Панове, тут віолончель!
Піджак, парфум, букет, квиток...
Відро. Наплічник. Пес. Портфель.
Вчорашній сон. "Вхідний" дзвінок...
За безквитковий - леле! - штраф.
Раптовий дощ. Потоки. Скло.
В пів-вуха - зміст "Планети Мавп".
-Сусідко, ви куди?
- В село.
- Взяла "на пробу" кілограм.
- По чому?
- Ціни - хай їм грець!
- Телефонуй пізніше, мам.
Чужа рука. Мій гаманець.
Чужий каблук. Чиясь печаль.
Монетка згублена - в кутку.
Куплю баян... Продам рояль...
Анфас... Айфон... Цвірінь... Ку-ку...
- Яка-то нині "молодьож"!
- Ти стер паролі? Молодець!
- Хвилин за десять... Скрегіт. Дощ.
- Моліться! Світові кінець!
- Сховайте, пане, свій плавник!
І хвіст намоклий приберіть!
Халепа! Німб безслідно зник!
На нім он панцир Ваш лежить!
- Не треба клацать! О герой!
- Не пріть - зламаєте крило!
Дарма Ви жАло... Лихо! Ой!
Очного дна - розбите скло...
Зі стелі крапає смола.
Водій з лицем Едгара По
співа бельканто:
- Гей,мала-а-а
- Кінце-ева! Пе-е-екло.
- Ми - в депо.
...громадяночко,прокиньтесь! На лінії
контроль. За безквитковий проїзд - штраф.
Незакомпостований квиток - недійсний.
Ну що ж. Будемо виписувать квитанцію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581487
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Это стереоэра, расслабься, так нужно...
В маршрутном такси, там на заднем сиденье,
Бешусь и пытаюсь распутать наушники,
меня поражают такие сплетения!
Люди в наушниках, с верою в Басту,
Когда хорошо, в ритме Davidа Guetta
Люди в наушниках - новая каста,
душами точно повёрнуты к лету.
Люди в наушниках, бегают по утру,
Им посылают сигналы водители.
Люди в наушниках прячутся в комнатах,
Странные, юные жизни мыслители.
Много их нынче, прекрасных в наушниках,
эти биты тоже будут в истории.
В новых ушных и желанных наручниках,
В новых оттенках и капельках моря.
В них отзвук веры, и блюза, и рока,
Капля вина, в крови мчит, как по трассе,
Люди в наушниках вновь раньше срока,
Жаждут экстаза и приступов счастья.
Храните себя в тишине мегаполиса,
И за проезд передайте пожалуйста,
Ты своим шёпотом будто бы молишься,
Ты на свой слух только в старости жалуйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569368
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
І ще одна світла, мов сонце, душа
Раптово полинула в небо...
Не стало народного Кузі-співця,
Лиш пісня лишилася з нами.
Забрав його Бог, щоб співав він в раю...
Поплачте всі рідні і фани...
Таке є життя і не знає ніхто,
Коли його зірка зів’яне.
Співав він, що думав, відверто для всіх,
Такий був єдиний в країні –
Простий, як селюк, голосив на весь світ,
Й серця полонив в своїх думах.
Болить моє серце і нині також
І біль напливає у сльози.
Прощай, мій земляче, до зустрічі там,
Де спокій без смутку й тривоги.
В останню дорогу тебе проводжав
Сьогодні весь Львів у скорботі.
Хоч ти за життя, мабуть, того не знав,
Що люблячим став у народу.
І ще одна світла, мов сонце, душа
Нежданно злетіла у небо...
Не стало народного Кузі-співця,
Лиш пісня лишилася з нами.
5.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557547
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири роки тому
На площі одного з північних міст.
В 17 років кохаєш востаннє -
Це знає кожен, хто пише вірші.
Щоразу, пройшовши усі перепони
(чим більше - тим краще),
Вибігши з дому, взявши грошей на потяг,
Вимкнувши телефон, що гудить від батьківських дзвінків,
У чистому полі влітку,
Під теплими ковдрами взимку,
Закутавшись шалом її волосся,
Ти відчуваєш таке...незрівнянне щастя,
про яке мовчать методичка із філософії,
Дмітрій Нагієв та Опра Вінфрі.
Дихай цим жаром, цим тілом і пилом,
Будь ненаситним, красивим і цілим.
Для міста мостів, парапетів і площ
Кохання нагадує дощ.
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири роки тому
На площі одного з північних міст.
Із того часу багато тепла
Я роздавав задешево, задарма.
Обійми - наркотики забуття,
Що вивітрюється на ранок.
Ми сліпо блукаємо в пошуку нових доз,
Мов безпритульні пси у лютневу ніч.
Шукаємо на квартирниках, вписках,
на роздоріжжях та узбережжях,
На фестивалях, плацкартних полицях
та у нічному Львові.
І все, що можна сказати
наступного ранку - це дякую.
Дякую теплому тілу твоєму,
Тим почуттям, що сьогодні взаємні,
Всім непромовленим тихим словам,
Дякую вам.
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири...вже більше років тому.
З тих пір ми закінчили універи,
Більше нічого про неї не чув.
Можливо, вона вже знайшла чоловіка,
Готує йому вечері, чекає від нього дітей,
І пісня її не звучить так тужливо, як ця.
Можливо, все зовсім по-іншому,
але ху кейрс?
Сліди почуттів замітає хурделиця часу
і ти опиняєшся серед нескінченно білого
аркушу пам'яті.
Якщо у 17 кохаєш востаннє,
то після - вже навпаки, як уперше,
втім, із повнотою відповідальності за того,
кого приручив.
І хай ти не віриш у вищий задум
І хай почуття вважаєш за ваду,
У мирі, коханні чи боротьбі
Головне - не зраджувати собі.
23.01.15
(с) О.Ткачинський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555470
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Ми Христове Різдво святкуєм.
Прикрашаєм фасад будинку.
Щось до вжитку нове купуєм,
Вносим сніп у дім чи ялинку.
Ми готуємо певні страви,
Ходим в гості, гостей приймаєм.
Відкладаєм на потім справи,
Бо свята! І колядки знаєм.
Одягаєм найкращий одяг.
Витягаєм красивий посуд.
Світ оспівуєм в віршах-одах,
А старий - пускаєм під косу.
А коли ми востаннє, друзі,
Мили душу в добра озерці,
Виганяли пиху, байдужість,
Наповняли любов’ю серце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546428
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2014
Я в меланхолии, сегодня я капризен!
Нет счастья в жизни, только лишь коньяк.
Он дарит мне приятные сюрпризы,
Он друг, товарищ и конечно брат.
Привет, брателло! Как твои делишки?
Сегодня жесть и градус подупал.
Сыграем друг, на рюмочку, в картишки
А то тоска, и шеф меня достал.
Ты посмотри, а женщины всё краше
Еще рюмашечку? Красотки все вокруг.
И этот стол под музыку запляшет
Ты не горчи, любезнейший мой друг.
Я звёзды с неба, вклеил в этикетку.
Тебе, не жаль, пускай их будет пять.
Тебе поплачусь в яркую жилетку,
А ты не стой, давай-ка наливать.
Ты благороден и изыскан вкусом
В тебе есть всё, и запах… так же аромат.
Лимон в тарелке, лишь слегка надкушен
Тобой наполнен, мой бокал, о, брат!
Рожден ты Францией, но мы язык находим
Зачем молчать, есть жесты и глаза.
Ты городской, но… точно… благороден
Как благородна винная лоза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536428
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Що значить когось кохати,
Ділити із кимось долю?
Це перш за все довіряти,
Не пхати у клітку волю.
Це значить ділити горе
І радість наполовину.
Долати високі гори
І міряти низовину.
Кохати – це дарувати
Себе без усіх обмежень,
Тепло і любов давати,
Без докору, застережень.
З образами не носитись,
З пів погляду розуміти.
Кохати потрібно вчитись.
Кохати потрібно вміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536089
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014
http://uainfo.org/blognews/409749-z-4-zhovtnya-1937-roku-ukrayinsku-movu-pochali-primusovo-nablizhuvati-do-rosyskoyi.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531135
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Між раєм й пеклом – паперові стіни.
В саду едемськім чорний листопад.
І по обидва боки Україна –
в крові героїв і в болоті зрад.
Брехня і правда в казані одному.
Пройшла крізь серце лінія фронтів.
Не всі сини повернуться додому,
і стане в світі більше сиріт й вдів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522293
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 15.10.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/05/18/8773.jpg[/img][img]http://prikolnye-smeshnye.ru/ris/statusy/41.jpeg[/img]
Ми заручилися в грудні на барикадах,
Юні, залюблені в націю, одне в одного.
Втомлені, розпашілі від снігу холодного,
Гімни і гасла змішалися нам в серенадах.
Ми одружились у січні на тій ж площі,
Там, де свобода вінчалася з колючим дротом.
Там, де хрестили націю кров’ю і потом,
Ми на весіллі були, як на багатолюдній прощі.
А коли біль мені нікуди було подіти,
На безіменному – суміш із крові та вати.
Ти шепотів мені: «Нам іще трошки терпіти…
Нам іще, дівчинко, наших дітей цілувати!».
Ми пережили морози, бруківку і рани,
Купили дім, їли сирники, грали в лото.
…Того болючого ранку прокинулась рано,
Пахло весною. Тебе забирали в АТО.
Тепер життя обернулось на вічну пустку,
Проліски перші сховались у щедрі жнива.
Чи ж новий день подарує жалобну хустку,
Чи доторкнеться краєчком твого рукава?
І коли біль мені нікуди знову подіти,
Тихо молюся за тих, хто пішов у солдати.
Я дуже вірю, що нам іще трошки терпіти…
Нам іще, рідний мій, наших дітей цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520895
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 08.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2014
А про кохання не кричать... шепочуть.
Слова ці з вуст - немов кульбаби пух...
Що зігрівають ніжним дотиком, лоскочуть...
Це - серця пісня, а не просто звук...
Так...про кохання не кричать - співають.
Лише удвох...і обійнявшись...У дуеті.
І від чужого погляду ховають
Слова і музику улюблених куплетів.
Валентина Масалига (Uroda)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522605
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Відпусти.Не тримай.Я піду за світи і за мрії.
Потяг там не дійде,там літають на крилах своїх.
Там будинок майструє руками самотня надія,
І там дощ заморожує в дощ недопаданий сніг.
Відпусти.Я піду.Цього міста немає.Шукати
Марно нам.Я знайду.Я така,що знайду.Та знайду...
Відпусти...Тільки ти не тримав...Закричати?..Кричати?..
Лиш тоді,коли пішки до того я міста дійду...
Не тримав!..Не тримав!..А я стільки собі нагадала!
Що валізу складу,ти навколішки станеш...Смішна...
Як кохаю тебе!До нестями!Та тільки не знала,
Що самотня і досі...Маленька така...І дурна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510568
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Бережи його. Не кидайся наліво -направо
Словами що хочуть злетіти з припухлих вуст.
Я його віддаю. Поєдинків а чи розправи
Не потрібно. Лиш бережи його від алкоголю й чужих розпуст.
Так от стається. Одного разу з очей додолу паде пелена.
Я збайдужіла. А він тим більше. Тобі потрібно? То пий до дна.
Молись на нього, ховай від сонця, радій безмежно холодній зливі.
Я заздрю людям що мають Бога, вони по-справжньому є щасливі.
Я хочу бути від нього чиста. Бо він з тобою. А я сама.
Бо глянеш поспіхом - ніби тепла, а в серці справжня тобі зима.
І не сховатись мені від себе, від найболючішої журби -
Якщо тримаєш в долонях серце, заради Бога, не загуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509302
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 06.07.2014
[img]http://99px.ru/sstorage/56/2012/02/11102121722561293.jpg[/img]
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Mar2013/57581.jpg[/img]
Квітень. Квіти. Віти. Ти…
Навесні особливо гостро хочеться жити. Неважливо, чи хотілося тобі цього раніше, але з’являється страх не встигнути цього зробити. Це відчуття настільки загострюється, що аж поколює в грудях, коли з’являється навіть найменший шанс жити не настільки повно і безапеляційно.
Для когось розкіш – нове авто до колекції.
Для когось розкіш – просто вдихнути на повні груди.
Комусь вмирати не страшно, комусь навіть хочеться.
А як воно, свідомо доживати останні дні? Вдягати маску, мовляв, гляньте, мені краще, літо, ще по гриби восени підемо… а самому знати, що гриби вже виростуть з того дощу, який литимуть по тобі, за тобою. А як воно, сприймати кожен напад їдкого кашлю за останній? Боятися не смерті, а того, що цей клятий кашель не дасть тобі всміхнутися востаннє їм, таким рідним і наляканим. Як воно? Лишатися наодинці і не плакати, або ж плакати, та так, аби не впіймали на цьому, бо тоді стане страшно, а лякати найрідніших – ото найбільший твій страх. Вкладати стільки ніжності в такі звичні слова, дотики, погляди, аби не видати свого прощання, але щоб лишити якомога більше спогадів, які вони точно згадають.
Як? Говорити про погоду, думаючи винятково про небо, говорити про політику, думаючи про Небесний суд, говорити про майбутнє, живучи тільки теперішнім. Як?
Всі найважливіші слова-погляди-дотики, котрі ти залишаєш зараз, всі вони зрозуміють вже потім, вже п і с л я т о г о…
Люди, незалежно від їх статусу, віку, статевої та релігійної ознаки, люблять або гроші, або можливості, котрі вони дають. Це правильно, це логічно і розсудливо, раціонально, тверезо, по-дорослому, тощо. Але що з того запам’ятовують наприкінці всього, в кінці кінця? Я, наприклад, запам’ятала його усмішку… Усмішку людини, котрої вже через 7 годин не стане.
Я запам’ятала, що його усмішка (завжди тепла і домашня!) не була ще ніколи т а к о ю ніжною і справжньою, як тоді. Його «добраніч» того вечора було таким наповненим, що більше не треба було жодних слів, аби описати всю його любов до мене, його завжди маленької, капризної онуки.
Хіба ж це означає, що він не робив мені дорогих подарунків, не купував солодощів і не водив на атракціони? Ні. Все це було. Навіть надмір всього цього, бо відмовити мені він не міг ні у чому. І все це я пам’ятаю і ціную, але найперше згадую його добру і ще зовсім молодечу усмішку, його непомітний потиск руки, який виявиться останнім і саме тому – таким дорогим і важливим, його тихе одиноке «добраніч», яке для мене – найкрасномовніше у світі.
А далі буде лише пам'ять і нечасті сни, такі реальні і болісно-необхідні.
І назавжди лишиться усвідомлення того, що останні дні хтось рідний проживав, знаючи, що вони о с т а н н і, але через всю свою любов до своїх найближчих навіть кивком чи порухом брови не видав болю і суму, який сидів всередині.
І говорити про погоду, думаючи винятково про небо, говорити про політику, думаючи про Небесний суд, говорити про «завтра», живучи лише «сьогодні». І вміти торкнутися востаннє так, щоб ніхто не зрозумів, що ти прощаєшся, але потім, опісля всього, зрозуміли, що цей доторк – найважливіше і найперше, що можна згадати. Бо що згадується в кінці кінця?
Квітень. Квіти. Віти. Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506195
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
[i][b]В країні набуває все більшого розголосу та
обговорення ідея зміни існуючого гімну на новий...
ось один мій варіант... пропоную до обговорення.[/b][/i]
Славній нашій Україні усміхнулась Доля!
Вже в нас, браття-українці, розквітає воля!
Стяг та тризуб - це символи гордого народу
І ніхто не зможе його, скорити свободу.
Щастя й миру в Україні, просімо у Бога,
Буде тоді для усіх нас світлою дорога.
Станем разом, нумо дружно - з Заходу до Сходу,
Світ хай знає, що ми браття - козацького роду!
Чорне море, сивий Дніпро, зелені Карпати
Це мусимо, браття милі, всі оберігати.
А завзяття, праця щира нашого народу,
Показала всьому світу, дух вільного роду
Що свобода й гордість наша, гомонить степами,
Це героям Вічна Славна, наша пам’ять з Вами.
Т.К.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503667
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Подих ночі не дозволить заснути
І немов буденність тебе поглине.
Вечірня тиша міста
Та щоденний бій із серцем
Відтепер стануть хорошими друзями.
Не споглядай на годинник кожного разу ,
Коли нестерпно болить.
Все найкраще постукає до тебе невчасно,
З посмішкою на обличчі
Та ніжним дотиком своєї руки.
Не повертайся в минуле ні вчинком, ні словом.
Пройдені етапи на те і пройдені,
Щоб провчити за помилки.
Ніколи не забувай,
Що «відпускати» й «впускати» приховують у собі
Можливість стояти або далі йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497424
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Ця весна нам не цвітом, а болем.
Не дощами, а сл́ізьми з очей.
Не крильм́и, а кровавим мозолем,
Не споќоєм – безсонням ночей.
Ця весна закрутилася стрімко.
Не у вальсі – в смертельнім вогні.
І малює на сірих сторінках
Не усмішки, а сльози гіркі.
В небеса душі линуть і линуть –
України найкращі сини!
Плаче тато, матуся, дитина…
Я не хочу такої весни!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497065
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Мені здається, вся біда, що є,
Не з нами, не тепер, не в Україні.
Бо, як і вчора, сонечко встає,
Промінням лиже довгі сірі тіні,
Співає пташка в туєвім гіллі,
Дитя дарує посмішку іскристу,
Народжується день в густій імлі.
Немов метелик з лялечки у листі.
Але із серцем щось уже не те,
Не та душа, в ній радість загубилась.
Весна. А в серці осінь сум плете.
Була любов... Куди вона поділась?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493868
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2014
Вже сорок днів я усміхаюсь вам із фото...
Сорок ночей засвічую вам зорі....
Та куля несподівана... Мить... Що то?!
В Небесній Сотні. З побратимами. Вам - горе...
Вже сорок днів, як плачеш ти, кохана...
Сорок ночей, як я вже не з тобою...
Це через мене в серці твоїм рана...
Від сліз солоні ріки із росою...
Вже сорок днів звуть сина - сиротою...
Сорок ночей з плачем він кличе: " Тату!"
Кохана, поруч я, хоч звуть тебе - вдовою...
Я - янгол ваш. Умію вже літати...
Не плачте, мамо... Землю час орати.
Весна прийшла. Дніпро повен водою.
Пробачте. Я на небі... Кличте брата...
Хай поле сіє. І душі не рвіть за мною...
Вже сорок днів за мною плачуть люди...
Колись - чужі, тепер - на віки рідні.
Ми переможем! Знаю. Так і буде!
А Україна - наче сад розквітне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493236
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
Ми з дощем пили чай. Говорили про світобудови.
Пили чай за здоров*я усіх, що у серці живуть.
Підбирали до сейфів забутих новенькі паролі
І змивали старанно з віконець-очей зайвий бруд.
Ми з дощем кожну мить відчайдушно сміялися серцем
Неприкаяний, вільний навіяв про осінь пісні,
Ти пролився у них ясно сяючим місячним скерцо,
Тайнописними згуками сірого неба із снів.
Мені дощ розповів про героїв старинні легенди
Я ж ретельно, як твій літописець, складала портрет.
Чорний чай мій розлився по небу, що враз стало темним
І у крапельких тиші сховало мінливий секрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491611
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Моя рідненька, ніжна й дорога!
Мені так жаль, не часто я приходжу.
Ідуть роки і вже зима збіга,
А Твоя ласка квітне і в негожу.
Мені так жаль, що за усі роки
Так мало говорила, що люблю
Твою усмішку, очі і казки.
Тепер за Тебе Господа молю.
Ти над колискою навчала чуду -
Немає в світі важчої роботи.
Тепер любов цю берегти я буду,
Садитиму в ній паростки турботи.
Немає в світі більш миліш людини.
Ти більше сонця і ніжніша вітру.
Я мала щастя справжньої дитини.
Я вдячна Богу за цю долю світлу.
Моя матусе! Ти пробач. Бувала
Не зовсім із тобою справедлива.
Я знаю, мамо, Ти б усе віддала
Аби я була все життя щаслива!
Не стане слів, щоб виразити дяку
За все що Ти мене навчила.
Висловлюю я шану і повагу
Найкращій Жінці, що мене ростила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485703
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Что ж выходит – что я террористка?
У меня же – образование, -
Я неплохо владею английским
(хоть хромает правописание)…
А еще я была за границей,
(и мне, кстати, очень понравилось) –
Там у встречных другие лица-
В них уверенность отражается!
А еще, признаюсь, что с детства,
Полюбился мне Львов. Не скрою-
Я не знаю лучшего места,
Чтоб наполнить душу покоем…
А еще я хочу, чтоб дети
Жили лучше, чем их родители,
Чтобы в их страну не врывались
«миротворцы» и «освободители»…
И вообще, пора бы оставить,
Позади советское прошлое:
То разбито что, не исправить-
Отпустите нас по-хорошему!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485112
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Отака вона, братця, братерська рука!
Отака вона - дружня і щира підмога!
Топче кримську землицю берц вояка,
В триколорах "сусіда" - дахи і дороги.
Рве асфальт і скрегоче надсадно метал...
Щось про "захист" белькочуть "знедолених"... Де там!
Невидющому видна чекіста мета!
Наче бачимо Крим... А на згадці - Судети.
Послідовники Геббельса гидять в ефір -
Травлять люд із Донбасу на хлопців зі Львова, -
А в Ростові смердить переляканий тхір,
І чека, що поверне на трон його Вова.
І назовні тепер вся підступність "вождів",
Що Кремлю всі ці роки лизали патинки
І проциндрили міць... Не благайте Судді:
Не замолять вам гріх цей ні діти, ні жінка.
03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483333
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
"Всім найжахливішим в людині ми зобов'язані патріотизму. Патріотизм руйнівний, він нічого не створює крім тріскотні, брехні, шарлатанства, лицемірства ..."
(Ксенія Ларіна, журналістка).
Воскресло з праху "Слава Україні!",
Немов багрянокрила птаха Фенікс,
З ротів мільйонних гасло давнє пінить
Гучними бурунами Борисфену.
Блаженні ці слова в устах народних,
Горять від них серця, мов смолоскипи,
"Героям слава!" - чується з безодні
Незламних душ, любовію налитих.
Та Кривда враз лисицею підкралась,
І птаха розтоптала черевиком,
Рікою кров, хати горять, квартали
Під "Слава Україні" те дволике.
Брати стають братам своїм на горло -
Все стерпить гасло пращурів нетлінне.
І небо не блакитне вже, а чорне -
Земля горить під "Слава Україні".
Пани - не дУрні, нащо бій відкритий?
Чуби тріщать у вірних їм героїв,
"Героям слава!" - ствердно линуть крики
З-за братської могили молодої.
Звучить потрійне: "Слава, слава, слава!"
Життя за те звання посмертне - плата,
Сміється за лаштунками лукавий.
Чи Україні слава та? Як знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482166
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
На вулицях мертва тиша
Місто охопила чума
Люди короткими перебіжками
Рятуються з підводного човна
Дощ розсікає кільцями воду
Іду я під рожевою парасолькою
Від залежності Росії
В залежність від Європи.
Істина втопилася десь в болоті
Україна- це не частина Росії
Україна - це не частина Європи
Україні потрібна власна Свобода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481200
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Вот дом, который построил Витя -
блатная такая хата -
шумят лесные стропила,
растёт кривая зарплата.
А в доме, который построил Витя,
живёт на халяву синица,
распухшая от татарских карманов:
в одном - зимует уголь, в другом кармане - пшеница,
а в третьем полно разноцветных металлов.
А в доме, который построил Витя,
спят беспорядочные народные депутаты.
Они прекрасно поют законы,
их секретарши стоят на низком старте.
В тесноте да не в обиде,
быть украинцем - круто.
Спасибо, дяде Вите,
за глаз разбитый, за надкушенное ухо.
Спасибо, дяденька, за житуху.
А в доме, который построил Витя,
окна выходят на Запад. На Восток выбегают двери.
Над Киевом стоит модный запах
близлежащего белья
и нестиранных денег.
А в доме, который построил Витя,
сужаясь, гремят густые вагоны,
доживают сердечно-сосудистое время пенсионеры,
вкалывают крестьяне,
ишачат шахтёры.
Они лелеют Витю,
кормят Рината
ублажают безжизненных народных депутатов.
Они смотрят, как тает зерно в лазури,
как Родина у них сквозь пальцы утекает.
Спит послушная прокуратура.
Нежный генеральный прокурор зевает.
В тесноте да не в обиде. Чувство локтя сближает.
- Что? Хорошо быть украинцем?
- Да, хрен его знает.
А в доме, который построил Витя -
Андреевич ли, Фёдорович ли, всё едино -
в географию окно давно разбито
и соломенная крыша непобрита
и всё капает небесная пол-литра
на "ріднесеньку" мою Украину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481187
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Кричить душа! Волає! Плаче!
Від болю, розпачу, біди!
Від сліз обпечена неначе,
Мене за сльози не суди!
Їх не ховаю! Не стидаюсь!
Та де їх стільки вже взялось?
Я з побратимами прощаюсь!
Їм тут померти довелось!
Їх кров і досі на бруківці
І душі їхні серед нас!
Сліз не ховайте, українці,
У цей страшний, трагічний час.
Твої ровесники країно!
Пліч-о-пліч також їх батьки!
Вшануй героїв Україно!
Свої їх вбили покидьки…
Закриті очі, а на лиця,
Неначе усмішка зійшла!
Як будуть жити їхні вбивці?
Їх кожна мати прокляла…
Життя віддали за свободу
І їх ніхто не заставляв!
Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!
Героям слава! Слава! Слава!
І пам'ять вічна у серцях!
А монументом їм ДЕРЖАВА!
І жовто-синій в небі стяг!
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481223
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Я стала старшою за пізню осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.
Брати мої загиблі, голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.
Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…
Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я стала старшою за пізню осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480961
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Я вмираю на Майдані,
Тихо гаснуть відчуття,
Кровоточать мої рани,
Забираючи життя.
Двадцять лиш мені минуло,
Не дожив, не долюбив,
На Майдані впав від кулі -
Хто й за що мене убив?
Хто моєї прагнув смерті,
Ловлячи мене в візир,
Хто ти скаженілий «беркут»,
Чи ти нелюдь, чи ти звір?
Кровожерлева потворо,
Ти межу переступив,
Божий суд звершиться скоро,
А людський вже наступив.
Може не даремно гину
У жорстокій цій війні,
Спаси, Боже, Україну,
Господи, прости мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480977
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Чи вас вовчиця породили,
І в грудях серце хижака,
Що стільки вже людей убила
Ваша злочинная рука?
Чи не хрестили вас у храмі,
То ж в вас вселився сатана
Й вершить це вашими руками
Й смакує крові, мов вина?
Чим загрішили перед Богом
Нещасні ваші матері
Що народились чорторогі
Сини убивці-упирі?
Чим завинили ваші діти
Що вся ця кров на них впаде
І через вас будуть терпіти
Гнів божий за вбиття людей?
А ще не вроджені внучата
Горять у ваших вже гріхах
Людьми і Богом вже прокляті
За кров на ваших злих руках.
Та схаменіться, станьте з нами,
Бо нам на вірність ви клялись
Й борітесь з тими ворогами,
Що крові люду напились!
То не робота люд свій бити!
За гроші зрадник - не герой.
Пора Вкраїну захищати,
Її свободу і добро!
20.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480767
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Очі підведу на синє небо
Що ж так сильно стукає у скронях?
Я уже прожив своє сьогодні
За свій рідний край прожив. За тебе
Падаю а у очах проносить
Як життя за одну мить минуло
І з небес вас кожен з нас попросить
Щоб ви нас ніколи не забули
Приспів:
Плаче мати, сльози не втирає
Батько посідів за одну мить
Кажуть що герої не вмирають
Кажуть будем вічно жити ми
Очі підведу на небо синє
Бога попрошу Вкраїні долі
Навкруги земля в червоний колір
Ми за вас життя віддали нині
Падаю а у очах проносить
Як життя за одну мить минуло
І з небес вас кожен з нас попросить
Щоб ви нас ніколи не забули
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480524
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Ви ж утворите новий Дніпро,
Що із крові, а це не годиться,
Чи ви робите людям на зло.
Гинуть люди, сини наші й доньки,
Ви ж своїх заховали давно,
І набили добряче скарбоньки*,
Вам достатньо, напевно, всього.
А народ хоче тільки свободи,
Бо давно не було волі в нас,
Наша жінка дітей ще народить,
І прийде благодатний наш час.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не наймайте вояків чужих,
У Дніпровій воді освятіться,
Щоб позбавитись думок лихих.
Схаменіться, прошу, схаменіться!
Не стріляйте, бо світ залишу!
Краще Богу разом помоліться,
На колінах вас, діти, прошу!
*Капшук, скарбничка, скарбонька - виріб із шкіри, де зберігають гроші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480461
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2014
О Боже! Знову на Майдані бійня!
Там снайпери стріляють, навісні!
Там газ іде, і там летить каміння!
Так страшно, і так болісно мені!
Спаси, Спасителю! Тримайтесь, люди!
Нехай вас світлий ангел береже!
Нехай до вас везіння добрим буде,
Хай завершиться це скоріше вже!
Перед загиблими чоло схиляєм…
Живим – своїх добитися свобод!
Хай справедливість ясна засіяє,
Хай переможе славний наш народ!
*********************
Чорний дим пливе, чорний дим...
Ти десь там, в диму, побратим!
Нехай ангел накриє крильми!
Нехай стійкість зміцнить між людьми!
І нехай перемогу дарує Господь!
Матір Божа! Загрози від нього відводь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480429
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
КОХАНИМ, ЗАКОХАНИМ І ТИМ, ХТО ЗБИРАЄТЬСЯ ЗАКОХАТИСЯ....
З усіх чудес, які Творець створив,
(Хвала йому за всі його старання).
Найбільше і найкраще з усіх див,
Це те, що називається КОХАННЯМ.
Воно живе більше двох тисяч літ,
А може й довше, Бог один лиш знає.
Від нього можуть народитись в світ,
Але від нього також помирають.
Через КОХАННЯ може буть війна,
А може мир прийти через КОХАННЯ.
КОХАННЯ може вас лишити сна,
Або приспати з вечора до рання.
Кохаються слони, пташки, джмелі....
І лебеді на вірність присягають.
Але найбільш щасливі на Землі,
Це люди, що по - справжньому КОХАЮТЬ.
В рядки вкладаю кращі почуття
І шлю вам всім найкраще побажання:
Хай не лиша вас протягом життя
Взаємне, світле, райдужне КОХАННЯ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479485
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Вже столи всі багато накриті,
А за вікнами чути кроки -
То ідуть в безкінечність миті
Грудня й цього, старого, року.
Сяє вогниками ялинка,
Наче хоче затьмарить зірку ;
Навіть мишка несе скоринку
В новорічно прикрашену нірку.
Таïну опівнічного неба
Розфарбовують бризки салютів...
Загадайте бажання для себе,
Намагайтесь погане забути ...
Розпочнемо з новоï сторінки
Свою світлу життєву повість :
Посірілі сумні відтінки -
Швидкоплинуча тимчасовість ...
Новий рік вже на злітній смузі -
Загадаю я без вагання
Щоб у рідних моïх і друзів
Заповітне збулось бажання!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469581
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Вона у вагоні дістає ковдру й знімає взуття
Їде з першої до останньої. Їй більше не треба спішити
Літня жінка кричить «Ей плохо. Скорее, врача!»
Вона дзвонить мамі і (вперше!) просить навчити жити.
Він прокидається мало не впавши з ліжка, вимикає будильник
Варить каву з корицею (по звичці – без цукру й на двох)
Розуміє, щось тут не так. Вмикає світильник.
Вони разом були так мало, а ніби мільярди епох.
Одягає чорне пальто, в кишені – квитки на прем’єру
Віддає їх закоханим, що цілуються на зупинці
Хоче їсти, і згадує її «неземні» еклери
Він завжди діставав їх з духовки. Ось, навіть шрам на мізинці.
Які в біса пари, він їде до «їхнього» місця
Намагається зрозуміти, що ж саме пішло не так
Він так щиро її кохав, обіймав під місяцем
ЇЇ «Ніною Річчі» ще й досі пахне його піджак.
Вона звинувачує в усьому себе, карає холодом
Не має сил повернутись й забрати плащ
Його опіки нагадали про себе на зап’ястку йодом
Вона хоче сказати хоча б банальне «Пробач»
Вечоріє. Сильніше вітер б’є у лопатки
Вона знає: треба забрати свої вішаки.
Прибирає одну за одною, бачить його краватки.
Годинник по колу ганяє секундні стрілки.
Вона мовчки з щоки стирає болючу сльозу
Опускається на коліна, і гучно зітхає
Вона в їхній квартирі САМА. Раптом чує грозу
«Боже, хоч би не змок» - все ще його кохає.
Забирає валізи й прямує до виходу в місто
Він сходами вгору іде, дістає із джинсів ключі
Відчиняє двері. Її бузкове намисто,
Закошлатане волосся, родинка на плечі…
Стрепенулось у серці щось на зразок струни
Серце впало додолу, розбилося на уламки
Він насмілився (може востаннє. Хто зна?) підійти
Він насмілився підіймати розбитого серця останки.
Вона ніжно й безсило торкнулась його плеча
У обіймах її не стало, вона розчинилась
Догорав за вікном місяць, мов зблідла свіча
Ну і все ж таки, жити вона лише з ним навчилась.
На термометрі -2, а у ліжку +23
Зігрівають пальці і тепла кава у постіль
Так важливо збагнути, що найцінніші скарби -
Триматись за руки й будити цілунком о шостій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459173
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Могили предків в бур’янах,
Хрести украдено ночами,
Забуто, що на їх кістках
Стоїть усе, що нині з нами.
Толоче вітер бур’яни,
Дощі могили поливають,
Хоч предкам дочки ми й сини
Нас будні пам’яті лишають.
Ми вічні бранці суєти,
Нема коли угору глянуть,
На предків час нам не знайти,
Бо невідкладні справи тягнуть.
За приклад діти візьмуть нас,
Могили позабудуть наші,
Обвинуватять в цьому час
І що вони як всі, не кращі.
В минуле ліпше не стріляй,
Воно з гармати в тебе вцілить,
Могили предків доглядай
Й тобі нащадок час уділить.
28.10.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457646
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2013
Чоловік схотів своєму шлунку догодити,
І він вирішив для мене книжечку купити.
Йшов з роботи вже до дому,зайшов у книгарню
І побачив на полиці книгу дуже гарну.
Ілюстрації дивився в ній, такі яскраві,
Прочитав, аж облизнувся "Українські страви".
Гроші дав дівчині гарній, що сидить на касі
І почав читать уважно як пекти ковбаси,
Готувати голубці , смачні завиванці.
Уявляв як він це з"їсть , аж оближе пальці.
Які страви найсмачніші, він ставив помітки,
І в дарунок дав учора книгу мені й квітку.
-На, вари усе, як пише,вчися , як не вмієш,
І яєшнею вже більше годувать не смієш!
Я сьогодні іще зранку теж йому купила.
"Камасутра " на ній пише, а там... мамцю мила!
На плиті вариться, булька , а я не скучаю.
Що сподобалося дуже - сиджу, відмічаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448362
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Навіть коли ти стоїш біля мене.
Навіть коли за руку тримаю.
Тебе.
Мені мало.
Ти завжди прекрасна.
Завжди цікава.
До болю потрібна.
До крику далеко.
Між нами світи, цілі галактики, Всесвіти різні.
Різні міста.
От і тільки.
Не більше.
Так мало тебе в ніжнім подиху вітру.
В останнім промені сонця.
В шаленім серця ударі.
Щоразу.
Та все ж ти існуєш.
Ти поруч зі мною.
Хоч інколи.
Поруч.
Та й це не навічно.
А тільки
до смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445974
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
У цьому місті не так вже й людно,
Можливо, більше бездомних псів.
Мені тут, віриш, смертельно нудно.
Я дуже хочу з тобою в Львів.
А там, як острів, Високий замок,
Повсюди пахне смачнюща кава.
Для мене, знаєш, найкращий ранок,
Коли б тебе я поцілувала,
Коли б на тесті було дві смужки...
Я дуже довго цього чекаю.
Я дуже хочу, як всі подружки,
В собі носити шматочок раю.
Я буду вірна, буду кохати.
І ми не в Львові, та річ не в тому...
Будем щасливі! Важливо ж знати,
Що бути разом - це бути вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444159
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 24.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Не чекаю. Ні снів, ані днів, ані звуків.
Тривалий період блукає душа.
Не чекаю ні стуків, ні рухів, лиш руку
шукає опівночі поруч рука.
Не встигаю за світлом, за літом, по квіти.
Лишаю на завтра до тебе листи.
Один – заповітом, і відкритий для світу,
а інший – відвертий і майже пустий.
Відчуваю, що хвилі безсилі без цілі.
Тримаєш. Тримаю. Не рветься канат.
Не чекаю ні ліній, ні лілій. Незрілі
чуття вимальовують чорний квадрат.
0:57
24.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433234
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Я люблю целовать до дрожи,
До безумья в любовном раже,
Чтоб прошлась по зовущей коже
Сладким игом орда мурашек.
Я люблю целовать до стона,
До бесстыдных желаний тела,
Чтобы жаркой любви истома
Безраздельно тобой владела.
Будет ею душа согрета.
Будет мир твоих чувств прекрасен.
Лишь тебя на планете этой
Я люблю целовать до счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390279
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 09.03.2013
Після таких слів чудової поетеси у епіграфі мусив допрацювати п"єсу, яка задумувалась як інструментальна, і переробити нотний текст згідно слів, додати вступ, коду, і ще один приспів. З задоволенням констатую - пісня, на мій погляд, вдалась!
Гітаро, плач
Надихнув шановний Анатолійович своєю музикою.
І чому ж так вийшло -
Облетіла вишня
Мов фату зронила білопінний цвіт.
І чому ж так вийшло -
Не за тебе вийшла.
Хоч любов п'янила, застилала світ.
Приспів.
Гітаро, плач,
Край моє серце, край.
Гітаро, плач,
Востаннє нам зіграй.
Гітаро, плач,
Нехай тремтить струна.
Прости, пробач -
Вже відійшла весна.
Іще не раз розквітне вишня,
Нова весна прийде .
Тільки любов колишня
Уже не зацвіте.
Так нам двом судилось –
Щастя лиш наснилось,
Сполохом тих ніжних незабутніх днів.
Так нам двом судилось,
Що любов стомилась,
Обізвалась пізно піснею без слів.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404547
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 20.02.2013
Обмежений розум окреслював межі,
в ведмежих обіймах кричала печаль,
і дух обережний бажанням належав,
та врешті - окреслений сонцем причал.
Витрушую часу пісок поміж пальців,
гортанною тишею тішиться дух,
й в хребет онімілий вливається кальцій,
щоб в повному рості загострювать слух,
щоб зір вище зір осягав вічний космос,
крізь лінзу душі і тонованість днів.
Прорізався в тиші упевнений голос,
мов поклик, мов виклик, в години трудні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401953
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 19.02.2013
розповім тобі казку
кішечко
знаю ти ждеш її
наче сонця весною
мов безсоння в солодку ніч
отже
казка ця біла
не віриш - то виглянь в віконце
там так ніжно-преніжно
сніжинки вливаються в сніг
та щоб казку цю слухати
до мене ходи на коліна
приголублю тебе
як іще не голубив ніхто
і на вушко шептатиму:
мила і ніжна жадана
ти спитаєш де казка
а казка уже почалась
бо хіба так буває
щоб райдужно було в цім світі
та ми створимо свій
у якому не буде розлук
будем в нім тільки ми
будуть наші окрилені руки
що на ласку летять
мов пташки до гніздечка в саду
чим усе це закінчиться?
а не хочеться в казці фіналу
тож її не завершую
хай буде вона без кінця
а за те що ти слухала
я райсько тебе поцілую
і поглину в обійми
поринувши в ніжність без дна
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396301
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 05.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013
ти мій келих вина...терпкого, хмільного
я хильнула б до дна, та не зможу без нього..?
ти маниш ароматом, я не втримуюсь, млію,
і збиваюся в атом, або ж просто п`янію..
легким доторком губ надпиваю краплину
в голові хмільний вступ, хочу ще, безупину..
ти пульсуєш в мені, і прирощуєш крила,
підриваєш вогні, досить вже, бо схмеліла..
дозу й лишу малу, буду пити повільно..
як зайду за шкалу - стану знов божевільна.
ліпше пити весь вік один келих міцного,
ніж "давити" з журби пляшку розбавленого.
Львів 02.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381816
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Буває біль, який лікують кавою,
Чи ванною із запашними травами…
Твоя жіночність наділяє правом
Часами не дотримуватись правил,
Часами фліртувати з незнайомими,
Чи раптом ображатись на дрібниці,
Буває біль, який лікують домом,
І каблуками на високій шпильці…
Ти маєш право на останнє яблуко,
І додаткову плитку шоколаду,
Ти маєш право бавитись у зваблення,
Твоя жіночність буде тільки рада,
І квіти щоб завжди бували свіжими,
І щоб частіше випадали знижки,
І щоби ночі пристрасними й ніжними,
А після них іще сніданок в ліжко…
Буває біль, який лікують подруги
У вечори з кіном, вином і димом…
Твоя жіночність дозволяє подвиги,
Які стають і ліками, і стимулом –
Раптово взяти і змінити зачіску,
Роботу, місто, одяг, поведінку…
А уночі згорнутися калачиком,
І тішитись, що народилась Жінкою… ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381823
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Чи ти мене згадаєш навесні,
коли вином з порічок пахне вечір,
коли у теплі, ледь помітні дні
торкає вітер не засмаглі плечі.
Коли нечутний легіт, для беріз,
заплутує позеленіле віття,
й ще кровоточить з-під кори надріз
під тихий сум конвалії в суцвіттях.
А чи тоді, як падає зоря
і гасне в полі, обпаливши скроні,
коли вуста цілунками горять
всю ніч. І затихають на долоні.
Чи ти мене згадаєш навесні
у пік цвітінь кульбабового раю…
Чи пригадаєш ти мене, чи ні ?
Не знаю.
/ перевод /
Ветра...
Ты обо мне подумаешь весной,
когда вином из ягод пахнет вечер?
Когда уставший нежный ветер мой
кладёт ладони теплые на плечи.
Когда березам спутает листву
и косы ветвям заплетет, любуясь.
И кровоточащую рану сквозь кору
залечит чуть заметным поцелуем.
Когда в ладони падает заря,
и гаснет в поле, локон обжигая.
Когда уста всю ночь огнем горят
и сердце, словно снег последний тает
Подумаешь, когда пьянит сирень
И одуванчик, солнцем зацветает?
Хоть на мгновенье вспомнишь обо мне?
Не знаю...
плейкаст - LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
«…адже самотність не в тім, що ти не отримуєш пошту, а в тім,
що ти і сам нікому не пишеш…»
С.Жадан
____________________________________________________
... найбільша самотність це коли на одинці слухаєш дощ
лежачи на канапі закутавшись в теплий плед…
коли переповнена пошта…пише ж ще «хтось»
натягуючи усмішки мов арбалет
ти так стомився писати енний куплет…
залишати по ньому порожні чашки від сну…
гармидер у пам»яті та депресивні подробиці жовтня
викликають застуду гостру респіраторну й нудну
і тишу що завше сіра й монотонна
якої так багато неначе піску…
найбільша самотність завжди неповторна
із присмаком ванільно-пріснуватого «люблю»…
і нота проскакує між слів чомусь часто мінорна…
прикладаєш до вуха мушлю і чуєш музику дощу
її передавали у прогнозах на сьогодні…
найбільша самотність завжди виринає на зовні…
проходить дощ не залишаючи й сліду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267462
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 01.07.2011
... ти мусиш бути завжди...
Стежка захаращена словами-
хтось не засне,
а хтось вже не прокинеться.
І знаєш, все напевно зміниться
та тільки не з роками
от і все.
Ти знаєш більше
ніж моє смішне всебачення,
діряве і невчасне "ДО ПОБАЧЕННЯ"
для того, щоб невпевнено піти-
КУДИ?
Ніхто в чеканні більше не гартується
і не смакує усмішок за так.
Дощами вмилась наша сіра вулиця
і не змовчав про спогади літак.
Відтак терпінням майже обезболена
не віриш в те, що вічність нам дозволена-
а я в це вірю...чуєш,тільки так!
Я срібло днів від тебе не ховатиму
і сліз дарованих уже не відберу.
Дитячі примхи вІршами лапатими
не перекреслять мою дивну гру.
Ці обіцянки змін -
політ словами-
ти мусиш бути вічно...
чуєш,мамо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256935
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 08.05.2011
Гризе теща свого зятя
І його дружину:
― Подивіться, он у Гната
Вже нова машина.
У сусіда, у Петька,
Син в Англії вчиться.
А квартира в них яка!
Вам така й не сниться.
Однокласник ваш Микита
Дружину Варвару
Знов повіз на «Мерседесі»
У Карлові Вари.
І Максим який багатий,
Успішний, впливовий.
Десь у центрі купив знову
Собі офіс новий.
А згадайте-но Степана –
Директор заводу.
Я б за тебе, зятю Йване,
Не вийшла би зроду.
Ти у нас якчіп у бочці,
Ніби й працьовитий,
А красиво, як ці хлопці,
Ти не вмієш жити…
Через місяць знов до хати
Прибігла раненько.
Обнімає міцно зятя,
Й така вже раденька.
-Уявляєш, ― каже, ― синку,
Розбив Гнат машину.
А Микита – гад покинув
Законну дружину.
У Максима згорів офіс,
Новина погана.
Через п’янку із заводу
Вигнали Степана.
Нічим більш платить Петькові
За навчання сина.
А у вас он на "бюджеті"
Учиться дитина.
Із таким, як ти, синочку,
Щаслива дружина
Непитущий, некурящий –
Золота людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257242
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011
Ти завжди був простим і веселим,
У траві сухе листя шукав,
Ми тікали в покинуті села,
Щоб ти там свої крила дістав.
І не був ти схожим на інших,
Замість довгих промов лиш мовчав,
Не святий і можливо не грішний
Просто інколи, просто літав.
Я за тебе багато б віддала
Але ти ні гроша не просив,
Я ніколи як ти не літала,
Бо мене світ як свічку гасив.
Я завжди була сильною ззовні
І не плакала на самоті,
Ми з тобою зустрілися в жовтні
Ти летів, а я йшла по воді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252660
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 10.04.2011
У нас сучасні телефони,
Хороший доступ в Інтернет,
Для нас не писані закони,
Прийшли із різних ми планет.
У нас кохання на годину,
А бог у кожного є свій.
Навіщо нам одна родина?
Коли є все то світ тісний.
Ми перспективні і розумні
І вчитись сенсу нам нема,
Батьки для нас вже старомодні,
А рідний дім то як тюрма.
Та зупинитися не пізно,
Зійти із неба хоч на мить,
Відчути як шепоче слізно
Твоя душа, коли не спить.
І щастя то не купи грошей,
То не забави і вино.
Щасливий той, хто має душу
І плаче, дивлячись кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191714
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 04.04.2011
Дивна квітка осіння
Розцвіла запізнілим коханням.
До нестями всю ніч морозець ніжно так цілував,
Засріблив пелюстки, діадему вдягнув на прощання.
З першим променем сонця надію останню сховав.
Світло-чинна печаль...
Королева самотня лишилась.
Вранці бранка кохання зосталась без свого короля.
У саду хризантеми голівки додолу схилили...
А спуштошені мрії скувала замерзла земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231554
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 18.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2011
- Скажи, мамуль, ты тоже постареешь,
Будешь, как наша бабушка, трястись?
-Ну перестань, дочурка, как ты смеешь,
Иди и лучше куклами займись.
-Мамуля, а, мамуль, наш Белохвостик
Пропал вчера, он так на нас похож.
Бабуля говорит, что умер котик,
А ты, мамуль, как котик не умрешь?
-Ну как ты можешь говорить так, крошка,
Откуда эти глупые слова?
-Смотри, мамулик, там, возле окошка,
Лежит пчела и, тоже, не жива.
-Она ведь будет нежива недолго?
Она немножко умерла, да, мам,
Ни слова не сказав, а глянув строго,
Мать шлепнула дочурку по губам.
Дочурка плакать не от боли стала,
А от того , что не могла понять,
Что же не так мамулечке сказала,
И почему вдруг тоже плачет мать.
-Мамуль, прости, сказала маме крошка,
Не плачь, мамуль, могу пообещать,
Если ты дома, я умру немножко,
Как та пчела, вот там, буду молчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225198
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 06.12.2010
Купуєш троянди. Як завше, червоні...
Так треба, бо статус не терпить бузку.
Цілуєш у губи. Замерзли долоні.
Кохання не житиме на мотузку...
Немає різниці - Феррарі чи Лада,
Діор чи із ринку дешевий "китай".
Ти кажеш - "розвага". Я знаю, це - зрада.
Ніхто не сказав. Я сама. Не питай...
Шампанське - на бульбашки. Серце - на друзки.
Встаєш. Все сказав, заплатив і допив.
Тобі знадобиться, напевно, мотузка.
Півсвіту - твої. Та мене не купив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221136
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 03.12.2010
Тебе торкались інші ніжні руки...
Давно – до мене, в іншому житті.
Не прирікай мене на вічні муки:
Заприсягнись, що всі були «не ті».
Тебе чекали інші щирі очі...
Давно – до мене, десь у забутті.
Скажи мені, я так почути хочу!..
Заприсягнись – вони були «не ті».
І хай злукавиш десь, і на півслові
Подумаєш: «Наївна простота!»
Від цього не поменшає любові.
Аби лиш я була єдина «ТА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224066
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 03.12.2010
Скороспіла любов – мимолітна,
І промчить, наче автомобіль;
У коханні і старість привітна,
А в ненависті – й молодість біль…
Усміхається той наостанок,
Хто самого себе переміг;
Ти мені обіцяла світанок,
А я ніч пережити не зміг…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197198
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 29.11.2010
Димовим потоком лине насолода,
розжеврілось серце під гарячим небом.
На узбіччі пише, що життя - свобода...
а мені для щастя більшого не треба.
Бігати нестримно, дихати ваніллю...
по дахах стрибати без лялькових грим...
у букет збирати чародійне зілля
і блукати світом, наче пілігрим...
Та раптово тягнуть у скрипучі зали,
мотлохом старечим в'яжуть до землі,
Люди хочуть шоу, їм природи мало...
Та які ж ви люди? - Демони усі...
Безперервний простір міжкулісних тисняв,
ти вже не в наряді модних кутюрьє...
Шию обвиває мамине намисто,
не лялькова барбі, лиш така, як є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217621
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 28.11.2010
Листопад на початку вересня:
Крила вогкі від сліз дощу.
На холодному хмари березі
Вітер впавши, зомлів і вщух.
Краплі падають в руки потайки,
Адже знають — не довго їм.
Зустрічаємось мабуть подумки —
Сльози снились в очах твоїх.
Залишаємось десь у дотику,
В відображеннях снів у склі.
Посміхалась ти вербним котикам —
Та забракло для щастя слів.
Ти лиш знай: всеодно зустрінемось
Поза мрій і життя, — одне
Серце надвоє десь розкинулось,
Породивши тебе й мене.
00:17, 06.09.2010
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209590
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 27.11.2010
після нас залишиться дерево
яке ми посадили
або не зрубали
після нас залишиться дім
який ми збудували
або не зруйнували
після нас залишиться пам”ять
в серцях внуків
яких ми виховали
якою буде пам”ять
якими нас запам”ятають ті
кого ми любили і ким дорожили
залежить від того як ми жили
в що вірили
як кохали
скільки добра в світ повернули
скільки зла подолали
скільки душ відмолили
скількох від гріха застерегли
і скільки самі не нагрішили
все запишеться і залишиться
в книзі нашого життя
яку не перепишемо
яку перечитають нам раз
останній
в день наш непокаянний
і крила в кутку припадатимуть пилом
на них ніхто нікуди не полетить
після нас залишиться хрест
який зотліє
після нас залишиться зірка
яка світитиме подорожнім
після нас залишиться дерево
і троянди
що ростуть з душ мрій
що недавно померли
і вони колись стануть гумусом
котрим живитимуться дерева
і посадять свої дерева
наші нащадки
і їх не грітимуть наші душі
їх зігріватиме їх кохання
а ми будемо дивитися на них
і молитися
щоб вони не повторювали наших помилок
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224094
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Цілують зорі ту троянду дивну,
Що не для мене завтра зріжеш ти.
Свою любов, високу, аж надривну,
Судилося крізь сльози пронести.
Судилося…А де ж суддя і слідчий,
Що написали цей гіркий вердикт?
Пряду вночі свою журбу одвічну,
Намотую на місяць-молодик.
Тоненька нитка, як моя надія,
Порветься раптом якось уночі,
Та хтось мене неждано зрозуміє
І дасть притулок на своїм плечі.
А поки що—на листі краплі крові
І сколені долоні самоти…
Цілують зорі квітку пурпурову,
Що не для мене завтра зріжеш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202590
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 18.11.2010
*****А любити тебе- нелегко,
а чекати тебе- не днину,
поки не прилетять лелеки
до гнізда на стару хатину.
А шукати тебе так скрутно:
ріже ноги каміння гостре,
і сміється журба на кутні,
і прямує до мене в гості.
Бо тебе у мені--занадто,
а мене у тобі- замало...
Я помножу себе стократно
і прийду на усі причали.
Переміряю всі дороги
і розсиплю на них ромашки,
хоч чекати тебе--так довго,
хоч кохати тебе--так важко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192627
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 18.11.2010