Vadia: Вибране

mirror

Я рисую тебя…

Я  рисую  тебя  робким  шумом  морского  прибоя
Горным  эхом,  таинственным  шёпотом  гроз
Тенью  леса,  что  дарит  спасенье  от  зноя
Светлой  грустью  уставших  от  ветра  берёз...

Я  рисую  тебя  беспокойным  мгновеньем  разлуки
Очарованным  небом,  что  нас  укрывает  любя
Неожиданным  всплеском    грозой  порождаемых  звуков
Я  рисую  тебя  каждым  вздохом  прошедшего  дня...

Я  рисую  тебя  кружевами  морозных  узоров
Ароматом  цветов  и  седою  каймой  облаков
Разноцветной    листвою,  что  землю  скрывает  от  взоров
Ожиданием  счастья  из  детских  расплывчатых  снов...

Я  рисую  тебя  отголосками  звёздных  сияний
Ожиданием  встречи,    туманной  надеждой  дождя
Я  рисую  тебя  горизонтом,  спокойным  от  края  до  края...
Своим  сердцем,  что  любит  и  верит  в  тебя….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145128
дата надходження 13.09.2009
дата закладки 23.05.2011


jaryj

Відчуття

Іду  услід  за  дивним  відчуттям,
Що  маю  щось  нове  в  житті  зробити,
Але  не  знаю  чим  це  пояснити
І  що  вчинити  із  оцим  буттям.

Я  так  живу  і  далі  почуття
Продовжують  мене  усе  косити
Й  не  можу  їх  ніяк  я  упросити,
Щоб  дали  спокій  хоч  для  каяття.

І  крутить  все  невпинна  течія
Та  нищить  камінь  нашого  прозріння...
Лиш  щось  зі  мною...Наче  я  не  я  -  

Немов  живу  в  новому  поколінні
І  чую,  що  життя  моє  нетлінне
Продовжує  шукати  далі  пізнання...
18.09.2010  року  Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211487
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.04.2011


Рідний

Архипанацея

Набір  зубів  затиснутих  в  кулак
Міцних  та  білих,  випукло  -  зухвалих.
Лабети  опустивши  ,вмить  прикляк
Грип  типу  «А»,  як  ми  їх  пожвакали.

Цілюща  сила  в  бронхи  понеслась
Немов  літак  з  Монако  до  Бомбею.
Добравшись  плевр  відтяла  чітко:  зась
Всім  вірусам  !  Я  –  архипанацея!

Не  в  силі  міцність  марлевих  шарів
Спинити  пандемічну  шарамигу
Усього  кілька  в  день  отих  зубців,  -
І  не  хворій  тоді,  і  не  оклигуй

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247776
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011


Елена Фольтерн

Маски

Мы  одеваем  маски.  Иногда.
Не  то,  чтобы  мы  вечно  всюду  лгали,
А  просто  коль  случается  беда,
Зачем,  чтобы  о  ней  другие  знали?

Мы  одеваем  маски.  Карнавал
С  людской  толпой  вовеки  не  сравнится.
И  часто  ль  ты  себе  сам  признавал,
Что  видишь  только  искренние  лица?

Слукавив,  ты  наденешь  мне  кольцо.
Слукавив,  победишь  на  поле  брани.
Где  маска  кончилась  и  началось  лицо?
Ответ  порой  не  знаем  мы  и  сами.

Жизнь  капает,  как  в  колбочку  вода,
А  смерть  всё  манит  и  читает  сказки.
Мы  надеваем  маски.  Иногда.
И  тут  же  забываем,  где  же  маски...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227344
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010


Julia July

Чуєш…

Чуєш…  Мені  болять  біля  серця  твої  обмани.
Страшно  звикнути,  що  крім  нашого  в  тебе  є  ще  інші  романи.
Недописані.  Недомовлені.  Всюди  ставиш  три  звичні  крапки.
Так  набридло  щоночі  жити  в  царстві  пекла  твоєї  загАдки.

Сни  тлумачу  давно  без  сонника.  Тільки  досвідом.  Тільки  правдою.
Незважаючи  на…  і  всупереч…  буду  жити.  Нехай  хоч  зрадою.
Поведінка,  можливо,  зміниться.  А  думки?..  Знак  питання.  Три  крапки.
Вічність  миті  єдиній  молиться  і  благає  зміїної  хватки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213726
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010


валькірія

Душі вогонь роздмухаю!

Як  я  втомилась  жити,  мов  та  птаха
З  пробитим  серцем,  зраненим  крилом,
Бо  кожен  крок  -  неначе  крок  до  плахи,
А  кожна  мить  -  лиш  ворогу  назло.

І  сон  не  сон  -  суцільне  шматування
Душі  моєї,  вічно  на  межі,
І  кожен  день  -  неначе  бій  останній,
Де  важко  відрізнить  свої  -  чужі...

Втомилась  від  облуди  цього  світу,
Від  подолання  прірв  нерозумінь,
Від  тих,  що  хочуть  так  несамовито
Душі  моїй  сказати  -  "все,  амінь!...".

Напевно,  що  піддавшись  цій  утомі,
Душа  моя  могла  би  вже  спочить...
Та  краще,  хай  мене  поб'ють  всі  грОми,
Ніж  ворогам  втамую  ненасить!

Я  не  піду,  не  здамся,  не  зламаюсь,
Душі  вогонь  роздмухаю  -  нехай
Вона  щораз,  мов  Фенікс,  воскресає,
Аби  життя  вдихнути  понад  край!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213374
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010


viter07

РАНКОВЕ

Далека  панно,
дивна,  ніжна  панно  -
неждано
прийшли  дощі.
Громи  травневі  -
мов  барабани,
а  блискавиці
стинають  небо
так  невблаганно,
жадана  панно...
Я  кожен  ранок  
Вам  шлю  молитву,
аби  світанок
у  Вашім  серці  
не  проминув.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196136
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 09.09.2010


viter07

НАКАЗ

Привіт  тобі,  
моє  дівчисько  світле!  
Чи  нині  був  
достатньо  теплим  день?
Чи  цілував  у  щічку
ніжний  вітер,
від  мене  
передав  тобі  пісень?
Чи  усміхались  нині  
твої  очі?
Чи  серце  билось
збуджено  хоч  раз?
Ще  ні?  
То  -  усміхайся!
Я  так  хочу!
Щаслива  бути  мусиш!  
Це  наказ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205453
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 09.09.2010


СавчукМикола

Тригонометричне

В  хаосі  кипучім,
                           В  одвічному  русі
Єдина  миттєвість  відведена,
Щоб  катету  стрілася  
                               Гіпотенуза
Пянка,  молода,  
                                 Рівнобедрена.

Здавалось:  ходили
                                     І  знались  як  друзі
Дві  скромні,  безмовні  невинності...
...Відношення  катета
                                         Й  гіпотенузи
Дійшли  до  народження  
                                           Синуса.

Безсмертні  горяни
                                         Іван  та  Марічка
(Із  віком  нарешті  допетрую)
Творили  магічну
                                           Величну  і  вічну
Поривів  сердець  геометрію.

Під  небом  еклектик,
                                               Дивуйсь  –  не  дивуйся,
Я  ладен  голівоньку  втратити,
Щоб  знову  до  тебе  
                                                   Як  гіпотенузи,
Вночі  опуститися  катетом.

Між  пальців  піском  –
                                                     Загадкове  рівняння
Та  димом  у  невідь  повилося.
Та  тверджу  усім,
                                                     Що  відгадка  кохання
В  Рівнянні  Великого  Синуса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208144
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 07.09.2010


miss Blues

ЧТО ПОСЕЕШЬ…

Одна  подруга  с  мужем  развелась
За  то,  что  он  гулял  с  её  подругой.
Нашла  женатого,  им  сильно  увлеклась…
Но  он  увлёкся  сильно…  общим  другом.

Послушайте,  нас  эти  -  "два  в  одном"
Не  удивят  в  обычном  разговоре.
Да  наша  жизнь,  не  сумасшедший  дом,
А  памятник  содому  и  гоморре!

СОДОМ  И  ГОМОРРА,  два  города,  упоминание  о  которых  в  Библии  связано,  прежде  всего,  с  исключительной  порочностью  их  жителей.  В  Книге  Бытия  они  описываются  как  «города  равнины»,  которые  Бог  уничтожил  «огнем  и  серой».



***  ПОЖНЁШЬ...



Проговоришь,  в  сердцах,  «что  стар,  что  мал»!
Ну  и  куда  же  ты  талант  свой  закопал?

С  издёвочкой:  а  если  повторить,  на  бис?
Ехидненько:  весь  смысл,  пардон,  прокис…

И  с  жутким  смехом:  стала  толстой  Пьеха!
И  не  такая  вот  какай-то  Орбакайте…

И  только  со  слезами  на  глазах:  мне  плохо!
Всё  из-за  этого  козла,  кретина,  лоха…

С  таким  набором  слов  и  настроеньем
Придётся  запастись  большим  терпеньем!

Лишь  истина  в  цене,  продажны  лесть  и  ложь.
И  если  слово  произнёс  -  посеял,  то  пожнёшь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206382
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010