: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 15.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2014
Після всіх «Прощавай» ви побачитесь знову
Серед голих страждань хутряної юрби,
Коли місто співатиме їй колискову
І гойдатиме тихо в обіймах журби.
Після всіх «Не прощу» ви торкнетеся знову
Хай зненацька, хай поспіхом, стомлених рук.
І шумливі шляхи не почують розмови,
Що зливається з сяйвом неонових мук.
Після всіх «Забуваю» згадаєте знову
Вас самих – втікачів залізничних в’язниць,
Що без слова прощального в ім’я любові
Поселились в притулку коханих зіниць….
Після всіх «Не люблю» ви, мов в урвище , знову
Самогубцем, жертовно полинете вдвох
До тих променів в серці, що рано, весною
Спопелили сніги , які виплекав Бог.
І лише «Повернись», мов прокляття, вас знову
Поневолить в північних вогнях самоти....
Невблаганна для людства ця магія слова
Провела що кордони: ось «я» - прірва- «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514140
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 30.07.2014
[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]
Розмитою мозаїкою площ
Пливуть юрбою мокрі парасолі,
Липневий день закутався у дощ,
Скриплять протези залізничних колій.
Кипить буденна звична суєта,
Їй і дощі не стануть на заваді,
Свічадами лисніють болота́,
А горобці таким розвагам раді!
Дощ-піаніст на клавішах дахів
Нові акорди пробує сміливо.
Гортаю давній пам'яті архів
Під монотонне замовляння зливи.
А там таких облич, імен і дат,
Таких дрібничок, серцю надто милих!
Гіркої кави теплий аромат
Моїм легким думкам дарує крила.
І над буденним виром суєти
Я, мов малий журавлик-орігамі,
Лечу в далекі пам'ятні світи
По рівній дощовій кардіограмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Любов неначе кава з молоком,
а смак цей не реально описати,
так само не опишеш і любов,
і сказано і завжди маєш що сказати.
А інколи буває що мовчиш,
на думку не приходить жодне слово,
бо ти кохаючи неначебто тремтиш,
живеш неначе зовсім випадково.
Бо кожна мить для тебе подарунок
кожен ковток немов би чарівний,
Самий високий у житті гатунок
рівень безпеки завжди нульовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471575
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 23.03.2014
Будь мені другом. Розмовляй зі мною годинами,
умій співчувати мені та слухати.
Будь завжди першим, а не другим, будь єдиним.
Будь терплячим. Будь мені батьком,
коли я,
мов маленька дитина, бешкетую, гніваюсь,
не піднімаю слухавки.
Будь мені наставником, вчителем,
персональним гуру.
Коли я в своїх почуттях боязка та неграмотна.
Будь мені надійним плечем, стіною, муром.
Будь мені океаном, на берег якого я завжди прийду.
Будь мені, мов ліки, мов життєдайна мікстура.
Будь моїм серцем і пам'яттю.
Загоюй рани і відвертай біду.
Будь завжди мій, лагідний, ніжний.
І будь сміливим, рішучим, гречним таким,
щоб на місце мене й усі речі поставив.
Будь вільним,
не залеж від обставин та віку, будь поряд.
Будь надійним. Будь мені чоловіком. В радості й горі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332024
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 07.02.2014
просторі вікна з білого паперу,
химерні двері із сухого дерева,
я знов нап*юся подумки лікеру
і схаменусь з питанням:"Боже,де це я?"
я замахнуся ложкою на каву
і розчиню її у чашечці води,
ти вип*єш поспіхом солодку цю отраву,
а я скажу в цей час ".. рада вам завжди".
в мені були присутні риси етикету,
а ще улесливість (це майже як брехня),
що притаманно,мабуть,кожному поету
і не захоплюйтесь, будь ласка навмання.
Не зігрівайте теплими словами,
Коли холодні залишаєте сліди,
Найкраще нам чужими бути з вами,
Ніколи не говорячи "завжди".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475026
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Маленький каприз авторки: поділені на склади слова так і читайте по складах, як було задумано (а ще краще, читайте стишено, майже пошепки).
Може, колись із чогось цього вийде пісенька. Приємної (сподіваюсь!) перцепції, мої хороші!
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/4514/lyubow-lyubow2010.15/0_554b5_1ed07598_-2-L.jpg[/img]
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/3/76/670/76670385_x_1b0ff85f.jpg[/img]
Дель-фініум твоїх очей аквамарини ллє,
Де-ліріум дихання твого краде моє.
Дель-фіни обіймів по шкірі, як гострий ніж,
Я в сни твої, як в океан, увійду босоніж.
Фа-та моїх локонів біля твоїх високих скронь,
Фа-тальність, як Фата Моргана твоїх долонь.
Фан-тасти від заздрості билися б до стіни,
Як-би переглянули мої-про-тебе сни.
Ко-ли сонце зійде індійською цяткою,
Ко-ли мене пошепки голосу голкою.
Ко-ли-шеться човен минулого під моря шум,
Ли-шається згадувати лиш твій дельфініум.
Дель-фініум твоїх очей аквамарини ллє,
Де-ліріум дихання твого краде моє.
Дель-фіни обіймів по шкірі, як гострий ніж,
Я в сни твої, як в океан, увійду босоніж.
Дель-фініум твоїх очей…
Де-ліріум дихання твого…
Фа-та моїх білих ночей…
Та більше нічого, нікого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466285
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 17.12.2013
Надто багато емоцій,щоб помістити їх в порцію слів.
Недостатньо інформації,щоб описати твою ходу.
Мінімально можливостей,щоб вишвирнути тебе з моїх снів.
Неможливо бездумно вирізати фрагменти цілу добу.
Безглуздо шукати щось схоже,якщо потрібне тільки одне.
Недостовірні джерела просочуються через вікно.Там вітри!
Нестерпно бажати й не знати чому так мало,Н Е М А Є тебе!
Безпричинно хворіти. Тікати від безладу і не втекти.
Ще невідомих художників майбутні шедеври в очах.
Твій подарунок - натхнення навіяного морозом нудьги.
Твій погляд залишив холості патрони в вісках.
Від згадки губи до крові кусати. Благаю...пусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183207
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 14.12.2013
Любіть мене усю щасливу
і не дуже
Нескорену життям,
та під покровом вашим,
Коли Бог хоче просвітити душу
друже -
То закладе любов,
і серце стане м’якшим.
Кохайте мене так,
неначе день останній,
А ми як світлячки - жевріємо
теплом
Завмерли в часопросторі
у стадії чекання
І просочились світлом
і обнялись крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465983
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013
Розминатися в часі і просторі. Без мети.
І блукати, хоча й не загублена, між планет.
Вічно марити тим, що не можна так просто йти,
Сонно-стомлено вірити тому "I'll never forget".
Божеволіти б тільки. Снити всім неможливим.
Дуже трепетно й терпко стає від свого "incomplete".
Я б носила всі тіні сонця, вітри і зливи.
А натомість я маю що? Паралельний світ.
І не знаю нехай, коли спалиш усі мости
Чи де будеш, як Всесвіт час перепише твій.
Тільки я все частіш спотикаюсь об тихе "ти"
Тільки я все частіш задихаюсь оскомним "стій".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458322
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 11.12.2013
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 11.12.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 11.12.2013
мрії набувають чинності лише опівночі
коли всі сили вичерпані
лише тоді вони відкривають завісу своїм скигленням
і вриваються в кімнату з силою демона
мрії ж насправді є відлунням страхів
бо коли [i]- Ти мене любиш? - запитав він.
- Я боюся твоєї любові, - невпевнено відказала вона.
- Але ж я не сказав, що тебе люблю, - знову він.[i][/i][/i]
те, що прийнято вважати за покарання
одного разу може виявитися пропуском в кімнату
туди, де всі мрії вирують у злиднях
бо їх покинули їхні власники
мрії навгад збивають з пантелику своїх покровителів
щоб не піддатися згубному впливу демона
вони зачиняються в кімнаті
ці мрії - [s]нездійсненні,[/s] залишені напризволяще
і щоб не вмерти через свою недієздатність
мрії втілюють себе бодай у цій кімнаті
мрії теж хочуть подорожувати
мрії теж хочуть мати своїх коханих
і якщо ти набрався сміливості взяти під своє крило певну мрію
будь добрий, не залишай її на дорозі на ласку долі
тим паче, не передавай в інші руки
бо мрії теж вміють давати здачі
і одного разу ти можеш помінятися з нею місцями
і буди замкненим у кімнаті
у кімнаті спантеличених сподівань
у кімнаті з демоном-покровителем
[u].мрії набувають чинності лише опівночі.[/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464839
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Де дороги перетинаються, перекреслюю.
Від відвертості до мовчання – півкроку гострого.
Я б воліла тепер завжди залишатись осторонь,
Поза межами доступу і мінімально чесною.
Бо ти знаєш: це вже абсурд, аби ти був підметом.
Мене з часом почнуть пекти односкладні речення.
І вже зовсім не гріє те, що я знов приречена.
Це ж як самозречення – бути собі нерідною.
Тут від твого “колись” хронічна інтоксикація.
Ти пульсуєш в мені не раною, а суботою.
Я б воліла лишитись тобі максимально сотою.
Тільки всотує, наче губка, твоя руйнація.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464493
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Колись я так хотіла спіймати час в долоні:
В минуле повернутись, заглянути в майбутнє,
Уміти зупинити секунди неповторні
Чи ще раз пережити хвилини незабутні.
Колись я так хотіла навчитися літати,
Як пташка, мати крила, що в небо підіймають.
Тоді б не довелося об камінь спотикатись
Та треба вже змиритись,що люди не літають...
Колись я так хотіла, щоб було вічним літо,
Хотіла по веселці пробігтися босоніж,
Знайти одного разу папороті квітку,
Хотіла,щоб сніжинки не танули в долоні...
Колись я так хотіла собі звичайне диво...
Щоб оживали раптом яскравих снів сюжети...
Я досі ще чекаю, ховаючись у зливах.
Всі дні такі буденні. Звичайне диво, де ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461163
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 06.12.2013
Убей меня и снова воскреси!
В восторге задыхается Земля.
Прерывисто забилось сердце - си.
Встречает небо твою душу - ля.
Диез? Бекар? Пожалуй, нет. Бемоль.
Пока ещё жива моя строфа,
Здесь будут слёзы-песни литься - соль.
Глаза, как солнце на восходе - фа.
Неумолимый трепет в дар прими,
О Свет и Тень! О, небо на заре!
Создание Луны полночной - ми.
Молчание в двух первых тактах - ре.
Разрушенное звуками гнездо,
Несказанные фразы так легки...
Забыто всё. И жизнь забыта - до.
Воспел мой вздох изящество руки...
Поставить здесь две тактовых черты
Или продолжить? Лишь тебе решать.
Прости, Маэстро, нынче я на "ты".
Бескрылым в небе тяжело дышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464353
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Ты видела тот мир, где обитают только психопаты?
Мир, в котором книги, песни разбирают на цитаты
Где закаты и рассветы, где стихи читают по ночам
Люди там привыкли к разным, но красивым мелочам
Открытки, письма, сувениры, книжные закладки
Знаю, для тебя все эти вещи, словно дикие загадки
От которых у тебя бессонница и жуткая мигрень
Знаешь, голова ещё болит когда цветет сирень
И судя по всему, ты презираешь дождь и ливень
Свежий воздух осени (после дождя) тебе противен
Ничего не хочешь знать сегодня ты о сладкой боли
Может потому что прямо в сердце сто раз укололи
Ты считаешь меня психопатом, мизантропом
Меня должны рассматривать под микроскопом
Но наверно ты права, ведь ты здорова, а я болен
Но мне всё это нравится, всем этим я доволен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464156
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 06.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2013
[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Іноді хочеться спати.
Безпам'ятно і летаргічно.
Заснути, вслухаючись в запах кімнати,
де совість забанена вічно.
Іноді хочеться вчити.
Весь світ десь під свої ноги.
Комусь заливати, комусь ще налити
правди про свої дороги.
Іноді хочеться вбити.
Кров'ю життя захлинутись!
І очі ж благають від волі відпити,
а руки - затертись, забутись...
Іноді й "іноді" часто.
Щодня на подушці вмираю
не вміючи крила зіп'ясти.
Не впасти б в провалля із раєм.
Іноді хочеться й жити -
Блукати осіннім туманом.
На дні відкупатись, в душі відкупитись
від буднів дешевим романом.
Іноді боязко... щастя -
неначе найтонша мережка -
по шрамах-словах з надією,
якщо все здійсниться,
трясця!
Іноді є нова стежка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463019
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2013
Піднімися і випрями плечі,
Глянь у небо,воно безмежне.
Вставай! Розправ свої крила!
Усміхнися —це буде доречно.
Викинь всі непотрібні речі,
Щоб серце було незалежне
Від спогадів ,що ти носила,
Буде легше — це безперечно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460889
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 17.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2013
[img]http://4.bp.blogspot.com/-GY0jNafJ1mU/UMew4mqah4I/AAAAAAAANCI/MwPHnK9Ah6w/s400/20829216997918847_wPtGoMXJ_b.jpg[/img]
Перемовчати осінь – як налитися живокостом,
Як розлитися яблучним соком по жилах міст.
Перевірити жовтнем спокій, як віру – постом,
І в гарячих горнятах відкрити сакральний зміст.
Переслухати сни – як завчити класичні твори,
Бо ж їх треба, як ліки, приймати по ложці в день.
Що не мить – то нещастя в кредит від самої Пандори,
Треба жадібно їсти надію із теплих жмень.
Пити осінь повільно, і листя за шерстю гладити,
Вилізати із пуголовка, відкидати минулі хвости.
Жовтень з розпачу мимоволі став листопадити,
І листопадати.
Падати.
Па-да-ти.
Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454854
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 10.10.2013
Я вас побачу.
Виступить із тіні
Велике щастя, а яке просте!
Поміж негод і
студеней осінніх
Я вас побачу. Завтра.
Тет-а-тет.
Побачу вас!
Та завтра в мене свято!
Фанфари щастя,
феєрверки мрій,
Палку весну мені ця
осінь злата
Дарує
у нерадісній порі
І вже не треба
майського розмаю,
І вже не листя жовте
у журбі
І навіть холод ночі
зігріває,
Коли про вас я думаю собі.
Я вас побачу
завтра,
юна панно:
Такого ще
зі мною
не було!..
А післязавтра – знову сірий ранок
Туманом ударятиметься в скло.
27.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451411
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 04.10.2013
Бігають люди сюди - туди,
В пошуках сенсу життя і емоції
Ходять по колу,будують мости ,
З авантюризмом, душі інтонації.
Кожен знаходить потребу у кращому
Рветься у теплі обійми весни,
Вірить у диво, в добро по дитячому
Заквітчані квітами яскраві сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451660
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 04.10.2013
І якби ти був книгою, я би читала з кінця.
Виривала сторінки, щоб ти не почався ніколи.
Ти як п'ять ложок цукру у склянку солодкої коли.
Було б добре вже знати: для тебе не та і не ця.
А якщо ти мов фільм, я б лишила на паузі вічність.
І не треба вже кінотеатрів чи телеекранів.
Хай би йшов ти без титрів із нашої битви титанів,
Я б заплющила очі на всяку безглузду трагічність.
А якби ти був віршем, то ти би лишився без рим.
Потонув би в верлібрах, згубився десь поміж складами,
Чи рядками, чи строфами, тільки б не дихати "нами".
Я благаю тебе: перетворюйся швидше у дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450312
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Цей львівський дощ... Куди без нього ми?
Все моросить... Мінорну грає гаму...
Прикриє осінь теплими крильми,
Щоб душі не покрились холодами.
Цей львівський дощ... Лиш кава на столі
Парує ледь у затишній кав'ярні.
Всі спогади десь зникли у імлі,
І дощ змиває їх сліди примарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Намагаюся найти людей в середині людей,
але проникнути у сутність так не просто,
Бо всі поринуті у зміст своїх-чужих ідей
життям готові захистити власний простір.
Всі їхні людські якості давно украли гроші,
вже серце їхнє не придатне для життя
і правду інші кажуть про таких: « Золотоноші»,
бо в венах золото, нема серцебиття.
Вони вдівають усмішку як маску на лице,
безпечно їм живеться в ролі мімів
Але такі, тавровані на все життя свинцем
хоча про них вже знято безліч фільмів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445039
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 07.09.2013
Увірвавшись в спустошене літо чужими словами,
Ця покусана відстань змістилась до позначки "нуль".
Але я вже навчилася жити без тебе, без драми.
Не заплутаюсь більше в безмежності кинутих куль.
Навіть дихати легше, хоч з часом не гояться рани.
Їх зализує вічність на тлі випадкових прощань.
Після всіх катастроф ще не зникли кудись океани,
Тож й не втонемо ми в атмосфері пустих запитань.
Ти давно розучився писати в блокнотах: "Додому".
Я давно перестала шукати повсюди тебе.
А продовження буде з поміткою "майже нікому".
А продовження буде.. А інше все час зішкребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432715
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Чорничним соком вилилася ніч
У темний глек розпатланого саду
І срібнолику місячну монаду
Кудлата хмарка виштовхала пріч.
Дрібних зірок медові каганці
Сплітаються в химерні павутинки,
Роси крізної світлі намистинки
Привітний вітер бавить у руці.
Під звуки тополиних шепотінь
Лисніє і погойдується жито.
Проз гілочки, заплетені у сито,
Просіялась воща́на* світлотінь.
І на лляному диво-полотні
Русява мавка вишиває руни,
А потічок у травах семиструнний
Їй цілу ніч наспівує пісні.
*Вощаний - який має колір воску; блідо-жовтий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433484
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 26.06.2013
І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
Виплітаючи макраме густого дощу.
Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
Я тебе із очей своїх не відпущу.
Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
Робить із мене голодну чеканням хижачку.
Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
Ми загубились в кишенях кінокартини,
Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
І проливають запліднену жахом грозу.
Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
Тебе не купиш порцією борщу.
Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
Я тебе з вій своїх не відпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429463
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Як гарно пахне липа у дворі,
Стоїть заквітчана і пишна,
Спекотне сонце світить угорі,
У сквері - прохолодна тиша…
Звисає гілля, китицями вниз,
Крильми метелики листочки
Тремтять, віщує небо нам сюрприз,
І вітер позіхає мовчки…
Зненацька в небесах далекий грім -
Гуркоче Зевса колісниця,
А потім хмара, ніби чорний німб,
Яскравий спалах-блискавиця…
Рясні краплини теплого дощу
Задріботіли в ритмі танцю -
Земля води нап‘ється досхочу
І заблищать калюжі глянцем...
Аромить свіжість квітів у саду,
Люблю дощу приємні миті
І неба парасольку голубу,
Барвисту райдугу в блакиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430332
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Сни сповзають із пліч, простирадла ховають сумління.
Загорни оцю ніч і ще довго десь поруч тримай.
Я чекала тебе, як єдиного свого спасіння,
Та згорає усе. І на черзі вже мій небокрай.
Ти розкажеш мені, як всміхається сонне світання,
Як минають всі дні і безболісно нишкнуть вітри.
А між нами - вірші. Тільки трішечки рим і питання.
Всі питання про вічне в моїй порожнечі зітри.
Сни сповзають із пліч. Прокидається сплетене щастя.
Залишайся на відстані доторку тихих доріг.
Кожна зустріч з тобою - неначебто віри причастя.
Сповідайся собі. Головне - аби ти це зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427789
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 30.05.2013
А колись я ж піду і залишу свої катастрофи
Поза межами доступу навіть для тебе. Навік.
Вимовляючи в тиші напам’ять вже завчені строфи,
Не згадаю, як ти всю мою незалежність обпік.
А колись я ж забуду. І знаю: цього буде досить,
Щоб упевнено всоте сказати: «Мені треба йти».
Заплітай комусь іншому всі свої вигадки в коси.
Та й зі мною, напевне, не варто ділити світи.
А колись ж стане легше. Я більш не проситиму в неба
Хоч опори в тобі. Бо надійніше, врешті, - асфальт.
Ти залишишся всім. Інший хтось – невагомим ким-небудь.
Я ж закутаю душу в тепло кашемірових пальт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426918
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Починаю свій ранок із ложки твоєї відсутності,
Що розчинна, як цукор, хоча гіркувата на смак.
Неодмінно звикаю до тебе. Та до самобутності
Твоїх скреслених слів я не вмію звикати ніяк.
Нам неначебто легко вливати у банки лиш спогади
Замість меду, і ті вже давно не солодкі для нас.
Ми римуємось з метрами й досі на відстані поглядів,
Та не вміємо бачити душі крізь тонни прикрас.
Я б навчилась ковтати твою загадковість, як порції
Уже звичної тиші або сонних сонячних днин.
Та не можу, на жаль, своє щастя тримати в пропорції:
Чи разом назавжди, чи окремо. Один на один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426242
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Я пропустила теоретичний курс тебеографії,
І почала одразу із практики.
Кусали твої зеброподібні фотографії
Мої кавові карі галактики.
Мені тебе вичитували якісь там лектори,
Наївно вірячи в старанні нотування.
Ти пробирався у мої хеморецептори,
І залишав там сліди свого існування.
В твоє фламенко вдертись кастаньєтами,
Фатально, верхи на тореадорі!
Ділитися тобою з кимось, як дієтами,
Я б не змогла нізащо! Апріорі.
Я б заховала тебе у шестистопних амфібрахіях,
І до вдихань твоїх відточувала слух.
Бо навіть на зеброподібних фотографіях
Твій світлофор в очах провокував на рух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426738
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
А я, здається, тебе не знаю.
Ще не знайомі - а вже люблю.
І душу твою у руках тримаю -
тонку, наче з чеського кришталю.
А ти своїм поглядом із переливом,
сталевим вогнем прохолодних
повік
стріляєш так, ніби у чомусь я
винна,
і пострілам тим утрачаєш знов лік.
А сам дерев'яний. Ти витвір
дивацький,
і ніс твій ростиме тепер від брехні.
А серце - з кришталю. Який
майстер хвацький
у диво таке перетворює пні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419611
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2013
Не шукай більше рим. В мені надто багато поезії.
І навряд чи та зіткана з мрій чи дитячих казок.
На частини розбита, немов острови Індонезії,
Вже не може зробити назустріч минулому крок.
Не шукай більш весни. В мені надто багато від осені.
То вона ще звучить у моїх недописаних снах.
І ці спогади знову прийшли, хоч не були запрошені,
Відчуваю, що досі не вірю у світ у рядках.
Не шукай більше слів. Я занадто пов'язана з тишею.
І у мене душа - то неначе забутий вокзал.
Я лиш слабшаю, бачиш? Стаю майже сірою мишею.
Але що, як насправді поразка - новий п'єдестал?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416374
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Послухай, я хочу яскравого сонця!
Мені ця зима навесні остогидла.
Я хочу примружити очі від світла.
У хмарах весна щось зовсім непривітна.
Давай під ВВ з їх «Весною» підемо
Небесні висоти від сірості й бруду
Разом витирати. Ой, стій, бо забуду:
Ще фарби візьми для нічного півкруга.
Поїдем в Карпати, щоб ближче до неба,
І дряпатись будем удвох на Говерлу:
Там відстань до купола зовсім мізерна.
Гуашшю малюй. Акварелі не треба -
Вона забліда, і дощі її змиють.
Візьми от ганчірочку, витри хмарину.
А я принесу нам до сонця драбину -
У вирій піднятися хоч на хвилину.
А як зійде ніч, ми підемо до річки,
І фарбами, що для нічного півкруга,
На чорному тлі намалюємо дуги:
Небесну й дзеркальну. І зорі ще всюди.
Але сидимо у вечірній кімнаті.
Вікно без фіранок, та світла замало.
Вже захід без сонця багато стрічали.
То що, не підемо? Шкода. Так і знала.
10-12.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417882
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Занурилось сонце у рештки глазурного неба,
В гонитві за місяцем в хмари у білий пломбір...
Посипались перли медові із срібного німба
На крихти у космосі з декількох милих сузір.
Сховалося сонце в м'якому туманні серпанку,
Стулило повіки - у контурах ніжних весни,
Сказало тихенько :"До завтра всім" й "Доброго ранку"
Нехай окриляють вас всіх ніжні сни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414804
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Так боляче дивитись на лелек,
На їх знесилені морозом крила,
Їм принесу зерняток повний глек,
Щоб повернути знову птахам силу…
Нехай летять і лагодять гніздо,
Де згодом закурличуть лелечата,
І співом звеселять моє село,
Лелеки у дворі - в безпеці хата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415370
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Подаруй мені квіти!
Просто так.
Без усяких причин.
Я так буду радіти!
В пелюсках
майже літній мотив.
Не шкодуй мені квітів!
Квітень,що це ?
Довкола сніги?
Отаких-от холодних візитів
я не хочу.
То ж краще іди!
Подивись догори,
хіба сонце тебе не лоскоче?
Посміхнись,зацвіти!
Я так квітів весняних хочу!
Знаєш ,квітень,
як в домівках сумують діти,
і пташки замовкають
у зовс́Iм невесняні дні!
Коли йдеш по дорозі
і мариш вишневим цвітом,
а тебе ображають мокрий сніг
і холодні вітри.
Дивний квітень.
Ні веселки,ні теплих привітів,
Ні кульбаб . . .
і підсніжників навіть нема.
Ми чекаєм на тебе,
"пунктуальний" наш місяць квітень.
Оберемок із квітів не забуть
прихопити для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415405
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Холодні вулиці страждань і болю,
Асфальт вологий від дощу і сліз…
А він один…Приречений на долю
Чужинцем бути повсякчас і скрізь.
Він сам-на-сам із цим жорстоким світом,
Один у полі воїн за життя.
Із дня у день шепочеться із вітром,
Прохає в нього краплю співчуття…
Долає шлях невтіленої мрії
І хоче озирнутися…на що?
Його минуле - сум і безнадія;
Вони штовхнуть у прірву, у ніщо.
Можливо, він народжений в любові,
І мати віддавала все йому,
Щоб руки ті, ті оченька тернові
Не знали горя і знущань пітьму.
І все ж природи присуд невблаганний:
У кожнім дзеркалі, вітрині він
Нагадує, що хлопець безталанний...
Такий же, як і сотні поколінь…
Він – чорний, негр, злодій, не людина.
Отак його наш натовп назива…
Бо шкіри колір– це страшна провина,
Що серце добре вигнанням вбива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410255
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Я щодня зазираю у небо
і зі скрипом відсовую хмари.
Це ж була молодою, як Геба,
а лишились від мене примари.
Це ж бо громи і блискавиці
все клянуть, що за тебе молю.
Серце в мене - міцніше від криці,
загартоване тихим "люблю".
Запорошене антиніжністю,
заворожене інеєм снів,
бо була полохлива в неспішності
і не мовила вічних тих слів.
І на мертвій душі у паланні
поскладались, як руни, вени.
Я, як завжди, прийду на світанні
відмикати самотнє небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413455
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Милозвучне сплетіння звуків
в твоїх помислах і словах.
Ти вже хочеш дітей та внуків,
а мене пробирає страх.
Сочно-приторним помарачем
намалюю твою любов.
Ранньоденновечірнім бранцем
моє серце здалось в полон.
Знов окутана спозаранку
я осіннім набором гамм,
Так,належу тобі до останку!
Твої очі небесних барв . . .
Повні марев і силуетів,
Я дивитимусь в них завжди,
Ти не зможеш мене втомити,
Я люблю, тож і ти люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413014
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Під лівим передпліччям тебе є зовсім юна і тиха ти,
Яка береже твоїх дихань священний вівтар.
А зорі – то маленькі дірки, через них небо може дихати,
Коли раптом не вистачить кисню за плівкою хмар.
Тиша – твій знахабнілий по вінця абориген,
Який вперто старається вгризтись в довіру.
Що у тебе всередині знає лиш Бог і рентген,
Але ж скільки охочих залізти до тебе під шкіру!
Випадкові персони пишуть життєві сценарії,
За якими ти пахнеш боргами зів’ялих гербер.
А всередині – море... І навіть шматки ламінарії
Перев’язують ґрати ажурно-колючих ребер.
Ти туди не пускай ті, хронічно чужі, кораблі,
В яких кожне вітрило, аж до кісток – хворе.
А в клітинах людей – не спростований надмір землі,
Тому ти маєш повне право на власне море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410007
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Стальний літак моєї долі,
маленький гвинтик на крилі,
він відпаде - і все. Ні волі,
ані життя - усе в імлі.
Ані просторів, ані висі,
ані легенд, ані казок.
Маленький гвинтик, як у стрісі
одна соломинка з трьохсот.
Життя промчить, як в електричці,
газета блимне у вікні.
І доля вся - у тій дрібничці,
що крила держить на спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410014
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Людина вмирає тоді, коли помирає останній спогад про неї.
Джоан К. Ролінг
Полуничним варенням намазала дівчинка небо
Опустила донизу з веселки маленький місток:
«Нехай мама побачить красу - коли буде їй треба,
А згадавши її - зробить віри легенький ковток. «
На могилі дитя розцвіли на зорі хризантеми,
З весняного дощу змалювали феби квітки…
Тільки мати не спить, пише дочці з сумом поеми,
Прикрашаючи мріями й барвами свої рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409287
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Сьогодні в повітрі запахло корицею з мятою
Ванільною ніжністю ранньої Пані Весни,
Глазурю, коктельно - молочною ,білою ватою
Зануреним подихом сонця у водах Десни…
Хмільним ароматом - оспіваним сонячним світлом,
Маленьких краплинок на листях дерев, роси
Мереживним дотиком сріблистого ,чистого вітру
Синхронним приходом на блюдечку неба весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407490
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Завтра з тобою точно буде понеділок,
Як заметіль, що з холодом – тотожна.
Під шурхотіння надто правильних стрілок
Ти знову спізнишся усюди, куди можна.
Будильник вкотре виє, як скажений,
Водява кава з талим смаком зим.
А ти б воліла теплий чай, зелений,
Нехай без цукру, але… з ним…
Колючі будні сірим пір’ям перепілок
Вп'ялись у простирадло білогруде.
Завтра з тобою точно буде понеділок,
І він невдовзі теж з тобою буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406384
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Люблю коли Ти Музо - торкаєшся зап’ястя,
А руки хаотично так тягнуться до слів…
У мегагерцах серця сховалась люба гостя,
І скільки не проси - підеш на кілька днів.
А ти собі горюй , малюй на стінах фрески,
Із суміші варіацій, давно забутих рим
І скільки не проси - чекай натхнення сплески,
Вона сама прийде - у твій рідненький дім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406645
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
А я звикну до тиші так само, як звикла до кави,
Хоча завжди нестерпно любила лише чорний чай.
Просто справді набридли до болю дешеві вистави,
Не наблизили нас ще до пункту призначення "Рай".
І що далі - не знаю, та поки рахую години,
Що лишились до літа чи, може, усе ж до весни.
І щоб жити тобою, записую навіть причини,
Але як бути поруч, коли поміж нами - півсни?
А я звикну до цього чекання, як звикла до метрів,
Хоча ті часто ділять людей, та не завжди навік.
Треба душу закутати в ковдри чи в кілька ще светрів,
Рахувати секунди та порухи твоїх повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405050
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 03.03.2013
Зажурило небо ранок
Хмарами густими,
Застелило наусебіч
Вицвілі хустини.
І притихло птаство в гаю -
Ані чирк, ні звуку...
Причаїло в собі серце
Окаянну муку.
Розійшлися, розминулись,
Наче дві примари,
Сиворунні полишивши
На душі отари
Без надієньки-пашниці -
Стоптані бескиди.
Заблудило в осокарах
Щастя повновиде.
Там, де ранок сумночолий
В дощовому сарі,
Журить небо долі серце,
Журить очі карі...
(3.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405742
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Ми весь час кудись йдемо, ховаємо руки в кишені
Так, щоб тепло було хоча б тілу, душі - лиш частково.
І думок в нас, здається, багато: мабуть, цілі жмені,
Всі дива, що із нами, завжди під тавром "випадково".
Ми ідемо кудись, не цінуємо жодних моментів.
В книгу скарг й пропозицій ми пишемо лиш дорікання.
Нам усього замало: листів і дощів, сентиментів.
І у наших серцях ані крихти нема сподівання.
Ми все ж йдемо кудись, в нас постійно турботи і справи.
Десь далеко регочуть із нас онімілі планети.
Може, варто спинити фальшиво чудові вистави?
Може, час вже змінити безглузді набридлі сюжети?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388193
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Ти їй квіти під ноги – оберемками. Улюблені маки,
Без гірких порівнянь із колишніми: краща чи гірша.
Ти їй небо на плечі, без уваги на всі зодіаки,
А вона ж не читала жодного твого вірша.
Десь від подруги чула, що ти пишеш. Словом, поет,
Лікар душ чи митець, як красиво. В неї ж очі сяють.
Всього лиш.
Ти шаблонно всміхався зі шпальт найновіших газет,
Що ти робиш так близько із нею: цукруєш любов'ю
чи солиш?
А вона божеволіла, коли ти забував на полиці свої ключі,
Бо поети приходять до Музи спонтанно і йдуть без істерик.
Ти вимолюєш дозу натхнення в тієї, що сьогодні спить на плечі,
Завтра буде хтось інший.
А в неї залишиться порваний криком скверик.
Вона вміла чіплятися поглядом аж, здавалося, за хребет,
Ти знаходив в ній щось неземне і знаходив для неї ночі.
Так, вона не пишалась дешевими віршами і тим, що з нею – поет.
Їй цілком вистачало пом'ятих маків.
А… Ще в неї сяяли очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387993
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
А ще, окрім нього, вона любила зефір
І маленьких ведмедиків з плюшу.
Не приймала байдужостей, схожих на кір,
Тих, що ранами покривають душу.
Не любила квитки, телефонні гудки,
Що ковтають повільно терпіння.
Завжди вірила у напівдотик руки,
І в кристаликів губ потепління…
А ще, окрім нього, вона любила листи
Щоби почерк здирав снів оскому.
Вірила, що три крапки – це привід йти,
Поки взаємний біль не доставив кому.
Вітер кидав слова на зап’ястя мостам,
Що востаннє курили втому…
Вона вірила осені, йому та снам,
І, напевно, більше нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387206
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Ми і надалі залишаємося дітьми.
Дарма що хтось рахує нам роки.
Бо розумом наразі ще не скріпли
І легко віримо у міфи і байки.
Ще «Миколая» і «Мороза» не позбулись,
Хоча догадуємось, що таких нема.
Та коли б раптом їх не стало –
Немає казки, все життя – дарма!
Колись ми мріяли про світ широкий,
Робили перші відкриття….
Так мріялось дорослішими стати,
Пізнати розкоші сімейного життя.
І ось вже перед нами воля,
Самі будуємо і побут свій і дім.
Наївні мрії розступились….
Життя дає урок – ми діти в нім.
Мов човник, у безмежнім морі,
Де кожен крок – падіння і політ,
Навколо друзі випадкові.
І кожен нас навчати норовить.
Минає час, знов ходимо в садочок,
Нові турботи і знання нові.
Всього нараз нелегко охопити:
І вихователі, і вчителі, і лікарі…
Наступний крок – йдемо до школи,
Помітно прогресуємо в знаннях:
Табличку множення на пам’ять…
Та іноземну – по складах читать.
Система, видно, не змінилась,
Лиш нововведення малі :
Як репетитора не наймеш,
То мукатимеш по всі дні.
Все в світі діється по колу,
Здається, все вже перейшли….
Та нам ще зустрічати внуків,
Нову науку досягти.
Знов почуваємось як діти.
І нам їх легше зрозуміть.
Бо знаєм як то є забути,
Не чути, не могти і не хотіть…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385267
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2012
Сидить дитя одне посеред ночі,
І нікому його поцілувать…
Такі самотні ті тернові очі -
І нікому в них рани лікувать…
В душі добро зберіг таки хлопчина,
І нікому його подарувать…
Він хоче мами…він ж іще дитина!
І нікому для нього нею стать.
Покинули дитя напризволяще -
Уже на нього байдуже усім…
А він хороший…Він таки найкращий!
Ніхто не бачить…хлопчик захворів.
У свої п’ять не вірить вже у казку,
Сльозу ковтає мовчки, як титан.
В житті стерпів найбільшу він поразку-
Нема сім’ї…лиш холод…і туман.
Гарячі губи щось собі шепочуть -
Молитву за своїх батьків, мабуть…
Востаннє він зітхнув…і так охоче
Із ангелом почав свій вічний путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384505
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Зацукроване дихання, солодкі кристалики сплять на легенях,
Хрускотять навіть вії від шестикутних крижаних пластівців.
Перемерзлу втому від себе не вигрієш в теплих кишенях,
Їй завжди дуже боляче дихати від тоненьких підшкірних рубців.
Привіт, грудень. Ти скусав аж до тріску поблідлі кутики вуст,
То твої на зап’ястях моїх переламані холодом пальці.
Заганяєш раптово в найтонші судинки свій розпач і хруст,
Скло розбитих сніжинок – під нігті, як вічно колючі блукальці.
Ну, давай познайомимось. Нам ще довго ділити цей простір на двох,
Тільки я не дозволю тобі цілувати фіранки, долоні та плечі.
Надто холодно, надто застудно ковтати твій сніжно – ангінний мох,
Це не прагнення вийти із себе, я лиш намагаюсь згубитись у втечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382470
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Розбігаюся і прямо в небо
прямо у всесвіт,
на вершечок творіння Господа,
аби вкотре сягнути
величну, безмежну
любов.
М’ятний едемовий запах
розкритих назустріч долонь,
потік теплого вітру
що розтікається по обличчю
рівномірно до холодних рук,
лоскіт сонця
кратерів власної душі
десь всередині Тебе.
Божий погляд - як скибочка віри,
що пронизує серце
дольками світла ,
тепла,
прикладає до обгорілого тіла
холодні дотики губ
наповненні солодким спокоєм
з чашою терпіння.
Дотиком пальців на лінії п’ятого
ребера
з молитвою схрещених пальців.
Розбігаюся і прямо в небо
на вершечок творіння Господа
аби вслухатись в передзвін
ангельського співу,
впіймати істинну мовчання,
іскристого пилу на віях,
пульсацією по венах.
В кожного з нас
в серці багато любові,
тільки комусь потрібно
скальпелем зрізати шматочок,
щоб просочилась по тілу вона
живою водою,
а комусь зашити грубими вовняними нитками
аби забагато не вилилось на зовні.
Розбігаюся і прямо в небо,
прямо у всесвіт
на вершечок творіння Господа,
аби вкотре сягнути
величну, безмежну
любов.
Я попросив дерево: "Розкажи мені про Бога".
І воно зацвіло.
Рабіндранат Тагор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382174
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
Дві години до грудня. І стає якось холодно в руки,
Перемерзлі думки ще не звикли до обіймів шарфів.
Об прозорий лід тиші розбиваються ліктями звуки,
Зачіпається нігтями осінь за спини промоклих дахів.
Віддощило желейними краплями по віконному склі,
Розтеклись макіяжі напомаджених осінню міст…
Скоро сонні маршрути зацукрують снігів киселі,
В нотках чорного чаю запахне малиною твіст.
Дві години до грудня. І раптово морозить вуста,
Впали вниз театральні куліси морквяно – багряних романів.
Осінь – завжди туманна і від того – шалено густа,
Залишає в душі післясмак перемотаних димом тюльпанів.
Перевтомлене листя у вальсових кроках вітрів
Прилягло на замурзані щоки асфальтних облич.
Ще один листопад так раптово для нас постарів,
Але в осені – звичка вертатись, ти тільки поклич!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Я й не помітила, як осінь промайнула,
Дощем забрала бабині літа,
Украла моє нинішнє й минуле.
Ця осінь – дивна, не така як та,
Що кожним порухом в душі невинній
Здіймала бурю, збуджувала грім,
А той тривожив кожен день осінній,
Він його мучив, катував… А втім,
Ця осінь стерла все, до тла спалила,
Пов’язане з старим життям. Колись
Від тих асоціацій я хотіла
Згубитися в сльозах, що розтеклись.
Тепер я осінь ту не пам’ятаю…
Ну було щось. Кохання? Швидше гра.
Тоді здавалося - люблю, літаю.
Провали в пам’яті. В душі – діра.
Не те що би ненавиджу… Не хочу.
Не те що згадувати…просто все одно.
Я навіть як дивлюся в оті очі,
Того не бачу, що було давно.
Красуня осінь стерла все з півкуль,
Намалювала в пам’яті табло.
Мабуть, це в мою користь один-нуль,
Бо я забула, що колись пекло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380212
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
Під ніч, зникає річка, в сон верби,
і манить жовтим золотом-водою.
Розсипле осінь зорі із торбин
на стежку, по якій ішли з тобою…
В обіймах вітру мліла осока,
із рук пручалась, трохи важкуватих,
і марно шелестіла: «Не така…
Не дам себе я вітру цілувати.»
Під берег місяць кидався уплав,
трава тремтіла, зіркою прим’ята.
Тебе я під вербою цілував,
і знав, що буду все життя кохати…
Та швидко осінь запрягла гарбу
в твої дороги, крізь мої вокзали,
і ми забули схилену вербу,
напевне, розлюбили-розкохали.
Літа ж як хвилі – гаснуть на воді,
по стежці – сам, не як колись – з тобою.
Цілуються вже інші молоді
під нашою плакучою вербою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377526
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Міцнішого чаю, трохи яскравих моментів.
Це п'ятниця, отже, для спогадів - саме час.
У мене замало вартих уваги фрагментів.
Мені б хоч трішечки більше історій про нас.
Мабуть, із мене осінніх мотивів вже досить.
Була ж бо за планом, холодна і дощова.
Я тепер знаю, що тиша чудес не приносить.
Дякую, осінь, за те, що душа ще жива.
Я листопадних казок вже наслухалась, друже!
Вірю у краще, бо так попросив мене ти.
Досі сумую, та брешу лише, що не дуже.
Я й не подумаю просто забути й піти.
Міцнішого чаю, трохи міцнішої віри.
Може, порадиш для неї ще й вітаміни?
Я підлікуюсь, в душі залатаю всі діри.
Тоді почну розбивати між нами стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376661
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Пізньою осінню знову згадаю про тебе,
знайомі пісні сплетуть паралелі думок.
Змовчу, хай за мене говорять ті верби,
що роками нашіптують в пам*яті вічність казок.
Запалюю свічку, рукою проводжу над нею,
та ледь відчуваю на собі я іскор тепло.
Дойшли до кінця, разом досягли апогею,
а зараз мов гніт той в своєму вогні горемо.
Подивлюсь в вікно, а за ним вже зима вже не осінь,
покрито все білим, в душі ж чорноти пустота,
розтала надія неначе той сніг на волоссі,
змінилося все, ну і я уже зовсім не та...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376704
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
Дозвольте Вас так ніжно обійму
Торкнуся ненароком я плеча,
Доторк тепла Ваш радісно прийму
Від щастя запалаю як свіча.
Листочком жовтим притулюсь до уст
Лице в лице, зіниця до зіниць,
Хай радісно заграє нам Флейтист
Сплетемо долі наші без границь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374984
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 04.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
Ізнов зарядили ті кляті дощі,
Струмлять, бубонять, стукотять без потреби.
Я вже розучилась писати вірші
І всесвіт не вмію любити без тебе.
Приречене листя зіпріє до тла
Покіль мандруватиме в пошуках правди.
А я б за тобою у безвість пішла
Крізь терни, крізь морок, якби погукав ти.
А ти не гукаєш…. То ж плачте дощі,
Залийте усе, стукотіть без потреби.
Я, може, навчуся писати вірші
І всесвіт навчуся любити без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375245
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
(Коханому чоловікові...)
***
Я дякую Тобі за кожен ранок -
За каву ароматну і слова...
Що заговорюєш мої болючі рани
У торку ніжно-щирого тепла.
Я дякую Тобі за щемний усміх,
Обійми янгольські в найважчу мить.
За те, що ділимо й невдачі, й успіх
На двох, коли нестача й сить...
Я дякую Тобі за дні яскраві,
За ночі в переливах почуття.
За те, що зорі миготять на лаві,
Коли пліч-о-пліч бредемо́ життям...
Душа леліє Твій жаданий погляд
І рідні руки - лагідне гляссе...
Я дякую Тобі, що завше поряд,
Мій любий, дякую Тобі за все, за все!
(13.08.12)
З любов’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012
Я назавжди запам*ятаю за вікном ті кольорові гамми,
і осінь, що мов стіна сама собою збудувалася між нами.
Те сонце , що днями дивиться з презирством,
І нічний місяць, який нашіптує:"Він більше не присниться!"
Дорогу, що завжди приносила в життя цікаві зміни,
Зірки, що з неба до землі часто летіли.
Ті вечори, які проводили в обіймах..
Ті ранки, які ми зустрічали мов у фільмах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373946
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Чому така жорстока?? Осінь!
куди поділа ти життя всі квіти?
Безжальна... ти з дерев скидаєш листя жовте ,
кидаєш почуття людей на вітер?
Хоч скоро вже підеш ,та не назавжди,
залишивши по собі чорний слід.
Підеш,не пожалієш ти , не знавши
чи то замерз,чи то розтанув в серці лід...
Всі діаманти забереш з собою,
ти їх погубиш,та не збережеш...
словами, наче чорною косою - покосиш,
а на останку в мряку огорнеш..
Ти повернешся, будеш сумувати,
і огортатимеш у біль, страждання, жаль..
Та з серця мого сліз вже не дістати,
його оберігає досвіду крохмаль..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373943
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
Будеш далеко. За кордоном моїх мрій.
Прощань не хочеш? То залишся. Чуєш? Стій.
Тебе нема, і я вже на межі.
То ось вона - Самотність в мережі.
Чого від кілометрів нам чекати?
Можливо, краще буде і не знати.
Старатися забути. Назавжди.
Ніколи не промовити: "Зажди".
Але нестерпно й думати таке.
Так, щастя з присмаком. На жаль, воно гірке.
Як не закохані, то краще просто друзі.
Не варто було довіряти тій напрузі.
Ми не втечемо. Вибач. Нікуди.
Роби, як знаєш. Забажаєш - йди.
Ми ніби рідні, але й начебто чужі.
Знайомся! Це - Самотність в мережі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341686
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 18.10.2012
Светлане Богданец
С виду она - девчонка.
Ростом других не выше,
Так же смеется звонко.
А как волшебно пишет...
Взгляд ее интересен.
Грех не смотреть влюбленно.
Сколько небесных песен
В этих глазах бездонных...
Ждать и не так уж много:
Будут молва и пресса
Звать ее данной Богом
Солнечной поэтессой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332372
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 17.10.2012
(+ О. Шевчук + В. Шевчук)
Засніжило розмиті дороги,
По яких ми ішли удвох.
Поспішаючи на допомогу
Нам достирує пам'ять Бог.
Вже нема того мокрого бруду
І ця ожеледь теж мине.
Скоро ти мене геть забудеш,
А можливо і я тебе.
Мабуть правду говорять учені,
Що й в галактики є межа.
Засніжило шляхи кручені...
Лиш на серці і досі жар.
03.10.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368479
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 17.10.2012
***
Любий маестро, зіграй мені нині
В цій непросвітній тишІ...
Схлипують ягоди сліз на калині,
Хлипа невтішно вірші.
Там, де у са́ду схилилася нічка,
Осінь зажуру пряде...
Нота твоя, мов запалена свічка -
Сонцем хай в грудях зійде:
Дивним промінням - не чорним, не білим,
Кольором злата - святим!
Може і Муза моя, сива діва,
Піснею стане між рим
Вічного мороку болю і муки,
Де вже й душа півжива?
Може насіються янгольські звуки -
Й заколосяться слова
Не безнадійні, не вперто-полинні
В сірих вуалях дощу?
Любий маестро, зіграй мені нині,
Добре тобі заплачу...
(17.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371539
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
Об’явлення 21:3,4,8 «Тоді я почув
з престолу гучний голос: «Ось наметБога
з людьми; і Бог мешкатиме з ними,а вони
будуть його народами. Бог сам перебуватиме
з ними. І він витре кожнусльозу з їхніх очей .
І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані
голосіння, ані болю. Колишнє минуло».
Що ж до боягузів і тих, хто не має віри,
мерзенних через свою нечистоту, вбивць,
блудників, тих, хто займається спіритизмом,
ідолопоклонників та всіх обманщиків, то їхня
частка — озеро, що палає вогнем і сіркою.
Це означає другу смерть».
Напевно Всесвіт не жорстокий,
Скоріше він лише складний.
І в нім життя вирує і клекоче –
Земля як приклад – рідний дім.
Людина – творива вершина,
Повинна б жити без кінця.
Хоч зорі гаснуть, вигорають,
Живем ми Розумом Творця!
Бог вічність в розум вклав людини.
І намір Свій не відмінив.
Син Божий всю брехню розвіяв,
Про Царство Боже сповістив.
Не буде безладу в майбутнім.
Сам Бог порядок береже.
«Лиш праведні вспадкують землю»
Хто сміє відмінити це?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366518
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Просто хочеться бути киснево тобі необхідною.
Складовою лиш твого повітря. Твоєю і рідною.
Як ти любиш, далекою трохи і ще неможливою.
Огортати лиш снами і теплою літньою зливою.
Бути інколи тишею, завжди тобі незрадливою.
І спонтанною часто або, як погода, мінливою.
Залишатись собою і бути не менш емоційною.
І назавжди, назавжди вже стати такою постійною.
І бажати все ж бути з тобою, лишатись казковою.
Дивувати себе лиш надією, мабуть, не новою.
Наче муза поету, так само вже бути потрібною.
І назавжди лишатись киснево тобі необхідною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364838
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012
у когось є проблеми
а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі --
хтось в тебе є важливий
а дехто просто так
не май надій на диво
бо диво це не факт життя в твоїх руках
тримай його міцніше
хоч вбитий ти як птах
страйся будь сильнішим не думай про минуле
ціни просто шо є
і не дивись в майбутнє
воно ще не твоє бабла він кучу має
і він крутий мажор
та правду він не знає
її він не найшов в кишенях твоїх пусто
та духом ти не впав
і в голові ще густо
свій прапор ти підняв
--
у когось є проблеми а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі
погано в твому віці бо шкар нових нема
а що скаже каліка
у нього ніг нема
стисни кулак сильніше
з землі ти піведись
не бійся що їх більше
а сили наберисьу когось є проблеми
а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі --
хтось в тебе є важливий
а дехто просто так
не май надій на диво
бо диво це не факт життя в твоїх руках
тримай його міцніше
хоч вбитий ти як птах
страйся будь сильнішим не думай про минуле
ціни просто шо є
і не дивись в майбутнє
воно ще не твоє бабла він кучу має
і він крутий мажор
та правду він не знає
її він не найшов в кишенях твоїх пусто
та духом ти не впав
і в голові ще густо
свій прапор ти підняв
--
у когось є проблеми а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі
погано в твому віці бо шкар нових нема
а що скаже каліка
у нього ніг нема
стисни кулак сильніше
з землі ти піведись
не бійся що їх більше
а сили наберись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353104
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 17.09.2012
У ліс!
А в лісі про любов співають сосни,
Так прастолітньо рипають вгорі...
Чи мохом, чи надією поросле,
Хрумтить гілляччя гучно на порі -
Все про любов...
У поле!
А там воло́шками розквітлися чуття!
До ніг житами стелиться життя
І крапельки насущної живиці
Душа збирає, ніби чарзірниці...
У них - любов!
У сад,
Де яблуня поналивалась плодом,
Чупарна іноземка - статна родом,
А покохала лагідну бджолу...
І груші, й вишеньки, й смородина в саду́ -
Теж про любов...
До серця...
Ану ж бо глянути до серця!
А там... а там немає денця -
Вирує Всесвіт почуттів!
І кожне "тук" - як срібна нота,
І кожна мить - то повні соти
Того́, що вічне у житті -
Любові!
(26.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339925
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Для себе стала враз я психіатром,
Лікую вічно свій душевний біль.
І розбираюсь між життям й театром,
Бо загубила я останню ціль .
Тепер я одержимий аналітик.
Аналіз. Логіка. А механізм
Запущений, його вже не спинити.
Майнула думка крізь мільйони призм.
Я не психолог. В мене не думки,
У мене лиш аналітичні факти,
Під фактами загублені роки,
А з ними і з свідомістю контакти.
Тепер навіки я для себе психіатр
І розбираю свою ж параною,
А мозок мій неначе генератор,
Я відчуваю що ось-ось не встою.
Нервовий імпульс знов мобілізує
Мій організм. І знову сильний спазм.
Я знову тут. Я знов аналізую…
Я знов заглиблююся в цей маразм.
Аналіз і думки. Одне і теж.
Не хочу але йду в шизофренію…
Цей безлад вже довів мене до меж.
Я хочу зупинити, та не смію!
Не можу я терпіти, сил не маю.
Я аналітик. Звикла до думок.
Та все оце уже дійшло до краю.
До стратосфери. Може й до зірок.
Куди, спитаю, ти летиш і мчишся?
Навіщо болю завдаєш мені?
Чому детонувати не боїшся?
Чому спокою не даєш й у сні?
Я аналітик. Це клеймо навіки.
Це мука. Це прокляття. Це ярлик.
І під свинцеві,змучені повіки
Вкрадається хаосу дикий крик.
Засну. І аналітику забуду.
Тоді сама себе ж введу в оману,
В своїх руках, неначе лялька-вуду,
Сама у себе пацієнтом стану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339010
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2012
Зустрічаю прохолодний ранок,
До криниці йду по воду,
Випущу котів на сонний ганок
Із «в’язниці» на природу…
Наче кішка, вигну свою спину,
І вдихну на повні груди -
Так люблю я вранішню годину,
Коли у дворі безлюдно…
Квіти не розплющили ще очі,
Не розкрилися листочки,
В лісі не лунає спів пророчий,
І стоять дерева мовчки…
Знаю, що буквально за хвилину,
Вибухне природа співом,
Сонце освятить чергову днину
Різнокольоровим дивом…
Тишу п’ю повільними ковтками -
У душі глибокий спокій.
Обіймаю простір і думками
Відлітаю в світ утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338200
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
хочешь скажу для чего я живу ?
для мерцания звезд прерывающих тьму,
для кота в сапогах, и для сказок других,
ради нежных обьятий ветров по пути,
ради поисков веры,хоть трудно сказать,
почему она в прошлом решила сбежать.
хочешь скажу для чего я живу
в имя мечты , от которой горю
изнутри ,прорываясь вперед вопреки?
Я живу ради счастья , что ждет впереди.
И пусть кто-то скажет ,что все это ложь,
и что счастия нет на которое ждешь,
Но я буду в надежде, сложа руки, ждать,
и пусть говорят,мне на них наплевать.
хочешь скажу для чего я живу ?
иногда я теряюсь с вопросом " к чему?"
к чему же меня моя жизнь приведет,
ведь хожденье без цели дурной проворот.
я живу ради должности жизнь подарить,
ради должности верной,любимою быть,
только странно что это все только мечты,
я живу ради сказки с избыточной мглы.
хочешь скажу почему я живу ?
я ищу волшебную в небе звезду,
которая даст мне любовь и покой,
которая мне и не светит порой,
хоть вера моя и надежда ушла,
я найду их, прощу,заживу как жила.
Просто нужно услышать тот зов с высоты,
который тебя заставляет идти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337759
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
Слишком много унылой илюзии,
Слишком много " не так как вчера",
Слишком много пронзающей музыки,
Слишком глупо забыть навсегда.
Слишком больно мы врем ради истины,
Слишком трудно нам будет потом,
Это слишком...но вера неистова
Нас заставит подумать о том.
В каждом шаге нас тени преследуют,
С каждым шагом нам люди смешны,
Хоть вчера еще мило беседуют,
Зато завтра навеки враги.
Боль в предательствах,сорах,развратности,
Боли много - но суть ведь не в том,
Нет таких,что б были без халатности,
Очень мало завидных борцов.
Слишком много людей, кто вдруг струсили,
Слишком скучно боротся одной,
Слишком много печальной дискуссии,
Боли много , но мало борцов !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335874
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
я йду спостерігати як падає дощ,
краплями брунатного меду із неба,
поглядом торкатись милих його очей,
ловити поштовхи вітру…
більше й нетреба…
вслухатись як перешіптуються листочки зі мною,
твоїм голосом, що лунає, наче з нікуди…
смакувати...
сприймати його по секунді…
ловити вдих і видих грудей амплітуди...
відчувати його наче в остатнє в житті..
вишневим цвітом
білим бузком...
стікаючою росою…
свіжістю...
ранковість…що назбирується в долонях
в мені
відчувати як травень …
як твої вії …
зап’ястя пахнуть грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335042
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
Навчи мене молитися до неба
Любити світу зовнішню красу,
А я навчусь прощати - коли треба
Безмежну радість тихо донесу.
Навчи мене сміятися так щиро
Нехай замре у мить земля ясна,
Я наші душі по-квітчаю миром
Аби у серці проросла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331748
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 04.05.2012
(Олесі Рикмас)
Ще ніколи так близько не був із бажанням завітним
Наш світанок життя, що так радістю дня заяснів;
Ще ніколи у квітні так тепло не було мені, –
Хай життя наше стане цим світлим і сонячним квітнем.
Двадцять п’ята весна як ніколи зелена-зелена.
Навіть всесвіт холодний зірвався подвійним теплом
І у серце надій – як ніколи! – надій намело…
Ти ж тепер наречена моя, ти моя наречена.
Ми з тобою, узявшись за руки, збудуємо нішу
Прислухаючись завжди до серця святих голосів.
Може Бог уже бачив подібних нам сотню разів,
А от я сумніваюсь, чи є наречена гарніша…
29.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334588
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
І що чекає з тобою? Постнадія,
Що стомлено вплітає в дні роки?
Загорнута у ночі чорна мрія -
Вона ніколи не подасть мені руки.
І все чудово. Тільки він не знає,
Які картини малював Моне.
Мій день іде - кохання вже тікає,
Мистецтво вічне. Точно не мине.́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323396
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 26.04.2012
Присвята Lady Christianna
І упала завіса на плечі -
як же важко її донести!
Я не грішниця - це вже, до речі,
слуги долі мені приплели.
Я стою, наче перед стрілою -
Розпрямилась і голову ввись.
А востаннє напитись тобою
то бажання моє. Подивись,
як заходить північний світанок,
Як вечірня вмирає зоря,
На помучений сонячний ранок
Прийде зібрана ним метушня.
Подивіться на страту, панове,
не шкодуйте каміння й мечів,
Я не грішниця - це вже не нове,
Це вже чули висоти чинів.
Ти найвиший, царем величають,
а за що - позабули вже всі.
Так є завше - коли обирають,
пам'ятають. А далі вже - ні.
Ти купив собі постріл у серце,
І стрілятимеш перший, мабуть.
Щоб не схибить, то випий із перцем
І простити мене не забудь.
Я попрошу, кидаючись в руки,
Дати слово останнє мені.
І скажу, помарніла від муки,
Що хотіла кричать не тобі.
Ці слова пролунають, як громи,
Ці слова не забуде ніхто.
Поклоніться царю, сірі гноми -
Він відкине вам біле пальто.
Настає вже і черга. Тікати?
Ні, я йду. А на шиї слова:
"Якщо страта за те, що кохати,
То вже краще, щоб я й не жила!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332979
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Доторкнись до мого волосся.
Просто так. Дуже ніжно. І лячно.
Я прошу тебе з шумом колосся,
Я прошу тебе тихо і вдячно.
Розпусти його в себе в долонях,
Заплети поміж пальці і вени,
Заховай їх під теплий одяг,
Збережи в них свої озера.
Хай між нами панує квітень,
І чи буде кохання вічним
Це байдуже. Зеленим цвітом
Я з'явлюся, як осінь, пшенична.
Серед білих світанків літа,
Що почалось для нас зимою
Відречуся від всього світу,
Щоб лічити їх тільки з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332790
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Алебастрова ніжна полуда
Накриває мій погляд - дива!..
Я вже знаю, що буде спокута,
І тікати, напевно, пора.
Між сузір'їв червної ночі
Я засну у обіймах неба,
- Пригостити мене не хочеш? -
зовсім тихо спитаю у тебе.
Заморожені очі льоду
розтопили надію святу.
Я боюся тебе, як глоду,
і колючки у нього краду.
Ось вже ніч засинає на ранок,
Заспівали небесні тіла,
Тихий спомин пішов на той ганок,
Де газета чекає нова.
На мосту зацвітає теорія,
Як у формулу ввести мигдаль,
Вже й не пам'ять, а просто меморія
Вишиває, мов голкою, даль.
Ми ідемо туди, де не бачено,
Як голосить на сході співак,
Нашу долю давно кимось страчено,
І художник - то, мабуть, жебрак.
Закохайся у мене, маестро,
В нас ще цілеє літо на двох,
Я лише напишу ритмом престо,
Що посіять на зламі епох..
Ти збереш у долоні малину,
пофарбуєш півсонні вуста..
Я забуду цю дивну хвилину,
Як зустріла тебе неспроста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332913
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Дозволь тобі писати хоча б зрідка
Називними реченнями, бо у них так просто,
А у мене в житті все занадто складнопідрядно,
І я шукаю ці дивні обставини причини і способу дії.
Я ніколи не зможу зробити синтаксичний розбір нашої долі.
Неможливо визначити тебе як частину мого життя і любові.
Й ким ти є? Безперечно, підметом,
А я однорідна і рівноправна з тобою.
Давай ти напишеш мені у листі
Всього одне дієслово сентиментального змісту,
А я вивчу його напам'ять і цитуватиму при нагоді.
Хочеш такої популярності?
Давай не ускладнювати наше просте речення.
Навіщо нам та словесна бравада і безглузді обіцянки,
Коли я тобі вірю, а час має свої правила?
Це зовсім зайве, нікому не потрібне.
Ми ніколи не будемо частинами складносурядного речення.
Вони вільні, а ми так залежимо від думок своїх та чужих.
Але я намагаюся відкинути всі заперечення,
А ти з мого життя досі не зник.
Тож давай будемо разом.
Навіки і не зважаючи ні на що.
Будемо єдиним винятком із правил.
А наше життя не змінимо на будь-що.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330935
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Час іде...невпинно,невблаганно
Не зупиняючись і не вертаючись назад
І замітаючи сліди минулого старанно
Він не жаліє нас і не дає порад
Найкращий лікар і найкраща допомога
Погані миті неможливо просто стерти
Потрібно жити далі і настане перемога
Це краще,ніж кидати виклик смерті
Життя-безцінний дар,воно єдине
Немає сенсу вічно шкодувати
Прекрасне все...усі його години
А час-ніколи не потрібно марнувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226684
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 08.04.2012
Випадкова субота, на розі двох вулиць,
В підозрілу будівлю з кількох поверхі́в
Мандрівною ходою кульгаво наткнулась,
Щоб раптово "Але́ксу" там "Юстас" зустрів...
Імовірність зупинення часу мізерна...
Всі стрілки застряють у швейцарських пастках!
І холонуть від слів в чашці кавові зерна,
Розтрощівшись горіхом в молочних вершках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328563
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
В болоті немає живої води -
Ти щастя від нього чекаєш.
Тобі влаштували без правди суди,
А ти в небі сонця шукаєш.
Безхмарне життя у сусідній кімнаті
Тихенько в куточку сидить,
Та двері закрили сусіди прокляті,
Нехай тобі й далі болить.
Простий інтер'єр, брудний посуд і тиша,
Лиш шепоту ехо кричить.
Ти трохи найкраща і трохи найгірша,
Тебе людям не зрозуміть.
Помада лишилась на білих долонях,
Неначе закровлений слід,
Помчало усе по дорозі на конях
Далеко у довгий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191245
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 07.04.2012
Знов барабанять в шибку краплі,
Слізьми розбавлені дощі,
Й такою свіжістю запахло,
Забудеш біль на самоті...
Всю ніч бриніла тихо злива.
Яка ж це втіха від дощу!
Здалось мені, що я щаслива...
Й земля напИлась досхочу.
Чому ж тоді ти серце плачеш?
Чому скотилася сльоза?
Мабуть, ти знов йому пробачиш?
Куди ж образа все зника?..
На ранок дощ вже ущухає,
і теплий, скупаний в дощу,
Далеко громом все зітхає.
Та не лякай мене, прошу.
Рожеве ринуло проміння,
І сірі хмари розійшлись.
В надії лиш одне спасіння,
Що ще зустрінемось колись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326072
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 07.04.2012
А я б хотіла….
сипатись ніжністю
на твої долоні,
тендітно оксамитовими
віями доторкатися скроні…
хотіла б ,
пірнути у небо,
в легкості з тобою тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись фіалковим буревієм ,
і в тобі метеликом затихнути…
насититись подихом,
щілинками просочених губ…
ніжністю… ласкаво
горнутись обличчям до рук….
дихаючими дотиками,живими
вздовж шиї ненароком блукати…
з плечей стікати
краплинками янтарного сонця
що пахне тобою…
і кусочками свіжої м’яти
щоб лишень у твоїх обіймах …
у тобі ,в трьох кроках до раю…
лиш на твоїх руках засипати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
І не жалій, і душу не облизуй,
І пальці не шматуй об колючки.
Намисто рветься. Скільки не нанизуй -
Не держаться укупі круглячки.
І не жалій… Не грій мене словами.
В розбитий глек вода не набіжить.
Безпомічні потужні криголами
Супроти криги, що між нас лежить.
Пройди байдуже повз моє мовчання.
Вже вдосталь було шансів, лотерей.
І не жалій... Хай станеться прощання
Біля розверстих навстежки дверей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328534
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Не буває таких почуттів,
Що не стАріють і не вмирають.
А метелики у животі
Як з’являються, так і зникають.
І агонію ту припинить
Неспроможна звичайна людина.
Від коханння уже не болить
Мого серця твоя половина.
На перетині наших світів
Лиш хрести і під ними могили.
А метелики у животі
Відлетіли, кудись відлетіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268116
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012
Коли весна натягне неймовірно теплі струни
найперших промінців на арфі світанку,
тебе я пригорну, вслухаючись у луни
від потяга на дальнім полустанку.
Розвіється туман і хвиля яблуневого цвіту
накотиться на сіре і безмовне місто -
і розцвіте усмішками пів світу,
ми зліплені усі з одного тіста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327807
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2012
Ділюсь мовчанням з тишею
Навколішки просто неба,
Душа моя блудить вовчицею
Шукаючи свого Феба.
Сполоханим звіром тікаючи
Несеться кудись на Захід,
Втомленим серцем кохаючи
Вуста його з запахом ягід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323952
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Ти сьогодні назвав мене милою,
Коли пила я подихом небо;
Вперше стала з тобою щасливою
На околицях міста Палермо.
Пахло бризом повітря Сицилії,
Я йому себе гріти дозволю.
Ми в славетній з тобою Італії
Зустрічаємо приязну долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325599
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Загорнути думки у фольгу. І присипати снігом.
А листки облетять у шаленій симфонії трав.
Якось буде. І ми іще станем освячені сміхом.
Якось буде. Колись вже завершиться буйний цикл драм.
Засихаю з тобою між райдужних нот і забавок.
Якось буде - не все ж у житті нам терпіти дощі.
А листки облетять у забарвлений осінню дзбанок,
Якось буде - у космосі неба і десь на межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326875
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
Бо доля, то примхлива річка!
У парі ти, а я сама...
Ховаю вперто своє личко,
Дзюркочу крижані слова,
Щоб ти бува не здогадався,
Як стискувалось серце ледь
Мій погляд на тобі спинявся -
З-під ніг втікала земна твердь...
Закохана в твою харизму!
Змарную поклик у душі
На кілька тактів мелодизму,
Рядочків жменю у вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326196
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Я була на бенкеті абсурду,
Безкоштовно отримавши пропуск.
Їла заздрість і пила погорду –
Що лишились з минулого року.
Я ходила на зустріч з обманом,
Споглядала комедію втрати,
По сторінці палила романи,
Ті, що встигла в журбі написати.
Я співала в дуеті із вітром,
Непокору сестрою я звала,
І шукала і тіні, і світла,
Та усе їх було мені мало…
Я була і на троні, і в ямі,
Знала смак і жалю, і розплати,
І створила дурне орігамі.
Як тепер це усе поєднати,
Чи забути, із пам’яті стерти,
Щоби спокій вернувся у душу?
Навіть зорі на небі вже мертві,
Та у них я ще вірити мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325294
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Налий у келих місячного сяйва,
Закрий ворота у буденний світ.
І скинь граційно із душі все зайве,
Нехай п’янить свідомість дивоцвіт.
Я буду поруч. Поцілую в серце.
Трояндами засиплю сни твої.
Застигне час. І буде вічний серпень,
І снитимуть натхненням солов’ї.
Забудь про все. Жагу до краплі випий.
Відчуй вогонь безмежності в крові.
Ти не почуєш долі злого скрипу,
Допоки мрії у душі живі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325351
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Мені наснився яблуневий сад.
А хата, мов оділа вишиванку.
Над вікнами повився виноград,
І голуби воркують біля ганку.
І добре так у рідній стороні,
Весела дітвора в дворі щебече.
І сонце усміхається мені,
Промінням щедро обсипає плечі.
Проснулася і душу стиснув жаль –
Села того давно уже немає…
Тепер живуть не люди, а печаль
В забутому життям, чужому раї.
А люди розлетілись хто куди,
Хто мучитись, а хто добра шукати…
Травою поросли в саду сліди,
І постаріли яблуні крислаті.
Хати пустіють, валиться душа
Занедбаної, дикої країни.
Жорстокого будення де межа?
За що така розплата Україні?
Ідуть одне за одним в небуття
Квітучі села, і квітучі мрії.
А десь далеко «золоте» життя
Усім примарно світить, та не гріє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Нехай летить минуле під укіс,
Не склеїш вже розбитого корита!..
Між стовбурІв заплаканих беріз
Моя журба, світанками надпита...
Нехай бринить освячена струна-
Мого безсоння місячна соната...
Невже весна?Ти ба, таки весна-
Між тихих буднів крапелина свята!
Така ясна, аж наспіви дзвінкі
Зринають в небо, лагідно-погоже!
Все відпускаю з попелом років...
Ну що це я...Ну що ж я плачу,Боже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
***
Самотньо посиджу у голосистім сквері,
Де тужаться пташки накликати весну,
Де почуття гамселять у молодечі двері
Із бруньками разом втікаючи зі сну...
Де голубів наївність розсипана навсебіч.
Між крихточок підніжних - надії голосінь...
І сонечко, грайливо пощипуючи леді,
Ховає ніжки смутку у недосяжну тінь...
Схилившися на спинку, загля́ну в очі ясні -
Святі небес озера, що в гілочках тонуть...
Життя довкруг вирує... Яке ж воно прекрасне,
Коли душі під силу красу ту осягнуть!
(23.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324605
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
На спицях зоряних
Мрійливо в’яже ніч
Строкаті сни у місячному храмі.
Уламки зморених
Часу і протиріч
Складають беззмістовні орігамі.
Спокуси масками
Регочуть у вікні,
Лихим вогнем горять їх хитрі очі.
У душах заспаних,
Розбавлене в вині,
Буття блідим недопалком мигоче…
Найменші порухи
Сумління і жалю,
Ніч в скриню оксамитову ховає.
Чарівним подихом
З розламаних калюж
Натхнення п’яні квіти піднімає.
По снах розкидані,
Загублені світи,
Щоночі огортають душу-бранку,
Ідуть в невідання
І спалюють мости,
Зникаючи безслідно на світанку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324183
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 25.03.2012
-- Ти це бачиш?
--Ні.
--Мабуть, я заснула і мені це сниться.
--Приємних сновидінь.
Крила метеликів пробиваються з-за вікон. Вони,опинившись в коробці насиченій темрявою, шукають світла.
Вітер, отримавши свободу сходить з розуму. Шукає приміщення куди б забитися і щоразу розігнавшись, вдарятися об нерухомі стіни.
Очі,що дивляться на ніч крізь призму сонячних окулярів, намагаються урізноманітнити зображуване.
Очі малюють картинки. Щоразу- інакшим стилем.
Ліниві стрілки годинника голосно і поволі ходять по колу, перетинаючись в одній точці і переходячи на наступний рівень.
Кава. Така ж гірка, чорна і безмежна, як сьогоднішня ніч.
В очах відбиваються тисячі мигаючих пікселів монітора.
Самотність, що стоїть позаду мене і чекає на подальші мої дії відходить і сідає на підвіконня. Очікує.
Безсонне комп'ютерне око. Половина обличчя. Праве око. Жодної емоції, напруження м'язів чи подиху. Закам'янілість.
В літерах пристрелений експромт. Кожна така ніч - ніжно, легко і наполегливо, щоб не поворухнутися, переплітає мене з Особистістю.
Перманентне бажання пізнання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184576
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 24.03.2012
Сердечно вітаю всіх учасників Клубу із Всесвітнім днем поезії! Хай натхнення Вас ніколи не покидає!!!
Поезії небесну насолоду
Не кожному пізнати до снаги.
У ній живуть і вічність, і свобода,
Цей Божий дар занадто дорогий,
Щоб не прийняти. І тобі, поете,
Відкриті у майбутнє всі шляхи.
Лиш сили пробуди свої для злету,
Не оскверни сліди свої лихим.
Пегас крилатий хай несе за хмари
Твої думки – у дивовижний світ.
Не витрачай, поете, душу марно,
Даремністю не сповнюй свій політ.
І не шукай в земнім болоті правди,
І мрію ти із рук не відпускай.
Вона одна повік тебе не зрадить,
Лиш збережи її, не проміняй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323858
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
***
Тонкі моменти зустрічей весняних,
Коли в бруньках нуртує свіжий фреш...
То сонцем закосиченим поглянеш,
То вітром напарфумленим торкнеш...
І рученьку цілуючи панянці,
У очі зазирнеш поміж надій...
Вмостившись теплим котиком на пальці,
Що мить тому дрімав ще на вербі...
(18.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323319
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Вітер. Сльози. Пусто. Стій.
Ні. Невже? Ти мій. Не смій.
Не лети. Чекай. Зажди.
Залишись. Прошу. Не йди...
Знову сонце. Кухня. Чай.
Світло. Кава. Страх? Нехай.
Усміх. Ваза. Три світи.
Квіти. Темно. Мінус ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322833
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
дощ розрізує пам'ять намоклу та вперто живу
із прогалин суворої тиші проростає небо
за те що я є завдячую Богу й твоєму ребру...
***
...доки ти спиш спить світ і темінь намотує кола
пильнуй своє тіло як найдорогоціннішу правду
із неба манна не впаде на наші губи ніколи
я живу допоки ти обіцяєш що завтра настане завтра...
в які кольори фарбуватимеш свої вітрила
якщо ненароком земля наша стане пустелею
а може війна?.. і небо обвалиться стелею
на душі немов на відкриті долоні посиплеться глина...
чому якщо важко то відразу падеш на коліна?..
пісок надто гарячий аж тріскають п'яти
і по швам розривається погляд
коли непізнаване прийдеться пізнати
простягну руку долі
і якщо це вона
то я не посмію
тебе не прийняти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322339
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Прокляніть мене - я заслужила,
Я кохання своє продала.
Бо із ним так безмежно тужила,
А без нього, мабуть, й не жила.
Прокляність мене - й тихо забудьте,
Я сплачу своїй Долі сповна.
Та в полоні моїм ще побудьте,
Лиш пробачте - я винна сама.
Я продала кохання, що ж гірше?
Продаю Вам свободу - беріть!
Все життя - наче фондова біржа,
Я звільняюсь - і знову вчусь жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322736
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012
Маленький тин зігнувся біля глоду
Послухати, про що береза снить,
А може, й запитати про погоду,
А може, випить соку й відпочить.
Хто зна цих двох - мабуть, давно вже друзі,
Гадають знов - про що клен гомонить?
Хто зна нас двох - ти вже на злітній смузі,
Мені до тебе - кілометри й мить.
Я обійму березу силуетну
І пригорну колючий темний тин.
Цей двір далеко і позасюжетно
Літак летить. Спиняю літер плин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321968
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Мій прекрасний, коханий, безмежний,
Я без тебе - самотня краплина.
Ти прийшов у цей світ як мятежник,
Та чи була без тебе тут днина?
Моє диво святе, яснооке,
Чорно-біле, як класика жанру.
Ти, що жив в Ренесанс і бароко,
Ти зі мною і в сонце, і в хмару.
Ти моє! Ти для мене! Шалена!
Я до тебе схилилася п'яно!
Навіть зараз сиджу біля тебе,
Я люблю тебе, о фортеп'яно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321979
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
Краплини стукають по підвіконню,
Немов по клавішах сумних.
Дощ виграє мінорну гамму,
В саме нутро думок проник.
І у душі іде луною
Сумна мелодія дощу.
Я серцем сповненим журбою
В тужливі звуки полечу.
І плаче небо, плаче серце,
Самотнє, зболене тремтить.
Ще мить - і нота обірветься
Й акорд останній зазвучить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321828
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Мабуть, тобі я снилася учора?
Бо я до ранку не могла заснуть.
І навіть вечір, синій і прозорий,
Мені шепнув, що снилася, мабуть.
І
тихе місто, осінню зігріте,
Все гомоніло лиш : "Засни, засни..."
Співало небо і блакитні квіти
В чиїсь вплітало безтурботні сни.
І ця прекрасна золотава осінь
Так тихо-тихо осипала лист...
А за вікном цвіли осінні роси,
І мріяв ранок. І дзвеніла вись.
Напевно, снилась. Недарма ж безсоння
Чомусь гойдало карусель весни.
І якось дивно ти сказав сьогодні,
Що вчора бачив надзвичайні сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270805
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Заплети в моє волосся посмішки
Нехай ранком рознесе їх вітер
Сонячні вплети у пасма проліски,
Щоби жоден холод їх не витер.
Заплети в моє волосся крапельки,
Щоби візерунком вкрили тіло
Я з Тобою просиджу пів ніченьки,
Лиш би сяйво місяця світило
Існує тільки один шлях до щастя - перестати турбуватися про речі, які не підвладні нашій волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320504
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
ВСІМ, З КИМ СПІЛКУЮСЬ ТУТ НА САЙТІ...
*************************************
МЕНЕ ЗАВЖДИ ЗАВОРОЖУЄ ГАРМОНІЯ
МІЖ ВІРШЕМ І МУЗИКОЮ!!!
ЦЕ ЯК МІСТОЧОК, АБО ЯК КОРОМИСЛО,
ЯКЕ ТРИМАЄ ПОВНЕ ПО ВІНЦЯ
ВІДЕРЦЕ МОГО СЕРЦЯ!
ЯК ПОЦІЛУНОК МЕЛОДІЇ І СЛІВ,
Я ТУТ ВИКЛАДАЮ НА САЙТІ
ДУШІ ЧУЖОЇ ПЕРЕСПІВ...
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ СИМФОНІЯ СВОЯ,
І КОЖЕН З НАС ОСПІВУЄ СВОЄ ЖИТТЯ...
* * *
Я ЛЮБЛЮ ВЕСНУ, БО НАРОДИЛАСЯ У ТРАВНІ!
А ОСІНЬ - ЦЕ МОЄ НИНІШНЄ ЖИТТЯ -
ЧАС ЗБИРАТИ КАМІННЯ…
* * *
ХОТІЛА Б ЗНОВУ ОСВЯТИТИСЬ
ОБРІЄМ ЙОГО ОМРІЯНИХ ДОЛОНЬ,
І ПЕРШИМ СНІГОМ ДОТОРКНУТИСЬ
ДО НІЖНО-СИВИХ СКРОНЬ…
НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА ТЕ,
ЩО КОХАННЯ - ЦЕ ПРЕКРАСНА ПРИСТРАСТЬ,
РАНО ЧИ ПІЗНО ВОНО СТИХАЄ, АБО ЗНИКАЄ...
І ТУТ ВАЖЛИВО СТВОРИТИ ТАКІ СТОСУНКИ,
ЩОБ БУЛО ВСЕ ОДНО ТЕПЛО І ЗАТИШНО ВДВОХ...
АЛЕ ЦЕ НЕ ЛЕГКЕ ЗАВДАННЯ...
* * *
РІЗДВО - ЦЕ СВЯТО СВІТЛОЇ ЛЮБОВІ,
ПОЧАТОК РАДІСНОГО, НОВОГО ЖИТТЯ!
НЕХАЙ ВІРШІ ЛЕТЯТЬ НА ВОЛЮ
І СЛАВЛЯТЬ НАШЕ СЬОГОДЕННЯ,
ВЕДУТЬ ЗА РУКУ В КРАЩЕ МАЙБУТТЯ!!!
* * *
СЬОГОДНІ У МОЛИТВІ, ВСІ
ЗВЕРТАЙМОСЯ ДО НЕБА,
ЩОБ БОГ ПОСЛАВ НАМ СНІГ,
ЙОГО УСІМ НАМ ТРЕБА…
ДУЖЕ ДОБРЕ, КОЛИ ЛЮДИ ЗА ВАС РАДІЮТЬ,
А НЕ ТІЛЬКИ ВІД ЗАЗДРОЩІВ МЛІЮТЬ.
Я ЗАВЖДИ РАДА НОВИМ ДРУЗЯМ ЩИРО -
БАЖАЮ ВАМ НАСНАГИ, ЗЛЕТУ, МИРУ!
****************************************
На-д-е-ж-да
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
(ЦІ СЛОВА, ЯКІ НАПИСАЛА НАДІЯ,
ДЛЯ МЕНЕ ЯК ДОРОГОВКАЗ)
* * *
СТИХИ КРАСИВЫЕ У НАДЕЖДЫ,
КОТОРЫЕ ЗВУЧАТ В УНИСОН
СТИХАМ МАРИНЫ ЦВЕТАЕВОЙ...
ИНТЕРЕСНО ЧИТАТЬ ТЕКСТЫ
И СЛУШАТЬ ИСПОЛНЕНИЕ ПЕСЕН!
* * *
"IgorKo"
Солодкі звуки фортепіано -
І її серце сите й п‘яне.
Даруйте квіти не дорогі -
хай вони будуть польові.
Усмішка - це найголовніше!
Пишіть побільше позитивних віршів!!!
* * *
МЕТЕЛИК ЩАСТЯ ЦІЛУЄ КВТКУ,
КОХАННЯ СПРАВЖНЄ ВЕСНОЮ Й ВЛІТКУ!
* * *
ІГОРЕ, У ВАС НАДЗВИЧАЙНО ГАРНА
ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА!!!
Трава пожухла - минула тепла осінь,
Прийшла зима - холодна неба просінь...
Мережка спогадів мене зігріє -
Читаю ваші вірші і серце моє мліє…
* * *
"Марина Морская"
О. Шнуренко за Т. Гірич
Переспів з російської
Така витончена і ніжна,
Білим аркушем наворожена,
У ритмі вальсу запорошена
Печаль твоя білосніжна…
Загублена у муках творчості,
Снігами білими стривожена…
Пухнасту, замість самотності,
кладе на плечі шаль тобі...
* * *
Моїй мамі
Не вірю, що батьків немає –
Ця думка моє серце крає,
І хата рідна ночами сниться –
Калини кущ біля криниці,
А на порозі рідна ненька,
Усміхнена й така рідненька…
* * *
"SELENA"
В КАПРИЗНОМ СПЛЕТЕНИИ СЛОВ,
В ЛАБИРИНТАХ ЧУДЕСНЫХ ОБРАЗОВ,
Я ВИЖУ ТВОЮ ЛЮБОВЬ,
РАСПИСАННУЮ ПО НОТАМ…
* * *
Мы с тобой - всего лишь тени
В призрачном театре бытия.
Странная игра, но в изумлении
Стоя рукоплещем – ТЫ и Я.
А когда они уйдут со сцены,
В эхо превратятся голоса,
Кровь застынет в наших венах.
Занавес – окончена игра…
* * *
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЗАЛЕТІЛА,
ЯК ЛАСТІВКА НА ЛЕГКИХ КРИЛАХ,
ГІРЛЯНДАМИ ЧАРІВНИХ СЛІВ
ТИ НАС, СЕЛЕНО, ЗВЕСЕЛИЛА!
І МИ ВІДЧУЛИ ТВОЄ ЛІТО,
В ДУШІ ФІАЛКАМИ ЗІГРІТЕ!
СМАРАГДОВІ СЛОВА ПРОРОЧІ,
НЕНАЧЕ ВЕСНЯНИЙ ВІНОЧОК…
* * *
СЛОВА КОЛИШУТЬ ГАМИ - так мелодійно!
ВІТРАМИ РОЗНОСЯТЬ СОН - звучить в унісон.
РОСИ ВІЩІ - люблю я твої вірші.
СЛОВА ЯК СПОКІЙ - про це давно я мрію.
РЯСНИСТИЙ НОВИЙ ДЕНЬ - мене зігріє!
СМАКУЮ НЕОЛОГІЗМИ, АРХАЇЗМИ,
ЗАПИВАЮ П"ЯНКИМ ВИНОМ -
ПРИЄМНО ХМЕЛІЮ І ПОРИНАЮ
У ДИВНО-КАЗКОВИЙ СОН…
* * *
Краешком мысли проникаю в строчки,
Чувствую изморозь твоих слов.
Вместо запятых одни лишь точки -
в израненном сердце догорает любовь…
НО НЕЖНЫЙ ЗВУК ЛЮБВИ РОЖДАЕТ МАНТРА,
И РАСЦВЕТЕТ ЛЮБОВЬ НА ПОКРЫВАЛЕ ЗАВТРА!
* * *
ПЕРЕспівую вкотре - ТРЕПЕТНО,
ПЕРЕчитую спогади - БОЛІСНО,
ПЕРЕкличу ТЕБЕ - НЕЗРІВНЯНОЮ,
ПЕЕРЕплачу - Й ПІДУ В НІРВАНУ Я…
* * *
"oduvan4ik"
Гарно, обдаровано, чисто-сніжно,
пухнасто, легко, тендітно,
музично і феєрично звучать твої слова…
* * *
ТВОЇ ВІРШІ ЗВУЧАТЬ МИЛОЗВУЧНО,
ЕПІТЕТИ Й ОБРАЗИ ЗАВЖДИ ВЛУЧНІ,
ЧУДОВІ ОДИ ПАЛКОМУ КОХАННЮ -
ЗВУЧАТЬ ТАК ЩИРО СЛОВА ЗІЗНАННЯ!
* * *
ВІРШІ ЧИТАЮ, ЗАТАМУВАВШИ ПОДИХ,
ОТРИМУЮ РЕАЛЬНУ НАСОЛОДУ!
У ВІРШАХ КРІМ ЖАЛЮ - ДОСТАТНЬО КРИШТАЛЮ...
УСЕ ЛІКУЄ ЧАСОПЛИН - БІДА РОЗВІЄТЬСЯ, ЯК ДИМ,
ЗІЙДЕ НА ТЕБЕ БЛАГОДАТЬ НЕБЕСНА,
КОХАННЯ ЗНОВ В ДУШІ ВОСКРЕСНЕ!!!
* * *
Пересипати сни, пересіяти, перетліти
І ДАЛІ ЛЕТІТИ!
Кружляти, вальсувати, зірки торкати
І СОЛОДКО СПАТИ!
Зривати, долати, бути з життям на ТИ
І ДАЛІ У СНАХ ПЛИВТИ...
* * *
ЯКЩО БАГАТО ПРОТИРІЧ,
ТО МОЖЕ НЕ ВТІКАЙ?
КОХАННЯ ДУЖЕ ДИВНА РІЧ -
ЕМОЦІЙ ЧЕРЕЗ КРАЙ!
* * *
Білосіжні верби-пави
враз мене зачарували.
Висріблені довгі коси,
кришталеві змерзлі роси -
Гарну казку написала,
На душі світліше стало!!!
* * *
"Валькірія"
СИНОНІМИ Й АНТОНІМИ ЖИТТЯ,
ЛУНАЮТЬ ЧАСТО АФОРМИЗМИ...
ТАКЕ ВОНО НАШЕ ЖИТТЯ -
ТО ЗЛЕТИ, ТО ГЛОБАЛЬНІ КРИЗИ…
* * *
СЕНС НАШОГО ЖИТТЯ -
ЦЕ ВІРА В МАЙБУТТЯ
І РОЗДУМИ ПРО СЬОГОДЕННЯ -
А ЩЕ ВАЖЛИВЕ КАЯТТЯ
Й СЛОВА ЗІЗНАННЯ...
* * *
"Soul"
СЧАСТЛИВОЙ БУДЬ В ЖАРУ И СТУЖУ,
В ДЕНЬ ЯСНЫЙ И КОГДА ПОВСЮДУ ЛУЖИ!
СНЕЖИНКИ ТАЮТ НА ЩЕКАХ, А НЕ СЛЕЗИНКИ,
БУДЬ СЧАСТЛИВА ВСЕГДА, И БЕЗ СЛЕДА
В ГЛАЗАХ ТВОИХ ИСЧЕЗНЕТ СЛЕД ГРУСТИНКИ,
И ПУСТЬ НЕ СТАРЯТСЯ ТВОИ ГОДА!
* * *
ДОЖИВЕМО, ЯКЩО ЗАХОЧЕМО ЖИТИ!
СИЛИ ОРГАНІЗМУ ЩЕ НЕ ВИВЧЕНІ ДО КІНЦЯ...
БАЖАННЯ ЖИТИ НІЧИМ НЕ ЗАМІНИТИ -
ЦЕ КРАПЕЛЬНИЦЯ ВІД УСЬОГО - ГОЛОВНА!
* * *
"Патара Бачія"
ВИ ДИВОВИЖНА, НЕПОВТОРНА
РОЗУМНА, ЩИРА, НЕЗРІВНЯНА!
ЛІРИЧНО-ІРОНІЧНА, ОРИГІНАЛЬНА!
ХАЙ ВАШЕ ЖИТТЯ ЩАСТИТЬСЯ,
ХАЙ МРІЯ ВАША ЗДІЙСНИТЬСЯ!
ЗДОРОВ‘Я НА МНОГІЇ ЛІТА,
МАЙБУТНЄ ХАЙ БУДЕ ПРИВІТНИМ!
* * *
"АнГеЛіНа"
ТИ ЯНГОЛ, ЩО СПУСТИВСЯ З НЕБА,
ДЛЯ ТЕБЕ МИ, НЕМОВ СІМ’Я!
ВЕЛИКОДУШНЕ СЕРЦЕ, ДУША ЧИСТА
ТАЛАНОВИТА, НЕЗРІВНЯНА ПОЕЗІЯ ТВОЯ!!!
* * *
В ТЕБЕ, АНГЕЛІНОЧКО, ЗРІЛІ І ПРАВИЛЬНІ
ДУМКИ СФОРМОВАНОЇ ЮНОЇ ОСОБИСТОСТІ!
САМЕ ТАКІ, ЯК ТИ, ЯНГОЛЯТКО - СВІТЛЕ
МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!
ЦЕ НЕ ПРОСТО СЛОВА ЗІЗНАННЯ -
А ГЛИБОКІ МОЇ ПЕРЕКОНАННЯ!
ЗАВЖДИ, КОЛИ ЧИТАЮ ТВОЇ ВІРШІ,
ПЕРЕД ОЧИМА ЩИРА УКРАЇНОЧКА
У ВІНОЧКУ І ВИШИВАНЦІ...
ТИ НАША ЗІРОЧКА -
ВІД НАС ТОБІ П"ЯТІРОЧКА!
* * *
"insolito"
У ТЕБЕ ДИВОВИЖНА ПАМ‘ЯТЬ,
КОЛИ ТИ ПИШЕШ ПРО КОХАННЯ!
ТАКА ЖАГУЧА ПРИСТРАСТЬ!
ЗАШКАЛЯЮТЬ РЕАЛЬНІ ПОЧУТТЯ,
БО ЦЕ МИТТЄВОСТІ ТВОГО ЖИТТЯ!
* * *
СЬОГОДНІ ПОДАРУЮ ГАРНІ КВІТИ -
ТАК ХОЧУ ДУШУ ТВОЮ ЗІГРІТИ!
ХАЙ БУДЕ БІЛЬШЕ КВІТКОВИХ ВІРШІВ,
ЖИТТЯ ХАЙ СТАНЕ ВЕСЕЛІШЕ!
* * *
"Світанок"
ДИВОВИЖНИЙ У ВАС ПСЕВДОНІМ!
ДЛЯ МЕНЕ ЗАВЖДИ СВІТАНОК -
НЕ ПРОСТО СОНЯЧНИЙ РАНОК,
ЦЕ ВСЬОГО СВІТЛОГО ПОЧАТОК,
НАРОДЖЕННЯ ТАКОГО ЧИСТОГО,
ІСКРИСТО-СВІТЛОГО, П‘ЯНКОГО...
СУМУЄМ МИ, КОЛИ КОХАННЯ МАЛО,
КОЛИ КОХАННЯ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ,
ДУША ЯК ВОГНИЩЕ ЗГАСАЄ...
ДЛЯ МЕНЕ ДІЙСНО, ЯК СВІТАНОК,
ІСКРЯТЬСЯ СОНЕЧКОМ ТВОЇ СЛОВА.
ДУША ВІД ЩАСТЯ ЗАСПІВАЛА
ВІД ТВОГО СВІТЛОГО ВІРША!
* * *
Тетяна Луківська
ЛЮБЛЮ Я ВАШЕ ВІРШУВАННЯ,
ЦІНУЮ ІДЕАЛЬНЕ РИМУВАННЯ.
ВІРШІ ЗВУЧАТЬ, НЕНАЧЕ ГАМИ,
ЗАВЖДИ ТАК МЕЛОДІЙНО Й ГАРНО!
* * *
"Romantic lady"
Чудові образи, слова виблискують сліпучо-ніжно,
оптимістий настрій, вірші звучать як пісня…
* * *
"Графиня"
КОЛИ ПОВІТРЯ ДИХАЄ КОХАННЯМ,
ТАКИМ СОЛОДКО-ЩЕМНИМ ПОЧУТЯМ,
ТИ ЩЕ НЕ ЗНАЄШ - ЩО, КОЛИ І В КОГО..
ХАЙ СПРАВДИТЬСЯ ТВОЄ ПЕРЕДЧУТТЯ!!!
* * *
Юлія Фінковська
Багата кольором поезія твоя,
Звучать натхненно росяні слова,
промінням сонця зігрівають читача,
і кришталевим блиском западають в душу!
Твоя любов до музики барвиста,
ніжна, глибока, емоційна і чиста!
* * *
Akiliana
ТВОЇ ВІРШІ ЩИРІ, ПРАВДИВІ, ВІДВЕРТІ!!!
ВИСОКОХУДОЖНІ, ФІЛОСОФСЬКІ, ПСИХОЛОГІЧНІ!
НЕ питай, чому в неї заплакані очі,
Чому серце так тужить дівоче -
Бо в очах його НЕБО лишилось,
І кохання кудись поділось...
Стань над світом і веселково
Усміхнись поетичним словом!
* * *
СоНеЧкО
Дуже гарна лірика,
слова проникають в душу,
в кожному слові мінорність,
але є промінчик надії,
що настане сніжна пора,
і СОНЕЧКО знову
буде переливатися
золотими промінчиками
на білосніжному покривалі землі...
* * *
Валя Савелюк
Якби навіть не було посилання на рубрику,
все рівно всі вірші твої, ВАЛЮ, сприймаються,
як філософські роздуми про чисте і глибоке почуття,
про високі стосунки, про духовні потреби людини,
яка переоцінила земні цінності, осмислила суть життя,
відкинула всякий другорядний непотріб і бачить,
що є головне, і що є цінне; що людину звеличує,
а що принижує; що дає реальну найвищу насолоду...
Є багато ще запитань, на які треба шукати відповіді;
є багато ще справ, які ми не доробили,
тому треба продовжувати жити, любити і творити...
ТВОРЧОЇ НАСНАГИ ТОБІ, ВАЛЮ!!!
РАДУЙ НАС СВОЇМИ ЗМІСТОВНИМИ, ПРОФЕСІЙНИМИ
І ТАЛАНОВИТИМИ ВІРШАМИ!!!
Хай пребуде Вселюблячий Бог з усіма нами!
Хай життя не остудить в серці вогонь!
І ніколи життя льодяними вустами
не остудить палку і щиру,
твою світлу й духовну ЛЮБОВ!
**********************************
P. S. Я НАМАГАЮСЬ ЗРОЗУМІТИ ПОЕТІВ,
ЯКІ ПИШУТЬ ЗАНАДТО СУМНІ
І БЕЗНАДІЙНІ ВІРШІ, АЛЕ ЦЕ НЕЛЕГКО…
Я ВСЕ ЖИТТЯ НА САМОТІ,
АЛЕ САМОТНЬОЮ СЕБЕ НЕ ПОЧУВАЮ!
Я ТАКОЖ ВТРАЧАЛА РІДНИХ,
КОХАНИХ І БЛИЗЬКИХ -
БЕЗ ЦЬОГО ЖИТТЯ НЕ БУВАЄ…
Я НЕ ВІРЮ, ЩО Є ТІЛЬКИ ОДНА
ПОЛОВИНКА У БІЛОМУ СВІТІ -
БО СВІТ ТАКИЙ ПОЛІГАМНИЙ…
ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВІД ЛЮДИНИ,
ВІД ЇЇ БАЖАННЯ ЖИТИ, МРІЯТИ,
ЛЮБИТИ Й ТВОРИТИ!!
НЕ ЗАМИКАЙТЕСЯ В СОБІ,
ВІДКРИЙТЕ ЛЮДЯМ СВОЄ СЕРЦЕ
І ВАМ НЕ БУДЕ САМОТНЬО
ПОПРИ ВСІ НЕГАРАЗДИ...
БАЖАЮ ВАМ ЩАСТЯ,
КОХАННЯ, ЗДОРОВ‘Я І РАДОСТІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306138
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 06.03.2012
добре пише пригорівши біль ,
скусаними губами…
здружується із так званим твором про тебе,
покалічене серце,
саме краще лягає на папір…
вимальовуючи кров’ю зрізаних вен…
край неба..
сльози застигають в тріщинах рядків,
і немає значення тепер…
де я…
де ти …
дЕ ми…
я мовчання затисну в уривках слів,
списані вже ними вистраждані поеми,
ще одна зима ділиться фрагменти
і твоя відсутність знову,
складає нові теореми…
так,
в тобі була моя потреба…
мабуть ти так хотів…
а тепер ….
я присяду,
ось тут…
на кінчику вигаданого мною неба…
знявши паперові крила…
з листочком і ручкою…
ти знаєш…
а мені більше й не треба….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318247
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Він – осінь. Сни його – багряні
Ще давній спогад бережуть.
Та гасне за гірким туманом
Весняних мрій нестримна суть.
По листю крапотять провини,
Шкребе по серцю самота.
У небі ключ… Не журавлиний.
У даль відносить він літа…
І не проси ночами слізно
У Бога зустрічі із ним.
Не клич його. Він – осінь пізня.
Твоя ж душа – як цвіт весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319517
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
Під маскою й гримом
Ховаємось знову,
Без натхнення й пориву
Виходим на сцену,
Черговий раз граємо
Роль неприємну,
Що любим, обманюєм,
І чуєм: "Взаємно!"
Не червоніючи брешем,
Ховаємо очі,
Мрієм, щоб була
Вистава коротша,
Бажаєм, щоб швидше
Закрились куліси,
Життя – це театр,
Свій сценарій сам пишеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316782
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 03.03.2012
Ти просто вір у мене, просто вір:
Як віриш ти - тоді усе можливе...
З ліловим вітром світ мені довір,
А разом з ним життя таке щасливе.
Ти просто вір у мене, просто вір,
Нічого в тебе далі не попрошу.
На сході Сонця вибіжу надвір
Щоб скинути з плечей зневір’я ношу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318022
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Спасибі за чудовий вечір,
Спасибі за прекрасний день,
За компліментів купу
І списочок пісень...
Ти спалахнув промінням
У серці темноті...
Щось раптом затремтіло
Тихесенько в душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315918
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Умеет радоваться жизни и умеет жить,
Или же он живет так как умеет?
Он может мне все-все простить,
Поэтому, душою не стареет.
Он любит Арию и петь, что он свободен,
Умеет не сдаваться, когда силы на мели.
И вправду, он свободен, он как море,
То шторм, то штиль, то тонут корабли.
Умеет быть суров и в то же время ласков,
Но также он бывает очень груб.
Любила в детстве слушать его сказки,
А сейчас могу сказать, что он мне друг.
Умеет дать совет когда мне это нужно,
Умеет обругать, умеет веселить.
Хотя живем мы с ним порой недружно,
Но разве можно папу не любить?!
15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317700
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
***
Мені би цього разу промовчати…
Хай сипле сніг, немов чужі слова,
І вже востаннє випало стрічати
Твою печаль самотнього вікна.
Та буде ніч ще – спрагла чарівниця!
І буде ранок кавою на двох…
Та зовсім інша у моліннях жриця!
І зовсім інший серед неба Бог…
Хай буде так: у пам’яті мовчання
І тільки очі, що не видно дна…
Сьогодні на межі моє кохання
Бере в полон розхристана зима!
(25.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317639
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Зимова ніч заглянула у хату.
Остання, бо на завтра вже весна.
І я відчула подих аромату
Жасміну, що росте біля вікна.
Остання ніч зимова, непроглядна,
Іще трима до ранку всі права,
А на світанок стане вже безвладна,
Тому спішить творити ще дива.
Засипала дерева по коліна,
Від снігу обважніли ліхтарі.
То віхола заплаче, мов дитина,
То вітер загудить у димарі.
А в хаті погасили уже світло,
І в сни щасливі потонули всі.
І тихо, як у казці, непомітно,
На крилах сон несе їх до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317703
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 28.02.2012
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 28.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
***
А серденько живе не кам’яніє!
Лиш примха-юність - то ж , бува, й болить...
Та ген весна край неба вже ясніє -
І ця метіль ущухне! Тільки мить...
Візьметься сонце щічки цілувати,
І вітер вальсувати у саду!
Дитино мила, будеш ще кохати,
Відкинь од серця кам’яну журбу!
(8.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317373
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Сонця шмат би крізь мрії всі витерті, і ще б віри у ще один крок,
Вранці тіло з душею стрічається, і прощаючись йде у танок
А годиник вже ритм вибиває свій: цок-та-цок,цок-та-цок, цок-та-цок.
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Незалежні до пальців аж кінчиків, п'ємо солодко біле вино
І пізнавши душі незабутній той цілунок,який нам дано,
Ми збагнули все що таке щастя й де таїться печаль заодно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306494
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Доторкнутись фіалкою губ ти хотіла та не змогла,
В мріях з іншим ділити ложе і ласкати чуже лице,
Тільки вірність сімї твоїй на дно каменем полягла
Прощавай нерозбірлива в честі тиха блуднице
Той хто вірить в любов і в рай,і у спокій своєї душі,
І не чинить в словах,вчинках,думках перелюбу
Той ніколи не впаде в очах,невідчує в спину ножів,
Не принизе самого себе,в клятві Богом шлюбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303002
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Маленька дівчинка,яка намагалась зловити руками дотики сонця.
В погано освітленій кімнаті ,через шпаринку у вікні - намагалась зі всіх сил зловити бодай один промінець.
Маленькі пальчики вимальовували у повітрі замки її мрій.
Краєчок неба, по якому летіли у даль овечки - здавався їй великим світом.
Сонце ,яке було насправді зовсім далеко - було для неї досяжне і невеличка бджілка що залетіла у гості– була для неї посланцем духу світу.
Маленька дівчинка ,яка вірила що зможе усе.
Воля здатна змінити навіть лінії наших долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301839
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 25.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2011
Якщо часом покине надія - вір чимдужче у диво ти,
Адже так у світі важливо - бути вірним самому собі
Адже впасти в болото не важко,важче вгору рости,
Так,буває усім нам складно,та живемо у боротьбі.
Якщо раптом настане темрява і загаснуть усі ліхтарі
І не буде до кого озватись,і в кого просити підмоги,
Ти у серці віру тендітну залиши ,збережи у добрі
Нехай птахом летить в височінь до осяної ним перемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298094
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Метелики, які летять на світло –
Це вогники твоїх маленьких мрій…
Хотіла би, щоб серце твоє квітло,
Як човен що не стане на прибій.
Той шурхіт крил змінив мене раптово,
Залишив тишу що була в Тобі
І світлий дотик музики, і слово
Переплелись навіки у журбі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298562
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Пам'ятаєш – ти приносиш зорі,
Поливаєш серед раю квіти,
І приходиш в сни мої прозорі.
Ти – любов. Чого тобі боліти?
Ти - завжди. Чому глухе сьогодні
Налягло і змусило мовчати,
Що кричать за нас німі безодні.
Ти – любов. Чого тобі вмирати?
Гаснути золою між золи.
Живи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 06.12.2011
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
моя аура кольору твоєї далекої турботи. щоранку починаєшся ти поруч з моїм віддзеркаленням, починаєшся так само холодно і невідступно. щовечора пишу черговий лист довжиною в неможливість і наче квітку вкладаю його в улюблену книжку до наступної зими.
*я не люблю зірвані квіти так само як зірвані слова, а вони спраглі до часу. час же закоханий в колір моєї аури так, як я закохана в твою далеку турботу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297626
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Аби не сивіли твої скроні -
не тримай розлуку за плече,
відпусти, бо Світ – як на долоні:
що Твоє – повір – не утече.
Розірви німу незриму тишу,
Що минулим дихає щомить -
І кохання знов тобі напише,
світлячком у грудях защемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296634
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Ні слова про минуле, вже ні слова-
Ні поглядів, ні натяків, ні слів...
Осіннє листя скинула діброва
І клен сумний завчасно постарів.
Ні згадки про колишнє-перемлію
І розірву намисто наших днів.
А ти плекай, неси в собі надію,
Впивайся спрагло болем почуттів...
А ти-як хочеш, воруши минуле,
В осінніх днів вимолюй вороття.
Ні слова про кохання-вже забула!
І гріш ціна таким от почуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296482
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Через пасмо дощів подаруй мені посмішку долі,
Простягни через простір в долонях свою теплоту.
В кришталевому серці сховай мої думи і болі,
В дивну мушлю скрути смуток той, що несе гіркоту.
Принеси мені віру в безмежному морі любові,
Віднайди всі слова в незрівняній перлині душі.
Ніжну пісню твою рознесуть хай вітри світанкові,
Хай зупиниться час і народяться знову вірші.
Солов'ї захмеліють від слів, що промовиш до мене,
А досвітній туман твою вірність візьме в небеса.
Загориться кохання в мені, наче сонце огненне,
Почуття, що ніколи, як Вічність сама, не згаса.
27.11.2011р. 21:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
***
Любов чи жаль? Чи небажання?
Щоб серце корчилось в огні,
Смакуючи гірке кохання,
Ковтаючи слова німі…
Жага чи біль? Чи вперті муки?
Штовхнули на бездумний крок.
Упавши на безвільні руки,
Розсипався вінець думок…
Так що ж це: почуття чи мрія?
Чи безнадія на життя?
Повіривши в грізну затію,
Збагнувши силу небуття,
Примусило до віри в щастя,
До утопічних сподівань.
Щоб догораючи, не впасти
Під тиском вічних покарань!
(5.12.01)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289342
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 27.11.2011
Осенний парк. Улыбка солнца, что уже не греет
Резкий ветер гонит листья по нехоженой аллее
Сотни, тысячи, десятки тысяч жёлтых листьев
Каждый листик – это сотня разных мыслей
О печали и тоске и о любви в холодном ноябре
О том, что жить хотелось в понимании и добре
Тепло минутное ушло, когда шёл первый ливень
Ускользало счастье потихоньку, и его ловили
А точнее: по кофейням и кондитерским искали
Если находили вдруг, то его из рук не выпускали
Прижимали к сердцу, открывая свою душу
Говоря себе: я обещаний вовсе не нарушу!
Только будь со мной. Останься на десятки лет
Пусть даже всё это звучит как сумасшедший бред
Ведь не часто в жизнь приходит искреннее счастье
И так хочется всё это удержать, хотя бы части
Всё что было: встречи, книги, кофе и печальные стихи
Есть картина. Нанести осталось лишь последние штрихи
Слова: прощай навеки друг мой, самый близкий, верный!
Или: остаюсь, сегодня я с тобой в сей вечер скверный!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295763
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Деколи так важливо знайти тебе..
Ти в моїй душі ,але вживу........
Де ти ,я тебе ніяк не знайду ?
Твоя Vivo Per Lei шукає тебе...
Знайдися....прошу ...
Любов- тьмяна і безбарвна тиняється в мені...
По венах, по артеріях і не знайде шляху до серця..
Вона обов"язково навернеться до потрібного шляху....
Для цього і потрібен ти!
Прийди!
Подай же свою теплу руку..і подаруй хвилинку радості душі...
Серце плаче день за днем...Ти..приснишся уночі
Дарма? Дарма пишу? Це сенс мого життя...
Невже дарма живу...
Мені так нудно холодно без тебе..
Мерзну і чекаю , можливо я сама прийду?
сама ж візьму за руку і заплачу...
Від щастя...бо нарешті я побачу..
Тебе ...зітканого з добра й нап"юсь любові наче з джерела.
Прийшла зима....
А ось іще одна..
І рік за роком..а тебе нема..
Нема ..не було..І не буде?
Скажіть мені хоть хтось..хто знає..люди!
Брак слів...розбита як кришталь
І мою душу знов охопить жаль
І що ж тепер,чи вірити у долю?
Чи ж я приречена на безкінечну волю
на шлях де я залишуся сама?
Мени зима ,пройди моя зима!
Я вірю..долі. Я вірю і йому..
Він знає, що чекаю і знайду..
Лиш час...жорстоко натягнув струну і грає на моїх слабеньких нервах
Болить...та я переживу..
Мені ж ще дочекатись треба....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289672
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 23.11.2011
Порожніють кишені в серпня – ні дощів, ні чудес… проза.
Ходять хмари – тяжкі, уперті… за пихою ховають сльози.
А в мене – повні долоні літер – пекучі, щирі, гарячі жмені.
Я маю тишу в розповні літа, де будні пряні, гіркі, скажені…
Я маю жовтий літопис кроків: утеч, наближень, блукань, мандрівок…
І світ на серці – такий широкий – вростає в вени корінням сивим.
В крові – екстракт найрідніших ранків – тепло обіймів, в очах застигле:
Воно, мов спогад в озерних збанках, на плесах диких туманом скиглить…
На фото – образ, що вицвів днями. Звисає спека, мов шмата зайва,
Тріпоче вперто, як біль, між нами… водночас тануть, неначе слайди,
Дороги, хвилі, річки, вокзали… минають люди: всерйоз, назовсім.
Мабуть, нарешті ми все сказали. Пора минати: ти чуєш – осінь.
Зриваю шмату на вістрі крику. Удари серця – в пласке склепіння.
І терпнуть сльози на Божих ликах… Проступить на шматі спіраль осіння,
Отямить ранок. А в мене – нічого, окрім долонь, до світів відкритих…
Насправді ж тихо. Ні серця, ні Бога. Лише Хтось небо від бруду витер…
21.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294991
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
́Давай ми пограємо в щастя:
Наліпимо замків з піску,
Складемо із щастя багаття,
Й запалимо душі в стрибку.
Хай тужать за нами кохані,
Хай небо сльозами тече.
Махнемо близьким на прощання,
Й подалі від них утечем.
Давай намалюємо щастя
У дивних рожевих тонах.
І наче заправський той майстер,
Автограф мазнем на полях.
А натовп прихильників щирих
Замре перед тим божеством.
І Сотбіс (цей справжній пронира)
Влаштує їм аукціон.
Давай ми напишемо щастя
Із наших улюблених слів.
Статистам влаштуємо кастинг,
Зберем повний зал глядачів.
Полинуть слова віншування,
Захоплення, сльози в очах.
В оваціях нас на прощання
Обох понесуть на руках…
З тобою придумали щастя
(занадто щасливий роман).
Ти власне зміняв на нещастя.
Свого ж я тобі не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261592
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 21.11.2011
Віктор Ох, Наталка Кольоровісни
Прокидалась ранкова зіронька
Із новими на світ надіями.
І травицю, і кожну квітоньку
Огортала м’якими віями.
Розпочали свою співаночку
Ранні пташечки, не сполохані.
Ми сиділи удвох на ґаночку,
Молоді і безмеж закохані.
Ледь обіймами зігрівалися,
На народження дня чекаючи,
І росинками умивалися,
Світанкову зорю стрічаючи.
Чи здалося нам раптом, втомленим,
Що зоря на мить обернулася
І здивовано-задоволено,
Підморгнула та усміхнулася?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275362
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 21.11.2011
О,як я хочу бути тим дощем,
Торкатися до щік твоїх вологих
І дріботіти ніжно під плащем,
І цілувати вигини дороги,
Якими ти блукатимеш вночі,
Зімкнувши пальці в звичному сплетінні...
О,як я хочу полум'ям свічі
Тобі зоріти в морок цей осінній...
І прихиляти небо до воріт-
Як та твоя розпатлана смерека!..
Скільки всього оточує твій світ
І тільки я-чужа тобі й далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
***
В осінній ночі чудо віднайду́…
Вповатись листо-ше́потом в саду́,
Його позлі́тковим падінням
Під владним «вже пора» велінням.
І вітром зачаруюся на мить:
Як несподівано отак з укрить –
Із крони дуба, «чі́лки» липи…
Потуга співу! ...вийдуть скри́пи…
Так лю́бно до берізки :«Розчешу́…
Як ні, то хоч у косах пошуршу́ …»
А груша заздрісно: «Вже пізно…
Ті залицяння!..»… Згадка слі́зна…
Заслухаюсь… Втону́ охоче
У тій осінньо-скрадній ночі…
В її строкато-тихім блуді
Я віднайду безмежне чудо!..
(15.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293683
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 21.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2011
Не залишай мене, Ангеле мій!
Не покидай наодинці із ніччю.
Страшно, самотньо іти по узбіччю.
Не осуди мене, а зрозумій.
У лабіринті колючих думок
Я навмання йду, неначе крізь терни.
Правди наосліп вишукую зерна,
Спрагло шукаю надії ковток.
А під ногами уламочки мрій,
Тих, що розбились у дивному злеті.
Чуєш! Он півні співають вже треті...
Не залишай мене, Ангеле мій!
19.11.2011р. 11:25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294427
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Мільйони діамантів сяють дивно.
Розкинувшись на краплях із роси.
І боязко топтати листя килим.
Щоб не зламать гармонію краси.
Тут ти із лісом будеш розмовляти,
І вітер освіжить твої думки.
Нема куди спішить, кого чекати.
Нема нічого, тільки ліс і ти!
Вдихни на повні груди, відпусти себе.
Назустріч п'яним сонцем відчуттям.
Згадай, що було. Мрій, що далі буде.
І насолоджуйся своїм життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289942
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 19.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Була маленька мрія...Я так раділа,що вона у мене була,адже вона так ніжно пестила мою душу,обіймала її своїми крихітними крильцями,дарувала найсолодші цілунки...Душа співала від щастя,а я цвіла і пахла!Мабуть,тоді на світі я була найсвітлішою істотою,адже щирості моїй не було меж...
...Якось я зустріла дівчинку,у якої теж була своя мрія.Але її мрія була зовсім не схожою на мою,тендітну і непомітну...вона була значно більшою,переливалася всіма кольорами райдуги,від неї важко було відвести погляд.Якась невідома сила аж тягнула до неї!У повітрі вирував такий терпкий і солодкий аромат,який одразу ж п'янив...і душу,і розум...
...Проти цієї мрії моя виглядала дуже смішною і незначною...Мені стало сумно...
...Дівчинка гордо підняла голову,коли мене побачила,хмикнула і сказала: "У великих дівчаток великі мрії,твоїй до моєї ще рости і рости!" ...Сльози набігали на очі,мені здавалось,що я стала найнепомітнішою істотою у світі...
...Зірвався вітер.Мрія дівчинки,мов мильна бульбашка,піднялась у повітря.Вітер підхопив її,грався з нею досхочу,а потім почав ще більше роздувати,сміючись: "Хочу палац на березі моря,хочу найшикарнішу машину,найдорожче плаття,найгарнішу ляльку...!" Мрія ставала все більшою,майже прозорою.....і розлетілась на мільйони краплинок по всьому світу так,що їх вже неможливо було б зібрати...Дівчинка заплакала.
...А моя маленька мрія ніжно обійняла душу,вітер її навіть не помітив.Я зрозуміла,що саме справжність,наївність моєї мрії робили її найкращою...Я посміхнулась,а мрія моя ще сильніше обійняла душу.Тепер я знаю: вона там назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153953
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 18.11.2011
Накриває столицю аж з вінцями
Біль тупий від гламурного джебу.
Справжні Істини родять провінції –
Там простіше все – з Богом, і з небом.
А столиця нахабно висмоктує
Всеньку справжність – достоту, до кістки.
Залишаються тіні зі шмотками,
Тільки шлунки й роти... вже без мізків.
Тут простіше – говориш зі зливами,
А бува з віддзеркаленням власним.
Тут ще можна побути щасливими,
Якщо навіть те щастя не красти...
Десь тут спокій ховається в затінку,
Тут десь двері, сусідні із раєм...
Тут земля, як покинута матінка,
Всіх дітей із доріг виглядає...
Тут дитинство з худими колінцями
Завше мріє про дальні дороги…
Бог навідує часом провінції -
Тут ще можна торкнутись до Нього.
01.07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253321
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 18.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011
Похмурий вечір вдарив у батіг,
Помчала осінь верхи берегами
І лебедем крилатим білий сніг
Упав на сходи,вимиті дощами.
В розкішне хутро вбралася рілля,
Вдягли дерева білі кабатИни*...
І ще один листок календаря
Злетів пером тендітним лебединим,
В повітрі стерпнув,ніжно затремтів
І повагом прибився до підлоги...
Скільки таких відірваних листків
Мені щоразу падало під ноги!..
І скільки днів,вже й ліку їм нема,
Злетіло вмить,промчалося невпиннно!..
А за вікном заплуталась зима
Поміж крихких сріблястих павутинок...
*кабатина(діалектне)-хутряний одяг,підшитий сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293860
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 17.11.2011
А я хочу на дах – говорити із ніччю про все,
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
і з отарами снів – що, мов хмари лінивих гусей,
зачіпають шпилі, у надії, що місто їх прийме…
а я хочу на дах, де не чується плину хвилин,
тільки скрипи вітрів на пюпітрі старої антени…
щоб привів мене там, де буваєш лиш тільки один,
залишаючи маски свої сірим привидам із мізансцени.
а я хочу на дах, де давно не рахуються дні,
де весна крізь склепіння збігає дощами розтало…
щоб спина до спини, й щоб мурашки по спинах одні,
поки два божевілля за руки, до ранку – змовчались…
09.03.2011 (С)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245874
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 15.11.2011
Зорі не підкажуть,
Місяць не зігріє,
Рани вже не змажеш
Лікувальним зіллям,
Води не омиють,
Світло вже засліпить,
Спогади заниють,
Розум образ зліпить.
Та уже не той він,
Та нема вже болю!
Не долине гомін,
І відчую волю!
І нехай у ранах,
Та нарешті вільна!
Відбула в кайданах
Каторгу підпільну.
Тож, мій друже вітре,
Я тепер з тобою,
Спогад легко зітре,
В котрім я рабою
Була у полоні
У чужинця в лоні.
І лечу в майбутнє-
Сумніви відсутні,
І немає страху,
Лише крильців змахи,
І в лице той вітер,
Що колише квіти.
Прощавай, минуле!
Я лечу на світло
І уже забула
Зле і непривітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201763
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 14.11.2011
Послухай, зачекай -
Хай він побачить
сонце,
Почує як весняний
дощ шумить,
Хай гляне хоч на мить
в віконце,
На небо голубе
Де білий парус мчить...
Тобі я знаю легко
загубити,
Це крихітне іще
напівжиття,
Воно не зможе
захиститись,
піднятись, бігти
навмання...
Невже б ти не могла
З ним поділитись
Прекрасним світом,
ласкою, теплом,
Привівши в дім свій,
потіснитись,
Дать йому місце
за столом...
І може саме він,
не інший,
Життя чиє на ниточці
висить,
Для тебе стане
наймилішим
і буде так
ТЕБЕ
ЛЮБИТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289749
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 12.11.2011
Переступи через похмурі будні,
В ясний світанок тихо увійди!
Такі хвилини-просто незабутні,
Уразять душу спраглу назавжди!
І назбирай проміння повні жмені,
І спілих яблук в пазуху напхай!..
Немає "вчора","завтра" або "нині",
Є тільки саду пишного розмай!..
Є тільки вічність в росяній краплині,
В польоті птаха,в шепоті струмків,
Є тільки ти із зорями в кишені
На перехресті всіх земних світів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269990
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
Не зупинити почуттів -
і завтра не помре ніколи:
нестримне сяйво спільних днів
не дасть, щоб душі охололи
Нам не забути світлу мить
Що поєднала нас навіки
Мов перший раз - душа щемить…
А ти - мої найкращі ліки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285426
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.11.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 10.11.2011
Листопаде,терпкий листопаде,
Не дощи в цю відмолену тишу...
Поволокою вкрились левади,
Вітер верби плакучі колише,
Що полощуть розплетені коси
В повноводному купелі річки.
Серце спокою в осені просить,
Безголоссям гамує свій відчай...
І в безлюдді шукає відради,
Щоб полегшити спогадів ношу.
Листопаде,терпкий листопаде,
Я нічого у тебе не прошу,
Лиш забутись у тиші на грудях
(Перемеле життя,перетре)...
Коли важко довіритись людям,
Я приходжу до мудрих дерев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291732
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Прийшлось мені сьогодні зашарітись,
З днем мови привітав мене колега.
І я не знав куди очей подіти,
Так ніби потемніло синє небо.
Якщо ж не я і не мої колеги
Про рідну мову пісню заспіваєм…
Вона ж помре, а має вічно жити…
Бо кожен день з її глибин черпаєм.
Вітаю, мово! В тебе нині свято!
Нехай тобі з пісень сплетуть віночок,
Низький уклін і щирості багато,
Від, люблячих тебе, твоїх синів і дочок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291877
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Найтонші порухи душі – вони як лілії свічадні
то світанкові, мов пісні, то смутку знову є підвладні
і дуже боляче , коли в ранимій зав̓'язі посуха -
зів׳януть білі пелюстки – впадуть снігами… Ти послухай...
як б׳є по ринвах долі час - вливається у срібло ритму.
І Ти згадаєш ще не раз, промовиш не одну молитву...
Стара клепсидра знає всіх, по краплі спогади збирає…
І терпко падає горіх, шкоринку спіло розбиває…
Ступає жовтень за поріг…
….але не все , не все минає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
Солодкий листопад мого життя...
Хтось вкрав у мене цілого півсвіту,
Хтось вкрав півсерця,вже без вороття-
Так викрадає сонячну трембіту
Циганський місяць в чорному плащі!..
І я живу,я дихаю тобою,
Я виливаю сріблом у вірші
Солодку ніжність,змішану з журбою.
Солодкий листопад моїх надій!
Вже стільки днів лишилося позаду...
А ти прийшов,як добрий чародій,
А ти приніс омріяну відраду
В мій тихий сад,покинутий всіма,
В моє вікно,розтрощене вітрами.
Я так вже звикла мріяти сама,
Що вже й боюся тішитися нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267092
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 09.11.2011
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 16.10.2011
Просто кохай мене сильно
Більше нічого не треба
Щастя віддай. Я вже вільна
Шлях нам обрати у небо.
Просто тримай мене ніжно
В сильних руках до несхочу
Я ж від кохання крізь стіни
Зможу пройти серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279138
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 20.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2011
ми найчастіше губимся й з власної волі губим,
губи твої невтішністю пахнуть і словом грубим.
ти не навчишся слухати, я не зречусь зупинок,
цей поєдинок втомлює, з серця зриває цінник.
ноги твої оголені, пальці асфальт шліфують,
знаєш, існують привиди...
знаєш, тут всі блефують...
що ж ти вчепився намертво в мою нудьгу і шию?
я не прощаю зрадників...знаєш, я так не вмію...
все огорнеться осінню, потім зітреться номер,
вірші в труні написані, вже не віддам нікому.
втома долає спогади, губи оманом грубим,-
знаєш, ми все ще губимся й з власної волі губим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277851
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 31.08.2011
... фінал розмови схожий на випадковий вузлик-
ще вчора тягли за ниточку і тобі подобалось йти.
В лютому казки схожі на давно забуті спогади,
а СНІГОВА королева більше не вірить в людей-
вони не здатні вигадати щось окрім власних проблем.
З усіх сил намагаюсь зібрати в собі зграю хмар
і можу йти до тебе, прикинувшись мовчазною й байдужою.
Зернята давно загублених нами мрій не проростуть дотиком...
За дві відстані до світанку минають оманливі зливи,
проливається тінь зими на підвіконня і знову лютий...
В лютому королеви перестають бути сніговими і чекають,
а ми все в"яжемо вузли і
самі стаєм вузлами на стрічці власних сподівань...
якось взимку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259636
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 31.08.2011
Люби життя своє безцінне,
Воно дається тільки раз.
Шукай у небі вітром вільним
Дорогу, сповнену добра.
Іди вперед, ступай до бою!
Забудь про заздрощі і лють!
Бо всі слабкі шукають зброю,
А сильні люди словом б"ють.
Як хочеш ворога здолати,
Усі гріхи йому пробач,
Бо сильні вміють вибачати,
І прилетять завжди на плач.
Нехай сміється світ довкола,
А ти прямуй все до мети.
Не бійся рухатись по колу,
А бійся з місця не зійти!
Даруй зневіреним надію,
Щоб кожен птах малий злітав!
Плекай у серці власнім мрію,
А потім втілюй у життя!
Не бійся дня, як світ залишиш,
Допоки можеш світ люби!
Не той вмирає, хто не дише,
А той, хто мрію загубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186712
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 29.08.2011
В її зіницях піщинки смутку,
Що зостаються на ніжній шкірі;
В її долонях зернинок грудка,
Що із любові зростуть в довірі.
Такі тепленькі і зовсім ніжні
Зібрали в світі всі сльози-роси;
В її долонях скарби чудесні,
Щоб поділитись із тим, хто просить.
Торкнувшись їх – вмить втрачаєш мову;
Рука тремтяча цей скарб ласкає…
Любов, мов пташка, злетіла знову
Щоб поділитись з тим хто чекає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250184
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2011
За тими жовтими годинами сховалось небо..
І саме "він" людина..яку мені, я впевнена, не треба..
Важкий літак розмазує по небу рвані хмари..
-В центр туди?
-Так..
Як вже дістали ці щасливі пари..
Армані..(Заховатися від світу)..Окуляри..
Хай я не стану Маргаритою для його балу..
І не лікуй мені свідомість Майстер..я ж не кохала..
Холодним червнем заповзла в чиюсь квартиру..
Погріти руки..
Час тікати..
Я вийду в вікна на "чотири"..
Світить торшер..тече вода..вони її не закрутили..
Трамваї їдуть в цьому місті на червоне..
Тут все неправильно..тут плачуть люди..падають балкони..
Пекучим сонцем прошмигну на свою вулицю..
Життя тече..
Хтось помирає..
А глобус..він незмінно крутиться..
Листок під ноги..як життя..а я хочу проснутися..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264874
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 14.06.2011
І як це боляче..спаливши всі мости..
Всі до останнього..розбито зрозуміти..
Що ти стоїш..не з тої сторони..
А будувати..не хотіла вміти..
Зводила стіни..стіни..не мости..
Мости палила..заіскрила небо..
Тільки по попелу назад не перейти..
На інший бік..на цей тобі не треба..
Мучся тепер..з чужими і собою..
Сама спалила..не вернеш..не в силах..
Не можна гратись з сірниками і любов"ю..
Останній міст згорів..не погасила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263397
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Ми довго не заснем сьогодні..знаю..
Будем дивитися на різні стелі..
Я ненормальна..ще тебе чекаю..
А ти засни..один..в своїй пустелі..
Потім кричи..коли затисне болем..
І бий стіну..я аж тоді засну..
Дзвони..буди..можливо поговорим..
Але мені не вернеш ту весну..
Ми довго не заснем сьогодні..пусто..
На кухні..вдома..в ліжку..у душі..
Усюди пусто..В пам"яті негусто..
Час викладає дати в колажі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264330
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.06.2011
Так тихо день закінчився. Відсяяв
Останній промінь сонця і тепла.
А я до тебе ні на крок не ближча стала.
Як і раніш, між плину днів, одна.
Стою. А темінь серця палить коси.
Лід погляду погашує вогонь.
Той жар душі… Я більш його не ношу.
Й тіні мене нема в твоїм полоні.
Я не зненацька крила опустила.
Давно плекала мрії. Та дарма.
Дивній любові відміряла сили…
Здаюсь. Мене, колишньої, нема.
9 серпня 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263837
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2011
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2011
закружила) засияла)
мне на сердце легче стало)
позитив мелодий этих
может вылечить всю Свету))))))))))))))))))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258407
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Вiтер вiє i моє волосся
Розвiває в тисячi дорiг.
Робить вiтер з пишного колосся
Безлад, так, як iз думок моïх.
Ми йдемо ледь доторкнувшись рук
I мовчим, неначе чарiвнi...
Щастя є, немає бiльше мук
Очi - розyмiють лиш вони...
I господар-Вiтер нам шепнув:
"Ви кохайте, поки молодi!
Я багато помилок утнув,
Й залишився сам, у темнотi..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257370
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 07.05.2011
Мы похожи на тех, кто встречается в поздних романах,
Не жалея себя провожая в пути поезда,
Кто читая на слух мудры строки Халила Джебрана,
Так бессовестно лгут безвозвратно прошедшим годам.
Редко смотрим в глаза, будто страшно вернуться наружу,
Обращаясь друг к другу на это холодное «Вы».
Посвящаем стихи непонятным вещам, так ненужным,
Подпадая в прицел безуспешной рутинной молвы.
Только время бежит, и угнаться за ним не под силу,
Эти письма уйдут в след бегущим ночным поездам.
Мы, читая на слух эти строки Джебрана Халила,
Понимаем одно: нужно верить, молиться и ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257060
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 01.05.2011
Не дивись так на мене
Не варто
Я і так у твій здався в полон
Серце як навіжене
Без жартів
Розганяє по тілу тепло
Подивись так на мене
Хоч раз ще
Хто створив тебе чесно скажи
Мов актриса на сцені
Найкраща
Як раніше без тебе я жив
Не дивись, подивися
Не знаю
Сам не знаю чого я хочу
Чи то рік, чи то місяць
Минають
А ти снишся мені щоночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255434
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Я взгляну на луну, и скажу ПРИВЕТ!
Она смотрит твоими глазами!
Пусть проходят часы, сотни, тысячи лет!
Все равно я тебя в ней узнаю!
И в безмолвной ночи, даже если один!
Даже если снега, жуткий холод!
Среди стройных берез и трусливых осин,
Глядя в небо тебя буду помнить!
Вспомню губки твои, что украли мой сон!
Вспомню брови, ресницы и щечки!
Вспомню всё, что останется в сердце моем!
И стихи для тебя на листочке!
Только душу твою не заменит луна!
Не обнимет промолвив скучала!
И не скажет привет! И не скажет пока!
За холмом по утрам исчезая!
Не услышу твой голос, стук сердца в груди.
Не прильну к твоим ласковым ручкам.
Не почувствую вкус бесконечной весны,
Прикасаясь к малиновым губкам.
Лишь останется блеск в небе желтой луны,
Он теплом мою душу наполнит!
Пусть проходят года! Расцветают сады!
Но твой взгляд буду вечно я помнить!
Доработаю еще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255428
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Каже розум: «Час іти!»
Серце ж проситься: «Зажди!»
А душа між двох вогнів
Не знайшла для пісні слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245354
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 01.04.2011
Холодний чай, по ночам сльози,
Й нестерпний кожен твій «онлайн».
І в дощ, і в сніг, в любу погоду,
В навушниках завжди печаль...
А кожен ранок знову справи,
Вдягнути радість і красу,
Важливо гордість не забути,
І каблуки – на висоту!
І усміхутись так фатально,
І оком підмигнути їм,
Щоб знали всі, я не печалюсь,
Немає місця самоті!
Зібрати пошепки обійми,
Почути знову комплімент,
Тебе, можливо десь зустріти,
Не привітатись (мабуть лінь)!
Десь під обід піти гуляти,
А як нема з ким,то одна,
Собі про щастя наспівати,
Забути всі твої слова...
А потім вечір, все як зранку,
Я усміхаюсь і живу.
Курю, мабуть, і п’ю ту каву,
Що я з дитинства не люблю.
І все ж життя – не тільки грози,
Є ще не менш страшний туман,
І по ночам бувають сльози,
Й нестерпний кожен твій «онлайн»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234528
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 01.04.2011
О любви не говорят словами
Или, говоря, не смотрят в пол
Не ревнуют, жалость вызывая,
Не ревнуют, забывая боль.
Не целуют, о других губах мечтая,
Не целуют, страстью не горя.
О любви не говорят словами,
Это чувство выше чем слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46550
дата надходження 17.11.2007
дата закладки 01.04.2011