: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
Шпалери обдерті, вікна побиті,
І тиша сповідує страх.
У зеркалі облік кров`ю розмитий.
В кімнаті у темних тонах.
І тисне на скроні повітря задушне,
І сльози від болю в очах.
І ніде сховатись від спогадів смутних
В кімнаті у темних тонах.
Порожня, здається, та ніде ступити,
Повсюди розруха і крах.
Як зміг я життя все своє тут прожити?
В кімнаті у темних тонах.
Її мертві стіни і труби-убивці
Мене переслідують в снах.
І скільки людей безслідно тут зникло.
В кімнаті у темних тонах.
І погляд байдужий її оглядає,
І награний жах на вустах.
І сцени насильства в думках виникають.
В кімнаті у темних тонах.
Там дім мені рідний, там світ мій коханий,
В якому я вільний, як птах.
Це плід бездоганний моєї уяви,
Кімната у темних тонах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248145
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 05.05.2012
Кохання починається з душі
Воно приходить непомітно
Ти можеш заховатися в кущі
Та зникнути не зможеш ти безслідно
Воно чіпляється за п'яти
До серця тягнеться повільно
Десь вкусить і не будеш знати
Як це відчути себе вільно
Воно з тобою не жартує
Душі тортури завдає
А як душа твоя сумує -
Нові пригоди надає
І ти вже змучений зітхаєш
Ховаєм душу від страждання
Відчуєш біль, зате ти знаєш,
Що це і є справжнє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177595
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 03.09.2011
* * *
Душа разорвана на части,
Хочу от боли умереть.
Пустили сердце на запчасти,
В груди расплавленная медь.
Нет настроенья на беседы,
Пропали радости и смех,
От одиночества все беды,
Смотрю сквозь слезы я наверх.
Нет сил для жизни и сражений,
Готов рассыпаться как прах.
Устал от горьких унижений
И затаилась дрожь в руках.
Хочу я до смерти напиться,
О всех невзгодах позабыть,
Пойти на реку утопиться
И мир навеки позабыть.
Мне с каждым днем лишь только хуже,
Внутри все скомкано от слез.
Опять смертельно я простужен,
Опять смертельно я замерз.
Иссякла жизнь во мне как-будто,
Пропал и свет, и интерес.
Страдаю я ежеминутно,
Опять бунтарь во мне воскрес.
Все потеряло свет и смысл...
Уйти в запой - единый путь.
С чужой квартиры снова вышел,
И я умру когда-нибудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275752
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Думки з вином у чаші… Де ж той знак? –
Де спосіб віднайтись в стрімкому леті?
Є сотні їх, щоб жити абияк,
І лиш одна є куля в пістолеті…
Хто ви для мене? – друзі? Вороги?
Союзники, чи так… як вам прийдеться?
Здається вам, що ви уже боги…
Мені ж із вами нудно… не сміється…
І зникли вже той запал ваш і гра.
Куняєте… Старі ви стали й пізні…
І збунтувавшись, розчерком пера
Нашкрябали для мене вирок грізний.
Надієтесь, що здамся? – ні! – втечу!
Сховаюся за маскою обману.
Й не видно буде, сльози як течуть
Під нею і гризуть на шкірі рани…
Є сотні слів, і сотні є порад,
Та у душі моїй лиш запитання,
А відповідей – нуль… Така от гра!
Одна лиш куля… Стримує вагання!
Ні-ні, жартую! Не беріть всерйоз!
Це ж просто роль із пишними словами.
У режисера був тоді невроз…
А може, так задумано… для драми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271206
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Я хочу забрати твій запах з собою
у дикі поля, запорошені сонцем,
де світ, налаштований в ноті прибою,
оточено морем у розмір віконця.
Я хочу губитись у твому волоссі,
стискати у собі коли тобі лячно
і нервом од тебе небачено босим
із тебе ловити твій подих табачний.
Я хочу давати, коли ти попросиш,
підкласти долоні під голову нишком
і, поки ти снами пахучими бродиш,
нечутно вставати з пом"ятого ліжка.
Я хочу вітати і вчитись прощатись,
коли розмикаю на поясі руки,
щоб знати напевне і не сумніватись
про наш резонанс передсердного стуку.
Це дійсно, що хочу занадто багато.
І там де хвилюється степ ковилою
стою у бажання в невидимих чатах.
Я хочу забрати твій запах з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270047
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
заховатися від світу
і від світла
тільки ти
щоб ніхто не бачив щастя
лиш удвох
без самоти
щоб ділитися думками
подихами
тихо
так
цілуватися словами
як із птахом
вільний птах
розриваються бажання
ніби серце
на шматки
ми – не вільні птахи, люба
ми у небі
літаки
приземляємося часто
десь на світлі
у світах
мерехтливо щастя світить
нас єднає
у думках
аж тамує подих мрія
від бажань
і висоти
заховатися б від світу
тільки я
і тільки
ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265944
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
До тебе так далеко, як до неба…
Як вирок – відчай, сплетений з вогнем.
Із серця проростають дикі стебла
І ввись кричать не здоланим жалем.
Ти – наче море снів моїх туманних,
Безмежний плин сполоханих думок.
Ти – моя воля і мої кайдани…
Моє спасіння і у прірву крок….
До тебе не торкнутися рукою…
Ти безтілесний, ти прозора тінь…
Тебе нема, та ти завжди зі мною,
Герой моїх недоспаних видінь.
Я вигадала образ твій із тиші,
Намалювала на стіні вітрів,
Ти – вигадка моя, солодка… грішна…
Душі моєї лебединий спів.
Вона вмирає, шепче все тихіше,
Щоб ти з`явився з літньої грози,
Я серце під дощем тобі залишу,
Віддам навіки – тільки попроси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265617
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Не приходь сюди через силу,
Щоб згадати моє ім’я.
Не носи вінки на могилу –
Мертві квіти не люблю я.
Твоїх слів жалобні зітхання
Не потрібні кісткам моїм.
Помовчи мені на прощання –
Подаруєш слова живим.
Я була для світу чужою,
І тепер свого не віддам...
Я не буду більше живою,
Тож не створюй з могили храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261770
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 14.06.2011
Біла стіна, обірвані рядки,
І нігтями по тій стіні до крові,
Вже так дістали ці весняні дні,
Що серце стислось в споминах любові.
Сліпа гроза спалахуючи грізно,
Мені у душу струменем води
Вже пізно, чуєш любий, пізно,
Прости, забудь і відпусти.
Біла стіна: страшна, пуста, холодна.
І ніч в обіймах сліз і забуття.
Води? Поїж!!! -Облиште, не голодна!
Бо сита градом того каяття.
Не мій, не мій, не мій та не пускаю,
Не можу просто викинути все,
І до безтями, віддано кохаю,
Та серце Нею, зайняте твоє.
Біла стіна, на ній сліди любові,
Що я намалювала власноруч,
Червоний колір збуреної крові,
Стрімке падіння із Дніпрових круч...
Люблю і тихо помираю,
Що ж так болить мені ота любов,
Лиш білу стіну ніжно обіймаю,
Змиваючи слізьми холодну кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263107
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
В її кіно він був актором лиш другого плану,
Маленька дівчинка - найкращий в світі режисер,
Я думаю вона і не хотіла, хоч зробила в його серці (цю болючу) рану,
А він любов’ю їй не народився, так... знайомим просто вмер.
В віршах своїх складав лиш їй своє палке кохання,
Він бачив в ній ту іскорку, хотів те сонце просто зберегти…
Для світу, щоб здійснити всі її найпотаємніші бажання,
Вона ж сказала, що не бачить його поряд, «це будеш не ти».
Читаючи його рядки йому писала: більше «сумно», хоч і гарно,
Жила без нього, в неї усе добре, десь далеко все своє життя,
А він і далі стукав в її двері, думав що відчинить, та все марно;
За крок від щастя, та його вбивали до нестями всі ці почуття.
В її кіно він був для неї лиш актор другого плану,
Маленька дівчинка - найкращий в світі режисер,
Її одну, найкрасивішу на землі, лише єдину і його кохану,
Тільки вона йому любов є і для неї зробить він усе.
17.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235953
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 17.05.2011
Недопустимі почуття
Ліміт на щастя, на кохання
І заборона на життя.
Є вільним лиш розчарування.
І кожен день, мов фраз закони,
І кожне слово, як в кіно.
Ці безкінечні перегони,
Які тривають так давно.
У кожній постаті обман,
У кожнім погляді і слові.
І кожен сумнів, він не сам.
І, навіть, у твоїй любові.
Чекай удару зі спини,
Та не дивись у зуби смерті.
У цьому винні лиш вони -
Твої думки й слова протерті.
Всміхнись у темноту сердець,
І хоч усмішка та нещира
У очі не дивись, проте
І я цього сама не вміла.
Не зачіпай рукою світла
І до вершин тягтись не треба.
Лиш плюй на них. Ти не тендітна
Моя душа. Лиш знай: так треба.
Щоб заховать своє нещастя.
Щоб заховать свої страждання.
Щоб не лишать йому прокляття,
А лиш подарувать кохання.
Щоб залишить собі надію.
Щоб сльози на смітник віднести.
Я бути сильною не вмію,
Та знаю... знаю лиш що треба.
06.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249971
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 06.05.2011
Нікому не потрібні почуття
В цей час, але життя минає.
Нікому не потрібні почуття.
В цей час ніхто нікого не кохає.
Любов жила десятки років тому,
Але померла вже давно.
Цього не треба вже нікому.
Вона воскресне у кіно.
Воскресне в пісні, у рядках
Старої книги про кохання.
Я віднайду її у снах.
Кому віддам іще - не знаю.
Це все ілюзія. Це сон.
Це моя мрія про прекрасне.
І як любить тебе й нащо?
Врятуй душу мою нещасну!
Відкрий мені свій сенс життя,
В якому місця для кохання
Нема навіки. Почуття
Для тебе мить. Я не кохаю
Того, хто відчувать не вміє.
У вас у всіх нема душі!!!
У почуття тепер не вірю...
Убий всі спогади. Лиши
Свій погляд лагідний у скронях,
Що не забуть мені ніколи.
Тепло незриме у долонях,
Яке згасатиме поволі.
Ти загубив свою усмішку.
Ту щиру посмішку. А я
Її собі сховала нишком.
Та ве одно я не твоя,
Хоч я кажу тобі "люблю" -
У моїх грудях ватри попіл.
Ти віддаєш мені свою,
А я боюсь, що її знову
Своїм нещастям спопелю.
Візми назад своє кохання.
Бо я його знов розітну.
І де шукать мені, не знаю
Свій справжній подих пустоти,
Свій щирий погляд прощавання.
Мені його вже не знайти
На вежі вбитого кохання.
На вежі вбитого кохання
Мене не зломить дикий вітер.
Я кинусь в прірву без вагання,
Щоб знову птахою злетіти.
21.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252036
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 06.05.2011
Фальшива посмішка, набір цікавих тем для розмов, максимально оптимістичний вигляд… Ну що ж, я готова йти до школи. Шкода очі не можна зробити більш життєрадісними… Хоча все - одно ніхто в них не заглядає.. Ха а все було ж краще у дитинстві. Друзі з‘являлися якось самі по собі. Вони ніколи не робили тобі боляче, приймали таким яким ти є насправді. А тепер усюди натрапляєш на стіну нерозуміння. А можливо це я сама збудувала цю стіну? Можливо ця зухвала поведінка з‘явилася лише тому, що я намагалася уникнути нових знайомств, а отже і нових страждань. І ось, здається, знайшов ту людину, що розуміє тебе, чи лише робить вигляд, що розуміє.. Та все-рівно вам удвох так весело і добре. Проте, як тільки вона побачить дещо іншу сторону твого «Я», більш депресивну і вже не таку оптимістичну – вона тебе залишає, відвертається. І знову фальш, награне щастя, приховування справжніх почуттів. Аж огидно.. І це лише школа, юність.. Що буде далі? Невже доведеться все життя жити з замкненим на ключ серцем? Усюди живуть одні лиш брехуни та лицеміри. «Життя – чудове, насолоджуйтесь!» Авжеж, чудове.. Та чомусь це бачать лише хіппі та дурні. Невже це чудово коли тебе кидають друзі лише тому, що ти не завжди такий веселий і смішний? Що в тебе також буває поганий настрій, коли не дуже-то хочеться бігти кудись і розважати інших. І коли тебе зраджують, руйнують, розривають твоє серце на шматки, ти вже не можеш бути тим ким був раніше. І ти знову ховаєш всі свої почуття. А люди розцінюють це як пихатість. І ти знову залишаєшся один.. Та чи дійсно гідне життя того, щоб так страждати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253777
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Мої слова тепер не змінять
Уже нічого. І сльоза
Моя життя не перемінить
Уже ніколи. Догора
Мій каганець. Потухне скоро.
І в мене теж немає сил
Щоб із колін піднятись знову.
Тож я лишуся тут із ним.
Із своїм сумом, своїм страхом
Перед бажанням вбить свій біль.
Я вдовольнюсь лиш щастя крахом,
Який мені мій біль лишив.
Я вп'яте олівця ламаю,
І вп'ятдесятий раз сльоза
Свій слід на аркуші лишає.
Мене мій сум не залиша.
І знову в дзеркало погляну.
Розмажу фарбу по лиці.
І розітру свою помаду,
Що не подобалась тобі.
Життя давно не має сенсу.
Не має змісту. Не один
Вже день і рік серце не б'ється.
Вже не сумую я за ним.
Я вже не здатна сумувати,
А ти - не здатний вже любить.
І я тебе тепер кохати
Також не здатна. Треба вбить
Любов-падлюку. Вона винна
У нашім болі старих ран,
У нашім горі, нашій втісі.
Вона вже нe потрібна нам.
І той граніт вже не пробити.
Той, у якому моє серце
На віки вічнії закрите.
Мене у кому вводить все це.
Душевну кому. Сутеніє
У моїм світі пустоти.
Моя душа вже ціпеніє
В долонях болю й самоти.
Твій страх вбива моє бажання,
Твоє бажання - вбива страх.
Той страх, який в собі ховаю,
Та ти все взнаєш по очах.
Я по губах твоїх читаю,
Бо вже не чую я нічого.
Тремтливий погляд: "Я кохаю!" -
Й мені не треба більш нічого.
Цей траур сірий.
Твої руки. Мої очі. Чорні губи.
Те життя, яке не вміли
Ми прожить, та вже й не будем.
Те життя, яке конали,
Те життя, яке забули,
Те життя, яке не знали,
Та вже й знати ми не будем.
Я тебе люблю, мій милий.
Все моє - усе для тебе.
Та з тобою я не вільна,
А без тебе - мене в небо
Не пуска ланцюг короткий.
Він важкий. Це моє горе.
Поринаю в сон солодкий
Й сонна падаю у море.
Незакінчена вистава -
Це мій світ, моє кохання.
Більш її я не поставлю.
Вона перша і остання.
Твої очі в зорях, в небі
І у смішка твоя в сонці.
Твої руки в соснах, в вербах.
Твої кроки у віконце
Я побачу. І твій голос
Соловейком вечорами,
Мов ячменю тихий колос,
Мені любо так лунає
Його пісня, його шепіт.
На яву, чи тільки в мрії.
Відчуваю серця трепіт.
Я в усе оце не вірю.
Я люблю тебе, мій милий.
Й ти люби мене, коханий.
Знаю, може ти й не віриш,
Та раніше я не знала,
Що таке життя і щастя,
Що таке розлука-мука,
Що таке печаль, нещастя.
Та тепер тобі у руки
Віддаю своє я серце,
Віддаю свою я душу.
Хай воно для тебе б'ється,
Бо я буть з тобою мушу.
04.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250324
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 19.04.2011
У чотирьох стінах все шукаючи любові
Пішла шляхом найлегшим, щоб без крові,
А той, хто кров колись пролив, забравши душу
Давно з життя пішов, без нього жити мусиш.
Чи ж у коханні п*ють вино з чужими?
Чи є у цій науці старожили?
Ти б в них спитала, як розбити стіни
Щоб сонце упустити у руїни...
Вже знала, що бетон ти не проб*ш,
Гадалося, що щастя не знайдеш,
Збивала руки в кров, думки шалені...
Та непомітила в кутку відкриті двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253941
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Я знову думаю про тебе: що ти робиш в цю хвилину,
Хочу так подзвонити і відчути ніжний голос твій,
Усе життя своє шукав я дівчинку таку і малював картину,
Іще не знаєш, сонечко, та ти уже змінила світ для мене мій.
Я запитаю перше в тебе, як там пожива твій новий котик,
Ти скажеш добре їсть і з кожним днем малий росте,
А я в уяві пригорнуся й ляжу замість нього тобі на животик,
І наче знову поцілую солодко вустами там усе.
Ти ніжно так візьмеш рукою і погладиш пальчиками у волосся,
А я торкнусь руками стегон твоїх, обійму твій гарний стан,
Я знову наче вчора став її маленький любий хлопчик,
І чую як вона говорить тихо й ніжно так мені: коханий.
Це та єдина зіронька, і небо, і любов шалена до безтями,
Я неймовірно хочу їй подарувати щастя й усього себе,
Щоб ми тонули у коханні і торкаючись тілами,
Я міг би пристрастю і насолодою наповнити усю тебе.
Ти знаєш, я люблю цю квіточку й від цього іще більше я кохаю,
Цілую й пещу всю тебе розпалюючи цей бажань вогонь,
Так добре як на ручках своїх я тебе тримаю й відчуваю,
Ти звабила мене й взяла назавжди в свій милий полон.
Я заберу собі моє прекрасне і найбільше в світі диво,
Й нехай летять в душі метелики всіх кольорів у її квітах,
Одну лише тримати біля себе й бути біля неї - це є так красиво,
Назавжди щоб теплом моїм вона була тепер тільки зігріта.
10.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253077
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 14.04.2011
Можна напишу тобі вірша,
Хоче так тепла моя душа,
Хоче щоб її зігріли, зрозуміли,
Ти така хороша і вона тобі так вірить,
Світла і яскрава, ніжна, мила,
Сонячна, весела і така красива,
Хочеться тебе відчути і почути,
Тебе обійняти, біля тебе бути.
Знаєш, я це небо у твоїх очах малюю,
У повітрі подихи твої цілую,
Образи в уяві роблю грою,
І долонь твоїх торкаюся рукою,
Обіймаю лагідно, дарую квіти,
Тепло так з тобою, сонцем світить,
Зігрівають серце всі твої слова,
Крутиться коханням голова,
Наче просто, я усе ціную,
І тобі найкраще подарую,
Посмішку мою, частинку мого я,
Хочу говорить тобі твоє ім’я,
Віддавати радість, щастя, доброту,
Квіти що весною, то тобі цвітуть,
І нехай це тільки щирі мої рими,
Я так хочу поділитись від душі з тобою ними,
Щоб було так затишно, тобі зі мною,
Це Юрко ....., просто так, спасибі і з любов’ю.
9,03,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249499
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 13.04.2011
Мені не жаль всіх тих, хто марно мріяв,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Хто миті у журбі роками міряв,
Хто мріяти знемігся і забув,
Хто в небо знявся, хто летів, боровся,
Кого тягнули рани до землі,
Хто на гіркий причал свій повернувся,
Кому зламали крила бурі злі,
Кому забракло у польоті сили,
На половині хто дороги став,
І тих, кого спокуси погубили,
Хто, долетів до сонця і упав…
Та жаль мені, так жаль мені безмірно
Лиш тих, хто і понині не літав,
Про крила хто ніколи і не мріяв,
Дивився вниз, не жив, а існував…
Та жаль часу, що провела не з тими,
Шукала правди, де її нема.
Що оточила стінами глухими
Своє життя, холодне, як тюрма…
Та жаль, що я запізно зрозуміла,
Що втрачені не повернуться дні.
Невже літати розучились крила? –
Вони поникли, сірі і сумні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241841
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 12.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2011
Надто сірій, щоб бути казкою,
Цей світ так часто схожий на сон,
З якого ти завжди з поразкою
Виходиш вранці на балкон.
З сусідом вранішня цигарка, і
Сірник сім поверхів донизу,
Чи прийде час такий, щоб зранку я
Не бачив тут твою мармизу,
Із сірою на ній щетиною,
У сірому ж завжди халаті
Хвалився сірою машиною
Завдяки «сірій» лиш зарплаті.
На небі сірім ні прогалини,
І не танцюють в вікні зайчики,
Їх десь колись давно шукали ми,
А зараз самі «побігайчики».
Хтось мчить на сірім ескалаторі,
А хтось у сірім лімузині,
Та всі в одній землі лежатимем,
Щоправда в ….чорній домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189438
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 10.04.2011
Душа закута у кайдани.
Криваві сльози уночі.
Туман повільний і духмяний
Струїться стрічкою в мені.
Немає радощів і снів,
Життя похмуре, безпросвітне.
І очі сірі від дощів...
Троянди чорні. Непривітні.
І важко дихати уже.
Не можна стримать більше сліз...
По лезу йти. Та ще й з ножем.
І знати, що неспокій зріс.
І на межі. За що, чому -
То все відомо. Лиш не нам.
Вже чорні сльози по лицю
І рани глибші від кайдан.
І вже як тінь, а не людина.
І вже істота, а не Хтось.
Зникає музика чарівна.
Чогось ТАК боляче! Чогось.
І вже безвихідь прикипіла.
І невідомість приросла.
І часом хочеться, щоб тіло
На мить покинула душа.
І полетіла на хвилину
Туди, де спокій, чистота...
І щоб Його рука дбайлива
По голові погладила. Хоча б.
І щоб хоч трохи відпочити
І знов гармонію знайти...
Та свій неспокій приручити
І полетіти до землі...
І знову щоб було хоч трохи
Приємних і чарівних днів.
І знову дихати і мріять.
І спати інколи. Вночі.
А ВЖЕ як тінь. І не людина.
А ВЖЕ істота. А не Хтось.
ВЖЕ зникла музика чарівна.
Чогось ТАК боляче. Чогось.
2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245203
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2011
Іна, й кращий день прийде, ти знай,
Він уже десь поряд, майже з нами,
Як побачиш, поглядом міцно тримай,
І не відпускай, сильніше обіймай руками.
Ти сама побачиш як цей новий день,
Всім теплом зігріє твої очі світлом,
І душа твоя співатиме усіх пісень,
Щастям ти летітимеш над світом,
(Знай Іна, й кращий цей день прийде,
Ти від нього вже ніде не заховаєшся,
Він тебе знайде, обов’язково знайде,
Ти від нього більше не сховаєшся.)
Почуття і чесність - їх не продаси,
Все що є найкраще, залишатись щирою,
Доброту ти через все своє життя неси,
Завтра вже сьогодні,
І найкращою тебе там бачу я, лише щасливою.
16.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235324
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 17.01.2011
В мене не підніметься ніколи рука
Убити в собі кріпака ;(
Хто я? Більше ніж невдаха,
Більше ніж нікчема? Просто чмо!
У старих вонючих і подертих лахах,
Знов напився, щоб забутися вином.
У помийну яму, в мою гнилу душу,
Викидайте все своє сміття,
Убивайте мене як стару боксерську грушу,
Ні, не маю більше прав на каяття!
Ніж встроміть, розріжте моє тіло,
Їжте! Ні, не їжте, бо воно смердить!
Зморщилося воно все і посиніло,
Вовком хочу я на сонце жовте вить.
Хто я? Ні, не маю право на питання,
Місце в світі я займаю за дарма,
Вибирайте швидше мені покарання,
Все ж так просто: що мене в житті трима?
10.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221700
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 15.01.2011
Багато знають
Що рай існує,
Але ключів не мають,
Дзвонять у двері… а Бог не чує…
Розвертаються та йдуть геть,
Не почувши його навіть слів,
Падіння, а розпочиналося як злет,
В житті не так як в світі снів.
Кожен сам перед собою,
І без допомоги,
Сам вибирає свою зброю,
І створює свої дороги.
Може і так, а може і ні,
Місяць це ніч, сонце це день,
Завжди веселі і завжди сумні,
Слова пісень,
Такі різні і подібні,
Сьогодні ще один рік,
Рідні, а може і не рідні,
Спинити чи ні цей свідомості потік.
Я ж просто людина, звичайна людина,
Чи просто хтось такий,
В’язкою стає слина,
А голос мій німий.
Більше чи менше,
Та не так і важливо,
Прийду останній чи перший,
Закінчу в злиднях, чи щасливо.
Тук, тук у двері через поріг,
Роззуватися не буду, хоч на ногах і бруд,
Для одних це добре, а для інших гріх,
...Чесним буває суд.
Подивіться там немає сліз,
Бо води немає - це пустеля,
Я трішки притримаю наш розумовий ріст,
Занизька в кімнатах наша стеля.
Діти - то нехай будуть раби,
Для суспільства, для системи,
Не батьки наказують: працюй роби,
Прокидаємося з сну, навколо ґрати, з криком: де ми!
Ні! І слухати не можу сам,
То є біль що пожирає очі,
Весело від цього стає нам,
Коли день насправді це є холод і самотність ночі.
Дочекатися, дійти, уже кінець,
Там за обрієм всім щастя обіцяли,
І іде дорогою скелетів живий мрець,
Пальці у руках його ключі тримали.
2.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233238
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 07.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2010
Мне до истерики хочется плакать.
Кричать до потери сознанья,
И рвать на себе каждый клапоть.
Я биться о стену хочу головой.
Сдирать с себя слёзы прощанья,
Чтоб навсегда прекратить этот вой.
Что меня не понять никому.
Ни за что не проникнуть мне в душу...
Наплевать! Ухожу я во тьму.
Утону в своей собственной крови.
Чтоб ни от кого мне не слушать
О подорванном с детства здоровье.
Я с простуженным голосом буду бежать.
Босиком по дождю и в снега,
Буду тело своё прожигать.
Я хочу от всех на край света
Убежать, чтоб не видеть тебя,
Чтоб не видеть ни ночи, ни света...
_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231774
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
До старої стріхи торкнуся рукою.
Моя, Україно, - дихни сивиною.
Призимиста хата, верба над водою.
Моя, Україно, - болію тобою.
Церкви златоверхі, фортеці на кручі.
Моя, Україно, вони - невмирущі.
Козацькі кургани порослі травою.
Моя, Україно, - то пам’ять двобою.
Дніпровські пороги, танцюючі хвилі.
Моя Україна - пісні солов’їні.
Вітер зі степу приліг на парапеті.
Моя Україна - то доменні печі.
Роман-Кош, Говерла - велично-високі.
Моя Україна. Заплакані очі
Синіх озер поміж: лісами, лугами.
Моя, Україно, - прослався з віками!
22.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207201
дата надходження 22.08.2010
дата закладки 26.12.2010
Такі світи для нас світили,
А я питав у Бога сили,
Питав у нього допомоги:
Де знайти шлях, прямі дороги.
Питав у нього порятунку,
Випадку долі, подарунку;
Шукав я відповіді на питання,
Розв’язки всі до запитання.
Мені здавалось я все знаю,
Щось розумію й відчуваю,
Але свого не склав життя,
Рахує час до забуття.
Лічильник, хто його ввімкнув,
Бог десь пішов на мить заснув
І що тепер і що чекає,
Мене забув, не пам’ятає.
Чи просто я мала дещиця?
Ні я не сплю і це не сниться,
Це так мої думки на волю,
Душевний сум, тіло від болю.
У римах слів переживання
Почати нове є бажання,
Відчути що я є потрібний,
Боже, невже я син тобі не рідний.
9.6.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195548
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 13.12.2010
Если моя жизнь - это книга,
То она должна быть в ограниченном количестве,
Возможно, даже в одном экземпляре -
Никому, кроме самого автора, она не нужна.
Хотя и автор не в восторге от её существования,
А наличие такой книги - норма, обязательство каждого.
Если моя жизнь - это книга,
То она должна быть небольшого формата
И желательно в мягком переплёте,
Чтоб можно было свернуть в трубку при необходимости
Или отогнать назойливых мух, мешающих сосредоточиться
На чтении более популярной литературы.
Если моя жизнь - это книга,
То она должна быть хорошо проиллюстрированной,
Но только в чёрно-белых тонах.
Поскольку другие цвета нынче очень дорого стоят,
Да и собственно можно обойтись,
Учитывая, что само произведение довольно злое и гротескное.
Если моя жизнь - это книга,
То она должна быть без определённого количества страниц
И без каких-либо пометок на них. Для эффекта бесконечности.
Крайне важно использовать закладку-календарик
За прошлый, а, может, даже позапрошлый год,
Изрядно погрызенную, естественно.
Если моя жизнь - это книга,
То она должна быть… Она просто должна быть.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124819
дата надходження 04.04.2009
дата закладки 11.12.2010
Коли я буду плакать мене вже не зупинять
Забили цвях в труну не можу його вийнять
Закрили очі і сховали сльози у руках
Я так боявся а тепер я знаю що таке є страх
Коли один та ні боятися не треба
Завжди хтось споглядатиме із неба
Це Бог він за мотузку смикає усіх
І потім каже що для нього добре а що гріх
Я пам’ятаю у садку колись я грався
Іграшками різними сміявся і посміхався
Але тепер я іграшка в руках у Бога
І лише він вирішує яка моя дорога
Тепер мені зовсім не смішно ні
У голові у мене думки лишилися одні
Чому чому я тут хто я такий
Чому він вибрав мені шлях в лапках найбільш легкий
Так смішно для нього а я не посміхаюся
Від болі в грудях тільки розриваюся
І крикнути не можу бо навколо люди
Вони всі не такі і сірі вони всюди
Запам’ятай мене життя у всесвіті ріки
Посипалися квіти моєї пелюстки
На весну осінь йде зимою я родився
Невже ти Боже просто помилився
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203332
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 11.12.2010
Я був бідним і мав лише мрії,
А що в тих мріях - крихти надії?
А що в надіях - мої сподівання?
А сподівання - це нездійснені бажання?
Бажання щось у житті змінити,
Змінити - значить життя на повну жити,
На повну - значить зреалізувати призначення своє,
А чи у кожного воно насправді є?
Є! Ходити тут далеко не треба,
Коли над нами нема сонця, коли над нами нема неба,
Безмежність я відчуваю, коли мовчу на самоті,
Але ті межі такі розмиті стали і пусті.
І пусткою мене поглинають до краю,
А що я тут маю? Не маю ніякого раю,
І йти до якої мені ще мети.
В якій є криниці найбільше смачної води?
Коли так стається я просто безсилий,
Мене лиш побили, а краще б убили,
Дивіться, він плаче і сльози стікають солоні,
Він біль заховав і закрив у долоні.
Даремно, не треба, яка в тобі сила?
Коли навіть Бог не рятував свого сина,
Коли помирає в очах і перед очима земля.
Куди ти сховав, де сховали вони твоє я?
...30.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208625
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 10.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2010
І цілого світу замало,
Світити не будуть світи,
Я був і мене в мить не стало,
Я мертвий, в душі не живий.
Убили і тіло до крові,
Розрізали на половини,
Нема, не знайшли там любові,
Життя зупинився годинник.
Не вічний і зараз зникає,
Куди ти втікаєш мій час?
Я є, та мене вже не має,
Навколо і скрізь серед вас.
Я спогад який ви забули,
Не знаний, невідома омана,
Не спали але серцем заснули,
Рубцем залишається рана.
Допоки не треба овацій,
Такий як і ви я ніщо,
В рядках цих немає вже рацій,
Не плескайте, досить, за що?!
Я мертвий, в душі нездоровий,
Сміюся із ваших я сліз,
На зовні будую хороми,
Зсередини брудом заріс.
Убийте, убийте назавжди,
Не хочу й не можу, я мрець!
Нема у словах цих вже правди,
Несправжній вдягнув я вінець.
7.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222579
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 20.11.2010
І життя здається прекрасним,
Поченаєш любити все навкруг.
Такий солодкий ніжний смак,
Їси і відчуваєш щастя стук.
Як ніби дотик уст коханих,
Такий приємний чарівний.
Забувся сум і стало добре.
Все ж шоколад - він не простий !!!
Він прекрасний.
Він чудовий.
Я так люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222140
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 14.11.2010
Мне нелегко жить без тебя...
С тобой...похоже не умею...
Как изменить себя ,любя?
Ты обо мне уже жалеешь?
Мне нелегко забыть тебя...
Не сильная, упала духом...
Жить не любя и жить любя-
Одно и то же-мучить душу!
Мне нелегко любить тебя...
Но я не в силах преклониться.
С тобой я или без тебя...
Был дан мне шанс в тебя влюбиться...
Мне нелегко тебя терять-
Теряю я себя с тобою!
Война иль мир-полны огня...
Я белый флаг сейчас раскрою...
Мне нелегко...как и тебе...
Осталось что-нибудь живое?
Я покорюсь сейчас судьбе-
Она приходит с Божьей волей...
07.11.2010
поезд Москва-Воронеж
© Copyright: Людмила Поклад, 2010
Свидетельство о публикации №11011096599
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221121
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Треба себе чимось зайнняти
Не добре людині о так нудьгувати.
Воно ж неприємно як нема що робити,
І часто так важко на місці сидіти.
Не будеш все вдома кудись треба йти !
Над чимось слід думати , щось планувати.
І життя так іде і минають роки
МИ щось робимо утікаючи все від нудьги.
Кожен день наша ціль це втікти від нудьги,
Треба чимось зайннятись і минають роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221124
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Приходить час і всім пора йти спати,
Солодкі сни чекають уже нас.
Мені так хочеться не наодинці засинати,
Я знаю і для цього теж настане час.
Так хочеться до себе приголубити обняти
І цим робити ніч свою приємнішу щодня.
Погладити волося пригорнути і поцілувати,
Відчути неповторність всю - вона одна.
Ласкаве слово з уст її почути,
З потребую любові створені ми є
І одинокими не в силах наших довго бути,
Я вірю кожен віднайде своє.
Одну з частин свого життя ми мусим спати
Й провести цю частину хочу я,
З той коханою, чудовою і завжди знати -
Що вона мене любить і люблю її я !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221126
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
* * *
Начало ноября. Листва почти опала.
Работу потерял. Я в комнате один.
И денег на проезд осталось очень мало,
Валяется пустая банка от сардин.
Сегодня в комнате поубирал немного,
И по традиции опять зажег свечу.
И в пламени ее мне грезится дорога,
Мне грезится, как будто я лечу.
Играет музыка. Я думаю о прошлом.
Весь день я шарился, по городу гулял.
Сверкает на стене заброшенная брошка,
И я постель разгладил, что ночами мял.
Я ставлю чай. И наливаю в кружку,
И чувствую опять духмяный кипяток.
Я рад, что наконец-то вытрусил рядюшку,
Пишу стихи и достаю листок.
Листаю книги. Чувствую их запах.
И обнимаю прелести картин.
Толи от счастья, с горя ли заплакал?
Или быть может, потому что я один?
Мне нужен свет. Не надо больше мрака.
Душа насытилась. Хочу освободить
Себя от черных мыслей. В сердце драка.
Хочу добро я делать и любить.
2 ноября 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219914
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 06.11.2010
* * *
Тяжело на сердце, тяжело…
И в душе сейчас такое чувство,
Будто режет кто меня ножом,
Вновь кричу от боли и безумства.
Тяжело от мира оторвать,
Тяжело забыть свои утраты.
Закрываю я глаза свои опять.
Этот мир из стекловаты.
Выключаю в комнате я свет,
Ухожу опять в свои раздумья.
Запущу в винампе MEGADETH
Thrash люблю. Люблю и doom я.
Я опять запутался в себе.
Голова болит. Приходят люди.
Пристально в глаза смотрю судьбе,
Чей-то голос свыше меня будит.
Снова секс, друзья и алкоголь.
Радость, грусть в душе одновременно.
Мою совесть крошит эта боль,
Обращаюсь к небу ежедневно.
Что я в жизни делаю не так?
От кого бежать и с кем быть рядом?
Я то умный, то опять дурак…
То преследуюсь каким-то взглядом.
Стал частенько что-то выпивать,
Не могу никак остановиться.
И друзья придут ко мне опять,
В небе пронесется с криком птица.
Открываю. Делаю глоток.
Улыбаюсь и с людьми общаюсь.
Но в душе я снова одинок,
И к своим раздумьям возвращаюсь.
Помню, было мне 16 лет.
Слушал музыку, читая книги.
90-й слушал MEGADETH,
Впитывал искусство и интриги.
Как-то мне сейчас не по себе,
Стал стихи писать я что-то реже.
Совестно и стыдно очень мне,
А луна сияньем небо режет.
Подскажите, люди, почему
Я сейчас такой разбитый…
И задумчивость сейчас эта к чему?
Будто и не мертвый, но убитый.
Я не буду вам надоедать,
Просто было очень одиноко.
Мне не за горами 25…
Как ребенок, без ума от рока…
27 сентября 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147401
дата надходження 28.09.2009
дата закладки 04.11.2010
Я боюсь, что время улетит,
Унесёт неясные мечты.
И путь не долгий мой прожит
Стихами молча пролежит,
Сжимая стиснуты листы.
Я боюсь, что сердце надорвётся
Неся нелёгкий крест.
И каждый только насмехнётся,
Когда скелет перевернётся,
Ища в гробу свободных мест.
Я утонуть боюсь в слезах,
Что мёртвою рекою
Бушуют грустью на глазах.
С надеждой на устах
Всё шепчутся с душою.
Меня пугает тишина ночная,
Молчанье жуткого затменья.
Среди шума, зная
О том, что люди умирая
Уносят тайные стремленья.
Меня пугает умершее чувство
Любви дарованной лишь мне.
Что утихая вскликнет грустно
И в доме станет пусто,
Как в страшном сне.
_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202551
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 03.11.2010
Ну что я значу для тебя?
Любимая или чужая...
Скажи мне все, ведь так нельзя -
Я так от этого страдаю...
Я задаю тебе вопрос,
Но на него не отвечаешь...
Ты шутишь или ты всерьёз,
Ты сам себя хоть понимаешь?
О чем мне думать, что решить?
Ты все замнешь так и оставишь...
Но так всегда не может быть.
Увы но это не исправишь...
И не жалей меня - скажи,
Что нет того о чем мечтали.
Меня не любишь больше ты!
Ведь все ушло, а мы остались!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165376
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 30.10.2010
Зачем я вру сама себе,
Что не люблю и что забыла?
Ведь кадры счастья в голове
Я с радостью бы удалила.
Те разговоры, шутки, смех,
Что ты дарил. Как целовались...
И жутко-сладкий, пьяный грех...
ВсЕ в памяти моей остались.
Я не жалею что ты был
И что ушел не сожалею,
Оставив ярких мигов фильм,
с которым жить я не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196794
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 30.10.2010
Кохання, кажуть, підіймає вище неба,
А мої крила, мабуть, ти спалив,
Я божеволію від тебе, що ще треба?..
Віддати можу все, що б не просив.
Та ти, здається, мрієш не про мене,
Навіщо ж тоді душу полонив,
Навіщо розриваєш серце й вени
І почуття , що в мені розбудив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172431
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 30.10.2010
Не плач, не жди,
А просто будь собою.
Не плач! - люби,
Розвій журбу із тьмою.
Цей світ - це ти,
Цей світ дано для тебе.
Життя, що є в тобі - твоє!
Лови проміння неба.
Усміхнено співай
Із листопадом пісню.
До сонця ввись стрибай
І мчися вдаль узліссям.
Ти - ніжність, ти - весна,
Ти - вічність, ти - людина.
Ти - жінка, ти - краса!
І завжди особлива.
Не плач, а посміхнись,
Зітри з повік ті сльози.
Живи! Радій! Молись!
Зійдуть зі шляху грози.
Ті сльози - твоя біль.
Та також - твоя ніжність.
Триматись гідно вмій
Ти - світло, ти є вірність.
Ніхто не гідний сліз
Стікаючих по скроні.
Й шепоче верболіз:
"Пусти їх із долоні..."
29 жовтня я поверталася потягом додому з Києва. Напроти мене сиділа дівчина, вона тримала в руках телефон, а по її скронях капали сльози, як і вона так і не змогла стримати. В її очах я побачила стільки болю і туги, як і пройшли крізь моє серце до кожної клітини. Бо знаю, що таке біль…
29.10.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218914
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2010
Прийде той час коли повернеться любов
І танцем обернеться світ фортуни
Нехай щастить тобі, або щастить обом.
І більш ніколи не порвуться струни.
Ти засинати будеш знову, як маля
В обіймах щирих на грудях і сни солодкі...
І буде квітами засіяна земля,
А миті у печалі будуть най самі короткі.
Ти тільки вір, танцюй, співай і грай!
Нехай від долі нашої і все залежить
Але ж і ти часу не гай, не тлій і не згасай!
Бо Бог з небес за нами, як учитель стежить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186387
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 30.10.2010
Я вірю, що ти трохи краще ніж світ що навколо,
Я вірю, що ти не повторюєш злих вчинків звичне коло .
Хоч біль одна з складових того, що в ньому.
Хоч іноді страшно важко, та ти інший в цьому всьому !
І злий він такий і стається багато лих,
І люди ті злі, та навіщо бути схожим на них ?
Може й він і жахливий , може й він і поганий
Так навіщо життям доповнювати опис так званий ?
Все руйнується, псується – сльози й смуток на землі
Так не таке це все страшне коли в порядку все всередині !
Починай завжди з себе, ти відповідальний за добро !
Як не ми, то хто ще прийме міри щоб покращити його ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218921
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010
В один прекрасний і чудовий вечір,
Коли на небі вже сіяла не одна зоря,
Прийшли до мене ось такі огидні речі !
Й перевернулась зверху вниз вся голова моя !
На все що так надіявся і так багато часу тратив.
У те, що вірив й так чим дорожив.
Все полетіло у трубу з життя як ніби витер !
Все прощавай все те що я робив !
Як ніби страшний сон наснився ось сьогодні,
Та це реальність й ця байдужість – це є не брехня
Байдуже все – я просто здався раптом в ці веселі будні.
Це жах – я здався, програна війна…
І я став вірити, що смерть - це навіть добре,
Нема там болю, ти ніде – ти ніби пустота.
Так світить лампа, тихо так уже надворі,
Лиш сльози по очах біжать
Такі солоні, їх хочеться скоріш витерти…
І самота…
І я став вірити , що я нічо не можу,
Я став слабкий духовно – дух мій зажуривсь
Кому ось вірш цей прочитати зможу ?
Не знаю … на світ як ніби оком інваліда подививсь.
Відомо , що ниття моє нікому не потрібне
А хвилин двадцять тому готовий був піти.
Немиле завтра вже чекає – я тут , я вільний
Невже це я – вже засинаючи людина без мети ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218923
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010
"Ты не друг, ты как-то роднее и ближе.
Сродне брату или любви.
Серый дождь окна мои оближет
Мокрый снег окон коснётся твоих.
Перечитываю письма, скулю на фото...
Ты же знаешь мои привычки, названья стихов".
...Только собственный голос её раздражает чего-то,
"Ты уже не вернёшься...Я помню...во веки веков..."
А она улыбается "...что вы,я счастлива очень... "
Каждый раз вздрагивая от звонка.
Только редко от счастья бывают истерики ночью,
Только редко от счастья хочется выть в облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218154
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
Я один в пустыне сей
И ни кого мне не привлечь.
Среди бессмысленных смертей
Пытаюсь силы уберечь.
Ищу своё призванье,
Своё место в этой жизни.
Среди закрытых стен молчанья
Так одиноки мои мысли.
И так же одиноко светит
Луна в моё окно.
Качает шторы ветер
И сердце в щель плыло,
Пустую душу покидая.
В могиле вечной, роковой,
Словно сны, все годы оставляя
В земле сырой.
Как страшен новый день
И в одиночестве его прожить.
Оставляя позади лишь тень,
Что грусть не сможет разделить.
Я вижу: боль в заплаканных глазах,
Страданья в сердце так жестоки.
Что в темноте любовь сжигают в прах
И капли слёз так одиноки.
_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188285
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 22.10.2010
Я самодостатня істота,
Я панк по своїй природі,
Мене не хвилює мода,
Я не згоден по своїй породі.
Що посієш те і пожнеш,
Я звичайна особа людської раси,
Я завжди поряд поки ти живеш,
Потім ти вмреш, а буду стояти й сміятись.
Зачепи мене – відплачу сповна,
Я виділяюсь із маси народу.
Моє життя – це моя війна,
Я сам помру за свою свободу.
Я пухлина мозку планети земля,
Я залізна палка в ваших колесах.
Я сам по собі
Я сам за себе
Отравлений ніж в твою шию !
Я проти тебе
Я проти себе
Я проти всіх
Я завжди проти !
Я твоє вираження страху
Всі поети ідіть на ___
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214841
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 19.10.2010
Плаче ранка каплями крові,
Їй так самотньо, вона хоче любові.
Їй так темно і нудно, вона страх відчуває
Їй холодно…
Крім мене про неї ніхто не знає.
Її ніхто не знайде і ніхто не шукає.
Стерті мрії, пустеля… осінь минає.
Ілюзія раю, ілюзія я
В цьому світі ТИ САМ - ось це не ілюзія.
Падаю чи підіймаюсь не знаю,
Від народження з кожним днем вмираю.
Став швидше вмирати з останім часом,
Я слабкий , я хворий
Говорю німим голосом
З стінами і з лішком…
Я дихаю, я живий – та мене тут НЕМА.
Світ великий і різний , для мене ТЮРМА.
Програв не почавши – ззаду завжди !
Застрягши у часі , нема куди йти !
Фальшиві думки, фальшиві слова
Я НІБИ ТУТ Є ,ТА МЕНЕ ТУТ НЕМА !!!
Я скоро вже зникну – в душі я вже зник,
Скрізь пустка й ілюзії до яких я вже звик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214659
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Суботній день – чудова пора,
Як жаль от тільки погоди нема,
І так вийшло , що зірвались всі плани мої.
Тепер вдома прийдеться сидіти собі.
Як трагічно, як сумно, як нудно стає –
Коли ще зранку роботи абсолютно немає.
Нема куди йти і весь настрій десь втік,
Таке враження є – що десь душу попік.
Скука дім наповняє й заходить у все,
Тугу й настрій поганий з собою несе.
Наповняє собою всі щілинки й кутки,
Радість й сміх закриває вона на замки.
Її запах я чую заходячи в дім.
В голові її голос кричить звуком німим.
Її дотик холодний мене аж трясе.
Від цього в голові вибухає усе…
Ранок 18 вересня 2010 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212916
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 18.10.2010
Ти відвернувся знов від тої,
що стільки вірила,чекала,
від тої посмішки простої.
яку тобі лиш дарувала.
Щодня обходиш її знов,
вона ж бідненька тихо плаче,
ти випиваєш її кров,
і робиш вигляд,що не бачиш.
Та пройде тиждень...може два..
і знов захочеться любити,
почути лагідні слова,
подарувать коханій квіти.
І знов про неї ти згадаєш,
і знов до неї підійдеш,
і знов всім серцем запалаєш,
і знов для неї ти живеш.
Ти скажеш їй,що так чекала,
про всі бажання і думки,
вона ж когось поцілувала,
і той щасливець був не ти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115497
дата надходження 06.02.2009
дата закладки 09.10.2010
О! як же я ненавиджу себе!!!
Я ж божевільна! Я нестерпна!
Така ж як всі,я проста смертна.
О! Як же я ненавиджу себе!
Яка ж нікчемна моя хвора голова-
дурна,загублена й шалена;
талановита і нікчемна...
Яка ж нещасна моя хвора голова!
А як же ж я обожнюю себе!!!
Себе,ридаючи,жалію,
собою тішуся й хворію,
бо ж я таки обожнюю себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101555
дата надходження 07.11.2008
дата закладки 09.10.2010
Нудьга – то ніж для самовбивці,
Вона заводить в глухий кут.
Від неї люди – мов сновидці –
Не взмозі скинуть сону пут.
Нудьга – то крок до ешафоту.
Страшний, короткий – навпростець.
Мов той Титанік, біля порту.
Відплити в море - і кінець.
А як позбавитись від неї?
Оце ж бо штука геть проста.
Тут є єдина панацея –
Надійна другова рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164689
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 09.10.2010
Мій розум неначе закутий в кайдани,
Не радіють сади ,не радіють лимани.
Сонячне світло і зорі на небі,
Квіти пахучі і трави зелені…
Все це сіре і чорне і тінню покрите,
Нецікаве й негарне й для мене закрите.
Рижий кіт біля мене і попугай на балконі -
Я не навиджу їх й не терплю їх сьогодні.
Спілкуватися з кимось не маю бажання,
Не зроблю я уроки – зараз не до навчання.
Краєвид цей з вікна мене так вже дістав!
Замуруйте вікно щоб він зараз пропав.
Ця кімната , це місто , ці люди у ньому,
Виникає бажання втікати із дому.
Ледве вірш написати мені сил вистачає,
Що робити з цим далі? я навіть не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213029
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 09.10.2010
Прокинувся одного разу
Поганим ранком я колись.
Так щось не радісно і не цікаво
І нагатив - як не візьмись !
Від цього всього негативу
У мене друг і помічник –
Панк-рок, поп панк ,
А також ска.
Я так до цього всього звик !
Коли панк-рок так грає жваво,
То душу й тіло аж трясе !
Панк групи й панки – хлопці браво !
Від ваших звуків забуваєш все !
Ну ні… не все я забуваю,
А лиш погане все що маю.
Стрибати хочу і стрибаю !
Співати хочу і співаю !
Радіти хочу і радію !
І від екстазу ледь не млію !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214507
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
Так легко у житті щось поламати
Із гарячу усе порвати
Слова образливі сказати
Твариною страшною стати
І нанести нестерпний біль
Все зіпсувать як шубу міль
А потім про усе пожалкувати
І зрозуміти що уже не залатати
Слова що вилитіли не впіймати
І біль нанесену тяжко залікувати
Бо навіть якщо рани загоїти
Рубці від них будуть боліти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164311
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 02.10.2010