєм,
а  сонячними  днями  і  теплом
нас  літо  ще  й  у  вересні  вражає.

Налив  меди  й  нектари  щедрий  Спас
в  дари  багаті  баштана  і  саду.
Намилувався  місяць-зорепас
чарівною  красою  зорепаду.

Убравши  села  в  розсипи  жоржин,
в  калин  коралі,  грона  винограду,
відходить  літо  без  доріг  й  стежин,
щоб  оминути  заморозків  зраду.

О  літо,  полишаєш  ти  мій  край,
на  крилах  вітру  відлетиш  в  сава́ну.
Ескорт  почесний  із  пташиних  зграй
прощальну  вже  виспівує  осанну.

А  ми  в  морозні  зимні  ночі  злі,
занурившись  під  тепле  покривало,
згадаємо,  які  безжурні  дні
й  хвилини  щастя  літо  дарувало.

                           6.09.2018  р.
-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я повертаюся з тобою в осінь…

Я  так  хотіла  б  повернутись  в  осінь,
У  наш  з  тобою    дивний  листопад.
Щоб  ти  заплутавсь  у  моїм  волоссі,
Щоб  молодість  вернулася  назад...

Щоб  вальс  кружляв  чарівний  нас  з  тобою,
Щоб  сила  вітру  не  збивала  нас.
І  зустріч  ту  коханий  під  вербою
І  зорі  ті,  що  танцювали  вальс.

Я  цим  живу  і  повертаюсь  в  осінь,
Туди  де  листя  падає  з  дерев.
Роки  минули,  залишилась  просинь
І  танець  зорів  наче  королев...

Я  тут  одна,ти  залишився  в  літі
І  я  тебе  не  зможу  повернуть.
Осінні  ранки  хмурі  й  гордовиті
Я  з  ними  кожен  раз  рушаю  в  путь.

І,  може,  коли  небуть  на  стежині,
Зустрінуся  в  осінню  пору  я.
І  знову  зазирну  у  очі  сині,
А  губи  шепотітимуть  ім'я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805597
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Леся Утриско

Прости нас, грішних

Твори,  мій  Боже,  чудеса:
В  природі,  в  світі-  у  душі,  
Несу  молитву  в  небеса,  
У  вірі  сію  спориші,
Твори,  мій  Боже,  новий  день:  
Без  гніву,  зради...  між  пісень,
Твори  і  ніч  -  без  сліз,  печалі,
Хай  біль  мине  -  летить  у  далі,
Твори  життя  -  земне,  квітуче,
Твори  людей,  добром  живучих,
Дай  сили  нести  кожен  хрест,  
Щоб  й  блудний  син  у  нім  воскрес,
Дай  розум  тим,  що  скаженіють,  
Поради  дай  тим,  що  не  вміють...
Не  хочуть  славити  Тебе,
Фальшиву  правду  всім  голосять
І  кожен  раз  прощення  просять,
Опам'ятай  і  зависть  й  гнів,
І  захисти  своїх  синів,
Утри  сльозу  гірку,  вдовину,
Теплом  зігрій  Ти  сиротину,
Хай  сива  мати  смерть  не  бачить  
Свойого  сина...  світ  пробачить  
Усі  земні  гріхи,  провини,
Святе  народження  дитини  
Продовжить  рід...
Залишить  слід  
У  пам'яті  на  всі  віки,
Де  не  загубляться  роки,
Не  стреться  пам'ять,  віра,  честь,
Ні  смерть  не  винна...  убієнна
І  та  молитва,  нескінченна,  
Над  всім  святим,  таким  убогим,  
Нехай  воскреснуть  перемоги,  
Прости  нас,  грішних  та  прийми  
В  свої  обійми...  сотвори  
І  новий  день,  і  сад  з  пісень,  
І  світлу  нічку,  бистру  річку,
І  світ  ясний  в  добрі  любові,
До  тебе  лину  в  кожнім  слові:
-  "  Прости  нас,  грішних  й  захисти"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805472
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Посмішка осені…

Зранку  літо  іще  гостювало,
Теплим  променем  ніжило  днину.
А    з  обіду  дощі  завітали,
Впав  листочок  на  землю  з  калини.

Осінь  мчиться  у  гості  на  конях,
Розпустила  рудаве  волосся.
Посміхнувся,  зрадів  її  сонях,
Павутиння  у  коси  вплелося.

Впав  відтінок  на  ліс  смарагдовий,
Луг  змінив  враз  одежу  яскраву.
І  картина  з'явилась  казкова,
Посміхнулася  осінь  ласкаво.

Не  лякайтесь.  Ще  холод  далеко,
Буде...  Буде  ще  Бабине  літо...
Над  землею  здіймається  клекіт
І  луною  відноситься  вітром...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Ганна Верес

Особливе наше військо

Споконвіку  Україну
Зайди  таврували…
І  пекло  їй,  і  боліло,
Як  четвертували
Її  душу.  Її  віру
З  серцем  виривали,
Щоби  душ  вона  не  гріла…
Чобітьми  топтали
Її  й  мову  солов’їну,
В  мури  мурували,
Та  по  Божому  велінню
Вона  оживала.
І  тоді,  як  у  тридцяті
Голодом  морили,
Лихі  іроди  прокляті
Нас  не  підкорили.

Гнули-мучили  Вкраїну,
Ледь  хребет  не  тріснув,
Та  не  стала  на  коліна,
Не  забула  пісню
Й  мову  свою,  калинову,
Хоч  ледь  не  сконала…
Простягає  руки  знову
Ординська  навала…
Ні,  нема  коси  такої,
Що  й  коріння  косить,
Наша  кров  тече  рікою
Вже  не  першу  осінь.
Та  не  буть  орді  азійській
Над  нами  панами  –
Особливе  наше  військо:
Бог  і  Правда  з  нами!
1.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805386
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Леся Утриско

Руде вогнисько

Сьогодні  сонце  зустрічала  -
Таке  собі,  чуть-  чуть  чудне,  
В  калюжу  впало...  я  сміялась
І  дивувалась  -  чом  руде?
А  може  інше...  незвичайне,
Бо  сохло,  граючись  в  гаю,  
Змінило  колір  -  в  смаку  чайнім
І  колисалось  на  гіллю.
Я  бігла  з  ним  по  краю  неба  
І  враз  здалося,  що  впаду,
Ховалась  в  нім  -  така  потреба,
Бо,  вдвох  із  ним,  у  травах  йду.
Де  кожна  квітка,  наче  зірка,
Мені  всміхається  й  йому,  
Із  трав  пянких  спливає  хвіртка,  
Де  райський  день  покриє  тьму.
Де  оживе  руде  вогнисько,
Нахмурить  брови  -  дивний  знак,
Здалека  так,  а  може  зблизька
Торкає  пишний,  стиглий  злак.  
В  якім  стою  -  мале  дівчисько,  
Руде,  мов  сонце  -  в  серці  щем:
-  "Торкнись  мене,  ти  зовсім  близько"-
Враз  омиваюся  дощем.  
Рясним  дощем,  блакиттю  неба,  
Моїми  снами  -  тут  і  там,  
Так  солодко  зануритись  у  тебе,
Ще  день  зігрітись  в  хвилі  гам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805338
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Здраствуй осінь…

Здраствуй  осінь!  Скажу  тобі  щиро,
Ти  для  мене  немов  королева.
Піднімалась  у  небо  на  крилах,
Прикрашала  багрянцем  дерева.

Здраствуй  люба!  Я  так  тобі  рада,
Зачепивсь  промінь  сонця  за  днину.
Ти  для  мене  неначе  розрада,
З  павутини  сплітаєш  хустину.

Здраствуй  мила!  Промовлю  тихенько,
Цілий  день  ти  пейзаж  малювала.
Відпочинь  я  прошу,  ще  рідненька,
Бо  до  тебе  всім  серцем  припала.

Посміхнулася  осінь  з  любов'ю
І  тихенько  промовила  слово.
Ткати  буду  я  килим  кленовий,
Кину  перли  на  нього  казкові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805301
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З'явилася веселка над землею…

Так  тихо  стало  мов  перед  грозою,
Завмерло  все  в  бездИханнім  чеканні.
Прийде  вона,  окропить  все  сльозою
І  лишаться  краплини  в  пору  ранню.

І  буде  сонце  тішитися  ними,
Збиратиме  перлини  у  намисто.
Зігнуться  віти  ніжної  калини,
Гроза  минула,  небо  стало  чисте.

Схилила  груша  віти  із  плодами,
Дари  свої  вона  дарує  людям.
То  осінь  доторкнулася  руками,
Розвісила  янтарне  листя  всюди.

Я  доторкнуся  до  листочка  радо
Його  зігрію  ніжністю  своєю.
Десь  відійшли  далеко  канонади,
З'явилася  веселка  над  землею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805240
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018


Ніна-Марія

Окраєць серпня губиться у літі

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]

Окраєць  серпня  губиться  у  літі.
Вже  чути  шурхіт  осені  легкий.
Палають  айстри  і  жоржини  цвітом,
А  на  душі  чомусь  полин  гіркий.
 
Прощаючись  із  клином  журавлиним,
Рясним  дощем  заплачуть  небеса.
А  я  думками  все  ж  до  тебе  лину...
Хоч  навкруги  поглянь,  яка  краса.
 
У  помаранчі  вбралась  горобина,
Боки  ще  гріють  яблука  в  садах.
Горять  на  сонці  кетяги  калини,
Цілує  вітер  ніжно  їм  вуста.
 
Ледь  золотіють  клени  пелехаті,
Потроху  осінь  фарби  розлива.
Пора  осіння  щедра  і  багата,
Куди  не  глянь  —  то  справжнії  дива!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018


Ганна Верес

Ніч задивилась на вроду

Ніч  задивилась  на  вроду
В  дзеркало-плесо  води,
Кинула  зорі  у  воду,
Плюхнувся  й  місяць  туди.

Подих  свій  затамувавши,
Віти  втопили  красу,
Верби,  що  тут,  як  і  завше,
Зоряну    казку  пасуть.

А  як  проклюнеться  ранок
Світлом,  що    ледь  вислиза,
Зіроньки  ніч  позбирає,
Й  вільні  стають  небеса.
3.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805126
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Ганна Верес

Сад мого роду

Присвячую  своєму  братові  Олександру

Сміються  сонцю  яблука  в  саду,
 І  вітру  щоки  підставляють  груші…
Туди,  мов  на  побачення  іду,
Дерева  теж,  здається,  мають  душі.

Мов  раєм,  садом  босоніж  пройдусь,
Рукою  доторкнутись  не  посмію
До  яблуні,  яку  садив  дідусь.
Он  груші  татова  і  братова  рясніють…

О,  як  же  тепло  стало  на  душі,
Здалося,  сад  –  складова  мого  роду,
Порічок  і  смородини  кущі
Для  мене  теж  від  роду  нагорода!
Які  ж  близькі  ми,  люди,  і  природа!
30.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805063
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Ганна Верес

Казку літню сонце розлило

Весна  в  дібровах  відгаласувала,
І  казку  літню  сонце  розлило.
Запрацювало  на  лугах  село,
Щоб  сіна  запасти  у  сіновалах.

Тут  гублять  роси  ранки  сіроокі,
І  трави  мокрі  падають  до  ніг.
Покоси  розляглися  на  стерні,
І  краде  хмарка  дощова  їх  спокій.

Дзвенять  луги  –  то    коники  радіють  –
Вони  найкращі  в  світі  скрипалі.
А  може,  то  Всевишній  їм  звелів,
Щоби  з  людьми  були  також  при  ділі.

Про  щось  шепоче  річка  неглибока,
Вона  не  грає  з  ними  на  струні.
Петрів  батіг  поважно  засинів
У  чебрецях,  низьких,  розовобоких.

Гарцює  літо,  грається  вітрами,
На  фініші  –  іще  жаркі  жнива,
А  в  грудях  радість  тиха  ожива:
Комбайн  покіс  останній  підбирає!..
2.07.2015.

Ганна  Верес  (Лемиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804978
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна зіронько моя…

Ти  ніжно  взяв  мене  за  руки
Й  в  потоці  людського  життя.
Відчула  я  таємні  звуки,
Чарівна  зіронько  моя...

І  очі  вогником  горіли,  
Від  щастя,  радості  й  тепла.
Слова  так  ніжили  і  гріли,
Я  заворожена  була.

Кохання  -  то  велика  сила,
Неподола  її  ніхто.
Любов  ту  силу  сотворила
У  ній  прозоре  джерело.

Ось  так  усе  життя  за  руки,
Готова  я  з  тобою  йти.
Щоб  ні  печалі,  ні  розлуки,
Й  кохання  наше  берегти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804972
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Анатолій В.

Дивно…

Мовчки  складаю  крила.
Що  я  для  тебе  значу?  
Як  ти  без  мене,  мила?
Дощ  за  віконцем,  бачиш?

Стукають  краплі  в  шибку  
(  Чи  то  у  мене  в  скронях?).  
Сиплеться  серпень  стиха,
Мов  перестиглий  сонях.

Пахне  соснова  хвоя...
Вітер  гуде  надривно...
Хто  я  для  тебе,  хто  я?!
Чи  я  живий  ще?..    Дивно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


dovgiy

ЦІНА ЧАСУ

Порівнюють  час  з  течією  води.
Щось  є  в  цьому  спільне.  Та  день  –  не  краплина
І  навіть  не  горщик  тієї  ж  води,
А  простір  життя  де  існує  людина.
Він  розміри  має,  він  має  свій  смак,
Він  має  принади  багатства  і  плоті,
Буває  він  чорним  як  траурний  знак,
Коли  все  навкруг  потопає  в  скорботі.
А  ще  його  знаю,  коли  наче  грім
Впаде  в  чиюсь  долю  із  ясного  неба
Та  доля  секунди,  де  стрінеться  в  нім
Комусь  Янгол  з  неба,  єдина  потреба
Для  ніжного  серця,  зоря  для  очей,
Ким  буде  душа  у    піднесенні  жити,
Хто  буде  в  симфоніях  спраглих  ночей
Кохання    мелодії  спільно  творити!
Але  і  буває,  що  зустріч  для  двох
Комусь  обертається  тільки  на  лихо…
Бо  то  не  взаємно,  бо  раптом  на  трьох
І  це  не  розділиш  на  частки  для    втіхи
Усіх,  хто  задіяний  в  плині  подій
Цієї  трагедії  власної  долі,
Не  всякий  збере  свої  рештки  надій,
Не  всякий  знайде  сили  духу  і  волі.
І  знову  про  час.  Є  чимало  людей,
Які  на  непотріб  свій  термін  марнують.
Пиятика,  сірість  без  плідних  ідей,
Погублять  чиєсь  і  своє  не  цінують.
Чи  річкою      час,  а  чи  птахом  летить
Та  все  ж  не  стоїть  нерухомо  на  місці
Ловлю  свою    думку  хоча  би  на  мить
Аби  закріпити    миттєвість  у  вірші.
Вже  потім  хтось  зможе  їй  скласти  ціну,
Та  скаже  відверто:  чи  час    не  марную.
А  що  залишилось,  -  не  піде  «ко  дну»,
Бо  вже  не  на  час  –  на  секунди  ціную!

30.08.2018  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804950
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Ганна Верес

Надважка річниця

Чотири  роки  віддаляють  нас
Від  того  дня,  коли  зайшли  в  Донбас
Війська  Московії  із  наміром  ворожим,
Щоб  Україну  знищити…  О,  Боже!

Чотири  роки  –  не  чотири  дні…
Ще  кровоточать  рани,  бо  в  вогні,
Сини  згоріли  (не  десятки  –  сотні).
Під  Іловайськом…  На  краю  безодні…

Це  москалі  порушили  кордон,
Так  званий  утворили  «коридор».
З  «зеленого»  він  став  тісним,  червоним…
Герої  падали…  Кричали  в  небо  дзвони…

А  «брат»  вчорашній  тренував  приціл…
І  клали  голови  ще  молоді  бійці…
Не  капала  –  текла  кров  патріотів…
І  смерть  гуляла  збоку  і  навпроти…

Коли  один  на  танк  –  із  «Калашом»
Та  ще  й  крізь  пекло  те  живим  пройшов,…
Воно  йому  не  раз  ще  буде  сниться…
Чотири  роки  –  надважка  річниця…
29.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804874
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю тебе, життя і небо…

Ти  пригорнув  мене  до  себе
І  тихо  так  прошепотів.
Люблю  тебе,  життя  і  небо,
Дару  любов  без  зайвих  слів.

Для  мене  щастя  -  це  почути
І  в  очі  глянути  твої.
Тую  любов  в  душі  відчути,
Ти  найдорожчий  на  землі.

У  серці  вогники  кохання,  
Яскравим  полум'ям  горять.
З'явилась  в  небі  зірка  рання
Її  перлини  миготять.

Впадуть  на  землю  ночі  -  чари,
Щасливий  казкою  сюжет.
А  вранці  в  вишині  стожари
І  твій  коханий  силует...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804802
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


dovgiy

ЦЕ - ТИ

Ти  –  моя  зіронька!  Бачиш,  як  ніч  звеселилась,
Вже  після  того,  як  сонечко  стомлене  сіло.
Серце  чекало,  близькості  прагнуло  тіло,
Ти  –  появилась!
Ти  –  моя  радість!  Чуєш,  як  дзвоники  дзвонять,
Ніби  краплинки    по  срібленій  річечці  ллються
Це  чорнобривці  та  мальви  зі  мною  сміються,
Плеще  долонями  сонях!
Ти  –  моя  ніжність!  Здалеку  легко  торкнуся,
Де  б  ти  не  була  –  серце  миттєво  розтане,
А  почуттів    клубок  полум’яний,
Аж  задихнуся!
Ти  –  моя  спрага!  Поруч  з  тобою  в  дорозі
Йти  по  життю  –  це  ніби  джерельну  водицю,
Пити  і  пити,  та  щоби  досхочу  напитись,
Не  стане  змоги!
Ти  –  моя  пам'ять!  Аж  в  позамісячнім  краю,
Простір  долаючи,  зіроньку  ясну  і  радість,
Ніжність  безмежну  і  невтолену  спрагу,
Тихо  згадаю!

27.08.2018  16:22:10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804797
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Ганна Верес

Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Тай  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804708
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощ співав свої пісні…

Дощ  мелодію  заграв,
На  скрипці,  цимбалах.
Тоді  бубен  в  руки  взяв
І  добряче  вдарив.

Враз  пустилися  в  танок,
Прозорі  краплини.
Віти  витягнув  дубок,
Скупались  ялини.

Заспівала  голосно,
Пані  -  громовиця.
Кинула  вогні  ясні,
З  неба  блискавмця.

Стало  дуже  гамірно,
Від  цього  на  двОрі.
Дощ  співав  свої  пісні,
Утворилось  море...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804641
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Ганна Верес

Єднаймось!

Хіба  не  геноцид  народу
На  землях  наших  знову  йде,
Коли  нас  нищать  як  породу
В  війні,  в’язницях  кожен  день?
Роками  прагнучи  свободи,
Сплативши,  ой,  яку  ціну,
Чомусь  ми  знову  у  болоті
І  звідти  ведемо  війну.

Кохані  діти  наші  гинуть,
А  гетьманат  наш  –  проти  нас:
Вся  Україна  у  могилах.
Лежить  зруйнований  Донбас.
Куди  йдемо?  Спинімось,  люде,
Ще  ж  трохи  маємо  мізків,
Знімаймо  із  очей  облуду,
Адже  ми  внуки  козаків.

Єднаймось  проти  гетьманату,
Бо  в  нікуди  нас  заведе,
Й  ані  Європа,  ні  Канада
Нам  не  наблизять  світлий  день.
Лиш  нам  болять  одвічні  рани
І  втрати  нам,  ой,  як  болять!
Позбудьмося  уже  тирана,
Щоб  вільно  дихала  земля!
31.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804629
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Ганна Верес

А дні пливуть

А  дні  пливуть  крізь  осені  і  весни,
Крізь  літа  спеку  й  заметіль  зими,
Єднають  їх  життєві  перевесла,
Що  їм  приготували  доля  й  ми.

Пливуть  вони  крізь  круговерть  життєву,
Стрічається  де  радість  і  печаль,
Десь  довжелезні,  десь  лише  миттєві,
Та  кожен  знайде  тільки  свій  причал.

Пливуть  вони  у  човнику  надії,
Бо  так  уже  влаштоване  життя,
Що  в  пам’ять  всі  вкарбовує  події
І  навіть  ті,  що  просять  каяття.
30.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804626
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Ганна Верес

Тікає літечко

Тікає  літечко  у  осінь  навпрошки,
Через  луги  з  покосами  отави,
Через  гаї,  де  тчуть  пісні  пташки
Й  світанки  ними  кожен  раз  вітають.

Або  біжить  стежиною  у  ліс,
Малиною  щоби  посмакувати,  
То  сарафанами  милується  беріз,
Чи  просто  хоче  в  лісі  поблукати.

Тікає  літечко  убрід  через  стави,
Води  –  десь  по  коліна,  десь  –  по  груди.
То  зойк  нічної  проковтне  сови,
Послухає  дроздів,  сорокопудів.

Зненацька  забрело    і  в  мій  город,
Перечепилось  через  жовту  диню…
Надворі  серпень  –  місяць  нагород,
То  ж  у  городі  все  є  для  родини.
14.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804516
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ганна Верес

Ми вийдем переможцями з війни

Хрести  й  хрести…
З  них  кожен…  
Із  могили…
І  біль  матусь,  впокоєний  теж  тут…
Разом  з  тими,  хто  у  АТО  загинув…
Століття  біль  такий  не  перетруть…

Хрести  й  могили…
Й  квіти…  
Їх  багато…
Під  ними  свіжа,  зболена  земля…
Тут  ті,  хто  не  пустив  у  нашу  хату
Нікчем,  котрих  послали  із  Кремля.

Хрести  й  могили…
Й  квіти…  
Й  біль  пекучий…
Він  не  одну  тут  квіточку  зросив…
То  мамин  біль…    Коли  за  сином  скучить,
Несе  йому  те,  що  у  сні  просив…

Хрести  й  могили…  
А  з  портретів…  
Очі
Бійців,  що  знають  правду  про  АТО,
Бо  фіксували  кожен  подвиг,  злочин…
Але  ж  не  відповів  за  це  ніхто!!!

У  тих  очах  –
І  докір,  
І  надія…
Ба,  полягли  ж  не  задарма  вони…
Важлива  Землю  сколихне  подія:
Ми  вийдем  переможцями  з  війни!!!
25.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804515
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ганна Верес

Я ніченьку споглядаю

Я  ніченьку,  мов  казку,  споглядаю.
Вона  ж  дріма  під  зоряним  крилом,
З-за  хмари  місяць  рогом  визирає,
Чи  все  заснуло  вже  моє  село,
Чи  голоси  замовкли  на  подвір’ях,
Чи  скрипалі  на  місці  –  цвіркуни,
Й  народжує  ця  ніч  нове  повір’я
Про  те,  як  місяць  воду  пив  з  криниць,
Як  зорі  між  русалками  купались
Й  сліпили  очі  хлопцю-козаку,
І  як  залоскотать  його  збирались…
Легенду,  мабуть  чули  й  ви  таку?
Я  ж  ніченьку,  мов  казку  споглядаю…
10.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804378
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ганна Верес

Серпнева краса

Ще  літо  забарилося  в  гаю,
Чіплялось  павутиннячком  за  трави…
Красу  цю  сколихнути  я  боюсь,
З  жагою  п’ю  її,  п’янку,  яскраву.  

Сміялись  пижми  жовті  квіточки,
Золототисячник,  мов  чарами,  дурманив.
Стріляли  пирію  качалочки
І  звіробою  зонти-талісмани.

Петрів  батіг  у  небо  руки  зняв,
Розкривши  свої  круглі  сині  очі,
І  птахи,  мов  змагалися  в  піснях,
Гай  колисали  зрання  і  до  ночі.  

Не  лебеді  –  хмаринки  в  небесах,
Застигли  на  шифоні  світло-синім…
Серпнева,  запізніла  ця  краса
У  тіло  добавляла  мені  сили.
Чернігів.  3.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804376
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ніна-Марія

Тобі, Україно!

[img][/img]
 
Для  нас  ти  завжди  рідна  і  єдина,
Тебе  ніхто  не  в  змозі  відібрать.
Моя  ти  яснолика,  Україно,
На  рубежах  сини  твої  стоять,
 
Які  життями  платять  за  свободу.
Козацька  кров  і  їм  передалась.
Твою  нікому  не  зганьбити  вроду.
У  світі  ти,  Вкраїно,  відбулась.
 
Щоб  почуття  несли  ми  в  серці  свято,
І  колосились  золотом  поля.
Й  цвіла  калина  пишно  біля  хати,
І  квітла  вишиванкою  земля.
 
Тобі  я  зичу  сонячних  світанків,
На  мир  нехай  Господь  благословить.
Хай  солов'ї  щебечуть  нам  щоранку.
Загоїться  хай  те,  що  так  болить!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQY90tfPIbWnz6VE-vEyljIZw4cxoZZ8CZuf_ikvdLx3LbrLBC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804450
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


горлиця

ЗІ СВЯТОМ ТЕБЕ , УКРАЇНО!

 Без  гамору,  крику,  лиш  любляче  слово,
Для  тебе,  Вкраїно,  сьогодні  кажу,
-ЛЮБЛЮ  за  відвагу,  за  міцність,  за  мову,
Тебе  в  моїм  серці  завжди  бережу!  

Хоч  доля  була  вередлива  для  мене,
Занесла  в  чужії  холодні  краї,
З  тобою  лишила  я  серце  надхнене,
Узяла  з  собою  лиш  жменьку  землі.

Її  бережу  немов  скарби  свячені,
Сьогодні  ,в  це  Свято  ,у    руки  взяла,
Думками  полинула  в  дні  ті  блаженні,
Коли,  Україно,  з  тобою  була.

Нехай  же  щастить  тобі,  люба  землице,
Цвіти,  розвивайся,  вирощуй  плоди,
Хай  люд  не  кидає  тебе  яснолицю,
Бо  кращу  за  тебе  не  вдастся  знайти!  

А  я  заповіт  залишаю    родині,
Хоч  я  і  помру  в  цій  чужій  стороні,
Той  клаптик  земельки,  коханий,  єдиний,
 Вкладіть  в  домовину  на  вічність  мені!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804277
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Nino27

Я так хотіла щоб любов…

[b][i][color="#559c45"]Я    так    хотіла    щоб    любов...
                                                                   Ти    знаєш.
Що,  розкажи    сьогодні    править    світом?
Час    невблаганний    швидко  так    минає.
Слідочки    губить    вже    в    тумані    літо.
Життя    ж    триває...
                                                         І    живу    бо    мушу,
А    коли    день    за    обрієм    зникає  -
Пташиним    співом    я    лікую    душу,
Яка    втікає    бо    тебе    шукає.
Чекання    і    думки...
                                                       І    вкотре  -  вечір.
Я    розмовляю    з  ним    немов    з    тобою.
І    знов,    і    знов    душа    планує    втечу...
І    все    це    називається    любов"ю.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вишиванка милому

Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.

Вишию  калину,  жолуді  із  дуба,
В  тебе  я  єдина  і  для  тебе  люба.
Милий  і  коханий  я  завжди  з  тобою,
Хай  та  вишиванка  не  допустить  болю.

Коли  ти  одінеш  мою  вишиванку,
Буде  пісня  линуть  по  долинах  зранку.
Буде  сонце  ніжно  гладити  волосся,
Буде  шелестіти  вітер  у  колоссі...

Ми  з  тобою  в  парі,чого  ще  бажати,
Будуть  в  небі  ясно  Стожари  палати.
Казку  нам  створило  долі  світле  диво,
Ось  тому  й  живеться    обом  нам  щасливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Криваві іменини

Сльозою  свято  наше  знов  умилось,
В  журбі  у  чорній  наші  прапори,
Хоч  від  війни  навіть  вони  стомились,
Та  Україні  волю  зберегли.
Криваві  іменини  Україні
Не  перший  рік  влаштовує  Москва,
Поставить  знов  нас  хоче  на  коліна
І  полину  по  вінця  налива.

Сьогодні  знов  святкуєм  іменини,
І  Іловайськ  у  пам’яті  зрина…
Знов  невесела  видалася  днина,
Бо  на  хресті  Москва  нас  розпина.

Стікає  кров  з  хреста  того…  рікою,
Але  ж  уся  не  витече…  О,  ні!
Немає  сили  в  світі  ще  такої
Перемогла  щоб  душі  у  війні.

Адже  ніхто  ще  ланцюгів  на  душу
Не  вдяг,  бо  це  під  силу  лиш  Отцю.  
І  хрест  свій  Україна  таки  зрушить  –
Розірве  рабства  рашівський  ланцюг.

Й  полине  понад  гордою  землею
І  пісня  українська,  й  слави  дзвін.
Стяг  український  в  націю  нас  склеїть,
Щоб  землі  наші  вже  не  знали  війн!
24.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804298
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Журби намисто

В  інеті  знову  чорна  новина:
Сімох  поранено,  п’ятьох,  на  жаль,  убито…
Кажуть,  війна  на  те  і  є  війна:
Ненавидіти  вчить  нас  і  любити.
А  кожна  рана,  а  чи  смерть  бійця
Списами  чавить  серце  не  одненьке:
«Коли  ж  закінчиться  війна  брудна  оця?  –
Не  раз  питає  небо  сива  ненька,
Синок  якої  береже  нам  мир,
Хоч  ризикує  бути  там  убитим.
Він  від  війни  також  давно  стомивсь,
Та  не  дозволить  Раші  нас  гнобити.
Сумна  серпнева  неба  сіросинь
Є  свідком  правди  і  німим  статистом,
В  її  архіві  –  кожен  вбитий  син…
І  падає  дощем  журби  намисто…
24.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804295
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Стомилась Україна

Стомилась  Україна  вже  ховати
Синів,  що  вбиті  впали  у  бою,
І  не  одна  зомліла  їхня  мати,
Дитину  проводжаючи  свою.

Тримають  їхні  душі  наше  небо,
Аби  земля  ця  вільною  була…
–  Чому  пішли  у  вічність  рано?
–Треба!
  Щоб  Україна  в  світі  відбулась!

–  Скількох  іще?  –    у  вишині  зависло…
Мовчало  небо…  Мо’,  не  зна  й  воно?
Й  застигли  над  труною  сина…    вишні…
Гірким-гірким  із  них  буде  вино.
12.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804203
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Заблукало літечко в полинах


Заблукало  літечко  в  полинах,

Солов’ї  стомилися  й  заніміли,

Марева  ранкового  пелена

Луки  застеляла  вже,  хоч  несміло.


Потяглись  до  сонечка  нагідки  –

Золотої  осені  перші  квіти,

Мов  маленькі  сонечка  діточки,

Шлють  світилу  сонячні  теж  привіти.


Помідори  сонечка  напились,

Червоніли  радістю  на  городах,

Соняшник  зажурено  нахиливсь  –

Осінь  завойовує  всю  природу.
03.03.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804198
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Болить

Болить  мені  біда  землі  моєї
Й  сиріток,  наплодила  що  війна,
Вони  батьків  лишились  через  неї.
Душа  моя  п’яніє  без  вина.
Болить  мені,  коли  синів  лишають
Того,  що  називається  життям…
Хто  право  дав  Московії  «рєшалам»
Нас  називати  «украми»,  «сміттям»?

Болять  мені  і  материнські  муки,
З  якими  матері  і  день,  і  ніч,
Із  дітьми,  і  з  коханими  розлуки,
Й  вогонь  ляка  недогорілих  свіч.
Болить  мені,  як  чую  дзвін  тривожний,
Що  сповіщає  про  відхід  синів…
Таке  забуть-пробачити  –  не  можна
Й  не  викинуть  війни  із  наших  снів.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804099
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ганна Верес

Дерева, як і люди

На  крила  журавлині  всілось  літо
Тай  полетіло  в  вирій  до  весни,
Теплом  людським  і  сонечком  зігріте
І  викупане  водами  Десни.

Прощалось  воно  криком  журавлиним,
А  в  ньому  нерозгадана  печаль.
Горобина  червона  і  калина,
А  понад  ними  літечка:  «Прощай!»

У  золоті  пишалися  берізки  –
Їх  не  стривожив  журавлиний  крик.
Вплела  верба  журбу  у  свої  кіски,
Що  сипалась  із  журавлиних  крил.

Дерева  із  людьми  аж  надто  схожі:
Одні  ковтають  біль  чужий,  як  свій,
А  інших  лиш  турбує  власне  ложе…
Такий,  на  жаль,  сьогодні  маєм  світ!
11.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804094
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Відчувши  шо  літа,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.08.2018


горлиця

Я КОХАЛА ТЕБЕ

Я  кохала  тебе,  як  весна  в  різнобарвім  намисті  
Вся  пашіла,  співала,  і  лила  тепло  в  наші    дні,
А  проміння  ясне,  цілувало  скрізь  квіти  барвисті,
Ми  на    крилах      літали  в  чарівні  ,  незнані  краї.  

Я  кохала  тебе,  коли  вітер  куйовдив  волосся.
Я  грайливо  здувала  з  розсміяних    карих  очей,  
 Наші  долі  сплітались  в    одне  голубе  суголосся  ,
Я  горнулася  ніжно    до  милих  і  теплих  грудей.  

 Ми  були  молоді,  у  коханні  роки  пролітали,
І  здавалось  не  буде  кінця  цій  квітучій  весні,
Та  скічилась    весна  ,  вже  зимові  роки  завітали,
Все  ж    кохання    палає,  як  і  в  ті  зачаровані    дні!

Твоя  тепла  рука,  ніжно  гладить  сріблисте  волосся,
Я  цілую  уста,  і  ще  й  досі  шепочу”люблю”,
Я  до  твого  плеча,  як  бувало  й  колись,    пригорнуся,
На  двох  сон-  дасть  нам  крила  вернутись  у  юну  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803938
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Ганна Верес

Чорнокрила ніч

Ціпеніла  ніч  у  сонмі  снів,
Ковдрою  зірчастою  укрилась,
Шлях  Чумацький  в  вишині  яснів,
Півпланети  нічка  підкорила,

Та  ось  крила  чорні  підняла
І  в  яри  тумани  запустила,
Прикотився  ранок  до  села,
Сонце  промінь-вію  заросило.

Зодяглись  в  зволожені  плащі
Деревця  і  трави  у  дібровах,
Самоцвіти  впали  на  кущі,
Заясніли  різнокольорово.

Вмились  прудконогі  мурашки
У  росі  незайманій  на  травах,
І  хоч  кожен  день  у  них  важкий,
Знов  нову  будують  переправу.

Й  сон  тікав  за  ніччю  навздогін,
Павучки  ще  ткали  перевесла.
На  воді  десятки  вже  кругів,
Водоміри  катети  знов  креслять.
6.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803937
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Ганна Верес

Літній вечір

Закотився  день  у  синій  вечір,
Сонечко  за  гору  заховав.
Прохолода  обняла  за  плечі.
Росами  умилася  трава.

М’ятою  і  чебрецем  впилися
Стебла  й  піднялися,  мов  свічки,
Посвіжіло  від  вологи  листя.
Зацвіли  у  небі  зірочки.

Літній  вечір  –  то  не  просто  казка  –
То  щоденна  Божа  благодать,
Де  злились  краса,  утома  й  ласка.
Важко  це  словами  передать.
27.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803838
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Валентина Малая

КОЛООБЕРТ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

[color="#001aff"][i][b]«КОЛООБЕРТ  ЗДІЙСНИВСЯ.  І  ЧАС  ПОЧИНАТИ  НОВИЙ.»
/Серго  Сокольник  /
*****************************[/color]

[color="#7700ff"]
Зміна  пір  року  –це  …рух  Землі  у  відкритому  космосі,
Летимо  й  ми  у  ньому  мов  мушки  у  космосо-  креденсі
Сонце  діє  на  нас  і  синоптиків  всі  витребенечки,
Та  ,проте,небеса  знають  всіх  нас-пісчиночок    стежечки…

Зміна  ночі  й  деньочка  –  то  теж  від  планеточки  обертів.
Хто  ж  це  крутить  її  ?  Та,Хто  ж  це?    не  було  б  тільки  фальстартів!
Ось  і  так,по  спіралі  ,  в  періоді,все  відновилося…
Через  рік    чи  сезон,а  чи  два-  в  точності  повторилося…

Колооберт  життя  на  Землі  -цікава  це,  бачите,штука...
Філософія  то,  а  чи…  чи  …  діа-лектична  наука...
Все,що  маємо  ми-  те  і  маємо  й  нам  не  наснилося.
Як  уже  відбулося,промовимо  так:"Совершилося!"

20.08.2018р.

/  анімація  "Рух  планет  навколо  Сонця"  /
[/b]
[/i]
[/color]








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803764
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Ганна Верес

Дощу вина


Коли  пісню  заводить  сіру

Дощ  надворі  та  ще  й  сумну,

Я  з  терпінням  пишу  осіннім

І,  дивись,  щось-таки  утну.

І  про  дощ,  що  спочить  дозволив,

І  про  землю,  що  воду  п’є.

І  в  уяві  лечу  поволі

Понад  морем,  де  хвиля  б’є.

Поспішаю-лечу  у  гори,

Щоб  побачити  неба  край,

Сонце  там  на  високім  троні,

Ген  співає  вода  і  гра.

Прислухаюся,  аж  нагнулась.

Манить-вабить  височина.

Бути  як?  І…  в  цю  мить  проснулась…

Не  моя  то  –  дощу  вина…
15.02.13

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803703
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Ганна Верес

Присвячую грузинові Георгію Саралідзе

(Провести  в  останню  путь  героя  зібралися  сотні  людей
2  листопада,  в  Запоріжжі  на  майдані  Героїв  попрощалися  з  загиблим  у  зоні  АТО  Георгієм  Саралідзе  (Позивний  "Гюрза  2")

Він  був  грузином  надто  справедливим,

Щоби  життя  даремно  марнувать.

І  сонечко  в  житті  було,  і  зливи,

Умів  кохать,  умів  і  воювать.


Як  запалала  нашаУкраїна,

Душа  його  покликала  туди,

Бо  й  сам  не  вмів  він  жити  на  колінах.

Не  віщувало  серденько  біди…


Душа  грузина  поряд  з  слов’янином

Шукала  правди  у…  чужій  землі…

Плече  своє  підставив  Україні,

Бо  знав:  недобрі  плани  у  Кремлі.


Усюди  був  він  справжнім  чоловіком,

Якому  гідність  завжди  до  лиця,

Та  не  дожив  відміряного  віку  –

Душа  в  бою  залишила  бійця…


Земля  сховала  тіло  й  цього  сина,

Хоч  він  не  рідним  Україні  був,

У  рай  прийнять  Всевишнього  просила  –

Там  ті,  хто  ненавидів  тут  ганьбу!
7.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803708
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжні обійми осені…

Плакало  дощами  тихо  літо,
З  далини  донісся  саксофон.
Линула  мелодія  над  світом
І  летіла  в  небо  вище  крон.

Слухала  мелодію  калина,
Впали  сльози  росяні  в  траву.
Розлетілись  наче  намистини
І  попали  в  осінь  чарівну.

Протягнула  осінь  свої  віти,
Заспівала  з  вітром  в  вишині.
Не  сумуй,  прошу  тебе  я  -  літо,
Ти  послухай  радісні  пісні.

Ще  зігріють  промені  ласкаві,
Доторкнуться  ніжністю  з  небес.
Витруть  сльози  хмари  кучеряві,
Осінь  подарує  мить  чудес...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803660
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Ганна Верес

Життєва книга

Перегортає  пам’ять  сторінки
Життям  моїм  написаної  книги,
А  звідти  плин  бурхливої  ріки,
Де  міст  веселки  й  серед  літа  крига.

Спішать  думки  і  в  юності  причал,
Де  жити  вчилась,  напинала  жили,
А  пам’ять,  мов  негаснуча  свіча,
Шукає  у  минуле  знов  стежину.

Бентежать  серце  спогади  про  все
Й  стає  йому  тоді  затісно  в  грудях,
Бо  ж  вік  не  той,  і  тіло,  і  лице,
Й  від  цього  не  подітися  нікуди.
18.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803598
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Шон Маклех

Серце темряви

                                                   «Під  склепінням  мечів
                                                       Умостилося  тіняви  
                                                       Листозелене  серце…»
                                                                                               (Пауль  Целан)

Серце  темряви
Стугонить  в  глибинах  заліза,
Чорним  зайцем  стрибає  в  безодню  лісу,
Проростає  венами-папоротями
Серед  хащів
Над  якими  завжди  гримить  гроза:
Синє,  наче  крило  ворона  –  
Холодне  серце  темряви
Пульсує  незнаними  землетрусами
Чужої  землі,  не  нашої,
Не  для  наших  очей  створеної
(А  нам  повертатись)
(А  нам  зозулями  в  порожнечу
Вогкого  лісу  страху  кричати)
(А  нам  сіяти  замість  зерна  зуби
Ясонами  голорукими,  босоногими
Та  голоребрими)
(А  нам  стежку  шукати  і  не  знаходити),
А  серце  темряви  дзвоном
Замість  реквієму,
Замість  литавр,
Замість.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803589
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Ганна Верес

Така життя заплутана стежина

Літа  у  казку  сиву  забрели,
Але  не  заховатись  у  ній  долі,
Рожеві  мрії,  хоч  не  всі,  збулись…
І  завтра  буде,  хоч  і  невідоме.

Мене  це  трохи  тішить  і  ляка:
Життя  –  завжди  заплутана  стежина  –
Так  є,  було  і  буде  у  віках.
Часом  воно  то  кисле,  як  ожина,
То  раптом  трунком  дивним  оп’янить,
Коли  у  мрії  виростають  крила,
Тоді  любов’ю  душу  полонить
І  думається:  долю  ж  підкорила…

А  казка  все  міцніше  обійма.
Нашіптує  мені  про  вік,  що  маю,
Що  за  порогом  не  весна  –  зима.
Я  ж  щасливію,  адже  не  сама  я!
17.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803596
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Микола Серпень

Старая гвардия

Старая  гвардия  -  спины  согнутые,
Взор,  обращенный  куда-то  в  века,
Твердою  поступью  крепко  обутые,
Шли  они  жизнью  наверняка.

Старая  гвардия  -  плечи  поникшие,
Мудрость  во  взоре,  да  грусть  на  лице,
Что  им  назначено  волей  Всевышнего
В  этом  их,  сбывшейся  жизни,  конце?

Сколько  отпущено  ведь  неизвестно,
С  болью  привычно  приходят  рассветы.
Где-то  звучат  они  нотами  честными,
Вечного  мира  скупые  приветы.

Мало  возможностей,  горстка  желания,
Пусть  и  не  сильно  томят  раздражения.    
Всё  ещё  теплится  в  них  ожидание
Самого  главного  предназначения.

Может  почувствуют,  как  мы  в  ответе
За  всё,  что  было,  и,  что  не  сбылось!
Пусть  и  немного  им  времени  светит,
Лишь  бы  не  вечный  авось  да  небось!

Может,  рискнувши  на  кон  все  поставить,
Волю  и  опыт  свой  мощно  спрягая,
Смогут  они  наше  время  заставить,
Чтоб  не  позором  нам  правда  нагая!

19.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803720
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Микола Серпень

Современные Пилат и Христос

И  невдомек  убогому  ему,
Возможно,  по  его  природной  лени,
Что  против  авантюр  его  в  Крыму
Восстал  обычный  человечий  гений.

Восстал  Он,  как  Христос,  не  громко,
Совсем  пред  ним  не  слава  и  корысть.
Тростник  и  мыслящий  и  тонкий
Пилаты  тайно  всюду  будут  грызть.

И  отстоять  своё  предназначение
Всяк  может  только  волею  своей!
Пилат,  тот  млеет  от  Его  мучений,
А  Он  Всевышнему  -  убей  меня,  убей!

Раз  не  по  мне,  то  пусть    конец  всему,
Так  было  вслух  заявлено  Пилатом!
И  невдомёк  убогому  ему,
Что  мир  принадлежит  крылатым!

Что  не  продажной  мелкой  волей
Великое  свершение  взметнется!
И,  что  замученный  невольник,
За  каждого  из  нас  Он  не  сдается!

И  вот  когда  придет  грядущий  час,
Когда  сойдутся  плутни  все  и  правды,
Пусть  больно  станет  каждому  из  нас,
Что  не  тому  на  свете  дали  право!

17.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803718
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Ганна Верес

Літні полотна

Літечком  скошено  трави  в  покоси,
Старанно  складено  сіно  у  стіг,
Адже  попереду  жде  його  осінь
Й  ляжуть  на  трави  тумани  густі.

Виспавшись  добре  на  листі  зеленім,
З  вітром  вони  пропливуть  по  воді,
Заколисають  латаття  лілеї
Келихи    квітів  уміють  радіть.

Ліс  посміхнеться  кущем  малиново,
Бо  ж  не  дарма  він  і  цей  рік  прожив:
Так,  до  лиця  йому  з  ягід  обнова,
Поки  зелені  вони  у  ожин.

Повниться  ліс  і  стежками,  й  піснями,
Звірі  і  птаство  радіють  красі.
Сонце  проколює  віти  списами
Дивні  полотна  у  свіжій  росі.
7.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803495
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Ганна Верес

Хтось же водить моїм пером?

Хтось  же  водить  моїм  пером?
Отже,  це  комусь,  мабуть,  треба.
Той  –  звичайний,  а  той  –  герой  –
Всі  ми  є  посланцями  неба.
Зло  й  добро  живуть  поряд  нас  –
Не  порушити  б  рівновагу.
Хай  працює  вона  на  нас,
Хоч  життя  –  не  завжди  розваги.
Щовесни  щоби  сад  наш  цвів,
І  пшеницю  тривожив  вітер,
Ліс  голубив  пташиний  спів,
І  вода  цілувала  віти
Ледь  зажуреної  верби,
Квітка  сонечку  посміхалась.
Не  потрапити  б  нам  якби
У  безвихідь,  нікчемну  старість.
16.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803494
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Наталя Данилюк

Веселки семибарвний декупаж

Після  грози  вгорі  стає  тихіше,
Мов  білий  янгол  світ  перелетів.
Трава  дощі  нанизує,  колише,
Вони  ж  на  сонці  грають  –  золоті!

І  міняться  палітрою  веселки,
Лише  збери  в  намисто  –  і  носи.
Птахи  лишають  мокрі  закапелки,
Розспівують  медові  голоси.

Янтарний  джміль  у  пазусі  квітковій
Просушує  дбайливо  крилець  льон.
Радіють  діамантовій  обнові
Зелені  абажури  буйних  крон.

Ще  звуки  грому  вдалині,  як  згустки,
Розсмоктує  й  ковтає  висота,
І  соняшник  обтрушує  пелюстки,
Мов  пір’ячко  намокле  гордий  птах.

Вібрує  звук,  насичується  колір,
Розсіюється  хмар  густий  меланж,
Привітно  виграє  на  видноколі
Веселки  семибарвний  декупаж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подолали разом спеку…

Пече  і  жарить  знову  спека,
На  небі  жодної  хмаринки.
Сховавсь  у  зарослі  лелека,
Шукає  місце  для  хатинки.

Схилилась  верба  над  рікою,
Вмочила  в  воду  свої  віти.
Трава  заплакала  росою,
Десь  із  -  за  гір  примчався  вітер.

Він  поспішив  на  допомогу,
Щоб  вгамувати  злую  спеку.
Зненацька  вибіг  на  дорогу
І  дощ  покликав  із  далека.

Упали  краплі  на  левади,
На  ліс,  на  поле,  на  дорогу.
Почулись  звуки  канонади,
Прийшла  гроза  на  допомогу.

І  подолали  спеку  разом,
Вона  зі  злості  захлинулась.
У  путь  пустилася  відразу
І  в  своє  царство  повернулась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803460
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Ганна Верес

Дзвеніло літо коником

Дзвеніло  літо  коником  у  лузі,
Покоси  свіжі  впали  з  зелен-трав,
Жовтів  Іван-купальний  в  лісосмузі,
Коли  спускався  вечір  із  заграв.

Коли  я  бачу  літню  цю  картину,
Як  сонечко  сідать  не  поспіша,
І  чую,  як  сюрчання  поруч  лине,
Купається  в  загравах  тих  душа.
11.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803363
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Валентина Малая

ХАЙ БУДЕ МОВА ЗОЛОТА

[color="#7700ff"][i][b]
Та  так,і  знов  чомусь  не  спиться=
"відповідність  предмета  його  назві"
сниться...
Чому  "подушка",а  не  "підвушка"*???
Замислилась  вночі...Валюшка...  
Якась  у  всьому  амальгама,
Анальфабетова  реклама...

СЛОВА,слова...вібрують  слух,
Підносять,а  чи  садять  дух...
Летять  за  думкою  услід,
Нам  до  вподоби  ...й  шлють  привіт,
Де  той  кордон  зі  звуком  їх?,
Що  вирвався,а  чи  притих...
Схопився,вилетів  і=  пурх...
Неначе  красень-горобець,
І  зна  господар,де  кінець.

Шановний,друже,читачу,
Читай  і  думай...досхочу!
і  говори  красиво  й  чисто,
І  думку  одягни  в  намисто...
дзвінке  й  іскристе,мов  вода.
Най  буде  й  мова  зо-ло-та!

*[u]Подушка[/u]-  від  праслав"янської  мови  /  дихати,духати,подута,надута/
Походження  слова  пов"язане  з  ідеєю  надування,надихання.Простонародне  "підвушка"-  не  є  правильним.

16.08.2018р.[/b]
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803274
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


dovgiy

МОВЧАННЯ

Мовчання  іще  не  прощання,
Якщо  навіть  криза  в  душі,
Це  швидше  глибинне  чекання,
Щоб      визріли  в  серці  вірші.
Не  пишеться…  треба  раненько,
Коли  не  кричали  півні,
Із  ліжка  піднятись  тихенько,
Щоб  сон  не  тривожить    рідні,
За  вудки,  сачка  та  принаду
І  далі  від  міста  й  села,
Щоб  волі  приглушена  радість
На  лоні  природи    знайшла!
Гойдається  місяць  на  плесі,
Стіною  чорніє  комиш
І  риби  веселої  плескіт
Тривожить  незайману  тиш…
До  чого  ж  любив  я  ці  миті!
Давно  вже  не  був  на  ставку!
Вже  тільки  хмаринки  в  блакиті
Показують  волю  таку.
А  я  –  мов  безкрилий  лелека
Сиджу  на  дворі  у  візку…
Лиш  вітер  приносить  здалека
На  спогад  про  радість  п’янку
Живі    річкові  аромати
Чи  шум  від  розправлених  крил…
Це  слабості  монстр  проклятий
Дорогу  до  неба  закрив!
Отож  і  живу  у  полоні…
Лише  ще  я  маю  в  душі
Немовби  синицю  в  долоні  –
Шпаринку  до  волі  –  вірші.
Мовчання  –  іще  не  прощання
Це  пауза  духу  в  житті,
Думок  та  емоцій  чекання  
І  Музи  наспівів  дзвінких.    

         вівторок,  14  серпня  2018  р.            


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803199
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Ганна Верес

Як можна звикнуть?

Як  можна  душам  звикнуть  до  рутини,
Коли  народ  нагнула  так  біда,
Коли  серденько  зранене  дитини
З  Донбасу  й  досі  батька  вигляда?

А  той  на  нього  з  ангельського  краю
І  дивиться,  і  прикрива  крилом,
Блага    у  Бога  миру  свому  краю,
Щоби  земля  укрилася  зелом.

І  хто  те  зна,  чи  вистачить  століття,
Щоб  ми  простили  тих,  хто  у  Кремлі?
Нові  ж  хрести,  мов  свідки  лихоліття,
Насіялись  так  густо  по  землі…
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803119
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Ганна Верес

Моя країна – Україна

Моя  країна  –  ненька  Україна  –
Ці  вимовляю  з  гордістю  слова  –
Тут  світ  чарує  пісня  солов’їна,
Господар  землі  густо  засіва.
Моя  країна  –  батьківщина  жита  –
А  отже  жити  нам  у  ній    віки,
Лиш  би  навчитись  цій  землі  служити,
Як  їй  служили  славні  козаки.

Моя  країна  сильна  і  багата  –
Це  зрозуміли  Раша,  світ  і  Бог,
Ми  навчимося  й  правдоньку  кувати,
Розбудимо  у  дітях  ту  любов,
Що  всіх  вестиме  на  борню  за  волю,
Що,  як  вода,  потрібна  для  життя,
Й  здобудемо  для  себе  гідну  долю,
Не  буде  де  «російського  сміття»!
15.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803118
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумна мелодія скрипки…

Десь  грає  сумно  скрипка,  линуть  звуки,
Доносяться  тужливо  з  далини.
Хтось  взяв  смичок  і  доторкнулись  руки,
До  сУмної,  співучої  струни.

Мелодія  та  зворушила  душу,
Полинула  у  спомини  тих  днів.
Де  тихий  спокій  буревій  порушив
Й  піском  сипучим  так  глибоко  сів...

Я  чую  ще  тебе,  твої  обійми,
Одна  лиш  мить  і  збій  поніс  смичок.
Слова  оті,  що  ми  такії    різні,
Відкинули  з  тобою  нас  на  крок...

Тепер  лиш  звуки,  що  доносить  скрипка,
Нагадують  про  тебе  і  ті  дні.
І  то  -  таке  буває  дуже  рідко,
Коли  сумна  мелодія  й  пісні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803086
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Віктор Ох

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ (V)

Новий  кліп
Слова    ̶    Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------

Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Ганна Верес

Монолог вдови

Життя  гірка  й  солодка  чаша
Іще  не  випита  до  дна.
Широка  ще  дорога  наша,
Та  я  іду  по  ній  одна.
Терплю  вітри  життєві  й  зливи.
Здається,  їм  нема  кінця.
Вдови  дорога  особлива,
І  іншої  нема,  ніж  ця.
А  ти  пішов  у  світ  незнаний,
Залишив  прізвище  й  дітей,
І  спомин,  ніжний  той,  весняний,
Коли  черемха  зацвіте.
Найбільше  щастя  тепер  –  діти,
Хоч  нелегка  ця  ноша  є.
Той  час,  що  плакати  й  радіти,
Обов’язково  настає.
І  коли  прийде  час  весілля,
Дітей  я  стріну  теж…  одна:
В  руках  –  рушник  із  хлібом-сіллю.
І  плакать  буде  вся  рідня.
Не  подарую  діамантів    
Нема  й  не  буде  їх,  либонь.
Найкраще,  що  дарує  мати,
Сумління,  вірність  і  любов.
Хоч  маю  я  жіночу  силу,
Пройду  тернистий  долі  шлях,
Хай  не  темніє  небо  синє,
Хліб  наливається  в  полях!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802992
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Ганна Верес

Люблю я

Люблю  зими  веселу  заметіль,
Коли  сніжинки  в  танці  знемагають,
А  ранком  сонце  снігову  постіль
Вогнем  запалить,  випливши  з-за  гаю.

Люблю  і  ранні  подихи  весни,
Коли  сніги  розбуджені  рідіють.
Коли  тепло  затче  не  тільки  сни,
Але  й  розбудить  світлооку  мрію.

Люблю  я  гамір  літній  дітвори
І  шум  вітрів,  і  гуркотливі  грози,
І  косовицю  ранньої  пори  –
Такою  є  життя  сільського  проза.

Люблю  осінні  спалахи  дібров
І  полотно  замисленого  неба,
Коли  від  хвилювань  холоне  кров
І  пеленають  сум  з  водою  верби.
19.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Валентина Малая

ВИДОВИЩ Й ХЛІБА ПРОСТО ХОЧЕ НАРІД

[color="#0022ff"][i][b]"Прийшла  свобода  і…  зміліли  люди..."    Richter[/b][/i]
[/color]
***
[color="#6200ff"][i][b]
Видовищ  й  хліба  просто  хоче  нАрід.
Ті  неподобства  ,видно,  до  снаги.
Занадто  й  забагато  їхніх  свОбід,
І  йдуть  на  ланцюжку  у  зне-ва-ги.

Самі  себе  вони,  мабуть,  не  люблять,
І  Бога  ген  забутий  назавжди??
Тому  себе  у  всьому  цьому...гублять...
Ти  ж,читачу,подумай  і  ...зажди!

Ти  не  смакуй  відкритим  безкультур"ям!
І  розберись,де  справжняя  краса!
Бо  буде  смішно  з  тебе  навіть  курям,
Й...чи  допоможуть  в  чомусь  ...небеса???

Не  потурай  оголенім  на  сцені,
Й  тому,хто  бруталить,не  підтакай!
Направи  взір  на  свитки  ,на  свячені.
І  безкультур"я  сам  не  допускай!

13.08.2018р.[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802964
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Леся Утриско

Мої зорі.

Поцілунком  торкала  зорі,
Чи  на  радість,  а  чи  на  біду,
По  небеснім  снувались  морі,
В  тім  здавалось,  що  з  ними  йду.  

Намагалась  лишень  торкати,
Цілувати  єдину  мить,
Не  зуміла  їм  щось  сказати-
Кожне  слово  чомусь  щемить.  

Ой  ви,  зорі  -  свіча,  лампадка:
Щось  божественне  та  чудне,
Світло  неба  -  моя  загадка:  
Щось  веселе  і  щось  сумне...  
 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802861
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Я люблю свою землю (Слова для пісні) .

Я  люблю  свою  землю
І  свій  гордий  до  болю  народ,
Цю  любов  пронести
Через  всі  негаразди  зумію,
Із  вогню  і  золи
Саме  тут  проростав  патріот,
І  тому  тільки  з  ним
Я  пов’язую  долю  і  мрії.

Я  люблю  свою  землю
І  такою,  яка  вона  є:
В  історичних  синцях
І  тяжких  закривавлених  ранах.
Тут  коріння  моє
І  насіння  кохане  моє,
Тож  не  зваблять  мене
Ні  близькі,  ні  далекі  заграни.

Я  люблю  свою  землю
У  цвітінні  садів  і  тривог,
І  тоді,  коли  край
Чорним  полум’ям  воєн  палає.
Знаю,  виведе  нас
Із  пітьми  закоптілої  Бог,
Й  сивочолий  Дніпро
Схід  і  захід  навіки  з’єднає.
10.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802858
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ніна-Марія

Дрімає літо …

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]

Дрімає  літо  у  дозрілім  житі,
В  соняшниковім  полі  за  селом.
Колише  вітер  колоски  налиті,
Махає  серпень  вересню  крилом.

А  трави  в  лузі  пахнуть  чебрецями,
Напоєні  дощами  досхочу.
Крадеться  осінь  поміж  берегами,
Та  я    її  до  серця  не  впущу.

Душа  ще  хоче  в  літечку  зігрітись.
Ви  не  спішіть  до  вирію,  літа.
І  весну  не  одну  б  ще  вам  зустріти,
Хай  осінь  зачекає  золота.


[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Портрет вдови

Вона,    обнявшись    з    горем,    спала,
В    господі    все    сама    вела,
З    війни    вдовою    раптом    стала,
Як    і    багато    із    села.
Сама    косила    і    в’язала,
І    ціпом    молотила    хліб,
Дітей    до    школи    споряджала
І    підпирала    ветхий    хлів.
Висока,    статна    молодиця,
У    грубім    чоботі    –    нога,
На    ній    –    незмінна    і    спідниця,
Що    стегна    круглі    обляга.

А    вже    як    пісню    заспіває,
Їй    рівних,    ні,    нема    в    селі,
І    сльози    вміло    заховає
Десь    у    найглибшій    глибині.
Така    вона,    радянська    жінка,
Жила    що    в    повоєнний    час.
Згадаю,    й    так    стає    вже    гірко.
Хай    це    не    вернеться    до    нас.
25.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802780
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Ганна Верес

Стояла ніч

Стояла  ніч,  всі  зорі  розгубивши,
Зі  сходу  в  небі  загорівся  день,
А  вже  на  землю  на  святу  ступивши,
Збудив  він  птахів,  звірів  і  людей.

Мереживом  цвіли  будівлі  сонні,
Зненацька  запалало  в  вікнах  скло.
Горобчик  ворухнувся  на  осонні,
І  сон  тікав  далеко  за  село.

Півні  пісні  ранкові  вже  запіли,
Озвались  відра  в  цямринах  криниць.
Ворота  ще  мовчали  –  не  скрипіли,
Чекали,  поки  випустять  ягниць.

Застав  зозулю  у  гніздечку  ранок,
Поспати  любить  птаха  у  цей  час…
В  повітрі  запах  гіркувато-пряний
Із  солов’єм  схід  сонця  зустріча.
11.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802779
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустрілись з Серпнем на стежині…

Зустрілась  з  Серпнем  на  вузькій  стежині,
Він  усміхнувсь  до  мене  від  душі.
На  нас  дивились  з  неба  очі  сині,
А  у  душі  писалися  вірші.

Спустилися  до  річки  в  прохолоду,
Замилувались  вербами  тихцем.
Вмочили  ноги  у  дзеркальну  воду,
Поспілкувались  навіть  з  вітерцем.

Неподалік  квартет  пташок  почули,
Злетівсь  на  той  концерт  пташиний  бум.
О  Серпне!  Твою  лагідність  відчула
Й  мелодію  душевних,  ніжних  струн...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802758
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Оптимістка

Возвращайся скорей!

Музыка  и  исполнение  Владимира  Ярцева

Без  тебя  не  живу:  зависаю  в  пространстве  и  времени.
Исчезают  желания,  прячутся  мысли  в  осенний  туман.
Не  могу,  не  хочу  без  тебя  я  ни  дня,  ни  мгновения,
Я  всё  время  грущу  и  меня  поглощает  тоски  океан.

Не  помогут  друзья,  не  развеют  тоску  и  подруги,
Без  тебя  ночь  темна  и  длинна,а  рассвет  -  не  рассвет.
Время  тянется  лентою  серой,  унылой  по  кругу
И  грустят  даже  звёзды,  когда  тебя  рядышком  нет.

Всё  не  так.  Затуманилось  солнце  и  выцвела  радуга,
Очень  грустную  песню  сегодня  поёт  соловей.
Ты  вдали,  и  меня  ничего  в  этой  жизни  не  радует.
Я  сейчас  не  живу.  Только  жду.  Возвращайся  скорей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802830
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Ганна Верес

Бо лиш одне… життя

Нас  часто  доля  ставить  на  коліна,
Та  сліпо  їй  коритися  не  слід
Навіть  тоді,  як  у  душі  руїна
Й  чужим  і  сірим  здасться  білий  світ.

Не  дозволяй  назватися  слугою,
А  стань  за  себе  у  житті  борцем,
Що  здатен  рани  у  душі  загоїть.
Дарма  не  кидай  камінь  чи  слівце.

Нам  час  гартує  і  тіла,  і  душі,
У  цім  і  є  та  справжня  суть  буття,
До  себе  і  людей  не  будь  байдужим,
Бо  лиш  одне  дароване  життя.
30.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802690
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Бомж

У  холодку,  під  липою,  сидів
Ще  не  старий,  здається,  чолов’яга.
З  усього  видно,  це  його  був  дім.
Тут  він  живе…  один  і…  «без  бамаги».
Нехитрий  і  навколо  інтер’єр:
Дерева  пишні,  клунок,  пляшка  пива…
Бомжом  його  назвали,  бач,  тепер…
Чи  то  гріхів  своїх  збирає  жниво?
Ніхто  про  те  не  відає  давно,
Та  й  він  про  все  не  хоче  розповісти:
Сім’я  була,  чи  карти,  мо’,  вино…
Тепер  йому  нема  куди  йти  звідси.

А  мимо  люди  плинуть  потічком,
І  кожен  з  них  несе  свої  турботи:
Лиш  він  один…  сидів  якось  бічком,
Потупив  очі:  сім’ї  в  них,  роботи…
Усі  спішать:  дітей  ведуть  з  садка,
Хтось  на  побачення  біжить,  а  той  –  до  неньки.
Когось  присутністю  своєю  він  ляка…
Взуття  і  одяг  зношені,  благенькі.

Не  поспішають  тільки  його  дні.
Частіш  голодний.  Ситий  тільки  літом.
Чи  то  немає  в  нього  і  рідні,  
Чи  то  Нечистий  править  нашим  світом?
Ніхто  про  те  й  спитати  не  бажа,
Чому  він  тут,  під  липою,  надворі,
І  ким  його  поранена  душа,
Й  зарадить  як  цьому  людському  горю.
Такий  вже  світ,  жорстокий  і…  німий…
А  ми  ж  усі,  у  першу  чергу,  люди…
Чи  знаємо,  де  він  серед  зими?
Чи  справді  серце,  а  не  лід  у  грудях?
9.08.2018.
     
 Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802686
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Бомж

У  холодку,  під  липою,  сидів
Ще  не  старий,  здається,  чолов’яга.
З  усього  видно,  це  його  був  дім.
Тут  він  живе…  один  і…  «без  бамаги».
Нехитрий  і  навколо  інтер’єр:
Дерева  пишні,  клунок,  пляшка  пива…
Бомжом  його  назвали,  бач,  тепер…
Чи  то  гріхів  своїх  збирає  жниво?
Ніхто  про  те  не  відає  давно,
Та  й  він  про  все  не  хоче  розповісти:
Сім’я  була,  чи  карти,  мо’,  вино…
Тепер  йому  нема  куди  йти  звідси.

А  мимо  люди  плинуть  потічком,
І  кожен  з  них  несе  свої  турботи:
Лиш  він  один…  сидів  якось  бічком,
Потупив  очі:  сім’ї  в  них,  роботи…
Усі  спішать:  дітей  ведуть  з  садка,
Хтось  на  побачення  біжить,  а  той  –  до  неньки.
Когось  присутністю  своєю  він  ляка…
Взуття  і  одяг  зношені,  благенькі.

Не  поспішають  тільки  його  дні.
Частіш  голодний.  Ситий  тільки  літом.
Чи  то  немає  в  нього  і  рідні,  
Чи  то  Нечистий  править  нашим  світом?
Ніхто  про  те  й  спитати  не  бажа,
Чому  він  тут,  під  липою,  надворі,
І  ким  його  поранена  душа,
Й  зарадить  як  цьому  людському  горю.
Такий  вже  світ,  жорстокий  і…  німий…
А  ми  ж  усі,  у  першу  чергу,  люди…
Чи  знаємо,  де  він  серед  зими?
Чи  справді  серце,  а  не  лід  у  грудях?
9.08.2018.
     
 Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802686
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Окраса роду…

На  вишиванім  рушнику,
В  вінчальному  обряді...
Волошки  сині  у  вінку,
Вінчались  при  лампаді...

А  нареченими  були,
Тоді  мій  дід  й  бабуся.
Роки  з  тих  пір  давно  спливли,
В  край  відлетіли  гуси...

Рушник  неначе  оберіг,
Передававсь  із  роду.
І  кожен  з  них  його  беріг,
Він  був  окраса  роду...

Роки  летіли  швидко  так,
На  нім  вже  мама  й  тато.
Він  гарний  був  тоді  юнак
І  ось  у  них  вже  свято.

До  церкви  дзвони  кличуть  їх,
То  радісна  година.
Матусю  й  тата  до  вінця,
Веде  любов  єдина.

Рушник  передали  батьки,
Він  перейшов  у  спадок.
Його  не  знищили  роки,
А  зберігали  радо...

І  так  минало  з  року  в  рік,
Вже  друге  покоління.
Цей  скарб  мов  золото  беріг,
Ховаючи  у  скриню.

Онучка  підросла  уже,
Красива  наречена.
А  рушничок  чекає  все,
Ту  мить  благословенну.

І  знову  музика  в  дворі,
Б'ють  в  церкві  радо  дзвони,
Доносяться  гучні  пісні,
В  руках  несуть  ікони.

На  вишиванім  рушничку,
Онучкине  кохання.
І  наречена  у  вінку,
Приймаються  вітання...

З  тих  пір  пройшло  багато  літ,
Історія  та  вічна.
На  рушничку  калини  цвіт,
Всміхнеться  блискавично...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802642
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Lana P.

La Ville — Lumiere (Місто Вогнів) ПІСНЯ ПРО МІСТО ВОГНІВ — ПАРИЖ

Червнева  ніч  захоплює  в  полон,
Гойдає  срібний  місяць-медальйон,
Розкида  розніжені  зірки,
Шепоче  Нотр-Дам  старі  казки.

                                  Приспів. 
Вогнів  столиця,  дивовиж  —
Нічний  Париж,  нічний  Париж.
І  я  не  сплю,  і  ти  не  спиш,
До  мене  мрією  летиш.

Залізна  вежа  в  сотнях  мерехтінь
Пускає  в  небо  блиски,  стелить  тінь.
На  яхті,  біля  острова  Сіте,
Надія  думкою  в  імлі  пливе.

                               Приспів.

Любові  місто  і  безмежних  мрій.
Хвилює  Сену  в  оплесках  прибій,
Запрошують  з  підсвітками  мости.
Так  хочеться,  щоб  поруч  був  і  ти.

                              Приспів. 

У  сяйві  паленіє  Мулен  Руж,
Романтика  захоплює  довкруж.
Квапливий,  стильний  в  кабаре  гарсон
Шампанське  наливає  під  шансон.

                            Приспів. 

У  гаморі  ліхтарики  нічні 
Запалюють  метеликам  вогні.
А  ті  летять  на  світло  у  анфас.
Тут  є  усе  —  немає  тільки  нас.

                            Приспів. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802600
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Незвичайний круїз


Коли  весна  розбурканим  крилом

Землі  торкнеться  й  проліски  розбудить,

Я  поспішаю  в  ліс,  що  за  селом,

Щоби  красу  побачити  й  збагнути.


Поміж  дерев,  що  сік  весняний  п'ють,

Озера  сині  розлились  навколо,

Сороки  гнізда  саме  перші  в’ють,

Долає  сонце  дня  ясного  коло.


Легень  замало…  Аж  не  продихнуть  –

Так  свіжо  й  легко  тут  лишень  буває.

 І  неможливо  час  той  повернуть,

Такої  свіжості  лиш  тут  трава  є.


Рукою  ніжно  доторкнуся…  Ну,  дитя!..

Боюсь  злякати  весняну  розпусту,

Що  знає  лиш  любов  –  не  каяття.

Ой,  ле-ле!    Стала  в  заячу  капусту.


Ті  кошики  хоч  мало  прожили,

Та  смак  весни  й  буття  уже  пізнали,

Тож  залицятись  рано  почали,

Мов  говорили:  «Залишайся  з  нами…


Ти  мавкою  зростеш  поміж  беріз,

Щоб  ряст  купати  свіжою  росою»…

Під  вечір  завершився  мій  круїз  –

Побачення  з  весняною  красою!
16.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802587
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Липнева ніч кохання


В  гаю  замовкли  солов’ї,

Вітри    у  сни  сховалися…

Спить  ніч  липнева  на  селі.

Ми  ж  у  саду…  кохалися.


Дивився  місяць  ізгори

І  зорі  милувалися,

Як  ми  тривожної  пори

Невміло  цілувалися.


І  яблуневий  сад  принишк,

Навколо  тихо  й  росяно…

–  Люблю,  –  твій  голос  ледь  зронив.

А  місяць  грався  косами.


Пустунчик-липень  насміхавсь,

Хоч  був  і  зачарований,

Та  зрозумів:  нема  гріха

Для  тих,  хто  так  закоханий.
7.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802586
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя Ассоль…

Тебе  колись  я  Греєм  називала,
А  ти  чарівне  ім'я  дав  -  Ассоль.
Я  часто  з  мріями  у  снах  літала
І  уявляла  цю  казкову  роль...

Дорогоцінний  мала  подарунок,
Намисто  з  горобини  у  руках.
Цілунки  і  любові  ніжний  трунок,
Палав  вогонь  багаттям  у  очах.

Хмарини  підіймали  нас  у  небо,
Ти  за  штурвалом  був...  О  мій  герой!
Я  не  могла  і  дня  прожить  без  тебе,
Коханий  мій,  а  я  твоя  Ассоль...

Для  нас  ті  дні  були  такі  щасливі,
Природа  посміхалась  повсякчас.
І  нестрашні  були  холодні  зливи,
Ми  разом  з  ними  танцювали  вальс...

Літа  минули.  Швидкоплинно  осінь
У  гості  завітала  в  кожен  дім.
Залишила  свій  відблиск  у  волоссі,
Розповіла  цю  казку  друзям  всім...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802558
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Ганна Верес

Гостріше гострого меча буває слово

Гостріше    гострого    меча
Буває    слово    для    людини.
Хто    його    силу    поміча,
Той    цінуватиме    родину,
Бо    необдумані    слова
Готові    вбити    –    не    вбивати.
Хто    істину    цю    забува,
На    кого-хоч    може    кивати.
Знічев’я    ти    не    кидай    слів,
Щоб    не    вернулись    бумерангом.
Слова    –    найкращі    із    послів,
Вони    найвищі    мають    ранги.
Слова    ті    щирі,    від    душі,
Що    здатні    камінь    роздробити,    –
Важливий    для    життя    рушій,
Готовий    подвиги    творити.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802475
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018


Олекса Удайко

УПАЛА СЛИВКА

         Упала  сливка…  Здавалося  б  -  дрібниця…
         А  яка  лавина  думок!    
         І  не  тільки    про  
         сливку…
         
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]

[i][b][color="#4b0b8c"]Упала  сливка,  мов  мала  дитинка…
З  яких  то  див  відпала  від  гіллі?
Чому  так  сталось?  Що?  Чогось  їй  мало?..
Тепер  лежить,  покоїться  в  ріллі…

Упала  наче  б,  та  чомусь  не  плаче…
Меланжево-муарову  її
Скоряє  сум...    А  може,  зграя  дум?
Та,  певно,  в  неї  бачення  свої…

Бо    є  вікно  –  природою  дано.
Не  тільки,  кажуть,  світла,  що  –  в  вікні…
У  рай  -  охоче.  Гени  тут  лоскочуть  -
побути  сам-на-сам  і…  в  однині!

Ту  славну  хіть  було  почуто  вмить…
О,  як  пульсує  мудрістю  земля!
«Ти  прорости,  а  потім  вік  цвіти»  -
стрекоче    алгоритмом…  звідтіля.

І  ось  росте,  десятки  літ  цвіте.
Та  щось  плодів  у  дерева    не  густо…
Знать,  та  земля  годується  здаля…
«Блукавих»  рільників  сюди  не  пустим!
   
Камзоли    пана  не  рачій  жупана,
Чи  віз,  чи  сани  –  яку  все  одно.
Миліша  нивка  для  моєї  сливки  –
це  та,  що  загляда
                                                                   мені  в  вікно.[/color][/b]

07.08.2018[/i]
На  світлині  автора  -  палісадник  під  вікном  власної  квартири.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018


Любов Іванова

ПОЕЗД СПЕШИТ К ТЕБЕ

[b][i][color="#1105ad"][color="#ad051c"]П[/color]олустанок  мой  родной,  Родины  частица
[color="#ad051c"]О[/color]стаешься  в  сердце  ты,  продолжаешь  сниться.  
[color="#ad051c"]Е[/color]диничные  стоят  там  теперь  избушки
[color="#ad051c"]З[/color]а  калитками  сидят  деды  и  старушки.
[color="#ad051c"]Д[/color]аже  в  праздник,  в  выходной  -    улицы  немые,

[color="#ad051c"]С[/color]ловно  кто  закрыл  на  ключ  радости  земные.  
[color="#ad051c"]П[/color]риезжают  к  старикам  дети  очень  редко,  
[color="#ad051c"]Е[/color]сли  время  разрешит  попроведать  предков.  
[color="#ad051c"]Ш[/color]епоток  идет  селом,  Анне  -  вон  потеха
[color="#ad051c"]И[/color]хний  мдадшенький  сынок  на  денек  приехал.  
[color="#ad051c"]Т[/color]ам  и  радость  бьет  ключом,  слёзы  и  расспросы,  
 
[color="#ad051c"]К[/color]ак  же,  маме  шаль  привез,  папе  папиросы...
 
[color="#ad051c"]Т[/color]олько  времени  опять  у  него  не  много,  
[color="#ad051c"]Е[/color]ле  солнышко  взойдет,  в  город  путь-дорога.
[color="#ad051c"]Б[/color]оже  правый,  помоги,    гнать  печаль-тревогу.  
[color="#ad051c"]Е[/color]сли  ночку  ночевал....  и  то  -  слава  Богу...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802253
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Ганна Верес

Земля Чернігівська – колиска України

Земля  Чернігівська  –  колиска  України…
Несу  в  долонях  їй  свою  любов.
Це  край  верби,  барвінку  і  калини.
За  нього  сотні  раз  лилася  кров.
Палили  нас  і  різали,  й  топтали
Монголи,  дикі  половці  й  Литва.
Козацька  знать  уперше  тут  повстала,
Хоч  поплатилась  за  свої  слова.
Полуботок,  Мазепа,  Скоропадський  –
Козацьких  днів  і  слава,  і  печаль  –
Гетьманом  кожен  був  із  них  і  батьком…
Хіба  можливо  їх  не  величать!

Не  одного  гетьмана  у  холодний
Сибір  заслали,  щоби  залякать.
Ті  ж,  муки  приміряючи  Господні,
Присягу  не  зганьбили  козака.
Батурин  спалено,  а  з  ним  –  козацькі  душі…
Здавалося,  сам  Бог  ридав  згори.
Чи  можна,  це  згадавши,  буть  байдужим,
Пробачить  смерть  жінок  і  дітвори?

Пройшли  віки…  Їх  не  зібрати  в  жмені…
Підставив  небу  плечі  чорний  жертвам  хрест.
Тисячооко  дивиться  на  мене
Й  на  схід  показує  його  уявний  перст:
Поглянь,  мовляв,  яка  краса  навколо,
Зайди  в  козацьку  церкву,  помолись
За  тих,  котрі  не  вернуться  ніколи,
За  тих,  кого  замучили  колись…

Довкола  річка.  Голубіють  хвилі…
Тоді  були  червоними  вони.
Це  в  них  зарізані  тоді  знайшли  могили
Діди,  жінки  і  діти  без  вини.
І  знову  ллється  наша  кров  на  сході
(Москва  на  цей  раз  косить  наш  Донбас)…
Вона  є  катом  для  мого  народу
Та  всіх  уже  не  знищити  їй  нас!
4.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802289
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Валентина Малая

В ГОРІШНИКУ ГОРІШИНА

[color="#8c00ff"][i][b]
В  горішнику  горішина  горішками  обвішана,
Оришка  і  Тимішка  струшують  горішки.
Прийду  й    я  до  горішника  й  до  тої,до  горішини,
І  наберу  горішечок  і  шию  всю  обвішаю,

Намисто  те  горішняне,  всі  стукають  горішечки,
Й  мені  даруйте  міцності,сміливості,хоч  трішечки!
Прийшла  до  свого  дерева,тулюсь,шукаю  єдності,
І  обміну  енергії,природної  взаємності…

В  великому  горішнику  хай  струшують  горішечки,
Оришка  і  Тимішечко  й  Валюся  трішки-трішечки.
Приходьмо  до  горішника,горнімось  до  горішини.
Горішино,горішино,роди,роди  горішками!
[/b][/color]
[color="#001aff"]

/  Ліщина-дерево  тих,хто  народився  під  сузір"ям  Терезів  .
[b]Ліщи́на  звича́йна  або  європе́йська  [/b](Corylus  avellana)  —  багаторічна  рослина  родини  Березових,  відома  також  під  народними  назвами  горі́шник,  орішина,  лісови́й  горі́х.  
Поживність  (калорійність  їжі)  горіхів  ліщини  в  2  рази  вище  калорійності  пшениці,  в  3  рази  —  маку  та  у  8  разів  —  молока.  
Ліщина  —  один  з  важливих  лісових  енергоносіїв,  у  ранньовесняний  період  дає  багато  високоякісного  пилку,  який  містить  багато  білків  і  вітамінів.  Ліщина  звичайна  —  харчова,  жироолійна,  медоносна,  лікарська,  танідоносна,  фарбувальна,  деревинна,  декоративна,  фітомеліоративна  рослина  .
[b]Фундук[/b]  —  це  окультурена  форма  ліщини,  найкращий  сорт  ліщини./

06.08.2018р.

...котилася  тарілочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794711
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802099
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018


Ганна Верес

Він повернувся… на щиті

Стефурак  Степан  Степанович-  боєць  ДУК  "Правий  сектор"!

Осінь  2014  року,  стала  для  Степана  останньою  в  житті.
Сьогодні  в  молодого  Героя-  День  Народження.
Згадайте  цього  хлопця  в  молитві,  спогадах.
Розкажіть  дітям,  онукам  про  нього.  
Нехай  знають-  Степан  загинув,  щоб  вони  жили.

Він  повернувсь  додому…  на  щиті
Із  рідного,  як  він  вважав,  Донбасу…
Туди  юнак  з  Майдану  полетів
І  згинув  від  ворожого  фугасу.

Він  повернувсь  додому…  на  щиті,
Хоч  жити  так  хотілося  хлопчині,
Не  раз  був  переможцем  у  житті,
А  тут…  упав,  немов  на  ту  причину.

Він  повернувсь  додому…  на  щиті,
Хоч  друзів  прикривав  завжди  собою,  
Так  ворога  хотів  перемогти.
Душа  ще  там  літа  –  над  полем  бою…

Він  повернувсь  додому…  на  щиті…
Схід  боронив  від  вражої  навали,
Усе,  що  міг,  зробивши  на  війні,
Героєм  став…  
Його  Степаном  звали…
5.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801997
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Валентина Малая

БІГАЙ ШВИДКО, ЧИ БІГМА

[color="#4d00ff"][b][i]
/  д  л  я      о  н  у  ч  е  ч  к  и    /

Б  І  Г  А  Й    швидко  чи  бігма́,  біго́м  ,трухце́м  і  підтюпце́м,
Тру́шком    ,тру́ськом  і  тюпце́м,зухвальце́м  й  пере́можце́м.

П  Л  А  В  А  Й    бра́сом,плавай  кро́лем,під  водою  і  ниряй
Все  це  укріпляє  м’язи  ,не  забудь  й  про  батерфля́й…

С  Т  Р  И  Б  А  Й    вверх  і  в  довжину,із  трампліна  й  на  батуті
Уяви  ,що  ти-    пружина  на  спорт-стадіон  маршруті.

Ї  З  Д  И    швидко    на  мопедах  ,мотоциклах,  ковзанах
Роликах  й  велосипедах  по  долинах  і  полях.

Л  І  Т  А  Й    і́  на  дирижаблях,літаках  ,а  чи  ракетах
І  на  аеростатах  ,геліко́птерах,кометах
І  у  снах  також  літай,то  ростеш  ти  =  про  те  знай!

І    Х  О  Д  И    чи  походжай  ,маршируй  ,а  чи  літай,
Їзди,плавай  чи  стрибай,бігай  швидко  чи  бігма.
Кожен  вид  такого  руху  –  вдосконалить  вас  ,фам-фам*!
[/b][/color]

[color="#000dff"][b]Батерфляй[/b]  (Дельфін,  Батерфляй,  Баттерфляй,  серед  плавців  просто  Флай  [англ.  Butterfly])  —  один  з  найбільш  технічно  складних  і  утомливих  стилів  плавання.  Це  стиль  плавання  на  животі,  в  якому  ліва  і  права  частини  тіла  одночасно  здійснюють  симетричні  рухи:  руки  роблять  широкий  і  потужний  гребок,  припіднімаючи  тіло  плавця  над  водою,  ноги  і  таз  роблять  хвилеподібні  рухи.

[b]Брас[/b]  (від  фр.  brasse,  можливо,  від  лат.  brachia  —  «руки»)  —  стиль  спортивного  плавання  на  грудях,  при  якому  руки  і  ноги  виконують  симетричні  рухи  в  площині,  яка  паралельна  поверхні  води.  Цим  він  відрізняється  від  стилю  батерфляй  з  симетричними  рухами  у  вертикальній  площині  і  кроля  з  поперемінними  рухами  рук  і  ніг.  Брас  —  найповільніший  стиль  плавання.  Брас  має  велике  прикладне  значення:  можливість  проплисти  найбільшу  відстань  з  найменшими  енерговитратами,  безшумне  плавання,  плавання  під  водою.

[b]Кроль[/b]  (англ.  crawl)  —  стиль  плавання,  за  якого  ліва  й  права  частини  тіла  здійснюють  гребки  почергово.  Кожна  рука  здійснює  широкий  гребок  уздовж  осі  тіла  плавця,  під  час  цього  ноги  також  почергово  підіймаються  й  опускаються  майже  без  згинання  в  колінах.  Кроль  зазвичай  вважають  найшвидшим  способом  плавання  на  животі,  тому  його  найчастіше  обирають  у  змаганнях  вільним  стилем.  Тому  його  іноді  називають  «вільним  стилем».  Хоча  деякі  чемпіони  з  батерфляю  мають  швидший  батерфляй  ніж  кроль.

Слово  [b]бігма[/b]  має  наступні  синоніми:
1. бігцем  
2. тюпцем  
3. підтюпцем  
4. бігом  
5. труськом  
6. трушком  
7. трухцем  

Не  плутайте  зі  словом  [b]Бігме[/b]

Слово  [b]бігме[/b]  має  наступні  синоніми:
1. їй-бо  
2. далебі  
3. далебіг  
4. слово  чести  
5. чесне  слово  
6. бог  мені  свідок  
7. от  тобі  хрест  
8. фам.  
9. щоб  я  так  жив  
10. хай  мене  вб'ють  

*[b]фам-фам[/b]-  тут-слово  честі.

05.08.2018р.
/  фото  взяте  з  інтернету  /

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801968
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Ніна-Марія

Мамин рушник

З  полиці  мамин  я  рушник  дістану,
До  болю  рідний,  дорогий  мені.
Мов  знову  долю  нелегку  прогляну,  
Яку  лишила  ти  на  полотні.

Узорами-орлята  з  голубами,
Півонії,  мов  зірвані  в  саду.
Красу  творила,  мамо,  ти  руками,
Які  робили  все  так  до  ладу.

Хотіла  б  я  до  тебе  притулитись
Та  серце  лиш  стискає  гірко  щем…
Води  з  криниці  рідної  напитись,
З  нахиленим  над  нею  журавлем.

Між  нами  відстань  зміряна  роками.
Ти  так  далеко-там  на  небесах.
Але  любов,  що  виткана  нитками,
Довіку  буде  жити  поміж  нас.
 
Шануйте  матерів  своїх  ви,  діти,
Вони  -  є  найдорожчими  в  житті.
Лелійте  їх,  як  ранні  ніжні  квіти,
Слова  для  вас  хай  будуть  ці  святі!

Оновлено  05.08.2018р.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQaYpo8vNpmr2taPQIVKxAAqIN43zON3uIf0_jiO9r_TfzSwcoL[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801957
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Ганна Верес

Над Десною

Ще  літо  в  лузі  бавилося  квітом
І  птахи  тренували  голоси.
В  оправу  срібну  одягались  віти,
Коли  п’яніли  ранком  від  роси.

Котило  сонце  жовте  тіло  небом,
Пило  водицю  з  чистої  Десни,
А  прибережні  довгокосі  верби
Сивіли  і  вітали  день  ясний.
10.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801903
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Ганна Верес

Такий він – серпень

Окрайцем  літа  серпень  виглядає,
Роса  купає  трави  тут  і  там,
Самотній  одуд  у  садку  ридає,
Стерня  застигла,  де  цвіли  жита.
Хмаринки  з  високості  одинокі
Благають  осінь  ще  не  поспішать…
У  селянина  більшає  мороки,
Тож  терпне  від  думок  його  душа.

Ідуть-пливуть  тумани  над  землею,
Купають  сірі  ноги  у  воді,
Розбуджені  ранковою  зорею
Ховають  віти  в  мокрій  бороді.
Ще  неба  не  турбує  клин  лелечий,
І  синь  не  колисає  ще  журба.
Підставив  небу  ліс  широкі  плечі,
Вдихає  запах  першого  гриба.

Такий  він  серпень  –  місяць  загадковий:
Удень  –  ще  літо,  осінь  –  уночі,
Хоч  сіє  світло  місяця  підкова,
Та  не  знайшлись  ще  осені  ключі.
21.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801901
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Тамара Шкіндер

Скільки незгод…

Скільки  незгод  -  розбігаються  очі.
Тільки  чомусь  я  відчайно  не  хочу
Правду  і  кривду  зливати  в  одне.
Не  продихне

Світ  цей  лукавий,  тривожно-сумнівний,
Де  у  "цукерки"  закладено  міни
Та  підміняється  всує  святе.
Й  не  проросте

Правди  зерно  на  твердому  граніті.
І  немов  шаблі,  загострені  миті
Помах  широко  розправлених  крил
Ріжуть  навпіл.

Крешуть  громами  свавіль  блискавиці,
Корчать  гримаси  спотворені  лиця.
Бо  все  вдається  звести  нанівець...
Чи  не  кінець?

Чи  не  остання  проляже  дорога,
Тим,  хто  давно  вже  забув  і  про  Бога.
Вірою  й  правдою  скріплена  мить
Світ  воскресить!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801734
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 04.08.2018


Любов Іванова

КРАСОТА ЗЕМНАЯ

[b][color="#25800e"]Разбросало  утро  перламутр  на  травы
Окропило  щедро  рощи  и  дубравы,
Ситом  процедило  капельки  воды
И  теперь  повсюду  мокрые  следы.

А  когда  запляшет  в  небе    первый    лучик
Слижет    нежно  влагу,  выйдя  из-за  тучек.
Отряхнут  водицу  травы  и  леса,
Красота  какая!!!  Кончилась  гроза...

Пьет  из  речки  воду  радуга  цветная
Вот  она  и  вправду  красота  земная!
Ароматы  рая  и  цветы  полян,
Вот,  какой  подарок  Бога  для  землян...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801686
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 04.08.2018


Ганна Верес

Словом перемогу вишиваю

Землі  своїй  я  долю  вишиваю
Гарячим  словом  стану  меч  сталить
Й  до  вічності,  як  мати,  промовляю:
Живі  з  війни  хай  вернуться  сини!

Я  словом  перемогу  вишиваю,
Хай  б’є  воно  прямісінько  у  ціль,
Ним  маски  підлості  сміливо  позриваю
Й  утру  сльозу  матусі  на  щоці.

Й  засяє  сонцем  вільна  Україна,
Де  люди  особливі  і  земля,
І  слово  українське  не  загине
В  бою  супроти  вірних  слуг  Кремля!

Цю  вишиванку  подарую  світу,
Щоби  про  біль  дізнавсь  наш  і  красу,
Й  про  те,  скільки  осипалося  цвіту.
За  них  молитву  Богу  понесу!
28.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801684
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 04.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вона була у вишиванці…

Вона  була  у  вишиванці,
Волошок  очі  голубі.
Світилися,  як  небо  вранці,
Уста  всміхалися  мені.

Сорочка  вишита  руками,
На  ній  червоний  маків  цвіт.
Завжди  цінилася  роками,
Про  те,  хай  знає  цілий  світ...

Вона  була  у  вишиванці,
Смілива,  горда,  молода.
На  щоках  ніжнії  рум'янці,
В  вінку,  заплетена  коса.

Її  хотілося  обняти
І  приголубити  одну.
Кохаю...  Тихо  прошептати
Зустріти  бажану  весну.

Вона  була  у  вишиванці,
А  я  стояв  мов  вартовий.
Прокинувсь  ранок  ніжний  в  глянці
І  дарував  цілунок  їй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801668
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 04.08.2018


Анатольевич

Гасне день. На слова Олександра Печори.

ГАСНЕ    ДЕНЬ

Слова  О.  Печори,  музика  С.  Голоскевича



За  привітною  горою
                                                                       сіло  сонце.
Там  стрічалися  з  тобою,    
                                                           як  гаснув  день.

Голуб’ятками  горнулись,  
як  були  ми  молоді.
От  би  ті  літа  вернулись  
                                     й  стало  любо,  як  тоді.

Впали  сутінки  на  плечі.
                                 Тут  ніхто  мене  не  жде.
Повернися  в  теплий  вечір.
                                                                     Де  ж  ти,  де?



Як  же  швидко  відбуяло  
                                                                         тепле  літо!
Наші  мрії  полум’яні,  
                                                           ой,  не  збулись!

Заповітною  горою  
                                               милувалися  удвох,
та  побратися  з  тобою  
                               дотепер  не  дав  нам  Бог.

Роз’ятрилась  в  серці  рана.
                                   Де  ж  ти,  доле  моя,  де?
Ой  чому  ж  так  дуже  рано  
                                                                       гасне  день?



Знову  й  знову  палко  мрію  
                                                                 лиш  про  тебе.
Неупинно  вечоріє,  
                                                                     та  ще  не  ніч.

Розмітає  вітер  листя…  
               Скільки  ще  шляхів  тяжких?
Чи  навічно  розійшлися  
                                         наші  зоряні  стежки?

Зажурилася  на  чатах.
                 Ой  про  що  ж  мовчить  гора?
Разом  сонце  зустрічати    
                                                                               нам  пора!


------------------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Несказані слова…

Пригорнусь,  усміхнусь  і  скажу,  що  кохаю
У  тумані  нездійснених  долею  мрій.
Я  без  тебе  коханий  самотньо  блукаю,
Та  у  серці  багато  ще  маю  надій.

Не  сказала  тобі  тоді  слів  тих  бажаних,
Не  змогла,  а  чи  просто  часУ  не  було.
Може  вкрали  слова  і  понесли  тумани,
Може  птах  підхопив  і  підставив  крило.

А  тепер  через  роки,  що  сплинули  швидко,
Ти  до  мене  коханий  приходиш  у  сни.
Хоч  не  часто,  буває,  приходиш  так  рідко,
Та  торкаються  промені  сонця  ясні.

І  у  променях  тих  може  статися  диво,
Я  скажу  тобі  любий,  коханий  усе.
Закружляє  нас  вітер  у  танці  красиво
І  кохання  одне  нам  на  двох  принесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801543
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018


Ганна Верес

Не можу я

Не  можу  я  задніх  пасти,

Щось  кличе  туди,  де  горить.

Мій  статус  такий  –    і  баста…

Душа  за  тими  болить,

Хто  впав  тут,  переді  мною,

Лишившись  життєвих  сил.

На  себе  буваю  злою:

А  що,  коли  він  просив

Про  послугу,  ту,  останню,  

Що  тільки  одна  бува,

І  в  мозку  вже  зависають

Мої  й  не  мої  слова.

Тоді  я  себе  караю:

Чом  не  на  передовій,

Й  сіріє  картинка  раю:

Як  жити  його  вдові?


Не  можу  я  жить  в  комфорті,

Війни  де  нема  й  не  чуть,

Там  –  очі  в  дітей  голодні,

І  слізоньки  з  них  течуть.

А  матері  як  те  бачить,

Як  тухне  в  очах  життя

Дитини  її…  Й  пробачить

Тим,  став  хто  давно  сміттям?

Не  можу  іти-кульгавить,

Мовляв,  хтось  та  доведе,

Не  вмію  брехать-лукавить,

Тож  місце  моє  не  десь,    

А  там,  де  сьогодні  жарко,

Де  наш  опадає  цвіт…

І  моторошно,  і  жалко…

Чого  ще  чекає  світ?!..
14.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801484
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


Ганна Верес

Стомилась нічка, літня

Стомилась  нічка,  літня,  темнокрила,
Давно  кінець  поклавши    балачкам,
Усе  живе  коротким  сном  зморила,
Згубила    лік    у  небі  зірочкам.

Нарешті  сон  той  проганяє  ранок,
(Його  збудили  перші  голоси),
Зірки  хутенько  в  пелену  збирає,
Ховає  стежку  в  відблисках  роси.

Пливуть  легкі  над  озером  тумани
І  гублять  коси,  сиві,  поміж  трав,
Ранкову  тишу  впевнено  тримають,
Аж  поки  день  укаже  шлях  вітрам.

Дрімає  літо  в  лузі,    на  покосі,
П’янить  сухого  сіна  аромат,
Вітри  ті  заплітають  вербам  коси,
Лоскочуть  воду,  ніби  жартома.
24.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801483
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018


Олекса Удайко

ЩО ЗА СВІТЛО КРАЙНЕБА

       Полеглим  і  живим  
       захисникам  України      
       п  р  и  с  в  я  у  є  т  ь  с  я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]

[i][b][color="#a303a6"]Що  за  світло  крайнеба  постало
В  цю  росисту  світа́́нкову  рань!
Де  ти  в  ніч  цю  безмісячну  спало?
Встало  сонце…  
                                             І  ти  з  сонцем  встань!

Світ  заповни  живим,  свіжим  змістом,
Дихай  з  сонцем  у  лад,  в  унісон,
І  струси  з  тіла  ковдру  імлисту  –
Несподіваний  
                                             капосний  сон..

Жар  душі  хай,  одначе,  не  тліє  –
Розгорається  новим  вогнем:
Так  багато  ще  горя  в  житті  є  –
Не  об’їдеш  
                                       гривастим  конем!

Тож  лаштуймо  не  спшіно,  та  разом
Добру  трійцю  гарячих  коней,
Щоб  у  новому  просторі  й  часі
Колісницею  
                                           правив  Еней…

І  нехай  нам  той  легінь  моторний
У  житті  вкаже  праведну  путь…
Не  підемо  в  світ  рабства  потворний,
Нас  туди  вже  й  
                                           бичем  не  зженуть!