Скільки ще сліз? -
Я не плачу.
Вмиваюсь росою.
Скільки чекання терзатимуть душу слабку?
Хто в цю хвилину зостанеться в пеклі зі мною?
Хто не зламає надію на щастя хитку?
Небо згасає.
Не сяють ні місяць, ні зорі.
Серце стискає лещатами сподівань.
Я потонула у темному-темному морі
Непереборних, невиправданих чекань.
Руки холодні.
Заплакані вицвілі очі.
Я не шукаю причин для життя і страждань.
Скільки все ж коштують мої недоспані ночі?
Тому для кого я лиш чергове із кохань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329099
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Мені холодно у цій квітневій тиші.
Заливаю біль ковтком вина.
Вже за вікнами цвітуть рожеві вишні.
Серед люду я сама-сама.
Кажуть, нелегкі випробування.
Кажуть, що не винесу, слабка.
Та зі мною трепетне кохання.
Віра і надія крем'яна.
Руки поклади мені на плечі.
І хоча б на хвильку так замри.
І нехай надворі буде вечір
Тихої морозної зими.
Очі не ховай! Я добре знаю,
Що чужа постава і лице.
Я тебе відречено кохаю.
Ні вінця не треба, ні кільце.
Господи, пожалуй ти хоч трішки!
Непотрібна самим дорогим.
Надворі, босоніж, мерзнуть ніжки.
Надто сильна, плакать нема чим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2012
Ти згадаєш мене, коли нас уже не буде.
Ти згадаєш, коли серце розбите ущент.
Ти згадаєш, а я взагалі не забуду
Те кохання, ту мить, незабутній, щасливий момент.
Як «кохання» до інших нас з тобою стежками розкине,
Ти рвеш серце і збираєш мене по шматках,
І на душу обом налягає безмірна провина,
Хіба Happy Endи бувають лише у казках?
І тримає мене незбагненна тягуча тривога,
Бо згадаю ті очі, що сняться мені по ночах…
Та роздвоїлась, збилась спільна наша дорога,
Залишивши лиш відстань і прірву у наших серцях.
Ти згадаєш про мене, і болітиме дужче і дужче…
Та дороги до тебе мені уже не віднайти…
Так і будем казати собі – краще мучся,
Адже дійсно так просто – взяти і просто піти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266640
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Так холодно... на вулиці +30, жарке сонце навіть і не думає ховатись за хмари. Спека. Літо. Дощу вже не було декілька тижнів. Кажуть, це літо не буде багатим на дощ. Холодно.. Вечір.. ось сонце зникає.. температура повітря +25. Так, мені знову холодно. Точніше сказати не «знову», а й далі. Холодно тому, що поряд немає тебе. Немає кому зігріти. Тіло гаряче, вдосталь. Мені потрібен ти, щоб зігріти душу. Без тебе так самостньо, неспокійно. Я хочу в твої обійми. Знову відчути дотик ніжних рук. Закриваю очі і бачу твою постать. Вкотре. Бачу тебе.. у снах. Добре, що хоч туди ти приходиш. Буденність. І знову без тебе. Ти пам»ятаєш минуле літо? Це найчарівніше, що траплялось зі мною. З тобою було так затишно, комфортно. З жодною людиною я не відчувала себе настільки щасливою. Так хочеться сказати «ми». Звикла бути без тебе. За цей довгий рік.. так, я звикла. Я змирилась. Але ж ні. Що я кажу. Я не можу без тебе. Я хочу бачити тебе вдень, вночі, зранку, бачити як ти прокидаєшся, а ввечері бажати тобі гарних снів і цілувати перед сном. Я зробила фатальну помилку. Знав б ти як я хочу повернути час і все змінити. Це все я. ЦЕ наслдіки від необдуманих слів. А було ж так добре. Залежало все від мене. Дурна! Так! Інакше й не скажеш. Зруйнувала щастя своїми ж руками. Вибач, вибач – вкотре кажу сама собі. Я зламала все, що могла. Уявляю як тобі тоді було боляче. Вибач, вибач, вибач. Хочеш я повторю тобі це тисячу разів? Ні.. слова нічого не змінять. Нічого не можна повернути. Я так шкодую. Боже, ти подарував мені щастя, а я його так легко втратила. Пробач мені. Це нестерпно. Мені так хочеться тебе обійняти, міцно-міцно.. поцілувати. Я хочу зробити це і не чекати жодних осуджень. Я тебе кохаю більше, ніж люблю….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263353
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011
Эти стены видели тонны писем,
Тонны слез и улыбок в два раза больше.
В этих стенах взлетали в такие выси...
Только падали, правда немного позже.
В этих стенах рыдали, и в них бросали
Пару сотен бутылок бедняги джина.
Может быть знаменитыми в них не стали,
Правда, стал хоть кто-то чуть-чуть счастливым.
В этой глупой комнате в старом доме
Обретались смыслы, рождались песни.
Тут мертвело все, что под знаком "кроме",
Исчезали пачками "но" и " если".
И в оконные рамы влетали птицы
Не зовя смертей, создавая лучших.
Открывались книги на ТОЙ странице
И влетали НУЖНЫЕ фразы в уши.
Так бы жить и жить, только люди - крылья.
И они порхают, пойми, порхают.
Расправляя перышки от всесилья,
Наблюдай, мол, как я тебя покидаю.
И не прав был Ной со своим ковчегом.
Согревались - да, но летели сольно.
Только стенам, теряющим человека
Каждый раз становилось безумно больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261495
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Вы любите себя, друзья поэты?
Откуда сразу столько бурных слов?! –
Не любите себя, зато рассветы
И мысли не своих родных стихов?
Вы Им поёте бурно дифирамбы,
За скромностью в погоне, за лицом?..
Поэтому наверно на команды
Разбиты необдуманным, словцом.
Отсюда неуверенность и вялость,
Постойте свои мысли унижать!
Какая этим странным людям радость
Кого-нибудь во что-нибудь втоптать!
Любите свои взлёты, неудачи,
Цените то, что многим не дано!
И не стесняйтесь дать словесно сдачи,
Вы пишете лишь то, что суждено!
13:35
23.05.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261181
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
А тебе так, повір, не кохали.
До нестрими, нестями, душею,
До болючих у серці шрамів,
Так щоб ти – суцільна ідея,
Генерація нового часу,
Новий зміст, нові пошуки, теми,
Там безлико тебе не кохали,
Не впадав ти в таку систему:
Щоб в очах тільки твої очі,
І нічого більше й рідніше,
Щоб ти за руку, а вона у волосся
І тихенько сидить як миша.
Так щоб ти безнадійно, бессило
Відштовхував серце і дотик,
А вона все безтями, незріло
Все до тебе тянулась на поклик.
Так щоб ти відганяв і кликав,
А вона без гордості йшла,
Так щоб ти причиняв їй лихо,
А вона дякувала і берегла.
Так щоб тиша пронзала землю,
Коли знову ти чомусь йшов,
А вона впадала в систему:
«Ти, твої руки, любов!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260424
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
На сомнительной даме
Я проснулся вчера.
Пахли дыни блинами.
И трескою – икра!
Я, пока просыпался,
Раздавалось во мне:
«Как я с ней оказался,
На одной простыне»?
Было страшно с утра мне,
В девять светлых часов,
Обнаружить на даме,
Что спала без трусов,
Свое мятое тело,
Запах секса. Дурдом!
Надо выбросить смело
За окно – траходром.
На любовь настроенье
Не нашлось в глубине…
Это тело тюленье
Пало на руки мне,
Лишь я встать попытался,
И сказало оно:
«Нежный, как ты старался,
Нализавшись в говно».
На сомнительной даме,
На ее мягкоте,
Я проснулся, губами
Припадая на те
Неспособные дыни
Упасти от стыда.
Я проснулся, святыни
Эти чувствуя, да
Всем желудком расстройство,
От подобных красот,
А, еще беспокойство,
Что она не уйдет.
После ночи порочной
Я решил, что спою.
Вот и песня! О том, что…
Я в завязке. Не пью!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254579
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 15.05.2011
Я буду співати, коли анізвуку
Ніхто не почує у тиші сумній.
Із тисячі я лиш подам тобі руку,
Хоч ангельські крила й віддавши свої.
Я буду чекати, коли обірветься
Остання надія, мов грім пролетить.
І навіть у натовпі хтось засміється,
А серце від болю моє защемить.
Я просто заплачу, а хтось посміхнеться,
Я зникну, прийду,- не помітить ніхто.
Любов відчайдушна з обриву зірветься
І впаде до ніг - не до серця твого.
Я буду летіти, хоч зламані крила
Або побіжу як знесилені всі
І буду кричати, що вірно любила
У темряві ночі, в дібровах лісів.
Шляхи загадкові я буду шукати
У мареві зір, що ніхто не знайде,
Я буду довіку безмежно кохати
Тоді як ніхто не кохає ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229415
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 14.05.2011
Старі печалі в’їлися, мов накип,
І безнадійно заглядає ранок…
Короткочасне щастя, як цвіт маків,
Посипалось на серця свіжі рани…
Старі слова, ледь видно на папері,
Чіпають душу, колючи до крові…
Як важко не зайти в ті ж самі двері,
Бо там лиш мотлох нашої любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259594
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
В кімнаті — ніч.
В кімнаті — з́атхло.
Лежить зі мною
пліч-о-пліч,
гнітить мене
задуха...
Завтра
настане день.
А зараз —
ніч.
Вікно б відкрити.
Чистий подих
знадвору
освіжить мене.
Та думаю:
не було б шкоди.
З повітрям в хату прослизне
орда.
Орда, що прагне крові.
Моєї крові...
Я боюсь!
Вони десь поряд
і готові
встромити жала.
Їх укус
болючий,
і від них надовго
сліди на шкірі є,
бо так
вони влаштовані.
Лихого
Владики Тьми
лишають
знак.
То що ж робити?
Нічим дихать...
Стискає горло
духота...
Не можу більш.
Встаю.
І стиха
вікно відчинюю —
свята
і тиха ніч заходить в хату,
несе з собою
світлий сон...
Щасливий спокій!
Можна спати.
Я перейшов
свій Рубікон.
І засинаю...
В мить прощальну
із суєтою
всіх світів
подумалось:
невже дзижчання
я просто
чути не хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259477
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Как бы я ни старался, признаюсь, что всё же бессилен,
Запустить свои мысли по рельсам из ваших извилин.
Паровоз вам милей поездов на магнитной подушке,
Чтож, гребите навоз и живите в убогой избушке.
Больше мне не искать вместе с вами алмазы в навозе,
Вам за мной не угнаться на старом гнилом паровозе.
Я уже далеко, за пределами рифмы и слов,
Три полена в огонь - ваши веру, надежду, любовь.
Вы гуляйте, глядите в глаза пучеглазых коров,
Чтобы пар нагнетать, заготовьте себе больше дров,
Помяните гудком золотой и серебряный век
И топите углём веру в имя своё - "человек".
08.05.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258511
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
рескрипт на тему "Большое спасибо маленькому сердцу (2011)"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243386
Сердце латано-перелатано, всё в заплатках
Что ты бьешься во мне, пернатое? Да – не сладко.
То заштопают, то вдруг, походя, рвут на части
То заправят внезапно похотью вместо счастья.
Подавали тебя на блюде и в грязь бросали
И казалось - уже не будет искры в кресале
И казалось - уже не будет попутным ветер
И казалось - отныне осень по всей планете...
Как Грааль разливаешь кровь, пополам со светом,
Зерна падают в перегной в подреберном гетто
Чтоб сквозь горечь обид, вразброд, с сорняками споря
Прорастало в тебе добро васильками в поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258536
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 09.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2011
Що ти? Хто ти? Ти просто жінка?
Та ні ти більше, ти просто поет.
Ти бліда, безлика, ти невидимка,
Поки не вступиш у дивний дует
Тебе назвали відьмою із відьом,
І твій талант –прокляття із проклять.
Твоя любов написана верлібром,
Й слова, неначе зброї рукоять.
Ти народилася не в цій подобі,
Ти народилась разом з дитям,
Яке носила в своїй чистій утробі,
Під тиском ночі, на горе дням.
Поет в тобі навіки, досі воїн,
Але тепер не завойовник – захисник.
Ти стала матір’ю, немає воєн.
Бессонні ночі і дитячий крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254736
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Не знает слов влюблённая душа,
Но продолжает за тебя молиться,
Мне от тебя никак не откреститься,
И от себя вовек не убежать.
Не забывает прошлое обид,
А любящее сердце забывает
И тот кто это первым отрицает-
Тот никогда наверно не любил.
Душа уже не в силах прекратить
Твои грехи отмаливать у Бога
И прогонять незваную тревогу,
Что мне их никогда не искупить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227840
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010
На улице зима
Снежинки не спешат…
Как не спешит оконный падать свет
И в комнате пустой
Звенящей тишиной
От нас с тобой лишь пачка сигарет
Завядшие цветы
Отставлены в углу…
И повторяет сотый раз подряд
Кукушка из часов
Неведомо кому
Своё давно банальные « ку-ку!»
И страсти улеглись
Оставив кофе вкус…
И отступила в нервных клетках боль
И знаю, не вернусь,
Но будто чью-то роль
Играю с телефоном в «дозвонюсь!»
Но телефон молчит
Загадочный такой…
Уж он то, точно знает больше всех
Что в комнате пустой
Где жили мы с тобой
От нас лежит лишь пачка сигарет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227813
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Любовь умирает под утро,
Вместе с запахом сонных тел,
Любовь, что была как будто
В миллионе твоих теорем.
Она убегает по стенам,
По бархату чьих-то волос,
Как надпись, что писана мелом,
Как тучи, что ветер принес.
Она исчезала внезапно,
Все так же как и родилась
В сознании чьем-то превратно
Как искра огнем разожглась.
В помятой постели наружу
Грозиться прорваться опять…
Любовь умирает под утро,
А завтра в другую кровать…
24.11.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220145
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Очі сухі.
І пружину в спині не зламати.
Серце, як молот,
Виковує захист щораз.
Думка одна:
Не здолати мене, не здолати! -
Зуби і руки
Стискую я від образ...
Блискавка, грім,
Приголомшливий вибух нежданий
Дріт телефонний
Приніс підлу ту новину.
Як же ти міг,
Мій коханий, мій вірний, жаданий,
Зрадити, стратити,
Вбити, лишити одну?..
Віри в любов
Я не втрачу,і біль проминеться.
З викликом, гідно
Пройду я повз вікна твої.
З попелу Фенікс
Моєї душі обернеться.
Знову злетяться до саду мого солов`ї.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220123
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 04.11.2010
Туманным саваном упал рассвет
На тёмные строения причала...
И где-то птица громко прокричала,
Как будто возвещая дня начало,
Что у конца всего... начала нет!
Пробился через мглу рассвет!
Засеребрился монолит причала.
Вспорхнула птица, что кричала,
О том, что в смерти нет начала…
И саван тьмы разрушил СВЕТ!
*** ФИЛОСОФСКИЙ КАМЕНЬ...
Алхимики всегда имели три труда,
Пока искали философский камень.
Их опаляли флогистон и пламень,
Мысль оживляла чистая вода…
Труд первый или «Чёрный труд».
Следы свинца найти в куске металла,
Очистить, чтобы гранями кристалла
Он заиграл, как чистый изумруд…
«Труд Белый», значит, труд второй.
О свойствах жидкой ртути, серебра.
Тебе постичь духовный мир пора,
Не должен быть доволен ты собой…
Направлен был на поиск смысла слов,
«Труд Красный» - главный из трудов.
Ведь не за золото ты проливаешь кровь,
И боль чужую, как свою, принять готов…
Стихии - в нас: вода, земля и пламень...
В познанье Бога – философский камень!
***ЖИВИ И ПОМНИ...
Живи и помни, человек, об этом:
Нет гор, которые Ему не сдвинуть.
Нет городов, что не сравнять с землёй.
Все грешники уже могли бы сгинуть,
А ведь живём, пока что, мы с тобой…
Когда в полнеба молнии сверкают,
Великий океан взорвут цунами волны,
И сотни тысяч, как песок смывают…
Глаза людей мольбы и страха полны.
Молись теперь, когда сияет Солнце!
"Ты - маяк. У тебя есть вся сила, которая тебе нужна, чтобы сиять, неважно, что говорят другие, неважно, как темно это кажется, неважно, как сильно дует ветер. Солнце всегда сияет, и ты - Солнце."
*** ГОРДЫНИ ГРЕХ...
Среди апостолов, земных людей,
Иисус услышал спор и на вопрос,
Кто же из нас тут больше и важней?
Ответил позже - он кувшин принёс,
Водою чистой ноги им омыл.
Но души были чисты не у всех.
Так Бог, который человеком был,
Смывал с учеников гордыни грех…
" Итак, если Я, Господь и Учитель, умыл ноги вам, то и вы должны умывать ноги друг другу. Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам. Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланник не больше пославшего его. Если это знаете, блаженны вы, когда исполняете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219125
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010
Карман набит дешёвой карамелью:
Ведь дети любят сладкое на вкус.
Во двор зашёл с одной и той же целью:
Сегодня нужен мальчик-карапуз.
Конфеты все он высыпал в ладошки,
Шутя увёл курносого мальца.
Подвал встречал глазами черной кошки...
Конфеты с рук и боль от подлеца.
Всего четыре годика ребёнку
А он его: и так, и так, и так
Порвал Андрюше, изверг селезёнку
Оставив кроху в луже жёлтых сцак.
Ещё дышал, ещё была надежда,
Но нет людей, лишь трубы и коты
Холодный пол и рваная одежда,
Потеря крови, крысы и увы...
"Мне дайте той, хорошей карамели,
А грамм так сто, бросаю я курить!"
Он покупал, глаза его горели,
Спешил, ребёнка быстрее угостить.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11010304977
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219127
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010
__________ По мотивам поэзии Weddi Satudo
День похож на начало трагедии,
Той, которая лишь на бумаге.
Просыпаюсь в блаженном неведеньи…
Что мне знаки, медали и флаги?
Одиночество стало отечеством,
Как трагедия в книге старинной.
И с таким неродным человечеством
Я купаюсь в блуднице невинной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219132
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010
Кава вже не стимул до життя,
Музика - не спосіб існування.
В серці вже немає почуття,
Що раніше звалося кохання.
Алкоголь вже пам`ять не стира,
Холод мої руки не морозить,
Як раніше, віртуальна гра
Радості тепер вже не приносить.
Вірші вже тепер не глиб душі,
Це вже не молодія страждання,
Почуттів немає у мені,
Сліз уже немає від кохання.
Я народжена нікого не кохати,
Я народжена, щоб тихо сумувать,
Боже збав кому-небудь пізнати,
Чого варто вірша написать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216215
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Мне всё равно, что скажешь ты потом.
Мне всё равно над чем ты посмеёшься.
Но будет утро. Тихое, без слов,
Когда в чужой постели ты проснёшься.
Не я, чужая женщина тебе
Заварит чай, клубничное варенье
Подаст тебе в холодную постель
И не моё прочтёт стихотворенье.
Тебе чужие губы и глаза
Чужой улыбкой грустно улыбнутся.
А вдруг, любимый, это буду я?
Тебе бы вовремя, сейчас, проснуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215195
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Вдохновение от: Дари Кюри http://stihi.ru/2010/10/09/602
- Ну, как дела?
- Ты знаешь, всё нормально.
Ответ стандартный, даже не смешно.
Как вариант, скорее оптимальный,
для титров неудачного кино.
- Ну, как дела?
- Наверно, всё прекрасно!
И вроде правда, нет ни грамма лжи.
Всегда боролась ты за постоянство,
естественность и сказочность души.
- Ну, как дела?
- Всё в жизни, как обычно...
Смахнешь слезу невидимо с ресниц.
Ответ звучит, как будто по привычке,
цитатой ненаписанных страниц.
- Ну, как дела?
- Да вроде всё нормально...
Всё хорошо, но стынет в чашке чай.
Чего-то не хватает. Как банально...
Да и не спится снова по ночам.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Черно-белый мир"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215159
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Чёрт возьми физиологию! –
от неё мне достаётся:
к девкам сами тянут ноги,
и внутри меня неймётся;
заунывно воют трубы
не возвышенных мечтаний,
и облизываю губы
в похотливости желаний.
Повелось так от Адама
и его подружки Евы:
нам ходить бы надо прямо,
а мы шастаем налево.
Ничего с собой не сделать,
и бессильны замполиты:
от природы – тело с телом
надо, чтобы были слиты.
И плевать на женсоветы,
на моральные устои! –
лишь бы оказаться где-то,
где я буду что-то стоить,
где учтут мои хотенья,
где исполнят все желанья.
Ради удовлетворенья
не страшны мне наказанья.
Краснодар-1955 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215183
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Твої слова дають мені надію.
Хоча вони пусті, і не мені,
Хоча вони,як лезо, ріжуть мрії,
І зовсім не лунають в такт весні...
Твої слова гаряче гріють душу.
Хоч опіки лікую кожну ніч,
Твого життя я спокій не порушу,
І ми не будем разом, "пліч-о-пліч"...
Твої слова...Вони так рідко линуть
Із вуст коханих, до яких я притулюсь...
Напевно, мої мрії ти покинеш,
І не ввійдеш в життя (як я молюсь).
Твої слова дають мені надію.
Вони пронизують,як струм, мої думки.
Твої слова. Я більше їм не вірю,
Та все ж у них розтану...на віки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214869
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Забываю тебя... по крупинкам... по каждому вздоху,
и бегу все из снов, где мы счастливы были всегда.
Я понять не могу, почему мне безудержно плохо,
почему только ты... ну, а дальше одна пустота...
Забываю тебя... по минутам... по сладким мгновеньям,
испивая опять своей грешности полный бокал.
И мелькают в душе наши встречи, как призрачность тени,
только мир мне в ответ посылает звериный оскал.
Забываю тебя... ты прости, что я так неумело
зачеркнуть все хочу, истребляя надежды мосты.
У судьбы я стою, как всегда под жестоким прицелом
и сжигают любовь из предательства сердца костры.
Забываю? Смешно... Ты же стал, мне до боли знакомым...
От себя отреклась, только знаешь, так страшно опять...
Я сквозь сон ощущаю молчанье звонка телефона,
и мне хочется снова по крепче тебя лишь обнять.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Лабиринтами фраз и улыбок"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213911
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2010
Отдай обратно
В чём виновата я, скажи?
В том, что любила безвозвратно?
Не поняла твоей я лжи.
Вот в этом точно виновата!
Я все красивые слова
Воспринимала, как признанье.
А оказалось всё – игра,
После которой расставанье.
Забрал кусочек ты души,
Частичку сердца моего.
Зачем оно тебе, скажи?
Отдай обратно мне его!
05.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164422
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 01.10.2010
Не из стекла, не разобьюсь,
Но бить меня не надо.
Пусть словом сердца не коснусь,
Твой мир – моя отрада.
Оставь мне шанс лишиться чувств,
Забыться, разобраться.
Пусть фразы, что слетали с уст
Должны лишь сном казаться,
Я так хочу тебя любить…
Бессонно, безответно.
Невидимою тенью быть,
Быть дымом сигаретным.
Кружочком от кофейной чашки,
Оставленным на том столе,
Брелочком на ключах, ромашкой,
Словечком терпким в голове.
Преследовать тебя я буду,
Незримо, нежно, чуть дыша,
С тобою следовать повсюду.
Даже по лезвию ножа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213514
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Підлий троянду у моєму серці -
Вона в тобі луною обізветься.
І весь мій смуток гулко-безкінечний
Відчуй, як власний в грудях біль сердечний…
Обріж всі гострі голки на стерні,
Відчуй той біль, що ожива в мені
І часом гноєм рани покриває…
Ти відчуваєш? Боляче?.. Я знаю…
Закрий мене від протягу сумного,
Зігрій мої пелюстки біля свого
Каміна з жаром пахощів чуттів…
Не вмерла… Розцвіла… Ти обігрів…
________________________________________________
Ти мій Маленький принц… Та це ж бо я -
Троянда депресивності твоя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212986
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Коли приходить розуміння,
То розриває серце біль.
Ціною власного прозріння –
Любов утоплена в крові.
І не спинити кровотечу,
І не загоїть в серці ран.
Сумління слово втіхи шепче,
А відчай лагодить капкан.
Куди реальність незбагненна
Наївну душу заведе?
Втікать від себе – бракне сили,
А виходу нема ніде.
Сторонній скаже: «Безнадія…
Де боротьба? І де протест?»
Я відповім, нехай радіє,
Що не його тягар і хрест…
О, скільки можна опиратись?!
Зализувать свої жалі?!
Я ладна на поталу здатись,
Ніж бути вік свій у борні.
Не подолань і буйних злетів,
А спокою душа жада,
І ніжних, лагідних куплетів,
І днів прозорих, як вода.
І щоб взаємність зігрівала
Серця закохані щомить…
Але такого в світі мало,
Все більше, «любить - то болить»!
02.12.2008 Айрин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212844
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Не жди, я за тобой не побегу –
Мне это, вроде, как-то не пристало.
Я без тебя, конечно же, могу...
Боюсь, что только смысла в этом мало.
Бессмысленно держаться на плаву,
Не делая ни выдоха, ни вдоха.
Я без тебя, конечно же, живу...
Признаюсь: и живу весьма неплохо.
Один гребец для лодки – ничего,
И траектория всегда одна – по кругу...
Я всё делить на «с ним» и «без него»
Не склонна. Так давай простим друг другу.
Твой взгляд прощальный нежно сберегу –
Да, это было... И долой тревогу.
Я без тебя, конечно же, могу...
Я многое могу, и слава Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212780
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Це на тебе не схоже
Погляд очі не в очі
Пояснити не хочеш
Мов чужі перехожі
Це не тебе не схоже
Ти уже не смієшся
І так просто здаєшся
Ти втомилася може?
Це на тебе не схоже
Ти не граєш з вогнем
Ти боїшся мене?
І скінчилось кіно вже???
Це на тебе не схоже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212738
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Коли вогник надії у серці зотлів
Від жорстокості світу й омани,
Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
У душі прорізаючи рани.
Піднімати вітрила бракує снаги,
Нас давно вже стихія скорила,
Відрікаються рідні від нас береги
І маліють обпечені крила.
На людських вівтарях не злічити жалів
За навіки утраченим щастям.
Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
Та насправді - в пітьми ми у власті!
Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
Розправляючи крила в безмежжя,
Аби знов відступила з душ наших пітьма,
Аби в них загасити пожежі.
Зрозуміло тепер, що Божественна вись
Не бажає нас в лоно приймати -
Ми самі світло-суті своєї зреклись,
Ми для себе - мов справжні Пилати.
Нам для ближнього важко подати руки,
Все святе за гріш мідний продали...
Що запише Суддя на життя сторінки,
Коли бранці ми власних баталій?!
Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
На котру колись стала Людина.
Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
Як дозволять нам власні провини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212287
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Это хуже, чем просто ждать,
хуже просто "дай"
Это - "Господи, подавись ты
своим сынком!
Да, нашлепаешь по губам и не
пустишь в рай
За такие слова. Но больше я ни
о ком
Ни о ком, понимаешь, не стану
тебя просить:
Пусть сверкают себе и бьются
как хрусталИ .
Бинтовать его, все печали его
сносить...
Вот он, сокол, - немая жертва
моей любви
Под надежной твоей защитой.
Благая длань
На плече его : мол, утихни там,
на баржЕ!..
Так что, Господи, хоть пеняй
теперь, хоть пинай...
Или лучше - пусти разбиться
на вираже,
Чтоб не слышать, какого черта
он там поет,
чтоб не помнить, чем пахнут
руки его и как
разливается теплота, если он в
живот,
затихая, целует - на дюйм
южнее пупка...
Ну да что я, на самом деле... Не
в этом суть
Забирай его и таскай везде за
собой ,
Протежируй... Но только дудки
- не стану гнуть
позвоночник под
всепростившей твоей рукой".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212255
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Втомилася душа від самозречень,
Від самоти і від самопоборень,
Від кроків в прірву, часто недоречних...
Я нині не така, як була вчора!
Від поглядів втомилась каламутних,
Лукавих слів із вуст, брехнею хворих.
До істин повертаюся забутих -
Я нині не така, як була вчора!
В тенетах болю більше не зостанусь,
Бо серце рветься в далеч неозору,
Де острів мого щастя за туманом.
Я нині не така, як була вчора!
В моїх світах не буде більше фальші,
Не буде лицемірства й зрад потворних.
Позбудуся страхів і йтиму дальше -
Я нині не така, як була вчора!
Слідів від горя в серці не залишу,
У далеч відлетіли круки чорні.
Піднімусь на одну сходинку вище -
Я нині не така, як була вчора!
В душі віднині житиме лиш спокій,
Любов мені додасть наснаги й гарту,
Упевнено сягну вершин високих -
Я нині не така, як буду завтра!
В душі моїй, здається, ціле море
Від сліз гірких - вони ж того не варті.
Сьогодні я вже інша, ніж учора!
Але ще не така, як буду завтра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212285
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Это ты меня сделал такой -
Дерзкой cучkой, безжалостной cтервoй,
И, конкретно подпортив мне нервы,
Вновь пришел со словами: "Я твой!"
Мой характер теперь не конфетка...
Уж прости, что отшила тебя,
Я ведь с нежностью, я ведь любя!
Эй, потише, тебе я не "детка"!
Есть ли шансы? О, нет, милый мой,
Шансов нет и не будет, хоть были,
Эти шансы мне сердце разбили,
Они в прошлом, исчезли с тобой.
Ты вдруг понял? И что, мне плясать?
Эй, расслабся, ведь я изменилась,
О реальность мечты все разбила.
Уйди прочь, не вернуть время вспять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212281
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Я знаю, що часу доволі вже втрачено,
що втомлені нами самотні думки,
хоч власними втіхами сповна відплачено
за всі непочуті жадані дзвінки.
Чомусь не хотілося знати про завтрашнє,
лиш голками гострими б'є в животі.
Здаволося, бути так просто відважними,
та цим і не пахне у нашім житті.
Занадто невправно йти в ногу зі звичками,
коли наші душі прив'язує страх.
У відстань два метри поміж електричками
ми можем триматися мужньо в руках.
Давай, будь як завжди стіною камінною,
мене пожалівши, - вбиваючи тим.
Ти будеш завжди дорогою людиною,
що присмаком стала солодким й терпким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211916
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Я відпускаю тебе. Відпускаю!
Не буду вже краяти серце листами.
Я їх спалю. СМС постираю.
Я їх забуду. Я вже забуваю.
Я зможу все. Я ж бо сильна, я знаю.
Змогла пробачити – зможу й забути.
Бо тільки сильні у нас виживають.
Я відпускаю тебе. Відпускаю.
В натовпі більше не буду шукати.
Забуду твій голос, забуду твій запах,
І ритм твого серця забуду назавжди.
Забуду твій погляд. Пронизливий. Справжній.
Я скоро забуду. Я вже забуваю.
Ти вкотре приснишся - а я не впізнаю…
І вже не заплачу, і клятв не зламаю,
Бо я відпускаю тебе! Відпускаю!
Надії безсмертні живцем поховаю.
Навіщо вони? Ворушити минуле?
Від слова «а може?» ще більше страждаю,
Тож я відпускаю тебе! Відпускаю!
Я вже не згадаю, як тепло з тобою,
Не рину у спогад цей з головою,
Я просто відкину його десь подалі.
Я просто забуду. Я вже забуваю.
Не бійся мене випадково зустріти!
Бо я вже не кину докірливий погляд,
І серце моє не заб`ється скоріше,
І дивний клубок не підступить до горла.
Знаєш, ти був усім, що потрібно для раю.
А я відпускаю тебе!
Відпускаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211904
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
А вона із портрету плакала
Гірко-гірко… Полинний смак.
Терпкі сльози з портрету капали
Майже в душу… шкода, не в такт.
Стогодинне мовчання вірності,
Стогодинне ридання зрад.
У очах, що хотіли вічності,
Краплі-сльози, неначе град.
Два смарагди з бурштинним відблиском
Споглядали за світом мрій…
А на серці, кривавим відтиском,
Мерехтів крах її надій.
І вона із портрету плакала...
Тлінно-тлінно димить душа…
В унісон тихо кішка нявкала.
Вона правду свою знайшла.
А годинник настінний цокає…
Через вічність вже буде мить.
Та картина… Не все твоє –
Що із рук в нас бува летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211901
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
В квартире снова стало пусто...
В душе хоть шАром покати!
Последняя затяжка... Грустно...
И тупиково впереди...
Тоска нашла, скребутся кошки,
завяли розы на окне...
Прийди ко мне хоть на немножко,
хоть на чуть-чуть явись ко мне!
Нахлынь внезапно черной тучей,
и теплым ветерком с дождем...
Срази хоть громом, но не мучай...
Мы вместе бурю переждем.
И вновь пойдем за руки взявшись,
чтоб встретить утренний рассвет...
Как вдруг, немного растерявшись,
я слышу тишину в ответ...
Опять в квартире стало пусто...
В душе хоть шАром покати!
Последняя затяжка... Грустно...
Пустая пачка... Уходи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211703
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
КВМ
Не страшно, что виски седеют у людей,
Беда совсем не в том, что видно глазу.
Гораздо хуже, согласитесь, и страшней,
Когда седеют мысли и седеет разум…
Взгляни на мир, да молодость спроси,
Как долго в ней гостями были,
Как дорог нам тот час и миг,
Когда девушек безропотно любили.
Прошли года, но юность не ушла
Виски седеют, ну а мысли те же,
Порой взглянешь, как фурия прошла,
И бодрость в теле, и настроенья те же.
Но не жалей, что годы вскользь прошли,
Ты оглянись и оглянись не в гневе,
Да вспомни, как любовь пришла,
Как розой расцвела в твоем же теле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211675
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2010