Т.Столяренко-Малярчук: Вибране

ПВО

Ну, от! Збудили Україну

[color="#cc0000"]"Та  неоднаково  мені,
Як  Україну  злії  люде
Присплять,  лукаві,  і  в  огні
Її,  окраденую,  збудять...
Ох,  не  однаково  мені".[/color]


Ну,  от!  Збудили  Україну,
Обдерту  власними  ж  дітьми,
З  ножем,  устромленим  у  спину
Синами  кривди  і  пітьми.

Чи  ж  діти  це,  веселі  й  ситі,
Чи,  пак,  ворожі  байстрюки
Гризуть  їй  плоть,  несамовиті,
Як  ті  стерв’ятники  й  круки?

Та  ще  й  ґвалтують  матір  рідну,
Зв’язавши  руки  ланцюгом,
Зганьбивши  привселюдно  бідну,
Та  й  б’ють,  нещасну,  батогом.

А  всіх  синів  її  шляхетних
Зварили  в  зрадницьких  котлах,
Аби  в  оффшорах  кабінетних
Догризти  вже  її  дотла.

Та  вбити  правду  неможливо  -
Вона  відроджується  знов!
І  знов  синів  небесна  злива,
Відрощує  пролита  кров.

Вона  не  втрачена  даремно,
А  впавши  зерням  до  землі  –
Там  проростає  сокровенно,
Мов  день  у  вранішній  імлі.

І  принесе  врожай  стократний  –
Із  попелу  встає  народ
Новий,  священний,  славний,  ратний  –
Корони  Божої  клейнод.

Вставай  же,  ненька  Україно!
Від  сну  отого  пробудись!
Зруйнуй  нечестя  й  зради  стіни,
І  в  славу  Божу  зодягнись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758386
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Наталя Данилюк

Не приручай

А  ти  пішов-без  дотиків,  без  слів,
Сховав  в  кишені  теплу  жменю  світла...
Холодний  ранок  сріблом  продзвенів
І  в  серці  в  мене  паморозь  розквітла.

Та  перетруться  зерна  гіркоти
Пекучі  сльози  висохнуть  на  віях.  
Не  дозволяй  коханню  зацвісти
Там,  де  немає  проблиску  надії.

І  серед  снігу  не  буди  розмай,
Хай  слів  зрадливих  не  шепочуть  губи!..
Не  приручай,  молю,  не  приручай
Допоки  сам  безтямно  не  полюбиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012


Наталя Данилюк

Осінній блюз

Музика  Віктора  Оха.


Цей  падолист  вибагливим  санскритом
Ліг  на  пергамент  теплої  душі.
В  холодну  зиму  хвіртку  привідкрито,
Вже  докурила  осінь  спориші.

І  погасила  люльку  почорнілу,
Багряний  плед  згорнула  у  сувій,
Ранковим  блюзом  вдарила  по  тілу,
Корицею  обсипалася  з  вій...

І  розчинилась  у  горнятку  кави.
Зухвалий  вітер  вдерся  на  балкон,
З-під  капелюха  глянувши  лукаво,
Він  затрубів  щосили  в  саксофон.

І  від  дощів  осінніх  потемнілу
Зронила  вільха  мідну  пектораль.
Глінтвейном  теплим  вилилась  на  тіло
І  потекла  під  шкірою  печаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011


Исаак

Старческая сентиментальность (1-й вариант)

В    старости    мы    все    сентиментальны:    
вызывают    слёзы    сериалы,    
хоть    сюжеты    донельзя    банальны.
Раньше    ведь    такого    не    бывало.
Умиляет    лепет    чьей-то    крохи,    
не    родной,    а    мимо    проходящей.
Деловые    раньше,    нынче  –  лохи,    
не    умеем    разобраться    в    настоящем.

Но    об    этом    так    я,    мимоходом.
Удивлён-то    чувством    новым,    лучшим,    
приходящим    с    каждым    новым    годом,    
делающим    чище    наши    души,    
уменьшающим    и    страх    перед    стареньем  –  
скопищем    физических    недугов.
Удивлён    своим    я    удивленьем    
удивляться    жизни    без    испугов    
в    мире    хаоса,    кровавого    террора    
и    экономического    спада.
Удивлён    сентиментальности,    с    которой    
в    старости    не    чувствуем    разлада    
между    теми,    кем    когда-то    были,    
и    какими,    изменившись,    стали.
Главное,    чтоб    мы    себя    любили,    
принимая,    как    подарок,    старость

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219457
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 04.11.2010