Слатко Лала: Вибране

Ганна Верес

Сад, мов тихе осіннє диво

Сад,  мов  тихе  осіннє  диво,
У  задумі  стоїть-дріма.
Фруктів  стільки  у  нім  вродило,
Що  вітрець  не  встига  зривать.
Кинув  якось  додолу  грушу
Й  знов  у  крону  сховав  крило.
«Пізніх  яблучок  не  обтрушуй,»  –
Щось  із  яблуні  загуло.
Чепуриться  калина  збоку,
Хоче  вітер  приворожить,
Щоб  любові  пізнать  неспокій,
Бо  буденно  не  хоче  жить.
Одяглася  вона  в  намисто,
Запалала  рясним  вогнем,
Сукню  теж  поміняла.  Й  в  листя,
Де  сховався  вітрець,  моргне,
Чи  простягне  до  нього  гілля,
Але  вітер  не  поспіша,
Він  не  першу  перед  весіллям
Наречену  саму  лишав.
25.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813280
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 01.12.2021


Verbo

Исправляя ошибки

Если  бы  мне  дали  шанс  исправить  свои  ошибки,  что  бы  я  сделал?  Начал  жизнь  заново?  Прошел  весь  путь  от  рождения,  исправляя  каждую  мелочь?  Не  дал  бы  маленькому  мальчику  схватиться  за  нож,  чтобы  не  носить  длинный  шрам  на  руке,  посоветовал  бы  юноше  признаться  своей  однокласснице  в  любви,  согнал  бы  ленивого  студента  с  кровати,  заставляя  учиться…  Ох,  как  много  я  бы  изменил.  Занялся  спортом,  не  курил  бы,  жил  в  смирении  и  просветлении.    А  потом,  совсем  не  долго,  любовался  бы  идеальным  человек,  созданным  мною,  и  с  каждым  мгновением  все  отчетливее  понимал,  что  это  не  я.  Он,  идеальный,  живет  своей  жизнью,  а  мне  остается  только  наблюдать  за  ним.  И  тогда  я  бы  долго  плакал,  осознав,  что  мое  место  в  жизни  занял  этот  рукотворный  голем,  а  я  всего  лишь  инфернальное  создание  которому  больше  нет  места  в  мире.  А  потом,  молил  бы  о  смерти,  глядя  как  идеальный  человек,  занявший  мое  место,  случайно  обжигается  о  горячий  чайник,  расстается  с  прекрасной  одноклассницей,  увольняется  с  работы,  что  бы  посвятить  себя  своим  маленьким  порокам.  Он  ведь  не  знает,  какой  ценой  досталась  ему  жизнь  без  ошибок  и  как  младенец,  которому  говорят  –  не  трогай,  горячо  –  все  равно  дотронется  до  огня,  чтобы  узнать,  что  значит  это  новое  слово  –  горячий.  
Нет,  я  не  буду  исправлять  свои  ошибки.  Я  попытаюсь  не  допустить  новых.  Ведь  каждое  прожитое  мгновение  жизни  –  это  я.  И  только  помня  о  прошлом,  я  остаюсь  собой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384262
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.01.2013


Verbo

Космическая ночь

Я  синоптик.  Я  раздаю  прогнозы.
Сегодня  будет  солнце,  завтра  дождь.
А  летом  не  запахнут  розы.
И  люди  как  задымленные  осы
Покинут  свой  форпост.

Туда,  где  темнота  миров.
Под  градом  астероидных  обломков,
Стирая  шрифт  неписаных  основ
Забыв,  что  счастье,  что  любовь.
Мы  к  звездам  полетим  растить  потомков.

Что  будет  через  годы?  Я  не  знаю.
Ну  а  на  завтра  –  только  серый  дождь.
Я  к  небу  снова  в  мыслях  улетаю
Туда.  До  небосвода  края.
Где  ждет  меня  космическая  ночь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320778
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 03.07.2012


Komaxa

Серце

Тихіше  серце  моє  б’ється,
Я  вже  не  чую  його  плач,
І  кров’ю  чорною  зальється,
І  скаже  щиро:  "Ти  пробач.

Я  не  послухало  тебе,
Пробач,я  знову  полюбило,
Хотіло  втішити  себе,
Тебе  ж  кохання  це  убило.

І  знову  бачу  твої  сльози,
І  знову  чую  біль  твою,
Надворі  йдуть  холодні  грози,
А  я  вмираю  від  жалю".

Я  пробачаю,серце,тихше,
Я  пробачаю  і  молю,
Нікого  в  світі  не  любити,
Бо  лиш  її  одну  люблю.

Без  неї,все  якесь  чуже,
Без  неї,світло  –  це  пітьма,
За  неї,серце,я,о  Боже,
Віддам  навіть  своє  життя.

І  я  б  усе  зробив,
Щоб  бути  з  нею  завжди,
Й  не  знаю  як  раніше  жив,
Без  неї,я  –  весь  твій,назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221534
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 19.11.2010


Марічка9

Зустріч

Я  до  тебе  приїду,  чекай.
Я  на  крилах  летітиму  в  місто,
Де  зустрілись  «привіт»  і  «прощай»
Ну,  а  з  того,  звичайно,  щось  вийшло.
Я  до  тебе  приїду,  стрічай.
А  з  собою  іще  подарунок:
Твій  улюблений  липовий  чай
Й  найсолодший  з  усіх  поцілунок.
Я  до  тебе  приїду,  без  слів.
Всі  слова  погубились  в  дорозі,
А  що  радістю  серця  зустрів,
То  й  до  себе  прийти  вже  не  в  змозі.  
І  от  вже  повертатись  пора.
Час  підставив  обом  нам  підніжку.
А  ще  дякую,  доле  моя,
За  його  незрадливу  усмішку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193606
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 28.07.2010