Світанкова
Як ми любили ходити з дідом по стежині за селом.
Квітки весінні давали щастя і наснагу нам обом.
І ми раділи, за руки взявшись, сонцю, небу і садам,
І нам здавалось: природа вічно дарувати буде нам
Приспів:
Світанкову рясну росу на наших стомлених ногах,
Густу діброву, і тихий став, і смак малини на губах.
Світились очі. Серця кохали й обіймали цілий світ.
Я знову хочу відчуть це щастя через стільки довгих літ!
Як ми любили сидіти з батьком у ранковому саду
І бджіл гудіння давало впевненість: все буде до ладу.
А наші мрії летіли високо до сонця і зірок.
І нам здавалось, що не розійдемося з батьком ні на крок!
Бо
Приспів:
Світанкова рясна роса на наших стомлених ногах,
Густа діброва, і тихий став, і смак малини на губах.
Світились очі. Серця кохали й обіймали цілий світ.
Я знову хочу відчуть це щастя через стільки довгих літ!
Як ми любили гуляти лісом із синочком восени.
Багряне листя на наші голови летіло як вві сні,
Грибні поляни нам дарувала поміж кронами блакить!
Чому ж так швидко і так безжалісно-невпинно час летить?!
Я ж пам’ятаю
Приспів:
Світанкова рясна роса на наших стомлених ногах,
Густа діброва, і тихий став, і смак малини на губах.
Світились очі. Серця кохали й обіймали цілий світ.
Я знову хочу відчуть це щастя через стільки довгих літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336398
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Ти любиш слухати як шепоче вітер,
як мріють між собою сили природи,
як місяць здригаючись дарить зорям квіти,
І в шовковому волоссі ніжності блукають ноти.
Ти любиш в долоньках просипатись росою,
і дотиками торкатись глибини казкових снів,
в літку по калюжах,ти танцюєш лишень босою,
зриваєшся від дотиків тисячею метеликів.
Ти любиш коли вуста змащені липовим медом,
І складати вірші коли на дворі співає гроза,
чекати коханого що ранку на кінчику неба,
і мрієш хоч раз подивитись як опадає сакура.
Ти любиш сприймати музику серця частинами,
відроджуватись в ній і знову в ній помирати,
ти любиш узимку об’їдатись варенням з малини,
і коли самотньо читати під настільну лампу Ремарка.
І ти любиш плакати щоб ніхто ніколи не бачив,
схлипувати коли серцем чуєш його голосу звуки,
згадуєш завжди тих хто для тебе щось значив,
гріючи до гарячого трав’яного чаю свої руки,
Ти любиш тАкож Його, бережно й тендітно,
на ниточці тримаючи всі свої сни й почуття,
ти захлинаєшся ним …і твою усмішку ледь помітно,
коли там у снах він на вушко шепоче… моя….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336364
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
Допоки тримаєш у свОїх мої долоні-
закохані очі мої будуть щастям світити ,
допоки від страху втрати сивіють скроні,
й сусіди від наших ночей не кидають палити..
Допоки ти віриш у наше майбутнє спільне,
говориш - люблю , посміхаєшся кожному звуку,
життя все попереду , й час став для нас повільний,
допоки ти є - я триматиму тебе за руку...
Допоки я буду твоїм янголятком милий,
Ти вільний Блукаючий Вітер, а я - Твої Крила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336066
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Браття-лицарі каштани
Вгору підняли списи.
Білі квіти зустрічали,
Промінь сонця і краси.
Шарудить зелене листя,
Зашумів, каштанів, цвіт -
Мабуть воїни взялися
Штурмувати небозвід.
Ні, списи у них короткі:
Для добра - не для війни;
І весну в квітках солодких
Зустрічали мов сини.
03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336153
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Прийшла якось родина О"Брайєнів до суду просити вписати у документи ще одного члена родини.
Хотів суддя їх привітати з поповненням, але старший О"Брайєн заперечив, сказавши, що той - "новоспечений" - старіший за усіх ірландців разом взятих...
Замислився суддя...
- Якщо так, то ви хочете взяти опіку над тим ...старим...
- Та ні,- неможливо це. Бо він, коли хоче, тоді й приходить, чи правдивіше сказати, зрідка покидає нас, він руйнує нам дахівку і напуває наш скромний сад, він робить затишнішими наші довгі вечори і позбавляє нас літа... Він ніколи не просить дозволу завітати, стукає нахабно у вікна,...але без нього ми - не сім"я...не народ.
- Хто ж це такий, що заподіює стільки мороки, але ви все одно хочете вписати його, як родича? - Не витримав врешті суддя...
- Дощ. Старий і вічний ірландський Дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336147
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Сині очі весни,
Мені часто сняться.
І приносять вони,
В моє серце щастя.
Білим квітом цвіте,
На долонях доля.
Дрібним листом тремтить,
Край поля тополя.
Я зігрію її,
Теплими думками.
Заспівають гаї,
Ніжними піснями.
Забуяють сади,
В пишному убрАнні.
Коло мене лиш ти,
Щастя і кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335963
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Той обеліск, загублений у полі,
Мов вірний сторож, на вітрах стоїть,
Бо не надійдуть татові тополі,
Щоб заломити руки верховіть...
І не прилине мамина калина,
Щоб постелити білі рушники
Під голову скривавленого сина,
Зронивши в душу росяні разки...
І не подасться матінка старенька,
В далеку путь із рідного села...
Лише обабіч яблунька біленька,
Немов з одчаю, в землю увійшла.
І натрусила рясно снігоцвіту
В розмай такої пишної весни
На ту плиту з холодного граніту,
Де вічним сном впокоєні сини...
Той обеліск, загублений у полі-
О, скільки їх, мов скалок, у землі!..
Чиїсь життя обірвані і долі,
Чиїсь навіки змовклі журавлі...
(26.04.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Тривогою у серці відізвались
Слова: «Я того пацана уб’ю!»
Чи довго жити ще мені зосталось,
Чи я побачу скоро смерть свою?
Чи це останні дні, а далі вічність
І чого варте це хитке життя,
В якому здобуваємо ми стійкість,
Смерть проганяємо у забуття?
Але вона прийде, як гість незваний,
Не запитає, чи чекав її.
Смертельний час реальний, невблаганний
Комусь поставить крапку в цім житті.
Цвітуть дерева, біля хати квіти,
Сіяє сонце, лине спів птахів.
Хоч смерть і розпустила свої віти,
Не так страшить вона серед цих днів.
06.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335390
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Хоч велике сонце – тоне у хмаринах -
Швидко заховають у свої глибини.
І закрита сутність крихтами малого:
Може там щось нове, або там нічого.
Ось розлогі клени – то колись зернини.
Скільки всього взяли ці, з землі, рослини.
Тягнуться до сонця, а в цю мить, до хмари.
Скільки вже фотонів на собі впіймали.
В цій великій суті, повно незначного -
Виросте з насіння майбуття, щось нове.
І яка б ця дійсність не була безкрая -
Бачиш лиш лелеку, та птахів там зграя.
Знаєш лиш маленьку ти частину всього –
Хочеш знати більше – то звернись до Бога.
2.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335371
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Над землею білі лебеді
Сонячним днем
Світлу сонця слали трепетних
Радо пісень.
Їм земля всміхалась лагідно...
Раптом блакить,
звуком пострілу розкраяна,
скрикнула вмить.
П-В:
Що тобі, моя коханая,
втрати не прощу,
обізвись прошу
в крапельках дощу.
Де ж це ти, моя жаданая,
не полохай мрій,
повернись мерщій, красою
серденько зігрій.
В небесах шукав він суджену,
звав до гнізда,
у мовчанні тиші згубної
крилась біда.
Відлетіти в далі дальнії
лебідь не зміг,
залишившись без коханої,
він занеміг.
Пр-в
Ти пробач мені, коханая,
за людськеє зло,
що моє крило
щастя не спасло.
Ти не плач, моя жаданая,
що веснянним днем
цей тужливий щем навіки
серце вкрив рубцем.
Непоправним став для лебедя
вирок біди,
що кохану вірну втратив він
вже назавжди.
І, злетівши поміж хмарами,
лебідь затих,
склав безстрашно крила й каменем
кинувся вниз.
Пр-в
Хай живуть на світі лебеді
і від білих зграй,
від крилатих зграй
подобріє край.
Хай летять по небу лебеді
в цей веснянний день,
нотками пісень летіть же
у серця людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335148
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Чорні раби в Європу євреям зараз ой як потрібні,
Замість нас - слов’яни ми з вами або ж німці,
Негри це такий сорт гоїв які є дуже спокійні,
Вони мало думають тому легко стрижуться ці вівці.
Хочуть знищити євреї білих духовно й фізично,
І заселити замість нас африканських людей,
Така худоба завжди їстиме помиї і фактично,
Цього достатньо щоб в світі панував вічний єврей.
Нам нав’язують хибні цінності нищать культуру,
Пропагують толерантність, порнографію, алкоголь,
Йде інформаційна війна і жиди нас справно дурять,
Гріються нашими силами кидаючи душі у вогонь.
Вся ця ювенальна юстиція, гендер й геїв паради,
Все це їх справа, все це нав’язують нам вони,
Як нам жити у різних шоу роздають свої «пог(р)ади»,
В наше суспільство пустили свою паразитичну гниль.
На євробачення наприклад їде співати Гайтана,
В гімні футбольного Євро співають мулати і негри,
Євреям подобається колір лайна а не біла сметана,
Нас хочуть асимілювати, розчинити й розтерти.
Що робити і як протидіяти проти диявольської чуми,
Йде велика війна не на життя а на смерть на планеті,
Ми разом переможемо і будемо вільними людьми,
Усвідомлюйте ворога, будьте з собою чесні й відверті.
5,05,2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335263
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
Для чого прагните в зачинені Ви двері
І пробуєте у шпаринку заглянуть?
Їх відчинити у моїй є власній волі,
Та зникне таємничості вся суть.
Та досить їх хоч трошки причинити,
І зникне вмить пізнати все бажання.
Нехай все краще таїною є покрите,
І в серце не несе марні жадання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335040
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Подивись у очі волошкові,
Скільки в них чарівності й краси.
Скільки ніжності у них й любові
І прозорості немов в роси.
Ти зазирни у душу чисту,
Не заплямовану ніким.
Вуста червоні мов намисто,
Змедують солодом своїм.
Подивись, вона така тендітна,
Наче та берізка навесні.
Мов троянда, що уже розквітла,
Простягнула сонцю пелюстки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335008
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
чим вимірюється наша відстань?
кілометрами дротів
химерних сигналів
талих літер сльозами
по екранах телефонів
шепотом до тиші
дотиком до леза
темряви
порожніх кімнат
далеких
від
сердець.
чим вимірюється наша тиша?
криком птаха
мертвого
після зустрічі
з лобовим склом
мого погляду
коли бігла
до тебе
наосліп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306597
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 03.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
Залиш мене, моя невдячна музо!
Душа втомилась від обіймів-грат…
Ти ворогів примножуєш в стократ
І забираєш безсердечно друзів!
Занадто дорога ціна союзу.
Не пробачаєш ти невинних зрад.
І сльози ллються із мого пера –
Стражданнями душа платити мусить.
Якщо ж не забереш мого одчаю,
І мовчки у вигнанні я сконаю,
То й після смерті не покинь мене!
Віддяч мені за вірне це служіння,
В серцях чужих залиш моє горіння.
Нехай мій біль безсмертям спалахне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334596
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Дайте вдягну вишиванку та піду у танець,
Твоє серденько сховаю, будеш вірний бранець,
Хай ті квіти оживають у руках щоночі,
Щастя силу відшукає у піснях дівочих.
Дайте вдягну вишиванку, все ж я українка.
Наче просто розгортаю в книжечці сторінку,
Білі хатки, гарні мальви, глечики на плоті,
В очереті пари ходять поруч на болоті.
Дайте вдягну вишиванку - присмак із сторіччя,
Може тут я віднайду з натовпу обличчя,
Дайте в стрічках покохаюсь, в коси загорнуся,
Так ще з малечку ходила рідненька матуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334442
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
Авокадо Авансом Зїм Автентично
Равіолі Радикально Забавляти Романтично
Павутиння Павільйоном Зробити Палітурка
Після Цього Вірша Забере Мене Дурка...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334489
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
То не козак, що боїться собак,
Справжній козак насправді сміливий,
Він на сторожі з мечем у руках,
Бється за волю і буде щасливий,
Як переможе на світі все зло,
Коли здолає ворогів бусурманів,
Віра у правду й духовне тепло,
Жити не може козак у обмані;
Світло свободи, сердечна любов,
Рівність, братерство в переконаннях,
Як настанова батьківське слово,
Захист добра його щире бажання.
Справжній козак не загине ніколи,
Діти життя - память нашого краю,
На цій землі все є наше довкола,
Лише відважні потраплять до раю.
2.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334504
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
тоді, коли наші серця
зацементують перші інфаркти,
коли я не впізнаю твого лиця
крізь вуалі із катаракти,
тоді, коли наші хребти
складуться у знаки питання,
коли гавкотом хрипоти
звучатимуть наші гортані,
тоді, коли колінвал кісток
заіржавіє, ніби зброя,
що принишкла на дні річок
ще з минулостолітніх воєн,
тоді, коли гострий кут
мої вилиці стеше в скелясті -
аж тоді я скажу, мабуть,
чим бути могло би щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Серед трав гуляє буйний травень!
Глянь довкола–справжня пастораль!
Юності прийшла пора забави -
Мелодійно виграє скрипаль!
Соловейко сипле в ніч піснями,
А на небі зіроньки ясні!
Ні зими, ні осені між нами –
Наша доля в молодій весні!
Вже й сади зібралися до шлюбу,
Біла сукня - радісна душа,
Під вербою так з тобою любо!
Там зустріла Мавка Лукаша!
Чуєш? Людським голосом сопілка
Так співає - серце завмира!
«Щоб там не було в житті, лиш тільки
Майте в серці те, що не вмира! »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334048
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Час залікує твої рани
І біль душевний відійде.
В очах розсіються тумани,
Кохання знов тебе знайде.
І забуяє буйним цвітом,
Довгоочікуванна мить.
Зігріє теплим, ніжним літом,
Небес дарована блакить.
Впадуть на трави срібні роси,
Розвіють тугу і журбу.
І заплетуть ромашки в коси,
Почувши тихую мольбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333963
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2012
Хмільні пісні озвучує струна –
В моєму серці - музика весняна.
Поглянеш - то гучнішає вона
І дихає - незрима і духмяна.
Уранці – рано жду свою весну
і гріюся у гніздах журавлиних!
Нахлинуло – сьогодні не засну,
бо мрію про обох, але єдиних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333839
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Весна видзвонювала веселими струмочками, щебетом-цвіріньканням птахів, синьооким небокраєм, ніжністю пролісків, вплітаючи у цю дивну пісню всі звуки навколишнього світу . Весняним пробудженням линуло звідусіль...
До Варі весна приходила дитинством: улюбленим платтячком і квітуючим садом. Маленьке яснооке дівчатко стояло під розлогими, розкішними деревами, а навколо — біло-рожева пелюсткова завія з яблуневим подихом. А ще маминим веселим сміхом. Виплутуючи з Вариного волосся запашні пелюстки, вона щиро сміялася, міцно пригортаючи дівчинку, пестливо називала Медункою.
У дитячому будинку, де згодом опинилася Варя, був тільки великий, красивий, особливо восени, парк. Так у її життя увійшла осінь. Вона витирала краплі дощу, що часто змішувалися з невтішними дитячими сльозами. Варя виростала, навчалася, відвойовуючи своє "суспільне" під сонцем місце. Згодом пішла працювати на текстильну фабрику. Познайомилася з Володимиром і... у життя юнки увійшло щире кохання. Мріяли вже разом. Вирішили одружитися, будувати свій дім, ростити сад. Працювали завзято, натхненно, адже для себе. Та завтрашній день ніс нові випробування... Хлопчача вечірка закінчилася бійкою, а відповідальність поніс Володимир, взявши всю вину на себе. У результаті — 5 років позбавлення волі. Друзям заповідав берегти Варю, а її молив вірити і чекати. Варя чекала. Перечитуючи щовечора листи, набиралася сили і віри. І чекала... Друзі, дійсно, не залишали її саму, часто приходили, забирали її до гурту. Та дівчину вражало те, з яким відчуттям безкарності жили друзі Володимира. Тому, здебільшого, відмовлялася від таких зустрічей. Вони ображалися і скаржилися Володимиру. Листи коханого приходили недовірливими і якимись злими. Жити в містечку ставало дедалі важче. І при першій же нагоді (набирали ткалей у далеке поліське місто) Варя поїхала на кілька років на фабрику, яка тільки починала свою діяльність. Думалось, що там буде, легше чекати і ніхто не бачитиме її переживань. Замкнулася у своєму нещасті, багато працювала і чекала листів. Та відповіді забарилися. Варя писала, пояснюючи причину від'їзду, просила вірити. Минуло три роки. Дівчина вже не рахувала днів до зустрічі, час ніби зупинився.
Новизну в буденне життя вніс наступний рік, у її буття протиснувся ще один Володимир. Варя не знає, як йому вдалося пробитися до її серця через пекельний мур образи, болю, розпачу і зневіри. В такі хвилини старалася уникати Вову (тільки так іноді могла назвати нового знайомого). Але він знову приходив, вперто домагався зустрічі, засипав квітами.
А весною, в день свого народження, запросив усіх дівчат до себе додому. І вони таки вмовили Варю прийняти запрошення. Веселим, галасливим натовпом підійшли до його будинку. Варя остовпіла! Величезне обійстя квітувало яблуневим садом. А маленькі ніжно-рожеві пелюсточки килимом встеляли землю. Варя не могла ступити на доріжку, засипану такою ніжністю: «Як у дитинстві! Її мрія наяву!» Відступило на мить її суворе інтернатівське життя, розтоптана любов... Чарівний вечір продовжився за опівніч, став ніччю, ранком, днем. Зачарована дівчина на вихідні залишилася у Вови. Щось сталося з її душею, опиратися мрії не було вже снаги. І на диво собі прийняла запрошення бути у нього цілий місяць, до повернення батьків. А з їх приїздом і визначити день одруження. До приїзду батьків готувалися ретельно. Особливо "замітав сліди" Вова. А Варя, допомагаючи наводити йому лад у розкішному домі, щиро посміхалася:
— Навіщо? Адже бути знайомству. — Не відчувала зради і тоді, коли хлопець попросив її повернутися в гуртожиток.
— Підготувати потрібно батьків поступово, — запевнив.
І готував. Довго. Минуло літо, дівчина щовечора чекала зустрічі. Вже і дівчата затурбувалися, почали розпитувати, де ж подівся. Тривога закрадалася у серце, а Варя відганяла стурбовані думки. «Хіба ж може доля іще вдарити сироту? Чи не достатньо вже?» — запитувала сама себе подумки знічена дівчинка. Переказувала друзями вітання Володимиру, перепитувала де він. Боялася повірити у зраду. Нарешті, на порозі з'явився Вова. Кинулась назустріч, чекаючи пояснень, відкидаючи всі сумніви. Але зустріла холодний погляд і жорстокі слова.
— Не шукай, не бігай за мною, змінилися обставини і бажання.
« Неправда!» — кричала душа Варі, а тіло, зів'явши, опустилося додолу, де так і просиділа до приходу дівчат. Дозволила собі принизитися ще раз, коли відчула під серцем "подарунок кохання". Розповіла про дитину, попросила допомоги, поради. Але це не вразило колишнього коханця.
— У мене вже росте дитина, якій я не поспішаю дозволити називати себе батьком, — буркнув у відповідь. Ще й загрозливо застеріг. —Не смій скаржитись моїм батькам.
Крижаною стала її душа, в якій визрівала остаточна і страшна думка: "Позбутися дитини, яку ненавидітиме все життя, як і її батька". Безглузде рішення, яке прийняла у пору найбільшої спокути, вбила життя крихітної істоти, що видихнула страшним болем тіла і душі Вариного єства. Найстрашнішу таємницю жінки знали тільки лікарі. З того дня Варі здавалося, що не тільки дитину згубила, а ніби душу і серце вийняли з її грудей. Рана горіла, не загоюючись навіть часом. Жила, ніби камінна.
Телеграма від Володимира прийшла, коли вже змоги жити майже не залишилося: "Звільнився достроково. Знаю, люблю, чекаю. Приїжджай, рідна". Відклавши телеграму під подушку, Варя плакала до ранку. Вирішила до кохання, яке сама ж зрадила, більше не повертатися. Та через декілька тижнів отримала ще телеграму, потім іще, потім ще... І ось остання в її руках: "Чекаю четвертого, а п'ятого виїжджаю до тебе". І Варя здалася, зібралася "додому".
Під стукіт коліс потяга, що мчав назустріч справжньому коханню, виплутуючись із подвійного кола зради, снували розгублені думки молодої жінки, а погляд ще залишався на пероні, біля дівчат. Поїзд ніс її у відоме і невідоме, тому подруги тривожилися, як же відбудеться зустріч, а чи буде Варя щасливою?
P.S. На жаль, ці запитання залишилися без відповіді. Не написала Варя жодного листа. Чи ж квітує в її житті весняний сад? — питають подруги одна одну. І чекають листа. Чекають кожної весни.
А навколо знову пелюсткова яблунева заметіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333754
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
О так.....скажений погляд....
Я бачу ти здичів?
Здається я сьогодні
Прийшла із твоїх мрій.....
О так.....я чую стукіт,
Це пальці затряслись,
Чим визваний цей гуркіт?
Бажання понеслись?
О так.....кусаєш губи,
Вологі ці уста,
В уяві пестиш груди,
Свідомість вже не та.
О так.....ти робиш кроки,
Богиня з твоїх снів,
Пишіють дуже щоки,
Таку,як я хотів.
О так....я вже напроти,
Лиш руку протягни,
І світ розсипле ноти,
До щастя досягли.
О так....скажи лиш слово,
Я знаю, що твоя,
Уже відчуло лоно,
Що ждеш ти відчуття.
О ні......відкрив ти рота,
Бо інша там пройшла,
Ну що ти за голота?
Навіщо вже вона?
О ні......так ти жонатий?
А наче просто звір,
Та йди ти конопатий,
Ти кожну так хотів!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333782
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Олі в квартирі ,ніщо не заважає!
------------------------------------
Так тихо, прислухаюся дзвенить.
Такая трепетна і ніжная блакить
Неба, насунулась вуаллю у вікно,
Де тиша місце віднайшла давно.
Вона в кімнаті за столом,підперлась кулачком,
Пливе думками у віршах,скрипить пером.
Усе відкинувши, себе в них віднайшла,
Тепер у спокої й гармонії душа.
Ніщо не може її роздразнить,
Два вірних котика, інтуїтивно й вмить.
Муркочучи із ласкою прильнуть,
Всі біди й болі нараз відійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333519
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
(до трагічних роковин аварії на ЧАЕС)
Мов журавлі, що згасли в піднебессі,
Блукають душі тих, що на землі
Не дочекались буйноцвітних весен
І полягли в урановій імлі...
Мов журавлів очікує природа
Своїх людей з незвіданих країв,
Мов не торкнулась атомна негода
Отих п'янких покинутих садів.
О, як вони духмяняться врочисто-
Лише б радіти щедрим тим дарам!..
Квітуча гілка сяє променисто
І прихиляє сонце пелюсткам.
Колише вітер гойдалку скрипучу,
Що вже від часу мохом поросла
І так оту колиску туга мучить,
Що у дворі затихла дітвора...
І з-поміж гілля зиркають хатини,
Крізь биті шибки дихаючи в світ,
Чи хтось з рідні додому не прилине,
Чи не торнеться до німих воріт.
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,
Аж доторкають спраглої землі...
Вони, мов гнізда, віддано чекають,
Із того світу рідних журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Завмерше місто-привид - це біль усіх часів,
Колись життя бурлило, колись лунав там спів,
Тепер нестерпна тиша, де стіни всі мовчать,
Не крикне навіть пташка, лиш спогади лежать.
Дивилась у віконце: а може ти там жив?
Тепер бетонні стіни і ваза з-під жоржин,
Покинутий ведмедик, замерз чи згнив давно,
Дитячий сміх, кохання, прогулянки в кіно.
Гуляє тут лиш вітер, самотньо йому тут,
Не плутає він коси, коли жнива цвітуть,
Завиє у квартирах, садочках і ларьках,
Його вже доганяє у серці дикий страх.
Скалічені надії, поховані думки,
Залишені домівки, розбиті всі шибки,
І дощ тут не потрібний, здається вмер тут час,
Мене лякає місто, а що воно для вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333469
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Порожнеча у душі - моя це Херосіма,
Дияволом скривився, із сміхом бомбу скинув,
Стогнало наше небо, я чула дзвону гомін,
Пустелею пробігся болючий, сірий попіл.
Душа, немов померла, застрягла у тунелі,
В полоні після струсу, затисли там панелі,
Кричи - лише відлуння, стогни - зірвала голос,
Зітлів вже у щілині останній ніжний колос.
Ідти кудись наосліп, об стіни здерти руки,
Самотність випускає на волю чорні круки,
Пекельно мучить сонце, завяжу це проміння,
Сплітало моє тіло із безвесті коріння.
Мовчу...закрила очі...ні кроку не зробила,
Туман покрив минуле, майбутнє бомба збила,
Обдертий верхній одяг, з бомжа моя натура,
Останній "бом" лунає, ти щось казав? - не чула....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333464
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 27.04.2012
ти пахнеш гостинністю
коли безнадійно обманюєш час
або ж коли починаєш співати без голосу.
тоді цей запах будує мене поруч,
зводить немов затишну домівку
для чекання прийдешньої смерті
і осені.
ти спалюєш моє волосся
і листи дітей з проханнями до святих.
ти з тих, хто не відчуває холоду,
а бачить його, плекає
до наступного повітряного цілунку.
ти пахнеш гостинністю,
кличеш щебетом пташенят,
що вилітають з кожної тиші.
ти дорослішаєш, вдивляючись в мене,
залишаючись на уявній відстані
чи гостюючи на моєму ліжку відсутності.
загортаючись в ковдри розмов
ми засинаєм,
пронизані ароматом гостинності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333440
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
...кожен другий тепер якщо не геній то душевно хворий
стомлене сумління не спить і щось завше нотує
я часто бачу уві сні розкішне зелене поле
і ми разом по ньому мандруєм ...
а сьогодні я пізно ввечері виходила в місто
вдивлялась у сутінки наче в чужі невідомі широти
життя так стрімко почало набирати сили та змісту
і так буде тривати допоки
ти торкатимешся своїм поглядом моєї шкіри...
так відходять жалі опускаючи голови на стомлені руки
із серцями притихлими в жменях ховаючи зерна розбрату
часом здається що на душі висить тонна пилюки
від чужих сновидінь
і якщо ти сповідуєш тільки цифри та дати
віра твоя мертва гливка та холодна глибінь...
і не треба стіни за якою ховають безсилих
не треба чекати допоки завтрашній день
стиглий пагін до землі прихилить
щоб легше дістати плоди
своїх звершень мрійливості в замкнутій ночі
неминучість утоми сповідують очі жіночі
спокій рве сухожилля ілюзій твого часу
і залишають на лобі холодний піт
сни
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
переплетені думки ,
дороги шрамовані до тебе,
до твоїх рук ,обіймів..
…долонь...
лише сліди стираються на асфальті слізьми і вітром…
розчинником…що капає з очей…
і я марю знову і знову наче галюцинація намагаюсь зловити
чужі маски з людей ,це все не ти…
це все не то…це все чуже а ти _____-
мій...
рідний...був
і мені не виносимо пече…знову пече
до відкритої рани на згині пальців…
на лінії життя чи то на лінії долі…
коли втрачаєш …наче частинку себе…
хочеться просто до-зникнути…
десь на перехресті думок невиспаних ночей…
недоречних діалогів і віршів недописаних…ненароджених
зупинилось серце і пульс…зависло
десь на межі..так і не розпочавшись…
____________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333260
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Мелодія і тихий стук.
Стук серця розриває груди.
Тіло торкнулось томних мук
І кров розлилася усюди.
І доторк цей - гарячий струм.
Їх в парі двоє, тільки двоє.
В очах холодно грає сум...
У образу вони в неволі.
А серце щастя відчуває.
І дихання біжить вперед,
І ніжно так вона кружляє
В його руках, наче букет.
Ця сила рук і...невагомість...
І мрія в музиці пливе.
Вогонь пробрався у свідомість.
Щось ніжне венами тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333257
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Ще вчора холод і оголені дерева,
Наранок сонечко й зазеленіло навкруги.
Людські емоції,чи їм багато треба
Усмішка тепла,потиск дружньої руки.
Тож до душі , ти піднайшов ключі.
Вона у відповідь,як май розквітла.
Дружні відносини опіка і тепло
Об*єднує і певно,що укріпла.
Цінуй того,хто поряд із тобою,
Чи то знайомі, друзі,чи родина,
Негоду легше перебУть разОм
Не випадково, подасть руку і підтрима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333116
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Вона влетіла, як весняний вітер -
Жагуча, дика і палка.
Нестримних поцілунків квіти,
Обсипала коханії вуста.
Все нижче й нижче опускались ласки
До сокровенного його єства.
Ще мить - і тіло розірве на частки -
Вершина насолоди ж бо прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Не дозволь собі думати.Ні,ти сьогодні не в формі.
Не дозволь шкодувати за тим,чого не цінувала.
Ти сьогодні не в настрої.А завтра все буде в нормі.
Божевілля - це не про тебе.Ти сама так сказала.
В тебе залізні принципи.Що трохи в іржі-нічого.
Пригадай,самотність - твій вибір.Добровільний,причому.
Ти не чекаєш від долі ні доброго,ні нового.
Ти давно не віриш ні в що.Не віриш тепер нікому.
Не дозволь собі думати.Живи як живеш - як робот.
Серце б'ється,легені дихають.Хіба цього мало?..
А хочеш - можеш завтра зробити іще одну спробу.
Ризикни.Як раніше,коли ти його ще кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333141
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
А найперше чистилище - це земне,
А найважча дорога - дорога праведна,
І існує краса, яка не мине,
Хоч кусає її по початку згаданий.
А найбільша сльоза, та, яку проллєш,
Як зашкалює жаль, чи без міри весело...
А найперша любов - це любов без меж,
І немає у ній низькоти тілесного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324352
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 25.04.2012
Укрийте з головою мене, мамо,
Чи заспівайте пісню колискову
І притуліться до очей губами,
Бо я так хочу Вас почути знову.
Життя біжить, неначе бистрі коні,
Я своїм онукам пісеньки співаю,
Давно вже попіл запорошив скроні,
А я дитинство й нині пам’ятаю.
Зчорнілі руки ті, що пахли хлібом
І теплий погляд, де сховалась ласка,
І чорний день, що серце обдав снігом,
Коли життєва закінчилась казка.
Тепла я Вашого сховав у свою душу,
Ви ж людяність дали у подарунок,
Її, як пам'ять, берегти я мушу,
Як той дитині ніжний поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332837
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Сльоза ніколи не розтопить криги.
З тобою ми два різні полюси.
Олександр Богачук
Сльоза ніколи не розтопить криги, –
З тобою ми два різні полюси.
Сьогодні я скажу, що я щаслива!
Це щастя принесли мені роки.
І вже по-трішечки сивіють скроні,
Життя ввійшло у свій природний ритм.
Краплину сонця я сховаю у долоні,
Щоб не зурочить поглядом чужим.
Сліпа розлука спиниться в порозі,
І сива паморозь засіює сліди.
Я буду йти, лиш не спини в дорозі,
Лиш не давай чарівної води.
Лиш не вбивай живу ще досі мрію,
Не каламуть прозорої душі.
Сльоза ніколи не розтопить кригу,
З тобою ми два різні полюси.
18.10.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332910
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Примружую очі, щоб уявити тебе (не) оголеним
Торкаюсь руками своїми віддАвна кволими
Гортаю сторінки книжок непрочитано-різних
І бачу у них твої рани протерті… наскрізні
Примружую очі, прогріті нічними кошмарами
В них ми – перехожі, за руки із різними скнарами
Ти бачиш ті самі кошмари, лише з хепі-ендами
В житті наставляємо надто відмінні акценти ми
_________________________
Примружую очі, щоб кавою нюх насолОдити
Обпеченим зерням мені відтепер не нашкодиш ти
Я бачу наскрізь тобою (не) відкриті сторінки
Покайся. Порви всі оголено-стомлені знімки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332117
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Розмиває береги розлука,
Чайки крик поселиться в душі.
Хвиля моря б'є у серце й стука,
А в очах одні лиш міражі.
Що поробиш... Серце затихає...
Замикається душа в собі.
Мрія десь далеко відлітає,
У потоці зради і журбі.
Та злетять думки мої крилаті
І повернуться немов птахи,
Радісні із вирію й завзяті,
Щоб кохання в серце донести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332017
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
Коли на землю зрОниться сльоза,
Коли вже висохнуть усі надії.
Ти кілька митей в снах своїх згадай,
А я До тебе бігтиму крізь мрії...
Коли тривожно стане на душі,
І раптом в серці- свіжі спілі рани.
Ти не дивись, що в'януть спориші,
Це через сни біжу до Вас з вітрами.
Коли не сила, падаєш, тремтиш
І серце вже не стукає щосили.
Прости цю осінь, веснам теж простиш.
Бо я Тобі життя своє відкрила
І ти на відстані між снів... летиш
І я гукаю сонну й вічну тишу.
Не ті слова, не тим мені щемиш...
(Не знаю чим) і віршів не напИшу...
І знову важко стане на душі,
І знову "Ви" холодне й леденіле
Так рідко в'януть в росах спориші,-
Це серце Ваше щось нагомоніло...
́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331128
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012
Музика, запис, виконання - Шевченко Микола
Коли ти не чуєш, як пахне в дворі матіола,
І знизу не бачиш великого в небі «ковша».
Це гине кохання і більш не воскресне ніколи,
А в грудях замовкла уже зачерствіла душа.
Відразу тоді - солов’ї у гаях безголосі,
І роси на травах - краплини простої води.
І вже не хвилюють ні брови чарівні, ні коси,
І в серце вриваються хижі, страшні холоди.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Життя на шляху враз повісить новеньку завісу,
І більше не буде тепла у холодній руці.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Та буде ще щастя, йому не повісять завісу,
І долю зігріють гарячі життя промінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Розбуди мене на світанку, коли перша пташка заспіває, зустрічаючи новий день! І я вдихну у себе травень! Вдихну кожною частинкою усього мого розніженого тіла, ще сонними повіками і вловлю його запах! Той свіжий аромат, яким можна насолодитись тільки тоді, коли прокидається перша пташка і вітає весь світ!
Її голос підхоплять сотні пташиних голосів. І весну прославлятиме вже цілий хор! А я буду слухати божественний спів і на мить уявлю, що потрапила у рай. Хіба може бути щось прекрасніше за шелест зелених трав та спів птахів у квітучих садах? Коли там ледь чутно дихає вітерець і обережно торкається віток, які погойдуються, погоджуючись із ним, з кожним його рухом та тихим нашіптуванням лагідних слів про весну, про любов, про спокій.
У цьому вранішньому спокої народиться сонце. Тільки воно вміє народжуватись тихо і спокійно. При цьому, кидаючи виклик небу та землі, запаливши небосхил сотнями червоних вогнів.
Розбуди мене на світанку… Хай ці недоспані хвилини стануть для мене найбільшою і найсолодшою радістю, бо тільки пробуджуючись разом із землею, стаю легкою та сповненою життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330838
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Назвати його нещасним – сказати занадто або
замало: залежить від тих, хто запитує.
Адже смердів він гидко і гримотів копитами
так, що ніхто в галопі не настигав його.
Казав, що хотіли пам’ятник, та в чомусь трапився збій:
в утробі? в конвеєрі? в економічних рішеннях?
Чи, може, війну скасували, з ворогом примирившися,
а він залишивсь, як був, утілювати в собі
Незмиреність, Несумісність – речі, що мають вплив
не чеснотою й рідкістю, а скоріш випадковістю.
Роками, немовби хмара, тинявся серед олив,
захоплений одноногістю – матір’ю нерухомості.
Навчився себе дурити і в цьому сягнув вершин –
від браку собі подібних і щоб зберегти розсудливість.
І помер молодим, бо у складі його частин
тваринна видалась слабшою від частини його лЮдської.
***
EPITAPH FOR A CENTAUR
To say that he was unhappy is either to say too much
or too little: depending on who's the audience.
Still, the smell he'd give off was a bit too odious,
and his canter was also quite hard to match.
Не said, They meant just a monument, but something went astray:
the womb? the assembly line? the economy?
Or else, the war never happened, they befriended the enemy,
and he was left as it is, presumably to portray
Intransigence, Incompatibility -- that sort of thing which proves
not so much one's uniqueness or virtue, but probability.
For years, resembling a cloud, he wandered in olive groves,
marveling at one-leggedness, the mother of immobility.
Learned to lie to himself, and turned it into an art
for want of a better company, also to check his sanity.
And he died fairly young -- because his animal part
turned out to be less durable than his humanity.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330097
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Дрібненький дощ неначе сіяв сльози,
Нині Господня пролилася кров.
Кричуща річ в житті – метаморфози,
Час мук на зміну величань прийшов.
Були: «Осанна! Слава в вишніх Богу!..»-
Потрясся в криках весь Єрусалим,
Сьогодні ж Божий Син йде на Голгофу,
Жінки і Мати Пресвятая з Ним.
Апостолів нема, крім Іоана,
Один з них зрадив, інші розійшлись,
Петро відрікся тричі до світання,
Коли приниження розпочались.
Був там Ісус як Агнець безголосий,
Первосвященикам не прирікав,
Які все більше наповнялись злості,
Що Божим Сином Він Cебе назвав.
Крики юрби настроїли Пилата,
Щоби Варавву-злодія пустив.
Ісуса засудивши до розп’яття,
Пилат перед народом руки вмив.
Глас: «Кров Його на нас, на наших дітях!» -
Поклав у правосуддю цім кінець.
Ісус розп’ятий в ранах, кров, жахіття,
На голові із терену вінець.
13.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329997
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
(ностальгійне)
[i]Слова - Віктор Ох
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис – Руслан Шевченко
Кліп – Олексія Тичка:[/i]
http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME[/youtube]
Де танцмайданчик «Ж а б а» кожен знав і знає –
трохи вниз до річки і вправо у гайок.
Л а б у х і в а н с а м б е л ь вам будь-що заграє,
хочете – «адєсу», хочете – хард-рок.
На с а к с і грав сам Льова
так неймовірно к л ь о в о –
у всіх, хто його слухав, мокріло у паху.
А на гітарі Вова
рвав душу знову й знову,
своїми с о л я к а м и видавлював сльозу.
А кафешку поруч «Поплавком» назвали.
На розлив там пиво, соки і вино.
За р у б л я в бокали там сонце наливали*.
Було це не зараз! Було це давно!
Там юні діви з пляжу
без фарб і макіяжу
в халатиках легеньких. Нема гарніше їх!
Всі юнаки активні,
стрункі, швидкі, спортивні,
і мускули рельєфні ще й кожен мав із них.
Нині в тому місці клуб нічний «Камела».
Там під фонограму скаче м о л о д н я к.
Автогенні спалахи, скрегіт децибелів.
Під блідою шкірою конопля і мак.
Гель, фарба, туш, помада
і пірсінгом бравада.
Усе фірмове з п о н т о м – тату і навіть крем.
Тупа на пиках маска.
Судомна д у п о т р я с к а.
Невже й від цього буде в них ностальгійний щем.
-----------------------------------
Хто не знає:
* – «Сонце в бокалі» – популярний в 70-ті шмурдяк.
Лабух – ресторанний музикант, який окрім основної програми виконує музичні твори різних жанрів на замовлення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328742
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 08.04.2012
Чому наші материки всі починаються на букву «А»,
Лише єдина на планеті не така як треба є Европа,
У чому є відмінність континенту, логіка, її нема,
Тіло здорове тільки у душі чомусь моїй хвороба.
Питаю, запитань багато відповіді де мені знайти,
Хто називав усе це згідно правила і де є тут система,
Такі маленькі ми прийшли в незвідані наші світи,
Заплутуємося заходячи до лабіринту в його схемах.
Коли у школі вчився не задумувався чому саме так,
Пояснень у підручниках не було годі їх чекати,
Невже це випадковість, чи можливо істина проста,
І хтось це називав, тоді навіщо нам собі брехати.
Змінити назву, це є не можливо, не бажаємо ми змін,
Яка Авропа, якось смішно й дуже не природно,
Ми й далі європейці і навіщо підійматися з колін,
Тільки не правду, будемо ми вірити у що завгодно.
7.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328551
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
Щоденник Анни Франк, написаний її рукою,
Коли війна жахлива нищила Європу і її людей,
Ми смакували в Амстердамі кілограмами квасолю,
Я лиш бажала у моєї подруги відчути смак грудей.
Мені так боязко було, коли ховалися у комірчині,
Просторі є кімнати де жили ми в кілька поверхів,
Поговорити про статеві органи що треба ще малій дитині,
І написати до щоденника для українських школярів.
Концтабори, німецькі переслідування на євреїв,
В газові камери зігнали нас мільйони і палили всіх живцем,
А мій щоденник не горить, написаний рукою феї,
Уміла я писати почерками різними художнє без проблем.
Мій батько бізнесмен він видавав це дуже вправно,
Йому допомагали дописати все потрібне я ж була мала,
Я не засуджую його, він лиш хотів грошей і трішки слави,
Жалкую що до того часу коли стала популярна я не дожила.
Спасибі ручко кулькова, ця ода подруго лише для тебе,
Пишу я докази правдиві лише факти я є свідок тих подій,
Ідіть у храми свічку ставте я свята робіть мені молебен,
Щоденник Анни Франк це слово бога, перли мої золоті.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Щоденник_Анни_Франк - версія за правдивість щоденника
http://blog.meta.ua/~es1040/posts/i834332/ - версія за брехливість щоденника
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328506
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Ти у думках, і швидко плине час,
Ти у думках, і світ стає казковим.
І зорі усміхаються до нас,
У невимовній радості й любові.
Тебе вигадую я кожну ніч,
Бажаю зазирнути в твої очі.
Щоночі я у снах малюю зустріч,
Чекаю, щоб збулися сни пророчі.
Неначе люди різних полюсів,
У мене літо, а у тебе осінь.
Як би ж ти знав, як я чекаю снів,
Щоб заховатися у твої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327741
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Акварельним абрисом айстри
Анархічний атол, ароматні.
Атмосфера, аури арфи
Активують акорди анданте:
Асонанс. Ареал аромату -
Акустичний ансамбль акурат.
Алегорій альянс, адресату
Абсолютний аврори агат.
Анемонів, адонісу акри…
А абстрактності архіпелаг.
Адресує абияк азартно;
Аплодує акторам. Аншлаг.
31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326809
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Буває так, що в феї справ
По вушка і ще трішки,
Бо проростить мільйони трав,
Почистити доріжки,
Та ще зламався усміхач,
І треба до майстерні..
Тому, щоденничку, пробач,
Що записи мізерні…
Ти знаєш, без усміхача
На світі жити лячно,
Бо люди плачуть і кричать,
І все кричать і плачуть,
Тому сьогодні хто як міг,
Допомагали феї.
Бо повертати світу сміх
Нелегко і для неї…
На щастя, все тепер гаразд,
І в світі мирно, тихо,
Спасибі феї, саме час
Для усмішок і сміху… ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326736
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій. (М.Коцюбинський «Intermezzo»)
Якесь примарне відчуття щастя
Мене ліниво штовхає у спину,
Усе проходять люди крізь серце
Без жодних пауз, зупинок, упину…
Агов, люди! Спиніться! Зробіть зупинку!
Бо усе ж іде не за планом, усе ж не так!
Маю звичайну потребу відпочинку,
А годинник вперто скандує тік-так…тік-так...
Я хоча б на мить відречуся від світу,
Ковтну тої свободи бодай на хвилину –
Так боюсь, аби серед галасу й гніту
Ненароком не втратити в собі людину.
Ви не маєте на мене жодного права
З безкінечними «мусиш», «треба», «повинна»,
Дозувати дні і встановлювати рамки,
Я ж така як і ви – звичайна людина.
Досить! Я подарую свою відсутність,
Хай інші штрихують вам порожнечу,
Аби просто не втратити власну сутність
Маю право на безстрокову втечу.
Intermezzo – перерва, відпочинок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318526
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Якби мені забракло часом сили,
То ти скажи одне-одне "люблю".
Які ж у цього слова переливи,
О, скільки в нім цілющого вогню!
Якби мені раптово захотілось
Забути все, покинути, піти,
То Ти моєму змученому тілу
Відчути дай від свого теплоти.
Якби мені сказав Ти, що несила,
Якби й змовчав, що гинеш від жал́ю,
Я в твої очі б свого перелила
Безсмертного цілющого вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Заплющуєш очі на сиву печаль,
Розбивши всі мрії, неначе кришталь,
А серце своє не зачиниш ніколи
На ті почуття, що давно охололи.
Щоб стати хоч трішечки ближчим до неба,
Тобі зараз просто з колін встати треба.
А час, як вода, відшліфує усе:
Життя - це роман, кожна мить - як есе.́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326135
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Розкажи, чом сумна ти так Оксано,
Чом потріскані губи твої, жадані,
Чому покинула життя так рано,
Чи пізнала ти тут, на Землі, кохання?
Я прагнула кохати й сім'ю мати,
Але люди-звірі, мене та й згубили
Я від життя хотіла трішки взяти,
Але не встигла, мене та й зупинили.
Мене розтерзали мажори хворі
Й спалили, немов страшну чаклунку-відьму,
Катували, мов дияволи чорні,
Моє ще молоде і манливе тіло.
Зробили в очах людей, повією,
А на останок, відправили до пекла,
Хоча я про райське життя мріяла,
Душа бовталася між землею й небом.
Я спокутувала свої тут гріхи
Й полетіла до омріяного раю,
Я знаю, Бог простив їх усі мені,
А ти пробач мені за онуків мамо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326186
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Неважливим колись стане факт призупинення часу,
Навіть те, що зірки не світитимуть в чистій воді.
Ми живем тільки раз, але жити виходить нечасто, -
Наше серце чомусь таке вперте до зважених дій.
І доводиться знов існувати в мережах ілюзій,
Суперечити всім, та найгірше, що спершу – собі.
Попрощатись із кимсь найріднішим на цій злітній смузі,
Вгамувавши печаль і розлуки прощальної біль.
Дорікати чомусь всім умовам, обставинам, світу…
Тільки в думці нестись за таким недосяжним теплом.
А за кілька хвилин вже потягне, неначе магнітом,
До безмежності хмар так невчасно… Напевно, на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326194
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
Я люблю чоловіків
Впертих холодних пихатих
Цілунком з покон-віків
Милістю двох зачатих
На березі коло ріки
Закоханих в небо зірки
Романтиків трохи люблю
Та більше люблю завзятих
Жінкам даю слово чужих
В спідниці не буду ховати
Я вільних люблю, бо й вони
Не хочуть й не вміють кохати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325864
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Наймайстерніша розмова...
В поцілунку очі злила!
Непромовивши ні слова,
Видає нас мова тіла...
Поглядом торкнулись душі.
Ти вриваєшся в свідомість!
Думати по тебе мушу!
Що ж ти думаєш натомість??
Серце розколотить груди...
Знову дихати не можу!
Ти в житті моєму чудо!
А чи я тебе стривожу?
Ледве лиш землі торкнувшись!
Рівний подих розіграю...
Руду пристрасть проковтнувши.
Ти ж це саме відчуваєш???
Не мовчи…….!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319728
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Якщо бути чесною, все, чого хочу від тебе –
Це вічне кохання і небо (хоч можна без неба)..
І щоби колись, як зараз – отак, під ручку,
Дивитися, як до шлюбу ведуть онучку…
24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324554
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 27.03.2012
є в світі речі незмінні. практично, сталі –
те, що кохання не завше бувають вдалі,
те, що сльози часами приносять рими…
те, що люди, які ніколи не палять,
плачуть, кричать, і сваряться, і скандалять,
зовсім не менш, ніж ті, що страждають димом…
є в світі речі незмінні. практично, сталі -
хаос в країні, де політичні баталії,
те, про що сльозоточить Діва Марія…
те, що всесвіт частіше міняють Сталіни,
аніж святі, що їх духовні регалії
світ наповнюють вірою в добрі мрії…
є в світі речі незмінні. практично, сталі,
те, що життєві струси в дванадцять балів
роблять тебе і впевненим, і тривким…
те, що, коли спочинеш на перевалі,
потім стає простіше здійматись далі,
надто як знаєш шлях…
та ще маєш, з ким.
є в світі речі незмінні. практично, сталі,
люди завжди складні і недосконалі –
зовні – як сталь, а серце – тонкий кришталь…
те, що буває світло, яке запалює…
я не вірю в ляльок, але вірю в Лялю,
просто ляльок багато, але не Ляль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325115
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Вино кохання вип’ємо до дна,
Бо ніч забрала у свої тенета,
Воно співає, мов п'янка струна
І місяць нам освічує багети.
Сплелись барвінком душі і тіла,
Волосся розстелив по ліжку вітер,
А нас кохання спалює дотла,
Блаженна мить… О тільки б не зомліти!
А далі сон, це хвиля, може дві,
І поцілунки ніжно вкриють губи,
Які ж це миті справжні, чарівні,
Ведуть вони до щастя і до згуби.
Не до кінця ще випите вино,
Вуста не п’яні в ніжнім поцілунку,
І доля ще відкриє нам вікно,
Віддасть кохання вищому ґатунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325500
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
у дядечка Часу для феї бракує годин,
нема ні хвилинки спочити, чи випити чаю,
та фея сідає, пір’їнку в варення вмочає –
і пише «привіт, щоденничку. день один.»
фея невиспана, зводила дебет з кредитом,
скільки тепла віддáла, скільки отримала, -
ще й забула про дощ усіх попередити,
(просто трохи невчасно знайшлися рими)…
тішився дощик Львову безпарасольному,
фея сварилась пальчиком – геть без сорому,
кілька хмурих облич довелось розгладити,
поки тому дощу не набридло падати…
сонце ще сонне, вітер пустун і впертюх,
в кольорі неба дещо бракує синьки,
люди усе ще пишуть листи в конвертах
(фея знає, бо з вікон їй видно скриньку).
словом, трохи весніє, і бруньконосить,
скоро розквітне, як холод буде не проти,
от напевне і все, на сьогодні досить,
феї пора вертатися до роботи. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325573
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Я переношу болі і страждання,
Та я живу... Живу у цім житті.
Ще не розтраченим своїм коханням,
Яке несу тобі у почутті.
Візьми... Візьми прошу його у руки
І як вогонь священний, Прометей,
Роздав прийнявши страшні за нас муки,
Пусти нехай живе серед людей...
Обвітрене, зневірене не буде
І не погасне... Розгориться знов...
У нього будуть вірити ще люди,
Нестимуть в серце кожному любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323648
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Напиши мені лист...
Бо його я так довго чекаю.
Ти давно уже чийсь...
Та тебе, я ще й досі кохаю...
Напиши мені лист...
І вложи туди ніжні зізнання.
Повернись... повернись...
Я зіткала зі шовку кохання...
І ще з літа літає...
На ньому метелик барвистий.
Він стежину шукає...
Поміж трав і полів золотистих...
Я тобі принесу...
Найцінніший у світі дарунок.
Напиши... Я прошу...
Свій залишу на згадку цілунок...
Ось весна за вікном...
Свої квіти для нас розпускає.
Я молюсь перед сном...
Моє серце листа все чекає...
Нехай змиють дощі...
Той неспокій, що мучив роками.
Напиши... Для душі...
Розкажи все своїми словами...
Я прошу напиши...
Напиши... Напиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323652
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Сюрчать у полі знову цвіркуни
І кличе вечір маками у поле,
Прокинулися знову віщуни,
Які співають пісню « Моя доле».
Це сонце, що за обрій осіда…
І темні хмари, що ховають щастя,
Ще терпкий смуток, що в мої літа,
Приносить кожен рік нове причастя.
А я цю музику несу завжди в собі,
Навчаю того, чого сам навчився,
Несу кохання, зіронько, тобі,
Бо лише при тобі в житті я засвітився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322738
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Дожився...син, мій син...півміста зґвалтував.
Ще й вбив когось, а зараз - їсть навпроти.
Не пробачаємо - чужим – блатні дива
Й озвучені публічно нечистоти,
Не пробачаємо - об,єднанно, народом!..
Он, мамця капці йо́му тулить аж під стіл.
І батько, звичний до вирішень радикальних,
Спіймав себе на думці жовтій, аморальній,
Що пожаліти потерпілих, настраждалих -
У хатній глючі - ні бажань нема, ні сил...
Чи є рецепт, чим жити у стидомій люті?
Що проголошувати, як...це звично, людям...
17.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322632
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі у сні барвінковім.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів вирувала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
16.03.2012р. 18:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322843
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я зовсім не вперше вступаю в дебати із часом –
І ставлю під сумнів доцільність його тортур:
Бо жодних пейзажів, крім літер смугастих пасем,
Бо жодних мотивів, крім цокоту клавіатур,
Бо жодних емоцій, окрім семіотик смайлів,
І очі не в очі у просторах між рядків,
Та діти прогресу - із м’язами викидайлів,
Аби, щонайменш, наставити синяків…
Ледача на вдачу – в прогресу своя рутина,
Під цокіт галопу не чути шепіт доріг,
І зміна вчорашня – вже не актуальна зміна,
І дім учорашній – давно забутий поріг…
І пил осідає на бюстах вчорашніх кумирів,
Бо падають рейтинги: гіпс – силікон – поролон,
Бо в світі бракує достойних військових мундирів,
І зовсім немає достойних небесних корон…
Я зовсім не перший вже раз саботую поступ –
Бо невідворотність змін, непотрібність рим…
Хоча під прицілом долі все, мабуть, просто –
Мій час молодий не бажає ставати старим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321406
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Перламутрові мрії виблискують навіть вночі.
І думки проти течії - хочуть поринути в сни,
А натомість загубляться в спогадах, ніби дощі.
Їм набридли морози, вони так чекають весни...
Перламутрові мрії виблискують нині до ранку.
Кілометровим спогадам вчора не було ціни,
А сьогодні вони розчиняються срібним серпанком.
Перламутрові мрії шепочуть так ніжно: "Засни..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319853
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Живем поруч без простої іскри,
Не віримо в бога, краще бути атеїстом,
Кажуть людина як пісня, без слів і мелодій,
І ось останки надій спалює, той крематорій.
Ховаємо себе за дурманом алкоголю,
Стаємо тими хто піддається впливу болю,
Забуваємо про власну гідність, топимось в бокалі,
Шукаємо щастя на порожньому вокзалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322644
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Все наче нормально.Просто іноді клітка тілесна тісною стає,
І рветься душа туди,де немає обмежень і надуманих правил.
І не те,щоб нещасна вона.Просто хочеться щастя без всяких "але",
Просто хочеться ролі у пьєсі,яку ти,а не хтось інший поставив.
Просто хочеться бути для когось єдиним сонцем і цілим світом,
Не чиєюсь заміною,а кимось важливим і незамінимим,
Щоб в хвилини,коли тобі темно,він був для тебе рятівним світлом,
А в хвилини самотності-янголом,постійно присутнім,незримим.
Просто хочеться бути вільною від принизливо-фальшивого співчуття,
Щоб помилки минулого,сповна сплачені,переслідувати не сміли.
Я ж так намагаюсь,Господи,(яка це вже спроба?)почати нове життя,
Але,мабуть,роблю щось не так...Або так,але просто роблю це невміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321149
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
І пригадалися Шевченкові слова,
Згадалась хата і весна вишнева,
Політ хруща, защемлена душа,
Що думкою лягала на дерева.
З’явився образ, як в думках ікона,
Я долю перебрав свою і Кобзаря,
Із нею буду жити я до скону,
Бо це Його земля й земля моя.
А нині в день народження Шевченка,
За Його душу Богу помолюсь,
Бо Україну Він любив, як неньку,
Його любові я ще научусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320352
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
І знову сніг. І знов навколо біло,
Хоча весна вступила у права.
Мені чомусь до болю захотілось,
Щоб стопи легко ніжила трава,
Щоб небо засміялось росянисто,
А сонце щоб купалося в зірках.
І бруньками заквітло сіре місто,
І квітів захотілось в пелюстках.
До радощів, до мрій, до божевілля
Мені чомусь так хочеться весни!..
І серце б’ється пташкою щохвилі,
Торкаючись таємної струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319911
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Нехай дарує вам весна
Красу, чарівність та цвітіння,
Любові, миру вам, тепла,
Від рідних, ближніх розуміння!
Нехай побільше у житті
Приходять втіхою сюрпризи
І розмаїття красить дні,
Хай віють вам легенькі бризи.
Нехай барвистих змін пора
Вам принесе квітучий настрій,
Напише розчерком пера,
Що ви найкращі та прекрасні!
07.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319803
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Підсніжники-гінці весни
З під снігу вилізли несміло.
Біля старезної сосни
Від них,мов взимку,побіліло.
Вмить повернулася весна
В серця з тендітними квітками,
Розтала льодяна стіна
Зігріта теплими словами.
Ожив,розвеселився світ,
З берези полилися сльози.
Душа знов рветься у політ,
Забувши про лихі морози.
І ти всміхнулася мені.
Усмішка мила,загадкова.
Які вчуваються пісні,
Що ти в цей час така святкова?
В очах купається весна,
Влилося небо в них рікою.
На пагорбі стара сосна
Шумить,вітає нас з весною.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112030510727
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319383
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Полюби ти мене , полюби.
Задивися в проталену воду.
Там зимової крапля сльози,
Там краплинка моєї сльози...
До кохання відшукує броду.
Я так довго до тебе іду,
Пелюстками нанизую квіти,
А слова у букети кладу,
Ті слова у букети складу,
Які серцем зуміла зігріти.
Полюби ти мене , полюби.
Прихили моє небо душею.
І мене за любов не вини,
За безмірну любов не вини,
Я веснянкою буду твоєю.
Полюби ти мене полюби.
Ми зітремо сльозу поцілунком.
Попросила я щастя в весни,
Попросили ми б долі в весни,
А кохання було б подарунком.
Полюби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
При закінченні ночі
На краю ліжка снів,
Як місяць зорі-свічі
Світанком загасив,
І чорну каву з неба
Сонце випивало,
Просинатись біля тебе
Цілувати. Мало
Бути просто поряд,
Просівати осад снів.
Бачити твій погляд
Хочу протягом всіх днів,
І життя одне шалене
Лиш на двох встеляти
Як же міг ти так без мене
День на ніч міняти?
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319363
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Ще вчора було тяжко серцю,
Гріхи тягнули вниз, на дно.
Коли ж спожив Безкровну Жертву,
Святе полегшення прийшло.
Був ураган, настала тихість,
У штиль перетворився шторм.
Немов веселка, серце тішить
Любові Вічної Закон.
Життєві хвилі ущухають,
Інакше світосприйняття,
Проблеми інший вимір мають
В день Святих Таїн прийняття.
Святі ті дні, коли причастя,
Коли приймаються Дари.
В житті немає більше щастя,
Ніж те, коли із Богом ти!
05.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319223
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
На березі душі – розбитий човен.
Сухим гіллям гойдається спокута.
Гарячі мрії захлиснула повінь,
У солод зрада підлила отруту…
На березі душі танцюють танго
Бажання мертві, стомлені похміллям.
Украв з бенкету щастя грішний янгол
Терпкі меди чужого божевілля.
Солодші за нектар були цілунки,
І пристрасть із долонь – як із вулканів…
В обіймах забороненого трунку
Я відчувала лиш тебе, коханий…
Лише тобі присвячувала вічність
На березі забутого спокою.
Тепер блукають там лиш тіні грішні,
На забуття приреченні тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319247
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Вирує кров, емоції зашкалюють,
І тіло все від збудження тремтить.
А ти стоїш над прірвою бурхливою,
Що манить у незвіданості глиб.
Одна лиш мить - і робиш перший крок,
Та вже летиш в бурхливих почуттів безодню.
Тривалий й затяжний стрибок
У пристрасть, забуття і божевілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317956
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Із святом весняним тебе я вітаю,
КОХАНА МОЯ!
Проліски ніжні для тебе збираю.
Хай в твоєму житті завжди сходить зоря,
Я чекаю на тебе , чекаю .
Я розлуку з-під наших вікон проганяю,
КОХАНА МОЯ!
Проганяю іі на ліси,на поля проганяю.
Кожен день мені роком без тебе стає
І тобі в чужині там нелегко,я знаю.
У розлуці з тобою літа своі трачу,
КОХАНА МОЯ!
І в нічній тишині одиноко страждаю,
А на згадку приходить лиш ніжність твоя,
Я розлуку терпіти більше сили не маю .
Я сьогодні крізь сльози сміюся ,
КОХАНА МОЯ !
І в весняний цей день тобі щастя бажаю.
Витри сльози, не плач, усміхнися мені
Я всі сили Небесні на поміч тобі закликаю.
Ця розлука не вічна ,
КОХАНА МОЯ !
І одного чудового дня я візьму тебе,мила,за руку.
Згасне в грудях отой невгасимо-болючий вогонь
Й на двоіх ми розділимо радість і муку .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319174
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
Все хочу починати з Тебе:
Рік,
День,
Листи,
Вірші і Шлях,
Дощ, Сонце, Зорі, Хмари, Небо -
З Твоїм іменням на устах.
Все хочу починать з Тобою:
Гір підкоряти висоту,
Ліси заквітчувать весною,
Йти по Патоновім мосту.
Все хочу міряти Тобою:
Ріст, Силу, Крок і Духу Виклик.
З Твоєю Світлою Метою
Звіряти Сонячний Годинник.
Щоб слухати Тебе...
І чути.
З Тобою бути.
Не спішить.
Щоб в час отрути
серця скруту
Ти зміг відве́сти, розсмішить.
З Тобою підійти до Суті
Першооснов, Першоджерел,
Збагнути Істину.
Спіткнутись.
З Тобою рухатись Вперед.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318822
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Де ховають барикади зруйновані мости?
Світ дрімає, не розуміючи основного.
Залягти на дно, легше, ніж кудись піти,
досягти чогось, доторкнутись до живого.
Часто краплі водоспаду не торкаються землі,
доки змірюють висоту падіння.
Вічне сонце, і день вічний і навіть мені
бути вічною хочеться. Тільки б розуміння.
Кажуть, все мине. Без нас. Без назв.
Без трактування.
Уночі все спатиме, бо так потрібно - темно.
Між берегів провалля. Зсуви. Каналізування.
Нами керують дрімоти. Між нами - щось таємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318698
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Моїм ім'ям Її ти називав.
З моїм ім'ям, у мріях, вона жила.
Мене ж ти рясно ображав,
Чекаючи Її у моїх жилах.
Вона завжди прекрасна і ясна,
Розпусна, добра та смиренна,
Невинна, хитра, ніжна, жіночна,
Рішуча, вірна, небуденна.
Моїм ім'ям Її ти називав!
На самоті лишався з Нею...
Мені не раз ти докоряв,
Що я не завше можу бути Нею!..
Вона - лиш ідол, плід твоїх думок.
Вона - незрима і така химерна.
Без твоїх дум Вона не ступить крок.
Вона - ілюзія твоя майстерна!..
Ім'ям моїм Її ти називав!
В твоїй уяві Вона жила!
Її ти з мене малював!!!
Вона - не я! Вона б не полюбила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318353
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318599
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Чи то коні срібногриві,
Чи хмарин розплетена коса,
Чи блажене біло-диво,
Чи цілують землю небеса...
То зима постукала у двері,
Зашарілась сонцем у калині,
Сповила біл-квітом верби,
В сни війнула тополинні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316979
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Аби останній раз потішився Хреститель
Мій пане всю жагу вкладу у танець я
Скажіть мені чому ви мамо сумовиті
В коштовному вбранні ліворуч від царя
Від слів його палких так серце калатало
Коли вслухáлась я танцюючи в імлі
На стрічці із парчі лілеї вишивала
Щоб посоху його прикрасою були
Для кого ж велите віднині вишивати
Розквітнув посох той уздовж Йордань-ріки
О Іроде коли його взяли солдати
Умить моїх лілей зів’яли пелюстки
Ідіть за мною всі врочисто до узлісся
Фіґляре мій журитися не слід
Як брязкало бери цю голову і смійся
Ви лоба не торкайтесь мамо він як лід
Очолюйте кортеж мій пане ваша ласка
Ми поминки йому влаштуємо гучні
Вестимем хоровод співатимем пісні
Допоки у танку я не згублю підв’язку
Король свою сиґару
Інфанта свій розарій
Кюре свій бревіарій
***
Salomé
Pour que sourie encore une fois Jean-Baptiste
Sire je danserais mieux que les séraphins
Ma mère dites-moi pourquoi vous êtes triste
En robe de comtesse à côté du Dauphin
Mon cœur battait battait très fort à sa parole
Quand je dansais dans le fenouil en écoutant
Et je brodais des lys sur une banderole
Destinée à flotter au bout de son bâton
Et pour qui voulez-vous qu'à présent je la brode
Son bâton refleurit sur les bords du Jourdain
Et sous les lys quand vos soldats ô roi Hérode
L'emmenèrent se sont flétris dans mon jardin
Venez tous avec moi là-bas sous les quinconces
Ne pleure pas ô joli fou du roi
Prends cette tête au lieu de ta marotte et danse
N'y touchez pas son front ma mère est déjà froid
Sire marchez devant trabants marchez derrière
Nous creuserons un trou et l'y enterrerons
Nous planterons des fleurs et danserons en rond
Jusqu'à l'heure où j'aurai perdu ma jarretière
Le roi sa tabatière
L'infante son rosaire
Le curé son bréviaire
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316737
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Додати твір.
Невже ти цього хочеш?
На люди винести свій почорнілий біль?
І хтось повірить у прозорий почерк.
Хтось буде з сліз випарювати сіль.
Хтось потовчеться на твоїх молитвах.
Хтось квіти прикладатиме до ран.
Запросить хтось на "поетичну битву".
Поетам - крові?
Блимає екран.
Хтось подихи розплющить найніжніші
Не зміною відмінків.
Це замало?
А потім хтось читатиме не вірші,
А те, що нижче, з присмаком скандалу.
Хтось надрукує не спитавши згоди.
А хтось вкраде.
І видасть за своє.
Тобі замало?
Ти ж не для пригоди
Свої вірші із серця дістаєш.
Невже бракує у житті реальнім
Скорбот і горя, прикростей і драм?
Тоді ж навіщо із висповідальні
Робити цирк, вертеп і балаган?
Щоб знову захлинутись власним горем?
На люди винести...
А це ж не на папір...
Ділитись щастям.
На кінці курсора:
Додати твір.
Авжеж.
ДОДАТИ ТВІР.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316709
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Полюс мінус і полюс плюс.
Наче іскра - спалах емоції.
А у серці - повільний блюз,
Наче вітер в минулому році.
То підносить мене, то кидає,
То в мажорі, а то й у мінорі.
Я щовечора тут зустрічаю
Своїх роздумів ясні зорі.
Я маленька планета у космосі.
Тут свої континенти, свої океани.
Є тут села забуті й шумні мегаполіси.
Тут свої паралелі та меридіани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314205
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJ9S4uozpm4[/youtube]
---------------------
Життя тече саме чи управляє
ним хтось з небес божественним перстом?
Чи справді воно вічне? Чи вмирають
разом з людьми їх мрії всі гуртом?
Відходять люди, які щось творили.
Я слухав їх пісні, вірші читав.
Журюся і сумую я за ними,
хоча сам особисто їх не знав.
Навкруг очей, маскуючись під зморшки,
збираються і мудрість, і любов,
печаль і туга від прожитих років…
І от пишу щось на папері знов…
13.02.12
==============================
P.S. Під враженням від звістки про смерть 12.02.2012 відомої співачки Уітні Хьюстон і рядового поета (одного з авторів на сайті «Клуб Поезії») Миколи Верещаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313996
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Пальцями занурюся в твоє волосся,
Розчешу його, бо вже сповелося,
Проведу ними доріжку по обличчю,
Мені якось лячно стало й незвично.
Ледь торкнуся вустами ніжних вишень-губ,
Пройдуся по колу твоїх теплих вух,
Лизну між віями сіль, незронених сліз,
Поцілую в ще сплячий, дитячий ніс.
Пригорнусь до серця, до гарячих грудей,
Послухаю, як б'ється воно й гуде,
Щоб закарбувати в пам'яті назавжди,
Я втягну запах тіла...не чекай, не жди.
Ми більше з тобою не зустрінемося,
Хоч, як би мені цього хотілося...
Ти спи, коханий й дивися сни, пророчі,
А я піду...зіллюся з тінню ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313054
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Придавленная трефой бубна
Бросалась грудью по столу.
Летели кости, терлись губы,
Кураж рулетки на балу
Пьянил цианистой улыбкой,
И обнажал Удачу пыткой,
Смерть вызывая на войну.
И возбуждались кастаньеты,
С-под каблуков летел огонь,
Летели фишки и монеты,
Корсет слетел, как снялась бронь,
И по спине, как белладонна,
Стекала ядом вся Сорбонна,
Брезгливо изгибая бровь.
Она стояла, милая убийца,
Мне подарив один совет.
Когда скорей спешишь напиться,
Срывай гардины, туши свет.
Тогда, как раненая птица,
Не смея с темнотою слиться,
Твоя душа сойдёт на нет.
А я молчал и слушал ритмы ада,
И взял за руку бедную мою,
Ей больше ничего не надо,
Лишь бы уйти. Так жить - невмоготу.
И там, за тенью треф и бубен,
Цветущий рай из падших судеб,
Нас вместе словит на лету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312632
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Тихенько.....цццц......ще помовчіть...я чую своє серце,
Воно, здається, так дзвенить, немов побиті скельця,
Ти хочеш склеїти? А чим? Воно позбулось форми,
Солодким медом? Може ним? Позич для мене вроди....
Тихенько.....цццц......не треба слів..я дихання почую,
Уста завмерли, наче дріт....ЩАСЛИВА Я! блефую....
Нехай вологі стануть ще, наповняться лікером,
Краплинки спраги поглинай....позбудься люцифера.
Тихенько......цццц.....замріть на мить..я пристрасть ще покличу,
Нехай по жилам пробіжить - собі вогонь позичу.
Нехай здригаються шибки - розбурхалось вже тіло,
Торкнись…..і кригу забери! Чого ж ти так несміло???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312024
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Старенькі стіни у кафе і крайній столик,
Відкрились двері...і ще раз - почувся дзвоник,
Холодні друзки на шматки роздерли спогад,
Сміються стіни, що одна - вологий погляд.
Мордує свічка кожен раз - малює образ,
Такий знайомий зі спини - останній доказ,
Того, що пам’ять, наче зла тебе тримає,
Ця лихоманка, цей аркан не відпускає.
Немов розпечене тату - твій поцілунок,
Запікся в шкіру:у плече - мій прорахунок,
Стискаю віск, а він пече... та не пускаю,
Наповню келих до країв - я не програю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312074
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Пластична операція на душі,
Оперативне втручання і хірургія моралі,
Уже у руках скальпелі і інші законні ножі,
Інструмент з розрекламованої якісної сталі.
В печальних обличчях, буде косметичний сміх,
Ліпосакція любові і іншого зайвого жиру,
Ін`єкція заздрощів, пересадка правди з ніг,
Зубними щипцями щире слово скоро вирвуть.
Ще й епіляція бритвою деякої зайвої доброти,
Вживлення краси - кольорові все імплантати,
Зміна форми розуму і всієї голови,
Таблетки щастя треба щодня на ніч ковтати.
Потім зламані кістки у рівну зростуться брехню,
Нанесення штучної засмаги кохання,
Хто останній в черзі за світлом, я уточню,
Зараз сам за пластикою душі стану без вагання.
8.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312329
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
на небі зорі обіймались снами,
протягаючи свої руки нам до вікна,
а мені б напитись твоїми вустами...
торкнешся губами мого чола.
так тендітно,як вперше мене пригортаєш,
зігрієш мене таким рідним,ласкавим теплом,
в моєму волоссі ніжність відшукаєш,
а ти приснись мені сьогодні Янголом
опівнічні ниточки до тебе прив’яжуть,
до грудей твоїх сильних можна,притулюсь,
і казкові феї про кохання щось розкажуть,
а я за тебе ,можна... Богові помолюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312102
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Ти далекий, як море, а милі мені не милі
і не милі вітри, від яких весняно й нестримно.
Виростаю зі свОго приватного божевілля...
Я б дощем... А виходить льодом по ринвах...
Я б травою... в пустелі твоєї волі,
Та забракло вогню, десь отам, на денці зіниць.
Септакордами щему вриваєшся поміж сни.
Тиша також болить. В неї темрява на престолі.
Заколисуєш втомою, вчиш сповивати чудо
В оксамитові сльози і марення з органзи.
Сильні крешуть з повітря. Живуть. Не бояться зим.
Що їм доля? Ліхтар. Що їм люди?
А й справді, а що їм люди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311862
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
В мені твоє кохання не заплаче
В тобі моя любов не загорить
Твої уста такі палкі, одначе
Розлука, ніби прапор, майорить
І дотики тремкі, як ніжні віти
Та не теплом палахкотить від них
В очах весна, котра дарує квіти
Та зимний спокій в тих очах притих.
І не заб’ється серце з переляку
Від неминучих та гірких прощань
Бо звикло воно жити «на відзнаку»
Без суму і без болю… без вагань…
*не автобіогр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311854
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Я хочу написати як люблю
затишшя на моєму підвіконні,
і дзенькіт від гірського кришталю
і неба неозорого бездоння.
А ще, либонь, зимову заметіль
і повний місяць, наче на долонях,
і навіть вічно тліючий цей біль,
а з ним таке пригнічене безсоння.
Як тішуся щораз новому дню,
і вірю у любов, немов в тяжіння.
Я вже давно нікого не виню,
і вже не скаржусь. Так. Достатньо сильна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311423
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
У теплій хаті на холодних шибках
Твій образ вимальовує мороз.
Торкає ніжно. В серці плаче скрипка.
Вже не втекти від цих метаморфоз.
Ти дивишся на мене заніміло.
Від погляду холодного - горю.
Хто заборонить мріяти так сміло
І запалити в серденьку зорю?!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311406
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012
Лохотронять в нас багато,
Лиш би взяти всюди плату,
Тут віддай і там віддай –
Буде казка, наче рай!
Заплати усі податки –
Будеш мати гарні статки.
Змиє з тебе нечисть, бруд
«Справедливий», платний суд.
Хочеш гарну ти роботу –
Увійди з грошами в квоту,
Хочеш вивчити дітей –
Назбирай ти їм грошей.
Як надумав лікуватись –
Будуть добре наживатись.
Буде з тебе президент –
Заплати, це твій момент!
Щоби стати депутатом,
Гроші дай та ще і з блатом,
Вийде з тебе депутат,
«Чесний», платний демократ.
Щоб претензії минали,
Справу май із пацанами,
Будуть добре кришувати,
Як надумаєш їм дати.
Хочеш гарних ти розмов –
Подзвони, плати там знов,
Можеш виграти мільйон,
Лиш не тронься ти умом!
У житлі почни ремонт –
Грошовитий буде фронт.
І за Євро заплати,
Недешеві там квитки.
Щоб минала суперечка,
Подорожчала в нас гречка.
Землю будуть продавати,
Бо скінчили роздавати.
Так тепер із цим живем,
Чи далеко ми зайдем?
02.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310772
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
Присвячується Щ.Л., матері її дітей
…Те серце материнське не спинити,
Не вирвати, не викреслити з болем.
Тобі несуть сьогодні штучні квіти,
І нам вже не зустрітися ніколи…
Як мало було радісних усмішок,
І теплих слів, що встигла ти сказати.
У кого ж запитати би – навіщо
Господь забрав найближчу в світі – матір?..
І он воно… за мить осиротіла,
І серце розривається у грудях…
Матусенько, твої надійні крила…
Ну як без них, ну як без них я буду?..
Пробач, рідненька, болі і тривоги,
Для мене ти за всіх найближча в світі…
І я щодня молити буду в Бога…
…Бо серце материнське не спинити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310423
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Я для тебе малювала зиму,
З срібними сніжинками в очах.
Віршувала й підбирала риму,
Щоб вона приходила у снах.
Я для тебе малювала небо,
З білими хмаринками, мов, пух.
Бігла на побачення до тебе,
Щоб торкнулися обійми рук.
Я для тебе малювала казку,
Щоб у ній щасливим був кінець.
Посилав Господь нам свою ласку,
Милість для закоханих сердець.
Я для тебе весну зазивала,
Щоб зігріла нас своїм теплом.
Своїм співом душу звеселяла,
Щоб в житті нам затишно було.
Я для тебе малювала зиму,
Підбирала фарби до душі.
Подивись - засніжену картину,
Прочитай - даровані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309535
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
Не зачиняй віконечка душі!
У безголоссі темряви розквітнуть
Хіба що бур’яни і спориші.
Плекай вірші - омріяно-завітні,
У квітні бережи їх від примар…
Любові дар - святий, непереборний.
Тому – молись, аби у твій вівтар
не залетіла птаха крило-чорна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309372
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Т аке Свято - тишу знято,
Е моційний стрес воскрес, бо
Т етяни й студенти мають
Я вний інтерес. Знають, що
Н аука - сила та всидіти
И їм - несила. «Стопорять»
Н а день один світовий прогрес.
Д ень Тетяни – Янгол з нами, в
Е дем вхожий, Слуга Божий
Н ас боронить, гріх сторонить.
Ь (Усе гоже, дай нам, Боже !)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308912
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012
Затьмарилось небо, страшна завірюха,
Замітає снігом наше минуле,
Гуде сизий вітер. Ти тільки послухай,
Про те, що в житті давно промайнуло.
Запорошила зима землю,мукОю,
Білосніжною, свіжою, м’якою,
На очі впала інеєм, пеленою,
На вуста, молочною парИною.
А на волосся, срібною сивиною,
Чи може мені все це та й здалося?
Але душа залишилась молодою
І прагне кохання... стоголосого...
Шаленого, як завірюха зимова...
Щоб в серце з небес воно пролилося
Й наповнило життям, моє тіло знову
І досхочу вже його напилося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308305
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Щиро вітаю всіх Тетян і всіх жінок з Днем Тетяни. І нехай у вашому житті вимріяна зустріч обов'язково відбудеться. Кохання вам і найкращих квітів землі. Зі святом, Тетянки! Подарунком для вас- моя розповідь...
ЗОЙК МОВЧАННЯ або Тетянин день
Небо висвічувалося зорепадом вічного сяйва. Зірки мерехтіли у безмежжі простору, здавалося, запрошували подорожувати. Тетянка поспішала, та все ж, мимохідь поглядала у небесну далину, зачарована красою зоряниць, які так манили її своїми крихітними кристаликами-зірочками. Диво і краса утворювали живе небесне зоряне полотно, яке пломеніло і хвилювалося, освітлюючи земну дорогу, з висоти споглядаючи за кроками маленької людини, що поспішала на побачення.
Тетянка любила небо, небо любило її, а вона ще кохала Славу. І їй так хотілося, щоб усі прийняли це кохання: і небо освятило, і земля збагатила, і люди звеличили. Дівчина поспішала — до єдиного, першого у своєму житті, коханого. Зустріч закоханих була особливою. Побачення призначили на святковий Тетянин день. Тому і вирішили провести його урочисто — в улюбленому затишному кафе. Ще здалеку вона побачила свого обранця, пришвидшила крок — і вже ніби летіла назустріч коханню, не задивляючись на зорянистий небесний шлях. Ось її краса і диво, стоїть, мерзне біля кафе, роззирається навколо в пошуках Тетяни. Ластівкою підлетіла до Слави, простягла назустріч руки, відчувши холодні долоні, ніжно посміхнулася і притулилася до грудей.
— Яке щастя бути поруч, — подумала і зашарілася. Вперше так сміливо пригорнулася до хлопця. А юнак, урочисто і поважно, взявши за руку, ввів Тетяну в новий бурхливий молодіжний світ міських розваг. Зал ледве освітлювали кілька декоративних ліхтариків. І тільки стеля зоряно мерехтіла у сяйві різнокольорового світла, що вигравало у такт шаленій музиці. Тетяна на мить розгубилася... спіткнулася на порозі від різкого перебігу світлових променів, які вириваючись із темряви, охопили її своїм сяйвом. Ще міцніше стиснула руку і ступила через поріг. Довірилась коханому.
Як то було давно... А вона так все яскраво пам'ятає. Вечір був таким же. Тільки інші закохані сидять за романтичними столиками із духмяними свічками. Так, сьогодні це інший, ще більш сучасний інтер'єр, хвилююча музика в стилі кантрі, чарівні і ввічливі, з відточеними манерами, офіціантки, інша назва кафе, рішуча господиня, яка вельми запопадливо зустрічає запізнілих відвідувачів. І саме ця запобігливість найбільше дратувала Тетяну. Була фальшивою, нещирою, зал з кожною хвилиною ставав все чужішим.
— Жаль, що "місце зустрічі змінити не можна", — промовила до себе і сумно посміхнулася Тетяна. А колись це був справжній відпочинок. Вони часто зустрічалися саме тут. Наснага перших почуттів збагачувала кохання, а звичний інтер'єр і улюблена музика ще більше зближували їх серця. Познайомились на експозиції художньої виставки. Тетяна любила малювати і при нагоді подорожувала у світ мистецтва. Особливо захоплювалася художніми роботами молодих художників, де бачила сміливі форми новизни часу. Розглядала, приміряла до майбутніх, ще нестворених своїх робіт. Одним словом, мріяла. Якось задовго вивчала одну картину. Незвичайною була її тематика. Називалася — "Задзеркалля". Пробувала уявити автора у процесі творення цієї роботи. Які виникали у нього почуття? Світ без мрій, без любові? Реальний світ без майбутнього? Поруч зупинився молодий хлопець, захоплено розглядаючи полотно. Мабуть, це його робота, і ще уважніше почала вдивлятися в картину.
— Ви, зрозуміли картину? — запитав. — Це робота мого брата, — і захоплено почав розповідати про мистецтво. Картини з часом дійсно принесли визнання художнику. І Тетяна із Славою раділи успіхові близької людини. Але любила дівчина, понад усе на світі, хлопчину, який ще не досягнув "художньої вершини", але жив мистецтвом і марив творити справжнішедеври. Вони мріяли разом. Але! Не так судилося...На братову пропозицію приїхати до нього (Олексій вже працював і жив за рубежем) була однозначна відповідь: "їхати". Тепер побачення складалися тільки із мрій Слави, Тетяниним місця не було. Єдине, що залишилося — це велика надія на зустріч. Тетяна закінчувала навчання. Де буде працювати і чи залишиться в місті — не знала. Вирішили: обов'язково зустрітися, якщо іншої нагоди не буде, саме тут, у Тетянин день.
— Ти обов'язково чекай, я повернуся тим, ким хочу стати, — заповідав Слава на останньому побаченні. Якщо буде можливість, писатиму. Коли ж трапиться вимушена перерва, наше кохання не загубиться, у нього буде єдине місце зустрічі. Тут. Тільки чекай. Будь ласка, рідна, — вмовляв розгублену і засмучену Тетяну окрилений юнак. Але чому ж так стискалося серце і тужила душа дівчини. Часто приходила сюди сама впродовж першого року чекання, так і не отримавши жодного листа від коханого. Особливо зворушливо збиралася на побачення після розлуки — на Тетянин день. Здавалося, така довга мовчанка — це підготовлений сюрприз, зустріч, загартована у випробуваннях довгої розлуки. Але зустрічі не було. Самотня дівчина,вже попри який час, йде зустрічати Тетянин день без коханого. Зойк мовчання спустошував надію, печалив серце...але ще жевріла віра словам коханого. Скільки раз вони звучали набатом у її' душі! Та сила її кохання була безмежною. І вона знову збиралася на зустріч. І знову поверталася сама. Чекала наступного свята, щоб з новою надією... і, можливо, вимріяна побачення відбудеться. Адже коханий просив: "Чекай". І Тетяна чекає. Славо, чекає... Вона любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308812
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Коли дороги Часу стрінуться в безмежжі
Й тумани осені нап’ються холодів
Північний Бог відчинить зірні вежі —
В зиму випурхне стогрішний гнів.
А може то не гнів куделить гливу просинь
Й не завой-чуми скажені батоги...
... може прощі душі грішні просять...
Крильми тріпочуть в болі білі ті луги...
Зорі трембіта тремно плаче,
Сурмить мороз в хмарІ чванливі,
Човніє чаполоч вітрів ледача
честИти прощ не хоче в чано-мливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308724
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012
Друзки сонць у завмерлій кімнаті,
П’є вино із солодкої тиші,
Це останнє усамітнене party
Рудої дівчини, що любить вишні.
У повітрі пахне корицею,
А куце щастя в котрій зі скринь?
Лиш душа тікає вовчицею
Туди де вітер, небо і синь.
Бо так простіше жити, напевно,
Не вростати в людей, мов коріння,
І таким усамітненим party
Святкувать чергове воскресіння.
Вже тліє день на небесній осі,
Всі думки не з’єднає і клей…
Завтра ж їй знов буть такою як всі,
І вчитись жити серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308029
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Нехай я помиляюся! Але закохані забувають один про одного.
Забувають коли потрапляють в пекло(буденність).Коли я вільна від пекла, все ж таки продовжую міняти таку смачну ілюзію про тебе на банальні потреби свого тіла. Я міняю тебе на шматочок лимона, міняю на посмішку свого відображення в дзеркалі, на ковток свіжої пилюки з порепаного вікна гуртожитку.
Я міняю тебе …постійно! Та хвилинку з тобою, нехай одну й ту ж саму, я б проживала все життя, як дежавю.
Як ти зміг замінити мені весь світ??? Можливо ти просто відкрив цей світ в мені? Чому він в мені ховався?
Ти, напевно, не пам’ятаєш мою смс о першій годині ночі?
«Я не боюся тебе!
Щоб не розбурхувалося в твоєму морі,
Триматиму твою долоню..і стрибатиму через калюжі…».
Ти ж не зрозумів)))
Все змінив..Ти!!! Вбив мене і переродив знову! Майстер! Я - твій витвір…
Не жалієш? Байдуже!
Тебе так багато стало в менім…Навіть страшно інколи буває! А що далі?
А знаєш , в мене є сили сказати , що моє щастя не залежить від тебе! Ти не потрібний мені , щоб бути щасливою!
Хух! В мене вийшло) Ну , хвали свою дівчинку!
Але ти потрібний мені , щоб навчитися кохати….Так як це вмієш ти! Боже, в мені так багато Ігоря .. вільного ..бо живого..)
Прошу, дай мені більше! Будь ласочка! Я хочу твоє кохання тобі ж ..Моя голівонька добре засвоює усі твої уроки…Я хочу тебе написати!
Я не вчеплюся мертвою хваткою ..я майже вільна…, бо я - є тим, про що думаю…
Ну , як ти змусив моє серце тьохнути?) Не хлопчик, а Бог…
Вір в мене , коханий! Вір тому, що ти єдиний , хто робить мене сильною!
Я хочу тебе написати….
4 січня 2012 ми заручилися…
І я тебе вже пишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308406
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Я дякую тобі, мій день прийдешній,
за сонце в гронах темно-синіх хмар.
За далечінь гірську до нових звершень,
за поштовх в спину, хоч який удар!
Я дякую тобі, крилата Мріє,
за шторм уяви і за штиль терпінь.
Понад усе сьогодні мене гріє,
що Твої очі неба має син!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 22.01.2012
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Перехолонь у паморозь нічну,
Зимову тишу, зоряно-погожу...
Гірку образу якось проковтну,
Та нелюбов-не прилюблю, не зможу...
Гірку образу згодом відболю-
Переживу, відплАчу, як умію...
Лиш не промов пекуче "не люблю",
Не загаси ще тліючу надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Задощило, занило, захлипало…
По відливах краплини сурмлять.
За три дні стільки опадів випало,
Що напилася вдосталь земля.
Перехожі снують з парасолями,
Поховавши обличчя в пальто.
Протирають віконця долонями
Пасажири міського авто.
Чи розрадять, чи то ж бо порадують
Ці зимові нещасні дощі?..
Про забуте минуле нагадують,
Холоднечею душу рвучи.
Знов дощить з усієї потужності.
Не сховатись вже в тиші німій.
Стогнуть, тонуть в купелі байдужості
Недобитки загублених мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308301
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Розстібнуло гудзики небо,
Пухового пальта свого,
Та й розірвалося, старе ж бо,
Полетіло пір'я з нього.
Біле, пухке і невагоме,
Розлетілося навколо,
Сіло на поля, ліси й гори,
На дахи й старі стодоли.
Вкрило землю босу і голу,
Щоб не було їй холодно,
Бо морози впадуть додолу,
А пташкам, буде голодно.
Ми не будемо стоять просто,
Дамо їм хліба і проса,
Й тоді, коли вони не просять,
А цвірінькають й голосять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308244
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Колір щастя — ніжний
У світі сиво-грішнім —
Янтаріє днем прийдешнім
Змедованим мевищем черешні.
Колір щастя — тихий,
Корінням живить заманихи,
Злотіє в полі дивиною,
Солодить серце черимойю.
Колір щастя — сильний,
В мареві вітрів — стожильний,
Кувалдою все трощить труту,
Грозою губить кригу каламуту.
Колір щастя безконечний
Впліта барвінки у вірвечки —
З’іриджує росу на світогранях,
Зігріває у дорогах ранніх.
* - «заманиха» і «дивина» — назва лікарських рослин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308230
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Частино Всесвіту, ти звешся моїм світом,
Далеко десь за межами Землі.
Ст́ежки туди не вкаже жодна карта -
Аби ж самому там її знайти.
І коли це стається, з'являється щось незвідане
І увесь світ змінює орбіту.
З'являється той, хто забрів туди, аби зігрітись з дороги.
Ти впускаєш його. Дивуєшся.
Боїшся. Він йде. Але не зникає...
Місце біля вікна за столиком,
Де ви полюбляли пити каву,
Залишається порожнім, кличучи за собою минуле.
Ваші розмови...про що ні з ким
у цілісінькому Всесвіті
не можна говорити
Продовжувались від затемнення до затемнення
Небесного.
Казково... Але після одного з затемнень
Ти промовчала. І пішла
Переступаючи через сузір'я. Ти пішла
На Землю. Тоді, це, здавалось, буде
правильним.
Бувши здібним учнем, швидко
прижилася там.
Ніби й як і сподобалося. Можна жити.
Але, коли сузір'я знову сплелися в стежку,
Ти вирішила провідати свій світ...
Щось таке знайоме кликало тебе туди.
На повному серйозі думаючи, що Він
вже ніколи не
з'явиться, ти
Пішла туди...
А там - за вікном із яблунь осипались
зорі.
На кухні пахне кавою. А біля вікна -
Він... - чекав... Весь час.
-Хіба я міг забути?!
Не чекати?..
Набрехати собі не вдалося...
Тепер усе піднялося над головою,
А ноги ступали по холодній підлозі неба.
17.01.12 00.33
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308145
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Відперлася брамочка світу
Вирвавсь зворохоблений Вітер —
Все лестить Хасмин Маргариту
Воліє вождено зловити.
Волинить хмарІ розкудельні,
Вино виноградне — в дощі.
Воркує, виводить все трелі:
Бентежний і встильний - зморщів...
Вивіює в поніч шал-зорі,
Витрушує ладан, шафран.
Воланд вилискує д'горі —
Вселенської вирви аркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306896
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
Познайом його з чарівною вродою
Не засліплену спалахами золота
І зціли хворіючого самотністю
Він прагне відчути закоханість
Бо блукає в собі дуже довго
Вже занадто для творення чогось
Повідом йому що ти майже поруч
Там де світ у очах його мові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306298
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Губляться хвилини серед дня,
Губляться години серед ночі.
Ти в моєму серці лиш одна,
Заховався я у твої очі.
Губиться самотність серед зір,
Губиться неправда серед люду.
Тільки ти мені прошу повір,
Я твоїм довіку завжди буду.
Губиться зима серед весни,
Губиться зоря серед туману.
Лиш не загублю тебе у сні
І тебе кохана в нім дістану.
Не загубимся з тобою ми,
Не розстанемо серед відлиги.
Буде тепло нам серед зими,
Не злякають нас осінні зливи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306644
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
Львівське небо за нами плаче:
снігом, кров"ю, потім сльозами...
Як завше, невчасно закінчується чорнило...
А світу цинічно байдуже: любила чи не любила,
То просто січень. Січе. Так треба, то не за нами.
Нехай вже краще дощем. До щему, до божевілля.
А крила сьогодні білі.
А люди сьогодні злі.
В колонках, як завше, "Сплін"
і... "выхода нет", на жаль...
у тебе всюди межа
і марення про свободу.
В кайданах вільні не ходять.
Малюй собі світ. Вражай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306287
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Щедрівочка щедрувала, приказками чарувала,
З Різдвом Христовим, з Маланкою нас вітала:
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров»я,
Щоб була у вас на столі щедра кутя медова,
Духм»яні пироги з капустою і маком,
І узвар, з солодким терпким смаком,
А ще домашня ковбаска, рибка в сметані,
Ікра чорна і червона, оселедці прянні,
Огірки і капуста квашені, помідори солоні,
Картопелька з печі-пару, салати чудові,
Горілка і вина заморські та свої ,
Такі хмільні, що зрозуму трохи зводять.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров»я,
Щоб життя було у вас світле, радісне і казкове,
Щастя вам і любові на цілий рік, на цілий вік,
Щоб добро примножувалося краще, ніж торік.
Нехай зникнуть заздрісні вороженьки навколо,
А хвороби щезнуть, як те перекотиполе,
Нехай Божа Зірка сяє, душу і серця від скорбот оберігає,
Нехай кров від кохання в жилах грає, звеселяє!
З Маланкою, з Василем, з Новим роком
Та Господнім по землі, по Україні кроком!!!!
Радуйся Пресвята Діво, радуйся, Христос народився,
Славімо його!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306240
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Заведи мене на самісінький край світу
Просила вона обнімаючи подаровані квіти
Візьмемо з собою тільки важливе
Те що не дозволить забути єдине
Поволі до дієвого урвища долі
Так спрагло що прагну цього до болю
Забери мене милий де втілення голосу
Врятує наше кохання від нападу волі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305981
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012
То не душі болять, просто голуби на балконі,
Просто Бог погасив цигарку, а вікно закрити забув
І тепер у квартирі вітер пише вірші третю добу
І уламками откровень гаптує ікони.
І ніхто нікому не винен, що розпалось сонце на друзки,
Що стає божевіллям в чомусь неодмінно шукати сенс.
То не тишу сакрально вічну на тарелі осінь несе,
Просто Бог погасив цигарку і вимкнув музику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305811
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
В цей день до Тебе зійдуться Поети,
І будуть душу вивертати в Слові.
Ти їм пробач це. Бо вони з Любові
Свої творили вірші та сонети.
В цей день до Тебе зійдуться Брати,
І сестри, й земляки і побратими.
Ти їм повір. Вони Тебе любили.
Вони були такими, як і Ти.
В цей день до Тебе зійдеться Рідня,
Ті, хто одної крові із Тобою.
Вони Тебе творили із Любов'ю.
Вони про Тебе думають щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305704
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Я поведу тебе в поля,
Де пахне гречкою і медом,
Бо родить запах той земля
І щастя більшого не треба…
Кохана, люба, світе мій,
Ти моя доля, дар небесний,
Скільки нездійснених ще мрій…
Лише з тобою я воскресну.
Засіємо поля удвох,
Щоб урожай вродив багатий,
Життя одне на нас обох,
Нам двом прийшлося обирати.
Я квіти нестиму тобі
Віршами я змалюю долю,
І ми на бистрому коні,
Поскачемо у світ з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305475
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Сивиною засипане небо,
В прохолоді принишкла земля.
Озивається думка до тебе,
Наче гомін гірський, іздаля.
Через відстані, терни й розлуку,
Через зраду й образу душі.
Засипає зима мою муку.
Чистим снігом лягає в вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298675
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.01.2012
Я зрадила... Я губ його торкнулась.
Я падала.. Та все ж не схаменулась.
Він - просто рай... В очах зелених - правда.
Лиш волю дай - він стане моїм "завтра".
Я зрадила... Все знов піде не так.
Я плакала.. І це по суті знак.
Він - перший сніг минулої зими.
Він перший зміг проникнути у сни.
Я зрадила... І думкою, і словом.
Я зрадила... І зраджу знову й знову.
Я зрадила!, який нестерпний біль!..
Я зрадила.... Я зрадила собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305348
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
Сказав, що незрівнянна я ні з ким.
Для нього я не жінка з плоті й крові,
А промінь сонця серед хмарних зим
І дика пісня предківської мови.
Коли помру, він тужно не зітхне,
Не вигукне: «Воскресни!» – ошаліло,
Та неможливість жити осягне –
Душі без пісні і без сонця тілу.
…А що тепер?
***
Сказал, что у меня соперниц нет.
Я для него не женщина земная,
А солнца зимнего утешный свет
И песня дикая родного края.
Когда умру, не станет он грустить,
Не крикнет, обезумевши: «Воскресни!» —
Но вдруг поймет, что невозможно жить
Без солнца телу и душе без песни.
...А что теперь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305224
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
Р одини, збирайтесь! Є час вже для цього.
І ісус народився, славімо Його!
З оря засіяла й звістка мов вітром про
Д иво - дитину пролинула світом! Про
В елич Господню завжди пам'ятаймо, і
О співаймо! Й з душі зняти гріх прохаймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304773
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 07.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2012
Як яскраво засіяла зірка угорі,
То родивсь людський Спаситель на нашій Землі!
Янголи співають, Христа прославляють
І усіх з Різдвом Христовим сердечно вітають!
Колядки співайте, Христа прославляйте,
І здоров’я в новім році всім людям бажайте!
Щоб родина вечеряла за столом багатим,
А робота в новім році була наче свято!
Щоб на другий світлий празник – Святого Василя,
Був костюм у вас новенький і помита шия!
На Водохреще ніколи не милися в бані,
А змогли скупатись в річці, але щоб не п’яні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304426
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
З'явився смуток і в мене куча проблем,
Я прочитала вірш що написав Юхниця Євген,
Піду я до Херсонської цілющої криниці,
Щоб там втопити всі вірші Євгена Юхниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304305
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Уже не осінь, але й не зима…
Одна безбарвна вижата пустеля.
Мені так тісно… Простору нема.
Над головою не зірки,
а СТЕЛЯ…
А я хотіла стати світлим днем,
Із зерен серця виростити сонце,
І запалити світ своїм вогнем,
І перелити в долю дивний сон цей.
А я летіла, рвалася вперед,
Нікого не тримаючи за руку,
Хотіла пити волі дикий мед,
У ній пізнати вічність… -
Не багнюку…
Мені так тісно тут, на цій землі,
Зроби ж за мене все, що не зуміла,
Що я не долюбила – долюби,
Віддай свободі непокірні крила.
В безсонні лиш за тебе я молюсь,
І шлю тобі весни небесну вроду.
Цілую твою душу…
І люблю.
Твоя буремна вічність і свобода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304008
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
За вікном зима лютує,
Слів моїх вона не чує.
І страждань не відчуває,
Навкруги все замітає.
Сніг мете мені в обличчя
І відлунням мене кличе.
За відлунням тим мандрую,
Та тебе нема, не чую...
Озвись,прошу тебе, прийди,
Пригорни, зігрій словами.
Ти серед віхол віднайди,
Кохання між двома серцями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303067
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
Попереду стільки дива, і стільки всього на двох,
Що це - важливе - можливим зробив не інакше – Бог,
Надав нам у руки віжки, а в долі – магічну річ:
Тепер у одному ліжку судилась нам кожна ніч…
Попереду стільки щастя, що вистачить до зірок…
Кайданки, що на зап’ястях – то наш добровільний крок,
Халепа, в яку ми втрапили, нам двом видається раєм,
І нам не шкода ні краплі, що ми тепер поза зграєю…
Попереду стільки «поруч», що хочеться жить і жить,
Чи тяжко буде, чи боляче – удвох усе розділить,
І вірити, і надіятись, і щоб закипала кров -
Бо вже не словами, - діями, показувати любов…
І будем поруч мудрішати, і жити в мирі з людьми,
І дітки нас будуть тішити, і тішитись так, як ми -
Тому, що нам має значення: любові без суєти.
І ми ще стільки побачимо, і ще об’їдем світи…
Ти знаєш, є люди зáвисні – та Богу з неба видніш,
Ми зможемо жити радісно, коли ми навіть на дні, -
Бо сила моя й наснага – твої тепер, позаяк
Я твій добровільний янгол, я в церкві сказала «так»…
© Ксенислава Крапка, 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303146
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
О, як ти вправно й солодко лукавиш,
Прицукрюєш гірку отруту слОва!..
Розсипалася пальцями між клавіш
Моя розпука гірко-полинова...
Між нот терпких німіють теплі руки,
Неначе крила в доторках вітрів...
Летять-летять, розпилюються звуки,
Холодні зорі блимають з-під брів.
Не говори мені про вічне всує,
Слова, як постріл-вже без вороття.
А може, й справді, музика лікує,
Дарує мить п'янкого забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302422
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Поцілунки терпкі як червоне вино
Що знайомило нас не востаннє
Кожна мить перевтілена в сон
Відсмаковування нашого раю
Випиваймо тепер приправлене небо
Вже ночами додали кориці та меду
Підігрітий пристрасним станом
Той глінтвейн в казані кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302257
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, бо як без нього жити.
Йому пісні співають солов'ї,
Від нього в щасті проживають діти.
Чи є кохання справжнє на землі...
Мабуть що є, воно завжди зі мною.
Кохані очі бачу я твої
І розмовляю в снах лише з тобою.
Чи є кохання справжнє на землі...
Та є... Та є... Скажу сто раз для тебе.
Про почуття пекучі і жалі,
Нам розповість яскрава зірка з неба.
Чи є кохання справжнє на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302250
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
Нам листопад нічого вже не винен-
Відшелестів і стихло все довкруг.
Збивають в небі янголи перини,
Летить-летить, кружляє білий пух.
Неначе дим клубиться біла тиша,
Повзе і гусне в приспаних садах.
Стара ялинка паморозь колише,
Що мерехтить серпанком на гілках.
Вже скоро прийде радісна година
І спалахнуть веселкою вогні,
В бокалах зашиплять іскристі вина,
І розіллються звуки голосні!
Проб'ють 12 голосно куранти
І фейерверків вибухне гроза!
Розсипле ніч холодні діаманти
Крізь мокру шибку у святковий зал.
Усе це буде.Ну, а поки-тиша,
Анішелесть!..Хіба що рипне сніг...
Нехай ще сон ялинку поколише,
Допоки свято десь поміж доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301998
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Усе до болю вийшло прозаїчно:
така печаль всю душу обгорта...
Я думала, ти більше не покличеш
мене в думках, а хоч би у листах.
Я думала, що все тобі минулось, -
ти відболів в холодну заметіль,
а спогади і ті покрились мулом,
і сухоцвітом вичах дикий біль.
Не переймайсь, я також відболію:
мені нема зворотнього шляху.
Я думала, то тільки сніговієм
твою любов засипало ветху...
Хотіла так... А вийшло все інакше:
старий закон не діє у житті.
Я думала, ти більше не побачиш
мою іскру в бездонній самоті.
Я думала, а все того не варто...
Розбиті вщент казкові вітражі.
Бо ти сказав до слова, напівжартом,
що ми тепер далекі і чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302125
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Так далеко у морі, заховатись у хвилях,
Як , тому , кораблю на червоних вітрилах.
В небесах загубитись у прозорій хмаринці,
Почуттям розгубитись в розбитій долинці.
Синьо-чорна безодня води, валуни.
Відчайдушні, над прірвою чуються крики.
То чайки, у повітрі ,над морем роками.
Їх життя із стихією, кохання віками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301704
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Поклич мене у тишу ночі,
До тебе прийду через сон.
Радіти щастям будуть очі,
Звучати буде вальс "Бостон."
Ти пригорнеш мене до себе
І ніжно обіймеш мій стан.
Світити будуть зорі з неба,
Для ран моїх вони бальзам.
Цілуй і коси мої й тіло,
Не зупиняйся ні - на мить.
І може зовсім не уміло,
Та серце від того горить.
Цілуй мене, люби устами,
Нехай засолодять, як мед.
Проллється щастя те дощами,
Заграє в тишині кларнет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300974
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Щоранку нас єднає із тобою
холодний чай і присмак гіркоти…
Все важче зустрічатися з весною,
коли навколо – пустка самоти.
Хоча полин росте – де була м’ята,-
духмяним залишився у мені:
я завжди буду ніжність пам'ятати,
що запалила зорі осяйні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301309
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Спекотне літо вчора ще палило
Пекучим жаром у степу траву,
А вже сьогодні осінь прилетіла
І жовтим листям всілась у саду.
Зарум'янілась стигла горобина,
У позолоті вишня і верба,
Туманом білим вкрилася долина,
Росою сизою умилася трава.
Крик журавлів вгорі над головою,
На горизонті затягли дощі,
Холодний вітер бавиться водою,
Похмурі хвилі заганя в кущі.
А там дивись закрутяться сніжинки,
Мороз покриє льодом озерця,
Чиєсь життя святкує вже обжинки
Й так кожен рік з початку до кінця.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11112198786
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301040
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2011
а нема ні музики, ні поезії, все змінилося, дівчинко, все пропало
плакати марно, більше скажу тобі - плакати мало!
все загубилося, зникло, розсипалось... чи ж було?
де оті сили щоб бути і рватися всім на зло?...
як і в минулому: сльози, навушники, Вакарчук...
дівчинко, я не лукавлю, не скиглю і не гірчу,
градом хай сипляться іскри в очах, салюти:
те, що на небі скріплене - не роз"єднають люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300449
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Украдене щастя.
Я не хочу значних подарунків,
Навіть квітів чарівних, повіриш?
Лиш украдених кілька цілунків
І краплинку в очах твоїх віри.
Пам,ятаєш? Околиця міста,
Січень місяць- початок нового
І шампанське «Совєцьке» ігристе,
Хоч ми вже були п,яні й без нього.
І обоє ми знали- не можна
Красти щастя у тих, кого любим…
І все ж крали, гріховно, безбожно
Ще і досі обпалені губи.
Час лікує. Це також мине.
Якщо зможеш,не згадуй мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300619
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2011
Стане тихо, так тихо, що почуєш, як потяг іде,
Зашаріється небо над вечір рудою загравою,
Дивний холод незвично пустого «ніде»
Приведе мене в гості… та я буду примарою.
Лиш це буде тоді, як речі зібравши піду,
Ні, не речі, лиш друзки розбитого посуду,
З якого їли-пилИ, і в якому тримали біду,
І боялися вроків, а ще - лЮдського осуду.
То ж нехай замість мене повернеться день,
Ні, не я, бо вертатись погана прикмета…
Проживи його весело і про нас ні телень…
Ми минули в минулому, де щирості злети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300683
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011
Розпоришив не вперше мою душу
Закрив від світу блиск очей
Паузу що затягнулась не порушу
І краплю шкода сказаних речей...
Не розумію я твого мовчання
Перебираю варіанти різні,
Твій страх сильніший за бажання,
У серці й за вікном нестерпно слізно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300287
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Твій час запізнився на вісім рішень, на вісім подвійних кав, він дзвонить тобі, щоб прийшла раніше, щоб він тебе не чекав, бо в нього сьогодні звільнився вечір, бо завтра в нього більярд, а ще тренажерка, і інші речі, в щоденнику їх мільярд…
Ти часто червоним малюєш губи, і носиш куртку-балон, він купить тобі натуральну шубу, і абонемент в салон, бо друзі, партнери, і всі успішні, і дами на рівні теж, бо в моді сьогодні не колір вишні, а чисто французький беж…
Твій час запізнився на келих брюту, твій шанс полетів в трубу – могла би прожити свій вечір круто, із понтом, не як-небýдь, могла б спілкуватись з достойним панством про інвестиційний фон, могла би відчути себе, як паства крутих віайпі-персон.
Ти часто читаєш на підвіконні, і ноги вплітаєш в плед, і вже десь увосьме у цім сезоні збираєшся на балет – не те щоби дуже мистецька пані, балет - дискотека-мім… А ще ти зумієш на барабані зіграти акордів сім…
Твій час запізнився на ром баккарді – з півлітра, хоча не факт; він скаржиться – день в нього був не в фарті, димить піаністу в такт, і каже, що прагне трохи забутись, і хоче випить за вас, і ти розумієш, що значить бути не там у потрібний час.
То ти недолуга, а він хороший – працює, кудись росте, і ти з ним завжди у числі запрошених, а часто і віп-гостей. І мамі твоїй він такий як треба, а мама завжди права, але коли він пригорта до себе, тобі болить голова…
І в каві твоїй зо три ложки цукру, і жодного коньяку, ти любиш, як ніжно лоскочуть руку, а він лоскоче щоку, а ще не цілує твої повіки, а їм так бракує губ, і якось так хворо.. і треба ліків від бежу, імпрез і шуб…
Твій час запізнився.. а втім, сьогодні – його запізнився час, колонки твої – і старі, й немодні – тебе затягнули в джаз… І ти розумієш, що ти в подальшім не станеш для нього всім. І він зрозуміє, що досить фальші… дзвінків десь за двадцять сім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300251
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Цілувалися...Місяць свідком був,
Присягалися...Кожне слово чув,
червонів від слів,очі зорям крив,
наче зорі в ніч вперше бачили любов...
Доторкалися...Кожен доторк млів,
Ой солодка ніч!Та не треба слів,
у твоїх очах зорепад укрив,
стежку до душі,по якій до тебе йшов...
Зірок тисячі.В мене сто думок,
розплели ми в ніч, любощів клубок,
ти,кохана,знай,що любов- це шовк,
по ньому Бог до нас з небес зійшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300243
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011
Я візьму твою руку в долоні,
Пригорну її ніжно до себе.
Б'ється серце, пульсують скроні,
Я не хочу бути без тебе.
Я сховаю обличчя у шарфі,
Щоб зігріти кохання і душу.
Ти повір, це зовсім не жарти,
Шквал цілунків на тебе обрушу.
Може там між далеких Галактик,
Теж почують слова мої ніжні.
Бо ж не схоже кохання на клаптик,
Щойно вирване поглядом слізним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300132
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про крила.
Я думала що Ти перегориш,
Щоб ця Жар-Птиця знову полетіла.
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про втечу,
Коли ночами - все-таки - не спиш
І думаєш про далечінь лелечу.
Я так багато думала про нас,
Про полум'я, слова, кохання, вчинки.
...Тебе читач у обране додасть
І з мого серця вогняні жаринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300091
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Не поспішай, не квап холодним вітром.
Ця тиша осені … Вона така п’янка.
Ще в серці квіти. Ще багряне літо
Я бачу в розрізі кленового листка.
Не поспішай… Ще буде сон зимою.
Ще промінь сонця осінь золотом гаптує.
Взявшись за руки, он гуляють двоє.
Яку ж то долю їм зима готує?
Ще Королева Снігова від днів гарячих
Чарівним змахом не залишить сліду.
Заснуть берізки, як красуні сплячі,
Під покривалом снігового твіду.
Не поспішай, ще буде час… ще буде.
Ще дай дослухати цю пісню листопаду.
Плодів немає. Їх зібрали люди.
Та насолоджуюсь ще кольорами саду.
Не поспішай, прошу не поспішай
Іще птахи останні відлітають.
Не поспішай поки в душі розмай.
Невідворотні дні зими так серце крають!
Не поспішай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292198
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 13.12.2011
Вона не розуміє, що біда,
Не по її вині прийшла до хати,
Останню каплю теплого добра
З собою в домовину взяла мати…
Що залишила донечку одну,
А батько десь подівся і не знати…
І світ приймає нову сироту,
Яка повинна в світі виживати.
Як важко на душі за цих дітей,
Чому Господь дав їй невтішну долю,
Вона ж від татка ждатиме вістей,
А серденько щемітиме від болю.
Дитя Землі! Кровиночко мала!
Молюсь за тебе, будь в житті щаслива!
Щоб доля світлим шляхом повела
І вижити в цім світі мала силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299684
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Не снись, благаю, відпусти
Якщо образила, пробач, прости.
Прости мою любов солодку як гірчиця
І нелюбов непізнану, а рану
Що вістрем нанесла тупим наганом
Пробач,щоби уміла загострила
Амуром серденько, щоби не плакало
Щоби даремно не боліло.
Прости, пробач, я не хотіла
Щось відняло у мене сили
А ти піднявся на вітрила
Земля з-під ніг де мої крила?
Де взяти кошти на оті бальзами?
Я мала бути поряд,зализувати рани...
Пробач слова,усі обмани
Приснись востаннє, без образ
Скажу люблю, я більше не заплачу
Ще раз скажу коханий...
Пробачив ти!? А я!? А я себе пробачу!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299700
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Ти задоволений тим придуманим спокоєм
З ранку таблетками вистрілюєш собі в голову
Ілюзія світу прикрашена поглядом ворона
Зізнайся що ти вже занадто втомлений
Скурюєш нерви загорнуті в суху сміливість
А потім відригуєш маску дієвої вічливості
Не думав що пізнання доведе до такого
Загубивши в архівах свою історію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299501
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Сьогодні я знайшла на підвіконні,
Букет троянд червоних, запашних.
В обійми їх взяли мої долоні,
Відчула дотик ніжний твій від них.
Я зашарілась від твого кохання
І радості моїй не було меж.
Бо серце недарма було в чеканні,
Букет троянд отримала я, все ж.
Воно від того трепетно так билось
І так приємно стало на душі.
Твої троянди... Я на них дивилась
І з легкістю писалися вірші.
Десь відлетіли всі мої печалі,
Лишивши в серці спокій і тепло.
Твої троянди все без слів сказали,
Кохання в світ чарівний повело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299461
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Так стомлено злипаються повіки,
Думки мої злітаються до снів.
До мене вітер стукає у вікна,
Він прилетів здолавши сто світів.
Приніс слова і пристрасті від тебе
І так багато ніжних почуттів.
Хоч світять зорі у далекім небі,
Твої слова летять мені зі снів.
Крізь міцний сон твій дотик я відчую,
Бо ти давно уже в моєму сні.
І там тебе я ніжно так цілую,
Як вітер трави пестить навесні.
Руками пробіжишся по волоссі,
Затьмаривши бажанням небокрай.
Я відчуваю дотик твій ще й досі
І відчуваю цей небесний рай.
Одні бажання дві душі єднають
І це не вигадка моя, це сон.
Тому ці сни, коханням називають,
Бо там два серця б'ються в унісон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299412
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Мете-мете, хурделить, біловіє-
Перини трусить хтось на небесах.
На бізизнІ рубіном теплим тліє
Троянда, зацілована в снігах...
І застигають пелюстки тендітні,
Неначе кров загусла в кришталі,
Їм сняться дні, шовкові і погідні,
Пухких хмарин повільні кораблі...
Мете-мете, хурделить безпросвітно,
Сріблиться сніг на мокрому плащі...
Багряна квітка, змерзла і тендітна-
Вона, як рана в мене на душі...
І так мені болить ця крапля крові-
Крихке життя на мЕртвій білизні...
А їй так само хочеться любові,
Як нам з тобою в ці зимові дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Малесенька дівчинка сиділа в вікні,
Маленькими ручками сльози втирала.
Дивилась на сніг, і сніжинки рясні,
Вона Миколая святого чекала.
А їй лиш п’ять років. Та серце болить,
Адже в дитбудинку так важко прожити.
І ось ця малеча, тихенько сидить,
І щось починає собі говорити:
« Не хочу цукерків і подарунків,
Я можу назад дати все Миколаю!
Мені лиш потрібні її поцілунки,
Я маму свою дуже довго чекаю!
Я хочу її міцно-міцно обняти,
Хоча і ніколи не бачила мами ….
Та я тільки можу її уявляти…
Вона мені часто приходила з снами….»
Сніжинки кружляли, у просторі нічки….
Із сумом вони чули тихі благання.
І сльози – горошки котились із щічки,
Летіли до Бога палкі сподівання.
Наступного дня, коли ранок іскрився,
Її розбудили, розплющила очі.
А сон кольоровий так чітко наснився!
«- Швиденько збирайся, тебе бачити хочуть!»
Дитина побігла, і сльози втирала,
Зайшла у кімнату, стала тихенько.
«Ну ось, познайомся – прийшла твоя мама!»
«-Чого ж ти стоїш? Йди до мене , маленька!»
І смуток і радість в» єдино змішались,
Тепер і у дівчинки буде сім’я.
Вона тільки глянула і запитала:
«Це справді не сон? Ти насправді моя?»
************************************
Пройшло 20 літ. Знов поріг дитбудинку,
На нього ступила малеча таж сама.
Та це вже доросла, і лагідна жінка,
Для когось сьогодні вона стане мама.
І кинула погляд в вікно - враз застигла,
Побачила очі, печаль, дивну втому.
Швиденько туди, до дитини побігла,
«-Збирайся рідненька , ходімо додому!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299196
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Я любила його, я за нього заледве не вийшла,
Хоч і плакала хвилями розпачу в зайвих рядках.
І без сумніву, я в його серці найкраща колишня…
Чи шкодую? Ні краплі – без нього була б не така…
Я любила усіх, з ким проводила тижні і миті,
Дарувала себе, розуміючи – завтра нема…
Я романтикам квітла п’янким невловимим суцвіттям,
Ну а циніків з розуму зводив пахучий дурман.
Я любила на мить, і любила, чекаючи завтра,
Я втікала, аби зупиняли, і йшла, як раба,
Я була, як бур’ян, і троянда, фіалка, і сакура,
І зривали мене, не зумівши зламати стебла.
Я любила і так, щоб без слів, і сховавшись у мові,
Я і смерчем була, і невидимим бризом морів,
Я ділилася щастям, його розливала на совість,
В чашу кожного, хто моїм внутрішнім сенсом горів…
Я любила і свято, і грішно, і з острахом страти,
І мене засудити нікому я не бороню…
Я любила щосили, і вчилась любов відпускати,
Залишаючи в серці лиш пам'ять і іскру вогню…
Я любила завжди, і любов – то єдина святиня,
Що у зернах нових відживає з сухої стерні,
Із якої щомиті сплітаю чудне павутиння,
Полонити того, що від неба дарунок мені.
Я любила, люблю, і, допоки існую, любитиму –
Чи того, хто виловлює погляд під шатами вій,
Чи того, що не спить у інакшому вимірі світу,
Чи тебе, незнайомцю, що навіть поглянуть не смієш…
Бо повіриш чи ні, та для того я створена Богом –
Щоб любити, стираючи сумнів і перестороги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258484
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 11.12.2011
Трохи стомлена, трохи відверта
Присіла на краю столу.
Скатертина цупка не затерта
Знову ти присів,знову погляд чомусь додолу
Філіжанки дві паром обдають
вєдино сплітають ті пари
Трохи трепету трохи вміння
І краплинка маленька тремтіння.
Очі хиляться зупиняються
Не втопитись би їм в озерцях
Твої дотики такі лагідні
І один на двох стукіт серця.
Руки зашморгом, перевулочки
Гуркіт від коліс-далеченько ліс
Під дощем шумить, тихо шепотять
Нахиляються зелененькі соснові гілочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299048
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
Надихаєш своєю витонченістю
Спонукаєш відчувати вічністю
Лебідко моя чорна перлино
Хто ж тобі підрізав крила
Відтепер живеш без неба синього
Назавжди закрита там покинута
Іграшка забута для розбалуваних дітей
Прикраса брудних калюж біля озер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299316
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
Сіяє усмішка у жінки на лиці,
Коли раненько подаєш їй каву,
І ніжний погляд з кавою в руці
На цілий день зробили свою справу…
Цей щебет – спів постійно окриля
І ніжний погляд до дверей проводить,
А усмішка, що серце звеселя,
Всі негаразди швидко залагодить.
Уважні будьте до своїх дружин,
Шануйте те, що називають – щастя…
І бійтеся не вивчених стежин,
Тоді вам щастя зберегти удасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299277
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Зимовий ранок.Невагома тиша
Пливе туманом млистим по землі,
Ледь чутний вітер паморозь колише,
Що мерехтить на сонному гіллі.
Зимовий ранок.Озера свічадо,
Неначе скло узірчасте,дзвенить
І курять сосни перемерзлий ладан
В молочно-ніжну вицвілу блакить.
Легка вуаль повисла між гілками,
Тремтливим сріблом пОвагом сповзла
І притулилась сизими вустами
Зима холодна до вогкого скла...
Вмить розповзлись по шибці візерунки,
Мов намистин розірвані разкИ...
І дзвін борульок прозвучав так лунко,
Немов кришталь, прозірчасто-крихкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299240
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
А Вона прокидається від сну що ранку,
і світло сонця що так пестить її зіниці,
і сонний туман що прокрадається крізь фіранку,
мережкою в’яжуться дні і нанизуються на спиці.
Пригубить, як завжди чорну каву зігріє свої вуста,
Вона вже як з пів року не гріється тобою...
але все рівно відправить в тишу ненаписаного листа,
але вже не пече і не куйовдить волосся до болю.
Пом’яті думки що шипами цілували зап’ястя,
не кровоточить, лишень лоскочуть шрамами розпочатого дня,
все минулося,і ти ще десь губишся в ненароджених віршах
манить в свою невідомість життя...новий день...без болю...життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296104
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 10.12.2011
Мов мушля небо одтворилось,
перлина снігу котиться на дно.
Мороз бере у руки стилос,
наносить літери свої на скло.
Біжать рікою перехожі
і тануть погляди, немов свічки...
Буває стрінуться два схожі,
як стрілись ми. На відстані руки -
здавалось ангели схилились
з фасадів ренесансної доби,
здавалося вони молились:
"Люби його, люби її.. Люби!".
А ми стояли оглашенні -
в притворі серця... билася струна.
Ми були наче полонені -
із мушлі неба дихала зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298674
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Гуде, завиває і стука в вікно -
Це віхола грає на дворі давно.
Притихли дерева, замовкло шоссе,
Лиш вітер сердито нам дме у лице.
Летить, розкидає сніжинки зима,
У небі вже жодної зірки нема.
І місяць не світить, за хмару зайшов,
Він спокій за нею собі віднайшов.
А віхола злиться, гуде у дроти,
Кидає сніги і туди, і сюди.
Сховалися звірі у нори свої -
Вони поклоняються лютій зимі.
Мороз на прогулянку вийшов у ліс,
Він холоду лісу багато приніс.
Полями пішов до стрімкої ріки
І перли сипнув на круті береги.
Злякалась, заснула, спинилась ріка,
Її покривалом накрила зима.
Поспи, моя рідна, до теплих часів,
Коли пролунає знов пісня лісів.
А віхола злиться і в полі шумить
І пісня сердита від неї дзвенить.
Морозно, чарівно співає вона,
Лише замовкає - йде спати зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298494
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Коли болить, міняються враз люди,
З'являється у серці співчуття.
Не плещуть язиками просто всюди,
Приходить в душу їхнє каяття.
Коли болить, простягують враз руку
І допомогу надають свою.
Тому, що вже отримали науку
І гарт, і біль, як той солдат в бою.
Тому нам завжди пам'ятати треба,
Найголовніше болю - співчуття.
І будуть ніжно зорі сяять з неба,
І спокій в серце принесе життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298267
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
То був сірий, безликий, поржавілий будень перону.
Зграї воронів імітували вагонну смолу.
Хтось поспішно прощався цілунком. Помада червона
Стослівні відбитки строчила вокзальному склу.
Ми із зонтиком тихо, сумирно й беззлісно чекали.
Ми вдавали, що не помічаєм чимало речей:
Нас усі оминали, нам дорікали, нас проклинали,
А ми собі ні пари з вуст і німотна байдужість очей,
Що встромлені у циферблат, неначе він зараз втече.
Ми фальшивили власною вірою у атракційність
Цього міста в мереживі сірості і чорноти.
Півголосом зонтик бубнів щось потішливе і мелодійне,
Що я самохіть учепилась за той непривабний мотив,
Хоч секундою швидше я потай ладилась піти.
То був той же безликий, поржавілий будень перону...
Рейвах воронів невипадково вказав неземне -
З прикінцевого енного стомленого вагону,
З-поміж сотень людей, від яких так нелюдськістю тхне,
Вийшов той, хто над все ощасливив мене.
Ми поспішно вітались цілунком. Помада червона
Відбивалась раптово й раптово зникала на нім.
В зграї воронів випали вкраплення білого тону,
Ржа повільно втікала з закутків перону...
То був він. Я діждалась. Прибув. Прилетів. То був сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296661
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 05.12.2011
ПОВСТАНЬ НАРОДЕ МІЙ!
Ще не вмерли України
Ні свобода, ні рідна мова.
Ще пам’ятають її сини
Шевченківське слово.
Ще жива у наших душах
Козацька Слава і Воля.
Чому страждати тоді мушу?
Така мабуть доля.
Повстань!
Устань з колін народе мій!
Ні, ще не вмерла ненька Україна.
Не відверне ця влада лиходій,
мене від тебе, - Мати любить сина.
Повстань на боротьбу народе мій!
Не вже ж ви кращій долі не бажали?
Чому живемо досі без надій,
Чому ми люди духом занепали?
Брехні і розбрату скажімо разом ні.
На Схід і Захід покидьки нас ділять.
Одна мета на всіх у ці останні дні
Гуртуймось браття, доки, ще в нас вірять.
Повстань народе сильний, не корись
ні злому, а ні трішечки свободи
прошу тебе, блага, не поступись
і не підписуй з злодієм угоди.
Повстаньте люди, досить з нас рабів!
Чи пращури даремно кров пролляли?
Щоб на своїй землі ти вільно жив, любив,
І щоб тобі за це не докоряли.
Устань з колін, і будь готов до змін!
Чому зневірились, чому засумували.
Хай справедливий заклекоче грім.
Порвіть, нарешті, тяжкі ці кайдани.
Повстаньте люди, села і міста,
І вийдіть страйкувати на майдани!
Розп’яли й зрадили нас, як і тоді Хреста,
Болять і кровоточать наші рани.
Повстань Україна! Хай нам засяє світ.
І ще є час зминіть на краще долю.
Хай зігріває Сонечко наш рід,
Ой будьмо браття, з нами Божа воля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297844
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Легенький сніг накрив дахи й дерева,
І змовкла пісня в тихих берегах.
Летять сніжинки мов казкове диво,
На небі зорі засвітили шлях.
Завіє снігом ліс і все навколо,
В полон візьме з тобою. Та дарма...
І буде пропікати серце холод,
Своїм блискучим одягом зима.
Її ми не злякаємось з тобою
І серце не замерзне від зими.
Бо дихає воно теплом й любовю
І цим теплом зігріємося ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297814
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Чиновник жив – Матьор Хабарний,
Хабарницький характер мав,
За кожен крок елементарний
Пихтів, сопів поки не взяв.
Про чесність голосив він всюди,
Що він – з хабарництвом боєць,
Та коли йшли до нього люди,
То готували гаманець.
Всі тишком-нишком добре знали,
Що як не дав – знайде заслон,
Матьор лиш розведе руками:
«Не можна обійти закон!»
Він «чесним» був із хабарами,
«Табличку ділення» він знав:
Щоби проблеми оминали,
Нагору частку відправляв.
Вділяв він жінці, дітям, внукам
Та правнукам, яких не мав,
Та ще й жінкам-красуням, служкам,
Яких у себе стажував.
Та щось він вніс маленьку лепту,
«Табличка» маху десь дала,
Матьора поміняли зверху,
Щоб брала інша там рука.
29.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296709
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Коли ти є, тоді і в темінь - сонячно,
Нема тебе - чорніє білий світ.
І на душі моїй стає так розпачно,
Не обменути нам неспокій літ.
Чому даєш ти впевненість і силу
І віру, що із серця не зника.
Любове я знайшла тебе насилу,
Затримала мене твоя рука.
Повірила тобі й твоєму слову
І впевнена була в тобі одній.
Ти обманула знов мене любове,
Чому наслала дні мені сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296553
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Це край світу що зветься кохання
Стою самотньо над безоднею життя
Душа перетворилась в уламок криштальний
Дивлюсь на нього крізь лінзу каяття.
Стою…в руках фантоми щастя,
Що зачепились нігтями привички,
А вони розтануть на порозі,обмиють зап’ястя,
Або згорять раптово не мов сірнички.
А дим що від неї,розвіється повітрям,
Я сумуватиму за ним між рядками,
За затишним теплом дому і тріскотом каміну,
Та я ж завжди чекала на тебе з теплими руками….
Тепер душа покрита білим снігом,
Стою щоб впасти в прірву або піднятись в небо,
Моє ім’я запам’ятається вітрами,
Вони замітали дороги…дороги до тебе…
І зникну в древньому тумані,
Може хтось за плаче а хтось засміється,
А я на прощання усміхнусь усмішкою криштальною,
Й загублюсь в світі з якого вже не вернутись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296517
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
На гілочці вишні синичка
Щебече про щось, про своє.
Холодна осіння мигичка
Мереживо суму снує.
І осінь, не вірячи зовсім
В коротке, миттєве життя,
Ховає сивіючі коси
І йде назавжди в небуття.
Отак і в житті теж буває:
Оглянешся - все вже пройшло...
І сонце за гору сідає,
Морозом змінилось тепло.
Зима вже заглядує в вікна:
Між мгичкою сніг проліта.
А в мареві вранішнім зникла
Осіння пора золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296491
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Чому моя любов тебе не захистила,
Коли ти стрімголов полинув у пітьму?
І де, скажи мені, візьметься тая сила,
Якою я тебе на Землю поверну?..
Навколо радять всі:
- А ти повинна жити.
Хіба я ще живу? Здається, вже мара.
Мені б оце мерщій до тебе полетіти.
Можливо, я б тоді насправді ожила.
Ти, певно, у раю – я вірю в те щосили.
Мені ж тепер ярмо - заквітчана Земля.
Чому моя любов тебе не захистила?
Чому вона нас вдвох на небо не взяла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296388
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Ця дивна ніч, зірками перелита,
Чумацький Шлях подавсь в північний сон.
Мені тебе судилося зустріти,
І всю себе віддати в твій полон.
Здійснилось все: забудь колишні болі,
Твоя рука так гріє на плечі...
Така вже нам судилась, видно, доля, -
Нелегкий путь відважних шукачів.
Минає все в шумнім коловороті,
Життя - його не поле перейти...
Ця дивна ніч відклала все на потім,
Бо все – ніщо, коли є поруч ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296384
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Десять вітрил кохання – нігті кольору цноти
Впасти посеред парку – втриматися б у сторіччі
Десять відлунь зітхання – звуки німі цейтноту
Скрикнути би від болю – тільки наразі нічим
Десять відтінків ночі – кішка, диван і шоко
Вперто тримають поруч, тишком зітхають в вуха
Десять причин для шалу – сльози укриті шоком
Від пережитих істин і надбридкого звуку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296374
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Я шукала у травах кохання
І збирала у кошик роси.
Йшла у берег з самого рання,
Заплітала ромашки в коси.
Я шукала кохання у квітах,
Там де трудяться медоноси.
Щебетали десь птахи на вітах,
Поливав дощик ноги босі.
Я шукала кохання у серці,
А воно так тихо мовчало.
Бо давно вже було у клітці,
Від самотності сумувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296364
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
вона насправді дуже самотня, та дівчинка, з нашого факультету...
їй хочеться говорити і стрягнуть в горлі слова,
і думає, якщо боляче, значить, іще жива…
і марить дрібками радості… і хоче тепла, та де там…
натомість гасне лампадкою, додолу повільно котиться,
і бавитися в існування у «лайках» на соцмережах…
а хочеться пригорнутись маленьким пухнастим котиком…
і хочеться полетіти… та надто вже тиснуть межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296350
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
...Вириваючи душу з грудей, розбиваючи рифи
(кришталями об кахлі) нестям’ям хвоста по плесу,
і збезуміє фройд, і принишкне над шалом понтифік,
і скуйовдиться луска на потом омитих тілесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296356
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Хлопче, ти на сей раз помиливсь у виборі:
Я не ванільна лялька і не хитаю голівкою в такт до твоїх прозрінь
Зрізала феньки з зап’ястя, в серденьку знов гармидер і…
Ще почала палити та не влізаю в парі…
Рідше малюю трьокрапки, часто «на автоматі»,
Не зазираю в очі, звикла до порожнеч…
Вчуся «себе ліпити», мушу «себе тримати»…
Тільки чому ж наші тіні гострі, як меч?
Тільки чому ж наші істини захлинулися?
Від безголосся холодно нашим снам…
Містові привокзально, заліхтарИлись вулиці…
Все, про що я змовчала, ти уже знаєш… сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296267
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Вплетіть, матусю, свічечку в колосся
І запаліть, поставте на вікні...
Може в цю пізню перемерзлу осінь
Сюди вернутись випаде й мені...
Може і я в холодному тумані
Свою стежину в дім наш віднайду...
І зажевріють кетяги багряні
Калини, що зосталась у саду
І запеклась кривавою росою,
Неначе спалах східної зорі,
Коли мене смертельною косою
Підтяв безжальний голодовий рік...
Насипте, мамо, пригорщу пшениці
І залишіть яріти на вікні.
Цей запах хліба...Він і досі сниться,
Колоссям проростає у мені...
Я ним ніяк насититись не можу,
Крізь темний морок в розпачі кричу!..
Згадай про нас, заморених,мій Боже,
І запали вселенськую свічу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
День Свободи, день совісті,
Ми в якійсь невагомості,
Заблудилися в тенетах,
Зневірилися в " багнетах"
Помаранчевих, біло-синіх,
Свободівців туманно-сірих...
Які замилюють нам очі
Й мають душі, ой, такі вовчі.
Дорвавшись до тої влади,
Ох, до хтивої принади,
Ділять її між кланами,
По сімейним обставинам,
Дружинам, дітям, кумам, сватам...
Всі працюють там, у тих верхах,
А що ж нам, холопам-біднякам?
Мінімальне життя і...хана.
Всілякі від них реформи,
Тільки "для блага народу"
Пенсійні та податкові...
Пусті їх фонди, збиткові...
І де ж їм взяти такі гроші,
Чи МВФ нам все ж таки допоможе?
На пенсії надприбуткові,
"Хазяйвам- " злодіям в законі".
Депутатам, не хватає,
Все вже і так поковтали,
Розікрали та розгребли,
Ось, такі вони є пани.
А, ми, будемо їх терпіти,
Якось жити, Бога молити,
Щоб до пенсії доробити
Й не мовчати, а говорити!!!
І не дай Бог, нам дожити,
До того, що може вбити,
До реформ "волі" й " свободи",
Ох, стережіться, іроди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295260
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Ти офіціантка в звичайній кафешці,
Це не твоя мрія,це не твоя доля...
Забуті статті на запиленій флешці,
І буднів жорстока похмура неволя...
Будні не питають,хочеш ти чи ні:
Ти мусиш заробляти на життя,
А мрії..?. а твої вірші на стіні?
Лиш згадка про минулі почуття...
Ти хотіла стати журналісткою....
Навіщо це тобі?пусті слова...
Справжні ігри завжди за завісою:
зброя,білий порошок-трава...
А так-ти просто офіціантка:
Розносиш людям теплий чай,
свій біль втамовуєш джаз-фанком,
І згадуєш втрачений рай!
19.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294620
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294737
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Знаєш, в моєму віці чекання принца -
Ще не симптом хвороби, а вплив породи.
Матимеш вільний час – то мені зустрінься,
Я тобі розкажу про свої пригоди…
Я тобі розповім про жіночі трюки,
Як воно – бути так, щоб як за стіною,
Як воно, коли раптом цілують руку,
Як зупиняють авта переді мною…
Як із плеча бретелька спадає вчасно,
Що треба в спину, що – у плече і пошепки,
Знаєш, в моєму віці самотнє щастя –
Це ще свідомий вибір і вільний пошук.
Знаєш, коли мужчина іде позаду,
Я відчуваю погляди на сідницях,
Знаю, я не повинна про це казати,
Зрештою, якщо хочеться – то дивіться…
Зрештою, гарні ноги, і гарні груди,
Очі також доволі собі бездонні…
Знаю, що так задумано, хай так буде,
Хай собі множать меседжі телефонні…
В принципі, я вже звикла до їхніх байок,
До безкінечних виходів «десь на каву»,
Знаю, я забагато про це все знаю,
Мабуть, саме тому я тобі цікава…
Мабуть, саме тому ти мені не дзвониш –
Щоби мені здаватись ще більш принадним…
Знаєш, я так втомилась від церемонних,
Я б так хотіла просто і без ускладнень…
Я б так хотіла щиро й не по-дорослому,
Так, як умію досі хіба що в віршах…
Знаєш, коли у тебе знайдеться простір,
Я тобі покажу мене найсправжнішу…
Я тобі розповім про життя без ролей,
Про моє справжнє, викладене в хореях…
Просто не в віці суть, я із тих Ассолей,
Що таки дочекається свого Грея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258856
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 20.11.2011
ти – моє диво, і я – твоє диво.
ти – моє щастя, і я – твоє щастя,
поки тривають у нас рецидиви,
нас розлучити нікому не вдасться.
поки на спині зав’язані руки,
нам неможливо відчути розлуку –
я з усіх сил у стіну головою,
щоби почути тебе за стіною.
щире спасибі, панове в халатах,
що ми живемо в суміжних палатах,
ти – моє диво, і я - твоє диво,
решта сьогодні для нас неважливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259467
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
Осінній ранок потонув у росах,
Рожевий промінь розбудив блакить.
Прозорим покривалом на покосах
Туман, як біле марево, тремтить.
Земля спросоння підіймає груди
І дивиться на сонце з-під повік.
Лиш в сні щасливі зостаються люди:
Таким коротким є у щастя вік.
Ось вітерець крильми торкнувся листя.
Розбуджене зривається й летить...
Як ватра, загорілося намисто
Калини, що прокинулась в цю мить.
Схитнувся сонях спілий, обважнілий.
І пташка свої крила розправля,
А день новий, ще трішечки несмілий,
Всміхаючись, про право заявля...
До сонця простягаю свої руки,
Ловлю в долоні теплі промінці.
І осені я чую дивні звуки!
Чарівні, неповторні дні оці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282787
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
Чи є запит на дружбу,
Коли риба гниє з голови,
Вирішувати проблеми я не мушу,
Скільки раз я вам це говорив.
Також жив тільки сьогоднішнім днем,
Як і всі про завтра лише мріяв,
Не бачив і не хотів бачити більше проблем,
Останньою не помирала чомусь надія.
Але саме дивне, сталось у відчуттях,
Знаєш що щось не так, проте нічого не робиш,
Філософські роздуми про буття,
Для чого народжений і в цьому світі ходиш.
Комусь більше хочеться зі свого Я,
Ставати для інших яскравим світлом,
Щоб всі могли знати його ім’я,
Нерідні ставали б духовні діти.
Звідки ж приходить це розуміння,
Що кожному треба самому іти,
Змінюються на землі різні покоління,
Перетинають у клубок заплутані світи.
І крок, на дорозі останній крок,
Не має так бути що усім місця не вистачає,
Питання і відповіді досі мовчав чомусь Бог,
Він сам з собою не розмовляє.
20.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294613
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
До нас, на поверх, увірвалася - з вівторка,
З незрозумілою посадою, хутка́!
Немов, з аматорського, в школі, драмгуртка -
У Драмтеатр перебралася акторка.
...Так і було́: з освіт – одна - «філологічка»...
Її - в кур,єри перейна́чили, з теплом.
Тарахкотить швидка-швидка транзитна річка
Через неспішне і розтягнуте село.
17.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294549
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
...Між нами пролетіла чорна зграя
сумних круків. Нема шляхів назад.
І день злощасний врешті догорає,
і облітає жовтий листопад.
В твоїх очах мій світ давно згубився,
нема на карті навіть сторони...
Застигла тінь німа на наших лицях,
але ніхто й сльози не проронив.
Одні круки над голим кладовищем
проворончать безладно на весь світ.
А в нас в думках така могильна тиша,
а у серцях нікчемний пустоцвіт.
Ти не посмів на щастя посягати,
і от вони, - ці втрачені роки...
Вони такі ж самотні і крилаті,
немов оці зажурені круки.
Вже не питай того, чого не знаю, -
мені бракує просто зараз слів.
Між нами пролетіла чорна зграя,
і листопад наш жовтий облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294568
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Я кохала тебе дуже довго,
Та була коло тебе так мало.
Нам стелилось кохання зі шовку,
Серце билось й піснями співало.
Я до хмар піднімалась від щастя,
Ніби птаха летіла на крилах.
Не хотіла зустрітись з нещастям,
Бо я серцем жила і любила.
Зустрічали ми ранки весняні,
До нас день усміхався щасливо.
А під вікнами квіти духмяні,
Несли радість у серце і диво.
Коли очі засяють коханням,
А на небі засвітяться зорі.
Буде серце знов битись чеканням,
Заколише його тихе море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294456
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Розбуди мене тихою ніжністю,
Що потоками ллється з душі.,
Щоб кохання лишилося вічністю,
І писались про нього вірші.
Розбуди мене лагідним дотиком,
Ясним місяцем зірної ночі.
Я назву тебе милим котиком,
Що на вушко мені так муркоче.
Розбуди мене тихою хвилею,
Пригортаючи ніжно до себе.
Хочу бути з тобою щасливою
І на крилах летіти до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294462
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Сріблом припорошений поріг
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий - Новий рік.
В довгождану таємничу мить
Синій птах над нами пролетить.
Ми свої бажання світлі загадаєм
З вірою, що мрії він здійснить.
Забринить в руках п’янкий кришталь.
На вікні зів’ється пектораль.
Два крила щасливі птах нам подарує
І полине знову в сніжну даль.
Сріблом припорошений поріг
І сніжинки стеляться до ніг.
В ніч святкову, новорічну ніч літає
Синій птах, казковий - Новий рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294550
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
смакує тобі білий морок,
скажені захриплі думки
сновигають немов потвори.
в лещата стискають рядки...
смика за лікоть ранок -
самопожертви його невчасні
сіється крізь фіранки
відверте сонячне щастя...
самотньо-несолодка кава
сичала й пінилась брутально,
знов обпікалася, незграба...
- на дні прозріло віщування.
як той забутий відголосок,
портрет знайомий - чи вгадаю?
розправить крила альбатросу
шалена хвиля небокраю...
18. 01. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294050
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Я вірю у це, як в дощ, що біжить по ринві,
Як вірять у те, про що мовчали апостоли,
І в спогади в колективному несвідомому…
Я вірю, що я не мушу ходить по линві,
Як вірять, наче не мусять бути дорослими,
І хай би там що, на свята вертатись додому…
Я вірю у те, що думка стирає відстані,
Як вірять у те, що «варте» - не значить «коштує»,
І кожен – то власний ідол, продукт і витвір…
Я вірю, що серце б’ється з якоїсь місії,
Як вірять в листи, які не доходять поштою,
Тому що доходять вірою, у молитві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294022
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Похмурий вечір вдарив у батіг,
Помчала осінь верхи берегами
І лебедем крилатим білий сніг
Упав на сходи,вимиті дощами.
В розкішне хутро вбралася рілля,
Вдягли дерева білі кабатИни*...
І ще один листок календаря
Злетів пером тендітним лебединим,
В повітрі стерпнув,ніжно затремтів
І повагом прибився до підлоги...
Скільки таких відірваних листків
Мені щоразу падало під ноги!..
І скільки днів,вже й ліку їм нема,
Злетіло вмить,промчалося невпиннно!..
А за вікном заплуталась зима
Поміж крихких сріблястих павутинок...
*кабатина(діалектне)-хутряний одяг,підшитий сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293860
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Спинімось тут. На тлі самого краю,
де цілий світ зійшовся на стики.
Скупа зима життя перегортає,
немов книжок роздерті сторінки.
Спинімось тут. Дорогу перекрито, -
ось це він є - з тобою наш причал.
Здійме до хмар цей біль розлучник-вітер...
Ох, краще б він навіки замовчав...
Спинімось тут. Струною одізветься
чиясь душа на шахматних рядах,
не заболить у когось хворе серце,
не заросить у когось на очах.
Спинумось тут. Не можна прогинатись
під смак солодких трунків і отрут.
Ми навчимося долю пробачати,
як і себе колись. Спинімось тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293610
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Торкнувся жовтень до щоки вікна –
Холодні пальці не втирають сльози.
Шрам місяця не заховати хмарам –
І вигадки шукати вже запізно.
Хіба у тому невелика суть:
Вже не повернешся і не втечеш від Щастя.
І лищ одне, що можна – не забуть…
З зомлілих вікон виглядати вісті…
03.10.11 22.54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293377
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
Припорошив чуть сніг надворі,
Припудрив листя золоте,
Рослинність та айстри лілові,
Північний вітер стиха дме.
Імла вже сонечко сховала,
Із ночі на калюжах лід,
Синичок невеличка зграя
Порхнула дружно у політ.
Напружує всіх холоднеча,
Що наступ поволі веде,
Тепла засмутила утеча,
Нескоро барвистість прийде.
Нескоро птахи заспівають,
Узимку дріматиме ліс.
Ворони кричать-прорікають,
Що стане білявим все скрізь.
15.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293342
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
В долоні стікають з розпечених вуличок звуки,
Перепалені зойки, відлуння самотніх думок,
Наповняєшся ними по вінця… немислимий стукіт
А слова закінчились, замкнувши тебе на замок.
Танеш свічкою в пеклі маршрутів, обмежень, асфальтів,
Вражень фальшивих, знецінених потисків рук.
Й навіть із сильно, до болю затиснутих пальців
Час похвилинно вдаряє в розпечений брук…
Тиша зітліла, і ти вже не важиш нічого,
Двері відчиниш, і серце на волю гайне…
Скрикне до сліз, і злетить, ледь торкнувшись порогу –
В небо гаряче, гартоване сонячним днем,
В музику літа… у сутінь із запахом м’яти,
В відблиски сонячні… Кола годин на воді…
Діти сміються – насправді – дорослі вар’яти:
Котиться колесо світу між трави руді.
26-08-2011 (C)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277127
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 14.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289164
Після зливи промінь сонця світлий
Веселкові підійняв мости.
У діброві сон-трава розквітла,
Сонечко всміхнулось з висоти.
А земля дарунок взявши неба,
молоду підправила красу.
Я іду розніжена до тебе
і у серці спогади несу.
Та між нами стала річка синя –
Часу непокірна течія.
Пам`яті людської берегиня
І яку не перетну вже я.
А веселка знаю, не навмисне
Розвела уквічані мости.
Ще у небі голубому висне
Пісня, що мені даруєш ти.
Знову я чекатиму на зливу,
Кольорові в небесах мости.
І натхненно радісна й щаслива
Я по них до тебе буду йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292541
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 12.11.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 12.11.2011
той, якому мені не пишеться, любить пальцями по волоссю,
любить чай без молекул солоду, і мене без молекул фальшу,
і, здається, над ним щось світиться, коли він заправляє постіль,
і заварює чай із травами, щоб мене вберегти від кашлю.
той, якому мені не пишеться, часом дивиться винувато,
часом димом (туманом?) дихає, щоб душа не рівнялась пеклу,
я тоді підкрадаюсь кішкою – обійняти, поцілувати,
той, якому мені не пишеться, розуміє все без перекладу…
в тому всесвіті стільки галасу, часом гостро бракує тиші,
і, як завше, проклавши шлях собі, опиняєшся у заторі,
коли розум в упряжці доленій, і ти тягнеш важезний дишель,
той, якому тобі не пишеться – найчастіше впряжеться поряд,
і коли ти з півкроку вернешся, рознадіявшись у дорозі,
чи задумаєшся, оступишся, ледь не втрапивши у провалля,
той, якому тобі не пишеться, у життя безнадійній прозі
прокладе тобі власну стежечку, щоби сміло ступалось далі.
і казки, що безслідно нищаться, коли всесвіт стає Аврориним,
стають явами, а не маренням, коли поруч казкар дрімає,
той, якому мені не пишеться – мабуть, той, що для нього створена,
той, що Богом мені дарований, і що ближчого вже немає…
10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292234
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Як археолог геть брудний від пилу
Ти крок за кроком всю мене обмацав.
Ось шар тонкий – я тут була щаслива,
А ось у цьому зводила палаци.
Копай ще глибше. Далі будуть вальси
І той, що найгарніший в Мендельсона.
Шкода... як потемніла вже тераса
Де всі сніданки лиш на дві персони.
Копай, копай, бо ще ж не все відрито.
В оцім тунелі є найцікавіше.
Он схованка. Там не хотілось жити
Траплялося. Та це я так, між іншим.
А он ліхтарик із розбитим скельцем,
Бо темряви жахалася з малечку.
Ось фото на шматки - не знаю де це.
Мабуть, тоді як планувала втечу.
Ну як тобі блукати в коридорах
Де вицвілі портрети, як примари?
Тут все сильніше в очі ріже порох
І задощити обіцяють хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286711
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Ми розійшлись і ти забула,
Всі ті слова, що ти казала,
І ту любов що наче промінь,
Серця два наші зігрівала.
Так, ця любов згубила віру,
Закрила розум наче тінь,
Ми не змогли знайти довіру,
А може просто було лінь.
З'явився другий наче світло,
Й заросла у сад стежина,
Для мене ти любов колишня,
Для нього ти вже є дружина.
Напевно я згубив кохання,
Я так й залишуся колишнім,
Бо як би двоє не любили,
А третій завжди буде лишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292140
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 10.11.2011
Просила тишу вберегти в вітрів
верба, загорнута у золотисте сарі.
У сутінках плив жовтень і з-під брів
він сипав на вуста Твої солодке карі.
На перехресті - фОновий диптих
як пори року у душі на перехресті...
і навіть вітер серед верб притих,
і неможливо... було погляду відвести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285228
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Розлогий дуб – кремезний , величавий
із віттям, що торкає небеса
зростав.. коріння пестили заплави
а листя умивала рань-роса.
А поруч, зовсім поруч дуже ніжна
береза - і тендітна, і низька,
горнулася до дуба. В тінях грізних
ховалася її п'янка краса...
Вона і він , здавалося... щасливі
(коріння ж заховалося в землі),
він захищав її у грім і зливи.
Береза ж сохла, спогадом - рубці...
...як часто віддаємо ми бездумно
свій простір, своє сонце без жалю.
І все життя минає так - безшумно:
руйнуємо самі свою ж ріллю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285318
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Я не чекаю крихт і милості зі столу,
і манни білої. От тільки перший сніг!
Врачуєш душу Ти укотре мою кволу,
яка втомилась в пошуках прямих доріг.
Я не чекаю на світанки міжосінні,
останні яблука морозяні в саду
тепліють несміливо дрібкою насіння -
в Твої долоні серцевину покладу.
Я не чекаю стишені у тінях кроки,
збудилась одіссея - поночі , німа...
Мов алегорія в Тобі живу допоки,
допоки час… а скільки? Значення нема....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291359
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Блиск ліхтарів розсіяв містом вечір,
По центру тягнеться людський потік,
В супутнім напрямку меркочуть плечі,
А в зустрічнім – немов облич привіт.
Накат коліс, поспішливі машини
Бруківкою чеканять гулко такт,
До себе кличуть сяючі вітрини,
На Замку вишка – світловий гігант.
На вході в ратушу слідкують леви,
Нептун й Діана трохи в стороні,
Адоніс, Амфітрита мов завмерли,
Здається, що от-от зійдуть вони.
Трамвай проїжджий промені пускає,
На поворотах рейки чуть ревуть,
Церкви у світлі, оперний сіяє,
Квартирні вікна світла додають.
Зірки палають у вечірнім небі,
Дугою місяць скручений блищить,
Годинник з тактом б’є вгорі на вежі,
Вечірній Львів казково миготить.
10.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292074
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
Не каюсь, не жалію. Вже не каюся...
Хай навіть світ весь осуд огласить.
В моєму серці квіти осипаються.
І дощ осінній тихо моросить.
Туман осів без згоди і запрошення,
Що навіть і несила далі йти.
Усе дарую: сльози, спокій, прощення.
Лиш ті пелюстки з серця прибери...
У них печаль, безмежний трепет спогаду,
І дика туга. Як вони страшні...
Я за той сум кланяюся листОпаду,
За справжню осінь дякую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289823
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Ранкова кава стигне у руці,
Гірка на смак, та запах неповторний.
А за вікном мороз такий потворний
Тепло ховає сонця в кулаці.
А мого дому двері не скриплять.
І звикла я спокійно не чекати,
Бо мрії, мов потомлені солдати
Безсилі вже. І майже не болять.
Це мій світанок в спогадах-рубцях,
Я ж в долі не просила подарунків.
Мороз лишає перші візерунки
На ще живих, хоч вистиглих серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290942
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Торкнулося пророче відчуття...
Слова гучніше музики звучали.
Не заглушити пізнім каяттям
Симфонію осінньої печалі.
Думкам моїм забракло новизни.
А ти мене проколюєш наскрізно
Своїм таким пекучим "надто різні",
Своїм отим протягненням руки...
Залиш мене. Додому поверни.
Хай холодно, та рідно мені в ньому,
Зимою не турбуйся, - ми знайомі.
У вас із нею схожі голоси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 10.11.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 10.11.2011
І вітром гнані, небесні хмари,
Гірко розридалися над полями,
Над житами й між них, волошками,
Щоб заколосилися врожаями.
Над гаями, лісами, садами,
Щоб гарно росли на радість і славу,
Милували очі, надихали
На нові емоції та розраду.
Над травами хмільно- духм’яними ,
Щоб були соковитими й чистими,
А ми прохолоду пили прянну
Й дихали ароматами свіжими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291972
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2011
Зимовий ранок дихає в плече,
на склі мені лишивши візерунки.
Я вкутаюсь від холоду плащем
й до кави я зігрію зимні руки.
Всміхнусь до позолочених листків,
що памороззю вибиті на вікнах,
не осінь вже, лише зима - напів
вторгнулася в природу непомітно.
А хтось вчорашню проповідь забув,
притишеного вітром, падолисту,
й мені його розпуку і журбу
морозом фарбував над раннім містом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291024
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Якщо обоє стрінули кохання
І воно з ними ходить по житті,
І це кохання перше і останнє,
То парі цій співають солов’ї.
І навіть у холодну, сніжну зиму,
У горі, радості, в щоденному житті,
Вогонь кохання їм завжди нестимуть,
Закохані у пісню, солов’ї.
Коли ж кохання охололо в грудях
І розійшлись дороги по житті,
Воно потухло і горіть не буде,
То плачуть за коханням солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291816
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2011
Знаєш, не хочу я більше так вірити,
Зерна надії пов’ялої сіяти,
Марити звуками, ритмами, зорями,
Слухати серце, розтяте і зболене…
Жити надіями, мріями, римами,
Важко тепер коли стали чужими ми.
Годі себе марно спогадом тішити,
Краще усе так, як є - так залишити.
Віриш, забуду усе, що не сказане,
Щастя завмерло між твоїми фразами,
Згасло усе в що хотіли ми вірити…
Болі розлуки словами не зміряти.
Скину любові я ідола грішного,
І самотою, вже звичною, втішуся.
І на жертовнику полум’я стишиться…
Згасне навік… Тільки попіл залишиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291453
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Я втомилась бути у твоїй телефонній книзі під літерою "Н"
привичною, не особливою ,темно -каштановою, і непотрібною.
від цього мої груди наповнились сірою ностальгією...
Нестача сили дорікати долі через те що ми розминулись роками,
від її випарів вже давно кинулась цвіль на стіни,
звичайний кашель перейшов у хронічні приступи астми...
Ти довгий час був відбитком пальця в мої віршах
немов дряпала цементні стіни кінчиками пальців
до крові на моїх ногах яка стікала в каналізацію..
Порозриваю остатні чорно-сірі твої фото
їм вже немає місця в четвертій камері мого серця
ти мабудь вже і непамятаєш як я виглядаю...
Піду назавжди,гримну дверима,і жалість розлетиться
по серці від удару розійдуться уявні шви
я впаду в прірву...або знову навчуся кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284822
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.11.2011
І думки – полин, і слова – тротил,
І нав’язливий грім перкусій…
Хлопчику, не ламай мені крил,
Бо іще, не дай Бог, зірвуся…
Бо туман непевності до колін,
Бо на небі за п’ять четверта,
Бо життя працює в режимі змін,
Бо ти бачиш, яка я вперта…
Речі ніколи не зможуть зміниться –
Спробуй дійти до тями…
Хлопчику, в тебе на правій ключиці
Дивна родима пляма –
Так, наче Бог залишив послання,
Смайлик на номер тіла,
Мабуть і в тебе бувають стани,
Коли ламаються крила…
Бачиш, і я буваю жорстокою,
Бачиш, множу осколки,
Ти витер межі мого неспокою,
Я ж зірвалась із голки…
Я так боялась об світ порізаться –
Ніжність без пут – ножівня.
Хоч і не сильна в законофізиці,
Та впізнаю тяжіння…
Як відчуватись в цій фазі місяця?
Як дійти твого рівня?
Хлопчику, ночі більше не буде
В небі за четверть п’ята…
Бачиш у світі є й інші люди,
З якими можна не спати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291402
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Коли горобина вбереться в намисто
І зміниться листя на кронах дерев,
Воно засіяє - червоно, охристо,
Та все ж облетить під повітряний рев.
Зірветься з дерев листяна хуртовина,
Посіє ще теплим жовтавим «сніжком»,
В намисті залишиться лиш горобина,
Що буде пишатися ним перед сном.
І грона червоні, що сонечком сяють,
Горітимуть довго на гілках вгорі,
До них, часто в гості пташки прилітають,
А взимку голодні склюють снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291370
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Заглушати печаль...
Під деревами грітися в лісі.
До кори притулятись в час смутку холодних дощів.
Ну а потім виходить
До вижухлих трав на узліссі
І казати собі, що вдалось цю печаль заглушить.
Повернутись додому.
Узяти білесенький аркуш.
І на нім витинати
Відтінки, слова, голоси.
Виливати незустрічей втому -
Страшну, наче зашморг, -
Бо носити печаль у собі цю немає вже сил.
Торувать но́вий шлях.
І відшукувать но́ві стежини.
Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть.
Гамувати печаль.
І питати себе: "Це єдина?
Це єдина важка, але вірна і правильна путь?"
Прямувать до людей.
У роботі, у друзях, подіях
Помічать но́вий сенс, іншу якість, змістовний причал.
Але як мені жить і не бачить Тебе?
Без надії?
Не мовчи...
Розкажи:
Де і як утопити печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 06.11.2011
у натовпі компресій-декомпресій,
коловороті скупчень і лакун,
у кулеметних вибухах обсесій,
спрямованих на осередки лун,
кудись біжу – до битви чи до схрону,
із ран німих прозору плазму ллю,
душею в душу – викликом синхронним –
наздоганяю…каюсь…і люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291273
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Смарагдові твої очі, пронизують мої, опівночі,
До самого серця, до щему в середині душі,
Вони такі глибокі, бездонні, мені кохання пророчать,
Виривають із світу самоти... Вони не чужі.
І поглинають поглядом щоночі, немов морська безодня...
В них світло і морок, і тваринний, якийсь дикий блиск,
Несамовита пристрасть манить...Затягує до самого дна
Мене приваблює таїна ... Та гра енергій скрізь.
Вип’ємо по келиху старого й доброго, п'янкого вина,
Закриємо очі... Захмеліємо в насолоді
Й почуємо сердець биття чи одного на двох...От дивина,
Й заблукаємо, мов сліпі...В лабіринтах любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291238
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Згадалося, як років з два тому
П’яніла від натхненного бажання
Мені здавалось, що в тобі тону
Й зриваюся із скелі в вир без знань я
Що позакласний вичитаний вірш
Мені не втямити ні під яким напором
Бо від туману стало лише гірш
А ти надув мені його на скроні
Чи бачив ученицю ти сп’янілу
Від тих предметів, що читаєш ти?
В мої очах туга була несміла
За тим, що не зумів розповісти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291149
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Я хвора на твоє тіло,
Лікувати мене
Зможеш лише ти…
Твої ніжні руки –
То зів’ялі квіти.
Твій нестримний погляд –
Я тону десь у сині хмар.
Твій беззвучний голос –
Я тікаю в незаймані ночі.
Твої сни – я блукаю у них,
Я чекаю на тебе.
Ти злетиш десь у небо…
Я тебе не побачу –
Ти з птахами
Летиш в невідомість…
Ти зникаєш в повітрі,
Розчиняєшся в сонці
І спадаєш на мене росою.
І буде довго плакати небо,
І, промовляючи твоє ім’я,
Воно згадає і зігріє,
В твоїх очах народить мрію,
Твої слова позбавить думки,
В твоїх думок вкраде надію.
Із твоїх рук візьме ті квіти
Оживить й викине у сни мої
На вічну згадку
Про мертвую любов,
Придуману весну,
Жахливе божевілля…
1999р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291006
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Самотній дощ в осіннім переливі
На щемних віях зустрічі гойдався…
Скажи, прошу, ти потім був щасливий,
Чи так, як я – лиш тільки прикидався?
Скажи, прошу, ти все забув, чи, може,
Як я щоночі з’єднуєш серпанком
Тенета мрій, щоб в зоряній пороші
Хоча б у сні любити до останку?
Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба,
Я слів тих – віриш? – перевчила сотні!
А дощ тремтів в обіймах свого неба.
В обіймах… але все ж, як я, самотній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287888
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Ось знову я твою тривожу пам'ять.
Проходять дні, і з тих лише дещ́иця
У серці залишається, - не криця ж.
Себе саме і спалює, і ранить.
А в день чужий, холодний, напівсірий
Асфальтом мокрим душу рве надвоє,
Ніяк забути тої днини злої,
Що в серце якір кинула зневіри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282496
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 29.10.2011
А за вікном привіти шлють дощі.
І все ще є незмінним і пекучим.
Знав тільки Бог: пробачити чи ні,
А я не знала, що він нам озвучить.
А знаю все ж, що ти мене картав,
За вибір долі як судив жагуче.
Хто ж вибрав зависоких нам октав?
І як мене їх недосяжність мучить...
Та хто спитає, хто подасть руки?
Ти знаєш сам, як бути одиноким.
Той дощ в вікні лишив мені сліди
В душі твоїх невиправданих кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 29.10.2011
І я пишу́.О, скільки я пишу́!..
Чи знає хто, чи краплю розуміє?
І тим свята, і знову тим грішу,
Бо зупинитись просто не посмію.
А ті вірші спроможні на дива:
Пророчать долю, серце розуміють.
Що б я без них робила, - не жила б,
Вони мені - й за радість, і надію...
Мені ти можеш будь-чим дорікнуть,
А їм не смій, вони мені як діти.
Вони за мене довше проживуть,
Вони зуміють вище полетіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Веди мене у пам’ять опівнічну,
де вже не чути сивої сови...
Минуть роки, так само прийде січень,
а поки говори лиш... Говори...
(Ольга Майборода)
Як добре було б знати, що не я
В душі у тебе гірко наслідила,
А ти ж, не озираючись, стояв,
А я все говорила, говорила…
Як добре було б знати наперед,
Що два життя підуть не тим маршрутом.
Що твій, такий знайомий, силует
За мить мені приречено забути.
Безладно листя падало згори
І вже його нічого не врятує…
Скажи хоч щось, благаю, говори!
Мов звір, розлука віддана чатує.
За нами – оберемки пустоти,
Примарне щастя – щастя опівнічне…
Як добре було б знати, що не ти
В моєму серці лишишся навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.
Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.
Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.
Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.
27-29.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289389
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
…просто я зробила собі відбитка,
коли він зникав майже навіки,
і лишив мені його на хвилину -
щастя вільних слів, і свободи руху,
і прощання рук, і веселку бачень,
тому щастя нанизується на нитку,
і вплітається у вінки,
і проблискує на світлинах,
і не прагне рими,
і не хоче вписуватись у рамки моїх побачень…
просто я вловилась на безкінечність його очей,
і розмов про суще –
неминущих розповідей про вчора,
і якихось планів на туманне потім,
просто цінне те, що усе втече,
і без обіцянок а-ля ще дужче,
і без запланованих на вівторок
помилок, думок і тремтіння плоті…
просто люди зникнуть, минуться –
хай, завтра будуть інші, не менш кохані –
обіцянки литимуть як вино,
і стискатимуть у обіймах, мабуть…
головне – тепер йому не забуться,
не втонути спогадом в океані
його інших, і не піти на дно,
і лишитись сном, що незмінно вабить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289208
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Що не крок – то нове падіння в чужий пролом,
Що не відстань – то гарячково простерті руки,
Я ламала ці стіни поглядом і чолом,
І тепер мені не злякатися каменюки…
Що не думка про нього – то щем нижче живота,
І проходить крізь сітку серця його сезонність.
Я ламала себе. Не там. Не тоді. Не так.
Не розп’яттям, а тільки тернами у короні.
Що не мить – то нове наближення до джерел,
Що не слід – то іще не викинуте минуле.
Я ламала свій шлях, щоб знищити паралель,
Щоби наші з ним траєкторії перетнулись,
Щоб мовчати крізь плин доріг-кілометродіб,
Залишати несмілі сумніви гороскопам,
Я ламала себе неправильно. Не тоді.
Не по правилам, не за долею, перескоком.
Що не грань – то новий мотив, і новий резон,
Що не спогад – то нездійсненність лякає скрипом,
Я ламала себе, та в серці не той сезон,
Щоб тримати у ньому спалені смолоскипи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289210
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2011
Сині гори, обдуті вітрами,
Пам’ять ніжно мою колихнуть.
Схили гір, потічки, перевали
Знову кличуть, привіт мені шлють.
Там потоки біжать по камінню,
Верхогір’я загострює зір
І душа віддається видінню,
Що навіює спокій та мир.
Межигір’я, хвилясті дороги
Та хатини насіяні вздовж,
Височіють природні пороги
Розпросторених ввись огорож.
Надихають природна величність,
Дивовижність, як ти на горі,
Поступ звуків та їх риторичність –
Лине ехо ген-ген вдалині.
Стіжки сіна на схилах й отари,
І смерічки-сестрички стоять,
Над вершинами висяться хмари,
Де-не-де зачепились, пихтять.
Тишину розповсюджують гори,
Їхній подих у серце ввійшов,
Вони наче величні опори,
Їх побачити прагну я знов.
Зелен-краю, ти весь в візерунках
Незабутніх та сповнених мрій,
Хоч лягла поміж нами розлука
Відчуваю завжди поклик твій.
27.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289019
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Між квітучим перевеслом у садах,
Зустрічала свою весну, наче птах.
Прилетіла, відлетіла у світи,
Залишила сум у серці, як і ти.
Сумувала і мовчала стільки літ,
Та весною, знов розквітнув білий цвіт.
І була я вся в коханні, і цвіту,
І хапала цвіт кохання на льоту.
Розвивав нам вітер коси, капав дощ,
Не збирала сльози в краплі,ну і що ж.
Сонце ніжило й світило від душі,
Дарувала я кохання і вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288553
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Я не стану писати віршів на видряпаному до пустоти асфальті,
так як давно стерла пальці до крові і надлишку емоцій,
втискати в них немічну і кволу мораль нікому не потрібно,
вона давно схожа на пошарпані і зношені капрони.
.
Не буду дальше гвалтувати дощові і пасмурні дні
як незайману дівчину на мокрому покривалі старого ліжка,
так як болить до втрати свідомості і анемії
кричати до надірваних звязок у горлі і серця,навіщо.
Хочу просто без віршів де присутня рима,
без болі яка скоро почне роздирати стіни ,
просто бути трішечки не такою і стирати дні календаря
до дня коли на мить,моя обручка перестане стискати горло
і я знову на хвилинку навчуся літати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288257
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 26.10.2011
...а мене турбує зовсім інше
не минають в безвість сиві дні
я зненацька пишу дивні вірші
ти ж - блукаєш в неба сіризні
всі гріхи спокутую безсонням
втомлено шукаю свій Парнас
бачиш на моїх блідих долонях
римою застиг невпинний час...
і кричать грозою фіолети
як моя сполохана душа
де ти музо вигадана... де ти
не губись в приречених віршах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283995
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
Напевно, я тобі вже не потрібна.
Не треба слів... Не треба стільки слів!..
Мої зіниці з відчаю не збліднуть,
тому що ти їх раптом розлюбив.
Мої зап'ястя не заледеніють,
бо ти вже не торкаєшся до них.
Пробач, що я розплакатись не вмію
і кинутись від розпачу до ніг.
Ти ж знав, що не буває ненавмисних
нікчемних боязких порожніх втеч.
Все буде добре. Просто в грудях стисне,
бо я люблю не просто... всупер́еч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285187
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2011
Осіннім холодом, пожовклі листки,
Мов мої недописані, старі листи,
Розкидають по полю сизі вітри,
Замітають осені, вчорашні сліди.
Мої мислі в ефір стікають воском
І летять у твої мізки стоголосо,
Наввипередки з думками, у простір...
Осіння злива...й на душі чомусь тоскно.
Чому мовчиш ... обірвані проводи?
Я давно вже в ефірі і пишу листи...
Десь загубився ти на моїм путі,
В павутині інтернету чи на сайті?
Та крізь цей зміст, світиться слово "любов",
Ти хоча б пошепки мені його промов,
Коли знов заведеш бесіду світську,
Якось так невимушено, по-сусідські.
Моя душа страждає в самотині,
Ти чуєш, моє серце плаче й до нині...
Ти один і я одна...буде пара,
Невже я від твого кохання пропала?
*******
Збільшіть картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287683
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Двічі за ніч ти приходив до мене з обличчям Януса
Роздивлявся мої нутрощі і відлякував світло
Наливав у очі отруту з бездонного глечика правди
І дивився чи опаную я її так швидко як ти
Двічі за ніч я згадувала твоє справжнє обличчя з-поміж двох
І не розуміла різниці між твоїми очима та нічним видивом
Від отрути пересихали сльозогони і випадали вії
Але мої сновиди замазували рани на них медом і оловом
Двічі за ніч я народжувалася в своїх мертвих думках
Споглядала сни крізь мікроскоп і в руках з мензуркою
Все намагалася відділити гарні новини від поганих
Але вони нероздільні як твої обличчя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287313
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Валерiй Гребенюк
............................. I ............................
Поети не з'являються нiзвiдки -
Летять вони на Землю з висоти...
Життя їх таємниче i привiтне -
Та не збагнути нам їх простоти.
............................ II ............................
В нeбecниx посланцiв - печальнi очi,
Та з мрiєю, назавжди серце їх.
У вирi свiту заблукавшiй долi
Їх душi свiтло - в темрявi свiтiв.
........................... III .........................
У неосяжний всесвiт, що у далi
Призначення здiйснивши, вiдiйдуть...
Космiчна гра затьмарює печалi:
Свiти, що вищi, їх до себе звуть.
........................... IV ..........................
B їх честь лунає туш - на всi простори...
Не доспiвавши пiсню вони йдуть:
Поети, музиканти i актори...
В цiлительствi душi їх вiчна путь...
............................ V ..........................
Птахи їх пiсню в лiсi доспiвають,
Вiнки у полi квiти заплетуть...
У даль iдуть вони, та не вмирають -
У вiршах i пiснЯх своїх живуть.
.......................... VI-а .......................
To може бути завтра, чи сьогоднi
Пiду i я за небокрай зiрок...
Покинувши печалi вci тривожнi -
У всесвiт я зроблю останнiй крок.
.......................... VI-б ...........................
То може бути завтра, чи сьогоднi -
Пiду i я: непiзнаний герой...
Занепаду печалi всi тривожнi
Покинули: Тальков i Вiктор Цой...
© Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
Св. №21106150232
.
За мотивами пісні
«Памяти Виктора Цоя»
Aвтор Татьков Ігор Володимирович.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274534
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 12.10.2011
(Пробач ці продумані мрії, інших думок не лелію
Як окрім упертої віри: впевненість – істинна сила.
Я краще у тихому смутку ранком без диму протлію,
Ніж в радості буду горіти, й ти мене потім гасила…)
Від погляду, повного раєм, не захищають ні мури,
Ні навіть сповільнена зйомка зовсім невдалого дублю.
У тобі ще стільки любові, що заздрять неба Амури! –
Що я, обеззброєний нею, сам мимоволі полюблю…
(О.Р.)
14.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253847
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 12.10.2011
(Дівчата, Ви два сонця!)
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть нескоро.
18.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254743
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 12.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Ознака безкінечності – у маминій любові
А міра безвідмовності – в її святих долонях
В ній музикою мудрості – є нотки розуміння
Ласкаві очі мамині – це щирості прозріння
І Алкіону* піснею злетять із уст її слова
Від них безсмертна сила й мужність у серці ожива
Дасть мамі змогу і снагУ все в світі побороти
І задля свого малюка відкрити в Рай ворота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285581
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Щасливці...складують щасливі поезії,
На призьбі роботи, на хлю́пітках сесії.
Щасливих читають народи і, часом,
Забудуться в щасті, й хоч хвильку - не плачуть...
Складають щасливі поезії – в щасті?
Митці, Вони - й в напасті – пишуть, як в казці!
Останню, медичну «комедьку» Мольєр
Писав – нерухомим, коли майже вмер...
07.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285564
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Сяється мені, світиться,
Думи легкі, як китиці,
Очі сміються весело,
Серце співа піднесено…
Щастю краю не видано,
Бо тобі тепер віддана.
Солодко мені, солодко
Бути твоєю, золотко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 11.10.2011
...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283758
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Як ішов я у похід
спекла жінка свіжий хліб.
-То - каже - тобі, мій милий,
щоби вдосталь було сили,
щоби завше рушив ситим
вороженьків бити!
Ех, лихо - не біда,
вороженьків бити!
Тільки виїхав у яр
стрітив надцять яничар,
наче мухи на обід,
злетілись на жінчин хліб,
пов"язав поганців вправно,
привів отаману!
Ех, лихо - не біда,
привів отаману!
Хвалив мене отаман,
ковтав слину бусурман,
а я помеж побратимів
розділив свою хлібину:
-Стережися, враже клятий,
будемо карати!
Ех, лихо - не біда.
будемо карати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2011
У Києві - тепло. У Києві - осінь.
Вже бабине літо плете свої коси.
А квіти останні яскраво сміються
У місті, де наші літа зостаються.
У Києві - ясно. У Києві - осінь.
Насіння дозріло і лагідно просить:
Збирайте мене для краси на майбутнє
У місті, де серцем ви завжди присутні.
У Києві - дзвінко. Повітря - прозоре.
І синь піднебесна густа й неозора.
І котять каштани свій глянець беззвучно
У місті, з яким ми повік нерозлучні.
У Києві - гарно. Рясна горобина
Намисто для себе і міста зробила.
І листя кружляє у дивному танці
У місті, з яким ми коханці і бранці.
...Ходили світами. Вже мабуть-що досить.
Вертаймось додому: у київську осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281217
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор : Таира
Дощ цілував у сквері всі дерева
Та ще й до мене ліз під парасолю.
Нахабно чмокнув у загривок лева,
Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті.
Він гримав гучно у вікно і двері.
На ранок хмари розійшлись кудлаті,
Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи,
Виходжу з дому, вдягнена тепліше.
Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи -
Мені свій поцілунок дощ залишив.
18.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Гудки…
Очі всесвіту заглядають у вікна,
Присвячуючи оди чеканню.
Шоколадні дахи тліють в його долонях,
Стіни фортець нікого не гріють.
Смагляве небо сіється
Вогкими цілунками долі
На плечі, на вуста цілиться
Крик твій: тебе хочу!!!
В спину дихає безсоння
Томами віршів моїх і класиків…
І двері втомились
Берегти остогидлу незайманість…
Куди від світу втекти,
Потупивши очі з виразом несвідомим,
Куди?!
Від «люблю» куди ?
І тягнеться павутиння від іржавого слова «чекаю…»
І плетуть слиняві сіті міжгалактичні стосунки
Розумово відсталі будні,
Сіпають в агонії лапками
Змерзлі на самоті
Любовні імпульси, мов потруєні дустом жуки…
В анабіозі чекання розмагнічені сивіють думки…
Доволі!
Досить !
Струмом Вищого Розуму,
Дефибриллятором
моєї жаги запускаю колайдера,
Щоб вибухнуть в тобі!..
Рухомий простір.
Жилаві руки дротів тягнуть мій голос
В пластмасову мушлю
Кібернетичного ідола…
Пітніють долоні.
Чекання …
15.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280687
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 21.09.2011
Ніч поволі сивіла.
Сновидою хиталась на підвіконні,
Закохана в останню прірву,
Сліпла від наполегливих обіймів
Легковажного світанку.
Лети, порожнече!
Я розумію кожну твою струну,
Гаптовану говіркими птахами,
Які досхочу назносили пліток,
Про кохання…
Гострі профілі нашорошених гілок
Мандрують горизонтом за вікном.
Сіючи сум’яття в мої думи…
Шкребуться миші.
Гризуть в старому механізмі крихти часу,
І сунуться петлі з мідних спиць,
З’єднаних тривкою волосінню
Початок і кінець…
…Зав’язуються чарівні вузлики днів
В безкінечний сплітаються шалик.
Так тільки ти шаленів, так тільки ти
Тіло жагуче бавив…
Ніч поволі сивіла.
Сновидою хиталась на підвіконні,
Закохана в останню прірву,
Лети, порожнече!
19.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281491
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 21.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2011
З казки квіточку чарівну я змогла дістати,
Посадила під віконцем близько біля хати,
Дбає сонечко і дощик, щоб росла красива,
Щоб відчула мою душу з нею говорила.
Пелюсточки кольорові весело сіяють,
Мрії з серця, мов лелеки, бурно вилітають,
Та бажання я боюся свої вимовляти,
Якщо десь так помилюся - як це виправляти?
Перше, що я загадаю - це батьківське щастя,
Хай воно тримає руки, вчепиться в зап’ястя,
Друге хочеться для діток, щоб росли на втіху,
Хай не буде в їхніх душах ні зими, ні снігу.
Ну а третє побажання буде для Вкраїни,
Хай прийдуть усім на благо вже хороші зміни,
Ось четвертий пелюсточок, щоб війни не було,
Щоб убивства, душогубство - все оце минуло.
П’ятий з вітром відпускаю, хай летить до Бога,
Щоб за тебе вже вляглася болісна тривога,
Чи тебе я обіймаю, чи це зробить інша,
Лиш кохання побажаю, хоч така вже грішна.
Ось вже шостий відриваю - в ньому мої сльози,
Хай відтопить серце твоє, де живуть морози.
Сьомий ніжно вбережу я - доля примхи любить,
І коли важка хвилина душу приголубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281407
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Тато мій милий, Матусю рідненька,
Вдячна Вам любі, що я не саменька,
За те, що у мене є рідні такі
Даровані небом від Бога Батьки!
Для мене найкращі, все знають вони,
І хочуть сховати мене від журби,
Здоров’я прохаю і щастя для них,
Щоб місця не було для будь-яких лих!
Старіють вони, бо проходять літа,
Не хочу, щоб була у них сивина,
І сльози приходять, що час так іде,
Від розпачу й болю душа так гуде.
Найкраще - мені, себе не жаліли,
І навіть коли не було вже сили,
Усе, що могли до краплі віддали,
Дитинство щасливе завжди дарували.
Поки ще в силах і бавлять онуків,
Сильніше тримаю їх лагідні руки,
Хай сміх не полише, радіють серця,
І хай тому колу не буде кінця!
Спасибі за все, що даєте в житті,
Від кроків в майбутнє тримаю ключі,
Вперед лише з Вами я хочу іти,
Вклонюся у ноги, цілую сліди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279091
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Я вірю сердечком, що прийде хвилина,
Коли обірветься твоя середина,
Згадаєш минуле, душа надірветься
Струною з гітари нещадно порветься!
Піднімляться спогади хвилями з моря,
Тобі лиш захочеться вмерти від горя,
Згадаєш, як пахло волоссячко зранку,
Як мило всміхалась тобі на сніданку.
Ти очі захочеш побачити знову,
В них свічки відбились, здавалось казково,
І ніжні уста на своїх пригадаєш,
Як жарко кохала - за цим ти шукаєш!
Попросиш ти час, щоб вернуло хвилинку,
Коли я відділа свою половинку,
Коли так голубилась, тіло любила,
І буйно по пристрасті сміло ходила!
Зі мною ловив насолоду від долі,
Веселі ми були, як пташки на волі,
Вселялась у тебе я диким бажанням,
І наш кожен день був неначе останнім!
Ти образ зловити в уяві бажаєш,
У мій сон приходиш, вернутись благаєш,
Та я вже змінилась, не буду такою,
Яка так кохала всією душею!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279299
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Люблю я шалено таємну цю ніч..
Не так саму ніч, як нестримні примари,
Тепер я складаюсь лишень з протиріч,
У моїх руках всі самотні бульвари.
Вдягаю прозору шифонову гладь,
Волосся прикриє наповнені груди,
Чекаю на ліжку, фантоми ж не сплять,
Тоді ти приходиш, лишаєш слід всюди.
Влітаєш в віконце, нестримний твій жар,
Уява тебе вже сама малювала,
Приносиш з собою всіх пестощів дар,
Чи румбу, чи танго в вогні танцювала.
Мужчина з ілюзій - це казка душі,
Не зрадить, не кине, дарує кохання,
Тримає тремтіння завжди на межі,
А вдень я згораю від того чекання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280094
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Країні не потрібні поети,
вже не модно читати поезій,
у книжках не друкують портрети,
і ніхто вже не чинить репресій.
І поети,не будучи гнані,
охололи,і білі папери,
їх не ваблять,папір не в пошані,
а екранні інтернетні ефіри.
Час біжить, і встигнути годі,
і так тяжко все зрозуміти.
Вже не пишеться,поет не в народі,
а без народу шедевр не звершити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279043
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011
Coś dziwnego dzieje się z twoją duszę,
Nie wiesz czego chcesz…
Wiesz żyć dalej musisz
Czekasz na miłość i ją spotkasz.
Ptaki wracają z ciepłych krajów
I słońce ciepło uśmiecha się do nas.
Kiedy przyjdiesz? Kiedy cię spotkam?
Kiedy już będziesz moją pociechę?
Biegnie gdzieś czas, nie zna końca
I płynie rzeka w niznaną dal…
Jak można nie kochać wiesiennych dni
W pięknej okrasie wiesiennych traw?!.
Авторський переклад
Любов
Щось дивне відбуваєтьсся з душею
Сама не знаєш, що ще тобі потрібно...
Та знаєш лиш одне - жить далі треба,
Чекати на кохання, а потім і зустріти.
Із вирію додому повертаються птахи
І посміхається нам тепло сонце.
Коли прийдеш? Коли тебе зустріну?
Коли нарешті будеш ти втіхою?
Спливає час, який не зна зупинки
і річка плине у незнанну далечінь...
Як не любити днів весняних
В красі чудовій весняних трав?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278982
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2011
У арабському світі відбуваються революційні події,
Майже в кожній країні піднялися маси народні,
Весна народів, для мусульман світло нової надії,
Люди вірять що здійсняться їхні потреби природні.
Повалені режими які трималися десятки років,
Диктатори втікають зі своїх затишних палаців,
Здається ще мить і населення зробить до свободи пару кроків,
І ми побачимо обличчя нових арабських націй.
Та не все так просто у цьому однополярному світі,
Я тут бачу сценарій чийсь, а значить є і режисер,
Ці країни і народи потрапили у розставлені справно сіті,
Лише питання: Каддафі за цим сценарієм живий чи помер.
6.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278916
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
осінній дощ уже змиває сліди літа.
понуре небо пропливає над тобою.
в кімнаті потемніло й тихо...
тільки вікно поскрипує порою.
за літом дивно якось не сумуєш
сидиш один, вглядаючись у хмари.
як вітер трусить з дерева ошати..
в обіймах осені нудиш, немов в капакані.
блукає думка і ховається в краплині
дощу холодного, мов брила льодяна.
за дві секунди вільного падіння -
із краплею розбилася вона.
по тротуарах швидким біглим темпом
зтурбовано горцюють перехожі.
додому поспішають, несуть мрію
про бажані сухі і теплі речі.
а хтось далеко ніжиться на сонці,
посмоктуючи напій із стакану.
та я не там, я тут сиджу у Львові,
про відпочинок думати зарано.
дощ змив не тільки теплу літню пору,
спекотні дні та незабутні вечори...
він врятував мене від болю головного,
що навантажує тапер від метушні.
осінній дож змиває сліди літа,
понуре небо пропливає над тобою...
осінній час настав щоб відпочити,
і призвичаїтись до головного болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278895
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Давай закохаємось знову!
Спочатку у теплі розмови.
У кроки!У шуми дороги!
У погляди повні тривоги!
Давай закохаємось в дотик!
Та будь обережний, як котик!
Разом затамуємо подих…
З’єднаєм на пальчиках коди!
Давай закохаємось в очі!
Дивись, я доповнення ночі.
Твій подих волосся лоскоче!
Я так закохатися хочу…..
Знову в такого як ти………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253609
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 06.09.2011
Я забуду тебе, як помре почуття голосне;
Я забуду тебе, коли стишаться грому гармати;
Я забуду тебе, коли жайворон в небі засне,
А піснями на небі хмарини спроможуться стати.
Я забуду тебе, як дощі перестануть іти,
Коли сніг повесні просто тихо розтане без бруду
І на радіо зникнуть усі про кохання хіти, –
Я забуду тебе! Я ніколи тебе не забуду…
05.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Патріотично налаштованій молоді України
П Р И С В Я Ч У Ю
Оптимістична байка
В відкритім морі Бригантина йшла.
Вітрила розпростерті, ніби крила,
грот-щоглами всміхалася вітрам,
а стакселями сонце з сну будила.
Трюми ущент наповнені добром,
могутній кіль з шпангоутами зрісся,
і все би добре, та коли б не зло -
на кораблі щурячий полк завівся.
І ті щурі противні і гидкі
почали гризти все підряд нахабно,
увесь товар погризли на судні,
усе добро. О, будь вони не ладні!
Поміж собою гризтись почали,
тих, хто перечив тім безчинству, з"їли,
а тоді здуру (дати б їм смоли!)
почали гризти Бригантини тіло.
Ото дурні! Не втямлять те ніяк,
що і себе у морі поховають,
не розуміють, що то смерті знак.
"Спиніться!" - Бригантина їх благає.
"Одумайтесь, бо згинете самі
і першими поринете у прірву!
Не допоможуть дружні кораблі,
бо це кому таке "добро" потрібне!
Не слухає gиdota та бридка -
гризе шпангоути, борти і переборки,
а Бригантина юнг усіх склика,
щоби свавілля взяти те за шкворки.
"Не хочете по доброму, щурі?
То вас у море, як баласт, закинуть,
не жити вам на цьому кораблі,
що гордо називають - Бригантина!
-----------------------------
Гюйси святкові бризи шелестять,
корму вквітчало бойове знамено -
йде Бригантина в океанську гладь
і зупинити вже її даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278778
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
В принципі серед сотні підлих і ницих
Завжди знайдеться той, що проявить совість…
Дівчинка їде штурмом брати столицю,
Певна – під її штурмом ніхто не встоїть!
Дівчинка світлокоса і білолиця,
В серці у неї криця, в думках хороше,
В принципі, коли мрія дарує крильця,
Байдуже, що ніхто її не запрошує…
Дівчинка дуже впевнена і везуча,
А, і ще дуже вперта – напрочуд зручно,
Виявила в собі дивовижний ключик,
Двері в майбутнє відкрива власноручно.
Ключ в дверях не зламається, не зігнеться,
Дівчинка сильна, штурм у неї удасться,
В принципі, та столиця – ще та фортеця…
В принципі, «вдалий штурм» часом значить «щастя».
Дівчинка вірить в себе й свої ресурси,
Все в неї йде за планом і жодних збоїв,
В принципі, і столиця давно вже в курсі,
Впевненим можна здатися і без бою!
січень 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278773
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Чи знаєш ти,яка це безпорадність-
Не мати сили вимовити "ні",
Коли думки тобі вже непідвладні
І відчай б'є,мов лезо по струні?
Чи знаєш ти,яка страшна розпука-
Не мати змоги встати із колін?
Кохання, друже,це підступна штука-
Піднявши в небо,кине до землі...
І спопелить до щенту,до зневіри,
Примарних мрій розвіявши туман!..
Чи знаєш ти,як вперто серце вірить
Там,де тій вірі місця вже нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Лети у вирій, пташечко тендітна,
Де вітер твої крила обдува.
І сонечко ласкаво й непомітно
Увесь твій шлях промінням зігріва.
Лети туди, де є в свободу віра,
Цінують і збагачують життя.
Лети, тендітна пташечко у вирій,
Лети на Божий суд і каяття.
В дорозі перешкоди не зустрінуть, –
Лети, кохана пташечко моя!
Твій голос і краса до Неба линуть,
А долу швидко меншає Земля.
Лети у вирій, пташечко тендітна,
Лети, не обертаючись назад.
Тебе там зустрічатимуть привітно –
Влаштують з хмар і опадів парад.
Лети, лети, душа моя на волю!
Як пташка чи як вітер – вирішай.
Лети – і відшукай своєї долі,
Лети у вирій, пташенько, рушай!
Листопад 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278573
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Над рікою світить серп,
Золотиться старий сквер,
Чеше вітер коси верб,
В самотині дуб завмер.
Там де сріблиться пагорб,
Зажурився старий граб,
Вмить він ,зовсім голим став,
Бо вітер одяг зірвав.
В красі цих осінніх фарб,
Ти мене цілунком зваб,
Візьми з вуст любові скарб,
Ніжно, не люблю нахаб.
Пристрасті віжки ослаб,
До гріха мене не квап,
Не спустошуй і не граб,
Дощик з неба кап, кап, кап...
Ніхто його і не звав,
Стукає, як барабан...
На небі грози тягар,
Війна блискавок між хмар.
Часу під дощем не гай
Та додому повертай,
Втечем скоріш ми у рай,
Пристрасть лине поза край.
Погасим той її шквал
І безсоромний запал...
Скільки б ти знов не стогнав
Та підкатується вал...
За вікном періщить дощ
І на всю міць... ну то й що ж,
Ми млієм від тіл пахощ
Й любові прянощ, ото ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278549
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011
О! Що то буде за приємний день,
Де дві самотності зустрінуться очима,
Залишать все минуле за плечима,
І житимуть теперішнім лишень.
О! Що то буде за щаслива мить...
Твоя рука торкнеться до зап'ястя,
В моєму тілі розіллється щастя,
Та музикою в серці зазвучить.
О! Що то буде за шалена ніч!
Всі зорі, хоч досвідчені в коханні,
Лиш спрагло споглядатимуть в мовчанні
За диким полум'ям з глибин сторіч.
02.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Ампутуй мені душу, уражену гангреною.
Зроби трепанацію черепа, щоб мізки нарешті дихали.
Розріж черево, вийми звідти пакет етиленовий,
там ховаються перетравлені істини.
В тебе немає іншого виходу.
Ти сьогодні їх на сніданок їстимеш.
Відчуваєш, як вони смачно пахнуть?
Я куштувала їх ледь не з народження...
Там суміш із відчаю, болю, оргазмів, страху
і помсти, страви, яку їдять охолоджену.
Порвати б небо аж до самої м'якоті,
нехай стікає на землю кислотою і кульками ртуті.
Мої очі фригідні, вони не можуть більше плакати.
Я б випила з Аїдом на брудершафт,
щоб дістати з пекельних шахт пророків, митців,
вчених, героїв, черниць, що робили аборти,
нікому не потрібних і давно забутих...
Надміру відчайдушних та до смішного гордих.
Давишся моїми словами, мабуть, тобі вже досить.
Знав би ти...як важко, коли поряд немає мами.
Коли ти у чужих людей розуміння просиш,
ніжності, ласки...Мучишся голодними снами.
Коли на серці камінь. Обійміть мене хтось,
будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278409
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Малокрів'я личило тобі з дитинства.
Чорні смолоскипи замість оченят.
Хочу розгледіти,підійти поблище,
може, у зіницях... але ні, навряд.
Потайки сховаюсь в тебе за плечима,
поки ти долоні тягнеш до небес.
Покажи дороги, венами зішиті.
Перетнуться, може... Ні, нема чудес.
Я приляжу поряд, біля твого тіла,
притулюсь міцніше.Подих зупиню.
Відчуваєш, може, дотики спітнілі?
Ні, не відчуваєш... Встану, схаменусь...
Недоречно все це, ти примара ззовні,
Зовсім безсердечний згусток самоти!
Я себе покладу в забруднілий ковнір
і навік повисну в тебе на спині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255142
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 02.09.2011
Місячна соната для мене заграє,
Проміння на шторах кохання стирає,
І ноти так скачуть по ніжному стану,
Зловили серденько в чарівну оману.
Метелики стелять до неба дорогу,
І крильцями знімлять нещадну тривогу,
На хмарках малюю всі сковані мрії,
І зламані склею дощенту надії.
Дістану із дна я вже забуті скарби,
Старі, як примари, гнилі кораблі,
І пензлем із пилом, що зорі дарують,
На хвилі поставлю - нехай ще мандрують!
Сирени заводять пісні й хороводи,
Візьміть із собою у бурнії води,
Із вами спокійно, ворожки ви дивні,
Мелодій чарівних співайте і нині!
У білу суконку себе загортаю,
І чари, що манять невпинно вивчаю,
Мене не чекай і не клич, я вже зникла,
У снах, може, прийду, а може поникла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278270
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Ніколи не опускай своїх рук,
навіть якщо вони тримають тонни болю.
Нехай думки свідомість порвуть
ти їх не тримай в собі, розповідай, оголюй.
Тоді хтось неодмінно ввімкне тебе пультом,
щоб дивитись в екран душі.
Ти одержимість мною зводиш майже до культу,
немов молитви, читаєш напам'ять мої вірші.
Я знаю, коли ти до пізна малюєш історії,
чому не снідаєш зранку і не прасуєш одяг...
Ти мене, мов ескіз, у власній уяві створював.
А тепер я втомилась. Годі...
Ці спроби як ембріони, ще зосім не схожі
на впевненість.
Сидять у твоїх кишенях, марнують час та гроші.
Такі як ти давно не в моді, що виправдовують
неадекватність генами.
Ти, мабуть, тільки для мене завжди будеш хороший.
Списую простирадла алкоглем і тишею.
Знову вичавлюю совість недостиглими лаймами,
я приречена на те, щоб тебе залишити...
Бо в такій любові - ні, не треті, другі бувають зайвими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278294
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
В ді-джеєвські дні
Під се́мпли, з де́ки, із вінілу, хоч з касети,
Пульт мікшерний, верту́шка й майте - сет!
І позитивні слухачі й авторитети
Підтопують під скре́тчовий банкет!
І - музика між лу́пів, сильних, вдалих!
З ді-джеєвських енергій небувалих!
Ефе́кторна нірвана ювілеїв,
Різдвяність клубних міксових забав...
Нема, немає жодного ді-джея,
Якого б я, слухач, не поважав!
02.09.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278211
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Їй підвладні верлібри,
немов вертебрологу – грижі.
Бруд вимішує з сріблом,
в брутальне вливає «манери»…
Щоб напій настоявся –
чекає-ворожить, коли вже
прийде час скуштувати
на слух поетичні «маневри»…
Негламурно - глевка і
словесно-породиста глина –
так гончар у Сорочинцях
пестить горня привселюдно…
У верлібрі живе,
в його стилі колись відпочине
ця поетка-пророчиця,
що підрихтовує будні…
…Дні святкові – лошиці,
гривасті, та ще й вирлоокі –
завітають колись,
та й замінять верлібра на риму.
Бо приходить воно –
унікальне, жіноче, високе!..
Й до пісенного слова
тяжіють верлібри нестримно…
7 – 9.11.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278181
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
Якби мені хто-небудь розповів,
Де ти тепер?В якому кінці світу?
Скільки чужих непроханих вітрів
Перелітають крізь твою орбіту?
Якби мені хто-небудь підказав,
Де перетнуться наші дві дороги?
Яка небесна зіронька-сльоза
Тобі щоночі падає під ноги?
І хто тобі присвячує вірші,
З тобою навпіл ділить клаптик раю,
І на твоєму теплому плечі
В палких обіймах міцно засинає?
Скільки питань...І знову на межі!..
І знову ночі в роздумах,в безсонні,
Бо хтось чужий з'явився в мережі
І підключився до твоїх нейронів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276115
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 01.09.2011
Я запитав колись у мудреця:
-Яка з жінок на світі найгарніша,
Якій усі наряди до лиця,
На цілім світі за усіх миліша?
Подумавши,так відповів мудрець,
Закривши книгу древнього Корану:
-Та наймиліша,всім жінкам взірець,
Яку назвав для себе ти кохана.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11108318722
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278022
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
В його обіймах вмить заснула ніч
І снилися їй подорожі в часі
Сьогодні, вчора, доторк теплих пліч,
Над ними розум вже давно не власний
Ця обережність, мов крихкий кришталь
Бо знають, що ніщо тепер не вічне
Та дивовижний сон їх вів у даль
Туди, куди сам стукіт серця кличе
Не знала ніч, коли прийде фінал
Хоча, напевне, й не хотіла знати
Адже сам Він цього також не знав
Йому хотілось кожну мить вдихати
Так спрагло, як востаннє у житті
Під музику усіх людських пісень
Забувши про печалі і жалі
Обнявшись мирно спали ніч і день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277574
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Душа моя у роздумах болить,
Та біль в душі моїй ніхто не чує
І тільки мить, одна з тобою мить,
Мої болючі рани залікує.
Пробач, що ми зустрілись навесні,
Пробач, що болісно тебе кохала.
Пробач, що ти приходиш в мої сни,
Пробач, що довго так тебе чекала.
Горять у небі зорі чарівні
І сльози по щоках моїх стікають.
Так болісно, іду я по стерні,
Спішу туди де квіти розквітають.
Пробач, що ми зустрілись навесні,
Пробач, що болісно тебе кохала.
Пробач, що ти приходиш в мої сни,
Пробач, що довго так тебе чекала.
Душа моя у роздумах болить,
У серце поселилася розлука.
Так холодно і в грудях стукотить,
Чекати - то така пекельна мука.
Пробач, що ми зустрілись навесні,
Пробач, що болісно тебе кохала.
Пробач, що ти приходиш в мої сни,
Пробач, що довго так тебе чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277954
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
А ну його – душа сказала,
А серце – що, здуріла?
Ти знаєш, що щаслива я,
Лише коли любила!
Забудь його – промовив розум,
А серце – не забуду!
Я жити зможу лиш тоді,
Коли з тобою буду!
Пусти його – сказало тіло!
А серце – не відпущу!
Його я ласки лиш прийму,
Інакшого не пущу!
А він кричить – ти не потрібна!
А серце – так не можна!
Тобі віддам до себе ключ,
Хоч знову так тривожно.
А сльози очі промочили,
І серце вже не б’ється,
Не слухалось воно мене,
Тепер вже не вернеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276095
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Таксі,ніч,в сумочці розміняна совість на дрібні купюри.
І пляшка сліз з болем і апельсиновим смаком в руках.
Сонний таксист заглушує свідомість звуками радіо.
Розраховуєшся макалатурою і фальшивою посмішкою.
Струсиш з плеча рукою остатній спазм совісті,
Кидаєшся на зустріч девятигодинній відчайдушності
Львівський вокзал,в руках совість з написом номера поїзду
Пом"ята і волога від хвилювання,закинеш в кишеню.
Переповнені зали очікування дешевою кавою і випічкою.
Твоя совість в кутку займається пірсінгом на твоєму тілі
щоразу проколюючи нові місця вставляє туди сережку
Терпиш зціпивши зуби з остатньою надією на його голос.
Заклеїш рот совісті скотчом і вульгарно закинеш назад в кишеню.
Остатня надія відвороту телефон який онімів від твоїх рук
Один день ковтаєш який стає камнем в горлі ,задихаєшся.
Крок ,поїзд ,реальнісь губиться в натовпі сонних людей.
Купе,третя поличка,і смак вишневого велюру в роті.
Обнімаєш подушку яка головним болем б"є по скронях.
І один тупий спогад який дусить тонкими пальцями шию.
Добєш совість низьким його вчинком і сигаретним димом.
Попереду безсонна ніч в обіймах з мобільним телефоном.
Під запах вагонного пилу який лоскоче свідомість,
Побачиш марево з відбитком його вульгарності і низькості.
Нудотливий ранок з присмаком міцного чаю з лимоном,
І шматком мігрень з шоколадом і горішками в фіолетовій обгортці.
Прибуття, київський вокзал,метро,чужі вулиці
Втікаєш від виснаженої совісті в зимово-сніжні спогади.
З надією що життя зробить поворот на дев"яносто градусів...
наЇвна....тікАєш! ...від реальності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Відеоролик-карооке на цю пісню можна подивитись і проспівати тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор відеоролика Таира
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В житті твоїм з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Донечко моя рідна, - себе бережи!
Твої очі наївні, та світ є лихий,
Не можна усім своє серце віддати,
Не будуть ці люди таке шанувати.
Ти добра, наївна, як перші краплинки,
Як сніг, що летить на чиситі стежинки,
Не знаєш, що заздрість і злість виживають,
Добро і любов так нещадно вбивають!
Я дуже тремчу за тендітну цю душу,
Молитися небу за тебе лиш мушу,
Бо жити самій доведеться на волі,
Бажаю лиш світлої, ніжної долі!
Хай зло, що чатує подалі тікає,
Стежинками зради хай біль десь звертає,
Хай моя любов від біди загородить,
І підлість у горах самотно там бродить!
Ти ніжні обійми мені простягаєш,
Що світ є жорстокий лиш просто не знаєш,
Коли я торкаюсь тендітних цих ручок,
Я плачу щоразу,щоб горя не було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276578
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Постали зорі над водою,
Над морем тиша и тепло.
В цей час ти поряд, ти зі мною
І щастя ковдрою лягло.
Лягли на душу коливання
І серця тьоп, і погляд твій, –
Тривало довге смакування
Під шепіт хвиль, мов сонних змій.
Твої яскраві темні очі
Відображали темну ніч.
Та ніч... Які ж були ті ночі!..
Спадали шовком з наших пліч.
І ти була, немов ті зорі,
Світилась щастям і теплом.
І кожну ніч вмивалась в морі
В тім теплім морі перед сном.
2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277098
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Якщо мене забудеш,я зів'яну,
Як пролісок в негоду дощову,
І чайкою посеред океану
ВпадУ і струни серця обірву...
Якщо мене забудеш,то з розпуки
Молитвою обІрвусь на вустах,
І терен проросте з моєї муки,
Розсипле цвіт по зрошених слідах...
Якщо мене забудеш,в безнадії
ВідпУщу душу,наче лук стрілу...
Не витримаю,чуєш?Не зумію...
Якщо мене забудеш...то помру!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277665
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Моє зморене місто повне тобою.
Запах твоєї волі вбирає вокзал.
І затоптані вулички тішаться грою.
Кроків вовчих. Для мене ти їх залишав.
Моє згорблене місто пахне тобою.
Твого серця кераміку бачив ліхтар!
Всі будинки ловлять замріяні погляди!
Їх віконця вбирають очей синіх дар.
Моє місто занедбане повне тобою.
Все чекає твоїх бездонних думок.
Упивається спрагло лиш подихом твОїм.
Хоч зустріне мовчанням самотніх зірок.
Моє місто вульгарне чекає на тебе!
Затихає безвільно старющий вокзал.
Прогримить гучномовець!Наближається потяг!
Рознесу весь вокзал!Я твій пристрасті шквал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261680
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 29.08.2011
...ці залишки літа проростатимуть стигмами
в наших наживо спалених душах
я блюю на паркет гнилими римами
ти давишся дешевими японськими сушами...
така відстань між нами непевна
застає на одинці опівночі
ти цілуєш моє фото таємно
я стою на законах гендерної рівності...
але справа не в цьому і навіть не в тобі
авансом повіривши в теплу осінь
я виліковую сотні безглуздих фобій
чужого серця...тоді мені простоволосій
стає неймовірно легко і просто
заливати в порожню утробу хенесі
і мовчки розкручувати напхані літом папіроси...
пам"ятаю коли ми кохались з тобою у березні
ти ранком залишав на столі гроші...
...а далі життя затягнуло в рутину
ти став безнадійно досягнутою вершиною
і совість мовчить ми чекаємо вересня
можливо тоді ти "колишній" повернешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277587
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Незалежності України сповнилося уже, як 20 літ,
Заплаканими очима дивиться вона на цей світ,
Бо залежною Україна від Росії ще більш стала,
Газове питання в цій справі вирішальним постало.
Залежна наша Україна від Америки й Європи
Диктують умови, як нам, українцям жити, хлопи,
Скільки гривнів за комуналку та ще й квартиру платити,
Скільки років всім нам до тої пенсії ще робити.
У нашій країні повний безлад і бардак. Невже, не так?
Зарплату по декілька місяців не платять і мовчать,
"Геть з роботи!"- Якщо правду комусь ти ненароком сказав
І затягають по судам, забудеш, як тебе, і звать.
Лікарям-плати, вчителям-плати, міліції -грошей дай,
Всі чекають на мзду, хоч хату і обійстя продавай...
Ростуть статки від "прихватизованих" земель багатіїв,
Тануть гаманці від цін пенсіонерів і трударів.
Але не всі у нас такі мордовороти і хижаки,
Є люди світлі й серця їх повні любові й доброти,
Вирощують хліб і ще й до хліба, добувають вугілля,
Будують дороги, розвивають таланти у співах.
Десь там, на Дніпровських київських кручах, де Дніпра водограй,
Посадили на честь Незалежності, калиновий гай,
Палахкотять калинові кетяги червоною кров"ю,
Нагадуючи про боротьбу за свободу і волю.
Україно моя, мій рідний край! Прийшла знов пора, повстань!
Зроби свій демократичний вибір та вийди на Майдан,
Покажи свій козацький сильний дух! Ух! Поклади всьому край,
Стань вільною й незалежною серед світових держав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275397
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Вітер, грайливо заглядає під вії,
Обіймає за стан, як він уміє,
Куйовдить моє, неслухняне волосся,
Без надії. Чи мені так здалося?
Пестить поцілунками змарніле тіло...
А воно затремтіло й забриніло,
Як для гострих стріл, натягнута тятива,
Чи немов та, скрипкова дзвінка струна.
Спокушає гріховодець мене на гріх
Та від нього є у мене оберіг,
Крикне тричі півень йому на його слід
І здійметься вітер від мене у біг.
Та я не хочу, щоб втікав цей коханець,
Можливо він брехун і самозванець,
Але ж такий милий і ніжний зухвалець,
Що нехай уже цілує ,поганець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275931
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Притулюсь до тебе, обплету волоссям,
Закую ланцюгами любовними,
Ти прости за неволю, так довелося
Й більш не до сліз, ночами безсонними.
Впущу до душі та відкритого серця,
Нехай воно в тій пристрасті заб"ється,
Гулко і нестримно, тільки навзаємно,
До роси на шкірі й досить шалено.
Перлами вкрию твоє змужніле тіло,
А вуста вишневі, обпалю вогнем,
Щоб у середині запалахкотіло
Й спав із душі самотності дикий щем.
Розберу по клітинам та по атомам
Твої думки,... сплету з них нові клубки,
Для адсорбції, Божим ангелам віддам,
Щоб довго й безтямно мене ти кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276806
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 29.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2011
Кохання порвало нещадно всю душу,
Здуріти у сутінках точно я мушу,
Ангеликом темним свідомість збудила,
І крила на чорні тепер замінила!
Як вечір приходить виходжу шукати,
Мені своє серце ти мусиш віддати,
Очима прострілю і чари збираю,
Так жертву свою у юрбі відбираю.
Зайдуть спершу ніжки - на них покосився,
І в образ прекрасний нестямно вчепився,
Ти подумки вже приласкаєш волосся,
Без бархату шкіри тобі не жилося!
Шовкові тенета нещадно схопили,
Спокусницю з мене життя це зробило,
Скажено ти згадуєш кожну хвилину,
Коли я дістала твою середину.
Солодка, як джем - так мене пригадаєш,
І в мріях постійно тепер ти літаєш,
Та соки із тебе усі випиваю,
Колись я з’явлюся, а потім зникаю.
СерцЯ, що здобула у скриню збираю,
І там вже не перший та міцно тримаю,
Як смерч, що все зносить шалена й нестримна,
А ти збожеволів - для тебе я німфа……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277531
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Сильною бурею вітерець заганяв,
Ти в вікно залетів, бо спасу шукав,
Задиханий, мокрий і змучений сів,
Рукою торкнутись до личка хотів.
Погляди наші сплелися відразу,
Мовчки почула одну тільки фразу,
"Не бійся, зі мною крок щастя зроби,
Тепер ми удвох, то ж не буде біди"
Я сміло в обійми до тебе пішла,
За руки взялись ми, розквітла весна,
Політ розпочали уже за вікном,
Над прірвою разом торкнулись чолом!
Щастя, я думала, крила пришило,
Сковзнула рука, я вниз полетіла,
Ловив ти мене, та хмара завила,
Розбилась об землю, та знай, я любила!
Присів ти над тілом, в сльозах пригорнув,
І кров, що стікала устами злизнув,
Так краплі прийняла засохша земля,
І квіти буяють, де згинула я!
Сидиш ти один і крила ламаєш,
Згубив вже мене, тепер не літаєш,
Ідеш по пустелі, кричиш в тишину,
Лиш сонце відчує весь розпач, біду!!!!!!!!!!!!
Дякую NE ANGEL за натхнення!!!Якби не ти, сонечко, то вірш би не зявився!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277534
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
В поезію закохані обоє!
У наших віршах часто переспів.
Одвічна рима білою рукою
З’єднала душі спалахом рядків.
Та в кожного своя у світ дорога.
Життя невпинно ллється через край.
Приходить муза пізня до порогу,
Лиш інші очі нам дарують Рай.
В поезію закохані, не більше.
Відгадки не шукайте і паролі.
Єднають нас такі красиві вірші,
Що це вже стало схожим на ЛавСторі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277489
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Прощалось літо сонячне із нами,
Казало нам: «Ще пару днів і йду
У далину південними шляхами,
Там теж собі прихильників знайду.
Зігрію їх, а вас я полишаю,
У руки осені вас віддаю,
Щоби злічили підсумки врожаю,
Напоготові стріли ви зиму.
За мною понадміру не сумуйте,
Прийде весна, за нею я прийду,
І плинність пір природи ви відчуйте:
На все свій час і холоду, й теплу.
Хоч холоднеча буде дошкуляти,
Про мене пам’ять все ж ви бережіть,
Вас урочисто буду я вітати,
Ще усміхнеться сонячна блакить.
І жайворонок в полі заспіває,
Лелека голосно зацокотить,
І ластівчиний щебіт залунає,
Це буде потім… йду, бо час біжить».
29.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277486
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Бичем до Бога ти не заженеш!
Хоч як би ти не намагався,
Коли хтось не бажає взяти хрест,
То в тлінному шукає щастя.
Можливо, що він вічність признає,
Та смерті через край боїться.
Цим страхом совість – голос Божий б’є,
Щоби змінитись він спромігся.
Мине життя і все з ним перейде,
І тлінні блага також зникнуть.
Лиш Царство Боже – вічне та святе,
Лихі до Нього не проникнуть!
Всім покаяння тут Господь дає,
Щоб кожен з нас преображався,
На практиці змінив життя своє,
Святих Дарів би причащався.
Для цього Бог нам вільний вибір дав,
Якого не міняв ніколи,
Однак, в любові Він возревнував:
Без Нього смуток та доќори…
26.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277517
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Хочу кохати не за красу та розум,
Хоч як це банально може звучати.
Хочу кохати,як люблю росу та грози,
В яких можна сховатися і просто мовчати.
Хочу любити за щось просте,
За гру на гітарі чи схожість у вподобаннях.
За сухий кактус,що в кімнаті росте.
За не дуже часте, але все ж прибирання.
Бажаю кохати просто за очі,
За задушливі обійми,коли трохи важко.
За повідомлення о третій ночі.
За «пробач» через не подаровані колись ромашки.
Але як завжди кохаю без причини,
Насправді саме так найважче кохати,
Коли ніхто не зачаровує очима,
А дрібниці – це те,що найважче зруйнувати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275659
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 28.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2011
Напевно, світ вже зовсім знавіснів
В шаленості свого круговороту.
І кожен день, то день, як на війні,
Де світле «за» вбиває чорне «проти».
І мрії мруть, як скошена трава,
Слізьми зайшовся шурхіт падолисту.
Усе життя ми ділимо на два:
Що було «до», і що буд́е «опісля».
А там, диви, і виходу нема,
І знов крутись у плесі швидкоплиннім,
Всміхаючись крізь сльози, й надарма
Плазуючи на стовчених колінах.
Чи то й усе, що маємо – плисти
Без спину за німою течією,
І ставити промовисті хрести
На інших по дорозі за трофеєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275808
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Мрії.. до них не досягнути рукою,
Ти їх закував, всі закрив від людей,
Я шлях так шукала, сповита луною,
Не стало вже місця для диких ідей.
Тернистий віночок на голову ніжну,
Із сміхом сильніше мені надягнув,
За гратами долі тебе ненавиджу,
За те, що кохання моє не збагнув.
Колючим ти дротом обвив свою душу,
Руками впиваюсь у гості шипи,
Тепер я отрутою дихати мушу,
Не думай про мене, а далі живи!
Сльозинки розбились, торкнувшись каміння,
Летять, наче листя у цей листопад,
Прийшло уві сні мені дивне видіння,
Що в руки зловлю не один зорепад!
Куплю я жоржину, щоб довго гадати,
Чи будемо разом, а може вже ні,
Готова тобі я себе дарувати,
Для тебе ж кохання уже у труні.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276739
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Меду наллю тобі я просто за вушка,
Прилипну навіки, неначе на клей,
І буду набридлива, сонячна мушка,
Дурацьких у мене є море ідей.
Я вкушу за шийку, а потім залижу
Помуркаю голосно, в ванну втечу,
На ручках своїх так тендітно колишу,
А потім подушкою нагло наб’ю.
Я хочу стрибнути тобі на колінця,
З волосся зробити тобі їжачка,
Я знаю, що ситий ти мою по вінця,
Та що я пороблЮ, що дика така.
Спечу тобі тортик, у формі сердечка,
На ньому, як хочеш всю злість виливай,
А я посиджу собі тихо скраєчку,
Злови ти в обійми і міцно тримай.
Не хочеться смутку, печалі і болі,
Я сміхом із радістю їх віджену,
І навіть сторічні вже заздрять тополі,
Що полум’я щастя до нас принесу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276748
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Мене вполюєш між величних гір,
Немов мисливець сарну молоду.
В прадавні нетрі я тебе веду-
Зі стежки не зіб'єшся,просто вір!
Я вже змирилась:це веління долі-
Зійтися нам в нерівному двобої.
Чи ж я бажала зустрічі такої,
Щоб саме так розподілились ролі?
У тебе-лук,як ревний оберіг,
Очей не зімкнеш навіть на хвилину!
О,як твій погляд обпікає спину,
Він і без зброї може збити з ніг!
Твоя рука,напружена й міцна,
Натягує повільно тятиву...
Я ще живу,мій Боже,я живу!..
Допоки не зірвалася стріла...
Я ще вдихаю пахощі лісів,
Впиваюся безмежним білим світом!..
Яке ж воно п'янке-останнє літо!..
Останній промінь.Відгомін.І спів.
Яка ж вона гаряча-перша кров!..
Трояндою розквітла свіжа рана...
І я схилилась,зранена і п'яна...
А ти в собі сльозу переборов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277334
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Україно моя неозора!
Рідна нене! Моя ти земля!
Гір Карпатських хребти синьочолі,
Маків цвіт у подільських полях,
Сивий сум ковилиного степу,
Буг в гречано-рожевій імлі...
Де іще відшукати поету
Стільки барв, як на рідній землі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276716
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Вона обережна, вона не міняє до осені шкіру:
А що як нова пропускає метеорити?
У серпні щороку дощить і у неї по всенькій квартирі
розставлені відра, каструлі, пляшки, корита –
заклеєні скотчем, обвиті бинтами і дертим капроном
(в містах навіть скло розсихається від беззір’я).
Вся стеля в дірках, у які зазирають веселки й ворони,
повзуть золоті павуки і течуть сузір’я.
Лисніє на стінах, розходиться долом небесна полива -
від стелі до столу, від вікон до краю світу.
Раніше, мабуть, будівничі не знали про зоряні зливи.
І нині щосерпня вона підливає квіти
самими зірками, полоще білизну, змиває волосся.
Дірки не латає, до райдуг й ворон байдужа.
Замінює відра. І шкіру лише не міняє під осінь:
а що як промокне і зорі заллють їй душу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276921
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Задрімати отак, невинно.
Роздивляйся (я ще слухняна)
Як сповзає піджак з коліна
І на землю спадає п’яним.
Невагомі, зігрівшись наче,
Стали руки навмисно тихі.
Роздивляйся. Я ще не бачу,
Не рахую глибоких вдихів.
Не питаю котра година,
Не лютую від слів «лишайся»…
Поки я ще… отак, невинно.
Потихеньку мене роздивляйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275207
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Пелюстки спогадів летять в печальний вирій,
І пізні квіти без насіння – пустоцвіт…
Вітрами зморені, пожовкли літні мрії,
Їм не злетіти у небес широкий світ.
Дрімотний ранок розганяє сни-приблуди,
Кораблики майструє із сухих листків,
В струмки кидає їх, які течуть в нікуди –
В минуле не залишать по собі містків…
Вже літо бабине наткало павутиння,
Такого сивого й гіркотного, як дим.
І дні летять жалями-зграями невпинно…
Втікає літо… і втікає серце з ним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275147
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 27.08.2011
О, скільки ще невиплаканих слів
Зависло у повітрі сивим сумом...
Ще стільки однокрилих почуттів
Не обізвались… не зібрались в думи.
Та дякую тобі за весь той світ,
Який мені ніколи не належав,
Та впав до ніг… Хай мить! - дурманив цвіт,
Штормило щастя вільне і безмежне!
У небі журавлиний крик… чи клич…
Я дякую тобі за пізнє літо,
За ясний день і за безсонну ніч,
За ранок, теплим спогадом умитий.
Я дякую тобі за біль і щем,
За дикий мед, за смак терпкий розлуки.
Я в осені сховаюсь за дощем,
Що литиме мої солодкі муки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277290
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Чому Ти далеко? Чому ми не разом?
Чому обіцяв подзвонити й не дзвониш?
Просила про зустріч, а Ти не приходиш,
І серце заходиться зраненим птахом?
Чому я з Тобою була, - наче свято,
Чому я без Тебе - пустеля розп'ята?
Чому спілкування яскравого спалах
Змінили на відблиск в мобільних екранах?
Чому Ти не поруч? Чому поміж нами
Встають перешкоди ріками - роками?
Чому не з'єднались мостами-крилами,
А втеча двома пролягала стежками?
Чому і для чого так сталось, коханий?
Для чого мені всі ці муки, мій милий?
Чому так болять і не гояться рани?
Щоб Ти був щасливий, ЩОБ ТИ БУВ ЩАСЛИВИЙ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277292
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
ти стаєшся візерунками на посуді
чи моєму досвіді крихкому.
на щастя розбиваєшся голосно,
не дозволяєш з себе їсти нікому.
а мною марять стіни реанімації,
виделкою з горла шкребуть твої рештки.
хімічні реакції на лавичках станції,-
яка ще любов в керамічнім арешті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276915
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 27.08.2011
не розглядай мене крізь скло випитої пляшки,
пласкі недоречності, сплутавшись з блиском, сяють на устах тишею.
ніч лише запліднюється світанком і значить готуймо кімнату,
щоб зовсім дитяча і зовсім пуста.
виснаженістю відстань розтинає п'янку невагомість,
на ганчірки згодились святкові одежі (пролита турбота)
і мої прикраси застрягають в сходинчастому роті підлоги.
словесними сітями поневолюєм мертвих метеликів,-
я зовсім не скучила...
просто скло має властивість розбиватись від дотику...
отак і я...
тому краще не розглядай мене крізь випиту пляшку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276961
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Сьогодні дощ вихльостував плащем,
Такий стрімкий, швидкі у нього кроки,
Від погляду його проймає щем,
І ностальгічні нотки тих ще років.
Він назбирав у краплі стиглих слив,
В моїх садах, у спогадах і втратах,
І довго ще під вікнами бродив,
І не давав ні думати ні спати.
Залопотів по стежці босоніж,
Омив зелене листя на троянді,
А потім десь пішов, сховався між…
Залишивши калюжу на веранді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271139
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 27.08.2011
Так довго тебе я ,малятко, чекаю,
За ніжку ще зловлю, коли випихаєш,
І ліктями сильно животик так давиш,
Ось так з серединки всіх нас ти вітаєш!
Як бється сердечко я чітко відчую,
Ти знов повернешся - я подих тамую,
Потягнешся в сторони десь там у лоні,
Божаю тобі лиш щасливої долі.
Ростеш кожен день, наче сонячний промінь,
Прислухаюсь вушком і чую твій гомін,
Ми дихаєш разом, пульс знов під рукою,
Усюди, де ходжу буваю з тобою!!!!
Маленькі ці ручки, долоньки із квітку,
Сховаю від світу я ніжну й тендітну,
У хаті ангелики тихо літають,
З тобою про радість вони розмовляють!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277266
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
– Чи кохала ти, берізко,
Чи плекала почуття?
Чом вклоняєшся так низько
Цій землі на каяття?
Чом згасити в серці хочеш
Те кохання золоте?
Через кого ти щоночі
Плачеш, серденько моє?
Чи то через буйний вітер,
Що зриває пелюстки,
Чи пекельне сонце світить,
Що випалює бруньки?
Чи, можливо, ти кохаєш
Без взаємності когось?
Чом ти тяжко так зітхаєш
І сумуєш чом чогось?
– Ні, тополю, вітер чемний,
Сонце гріє, не пече,
А куток кохання темний
Завірюхою січе.
Він для Бога безіменний,
Бо диявольськім мечем
Все розрубує напевно
Через правоє плече.
А на лівому – святкує
Мою слабкість перед ним
І безжалісно керує
Серцем стомленим моїм.
– То кого ти так кохаєш?
Чи не землю – матір рідну?
– Ти ніколи не вгадаєш,
Бо нелюблячим все рівно.
– Чи не клен, - твій брат названий,
Чи не дуб, – твій батько рідний,
Чи барвінок безталанний –
Малий пасинок безрідний?
– Ні, тополю, не барвінок
І не дуб могутньостовпний,
Це не клен, – мій брат чарівний –
Бо ж і крона ще не жовкла.
Ти, тополенько, кохана,
Серця темний мій куточок,
Не залікувальна рана,
Болю й радості візочок.
Я ж казала – не вгадаєш!
Вибачай, що налякала.
Ти чуття сього не знаєш,
Тому я за двох кохала.
29 грудня 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277255
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011
Дуже стомилась сьогодні удома!
Квартира блищить, неначе вся нОва!
Одяг я брудний руками попрала,
Їсти зварила, пилюку збирала!
Я вікна відмила і жирну плиту,
Прибрала усе, що зібралось в кутку,
Почистила ванну та всі дзеркала,
Санвузол біліший краплин молока!
Поки прибрала, сама забруднилась,
Побігла у душ і щедро помилась,
Не марно весь день усе відчищала,
Серце раділо, а я заспівала!
Та тільки потоки знову на плитці,
Мокра підлога і нерви на нитці,
Від пару спотіли мої дзеркала,
На крані краплинки, ну що за біда!
Ось дітки із вулиці в хату прийшли,
Пісок до вітальні на мештах внесли,
З роботи вернувся вже мій чоловік,
І речі в кімнаті кудись поволік.
Сіли, поїли і знову все пусто,
Ще раз варити - побільше і густо,
Посуду гори, каструльки, тарілки,
Зникли свобідні у мене хвилинки.
Дощик пішов та заляпав всі вікна,
Зла, як пантера, бо хата - помийка,
Завтра із дітками піду гуляти,
Хай буде брудно - мені вже начхати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277122
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Миле і дике... Пухнасте? Швидше кошлате.
Перед порогом серця сидить зухвало...
Погляд смарагдовий десь поміж хмар сховало
З неба видніше: впускать його чи прогнати.
Стукає лапкою ніжною у дверцята
Без сподівань, претензій і без амбіцій.
Тихо і легко: "Вам не потрібна киця?"
Зараз важливо намарне не обіцяти.
Створінню не треба хатки чи молока...
Муркоче, як інші, тільки вже надто чорне.
Просто бракує того, хто міцно пригорне,
Щоб навіть заснути можна в його руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275469
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Ніяк не вмостишся. Вовтузишся.
Рученята в пошуках моїх грудей.
За вікном зірки в світанку губляться.
Безсоння зморене хмільних ночей...
Обвив руками мої м*якенькі подихи.
Притиснув сильно наче немовля.
Ховаються від нас життєві поклики.
Для наших ніг втрачає сенс земля.
В повітрі підсвідомості зустрілися.
Своєю мовою спілкуються тіла.
Ми без очей один на одного дивилися.
І чули як у такт тремтять серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245394
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 22.08.2011
Свято! Свято? Незалежність?
А від чого незалежні ми?
Бо залежність, як безмежність:
Безробіття й вічний ріст ціни.
Двадцять років знову й знову
Чуємо: "Нам краще буде жить".
Олігархів нова змова:
Треба бидло все-таки добить.
І придумали реформи,
Щоб скрутити зовсім в бублик нас,
Встановили нові норми
І на світло, й побутовий газ.
Працювати довше будем...
Та чи будем краще й довше жить?
Олігархи вперті люди -
Їм би Україну доділить.
Загребущі й завидющі -
Ще не все розкрали й розгребли.
Продають за злато душі -
Обездушіли давно вони.
Тільки ми ще вірим вперто:
Прийде світлий й довгожданий час.
Не дамо Вкраїні вмерти,
Не дамо скрутити в бублик нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276378
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Вільна і непокірна,
Україно моя.
Стала ти самостійна,
Україно моя.
У далеке майбутнє,
Прокладала свій шлях.
Сили в тебе могутні,
Радість в наших очах.
Сяють в мирному небі
Зорі ясні твої.
Ми радієм за тебе,
Ніби діти малі.
І цвістиме калина
В нас під кожним вікном.
Наша дружня родина,
Сяде знов за столом.
За здоров'я держави
Вип'єм келих вина.
Щастя їй побажаєм,
Бо вона в нас одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275995
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Душа втекла... Пішла по небокраю.
І майже вже місяць - ні вісточки!..
А я ж себе... ще намагаюсь... обманюю:
"Чомусь не болить..." - Але хіба то на краще?!
Не затишно. Не маю для Часу місця.
І Часу, як завжди - обмаль...
Від місяця і до місяця...
До безпам'яті, бо ж без гальм!
Вже й не мрію, що щось насниться.
Бо на чиєсь недбале прохання -
Пустка. На сплетенні двох ключиць -
Душа бореться за право на існування...
04.08.11 22.49
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276320
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Присіла нишком юна діва
В душі самотній заштормило
Відчувши дух і гірську міць
Ввібрала… й кинулась у ніч
Сумним думкам не видно краю
Вбачає в всьому крах для раю
Очиці кольору вершини
Вмиваються в її провину
Перед творцем і богохульним
Царем й пройдисвітом розгульним
Та мала би плекать (!) провину
Під звук гітарної струни
У ніч янтарну і невинну…
Бо назва їй – Кінець Глави
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276326
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Не цвітуть на вікні герані…
(Олена Теліга)
На самотнім вікні розквітає червона герань,
Наче перша любов – розквітає шалено і палко,
І вмирає сама після перших сумних розставань
За лаштунками слів у осінньому вічному парку.
Відмирає той цвіт. У тривожну прозору блакить
Журавлем без крила відлітає в далеку мандрівку.
Тільки спогад п’янкий ще собою згадає, зболить,
І впаде пелюстком пурпуровим на голу бруківку.
Як відчути її – ту тонку, ту мереживну грань,
У обійми сліпі свої руки комусь розпростерши?..
На самотнім вікні розквітає червона герань,
Наче наша любов – найсолодша, найбільша. Найперша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276279
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Зустріла я принца в шикарнім плащі,
Гуляє по парку щоночі,
Від тої краси я спіткнулась в кущі,
Це мрія! - щось тихо шепоче.
Забрав із собою на білім коні,
Помчались до рідного замку,
Невже все життя так скакати мені -
Це добре лише на світанку!
Зайшли до палацу, де все аж блищить,
Та стіни нещадно холодні,
І десь у куточку душа запищить,
Не хочеться жити в безодні.
Красиві манери - це все напоказ,
За маскою просто мужчина,
Звичайний гуляка - нещадний до нас,
А з вигляду просто картина!
Здавалось, що щастя лише у таких,
Насправді лиш казка красива,
І треба шукати життя у простих,
Щоб ніжність любов проростила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276219
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Ти чуєш кохана... Вже осінь настала,
А я непомітив її під вікном.
Лиш усмішку ніжну в очах, що блищала,
Як зорі, що сяють над нашим селом.
Я зорі збираю як перли в намисто,
Яке подарую кохана тобі.
Щоб місяць стежину світив тобі чисто,
Щоб очі не плакали рідна твої.
Ти чуєш кохана... Шепочуть дерева
І падає листя під ноги тобі.
Я є твій художник, а ти королева,
Нам жити і жити без сліз і біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276304
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Була любов.Світанки сонце пили,
Хитали роси в кучерях трави...
А час летів,невпинний і стокрилий,
І наші дні долонями ловив!
А час летів,безжальний і зухвалий,
Як дикий кінь,сполоханий в степу!..
Ми цілий світ у нетрях поховали,
А я ним досі марю і живу...
Було вино,і музика,і квіти,
Була весна!Любов була,колись...
А де мені від спогадів подітись?
А як мені від себе вберегтись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275038
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Скажи, а Ти дійсно вже хочеш в відпустку,
Де ночі не плавляться в згустках віршів,
Де замість любові - СВОБОДА - як пустка,
І де повний штиль, а не шторм почуттів?
Де вітер спокус не підніме Твій парус,
Де радість і страх, як одне - неподільні...
А що в цій СВОБОДІ:
Чи старість, чи сталість?
І ризик з вершинами вже непотрібні?
Як важко не зрадити клятвам юнацьким,
І в вірності клятвам - не знищить себе.
Ти тільки скажи... З легким серцем - на щастя -
Візьму і з любов'ю відпущу Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275010
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
В порожнє небо дихають сади
Зів'ялим листям,памороззю,цвіллю...
Не йди до мене,осене,не йди,
Не потурай моєму божевіллю!..
І сивий смуток в серце ти не лий,
Не дихай в душу холодом мовчання.
Той день серпневий,теплий і ясний,
Чи відіснився він мені востаннє?
Чи вкрали сонце,кинувши в мішок,
Заморські старці(мабуть зі Стамбулу?)
Лиш павутиння срібне між гілок,
Немов вітрила в подорож напнули...
І якось терпко дихають сади,
І вмитий ранок з присмаком кориці...
Не йди до мене,осене,не йди,
Нехай ще літо в серці колоситься!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Залишимо минуле в супокою
І не травімо зболені серця...
Та інша жінка поряд із тобою-
Вона тобі,як юність,до лиця!
Вона така усміхнена й привітна,
З її грудей б'є свіже джерело,
І щастя ув очах бездонних квітне,
Душа по вінця повниться теплом!..
Та інша жінка...Що вона сховала
На пальці безіменному?Мій крик?
Душі моєї невигойні жала
І біль ночей,розпачливо-гірких?
Невже і я колись була такою,
Боготворила кожну мить життя?
Та інша жінка поряд із тобою-
Мій біль,мій розпач,каторга моя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274750
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Сплети мені браслет з доріг-ниток,
Котрась-бо точно приведе за покликом.
До дідька межі! Близько, як ніхто...
"Люблю"... там знак питання чи знак оклику?
Не треба знаків. Власне, все це - гра.
Любов - всуціль азарт і провокація!
Сплети мені тіару із заграв,
Допоки час просіюю крізь пальці я.
Прозрінь нема. Мій світ - банальна фікція.
Шукай собі простих і несподіваних.
І уяви на мить: в твоєму віці я
Не буду вже ні мавкою, ні дівою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Музика Віктора Оха.
А мамина весна була квітуча,
Буяла цвітом,солодко-п'янким,
Струмками дріботіла десь по кручах,
Губила в травах ніжні пелюстки!
А мамина весна любила гори-
Той храм зелений сосен і модрин,
Де потічок,студений і прозорий,
Несеться стрімко хвилями згори.
Знайомими стежками бігла боса
І день над нею піснею дзвенів!
А мамина весна гойдала роси,
Вплітала квіти в кучері дрібні.
І між квіток мережилось колосся,
Немов на щастя вічний оберіг!..
Та якось увійшла до мами осінь
І листопад їй кинула до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Забути все, благаю, Боже!
Хочу тонути в забутті...
Втекти від болю не поможе
Дим сигарети у вині...
Чому довірилась йому?!
Чому хотілося кохати..?
Душа сховалась у пітьму...
Їй зараз соромно літати...
Істерика скувала груди...
Сльозами котиться буття.
Життя - дорога, знайте, люди.
Шлях обирати навмання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249635
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 13.08.2011
Тарасе, голос твій пророчий
живий, у пам’яті народу, ще живий!!
зірками на скрижалях ночі
нам світять заповіді твої в час сліпий.
Кручі Дніпра, Карпати-гори
сумують у тумані, без ріки пісень
та на засніжені простори
весняний вітер нам надію принесе.
Стежину-доленьку заплутав
будяк колючий, в'ється буйно поміж нас.
Та розцвіте червона рута,
й воскреснемо, як вірив в це завжди Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238843
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 13.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2011
Невідомий я автор,згину в болоті,
Траву пожираю і гірко у роті,
Немає ні слави, ні лаврів в кладовці,
Збираю вірші і спалю у коробці.
Я навіть купила кріселко для музи,
Хотіла,щоб жили ми з нею союзі,
Я волосся скрутила, жую олівець,
Ідеї звели всю мене нанівець…
Який з мене автор, так, просто фальшивка,
На лобі з’явилася дивна нашивка,
«Хотілось до сонця - засмоктало багно »
Це все лиш тому, що писала не то.
Секунди так голосно давлять в кімнаті,
Я просто стомилась, згоріла в багатті,
Хай йде все на дно, ніхто не помітить,
Можливо на небі за це і відмітять
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274917
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Насупилось небо, змарніло,
Сонце сховало і почорніло,
Заплакало так рясно дощем,
А в серці з"явився печалі щем.
Пролетіло літо одним днем,
Невстигла я побути з красенем
Й насолодитить його серпнем
І ось, вже прийшла пора хризантем.
Шумить вітер та хилить віти,
Немов хоче дерева згубити,
Ховаються від дощу квіти,
Під зонтики- листя, немов діти.
Дощ періщить, несамовитий,
Мені хочеться під нього вийти,
Зібрати всі замерзлі квіти,
Пригорнути до себе й зігріти.
Осінь сміється десь за рогом
І сипле за порогом золотом,
Ступає величавим кроком,
Співає своїм срібним голосом.
Вона хоче буть подругою,
А не якимось хитрим ворогом,
Щоб відносились з повагою,
Коли гаркне з небес грізним громом.
Чи заскавчить рудим лисеням,
Ховачись посеред листя дерев,
Чи то прийде до нас безсонням,
Серед ночі блискавок і марев.
Чи розгуляється дружкою,
На весіллях...закрутившись в танці,
Золотистим вихрем- смужкою
З молодятами, немов коханці.
Та все ж не проходить гіркий щем,
Горить в душі він пекучим вогнем,
Серце палає, а він крає...
За літечком тужить, що згасає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274444
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2011
Доки живе українське мистецтво,
Доти й сама Україна жива!
З віку у вік набуває безсмертя,
Як набувають безсмертя слова.
Доки живе українська культура,
Доти слов’янський народ не умре!
З віку у вік переходить у спадок
В душах вже наших онуків живе.
Доки живе українськая мова,
Доти і серце палає вогнем!
Пишуть книжки і навчається молодь
Щось вносить в мову своє день за днем.
Доки живе українська завзятість,
Доти в не всохне козацька душа!
Наші нащадки підтверджують ділом
Те, що країна і досі жива!
Доти жива українська держава,
Доки надія палає в серцях,
Доки її невмирущая слава
Вітром гуляє по вільних степах.
Листопад, 2009 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274257
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Кружляла із хмарки сніжинка, на крилах у вітру літала,
Співала веселеньку пісню – відчула, що дуже кохала,
Вінчатись з крижинкою хоче, та просто не знає, чи треба,
Сьогодні усе у людей сама розпитає із неба.
Обрала красивий будинок, присіла послухать на скло,
Як пари в любові чарують, будують щасливе житло,
Розкрила по ширше ці вушка і стала сприймати життя,
Ну просто так хочеться знати, яке є насправді буття.
Не знала вона ще, бідненька, яка її жде тут печаль,
Забули уже оті люди, як справді кохати, а жаль,
У спорі вже кожен потоне, бо істину свою тримає,
І скрикне нещасно до неба: «Ну з ним я живу! Я не знаю».
Забули всі істини Божі, живуть, як бажає душа,
Плюють вже коханому в очі і стерта поваги межа,
Обійми лишились у парку, цілунки ж до інших летять,
Десь крики розрізали тишу, не важно, що дітки вже сплять.
У ліжку так тихо, спокійно - тепер алкоголь там живе,
Чужим уже в хату дорога, наскрізь усе серце проб'є,
Романтика в свічках погасла, в шухляді листівки лежать,
Не треба мелодій з платівки, на вуха кастрюлі шиплять.
Сніжинка ридала від болю, не знала, що світ таким став,
З розбігу у низ полетіла, чекала нещадний удар,
Та впала вона у долоні старенькій закоханій парі,
Гуляли вони в непогоду, так грілись на темнім бульварі!
П.С. написано.як роздум..просто розмова з душі..на роль вірша не стараюсь претендувати,просто захотілось висказатись!!!дякую за розуміння,мої любі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274202
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
Україно, щось тебе тримає,
Я навіть здогадуюся, що:
Світ тебе, як треба, не сприймає,
А твої правителі – ніщо!
Знаю, що лани твої шепочуть,
Чую я, про що шумить Дніпро
І про що дуби в гаях лопочуть.
Знай і ти: мені не все одно!
Україно, я твоя дитина,
Я – твоя сестра і вірний друг.
І тебе в цю смутну, чорну днину
Не покину вбиту в прах і пух.
Прагну я твойого воскресіння,
Прагну тебе гідного життя,
Не бажаю Божого спасіння,
Бо спасти тебе повинна я!
Я – людина іншої епохи,
Я – твоє годоване курча.
Не прийму російськеє „всё плохо!” –
Вірю в українське – „до меча!”.
Червень, 2010 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274055
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
... тіла плюшевих іграшок поважчали від аромату алкогольного сп'яніння та нікотинової залежності. Завтра все мусить припинитись: музика звучатиме значно тихіше, відтінки помад стануть блідішими, а подряпаний ноутбук відмовиться від дотиків і припаде пилом... Та все це буде завтра, а сьогодні вона ще віртуальнішає, марить, падає, насолоджується власною фотогенічністю, ковтає цитати, заливається кавою, стрибає з посилання на посилання, друкує стандартні повідомлення і навіть дорослішає...
Вона існуватиме десь, безсумнівно... можливо навіть відбуватиме свій летаргічний сон все в тій же кімнаті. Листя паперового лічильника на стіні своїм опаданням буде свідчити про дорослішання і наближення осені. Потім фотоспалах розсіє темряву і поповзуть місяці слайдами. Сувої минулої беззмістовності годуватимуть вогнище нетерплячості, а потім вигаданий нею фінал переросте у початок невідомо чого. Щоранку на столі червонітиме яблуко спокуси повернутись назад і вона неодмінно його скуштує, але тоді воно вже втратить свій смак, будучи прогнилим, і відіб'є звичку оглядатись якимсь гнітючим смородом.
Ще стільки доріг ведуть в оті невидимі хащі і жодної, яка б вивела з них. Копійовані, малинові, харизматичні, філософсько-безглузді, манірні, відредаговані, обезбарвлені, кострубаті, пересолені і гострі, мариновані всоте, натхненно-білосніжні, скуйовджені і майже нікому не потрібні, — ці тексти стануть її тимчасовою старістю і штовхнуть в безкраю труну сподівання.
Тут всі особливі... великими літерами вони відрікаються від натовпу, намагаються пролитись кольором на запране простирадло буденності і їм це практично вдається. Щомиті проголошуються маніфести, друкуються істини, завершуючись значком копірайту, пишуться автобіографії, дитинство перекреслюється невідомим розчаруванням у всьому... тут всі такі особливі. Лише іноді світ цей розпадається на уявні кімнати, в кожній з яких живе зграйка людей, що споглядає календарний листопад. Світло в них приглушене, безперервно лунає тиша, повітря на стелі виписує себе каліграфічно і мешканці кімнати вірять в справжність і силу слова. Потім якось оця віртуально-заселена коробка падає в гущину реальності і виявляється, що все не дарма, — навіть намальовані хащі ховають в собі тих, хто не прагне особливості, а лише радіє кожній хвилині та творить в ній себе.
... а тіла її іграшок все важчають, напуваються гірким еліксиром лицемірства і врешті розлітаються на частини... вона відмовилась від дитинства... вона особлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274030
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Пам"ятаєш запах сінокосів,
Від яких хмеліли серце й голова?
Через луки йшли з тобою босі,
Пахли квіти молодим вином й трава.
Поверталися в свої ми весни
І скидали непомітно літ тягар,
Крига давньої образи скресла,
Зникли тіні і розлук, і впертих чвар.
І забулися зимові ночі,
Що наповнювали біллю наші сни.
Серце серцю ніжно прошепоче:
"Чуєш пісню незабутої весни!?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274009
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Я тримаю за ніжку бокал,
Тост сказати вам, любі, готова.
Срібним дзвоником тепла промова
Відбивається в тиші дзеркал.
У бокалі червоне вино
Ще співає про щастя жіноче,
Та схвильовано серце тріпоче,
Бо вже осінь стоїть під вікном.
Усміхаються щиро уста,
А в очах вже закралась тривога:
"Чи ще довга життєва дорога?
Донести чи зумію хреста?"
Прилетіли мої п'ятдесят,
Притомилися, сіли на плечі...
Я упевнена, це ще не вечір,
Відсвяткую чимало ще свят!
Піднесу я бокал за сім'ю,
Що з'єдналась єдиним порогом!
За внучатко, дароване Богом!
Із бокала ковток надіп'ю.
Тата, маму, родину мою!
Таню, Юру, Андрія, сестричку!
Щоби мали здоров'я з водички!
Побажання найкращі вам шлю.
Друзям добрим подяка усім!
Тим, хто в радості, і хто в печалі
Розділяли буденність реалій,
Словом й ділом ділились своїм.
Вам усім, хто зі мною сповна
Розділити прийшов оце свято -
Щастя, радості зичу багато!
І вино випиваю до дна!
29.07.2011
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272498
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 07.08.2011
Шумів як вітер нарікав на долю,
Кидав слова образливі мені.
А я летіла птахою на волю,
Очима бачила,що ми чужі.
Переживала, мучилась, страждала,
Вмовляла серце, ще повір хоч раз.
Мабуть тому, що в глибині кохала,
І вірила - кохання спасе нас.
Та все дарма, летіли дні за днями,
Десь віддалялись наші береги.
Кохання не співало разом з нами,
Холодним вітром став для мене ти.
Втомилася, немає більше сили,
Злих суперечок більш не хочу я.
Перетворились почуття в вітрила,
Понесли небеса твоє ім'я.
Умиюся не слізьми, а росою,
Радіти буду - на землі живу.
Милуюся чарівною красою,
Впаду від щастя в шовкову траву.
А серце...Серце знову заспіває,
Мелодія полине від душі.
І знову усмішка моя засяє,
Життя моє - написані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273975
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Перезріла й хвора мрія.
Виболіла, вимерла й повстала
Просто із синтетики і п"яні.
Відігріли й кинули подалі.
Визвірення? Натяки? Подяки?
Просто смішно.
Апокаліптично
хочеться забути Твої знаки,
жести, погляди, цитати, власні варти.
Ліхтарі, вогні і світлофори.
Ностальгічний марш на славу майбуття.
Немов уперше
навесні
повтори
власного життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273970
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
будь ласка не говори зараз нічого
будемо дихати тишею
будемо пити погляди серпневих світанків
будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу
нажаль у нас закінчився тютюн
скоро світатиме а ти тремтиш як струна
невміло обіймаємось із краплями дощу
розсікаємо очі слізьми
і серпень перекриє нам доступ до кисню
я знаю
зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни
і музика навмисно гратиме вічно
мені б цінувати тебе понад усе й
цілувати навмисно без жодного на це попередження
стискати твої плечі але щораз по-іншому
щоб завжди було не так як учора
отож молися відверто
твій бог у тобі
а ти його течія
апатія роз'їдає нутро а пам'ять
не лічить провин не бачить нічого
не потрібно думати
потрібно відчувати
ковтаємо кулі від болю
і
пігулки від часу
відчалюю але не прощаючись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273976
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Коси посріблила осінь рання,
Серцю більше смутку завдала.
А душа, зневірена в коханні,
Від думок звільнитись не змогла...
Вітер шарудить опалим листям -
Припадаю хутко до вікна.
Та хиткі надії не збулися:
То сумує осені струна.
А душа в надії завмирає,
Іскорка маленька ще горить.
Від солоних сліз не погасає.
Як листочок, на гіллі тремтить.
Подумки я стежку прокладаю...
Може, ще не спалені мости?
Чуєш? Я тебе не проклинаю,
Тільки зрозумій мене й прости...
А навколо тьма і бездоріжжя,
І, спіткнувшись, б"ються всі думки.
І лежать уламки у підніжжя,
Почуттів розбитих на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273957
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Тихий цей день догора,
Воском плаче свіча,
Життя випите до дна
Із трунком на вустах.
Я одна, тебе нема,
Благоволію я,
Я інша і не твоя,
Але страждає душа.
Я на знаю де ти є,
"Друга обіймає,
До себе пригортає",-
Вітром наганяє.
Роса впала на вії,
Поцілунком неба,
Розкрились очі сині
Й нічого не треба.
Летить любов у ірій,
Гірчить смак на губах,
"Не лети, зупинись, стій,
Нехай буде, хоч так".
Скажи, мені, навіщо
Розрятрив ти тіло,
Що не слідів, не диму,
Тільки вітер свище.
І тільки спомин про рай,
Чи ти про таке знав?
Чи ти колись хоч кохав
Й летів за небокрай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273953
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Що це я,Боже,що я
Вибігла ночі навстріч?
Хто ж мені рани загоїть
В цю непроглядну ніч?
Хто ж то мій висушить смуток?
Келих-по вінця,важкий...
Вітер волосся заплутав,
Ніби життєві стежки...
Тихо в самотньому сквері,
Туї принишкли в журбі...
Що ж я шукаю ті двері?
Що ж я не вірю собі?
Мов одинока приблуда
В цьому нічному саду...
Що це я,що я,люди!..
Стежки ніяк не знайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273952
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Цвіте надія ще у серці,
Колись побачимось, колись….
Тоді я буду, як принцеса,
Краса моя проб’є за мить.
Я буду вся, як сонце сяє,
Від жару тіло все згорить,
Як місяць золотом так грає,
З романом серце забринить.
Як ніжні роси, що розтали,
Я душу ніжно огорну,
Як спрагу літом тамували,
Від тебе горе віджену.
Отак все мріяла тобою,
Чекала зустрічі не раз.
Та як зустрілись очі в очі,
Пропав і сенс усіх тих фраз.
Тобі я зовсім не потрібна,
Якою б просто не була,
Ніяк не можу зрозуміти,
Чим не сподобалась душа.
Я краще в кут свій сірий, темний,
Тихенько знову повернусь,
І не смішитиму надії,
А болем лагідно нап’юсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273912
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Сурміть мої нерви, рвіть душу, волайте…
Чому ж це не чують не бачать усі,
Що ми задебілені кожен на сайті,
Що очі запльовані в «божій росі».
Той висвітлив квіти, той длубає в носі,
Той патрає душу і шмарклі жує…
А нас роздягають, ми голі, ми босі…
Хто вже ми сьогодні і ким ми не є?
Запроданці віри, дурні яничари,
Безликі і сірі в кошарі своїй,
Забиті вовками у щільні отари
Нас ріжуть потроху на передовій.
Прокиньтесь поети, Ви ж голос народу,
Ви нації дух, ви її солов’ї.
Душіть своїм словом вовчачу породу,
За вами Вкраїна і доля її.
ID: 272320 автор: Goran
Виніс вирок всім Горан:
Задебілені поети.
В носі длубати лиш вам,
Шмарклі жуйте, як конфети.
Збожеволіли усі:
Пишуть віршики про квіти,
Про красу, що на землі,
Про кохання, осінь, літо...
Душу патраємо вщент,
Бо дурні, як яничари
І безликі, бо тепер
Живемо чомусь в кошарі.
Загнані вовками в кут,
Ми спимо і дні, і ночі.
Ріжуть нас. А хто ми тут?
Заплювали наші очі.
Та невже, коли в вірші
Солов"їна лине пісня,
Означає те, що ми
На коліна впали низько
І забули всі: хто ми
І в якій живем країні?
Ой, Горан, навіщо Ви
Пишите, що ми дебільні?
В серці почуття живуть,
Біль за долю України.
Розумієм - в бублик гнуть,
Та не зломлять наші спини.
Кожен, хто на сайт прийшов,
Не запроданець, повірте.
А про квіти й про любов
Пишуть всі поети світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272372
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 06.08.2011
Навіщо ти співаєш? – Виливаю душу.
А вірші нащо пишеш? – Залишити щось мушу.
А на гітарі граєш? – Поки що не граю.
А вчитись маєш? – Звісно те, що маю.
А нащо це тобі? – У цьому є вся я.
Комусь ще це важливо? – Я лише своя.
Ти мріями живеш? – Ні, ні, лише реальність.
А плани ти складаєш? – Я люблю спонтанність.
В руках гітара нащо? – Це моя душа.
Так ти ж не вмієш грати? – Навчуся, не спіша.
Очі чому блищать? – Тому що я щаслива.
У тебе ж купа проблем? – І що? Надворі злива.
А серденько ціле? – Якщо ні, то склею.
А квіти дарували? – Троянди й орхідею.
В губи цілували? – Дуже палко й ніжно.
В очі заглядали? – Скромно та привітно.
Що іще спитати? – Не питай нічого!
Як то так? Негарно! – А тобі для чого?
Просто хочу знати? – Чому щастя маю?
Мабуть, так! – Тому що, в відчай не впадаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273482
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Не забувай наші миті казкові,
Пориви пристрасті й щастя раптові.
Як божевільний подих із неба...
Саме такою стану для тебе.
Я стану сонцем, щоб тебе зігрівати...
Я стану вітром, щоб тебе хвилювати...
Я буду як злива, що освіжає...
Я буду тією, що вірно кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273515
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Вимальовую.
Наспівую,щоб створилась дитяча мелодія.
Так повільно минає година,
І так швидко проходить день.
Сором губ і подвійне тепло-
Це двох ниток рапсодія.
Гвалтування брехнею викликає сіру мігрень.
Я двічі вночі надпиваю місяць-
Він терпкий,як грейпфрут, і ніжний,як чай.
Все,що тріснуло в мені-завтра мене ж зміцнить.
Все,що змусило тріснути-прощай.
Відстань.Невидимі нитки,
Що з*єднують через кілометри.
Мабуть,ти надрізаєш їх,щоб не приросли.
Та все ж прийшла весна-час одягати сміх
І знімати в*язані светри.
І йти-йти-йти,щоб щастя віднайти.
10.03.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271427
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 06.08.2011
Хай буде росяно і зелено.
В світлиці - зіллячком застелено.
Хай дихається легко м'ятою.
І півники цвітуть під хатою.
Хай серце сповниться любистком.
Святковий ранок - сонця блиском.
І липові духмяні китиці
Хай пахнуть солодко над Вами...
Вітаю Вас з Святою Трійцею -
Душі Зеленими Святами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264394
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 06.08.2011
I квiтне бруньками лози
.
Весна приходить ранком синім
і крила розправляє птах.
Тріщать тугі бруньки в долині,
земля парує на полях.
.
Висять клаптями білі хмари,
а по-над ними - неба синь.
Шукає звір у лісі пару,
виходить риба із глибин.
.
Зірвався мій собака з цепу,
подавсь на другий край села.
Я прищеплю до груші щепу,
аби рясніше зацвіла.
.
Шапки діди ховають в скрині
та одягають картузи.
Весна приходить ранком синім
і квітне бруньками лози.
© Copyright: Олег Омелянчук, 2010
Свидетельство о публикации №11003017039
http://www.stihi.ru/2010/03/01/7039
.
© Copyright: Украинские Стихи , 2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273853
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Нині сонце смутне знов постукало променем в шибку,
Сколихнувши в мені ностальгічну печальну струну.
У солодких думках я промокла від щастя до нитки,
І чи збулось воно наяву, то й сама не збагну.
Мабуть, літа тепло зачепило у серці неспокій,
Наче вчора сама, – а сьогодні все зовсім не так.
Тільки сонце мені заглядає в вікно ненароком
І промінням своїм посміхається легко навзнак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273808
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
міцно спи... я стою над ліжком.
ти не бачиш, а я стою.
тобі в серденько тишком-нишком
перелию журбу мою.
не дивуйся, я маю привід,
щоб жалі складати в букетик:
покровитель рим білогривий
вирішив побути аскетом.
на прощання лиш оком блись -
пилом зоряним вкрилась стежка...
час літати прийде колись
і покинеш мене ти теж так.
але доти - солодко спи...
покладу долоню на бильце...
в скло метелик крильцями бився...
хто кохає - завше сліпий.
06.08.2011 (00:08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273781
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Не знав ніхто і ніколи такого гучного сміху…
Арія голодного дощу. Від вікна до вікна бігають тіні,
Наполохані шарудінням насінин, які перебирають миші…
А срібні роти дощу з апетитом сьорбають сіру землю,
Лизькають шибки, мов льодяники, кидаються у відра...
Ховають під оксамитові крильця нічні метелики
Свої маленькі безтолкові голови, складаючи вусики
У смішні візерунки, які нагадують сердечка…
І тільки я виходжу дивитись на мережене небо.
Вчорашня пристрасть залишила розкидане ліжко,
Неприбрані серветки в бездоганному хаосі,
На темному покривалі золотисті цятки фантиків і горішків,
Видаються зірками на недосяжному небосхилі…
Гармонія …
Ні, не розплющуй очей…
Стелиться маревом від мене до тебе доріжка вогню,
Солодко пахнуть долоні, тремтять горизонти…
Вуста немов макові пелюстки…
Чи може трояндові,
З краплинками роси. О, неодмінно ти їх куштуєш!
Я торкаюся зливи… я торкаюся неба…
Я посміхаюся увісні.
Сьогодні я бачила сон про щастя.
(фото автора)
04.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273572
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
по закінченню будь-якої історії
ми лічимо дні покалічені до народження нової
як перелітні птахи завжди хочемо
хоч колись полетіти із клітки у вирій
і бути вільними знову
не зробивши ніякого злочину
це добре що хоч віримо в це
бо серце то вільне а доступ закритий нажаль
шукаємо нових подій і вражень
хоч навмисно нас поглядом жалять
і словами інколи дражнять але то пусте
відпускаємо цей сьогоднішній ранок
і ніби ще рани не кровоточать аж надто
але всерівно ідемо поважно
крізь натовп людей
не зронивши зворотнього погляду
промовисто кажемо
та пішло воно все!
стискаємо міцно уламки майбутнього
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий
одним пострілом вбиваємо кожного
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273576
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
і не минає, і не минає, і вже, напевно, не мине...
/Л. Костенко/
усе минає. крапля точить камінь...
чи ж сльози виточать в душі граніт?
тримаю щастя обома руками,
дзвенить натужно... скільки ще дзвеніть?
минає... вислизає з пальців хвилею,
чіпляйся хоч губами, хоч зубами!
поети очі вічністю замилюють,
їй мить - краплина у бездоннім дзбані.
минає... Боже, слово ріже слух!
і капають рядки з отих порізів.
безжальні, дайте здогадку малу
чи синій птах ще синій чи вже сизий?
нехай так буде. тьмяно. тлінно. смертно.
у швидкоплиннім та скороминущім...
не наворожиш на кавовій гущі
чуття, що й час не зміг на порох стерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273532
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Сни які ніколи не збудуться,
З них на ранок більшість забудуться,
Звик до цього і більше не буду я,
Намагатися їх пригадати...
Коли ранком собі прокидаюся,
Зі світанком своїм зустрічаюся,
Досить рано а я намагаюся,
Ще хоч трішки поспати...
Тихо спокоєм сон кудись летить,
І останню дихати неповторну мить,
З ним не зникнути лише час біжить,
...Не спіймати...
12:30 4.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273531
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Коли розчавлена душа,
І від болю не втекти,
Без тебе вечір аж ніяк,
Рятуєш кожен раз лиш ТИ!
У тобі просто розчинюсь,
Нирну у ніжність твоїх чар,
І смак бажання на губах,
Неначе з неба щирий дар.
Я краплі язичком зловлю,
Що смак бажання принесуть,
Без тебе більше не живу,
Бо в насолоді провалюсь.
Моє згущене молоко,
Лиш ти все знаєш про екстаз,
Тебе неначе джерело
Я смакуватиму не раз.
І очі знову закриваю,
Коли розтанеш в роті ти,
Якщо до мене завітаєш,
Без банки щастя не дзвони)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273450
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Чи падають зорі, коли помирає кохання?
Чи гаснуть промені літа, коли зникають поцілунки?
Чи замовкає соловейко, коли ти задихаєшся від чекання?
Чи зникне райдуга, коли до тіла не торкаються вже руки?
Не бачу я, як сходить зранку сонце, бо сльози просто затопили голубі прозорі очі,
Не чую вже, як шумить дощ, бо музика наших зустрічей лунає вглибині,
Не відчуваю запаху вітру, бо ще тримають подушки твій аромат у нестримні ночі,
Не знаю, чи я ще живу, чи померла, бо не має того, від кого цвіла я у душі.
Тримайте мене, бо пропаду остаточно,
Ловіть за руки, бо зроблю дурницю – це точно,
Застібніть гамівну сорочку, бо втечу сама від себе,
А може ну це все – пустіть мене на небо…….
************************************************************
Переробила ще той текст у такий вірш….
Кому що більше до вподоби – самі оберіть!!!
Звичайно, якщо взагалі припаде до душі хоч щось:)))
Дякую за увагу!!!!!Дякую за те, що прочитали!!!
************************************************************
Чи падають зорі бажання,
Коли помирає щасливе кохання?
Чи згаснуть промені долі,
Коли поцілункам нема уже волі?
Чи замовкають пісні в соловейка
Коли вже не б’ється у грудях серденько?
Чи зникне райдуга з неба,
Якщо я не можу торкнутись до тебе?
Не бачу, як зранку сонце встає,
Бо сльози залили обличчя моє!
Не чую тепер, як дощик шумить,
Бо музика зустрічей серце щемить!
Як вітер запахне не зможу відчути,
Бо твій аромат в подушках ще чути
Не знаю тепер чи жива, чи померла,
Тебе не знаходжу, від того завмерла!
Ловіть і тримайте за руки мене,
Бо зроблю дурницю – життя промайне,
А може пустіть на волю втечу,
За своїм коханням тепер відлечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273455
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Шановний друже!
Прошу підтримати пропозицію Літератутурної творчої спілки "ЕЛІТЕР" і продовжити традицію КП по святкуванню Дня Незалежності України."
Для цього пропонуємо створити патріотичний «Літературний Салют» із віршів, надіславши на електронну адресу Літературної творчої спілки «Елітер» (eliter@i.ua) свої вірші, присвячені Україні до 24 серпня 2011 року. Вірші будуть опубліковані на сайті www.eliter.org.ua а авторів Клубу Поезії запрошую відсвяткувати 20 річницю Незалежності України вже знайомим вам салютом поетичних феєрверків саме у день національного свята (перед назвою віршу великими буквами написати ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)
За результатами «Салюту» буде видано альманах, умови публікації будуть узгоджені з кожним автором після формування альманаху.
Положення проекту «Свою Україну любіть…» викладено на сайті www.eliter.org.ua
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273371
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Якщо ти, милий, заблукаєш,
Тебе я завжди віднайду,
Від болю зможу захисти,
Далеко прожену біду.
Якщо загубишся в тумані,
Іди на серця мого стук,
Для тебе ж тільки воно б’ється,
Завжди впізнаєш ти цей звук.
Якщо щось станеться зі слухом,
На запах тіла ти іди,
Ти пам’ятаєш ми томились,
І ночі бурні так були.
Тоді казав, що пахну медом,
Неначе з неба квітка-рай,
Тобі я стану теплим пледом,
І заведу у світлий гай.
Якщо не зможеш відшукати,
Сама до тебе я прийду,
Як я відчую, що пропав ти
Руками небо розірву.
Берись, коханий, мої плечі,
Міцніше ти їх так тримай,
Я знаю дві простенькі речі,
У каві гущу відгадай.
Ми підемо туди, де щастя.
Не відпущу і не проси,
Я збережу кохання наше,
Одне лиш серце на двоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273284
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
По доріжках,що ти йдеш, давно осів туман,
У сурми ангели мовчать, бо знають твій обман.
Там оселився дикий звір – то дзеркало твоє,
Він виє вдень, кусає ніч, з ним серденько моє.
Він кігті в тіло запустив, тримає грудь зубами,
І соки ніжності схопив - то спрага до забави,
В волосся терен заплітав, стогнала я від болю,
А душу в клітку вмить загнав – не треба їй на волю.
І ключ від щастя загубив, не стали ми шукати,
У серця рани поробив – рваними кликами,
Ржавіє квітка, що цвіла, а в ній жила надія,
І щастя пташка без крила –загинула і мрія.
Не вий ти більше в тишину, бо місяць вже не з нами,
Пусти ти з пазурів зорю, хай світить за горами,
З тобою в темряві живу, ловлю я біль руками,
І все ж без тебе пропаду – повінчані ночами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272828
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Затягло мою печаль у призму чорних сліз ночей,
Пробило серце, куля вщент рознесе слід нез’ясованих речей.
Шпалери щастя ти наклеїш на спини стін ,що без вікон,
І закричить там чорний ворон, найшов він душу, йде на трон.
Немає місця вже для сміху, там поселилась злива й біль,
Ти йдеш назад на сходах вверх, ногами хід не зупиниш,
Тебе розносить дух, що з волі, побив не раз твоє нутро,
Сховався сон, червоні очі так ловлять душу вже давно.
І паралелями вернуться звірячі думки у квадратне серце таких людей,
На плоті річки розіб’ються, нема моста до світу хтивих ідей,
На шпагу нутро зловить твоя жага до крові порваних дівочих облич,
Тіло затече синім попелом, його так тягне на пригоди вільних роздумів – дивний клич!
Холодні рами віконних вирізів не відігріти холодними бездушними руками,
Ти не пролізеш через замкову щілину колючою плоттю, хоч тиснешся туди ночами,
Зимовий душ принесе прохолодний сон змученої душі від колючої любові,
Я ставлю над собою експеримент, виливаючись у дивній для мене формі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272835
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Плакало маленьке ангелятко,
Сльозинки рікою текли,
Жаліли його всі звірятка,
Та краплі спинить не змогли.
Від того нещасного плачу,
З небес уже злива пішла,
І пташки нещасно стогнали,
За сонцем втікала луна.
І вітер загнув всі дерева,
Та квітки сховали свій цвіт,
Чого ж ангелятко так плачеш?
Ти горем своїм згубиш світ.
Шмигнув так малесенький носик,
І губки дрижали малі:
«Помилку зробив я страшенну –
Поплутав всі кольори.
Хотів я райдугу гарну,
Для діток повисіть вгорі,
Та якось заплутались банки,
Рогалик лиш в небі висить».
Як тільки сльозинки спинились,
З’явилась веселка за-за хмар,
Ми разом на пензлі дивились,
Зробили усім такий дар!
Як дощик тепер заливає,
А потім веселка дзвенить,
То ангел заплакав, я знаю,
Хотів людям радість дарить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272968
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Не повернутися туди-
В мою весну,теплом зігріту!
Цвітуть сади,цвітуть сади,
Але любов не родить цвіту...
І ви йдете в той пишний сад,
Рвете пелюсток повні жмені,
Як хитрий циган-конокрад
Із моїм серцем у кишені!..
І час,як вмілий фармацевт,
Для ваших ран дозує опій-
І застигає біль свинцем,
І ви п'єте ковтками спокій!..
І ви радієте один
Серед весняного розмаю!
Цвітуть сади,цвітуть сади,
А я журбою облітаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273183
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Лети та знай, моя маленька пташко,
Твоє гніздечко – то найкраще саме.
Як буде зовсім, мій маленький, важко,
Лети до мами... Ти лети до мами...
Ледь в пір’ячко вдяглося, ластів’ятко,
А вже у світ збираєшся летіти.
Я відпущу тебе, моє малятко,
Щоб потім із турботою зустріти.
Мої долоні кожен день відкриті
І прихистять від бурі та від спеки.
Де б не було моє малятко в світі,
Долоні мами – острівець безпеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Шукаючи себе серед різнокаліберних верств населення і моди,
Серед численних списаних речень про життя дрібним почерком,
Між кілометрами холодних, розбитих, об"їздних доріг
Ґвалтуєш щоразу думки вихлопними газами...
Блукаючи серед трамвайних німих зупинок...
Виглядаєш себе очима поміж сірих гримас, байдужих перехожих...
Втискаючи у вуха навушники глушачи навколо реальність,
Обходячи калюжі розпачу уникаючи ударів вітру в обличчя..
Шукаєш…можливо знайдеш себе серед ночі,
Поміж розстібнутих ґудзиків і туго підперезаних ременів,
В масивних золотих прикрасах і фальшивими посмішками,
Вливаючи в себе синьо-зелений абсент і фальш,
Топиш свою безпомічність в прозорих фужерах,
Усвідомлюючи залежність та невідворотність,
Ти таки віднайдеш себе під ранок,
Розтоптаний від тиску головної болі на ліжку,
Чи на холодній сирій підлозі з нудотною огидою до минулого,
Складаючи спогади вчорашнього мов пазли,
З розумінням своєї безмовної слабкості ...та відсутності сили волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273189
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
я в шибку стукала тобі, ти бачив?
серпанком ніч спустилася над призьбою...
легесенько, нечутно і обачно
тобі з туману янголів вирізьблює
тобі пряде накидку з дивовиж,
а я присяду біля ліжка поруч
і цілу ніч, поки ти міцно спиш,
світанок вишиватиму власноруч
щоб він тобі пах вишнями і м'ятою,
щоб наливався золотом Ярила...
а поки ніч, цілую в губи я тебе...
а ти про це не мав і гадки, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272660
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 01.08.2011
я про щастя писати не вмію, коли по вінця...
я про нього вмію не дихати, щоб не злякати!
і дивуюся щиро (не вмію ніяк звикати)
не ховаю радісні очі... (нащо? дивіться!)
я про щастя - поглядом, дотиком, та не римою,
бо у ньому лишень розчинятися і зникати,
а слова - для ілюзій, до сміху людських, строкатих...
...затамовую подих і в щастя своє порину я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273108
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Дозволь мені у серпні загубитись,
У купелі таких пахучих трав,
Де з каменя ростуть бузкові квіти
І райдуга сміється до заграв.
Де шурхотом сухого сінокосу
Повіює над заспаним ставком,
І затінок у свій прихисток просить,
І пахне всюди медом й молоком…
Де бджоли щось вишукують у айстрах,
І м’ята загубилась в споришах.
Дозволь мені торкнутися до щастя,
Немов крилом до неба сизий птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272558
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Вона не стомиться кувать...
От знов - десяток накувала.
І повні келихи стоять,
А на столі: і хліб, і сало.
Літа ж по пам'яті бредуть,
Ключем курличуть журавлиним
І вже село (із незабуть)
Троянди сипле і жоржини.
Отож дозвольте і мені
Віддати Вам свою пошану.
Хай завше буде на коні
Ваш муж: єдиний і коханий.
Здоров'я пригоршні нехай
Дарують Вам долоні Бога!
І на землі хай буде рай,
І з Неба щедра допомога!
Нехай древлянщина свята
І Вас шанує, і родину.
Отож до дна - за ті літа,
Що так курличуть журавлино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272786
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 30.07.2011
Мене Господь до тебе на руках
Приніс, щоб не поранилась об стерня.
Щоб не блукала довго по стежках,
Які ведуть в нікуди, в безімення.
Вже образ чийсь у тиші відстояв,
Вже й розпачу гіркого наковталась.
Господь життям за руку вів, а я…
А я навіщось долі опиралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 30.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
я навчуся молитися, стану самозабутньо покірною
і тоді, однієї з безсонних ночей врешті тихо вимолю
собі щастя: із кров'ю у тебе текти під шкірою
і не буду уже ні лавою, ні лавиною
розчинюся в тобі до найменшої крапелиночки
і не буду вже ні гарячою, ні крижаною.
буде вічності мало? то спиниться часоплин такий!
я навчуся молитись і рани тобі позагоюю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272604
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Про тебе я хочу вірші написати,
Та думки тривожні лиш можуть порвати,
Свідомість мене покидає не раз,
Не хочу вертатись у світ без тих фраз.
Я тут лише тілом, душею з тобою,
Я краще б росла неживою вербою,
Де серце не б’ється, сльоза не тече,
І ангела мого так біль не пече.
Для тебе була я колись ідеалом,
Хвалився навколо нестримним романом,
Та кинув неначе старесеньку ляльку,
Не треба уже, ти швирнув десь забавку.
Я була щаслива, до зірок літала,
Допоки білявка тебе упіймала,
Розбив наші мрії, у них сенсу немає,
Поломані крила життя не збирає.
Підбитих пташок добиває вся зграя,
Не треба слабеньких, і так вже кульгає,
Отак заклюють мене люди у світі,
Біда лиш у тому, що хочу любити.
Побачиш мене і жалю не вже стане,
Лиш серце твоє ніяк не розтане,
З презирством легким вивчаєш обличчя,
Що сльозами пухне, ночами не спиться.
Колись я цвіла і пахла росою,
Бо завжди був поруч, живилась тобою,
Тепер я скелет, що марить по світу,
Не знати вже ласки, краси того вітру.
Застигнуть десь очі, засохнуть вуста,
Померла сьогодні і моя душа.
Ти лиш посміхнувся і далі пішов,
Ти ж кращу від мене для себе знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272511
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
вечорами незмінно довги(ми)
темними, сині(ми)
носим смуток в мішку на спині (ми)
переходим чужі дороги (ми)
розсипаємо правду іскра(ми),
жаль, вона і не снилась істи(ні)
незавершені наші звершенн(я)
нам би бути незмінно перши(ми)
не турбуємось над питання(ми)
ми не вмієм бути останні(ми)
сторінками жовтаво-біли(ми),
рівними, чисти(ми)
натираєм брехню до блиску (ми)
у відвертість грать не любили (ми)
26.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272236
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
опівночі для нас застигне світ
щоб ще хоч раз торкатися несміло
ми зірвемо із душ колючий дріт
і визволимо виснажене тіло
ми іскрами розжарених зіниць
спадатимемо попелом на груди
і серце обірветься долілиць
і захід сонця пурпуровий буде
цілунками розсиплемось… трьома
словами на обніжених зап’ястях
коли ні в кого сили вже нема
чекати на трамвай чужого щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272154
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2011
Дозволь мені вчасно піти… без повернень додому
Прибережною хвилею стерти життєві сліди
З очей познімати більмо, наче ту глаукому*
Дозволь не прощатись… лиш тихо й неспішно піти
Всі радощі й смуток залишити чайкам манірним
А біль, як отруту, відпити останній ж бо раз
Дозволь лиш піти… підкоритися волі покірно…
Тримати без сенсу… свободи моєї вже час!
* Глаукома — група довготривалих захворювань очей внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272048
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Приснилося,
що я тебе беру...
Уся тремтиш,
а я тебе кохаю.
Від пристрасті
Шаленої горю,
До себе
Ще міцніше пригортаю...
Весь у тобі.
Палаю.
А вуста
Злились у довгім,
Пристраснім цілунку...
Я ще ні з ким
Так ніжно не літав.
Я ще ні з ким
Не мав таких
Стосунків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271986
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 25.07.2011
Тобі знову пахнуть
Ті божевільні двори, знайомі двері,
І відверто розхилені вікна.
Ті всі історії … любовні…
Блукають містом,
Забивають мізки різним філософським шматтям,
Романтично прогулюються
Слухають шамкотіння віків на березі,
Де прив’язані вологі човни…
Ти складаєш особливим чином долоні,
Міцно стуляючи пальці і рупорно гукаєш в ніч:
Я не хочу спати,
Лишень дайте мені вдихати аромати коханої!
Піщинки відокремлюються від підошви,
Ти чуєш як пахнуть малі рослинки,
Яких потривожили твої ступні?
Ти наполохав світлячків і тепер вони наш ескорт.
Теплі долоні розтерли якусь зелень,
Що то? Меліса, чебрець?
Тепер не торкайся моїх зап’ястків,
Бо змішаються м’ятні та лимонні ноти
І мурашки холодними лапками гайнуть тілом,
Мов то їм стадіон.
Троянда, так ніжно вплелася в букет,
Заливаючись сором’язливою фарбою,
Тремтливо тримається голочками за мій шифоновий рукав…
Нехай твій поцілунок буде злегка цигарковим,
Трохи ветіверним і мандариновим...
Ще б трохи запахло живицею чи кедром,
Щоб нагадувало зимове свято,
Коли здійснюються бажання…
Моє бажання це ти!
Гаряче, нестримне, енергійне…
Я торкаю тебе , пульс шарпає шкіру…
Вітер дихає морем, і десь далеко,
Дуже далеко хвилі ковтають гальку,
Мов кольорові глазуровані цукерки,
Пахне ще чимсь… знайомим
Водоростями, мушлями,
Таїною,
Еросом…
Місяць заповзає в пазуху моря…
Ховаєш мене у себе на грудях,
Щоб я більш не цікавилась хвилями, галькою…
Тільки таїною…
Еросом…
Тобою.
25.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271981
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 25.07.2011
Висмикну білий аркуш, немов пір’їну зі світу.
Залізу-злечу на гілку, аби зручніше і самотніше.
Занотую гарячу промову сонця і залишу у квітах
Записку : пішла рахувати зорі. обіймаю, таке інше……
Ходити десь поблизу сонних артерій міста,
Гострими підборами рахувати бруківчені ребра…
Накрапає дощ мені до келиха прозоро-іскристі
Розмови з ніччю, по жіночому щемливо відверті…
І вже пахнуть зелені долоні вітру кавою і тобою,
Відкритими вікнами художніх майстерень ,
Затишних кав’ярень, ваніллю і курагою, корицею
Вишневим сиропом…язичком, піднебінням…
Чутливими твоїми пальцями, панчішками із Франції.
Ще мені пахне шорстким підборіддям, шкірянкою
З твого жагучого тіла, чомусь скипидаром,чи хвоєю
І ще якоюсь хмільною їжею, персиками, як приманкою…
Чомусь забажалося чаю з таємничою назвою саусеп,
Тремтіти чомусь попід шкірою, дотично дивитись,
Захотілось залишити далеко по заду всіх і все…..
І фанатично на тебе молитись, закохано і відкрито.
…Вітер лоскоче, тішиться шовком, грає з волоссям…
Туляться спинками плетені крісла,
тягнеться звідкись димок.
Я, малесенька частка всіх ароматів і всіх відголосків
На згадку заплутаюсь в тебе десь на загривку думок
неповторним гіркуватим вогником сигари
в ательє артиста
з коньячним вечоровим присмаком
нашого рандеву.
25.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271980
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 25.07.2011
«Мамусю, скажи мені, де ти?» - спитала дитина у неба,
Піднявши голівку доверху… і крапля упала сльози…
«Чому Ти піднялась до Бога, лишивши мене, моя нене?»
Лиш тихо вітер на вушко шепоче: «Голубко, прости…
Чи з власної волі могла я покинути своє дитятко?
Чи легко тебе залишати? Чи серце моє кам’яне?
Та вибору доля мені не далА, моє рідне малятко,
Мій янгол у щасті та в горі завжди із тобою буде».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271048
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 24.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011
Щоразу щоранку щосили
Щодосвітка щиглик щасливо
Щебече щодуху, щемливо -
Щедріше щодня, щебетливий.
Щемлячої щирості щебет
Щедротами щастя щипає.
Щомиті щебечучи щедро,
Щоправда, щоночі щезає.
14-15.04.2010 (в ред.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253947
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 24.07.2011
Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.
Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.
І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…
22.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 24.07.2011
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Ну, розкричись на мене,
Гаркни щосили!
А я роздягнена вийду…НЕБО!!!
Немов то весна, жбурни до ніг Ворскли
Золоті оберемки вогню
З-під молоту Тора, мов данину ,
чи коштовні дари …
На дорозі гамселить барабанний оркестр,
Любовно лупцює асфальт
Кришталевими паличками ударник…
І сіється на моє гаряче тіло
Срібло, зчищене з опуклих боків
П’яного місячного ляща…
Заливається сміхом
Потік відчайдушних червоних та чорних автівок.
Фонтанують пастки зубастих калюж.
Босі ноги, голі руки…
Маленьке плаття соромиться
Своїх нових принадних форм…
Волосся … Лице…
Все одного ґатунку – мокрого…
Н-е-е-б-о-о!
Дихання остовпіло від таких гарячкових рухів,
Від здивованих вигуків крихітних перехожих.
Я лечу і можливо моя зачіска розтеліпалась,
Ситець десь непристойно задерся,
Груди можливо сміливо випнулись.
Та й грець!
А я лечу, я піднімаюсь, мов альпініст,
чіпляючись за вусики медуз,
за модні дрети наднебесних хіпі,
за мідні і дзвінкі гітарні струни,
сповзаю захмеліла на канапу хмар…
Грозою випещена плоть
Не хоче повертатись до буття…
Та спробуй, зажени мене до хати!!!
…НЕБО…
23.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271779
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011
Я вірю в кохання легке і безкрає,
Яке зачаровує, душу п'янить...
Повільно, шалено і ніжно вбиває...
А вічність життя перетворює в мить.
Ви скажете - казка - чарівна й банальна?
Чи грішна й фальшивая все це лиш гра?
Та інколи зустріч, миттєво-фатальна,
Так легко із лицаря творить раба.
Бентежить мене і все більше хвилює
Це "свято емоцій", цей "жаркий парад"!
Вдихай без вагань, хай все тіло відчує...
Твойого кохання п'янкий аромат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233095
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 24.07.2011
Я втрачаю дар слова раптово
Від тремтіння під тілом гарячим...
І не схожі ці звуки на мову,
Що вриваються шлейфом ледачим.
Загорілось...А то й, затремтіло...
Від знемоги і дикого жару...
У полоні...У пристрасті тіло...
Все ж приймає солодку покару.
Тут зникають і межі, й кордони,
Захлинаюсь шаленством щомиті...
Моє тіло собою наповни!
Ми болем кохання всеціло сповиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235797
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 24.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011
Дотиком ніжним по губкам провів,
У очі мені зазирнув,
До сказу бажання в мені розбудив,
У ласки одразу пірнув.
Я чую твій подих, що тіло скував,
Неначе здавив десь удав,
Чи ніжно тримав, чи брутальним бував,
Екстаз ти завжди дарував.
Неначе в кайдани мене ти зловив,
Від тебе не можу піти,
Щоразу благаю, прошу - доторкнись,
Без тебе не можу цвісти.
Стікають краплинки шаленого щастя,
І тіло торкнулось твого,
Тримаю міцніше я твої зап’ястя,
І знову скажу я: «Ого!»…
На вушко просив: «Кохай, скільки зможеш»
За хмарами десь я була,
Та кинув мене у хвилину негожу,
Я серце тобі віддала.
І тіло сумує, душа так кричить,
Благає екстаз повернути,
Уся моя сутність без тебе скрипить,
Як міг ти таке позабути?
Зустрілись на дворі, ти очі відвів,
Неначе вже ми не знайомі,
Неначе не ти до шаленства довів,
Душею ми були вже голі.
Як можна забути оті простирадла:
Від пристрасті мокрі були,
Пройшлися ми поруч, ятрила та рана,
Та ми уже зовсім чужі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271740
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
роздягалася в БІЛЕ
спрагою ПИЛА
молилась ЗНЕВІРОЮ,
бігла СПОВІЛЬНЕННЯМ
спала БЕЗСОННЯМ
вмираючи ЖИЛА,
слухала ТІЛОМ
добровільна НЕВІЛЬНИЦЯ,
судилася з ПРАВДОЮ
сповідалася ГРІШНИКУ
сподівалась ТУМАНАМИ
сліпла від ТЕМРЯВИ
розтулялась ТОРКАННЯМИ
плакала в ХМАРИ,
верталась ПРОЩАННЯМИ
кохалась З ПРИМАРАМИ,
сохла ДОЩАМИ
гірким ЦУКРУВАЛА
віддавалася в БОРГ,
божеволіла ЗВУКОМ
топилася СПАЛЕННЯМ
труїлася ЛІТОМ
розпиналася ШЕПОТОМ
розчинялася КРИКОМ
існувала ЩЕЗАЮЧИ
задихалася СВІТОМ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271719
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Які бувають все ж слова пусті,
Які ж бувають мрії нездійсненні.
Хоч й були і слова ті чарівні,
Хоч були мрії зовсім повсякденні.
Яка ж була надія та жива,
Яка ж та віра була незгасима.
Яка між нами прірва пролягла,
Хоч для з’єднання ми доклали сили.
Яка ж печаль буває мовчазна,
А радість же кричить без перестанку.
А, може, навпаки – хто ж зна?
Не будемо гадати ж бо до ранку.
Одна любов, єдина лиш любов
Бува завжди однакової сили.
Завжди холоне в жилах моїх кров,
Як згадую про тебе, милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271681
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2011
Достатньо віри, щоб відкритись,
Достатньо часу для письма,
Забути слово “зупинитись”,
Вдихати міцно те, чого нема.
Зненацька мріяти ночами,
Зненацька слухати чужих.
Кричати бурими вітрами,
Читати тільки непростих.
Довіритися власним силам,
Довіритись усупереч образ,
І спробувати стати дивом,
Й не озиратись раз у раз.
Собі виборювати право,
Собі складати сходи вверх,
Щоб всі вигукували “браво”,
А ти всміхався в той момент.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271219
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2011
в темряві достигають сором'язливі яблука,
покриваючись кров'ю ночі, що до світання
огортає собою все яблуневе єство.
блідий запалювач ліхтарів блукає повітрям,
щоб вгледіти повільне одужання саду -
переливання спокою за ширмами листя.
моє відчинене вікно розбивається від спраги,
вітер щоками стирає відбитки літа на ньому,
допиваючи яблучний сік мого сну.
руки чиїсь сухі і без жодної лінії
заколисують чорних кошенят мороку,
а в них здіймаються бурі ненависті до ліхтарника
і кігтями вони малюють долю на сухих долонях.
загострюються кутики очей ближче до сходу,
милосердне повітря жертвує собою повсякчас
і я дихаю, малюючи на тобі вже стиглі яблука.
зернята ночі з них падають і проростають новим днем,
де роздріблена свідомість прагне нового безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271198
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 23.07.2011
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Нехай над тобою зорі всміхаються, мій загадковий.
Нехай тобі сивою стрічкою стелиться шлях...
(Я - та, хто власноруч майструє собі окови
І марить польотами фенікса чи журавля)
Хай срібний серпанок до ранку стоїть на сторожі,
Щоб сон твій мережився сяйвом моїх почувань.
Нехай моя слабкість, що так на кохання схожа
З-під пензлика ночі дістане нові дива.
І справдиться, як пророцтво, все, про що мріялось,
А ні - то й не треба - всміхаються херувими...
Та в час, коли ніч махне темно-синім віялом
І сон начаклує, згадай мене, мій невловимий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271412
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2011
Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,
коли над ними вітер гонить хмари
і свище, наче рве струну гітари,
а потім тихне в купелі роси?
І скрізь мов чари…
Чи знаєш ти, про що ліси мовчать,
коли ранкові зорі догоряють
й ромашки ясноокі заглядають
у душу снів, де горде лелеча
у синь злітає?
Чи знаєш ти, які в лісів думки,
коли листок тремтить у павутинні,
волошка позіхає синя-синя,
а пшениці співають їй казки
немов дитині?
Чи знаєш ти, про що шумлять ліси?
Про що співають, чим живуть, сміються?
Як в неба далеч душі їхні рвуться,
а потім тихнуть… й в купелі роси
серця їх б’ються…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271350
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Стомилася. Взуттям натерла ніжки.
І питоньки аж раптом захотіла.
З трави зробила королівське ліжко
Й голівку на коліна примостила.
Розсипалось волосся, розлилося.
Долоня човником у ньому ходить.
Поцілував?.. Чи то вже так здалося?
А втім, цілуй. Мені це не зашкодить.
Твої вуста вершково-полуничні
До себе ваблять і мої гукають.
Такі солодкі з присмаком незвичним.
Цілую їх (скоріше, випиваю).
Натішилась. Втомила свою спрагу.
Підемо, друже, в пошуках доріжки.
Ми знайдемо іще якусь розвагу.
От тільки б не боліли більше ніжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271120
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Золотими нитками зашию свою долю,
І латками магічними закрию свої скроні,
Невидимою сіткою я волю поверну,
І променями сонечка я серце оживлю.
Коли була малесенька, то казкою жила,
Такі маленькі коники у серці берегла,
Спинки кольорові, зелені добрі очі,
Мої єдинороги приходили щоночі.
У бульбашках я мильних їх бачила завжди,
Красиві їхні гриви і пишнії хвости,
Ми в райдугу пірнали, по хмарочках пливли,
В постійній щирій радості стрибали у квітки.
Де ж тепер, ви рідні мої, коники мої?
Без вас весь світ не кольоровий, тону я у журбі,
Прийдіть і біль нещасний мій у посмішці втопіть,
Малюю вас я на мольберті, прошу тепер – прийдіть!
Дзвіночками веселими ніжки цокотять,
Летять мої метелики і ріжками бринять,
Відпущу журбу чорную на вільні ті степи,
Мене єдинороженьки до щастя понесли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271065
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Спокуса в тілі проростає,
З’їдає жаром всю наскрізь,
Всі соки з лона випиває,
Неначе просить – доторкнись!
Тремтить все тіло, наче промінь,
У руки ти мене спіймай,
Ти став шматочком вже свободи,
Тепер міцніше всю тримай.
Тобі я тіло все дарую,
Душа для тебе,як сміття,
Моє бажання зачарує,
Немає тут для нас буття.
Від дотиків згорає одяг
Нитками пошлість не зашьєш,
Від поцілунків та мелодій,
У тій свідомості згниєш,
Тому свідомість відключаю,
Є лиш бажання, я і ти,
Давай, хутчіш, я відлітаю,
Мене ти спробуй улови.
Я крапельками щастя лину,
До тіла твого, що змогло,
В спокусі голову розбити,
Тепер на совість все одно…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271077
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Ми пили місто кроками щоночі,
Бентежачи собою ліхтарі!
Сором*язливо опускали очі
всі перехожі, тонучи в імлі.
Зупиним світ шаленим поцілунком,
Та замилуєм дотиком зірки.
І знов "Люблю"- до спільного рахунку
несуть вуста твої, солодкі і п'янкі.
За допомогою Юрія Пухнастого!
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268470
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Обіймати нотатник, хотіти твого дотику...
Перекреслити все - ти не любиш банальних штампів.
Карбувати листи: без адреси, марок, поштамтів
І жбурляти слова, як в десятку сталеві дротики...
Я напружена. Дика. Готова до зіткнень і сутичок.
Тільки ти як поглянеш - розкришаться обладунки.
Чисту воду в долонях з гірських принесу річок,
Щоб про серце моє не лишилось кривої думки.
Щоби сумнів чолом не посмів малювати ескізи
Павутинок-заглибин, що їх іменують досвідом...
А щасливим дарма: засинать чи вставати вдосвіта!
Я кохаю тебе! (Називай це максималізмом.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271058
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
На струнах тихо янголи заграли.
І серце мов розплавили повільно
Чи то акорд, тобою взятий вдало,
Чи блиск очей нестримно-божевільний.
Чи то акорд, тобою взятий вдало,
Чи блиск очей нестримно-божевільний.
Ми довго потім пили теплу каву
І говорили будь-що й ні про кого.
Прощалися і забувались знову,
На ранок лиш діставшися порогу.
Прощалися і забувались знову,
На ранок лиш діставшися порогу.
Зі струн ледь чутно янголи злетіли.
Заплакав дощ, по склу розливши сльози.
А нам проститися не стало сили.
Стояли мовчки на отім порозі.
А нам проститися не стало сили.
Стояли мовчки на отім порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270957
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270761
Інструкція : читати в окулярах!
ПЛЕЙКАСТ від AMRILAURA:
http://www.playcast.ru/view/1613339/297526b082178e6539f8550a2524269db5bc71b3pl
***
Нікотиновий голод не счезав навіть після десерту,
Сигарета і кава... і душа припарована, дійшла до агонії,
Згусток крові відхаркнуто, він і був, певно, зародком смерті,
Лишилась... живою, гарячою на мЕжі любові – болю.
Двері клацнули раптом рвучко холодним металом ,
А, може, не двері… кайданки, чи так, запальничка,
Увійшов… Певно ангел, не лишить мене на поталу,
Та звідки відомі йому мої коди, цикли і звички….
Безнадійно пручатись, молитись несила, судомить...
Мандражно хотілось померти, щоб за хвилю ожити,
Скоротитись на кшталт, як в мейозі плече хромосоми…
А ще… пластиліну, хотілось… щоб зняти точні відбитки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270918
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2011
Коли у ринвах
дощик захлюпоче,
закутається ранок
у туман –
я буду
цілувати Ваші очі
і обіймати
подумки за стан.
Мольфари Долю
світлу напророчать:
добірні зерна –
на родючий лан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270464
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 18.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2011
Діамантовий голос. Шліфована мова.
Нам кави без цукру й солодку розмову!
А серце у нього червоне – червоне!!!
І стогнуть у мріях його саксофони…
Сталева надійність. Упевненні кроки…
Так тонко вдихнув грудей моїх стуки!
А серце у нього глибоке –глибоке!!!
І пахнуть комфортом у золоті руки!
А погляд - митця! Не вип’єш до дна…
Нам тортик, будь ласка, і можна вина!?
Ну й серце у вас!!! Щиро – таємне…
Частинка у мене ...і вже невід’ємна!
З Днем Народження, Ігоре!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264203
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 18.07.2011
Не ятри собі душу, дівчинко, не ятри,
Не фарбуй аквареллю світанки у колір смутку.
Спомини - пластилін: відриваєш маленьку грудку
І ліпи що завгодно, допоки свіча горить...
І нехай тобі буде щемливо, гірко й нетлінно,
Медитуй на вогонь і на ніч, на тишу в'язку...
В супермаркеті долі немає лишень пластиліну,
Аби щастя зліпити на зорянім мотузку.
Ставлю крапочку. Небо грає всіма відтінками:
Бірюзово-рожеве, і синє, і фіолет...
В ритмі серця невтомно зухвалий годиннник тікає
І усе було б добре, але... багато але.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011
інструкція:
слухати в навушниках із заплющеними очима ;)
було пусто і гірко. і це називалось правдою
розбивався кришталь ілюзій, та чи на щастя?
і не нашими віршами ніч вишивала сльози
як останній рятунок чи липовий анестетик.
затерпало... не нило... ні римами, ані кров'ю
не нагадувало про розпач і крах амбіцій
безсенсовно, безрезультатно, беперспективно,
хоч на диво удосталь бажання і сили жити!
безнадійно, як смертна кара або довічне
прирікання себе на фатальну любов до волі.
роздягни мою душу, кайданками до батареї
прикріпи і залиш її так на годинку-другу
хай відчує, що воля насправді пахне полинно
на холоднім паркеті бетонної вежі-хрущівки...
хай же потім їй стане до крику байдуже й мілко!
ключ носи у кишені. кватирку не зачиняй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270761
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
джерело натхнення - Akari: Поетки плачуть рідко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269951
забагато дощів, забагато римованих строф -
майстер-клас із обману у шовковому халатику.
градом слів, передбаченнями катастроф,
а сльозами? сльозами поетки не вміють плакати!
за одного "того" - десять люблячих і нелюблених.
кожна фраза - тягар, не зламалися б терези...
і не правда, що серця нема чи жалю у них,
та не кожен-бо вартий поетчиної сльози.
13.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269957
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Любов його - зріла, смутна і терпляча -
Серйозна, як фото на паспорт…
А в мене невпинна нестримна дитячість –
Зі щастям злетіти і впасти…
У мене потреба палати щосили,
І світом нестись торнадо…
Коли я впаду, в нього виростуть крила -
Бо знайдеться роль розради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261739
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 13.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 13.07.2011
папір усе стерпить... нет також...
темно-синє на білому, шок:
шовк холодний, гаряче тіло
пластир на ступнях -
важко носити підбори,
боляче плакати, але про це не говорять.
переживу. хто наступний?
не роби мені боляче, точним рухом
загаси свічку двома пальцями
не задмухуй, зроби вигляд, що не пече
ти потрапиш до раю, а я не вірю у рай,
не кричу "ура", коли догораю.
не ставай голосом у моїй голові
я вірю у відстань -
це моя остання релігія.
коли я заплачу, зорепад на щастя лови,
я так від любові оклигую.
не чіпай мене.
у саду магнолій оселивсь пирій,
я не вірю в долю,
янголе, не грій тих, хто диха єдиним днем.
НЕБА(й)ДУЖОСТІ потребую...
тим, хто просить - дають,
а як же ті, хто не вміє просити?
просівай мою лють
крізь примирення сито.
P.S. і не треба мене розуміти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269915
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011
не відпускай, коли тримать ще сила
коли вогонь надії в серці ще горить
коли закривши очі на хвилину
ти повертать не хочеш ні на мить!
не відпускай, коли ще серце бється
при зустрічі, при новій смс
коли воно на частки бється
якщо із іншою він десь
не відпускай, коли чекать ще можеш
і можеш проганять журбу
і злії думи ти від себе гониш
і віриш ти у мрію - у свою!!!
не відпускай, повір у себе
повір що разом доля вас звела
і поєднала десь на небі
де сутінків порожня суєта
не відпускай, коли ще у душі палає,
коли ще не погасла у душі свіча
коли ще той вогонь не догорає
і серця пісня зовсім не німа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269647
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Маніфест совісті!!!
у кайдани заключена совість
і за гратами вяне весна
неминуча соборності повість
і поема прощання свята
ми раби у своєї недолі
а у долі ми вольні птахи
діти пекла у битві до крові
вже не друзі - ми вже вороги
святість спогадів тане секундно
залишає на згадку печаль
на душі скло розбите і згубно
тануть дні,забагато вагань
нам солодшого дійства не треба,
ніж поринути в правди світи
і довіритись - тільки лиш небу
і спокою лиш там нам знайти
і забути, забутись навіки
загубитись у темряві днів
ми нужденні здорові каліки
просим волі у сонячних снів
Допомоги!! Лиш краплю натхнення!!!
Щоб не впасти і далі піти!!!
і у совісті власне прощення
і простити усіх навіки
дайте сили щоб встати з низини
щоби память змогла замовчать
щоб позбутися сірої днини
іі навчитися щиро прощать
все пройшло і назад не вернути
сподівання зійшли нанівець
і тепер лише вихід - забути
ставить КРАПКУ!навіки кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269646
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Тільки раз, тільки мить. Як ніколи багряно і терпко
зайнялося в зіницях …іскрА мабуть дихала так,
що завмерло навколо, змаліло усе і померкло...
розговілося серце.. у злеті з тобою, мов птах.
Тільки раз і тепер, не лишаючи себе на потім,
хіромантії око вдивляється в форму життя...
На долонях є лінії долі і хвилі, мов дотик
оживають тоді, коли в мОїй долоні - Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268129
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 11.07.2011
Мы сходим с ума не по людям, а по тем моментам, что с ними пережили... (с)
________________________________________
Погляд досі у серці…
/між ребер/
Теплі руки й обійми…
/теж теплі/
Не обчислить, мабуть, навіть Вебер
Чом на три поділилися петлі
Промінь в очі мої зимно-сірі
Ти направив своїми…
/блакитні/
І відчув, що між нами див-хвилі…
Там чи тут… точно знаю…
/у липні/
Відстань в кроки чи символи
/смайли/
Поштовх в бік – ніби постріл…
/між нас/
Недоречно казати і зайве,
Що було б почуття…
та не час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269669
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
А ти тут був. Набув, здобув...забув?
Лишив позаду принців та валетів...
Так легковажно відчинив засув -
Мене мені відкрив немов планету.
О, ти тут був. Втішався та ішов
І ніч із стін у тінь сповзала слідом.
Це ж не кохання, а невдалий шов
На полотні ненаших краєвидів?
Чи ти тут був?..Якщо мовчання днів
Не вип"є пам"ять наче чарку соту -
Я буду тут. У сутінках світів,
Відкритих і залишених "на потім".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267810
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 10.07.2011
…А можна про Вас написать? У лагідних запахах м’яти
Я хочу, щоб літо омріяне лило не дощ, а олію…
Я хочу до Вас підійти. У затінку тихо стояти
І мовчки дивитися й знати, що я у цю мить червонію…
А можна торкнутись руки? А можна, я Вас поцілую?..
Ні-ні, тільки пальчиків ніжних руки, у якій моє щастя!..
В цю мить я забуду про все – і навіть про доленьку злую,
Яка так наївно не знала, що все в мене – все в мене вдасться…
01.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262878
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 10.07.2011
Я захоплююся тобою і дивуюсь
Невже ось так можна писати?
Я читаю тебе і любуюсь,
Як же влучно умів ти сказати.
Твоя творчість – вона досконала!
А та пристрасть твоя розпашіла,
Катів народу мого доконала,
Й надала землі моїй крила.
«Дід умер» і «Баба Онися»…
Я читаю, і чомусь завжди плачу.
Закликаєш усіх: «Подивися!».
Я дивлюсь і повір усе бачу.
Ти писав про біль Батьківщини,
І кати все гнобили тебе.
Але зараз ти є – Син України!
Недарма ти віддав Батьківщині себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239873
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Я обожнюю, коли ти говориш про смерть і підкови,
Які, можливо, вбережуть нас від посухи в інших світах.
І коли не робиш ніякої більше-менш вдалої спроби,
Аби доторкнутися цвілими руками до моїх надчутливих очей.
Я обожнюю, коли ми говоримо про побляклі хмари,
Які можуть доторкнутися до наших скронь, але не хочуть.
І про триколісний велосипед із двома рулями на автобані,
Який мчить зі швидкістю оберту планети навколо своєї пихи.
Я ненавиджу, коли ти пхаєш свої жваві руки в мій понурий настрій.
І коли називаєш мене – сонечко, хоча насправді любиш ніч.
Я б воліла не чути твого глухого хриплого голосу в екстазі,
Бо він нього мої ноги здригаються вдвічі сильніше і втікають з постелі.
Але я надто люблю, коли ти куриш сигарету, вдихаючи дим,
І коли видихаєш його мені в надуті та хворі легені.
І коли дивишся мені в очі своїми великими зіницями кольору кривавої ржі.
Я надто люблю спокій у нашому шумному ліжку… і два ковтки нікотину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269214
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Сповідь буде німою, язик проколола аґрафкою,
На колінах твоїх сподівання звурдяться місивом,
Проголошено відпуст гріхів і реальністю трафило
У вИзнання зсередини, вилилось сім’я бісове.
Хрест на грудях, то зовсім не хрест, а лИше подряпини,
Від моєї незграбності так поводитись в збуренні ,
Ці знАки хай залишаться просто таємними мапами,
На яких тільки так позначаються точки занулення.
Як причасницю визнай, я не хочу бути підсудною,
Я пекельно пульсуюча хіть із якоїсь пробоїни,
Що пустоти заповнює законом сполучних посудин
Різностатевих особин, тих, що не пальцем роблені.
Чашу подано, та по летальності вже не відпити,
Атрофоване тіло, душа прийшла за розгрішенням,
Ти зумів мене вкотре, просто так, із нічого створити,
Пий за мене, лишайся… а я?... я залишуся грішною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269497
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Так ніжно вітер грався із волоссям
Він відлітав і знову повертався
Можливо це мені приснилось чи здалося
Або ж він справді поруч бути намагався
Шукав мене і забирав з собою
Був теплим наче сонячне проміння
І шепотів, що він завжди зі мною
Та я не вірила в ці ніжні шепотіння
Він відлітав і залишалась я з собою
Я не встигала крикнути "зажди"
І не могла спинити я його рукою
І не могла примусити лишитись назавжди
Він не з'явився, знов не прилетів
Чекати марно, з цим змиритись мушу
Згадала я, про що мені він шепотів
Й прийняла це я в своє серце й в свою душу
Він шепотів мені своє ім'я
Він шепотів про мрії і нагоди
Про те, що я - це він і він - це я
Про те, що він - це й є моя свобода
І він завжди зі мною, зовсім близько
Він надихає кожне слово й кожен рух
З ним я щаслива й небо дуже низько
Бо він - це вільний і нестримний дух...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269500
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Байка
Cудили Прибиральницю в суді,
а звинувачень - незліченні томи.
Усі столи заставлені в судді,
аж в бідолахи смикаються брови.
У чому не винують лиш її:
що вітер дме, що, коли сонце - парно,
що вимела все смІття із сім"ї
і для сім"ї те склалося негарно.
Бо та сім"я хвалилась на весь світ,
що в неї чистота і все в порядку,
а там сміття вже лізло через пліт
і засмерділо увесь двір і грядку.
"На вулицю нічого не греби!" -
нераз її повчали "господарі" -
"Дозволено лиш мести все сюди,
щоб над газдівством не збирались хмари.
Помиєш зверху двері і шибки,
протреш підлогу, килимком прикриєш.
а на сміття застелиш вишивки -
й ніхто тобі не буде милить шию.
А за непослух кара немала -
он прокурори, як сичі, надуті
і ти сама є осередок зла,
сказати б так - як формула отрути.
Бо коли смІття - винна ти сама,
то значить прибирала неуміло.
То ж дуже просто, наче "два" на "два",
яка різниця що тобі веліли!"
Отак нераз в житті у нас бува,
що судять не завжди того, хто смітить,
а іншого, хто смІття вигріба,
щоби про те ніхто не знав у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269315
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Відкрий свої двері, втікай, не вертайся
До світла десь там у тунелі
Знайди собі сонце і з ним позмагайся
В яскраво-червоній дуелі
Живи наче вітер, що зник і з'явився
Його ти прийми в своє серце
Помри та вважай, що ти знов народився
І знай, дуже скоро пройде це
Не вічні слова ці й думки тимчасові
Які мимоволі з'явились
І ніжні троянди в саду пурпурові
Із попелу в світ народились
Літай вище неба, шукай ті планети
Яким ти колись поклонявся
Прийми в своє серце те сонячне світло
З яким відчайдушно змагався…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269373
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
* * *
Чому завмер, мій дзвін, чому мовчиш?
Мовчу, бо говорити надоїло.
Але ж в середині напевно ти кричиш?
Відстань, яке до цього в тебе діло.
Ти прокричи, так легше, прокричи.
Що зміниться? Стіна не впаде з крику.
Можливо крик твій кинутий вночі,
Вдень зірве маски із земного лику.
Куди біжиш, мій кінь, куди біжиш?
Біжу кудись туди, там де біда.
Ти зупинись мій кінь, ти оглянись.
Не маю часу, бо біжать літа.
Тоді хоть вузда скинь, відкинь свій страх
Не можу, вузда в плечі в’їлись.
Ти сам собі придумуєш кнута
Ні, це життя останні тягне жили.
Та раптом крикнув дзвін, і кінь застиг.
Встав на диби і землю бив копитом,
І заіржав, якось несамовито.
Так заіржав, що навідь дзвін затих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248378
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 09.07.2011
Ти несеш листопад у мій храм,
У весну мою свіжу й погожу...
Підкоряюся гордим вітрам,
А тобі підкоритись не можу!..
Підкоряюся диким степам,
Що розкинулись,ніби полотна!..
Я себе на поталу не дам,
Я сьогодні така безтурботна!
Я не хочу мелодій сумних
У розпачливих мареннях скрипки!..
Ну навіщо в розмаї весни
Листопад знову стукає в шибку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269380
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Вимкнути в комп'ютері самотність
Зміксувати з друзями у чаті
Хтось колись зізнався:"З мене досить"
Бо не має світ цей ні кінця,а ні початку
Це невтомна звичка ниє
Кожний раз обманює тебе
Бачишь-пам*ять стерта,пристрой діє
І знайомства одноразові-твоє кліше..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269379
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Я горнуся до тебе, горнуся.
Я до рук твоїх ніжно торкнуся.
На питання в очах не озвуся.
Лиш лукаво тобі посміхнуся.
Це не те швидкоплинне бажання,
Що минає вночі до світання.
Знаю точно, скажу без вагання.
Це кохання єдине й останнє.
Ти вже знаєш про всі мої вади,
Всі недоліки, хиби й уклади.
Нам не треба слова добирати.
Ми з тобою давно телепати.
Я горнусь, пригортаюсь до тебе.
А над нами осіннєє небо.
Були й весни і пахощі степу.
Лише згадки про грози не треба.
Потяг долі все мчить без упину
Обганяючи миті й години
Крізь часи в нашу юність порину,
Пригорнувшись до тебе, єдиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269378
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2011
Голодна....
Ковтаю повітря....
І хочу торкнутися неба!
Твої руки...
Цілую їх знову...
Тихенько шепочеш:"Не треба".
На двох...
Бажанння і пристрасть!
І множим на два насолоду.
І ще раз...
І ще...без зупину
Зануритись в тебе як в воду!
Кохаєш?
Кохай до нестями
І ніжно й брутально до болю!
Спокуса...
Моє мліє тіло
Від звіра, що вийшов на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239303
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 08.07.2011
Вони не приходять до тебе у сні…
Та ти прокидаєшся поруч із ними.
Вони тебе терплять в нестерпні дні,
Коли ти готова вбивати й нищити,
І хай не читають твоїх віршів,
І люблять тебе не за гарні рими,
Та повну палітру своєї душі
Ти можеш покласти на їх полотнищі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269225
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Святий Августин стверджував, що в жінки немає душі...
(Ярослав Дорожний: Чи має жінка душу?)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125
А сліз не було. І хотілося стати вужем,
Проповзти між трави й відчувати на тілі росу.
І серце моє, мов на друзки розбитий фужер,
У якому, розрізавши простір, тобі не внесу
Ні хмільного, ні меду, ні дьогтю, ні власної крові
І не вип'ю з тобою до дна та на брудершафт...
Я люблю півтони, але сни завжди кольорові.
Як ти думаєш, любий, у жінки теж є душа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268194
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011
Я хочу закрити очі на світу безлад
Та душа хоче в житті навести лад,
Я хочу зачинити серденько від болю
Та почуття мої рвуться на волю.
Я хочу трішки влади над собою
Та невзмозі приборкати емоції...
Я хочу розірвати стосунки з тобою,
Які роз’їдають життя, немов стронцій.
Нерви, немов струни, немов тетива,
Я вже не така, як колись і мабуть не та,
Стомлена від життя бо його нема,
Без любові, що не гріє, мертва суть моя.
Ти візьми мої руки до своїх і зігрій,
До вуст їх притули, запах шкіри вдихни,
Дай моєму тілу енергію й імпульс свій,
Як тоді, коли ми були ще молоді.
Згадай усе і молодість мені поверни,
Поцілуй у вуста, щоб ожила я до життя,
Змінись сам і мені змінитись, допоможи,
Щоб краще було наше на землі буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268162
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 02.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011
......................................"Чоловіки його віку нерідко цинічні,
......................................Люблять так, щоб на ніч. Цим, здебільша, і хваляться.
......................................Не говорять про вічне (це доволі логічно
......................................Для мужчин, яким вічність ярмом осідає на пальці)…"
(с) Ксенислава Крапка, січень 2011 р.
Є чужі, бо нестерпні (а може й нестерпні, тому що чужі…) –
І в очах щось не те, і на пальці світліш епітелій…
Скільки б серце не терпло, і як не моліться, чи не ворожіть,
Він однаково засинатиме у чужій постелі…
Відчайдушно чужі своїм, і втікаючі з дому,
Такі невиліковно самотні, і принадні отим, чим нудні,
Такі знаючі сутність жіночу, такі милі, смутні і стомлені,
І часами такі балакучі – про оте, чим такі мовчазні…
Є чужі, бо нещасні (а може чужі, бо щасні…)
І в очах щось не те, і в неділю немає часу їм,
Але скільки нам не пояснюй, і як не пояснюй,
Ми однаково щось «своє» їм дофантазуєм…
Є чужі безборонні, безсовісні, і безмежні,
Є такі, що не знають меж, і живуть на межі…
Ти летиш на червоне, начхавши на обережність,
На той бік, де живуть нестерпні чужі мужі –
Чи чужі, бо нестерпні, чи може, нестерпні, тому що чужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262686
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 02.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011
...........................................................заходилась криком,
рвала у кров зап'ястя
десь на межі щастя
своя власна...
вільна і дика.
(H&N: bdsm|нарис на душі)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237330
липень у мене вкрав рими і сенс існувань,
місяць із номером сім, дзвінко, мов нота сі
в нашім мінорі закреслив усі слова.
руки подряпані: кров і малиновий сік
кажуть змінилася, погляд зробився важкий,
стала багато всміхатись, справляю враження,
взяла за правило: краще ні з ким, ніж з будь ким
стала не те щоб розумна, але розважлива.
губи - полин, на плечі грають в карти демони,
тим, хто не бачить, здаюся доволі мирною.
інша в душі жила... інша... тепер де вона?
та, що заходилась криком тоді над вирвою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268063
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 01.07.2011
Вирок твій, скажи мені благаю,
Не тримай в собі цього бажання,
Я тепер відверта і не граю,
І цей час просякнув хвилюванням.
Вже готова, натягнулись струни,
Знаєш, що дощенту переповнить,
З розуму зведе зірок відлуння
І чекання на єдине слово.
Кішки - мишки, гіркий присмак помсти,
За мої жорстокі тести, ігри,
Думаєш не вистою? Це просто,
Лиш дозволь - я питиму без міри.
Недозволене, до розпачу бажане,
Твоє „так”. Життя кладу на карту.
Ні, не шкода, бо твоє кохання,
Всіх спокус від світу цього варте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267788
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
А в житті кольори не такі, як в графічних редАкторах,
Тут не виставиш світло в очах, якщо Бог не виставив.
І уламкам колишніх амбіцій дано передать пора,
Що начхати мені на усі їхні вдавані диспути.
Не рахую чомусь, ні хто перший, ні хто кого більше,
І на дах, щоб стрибати, не лізу, не ріжу ножем вени
Я іще реагую на дотик, та не реагую на біль вже.
Просто я зазвичай "йду на Ви", коли ви - на зелене.
А в житті отаким, як я, мабуть, скоро забракне кисню.
Зроблять з нас електронні версії, щоб зекономити.
І запхнуть у комп'ютер, а той раптово зависне.
Хто ж тоді одержимо строчитиме вірші і коменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Мою чорну сорочку пестиш руками,
І кожен ґудзик поглядом обводиш,
І керувати намагаєшся думками,
І сам мене із розуму ти зводиш...
Там мереживо під сорочкою. Знаєш?..
Застели нашу постіль бажанням.
Мов на струнах, моїм тілом граєш,
Наповняючи мене знов коханням.
Поцілунками тіло ніжно вкриваєм,
Мов заховати бажання це хочем,
Та воно таке сильне й безкрає.
Зваба серце і мозок лоскоче...
Мереживом малюй узори у мені
Й лунатимуть салюти і паради.
Розкидано все зайве буде... і
Сорочка чорна буде поза кадром.
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266781
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Дубе розлогий, віття зелене,
Нащо породила мене ти, нене?
Пташки співають, - сонцю радіють,
А мою душу батоги гріють.
Вітри спати лягають у моїй постелі,
Укладають смуток ув обидві жмені.
Погода буває в природі мінлива,
Чом же ти, Доле, така зрадлива?
В серці палає шалене багаття,
Розбите тобою на дрібне шмаття.
У щирій Молитві рясні тамую сльози:
Прошу тебе, Господи, розвій мої грози.
24.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266707
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Якось жаба
Та й заслабла.
Тож, до лікаря побігла,
Стогне:«Мабуть захворіла»!
Окуляри той поправив,
Бо старим був, хоч і бравим,
Й каже, як оглянув хвору,
З пальцем, піднятим угору:
«Пані пітніє, потому,
Хай пані не спить на сирому,
Хай пані минає насоси,
Хай пані не бігає в роси,
Хай пані у дощ не гуляє,
Хай пані в ставки не стрибає,
Хай пані не хлебче водиці,
Хай пані обходить криниці,
Хай пані не миється зранку,
Хай пані тут дасть обіцянку
На себе і хукати й дути,
Бо пані суха має бути»
Вдома метикує Жаба:
«Раз уже я так заслабла,
Лікар знає, що зі мною,
Значить, буду я сухою»
І жаба себе лікувала,
Висушувала і витирала,
І висушила насилу,
Що з неї – лиш купка пилу.
І в лікаря є запитання:
Пішло щось не так лікування.
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Żaba
Pewna żaba
Była słaba
Więc przychodzi do doktora
I powiada, że jest chora.
Doktor włożył okulary,
Bo już był cokolwiek stary,
Potem ją dokładnie zbadał,
No, i wreszcie tak powiada:
"Pani zanadto się poci,
Niech pani unika wilgoci,
Niech pani się czasem nie kąpie,
Niech pani nie siada przy pompie,
Niech pani deszczu unika,
Niech pani nie pływa w strumykach,
Niech pani wody nie pija,
Niech pani kałuże omija,
Niech pani nie myje sie z rana,
Niech pani, pani kochana,
Na siebie chucha i dmucha,
Bo pani musi być sucha!"
Wraca żaba od doktora,
Myśli sobie: "Jestem chora,
A doktora chora słucha,
Mam być sucha - będę sucha!"
Leczyła się żaba, leczyła,
Suszyła się długo, suszyła,
Aż wyschła tak, że po troszku
Została z niej garstka proszku.
A doktor drapie się w ucho:
"Nie uszło jej to na sucho!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266482
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2011
Чорним туманом підкрався раптово.
Стрілою з під брів...між нами є змова!
Вибух у тілі пекельно солодкий...
Нещадні атаки болючі , короткі!
Туманом пролився на сірім пероні.
Ілюзію дику залишив в вагоні!
Шкода що ті стріли не Купідона...
Наскрізь прорвались...лиш пристрасті втома!
Я на мить захворіла.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252789
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 20.06.2011
Душа зірвалася і покотилася під ноги…
Покаюся! Розчарувала свого Бога!
Дозволь мені на ноги мовчки встати!?
Ти Ідол мій ! Сьогодні в ролі ката…
Життя моє в тобі, хіба ж не бачиш?
Без тебе зброя вся моя ледача….
Розрубана! Примара лісу- Мавка.
Кричи на мене, вовком вий і гавкай!
Я папороті цвіт! Не вірять в мене!
А ти знайшов! І вилив мої вени…
Садизм прогнав. Вдихнув спокусу, волю!
Ти мій єдиний!!! Ні? Не вірю в долю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Тільки я вмію так безглуздо:
Каву - відрами,
Кожен клапоть паперу - віршами,
Кожну "майже любов" обертать на музу...
Жити так, щоб з очей блискавки!
Як хотіти - тоді максимум!
Не лишай мене лиш так саму,
Я сумирна стану колись-таки.
Буду ввічливою і тихою
Підпалю конспекти й нотатники...
Не збагну лишень, поки дихаю:
Хто ж оцінить змін результат такий?
15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265294
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011
бракує…
Бракує кисню – ми ще не в раю,
А може, так,- заглибились під воду,
Десь там світліє небо журавлю,
Та ніч ще тягне зоряну підводу.
Бракує миті - ми в ній не жилИ-
В промінні «бабилітабожевілля»,
Опісля рясно венами пливли
Осінні щеми літнього похмілля.
Бракує нас – бо ми іще не там,
Де день такий, коли ніхто не плаче,
Освідчимось колись чужим гріхам,
За те, що разом нас ніхто не бачив.
Бракує слів, а нетутешня ніч
Мовчить цнотливо сумом свого неба
В моїм безсонні... Ти мене поклич,-
Як згусне час від мене і до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265259
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
останній романтик у всьому шукає логіку, вірить у Бога
і робить усе для того,
щоб його перестали вважати останнім романтиком.
він не любить приземленості кар'єристок, брехні у бантику.
він приховує свої статуси, дуже пізно лягає спати,
емоційно буває втомлений і нікого собі не шука
(або впевнено робить вигляд) серце - полум'я, очі - крига,
цілий Всесвіт в його руках.
Останній романтик не ласий на різні забавки,
багато охочих його закадрити чи звабити,
і усмішок ціла кишеня, і лестощів повне відерце...
а він ні на що не ведеться, напевно, спрацьовує досвід
чи внутрішній індикатор.
останній романтик не зовсім останній - інколи просто
приходить та мить, коли набридає шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 14.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011
В Хмельницьку стався прикрий інцидент:
Два презики наклались на одного
Тут Ющ із Яником на стенді у якийсь момент
Зробились друзями живого слова.
Полковник наш наївний Денисюк
Не маючи ні пенні у кишенях
Проштрафився, немов якийсь селюк,
Плаката не змінивши у оселі.
І так постав невинний Ющоян -
Із грюком полетіла оборона
Шукати винних, щоб здійснити дерибан -
Така в нас армія без гроша у погонах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263881
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Не зволь, кохана, ангела в собі убити,
Не зволь занепастити зібране життя.
Тебе я хочу назавжди любити,
Бо Ти моя душа і щире каяття.
Тебе лиш хочу бачити до скону
І пригорнуть до серця, мила, назавжди.
Люблю тебе солодку і гірку, солону -
Ти лиш без мене у майбутнє не піди.
Я хочу бачить Твій звабливий погляд,
Шукати затишку у серденьку Твоїм,
Постійно бути із Тобою поряд,
Щоби кохати навіть у часи гіркі.
Я пригорну Тебе й ніколи не відпущу,
Постану з мертвих, щоби жити у Тобі...
Без Тебе я до смертоньки себе замучу -
З Тобою ж я сіятиму, мов сонечко вгорі...
12.02.2011 року Львів
Цикл "Валентинів день"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240726
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Хтось падав та постійно піднімався,
Ішов шукати правду навмання,
Плювками навісними він не переймався
Та бачив високо своє життя.
Він вірив й вірить у нове майбутнє,
Питає у фортуни про наступний день:
Яким він буде? Що там незабутнє?
І чи настане нині мій кінець?..
05.12.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226735
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 07.12.2010