Дивлюсь на троянди змарнілі,
Що вчора так пишно цвіли.
Червоні, рожеві і білі...
Чому ви зів'яли? Коли?
Чому ви схилились в поклоні?
Та в вазі ж багато води!
Беру пелюстки у долоні...
На пальцях вологі сліди...
Троянди мої, милі квіти,
Чом плачете ви у цей день?
На вулиці сонечко світить,
В вікно подивіться лишень!
Наталочко! Нас тут багато,
По три за прожитий твій рік.
Дарунок ми друзів на свято,
А ці от - приніс чоловік.
Ми в себе ввібрали всі роки
Твого непростого життя.
Твій сміх, твого щастя потоки,
І радісне серцебиття.
Твій біль і насуплені брівки,
Зневіру і гіркість образ.
На наші тендітні голівки
Тут ніби спирається час.
Природа у квітів мінлива...
Змарніли ми личком усі...
А ти залишайся щаслива
В жіночій, звабливій красі.
Тобі нехай сонечко світить,
І ранок прийде... Далебі,
Для тебе ми зірвані квіти,
Щоб радість принести тобі.
09.08.2011
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274775
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 21.08.2011
ЗАПАДЕНСЬКИЙ РІК.
Починаєсє в нас рік
Від Різдва звичайно
Тож почєти його траба
Не просто, а файно.
До Різдва в нас сє готуют
Ще з літа, завчєсу,
Підгодовуют пацє,
Щодо чемерґесу,
То вже гонєт не багато,
Так трошка - для себе,
Пару ж ящиків горівки
Мусит бути в тебе.
Засолюют вогирки,
Мочут помідори,
Квасєт бочками капусту -
Й то всьо до комори.
Закривают кабачки,
Роблєт мармуляду
Розмаїті ті припаси
Ховают за ляду.
Бо то не на будний день,
То всьо лиш на свєта,
Щоби був багатий стіл,
Би були котлєта,
М’єса щоб було багато
Зрази там, рулєти,
Шинка, сало і ковбаси,
Вуджєнка, крокети.
Яке свєто без гижок ?
Гижки мусєт бути,
Ну і голубців цеберко
Траба крутанути.
Тісто з юшков - се свєте,
І з начинков качка,
А ще з ребрами капуста
Воселедців пачка,
Риба жарена, салати,
Канапки добав
І то всьо на другий день -
Крім дванадцєть страв.
І готуют жіночки се
Дітей відганєют,
Яких від тих запа́хІв
Аж шляхи трафлєют.
Півроку тєжка робота,
Аби стів накрити,
Аби ніхто із сусідів
Не смів говорити,
Що у тебе на столі
Було мало страв
Й ніхто в тебе на забаві
Під твій стіл не впав.
Страв на столі в три пове́рхи
Мишчина на мисці
В кльоші ружного сухого
Стоїт, як на вишці.
Хлопи сє понапивают,
Газдині кричут:
“ А би тебе шлях вже трафив!”
Й по крижох товчут.
“ Абис грани вже напивсє,
Ти свиньо паршива!
Ти, скотино!.." ( О йо-йой
Не слухай дитино).
І такого славослів’я
Йде на хлопів злива.
І так у нас цілий січень,
Бо є три празни́ки
І від них в бідних хлопів,
Аж рожеві пики.
А що? - жінка готувала,
То тра скоштувати,
Щоби сє не змарнувало
Траба споживати.
Як відбудут вже Різдво
Всьо поприбирают,
То всі дружно, як один,
Вже Паску чекают.
І знов жіночки готуют
Майже тото саме,
Що ми тілько прочитали
Троха вище з вами.
Та ріжут більше пацєт,
Би були ковбаси
І поповнюют звичайно
Горівки припаси.
Яке свєто без горівки,
А є - то тра пити,
Аби мали жіночки
На кого кричєти.
Тепло стане - на городі
Накопают хріну,
Куплет перцю, помідорів
Зроблєт лігуміну,
Цвіклів зроблєт з буречком,
Накрасєт яєц,
Зарубают когута,
Зварут холодец.
Після посту розговіют,
А то три дні свєт,
І не мало за ті дни
З’їдєт в нас пацєт.
Після Паски йдут городи -
Садєт бараболі,
Кукурудзу, бураки,
Дині і фасолі,
Помідори, вогирки,
Кабачки , капусту
Від шкідників захищєют,
А нема вже дусту.
Лиш вилізли бараболі,
Їх вже тра кропити,
З’їдєт жу́ки на корню,
Що будеш робити ?
Травень, червень - сапанє,
Война з бурєном
Хочеш сапай, хоч кропи
Каждий агроном.
Снуют люди по городах
Під прємим вуглом
Загоре́ний мают твар,
Вокур над селом.
Бараболі підгорнули,
Жу́ки покропили,
Після того до збиранє
Набирают сили.
По Зелених свєтах -
Івана Купала,
А так зразу Петра й Павла
Й жнив пора настала.
Викосєт озимину
І ярі культури
Натєгают зерна міхів
І жили, як шнури.
Після Спаса, Матка Божа-
Починай копати,
Барабольки із землиці
Траба вибирати.
Цалий вересень в роботі,
Акі у смолі,
На руках шкіри нема,
Єдні мозолі.
До Покрови всьо зібрали,
Збіжє у коморі
Ще городи тра зворати,
Що там скажут зорі ?
На майбутній урожай
Чи будемо з хлібом ?
Чи побити, чи лишити ?
Що робити з дрібом ?
Введениє, Миколая -
Вже Різдво настало
І давай знову по кругу
Би здоров’є стало !
Що там довго говорити -
Свєта - то є свєта,
Має бути стів накритий
Й горівка налєта !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273640
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Я тримаю за ніжку бокал,
Тост сказати вам, любі, готова.
Срібним дзвоником тепла промова
Відбивається в тиші дзеркал.
У бокалі червоне вино
Ще співає про щастя жіноче,
Та схвильовано серце тріпоче,
Бо вже осінь стоїть під вікном.
Усміхаються щиро уста,
А в очах вже закралась тривога:
"Чи ще довга життєва дорога?
Донести чи зумію хреста?"
Прилетіли мої п'ятдесят,
Притомилися, сіли на плечі...
Я упевнена, це ще не вечір,
Відсвяткую чимало ще свят!
Піднесу я бокал за сім'ю,
Що з'єдналась єдиним порогом!
За внучатко, дароване Богом!
Із бокала ковток надіп'ю.
Тата, маму, родину мою!
Таню, Юру, Андрія, сестричку!
Щоби мали здоров'я з водички!
Побажання найкращі вам шлю.
Друзям добрим подяка усім!
Тим, хто в радості, і хто в печалі
Розділяли буденність реалій,
Словом й ділом ділились своїм.
Вам усім, хто зі мною сповна
Розділити прийшов оце свято -
Щастя, радості зичу багато!
І вино випиваю до дна!
29.07.2011
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272498
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Злітають мрії до небес,
Неначе іскри ватри,
І грає Моцарта оркестр
У літньому театрі.
Обом здавалося, що жить
Судилося у парі,
Але змогли нас розлучить
Звабливі очі карі.
Ніколи вже, ніколи вже
Не стрінемось з тобою,
Час промайне, усе мине
І стане біль журбою,
Забуть не вистачить снаги,
Лише махну рукою:
Ми береги, два береги,
Розділені рікою.
Прощання мить, останній жест.-
Мені ж на безталання
Звеліла доля інший хрест
Пронести без кохання.
Чорніє небо голубе
І зароста стежинка.-
О, як далеко до тебе
Моя ж ти половинко!
Чекаю так багато літ,
Минуле стільки значить!
В душі той самий дивосвіт,
Що ти не зміг побачить.
Чому оця гірка печаль,
А не разом навіки?
Але, на жаль, повз мене вдаль
Течуть любові ріки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250438
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 17.04.2011
Наша зустріч так хутко пройшла,
Знов було мені тепло з тобою.
Відчуваєш, як кількість тепла
Переходить у якість любові?
Тихо тануть відлуння зітхань
Під склепінням порожніх вокзалів.
Де незлічена кількість прощань
Переходить у якість печалі.
Семафори в пітьмі маячать, -
Це моє добровільне вигнання.
Бурштином загусає печаль,
Переходячи в якість чекання.
"Ти не тут - я не там," - перестук,
Паровозне ритмічне стаккато.
Чим обернеться кількість розлук,
Якщо довго чекати... чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166004
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 17.04.2011
Ти була королівною літа,
Ще й корону носила з любові.
Утопав поміж синього цвіту.
Поринав у світи волошкові.
І ходитиму ними довіку,
Їх же юність так довго чекала,
І ловитиму зорі без ліку,
Що у косах твоїх заблукали.
А хвилясте квітуюче жито
Підморгне нам обом захмеліло.
На хустині щасливого літа
Я твоє цілуватиму тіло.
Паляничками груди дівочі
Поглядатимуть: ніжно й зухвало,
Теплі руки мене залоскочуть,
І майну навпрошки, напропалу
До безодні дівочої вроди,
В поглинаючі серце цілунки,
Пізнавати красу насолоди
У полоні коханої юнки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250468
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 30.03.2011
Так кришталево чисто та прозоро,
Так вкотре, несподівано і знов
У серці оселилася любов
І стала слухом, диханням і зором.
І раптом в світі стало стільки неба!
Між буднями моєї марноти
Тепер усюди проростаєш ти.
Ти - наче Рим - усі шляхи до тебе.
Та, от біда, у тебе інший вимір,
Життя твоє - заросле терном поле, -
Не тільки ноги, й душу геть поколеш,
А білий день навколо наче вимер.
Твій будень - то пустеля самоти.
І я вертаю, холодно і тяжко...
Я не герой - я лиш маленька пташка.
Прости мене. Прости і відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166032
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 25.01.2011
По стерні колючій бігла без оглядки
Волошкова мрія, виткана з весни…
Дикого волосся розвівались прядки,
У вітрах шукали ті травневі сни…
Полонили простір пахощі медові,
І купались в сонці зніжені пташки,
Та тікала мрія із тенет любові,
Погубивши в полі голубі стрічки.
І тікала мрія у діброви темні,
Поколовши ноги об стерню образ…
І топила очі у плачі даремнім,
І на світ дивилась, як в останній раз…
Світ надій весняних вже спіткає осінь,
І холодить серце вересневий плин…
Золотаву мрію покриває просідь
І очей-волошок вицвітає синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229998
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Ударив грім по серцю і болить…
Болить розбите щастя, наче рана.
Холодні хмари затягли блакить,
Сховали сонце від ганьби й обману.
Слова даремні вітром рознеслись.
Стекли, як річки невгамовні води.
Усе вже буде зватися «колись»,
Твоєї більше не займу свободи!
Скажи, за що був проклятий мій рай
І мед став трунком на устах холодних?
Я не казала навздогін «прощай»,
Але й «вернися» не скажу ніколи…
І не вернуться з вирію птахи
Що віднесли за море наші мрії,
За літом осінь згладжує стежки… -
Думки… і вітер віє… вітер віє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230216
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 27.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2010
Чужбиною стривожені світанки,
Розлукою змарновані літа
Несуться невловимо ,наче санки,
З вершини юності у прірву небуття.
Коли ділили долю - дав я маху
Й поставив я не на свою зорю.
З тих пір тиняюсь по світах, як птаха,
І відчуттям приречення горю.
Вже пробував змінити щось, та марно -
Як перелітна птиця став я сам.
Та птиці в вирій вилітають парно -
Я ж вилетів один серед заграв.
Вже ті заграви обпалили скроні,
Вже біль в душі нестерпно тяготить,
Та я, мов крила, розпістер долоні,
Лиш серце зупинитися кричить!
Алгарве. Португалія
1999р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191481
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 11.10.2010
Як вас любити, якщо ви – тінь?
Якщо ваш погляд – у далечінь.
Ваш крок – у безвість,в примарні сни.
А я жива. Я – дитя весни!
Ви таїн прагнете, чорних дір,
Літати в небі , торкатись зір
І розливатись потоком слів,
А я – кохатися на землі.
Ви – про високе, мені ж подай
Обіймів, любощів через край!
У вас комети, зірки дощем,
А в мене лава в крові пече!
Як вас любити, якщо ви – бог,
До вас торкнутись – як до зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215472
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Ты веришь, я чувствую небо,
В котором кружатся тюльпаны.
И пальцами ласково мне бы
Коснуться их запахов пьяных.
Но я на земле. Мне не взвиться -
Несносно в ногах притяженье. -
Лишь только завидую птицам,
Парящим в тюльпанном забвеньи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175396
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 06.09.2010
Неперевершена печаль
В моїй душі романс заграла.
Я механічно щось згадала:
Кімната. Квіти. І рояль.
Ти грав Шопена дивний вальс.
Букетом нот з клавіатури
Ти обіймав мою фігуру.
Співали ноти: «Вам. Про Вас».
Запам’ятала, як тоді
В твоїх очах горіли зорі
Такі природжено-прозорі…
Такі нещадно-молоді
Були з тобою… Припиніть,
Часи ті вже не повернути.
Та я, аби тебе почути,
Готова знову – в двадцять літ,
У ті ж шептання, ті ж вірші,
Ті ж помилки, відверто-щирі,
У ті ж молитви, те ж довір’я,
Що йде від серця, від душі...
Тож, сльози на очах, та хай
Звучить Шопен, як гімн коханню!
Моє нестримане бажання,
Пробач мені… І прощавай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50644
дата надходження 10.12.2007
дата закладки 06.09.2010