http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485375
* * *
Б.М. - И, буква, снятая с тетрадного креста,
К тебе возносится!..
П.Н. - Ко мне ли?..
Б.М. - От звёздных язв на лбу Господнем... ни следа...
П.Н. - Изъела тело
проказа распрей: Я – не Я –
местоименье.
Поэзии крысиный яд
нас не изменит,
А изведет по одному:
в могилу, к Богу…
Б.М. - У каждого свой Дантов круг,
своя дорога…
П.Н. - Но сколько душу не «юродь»
в избитых фразах,
Нас не на ксероксе Господь
ваял,
не сразу…
Б.М. - И посему, хвала – хула –
так ирреальны…
П.Н. - Я на ЕГО суде была…
– не гениальна!..
Ссужу единственный талант:
за миной мину…
Жизнь – никудышный хиромант…
Б.М. - Перо в чернилах…
П.Н. - Курит Поэзии алтарь:
«ни дня без строчки» …
Б.М. - А буква, снятая с креста,
вновь кровоточит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485981
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 10.11.2014
Страна бинтует снова раны
Под звон стекла и пули свист.
Глотают слезы ветераны,
И ставят свечи нам каштаны,
И их огонь до боли чист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497844
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Она тебе пишет: «Ты лучший!».
И ты утешен -
Быть лучшим самцом в шеренге ее мужчин!
А я не пишу.
Мне чуждо медали вешать…
И сравнивать чуждо мне -
Ты для меня один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473016
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 22.04.2014
А нас по законам природы давно уже быть не должно.
Чтоб жить, нужны когти и зубы, а нам и хвоста не дано.
Мимикрия нас не укроет, не спрячет ни небо, ни дно.
У душ проводимость огромна, а сопротивляемость – ноль.
И нас по законам природы давно бы сожрал высший вид,
В котором инстинкт отнимать, защищаться – в затылок забит.
Пускай даже в каждом из них потерялся давно индивид,
Зато за отдельных, за каждого сердце у них не болит.
Но только каким-то немыслимым чудом мы крепнем в кости,
И жажда асфальт проломить жжет висок, заставляет расти.
И титрами, кадрами, сносками, скобками стелется стих,
Мы живы любовью и болью. Мы жить заставляем других.
И пусть по законам природы мы – слабое жизни звено,
Пускай ни когтей, ни зубов, ни брони ею нам не дано,
Но дан, как камням Атлантиды, немеркнущий внутренний свет
И право надеяться: если я выживу – значит поэт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490872
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Руки теплые – льдины тают,
Пахнет летом между лопатками.
Я к спине твоей прижимаю
Сердце, вышитое заплатками.
За спиной твоей дом и роща,
И сынишка мелькает пятками
По паркету. И верить проще
Сердцу, вышитому заплатками.
На плечах твоих пирамиды
Я разрушу. Пусть расправляются.
Никогда бы не знать, не видеть,
Как спина эта удаляется…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493420
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 22.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014
Я – гідність, я – віра, я – гордість, я – сила, я – спрага.
Я вірю в країну. У правду і товаришІв.
І що мені дальні Москва, Вашигтон, або Прага,
як можна побачити звіра в сусідській душі?!
Коли невідомо, що дума Горішній добродій.
Якщо ми для влади – лише передвиборна бронь...
І я почуваюсь, як масло у тім бутерброді,
прогріте й роздерте між скибами владних долонь,
що мають багато... Й не гідні не віддати останнє.
Я ж – можу у запалі втратити власне життя!
Я – мудрість. Я – втома. Я – досвід доби. Я – вагання.
За що? Поясніть. Розтлумачте мені до пуття!!!
І я вже не знаю, що вдіє новітня облога.
Мо', крові додасть, аби нам яскравіше жилось…
І так мені гидко, і так мені гнівно від того,
що мною – для себе – ті скиби намазує хтось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466618
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 09.02.2014
…Наша злоба, взяв за сотню,
Заигралась в венах в гонки.
Наша совесть в подворотне
Дремлет где-то на картонке…
Сила воли фронт не держит –
Все разряжены обоймы.
Песнь о том, как каждый грешен,
Стала вдруг коровой дойной…
Мечется в смертельном танце
Наша вера – ступни в саже…
Только сны зачем-то снятся…
Все о прошлом…
Все о нашем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439265
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 09.02.2014
Хочу безмолвья…
И пусть я буду плохим поэтом,
Спокойно спящим, жующим сою
И будни пробующим на соль.
Я точно знаю:
Шедевры пишутся не от света,
Они пропитаны сердца кровью,
Они бессилье, безумье, боль.
Хочу быть просто…
А не пророчащей в исступленье,
Грызущей скалы, точащей грубо
Ножи для собственной же ботвы.
И ночью синей,
Когда в камине трещат поленья,
Хочу впиваться в родные губы,
А не упиться и в рифму выть.
Стихи, как духи…
Приходят алым дурным приливом,
И разрывают тоской вселенской,
И ставят пятками на карниз…
А я устала…
А я хочу просто быть счастливой,
Банально, приторно и по-женски,
Глагольной рифмой штампуя жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468993
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 09.02.2014
Все относительно…
Ветер пронырлив и надоедлив, пока не пройдет ураган.
Прыщ на виске – для истерики повод, пока не приставлено дуло.
Знать, что твой сын одинокий, и знать, что твой сын – наркоман.
Ждать до зарплаты и ждать свой диагноз с неверьем на каменных скулах.
Все относительно…
Можно держать карандаш. Или нож. Или тысячи судеб людских.
Можно нести карабин, можно голову на эшафот и отмычку от рая.
Можно сражаться за призраки веры и красить седые виски.
Можно любить, и не зная войны, усмирять, побеждая…
Все относительно…
Каждый комочек в гортани стократ тяжелей, если плакать нельзя.
Каждый намек и догадка поблекнет с незыблемой правдою рядом.
Трудно взять пик, но намного труднее пик своей гордости взять.
Ночь без тепла – одеяло потолще, но жизнь без тепла – станет ядом.
Все относительно…
Можно уйти, можно помнить всегда и лелеять под сердцем крота.
Можно любить безответно и клеить на ссадины пластырь…
Дай обниму твою голову.
Трону виски.
Все – вода…
Только сегодня это немножко, немножко похоже на счастье.
Пусть относительно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459500
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 09.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2013
Скончалась Вера. Давно. Вчера.
Под легкий стук серебристых шпилек.
За пол мгновения до утра,
В застывшем мире душевных штилей.
Скончалась Вера. Она могла
Гасить пожары, кислоты, бунты,
Четыре тесных согреть угла,
Одев на мерзлую душу унты.
И на вершинах любой гряды
Она свои расставляла флаги.
Брала реванш у любой беды,
Запрятав боль свою за обшлаги…
Обняв замызганный тротуар,
Призвав последнюю Божью милость…
Не получилось принять удар -
Твою измену…
Не получилось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452974
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 08.11.2013
А у нас по лодочке и фонарику,
По бокам обрывы сменяют заводи.
Улетают принципы, словно шарики,
И звенят мечты, как гроши на паперти.
На руках позвякивают бубенчики,
Раздаются весла, как крылья, в стороны,
И такие звезды над нами вечные,
И такая бездна под нами черная.
Кто кого утопит, спасет и вылечит,
Кто кому соврет и кому покается.
Жизнь, она не ровная – вся в развилочках,
Жизнь, она с другими пересекается…
А у нас по лодочке и фонарику.
Что за кругом света – все неразборчиво.
Может свяжем вместе свои кораблики –
Будет на порогах вдвоем устойчивей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454612
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 08.11.2013
…И когда выхожу я в алом,
Блещет в ножнах стальное жало,
Что всю ярость мою впитало,
Запечатать готово гроб.
Мне плевать на призы и баллы,
На угрозы и на скандалы.
Кто сегодня там за забралом?
С кем мне нынче сходиться в лоб?
Но бывает, в небесно-синем
Я цветами стелю долины,
Пробиваю ручьи сквозь тину,
Раскрываюсь, как небеса.
Оживает гранит и глина,
Рассыпается страх в руины
И ложится в ладони иней,
Словно утренняя роса…
А мой белый, колюче-белый
Затупляет клинки и стрелы,
Замереть заставляет смелых,
Слабых корчит, как букву Z.
Он велит, он под ноги стелет,
Он в крупу все порывы мелет,
Кроет льдом слабину, как мели.
У него только слово «нет»…
Но рассвет…
Воздух так прозрачен.
Боль уснувшая, пыл растрачен,
Как мышонок, душа незряча,
Затаилась в обертке сна…
Все иначе, совсем иначе.
Уведи, все возьми без сдачи.
И влюбляй. И люби, как мальчик.
Я ни в чем…
Я обнажена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456867
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 08.11.2013
Веришь, я сегодня с тобою ступила в жизнь,
Словно во свежевспаханную борозду…
Я сложила кусочки пазла своей души,
Разглядела со дна колодезного звезду…
Слишком долго, безумно долго жила во сне,
Все боялась моста канатного через каньон,
Все искала в низинах тропы , чтоб без камней,
Натирала ушедших нежностей медальон…
И однажды шагнула. Шатко. Рука дрожит.
Не смотрела вниз, веря только твоим глазам.
Веришь, я сегодня с тобою ступила в жизнь…
Знаешь - я уже не помню пути назад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422931
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 19.07.2013
Эти двое в обнимочку в скверике – снова не мы.
В нас задавлены чувства. В нас включены снова умы.
Нам «нет смысла», «не светит», нам нужно менять падежи
И не спрашивать больше у глупой влюбленной души…
Эти губы в макушку – опять не твои, не в мою.
Я теперь только зритель, я молча угрюмо стою.
Все, как надо, логично...
По столбику память, как ртуть…
Эти двое в обнимочку…
Как все вернуть?..
Как вернуть?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431115
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 19.07.2013
Верни мне его.
Земля без него, как мяч,
Игрушечный глупый мяч в голубых разводах…
Верни мне его…
Лежит моя жизнь плашмя…
Ты дал мне его. Но дать мне забыл свободу…
Верни мне его.
Из всех невозможных встреч
Ты выдумал ту, что срубит меня под корень.
Верни мне его.
Во мне его слов картечь,
И каждый его поцелуй прорастает спорой…
Верни мне его.
Я готова держать ответ.
На каждый мой грех судьба составляет смету.
Но ты не вернешь.
Ты знаешь один секрет:
Смотрел ему в душу ты -
И меня там нету…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436206
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 19.07.2013
…А потом вдруг судьба зарядит тебе под дых
И присядет на корточки – слушать, как ты притих,
Как ты сжался, обмяк, подобрал под себя понты,
Безотчетно бояться стал ночи и темноты…
Потому что напомнит ночь о начале начал,
Что была у тебя там ось, был надежный причал…
Крыша, стены, окно, закрывавшие дождь и снег…
Две руки, поднимавшие голову твою вверх…
Потому что увидишь, что выиграл ты мираж,
Что сменил на обои в окошке живой пейзаж…
И не пахнет теплом вожделенный чужой ночлег,
Жизнь твою превративший в дурацкий крысиный бег…
Потому что твое «вперед» - превратилось в «назад».
Там, где ось, где причал…
Только вряд ли тебя там простят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436641
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Оце й усе...
І подихом на склі
малюнок сліз і рваних мокрих ліній
нервово креслиш.
Я - уже в імлі.
А ти – в купе.
В розлуки очі - сині.
І синя буде ця безсонна ніч
у спробах щось забути...
Чи згадати?
Але так жаль!...
Хіба не в тому річ,
що нам удвох вдалося політати,
та - мало!...
Як достиглі колоски,
в життєвім полі
наші долі непомітно
і швидко так
зникають на віки...
На згадку –
лише дотик твій
тендітний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382179
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 27.03.2013
Замри, луч света
на заре!..
Не распугай
снежинки-сны.
Смотри - любовь
на алтаре.
Ждет возвращения
весны.
Она - мечта.
Она - права.
Она - цветы
у милых ног.
Она - заветные
слова,
которых ты
сказать не смог...
Сожги ее
на алтаре
во сне -
недрогнувшей рукой!..
Чтоб не проснулась
по весне..
И не узнала
о другой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303876
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 27.03.2013
У меня в голове запах твой, как фото…
Тот, который на шее, в яремной ямке.
Закрываю глаза, замираю – вот он!
Понимаю – я самка, я просто самка…
Я унюхаю след среди сотен тысяч,
Тонкой-тонкой цепочкой, дурман-волною…
Не забыть. Не сменить. Из мозгов не высечь.
Призовет, приведет, с головой накроет…
И в яремную ямку уткнувшись носом,
Каждой клеткою – мой, дорогой, бездонный!..
Я лишь самка. К природе пускай вопросы…
Дай напиться…
Упиться…
Забыться сонно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412033
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 14.03.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 14.03.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 14.03.2013
А время не лечит таких дураков, как ты,
Которые каждый день, упиваясь болью,
Ревут у могилы забытой давно мечты,
Довольствуясь неприметной и грустной ролью.
А время не лечит, таких дураков, как ты,
Которых, бревном на камни, несёт теченье,
Которые только и знают, что жечь мосты,
О чём-то мечтать и жить, не придя в движенье.
А время не лечит таких дураков, как ты,
Жалеющих лишь себя и свои мозоли…
Ты мог бы достичь опьяняющей высоты,
Но тянет к земле диагноз «Без силы воли».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408695
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
***
Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -
В холодній зимовій тиші
Наосліп не розбереш.
Хіба-що на хвильку місяць
Запалить медову люстру
З далекого срібногір’я,
З його сивобрилих веж.
Розхлюпано каву чорну...
В горнятку хмільної ночі -
Мольфарчине ворожіння,
Засіяне по світах.
Аж поки не збризнуть сонцем
Світання небесні зодчі,
Темнітимуть кавні краплі
У янгола на вустах...
(4.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406229
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 14.03.2013
У моєї мами - тополина доля,
Огорнула пухом свій маленький світ,
Пропустила щастя крізь сухі долоні
І тремтливу тишу віданнях молитв.
Тягнеться душею у захмарні висі,
Роки - жовтим листям падають, як сніг.
Плечі у тривогах трішки подалися,
Зморшками під очі сміх дитячий ліг.
Коренем тримає нас у цьому світі.
В серці, як у кроні, кубляться вітри,
Співом поміж гілля діточки зігріті,
Лиш твоє здоров’я спокій наш ятрить.
Постелити б ковдри на тверді дороги.
Насадити б квітів, щоб ясніли дні.
Зупинити б трішки швидкоплинні роки,
Щоб раділа мама лагідній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405565
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Ніжки що рівнялись на дубовій бочці
Дуже сексуальні, у нічній сорочці.
Дуже сексуальні, як закрито вії,
І коли вузлами в’язані на шиї.
Ніжки, що робились геть не по шаблону,
Щільно, навіть надто, прикривають лоно.
А коли розлогі – апетитні, дуже!
Тільки не свідомий є до них байдужим.
Ніжки, що не входять у гламурні рамки,
Ніжно обіймають і вночі, і зранку.
Тож, дівочі чари не у рівних ніжках.
А у тім що ніжки виробляють в ліжку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391786
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 05.03.2013
Самый пылкий и самый нежный
Разделить мою жаждал боль,
Предлагал залатать все бреши,
Смыть с ресниц поцелуем соль…
Самый страстный, горючей смесью
Были клятвы твоей слова,
Но они оседали взвесью,
Растворясь в моих снах едва…
Я пыталась найти созвучья,
Прорастить сквозь бетон «люблю»,
Но ростки превращались в сучья,
Сучья тлели у ног в золу…
Я хотела раскинуть крылья
За широкой твоей спиной,
Но слова невесомой пылью
Зависали бесцветной мглой…
Ты останься в начале марта,
Как ручей в вековом снегу…
Если я вдруг солгу, я завтра…
Завтра сердце твое сожгу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405874
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я люблю тебя…
Это самый мой смертный грех.
Время катится,
Крепостной разрушая вал.
Там, за стенами
Сердце прятала я от всех…
Плохо прятала –
Ты его все равно украл…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401818
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 05.03.2013
"я тебя забываю
чтобы снова впервые узнать"
(inki)
Я тебя забываю.
И кажется - воздух стал пуст.
Мир рассыпался в крохи
и птичьими стаями собран,
уничтожен.
Горячим дыханьем из уст,
колким выдохом:
"слоооомлееен..."
Я себя оставляю
у этих раскрошенных стен
на расправу ветрАм -
все равно обрываются нити.
Я себя в сотый раз
убеждаю:
"зааабыыытыый..."
И сминаю опять бесполезность
отпущенных фраз,
с горстью снега мешая,
чтоб выстудить,
вымертвить жар.
А по миру
неспешно
ступает
Любовь-госпожа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393492
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 07.02.2013
А ты мой - личный океан -
штормишь без графика и плана.
Но так вода твоя желанна,
что дрожь, стекая по рукам,
касаясь тела одеялом
хмельного ветра, норовит
остаться у меня внутри.
И вырваться огнем, напалмом.
Взорваться на твоих руках,
мир поднимая в облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389916
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 07.02.2013
Не дотянуться в сторону от света
слепящего. Судьба седым клубком.
И крылья износились. Стылым ветром
разносится опавшее перо.
Не пишутся стихи. День клонит к югу.
Зима саднит. А в горле - колкий ком.
Мы... слишком много помним друг о друге,
а прошлое... пролившись молоком
холодно-лунным, каплет на ладони.
И ночь скрывает хриплую печаль.
Зажми ладонь.
Закрой глаза.
И вспомни
осенний вечер...
нежность...
терпкий чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398473
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
Ты приходи, пока мой дом открыт
И мной ещё не собраны пожитки
минувших дней... На улице дождит
И ты, наверное, промок до нитки.
Я заварю тебе покрепче чай
И отогрею стынущие руки...
Ты приходи, как будто невзначай,
За миг до неминуемой разлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158873
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 24.12.2012
Он был слишком гением, слишком всегда на Вы,
с изумрудной памятью, с лёгким ажурным слогом.
Он летал над радугой долго и говорил:
ты такая глупая носишься с чувством долга.
У неё три корочки, третий бумажный глаз,
вот она и носится с праведным небосводом.
Вот она и думает: где затерялся Марс,
в первом доме холодно, в третьем одни уроды.
Во втором – не празднуют…Что ж вы мои дома,
все такие грустные, жёлтые, не жилые.
Он дарил ей армию, злился и воевал,
и солдаты радостно в небо бросали крылья.
На иконах сумерки. Где-то за алтарём
пахнет перемирием, пахнет зимою ладан.
У неё закончились ампулы с январём,
у него закончилось время лететь рядом.
И когда наивные, шли к образам войска
он плевал им под ноги и хохотал над ними
а она уверенно шла для него искать,
имя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164648
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 24.12.2012
я молю Тебя, Господи, сбереги
его
от... самого себя...
дай, Бог, тихой реки ему
берег и
мост ко мне на стальных цепях,
чтоб ни сжечь, ни взорвать
его, ни сломать,
он не смог никогда и знал,
что на том берегу
и не на словах жду без устали я одна...
дай рукам его, сердцу и духу
сил
выжить, вынести и суметь,
в кровь края нецелованных
прикусив, не разменивать жизнь на
смерть...
дай, найти ему, Боже, а не
искать,
не влюбляться дай, а любить,
пусть жестока дорога и не близка,
Ты храни его.
в поле битв
пусть любовь моя станет ему
броней
от потерь и сомнений стрел. я прошу, дай мне, Господи,
знать о нем,
что он жив, невредим и цел.
Ты отдай мне всю горечь и
боли яд,
что готовил ему. И с ним
если даже устанешь быть,
Боже, я
не устану его хранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303062
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 24.12.2012
"Напиши обо мне! У меня же не жизнь – блокбастер.
Каждый день выживаю, сражаясь за право быть.
То до звезд, то на дно. Напиши, расскажи – ты ж мастер!
Я останусь в строкАх, из безликой шагнув толпы…
У меня же любовь – как раз под перо сценариста,
Сто преград на пути, и каждый момент – вино.
Никогда не умрет. Даже лет через двести-триста.
Напиши обо мне. И о ней. И что мы с ней одно…
Расскажи обо мне. Самому мне чтоб было виднее
Всю тропу целиком. Имя дай моему мятежу!..
Напиши!.."
Только знаешь, глотая слезу безверья,
Я и так каждый день,
Каждый день о тебе пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386799
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
...ты просила меня рассказать о светлом...
всё когда-нибудь будет, не спрашивай, только когда.
я не знаю ответа, я знаю, что будет и ладно.
а пока мы лежим на ладонях и дышим на ладан,
согревая дыханьем своим города, города,
у которых от холода сводит замки и ограды.
понимаешь, и время и люди – вода.
ты смотрела так часто, как солнце летит под откос,
как на крышах весёлые дворники трогают небо.
я бы тоже по крыше под утро с тобою побегал.
или вышел туманом на каменный северный мост,
и лепил бы кораблики из почерневшего снега,
а потом превращался бы в воду и рос.
ты бы мне улыбалась… под воду уйдут корабли,
мы не станем чужими, мы будем дышать, как и прежде.
пусть на ладан, пусть с нами останутся там же и те же,
согревать ледяные ладони замёрзшей земли,
и вода, и весёлые дворники в синих одеждах,
и все те, кто за ними под утро на крышу ушли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122533
дата надходження 21.03.2009
дата закладки 22.12.2012
Подари мне нательный крестик
и своею рукой надень,
чтоб остался живым в том месте,
где боятся птицы людей,
где мышиное солнце страха
ежедневно – до самых низов –
распускает искусница-пряха
и прячет за горизонт.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270708
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 22.12.2012
…пел песню ночи времени сверчок
светло и грустно,
на блюдце золотистый паучок
зажжённой люстры
успел соткать магический узор
теней и света:
вглядись, смотри, рассматривай в упор,
молчи об этом,
молчи, что стаей галочьей с полей,
как птицы ночи,
за мыслью мысль несётся вдоль аллей
живых межстрочий,
что, исчезая с третьим «ку-ка-ре…»
за долю мига,
застынет жизнь, как мошка в янтаре,
в гробнице книги.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309035
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 22.12.2012
Вечер –
постскриптум к расхристанной теме
быта,
подрубленный сук
рейтингов,
самое лучшее время
о наболевшем – вслух,
время слиянья вещей с темнотою
в танце изнанок и звёзд,
между дневной и ночной слепотою
ветхий висячий мост,
жертвы вечерней, оплаканный дочиста,
камень в ее основании,
вечер и есть моего одиночества
способ существования.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271571
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.12.2012
Кошка открывает лапой дверь
и крадётся
в угол самый дальний,
и ложится –
зверем усыпальниц –
в складки шёлка,
словно небом ей
велено,
молчание храня
в желтизне прищура, как в колодце,
встретить – по ту сторону –
меня…
Кошка ждёт и
знает, что дождётся.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308954
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 22.12.2012
Заплети, дівчино, косу
Та прикрась квітками,
Нехай тебе Божа Матір
Покриє хустками.
Помолися Святій Діві
Та розкрий серденько,
Щоби милий не барився,
А примчавсь хутенько.
Постав свічечку тоненьку
За святу Покрівоньку,
Щоб на шлюбнім рушничкові
Покрили голівоньку.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376518
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 20.12.2012
А ти живи тепер, живи і бійся:
Шукає десь тебе моя стріла.
Не мрій уголос, не літай, не смійся –
Я все розрушу, все спалю до тла.
А ти живи і знай: я тут щохвилі,
Почую всі твої чужі «люблю»,
І скільки болю ти у мене вилив,
Тобі назад я стільки ж віділлю.
За все віддам, що вдієш і що вдіяв.
Ти покладеш початок, я – кінець.
І те збереш, що сам же і посіяв.
Живи і бійся: я прийду, я – жнець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212902
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 03.12.2012
… А на каком-то этапе жизни
Бывает так, что программа виснет,
Как будто кто-то вдруг врубит лампу
Среди бредущих вперед сомнамбул,
Разложит в ряд все мечты, как карты
Из непрожитых и ярких кадров…
Ты ощутишь вдруг на том этапе
Дыру, в которой «о-бя-зан» кляпом,
На дне души, где года, как листья,
Пока ты думаешь и боишься…
И там к концу, чем к началу, ближе,
А ты не знала еще Парижа,
И парашют твой не видел неба,
И все отмазки уже нелепы…
Приходит в голову мысль все чаще:
А если губы бывают слаще,
А если там, на другом причале,
Тебя бы радостнее встречали…
А если был поворот пропущен:
Лицо, мгновение – в самой гуще,
В конце июля, в начале мая…
А если там еще ждут, скучая…
И на стотысячном километре
Ты развернешься вдруг против ветра
И мерять станешь простым мерилом -
Мечтой, которую воплотила…
© Юлия Холод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376765
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Боже ты мой, как захлестнуло море,
Жарко плеснув пенным потоком рифм.
Нет аргументов, некогда думать, спорить –
Только лететь грудью на острый риф.
Как же несет, нет ни руля, ни весел,
Там вдалеке виден девятый вал.
Как надоели доски, буйки и тросы –
Все, что зовут «тихий родной причал»…
Как же давно жаждали нервы бури,
Сердце гремит, в ушах непрерывный шум…
Если убьюсь – стану волной лазурной,
Но до того… до того… до того…
Сколько еще напишу!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372308
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 19.11.2012
Ти прокидаєшся, ставиш каву, сонно насвистуючи під чайник… Поки Славко про любов картавить, день починається, як звичайно…
Попід очима усе синіше – все таки вік вже міняє карти, - ясно, що нині до сну раніше… Втім, обіцяти усе ж не варто.
Ти відкриваєш щоденник, пошту – день починається, як звичайно, виписка з банку – бракує коштів, звиклий рінгтон «Піднімай – начальник!»…
Треба нарешті навідать бабцю – ліки завезти від сотні хвóрів, а по дорозі в обитель рабства, очі підвести на світлофорі…
День починається, як звичайно – кава вже третя, розмови всує: клуб, що відкрився – ну чисто стайня, тільки діджей його і рятує,
Тані (в сусідньому кабінеті) квіти кур’єром прислали нині – це вже за місяць, здається, втретє, ох і везе ж цій рудій драбині…
Потім щоденна робоча кухня, купа паперів, дрібні цейтноти, та і в обід голова аж пухне - їсти ж не можна, дієта проти.
Треба костюм завезти в хімчистку – поки під боком нема начальства, а у авто барахлить підвіска – значить, прийдеться шукати майстра.
Офіс гуде про щасливу Таню – вміє ж, зараза, вчепить мужчину… День розчиняється, як звичайно – гроші збирають комусь на сина,
гримає шеф, бо роботи маса, внутрішня пошта на сміх розлога, сутінки полум’я в небі гасять, офіс розходиться по барлогах…
Поки Славко про любов картавить, миттю додому – вдягнутись, взутись, нині запрошена на виставу – ти маєш бути «як має бути».
Твій кавалер при грошах і пузі – з тих, що «пробилися в дев’яностих», тільки не треба творить ілюзій, тут усе просто, занадто просто:
тут за бугром і дружина, й діти; гроші, що може купить пів міста; тільки нема про що говорити, надто велика у часі відстань…
Зморшки легенькі мозолять око, добре, волосся хоч не сивіє, паспортний вік забирає спокій (більше у мами – про внука мріє),
може, якби не великий гонор, вийшла би заміж, вже мала б діток, тільки на небі, напевне, зговір – вічно судилось «в дівках» сидіти…
Звикле мохіто, чужий мужчина, очі по залу шукають «свóго», наче для суму й нема причини, та й веселитись тут ні до чого,
завтра так само: робота, справи – зайнято, завчено, звикло, ясно… Поки Славко про любов картавить, купа життів без любові гасне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2012
Где ромашки да одуванчики,
Переливистый смех и плач,
Там девчонки лохматят бантики,
А мальчишки пинают мяч…
На скамеечке у фонтанчика
Щебетанию нет конца…
Как же быстро взрослеют мальчики,
Как девчоночьи жгут сердца…
А с годами длиннее ноченьки
И увесистей голова…
Но короче лихие строченьки
И всё пасмурнее слова…
Увядают цветы в стаканчиках,
За окном не маячит храм…
Только дырочки в ярких фантиках
С одиночеством пополам…
сентябрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361479
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2012
Белый дым мерно вьется закрученными барашками,
И делает мир нечетким, будто в скольжении…
Мою жизнь можно мерить исписанными бумажками,
И вечно шалящим одним большим достижением.
Мою жизнь можно ставить на полочку между книжками,
Брошюрка о вечно ждущей и вечно верящей,
Свод простых аксиом, нашептанных плюшевым мишкою
И мокрой подушкой, все безраздельно терпящей…
Моя жизнь, как и сотни других, законно отравленных…
Ни времен, ни имен – только местоимения…
Но возьмет кто-то маркер, прочтет, обозначит главное…
И возможно к кому-то раньше придет прозрение…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362476
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Надо мною облака химерою,
Ну а я себе твержу: «Верую!»
Собираю в пузырек искренность,
Чтоб пятно с моей судьбы вывелось.
Сквозь дорожную пургу серую
Я иду – и все во мне: «Верую!»
В свой отравленный родник серою,
В каждый шип и в каждый дождь – верую!
В наш союз, что весь пестрит брешами…
Будет все на небесах взвешено
И отсчитано двойной мерою…
Я не знаю…
Я лишь верю…
Верую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359974
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 01.09.2012
А стрелял – не думал, сколько крови выльет,
Сколько струн порвется от протяжных нот…
Только бы навылет, только бы навылет!..
Выйдет под лопаткой – значит заживет…
Если же застрянет - загниет, отравит,
Подогнет колени, раскалит виски…
Не промоют ливни, не залечат травы,
Никогда не станут облака близки…
Капсулу литую заряжая пылью,
Приставлял, не целясь, к правому плечу…
Только бы навылет, только бы навылет...
Вечно с этой болью –
Не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353861
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 17.08.2012
Видишь, ползут, как грехи, тяжелые стрелки часов
За середину…
Сердце – дыра в косяке, как раз под тяжелый засов…
Взять да задвинуть…
Видишь, как плавятся в воск надежды, одна за одной,
Белые свечи…
Мантрой твердить и твердить: не мне, не мое, не со мной…
Только не лечит…
© Юлия Холод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357903
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
… А столица вновь вдыхает серость,
Затирая грани, словно ластик…
Мне безумно, дико захотелось
Снова ощутить простое счастье…
Чтоб шагать пружинящей походкой
Через толпы силуэтов плоских…
Дома, над шипящей сковородкой,
Улыбаться вновь по-идиотски…
Танцевать без музыки в гостиной,
Обнимаясь, верить, слушать, слышать,
Каблуки любимые закинув,
Чтобы не казаться рядом выше…
Чтобы в серой, пасмурной столице
Все слилось в три слова на аллее…
Чтоб теряя, за него молиться,
Ни о чем
Ни капли
Не жалея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346485
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Да не успокоится жизнь моя,
Сколько бы ни строили в ней плотин…
Чтоб последних не было в ней вершин,
Чтобы многоточия по краям…
Да не растекутся мои холсты,
Да не станут кисти мои плохи,
Чтобы простирались мои стихи
Над любою бездною, как мосты…
Да прожжется пламенем белый лист,
Будет буква каждая горяча,
Чтоб пока до края сгорит свеча -
Миллионы свеч от нее зажглись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348167
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Мій любий сину, квіте мій весняний,
У тебе очі мамині ясні,
Немов глибокі сині океани,
Грайливо так всміхаються мені.
Молюсь за тебе, сонечка краплино,
У день твоєї восьмої весни,
Щоб ранок цей зустрів тебе гостинно,
Коли з-під вій метеликами сни
Так полохливо випурхнуть і кануть
В ранкову купіль теплу й золоту.
Я над тобою яблунькою стану,
Мов білоцвіту щедрого фату,
Розсиплю ніжність на твоє волосся,
На білі щічки й очі голубі...
Якби ж то все омріяне збулося,
Що я попрошу в Господа тобі!..
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 12.06.2012
расчетливые
гады-мозги
шипели: не спеши!
набей себе цену!
тело знать ничего
не хотело,
просто желало тебя,
пело в твоих руках,
отбросив гордость
и страх...
душа же (мудрая,
вечная старуха!),
страдала, молчала...
она, как всегда,
права. она знала,
в чем дело -
снова вывернут
наизнанку
и забудут.
так было.
так будет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340770
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 12.06.2012
только тебе - на выдохе пишутся все стихи,
головокружение... так не хватает
грозового газа озона - О(3).
формула зашкаливает
( лишней единицей валентности)
от свежести и от любви к тебе...
только тебе - пятичасовые
3D сны. ты снишься мне
каждое утро ( около 5 ,
плюс-минус минута ),
в них полутона весны импрессией лета
расцвечены...
только тебе - раны под поцелуи подставлены.
снова срабатывает правило
трех " П ":
(погладь, поцелуй, пожалей ),
помнишь, в детстве так мама - от всех болезней?
а ведь - помогало! лучше, чем патентованный
аспирин от Байер. А. Г.
только тебе - всё! чем жила и жива
до сих пор...
даже если не примешь мои дары,
я не умру.
я брошу их все - в костёр...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342802
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 12.06.2012
мучительно, как перед казнью ( не верю в утро -
без! ), минуты растягиваю, медовыми каплями -
сладкие. вязну в патоке - ласке, пыльцу с крыльев
теряя. навылет тобой раненая, умирание счастьем
считаю. таю айсбергом в твоём океане, обманчиво тихом,
чтобы разбавить соленое, чтобы напиться тобой, слышишь?
нежность без дна, без звуков - имя, как выдох...
только бы рядом, только бы длилось...только бы...
чтобы завтра проститься, прощенно и искренне,
утешаясь жестокой истиной - отпускаю, такого любимого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339968
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 12.06.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 12.06.2012
уже в самому слові –
засторо́га…
отак, не додивившись за собою,
і не помітивши,
втрапляєш у полон…
Хтось!
або щось яскраве
«ЗАХОПИТЬ» душу,
щоби добровільно
у пастку замани́ти
(цікаво,
чужомовні: «восХИЩЕНЬЕ»
і «восторг» --
про те ж, по суті…)
клітка!
у тій клітці, правда,
є відкриті дверці –
хочеш? іди на волю…
позбувай…
а вчасно не піде́ш –
зачиняться дверцята,
і клітка
ґратами зростеться …
тоді
захоплення
переметнеться в одержимість!
а там вже – не відпросиш,
не відмолиш:
Екзорцизм
07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342856
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 11.06.2012
йшли лісом двоє –
Інтуїція з Розсудком.
аж дивляться –
із під трухлявої колоди
так, ніби вогничок живий
зоріє…
спинились,
бо обом цікаво стало:
чи справді диво,
чи, бува, здалося?
Розсудок рушив
до трухлявої колоди –
йому
за край плаща
вхопилась Інтуїція:
«Не йди…
туди…
там – щось недобре…»
«Чого б то? я маю знати
звідки там вогонь…»
«Не треба знати те,
чого не треба
знати…»
Розсудок подививсь на неї пильно,
заледь зневажливо,
вона знітилась…
Пішов.
Підходить упритул –
аж там
чарівна скринька…
відкрите віко –
переливаються і сяють діаманти!
смарагди манять глибиною…
рубіни,
золоті прикраси
відбірні перли естетично обрамляють…
десь з дОбра пригоршня
чудес тих самоцвітних
уже й під скринькою в траві –
не помістились…
«Тут скарб! -- зрадів Розсудок, --
пощастило!...
і дітям, і онукам стане…»
і нахилився взяти скриньку.
«А не бери!
і навіть не торкайся…
тут щось лихе!» --
собою заступила
Розсудкові до скарбу підступ
Інтуїція.
«Чи ти здуріла?
одійди!»
«…ні, не бери!»
Розсудок трохи повагався,
тоді сказав: «Ходімо..»
(задумав потім повернутися,
без неї…)
пішли обоє стежкою своєю.
за кілька кроків
Розсудок зупинивсь і оглянувся:
а замість скриньки
із самоцвітами –
клубок гадюк отруйних
в`ється…
«Це неможливо, --
вирішив Розсудок, --
як ти вгадала?..»
«Не знаю… інтуїція, мабуть…»
чи варто знати те, чого не варто знати?..
це так у казці,
а в житті живому
Розсудок не почув би Інтуїції,
яка й сама не знає
звідки знає…
10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343085
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 11.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2012
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 11.06.2012
Я писал соловьиные трели
Но они оказались все ложью
Никого не спасали доселе
Своим словом пугливым, тревожным
Я себя оковал златой целью
Чем, казалось, обрек к Лукоморью
Но на сказках селился мицелий
А от песен несло "антимолью"
И русалки рождали уродов
Что ни в суп, ни в постель, бестолковых
Я не смог, их в народ перепр́одав,
Заработать хоть пару целковых
Ножки цыпочек ветхие избы
Никогда на себе не носили
Коль не ладится что в механизмах -
Не перечат упадку насильем!
Отошел, отлежался пол-года
С новой осенью сбросил вериги
Моя новая суть безборода?
Достоверности нет в моем вскрике?
Нет, давно уж растрачен в запале
Ассигнаций вагон суем́удрых
Я все меньше погано шпаргалю
Я все больше гадаю по сутрам.
© Дмитро Барзілович, січень 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309846
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 11.06.2012
Не ищите во мне надрывов,
Не прощупывайте на трещины
После бурь и душевных взрывов
Я хочу оставаться женщиной
Не судите мои просчёты,
Не ищите в душе пробоины…
Ведь достаточно сил для взлёта,
Хоть и мало во мне от воина.
Не мечите обиды в спину
Не бросайтесь косыми взглядами
Ваша «правда наполовину»
Не ударит меня разрядами…
И пускай я для вас простая,
Неприглядно обыкновенная…
Мне не важно, ведь точно знаю:
Для кого-то – я как Вселенная.
11.06.2012
© Copyright: Любовь Козырь, 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343351
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Так было с ним.
Возможно, будет с каждым.
Возможно, это жизненный закон.
И все, что важно, так безмерно важно
Вдруг вырождается в какой-то пустозвон…
Сейчас с тобой.
И хочется, чтоб током!..
И страшно вновь, что выгорев до дна,
Останется пустой белесый кокон…
Безрукая, безликая вина…
Сейчас с тобой.
Но травит, как наркотик,
Дурное знание, что родом не из книг:
Она проходит… Нет, она уходит…
Держи ее…
Храни ее…
Храни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343147
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Сто мудрейших учили жить,
Освещали пути и цели.
Как без жесткости и без лжи?
Пик был взят и колени целы?
И у каждого сеть морщин,
За плечами по десять жизней,
Сто весомых уйти причин,
Ровно столько же, чтоб зависнуть.
И у каждого десять правд
(И никто ни в одну не верит).
Каждый думает, что Атлант,
И что он этот шарик вертит.
Я внимала. И между строк
След выискивала капризный.
И сто разных легло дорог –
Чтоб пройти, нужно сотни жизней.
Проиграв не одну войну,
Искромсав на кусочки душу,
Научилась лишь одному –
НИКОГДА НИКОГО НЕ СЛУШАТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338473
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 11.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
Я не люблю лишний раз себе больно делать ,
Ждать, когда в третий, последний раз, скажут «все!»
И разбирать, в ком причина: в нем, во мне ли,
Верить, что что-то случится и всех спасет…
Я не из тех, кто поет на пустой ветке,
И не воюю за тени ушедших дней..
Будет и тот, кто оценит мой привкус терпкий,
Если чужой поцелуй для тебя вкусней…
Чем выше каблук, тем глубже мое сердце.
Босая, нагая – теряю броню. Не тронь…
Прости, но я не люблю от углей греться.
Мне нужен огонь -
И я буду искать огонь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336016
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 16.05.2012
***
Все сложно…
Одно, другое.
Проблемы, работа, сбои
В сети, нехороший знак…
Но есть одно «но», простое.
ХОТЕЛ БЫ - ПРИДУМАЛ КАК!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334808
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 16.05.2012
***
Я кожен день безсило на межі
Руками рву іще торішні трави.
Живу: лиш дух в дешевій мережі,
Що кожну мить чекає з неба кари.
І сік берези - наче гирло сліз,
І горло муки, біль не заковтнути!
Його любов - миршавенький реліз,
Що навіть сил не требує забути.
Не винне небо, я сама - вина!
Бо вік - покута, безкінечна втрата.
Мені той срам підкинула зима.
Гадала: так ще зможе покарати.
Та я караюсь на межі без них:
Без зим забутих, мрій стандартно-сірих...
Ковтаю шал емоцій вже німих
Межи надій, статечно перепрілих...
(29.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331598
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 24.04.2012
(собі...)
я пам`ятаю себе в раю́ –
до! втрати раю…
людей красивих упізнаю́,
хоч я їх –
іще не знаю…
Жінка… одежа біла…
як із перка́лю
птах,
на по́кутті
зручно всіла –
тримає дитя
на руках…
ні́мбової,
орео́льної про́би золото
плавить
шибки́ з кришталю…
я жінку в білому – упізнаю́,
я жінку в білому – знаю…
я жінку в білому –
первопричинним єством – люблю́.
стою –
не якось!
посеред раю –
просто стою.
ніби, первісно…
без порівнянь
і півсмислів:
начала власні
у іпостасях лагідних –
спостерігаю…
і так стоїться
славно мені –
уперто…
якось щиро…
і якось… навіть відверто!
і так якось – гідно,
і так якось… ніби – безсмертно.
довго стою
і давно –
у живому широкому промені,
що стелиться проз вікно,
плаває
золотосяйна пилинка…
так за́тишно…
такий невагомий
її політ…
стою,
нікому не заважаю –
пилинку у промені
зацікавлено
споглядаю…
на ту
мить неповторну,
просту
безтурботного щастя –
ні сном,
а ні духом не знаю,
що пилинка свавільна –
цілий безмежний світ!
куди
доведеться впасти
по якомусь
десятку літ –
після
вигна́ння
з раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331436
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 22.04.2012
зелені вістрячка тюльпанів
зсередини радіти починають…
з росою
всотують у себе кольори
весняних ранків.
і хоч тримають
стуленими ротики –
щоб не одкрились
їхні таємниці –
але ж лоскочуть
теплі промінці
зелені щічки…
вже скоро пирсне,
розсміється квітень
червоним, жовтим
і ліловим сміхом…
20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331687
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
***
Лиш серденька, молю, не замикай!
Хай б’ється - вільне і таке невтримне,
Нехай біжить чуттєво аж на край,
Де зачекалось щастячко незриме!
Хай всі думки, що прагнуть на папір,
Чистіші будуть од сльози-веснянки...
Життя прекрасне - тільки ти повір!
І раптом стануть посмішкою ранки,
І, мов зненацька, дивом - вечори...
О, скільки в юні ще дрімає сили!
Ти про замки́, молю, не говори,
Вже завтра Ангел подарує крила!
(16.04.12)
Дякую за натхнення Юлі Фінковській
(Щастя усім Твоїм ЛГ, Сонечко!)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330707
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330848
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
зібрала ніч
свої зірки́
в разки́
і кинула
до скриньки –
до схованки…
Світанок
олівцем простим
кладе упевнені штрихи
і перші помаранчеві мазки́ –
спішить наводити
свої
порядки…
у за́тишках
ворушаться пташки:
готують скрипочки́,
навощують смички –
всі півники і курочки́,
самці й сами́чки…
ось-ось
під срібний передзвін роси
замерехтять
на всі лади і голоси –
на повні горлечка і груди:
вставайте, люди,
до великодньої
ранкової молитви
у світі ці́лому!
наш світ –
оригінальний
Божий ви́твір.
скільки життя
і непримітної краси
у світі цьому -
досконало білому…
...кожен день – як Великдень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329937
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 17.04.2012
і падають краплі
з даху,
променями
пронизані,
проз дірку іржаву,
з карниза
летять донизу –
крупні дзвінкі алмази,
щоразу
з усього маху
розбиваються
об живу
порцеляну квіток,
як молоток
Ноя…
на голови
цвяхів
без промаху опускається:
покайтесь!
покайтесь!
покайтесь!! –
та ніхто
не кається…
02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327220
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
только первым! мне просто не хватит силы.
да, я знаю, что этот апрель не про нас...
и еще не услышав " прости ", я простила,
а по-другому я просто бы и не смогла.
я родную ладонь отпущу, и еще не повод
наше прощание, чтоб перестать дышать.
я слишком сильно люблю (любила?) ...
чтобы посметь дерзновенно тебя удержать.
больше не дли! уходи. и за всё спасибо...
счастлив будь. и полюби, как меня не смог.
что с тобой? ты никогда не плакал, милый,
это просто в бездонных синих... растаял лёд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329832
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Великий день-який великий день!
З двінниць високих величальні дзвони,
Пташки розносять вервиці пісень,
На білих фанах-вишиті ікони.
Довкола церкви-богомільний люд,
На сонці сяють золотаві бані
І писанки у кошиках цвітуть,
І смачно пахнуть пасочки рум'яні.
Колише ніжний теплий вітерець
Свічок воскових язички шовкові.
Спиває Бог з намолених сердець
Іскристі роси світла і любові.
Гойдає дзвін освячену весну
В цю світлу днину, радісну і милу,
Де кожен з нас душею осягнув
Святої жертви переможну силу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Мне сказала однажды муза:
«Писанина твоя желейная,
Слишком нежно и слишком узко,
Все про личное да семейное…
Не хватает тебе напора
Не хватает борьбы, агрессии…
Ты сидишь за своим забором,
Гимны пишешь своей депрессии…»
Не хватает… Не бьюсь о стены…
Много алого, мало черного…
Но написанное – из вены.
Неискусственно. Непритворное.
О прошедшем со мною мили,
Подпиравшем меня, как сваями,
И о том, о другом, что милый
И чужой. Но такой желаемый…
О согревших и о распявших.
Ими бредящих. Мною бредящих.
Слабых, сильных, ненастоящих,
О всевидящих. И всеведущих.
Ледники разрушая с треском,
Заполняя любовью трещины,
Да, пишу я всегда о женском
Оттого, что до слез я –
ЖЕНЩИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330112
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 16.04.2012
____
под крыльями снов и чудачеств,
в аккордах, словах, по губам,
под строгостью вёсен на сдачу,
в эфире по радио дням
ты спросишь: какая усталость?
какие ромашки и мы?
ну, как же... по снегу резвились
вчера до продрогшей зари
летевшие мимо проспекты
(опять мимо них, как всегда),
рычащим тахометром сердца
и музыки в такт городам
____
и с запада, с юго-востока,
по меридианам морей,
глаза закрывать от восторга,
в кофейнях, под игры теней
ты спросишь: какие страницы?
какие мечты в облаках?
а мне снова Осло приснится
и девочка та, на руках...
и улочки старой Варшавы
неспешно, в обнимку с дождем,
несносная, звонкая, знаю,
с улыбкой, с июльским огнём
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314469
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 12.04.2012
Оригінал - Send Me an Angel -
Scorpions
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Мольфар навіщував мені дорогу,
що приведе до витоків світанку,
що буде вітер, як віщун негоди,
і буде обійматись ніч із ранком.
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі і знайди ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Знайди себе
В самому центрі буре-ночі.
Шукай троянди, попри все,
які одягнені в шипи колючі».
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Я закликаю -
Звернись думками до небо-дива,
І відшукай там двері Раю -
Повір в мої слова правдиві!»
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі – ти знайдеш ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
* * *
The wise man said just walk this way
To the dawn of the light
The wind will blow into your face
As the years pass you by
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The passage out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just find your place
In the eye of the storm
Seek the roses along the way
Just beware of the thorns
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just raise your hand
And reach out for the spell
Find the door to the promised land
Just believe in yourself
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The way out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317059
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 12.04.2012
Якби ж то знов вернутися сюди-
В той перший день у ранку на долоні,
Де після сну прокинулись сади
І розпустились квіти безборонні,
Прикриті щедро перлами роси,
Що мерехтять на сонці,ніби стрази...
Якби ж то знов напитися краси
З твоїх очей,що сяють,мов топази!..
І бігти вдвох крізь спокою вуаль,
Зривати цвіт,що ніжиться спросоння
І,лиш впіймавши променів кришталь,
Втопитись сонцем у твоїх долонях!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 12.04.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 12.04.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 12.04.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 12.04.2012
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 12.04.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 12.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Уплывают года сквозь
тревоги, печаль и разлуки,
Сквозь акустику дня
в зазеркалье напева волны,
И любовь от сердец
устремляется к звездам, их звуки
Без сомненья зовут
в уходящие годы любви...
Бесконечной волной
отражается магия мысли,
И с рассветом зари
в переливах далеких миров.
Извещает судьба о величии
таинства жизни,
Неразменной любви
в запределье ушедших годов...
Разливает мечту
изумрудная сказка вселенной,
Отражая рассвет,
будоража искристой волной,
В переливах времен
и на радость любви - притяженья,
Вальс влюбленных зовет -
растревожить хрустальный покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316858
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
Абстрагируясь, ночь уходила с небес,
И с тоскою Любовь посмотрела ей вслед,
А жемчужный рассвет, примеряя атлАс,
Для души преподнес удивительный джаз...
Страсть - могучей волной растекалась в крови,
Погружала в мираж, призывала к любви...
Саксофон изливал экспрессИвный каприз,
Опьяняя Любовь повтореньем реприз...
Легкой дрожью, скользя от безумия фраз,
По горячим телам до шальных смелых глаз,
Вырываясь с дворцов за пределы миров,
На развилке ветров ликовала Любовь....
И аккордом звучал… в апогее любви,
Иступленный экстаз на рассвете зари,
Искушенье - огонь, догорая в телах,
Допивал поцелуй на горячих устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318202
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 12.04.2012
И будет день, как прежде, пить росу
и шить из шелка маленькие крылья
весенним мотылькам. И золотистой пылью
их нежных крыльев окроплять слезу,
что уронил подснежник. Первый. Хрупкий.
Он к солнцу тянется, протягивая руки,
неся улыбку твоему лицу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327896
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Чтобы не слышать - замки на двери,
жалюзи на окне.
Чтобы не вынырнуть из неверья -
селишься в пустоте.
Чтобы не видеть тоску во взгляде -
не поднимаешь глаз.
Выверни душу мою. Не надо
только нелепых фраз
о расстояниях. Бога ради,
не отводи руки! -
я ведь весь мир умещу в тетради,
чтобы тебя найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327476
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 12.04.2012
"Ты можешь быть строже..."
("строже" Татьяна Ткачева-Демидова)
/под впечатлением от творчества/
Подумай - что может быть после забытых судеб,
утраченных дней, что заброшены в никуда?
Как думаешь - там, за чертою, будет
твоя и моя живая вода?
Подумай, а если мы завтра оставим берег,
где все так привычно, разложено по местам?
А если мы завтра сможем в мечту поверить
и вырваться к небесам?
Останься, коль в спутанных мыслях застыли тени.
Укрой от себя и от мира свое лицо.
A я... я наверно паду на колени,
чтоб вымолить эту встречу... в конце-концов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327675
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Я захлебнусь этой нежностью неизлечимой.
Тенью застывшей холодный молчит телефон.
Ты мне приснись, я тихонько тебя просила.
Пусть будет долог и сладок тот ласковый сон.
Ты мне приснись. Легким ветром, что кутает душу,
шалью небесной, звенящим лесным ручьем.
И расскажи мне о снеге... я буду тихонько слушать...
будь моим сном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328865
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 12.04.2012
а было бы простым женским
счастьем - с тобой просыпаться
и засыпать. утром перед работой -
привычно заботливо поправлять шарф,
чтобы теплее. и по утреннему бульвару
стучать каблучками за трамваем.
вечера ждать, словно не виделись годы,
хотя вот только, по телефону - родной голос.
газетных полос не читать о цунами,
это всё не про нас, минует! когда двое
так любят! покоя мещанского не нарушать.
заворачивать время вспять. в глазах любимых
видеть себя молодою. одиночество не превращать
в псевдо-свободу...
с каждой последующей весной
как-то особенно тяжело
не разувериться, что это возможно...
что где-то меня любят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324948
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 12.04.2012
лекарство для неизлечимой -
эти встречи. тобой болеть невыносимо
и каждый вечер ждать повторяющихся
лихорадок. обессиленно гнать
от себя бред, где нас нет.
глотаю горечь. впереди ночь,
в которой - то жар, то холод...
не мучь! может быть, утром -
все по-другому. отпустит, захочется жить...
а сейчас - просто лечь и уснуть
на твоем плече... ле-г-че...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326104
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 12.04.2012
***
…Я просила: «Скажи, Господь,
Как мне жить посреди стихий,
Разрываясь на ум и плоть,
Растекаясь на две реки?..»
Если ты – это весь мой быт,
Самый теплый из всех углов…
Он – в висках у меня стучит,
Затопив меня до краев…
Я просила : «Простой ответ!..
Чтоб остался один!.. Один!..
Пусть во сне мне придет, как свет…
А приснился мне сын…
Наш сын…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317666
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 12.04.2012
***
И сколько дыма. Пережженных до углей
И слов , и чувств, и многозначных взглядов…
И сколько яркого.
И сколько серых дней.
«Хочу» , которые «хочу»…
И те, что «надо»…
И сколько съедено...
Одних и тех же блюд,
Когда-то сладких, что не оторваться…
И ты мне шепчешь
«Я еще люблю»…
А я молчу.
Мне трудно притворяться…
5.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328038
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 12.04.2012
***
Мы глядим тоскливо на стрелочки,
Тяготимся бархатным вечером…
Нам поговорить больше не о чем,
Нам с тобой сказать больше нечего…
Разные миры были скрещены,
Разойдутся - нитка непрочная.
Заживут ли после все трещины?..
Зарастут ли все кровоточины?..
Завтра мы сотрем эти буковки,
Ничего от «нас» не останется…
Души упакуются в куколки,
Мысли в голове устаканятся…
Я вернусь в свое заточение…
Ты – к своим мечтам переменчивым…
А слова… У слов нет значения...
Если нам спасать больше нечего…
04.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319036
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Ты танцуешь свой вальс под дождем
Так красиво и так нелогично.
Для тебя это так нетипично -
Еле-еле прикрыться зонтом.
Раз-два-три - раскрываются розы,
Раз-два-три - просыпаются птицы,
Раз-два-три - бриллиантов россыпь
С неба падает на ресницы!
Опрометчиво, необдуманно
Легкой туфелькой в мокрые лужицы,
И звучит, и пульсирует улица
В этом вальсе, тобою придуманном.
Раз-два-три - улыбаются лица,
Раз-два-три - просыпаются души,
Раз-два-три - и любовь стучится
Ну, при чем здесь какие-то лужи!
Под потоками переливаются -
Изменяются отражения,
Ты творишь невесомым движением
Новый мир из дождя и вальса.
Раз-два-три - качается деревце,
Раз-два-три - зовет бесконечность...
Люди думают:
Просто - девушка,
Просто - дождь,
Просто - вальс,
Просто - вечность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165442
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.03.2012
Благодарю за этот флирт весенний,
В общении намеченный едва.
Сплетались так легко и вдохновенно
Изящнейших намеков кружева!
................................................
В наш глупый век искусственных стандартов,
Увы, недолог звон гусарских шпор.
И дальше было все, как прикуп в картах, -
Один сплошной досадный перебор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252063
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 11.03.2012
. Безупинно тече вода в річці і так само течуть думки і мрії невидимою течією на темному оксамиті нічного небосводу в неосяжну лагуну ночі, де сріблясте мереживо від магнетичного погляду місяця приворожує до себе потоки ритмів життя на землі, прикриваючи напів-прозорою вуаллю перлинні сполохи далеких галактик, які споконвіку містично спілкуються між собою.
В ореолі зірок небесних, народжується первозданна нетлінність, яка на аметистових, легких крилах злітає до благословенних небес та в мінорному вальсі сузір’я світів зливається з потоком невидимого духовного світу, який сакральними вітрами розвіює поміж людей щирість, віру, надію та кохання… Ця течія окреслена потужними крилами муз поезії та музики, зачарована духовною рухливістю словесних та музичних вершин на тлі мерехтливого блиску примарного сріблястого світла...
Розмаїттям краси духовної пливуть тріумфуючі церковні канони - мелодійні перлини духовної досконалості, які передають молитовний настрій та його прагнення від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Християнське благочестя і благоговіння звучить з небес, як гімн перемоги життя над смертю, світла над пітьмою, добра над злом, воскрешаючи душу вічністю, втілюючи безсмертність та духовну наснагу…
На тлі неба синьо-зоряних контурів білокрилі ангели-безтілесні, безсмертні духи, сповіщають святу волю Творця - цінувати наш світ як безцінний кристал, аметистові відтінки якого від синього до червоно-фіолетового кольору приносять людям щастя, підтримують, заспокоюють, і не залишають байдужими серця…
Радісне відчуття духовної досконалості і спокою від щастя, що променіє як нетлінний потік земний, відкриває божественні вікна та втілює світанок мережками блакитного вітання, ніжним передзвоном тремтячого листя дивних троянд рубінового кольору та в кришталевих росинках на ніжних аметистових бутонах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315058
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 11.03.2012
коли стане між нас небокрай
ліловою стрічкою,
нерухомою річкою,
шнурком лелечим,
тягарем на плечі –
ти чим швидше мене забувай…
не згадуй мене –
ревний жаль
пелюстками з вишень мине.
...
чи зміниться що в світі по мені?
за но́чами так само йтимуть дні,
бузки розквітнуть навесні,
відлопотять дощі рясні…
нас – як молитви,
у альфа-ритмі
складені,
виводить Хтось водою
на гарячому
підніжнім камені:
стара́нних рун
довершена каліграфічність
лише на мить -
ми
пари́нками
прямісінько у Вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320300
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 11.03.2012
на переході
знаків гороскопа,
в обіймах ворога
одвічного
і мізантропа,
в часи розпусти,
ґанджи і пороків,
в часи розбещеності,
вад і лже-пророків
душа втрапляє
у привабливе сильце,
як сонце
допитливим
втрапляє промінцем
в картонну рурочку
дитячого калейдоскопа…
там пучка підфарбованого скла
і дзеркала…
там,
у обмеженім
кружа́льці де́нця,
крізь папірець
цупкий напівпрозорий,
у рурці, сподом
перевернутій до сонця –
чарі́вне сяйво
штучних кольорів:
небачені суцвіття і узори!
…подібно світ наш,
що стоїть на голові,
всю срамоту
задерши вгору.
змагальність,
переваги, перегони,
яскравих конкурсів
павукобаночні закони,
халіф-на-часні визнання…
софіти й заздрощі,
хула і похвала –
глузують з нас
калейдоскопні дзеркала…
ми - різні всі,
і своєрідно всі хороші:
чи варті гідності
людської
слава й гроші?
але –
привабливі узори зла…
та я про інше:
тут –
душа
і дзеркала…
душа од Світла
у сутінки земні прийшла,
і знає,
Світло,
допитливу її
й охочу до знання,
у точці Простору
означеній
назад чекає…
коли душа
скидає тіла строї,
то, може, й засумує
враз
на мить…
буває, часом,
що й заплаче –
аж поки Світла,
роззирнувшись,
не побачить.
тоді зрадіє
і на Світло рідне,
проз темряву чужу,
воро-жу,
без сумніву
летить…
як провеснем
до рідних берегів
лелека…
і саме тут
чатує
небезпека.
холодним блиском
кличуть дзеркала…
так близько й звично
мертве світло
світить,
як промені
німі
земних софітів…
і йде душа,
заблу́кана,
на той підступний блиск:
чи мають дзеркала
який
од того зиск?...
спішить
на звичний блиск
душа роззута…
і ні покути в тому блиску,
ні спокути…
бо дзеркало –
то тільки скло
і амальгама…
творіння рук, розсудок,
ремесло…
душі безсмертній – пастка і тюрма…
бо простір
задзеркалля –
гра тіней, омана:
ні світла, ані простору
у склі дзеркальному нема.
сама блукає
у лабіринті ілюзорнім
душа ув`язнена
і плаче…
утративши Безсмертя
і Життя –
ані туди, ані сюди
стежок не бачить:
є каяття, немає вороття.
…колись мої,
веселі і сумні,
скінчаться дні:
як не потрапити
душею у сильце,
Заступнице!
одкрий мені!...
за миттю – мить,
за миттю – мить
Заступниця
у відповідь мовчить.
та я без сумніву
вслухаюсь знову й знову,
і, врешті, відчуваю
в серці
Слово:
«…Світло Живе
тебе
на ймення назове:
Любов
всерозуміючу спізнаєш –
не заблукаєш…»
Заступнице!
вовік між жонами
Благословенна Ти!
Ковчег Спасіння,
символ Чистоти,
молитвами не погордила
в дні скорбо-ти…
я вірю й знаю,
як себе знайти,
куди ТОДІ
роззутою іти:
поміж калейдоскопів і дзеркал –
не заблукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319022
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 11.03.2012
...знак нерівності між долями різко набирає контрасту
візія твого міста всередині серця холодного наче прірва
напередодні весни сніг уже не сніг а тільки крихти пінопласту
якщо з роками передусім найперше старіє шкіра
то сутність серця ніколи не піддасться часу
світ лізе в мою рану брудними руками
заносить інфекцію від якої ця рана стає глибшою
якщо зовсім недавно ми уявляли себе вовками
то тепер ти цілком самотній вовк а між нами
нездатність триматися зграї...
час життя віддаляється від часу смерті повільними кроками
я віддаляюсь від тебе неначе від сну невагомого вчорашнього
моє тіло обліплене чужими дотиками та пороками
с т р а ш н о
бо ніч доживає останню химеру дійсності
спотикається падає і розбиває до крові носа
наче спалахи мігрені твої приступи вигаданої вірності
час уже довго споглядає на нас із коса...
наче пальці сліпця моя туга обмацує простір
в якому немає тебе і багато чого без тебе
але ж я не люблю...хоча любов виліковує постріл
слова у серце в якому уже почали проростати
зерна
свідомої втрати ...
у тебе на долонях несказана правда про нас
попід мостом наших мрій залягають бурхливі води
відпускаючи і стаючи частиною натовпу враз
стає легко тобі і мені на подив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319149
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 11.03.2012
...приналежність до чужого простору чужої м о в и
мов хижі примари переплітаються тіні
с л о в а
коли ти так щиро складаєш молитву
до свого будди, ісуса чи є г о в и...
а я не вірю у правду
що відклається з м о р ш к а м и
у кутиках г у б
коли пам'ять можна було б забити
чотирма д о ш к а м и...
і кожен раз коли ти т у т
у радіусі кількох секунд
до серця
я відриваю погляд від неба
немов болючий с т р у п...
намацуєш море наосліп
л ю б чи не л ю б?..
спить бог
а ти т у т
я знаю
ти т у т
л ю б...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320222
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 11.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Холодний день.Надірвана струна.
Зима неквапом струшує перини.
О, не питай, чия у тім вина,
Бо там, де двоє, кожен трохи винен.
Бо там, де двоє, тягнеться вуаль
Крихких надій, зневіри і образи...
О, не питай, чи досі маю жаль!..
На мокрих віях захололи стрази...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 11.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
І
Желание
ВОздух пульсирует
в отраженьи - света биография
переплелась закладкой избранного
невнятными снами замелькали дни
капельками тают многоэтажки снеговиков
в преддверии искренней оттепели
на пороге земляничных поцелуев
растяжимой жвачкой радуги
и надувными шарами адреналина
в полном лунном ожидании
замирать...
ІІ
Зелени в этом городе много
Мы в первый раз виделись
Но все промелькнуло вдруг
Как в подземке поезд
И время мчало по кругу
Как космонавт в центрифуге
Чтобы привести меня вечером к чаю
и созерцанью
Тебя...
будто аквариум неба
а вместо рыбок в нем звезды...
это Тебе
Этот город в зелени
который строили столетия
и достроят наши дети...
одним касанием
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316103
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 11.03.2012
я –
не метелик,
не гусінь навіть зараз …
я – лялечка,
така, на разі, фаза.
ти ж
про своє одразу:
люблю́ – чи не люблю…
зима! я в лоні…
я – зав`язок,
в утробному
само-полоні,
у ембріоні…
я - зернятко,
у жменьці
лагідній
тихенько сплю…
я – Кай…
геологічної
епохи «до-людей…»
із хаосу видінь,
уламків льоду,
у самоті
Мовчання й Холоду –
яких Ідей!
довершена
геометричність… –
непоспіхом
збираю слово
«ВІЧНІСТЬ».
не дорікай,
і НЕ відволікай,
не підганяй! –
собі на шкоду.
…я
не назовсім Кай –
змири гординю
і зачекай.
мине зима,
і я на радощах
знайду тебе сама.
я – за́родок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші:
інакше, знай,
я перекинусь в пару
і пропаду
безслідно
поміж хмари…
тоді вже –
відвикай
і не гукай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314455
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 04.03.2012
я тишу
флане́ле-крилу,
пухнасто-ті́лу –
так люблю́…
вона
в піне́тках байкових
ступає,
про всі дива
і чудеса
на світі знає:
примоститься в куточок
оббитої
потертим чорним плюшем
ночі,
примружить очі,
псалми
собі під ніс муркоче,
гаптує
візерунки з кришталю́
на дзеркала́х
моїх срібно-опра́вних
зо́лото-амальга́мних,
коли я
на колінах в неї
смачно сплю…
ша… ша…
не плач, дитино, ша…
тебе колише
Заступниця,
небесного Отця
твого́
посла́ниця –
Вселенська Тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314653
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 04.03.2012
не пишите этого безобразия не надо
нам подавай ритм рифму красивые фразы
исполненные философских глубин
а вы вся такая корявая рваная
и нам плевать на вашу серую жизнь
нам надо искусство мы все ценители
критики зрители жаждущие красоты
а вы словоблудите колкими фразами
сами теряете всякий смысл
фи на кой ваше творчество миру
тонны бумаги предназначение им - сортир
мыслить учитесь иначе - и ждет вас почет
признание издание перевод на
литературные премии что там еще?
а у меня в сердце шрамы дыры
в голове личная Хиросима
атомные взрывы хрупкого мира
я просто ищу выход -
и того кто меня поймет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318374
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.03.2012
она говорит мне что я ее солнце
и ей достаточно света в моей тени
она остается рядом даже тогда
когда я умоляю ее уйти
я не верю ей что все так просто
ищу в ней признаки корысти
я обижаю ее пусть невольно
зная что все она мне простит
я забываю ее с теми другими
что попадаются мне на пути
я обманываю сам себя и ее тоже
я теряю ее но она как кошка
снова засыпает на моей груди
я виноват перед ней я знаю
но так уж сложилась моя жизнь
я мог бы так много дать ей но лишь отнимаю
а она продолжает верить мне и любить
Посвящается: мне и Инге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317542
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 04.03.2012
намного проще назвать меня странной
чем просто попытаться меня понять
это ведь так сложно - петля за петлей
распутывать моих чувств утонченные кружева
ты не хочешь учиться меня принимать
без масок и без прикрас такую как есть
и твердишь про какую-то роковую страсть
на которую я имею наглость не отвечать
и не ценю оказанную тобою честь
самое вежливое что ты мог сказать -
странная а впрочем так оно и есть
но моя необычность притягивает как магнит
ты вчитываешься в заклинания моих стихов
хотя и не понимаешь о чем в них речь
тебя манит сиреневая высота небес
моих - всегда на грани сумасшествия снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316490
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 04.03.2012
разреши позвонить тебе как-то вечером
когда обострится весенняя депрессия
когда перестанет обезболивать раны алкоголь
и случайная постель вызовет лишь отвращение
выжженным в памяти восьмизначным номером
я попытаюсь реанимировать наше прошлое
оживить давно умершие нежные слова
только сказать будет совсем уж нечего
я просто послушаю твое дыхание
на другом конце мира - и попаду ему в такт
и так не хочется в этом признаваться
но я не могу привыкнуть к тишине
и ночами придумываю признания и обещания
которые ты так благородно никогда не давал
разреши позвонить тебе чтобы помолчать
и это молчание красноречивее и откровеннее
чем слова о любви на всех существующих языках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315800
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 04.03.2012
***
Реют в небе резные башенки,
Отражаясь в стекле машин…
Не погонишь меня в монашенки –
Слишком я уж люблю грешить…
Ненавижу я все обочины,
Обходные пути, теньки.
Посмотри – как штыки заточены
Мои мысли. И каблуки.
Все ошибки мои – бесценные,
Не поместятся на весах.
Мне мадонной не стать смиренною –
Слишком много огня в глазах…
Реют башни… Листвою устланный
Сквозь толпу, ей навстречу путь…
НИКОГДА МНЕ НЕ БЫТЬ БЕСЧУВСТВЕННОЙ!..
А хотелось бы…
Хоть чуть-чуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318755
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
...Живи легко, легко, легко, легко,
Вины не пряча, боли не храня...
Ты ничего не сделал, ничего...
Лишь разбудил во мне меня...
Во мне меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317947
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 04.03.2012
***
Вокруг меня кружится мир, вершится суд -
Судьбу являя…
И сотни крыс, пророков, ястребов и будд
Штрихи вставляют…
Я их крушу, живу, пишу. Я их люблю
За вдохновенье…
Ищу свой миг, и, может быть, я тороплю
Свое забвенье.
Но каждый шип – рождает крик, рождает дрожь,
Искрит строкою.
И лишь на гребне ощущаешь, что живешь,
Чего-то стоишь...
И я живу, всегда в погоне и в бегах,
Всегда в сраженье…
И ненавижу тишину в своих стенАх.
И в отношеньях…
12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313435
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 04.03.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.02.2012
(Жені ЄВСЄЄВУ)
під
супровід
потріскування дров,
вогонь,
в мажорі звичнім,
співає
баритоном драматичним
щось про свою
палку́ любов,
журливо-романтичне…
чи не мені?..
годинник на стіні –
закоренілий реаліст
і логік,
літа кує…
за разом раз,
за разом раз –
все про своє…
як і завжди –
спішить кудись,
наку́льгує…
небесна акварель
на хутрі білої полярної лисиці
відображається
і міниться,
відсвічує,
в діапазоні барв
і півтонів
вібрує… виграє́…
життя! під хутром білим
спочиває.
надрі́мує…
життю
зати́шно спиться,
життю
красиво сниться…
я!
і Вселенної
субстанція,
ен-вимірні
площини і світи –
ти.
макро-
і мікро елементи –
і небо наше,
і земля:
цвітемо
ми,
а чи спимо –
всі
хором злагодженим,
кожен
у своєму темпоритмі,
вібруємо,
а отже –
звучимо…
читай:
живе́мо!
Найбільша цінність є –
життя.
Життя!
твоє, моє,
і Всесвіту...
як явище,
як поняття.
як рух і розвиток, як дія…
субстанції
узгоджена вібрація:
Альфа Кентавра
і Омега Оріона –
це ти – і я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314198
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
почему так далеко вдруг разъехались
части сердца, а легко... вру: немыслимо...
фейерверком вспыхнет ночь странно-светлая,
запятых немой вопрос где-то слышится
у курсора не растает проталина,
ярким небом не светить мониторчику,
минус двадцать - это Яндекс сознания,
колыбельных нерешительно-творческих
а замёрзшие кварталы под сотенный
трубочистов дымоход и Kunst кители,
виртуозно прошагают по городу,
в нарисованных узорах прочитанных
вот, февраль, такой щипательно-солнечный,
проигрался в пух и прах окончательно!
абрикосовым вареньем, без косточек,
с карандашного эскиза подхваченный
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313506
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012
...там попереду час із поглядом що ховає залишки нас самих
пустеля неосяжного неба пророкує вічну спрагу молитви
найважливіші істини завжди простіші простих...
краплі старху вчорашнього дня із очей своїх витри...
я знаю що коли тяжіє погляд зими який врізається в серце
божевілля переростає у звичку і біль стає безтурботним
знаєш більшість із відчуттів доля приправляє червоним перцем...
це буде теплий ранок і неодмінно суботній
коли ти відчуєш - сьогодні любов занадто взаємна і невідворотна
щоб примусити її страждати колишніми іменами...
запам'ятай якщо відпускають легко значить люблять
тільки словами...
підлаштуйся під ніч під її частоти
вилікуй кашель який виїдає хрипами
теплий дотик до серця дорожчий від будь якої банкноти
небо наповнене яскравими смолоскипами
які ніколи не дадуть тобі заблукати...
згадай як важливо часом не знати
з ким засинає і прокидається совість...
сьогодні я буду довго тобі перед сном читати
із пам'яті про наш час...
а ти подумки розпинатимеш
відстань що так легковажно розділяє нас
одним подихом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313792
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
а ты просто...
влюбись в меня!
в сторону -
все запреты
а ты просто влюбись
и попробуй
мой мир
на вкус
не ищи ни в себе
ни во мне
ответов
может просто
их нет
а ты просто влюбись -
чуть-чуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313896
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012
в прятки без правил
сыграть до победы
солнечный зайчик
прячься скорее
в глазах его синих
бездонных как небо
ветер июльский
прячься скорее
в ее волосах
сверкающих медью
прячьтесь признания
с привкусом мёда
запахи прячьтесь
на шелковой коже
вечные поиски
нежности светлой
вечного праздника
вечного лета...
столько в душе
следов и зарубок-
я отыщу вас!
это не трудно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312274
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Ты прости меня,что я,
Как последняя свинья,
Пишу письма очень редко,
Мы ведь,всё-таки,друзья!
На работе-кавардак!
Сократили.Ну и так
Надо мне, лентяйке глупой!
Безработица-не рак.
О семье писать устала:
Как обычно,рано встала,
Кофе с мужем попила,
Закусивши удила.
А любви все нет и нет,
Не спасает интернет,
Я хочу большой и чистой...
Но,видать,стоит запрет.
Рифма стала прозябать-
Чисто-девственна тетрадь,
Мало слов в моем запасе,
Разучилась я писать!
Мир мечтаю посмотреть,
Сколько Харьковом "болеть"?
Я устала отдаленно
По Парижу ,в муках, тлеть!
Ну а ты как? Как дела?
Я такая как была-
Говорю без перебоя,
Жаль,приехать не смогла...
08.02.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312268
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
"Xрани Вас Бог от слепоты
И от нежданного прозренья..."
О.АРЕФЬЕВА
__________________________________
...сховай під підкладкою свого черевика аркуш на якому
викарбовані магічні руни
нам треба втікати мерщій від любові якій ніколи не стати правдою...
бігти через час через відстань щоб зупинитись і відчути
ти уже так далеко що волею-неволею стаєш зрадою...
щоб отримати право на ще одну вічність достатньою відпустити
вчорашній день
я боюсь втратити навіть цю холодну прокляту зиму
для якої моє серце - мішень...
головне не дивитись на життя крізь прорізи твоєї присутності
головне знати міру кожному щастю і впевнено покидати
порожні перони твоєї відсутності...
знаєш
саме так можна навчитись мистецтву безболісно вбивати...
слухати важче насправді аніж говорити
серце занадто мале щоб ми в ньому могли розминутись
і тиші тьм*яніють колорити
дай мені землю від якої я б могла відштовхнутись
у твоє небо
і якщо я не дай Бог
виберу невірні маршрути
пообіцяй що ти зможеш мене
у собі розірвати на шматки
викинути
і забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311641
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.02.2012
з шибки моєї віконної,
напівсонної,
ледь помітно прозорої,
переддосвітно
неумитої,
розфіранчено неприкритої –
вітер
віхтем
пЕркалю
(я ще сплю...)
чи парчі
срібно шитої,
одмиває краплисті зорі,
здмухує
невагомим кульбабовим пухом
приниклі
до неба
мого
скляного
нетутешньо розбарвлені сни –
скільки ще там
до весни?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311984
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
АнГеЛіНа :: Допиваю день
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304453
Переспів О. Шнуренко
* * *
I drink a day under the moon –
It’s been already cool.
Two spoons of sugar,
and a slice of lemon -
My feelings are overfull…
The sun is sleeping like a baby
on the platform bench,
And I suppose may be
It’s waiting for the train...
I drink again another gentle sip -
I taste the day with lemon balm ...
The moon is climbing up the tree -
I’ll give it a ticket to the sky.
I’m so sorry the day is over
I grab the last aroma ...
And the stars are so tired
of seek and hide
One ticket, please... For ME...
I SAY GOOD BYE TO HIM!
* * *
АнГеЛіНа :: Допиваю день
Я п’ю з піали вже холодний день –
Дві ложки цукру, скибочка лимону…
А сонце спить на лавці на пероні,
Воно собі експрес вечірній жде…
І знов тихенький черговий ковток –
Смакую день із запахом меліси…
А місяць скоро на вербу залізе.
В експрес нічний я дам йому квиток.
Як жаль, що день залишився на дні,
Хапаю ті останні аромати…
А зорям в піжмурки набридло гратись!..
Експрес… Квиток один… Квиток мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311353
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Ты выбрал деньги.Чёрт с тобою!
Живи как хочешь! Не сужу.
Я двери больше не открою,
От "грязи" не освобожу.
Ты выбрал деньги.Чёрт с тобою!
Тебе нести твой тяжкий крест,
Просить пощады у небес,
ТВОЕЙ душе искать покоя.
Стареешь ты,а я - мудрею,
Теперь плевать, что ты не мой!
Тебя я больше не жалею -
Ты выбрал деньги.Чёрт с тобой!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277306
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
А кто-то в ладонях минуты мои бережет.
Рассчитаны все по крупицам. Как зернышки риса.
И в каждом... кусочек непрожитой-прожитой жизни.
Они протекают сквозь пальцы. А время идет,
ступая босыми ногами по талой листве
И с каждым измерянным шагом становится ближе
дорога домой, что напишет итоги для жизни,
стирая свои отраженья на мокром стекле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311608
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Из мелочей привычных мир устроен:
Дождинок, снега, радости и грусти...
Он на мелодию любви настроен,
На разноцветные поступки, чувства.
Мы ощущаем мир на вкус и запах,
Прикосновением души и взглядом.
Он, в катаклизмах страшных, как в заплатах,
Пропитан насквозь адской боли ядом.
Мир переменчив и непостоянен,
Весы Фемиды - символ и не больше.
А зло вершит без наказанья Каин,
Ведь понимание добра всё проще.
И в одиночество, как в паутину,
Нелепо попадают наши души.
Не ищем мы в самих себе причину,
Привычный мир обидой, злом разрушив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311032
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Небесная накидка, как музыка симфоний
Окутала ромашки воздушным мотыльком,
Лазурная улыбка, с хрустальным перезвоном,
Рассыпалась загадкой над каждым лепестком…
Душа вселенской жизни перелила флюиды
В дыхание творящее - голубоватый свет,
И поплыла незримая от фракций фитонцидов
Дарить свое наитие в безоблачный рассвет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311402
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012
***
Вдохновение…
Оно приходит свыше.
Но по-разному бывает наяву.
Может, кто живет, потом о жизни пишет.
Я пишу стихи –
Потом по ним живу…
2.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310887
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Світанок. Пахощі ванілі.
Морозне сонце за вікном
гаптує промені несмілі –
здається все чарівним сном...
Як пахне кава! – прокидаюсь:
вітаю день – чудовий день!
Йому я щиро посміхаюсь,
співаю Стінгових пісень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298124
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Твоїх долонь нестримане бажання –
До ніжності лишився тільки крок.
Жагучі очі кольору кохання –
Володарі моїх палких думок.
Мрійлива ніч запрошує з собою
У неймовірну ніжність віщих снів.
Давай навік залишимось обоє
У вічнім літі щирих почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300053
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 02.02.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
Не кажи, що наївна ще досі, я знаю...
Так тривожно чомусь в цю зимову хвилину.
Погляд мій зупинився на чашечці чаю,
А кімнату наповнює запах цитрини...
Кілька радісних слів перед сном на прощання,
І осінні розмови крізь шепіт і тишу.
Ти не чув ще такого палкого мовчання,
Я ж не знала очей, ось таких, нарідніших.
Зачекалась на Тебе, хай і світ зачекає...
Щоб відчути на мить подих серця Твого́.
Чистий аркуш...Цитрина... І чашечка чаю...
Кілька довгих весняних тривожних розмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308045
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Я зустріла Тебе, коли серце цього́ не чекало.
Коли душу топтали сніги, заметілі й морози.
Так нечутно відчула і в очі Твої закохалась,
В сірі очі, що містять тривоги, надії і грози.
Кілька щирих листів, що писалися болем і серцем.
Кілька довгих весняних тривожних розмов до світанку.
Я й не зчулась, як мрії осінні із мертвих воскресли
І весну малювали на складках старої фіранки.
Просто серцем й устами торкнулась до сонного щастя,
Пригубила тепло, що окрилює мить найніжнішим.
Кілька слів для життя бережу як Святеє Причастя,
Бо десь завтра зима зробить світ і Тебе холоднішим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308437
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Я давно не народжую втомлених ві́ршів,
Тих блаженних відтінків людської душі.
Бо цей світ вже сьогодні стає щасливішим,
Бо у ньому життя десь торкається мрій.
І ті мрії так пахнуть для мене грозою,
Що десь там заховалась у Тво́їх очах,
Розкажи Ти мені, як впиватись Тобою,
Щоб цей вогник ніколи уже не зачах.
А в зіницях Твої́х- цілий світ оживає,
І дарма, що на відстані сотень доріг,
Ну скажи, хіба так у житті не буває?..
Щоб очима торкнутись очей, та тільки...
навік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302222
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
Навчи мене повірити в любов,
Спиняти час, серця живити током,
щоб в дзвонах православних бань-церков,
Стать на рушник з тобою твéрдим кроком.
Навчи ігнорувати теплий лід,
Сплітати в слово, воскрешати диво,
щоб повсякчас на горизонті літ,
могли ми почуватися щасливо.
Навчи мене відшукувати грань,
де почуття перестають боліти,
де вщент серця згоряють як боліди…
Навчи мене. Навчи та… не порань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248937
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 01.02.2012
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 01.02.2012
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
прошлепало утро
под окнами в тучах,
довольно свежо
от прохлады тягучей,
проснулся рассвет,
отражая бегущий
луч нового дня
в силуэтах растущих
и может быть осень
в расстроенных чувствах,
со смешанным лаймом,
и капелькой грусти,
гуляла по средней
своей полосе,
искала цвет охры
в уснувшей росе
и может быть осень,
по ритму и просто,
немного простужен
сентябрь в отголосках,
и завтра, в кашне,
на балкон забежит,
послушать аккорды,
коснуться души
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278027
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 01.02.2012
моя радість засне тихо поруч,
десь притулиться, десь заговорить,
у долонях казкового сну,
милий хлопчик побачить весну...
і не знаєш ніколи напевно,
що ще варто, а що вже даремно,
але справжні оці рученята,
які ніжно торкаються святом,
і мелодії снів серед міста
десь під ранок не стримають відстань
по кімнатах у пошуках слів
нас покличуть на ярмарок днів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310278
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Надолужує зима
Те, що не зробила.
Дочекалася земля -
Снігу натрусило.
Кучугури наміта
Вітер, що є сили,
Вербам коси запліта,
Стеле в лузі килим
Білий-білий і пухкий -
Чом не відпочити?
Випав день, ох, нелегкий...
Гнуться низько віти
Снігом вкриті. Сніжна шаль
Вкутала дерева.
БурульОк дзвінкий кришталь -
В них краплинки неба.
До дворів стежок нема -
Густо сніг лягає.
Візерунком скло вікна
Морозець вкриває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308502
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 01.02.2012
У високім просторі думок
Загублюся.
Долі незнайомої кивок,
Помолюся.
В молитвАх знайду свої слова...
І покаюсь.
Зрозумію я - душа жива,
Не прощаюсь.
Розправляю ширше крила мрій -
Безоглядність.
Допоможе знову Ангел мій -
Це реальність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302830
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 01.02.2012
А сьогодні - заплакало небо.
Затужили шибки, затужили...
Літо бабине вранці померло,
Бо сьогодні ми стали чужими.
Й стала сива зима на порозі.
Й літо стало таким далеким.
А сьогодні - для чого ж ті сльози?
Чом наснилися в небі лелеки?
А сьогодні - було й вже немає.
А сьогодні - було й більш не буде.
Тільки пошепки серце питає:
Чому в холод зими я закуте?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193830
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 01.02.2012
- А знаєш ? - Звичайно, я знаю.
І тиша – скінчились слова.
- А згадуєш? - Я пам'ятаю.
Очима всміхнулась вона.
- Куди наші дні відлетіли?
- Й сама я питаю, куди?
- А згадуєш, як ми любили
Дивитись на спокій води?
- Ми порівну мрії ділили,
Хотілося разом нам буть.
- Чомусь не судилося, милий,
Розлука шепнула: " Забудь".
-А сни наші не забували
"Прощай" і "прости" ні на мить.
-У снах ми себе знов прощали,
І знали, як пам"ять болить.
- Прощай. Ось і все. Треба бігти.
- Й мене зачекалась сім"я.
- Ти згадуєш перші ті квіти?
- Цілунок твій згадую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213404
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 01.02.2012
...коли наш світ залишеться без такого звичного "завтра"
відчуття повноцінної свободи застрягне з повітрям у горлі
і замість легень у тебе виросте луска та зябра...
знаєш
є час коли насправді навіть десять тузів у колоді
невирішують нічого...
ніч - одна єдина найправдивіша правда...
-*-
ось і сніг...такий же помнутий як твої сни
нас розділяє столик у затишній кав"ярні
і рівно половина зими
холодні плити тротуарні
та випадкові блок пости...
це співвідношення дат та імен кровотоком пульсує по тілу
легка ейфорія від ранкового тремтіння вій
знаєш я уже вкотре проживаю життя під прицілом
і згортаю списані аркуші у масивний сувій
хоча коли я нематиму чого сказати
коли стану звичайною пересічною жінкою
і мій чоловік скує мені золоті грати
вірш пектиме в серці гірчинкою
ми приречені завжди тільки одне вибирати...
і рідні стіни часто утворюють ненависні порожні квадрати
ми приречені рано чи пізно "когось" у собі тримати...
а зараз так тихо що кров витікає носом
гори книг фоторгафій та музика
герої Ремарка що запивають життя міцним кальвадосом...
і твоє постійне небажання стати лузером...
між нами з часом виростуть кілометри спокою
я знайду тебе так як знаходила кожен свій день
і більше не буде слів не буде докорів
тільки трактати одкровень
про те як ми чекали один одного
як проводили між світом і собою паралель
і я дякуватиму тобі за те
що із лона мого вийде нове життя
яке насправді важливіше
за наші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296602
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 01.02.2012
все чаще хочется
отгородиться
близорукостью
от действительности
черновики все порвать
и выбросить
размыть все карты
контурные
любовных географий
прожитых мною
множеств жизней
и гемосорбцией
всех моих ядов
не изменить стального
привкуса
искусанных губ
я ведь подсаженна
на собственные
иллюзии
как на наркотики
без них не могу
жить и
адекватно воспринимать
этот жестокий
жестокий мир
ощетинившийся
оскалившийся
против таких
безумцев наивных
как я
иногда мне кажется
что нет сил
но моя война
в которой у меня
так мало соратников
продолжается
и надо идти дальше
собирать иллюзорные цветы
на минных полях
моих взрывоопасных снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301633
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 01.02.2012
...тиша - це те що ми за короткий час навчились ділити на двох
чутливість твоїх пальців зростає з кожним дотиком до дзеркала
часу
у кожного із нас за плечима стіна минулих вражень минулих
епох
і спогади...широкі немов рівнини Канзасу...
наші ілюзії часто змінюють свої обличчя
завтра доведеться терпляче чекати на чергову правду...
я зі страхом втрати цілую твоє передпліччя
ніжно та спрагло...
що вдіяти коли вино стає цикутою
коли цукор стає сіллю...
коли ти так невтомно стукаєш
у чужі володіння...
це історія про те як потрапляють чужі сни у твої обійми
після повені вода відступає залишаючи по собі пісок...
починається новий день...нові війни
під час яких холод торкається навіть кісток...
кров стає надто залежною від кисню
яким ти дихаєш
коли нарешті тебе починають слухати і розуміти
ніч вривається у кімнату риссю...
на кожне навіть найменше щастя бог накладає ліміти...
і наспраді його таки можна пробачити і зрозуміти
занадто щасливі люди
забувають про нього
неначе про батьків
дорослі діти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309963
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012
...здається вона починає втрачати невинність самотніх ранків...
кладе старі монети на очі усім привидам із дитинства
щоб вони міцно спали...
жити часом легше із тимчасових розрахунків
тимчасових коханців ...
більшість вважає тебе святим якщо ти зумів пережити вічність
хоча це насправді енний десяток холодних ночей...
і світло плаче сльозами воску на підсвічник...
розуміння часу і свободи - одна із найкорисніших панацей...
ти відчуваєш що кроки стають відважнішими а серце спокійнішим
по різні боки зими твоє серце і її сподівання
вона нікому насправді ніколи не присвячувала свої вірші
а тим паче тому кому говорила "останній"...
найчесніша брехня це своєчасне звільнення від заборон
складати слова у послідовності до бажання натовпу
на вулицях які бережуть її запах ще й досі крейдою намальований
кордон....
вона так наївно чекатиме
що сни обірвуться на твоїй подушці перш ніж
ти встигнеш їх зрозуміти...
і дивлячись крізь вікна автостанцій на зими
що так легко втрапляють у людські душі
вона не дозволить тобі померти на пів дорозі
до самого себе...
це так важливо вчитись з кожним роком
відчувати все менше непотрібу в своєму світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307017
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 01.02.2012
...стає лячно коли мрії складаються із щоденних
повинностей та буденності...
більшість бідкається що уже давно мала б прийти зима
але насправді є кілька очевидностей
зими приходять тоді коли настає їхня пора...
через нашу надмірну впертість стає важко дихати
це ніби озонові діри проникли у серце та спокій
і кожному із нас так невимовно ще хочеться вижити
що рідко хто на кінець зрозуміє
життя - це одна із найбільших утопій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299955
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 01.02.2012
если в фильме
про любовь
внезапно пойдет
дождь
значит
предельно
все просто и ясно
по сценарию
наши герои
сейчас начнут
целоваться
долго и страстно
пока это всем
не надоест
а дождь будет
идти и идти
растворяя в потоках
небесных
остатки
неснятых одежд
а в жизни -
все по-другому
дождь все идет
и идет
который день
и всем надоел
давно
и смыл все обрывки
снов
от сырости наша
любовь
совсем заржавела
только до поцелуев
дело так
и не дошло...
тому что показывают
в кино
оказывается нельзя верить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299745
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
Іще один самотній день пішов
У спогади пожовклі , мов шпалери
А час біжить гепардом стрімголов
Ти стукаєш, та скрізь закриті двері.
Цю мить ти проживаєш за обох
Та не боїшся, не жалкуєш.Значить
Живеш, допоки віриш.Тільки Бог
Тебе почує. І за все пробачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310462
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Може й так:відректися найлегше,
Замести сніговієм стежки...
А мороз попід вікнами креше
І заквітчує мокрі шибки.
Може й так:все загоїться згодом,
Вщухне в серці палкий буревій...
О, як вперто лютує негода
У душі безпросвітній моїй!..
Може й добре, що випало в щасті
Скуштувати нам плід гіркоти,
Бо в житті тобі стрінуться кращі
Світлі зорі-такі, як і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2012
***
Не перебільшуй: смерть не більше смерті!
І скільки би фантазії не втер -
Душа, як голуб, десь на парапеті,
Побалансує... поки ще не вмер!
Летітиме лиш сіра штукатурка
З-під ніг її, допоки з хмар рука,
Підтримуватиме іще за шкурку,
Або хоч з краю за тонкий рукав!
(26.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309532
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Гарні роги-крутороги,
Їсть травичку, міцний стан,
І кожух на ньому гарний.
Звати, як його?- баран.
***
До ставка спішить, гогоче,
Жити без трави не хоче,
Воду любить не з горнятка,
Хто це дітки? - гусенятко.
***
Хто в берлозі взимку спить?
Смокче сонний лапу?
Це силач відомий всім,
Мішка-косолапий.
***
Я хитрюща, я - красива.
Вся руда і трішки сива.
Дітки звуть мене, «сестричка»,
А насправді я – лисичка.
***
Все цвірінь, цвірінь, цвірінь,
Пострибати їм не лінь,
Як спортсмени молодці,
Скачуть сірі горобці.
***
У дупло несе горішки
І грибів складає трішки,
Скаче з гілочки на гілку,
Мова йде про кого? - Білку.
***
Хто живе в ставку, із нею,
Не життя для них, а мука.
З’їсти може, чи вкусити,
І цю рибу звати – щука.
***
Ках, ках, ках – це не курчатко,
Ках,ках,ках –не гусенятко.
Хто ж це, дітки, може бути?
Це, напевно, – каченятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 28.01.2012
На тополях вздовж дороги,
В вишині, у гущі крони,
Лише сніг з полів посходить,
В’ють своє гніздо – ворони.
*****
Птах великий з сильним дзьобом,
Він мисливець пречудовий,
З давніх пір і дотепер
Сильний птах цей, це орел.
*****
Сильний він і працьовитий,
Часом б’ють його за лінь.
Возить він вози і брички,
Хто ж не знає, що це кінь.
*****
Пишні роги, наче вази,
Хоч горішки в них піднось.
В лісі мешкає він дітки.
Звати цю тварину – лось.
*****
Як біжить дзвенять дзвіночки,
Чути з далеку дзень, дзень.
Благородний, гарні роги,
Хто ж це дітки? – це олень.
*****
Гусінь з дерева збирає,
Кожен день він робить так,
Діткам в хатку корм заносить,
Працьовитий сірий шпак.
*****
В кип'яток лишень закинуть,
Червоніє неборак,
Клешні має, хвіст пружинку,
Знають всі його – це рак.
*****
Все гогоче і гогоче,
Їсть траву і хліб в прикуску,
М’ясо нам дають і пір’я.
Мова йде про кого? - гуску.
*****
Хто ловив з полонки рибку?
Лід хвостом щосили товк?
Дітки всі його бояться,
Це страшний, зубастий вовк.
*****
Вся зелена, дує щічки,
В перетинках лапка,
Ще й скрекоче у болоті,
Це, напевно, – жабка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
***
...І ніч та казкова... вогні... і загра́ва...
І ярмарки сміху летять серпантином,
Старого-Нового нестримна забава
Іскриться між пальців чеканням нестримним...
Згадати, зловити і - в срібну обгортку,
Під виплеск надій - фейєричних лаштунків...
Прощальні обійми Старого ще Року
Під гучність солодких Нових поцілунків...
(1.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303507
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
Вже забуваю, віриш,забуваю
Обійми, поцілунки і слова.
Із пам`яті сторінки вириваю,
Бо то несправжнє, там була не я.
Не я тебе без гордості любила
Не я тобі стелилася до ніг
Не я тебе навколішки просила,
Щоб ти в мені нове життя зберіг.
І чорна , наче ніч не я ридала
Коли пішов туманом в далечінь...
Вже забуваю, віриш, забуваю!
Та не прощаю.Бог простить.Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226878
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 28.01.2012
Ти мовчиш,бо нічого сказати
Бо робота, справи все таке...
Всі слова приречені до страти
Все у цьому світі не тривке.
Усміхаюсь, хоч і не радію
Не питаю, знаю все сама..
Ще одна загублена надія
Ще одна розірвана струна.
Між дзвінків чекає нас прощання
Не відтягуй цю безжальну мить
Не тримай, бо інколи мовчання
Варте більше слів, хоч і болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262935
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 28.01.2012
Вуста мої цілує осінь
Зрадливо падає на плечі
Так тепло...Безсоромна боса
Іду за нею в тихий вечір.
Шепоче вслід опале листя
Що там зима, мороз і скрута,
Там він, який щоночі сниться
Й межа, яку не перетнути.
7.10.11.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287249
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 28.01.2012
***
Гарячим воском поміж пальці зваби…
Вже й зорі… нездола́нні факели́…
Вже тільки звук – омріяні принади,
Між крил бажань споку́шені орли…
І небо ясне дихає громами…
І блискавиці – все єство навпіл…
Півобертом… розведений словами,
В пори́ві смаку знаджений до діл…
Отой надшквал, той дух, сповитий смерчем,
Коли собі не можеш дати лад…
З вогнем в очах! Без зайвих заперечень…
Гарячим воском поміж пальці зваб…
(27.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306042
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Красным портвейном н́алиты морды
В пост разрешенная рыба - кролик
Жечь несогласных нужно с комфортом
"Можно здесь забронировать столик?"
Небо не смотрит на слабость принцев -
Небо единственный глаз закрыло
Чтобы проверить меня на принцип
Я ли опора его посыла
Я на костре, в лучевой короне
Сердце у сотен тысяч заныло
Хор йезуитов потусторонне
Воет: "Паскуда, верни светило!"
Что вам, пророки зерна и плевел?
Что вам, расхристанные пропойцы?
Столько переврано вами - Левий
Рядышком встав, покажется поцем
Эй, раскудрявые,.. Бога душу!,.
Рвущие рыком любые храмы
Каждый был вами хоть раз укушен
Каждый, я просто самый упрямый
Из благодати динарий вычтут?
Ваши молитвы моим не ровня?
Но посмотрите, лишь я, язычник
Руку на ближнего-то не поднял
Я - пустомеля, пустынный суфий
Дервиш, крутящийся в центре травли
Мой обожженный краями суффикс
Пред окончанием вам приставлен
Может, я слаб, но рисунок Мойры
Ткут и из более сорных нитей
Ваши надежды утонут в море -
Солнца я вам не верну, простите
© Дмитро Барзілович, січень 2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306599
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012
(ПРИСВЯЧЕННЯ ЛЮДИНІ,
ЯКУ ЦІНУЮ І ПОВАЖАЮ,
БО Є ЗА ЩО - Я ДОБРЕ ЗНАЮ!)
Чи можна повернутися в дитинство? -
Кожна людина – завжди в душі дитина!
* * *
Куди роки зникають -
Мене ти запитаєш…
Літа насправді не зникають,
Вони в дітей перетікають!
Чому так швидко молодість минає?
Старіє тіло, а душа ніколи!
Якщо таке питання виникає,
то справжній лікар – тепле слово!
Чи варто старості боятися?
Ні! краще цим не перейматися!
Чому не можемо радіти
Як роблять це наївні діти?
І смуток серце крає
Душа вже більше не співає?
Радіти можна без причини,
І відчувати, що щасливий!
І смуток легко відігнати –
Достатньо щиро усміхатись!
Куди зникає ласка і тепло?
Чому старання марні?
Чому в житті не повезло?
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВЛАСНА КАРМА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309422
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012
пребывать в неблаженном
неведении
как ты встречаешь
новое утро
даже не - с кем
ведь это не так уж
и важно...
я уже не ревную
лишь бы ты был
счастлив
по-своему
как сумел
крепок ли кофе
поданный в постель?
светит ли солнце
по-прежнему
сквозь вуаль снежную
января?
слышна ли синицы
трель?
хотелось бы верить
что - да...
а я все так же сражаюсь
с мигренью
от утреннего солнца
в глаза
и жду тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308807
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 28.01.2012
я хочу ощущений
как в юности
без логических
выводов
без признания
невозможностей
очевидных
я хочу не видеть
его недостатков
и влюбляться
лишь в него самого
а не в марку
его машины
я хочу уютных кафешек
а не пафосных
ресторанов
...чтобы мама была
молодой-
ругала за поздний
приход домой
или за слишком ранний
я хочу ромашек букет
а не орхидей
хочу под дождем
без зонта
площадей и улиц
просторы мерить...
не хочу!
вокзалы
аэропорты
тренды бренды
достижения большого
спорта
количество
а не качество
не хочу с ним расстаться
по телефону
даже не увидев
боли в глазах
я хочу жить-просто так!
непродуманно
как в юности...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308785
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 28.01.2012
а ты пытаешься
спрятать улыбкой
печаль
невозможного
и тоску о несбыточном
а я смотрю
в твои глаза
и
все слова
теряют всякий смысл
ты все время
думаешь
обо мне
а я - о тебе
но от наших чувств
не изменится
этот мир
и я не понимаю
такой любви
у которой никогда
не будет будущего
в виде детей
только короткий миг
украденный у Вечности
от вечерней
до утренней зари
и я не ощущаю
тепла твоих
рук и губ
и я не различаю
цвета твоих глаз
я пытаюсь представить
себя - без
но только люблю
тебя
с каждым днем
все сильней
и душа замирает
в предчувствии
невозможных чудес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308636
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Колись усе повториться на світі:
Зими буденні і святкові дні,
Весняні ранки, сонцем обігріті
Липневі ночі, теплі і хмільні...
І буде знову тлінна золотавінь,
В старому сквері мідний падолист,
Гучних дощів розсипані октави
І завірюх такий протяжний свист...
І вкотре будуть райдуги цвісти
Барвистим сяйвом десь на видноколі...
Колись усе повториться!Лиш ти
Для мене не повторишся ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Сплетая нити серебристых снов
В полупрозрачном кружеве Луны,
Плыла незримо Вечная Любовь,
На изумрудных крыльях тишины...
Сливаясь с кружевною бахромой,
Рождались мелодичные стихи,
И откликались встречною строкой
На романтичность пластики Души…
В струящихся потоках дивных снов,
Взывало сердце до поэзии Любви,
И звезды создавали мир стихов
Алмазным бисером на кружеве Луны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309339
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 28.01.2012
А знаешь, милый, -
только я усну,
моя душа меняется с твоею.
Ночь путает твои шаги за дверью
с моими,
ласковому сну
сплетая из вчерашних звезд границы...
Спи, милый мой, -
я буду тебе сниться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309378
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 28.01.2012
***
Светлый, нежный… Разве есть спасение?
Вырвалась душа – не запереть.
Он не сам… И ты… Как наваждение…
Каждый вариант – похож на бред…
По привычке, чуть дрожащим голосом
Губы шепчут: «Помоги, Господь!
Дай узнать, как пахнут его волосы!
Дай мне душу утолить и плоть!..»
Только режет вдруг висок видение…
Не имеешь права ты просить!
Что ты просишь? Грех, порок, падение!
Даже мысль – и ту нельзя простить!..
И сжимаешь губы в исступлении…
Явь – горчайшая из всех отрав…
Господи, избавь от искушения…
Пусть мне будет больно,
Но избавь…
26.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309306
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Взаємність щира у коханні мов струна,
Щоб співом оксамитним душу гріти,
До тембру серця квапиться весна -
В духмяних травах, в квітах шаленіти…
Нектарний подих весняних вітрил,
В світанках райдужних і в оксамиті ночі,
В сріблястім місяці на фоні синіх крил,
І в ясних зіроньках–твоїх щасливих Очах…
Чарівні миті зоряних дібров,
Обійми щирі, що довіку не забути -
В мережці долі знов цвіте любов,
Бузковим цвітом на стежках спокути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302711
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 20.01.2012
все в доме завалено
макулатурой
моих черновиков
я-просто нервная дура
от оков
быта
избавиться
пытающаяся
пишущая черт-те
что
крики души
запивающая
коньяком
а потом
на языки
умершие
переводящая боль
неверующая в
любовь
не ждущая завтра
охапки недосмотренных снов
раздаривающая
как цветы
медленно умирающая
а мой судья
и одновременно
врач-
только ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307707
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012
День твой выбрит рассветом ранним,
вымыт солнцем, росою свежей.
Новым запахом одурманен,
скручен кем-то. По кромке лезвий,
балансируя на канатах
перепутанных троп-артерий,
вместе с солнцем спешит куда-то.
Связан сетями зыбких целей,
задыхается от волненья
и ненужных чумных движений.
День замешан на откровенье,
стонет в холоде отражений,
вязнет в вечере, засыпая...
Знаешь, скоро он весь истает
на ладонях у девы-ночи,
чтобы спрятать в нее печали,
отрекаясь от одиночеств...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307601
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Не спиться... Знову буде кава
Зі мною наодинці у цю ніч
Вона - не ти. Вона - утіха мала
А ти далеко - хоч до ранку клич.
Ти не почуєш і не зрозумієш,
Не прийдеш щоб забрати з забуття
Ти зараз спиш, ти міцно спиш і мрієш
Незнаючи того, що знаю я...
Бо я мовчав, я не сказав ні слова
Про те як я душу це почуття
Навколо чорного всього ти кольорова
Та я не смію увійти в твоє життя.
Ми просто друзі. Певно. Я не знаю
Насамоті кохаю, при зустрічі - мовчу
Ми просто друзі. Знаєш як це все вбиває?
Коли так хочеться тебе усю...
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303990
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Холодні синії ночі,
Гарачі обійми рожеві,
Поцілунків відблиск прісно-кольорний.
Самьотній місяць,
Між нашими губами,
Знаходить іскру невидимо-прозору.
Йому так хочеться,
Як і ми, відчити,
Всю палітру колору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298480
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 17.01.2012
Свет погас, когда ты засыпала
Без молитвы к печальной Луне.
Почему ты меня не искала?
Я вернулся на ржавом коне;
И в ответ всевозможные догмы
Предоставили шанс помечтать
Мне, смотрящему в черные окна,
Да тебе, обуздавшей кровать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227954
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 17.01.2012
Пристрасне кохання в сполохах життєвих,
Віртуозним співом в серці гучно б’ється,
Маренням літає в кольорах рожевих,
Де блаженство щире щастям роздається…
Чарівне кохання в срібнім палантині,
Розплескавши сонцем свято чистоти,
Попливе пісенним легким серпантином,
Щоб пізнати серцем водограй краси…
Те п’янке блаженство-чарівне кохання,
Полетить сонетом в пісню скрипаля,
В море лазурове райського Едему
Де на хвилях щастя …тільки ТИ і Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303665
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Сонце в білих шовках заплітає думки легкокрилі,
І в обіймах вітрів та в сплетінні світів мерехтить,
Знов неспокій душі полетить до зірок небосхилу,
Щоб таїну думок в перехресних світах освятить…
«Відродися любов крізь розлуки, печаль і руїни,
Випий дихання дня - кришталеві сльозинки роси,
Освяти під хрестом, серця двох в одне серце єдине -
Світоч зоряних мрій з джерела неземної краси!
Дай пізнати любов у веселкових сферах весняних,
Сокруши морок ночі, з очей познімай пелену,
Пригуби сьогодення, у обіймах земного кохання,
Щоб у вальсі життя - дві душі поєднались в одну!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300566
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.01.2012
Сивиною засипане небо,
В прохолоді принишкла земля.
Озивається думка до тебе,
Наче гомін гірський, іздаля.
Через відстані, терни й розлуку,
Через зраду й образу душі.
Засипає зима мою муку.
Чистим снігом лягає в вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298675
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 17.01.2012
Под чужим окном пропадая,
Строгость мамину позабыв,
Парень девушку умоляет:
Полюби меня! Полюби!
Из детдомовских серых пеленок,
Дверь в жестокий мир отворив,
Ищет маму забытый ребенок:
Полюби меня! Полюби!
Перепутав пути-дороги,
Путь в эдемский сад отрубив,
Человечество просит Бога:
Полюби меня! Полюби!
Кровью праведной истекая,
По рукам и ногам прибит,
К нам с Голгофы Господь взывает:
Полюби Меня! Полюби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255514
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 17.01.2012
(Говорят, сначала нужно вытащить бревно из своего глаза, чтобы помочь другому вытащить щепку. Часто щепка в глазу ближнего - это отражение нашего бревна)
Ты мне как брат. Но ты еще не друг.
И наше братство мы не заслужили.
Его нам свыше просто подарили,
Не засчитав талантов и заслуг.
Нам публику не в новость покорять,
Мы свой спектакль играем без подсказки.
Но вот мы рядом - и слетают маски -
Нет смысла притворяться и играть.
Как мы себя друг в друге узнаем!
Как тает потихонечку стена.
"Ты - отраженье моего бревна!" -
Мы, хоть и злимся, - это признаем.
Ты мне не друг.
Ты - брат.
Наоборот.
Здесь логика другого измерения.
Из сопереживания, смирения
Доверие, как деревце, растет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165784
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 17.01.2012
Я раньше думала: любовь - цветы.
Не розы в целлофане, не охапка,
А тот букетик, что принес мне ты,
На улице стыдливо пряча в шапку.
Но так случилось, что любовь - борщи,
Короткий отдых долгожданным летом,
Мальчишек подростковые прыщи,
Таблетки ночью, пылесос, котлеты...
Ты не дожил...
Ушел...
А в сердце - как укол! -
Любовь - глагол!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254885
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 17.01.2012
Вне мирозданья есть город-призрак -
Ты чуть попристальней посмотри.
Живут в нем люди двойные жизни -
Одна - снаружи, одна - внутри.
Внутри контрастней, там ярче краски,
Но, как увидеть? Как угадать?
Снаружи плотно одеты маски -
И не пробиться, не отодрать.
И вот в разгаре жестокой сказки,
Где все замешано на крови,
Седой мужчина в красивой маске
Спросил внезапно, где взять любви.
Вопрос так больно ударил в уши,
Я не рискнула ему сказать:
Снимите маску, откройте душу! -
Иначе, как вам любовь отдать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168531
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 17.01.2012
Я просто так, мой друг, тебя люблю.
Как хорошо, что мне не надо замуж!
И я твой взгляд с надеждой не ловлю,
Когда весь мир вокруг тревожно замер.
Я просто - просто так тебя люблю.
Я ухожу, тебя не покидая,
Я просто так дарю тебе свой свет,
И, ничего в ответ не ожидая,
Я не грущу, когда ответа нет,
И ухожу, тебя не покидая.
Мне надобности нет тебя ловить,
И ревность по ночам меня не мучит,
Мой небосвод не омрачают тучи
И не мешают мне тебя любить.
И если душу снегом замело,
Ты можешь взять любви моей тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167788
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 17.01.2012
Сегодня снова будем врать
Ты - мужу, я - жене,
Что наши чувства, как тетрадь,
Чисты внутри и вне.
Ты мужа будешь целовать,
Смотреть ему в глаза,
Забыв про смятую кровать,
Про наши голоса…
Улыбкой яркою сотрёшь
Сомнения его,
Скандалы, ссоры обойдешь–
Не тронешь ничего.
А я…я буду избегать
Пытливых глаз жены,
И вечер буду весь молчать
В объятьях тишины.
К тебе я мыслями вернусь,
И стану тосковать,
В воспоминанья окунусь
И буду дым глотать...
июль 2009г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209745
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 17.01.2012
А от меня жена ушла,
Вчера в 12 ночи,
Сказала, что любовь прошла,
Что я любил не очень.
Собрала вещи впопыхах,
Сказав: так лучше будет!
И прочь ушла на каблуках-
Дарить улыбки людям.
Нести звенящий, лёгкий смех,
Свои изгибы тела…
Она была, как сладкий грех-
Творила, что хотела.
Забыла пудру на столе
И яркую помаду,
А в ванной краска «Божоле»…
Я понял, что ей надо!
Теперь, когда она ушла,
Когда ее нет рядом,
Ведь у нее была душа,
А я «любил» лишь взглядом.
Но дверь закрыта, и кольцо
Мне режет глаз на полке,
Я помню милое лицо...
Я полностью сбит с толку.
/03.07.09/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175598
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 17.01.2012
Я... я не жду тебя /не означает "не рада"!/
и не читаю /не значит, что "не пишу"!/
Ветром приносит дыхание /как награду/ -
мягко вдыхаю его, словно анашу.
Я называю тебя "мой прекрасный Шляпник"...
и покоряю с тобой все твои пути
/даже когда под ногами зачем-то слякоть
или когда не стоит (совсем!) идти/.
Я сочиняю твой мир /в миг, когда он заперт/
и принимаю как должное /словно свой/.
Мне все равно - перевернут он вверх ногами,
выдуманный, настоящий или ... живой...
только бы твой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306878
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Дороги, дороги, далекі дороги,
Початку немає й немає кінця.
Чого ж біжите ви у край невідомий,
Назавжди лишивши минуле життя?
Чому так далеко понесли від дому
Це зранене серце, роз'ятрений біль?
Приховані сльози, невичерпну втому?
Висушує вітер в очах моїх сіль.
І пахне дорога дощами скупими,
І дихають груди повітрям сухим,
І дивляться зорі очима живими,
Немов з лабіринтів далеких вершин.
Дороги минулі, дороги майбутні…
В них смуток і радість, святість і гріх.
А істина в тому, що ти в них присутній –
Шляхи повертають на отчий поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298145
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 16.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Прекрасна жизнь – никто не спорит,
Но есть в ней грусть и слезы горя…
Порой одолевают печаль и муки,
Страдания души и горечь от разлуки…
Жизнь огорченная тупым невежеством -
Где силы снова отыскать для нежности?
Униженная ироничным злобным бесом -
Как снова вознестись в простор небесный?
Не нужно торопиться – лучше любоваться,
Разумней будет жизнью наслаждаться.
Жизнь начинается лучом рассвета
Пением птиц, дыханием ветра…
Учитесь слышать запах, видеть цвет,
И в этом вы найдете для себя ответ,
Что лучше жизни во Вселенной нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306132
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Не облекая все наши чувства в слоги,
молимся изощренно чужим богам.
Я не пытаюсь тебя ожиданьем трогать
и запрещаю снам.
Не разжигая ненужный огонь в наших душах,
не окрыляя надеждой и нежным "лю...",
ты через-строчно пытаешься что-то слушать,
если я говорю.
Не отбирая прошлого, не рассыпаясь
будущему под ноги слепым дождем
/тем, что живет лишь с солнцем/, мы все же взлетаем
и... живем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306498
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 16.01.2012
Я дякую тобі, мій день прийдешній,
за сонце в гронах темно-синіх хмар.
За далечінь гірську до нових звершень,
за поштовх в спину, хоч який удар!
Я дякую тобі, крилата Мріє,
за шторм уяви і за штиль терпінь.
Понад усе сьогодні мене гріє,
що Твої очі неба має син!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 16.01.2012
волосся випадає...
може
стану лиса
зроблю на усю
голову
тату?
та не пішли б
усі до біса
чи вам не все
одно
як я живу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292883
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.01.2012
яблука -
та де там
ківі й карамболю!
ваш аромат
ріднісенький -
до болю
пам*ятаю, як я
малою
у бабусі в хаті
їх їла...
а ще - любила
густе повидло
і пиріжки
й шарлотку
а потім - вже
доросла
яблуневий сад
і аромат тих
яблук недостиглих
прохолода
що проміж нас
і у твої долоні -
спокусою яблуневою
Єва...
та де ж ви зараз?!
у супермаркеті -
лище вощені
" Made in... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297560
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 13.01.2012
Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
Ти став би мені потрібен, якби ми були чужими,
Та в нас уже все до болю буденно й несамовито…
Холодні скляні обійми…. Якби я тебе не знала,
Можливо, спливла б водою у збудженні весняному…
Та нам крижаних сезонів й розлучень крихких замало…
У нас уже кожна прірва до болю давно знайома…
Були б мої руки ніжні – зрослися б давно з твоїми,
Із болем твоїх суглобів з’єднався б і відчай втоми…
…Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285291
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 13.01.2012
Я одиноким гостем вздовж вітрин...
Різдво у місті. Ніби від свічадо
цей вечір в урочистості хвилин,
і я іду, неначе десь на плато.
Як в невагомості, немов крокую в ній .
Вуста шепочуть потаємне в небо.
Я йду, як у своїм прекраснім сні -
здається мить іще - сягну, сягну я злету.
Усе дрібне, що так тривожить нас,
чіпляється і не дає спокусі
бодай на день спустошити свій час -
я вірую - зітреться в тому русі.
10.01.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305429
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Все летіли поволі, поволі
журавлі крізь холод і втому,
їм шептали волошки у полі:
«Повертайтесь скоріш додому!»
Відшуміли, шуміли, шуміли
одиноких степів буйні трави,
їх ще довго тоді косили
дві лелеки під блискіт заграви.
І шепоче, що хоче, що хоче
степ заснуть під осіннім крилом,
та все тривожить патлату тишу
дядько грім унизу за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285213
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 12.01.2012
Ще не зійшла на небі
Ранкова зірка осяйна,
А я вже чую шкребіт
Мого шкідливого кота…
Стрибає він на груди,
І ніжно лапкою штовхає,
Кусаючи за вушко,
Сердито промовляє:
"Коли сніданок буде? -
Від голоду вмираю!"…
А суть у байки ось яка -
Ви дуже добре обміркуйте,
перш ніж заводити кота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305240
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Як відмикали небо журавлі
Й сади зелені золотили коси,
До вулика продерлися джмелі,
А їм на поміч заспішили оси.
На соти люто рвалася орда:
Позаду оси, а джмелі - сперЕду!
Ненаситці, у них одна біда -
Ніколи не буває вдосталь меду!
Проте не знали (треба було знать,
То оминули б їх бджолині жала):
Хто працьовитий - вміє й воювать,
На зброю перековуючи рала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280958
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 12.01.2012
Cкажи, а звезды лгать умеют? да?
когда в ладони мне струятся светом,
когда у кромки розовой рассветной
рисуют мне из сказок города?
Cкажи, холодным ветер может быть,
когда он от меня? Когда листает
мои стихи. Тебе. Когда растает
лед от него.
Натянутая нить
порваться может, если с ней небрежно?
Скажи, а будет лето снежным,
когда меня сумеешь разлюбить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304946
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Я списки не веду
Предательства и боли.
Отчаявшись давно
В земном найти Любовь,
За силу и терпение
Награждена - Свободой.
Теперь могу я быть -
Любой! Самой собой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301636
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Что Любовь есть?
И есть ли - Любовь?
Всех Романтиков мира - чту!
Терпковатая сладость граната
Кровавящая во рту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302869
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 11.01.2012
...Вы, милая моя, не пейте
так много кофе. кофеин вреден!
Да как без него, доктор? бодрит!
От этого не спите, хандрите.
Не хочется жить...
Я Вас понимаю.
Нет! Вы врач, Вы выше этого.
Полноте, сам влюблялся...
Но ведь - не так?
По-разному случалось...
Но ведь - не так!
Все бывало уже до Вас.
и будет, поверьте.
Может, какие уколы?
электросон? ванны хвойные?
чтобы забыть? Доктор, больно!
хоть рубашку смирительную -
согласна!
С Вами все ясно. Диагноз: любовь.
Тоже мне - доктор! Сама знаю ( шарлатан! ) .
Вот она, благодарность... От Ваших ран -
ни йод ,ни кетгут..
Что же мне делать? Нет сил...
Вы же женщина! Стерпится и это.
Для меня - как конец света! Рушится мир!
я ведь его любила!
Значит, стерпится, будете жить...
Зачем?
Чтобы хранить в памяти. Каждый миг.
За что?
Вопрос философский. Истекло Ваше время,
отведенное на прием. Следующий!
А еще говорят, Время лечит!
вранье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297802
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 11.01.2012
я все понимаю,
милый!
да, с дурочкой -
было б проще
она бы тебя
не терзала
такой утонченной
ложью
она бы тебя
любила -
любого,
какой вернешься...
и все тебе простила...
и алиби сочинила
тебе же -
не придерешься!
только (какая жалость) -
я не из той породы
опасна
умна
и строптива...
достойный мне нужен
противник
такой,
чтобы - в клетку
с тигром
такому - моя нежность
а ты извини, милый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304194
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 11.01.2012
я люблю
диалоги
со стенами
они отвечают
мне четко и
ясно
без промедления
я восхищаюсь
их стойкостью
и элегантным
узором
итальянских обоев
а они меня
поддерживают
в любой жизненной
ситуации
не я первая
не я последняя
кто расшибет
о них голову
в сомнениях
...и взамен они ничего
не требуют
вот уж друзья
так друзья!
и ими я буду предана
только в случае
землетрясения
но у нас пока не
Япония...
так что идиллия полная...
жаль,что стены
все-таки не
говорят
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305568
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
а я просто
хочу его
видеть
слышать его
хрипловатый
голос
не в скайпе
и не
в телефоне
а рядом -
в своем доме
который без него
так пуст
но он не может
себе этого
позволить
считает
что я для него
роскошь
и он меня не достоин
заражая меня
хронической
неизлечимой
болью
он беспощадно
выносит мне
приговоры
и тут же
их исполняет
не зная
что значит
жалость
а может быть
наоборот
слишком уж
хорошо
зная...
его откровения
не даются
мне даром
они оставляют
на моем сердце
шрам за шрамом
а мне ведь так мало надо
просто быть рядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305173
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 11.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Тьма сгущается всегда перед рассветом,
Задувая свечи редких звезд...
Нелегко - в сей мир прийти поэтом.
Боль чужую принимать всерьез-
Как свою. Пусть слово лечит раны,
Души согревает, как бальзам.
Если вы находите ответы
В моих стихах - я благодарна вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304388
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Оце так - і нежданно, й негадано
Добігають до осені дні.
Та нерівно, нерівно покладено
Камінці на дорозі мені.
Ці гладенькі, напевно, для радощів,
А гостренні - то ті на біду.
Обминаючи зради і заздрощі,
Я самотня під небом іду
По камінчиках нервами босими.
Що той біль? Що та радість - лиш мить.
Грішна й суєтна мить... А за Господом
Так за Господом серце щемить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166008
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 06.01.2012
Наша зустріч так хутко пройшла,
Знов було мені тепло з тобою.
Відчуваєш, як кількість тепла
Переходить у якість любові?
Тихо тануть відлуння зітхань
Під склепінням порожніх вокзалів.
Де незлічена кількість прощань
Переходить у якість печалі.
Семафори в пітьмі маячать, -
Це моє добровільне вигнання.
Бурштином загусає печаль,
Переходячи в якість чекання.
"Ти не тут - я не там," - перестук,
Паровозне ритмічне стаккато.
Чим обернеться кількість розлук,
Якщо довго чекати... чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166004
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 06.01.2012
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 06.01.2012
коли часто отримуєш текстові повідомлення
з цими крапками, комами, смайлами...
починаєш скидатись на дикого оленя
з поглядом прісним, очима впалими
зі знаком питання, коли цікаво
з окличним - коли крайньо дивно
одноманітність твоєї ави
всі пишуть: "змінюй, уже противно"
фальшива радість, графічні емоції,
слова завчені, розбиті на порції,
привіти, відкритки, вірші, підтексти
- про все на світі в онлайні плести
про власні принципи, стремління, силу
що ти красивий (або красива),
про фільми, книги, спорт і авто...
про все на світі й так мало правди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304577
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Все буквы сложены в углу
и тишина сочится в щели.
Слова оставлены за дверью
в слепую глупую мечту.
В кофейной чашке запятых
две ложки. Намешаю с грустью
(она сегодня не отпустит).
А мир в обьятиях ночных
рисует звездами по крыше.
На тонких струнах-проводах
бродяга-Ветер еле слышно
играет что-то. На часах
давно уж полночь. Засыпает
земля. И тихо-тихо тает
моя горящая свеча.
Я в отражении луча
упрямо отыскать ответы
пытаюсь, рассыпая слог
к ногам.
И тщетно силюсь угадать,
пишу на стеклах мысли: "Где ты?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304409
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012
И будет сон. И во сне ты коснешься неба.
И будет время - словно тягучий сок.
Сладкий и терпкий, и горький одновременно.
И не коснутся его ни дали, ни перемены.
Только тепло.
И будут крылья - два. Твое и мое. Ты знаешь.
Небо - без стен и запретов. Без маяков.
Прикосновенье... всего лишь прикосновенье.
И погружаешься в облако. Пусть на одно мгновенье.
Мотыльком.
И будет сладость, невыпитость, жадность на поцелуи.
Вдохом, комочком в горле, жгучим песком в глазах.
И будет... все. Будет все! Только ты запомни
жар на своих устах!
Выжжено
на ее левой ладони
имя твое... имя твое...
Мысленно
шепчут губы ее: "Запомни
все..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304386
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012
за горстью звезд
разрозненные даты,
остывший чай,
простуженный декабрь,
так хочется запить
всю ночь токкатой...
шептать негромко,
но не о делах
слепые сны,
рисунки мерзлых окон,
почтовый адрес -
тот давно забыт,
я тороплюсь
куда-то в теплый кокон(!?)
под руку с ветром
без былых обид...
негромким эхом
падают снежинки,
никто не спросит
как у них дела,
кружится снег
построчно и пружинно...
рисует в зимах
новые слова
и так однажды,
кто-то же вернется,
(или напомнит
тихо о былом),
а в чашке чай
"нетронутая осень",
где мы бродили
эту жизнь вдвоем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301739
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Визит оправдан, если он в чести,
Идём по жизни, спотыкаясь часом.
Но равновесие непросто обрести,
Особенно когда итог заказан.
Когда нет права изменить себе,
И пройденное повторить не в силах -
Мы слепо доверяемся судьбе
И Вечности, которая простила
Все наши лжи, сомнения, нужду,
Безверие и суетность - заране
Одной короткой фразой: "Помню. Жду"
А мы не крестимся, пока беда не грянет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302009
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Скажіть мені хоча би раз,
чи Ви мелодії осінні відчуваєте?
Це в снах я думаю про Вас,
а Ви у тиші мрій щоночі засинаєте.
Тому цей дощ у ля-мінорі
ще й досі Вам про мене ві́рші пише.
Вже темно й холодно надво́рі,
та в серці Вашім... найтепліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299099
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 25.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011
***
І чудо... інколи стається…
Коли його уже не ждеш…
Коли душа переведеться
І віри небу вже не ймеш!..
Коли між просом безнадії
Личинки догризають суть…
Буває… винятком світліє!
Буває – проростає путь!..
І сонце виліза з-за хмари…
І промінь – жмутками в вікно!..
Буває… що стаються чари,
В котрих розтлівся вже давно…
(25.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302162
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
http://www.youtube.com/watch?v=MAcsKJKM_xM&feature=related
Видишь мое отраженье в глазах амальгам?
Cотнями душ перепачканы тонкие пленки.
Время глядит изнутри дерзкой глупой девченкой.
Cолнце зажмурилось, спрятав лучи по углам.
В тонком стекле позабыты вчерашние дни.
Стены зеркал укрывают собою надежно
все, что когда-то мы так берегли осторожно,
все, что хотели забыть но никак не смогли.
Время, как зеркало...
хрупкие стайки минут
впитывают в себя часть земных отражений,
с каждым мгновеньем считая твои притяженья
к тихому дому, где каждую ночь тебя ждут.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300305
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Напой мне, менестрель, -
я стану слушать
о дальних странах,
сказках,
городах.
Мелодию полей пролей
на струны, -
пусть лютня запоет в твоих руках,
как птица.
Окуни меня в созвездья
твоих миров,
свей сети из стихов.
Напой мне, менестрель,
дай нежностью пролиться
в рассыпанность
волшебной негой слов.
Напой мне, -
я открою душу ветру
и твоим песням.
Только не молчи!
Я не хочу сейчас искать ответы
на все вопросы
в пламени свечи.
Напой мне, менестрель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300128
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
інколи у моїй кімнаті стає дуже холодно
і кістки хрустять мов крихкі рівненські сірники
і руки стають такого кольору як перестиглі помаранчі
тоді я огортаю себе теплим одягом і повітрям
щоби частково вгамувати цей неприємний мені дискомфорт
саме у ці рідкісні моменти пригадується
як я любив навмисно хворіти тими пізніми осінніми ранками
щоб ти приходила виліковувати мене від усіх на світі хвороб
дивно правда?
ось так навмисно віддаватись усім цим злоякісним вірусам і бактеріям
і лиш тобі одній ніби й нічого важливішого у той момент не існувало
тими безкінечними днями ти була дуже ніжною і не хотіла
залишати мене надто довго на одинці бо думала що засну без тебе
а ми так не звикли
я лежав під розжареною ковдрою і був мов беззахисна дитина
ти приносила мені різні чаї мед чисту одіж і терпкі поцілунки
коли ми лежали сплівшись у клубок ти казала що краще хворіти разом
бо тоді ми будемо піклуватися одне про одного
будемо разом готувати сніданки на кухні
ходити при найбільшій необхідності в найближчий магазин чи аптеку
будемо впускати у наші тіла запахи жасмину і спільних обіймів
будемо робити одне одному несподівані але дуже приємні речі
дівчинко моя як же я сильно тебе люблю
незграбно промовляв притуляючись ніжно губами до очей
а ти хотіла відчувати на доторк вібрацію мого серця своїми губами
цілувати у серце мов шукати тепла і довіри щоб
у нас була спільна приємність перебувати у цьому важкому стані
переборюючи тим самим дані нам труднощі і перепони
приємно хворіти разом бо разом набагато легше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287203
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 16.12.2011
впускати зненацька осінь на дно легені
мов гостей до спорожнілого серця
зім'ята постіль під розпашілими скронями
вже ніч під небом втомилася
вже місяць нахнюпився ріжками
і зранку мене будять до болю знайомі приголосні
я одразу ж впізнаю їх
хтось ступає невагомими поцілунками по м'яких зіницях
і я прокидаюся
так починається звичайний осінній ранок
зупинись на кілька мовчань переді мною
світло спадає по віях картонних
аквареллю намазує простір вологий
виткані пензлем орнаменти твоєї статури
твоєї пластичності
довершена модель боголюдини що має дар розмовляти мовчки
колекціонувати відчуття
колекціонувати враження
колекціонувати думки
у цю мить ми лиш обоє і сповзають обої
по стінах строкатими сутінками
на околицях ще не гаснуть вуличні ліхтарі
що перемовляються короткочасними спалахами
можливо вони так розважаються
тонко відчувати присутність ніжності у твоїх руках
тонко викреслювати лінію твоїх стегон
що розсікають повітря ароматами свіжості
твої подряпини ще не загоїлись але
там щось таке живе що не дає тобі воскреснути
крізь нас пробігають безліч людей що не залишили
по собі жодного шраму чи опіку на поверхні потрісканих губ
і ти це добре знаєш
закипає вино у келиху
за ритмом і частотою серцебиття що створює завихрення
визначають чи воно ще придатне до пиття
нам треба ще трішки пожити
нам треба ще трішки зачекати
до наступної застиглої осені
до наступного на пів подиху
повільно світає а ми засинаємо
окремо одне від одного
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287802
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 16.12.2011
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 16.12.2011
По-осінньому плаче дощ,
По-осінньому хмуряться хмари,
Хризантем, по-осінньому, кущ
Догоряє, у відблиску чарів.
І немає в любові весни,
По-осінньому плаче затишшя.
По-осінньому дивимось сни…
Так минає любов колишня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291234
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 16.12.2011
Безмежний простір -
Ти і я
І невідомо, як планети нас віднесуть від каяття,
Поміж пустелі і замети!
На перехресті інших долей,
Ми розминулись крізь роки
Та не боюся я вже болю,
Торкнись мене, хоча б руки
Кохання, в снах
Ти - грішна мрія!
Все розплелося як коса.
І ніч - без сорому, повія,
Як я самотня, вже згаса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244635
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 16.12.2011
Акварели дождя
на размытом холсте окна...
Согревает кофе
белый изящный фарфор.
Начинает
пиано*
блюз выходного дня
Между нами неторопливый
утренний разговор.
Мы и полдень
- втроем -
под зонтиком, синим, как дым,
Ты к моим,
я к твоим
приноравливаясь шагам.
Синкопы.
КАпель.
По крышам.
Город звучит другим -
Ритмом сердечным.
Но неизменно крещендо* – храм.
Вечер.
Старый театр.
Галерея знакомых глаз.
Диминуэндо* света
до сцены
сужает круг.
Русско-еврейский оркестр
так прохладно играет джаз.
А ты его согреваешь
сплетением наших рук.
Мистерия белых цветов
– капитуляция дня…
Оберегами нежных слов сохрани меня.
Пусть завершает ночь
наш воскресный
прощальный блюз
На дорогом плече
затихающей
нотой
«лю…»
пиано* - (муз. термин) тихо
крещендо* - (муз. термин) постепенное увеличение силы звука
диминуэндо* - (муз. термин) постепенное затихание
8.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269233
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 16.12.2011
Змиває осінь зимними дощами
Свій золотий, шалений карнавал.
Туман-туман надворі і між нами -
Задумливий і темний, мов провал.
Забуте тло незіграної драми -
Покинутий всіма сумує сад.
Холодний розум зачиняє брами
І почуттям нема шляху назад.
Вони підУть, самотні і обдерті,
В порожній світ, де вже немає нас.
Заломить руки, заголосить серце.
Його уже не вилікує час.
У ньому будуть осінь, терпкий запах
Прибитих сумом пожовтілих трав,
І тихий дощ, що плакав, плакав, плакав...
І з вікон сліз ніхто не витирав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166187
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 16.12.2011
Моє життя - стінний годинник з боєм,
А я, як маятник - зі щастя - у біду.
По цей бік я живу одним тобою,
По той бік я самотня десь іду.
В однім моїм кінці сміється щастя,
В другім біда ридає у кутку,
В однім звучить твоє сердечне "Здрастуй",
В другім твоє жорстоке "Не прийду"
Я борсаюсь серед отого руху,
Ніде не можу втриматися й мить.
У відчаї я простягаю руки,
Щоб щось відчутне ними ухопить.
Та знов лечу із радості - та в лихо,
Шматочки болю колються в руці.
Як в горі втрачу я тебе навіки,
То що знайду на другому кінці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166562
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 16.12.2011
Віє-віє дивним сном, добрим вітром,
Сіє промінь за вікном зерна світла,
Чом не спиться знов тобі, в травах, росах,
Як в дитинстві, як колись? Вже дорослий,
Вже зневірився не раз, так стомився,
Може досі весь цей світ двом нам снився,
Сипле сонцем в очі знов. Шквали, грози –
А насправді це лише чисті сльози…
Засинай, бо тільки в снах все насправді,
В снах ти вільний назавжди, тож не варто
Відпускати ніч тепер, їй тривожно,
Хоч лишатись разом вам вже не можна…
Ранок в зорях… Пригадай, біло-біло
Сніг останній пролетів і на крилах
Ніжний ангел опустився, сів спочити,
Треба вірити, а з тим – просто жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244240
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 16.12.2011
Ты мне снишься под утро все чаще и чаще,
Даже там, на краю, ощущая вселенскую грусть,
Я любовью такой же, как раньше – во всем настоящей
В этот мир обязательно хоть на минутку вернусь,
Клянусь…
Я открою все окна. Как жаль, поменяли замки, даже двери.
Что, не ждали меня? Отключите тогда телефон!
Да, сама вас учила не ждать (но не ждать – это значит – не верить),
Я ведь слышу ночами гудки и почти что уверенна: он!
Тихий звон…
Обещаю: отвечу ему этой осенью, без «до свиданья», «скучаю»…
Слов не будет вообще, здесь оставим стихи и слова,
Мне так важно успеть всем сказать, что люблю и понять, что прощаю,
Что тебя никогда никому не отдам я, покуда жива -
Обещаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 16.12.2011
Возвращайся, любимая, наперекор всему:
Размытым дорогам и окнам без лишнего света,
Наперекор письму – не дождавшись ответа,
Дай себе шанс просто жить, как обещала ему.
Робко открой свою дверь и одетая в шелк
Выйди смотреть на звезды, дотронувшись неба.
Вечер, как прежде, всего лишь красивый скрин-шот
Память хранит миллионы таких, а мне бы
Просто тобой подышать, как тогда, но мои корабли
Четко идут на север… и волны заменят весь воздух.
Мне б только знать: на одном из концов земли
Ты, как и прежде, смотришь на те же звезды.
И ночь, облачая город в тяжелые краски снов,
Ведет тебя в место, где свет, большего и не надо.
Наперекор письму, где так мало осталось слов,
Любимая, возвращайся звездой, что б рядом…
Что б еле заметно, но гордо в унылом окне
Светить каждый миг миллионам и чуточку – мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255395
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 16.12.2011
Пускай хранит тебя мой Бог!
Пускай подарит столько силы,
Чтоб в суете мирских дорог
Ты смог преграды все осилить.
Пускай хранит от грешной лжи
И лести сладостной отважной.
Кто как любил и как кто жил
В конце пути ответит каждый!
Пускай хранит мой Бог всегда
Твои глаза, что всех дороже
От страха, злости и стыда…
Храни тебя! Храни, мой Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299761
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Я біля тебе серце відігріла.
В минуле невідправлені листи
Ще довго так у попелищі тліли.
Слова… слова… За них мене прости.
Прости, якщо колись у ніч відверту
Я вперше не назву твоє ім’я.
Пробач. Даремно кликав мене вперто.
Прости за те, що поряд вже не я.
Лиш біля тебе серце відігріла.
Була… Була… І вже за це прости.
За те, що в осінь, як ніколи білу,
Останнім словом стало - «Відпусти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228369
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2011
Я – жена. Ты – выходит, любовница…
(Мы успели чуть-чуть познакомиться.
Рядом койки в палате находятся.
Две недели нам здесь куковать).
…Интересно-то как получается:
«два враждующих клана» встречаются,
сквозь презренье и зависть пытаются
хоть немножко друг друга понять…
Я – само возмущенье вселенское,
осуждение праведно-женское,
неприятие, злое и резкое.
(Раздражение мокнет в горсти).
Я – жена! Ну, а ты – КТО? Любовница.
Ты – семей сокрушенных виновница,
содержанка, подстилка, питомица!
…Подрастает сынишка? Прости.
Пусть и выглядишь ты потрясающе,
и глядишь на меня вызывающе –
проходимка и стерв*чка та ещё! –
знаю: мне до тебя далеко.
…Входит в двери твой хахаль воякою,
с орхидеей, с игрушкою яркою.
(Да, к любовницам ходят с подарками!
Ну, а жёнам несут молоко…)
Жёнам чести такой не положено.
Мы – обычны. Тихи. Неухожены.
Наши крылья в смирении сложены.
Нерасчёсаны наши лучи.
Недосуг нам, семейным паломницам:
наши плечи от бремени ломятся…
Я – простая жена. Ты – Любовница.
…Слава Богу, у разных мужчин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244627
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011
Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон.
Дорослого життя перипетії
Розтануть тихо, як ранковий сон.
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім.
Там ще невдачі не гніздяться в стрісі,
Чигають у дорослості жалі,
Там підлітки-ромашки на узліссі,
Як я, ще недоторкані й малі...
**************************
Вже облетіли пелюстки квітчасті,
В житейське море вилилась ріка.
Лобастеньку голівку правнучати
Уже не пестить бабина рука.
В моїм саду розлуки колобродять.
Навкруг життя - столикий іподром...
Журавлик заглядає у колодязь -
Дитинство хоче виловить відром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171518
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 13.12.2011
Святого Андрія, це - молоді свято,
Нас завжди збиралося досить багато,
Картоплю варили і тісто місили,
Вареники разом швиденько ліпили…
Капуста, картопля були за начинку,
В цей вечір хтось міг собі вибрати жінку,
Якщо попадався вареник із клоччям,
То значило хлопцю женитись пророчать.
Коли із вівсом попадався вареник,
То хлопець на вечорі був, як «крученик»,
Бажання любого на цих вечорницях
Виконував чітко і навіть в дрібницях…
Вертепи робили, дівчата гадали
І нові колядки частенько складали.
Прийти на вечірку - це кожного мрія
У вечір на свято - Святого Андрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299536
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011
(за мотивами легенди)
* * *
Колись давно у давнину жила-була дівч`ина гарна -
Ні з ким красою незрівняна. По світу йшла про неї слава...
До неї хлопці залицялися, в коханні присягалися...
Всім відмовляла без розбору - закохана була у свою вроду.
І часто в дзеркальце дивилася, думками з ним ділилася:
«Невже злиняють чорні брови, І потьмяніє мій рум»янець?
Невже, як всі, стану горбатою? Яка різниця, що багата я»...
Коли до неї женихалися, до всіх вона зверталася:
«Хто таємницю мені дістане, від чого молодість не в»яне
від старості дістане зілля - той назавжди моїм обранцем стане..»
У всі кінці пороз»їжджалися шукати еліксир життя,
І пильно всюди роздивлялися - не всі із мандрів поверталися,
Багато хто із шукачів загинув, і стала пухом їм земля…
Одного разу біля річки вплітала діва в коси стрічки.
В дзеркальнім плесі милувалася і не помітила, як сталося -
Цар Водяний, який давно вже придивлявся, у неї закохався…
Вона від нього не жахалася, словами стиха привіталася,
й промовила до Водяного: «Хто сватався – ніхто красою
Не порівняється з тобою. Кажи, чого бажаєш?»
Їй Цар одповідає: «Тебе кохаю, красна діво,
Не зустрічав таке ще диво.Русалки не зрівняються,
Що у воді купаються. Якщо ти станеш за дружину
Зроблю тебе царицею, в підводнім царстві господинею…»
Від слів цих стрепенулася, аж очі заіскрилися,
І думка обдурить царя у дівчини з»явилася…
«Твоєю стану я навік, якщо ти зміниш образ мій,
Щоб з року в рік моє лице у річці відбивалося,
З роками не мінялась я, і всі красою милувалися»...
Нахмурився, відразу зрозумів підступність у її загадці -
Що хоче бути молодою і, разом з тим, не жити під водою…
«Хай буде так, як ти бажаєш – хай твоя врода всіх вражає!
Віднині станеш ти вербою, а я завжди поряд з тобою
Твоє коріння буду цілувати, і твої ніжні коси обіймати..."
Від того дня й понині вербу цілують буйні хвилі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299491
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Війна скінчилася… У попелі сердець
Дотліє гордість, в прах розсиплеться броня…
Руїни двох життів в похмурій рамі дня
І тиша… Тиша, важча за свинець.
Які баталії!..Безглузді і сумні…
Схрестились насмерть в гніві погляди й слова…
Та ратні подвиги ніхто не оспіва –
Немає переможців в тій війні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214950
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 13.12.2011
Я не знаю всіх доріг…
Хто їх знає?
І, не знаючи, за ріг
Повертаю.
А за рогом навмання
До вершини.
То каміння, то стерня
На стежині.
І не знаєш, де мости
Через ями.
І чи досить лід товстий
Під ногами.
Чи на мить зупиниш хід
Чи назавжди.
Чи в могилу чи в політ
Рушиш завтра.
Я й не хочу знати, де
Буду зрання.
Проживаю кожен день,
Як останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222188
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 13.12.2011
***
Вы, по сердцу меня хлеставшие,
Между мною и солнцем ставшие,
Прививавшие недоверие,
Воплощавшие лицемерие…
Вы, учившие меня гордости,
НЕнаивности, НЕпокорности,
Обличившие мои слабости,
Наплевавшие в мои кладези…
Вы, глазастые, но безликие,
Столь ничтожны и столь великие,
Доктора, от любви лечившие…
Уходящие… Отпустившие…
Вы же делали меня стерв0ю,
Уходить вы учили первою,
Никогда никого не миловать…
Обезверивать… Обескрыливать…
Только вот ведь… Опять влюбилась…
Ничему
Я
Не научилась…
2.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297428
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
– Снова дед постельку не убрал... –
дочка негодует (ну и дети!),
посылая мне о том сигнал. –
Мам, скажи, лентяи – дяди эти!..
– Чтó так, я признáюсь, не пойму,
за порядок ратуешь ты жарко?!
Объясни-ка маме, что к чему.
– Просто... вас с бабулей очень жалко.
Тяжела, я вижу, роль жены:
убирать должна, готовить – тоже.
Мужики вам помогать должны! –
...И пошёл мороз гулять по коже.
Встал вопрос во всей своей красе:
как в её счастливых шесть и восемь
в маленькой головушке засел
зрелый женский будничный вопросик?!
Я в кулак всю волю собрала
и, с улыбкой на малышку глядя,
так примерно тему начала:
– Кто, скажи, построил дом наш?
– Дяди...
– Кто подвёл к нему водопровод?
Кто дал кров надёжный, да не нá день?
– Дяди...
– Точно, милая, так вот:
у кого важнее роль?
– У дядей...
– Кто придумал первым колесо,
изобрёл и ручки, и тетради,
кто добыл из недр земли нам соль,
заработал денег, молвил: нате?
Кто построил в городе метро,
берега реки связал мостами?
Кто из года в год творит добро
сильными, могучими руками?
Кто открыл нам свет далёких звёзд
в золотой космической плеяде,
разные открытия донёс
до умов пытливых?
– Тоже дяди.
– Кто проник сознанием в эфир,
просчитал, как кружится планета,
кто помог прийти нам в этот мир?
(Подрастёшь – поведаю об этом...)
Кто стране родной – и меч, и щит?
Кто – разумный, сильный и надёжный –
от беды нежданной защитит,
и придёт на помощь неотложно?
Ночью ли, ненастным тёмным днём
с верою посмотрит в наши очи,
скажет нам, обняв: «Переживём!»?
– Дяди.
– Потому-то мы их ждём,
любим, уважаем очень-очень!
Женский труд не ведает цены:
в нём – любовь, и ласка, и забота.
Видно, для того мы рождены.
А для дядей главное - работа!
(Правда, тёти тоже им нужны...)
Знают пусть: живут чего же ради
тёти (мы) – от дочки до жены –
всё для них, родных и сильных дядей!
*******************************************
...Дочке не сказала я тогда,
а теперь – в стихах – смолчу едва ли:
я ХОЧУ, чтоб, вправду, иногда
дяди тётям тоже помогали!
Чтоб в тумане сизых будних дней
жило солнце ласки
в строгом взгляде,
сделав чуть внимательней, нежней
сыновей, мужей и братьев – Дядей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285606
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 10.12.2011
Ми закохуємося в запах,
Ми закохуємося в дотики…
Їх приймаємо як наркотики:
Ейфорія, безмежність, спалах!..
І у погляді, мов у небі!..
В грудях солодко так лоскочеться…
І ми бачимо те,що хочеться…
І ми сліпнемо, коли треба…
Невагомість… І раз за разом,
Між польотами і екстазами
Ми додумуємо несказане,
Виправдовуємо образи..
Та коли не подіє «мушу»,
Не сховаєшся вже від вироку,
Відкриваємо очі, широко, -
Неприкрашену бачим душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232145
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 10.12.2011
З весняним вітром, що в грішнім тілі
Зрива мости,
Любов моя у хламиді білій
Іде в світи.
Шукати хмелю, чи може болю,
Чужих долонь.
Сліпу гарячу солодку волю
Або полон.
У сни, у мрії палкі, химерні,
По манівцях,
В незнані хащі, незнані двері,
Чужі серця…
Чому ж, розмита осіннім небом,
Зі ста стежин
Любов моя знов верта до тебе…
Чому, скажи?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219252
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 10.12.2011
Не питай як я живу бо якось
Я живу собі сама та й годі.
Що між нами? Все лише здавалось.
Кажуть, відчай цьогоріч не в моді.
А я сильна. Я, дивись, сміюся.
У долонях ну, нарешті – щастя!
Не питай як я живу. Доб’юся!
Бо до цілі йду, як до причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226818
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 29.11.2011
Це шаленство, це біль, божевілля і мука -
Поруч бути - й не сміти торкнутись руки.
Як лютнево-зимово тривала розлука:
Сорок сім довгих днів, сорок сім довгих днів...
Хто сказав, що кохати - це легко і просто?
Хто сказав, що блаженство в надії чекань?
Тепла хвиля любові здіймається гостро
І катує шаленством недоторкань.
Ти в віршах почуттями зірвеш заборони.
Присмак щастя відчуєш.
Збагнеш, що хотів.
Доторкнися до мене Поезії Словом...
Якщо навіть рукою торкнутись не смів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 24.11.2011
Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 24.11.2011
Скільки в літа роботи!
Стрибнуть сонцем в суницю,
Заховатись у травах
встигнуть до косовиці,
Сплести житньому полю
волошковий віночок,
А ще з жовтої квітки
змайструвать огірочок,
У блакиті небес
випасати хмарини,
Підрум'янити щічки
стиглим соком малини,
І квітучій картоплі
заглянуть в сині очка
А іще впеленати
капустину в листочки,
І прозорим намистом
розсмішити порічку
Дріботіти горошком
до нагрітої річки,
Крутобокої дині
грать веселим м'ячем
Обернутись круг тички
крученим паничем,
Пил доріг, як муку,
ситом пальчиків сіять,
І в степу запускать
повітряного змія...
А ще встигнуть пробігти
босоніж під дощем
Щоб літа залишали
лиш дитинячий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269092
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 24.11.2011
- Ты ждала меня
На третьем этаже
Одноэтажного дома.
- Я ждала, когда постучит твое сердце.
- Я шёл, спотыкаясь о города,
В которых никогда не был.
- Ты шел, переступая через мост,
Который так и не был
Построен между нами.
- В какой-то момент солнце,
Сопровождающее меня,
Остановилось и превратилось в луну,
И она также принялась меня догонять.
- Меня закуривали сигареты за сигаретой.
- Казалось, что все звезды небосвода
Ютились в моих карманах.
- Дальний угол комнаты запрятал
Меня от всей суеты.
- Я продвигался по своим же следам:
Правая нога ступала на след
От левого ботинка и наоборот.
- Отблески фонарей
Ловили светящиеся страхом глаза
В пустой комнате.
- Руки держали цветы,
А ноги оживляли дорогу.
- Твои стихи читали меня,
А твоя музыка слушала.
- Это был особенный день.
- Это был особенный день!
Потому что дождь шёл вверх...
- А мысли падали вниз…
Подумав это, я и не заметил,
Что мои шаги закончились,
И я стою на краю Земли.
Я прыгнул вслед за своими мыслями,
Но не разбился -
Я оказался в невесомости,
Где и нашел твой дом…
- Да, ты нашёл его…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155897
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 24.11.2011
...поза кадром залишиться більшість із того що ми пережили
кожного ранку шипучий аспірин та міцний чорний чай
і це таємничо-моторошне мовчання стіни
від якого тікай не тікай
все одно у кожного із нас різне пекло та різний рай...
я з часом звикну до того що тіло старіє швидше за душу
до нічного безсоння й ранкових невпевнених мрій
що сьогоднішній день буде м"яким неначе ведмедик із плюшу
що із ниви життя повисмикую увесь пирій
але насправді життя - це всього навсього приборкання стихій...
з кожним роком міцнішають сигарети та напої
слабшає віра і ламаються межі за які ти звично не виходив
і пам"ять згортається у масивні сувої
залишається час і неймовірні катаклізми природи
твоє непорушно-свідоме язичництво
ціла шафа речей які уже не підходять по моді...
з кожним прожитим днем нове просвітництво
нових/вчорашніх народів...
я хочу тобі сказати що на свій подив та страх
я знаю самотність неначе абетку...
і здається що живу у пустирях
а насправді кожного дня я граю в рулетку
подвоюю ставку і ставлю на чорне
а за плечима завжди є щось невідворотне
яке притягує...а може колись і пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295108
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Міні-поемка про домашніх білих мишок
В людей - людський еволюційний рівень,
Не так фатально, як у риб, тварин.
В одній сім,ї, де культ – природоспіву,
Повели доньку в зоомагазин.
А там – декоративні, біли мишки
На бігових колесах крутять цирк,
Й додому донька не́сла чепури́шок -
Аж - трьох!!! "дівчаток"!... Щастя то́го – вир!!!
Прогрес - і тут: двоярусна "хатина",
Терраріуми, лази, і пеньки.
Та й до́нька – у турботній біганині
Носила мишкам їжу і цяцьки́.
Здавалось, насолоджуйтеся, дружньо
Птахів - нема, в достатку, згода й ладь.
Та світ живий - завжди́ не штучно-дружній,
Й дві мишки – третю стали полювать.
...Знущалися, кусали, доганяли.
Загризли б, але батько докупив -
Їм третій рівень клітки, із металу,
Й невдашеньку – наверх переселив.
Й над парою приче́пок і знущалок –
Тепер живе їх жертва, й день і ніч:
Те ко́лесо так вертить - швидко, вдало,
Кидається кумедно навсібіч.
І гам такий від гримного металу,
Що за квартал глухому не заснуть,
Неначе рейка рейкою гукала
Далекий і високий парашут...
P.S.
Пищать незрозумілі нам - "кувіки"
Миша́чих гав, забавок, неспоко́їв.
І сенс у тім, що до скінчення віку
Двом - слухати той гупіт над собою.
27.10 - 13.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292745
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Сегодня холодно
и что-то с ноябрем, -
он мерзнет от тоски и от разлуки.
В огне, где листья - не согреет руки
и зябнет под задумчивым дождем.
Зима заглядывает в окна по ночам
и в щели просится измучавшимся ветром.
А по утрам луч солнца робким светом
стремится отогреть всё. Только сам
тускнеет. Замерзает. Горизонт
становится бледнее с каждым часом.
А осень, перемешивая краски,
рисует в небесах промокший зонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292769
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Сливаясь в дивном, плавном хаосе,
спокойно дремлет сонный лес.
За ним, сверкая словно радуга,
взметнулся город до небес...
Снова осень зажигает листья,
погружая лес дремучий в сон,
снова я грущу и мне не спится,
и рыдает где-то саксофон...
И спускается туман над лесом,
чуть касается его крылом,
где-то там в высоком поднебесье,
мы с тобой танцуем вальс вдвоем...
Снова звезды исчезают в вечности,
на щеке моей блестит слеза,
снова растворяюсь в неизвестности,
снова ты уходишь в никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288662
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 03.11.2011
Я судьбу не кляну, ни о чём не жалею,
Мне чужого не надо — господь сохрани,
Коль явился на свет, значит что-то сумею
В отведённые небом недолгие дни.
Ну а если и нет — ничего, не до жиру,
Я не брошусь на рельсы в безлунную ночь…
Значит тоже я нужен был этому миру
Для мечтаний о том, чтобы что-нибудь смочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283199
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 03.11.2011
Наиглавнейшая загадка
За всю историю Земли:
Что, кроме полного упадка,
Во мне вы, девушка, нашли?
Во сне храплю, весь день зеваю,
Жру как скотина, пью как жру —
За вечер литру выпиваю,
И злой, естественно, к утру.
Кредит доверия исчерпан,
Хитёр — хоть чёрта тренируй,
И путь по жизни предначертан
Такой, что мама не горюй.
Добро, коль быстро ласты склею —
Хоть меньше боли головной…
А вдруг сначала заболею?
А вам — ухаживать за мной…
Умерьте, детка, пыл телесный
И заодно душевный пыл:
Не стоит строить храм небесный
Из загнивающих стропил.
P.S. К литературному герою отношения не имею
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289012
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 02.11.2011
— Кто крайний? — Я! — Ну, я тогда за вами…
— Вам сколько надо? — Два. Себе и маме.
— В одни-то руки пò два не дают…
— Я здесь стоял, а вы стояли тут!
— А женское дешевле, чем мужское?
— Да глупости! Кто вам сказал такое?!
— Почём оно? — Сто тысяч за кило…
— Теперь ещё не хватит, как назло…
— Сосед вчера купил, сказал — ничё так…
Вот только срок хранения нечёток…
— Хранится год, в капроновом чулке…
— А лучше в морозилке и в кульке…
— Как-как? В кульке? Вот это очень странно…
— Девчата, пропустите ветерана!
— Спасибо, люди! Дочка, дай одно…
— Дедуля, на черта тебе оно?
Одет, обут, коляской обеспечен…
Тебе ж его и брать-то даже нечем!
— Заказывайте дальше! — Мнэ батон.
— Батоны там, где серый павильон…
— Без очереди лезут, обнаглели!!
— А счастье — это миф, на самом деле…
— Ну, миф, не миф, а муж велел купить.
Пообещал, что сразу бросит пить.
— Купили? Покажите… Повезло!
Но вам оно, по-моему, малò…
— Наоборот, чуть-чуть великовато!
— Какое дали… Я не виновата…
— Мне полкило порежьте на куски…
— А депутаты, кстати — мудаки…
— …Потом приправить соусом ткемали…
— Следите, чтоб за мной не занимали!
— Пакет дают? — Не знаю. Вроде да.
— Васильевна, привет! Иди сюда!
— Тамаркин сын женился на путане…
— Сейчас бы пару блинчиков в сметане…
— Ты чё, мужик? Сметана — чистый яд!
— У нас в Ма-а-аскве сметану не едят…
— Здоровье — всё. А счастье — так, бравада…
— Здоровье — да… Здоровье — это… надо…
— Не знаете — молчите! — И молчу…
— …Я бородавки голодом лечу…
— А у меня на попе бородавка…
— Закончилось! Отходим от прилавка!
— А завтра будет? — Будет. Десять тонн.
Вам что ещё, мужчина? — Мнэ батон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287631
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Тише, не орите! Детвору - в кровати!
Кошку спрячьте в погреб - топает некстати.
Нынче прилетела Муза в дом поэта...
Сигарета, кофе. Кофе, сигарета...
Форточку откройте, пусть свободно дышит,
Ветер на затылке волосы колышет.
Может, для балета пишет он либретто...
Кофе, сигарета. Кофе, сигарета...
Муза сядет скромно на оконной раме,
Проследит, поправит, хлопая крылами,
Если тот схалтурит, даст слабинку где-то...
Сигарета, кофе. Кофе, сигарета...
Каждому от Музы гонорар положен,
Но сказала Муза: "Этот безнадёжен...".
Выпорхнула, сволочь, подмигнув игриво...
Водка, пиво, водка. Пиво, водка, пиво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287758
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 02.11.2011
А мы с тобой на краешке земли
считаем окна у чужой вселенной.
Ночь от луны отбрасывает тени
и сыплет звезды в омут тишины.
Сливаются молитвы. И слова
стекают на озябшие колени,
и оставляют след прикосновений,
как будто хрупких мыслей кружева.
А ночь в душе творит хмельной покой,
как волшебством стирая отголоски
пустых обид и выцветших вопросов...
и обнимает плечи тишиной...
Спасибо olya lakhotsky за присланный рисунок-
вдохновение (автор рисунка Светлана Кротова)
Благодарна за плейкаст AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1656988/
6c5a1c3f1faf4f9585f6241645afec7f80f5a8e1pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284006
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 31.10.2011
…є такий час коли не пишеться і майже не живеться
день жалоби за словом знехтуваним у будні…
засинаю на ранок не знаходячи в тілі серця…
і холодно так немов торік у грудні…
я сповідую музику твоїх кроків у спокій
де немає нічого окрім стін із фанери…
і виникає лиш одне запитання «доки»?
ти не випускатимеш мене із душі своєї
немов би із темної печери?...
я там задихаюсь втрачаюсь малію
стаю непомітною неспокійною злою…
треба ж так полюбити і сказати що вірю
вірою непохитною хоча все таки людською…
в нас людей посезонно змінюються боги
хоча одного тримаємо під невпинним серцем
він потайки пише всі анотації та епілоги
на частоті життя у сотні тисяч мегагерців…
бо є такий час коли замовкає навіть тиша
і в чашку улюблену капає дощ на терасі
немає брехні більшої ніж та коли нишком
ховаєш недопалки у старенькій китайській вазі
і кажеш собі що ніхто не помітить змови
твого серця і навдивовижу терпкої осені…
але пам’ятай що є такий час коли слово
шукає тебе загубленого у часі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 29.10.2011
Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 29.10.2011
В хатині тиша. Пахне хмелем.
Підходить тісто - будуть пиріжки.
На припічку охайно-теплім
Давно живуть мальовані квітки.
Матуся в кружевній хустині
Виконує знайомий ритуал:
Підмісить тісто в мисці синій,
Подрібнить в ступочці старій мигдаль.
Вже скоро розпочнеться дійство:
Нагрілася духовка, аж, пашить.
Сформовані кульки із тіста,
Але матуся зовсім не спішить.
Повільно, ніжно, як дитину
Несе матуся до духовки лист.
І вже наповнює хатину
Духмяний запах, що лоскоче ніс.
Мені так часто сниться мама
В хустині кружевній, щока в муці.
...Вона онуків частувала
З ясною посмішкою на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270178
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 29.10.2011
Я чувствую тебя, твое сердцебиение.
За мужество простить пусть не дают медали.
Была любовь игрой, отрадой, утешением,
Огнем в ночной тиши, дыханием…
Была ли?
Я чувствую как дом стал мрачной вдруг темницей.
Уставших глаз печаль. Вся жизнь как по спирали.
Мы за любовь тогда могли и в прах разбиться.
Была святой она и грешною…
Была ли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288692
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Вірити? Прощати? Чи викинути з серця?
Вичистити спогади, видалити мізки?
Десь в душі розхлюпались сумніви озерцем
І замерзли. Слизько…
Як тобі не вірити, ніжному, палкому,
Якщо жити хочеться лиш в твоїх обіймах,
Бо без них згасаю я. І впадаю в кому.
Ціла вічність в мріях…
Як тобі повірити? Знову до світання
Кожен крок за стінами змушує пітніти.
Можна збожеволіти в вічному чеканні,
Можна не дожити…
Як тебе простити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219923
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 29.10.2011
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 24.10.2011
Задрімати отак, невинно.
Роздивляйся (я ще слухняна)
Як сповзає піджак з коліна
І на землю спадає п’яним.
Невагомі, зігрівшись наче,
Стали руки навмисно тихі.
Роздивляйся. Я ще не бачу,
Не рахую глибоких вдихів.
Не питаю котра година,
Не лютую від слів «лишайся»…
Поки я ще… отак, невинно.
Потихеньку мене роздивляйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275207
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 24.10.2011
Мене Господь до тебе на руках
Приніс, щоб не поранилась об стерня.
Щоб не блукала довго по стежках,
Які ведуть в нікуди, в безімення.
Вже образ чийсь у тиші відстояв,
Вже й розпачу гіркого наковталась.
Господь життям за руку вів, а я…
А я навіщось долі опиралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 24.10.2011
Люлі-люлі
Люлі-люлі, треба спати.
Сплять дерева біля хати,
Сплять вітри, дощі, громи,
Трав шовкових килими…
А на небі зорі, зорі.
Сни спускаються прозорі.
Сплять дороги і мости.
Люлі-люлі, спи і ти…
Рік Новий
Рік Новий, Новий, Новий!
Сніг м’якенький і пухкий…
Ніч крилата, наче птах…
Срібні дзвони в небесах…
Рік Новий, Новий, Новий!
Зіроньку свою лови.
Прошепчи на вушко їй,
Що ти хочеш в рік Новий?..
Зіронько, почуй мене.
Є бажання лиш одне:
Щоб у кожного маляти
Матінка була і тато!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226351
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 24.10.2011
Я не дам тобі здатися!
Упиватися болем невилитим!
Сто знайду!Ні, аж сто тисяч приводів
Жити і посміхатися!..
Подивись, що ти втратила!
Ночі, вічним чеканням загублені!..
Купу мрій, сліпотою голублених,
Що й на букву не справдились…
Подивися на обрії!
Там пейзаж був роками однаковий,
А тепер там зоря, ясно-макова!..
Будь новою! Будь гордою!
Гордою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233020
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 24.10.2011
Щось змінилося… Крихітно-ясний,
Він з’явився і став перед тебе…
Наче іскра завбільшки із небо…
Розділив і з’єднав одночасно…
Ти пробач, та в молитві до Бога
На кривих поворотах дороги -
Нуль за себе, за тебе лиш трохи,
А все решта за нього, за нього…
Це не зрада, не прірва!.. Це наче
Перевтілення нашого раю…
Вір -ще більше тебе я кохаю,
Бо у ньому я теж ТЕБЕ бачу!..
8.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269201
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 24.10.2011
***
…А було все маленьким жартом.
Моя втома з твоїм азартом…
І не треба було обітниць,
Ніжно-приторних нісенітниць.
Ні зітхань, ні стенань… Обійми,
Жар і пристрасть… Волосся… Вії…
Запах... Коротко, ніжно, ново…
Нерозсудно. І невимовно…
Недописаним білим віршем…
І нічого, нічого більше…
Все було лиш маленьким жартом.
Та не варто було, не варто…
Бо із жарту – маленьке зЕрно.
З нього – в небо колючі терни.
І коли ти на них попався,
Ти злякався…
1.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283816
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Моя – і не моя, земна й така небесна,
Примарна і ясна, надхмарна і нахресна,
Жива лише в мені – й, тим жевріючи, маю
Живим вогнем, котрим запалюю слова я.
Незмірну почуттям, оманливо-реальну,
Хоча б навік заснуть, приймаю на ніч в спальні.
Та сонного мене ти зоряним промінням
Пробуджуєш у тім, що ми таки невинні.
А місяць на чолі сузірного волосся
Шепоче щось п’янке і мружиться від млості,
Й по венах струменить вино його натхнення,
Й спалахують світи, в мені в віках вселенні!
Моя чи не моя, уявна чи тілесна,
Священна і палка себе мені принесла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234706
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Бо що ми мали? Вірші й трохи болю,
У слухавці збентежене «Алло»…
Той захід сонця…. і волошки в полі.
Замало, як на двох, таки було.
Пропахлі нікотином нові речі.
Присісти на дорогу…. Душ… Листи.
Коротка зустріч, чи точніше, втеча.
І тільки наодинці знов на «ти».
Лиш порізно стаємо раптом інші...
Як далі жити? Як нам далі бути?
Так мало, щоб наважитись на більше,
І так багато, щоб отак забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229412
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 16.01.2011
Налий ліке́ру нудного з соломкою,
Що тягнеться, як ця пуста розмова:
-Прекрасна панно, я не дам вам спокою.
-Будь ласка, пане, я давно готова.
Налий ліке́ру, бо так гірко в голосі,
Щось в горлі поривається заплакати.
-Ви найгарніше, що зімною сталося
-А з вами так цікаво побалакати.
Налий ліке́ру… посмішка пластмасова
І пальці по столі, неначе бубони .
Словами розкидаємось-прикрасами -
Чиєсь життя так непомітно губимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231712
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 16.01.2011
П’Ємо каву… А до того?
Під сердитим оком Бога,
У порив шалений вітру,
Поза світом,понад світом…
Вип’єм каву… А опісля?
Очі винні, плечі звислі…
Різним шляхом, в різні боки…
Кров схолоне, стихнуть кроки…
Тільки вітер із провулків…
Та у всіх чужих цілунків –
Присмак кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233863
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Твои слова звенят, как мелочь битая.
Ты ими чувства окружил, как свитою,
Облек эпитетами, как вуалями,
Надел на них короны и регалии.
И фразы все продуманы заранее.
Но ты не знал,
Что я люблю молчание…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233956
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 16.01.2011
А мы такие гордые,
Бросаемся аккордами,
Считаемся всесильными,
Мобильными и стильными.
Нам не хватает времени
Достать сапог из стремени,
Почувствовать мгновение,
Подземных вод биение.
А мы такие взрослые,
Не странствуем за звездами,
Мечты не носим смелые,
Не верим в крылья белые.
Мы знаем лишь, что смертные,
И что должны быть первыми…
А жизнь шагает милями:
Как не хватает силы нам…
Тоска свисает прядями,
И нет противоядия,
И нету чувства страстного,
И стержня нет алмазного…
Дождем аккорды капают,
А мы такие слабые…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209904
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 27.10.2010
Я у тобі так глибоко на дні,
Під купою думок , подій і вражень.
Десь між інстинктів, імпульсів і снів.
Але я там. І так багато важу.
Ти звик, як до ранкової зорі,
Ти мною дихаєш, лікуєш рани.
І забуваєш,що я там, в тобі.
Але відчуєш, як мене не стане…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218136
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Гойда, гойда-да!
Доганяє пес кота!
Кіт на дуб щодуху.
Чуха пес за вухом.
--------------
Гойда, гойда – да!
З хмари капає вода
Діду на подвір’я,
Бабі на ганчір’я.
---------------
Ладі, ладі, ладки!
Напечу оладки,
Накуплю сметани,
Куштувати стану.
Хто не вередує,
Того нагодую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217758
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Жіноча ніжність – жіноча слабкість…
Ховати болі, шукати сили...
Любити дурнів,здіймать їх вартість,
Не вартим пір"я давати крила...
Жіноча ніжність – жіноче щастя…
Дитячий щебет, сльоза забута,
Рум’янцю радісного багаття,
Зашиті рани, бальзам спокути…
Жіноча ніжність розтопить кригу,
Зведе в двобої,захопить з тилу,
Приручить, змінить, вкладе на спину.
Жіноча ніжність – жіноча сила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217682
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 26.10.2010
А хочеш я для тебе ночі
У вікнах буду малювати?
Як спогад в серці залоскоче
Ступивши тихо до кімнати.
Чи стану просто білим снігом,
Який не тане у долонях.
Ввірвавшись у життя з розбігу
Я сріблом розіллюсь по скронях.
А хочеш я для тебе вітер
Приборкаю, замкну…. у клітку?
Нам вечір стане вірним гідом
Зізнань відвертих тихим свідком.
Неначе бісер з перламутру
Слова губились і мовчали.
Впаду в обіймів біле хутро
І тих очей, що так вивчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 18.10.2010
Я вмію ніжною лишатись… Знаю.
Зоставивши на спогад тільки почерк.
В порожній чашці запах з липи чаю
І губ моїх, які ти знову хочеш.
Я вмію ніжною лишатись навіть
На друзки перебивши порцеляну.
Ти ж точно знаєш - очі не лукавлять,
Якщо з-під вій на тебе тихо гляну.
Візьму тебе у долі на поруки.
Я вмію зовсім ніжно (без поразки),
Впиваючись у душу, плечі, руки...
Лишатись ще ніжнішою за ласку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216377
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Бог мене тобою покарав,
Бог мене нагородив тобою,
Скільки я від тебе знала болю,
Скільки радості мені ти дав…
Я у щасті свій тамую біль,
Я не знаю: солодко чи гірко.
Бо для мене ти холодна зірка
І ядро гаряче у мені.
Забагато бог мені поклав,
Я не годна скільки проковтнути,
Все простити і добром вернути,
Так любити, щоб не мати зла!
Забагато, забагато віх,
Снів, яким не стати вже майбутнім,
А зостатись подихом ледь чутним.
Я не годна поховати їх!
Вже немає гордості в душі,
І немає розуму у серця,
А лишились два прозорих скельця,
За якими сльози і вірші.
За якими так багато снів.
І не допитаєшся вже правди…
Господи, за що так покарав ти?
Господи, за що нагородив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209593
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 15.10.2010
Бігла нічка
через річку,
загубила черевички.
Місяченька попросила:
"Поможи, бо вже не сила,
я і ніжки помочила -
черевички погубила!"
Місяць ясно посміхнувся,
у жупан свій зодягнувся -
світять зіроньки на ньому,
все у сяйві золотому!
Розбудилась бистра річка
кличе в гості сестру-нічку:
"Де ж, ти довго так барилась -
вже й шукати утомилась?"
Повернула черевички:
"Більше не губи їх, нічко!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215142
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 14.10.2010
Без жалю, без страху
На вістря, на плаху.
Без думки про себе –
В молитві до неба.
Без сумнівів, свято –
Терпіти і дбати,
Боротись, тримати,
Прощати й прощати.
За гріх не судити,
А просто любити.
Без жалю, без страху
В вогонь і на плаху
Лише за єдину
У світі людину –
За сина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213801
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 14.10.2010