Я ненавижу зиму и стихи –
Обманывать себя теперь сложнее.
Делю среди ненужной требухи
Свой мир на «не люблю» и «не умею».
Уйти. Проститься. Двинуться к нулю.
Забыть о небе, ямбах и хореях…
Но грезится минорнейшее «лю…»,
Которое, пожалуй, «не умею».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304245
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 28.11.2012
Розбий кайдани,що скували душу....
Чию? Мою,таки мою,напевно...
Кораблі ідуть,ідуть на сушу,
А значить-жив я не даремно!
А значить- хтось таки побачить дім:
Для мене домом стало морське дно,
Якщо на обрії гармат побачиш дим,
Не плач:мене немає вже давно!
Я до тебе,на жаль,не вернусь:
Я став полярною зорею,
Коли буде важко клич,я обізвусь,
Прилину вітром із Гіпербореї!
Ніжним,світлим як і ти,
Розпач недосяжної мети!
19 травня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338558
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Рви Творец, моё сердце на части
Я родился, чтоб ты его рвал
Запланировал ты моё счастье
Счастлив был, но его не узнал
Не могу я идти по дороге
По поправкам, диктуемым свыше
Извините, повёрнуты ноги
Тем, что ветер мне дует под крышу
Я хочу говорить то что вижу
И хочу я дышать, чем дышу
Тайну видеть хотел я поближе
Но приходится жить, как живу
Лишь одно утешение, мгновенье
Что когда разрешится вопрос
Ты подаришь мне миг на позренье
Седина вдруг коснётся волос
И когда я коснусь вечной тайны
Той, что верил осколком души
Пусть в последний миг и печально
Но шепну я другим, -Не греши-...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331334
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
Коли кожен крок - падіння у вічність,
І з кожною планкою ближче до краю,
Я вірно триматимусь поряд за руку,
Так ближче до блюзу.. Так ближче до раю..
Мов краплею сонця, пробився крізь хмари,
До тебе, для тебе зриваючи зорі,
Тремтінням повітря розірвані брами
Єдиного блюзу.. У спільному морі..
Із присмаком солі та вічного драйву,
Коли у руках зостається лиш настрій,
Я вірно триматимусь поряд у серці,
І гратиму далі.. Мій блюз не останній..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328239
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Господь подарував мені вітрила,
Господь сказав мені:"Пливи!"
Він дарував
мені терпіння замість сили,
І Мудрість дав,як у сови...
І я спитав у Нього:"Де мій берег?"
І Він сказав мені:
"твІЙ берег там же,де твій дім!
Якщо знайдеш потрібні Двері,
Сумніви,зникнуть,розтануть як дим!
І я відкрив ті заповітні двері,
І Я зумів тебе знайти..
Бо ти і є,мій потаємний берег,
Ти апогей моєї Висоти!
І щастя,і любов,
і сенс і смисл Світу,
Ти моя совість,моя кров,
Тільки з тобою я хочу горіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315748
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Покрівлі осель тремтять під важкістю днів
Небесний пастух захмар’я пасе
Місто стріляє в ніч дробом вогнів
Та сильніша є ніч, владу несе.
Тим, хто з Морфеєм іде
Спокійного сну
Спокійна ця ніч.
Чекав я цей час. і ось він нарешті настав
Ті, що мовчали, враз відкрили уста
Ті, хто не мають чекати на що, сідлають мустанг
Не здогнати вже їх, не поспіти уже.
Тим, хто з Морфеєм іде
Спокійного сну
Спокійна ця ніч.
Сусіди приходять, їм чується стук підков
На заваді їх сну, тривожить їх сни
Ті, хто не має чекань, відправляються знов
Ті, що рятунок знайшли. Ті, що знайшли.
А тим, хто з Морфеєм іде
Спокійного сну
Спокійна ця ніч.
24.01. 20.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308904
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Сніг падає на одиноких вартових,
Самотні ліхтарі на розі вулиць,
Вогонь,який в мені горів раптово стих:
До вічності ми так і не торкнулись!
Самотні вартові на землю сиплють сніг:
Ті ж самі ліхтарі на розі вулиць,
Я хотів стати іншим,хотів але не зміг,
Колишні мрії вже давно забулись!
Більше ніколи вже не буде нас,
А чи були колись насправді ми?!
На циферблаті стрілкою шалено б*ється час,-
Ми лише люди в полоні вічної зими!
Ми тільки люди-в душі пожежею палає вічна пустка...
Ми тільки люди -відблиски сонця у фарби згустках!
Ми тільки люди-отрута слави і німа самотність,
Ми тільки люди-зів*яли трави і замовкла совість!
21 січня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308026
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Так хочу пережити смерть кохання,
Вдихнути, щоб по тілу знов побігла кров,
Щоб запах гнилі, сліз й забутого страждання,
Почистила хоча б якась, та все ж нова любов...
Щоб більш не рвало душу на шматочки світла,
Які згорівши попіл залишають на легенях,
І сіль в сльозах так виїдала сушу,
В таких спрацьованих і мужніх жменях.
Так хочу пережити смерть кохання,
Очиститись і руки добре змити,
Хоч я навчився бути сам,
Та все ж у парі хочу жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307983
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Для Бога ми всі абсолютно однакові,
від ремісника,від поета, і до царя...
народжені під одними і тими ж знаками,
Всі:від воїна,від орача до трударя...
Перед Богом,ми абсолютно однакові:
До Раю не по впускають по чинах
Всіх людей і радісних і заплаканих,
Він судить всіх лише по їх ділах!
Коли настане вирішальний день,
Покличе Небо відповідь давати,
Що,що ще окрім своїх пісень,
Наважишся ти Богові сказати?!
2 грудня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297803
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Ты поешь еще одну песню в память Цоя,
И зажигаешь еще одну свечу...
Но не забывай,откуда Я и кто Я,
И почему Я до сих пор молчу!
Я подарил ему двадцать восемь лет,
двадцать восемь лет, для него это вышка,
Я подарил ему свое Слово,свой Свет,
Двадцать восемь для поэта это даже слишком...
Я слепил его из неба и из глины,
Но он не был ни праведным ни святым,
Я сплел его из солнечной паутины,
Когда он уходил,Мои Ангелы плакали с ним!
Ты можешь петь песни для последнего героя,
Читать стихи и зажигать свечу,
Но не забывай откуда Я и кто Я,
и почему я до сих пор молчу...
01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273879
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Ты попробуй, не падая вниз...
В бесшабашной прогулке по крыше,
Огибая последний карниз,
Свое сердце понять... и услышать.
И, не делая резких шагов,
Оборвать ненадежные мысли,
Избежать депрессивных оков,
Возвратиться, влюбиться, осмыслить…
Наблюдая Подол, с высоты,
Разделив парапет с голубями,
Посмотреть, как качают мосты
Белых чаек, что манят крылами.
Слушать песни влюбленных котов,
Что поют в унисон, неустанно...
Ведь взлететь – это, если готов...
Нам бы вверх! А то вниз – как-то странно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268671
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Самотній вовк загнаний у клітку
Одинокий вовк- потрапив у капкан
Самотній вовк,закохався в квітку
Отримав найтяжчу із можливих ран!
Він думав,що ніколи і нікого не боявся:
Без вагань дивився на муки ворогів і їхню кров...
Колись давно він з смертю грався,
Тепер же з ним гралась Любов!
Це почуття було новим для нього:
Воно вбивало відчай,малодушність,злість
В хижій душі,де де не було нічого вже святого
Квітка проклала між небом і любов*ю міст.
Міст до Сонця,зоряний міст у вись-
Це посмішка неба,ключ вічності
Душа не хоче назад,не хоче вниз
Вона летить до тебе в обійми ніжності..
22 червня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266445
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 03.07.2011
ты любишь приблизительно те же ноты что и я
Тебе нравятся мажорные аккорды
ты любишь Ночь,больше чем свет дня
Просто Ночь напоминает тебе кто ты!
И ЕСЛИ душа хочет вылится стихами
отпусти ее...не нужно не -держи...
пусть хоть раз напьется радуги цветами
ощутит себя свободной в мире лжи!
22 февраля 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262337
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 02.06.2011
Коломия.. Рідне місто... Що воно з себе представляє?... Де ми всі усе ж таки живем?
Багато... всі практично кажуть, що воно геть маленьке, що в ньому нема де "тусуватись", нема куди піти, нема де і з ким провести час... Так, вони праві щодо того, що тут нема де тусуватись, всі місця або проїжджені, або давно кимось зайняті. Всюди є хтось або щось, і ти завжди замкнений серед них, постійно на них натикаєшся.. Але вони не праві щодо того, що місто маленьке. Вони навіть не здогадуються, наскільки вони не праві!! Це місто дуже, страшенно велике, воно найбільше серед всіх міст, де мені доводилось досі бувати, воно простягається на мільйони світлових років вздовж, вшир та вглиб осей існування, і заблукати у ньому раз плюнути, але загубившись не завжди можна знайти дорогу назад. Воно включає в себе безліч різних окремих таємних світів, шарів, облич, масок та кольорів, хоча більшість із них всього-навсього шпалери. Воно живе своїм життям, і йому по-більшому рахунку абсолютно байдуже на кожного з нас, тільки от нам не байдуже. Нам не може бути байдуже...
Кажуть, що місто за рельєфом являє собою велику яму. Так, це чиста правда. Тільки яма ця величезна, просто безмежна у своїх розмірах, вона занадто велика для її жителів і всі губляться серед її просторів, так і не помічаючи, як правило, всіх масштабів свого блуду. Ця яма є колосальною, та ще й з претензіями на замкнуте коло.. На МАЙЖЕ замкнуте коло. На обруч Шиви, обперезуючий всіх, отвір в якому не так і просто знайти з величини нашого заглиблення. І благо тому, хто не намагається шукати того отвору.. Ще вирватися звідси вперше вдається майже всім. Особливо тим, хто тут виріс. Вони навчилися шукати світло наосліп. Але прийшовши у місто ззовні (і залишившись у ньому), людина неодмінно провалюється у нетрі цього сонного кругообігу, де повсюди одне і те саме, одні і ті самі, й нема де "тусуватись"...
І навіть не в цьому суть.. Місто є досить красивим, досить цікавим (адже двічі потрапити в одне місце нема шансів, є лише схожі образи), зі своїми рисами і своїми скелетами у шафі.. Усі ми в ньому живемо.. Мабуть для багатьох це назавжди.. Тільки суть не в цьому.. Суті і не зрозуміти. Вона валяється десь посеред дороги, але спробуй ту дорогу знайти... Я люблю це місто, я у ньому виріс. І я надіюсь звідси вирватись, не повертаючись більше. Не знаю чи ще хтось крім мене знаходив ті грані і чудеса, але я залишаю за собою мітки. Нехай хтось ще пройде цими шляхами. Не знаю чи вони ведуть до виходу, але безперечно вони варті того, щоб ними пройти. А мене тут не шукайте, я не озирнусь. Я залишаю лише своє де-жавю.....
Коломия
Коло....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250702
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 01.04.2011
************
Больно когда хорошие люди уходят,
мысли сплетаются в одну точку…..
так жестоко так упрямо с ума сводят,
А Мне хотя бы одну строчку….
Может мне стало бы легче,
Бог печатью слова развязал бы все узлы,
Я кажусь себе слабее, меньше,мельче,
Ночь.Ангелы молчат.Я вижу бесцветные сны...
Больно, когда одного оставляют,
сильные духом , такие родные.
На землю смотря они вдаль улетают,
и молятся, молятся души слепые.
Больно все это, но что остается ?
упасть и кричать да замёрзнуть от боли?
ведь сердце в груди пока еще бьется,
оставьте ему хоть немножечко воли!
2 лютого 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239275
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 24.03.2011
CегОДНЯ опять взорвалось Солнце....этой фразой она всегда обозначала какие то коренные перемены и переломы в своей жизни :потерю старых друзей...размолвки с родными, или же с Ним....
Он предчувствовал каждый взлёт её или же падение..Он не мог её терять..Он впервые забыл,что был так одинок...до её появления..Он поверил в неё… возможности .....в ее свет и любовь...она была его маяком-указателем единственно верного пути..и он почувствовал с ней неразрывную связь..,которая слила их души воедино...)))
Она почувствовала себя частицей маленького монолитного мира единственными составляющими которого были они вдвоем....только они вдвоем и больше никого....
Она была для него звездным дождем ,воплощенной нежностью, в то время как он для Нее был надежной опорой и приютом в горькие часы неудач и неурядиц…
Но все эти неудачи и неурядицы ,она это интуитивно чувствовала,рано или поздно канут в Лету….и сотрутся…. Они изначально были рождены друг для друга и имена их стояли рядом в Небесной Книге Жизни.
18- 22 февраля 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243199
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Сум у очах, ти про нього мовчала.
Ти не казала про біль, що пізнала.
Лиш називала любов маячнею,
З нею так гірко, так боляче з нею!
Не маячня! Ти так ніжно воркуєш...
Я відчуваю! Я чую!... Ти чуєш?
Наче торкнувся до серця вустами...
Це було з іншим... А наче – між нами...
Не маячня! Він був поряд з тобою,
Щастям наситив, а потім… журбою…
Просто повір… ти не мусиш. Я мушу!
Не розривай недовірою душу.
Не запускай в своє серце образи,
Здихатись важко тієї зарази,
Важко порізи на серці забути…
Спробуй зі мною щось інше відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242934
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 24.02.2011
Последний путь последнего героя,
Последняя любовь-назад не повернуть!
Он не был ни пророком ни изгоем,
Но он знал и чувствовал времени суть...
Он пытался обогнать время,
Он торопился жить и петь-
Поэта больше нет.Пришло новое племя,
Но костры его песен продолжают гореть!
13 февраля 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242090
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Прости меня. Тебя я предавала.
Я забывала часто, что ты есть.
Надолго чувства в клетку закрывала,
Так много раз – их всех не перечесть.
Я шла на поводу своих желаний,
А ты кричало, билось, только зря.
Ты не изменишь тех переживаний,
Ты не забудешь слезы ноября.
Всегда ведь говорило только правду,
А я молчала, не хотела знать.
Предостеречь пыталось, а в награду
Мне нравилось ножи в тебя вонзать.
Признать мне страшно! Были ведь минуты,
Когда я просто не хотела жить.
И становилось легче мне как будто,
Когда могла я боль в вине топить.
Я в пропасть, в ад стремительно катилась,
И думала, что выход не найти.
Но вдруг в один момент всё прекратилось,
Внезапно…Кто сумел меня спасти?
Ты снова бьешься, чувствуешь, я слышу!
Кто вытащил меня? Я не пойму…
Лишь теплый дождь стучит по мокрым крышам.
Зачем? Известно Богу одному…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240214
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Запах дощу у густому повітрі,
У вологій пелені похмурого дня,
Що розводить на настрою мого палітрі
Знайомий колір напруги життя.
Раптовий порив пахучого вітру
Серце пронизує наскрізь ножем,
Й крізь рану із присмаком сидру
Його заливає щастя брижем.
Невидимий вибух в наповнених грудях,
Цілих свободи та сили грози,
Його розриває по втрачених людях
Хвилею радості, сміху й сльоз́и...
А сль́ози із неба текти починають,
Та сльози не з болі, а просто води,
Сльози від щастя думки забирають,
Немотивованим сміхом хочуть втекти.
Немов божевілля раптове зловило,
Вихор емоцій, що душу забрав,
Світлом індиго мить цю покрило,
Музику дивну він блюзом заграв,
А блюз всередині не помістився
Й полився співом в химерний цей день,
Волоссям на вітрі сум розлетівся,
Упавши на землю словами пісень...
Та тіло на вітрі солодко хитає,
Та хмари у небі мене все несуть,
В прозорих краплинах сенс потопає,
Та сенс не потрібен -
потрібна лиш суть.
* * *
І я
З туманом
Уверху
Повільно
Долі
Осідаю,
І моє
Щастя
На вітру
Повільно
Й тихо
Пропадає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239584
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Я в коробочке, а ты – на воле!
Я беспомощна, а ты – безумен!
И, дрожа от безысходной боли,
Ты стоишь. Исход – непредсказуем.
Ты там мечешься, а я – в кровати.
Руки, ноги – сложены. И точка.
В моей душной и глухой палате
Твоих ветров не хватает. Ночью
Ночью – мрак, решетка скользкой тени,
Потолок надвинулся и давит.
И ничто, ничто меня не греет!
Тебе больно – и я это знаю.
И беспомощность на дряхлой раме
Расползается кругами в стекла
Бить руками? Видно – панорама,
Пропасть неба и дома нечетко...
Что за странный человечек – милый!
Милый шут, герой и «милый Лужин»...
Мой Пьеро – и страстный Арлекино
Смех извечно табаком простужен.
И какая детская улыбка!
Но она все реже. Реже. Реже.
Вот как будто проскользнула – рыбка
И отчаянье до кости режет.
Я в коробочке, а ты за гранью.
Я безумная, и ты безумен!
А за той, за бесконечной далью
Наш исход с тобой – непредсказуем.
26.01.08
больница
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159186
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 30.01.2011
Обская нить, как выбеленный локон…
Глотает эхо силу прежних слов…
Я кровь заката отмываю с окон
И выметаю сумрак из углов…
Больная ночь, как камера разлуки…
Разлука – это плата за грехи…
Ты вспоминай меня… а я от скуки
Порежу свою душу на стихи…
Подставил город пасть под струи ночи…
Бетонный склеп… проклятая дыра…
Я буду ждать тебя и знаю точно -
Помогут мне сибирские ветра…
И пусть в бреду, в пороке и безверье,
Старуха-смерть найдёт мою кровать…
Пошлю к чертям её и хлопну дверью,
Я буду жить… лишь для того, чтоб ждать...
20 апреля 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185152
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2011
Берегитесь, женщины, подруг!
Души им свои не открывайте,
Ваши откровенья подождут,
Донага себя не раздевайте!
Искренность не дорого их стоит,
Ваше счастье им, порой, упрек,
А достаток глаз, бывает, колет,
Грустно вам, а их душа поет!
На сочувствие вы их не покупайтесь,
Не судите собственных мужей,
В общем, в сети их не попадайтесь
И пойдет все так как у людей!
Будьте гордыми и знайте себе цену,
Ваша крепость – это крепкий дом,
Не разрушьте сами его стены,
Не поставьте счастие на кон!
Лучше их держать на расстоянии:
«Здравствуй, как дела, привет, привет…»
Я не лекарь, но от заиканья
Это сбережет на много лет!
19.01.2001 г.
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-126785/20091128
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234107
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Добрий ангел,не йди,залишись,
Тихий шепіт... Слова в небуття,
Добрий ангел,не йди,повернись,
Не забудь моє дивне життя...
****
Вона стояла над обривом,
Ловила тьмяне світло фар,
Ще крок зробити мусить дивом,
А там внизу,асфальту шар...
Вона стояла і тремтіла,
Плелися в голові думки,
Стрибок в туман,зробить хотіла,
Ховали погляд й крик зірки...
Останні сумніви здолала,
Закрила очі,сміх крізь біль,
Ніколи щастя так й не знала,
Й злетіла тихо,наче міль...
Вимкнулось світло,чергова вільна,
Палата біла номер два,
Щовечора там божевільна,
Злітає й падає одна...
P.S. На фотографії міст "Золоті ворота" (Каліфорніїя) ,загальна статистика смертей, внаслідок суїциду 1500 людей,приблизно 30 кожного року...́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231397
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Я где-то видел этот мир..
Я этот мир когда-то видел.
Книги затертые до дыр,
Людей,которых я обидел...
Я где то видел этот мир,
Я этот мир когда-то уже видел...
Вопросы стертые до дыр,
Ответы точные как выстрел.
Я где-то видел эту жизнь,
И красоту ЕЕ я видел,
вечно стремящуюся ввысь
Ярко горящую как вымпел!
20 декабря 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230055
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Поверь в себя,
Остаток мыслей собери!
Кто сказал: "изменить судьбу нельзя"?
Круг порочности сам разорви!
Устал идти в пустую даль?
Пытаться доказать совсем иное?
А ...ты уже здался? жаль...
Теперь ты словно место пустое...
Ну хватит ныть! И хватит клянчить!
И перестань на жалость всем давить!
Поднимись с колен, это многое значит!
Учись самостоятельно прожить!
Кидала улица в канавы,
Урчал желудок, болела голова..
Но не было проблем таких облавы,
Какими сейчас наполнена душа.
Все беды ложны,
Созданы самим тобой!
Ну хватит ныть!Разве это сложно
Пройтись с поднятой головой?
Да что я тут стараюсь вам ответить?
Все разобьется о стену "жалости себя".
Ну попытайтесь хотя бы заметить,
Что мир построен ради тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229154
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Ты мне сказал открыто и вульгарно,
Что я совсем не пара для тебя,
Сказал, что встреча наша, странно
Переросла в свиданья иногда….
Ты говорил, что я не столь красива,
Не так одета, не совсем стройна..
Ты говорил, что я глупа, наивна.
Ножом мне в сердце все эти слова!
Я знаю, кто ты есть на самом деле,
Я видела какой ты сотню раз…
Ищи себе мисс совершенство, леди…
Чтоб только восхищались видя вас...
Я больше не услышу твои речи,
А ты не заглянёшь в мои глаза,
Я не скажу тебе люблю беспечно,
И о любви не напишу слова.
Ты ищешь внешний образ ,
Взгляду наслажденье,
Ты ищешь идеальные черты,
Ты ищешь, то, что только на мгновенье,
А как же наслажденье для души?
С тобою я прощаюсь, я решила…
Желанья больше нет тебя найти..
Я никогда так сильно не любила,
И не страдала от такой любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229000
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
я ладна віддати все на світі аби ти тільки забрався з мого життя, назавжди...аби вже ніколи не бачити твоїх очей...аби не цілувати твоїх губ...не вдихати твій запах, щоразу мліючи...аби не мучити себе питаннями: де ти? з ким ти? як ти?...а при зустрічі з тобою, щоб виникала лише одна думка: хто ти?...аби не зваблювати себе бажанням зателефонувати на твій номер, який назавжди закарбувався в моїй пам"яті...аби не шукати будь-якої мізерної нагоди побачити тебе...аби не згадувати все що було, і все, що мало бути...аби не тішити себе надіями про примирення...аби не переглядати фотографії з тобою...аби не запалюватися щоразу, коли чую телефонний дзвінок, гадаючи, що це ти заволів почути мій голос...аби не дурити себе, що кохання наше було справжнім...що слова ті твої були щирими та від серця...що твій поцілунок був найсолодшим...що ми довіряли один одному, мов дітлахи...що пестивши моє волосся, в твоїй голові був мій образ, була я...що твої обіцянки про щасливе майбутнє були справжніми намірами, а не просто сплеском емоцій чи багатою фантазією...я хотіла бути частиною твого світу, в який ти мене так і не впустив, зачинивши браму прямо перед моїм носом...але ж, чорт візьми, я все одно до тебе не байдужа! я все одно потребую твого кохання! я все одно залежна від тебе, немов від нікотину в шкідливій цигарці, що отруює моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228223
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 12.12.2010
„Смерть стоит того, чтобы жить,
а любовь стоит того чтобы ждать.”
(В. Цой)
Нас бояться, бо ми всі в чорному….
Нас обходять подалі люди -
Думають, що ми зазомбовані,
Пропащі і волоцюги.
На наших плечах балахони,
На холодних руках браслети
З твоїм фото… воно для нас
Замінює всі амулети.
Взявши гітару вперше
Ми вчимось на твоїх піснях,
Вони струмом б’ють прямо в серце,
Вони ллються сльозами в очах!!!
Нас бояться, бо ми всі в чорному…
(хоч душі лишаються чистими!!!)
Вже два покоління затронули
Слова, що тобою написані!!!!!!!!!
По тобі несемо ми реквієм
Кричимо, що мама-анархія!
„Кукушку” і „Перемен”,
В підвалі волають братія!
Ти лишаєшся досі живим !!!
В небо крикнемо голосно: ХОЙ!!!!
Народжений вмерти…. молодим…
Наш кумир, наш поет Віктор Цой!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155738
дата надходження 15.11.2009
дата закладки 11.12.2010
Бермудський трикутник на тілі ріки,
На тілі потоку свого споглядання,
Хаос, розрив, секунди, роки,
Бліки, тіні, потужність зливання,
Нав'язлива думка - бліде де-жавю,
Раптовий провал через дірку у оці,
Вільний політ в анали кра́ю,
Зайві секунди вічності в році.
Чекай, не чекай - проблиск засліпить,
Фотоефект - зрима капсула часу,
Подертій картині історію зцілить
Невидима тінь призабутої раси.
Кожен образ злітає у вирій,
Зникаючи в точку зникає навічно,
Свідомість ќидає гребенем хвилі,
А всьому виною миттєва дотична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224680
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 10.12.2010
В руках у нього чорна кисть,
І знає смерті він ім'я,
В душі у нього тільки злість,
На Бога,на своє життя.
Він мріє бачити весь світ:
Осіннє листя,спалах дня,
Лиш на папері птаха зліт,
І звуки болі,звук - биття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221760
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 09.12.2010
Я просто хочу,тебе любити,
Земним життям не грішним жити,
І обнімати й цілувати,
І ні на мить не відпускати.
І біля тебе завжди бути,
Незлагоди усі забути,
Й зірки небесні рахувати,
Проміння сонця відчувати.
І в моїх снах не раз була ти:
Щаслива,добра,ніжна мати,
Й так важко сни оці згадати,
Коли в житті так не бувати.
Стуляю я свої повіки:
Моє кохання - це навіки,
І виступає крапля болю,
І проклинаю свою долю.
І мрії всі свої спалив,-
Усе для тебе я зробив!
Й не хочу гір я золотих,
Гріхів прощення від святих.
Я просто хочу,тебе любити,
Земним життям не грішним жити,
І обнімати й цілувати,
І ні на мить не відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221887
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 09.12.2010
Твоя боль –
А во мне волна.
В тебе бой –
А во мне война.
Ты куришь –
А во мне горчит.
Ты выпьешь –
А меня тошнит.
Ты струсишь –
А моя печаль.
Твой грех -
А на мне печать.
В тебя взгляд –
А в меня стрела.
В тебя гром –
А меня до тла.
В тебе гнев –
Ну а я сгорю.
И если ты умрешь,
То и я умру!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214459
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 06.12.2010
...мене дратують твої малолітні фанатки,
рідне ім"я, що видряпане на їх спинах.
Усі ці фото з тобою на згадку
у їхніх серцях,як в сирих домовинах.
Мене дратують безглузді вечірки
і те, як ти вмієш долати втому.
Гасаєш по місту у статусі "зірки"
і знов повертаєш до мого дому.
Дратує усе і чомусь спонтанно,
а кілька годин нас з"єднало навіки.
Хтось каже раптово чи може зарано,
а я оживаю, ковтаючи ліки.
Це все так дратує-смішна позолота,
безхмарність небес і нудних церемоній.
Маленькі фанатки отруту до рота,
а я свою ніжність у твої долоні...
Згасаю повільно,така дратівлива
і вечір лікує від щастя й застуди.
Осіння байдужість породжує диво
і краще за вічність з тобою-не буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211040
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 28.11.2010
Скажи,любимый,отчего ты так прекрасен?
И отчего жесток так,мой кумир?
Мне без тебя и белый день не ясен,
мне без тебя не красен этот мир.
Скажи,мой свет,зачем ты убиваешь
меня жестоким словом неспеша?
Ты думаешь,не больно?Больно-знаешь.
И знаешь,как горит моя душа.
Скажи мне,отчего ты исчезаешь
и убегаешь в мир забытых снов?
На части мое сердце разрываешь
то взглядами,то водопадом слов.
Но главный мой вопрос таков,любимый:
Как,ощущая жжение в крови
и видя,что с другими ты счастливый,
не умереть от боли и любви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224279
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 24.11.2010
Какой чудовищный поступок:
Убить решила малыша!
Который мал и очень хрупок,
Но в нем живет уже душа!
Отдать кровинушку металлу,
Какую Бог послал тебе,
Какая слышит уже маму,
Крутясь тихонько в животе.
Врачи тебе давали время,
Подумать дома хорошо;
А ты спешишь, другим не веря,
Твердишь:"Что так вот суждено."
Палата холодом встречает.
И те - такие же как ты...
Никто тебя не замечает,
У вас у всех глаза пусты.
Твою фамилию назвали -
И встретил длинный коридор,
Где стены дверь в конце сужали,
За нею был - твой приговор.
Глаза,ты медленно открыла.
Увидев белый потолок,
Вдохнула воздух и застыла,
Узнав, что был малыш, сынок...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315392
http://www.playcast.ru/view/1049875/479224bced2a4068ff4face6e466520d0c5df332pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177442
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 18.11.2010
Мій внутрішній світ
Тінь волі у ньому
Там уявний політ
Пересилює втому
Там зоряний шлях
Не блукає у хмарах
Час не лічать у днях
Нема дзвонів у храмах
Сонце бачить крайсвіт
Визираючи з моря
Кожен знає свій вік
Без ілюзії горя
Там закони – казки
Сон вечірньої спеки
А ліміт – балачки
Від правди далекі
Хочеться чогось – бери
В твоїй силі бажання
Не підвладне тобі
Лише справжнє кохання
Бо утопія це
Лише мрії у тиші
Заховав я лице
В цьому образі миші
Прагнеш правди – живи
Вийди з себе нагору
Та пам’ятай, що не ти
Справжній герой цього твору…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222451
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
Ты всегда меня сможешь найти в этом чертовом мире:
У меня на балконе, в кафе, в институте на парах,
В моей старой пропитанной дымом любимой квартире,
В своих режущих болью, мучительных, внутренних ранах.
Ты всегда будешь помнить меня, вот такую, родную,
Сочиненные мною стихи, не узнавшие славы,
То как я говорю, обнимаю, курю и целую,
Все мои непонятные, жесткие, резкие нравы.
Ты запомнишь мой голос, мой почерк и ритм дыханья,
Ты запомнишь моё нестабильное сердцебиение,
Ты всегда меня сможешь найти там, где ноты отчаяния
Помогают уйти безвозвратно в немое забвенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222375
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 15.11.2010
Да что ты знаешь обо мне?
Бедняк, что мнит себя богатым ?
Что есть в твоей пустой душе,
Однажды умершей когда то.
Искусно спрятав в сердце раны,
Ты цинник стал и эгоист,
Возможно ты и был обманут,
Но на других нет той вины.
Пустая маска безразличья,
Закроет ангела лицо,
Пусть боль уходит лишь частично
Но ты же жив в конце концов!!!
Да что ты знаешь обо мне?
Тот у кого на сердце пусто...
Ты жизнь свою топя в вине,
Ложил табу на слово " чувство "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201585
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 15.11.2010
Я згущую фарби, розвожу руками,
Танцюю під тихі мелодії трансу...
Такі відчуття виміряють роками...
Це перша умова мого декадансу.
Дивлюся у небо, незлічені зорі
До мене свої просягають долоні.
Кохання і щастя приречено хворі,
А очі надхнення криваво червоні.
Слова мої гострі як скелі каміння,
Одних тільки їх нескінченні запаси.
Слова римувати - безглузде уміння.
Це друга умова мого декадансу.
Піти у пустелю й на зло повернутись,
Вдихнути піску там на повні легені.
І вже після пляшки вина схаменутись,
Що щось позабуто... Які ж ми шалені...
І друзів останніх в азарті програти,
Поставити гроші на культ преферансу.
В самотньому ліжку завжди засинати -
Остання умова мого декадансу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222070
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Я хвора.Поміняйте серце.
Зробіть переливання крові.
Щоб разом з нею виллялись усі
отруєні молекули любові.
Збовтайте мозок,видаливши дані
Спираючись на штучну амнезію
Нехай зітреться фото про кохання
Хай жирна пляма розїдає мрію!
Звяжіть мені за спиною сорочку
Примусьте дуже довго спати
І може так,прокинувшись від болю
Його я зможу більше не згадати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Поет, звичайно, є володар слів,
Він їх складає в певному порядку,
Примножує той світ в якому жив,
Кохає, не жаліється на статки...
Поет, насправді, сталкер своїх мрій
Він жили рве постійно і свідомо.
І у неспиннім вирії подій
Знаходить і для тебе щось знайоме.
Поет не помирає, ні - не вір!
Але для нього набагато гірше,
Коли у душу залізає звір
І вигризає серце – тобто вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217578
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 14.11.2010
Тихіше серце моє б’ється,
Я вже не чую його плач,
І кров’ю чорною зальється,
І скаже щиро: "Ти пробач.
Я не послухало тебе,
Пробач,я знову полюбило,
Хотіло втішити себе,
Тебе ж кохання це убило.
І знову бачу твої сльози,
І знову чую біль твою,
Надворі йдуть холодні грози,
А я вмираю від жалю".
Я пробачаю,серце,тихше,
Я пробачаю і молю,
Нікого в світі не любити,
Бо лиш її одну люблю.
Без неї,все якесь чуже,
Без неї,світло – це пітьма,
За неї,серце,я,о Боже,
Віддам навіть своє життя.
І я б усе зробив,
Щоб бути з нею завжди,
Й не знаю як раніше жив,
Без неї,я – весь твій,назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221534
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 14.11.2010