Юлія Холод: Вибране

kokabaskin

найди подбитую птицу

Когда  все  рассветы  
тебе  беспросветны
за  тусклыми  шторами
И  кажется,  что
в  жизни
Совсем  без  шторма
и  уже  ничего  не  случится  -

Найди
подбитую  птицу.

Корми  ее  из  ладоней
Пока  не  срастется  крыло.
Вымой  ее  от  крови,
Из  желаний  оставь  одно  -  
Только  бы  полетела.

Корми,  согревай,  ухаживай.
Оставляй  ключи.
В  ночи  невзначай  поглаживай.
Приручи.
Когда  запоет  как  новая,
Станет  есть,
Гордо  поднимет  голову  
в  поднебесье,

Не  держи  ее,  сытую,  
не  сжимай  в  горсти.

Повыше  бросай,
Не  давай  упасть.

Стой.
Смотри.
Видишь,  как  вознеслась?
Отпусти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684075
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 18.08.2016


Кадет

Мурашки

Не  в  чести  нынче  подвиги  супершпионов,
Истрепался  агент  007…
Стало  модно  смартфоном  ловить  покемонов
И  прокачками  хвастаться  всем…

Исковеркан  язык,  загибаются  книжки,
Речь  сегодня  страшней,  чем  картечь…
Беззастенчиво  треплются  матом  детишки,
Так  как  некому  это  пресечь…

И,  почти  ничего  не  умея  руками,
Тупо  в  гаджеты  тычем  перстом…
То,  что  предки  для  нас  создавали  веками,
Заметаем  лохматым  хвостом…

Что  поделать,  увы,  не  вернуть  промокашки,
Не  достичь  совершенства  Басё…
Но,  пока  от  стишка  возникают  мурашки,
То  потеряно  вроде  не  всё…

август  16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Ветра

я не еду

Я  не  еду  к  тебе...
От  улиц  осыпаются  хлопья  лета.
День  распарен  и  перепет.  Но...
я  не  еду.

Пусть  станет  бредом
голос  мой,  что  к  тебе  всё  чаще.
Видишь  -  в  небо  поднявшись,  счастье
раскрошилось  на  сотню  нот?  Но...
я  не  еду.

Бесповоротно  
мой  трамвай  отнимает  лица...

мне  бы  нынче  тебе  присниться..............

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664241
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 13.05.2016


Любовь Козырь

Я люблю тебя

Я  люблю  тебя  –  это  все,  что  ты  должен  знать,
Чтоб  всегда  различать,  где  реальность,  где  миражи.
Мы  не  просто  с  тобой  разделяем  одну  кровать,
Мы  из  чувств  и  поступков  совместную  строим  жизнь.

Я  люблю  тебя  –  это  все,  что  имеет  смысл,
Что  способно  наполнить  теплом  уголки  души,
Что  из  пары  разрозненных  «Я»  составляет  «Мы»,
Что  способно  мелодией  счастья  звучать  в  тиши.

Я  люблю  тебя  –  это  самый  приятный  плен…
Ничего  не  прошу,  только  право  назвать  «моим».
Знай,  что  в  мире  реформ,  инноваций  и  перемен
Есть  константа  -  ты  вечно  любовью  моей  храним.

©  Любовь  Козырь,  2016
______________________
Фото  -  ©  Саша  Хоменко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660419
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Кадет

Кружева кубизма

«Всё  проходит»…  и  пост  православный,  и  постмодернизм…
И  на  стиль,  к  сожалению,  нынче  товарищей  нет…
И,  куда  ни  взгляни,  окружает  нас  дикий  кубизм,
Несмотря  на  туманность  и  шарообразность  планет…

Скоро  век,  как  без  лавров  и  в  бозе  почил  футуризм
И  почти  никого  не  шокируют  нынче  шедевры  Дали́…
И,  похоже,  теперь  не  вписаться  мне  в  сюрреализм,
Разве,  может  быть,  в    одутловатые  формы  Земли…

Не  успев  опериться,  спешим  напролом  в  акробаты…
И  художники  нынче  повсюду  такое  творят…
Но  на  кру́ги  своя  возвращаются  даже  квадраты,
Правда,  режутся  больно  их  рваные  в  клочья  края…

Я  надеюсь  –  остались  ещё  интересные  темы
И  нескислым  натурам  жевать  их,  не  пережевать…
Не  смогла  устоять  перед  ними  Ферма́  теорема,
Но  обидно  до  слёз,  что  забыты  стихов  кружева…

апрель  16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Любовь Козырь

Поспешно за тобой…

Поспешно  за  тобой  закрою  двери  я,
Почувствовав,  как  давит  гравитация.
Единожды  разбитое  доверие
Не  поддаётся  полной  реставрации.

©  Любовь  Козырь,  2015
________________________
Фото  -  ©  Mashnenko  Maksim

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611991
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 11.10.2015


kokabaskin

Причальная печаль

Причальная  печаль
Не  отмечай
Плечей  моих  
Своей  слепой  печатью.

Прими  меня.
Качни.
Обезначаль.
Раздвоенности  липкое  проклятье
Смывай  с  меня  —

Иду  за  горизонт.
Безумие  свободы  —  высшей  пробы!

...длю  промедленья  сладостный  позор,
Не  отпуская  стянутые  шкоты.

На  пристани  —  растерянности  миг  —
Молчит  толпа  перед  прощальным  рёвом,
В  борт  бьёт  волна,  качается  бушприт,
Команда  ждёт  в  спокойствии  безмолвном.

Не  в  силах  дать  отчалить  кораблю,
Я  длю  тебя,  привязанный  к  причалу  —
Печаль  моя!  Люблю  тебя!  Люблю!
Ведь  ты  всегда  таишь  в  себе  начало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598102
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015


Діана Сушко

От щось у нас черствіє

От  щось  у  нас  черствіє
з  болем,  з  віком.
Свята  наївність,  тиха,  золота.
Лишився  ніби  тим  же  чоловіком,
а  віра  в  казку  все-таки  не  та.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593996
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 06.08.2015


Любовь Козырь

Несовместимость

 Ты  хочешь  меня  изменить,  подогнать  под  рамку,
Чтоб  было  понятно  и  просто,  оправить  грани.
Ты  режешь…  и  всё  забываешь  подуть  на  ранку,
А,  впрочем,  тебе  не  понятно,  что  это  ранит.

Ты  хочешь  меня  расписать,  разложить  по  полкам,
Составить  маршрут  и  продумать  удобный  график.
А  я  от  подобных  попыток  взвываю  волком,
И  после  –  стихи  забивают  свободный  трафик.

Ты  хочешь  добра...  Но  в  своей  извращённой  форме,
А  я  принимаю…  С  печальной  гримасой  мима.
Ты  хочешь  мне  блага.  И  с  виду  всё,  вроде,  в  норме,
Но  я  с  этим  "благом"  ужасно  несовместима.

©  Любовь  Козырь,  2015
_____________________
Фото  -  ©  Stas  Pushkarev

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588242
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015


Кадет

За три затяжки до атаки

Последний  залп  артподготовки
Взъерошил  седину  виска…
Ещё  на  бруствере  винтовки
И  три  затяжки  до  броска…

За  три  затяжки  до  атаки
Все  думы  только  о  былом,
Когда  на  чай  и  кулебяки
Все  собирались  за  столом…

За  три  затяжки  до  атаки
Не  философствуют  бойцы…
А  марафетом  дикой  драки
Потом  займутся  мудрецы…

За  три  затяжки  до  атаки
Не  слышно  даже  старшины,  -
Субординация  до  сраки,
Когда  смертельно  все  равны…

За  три  затяжки  до  атаки
Здесь,  на  нейтральной  полосе  
Все  вопросительные  знаки  
Встают  во  всей  своей  красе…

За  три  затяжки  до  атаки
Всего-то  дел  -  примкнуть  штыки,
Чтобы  с  отвагою  собаки
Проредить  вражии  клыки…

И  чумовое  неурочье
Перечеркнуть  одним  рывком,
Незаживающие  строчки
Вписать  в  историю  штыком…


май  15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578777
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 13.05.2015


Полякова Ника

Нет, никогда страна не будет прежней…

                           [b]В  ночь  на  16  января[/b]

Подвала  нет  (в  проекте  был  упущен)…
Какую  из  трех  стен  считать  несущей?..
Куда  упасть?..  –  Удар  взрывной  волны…
О  Господи,  пошли  нам  тишины!..

Дом  –  ходуном:  разрывы  где-то  рядом…
Теперь  от  нас:  по-звуку  –  запуск  «Града»…
Вновь  валидол  положен  под  язык…
О  Господи,  как  хочется  мне  жить!..

Мне  всё  равно  «укроп»  то  или  «ватник»…
Но  пятый  час  дрожит  сервиз  в  серванте…
Хорошего  и  в  эту  ночь  не  ждать…
Свет  вырубили…  кончилась  вода…

Нас  с  двух  сторон  подталкивают  к  бунту.
Одни  кричат:  «мир  нарушает  «хунта»»,
Другие:  «вас  сливают,  как  всегда…»
Шесть  месяцев  не  ходят  поезда…

И  блокпосты  на  выездах  и  въездах…
Нет,  никогда  страна  не  будет  прежней!  –
Ей  жители  Донбасса  не  нужны:
Мы  террористы  для  своей  страны!..

Под  взрыв  снарядов  и  осколков  визг
Здесь  отмывают  «баксы»  на  крови,
И  делят  бизнес-сферы  –  интересы,
Но  выдает  прикормленная  пресса:

«Ату  –  Россия!..  Украина  –  браво!..»
Чеканит  шаг  брусчаткой  «сектор  правый»  -
Джин  вырвался  –  попробуй,  загони…
О  Господи,  спаси  и  сохрани!..

День  ТИШИНЫ!  –  насмешка  –  не  иначе…
Мать  над  ребёнком  годовалым  плачет…
В  Полтаву,  Киев,  Львов  везут  гробы  –
Такая  вот  «ирония  судьбы»…

…Курганка,  Бессарабка,  Комсомолец…
Я  в  позе  эмбриона  в  коридоре
Сижу,  нательный  крестик  крепко  сжав…
О  Господи,  прости…
                                                                       Моя  душа
Всё  дальше  отлетает  с  каждым  взрывом…
(Хочу  заметить,  я  не  из  пугливых),

Но  этого  не  выдержит  никто:
Подпрыгивает  3-х  подъездный  дом,
А  вместе  с  ним  и  мой  район,  и  город…
Пожаром  близким  обагрило  шторы…

Как  с  эти  жить,  скажи  мне,  Бог-Отец?!..
Молю  я  о  смягченьи  злых  сердец,
И  имена  святых  перебираю…
Кому  еще  молится  я  не  знаю…

Шестнадцатое.  
Утро.  
Тишина.

Сама  себе  не  верю,  что  война…

[i]16  января  2015  года[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552028
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 19.01.2015


Діана Сушко

Я чекала на тебе довго так

Я  чекала  на  тебе  довго  так.  Сотні  днів.
Рушники  вишивала  вдосвіта  повесні.
І  молила  за  тебе  Господа  ще  тоді,
як  вінки  на  Купала  жевріли  на  воді.

Я  так  довго  у  тебе  вірила.  Сотні  днів.
Що  мене  ти  в’юнкою  стежкою  досі  вів
до  вершин,  неземних,  нескорених,  крізь  ліси.
Де  тонкий  одягнеш  на  шию  разок  роси.

Де  опорою  стане  тіло  твоє  і  Дух,
де  ти  –  батько,  наставник,  відданий,  вірний  друг.
Де  горітиме  осінь.  Змінить  її  зима.
Де  крім  сивого  неба  свідків  у  нас  нема.

вересень,  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525890
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014


Любовь Козырь

Біжи

Біжи,  шукай  ласкаву  й  мовчазну,
Яка  наперекір  не  мовить  слова.
А  я  піду,  поплачу  і  засну,
Бо  сльози  –  то  найліпша  колискова.

Ну  то  шукай  безгрішну  і  святу,
Яка  в  тобі  вбачатиме    ікону,
Та  не  клянись,  що  взяв  єдину  ту,
Яку  тепер  любитимеш  до  скону.

Міняй  паролі,  друзів,  номери,
Руйнуй  мости,  будуй  куточок  раю,
Я  розтискаю  руку:  раз,  два,  три…
А  ти  стоїш…  Хоч  я  і  не  тримаю.

©  Copyright:  Любов  Козир,  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521319
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 06.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2014


Діана Сушко

зітхає мить

Поснули  свічі,  криє  тиша
троянд  опалі  пелюстки.
Ще  душу  літепло  колише,
ще  дотик  рідної  руки
зникати  з  пам'яті  і  з  тіла
так  непристойно  не  спішить.
Розніжена  і  розімліла  
зітхає  мить...

червень,  2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508222
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014


Catocala Lacrymosa

Похороны

Ты  ничего  для  меня  не  значишь,
Твоей  кончине  я  даже  рада.
Я  закопаю  тебя  на  даче  -
Под  абрикосом  и  виноградом.

Что  смотришь  мертвым,  стеклянным  взором?
Что  улыбаешься  ртом  бескровным?
Как  ты  жила,  так  и  сгинь  -  с  позором,
Под  монолитом  десятитонным.

Теперь  -  вот  так  и  никак  иначе,
Покойся  с  миром,  иль  нет  -  с  войною...

Ты  ничего  для  меня  не  значишь,
Та,  что  являлась  когда-то  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497093
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014


Любовь Козырь

a la guerre comme a la guerre

 Щоб  правильно  розставити  акценти,
Важливо  вчасно  випустити  пару.
У  розсипах  банальних  компліментів
Я  чую  тільки  те,  що  ми  не  пара.

Щоб  стати  незворушливою  пані,
Потрібне  неабияке  зусилля,
Аби  вночі  самотньо  на  дивані
Не  я,  а  ти  конав  від  божевілля.

І  як  не  намагайся  поєднати
Мене  з  ідеологією  жертви,
Мій  світ  –  табу.  Він  схований  за  грати.
Хто  раз  воскрес,  той  не  боїться  вмерти.

Свій  досвід  я  завчила,  як  молитву,
І  впевнено  іду  на  поле  бою.
Можливо,  я  колись  програла  битву,
Та  перемога  у  війні  –  за  мною!

©  Copyright:  Любов  Козир,  2013

____________________
Фото  -  ©  Таня  Мочалова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492957
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 18.04.2014


Liliya Al*******

Ще не час…

Ще  не  час,  не  буди.  Промінцями  крізь  вії
Заклопотаний  день  посилає  тепло.
Я  без  твоїх  долонь  прокидатись  не  вмію,  
Без  цілунків-метеликів  в  рідне  чоло.

Ще  не  час,  не  буди.  Хай  лоскочуть  у  вушка
Незачесані  пасма.  Еге  ж,  я  така!..
Так  інтимно  прим`ята  сусідня  подушка,
Ще  так  пахне  тобою  безсила  рука.

Ще  не  час,  не  буди.  Хай  біснується  кава
І  повзе  по  плиті  ароматна  піна.
Варта  цілого  світу  усмішка  лукава,
Найсолодші  вуста  і  долоня  міцна.

Ще  не  час,  не  буди.  Півхвилини  до  старту.
Ми  встигаємо,  щастя!  Тепло  через  край...
Не  спіши.  Це  життя  абсолютно  не  варте,
Як  не  маєш  кому  шепотіти:  "Вставай..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491684
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Liliya Al*******

Ми варті.

Зустрілися  пальці  на  плесі  стільниці.
Я  скучила.  Дуже.  Привіт,  mon  ami.
Давай  говорити  про  милі  дрібниці,
А  решту  вже  очі  розкажуть  самі.

Давай  утечем  від  очей  циферблату,
Забудемо  простір,  забудемо  час.
Хай  потім  Господь  зажадає  розплату,
Хай  янголи  палко  відмолюють  нас.

Давай  не  чекати  примарного  дива,
Не  думати,  ніби  найкраще  мине.
Хай  скажуть,  що  я  непристойно  щаслива.
Я  варта  кохання.  Ти  вартий  мене.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491614
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 12.04.2014


Catocala Lacrymosa

Чернобыльская русалка

-  Я  -  чернобыльская  русалка,
Муза  песенных  фолиантов.
Отчего  же  ты,  друг  мой  сталкер,
Обзываешь  меня  мутантом?

Я  прекраснее  Лорелеи!
Хочешь,  вслух  почитаю  Гёте?
(Он,  на  хвост  мой  смотря,  жалеет
Об  отсутствующих  пустотах)

Я  сошла  со  страниц  Гомера!
Я  сирена,  наяда,  нимфа!
-  Мне  бы  бабу,  а  не  химеру...  -
Отвечает  мне  сталкер  тихо.
....................
Спит,  свернувшись  в  тугой  калачик,
В  снах  приходит  соседка  Фрося...

Я  смотрю  на  него  и  плачу
У  отстойника  номер  восемь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488833
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014


Полякова Ника

"…поэзии крысиный яд…"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485375

                               *    *    *
Б.М.  -  И,  буква,  снятая  с  тетрадного  креста,
                       К  тебе  возносится!..

П.Н.  -  Ко  мне  ли?..

Б.М.  -  От  звёздных  язв  на  лбу  Господнем...  ни  следа...

П.Н.  -  Изъела  тело
                       проказа  распрей:  Я  –  не  Я  –
                                                                 местоименье.
                       Поэзии  крысиный  яд  
                                                       нас  не  изменит,
                       А  изведет  по  одному:  
                                                   в  могилу,  к  Богу…

Б.М.  -  У  каждого  свой  Дантов  круг,
                                                               своя  дорога…
П.Н.  -  Но  сколько  душу  не  «юродь»
                                                               в  избитых  фразах,
                     Нас  не  на  ксероксе  Господь  
                                                                           ваял,  
                                                                                       не  сразу…
Б.М.  -  И  посему,  хвала  –  хула  –  
                                                                       так  ирреальны…
П.Н.  -  Я  на  ЕГО  суде  была…  
                                                                   –  не  гениальна!..
                     Ссужу  единственный  талант:
                                                                     за  миной  мину…
                   Жизнь  –  никудышный  хиромант…
Б.М.  -  Перо  в  чернилах…
П.Н.  -  Курит  Поэзии  алтарь:
                                                             «ни  дня  без  строчки»  …
Б.М.  -  А  буква,  снятая  с  креста,  
                                                                 вновь  кровоточит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485981
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014


Кадет

В плену…

Эх,  дела,  карамболь  мне  в  печёнку,
Сколько  пролито  слёз  на  заре…
Сколько  раз,  провожая  девчонку,
«Получал»  я  в  соседнем  дворе…

А  когда  замесили  мы  тесто  
И  гулять  расхотелось  гурьбой,
Нас  дразнили:    жених  и  невеста,
А  нам  по́фигу  было  с  тобой…

Нынче  за́жили  все,  как  улитки
Доверя́сь  социальным  сетям,
И  о  том,  как  дрожать  у  калитки,
Рассказать  стыдно  даже  детя́м…

Слава  богу,  не  всё  ещё  пресно  
И  сегодня,  встречая  весну,
Я  признаться  хочу  тебе  честно:
Для  тебя,  ну,  хоть  чем-то  блесну…

От  тебя  не  осталось  секретов,
Жизнь  моя  у  тебя  на  кону…
Погоди  –  докурю  сигарету
И  -  навеки  останусь  в  плену…

март  14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484223
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 09.03.2014


Catocala Lacrymosa

Юра

Наверное,  истинный  символ  эпохи,
И  точно  единственный,  кто  мог  быть  первым.
Но  время  прошло.  Ты  им  искренне  похуй,
В  сравнении  с  "яблочным"  миллиардером.

Летают,  пуская  наркотик  по  вене,
Но  быстро  ответят  тебе,  подытожив,
Что  космос  -  гнилая  совковая  ценность,
А  нынче  "духовность"...  прости  меня,  Боже.

И  все,  что  ценилось,  невзрачно  и  пусто,
Пока  не  коснется  сегодняшний  Мидас...

Но  кто-то  напишет  на  каменном  бюсте:
"Да,  Юра,  мы  все  проебали.
Прости  нас."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484537
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014


V. Zolin

надежда

надежда  утоляет  страх,
 
надежда  -  путь  земной...
 
эх,  знать  бы,  что  у  ней  в  руках,
 
но  руки  -  за  спиной


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483205
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Тетяна Яровицина

Мой ребёнок сегодня назвал нас «страной идиотов»…

Мой  ребёнок  сегодня  
 назвал  нас  «страной  идиотов».
 Обняла.  Согласилась.  
 И  тихо  сказала:  «Прости…»
 Как  ему  объяснить,  
 что  есть  выход  на  свет  из  болота,
 если  мама,  
 весёлая  мама  
 всё  чаще  грустит?!

 Сто  вопросов  в  глазах.
 Хоть  недетские  это  заботы,  –
 лучше  горькая  правда
 в  эпоху  несчастных  сирот!..
 Как  ему  объяснить,
 что  лукавы  порой  «патриоты»
 и  что,  кем  бы  ты  ни  был,
 найдётся  крупней  ПАТРИОТ?!

 Как  ему  объяснить,  
 что  возносим  мы  гадов  и  –  верим?!
 Как  ему  объяснить,  
 что  страна  эта  –  кукольный  тир?!
 Как  ему  объяснить,  
 почему  неизбежны  потери?!
 Как  назвать  этот  строй,  
 что  смешит,  ужасая  весь  мир?!

 Как  ему  объяснить,  
 что  он  счастлив  обязан  быть  «после»,
 если  что-то  внезапно  
 случится  с  отцом  и  со  мной…
 Как  ему  объяснить  
 те  смешные  истерики  взрослых,
 что  зовутся  невинно
 «информационной  войной»?!

 Как  ему  объяснить,  
 что  сегодня  одним  кликом  мыши
 и  одним  репортажем,  
 что  сделал  продажный  канал,
 обозлить  можно  всех,  
 кто  добром  и  смирением  дышит,
 и  заставить  стрелять  
 тех,  кто  даже  в  зверей  не  стрелял?!

 Как  ему  объяснить,  
 что  мы  жили  спокойно  когда-то,
 но  «ошиблись»  в  вождях  
 и  тотчас  же  попали  впросак…
 Он  представить  не  может,  
 что  папа  идёт  с  автоматом
 защищать  нашу  землю  
 от  родины  бабушки.  Как???

 Видно,  нужно  страдать,
 чтобы  перерасти  четвереньки…
 И,  пока  подбираю  
 слова,  –  но  ни  слов  нет,  ни  сил,  –
 он  дрожащей  ручонкой  
 даёт  мне  для  раненых  деньги.
 ВСЕ,  что  пять  долгих  лет  
 на  мечту  –  «на  квартиру»  –  копил.
 Чтобы  жить  по-людски…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483304
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014


Любовь Козырь

Роздуми

А  місяць  сьогодні  тоненький  і  гострий,  як  лезо,
На  тлі  оксамиту  холодної  темної  ночі.
Хто  келих  кохання  не  випив,  той  мислить  тверезо,
А  дай  пригубити  хоч  краплю    –  сп’яніє  охоче  .

А  Всесвіт  сьогодні  безкрайньо  німий,  як  ніколи,
На  стомлене  місто    звалилась  нечувана  тиша.
Хто  в  серці  не  має  тепла,  той  лишається  кволим,
І  Доля  про  нього  натхненно  уже  не  напише…

А  зорі  сьогодні  ясні  і  шляхетно  величні,
Здається,  що  в  небі,  як  в  полі,  розсипались  квіти.
Для  того,  хто  віри  не  має,  цей  світ  –  синтетичний:
Життя  без  вагань…  Та  не  знаю,  чи  варто  так  жити?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476883
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014


Юрий Чабан

Старуха у разбитого корыта


Старуха  у  разбитого  корыта:
Корыто  моет,  смотрит  на  часы...
А  завтра  нет,  да  и  вчера  —  зарыто.
И  денег  нет  на  хлеб  (без  колбасы).

И  времени,  пожалуй,  тоже  нету
На  то,  чтоб  поразвязывать  узлы.
Сидит  себе  старуха  на  планете.
Вокруг  нее  —  бараны  и  козлы.

Вокруг  нее  —  сверчки,  собачки,  куры,
Телята  и  немного  поросят.
Они  повсюду  делают  "культуру":
Смеются,  лают,  хрюкают,  тусят,

Гоняют  от  непрухи  до  разрухи,
Бодаются,  горланят  и  поют
и  не  дают  корыто  мыть  старухе
и  умереть  спокойно  не  дают.

04.01.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470278
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014


Ветра

кошачий месяц

Здесь,  на  крыше  -  зима...  зима.
Белых  мух,  прилетевших  стайкой,
слишком  много.  В  ладонь  поймай-
тают...  тают...

Сонный  месяц  -  кошачий  хвост
в  час,  когда  задевают  душу.
Проложить  бы  тончайший  мост,
чтобы  слушать,

все  рассказы  его  и  сны,
трогать  тайны
мягкой  лапкой.  И  ждать  весны
в  день  
случайный...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469984
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014


Тетяна Яровицина

Відродження духу

Я    –  гідність,  я  –  віра,  я  –  гордість,  я  –  сила,  я  –  спрага.
Я  вірю  в  країну.  У  правду  і  товаришІв.
І  що  мені  дальні  Москва,  Вашигтон,  або  Прага,
як  можна  побачити  звіра  в  сусідській  душі?!
Коли  невідомо,  що  дума  Горішній    добродій.
Якщо  ми  для  влади  –  лише  передвиборна    бронь...
І  я  почуваюсь,  як  масло  у  тім  бутерброді,
прогріте  й  роздерте  між  скибами  владних  долонь,
що  мають  багато...  Й  не  гідні  не  віддати  останнє.
Я  ж  –  можу  у  запалі  втратити  власне  життя!
Я    –  мудрість.  Я  –  втома.  Я  –  досвід  доби.  Я  –  вагання.
За  що?  Поясніть.  Розтлумачте  мені  до  пуття!!!
І  я  вже  не  знаю,  що  вдіє  новітня  облога.
Мо',  крові  додасть,  аби  нам  яскравіше  жилось…
І  так  мені  гидко,  і  так  мені  гнівно  від  того,
що    мною  –  для  себе  –  ті    скиби    намазує    хтось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466618
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 18.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2013


Діана Сушко

Слезы ребенка

Слезы  ребенка  выше  отцовских  слез,
 горше  нужды,  удушливей  пустоты.
 Ибо  Господь  с  ним  нежность  однажды  внес
 в  мир,  где  стоим  на  паперти  я  и  ты.

 Слезы  дитя  ни  выплакать,  ни  сглотнуть,
 вечно  горчат  виною  на  языке.
 Теплится  детским  взглядом  наивным  суть
 всякой  мозоли  на  пожилой  руке.

 Всякая  часть  огрубевшей  в  миру  души,
 как  в  молоке,  размякает,  где  колыбель
 в  полночь  сжимает  тени-карандаши  
 и  на  стене  выводит  свою  пастель.

 Слезы  ребенка  выше  отцовских  слов,
 выше  канонов,  правды  и  суеты.
 Ибо  дитя  –  есть  Вечность,  от  крови  кровь,
 тех,  что,  увы,  на  паперти,  «я  и  ты».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463117
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 30.11.2013


Любовь Козырь

Мысли вслух

Кто-то  может  распробовать    истину  в  паре  слов,
Вопреки  дуракам,  не  способным  родить  идею.
Кто-то  носит  кольцо,  словно  лучший  из  орденов,
А  другой  –  одевает  как  будто  петлю  на  шею.

Кто-то  в  жажде  познания  вечно  стремится  ввысь
И  несёт  на  плечах  водружённое  жизнью  бремя,
Кто-то  видит  в  ребёнке  отраду,  любовь  и  жизнь,
А  другой    -    замечает  лишь  то,  что    уходит  время.

Есть  такие,  которые  смело  рисуют  цель,
Не  боятся  преград,  каждый  раз  поднимают  планку,
Есть  другие,  которые  сели  душой  на  мель,
И  мечты  до  грядущих  времён  закатали  в  банку

Я  никто,  чтоб  рассказывать  людям,  как  нужно  жить,
Чем  дышать,  на  какие  проблемы    потратить  нервы.
Я  прошу  за  себя:  пусть  моя  путевая  нить
Пролегает    по  невероятным  тропинкам  первых.


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2013
_____________________
Фото  -  ©  Денис  Кривой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459888
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013


Діана Сушко

Колыбельная дочери

Не  смотри  так,  милая,  не  смотри  –  
обрастаю  пламенем  изнутри.
Старый  кот  зевает  наш…  Баю-бай.  
Засыпай,  родимая,  засыпай.

Ты  гони,  хорошая,  грусть  сию
от  себя,  а  я  тебе…    я  спою
на  ночь  да  вполголоса  у  окна.
Чтоб  к  утру  нам  грезилась  все  весна.

Яблони  невестами  вновь  цвели,
шелестели  юбками  у  земли,
наполнялись  силами,  а  пока  –  
пусть  витают  сны  твои  в  облаках.

Ты  храни  дитя,  Господь,  ты  храни
от  сомнений  тягостных,  от  родни,
от  родни  завистливой,  от  греха.
Дай  ей  в  пору,  Господи,  отдыхать

ото    благ,  от  горестей,  от  забот,
где  сопит  медлительный  старый  кот,
у  кроватки  крохотной  у  окна,
над  которой  –  солнышко  да  весна.


ноябрь,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459358
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 09.11.2013


Catocala Lacrymosa

Рыжая потаскуха

Осень  -  рыжая  потаскуха  -
Если  слушает,  то  в  пол-уха,
Если  верит  -  слезам  московским,
Может  питерским,  но  не  нашим,

Красит  хною  седые  корни,
Пишет  матом  свой  стих  заборный,
Ее  фрукты  -  натерты  воском
Все  увереннее  и  чаще.

Осень  любит  людей-пустышек,
Если  слушает,  то  не  слышит,
Но  никто  ей  не  скажет  -  сука!..
(Всем  нужны  фотосеты  в  листьях)

Осень  -  вечный  кумир  поэтов,
Врет,  краснея  по  этикету...
Осень,  рыжая  потаскуха!
Я  не  твой.
Я  останусь  чистым

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457538
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013


Діана Сушко

Сны

Дождь  колотит  в  окна  и  воет  в  ночь.
Спать  бы  да  не  маяться  у  огня.
Сны,  увы,  недетские  видит  дочь,
утащила  с  вафелькой  у  меня.

Накануне  вечности  подошла,
обнимая  на  ночь,  просить  конфет,
как-то  незаметно  и  унесла
сны,  в  которых  детства  то  вовсе  нет.

Вот  теперь  и  маемся  с  ней  одни,
никого  не  жалуя,  не  браня.
А  над  нами  Небо  считает  дни,
ото  зла  от  всякого  нас  храня.

октябрь,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456620
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 26.10.2013


Паша Броский

Якби ми не зустрілися

от  уяви  -  якби  ми  не  зустрілися,
не  бУло  б  ні  образ,  ні  сцен,  ні  ревнощів,
а  був  би  тихий  біль,  печаль  і  певно,  що
нам  би  лишалось  чухати  потилицю...

от  уяви  -  якщо  би  я  не  вилився
дощем  зухвалим  враз  тобі  на  голову
зненацька,  і  мов  сонечко  на  вилицях,
рум'янець  не  зійшов  над  світом  мороку...

от  уяви  -  банальна  математика,
дві  параллелі  не  перетинаються,
по  різні  боки  прірв,  мов  два  лунатика,
заснути  хочем  -  та  не  засинається...

отак  буває,  ходим  одинокими,
розкидані  по  світу,  наче  пазли,  ми
під  прапорами,  гімнами  і  гаслами,
душа  мов  камінь  обростає  мохами...

заручники  простої  випадковості,
от  уяви  -  якби  ми  не  зустрілися,
я  би  помер  тоді  у  муках  совісті,
немов  бандит  від  кулі  Брюса  Вілліса...

от  уяви  -  якби  ми  не  зустрілися...
не  уявляєш?  то  не  брак  фантазії.
ми  не  разом  -  ото  була  б  оказія,
що  в  голові  би  просто  не  вмістилася...

©  Паша  Броський  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455443
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Полякова Ника

"Не звезды ЭТО предрешили…"

Волхвы  к  яслям  его  спешили,
Пришла  и  я.
И  вынесла  Мария  Сына  –
Царей  Царя  –

Им  –  мудрецам,  жрецам  и  магам,
И  грешной  мне…
А  Иордан,  подобно  магме,
Побагровел,

Там  кровь  невинно  убиенных
Рекой  текла…
А  я  стояла  на  коленях,  
Отца  звала:

«О  Элохим,  еще  не  время,
Ты  обещал
Не  по  делам  воздать  –  по  Вере…
Удар  бича
стерплю,  
как  раньше  долю  вдовью,
позор,  суму…
Одень  же  шкуру  мне  воловью  –
Помочь  Ему
Позволь…»

                           Дорогой  малолюдной
Тяну  возок.
Но  новый  день  не  будет  судным  –
Еще  не  срок:

Еще  не  слушали  Мессию,
И  пять  хлебов
На  ждущих  чуда  не  делили,
И  для  врагов

Еще  не  подставляли  щёки  –
Шел  глаз  за  глаз…
И  не  распяли  на  Голгофе,
Его  за  нас.

Не  звезды  ЭТО  предрешили  –
Рука  Твоя.
Волхвы  к  яслям  его  спешили.
Пришла  и  я…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454255
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 17.10.2013


Полякова Ника

"Сквозь сердце пропуская боль…"

           *    *    *

Сквозь  сердце  пропуская  боль,
Не  ручкой  гелевой,  а  кровью,
Пишу,  без  длинных  предисловий,
Банальности  о  нас  с  тобой:

«Мне  вечным  быть  учеником  –
Не  мастером,  а  подмастерьем:
Страдать  ночами  от  бестемья,
Давится  истины  куском,

До  дыр  зачитывать  Псалтырь,
И  сомневаться  в  слове  Божьем…
Вцепиться  хваткою  бульдожьей
В  жизнь…  
                                   Уповать  не  на  святых,
А  на  людей  в  халатах  белых.
В  агонии  родными  бредить,
Молиться  мысленно  о  них…

Примерив  квиетизм  больниц,
Растворы  впитывать  из  трубок,
И  не  прикидываться  трупом,
А  быть  наполовину  им…

Утратив  слух  от  пустоты,
Понять  –  сочувствующих  –  тыщи!,
А  чувствующих  так,  как  ты  –
И  днем  со  свечкой  не  отыщешь…»


[u]КВИЕТИЗМ  [/u](от  лат.  quietus  —  спокойный,  безмятежный)  —  религиозное  учение,  доводящее  идеал  подчинения  воле  Бога  до  требования  быть  безразличным  к  собственному  спасению.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452386
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 05.10.2013


Любовь Козырь

Промолчим

Не  лезь  в  мою  душу  и  жизнь  со  своим  уставом.
И  кто  наделил  тебя  свойством  давать  советы?
Часы,  что  стоят,  дважды  в  сутки  бывают  правы,
Точь  в  точь,  как  и  ты.  Но  давай  промолчим  об  этом…

Давай  промолчим…  Я  устала  от  громких  истин,
От  тщетных  попыток  казаться  такой,  как  «надо»,
И  наш  разговор  изначально,  увы,  бессмыслен…
Давай  промолчим,  отравляйся  своим  же  ядом.

©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2013

______________________________
Фото  -  ©  Игорь  Бурба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450041
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Діана Сушко

Богом данная женщина

Богом  данная  женщина  –  девственный  запах  сирени.
 Беспокойного  взгляда  немой  полукрик,  полустон
 и  дрожащие  в  платьице  тонком  худые  колени
 у  причала  застывших  во  времени  ласковых  жен.

 Богом  данная  женщина  –  августа  бархатный  вечер.
 Опрокинутый  наземь  в  смятении  праведный  гнев
 на  пороге  единственной  несостоявшейся  встречи,
 у  свечи  незажженной  в  распахнутом  настежь  окне.

 Богом  данная  женщина  –  сила  потрепанных  истин.
 Боль  животного  мира  за  право  нетленное  –  быть.
 Богом  данная  женщина  –  медью  звенящие  листья.
 На  запястье  у  Вечности  грубая  красная  нить.

 Богом  данная  женщина  –  в  дочери  грустной  улыбке,
 колкой  памяти  об  уходящей  неслышно  зиме.
 Богом  данная  женщина  –  скерцо  танцующей  скрипки,
 беззаветно  цветущее  эхом  сирени  во  тьме.

 01.09.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446800
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013


Любовь Козырь

Он и Она

Она  показалась  совсем  на  себя  не  похожей,
Немного  дрожала,  казалось,  что    холодно  в  доме.
"Всё  кончено,  милый,  твои  чемоданы  в  прихожей.
Прошу,  не  звони,  удали  и  забудь  этот  номер."

Она  отвернулась,  как  будто  была  незнакомкой,
И  просто  молчала:  ни  криков,  ни  слёз,  не  истерик.
И  дело  не  в  том,  что  в  любви  приключилась  «поломка»,
Она  Ему  просто  уже  никогда  не  поверит.

Она  промокнула  слезинку,  пытаясь  сдержаться,
На  старом  конверте  случайно  размылись  чернила.
Ему  захотелось  послать  всё  к  чертям  и  остаться,
Уснуть  рядом  с  Ней,    но  Она  ни  о  чём  не  просила...

©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2013

_____________________________
 Фото  -  ©    Munaev  Aleksandr

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444703
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013


Любовь Козырь

Люби

Люби  и  не  думай,  что  чувство  однажды  пройдёт,
Нам  знать  не  дано  про  святые  небесные  планы.
Люби,  не  считая  украдкой  шаги  наперёд,
Дари,  не  волнуясь,  что  ветер  гуляет  в  карманах.

Люби  и  не  слушай,  что  могут  пророчить  финал,
Ведь  как  ни  старайся,  а  кто-то  бездушно  осудит.
Люби,  в  этом  чувстве  сокрыто  начало  начал,
Пускай  твою  жизнь  озаряют  любимые  люди.

Люби,  не  боясь,  что  тонка  путеводная  нить,
Мгновеньем  дыши,  свою  душу  другим  открывая,
Ведь  лучше,  наверное,  сердце  позволить  разбить,
Чем  жить  без  любви,  никого  никогда  не  теряя.

©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2013
_______________________
фото  -  ©  Анатолий  Черкас
 "Влюблённые  в  весну"  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444185
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013


molfar

Коли вона заплакала уперше…

Коли  вона  
заплакала  уперше  –  
святилище  здригнулося.
Боги
на  вершах,  
сиві  голови  підперши,
відлунювали  словом.
Навкруги
буяло  літо,
шаленіло  цвітом.
Вони  ж,  мов  діти  –
у  руці  рука  -
прощалися
урочисто  і  світло.
Полин  і  вітер  –
ниточка  гірка.
Як  на  плече
упали  сльози  вдруге,
від  туги
небо  тріснуло.
Вона
не  вміла
залишатись  просто  другом
і    лугом  
поверталася  сумна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Любовь Козырь

На жаль

На  жаль,  від  дурнів  серце  не  сховати…
Яка  б  в  коханні  не  чаїлась  сила,
Та  люди,  замість  вчитися  літати,
Бездумно  відтинають  іншим  крила.

©  Любов  Козир,  2013  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440482
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013


Catocala Lacrymosa

Лодка Харона Химейера

В  тот  миг  осознала,  что  нет  меня  больше  в  живых,
И  ангелы  пели  мне  хором  мотивы  Раммштайна...
Я  помню,  как  свет  стал  бледнее,  их  голос  затих,
Как  лодка  качнулась  на  волнах  у  Стиксовой  тайны,
Как  кто-то  угрюмый  повез,  будто  на  эшафот...
Но  вместо  Харона  на  лодке  был  Марвин  Химейер,
Бульдозер  сменивший  на  весла  средь  мертвенных  вод.

Наверно,  пройду  я  обратным  путем  Галатеи,
И  памятной  статуей  буду  стеречь  кенотаф.
А  здесь...  Будет  лето.  И  в  Лете  я  буду  купаться,
Задерживать  воздух,  ныряя,  считая  до  ста,
Песок  просыпая  сквозь  мертвенно  бледные  пальцы.
Играть  с  мертвецами  в  крокет,  ожидая  всех  тех,
Кто  нас  забывает.  Лакать  молоко  из  тарелок,
Пока  моя  кошка,  как  перышки,  чистит  свой  мех...

Я  буду  любить  этот  вечный  свой  дом  престарелых,
Где  Папа  из  Рима  с  Коперником  пьют  у  окна,
Никто  ни  на  что  не  сердит,  ни  к  чему  не  стремится,
Но  чаша  забвений  никем  не  допита  до  дна,
Пока  в  этот  Вырий  летят  из  родных  земель  птицы.
Там  Джа  вместе  с  Бобом  в  Эдеме  растят  коноплю,
Пока  в  серой  лодке  лишь  жду  то  Аида,  то  Рая...

В  тот  миг  осознала,  что  просто  в  маршрутке  я  сплю,
И  хор  из  наушников  стуку  колес  подпевает...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439458
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013


Любовь Козырь

Таких не жалеют

Таких  не  жалеют,  с  такими  идут  в  разведку,
Такими  горды  без  ума  и  друзья,  и  папы,
Таких  не  удержишь  в  плену,  не  посадишь  в  клетку,
Привыкли  они  воевать,  убирать  и  стряпать.

Таких  не  жалеют,  им  грузят  на  плечи  бремя,
Им  рай  на  земле  нарисован,  но  не  обещан,
Какое-то  странное,  видно,  настало  время:
Оно  не  жалеет  воистину  сильных  женщин.

©  Любовь  Козырь,  2013  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439081
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013


Келя Ликеренко

МЕСА

Ікони  ловлять  
очима  тіні.
Свічки  ковтають
ридання  воску.
А  ми  в  сплетінні
гріхів  здуріли:
На  кожен  цвяшок,
на  кожну  дошку
падали  з  криком,
ламали  душу...
Любов  -  велика,
А,  отже,  ...мушу.

Ти  моя  перша
сповідь/причастя..
Навіть  померши,
Кажуть,  воздасться...
Потерпить  далі...
Постелить  сіна...
Доки  гвалтує  
мозок  моралі..
Хоч  на  коліна...
Хоч  рівна  спина...
Мовчить/говорить
Меса  недільна:
Любов  це  там,  
де  людина....
творить.
Любов  це  там  
де  людина....
вільна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438378
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 22.07.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2013


Дмитро Барзілович

Кровью

Моя  женщина  пахнет  кровью
И  от  запаха  я  зверею,
Заряжая,  взводя,  спуская
Самый  жадный  и  злой  курок.
У  нее  ведь  под  каждой  бровью
По  эсэсовской  батарее,
А  в  газетах  всегда  чужая
Сводка  фронта  информбюро.


Моя  женщина  пахнет  кровью,
Нестираемой  и  железной.
И  об  эту  стальную  слабость
Можно  резаться,  как  о  меч.
Я  пойму  по  простому  крою
Граней  дна  персональной  бездны:
Есть  еще  и  кошачьи  лапки,
Кроме  хвостика,  у  комет.


Моя  женщина  пахнет  ветром.
Нет,  не  пахнет...  Нет,  пахнет  снова
Ветром,  веющим  мне  по  коже
Пламенеющие  ручьи.
Нахожу  невозможно  щедрым,
Нахожу  донельзя  суровым,
То,  что  чудную  эту  кошку
Можно  выкрасть  -  
                                                   не  приручить.


Моя  женщина  пахнет  дичью,
Когда  я  на  нее  охочусь.
Она  пахнет  непримиримо,
Стоит  сделать  один  укус.
Она  входит,  как  еретичка,
На  костер,  разожженный  ночью
На  шелку  и  выводит  гимны,
Пока  я  за  нее  молюсь.


Моя  женщина  пахнет...  смертью
Романтических  идеалов.
Моя  женщина  пахнет  Жизнью
В  каждой  капле  своей  крови.
И  я  знаю,  как  дышит  мерно
Ее  сердце  в  моих  началах,
Когда  гром  на  пути  к  вершине
Так  пророчески  басовит.


...и  я  знаю,  как  дышит  мерно
Ее  сердце  в  моих  началах,
Когда  гром  на  пути  к  вершине
Так  беспомощно...



©  Дмитро  Барзілович,  липень  2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435592
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013


Catocala Lacrymosa

По дороге

А  Атланты  стоят.  Ну  откуда  такая  в  них  силища?
"Небо  рухнет!"  -  за  спинами  шепотом  диалоги.
Ад  и  Рай  переполнены.  Мы  же  толпимся  в  Чистилище,
А  за  нас  голосуют,  живут  и  не  платят  налоги.

И  потом  уберут,  чтоб  не  стали  мы  больше  помехами...
Я  кричу,  сбросив  с  плеч  ежедневности  тягостной  ношу:
-  Мне  плевать  на  Харлей,  на  Урал,  Валентина,  поехали!
-  I'm  on  highway  to  hell,  если  нам  по  пути,  то  подброшу...

Блюдце  неба  -  бескрайними  и  голубыми  каемками
Брызжет  вслед,  об  гитару  звеня  в  эйфорической  блажи...
I'm  on  highway  to  hell  -  ветер  вдаль  унесет  песню  звонкую,
I'm  on  highway  to  heaven,  дорога  по  сути  ведь  та  же...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433570
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013


Любовь Козырь

Прочитай по губам

 Прочитай  по  губам:    «Я  давно  отпустила  прошлое».
Столько  лет  утекло  мутноватой  водой  меж  пальцами.
Мы  в  расчёте,    и  я  от  судьбы  получила  должное,
Жизнь  моя  –  не  отель    с  полуночными  постояльцами.

Прочитай  по  губам:    «Не  достоин  и  строчки  в  памяти».
Все  обиды  долой.  Не  терзаюсь  пустыми  мыслями.
Я  теперь  не  прошу,  словно  милостыню  на  паперти,
Каплю  ласки  и  нежности,  не  утешаюсь  письмами.

Я  простила  давно.  Жаль,  что  ты  не  просил  прощения.
А  остатки  надежд,  словно  крошки,  склевали  вороны.
И  сейчас,  ты,  когда-то  служивший  мне  вдохновением,
Прочитай  по  губам:  «Уходи  на  четыре  стороны».


©  Любовь  Козырь,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432178
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013


Келя Ликеренко

ВГОРІ

Небеса  у  куточках  мрій
Похитнулись.  Збиваючи  хмари.
Ще  немає  у  Сонця  пари...
Ще  у  Місяця    -  хтось,  "не  мій"
Котить  час  між  сліпих  зірок,
Осипаючи  дощ  додолу.
Я  тебе  не  віддам  ніколи!
Кожен  вдих,  кожну  мить  і  крок.
Бути  в  парі  -  це  теж  парІ
І  змагання  за  щось  ще  краще.
"За  усмішку!"    -  всесильна  я  ще…
Скільки  б  нам  не  дали  
Вгорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432015
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013


Любовь Козырь

Искусство

Не  каждый  умеет  к  сердцам  подбирать  пароль.
Всегда  оставаться  счастливым  –  сродни  искусству,
Ведь  время  не  только  душевную  лечит  боль,
Оно  притупляет  и  гасит  другие  чувства.

©  Любовь  Козырь,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430827
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013


Любовь Козырь

Про кохання

Варто  втратити  іскру  -  і  все  полетить  до  біса,
Ти  ж  натхненно  говориш  про  жертви  і  компроміси.
Я  піду,  не  чекаючи  крапки  у  цій  розмові.
Знаєш,  справжнє  кохання  не  прагне  чиєїсь  крові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428346
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Леся Геник

Нелегке

Нелегко  відректися  від  образ
Та  перемир'я  свічку  запалити,
Спромігшись  на  останній  парастас
За  словом  непривітно-посполитим.

Нелегко  від  безодні  відійти,
Де  ще  недавно  раювали  смерчі,
Й  прощенням  обезкрилити  світи,
Що  боляче  вгніздилися  на  плечі.

Нелегко,  та  з  правишніх  куполів
Яса  злітає  білими  птахами,
Благаючи  зректись  усіх  жалів,
Котрі  доводять  серце  до  безтями.
(25.05.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427371
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Діана Сушко

Не вір мені

Не  вір  мені,  
вір  мені,  
вір  мені,  
вір  мені,  
вір…
коли  вже  несила  чекати,
коли  я  –  босоніж  до  хати
з  кишенями,  повними  зір.

Не  руш  мене,
руш  мене,
руш  мене,  
руш  мене,  
руш…
коли  умиваємось  зрання,
коли  я  скидаю  убрання
зі  спраглих  сполоханих  душ.

Не  клич  мене,
клич  мене,
клич  мене,
клич  мене,  
клич…
коли  я,  засліплена,  бродом
ступаю  від  роду  до  роду
і  не  помічаю  облич.

Облиш  мене,  
лиш  мене,
лиш  мене,
лиш  мене,
лиш…
у  маренні  зви  до  скорботи,
прощай  до  півноˊчі  в  суботу.
І  слухай  опівночі  тиш.

Не  вір  мені,  
вір  мені,  
вір  мені,  
вір  мені,  
вір…
коли,  як  дитина  на  руки,
тягнуся  з  безодні  розлуки,
у  ситцевій  сукенці  з  дір.

Не  вір  мені,  
вір  мені,  
вір  мені,
вір  мені,
вір…

травень,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427732
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2013


Груздева(Кузнецова) Ирина

ЗАБЫВШАЯ НЕБО…


Как  легко,  любимый,  спится  на  твоём  плече
Мне,  забывшей  небо  птице.  Не  буди.  Зачем
Разбиваться  снова  оземь,  превращаясь  в  степь
Той,  которая  во  сне  лишь  снова  может  петь?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426569
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Catocala Lacrymosa

Конец эпохи

                       Грустен  финал  у  любой  belle  epoque
                       ©  Александр  Габриэль

Писать  о  сегодняшнем  дне  -  нет  толку,
Прожить  его  надо,  блин.
А  Вечность,  как  старая  богомолка,
На  кресло  сменив  трамплин,
Связала  свой  шарф,  что  длиной  в  столетья,
Замкнула  его  в  петлю.

Щекочут  пером  ли,  стегают  плетью  -
По-прежнему  я  туплю,
Барахтаюсь  в  луже,  хоть  надо  -  в  море,
Да,  надо  куда-то  хоть,
А  небо  рыдает  -  memento  mori,
Пытаясь  дождем  колоть.

И,  так  вот,  хватаясь  за  хвост  эпохи,
Я,  будто  громоотвод,
Сгораю  от  молний...

           Но  как-то  пох*й,
                           И  это  потом  пройдет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424870
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013


Діана Сушко

Раскаянности дрожь уходит с дымом

Раскаянности  дрожь  уходит  с  дымом.
Мы  врем  и  возвращаемся  к  любимым,
с  обломками  споткнувшейся  души
и  чей-то  сжав  в  руке  нательный  крестик,
из  пресного  подсоленного  теста,
кого  уже  нельзя  назвать  чужим.

Переступив  порог  родного  дома,
где  потолки  застыли  невесомо
и  дышат  Небом  строгим  вдалеке,
целуем  сыновей,  целуем  дочек,
в  карманах  прячем  корки  глупых  строчек
и  крошим  в  недосказанной  тоске.

Изнашивая  год  за  годом  зимы,
мы  тихо  возвращаемся  к  любимым,
садимся  к  ним  на  краешек  души.
И  свечечку  сжимаем,  на  коленях,
о  здравии  в  церквушке  в  Воскресенье*
того,  кому  не  стать  уже  чужим.

______________________
*  Прощёное  воскресенье


май,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424322
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2013


Паша Броский

Плин часу

лякає  часу  плин  безповоротністю,
життя  -  війна,  і  ми  на  полі  бою,
ми  боїмося  більше,  ніж  самотності,
зостатись  наодинці  із  собою...

©  Паша  Броський

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422744
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2013


Ольга Кричинська

Про ангелів

Мій  ангеле  змучений,  знаєш  останні  новини?
Мене,  мов  хлібину,  ламають  кохані  руки.
Сердечні  куранти  пробили  фінальну  годину  -  
І  крихти  любові  чекають  на  схвалення  круків.

Допоки  ти  вештався  десь  поміж  світлом  і  тінню,
Рятуючи  скривджених,  хворих,  зневірених,  мертвих,
Твою  підопічну,  для  тебе  занадто  невинну,
Стирали  на  крихти,  з  метою  єдиною  -  стерти.

Про  що  говорити?  Для  нас  все  позаду,  крилатий.
На  кого  прийшов  подивитись?  Мене  вже  немає.
Взяли,  мов  хлібину,  кохані,  омріяні,  кляті  -  
І  краяли,  краяли,  краяли,  краяли,  краяли,  края...

...либонь  не  знайшлось  тобі  місця  у  мене  між  ребер,
либонь  ти  чекав  на  молитву  чи  слушної  миті...    
Мій  ангеле  вірний...  а  ти  ж  не  повернешся  в  небо?
Там  круки  панують.
Безсмертні.
Невтомні.
Ситі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421607
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013


Любовь Козырь

Сезон охоты

Не  на  жалость  давлю,  я  ищу  оголённый  нерв.
Мне  давно  наплевать  на  тома  устаревших  правил.
Я  сегодня  одна  из  тобою  рождённых  стерв,
Я  из  тех  беговых,  на  которых  никто  не  ставил.

Стала  вдвое  хитрей…  И  просчитаны  все  шаги,
Мой  расставлен  капкан  на  тебя,  а  не  на  кого-то..
И,  завидев  меня,  не  задумывайся,  -  беги.
Ты  –  отличный  рыбак,  но  открыли  сезон  охоты.

На  авторском  сайте:  [url=""]http://kozyr-lubov.ucoz.ru/blog/sezon_okhoty/2013-04-29-209[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421744
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2013


Catocala Lacrymosa

Системная ошибка

"Профнепригоден  гений  без  злодейства,
Любому  Холмсу  нужен  Мориарти..."
Вдолбили  нам  еще  со  школьный  парты,
Забыв  про  честь  и  совести  судейство.

"Всяк  одаренный  должен  быть  несчастным
Его  должны  травить  со  средних  классов..."
Чтоб  вмиг  сорвать  с  реальности  все  стразы,
Накрыв  ее  глухим  куском  пластмассы.

И  вырастут  -  то  хикки-мизантропы,
То  Брейвики,  то  двойка  Эрик-Дилан.*
Которых  вы  же  позже  осудили  -
За  ужином,  петрушкой  и  укропом.

Рукой  махнете:  "нам  бы  их  проблемы!
У  нас  сегодня  -  тихо,  завтра  -  зыбко...
Казалось  бы  -  "системная  ошибка"!"
Но,  может  быть,  ошибка  -  вся  система..?

*  http://en.wikipedia.org/wiki/Columbine_High_School_massacre

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419855
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Catocala Lacrymosa

Концерт для печатной машинки с оркестром

—не  говори  маме,  что  я  поэт.  на  самом  деле,  она  думает,  что  я  пианист  в  борделе.

(с)  константин  строчками  

Клавиатурный  пианист  
Работу  ищет:  чтоб  без  пыли,
Чтоб  все  послушать  приходили,
Чтоб  воздух  был,  как  совесть,  чист.

Тяните  жребий,  кто  придет:
Уже  нет  мест  свободных  в  зале!
Чтоб  слушать  музыку  печали
В  словах  печатных,  шел  народ.

Вот  только  мне  не  повезло:
Играю  тихо  в  переходе,
И  песнь  моя  не  будет  модной,  
Пока  несметное  число

Людей  бежит  в  огромный  холл,
Не  бросив  в  шляпу  и  монетки...
"Играй  погромче,  ну  же,  детка,
Кто  для  тебя  сюда  пришел?"

И  кто  из  нас  -  нет  смысла  знать  -
Играет  лучше.  Только  струны
Горят  костром  Джордано  Бруно,
Но  не  пройдут  потом  в  печать

И  не  добавятся  в  плейлист...
Хоть  пофиг  тем,  кто  мимо  ходит,
С  гитарой  плачет  в  переходе
Клавиатурный  пианист...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418088
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


Любов Чернуха

Марила щастям

Марила  щастям
Коротким,  солодким,барвистим.
Замість  троянд  сушила  торішнє  листя,
Замість  дітей  співала  котам  колискові,
Дім  зігрівала  попелом  від  любові.

Ставила  брами
Високі,  міцні,  із  замками.
Зрідка,  під  настрій,  ложе  встеляла  квітками,
Зрідка  шампанське  і  столик  на  дві  персони,
Все  не  навмисне,  то  настрій  такий  і  гормони.

Правила  світом
Маленьким,  солодким,  барвистим.
Знала  -  не  чують,  бо  звуки  в  повітрі  виснуть,
Знала  -  сміються,  тому  й  будувала  брами,
Плутала  дійсність  із  запальними  снами.

Не  божевільна…
Вільна  і  в  тому  сильна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416508
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Діана Сушко

Не ной

«Не  ной!  –  говорил  ей  папа,  сжигая  двойки
 с  тетрадками,  дневниками  и  парой  бантов.  –  
 Чего  тебе  надо?  Есть  огород  да  койка.
 Живи.  Просыпайся,  радуйся,  кушай  манты.»

 «Не  ной!  –  осекли  сокурсники.  –  Пусть  тот  дядька,
 наивно  идущий  с  мелом,  идет  подальше!
 Вот,  что  тебе  надо?  Что  ты  нудишь,  как  Надька?
 Пылятся  года,  и  нечего  вспомнить  даже!»

 «Не  ной!  –  говорила  бабушка.  –  Нам  бы  ваши
 проблемы,  когда  мы  мох  и  кору  жевали.
 Чего  тебе  надо?  Женитесь,  сына  Пашей,
 как  выносишь,  назовете,  а  девку  –  Галей.»

 «Не  ной!  –  муж  срывал  на  кухне  привычно  глотку,  –    
 а  молча  подлей  мне  супу.  Устал  сегодня!
 Чего  тебе  вечно  надо?!  Держи-ка  сотку,
 купи  себе  свитер,  этот,  поди,  немодный.»

 «Не  ной!  –  утешал  любовник.  –  Не  рви  так  душу.
 Ты  сильная,  только  нужно  расставить  точки.
 Ну,  что  тебе  надо?  Бусы,  ромашки,  суши?
 Я  к  ночи  приеду.  К  лету  поедем  в  Сочи.»

Она  засыпала  в  полночь  у  колыбели.
Срывая  не  то  ирисы,  не  то  ириски,
по-детски  брела  неслышно  к  своей  постели,
вслепую  тянула  руки  к  родным  и  близким.

 А  лето  кружилось,  пачкалось  и  желтело.
 Варила  бульоны,  глупо  роняя  строчки.
 Изгибом  улыбки  молча  кончалось  тело,
 в  изгибе  улыбки  память  хранила  дочка.

 март,  2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416444
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Мантіхора

Цигаркою

А  мені  б  -  дотлівати  цигаркою  в  пальцях  твоїх,
Що  ти  пестиш  її,  поцілунком  повільно  вбиваючи,
І,  скаліченим  фільтром  на  мутному  склі  залишаючи,
В  нікотиновім  маренні  знову  шукаєш  -  її  ж...

(26.10.2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415793
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Леся Геник

Марні пошуки

Шукаю  твоє  обличчя  у  натовпі  перехожих...
Вслухаюся  в  кожен  голос  -  а  раптом  учую  твій?
Як  ні,  то  хоча  би  схожий,  на  нотку  єдину  схожий
У  цім  повеснянім  хорі,  в  гармидерній  залі  цій.

Вдивляюся  і  очима,  і  серцем,  і  підсвідомим
Невідано-закулісним  роздражненим  відчуттям.
На  тя́тиві  сподівання  стріла  гостроноса  втоми
Навощує  душу  масно  розпукою  і  виттям.

Нема,  не  стрічаю,  марні  і  погляди,  і  вдивляння
У  кожну  найменшу  рису  байдужо-незнаних  лиць.
Не  ти,  не  твоя  статура,  не  кроки  твої  -  й  востаннє
Втрачаю  надію  нині  і  падаю  слабо  ниць.

До  завтра,  до  просвітління  молитви  і  тої  віри,
Що  знову  покличе  бігти,  шукати  і...  не  знайти.
Вдивляючись  безустанно  у  марево  сиво-сіре
Напевно  і  певно  знати,  що  марево  це  -  не  ти...
(29.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2013


Леся Геник

Розлито у небі каву…

***
Розлито  у  небі  каву  -
Арабіку  чи  робусту  -
В  холодній  зимовій  тиші
Наосліп  не  розбереш.
Хіба-що  на  хвильку  місяць
Запалить  медову  люстру
З  далекого  срібногір’я,
З  його  сивобрилих  веж.
Розхлюпано  каву  чорну...
В  горнятку  хмільної  ночі  -
Мольфарчине  ворожіння,
Засіяне  по  світах.
Аж  поки  не  збризнуть  сонцем
Світання  небесні  зодчі,
Темнітимуть  кавні  краплі
У  янгола  на  вустах...
(4.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406229
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Леся Геник

Зажурене

Зажурило  небо  ранок
Хмарами  густими,
Застелило  наусебіч
Вицвілі  хустини.
І  притихло  птаство  в  гаю  -
Ані  чирк,  ні  звуку...
Причаїло  в  собі  серце  
Окаянну  муку.
Розійшлися,  розминулись,
Наче  дві  примари,
Сиворунні  полишивши  
На  душі  отари
Без  надієньки-пашниці  -
Стоптані  бескиди.
Заблудило  в  осокарах
Щастя  повновиде.
Там,  де  ранок  сумночолий
В  дощовому  сарі,
Журить  небо  долі  серце,
Журить  очі  карі...
(3.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405742
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013


Любов Чернуха

У моєї мами

У  моєї  мами  -  тополина  доля,
Огорнула  пухом  свій  маленький  світ,
Пропустила  щастя  крізь  сухі  долоні
І  тремтливу  тишу  віданнях  молитв.

Тягнеться  душею  у  захмарні  висі,
Роки  -  жовтим  листям  падають,  як  сніг.
Плечі  у  тривогах  трішки  подалися,
Зморшками  під  очі  сміх  дитячий  ліг.

Коренем  тримає  нас  у  цьому  світі.
В  серці,  як  у  кроні,  кубляться  вітри,
Співом  поміж  гілля  діточки  зігріті,
Лиш  твоє  здоров’я  спокій  наш  ятрить.

Постелити  б  ковдри  на  тверді  дороги.
Насадити  б  квітів,  щоб  ясніли  дні.
Зупинити  б  трішки  швидкоплинні  роки,
Щоб  раділа  мама  лагідній  весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405565
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2013


Omega

Пошук

Усупереч  обставинам  живу.
Бо  слова  ще  свого  не  доказала.
Була  маленьким  в  світі  цім  вокзалом,
що  перейшов  у  пам’ять  межову.

Була  я  соняхом,  що  кожен  горобець
міг  лущити  смачне  його  насіння.
Та  в  мить  якусь  на  лихо  чи  спасіння
урвався  край  під  назвою  терпець.

Була  я  говірлива  і  німа,
була  терпляча  і  була  зухвала,
як  страус  у  пісок  –  лице  ховала,
сахнулась,  бо  лиця  уже  нема.

Я  довго  думала  собі  на  самоті,
чому  довкола  долі  дикі  оси,
чого  чекала  і  чекаю  досі,
в  що  вірила,  що  мала  на  меті?

Себе  шукаючи,  заповнюю  щомить
від  досконалості  далека,  грішна  жінка.
Зустріти  гідно  день  своїх  обжинків,
коли  востаннє  серце  защемить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403600
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Дмитро Барзілович

Свобода

Закатное  солнце  огладит  лица
И  волосы  вылижет  вам  до  блеска
Вы  можете  светом  моим  умыться
Об  этом  я  вам  заявляю  веско

За  миг  до  падения  в  ночь  усталых
Вы  станете  счастливы  и  согреты
За  миг  до  падения  нежной  сталью
Пройдусь  я  по  вашим  болезням,  бедам

Годами  описывать  неудачи  
Вам  больше  не  нужно,  пустячны  драмы  
Где  я  был,  там  больше  никто  не  плачет
Кто  видел  меня,  те  не  имут  сраму

Судьба...  что  судьба?  Мы  видали  хлеще
Стегали  в  отдельности  нас  и  разом
Нас  брали  некрупным  орешком  в  клещи
И  вилами  часто  грозили  глазу

Страдальцы  -  лентяи,  лгуны,  неряхи
И  просто  хорошие  люди  в  черном,  -  
Стекаясь  под  плеткою  на  замахе
Становятся  в  очередь  непокорных

Здесь  каждому  вручено  счастье  в  гроздьях
Здесь  светом  из  глаз  наполняют  фляги
И  дрожью  экстаза  смеются  звезды
На  освобожденных  бессмертных  глядя

Нас  в  небо  не  примет  ханжа-причетник
Но  в  ваших  руках  есть  мои  скрижали
Я  к  вам  всем,  от  первых  и  до  последних:
Вам  нравится  Жизнь?  Тогда  побежали!




©  Дмитро  Барзілович,  травень  2012.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334440
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 20.02.2013


Дмитро Барзілович

Злые стихи

...а  стихи  мои  будут  так  непохожи  на  снег
Но  как  поле  тебя  полетят  укрывать  теплом
Там  где  солнце  касается  наших  закрытых  век
Не  находится  места  для  песен  о  ком  ином

И  не  будут  похожи  на  тысячелетний  зной
Что  до  трещин  в  коре  иссушает  усталый  мозг
Прикоснусь  -  и  касание  станет  тобой  и  мной
И  растопит  обоих,  как  мягкий  пчелиный  воск

Я  поэт  -  и  во  мне  оставалось  еще  добра
Чтобы  свет  принести  в  закопченные  сны  для  всех
Но  лишь  боль  предлагали  святые  престолы  Ра
И  лишь  тьмой  заплатили  детишки  бы  мне  за  смех

Не  хочу!  Что  ж,  колите  скорее  меня  мечом
Отрубайте  родной  язык,  им  покормите  сук
Представляя,  что  каждый  в  отдельности  -  ни  при  чем
И  что  где-то  живет  принуждающий  вас  к  кресту

Арбалетным  болтом  устремляется  в  нёбо  кость
Свой  чернильный  мешочек  в  прокол  испражняет  спрут
Но  осколки  полудня  алмазами  брызжут  сквозь  -  
Миллиардом  сосцов,  засевающих  божью  грудь

Да,  сейчас  я  впускаю  в  себя  мировую  ночь
Позволяя  лихому  веселью  хлестать  из  глаз
Вам  так  плохонько  существовалось?  Подите  прочь!  
Расскажите  все  ветру  -  мои  дары  не  для  вас

Я  теперь  предлагаю  поставить  на  мой  контракт
Подпись,  инициалы  -  а  крест  я  поставлю  сам
Я  по  русской  традиции  самый  большой  Дурак:
Кони,  женщины,  деньги,  мед  -  все  по  моим  усам

И  стихи  мои...  ну  никак  не  похожи  на  снег
А  скорее  они  -  отсекающий  руки  меч
Там,  где  солнце  касается  наших  закрытых  век
Не  найдется  подачек  ни  осени,  ни  зиме.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369368
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 20.02.2013


Діана Сушко

Из уст женщины (…молитва)

Я  устала,  о  Боже,  от  гнета  мирской  суеты,
ошалевшего  ритма  и  тягостной  гонки  по  кругу.
От  родных  и  далеких,  с  которыми  все  же  на  «ты».
От  того,  к  кому  шла,  и  того,  кому  вверила  руку.

Я  устала,  о  Боже,  неужто  все  ждать  –  мой  удел,
сумасшествия  ради,  простого  минутного  чуда,
когда  небо  и  свечи  и  нежность,  и  все  ниоткуда?
Много  дел…

Прикоснись  ко  мне,  Боже,  улыбками  сонных  детей,
простотой  и  надежностью  терпких  полночных  объятий.
Чтобы  жаждой  дышать  наполнялось  уставшее  платье.
...  И  согрей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398901
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Любовь Козырь

911

«Служба  спасения,  девять  -  один  -  один?!»  -
Мы  не  в  кино,  да  и  ты  уже  взрослый  мальчик,
Нету  ответа…  И  знаешь,  что  это  значит?  -
Я  не  хочу  врачевать  твой  душевный  сплин.

«Служба  спасения?»    -  в  трубке  опять  гудки…
Эй,  прекрати  набирать  мой  короткий  номер
Так,  будто  кто-то  сегодня    заочно  помер,
Так,  будто  мир  затуманился  от  тоски.

«Служба  спасения…»    -  только  ответа  нет.
Душу  не  трогают  залпы  из  сообщений,
Как-то  горчит  послевкусие  приключений,
Я  не  желаю  читать  твой  полночный  бред

«Служба  спасения,  девять  -один  -  один…»  -
Мы  не  в  Америке,  можешь  не  звать  на  помощь…
Я  тебя  очень…  Но  ты  это  вряд  ли  помнишь.
Я  для  тебя  -  лишь  попытка  развеять  сплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399066
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 08.02.2013


V. Zolin

Про Ж….

неразбериха  ожиданий,  надежд,  эмоций,  возжеланий  
рисует  неги      
витражи…  
их  рушит  
на!    

осколки  
жизнь  

девиз  входящих  
в  счастья  омут:  
«красив  цветок,  пока  не  тронут;
не  верим,  братья,  в  миражи!»,    

но  братья  тонут  -  
это  жизнь  

на  неизбывной  ветке  
ночи  
сидит  тоска,    
корявый  росчерк  её  малюет    
чертежи,  
название  которым  

жизнь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396940
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013


Андрей Мединский

Капитан, я пишу вам письмо…

Капитан,  я  пишу  вам  письмо,  полагаясь  на  случай,
на  попутные  ветры,  на  милость  моряцких  богов.
Не  ищите  судьбы  в  этой  склянке  с  печатью  сургучной,
коль  найдете  ее  у  далеких  чужих  берегов.

Но  прошу,  дорогой  капитан,  помечайте  на  карте
все  места,  где  на  мокром  песке  вы  оставите  след,
где  ударит  волной  в  берега  ваш  прогулочный  катер,
где  прибрежные  рифы  отметят  себя  на  весле.

С  той  поры  как  ушли  вы  из  дома  в  морские  скитанья,
я  на  небо  смотрю,  обращаясь  к  полночной  звезде,
и  я  верю,  что  где-то  под  звездами  Индокитая
вы  на  небо  глядите,  моих  ожидая  вестей.

Что  сказать  вам  еще,  капитан?  Возвращайтесь  скорее.
Время  терпит  недолго  –  особенно  на  берегу.
Ваш  ответ  мне  известен:  как  море  от  рек  не  преснеет,
так  и  пресная  старость  -  не  лучший  удел  моряку.

Что  же,  я  буду  ждать  вас,  а  вы  -  оставайтесь  мальчишкой.
Буду  знать,  что  вернетесь  и  станете  на  якоря.
До  свидания,  кэп.

Р.S.  Ни  дна,  ни  покрышки
и  семь  футов  под  килем,
или  как  там  у  вас  говорят…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394848
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Ветра

''Я останусь…'' (с) /попытка перевода Ланы Сянськой ''Я залишусь…''

"Я  залишусь…"  

Я    залишусь…залишусь    акордом    на    «дольче»…
Ти    дозволь,    бо    уже    перегорнуто    ноти,
Тільки    зараз    не    раньмо    цю    тишу,    помовчмо,
Поки    Бог    нам    на    долю    відмІрює    квоти…

Поміж    двох,    лиш    Йому    одному    зрозумілих,
Одинокостей,    взятих    у    точечках    світу,
Що    на    мапі    у    пам’яті    є,    не    зотліли…
Знаєш,    зорям    так    легко    крізь    час    пломеніти.

Як    пожовкнуть    під    вікнами    стомлені    клени,
Знов    згадаєш    про    значення    всіх    листопадів,
Аксіоми    безвиході    й    пошук    дилеми…
Пізня    осінь    поллється    в    мінорному    ладі.

Там    я    буду    лиш    нотою    третьою    терцій,
Ще    й    з    бекаром    на    «сі»    в    тих    акордах    поезій.
І    розховстана    тиша    спливе    в    інтермецці.
Та    ні    слова    тепер!..    Ми    в    цю    мить    –    мов    на    лезі.

Прочиняючи    іноді    пам’яті    двері,
ЗазвичАй,    у    настирні    часи    снігопадні,
Підійми    опівнічну    завісу    в    етері,
Загубись    на    хвилину    в    зірковім    параді…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394157
---------------------------------------------------------

                     Я  останусь…

Я    останусь    последним    аккордом,    прохладным    дождем.
Ты    позволь    -    перевернуты    листья    у    нотной    тетради.
Но    сейчас    помолчим,    чтобы    нам    тишины    не    поранить
на    исходе    мгновений,    пока    мы    с    тобою    вдвоем.

Между    нами,    до    донца    понятными    лишь    для    Него,
в    дальних    точках    земли,    не    совсем    различимых    на    карте,
как    меж    звездами    -    что-то    упрямо    все    время    горит,
обжигая    и    сквозь    расстояния    терпкую    память.

В    час    когда    сбросят    листья    все    клены    за    нашим    окном,
ты    припомнишь    значение    всех    листопадов    в    разлуке.
Невозможность    дилемм    и    безвыходность    всех    аксиом
Осень    поздняя    с    неба    прольется    минорностью    звуков.

Там    я    нотою    третьей    октавы.    С    бекаром    на    си
И,    вздохнув,    тишина    унесет    нас    с  тобой    в    интермеццо.
Но    ни    слова    сейчас!    Мы    на    лезвии    звука.    Молчи!
Даже    если    сольются    все    ноты    с    ударами  сердца.

Открывая    завесу    у    памяти,    что    так    зовет,
что    стучится    как    пульс,    ускоряясь    в    руках    снегопада,
потеряйся    хотя    б    на    минутку    в    полночных    парадах
дальних    звезд...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394246
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013


Діана Сушко

Мы радуги в небе, папа, коснемся сами

Мы  радуги  в  небе,  папа,  коснемся  сами!
Твоими  надеждами  полнятся  наши  дни.
Пожалуйста,  папа,  сделай  счастливой  маму!
Тогда  в  этом  мире  точно  не  будем  одни.

01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393810
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Дмитро Барзілович

Снова снег

Снова  падает  снег...  Нет,  идет  -  это  я  за  него  спотыкаюсь.
Неожиданный  всплеск  приглушён  и  присыпан  фракталами  ночи.
Этой  синей  весной  каждый  сильный  возьмет  себе  все,  что  захочет,
Каждый  слабый  получит  лишь  то,  что  останется  после  взысканий.

Снова  снег.  Как  же  мало  нам  было  его  в  Рождество  обещаний!
И  как  много  теперь.  Сколько  тысяч  проклятых  возможных  маршрутов!
У  меня  была  скручена  нить,  чтоб  к  утру  постараться  распутать...
Злые  гости  -  слова,-  моему  колдовству  как  всегда  помешали.

Я  дышу...  Я  дышу,  хоть  понятно,  что  будущий  вдох  мне  не  нужен  -
Я  справлялся  и  так,  и  справлялся  о  том  у  раджей  Индостана.
Мне  досталось  желать  тебя.  Да,  мне,  конечно,  изрядно  досталось,
Но  я  мог  полюбить,  а  тогда,  безусловно,  досталось  бы  хуже.

Синий  "тик",  красный  "так"  -  два  драже  на  ладони  не-бога  Морфея
Этот  черный*  так  падок  к  смешению  цвета  в  инверсной  палитре!
Если  синий,  то  вечность  припустит  сверхбыстрым  спортивным  болидом,
Ну,  а  в  красном  секунды  засохнут,  состарятся  и  осовеют.

Мне  так  скучно  искать  среди  самых  простых,  очевидных  решений.
Я  почти  отказался  принять  невозможность  котангенса  круга.
Я  почти  рассказал.  Вполкасания  взгляд  и  контральто  вполслуха...
В  пол  педаль.  Приготовься  к  полету,  мой  ангел...  Продолжим  общение!


*Черный  -  здесь:  негр.


©    Дмитро    Барзілович,    четверте  березня  2012  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393012
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Catocala Lacrymosa

Снегопад в Рейвенхольме

Сей  день  написан  снегом  по  стеклу,
Плетеньем  прошлого  по  чистоте  надежды...
Целую  в  лоб  я  облачную  мглу,
Есть  "до"  и  "после",  ну  а  то,  что  между
Война  длиною  в  несколько  часов,
Полураспад,  умноженный  на  вечность...

Идем  со  мной,  в  безвестность...
Ты  готов?!

Остаться?  Что  же,  не  вопрос,  
конечно...

Умрет  последний,  кто  был  смел  и  храбр
Когда  рванет  последняя  здесь  бомба...

Останутся  лишь  два  влюбленных  зомби
И  мой  домашний  комнатный  хедкраб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391854
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Віктор Нагорний

Ніжки

Ніжки  що  рівнялись  на  дубовій  бочці
Дуже  сексуальні,  у  нічній  сорочці.
Дуже  сексуальні,  як  закрито  вії,
І  коли  вузлами  в’язані  на  шиї.

Ніжки,  що  робились  геть  не  по  шаблону,
Щільно,  навіть  надто,  прикривають  лоно.
А  коли  розлогі  –  апетитні,  дуже!
Тільки  не  свідомий  є  до  них  байдужим.

Ніжки,  що  не  входять  у  гламурні  рамки,
Ніжно  обіймають  і  вночі,  і  зранку.
Тож,  дівочі  чари  не  у  рівних  ніжках.
А  у  тім  що  ніжки  виробляють  в  ліжку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391786
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013


Rekha

Почти волшебное

Если  плафоны  косятся  по-рысьи
прямо  на  дверь,  значит,  скоро  зима
перекроит  две  чуть  наджитых  жизни
в  только  одну,  на  двоих.  Словно  маг,
ходит  январь  по  знакомым  созвездьям,
сны  рассыпает  и  щедрой  рукой
мерит  нам  счастье  для  нашего  «вместе».
И  в  чудеса  превращает  легко
будни  обычные.  А  на  ладони
линией  жизни  рисует  тебя!
Не  понимаю,  причём  здесь  плафоны...
Это  же  просто  такая  судьба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391465
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Діана Сушко

С папой рисовали радугу во сне

С  папой  рисовали  радугу  во  сне.
На  ресницах  плакал  прошлогодний  снег.

Находил  ботинки,  варежки,  глаза.
Прилипал,  пытаясь  что-то  рассказать.

Обжигая  щеки,  таял  на  бегу…
Мы  тонули  с  папой  до  утра  в  снегу!

А  потом  проснулись,  врозь,  за  сотни  миль.
…  И  скулил  под  елкой  аэромобиль.

Приходили  гости,  целовали  в  лоб…
Лишь  грустила  мама,  глядя  на  сугроб

за  окном,  в  который  падали,  смеясь,
папа  и  сынишка,  возрастом,  как  я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389831
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Полякова Ника

…И от каждого слова сжималось в груди

*  *  *
                                                                                           Поэту

…И  от  каждого  слова  сжималось  в  груди,
И  душа  извивалась,  сбежать  норовя...
И  вдыхала  чужой  сигареты  я  дым  –
Успокоить  пыталась  себя  не  куря
Двадцать  лет...

Препарируешь  душу,  а  мне
Остается  писать  о  любви  и  луне...
                         _______

Но  в  безвременьи  лет  
я  оставлю  свой  след,
незаметный  для  многих  скучающих  глаз.
Для  ума  –  анаграммность  и  вычурность  фраз
(слишком  многие  бездари  этим  грешат)…

Бред!
И  все  же  на  буквы  слова  раскрошу:
Не  созвучны  –  
и  лучше  –  
по  сердцу  скребут.
Не  судите…  
а  впрочем,  я  выше  осуд…
я  на  рифмах  опять  ворожу,  
ворожу…

Что?  –  
Просты  да  убоги?..
Почти  от  сохи…
Слово  было  от  Бога.
От  Бога  –  стихи!
О  непрожитой  боли,
пришедшей  извне,
и  о  Царствии  Горнем,
о  Любви,  
о  Войне…

Вам  дышать  
тяжело?  –
Проняло,  
Проняло!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389559
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2012


Діана Сушко

По комнате полночи босиком

По  комнате  полночи  босиком.
Обетов  вездесущие  границы…
Ну,  где  ты,  нежность,  что  тебе  не  спится?
Тайком

вдыхая  небо,  крылья  береги,
не  обнажай  в  неистовости  плечи.
Пусть  горячее  кровь  и  дышат  свечи…
Беги

в  смиренье  дней,  где  теплится  очаг,
и  стынет  ужин,  и  постель  не  смята,
там  руки  пахнут  верою  и  мятой.
Кричать  

порой  лишь  только    хочется  в  ночи.
Обетов  вездесущие  границы…
Ну,  где  ты,  нежность,  что  тебе  не  спится?!
Молчи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387462
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Catocala Lacrymosa

Гуртожиткове

Живу  у  крижаному  я  палаці,
Де  губи  і  сусіди  вічно  сині,
Де  вітер  віє  з  кожної  шпарини
У  ковдрі  і  дірявому  матраці.

Де  ходять  всі  у  светрах  і  куртках,
Тому  мішок  тут  незамінний  спальний
І  зовсім  те  вважається  нормальним:
Всім  мати  три  шкарпетки  на  ногах.


Тут  в  шапці  майже  кожна  голова,
Уже  забули,  що  те  –  відпочинок,
Ті  Каї,  що  складають  з  крижинок
Чарівнеє  словечко  «Курсова».

Заходжу  у  палац  я  і  стою,
Неначе  перед  кліткою  із  левом,
Бо  Снігова  сидить  тут  королева,
Що  дивиться  в  перепустку  мою.

Живу  я  у  палаці  крижаному,
Де  править  Дота,  кава,  Інтернет,
Мівіна,  комендантка  і  багет.
І  я  його  люблю.  А  що  такого?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387193
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Кадет

Где-то…

Где-то  клокочет  живая  вода,
Срок  раздают  кукушки…
Ну,  а  меня  наградили  года
Лысиной  по  макушке…

Где-то  в  глухих,  непролазных  углах
Страсти  не  понарошку…
Эх,  хорошо  бы  в  копчёных  углях
Зазолотить  картошку…

Где-то  у  моря  в  цветочной  пыльце
Судороги  озноба…
А  на  резном  деревянном  крыльце
Шёлк  теребит  зазноба…

Где-то  в  заботах  друзья  и  враги,
Трансцендентальны  восторги…
Вот,  брат,  какие  теперь  «пироги»,  -
Парадоксальны  морги…

Где-то  состарился  школьный  букварь,
Заиндевело  детство…
А  я,  вот,  по  уши  вляпался  в  старь
С  юностью  по  соседству…

декабрь  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382977
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Діана Сушко

Під серцем носила з вірою

(мамі)

Вишивала  зірками  й  дірами.
Юлія  Холод


Під  серцем  носила  з  вірою.
Світанки  чеканням  міряла.
Сорочку  зірками  й  дірами
стривожено  гаптувала.

На  долю  дзвінку,  усміхнену!
У  старості  –  мати  втіхою…
Колиску  в  морози  сміхом  і  
долонями  зігрівала.

Слова  молитвами  танули,
на  тім’я    лягали  манною…

Роки  постаріли  й  канули
під  хустку  тернову  вмить.

Душа  загубилась  в  осені.
Онуки  по  хаті  –  босими,  
в  сорочках,  розшитих  росами…

і  серце  за  всіх  болить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382055
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2012


Мария Сулименко

Не то, чтобы я не умела прощаться…

Не  то,  чтобы  я  не  умела  прощаться,  нет!
Но  с  каждым  ушедшим  в  душе  моей  гаснет  свет,
Но  с  каждым  прощанием  рушится  мой  мирок,
И  новый  мировоззренческий  кувырок.

Не  то,  чтобы  я  не  стремилась  остаться,  да.
Но  следом  за  каждым  пришедшим  спешит  беда,
Но  каждый  привет  что  в  сознание  новый  гвоздь,
Сердечная  рана  -  во  веке  веков  ты  гость!

Не  то,  чтобы  я  не  сумела  привыкнуть,  но!
И  прошлое,  и  настоящее,  как  кино,
Вся  жизнь  разбита  на  кадры:  где  правда,  где  ложь...
Билет  не  вернут.  Скоро  титры.  Чего  ты  ждешь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381801
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Діана Сушко

Торкайтесь жінки до щему ніжно

Торкайтесь  жінки  до  щему  ніжно,
немов  беззахисна  і  безгрішна,
разом  спокуслива  і  дитинна.
Сама  лиш  віра  –  її  провина!
Торкайтесь  жінки  до  щему  ніжно...

Торкайтесь  жінки  тривожно  й  тихо.
Не  накликайте  на  неї  лихо.
Вона  у  муках  дарує  сина.
Сама  надія  –  її  провина!
Торкайтесь  жінки  тривожно  й  тихо...

Торкайтесь  жінки  з  теплом,  як  Долі.
Щоб  їй  покора  –  миліша  волі.
Вона  з’явилась  на  світ  для  того,
щоб  з  чоловіком  пізнати  Бога!
Торкайтесь  жінки  з  теплом,  як  Долі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379850
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Catocala Lacrymosa

Подземка

Жетонов  круглые  билеты,
Туннелей  стражи  -  турникеты,
И  сквозняки  мне  воют  "где  ты?"
А  я  лежу  на  грязной  лавке.

Вокруг  меня    -  бушует  море,
Людская  масса.  Ну  и  вскоре
Я  побегу  за  этой  сворой
Во  тьму  и  глубь  подземной  давки.

Сбежать  бы  навсегда  отсюда,
Туда,  где  солнца  свет  и  люди
Вдруг  улыбнутся  и  не  будут
Топтать  меня  в  глуби  душевной.

Но  среди  мутной  серой  стаи
На  двери  "виходу  немає"
Читаю  я  и  возвращаюсь  -
Побег  окончился  плачевно.

И  вновь,  гуляя  между  станций,
Я  слышу  гулкое  "останься!",
Кружат  в  агонии  и  вальсе
Законы,  правила  и  нормы.

Смотреть  достало  в  эти  лица!
Так  хочется  подбитой  птицей
На  рельсы  грязные  свалиться
С  холодной  мраморной  платформы.

Чтоб  ждать,  глаза  закрыв  устало,
Когда  же,  созданный  из  стали,
Придет  из  вечности  в  Вальгаллу
Наш  поезд  с  усиками  Ницше.

И  он  не  скажет  -  прочь  с  дороги,
И  не  отрежет  руки-ноги,
А  только  торопит  немного  -  
"Виходьте  і  заходьте  швидше"...

Потом  укатит  прямо  в  небо,  
Наверх  из  внутренностей  Геба,
Не  в  Рим  и  не  в  Аддис-Абебу,
А  в  высь,  что  кажется  бездонной.

Ну  а  потом,  когда  из  клетки
Он  выйдет  по  небесной  ветке,
Поставив  высоты  отметку
Прошепчет  нам:

"Звільніть  вагони"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379534
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Catocala Lacrymosa

Третий месяц

Третий  месяц  без  любовной  лирики
Я  живу  спокойно  и  размеренно.
Снова  из  романтиков  -  в  сатирики
Шаг  за  шагом  -  четко  и  уверенно.

Третий  месяц  без  контроля  качества,
Без  тупого  "здравствуй  -  до  свидания",
Третий  месяц  я  свои  чудачества
Проживать  могу  без  содрогания.

Третий  месяц  плаваю  у  берега,
Зарываюсь  в  ил  моллюском-ракушкой...
Третий  месяц  милого  соперника
Жду  под  серым  дождиком  у  ратуши.

Третий  месяц  в  тёплый  ком  закована,
Под  узором  вырезанной  глиптики...

И  опять  учусь  любить  по-новому,
Под  виолончель  Апокалиптики.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378349
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2012


Ляля Бо

Твоя 21-ша…

Твоя  21-ша,  що  називалась  Євою,  
мала  риси  Ліліт
і  очі,  як  кораблі,
і  ні  краплі  страху...
синьо-зеленими  венами
під  шкірою  надчуттєвою
час  утікав  на  захід.
...За  40  секунд  до  світла
дощі  тарабанять  танго.
Відьми  сідлають  мітли.
Востаннє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375206
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012


V. Zolin

Усталость

По  небу  дальних  берегов,  
Сквозь  пелену  забытых  судеб  
Бегу
От  самозваных  судей,  
От  повседневности  оков.  

А  зеркала  моей  мечты,  
Тоскливой  патиной  кривые,  
Являют  реи,  петли,  выи…  
И  неотвратности  мечи.  

Вещей  изменчивая  суть  
Не  умаляет  правды  вещей;
И,  монотонностью  изменчив,  
Алкает  разум  блага  муть.  

Извилист,  долог  коридор  
Бездушья  гама  городского  –  
Но…  чёрт  поставил  на  хромого!  

И  долгожданен  приговор.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372673
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Келя Ликеренко

ЗАКОН

Вранці  розбудять  світ
Сірі  твої  очиська,
Кліпнувши  "Гей,  привіт!",
Вчора  заснули  близько,
Гріючи  парний  сон.
Доброго  ранку,  Диво!
Твій  головний  закон  -  
Щоб  я  була  щаслива!

Кінчики  вуст  -  в  вустах,
У  поцілунках  чаю.
Втримаєш  на  руках
З  кухні  -  до  ліжка  краю.  
Голу  здригає  спів
Пальців  із  сили  й  лести.
Правило  моїх  днів  -  
Задовільнить  твій  Всесвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363477
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 23.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012


Мантіхора

Розкраду

Розкраду  тебе  на  посмішки  й  обійми,
Роздарую  всьому  світу  твої  вірші.
І  в  тобою  недописаній  картині
Розрізню  об'єм  римованої  тиші.

Розкладу  дитячі  мрії  по  кишенях,
Розпланую  перший  крок  у  неминуче.
І  в  тобою  не  відстріляних  мішенях
Роздивлюсь  уламки  спогадів  болючих.

Розділю  твої  тривоги  навпіл.  Годі!
Розжену  не  дощ  і  хмари  -  тільки  пам'ять.
І  в  тобою  вже  підписаній  угоді
Розпишуся  замість  того_хто_злукавить.

(12.10.2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370499
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Крилата (Любов Пікас)

Вмієш, як захочеш!

Осінь  злилась  ще  з  учора:
Небу  дала  темні  штори,
Всі  щілини  залатала.
Нині  настрій  знов  дістала!

Штори  костурцем  розкрила.
Діжу  з  золотом  пустила  –  
Сяйво    потекло  в  луги,
В  сад,  у  вікна,  на    дахи.

Заясніло  все  довкола.
Звеселились  гай  і  поле.
Цвіт  розкрився,  птах  стрекоче.
-    Осінь!    Вмієш,  як  захочеш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368409
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012


Любовь Козырь

Ни за что

Щеголяя  по  миру,  сжигая  мосты  в  сердцах,
Умиляя  речами,  пленяя  атласной  кожей,  
Ты  несёшься  по  жизни,  не  помня  о  тормозах…
Ни  за  что  не  хотела  бы  быть  на  тебя  похожей…

Пряный  шлейф  аромата  коварно  манит  вдохнуть,
Перестать  защищаться,  покорно  склонить  колени…
Ты  с  победной  улыбкой  наступишь  на  чью-то  грудь
И…  помчишься  вперёд,  намечая  в  уме  мишени.

Превратившись  за  годы  в  какой-то  сплошной  каприз,
Заигравшись  в  одну  из  ролей  в  супермодном  квесте,
Ты  однажды  сорвёшься  с  заветной  вершины  вниз,
Потому  что,  банально,  не  в  силах  стоять  на  месте.

Безрассудно-опасно  вставать  на  твоём  пути.
Даже  в  свите  подруг  оставаться  –  себе  дороже…
Хоть  прекрасна  на  вид,  но  мертва  изнутри…  Прости,
Ни  за  что  не  хотела  бы  быть  на  тебя  похожей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366795
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012


Кадет

Дырочки в фантиках

Где  ромашки  да  одуванчики,
Переливистый  смех  и  плач,
Там  девчонки  лохматят  бантики,
А  мальчишки  пинают  мяч…

На  скамеечке  у  фонтанчика
Щебетанию  нет  конца…
Как  же  быстро  взрослеют  мальчики,
Как  девчоночьи  жгут  сердца…  

А  с  годами  длиннее  ноченьки
И  увесистей  голова…
Но  короче  лихие  строченьки
И  всё  пасмурнее  слова…

Увядают  цветы  в  стаканчиках,
За  окном  не  маячит  храм…
Только  дырочки  в  ярких  фантиках
С  одиночеством  пополам…

сентябрь  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361479
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 04.09.2012


Діана Сушко

Ухожу на свою войну

Ухожу  на  свою  войну,
где  не  будет  ни  в  грязь,  ни  ниц.
Где  женой  назовут  жену,
не  сжимая  в  руках  синиц.

Не  спросив,  поднимут  с  колен,
отряхнут  и  протянут  хлеб.
Где  исходит  тепло  от  стен,
даже  если  те  стены  –  хлев.

Где  в  окопе  –  спиной  к  спине  –  
не  подкосит  дурной  исход.
А  на  печке,  да  в  тишине,
полукругом  растет  живот.

Где  усталость  уходит  в  ночь,
ощущая  родной  порог.
С  милосердием,  как  на  дочь,
из-под  вышивки  смотрит  Бог.

Где  величие  –  в  простоте.
А  уют  –  то  же,  что  –  ютить.
Где  ни  этих  родных,  ни  тех
не  бросают  на  полпути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361377
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012


Діана Сушко

Брюнетка

Я  до  мозга  костей  брюнетка,
в  деловом  и  домашнем  стиле.
Не  накрашенной  и  без  шпилек,  
я  храню  непокорный  нрав.

Инкрустируй  огнями  клетку,
устилай  океаном  мили,
а  постель  –  лепестками  лилий
–  и  окажешься  ты  неправ.


Я  могу  быть,  конечно,  рыжей.
У  камина  кутить  с  бокалом,
обжигая  беспечно  алым
слабым  отблеском  на  губах.

И  могу  я  прослыть  бесстыжей,
и  пластичной  под  одеялом,
с  неподдельных  эмоций  шквалом,
разбивающим  в  пух  и  прах.


А  еще  я  могу  шатенкой  
пропадать  под  покровом  ночи,  
без  зазрения  пряча  очи
в  простоту  и  наивность  лет.

А  потом  у  семейной  стенки
молча  внутренне  кровоточить,
отсевая  иных  и  прочих,
скромно  кутаясь  в  колкий  плед.


Я  искусно  сыграю  роли,
от  Маруси  до  Маты  Хари.
Вышиванку  сменив  на  сари,
я  одерну  угрюмый  быт.

Я  брюнетка!  До  острой  боли.
И  танцуя  однажды  в  паре,
пока  корчиться  жизнь  в  пожаре,
НЕ  ПОЗВОЛЮ  СЕБЯ  ЗАБЫТЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358083
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2012


Ляля Бо

любити - просто (Коли зупиняються потяги)

Коли  зупиняються  потяги  і  змучені  тіні  сміються,
Мої  літаки  твоє  небо  ріжуть  на  клапті,
Лишається  віра  у  принців  на  конях  і  щастя  на  блюдці,
У  каву  на  підвіконнях,  в  хмари  кошлаті,
В  вінчання  у  платті...  (у  довгому  білому  платті!),
У  сонце  як  сонях,  цілунки  спросоння,
У  те,  за  що  кров"ю  платять...
...Коли  в  паралельному  позапросторі
голову  -  попелом,  рани  -  сіллю,  дороги  -  листям,
Ти  зрозумієш,  що  ти  боровся  і  вистояв,
А  я  усвідомлю  нарешті:  любити  -  просто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012


kokabaskin

Сыну.

Так  —
         ...из  небытия,
                           из  чего-то  такого,
Что  взрывается  вдруг  от  касанья  сердец,
Появился  мой  бог...
                                   ...ослепительно-снова  —
Тривиальное  чудо  -  младенец.
                                                       Венец

Ожиданьям.
                   Отчаянье  счастья!
                                                     Откуда,
Эта  сильная  боль  незнакомых  потерь?
...Отступила.
                           А  мир  содрогнулся  от  чуда  —
Незаметив  его.  Только  легкая  тень

Пролегла  на  лице.  Да  невидных  морщинок
По-раскинулась  сеть  —  страх  расставил  силки.
...Что  ж  —  мальчишка...
                                   Любитель  ли  —  легких  наживок,
Иль  стремления  к  цели  всему  вопреки?


"Мой  любимый".
                             Тут  слово  меняет  значенье,
Изогнувшись,  подобно  коту,  под  рукой.
Ты  —  течение  жизни.  Ее  назначенье.
Ты  —  всеобщий.  И  —  что  удивительно  —  мой.

Ты  —  надежда.  Но  и  —  средоточие  страха.
Страх  потери  —  ты  новое  чувство  мое.
За  безумие  счастья  расплата.  И  плаха
Где  казнят  за  бессмертье.  Себя  узнаю

В  самых  общих  чертах.  Ты  —  щедевр,  я  —  набросок.
То  есть  —  тоже  набросок.  Сжимая  кольцо
Ты  смеешься  —  как  все  удивительно  просто  —  
Ты  смеешься  —  и  я  опускаю  лицо...

Чтоб  не  видеть  тебя.  Только  слушать  и  слышать
Твой  негромкий,  но  быстро  берущий  разбег,
Твой  наивный,  и,  верно,  отпущенный  свыше
Оглушительно  искренний,  сказочный  смех.

Мое  дерзкое  счастье  —  ты  —  легкая  ноша.
Мир  по  швам  разошелся,  вмещая  тебя.
Бесконечно  далекий  —  и...  
                                                   близкий  до  дрожи.
Миг  в  куски  под  давлением  счастья  дробя,

Как  ты  счастлив,  наполненный  смелостью  светлой,
Тех,  кто  прежде  не  падал.
                                                   Раздвинь  рубежи!
Каждый  миг  —  как  награда.  И  вера  в  победу
Над  вселенной,  где  нет  еще  правды  и  лжи.

Ты  еще  не  стоишь  на  прорезавшей  сердце,
Между  злом  и  добром,  острой  грани  любви.
Ты  еще  —  квинтэссенция  всех  квинтэссенций  —
С  нерастаевшей  вечностью  в  чистой  крови...

2002  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216949
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 13.08.2012


Віктор Нагорний

Вона принца шукала

Вона  принца  шукала  у  блискучім  шоломі.
Щоб  служив  полководцем,  мав  державні  відзнаки,
Вороного,  маєток:  кришталеві  хороми.
Був  коханцем  потужним,  вірним  наче  собака...

Щоб  наситив  собою  весь  навколишній  простір,
А  подружки  казились:  «На  руках  її  носить!»
При  собі  ж  вона  мала  –  п’ятий  стомлений  розмір!
І  пишалась  собою,  та  хіба  ж  цього  досить?

За  такі  витребеньки,  варто  мати  наступне:
Вроду,  чари  красуні,  бездоганну  фігурку.
Знати  і  володіти  таїнством  камасутри,
А  пухкими  губами  –  моркву  терти  в  ошурки!

Готувати,    робити  настоянки  з  меду,
Танцювати  щодня  bellydance,  біля  ліжка,
Божевільно  кохати,  бути  справжньою  леді…
Цебто  –  треба  змінити  себе,  хоч  би  трішки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354648
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012


Кадет

Писающий дед

Со  временем  все  постулаты  спорны,
Не  каждому  по  нраву  звон  монет…
Твердят:  «Любви  все  возрасты  покорны»,
А  у  меня  уверенности  нет…

Любовь  не  достаётся  нахаляву,  
Её  так  часто  губят  грех  и  смех…
А  вот,  кажись,  для  настоящей  славы
Не  существует  возрастных  помех…

Придёт  пора,  улягутся  страстишки,
Поселится  в  башке  унылый  бред…
Но  то,  что  раньше  узнавал  из  книжки,
Начнёт  служить  на  пользу,  не  во  вред…

Недавно  приоткрыл  один  журнальчик,
Нашёл  вполне  классический  сюжет:
Смешно  в  фонтанчик  писающий  мальчик
Примером  людям  служит  столько  лет…

И  я  решил  принять  пивка  стаканчик,
И  свой  оставить  в  мире  славный  след,
Пускай  не  так  как  писающий  мальчик,
А  так  себе…    как  писающий  дед!

июль  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353817
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012


Діана Сушко

Лепили меня мастера от корки до корки

Лепили  меня  мастера  от  корки  до  корки.
Точеной  серебряной  ложечкой  грызли  мякоть.
Макали  и  в  мед,  и  в  похоть  мои  курсоры.
Кто  тряпкой,  кто  кожей  стирали  с  лица  мне  слякоть.

Тянули  из  вены  жидкость  восполнить  «снифтер».
На  выдержку  смаковали,  на  сортность,  крепость.
И  если  чего  не  хватало  на  ощупь  снизу  –  
без  скальпеля,  по  живому  срезали  сверху.

И  каждый  вносил,  старался,  с  упреком  лепту.
Томили  камчой,  заботою  окружали.
Совали  в  стесненный  кокон  и  ждали  к  лету
росток  Артемиды  в  крылышках  от  Кавалли.

И  я  родилась.  Не  из  кокона,  не  из  пены.
Нагая  прошлась  сквозь  пальцы,  слюну,  оскалы.
Вдали  багровели  кровью  еще  колени,
вблизи  –  на  румянце  ямочки  проступали.

Меня  мастера  лепили,  да  все  из  глины,
а  я  оказалась  с  глиной  несовместима.

Сквозила  душа  под  кожею  паутиной,
незыблема,  совершенна,  неосквернима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349419
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012


kokabaskin

О чудесах.

Три  года  беспросветного  счастья
чистого,  как  слеза.
Как  вам  рассказать,
в  каких  оборотах,  лицах,
про  объятия  каждой  клеткой
тел,
вдруг  проснувшихся  в  новых  своих  границах?

Как  вам  рассказать,
что  секунды  вывернулись  как  эры,
как  они  висели  эпохами  над  головами?

Два  звука:  
-  "лю",
-  "блю"
каждый  день  открывались  премьерой.

Да  что  там!  -  они  вообще  не  казались  словами.

Они  бились,  они  метались  с  двух  сторон  кожи,
они  резали    кожу  двумя  ножами,
острыми,  как  поцелуи,  тонкими,  как  касанья.

Они  не  были  ни  на  что  похожи,
они  были  живые,  они  дышали.
они  выдыхались,  как  запах  клубники  утром,
они  блестели  росинками  на  ключицах  -
не  было  никаких  "как-будто".

Это  все
просто
хотело
с  нами
случится...


Вот  вы  говорите  -
чудес  не  бывает?
неправда,  они  бывают
они  выпадают  с  дождем
выходят    из  подворотен
они  выжидают  -  и  когда  их  совсем  не  ждешь
особенно  неожиданно  происходят.

И  все  так  несложно  вроде  -
ты  раскрываешь  руку
и  мягко  в  нее  ложится  
доверчивая
рука,
и  я  не  знаю  точно,  как  это  происходит  -
но,  похоже,  они  там  сплетаются  на  уровне  ДНК.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348083
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012


Любовь Козырь

* * * (где-то внутри)

Где-то  внутри  осколком  застряла  осень:
Ноет  частенько  и  плачет  в  душе  дождями.
Кто  меня  так?  –  Об  этом,  увы,  не  спросят,
Всё,  что  случилось,  останется  между  нами.

Где-то,  совсем  на  дне,  притаилась  льдинка,
Колет  порою,  что  хочется  выть  от  боли.
Грусть  надоела…Пора  бы  сменить  пластинку…
Нету  других?  Проклятье!  Напиться,  что  ли?...

29.06.2012.


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347165
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 29.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2012


kokabaskin

Затаённое.

Промеж  боли,
все  дальше,  дальше
убегает  моя  тропа.

Как  чиста  ты,
любовь  без  фальши.

Как  глупа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282716
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 14.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012


Любовь Козырь

Не ищите во мне надрывов

Не  ищите  во  мне  надрывов,
Не  прощупывайте  на  трещины
После  бурь  и  душевных  взрывов
Я  хочу  оставаться  женщиной

Не  судите  мои  просчёты,
Не  ищите  в  душе  пробоины…
Ведь  достаточно  сил  для  взлёта,
Хоть  и  мало  во  мне  от  воина.

Не  мечите  обиды  в  спину
Не  бросайтесь  косыми  взглядами
Ваша  «правда  наполовину»
Не  ударит  меня  разрядами…

И  пускай  я  для  вас  простая,
Неприглядно  обыкновенная…
Мне  не  важно,  ведь  точно  знаю:
Для  кого-то  –  я  как  Вселенная.

11.06.2012


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343351
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


Віктор Нагорний

Юрию Крыжановскому

Ушел  из  жизни  киевский  Поэт...
Взлетел,  как  птах,  разрезав  параллели.
Он  завершил  свой  круг  стихов  и  лет
В  начале  майской  гребаной  недели.

Еще  на  днях  обрадовал  меня.
Диагноз  был,  но  он  смертельным  не  был.
Но  вдруг,  в  средине  солнечного  дня,
Заплакало  растерзанное  небо.

Текло  с  небес,  а  я  не  знал  -  поверь,
Что  где-то  там,  за  рубежом  вселенной
Уже  открыта  "Золотая  дверь"  
Его  душе,  поистине  нетленной.

22.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339259
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012


Дмитро Барзілович

З/Д

Перед  собою,  иконкой  крестного  хода
Доброе  слово  несет  на  подушке  злое
Парой  калек,  неизвестно  кому  в  угоду
Шествуют  между  рядами  больничных  коек

Неразделимы  в  простом  совершенстве  знаки
Вычти  одно  и  другое  размножит  хаос
Доброе,  злое...  а  все  остальное  -  накипь
Вспышки  деструкций  и  акты  творений  -  малость

Злое,  наотмашь:  "Живее,  щенки,  отребье!
Сколько  же  грязи  в  мозги  вам  извёсткой  въелось!
В  руки  взять  швабры  и  палубу  драить  резво
Кто  не  способен  -  за  б́орт,  побери  вас  Велес!"

Доброе  гладит  рукой,  напевая  мантрой:
"Ты  потерпи,  моя  девочка,  боль  мгновенна
Вмиг  разрывается  мёртвый  пузырь  обмана
Вслед  же  за  этим  живое  струится  к  венам!"

Ткну  кулаком  посильнее  мерзкую  рожу  -  
Чтобы  свербела  до  Шаббата  всю  седьмицу
Чтобы  без  боли  счастливей  и  дольше  прожил
Я  отираю  слезу  просветленным  лицам

Руки  по  локоть  одеты  эласт-нитрилом*
И  упорядочен  ход  медицинских  лезвий
Злое  проколет,  разрежет,  протянет  жилы
Доброе  кровь  промокнёт  и  застрочит  леской



*Эласт-нитрил  -  материал,  из  которого  делаются  хирургические  перчатки.



©  Дмитро  Барзілович,  травень  2012.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334884
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Діана Сушко

З листів донечці

Вибач,  квіточко.  Добре  знаю,
в  своїх  діях  не  завжди  права.
Ми,  дорослі,  часто  вважаємо,
що  на  діток  маємо  право.

Намагаємось  дух  скорити,
до  своїх  вподобань  схиляючи.
Ми  так  прагнемо  захистити,
до  безмі́ру  межі  ламаючи…

Вибач,  квіточко.  Я  не  навмисне
тебе,  крихітку,  вчора  лаяла.
Ті  слова  терено́м-намистом
мені  груди  навік  покраяли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304575
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 30.04.2012


Діана Сушко

Нірка

А  я  так  люблю  свою  затишну  домівку,  маленьку  нірку…
Ми  тут  танцювали  і  кілька  століть  назад  нам  кричали  «гірко».
У  нас  тут  і  перші  крики,  і  перші  кроки.
Ми  двоє  кохали,  і  днями  ставали  роки.
На  нашій,  в  три  кроки,  кухні  сміялись  гості.
В  екстазі  плавився  лід,  червоніли  борщі  зі  злості.
Потопи  вмивали  новенький  блискучий  кахель.
І  вічно  скрипіли  двері  в  триклятій  шафі.
Нам  кілька  століть  назад  тут  кричали  «гірко».
І  двоє  упертих  в  любові  шукали  мірку.
Нехай  потихеньку  у  нас  розрослись  хороми  –  
незрима  нірка  назавжди  у  душах  домом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310646
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 30.04.2012


Діана Сушко

Забери мене

Забери  мене  в  своє  життя,  єдиною.
Я  його  вуаллю  устелю,  святинею.
Я  роститиму  твоїх  дітей,  своїх,  наших.
А  коли  хворітимеш,  годуватиму  кашкою.

Забери  мене  в  своє  життя,  мамою,
для  сердець,  які  є,  які  будуть…самих-самих.
З  твоїми  очима,  моїм  поглядом,  
які  не  дають  спокою,
кричать,  бігають,  обіймають…  нас  за  шию  руками.

Забери  мене  в  своє  життя,  вічністю.
Я  його  розмалюю,  додам  комічності,
щоб  текло  довше.  Я  наповню  келихи  сонцем,  а  стіни  –  теплом.
На  колись  спроектованих  тобою  поличках  знову  буде  фотоальбом.
Я  розставлю  квіти  
по  всіх  кутках,
 щоб  було  легко  і  світло.  А  ти…  ти  нестимеш  мене  в  руках,
 щоби  просто  жити.

Як  шкода,  що  ти  щасливий  один,  за  сотні  кілометрів,  десь  у  квартирі  з  Ехо  ночуєш.
А  я  днями  ковтаю  своє  життя,  не  в  силах  сказати  тобі  в  очі…
«Забери  мене,  чуєш…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312606
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 30.04.2012


Діана Сушко

Цінуйте, люди!

Господь,  які  ми  наївно-юні
в  свої  шістнадцять  і  двадцять  п’ять.
Іще  живемо  чужим  відлунням,
високовольтні,  багатострунні,
в  надії  згодом  життя  ввібрать.

А,  поміж  тим,  воно  –  ось,  реальне,
сьогодні,  зараз,  піском  з  долонь!
Багаті  тим,  що  ховає  пам’ять,
скелет  штатива  стяв  філігранно…
А  потім  –  Вічності  у  полон.

Цінуйте,  люди!  Спішіть  пожити,
собою  сповнюйте  кожну  мить.
І  народитися,  й  народити!
В  усіх  відношеннях.  Час  біжить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314162
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 30.04.2012


Діана Сушко

Старий годинник

У  нас  на  стіні  годинник  старий  з  пружиною,
розкраює  час  на  початок  і  небуття.
Я  стала  для  нього  заочно  тобі  дружиною.
Прокралась  вперед  на  століття,  в  наступне  життя.

Прокралась  навшпиньки,  злодійкою  і  оманою.
Без  дозволу,  підпису,  свідків,  фатину,  вінчань.
Босоніж,  наосліп,  розсипавшись  з  Неба  манною
на  вічний,  хиткий,  безнадійно  живий  причал.

Я  стала  заочно  тобі,  поза  час,  дружиною.
Душа  віддалась…  ні  обручок,  ні  прісних  «так».
У  нас  на  стіні  годинник  старий  з  пружиною,
розкраює  Вічність  і  тихо  зітхає  в  такт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320809
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 30.04.2012


Діана Сушко

Я на колінах, розпусно довго

Я  на  колінах,  розпусно  довго.
А  за  плечима  самі  дороги.
Зніяковіле  багряне  небо,
твоє  «не  варто»,  моє  «не  треба».

Думки-питання,
слова-сюжети.
Німі  вагання,
автопортрети.

Порожні  склянки
розкуті  речі.
І  обіцянки,
і  голі  плечі…

А  за  плечима…багряне  небо.
От,  таки  треба  було,  все  ж.  
Треба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332185
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 30.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012


Віктор Нагорний

А кожен – шукає своє…

Весняної  ночі,  напевно  в  вівторок...
Їй  –  трішки  за  тридцять,  йому  –  десь  під  сорок...
У  ніч  майже  теплу  і  майже  звичайну,
Закохані  люди  ділилися  сяйвом.

В  будинку  навпроти,  в  кімнаті  зі  світлом,
Самотній,  не  бритий  –  закінчив  півлітру.
Залишивши  геть,  сподівання  останні,
Він  щастя  шукав  у  гранчастім  стакані.

В  сім’ї,  десь  за  три  чи  чотири  квартали,
Вечеряли,  скромно,  і  крихти  збирали.
Дванадцять,  це  дуже  велика  родина!
Надія  –  на  маму  і  старшого  сина...

В  нічному,  на  першому  поверсі,  клубі,
Пузатий,  що  років  п’ятнадцять  у  шлюбі,
Тримаючи  дівчинку  нижче  спідниці,
Програв  тридцять  тисяч,  за  вечір...  Дрібниці.

Сучасність  –  об’ємне  насичене  коло,
Шукаючи  правди,  не  знайдеш  ніколи...
Є  світло,  є  темрява.  Гріх,  або  сповідь...
А  кожен  –  шукає  своє...  І  знаходить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333954
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Діана Сушко

*** (найдорожче…)

Ось…  Від  мене  на  пам’ять    скромний  візьми  дарунок.
Він  не  має  ціни.  Я  його  в  молитвах  до  Небес
гаптувала  ночами  смАком  твоїх  цілунків
і  теплом,  у  якому  дотик  руки  воскрес.

Я  вплітала  у  нього  кавово-карий  погляд
і  джерельно-дзвінкий,  розмаїтий,  веселий  сміх.
Теплим  вітром  плекала  лЕгкий  прозорий  подих…
І  трусила  поверх  рум’янець  з  невинних  втіх.

Я  творила  його  із  ніжності,  самобутньо,
ненароком  вкрапляла  гілочки  полину.
А  сьогоднішній  ранок  для  мене  став  незабутнім.
І  віднині  спокійно  нам  уже  не  заснуть.

Ось…  Від  мене  на  пам'ять  скромний  тобі  дарунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330761
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Діана Сушко

*** (Нет большей ценности, чем жизнь, которую Вы можете дать)

(Нет  большей  ценности,  чем  жизнь,  которую  Вы  можете  дать)

Ребята,  хотела  сегодня  создать  
невзрачное  обьявленице.
Вы  знаете,  как  на  ручонках  держать
пятичасового  младенца?
Дрожа  от  усталости,  скомканный  гном,
скорее  всего  без  имени,
(родные  черты  непроглядны  ведь  в  нем),
усердно  укутан  назойливым  сном,
на  глазки,  нос/рот  неделим  еще.  
А  знаете,  как  накормить  без  речей,
узнать,  где  болит,  когда  жарко?
Успеть  среди  груды  бессонных    ночей
к  Восходу    за  солнцем  в  подарок?
И  что  значит  жить,  почему,  для  чего…
Постигнув  увесистость  смысла,
не  мыслить  и  вдоха  без  вдоха  его,
разгадывать  счастье  по  числам…
Не  знаете…  
Ценности  более  нет,  чем  жизнь,  озаренная  Вами.
И  впитанный  в  детстве  от  мамы  обет
той  жизни  зажечь  и  прославить  рассвет
и  небо  ей  стлать  под  ногами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324397
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Віктор Нагорний

Поэту все ниспослано с небес (С Днем Поэзии - Друзья!)

Поэту  все  ниспослано  с  небес:
Любовь,  слова  и  звуки,  без  обмана.
Он  буквами  выдавливает  пресс
Холодной  лжи,  в  устах  державных  кланов.

Поэты  не  обласканы  судьбой.
Их  Музы  –  бесподобны,  но  капризны,
Устами  и  душевной  чистотой,
Час  от  часу,  их  возвращают  к  жизни.

Поэты  не  витают  в  небесах,
Рисуют  стих,  не  в  поисках  «халявы»...
Конечно  лицемерят,  это  –  факт,
Когда  вещают,  что  не  ищут  славы.

В  душе  поэта  Ангел  или  –  бес...
Он  жив,  когда  читают  его  строки.
Поэту  все  ниспослано  с  небес!
Господь  прощает  все  его  пороки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323923
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012


molfar

Час ірисів

О,  не  сумуйте  –
сніг  таки  розтане.
Жадане  сонце
вигулькне  з-за  хмар,
Мольфар  відкриє  в  небі
теплі  крани  –
настане  час  ірисів.

Календар
перегорнЕ  сторінку
жовто  –  синю:
Богинею  
зостанетесь.  
Мені.

Ясні  пісні
нестиму,  як  Святині:
дитинне  серце,
очі  –
неземні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


V. Zolin

Не ходите, или Ода трусости

Горы  в  небо  провалились  –  
не  ходите  люди  в  горы.    

Вот,  старались…  
Вот,  трудились…  
Пересуды…  
Уговоры…  
Белый  ветер  сменит  чёрный.  
Чёрный  ветер  сменит  белый.  
Прилагательное  «стрёмный»  
станет  именем.  
Несмело,  
нет,  скорее  даже  -  робко
сбросим  то,  что  наболело  
в  повседневности  окопы.  

А  кому  какое  дело?!    

Блажь  прольётся  в  рукомойник  
кухни  
дома  престарелых.  
Как  бы  плановый  покойник  хор  пополнит  
самых  смелых,  
самых  чистых,  
самых  бравых,  
самых  добрых  и  достойных…  
Хочешь  быть  навеки  правым  -    
непременно  будь  покойным.        

Забываем  в  неге  хмеля,  
упоенные  печалью:  
свет  не  лишь  в  конце  тоннеля,      
свет  присутствует  в  начале.  

Если  честно,  больше  норы  
нам  для  жизни  пригодились…  

Не  ходите  люди  в  горы  –  
горы  в  небо  провалились.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320592
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 12.03.2012


V. Zolin

Любимой

По  волне  
сердцебиения,  
как  по  льду
истёртых  клавиш,  
волоку  тобой  томление…  

Не  придёшь.    

И  не  избавишь
от  тоски  застывшей  полночи,  
потолка  -  забвений  крышки.  

Жуть  звенит!  

И  мысли-сволочи  
кувырком  несутся  
с  вышки  
оголённого  сознания  
ежедневностью  обиды  
на  бесплодные    старания  

рядом  быть!  

Пусть  -  нелюбимым…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319297
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Кадет

Точки…

Оттолкнувшись  от  точки  рождения,
Загулял  по  росе  босиком…
И  вкуснее  не  знал  наслаждения  -
Ломтя  хлеба  с  парным  молоком…

Нас  учили  жить  по  расписанию,  
Загоняли  в  общественный  строй,
Откровенные  точки  касания
Были  часто  опасной  игрой…

А  когда  бестолковые  прения
И  умение  громче  кричать
Доводили  до  точки  кипения,
Приходилось  позорно  молчать…

В  те  года,  когда  грустные  повести
Уводили  людей  далеко,        
Злую  точку  стирания  совести
Удалось  миновать  нелегко…                

Не  страшили  любые  задания,
Но,  порой,  наплевав  на  дела,
На  горячую  точку  свидания
Гарцевал,  закусив  удила…

Слава  Богу,  лишён  безразличия,
Безобразия  часто  браню…
Старомодную  точку  приличия
Всё  ещё  по  старинке  храню…

Не  на  ветер  бросал  обещания
И  держать  научился  ответ…
Почти  каждая  точка  прощания
Оставляла  в  душе  рваный  след…

Посерьёзнели  детские  шалости,
Все  шары  в  небеса  отпустил…
И  в  логической  точке  усталости
Всех,  кого  ненавидел,  простил…

Поубавилось  прыти  и  рвения,
Много  всякого  встретил  в  пути…
А  казалось  –  до  точки  забвения  
Никогда,  ни  за  что  не  дойти…

Вот  и  старость  подкралась  нечаянно,
Пополнел  прейскурант  процедур…
Но  не  лечится  точка  отчаянья
По  методике  акупунктур…

Окунаясь  в  весеннее  пение,  
Трепещу  как  последний  герой…
Замаячила  точка  спасения
За  сиренево-синей  горой…

март  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318945
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Діана Сушко

«… і не сумуйте за тим, що втрачено. »

…  і  не  сумуйте  за  тим,  що  втрачено.
Воно  насправді  було  лиш  кроком
у  щастя,  Кимось  для  нас  призначене,
незриме  в  попелі  для  пророків.

…  і  не  тривожте  чеканням  помисли.
Усе  приходить  до  болю  вчасно.
Із  оксамиту  очима  повними,
які  ніколи  уже  не  гаснуть.

…і  не  розмінюйтесь  на  тлумачення.
Шукайте  фарби,  малюйте  щастя!
Ви  не  жалкуйте  за  всім  утраченим.
Це  як  очищення  до  Причастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318885
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Liliya Al*******

Напишем…

Быть  может,  это  был  последний  раз...
Когда  ещё  услышу:  \"Как  ты,  зая?\"
Ты  видишь,  даже  Небо  против  нас.
Так  вышло.  Здесь  война.  Я  понимаю...

Но  если  мне  однажды  суждено
Писать  историю  своей  несладкой  жизни,
Я  выберу  большое  полотно,
Пусть  будет  каждый  штрих  безукоризнен.

Пусть  будешь  ТЫ  началом  всех  начал  -  
Невинно-белым  и  порочно-алым.
Спасибо,  что  любил  и  принимал
Какой  была  и  той,  которой  стала.

Пусть  будет  нежность  светло-голубой,
Пускай  надежда  будет  изумрудной.
Я  не  жалею  ни  о  чём.  С  тобой
Мне  было  сладко.  Ерунда,  что  трудно.

Когда  накатит  горечь,  напишу
Оранжевым,  как  сердце  апельсина,
\"Я  верю!\"  Просто  знай,  что  я  дышу,
Чтобы  дождаться.  Значит,  буду  сильной!  

Сто  лет  спустя,  забыв  ожог  разлук,
(Не  разбудить  бы  лишь  дочурок-бестий),
Плечо  к  плечу,  не  разнимая  рук,
Всё  недосказанное  мы  напишем  вместе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318703
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Виктория Роше

***

Так  быть  должно.  Мы  не  пройдем  бесследно.  
Все  возвращается  на  зыбкие  круги
Своих  орбит  в  расшатанной  вселенной
Истоптанных  намерений  благих.  

Когда  весь  мир  из  плоскостей  и  граней.  
Весь  из  углов,  тогда  из-за  угла
Так  хочется  прицельно  бросить  камень,  
Чтоб  насладится  музыкой  стекла.  

Пусть  заколеблются  устойчивые  догмы,  
В  дрожащем  воздухе  из  пыли  сбив  мираж,
Который  ты  увидишь  и  запомнишь
И  непременно  снова  воссоздашь.

Я  чувствую  и  есть  тому  знаменья,  
Что  плоть  не  ограничивает  век,  
Но  ограничивает  дух,    И  без  сомненья
Мы  параллельно  движемся  наверх.  

И  мир  трясется  в  редкие  мгновенья
Прозренья,  откровения,  стиха.  
Мы  оставляем  метки,  чтоб  бес-следной
Не  оставалась  наша  вертикаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312928
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Кадет

Собакам…

Когда  верхи  конкретно  зажрали́сь,
Бросая  кости  преданным  собакам,
В  низах  нашлись  лихие  забияки,
Но  им  всё  объяснили  просто:  «Брысь!»  

И  я  от  злости  чуть  не  закипел,
Но  вовремя  сумел  остановиться,
Вглядевшись  в  их  оскаленные  лица,
И  отложил  до  времени  жупе́л…

И  время  разложило  по  местам
Претензии  и  жалкие  потуги…
И  каждому  воздало  по  заслугам,
И  остудило  пылкие  уста…

А  я  не  часто,  но  ещё  киплю
В  надежде  хоть  чего-нибудь  исправить…
И  сам  себе  мозги  пытаюсь  вправить,
И  по  ночам  пером  ещё  скриплю…

И  мне  не  жалко  загнанных  собак,
Их  добивают  молодые  волки…
Нельзя  сказать,  что  стало  больше  толку,
Но  стало  меньше  бестолковых  драк…

февраль  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310776
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2012


Діана Сушко

Візьми

Візьми  у  мрію  за  руку.  Лячно?
Шибки  розмалюй  щастям…
А  я  тобі  вранці  босоніж
каву  на  кухні…
Смачно?
В  сніданок,  як  до  Причастя.

І  очі  навіки  в  тепло…  в  душу!
Аби  не  крила  рутина.
А  ти  ночами
вкутаєш,
мусиш,
щоби  не  мерзла  в  спину.

Візьми  у  Небо  за  руку.  Зможу?
Я,  мабуть,  тому  й  літаю!
А  потім  –  
кава,  
паркет  босоніж…
Тихше!  Мовчи,  я  знаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309784
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 29.01.2012


Виктория Роше

Sonet

Что  Биатриче?  Кем  она  была
Для  мастера  любовного  сонета,  
Чей  сноп  сияющего  внутреннего  света
Направлен  на  нее.  И  там  где  мгла
Наслоена  на  мглу  она  смогла
Взять  над  забвеньем  верх,  поскольку  это
Явилось  прихотью  влюбленного  поэта!
Взгляд  на  любовь  со  странного  угла
Поэзии    -  благословляет  музу
Делить  бессмертие  с  Поэтом,  дабы  узы
Не  порвались,  не  канули  во  тьму...

Но  хочется  узнать  в  каком  обличьи
Предстал  бы  Дант,  когда  бы  Беатриче
Ответила  Поэзией  ему.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308972
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012


Дмитро Барзілович

Последнее затмение

Красным  портвейном  н́алиты  морды
В  пост  разрешенная  рыба  -  кролик
Жечь  несогласных  нужно  с  комфортом
"Можно  здесь  забронировать  столик?"

Небо  не  смотрит  на  слабость  принцев  -  
Небо  единственный  глаз  закрыло
Чтобы  проверить  меня  на  принцип
Я  ли  опора  его  посыла

Я  на  костре,  в  лучевой  короне
Сердце  у  сотен  тысяч  заныло
Хор  йезуитов  потусторонне
Воет:  "Паскуда,  верни  светило!"

Что  вам,  пророки  зерна  и  плевел?
Что  вам,  расхристанные  пропойцы?
Столько  переврано  вами  -  Левий
Рядышком  встав,  покажется  поцем

Эй,  раскудрявые,..  Бога  душу!,.
Рвущие  рыком  любые  храмы
Каждый  был  вами  хоть  раз  укушен
Каждый,  я  просто  самый  упрямый

Из  благодати  динарий  вычтут?  
Ваши  молитвы  моим  не  ровня?
Но  посмотрите,  лишь  я,  язычник
Руку  на  ближнего-то  не  поднял

Я  -  пустомеля,  пустынный  суфий
Дервиш,  крутящийся  в  центре  травли
Мой  обожженный  краями  суффикс
Пред  окончанием  вам  приставлен

Может,  я  слаб,  но  рисунок  Мойры
Ткут  и  из  более  сорных  нитей  
Ваши  надежды  утонут  в  море  -  
Солнца  я  вам  не  верну,  простите


©  Дмитро  Барзілович,  січень  2012.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306599
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012


dogma

Згорнувся відчай у клубок

Згорнувся  відчай  у  клубок
Чому?  Невже  так  має  бути?
Мільйон  безглуздих  мрій,  думок
Минуле,  втрачене,забуте.
Байдужий  погляд  у  вікно
Тут  жити  б,  а  на  серці  грати
Й  життя,  немов  німе  кіно  
І  кимось  іншим  роль  зігрАта.
А  я  шукаю  в  чатах  блат
Хоч  правди  нікуди  подіти
Де  не  поткнись,  скрізь  "неформат"
До  дупи  вищих  дві  освіти.
Оце  і  все  що  нажила,
Позаду  мною  не  прожиті
Робота,  друзі  і  сім`я
Зостались  там  -  у  снах  розмитих.
Пустеля  й  час  піском  біжить
Крізь  пальці,  рвучко  нерв  лоскоче
І  тільки  мама  ніч  не  спить
За  мене  молиться  щоночі.
І  як  сказати  їй  слова
Які  не  можна  говорити...
ЇЇ  надія  ще  жива,
А  я  уже  втомилась  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306066
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Кадет

Критическая масса

Хорош  девиз:  «Искусство  в  массы!»
Пусть  не  всегда  он  был  таков,
Зато  ценились  прибамбасы
На  протяжении  веков…

Поныне  в  моде  выкрутасы
У  молодых  и  стариков...
И  собирают  мастер-классы
Большие  массы  простаков…

Но,  чтоб  не  корчились  гримасы
От  незатейливых  стихов,  
Нужна  критическая  масса
Весьма  отчаянных  грехов…

декабрь  11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298836
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011


Дмитро Барзілович

Манифест бегущего

Вязок  по  тону,
Не  по  канону
Выскоблен,  немощен  
                               лик  
                                     святых
Странно  неблизки
Краски  и  кисти  
Мне  просто  больше  
                               не  нужно  
                                               их

В  старых  коробках
Грязных  и  ломких
Масло  прогоркнет,  
                           выпадет  цвет
Мертвые  души  —  
Сажей  и  тушью,  —
Больше
           не  пишутся  мною,  
                                       нет!

Тихим,  забитым,  
Нищим  каликам
Выставлен  лордом  
                           счетец  —  
                                           «за  газ»
Бедные  зайки,
Слышьте,  узнайте
Лис  
       выселяет  из  дома  
                                   вас!

Мир,  пусть  и  светлый
Свернутый  петлей
Я  не  согласен  
                       считать  
                                   своим
Я  отправляюсь
За  урожаем
Новых,  
           другое  звонящих
                                     зим

Грозно,  по-пёсьи
Над  переносьем
Вздыблены  радугой  
                             рвы  
                                   морщин
Перекоробив
Свору  убогих
Властен,  
             могуч,  
                       велик  —  
                                     триедин

Я  беспощадно
Выведу  пятна  —
Липкий,  
             облизанно-потный  
                                         «свет»,  —
В  белое  поле...

Пусть  обездолен,
Но  не  бездарен,  
                         хоть    
                                 невоспет


©        Дмитро        Барзілович,        грудень        2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298595
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011


Дмитро Барзілович

Все, что было снами

Посмотрю  налево,  а  затем  направо
День  сменяясь  ночью,  щелкает  суставом
Погляжу  под  ноги,  и  на  звезды  тоже
Ветер  леденеет,  пузырясь  по  коже

Что  там,  между  нами,  в  этом  промежутке?
Волны  лечат  берег  от  следов  нечутких
Гранд-каньон  присыпать,  нам  не  хватит  пудры
Может,  потеплеет.  Может,  будет  утро

В  этой  самой  фазе  первый  шаг  из  камня  
Делают  песчинки.  Внутрь,  вовне?..  Куда  мне?
Камешек  в  ботинке  и  песок  в  постели
В  этой  самой  точке  мы  уже  истлели

Протяни  мне,  Солнце,  желто-горький  стебель
Был  богат  без  меры,  оказалось  -  бредил
В  этом  белом  мире  нет  ни  капли  влаги
Твой  протуберанец  не  сожжет  -  погладит

Ну  а  ты,  Селена?  Дотянись  рогами
Золотой  на  милость  брось  -  ведь  я  ограблен
Я  замшел  как  Север,  как  зима  безлиствен
И  во  мне,  как  в  склоне,  роют  норы  лисы

Небо  подо  мною  упади,  разбейся!
Я  считал  секунды  -  тридцать,  двадцать,  десять
Ноль...  и  мне  не  слышно,  как  углы  Вселенной
Жмутся,  ровно  в  страхе,  за  мои  колени

Моим  жгучим  ядом  захлебнется  космос
Суперструны  взвоют  тысячеголосно
И  уронит  Вечность  в  щель  между  мирами
Все,  что  было  нами.  
Все,  что  было  снами.


©    Дмитро    Барзілович,    грудень    2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298371
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011


Тетяна Яровицина

Корені

Я  –  звичайне  струнке  дерево,
що  зросло  на  землі  батьківській,
над  Дніпровим  крутим  берегом,
під  вітрів  віковим  натиском.

Маю  друзів  –  дерев-братчиків,
та  нема  поміж  них  злагоди.
Виглядають  талан  (ач  які!)  
той  –  зі  сходу,  а  той  –  з  заходу…

Щось  доводять  одне  одному.
В  суперечки  свої    втягують  –
чи  в  дебати?  –  
як  там,  по-модному?  
…Ні,  без  мене,  гаразд?!  Дякую.

Будуть  сотні  питань  спірними,
а  обставин  лоби  –  дужими,
ми  ж  потрібні  землі  вірними,
ми  потрібні  землі  мужніми!

Як  терпіти  ганьбу  братську,  то
краще  бути  ущент  зламаним!
...Є  на  сході  рідня  –  батькова.
І  на  заході  теж  –  мамина…

Та  не  треба  мені  клястися,
в  тім,  що  стовбури  вкрай  зморені!
Не  гризіться  хоча  б!  Згляньтеся!
…Невимовно  болять  корені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295583
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 28.11.2011


Тетяна Яровицина

Глянець (дивні паралелі)

По  риночку  помалу  йде
старенький  дядечко
та  все  припрошує  людей:
–  Купуйте  яблучка!
Смачнющі,  ба  не  золоті.
Із  саду  власного!
(Чи  в  око  впали  вам  оті,
що  сяють  глянсово?!
На  них  же  й  мушка  не  сіда  –
то  харч  від  ворога!)
…Дешевше,  хочете,  продам,
коли  задорого?!

На  руки  дивитесь  мої?
Авжеж!  ...З  народу  я.
Куштуйте  яблучка!  Свої  –
не  перепродую!
(Не  підіймається  рука.)
Купуйте!  Дешево!
Ген,  спекулянт  сичить-гука:
„Какого  лєшего?!”    
Беріть  собі  і  дітворі–
нічим  не  кроплені!  
Найкращий  сорт,  що  на  порі!
…Чи  вам  пороблено?

Скажу:  колись  була  і  я,
як  цей-от  дядечко.
Забула  прізвище-ім’я
та  ще  й  по-батечку,
з  відлунням  диким  у  душі
біди  народної
несла  назад  свої  вірші
з  книгарні  модної.
«Хороша  книжка.  Узяли  б,
та  це  ж...  поезія!
Не  хоче  люд…  дивитись  вглиб.»
...Йшла  геть  по  лезу  я.

Гламурний  час  уподобань
оцих  велúких  днів!
Роздолля  -  тисячам  видань
бульварних  викиднів…
Як  мій  герой,  гидую  цим
засиллям  глянсовим.
Не  місце  в  нім  розмаю  рим.
І  з  того  часу  я
йду  від  душі  і  до  душі  –
не  шляхом  мощеним:
–  Візьміть  вірші,  товариші!
З  душею  зрощені…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290657
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011


Діана Сушко

Не долюбила

Не  долюбила…  Ще  не  маю  мудрості
тонкої  і  досвідченої  жінки.
Не  запросила.  Навіть  не  осмілююсь…
Та  й  каву  я  завжди  роблю  без  пінки.

Не  допила,  дурманами  окутана,
лишивши  поцілунок  на  фужері,
той  погляд,  що  давно  осів  отрутою
в  солодкому,  тягучому  лікері.

Не  дотяглася,  не  пізнала  дотику,
в  шовкових  простирадлах,  на  губах  і  …
Опам’яталась,  мабуть,  вітру  подихом
обпечена  під  краєм  неба  плахти.

Не  дописала.  Стрималася  в  порусі,
лишила  місце,  змішую  відтінки…
Не  долюбила.  Ще  не  маю  мудрості
тонкої  і  освіченої  жінки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289329
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011


dogma

Вуста мої цілує осінь

Вуста  мої  цілує  осінь
Зрадливо  падає  на  плечі
Так  тепло...Безсоромна  боса
Іду  за  нею  в  тихий  вечір.
Шепоче  вслід  опале  листя
Що  там  зима,  мороз  і  скрута,
Там  він,  який  щоночі  сниться
Й  межа,  яку  не  перетнути.

                                                           7.10.11.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287249
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Дмитро Барзілович

Разговор с вороном

(Посвящается  поэтам,  так  или  иначе  пострадавшим  за  свои  стихи)

Вода,  сухарь,  укус,  глоток...  Похмелье
Молчи,  молчи  мой  бедный  старый  вран!
Для  нас  вся  суть  в  черненных  сажей  перьях
Ты  вещ,  как  сон.  Как  слог  мой  нищ  и  дран

В  твоих  стихах  повыщипаны  строки
Моим  крылам  недостает  страниц
Не  вороны  мы,  друг  мой,  но  сороки
Нас  сбили  с  лёту,  преклонили  ниц

Вся  наша  сталь,  отлитая  в  страданьях
По  приговору  злой,  опасный  труд
Кровавым  рвеньем  человечьей  дряни
Судили  к  казни.  Ждем,  нас  позовут

Тугую  связку  времени  и  власти
Грядущий  расплетет  переворот
И  кто-нибудь  оплачет  и  оплатит
Разнузданный,  пророческий  полет

Пусть  в  браке  с  мылом  бечева  смертельна  -
Молебен  сей  не  для  сухих  небес
Будь  отдано  на  поглумленье,  тело!
Но  мою  душу  сберегать  тебе.    

©  Дмитро  Барзілович,  жовтень  2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287067
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011


Келя Ликеренко

НІВРОКУ

Я  не  вникаю,  як  це  може  бути.
Якщо  немає,  отже,  не  потрібно!
А  здійснювати  мрії…  Це  -  як  чути
І  бачити,  і  дихати…  Я    -  здібна!
Солодких  митей  на  губах  оскома.
Мені  не  вийти  іншим  тротуаром!
Ну,  напилась  до  чортиків  удома!..
Ну,  чути  на  три  метри  перегаром!..
В  передчуттях  не  їм  на  нігтях  лаку.
З  життям  під  ручку  йду  вперед  щокроку.
Великий  Бозя  любить  мене  всяку!
…Тому,  мабуть,  така  я,  бл..,  нівроку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286311
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 17.10.2011


V. Zolin

Штрих просьбы

здравствуйте,  товарищи!  

пусть  
листвы  пожарище  
вас  тоской  не  косит  -  
это  просто  
осень...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286537
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011


Тетяна Яровицина

Гимн дядям (или Наставление дочери)

–  Снова  дед  постельку  не  убрал...  –
дочка  негодует  (ну  и  дети!),  
посылая  мне  о  том  сигнал.  –
Мам,  скажи,  лентяи    –  дяди  эти!..

–  Чтó  так,  я  признáюсь,  не  пойму,
за  порядок  ратуешь  ты  жарко?!
Объясни-ка  маме,  что  к  чему.

–  Просто...  вас  с  бабулей  очень  жалко.
Тяжела,  я  вижу,  роль  жены:
убирать  должна,  готовить  –  тоже.
Мужики  вам  помогать  должны!  –

...И  пошёл  мороз  гулять  по  коже.
Встал  вопрос  во  всей  своей  красе:
как    в  её  счастливых  шесть  и  восемь
в  маленькой  головушке  засел
зрелый  женский  будничный  вопросик?!

Я  в  кулак  всю  волю  собрала
и,  с  улыбкой  на  малышку  глядя,
так  примерно  тему  начала:

–  Кто,  скажи,  построил  дом  наш?    
–  Дяди...

–  Кто  подвёл  к  нему  водопровод?
Кто  дал  кров  надёжный,  да  не  нá  день?
–  Дяди...

–  Точно,  милая,  так  вот:  
у  кого  важнее  роль?
–  У  дядей...

–  Кто  придумал  первым  колесо,
изобрёл  и  ручки,  и  тетради,
кто  добыл  из  недр  земли  нам  соль,
заработал  денег,  молвил:  нате?
Кто  построил  в  городе  метро,
берега  реки  связал  мостами?
Кто  из  года  в  год  творит  добро
сильными,  могучими  руками?
Кто  открыл  нам  свет  далёких  звёзд
в  золотой  космической  плеяде,
разные  открытия  донёс
до  умов  пытливых?
–  Тоже  дяди.

–  Кто  проник  сознанием  в  эфир,
просчитал,  как  кружится  планета,
кто  помог  прийти  нам  в  этот  мир?
(Подрастёшь  –  поведаю  об  этом...)
Кто  стране  родной  –  и  меч,  и  щит?
Кто  –  разумный,  сильный  и  надёжный  –
от  беды  нежданной  защитит,
и  придёт  на  помощь  неотложно?
Ночью  ли,  ненастным  тёмным  днём  
с  верою  посмотрит  в  наши  очи,
скажет  нам,  обняв:  «Переживём!»?
–  Дяди.

–  Потому-то  мы  их  ждём,
любим,  уважаем  очень-очень!
Женский  труд  не  ведает  цены:
в  нём  –  любовь,  и  ласка,  и  забота.
Видно,  для  того  мы  рождены.
А  для  дядей  главное  -  работа!
(Правда,  тёти  тоже  им  нужны...)
Знают  пусть:  живут  чего  же  ради
тёти  (мы)  –  от  дочки  до  жены  –
всё  для  них,  родных  и  сильных  дядей!  

*******************************************

...Дочке  не  сказала  я  тогда,
а  теперь  –  в  стихах  –  смолчу  едва  ли:
я  ХОЧУ,  чтоб,  вправду,  иногда
дяди  тётям  тоже  помогали!
Чтоб  в  тумане  сизых  будних  дней
жило  солнце  ласки    
                                   в  строгом  взгляде,
сделав  чуть  внимательней,  нежней
сыновей,  мужей  и  братьев  –  Дядей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285606
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Любовь Козырь

Себе на уме

С  утра  на  столе  грустит  недопитый  кофе…
Сегодня  -  мой  первый  день  по  борьбе  с  шаблонностью.
Я  в  этом  безумном  деле  совсем  не  профи,
И  часто  грешу  по  жизни  излишней  скромностью.

Зачем  мне  чужой  Олимп,  на  котором  тесно,
Где  мифы  давным-давно  подменили  истину?….
Слыть  лучшей  из  многих,  действительно,  очень  лестно,
Но  высшая  мера  счастья  -  лишь    быть  единственной.

06.10.2011  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284639
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 09.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2011


Дмитро Барзілович

…Это свобода быть.

Осень  -  это
                     свобода  
                                   быть  
И
   рваться,
               гремя  цепями

Не  
     поднимаясь,
Молча  по  грязи  
                         плыть,
Зная,  что  ты
                     уже
                           на  
Полупути
               к  Нирване




Осень  -  это
Полсотни  
                           плевков  

За  
   каждый  твой  шаг  -
                                     в  душу

Не-
           промокаемых  
                                                 нет
                                                             стихов,
И
     мокрое  слово  -
                                                 листом,  -
Плавает  в  луже




Осень,  это
                               когда  ото  всех
Ты
         каждому  ветру  -  
                                                         посылка
Когда
                 закончив  
                                           постылый  бег
Изотрешь
                           себя
                                         до  обмылка




У  глифов  Иеру
                                           найти  
                                                             нельзя
Ни  полу-
                       грамма
                                           для  Пиктов
Осень  -
                     В  молчании
                                                     соль
                                                                   слизать
Со  струн
                         посекундных  
                                                             тиков




Ты
         отнесешь  свою  жизнь    
                                                                         зиме  -
Поставить  
                             белую  
                                                 точку
Но...
             Ты
                       остаешься  жить
                                                                     во  мне
Прошлой,
               будущей,
                               этой  
Ночью.



©  Дмитро  Барзілович,  вересень  2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281904
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011


Тетяна Яровицина

Уйти из стаи

Она  смогла  уйти  –  за  ним.
Видать,  любила...
Особняком  живут.  Одни.
Хватило  силы
ей  оторваться  от  родни
и  жить  в  разлуке.
А  муки  –  ведомы  ль  они
обычной  суке?

Живут.  Два  раза  в  год  щенят
на  свет  рождают.
А  те  растут.  Шалят.  Скулят.
И  пропадают.
...Собака  воет  ли,  ветра
стенают-свищут?
Неделю  бродит  по  дворам,
детишек  ищет...

...Вползёт  под  вечер  в  конуру,
уснёт  в  бессильи,
не  зная:  это  дело  рук,
что  их  кормили.
Но  стихнут  отблески  беды
в  глазах  собачьих,
и  запах  лакомой  еды
обиды  спрячет...

Другое  дело  человек.
Другое  дело:
живут  сомненьями  вовек
душа  и  тело.
Когда  в  тупик  ведут  пути,
ох,  непростая  
(неразрешимая  почти!)
задача    –  бросить  и  уйти...
Уйти  из  стаи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279659
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Любовь Козырь

Тебе не понять…

Тебе  не  понять…  И,  наверное,  слава  Богу.
А  к  горлу  опять  подкатит  горячий  ком…
Кто  знает,  откуда  ветры  несут  тревогу,
Которая  окружает  сплошным  кольцом?...

Тебе  не  понять…  И  от  этого  так  печально…
Я  вновь  со  своим  сомнением  тет-а-тет…
Поступки,  которые  ты  совершил  «случайно»,
На  сердце  моём  оставили  рваный  след…

01.09.2011    г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278147
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011


Келя Ликеренко

ЛИЦАР

В  чоловіків  є  вада  однозначно,
Розвинена  в  умовах  легкодівства.
Той,  кому  я  від  Господа  призначена,
Боїться  взяти  меч  й  розвинуть  дійства:
Відбити,  бити,  стукать,  добивати,
Мечем  вражати  кожен  клаптик  тіла,
Дзвонити  в  дзвони,  вкрасти,  цілувати,
Переконать,  що  лиш  тебе  й  хотіла!
Фантазувати,  додавати  перцю  -
І  вигравати  кожен  бій  з  трофеєм!
Бо  ж  не  Шмаркач  ти  маєш  бути  серця,
А  –  Лицар  мого  серця!!!..  (ось  -  ідея!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277778
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 31.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2011


Келя Ликеренко

ПОРОДИСТИЙ КІТ

Я  на  тобі  звилася,  наче  кішка.
Отак  засну.  Не  тяжко  ж?  Тоді  –  гладь!
Твій  голий  торс  віднині  замість  ліжка.
Хай  стукають  сусіди:  «Що  за  бл..?!»
Націлувалась  до  тремтіння  вусів.
Соплю,  соплю,  аж  серце  –  у  хвості!
То  граюсь,  лоскочу,  то  притулюся,
То  укушу,  подряпаю…  Не  ті
Нявчать  коти  під  вікнами  блохасті!  
(…  Сусід  по  стінах  гатить  молотком)
Хіба  я  винна,  що  у  мене  …  щастя
З  найкращим  ще  й  породистим  КОТОМ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277933
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011


Софія Кримовська

Жінка

Я  просто  жінка.  Просто  жінка  я.
П’ять  букв  у  слові  –  ну  куди  простіше?
Я  люба,  я  кохана,  я  твоя,
Я  та,  яка  на  світі  найрідніша.

Сумна  і  ніжна.  Мовчазна  і  ні.
Я  та,  якій  протягують  долоні…
Я  палена  у  відьомськім  вогні,
Я  писана  у  золотій  іконі…

У  муках  я  життя  тобі  даю,
Зціпивши  зуби,  на  війну  пускаю.
Біля  вікна  задивлена  стою.
Я  просто  жінка  …  і  немає  краю

Такій  ось  простоті.  З  ребра  чи  ні,
Я  Єва,  я  спокусниця  Адама.
Я  та,  якій  присвячують  пісні,
Я  та,  якій  гукають  просто  «Мамо…»

Я  просто  жінка.  Грішна  і  свята,
Слабка  і  сильна,  сіра  і  яскрава.
Я  просто  жінка,  просто  жінка.  Та,
Якій  потрібно  щастя,  а  не  слава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 29.08.2011


Келя Ликеренко

ЖИРНИЙ РАНОК

В  снах  нема  покриття.
Між  відпущених  жмень
Час  вбиває  життя...
Ніч  розмножує  день...
У  закритих  очах
Дійсність  в  грі  не  снує.
На  Господніх  плечах
Хто  ми  є?

Ранок  скошує  сни.
На  щоках  вже  є  слід.
Дощ  періщить  рясний.
Йде  до  мене  чи  від?
Десь  під  ковдрою  тінь,
Груди  ловлять  "люблю".
Прокидатися  лінь.
ще  посплю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273435
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 09.08.2011


Любовь Козырь

Спасение

І.
Мир,  возможно,  сошел  с  ума.
Не  пойму,  по  какому  поводу…
И  опять  я  бреду  одна
По  забытому  Богом  городу.
Мегаполис  совсем  не  спит,
Возомнив  из  себя  «Высочество»,
Он  всего  лишь  большой  магнит,
Привлекающий  одиночество.
А….

ПРИПЕВ:

Небо  меняет  цвет,
Рвётся  на  главы  повесть…
Смялся  в  руке  билет
На  проходящий  поезд.
И  нечего  больше  ждать:
Ты  не  просил  прощения...
Уж  если  могу  дышать,
То  я  подлежу  спасению.

ІІ.
Мир,  возможно,  сошел  с  ума
И  меня  заразил  нечаянно.
Ты  -  мой  крест,  ты  –  моя  тюрьма,
Из  которой  бегу  отчаянно.
За  окном  промелькнёт  перрон,
Расставания  горечь  в  чае…
Погрузив  все  мечты    в    вагон,
Я  сегодня  себя  спасаю.
И…

ПРИПЕВ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272276
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011


Кадет

Полёты об землю

Бесшабашно  бузил  посреди  буйных  пней  и  коряг,
Ковырялся  активно  в  весьма  примитивном  кроссворде…
И  подолгу  парил  в  облаках  как  счастливый  дурак,
Получая  авансы  капризной  ладошкой  по  морде…

От  назойливых  мыслей  резонно  потрескался  лоб,
Настроение  допинга  просит  весьма  регулярно…
От  прыжков  в  глубину  появился  противный  озноб,
А  прыжки  в  ширину  напрягают  перпе́ндикулярно…

Завершился  ничем  опрометчивый  бег  по  грабля́м,
Не  щекочут  как  прежде  параметры  бёдер  и  талий…
И  всё  больше  стихов  доверяю  каминным  углям,
Всё  милее  покой  на  какой-нибудь  горизонтали…

Остаётся  икать  и  сливать,  и  плевать  в  потолок,  -
До  позорных  рефлексов  скукожился  модус  вивенди…
От  бравурных  потерь  до  того  безнадёжно  продрог,
Что  напрасно  пытаюсь  согреться  забористым  бренди…

Но,  пока  не  пора  городить  на  холме  монумент
И  родным  голосам  с  нетерпением  ангельским  внемлю,
Улучу  непременно  удобный  для  взлёта  момент
И  побью  все  рекорды  по  дерзким  полётам…
Об  землю…

июль  11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272043
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.07.2011


Кадет

Ароматное лето

Июль  заароматил  разнотравьем,
Выдёргивая  городской  народ
Туда,  где  испокон  резные  ставни
Таращатся  в  кормилец-огород…

Где  с  раннего  утра  жужжалят  пчёлки
И  друг  на  друга  «гонят»  петухи,
Лохматятся  пацанистые  чёлки    
И  как  щенки  кусают  лопухи…

Где  в  лоне  изворотливой  речонки,
Раскрашенной  цветным  карандашом,
Все  местные  мальчишки  и  девчонки
Барахтаются  смело  нагишом…

Туда,  где  заарканивает  горло
Соседских  яблок  пряный  аромат,
Где  в  первый  раз  «в  зобу  дыханье  спёрло»,
А  непорочность  знала  сопромат…

Где  по  весне  не  умолкают  споры
Под  лягуша́че-бабуша́чий  хор,
Где  ценят  рукотворные  узоры,
За  чаем  нескончаем  разговор…

Где  без  зазренья  пляшут  под  «фанеру»,
А  чувства  «вынимают»  из  души…
А  ночью  кабальеро-браконьеры
Выпрастывают  сети  в  камыши…

Где  всё  ещё  волнуются  колосья,
Хотя  житуха  вовсе  не  пестра…
И  птичье  гомонит  разноголосье,
И  колыбелит  душу  у  костра…

июль  11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271242
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Котенок

Яка вона — та жінка, що твоя?

Яка  вона  —  та  жінка,  що  твоя?
Несамовита?  Пристрасна?  Кохана?
До  болі  щемна,  чи  від  щастя  п”яна?
Родюча  нива,  сад  або  рілля?

Яка  вона  —  та  жінка,  що  у  снах?
Коли  відкриту  книгу  ти  читаєш,
Які  сторінки  ти  перегортаєш?
Це  глянець,  чи  “бульвар”,  чи  альманах?

Яка  вона  —  омріяна  весна?
Над  головою  —  ріжки?  Німб?  Корона?
Послушниця,  повія  чи  мадонна?
Ти  молишся  на  неї?  Чи  вона?

Яка  вона  —  найкраща  з  побажань?
Проста,  тендітна  чи  безмежно  сильна?
Зразково-добра?  Ніжно-божевільна?
Рішуча,  а  чи  сповнена  вагань?

Вона  така...  П”янка,  стрімка,  жадана...
Тайфун  і  спокій.  Радість  і  печаль.
У  ній  є  все:  любов,  терпіння,  жаль...
Вона  така  одна.  Твоя  кохана...

І  ти  готовий  йти  на  край  Землі,
Щоб  там,  збагнувши  вітер  і  сміливість,
Пізнати  ту  її  “неособливість”,
І  долі  зустрічати  кораблі...

З  останніх  сил  —  навіщо  все?  Дарма...
Та  лиш  заглянеш  в  ці  бездонні  очі,
І  ти  її  уже  не  просто  хочеш,
Тебе  без  неї    просто  вже  нема...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270196
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 20.07.2011


валькірія

ПЕРЕЖИТИ, ВИЖИТИ І ЖИТИ !

Пережити,  вижити  і  жити!  -
 В  цьому  світі,  повному  облуд,
 Коли  серце  зрадами  прошито
 І  дощем  не  змити  вічний  бруд.

Пережити,  вижити  і  жити,
 Слати  мрії  янголам  у  вись,
Знов  любов'ю  серце  воскресити,
 І  світитись  щастям,  як  колись.

Пережити,  вижити  і  жити,
 І  хреста  донести  до  кінця,
 Щоб  колись,  як  прийде  час  спочити,
 Гідно  зір  піднести  до  Творця.

Пережити,  вижити  і  жити,
 Відпустити  в  небо  всі  жалі,
 Знов  радіти  сонцю  і  блакиті,
 І  ступати  гордо  по  землі.

Швидкоплинність  щастя  -  не  наситить
 Душу,  що  втомилася  від  зрад...
 Пережити,  вижити  і  жити,
 І  не  озиратися  назад!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270662
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2011


Мария Сулименко

Вчера

Вчера  я  была  убита,
Вчера  я  горела  в  огне,
Вчера  я  кричала:  
Спа
----си
-------те!
И  что-то  сломалось  во  мне.

Мне  все  говорили:  Завтра.
Мне  все  говорили:  Жди.
И  я,  как  бегун  на  старте,
Ждала,  пока  грянет:  Жги!
 
Ждала,  что  придет  сегодня,
Ждала,  что  пройдет  зима,
А  завтра  была  свободна
И  чуть  не  сошла  с  ума.
 
Не  жаль,  что  была  убита,
Не  жаль,  что  горела  в  огне…
Мне  жаль,  что  кричала:  
Спа
----си
-------те!
А  вы  не  спешили  ко  мне.

_______________________

иллюстрация  "Вчера"  бумага,  тушь  -  Ирина  Смольянникова  (Стрекова)
галерея  художницы:  [url=""]http://artbesa.narod.ru/[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270184
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011


molfar

ТАЛІСМАН

Погожий  ранок  –
вірний  талісман:
хай  береже  
чутливу  світлу  душу
від  непогоди  і  розчарувань,
що  трусять  ніжне  серце,
ніби  грушу…
Я  променем  
порадую  твій  зір
і  свіжим  вітром
вушка  полоскочу.
Все  буде  добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо  хто  сказав,
що  під  склепінням  зір
є  неможливе  щось,
якщо  захочеш?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2011


Радченко

**Онукам

Три  пари  рідних,  синіх  оченят,
Як  совість  дивляться  мені  у  душу.
Три  пари  рідних,  ніжних  рученят
Життям  ведуть.  Я  вистояти  мушу

Цю  круговерть  і  радощів,  і  бід
Пройду  -  онуки  не  дозволять  впасти.
Три  пари  ніг  за  мною    слід-у-слід
Ідуть,  даруючи  надію  й  щастя.

Три  часточки,  три  крапельки  мої:
Нема  від  Бога  кращого  дарунка.
Я  впевнена,  що  їхні  вчинки  всі
В  житті  набудуть  вищого  гатунку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267274
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 28.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011


Келя Ликеренко

СМС

У  мовчанці  мого  телефону.
Було  чути,  як  дихають  кнопки.
Ти  мене  розбудив..  ще  сонну.
І  невиспану  в  пханні  пробки.
Йшов  тролейбус.  Хитався  в  боки.
Сонце  в  вікна  лилось,  як  диво.
Ти  мені  написав.  «ПОКИ
Я  Є  
ТИ  БУДЕШ  ЩАСЛИВА!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263684
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Радченко

***Лиш мовчання вслід луною

Вийшов  Місяць  молодий
Зачаровано-тендітний.
Плащ  накинув  золотий,
Мов  би  в  свято,  на  Великдень.

Рання  зірочка  прийшла
На  побачення  сьогодні,
Бо  самотньою  була
В  довгі  ночі  непогодні.

Тихий  шепіт  листя  й  трав,
Тихі  кроки  снів  та  тіней.
Зірці  Місяць  обіцяв,
Що  ніколи  не  покине.

Про  кохання  шепотів,
А  вона  іще  не  знала,
Що  солодкість  отих  слів
Сльози  зради  дарувала.

Непомітно  ніч  мине,
Знову  вмиється  росою.
Пам"ятатимеш  мене?
Лиш  мовчання  вслід  луною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262954
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 05.06.2011


dogma

Ти мовчиш…

Ти  мовчиш,бо  нічого  сказати
Бо  робота,  справи  все  таке...
Всі  слова  приречені  до  страти
Все  у  цьому  світі  не  тривке.
Усміхаюсь,  хоч  і  не  радію
Не  питаю,  знаю  все  сама..
Ще  одна  загублена  надія
Ще  одна  розірвана  струна.
Між  дзвінків  чекає  нас  прощання
Не  відтягуй  цю  безжальну  мить
Не  тримай,  бо  інколи  мовчання
Варте  більше  слів,  хоч  і  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262935
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011


dogma

Дивлюсь на зірки

Дивлюсь  на  зірки  і  будую  містки
Малюю  повітряні  замки
Під  ними  минулого  тліють  кістки
Усіх  не  зібрать  до  світанку.
Нехай  спочивають  собі  у  землі
Бо  їм  все  одно  там  напевно
Я  зводила  храми  в  думках  золоті
Саджала  садки.Все  даремно.
Згоріли  палаци,  містки  і  трава
Сам  попіл..І  що  тут  поробиш?
В  майбутнього  щастя  тоді  не  бува
Коли  на  минулому  зводиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262934
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011


Виктория Роше

Дочери. Из маленьких стихов (#54)

Не  понимая  до  сих  пор,  что  ты  моя  ,
Я  думаю,  как  с  воровскою  хваткой
Схвачу  тебя  в  душистую  охапку  
И  серым  волком  унесу  в  края,  
Где  горы  –  низки,  а  озера  –  мелки,  
Где  щеки  –  розовы,  а  волосы  –  тонки,  
Где  безбоязненно  садятся  мотыльки
На  циферблата  замершие    стрелки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262231
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011


Келя Ликеренко

ДОЗА

В  заплющені  очі
Збираються  сльози.
Залежна.  Я  хочу.
Твоєї  дози.
А  щойно  відчую:
Ти  поряд.
І  краще.
Лікуватись  від  цього  "горя"?
Нізащо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260512
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 19.05.2011


V. Zolin

ALL FOR ALL

Чья-то  радость    -    чьё-то  горе...  

Не  в  согласии,  
а  в  споре,  
и  не  в  нЕге,  
а  в  мученьи  
жить  приходит  вдохновенье!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111692
дата надходження 13.01.2009
дата закладки 11.05.2011


V. Zolin

История любви

Кардио-трафик,  
Посланный  на  фиг,  
Вьётся  в  шипах  алой  розы.  

Не  уколоться!  
Не  напороться!  

МАрево.  
Зарево.
Грозы.

Плёвое  дельце  
Девичье  тельце  
Спрятать  в  амбар  бытовухи.  

Ох,  разболелось!
Эх,  расхотелось!  

Голуби.
ВОроны.
Мухи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99152
дата надходження 23.10.2008
дата закладки 11.05.2011


V. Zolin

Про сытых

У  дверей  закрытых  
Не  увидишь  сытых:        
Чуют,  где  открытые,      
Потому  и  сытые.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94562
дата надходження 26.09.2008
дата закладки 11.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2011


Samar Obrin

Самый старый союз

Чистилище  у  католиков,  это  место,  где  Сатана  зачищает  ошибки  Бога,  а  Бог  -  убирает  следы  Сатаны.  Самый  старый  союз  противостояния.  
___________________________________________________________________


Не  жалею,  поверь,  не  жалею
Тех  заблудших  твоих  овец
Души  чьи  в  ослабевшем  теле
Называют  тебя  —  творец...

Ты  старался  умышленно  плохо
Вдохновлять  их,  учить  любви...
Значит  есть  для  меня  —  работа
Разводить  и  кормить  огни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255427
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 24.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2011


Кадет

Апрели

На  родные  харчи  возвратились  грачи,
Благовесты  окрест  растрезвонились  чинно…  
Не  сподобившись  петь,  приобщился  влачить
Виртуальное  бремя  под  люминесцентной  лучиной…

Суета  у  печи,  на  столе  куличи,  
Освящённая  кровь  на  губах  и  в  стаканах…
Запечённая  плоть  с  непривычки  горчит,
А  мечты  облицованы  инеем  в  сонных  капканах…

Не  воистину  всё,  но  воинственны  все
В  искушенье  потешном  наполнить  карманы…
Осмелели  взращённые  на  колбасе,
На  глазах  обращаясь  в  бананно-бесстыжих  гурманов…

Зацелован  до  комы  поруганный  крест,
Заунывно  скрипят  на  задворках  качели…
И  вгрызается  в  глотку  унылый  протест
Как  прощальная  песня  обсмыканной  виолончели…

Обречённо  мерцает  огарок  свечи,
В    непорочном  экстазе  зашлись  менестрели…  
Мир  гораздо  тесней,  чем  казалось  в  ночи,
Но,  шепчи  не  шепчи,  а  кончаются  даже  апрели…

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250856
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 04.04.2011


Виктория Роше

* * *

Стихи  не  вяжутся,  не  нижутся,  не  льются.  
Душа  пуста,  как  пеликаний  зоб.  
Мельчает  озеро,  колени  вместе  льнутся,  
Спина  щитом  ложится  под  озноб.  

Когда  бы  Афродитою  из  пены,  
Когда  бы  по  велению  богов...
Но  голоса  лишившейся,  сиреной
Меня  выталкивает  Бог  из  берегов.  

Стыдней,  чем  срам  быть  может  только  горло,  
Бросавшее  на  рифы  корабли,  
Но  захлебнувшееся  под  волною  черной
И  онемевшее  в  предчувствии  земли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250740
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 04.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2011


Тетяна Яровицина

Я – жена. Ты – выходит, любовница…

Я  –  жена.  Ты  –  выходит,  любовница…
(Мы  успели  чуть-чуть  познакомиться.
Рядом  койки  в  палате  находятся.
Две  недели  нам  здесь  куковать).
…Интересно-то  как  получается:
«два  враждующих  клана»  встречаются,
сквозь  презренье  и  зависть  пытаются
хоть  немножко  друг  друга  понять…

Я  –  само  возмущенье  вселенское,
осуждение  праведно-женское,
неприятие,  злое  и  резкое.
(Раздражение    мокнет  в  горсти).
Я  –  жена!  Ну,  а  ты  –  КТО?  Любовница.
Ты  –    семей  сокрушенных    виновница,
содержанка,  подстилка,  питомица!
…Подрастает  сынишка?  Прости.

Пусть  и  выглядишь  ты  потрясающе,
и  глядишь  на  меня  вызывающе  –
проходимка  и  стерв*чка  та  ещё!  –
знаю:  мне  до  тебя  далеко.
…Входит  в  двери  твой  хахаль  воякою,
с  орхидеей,  с  игрушкою  яркою.  
(Да,  к  любовницам  ходят  с  подарками!
Ну,  а  жёнам  несут  молоко…)

Жёнам    чести  такой    не  положено.
Мы  –  обычны.  Тихи.  Неухожены.
Наши  крылья  в  смирении  сложены.
Нерасчёсаны  наши  лучи.
Недосуг  нам,  семейным    паломницам:
наши  плечи  от  бремени  ломятся…

Я  –  простая  жена.  Ты  –  Любовница.
…Слава  Богу,  у  разных  мужчин!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244627
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Farjen

Білі сни…

Віє-віє  дивним  сном,  добрим  вітром,
Сіє  промінь  за  вікном  зерна  світла,
Чом  не  спиться  знов  тобі,  в  травах,  росах,
Як  в  дитинстві,  як  колись?  Вже  дорослий,
Вже  зневірився  не  раз,  так  стомився,
Може  досі  весь  цей  світ  двом  нам  снився,
Сипле  сонцем  в  очі  знов.  Шквали,  грози  –  
А  насправді  це  лише  чисті  сльози…
Засинай,  бо  тільки  в  снах  все  насправді,
В  снах  ти  вільний  назавжди,  тож  не  варто
Відпускати  ніч  тепер,  їй  тривожно,
Хоч  лишатись  разом  вам  вже  не  можна…
Ранок  в  зорях…  Пригадай,  біло-біло
Сніг  останній  пролетів  і  на  крилах
Ніжний  ангел  опустився,  сів  спочити,
Треба  вірити,  а  з  тим  –  просто  жити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244240
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 04.03.2011


V. Zolin

Опять весна. Зачем?

Возвышенная,  бле(я)дная  печаль  
склонилась  
надо  мной  на  брачном  ложе.  
А  хочешь,  дорогая,  дам  
по  роже?  -  Поверим  
горизонтом  вертикаль!  

Укутаемся  
в  нервенные  сны,  
пластмассовые  ногти  будем  грызть.  
Родная,  
объясни  мне,  в  чем  корысть:  
в  лодчоночке  гре(б)сти  из  бересты  
по  морю  утопающих  надежд,  
считать  закат  предвестником  
рассвета?  

Тебе  не  надоели  
песни  л(Л)ета(ы)        
из  глоток  унитазов  
вдоль  и  меж  
расстрелянного  сплином  бытия?  

Хотелось  попегасить  на  Парнасе!  

Неси  в  ломбард  
(кто  крайний  к  жизни  кассе?)  
себя,  
свою  печаль...  
неси  меня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244203
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Полякова Ника

"плями лишаються надто червоними…"

«…вщент    заяложені    хрестики    вишиті…
…плями    лишаються    впертими    вишнями».
                                                                                       Наталя  ГОДУН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243337

                             *  *  *
плями  лишаються  надто  червоними
кров  нерозбавлена  ллється  з  аорти  
і...
не  зупиняється  білою  хусткою
чорною  тАкож  
                                         квапливими  рухами
руки  до  горла  все  дужче  притискую…
хрестики…  кола…  безодня…  
                                                           за  рисою
нерозуміння  -  за  що  це  мені  …
і  прокидаюся…  
                                     поспіхом  в  ніч
я  промовляю:  пробач!  збережи!
…  а  біля  ніг  вишиванка  лежить…

хто  її  вишив  червоними  вишнями,
чорними  смугами,  плямами  сніжними?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243824
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 27.02.2011


Omega

Пригода

Впряжена  в  хмарину  Кішка,
Бегемот  тримає  віжки,
аж  свистить  „Петрів”  батіг  –
от  вже  привід  для  потіх!
Кішка  прудко  в  небі  мчить,
Бегемот  в  сідлі  нявчить,
Хмара  так  уже  регоче,
мов  від  сміху  луснуть  хоче.
От  і  лопнула,  мов  кулька:
Бегемот  у  воду  булькнув  –
Жаб  на  смерть  перелякав..
Жаби  квакнули  –  кав-кав!
З  ляку  збилися  із  нот  –
от  що  вкоїв  Бегемот!
Кішка  хвостиком  майнула,
небо  дном  перевернула,
на  „петровім”  батозі      
зорі  звісилися  всі.
Зорі  сплелися  в  доріжку
для  вигадливої  Кішки.
Отака  була  пригода
в  Кішки,  Жаб  і  Бегемота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243122
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 27.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2011


Анна Живаго

Круговорот

И  мы  станем  мудры-мудры,
И  мы  станем  стары-стары.
И  седой  головой  качая,
Уму  –разуму  поучая,
Тех,  кто  тоже  –  время  пройдет,
Все  и  так,  и  без  нас  поймет…
Они  станут  стары  и  мудры,
И  седой  головой  качая,
Уму-разуму  поучая…
И  так  далее,  и  так  далее,,,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239480
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 10.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2011


Полякова Ника

ИМЕНА

Я  Нефертити  или  Венера?..
Светят  софиты  справа  и  слева,
Но  ослепляет  души  нагота.
Люди,  подайте  ради  Христа!..

Что  ж  вопрошаю  как-то  несмело?  –
Плодом  червивым  с  райского  древа
И  с  одного  я  укуса  сыта…
Пообносилось  платье  стыда.
Ева?..  Адам?..  Мне  не  сюда…

Люди,  подайте  ради  Христа!..

Страстью  пылают  юношей  взоры.
Стану  Еленой  –  девой  раздора.
Непобедимая  Троя  взятá!..

Люди,  подайте  ради  Христа...

Сотни  имен  с  сотворения  мира,
Не  понимая  значенья,  носила
С  вызовом  дерзким:  вам  не  чета!..

Люди,  подайте  ради  Христа!..


Веры  моей  и  Пилат  не  отнимет.
Ноги  Христа  волосами  своими
Вымою  я.  (Слез  святая  вода).

Люди,  простите  ради  Христа!..

Гея.  Далила.  Юдифь.  Маргарита...
Знаем  ли  мы,  что  под  гримом  сокрыто?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238625
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 03.02.2011


Михайло Плосковітов

моєму Ангелу…

стомився  ангел  за  моїм  плечем
крильми  торкнувся  скронь,  присівши  стиха
плачем  і  сміхом,  словом  і  мечем
відважно  боронив  від  горя-лиха

знесилено  заснув  в  моїх  руках
згорнувши  в    благодаті  книгу-повість
я  знаю:  Ти  –  печаль  моя  гірка,
моя  журба  і  –  небайдужа  совість  -  
 
душа  на  шмаття,  шрами  від  боїв
удень,  у  ніч,  у  спеку,  у  морози
щораз  мене  гарячим  серцем  грів
(та  мовчки  витирав  з  обличчя  сльози)

жалів…надіявсь…за  гріхи  –  молився  -  
підносив  в  небо,  піднімав  у  вись…
боявсь,  коли  я  каменем  котився
та  підставляв  плече,  щоб  не  розбивсь

гіркого  трунку  випивши  до  краю
пробач,  що  проганяв  до  брами  в  рай
хоч  раз  в  житті  –  тебе  заколихаю…
спи,  Ангел  мій,  спи  Ангел,  засинай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 02.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011


Ніна Яворська

найбільша твоя помилка

я  думала  в  тобі  сила.  здавався  мені  атлантом,  
а  ти  при  найменшій  "trouble"  спішив  умивати  руки.  
ховався  до  себе  в  мушлю,  і  плакався  мамі  з  татом,  
що  я  забагато  знаю  і  в  мене  емоцій  -  нулик,  
що  я  не  люблю  мохіто  і  ходжу  по  хаті  гола,  
вмикаю  на  повну  "Nigthwish",  коли  всі  лягають  спати,  
що  я  не  гламурна  cучка,  як  ваша  сусідка  Оля,  
і  не  продаюсь  за  "брюлік",  хай  в  ньому  і  сто  каратів.  
коротше,  я  чудо  в  пір'ї,  найбільша  твоя  помилка.  
та,  знаєш,  мені  байдуже,  кого  я  і  чим  дратую.  
зроблю  собі  чорну  каву  і  з'їм  шоколадку  "Milka".  
молись  перед  смертю,  друже.  я,  може,  тебе  врятую...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 31.01.2011


Samar Obrin

Я не люблю стихов

Но  положим,  кто-нибудь  сказал  всерьез,  что  поэты  много  лгут:  он  был  бы  прав  –  мы  слишком  много  лжем.  

Мы  очень  мало  знаем  и  плохо  учимся:  потому  и  должны  мы  лгать.  

И  кто  из  нас,  поэтов,  не  разбавлял  вина  своего?  Сколько  ядовитых  смесей  было  приготовлено  в  погребах  наших;  много  там  происходило  такого,  чего  нельзя  описать.
_________________________________________________________________


Я  не  люблю  стихов,
Как  тот,  кто  презирает
Губителей  цветов,
Но  тут  же  сам  -  безжалостно  букет  срывает...
И  дарит...

И  всё  равно  -  пишу...
От  злости  даже  солнце  в  пятнах..
Кому-то  их  читать  даю...
Их  критикуют,  хвалят.
Я  становлюсь  мрачней,
Зависим,
Беспристрастней
И  каждый  раз,  проходит  ночь  трудней
Вчерашней...

Я  мог  бы  не  писать.
Молчать:  
Наполниться  стихами
И  вот  пришло  бы  время  умирать  -
Упала  бы  гранитная  плита  над  нами...
Мои  стихи  -  и  я...Кому-то  жить  нужнее,
А  значит  буду  злиться...и  писать...
И  злиться  -  чаще,
И  писать  -  скорее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237747
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011


Полякова Ника

ЖИТТЯ КРИХКЕ

"Невже    ти    не    збагнув,    що    я    була
Не    просто    жінкою    тобі    -    посланцем    долі?!"

"...ТОБІ    болить    та    незбагнена    мить,
Коли    душа    моя    сягнула    неба..."
                                                                                         Ірина  ГРУЗДЕВА
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235621


                                   *  *  *
Душа  сягнула  неба…  І  збагнув:
Не  жінкою  була  я  -  БЕРЕГИНЕЮ.
Загинула.  Загинула.  Загинула!!!  –
Неначе  опритомніла  від  сну.

Життя  крихке  –  сніжинка  у  руці,
Як  не  зламаєш,  все  одно  розтане.
Веселкою  тепер  для  тебе  стану…
Чи  будеш  ти  вдоволений  ось  цим?.  .

І  серце  назавждИ  поглине  ніч,
Ти  усвідомиш  всю  безодню  втрати…
У  всесвіті  так  болю  забагато!
Цю  втечу  в  небуття  пробач  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236407
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 24.01.2011


Любовь Козырь

Позвоните родителям…

Так  часто,  затянуты  в  круговороте,
Больших  городов  суетливые  жители,
Мы  помним  о  планах,  друзьях  и  работе,
На  миг  упустив,  как  нас  любят  родители...

Истратив  себя  на  партнёров  и  встречи,
На  пробки  в  час  пик,  бестолковых  водителей,
Набросив  халат  на  усталые  плечи,
Забудемся  сном...  Без  звоночка  родителям.

Но  утром  -  на  старт:  будет  новая  гонка,
У  всех  свои  роли,  комедии,  зрители...
И  всё  же,  простив  априори*  ребёнка,
С  надеждою  ждут  у  окошка  родители.

А  жизнь  непрестанно  стремится  к  финалу...
И,  чтобы  в  себе  ощутить  победителя,
Звоните,  пишите,  спешите  к  началу  -
В  тот  дом,  где  теплом  Вас  согреют  РОДИТЕЛИ!


*a  priori  -  заранее,  предварительно,  без  доказательств.

20.01.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235891
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011


Лана Сянська

Точний діагноз…

Віддаю  своє  місце  під  сонцем!  Може  хтось  хоче…
Купити..  Я  ж  на  стіні  малюватиму    синім  графіті
В  стилі  ню  .  Не  шкода?    Кидайте  монети  в  розбиті  ночви,
Я  ,бездомна  ,  і  подруга    Осінь    блукаєм  по    Лємберґ-сіті.

Ми  з  нею  в  волоссі  ховаєм  вмерлих  метеликів,
Збираєм  гербарій    із  подертого,  мокрого  листя,
І  дружим  з  лЕвами,  і  граємось  іноді  в  енеки-бенеки,
А  за  нами  полюють    хтиві,  занудні  дощі  у  місті.

Підзаробим,  як  нас  запросять…  І    в  нічнім  «Носорозі»
Покажем      осінній  white-лесбі-стриптиз,
А  як  ненароком  вночі    зустрінете  нас  на    розі,-
Не  судіть  дуже  строго.  Вам  –  уверх,  нам  -  униз!

Ми  бездомні,  із    часу  з  корінням  вирвані,
Туманом  обкурені,  та  у  крові  зашкалюють    еритроцити,
На  помешканні    нашім  хтось  встиг  написати:  «Продано»,
Психіатр  нам    поставив  точний  діагноз  -  манія  літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215954
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 18.01.2011


Farjen

Сніги…

Як  сумно  без  тебе,  самотність  біліша  за  сніг
Тече  і  стікає  у  прірву  за  часом  кудись  відчайдушно,
І  мерзне  в  снігах  тих,  а  снігу  довкола,  хоч  струшуй!
Він  став  би  моїми  слізьми,  якби  танути  міг.
Не  холодно  зовсім,  без  тебе  -  ніяк,  тільки  більше
Не  треба  шукати  мене,  замело  білий  світ  навкруги…
І  cипляться  дні,  і  лягають  удосвіта  вірші
На  аркуші  чисті,  на  дні  й  на  сніги,  на  сніги…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234009
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 17.01.2011


Мария Сулименко

Раболепным (брахиколон)

Раб
Глух,
Слаб
Дух.
Бей  
В  бровь!
Лей  
Кровь!
Верь
Снам  –
Зверь  
Там!
Чу!
Смрад!
Чур,  
В  ад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235052
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011


Мантіхора

У меня ещё есть…

У  меня  ещё  есть,  чем  укрыться  от  чуждого  сердца,
Чем  огонь  погасить  или  крылья  сломать  невзначай;
Как  отвадить,  когда,  приглашая  на  дружеский  чай,
Предлагают  не  тратить  минут  и  скорее  раздеться.

У  меня  ещё  есть,  чем  заткнуть  обнаглевшую  пасть,
Что  достоинство  мужа*  стремиться  доказывать  силой.
У  меня  ещё  есть  "НЕТ  до  свадьбы"  и  "ДА  до  могилы".
У  меня  ещё  есть  над  собою  разумная  власть!

У  меня  ещё  есть  крик  души  и  веление  сердца,
Угрызения  совести  вслед  за  инстинктами  дна.
Я  такая  на  свете,  поверь,  далеко  не  одна!
Почему  же  мне  каждый  твердит:  "Здесь  тебе  не  согреться..."?

Почему  каждый  знает,  как  жить,  но  доволен  едва?
Почему  я  должна  быть  "как  все"  и  гордиться  увечьем?
Нет!  Я  в  праве  мечтать!  В  праве  жить  по  законам  извечным!
У  меня  ещё  есть  память  смерти  и  веры  слова...

(12.01.2011)


*  мужа  =  взрослого  мужчины

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234447
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 13.01.2011


Кадет

Неестественный отбор

На  плешивых  телесах  планеты
Копошатся  божии  рабы,
Вязкие  тенеты  Интернета
Спорятся  на  клоны  как  грибы…

Годы  разлагаются  в  минуты,
Не  скрипит  гусиное  перо…
«Скорая»  почухала  к  кому-то,
Кто-то  снова  ставит  на  «зеро»…  

Я  –  профан  в  естественных  науках,
Мне  «до  фени»  «Модный  приговор»,
Но  в  неуловимых  уху  звуках
Чую  неестественный  отбор…

декабрь  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234554
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 13.01.2011


Костя Небокрай

Не плутайте любов з коханням…

Не  плутайте  любов  з  коханням,
Його  ж  бо  сила  руйнівна.
Не  плутай  тишу  із  мовчанням,
У  тиші  вічність  промовля.

Не  переплутай  ненароком
Безсмертя  з  вічністю  життя.
Не  називайте  долю  роком,
А  безкінечність  -  небуттям.

Наказ  не  плутайте  з  проханням,
Багацтво  -  з  кількістю  грошей.  
Життя  не  плутай  з  існуванням,
Ціну  -  із  цінністю  речей.

Не  плутай  цноту  і  невинність,
Емоцію  та  почуття.
Не  плутай  часу  швидкоплинність
З  невідворотністю  кінця.

Не  думай,  наче  справжня  мужність
В  жорстокості  почин  бере.
Не  плутай  інтелект  та  мудрість,
Бо  не  в  знаннях  вона  живе.

Не  плутай  істину  й  догмати,
В  примарну  святість  їх  не  вір,
Бо  пристрасть  хтивістю  вважати  -
Природі  йти  наперекір.

Не  плутайте  палкі  зізнання
З  німою  величчю  чуття.
Трагічний  пафос  -  зі  стражданням,
А  плач  душі  з  гірким  виттям.

Не  плутайте  із  горем  тугу,
Не  нарікай  хрестом  мету.
Та  острахом  слабкого  духу
Не  називайте  доброту.

Бажання  не  приймай  за  мрії,
Інакшість  вадою  не  зви.
Не  сплутай  віру  і  надії,
А  совіть  за  суддю  візьми.

Не  плутай  Генія  з  шаленством,
А  музику  з  набором  нот.
Не  плутай  щастя  і  блаженство
З  відсутністю  усіх  турбот...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 09.01.2011


Liliya Al*******

Мы встретились не там и не тогда…

И  вместо  стёкол  -  мутная  слюда;
Любуешся  размытым  силуэтом.
Мы  встретились  не  там  и  не  тогда.
Мне  просто  больно  говорить  об  этом.

Не  жгу  мосты.  Их  нет.  Одна  вода...
Найти  бы  брод,  да  переправ  не  видно.
Мы  встретились  не  там  и  не  тогда,
От  этого  отчаянно  обидно.

Клочки  от  рваных  писем,  телеграмм,  
Клочки  надежд,  увы,  таких  порочных!..
Видать,  я  просто  родилась  не  там,
Не  там  и  не  тогда.  Я  знаю  точно.

Я  не  тому  своё  сказала:  "Да!"
Тебя  не  та  своей  любовью  греет...
Мы  встретились  не  там  и  не  тогда.
Так  кажется.  Но  Небеса  мудрее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232925
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 05.01.2011


Анна Живаго

Выношу, выброжу в сердце беду…

Выношу,  выброжу  в  сердце  беду.
Дальше  себя  никуда  не  пойду.
Выйдет  беда  из  душевной  грозы
Светлою,  чистою  каплей  слезы.
И  прорастет  из  вчерашнего  мха
Новой  строкой  молодого  стиха...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231769
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 29.12.2010


V. Zolin

Напоминание мужчинам

Нам  порой  судьба  даёт  затрещины,  
Прибавляя  на  чело  морщины...  

Красота  -  богатство  только  женщины.  

Лишь  богатство  -  красота  мужчины!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229982
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010


V. Zolin

Раскрытие мужской сущности

ходим-бродим  
мы
по  свету
любим  ту  и  
любим  эту  
но  всегда  жива                
мечта:  
отдалась  бы  мне  вот  
та!  

Считаю  возможным  и  даже  необходимым  включить  в  стихотворение  комментарий  автора  TigraAgara,  который,  по  аналогии,  можно  назвать  "Раскрытие  женской  сущности":  
   
Любят  нас  не  те,  что  надо,
В  каждом  видим  мы  усладу...
Но  когда  приходит  новый,
Мы  как  пионер  -  готовы!  

Правда,  теперь,  уже  дополненное,  произведение  из  жанра  "Философская  лирика"    переходит  в  разряд  "Шутливые  стихи".  -)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229800
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 19.12.2010


Анна Живаго

Все будет, как было…

Все  будет,  как  было.  
Даже  без  нас.
Снова  подуют  норд-осты.
Сирень  отцветет,  порадуя  глаз.
На  празднике  жизни  –  мы  гости.
Взлетит  в  поднебесье,
Коснувшись  крылом  волны,
Романтичная  птица.
И  солнце  запрячется  за  горизонт.
И  наши  забудутся  лица.
Следы  на  снегу  
Заметают  ветра.
Песочные  рушатся  стены.
Друзья  предают.
И  приходит  пора
Уйти,  поклонившись,  со  сцены.
Но  чтоб  не  случилось  со  мной  потом,
Какая  бы  грусть  не  настигла,
Не  буду  винить  никого  и  ни  в  чем.
Я  все,  что  имела,  любила.
Туманные  дни,  и  не  видно  ни  зги,
Взлеты  мои  и  паденья…
Спасибо,  что  были,  друзья  и  враги..
Спасибо,  что  стали  тенью…
А  ты,  если  слез  моих  чувствуешь  соль,  
Сможешь  –  останься  рядом.
Вместе  –  уходит  в  песок  боль,
А  что  нам  еще  надо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229414
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010


V. Zolin

Личное осознание глобальной банальности

Во  все  времена  
неспроста  
говорят:  
минуты  -  бегут...
часы  -  идут...
годы  -  летят...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228985
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.12.2010


Uliana0711

Лист від Попелюшки

Ти  по  собі  залишив  поцілунок,
       Який  розквіт  безмовним  докором  провини
               на  моїх  губах.

 Ти  по  собі  залишив  нетерпіння,
       Яке  м"ятно-млосним  подихом  заплуталось
               у  моїм  волоссі.

 Ти  після  мук  очікувань  і  прагнення
       відкрити  і  обняти  маленький  ще  невідомий  світ,
               під  моїм  ім"ям,-

 Здійснився  мрією  хмільних  бажань  весни,
         Обняв  турботою,  любив  серця  безмежністю,
                 з  трепетом  беріг.

 Та  потім  на  коротку  мить  спізнився...
         Пробив  опівніч  невблаганно  сумнівів  годинник:
                 "Він  зрадив!!!  Зрадив!  Зра..."

 Кипіла  кров  на  вогнищі  образ.
         
 Солодке  заборонене  вино  зі  смаком  зради
       З  букетом  відчаю  і  помсти...
                     Й  мене  сп"янило.

 Холодна  розчарованість  безцеремонно
       Взяла  немов  плюшеву  іграшку  -  моє  серце
                   хижими  руками.

 Я  розгубила  кришталеві  черевички,
       Які  ти  ніжністю  свого  кохання  приміряв...
                   Я  розгубила  їх.

 Чужі  байдужі  губи  дощем  голодних  поцілунків  -
       Не  зігріли,  а  болем  ностальгії  за  тобою
                   Обпекли.

 Та  руйнівна  опівніч,  була  актрисою  в  театрі  міражів.  
         Спізнився  ти  тільки  на  мить...  Я  ненадовго  теж...
                     Лиш  на  дві  вічності.

 Ти  по  собі  залишив  океан  кохання,
         Яке  заповнило  мене  тепер  по  самі  вінця.
                     Любов  не  вміла  я  оберегти.

 А  невідомий  світ  -  мене,  який  ти  з  таким  трепетом
       Відкрив  для  себе.  Ніхто,  крім  тебе  зрозуміти
                     Вже  не  зміг.

 Відчуєш?  Я  писатиму  тобі  довгі  листи,
       Пером  самотності  на  аркушах  німої  ночі.
                     Трикутником

 Сторінки  ці  я  кластиму  в  конверту  -
       Своїх  спізнілих  вибачень  і  сподівань.
                       І  надсилатиму.
 
 Лиш  на  одну  адресу:  "  Коханому.  До  серця."
     Побачиш  підпис:  "Попелюшка.  Назавжди  твоя."
                       Якщо  кохаєш.

                       Ти  відпишеш.

                         Поцілунком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223448
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 15.12.2010


Любовь Козырь

Я писала тобі листи (архівне)

Я  писала  тобі  листи,
Про  пусті  і  буденні  речі,
Бо  втікала  від  самоти,
А  дзвонити  –  вже  не  доречно.

Я  писала  тобі  листи
Про  минуле,  що  догорало,  
Про  зруйновані  вщент  мости
І  про  світ,  де  тебе  замало.

Я  писала  тобі  листи…  -
Це  дурне  і  безглузде  правило.
Задихалась  від  пустоти,
Але  жодного  не  відправила.

Я  писала  тобі  листи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010


Любовь Козырь

"Цените жизнь" ("Совет" в форме песни)

І  к.

Не    тратьте    жизнь    на    тех,    кто    вас    не    ценит,
На    тех,    кто    вас    не    любит    и    не    ждёт,
На    тех,    кто    без    сомнений    вам    изменит,
Кто    вдруг    пойдёт    на    "новый    поворот".

Не    тратьте    слёз    на    тех,    кто    их    не    видит,
На    тех,    кому    вы    просто    не    нужны,
На    тех,    кто,    извинившись,    вновь    обидит,
Кто    видит    жизнь    с    обратной    стороны.

Припев:
         
         Не    тратьте    жизнь  свою,    она    не    бесконечна,
         Цените    каждый    вдох,    момент    и    час,
         Ведь    в    этом    мире,    пусть    не    безупречном,
         Есть    тот,    кто    молит    небо    лишь    о    вас!

ІІ  к.

Не    тратьте    сил    на    тех,    кто    вам    не    нужен,
На    пыль    в    глаза    и    благородный    понт,
На    тех,    кто    дикой    ревностью    простужен,
На    тех,    кто    без    ума    в    себя    влюблён.

Не    тратьте    слов    на    тех,    кто    их    не    слышит,
На    мелочь,    не    достойную    обид,
На    тех,    кто    рядом    с    вами    ровно    дышит,
Чьё    сердце    вашей    болью    не    болит.

Припев:

         Не    тратьте    жизнь  свою,    она    не    бесконечна,
         Цените    каждый    вдох,    момент    и    час,
         Ведь    в    этом    мире,    пусть    не    безупречном,
         Есть    тот,    кто    молит    небо    лишь    о    вас!

Слова:  Любовь  Козырь
Музыка:  Денис  Педан
Исполнение:  Ольга  Зайцева

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200538
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 10.12.2010


Любовь Козырь

Цени любовь

Цени  любовь,  пока  она  с  тобой
Плечом  к  плечу,  не  примеряя  маски.
Храни  её,  покуда  ты  герой
Из  доброй  и  давно  забытой  сказки.

Цени  любовь,  пока  она  твоя
И  нараспашку  открывает  двери,
Чтоб  на  задворках  ледяного  января
Не  плакать  от  нечаянной  потери...

03.03.2010  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175211
дата надходження 03.03.2010
дата закладки 10.12.2010


Любовь Козырь

Не испытывай

Не  испытывай  нервы  на  прочность,
Пусть  крепки,  но  ведь  могут  сломаться,
И  не  пробуй  удары  на  точность,
Я  рискую  однажды  взорваться.

Не  испытывай  сердце  на  верность,
Мне  так  тяжко  даётся  прощенье,
Не  буди  позабытую  ревность:
От  неё  наступает  затменье.

Не  испытывай  веру  словами:
Слишком  больно  в  сомненьях  метаться.
Если  счастье  омыто  слезами,
Я  могу  от  него  отказаться...


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190054
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 02.12.2010


Любовь Козырь

А мы ещё придём

А  мы  ещё  придём  с  цветами  и  вином,
Хотя  ты  и  не  пьёшь,  но  вновь  бокал  наполним.
Так  много  важных  встреч  смещали  на  "потом"...
Но  вот  зайдём  сказать,  что  любим,  верим,  помним...

А  мы  ещё  придём  к  тебе  поговорить,
И  дрогнут  голоса,  как  старые  пластинки.
Казалось,  в  самый  раз  дышать,цвести  и  жить,
А  ты  нас  собираешь  на  поминки...

20.07.2010

Посвящается  Лёше,  однокласснику  и  другу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201920
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 02.12.2010


Farjen

Маяк

Що  б  не  казала,  кого  б  не  грала  –  
не  те  й  не  так,
Знаю  лише  одне,  таке  справжнє
(і  вірити  хочу):
В  моєму  житті  є  ти  –  
мій  вірний  яскравий  маяк,
Є  твоя  посмішка  тиха  і  трохи  сумні  
(зачаровані)  очі…
А  ще  -  твоя  музика,  може,  для  когось  
занадто  різка,
Знаєш,  це  так  неймовірно  –  
вдихати  твоє  тепло
І  знати,  що  руку  мою  стискає
І  вже  не  відпустить  твоя  рука.
Зізнаюсь,  я  хочу,  щоб  так  тепер  завжди  було.
Зізнаюсь,  я  хочу  жити  цим  справжнім  
(і  вічним),
Цим  чистим  вогнем  одержимості.  
І  щоночі
Гасити  всі  зорі  й  запалювать  нашу
маленьку  свічку,
Дивитись  крізь  роки  і  бачить  напроти  
твої  лишень  очі.
А  що  буде  потім  –  не  знаю,  повідай  цей  знак:
Літо  ховається  в  променях  тільки  у  вересні.
Я  ж  знатиму  завжди,  
що  ти  мій  єдиний  маяк
На  тому  боці  ріки,  
на  тому  далекому  березі.
1.12.2010.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225702
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010


Журавка

ГРА

Давай,  пограємось  у  «Відстань»?
Ти  так  далеко,  я  ще  далі…
Ділити  ковдру  знову  ні  з  ким,
То  хто  з  нас  двох  на  п’єдесталі?  

Давай,  пограємось  у  «Винних»?
Я,  хочеш,  крайньою  побуду?
Всіх  чинних  фраз  і  безпричинних,
Всіх  вироків  твоїх  без  суду.

Давай,  пограємось  у  «Втечу».
Вже  "Піжмурки"  не  актуальні.
Ти  скрізь  шукав  мене,  до  речі,
Завжди  ж  знаходив  тільки  в  спальні.  

Давай,  нарешті  просто  в  «Спокій»,
Бо  нерви-струни  геть  в  напрузі.
Щоб  світ  не  був  таким  жорстоким
Давай,  пограємося  в  «Друзі».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010


Паша Броский

Если дома висит картина

Если  дома  висит  картина,  
А  на  улице  мелкий  дождик,  
Если  ты  волосатый  детина,  
То  не  значит  что  ты  художник...  

Если  любишь  букашек  мучить,  
Если  к  мухе  с  газетой  тянет,  
Что-то  ищешь  в  навозной  куче,  
То  не  значит  что  ты  ботаник...  

Если  любишь  царапать  спину,  
Если  похоть  в  глазах  искрится,  
Если  любишь  ты  сильно,  сильно,  
То  не  значит  что  ты  тигрица...  

Если  дома  стоят  иконы,  
С  грязных  стен  теплый  взгляд  бросая,  
Если  честь  ты  блюла  исконно,  
То  не  значит  что  ты  святая...  

Но  уж  если  не  зная  меры,  
Сам  устал  от  своих  же  придумок,  
Если  в  пекло  ломишся  первый  
Сто  процентов  что  ты  придурок...

©  Паша  Броский

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224583
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010


Радченко

*Отзвучало любви нашей скерцо ( в соавторстве с Борисовной)

Разноцветные    кружатся    листья
В    стылой    дреме    осенних    аллей,
Оживает  вопрос  один  в  мыслях:
Есть  ли  что-то  разлуки  больней?

Есть    ли    что-то    печальней    разлуки
И    коварней,    больнее    измен.
И    куда    исчезают    все    звуки
Песен    счастья.  Что  будет  взамен?

Неужели  же    в    жизнекружении
Ничего  изменить  нам  нельзя?
И  не  будет  уже  продолжения,
Мы  не  смотрим  друг  другу  в  глаза.

Мы    к    любви    приходили    не    в    гости,
Доверяли  своим  мы  сердцам.
Звезды    падали    прямо    нам    в    горсти,
Целовали    они  руки  нам!

Почему    же    сейчас    я    так    остро
Ощущаю    боль  наших  потерь?
Нам    друг  к  другу  шагнуть    очень    просто,
Ты    любви    нашей    только    поверь.

И  опять  листопад  мне  приснится,
И  любовь  в  пелене  дождей.
Разноцветные    кружатся    листья
В    черно-белом    потоке    дней…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224352
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010


Liliya Al*******

Єдина "та"

Тебе  торкались  інші  ніжні  руки...
Давно  –  до  мене,  в  іншому  житті.
Не  прирікай  мене  на  вічні  муки:
Заприсягнись,  що  всі  були  «не  ті».

Тебе  чекали  інші  щирі  очі...
Давно  –  до  мене,  десь  у  забутті.
Скажи  мені,  я  так  почути  хочу!..
Заприсягнись  –  вони  були  «не  ті».

І  хай  злукавиш  десь,  і  на  півслові
Подумаєш:  «Наївна  простота!»
Від  цього  не  поменшає  любові.
Аби  лиш  я  була  єдина  «ТА».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224066
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 24.11.2010


Samar Obrin

Error: server бога - недоступен…

И  я  ниоткуда
Пришел  расколоть
Единое  чудо
На  душу  и  плоть...
_______________________

Сердце,  замолчи,
Не  лги,  глотни  еще  немного  крови,  
Благослови  рассветные  лучи.
________________________________



Где  спички?  Где  свеча?
Тогда  бы  расступилась  ночь
И  лепесток  дрожащего  огня
Прогнал  бы  страхи  прочь.
Но  есть  места,  где  свечи  не  горят,
Где  сырость  нависает  над  искрою
И  ты  руками  ищешь  всё  подряд,
А  "всё  подряд"  -  не  хочет  быть  с  тобою...

Свечу  дают  покойникам  в  дорогу
Как  будто  знают,  что  и  рай  во  тьме:
-  Держи,  сынок,  свечу...  Ищи  дорогу  к  богу...
Но  лучше  бы  нашёл  его  в  себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223811
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 23.11.2010


Юрвас

О КРАПИВУШКЕ (текст мой, исп. авт. муз. АЛЕСАНДРА БОНДАРЕНКО)

АЛЕКСАНДРА    БОНДАРЕНКО
http://www.chitalnya.ru/work.php?work=80053


Солнышку    пора    уже
Спрятаться    за    тучами...
Взять    спешу    я    травушек
Для    болезных    случаев.

Для    сыночка    ясного,
Для    сыновьей    Ладушки
Взяла    травок    разных    я,
Век    чтоб    жить    им    рядышком.

НарвалА    крапивушки,    –
Обожгла    все    рученьки...
Запаслась    на    зимушку,
Для    любимой    внученьки!

Пусть    поест    родимая
Щец    запаса    летнего:
Дам    ей    лета    в    зиму    я,
Хоть    уже    и    нет    его.

Впрок    взялА    из    юности
Крохотульку    нежности,
Чтоб    и    впредь    любимому
Ночи    пахли    свежестью...
........

Для    родимых    истово
Души    жжём,    не    рученьки,
Повелось    так    исстари,
Не    при    чём    здесь    случай-то...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223010
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 22.11.2010


Кадет

Угол атаки

На  виноградных  гроздьях
Слезятся  огни  Итаки,
Разграбленною  гробницей
Орби́тится  мать-Земля…

Не  портят  коней  боро́зды,
Забыты  азы  сиртаки,
Отбились  от  рук  синицы
И  след  простыл  журавля…

В  семью  забивают  гвозди
Однополовы́е  браки,
На  закусь  огрызки  пиццы
Дешёвой,  по  три  рубля…

Народ  через  зад  и  ноздри
Активно  выводит  шлаки
И  больше  не  хочет  рыться,
Давая  стране  угля…

И  детям  насрать  на  гнёзда,  -
Их  возбуждают  драки,
Они  научились  бриться,
Всемирную  Сеть  гугля…

А  в  ней  остывают  слёзы
И  умирают  знаки...
Заплёванные  столицы
В  агонии  ноября…

Но  будет  совсем  не  поздно
Раскручивать  зодиаки,
Закачивая  страницы,
Отсчёт  начинать  с  нуля…

А  если  взглянуть  на  звёзды
Под  новым  углом  атаки,
То  прояснятся  лица  
На  траверзе  корабля…

ноябрь  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222764
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 17.11.2010


Фурманец Натали

КТО МЫ?

В  голове  кружит  вечное  –  «Кто  мы?»
Говорят,  что  мы  боги  на  этой  планете,
Но  мне  кажется,  всё-таки,  -  гномы,
Притворились  большими,  а  в  сущности  –  дети!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219807
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 15.11.2010


Анна Помаранська

а я її…

Пробач  мою  хворобу.
не  хотіла.
не  думала,  що  може  вийти  так.
моя  душа  із  тіла  полетіла....
моя  душа  із  тіла  полетіла....
моя  душа  із  тіла  полетіла....


а  я  її  в  кулак.............

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221968
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 14.11.2010


Келя Ликеренко

БЕЗСОННЯ

Я  ЩЕ  НЕ  СПЛЮ.
ТИ  ОБІЙМАЄШ  МІЦНО.
ДИВЛЮСЬ.  КОХАНИЙ  МІЙ!
…БОЮСЬ  ПОСУНУТИСЬ  НА  ВІДСТАНЬ,
ЩОБ  НЕ  БУДИТИ  І  НЕ  ЗБУДЖУВАТИ.
ТИ  ГАРЯЧИЙ.
ДО  РАНКУ  ДОВГО.  МОЇ  РУКИ  ПІД  ТОБОЮ  ГРІЮТЬСЯ.
ТИ  НАПОЇВ  МЕНЕ  ЛЮБОВ’Ю  
Й  ЗАСНУВ  ВІД  ТОГО.
МЕНІ  Ж  ЩЕ  МРІЄТЬСЯ.
МОЄ  ОБЛИЧЧЯ  БІЛЯ  ТВОЇХ  ГРУДЕЙ.
КОЛИ  ПРОКИНЕШСЯ,  БУДЕ  НАВПАКИ.
Я  НЕ  БОЮСЬ  –  ЛЮБЛЮ  ТЕБЕ!
ЗІРОК  НЕМА.  МИ  ВКРАЛИ  ВСІ  ЗІРКИ.
Я  ЧУЮ,  ЯК  ТИ  ДИХАЄШ  ПОВІЛЬНО.
Я  ХОЧУ  ЦІЛУВАТИ  ТВОЇ  ГУБИ.
ТАКА  ЩАСЛИВА,  ЩО  ТАКА  НЕВІЛЬНА!
ДЕСЬ  ЗАГУРКОЧУТЬ  МОТОРОШНО  ТРУБИ.
ТИ  ЩЕ  МІЦНІШЕ  У  ОБІЙМИ  ЗАМКНЕШ…
ХІБА  Ж  ЗАСНЕШ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221828
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 13.11.2010


Рені

щось ніжно-колискове… (давнє)

Сон  молочними  слідами
Залишається  на  склі
І  нічними  мотилями
На  шовковому  крилі
Принесе  тобі  усмішку
Крізь  зімкнутість  губ  і  вій
Спи…  до  ранку  зовсім  трішки
Гарних  снів,  хороший  мій)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221008
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 12.11.2010


Юрвас

ПИСКАРЁВСКОЕ КЛАДБИЩЕ (текст мой, исп. и муз. ПАВЕЛ ПЛАКСИН, аранжировка - ИЛЬЯ МУРТАЗИН)

Я  продираюсь  в  этот  ад
Сквозь  дебри  лет,  уже  седой,
Под  Ленинград,  под  Ленинград,
Под  свисты  пуль,  снарядный  вой.

Сквозь  грохот  тысячи  сердец
Кричу  тебе,  врезаясь  в  бой:
«Живи,  отец,  живи,  отец,
Я  –  жизнь  прожил,  ты  -  молодой!

Ты  сделал  всё  в  аду  огня
Той  проклятущею  зимой,
Ты  спас  меня,  ты  спас  меня,
Теперь  черёд  пришёл  и  мой»…
__________  2  ___________

…Я  продираюсь  к  тем  годам,
Где  мор  и  стынь  одной  судьбой:
Ведь  мама  там,  ведь  мама  там
Лежит,  прикрыв  меня  собой.

Шепчу  я,  маму  теребя:
«Твой  сын  пришёл,  прорвав  года,
Спасти  тебя,  спасти  тебя,
Я  –  жизнь  прожил,  ты  –  молода»…

Резвится  смерть,  сходя  с  ума,
А  я  твержу  в  мольбе  немой:
«Живи  сама,  живи  сама,
Теперь  черёд  пришёл  и  мой»…
__________  3  __________

На  Пискарёвке  скоро  ночь…
Стою,  войну,  себя  кляня:
«Не  смог  помочь,  не  смог  помочь!
Простите,  милые,  меня»…

...За  силуэтом  силуэт
Уходят  павшие  в  закат,
И  меркнет  свет,  и  меркнет  свет…
Уж  не  вернуться  им  назад.

Встаёт  с  восходом  в  наши  дни
Бессмертных  душ  военный  сплав.
Живут  они!  Живут  они,
Сегодня  честью  нашей  став!
______  *  *  *  *  *  _______

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221479
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 11.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2010


валькірія

Я - біль, що вкладається в риму…

Ким  буду  сьогодні?  А  знаєш,  таки  синім  птахом,
Що  в  неба  безодню  за  вітром  злітає  без  стрАху,
На  Землі  Смарагдові  тіні  кидаю  крилаті,
По  стежках  потаємних  бажаючи  рай  відшукати.

У  незнаних  світах,  переповнених  суттю  по  вінця,
І  у  маревах-снах  я  збираю  знання  по  краплинці,
Щоби  мої  вуста  лиш  казали  слова  доброзичні,
Аби  свого  хреста  гідно  я  пронесла  через  Вічність.

Розтікаюсь  рікою  по  долях  людей,  що  стрічаю,
Проникаю  стрілою  крізь  тебе,  крізь  небо  безкрає,
Повертаю  до  рідного  краю  ключем  журавлиним...
Чий  ключ  я  до  раю?  Я  -  біль,  що  вкладається  в  риму...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221302
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 11.11.2010


Omega

*

Боюсь,  що  життя  мине,
і  не  помітить  мене
***
Не  страшно  впасти  у  хрести  -
страшніше  мохом  порости
***
Боюсь  зійти  на  примітив  -
душі  відтворюю  мотив.
Речитатив...  Речитатив  -  
немов  хто  ноти  процідив.
Це  -  поетичний  рецидив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221127
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010


Виктория Роше

О поэзии

Поэзия  -  петля.  Такой  петлей
Охомутать  доверчивую  выю
Не  просто  честь  -  от  участи  такой
Не  в  силах  отказаться  те  живые,
Которые  предчувствуют,  что  смерть
Не  есть  забвение,  но  избранная  память
Для  тех,  кто  понял,  а  понявши  впредь
Искал  возможность  за  собой  оставить
Пусть  неглубокий,  пусть  нечеткий  след,  
Как  от  удавленника,  срезанного  с  ветки.  
Поэия  -  петля,  а  в  ней  поэт
Живей  живых,  бессмертнее  всех  смертных.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197082
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 09.11.2010


AnnaRaige

Город

Во  лжи  неоновых  огней
Всё  тонет  город  каждый  день,
То  исчезая,  то  маня
И  снова  давит  на  тебя.
И  снова  предал  друг,  как  враг,
Он  совершил  неверный  шаг.
А  ты  все  веришь,  что  года
Меняют  время  и  тогда
Твой  город  снова  восстает.
По  проводам  течет  любовь,
Иллюзий  стекла  ставят  вновь,
Чтобы  закрыть  тебе  глаза.
А  на  бетонных  мостовых
На  утро  ставят  постовых,
Чтоб  не  сказали  злую  весть,
Что  потерял  твой  город  честь.
Что  на  правительских  местах
Стоят  на  тоненьких  пластах
Убийцы,  воры  и  лгуны  –
Все  те,  кому  заплатишь  ты.
В  трико  за  тысячи  мастей,
Отнятых  у  простых  людей,
И  с  орденами  на  груди,
С  осиным  жалом  позади,
С  змеиным  языком  под  стать,
Привыкшие  лишь  только  брать,
С  обманным  ликом  для  зеркал
Передает  телеканал.
Во  мраке  сумрачной  ночи
Твой  город  сыпет  кирпичи
С  высоких  башен  и  домов,
Построив  тень  мечтаний,  снов.
А  на  распятых  площадях
Увозят  суть  на  лошадях,
И  возвращают,  только  ложь
Вонзает  в  грудь  сомненья  нож.
И  мне  б  не  знать,  что  ты  живой
Осенний,  грустный  город  мой,
Не  утони  во  лжи  огней!
Терпенья  воды  жди  и  пей!

24.11.2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220144
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 05.11.2010


Farjen

Без пояснення, хто ти…

Кадмій  лимонний  і  суміш  зірок,
Дощ  під  ногами,  розмішаний  з  небом.
Осінь  –  це  музика,  й  певно,  що  рок,
Жовтий  токсин,  що  проникне  у  тебе.
Це  гігабайти  п’янких  почуттів,
Стерті  із  дисків  –  летіть  вже  на  волю!
Осінь  -лиш  музика  й  точно  -  без  слів,
Рветься  у  бій,  та  не  може  без  болю.
Просто  не  може…  ну  годі,  мовчи!
Скоро  набридне  усім  позолота,
Осінь  –  це  привід  без  слів  і  причин
Тихо  піти  й  не  пояснювать,  хто  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216216
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 01.11.2010


Denblo

Тяжелые небеса

Когда  становится  не  все  равно,  как  будешь  чувствовать  завтра  с  утра,
Когда  писать  хочется  меньше  и  меньше  хочется  говорить,
Когда  все  чаще  смотришь  в  окно  и  видишь  дальше  родного  двора,
Когда  слова  набирают  значений  и  пить  означает  не  больше  чем  "пить".
Когда  влезает  в  пять  дней  неделя,  день  в  полдень  и  пара  жизней  в  жизнь,
Когда  качнувшийся  еле-еле  мир  из-под  ног  улетает  "брысь".  
Когда  следишь  за  минутной  стрелкой  гораздо  чаще,  чем  за  часовой,
Когда  в  лесу  замечаешь  белок,  гуляя  по  лесу  за  руку  с  женой.

Кружится  шарик  и  набирает  вес,  
Реки  текут  быстрее,  расцветают  и  рушатся  города.
Земля  не  всегда  тяжелей  небес,
Просто  ближе  к  нам  иногда.

Когда  вместо  продуманной  смс-ки  набираешь  номер  и  говоришь
А  потом  покупаешь  бутылку,  приходишь,  садишься  рядом  и  вместе  молчишь.
Когда  просто  не  можешь  позволить  себе  терять  кого-нибудь  из  друзей,  
и  когда  назвать  кого-нибудь  другом  становиться  все  тяжелей.
Когда  сердце  стучит  реже,  но  вроде  как  правильнее  стучит,
Когда  из  качества  многих  женщин  не  клеится  количества  твоей  души.
Когда  одной,  о  которой  мечтал,  уже  построен  правильный  пьедестал,  
а  та,  о  которой  и  знать  не  знал,  пришла,  и  ты  так  снова  стал  мал.

Когда  что-то  рожденное  в  самом  сердце  заставляет  ходить  всю  ночь  по  квартире,
И  перебирать  полка  за  полкой,  дверцу  за  дверцой  и  выбирать  или-или:
Или  ты  сможешь  расставить  точки,  развернуть  против  воды  колесо  судьбы,  
Или  все  это  только  цветочки  и  вслед  за  сигаретами  кончишься  ты.


Кружится  шарик  и  набирает  вес,  
Реки  текут  быстрее,  расцветают  и  рушатся  города.
Земля  не  всегда  тяжелей  небес,
Просто  ближе  к  нам  иногда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218831
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 01.11.2010


Діана Сушко

Призначення

(моєму  чоловіку)

До  світанку  снами  дивними  гуляла,
де  зі  мною  доля  тихо  розмовляла
(у  нектарі  квітів,  між  бруньок  зелених)
і  потай  відкрила  світле  одкровення:

Небом  я  навіки  
дана  Чоловіку,
із  яким  у  парі,

піднестись  за  хмари
і  розкрити  душу,
даного  в  молитві  слова  не  порушить.

Ніжністю  своєю  огорнути  Землю,
і  в  любові  в  муках  породити  зерня

Роду.  Щоб  навіки  
прорости  Землею  в  парі  з  Чоловіком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218477
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010


She said: gray...

Відкрий…

Відкрий  листа.  

Рядками  я  в  долоні
твої  розсиплюсь,  
наче  перший  сніг.
І  ніби  випадково
рідні  скроні
торкну  я  знов  –  
на  щастя  чи  на  гріх.

Читай  мене.  
Неписаним  каноном
одвічних,  
наче  доля,  почуттів,
до  твого  серця  знов  
коханням-дзвоном
звертаюсь  я  
в  простім  малюнку  слів.

Згадай  палкий  
і  щирий  поцілунок,
з  життям  з”єднай  життя,  
хоча  б  на  мить!..
Налий  мене  і  випий,  
наче  трунок,  
і  аж  тоді  –  
у  сонячну  блакить

лети  удалину,  
за  журавлями!..
Десь  там,  у  зорях  –  
істина  проста  в
коханні  двох,  
що  вже  не  стануть  
нами.
Але  я  ще  живу.  

Відкрий  листа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215750
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 25.10.2010


Дмитро Барзілович

Обійняло

Зимним  вітром  налетіло  -  звіром  навіженим,
Обійняло,  закрутило,  зробило  скаженим.
Білим  снігом  приходило  -  придвістком  фатальним,
Наврочило,  поробило,  зробило  безжальним.

Полохливим  чорним  брудом  -  демоном  дрімучим
Годувало  та  поїло,  зробило  живучим.
Святохрещеной  водою  -    оцетом  істерплим,
Спустошило,  отруїло,  зробило  бессмертним.

©  Дмитро  Барзілович

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217054
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 21.10.2010


Кадет

Сила Слова

Не  спорю,  что  в  начале  было  Слово!
Какое,  правда,  в  этом  весь  вопрос…
Наверное,  оно  -  ума  основа,
Но  до  таких  высот  я  не  дорос…

Оно  благословляет  к  жизни  вечной,
Нет  у  него  начала  и  конца…
Но  как  оно  порой  бесчеловечно…
До  кро́ви…  до  тернового  венца…

За  Словом  шли  в  крестовые  походы...
Вся  наша  жизнь,  ему  благодаря…
И,  несмотря  на  мутные  восходы,
За  Слово  шли  и  в  бой,  и  в  лагеря…

И  там,  где  было  вовсе  не  до  шуток,
Мужало  Слово,  чудеса  творя…
Хотя  и  там  без  сочных  прибауток
Не  обходилось,  честно  говоря…

Чем  дальше  в  лес,  тем…  крепче  наше  слово,
Чем  глуше  ночь,  тем  ярче  фонари…
О  том,  насколько  слово  бестолково,
Толковые  толкуют  словари…

Сегодня  слово  изменилось  вкорне,
Пропали  притягательность  и  шик…
И  силы  в  нём  не  больше,  чем  в  попкорне  -
Жуёшь-жуёшь,  а  в  результате  -  пшик…

Что  в  этом  мире  есть  сильнее  слова,
В  котором  скрыта  мощь  и  глубина?
Я  проверял:  когда  совсем  хреново,
Сильнее  слова  только  тишина…

октябрь  10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216306
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 21.10.2010


dogma

Тобі я сліз не видам

Тобі  я  сліз  не  видам,  не  чекай,
І  погляд  твій  своїм  не  перестріну.
Як  ніж  зненацька  устромляють  в  спину,
Так  я  тобі  скажу  одне  "прощай".
І  все  одно,  що  серце  на  шмаття,
Що  кожен  день  без  тебе  -  то  є  мука.
Минає  все:  і  зустріч  і  розлука,
Повз  тебе  пройде  все  моє  життя.
Отож  мовчи,  перечити  не  смій,
Сховайся  в  тіні  спогадів  і  щезни.
Навіки  згинь,  втечи  із  мого  серця,
А  повернутись  в  нього  не  зумій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216133
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010


Анна Кириленко

Стихи не пишутся на ровном месте…

Стихи  не  пишутся  на  ровном  месте  -  
Им  нужен  срыв,  им  нужен  крик.  
Нужны  хоть  изредка  какие-либо  вести,  
И  на  полях  в  рисунках  черновик...

Они  тебе  испачкают  все  вены.
И  где  спокойствие?  И  где  уют?
Тебя  швыряет  со  стены  на  стену.
...Они  меня  когда-нибудь  убьют.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214830
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 12.10.2010


Журба

Храни меня …

Храни  меня  
Спаси  меня
От  ливня,  бури,  от  огня
Учи  меня  
Лечи  меня…
Из  года  в  год
От  дня  до  дня.

Чтоб  не  иссякла  я  
Не  запылилась
Чтоб  говорить  душой  не  разучилась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215439
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010


jaryj

Ода коханню

(у  відповідь  на  вірш  Юлії  Холод  "Знайди  мене")

Хіба  кохання  божевіллям  зветься?
Невже  це  марево  таке  дурне?
Невже  воно  у  безвість  десь  несеться?
Невже  воно,  мов  дзеркало,  криве?

Та  ні!  Воно  теплом  святим  іскриться
І  лине  вічністю  у  той  політ,
Воно  водою  чистою  з  криниці
Живити  сили  буде  много  літ!

Воно  не  вмре,  не  зникне,  не  зітліє
Допоки  люди  в  світі  ще  живуть,
Бо  ще  промінням  святості  зігріє
В  якому  вірні  істинну  знайдуть!

09.10.2010  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215425
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010


olya lakhotsky

Сонце моє, будь!

Будь!
моя  любове,  сонце  моє,  будь!

На  тій  землі,  де  всі  давно  самотні,
де  сон  по  колу  і  серця  холодні,
де  навіть  бог  згубив  безсмертну  суть,–
будь!

Де  ми  пройшли  по  но́чі  –  безпросвітні,
згораючи  від  люті...  та  не  підлі,
де  нас,  як  всіх,  топила  каламуть,–
будь!

Й  там,  де  ціна  відміряна  за  брата,
ти  на  світанку  помирав  –  крилатим,
все,  що  пізнав,  ніколи  не  забудь,–
будь!

І  разом  з  тим,  хто  був  як  ти,  щасливим
наперекір  законам  світу,  дивом,
вертайся  в  дім,  де  за́вжди  тебе  ждуть,–
будь.

моя  любове...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215173
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010


Мария Сулименко

Мой старый дом давно увит плющом…

Мой  старый  дом  давно  увит  плющом,
Что  побудило  в  сумрак  возвратиться?
Мне  холодно…  укрой  меня  плащом...
Кто  эти  люди?  Я  не  вижу  лица.

Мне  непонятны  жесты  и  слова,
Стучат  по  рамам  окон  пальцы-ветки,
Мне  страшно…  ты  скажи,  что  я  жива…
Кто  эти  люди?  Я  не  вижу…  предки?

Ты  говорил,  что  встретимся  весной,
Но  стал  тотчас  чужим  и  безмятежным,
И  не  мечтать  мне  больше  о  пустом
И  больше  не  робеть  пред  неизбежным…

Мой  старый  дом  давно  увит  плющом,
Не  суждено  мне  к  свету  возвратиться...
Мне  холодно…  укрой  меня  плащом,  
Я  так  устала…  так  хочу  забыться…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215140
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010


Omega

Зайві слова

„Коли  твій  приятель  говорить  дуже  вже  багато,
 то  він  напевно  хоче  в  душі  своїй  сховати  те  порожнє
 місце,  де  колись  совість  була,  або  бажає  заглушити
 своє  стурбоване  сумління.  Врятуй  його  від  слів,  бо
 він  страждає”  (Тодось  Осьмачка)  

Врятуй  від  слів,  які  усе  ж  мовчать,
яких  багато  з  уст  злітає  зайвих,
які  –  не  вогнище,  а  тільки  тлінний  чад  -
не  бачиш  дня  за  димними  сльозами.

За  звуками  отими  –  пустота,
і  порожнечі  вигляд  має  совість.
Для  зливи  слів  отверзнуті  вуста  –
мовчання  світле  більшу  дало  б  користь.

Врятуй  від  слів  таких,  що  без  душі,
яким  немає  що  сказати  світу,
які  пройдуть  повз  вас,  немов  чужі  -
не  опромінять  світлом,  лиш  наслідять.

Дай  гострих  слів  -  таких,  немов  мечі,
таких,  як  музика,  таких,  як  ватри  спалах,
аби,  проснувшись  раптом  уночі,
відчути  –  ні,  сумління  не  приспалось!

Воно  в  тобі,  немов  дзвеняча  мідь,
тече  вогнем  по  чистих  капілярах,
до  вибуху  готовий  динаміт  –
епохи  гнів  корінням  увібрало.
Любов  таку,  що  вкована  в  броню,
і  лагідність,  що  лід  від  неї  кресне...

Від  слів  пустих  сумління  бороню,
благаю  слів  у  Бога  –  тільки  чесних

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214530
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010


Дмитро Барзілович

Кохання знов.

Лежу  я  в  ліжку  з  тобою,
У  ліжку  з  тобою  лежу
Здригає  кров  кохання  знов.

Я  знаю  що,  де  і  як,
Я  рушу  з  тобою  в  такт,
Яка  постєль  така  любов


Приспів:

Це  тількі  початок,  ти  стисни  грайливо
Моє  найосвідчене  мужньоє  диво
Спрямуй  його  пошук,  торуй  йому  шлях  -  
Ах,  милий,  ах!..
Ах,  милий,  ах!..


Ну  добре,  все  почалося,
Пещу  твоє  волосся,
Руйнуєш  ти  мої  світи.

Течуть  спиною  струмки
Це  кігті  дались  взнаки  -
Вони  розбещені  коти.


Приспів:

Я  плаваю  в  морі,  я  в  ковзанки  граю.
Що  Там  відбувається  добре  я  знаю  -
Ти  в  небо  злітаєш,  ти  йдеш  до  зірок,
Ох,  ти  мій  Бог!..
Ох,  ти  мій  Бог!..

Ще  трохи,  ще  трохи,  себе  я  благаю.
Як  завжди,  з  тобою  разом  не  встигаю
Ось!  Стій,  я  стріляю!  Постріл,  ще  постріл!..
Так,  мій  Апостол!..
Так,  мій  Апостол!..


Пірнаймо  під  ковдру  вдвох
Нема  сил  робити  вдох
Б'є  в  скроню  ніч  сокирой  снів.

Поки  я  ще  при  собі,
"Кохана"  кажу  тобі  -
Мов  чуєш  ти  колисок  спів.


Приспів:

А  щоби  відзначити  цю  перемогу
Меду  ти  вип'єш  за  добру  дорогу
І  вимовиш  "Милий,  тебе  так  люблю!"
Шо?  Я  вже  сплю!..
Га?  Я  вже  сплю!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214469
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010


Lorenzia

Поэтам

Спасибо  за  вдохновение  Жанне  Чайке))

Пиши,  пока  в  руках  перо,
Пиши,  пока  живешь  и  дышишь.
Твой  дар  –  изобличать  порок,
Что  затаился  в  темной  нише

Чужих  сердец;    тревожить  лень,
Из  сердца  изгоняя  стужу.
Душа  –  доступная  мишень,
Перо  –  сильнее  всех  оружий.

Освободи  свой  дивный  свет,
Бумага  утолит  пусть  жажду.
Поверь  в  себя,  пиши,  поэт!
И  ты  изменишь  мир…однажды…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165854
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 05.10.2010


Lorenzia

Кто я? (посв. Марии Сулименко)

Вместо  плаща  два  крыла  за  спиной.
Кто  я?  посланник,  пророк  или  ангел?
Как  мне  найти  долгожданный  покой
В  мире,  где  титулы  правят  и  ранги?

Как  отыскать  тот  единственный  путь?
Где  я?  В  смятении  на  перекрестке.
Вряд  ли  подскажут,  куда  повернуть  -
Мир  для  теней  одномерный  и  плоский.

С  кем  я?  Зачем  я  пришла  в  этот  мир?
Вороны  кружат  навязчивой  свитой.
Вряд  ли  сумею  ужиться  с    людьми,
Души  которых  грехами  убиты.

Время  рождает  богов  и  мессий.
Я  не  герой,  мне  б  немного  покоя…
Новую  строчку  кладу  на  весы  -
Может,  узнаю  когда-нибудь,
                                                                           кто  я…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200867
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 05.10.2010


Вадим Верц

Трагично и нежно

Совершенные  люди  ждут  пришельца  к  утру;
Может  быть,  я  им  буду,  если  ночью  умру.
Белый  мир,  он  прекрасен,  но  прекрасен  ли  я?
В  этот  раз  даст  ответ  только  кома  моя.

Разрываются  грани,  разлетаются  врозь;
Мы  уже  на  пороге,  где-то  здесь  меня  брось.
Нашим  чувствам  так  тесно  в  сером  логове  слов!
Им  пора  покидать  узкий  круг  моих  снов.

Обними  и  беги,  возвращайся  домой;
Позабыв  этот  день,  обретёшь  ты  покой.
Я  уже  не  приду  -  это  так  неизбежно...
Ты  всегда  расстаёшься...  Трагично  и  нежно.


январь  или  февраль  2008г.

Автор  картины  Brian  Hugh  Warner  (Marilyn  Manson)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138158
дата надходження 20.07.2009
дата закладки 04.10.2010


Радченко

*Мы верим

Ещё    одна    неделя    пролетела    —
Мы,    превышая    свою    скорость,  все    живём.
И,    задыхаясь,  словно  под  прицелом,
Мы  сердцем  финишную  ленту  рвём.

Мы    так    боимся    вдруг    остановиться,
Хватаем    воздух,    обжигая    грудь.
Нам  счастье  иногда  чужое  снится
И  лица  тех,  кто    провожал  нас  в  путь.

Боимся    оглянуться,  стать    терпимей,
Остановиться    и    понять  себя.
Бежим,  становимся  слабей,  ранимей
И  понимаем,  что  бежим  мы  зря.

В  последний  раз,  мы  обрывая  ленту
И,  делая  последние  шаги,
Вновь  верим  лишь  в  одно  -  свою  легенду,
Что  не  напрасно  жизнь  свою  прожгли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214019
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010


Мария Сулименко

…вслух…

............Самая  тихая  из  твоих  слуг,
.....Никогда  ЛЮБЛЮ  не  говорила  вслух,
............Но  Ты  ведь  знаешь  сам:  
.....................Слова  там,  
.................Сердце  -  храм!
.............Слова  для  тех  оружие,
.............Кому  мольбы  досужие
....................Не  помогли.
.................Мои  слова  жгли…
.............Я  не  кричала  ВЕРУЮ,
..............Но  я  умру  первою,
...................Только  вели!
..............Но  Ты  ведь  сам  Бог,
..............Зачем  Тебе  в  долг?
.........И  что  тебе  первая  ль,  пятая?
........Грешны  мы,  Отче,  и  святы  мы,
......................Ты  строг…
..Но  замерев  перед  образом,  смирю  испуг,
..........Впервые  ЛЮБЛЮ  и  ВЕРУЮ
...................Скажу  вслух!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207861
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 29.09.2010


Liliya Al*******

Да, я становилась на колени

Сколько  раз  я  поддавалась  лени,
И  цветной  была,  и  чёрно-белой...
Да,  я  становилась  на  колени,
Только  лишь  когда  сама  хотела.

Часто  попадая  в  завихрени,  
Словно  лодка  с  множеством  пробоин...
Да,  я  становилась  на  колени,  
Но  лишь  перед  тем,  кто  был  достоин.

Нет,  ничто  не  предано  забвенью,
Хоть  не  каждый  шаг,  наверно,  понят...
Да,  я  становилась  на  колени,  
Но  лишь  перед  тем,  кто  это  помнит.

Яркие  цвета  и  светотени...
Жизнь  моя  -  большая  галерея.
Да,  я  становилась  на  колени
И  ничуть  об  этом  не  жалею!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190468
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 27.09.2010


Оливия К.

Вы не знаете меня…

Вы  не  знаете  меня!
Я  без  страха  и  упрека.
На  скаку  могу  коня,
И  в  избу  могу  с  наскока.

Дом  мой  –  символ  чистоты
И  комфорту,  и  престижу.
Но  вот  только  у  плиты
Ненавижу,  не-на-ви-жу!

Вы  не  знаете  меня!
Я  куда  спокойней  танка.
Я  надёжна,  как  броня,
Я  молчу,  как  партизанка.

Напорюсь  на  злобных  псов,
Всех  уделаю  втихую.
Но  от  финских  тормозов
Я  психую,  ох,  пси-ху-ю!

Вы  не  знаете  меня!
Я  имею  силу  воли.
Жизнь  здоровую  ценя,
Не  нуждаюсь  в  алкоголе,

Из  зарплаты  на  коньяк
Не  потрачу  и  рубля  я,
Но  халявный  ещё  как
Потребляю,  по-тре-бля-ю!

Вы  не  знаете  меня!
В  наши  дни,  конечно,  дичь,  но
Я,  хотя  не  размазня,  
Но  ужасно  непрактична,

И  до  тугриков  не  зла,
Не  коплю  их  под  матрасом,
Но  лиши  меня  бабла  -
Вырву  с  мясом,  выр-ву  с  мя-сом!

Вы  не  знаете  меня.
Я  на  Пушкина  похожа!
Рифмы  эти  –  западня.
Я  в  неё  попалась  тоже.

Мне  хвалиться  не  резон,
Ровня  Пушкину  едва  я,
Но  по  осени,  как  он
Завсегда  о-бол-де-ваю!

2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213036
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010


gala.vita

Виглядаю я сонце

Далеко,  далеко,  далеко,
далеко  від  мене  лелеки.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно  ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Підсвічує  свічка  віконце,
в  яке  виглядаю  я  сонце.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Зрадливо  стукоче  годинник,
в  зажурі  блукають  будинки.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Зігріє  долоня  долоню
і  сон  подолає  безсоння,
дарма,  шо  за  снігом,  
за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

     25.12.  2000р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213028
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010


Журавка

Такий як є

Такий  як  є.  І  що  мені  з  того?  
Зірки  з  небес  і  ті  до  мене  ближчі.  
Ти  думаєш,  що  ти  для  мене  Бог?  
Що  ж  то  за  храм  в  якому  вітер  свище?

У  вічній  правоті  твоїй  змовчу.  
Сценарій  фраз,  кому  це  вже  важливо?  
Скажи,  чи  ти  хоч  раз  в  житті  відчув,
Як  тихо  кров  шумить  у  мене  в  жилах?  

Чи  був  ти  там,  де  я?    Хоча  б  на  крок  
Зі  мною  на  оцій,  хиткій  планеті?  
Я  мабуть  й  справді  ближча  до  зірок,  
У  них  обійми  завжди  розпростерті.  

Усе  як  є,    хай  буде!  Не  гнівись.    
От  тільки  я  уже  не  поряд,  бачиш?  
Скажи  одне:  чи  ти  б  мене  колись  
Таку  як  є,  за  все  що  є  пробачив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 24.09.2010


Журавка

Не треба!

(І  знову  ж  таки  емоції....)

Не  треба!  Зупинися.  Я  благаю.
Твої  слова  у  вічі,  як  пісок.  
Ні,  не  до  Раю  –  ми  дійшли  до  краю.
Багаття  згасло,  не  жбурляй  трісок.  

Не  треба!  Зупинися.  Біль  біліший  
За  сполотнілі  лиця  дорікань.  
Ти  просто  інший  ти,  я  знаю,  інший.    
Лиш  совість  непокірна,  наче  лань.

Надщерблені  краї  зізнань  кололи  
Віночок  рук,  піднесений  до  вій.
Стояла    правда  безсоромно  гола  
У  мертвій  тиші,  наче  й  неземній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 24.09.2010


Журавка

Бувають вірші…

Бувають  вірші  –  муки,
Бувають  –  білі  крила.
Не  опускайте  руки,
Якщо  творить  несила!  
Не  опускайте  очі,
Як  погляд  спинить  муза.
Вона  лиш  правди  хоче
І  серцю  не  обуза.  
Бо  ж  вашими  устами  
Кричить  вона  до  світу.  
Ота  примхлива  дама,
що  зупиняє  вітер.
Ловіть  її  за  руки,
Вони  –  землі  вітрила.
Є  вірші  –  ревні  муки,
А  є  –  могутні  крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179300
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 24.09.2010


валькірія

СВІТ МОВЧИТЬ?

Світ  мовчить?
Ні  -  це  ми  його  чути  не  хочем,
Відрікаємось  істин  пророчих,
Сподіваючись  -  Бог  все  простить.

Світ  стоїть?
Ні  -  це  ми  у  бездушші  завмерли,
Перед  свинями  сипемо  перли,
Вдовольняючи  власну  лиш  хіть...

Світ  летить?
Так  -  він  мчиться  вперед  безупину,
Вчить  літати  у  мріях  Людину
Й  тамувати  добром  ненасить.

Світ  летить  -
Щоб  колись  досягнути  до  раю!  
Але  поки  що  ...Бог  нас  карає,
То  й  здається  нам  -  Всесвіт  мовчить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178308
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 23.09.2010


Мантіхора

Я не та…

Я  не  та,  за  которой  мужчины  -  в  огонь  и  под  пули,
И  не  та,  от  которой  скрывают  грехи  и  пороки.
Я  скорее  из  тех,  что  рыдают,  когда  все  уснули,  -
Я  из  дерзкой  породы  всегда  и  везде  одиноких.

Я  скорее  из  тех,  что  на  "ты"  и  с  луною,  и  с  ветром,
Для  кого  шорох  листьев  осенних  -  почти  серенада.
Я  из  тех,  что  столетья  назад  растерялись  по  свету,
Для  кого  горных  троп  не  смогла  заменить  автострада.

Я  из  тех,  что  в  толпе  неприметны,  как  серые  кошки.
Я  из  тех,  кого  ценят  "подруги"  как  фон  для  знакомства.
Я  из  тех,  для  кого  не  бывает  любви  понарошку,
Для  кого  всё,  как  есть,  -  романтично,  наивно  и  просто.

Я  не  та,  для  которой  все  звёзды  и  бархат  прибоя,
И  не  я  неземной  красотой  вдохновляю  поэтов...
Но  я  та,  что  -  и  в  горе,  и  в  радости  -  будет  с  тобою,
Если  ты  позовёшь  прогуляться  вдвоём  на  край  света.

(31.08.2010)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 22.09.2010


Omega

Балада про єврейську матір (М. Камінсьому присвячується)

„Мама  звеліла  мені  і  Гриші,  лиш  тільки  вийдемо  з  містечка  і  наблизимося  до  лісу,  тікати  в  хащі.Всю  ніч  мама  не  зімкнула  очей,  сиділа,  пригорнувши  нас  за  плечі,  гладила  голови  і  плакала.  В  понеділок,  29  травня  1942  року,  велика  колона  євреїв  в  супроводі  конвойних  поліцаїв  вирушила  на  Монастирище...(„Вічний  біль  душі”  –
М.Камінський)

Я  заздрю  всім,хто  матерів  вітає,
матусі  ми  не  шлемо  телеграм.
Лиш  зрідка  в  край  далекий  приїжджаєм
покласти  квіти  нашим  матерям
(М  Камінський)

Думано-передумано,  плакано-переплакано...
Травнева  ноче,  ти  можеш  свідчити  -
мамине  серце  –  рана  відчаю,
болем  болена,  зойком  заткана...
А  вона,  бідолаха,  паткає,
ніби  чаєчка  сивая  біля  синів  припадає,
та  все  ради-поради  у  Бога  питає.    
-  Господи  милий,  дай  лихові  раду,
бо  завтра  –  на  страту.
Устами  ледь-ледь  ворушить  –
(поліцаї  насіння  лущать,
біля  ноги  гвинтівка  –
аби  лиш  почули  тільки...)

...Завтра.
Сьогодні  жива  ще  мати,
може  діток  востаннє  обійняти,
сльозами  горючими  вмивати  чубчики  непокірні.
Зірно...
Зорі  такі  колючі,  місяць  такий  байдужий...
Чорняві  кучерики  сльозами  зрошені...
Боже  мій!..

- Вставайте,  синочки  милі,
нехай  вас  росою  вмию,
поцілунками  витру,
заким  поліцаю  не  видко.
 
А  сонце  чомусь  криваве
травневого  ранку  вставало,
і  вітер  терзав  колючий
благу  одежину  і  кучері.

Жорсткою  рукою  гладила,
кляла  поліцаю-гадові
на  весь  вік  його  юдовий,
стиха  вчила,  як  бути  їм.

- Як  тільки  дорога  поверне,
ти,  Гришо,  тікаєш  першим.
Михасю,  за  ним  щоб  слідом.
Хай  Господь  береже  вас,  дітки...

Ніколи,  нікому  в  світі
не  мовте,  чиї  ви  діти.
Кажіть,  що  із  Сум,  з  сиротинця,
не  будьте  ніде  поодинці.

Слалась  дорога  прокльонами
вздовж  колоною.
Неначе  по  склі  розпеченім  –
євреї  на  смерть  приречені.

Ось  вона  –  мить  розлуки...
Стисла  востаннє  руки.
Матусю,  ненечко,  мамо!..
Дитинства  було  так  мало...

-  Йой  ви,  сльози  мої  горючі,
гойте  рани  сирітські  негойнії...
Ви  блискавки  сліпучії,  осліпіте  очі  всім,    
хто  діточкам  моїм  лихо  замислить...
Ой  ти  вітре,  вітре  буйнесенький,
не  студи  дітей  моїх  ріднесеньких,
лети  від  них  в  круті  гори,
бо  їм  і  без  того  тяжкеє  горе,
тяжкеє  горе,  великеє  лихо  –
війте,  вітри,  тихо-тихо...
А  ти,  роса-росиченько,
вмивай  їхні  білі  личенька.
Та  нехай  не  тужать  –  не  плачуть,
що  матусеньки  більше  не  побачать.
Утікайте  від  них,  чорні  ворони
на  усі  чотири  сторони  
Ви,  дороги-доріженьки,  
простеліться  синочкам  моїм
м’яко  в  ніженьки  ...
У  нелегкій  отій  дорозі  
все  життя  бережи  їх,  Боже!

Впали  зойком  в  ранкові  роси
чорні  коси  матусі  Рози,              
і  холодні  їдкі  тумани
пеленою  закрили  маму.

А  було  в  тій  дорозі  болю!
Полини  пеленали  долю.
І  нещадні  вітри  студені
рвали  в  клоччя  її  щоденно.

Кожен  день,  мов  по  лезу  бритви  -
вберегли,  певне,  лиш  молитви.
Діти-сироти  в  вовчій  зграї...
Й  нині  спогади  серце  крають.

В  світі  цім  кожен  день  і  подих,
знає  син  –  то  матусин  подвиг.
І  шепочуть  не  раз  уста:
-  Ти,  матусю,  повік  свята...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211976
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010


Caleb

Бог Торгова Марка

Доброго    дня.    Слава    Ісусу    Христу.    Слава    навіки.    Христос    Воскрес.    Воістину    Воскрес.    Слава    Богу…Слава    Богу,    що    слава    Богу…
Доброго    дня?    Слава    копійції…Вона    Гривню    береже…Навіки.    Банкнот    воскрес…ВОІСТИНУ    ВОСКРЕС.    О    Всесильний    Грошовий    Банкнот,    чия    влада    і    потрібність    і    є    вашим    Богом.    Богом,    за    чий    рахунок    ви    купляєте    його    Кров    і    плоть.    Цей    Прекрасний    Бог    відпустить    будь-які    гріхи…    Головне,    знайти    істинного    священика    чи-то    з    сильно    зоряними    плечима,    чи-то    раба    Божого    з    Білого    дому    рабів    Божих…
Благословення,    прокляття,    помсти…    Все,    що    завгодно,    за    правильну    кількість    Паперового    бога…

Отче    наш,    ти,    що    єси    на    небесах,
нехай    святиться    ім'я    твоє,
нехай    прийде    царство    твоє,
нехай    буде    воля    твоя
як    на    небі,    так    і    на    землі.
хліб    наш    насущний,    
дай    нам    сьогодні
і    прости    нам    гріхи    наші,
як    і    ми    прощаємо    винуватцям    нашим,
і    не    введи    нас    у    спокусу,
але    й    визволи    від    лукавого.
Амінь.

Отче    наш,    ти,    що    єси    кругом    в    наших    брудних    кишенях,    шкарпетках,    матрацах,    рахунках    в    банках,    в    зелені,    в    повітрі…    І    НА    НЕБЕСАХ    НЕХАЙ    СВЯТИТЬСЯ    ІМ'Я    ТВОЄ…І    в    тебе    багато    імен..    А    облич    в    тебе    ще    більше…долар,    євро,    фунт,    єна,    рубель…    гривня.    Боже,    я    не    знаю    всіх    твоїх    облич.    Прости    мене,    Боже…    Нехай    прийде    Царство    твоє…Але    куди    йому    ще    прийти…    Царство    твоє    повсюди.    Твоє    царство    вбило    всі    інші    царства,    моральні    та    етичні    норми…    Воно    тільки    виглядає    так,    як    ти    кажеш.
Нехай    буде    воля    твоя…Нехай    будуть    бідні,    яким    можна    тебе    дати,    щоби    здатися    щедрим.    Нехай    будуть    голодні,    яких    можна    тобою    нагодувати,    аби    здатися    милосердним.    Нехай    будуть    мертві,    щоб    тобою    їх    оплакували    живі.
НЕХАЙ,    БОЖЕ,    БУДЕ    ВІЙНА,    щоб    мільярди    тебе    знаходили    собі    заняття    та    обіг.
НЕХАЙ    БУДУТЬ    ХВОРОБИ,    Боже,    щоб    люди    мали    що    лікувати.    
Як    на    небі,    так    і    на    землі,    як    в    кишені,    так    і    в    гаманці,    як    в    серці,    так    і    в    душі…Як    в    Україні,    так    і    в    глухому    підворітті,    де    вбивають,    щоби    здобути    більше    тебе…
Хліб    наш    насущний,    дам    нам    сьогодні    і    не    дай…не    дай,    Боже,    всім    тим    вмираючим    від    голоду,    щоб    хтось    міг    прославитися,    нагодувавши    їх.
І    прости    нам    провини    наші,    як    і    ми    прощаємо    винуватцям…ПРОСТИ,    БОЖЕ,    САМЕ    ТАК    ЯК    ПРОЩАЄМ    МИ.    ТАК,БОЖЕ,    ЩОБ    НАС    ЗАПИНАЛИ    ДО    СМЕРТІ    НОГАМИ,    ТАК,    ЩОБ    КУЛІ    ПРОШИВАЛИ    НАШІ    СЕРЦЯ,    ГОЛОВИ,    РУКИ    І    НОГИ,    ТАК,    ЩОБ    НАШІ    СІМ'Ї    І    БЛИЗЬКІ    ПРОПАДАЛИ    БЕЗВІСТИ.    САМЕ    ТАК,БОЖЕ.    І    не    введи    нас    у    спокусу    мати    в    собі    Бога…
І    визволи    нас,    Боже,    від    самого    себе…
Амінь.

Ні,    зовсім    не    амінь.    Амінь    буде    тоді,    як    знайдуть    автора    цих    слів,    написаних    олівцем,    автора,    який    бачить    церковні    фінансові    піраміди,    про    які    він    навіть    говорити    не    стане.    Бо    навіщо    говорити    людям    те,    в    що    вони    і    так    не    повірять…    Просто    живіть,    люди,    з    Богом…    Заробляйте    і    витрачайте    його…    Ходіть    у    всі    храми    Божі…    У    ті,    що    з    хрестами…і    ті,    що    Білі…і    ті,    що    дають    притулок    зіркам…і    ті,    що    червоні    хрести…
Служіть    богу,    люди…    Бо    ви    народили    монстра,    без    якого    не    можете    жити        ні    ви…    ні    такі    монстри,    як    я…    чия    рука    піднялася    писати    про    таке.    Я    б    чесно    писав    ще    й    ще…    Але    іду    служити    конвеєру,    за    роботу,    за    яку    мені    виплатять    Бога…
Дякую    за    увагу…    Воістину…    Поділіть    весь    еквівалент    Бога    між    населенням    Землі    і    не    буде    кому    помагати…    ті,    що    мали    померти,    вмруть…    А    я    буду    завжди    з    тіні    дивитись    на    вас    так,    як    дивлюся    зараз.

1.    Я    є    Господь    твій.    Нехай    не    буде    в    тебе    інших    Богів,    крім    мене.
2.    Не    роби    собі    ідола    і    нічого    подібного    до    нього,    не    поклоняйся    і    не    служи    йому.
3.    Не    згадуй    імені    Господа    Бога    твого    даремно.
4.    Шість    днів    працюй    і    роби    всі    діла    свої,    на    сьомий    день    Господу    твоєму.
5.    Шануй    батька    свого    і    матір    свою    -    і    добре    тобі    буде,    і    будеш    довго    жити    на    землі.
6.    Не    вбивай.
7.    Не    перелюбствуй.
8.    Не    кради
9.    Не    свідчи    неправдиво    проти    ближнього    твого.
10.    Не    жадай    нічого    того,    що    належить    ближньому    твоєму.

1.    Я    є    порядком,    нав’язаним    тобі,    щоб    ти,    дике    людисько,    яке    не    може    знайти    смислу    в    собі,    мало    смисл    в    служінні    мені,    і    нехай    в    тебе    не    буде    інших    порядків,    аніж    в    мене.
2.    Не    вір    словам    тим,    хто    має    інший    смисл,    не    вір    також    в    те,    що    і    я    є    ідол…    Не    вір,    що    мене    створили    ті,    хто    може    погубити    мене.
3.    Будь    корисливим    і    не    звертайся    до    Бога,    щоби    просто    поспілкуватись.
4.    Шість    днів    конвеєра…    6    днів    рабства    суспільству    Бога    твого…    а    сьомий    день    плач,    бо    далі    знову    6    днів    рабства…
5.    Шануй    батьків    своїх.    Бо    вони    єдині,    на    чиє    розуміння    ти    можеш    покластися.    Шануй    батьків    своїх,    бо    між    6    днями    рабства    системі    Бога    твого    і    дим    сліз    вони    виростили    тебе,    віддавши    по    частині    себе…
6.    Не    вбивай,    бо    ти    народжений    вбивати,    бо    вбив    -    це    твоє    ім'я,    потворне    людисько…    Не    вбивай,    бо    якщо    почнеш,    то    не    зможеш    зупинитися    і    знищиш    і    себе,    і    те,    що    робити    тобі    подібні.
7.    Не    перелюбствуй…    бо    якщо    почнеш    плодитись    як    миша,    то    не    вистачить    Бога    на    всіх,    то    згниєш    від    хвороб    страшних.
8.    Не    кради.    Бо    якщо    ти    посмієш    стати,    як    ті,    хто    придумав    "не    кради",    щоби    могли    красти    і    збагачувати    свою    бездушну    персону,    щоб    бути    іншим    і    мати    владу    красти    у    вас    і    життя,    і    світ,    і    сльози,    і    Бога…    Будеш    красти    Бога,    ховаючи    його    від    нас.
9.    Не    бреши,    бо    немає    смислу    в    брехні.    Залиш    брехню    тим,    хто    ховається    від    правди.
10.    Не    жадай    нічого,    що    належить    ближньому    твоєму…Не    жадай    нічого,    бо    ВСЕ,    ЩО    ТИ    БАЧИШ    НАВКОЛО,    -    БУЛО    ВКРАДЕНО    В    ТЕБЕ…БО    ВСЕ,    В    ЩО    ТИ    ВІРИШ,    -    БРЕХНЯ,    СТАНЬ    ДЕРЕВОМ    І    НЕ    БАЖАЙ…    БО    ТІ,    ЩО    БАЖАЛИ    ДО    ТЕБЕ,    -    МАЮТЬ    ВСЕ…    АЛЕ    ХОЧУТЬ    ЩЕ…

Хочеш    бути    багатим    -    збудуй    церкву…    Купи    право    на    Бога    і    зведи    йому    храм,    і    хай    його    вівці    приносять    тобі    Бога,    і    хай    поважають    тебе,    і    хай    сліпота    їхня    не    знатиме    меж…    Хай    їхні    глухі    вуха    слухають    церковний    хор…Хай    їхні    душі    вірять    в    твою    правду,    в    яку    ти    сам    не    віриш…    Хай    вони    бояться    пекла…бо    якщо    б    боявся    ти…то    ти    б    вірив…
Людисько,    сірий    натовп…неси    свої    переживання    в    церкву,    неси    своє    горе    і    нещастя…    неси    свої    гріхи…неси    свій    тягар    на    своїй    спині…    але    не    забудь    взяти    2    грн…    бо    без    них    ти    там    нікому    не    потрібен…    і    горе    твоє,    і    сльози…і    гріхи    твої    давитимуть    тебе,    поки    не    розчавлять    як    жука…
Перепиши    Біблію…    знайди    дурнів…    назвись    по-дурному…    якимось    Євангелістом    чи    суботником,    чи    свідком    якогось    Ієгови,    чи    католиком,    чи    православним,    чи…    та    як    завгодно!...    Будуй    піраміди    з    дурнів…    став    їх    на    вулицях…хай    стоять    мокнуть,    мерзнуть…показуй    їх    по    телебаченню…"Дурак    дурака    видит    издалека…"    і    до    тебе    прийдуть    ще…    ти    маєш    універсальну    торгівельну    марку    Господа    Бога…    який    може    задовольнити    будь-якого    клієнта,    головне,    подати    в    правильному    соусі    з    правильним    гарніром…
ВИ,    ЛЮДИСЬКА    ТУПІ,    ТАК    І    НЕ    ЗРОЗУМІЛИ    ІСУСА…    І    НЕ    МЕНІ    ВАМ    ПОЯСНЮВАТИ.    БО    Я    НЕ    ШУКАЮ    СМИСЛ    В    БРЕХНІ.    ТАМ    ЙОГО    НЕМА!!!
І    на    завершення…    якби    Бог    був…    якби        він    був    насправді    творцем…якби    він    був    початком,    з    якого    народилися    ви,    тупі    людиська,    ТО    ВІН    БИ    ЗДЕР    З    СЕБЕ    СВОЮ    БОЖЕСТВЕННУ    ШКІРУ    І    ПОВІЛЬНО    Б    ВМЕР,    СПОГЛЯДАЮЧИ    ЗА    ТИМ,    ЯК    ЙОГО    НЕПРАВИЛЬНО    ТРАКТУЮТЬ,    ЯК    ЗНУЩАЮТЬСЯ    НАД    НИМ.    ВІН    БИ    СТІКАВ    СВОЄЮ    БОЖЕСТВЕННОЮ    КРОВ'Ю,    ЩОБИ    ВИ    ЗАХЛИНУЛИСЬ    НЕЮ    І    ЗГИНУЛИ…    А    САМ    БИ    ЗАХЛИНУВСЯ    В    СЛЬОЗАХ    ГОРЯ,    СОРОМУ    І    БЕЗВИХОДІ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211704
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 20.09.2010


Omega

А ти іди…

А  ти  іди,  бери  і  владарюй
оцим  хмільним  до  божевілля  світом  –
і  піде  той,  кому  належить  -  слідом,
щоб  прорости  життям  із  ніжних  струн.  

Був  перший  день,  Адам  був  і  Едем,
і  мить  була,  коли  зустрілись  очі,
і  був  солодкий  первородний  злочин,
що  поєднав  довічний  ваш  тандем.

Яка  ти  є  –  ніхто  ще  не  пізнав.
Загадка  ти  –  щоднини  і  щомиті,
спокусою  сліди  твої  омиті,
ти  -  даль  вітрів,  яким  весна
тісна.

Із  роду  в  рід  продовження  віків  –
в  твоєму  лоні  свічених  незгасно.
І  моляться,  хоч  може,  і  негласно
на  тебе  сто  земних  чоловіків.

Тобі  одній  зі  всіх  святих  зачать,
що  дозріває  криком  немовляти  -
дано  на  рівних  з  часом  розмовляти,
щоб  голосом  молитви  прозвучать.

Ніхто  тебе  не  звідав  до  пуття  –  
богиня  ти?  химерна  лицедійка?
жертовне  вогнище,  в  якому  болю  стільки,
як  в  Судний  день  за  Книгою  Буття?

Пречиста  –  щастям  біль  свій  перейди,
з  сльози  перетечи  в  холодний  камінь  –
щоб  попри  часу  стати  над  віками,
у  величі  любові  й  доброти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211558
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010


Omega

Мати вийшла у світ

Мати  вийшла  у  світ  –
                                           небо  їй  як  на  прощі.
По  росі  босий  слід,
                                           сонце  ноги  полоще.
Мати  вийшла  і  стала  –  
                                           довкіл  неї  жар-птиці.
І  яка  ще  там  старість  –  
                                           зарум’янені  лиця.

А  весна  на  землі  –
                                         он  яка  запахуща!
Край  причілка  зацвів
                                         ружі  дикої  кущик.

Мати  сіяла  день  –  
                                       ластівки  щебетали.
Де  поділося,  де?
                                     Ой  було,  та  й  не  стало...

Облетіли  сади,  почорніло  дворище.
Не  спішиться  сюди  –  цвинтар  став  нині  ближче.

Ой  матусенько,  ма...
Серце  з  горем  ночує.
Й  диво-птахів  нема,
                                                           і  матуся  не  чує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200391
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 13.09.2010


Оксанка

Всем тем, кто в памяти моей

Всем  тем,  кто  в  памяти  моей,
Остался  прежним  и  любимым,
Наперекор  холодным  зимам,
Наперекор  весне  сырой.
Всем  тем,  кто  за  приставкой  «мой»,
Мне  скрасил  монотонность  дней.
Всем  тем,  кто  в  памяти  моей…

Всем  тем,  кто  жив  в  моих  стихах,
В  моих  неидеальных  строках
Наперекор  таким  жестоким,
Таким  безжалостным  словам
«Я  не  люблю  тебя…».  Я  вам
Рассыплюсь  рифмой  в  похвалах.
Всем  тем,  кто  жив  в  моих  стихах…

Всех  тех,  кто  мною  не  забыт,
Хоть  время  нас  и  развенчало,
Хоть  не  упомнить  нам  начало
Своих  недолгих  нежных  встреч,
Я  все  ж  сумела  уберечь
От  колеса  своей  судьбы.
Всех  тех,  кто  мною  не  забыт…

Всем  вам,  кого  мне  не  вернуть,
Кого  я  помню  лишь  примерно
И  то  не  всех,  и  то,  наверно,
Всего  лишь  лица  без  имен,
Отвешу  я  земной  поклон,
За  то,  что  вы  –  всего  лишь  путь!
Все  те,  кого  мне  не  вернуть…

За  то,  что  вы  –  моя  дорога,
Которая  петляла  всласть,
Но  не  позволила  упасть
И  привела  меня  к  порогу
Его,  последнего,  берлоги.
За  вас  за  всех  спасибо  Богу!
За  то,  что  вы  –  к  Нему  дорога!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65768
дата надходження 27.03.2008
дата закладки 10.09.2010


Оксанка

И руку, руку отпусти…

Противно,  в  общем,  улетать…
Противно  оттого,  что  против!
Я  против  тонких  снежных  хлопьев,
Что  за  окном  бушует  рать.
Как  непривычно  –  улетать…

Холсты  дописаны  –  продай,
Ведь  человек  весьма  продажен.
Я  вижу,  ты  обескуражен,
Но  чертит  Боинг  неба  край…
Любовь  доиграна  –  прощай…

Смешно…    Я  знаю    –  заживет
На  полотне  сухая  рана.
Я  бередить  ее  не  стану  
И  с  молотка  твой  холст  пойдет…
Ты  помни,  рана  заживет!

Пора…  Ты  руку  отпусти,
Как  сердце  отпустил  намедни…
Прости,  за  то,  что  не  последний
Ты  пункт  на  жизненном  пути.
Холсты  –  продай…  Любовь  –  прости…  

И  руку,  руку  отпусти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62511
дата надходження 10.03.2008
дата закладки 10.09.2010


Оксанка

Ты сам поймешь, какою болью...

Какая  разница,  кто  первым,
Разрушил  этот  хрупкий  шар,
Кому  больней  от  этой  скверной
Привычки  в  унисон  дышать
И  чьей  судьбы  в  руинах  стены,
Чья  тонет  армия  в  крови?
Я  петь  не  стану  об  изменах,
Я  буду  плакать  о  любви…

Зачем  мешать  в  одном  сосуде
И  ненависть  свою,  и  боль,
Зачем  гадать,  что  скажут  люди
Узнав  про  наш  неравный  бой?
Кому  отдать  и  кто  согреет
Тот  пепел,  что  горел  душой?
Я  петь  не  стану  о  потере,
Я  буду  восхвалять  любовь…

И  отчего  теперь  так  горько
Осознавать  и  вспоминать,
И  пересчитывать  кто  сколько
Вписал  стихов  в  твою  тетрадь?
Ведь  я,  мне  кажется,  простила
Все  огорчения  твои…
Я  не  скажу,  что  я  –  любила,
Я  верю  в  будущность  любви!

Молчи.  Молчи,  мне  так  приятно
Идти  с  тобой  тропой  сырой,
По  грязным,  первым  смежным  пятнам
Снегов  с  проросшею  травой.
Ты  обними  меня  спокойно
И,  я  прошу,  не  многословь!
Ты  сам  поймешь,  какою  болью
Ты  наградил  мою  любовь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59479
дата надходження 18.02.2008
дата закладки 10.09.2010


Жанна Чайка

Мамина песня.

Посвящается  -  самому  дорогому  человеку  на  свете  -  МАМЕ!






Зазвенели  звоночки...
Где  вы,  мамины  дочки?
Как  вы,  днями-ночами
За  чужими  парнями...

Кто  вам  песни  поет,
Когда  Солнце  встает?
Кто  вас  спать  провожает,
Когда  ночь  наступает?

Что  вы  ели  и  пили,
Как  работали  -  жили?
Увели  вас  ,  куда-то,
Вдаль,  шальные  ребята...

Мне  ж,  ночами  не  спится...
Сердце  тужит,  стремится,
Вас  обнять  -  успокоить,
Вам  помочь  -  все  устроить...

Чтобы  счастливы  были,
Чтобы  все  вас  любили.
Птицей  -  к  вам  полечу....
МАМЕ  -  ВСЕ  ПО  ПЛЕЧУ!  

***

МАМА  песню  поет...
МАМА    верит  и  ждет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69990
дата надходження 21.04.2008
дата закладки 08.09.2010


olya lakhotsky

Півкроку

Ще  тільки  півслова,  півзвуку,  півсну  –
І  вже  б  досягти  до  тебе...
–  Ти  бачиш  небо?  вставай,  я  лечу.
–  Мені  зависоке  небо.
А  там,  над  проваллям  глибокого  сну
Я  зітру  твої  тривоги...
–  Ти  бачиш  дорогу?  вставай,  я  іду.
–  Мені  заважка  дорога.
Світи  зливаю  в  ріку  одну  –
І  вирву  тебе  у  ночі!
–  Ти  чуєш  воду?  вставай,  я  течу!
–  Я  мерзну  в  твоїм  потоці...

Згубила  півсерця  і  півкрила  –
То  вже  забери  й  надію...
Упала  в  холодну  ріку  зоря  –
–  Я  тебе  відігрію...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209305
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010


Полякова Ника

При трепетном мерцании свечи…

"Ты    приходи,    пока    мой    дом    открыт..."
                                                         Ирина  Груздева
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158873

+  +  +

Когда  тебе  взгрустнется  –  постучи,
Есть  у  меня  лекарство  от  печали:
Душевный  разговор  за  чашкой  чая
При  трепетном  мерцании  свечи.

Когда  тебе  не  спится  –  постучи,
Ведь  одному  не  справиться  с  тоскою:
Вина  я  кубок  разопью  с  тобою
При  трепетном  мерцании  свечи.

Когда  любовь,  как  песня  отзвучит,
Ты  заходи  в  мой  дом  уже  без  стука.
Я  разделю  с  тобою  боль  разлуки,
При  трепетном  мерцании  свечи.

                               (кажется  из  1994  года)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208950
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 02.09.2010


Annette Barabach

Твоим ангелом

«Можно  я  буду  твоим  ангелом?  
Почему  именно  твоим?  Просто  потому,  что  во  мне  больше  никто  не  нуждается...  А  только  для  себя  я  жить  не  умею.  Разучился.  Давно  разучился...  
Так,  можно?  Просто  моя  жизнь  теряет  смысл,  когда  она  никому  не  отдана…
Ты  думаешь,  что  у  меня  не  получится?  Но  дай  мне  шанс,  прошу  тебя!  Я  буду  стараться.  Обещаю...
Просто….  ведь  я  далеко  не  ангел!  Я  только  учусь.  Ты  поможешь  мне?..»

Так  странно  было  обнаружить  у  себя  на  столе  это  письмо!  Кто  ты?  Может  правда,  ангел?..  

Глупая  девчонка!  Перестань  верить  в  эти  детские  сказки!  Ну,  когда  же  ты  ума  наберешься?  Вроде  и  возраст  уже  такой,  что  пора  бы...  Да  брось  ты  это  письмо!  Ну,  пошутил  кто-то…

Слезы  по  щекам…  «Пошутил?»  И  детские  наивные  глаза,  умоляюще  смотрящие  на  беспощадную  Реальность...  Сколько  они  уже  пережили  разочарований?  Сколько  еще  переживут?  Невинная,  чистая  Душа  снова  плачет...  Печальный  взгляд,  невольно  скользящий  к  окну  вдруг  столкнулся  с  другим  взглядом.  Суровым.  Стало  стыдно...  Стыдно  перед  Реальностью  за  мечты...  Но  вот  в  окне  вдруг  мелькнул  третий  взгляд,  полный  надежды.  Он  как  будто  вывел  из  оцепенения.  По  телу  пробежала  дрожь,  перехватило  дыхание...

-  Можно  я  буду  твоим  ангелом?
-  Можно!.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208189
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 02.09.2010


Annette Barabach

Всего лишь звезда

«Я  хочу,  чтобы  упала  звезда,  -  шепчешь  ты,  глядя  с  надеждой  в  окно,  -  очень  хочу!  Пожалуйста!»  Ты  настойчива,  как  ребенок  и  на  глаза  уже  наворачиваются  слезы.

 «Но,  я  хочу  жить!!!»  Там,  наверху  решалась  чья-то  судьба.  Твое  желание  было  услышано,  и  теперь  выбиралась  та,  которая  должна  была  исполнить  его,  принеся  тебе  счастье  ценой  своей  жизни.  «Ты  пойдешь!  Так  надо!»  Аргумент  был  неоспорим.  «Хорошо,  я  согласна»  Она  смирилась.  

«Меня  никто  не  слышит!  Я  никому  больше  не  нужна!  Что  за  черствый,  бездушный  мир?!!»  Ты  ведешь  себя,  как  капризный  ребенок.  Перестань!  Смотри  же,  смотри!  

«Я  иду!»  -  сказала  она  и  поглубже  вдохнула  свой  последний  миг.  

«Ну  почему  же  все  так?»  И  ты  в  обиде  на  все  и  вся  отворачиваешься  от  окна.  

А  она......................вспыхнула  последний  раз  и  упала,  оставляя  за  собой  след,  тающий  в  тумане  бездонной  вселенной.  Она  утонула  в  бесконечности.  Ради  тебя.  А  ты  стояла  и  плакала,  не  видя  этого  и  думая,  что  никому  не  нужна.  А  она  любила  тебя.  Хотя  и  была  всего  лишь  звездой.  Упрямая!  Она  подарила  тебе  свою  жизнь,  а  ты  отказалась  от  нее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208320
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 02.09.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2010


Полякова Ника

Сквозь сердце города

*      *      *
Сквозь  сердце  города,
От  боли  вздрагивая,
Спешу,  как  гончая,
Не  жить,  не  бражничать.
Спешу  не  чувствовать,
Не  слышать,  не…
Но  сводит  мускулы  –
Открылся  нерв
Души.  За  доллары
Лечить  –  не  вылечить.
Спешу  бездомная,
А  город  выгнулся
Сиамской  кошкою
С  глазами  льда.
Вхожу  непрошенной:
«Я  –  совесть,  господа!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165479
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 31.08.2010


Полякова Ника

Жить для того, чтоб быть!

*    *    *
Жить  для  того,  чтоб  быть!
Камень,  он  тоже  есть.
Тысячу  лет  лежит.
Это  ли  бытие?..
Жить  для  того,  чтоб  мочь!
Точит  вода  гранит.
То  ли  стихии  мощь?
То  ли  столетий  нить?..
Жить  для  того,  чтоб  знать!
Видит  добычу  волк.
Знает,  как  надо  гнать.
В  этом  ли  жизни  толк?..
Я  осязаю  путь
Пылью  среди  миров.
Это,  когда  грудь  в  грудь.
Это,  когда  готов
Больше,  чем  знать  и  быть,
Больше,  чем  что-то  мочь:
Так,  как  дышать  –  любить!
Большего  не  дано.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165509
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 31.08.2010


Полякова Ника

Душу не спрячешь

Забыть,  как  сердце  раскололось
И  вновь  срослось  (Марина  ЦВЕТАЕВА)
 *      *      *
Срослось,  да  не  так  –
Шрам  под  рукой  –
Читаю,  как  азбуку
Для  незрячих:
Счастье  ль  мне  ждать,
Если  жизнь  –  боль?..
Душу  не  спрячешь.

Поперек  лба  –
Между  бровей  –
Две  роковые  борозды.
Если  уж  лгать,
То  не  себе:
На  блюде  подносят  голову*…

За  то,  что  в  моей  голове  сквозняк;
За  то,  что  пляшу  на  царских  пирах;
За  то,  что  сладок  звон  золотых…
Господи,  прости!

Чужая  память  –
Упреждение  бед.
Ищут  пальцы
Неровный  след
На  шее,  
На  сердце
И  дальше…
Господи,  сжалься!

…А  где-то  солнце  жжет  белые  кости:
Срослось  ли?..

*  голову  Иоанна  Крестителя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167707
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 31.08.2010


Полякова Ника

Я – ЖЕНЩИНА

Я  –  женщина!  Спеши  меня  познать.
Пусть  я  подвластна  логике  особой,
Как  океан  небесный,  невесомый,
Где  звездные  дожди,  ветра  и  солнца,
Сфер  музыка,  дыр  черных  тишина.

Я  –  женщина!  Прими  меня  такой:
Непостоянной,  взбалмошной  и  странной;
Живущей  сердцем,  а  не  смыслом  здравым.
Поверь,  что  я  всегда  бываю  правой
В  Галактике  с  названием  Любовь!

Я  –  женщина!  И  двойственность  во  мне
Притягивает  вспыхнувшей  сверхновой.
Я  просто  не  умею  быть  иною.
Не  потому  ли  ты  теперь  со  мною,
С  той,  о  которой  грезил  ты  во  сне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169970
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 31.08.2010


Полякова Ника

Дни отсчитывают ходики…

*    *    *
Дни  отсчитывают  ходики…
Я  все  жду
И  молю  святых  угодников.
Я  молю:

«Мне  не  надо  счастья  скорого
И  любви.
Сберегли  б  вы  добра  молодца.
Сберегли

От  обмана,  злого  умысла,
Ласк  огня,
От  ножа,  зверья,  безумия…
От  меня…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174392
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 31.08.2010


Полякова Ника

Умная женщина – это всегда одиночество

*    *      *
"Умная  женщина  –  это  всегда  одиночество."
                                                       Светлана  КУЗНЕЦОВА

Я  пыталась  казаться  глупою:
Беспричинно  глазами  лупала,
Как  сорока  в  лесу  трещала,
Все  обиды  тебе  прощала.

Я  пыталась  что  было  силы  –
Ненадолго  меня  хватило.
Ты  с  другой,  а  я,  веришь,  рада,
Что  мне  дурою  слыть  не  надо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174393
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 31.08.2010


Кадет

Аты-баты

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  в  пустыни  и  снега
Из  казармы  да  из  хаты,
От  родного  очага.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  запад  и  восток,
Украшали  шлемы-латы
Крест  и  розы  лепесток.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  Киев  и  Берлин
Рядовые  и  комбаты...
Журавлиный  в  небе  клин.

Аты-баты  шли  солдаты,
Шли  на  север  и  на  юг,
Шли  обычные  ребята
От  любимых  и  подруг.

Аты-баты  спят  солдаты,  -
Распростёртые  тела,  -
Не  спасли  их  шлемы-латы
Вот  такие,  брат,  дела.

Не  смолкает  аты-баты,
Он  уйдёт  и  ты  за  ним...
Не  изменит  постулаты
Новый  Иерусалим…
 
01.05.07

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26142
дата надходження 01.05.2007
дата закладки 28.08.2010


Кадет

Ветеран

В  Киеве  обилие  каштанов,
А  в  Москве  готовится  парад...
Снова  наряжают  ветеранов
На  помпезно-тяжкий  маскарад...

В  парках-скверах  фронтовые  марши,
Кухни  полевые,  по  сто  грамм,
В  котелках  тушёнка  с  прелой  кашей…
С  кем  её  делить  напополам?

Молодёжь  гурьбою  на  природу,  
На  пенёк,  пивка  под  шашлычок…
И  глядит  на  скопище  народу  
Мир  освободивший  старичок...

Всё  трудней  надеть  парадный  китель  –
Вот,  ещё  добавили  медаль…
И  печально  смотрит  победитель
В  майскую  сиреневую  даль…

Не  замрут  в  почёте  пионеры
И  отряды  юных  октябрят,
Вам  зато  теперь  миллионеры
По  бумажкам  речи  говорят...

С  водкою  бумажные  стаканы,
Как  и  прежде,  выстроились  в  ряд…
Что  ж  вы  недовольны  ветераны?
Вас  потомки  так  благодарят...

В  суете  весёлого  застолья,
Попытавшись  что-то  рассказать,
Он,  вдруг,  чертыхнётся  непристойно
И  в  сердцах  помянет  чью-то  мать!

А  потом,  чтоб  не  мешать  веселью,
Выберет  укромный  уголок,
И  завертит  память  каруселью
Невысокий  серый  потолок...

Замелькают  в  сумрачном  тумане
Полустанки,  танки,  имена…-
Как  в  кино  на  простыне-экране,  -
Жизнь  под  названием  война...

Промелькнут  в  калейдоскопе  лица
Молодых  ребят  -  однополчан…
И  потянет  деда  помолиться
За  врагов,  убитых  сгоряча...

И  ещё  бы  надо  извиниться
За  немецких  фройляйн,  за  грабёж,  
Что  до  Волги  драпал  от  границы…  
За  вождей  бездарных,  за  их  ложь…

За  незаживающие  раны,
Не  попавший  в  цель  боеприпас…
Что  в  атаку  с  криком:  -    За  тирана!
Поднимался  миллионы  раз...

Мало  тех,  кому  сегодня  стыдно,
Тех,  кому  так  долго  не  спалось…
Стало,  вдруг,  служивому  обидно,
Закипела  праведная  злость,  -

За  плечами  вёрст  горящих  тыщи,
Пол  Европы,  в  основном,  пешком,
А,  пришёл  герой…  на  пепелище…
С  штопаным  солдатским  вещмешком.

Опрокинув  рюмку  и  тарелку,
Пересел  на  старенький  диван
И  под  гром  салюта-фейерверка
Сладко  закемарил  ветеран...

Что  ему  сегодня  будет  сниться?
Может  быть,  один  и  тот  же  бой?
Как  обидно,  что  свои  страницы
Навсегда  он  унесёт  с  собой…

Что  ж,  помянем  без  вести  пропавших,
Павших  и  доживших  навестим,
Выслушаем  чутко  воевавших,
Хоть  немного  с  ними  погрустим...

май  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129110
дата надходження 07.05.2009
дата закладки 28.08.2010


Аклезий

С Солнцем по жизни

Мы  с  Солнцем  вместе  встаём,
Но  я  на  пять  минут  раньше.
Мы  с  Солнцем  вместе  идём,
Но  я  на  пять  минут  дальше.
Мы  с  Солнцем  дарим  тепло,
Но  я  на  пять  минут  дольше.
Мы  с  Солнцем  вместе  умрём,
Но  я  на  пять  минут  позже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208142
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2010


Ксенислава Крапка

Я ношу…

я  ношу  у  пам’яті  вчора,  а  у  сумочці  зайвий  мотлох,  
зайвий  мотлох  носити  модно,  зайве  в  сумочці  –  будеш  сильна.  
всі  дівчата  люблять  червоне.  «у  червоному»  –значить,  «стильна».  
«у  червоному»  –  значить  «вільна.  і  плює  на  чутки  і  послух.»  

я  ношу  у  роздумах  завтра,  і  взуття  натерло  до  крові,  
раз  не  плачу  –  значить  терпляча.  раз  терпляча  –значить,  помучусь.  
ні,  мені  не  потрібен  лікар,  поки  спогади  ще  здорові,  
поки  роздуми  ще  рухливі,  поки  серце  іще  на  ключик.  

я  ношу  себе,  наче  паву;  а  в  собі  –  багато  складного,  
раз  непросто  –  значить  цікаво.  раз  цікаво  –значить,  не  нудно.  
всі  дівчата  люблять  яскраве,  всі  дівчата  хочуть  одного  –  
щоб  коханий,  та  ще  єдиний.  та  щоб  суджений,  а  не  судний.    

я  ношу  тебе  у  легені,  біля  серця  в  зручній  кишені,  
поруч  з  мамою  і  повітрям,  мало  місця  –  то  домалюю,  
у  коштовній  маленькій  скриньці,  бронебійній  і  незнищенній,  
я  ношу  тебе  –  значить,  вірю.  я  ношу  тебе,  бо  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206677
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 19.08.2010


Шура М

Когда приходит желтая листва…

Когда  приходит  желтая  листва
В  холодный  дом  непрошеною  гостьей,
Он  говорит    с  ней,  и  она  жива…
Дорогой  до  унылого  погоста

Ее  морщины  снова  глубоки,
На  платье  черном,  что  скрывает  тело,
Печать  лежит  не  счастья,  но  тоски.
Не  радости,  но  смертного  предела.

Я  знал  ее  давным-давно  другой
Веселой  и  заносчивой  Богиней…
Но  злое  время  замело  пургой
Каштановые  локоны…  Вериги

Укрыли  душу  пеплом,  не  росой…
Не  лепестками  –  острыми  шипами…
Друзья  ушли…  Врагов  осиный  рой
Уж  не  поносит  грубыми  словами…

И  только  там,  в  кладбищенской  тиши,
Среди  крестов,  оград  и  черных  сосен
Она  покой  находит  для  души,
У  камня,  где  певец  волшебных  песен

Ее  лежит,  который  верен  был…
Но  красота  молитвы  плохо  слышит,
Которые  он  тихо  говорил…
И  он  ушел…  Она  теперь  их  пишет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206618
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Samar Obrin

2310

Секрет  гласил:
Свободы  -  нет!
Мы  просто  -  опыт,
Эксперимент  других  планет
Без  воли...
____________________________

Триста  лет  спустя:

Ресурсный  голод,
Смертность  -  выше  небоскрёбов,
Ядерная  пыль
И  
Ледниковый  холод...
Нации  смешались  с  клоном:
Клон  ведёт  борьбу,
Есть  один  Закон  законов  -  
На  войну!
Нанороботы  повсюду
И  
Везде  -  
В  организмах,
В  интеллектах
И  -  еде;
По  нажатию  двух  клавиш
С  ЦПУ
Человек  живёт  и  любит
Месть  свою...
Из  начал  Альдебарана
Первый  луч
Посылает  людям  право,
Код  
И  
Ключ:
Пятимерная  шифровка  
Носит  смерть,
Но  один  дошкольник  ловко
Вскрыл  секрет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203096
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 18.08.2010


Samar Obrin

Контрацептивный стих.

Что-то  в  тебе  -  мне  надоело...
Может  быть  -  ты  сама...

Кто  ты,  по-сути?
Всего  лишь  -  тело!
Прогнулась.  Встала.  Ушла.

А  я  -  остаюсь...
Остаюсь,  чтобы  думать
И  даже,  наверное,  жить

И  пальцы  скрестить,  чтобы  ты  там  -  споткнулась  -  
Я  очень  люблю.
Прости.

Куда  я  залез?!
Кокаиновый  шёпот...
Шалфеевый  страх  детей...

А  что,  если  снова  -  твоя  Задержка
Закроет  мне  в  Завтра  -  дверь?

Я  мысленно  жил  с  тобою  -  до  внуков
(Какой  идиот  -  скажи?)

Что  видел  я  там?  -  
Дрожащие  руки
И  рюмку  -  горящей  воды...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204929
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Радченко

*Не напрасно наша жизнь идёт

На  пороге  дома  внучек  –  Солнышко,
На  лице  улыбка  удивилась  нам.
Говорит  о  чём-то  неразборчиво,
Соска  на  шнурочке  –  милый  талисман.

Ручки  тянет  внук  смешно,  доверчиво:
Посмотрите,  как  люблю  и  верю  вам.
Дед  на  руки  подхватил  так  бережно  -
Это  словно    бы  душе  его  бальзам.

Сколько  теплоты  в  глазах  и  нежности!
Сколько  радости  в  улыбке  и  словах!
Даже  в  седину  уже    не  верится:
Молодеет  дедушка  наш  на  глазах.

Жизнь  бежит  по  кругу  бесконечному  
День  за  днём  идёт,  спешит  за  годом  год.
И  любви  мы  верим,  чувству  вечному:
Значит,  не  напрасно  наша  жизнь  идёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206540
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Lenchikk_n

ну вот и…

Ну  вот  и  дождь.  
Вернулась  наша  осень.
И  где-то  алый  парус  ветром  носит,
Не  прибивает  к  нашим  берегам,  
Я  здесь  одна,  ты  где-то  бродишь  сам.

Умылся  город.
Мокрая  столица.
И  на  погоду  не  захочешь  злиться,
Сгорело  лето  на  асфальтном  дне
Не  по  твоей,  не  по  моей  вине.

Открою  зонт.
Стучат  об  купол  капли.
И  лужи  тёплые  еще,  не  так  ли?
Где  горизонт  касается  Земли,
Я  мысленно  рисую  корабли…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206528
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010


Подвійна_Кава

Жадаю

Жадаю  самотності.  Вперше  вжитті.
Забудьте  про  мене,благаю...
Розходяться  стежки,  минають  путі
усі  про  усіх  забувають.
Я  хочу  побути  з  думками  у  тиші,
Побігати  з  мріями  полем.
І  вітер  мене,  мов  траву,заколише,
Коли,  попрощавшись,зустрінусь  знов  з  болем...
Хтось  подумки  скаже  мені:"БожеВільна".
Можливо...Та  я  не  ображусь.
Я  вітер,  я  птах,  я  хмаринка,  я  хвиля...
Втечу  без  вагань,  пропаду,  заховаюсь.
Тікайте  години,  роки,  крізь  століття
Мій  голос  лунатиме  довго.-Дзвінкий!
Не  матиму  долі,  мину  довголіття.
Та  я  ж  -  просто  вірш,  а  він-  дуже  стрімкий.
Я  -  пісня,  я  -  сонце,  я  -рима,  я  -  вітер.
Вхопи-но.  Ба  ні  -  вже  невхопить  ніхто.
Я  -  мрія,  я  -  квіти,  я  -птах,  я  -  повітря.
Та  й  небо  розсудить,  хто  знас  всіх  є  хто.
(09.08.02)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206383
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 18.08.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2010


LaLoba

Серпнева Молитва в Катедральному соборі Станіславова.

Боже,  часами  не  відаю,  як  звертатися  до  Тебе.  Та  й  байдуже  мені  до  того,  бо  просто  знаю  -  Ти  є.  Ти  живеш  у  різних  хатах,  відкликаєшся  на  сотні  Імен,  робиш  чудеса  -  від  найдрібніших  до  таких,  від  яких  дух  перехоплює.  Ти  твориш  світи,  Ти  вдихаєш  життя  у  наші  душі.
         Я  стою  сьогодні  у  одному  з  Твоїх  храмів,  зведеному  людськими  руками  в  твою  честь.  І  я  знаю,  що  Ти  є  тут.  Я  вдихаю  запах  Твого  дому,  як  запах  бабусиної  комори.  Він  чужий  мені,  бо  то  Твій  запах.  Я  не  знаю,  як  поводити  себе  в  Твоїй  оселі  -  чи  ставати  на  коліна,  чи  страждати,  чи  співати,  чи  запинатися  хустинкою,  та  й  ,  взагалі,  чи  маю  право  ступати  сюди  своєю  ногою.  Тож  стою  і  вдихаю  просто  повітря,  яке  є  лише  в  цьому  місці.  Вдихаю  і  благаю  Тебе,  аби  з  кожним  подихом  очистив  мої  думки  від  сумнівів,  від  нальоту  чужих  переконань,  щоб  Вибір,  який  я  ВЖЕ  зробила  в  собі  став  яснішим  та  виднішим.  
         Ти  є  моїм  вибором,  Боже.
         Не  знаю  чи  то  потрібно  Тобі,  та  хочу  своє  Життя,  в  якому  Радітиму,  Любитиму,  Даватиму  було  Твоїм  усвідомлено.  Знаю,  що  й  так,  від  самого  мого  народження,  належу  Тобі,  та  зараз  відчуваю,  що  доросла  моя  душа  до  розуміння  Тебе.  До  того,  що  годна  впустити  Тебе  у  себе  і  тим  самим  змінити  своє  Життя.  
         Я  не  збираюсь  страждати,  бо  для  чого  Тобі  того?  Не  буду  ставати  відлюдником,  бо  навіщо  Тобі  оселятися  тоді  в  моєму  одинокому  серці?  Не  острижуся  і  не  одягну  одежі  монаші,  бо  таких  є  багато  у  Тебе.  Не  читатиму  денно  і  нічно  молитовники,  бо  мої  молитви  інакші.  Бо  молюся  собою,  бо  славлю  Тебе,  Боже,  кожним  своїм  днем,  кожною  думкою  і  дією.  Бо  дарую  Тобі  своїх  дітей,  яких  народжую  в  Щасті.  Бо  мої  молитви  полягають  в  Любові!  В  Любові,  яку  Ти  віки  тому  вклав  в  мене,  чекаючи  поки  моя  душа  виросте  і,  нарешті,  прийме  той  дарунок,  перероджуючись  з  життя  в  життя,  з  людини  в  людину,  набираючись  мудрості,  світла,  творчості  та  сили.
         Я  вже,  Господи...
         Відчиняюся  назустріч  Твоєму  Світлу...
         Бо  знаю,  що  Ти  ніц  не  зробиш  злого  мені
         лиш...
         даш  ще  одне  Життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206154
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010


Полякова Ника

Нам ветер полынный не горек… (из цикла

*    *    *
                           Сергею  Фесенко,
                           автору  книги  «Я  сын  Половецкого  поля»

Нам  ветер  полынный  не  горек,
Он  с  каждым  глотком  все  пьяней.
Ты  сын  Половецкого  поля,
А  я  –  дочь  Сарматских  степей.

На  самом  высоком  кургане,
Где  чуток  сон  каменных  баб,
Мы  встретимся  чуточку  раньше,
Чем  нам  назначала  судьба:

Когда  с  неба  падают  звезды,
Чтоб  ЗА-серебрИться  росой.
Мы  встретимся  все  таки  позже,
Чем  нам  бы  хотелось  с  тобой.

В  ту  ночь  уходящее  лето
Осенних  дождей  зачерпнет.
Мы  встретимся  –  главное  это,
Тысячелетья  –  не  в  счет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206148
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010


Наталія Палашевська

Заклання голодом

Заклання  голодом

                                                     1.                          
 …і  блискав  голод
І  гриміло  ридання
І  цілували  постріли
І  вагітніла  земля…
                   «Засвіти  свічку»

Вмирали  тихо  у  своїх  хатах
Худі  скелети,  болісно  опухлі…
Знести  дітей  на  цвинтар!  Саме  так
Партійні  плани  звершувались  вкупі.

І  мати  розум  втратила,  і  вила
Вовчицею  над  мертвим  немовлям.
А  смерть  село,  як  полечко,  косила
І  трупами  вагітніла  земля.

А  губи  шепотіли:  «Як  же  так?
Онука  й  діда  –  разом  у  могилу?!
О,  Боже  правий,  о,  земля  свята,
Явіть  же  світу  святість  ту  і  силу!»

Лягала  смерть  на  плечі  ще  живим,
А  пам’ять  –  тягарем  на  серце  сиве.
І  досі  на  незнайдених  могилах
Примара  голоду  і  муки  ще  живе.

                                                 2.
Я  лісом  іду,  я  шукаю  гущавину,
В  яку  ще  і  досі  ніхто  не  ходив.
Як  жолуді  знайду,  то  посмішку  мамину
Врятую.  А  батько…  а  він  не  дожив…

Не  слухають  ноги,  попухлі  від  голоду
І  світ  мені  крутиться  –  що  за  мара!
Я  трішки  спочину,  прихилю  тут  голову…
«До  лісу  не  йди,  ти  ще  дуже  мала!»

Ой,  матінко,  де  ти?  Чи  вже  причувається?
Я  враз  повернусь,  лиш  поїсти  знайду…
Чому  ж  тільки  небо,  як  дзвони,  хитається,
Земля  мов  сама  до  грудей  притуляється
І  спокій…  І  тиша…  І…  батьку,  я  йду!

                                                       3.
Засвітимо  свічку  і  схилимо  голову,
Бо  зболена  пам’ять  навіки  жива
Про  рідних  і  близьких,  померлих  від  голоду
В  далекі  тридцяті,  в  смертельні  жнива.

Замовчана  правда  спокуту  виборює,
Прихована  правда  спокуту  виборює
І  пам’ять  народна  спокуту  виборює,
Щоби  Голокосту  не  дать  вороття.

                           4.  
Десь  має  бути  в  серці
Пригорща  зернят,
Щоб  врятувати  світ,
Як  ту  дитину,
Що  болем  світу
Стиха  промовля:
«Матусю,  хліба!»
Пам’ять  має  жити
І  правда.  Та,  страшна,
Про  владу  звіра
Вбити  в  нас  людину,  -
Заклання  голодом…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206039
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010


Samar Obrin

против фарисейства…

Хочешь  расположить  их  в  свою  пользу?  Обратись  к  ним  с  наставлением,  как  к  заблудшим  овцам:  “О,  прости,  прощай  ваш  прежний  путь,  ведь  вы  сошли  с  него!”  Они  следуют  за  каждым,  кто  так  льстит  им.  “Как,  -  говорят  они  про  себя,  -  у  нас  был  путь:  значит,  действительно,  у  нас  был  намечен  какой-то  путь!”
___________________________________________________________

...но  не  было  -  пути
И    цели  -  
Нет...
Бездонный  космос  разыграл  случайность,
В  семь  дней  -  никто  не  создавал  миры,
Был  только  -  взрыв,
Была  лишь  -  безучастность...

Есть  только  -  первый  крик  детей,
Есть  вздох  -  на  смертном  ложе...
И  важен  только  серединный  день  
И  ночь  -  
Конечно,  тоже...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205830
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 14.08.2010