Кольоровими полями
Серце заслано моє
Золотистими жнивами
Та ошатними стогами
Осінь тихо настає.
Чи той вересень прийдешній
Принесе з собою мир?
Чи засяють в Незалежній
Зорі в просторі безмежнім
Й місяць наче поводир?
Груша стигла й соковита
У солдата на десерт.
На сніданок є молитва,
Лють та біль несамовита
Через те, що робить смерть.
Поверни з жовтогарячим
Листям, осінь, тихі дні.
Змий ливневим сірим плачем
Те що кожен з нас побачив
Та залишив на війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994574
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 19.02.2024
Пам’ятати про Бога
У монастирській келії –
Легко. (Легко?)
Пам’ятати про Бога
В час відправи у храмі –
Просто. (Справді?)
А жити Тобою
Серед житейського моря –
Певне, оце і є
Праведність.
2018-12-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878850
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 11.11.2020
Мой друг, человек из числа не избегнувших бунта,
Последний романтик, бывавший в огне и на дне,
Привез мне мешок невесомого лунного грунта
И в сумке брезентовой несколько лунных камней.
Я, в ночь проводив своего одинокого гостя,
Невольно задумалась над содержимым мешка;
Ладонью черпая луны серебристые горсти,
Рассыпала поровну их по цветочным горшкам.
И глянцевый желудь, как будто на память о друге,
укутала грунтом, прибывшим за тысячи миль.
Наутро упрямый росток, завиваясь упруго,
Пробился наружу сквозь легкую серую пыль.
Напористо, весело, жадно он ринулся к свету,
Он впитывал воду, как я поглощаю слова;
К закату последнего дня раскаленного лета
Он ловким побегом до неба уже доставал.
А после, когда Орион был особенно ярок,
В одну из пронзительно-ясных и теплых ночей,
Луна зацепилась за ветви сияющим шаром
Да так и осталась висеть до рассветных лучей.
Да, я обыватель, не верю поклонам и лести,
Я зла и цинична, всему знаю цену и вес,
Но в сумке холщовой еще предостаточно места
Для всяких реликвий, диковин, трофеев, чудес.
Достаточно только без лишних тревог и эмоций
Взойти по ступеням из прочных ветвей и корней...
Последний романтик на землю уже не вернется,
Но, может, я встречу его на далекой луне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894559
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 11.11.2020
Я? Чому б не я,
А може варто із великої писати?
Коли приходить майбуття))
І все навколо хочеться забрати.
Хіба я можу вкластися у рими?
Такі важкі і незкоримі))
А може прозою….?
Та ні….!
Вам треба вірш! А буде вірш!!!
……
Не хочу розкриватись до кінця,
Щоб у загадці, щоб інтерес не втратить.
Яка я є? Це знаю лише я,
А інші можуть тільки уявляти.
Вся сила моя у простих речах –
Надія, розум і довіра.
Не кажу, що все це маю я сама,
Але у людях я у це все вірю.
Мені простіше поділитись,
Ніж узяти.
Простіше приховати,
Ніж відкрити))
То може й краще у житті,
Бо залишаються лиш рідні духом
І свої.
А може буде краще щось змінити?
Покаже час…
Лиш знаю точно: мене не зупинити))
Бо рух, то є життя,
Ну а життя є Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861565
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 03.11.2020
холодного грудневого ранку
прокинувшись,
довго дивлюсь в вікно, ставлю на газ кавник,
раптом намацую пальцями
кожну прожиту зиму.
спитай мене, що тепер думаю,
тепер, коли ці зими минули,
що наспівую, коли готую вечерю,
що читаю перед сном,
з ким говорю по телефону.
і я скажу тобі, що з того сумного дня
я не знайшла нових поетів, не полюбила нові міста,
не вивчила жодної мови, не віднайшла сенс буття,
і пережовую свої спогади,
коли готую вечерю.
я розкажу тобі, що з того сумного дня
продаю заводи, пишу тільки прозою,
веду беззмістовні розмови, і там, де лишився ти,
щодня бетоную стіну.
більше не вірю в патетику, ні в щирість, ні в гру,
запиваю снодійним опівночі
тугу свою і любов,
відтоді як мій пілігрим
обернувся й пішов
здебільшого просто мовчу.
і поки готується кава, світлішає за вікном,
зализую сіре небо, ніби старий рубець.
раптом питаю
ти розказав їй про мене? її пекло́?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819517
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 25.10.2020
Посміхайся мені вдень та вранці,
Обіймай лиш мене вечорами.
Ми з тобою закохані бранці,
Що в тенетах любові застрягли.
Закарбуй собі перший цілунок,
Ніжний дотик і тиху розмову.
Наш союз - доленосний дарунок:
Серед «сотень» зустрілись ми двоє.
Ти обрав, щоб зі мною й назавжди
все життя об’єднати навіки.
І не треба чужої нам правди,
Тільки б вічно триматись за руки.
Обіймай мене міцно за плечі,
І цілунком лікуй мою душу.
Щоб в житті не було порожнечі,
Слів своїх більше ти не порушуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889008
дата надходження 17.09.2020
дата закладки 25.10.2020
Добраніч.
Здолала вже втома.
Заплющ свої очі, коханий,
Навколо вже берег піщаний,
Блакить невагома.
Вдихаймо морські аромати.
Я буду тебе обіймати
Коли будеш вдома.
Босоніж
На снів роздоріжжі
Сліди залишили в уяві,
Такі вже достиглі, смагляві
В любовному збіжжі
У сонячній ми позолоті
У сні ми не з крові і плоті,
Такі по-небесному свіжі
Торкаюсь.
Своїми думками.
Щокою до мужньої спини.
І тану в тобі щохвилини,
Сумую ночами.
Чекаю. Рахую години
Вогонь розпирає судини.
Одна ніч між нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876836
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Фінал... Зворотній відлік розпочато...
Страху́ нема, лиш в серці - нездійсне́не...
І цей передостанній сніг лапатий
Вкриває бруд майстерно - nota bene.
Всі кольори враз - спалахом яскравим,
А в пам'яті (так дивно) - твої руки...
Та дотик губ і погляд зеленкавий,
І присмак солоно-гіркий розлуки...
Минуле все обвите в павутині,
Зі світлом бліднуть кадри із життя,
Лиш титри недоречно на латині
Воскресли... й ті пішли у небуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848182
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Стометрові паркани
Роздряпують небо,
Обличчя бетонні
В звіриній подобі
Втопають в юрбі.
Не шукай ворогів,
Бо знайдеш їх у кожнім.
Найперше – в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838366
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 06.07.2019
А потім... Наскучавшись вволю,
Вони стрічалися в шалених снах,
Щоб надивитись, до (в зіницях) болю
У вічі... на ромашкових ланах...
Цілуючись, сміялися, мов діти,
Й пили із вуст трояндове вино.
Сплітали руки, ноги, наче віти,
Стелили замість постелі руно...
І кадрували до найменшої деталі
Кохані риски - в пам'яті архів,
А з їх імен писалися скрижалі
У піднебессі крилами птахів...
А на світанку ніжно-захмелівші,
Себе знайшовши у загублених рунах,
... Він тихо зникне, їй косу розплівши,
Щоб знов колись зустрітися у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830250
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 02.07.2019
[i]мені неважливо, де й коли, мені важливо бути з тобою. там, де ти - локація щастя[/i]
м. л.
я хочу з тобою у ліс
ходити... квітки знімкувати
а ти щось бурчав би під ніс
мовляв, що я дивакувата
дівчата ж бо хочуть в кафе
на виставку, чи до театру
стриптизу at home під шафе
а не між дерев і без карти
по листю навшпиньки, повзком
під музику хрусту галуззя
гонитися за павуком
шукати грибницю на пузі...
я хочу з тобою у ліс
я знаю, що то несерйозно
те все, що тихенько ти ніс
інакше - чому в тебе сльози?
чому пригортаєш мене
так дуже, що вдих неможливий?
цілунок твій - мов неземне
до вуст доторкається диво
куди б ми удвох не брели
ми завжди в залюбленій пастці
найдальший куточок землі
з тобою - локація щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831172
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 02.07.2019
Тихенько...ццццц
У залі повна тиша...
Завмерло все, застигла в жилах кров...
Душа тремтить...чи стала ще густіша...
Ще мить стою....спокійний видих...крок...
Увертюра….
Взяла я першу скрипку..
І в руку вклала наче диво-смик….
Із перших нот розбуджу чудо-книгу,
А світ навколо у софітах зник….
На каблуках, що гострі наче шпильки,
Впиваюсь в сцену сірого життя,
Повстане вмить торнадо з ното-хвильки,
Нема завіс, немає й вороття.
Не діва я, не фея, не блудниця,
Мадонна десь за гранями буття,
Та де пройдусь – посіється пшениця,
У ній від сліз ховаю почуття.
Не ангел я, та маю його крила,
Їх вже давно для тебе берегла,
У темну ніч від зла під зорі скрила,
Тепер тобі на плечі одягла.
Йде перший акт….
Усі вдягнули маски,
Лиш я одна для тебе мов нага,
Сценарій є, у ньому море ласки,
Для майбуття прокинеться жага..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839529
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
А весни ті чудесні
пливуть десь за горами,
Співають солов"ї
і плачуть, як колись.
І ми удвох з тобою,
роки життя між нами,
У спогадах тих літ
думки переплелись.
Душа ховає крила,
на них біліє іній,
Морозно від змаху
замерзлого крила
Я так чекала миті
розтанути в обіймах,
А навкруги - зима,
а навкруги - зима...
Від серця сивини вже
нас не рятує сонце,
Збіліли душі в нас
не від зимових днів.
І хто розбудить землю,
теплом зігріє бранців,
Що плачуть до цих пір
в полоні у снігів?
А весни ті чудесні
відлунюють піснями...
Злякають молодість
морози за вікном?!
Не повернути юність,
не воскресити пам"ять,
Як без любові ти
співаєш про любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416537
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 18.06.2019
Сни твої – змії гримучі, не спи, не спи,
треба терпіти, триматись, щоб жах цей стих.
В темряві не розрізнити облич і спин,
Я не впізнаю себе, ну і дідько з тим.
Десь, де не день, де не ніч, а болючий крик,
янголи тихі, печальні, а я без них.
Це не зима, і під нами найтонша з криг
(смійся, бо поки смієшся ти ще не зник).
Хочеш, забудемо все, тільки голоси
нас поведуть по воді у туман густий.
Тіні по той бік видіння, немов мости.
В мене розплющені очі, а ти не встиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771742
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 12.04.2018
Падати не страшно, якщо мовчки.
Падати не боляче, а тихо.
Колихай мене, колюче лихо,
а як вже заплющу міцно очка,
калатай в усі довкола дзвони.
Най тоді несуть нам добрі вісті,
най скарби шукають по обійстю,
а знайдуть заплакані ікони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775375
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Хто стріне таку, не відпустить нікуди.
Статура у неї стрункіша за ко́ру.
Всі карти козирні у дщері облуди.
Вона обіграла Содом і Гомору.
Хто з нею лежав, не захоче ніколи
у “ложе” закону з вершини Синаю.
Відблискують небо очей матіоли,
а в голосі струни космічні лунають.
Їм вторують грою сандалові уди
чутливих. Луна пелюсток орхідеї
сягає метеликом, пестячи груди…
В тілесність платонівські втілив ідеї,
хто дав їй життя. Інфернальні зіниці,
де мікро-супутник стає Ганімедом,
заломлять порфірою лахмани ниці.
Міжніжжя її пахне липовим медом
Хто прийме амброзію плоті богині
не знатиме старості. Грою віоли
вона вколисає його. І погине
цілуючи пряно-п’янкі ореоли,
нектар із яких не втамовує смаги.
Свідомість дурманиться тим ароматом.
“Хрестили” її найзапекліші маги
тепер її погляд розщеплює атом.
Жаги не втамує водиця солона.
Впиваючись морем - вмираєш від спраги.
Хто навіть очима торкнувся до лона,
стає наче Доктор з германської саги,
готовий за мить чорту душу продати.
Вмочити перо у надрізі десниці
і пакт підписати, не ставлячи дати,
чорнилом їдкішім за сік полуниці.
Сміливець, що хоче від неї покори
впадає у стан непротивлення волі
своєї рабині. Не можуть затвори
тримати свободу із нею в розколі.
Таких, як вона, не лишають ніколи.
Втікають самі - їх шукають, вбивають.
Окреслюй, аскете, молитвою коло,
якщо готував свою душу до Раю!
* Уд (араб. عود) струнний щипковий інструмент)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773844
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Ты привык к ней. И хочется нового чувства,
И рутиной уже насладился сполна.
Год за годом любить - непростое искусство...
Ты в смятеньи. Но разве повинна она?
Ты привык к изумительно нежному телу,
К обаятельным взглядам застенчивых глаз,
Но и в них постоянство достигло предела,
Прежде пылкий огонь как-то вдруг поугас...
Ты не первый, она не последняя тоже,
У кого "все испортил заезженный быт",
Кто со сном делит некогда общее ложе,
Грустной мыслью о страсти увядшей убит.
То ли в поисках этой забытой тревоги,
То ли просто в желаньи себя оживить
Ты с букетами топчешь к подружкам дороги,
Ощущая их чувства тончайшую нить.
Вот и все. С легким сердцем встречаешь другую,
Закрывая на время реальности дверь -
Не надолго - она все равно не ревнует.
Ты вернешься к ней позже. Еще не теперь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768847
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 24.01.2018
На годиннику вже п'ята ранку...
Крізь туман мої думки та час...
Зникло...вмерло...немає вже "нас".
Залишились валізи на ґанку.
Я ж хотіла як краще...напевно.
Я ж хотіла як краще завжди!
Тобі вслід прокричу я - Зажди!!
Ну невже стільки років даремно?!
Не змогла я донести, мабуть...
Не змогла...чи не дуже хотіла...
Відірвав від душі і від тіла.
Крикнув вслід - Навік зникни!!! Забудь!!!
Чи провина моя, а чи ні,
що шляхи розминулись на карті?
Певно ми одне одного варті
в цій маленькій безглуздій війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766968
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
А хліб неначе Бог, такий святий...
У ньому все до крихточки від Бога.
Без нього ні у світ, ні до порога...
Хіба у мор, голодний і сліпий.
У ті студені вичахлі зірки,
що ще за хліба звалися очима.
Зубо́жілі безбожно без причини
заручниками ситої руки
черствого ката... Свічами сумні
сльозяться межи небом і землею...
А Бог, як хліб намолено зорею
на спомин у заплаканім вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762183
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 05.12.2017
В її очах немає вже життя,
Вони вже віддивилися на небо –
Усе покрила чорна-чорна тля,
Медикаментів знищивши плацебо.
Повільне існування невпопад,
Коли ти, мов тягар собі і людям,
Та серце так уперто, наче град,
Ще досі свій торує шлях у грудях.
Воно одне лишилося живим
В змарнілому ненависному тілі
Й мандрує, мов самотній пілігрим,
У спогади, з роками посірілі.
Туди, де руки ніжними були,
Не вкрившись ще пошерхлою корою,
Де щастя ще іскрилося, коли
Ніхто не називав її старою.
А зараз? Тимчасовий емігрант
В очікуванні вічної зупинки.
У ній вже згас блискучий діамант –
Ігриста врода молодої жінки.
Та байдуже… Стежиною небес
Вона вже йде туди, де сонце гасне,
Щоб залишити тут обридлий хрест –
Її земне життя уже невчасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741375
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 05.12.2017
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757975
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 04.12.2017
Темінь глибока, неначе старість,
ще принесе нам і сум, і сумнів.
Плачеш, а значить, ти не зі сталі.
І зостається тепер у сумі
тихі розмови про неминуче,
стогін раптовий, листи про втечу.
Те, що насправді найбільше мучить,
вголос промовлене недоречно.
Криком обернеться той твій шепіт.
Кроки поділять надвоє простір.
Нам би повітря і, знаєш, ще би
хай би між нами все стало просто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707801
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 04.12.2017
... Нам так хочеться слів -
їх завжди видається замало…
Але жодні вуста
не замінять очей глибини.
Зазирни і почуй
те, що серце тобі розказало.
У словах многосуть -
забагато у них зайвини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707417
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Думки про Вас під осінь бурштинову
В танку вже накружлявшись досхочу,
Рояться спрагло та бентежать знову...
Заплющу очі: лише Ви та Львів...
Зворушливість сплітається у лоні,
Знов відкоркую пам"яті архів
Й зігрію лист останній у долонях...
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Та щемний сум я осені пробачу,
Лиш тільки б знати те, про що молю:
Мій Янголе, чи знову Вас побачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697279
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 04.11.2016
Бредёт сентябрь, петляя переулками,
шуршит сухой листвою по земле,
и скорлупой ореховою, гулко так,
раскалывает прошлое во мне -
вибрации сердец… Ты слышишь музыку?
Её играет осени оркестр
ветрами душ для нас с тобою - узников
квартирных зАмков, без свободных мест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688111
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 30.10.2016
Колись умовкнуть всі мої думки.
Слова, тривоги, болі і печалі -
перетечуть хвилини у роки...
Їх намистин порепані коралі
відтиснуть у собі моє буття
і часоплином змиються видіння...
То, може, в тканім клапті вишиття
змережить хтось узір моєї тіні,
як раптом перейду в судьбу чиюсь
родинним геном крови молодої...
Я небуття в прийдешнім не боюсь -
Боюсь буття нетребності живої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694128
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
(В.)
Вже цих слів перелітних тонка та дзвінка пектораль
На лунах гойдається– ми проростаємо в просинь.
А між згустками днів обірвалося стільки тепла,
Павутина заклякла у розкуйовджених косах
І замкнулись обіймами щоб дочекатись весни,
Випускаючи страх у тихі глибини наосліп.
По високому березі вже до нас йдуть човнярі–
За їхніми спинами вправно ховається осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689204
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
+ Олеся Шевчук
(фон: Olafur Arnalds - Broken)
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Він приносить сезон дощів,
Залишає по собі пустку.
Як тонули в коханні, пам’ятаєш,в саду?..
Розділяли на двох смутку чи відчаю частки.
Потребуй мене,як тоді в саду
Захлинайся моїми цілунками,
Бо вони приносять потрібний захист,
Ти під ними, мов під обладунками.
Я звабливо співала для тебе блюз,
Ти ж зціляв мене диво – жартами
І здавалось,що в світі немає сліз…
Адже поруч ти, адже разом ми.
Повернись лицем,зможеш?
Хоча б в цю мить
Відшукай попід Сонця спогадом.
Нагадай: любов гріє, а не болить,
Що не виживеш тільки розумом!
Відшукай,щоб дізнатись: в мені сидить
Лиш твоя любов чорним вороном!
Але тіла торкаються яструби
Найбридкішим для мене дотиком!
Ти в мені розростаєшся,б’єш крильми!
Сам…стаєш вже наступній спогадом.
Серденько задихається під грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
Тіло нагло зваблюють яструби
Так байдУже і відпрацьовано.
У душі моїй – пустка не першу мить.
У ній – темно…Та й в твоїй - чорно там,
Бо ти згадуєш все що зі мною …
...Спить наше сонце багряного спогаду...
Знаєш точно без тебе – мені болить.
І за це тобі,знаю, соромно.
Моє серце зчорніло попід грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
А твоє щось шукає поміж людьми
І все дивиться в мою сторону.
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Я повертаю тебе - тобі,
Найпершому твому ворогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684239
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 25.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Кавою пахне... й ванільними мріями,
Ще не порушено звичний уклад речей,
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Світло здобути посеред чужих ночей?
Спека і тиша... й нестерпно солодко,
Приторність в кожному з порухів вій...
Ніжність торкнулась нас палко та коротко,
Як без дощу до землі буревій...
Душі спустошені (в себе ж не сіємо)
Спрагу вгамовують поміж чужих віршів...
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Разом втекти в край цілющих дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677647
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Слово стане посеред горла (ми так близько у цій мовчанці).
Обіцяю: не буду горда. Хай у Бога забракне шансів
розлучити нас, роз’єднати, перелити за край свободу.
Я з тобою щаслива надто, тож тепер і в вогонь, і в воду.
І хай що там усі говорять, хай які там у них прикмети,
та ділити утіху й горе – найважливіша з арифметик.
І коли мене тінь огорне, я увірую в те, що вічне.
Обіцяй, що не будеш гордим.
Я люблю тебе, чоловіче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674976
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 15.07.2016
Коні не винні, що принци спізнюються
Я не чекаю коня і принца (здався мені той герой із казки).
Це все дурний застарілий принцип: має прийти, на коліно впасти…
Я не чекаю погоди з моря. В мене стабільно – думки на вітер.
В мене нікого-нікого поряд. Я не повинна нікого гріти.
Я не складаю на завтра планів. Як уже вийде, а там побачу.
Кажете, я загадкова пані? Може, спочатку… А так - навряд чи.
Я б не хотіла усе й одразу. В мене бажання – прості і скромні.
Я не міняю життя на казку. Принци спізнились. А винні коні?
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673356
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 15.07.2016
волосы … нет, не мои
запаха киви и дыни …
остался от рук твоих
во мне аромат полыни
на коже ищу следы,
вдыхаю до исступления ...
из всех благовоний – ты
чистое ... вожделенное ...
и снова тебя хочу
до одури, до истерики
и что есть мочи … молчу:
знаю, лимит отмеряли
пахну ... еще тобой ...
сегодня на грани тонкой
в постели - сама с собой
останусь ... твоей "девчонкой"
наутро проснусь … одна
со смятыми простынями
и послевкусие сна
останется между нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675709
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Чем ты дышишь? Я зажигаю свечи,
заменяя майские фонари.
Время - вечность (только вот врут, что лечит,
но об этом лучше ни говорить,
ни молчать, ни думать). В слепых оковах
из ненужных граней пустых тенЕй
просыпаюсь каждою ночью снова,
заменяя "да" на глухое "нет".
Кем ты выпит нынче? О чем твой выдох?
Кем наполнена ночь и чем занят день?
Ты ведь помнишь тех, кто недавно выбыл
из живого списка "твоих" людей?
Зачеркни мой адрес - давно опАлен,
чёрен город (алостью запеклась
на губах его суета-отрава.
И слова, и мысли его не в масть).
Как ты? Только бы на мгновенье
окунуться в прошлое с головой....
Замолкаю. Тает далекий берег
твой....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676597
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
встромивши пальці
у свіжу ожину
можна ОЖИти
а якщо у малину?
певно зМАЛіти
МАЛятком стати
на колінах у мами
слухати казку...
ближчати до себе
від санчат зимових на карколомних гірках
до свіжого меду
на усіх пальцях
на Спаса
та літачка під подушкою на Миколая...
мама і досі влітку варить варення
варення з малини...
з ожини...
і я МАЛію
і я ОЖИваю
встромивши пальці у свіжу ОЖИну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676041
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2016
Тополі наче привиди в пітьмі,
Розкинули у сторони гілляки
Й хитаються патлаті і страшні,
Неначе величезні вурдалаки,
А вихор прилітає знов і знов,
Шумлять дерева в цьому з ним союзі,
Здається,промовляє сотня мов
І музика лунає в тому лузі.
В природи є незвідане життя,
Таке,що людям геть незрозуміле.
Про що шепоче уночі гілля?
Куди летить вітрець зарозумілий?
Чому так забарився дощик цей,
Що довго на прогулянку збирався?
Не зрозуміти цих простих речей
Чому,наприклад,вітер розгулявся?
Що так розгнівало,стривожило його,
Можливо дратувала літня спека,
Яка добилася усе-таки того
Що він примчав сердитий іздалека,
Полишив те,що я колись давно
Любила,розуміла та бажала,
Коли був Луцьк у мене за вікном
І чужини тоді душа не знала.
28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675173
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Як добре не мати гальма.
Як добре бути безумцем.
А фрази - лише загальні.
Й невинності презумпція...
Бо з хворого що? Аналізи.
І ті хтось зробить "по блату",
зашоривши совісті жалюзі,
а ти хіба можеш чекати
на зміни.. вікно відкрите...
на розум... Дурня це, одначе!..
Розбити б... Все вщент розбити!..
Та чую, як Янгол плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673806
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Не озирайся...
Я прийду, як подих вітру
навшпиньках і на мить застигне час ...
Змішає місяць з сутінок палітру,
У акварелях намалює нас .
Не озирайся...
Сколихну муар фіранки
я на вікні , полину, наче тінь,
крізь павутиння зоряних серпанків
в твої долоні маревом плетінь.
Не озирайся ...
І схилюся в поцілунку
я над тобою - обрис на стіні
із в’язей ефемерних візерунків …
Твій погляд не загубиться в мені.
Не озирайся...
Необачно мимоволі
чарівність миті рухом не зруйнуй ...
Вдихай мене, як аромат магнолій ...
Мою присутність всіми фібрами відчуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672575
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Перечитала твої листи. То ніби було все не з нами.
То ніби були не ми, не наші думки й слова.
На хвилях емоцій та вражень кадили густі фіміами
лестощів та захоплень. Аж обертом голова...
Допила твоє вино. Це так символічно -до краплі.
Лиш присмак, що на вустах, немов поцілунку слід.
Згадала минулі дні, ті дні - божевільні та теплі.
Що зараз? Відстань та час перетворюють жар у лід.
Згадала твої всі слова, погляд та поцілунок.
Було все немов у сні, кипіла, бурлила кров.
Відчувши той шквал емоцій, їх якості перший ґатунок,
ба навіть всі сльози й біль...пройшла би це знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672001
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Вырву твое сердце,
Вырву его с кровью,
Белого платья шлейфом
След замету. Нелюбовью
Станет оно плеваться,
Ядом чернее ночи,
Мне все равно, я – панцирь,
И пусть себе кровоточит.
Я заберу с собою
То, что мое по праву,
Утреннею росою
Вытру засохшие шрамы.
Вырву его с корнем,
Пусть не грохочет – хватит.
Все, что увидишь после –
Шлейф моего платья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671618
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ніщо не вабить так, як дика сила,
яка живе в цій магіїї рамен ...
Один лиш погляд і уже несила
Очей відвести.
Чи тебе ліпив Роден ?
Торкатися собою того стану,
відчути ... і на дотик,
… і на смак.
Здаватися в полон безперестану
і стуком серця відбивати такт
у танго, що почнуть мої вуста,
підхоплять ніжно кінчиками пальці,
на ставних вигинах виписуючи па,
спокусам поступатися у танці.
І несміливим поглядом з-під вій
дозволити всі примхи і бажання,
до краплі випивати чашу мрій,
топити поцілунками мовчання.
Теплом долонь дробити той граніт,
в якому від усіх ховаєш крила.
У полум’ї моєму - твій зеніт,
в руках моїх - твоя одвічна сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671189
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
я поцілую тебе ніжно,
жадано
напийся благодаті
з моїх вуст
хай у твій сон
сама
прийду негадано,
як тиха пісня
в ніч твою вплетусь
нехай насниться тобі небо зоряне,
нові дороги стеляться до ніг
за обрії далекі,
в ранки сонячні,
туди, де серце залишити б зміг
полинь туди
за вітром
понад хмарами
у ті краї, де закінчився час,
там, де краєчок світу
в синім мареві,
а я ось тут чекатиму
на нас
торкнусь до губ, очей твоїх
і спомином
колись озвусь в тобі -
хіба ж то гріх ?
я місячним огорну тебе променем,
щоб спокій твій до ранку постеріг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670225
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Спина…плече…тепло -
що найрідніше…
складаю пазл: коліно, лікоть…
ніша…
рукою вихр з потилиці здійнято…
отак… торкаю… ніжно…
Ні - затято!
виймаю з ядер, з плазми, з дна -
ті зваби,
а щоб відчути жадане...
Сприймати
отой огонь, що - вмерти, як не жити,
що в єдності з тобою,
най відкрито -
одкритись…і - кайданки -
невід"ємні...
тому що - вдвох, нікому...бо -
таємне…
оте, що наскрізь…на вікИ. О,ні -
навІки!
... тремтять чомусь, здригаються повіки…
складаю пазл…животик...ах!
Це грішно?..
колінце...дотик...в лоно стука ніжність.
ніжно.................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669185
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 02.06.2016
я пам’ятаю …
сонце золоте
котилося у неба ніжну просинь
серцям весна спокою не дає,
а наш неспокій …
тамувала осінь
я пам’ятаю …
пахло медом, полином,
і чебрецем,
і м’ятою …
дощами …
і хризантемами у мене під вікном,
осіннім листом в тебе під ногами
і стиглий смак
твоїх шалених вуст …
багрянець щік,
як в тебе поринаю …
туманами ранковими
торкнусь
тебе крізь час …
відчуй …
я пам’ятаю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669611
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Лелеки в тепле літо відлетіли
Подалі від голодних холодів.
Зліплю з уламків свого тіла крила
Та й полечу услід без зайвих слів.
Покласти б у валізу мрій дівочих.
Та де ж їх взяти? Розгубила всі.
В прощанні плечі обійму охоче
І цукор розведу в скупій сльозі.
Ласкавий вітер, наче легінь в танці,
Кружлятиме й кружлятиме… А втім
Зліплю не крила, а надійний панцир.
І нині відмірятиму вже сім.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669451
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
плакала я і дощ
плакав зі мною поряд
плакали вдвох отож
не від біди чи горя
плакали просто так
сльози кропіли долі
що то за дивний знак
в сій світовій юдолі
може то ми брати
в баченні сонця й неба
з тими дарма на ти
що лиш на ви би треба
може то ми такі
щирі і малослівні
сльози лише гіркі
лити під ноги вільні
ну та бо й що сльоза
ся на долоні тиші
поки впере гроза
дощ плакав я і вірші
25.05.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668220
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Травень розбудив у мені добру дівчинку. І нагадав, що поряд зі мною є такі люди...
Я не вигадую, просто чомусь так відчула
(може, звучатиме смішно, а то і безглуздо):
є такі люди, з якими чекатимеш чуда,
навіть якщо усередині глибоко-пусто.
Є такі люди, з якими не мерзнеш ніколи,
серце закутавши в їхній задумливий щебет.
Їхня присутність тепліша за вовняні ковдри.
З ними би грітися довго. І ще би, і ще би…
Є такі люди, що краще за будь-які ліки
вміють загоїти те, що в тобі кровоточить.
З ними душі не захочеться довго боліти,
з ними твоє дольче віта без сумніву дольче.
Є такі люди, що ходять на пальцях ледь чутно,
щоб не сполохати сонне замріяне щастя.
Є такі люди, з якими чекатимеш чуда.
Є, тільки шкода, що зовсім і зовсім не часто.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665127
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 19.05.2016
В грози особливий смак
- озоновий забаганок
несе її в хмарах весна... розливши суцвіття слухняно
немов ця гроза остання
немов не напитись дощами
у блискавках сила засяє- енергія грому крізь гамму
ноктюрнів весняного щастя
енергія лине крізь небо
природа у щирості вдячна... в вітра́х колихає планету.
летять пелюстки по світу
несуть свою волю садками
весняна гроза-соковита... шовковими краплями впала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659309
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 19.05.2016
Погляд холодний,і ціль вже намічена точно -
я знаю ці кроки,хоч ніколи не йшла за тобою.
Зупинися,благаю!Це ж чи́ясь улюблена дочка!
Не ламай,для забави,її, ще не визрілу, долю.
Розплітаючи коси,розкидаючи грязні тенета,
забуваєш ім'я попередньої квітки.Так просто...
Заманюєш в пастку красиво - словами Поета.
І байду́же, що твоя мета ще маленького зросту.
Ти вмієш дивитись очима дбайливого батька,
так легко підносиш до хмар, даруючи мрію.
Хто впіймає тебе? Хто зупинить цей фарс зненацька?
Хто її захистить? Хлюпнуть в обличчя:"Не вірю!"
Як тоді - вся в сльозах - та душа в ній захоче Жити?
Замалює синці. Замалює падіння. Затре...
Ти ж навіки у ній розіпнеш те бажання - Любити...
Не руйнуй її ве́сни! Нехай Квітка- у ній - розцвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662065
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 19.05.2016
Ти питаєш коли поростатимуть стигмами сни
Замальовуй їх синім– вони вже до ранку розтануть
Як зимові листи, що з вогнем переходять у дим
І мов сонце, яке у рукав заховала циганка
Бо ще вчора літав і розкроював світло крилом
В кожній мушлі лишались твої випадкові розмови
А тепер ти чужий– ця весна має власний закон
Ти сьогодні невільник– відкинутий небом і морем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664616
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Зранку - гаряча кава, а вечером - ти.
Тіло з душею в гармонії, просто прекрасно.
Вперто іду, а може - лечу до мети.
Бачу нарешті, здається, де темно, де ясно.
В нетрях душі заховаю те, що болить.
Ковдрою вкрию, тривожити більше не стану.
Мушу навчитись ловити щасливу мить,
Бо просто зів'яну... Інакше - просто зів'яну.
Промені сонячні просяться у вікно...
Прошу, заходьте! Давно вас чекала у гості.
Ось - шоколад, ось - червоне, як кров, вино.
Затишно, тепло... без сліз, без образ і без злості.
Щільно закрию минуле на три замки...
Випущу ніжність свою із міцних обладунків.
Формулу щастя вивела я за роки:
Ложечка кави, й десяток твоїх поцілунків.
03.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656989
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 10.05.2016
[i]Коли муза образилась – зникни,
Всі слова в поцілунках поникли.
Погуляй під дощем при нагоді.
І кажи "давай ще", а не "годі".
Ти кохай і цінуй, мов в останнє,
Щоб вечірній сумний променад
Не тягнувсь до самого світання
Без поразок і кроку назад...
Коли в серці гримить канонада
І стабільно твій рух занепав,
Не шукай у безглузді відраду,
Хтось так довго ж на тебе чекав.
Хтось прощатися вмів лиш словами.
А в думках, мов безцінний сюжет,
Будував кожен день, щоб між вами
Розгорівся великий секрет.
Хтось малює свій світ по-новому.
Твою мрію заносить додому.
Ти для когось – найкраща весна
Серед шумного люду – одна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661186
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 10.05.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Іти з тобою... ледь торкаючись руками...
Нехай з мовчання витинається розмова...
Пізнати вічність під столітніми дубами...
Лиш близькості чуття і ні одного слова...
Вузенькі вулички та кавова спокуса...
Губами - пестощі за столиком в кутку...
Довірити своі бажання сажотрусу...
Та зберегти любов і щастя мить хитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664344
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[i](В.)[/i]
Уже мовчи, тепер уже мовчи
Ціди крізь пальці мідь її волосся–
У тиш гірку, у передчасний досвіт,
У луни, що шукають свій припин
Що знають все про неї і про вас,
Про сни терпкі і пересохлі губи
А ти мовчи, ржавіючи– до згуби
Хай яблуні збираються до шлюбу–
У соту вічність, мов у перший раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663032
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 06.05.2016
Загострена ніжність... Весна...
У цю хуртовину зі цвіту
У спогадах щемно зрина
Твоя коханкова сюї́та...
Мелодію лагідних слів,
Що пестила душу так ніжно,
На жаль, зберегти не зумів,
Зустріли весну вже порі́зно...
Загострена ніжність... Пройде...
Лиш спомином впадуть пелюстки...
І спокій душа віднайде
Посеред холодної́ пустки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659348
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я до тебе пишу незастиглою кров’ю;
Навіть тут, у раю, неспокійно мені.
Молитовного храму збиваю пороги,
Метушиться душа поміж хмар уві сні.
Не болять вже побої, згоїлися рани.
Підрізає лиш крила бездія твоя.
Я зробив, що умів. Розірвав я кайдани,
Залишивши можливість змінити життя.
Не зважаєш чому? Злодіячиш надмір!..
І плекаєш надію – все зійде із рук…
У сувої життя неминуче, повір,
Похвилинно записано кожен твій рух.
Я не в силах сьогодні нічого зробити,
Але знай, що не будуть безкарними дні.
Обіцяю у снах твоїх бути щомиті,
Доки рідна земля у свавіллі й вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645789
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Мені від тебе надто мало слів,
Я так і не почула головного.
А ти б мовчанням, тишею радів,
Лишивши зайві тексти за порогом.
Ти просто проживеш мене. Як день.
І з легкістю подивишся у завтра.
А я наївно вийняла з кишень
Усе й тобі поставила на карту.
Й програла... Світ продовжить відлік зим,
Весною зійдуть чорно-білі квіти.
Біда у тому, що мені із тим
Потрібно буде знову вчитись жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635696
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 24.03.2016
Усміхайся, коли болить
Усміхайся, хоч як нестерпно...
Може, врешті настане мить -
Перетліє, перегорить
І невиказане затерпне...
Загрубіє, застигне враз,
Перетворить себе на камінь.
І на порох зітреться час,
Проминувши собою нас
В небуття безіменній брамі...
Усміхайся... Люби... Болить?..
Ти живеш і бува нестерпно.
Врешті, може, настане мить -
Перетліє, перегорить
І невиказане - затерпне.
Усміхайся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652436
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[i]Таких, як ти, мені забути легко,
Запити кимось іншим рідний біль.
І не важливо, близько чи далеко,
Тебе тримати буде моя ціль.
І як би насолода не гірчила,
Не виїдала з середини все живе...
Колись давно, як мати мене вчила:
Старе пройде, занурюйся в нове.
Нехай зірветься клаптик нових вражень,
Де поцілунки і прогулянки вечірні...
Та в дзеркалі розмитих відображень,
Лиш наші розбігатимуться тіні.
Лиш наша ще не зраджена мета,
Частково несплюндроване бажання,
Що заклопотані нагадують міста,
Змотаються в один клубок страждання.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643298
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 16.03.2016
Заводив милу далі від села...
Гули хрущі та пахла матіола,
Ій лоскотала ніжки ковила...
Лиш тільки зорі й ні душі довкола...
Іх стежка місяцю навстріч вела,
Десь лився спів дівочий, як елей,
Лебідкою горнулася вона,
А він шукав цілунками лілей...
Стікала соком чорноброва ніч,
Зливався шепіт з співом солов’я...
Сорочка тихо падала із пліч,
Вишіптували губи "Лиш моя..."
У милуванні час спливав рікою,
Хмільною медовицею утіх...
Немали вже до рання супокою
Ті двоє за селом, де свіжий стіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645311
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
Полнолуние. Полночь. Подарочный запах конфет.
И свечной огонек отражается в темном окошке...
Что просить у Того, для Кого невозможного нет,
Если даже намек на желание кажется пошлым,
И от прошлых надежд одиночества веки дрожат,
И не ждешь ничего от людей, хоть и выбился в люди?..
Только трое из них, только трое тобой дорожат.
Лучше этих троих и надежней, пожалуй, не будет.
Ну а ты шелкопряд, и давно уж на ус намотал,
Что свой кокон мотать исключительно нужно из света.
Даже если тебе мотыльком никогда и не стать,
Одеваешься в свет, и возможно, оденешь раздетых.
И тогда – вот тогда! для тебя невозможного нет,
Хоть какой бы на вид не казался ты маленькой сошкой.
Полнолуние. Полночь. Подарочный запах конфет.
И свечной огонек отражается в темном окошке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638056
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 19.02.2016
А зорі наче вилиті з кришталю,
Я їх покірно знову роздивлюсь.
Тебе як виявлялось я не знаю,
Тебе не розпізнала я чомусь.
І очі тво́ї я не роздивилась,
І у думки як тінь не увійшла.
Напевно за секунду все змінилось,
Твого я полишилася тепла.
Як відблиск на червоному намисті,
Ти загорівся правдою таки.
Весною запали осіннє листя,
І номер мій, прошу тебе, зітри.
Я вірною була, і залишала -
У тиші повну сотню зайвих слів.
Як боляче, та я таки пізнала
Що ти мене ніколи й не любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644720
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 19.02.2016
На підвалинах флірту – химеристим храмом ти,
аналогія зламу стосунків - до східців :
поступовість, кути… Я ж - навчу тебе грамоти
для незайманців зляканих і початківців.
Потаємне – у снах твоїх реалізоване,
в епізодах нічних – нерозпізнана згуба.
Як зворушливо й пружно лабіалізовані
поцілунком настирним пожадливі губи.
Скам’янілий філолог , я знала колись таких:
у коханні й цілунках натхненно-незрячих,
де прощання мундштук - лжеколискою для губних,
з незрівнянною ніжністю тихих шиплячих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643756
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Нахабний рудий гульвіса
невимушено розплітає
пахуче зелене волосся –
дарунок старого лісу,
досвідчено й ніжно цілує
усе (що іще не належить
пестИти такій юній панні) –
все те, чого прагне п’яно.
У відповідь та безсоромно
тужавіє і набрякає,
щоб вибухнути первоцвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644917
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Тебе рассказать, как я хотела?
Ты сказки читал? Смотрел мультфильмы
советские, до предела
духовные, чистые, сильные?
А я хотела бы вместе все бросить:
акции, ксивы, зарплаты, квартиры...
Как бременские музыканты
путешествовать по целому миру.
Ты и я вместе. Как герои Шекспира
любить сильно, вечно, прекрасно,
как Пьеро любит свою Мальвину.
Почему мы такие разные?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506701
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 17.02.2016
Гукну всім “незакоханим”
(забутим, одиноким,
обманутим, що потай
волають про свій біль):
“Летімо в простір дикий –
яскравий чи безликий
від підлих чи величних
царівен чи повій!”
Мені не буде дивом,
що більше половини –
прикуті невідривно
до пристані надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644036
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2016
посмотрите,
мне время на плечи вылезло,
ноги свесило, улыбается.
и морщинами лоб мой вычерчен...
сединою на кисти падает
память.
вот плечо мое тяжестью согнуто.
отдаляется силуэт...
молодость кроет козырем меченым,
как бесстрашие,
коль удачлив будешь -
не перерастешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641064
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Ты чувствуешь, как плавится земля?
Она, как палуба, под нашими ногами.
Давай сойдем мы с будней корабля,
Он обречен и уплывет не с нами.
Горячее дыханье по щеке,
Так медленно, дразня и обжигая.
Я, как пушинка, на твоей руке.
Но ты не думай - я не улетаю.
Одежда ещё держит на весу,
Крючки и петли тоньше паутины.
Не бойся, милый, я тебя спасу.
Не умирают от любви мужчины.
Остановился стук двоих сердец
В тот миг, где нас двоих уже не стало.
Ты растворился... Это не конец.
Ведь я тебя по капельке впитала.
Воскресни, и давай начнём с начала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641393
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
я живу у світі епітафій
у полоні невиразних днів,
не заслужених анафем,
і чужих принесених вогнів.
де життя не коштує нічого,
де грошам не складено ціну,
де нема пошани до убогих.
де з нічого зроблено війну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639773
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Хочу к тебе на мятный чай со льдом,
А может на стаканчик лимонада,
На улице все плавится - дурдом!
Мне не хватает капельки прохлады.
Хочу вести беседы ни о чем,
Рассматривать тебя на детских фото,
Таким уютным кажется твой дом,
Далекими проблемы и заботы.
Хочу под вечер выйти на балкон
И вместе посчитать на небе звезды,
Не все, конечно, их там миллион,
А за окном уже темно и поздно.
Ты лучшее лекарство в летний зной,
Хочу к тебе, а можно и без чая,
Мне просто очень хорошо с тобой,
Я просто сильно по тебе скучаю!
Оля Захарчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637669
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
На мить здалось мені, що ти близький,
Тобі напрочуд ніжність до лиця,
В ласкавість вбрані всі твоі слова...
Й від того світ для мене став вузький…
В тобі зійшовся... Й наче в океан
Пірнула в тебе... У коханих рисках
Очима відзеркалювала блиски...
І вся реальність, наче той туман...
Вслухалась в голос, ніби оксамит,
М'який... Та серце обпіка жагучо,
А погляд Твій, для мене - неминучий,
Такий же загадковий, як санскрит!
Омріяний... Чеканий... Аж щемить...
Знайомий кожен рух повік до болю...
Мені б надихатись тобою вволю...
Та що близький... Здалось лише на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637478
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Уличный музыкант
Перебирает струны,
Киньте хотя бы франк,
Это же вам раз плюнуть.
Музыка без границ
Переполняет воздух,
Средь равнодушных лиц
Льется легко и просто.
Видимо он чудак -
Лечит чужие души,
Свой замедляют шаг
Те, кто умеют слушать.
Уличный музыкант
Спорит с тоской упрямо,
Это большой талант -
В музыке прятать драму.
Оля Захарчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637213
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Я не знаю, что лучше: холодный расчет
Или настежь открытое сердце.
Говорят, безразличным по жизни везет,
К ним удача идет по инерции.
Им неведомы слезы, обиды и боль,
И ночная тоска не тревожит,
И они бесконечно довольны собой,
Без метаний ''а стоит...а может...?''
Жизнь такая имеет совсем другой вид,
В ней нет места для вечных сомнений,
Я не знаю, что лучше: когда не болит
Или чувства до дрожи в коленях...
Оля Захарчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637028
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Хочеш кориці паличку
В чорній купелі кави?
Шкода, що нуль на залишку.
Як ти? Мені цікаво....
Мерзнуть на вітрі вулиці
Горбляться тротуари.
Серце до тебе тулиться...
Байдуже, що \"не пара\".
Хочеш заварки чайної
Кольору й смаку ночі?
Так, я була звичайною.
Ти ж не такої хочеш?
Квітне вино бурштинове
Літом і теплим гроном.
Постіль моя сатинова
Пахне одеколоном.
Не залишай й молекули
Десь поміж рушниками.
Добре, що тільки деколи
Колем серця дзвінками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635963
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Повний келих вина і огарок різдвяної свічки.
На чотири стіни осідає липка німота.
Розчинися у ній і молись недописаним віршем,
Поки сниться йому ще далека й солодка весна
Там, де луни тремтять– відречись і без пам'яті падай,
Як шипшина на сніг, як на злеті поранений птах,
Доки править зима за вікном чорно-білі обряди,
У глибокій пітьмі замочивши свої рукава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635914
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Не смотри на меня лукаво.
Просто выбрось меня в окошко.
Я ведь кошка. Имею право.
А вокруг только боль в лукошках.
Вереницами правосудий.
Безграничностью порицаний.
Я устала тянуться к людям
И наелась я предсказаний.
Крылья вылечить не помогут,
Лишь изрежут больную душу.
Я просила тебя о многом –
Просто сесть, и меня послушать.
Все тревоги остались в прошлом.
Потеряла я нить сомнений.
Ты ответил на все вопросам,
И следы уничтожил трениям.
Я теряюсь в словах и фразах,
Между строк, брежу образами.
Ты был принц моего рассказа,
Тот, что мы написали сами.
1.01.2016 около 3:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632871
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Не розміняю тиші дзвін
на гомінке багатослів'я.
Хтось певен - зна мене...
Чи ж ту?..
Нема уже багатокрів'я
родинних уз, духовних уз...
Самітницттва
лиш німотою уп'юсь,
мов чистою водою...
злечу туди, де біль угруз
у кров, у тіло, жили, нерви,
де полину стезя, обуз...
І не стається ні перерви,
ні час не спить...
В тугу струну
Плету з ниток прожитих крицю...
І не рятує хміль вина...
Вигранюється гостра шпиця,
що серце штрикає щодня
і з болю мого веселиться...
І опиратися невзмозі,
все ж опираюся... дарма?
А нагорододою - вина
болюча і глуха провина
За все, що випито сповна...
Усе є сенс.
І все - нічим...
Є істини дрібненьке сито,
що сіє нас крізь мрево правд
і туману' того лихого
що, нам бува, дурманить ум...
Скликає спрагле передгроззя
На денці серця сивий сум.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633077
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Найневдаліша з усіх дочок…Це ж тому, татку мій, ти п’єш?!
Шклянка-градус - то молоточок,яким скоро мене уб’єш,
Яким скоро мене розчавиш й вб’єш прямісінько в серце кіл.
Сміло бий отим молоточком! Розтрощи отим молоточком
За невдалість.Ти ж так хотів…
Мій найкращий у світі татку, ти хоч спершу мене любив?
Як невинне хрестив дитятко в своїм серці мене носив?..
Вже не перший рік і не п’ятий знову й знову вбиваєш кіл.
Біль невтомна оця… завзята…
Хіба може боліти татко?!
А болітиме...як й болів?!.
Що ж…Зі мною все ясно, татку…Але ж мама…Її любив ?!
Отоді… перед Богом в церкві…Хоч Її в серці ти носив?
Сльози мами мій любий татко надто легко собі простив.
Як ж нестерпно мені це знати!!
Боже, як же ж нестерпно знати вагу кожної зі сльозин!..
Ні,зі мною все добре,татку…Але там…в світлі ліхтарів
Я укотре долаю слабкість все ж піддатись «рукам» мостів…
Бо ж я дійсно найгірша,татку, серед всіх,що на цій Землі.
Кожна з шклянок – немов відплата за прострочену дійсність днів,
У якій ти робив сильнішим усіх тих, хто тебе любив.
Чи ти знав,що болиш,мій татку?! Чи ти віриш у біль мій,татку?!
Чи болітимеш як й болів?!.
Знов зустрівши черговий ранок я розчинюсь на дні тих шклянок,
Захлинуся на дні тих шклянок у тім світі, що ти створив!
...В світлі порваних ребр – фіранок...в тиші серця без забаганок
Попрохаю щоб ту невдалість після тебе і Бог простив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632120
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 30.12.2015
І був мій світ, розірваний на клапті.
І я була – і грішна, й неземна.
Тулилась ніч у складочці на платті.
Ти імені мого не називай.
А вітер гнав назад самотні стрілки
і клянчив то на сніг, то на слова.
Читай мені Малковича і Рільке.
Лиш імені мого не називай.
Бо голос ще не впійманий на тишу,
а значить не зима ще, не зима.
Я мовчки тут між тінями принишкну.
Ти імені мого не називай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632001
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
И пока ты незаметно не уснул,
Я тихонько прошепчу: "Спокойной ночи..",
Вспоминая в одиночестве весну -
Всё равно ты помнить прошлого не хочешь...
Отдыхай!.. Не про твою это вину
Замыкаюсь на страданьях в одиночку.
Я так думаю, что долго не усну -
Будоражат меня чудо-заморочки...
Осторожно время чистым серебром
Разрисует, невзирая на причёски,
Фейерверком, рыжим сказочным котом
Чёрно-белый мой эскиз, такой неброский...
Издалёка тройки белых лошадей,
Где цыганские напевы - еле слышно,
Прилетит в янтарных капельках дождей -
И опять твоё дыхание услышу...
Я согласна позабыть про тишину,
Чтоб тяжёлыми охапками сирени
Искупил свою ты грешную вину,
О которой говорили мы намедни...
Снятся лето мне и осень, и весна
И, конечно, снится зимняя дорога...
Иногда я отдыхаю в тёплых снах,
А, бывает, что жалею нас немного...
Словно ленту, отмотаю всё назад -
Я хочу уснуть покрепче, и забыться,
Жаль, о многом просто некому сказать -
И мечтаю я тайком в наш сон явиться...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631372
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Обійми, пригорни, відігрій –
Поведи у безмежності мрій.
На хиткому місточку надій
Дай на хвильку відчути: ти – мій.
По блакитній гладіні води
Проведи мене аж туди,
Де безсилі далекі мости,
Та на мить мою руку пусти.
І як вистачить сили мені
Не канути в безвість на дні,
То відкину тривоги земні
І згорю у твоєму вогні.
Тож хай скільки реве буревій –
Пригорни, обійми, відігрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631318
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Десь дощ пряде із павутиння спомин.
Десь час збирає вишиті думки.
Задумався і викинув у комин.
А я швиденько зберу у клунки.
Хотіла розшивати з літер вбраних
Лиш в доброту, молитву і казки.
Виводила я ручкою старанно
В клуночки, що був в комині-думки.
Біжить все час. І рими дощ відносить
В нікуди, бо ніхто їх не шукав.
Натомість хоч одну людину просить
Читати вірш, що нічкою писав.
Він рученькою хапле парасолі,
Бо хоче лише в личко цілувать.
Бурчали люди:день який у долі!
А він хотів... Хоч крапельку обнять...
Лишаюся на вулиці. Цілунки
Зібрала. Націлована за всіх!
Дощ розмочив із комину всі клунки...
Але мене ще націлує й сніг!
Скажіть мені, скажіть, у чому ж щастя?
У поцілунках вітру і дощу.
Це ніби... Ніби!.. Боженьки причастя!
Я щастячком усіх Вас пригощу!
Пришла я націлована додому,
Щаслива! Прещаслива! Цілував
Мене сам дощ. Я відпустила втому.
І в ліженько, щоб милий обнімав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629690
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Що ж це за гра така – вперто іти за грань?
Чим я так сильно тобі завинила, любий?
Темрява ніжно обличчя твоє голубить.
Ось тобі нерви. Намотуй клубки чи грай.
Грій мене мовчки, допоки немає слів.
Доки у скронях відлунює тихе «мир Вам».
Там, де межу заступила глибока вирва,
ти розпізнаєш мій шепіт між голосів.
Поглядом крий мене, край мене тонко, бо
рани пектимуть, хай як ти на них не дмухай.
В ім’я Отця, в ім’я Сина й Святого Духа,
Ти говори, говори мені про любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629207
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Бо двадцять чотири – ніякий тобі не термін.
Ще можна писати листи й чудотворцю слати.
Просити прощення за те, що сумна і зла ти
(а надто, як зорі невидимі через терни).
Бо двадцять чотири – пора для серйозних рішень:
розплющити очі і вимкнути клятий телик,
ділити із кимось дорогу, книжки, нутеллу;
і день зустрічати новим кострубатим віршем.
У двадцять чотири я вірю, що жити – просто,
що сльози лікують, а слово буває зайвим.
Що Бог мене любить, не тільки якщо навзаєм.
А щастя – як свято. Приходить опісля посту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628408
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Волога вранішніх туманів
Сягає теплих подушок
І обрій за вікном розтанув,
Загорнутий у хмарний шовк...
Сіріє сном і сумом ранок,
Побожно колихає мить.
Чи ти багато знав коханок,
Як та, що поруч зараз спить?
І крізь імлу розкритих вікон
Побачиш сивий паморо́к,
Розрізаний рожевим світлом -
Ножем розріджених думок.
Пташині фантастичні зграї
Розвіють попелястий шум,
Сріблясто пір"я їх засяє -
Магічний пройде тілом струм...
І розчиняються тумани -
Сягає промінь подушок...
У світі ближчої немає,
Ніж та, що поруч спить. Знайшов.
__________
Опубліковано у журналі "Дніпро", №1-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627588
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Муза ходила кругами,
Крала від серця ключі,
То засипала снігами,
То насміхалась вночі...
Довго святих я благала:
"Музу спиніть, не мовчіть..."
Та лиш лукаво сміялась
І повертала ключі...
Душу мою оголила,
Тихо позбавила сну,
Знову дала мені крила
І залишила одну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627385
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Коли я бачу, як приходить ранок,
І бачу квіти влітку й навесні,
То розумію, як мені ще рано
Впускати в свою душу мертвий сніг.
Тримаю небо, щоб йому не впасти,
Шукаю слово, щоб знайти себе,
А ще жалкую, що не можу вкрасти
Оте бездоння світло-голубе...
Метеорити зовсім не лякають,
Колайдери не сняться уночі.
І не боюсь нічого вже, бо знаю:
Від себе не сховатись на печі.
Перемовчу, по-своєму покрою,
Лекала поламавши назавжди,
І весняною дикою водою
Я позмиваю всі старі сліди.
Щоб знову відродитися з туману,
Порину з головою у жита
І польову ромашку, в міру п'яну,
Я прихилю до нового життя...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Минуле нам нічого не пробачить,
А втрачене - гарячими слізьми
Іще не раз приховано заплаче,
Як марево, як сон, в якому ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627068
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
То байдуже, що не прийшла зима,
В горнятку кава навпіл із дощем,
Що вся промокла, то вже теж, дарма...
І що у грудях, там де серце, щем...
То байдуже, що у моім житті
З відтінків сірого - лише один
І навіть чорно-біле конфеті
Не справжнє, а із дощових краплин...
----------------------------------------------------
І перемоги над собою в війнах,
Життя минулого зруйновані мости -
То все пусте, коли в палких обіймах
Моє ім'я так ніжно вимовляєш ти...
І ще версія на дану тему
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625990
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Вечір, як завжди, – ні спокою, ні спокути
(добре тримати в серці минулий жаль).
Чортове колесо вкотре мене закрутить.
Там, де зупиниш, буде моя межа.
Осінь минеться, і зникнуть останні знаки.
Що мені шепіт – прямо в лице кричи.
Слово тверде і солодке, мов козинаки
(отже, для щастя в мене вагон причин).
Плакати – наче плекати у серці кригу
чи полонити гіршу із половин.
Спину тримаю рівно, душею – скривлю:
світе, я знов піддамся, а ти лови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624810
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015
А колись я у грубці
Палила листи,
Тільки не пам'ятаю чиї вже.
Чи мене це зробити
Примушував ти,
Чи гріхи я палила свої ж.
І горіли, горіли
Яскраво-ясним,
І тремтіли, і корчились в муці.
Це я так назавжди
Вже прощалася з ним
Й помирала у нашій розлуці.
А було ж їх багато
І давні уже,
Аж зліпились один до одного.
Я хотіла позбутись
І ніби чуже
Викидала до жару чужого.
Не посміла рука
Розривати листки,
У яких таємниці і болі.
Пам'ятаю на кожному
Почерк який
І поля по боках, як у школі.
Догоріли.
І стало багаття сумне
І боліла душа, як неволя.
Ти ніколи за це
Не засуджуй мене,
Бо давно вже зреклася нас доля...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615126
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 24.11.2015
Солодкий хлопчику,чому не спиш?
Я поцілунком проганяю страхи,
Поглянь,розпушений уже спориш,
То пишуть боги нескінченну сагу,
Таке життя...
Солодкий хлопчику,торкнусь чола,
Голівку ніжно казкою вінчаю.
Якою б наша доля не була,
Я ради тебе з нею сперечаюсь,
До забуття...
Солодкий хлопчику, тремтиш?..не руш
Гоню я теплими руками біди...
А ти вертлявий та гнучкий, як вуж,
Послухай міф про луки Артеміди -
Богині стріл...
Солодкий хлопчику,коли впадеш
Знесилено, я буду також поряд
Сьогодні буду,завтра буду теж,
Як водиться, у радощах і в горі...
Усе - навпіл...
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622474
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
***********
І як сховать тебе від світу, моя приречена любов?
Бо ж в серці стільки того цвіту – і він квітує знов і знов…
Не заховать того печалю, що оселився ув очах
Ти розкажи мені, скрипалю, про сни, що бачу по ночах
Ти нагадай мені, художник, про фарби голосу його
я затамую власний подих, позбудусь голосу свого.
І архітектор поділися зі мною кресленням душі
В яку як в дзеркало дивлюся – лиши мені її, лиши!
Звернусь до всіх музик на світі – знайдіть для мене ту струну,
якою зможу заглушити всіх протиріч та слів війну.
І я ховатиму від світу мою приречену любов
і світ для мене вродить цвіту.
Бо я кохаю.
Справді.
Знов…
***********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622471
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
я буду тобі порожня і буду тобі ніяка,
ти зломиш мене як гілку чи виженеш як собаку.
я буду тобі німою і дикою від природи,
ти плакати мене змусиш та каятись трохи згодом.
я дякувать тобі стану й молитись за тебе буду,
ти станеш за мною тінню чи знищиш як ляльку Вуду.
ти рани мені загоїш й обіймами порятуєш,
я з глузду потроху з’їду, якщо ти мене розлюбиш.
я буду тобі рідніша й загоєна як всі рани
ти небом для мене будеш і зірку звідтам дістанеш.
я знаю, я вірю, що буду, тобі як остання пісня.
кохання моє божевільне, любов моя надто різна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621508
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Разбиваю слова о камни,
Что застыли с разорванных нот.
В час, когда тебя нету рядом,
Мне так страшно идти вперед!
Странно видеть себя красивой
И от глупости этой беда -
Никогда мне не быть счастливой,
Если нету рядом тебя!
Черно-белые полосы шара,
В полюса замыкая мысли,
Нам диктуют размеренность шага,
Замедляя иль делая быстрым...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621534
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Уйти сейчас, неузнанной никем
В своем прекрасном повседневном лике,
От одиночества и от постылых стен,
И от толпы, шальной, но безъязыкой.
Уйти теперь, пока не ясна суть
Всего, что говорила и писала,
Пока еще в волненье не уснуть,
Пока еще черствей не стала…
Уйти туда, где больше не кляну
Я странный мир с ненужными цепями,
Где наконец-то может быть пойму,
Что делать с приходящими стихами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619381
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Її серце для нього – порожня кімната,
Де нема ні любові,ані образів.
Де на вибитих вікнах вмонтовані грати
А на стінах не Образи - "плями масні"!
Отим "плямам" молилась вона, коли вперше
Розривалось серденько-пташатко, в друзки!
Він запевнив - їй варто злетіти! Уперше ж…
...Не вдалось. Помарніла без хліба й води.
Сиротою...ні криків, ні серця-пташати.
На підлозі ж обмануті дикі пташки…
Їм не вперше грудьми ударятись об грати,
Не в новинку! Та вкотре, наївно… в пастки…
Мала віру,що взявся їх підлікувати,
Пам’ятає напились востаннє води.
Спорожнілі, наївні кімнатні пернаті!
Вони так й не навчились минати пастки.
Її серце для нього – порожня кімната,
А з очей визирають ті спраглі пташки…
Вони теж й як вона– не зуміли крізь грати…
Її серце – пташатко щоднини в друзки...
...
Вони так й не навчились минати пастки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620485
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Тихо сгорает загадочный вечер,
В парке под снегом уснула скамья,
Ты позови - и пойду я навстречу,
Чтобы ты понял: где ты - там и я...
Твой силуэт, вопреки непогоде,
Вырвет прожектором из темноты,
Ты оглянись, даже если уходишь,
Снова увидишь, где я - там и ты...
Где мою душу сжимает до боли,
Там из-под ног улетает земля!
Вырвется сердце, умчится на волю,
Я догоню и где ты - там и я...
А если ночью слепою любовью,
Я нарисую родные черты,
Не сомневайся - иду за тобою,
Чтобы ты помнил, где я - там и ты...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Раннее солнце лучи разбросало,
Молча от дома легла колея...
Просто увидеть - теперь уже мало...
Мне бы дышать, чтоб где ты - там и я...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621435
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
(Присвячується моїм спогадам)
...А я лежала у траві,
Сповита радістю дитинства,
А поруч - мавки дві малі
Плели зі слів чарівну пісню.
Нас огортали хвилі мрій,
Було і радісно, і сумно,
А сонце високо з небес
Палило трав зелені руна.
Грайливо бігали в полях
Навперегін з веселим вітром...
Купались з маками в житах
Три полонені феї літа.
Ми їли ягоди з кущів,
Рум'янець грався нам на личках,
І сік забарвлював мені
Рожеві губи в колір липня.
А я сиділа біля них
Червоний вечір нам сміявся
І вітер в кучері дітей
Вплітав мереживо із щастя.
А я гойдалась у зірках,
Тримала мавок за їх ручки,
І запах літа навкруги
Сплітав десь зоряні каблучки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579378
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 12.11.2015
Я не знаю і не хочу знати,
Що тоді було чи не було!
Хто носив ті квіти аж до хати
І про що гуло усе село!
Хто писав: "Наташа, я приходив..."
По снігу нетоптанім іще!
Хто і з ким дививсь, як сонце сходить!
Хто стояв під проливним дощем!
Я не пам'ятаю, де ті луки,
Де берези, схилені в журбі!
І, щоби уникнути розлуки,
Хто і що нашіптував тобі!
Бо з пори тієї, - ранок, вечір -
Верениця спалених ночей...
Пам'ятаю тільки, мерзли плечі,
Навіть влітку без твоїх очей...
Наче вмить дорогоцінне вкрали
Назавжди, за згодою сторін...
І боліло, мов пекельні рани,
Почуття, не підняте з колін...
Та якби хоч щастя! Хоч би крапля...
А то й не було ні тут, ні там...
Тільки сік з берези довго капав,
Прямо в землю, щоб ні їй, ні нам...
...Хто придумав зустрічі осінні,
Коли рани трохи затягло...
Вже вони нікому не потрібні,
Все, що мало бути, вже було...
Звичка повертатися - пропаща!
Мрії пофарбовано в пусте!
Та і я вже не вернусь нізащо,
Бо колосся надто золоте...
Вже нема коли терпіть образи
Й на чекання вже нема часу...
Роки розсипалися, мов стрази -
Не збираю, бо не донесу...
Чи були коли ті весни й квіти?..
(Вдячна долі, що таки були!)
А без квітів літечко - не літо!
(І вони тоді таки цвіли!..)
Не згрішу, коли забуду трохи,
Й не пущу минуле на поріг,
Бо не перемірюють дороги...
Може, й не було отих доріг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620391
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Ты не ищешь во мне недосказанных вслух оправданий,
Я не вижу в тебе остроруких подводных камней.
Может, в этом году мне и хватит глубоких признаний,
Только кажется вновь, что минуты сбегают быстрей.
Мне к тебе не сбежать, и с собой без тебя не остаться.
Наша жизнь - бесконечная пьеса, почти попурри.
Если есть ты такой, разве можно, упав, не подняться?
Когда будешь однажды скучать - только не закури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619038
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Мене убито....
Крила ми порвато....
Порвато в цурочки малі на кпини.
Із усієї сили наплювано,
Ногами втоптано, з розмАху автошини.
Я зраджена...
хоч сталось це не вперше,
Та все ж, наївна, вірила у щастя.
Все думала, що скоро стане легше,
Не знала я, що вже не тої масті.
У кожного по козиру на руки,
Всі впевнені і вірять в свою правду.
Візьміть і спробуйте моєї муки,
Щоб відвернуло вже чинити зраду.
І сил не маю плакати....
Як перше.
Де правда, про яку так чутно всюди?
Погомоніли?
Все!... тепер завершу.
Малюйте з мене каверзні етюди!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618703
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Осінь – час для повітряних мрій та бажань,
Атмосферних, легких, наче кульки, наповнені гелієм.
Час кохати і грітись гарячністю пізніх зізнань,
І ранкові тумани вдихати самим епітелієм.
Осінь – час, коли хочеться, мов дитинча,
У гумових чоботях вивчати брудні калабані.
І в багнюці, щасливій, туди, де тремтлива свіча
І турботлива мама частує улюбленим чаєм.
Осінь – час, коли сонце, ласкаве немов кошеня.
Час для теплих картатих шарфів у яскраву смужку.
У цю пору сердечно поживи благає душа.
А животики ваблять поспілі на гіллі грушки...
Гарбузовий пиріг. Ароматні книжки.
Сторінки метушливі ковтають запалені очі.
Осінь – час споглядати барвисті сни.
І у творчих митарствах проводити поглядом ночі.
Осінь схожа на нас... осінь – зрілість і мудрість життя.
Коли все вже було. І проте ще багато буде.
Осінь... Листя додолу в такт серцебиття...
І ритмічні дощі прохолодним бальзамом на груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617924
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Іди, не оглядаючись, від мене,
Не прислухайся - більше не покличу...
За мить хай стане жовтим лист зелений,
Та не заплачу, бо мені не личить.
Я вже давно усі порвала струни
І всі казки спалила у багатті,
Так швидко відлетіла птаха-юність
Й немає твого фото в моїй хаті.
Мелодія завмерла напівноті,
Знов боляче зламавши мої крила -
І я не відчуваю смак польотів -
Іди, бо то не я тебе простила...
Не я тебе чекала до півночі,
До гіркоти, до болю і до спазму...
Не я намалювала твої очі,
Я просто не забула їх ні разу.
Удари серця тихо лічать кроки,
Та більше не болітиме - згоріло.
В моїй душі отой смиренний спокій,
Чому ж тоді так пусто і так біло?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616865
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
В квартирі пусто. Навіть ні душі.
І це б нічого, знаєш, тільки в тому -
Душі моїй стають товариші:
Самотність, тиша й вигоріла втома.
Спитаєш ти: "а як же я, скажи",
А що сказати, всі казки не вічні.
Якщо у нас і є якісь стежки,
То паралельні, мабуть, не зустрічні.
Сама ж себе питатися боюсь,
Бо відповідь, напевно, буду знати...
Самотністю вечірньою уп'юсь,
Щоб мати сил її перемовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616001
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Бо крайня точка – ще не межа, як світ до краплі тебе не випив.
І світло входить у тінь вужа: поворухнувся – і з неї випав.
А той, хто прагне твого плеча, тобі ніколи про це не плаче.
І хто з нас першим усе почав? І хто з нас виграв тепер, юначе?
Я кожне слово зірву на крик (бо тиша точно тебе погубить).
Ти в пух і порох мене зітри. У тебе добре виходить, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
[i]Втома. Тотальна втома.
А по ночах сниться Сінгапур.
Леся Демська[/i]
А якщо не лікуєш – хоча б не лякай
(але справа таки не в тому).
То свобода моя і крихка, і ламка,
а ще втома. Тотальна втома.
Мої сни утікають, ба навіть, – течуть
десь у напрямку Сінгапуру.
Бо життя - наче регіт посеред плачу.
І не варто вмикати дуру.
Я не вірю словам, що тримають мене,
що тривають, неначе травми.
Дехто каже чекати, коли все мине.
А я просто чекаю травень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616671
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Торує вічність осені сліди
За три віки її не перебути
Ховає вечір в яблуневих путах
Багровим сонцем зморені плоди
І луни лун, і журавлиний щем
Розгубить світ згорьовано-порожній
А сад гуде і схлипує тривожно,
До неба підставляючи плече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616423
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Німа серед тисяч слів,
Глуха в розмаїтті звуків...
Мотузки рутинних днів
Вузлом зав'язали руки.
Вдихнути б. Та хижий страх
Надвечір стискає груди.
Мій відчай, мій вірний птах,
Літає за мною всюди.
Я більше не бачу снів -
Кошмари, самі кошмари...
Мов зграї голодних псів,
За мною біжать примари.
Чи згас мій вогонь, чи я,
Мов свічка, цілком згоріла?
Без полум'я все життя -
То лише доріжка сіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616394
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті.
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи завтра забудеш?
**********
Де заглядатимеш ти, коли ранок прийде?
Сонячні промені чиї зігріють долоні?
Серце моє відчайдушно по лезу бреде.
Серце моє... що у тебе давно у полоні.
Як це нестерпно: гадати про що ти мовчиш.
Боляче в очі дивитись, в яких таємниця.
В грудях моїх невідомість, як дикий спориш,
Серце тріпоче у нетрях, мов злякана птиця.
Ніжність твоя заспокоїть, як келих вина.
Декілька слів обігріють, мов кава з вершками.
Хто ти - не знаю, та знаю, що я не одна.
Тільки ж якби запитань стало менше між нами.
***********
Так цілувала тебе, як востаннє в житті...
Наче не було нічого й нічого не буде.
Ми, обійнявшись, дрімали, немов в забутті
Чи пам\'ятатимеш ти? А чи знову забудеш?
22.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615325
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
Сергій Жадан
Декому краще вдаються суцільні вигуки.
В мене всередині порожньо, значить – німо.
Ти залишаєшся десь за межею вигадки,
хлопчик із дивним ім’ям і фальшивим німбом.
Сльози мої витікають – ніяк не витечуть
(отже, в мені забагато дурного щему).
Дай мені трішечки ніжності, я не витрачу.
Хлопчику, я обіцяю, що буду чемна.
Голос тремкий перейде мені душу викриком.
Погляд вужем проповзе по мені на берег.
Хлопчику, ким би не був ти, тебе не викрито
(я бережу твою честь, твої сни й папери).
Кров моя гусне, і гаснуть на шкірі дотики.
Пальці твої невагомі і теплі губи.
Хлопчику, що мені з того, щоб знати, хто такий
той, що сьогодні (нарешті!) мене погубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612881
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Часом, вражає кулею думка:
«Як же набридло все! Нудно і сіро!»
На столику кожного ранку пігулка,
І хочеться крикнути: «Осточортіло!
Мені б трішки сил, трішки довші ночі!
Обіймів, розмов, відчуттів більше!»
Та очі ховаються – сліз не хочуть.
Грати в мовчанку завжди простіше...
Коли не вилазиш з нори місяцями,
Збираєш образ і страхів стоси...
Що, Господи, робить цей світ з нами?
Чому я ще тут? Чи жива? Досі?
Лавандовий чай. Аромат. Гори.
Далекі. Чужі вже. Скелясті. Кримські.
Втекти б у минуле, де Чорне море.
Янтарні вологі навпроти очиська.
Акації ваблять, мов мавки, кличуть...
І солодко хвилі шепочуть, манять...
Там вітер-бешкетник бентежить тишу,
Що напій кохання в ній музи варять.
Туди, де все вперше, де тиждень роком.
Солоні обійми і спечена шкіра...
Де те, що до того, суцільний морок.
А те, що опісля, безкрая мрія.
Маленька оаза гармонії в літі.
Солодких цілунків і юності острів...
У слові любов так бракує літер…
Свіча на вікні тихо схлипує воском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614815
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Я совсем не люблю акварелей –
Слишком зыбки прозрачные пятна,
Нервно прожитых, кем-то апрелей,
Мной непринятых и непонятных.
И размытые бледные краски,
Словно бы приглушенная жизнь,
Завершенности ждут и подсказки,
Продолженья своей сладкой лжи.
Созерцая хрустальную нежность
Подмалеванных Богом страниц,
Все трудней сохранить безмятежность
Мной в себе неразгаданных лиц…
Надрукований у журналі "Дніпро" №2 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612241
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Хотеть его до отвращенья,
Плоть, пошлость, холод, посмотри –
Постичь желанье совращенья,
Давно живущее внутри,
Так просто. Трудно втиснуть в рамки
Разбуженную ипостась
Себя. Страсть словно требует огранки,
В глаза любовника смотрясь.
Неуловимое мгновенье:
Владеть и тут же отторгать,
До аморальности влеченья
Играть с тобой, с собой играть.
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610231
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 20.10.2015
Найпухнастішими дотиками веретільниць – рук
Розфарбовувати власну ауру.
Смакувати твої лоскоти, мов халву,
Надто свіжу,щоб жити нарізно.
Найретельнішими дотиками космо – молитов
Розбирати найвищі з мурів.
Яким чином крізь них ввійшов?
Точно ззовні зоставив звірів?!
Найбільш бажаним дотиком гілок - вій
Зігріватись, мов біля ватри.
Все ж зумів? Неоцінне знайшов?!
Всі в вогні відгоріли втрати?!
В найвологіших лігвах дикунок - змій
Відшукати зарано втрачене.
Зрозумієш сенс дотиків-плазунів?
Вигоїш мною нею скалічене?!
Лоскотаннями ящірок-чаклунів…
Вином із сакурових листків…
Вливатися…
В найнепередбачуваніше….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607615
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.10.2015
Я и ты, нас только двое?
О, какой самообман.
С нами стены, бра, обои,
Ночь, шампанское, диван.
С нами тишина в квартире
И за окнами капель,
С нами всё, что в этом мире
Опустилось на постель.
Мы — лишь точки мирозданья,
Чья-то тонкая резьба,
Наш расцвет и угасанье
Называется — судьба.
Мы в лицо друг другу дышим,
Бьют часы в полночный час,
А над нами кто-то свыше
Всё давно решил за нас.
© Валентин Гафт
Ти і я , нас тільки двоє?
Це такий самообман.
З нами місто, дощ надворі,
Кава, шоколад, диван.
З нами всі твої сусіди,
Телефон дзвенить… Назло.
З нами все, що є на світі,
Поруч тихо прилягло.
Ми для всесвіту - дві крапки.
Різьблення чиєсь тонке.
Перший крик і білі тапки.
Доля - слово є таке.
Ми не живемо майбутнім...
Північ б`є дванадцять раз.
А над нами хтось могутній,
Все вже вирішив за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610581
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Забагато слів, які ніколи не скажу. Вони як ті вітри, які незнамо де починаються. Рвуть серце, ребра, душу. Рояться як бджоли в голові. Жалять зсередини. Намагаються знищити мене. А я все мовчу.
Та понад усе хочу, щоб ти про них знав. Відповів взаємністю. Взяв мене за руку і повів з собою в життя. Все далі і далі. Від світанку і до самого заходу. Нашого з тобою сонця. Хочу торкатися твого обличчя. Казати, що ти для мене все. І не боятися втратити тебе. Не тремтіти від холоду, а знати, що ти завжди зігрієш своїм теплом.
Заради тебе руйную плани на вечір. Наступні вихідні. Життя. Ладна подарувати себе тобі відтепер і назавжди. Тільки відчувати тебе поряд. Навіть за тисячі кілометрів. Поряд. Душею. Серцем. Подихом.
Та всі ці слова так і залишаться несказаними. Ніколи не вилетять з моїх уст. А понад усе хочу, щоб ти про них знав.[i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614515
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Давай з тобою тихо поговорим,
Мовчання ж бо давно вже душу крає...
Про осінь, що під небом яснозорим
Птахів у шлях далекий проводжає,
Про сни, вірші... І трішки про минуле,
Далеких днів мені тих так бракує...
Про почуття, що так і не минули,
Мовчатимем обоє... час лікує...
Про відчуття, про каву, про бажання,
Про мрії та про море неозоре...
Про НАС З ТОБОЮ... пошепки... мовчанням...
Давай з тобою просто поговорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614043
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ти приснися мені людиною,
Або вічно небесним спогадом
І не знай, що тобою скорена
Не забудь помолитись Богові...
Бо тобою наскрізь прочитана,
Бо у тобі, як в клітці замкнена
Не шукай у словах цих істини,
Бо вона у тобі закладена.
Нерозумним блуканням денності
Не доказуй мені теорії,
Зіштовхнулась, напевно, з маревом,
Бо знайшла у тобі симфонію.
Довкруги обведи всі контури,
Які ще не вдалось описати
Ти приснився мені людиною,
Яку я не змогла не кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578986
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 01.10.2015
Тягар не гне?..
У чому ж сила, жінко?
Торує горб, та завше по стерні...
Під босі ноги краплі луплять дзвінко.
А солі в них, що жару у вогні...
Вогненна сіль, що душу випікає...
І не вітріє... Що для триби час?
У сеї простір - ні кінця ні краю.
Замовить хтось опісля парастас,
заупокійну вишепче молитву,
полегшеним зітханням проведе...
І лишиться незвершеною битва,
як янголом у вишнє перейде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609737
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 29.09.2015
нежность - беззащитная богиня мелочей,
крошечный эмбрион в горле между вдохом и выдохом.
нежность - когда утром из его квартиры никак не находишь выхода,
а потом вспоминаешь, что тебе давно подарена связка его ключей.
нежность - в тебе живёт и тебя же ест.
это поломанные лучи в стакане, где лайм и коктельный лёд.
это, когда для ссор и обид она не оставит мест,
а расстояния начинают делиться на "до" и "от".
когда заколдованно смотришь, как он спит до утра.
нежность - зимой на губах от поцелуев раны когда
оставляют на помаде красной
такой же кровавый след.
и когда он ждёт, а её всё нет и нет.
нежность - приглушённый свет гостиничных спален
и зажать в кулаке леденцов цветное стекло.
нежность - когда мажет тебе тату на затылке пьяной
кремом
и дует, чтоб не пекло.
нежность - когда узнаёшь шелест шин авто
среди чужих ненужных прочих,
когда застёгивает тебе пальто,
чтоб теплее,
а потом дальше гулять до ночи.
прикосновение щетины к плечам и ладоням,
незаметную проседь в угольных волосах,
родной, ещё хриплый голос спросонья
и секунды до встречи считать на часах.
нежность - рандомный и бессильный набор деталей,
дорогое лекарство и самое главное в нас.
я знаю, она между нами, когда за окном светает.
так будет через года, вот именно, как сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610010
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Муза завжди повертається восени...
Трохи обшарпана, трохи розбиті коліна...
Очі ховає, бо зрадлива ще з весни...
Де і з ким вешталась? Не відчуває провини...
Муза завжди повертається восени...
Так, як і ти, з року в рік, вже давно з нею разом...
Ти десь блукаєш, любове моя, з весни...
А, десь у вересні, знову зализуєм рани.
Муза завжди повертається восени...
Хтива, та трохи місцями десь меланхолічна...
Я уже вкотре не спалюю всі мости,
Бо дуже люблю́, що з тобою так нелогічно...
Муза завжди повертається восени -
шльондрам також часом хочеться і шоколаду...
Спише сторінку і скаже, що все це - ти,
А потім мені повертай всі думки до ладу...
Муза завжди повертається восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608214
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Милый сегодня отправится в путь,
Милый сегодня уедет.
Он говорит: «Ты меня не забудь,
Я на чем хочешь могу присягнуть –
Верен тебе. Пусть соседи
Все, что хотят, говорят – нипочем!
Мы с тобой – муж и жена.
Буду твоим самым крепким плечом,
Ты – только мне суждена».
«Милый, я жду обязательно! Знай:
Ты – мой родной, близкий самый.
Это неважно: сентябрь или май –
Главное, что ожиданию край
Будет. Мы счастливы станем».
Милый сегодня отправился вдаль,
Дал мне колечко на память.
Только лишь сердце – мой тонкий хрусталь –
Крепко схватила дурная печаль
С очень сухими глазами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607253
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Пістріє нотний стрій
Дротів світлоподачі:
Пернатий різнобій,
Присівши на удачу,
Мінором виграє,
Виспівує сонети,
Що терену фойє
Німе торкнулось вето.
І листя на вербі
Лишилось небагато,
Поміститься й в гальбі
Остаток плагіату.
Покрадено ущент
Забарвлення розлогу,
Лиш де-не-де абсент
Означує вологу.
П’янить зелений шмать –
Дошкульне спогадання...
Як хочеться кохать,
Коли є осінь рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607117
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Трепетом, лепетом, дощем,
Відкушеним яблуком Єви,
Щоби клітини чули щем,
Бо час допіру не дешевий.
– Легенько, сильно. Хочу. Так! –
Слова холонуть в парафіні.
Ти володільник і батрак,
Мій глянець в сивім кокаїні.
Це літо бабине джмелем
Присіло на гербарій плоті.
Давай чесноти оминем
Й горіти будемо в азоті:
З трепетом, тихо, без дощу,
Без правил, рівності – так хочу!
Нове насіння пророщу,
Де свічка плаче серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605963
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 15.09.2015
[i]Твої слова вже зовсім скам`яніли,
Тремтять і ледь зриваються із вуст.
А очі, що горіли, потьмяніли
Від солоду отих нічних розпуст.
Мене безжалісно розбила, роз'єднала
Дорога не близька твоя, терниста.
Краплинками свідомість відлітала,
І совість розгоралася нечиста.
А хочеш, прохолодою легкою,
Гарячим подихом торкнуся губ твоїх?
І як ти любиш, я дощем піду з грозою,
В тобі втопивши свій зрадливий гріх.
Слова вже стали зовсім кам'яними,
Так схожі на мою безсилу осінь.
І я очима, на любов, дивлюсь хмільними,
Коли від мене ти пішов назовсім.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606493
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Від болю часом зводить скули. Затерпає зранене серце...
І хлинуть сльози рікою - горе прорве плотину.
Чорніє весь світ навколо,небо ось-ось розіб'ється,
й застигне пів-крик. Пів-зойк. Вуаллю накривши спину.
Втратить обличчя принади. Застигне в кривих гримасах.
В конвульсіях руки шукають, за що б ухопитись.
Ти думаєш, можна забутись? Ці дири латати часом?
Тут як би від болю не вмерти. Тут як би живою лишитись.
І далі іти по-між маси, творити себе безупинно,
ховати від ока чужого рубці під бинтами.
Навіть як буде боліти - повір,а болітиме сильно
- іди по житті красиво! Серцю пасують шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605153
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Порину в сон, там небо розмалюю,
Зелені хмари в голубе латаття.
На дим розвію вікове прокляття,
І в чорноліссі оленя вполюю.
Прикрашу в срібло попіл та багрянець,
Спаде росою ранок променистий
А якщо раптом грім у небі гряне,
То лише кинуть дощ - прозорий чистий.
Як гарно спиться, щось торкає шию,
Спекотно так...та це ж бо я в Сахарі!..
І щойно пролітала тут на хмарі.
Лишень з тобою я літати вмію.
Перлинки сліз спішать...та зупиніться,
Немов уперше стану до причастя,
Це ж тільки сон, усе це просто сниться,
І вії мокрі...то мабуть, від щастя...
07.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605104
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Це не важко, звучить як пісня,
Трохи музики, драми... Смішно.
Я йому пропоную віскі,
Він лягає до мене в ліжко...
Мій годинник звучить монотонно,
Забирає наші хвилини.
Та дозволь, хоч в думках, не скромно
Відчувати тебе всім тілом.
Ти чудово знаєш про що я,
Та невчасно прийдеш на поміч.
Чи страждалось тобі від болю,
Бо хтось інший зі мною поруч?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554479
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 05.09.2015
Я чула шепіт моря й самоти,
так схожі с шурхотінням оксамиту.
Відлуння щастя мОго, що розбите
гуляло, не торкаючись води...
Холодна осінь співом про своє...
по вітру розправляла жовті крила,
та човен наш і досі без вітрила,
це значить, він навряд чи допливе...
Бушує кров, занадто мало вен,
так, ніби у мені початок шторму,
а серце хоч і б'ється - впало в кому.
Не пам'ятаю тисячі імен...
Чи може зовсім, Я не на яву
одна з актрис в сумному епізоді,
Та щастя мОє, твій єдиний подих
розвіє сон, в якому я живу...
Присвята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604451
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
* * *
У океані пилу і вогню,
В котрім себе знайшла і розгубила,
Тихенько руку старцем протягну,
Благаючи в Творця хоч краплю сили--
Знайти дорогу. В серце, де життя
Кипить, вирує, б`ється током крові.
В душі любов, і ця любов—свята,
Я не сприймаю іншої любові.
В тобі мої вже вистигли сліди,
Усе змінилось: вулиці і люди,
Нові будинки, вежі і мости,
Нові слова, сюжети і етюди.
І на хресті моєї втрати ти
З трьохмовною табличкою на грудях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604491
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
мой папа - заботлив, красив и горд.
он много узнал и встречал на своём пути.
мы с ним, словно одной песни текст и аккорд -
друг без друга совсем не звучим.
мой папа всегда со мной, будто давний друг.
так рьяно заботится, верю ему всегда.
он знает, что я не смогу уснуть,
если руки моей не коснётся его рука.
мой папа - мужчина в самом расцвете лет.
оставил заботы, чтоб быть мне одним из всех.
мой папа...
исчезнет, как только придёт рассвет.
мне нужен твой свет, папа, нужно слышать твой смех.
мой папа оставил ради меня моря.
сейчас я здесь стою, как ты всегда и мечтал.
мой папа - тот, кто
СОВСЕМ ПОЗАБЫЛ МЕНЯ.
хотя, наверное, просто никогда и не знал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603846
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Катка сьогодні ночує саменька в ліжку,
бачить хороші сни, обіймає ковдру.
В Катки іще нескоро ростимуть ріжки
(навіть якщо не вірить вона нікому).
Вранці сховає всю втому під макіяжем,
вдягне усмішку, гарне якесь ганчір’я.
Піде шукати музи собі і вражень.
Знайде якогось дурня (ну, чудо в пір’ї!).
Буде його берегти як зіницю ока.
Буде його, як скарб, у собі носити.
В янгола з тою Каткою лиш морока:
серце її не серце – діряве сито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603252
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2015
Я ночую в доме простых людей,
для которых бог - это свойство быта -
он в жаре вечерней, в муке из сита
и ему не надобно быть сложней
и такого бога легко любить,
он привычен, выражен, осязаем.
и мы с ним не то что друг друга знаем,
но могли бы даже заговорить
при других обстоятельствах. там где я
родилась - он был холоден и двуличен
где росла - совсем не входил в обычай,
где училась - был сложен, но пояснен
и на двадцать третьем своем году,
все что я могу - стать спиною к свету
и смотреть, как бог, которого нету
заполняет щели... печет еду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584354
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 28.08.2015
Ви відчували, як болить душа
Таким терпким несамовитим болем,
Коли страждань перейдена межа
Й думки кружляють перекотиполем?
Коли жалі зібралися в кулак,
Коли від сліз навколо серця повінь;
Коли журба стікає мов смола,
Коли безвихідь притискає скроні.
Коли страхи – володарі думок
І сни – уяви хворої кошмари.
Надії пересушений струмок
Пече вогнем. Бо згущуються хмари
Над твоїм рідним, надто дорогим.
Й не розвести цей посірілий морок.
Життя в біді не додає снаги
Навіть тоді, коли тобі за сорок.
Безпомічна, розгублена, сліпа…
Не знАйду порятунку від печалі.
Думки – уривки розпачу, крупа.
Скорбота натискає на педалі.
Зіслав Господь згорьованій мені
Такий тягар стражденної покути…
Ви відчували щось подібне? Ні?
То дай вам Боже цього й не відчути.
17.06.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602367
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
А щастя було нечутним і невагомим.
Звивалось на серці маленьким сліпим котятком.
Його сторожили велети, ельфи, гноми.
І все було добре. І все було гладко-гладко!
І малося те, що треба: картата ковдра,
гарячі чаї від застуди і сонце в чашках.
І будь-яка туга точно вже виліковна,
коли вони поряд. Коли навіть важко-важко...
А компаса стрілка вперто вела на дотик.
Упасти в обійми не страшно, ти падай, падай!
На серці тихенько муркав маленький котик.
І все це не казка. І все було, правда-правда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602246
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Не сумуй, мій коханий, не варто.
Може, ми ще і справді діти,
Але знаєш, життя - не жарти.
Його важко усім зрозуміти.
Бачиш, нам не потрібні протести.
Всі життя - це маленькі театри.
Рік за роком, семестр за семестром,
Знову літо, ліси, знову ватри...
Не сумуй- тобі скажуть дорослі.
Ти спроможний на різні баталії.
Жити - значить приймати наосліп
Не стабільність, скоріш аномалії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602029
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Выискивая в каждом ноябре
На новый март прозрачные намеки,
Привычно простудившись и намокнув,
С поребрика соскальзываю в бред.
Туда, где можно вдоволь погрустить
И не искать дешевых оправданий
Своим стихам, сомнениям и тайнам,
Синице, задохнувшейся в горсти.
Там день чуть-чуть длиннее рукавов
Смирением пропитанной рубашки.
Под каждой шляпой прячутся барашки,
У всех есть Лис. И Роза. И Любовь.
А в ласковой беспечной тишине -
Уйти в себя до точки невозврата
И сожалеть о гибели заката
В озябшем зарешеченном окне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559168
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 23.08.2015
І не було прощання довгим, сльозоточивим.
Тиша не розірвала. Слово не обпекло.
Той, хто тримав за руку, завжди мені відчинить.
Просто така потреба: знати моє тепло.
І не плелись мотузки, і не в’язались пута.
Пальці ховали ніжність і відпускали сни.
Я відчувала дотик і обирала: бути.
Просто така потреба: дихати поруч з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601164
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Приходи, поговорим.
Извини, что так убого
я б тебя встречала…мним
твой приход. Одному богу
знать положено о том,
будет ли, случится встреча.
Я лишь жду тебя. Притом,
что мой век совсем не вечен.
Хочешь, можем помолчать.
В тишине слышнее станет,
как сердечная печать
исчезать начнет. Обманом
я тебя не завлеку.
Приходи, если сам хочешь.
Слезы все пущу в реку,
чтоб никто не видел, ночью.
Повидаться приходи,
посмотри в глаза и взглядом
расскажи мне о любви,
что могла бы….нет, не надо…
Приходи, поговорим.
Если не придешь – ну что же,
ты ведь странник-пилигрим…
Все равно один любим,
разве ты другой возможен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600248
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Присплю слова у лоні почуттів,-
мені і так усіх їх не сказати...
І на межі між щастям і прокляттям,
нехай вони звільняться від гріхів!...
Присплю слова. І ти їх не займай!
Вони - "табу" для душ, як сталь холодних...
Слова мої - любові світ-безодня.
У надрах серця - неспалимий рай...
.........................................................
А ... хочеш?... Просто вІрші почитай!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599678
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 15.08.2015
[i]Звідки взялась ця шальна пустота?
Вітер лоскоче загострені долі...
Лиш Мама, мов Сонце, проста й золота
Згасає тихенько, як враннішні зорі.
Вже скоро за розкладом, осінь вогниста
Мене понесе у доросле життя...
І я, молода, потопатиму в місті,
Як ти колись, Мамо, в минулі літа.
І в дорогах широких, в чужій красоті
Я не зможу себе розгубити ніколи...
Я розгублююсь, Мамо, в шальній пустоті
Де закохане серце збивається з колій.
Моя Пташко, невпинна і сильна, як час!
Лиш твою материнську безмежну любов
Я з собою ношу, замість всяких прикрас,
Я горжуся, що в мене тече твоя кров. [/i]
[i]Калініній Наталі[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598190
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Мов сліпому незмінна палиця,
Наче милиці для калікого…
Більше нічого не вимагається –
Лиш довіру приймати як ліки.
На добу: рано-вранці і ввечері,
І опівдні хоч крихту унції –
Тоді станемо ми приречені
На блукання щасливими вулицями.
Випірнають дива у звичайнощі –
Лиш зі мною ти зможеш ходити.
У довіри немає крайнощів,
У довіри нема ліміту.
Коли місячний віз перекинеться
На обпечену сонцем землю –
Не спіши прибирати милиці,
Бо не знаєш, що буде напевне.
Мов сліпому незмінна палиця,
Наче милиці для калікого…
Більше нічого не вимагається –
Лиш довірся мені навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598145
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015
...а потім... Наскучавшись вволю...
Вони стрічалися в шалених снах...
Щоб надивитись, до (в зіницях) болю..
У вічі... на ромашкових ланах...
Цілуючись, сміялися, мов діти,
І пили з вуст трояндове вино...
Сплітали руки... ноги... наче віти...
Стелили замість постелі руно...
І кадрували... до найменшої деталі
Кохані риски - в пам'яті архів...
А з їх імен писалися скрижалі
У піднебессі крилами птахів...
А на світанку ніжно-захмелівші
Себе знайшовши у загублених рунах,
... Він тихо зникне... їй косу розплівши...
Щоб знов колись зустрітися у снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596779
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 02.08.2015
Прощання, прощання, прощання, -
За роком минає рік.
І, знаєш, скажу без вагання:
Ти - люблений чоловік.
Хай небо буває з грозами,
І ранок - одна імла,
Та якось всього в нас дозами:
І холоду, і тепла.
І якось всього в нас мірою,
що скаржитись - навіть гріх.
В бурхливім життєвім вирію
Рятує мене твій сміх.
Рятує плече підставлене
в хвилини й години мук.
Разом сильнішими стали ми,
Не розмикаючи рук.
В тиші такій оксамитовій
Збивається часу лік.
І хочу мовчати світові:
Ти - люблений чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595889
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
[b][color="#ff0022"]Губи пестять..Так ніжно, так круто,-
Розгоряється в душах любов..
Вже від запаху терпкої рути
Зашуміла в висках наша кров!..
Ми обоє,- і більше нікого,-
Шати падають стрімко до ніг.
Ніжно грієш ти персика мого..
Вже й язик до жаринок прибіг..
Очі в очі.. Безмежне бажання,
Запах ніги,- і тануть серця..
Нас з'єднало навіки кохання,
Та чарівная ніченька ця!
22 07 2015 р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595548
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 25.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2015
[i]Ми кайфуємо зранку у день вихідний,
Обираємо краще заняття на вечір.
Ти на світі такий своєрідний, чудни́й,
Що не кавою гріє мене в холоднечі.
Ноги плутались в танці незграбному вчора,
Всі сміялися з вікон, де мало тепла...
У калюжі, в якій утопилося море,
Моя біль пережита рікою стекла.
Вже пустіє давно моя клумба квітко́ва,
І без квітів улюблених, двір постарів.
Не омиє їх більше роса світанко́ва.
Ти мабуть у мене закохавшись, здурів.
Я в тобі потонула із перших хвилин,
Твоя карма, що Богом наза́вжди дана́.
Серед інших, чужих, ти для мене - один,
Серед сотні чужих, я для тебе - одна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592848
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 13.07.2015
О, зоряне небо! Ти так невимовно прекрасне...
І кожна зірниця нас вабить в саму височінь.
Допоки остання зоря в небокраї не згасне
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
Блукаючи поміж людьми неприкаяним духом,
Стомившися від недоцільності свого буття,
Себе підштовхнувши невидимим внутрішнім рухом
Шукає ЇЇ, щоб вернутися знов до життя.
Споріднену душу, єдину у цілому світі,
Таку неповторну, таку... яких більше нема.
Щоб ІНЬ прохолодне зігріти у теплому літі,
Й самотності врешті позбутись важкого клейма.
Як спраглому крапля води - прийде щастя миттєвість,
Торкнеться рука до руки... Цей омріяний час.
Народиться у прохолоді нестримна чуттєвість,
І сотні зірок від любові засвітяться враз!
Це дві протилежності доля в одне поєднає,
Заповнити сяйвом серця, проганяючи тінь.
Допоки остання зоря в небокраї палає
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
06.07.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592123
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Бува, на долю падають сніги
посеред квітня мокрозимним цвітом
і зрада липне... і нема снаги
раба в собі злиденного убити...
Нема бажання бути... Хай би час
відмотував назад свої хвилини
до витоку... де не було ще нас,
де все було дитинністю невинне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577825
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 03.07.2015
Ні, не янгол ти...
Ані фея, не добродійка, не свята...
І розтрощеного не склеїш,
ні продовжиш комусь літа,
і хреста не візьмеш чужого -
мати б тривкість нести свого...
Не відмолиш нічого в Бога -
вже відміряв тобі всього.
Ти - піщинка...
Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
коли суджено всьому вмерти
поміж вічним життя дощем?..
Може й зродишся свіжим болем
через сотню чи другу літ,
аби знову брести сим полем
"рятувати пропащий світ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591434
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Когда сумерки пахнут черникою,
Земляничный закат сеет золото...
Тихо пей тишину многоликую,
Удивляясь: ну как же мы молоды!
Нам вчера рассказали о вечности...
Каждый день - уникальная заповедь.
На двоих - целых две бесконечности.
Хорошо быть влюблёнными, правда ведь?
Улыбаюсь молочному облаку
И тропе со следами оленьими.
Мне молчать хорошо с тобой об руку
И болтать, прижимаясь коленями.
Поцелуи, что слаще варения...
Сердце в горле стучит децибелами.
Когда "да" на двоих, без сомнения
Хорошо быть отчаянно смелыми!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590006
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 02.07.2015
Ти в мені не стихаєш ніяк.
Вже й, здається, душі доболіло.
А у пам'яті, ніби маяк,
Ти - далеке і рідне світило.
Не дотягнуся вже і ніяк
Обійняти не зможу ніколи.
Кажуть, той, що душею добряк,
Той пліч-о-пліч крокує із болем.
Якби знати, куди... або де...
І що зустріч колись неминуча.
Знаю тільки, що сильно пече,
Бо життя твоє було квітучим.
Наше сонце померкло із тим.
Як так сталося, Боже, для чого?
Посміхніться там разом із ним.
А ми тут усміхнемось про нього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590668
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Такий приємний, щирий вечір!
Така п`янка, магічна ніч,
Де змитий слід моєї втечі
Зникає протягом сторіч.
Мій сміх лунав в порожній залі...
Ти пам`ятаєш його дзвін
Сумний?...Та очі ті зухвалі
Дивились тугою з картин...
Застигла мить твого обличчя,
В ній докір, розпач занімів.
Чому минуле мене кличе
Словами зі старих псалмів?
Такий чудовий, гарний вечір...
Старої повісті глава...
Зникає слід моєї втечі,
Вступає ніч в свої права...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590666
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
А час не повертається назад,
Як сильно нам би цього не хотілось.
Не виправиш минуле на свій лад,
Воно, немов холодний снігопад,
Довкола нас невчасно розлетілось.
То як мені зігрітися тепер?
І як до твого серця пригорнутись?
Бо спогади, мов крига - між ребер,
Занадто покохала я тебе.
Та час прийшов... та час прийшов проснутись.
Бо що нам за любов таку дають?
За відданість, терпіння і довіру?
Без роздумів у душу наплюють,
Допоки надто пізно не збагнуть -
СІМ'Я з двоїх випрошує офіру.
І як тепер забути, що було?..
БЕЗ ТЕБЕ Я МАЙБУТНЬОГО НЕ БАЧУ.
Хоч душу білим снігом замело,
Вишукую в снігах твоє тепло,
І плачу... плачу... від образи плачу.
10.06.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586676
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Начаклувала... Бач, а ти не вірив,
Що є мольфарське щось в моїм коханні...
І ось стоїш за крок... у поєднанні
Із моїм Львовом. Із моєї мрії...
А я впізнала... за серцевим жаром,
(якби заговорив, то я б зімліла)
коли надія майже вже дотліла,
ця зустріч-мить заполонила чаром...
Непевні кроки... Боже, як ти близько!
Боюсь підвести погляд із-під вій
До хрипоти кричить сердечко: "Мій!!!"
А я мовчу... й втікаю, як дівчисько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587191
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Я б хотіла тебе обняти,
і не можу віддати більше.
Розпадаються дні на дати,
а давно це уже не тішить.
Бо не можу ніяк сказати,
що насправді найбільше мучить.
Десь між тими речама ґрати
поставали такі гнітючі.
Ми живемо. І це вже добре.
Та непри́йняте - гіркне досі.
Твоє серце - таке ж хоробре.
Й перший сніг у моїм волоссі.
Все не вмію оте прийняти,
не навчилась валити стіни.
Тихо пам'ять в моїй кімнаті
Перетворює нас на тіней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586707
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Обпектися об власне пекло. Зачинитись на всі замки.
І до себе – немов до Мекки. Й т и.
Бо від спогадів тепло й терпко. Краде тишу совина ніч.
− Що ти бачиш у тім люстерку? − Н и ч.
Поміж кроків моїх і криків загубились усі слова.
Світ сьогоднішній завеликий в а м.
І вовтузяться по куточках не приручені ним вітри.
− Хто приречений вити, вовче? − Т и.
А як місяць сьогодні згасне, німуватиму, як колись.
Як не зможеш прийти причастям – с н и с ь.
Я молитимусь довго нині, бо в небесному колесі
всі однаково вільні й винні. В с і.
… і на відстані очі в очі ми незрячі і ми німі.
Я твоя, і ти досі, вовче, м і й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Ні, не треба тут зайве думати.
Ніч сьогодні, на диво, тиха.
Хтось так близько, а значить, - вдома ти.
Д и х а й.
Вікна вгледіли щось за темінню.
Я тримаю тебе, не бійся.
Засинайте на плечах, демони
й біси.
Ми з тобою прийшли останніми
продавати за безцінь душі.
Та любити відтоді стали ми
дужче.
Блякне місяць, і сипле зорями.
Нам не буде надовго світла.
Ми з тобою прийшли прозорими
звідтам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586038
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Давай зіграємо на роздягання в шахи…
турнір корисний, ну а приз простий –
я гарантую: тілом пробіжать мурахи,
бо ж у душі ти зовсім не пустий.
Спочатку ти зніми із себе страхи
оті, що сплетені за немалі роки,
за ними спогади про те, що ми - невдахи,
обшиті вправно долею руки.
А далі вниз спадуть пусті тривоги
з ниток тонких, але міцних, мов сталь,
а слідом скотяться всіх мрій знемоги,
за ними чистих душ втонув кришталь.
Ти оголяй себе повільно, не спіши,
мереживо образ знімай наступним
і у думках старайся, не гріши,
не кутай себе в светр ниток підступних.
А після гри вдягни на себе легкість
із ніжної любові, а не шмат,
і щиру у душі відчуй полеглість
такий став негараздам шах і мат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586758
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
"Грудень. Я досі впевнена, що сніг - цукор, його можна їсти,
чайними ложками вишкрібати з суглобів старого, хворого на артрит саду,
можна зліпити з хрумкого, білого тіста
справжню Снігуроньку, чи, принаймні, снігову бабу.
А ввечері мене болить горло, кашель судомить груди,
термометр під пахвою, ртуті не вистачає,
тоді я тихенько плачу, і застуда
зненацька минає, коли ти мовчки цілуєш мене в чоло,
і поїш малиновим надто солодким чаєм."
"Осінь. Я підросла на шість з половиною сантиметрів,
я вмію посміхатися куточками губ, як ти, і рахувати до ста.
Чому навіть у сірому, зношеному своєму светрі
ти така невловимо чарівна, затишна і проста?
Я вже зовсім доросла, я вмію чистити яблука і навшпиньках зазирати в сервант,
що карамельками лоскоче погляд і на кінчику язика тане,
ти кажеш, що мені личить шкільна форма і рожевий ранець,
а я найбільше люблю білий ошатний бант".
"Спека. Цвітуть рубінами маки, з вишень бризкає сік,
вітер розвіває волосся, сонце змащує плечі вершковим маслом,
ми зовсім як сестри, я трохи вищенька, а твоїй красі, мамо,
ніколи не зів'янути з часом.
Я бігаю на город, ношу тобі в жменях для страв
пахучий кріп, крихітний зелений перець, огірки, часник,
смородинове листя, ароматне, мов найдорожчий парфум від Діор.
А ввечері ми читаємо "Маленького принца", кілька казок,
посаджених в записник,
хороший роман чи натхненну п'єсу,
де кожен зустрічний сон - неодмінно актор."
"Щастя. Ти будиш мене поцілунком у теплу щоку,
відгортаєш з очей неслухняне пасмо,
плачеш, я плачу теж.
Це - мов свіжа пульсуюча рана, рубець якої гоїтиметься в майбутнє.
Моя душа, тиха й пастельна, мов беж
благословенна тобою
сьогодні вдягнé білосніжу весільну сукню."
Знаєш,
ці миті могли б бути нашими,
я б складала їх у красиву коробку,
поряд з першим поцілунком і зовсім дитячим шрамом.
Я б носила квіти не до твого надгробку, а додому
якби
ти почекала, поки я виросту, мамо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431826
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 08.06.2015
Заходь у гості! -
сонцю я гукну,
відкинувши мереживо
фіранки.
Немов дитя, -
замріяно зітхну,
утіливши в реальність
забаганки.
Духмяна кава,-
звабою хмільною,
мене у піднебесся
підійме...
Грайливо чашку
розмалює хною,
і спокоєм дбайливо
обійме.
Допоки фарфор
грітиме долоні -
заплющу очі,
слухаючи тишу.
І думи відпущу:
гіркі, солоні...
Медові лиш, -
у мить ось цю, - залишу.
Собі дозволю -
щастячком барвистим
убратись зранку
з голови до ніг.
А сонечко, -
клубочком золотистим, -
вже прикотилось
прямо на поріг!
16.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560188
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 05.06.2015
Ще не час, не буди. Промінцями крізь вії
Заклопотаний день посилає тепло.
Я без твоїх долонь прокидатись не вмію,
Без цілунків-метеликів в рідне чоло.
Ще не час, не буди. Хай лоскочуть у вушка
Незачесані пасма. Еге ж, я така!..
Так інтимно прим`ята сусідня подушка,
Ще так пахне тобою безсила рука.
Ще не час, не буди. Хай біснується кава
І повзе по плиті ароматна піна.
Варта цілого світу усмішка лукава,
Найсолодші вуста і долоня міцна.
Ще не час, не буди. Півхвилини до старту.
Ми встигаємо, щастя! Тепло через край...
Не спіши. Це життя абсолютно не варте,
Як не маєш кому шепотіти: "Вставай..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491684
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2015
Вже грозами пропахли спориші,
Лягли у слід мандрованого червня,
Що визрівав у смуті невичерпній
У перший день своєї ворожби
І димний сад гойдала німота,
Тулилися до ганку матіоли.
Де обрію торкається корма
човнів, що не вертаються ніколи –
Там літо згубить наші імена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584883
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 04.06.2015
......................... [i] Разорвался у розы подол на ветру.
Соловей наслаждался в саду поутру.
Наслаждайся и ты, ибо роза - мгновенна.
Шепчет юная роза: "Любуйся! Умру...."[/i]
[i] Омар Хайям[/i]
...........................................................................................................
"Знов спокусив мене той теплий вітер!" -
жалілась роза, гублячи росу....
А польові їй вторували квіти:
"Яку ж бо змарнував, стрімкий, красу..."
Хіба ж не ти заманювала вперто?
І запахом дурманила, звала?....
Він прилетів із серцем розпростертим -
покірний, п"яний.... Звабила сама!
І так щоліта - все завжди спочатку:
троянда горда... аромат хмільний...
і легковажний вітер... й ніжність ранку...
й вінцем коханню спів чомусь сумний.
Ох, квіточко, духмяність ця недовга!
Замінить свіжість тлін і духота...
Ти не скупись, бо вітерець раптовий
у простір юність плинну загорта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585288
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Десь виринають з пам'яті то дати,
Але частіше образи, фрагменти...
Де мама все щось робить коло хати,
А в гаражі у тата інструменти.
Наші собаки: трохи рижа й чорна.
І сад з городом - майже на подвір'ї.
Завжди всміхнуся, - спогадом пригорне
Так, ніби душу залоскоче пір'ям...
І я щаслива... Боже, як щаслива,
Коли згадаю пустощі дитячі.
Ту солодющу, ту медову сливу!
Й далекі зорі - тихі і тремтячі...
І в серці сум, і радість, - все від того,
Що доля ця дала мені пізнати
Двох ангелів життєвої дороги:
Невимовно коханих маму й тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580361
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Стара кав'ярня... Вона і він...
Тремтячий голос... Між слів - питання...
Не зводить погляд з її колін,
Але стіною її вагання...
Воскресла пам'ять, а там - ВОНИ...
Смакує цнота навпіл із шалом.
Зі спільних таєн, хіба що сни
Й слова кохання звучать хоралом...
Кавовий смак вернув до тями...
От їй би в осінь, вона ж - у квіт...
Й відверто так, не манівцями:
- Тебе чекала я стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577531
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
И снова маятник пытается толкнуть
Меня поближе к краю синей бездны,
А я стараюсь дольше не уснуть…
Люблю любовь, надеюсь на надежду
И верю вере , что найду себя
Взойду легко на новые ступени
Смеясь и радуясь, тому, что это я
Смогла, рискнула и, в себя поверив,
Рисую будущее твердою рукой
И, распахнув глаза на встречу утру,
Не буду прошлому кричать :
-Вернись, постой!
А просто улыбнусь светло кому-то
В чужих глазах засветиться душа,
А я пойду по жизни не спеша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571681
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Наснився знов...
Без дозволу у сни
Влетів за хвильку до світанку,
Промінчиком прийдешньоі весни
Розбурхав нічку-колисанку.
Запестив щастячком...
Зацілував...
Під ковдру зіроньок насіяв,
Кавово-пряно милував,
Ранково ніжністю завіяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571226
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Пора апреля. Прелая земля
теплом полусогрета ненадежным.
Смолистость почек топят тополя
и почерк выправляют безодежный,
расписываясь тонкой зеленцой
за всё, что испытать случилось в зиму.
И радуга смыкается в кольцо
на купине небес неопалимой.
01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571203
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
***
"Пишу й боюсь, щоб не зійти з ума"
( Тетяна Іванчук)
Пишу стихи, чтоб не сойти с ума,
не раствориться в серости безликой.
Пишу стихи, когда весна нема,
и даже воробьям слабо чирикать.
Окно моё поймало слабый луч
в закате солнца мартовского неба.
Слова плывут - так плавится сургуч,
печатью став, устав терзаться слепо.
Пишу, когда в нависшей полутьме
следы исчезли( только мне знакомы),
и оттого стою лицом к зиме,
судьбу познав при помощи бинома.
Который день преследует Ремарк
в тождественном подобии сюжета...
Пишу стихи, чтоб не сойти с ума,
похожие - на письма без ответа.
24 марта2015
Автор фото: Надя Позняк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569515
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Кроками
Міряю довгу і темну кімнату…
Знаю... ти бродиш десь поруч зі мною в пітьмі…
Я – відчуваю… і раптом під шовковим платтям
В мене мурашки
пробіглись по цілій спині…
Спокою
Марно шукати… він нам тільки сниться…
Голос лунає з таких невідомих глибин…
Сонячно дивляться в душу великі очиська
Із покоління….
що легко назвалося – джинс…
Стуками
Серця відлунюють стіни кімнати…
Мій домовий заховався… і де він тепер…
Я розумію… що втечу оцю спланувати
Так безнадійно…
як втечу із СРСР….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563340
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Ранок...
У потязi душно...
Дерева за вiкнами
спiвають задушнi
останньому дню зими.
Туманiв сiдих килими
Безпечно стеляться
понад землею.
Вiбруэмо ми,
Вiбруэмо з нею
Очiкуванням весни.
Очiкуванням першого пагону
Небесно-земноi злагоди
I зелених таких кольорiв,
Босих слiдiв
На вогких чорноземах,
I зерен сонячних в землю,
I налитих серпневих хлiбiв...
Потеплiло на серцi.
До сходу рукою подати.
За спиною - Карпати
i опора лiсiв.
Нинi зима,
А позавтра -
Вже перший iз днiв
Весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562941
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
На обличчях калюж розсипалися зорі,
Місяць виклював в небі цукрові доріжки
І смарагдові очі німих світлофорів,
Оглядали розбиті життям обеліски.
Ми удвох із тобою, в зеленім промінні,
Під повіки ховали насіяні сльози,
І над нами війна простелила руїни
Та заплутала землі в червонім волоссі.
А свобода — надкушене яблуко з Раю,
Переспіла і стала непотребом світу
Із насіння його незабудки зростають
І сплітають доріжки одним заповітом.
Охрестити все небо під колонами миру,
Щоб із нього дощем обтрусилися зорі,
Стигли яблука, стигла і віра
І світились смарагдом німі світлофори.
Автор: Юлія Довбня "Руїни"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562749
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
В немом присутствии дождя
Есть вседозволенная святость,
И каплей жизни станет радость
На тусклом фоне бытия,
Где личной жизни парапет
Хранит застывшие моменты,
Пустышек снов цветные ленты
Стекают в море каплей лет.
Не роковой, не злой, не сильный,
А просто чистый и немой
Как будто день умыт не мной,
А Божьим промыслом обильным...
Пусть небо льет на душу милость!
Коль в жизни появился дождь,
То всё, чего так долго ждешь,
К чему так боязно стремилась
Что в параллельности живет
Сегодня жаждет проявиться,
В жизнь очищением явиться.
Небесной манной...
Горький мёд
Как терпкий ладан от Творца
Живет в оттенках птичьих криков...
Присутствием духовных ликов
В чертах знакомого лица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562068
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Зітліє час між пам'яттю і снами
І тільки вихри тужать вдалині
Невчасно сніг золою перед нами
Як тихий сум, як докори сліпі
А ти мовчиш вдихаючи негоду
Важким туманом вікна запливли
Акорд останній, перехід сезону –
Це відчай слабкодухої зими
Та поки ранок стелиться на ґанку,
Повік торкнись нечутно і чола
Зірви кайдани крижаних уламків
Уже весна! Ти чуєш? Вже весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562720
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
[i]Как глубоко в полуночном метро...
В.Вишневский[/i]
Метро…Потік людей – свідомості потік…
Сиджу на сходах між двома світами.
Червона гілка чи блакитна вбік –
Двошлях, який не вимірять літами.
Люблю в ночі сидіти в цій печері.
Зливатися з думками перехожих.
В рюкзак ховаю залишки вечері,
Шукаю сиротин, на мене схожих.
На заклопотаних обличчях відблиск втоми,
Залізна леді стрімко мчить до сина.
Її вже рано не чекають вдома,
В думках лиш може люляти дитину.
Хлопчина у пуховому жилеті
Вертає від єдиної у світі.
Найщасливіший, мабуть, на планеті,
Бо очі вщент її теплом налиті.
Десь близько грає скрипка і гітара
І небайдужий кине у футляр п’ятак.
Читаю всіх, хоч не донька мольфара,
Але живе в мені якийсь дивак.
Зникають тіні у тьмяному світлі,
Пройде остання, оповита у хутрО.
Її парфум розчиниться в повітрі –
І темно в опівнічному метро.
Вже ніжний сон в обійми сповиває,
З душі висмоктує тривогу й сплін.
І знов на сходах завтра зустрічаю,
Можливо завтра пройде поруч він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561201
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Ніхто не знав, що має статись далі...
00:00 завмерло на табло.
Мороз перстом холодним на металі
Виводив слово "спокій"
І росло
В душі у когось відчуття надії,
Хтось зброю стис,
Хтось прочиняв вікно,
У когось сонно опускались вії,
У когось хмурилось в напруженні чоло.
Ще не родилася секунда, ні хвилина,
Не встиг в майбутнє час зробити крок.
У когось плакала налякана дитина,
Не міг хтось відшукати цигарок.
І час пішов!
Благословенна Богом
Секунда, друга - як серцебиття.
І десь на сході з пороху земного
Проклюнулась зернина до життя.
17.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560413
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Багато слів. Порожніх, зайвих слів,
Які летять у простір, наче пил.
І тільки Ти – лиш Ти один зумів
Простить, прийнять, зігріть і дати сил.
2015-01-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561101
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Джерело мого натхнення:
" Сон з коханою " автор Сокольник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
Ніч відрадою стала
у марудності днів...
Мов вінок виплітала
із намріяних снів.
В них усе, що минуло -
відродилось в цей час.
Почуття, що поснули,
знов осяяли нас...
Ми з тобою, як діти
в дивну казку втекли,
де зірниці-софіти
небо в срібло вдягли,
де траву колихає
в темноті вітерець,
і цвіркун нам співає
в резонансі сердець...
Де ми разом з тобою
пальці ніжно сплели,
призабуті журбою
спокій свій віднайшли...
Наше вкрадене щастя,
мов окраєць, в руках.
Як спокута й причастя,
нам даровані...в снах...
13.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559292
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Полу–дыша, полу–реально
Его глотая многоточья,
Под цифровым покровом ночи
Вошла к нему в портал.
В его объятьях виртуальных
Себя разбила об порочность.
Ему писала страстью сочной
Желаний мадригал.
Гадая голос между строчек
Её зачитывал приватно,
Снимая кожу многократно
С умалишённых слов.
Букв шёпотом кусая мочки
Губами сердце вырвал жадно.
Души патологоанатом
И потрошитель снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559218
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Не підживлюй журбу давніх спогадів теплими нотами,
Звуком ніжних мелодій і плином нестримних думок.
Залиши, що було, і пильніше курсуй поворотами.
Що було, і що буде - не більше, ніж просто урок.
Заховай від очей пожовтілі в роках фотографії -
Не ятри рани серця, що їх не торкається час.
Вже пусте. Вже минуле. Лише епізод біографії.
Без надій, сподівань і, нарешті, уже без прикрас...
Все не те і не так, як у вирі подій то здавалося.
Щирий подив удару нежданому змінить печаль.
І здається, що нині бракує найменшої малості,
Щоб байдужістю став той затаєний глибоко жаль.
Щоб слова, що не сказані, димом навіки розтанули,
Щоб чуття непояснені не каламутили кров.
Хтось казав: "Лиш сліпим у цім світі на все треба правила".
А для тебе єдиним законом лишилась Любов.
13.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559374
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 14.02.2015
Такий в душі застій невиносимий,
Така нудьга і туга в ній страшна...
Лиш рідні очі дивляться німими
Протестами і спалюють дотла
Нічні страхи. І відчай, і тривоги.
Мій час на тому майже зупинивсь.
Лишень в душі маленька крапля втоми,
Бо ти за неї деколи моливсь.
І вже пора не мовити ні слова,
Зціпивши зуби, йти на компроміс.
Бо знаєш, світе, я тепер готова,
Щоб ти в мені надією проріс
Нарешті знов, а, може, і востаннє.
Хто пише долі, - того не виню.
Лише б нехай надії на світанні
Стоптали злоби і брехні стерню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559277
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2015
У човнику
з долоней твоїх рук
зупину я свій біг щоденний,
притишу я сердечний стук
і поселюсь у нім
на безлімітний термін.
До човника
з долоней твоїх рук
я пигорнусь всім тілом,
до найменшої клітинки.
І щоб відчуть себе
неначе у раю,
душа моя стає навшпиньки.
Я човника
з долоней твоїх рук
візьму в свої
і ніжно пригорну до серця.
Від насолоди
нашими тілами звук
у шепоті дощу озветься.
Із човником
з долоней твоїх рук
я хочу пропливти
в одній життєвій річці.
Нехай не буде як в раю,
мені не страшно
при твоїй підтримці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328880
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.02.2015
Що сталось? Стільки ворогів одразу!..
І всі на шмаття розривають знов..
Безсоння… відчуваю вже відразу…
Невпевненість…і хто б їх поборов?
У шибку гілка стукає щоночі,
В обіймах вітру... проситься в тепло?
А я не хочу… я УЖЕ не хочу,
Щоб мої сни снігами замело…
У невідомості я наостанку,
Прошу: « Хоч крихту кинь, не заважай…
Я вже твоя, відколи, полонянка…
Надії назавжди мене віддай…
Нехай карає… манить, віднімає,
Але допоки жевріє… за мить,
Жарина вогнищем уже палає…
В душі, що, завмираючи, тремтить.
Схилю покірно голову для страти,
І навіть,якщо більше не засну,
Я всі борги зумію вам віддати,
Бо в серці втаємничую весну…
І визнаю… що з ночі до світанку,
Розхристана, розіпнута душа –
Мого бажання – вічна полонянка;
Твого – лишень, невільниця чужа…»
20.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538327
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 07.02.2015
Словно елочный шарик, свисаю на ниточке Бога.
Словно шарик воздушный, куда-то привязанно рвусь.
Упаду ли, взлетев, иль упав, я взлечу хоть немного -
Полагаться на Бога у тоненькой нити учусь.
Эта нить – вертикаль. В этой нитке пульсирует время -
То, которого нет... Но часы я опять заведу.
Я назад не смотрю - обернется находкой потеря.
Я сама как часы: хоть и некуда вроде – иду.
Сколько чувствую нить, столько я для нее – Ариадна.
Это ею – моей! - перевязанный шарик земной.
Завяжу посильней, чтобы не было после досадно,
Когда с елок игрушки уложат в пакет по одной...
05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557419
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Не пиши мне о мире, мам - время разорвано в клочья.
На столбах придорожных- не пыль. Только стылая кровь.
Мы играли в войну. Нас земля испытала на прочность.
Излечив напоследок зачем-то разлитую боль.
Нас пытали огнем. Нас увечили жаром и страхом.
Нам внушали азы безразличия перед упрямой судьбой.
Кто-то руки тянул, кто-то сыпал отборнейшим матом
и упорно войну называл очищающей верной борьбой.
Нас зачем-то столкнули, а мы, не увидевши света,
словно овцы пошли на убой к палачам-пастухам
Знаешь, мам, нам наверное лучше ослепнуть,
чтоб не видеть ни боли ни слез, что рассыпаны там,
на когда-то богатой земле, что родила пророков.
Что кормила хлебами и грела добытым углем.
Не пиши мне о мире, мам. Он в перепутанном прошлом.
Мы стираем свою человечность пылающим острым мечом
====================================
Догорает земля - ей немного, пожалуй осталось.
Детский плачь не разжалобит, мам, ни одну из сторон.
Нам бы, мам, человечности. Мам, хоть бы самую малость -
и война б захлебнулась.
Да только... мы с нею умрем....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557409
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Нас не нужно учить - мы нечаянно вышли из прошлого
и закрыты пути. Мы остались без права назад.
Расскажи - что нас ждет и соври хоть немного хорошего.
А искать бесполезно кто в этом во всем виноват.
Нас ровняли с землей. Нас утюжили адскими градами.
Не пиши нам о вере - она затерялась в степях.
На курок нажимая, подумай хоть каплю - а надо ли?
Вспомни о поседевших до срока чужих матерях.
Загляни в детских глаз голубую озерность бездонную,
прочитай дикий страх и отказ эту глупость понять.
Расскажи - что нас ждет. Замети пятна крови поземкою
перед тем как нам выпадет землю свою напоследок обнять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553414
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 05.02.2015
Блимає світло... мабуть-таки скоро згасне...
і ця економка мабуть догорає кінця...
Від'єднано дріт усім красномовним гаслам.
Від'єднано дріт і блідого мого лиця.
Зашкалює пульс, аритмія узя́ла гору,
у грудях кипить, ніби пекло, живе нутро.
З годинником разом стерлися грані на порох
і знов почуттями у дурня ми граємо втрьох.
Хвилини продавлюють часу старезну канапу,
скриплять під ногами спіралі іржавих пружин...
І знов аритмія, що має хвороби ознаки,
та знаю лиш я, що моя аритмія - то ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551136
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 05.02.2015
Когда талант, притрушенный маразмом,
Костюмы одевает в ордена
Искусственные, как дешёвки–стразы,
Мол, он на «ТЫ» с понятием война…
Когда пенсионерка кулаками
Бьёт пленного земелю–пацана,
Свою страну валяя матюгами…
Как–будто это не её страна…
Когда солдатов наших после газа
Контрольно добивают с калаша…
А прямо перед казнью (казнь – не сразу)
На телефон снимают не спеша…
Когда на полуострове отжатом
Сошлись, что бы молитвой хоть на грамм
Почтить Кузьму ушедшего – солдаты
Погнали всех, как стадо, по домам…
Когда ТВ–канальное кураре
По капле в мозг анти–логичный бред –
В подешевевшем водочном угаре
Пунктир извилин растерял свой след…
Вчера лишь – люди… А сегодня – быдло,
Под трансформацию души на гниль.
Мы жрём детей? Вам в телевизор видно?
Подкиньте же для запаху ваниль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556966
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
В передчутті святкової забави
Я хутко мчу додому по снігу.
Покинувши усі рутинні справи,
Наспівую щедрівки на бігу.
Перина з діамантів під ногами,
І тисячі світил - у небесах...
Довкола снігові стоять вігвами,
і в'ється серпантином шлях.
У вікна зазираю, мов малеча,
що цілий рік чекає Коляду.
Ну що мені колюча холоднеча?
Я з нею в товаристві йду!
Ну що мені той вітер і сніжинки,
Котрі летять у вічі зусібіч?
В повітрі пахне хвоєю ялинки,
А незабаром Новорічна Ніч!
Гірлянди, подарунки, феєрверки,
І райдужні стрічки усюди!
Яскраві кульки, лампочки, цукерки...
В очікуванні дива люди!
Ба може й я зустріну на шляху
Снігурку й Дідуся Мороза?
Так он він!.. На сусідському даху!
А олені йому пильнують воза.
А там пакунки, іграшки, листи...
Там солодощі і прикраси...
Лиш у дитинство не спалім мости!
Душа в нас непідвладна часу!
По кризі фігуристкою катаюсь,
Кружляю... Хоч без ковзанів.
До перехожих радісно всміхаюсь,
Поміж чарівних райдужних вогнів...
8.12.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542517
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 01.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015
Де перламутром снів вкривались небеса,
Десь на краю землі віддала ніжність.
Світала світла мить і сходила роса
Допоки не згубили душ суміжність.
Пульсує дико кров і все тепер навспак.
Я нівелюю всі вчорашні битви!
Забудь усе, лиш пам'ятай мене на смак.
І тихий шепіт нашої молитви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555721
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Лишилась осінь, а тепла не стало.
Думки порожні, холодно в кімнаті.
Мені потрібно неймовірно мало:
Яскраво жити і спокійно спати.
Закрию двері наглухо й навічно
Усім, хто стука треба чи не треба.
Я людству щастя, безумовно, зичу,
Та я й сама сягнути зможу неба.
Минає осінь. Я чекаю снігу.
Вберусь з зимою в сніжно-білі шати.
І не старайтесь. Не зламати кригу.
Я хочу жити. І спокійно спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553823
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 24.01.2015
предзакатного солнца молодое вино.
прилетела голубка ночевать под окно,
предсказание снега из-под крыльев сбывать,
воркование ветра из-под крыш воровать.
приголубил голубку индевеющий сад.
задубевшие вишни стали хрупче стократ.
и калины под иней по зиме не горьки.
только зябнет голубка с ее легкой руки.
все-то света в оконце - чтобы птицу согреть,
голубиному солнцу - до утра не сгореть,
жилам веток пружинить, на снега ворожить.
то ли дело весною…
только жить
только жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549129
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Вже рівно рік…
Вбивають українців
у цій війні.
Втомився лік…
Із горем наодинці
минають дні.
І знов пече,
І ятрить свіжі рани
юнача смерть…
Твоє плече,
мій янголе незнаний,
Небесну твердь
для нас трима…
І зорі нам ще сяють -
Життя прядуть…
Іде війна.
Герої не вмирають -
В серцях живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553712
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
З веснянками носик,
усміхнене личко –
Це Сонечка доня,
дрібна-невеличка.
Така невеличка
ця сонячна доня -
Легенько вміщається
в мене в долоні.
Мандруємо разом
ми з нею по світу –
Весна це, чи осінь,
зима, а чи літо.
Яка ж невгамовна
ця сонце-дитинка!
Ні миті у неї
нема для спочинку.
Коли ж подрімати
я схочу хвилину –
Вона десь зникає –
Моргнути не встигну.
Напевне, допоки
блукаю я снами –
То сонячна доня
пустує і з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553661
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
О, світе!...
Освяти! Освіти! Відпусти
Кожен гріх незамолених душ.
Проведи через ті блокпости,
Де єдиним паролем «Чому ж?»
Де у відповідь – тиша зірок,
Обеззброєний грім канонад.
Під безмежно-далеке «Синок!»
Проведи у Божественний сад.
Освяти! Освіти! І прости
Всіх, що досі живі на межі.
Проведи через зла блокпости,
Де паролі зі злоби та лжі,
Де у відповідь – стукіт сердець
Обеззброює лють ворогів.
Під полегшено-втомне «Кінець…»
Проведи до святих матерів.
Йордан, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553166
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
- Слава. Она какая?
Прищурясь, взглянул на меня…
- Ты скоро сама узнаешь,
Стихами людей пьяня.
- Горька она или сладка?
Улыбка… Глубоких вдох…
- Храни до седин тетрадку,
Где твой зарождался слог!
- Слава… Она не душит?
Останусь ли я собой?
- Останешься, если уши
Заткнёшь перед всей толпой
Завистников и паяцев,
Бездарностей да иуд.
Коль будешь их всех бояться,
На части тебя порвут!
- Слава… Она поддержит?
Подставит, как ты плечо?
- О, нет! Она чаще режет,
В крови кислотой течёт.
- Да ну её, славу эту!
Свобода ведь лучше, да?
- Лишь муза нужна поэту,
Всё прочее – так… суета…
13.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551290
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Шаленством вразив, попри сподівання;
Не знавши, не збагнула, що вже йшла.
Усі його нестримані зізнання,
Я пригоршнями, жадібно пила.
Десь падали дощу прозорі води,
В бурхливім танці - стогоном чуття...
В обіймах тих гарячих насолоду,
Ти дарував... всі радощі буття.
Троянди пелюстками обіймали
Ту несподівано-чарівну мить
Шаленством паленіли і згорали,
В єдиному бажанні - полетіть...
13.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551241
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2015
НадихАюся тобою, надихАюся...
Неначе кисенем легені...
Дивно.
Та все суцвіттям на морозі не гойдаюся.
Бо на душі, як і надвОрі -
зимно.
Не надивитись на тебе, не дивитися.
Неначе очі запорошила
хуга.
Та мушу не журитись, а миритися,
Що маю десь (за океаном)
друга.
Не пересилити себе, та все не сила.
Буваю думками своїми
п'Яна.
І хай би де тебе та доля не носила,
Проте ти знай, що є така
троянда.
(всі співпадіння з реальними людьми є не зумисними)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549950
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Я візьму своє чуле серце
вколишу, як малу дитину,
зачинивши в свідомість дверці
на колодку… Замкну причинне...
Зараз вкупі яка їм користь?
Хай побудуть собі окремо.
Як усне ся сердечна хворість,
мо’ відійдуть кудись проблеми?..
Може вистигне жар пекучий,
може страх вже не йме колоти.
Люлі-люлі, засни… Рипучо
колихає душа гризоти…
Люлі-лю… Підкрадеться втома,
огортатиме розімліло...
Спи-засни… Відпуска судома,
м`якшить сон запалене тіло.
Тане віск, догорає свічка,
лічить ніч цокіткі хвилини,
вже й світанку вузенька стрічка
зазирає через гардини.
Люлі -люлі… Затихло наче...
Промінь сонця краде тривогу,
болі сплять і уже не плачуть,
лиш з під вій мерехка волога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551177
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Вони кохались вперше,
коли світало небо,
і згасали зорі, а темрява вітала світло.
Коли незаймана роса вже пестила ромашку.
І кричали дико хмари, пливучи над горизонтом.
Вони кохались вперше,
коли поет з*явився Музі, а не навпаки.
Коли розквітла жасмину квітка,
і ароматом володів вже світ.
Коли родилось немовля,
коли пташина пробудилась
і перший помах крил.
Вони кохались вперше,
коли море цілувало береги,
і ніжно пестили каміння.
Прощалась ніч і розчинялась в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464629
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 11.01.2015
Він завтра народиться знову.
А ми
готові чи ні до оновлень
цієї важкої, сумної зими,
залитої ріками крові?
Він завтра засвітить зорю.
Ну а ми
чи ладні світліти серцями
у потемках цеї жаскої зими,
змордованої до безтями?
Він завтра обійме усіх.
Ми? А ми
чи здатні розправити крила
в неволі цієї гіркої зими,
що небу чоло зажурила?
Він завтра надією блисне.
Чи й ми
сповна вберемо те проміння
на згарищі темному цеї зими,
що нищить найліпше насіння?
Він світові завтра всміхнеться.
То й ми
зупинимось, може, над краєм -
степліє холодна утроба зими
спасінням...
Христос ся рождає!
(5.01.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548981
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Навіщо усе це було й так жорстоко скінчилось?
Навіщо лишились відбитки на дні моїх снів?
Змінилась байдужістю радість і звичкою милість.
Лиш попелу жменька лишилась в долонях моїх.
Тих барвів прекрасних, тих дотиків дивних чарівних,
Тих звуків казкових і тиші тієї п'янкої,
Тих затишних і наймиліших у світі обіймів,
І того, що я так хотіла назвати любов'ю.
Очей, що губились в очах моїх, дихання поруч,
І дотиків губ неймовірно легких чарівливих....
Лиш спомин важкий нині серце по вінця наповнить
Просторами тими, де ми так безглуздо щасливі.
08.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549942
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Тебе вітаю я так щиро
стрілою тихих, мирних слів.
Живу законами зітхання
у безнастанності віків.
Прийми мене в простори ранні,
очима ніжно обійми
сьогодні свято днів жаданих
у мелодійності весни.
Дай віру в серце щоб забутись
в стихії сонця і добра,
щоб знов почути ніжні звуки,
які зароджує земля.
Уже ти мій і всі тривоги
не будуть кривдою вночі,
а раю чистого дороги
покажуть сутність на землі.
В пустому храмі де витає
священний воску аромат
ми не зустрінемось у славі,
а чи у траурних вінках.
Ми будем жити у надії
у те, що віра збудить сни
й полетимо туди де мрія
із вітром бавиться, прости..
Прости, що так буває важко
піднятись з буднів цих німих,
тебе підтримати у горі,
щоб ти не був серед пітьми.
Я знаю снігу заметілі
не запорошать правди слід
і наші долі ще зустрінуть
весняний, сонячний привіт.
Несправедливо люди судять
чужі закони і стежки
та ми піднімемось над брудом
на руки ласки на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547321
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 04.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2015
Песни осени – галки да вороны,
Краски осени - охра да медь -
На четыре развеялись стороны.
И надежд не осталось успеть
До зимы, до морозов. Полночные
Бьют Куранты - прицельно, в упор.
Не стихают бои /не заочные/ -
За «исконное-русское» спор.
Перекраивать взялся Историю
/Откромсать, подогнать, подлатать/ -
Император «Всея Территории» -
На соседние зарится – тать.
Забытье… Время темное... Ливнями,
Точно розгами, хлещет нутро.
Мы с тобою холодными-зимними
Будем жаться друг к другу. Зеро…
Пустота выедает холодная:
Все к нулю – за бортом и внутри.
Люди гибнут хорошие… Вводная
Этой осени подлой…
...Смотри:
Зерна истины Пустопорожнее
Прорастают насквозь – тесно в ряд.
Слышишь? «Знищити разом не можна їх!
Та й нас теж!» - Люди так говорят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537659
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 27.12.2014
Не вгамується все ще, пече.
Я надривом кричати хотіла б!..
Між мільярдів єдине плече
Ще, мабуть, ще, на жаль, не зустріла.
До повернення стиглий півкрок.
Чи назад повернуся? Зотлію…
Ти, мабуть, десь дощенту промок,
Той, кого ще чомусь не зустріла.
Не писала йому ще листів,
Той, кому не забракло би сили,
Як впаду, - на руках понести,
Той, кого не знайшла чи згубила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256617
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 26.12.2014
[color="#ff0000"][/color]
вежливо, скованно, строго, как подобает чужим...
- Как ты живешь? - Понемногу... (ты, как и прежде,
один? я бы спросила, но гордость... знаю, не будет ответа).
только твой взгляд - наотмашь. в пламя ушедшего лета
нам уже нет возврата, в город, где солнце и нежность,
в дом, где частица рая... слишком родной и желанный,
я тебя - от-пус-ка-ю (зубы сцепив от боли!)...
бритвой - по старым шрамам, там, где ты врос в мою кожу...
холодно, холодно, холодно... воздух - острее стали.
любимый, восемь, и скоро твой поезд...
ну, с Богом... дай, я поправлю шарфик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453314
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 26.12.2014
Я говорила з тишею і Богом
На грані, де кінчається свідомість.
Змивали гіркі сльози на підлогу
Усі гріхи, що лиш мені відомі.
І суєта лишалась за порогом,
Подарувавши в душу невагомість.
Спинився час у мареві безсоння.
Відплакали і мовчки згасли свічі.
І, падаючи в мороку бездоння,
Молитви з уст зривалися одвічні.
Сів ангел промінцем на підвіконня,
Новий світанок заглядав у вічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543672
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 24.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2014
Не зву тебе в мовчанні чи утомі,
не хочу бачити снігів блаженну синь,
лиш знову повертаюся до дому,
до рідних і легких моїх святинь.
Твоя ж душа далека і холодна
на поклик не озветься, не простить,
лиш світла правда житиме ще довго
та доля все ж не стелиться щомить.
Блаженна загадка, у чому ж вся провина?
За те, що не зігріла рідну суть,
за те, що у розлуці і гордині
не розміняла невідомих мук.
І в цьому ревно каюсь і благаю
ні, не тебе - та й сон завжди правий.
Щоденно я молюсь і проклинаю
нахабний відчай, той забутий гнів.
У ніч тривожну та таку незрячу
залізна міць в якій не винен ти,
незламна ціль несказаних пробачень
звучить крізь тишу музикою снів.
Мета уперто в серце ніжно стука, -
впіймати і затримати Любов,
на мить відчути погляд й любі руки,
той несказанно милий їх вогонь.
Погасне і зітреться з часом пам'ять
і цей мотив загубиться без слів,
але я знову, знову повертаюсь
до світла невідгаданих святинь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545374
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wX8TyAK_KWw&list=UUnHiMI3cK4an8xFsnU7PSsQ[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=wX8TyAK_KWw&list=UUnHiMI3cK4an8xFsnU7PSsQ
Дякую телеканалу ТАК ТВ за гарну роботу, композитору Олександру Сичьову за прекрасну мелодію і рідним кіборгам із 79 АМБ за натхнення!!! Хлопчики, повертайтесь живими!!!!!!!!!!
Пісня на мій вірш "Ти поверайся!"
Ти повертайся до мене живим.
Тільки живим! Бо я дуже чекаю.
Хай береже тебе серафим -
Він завше поруч. Я вірю. Я знаю.
Ти захищайся та захищай
Тих, з ким пліч-о-пліч виборюєш волю.
Але до мене весь час поспішай -
Я ж бо для тебе плету диво-долю.
Не озирайся на стогін з могил.
Не загравай до гарячої кулі.
Попіл війни згодом вкриє ковил.
Смерть подолають віщунки зозулі.
Ти повертайся! Крізь час і життя.
Ти повертайся! Чекаю на тебе.
Я подарую тобі майбуття.
Ти мені – мирне й блакитнеє небо.
13 серпня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545122
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Ти знову йдеш…
У перший день зими
дорогу стелять інеєм тумани.
А я молюся –
Боже сохрани,
верни його додому…
І до мами,
й до рідного порогу,
до стежин,
що босоногі п’яти цілували...
Тут серед днів
губився часу плин -
тут сонця, вітру,
руху було мало,
а нині досить вулицею йти...
Торкатись оком
мирних краєвидів...
Бо завтра -
Маріуполь, блокпости,
окопи і війна...
Там серцем нидів…
Там чорний дим і небо у вогні,
і блудить страх,
і в чорні вікна виє,
де час стоїть…
Там гради лічать дні...
А серце теплить віру і надію,
що ти прийдеш додому
вже з весни,
коли сади
розпустяться бруньками...
Так буде!
Боже милий, сохрани!
Веди його безпечними шляхами!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540870
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 13.12.2014
с налётом п(л)есенным
сухарик одиночества
макаю в остывающий день-чай,
и пальцев кончики
наморщились – не хочется
им одиночество на ощупь замечать.
язык – привык,
выглаживает буквами
шершавую поверхность сухаря,
бескостный -
косно-косвенно баюкает
неспящего младенца сентября –
дитя внебрачное,
рождённое от осени,
развенчанной с июлем - под орех,
и августа,
упавшего из просини
под ноги осени, с налёту – и во грех.
младенец гол,
он как листва - смотри:
в нём золото пока ещё внутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520944
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 13.12.2014
Хай закрутить обох заметіль,
Замете-захурделить усе -
І застигне мій втомлений біль
на папері коротким есе.
Я згадаю вчорашній твій слід
За моїм непохитним "Прощай!"
І нехай не хитається світ -
Я ще вірю в любов! Так і знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543352
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014
А вишні світять інеєм у світ
Неначе цвітом на затерплих вітах
Отруйний чар, їх моторошний спів
Загус у лунах, що збирає вітер
Вростають тіні у моє вікно
Чатують душу ніби ворожбити
У воду воском гріх перед Різдвом
А вишні світять, вишні хочуть жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542909
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 12.12.2014
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 06.12.2014
Білі рядна вже стелить зима
На дахи і затерті балкони
Ніби сном притулилась до скроні
Ловить вітер холодні долоні
Ми бредемо у ніч навмання
Жовтий сум ліхтарів крізь туман
По слідах наче зорі золою
Схлипом зради і піснею волі
Я прощаюсь...
та мерзлі слова
Розсипаються снігом довкола
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539868
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 30.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2014
Від краю рідного, від мами і від тата,
І від землі праотчих поколінь,
Тримає мене впевнено константа
У віртуальнім царстві володінь.
Гвіздком прибита до землі і неба,
Нагріта сонцем, зрошена дощем
Така нагальна у мені потреба -
Відчути радість і нестримний щем.
Мені на іншу землю і не треба
Я зачерпнула мудрість поколінь.
А прийде черга - підіймусь на небо
Тримати ланку родових колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540495
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
А я мовчу вітрам,
що сни мої проймають
В байдужості своїй
зміліє синій світ
Віддай мене йому,
вже не пручаюсь навіть
Загоїться луна,
забудуться сліди
І помолись у ніч,
бо не знайдеш причини
Віднині назавжди
тут не моє вікно
У мавку обернусь
і вірно стерегтиму,
щоби до рук твоїх
не доторкнулось зло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538359
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Ты – снегом Первым…
Хоть и не впервой
Идти Тебе по мыслекромке тучи
ко мне навстречу,
тормозя Второй –
не мокрый,
не прилипчивый
и лучший.
Из вас двоих
я выберу Его –
и заскрипит послушно под ногами.
А Ты не долетишь ни до чего –
ловлю тебя душой над головами,
из воздуха,
из серости – ловлю!
Когда с Тобой
внутрисердечно-очно
стечем вдвоём
внекамерным «люблю» -
землёю будем венчаны
на строчки,
И их,
как реку,
вымостит мороз.
Снег – тот, Второй, -
(фата реке иль саван?) -
из двух снегов один идёт всерьёз.
Но как же мне – Тебя не доставало!..
Ты – Первым снегом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532239
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 26.11.2014
Історію про маленьких пташенят, яких захищали
на Луганському аеродромі,
розповідав учора 19 - річний Артем.
Зараз Артем лікується у Чернівецькому госпіталі
після поранень та контузії.
Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.
Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
Про десант що летить над землею кульбабковим пухом.
Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.
Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
І як вправно батьки добували комах в резеді,
І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.
Ті маленькі птахи викликали у них співчуття
За бажання одне – в українському небі співати.
Поклялися тоді зберігати невинні життя,
І ні кроку назад із позиції не відступати.
Пригадають і час, як ставали птахи на крило,
Щоб летіти у вирій, аби повернутись весною.
Як прощалися з ними, і зморшки орали чоло,
Бо не кожен дожив, щоб махнути услід їм рукою.
Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
І коли в небесах зарум"яниться сонячний промінь,
Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
І попадають зорі героям загиблим у спомин.
04.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534553
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 26.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2014
Осінній дощ... Туман... І подих літа
десь під волоссям - Вашими вустами...
А серце калата, що аж півсвіту,
здається, чує... Лячно... Як востаннє,
торкаєтесь холодними руками...
Хмелієте, шепочете про долю...
Отямившись, з північними вітрами
зникаєте... вдихнувши в груди волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536214
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Коли хочеш лиш тіла -
Не пнися, будь ласка, у Душу.
А обгортки мені не шкода́: як бажаєш - бери.
Але я так хотіла
Когось, хто б нечутно порушив
Півпрозорі, легкі сторінки моїх внутрішніх книг.
Хто б у очі заглянув -
Так, щоб ніби пострілом на́скрізь.
І завмер би у ку́тиках губ ланцюжок запитань.
А ти вводиш в оману,
Все штучну будуючи ясність,
Що тремтить на фундаменті сумнівів та вагань.
На порозі не стій -
Чи заходь, чи тікай, як лячно
(Моє Серце не має не те що замків, а й дверей).
З одновимірних мрій
Я вже виросла: дещо бачу...
Тож як хочеш лиш тіла - не рви мені Серце з грудей.
04.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534759
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
А нам би ще помножити на два
останню ноту яблучного літа,
сорочку неба, пісню недопиту,
затерплий клич сліпого журавля
Човни і скрипки...світ поміж долонь,
Вчорашній чад старіючого міста
І хто ми є, якими будем після...
Стожарами блакитнооких іскор
хай грає дощ на бубнах підвіконь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533607
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Після цього дощу вже немає ні правди, ні віри
І сливовий туман день опустить із втомлених рук
Від луни до луни, до останньої стертої милі
Перегукує сутінь, між босими кленами, крук
Одинокий як перст, а до неба ще треба дожити
Цей поранений птах, як приречений зимами світ
Без прикрас і пісень у дзеркала джерельного світла
Я вертатиму сонцем, коли ти розбудиш сади
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532164
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 27.10.2014
Безутішний осінній сніг
Так зненацька з самого ранку.
Хто за осінь коротку встиг
Крихти сонця зібрати в банку?
Хто медовим залив теплом,
І пів ложки досипав спеки?
Білим снігом, як молоком,
Заливає ці збани й глеки.
Позакручуй мерщій, скоріш.
Позакутуй у ша́рфи й пледи.
Ми в цю зиму – хай босоніж,
Але з сонця набрали меду.
Льодянистий осінній сніг
Через шкіру дійде до серця.
Знай, немає легких доріг,
Та немає й смаку́ без перцю.
Не бува випадкових змін,
І немає невчасних рішень.
А цей сніг, як адреналін,
Наче каже: «Живіть скоріше».
26.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532705
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014
город разлился в низовье
за кромкою черно-
ты.
Ночь спряталась в изголовье
и смотрит – глаза, как колья,
и воздух вокруг застыл.
«давай заниматься любовью?»
- спросишь внезапно ты.
до самого сердца – любовью?
до самого солнца – любовью?
любовью к теплу спросонья,
к кричащим и смелым покроям,
к толпы пестроцветным комьям
(в метро, как в ковчеге Ноя,
чирикая, сбились и ждут).
любовью к ночному зною,
к земле, распанаханной боем –
родная, под нами стонет,
вздымается, рвя хомут…
ты – занимайся любовью,
и я – занимаюсь любовью,
и вместе мы греем в ладонях
пушистые птички утр.
до самого солнца – любовью!
до самого сердца – любовью!
мы дышим! мы плачем! мы – тонем…
и над тишиной бетонной
разносятся наши стоны
похлеще всех кама-
сутр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532067
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 26.10.2014
молилась би, розніженa, на тебе,
тобі читала б, на ніч, свої мрії,
до тебе прихиляла б чарку неба,
щоб сон солодкий проливавсь на вії...
до ранку цілувала б твої руки,
за те, що мене пестять і леліють,
й твого дихання наймиліші звуки
в мені, щоночі, римами рясніли б...
тобі, себе, віддала б до краплини,
й назвала б cина іменем твоїм,
кохала б до нестями й безупинно,
до самого останнього із днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523803
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 26.10.2014
Твій день, твій світ— учора безіменний,
Далечиною втомлений причал
І вже нема ні голосу,ні скверни,
у обріях загубленого крену,
солоних рос останнього ковтка
Спини вітри біля моєї скрипки
Між пальців сни розвій немов пісок
Тут пахне житом і полином гіркне
Відходить літо в золотавих нитках
Моїм, ще не загоєним, листом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530682
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Перетворились спогади у листя
І раз-у-раз падуть перед очей.
То були ми, чи "ми" мені здалися
У мареві заблуканих ночей?
Нехай не так, як ми собі хотіли,
І хай не так,як подумки клялись,
Та снігом все позабуваєм білим.
Як літом теплим ніби відбулись.
А потім впали листячком на воду,
Потоком днів у безвість понеслись.
І ти колись згадаєш мою вроду,
І тихо жалкуватимеш колись.
І стане тихо. Тихо, ніби рідно.
Усе на світі має відцвісти.
Я не жалкую ні про що. Ти квітни.
А я твої читатиму листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529062
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Вже стільки у боях їх полягло
цих світлих, молодих і зовсім юних,
а смерть жнивує... І жнивує зло...
І вугляться криваві долі руни.
Вже скільки сліз гіреньких пролилось,
і скільки зморщок вирізьбила мука,
у матері, скажіть, питався хтось?..
Стоїть, німотно заломивши руки…
О сину, мій… дитиночко моя,
пощо така тебе спіткала доля?
І до труни, немов до вівтаря,
чоло схиляє у нестерпнім болю.
А він лежить, урочистий такий,
повінчаний із Небом воєдино.
Печально-тихий, світлий, аж святий...
І чорна мати… відпускає сина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527182
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 09.10.2014
У мене є дах і стіни...
У тебе - земля, окопи,
вогонь, рубежі, руїни…
А дощ восени наскоком,
і сльота і вітер зимний,
і ночі важкі повіки...
Свинцево десь вибух гримне -
не сплять вороги-шуліки.
У мене обід, вечеря...
У тебе - скупий окраєць…
Й розчинені навстіж двері
душі - сам-один, як палець
під Богом й перед війною,
із вірою в побратима...
Стискаєш судомно зброю
стежиною пілігрима…
У мене суєтна тиша.
У тебе - громи і гради...
Історію час нам пише
про жертви, любов і зраду,
і кроки до України,
а може самих до себе…
Мене не рятують стіни.
Тебе - притуляє Небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525459
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 09.10.2014
Я запрошу тебе на каву
Серед пишно вбраного парку...
Філіжанку, під смак,
золотаву,
На залишену жовтнем
чумарку
Покладу...
а іще тістечка
Глазуровані шоколадом,
Кави зерна
з свого мішечка
Розсипатиму зорепадом...
Смакуватимеш по ковточку
Осінь з кавою...
- От, пустунка! -
шепотітимеш...
а в таночку
закружляє любов-чаклунка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524417
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Не дарував ні срібла…
Ані злата…
Лише приносив квітку із долин…
І називав її душевна м’ята…
Я ж добре знала…
Квітка та – полин…
І що ти знав
Про почуття земне?...
В своїй харизмі сяяв так іконно…
Яким вогнем
Ти спалював мене?...
Несамовито… пристрастно…
Драконно…
Зникав удень…
Вночі ти приходив…
Гарячих губ торкався бездоганно…
І кров мою по краплі
Спрагло пив…
Так неповторно… тонко…
Філігранно…
Я ж добре знаю…
Новий день прийде…
І знову зникнеш ти… з чиєїсь ласки…
В останній раз
Я бачила тебе…
В румунських горах…
Чи в лісах Аляски…
Не подолати
Цю безмежну вись…
Не перейти річок… які без броду…
Лиш повернись…
Або хоча приснись…
Драконом…
Що із острова Комодо…
Від чорних крил
Трава в степу прим’ята…
Де я збирала ягоди ожин…
Не називай її душевна м’ята…
Коли ти знаєш…
Що вона - полин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521073
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Усе довкола нас,
Забулось тихим сном,
Сріблиться білий сніг
Зима морозом дише
Студений вітер стих -
заснув десь під вікном...
З тобою ми удвох,
Вином горять бокали,
Шовкову терпкість губ
дарує щастя мить...
Ми п'єм свою любов -
вуста до вуст припали,
бентежиться душа,
бурлить шалено кров...
Колише зорі ніч,
Дрімає сонна тиша,
Шепоче місяць сни,
Гойдаючи серпом,
Іскриться сріблом сніг
Мороз по шибах пише,
Ховаючи від зір
Картину за вікном..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519510
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Босоного збираю роси...
Так по-літньому пахнуть трави...
То дарма, що їх у покоси
Покладуть...
Зайнялась заграва...
* * *
Ти спитав, чи жовтіє листя
тут у нас,
чи поспіли сливи...
Я ж молюсь:
- Ти живий залишся...
Обійди вражих "градів" зливи!
Ще спитав ти про клен похилий
І про вітер, що воду брижив...
Я ж:
- Пишаюсь тобою, милий...
А молюсь, щоб ти просто вижив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518085
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Я просила піти - воно вглиб заховалося злякано.
Забажала убити - й воно прикидалося мертвим.
Потім мовчки в куточку Душі закатоване плакало,
Та не давало себе остаточно зі спогадів стерти.
Воно раділо у снах, зітхало важко в сумній реальності.
Воно не вірило ні на мить у свою випадковість.
Воно безглуздям вважало дотримання норм і формальностей,
І потихеньку до себе привчало мою свідомість.
І розливалося в серці, й під серцем, і в кожній клітиночці...
Заполонило собою весь простір моєї Душі -
Чи то такий є найвищий прояв Божої милості,
Що анулює складні закони земних тяжінь.
Чи то завчасно все саме так і було задумано,
Щоб дати ради сама я ніколи йому не змогла,
Щоб попри все хоч на мить зазвучало лункими струнами
У коридорах, де не відділити добра від зла.
25.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513491
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Как ты, солнц? В предрассветной тиши тает ночь,
разливаясь по небу кроваво... Зеленые травы
просыпаются. Ветер настойчиво прочь
гонит сны беспокойные. Солнце восходит.
Упрямо
льет тепло. Словно хлеб в деревенской печи,
поднимаясь, вздыхает земля сладко-томно...
Как ты, солнц? Отвечай поскорей. Не молчи.
Отсылаю письмо одуванчика перышками... на ладони....
как ты, солнц?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508600
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 10.07.2014
В конце тоннеля яркий свет -
как манна -
так ожидаем, но рассвет
обманом.
Вдох пересушен. У виска -
свобода.
День обнимает, как в тисках
холодных.
И горек хлеб, хоть крохи бог
рассыпал.
Каким грехам подвел итог?
И выпит
почти до донца краткий срок
до срока.
Скажи, старик, взаправду все
от бога?
И эта боль, и этот мрак
на душах?
Погашен свет в чужих глазах -
не нужен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509957
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 06.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2014
Я не знаю які з моїх мрій і насправді мрії,
Я не знаю які з моїх мрій є насправді мої.
І чому я сумую частіше, аніж радію,
І чи можна приборкати хаос в моїй голові.
То упевнено йду, то спиняюся на роздоріжжі,
Навмання розкидаю усе, що збирала роками.
Відчуваю, що десь у мені Хтось сховав запобіжник,
І вмикає його при потребі своїми руками.
Лиш за крок від безодні й у миті від божевілля.
Завмирає картинка. Спиняється часу плин.
І одна лиш пульсує думка: "Чи й справді я вільна?
Чи сама обираю яких досягати вершин?"
02.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508839
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Коли зникають тіні,
й лиш цикади
Під тихе шелестіння трав
свої пісні
Співають для закоханих,
й принади
Під листям поховали вишні,
уві сні
Туман звабливо обійма
калину,
Самотній ясен
невдоволено скрипить...
Де б не була,
завжди до тебе лину...
Коханням проростаєш ти в мені
в цю мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509071
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.07.2014
все в этом городе пахнет прогорклой пылью,
улицы меркнут за ретушью миражей.
ангелы ночи приносят на черных крыльях
сны и сюжеты, кладут под подушку ей.
плачется сладко, коль понимаешь: утешат.
спится спокойно, когда рядом есть плечо.
ее новый день взлетает - орел ли? решка? -
ложится в ладонь ребром, ну вот что за черт.
простые слова - сложнее от года к году.
но неразменной монетой вернется ночь,
город затихнет, подарит короткий отдых.
черные крылья на время уносят прочь
слов суету, ведь сгодится любая ступа -
воду толочь, чтоб осадок разъел гортань.
город молчит до утра. и приходит утро,
словно захватчик, который взимает дань.
11 февр. 2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478868
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 28.06.2014
На плечі ліг лавандовий туман
Проймають пальці зледенілі роси
а ти ступаєш втомлений і босий
стернею слів і випалених трав
Вростає місяць у твої сліди
Міліє подих у загравах літа
Тремка надія спогадом зігріта
гойдається на відстані руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507659
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Я хочу, щоб ти розумів мене́ із півжесту,
Із погляду, подиху, ле́гкого дотику пальців.
Щоб досить було просто мо́вчазно очі підвести -
І ти б уже знав кожну нотку душевних вібрацій.
Щоб я не вкладала в слова свою трепетну душу,
Чуття не паплюжила досить приблизними назвами.
Але ж, за великим рахунком: не хочу - не мушу.
Набридло завжди прикриватись порожніми фразами.
Я хочу з півслова ставати для тебе відкритою,
Вбирати розлиті емоції навіть з повітря,
Щоб без посередників серцем із серця ти зчитував
Все те, що засмучує, й те, чому варто радіти.
17.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505800
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Ховається рай там де сосни торкаються неба
Де тулиться спокій до вмитих дощами долонь
Розхитує вітер одвічно зажурені верби
і смутно стихає у зелені сплутаних крон
А ранок розтане в мережках сп'янілого червня
Хвилиною втрапить до вічності наших світів
Ти мрією блиснеш із хащі болючого терну
І сіллю осядеш у схроні моєї душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505395
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
"...Тримаємось за руки
Супроти сірості,
печалі, смутку, муки
Над прірвою, що згризла далину." © (Леся Геник)
Над прірвою, що згризла далину
стояти тоскно, моторошно, зимно...
Тулити до очей сумну весну,
що літом пересипалась надривно
у плач тривожний і беззвучно дивний -
не втишити зневіру навісну..
Чекай, пожди не вір, що це кінець!
Дорога тільки звузилась до нитки...
Десь там поза проваллям промінець
блідий, та є... хоч як його не видко...
І хоч тобі непевно, мулько, хитко -
розвидниться... І рушиш навпростець.
2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504863
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Поспіло літо
штруделем вишневим,
Заполунило солодко вуста,
І манить вечір
ложем перкалевим,
Співають колиханку
небеса...
Убралась ніч
у сукню з матіоли,
Пахниться перед юною вербою...
Мої ж думки
летять за видноколи,
Туди...
де буду пахнути тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504459
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Ця осінь не нам пророкує розлуку
І мжичкою сіє ненаші жалі,
Встеляє застигло-бурштиновим смутком
Ненаші стежки у колючій імлі.
Ця осінь не нам вигаптовує взори
В мережаних золотом кронах небес,
Не нас огортає Любові покровом
На хвилях не нами намріяних плес.
Ця осінь шурхоче по-змовницьки листям,
Аби безнадія не тисла курок:
Дарма, що дороги ненаші зійшлися,
До зустрічі нам залишився півкрок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455770
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.01.2014
Зійшла зоря… за нею лине ніч…
З дзвіночками літають янголята…
Щасливу звістку розсипають навсібіч…
В передчутті величнішого свята…
Духмяно пахне сіно під столом…
Дідух пишається поважно на покутті…
Вже чутно коляду… З святим Різдвом! -
Вітає небо… і тривоги всі – забуті!
Христос рождається! – вже чути звідусіль…
Слави його! Незламний мій народе...
На добру долю! На добробут! Хліб і сіль!
Хай оминуть країну всі незгоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470718
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Лунко бруківкою цокає вечір,
Хвацько з пітьмою у танці кружляє...
Паморозь шаллю кидає на плечі...
Нічку ревниву втіша, обіймає...
Місто дрімає, лиш ратуша сонна,
Сумно зітхнувши, рахує літа...
В неба покоях іскристо-бездонних
Зірочці місяць косу запліта...
Листя вже спить, потомившись від танців...
Солодко снить запальную весну...
"Па" свій останній кружлятиме вранці...
Потім під ковдру приляже ясну...
Стихло усе... заколисане снами...
Лише спів Ангелів тихо бринить...
Завтра прокинеться, вмите дощами,
Місто моє...
а сьогодні...
тсссс... спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461581
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Я накажу тебя
Как нас учил Христос
Своим Прощеньем
После Покаянья
И не спрошу
И не задам вопрос
Не выкажу лицом
Своё страданье
Прощенье эффективнее кнута
Сильней проклятья
И мудрее
смерти
Оно с тобой
Как тень
ТОГО Греха
Излечит
и Исправит
на две трети
И что с того , что сердце пополам
Душа распята
Гордость в тёмной яме
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить мир
Взлелеянный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443205
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 20.11.2013
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429744
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 20.11.2013
Купається в сонячнім промені днина
Нам душі осіннім теплом веселить.
Всміхаються очі і доньки, і сина –
І світ видається первинно-невинним,
Як ця несподівано чиста блакить.
Неначе не вчора ще супилось небо,
Немовби не вчора сіріло дощем.
А зараз – чого нам з тобою ще треба?
Цю осінь із присмаком золотомеду,
І ці відчуття – хоч на хвильку іще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455375
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2013
Всё без конца. И сад не обойдешь.
Волхвы-деревья. Травы-сухостои.
Стоишь со старой кружкою и пьешь
Питьё потусторонности густое.
Так мало солнца. Небо, как слюда,
Желтеет мутно. Кто-то оставляет
Тебя. И шорох: слышно поступь, да,
Сквозь заросли сухого молочая.
Пускай. Вот монастырь. А там, в саду
Благая тризна. Сладких яблок спелость.
И, увязая пальцами в меду,
Ждем только ночь, а будто ждем орду.
И молимся. И поступь на беду
Тревожит молочайную замшелость.
'2013
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Мар’яна Савка
Нема кінця. Цей сад не має меж.
Старі дерева. Трави-сухостої.
Стоїш із кухлем глиняним і п’єш
Питво позачасовості густої.
Так мало сонця. Небо, як слюда,
Мутне і жовте. Хтось тебе лишає.
І чути шурхіт: то його хода
Крізь зарості сухого молочаю.
Нехай. У монастирському саду
Солодка тризна. Яблука доспілі.
І, затопивши пальці у меду,
Чекаємо на ніч, як на орду.
І молимось. І чуємо ходу
Крізь молочаю зарості замшілі.
'1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442975
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 29.09.2013
Я призначу тобі побачення
В центрі Львова в старій кав"ярні...
Все минуле не має значення
Та й майбутнє таке примарне...
Ми замовимо каву з осінню,
З падолистом, кида словами...
А у поглядах - палко, просинню
Намалюєм любов між нами...
А на ранок... в зім"яту постіль...
Де лишились кохання тіні...
Злі морози з зимою поспіль...
Вже засиплять холодний іній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448723
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 27.09.2013
[quote]Рідній Душі присвячую з тугою, скорботою і любов'ю...
[/quote]
А ти, сестричко, знала?
Ні, не знала,
як я до Тебе в гості прилітав...
Як душечка моя легкою стала
ти спала...
А я сон Твій колихав.
Я вдома був нарешті через роки.
Я захотів весільної почуть...
Твоє мої серденько чуло кроки,
і мозок чув тривоги каламуть.
Було весілля. Виросли онуки...
Ти плакала - моя душа цвіла.
Онучка цілувала Твої руки -
сьогодні під вінець вона ішла.
І грали так музики... Файно грали!
І вальс до серця щему додавав...
Ти знала, сестро?
Ти цього не знала...
Я з вами був.
І поруч там стояв...
2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446700
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Іноді восени трапляються такі дощові миті, коли світ навколо не тішить своїми барвами. Тоді якось дико і нестерпно на душі. Важко знайти затишок у куточку свого серця, шукаючи себе у безодні думок та людей. Хочеться надії, обіймів, теплих слів, хоча б кілька особливих митей, наділених щастям. І тоді... Якось байдуже і важко... Якось не так... Якийсь неспокій в атмосфері осені... Дива не торкають наше серце, слова не гріють душу, сонце не світить яскравіше після дощу, а мрії забувають про наше існування... Натомість так хочеться безмежності... Хочеться справжньості... Хочеться любові. Хочеться віри в осінню казку, яка творить куточок раю на землі... Хочеться добрих книг і травневого тепла зі смаком лініх волошок. Здається,- світ розівчився пошепки говорити про щастя, люди так і не зуміли тримати небо у долонях, чи знаходити клаптик веселки у своїй кишені. Ми щодня вчимося простих істин, забуваючи про головне: для того, щоб отримати радість,- треба радіти; щоб тішила осінь- потрібно її відчути; щоб здійснювались мрії- їх творити; щоб любити- просто мати серце, на дні якого Бог, молитва, навколишній світ, люди, які наповнюють його своїми мріями та Україна, а все решта... Хіба має значення?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449722
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Важка теракотова втома
Лягла сухолистом до ніг.
Бажання смарагдову крону
Присипав байдужості сніг.
Бурштинова легкість застигла
В осінньо-тягучій смолі.
Небесна зажура не встигла
Злетіти в лелечім крилі.
Загадкою аквамарину
Лишився до літепла шлях.
Розраду лиш тільки калина
Сховала в червоних серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448708
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 19.09.2013
У нас с тобой будут дети,
И маленький сад на крыше
В самом уютном на свете
Домике в сердце Парижа...
(И. Астахова)
Я просто хочу бачити тебе
Останнім, тим, чого жадали очі.
Я знаю, що нічого не мине,
Що сни-жахіття вірні та пророчі.
Втомилась бути сильною, на жаль.
Та й, мабуть, любий, я й не вміла зовсім.
Тримаю міцно у руці скрижаль.
Моє життя – суцільна довга осінь.
Примариться, що в нас з тобою син,
Будиночок маленький, сад і квіти.
Ти більше щастя віднайдеш один.
Верба схилила обважнілі віти.
Скільки всього з тобою в нас було б...
Я вірила: кохання – панацея.
Та так втомилась від численних спроб
Перехитрити спритного Морфея.
Реальність – сон, звичайний сон.
Ще трішечки й прокинусь...
В руках Господніх камертон:
«Наснилось все, наснилось».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398103
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Вже минуло… Майже не болить…
І все рідше згадую про тебе…
Очі піднімаючи у небо,
я вдихну п’янкого щастя мить.
Вже минуло… Зникла самота.
Серцю більш не хочеться за ґрати…
І, якщо тобі цікаво знати,
ТАК! Я закохалася!!! В життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391985
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 22.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013
У ситцевій сукні на голому тілі
Вона рвала вишні, уже переспілі.
А літо, спокушене, просто хмеліло
І пестило сонцем опуклості сміло.
Вона ж усміхалась невинно-лукаво -
По пальчиках кров соковита стікала.
А літо, в дурмані солодкого шалу
В думки проникало медово-помалу.
У хвилю бажання чи, може, безумства
Вони раптом кров’ю вишневою згусли…
А літо, вловивши миттєвість пориву,
Зробилося леготом лагідно-хтивим.
Від свіжої ласки – мурашки по тілу.
Сукенка з плечей переспіло-злетіла…
А літо, розпечене пристрастю, вміло
Дощем напоїло жагу розімлілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359382
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.12.2012
Закрутилася віхола,
Та не стала утіхою,
Бо здавалася тихою,
Наче смерть.
Розлучалися всоте ми.
Безнадією всотані,
Полетіли висотами
Шкереберть.
І словами прозорими
Розгубились між зорями,
Та не стали прозовими –
Не змогли.
Молитвами предвічними,
Перетримані відчаєм,
Повернулися, звінчані,
Із імли.
Пострічалися іншими –
Переболені віршами.
Не розстанемось більше ми –
Не втрачай.
Закрутилася віхола
Білоскроннею втіхою
І здалася нам тихою,
Наче рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383170
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 23.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті... (Леся Геник)
Іще чекаю...
Дива з-поміж див...
Ось-ось торкнеться і стече сльозою
пухка сніжина, що Господь творив
і філігранно вибавив Рукою
у крихті досконалу чистоту,
красу і міру миті в піднебессі...
Іще чекаю...
Вірою росту
в дитячу казку…
Ось уже воскресне,
як тільки Янгол зі свого крила
розсипле зимно-кришталеву тишу
під сяйвом срібла місячного тла,
і давній трепет серця розколише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
3 листопада в м. Івано-Франківську як ніколи
розпогодилось - то приїхали на гостину талановиті
Творці Поетичного Слова зі Львівщини, Тернопільщини,
Черкащини, Полтавщини, Закарпаття та Івано-Франківщини.
Барвисті віночки витончених рим, як вже стало традицією,
випліталися у світлиці обласної газети "Галичина" (за що ми
щиро вдячні їй, а зокрема п.Ігору Лазоришину).
Навіть сонце, так незвично і геть не по-осінньому, тягнулося
безліччю теплих променів до вікон поетичної вітальні, аби
набрати в оберемки якомога більше вишуканої віршової грації.
І притуливши до себе те чи інше слово то співчутливо схлипувало,
то поринало у світ найглибших філософських істин,
то зачровувалося мелодикою звучання чуттєвості, а то й
рум"яніло густо-густо,
пригубивши насолоду найсокровеннішого, усміхалося найщирішою
усмішкою, а бува й зовсім заходилося реготом...
Та й у серцях присутніх так само розквітали щирі
сонечка, котрі, сподіваємось, помандрували разом
з ними до їхніх затишних домівок.
А усміхнені хризантеми туляться щільненько одна до
одної у "галичанській" світлиці і нашіптують їй на вушко:
як то хороше, як то мило і незабутньо, як то рідно і неболітно,
коли завітають на гостину такі світлосяйні гості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375515
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
За чим сумуєш, серце, ким болиш?
І ждеш кого самотнім листопадом?
Хтось дав мені колись не злу пораду:
Лягати спати восени скоріш.
Усе не те, куди не подивись:
Пустує сад за домом над рікою.
І я себе не згадую такою,
Щоб радість й сум в одне переплелись.
Та й ти мене такою не згадай,
Для суму радість в службі не подру́га, -
Скупенька фраза, скажеш, недолуга...
І будеш мати рацію. Нехай.
Прозоро-сірим димом у вікно
Загляне в гості думка підвечірня:
Тебе моє неприбране подвір'я
Журбою-радістю чекало так давно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367429
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Осіння злива, грім і блискавиці,
і тарабанять краплями по склу
нитки води з небесної криниці,
сплітаючи струмкову бистрину.
Шалений дощ... Сумна осіння пісня
намоклим листям падає до ніг,
а туга в серці тисне, тисне, тисне,
як душу нерозкаянную гріх.
Оця гроза - останній подих літа,
воно ще раз вернулося на мить -
і вже в прощання келишку надпитім
розлука зосеніло жебонить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
У осінньому Львові дощ,
Парасольок парад строкатий,
І бруківковий глянець площ
На відлуння ходи багатий.
Десь між звуками кроків тих
Заблудились мої у часі
Між будівель оцих старих,
У краплин затяжному вальсі…
Ллє у душу тепло камін
Попід древнім склепінням вежі,
А на фресках старезних стін
Відблиск свіч, ніби блиск пожежі.
У горнятку парує чай,
Двійко душ зігріває словом…
І якщо на землі є рай,
Нині він у дощі над Львовом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364471
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 20.09.2012
А ви пам'ятаєте, як у дитинстві
Горнулись до тата в обійми гарячі?
А усмішку мамину – ніжну, іскристу?
Так щиро серденько раділо дитяче…
Ви знали тоді, що усі колискові –
То мамині вічно недоспані ночі?
Ще стільки приховують ласки й любові
Утомлені батьківські руки робочі…
Напевно, забули?.. Тепер ви дорослі,
Тернистим шляхом в самостійне життя
Сміливо крокуєте, часто – на осліп…
Але ж, зрозумійте, нема вороття!
Нездійснені справи, щоденні турботи,
Кар’єра, покупки, собака, машина…
Та часу бракує, (чи обмаль охоти?)
Щоб зрідка навідати власну родину.
Батьки ж бо не вічні, і поки є змога,
Згадайте про них, бо сім'я – найцінніше,
Що має людина, дарунок від Бога…
Ви згадуйте їх… якомога частіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321997
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 19.09.2012
Вона не любить стиглу гучність слів,
тони лукаві і манірні ролі.
Бадьорі марші верх чужих голів,
поклони примхам не своєї волі.
Вона не терпить масності думок
і потічків словесного єлею.
Коли гидливо тиснуть на курок,
стріляючи зі зброї привілею.
Байдужий їй солодкий дифірамб,
порожній флірт і роль чужа позірна...
Від того носить незгладимий штамп -
Холодна, наче лід, високомірна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361098
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 16.09.2012
Не запечалю небеса журбою,
Не запечалю сумом день,
Піду, любове, за тобою, -
Ти руку простягни лишень.
Вхоплюся крайчиком надії,
З тобою за крайсвіт майну.
Не зломлять жодні буревії
Цю соломинку рятівну.
Бо що без тебе я, любове?
Розвітрені світами сни...
Зотлілих спогадів полова...
Ти руку, прошу, простягни.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354719
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Де я і ти –
красою світу
Дано цвісти
сплетінню літер.
Замрії час –
тривожне диво
Уривки фраз
несе грайливо.
Я їх, бува,
В рядки сплітаю,
І шлю слова
до виднокраю.
Тобі листи
Приносить небо:
Поглянь туди –
І слів не треба....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351768
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 05.08.2012
Вона вам зостанеться сном на світанні
Бентежним і трепетним, наче туман –
Втече, розтривожена променем раннім,
Звільнивши дороги до інших нірван.
Собі ж приховає (про ніч цю на згадку)
Ваш усміх щасливий на соннім лиці
І сонячним пилом уся без остатку
Грайливо розвітриться на манівці…
Прокинетесь вкотре, щасливі і вільні,
Та видасться раптом, що світ помілів –
Бо спокій забрали грайливі півтіні
Змережані сонцем на березі снів.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350664
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2012
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 01.07.2012
я войду в этот мир кошкой
на бесшумных бархатных лапах,
королевой мартовских крыш -
медноглазой муаровой дамой.
я тебя отыщу, слышишь?
где бы не был ты, чтобы ночью
на тетрадях твоих пыльных - возлежать
и ловить строки, по бумаге бегущие резво.
я прочту их, конечно, первой,
в желтом свете настольной лампы.
переводчица на кошачий,
я тебя как никто понимаю -
промурлычу твою нежность...
жаль, не мне... только пусть она знает,
что ты любишь ее. мне же -
сливок блюдце, на шею бантик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322938
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Половина душі
запорошена снігом ще мерзне,
половина душі
вже всміхається сонцю і квітам -
вже недовго, ще трохи –
земля свою душу отвéрзе
і пригорне мою,
аби ніжним теплом оповити.
я чекаю моменту,
я прагну відчути цю злуку
я втомилась від криги
та вірю, що скоро вже скресне
я напружено слухаю
перші пробудження звуки
підставляю обличчя
під краплі дощів перехресних.
Половинка душі
запорошена снігом ще мерзне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321225
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Я часто вижу сны:
Твои прикосновенья,
Как отблески весны,
В меня проникновенья,
В моей души ларец,
В укромный уголочек,
Где ты - верховный жрец,
Мой Бог из слов и строчек.
И я к тебе стремлюсь
Прижаться ближе, ближе!
Тебе я тоже снюсь?
Надеюсь, не обижу
Своим вторженьем в сон,
Внезапным появленьем? -
Дыханье в унисон –
Редчайшее явленье!
Я просыпаюсь от
Горячего желанья.
И что я вижу? Вот:
Ты спишь, сопишь.
Молчанье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114505
дата надходження 31.01.2009
дата закладки 23.02.2012
Не треба слів. Не треба. Треба тиші. Вона співа про істину пісні.
Коли верба струмки віттям колише, послухай тиші мелодійні сни.
Забудь про шум. У світі лише тиша. Вона одна казки оповіда.
Коли читаєш хитрі ноти вірша, вона тобі на душу осіда.
Коли заводять зорі хороводи, коли звучать сопрано соловїв,
Послухай тишу: хай її клейноди в тобі заглушать блудний смак дощів.
Коли окутав вечір павутинням твої думки й вже очі сповива,
Послухай тишу – хай її проміння в тобі осушить сірий клапт багна.
Не треба слів, ти тишею напийся. Вона убивця жадісних тривог.
Послухай тишу, в тишу тихо влийся – бо тишею до нас говорить Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310350
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 23.02.2012
давай распробуем
кристаллические
слезы неба
на вкус
подставь свои губы
снежинки
смешиваются
с поцелуями
тают во рту
давай запомним
запах
этого снега-
так дышат
убаюканные метелью
цветы
такой зимы
уже не будет
в нашей жизни
миг мороза неповторим
как наша внезапная
нежность
давай не отпускать
ладоней
на ребрах ледяной
горы
давай не просыпаться
вместе-
это труднее
чем вместе
спать
такой зимы -
уже не будет
чистота неповторима
повторяются ежегодно
только слякоть и грязь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308843
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 21.02.2012
Нічого вічного
під вічним небом -
сама лиш Вічність
і дивна вічності
жива потреба...
То символічність,
чи вічна казка,
чи сон із снив,
що снить сновида?
Чи спрага, голод
голодним див?
Де вдих і видих
окроплять рясно
дощі краплин -
блаженні сльози...
І вірність віри -
Отець і Син...
А ми в дорозі,
бо подорожні,
і дорогА
сліпа стежина...
А Вічність стелить
серцям стезю
одну-єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315798
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
\"Час не щадив мого лиця,
не полишала серця мука.
А вічна – ближчає – розлука,
тяжіє казка до кінця...\"
(Любов Бенедишин)
http://maysterni.com/publication.php?id=72194
Не полишає душу мука...
А час виписує штрихи
на серці, що карбує стуки,
як лезом, крізь усі шляхи,
якими йшла, іду, ітиму,
допоки стелить доля їх -
весна у літо, осінь в зиму,
а там... в неораний обліг,
де, може, проросту травою,
убрана в чистую росу,
не взявши й крихти за собою,
із того, що тепер несу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308802
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
складати веселку з вечірнього світла,
між грою у бісер хрипіти: я вірю...
хто втому стирає, і сльози їм витре –
один - невечірній.
вкладаючись в ясла прокрустових правил,
збирати надію з найменших окрушин,
що він не пішов, не забув, не зоставив,
а значить – я мушу…
бо право свободи – це право на втрату,
і тут не знайти, не сплести оберега,
хіба тільки цвях, що кувався на брата,
ввіб'єш до ковчега.
а сталь – все гостріша, зливаються тіні,
шепоче порадник: ось міра – і крито…
ми всі – півтонами – пекучі, невірні,
життя нерозлите...
складаєм веселку з вечірнього світла –
колиску для ноя у слові "людина",
марія співає у ніч ненаситну,
ніхто не загине…
_____________________________________
Світло Невечірнє (рос. – Свет Невечерний) –
в богословській традиції одне з Божественних імен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304749
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Лоскоче дощ. Чіпає дивні струни
Громовідвід у погляді твоїм,
За блискавки хова глибокодумні
Томливі пристрасті свої...
А я сміюсь, тече собі грайливо
Цей дощ між обидвох моїх грудей.
І ти уперше - дико й несміливо,
Відкрив мене, упертий фарисей.
І я грішила, свідок нам був бог,
І небо розливалося грозою,
І плетиво зітхань сплели на двох,
Аби закритися від крапель, мов рукою...
І день той літній залишаю у вірші,
Аби колись до нього знов вернутись...
Це старості майбутній бариші,
Аби у вічності від пристрасті проснутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242406
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2012
Коли душа вжахнулася пітьми,
що огортала нагло ніби повінь -
до Неба потягнулася крильми,
вхопивши рятівний надії промінь.
Бо хибила на битому шляху...
Бо падала, збиваючи коліна...
Бо стукала у мур, стіну глуху
затвердлої і зимної руїни
невірства... Чи не був то Долі знак,
прозорий натяк виснуваний снами?
У днів стихії рятівний маяк
душі заблудлій між життя штормами...
Щоб в мить якусь торкнутися змогла
крилом великої вселенської любові,
припавши до надійного крила
посланника Небес... із плоті й крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304117
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Ні початку, ані кінця.
Дріботіла по східцях пам’ять.
Я торкалась твого лиця,
ти ловив мої теплі пальці.
Сонце падало між дубів
закульбабленою весною.
Так в очах мені світ рябів,
так яснився тоді тобою…
Ні початку, ані кінця.
Наче плями, чужі картини.
Ти і юна білявка ця.
Я і біла рука по тину,
щоб не впасти серед зими
на кривих тротуарах січня.
Хто пороги востаннє мив?
Хто казав щось нове і звичне?..
Ні початку, ані кінця.
Замітало сніжинки-долі.
Ти востаннє щось обіцяв
і ділив на майбутнє ролі.
Захлинались вночі вітри.
Горизонти білили ранки.
Не на двох – ти ділив на три,
чи на себе і на коханку.
Ні початку, ані кінця.
Сліпне пам’ять, як жінка сива.
П’ю любов із твого лиця,
тобто схожого дуже – сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301910
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Зніми обладунки, хіба тут доречні реванші?
Ні серця ж, ні дами, ні вдячних тобі глядачів.
Для них ми давно уже стали героями шаржів,
А ти роззираєшся в пошуках кращих мечів.
Облиш свої спроби, зійди, як годиться, з арени
Без звичних для тебе вже оплесків і конфеті.
Ми довго за мене боролись, і схоже, даремно –
Нам світить довічне неразом у незабутті.
Та карою стане не пустка років животіння,
Не плач за жагою, яка переповнить рядки,
Ти болю боявся, а справжні ж тортури – прозріння…
Зніми обладунки, навколо лише вітряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302739
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
П.О.
Ти зараз рубаєш не корені,
а лиш утинаєш віття.
Лікуєш новоутворення
чи може благе безпліддя
каліки неповноцінного,
що марилося коханням,
дурману роки незмінного,
що випливло блазнюванням...
Ця ампутація болісна
без грама анестезії....
Та, мабуть, страждання корисні
без права на амнезію.
Бо йде через них очищення
і болем святе причастя
із неминучим знищенням
фальшивого справжнім щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300005
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 22.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2011
Искать слова в молчании дождя,
угадывать в капели грусти слезы
и вспоминать, как веточкой мимозы
дрожала на ветру душа моя.
Искать дыханье в шёпоте травы
и, захлебнувшись выдохом колючим,
застыть на кромке сна, оставив хмурость тучам,
что остывают в бездне тишины.
Кричать, не отпуская хрупкий звук,
зарывшись в мягкость белизны подушек.
Снимать остатки дня как паутину кружев,
чтоб в ночь войти нагой, ступая вдруг
по воздуху, навстречу лунным снам.
Лететь, забыв земное притяженье
и легкость чувствовать в стремительном движеньи,
деля мгновенья жизни пополам,
чтобы оставить часть себя - тебе,
одно крыло взяв у тебя (быть может),
чтоб сны твои волнительно тревожить,
свой поцелуй неся к твоей щеке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291389
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.12.2011
Мартовским лучом расколот
Неба сизый монолит,
Город нянькою Весною
И причёсан, и умыт;
В ожиданьи поцелуев
"Вечно юный" город-плут.
Голуби из луж, воркуя,
Золотое солнце пьют.
Кошки выгибают спины,
Что-то делят воробьи.
И земля свои морщины
Прячет в юности травы.
Все забыли о покое,
Всем чудные снятся сны,
Все опять больны Весною,
Ненадолго, но - больны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250435
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 06.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2011
Нас розділило незбагненне...
Вас зачекалися сирени
В морях суворих, друже мій.
На це, напевно, воля вища:
Попутний вітер вперто свище
І розмиває жаль прибій.
Ці хвилі з присмаком розлуки
Лукаво пестять мої руки -
За Вами кличуть навздогін.
Моя Любов не має стриму -
Безстрашно землю я покину
Під поминальний передзвін.
І хоч до Вас (це твердо знаю)
Могутні хвилі не здолаю,
Та вже минув земний мій час:
В безмежних водах океану
Перлиною я скоро стану,
Що мрію збереже про Вас.
p.s. Навіяне прощанням Дідони з Енеєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297837
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Дозволь – я зникну... променем
У сірому міжхмар’ї днів.
А повернуся спомином
Твоїх мрійливих снів.
Дозволь – я зникну... спокоєм
У непідвладній суєті.
А повернуся кроками
На стежечці крутій.
Дозволь – я зникну... леготом
У штилі звиклих відчуттів.
А повернуся... щебетом
Світáнкових птахів.
Дозволь – я зникну... проліском
У хащах заздірсних марнот,
А повернуся полиском
Дзеркально чистих вод.
Дозволь – я зникну... квіткою
В холодно-сонній млі.
А хочеш…
Я вернусь лебідкою
З любов’ю на крилі...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175481
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 27.11.2011
У надвечір’я спогадів
Розвів багаття ти
Передчуттям неспокоїв
З уламків самоти.
І ластилося полум’я
До золота заграв,
А ти засохлі спомини
Сміливо підкидав.
Здавалися безсилими
Обпечені жалі.
Думками чайки скиглили,
Хоч ти і не велів.
Та зовсім несподівано
Із диму відчуттів
Явилася замріяна
Любов минулих днів.
Пекла долоні іскрами
Її печаль проста.
І дотлівала істина
Останнього листа:
“Тебе зігрію ватрами
Своїх палких віршів,
Бо всі були не вартими
Кількох жаданих слів...”
...Вогонь розчулено затих
У відблиску сльози...
У згарища надії ти
Пробачення просив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295369
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Бриз морський, солоний спогади приносить,
Навіває вечір ніжність іздаля.
В далечінь дивлюся у небесну просинь,
Як Ассоль чекаю з моря корабля.
Сніг в краях далеких сипле над землею,
Сіре небо холод розлива, мабуть.
Той, що дуже схожий з капітаном Греєм,
Там мене чекає, й просить:" Не забудь!"
Вітер гонить хвилі попід берег кволо,
Я вдивляюсь дужче в горизонту край.
Через шепіт хвилі я кричу уголос:
- Скоро я приїду, ти мене чекай!
16.10.2011р.
Шарм-Ель-Шейх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294981
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
Уявляю я Вас у багряних своїх простирадлах
У постелі із гусячим пухом і тонких матерій
Як у Ваших руках заніміла моя закуйовджена прядка
А в очах ніби блискає сяйво далеких містерій
Уявляю я Вас, притулившись до стін двокімнатки
Поміж пальців – затиснуте пір’я /розірвана вена/
Ви всміхаєтесь ніби на знак безумовно-стрімкої поразки
І в різкій контратаці із ніжністю йдете до мене
Потерпаю від наступу Ваших стрімких ополченців
Ви /скажу я Вам чесно/ стійкий та умілий боєць
І моє забуття рівне викрикам в тисячі терцій
Проголошує мниму поразку для наших сердець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295097
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Торкнися рукою тремтливо зап’ястя.
В нім пристрасть невпинна жадає на волю.
До губ припади - до святого причастя.
Забудь, що гріхом налились, ніби кров’ю.
Солодким цілунком насить мої плечі.
Жорстоким «не хочу» тебе не скараю.
Забудь все на світі, усі інші речі.
Ми вдвох – ти і я… Пощад́и! Я благаю!
Але ти не чуєш, караєш і далі.
Цілуєш, шепочеш на вушко бажання.
І тут ніби вибух... Злетіла у далі,
Де спокій в душі і невтомне кохання.
17.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224074
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
Віднови мене, Боже, благаю...
І нехай я прозрію Тобою,
серед хижо-голодної зграї,
що зоветься сліпою юрбою
хай відкриються очі широко
і напружено слухають вуха
плин живого життєвого соку
у артеріях сильного духу.
Не дозволь же боятися більше...
У студених лещатах морозу
хай любов гріє серце сильніше,
очі зрошують щирості сльози.
Віднови мене, милий мій Боже,
на землі я не звідаю раю...
Хай ця згуба мене не тривожить -
Ти зі мною вовіки, я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294434
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Все це було, а чи тільки здалося
Нам, у міжчассі загубленим двом:
Грала на арфі рапсодію осінь
У переході між завтра і сном.
Миті монетами падали долі –
Квапились геть перехожі-думки.
Тільки вітрисько - розхристана воля
Весь розчинився у звуках легких
Та кілька зíрок, загублених літом,
Тихо горнули проміння до струн.
Чисту мелодію, в ніч перелиту,
Ми смакували сп’янілістю дум.
Раптом земне і небесне злилóся.
Що ж це було?..
Просто музика й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294335
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Стара кав’ярня у провулку Долі...
Смакує Тиша з Часом “Каберне”...
Придрімує дзиґарок* мимоволі...
Якась душа – та й зазирне.
У креденсі – думки із порцеляни,
Зачепиш словом – друзок не збереш...
Полотна пам’яті в потертих рамах,
У келихах – бажання-фреш...
Гардинна сутінь присмаку ванілі
Бентежиться відвертістю свічі.
А під вікном чиїсь бідові мрії
Самотньо мокнуть на дощі...
В кав’ярні “Затишна”, провулок Долі,
Ніколи не скінчиться “Каберне”...
Колись, я вірю (вірю мимоволі) –
Помітиш ти в кутку мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294855
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Я не питаю дозволу,
Ставлю лише до відома.
Просто цієї осені
Віру мою розхитано
Саме тобою,Господи.
Ми розійшлися в істині.
Я не чекаю поступу.
І не долаю відстані.
Тож обійди увагою-
Не наділяй мотивами.
Не обдаровуй спрагою
Як не керуєш зливами,
Не відвертай призначене,
Просто прийми до відома-
Разом вдаємо начебто
Я відтепер невидима.
Душу мою не ранити
Осудом пересмішника,
Годі чекати каменю
В світі невтомних грішників.
Просто так має статися,
Я не питаю дозволу.
Може іще звертатимусь,
та не цієї осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290827
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Її голос до меду подібний,
Коли мова ведеться про мене.
Соти натяків, панни не гідних
Закладає в ній внутрішній демон...
Тож коли вона рій стоголосся
Перетворює в стримані строфи,
І коли обрізає волосся,
Аби демон ослабнув хоч трохи -
Дозволяю останній спокусі
Дочекатись достиглої мрії...
...її демона я не боюся -
він цілує мене у шию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292836
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Вдохновения нет.
Расстреляны
До последней все музы и
Золотое перо разменяно
На суетные медяки...
Методично стекло царапает
Безразличием тишина,
Кошка черная кличет лапою
В гости Воланда. Отче Наш -
Не поможет. И слишком занят Он:
Апокалипсис на носу...
И с какими Ему глазами я
Горсть души своей принесу...?
Расплескала любовь, развеяла
Пепел грез на семи ветрах...
Ни к чему теперь вдохновение,
- Вдохновения нет? Ура...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293827
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2011
Журливий лицарю, мовчіть.
Ми розлучаємось не вперше.
Від звуків зблискують мечі,
Готові до безумних звершень.
А ще... до таїнства посвят
В боях за нерозумність рішень.
Пригадуєте наш обряд?
Посвята не мечем, а віршем.
Гартований слізьми метал
Приревнував тоді... до слова.
До мене з жалем відпускав.
І ось... вже кличе знову.
Ідіть, мій пане. Нині Вас
Благословляє панна Осінь.
Ми розлучаємось ще раз.
Хоч не стрічалися і досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293287
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Не грусти,
я конечно тебе напишу
на холсте свои письма.
Я кусочек тепла
в твои мысли гуашью вложу,
буду рядышком,
близко.
Для тебя одного
подберу я такие цвета,
чтобы нежность дышала...
Не грусти,
я на призрачной глади холста
все раскрашу...
для нас...
все сначала...
С благодарностью за каст автору AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1588535/
01b3c0172f8c1a640ab1e186c9f6f3d910bd0c01pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292593
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 14.11.2011
***
еще есть те,
кому не все равно,
кто будет вынимать
из рук дрожащих бритвы,
и в темноте
шагающего в ночь
и с крыши и с ума
подхватят, как молитвой
своей строкой,
замедлив у виска
на миг земную ось,
по имени окликнут.
крылом-рукой
с трубы у потолка
сорвут немой вопрос
затянутой петли...
они спешат,
но всех не уберечь,-
судьбы веретено
прокалывает души,
и мне их жаль:
обречены стеречь
те нас и день и ночь,
кому не все равно,
кто дышит в безвоздушье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286395
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 14.11.2011
Облака обласкал
Ветер,
Обелил их морской
Солью,
Колыбельную он
Спеть им
Так хотел,
Но теперь -
Болен:
В ноябрях потерял
Голос,
Он устал от своих
песен, -
И патрон, как назло,
Холост,
И темнеющий мир
тесен...
Но морским от тоски-соли
Двум волнам без него - невод:.
Не молчи... Если ты болен,
Кто возьмет нашу соль в небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291360
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Мене купує осінь в літа.
До ніг лягає золотий листок.
Та ні! Боюсь продешевити.
Не знаю, а чи вистачить і сто.
Яких там сто! Вона багата –
Простелить килим дорогий мені.
Не усвідомлюючи втрати,
Ступлю…
За решту з літа - теплі дні.
Усе. Купила до останку.
Причинна, йтиму на примарний блиск.
Отямлюсь (пóдруга? коханка?),
Як холодно пригорне падолист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292770
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Приодягнена в зоряну тишу
На стрічання до тебе іду
По стежині, прокладеній віршем
У самотньо-осіннім саду.
У руці заколисаний дотик,
Не загублений снами, несу –
До чекання, що б’ється напроти,
Наче хвиля по впертім веслу.
Хай за спиною шепчуться весни,
Хай зухвало фліртують вітри –
Я недарма з мовчання воскресла,
Щоб до тебе у слові дійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292524
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 14.11.2011
чья-то Муза шла босиком
по неверной чужой дороге,
прислонившись к стеклу виском
ты увидел ее, убогую:
лира согнута и без струн,
крылья вымазаны и смяты,
а из глаз - пара хладных струй,
а из сердца - нож рукоятью...
Обнял, стрелы достал из ран:
- Кто посмел? что в ладони прячешь?
- Вот - перо... Помнишь, как вчера
ты в Поэта играл, мой мальчик?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291443
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 14.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
Хіба ж я трішечки не Ваша,
Нічний самотній пілігриме?
На стежці місячній, як завше -
Така відчутна і… незрима.
Даремно не ховайте сумнів
У складках чорної сутани.
В пориві (о простіть, бездумнім)
Я пригорнусь до Вас неждано
Вологим шепотінням вітру.
Тремтіння не від прохолоди:
Нічний метелик непомітно
Змахне крилом всі перешкоди…
Хай мрія вже на розум старша
І дні на усмішку коротші,
Але я досі трішки Ваша,
Самотній пілігриме ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273225
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 09.11.2011
Привідчиню думки у минуле –
Хай від спогадів тягне протягом, –
Полечу без найменшого спротиву
У тоді, звідки ми не вернули.
Не один оминаючи вихор
Пересудів очей спопеляючих,
І себе за нестримність картаючи,
Доторкнуся чола твого стиха.
Подалавши шляхи непробачені,
Затамую у подиху вічність...
А в цю мить у тепер-потойбіччі
Запече тебе сум непобачення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290838
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Додому в думках і на шпильках і голос болить,
Дівчатка в дворі то у класики, інколи в салки.
А небо прогнулось, а небо над нами тремтить,
Бабусі вирішують долю держави на лавках.
У мене ж проблеми, бо ти у моїй голові,
Ти там оселився, ти винен мені за квартплату.
Про тебе курю і пишу, і ридаю...Лови
мої поцілунки, обійми і завтрашню дату.
Ти поруч із чайками, дихаєш Ялтою, вітром.
Стоїш на балконі із чашкою кави в руках,
А я обіймаю тебе - горизонтом, дощем і повітрям,
І все, що навколо - це я.Те, що поруч і в снах.
І все що навколо - це ти, навіть сходинки, небо.
Тебе на сніданок...Ти зовсім не маєш меж.
З тобою спокійно, з тобою нічого не треба.
...Коли ти залишиш мене, ти зостанешся все ж.
12.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285979
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 09.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011
Торкнулося пророче відчуття...
Слова гучніше музики звучали.
Не заглушити пізнім каяттям
Симфонію осінньої печалі.
Думкам моїм забракло новизни.
А ти мене проколюєш наскрізно
Своїм таким пекучим "надто різні",
Своїм отим протягненням руки...
Залиш мене. Додому поверни.
Хай холодно, та рідно мені в ньому,
Зимою не турбуйся, - ми знайомі.
У вас із нею схожі голоси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011
А ти не плач, і не гадай про щастя,
спини думки, як в домі всі поснуть,
заломлені у відчаї зап'ястя
не вичистять із мозку каламуть...
Душі метання спокій не прикличе,
з насіння страху зродить тільки страх,
лише утома вицвілим обличчям
січе штрихи у сірих кольорах.
Спини думки. Дозволь постати тиші.
Їх розведи на різні полюси,
повиснувши між них... і, може, вищі
тоді досягнуть серця голоси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287459
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Нарисуй мне на белом снегу одинокий подснежник.
Голубой, словно небо, в каемке янтарного дня.
Нарисуй, пусть на краски прольется нежность
от тебя до меня.
Нарисуй мне дороги к причудливым ярким рассветам,
гривы сонных лесов и изгибы задумчивых рек.
Нарисуй бесконечную полосу звездного света
и на ней - тонкий след
от тебя до меня
в лунном сне уходящего дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235515
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 25.10.2011
Ромашкове сонце промінням проколює тіло,
І листя дерев розфарбовує очі в зелений.
А поряд йде дощ...Як я того і хотіла,
Облизує руки, мене обнімає шалено.
у мене з весняного тільки волосся із вітром,
А ще купа планів - прогулянки, море хвилясте.
...Це так заспокоює, чесно, ви перевірте,
Коли в телефоні живе хтось із голосом щастя.
5.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251812
дата надходження 05.04.2011
дата закладки 21.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2011
Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
коли голод примушує бігти світ за очі з хати,
коли на роздоріжжі епох лише бруд з-під коліс.
Антологія мрій про державність. І всі вхолосту.
В нас геройства достатньо, та тільки немає героїв.
Скільки ж блазні віками ще гратимуть гетьманські ролі?
Після котрого пряника спину підставлять хлисту?
Антологія сміху – і все зі сльози до сльози.
Світ регоче над нами. Ми тішимось часом із нього.
Антологія істин. Ми мітимо стрімко у бога
і у князя з багнюки. Проте не збагнули ази.
Антологія сірості. Шоу – замінник, токсин.
О велике прання не своєї – чужої білизни.
Антологія мрій про майбутнє. Аби не запізно
почали прокидатись… бо може проклясти і син…
Антологія віри. Але розіпнемо й Христа,
якщо церква проситиме… Звісно, не наша, а та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286970
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
А ми сьогодні місимо сніги,
одні на двох, і танення весняне.
Все більший розмір сліду від ноги,
все нижчий тембр сонячного «мамо».
А нам сьогодні тепло після зим
і після слів про вічне і буденне.
Дві пари ніг у гумі – я і син -
зі школи у канікули ідемо.
Важкий рюкзак непізнаних світів
сховаємо у шафі до неділі.
Він у весну махнути захотів,
а я за ним, і, буцімто, по ділу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247206
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Втаємничених виключно двоє.
Розманіженим шурхотом шовку
Присоромлено тиша замовкла,
Огорнувши мовчання собою.
Магнетично напружену відстань
Перехόпило місячне сяйво
І розтануло в темряві, зайве.
Силуети злилися... Провісна
Зависає краплина в клепсидрі,
Підкоритися часу не в силі.
Переведені вічності стрілки.
Втаємничені двоє...
і тільки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240963
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Ми з тобою вдвох,
наче промені -
сонцем зіткані,
днем натомлені.
Днем натомлені,
розігрітими
диво барвами -
чудо-квітами.
Чудо-квітами,
бджіл оселями,
намальовані
паралелями.
Паралелями
та між буйних трав,
та у зелен-снах,
там де вітер спав.
Там де вітер спав
колисаночки
жайвір розливав
з рання-ранечку.
З рання-ранечку
та й до присмерку
допивали хміль
літа присмаку.
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239570
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Настояна на шепотінні трав,
Ця тиша надто загадкова.
Мольфаре, починайте ритуал!
Готова я. Проводьте коло –
Замкніть мій простір вже і тут.
Клекоче нетерпінням чаша.
Давайте - не боюсь отрут –
До дна. Любов сильніша завше.
Запалюйте свічу від зір
І замоліть цю ніч на попіл.
Законам всім наперекір
Я пронесу вогонь крізь спокій.
Мольфаре, бачте, я жива –
Як дикий звір чи вільна птиця.
Тож хай шепочеться трава
Про те, що ранкові насниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240304
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Читати вірш -це теж інтим:
Лишитись з віршем наодинці...
Віддатись голосу, сторінці,
Побуть віч-на-віч: Ти і Він.
На аркуші вбачать не букви,
Не розділових знаків суть,
А потаємний вияв думки -
Як доказ цілого - збагнуть.
Відчуть зболілими плечима
Двох дужих рук звичайні рухи:
Мені неначе ліплять крила -
А з літер виринають звуки.
Як нову зустріч - вірш чекати...
Розкрить екран, вікно, сторінку.
Потік енергії вбирати.
І віддавать.
Як Бог.
Як Жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234961
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 25.01.2011
Я не така, як ви гадали, не така.
Стороння вашим збоченим смакам,
незрозуміла вам, хіба що... дивакам
таким, як я, із дивними думками,
поняттями, сухих очей сльозами,
із щастям, подарованим не вами,
що ніжно в схроні серця бережу,
окресливши круг себе ту межу,
поза яку вам зась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236484
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
Розчиняюсь в тобі, як уперше...
Зима...
Білий сніг, білий день, твої руки і
очі...
В почуттях знов і знов зізнаюся
сама -
серце серцю кохання так щиро
пророчить.
Загублюся в тобі, лиш душа
в унісон
із твоїм почуттям дослухається
щастя,
вільним птахом летить і нема
перепон
до твоєї душі, як святого
причастя.
Проросту у любов, і не згасне
вона,
зачерпну від тепла, що життям
мироточить,
розчинившись у тобі, як вперше...
Зима...
Білий сніг, білий день, твої руки і
очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229206
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Пригорни мою душу до серця.
Бачиш? Змерзла від злої негоди...
Зойком дикої пташки озветься,
що в неволі шукає свободи.
Пригорни мою душу до серця.
Відігрій її в теплих долонях,
як любові твоєї нап'ється -
калататиме пульсом у скронях.
Як веселий струмочок весною
зануртує снагою джерельця,
стане крига водою живою...
Пригорни мою душу до серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215680
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Я спатиму з відкритими очима,
вивчаючи зі стелі ту науку,
як несучи зміюку за плечима,
від болю жала не терпіти муку.
Складну науку, як п"ючи отруту,
із рук свого усміхненого ката
відкрити серце на поругу люту
і жити, бо не час іще вмирати.
Всміхатися також... Сльоза зрадлива
занадто цінний, щедрий подарунок,
для тих хто їх чекає цілу зливу,
вона для них, що Юдин поцілунок.
Не дай, сльозо, же свідчення такого.
Сховайся, сестро, стрінемось таємно,
коли вклякатиму молитись Богу,
а все довкола вкриє нічка темна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214262
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 19.10.2010