* * *
діти і равлики
не поспішають
їхні дні –
як намисто вражень:
кольорове
неоднорідне
незбагненне
нешліфоване
дорослі і серйозні
так прагнуть
ідеалу
що повикидали
всі свої
нешліфовані
намистини
і ходять з мотузками
довкола шиї
плануючи
кожного дня
знайти
довершеність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367002
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 21.10.2012
я малюю сонце
олівчиками різнокольоровими
жовтогарячо-червоним
навкруг розмальовую осінь
мені сім
років, уроків у школі, уколів (боляче? ні, вже ні)
тільки від них синці - сині-сині, як птаха Метерлінка
я сам читав, коли був у лікарні
в четвертий раз, чи, мо, в п'ятий
я чув, як казали мамі про метастази
а я не плакав, старанно не плакав,
а разом з Тільтіль і Миітіль шукав свою птаху щастя
крізь хіміотерапію та операцію.
Незнайомі мені люди ділилися кров'ю,
коли я спав (а спав я багато - нейробластома втомлює)
і коли заходився болем
вголос.
А на Миколу
добрий святий мені вдарував життя
і сонечко у віконце
тягнуло долоньки
так само,
як я до мами.
Ішла зима,
мені так дуже хотілось додому,
а летіли у Лондон
до донора.
Одного разу до мене вві сні прийшов Бог
сивий-сивий,
мабуть тому що зимньо
чи від чужих гріхів
Бог розказав мені,
що тисячи тисяч мені невідомих
і безіменних
прохають у Бога здоров'я
для мене
А я так зрадів, дуже-дуже
що є небайдужі
не лише до свого - до чужого горя
і обіцяв Богові
що буду добрим й слухняним,
чесним і щирим
коли стану здоровим.
Бог вислухав, посміхнувся лагідно
і сказав, що вірить,
по голівці погладив
і відпустив
- пора прокидатись.
Мені вже сім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300207
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Ця засинена в темінь імла зберігає відбитки долонь,
бурштинові ялинові сльози покотилися яблуком Євиним.
Із якої далекої далі неможливого «вірю» було
із глибокої синьої глини нас зробити такими миттєвими,
щоб крізь вушка мільйона голок…
щоб під голку тремку патефона…
у безмежність чиюсь безборонну,
мов розділене навпіл ребро.
Несходимістю ніжко-глевка, безоглядністю жовто-кленова
край Чумацького білого шляху ця болюча до крові стерня,
бо рознесене на галузки весняним нетерплячим дібровам
і подрібнене донеможливо на фотони зникомі імʼя.
А було ж знавіснілим дощем…
А було ж – наполеглива магма,
що остигнути зовсім не прагне,
а благає вулканіти ще.
Де метелика помах застиг у зіниці блакитним стоп-кадром,
там росте невагомістю снів, розростається, мов омела,
із плаского і звичного «моно» доростає катренно до «квадро»
серце серця, осердя зернини, найдрібніша пірʼїна крила,
що ще знає дорогу назад,
стати тут – і ні кроку, ні слова.
Сльози Євині – ще бурштинові –
всіх оплачуть і всіх воскресять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286856
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 20.10.2011
відлітайте!
то пусті остороги, як крига,
на розі зими,
що життя нам сигналить
дощем і міняє вокзали,
і дороги важкі,
як німі покаяльні псалми, –
небосхилами ангели
нас до землі прив'язали.
відлітайте!
позбуваючись тіней
осінніх своїх хризантем,
у морозяних арках стоять
галереї і зали,
ми примерзли до пам'яті,
з нами залишиться щем –
порожнеча тепла,
що його, наче борг,
не віддали.
відлітайте!
бо усе ж
кожен вирій – як віра –
то трішечки рай,
і в ударах аорт,
що у безвість ввійшли,
ніби шпали, –
кожен поштовх любові,
її невловиме: чекай –
як ніде і ніколи
нікого ще так
не чекали.
відлітайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285167
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Рыжему
Когда-нибудь и я, как этот пес,
Свалюсь мешком среди чужих прохожих,
И шерстью буду чувствовать и кожей
Как я врастаю в тротуар. До слез
Обидно – я мечтал совсем не так:
Нелепо быть разрезанным трамваем,
И тротуар покажется мне раем,
Обычным раем, раем для собак…
Прохожие пойдут, пройдут, уйдут,
А я, пятном с потухшими глазами,
Останусь там лежать, на Привокзальной,
Так просто оказавшийся в аду…
Лишь девочка – ребенок лет пяти,
Вдруг скажет: «Мама, это же тот рыжий…»
И я сквозь пленку мертвых глаз увижу,
Как мать ускорит шаг, чтоб увести…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284426
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 09.10.2011
Всё рассказано нами,
пропето давно,
и не ново,
Раздарила себя по крупицам,
блуждая,
заря.
Но рассветы встают,
полыхая алеющим
словом,
И уходят в глубины земли
словарей якоря.
Попрошайка-бездомный,
гостивший у Бога,
и даром
Пригубивший рассвета
разбрызганный алый нектар,–
Вместе с ним
опускаешься в землю –
служить кочегаром,
Обжигаясь словами, –
твое наказанье
и дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281784
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 24.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2011
О забвении вслух…
Постоянство не праха, но пыли…
Или белые точки, что значит – бессмертие, или
Точки черные, значит – обилие мух,
Вакханалия тли…
Запах ладана с приторным вкусом ванили…
Не мурлыкает кот и не ухает филин…
Все мертвы
и никто не встает из земли…
Здесь второго
Непришествия ждут, подставляя брюшко́,
Ибо нить, как ни вей, покидает ушко́ –
Наступает game over…
Жизнь уныла,
Но ясно, что преодолима
прыжком
От роддома до финишной ленты могилы…
Богомол после секса кивает башкой,
мол: «Спасения нет.
Саваофа – на мыло».
GPS, чем новей,
Тем верней отмечает искомое крестой…
Но природа
не терпит свободного места –
Пустоту заполняют десятки червей…
А в конце коридора – тупик.
Бей хоть в стены, хоть в бубен – сплошная сиеста...
Предыдущего – новый сменяет жених…
Сожалеет родня – торжествует невеста,
Чьи зрачки – цвета свеженалившихся пик,
А белки, как слюда…
Для родни очевидно – она гонит беса…
Смерть – не есть результат, но – блаженство процесса
Без дешевого фарса догматов суда…
Вне пространства вещей
Крик отчаянья требует знака диеза,
Так как богу ничто не внушит интереса,
Если бог существует вообще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263118
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Не съев положенную манку,
Искать пути, влезать на дранку,
Цветные грызть карандаши…
Совать жука в большую банку
И слушать, как он там шуршит.
Бояться чёрта и бабая;
Смотреть в глаза, когда ругают;
Уперто не носить колгот…
И говорить: «Она другая –
Она придет».
____________
Она пришла -
Уходят годы...
Мой сын уже надел колготы,
Кривя сметливое лицо,
Сопротивляясь до икоты…
Я стал отцом.
Теперь ни экстези, ни драпа;
И если спать, то спать без храпа;
Менять пеленки и трусы...
И слышать маленькое: «папа»
И отвечать большое: «сын».
И даже если все достало
Играть в лапту и выбивалу;
Искать в траве следы клещей;
Пускать жука под одеяло
И слушать, как он там вообще...
И день за днем врастать в трясину,
Гадать, от скуки, по «и–цзину»
И ждать логичного конца…
Вне духа или даже сына,
Не говоря уже – отца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262884
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 11.06.2011
поговори зі мною…
вечір – сизий птах
сідає в руки,–
клич його додому,
і попелясте сонце у вінках
черкає землю
майже невагомо.
поговори про теплі сни морів,
про далеч гір,–
я зовсім ще маленька,
у кожне слово вірю…
й ти повір,
що це життя – метелик-одноденка,
короткий вік…
тремтливих білих крил
хай вистачить
на наш політ до світла.
люби мене
востаннє і щосил,
коли притихлий світ
цілує
вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261794
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 11.06.2011
як мріє дощ
упасти на сади,–
в твоїх глибинах
подумки
зринаю.
а сад у хвилях сонячних
не знає
про чорну тугу
дальньої води.
...в тобі відбитись,
злитись,
протекти
в вогненній колісниці
сонця-феба,
щоб замість серця
залишився
ти,
а в ньому кров'ю –
вічний вірш
про тебе.
щоб всі слова
обпалених пісень
ввійшли в дерева,
обізвались в квітах,
коли у безвість
вирушить
мій день,
втомившись жити.
____________________________________________
переклад російською Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 01.06.2011
Персидский шах оправдывает мат,
Врастает в почву ядерный мицелий…
Мир, как не изгаляйся, не нацелен
На результат…
Но бьют под дых и делают «кийя»
Времен бинауральные синкопы.
Так бытие – вполне конечный опыт
Небытия;
Так слово Ом рождает слово Ос,
А дважды «О» - восьмерку на запястья…
Так нет иного счастья кроме счастья
Метаморфоз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262536
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 01.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2011
ні ніч, ні світ, –
а знає тільки бог,
як зараз нам мовчиться
вдвох з тобою…
і кожна мить,
поділена на двох,
на дві не ділиться –
лишається
одною.
твій силует
на темному вікні,
в тонких руках
крихкі осколки тиші,
і наші муки,
як і ми,
німі,
і наші болі
згадуються
тихше.
а завтра день –
шумке, п'янке вино –
сто нелегких
питань своїх поставить,
і буде все,
чого ще не було…
закривши очі,
я шепочу:
аве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257977
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 19.05.2011
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
І щастя більшого не треба,
За те, що ти у мене є.
Подякою йому за тебе,
Молитвою – ім'я твоє.
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
(АBbАbaАB)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254390
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 19.05.2011
принадь мене,
щоб вчасно не спинитися
і не помітити,
що вороття нема.
сигнальними вогнями
зорі-китиці
обірвуться до тебе
навмання.
коралової туги
білим берегом
побудь мені.
бурштинної води
черпни з небес,
землею заозерною
майни мені,
шепни мені:
– ходи…
доріжка місячна –
тонка тремтлива ниточка
поманить там,
де відчай і пітьма.
і вже не буде
шансу
зупинитися –
мене без тебе
все одно
нема.
_________________________________
плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1522759/5f1a95ce5cc9b44a2a273f0a51de91be269d791dpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248348
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 19.05.2011
Все озивається твоїм теплом і словом,
Тобою юна дихає земля,
Вплітаючи життя своє у повість,
І повістю тією буду я.
Усе в усьому – твій вогонь і смуток –
Євангелія квітам і вітрам.
Так просто і непросто – знову бути
Промовленим до них твоїм життям.
Росте зелений всесвіт перед нами,
Відлунюю в усіх твоїх світах.
Я – дерево, і дівчина, і камінь,
Я – довга повість на твоїх вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247947
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.05.2011
Не міняйте фарби –
хай малюється небо зеленим,
Я ще грузну в снігах,
і за місяцем гасне мій слід,
Та її приведу –
вона десь там чекає на мене –
Непроросла трава –
і з волосся обтрушує лід...
Я топитиму сніг,
позичаючи пам'ять у клена,
Я гортатиму дні
в фоліантах земних молитов,
А під весну однак
малюватиму небо зеленим,
І все решту під ним
домалює проросла любов.
______________________
:)) з першим днем весни, друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244202
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 19.05.2011
Чудеса не в ціні, для дорослих дітей – хліба й марев,
І ліміт на тепло в ланцюгах карнавальних вогнів.
Чи пророк, чи паяц – неважливо – лише б на коні,
І купляє усе мім-безумець позліткою слави.
І нема за вікном ані сплеску крила, ані слова,
І душа, як листок обгорілий, тривожна й пуста,
І торкнулася скроня тонкого, холодного скла,
І куди нам з тобою, моя одинока любове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260144
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 18.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2011
Як тим-ЧАС-ово...всі ми тимчасові...
як пахне книга...як на дотик лід...
Одномоменто з гІллям спільний плід.
Миттєво-мінко краплі в дощ прозорі...
Як дощ МИ - тим-ЧАС-ово - тимчасові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259473
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 16.05.2011
Віри йму зорі́
й травам, що з Землі.
Холоду дощу -
віри йму.
Все, що від людей,
все, що "по уму"
перетну,
перетру.
Оберну
Простір до весни.
Ча́су лет прости.
Сни твої без мене
я прощу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222647
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.05.2011
Кожне слово -
тонна.
Що легко -
не варто.
Щільно -
не вп́оперек пр́остору.
Щодень -
міжсекундно,
продощово -
парко
чекаю на Тебе досвідно...
Ковтками прозріння - в мені ластовиння:
чуття невагомості є в поміжслів"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221099
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 16.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2011
Бувають дні, коли усе мовчить,
І кам'яним стає бездонне небо.
Є лиш зоря і нескінченна мить,
А до зорі ще далі, ніж до тебе.
Життя моменти – світлі і сумні –
Течуть крізь мене зоряним намистом,
І в їх безмов'ї чується мені:
Не опирайся часу, тільки – вистій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241244
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 17.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2011
Растворимая судьба
Растворяется в стакане.
Всё, что в жизни я собрал, рассыпается, звеня.
И последняя мольба –
Как последний грош в кармане…
Лишь в движеньи можно жить. Цель же, в сущности, фигня.
Ни к чему я не пришёл,
Хоть стремился выйти в люди…
Но достаточность пути принял я как Божий дар.
А теперь мне хорошо.
Лучше, может быть, не будет.
Получаю я сполна свой безумный гонорар.
Открывается окно,
Ждёт давно отмычку вена,
И сердечный алкоголь пробивает камень стен.
Выпить чашу мне дано.
Полуночная сирена
Мне читает «Отче наш» и поёт о Nowhere Man.
Размышления итог:
Ужас – цель. Дорога – сказка!
По́лно, стоит ли идти, если к ничему идёшь?
Суть и смысл всех дорог –
Шок и шов. И бинт повязки.
Нужно вену открывать. Не откроешь – не нальёшь.
Я Небесному Отцу
Благодарен за подмогу –
Ни за что б я не прошёл сто сплетений ста дорог.
Хлещет дождь мне по лицу.
Это – поцелуи Бога.
С веной путь соединю и смотаю всё в клубок.
Мир вращается пока.
И пока послушны ноги.
Значит, всё ещё идёт так, как нужно и должно́.
Значит, жизнь ещё легка.
Значит, можно жить в дороге.
Цель – фигня. Дорога – всё. Без «увы» и «ах», и «но».
27.04.94
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219421
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 08.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2011
Между небом и землёй
я повисла.
Возвращаться в мир земной
мало смысла.
Подыматься к небесам
сил не стало.
Вот-прилипла к облакам
как попало!
Не летят ко мне с земли
письма счастья.
Позабыть меня смогли
в одночасье.
А в небесной глубине
жизнь иная.
Вот и висну,о себе
забывая.
Чтоя?Кто я?Где живу?
Кто ответит?
Солнце вижу я?Луну?
Что мне светит?
Чтобы в небо улететь
нужны крылья!
Очень сильно захотеть
спорить с былью!
Вниз упасть-ещё трудней
оказалось.
Притяжения друзей
не осталось!
Вот и висну,будто шар
в полном штиле.
Жду,чем кончится кошмар!
Или?Или?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233552
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2011
п. 6 Между Криминалом и Законом - заключались Браки. Я - один из этих детей.
__________________________________________________
Достав инсулиновый шприц, он одним движением снёс остроконечную часть ампулы, где болталась прозрачная вода для инъекций, и бросил в неё кусочек отвердевшего героина. Щёлкнула зажигалка и героин стал растворяться в жидкости, пока полностью не растворился и не закрасил жидкость в свой желтоватый цвет. Инсулиновая игла – не оставляла заметного следа от укола и была отличным средством, чтобы проникнуть в еле заметную вену на руке. И…
Наркотик, что-то менял в его жизни. Восприятие окружающего мира становилось более выносимым. Сигарета таяла и почти обжигала пальцы, но даже это можно вытерпеть. Другое дело – мир вокруг. Мир, в котором ни одно удовольствие не доставалось с такой же лёгкостью, ничего не гарантировало такой же притягательной систематичности.
Но в этот раз, кажется, было больше, чем нужно. В затылке появился ощутимый холодок. «- Думать только о хорошем» - сказал он себе. Что было хорошего в его жизни? Что?
Героин. Удачная покупка за меньшую стоимость, чем на чёрном рынке.
«… я часто виню во всём государство. Разве всё начиналось с него? Или быть может – с банального лозунга, который с детства западает в память? «Государству важен – каждый его гражданин!» - кто мне сказал тогда, что за этим стоит всё то, что никогда не стояло за ним? Я – переходил дорогу на зелёный свет. Был достаточно самолюбив, чтобы быть на хорошем счету в школе. В половом отношении, я созрел, как и все остальные. Что я делал не так, чтобы в конечном итоге – выпасть из общей колоды разномастной породы современников?
Я часто смотрю в след своему соседу, который считается – успешным человеком. Этот бизнесмен, от которого несколько торговок продают нижнее женское бельё, абсолютно пуст во всех остальных направлениях. Для него не существует ни латыни, ни Августа, ни Фридриха Второго, но при этом всём – он общественно признан, как личность. Он не нарушает Закон, за исключением того, что утаивает доход и платит Единый Налог на прибыль. Он, видимо, достаточно хитёр, для этого. Он трахает целое государство и только налоговый инспектор не знает этого официально. Кто из девок не сядет с ним в автомобиль стоимостью в сорок тысяч американских долларов? А кто из них пойдёт со мной по холодной зимней улице? Пешком.
Женские глаза, которые рыдают от банальной голливудской драмы, не выискивают меня среди толпы «неудачников» ходящих пешком. Скольких из них, я провёл взглядом? Сколько из них, я мог бы полноценно любить?
Будь всё иначе… я ведь существо полное неординарных идей. Я – чёртов романтик. Безразличные глаза чиновников, мусорская алчность и постаревшие руки моей матери – вот образы моей жизни, которые никогда не освещались проблесками надежды. Ничего из этого, я не могу изменить. Зато, я в состоянии современности – вполне могу порезать молочный завод, где-нибудь в далёкой области, на металл и толкнуть его вместе с рабочими местами – куда-нибудь в Турцию. Наверное, ещё бы мог стать сраным посредником между «арендатором» и «съёмщиком», и зарабатывать на ничтожной наличности последних скоплений, какого-то крестьянина из провинции.
Почему, я этого не делаю?
Авто за сорок тысяч, да нагловатый вид – что ещё нужно, чтобы окружить себя стаей девок? Чтобы однажды, устать от протянутых в приветствии рук с лицемерным уважением-завистью. Когда женщина спросит у мужчины – «откуда у тебя тачка за сорок штук?», «не моя ли безработная мать – должна благодарить тебя за проданный на металл завод?». Никто не спросит. Но все хотят справедливости. Все кухонные разговоры – упираются в общий беспредел, к которому, конечно, они сами не имеют отношения.
Может мой наркопротест, моё самоуничтожение, моя поддержка чёрного рынка наркоторговли – и есть выражение меня самого. Пионерское – «всегда готов», теперь готово к существованию на зло.
Я часто представляю себя стоящим посреди невероятно-огромного зала Суда, где присутствует всё человечество и готово выслушать моё мнение. Я бы рекомендовал им запастись едой – я буду долго говорить.
«- Когда ЗНАНИЕ будет ценностью? – бросил бы я им гневно – когда торговец прекратит торговать всем остальным, кроме женского белья? Когда Женщина – станет выбирать Лучшего из Мужчин, основываясь не на том, что может сделать с её нежными руками ручная мойка посуды, а на том, что является в нём вечного!»
… но я ничего не изменю. Я не стою в огромном зале общечеловеческого Суда. Я сижу в грязном чужом подъезде с инсулиновым шприцом в ладони. Против подобных мне – стоит империя лжи, которая называет нас – просто наркоманами, у которых не хватает ума жить иначе. И каждый слушающий – считает, что он умнее нас. Знает ли он истинную природу моего наркопротеста? Смотрел ли он в след – порядочным гражданам, достаток, которых основан на том же обмане целой страны, как это делаю я?
Пожилая консьержка подошла ко мне. С ненавистью дёрнула меня за ворот и закричала:
- Хватит здесь колоться в подъезде! Каждый день люди видят этот срам на лестнице! Когда это прекратится?!
И я отвечу ей:
- Пусть люди видят это. Может тем скорее зададутся вопросом и целью - ПОНЯТЬ нас… Мы – не моральные уроды. Мы – просто не умеем торговать женским бельём…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231788
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 29.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2010
Я голуб»ям зігріюсь біля тебе.
Так солодко у долі на плечі.
Колись все рвались крила мої в небо,
Під непривітні доторки дощів.
«Я твій союзник!» - кликав вгору вітер.
Та, як коханець, не просив руки.
«О, як це нудно - жити поміж літер,
І бити крила об чужі шибки»…
Дай голуб’ям зігрітись біля тебе.
Намерзлася на волі… досхочу.
Впусти у клітку і замкни. Так треба!
(Світанок прийде - все-одно втечу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Мы гении в доме
со съехавшей крышей
И жёлтые стены
приносят покой
Я знаю, что кроме,
что вместе - я вижу
И жёлтые уши
дрожат надо мной.
Витаю в пространствах,
миры наблюдаю
И люди в халатах
глядят мне вослед.
В неведомых царствах
я жизнь постигаю,
Хоть доктор твердит мне,
что всё это - бред...
Я - скромный искатель
в просторах Вселенной:
Я мудрость ищу
на планетах других.
Межзвёздный старатель,
сын Правды нетленной -
Я гений!.. хоть в карте
написано: "Псих"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201778
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 15.12.2010
Верба прозоро-кришталево...по́шепки
передзимовий день передрікає...
мене її пророцтво не лякає,
а навіть тішить. Ни́шком і навпо́чіпки
присяду коло тво́го полум"я,
неопалимо вірно гріє ́мя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219730
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 15.12.2010
Яка пораааа.
Міжсоння...
поміждення...
Проміння жне
останнє Жовте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217510
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 15.12.2010
Рвону́ і спам"ятаюсь ззовні.
Накинусь за́шморгом на страх.
Очу́няюся в небесах.
Зберу стожарів жмені повні,-
посію у сади зелені
і бірюзові, і шалені
мої думки, -
прийди й візьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216767
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 15.12.2010
Вот и дождались! Время, оглянись!
Вертится народ, - скоро Новый Год!
-------------------------------------------------------------------
Скоро небрежно проводим в историю Старый,
Новый без спроса «засеет» в дома семена…
И, подтянув пару струн на охрипшей гитаре,
Сбацает пару куплетов на все времена…
И разлетятся азартных аккордов осколки, -
Весело будет ежам и бомжам, и ножам…
И затрясутся в паническом ужасе ёлки,
И загрустится закрытым на ночь гаражам…
Женщины загодя к «бою» начнут подготовку
И наведут на девичьи обличья красу,
И, маскируя фигурки под экипировкой,
Будут посуду крушить и крошить колбасу…
Ну, с мужиками, понятное дело - всё просто, -
Эти, не глядя "сметут", что ни дай, всё подряд…
Маются вечным вопросом размера и роста…
А после бани махнуть норовят в Ленинград…
Но распахнутся сердца, конфетти и конфетки…
Я за компанию тоже не раз согрешу…
На табуретки взберутся нарядные детки, -
Дедкам-Морозам «на уши навешать лапшу»!
Будет весёлый шаба́ш-ералаш по-цыгански,
Трезвый расчёт превратится в нетрезвый галдёж…
Переполняясь горластым пивком и «Шампанским»,
Будет колбаситься ночь напролёт молодёжь…
Могут пожаловать гости в «летучих тарелках»,
Али нагрянет какая из шалых комет, -
Мы на задворках запалим для них фейерверки
И открестимся от всяческих глупых примет…
Время свой бег ненадолго, да приостановит…
Грянет на фоне курантов лихое «Ур-ра-а-а!»
Всё закружится в стремительном вальсе по-новой, -
Мало кто в этаком вихре уснёт до утра…
В общем, всё будет прекрасно, прикольно, премило, -
Флот не пропьём и оставим в покое дома…
И не беда, что с утра нас немного кренило…
Всё перемелется… и прослезится зима…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228836
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Параллели...
Иду лесочком
Сороки воздушный мост
Над тропкой тянут...
***
Дороги к Храму
Замело... Протопчу свою...
С помощью... Свыше
***
Так светит луна...
И ворону не спится
На снежной ветке
***
Снежной была ночь
Утром вижу - следы птиц
Иных пока нет
***
Ступить или нет?
Но как манит лужица
В путь... В зазеркалье...
***
Так загляделась
Луна на искристый снег
В сеть ветвей попав
***
На белом снегу
Кровь, как алые маки...
След самурая
***
Вдали от тебя
Как мне согреться зимой!?
Стынут и слёзы...
***
Зимний натюрморт -
Бокал зелёного вина
С лунной долькой в нём!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228826
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2010
Игрушечный мир механической страсти
Покрылся коррозией, треснув внутри.
От скрипа спасать нужно мелкие части,
Поэтому чрево гордыни вспори!
Залезь плоскогубцами в сердце игрушки,
Смени пару винтиков, пару болтов!
Отставь всё ненужное: листики, кружки,
Не трать понапрасну эмоций и слов.
Бери то, что нужно для лучшей работы
Не новой, потрёпанной куклы Любовь!
Поставь батарейки для громкости ноты,
Смени ей набивку, чтоб вычистить кровь.
Как только закончишь возиться ремонтом
Опять сможешь смело играться в семью!
Ещё с большим чувством, ещё с большим понтом,
Бесчувственный мастер с высоким IQ.
10:43
30.10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219097
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 25.11.2010
Внутри что-то тёплое, влажное, липкое
Размер небольшой, сантиметр и два,
Непрочное, сонное, нежное, зыбкое,
Забывшее правила, нормы, права.
Оно, как ребёнок в утробе беременной,
Всё слышит, но будто бы со стороны,
Скучает от скуки хозяина временной,
Играет на нервах беспечной души.
Оно – не изюминка в сморщенной женщине,
И даже не совесть, что редкость сейчас!
Не гной в застарелой надпяточной трещине,
Не сердце, не стресс и уж точно не газ.
Оно есть у каждого, даже животного,
Оно вырывается редко само.
Оно выступает протестом свободного
И ставит на жертве автограф – клеймо!
Безумие - тёплое, влажное, липкое
Размер небольшой, сантиметр и два,
Непрочное, сонное, нежное, зыбкое,
Забывшее правила, нормы, права.
16:58
27.10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218543
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 25.11.2010
Ніч тихо мина повз віконної брами
Я х́очу до скла притулитись губами
Я подихом хочу своїм розтопити
Дзвінкої зими діамантові квіти
Долонями с́ебе не можу зігріти
І пальці тремтять, мов загублені діти
Оточений ворогом в теплій оселі
Потрапив в полон крижаної пустелі
Розчинений простір в зворотньому часі
Пропорцію сил зосереджено в масі
Всебічні фотони отримують вектор
Не з тих кольорів розкладається спектр
Вирують назовні злиття й поглинання
Полює байдужість на щирі зізнання
Останній квант світла, зникаючий стрімко
Закоханий в темряву ніжно, як в жінку
Знов пусто у пляшці, так само на серці
А місяць співа своїх ламаних терцій
Вист́ужених віршів несе хуртовини
Прощає гріховним, карає невинних
В відкритих очах, наче кригою вмитих
Залишаться мрії, що зірками вбито
В душі, снігом вкритій від зайвих обставин
Знайдуть лише крихти колишніх цікавин
Зима мої смертні гріхи — ...шостий, сьомий
Злічила була, зберегла, та й по всьому
Та внутрішній голос, сирітка-блаженний
Нагадує — Бог береже навіжених.
© Жовтень 2010.́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214597
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 25.11.2010
навпомацки
до неба
хвилин
ковзка драбина
про час забувши
піднімаюсь легко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218836
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 24.11.2010
хвилино
торкнися мене
я вічною
буду потім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216864
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 24.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2010
Быстротечность закрытого крана
Привлекает уснувший взгляд;
Охраняемая охрана
Защищает псов от котят;
Бриллианты прочнее стали
Мелет ночь в кофемолке снов;
Ржавый флюгер в глубоком подвале
Отмечает смену ветров.
Сквозь манящие светом двери
Заливает мир чернота;
Век недолгий цветку отмерен,
Но бессмертна его красота.
Соткан мир из одних парадоксов,
Хоть на вид однозначен до слёз.
Есть в нём столько серьёзных вопросов,
Что на них не ответишь всерьёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204476
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 21.11.2010
За спиной моей крылья из крепко сплетённых ветвей.
Ступни в землю вцепились корнями, взрыхлившими дёрн.
Мне бы в небо взлететь, только тяжесть планеты сильней.
Я рождён парадоксом и для парадоксов взращён.
Я смеялся когда-то и видел изнанку миров;
Нынче вижу лишь пьяные рожи, бесстыдство и блуд.
Кобелей, истекающих похотью, глупых коров,
Что в бездумной животной покорности выбрали кнут.
Я для них - словно редкая птица, но я не хочу
Выставлять на потеху толпе своё сердце с душой.
И смеюсь я над ними! Вы слышите? Я хохочу!
Только смех мой не весел, а песни похожи на вой.
Но однажды сорвусь я, земное оставив земле,
Сброшу груз мирозданья и в ясное небо взметнусь.
Приземлюсь на уступе высокой отвесной скалы
И впервые за вечность по-детски, взахлёб рассмеюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200817
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 21.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2010
Край рваных облаков
И выцветшего неба;
Край старого тряпья
И высохшей листвы;
Край беспокойных снов –
С тобой расстаться мне бы…
Но с этим краем я
Неразделим, увы.
Пропитан я насквозь
Друзьями по расчёту,
Слезами в пустоту,
Любовью напрокат.
Да нет, не надо, брось –
Оставь свою заботу.
Ведь я давно иду
Сквозь этот серый ад.
Ах, если бы я мог
Преодолеть усталость
И прорасти душой
Сквозь пустоты асфальт...
Я вышел за порог
И вот что мне осталось:
Лохмотья облаков,
Небес седая сталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221749
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Подражаю великим и снова грешу.
Вдохновенья Всевышнего я испрошу,
И, ничтожный и жалкий бумаги маратель,
За Омара пиалу вина осушу.
* * *
Небеса или пламя – наш будущий дом?
Не могу вам сказать, ведь не знаю о том.
Знаю только дорогу, вино и девицу.
Всё, что будет потом – это будет потом.
* * *
Я не знаю, зачем я пришёл в этот мир –
Я не дервиш, не бай, не визирь, не эмир.
Глиной был, глина есмь, в глину мне возвращаться.
Так зачем, о, Аллах, Ты призвал меня в мир?
* * *
Человеку предписан весьма скорбный путь.
Прям он или извилист – с него не свернуть.
Что мне Рая прохлада и гурий услада?
Мне б счастливым проснуться, счастливым уснуть.
* * *
Просыпаюсь – нальют. Засыпаю – нальют,
Чтобы скрасить немного сплошной неуют.
Здесь – я жив. И я рад даже толике малой.
Лей в пиалу вино – Там уже не нальют!
* * *
Мой халат прохудился, истёрся кушак,
Каждый шаг доставляет мне боль, каждый шаг.
Время то скакуном необъезженным мчится,
То упрётся и встанет, как старый ишак.
* * *
Стан твой гибок и тонок – былинкою льна.
Очи – звёзды на небе, и лик – как луна.
Но на счастье с тобою надеяться ль смею?
Скоротаю я дни за кувшином вина.
* * *
Пить Аллах запретил. В этом Он справедлив.
И, увы, не вкусить мне уже райских слив –
Заслонит чайхана от меня двери Рая.
Скалит зубы чайханщик, вина недолив.
* * *
Я в руках у Аллаха – бесформенный ком.
Круг гончарный – судьба мне? Удар мастерком?
Что слепить Он задумал – кирпич или чашу?
Миг – бесформен, в отбросы лечу кувырком.
* * *
Быть лепёшкой горелою – в этом мой путь.
Соблазнится ль отведать меня кто-нибудь?
Даже нищий, понюхав, отбросит с презреньем.
Перепечь, о, Всевышний, меня не забудь!
* * *
Мне, нетрезвому, с неба мигает звезда.
Дразнит или манит меня в небо звезда?
Погоди! Дай испить от лозы виноградной –
Вот тогда мы с тобой полетаем, звезда!
* * *
Молодые проворней меня, старика.
Звонче глас, зорче глаз и вернее рука.
Но лишь сядем мы пить в чайхане у базара –
Разве сможет юнец перепить старика?
* * *
Я всегда почитал выше жизни любовь.
Прославлял я и словом, и делом любовь.
Как стрела промелькнули года молодые.
Ты оставила мне лишь вино, о любовь!
* * *
Я увяз в Рубайят. Не отпустит Восток –
Снова в память великих мараю листок,
Снова гения чту переполненной чашей.
Так тепло на душе от Омаровых строк!
* * *
Коль умру я – не ждут меня Небо и ад.
Муки не заслужил, не достоин услад.
Небо – так далеко. В ад – шайтан не пускает.
И Всевышний, подумав, отправит назад.
* * *
О, Аллах! Что послал Ты мне вместо жены?
И уста ядовиты, и мысли черны…
Ты долей мне вина, о, прекрасная пери –
Может, станут копыта твои не видны.
* * *
Без вина мы грустны и несчастны, мой друг.
Горе видим в отсутствии жён мы и слуг.
Но, лишь новый кувшин нам приносит чайханщик –
Грусть уходит к шайтану. Нам весело, друг!
* * *
Пить вино – тяжкий грех. Но вселенской тоски
Не избудут печальных молитв лепестки.
Согрешаем, вкушаем, себя утешаем.
И лелеем, как можем, веселья ростки.
* * *
Грусть моя, на земле справедливости нет,
Но Аллах посылает с Небес дивный свет.
Этот свет преломится в лозе виноградной.
Улыбнусь я, отведавши, Небу в ответ.
* * *
Много знаний – печаль. Так учил Сулейман.
Так не время ль, друзья, нам накрыть дастархан?
Ум пора нам очистить от лишнего груза –
Пусть его наполняет веселья дурман!
* * *
Ты прости, о, Аллах, снова я крепко пьян!
Снова грезился ночью красавицы стан…
Но хочу я спросить – не гончар ли в ответе,
Коль слепил он кувшин, допустивши изъян?
* * *
О, Всевышний! Прошу – не вмени мне в вину
То, что я отдаю предпочтенье вину,
Что порой пропускаю я время молитвы,
Что в девичьих глазах как в озёрах тону!
* * *
Стан девицы, кувшинчик вина и строка –
Скромных радостей много ли для старика?
Не прошу сверх того. Но отнять эту малость
И не пробуй, Всевышний, ведь дрогнет рука…
* * *
Снова я – в чайхане, привязавши осла.
Вновь застолье, друзей мне судьба принесла.
Плут-чайханщик! Не смей наливать не до края!
Снова грусть покидает. И жизнь весела.
* * *
Много глаз у Аллаха. Он видит сквозь тьму.
Чем я, пьян и растрёпан, понравлюсь Ему?
Может, тем, что в глаза говорил Ему правду?
Может, тем, что, как должное, принял суму?
* * *
Грустно и одиноко без милых подруг…
Пусть Небесный Гончар запускает Свой круг,
Пусть мне лепит любовь, избавляя от грусти.
Я утешусь в объятьях её нежных рук.
5 – 7.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220001
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Паше Кураре
Я – тут как тут. Кто поминает всуе?
Я снова здесь, завёрнут в рваный плед.
Не нужно так кричать - чай, не в лесу я.
Ну, кто тут, блин, ещё не обогрет?
Не вспоминать - вглядеться в перспективу!
Ведь не ноябрь - давно мы в феврале,
И календарь роняет так красиво
Свои листки. Пусть пляшут на стекле
Стакана
Зубы, бьют свою чечётку,
Пусть ветер студит даже наши сны -
Глоток стихов и пара строчек водки.
Согрелись, вроде? Будем ждать весны.
Под птичий свист - ну как же не упиться?
Дар клёна, родниковая вода...
Кошачий мяв советует влюбиться?
А мы не разлюблялись никогда!
От цветиков нам ничего не надо -
Лишь пусть седьмой вернётся лепесток!
...Сквозняк в душе, приятная прохлада,
Пьянит сильнее, чем кленовый сок.
13.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220783
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2010
Шагать по жизни, с посохом в руке,
с открытым сердцем, чистою душою,
с заплечною сумою налегке,
наедине оставшись, сам с собою...
...не каждому дозволено судьбой
оставить груз условностей гнетущих,
наедине оставшись, сам с собой,
не думая о смысле дней грядущих...
и выбравшись из суеты-сует,
не сожалеть о прошлом, озираясь,
и в смысле жизни не искать ответ,
от суетности быта удаляясь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218714
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Вдыхали как воздух чувства,
А выдыхали дым.
Невидимое искусство —
Оставаться живым.
На пройденных поворотах
Разбрасывали песок
Не ради нелепых «сотых»
Отыгранных колесом,
Не ради последней мили
Оставленной позади,
А ради глагола «были»
И искреннего: «почти».
2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218689
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Октябрь обезвожен дождями. Осенним контральто
допет в переходах метро. Только дагерротипы*
свинцового неба остались лежать на асфальте.
Октябрь весь выжат до капли, разбавлен и выпит.
Ещё одно утро. И улицы кашляют стужей,
ложится листва вдоль дороги янтарно-коричным,
и битый хрусталь растворяется в утренних лужах,
но в сумках зонты, и, похоже, уже по привычке.
А осень стирает на листьях пунцовые канты.
Тела площадей – все в рассветной глазури мороза.
И ветер (считает, наверно, себя музыкантом) -
симфонию неба играет он мастерски – звёздно.
Цветут хризантемы. А утро готово сорваться
в безликую пропасть снегов, что обласканы солнцем.
Под шорох кленово-каштановых поздних оваций
октябрь уходит по кругу, но снова вернётся.
И город плывёт на восток или северо-завтра,
подставил холодным ветрам он бетонно-стальные
свои паруса. Правит небо маршруты и карты.
Ещё один день – и октябрь впадёт в летаргию.
_____________________________________
* дагерротип – утрировано – фотоснимок,
отпечаток изображения на металлической
поверхности, покрытой слоем серебра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218667
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 28.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2010
А смысла нет.
Ни в ком, ни в чем…
Нам врали гуру и ачарьи.
Господь, который изречен,
Увы, становится случаен.
И ни взойти, ни снизойти…
Рожденный - пребывает сирым.
И у бессмысленного Сына,
Как шпаги, скрещены пути.
Не крест, но круг. И колесо.
И все вливается во все
Из никуда и в ниоткуда.
Равнобесцельны свет и тьма.
И лишь метания ума
Имеют статус абсолюта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175640
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 27.10.2010
.......................................
I
В молоке прокисших облаков
Растворился звездный рафинад.
Катится, покинув свой альков,
Солнца раскаленного гранат…
Море открывает синий глаз,
Смотрит вверх… Соринки кораблей
Вековой пронизывают наст,
Пеленая флагами Борей.
Материк выпячивает грудь,
Обнажив соски своих столиц
Не стыдясь… Выплевывают ртуть
Градусники в каждое из лиц,
В каждую улыбку от кутюр…
Параллелограммы чьих-то призм –
Люди, люди, люди, люди, лю…,
Выбравшие ненависть и жизнь,
Двигают по жизни свой тип-топ…
Разевая форточные рты,
Мрачный переросток-небоскреб
Чешет дирижаблям животы.
В сотнях однотипных городов,
Подставляя мягкие бока
Солнцу в небе, тысячи котов
Белые лакают облака.
II
Всякий обречен тщедушно течь,
Подчиняясь чокнутой толпе,
Впитывая мелкую картечь
Запахов, касаний и т.д.,
Делать вид, что всех вокруг важней,
Хмуриться на каверзы погод…
Из толпы людей, в толпу людей,
Из толпы в толпу, из года в год.
Двигаясь, без пауз и реприз,
Упускать, по сути, каждый шанс
Сделать лучше гребаную жизнь
Пусть не навсегда – на день, на час...
Каждый шанс бросать под колесо
Никому не нужных парадигм,
Оставаясь вечно только со
Страшным одиночеством своим.
Но в один из дней, во время пик,
В хаосе холодных, серых лиц,
Курток, мыслей… Меньше чем на миг,
Встретить Свет на кончиках ресниц,
Выходя из темного метро,
Из забытия, из бездны, из…
И всю жизнь распарывать пером
Сердце... И искать, искать всю жизнь…
III
И всю жизнь искать, искать, искать
В каждой пластилиновой толпе,
Чувствуя, осевший на висках,
Белый призрак аутодафе,
К темени прижавшуюся плешь…
Погружать, под хлюпанья ундин,
Батискаф оставшихся надежд
В приторный, чернильный формалин,
Чтобы под давлением, увы,
Сдаться обстоятельствам… И впредь,
Будучи заложником софы,
Ждать свою обыденную смерть,
Зная, что черта – у самых ног…
И уже у входа в мир теней,
Сделав, наконец, последний вдох,
Осознать, что поиск был важней.
Выдохнуть…
Судьба – десяток строк,
В общем – бесполезных, на клочке
Космоса… Прозрачный мотылек,
В солнечном сгорающий зрачке –
Не душа, но воля! – постулат
Искры Божьей в каждом существе…
Ибо тот, кто света полон – свят,
Ибо жажда света – тоже свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218525
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Лишень розквітнуть квітки,
Вже лізуть хто зна звідки
У наш город родючий
Смугасті та смердючі.
Червоні їх личинки
Погані роблять вчинки.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі і томатів...
Стоп-стоп, не треба матів:
Хоч ніде правди діти,
Та нас читають діти.
Отож, почну я знову
Незлим і тихим словом:
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
томатів і картоплі...
Бодай би в біса втопли
На радiсть всiй громадi
B oтому Колорадi!
Ой, знову щось не те...
Та й діло не просте.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі й баклажанів...
Ви - гості небажанні,
Вертайтеся назад,
В далекий Колорад!
Америці - привіт!
А того, хто привіз
Гидоту з Колоради -
На все життя за грати!
...Пробачте, знов я - винна!
Чи - глянути новини?
Мовчу. Але ж-бо знову
Недобре пнеться слово,
Бо в Раді й коло Ради -
Ті самі колоради...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218498
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
* * *
Заліз на дерево пізнання. І досі з нього не спустився.
* * *
Через словесний пронос мало не обмочився.
* * *
Не в блогах щастя!
* * *
Навіть з генієм треба погоджуватися через раз.
* * *
Президент вирішив поставити хрест на корупції: корупційну вертикаль перекреслити корупційною горизонталлю.
* * *
У міністра освіти найважча професія — бути ганьбою свого народу.
* * *
Був геніальним політиком, бо всіх продавав і купував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218493
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Что за странные подружки
Завелись у нас на грушке?
Не медведи, не слоны –
Все, как травка, зелены.
Присмотритесь: это стадо
То – бескрыло, то - крылато,
Ни травинки не сжуёт,
Только сок из листьев пьёт.
Все, как рыбы, молчаливы,
Обживают наши сливы,
Забрались на тополя…
Угадали? Это -….
Где-то водятся ребята:
Хоть малы, зато усаты.
Что-то вкусное в саду
Обязательно найдут.
Дырки выгрызут в пакетах,
Пирожки, халву, конфеты
Понемножку обгрызут,
И по крошке унесут.
Есть у них свои каморки,
Есть и горки, есть и норки,
Лабиринты и дворцы -
Ай да крохи-молодцы!
Хоть и мелки, словно бисер,
Добегут до самой выси:
хоть на липу, хоть на ель.
Забегут в любую щель.
На стволах и на тропинке
Тут и там чернеют спинки
Многочисленной семьи…
Кто же это? - ….
Что-то вянут листья в кронах…
В чём проблема? Кто их тронул?
Здесь пасут стада свои
Скотоводы-муравьи!
Носят, доят, охраняют,
Злых козявок отгоняют.
Что же это за стада?
Кто сумеет отгадать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218291
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Когда я дойду до точки,
Где сходятся все дороги,
И мост толщиною в волос
Мне будет не перейти,
Тогда на краю обрыва
Присяду я, свесив ноги
Над бездною, что бесстрастно
Легла на моём пути.
И, словно во сне, увижу,
Как мимо проходят дети -
В глазах их печаль таится,
И мудрость, и чистота.
Я тоже хотел бы с ними
Уйти, чтобы Бога встретить,
Но пропасть не перепрыгнуть
И нет для меня моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203676
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 25.10.2010
Загадаю вам загадку: где-то водятся стада:
Не коровки, не лошадки - в двух шагах не увидать.
Не найдётся ни пеструшки, ни гнедка, ни воронка:
Зеленее, чем петрушка, спинки, брюшки и бока.
Обнеси поля оградой – заберутся всё равно!
Пастушки у них – что надо, хоть и ходят без штанов:
и проворны, и усаты, и смуглы до черноты,
Знают, где у нас рассада, где деревья, где цветы.
По калине и по грушке лезет стадо прямо вверх
И на самой на верхушке разбредается в листве.
Если стадо утомилось по неровностям брести,
Скотоводам хватит силы всех поштучно донести -
Не на ручках, не на спинках, не закинув на плечо,
Не в мешках и не в корзинках... вот скажите сами - в чём?
Эта смирная скотинка ни листочка не сжуёт,
Не сломает ни тростинки, не истопчет огород,
Не проломит нам ограду, не приманит злющих мух.
Всё равно мы ей не рады… Угадайте – почему?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218061
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
1.
бачу
музику
крізь
полотно
тонкі
стеблинки
проростають
2.
стеблинки
проростають
народжують
квіти
народжують
коли
бачимо
3.
бачу
музику
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217143
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
історія
видатних -
фарс
історія душ -
неписана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216987
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 19.10.2010
"... я упаду и сразу встану,
благослови меня, строка!"
Ника Турбина
Чому пече земля, коли босоніж
Душа життям, ридаючи, іде?
Ти малювала сни на підвіконні,
І небо обіймала голубе.
Маленький геній, а в житті — невдаха,
Бо важко тим, хто від вогню живе.
З вікна на землю ти шугнула птахом,
... а я хотіла втримати тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216569
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Сьогодні знов пишу дурню́... Про те, що небо синє-синє,
Новому що радію дню й зі мною рада Батьківщина,
Що тепле літо не мина і скоро осінь знов настане,
Щок пророста озимина, на Окружній стоять путани,
У листопаді пада лист, мете у січні сніг лапатий,
А в лютому мороз тріщить: "А, ну, мерщій усі до хати!"
Вам розповім я про любов, таку всесильну і гарячу,
В оригінальну риму "кров" (хіба буває ще інакша?).
Про секс ви любите? Еге ж! Я розповім про секс одразу,
Як розшукати точку "G", і як скорочуються м'язи,
Як тіло все її дрижить, і піт по тілу проступає,
Вона оголена лежить, а біля неї він лягає...
Який у цьому всьому зміст? Навіщо цю пишу муру я?
Бо є до віршів в мене хист - про все на світі заримую!
А вірш закину я на сайт і не пектиму зовсім раків
Що рими тут невдалі вкрай і ритм гуляє, мов собака...
Для мене в ньому все - "All rigth!" Що, критики - об’їлись маку?
25.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207683
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 15.10.2010
.
"За городом вырос пустынный квартал
На почве болотистой, зыбкой.
Там жили поэты - и каждый встречал
Другого надменной улыбкой"
(А. Блок)
Хто ми? Плебеї між аристократів, що пишуть чудернацькі ті вірші́?
Скажіть, а вас народ читає, браття? Лиш чесно. Так? Від щирої душі?
Сине́кдохи, ана́пести, октави, верлібри, тріолети, да́ктиль, ямб...
Ви у вікно загляньте - для забави. Сміли́віше. Погляньте, хто ж це там.
Там люди повертаються з роботи - мозо́лі на руках і сум в очах:
Пригноблені, замучені, в турботах - на що́ їм ті манірні "ох" та "ах"?
Там той народ, що не бував в Європі, Америці, Єгипті, островах -
І в грядці копирсається в суботу, аби було щось з'їсти на столах.
Там той народ, що не купує книжок, бо одежину дітям тре' cкоріш,
Котрий шукає в магазинах знижок - зароблений цінує кожен гріш.
Він думає, що буде на вечерю, бо вже давно зарплату не дають.
А ви йому - про ямби і хореї... Невже у цьому ваша вища суть?
Простіші будьте, й вас тоді полюблять. Про вічність марите? Та це - дарма,
Бо, окрім ві́ршів, треба мати в грудях ще й серце, що любов'ю обійма.
А ви загрузли в чварах, у болоті, у копирсаннях власної душі -
А той народ, що ходить на роботу, він вас цікавить? Чесно? Не грішіть...
04.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209753
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 15.10.2010
По улице шла слепая удача, споткнулась и упала в объятия провидения…
Так родилась судьба.
Судьба рассмеялась прохожим в лицо и повернула за угол…
А за углом ее ждал случай – слепой случай.
У судьбы три глаза: один смотрит в прошлое, другой в настоящее, а третий слепой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216219
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Бывают времена, когда разумный человек и человек интуитивно мыслящий стоят друг возле друга – один в страхе перед интуицией, другой с насмешкой над абстракцией...
_______________________________________________________________
Встретимся на Розовом...
На том же месте,
Где стены все исписаны
Хвалой и лестью,
Дома, где одинаковы,
Крыльцо - из строчек
И можно встретить всякого
У запятых, и точек...
Встретимся на Розовом...
Как прежде - в девять,
Ты - в свитере и трусиках,
Я - в голом теле;
Ты с чашкою в руках,
А я, в клавиатуру,
Вбиваю боль и страх..
И всё -
рифмую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216204
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
* * *
коли слова
відлітають
птахами
в небо -
тиша
стає
океаном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145718
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 14.10.2010
на мокрому
місці
очі
у парасольки -
небо сьогодні
плакало
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146596
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 14.10.2010
Ж- енщина, жизнь подарившая,
Е - вою наречённая.
Н - ежностью боль победившая,
Щ- едрая, милая,гордая
И,- как цветок красивая,
Н - очи любви дарящая.
А - может быть очень сильною,
Э - хом в века уходящая.
Т - рудно порой бывает,
О - на все пройдёт дороги.
Ж- дёт, даже, если не знает
И - верит, молится Богу.
З - амёрзшее сердце согреет,
Н - адеяться Ева умеет.
И - дёт сквозь века величаво,
С - частливые дарит мгновенья.
В- едь женщнина - это начало,
Е - й это дано с рожденья.
Т - ворца она супер- творенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202031
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 13.10.2010
Я сегодня так трезв, что сосед предлагает рассол.
Зло меня выбирает, а я выбираю из зол.
Не тверди: "Подожди...". Я уже подождал до дождей.
Я ищу человека. Смертельно устал от людей.
Если обе на "ять", то объятья их будет не смыть -
Я любимых ищу, я любовниц устал находить.
Было - мало любил. А казалось, что просто мала.
Я пришел насовсем - оказалось совсем не ждала.
Вышло - рыб до утра колотил обознавшийся лед...
Есть матрас и горох. Лишь принцесса никак не идет...
ноябрь 1999 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215803
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слободжани!
Всі, що живуть під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Я вже сідаю на дніпрові води
Разом з братами по крилу з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215710
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі, ждуть уже від тебе,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
І упізнає брат нарешті брата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215707
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 13.10.2010
***
Поезія - суцільний гіпертекст, який є алюзією до іншого тексту.
02.10.2010 року Львів
***
Слово - це не що інше, як згусток неоціненної енергії, що живить наші поривання, надає бажання щось змінити, бути вільним, мов недосяжний птах.
02.10.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214047
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 12.10.2010
***
Не питай, чому життя так тягнеться донизу. Може ти сам тягнеш його в дику безодню?
29.09.2010 року Львів
***
Жити можна не тільки нарікаючи на свою долю. Треба змінювати свій внутрішній і зовнішній світ, адже живих серед нас так мало.
29.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213526
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 12.10.2010
***
Людина - це така тварина, яка живиться почуттями, натхненням та досягненнями новітнього прогресу.
22.08.2010 року Львів
***
Шлях до істини лежить через осмислення надзвичайно важливих базисних життєвиж норм, які є закодовані в нашій підсвідомості ще до народження, але відкриваються нам лиш у процесі глибинного аналізу.
22.08.2010 року Львів
***
Не завжди розум може прикрашати людину, бо розум може бути лиш маскою для найбільшого садюги.
23.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207337
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 12.10.2010
***
Причиною нашої безсилості часто є брак мудрого досвіду та здорового глузду.
18.08.2010 року Львів
***
Немає проблем, які не вирішуються: просто є люди, які або не хочуть їх вирішувати, або не мають достатніх знань, щою їх вирішувати.
18.08.2010 року Львів
***
Досвід - це континіум перемог, падінь і поразок, які в сукупності дають нам непогані плоди.
18.08.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206479
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 12.10.2010
Лёгким фрегатом - в лазурное небо!
Так высоко твой Дух ещё не был.
Солнечный ветер - в магнитном поле.
Жизнь - миг свободы, смерти нет более!
***
СИНЕКРЫЛАЯ
Где ты прячешься, синекрылая,
ясноглазая, одинокая?
Улечу с тобой в те края-моря,
где жила Любовь, где любила я
Синекрылая, ясноглазая, одинокая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215660
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Ваш мир был когда-то меньше однокомнатной квартиры? Что он делал, когда вы его обижали, меняя себя на сильные пустые лозунги. Что он делал, когда обещания – фарс, а чувства – подделка? Как он плакал?
Может, забирал у вас новые улицы, предлагая знакомый самый маршрут, включал красный на светофорах и покрывал зеркала пятнами? А может медленно и тщательно стирал краски по одной, начиная с оттенков и полутонов. Так незаметнее.
И что, скажете вы? Что если и так, как это меня касается? Это болезнь отвечу. Неземная и странная, для меня - осенняя. Когда красное платье в твоей гардеробной кажется фарсом, а слезы ночью – жалкой прелюдией. Я знаю как это – смотреть и не видеть, дышать и задыхаться. Мир замер, уже 5й день ношу серое.
По миллиметру в день сужаются стены и тишина застрянет в горле, как слова когда-то. Кто-то прячет солнечный свет за осенними туманами и прозрачными шторами. Кто-то хочет научить меня любить. Молчит и обижается. Я не умею так – глядя на все это я не вижу. «Зорко лишь сердце» - Экзюпери. А если оно молчит и не слышит молитвы в стенах церквей и под водой утренних озер.
Дышать. Каждое утро заново. Начинать ведь всегда мне.
Самая страшная фраза за сегодня – как дела? Соврать – что все хорошо, или будет хорошо. Я в это сегодня не верю.
Делать – то что привычно, опостылело, но надежно.
Делить – остатки счастья от бесчисленных улыбок и чашек кофе под счет.
И тогда будет завтра.
Искушение сдаться будет особенно сильным незадолго до победы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215642
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
.
"Почуй про сЕбе усе чисто
у виразах суворих –
свою кандидатуру вистав
на виборах чергових"
(Віктор Ох)
Або когось покритикуй
На сайті "Клуб Поезії":
Тоді пізнаєш, who is who,
І підеш по магнезію.
18.06.2010 р.
* Віктор Ох "Анекдоти (16)" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196284)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196332
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 11.10.2010
Светлой памяти В.А. Карпенко
Я понять не могла - эти долгих два дня
Беспросветно и тяжко терзали меня,
Беспрерывно лил дождь, холод спину ломил,
День воскресный добра никому не сулил.
Я накинула шаль, вот и чайник вскипел,
Но горячего тоже никто не хотел...
Старый корчился тополь в прогибе ветвей
И в окошко шептал: "Стало меньше друзей!.."
Я понять не могла, ну о ком это он?
Но тревожно и подло завыл телефон.
В трубке сбивчиво, нервно стонала беда:
Друг внезапно из жизни ушел навсегда.
Я понять не могла: как же так? Его нет,
А вокруг - благодать, жизнь и солнечный свет...
10.10.2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215504
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2010
А город спит. И режут перекрёстки
озябших улиц путаную нить.
О, эта дрожь! А мне казалось – просто
набрать твой номер, что-то говорить.
Кармин и охра нынче снова в моде,
а я опять пишу лишь о дожде.
У нас плюс семь, надеюсь, по погоде
твой город звёздным куполом одет?
А мне тепло от старых добрых шуток,
и я готова слушать до зари.
С тобой легко и трудно почему-то,
любить легко, но трудно говорить.
А город спит. Поёт холодный ветер
тоскливый гимн сырому октябрю.
Ты говоришь мне обо всём на свете,
а я молчу в ответ: «Люблю,
люблю,
люблю,
люблю,
люблю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215433
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
...
Если времени реку
Прихватит лед
Мы пойдем
Друг другу на встречу
Но это время
Никогда не придет
Потому что вечность
Бесчеловечна.
..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215430
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2010
.
"Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку..."
(О.Бражник)
Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку,
Оголена і наче п’яна, струнка і гарна, мов смерічка.
Пірнула в хвилі водограю, зблиснувши тіла ніжним цвітом...
...А вдалині, за виднокраєм, її чекало звабне літо.
Пірнула в хвилі водограю, зблиснувши золотим волоссям...
...А вдалині, за виднокраєм, її чекала звабна осінь.
10.09.2010 р.
* Ілюстрація: "Underwater Dance. Golden." http://www.photosight.ru/photos/3905445/ (чекаю дозволу фотохудожника Віталія Сокола http://www.photosight.ru/users/6846/) на публікацію фото)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210237
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 08.10.2010
Прийшов вже місяць листопад:
Стоять берізки голі вряд.
В тумані річка потонула.
Природа вже давно заснула...
Хмарки усе кудись біжать,
Та літа вже їм не здогнать.
А вітер хлопець-пустунець
Літає просто навпростець
До очерета, що промок,
То зашумить серед гілок.
Все розтрощить, порозкидає..
То на пеньочку задрімає.
То дощ постукає в вікно.
Та дітки сплять уже давно.
У них вже ніженьки болять,
Так захотіли вони спать!
Хай сняться їм щасливі сни,
Й були, як квіти весняні!
Краса- осінняя пора!!!
Їй зАвжди рада дітвора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215002
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 08.10.2010
в очах
дитини -
душа
розчинена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214967
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 08.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
По дорогах мандрів, одіссей
На квитки вимінюємо відчай,
А на паспорт доля нанесе
Наші візи: хто – в вогонь, хто – в вічність,
А кому – на дно. І як поет
Правиш рибам мантри з хрипотою
І живеш на тій одній з планет,
Де любов римується з бідою.
Хто ти був – мій ангел? Рідний друг?
В чорну ніч, волаючу, тривожну
Я зуміла руку простягти...
Та вона зосталася порожня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208318
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 07.10.2010
Ще тільки день,
Всього лиш день,
І я ще вірю.
Коротким диханням
Пісень
Дорогу мірю.
Ще тільки сон,
Мій спраглий сон,
То де ж ті двері?
І унісон,
Твій рівний тон,
Твоя вечеря.
І смак вина,
Хитка струна,
І радість злету.
І мить – одна,
І суть – одна,
О де ти,
де ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207416
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 07.10.2010
Так дивно – цей ранок, як тисячі інших безсонь
Минає без тебе, і вічність проходить без тебе,
Без тебе це небо, дорога до дальніх сосон,
Дітей голоси – я німо дивуюсь – без тебе.
І діти сміються. Який в них безжурний ще сміх,
А над узголів'ям – яке в них бездонне ще небо!
Як дивно – впізнати тебе серед тисячі всіх,
Й життя не спинилось, а далі пішло – вже без тебе.
Даруй мені, сонце, терпіння і трохи жалю,
І пісню таку, щоб колись забувати про себе.
Прости, що бездарно, але невблаганно люблю,
І кожен свій день на землі починаю – без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206978
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 07.10.2010
Хтось твоєю рукою писав
на скрижалях води
А мені – дар лишив –
письмена на воді розуміти.
Ти ще йдеш – я читатиму руни
твоєї ходи
Ти ще пишеш життя на воді –
напиши мені літо.
Знаєш, я не чекаю від долі
незмінних чудес,
І в холодну ріку упаду –
безборонно, відкрито.
Хтось твоєю рукою провів
через карту небес
Через пам'ять мою на землі –
пектораль твого літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205884
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 07.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
Палає сонця бахрома
на тлі жовтавої ясноти.
На світі струн таких нема -
покласти сум дерев на ноти.
Дерева світяться... Їх тінь
ляга в шовковий листя килим.
Легка погожа шурхотінь...
Ківш неба синьку в тишу вилив.
Лиш скиба свіжої ріллі
чорніє з краю і до краю.
Піднявши небо на крилі,
ключ журавлиний далеч крає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214607
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.10.2010
Именно в точку,последнюю фразу,
Крутит пластинка и стих наизнанку,
В ведро вечеринку,на мусорник разум
Водою в лицо,на костер самозванку.
Окно на распашку,осеннее утро,
Мне Машет крылом,вчерашнего танца,
Октябрьский зной,дрожат поминутно,
Худые мои,замершие пальцы.
Слово не в праздник,Идеи для фильма,
Мы все поем, но песня бессильна,
Сплошное вранье,улыбка в бетоне,
правду рисуем,на черном картоне.
Фольклор не для нас типично уныло,
Фонтан перекрыли нам не где купаться,
Камнями бросаться,в банальную сырость,
И выбросить якорь,да на нем удержаться.
Но вечер опустит вновь свои крылья,
Бессильная слава,пройдет босиком,
Нам разницы нет,хоть пусто изобилие,
Мы поем под фанеру,а дохнем живьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214283
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Побачив тоді світ з двох зол найгірше
І допоміг гуртом фашизм здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найгидкіші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Стравили у бою із братом брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Закінчившись для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Лиш ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214279
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Мы ищем истину в вине
Мы ищем истину на дне
Мы ищем в ком-то
Ищем в чем-то…
Ну а она… всегда… экспромтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214259
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
І два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214176
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 04.10.2010
и вырастало сердце словно холм
и горизонт казался преткновеньем
где уронив глаза свои в подол
рассвет предрёк бегущему паденье
и жаждал тьмы бегущий человек
и тень ловил - ловил и падал падал
и солнце словно пушкинский абрек
бегущему в плечо впивалось взглядом
и догоняя облако бежал
по следу пёс легавый рыжей тенью
и степь была похожа на наждак
до крови разодрав его колени
и человек - бегущий человек
как - будто кто - то степью ложе выстлал
ковыль обнял и оборвал свой бег
когда звездою вспыхнул дальний выстрел
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213798
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А лише згадка про твій герб і прапор
Була сама вже "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213779
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
У осені дивна вдача...
Ця пані така вразлива,
Так часто надривно плаче
Нестримано і примхливо.
Насуплено хмурить брови,
Жбурляє вітрами в груди,
І суму тяжкі окови
Навішує всім і всюди…
А інколи посміхнеться,
Їй сонце тоді до пари,
День щирим теплом наллється,
А небо розгубить хмари.
Немає чітких означень,
Якого чекати дива –
Всміхнеться, а чи заплаче
ця пані… така зрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213773
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Зітліло. Розірвана нитка –
Урозтіч - барвисте намисто…
Так зрадницьки – лунко, для свідків…
Асфальтними скронями міста
Зібгавшись в калюжі убого,
Стіка вереснева палітра…
І я – лиш відбиток, чи спогад,
Луна, розкуйовджена вітром…
В уривках пустих теревенів
Згублюсь… хороводи ліхтарень…
Промінчики літа зі жмені
Розбризкались в тіні і шпари
…
Зігріте долонями листя
Кладу між сторінок – востаннє…
Замовкли слова - заплелися
В змарнованих крил нелітання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213758
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Разбит о быт глагол «любить», а Гамлет
Ответил мгле вопросом на вопрос...
Валетов покрывали матом дамы
В дыму весьма дешёвых папирос.
Зло на себя тянуло одеяло,
Смущённо щёки пудрило Добро.
Сражалась Правда с «Вас тут не стояло...»
За царственный, но шатко-валкий трон.
Натягивались нервы тетивами,
Ретировался втуне креатив,
Слова не перестали быть словами,
Но силы разбазарили почти.
Надежда с Верой, потеряв подругу,
Подслеповато тыкались в быльё.
Когда-нибудь, вне замкнутого круга,
Они отыщут всё-таки её...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213612
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Однообразие рождает пустоту
В однообразии как в замкнутом пространстве
А всякий погруженный в суету
Мечтает о стабильном постоянстве
Но нет в природе двух подобных дней
Как нет похожих солнечных восходов
Нет в мире одинаковых людей
Творец велик в создании антиподов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213599
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
НАДОЕЛО!
Как надоело слушать этот бред!
Ошибки исправлять в строке бегущей,
В средневековый пялиться портрет,
Чтобы не видеть силикон ведущей…
Мне надоела ложь в "проектах века".
Я так устала ждать прорыва слова,
Что даже праведного человека
В грехе неправды уличать готова!
Как страшно было жить тебе, наверно…
Усыновили, бросили, забили…
Земля людей, помойка ты и скверна…
Его не ждали, не хотели, не любили…
Прости, дитя, здесь всё решают люди.
Но только помни: Бог всегда с тобой!
Он не покинет, не забудет, не осудит…
Ты ангелом летишь к себе, домой!
Мне надоело слушать этот бред!
Я не хочу, чтоб погибали дети!
И сколько нужно пережить нам бед,
Чтобы познать Любовь на этом свете…
*** ПОБОЙТЕСЬ БОГА!
Побойтесь Бога! Только этот страх
Когда-нибудь разбудит нашу совесть.
Любовь и честь, растоптанные в прах,-
Печальнее не станет жизни «повесть».
Уже ль разрушенные храмы возвели?
Настроили себе хоромы в огороде…
Не действует на нас: " Емеля, ты мели!
Красны слова, да при «честном» народе".
Страх появляется, когда слабеет вера,
Став безысходностью, в отсутствии надежды.
Так и не ходим по воде, мы – маловеры!
И не к лицу, совсем, нам белые одежды…
Побойтесь Бога! Близок судный час!
Без покаяния вся жизнь, кто виноват?
Душе бессмертной выбор дан сейчас,
На Небеса уйти или в кромешный ад…
***ПРОЗРЕНИЕ...
Я обращаю взор свой к Небесам,
И кто-то сверху мне шепнет тихонько,
Что каждый человек решает сам,
За что заплатит он и сколько.
А дьявол счет представит на земле,
Заплатишь дорого – здоровьем и деньгами,
Семьей, любовью и своей душой,
Цена любви останется за вами…
А Небеса, конечно, подождут,
И примут ваши проданные души,
И ангелы на помощь к вам придут:
Прозреют очи, и услышат уши:
Живешь как червь и прячешься как крыса,
Завидуешь, парящим в облаках.
Пора настала к Богу обратиться,
Иначе жизнь твоя потерпит крах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213583
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
жизнь застыла,как желе
словно пробка на проспекте
и в оставшемся аспекте
непродавшийся билет
минус два по Фаренгейту
скажем осени прощай
я куплю немую флейту
будем пить с ней вместе чай
апертурной диафрагмой
перекроют доступ к свету
зажигалкой или спичкой
отыщу свою комету
по росе пройдешься босым
может там, а может где-то
только глупые вопросы
я оставлю без ответов
30/09/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213569
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я брожу на границе реальности,
Как по кромке весеннего льда,
Где послушно сближаются крайности,
Растворяя «сейчас» в «никогда»,
Где струится, подобная запаху,
Череда истлевающих дней,
Где цвета собираются в радугу
Лишь затем, чтоб уйти в мир теней,
Где глазами египетской мумии
Смотрит вечность сквозь тысячи лет,
Где в кольцо рокового безумия
Переплавлен закат и рассвет,
Где знакомые и посторонние
Просто пленники чьих-то страниц,
Я ищу, словно брешь в обороне,
Путь наружу, в миры без границ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213541
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я б тишу виткала мережаною тінню,
Що світлом місяця паде на край стола,
Та й кинула між нас, немов між гіллям
Знаходить спокій втомлена імла.
Я б малювала ніч в палітрі синій,
І сяйво зір, і неба купол чорний,
Та й кинула між нас, мов білий іній -
В очах красивий, а серцям холодний.
Я б вивчила напам'ять пісні звуки,
Тим звукам відкриваються дороги,
Щоб їх тобі віддати всіх у руки
Або як ні, - то простелить під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213235
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв -
Побачивши Вітчизни-мами муки,
Безсмертна юність взяла в руки зброю,
Повіяло одвічним духом Злуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213088
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Та і того здалося їм замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали русскими одразу московити.
І вивезли усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Бо у крові блукає він по генах.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212947
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 28.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2010
(Осеннее - 2)
Осень пишет легенды, сжигает дотла фонари,
а сентябрь старым паркам пророчит судьбу позолотой.
Этот город осенние сны разбросал, посмотри,
чтоб наутро воскреснуть в поэмах, картинах и нотах.
Видишь, время стекает под ноги старинных часов,
стрелки меряют ночь, провожают бессменным конвоем?
Чай остыл, и над чашками вьются сюжеты стихов,
(жаль, лэптоп лишь один, мне придётся писать на обоях).
А давай мы всё бросим, пойдём любоваться луной!
Там, на крыше, - мы двое, вино и горящие свечи.
Будем пить и до одури будем дышать тишиной,
и смотреть, как срываются вниз сотни звёзд в этот вечер.
Там, внизу, посмотри, кто-то ищет осколки «вчера»,
а находит янтарь и рубины растоптанных листьев.
А давай будем просто молчать в унисон до утра
и друг друга любить (ну, а осень пусть смотрит и злится).
И вокруг будет небо, а крыша – наш маленький плот
из осенней листвы, сладких снов и запретных желаний.
Всё когда-то исчезнет, сотрётся, растает, пройдёт,
но друг в друге останемся мы на краю мирозданья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212149
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2010
останні піщинки літа...
З мишами до хати сіренько скрадається осінь. Нечутно, миттєво, і ти вже золотієш, і мінишся на сонці, викриваючи інфікованість цим передчуттям. І вже теплий, такий ніжно-прозорий, оповитий шаликом ранкового туману, вересень ввижається із кутиків твоєї посмішки…
Свобода.
Нарешті вона. От-от. Простягаю руки, і вона опускається туди, як повітряний замок, хочу обійняти її – таку жадану і вимарену, недосяжно досягнуту. Мить майжесмаку… і... і лишається в обіймах дзвінке передосіннє повітря… з лунким медовим відлунням сонячної міді… із знаком нескінченності на плечі, у тому місці, звідки виростають крила…
Ось тобі. Воля.
І шлях з-під ніг – у невіді і вересневі тумани. Воля – круті веселі гірки доріг, годинник бемкає, штовхаючи мене на цей божевільний атракціон – без попереджень, без низького старту... Виверт, поворот, за ріг, догори дригом, і почуваєшся зламаною лялькою, знов перед тобою плутанина шляхів… Хтось загадковий, звідти, де нас немає, де сповідається небо, для забави відтяв маріонетці ниточки суспільної поведінки, стереотипи підкорення долі, часові, обставинам, минулі почування, нитки рамок і рамки табу, траєкторії й алгоритми і ось… далось тобі днесь… і шлях битий, і ось тобі вітер, і воля, і простір… електричне відлуння.
Обтяті шнурівки пленатаються позаду, як мертві зміюки.
…? ………????????
Куди іти, коли усюди навколо причаївся в засідках невагомий вересень з димними очима, коли в усіх кутах чатують на наші кроки тіні спогадів, коли зі всіх плес проглядає з неба осінь? Куди тоді подітись, підка жимені. Як чинити, коли міняється вітер, а ти тільки-но навчилась, змусила себе до хиткої рівноваги з життям довкола? Що говорити в його нове лице, сміятись, співати чи плакати? Мовчати….
Слова згубилися в траві…
У теплій куряві вчорашньості усміхнено достигає наше літо. Чи вистигає? Таке гаряче – кажеш ти, а я боюся, що воно от-от зникне, і нічого, анічогісінько не залишить по собі. І забере тебе. Нас забере. А мене залишить мені. Як завжди, в неподільному залишку.
Вона вже тут. У підтекстах, на кожному задньому плані, в кожному відбитку кроків, в зіницях, окулярах, між листя… Вона… Носить біля пояса в’язку ключів. Завтра загляне до цього вікна, і закриє все це багатолике літо на ключ. І розчиниться в повітрі. Ілюзія… я вже навчилася відчувати такі моменти… це так сходять з розуму чи розуму набираються?..
Попрошу ключа для себе. Щоб врешті відкрити печеру власних тіней назустріч втомленій повні… назбирати оберемком підсохлу траву, її пахощі і вітер, медові краплини сонця, що заплутались у ній. Наповнитись цим чаром поза вінця, щоб іти, лишаючи золотаві сліди за собою… дорогою в осінь… віриш, дихати іноді так смакує. Коли нарешті свобода.
Але якщо ти зламана лялька, якщо обрізані шнурівки, ти сама не знаєш як і куди ними смикати, якщо шлях перед тобою куриться аж ув прозорий виднокіл, а в голові всі кукурудзяні думки сплуталися… що тоді далі???
Доведеться згинати дерев’яні коліна, здерев’янілими долонями відкопувати свою свободу з пилюки при дорозі. Доведеться врешті розтуляти грубі повіки і шукати у вересня теплих пастелей, мружачись від його повсюдного сяяння, шукати під щойно опалим листям нових загадкових півтіней. І вже напевно у пошуку нової стежки, своєї, випросити, заслужити свій персональний ключ до радості, дочекатись дощів і врешті видобути із поламаної дерев’яної міміки нелялькову живу посмішку.
Майне думками осінь. Осінь. Осінь. Тут. Вже. Майже. Присмак фінішу. Дзвін води. А значить, доведеться жити далі. Вільнішою за інших. Свобода – птах, що не літає низько.
24-27.08.2010 (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211952
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
Я землю знов побачила в цвітінні.
І, притулившись до сестриці-вишні,
Зізналась їй у низькому падінні,
У тому, що я безнадійно грішна.
І перед нею двері я відкрила
В своє бурхливе, пам"ятне колишнє,
Де народився перший гріх у мріях,
Якщо гріхом назвати можна ніжність.
Де я жила в очікуванні дива
Не день, не ніч, не тиждень і не місяць.
А гріх прийшов без сорому й красиво,
Якщо гріхом назвати можна пристрасть.
Душа моя піднесено літала,
А розум був на диво чистим й ясним,
З гріхом на серці пташкою співала,
Якщо гріхом назвати можна щастя.
Земля мені відповіла цвітінням,
А вишенька зітхнула пелюстками:
Вони моє пробачили падіння,
Бо грішні всі, хто як і я кохали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211741
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
(і знову все ті ж емоції... )
Якщо зібрався, просто йди!
Дверима гримати - мізерно!
Це правда: сохнуть без води
Засіяні у землю зерна.
Хто хоче щастя зберегти –
Завжди шукає компроміси,
А хто причину, щоб піти –
Лиш дорікань жбурляє списи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211298
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? CКажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось - від гріха не вмились,
Була держава й розчинилась в млі,
І на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211299
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
МЕЛОК-ПЕРВОКЛАШКА
Привет! Я – красивый и белый,
Из очень хорошего мела.
Меня из подсобки завхоз
В картонной коробке принёс.
Сначала писал я примеры
В уверенных пальцах Валеры.
Всё правильно! Можно стереть!
…Но стал я короче на треть.
Потом я достался Танюше –
Но ей оказался не нужен:
Она меня тёрла, крошила –
И снова назад положила.
Какая задача, однако!
Антон постоял - и заплакал…
Не стал победителем Витя…
Сергея к доске позовите!
Серёжа писал и стирал…
Решил! Наконец-то! Ура!
Осталась меня – половина.
К доске подбежала Марина,
Квадрат начертила умело…
Ну как бы учились без мела!
Устал я… В разводах доска…
Не долго уже – до звонка.
Запишем задание на дом…
Ой, Машенька, хватит, не надо!
Меня ведь осталось – чуть-чуть,
Я тоже на волю хочу!
И я оказался у Мани
В уютном и тёплом кармане.
Теперь – только завтра уроки!
Мы будем чертить у дороги
Для классиков ровные клетки,
Потом на перилах беседки
Напишем «Алёша + Майя
Равняется»… дальше – не знаю:
Ведь я же – не школьник, а мел!
…И всё-таки – сколько сумел!
МЕЛкий хулиган
Я – азартный и весёлый,
Здравствуй, осень! Здравствуй, школа!
Мне экзамен не сдавать,
Мне уроки – трын-трава!
А зато на переменке
Рисовал чертей на стенке:
Больше, больше.. ну и рать!
Ха! - не мне же их стирать!
Побелил Наташе книгу,
По Виталику попрыгал
И потёрся о штаны
(А Витальке – хоть бы хны).
Хнычет Лена, злится Маня…
Я, конечно, без вниманья:
Ну, насеял им в глаза
Пыль и крошки – что, нельзя?
Полетал чуток по классу:
У Ильи – синяк под глазом,
У Марины – лоб в мелу.
Ха! – не мне стоять в углу!..
А какое наслажденье
Стулу выбелить сиденье:
Сел, запачкался Илья…
Не заметил… Ай да я!
Погоди, пусти, Илюша!
Не топчи! Постой! Послушай!
Я исправлюсь! Буду лу…
Пыль и крошки на полу.
ПохМЕЛье
Како… В чём дело? Кто дежурный?!
(пивка б сейчас – на опохмел…
Поубивал бы этих дурней!)
Что – «здрасьте»? Где, скажите, мел?!
(Ох, сушит…) Поднимайся, Снегов!
Ты что – внезапно охромел?
Сходи… Да не сходи, а сбегай!
Чтоб через миг принёс мне мел!
(Глотнуть бы… кисло, горько, тошно...
Ну, в общем, полный беспредел.
А до звонка…) Да сколько можно?!
Где Вася?! В шахте колет мел?!
Всё, доигрались, обормоты!
Пишите: (пухнет голова…)
Число. Контрольная работа.
А Ваське, как вернётся – два!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211314
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010